Правова природа взаємодії закладу охорони здоровʼя з Національною службою здоровʼя України

Стаття присвячена аналізу взаємодії Національної служби здоровʼя України з закладами охорони здоровʼя в процесі виконання законодавства про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення.

В роботі аналізуються історичні і суспільно-політичні передумови створення системи державних фінансових гарантій, яка стала логічним вирішенням проблеми фінансування безоплатної медичної допомоги, проголошеної в Конституції України. Відмічається, що оскільки наша країна визнає і проголошує себе соціальною державою, це не може залишатись на рівні виключно декларативному. Кожна конституційна гарантія повинна мати чіткий, детально регламентований і прозорий механізм реалізації, інакше вона просто не працюватиме.

Тривалий час з початку двохтисячних років, коли Конституційний Суд України остаточно визначив поняття безоплатної медичної допомоги як такої, що має надаватись виключно безвідплатно і без будь-яких подальших оплат, добровільних пожертв та інших квазіоплатних механізмів, тривав пошук оптимальної моделі ефективного використання бюджетних  коштів, передбачених на забезпечення медичного обслуговування населення.

В результаті реформаторських зусиль було прийнято Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», який започаткував нинішню систему взаємовідносин між державою і закладами охорони здоровʼя усіх форм власності, при цьому ефективно інтегрувавши приватні медичні заклади в систему стандартизованих медичних послуг, що надаються громадянам і таким чином зробивши роботу приватних медичних закладів більш соціально-орієнтованою.