CONTENT VARIABILITY OF DOMESTIC NATURAL KNOWLEDGE IN THE LIGHT OF THE BEST WORLD EDUCATIONAL TRADITIONS (IX – XIX centuries)

WARIACYJNOŚĆ WYPEŁNIENIA TREŚCIĄ KRAJOWEJ WIEDZY PRZYRODNICZEJ W PRZEKROJU NAJLEPSZYCH ŚWIATOWYCH TRADYCJI OŚWIATOWYCH (IX - XIX w.) Mykola Chumak doctor nauk pedagogicznych, docent Katedry Teorii i Metodyki Wykładania Fizyki i Astronomii, Narodowego Uniwersytetu Pedagogicznego imienia M. Drahomanowa, (Kijów, Ukraina) chumak.m.e@gmail.com Adnotacja. Artykuł porusza problematykę z zakresu wariacyjności treści krajowej wiedzy przyrodniczej, która została zdeterminowana przez wydarzenia historyczne z IX-XIX w., co miało wpływ na dalszy całościowy rozwój oświaty. Omówiono wpływ idei bizantyjskoeuropejskiej na zainteresowanie determinantą społeczno-kulturową, która odzwierciedlała się w dyferencjacji przedmiotowej procesu naukowo-wychowawczego we współczesnych granicach terytorium ukraińskiego. Przedmiotem badań było treściowe napełnienie krajowej wiedzy przyrodniczej w przekroju najlepszych światowych tradycji oświatowych w wyznaczonym okresie historycznym. Celem artykułu jest przeanalizowanie wariacyjnej treści krajowej wiedzy przyrodniczej poprzez pryzmat światowych tradycji oświatowych z IX-XIX w. Metodologicznym instrumentem badań była metodyka biograficzna, chronologicznotreściowa, etapowo-problematyczna, historyczno-genetyczna, historyczno-pedagogiczna oraz porównawcza. Zaznaczono ścisły związek faktu historycznego przyjęcia chrześcijaństwa z pogłębieniem przyrodniczego napełnienia wiedzy, co zostało uwarunkowane przez szereg potrzeb obiektywnych: terytorialne rozszerzenie religii światowej, bliskie międzyetniczne kontakty, nawiązanie relacji handlowych, pogłębienie związków dyplomatycznych między państwami, reforma oświaty i kultury. W autorskim podejściu zwrócono uwagę na szczegółową analizę bogactwa danych informacyjnych wykorzystywanych w procesach naukowo-wychowawczych, które w głównej mierze czerpano z dawnych zabytków i książek historycznych włączonych do procesu oświatowego. Analiza problematyki tytułowej została ukształtowana w oparciu o analizę najlepszych historyczno-pedagogicznych personaliów badanej epoki, którzy zajmowali się problematyką wysokiej ideowości poglądów pedagogicznych i przekonań współczesnych naukowców. Ponowne przemyślenie wyznaczonego przedmiotu realizowano poprzez uwzględnienie całościowej, aksjologicznej, humanistycznej oraz osobowościowo zorientowanej konstrukcji badań. Uwaga badawcza autora została skoncentrowana na odzwierciedleniu stopniowego rozwoju wiedzy przyrodniczej poprzez pryzmat samorealizacji osobistej, pobudowanie wzajemnego działania przedstawicieli inteligencji krajowej ze światem zewnętrznym. Na poziomie teoretycznym uogólniono, iż inicjatywa społeczna progresywnych elit krajowych aktualizowała zagadnienie dotyczące masowej alfabetyzacji, praktycznego ukierunkowania treściowego napełnienia procesu naukowo-wychowawczego, niezbędność zastosowania nowych instytucji oświatowych na terytorium różnych jednostek administracyjno terytorialnych naszego państwa. Odnotowano, iż taki progresywizm poglądowy dość często był tłumiony przez działające kierownictwo polityczne, jednak mimo to nie zrujnował się pod wpływem procesów z tamtych czasów. Zauważono ścisły związek pomiędzy genezą krajowej wiedzy przyrodniczej, a tendencjami rozwoju najlepszych światowych tradycji oświatowych. Udowodniono, iżzainteresowanie przyrodnicze krajowego dorobku twórczego ówczesnych myślicieli odzwierciedlało szczytną ideę treści organizacji procesu oświatowego, napełnionego faktami o państwie. Taka trajektoria rozwoju rzeczywistości oświatowej dała możliwość wszechstronnego rozwoju osobowości, jej rozwój zawodowy i ukierunkowanie do rozwoju aktualnego wówczas państwotwórczego zagadnienia. Podkreślono praktyczne ukierunkowanie oraz znaczenie wiedzy przyrodniczej dla pogłębionego uświadomienia fizyczno-geograficznych osobliwości miejscowości rodzimej, co łączono w badanym okresie z wychowaniem w duchu patriotycznym i estetycznym. Słowa kluczowe: treściowe napełnienie, geneza, nauki przyrodnicze, tradycje oświatowe. ВАРІАТИВНІСТЬ ЗМІСТОВОЇ НАПОВНЕНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПРИРОДНИЧИХ ЗНАНЬ У РОЗРІЗІ КРАЩИХ СВІТОВИХ ОСВІТНІХ ТРАДИЦІЙ (ІХ – ХІХ ст.) Микола Чумак кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії та методики викладання фізики та астрономії, Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, (Київ, Україна) Анотація. Проблематика статті торкається варіативності змісту вітчизняних природничих знань, які детермінувалися історичною подієвістю ІХ – ХІХ ст. та позначилися на поступальному розвитку освіти в цілому. Деталізовано вплив візантійсько - європейської ідейності на подальшу зорієнтованість соціокультурних детермінант, які віддзеркалювалися у предметній диференціації навчально-виховного процесу в сучасних межах української території. Предметом дослідження виступила змістова наповненість вітчизняних природничих знань у розрізі кращих світових освітніх традицій означеного історичного періоду. Метою статті є аналіз варіативного змісту вітчизняних природничих знань крізь призму світових освітніх традицій ІХ – ХІХ ст. Методологічним інструментарієм дослідження послугував біографічний, хронологічно-змістовний, поетапно-проблемний, історико-генетичний, історико- педагогічний та порівняльний методи. Підкреслено тісний взаємозв'язок історичного факту прийняття християнства із поглибленням природничої наповненості знань, що обумовлювалося низкою об'єктивних потреб: територіального поширення світової релігії, тісного міжнаціонального спілкування, налагодження торгівельних відносин, поглиблення дипломатичних зв'язків між державами, реформування освіти та культурної сфери. Авторський погляд звернено на детальний аналіз природничої насиченості інформаційних даних для навчально-виховного процесу цього періоду, які черпалися в основному із давніх пам'яток та історичних книг, широко залучених до освітнього процесу. Аналіз титульної проблематики засновувався на аналізі кращих історико- педагогічних персоналій досліджуваної епохи, які проблематизували високоідейність педагогічних поглядів та переконань тогочасних просвітників. Переосмислення визначеного предмету будувалося на врахуванні цілісного аксіологічного, гуманістичного та особистісно зорієнтованого конструкту дослідження. Дослідницька увага автора зосереджувалася на відрефлексуванні поступального розвитку природничих знань крізь призму особистісної самореалізації, побудови тісної взаємодії представників вітчизняної інтелігенції із зовнішнім світом. На теоретичному рівні узагальнено, що соціальна ініціативність прогресивної вітчизняної еліти актуалізувала на порядку денному питання масової грамотності, практичної зорієнтованості змістового наповнення навчально-виховного процесу, необхідності заснування нових освітніх інституцій на території різних адміністративно- територіальних одиниць нашої держави. Зауважено, що така прогресивність поглядів нерідко зазнавала значних утисків зі сторони діючого політичного керівництва, проте не девальвувалася під впливом руйнівних процесів того часу. Відрефлексовано тісний взаємозв'язок генезису вітчизняних природничих знань із тенденціями розвитку кращих світових освітніх традицій. Доведено, що природнича зорієнтованість вітчизняних творчих доробків тогочасних мислителів віддзеркалювала високоідеійність змісту організації освітнього процесу, наповненого краєзнавчою фактажністю. Така траєкторія розвитку освітньої реальності уможливлювала всебічний розвиток особистості, її подальшу професійну успішність та цілеспрямованість до розв'язання актуального на той час питання власного державотворення. Підкреслено практичну зорієнтованість та значущість природничих знань для все більш глибшого переосмислення фізико-географічних особливостей рідної місцевості, що співвідносилося у досліджуваний період із патріотичним та естетичним вихованням. Ключові слова: змістова наповненість, генезис, природничі науки, освітні традиції.