ПРАВОВИЙ ДОСВІД КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ПОШИРЕННЮ ФЕЙКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Протягом останніх років на території України реалізуються різноманітні форми та методи
ведення гібридної війни. Спостерігається перехід від відкритого військового протистояння на Сході
України до намагань підірвати обороноздатність держави шляхом поширення тенденційної інформації в ЗМІ з метою формування у громадян антидержавницьких поглядів.

На думку більшості світових лідерів, нині однією з головних загроз для національних суверенітетів
стає системна та триваюча дезінформація, тому керівництвом Євросоюзу здійснюються посту-
пальні кроки для запобігання її поширенню.
На підставі критичного аналізу чинного європейського законодавства автор доходить висновку
про те, що, зважаючи на процеси глобалізації та необхідність організації дієвої протидії поширенню
негативних явищ в інформаційній сфері, котрі як впливатимуть на процеси всередині конкретної
держави, так і будуть мати геополітичні наслідки, вважається за доцільне на міжнародному рів-
ні шляхом плідної, системної та ефективної співпраці (загальноєвропейський підхід) продовжувати
кроки у напрямі розробки законодавства з протидії правопорушенням в інформаційному просторі (за
аналогією з тим, як протидіють торгівлі наркотичними засобами, корупції та іншим видам транснаціональної злочинності). При цьому до вказаного процесу потрібно залучати науковців та відповідних
профільних фахівців.
Зважаючи на динамічність загроз, окреслені заходи потрібно реалізувати протягом найближчого
проміжку часу. При цьому протидія поширенню фейків та вчиненню інших протиправних діянь в
інформаційному просторі повинна стосуватися усіх важливих сфер суспільного життя, а не лише
перебігу виборчого процесу.
Вважається, що у процесі розробки профільного законодавства потрібно враховувати те, що,
використовуючи лише санкційну систему впливу, не вдасться досягнути бажаних результатів.
Співпраця повинна базуватися й на організації дієвої взаємодії зі світовими інформаційними лідерами
(Google, Facebook, Twitter тощо).
Беручи до уваги необхідність розбудови в Україні дієвої системи стримувань поширення інформації, яка шкодить національним інтересам, пошук антифейкової стратегії з урахуванням передового
європейського досвіду повинен стати пріоритетним у діяльності відповідних державних інституцій.