Нові горизонти у застосування інгібіторів протонної помпи в онкологічній практиці

Кулініч ГВ, Гладких ФВ. Нові горизонти у застосуванні інгібіторів протонної помпи в онкологічній практиці. Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю «XІ наукова сесія інституту гастроентерології НАМН України. Новітні технології в теоретичній та клінічній гастроентерології»: тези доп. (м. Дніпро, 14–15 червня 2023 р.,). Гастроентерологія. 2023;57(2):104. DOI: http://doi.org/10.5281/zenodo.8094644

Нові горизонти у застосування інгібіторів протонної помпи в онкологічній практиці

Кулініч Г.В., Гладких Ф.В.

ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва Національної академії медичних наук України», м. Харків, Україна

Мета роботи: охарактеризувати перспективність застосування інгібіторів протонної помпи (ІПП) у онкологічних пацієнтів як радіо- та хемосенсибілізуючих агентів за даними відкритих джерел інформації.

Матеріали та методи. Підбір літературних джерел проводили за ключовими словами: інгібітори протонної помпи, радіосенсибілізація, променева терапія, хіміотерапія, онкологічні захворювання. На другому етапі вивчались резюме статей та виключались публікації, які не відповідали критеріям дослідження. На третьому етапі вивчали повні тексти відібраних статей на релевантність досліджень.

Результати та їх обговорення. Стійкість ракових клітин до радіаційного та хіміотерапевтичного лікування є основною клінічною проблемою, яка знижує ефективність вказаних методів лікування (Hebert K.A., 2021). Luciani F. та співав. дослідили чутливість 28 стійких до хіміотерапії ліній ракових клітин людини після попередньої їх обробки ІПП омепразолом та езомепразолом. Вони виявили, що попередня обробка ракових клітин ІПП призвела до виразного зниження величини половини максимальної інгібуючої концентрації (IC₅₀) хіміотерапевтичних засобів – цисплатину, вінбластину та 5-фторурацилу порівняно з контролем без попереднього лікування ІПП. У низці досліджень продемонструвано значне покращення чутливості пухлинних клітин раку нирки, шлунка, стравоходу, аденокарциноми, остеосаркоми та лімфом, до протипухлинних препаратів після попереднього застосування ІПП (Spugnini E.P., 2011; Patel K.J.,2013; Huang S., 2013; Ferrari S., 2013; Pham N., 2019).

Наведені дані свідчать про потенційний вплив ІПП на ракові клітини – вказані засоби здатні впливати на інвазію, міграцію та адгезію ракових клітин. Інгібування цих процесів може сприяти зниженню поширення циркулюючих пухлинних клітин та запобігати метастазуванню. Крім того, ІПП можуть мати вплив на кисле мікрооточення пухлини. Вони можуть буферизувати кисле середовище, що є характерним для ракових клітин. Це може сприяти зниженню проліферації та виживання ракових клітин. Одна з додаткових можливостей ІПП полягає у їх впливі на поглинання хіміотерапевтичних препаратів пухлинними клітинами. Крім того ІПП можуть покращити доставку та концентрацію лікарських засобів у пухлинній тканині.

Висновок. ІПП виявляють потенціал у лікуванні раку шляхом впливу на пухлинні клітини, кисле мікрооточення пухлини та поглинання хіміотерапевтичних препаратів, що відкриває нові перспективи для їх застосування у онкологічній практиці.