Early physical rehabilitation in intensive care unit and its impact on Post-COVID syndrome manifestations

Cite in Vancouver style as: 

Kovalenko V. Early physical rehabilitation in intensive care unit and its impact on Post-COVID syndrome manifestations. Inter Collegas. 2024;11(3):17-22. https://doi.org/10.35339/ic.11.3.kov 

Archived: https://doi.org/10.5281/zenodo.14250339

Abstract

Background. The COVID-19 pandemic has caused a global health crisis, notably through long COVID, which significantly affects the quality of life of patients’ post-discharge from hospital care. Long COVID is characterized by prolonged symptoms such as fatigue, cognitive impairments, depression, and anxiety. Early physical rehabilitation is a crucial component of patient recovery; however, the optimal frequency and intensity of rehabilitation interventions remain unclear.

Aim. To evaluate the effects of various physical rehabilitation regimens on functional status, cognitive functions, psychosocial state, and manifestations of post-COVID syndrome in patients who underwent severe COVID-19.

Materials and Methods. 102 patients with confirmed COVID-19 requiring treatment in an Intensive Care Unit (ICU) were included in the study. They were divided into groups based on the number of rehabilitation sessions per day: Group I received one session, while Group II received two. Physical rehabilitation included changing the body position in bed, verticalization and breathing exercises. We assessed average values for physical functional status, cognitive functions, and psychosocial condition at discharge, along with post-COVID symptom severity 5–7 days after discharge.

Results. Increasing the number of rehabilitation sessions led to better psychosocial outcomes and reduced manifestations of post-COVID syndrome. However, in the short-term, increasing session frequency did not yield statistically significant improvements in cognitive functions or physical status.

Conclusions. Early physical rehabilitation in ICU is vital for reducing manifestations of post-COVID syndrome in severe COVID-19 patients. Enhanced physical activity not only improves mental health but also helps alleviate physical symptoms. Future research should focus on the long-term effects of rehabilitation and a holistic approach to supporting patient recovery.

Keywords: mobilization of patients, early activation of patient, COVID-19, ICU.

Цитуйте українською у стилі Ванкувер:

Коваленко ВО. Рання фізична реабілітація у відділені інтенсивної терапії та її вплив на прояви постковідного синдрому. Inter Collegas. 2024;11(3):27-22. https://doi.org/10.35339/ic.11.3.kov [англійською].

Архівовано: https://doi.org/10.5281/zenodo.14250339

Актуальність. Пандемія COVID-19 призвела до глобальної кризи в системі охорони здоров'я, зокрема через постковідний синдром (Long COVID), що значно впливає на якість життя пацієнтів після виписки зі стаціонару. Цей синдром характеризується довготривалими симптомами, такими як втома, когнітивні порушення, депресія та тривога. Рання фізична реабілітація є важливою складовою відновлення пацієнтів, однак питання про оптимальну частоту та інтенсивність реабілітаційних заходів залишаються відкритими.

Мета. Оцінка впливу різних режимів фізичної реабілітації на функціональний статус, когнітивні функції, психоемоційний стан та прояви постковідного синдрому у пацієнтів, які перенесли тяжку форму COVID-19.

Матеріали та методи. У дослідження було включено 102 пацієнта з підтвердженим діагнозом COVID-19, які потребували лікування у Відділені Інтенсивної Терапії (ВІТ). Вони були розподілені на групи у залежності від кількості сеансів фізичної реабілітації на добу: перша група проходила один сеанс, друга – два сеанси. Фізична реабілітація включала зміну положення тіла у ліжку, вертикалізацію та дихальні вправи. Нами оцінювалися середні значення показників фізичного функціонального статусу, когнітивні функції, психоемоційний стан пацієнтів на час виписки, а також показник прояву симптомів постковідного синдрому через 5–7 днів після виписки.

Результати. Дослідження показало, що збільшення кількості занять фізичної реабілітації призводить до кращих показників психоемоційного стану у пацієнтів, а також зменшує прояви постковідного синдрому. Однак у короткостроковій перспективі збільшення кількості сеансів реабілітації не призвело до статистично значущих поліпшень когнітивних функцій та фізичного функціонального статусу.
Висновки. Рання фізична реабілітація у відділенні інтенсивної терапії є ефективним засобом для зниження проявів постковідного синдрому у пацієнтів, які перенесли важку форму COVID-19. Інтенсивна фізична активність не тільки покращує психоемоційний стан, але й сприяє зменшенню фізичних симптомів.

Ключові слова: мобілізація пацієнта, рання активізація пацієнта, COVID-19, ВІТ.