Виконання судових рішень як стадія цивільного судочинства

Постановка проблеми. Ефективність будь-якого судочинства залежить не лише від швидкості й якості вирішення судами справ, а й реалізації відповідних судових рішень. Проте в сучасній процесуальній науці й чинному законодавстві не сформовано остаточного розуміння співвідношення виконавчого провадження з виконанням судових рішень, а також співвідношення цих понять з цивільним процесом. Метою роботи є удосконалення доктринальних положень про місце виконання судових рішень в системі цивільного судочинства. Методи. Досліджувану тематику розглянуто із застосуванням діяльнісного та системного підходів, що дозволили розглянути сутність і зміст цивільного судочинства, виконавчого провадження та виконання судових рішень як структурованих систем і різновидів процесуальної діяльності. За допомогою формально-догматичного та герменевтичного методів здійснено тлумачення деяких статей Цивільного процесуального кодексу України і Закону України "Про виконавче провадження", прецедентної практики Європейського Суду з прав людини і рішень Верховного Суду, а також використаних наукових джерел. За допомогою методу правового моделювання розроблено пропозиції про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України. Результат. Доведено, що завершальною стадією цивільного судочинства слід вважати не виконавче провадження як широке поняття, а виконання судового рішення, що є вужчим поняттям. Висновки. Визначено, що є всі підстави вважати орган (особу), який(яка) виконує судові рішення, інстанцією цивільного судочинства. Запропоновано віднести закони України, які регулюють виконання судових рішень, до законодавства про цивільне судочинство й внести відповідні зміни до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України.

Problem statement. The effectiveness of any judicial proceedings depends not only on the speed and quality of the courts' resolutions of cases but also on the implementation of the corresponding court decisions. However, in contemporary procedural science and existing legislation, there is no definitive understanding of the relationship between enforcement proceedings and the execution of court decisions, as well as their correlation with civil procedure. The purpose of this study is of the article is to improve the doctrinal provisions on the place of execution of court decisions in the system of civil litigation. Methods. The researched topic has been examined using activity-based and systemic approaches, which allowed for the analysis of the nature and content of civil litigation, enforcement proceedings, and the execution of court decisions as varieties of procedural activities and structured systems. Through the use of formal-dogmatic and hermeneutic methods, interpretations of certain articles of the Civil Procedure Code of Ukraine and the Law of Ukraine "On Enforcement Proceedings", precedential practices of the ECHR and decisions of the Supreme Court, as well as the content of the scientific sources utilized, have been conducted. With the method of legal modeling, proposals for amendments to the Civil Procedure Code of Ukraine have been developed. Result. It has been established that the final stage of civil litigation should not be considered as enforcement proceedings in the broad sense, but rather the execution of a court decision, which is a narrower concept. Conclusions. The conclusions have determined that there are all reasons to consider the body (person) executing court decisions as an element of civil litigation. It is proposed to classify the laws of Ukraine regulating the execution of court decisions as legislation on civil litigation and to make corresponding amendments to Part 1 of Article 3 of the Civil Procedure Code of Ukraine.