ДОЗВІЛЛЄВА ПРАКТИКА КИЇВСЬКОЇ РУСІ В ПОДАЛЬШИХ ТРАНСФОРМАЦІЯХ

Здійснено комплексний аналіз дозвіллєвої культури Київської Русі як важливої складової формування української культурної традиції. Визначено основні форми дозвілля – народні ігри, обрядові практики, співи, танці, ремесла та елементи духовного життя, що поєднували соціальні, естетичні та освітні функції. Показано вплив християнства та взаємодії з візантійськими й слов’янськими традиціями на становлення святкових моделей, музичних і художніх форм. Акцентовано, що дозвілля виступало не лише розважальною сферою, а й культурним механізмом формування спільноти, збереження звичаєвої спадщини та передачі моральних орієнтирів. З’ясовано, що давньоруські культурно-дозвіллєві практики стали підґрунтям українських пісенних і танцювальних традицій, декоративно-прикладного мистецтва та освітніх моделей, що визначає їх значення у формуванні національної ідентичності.