Вплив енергетичної кризи на стратегію кадрового менеджменту у воєнний час в Україні

Енергетична криза, спричинена бойовими діями та руйнуванням інфраструктури, істотно вплинула на функціонування підприємств в Україні, змушуючи їх адаптувати стратегії кадрового менеджменту до нових реалій. Проблема ефективного управління персоналом в умовах дефіциту енергоресурсів та постійних безпекових викликів потребує ґрунтовного аналізу та впровадження інноваційних підходів. Мета. Дослідити взаємозв’язок між енергетичною кризою та трансформацією стратегій кадрового менеджменту українських підприємств в умовах воєнного стану, визначити основні чинники впливу та розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо оптимізації кадрових процесів. Методи. У дослідженні застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: системний та статистичний аналіз, експертне опитування керівників підприємств (n = 87), компаративний аналіз міжнародного досвіду, SWOT-аналіз трансформаційних процесів у галузі управління персоналом та економетричне моделювання взаємозв’язків енергоспоживання й продуктивності праці. Результати. Виявлено прямий кореляційний зв’язок між рівнем енергозабезпечення підприємств та ефективністю реалізації кадрової політики (r = 0,74). Встановлено, що 68 % досліджуваних компаній упровадили дистанційні форми роботи у відповідь на енергетичні виклики, 53 % переглянули системи мотивації з акцентом на немонетарні стимули, 41 % інвестували в автономні джерела енергії для забезпечення безперервності робочих процесів. Розроблено адаптивну модель кадрового менеджменту, що враховує енергетичні обмеження та безпекові ризики воєнного часу. Висновки.Ефективне управління персоналом в умовах енергетичної кризи потребує впровадження гнучких організаційних структур, диверсифікації форматів роботи, інвестування в розвиток енергонезалежності та розробки кризових HR-стратегій. Запропонована модель адаптивного кадрового менеджменту сприяє оптимізації використання людських ресурсів, мінімізації негативного впливу енергетичних обмежень та підвищенню операційної стійкості підприємств у воєнний час.