Історичний розвиток філософії архітектури

Велику роль відіграють особисті творчі контакти митців із філософами. Історія цих відносин надзвичайно багата. У XX столітті відомі, наприклад, творчі зв'язки Міс ван дер Рое з патріархом неотомізму Ж. Марітеном, П. Айзенмана та Б. Чумі з французькими постструктуралістами (Ж. Дерріда, Ж. Дельоз та ін). Іноді філософи безпосередньо займалися архітектурною проблематикою. Уявлення Платона й Аристотеля про планувальну і функціональну будову міста були сприйняті християнством, і до XVII століття відображалися у вигляді європейських міст, зокрема Москви. Робочими поняттями в архітектурі ставали згодом категорії, які філософи вводили в культуру безвідносно архітектурної проблематики.