ВІЙНА В УКРАЇНІ ТА ВИМУШЕНА МІГРАЦІЯ ЯК ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА МІГРАЦІЙНУ ПОЛІТИКУ ЄС

Повномасштабне військове вторгнення Російської Федерації на територію України спровокувало найбільшу гуманітарну катастрофу з часів другої світової війни. ЄС відреагував негайно і виявив солідарність у діях, підтримуючи людей, які потребували допомоги. Це включало безпосередню гуманітарну допомогу, надзвичайну громадянську допомогу, підтримку на кордоні, а також надання захисту особам, які рятуються від війни. Але різноманіття національних процедур надання статусу біженця, відсутність єдиного змістового значення визначення «біженець», різноманітна термінологія (мігрант, емігрант, переміщені особи, переселенці), що використовуються в міжнародно-правовому та національному побуті, обумовлює необхідність розкриття процесу формування та закріплення поняття біженець у міжнародному праві та ступінь його відповідності сучасним ситуаціям, що провокують вимушену міграцію. У цій статті на основі аналізу міжнародних та зарубіжних нормативно-правових актів, офіційних статистичних даних та даних ЗМІ виявлено актуальні аспекти правового регулювання статусу вимушених мігрантів на міжнародному рівні; розглянуто специфіку різних категорій вимушених мігрантів: біженців, осіб, які шукають притулку, вимушених переселенців, внутрішньо переміщених осіб. Очевидно, що формування єдиної політики щодо міграції та інтеграції мігрантів залишиться пріоритетом у спільній політиці ЄС протягом десятиліть. На даний момент Європейський Союз активізував свої зусилля щодо створення ефективної гуманної та безпечної європейської міграційної політики з огляду на захист прав людини. У березні 2022 р., внаслідок великого потоку людей, що рятувалися від війни, Рада ЄС на засіданні в Брюсселі 4 березня 2022 року, проголосувала за застосування Директиви від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення їх наслідків. Директива обходить традиційно перевантажену процедуру надання притулку (отримання статусу біженця/додаткового захисту) і пропонує швидкий і спрощений шлях доступу до захисту в країнах ЄС. Разом з тим дана політика викликала ряд дискусій у пресі та науковій сфері щодо «подвійних стандартів» щодо наданого захисту українцям. Автор статті приділяє увагу даному питанню, адже результати даних дискусій в подальшому вплинуть на міграційну політику ЄС.