ТЕОРІЯ ВВІЧЛИВОСТІ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ СОЦІОЛІНГВІСТИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

У статті соціолінгвістична компетенція розглядається як прагматична
компетенція, що допомагає мовцю успішно реалізовувати власні комуніка-
тивні інтенції у міжкультурному спілкуванні, та є однією з найважливіших
комунікативних компетенцій. Ця компетенція формується у процесі вивчення
другої мови спілкування, коли мовець вчиться свідомо обирати лінгвістичні
засоби для досягнення своїх комунікативних цілей, враховуючи при цьому
соціолінгвістичні та соціокультурні фактори, що характеризують ситуацію
спілкування. Автор аналізує, яким чином формують соціолінгвістичну
компетенцію найбільш популярні сучасні аутентичні навчальні курси з
англійської мови, і доходить висновку, що соціолінгвістична компетенція
формується імпліцитно, без спеціального теоретичного викладення,
послідовно у студентів формується певне уявлення про типову комунікативну
поведінку, на основі чого вони можуть робити висновки про ціннісні настанови
носіїв мови. Автор статті вважає, що для формування прагматичної
компетенції необхідна свідома увага та розуміння соціолінгвістичних та
соціокультурних факторів, що визначають прагматичну поведінку носіїв мови
у кожній комунікативній ситуації, для чого пропонує знайомство з деякими
лінгвістичними теоріями, наприклад, з Комунікативним принципом Грайса
та його Максимами, Теорією Ввічливості П. Браун та С. Левінсона. На думку
автора, ці теорії формують цілісне розуміння принципів англомовної
лінгвокультури, які є підґрунтям для вибору засобів спілкування тими, для
кого англійська є другою мовою спілкування.