MEDIA DISCOURSE AS A SPHERE OF SOCIAL AND COMMUNICATIVE LINGUOSEMIOTIC ACTIVITY OF A HUMAN BEING

Discourse is considered not only and not so much as a separate text in pragmatic, active functioning, but with all the cognitive-psychological and linguo-semiotic procedures of generation, signaling and perception.

The purpose. The aim of the research is the formulation of the notion of media discourse from the general concept of discourse; presentation of modern understanding of the structure of the sign; highlighting of the peculiarity of linguosemiotics of business communication; differentiation of communication in professional sphere depending on the type of eco-nomic activity.

Methods of research. The specifics of the object and the set tasks led to the use of general scientific methods of scientific research, namely: observation, comparison, generalization, deduction, analysis, synthesis, conceptu-alization, substitution, as well as the use of special linguistic methods and techniques. The conceptual-analytical method for qualification and methodological assessment of theoretical positions was used as the basic research method.

Conclusions. The typology of discourses was presented under the condition of understanding media discourse in the anthropocentric sense: real / virtual discourses; rational / emotional; socialized / individualized. Classical, updated (according to the newly discovered autograph materials of F. de Saussure) understanding of the sign as a two-sided mental entity is not enough today. The author is inclined to understand the sign within the semiotics of information systems, that uses the so-called functional typology in the description of signs.

МЕДІАДИСКУРС ЯК СФЕРА СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНОЇ ЛІНГВОСЕМІОТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

Дискурс розглядається не тільки і не стільки окремим текстом у функціо-нуванні прагматичному, діяльнісному, але з усіма когнітивно-психологічними і лінгвосеміотичними процедурами породження, сигналізації і сприйняття.

Мета роботи – формулювання поняття медіадискурс із загальної концепції дискурсу; презентація сучасного розуміння структури знака; виокремлення особливості лінгвосеміотики ділового спілкування; диференціювання комунікації в професійній сфері залежно від типу економічної діяльності.

Методи дослідження. Специфіка об’єкта й поставлені завдання зумовили застосування загальнонаукових методів наукового дослідження, а саме: спостереження, порівняння, узагальнення, дедукція, аналіз, синтез, концептуалізація, субституція, а також спеціальних лінгвістичних методів та прийомів. Як основні методи дослідження використано концептуально-аналітичний метод для кваліфікації й методологічної оцінки теоретичних положень.

Висновки. Представлена типологія дискурсів за умови розуміння медіадискурсу в антропоцентричному розумінні: реальний / віртуальний дискурси; раціональний / емоційний; соціалізований / індивідуалізований. Класичного, оновленого (за новознайденими автографічними матеріалами Ф. де Соссюра) розуміння знака як двобічної психічної сутності є сьогодні недостатньо. Авторка схиляється до розуміння знака в рамках семіотики інформаційних систем, що використовує т.зв. функційну типологію в описі знаків.