Аналіз та прогноз тенденцій розвитку освітнього процесу в умовах воєнного стану (перспективи на майбутнє)

Представлена стаття відображає результати дослідження специфіки організації освітнього процесу в умовах воєнного стану та перспектив його розвитку після війни.

Зазначається, що повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну призвело до змін у сфері освіти. Освітній процес перейшов у режим воєнного стану. Зруйновані освітні заклади та неможливість продовжувати навчання змусила учасників освітнього процесу адаптуватися до нових умов. Для української освіти війна стала своєрідним каталізатором значних модернізаційних змін в освіті.

Визначено, що дистанційне навчання – це навчальний процес, який забезпечує можливість навчальної взаємодії викладача та студента на відстані. При цьому використовуються сучасні інформаційно-комунікаційні технології та можливості.

Розглянуто основні моделі дистанційного навчання та описано основні переваги цього формату навчання. Проаналізовано ряд проблемних моментів, серед яких: проблема відсутності Інтернету; недостатній рівень матеріально-технічного забезпечення освітніх закладів; відсутність безпосереднього контакту з учителем, який необхідний для адаптації процесу навчання; обмежені можливості ідентифікації здобувача освіти під час контрольних заходів.

Зазначено, що наразі пильної уваги потребує також розвиток неформальної та інформальної освіти та створення механізмів визнання її ефектів у системі формальної освіти. Відзначено, що актуальність питань визнання неформальної та інформальної освіти в умовах воєнного стану не викликає сумнівів, адже багато здобувачів освіти за час війни покинули місця проживання, а навчальних процес переважно реалізується в дистанційному форматі.

Також зазначено, що  нині актуальною також є апробація та широке впровадження сучасних методів навчання з використанням різного роду інформаційних технологій.