Військово-технічна співпраця України та США за часів президентства В. Ющенка та В. Януковича

Військово-технічне співробітництво зі Сполученими Штатами на сучасному етапі є критично важливим для України як у контексті відбиття російського вторгнення, так і післявоєнних гарантій безпеки. У таких умовах особливої актуальності набуває необхідність вивчення попереднього історичного досвіду двосторонньої взаємодії в цій сфері, щоб отримати більш повне розуміння її тенденцій, витоків, динаміки та проблем. Також це може дати змогу виявити вузькі місця та допущені помилки в цій співпраці.

Метою роботи є комплексне вивчення особливостей, динаміки та основних напрямків військово-технічного співробітництва України та США у період 2005-2013 рр., каденцій двох українських президентів – В. Ющенка та В. Януковича. Науковою новизною дослідження є всебічне розкриття стратегічних міркувань, змісту, здобутків і політичних обмежень двосторонньої ВТС, а також з’ясування спільних рис і відмінностей у підходах до цієї співпраці за правління різних владних команд в Україні (у 2005-2009 рр. і 2010-2013 рр.).

Основними методами, які були використані в дослідженні, є загальнонаукові методи, системний підхід, історичний аналіз, порівняльний аналіз і метод кейс-стаді, поєднання яких у сукупності дозволило всебічно дослідити тематику.

Результати дослідження показують, що інтенсивність ВТС між Україною та США після 2004 р. значно збільшилася та включала такі основні напрямки, як участь Києва у стабілізації ситуації в Іраку, євроатлантичну інтеграцію та спільні військові навчання. Якщо у першому випадку мова йшла про низхідну тенденцію у вигляді поступового згортання військової присутності України в Іраку, то на інших напрямках спостерігалося розширення порівняно з попереднім періодом двостороннього співробітництва – активне лобіювання Вашингтоном отримання Україною ПДЧ в НАТО та активізація у проведенні військових навчань.

За каденції В. Януковича українсько-американська співпраця у військово-технічній сфері характеризувалася стабілізацією, прагматизацією та знаттям із порядку денного питання членства в НАТО. Основними напрямками співпраці стали питання нерозповсюдження зброї масового знищення, військові навчання та технічна допомога для ліквідації ракетного спадку.