ДО ПРОБЛЕМИ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ У ЛІТНЬОМУ ВІЦІ

У статті проаналізовано основні теоретичні підходи до розуміння значення емоційної саморегуляції в літньому віці як основи психологічного благополуччя старіючої людини, її стресостійкості, врівноваженості, ініціативності, вміння ор-ганізовувати та регулювати власну активність. Розкрито сутність поняття саморегуляції у психологічній науці як важливого процесу, що забезпечує можливості пристосування індивіда до різних складних та кризових умов життя. Обґрунтовано значення регулятивного аспекту емоцій у системі довільної саморегуляції літніх людей. Оскільки, ніщо так сильно не змінює характеру перебігу, протікання того чи іншого психічного явища, не зумовлює такий сильний вплив на нього, як емоції. Подано опис вікових особливостей емоційно-регулятивної сфери осіб цього віку. Доведено, що успішність переходу особистості на останній віковий етап значною мірою залежить від сформованості та розвиненості в неї емоційної саморе-гуляції, яка безпосередньо впливає на успішність, надійність, продуктивність та кінцевий результат будь-якої активності індивіда в посттрудовому періоді життя.