Резильєнтність якості життя населення: проєкція впливу домінант структурних соціальних змін і зовнішніх загроз

Анотація: У статті порушується проблематика формування й реалізації регіональної політики забезпечення належної резилієнтності якості життя населення в регіонах України в умовах повномасштабної війни та обумовлених нею загроз і структурних змін. Метою статті є узагальнення та ідентифікація впливу домінант структурних соціально-економічних змін та зовнішніх загроз на резилієнтність якості життя населення в регіонах України. Методологічну основу дослідження становлять системний і структурно-функціональний підходи, методи порівняльного регіонального аналізу, типологізації та узагальнення. Регіони України згруповано за рівнем безпекових ризиків і функціональною роллю в національному соціально-економічному просторі: прифронтові та фронтові, з підвищеним рівнем безпекових ризиків, центральні, західні прикордонні, метрополійні та агломераційні. Результати дослідження. Встановлено, що для прифронтових територій визначальними є деіндустріалізація, депопуляція та орієнтація економіки на функції виживання, що формує модель «резилієнтності мінімальної стабілізації». Показано, що в регіонах з підвищеними ризиками домінують мілітаризація економіки, посилення ролі державного сектору та трансформація ринку праці. Центральні регіони характеризуються концентрацією управлінських і логістичних функцій та активізацією внутрішнього ринку; для західних прикордонних областей країни характерною стала інтенсифікація транскордонної інтеграції; метрополійних – концентрація людського капіталу та прискорена цифровізація. Для кожної групи виявлено специфічні зовнішні загрози (від прямих воєнних дій до інфраструктурного перевантаження та залежності від зовнішніх фінансових і технологічних ресурсів). Висновки. Констатовано, що резилієнтність якості життя має багатовимірний характер і формується під впливом поєднання структурних трансформацій та безпекових ризиків. Її тип змінюється від «резилієнтності виживання» до «резилієнтності розвитку» залежно від регіонального контексту, що зумовлює необхідність диференційованої державної та регіональної політики відновлення й довгострокового розвитку в Україні.