Social Determinants of Legal Interpretation

In the context of integral legal comprehension of modern theoretical-legal science the article analyzed variety of the existent conceptual approaches, which determine the place and role of legal interpretation on different levels of social reality, law in particular,  and ascertained the conditions, constructing the perceptive situation of legal interpretation as a problem. Within the framework of gnoseological approach interpretation is the process, which helps to find out reflexion and representation nature, notion, content and meaning of certain ties and relations of social-legal reality in a subject‘s consciousness. The fact is established, that on the level of ontological approach legal interpretation is considered not only as a form of human existence, but a human being as a subject of law. The predominance of the essential over the social in ontological models is determined, it excludes the possibility to seize a man’s place and role as an author (creator), which, at the same time, contradicts the fact, that interpretation is valuable for creating discourse field, where a person’s self-determination takes place. Legal interpretation in the context of E. Ehrlih’s sociological "living law" conception is regarded as a social-historical phenomenon, and so it should explain not personal, but public prerequisites of legal instructions.

У контексті цілісного (інтегрального) праворозуміння проаналізовано різноманіття існуючих у сучасній теоретико-правовій науці концептуальних підходів, які визнача­ють місце та роль правової інтерпретації у різних площинах соціальної реальності, передовсім, у праві, та виявлено умови, що конструюють ситуацію сприйняття правової інтерпретації як проблеми. Встановлено, що у площині онтологічного підходу інтерпретація у праві розгля­дається не просто як форма буття людини, а людини як суб’єкта права. Визначено, що в онтологічних моделях сутнісне домінує над соціальним, що виключає можливість осягнути місце і роль людини як автора (творця), а це суперечить тому, що цінність інтерпретації полягає у створенні поля дискурсу, де відбувається самовизначення людини. Обґрунтовано, що соціокультурне значення правової інтерпретації полягає у процесі становлення та розвитку людини і суспільства як суб'єкта права. Вказується, що соціокультурна цінність правової інтерпретації проявляється у тому, що вона являє собою маніфестацію буття людини, яка виступає стосовно конкре­тного правового акту особистістю. Проаналізовано, що у контексті соціологічної концепції Є. Ерліха про "живе право" правова інтерпретація розглядається як явище соціально-історичне, і тому вона повинна обґрунтовувати не особисті, а суспільні передумови правового припису.

В контексте целостного (интегрального) правопонимания проанализировано многообразие существующих в современной теоретико-правовой науке концептуальных подходов, которое определяет место и роль правовой интерпретации в различных плоскостях социальной реальности, прежде всего, в праве, и выявлены условия, конструирующие ситуацию восприятия правовой интерпретации как проблемы. Установлено, что в плоскости онтологического подхода интерпретация в праве рассматривается не просто как форма бытия человека, а человека как субъекта права. Определено, что в онтологических моделях сущностное доминирует над социальным, что исключает возможность понять место и роль человека как автора (создателя), а это противоречит тому, что ценность интерпретации заключается в создании поля дискурса, где осуществляется самоопределение человека. Обосновано, что социокультурное значение правовой интерпретации заключается в процессе становления и развития человека (общества) как субъекта права. Указывается, что социокультурная ценность правовой интерпретации проявляется в том, что она представляет собой манифестацию бытия человека, выступает относительно конкретного правового акта личностью. Проанализировано, что в контексте социологической концепции Е. Эрлиха о "живом праве" правовая интерпретация рассматривается как явление социально-историческое, и поэтому она должна обосновывать не личные, а общественные предпосылки правового предписания.