Особливості корупції у судовій системі як об'єкту адміністративно-правового впливу

Цю статтю вперше було опубліковано в рецензованому журналі «Форум права», № 83 (3), 2025

Постановка проблеми. Корупція в судовій системі становить серйозну загрозу правосуддю та державності, оскільки вона проявляється у невиконанні або неналежному виконанні суддями та іншими учасниками судового процесу своїх посадових обов’язків з корисливими мотивами. Це підриває принципи верховенства права, законності та справедливості, формує зневіру суспільства у судовій владі та державних інститутах, ускладнює розслідування та притягнення до відповідальності корупціонерів. Мета. Визначити особливості корупції у судовій системі як об’єкта адміністративно-правового впливу та окреслити чинники, що зумовлюють її суспільну небезпечність і складність подолання. Методи: аналіз нормативно-правових актів – для визначення конкретних дій, які визнаються корупційними; системний аналіз – для встановлення взаємозв’язку між структурою судової системи, її закритістю та виникненням корупційних ризиків; соціологічний та емпіричний аналіз – для оцінки впливу корупції на суспільну довіру та правову свідомість громадян. Результати. Виявлено, що корупція в судовій системі характеризується високим рівнем суспільної небезпечності, скритністю, низьким рівнем притягнення до відповідальності та створенням ефекту "кругової поруки". Основними чинниками є закритість судової системи, обмежена взаємодія з суспільством та відсутність реальної політичної незалежності суддів. Висновки. Корупція у судовій системі потребує цілеспрямованого адміністративно-правового регулювання, підвищення прозорості та підзвітності суддів, посилення превентивних заходів і контролю за виконанням суддями своїх обов’язків. Нормативно-правова визначеність корупційних дій є ключовим інструментом адміністративно-правового впливу.

Problem statement. Corruption in the judicial system poses a serious threat to justice and state governance, as it manifests in the failure or improper performance of duties by judges and other participants in the administration of justice for personal gain. This undermines the principles of the rule of law, legality, and fairness, erodes public trust in the judiciary and state institutions, and complicates the investigation and accountability of corrupt actors. Purpose. To identify the features of corruption in the judicial system as an object of administrative-legal influence and to outline the factors that determine its social danger and complexity of mitigation. Methods: analysis of legal and regulatory acts – to determine specific actions recognized as corrupt; systemic analysis – to establish the relationship between the structure of the judicial system, its opacity, and the emergence of corruption risks; sociological and empirical analysis – to assess the impact of corruption on public trust and legal consciousness. Results. It was found that corruption in the judicial system is characterized by a high level of social danger, secrecy, low accountability, and the creation of a “circle of mutual protection.” The main contributing factors are the system’s opacity, limited interaction with society, and the lack of genuine political independence of judges. Conclusions. Corruption in the judicial system requires targeted administrative-legal regulation, increased transparency and accountability of judges, strengthening of preventive measures, and control over the performance of judicial duties. Legal and regulatory clarity regarding corrupt actions is a key tool of administrative-legal influence.