Адвокатура та судова влада: історичні аспекти взаємодії

Постановка проблеми. Визнання нового статусу інституту адвокатури у системі судової влади в світлі проведення Конституційної реформи 2016 року викликало необхідність подальшого дослідження нових взаємовідносин адвокатури та суду, вирішення проблем правової регламентації нового статусу адвокатури у системі судової влади на рівні галузевого законодавства. Особливий інтерес представляє розвиток і становлення вказаних інститутів в аспекті їх правового регулювання, взаємовідносин з органами державної влади, а також форм та методів такої взаємодії в історичному ракурсі. Метою статті є визначення шляхів історичного розвитку правового стану та взаємовідносин судової влади і адвокатури з часів царської Росії до сьогодення та обґрунтування потреби подальшої оптимізації правового регулювання ролі та місця адвокатури у системі судової влади у чинному законодавстві України. Використані методи дослідження – порівняння (для класифікації державно-правових явищ адвокатури у системі судової влади на рівні галузевого законодавства),  історичний метод  (для розуміння розвитку, становлення та взаємовідносин інститутів судової влади та адвокатури із органами державної влади) та метод аналізу  (для з’ясування проблем правової регламентації нового статусу адвокатури у системі судової влади). Результати. Досліджено історичні етапи становлення та розвитку інститутів судової влади та адвокатури, принципи регулювання правового становища адвокатури у системі судової влади у законодавстві європейських країн, виконано аналіз міжнародних документів та рішень Європейського суду з прав людини, а також наукових точок зору. зроблені загальні висновки щодо місця та ролі адвокатури у механізмі судової влади та необхідності подальшої оптимізації їх правової регламентації. Показано, що відношення до судової влади та адвокатури у нашої державі підлягало зміненню у різні періоди історії; діяльність адвокатів, орієнтованих на реальній і ефективний захист, у радянський та пострадянський періоди не змогла до кінця знищити негативний образ так званих "кишенькових адвокатів"; визначення адвоката як слуги, помічника правосуддя або ж посередника під час його здійснення не входить в протиріччя з сутністю та призначенням інституту адвокатури; взаємовідносини між суддями та адвокатами мають будуватися на основі ефективної взаємодії, взаємоповаги та визнання ролі кожного у процесі здійснення правосуддя.

Problem statement. Recognition of the new status of the bar in the judiciary in the light of the 2016 Constitutional Reform necessitated a further study of the new relationship between the bar and the court, solving problems of legal regulation of the new status of the bar in the judiciary. Of particular interest is the development and formation of these institutions in terms of their legal regulation, relations with public authorities, as well as forms and methods of such interaction from a historical perspective. The purpose of the article is to determine the ways of the historical development of the legal status and relations of the judiciary and the bar from the times of tsarist Russia to the present and to substantiate the need for further optimization of legal regulation of the role and place of the bar in the judiciary. Research methods used – comparison, to classify the state and legal phenomena of the bar in the judiciary at the level of sectoral legislation, analysis method – to clarify the problems of legal regulation of the new status of the bar in the judiciary and comparative method – to understand the development, formation and relationships these institutions with public authorities. Results. The historical stages of formation and development of judicial and legal institutions, the principles of regulating the legal status of the legal system in the judiciary in European legislation, the analysis of international documents and decisions of the European court of human rights, as well as scientific views. General conclusions are made on the position and role of the bar in the judicial process and on the need to further optimize their legal regulation. It is shown that the attitude to the judiciary and the bar in our country was subject to change in different periods of history; the activities of lawyers focused on real and effective protection in the Soviet and post-Soviet periods failed to destroy the negative image of the so-called "pocket lawyers"; the definition of a lawyer as a servant, assistant judge or mediator during its implementation does not contradict the essence and purpose of the bar; the relationship between judges and lawyers should be based on effective interaction, mutual respect and recognition of the role of each in the administration of justice.