ФІЛОСОФСЬКІ ВИТОКИ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ
Authors/Creators
Description
Актуальність розвитку критичного мислення зумовлена значним технологічним та соціальним прогресом, який вимагає умінь швидко навчатися, адаптуватися та самовдосконалюватися.
Щоб краще зрозуміти сутність критичного мислення, потрібно звернутися до його коріння. Тому дослідимо філософські витоки критичного мислення, починаючи із зародження самої філософії.
Для початку розглянемо розвиток поняття мислення. Першим, хто розглядає мислення як предмет вивчення, є Парменід, який визначав його як спосіб пізнання, що призводить до істини. Платон виокремив ідеальність мислення як особливу реальність, яка створює зміст мислення. Аристотель створив учення про форми й структури мислення, що поклало початок формальній логіці, і розкрив діалектику переходу від відчуття до думки. Епікур і Лукрецій розглядали ідеальний зміст мислення (ідеъ, поняття) як обумовлений матерією, як закарбовування зовнішнього впливу. Сократ установив безпосередній зв’язок між мисленням і спілкуванням, уважаючи, що істина набувається в діалозі між людьми.