Правові аспекти визначення місця проживання дитини в контексті застосування практики Європейського Суду з прав людини та національного законодавства

У статті на підставі чинного законодавства України та норм Європейського Союза розглянуто правові аспекти визначення місця проживання дитини. Предметом дослідження є теоретичні та правові основи визначення місця проживання дітей, які позбавлених батьківського піклування, категоріальний апарат, за допомогою якого обґрунтовується та уточняються їх сутність та реалізація нормативних актів суб'єктами правовідносин у визначенні місця проживання дітей позбавлених батьківського піклування. Особливості методології дослідження місця проживання дітей позбавлених батьківського піклування, як комбінації особливих засобів і способів правового впливу вимагає застосування комплексного системного підходу, з використанням конкретно-соціологічних, статистичних та порівняльно-правових методів. Проаналізовано становлення європейської та національної юридичної практики та її сучасні підходи до вирішення спорів зв’язаних з визначенням місця проживання дитини. Розглядаються норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Правила опіки та піклування, відомчі нормативні акти. Зазначено, що принцип 6 Декларації прав дитини в сучасних умовах з урахуванням воєнного стану має другорядний характер і підпорядковується категорії «якнайкраще забезпечення інтересів дитини» визначених у рішеннях Європейського Суду з прав людини. Виокремлені спеціальні та загальні засади визначення місця проживання дитини. До загальних засад відносяться: засади гласності, справедливості, до спеціальних засад визначення місця проживання дитини слід відносити врахування найкращих інтересів дитини, з урахуванням можливості забезпечення безпеки та створення нормальних умов проживання.