ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОЦІНОЧНИХ ПОНЯТЬ ТА СУДДІВСЬКОЇ ДИСКРЕЦІЇ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ ФРАНЦІЇ ТА НІМЕЧЧИНИ

Стаття присвячена правовому порівняльному аналізу застосування оціночних понять у кримінальному праві континентальних правових систем країн Європи, зокрема Франції та Німеччини. У роботі досліджується питання, як ці правові системи поєднують принципи законності та нормативної визначеності з необхідністю гнучкого правозастосування в умовах ускладнення соціальних процесів. Оглядається, що французьке кримінальне право ґрунтується на тлумаченні норм, закріпленому в принципі nullum crimen, nulla poena sine lege і статті 111-4 Кримінального кодексу Франції. Сучасна практика розглядає допуск інтерпретації адміністративних актів, що розширює дискрецію судів, хоч і зберігає обмеження на розширювальне тлумачення. Відмінність німецького кримінального права відзначається розвиненою системою методів тлумачення й більшою кількістю оціночних понять, які потребують конкретизації у застосуванні. Проте попри заборону аналогії, судді мають можливість адаптувати норми до обставин справи, дотримуючись принципів передбачуваності, об'єктивності та законності. Акцентується увага на формулі Радбруха, що допускає відступ від закону у випадках "нестерпної несправедливості". Порівняльне дослідження показує, що обидві системи перебувають між викликами практичної необхідності інтерпретації та вимогами законодавчого регулювання. Франція в своїй правовій системі зберігає неприйняття судового прецеденту як джерела кримінального права, особливу нормативно спрямовуючу роль відіграє практика касаційного суду. Німеччина, в свою ж чергу, забезпечує ширшу та структуровану дискрецію суддів. Отже, у континентальних системах застосування оціночних понять є важливим механізмом забезпечення справедливості, але все одно потребує чітких меж аби уникнути правової невизначеності та ризику суддівського свавілля. Автор переконаний, що оптимальний баланс між стандартизованістю і гнучкістю правозастосування полягає в об'єднанні чітких нормативних рамок із можливістю їх обмеженого, контрольованого коригування судом з метою ефективності та справедливості кримінального процесу.