Становлення та розвиток демократичної освіти у вітчизняній суспільно-педагогічній думці (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.)

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні становлення та розвитку демократичної освіти у вітчизняній суспільно-педагогічній думці другої половини ХХ - початку ХХІ ст. як цілісного історико-педагогічного процесу, пов’язаного зі зміною освітніх цінностей, трансформацією уявлень про особистість здобувача освіти, громадянську відповідальність і демократичну культуру. Методи дослідження охоплюють історико-педагогічний аналіз, систематизацію сучасних наукових джерел, порівняльне зіставлення етапів розвитку освітніх ідей, узагальнення нормативно-ціннісних засад громадянської та демократичної освіти. Результати дослідження засвідчують, що у другій половині ХХ ст. демократичні освітні ідеї розвивалися переважно опосередковано - через гуманістичну педагогіку, увагу до особистості дитини, колективної взаємодії, морального становлення та виховного потенціалу шкільного середовища. Після відновлення незалежності України демократична освіта поступово набула ознак самостійного напряму освітньої політики й педагогічної практики: від деполітизації та гуманізації школи 1990-х років до компетентнісної, громадянської та ціннісно орієнтованої моделі освіти початку ХХІ ст. Доведено, що сучасне розуміння демократичної освіти поєднує права людини, участь, відповідальність, академічну свободу, партнерство, учнівське самоврядування, критичне мислення, медіаграмотність і здатність до відповідальної дії в громаді. Висновки. Демократична освіта у вітчизняній суспільно-педагогічній думці пройшла шлях від прихованих гуманістичних передумов до системної педагогічної ідеї, що визначає зміст громадянської соціалізації особистості та є одним із чинників стійкості українського суспільства в умовах сучасних викликів.