ГРОМАДЯНСЬКА ПОЗИЦІЯ Й ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (ІСТОРИКО-ПЕДАГOГІЧНИЙ АСПЕКТ)

У статті доведено, що на формування національної свідомості студентів Харківського університету ХІХ ст. значно вплинули особистісні якості, громадянська позиція й науково-професійна діяльність П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ’яненка, І. Срезневського, А. Метлинського, О. Потебні, Д. Багалія, М. Сумцова та багатьох інших. Їхні твори «…будили в суспільстві інтерес і любов до південноросійської народності», учили «пильніше придивлятися до явищ живої мови, цікавитися народною творчістю та етнографією»; сприяли розвитку в молоді прагнення до вивчення «малоросійської народності». З’ясовано, що гаряче люблячи український народ, українську мову, українське минуле, педагоги-науковці доводили, що мова українського народу «не наречие, а язык» й має право на своє власне існування; відновлювали в підростаючих поколінь відчуття вільного та самодостатнього народу, сприяли подоланню комплексу меншовартості, національної неповноцінності тощо. Установлено, що кращі представники Слобідського краю своє спілкування з молоддю не обмежували читанням лекцій лише в стінах казенних навчальних закладів: вони приймали студентів у себе вдома, забезпечували літературою, залучали до бесід на різні теми. Підкреслено, що більшість видатних науковців, митців, просвітян – колишніх студентів Харківського університету, стверджували, що саме завдяки такому спілкуванню, участі в різноманітних дослідницьких проектах і просвітницьких заходах у них формувалася любов до України, до її історії, культури й народу.