Unity of Judges' Status through the Prism of Compliance with Professional Ethics Rules

Problem statement. With the development of social relations, digitalisation and informatisation processes, wider establishment of tolerance and similar processes, issues requiring judicial protection become more complex and intricate. This means that the moral dilemmas and ethical choices faced by judges, and sometimes by the competent judicial personnel management bodies, are extremely tense and difficult. In view of these challenges, there is a need to establish unified legal approaches that would ensure uniformity, systematicity and consistency in the issues of compliance by all judges with the requirements of professional ethics and conduct, and in the issues of guaranteeing the unity of the legal status of judges, which is often, especially recently, questioned by both the academic community and legal practitioners. This may lead to negative consequences in terms of undermining the authority of the judiciary and reducing the level of public trust in the courts. The purpose of this work is to improve legal approaches to understanding the interconnectedness and interdependence of such categories as the unity of the status of judges and their obligation to comply with the rules of professional ethics, to clarify the legislative aspects of securing the equality of judicial candidates and the equality of judges, and to enhance the role of the unity of disciplinary practice with regard to judges and the legal certainty of certain elements of disciplinary proceedings. In this regard, the author uses such research methods as qualitative analysis by means of induction and deduction, analysis and synthesis to study the essence of such a phenomenon as the unity of the status of judges; the method of system analysis to identify the factors which cause violation of the unity of judicial disciplinary practice; the method of analysis to identify gaps, inconsistencies and shortcomings in the legal regulation of this issue; and formal and logical methods to substantiate the conclusions. Results. The author establishes that the principle of unity of the status of judges implies that all judges must comply with the requirements of professional ethics and off-duty conduct; that the unity of the status of judges should be considered alongside justice and equality. It is stated that the formation and observance of proper standards of professional judicial ethics will take place when the issue of ethical requirements, their distortions and application of foreseeable consequences is considered as a systematic, fair, permanent and equal activity of both judges and authorized judicial authorities aimed at establishing the proper principles of the status of judges. The author examines the interdependence and interdependence of the unity of the status of judges and their compliance with moral and ethical requirements at several levels. The first level is the level of admission to the profession of judge, namely, the creation of objective and transparent conditions for training and formation of judicial personnel. The second level reflects the proper unified status of judges and raising (and, most importantly, compliance with) the standards of their ethical behaviour. The third level is the level of compliance with the rules of ethical behaviour outside of professional activities. And the fourth level should be manifested in the uniform understanding of the components of the rules of professional ethics and conduct in the implementation of procedures for bringing judges to legal liability (including disciplinary liability) and dismissal from office. Conclusions. A comprehensive approach and systematic analysis of the categories under consideration facilitates the development and adoption of appropriate standards for both ensuring the principle of unity of the status of judges and compliance with the requirements of professional judicial ethics. Departure from fairness, uniformity and equality in law enforcement in these matters will result in a decrease in the authority of the judiciary and a kind of encroachment on effective judicial protection, as the problem of an improper subject - the holder of judicial power - may arise. An extremely important role in guaranteeing legal certainty of these procedures and mechanisms belongs to the authorised bodies of judicial governance, in particular, the High Council of Justice, which is vested with sufficient and effective powers under the law.

Постановка проблеми. З розвитком суспільних відносин, процесів діджиталізації та інформатизації, більш масштабним утвердженням толерантності та подібними процесами стають більш складними й заплутаними питання, що потребують судового захисту. Це означає надзвичайну напруженість та важкість поставлених моральних дилем та проблем етичного вибору перед суддями, а інколи і перед уповноваженими органами суддівського кадрового менеджменту. Зважаючи на ці виклики, постає необхідність у становленні єдиних правових підходів, які би забезпечили однаковість, системність та послідовність у питаннях додержання усіма суддями вимог професійної етики та поведінки, та питаннях гарантування єдності правового статусу суддів, що часто, особливо останнім часом, ставить під сумнів як науковою спільнотою, так і практикуючими правниками. А це може призвести до негативних наслідків в плані підриву авторитету судової влади та зниження рівня суспільної довіри до суду. Метою роботи є вдосконалення правових підходів до розуміння взаємопов’язаності та взаємообумовленості таких категорій як єдність статусу суддів та обов’язок дотримання ними правил професійної етики, уточнення законодавчих аспектів закріплення рівності кандидатів на посади суддів та рівності суддів, підвищення ролі єдності дисциплінарної практики щодо суддів та правової визначеності окремих елементів дисциплінарного провадження. У зв’язку із цим використовуються такі методи дослідження як якісний аналіз за допомогою індукції та дедукції, аналізу та синтезу для вивчення сутності такого явища як єдність статусу суддів; метод системного аналізу для з’ясування факторів, що обумовлюють порушення єдності суддівської дисциплінарної практики; методу аналізу для виявлення прогалин, невідповідностей та недоліків у правовому регулюванні даного питання; формально-логічний – в обґрунтуванні висновків. Результати. Встановлено, що принцип єдності статусу суддів передбачає неодмінне дотримання усіма суддями вимог професійної етики та позаслужбової поведінки; що єдність статусу суддів необхідно розглядати поряд із справедливістю та рівністю. Констатовано, що формування та дотримання належних стандартів професійної суддівської етики буде мати місце тоді, коли питання етичних вимог, їх викривлень та застосування передбачуваних наслідків розглядатиметься як системна, справедлива, постійна та рівна діяльність як самих суддів, так і уповноважених органів судової влади, що має на меті утвердження належних засад статусу суддів. Розглянуто взаємозалежність та взаємообумовленість єдності статусу суддів та дотримання ними морально-етичних вимог на кількох рівнях. Перший – це рівень допуску до професії судді, а саме створення об’єктивних та прозорих умов для підготовки й формування кадрів судової влади. Другий рівень відображає належний єдиний статус суддів та підвищення (а головне дотримання) стандартів їх етичної поведінки. Третій рівень – це рівень відповідності правилам етичної поведінки поза межами професійної діяльності. І четвертий рівень має виявлятися у однаковому розумінні складових правил професійної етики та поведінки при реалізації процедур притягнення суддів до юридичної відповідальності (зокрема дисциплінарної) та звільненні їх з посади. Висновки. Комплексний підхід та системний аналіз розглядуваних категорій сприяє розробленню та утвердженню належних стандартів як забезпечення принципу єдності статусу суддів, так і дотримання вимог професійної суддівської етики. Відхід від справедливості, однаковості та рівності при правозастосуванні у цих питаннях матиме наслідком зниження авторитету судової влади та своєрідне посягання на дієвий судовий захист, адже може з’явитися проблематика неналежного суб’єкта – носія судової влади. Вкрай важлива роль у гарантуванні правової визначеності цих процедур і механізмів належить уповноваженим органам суддівського врядування, зокрема Вищій раді правосуддя, яка відповідно до закону наділена достатніми та ефективними повноваженнями.