<doc id="file32708735" filename="01" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2018/01/" FT="web">
<p> Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Історичний факультет Кафедра історії стародавнього світу і середніх віків Харківське історико-археологічне товариство </p>
<p> Шановні колеги! </p>
<p> Запрошуємо вас взяти участь у науковій конференції «ІСТОРІЯ АНТИЧНОГО СВІТУ І СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ В УНІВЕРСИТЕТАХ УКРАЇНИ. До 40-річчя кафедри історії стародавнього світу і середніх віків Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна», яка відбудеться в Харкові у другій половині жовтня 2018 року. </p>
<p> «Актуальні проблеми сучасної української медієвістики» </p>
<p> Оргкомітет запрошує студентів та аспірантів взяти участь </p>
<p> у роботі Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні проблеми української медієвістики», </p>
<p> яка відбудеться 27-28 квітня 2018 року </p>
<p> в Національному університеті «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г. Шевченка (м. Чернігів). </p>
<p> Шевнюк О.Л., Феєр-Тураній Л.Е. Історичні передумови розвитку мозаїчного мистецтва в Київській Русі // Молодий вчений. 2017 р., листопад. № 11 (51). С. 695-698. </p>
<p> В роботі розглянуто творчу спадщину періоду Київської Русі на прикладі мозаїк собору Софії Київської, де проаналізовано синтез візантійської культури з давньоруською, проведено огляд та дослідження зародження мозаїчного мистецтва. Виконано огляд основних осередків скловаріння, які зарекомендували себе в галузі мозаїчного мистецтва. Розглянуто технології створення мозаїк цього періоду, зокрема технологію якою володіли візантійські майстри. Проаналізовані мозаїки Софії Київської та виконаний аналіз мозаїчних технологій. Виконаний аналіз давньоруської мозаїки, про що зроблені відповідні висновки. </p>
<p> Музей історичних коштовностей України (Київ, вул. Лаврська, 9) пропонує своїм відвідувачам пройти караванними шляхами минулого й дізнатися про торгівлю між скіфами та греками, сарматами та римлянами, дізнатися про товари, які пропонували візантійські купці на шляху від греків до варяг, відчути подих спекотного Великого шовкового шляху, освіжаючий бриз Індійського океану та смак екзотичних фруктів з далеких островів. </p>
<p> Караван цього разу очолить провідний науковий співробітник музею ЮРІЙ ПОЛІДОВИЧ. </p>
<p> Запрошуємо викладачів, науковців, аспірантів, які викладають, проводять наукові дослідження в галузі східної філології, історії, політики, економіки, культури країн Сходу, студентів, а також представників посольств і консульств, всіх зацікавлених осіб взяти участь у </p>
<p> Всеукраїнській науково-практичній конференції “ПИТАННЯ СХОДОЗНАВСТВА В УКРАЇНІ”, яка відбуватиметься 29 – 30 березня 2018 року </p>
<p> Почувши словосполучення ‘’Візантійська імперія’’ більшість з нас уявляє собі картину потужної великої держави, православної віри, яка протиставляє себе решті Європи. Такий образ є дуже спрощеним і не враховує довгу історію контактів між греко-слов’янським та романо-германським суперетносами, культурний вплив Візантії на Західну Європу і Західної Європи на Візантію, політичну візію василевсів, які поголовно вважали себе ромейскими (римськими), а не грецькими імператорами, виводячи себе від державної традиції Римської імперії, претендуючи на хоча б номінальний сюзеренітет не лише над Балканами, але й над усією Європою. </p>
<p> Чорноморець Є. М. Ікона як символ Абсолюту у візантійській патристичній естетиці // Актуальні проблеми філософії та соціології. – Одеса, 2017. – Вип. 17. – С. 131–135. </p>
<p> Поняття символу є центральним для візантійської патристичної естетики. Візантійська патристична теорія образу розробляється на основі онтологічних принципів теоцентризму та персоналізму з використанням загальних категорій сутності, енергії, іпостасі. Завданням нашої статті є аналіз патристичного вчення про специфіку онтологічного статусу й визначальні особливості ікони порівняно з іншими символами Абсолюту. За патристичним ученням, ікона є штучним символом Абсолюту (на відміну від інших його самовиявів – у Трійці, у світі та в людині як образі Божому), відрізняється від нього за сутністю, має окреме існування в просторі. На іконі зображується боголюдина Ісус Христос або святі – люди, які досягли обожнювання. До ікони висувається вимога реалістичності: зображеною може бути лише конкретна іпостась (особистість), яка дійсно існувала та має чуттєво сприйнятний зовнішній вигляд; ікона як міметичне зображення є подібною до зображуваного першообразу. Онтологічний зв’язок ікони з першообразом, який полягає в причетності до божественної енергії й реалізує її власне як символ, уможливлюється через надання зображенню імені зображуваного (Христа чи святого) та здійснюється Богом. </p>
<p> Царенок А. В. Витвори візантійського іконопису як проповідь аскетичних звершень // Актуальні проблеми філософії та соціології. – Одеса, 2017. – Вип. 17. – С. 127–130. </p>
<p> Одним із актуальних завдань дослідження візантійської естетики аскетизму постає осмислення феномена ікони як особливої проповіді аскези й художньої інтерпретації стану святості. У цьому аспекті доцільно звернути увагу на виконання візантійською іконою її інформативно-дидактичної (проповідницької) функції. Виступаючи «проповіддю у фарбі» – візуальним повчанням про істини віри й чесноти, витвір іконопису являє собою своєрідну «наочну» аскетику – учення про духовне подвижництво: перед споглядачем сакрального образу знаходиться чуттєве свідчення про ідеал, до якого варто прагнути, й цей ідеал є ідеалом аскетичним. Як невід’ємний складник естетосфери літургійного дійства, ікона постає й чинником утвердження належного (урочистого, піднесеного, але й не екзальтованого, занадто палкого) психоемоційного стану в учасників спільної молитви, що цілком відповідає засновкам православного аскетичного вчення. </p>
</doc>
<doc id="file32708770" filename="01" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/01/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Січень 2016 </p>
<p> Поппе А. Візантійсько-руський союзницький трактат 987 р. // Український історичний журнал. – 1990. – № 6. – С. 20–33. </p>
<p> Наприкінці 80-х років Х ст. між Руссю і Візантією склалися політичні відносини, які прискорили введення християнства на Русі. В 987 р. у Візантійській імперії спалахнуло повстання проти Василія ІІ під проводом Варди Фоки, який оголосив себе імператором. Василій ІІ звернувся до князя Володимира по допомогу, висловлюючи готовність віддати за нього заміж свою сестру Анну. Авто статті спробував дещо інакше подати хід подій, які сприяли зближенню між Константинополем і Києвом й перетворенню Русі в християнську державу. </p>
<p> Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка спільно з Інститутом археології НАН України запрошують Вас взяти участь в роботі ХV Міжнародної студентської наукової археологічної конференції “Середньовічні та ранньомодерні старожитності Центрально-Східної Європи”, яка відбудеться 15–17 квітня 2016р. у м. Чернігові. </p>
<p> “Василевс” пропонує своїм читачам 2-у частину досліджень молодих науковців у “Студентських історичних зошитах”, які виходять в Івано-Франківську із 2010 р. Висловлюємо вдячність відповідальному секретарю видання д.і.н. Мирославу Волощуку за люб’язну згоду щодо публікації матеріалів на “Василевсі”. </p>
<p> 26–28 листопада 2015 р. у Кракові відбулася VI-у Міжнародна наукова конференція «Colloquia Russica: Ruś a kraje kultury łacińskiej: społeczeństwo, kultura, religia (X–XVI w.)». Науковий з’їзд організовано за підтримки Яґеллонського університету (керівником і одним з засновників проекту є Віталій Нагірний). Всього до участі зголосилося понад 30 науковців з Польщі, України, Білорусі, Словаччини, Росії, Чехії, Сербії, Угорщини. </p>
<p> В ізраїльському місті Рош-ха-Аіне знайшли стародавню фермерську садибу і візантійську церкву. Про це повідомляється в прес-релізі Управління старовини Ізраїлю. </p>
<p> Археологи оцінюють вік садиби приблизно 2700 років, а вік церкви – 1500 років. </p>
</doc>
<doc id="file32708828" filename="01" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/01/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Січень 2014 </p>
<p> За повідомленнями Турецького телеканалу від 27 січня, місцевим археологам за допомогою аерофотозйомки вдалося виявити в озері поблизу м. Ізнік (стародавня Никея) руїни візантійської базиліки. </p>
<p> 31 січня в Музеї візантійської культури Салонік у залі періодичних виставок відкривається нова експозиція «Світло, що виходить з Фессалонік». Її тема – «Салоніки – батьківщина святих Кирила і Мефодія». Експозиція стане доповненням до фотовиставки рукописів «Світло писемності», яка працює в музеї з листопада 2013 р. в рамках «Роки святих Кирила і Мефодія», оголошеного муніципалітетом м. Салоніки. </p>
<p> Відкриття було зроблено в ході планових розкопок, що проводилися Управлінням старожитностей Ізраїлю напередодні будівництва нового району в регіоні. </p>
<p> Ізраїльський департамент старожитностей зазначає, що структура належить до візантійської епохи. Храм, за словами вчених, найімовірніше, був центром християнського богослужіння для громад, що жили неподалік, повідомляє Foxnews. </p>
<p> Беседа с доктором исторических наук, специалистом в области истории Византии и древней истории славян </p>
<p> 10 січня відома сходознавиця, професорка Пенсильванського університету Рената Голод урочисто передала до наукової бібліотеки Музею Ханенків 346 томів сучасних досліджень з історії мистецтва. </p>
<p> Книги є частиною родинної книгозбірні всесвітньовідомих західних мистецтвознавців – візантиніста Андре Грабаря (1896-1990, Україна, Франція, США) та його сина, ісламознавця Олега Грабаря (1929-2011, Франція, США). Видання охоплюють різні аспекти історії ісламського, візантійського, античного мистецтва та археології, а також мистецтва Західної Європи й Далекого Сходу. Особливо цінні серед них 15 томів фундаментальної «Encyclopaedia Iranica» (1985-2010), 16 томів «Encyclopaedia of Islam» (1965-2000), оксфордські довідники «The Oxford Dictionary of Byzantium» та ««Encyclopedia of Aesthetics», монографії мистецтвознавців та істориків Оксфорда, Прінстона, Гарварда, Стенфорда, каталоги новітніх виставок з найкращих музеїв світу. </p>
<p> Фонд Метрополи ежегодно присуждает одну стипендию для обучения в аспирантуре по специальностям, связанным с историей, культурой, искусством и литературой Византийской империи и изучению ее связей с другими народами. Первый конкурс состоится в 2014 г. </p>
<p> Стипендия предназначена для обучения в очной аспирантуре при любом учебном или научном учреждении России по выбору стипендиата. Подать документы на конкурс имеет право любой человек, независимо от гражданства, имеющий диплом об окончании магистратуры или диплом специалиста с высшим образованием. </p>
<p> Целью учреждения премии является поддержка византиноведения как научной дисциплины, ознакомление общества с его достижениями и расширение общественного интереса к Византии. Премией награждаются работы, посвященные истории, культуре, литературе и искусству Византийской империи, а также ее взаимоотношениям с другими народами. </p>
</doc>
<doc id="file32708944" filename="01" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/01/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Січень 2012 </p>
<p> Статтю присвячено пам’яті Сергія Сергійовича АВЄРІНЦЕВА (1937-2004) </p>
<p> Для нас Візантія не просто країна і не просто культура. Зі шкільної лави ми пам’ятаємо, що з Візантії на Русь прийшло християнство. Основи давньоруської культури заклали візантійські греки. А з давньоруської спадщини виростають культури українська й російська. Отже, і для нас візантійський світ є в певному сенсі «дідусем». </p>
<p> В історії румунської музики візантійські співи були єдиною музикою, яка передавалася не тільки усним шляхом, а й через музичні записи до 1800 року. Рукописи візантійської музики є найважливішими документами у спробі відтворити звуковий світ XV-XVIII століть. Пізніше забута історією, візантійська музика відроджується після 1990 року в Бухаресті, Яссах та у інших містах. Одним з найвідоміших хорів для молодих музикантів, які виконують візантійську музику, є «Nectarie Protopsaltul». </p>
<p> Університетський підручник з Історії Візантії, який писався й готувався до друку у видавництві “Апріорі” майже три роки*, є першою спробою вітчизняних візантиністів запропонувати навчальним закладам, а також усім зацікавленим читачам скомпонований і цілісний виклад тисячолітньої історії Візантійської імперії. </p>
<p> Цілком можливо, що візантійському імператору Юстиніану I колись поставлять пам’ятник в Алушті. Він залишив світові чимало унікальних об’єктів, зокрема, всесвітньо відому «Айя – Софію» в Константинополі (Стамбул). </p>
<p> Юстиніан I. Фрагмент мозаїки в церкві св. Віталія), Равенна. (Фото hrono.ru) </p>
</doc>
<doc id="file32708980" filename="01" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/01/" FT="web">
<p> Міністерство регіонального розвитку, будівництва та </p>
<p> житлово-комунального господарства України </p>
<p> Національний заповідник “Софія Київська” </p>
<p> ШАНОВНІ КОЛЕГИ! </p>
<p> Запрошуємо вас взяти участь у роботі VІ Міжнародних науково-практичних Софійських читаннях “Християнські святині – скрижалі Вічності, Мудрості й Краси: </p>
<p> нові грані пізнання”, присвячених 1000-літтю Софії Київської </p>
<p> Электронная библиотека по византинистике содержит обобщающие и справочные издания, словари, публикации письменных источников и фундаментальные исследования. Посетителям сайта предоставляются полнотекстовые версии в формате DjVu, а также ссылки на аналогичные ресурсы интернета. </p>
<p> К такому выводу приходит крупнейший исследователь феномена юродства – доктор исторических наук, профессор МГУ и СПбГУ, ведущий научный сотрудник Института славяноведения РАН СЕРГЕЙ ИВАНОВ, выступивший на прошлой неделе с лекцией в киевском Доме ученых. </p>
<p> Учебное пособие содержит материал спецкурса, сопровождаемый заданиями для самостоятельной работы и подборкой письменных источников, позволяющих развивать у учащихся навыки самостоятельного критического исследования. Оно дополнено необходимыми справочными приложениями, максимально полным списком изданий тех византийских источников, которые выходили в переводе на русский или украинский языки, а также пространным толковым словарем, наиболее полным из издававшихся по данной тематике в отечественной историографии. Настоящее издание предназначено для студентов исторических и культурологических специальностей ВУЗов, учителей социально-гуманитарных дисциплин, учащихся Духовных академий и семинарий, всех, кто интересуется историей Византии и готов продолжать этим самостоятельно заниматься с помощью рекомендуемых в пособии печатной литературы и интернет-ресурсов. </p>
<p> 7 липня 2004 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.864.01 в Українському науково-дослідному інституті архівної справи та документознавства: Київ, 03110, вул. Солом’янська, 24 відбувся захист дисертації Філіппенка Ростислава Ігоровича «Життя, громадська діяльність і науково-історична спадщина професора Харківського університету Є.К. Рєдіна (1863-1908 рр.)», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації. </p>
<p> Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації. </p>
<p> Дослідник у галузі античної та середньовічної історії, археології, епіграфіки, нумізматики Північно-Західного Причорномор’я. </p>
</doc>
<doc id="file32708663" filename="02" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2020/02/" FT="web">
<p> Кафедра богослов’я Філософсько-богословського факультету УКУ щиро запрошує на Відкритий науковий семінар та презентацію книги “Монотелітство у Візантії VII століття: доктрина, політика та ідеологія влади” доцента кафедри, доктора Олександра Кащука. </p>
<p> Дискутанти: Марія Горяча – доктор наук з богослов’я, о. Олег Кіндій – доктор богослов’я, Павло Смицнюк – доктор богослов’я. </p>
<p> Олександр Кащук – кандидат історичних наук, доктор богослов’я, доцент кафедри історії середніх віків та візантиністики Львівського національного університету імені Івана Франка та доцент кафедри богослов’я Українського католицького університету. Досліджує історію християнства у Візантії та історію християнської думки й ментальності, особливо зосереджується над вивченням відносин між світською владою і Церквою у Візантійській імперії в період христологічних суперечок. Автор численних наукових праць і перекладів патристичних текстів зі старогрецької та латинської мов. </p>
<p> Запрошуємо Вас узяти участь в ХII науковій конференції «Проблеми історії та археології України», яка відбудеться у м. Харків 13–14 листопада 2020 р. </p>
<p> Заплановано роботу секцій за такими науковими напрямами: </p>
<p> 25 лютого 2020 р. о 13.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.12 Львівського національного університету імені Івана Франка (79000, Львів, вул. Університетська, 1) відбудеться захист дисертації Кащука Олександра Ярославовича «Монотелітство у Візантії VII століття: доктрина, політика та ідеологія влади», представленої на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук (Спеціальність 07.00.02 – всесвітня історія) </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами), списком наукових праць автора за темою дисертації, а також текстом автореферату. </p>
<p> 22 жовтня 2019 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Спеціалізованої вченої ради Д 35.051.12 Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 79000 вул. Університетська, 1) відбувся захист дисертації Лиля Ігоря Миколайовича «Греки на території Руського воєводства в XV–XVIII ст.», представленої на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук (Спеціальність 07.00.01 – Історія України). </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами), списком наукових праць автора за темою дисертації, а також текстом автореферату. </p>
<p> Провінція Аліканте, на території якої археологи виявили рештки стародавнього монастиря. Фото: espanarusa.com </p>
<p> Вчені витратили майже 25 років, щоб з’ясувати, що знахідка є давнім візантійським монастирем, а не вестготськими або римськими будівлями, – повідомляє Ольга Цвілій на сайті Спілки Православних Журналістів. </p>
<p> На пагорбі на околиці Ельди в провінції Аліканте (Іспанія) експерти з Університету Аліканте і місцевого археологічного музею підтвердили, що виявлені в XIX столітті археологічні знахідки насправді належали візантійській обителі. Про це повідомило інтернет-видання Еl Раіѕ. </p>
<p> 13-річний Став Меїр з Ізраїлю , який вирушив із сім’єю збирати гриби неподалік Кейсарії, виявив фрагмент мармурової плити, що виступав із землі. Вчені вже підтвердили, що вік знахідки складає близько 1500 років. </p>
<p> Книжка присвячена дослідженню історії Великого Тюркського каганату — першої держави стародавніх тюрків, котра виникла в середині VI ст. в результаті об’єднання багатьох тюркомовних племен. Про цю державу на Південному Алтаї світ уперше дізнався з писемних свідчень візантійського письменника Менандра Протектора. У своїй праці він докладно описав посольство від Каганату до Візантії, під час якого ромеї й дізналися про існування нової північної держави. Дуже цінними та інформативними стали писемні згадки про подорож візантійських послів у ставку тюркського кагана. Окрім інформації про державний устрій, побут, звичаї, спосіб життя, вірування і традиції давніх тюрків, західний світ на початку Середньовіччя дізнався про велику потужну кочову імперію, котра відігравала значну роль у міжнародній торгівлі та політичному житті тогочасного світу. </p>
<p> Візантійський спадок України — благо чи зло? Судячи зі змісту, укладачі поставили собі за мету розвіяти міти про «візантійщину», які утвердилися в межах території, що її історик Дмітрій Оболєнський називав «Візантійською співдружністю», проте головний акцент зроблено на Україні та Росії. </p>
</doc>
<doc id="file32708716" filename="02" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2019/02/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Лютий 2019 </p>
<p> Книга по-новому розповідає про визначний феномен світової культури – безцінні світські фрески легендарної Софії Київської. Це палацовий цикл фресок двох сходових веж, що ведуть на княжі хори, і княжий груповий портрет у центральній наві. Автор пропонує власну атрибуцію цих фресок, яка докорінно відрізняється від прийнятих стереотипів. Читач дізнається, що Софійський собор, побудований княжим подружжям хрестителів Русі Володимира Великого й Анни Порфірородної та завершений Ярославом Мудрим, споруджено у 1011–1018 рр. Світські фрески, що прославляють Володимира й Анну як хрестителів Русі й будівничих Св. Софії, містять портрет їхньої родини й розповідають про укладини династичного союзу Русі та Візантії наприкінці Х ст., який започаткував процес хрещення Київської держави. Автор вводить читача у блискучу й таємничу добу Візантії та Київської Русі, знайомить з невідомими сторінками життя їх могутніх правителів, подає колоритні історичні портрети. Світські фрески Св. Софії постають як унікальні історичні джерела, що вирізняються своєю давністю, автентичністю та багатством реалістичного й символічного змісту. Чимало місця відведено розповіді про реставрацію та дослідження фресок, про тих людей, які самовіддано цим опікувалися. </p>
<p> Книга адресована всім, хто цікавиться історією та культурою Київської Русі та Візантії. </p>
<p> на презентацію книжкових видань членів Товариства й видавництва “Харківське історико-філологічне товариство” </p>
<p> 26 лютого 2019 року, початок о 17:00 «Книгарня Є» (вул. Сумська, 3). </p>
<p> Два роки тому парламент Греції прийняв рішення про святкування Всесвітнього дня грецької мови 09 лютого, приурочивши його до дня смерті національного поета Греції, автора національного гімну країни Діонісіоса Соломоса. </p>
<p> У книзі висвітлено діяльність Федора Шміта, одного з найвидатніших візантиністів початку ХХ ст., спрямовану на організацію вивчення перлини архітектури й живопису ХІ ст. — Софійського собору в Києві. Показано труднощі, які спіткали науковця під час організації науково-дослідної роботи, що дає змогу глибше зрозуміти специфіку умов, у яких працювали дослідники старовини за різних політичних режимів та соціально-економічних обставин в Україні у першій чверті ХХ ст. </p>
<p> Інтенсивна робота Ф. Шміта сприяла збереженню, реставрації та вивченню Софійського собору ХІ ст. у Києві, що 1934 р. вилилось у створення Софійського музею-заповідника. </p>
<p> В книзі опубліковано низку статей Ф. Шміта з історії візантійського мистецтва — пам’яток наукової думки початку ХХ ст., а також документи зі слідчої справи «Харківського відділення “Національного центру”», котру сформували радянські каральні органи. Документи слідчої справи вказують на причини й обставини, за яких радянський революційний трибунал затримав і судив Ф. Шміта. </p>
<p> Видання розраховано на фахівців і тих, хто цікавиться історією Софійського собору ХІ ст. в Києві у першій чверті ХХ ст. та долею його дослідників. </p>
<p> Книга знайомить читача з історією некрополя – унікальної архітектурно-історичної пам’ятки ХІІ ст. Кирилівської церкви Києва. Біля та всередині князівського, а згодом і монастирського Кирилівського собору, під покровом святого Кирила, ховали не простих людей, а тих, хто прямо й безпосередньо був причетний до побудови, найменування, опорядження, існування, реставрації, збереження, підтримання тощо цього храму. Свідчення, віднайдені на цей час щодо Кирилівського некрополя, не повні, але те, що вдалося віднайти, дослідити, зібрати докупи й розповісти у цій книзі, становить величезну цінність щодо вивчення історії церкви та монастиря, присвяченого святому Кирилу Александрійському та Святій Трійці. </p>
<p> Друге десятиріччя ХХІ ст. ознаменоване тисячоліттям Софії Київської. У 2011 р. в Україні і у всьому світі відзначалося 1000 років з часу заснування Св. Софії, а в 2018 р. – її освячення та першого богослужіння в ній. Відзначення цих ювілеїв, що стало результатом новітніх досліджень пам’ятки, здійснених вченими заповідника, отримало широкий суспільний та науковий резонанс. У цій збірці опубліковано результати досліджень Софії Київської, які були здійснені вченими заповідника й інших установ за останні роки та склали колективну наукову монографію. Вивчено, підсумовано й узагальнено для впровадження в музейну діяльність та осмислено на перспективу досліджень великий, надзвичайно цікавий пошуковий матеріал, який дає змогу побачити Софію у новому світлі й стане неабияким внеском у вітчизняну та світову науку. </p>
<p> Два роки тому парламент Греції прийняв рішення про святкування Всесвітнього дня грецької мови 09 лютого, приурочивши його до дня смерті національного поета Греції, автора національного гімну країни Діонісіоса Соломоса. </p>
</doc>
<doc id="file32708732" filename="02" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2018/02/" FT="web">
<p> Харківське історико-філологічне товариство запрошує Вас на презентацію книжок, виданих Товариством та/або членами Товариства впродовж минулого 2017 року. </p>
<p> Презентація відбудеться в приміщенні книгарні «Є» (вул. Сумська, 3) 27 лютого 2018 р. </p>
<p> Гурток кафедри історії Стародавнього світу та Середніх віків «Ad Fontes!» починає прийом тез для участі в науковому семінарі молодих вчених «ІСТОРІЯ АНТИЧНОСТІ ТА ВІЗАНТІЇ В СТРУКТУРАХ ПОВСЯКДЕННОСТІ», який відбудеться 30 березня 2018 року. </p>
<p> 23 березня 2018 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.051.10 в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 4, ауд. V-58 відбудеться захист дисертації Пархоменко Марії Вікторівни «Повсякденне життя візантійського Херсонеса–Херсона (IV–X ст.)», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук (07.00.02 – Всесвітня історія). </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами), списком наукових праць авторки за темою дисертації, а також текстом автореферату. </p>
<p> УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ХАРКІВСЬКИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ </p>
<p> ШАНОВНІ КОЛЕГИ! </p>
<p> Запрошуємо Вас взяти участь у роботі XXII Міжнародної наукової конференції «Слобожанські читання», присвяченої 170-річчю від дня народження Єфименко Олександри Яківни (1848–1918), українського історика, етнографа, першої жінки в Російській імперії, що здобула ступінь доктора історії honoris causa (1910), автора книги «Исторія Украйны и ея народу», 1907. </p>
<p> Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Інститут балканістики з Центром фракології Болгарської академії наук Канадський інститут українських студій Альбертського університету </p>
<p> проводять у Харкові 22–23 листопада 2018 року </p>
<p> міжнародну наукову конференцію IX Дриновські читання </p>
<p> на тему </p>
<p> «ЧОРНЕ МОРЕ ТА ПРИЧОРНОМОР’Я ЯК КОНТАКТНА ЗОНА ЦИВІЛІЗАЦІЙ ТА КУЛЬТУР» </p>
</doc>
<doc id="file32708750" filename="02" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/02/" FT="web">
<p> Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Філософський факультет Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Журнал «Наука і суспільство» 2 червня 2017 року проводять ювілейні X давньоруські історико-філософські читання пам’яті Вілена Сергійовича Горського на тему: ФІЛОСОФСЬКІ ІДЕЇ В КУЛЬТУРІ КИЇВСЬКОЇ РУСІ </p>
<p> Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Випуск ІV: збірка наукових праць, присвячена 170-літтю з дня народження Никодима Павловича Кондакова (1844–1925). – Київ, 2014. – 760 с. (Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України). </p>
<p> Что знает наш современник о Византии? Почему само понятие «византийский» имеет во многих европейских языках отрицательную коннотацию и справедливо ли это? </p>
<p> Марчук О. Т. Здоров’я розуму: східнопатристичний концепт структурно-функціональних особливостей // Філософія і політологія в контексті сучасної культури. – 2016. – Випуск 3 (12). – С. 134–143. </p>
<p> З’ясовано значення, специфіку функціональної здатності та призначення розумної сили душі людини в богословсько-антропологічному синтезі ідей мислителів східної патристики. Висвітлюється святоотцівський підхід щодо інтерпретації та чіткого понятійного визначення складових мислительної сили – ума, розуму, розсудку. Розкрито особливості їх взаємозв’язку, структурно-функціонального устрою, можливості оздоровлюючої ґенези та досягнення досконалості. </p>
<p> Завершення 2-ї сесії 8-го засідання семінару Українського Католицького Університету “Київська традиція та християнський універсум” на тему: “Повчання у гомілетичній традиції Київської митрополії: візантійська спадщина, східнословʼянська практика і західні латинські впливи”. </p>
<p> Запрошуємо викладачів, науковців, аспірантів, представників посольств і консульств взяти участь у роботі Всеукраїнської науково-практичної конференції «Питання сходознавства в Україні», яка проходитиме 6–7 квітня 2017 року в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна та Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. </p>
<p> Лекции представляют материалы к специальному курсу по истории западноевропейской культуры и охватывает главным образом период V–XV вв., когда сформировались основные ценности и идеалы европейской цивилизации. Они знакомят с концепциями средневековой культуры, ее особенностями в эпоху Раннего Средневековья, состоянием образования, науки и литературы на Западе, формами зрелищ, архитектурными стилями, искусством и основными чертами Ренессанса, сформировавшегося в XIII–XVI вв. Материалы снабжены списками основной и дополнительной, вспомогательной специальной литературы, указанием на интернет-ресурсы и образцами тестовых заданий к некоторым темам. </p>
</doc>
<doc id="file32708767" filename="02" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/02/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Лютий 2016 </p>
<p> Міністерство освіти і науки України Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, Історичний факультет Кафедра історії стародавнього світу та середніх віків Одеський археологічний музей Національної академії наук України Відділ археології Північно-Західного Причорномор’я Національної академії наук України Державний архів Одеської області Грецький фонд культури (Одеса) </p>
<p> Повний архів часопису «Древности. Харьковский историко-археологический ежегодник» від сьогодні доступний на сайті Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна у розділі “Наукова періодика Каразінського університету” за посиланням: </p>
<p> Кирилівська церква – перлина культури Стародавнього Києва. Визначна архітектура і мистецька пам’ятка XII ст. зберігає чимало таємниць, розкрити які, бодай частково, допомагає залюблений у нашу історію погляд фахівця, що запрошує подивитися на храм і пов’язані з ним події небайдужими очима. </p>
<p> Ситий І. Сигнет Олександра Македонського з музею В. В. Тарнавського // Сіверянський літопис. – 2015. – № 4. – С. 10–17. </p>
<p> У статті йдеться про візантійський золотий перстень-печатку з різьбленим зображенням Олександра Македонського, точніше з сюжетом «Вознесіння Олександра Македонського». Сюжет має виразно імператорський статус і в Київській Русі міг вміщуватися на речах лише князівського походження. Аналіз літописів дозволяє припустити, що перстень міг належати чернігівським князям Олегу Святославичу або Володимиру Мономаху або володимирському князю Всеволоду Юрійовичу Велике Гніздо. Сигнет є матеріальним свідченням еволюції державних устремлінь руських князів, їхнього прагнення збудувати на Русі державу рівня Візантійської імперії. Остання, в свою чергу, активно залучала в свої геополітичні комбінації руських князів, у т. ч. через свої духовні та матеріальні цінності. Окрім цього, можна припустити, що ідеї ІІ Єрусалиму або ІІІ Риму в руських землях сягають своїм корінням принаймні XI – XII ст. </p>
<p> Кузовков В. В. Політичні відносини Візантії з державами мусульманського світу в добу самостійного правління Константина VII Багрянородного (945–959) // Історичний архів: Наукові студії. – 2015. – Вип. 15. – С. 55-62. </p>
<p> Статтю присвячено відносинам Візантії з мусульманським світом у середині Х ст. Дослідження базується на свідченнях творів Константина VII Багрянородного та мусульманських джерел. Автор вважає, що міжнародні відносини цієї доби можна розглядати як систему. Ця система базувалась на певних принципах і традиціях, мала власну ієрархію. Серед принципів системи слід відзначити васалітет, нерівний характер зв’язків, прагнення до універсальної влади з боку низки учасників міжнародних відносин. На цих принципах базувались відносини Візантії з державами мусульманського світу. </p>
<p> Апостольська Бібліотека Ватикану (Biblioteca Apostolica Vaticana) виклала у вільний онлайн-доступ цифрову 500-кадрову копію Мінологія Василія II Болгаровбивці (Vat. Gr. 1613) – найдавнішого збереженого ілюстрованого візантійського манускрипта у жанрі житійної літератури. Посвячувальний вірш свідчить, що книгу виготовили у 979-989 роках для імператора, ім’я якого він традиційно носить донині. Ряд дослідників, спираючись переважно на мистецтвознавчі аргументи, датує твір 1001-1016 роками. </p>
<p> Автор – відомий київський дослідник середньовічних київських графіті – в цій книжці постає в незвичній для нього іпостасі. Він робить спробу подати белетризовану реконструкцію історичного контексту створення написів на стінах стародавніх київських храмів. Захопливі розповіді занурюють читача у чудовий і страшний, сакральний і фантасмагоричний світ Середньовіччя. </p>
<p> В найнесподіваніших місцях Ізраїлю постійно знаходять давні скарби. Завжди перед початком будь-яких будівельних робіт Управління старовини Ізраїлю проводить так звані охоронні розкопки. </p>
</doc>
<doc id="file32708824" filename="02" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/02/" FT="web">
<p> Професійна команда пірнальників досліджувала і провела фотозйомку недавно виявленої під водою церкви в озері Ізнік . </p>
<p> Нинішня невизначена ситуація виявляє «війну світоглядів». Люди дискутують: усе залежить від лідера чи від громади? Як нагадує провідний науковий співробітник Інституту психології ім. Костюка, керівник проекту «Психологія життєвого успіху» Юнона Лотоцька, є римський та візантійський типи мислення. </p>
<p> Приглашаем Вас принять участие в IХ научной конференции «Проблемы истории и археологии Украины», которая будет проходить в г. Харькове 30–31 октября 2014 г. Читати далі → </p>
<p> Сборник содержит материалы и исследования друзей, коллег и учеников профессора, доктора исторических наук Владимира Кузьмича Михеева. Издание приурочено к 70-летнему юбилею Ученого и и Организатора исследовательского и образовательного процесса в Харькове. В тематическом плане публикуемые работы представляют направления научных интересов юбиляра: археология, этнология, история. Статьи сборника должны вызвать интерес среди специалистов и всех интересующихся историей народов, населявших Евразию в раннем средневековье. </p>
<p> Розкоші й жорстокість, побожність і заповзята торгівля – Візантійська імперія була світом крайнощів. Виникнувши зі східної частини стародавньої Римської імперії, вона існувала як християнська імперія зі своєю блискучою столицею Константинополем понад тисячу років, завдяки військовій потузі та лукавій дипломатії. </p>
<p> Перше цьогорічне число німецького часопису «SPIEGEL GESCHICHTE» присвячено Візантійській імперії. Воно має назву «BYZANZ: Das Kaiserreich am Bosporus» («Візантія: Імперія на Босфорі»). Пропонуємо ознайомитися зі змістом журналу про «одну з найбільш захопливих імперій старої Європи». Перейшовши за наведеним нижче посиланням можна також прочитати фрагменти окремих статей випуску. </p>
<p> Сьогодні у виставковій залі Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна відбулося відкриття планшетної виставки «Константінос Кавафіс. Життя і творчість» (1863-1933). У заході взяли участь голова громадської організації Харківське міське товариство «Геліос» Георгій Майшмаз, члени товариства «Геліос», представники національно-культурних організацій, викладачі та студенти ХНУ ім. Каразіна та Харківського національного педагогічного університету. </p>
</doc>
<doc id="file32708940" filename="02" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/02/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Лютий 2012 </p>
<p> ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В. Н. Каразіна Центр українських студій імені Д. І. Багалія Кафедра українознавства філософського факультету Науково-дослідна лабораторія Германо-Слов’янської археологічної експедиції СХІДНИЙ ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА імені Ковальських </p>
<p> “УТВОРЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ: ВІЗАНТІЙСЬКІ, СКАНДИНАВСЬКІ ТА ХОЗАРСЬКІ ВПЛИВИ” науково-практичний семінар </p>
<p> 28 лютого 2012 р. о 15.00 </p>
<p> У ЦЕНТРІ УКРАЇНСЬКИХ СТУДІЙ імені Д. І. Багалія (північний корпус ХНУ імені В. Н. Каразіна, майдан Свободи 6, ауд. 487) </p>
<p> Підручник «Історія Візантії. Вступ до візантиністики» посів друге місце на ХІІ виставці-конкурсі навчальної літератури 2011 р. Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. </p>
<p> 1-2 марта 2012 г. в Ярославле состоится межрегиональная научно-практическая конференция «Ярослав Мудрый. Проблемы изучения, сохранения и интерпретации историко-культурного наследия», приуроченная ко Дню памяти святого князя Ярослава Мудрого. </p>
<p> Приглашаем Вас принять участие в работе Международной научно-практической Интернет-конференции, посвященной 200-летию со дня рождения академика Измаила Ивановича Срезневского, выдающегося филолога-слависта, члена 32 академий и обществ, профессора Харьковского и Петербургского университетов, академика Российской императорской Академии наук, который родился в Ярославле 1 (13) июня 1812 г. </p>
<p> У статті розкривається зміст часово-просторового походження християнства з порівнянням світогляду давніх слов’ян в контексті народної культури України як носія грецько-візантійської культури. </p>
<p> Удод О., Юрій М. Візантійська спадщина й українська культура / О. Удод, М. Юрій // Слов’янський вісник: Збірник наукових праць. – 2012 — Випуск 13. – С. 111-116. </p>
<p> В статті йде мова про культурну спадщину, яку отримала Київська Русь від Візантії. Разом з тим обговорюється трансформація цієї спадщини на самобутньому давньоукраїнському грунті й синтетичне її засвоєння. Ключові слова: візантизм, культура, цивілізація, дифузія, духовність, рецепція. </p>
<p> Турецкие специалисты пытаются выяснить вопрос подлинности найденного таможенниками 12 лет назад Евангелия от Варнавы — рукописи о жизни и деяниях Иисуса Христа, написанной, якобы, самим этим апостолом, основателем Кипрской церкви. После этого этнографический музей Анкары планирует выставить эту рукопись на обозрение публики. </p>
<p> Домановський А.М. Відтворення віртуальної Візантії, або Василевс. «De administrando «Візантійською цивілізацією» засобами Інтернету» / А.М. Домановський // Методичний вісник історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. – Харків, 2012. – № 10. – С. 7-19. </p>
<p> Книга представляет собой толстый кожаный переплет с тонкими страницами из кожи, исписанными текстом на арамейском и ассирийском языках. Библия, которую обнаружили ранее турецкие археологи, 8 лет была в розыске, и сейчас полиции удалось ее изъять при задержании членов группы контрабандистов в южной части страны. </p>
<p> o. Роберт Тафт “Візантійський обряд: коротка історія”. Інтерв’ю з д-ром літургійного богослов’я Михайлом Петровичем з нагоди виходу у світ українського перекладу книги (ред. Л. Бурка) 22.02.2012 </p>
</doc>
<doc id="file32708979" filename="02" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/02/" FT="web">
<p> У книзі, яка є продовженням першої частини кількатомного курсу “Історія приватного (цивільного) права Європи”, розглядаються особливості формування та характерні риси Східної традиції права, котру нерідко іменують “Візантійська система права”. </p>
<p> В своєму ґрунтовному дослідженні теми ролі мирян у творчості Йоана Золотоустого автор спирається на першоджерела – твори самого Золотоустого, передовсім його проповіді, а також використовує найновіші і найавторитетніші наукові опрацювання на цю тему. </p>
<p> 23 березня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4 відбувся захист дисертації Нені Ганни Олександрівни «Містичні досвід і практика в концепції обоження (історико-філософський аналіз традиції ісихазму)», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук. </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації. </p>
<p> Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації. </p>
<p> Новая книга одного из лучших современных исследователей византийского зодчества, профессора университета Иллинойса в г. Урбана-Шампейн (США) обобщает сведения об организации и технологии строительства в средне- и поздневизантийский период. На основе самых современных материалов развивается смелая самостоятельная теория и предлагается новая парадигма для построения истории архитектуры в Византии после иконоборческого периода. </p>
<p> Посібник висвітлює процес зародження, розквіту та падіння візантійської цивілізації, починаючи з поширення християнства та перетворення його на панівну релігію і закінчуючи падінням Візантійської імперії в результаті завоювань османів. У книзі вміщено додатки, покажчики, ілюстрації та карти. </p>
<p> Отець Іван Меєндорф походив з російсько-балтійської німецької аристократичної сім’ї, яка, як і багато інших російських родин, емігрувала на Захід після приходу більшовиків до влади в Росії. Іван Феофілович барон фон Меєндорф – так звучало його повне ім’я з титулами – народився у Франції у паризькому передмісті Нейї-на-Сені 17 лютого 1926 року. З дитинства він прислуговував при Свято-Олександро-Невському катедральному соборі спочатку паламарем, а потім піддияконом при Митрополиті Євлогії (Георгієвському). Освіту він здобув у Парижі в Сорбоні і Свято-Сергієвському православному інституті, де згодом викладав грецьку мову і церковну історію, а потім у 32 роки захистив докторську дисертацію на тему богословських поглядів св. Григорія Палами. Кілька місяців пізніше в 1959 році відбулись його дияконські та єрейські свячення і переїхав до Сполучених Штатів, де працював професором церковної історії та патристики у Свято-Володимирській семінарії в Нью-Йорку. </p>
<p> Автор у минулому – багаторічний президент Всесвітнього товариства візантологів. Його історія Візантії – фундаментальна праця у царині візантиністики – щонайглибше відтворює розвиток візантійської держави від найдавніших часів аж до її занепаду. Народження і розквіт візантійської культури, її вплив на творення культур інших народів світу, зокрема слов’янських, – центральна тема більшости розділів цієї книжки. Автор дуже повно й науково ретельно опрацював світовий досвід візантинознавства, показав його перспективність, окреслив нові завдання та ідеї для майбутніх дослідників. Книжка містить ґрунтовний огляд першоджерел, довідкової літератури, таблиці та покажчики. </p>
<p> 4 лютого 2011 р. на історичному факультеті Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна відбулася ІХ Різдвяна міжнародна конференція наукового товариства учнів «НАРТЕКС». На пленарному засіданні у зверненні до юних дослідників декан історичного факультету професор, доктор історичних наук Сергій Іванович Посохов зазначив, що конференція стала результатом тривалого співробітництва історичного факультету Університету та Школи мистецтв харківської обласної ради, яке почалося ще в 1988 році, коли учасники шкільного гуртка вперше взяли участь в розкопках Херсонеса Таврійського. </p>
<p> Якщо українською мовою «запитати» у Google, що він знає про польського українця — візантолога світового рівня Ігоря Шевченка, можна отримати у відповідь лише кілька посилань, серед яких радіо «Свобода», часопис «Ї» та всезнаюча Вікіпедія. Окрім спеціалістів-візантологів, більшість не лише пересічних українців, а й науковців та журналістів необізнані з життям цієї людини, яке, втім, небезпідставно можна вважати приводом для національної гордості. </p>
</doc>
<doc id="file32708713" filename="03" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2019/03/" FT="web">
<p> Елуза в пустелі Негев була важливим перевалочним пунктом на давньму Шляху пахощів і досягла розквіту у візантійський період. (Lenta.UA) </p>
<p> Засноване набатеями в кінці IV століття до н.е. поселення на караванному шляху з Петри в Газу виявили вже кілька років тому, але лише зараз вчені звернули увагу на сміття, що накопичилось за багато століть на міських звалищах. </p>
<p> Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган заявив, що Софійський собор, який був побудований в часи Візантії і нині є музеєм, може знову стати мечеттю. </p>
<p> У Києві відбудеться зустріч в рамках виставкового проекту “Археологічний портрет стародавнього Києва: життя рибалки, фальшивомонетника, митника… (за матеріалами розкопок архітектурно-археологічної експедиції у 2016–2018 рр. під керівництвом Гліба Івакіна).” </p>
<p> Про Літургію розповідає о. Василь Рудейко, доктор богослов’я, завідувач кафедри літургійних наук, заступник голови Патріаршої Літургійної Комісії УГКЦ. Сучасна Візантійська Традиція має три окремих богослужіння: Літургія Святого Василія Великого, Літургія Святого Йоана Золотоустого, Літургія Передосвячених Дарів. У сьогоднішньому відео отець розповідає про одну з найдавніших Літургій — Літургію Святого Василія Великого. </p>
<p> Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Центр українських студій імені Д. І. Багалія філософського факультету Кафедра історії стародавнього світу та середніх віків історичного факультету </p>
<p> ШАНОВНІ КОЛЕГИ! </p>
<p> 10 квітня 2019 р. у Центрі українських студій імені Д. І. Багалія </p>
<p> відбудеться круглий стіл </p>
<p> Професор Харківського університету Михайло Лунін (1809–1844) (до 210-річчя від дня народження) </p>
<p> Книга відомої дослідниці легендарної Софії Київської по-новому розповідає про визначний феномен світової культури – безцінні мозаїки та фрески «митрополії руської». Автор поставив перед собою завдання дати цілісний сакральний і художній образ пам’ятки, об’єктивно реконструювати її історію. У науку вводиться ціла низка нових фактів. Читач дізнається, що Софійський собор, побудований княжим подружжям хрестителів Русі Володимира Великого і Анни Порфірородної та завершений Ярославом Мудрим, виник у 1011–1018 рр. Мозаїки та фрески, що прославляють Володимира і Анну як хрестителів Русі і будівничих Св. Софії, містять портрет їхньої родини та розповідають про укладення династичного союзу Русі і Візантії наприкінці Х ст., який поклав початок хрещенню Київської держави. Автор вводить читача в блискучу й таємничу добу Візантії і Київської Русі, знайомить з невідомими сторінками життя їх могутніх правителів. Мозаїки та фрески Св. Софії постають як усенародні святині й унікальні історичні джерела, що відзначаються своєю давністю, автентичністю, глибокою духовністю, художнім багатством та дивовижним розмаїттям реалістичного і символічного змісту. Багато ілюстрована книга поєднує науковість і доступність викладення матеріалу та адресована всім, хто цікавиться історією та культурою Київської Русі й Візантії. </p>
<p> Монографію присвячено дослідженню історії грецького населення на території Руського Воєводства у XV-XVIII ст. Приділяється увага процесам, що передували появі грецьких іммігрантів в цій частині Східної Європи, особливостям їх економічної та суспільної діяльності. Особлива увага відведена місцю та ролі греків у щоденному житті громад Львова, Бродів та Замостя. </p>
<p> «Революція Гідності» 2013–2014 рр., а також подальша російсько-українська «гібридна» війна поставили наново перед Україною та українським суспільством питання ідентичності — національної, регіональної, цивілізаційної, історичної, а також питання про цілепокладання національного розвитку, про зв’язок між майбутнім та минулим. Революція відкрила «вікно можливостей», в якому стала реальною масштабна «корекція ідентичності», переформатування концептуального та смислового простору «національної ідеї», переобрання орієнтирів історичного розвитку. </p>
</doc>
<doc id="file32708729" filename="03" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2018/03/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Березень 2018 </p>
<p> В рамках семінару на тему «Українська (“київська”) релігійна культура на Великому Кордоні: греко-візантійська спадщина, латинські інновації та московська традиція» для магістрів історичного факультету Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна та академічної спільноти Харкова 23 березня відбулась презентація видавничої серії «Київське християнство». </p>
<p> 23 березня 2018 року на історичному факультеті відбувся СЕМІНАР-ПРЕЗЕНТАЦІЯ «Українська („київська”) релігійна культура на Великому Кордоні: греко-візантійська спадщина, латинські інновації та московська традиція». </p>
<p> Запрошуємо на чергове засідання студентського наукового гуртка “Ad Fontes” кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, яке відбудеться у форматі наукового семінару молодих вчених 30 березня 2018 р. о 13:30. </p>
<p> У рамках семінару на тему «Українська («київська») релігійна культура на Великому Кордоні: греко-візантійська спадщина, латинські інновації та московська традиція» для магістрів історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна та академічної спільноти Харкова 23 березня відбулася презентація видавничої серії «Київське християнство». </p>
<p> Унікальна виставка “Byzanz & der Westen” (“Візантія і Захід”) триває у замку Шаллабурґ (Австрія). </p>
<p> Збірка «Стародавнє Причорномор’я» складена на основі матеріалів ХII читань пам’яті професора П. Й. Каришковського, міжнародної конференції, яка відбулась в ОНУ імені І. І. Мечникова 12-13 березня 2018 р. Випуск містить статті з проблем нумізматики, історії та археології Північного Причорномор’я, античної та середньовічної історії, візантинознавства, історії Європи раннього модерного часу, історіографії тощо. І–Х випуски збірки виходили під назвою «Древнее Причерноморье». </p>
<p> Сирійське управління у справах старожитностей звинуватило турецькі ВПС у завданні ракетно-бомбового удару по місцях археологічних розкопок в кантоні Афрін на північному сході країни. </p>
<p> Книга знакомит читателя с полной драматизма историей жизни и деятельности создателей славянской азбуки, великих славянских просветителей – братьев Константина-Кирилла Философа и Мефодия. Показаны исторические условия становления и распространения двух древнейших славянских азбук – кириллицы и глаголицы. Рассмотрены спорные вопросы соотношения этих азбук. Приведены дополнительные аргументы в пользу большей древности кириллицы. </p>
</doc>
<doc id="file32708766" filename="03" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/03/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Березень 2016 </p>
<p> Друга секція VIII Дриновських читань, присвячених 100-літньому ювілею від дня народження професора С. Сідельнікова і 10-річчю створення Центру болгаристики та балканських досліджень імені М. Дринова під назвою «ВІЗАНТІЯ, БОЛГАРІЯ І РУСЬ НА РОЗДОРІЖЖЯХ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ІСТОРІЇ» працювала 30 березня 2016 р. у Центрі українських студій імені Д. І. Багалія. </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися зі світлинами, зробленими під час роботи секції. </p>
<p> 29 березня ц.р. в м.Ларнака відбулося відкриття фотовиставки «Олкас II: середньовічні порти від Чорного моря до Східного Середземномор’я». Виставка відкрита для вільного перегляду до 20 квітня 2016 р. з 10.00-13.00 та 16.00-19.00 в Муніципальній бібліотеці Ларнаки. </p>
<p> Кольорова мозаїка та інші археологічні артефакти були нещодавно виявлені на території візантійської базиліки в Гуш-Еціон, що на півдні від Єрусалиму. </p>
<p> У Харківському історико-філологічному товаристві існує чудова традиція. Щороку його лютневе засідання присвячується презентації наукового і навчально-методичного доробку членів ХІФТ-у за останній рік (а саме – їх монографій, статей, підручників, перекладів тощо.). З 2008 р. лютневі засідання Товариства проходять у харківській Книгарні Є (вул. Сумська 3), що надає цьому заходові додаткової публічності і суспільного резонансу. Не став винятком і цьогорічний останній зимовий місяць. 24 лютого усі члени ХІФТ-у (окрім тих, які перебували у відрядженнях, шукаючи матеріали для своїх нових наукових праць) зібралися у затишному приміщенні Книгарні Є, прагнучи розповісти – один одному і іншим численним представникам культурної громадськості міста – про результати своєї творчої діяльності впродовж 2015 р. </p>
<p> 29 березня 2016 року у Каразінському університеті відбулося відкриття VIII Дриновських читань, присвячених 100-літньому ювілею від дня народження професора С. Сідельнікова і 10-річчю створення Центру болгаристики та балканських досліджень імені М. Дринова. </p>
<p> Угоду про співпрацю підписали Центр пізньоантичних та візантійських досліджень та Фонд Ставроса Ніархоса. </p>
<p> КИЇВСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ СЕМІНАР при Музеї історії м. Києва </p>
<p> запрошує на лекцію </p>
<p> Гіпотези про латинські джерела Початкового літопису </p>
<p> кандидата історичних наук ВАДИМА АРІСТОВА </p>
<p> Лекція відбудеться 30 березня 2016 р. о 18.30 у конференцзалі приміщення Музею (вул. Богдана Хмельницького, 7, 4-й поверх) </p>
<p> 29–31 березня 2016 року у Каразінському університеті відбудуться VIII Дриновські читання, присвячені 100-річчю від дня народження професора С. Сідельнікова та 10-річчю створення Центру болгаристики та балканських досліджень імені М. Дринова. </p>
</doc>
<doc id="file32708791" filename="03" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/03/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Березень 2015 </p>
<p> Східний інститут українознавства імені Ковальських та Центр українських студій імені Д. І. Багалія пропонують тижневу стипендію для роботи з фондами бібліотеки Східного інституту українознавства імені Ковальських у Харкові та відділу україніки бібліотеки Короленка. </p>
<p> У тематичному розділі збірника “Софія Київська: Візантія. Русь. Україна” на сайті Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України з’явилася PDF-версія третього випуску, присвяченого 150-літтю з дня народження визначного візантиніста Єгора Кузьмича Рєдіна (1863–1908). </p>
<p> Сборник статей посвящен историко-географическим исследованиям территорий и историко-топографическому изучению городов Византийской империи, Золотой Орды, Генуэзской республики в XIII—XV вв. и государств-наследников этих территорий в XVI—XVIII вв. в Юго-Восточной Европе. В него вошли статьи, подготовленные девятнадцатью исследователями из России, Украины, Молдовы и Казахстана. </p>
<p> У Лондоні пройшла презентація нового онлайн-видання “Ancient Inscriptions of the Northern Black Sea”. Завданням проекту є публікація (в друкованій та електронній формі) російською та англійською мовами нового корпусу грецьких та латинських написів Північного Причорномор’я з численних грецьких міст і поселень, що існували від третьої чверті VII століття до н. е. і до падіння Константинополя в ХV ст. н. е. Видання продовжує традицію першого корпусу написів Північного Причорномор’я, виданого епіграфістом і філологом Василем Латишевим у 1885-1901 роках під назвою “Inscriptiones antiquae Orae Septentrionalis Ponti Euxini graecae et latinae” у трьох основних томах і перевиданим 1916 року з доповненнями першим томом. На знак спадкоємності нині використовується та сама назва в різномовних перекладах і вже усталена в історіографії абревіатура IOSPE. </p>
<p> 25 березня у малій актовій залі Карпатського університету імені Августина Волошина та Української богословської академії в Ужгороді відбувся науковий круглий стіл на тему «Візантологія: основні віхи становлення, розвитку, трансформації, віддзеркалення в сучасності». </p>
<p> В последнее время появляются статьи о «византийском наследии» России. Роман Шляхтин (на colta.ru) считает, что речь идет о воспроизведении штампов, к Византии отношения не имеющих. </p>
<p> Император Лев V Армянин. Миниатюра из мадридской рукописи «Истории византийских императоров в Константинополе с 811 по 1057 год, написанной куропалатом Иоанном Скилицей» (Skyllitzes Matritensis). Сицилия, третья четверть XII в. </p>
<p> Gazeta.ua: Двоє співробітників служби щодо запобігання крадіжок старожитностей, які патрулювали римсько-візантійську археологічну зону в долині Хеферу в центрі Ізраїлю, побачили стародавню глиняну лампу на купі свіжовикопаної землі. Дослідження ґрунту показало, що в ньому знаходяться й інші фрагменти стародавніх виробів, а вік олійної лампи становить не менше 1400 років. Вчені встановили, всі ці предмети були викопані з землі не викрадачами старожитностей, а дикобразом, який поблизу вирив нору. </p>
<p> В Лондоне прошла презентация нового цифрового издания «Древние Надписи Северного Причерноморья» (IOSPE). Теперь в сети доступен пятый том корпуса, содержащий греческие надписи V – XV вв. н.э. </p>
<p> Научный руководитель проекта Аскольд Иванчик (Институт всеобщей истории РАН, Москва / Национальный центр научных исследований, Бордо, Франция), Ирина Полинская (Кингс Колледж Лондон) и автор пятого тома Андрей Виноградов (Высшая школа экономики, Москва) рассказали о новом издании надписей на презентации в Кингс-колледже в Лондоне во вторник 10 марта. </p>
</doc>
<doc id="file32708817" filename="03" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/03/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Березень 2014 </p>
<p> 27 березня 2014 року в малому актовому залі Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія було проведено засідання наукового круглого столу на тему «Візантологія: основні віхи становлення, розвитку, трансформації та віддзеркалення в сучасності». </p>
<p> До участі в роботі наукового круглого столу були запрошені представники професорсько-викладацького складу і студенти старших курсів богословсько-філософського та психологічного факультетів Карпатського університету імені Августина Волошина, Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія та науковці Міжнародної академії богословських наук. </p>
<p> Книжка в ширшій культурологічній перспективі представляє середньовічну і ранньомодерну історію України. Автор максимально об’єктивно й безпристрасно аналізує різні рівні проникнення до України східних і західних культурних елементів. Візантія, завдяки успішній християнській місії, заклала основи й дала майбутній поштовх розвиткові культури Київської держави. Візантійська спадщина була визначальною складовою в культурному спектрі давнього Києва і не втратила своєї ваги до сьогоднішнього дня. Протилежним полюсом, звідки йшли культурні імпульси, був Захід. Головними воротами, крізь які ця культурна традиція проникала до України, була Польща. </p>
<p> Інтелектуальна віртуозність, широка ерудиція і блискучий стиль автора роблять цю книжку не лише корисним посібником для студентів, але й захоплюючою лектурою для широкого кола читачів. </p>
<p> У колективній монографії висвітлено процес розвитку філологічних наук, що вивчають античність та грецький культурний простір. Розглянуто становлення наукових напрямків дослідження давньогрецької, латинської, новогрецької мов та літератур, особливості становлення наукових шкіл та гуртків, з’ясовано пріоритетні напрями вивчень явищ граматики, словотворення, лексикографії, фразеології новогрецької мови, описано наслідки зіставного аналізу словотворення, способів і засобів ословлення тих самих концептів у новогрецькій та українській мовах, з’ясовано відтворення ідіостилю новогрецьких письменників в українських перекладах. </p>
<p> Першу меморіальну лекцію на пошану Ігоря Шевченка і видання цієї книжки уможливила фінансова підтримка Фонду Катедр Українознавства Гарвардського Уніерситету (США) </p>
<p> Керівництво Національного заповідника «Херсонес Таврійський» заявляє про відсутність підстав для занепокоєння з приводу збереження експонатів і здивоване закликами міністра культури України Євгена Нищука до ЮНЕСКО захистити заповідник. </p>
<p> Про це йдеться в повідомленні прес-служби заповідника, текст якого передано УНІАН. </p>
</doc>
<doc id="file32708873" filename="03" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2013/03/" FT="web">
<p> 28 березня 2013 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4 відбувся захист дисертації Гордієнка Дмитра Сергійовича «Візантійсько-руські відносини за Константина VII Порфирогенета в зовнішній політиці Візантії (912–959 рр.)», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації. </p>
<p> Турецький режисер Гексель Гюленсой, протягом 15 років займається дослідженням тунелів, які знаходяться під давнім храмом Святої Софії, повідомив про швидке завершення зйомок документального фільму, пише “Голос Росії”. </p>
<p> Днями в Стамбулі відкрилася виставка фотографій зі зйомок документального фільму “У глибинах Святої Софії”, який розкриває таємниці однієї з найдавніших і найвеличніших споруд у світі. На виставці представлені 23 фотографії, зроблені під час зйомок фільму в тунелях, колодязях, таємних переходах, розташованих під Святою Софією. </p>
<p> Приглашаем Вас принять участие в международной научной конференции «II Бахчисарайские научные чтения памяти Е.В. Веймарна», посвященной проблемам истории и археологии древней и средневековой Таврики, а также сопредельных территорий. </p>
</doc>
<doc id="file32708978" filename="03" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/03/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Березень 2011 </p>
<p> 25 березня 2011 р. о 18:30 в Інституті релігійних наук св. Томи Аквінського в Києві відбулася презентація нової книги Юрія Чорноморця «Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія». </p>
<p> Папський Східний Інститут в Римі на сьогодні володіє найбільшою в світі колекцією книг зі східного Християнства. Вона налічує близько 184 000 томів, включаючи рідкісні видання та манускрипти, які були створені протягом століть на християнському Сході мовами різних народів. Проте найстаріша частина бібліотеки і найбільш цінна сьогодні перебуває в складних зовнішніх умовах. Серед памяток, які знаходяться під загрозою, опинилась і Острозька Біблія, рідкісне видання 1581 року – перше повне зібрання книг Біблії словянською мовою. </p>
<p> 23 березня 2011 р. на історичному факультеті Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна відбувся методичний семінар, присвячений проблемі підручника майбутнього «Підручник нового покоління. Яким він має бути?». </p>
<p> Семінар розпочався з презентації нового навчального посібника </p>
<p> Болгарские археологи открыли алтарную часть древнего храма Святых апостолов, построенного, по преданию, на месте сошествия на черноморский берег и начала проповеди св. апостола Андрея Первозванного, сообщает сайт «Двери.Бг». </p>
<p> Монографію шеф-редактора «Богословського Порталу», кандидата філософських наук Юрія Чорноморця «Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія» презентували 25 травня у київському Інституті релігійних наук св. Томи Аквінського. Колеги та друзі Юрія Чорноморця сказали чимало теплих слів про його працю, а сам автор щиро розповів про витоки своїх багаторічних досліджень. Про це – в репортажі Олега Алімова. </p>
<p> 4 листопада 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.174.01 в Інституті сходознавства ім. А.Ю. Кримського Національної академії наук України (Київ, 01001, вул. Грушевського, 4) відбувся захист дисертації Зінька Олексія Вікторовича «Етнічна історія Східного Криму (друга половина III – середина VII ст.)», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації. </p>
<p> Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації. </p>
<p> 16 жовтня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.11 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філософських наук при Дніпропетровському національному університеті ім. Олеся Гончара за адресою: 49005, м. Дніпропетровськ, пл. Т.Г. Шевченка, 1, Палац студентів ДНУ, к.30 відбувся захист дисертації Шаталовича Олександра Михайловича «Етико-сотеріологічна концепція еросу в православній релігійно-філософській традиції», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук. </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації. </p>
<p> Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації. </p>
<p> 22 березня 2002 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.161.02. в Інституті філософії імені Г.С.Сковороди НАН України за адресою: Київ-1, вул.Трьохсвятительська, 4 відбувся захист дисертації Чорноморця Юрія Павловича «Антропологія східної патристики», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук. </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації. </p>
<p> Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації. </p>
<p> В институте религиозных наук св. Фомы Аквинского прошла презентация монографии Ю.П. Черноморца “Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія”. </p>
<p> [Рец на:] Юрій Чорноморець. Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія. (Київ: Дух і літера, 2010. – 568 з.) </p>
<p> Якщо спробувати пояснити задум монографії «Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія» Ю.П. Чорноморця в граничному спрощенні, то отримаємо таку картину: Юрій Чорноморець застосовує до візантійської філософії ті методи історико-філософського дослідження, які Е. Жильсон, А.Д. Сафре, А.-Ж. Фестюжер, Л.Г. Вестерінк, П. Адо та ін. застосовували при вивченні середньовічної філософії і античного неоплатонізму[1]. В результаті Юрію Чорноморцю вдається відійти від традиції різних спрощених інтерпретацій візантійської філософії («платонізм-аристотелізм», «реалізм-номіналізм», «ортодоксія-гуманізм» і так далі)[2]. </p>
</doc>
<doc id="file32708618" filename="04" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2021/04/" FT="web">
<p> Віртуальна конференція з нагоди Дня італійських наукових досліджень у світі, організована за ініціативою Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (Україна) та Університету Кампанії Луіджи Ванвітеллі (Італія), під патронатом Посольства Італії в Україні (Київ) та Італійського Інституту культури у Києві. </p>
<p> Днями у новій органній залі Харківської обласної філармонії відбувся концерт «Музика Греції від Візантії до наших днів», присвячений знаменній даті – 200-річчю від початку Грецької Революції. </p>
<p> 21 апреля 2021г. (среда) в 17.00 в конференц-зале Свято-Пантелеимоновского Храма г. Харькова (ул. Клочковская, 94) состоится публичная лекция Эллино-византийского лектория при Свято-Пантелеимоновском храме «Тема Благовещения и вход во Святая Святых». </p>
<p> Лектор: Юлия Матвеева, кандидат искусствоведения, преподаватель кафедры проектирования художественно-декоративных тканей и одежды Харьковской государственной академии дизайна и искусств. </p>
<p> 15 квітня 2021 року відбудеться онлайн-конференція, організована за ініціативою Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (Україна) та Університету Кампанії Луїджі Ванвітеллі (Італія), під патронатом Посольства Італії в Україні (м. Київ) та Італійського інституту культури в Києві. </p>
<p> Громадська органiзацiя “Харкiвське мiське товариство грекiв ” Гелioс ” продовжує Десятий Ювілейний Фестиваль грецької культури! </p>
<p> 3 квітня 2021 року о 18-30, у рамках Фестивалю, у новій органній залі Харківської обласної філармонії (вулиця Римарська, 21) відбудеться концерт «Музика Греції від Візантії до наших днів». </p>
</doc>
<doc id="file32708727" filename="04" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2018/04/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Квітень 2018 </p>
<p> Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна </p>
<p> Історичний факультет Кафедра історії стародавнього світу та середніх віків </p>
<p> Філософський факультет Центр українських студій імені Д. І. Багалія </p>
<p> Українська асоціація візантійських студій </p>
<p> ПРОГРАМА </p>
<p> Круглого столу </p>
<p> Професор Харківського університету Владислав Бузескул: антикознавець, медієвіст, історик науки </p>
<p> (до 160-річчя від дня народження науковця та 40-річчя заснування кафедри історії стародавнього світу та середніх віків) </p>
<p> Матвєєва Ю. Г. Ктиторські портрети Юстиніана Великого та імператриці Феодори на завісі у вівтарі Св. Софії Константинопольської // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. 2018. № 1. С. 34-46. </p>
<p> Портрети Юстиніана Великого й імператриці Феодори були на завісі у вівтарі Св. Софії Константинопольської, про що згадується у поемі придворного поета Павла Силенціарія, де він докладно описує Велику церкву бл. 563 р. Завіса перебувала в центрі вівтаря на ківорії над престолом, і тому зображення на ній були головним художнім образом усього вівтарного простору. </p>
<p> Запрошуємо вас узяти участь у роботі ХI наукової конференції «Проблеми історії та археології України», яка відбудеться в м. Харкові наприкінці листопада 2018 року. Роботу конференції присвячено 60-річчю дослідження Більського городища експедицією Харківського університету. </p>
<p> Море тихе і море широке – такий вид був довкола молодого рибалки. Він вже витяг міцного маленького човна на берег та збирав снасті. Понт вітав приємним вітром. Молодий чоловік ще раз глибо вдихнув тепле солоне повітря. Снасті майже не різали руки, а улов приємно вражав. Рибалка був задоволений собою і чомусь майже по дитячому відчував щастя. «Хороший день. Мабуть найкращий у році. Мабуть добре займатися улюбленою справою», – подумав молодий човняр. </p>
<p> У статті розглянуто військові зв’язки булгарських племен Північного Причорномор’я з Візантійською імперією в добу правління імператора Юстиніана І (527-565). Автор приділяє увагу участі булгарських контингентів найманців у військових конфліктах на боці Візантії, а також грабіжницьким нападам булгар на візантійські володіння. </p>
<p> 19 апреля 2018 г. в Эллино-византийском лектории при Свято-Пантелеимоновском храме состоялась лекция «Политическая карта мира глазами византийского интеллектуала Х века». </p>
<p> В Інституту філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка 16 квітня відбувся семінар-презентація наукових видань Українського Католицького Університету «Українська (“київська”) релігійна культура на Великому Кордоні греко-візантійської та західної латинської традицій (презентація навчально-дослідної програми “Київське християнство”)». </p>
</doc>
<doc id="file32708748" filename="04" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/04/" FT="web">
<p> 20 квітня 2017 року у Каразінському університеті відбувся круглий стіл «Федір Іванович Шміт: мистецтвознавець і візантиніст (до 140-річчя від дня народження)» за участю декана філософського факультету, професора Івана Карпенка, завідувача кафедри історії стародавнього світу та середніх віків історичного факультету, професора Сергія Сорочана та інших науковців. </p>
<p> У рамках заходу художник Іван Лукаш презентував свою роботу — портрет Федора Шміта. </p>
<p> На території міжнародного дитячого центру «Артек» археологи виявили базиліку VI століття. Про це повідомили в прес-службі «Артека». </p>
<p> Константинопольський Патріархат придбав одну з трьох найстаріших церков у світі, повідомив священнослужитель семінарії Халкї Ельпідофорос Ламбриніадіс, передає Greekreporter. </p>
<p> Музичко О. Розвиток візантиністики в історіографічному процесі на території Південної України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Наукові зошити історичного факультету Львівського університету. – 2016. – Вип. 17. – C. 137–153. </p>
<p> Мета студії – дослідити розвиток візантиністики в історіографічному процесі на території Південної України наприкінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст. У статті використано широке коло актових та наративних джерел. Зроблено висновок, що попри не такий уже й величезний кількісно доробок, південноукраїнська візантиністика зробила відчутний внесок у загальний процес осмислення візантійського феномену в історії, передусім культурних аспектів. </p>
</doc>
<doc id="file32708764" filename="04" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/04/" FT="web">
<p> У катехизмі нашої церкви, коли мова йде про тижневе коло богослужінь, зазначається зокрема й таке: </p>
<p> Традиція церковного співу на вісім гласів випливає з події Пасхи – «Восьмого дня». Повне «восьмигласся» триває вісім тижнів. Зібрані воєдино, моління восьми гласів складають книгу під назвою Октоїх. … із гласів, наче зі щаблів, вибудовується «духовна драбина» між теперішнім часом і Днем Господнього Пришестя. Щороку спорудження цієї «драбини» розпочинається в Томину неділю й завершується у Квітну. «Пасхальний час» тижневих кіл неначе «оперезує» історичний час і дає нам змогу сприймати все життя у світлі пасхальної радості. </p>
<p> Одним із основних завдань справжньої живої Церкви є удоступнювати вірним молитовні тексти не лише друкуючи їх як літургійною мовою так і перекладами. Проте надрукувати текст і подати його на вживання церковним спільнотам є лише половиною справи. Літургійний текст, для того, щоб бути живою молитвою Церкви, а не просто даниною традиції, потребує постійного переосмислення богословів, істориків, літургістів, фахівців душпастирських дисциплін. </p>
<p> Інтерпретатори називали Григорія Сковороду і «богословом високого рівня» (Санте Ґрачотті) [Ґрачотті, 1996: с. 5], і навіть «найбільшим після перших Отців Церкви християнським філософом світу» (Василь Барка) [Степаненко, 1976: с. 154]. Утім, його богословські погляди досі належно не вивчено. Звісно, сама по собі ця тема не є новою. Ще 1894 року професор Харківського університету Амфіан Лебедєв написав працю під назвою «Г.С. Сковорода как богослов» [Лебедев, 1895]. Блискучі сторінки, присвячені богословським ідеям Сковороди, є також у пізніших працях Володимира Ерна [Эрн, 1912], Михайла Грушевського [Грушевський, 1925: с. 119—133], Дмитра Чижевського [Чижевський, 2004], Георгія Флоровського [Флоровский, 1937: с. 119—121], Володимира Олексюка [Олексюк, 1975], Елізабет фон Ердманн [Erdmann, 2005], Олега Марченка [Марченко, 2007], Дениса Пилиповича [Pilipowicz, 2010: с. 95—127], Марії Ґрації Бартоліні [Bartolini, 2010] та інших. А от спеціальні розвідки на цю тему не пішли далі «інтродукцій» [Bilaniuk, 1994], які за своїм рівнем мало чим відрізняються від піонерської студії Амфіана Лебедєва. Зокрема, поки що залишається в тіні питання про стосунок Сковороди до патристики. </p>
<p> 8–9 квітня 2016 року на Гуманітарному факультеті УКУ відбулася Третя студентська наукова конференція «Медієвістичні діалоги», організована кафедрою класичних, візантійських і середньовічних студій Українського католицького університету. У цьому науковому форумі взяли участь студенти Харківського, Київського, Одеського, Чернігівського, Чернівецького та Львівського національних університетів, а також з УКУ. </p>
<p> Вчені заявили про те, що загадковий “кінець світу”, потемніння Сонця і що послідувала за ними чума Юстиніана, які були описані у візантійських хроніках, були викликані виверженнями вулканів. Сліди вивержень дослідники виявили в льодах Гренландії і Антарктики. Результати досліджень вчені опублікували в журналі Climatic Change. </p>
<p> У неділю, 24 квітня о 17:00 просвітницький центр кафедрального собору УПЦ (галерея “Соборна”) презентує свій інформаційно – духовно – просвітницький проект фотовиставку “Наш Афон” у Публічній бібліотеці ім. Лесі Українки (м.Київ). </p>
</doc>
<doc id="file32708790" filename="04" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/04/" FT="web">
<p> Бігун О. А. Byzantinum: pro et contra (Амбівалентність візантійства у творчості Тараса Шевченка). – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2014. – 412 с. </p>
<p> “Ольга Бігун наголошує на амбівалентності Шевченкового візантійства: візантійство як традиція, як світ іманентного християнства та візантійство як філософсько-політична парадигма і текстовий субстрат. Запропонований у монографії варіант синтезу контактно-генетичного та історико-типологічного підходів до аналізу бінарних колізій візантійства уможливлює з’ясування витоків амбівалентності цього поняття у творчості Т. Шевченка…” </p>
<p> Збірка наукових праць кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Одеського національного університету імені І. І. Мечникова «Libra» відтепер доступна у електронному варіанті на офіційному сайті університету. </p>
<p> Учебное пособие по агиографии написано как с позиций исторической критики источников, так и с учетом богословских требований. Оно знакомит с основами ее теории и главными вехами исторического развития, причем основное внимание уделено византийской и российской агиографии и агиологии. Хорошим подспорьем для начинающего исследователя могут стать предлагаемый обширный список отечественных изданий агиографических источников, специальной литературы по предмету, справочных изданий, интернет-ресурсов, а также приложения. </p>
<p> Некрополь був знайдений в ході реставрації так званого “Будинку Гарібальді” на стамбульській пішохідній вулиці Істікляль. В ході розкопок були виявлені вісім гробниць, імовірно належать до IV-V століть. </p>
<p> Сорочан С. Б. Еще раз о византийско-хазарском кондоминиуме в Крыму в конце VII — первой половине VIII в. / С. Б. Сорочан // Византийский временник. – 2014. – Т. 73 (98). – С. 278-295. </p>
<p> Статья посвящена анализу критики А. И. Айбабиным научной концепции о византийско-хазарском кондоминиуме в Таврике. Автор этой концепции и статьи полемизирует с оппонентом, не соглашаясь с его взглядами об установлении господства хазар над византийской Таврикой в VIII в. Проблема далека от решения. Комплексное исследование письменных и археологических источников позволяет прийти и к иным вариантам ответа, вплоть до признания территории Крыма в «хазарскую эпоху» под полным контролем Византии. Одностороннее «господство хазар», как и «хазарские слои» здесь не фиксируются. </p>
<p> В одному з турецьких міст, розташованих біля підніжжя візантійської фортеці Нісса під час знесення старих будівель, будівельники випадково виявили підземне місто. </p>
</doc>
<doc id="file32708810" filename="04" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/04/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Квітень 2014 </p>
<p> Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського </p>
<p> в листопаді 2014 року проводить </p>
<p> Міжнародну наукову конференцію “Крим в історії України”, присвячену 700‑річчю спорудження мечеті хана Узбека в Старому Криму </p>
<p> Монографія відображає нове, нетривіальне сприйняття доленосного етапу національної історії – епохи християнізації Русі. </p>
<p> Книга присвячена новим дослідженням зображень святих на стінах Софійського собору у Києві, що зберіг найбільш повний комплекс мозаїк та фресок ХІ ст. </p>
<p> У середу, 9-го квітня 2014 р, о 16.00 у приміщенні Бібліотеки імені Тетяни та Омеляна Антоновичів НаУКМА відбулася презентація перших трьох випусків унікальної візантологічної збірки “СофіяКиївська: Візантія. Русь. Україна”, присвячених актуальним проблемам історії та культури Візантії й Русі – України, відродженню постатей української візантиністики. </p>
<p> 9-го квітня 2014 р, о 16.00 у приміщенні Бібліотеки імені Тетяни та Омеляна Антоновичів НаУКМА відбулася презентація перших трьох випусків унікальної візантологічної збірки “СофіяКиївська: Візантія. Русь. Україна”, присвячених актуальним проблемам історії та культури Візантії й Русі – України, відродженню постатей української візантиністики. </p>
</doc>
<doc id="file32708867" filename="04" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2013/04/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Квітень 2013 </p>
<p> 26 квітня 2013 р. о 12-00 на історичному факультету ХНУ імені В. Н. Каразіна (за адресою: 61077, м. Харків, майдан Свободи 4, ХНУ імені В. Н. Каразіна, ауд. Велика Хімічна, 10 поверх Головного корпусу) відкриється 66-та Міжнародна конференція молодих вчених «Каразінські читання» (історичні науки). </p>
<p> З 13-30 до 17-30 планується робота 22 секцій, зокрема секції «Історія Візантії». Пропонуємо ознайомитися з програмою роботи секції і тезами доповідей її учасників. </p>
<p> 14 та 15 травня в Уманському державному педагогічному університеті ім. Павла Тичини відбудеться Всеукраїнська науково-практична конференція «Християнство у полі державно-церковних відносин: історія і сьогодення. До 1700-ліття проголошення Міланського едикту». </p>
<p> 22 квітня у Національному історико-культурному Києво-Печерському заповіднику відбулося відкриття виставки «Візантійські транскрипції. Духовна подорож від Візантії до сучасності» грецької художниці Марії-Смарагди Скурта. Виставка організована посольством Греції в Україні, Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником і Паломницьким Центром УПЦ. </p>
<p> В урочистому відкритті виставки взяли участь посол Греції в Україні Георгіос Георгунтзос і генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Любомир Михайлина. </p>
<p> Второй том журнала «Нартекс. Byzantina Ukrainensis» вышел в свет к 60-летнему юбилею доктора исторических наук, профессора, заведующего кафедрой истории древнего мира и средних веков Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина Сергея Борисовича Сорочана. Тематика вошедших в него статей и материалов разнообразна и во многом отражает основные направления научных интересов С. Б. Сорочана, связанных с изучением истории и археологии Средиземноморья и Северного Причерноморья, Херсонеса Таврического в античную и средневековую эпохи. Издание может быть полезным историкам, археологам, всем, кто интересуется историей древнего мира, средних веков и византинистикой. </p>
<p> З 23 квітня по 15 травня 2013 року у корпусі № 25 Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника експонуватиметься виставка сучасного мистецтва грецької художниці Марії-Смарагди Скурти під назвою «Візантійські транскрипції – Духовна стежка від Візантії до сьогодення». </p>
<p> Озброєння візантійських важких кавалеристів, катафрактаріїв, було реконструйовано в натуральних розмірах на основі наявних археологічних, мистецьких та літературних свідчень 10 -14 століть. </p>
<p> Зовнішній вигляд обладунків візантійських воїнів дуже погано відомий значною мірою через те, що немає достатньої кількості археологічних знахідок їхніх останків. У той же самий час, ми маємо в своєму розпорядженні досить велику кількість православних ікон, рельєфів, прикрас того періоду історії. На них зображувалися імператори, святі, герої в повному військовому обладунку. Працюючи з цими джерелами, грецькі науковці постаралися зробити точну реконструкцію візантійського захисного озброєння. </p>
<p> «Мученичество в раннем христианстве.Очерк исторического восприятия» — книгу с таким названием презентовали на историческом факультете Белорусского государственного университета. Над созданием книги работал авторский коллектив в составе Виктора Федосика, Олега и Валентины Яновских. </p>
<p> 18 квітня в Музеї історії Києва, що на вул. Богдана Хмельницього, 7, відкриється виставка робіт грецького майстра фотографії Костаса Асіміса «Наш Афон». Виставка проходитиме під патронатом голови Київської міської державної адміністрації Олександра Попова та триватиме до 18 травня 2013 року. </p>
</doc>
<doc id="file32708930" filename="04" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/04/" FT="web">
<p> 25 квітня 2012 р. відбулася презентація книги доктора історичних наук, головного наукового співробітника Інституту історії України НАНУ В. М. Рички«Володимир Святий в історичній пам’яті». </p>
<p> “Почав княжити Ігор після ­Олега”, – записав під 912 роком автор “Повісті временних літ”. Отже, минає 1100 років, як Ігор, син Рюрика, зійшов на престол Києва та започаткував тут князівську династію? </p>
<p> В четвер, 26 квітня, в Києві відбудеться зустріч на тему “Християнський іконопис: між традицією і сучасністю”, повідомляє “Релігія в Україні” з посиланням на організаторів заходу. </p>
<p> У рамках міжнародної конференції молодих учених “65-ті Каразінські читання”, що працюватиме 20 квітня 2012 р. на історичному факультеті Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, відбудеться круглий стіл “Візантійська цивілізація між Сходом і Заходом”. </p>
<p> В основу цього збірника наукових працю лягли матеріали конференції, що була проведена в Києві в червні 2011 р. В книгу увійшли роботи науковців з України, Росії, Сербії та Молдови – істориків, археологів, філософів, філологів, богословів, присвячені актуальним питанням історії та сучасного стану православ’я в слов’янському світі, а також проблемам збереження та використання православ’я в слов’янському світі, а також проблемам збереження та використання православної матеріальної спадщини.Книга розрахована на науковців та всіх небайдужих до історії Православної церкви. </p>
<p> Книга “Візантійські емалі” вартує 900 тисяч гривень </p>
<p> 15 квітня на кордоні були затримані 23-річні громадяни Росії, які на власному автомобілі намагалися незаконно вивезти з території України раритетне видання. </p>
<p> У моторному відсіку машини правоохоронці виявили книгу “Історія та пам’ятники візантійської емалі. Твір Н. Кондакова, професора Санкт-Петербурзького університету і старшого хранителя Імператорського Ермітажу”, видану в 1892 р. Антикварний фоліант, більш відомий фахівцям під скороченою назвою “Візантійські емалі”, відноситься до культурних цінностей, які мають історичне значення. За даними офіційної експертизи, вартість вилученої книги становить 900 тис. грн. </p>
<p> «Византийское вероломство», «византийское двуличие», «византийские тайны» – эти определения, ставшие нарицательными, надолго пережили саму Византию. На Западе ее частенько отождествляют с Россией, и тому есть известные основания. Московия унаследовала от Царьграда-Константинополя не только веру, орла в качестве герба, но и знаменитую шапку византийского базилевса – императора Мономаха. </p>
</doc>
<doc id="file32708726" filename="05" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2018/05/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Травень 2018 </p>
<p> МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ РЕГІОНАЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР ВСЕСВІТНЬОЇ МИТНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ УНІВЕРСИТЕТ МИТНОЇ СПРАВИ ТА ФІНАНСІВ </p>
<p> ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ </p>
<p> ХІІ МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ “ІСТОРІЯ ТОРГІВЛІ, ПОДАТКІВ ТА МИТА” </p>
<p> 30 травня 2018 р. з 14:00 по 15:30 у межах семінару з історії Криму відбудеться Доповідь Катерини Моці “Зброя візантійської Таврики”. </p>
<p> 11 травня 2018 року у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна відбулася презентація п’яти випусків щорічної збірки публічних лекцій Елліно-візантійського лекторію при Свято-Пантелеймонівському храмі «Византийская мозаика». </p>
<p> Українські візантиністи домовились про об’єднання та координацію зусиль щодо розвитку візантиністики в Україні </p>
<p> «Українська візантиністика: минуле, сучасний стан та перспективи розвитку» – така тема всеукраїнської наукової конференції, яка відбулась 21 травня 2018 р. у Києві. </p>
<p> 22 травня 2018 р. відійшов у вічність Гліб Юрійович Івакін – фахівець з історії та археології Київської Русі та пізньосередньовічної України, член-кореспондент Національної академії наук України, доктор історичних наук (1997), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, багаторічний вчений секретар Національного комітету України Всесвітньої спілки візантиністів. </p>
<p> Луговий Олег Михайлович (Одеса, Україна), кандидат історичних наук, доцент кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Одеського національного університету імені І.І. Мечникова; Чепіженко Вадим Віталійович (Одеса, Україна), викладач кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Тема доповіді: Сучасний стан розвитку візантиністики на кафедрі історії стародавнього світу та середніх віків Одеського національного університету імені І.І. Мечникова </p>
<p> Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського Українська асоціація візантійських студій Міжнародний інститут афонської спадщини </p>
<p> ПРОГРАМА всеукраїнської наукової конференції </p>
<p> «Українська візантиністика: минуле, сучасний стан, перспективи розвитку» </p>
<p> Важливим чинником становлення ранньосередньовічної Київської держави була зовнішня торгівля купців Русі, скерована передусім на південь – до столиці могутньої Візантійської імперії – Константинополя. </p>
<p> Як організовували торговельні експедиції? Де і як брали руські купці товари на продаж, що везли натомість до Києва, і, головне, як було облаштоване перебування русів у Царгороді? Як саме торговельні контакти із Візантією вплинули на ранні етапи державотворення України-Русі? </p>
<p> 10 травня на Філософсько-богословському факультеті УКУ відбулася Міжнародна патристична конференція «Образ та подоба Божі в святоотцівському богослов’ї» Це перший подібний захід, який організували разом кафедра богослов’я ФБФ УКУ, за ініціативи д-ра Віктора Жуковського, та кафедра стародавньої та середньовічної історії Церкви богословського факультету Люблінського католицького університету Івана Павла ІІ. </p>
</doc>
<doc id="file32708745" filename="05" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/05/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Травень 2017 </p>
<p> МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ РЕГІОНАЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР ВСЕСВІТНЬОЇ МИТНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ УНІВЕРСИТЕТ МИТНОЇ СПРАВИ ТА ФІНАНСІВ </p>
<p> ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ </p>
<p> ХІ МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ “ІСТОРІЯ ТОРГІВЛІ, ПОДАТКІВ ТА МИТА” </p>
<p> Тимошенко М. Портова інфраструктура Таврики у візантійський час: матеріали та перспективи досліджень // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Серія: Історія. – 2011. – Вип. 107. – С. 47-50. </p>
<p> У статті проаналізовано основні групи історичних джерел та археологічних матеріалів, що дозволяють означувати узбережні об’єкти Кримського півострова VI-XII ст., у якості важливих навігаційних, економічно-господарських та фіскально-адміністративних центрів Візантійської Таврики. </p>
<p> У турецькій провінції Ескішехір поліція заарештувала дванадцять мисливців за скарбами, які намагалися продати за $4 млн поховальний саркофаг візантійського періоду. Про це інформує Hurriyet. </p>
<p> Візантійське мистецтво, як і візантійське богослов’я, виходило з протилежности земного і небесного і з примату небесного над земним. Отже, завданням мистецтва виявлялося не відображення земного світу, а проникнення за межі земних речей, у світ божественний. Предметом мистецтва оголошується не швидкоплинний і мінливий світ явищ, доступний органам чуттів, а Суть і Ідея світу, вічна і незмінна, що відкривається лише розумовому погляду. Художній образ, будучи подобою Ідеї, сприймався реальнішим, ніж видима дійсність, чому метою художника ставав ілюзіонізм, не наслідування тварі, а створення нових реальностей, що передають божественний сенс світобудов [2, с. 186]. </p>
<p> Колодко-Чувардынская А. Украинский историк профессор Е. А. Черноусов: от античности к медиевистике, от Нежина – до Харькова // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. – Історичні науки. – 2016. – Т. 26. – С. 43–48. </p>
<p> У статті розглядається початок наукової та педагогічної діяльності знавця античності і медієвиста професора Є. О. Черноусова. Автор на основі використаних вперше у науковому плані матеріалів архіву м. Ніжина розглядає початок його діяльності та аналізує перші наукові праці. </p>
<p> Бібліографічний покажчик містить бібліографію наукового доробку викладачів, співробітників і випускників Харківського університету в галузі візантиністики від середини ХІХ до початку ХХІ ст. </p>
<p> 18 травня 2017 р. у Музеї історичних коштовностей України у межах відзначення Міжнародного дня музеїв відбудеться тематична авторська екскурсія Юрія Полідовича «Візантійське мистецтво: витоки, традиції, наслідування». </p>
<p> Колот Сергій. Вплив адміністративно-територіального поділу Римсько-Візантійської імперії на розвиток Помісного устрою Вселенської Церкви // Православний вісник. – 2017. – № 1. – С. 38–44. </p>
<p> У статті проаналізовано процес становлення помісної структури Вселенської Церкви паралельно з адміністративно-територіальним поділом Римсько-Візантійської імперії в контексті співвідношення державної незалежності і церковної автокефалії. </p>
</doc>
<doc id="file32708760" filename="05" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/05/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Травень 2016 </p>
<p> НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ Національний заповідник “Софія Київська” </p>
<p> ПРОГРАМА </p>
<p> Третя Міжнародна наукова конференція </p>
<p> “Крим в історії України”, до 700-ліття проголошення Кафи головною генуезькою колонією в Криму </p>
<p> Стародавня візантійська церква була виявлена в ході розкопок в регіоні Каппадокія в Туреччині. Храм був розкопаний археологами під час розкопок стародавнього підземного поселення, виявленого поблизу міста Nevşehir. Висічена в скелі підземна церква розташована в замку в центрі міста Nevşehir. </p>
<p> У Стамбулі відбулися заходи до 563-ї річниці завоювання Константинополя, підготовлені адміністрацією губернатора Стамбула і столичною мерією. </p>
<p> До дня падіння Константинополя «Василевс» публікує вірш «Последняя ночь Византии» видатного одеського історика і поета Петра Каришковського </p>
<p> Свт. Григорий Нисский, один из наиболее оригинальных мыслителей греческой патристики, привлекает внимание многих ведущих философов и богословов своим нестандартным подходом к античному наследию и к Священному Писанию. Посвященное ему исследование Ленки Карфиковой, профессора Карлова университета в Праге, рассматривает теологию и антропологию Григория через призму важнейшей для него проблематики безграничности совершенства. Этот ракурс раскрывает актуальность идей святителя для современного богословия, этики и эстетики, антропологии и психологии. Книга адресована как специалистам, так и всем заинтересованным. </p>
<p> 26 травня 2016 р. у Харкові відбулися дві лекції Іллі Бєя про космологічні уявлення візантійців. </p>
<p> 26 травня 2016 року у Каразінському університеті відбудеться відкрита лекція «Космологічні уявлення: особливості візантійського сприйняття». </p>
</doc>
<doc id="file32708788" filename="05" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/05/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Травень 2015 </p>
<p> Сотні тисяч турків відзначили в Стамбулі 562-ю річницю османського завоювання міста. </p>
<p> Як пише AFP, масову церемонію на околиці Стамбула турецькі владці назвали “найбільшим святом в сучасній історії Туреччини”. </p>
<p> Книжку «Христос посеред нас» можна трактувати і як збірник наукових статей, і як навчальний посібник, і як монографію. У ній окреслюються історично-богословські передумови творення літургійної традиції, якою користуються Церкви візантійського обряду, зокрема їхня східнослов’янська гілка; описується сучасний стан окремих ланок літургійної спадщини цих Церков та пропонуються шляхи впорядкування їхньої літургійної спадщини. Автор розглядає формування візантійської традиції не як відокремлений феномен, а як частину культурного й богословського розвитку світового християнства. </p>
<p> 29 травня 1453 року під час оборони Константинополя від армії отоманських турків загинув 49-річний Костянтин ХІ Палеолог, а місто було захоплене військами 21-річного султана Мехмеда II. Візантійська імперія, яка існувала протягом 1123 років, фактично припинила своє існування. </p>
<p> 29 травня 1453 року під час оборони Константинополя від армії отоманських турків загинув 49-річний Костянтин ХІ Палеолог, а місто було захоплене військами 21-річного султана Мехмеда II. Візантійська імперія, яка існувала протягом 1123 років, фактично припинила своє існування. </p>
<p> 26 червня 2015 року у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна відбудуться Наукові читання пам’яті Володимира Івановича Кадєєва «Античний світ та середні віки». </p>
<p> У Чорному морі біля берегів Севастополя на глибині 82 метри знайшли візантійський корабель довжиною близько 25 метрів. Нинішнє відкриття, ймовірно, стало найбільшим в історії за останні сторіччя. </p>
<p> Біля Севастополя на дні Чорного моря дайвери виявили величезний античний корабель. </p>
<p> Знахідку, вже названу вченими унікальною, здійснили учасники клубу глибоководних досліджень «Ростов-дайв». Нинішнє відкриття, ймовірно, стало найбільшим в історії за останні сторіччя. </p>
<p> На дні Чорного моря в окупованому Криму близько Севастополя знайдено візантійське торгове судно з сотнями цілих амфор на борту. </p>
<p> Інститут філософії імені Г.С.Сковороди Національної академії наук України Київський національний університет імені Тараса Шевченка Філософський факультет Журнал “Наука і суспільство” </p>
<p> проводять </p>
<p> VIII давньоруські історико-філософські читання “Філософські ідеї в культурі Київської Русі” пам’яті професора Горського Вілена Сергійовича, </p>
</doc>
<doc id="file32708803" filename="05" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/05/" FT="web">
<p> Фахівці кримського Чорноморського центру підводних досліджень в 2014 році зроблять спробу підняти з дна Чорного моря середньовічний візантійський корабель. </p>
<p> На розі вулиці Київська та Тарнавського вже чималу кількість років обгороджено ділянку, яка з 2012 року належить Тернопільській єпархії УПЦ Київського Патріархату. Зараз там планується будівництво унікального катедрального собору – у візантійському стилі, висотою більше, ніж 9-типоверховий будинок. </p>
<p> Група турецьких археологів займалася розкопками біля протоки Босфор і виявила незрозумілий дерев’яний предмет віком приблизно 1200 років. Після ретельного його дослідження, вчені дійшли висновку, що цей дерев’яний ящик є еквівалентом сучасних планшетних комп’ютерів. </p>
<p> “Візантійський гаджет”, як його вже жартома охрестили журналісти, є одночасно записником і корисним інструментом. </p>
<p> Вченим вдалося знайти дерев’яний ящик, який називають еквівалентом сучасних планшетних комп’ютерів. </p>
<p> Група турецьких археологів займалася розкопками поблизу протоки Босфор і виявила незрозумілий дерев’яний предмет віком приблизно 1200 років. Після ретельного його дослідження вчені дійшли висновку, що цей дерев’яний ящик є попередником сучасних планшетних комп’ютерів. </p>
<p> Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Центр болгаристики та балканських досліджень імені М. Дринова Центр краєзнавства імені академіка П. Т. Тронька Історичний факультет Студентське наукове товариство Харківська єпархія Української Православної Церкви Харківська духовна семінарія Церковно-історичний музей </p>
<p> Релігія та Церква </p>
<p> в історичних процесах </p>
<p> Центральної і Східної Європи </p>
<p> Щойно побачили світ два нових наукових видання про легендарну святиню України – Софію Київську, авторами яких є відомі київські вчені, багаторічні дослідники Св. Софії д.і.н., професор Надія Нікітенко і к.і.н. Вячеслав Корнієнко. </p>
</doc>
<doc id="file32708861" filename="05" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2013/05/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Травень 2013 </p>
<p> 22-річний турецький султан Мехмед II в’їхав у ворота Константинополя 29 травня 1453-го. Біля них лежали купи тіл останніх захисників міста. До коня підбіг хтось із челяді. Султанові доповіли: між загиблими воїнами знайшли знівечене тіло останнього візантійського імператора Костянтина ХІ. Упізнати його можна було лише за пурпуровим взуттям. </p>
<p> Перед облогою султан пропонував імператорові зберегти життя і навіть дозволяв правити однією з провінцій. Але Костянтин заявив, що захищатиме місто до кінця. Мехмед захотів подивитися на того, хто відкинув його пропозицію залишитися живим. Султан розпорядився поховати імператора з почестями. Але перед тим відтяти голову, настромити на палю й виставити на іподромі. Усі мали бачити: тисячолітній Візантійській імперії настав кінець. </p>
<p> 24-25 травня 2013 р. відбулася Міжнародна конференція 13-ті «Кирило-Мефодіївські читання», присвячені «Дню слов’янської писемності та культури». Конференцію проводив Центр болгаристики та балканських досліджень імені М. Дрінова, Центр краєзнавства імені академіка П. Т. Тронька, історичний факультет Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Студентське наукове товариство історичного факультету. </p>
<p> 31 мая состоится лекция Иванова Сергея Аркадьевича, профессора факультета филологии, специалиста по византинистике, автора многих исследований и книг: «В поисках Константинополя: путеводитель по византийскому Стамбулу и окрестностям»; «Блаженные похабы: Культурная история юродства» и другие. </p>
<p> Вот уже 560 лет Россия хранит византийское наследство, которое странным образом отделяет ее от Европы </p>
<p> В конце мая 1453 года, более полтысячелетия назад, пал Константинополь и погибла византийская цивилизация. Этот крах дал Москве новое наименование — Третий Рим — и новую национальную идею: защиты православной ойкумены. О том, как она влияет на нас до сих пор, “Огонек” поговорил с Давидом Гзгзяном, заведующим кафедрой богословских дисциплин и литургики Свято-Филаретовского православно-христианского института, членом Межсоборного присутствия РПЦ. </p>
<p> — Идеологема “Москва — Третий Рим” прочно связана с представлениями об особой роли России в мире, которые мы то и дело реанимируем. Это византийское наследство? </p>
<p> Дзеркало тижня. Україна. № 18. 24-31 травня 2013 р. </p>
<p> 560 років тому, 29 травня 1453 р., Константинополь упав під ударами турків-османів. Закінчилася майже тисячолітня історія східно-римської цивілізації. Залишки візантійської Ойкумени протрималися ще кілька десятків років, і останній з них, князівство Феодоро в Криму, впало після героїчної оборони в 1475 році. </p>
<p> Чим була Візантійська, або, як її називали самі жителі, Ромейська (Римська), імперія? На цю тему видано сотні наукових праць, і їх не переповісти в газетній статті. Скажемо лише, що це була унікальна для Середньовіччя держава, непорівнянна з жодною з європейських, а зі світових подібна — хіба що китайська імперія Тан. Традиції Римської імперії, менталітет народів Східного Середземномор’я і християнське віросповідання породили незвичайну культуру, яка тисячу років так чи інакше впливає на вигляд усієї Європи. Формально абсолютна влада імператора в дійсності обмежувалася сотнею невидимих ниток інтересів різних соціальних груп і центрів впливу, а фактичне управління величезною імперією лежало на плечах професійного чиновництва. </p>
<p> 22 травня в галереї «Соборна» з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира відкрилась перша Всеукраїнська виставка православної ікони, приурочена до 1025-річчя Хрещення Русі. </p>
<p> Організаторами виставки стали Творче об’єднання іконописців в ім’я преподобного Аліпія Печерського; єпископ Макарівський Іларій, Вікарій Київської Митрополії, голова Синодального комітету з біоетики та етичних питань; Духовно-просвітницький центр Кафедрального Собору на честь Воскресіння Христового та галерея «Соборна». </p>
</doc>
<doc id="file32708926" filename="05" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/05/" FT="web">
<p> У Міжнародний день музеїв Національний банк України створив віртуальну екскурсію по Музею грошей НБУ. </p>
<p> Віртуальний тур по Музею грошей надасть можливість відвідувачам переглянути усі вітрини. </p>
<p> Ряд експонатів Музею представлений у вигляді 3D-фотооб’єктів, що дає змогу роздивитися монети, обертаючи їх навколо своєї осі. </p>
<p> Папський Нунцій в Республіці Білорусь архієпископ Клавдіо Ґуджеротті 23 квітня 2012 року завітав до Українського католицького університету, і тут, зокрема на Кафедрі класичних, візантійських і середньовічних студій, говорив про власне дослідження «Ідеологічні взаємовпливи i зіткнення між вірменами та візантійцями в Кілікії в епоху Хрестових походів». </p>
<p> Одеська філія Грецького фонду культури має намір представити Одесу, Білгород-Дністровський, Феодосію, Севастополь (Херсонес) і Керч на міжнародному проекті-презентації середньовічних портів Егейського й Чорного морів, повідомляє управління інформації Одеської міськради. </p>
<p> 18 травня, 12-00, у Бібліотеці-Архіві-Музеї Омеляна Пріцака </p>
<p> Для усіх науковців і студентів до дослідження архівної колекції О.Пріцака, задля здійснення нових відкриттів та пізнання унікального вченого і його непересічної особистості. </p>
<p> 15 травня 2012 року о 17.00 годині у виставковому залі «Хлібні» Національного заповідника «Софія Київська» відбулася презентація книги науковця заповідника, заслуженого працівника культури України, д.і.н., професора Нікітенко Надії Миколаївни «От Царьграда до Києва: Анна Порфирородная. Мудрый или Окаянный?». – К.: Издательский дом Дмитрия Бураго, 2012. – 328 с. </p>
<p> Приглашаем вас 19 – 22 сентября 2012 г. принять участие в работе </p>
<p> VІ Судакской международной научной конференции “Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре”, </p>
<p> Сьогодні у Львові, 10 травня, відкрилася ХХІІ Міжнародна наукова конференція «Історія релігій в Україні». Понад 100 науковців два дні обговорюватимуть найактуальніші релігійні проблеми. </p>
<p> МОЗАЇКА ІЗ ЗАМІСЬКОГО ХРАМУ БОГОРОДИЦІ ВЛАХЕРНСЬКОЇ. VI ст. </p>
<p> Християнство з’явилося не на пустому місці. Значну роль у його становленні відіграв релігійний синкретизм (у філософії — поєднання різнорідних, суперечливих, несумісних переконань), який живив християнську ідеологію, що поступово складалася. У перші століття нашої ери в Херсонесі зберігався грецький божественний пантеон. </p>
</doc>
<doc id="file32708976" filename="05" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/05/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Травень 2011 </p>
<p> Людина імплікує та невід’ємно несе із собою та у собі чимало дарів, які є цінністю вищого розряду; вони знаходять своє вираження у житті, у суспільстві, у людських відносинах. Внутрішнє життя людини надзвичайно багате; питання сходяться навколо серця, але не в органічному, а в антропологічному сенсі та значенні слова і цілого світу його внутрішності: душевні сутності та властивості: думка, бажання, почуття, пам’ять, спогади… суцільне життя її як особистості. </p>
<p> У Гайнівці, що на польському Підляшші, триває 30-й Міжнародний фестиваль церковної музики «Гайнівка–2011». </p>
<p> Домановський А.М. Проблеми візантиністики у дисертаційних дослідженнях, захищених в Україні у 2007-2009 рр. // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. – 2011. – № 939. – Серія: Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки. – Вип. 14. – С. 71-91. </p>
<p> Заслужен интерес предизвика премиерата на книгата „Византия и византийският свят”, състояла се на 27 май, петък, в зала 3.1 на НДК. Авторите: проф. Василка Тъпкова-Заимова – доайен на българската византинистика и балканистика, почетен председател на Асоциацията на византинистите в България, доц. д-р Димитър Димитров и доц. д-р Пламен Павлов – преподаватели по история на Византия във ВТУ „Св.св. Кирил и Методий”, бяха представени от Мария Босева, редактор на най-новото научно издание на „Просвета”. </p>
<p> Різноманітні зміни, що поступово відбувалися в суспільному, політичному та економічному розвитку на зламі античності, природно віддзеркалилися і в області культури. Подібно до того, як ми знаходимо багато елементів суцільності в усіх громадських інституціях, ми зустрічаємося з ними і в культурній області. Неможливо точно розмежувати античну і візантійську літератури. </p>
<p> За легендами, які вперто долають століття, доки стоїть Свята Софія – стоятиме і Київ, а разом із ним і вся Україна. Але в останні роки довкола унікальної пам’ятки вирують пристрасті, в яких переплелось усе: новітні наукові досягнення та старі, радянської доби, ідеологеми, інтереси чиновників та забудовників і науковців та киян. </p>
<p> 30 травня о 15.00 в НАУКМА відбудеться лекція Юрія Чорноморця «Візантійський неоплатонізм». </p>
<p> Києво-Могилянська Академія люб’язно запросила прочитати лекцію на тему «Візантійський неоплатонізм». Це буде академічна лекція на зразок західних. Тобто розпочнеться вона о 15.00, і триватиме дві пари, в цілому – три години. </p>
<p> Институт Всеобщей истории РАН совместно с Отделом внешних церковных связей Московского Патриархата и Папским комитетом исторических наук проводит в Москве 16-17 июня 2011 г. международную научную конференцию «Христианское милосердие в истории, историографии и современной культуре». </p>
<p> Запрошуємо Вас взяти участь у написанні статей збірки «Романтична Візантія. Література – мистецтво – культура – релігія», присвяченій візантійській спадщині в літературі й культурі польського та європейського романтизму. Читати далі → </p>
</doc>
<doc id="file32708743" filename="06" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/06/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Червень 2017 </p>
<p> Українська Православна Церква Київського Патріархату Київська православна богословська академія Національна Академія Наук України Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського Міністерство культури України Національний заповідник «Софія Київська» </p>
<p> 23 листопада 2017 року проводять </p>
<p> VII Міжнародну наукову конференцію «Православ’я в Україні» </p>
<p> В сборнике рассматривается широкий круг актуальных проблем античной, византийской и средневековой истории, археологии, историографии, а также истории науки, музейного дела, развития исторической науки. Значительное место занимают исследования разнообразных археологических памятников. Сборник отражает современные тенденции развития антиковедения, византинистики, исторической науки в целом. </p>
<p> 23 червня 2017 року відбудуться наукові читання «Античний світ та середні віки», присвячені пам’яті доктора історичних наук, професора Володимира Івановича Кадєєва (1927–2012). </p>
<p> Наукові читання присвячно темам, що належать до кола наукових зацікавлень В. І. Кадєєва та викладачів створеної ним кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. </p>
<p> У монографії досліджено життя і діяльність одного з найбільш відомих володарів Русі першої третини ХІІІ ст. князя Мстислава Мстиславича «Удатного». Автор подає історію сходження цього князя на політичний Олімп, коли він протягом досить невеликого часу з держателя відносно невеликих удільних князівств перетворився на лідера потужного табору князів Ростиславичів. </p>
<p> Висвітлюється володарська діяльність Мстислава Мстиславича у Новгородській землі, його боротьба за оволодіння та утримання Галицького князівства. Події на Русі описані на фоні аналізу державно-політичного розвитку східнослов’янських князівств в удільну добу з урахуванням міжнародної ситуації в Східній і Центральній Європі. </p>
<p> Особливу увагу приділено висвітленню історії першої війни русів і половців з монгольськими військами навесні 1223 року. </p>
<p> Український Католицький Університет Львівський Національний університет імені Івана Франка Instytut Historii Uniwersytetu Jagiellońskiego w Krakowie запрошують до участі в конференції, яка відбудеться у Львові 15–18 листопада 2017 </p>
<p> Сорочан С. Б. Размышления над критикой (к статье А. И. Айбабина о византийско-хазарском кондоминиуме в Крыму) // Хазарский альманах. — Харків, 2014. — Т. 12. — С. 175-197. </p>
<p> Статья посвящена анализу критики А. И. Айбабиным научной концепции о византийско-хазарском кондоминиуме в Таврике. Автор этой концепции и статьи полемизирует с оппонентом, не соглашаясь с его взглядами об установлении господства хазар над византийской Таврикой в VIII в. Проблема далека от решения. Комплексное исследование письменных и археологических источников позволяет прийти и к иным вариантам ответа, вплоть до признания территории Крыма в «хазарскую эпоху» под полным контролем Византии. Одностороннее «господство хазар», как и «хазарские слои», здесь не фиксируются. Однако исследователям в своих построениях надо обязательно учитывать разные точки зрения и не сводить их к одной гипотезе, выдавая ее за единственно возможное решение. </p>
<p> Запрошуємо Вас взяти участь у міжнародній науковій конференції “ХХІ Сходознавчі читання А. Кримського”. Конференція відбудеться в Інституті сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України 17–18 листопада 2017 р. </p>
<p> Роботу буде організовано за такими напрямами досліджень: </p>
<p> Українська Православна Церква Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра Міжнародний інститут афонської спадщини в Україні Науково-дослідний центр релігієзнавства та історії Церкви Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Кафедра славістики Ясського університету ім. Олександра Іоанна Кузи (Ясси, Румунія) </p>
<p> Шановні колеги! </p>
<p> Запрошуємо взяти участь у </p>
<p> I-й Міжнародній науковій конференції «ПАЇСІЇВСЬКІ ЧИТАННЯ» </p>
<p> Присвячена 295-річчю від дня народження прп. Паїсія Величковського і його духовно-культурній спадщині </p>
<p> Книга посвящена основным проблемам русско-византийских отношений в период введения христианства на Руси. Автор освещает византийскую политику князей Ярополка Святославича и Владимира Великого, раскрывает причины, характер и хронологию гражданской войны в Византии в 976–989 гг., а также Корсунского похода Владимира. Особое внимание уделено соглашению русов и византийцев в 988 г., подробностям брака «архонта росов» и порфирородной принцессы Анны, обстоятельствам крещения князя и организации Церкви на Руси. </p>
</doc>
<doc id="file32708759" filename="06" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/06/" FT="web">
<p> Увазі читачів пропонується класична праця про відносини між Римом і східними Церквами. Вона показує, як формувалася й змінювалася позиція Риму щодо проблем, зумовлених існуванням у рамках Вселенської Церкви самобутніх східних Церков, а також способи й засоби, якими римські архиєреї пробували ці проблеми розв’язати. У праці відстежено розвиток відносин між Римом і християнським Сходом, докладно описано численні спроби єднання, їх успіхи й невдачі. Особлива увага приділяється давнім патріярхатам Сходу, латинській Константинопольській імперії, уніям коптів, сирійців, ассирійців, румунів. Розглянуті також Берестейська, Ужгородська і Хорватська унії. </p>
<p> У Дарницькому районі з’явився новий мурал, виконаний у вигляді візантійської фрески. </p>
<p> Арт-об’єкт, що отримав назву “Earth and Sky” (“Земля і небо”), прикрасив 16-поверховий будинок. Повідомляє “Mural Social Club”. </p>
<p> Ян Павліцький: “…якби була Україна, то у 13 столітті не розвалилася б Візантія. Бо звідки ж вона брала головні засоби своїх сил? З православної Руси. Розвалилася Русь, – припинила існування Візантія. Поки Русь терпіла від монгольскої навали, турки покінчили з Візантією. </p>
<p> Отже, відсутність України – це падіння Візантії, це 1939 рік, це ІІ Світова війна”. </p>
<p> В эфире “Радио Свобода” диакон, доктор богословия и кандидат философских наук Андрей Кураев заявил, что по его мнению коррупция – это часть византийской православной традиции. </p>
<p> 10 червня 2016 р. у Києві в Українському домі відбулася міжнародна науково-практична конференція “Константинопольський Патріархат в історії України”, присвячена питанням ролі Константинопольського Патріархату в історії Української Церкви та перспективам об’єднання українських Церков у єдину незалежну помісну Церкву, визнану світовим православ’ям. </p>
<p> Запрошуємо всіх узяти участь в обговоренні доповіді Іллі Бея (Київська Духовна Академія, Карлов Університет (Прага)). </p>
<p> Тема доповіді КОСМОЛОГИЧЕСКИЕ ВОЗЗРЕНИЯ В ВИЗАНТИЙСКОЙ ТРАДИЦИИ И СЛАВЯНСКОЙ КНИЖНОСТИ </p>
<p> Доповідь відбудеться під час засідання семінару “Спадщина Руси-України”, у п’ятницю 17 червня 2016 о 16:00 в Інституті історії України, у залі засідань на 6-му поверсі. </p>
<p> ПРЕДСТАВЛЕНА РЕДАКТОРОМ ВІДДІЛУ «ІСТОРІЯ ТА Я» ГАЗЕТИ «День» ІГОРЕМ СЮНДЮКОВИМ КНИГА НАШОЇ БІБЛІОТЕКИ «ПОВЕРНЕННЯ В ЦАРГОРОД» ВИКЛИКАЛА ВЕЛИКИЙ ІНТЕРЕС У ПРИСУТНІХ НА КРУГЛОМУ СТОЛІ, АДЖЕ БІЛЬША ЇЇ ЧАСТИНА РОЗПОВІДАЄ ПРО ДУХОВНО-ПОЛІТИЧНУ ІСТОРІЮ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В КОНТЕКСТІ УКРАЇНИ. ЗАУВАЖИМО, ВОНА БУЛА ПІДГОТОВЛЕНА МАЙЖЕ ЗА РІК ДО ЗАПЛАНОВАНОГО ВСЕПРАВОСЛАВНОГО СОБОРУ / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День» </p>
<p> Петрик В. В. Аграрні культи, церемонії, свята й бенкети у світській візантійській культурі // Культура України. – 2013. – Вип. 44. – С. 173–181. </p>
<p> Розглядаються зв’язки середньовічної візантійської культури зі стародавніми традиціями, успадкованими від античності та мусульманського Сходу. </p>
</doc>
<doc id="file32708787" filename="06" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/06/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Червень 2015 </p>
<p> Могила князя-християнина, який повинен був стати ханом Болгарії, але відмовився відректися від Христа і був замучений своїм братом в 833 р, розкопана в стародавній столиці Болгарії – Плисці. </p>
<p> Могила св. Бояна-Енравоти, як було відомо, перебувала в руїнах найбільшої базиліки Європи, колись зведеної в Плисці. Однак точне місце поховання Бояна було невідомо. Журнал «Археологія в Болгарії» повідомляє, що археологи змогли знайти могилу Бояна на місці стародавньої базиліки. </p>
<p> Виставка створена до 1000-річчя упокоєння великого князя Київського. Наймолодший син Святослава Хороброго і Малуші, дочки Мала Любечанина, розпочав християнізацію Русі, запровадивши Київську митрополію, повідомляє Сіверцентр </p>
<p> МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ РЕГІОНАЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР ВСЕСВІТНЬОЇ МИТНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ УНІВЕРСИТЕТ МИТНОЇ СПРАВИ ТА ФІНАНСІВ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ </p>
<p> ІХ МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ “ІСТОРІЯ ТОРГІВЛІ, ПОДАТКІВ ТА МИТА” </p>
<p> Пропаганда подрихтовала образ князя Владимира Святославовича так, как нужно политике Выставка “Креститель Руси” в Государственном историческом музее приурочена к тысячелетию кончины (по церковному – “преставления”) князя Владимира, который уже в глубокой древности был признан святым и равноапостольным. Когда потребовалось подвести теоретическую базу под операцию по захвату Крыма, святой князь пригодился российской пропаганде. </p>
<p> В сборнике рассматривается широкий круг актуальных проблем античной, византийской и средневековой истории, археологии, историографии, а также истории науки, музейного дела, развития исторической науки. Значительное место занимают исследования разнообразных археологических памятников и публикации новых археологических находок. Сборник отражает современные тенденции развития антиковедения, византинистики, исторической науки в целом. </p>
<p> Історичний факультет Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, кафедра історії стародавнього світу та середніх віків </p>
<p> Козачок О. Половецький фактор у відносинах Візантії і Галицького князівства середини – другої половини ХІІ століття (The Cumans’ Factor in the Relations of Byzantium and Galician Principality in the Middle – the Second Half of the ХІІth Century) // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». – 2015. – Серія «Історичні науки». – (Вип. 24). – С. 11–18. </p>
<p> Розглянуто візантійсько-половецькі зіткнення у другій половині ХІІ ст. та роль Галицького князівства в них. Робляться висновки, що союз Галицького князівства з Візантією проти половців укладено на межі ХІІ–ХІІІ ст. Економічні та зовнішньополітичні інтереси Галича й Константинополя співпадали, тому підпорядкування Галичу Нижнього Подунав’я зумовило послаблення половецької загрози для імперії. </p>
<p> 29-31 березня 2016 р. у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна відбудеться міжнародна наукова конференція «VIII Дриновські читання (до 100-річчя професора С. І. Сідельнікова)» </p>
</doc>
<doc id="file32708802" filename="06" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/06/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Червень 2014 </p>
<p> Терещенко-Кайдан Л. В. Слов’янський кириличний Псалтир XVII століття – унікальна пам’ятка візантійського хірономічного мистецтва // Мистецтвознавчі записки: Зб. наук. праць. – Вип. 25. – К.: Міленіум, 2014. – С. 330–336. </p>
<p> У статті йдеться про слов’янський (кириличний) рукопис, що зберігається в Національній бібліотеці Греції (м. Афіни) і являє собою унікальну пам’ятку візантійської хірономії. Це яскравий взірець, в якому слов’яни зберегли для греків традицію хірономічного мистецтва. </p>
<p> Дячук Л. Інститут розлучення у ранньовізантійському законодавстві доби Antejustiniani // Национальный юридический журнал: теория и практика. – 2014. – № 1 (5). – С. 28-35. </p>
<p> У статті розглядається процес еволюції норм інституту розлучення перших християнських імператорів (ІV–V ст.), правові зміни яких пов’язані з наданням їм християнського змісту. Досліджується юридичне регулювання правових відносин щодо припинення шлюбу через розлучення за нормами імператорського законодавства на аксіологічній основі християнських цінностей та в контексті правового досвіду римського класичного права. З’ясовуються причини законних розлучень та аналізується їх суспільна та правова доцільність. Особлива увага звертається на поєднання елементів античної правової традиції та новелістичних підходів в умовах християнізації шлюбно-сімейного права в імператорському законодавстві доюстиніанівської доби. </p>
<p> Мацелюх І. А. Імплементація норм шлюбно-сімейного канонічного права у візантійську правову систему // Політико-правова ідеологія українського національного державотворення: проблеми формування та еволюції (історико-теоретичний вимір): матеріали Третьої Всеукраїнської наукової Інтернет-конференції / Наук. конференції. – Вип. 3 / ІНПП НУ «Львівська політехніка». – Львів: ІНПП НУ «Львівська політехніка», 2014. – С. 58-62. </p>
<p> Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського </p>
<p> 18 листопада 2014 року проводить </p>
<p> Міжнародні наукові Славістичні читання, </p>
<p> присвячені пам’яті члена-кореспондента НАН України, доктора історичних наук, професора Павла Степановича Соханя </p>
<p> Національна академія наук України Інститут історії України Центр візантійської історії та цивілізації в Парижi (UMR 8167 Схід та Середземномор’я / Візантія) Scrinium. Revue de patrologie, d’hagiographie critique et d’histoire ecclésiastique (Санкт-Петербург) Académie nationale des sciences d’Ukraine Institut d’histoire d’Ukraine Centre d’histoire et civilisation de Byzance, UMR 8167 Orient et Méditerranée / Monde byzantin Scrinium. Revue de patrologie, d’hagiographie critique et d’histoire ecclésiastique (Saint-Pétersbourg) Национальная академия наук Украины Институт истории Украины Центр византийской истории и цивилизации в Париже (UMR 8167 Восток и Средиземноморье / Византия) Scrinium. Revue de patrologie, d’hagiographie critique et d’histoire ecclésiastique (Санкт-Петербург) </p>
<p> «XVІІІ Сходознавчі читання А. Кримського» </p>
<p> До 95-річчя від дня народження академіка Омеляна Йосиповича Пріцака </p>
<p> 14-16 мая в Софии (Болгария) состоялась вторая Международная научная конференция «Афон и славянский мир», посвященная 1000-летию русского монашества на Святой Горе Афон. Следующую конференцию афонские монахи и ученые собираются провести в Киеве в мае 2015 года, сообщает “Религия в Украине” со ссылкой на Аfonit.info. </p>
</doc>
<doc id="file32708855" filename="06" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2013/06/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Червень 2013 </p>
<p> Сьогодні під час засідання 37-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у Камбоджі більшістю голосів «Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора» було внесено до Списку всесвітньої спадщини. </p>
<p> 27 травня відбулася Третя Меморіальна лекція Ігоря Шевченка, на якій наукову доповідь «Нові аспекти історії Херсонеса в Середні віки: Про що свідчать печатки?» виголосив професор Віденського університету, науковий працівник Інституту середньовічних досліджень Австрійської академії наук Вернер Зайбт. </p>
<p> Професор Вернер Зайбт на Третій Меморіальній лекції Ігоря Шевченка </p>
<p> прочитав наукову доповідь </p>
<p> «Нові аспекти історії Херсонеса в Середні віки: Про що свідчать печатки?» </p>
<p> С нового учебного года на факультете филологии ВШЭ открывается специализация «Византинистика». Об особенностях специализации рассказывает профессор этого факультета Сергей Иванов. </p>
<p> — Сергей Аркадьевич, в чем будут заключаться особенности обучения на специализации «Византинистика»? </p>
<p> — Специализация по византинистике представляет собой чрезвычайно смелый экспериментальный проект, целью которого является подготовка людей, обладающих как специальной компетенцией и навыками в академическом византиноведении, так и серьезной общефилологической подготовкой. </p>
<p> 11–13 декабря 2013 г. на Историческом факультете Санкт-Петербургского государственного университета в рамках проекта «Historia nationem gignit» (научный руководитель проекта: Федоров С.Е., д.и.н., профессор кафедры истории Средних веков СПбГУ) состоится междисциплинарная научная конференция «Нация и этничность в гуманитарных науках», посвященная проблемам этничности, национализма и этно-культурных идентичностей в Средние века и Новое время. </p>
<p> Панно за східними мотивами спеціально створили наші художники та продемонструють під час Днів української культури в Азербайджані. </p>
<p> Діана Панченко, журналіст: </p>
<p> – Унікальну виставку мозаїк із бурштину за мотивами візантійських фресок відкрили у квітні. А ці шедеври із сонячного каменю – невдовзі поїдуть до Баку – у рамках Днів культури України в Азербайджані. Кожна країна багата по-своєму, кажуть мистецтвознавці. Тож приємно, що ми представимо композиції, створені українцями з українського – бурштин для панно – із копалень у Рівненській області. </p>
<p> Історія становлення Константинопольської Церкви безпосередньо пов’язана з перенесенням в 330 році Костянтином Великим столиці Римської імперії з Риму до Візантія. В знак подяки імператору Костянтину за розбудову міста та надання йому статусу столиці Римської імперії Візантій отримав другу назву – Константинополь. </p>
<p> Для столиці імперії, в якій все більшу роль почало відігравати християнство, важливим є апостольська спадковість. Щодо Риму жодних сумнівів не виникає, адже тут проповідували апостоли Петро та Павло, про що залишилось чимало історичних свідчень та, що важливо, письмові згадки. На противагу Риму у Візантії не все так однозначно. Письмових свідчень щодо апостольскої проповіді в цьому місті немає. Однак існує передання, яке свідчить, що Константинопольська Церква була заснована апостолом Андрієм Первозванним, а її першим єпископом був апостол від 70-ти Стахій. Це передання Константинопольська Церква визнає як свідчення свого апостольського достоїнства. </p>
<p> По итогам V Республиканского конкурса музеев Крыма в номинации «Монографии, сборники научных трудов» высшей награды (Гран-при) удостоен Национальный заповедник «Херсонес Таврический». В конкурсе приняли участие 38 музеев. Конкурсной комиссии было представлено 78 работ в 7 номинациях. </p>
<p> Об этом сообщает пресс-служба НЗ «Херсонес Таврический». </p>
<p> Представленный на республиканский конкурс каталог «Наследие Византийского Херсонеса» признан событием, как в музейной жизни полуострова, так и в издательской сфере. Не случайно сейчас он представлен на выставке лучших музейных изданий в Лувре. </p>
<p> 6 июня 2013 г. заключительным заседанием в Мироваренной палате Патриаршего дворца и Государственной Оружейной палате Московского Кремля завершила свою работу XX Всероссийская научная сессия византинистов РФ. Тема сессии – «Византия и византийское наследие в России и в мире». Сессия была организована совместными усилиями Национального комитета византинистов РФ, Исторического факультета МГУ им. М.В. Ломоносова и Государственного историко-культурным музея-заповедника «Московский Кремль». В работе сессии приняли участие свыше 130 докладчиков из России, Украины, Грузии, Армении и др. стран СНГ, а также Сербии, что свидетельствует как об интересе к данному мероприятию среди научного сообщества в России и ближнем зарубежье, так и о росте интереса к византийской истории за пределами академических и университетских кругов. </p>
<p> 7 июня в Феодосии состоялось открытие единственного в Украине реставрационно-выставочного центра подводной археологии. </p>
<p> Центр, а также лаборатория по реставрации и консервации подводных артефактов, были открыты в рамках первого международного форума, посвященного вопросам изучения и сохранения подводного черноморского культурного наследия “Черное море XXI столетие”. </p>
</doc>
<doc id="file32708782" filename="07" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/07/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Липень 2015 </p>
<p> Вчера вечером, когда Сергей Меняйло объявлял журналистам о начавшейся в Херсонесе ревизии, в Севастополе состоялось заседание губернаторского Общественного совета по культуре. Оно прошло почти без прессы, и было тоже посвящено Херсонесу. Точнее, диалогу археологов со священниками. Но диалога не получилось — те и другие лишь выпустили пар. </p>
<p> …лише нинішня Росія є втіленням візантійської теорії симфонії – середньовічний ідеал гармонії й співпраці між державою й Церквою, проголошений 2009 року спільною заявою тоді ще президента Росії Дмитра Медведєва й тоді вже патріарха Кирила. У цьому сенсі Росія навіть більше за інших може претендувати на тисячолітньої давнини спадок не лише Володимира, а й Візантії, особливо в світлі того, що Україна в дусі західних віянь чітко дотримується політики розділення між Церквою й державою. </p>
<p> 25 июля в Национальном заповеднике «Херсонес Таврический» в рамках программы по празднованию 1000-летия памяти Святого Равноапостольного князя Владимира прошла международная научная конференция «II Владимирские чтения». В ней приняли участие как ведущие историки и археологи России, Сербии, Греции, Великобритании, так и молодые начинающие исследователи. </p>
<p> Оранжевим позначено територію Болгарії в кінці VIII ст. Жовтим – землі, завойовані ханом Крумом (802-814) у Аварського каганату на початку ІХ ст. </p>
<p> Львівський медієвістичний клуб, разом з Мельницьким Тарасом (автор тексту), раді Вам представити короткий та водночас цікавий курс лекцій із геополітичної історії Візантійської імперії у середині VIII ст. </p>
<p> Метою курсу лекцій є ґрунтовно і всебічно оцінити зовнішньополітичну діяльність візантійського імператора Константина V (741-775), проаналізувати успіхи і невдачі його зовнішньої політики. Окрім цього ми розглянемо зовнішньополітичне становище Візантії у VIII ст. та подамо головні вектори зовнішньої політики Константина V Копроніма. </p>
<p> Передові технології вперше дозволили ізраїльським і американським експертам прочитати текст із обвуглене стародавнього сувою, якому близько 1500 років,- повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Седмицю. </p>
<p> Передовые технологии впервые позволили израильским и американским экспертам прочитать текст с обугленного древнего свитка, которому около 1500 лет. </p>
</doc>
<doc id="file32708974" filename="07" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/07/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Липень 2011 </p>
<p> Міжнародна наукова конференція «Православ’я цивілізаційний стрижень слов’янського світу» відбулась 16 червня 2011 року на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника за участі представників наукових археологічних та історично-культурних світських і церковних осередків. </p>
<p> В Інституті релігійних наук св. Томи Аквінського в Києві 3 червня відбулась презентація нової книги отця Юрія Аввакумова «Витоки унійного богослов’я. Проблема церковної єдності в обрядових дискусіях між Римом і Константинополем в XI-XIII ст.» (авторизований переклад з німецької Олега Конкевича, за редакцією Уляни Головач. – Львів: Видавництво Українського католицького університету, 2011). У круглому столі з цієї нагоди взяли участь о. д-р Борис Ґудзяк (ректор Українського католицького університету), проректор УКУ з наукової роботи Олег Турій, редактор інтернет-журналу «Киевская Русь» протоєрей Андрій Дудченко (УПЦ), д-р філос. н. Володимир Литвинов, дослідник Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України і Києво-Могилянської академії та канд. філос. н. Юрій Чорноморець (шеф-редактор Богословського порталу). </p>
<p> На 4 юли ръководството на НАИМ при БАН организира пресконференция по повод откриването на изложбата “Аз писах”, съобщиха от музея. Откриването на изложбата ще бъде от 18.00 часа на 5 юли 2011 г. Ще бъдат представени 92 паметника в 19 витрини, 8 постера с множество цветни фотоса и обяснителни текстове към тях. Изложбата е част от програмата на ХІІ Конгрес по византинистика, който ще се проведе в София от 22 до 27 август 2011 г. </p>
<p> Домановський А.М. Ранньосередньовічна візантійська “побутова” філософія етичної економіки / А.М. Домановський // Археологія та етнологія Східної Європи. – Т. 4. – Донецьк, 2004. – С. 92-94. </p>
<p> Книжка присвячена історії літургійно-обрядових суперечок між Римом і Коннстантинополем в ХІ-ХІІІ століттях. На основі детального дослідження численних латинських та візантійських джерел автор розкриває взаємозалежність між обрядом і християнською єдністю, між літургійним богослов’ям та еклезіологією. Обряд спровокував глибокі еклезіологічні роздуми в середньовічному богослов’ї. Церковні діячі, богослови та каноністи, що дискутували про літургійні питання, спромоглися знайти формулу, яка лягля в основу церковних уній – середньовічних та ранньомодерних спроб зцілити конфлікт між Сходом і Заходом. Форма una fide – diverso ritu (“в єдиній вірі – розмаїття обрядів”), що з’явилась у ХІІ столітті, стала наріжним каменем у богословському фундаменті, на якому виник і донині існує феномен унійних Церков. Унійне богослов’я було однією з найраніших спроб християнської думки запропонувати модель церковної єдності, в якій еклезіальна реальність перетворюється з уніформної та монолітної структури в багатокультурну спільноту помісних Церков sui juris. Матеріали дослідження свідчать, що особливо вагомий внесок у формування унійного богослов’я зробили богослови-схоласти: унійна ідея – це, по суті, плід схоластичного рацоналізму з його прагненням до гармонізації суперечностей та відкритістю до плюралізму способів мислення обрядів і культур. </p>
<p> 11 жовтня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349 відбувся захист дисертації Пуховця Дмитра Сергійовича “Внутрішньополітична діяльність Константина Великого (306-337 рр.)”, поданої на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації. </p>
<p> Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації. </p>
</doc>
<doc id="file32708742" filename="08" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/08/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Серпень 2017 </p>
<p> На сході Великобританії чоловік знайшов рідкісний золотий кулон VI століття у формі візантійської монети, повідомляє BBC. </p>
<p> Відзначається, що на кулоні можна побачити зображення імператора Юстиніана. Найімовірніше, прикраса була зроблена у Франції. </p>
<p> Нікульчев М., Макаров Л. Ідеологічні витоки візантійського іконоборства // Проблеми гуманітарних наук. – 2017. – Серія «Філософія». – Випуск 37. – С. 60–70. </p>
<p> У статті представлено дослідження ідеологічних витоків руху іконоборства VIII ст. у Візантії. Розкрито сутність впливу різних факторів, що брали участь у формуванні іконоклазму у зазначений період. Показана роль ісламу, іудаїзму, античної грецької думки і ранньохристиянського вчення про особистість Ісуса Христа як головних чинників іконоборства. Автор приділяє увагу саме ідеологічним складовим явища боротьби із зображеннями бога, свідомо ігноруючи економічні, політичні тощо. </p>
<p> Царенок А. В. Критика видовищно-розважальної культури в контексті візантійської естетики аскетизму // Проблеми соціальної роботи: філософія, психологія, соціологія. – 2017. – № 1 (9). – С. 78–85. </p>
<p> Досліджуючи естетичні виміри аскетичної традиції Візантії, автор статті аналізує роздуми церковних діячів про видовищно-розважальну культуру Античності й раннього Середньовіччя – про мирські пісні, танці, театральні дійства, криваві змагання тощо. Вдаючись до традиційної в межах історико-естетичних студій констатації, що осмислення Отцями й учителями Церкви популярних у тогочасному суспільстві розваг супроводжується їх суворою критикою, А. Царенок пропонує звернути увагу й на інший, менш відомий аспект аскетико-естетичного вчення. Як переконує всебічне вивчення естетики аскетизму, риго-ризм естетичних поглядів візантійських релігійних мислителів може доповнюватись розсуд-ливою полегкістю до немочі духовно недосконалих осіб. </p>
<p> Эта книга — первая монография о мире тканей в ранневизантийской церкви. Ее основой стали знаменитые мозаики Равенны V – VII вв., признанные классикой и включенные во всемирное наследие ЮНЕСКО. Несмотря на широкую известность самих изображений, обилие тканей в них оставалось загадкой. Между тем, именно эти мозаики хранят едва ли не единственное визуальное свидетельство использования тканей в древней церкви. </p>
</doc>
<doc id="file32708757" filename="08" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/08/" FT="web">
<p> 30 вересня 2016 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4) відбувся захист дисертації Моці Катерини Олександрівни «Воєнне мистецтво візантійської Таврики наприкінці IV — на початку ХІІ ст.», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук (07.00.01 — історія України). </p>
<p> Ядра для балліст. Експозиція Херсонеського музею </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами), списком наукових праць авторки за темою дисертації, а також текстами автореферату та дисертаційного дослідження. </p>
<p> Дерев’янчук Ю. Богослов’я образу: іконографія Вознесіння (IV-VI ст.) // Вісник Львівської національної академії мистецтв. – 2016. – Вип. 28. – С. 161-175. </p>
<p> Стаття розглядає богослов’я ранньої (IV-VI ст.) іконографії Вознесіння. Актуальність дослідження полягає у висвітленні догматичного змісту феномену християнського образу, як інтегральної частини Літургії Церкви. Зокрема, йдеться про взаємозв’язок іконографії зі становленням богословської парадигми Вознесіння. Проблемою даної теми є відсутність структурного, системного аналізу параллельного розвитку іконографії Таїнства Вознесіння і його богословського осмислення, які мали місце у тому часі. З огляду на це, автор зосереджується на богословському аналізі перших іконографічних зображень Таїнства Христового Вознесіння, і впливу біблійної екзегези та доктринальних тенденцій на його образ. Для осягнення даної мети, автор звертається до свідоцтва Писання про подію, думки ранньохристиянських мислителів і сучасних дослідників та її богословську рефлексію, яка відображена у іконографії Таїнства. Дане дослідження демонструє тісний зв’язок між догматичним і літургійним наповненням розуміння події Вознесіння і її іконографією. Таким чином, автор статті акцентує на тому, що поява і розвиток іконографії Вознесіння є наслідком світоглядних змін у богомисленні ранньої Церкви і переходу від есхатологічного до історичного розуміння Літургії. </p>
<p> Председник Србије Томислав Николић приредио је пријем поводом 23. међународног конгреса византолога у Београду. Добродошли у Србију, Београд и ову зграду која на известан начин симболизује Србију, а ми смо се потрудили да наш радни амбијент симболизује и нашу, у прошлости, припадност византији, рекао је Николић у згради Генералног секретаријата председника Републике. </p>
<p> В межах заходів до 25-річчя Незалежності у другій половині серпня 2016 р. (18 серпня, о 15.00) в Дніпропетровському національному історичному музеї відкрилася виставка одного експонату «Княжий меч доби Святослава Хороброго. Х ст.» з Національного заповідника «Хортиця», яка буде експонуватись протягом серпня-вересня в Білому залі Історичного музею. </p>
</doc>
<doc id="file32708781" filename="08" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/08/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Серпень 2015 </p>
<p> …привид Візантії, котра в муках і вогнях славетно загинула 1453 року на чолі з останнім імператором Костянтином XI, фактично ніколи не полишав терени європейської історії… </p>
<p> Видавничий проект «Дня» є безпрецедентною відповіддю на виклики історії </p>
<p> У відеосюжеті з проекту “ПостНаука” кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Науково-навчальної лабораторії медієвістичних досліджень Вищої школи економіки (Москва) Андрій ВИНОГРАДОВ розповідає про вигадані описи причорноморських подорожей Андрія Первозванного, ченця Єпіфанія, як одного з творців “андріївського циклу”, аналізує перекази про “андріївське” коріння російської та інших православних церков, а також розкриває справжнє – бургундське – походження Андріївського хреста. </p>
<p> Выставка «Византия.RU» в Херсонесе, посвященная 1000-летию памяти крещения князя Владимира, была инициирована Российской Академией Художеств и реилизована совместно с Национальным заповедником «Херсонес Таврический», Симферопольской и Крымской епархией. </p>
<p> Археологічна експедиція історичного факультету Кримського федерального університету ім.Вернадського* виявила на місці існування древнього городища Мангуп-Кале у Бахчисарайському районі Криму унікальні поховання, що відносяться до XV-XVII ст, пише УНН з посиланням на Крымедиа.ru. </p>
<p> Унікальні археологічні знахідки — християнський храм, некрополі, монети, давні хрести, кісткові останки жителів кримського князівства Феодоро було виявлено в ході масштабних розкопок в Бахчисарайському районі Криму, розкопки торкнулися об’єктів, які раніше вивчалися більше 100 років тому, повідомив журналістам у середу заступник керівника мангупська експедиції, доцент Кримського федерального університету* Валерій Науменко. </p>
</doc>
<doc id="file32708917" filename="08" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/08/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Серпень 2012 </p>
<p> Це унікальні кадри військового судна «Фороський Візантієць». Корабель датується 1 125 роком н.е. Його знайшла експедиція Інституту археології України у серпні 2009 року. «Фороський» тому що він затонув недалеко від міста Форос на південному березі Криму. </p>
<p> В настоящей работе собраны и обобщены материалы о средневековых православных святых, чья жизнь и деяния в той или иной степени связаны с Крымским полуостровом. При этом версии церковной традиции о них сопоставлены со сведениями письменных и археологических источников. </p>
<p> Издание предназначено для студентов исторических факультетов, слушателей курсов повышения квалификации учителей «Основы православной культуры», социально-гуманитарных дисциплин, учителей истории, краеведов и всех, кто интересуется средневековой историей Крыма и историей православия в Крыму. </p>
<p> Пасько І. Універсалія християнства та differencia specifica її буття в історії. Частина перша – Візантія / І. Пасько // Схід. – 2012. – № 3 (117) (травень-червень). – С. 139-142. </p>
<p> Стаття присвячена осмисленню проблеми християнства як духовної універсалії та специфіці її об’єктивації в історичному процесі. У запропонованій розвідці увага зосереджується на загальних контурах співвідношення християнської ідеї та практики її втілення у візантійській цивілізації. </p>
<p> На открытии бюста великого польского археолога – все городское руководство. Польские дипломаты – рядом. Это была их инициатива увековечить память основателя и первого директора Херсонесского музея. Они и воплотили задуманное в жизнь. </p>
<p> Уникальный каталог по сфрагистике презентовали в Национальном заповеднике «Херсонес Таврический». Сфрагистика или сигиллография – это молодая историческая дисциплина, которая занимается изучением и исследованием печатей и их оттисков на различных материалах. В этом каталоге, автором которого выступил кандидат исторических наук, заведующий филиалом «Чембало» Николай Алексеенко, изображения и описания абсолютно всех печатей найденных на территории Древнего Херсонеса с момента начала раскопок. </p>
<p> У Національному заповіднику «Херсонес Таврійський», що під Севастополем, за допомогою сучасних технологій планують відтворити у цифровому форматі один з ранньохристиянських храмів 6-10 століття. </p>
<p> Ця невелика кам’яна ікона — єдина у світі. Пам’яток з таким унікальним різьбленням нема у музеях світу, стверджують українські науковці. </p>
<p> Уважно проаналізувавши стиль зображення, вони дійшли висновку — ікона була зроблена не пізніше 13 століття і могла належати князям Володимиру Великому чи Володимиру Мономаху. Але наразі сказати про це зі стовідсотковою впевненістю вчені не беруться — потрібно ще продовжувати досліджувати знахідку. </p>
</doc>
<doc id="file32708741" filename="09" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/09/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Вересень 2017 </p>
<p> Пропоновані Вашій увазі демотиватори з історії Візантії були створені студентами історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна в межах конкурсу демотиваторів з історії Візантії, що проводився 20167 р. Роботи мають різний рівень, серед них є сильніші й слабші, однак усі вони, поза будь-яким сумнівом, цікаві. </p>
<p> У паризькому Інституті арабського світу 25 вересня відбувся передпоказ унікальної виставки на тему «Християни Сходу. Двотисячолітня історія». Ця експозиція отримала активну підтримку від французької держави і викликала широкий резонанс у європейській пресі, повідомляє УНІАН-релігії. </p>
<p> На березі озера Марьют на південно-захід від єгипетської Олександрії археологи розкопали туалет, що функціонував при візантійській базиліці V ст. Християнський храм був одним із найбільших у Єгипті і для потреб паломників побудували вбиральню. </p>
<p> Західній Церкві константинопольського патріярха Фотія тисячу років ганьбили як архиєретика й архисхизматика. Тим часом на Сході його шанували як святого, вченого, зразкового церковного мужа. Франтішек Дворник, наново дослідивши історію Фотієвого патріяршества, повторно зважує всі аргументи, відокремлює факти від домислів, ще раз перевіряє всі свідчення й доходить висновку, що у випадку з Фотієм західні єрархи, каноністи й історики помилялися – Фотій і справді був видатним церковним діячем. У другій частині своєї праці Дворник з’ясовує причини тої несправедливости, жертвою якої став патріярх Фотій. </p>
<p> Марія ЦИМБАЛІСТА </p>
<p> «Візантійська літургія, грецькі церковно-мистецькі канони, книжність і стиль духовності витворили фундамент руського світу культури, що спирався на візантійські взірці, нагадуючи культуру латинського Заходу хіба в загальнохристиянських елементах. Під знаком візантійської цивілізації, тобто в системі її стереотипів, формувалися і державні інститути, і коло суспільних понять та світоглядних цінностей мешканців Давньої Русі – від великого князя до невільника». </p>
<p> Яковенко Наталя. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття. </p>
<p> У праці дуже стисло описано становлення та розвиток Літургії, а також подано її пояснення. Автор розглядає походження і початкове значення усіх складових Літургії та прослідковує їхній розвиток. Це важливо знати тепер, коли помітні тенденції до реформування Літургії, а «реформатори» не завжди мають уявлення про сенс того чи иншого її елемента. </p>
<p> Підтримати колегу з Харкова до актової зали Теплої Софії прийшли науковці Нацзаповідника. </p>
<p> Пропонуємо короткий коментар авторки до власного виступу. </p>
<p> 12 вересня у Відкритому православному університеті святої Софії-Премудрості відбулася презентація книги «Декоративні тканини у мозаїках Равенни». За словами авторки Юлії Матвєєвої, церква здавна була сповнена тканинами. Хоча зразки V—VI століття не збереглися до наших днів, проте їх можна вивчити завдяки мозаїкам храмів Равенни, які містять зображення безлічі текстильних предметів. </p>
<p> Можно ли раскрыть тайные смыслы мозаик Равенны, не выходя из харьковской квартиры? Юлия Матвеева на презентации своей книги «Декоративні тканини у мозаїках Равенни» доказала: это реально. </p>
</doc>
<doc id="file32708756" filename="09" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/09/" FT="web">
<p> “Український медієвістичний журнал. Випуск №2. Українське та європейське середньовіччя“ </p>
<p> Довідник містить біографічні та бібліографічні дані про істориків-медієвістів сучасної України. У вступній статті висвітлено головні тенденції розвитку укранської медієвістики в перші десятиріччя ХХІ ст., подано перелік книг, статей і публікацій з її історії. Видання адресоване вченим-історикам, студентам вишів, широкому колу читачів, зацікавлених проблемами соціально-економічного, політичного та культурного поступу країн у добу середньовіччя. </p>
<p> У рамках програми 23-го Форуму видавців у Львові відбудеться презентація наукових видань Національного заповідника “Софія Київська”. </p>
<p> Заповідник на сьогодні є одним з провідних наукових закладів України. На заході можна буде ознайомитись з видавничими новинками – монографіями та тематичними збірками статей, що вийшли з-під пера науковців в останні роки. Це – дослідження гробниці Ярослава Мудрого, монументальний багатотомний корпус софійських графіті, різноманітні збірки статей, серед яких такі поважні на сьогодні видання, як “Софія Київська: Візантія. Русь. Україна”, “Софійські читання”, “Сугдейська збірка” та інші, що присвячені вивченню пам’яток Заповідника та загалом української історії та культури тощо. </p>
<p> Захід відбудеться 18 вересня о 13.00–14.15 год. у приміщенні Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника (читальна зала № 2, вул. Стефаника, 2). </p>
<p> В 576 р. у Тавриці зіштовхнулися інтереси двох могутніх держав раннього середньовіччя – Візантії і Тюркського каганату. Діючи в умовах цейтноту, імператори-співправителі Юстин II і Тиберій II Константин надали всіляку підтримку північним володінням та ініціювали будівництво потужних оборонних споруд у горах Південно-Західного Криму. В ході цих робіт ромеї звели кілька опорних фортець, у тому числі фортецю Кирк-Ор (Чуфут-Кале). В ході її будівництва були використані найкращі досягнення античної фортифікаційної науки. Крім монументальних наземних оборонних споруд, було споруджено грандіозний підземний гідротехнічний комплекс, здатний забезпечити водою гарнізон і населення округи. Фруріон Кирк-Ор призначався для захисту стратегічно важливих дефіле Марьям-Дере та Ашлама-Дере; посилення оборони дальніх підступів до Херсона; дислокації військових загонів федератів, а можливо, і ставки ексусіократора Аланії; накопичення запасів продовольства та врятування населення у випадку вторгнення номадів до «країни Дорі». </p>
<p> Головко О. Б. Візантійська імперія, Південна Русь і Половецький степ у політичній діяльності галицько-волинського князя Романа Мстиславича // Орієнтальні студії в Україні. До ювілею Л.В. Матвєєвої. – К., 2010. – С. 192-208. </p>
</doc>
<doc id="file32708780" filename="09" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/09/" FT="web">
<p> 24–25 вересня 2015 р. у Києві відбувся міжнародний колоквіум, присвячений тисячоліттю з дня успіння Св. Володимира та пам’яті Свв. Бориса й Гліба під назвою «Князь помер – хай живуть князі! Нащадки й спадщина Володимира» (Le prince est mort – vivent les princes! Les héritiers et l’héritage de Volodymer). Конференцію було організовано Українським національним комітетом візантиністів, Інститутом історії України НАН України спільно з Центром історії і цивілізації Візантії Франції (співорганізаторами виступили, відповідно, Олексій Толочко та Костянтин Цукерман). Доповіді стосувалися широкого кола дотичних до головної теми проблем візантійської та давньоруської історії: від літописання та формування наративів до новітніх археологічних, нумізматичних знахідок. Як напівжартома відзначив на відкритті конференції Петро Толочко, програма конференції була «надзвичайно демократичною»: і дійсно, виступи визнаних спеціалістів чергувалися з доповідями молодих вчених, що, на наш погляд, було безсумнівною перевагою цього форуму. </p>
<p> В Ізраїлі вперше покажуть рідкісну мозаїку візантійських часів. Унікальне зображення, що колись прикрашало підлогу церкви, два роки тому випадково виявили діти в місті Кір’ятгат. </p>
<p> Візантія – могутня імперія часів середньовіччя, яка проіснувала більше тисячі років. Мистецтво та культура Ромейської держави (а саме так називали імперію її мешканці) стали однією з фундаментальних основ класичного європейського мистецтва, передавши через віки збережені візантійцями античні надбання. </p>
<p> 1–2 жовтня 2015 р. у Львові відбудеться ІХ Міжнародна наукова конференція Візантійсько–слов’янська гимнографія та церковна монодія, організована Інститутом Літургійних Наук УКУ та кафедрою музичної медієвістики та україністики Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка. </p>
<p> Мета: познайомити учнів з історією Візантії, внутрішньою та зовнішньою політикою Юстиніана, визначати рівень розвитку культури та вплив Візантії на історію слов’янських народів, у тому числі Київської русі. </p>
<p> Сьогодні вашій увазі пропонуємо унікальне відео, яке показує Константинополь до турецького завоювання у 1453 року. З того часу місто змінило не лише назву, а з християнського стало мусульманським. Автором реконструкції є французький дизайнер і архітектор Антуан Гелберт. </p>
<p> 25 вересня у головному читальному залі Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І.Я.Франка пройшла наукова конференція, присвячена 1000-літтю упокоєння святого рівноапостольного великого князя Київського Володимира: “ТИСЯЧОЛІТНЯ СПАДЩИНА СВЯТОГО РІВНОАПОСТОЛЬНОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА”. </p>
</doc>
<doc id="file32708799" filename="09" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/09/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Вересень 2014 </p>
<p> Жоден володар не може поважати себе, якщо не ховає у рукаві якоїсь, хай навіть найнікчемнішої секретної служби, шпигунів, розвідників, ніндзя чи ще когось. Про всяк випадок, звичайно. Раптом знадобиться. </p>
<p> І будьте певні, потреба виникає. Особливо якщо твоїм сусідою є дикий, але надзвичайно хитрий народ, а їхній володар-варвар прагне стати на рівень з найсильнішими державами світу. Якщо твоя держава розірвана зрадою і немає на кого спертися. Що ж переможе – дипломатія «меча й кинджала», витончена політичними інтригами й підкріплена таємним мистецтвом агентів-перевертнів, а чи впевнена у своїй правоті сила правителя диких земель? </p>
<p> Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського </p>
<p> у вівторок 18 листопада 2014 року проводять Міжнародні наукові славістичні читання, присвячені пам’яті члена-кореспондента НАН України, доктора історичних наук, професора Павла Степановича Соханя. </p>
<p> Предлагаемая монография — первое в истории культуры комплексное исследование, пос&ященное древнекиевскому почитанию одного из наиболее популярных на Руси святых — архиепископу Мир Ликииских Николаю. Опираясь на результаты изучения обширного поля письменных, археологических, изобразительных источников и научной литературы, связанных с именем святителя, автор доказывает фундаментальное, определяющее значение киевского культа в формировании восточнославянской традиции почитания св. Николая. В книге показана также органическая связь первых патрональных ки-еворусских культов святителей Климента папы римского и Николая Мирликийского. </p>
<p> Адресована ученым-медиевистам, аспирантам, студентам, всем, кто интересуется проблемами отечественной культуры. </p>
<p> 23 вересня в Інформаційно–виставковому центрі «Бузок» (вул. Сумська, 25, великий зал) відбулося відкриття виставки «Історія костюма». За словами організаторів, на виставці представлено 83 жіночих та чоловічих костюма з колекції Світлани Шумакової, які створені нею на протязі 10 років. </p>
<p> Харьковская рукодельница шьет костюмы европейской моды разных эпох и перевоплощает кукол в исторические персонажи. Во времена Древней Греции, Византии, испанского Возрождения и Франции 18 века гости могут окунуться в галерее «Бузок». </p>
<p> В экспозиции более сотни кукол – в основном, в европейских костюмах различных эпох: от Древней Греции и Византийской империи до 50-х годов 20 века и современных домов мод. Всю одежду автор шьет на известных каждой девочке из детства кукол Барби и Кенов. </p>
<p> 25 вересня відбулося чергове засідання представників Патріаршої літургійної комісії УГКЦ. Захід очолив владика Венедикт (Алексійчук), голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ. </p>
<p> Дячук Л. Повторний шлюб у візантійському праві (VIII ст.): юридичні джерела та правовий зміст // Национальный юридический журнал: теория и практика. – 2014. – № 4. – С. 97-104. </p>
</doc>
<doc id="file32708851" filename="09" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2013/09/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Вересень 2013 </p>
<p> З 4 по 6 жовтня у Львові та Галичі відбудеться міжнародна наукова конференція «Між Константинополем, Києвом, Москвою, Сочавою та Римом: Галицька митрополія в 1303–1808 роках (греко-візантійська спадщина, києвохристиянська традиція та західні латинські впливи)». Інформує РІСУ. </p>
<p> Домановська М. М. О. Лавровський (1825–1899) про русько-візантійські угоди Х ст. // Сіверянський літопис. – 2013. – № 2 (110) (Березень-квітень). – С.101-111. </p>
<p> У статті здійснено спробу історіографічного аналізу праці професора Харківського університету М. О. Лавровського «О византийском элементе в языке договоров русских с греками» (1853), що передбачає оцінку внеску науковця в дослідження русько-візантійських угод Х ст. </p>
<p> З 4 по 6 жовтня у Львові та Галичі відбудеться міжнародна наукова конференція «Між Константинополем, Києвом, Москвою, Сочавою та Римом: Галицька митрополія в 1303–1808 роках (греко-візантійська спадщина, києвохристиянська традиція та західні латинські впливи)». </p>
<p> характерные черты феодального общества» </p>
<p> З 4 по 6 жовтня у Львові та Галичі відбудеться міжнародна наукова конференція «Між Константинополем, Києвом, Москвою, Сочавою та Римом: Галицька митрополія в 1303–1808 роках (греко-візантійська спадщина, києвохристиянська традиція та західні латинські впливи)». </p>
<p> До 1025-ліття Хрещення Русі (988-2013) та 710 років від того часу, коли близько 1303 р. на землях «Малої Русі» – Галицько-Волинського князівства (Королівства Русі), з ініціативи її володаря Юрія Львовича та за підтримки візантійського імператора Андроніка II Палеолога і благословення царгородського патріарха Атанасія I, було засновано Галицьку митрополію. </p>
<p> На прикладі феномену Галицької митрополії, в ширшому порівняльному контексті релігійної культури країн Візантійської співдружності, латинського Заходу та православної Росії експерти обговорять особливості розвитку київського християнства та рецепції в Східній Європі унійної ідеї – від княжих часів і до початку модерної доби. Читати далі → </p>
<p> Національний університет «Києво-Могилянська академія» </p>
<p> Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України </p>
<p> Всеукраїнська асоціація музеїв і заповідників </p>
<p> ПРЕЗЕНТУЮТЬ </p>
<p> книгу к.і.н. В.В. Корнієнка «Корпус графіті церкви Спаса на Берестові» </p>
<p> На сьогодні найдавніший документ з історії нашої країни датується 1130-ми роками – це Мстиславова грамота, єдина, яка вціліла. Подальші документи – з ХІІІ століття. А цими печатками володіли реальні люди, котрі жили 700-900 років тому… </p>
<p> У Києві завершився Перший міжнародний колоквіум з вивчення візантійських та давньоруських печаток “Сфрагістичний меридіан: Київ – Корсунь/Χερσων – Κωνσταντινουπολις”. </p>
<p> Унікальні знахідки українських археологів стали справжнім відкриттям для міжнародної наукової спільноти. </p>
<p> З 13 по 16 вересня у Києві проходив Перший міжнародний колоквіум по вивченню візантійських та давньоруських печаток “Сфрагістичний меридіан: КИЇВ – КОРСУНЬ / XEPCΩN – КΩNСTANTINOΥПОΛIC”. У конференції взяли участь найавторитетніші спеціалісти сьогодення з давньоруської та візантійської історії із 6 країн світу – Жан-Клод Шене, Вів’єн Прижан (Франція), Вернер Зайбт (Австрія), Іван Йорданов, Ніколай Канєв та Тодор Тодоров (Болгарія), Валерій Степаненко, Олена Степанова, Віра Ченцова, Михайло Бутирський (Росія), Вера Булгурлу (Туреччина), Федір Андрощук (Швеція). </p>
</doc>
<doc id="file32708914" filename="09" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/09/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Вересень 2012 </p>
<p> Дослідження пропонує тлумачення Покрову Богородиці як перенесеного на старокиївський ґрунт ранньохристиянського сприйняття, розвинутого самостійним явищем національної релігійної традиції. </p>
<p> Іоанн Предтеча. Ікона VI ст. Музей Богдана і Варвари Ханенків, Київ </p>
<p> Експозиція складається з творів, що презентують найяскравіші сторінки європейської художньої культури. Своєрідним зачином виставки є дві давні візантійські енкаустичні ікони VI ст. «Богоматір із немовлям» та «Іоанн Предтеча» (Київ). У цих всесвітньо відомих шедеврах ранньохристиянського мистецтва антична тілесність поєднується з сакральною відстороненістю, яка прокладає шляхи мистецтву європейського Середньовіччя. </p>
<p> 29 вересня у Київській Фортеці відбудеться фестиваль «Осінь Середньовіччя», який поверне нам старокиївську традицію святкування візантійського Нового Року. </p>
<p> Організатори найбільшого етнічного фестивалю «Країна Мрій» продовжують втілювати мрії у життя. Одна із мрій – повернути традиції старого Києва в сучасну культуру, відновити святкування візантійського Нового Року і допомогти історичному Києву зупинити руйнацію та зберегти своє обличчя. </p>
<p> 9 жовтня 2012 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.234.01. для захисту докторських дисертацій при Iнститутi археології НАН України за адресою: 04210, Київ-210, просп. Героїв Сталінграда, 12 відбувся захист дисертації Майка Вадима Владиславовича «Південно-Східний Крим у другій половині Х—XII ст.», представленої на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук. </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації. </p>
<p> 30 ноября – 1 декабря 2012 г. Черниговский национальный педагогический университет имени Т.Г. Шевченко cовместно с Институтом русской литературы Российской академии наук (Санкт-Петербург) в г. чернигове (Украина) проводит международную научную конференцию «Исихазм в истории и культуре Православного Востока: к 290-летию старца Паисия Величковского». </p>
<p> 23 вересня в конференц-залі на території Києво-Печерської лаври відбулося відкриття XIІ Міжнародних Успенських читань, які в цьому році присвячені темі «Свідоцтво: традиції, форми, імена». На першому засіданні форуму були присутні представники духовенства, богослови і філософи, релігійні та громадські діячі України, Росії, Білорусі, Італії, Франції та інших країн. </p>
<p> 24 вересня 2012 р. о 16.30 в ауд. IV-93 північного корпусу Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (пл. Свободи, 6) відбудеться прзентація V тому «Дриновського збірника», органу Комісії істориків Україна – Болгарія. </p>
<p> 12–13 квітня 2013 р. кафедра культурології та філософії Національного університету „Острозька академія” проводить міжнародну наукову конференцію під загальною назвою: </p>
<p> „Проблеми культурної ідентичності в ситуації сучасного діалогу культур” </p>
<p> Тема цьогорічної конференції: </p>
<p> КУЛЬТУРА В ГОРИЗОНТІ СТАЛИХ І ПЛИННИХ ІДЕНТИЧНОСТЕЙ </p>
</doc>
<doc id="file32708739" filename="10" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/10/" FT="web">
<p> Оргкомітет «ХІI читань пам’яті професора Петра Йосиповича Каришковського» запрошує взяти участь у конференції, яка відбудеться 12-13 березня 2018 р. </p>
<p> До участі у Читаннях запрошуються спеціалісти в галузі історії стародавнього світу, середніх віків та раннього модерного часу, візантиністики, археології, нумізматики, епіграфіки. </p>
<p> Одеський національний університет імені І. І. Мечникова запрошує Вас до участі у Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Одеські читання: актуальні проблеми Всесвітньої історії”, яка відбудеться 20-21 жовтня 2017 року на історичному факультеті Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. </p>
<p> 28 вересня, у четвер, на історичному факультеті Одеського національного університету імені І. І. Мечникова пройшла лекція аспіранта кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Владислава Водько. Доповідач протягом двох років знайомився з сирійською мовою, здобувши необхідну базу на чудовій літній школі з семітської філології, що діяла на базі Острозької Академії. Створенню цієї школи в першу чергу ми завдячуємо українському арамеїсту Дмитру Цоліну та московському семітологу Сергію Льозову. Власне сирійську мову та літературу на школі викладали чудові Юлія Фурман та Олексій Муравйов. </p>
</doc>
<doc id="file32708778" filename="10" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/10/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Жовтень 2015 </p>
<p> 26 жовтня 2015 року у Дрогобицькій духовній семінарії відбулось чергове засідання Дрогобицького осередку Українського Богословсько-Наукового Товариства (УБНТ). У його рамках відбулась презентація книги о. Василя Рудейка “Христос посеред нас”: Впровадження у літургійне богослов’я Церков візантійської традиції”. </p>
<p> Представників якої політичної сили Ви підтримали б на виборах до місцевих народних зборів? </p>
<p> Поява «Повернення в Царгород» сколихне наукову думку і середовище українських дослідників. </p>
<p> Колектив Національного заповідника «Херсонес Таврійський» у Севастополі спростовує інформацію народного депутата України Людмили Денісової про вивезення до Ермітажу (Санкт-Петербург) цінних музейних колекцій, у тому числі з «Херсонесу». </p>
<p> Колектив заповідника “Херсонес Таврійський” називає неправдивою інформацію про те, що колекції з Криму вивозять в “Ермітаж” у Санкт-Петербурзі. </p>
<p> Відповідну заяву оприлюднено на сайті “Херсонеса Таврійського”. </p>
<p> Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України 18 листопада 2015 року проводить Другий Міжнародний науковий Славістичний колоквіум, присвячений пам’яті члена-кореспондента НАН України, доктора історичних наук, професора Павла Степановича Соханя (1926–2013). </p>
</doc>
<doc id="file32708844" filename="10" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2013/10/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Жовтень 2013 </p>
<p> 27 жовтня в Україні та поза її межами стало відомо про загрозу ліквідації двох наукових установ в системі НАН України – Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського та Інституту сходознавства імені А. Кримського. Справа отримала величезний резонанс у середовищі наукової громадськості, про неї пишуть численні засоби масової інформації, до відповідних органів скеровуються індивідуальні та колективні звернення на підтримку подальшого існування інституцій. </p>
<p> КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА </p>
<p> Шановні колеги, </p>
<p> Запрошуємо Вас взяти участь у засіданні міжнародного наукового круглого столу «Доісламський Схід: історія, релігія, культура», що буде проведений у м. Києві 9 грудня 2013 року в Інституті сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України за підтримки Кафедри історії стародавнього світу та середніх віків КНУ імені Тараса Шевченка. </p>
<p> 29 жовтня в приміщенні Інституту сходознавства відбулися загальні збори колективу Інституту. На зборах також був присутній академік-секретар відділення історії, філософії та права НАН України, академік О.С. Онищенко. Під час зборів обговорювалося питання про можливу ліквідацію Інституту сходознавства ім. А.Ю.Кримського або його приєднання до іншої наукової установи. За результатами зборів одноголосно прийнято резолюцію: </p>
<p> У зв’язку із загрозою ліквідації Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського або приєднання до інших установ, рішення про що планується ухвалити 30 жовтня 2013 р. на засіданні Президії НАН України, колектив Інституту заявляє про відсутність суто наукових підстав для прийняття подібного рішення. </p>
<p> Мармарай споруджено на глибині 55 метрів, це найглибший підводний тунель у світі. Загальна вартість проекту – 3,3 мільярда євро. </p>
<p> Турецький «Мармарай» – найглибший підводний тунель у світі, його побудували на глибині 55 метрів, загальна вартість проекту перевищила три мільярди євро. </p>
<p> Це буде перший залізничний тунель під протокою Босфор, який з’єднує Азію і Європу. Його відкриття приурочили до 90-річчя заснування Турецької Республіки. </p>
<p> Мармарай є частиною проекту “Мармарай” з модернізації залізничної системи Стамбула </p>
<p> Київ – Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського та Інституту сходознавства імені Агатангела Кримського Національної академії наук України загрожує ліквідація. Працівники цих наукових установ переконані, що саме до таких наслідків призведе приєднання їхніх інститутів у вигляді відділів до Інституту історії. Ця ініціатива може бути ініціативою українських державних органів, які вже кілька років намагаються зекономити на фінансуванні науки. Як наслідок, в Україні археографія і сходознавство можуть зникнути як окремі напрями. </p>
<p> У Судакському історичному музеї відкрилася виставка артефактів, знайдених в бухті Чорного моря на південно-східному побережжі Криму, – корабельні “Аварії в Новосвітській бухті”. </p>
<p> Про це повідомила прес-служба Республіканського комітету АРК з охорони культурної спадщини, передають “Новости Крыма”. </p>
</doc>
<doc id="file32708964" filename="10" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/10/" FT="web">
<p> 4 листопада 2011 року о 15.00 у рамках Десятого (ювілейного) сезону Днів грецької культури у Харкові у Центральній науковій бібліотеці (хол 8 пов.) відбудеться відкриття виставки «Раннехристианские и Византийские памятники Салоник, признанные ЮНЕСКО памятниками Всемирного культурного наследия». </p>
<p> Виставку підготовлено і представлено Філією Грецького Фонду культури м. Одеси у рамках загальної програми Фонду ««Представления памятников Всемирного культурного наследия ЮНЕСКО, находящихся в Греции». </p>
<p> В начале осени 2011 года в издательстве «Сибирская благозвонница» вышла книга известного сербского византиниста русского происхождения Георгия Александровича Острогорского (1902-1976). </p>
<p> Виставка фотографій ранньохристиянських і візантійських пам’яток міста Салоніки (Греція), визнаних у ЮНЕСКО пам’ятками Всесвітньої культурної спадщини, відкриється 4 листопада в Харкові. </p>
<p> Унікальна колекція з приблизно 7 тисяч стародавніх грецьких, римських і візантійських монет, викрадена ще навесні цього року в місті Бенгазі, можливо, була переправлена ​​до Єгипту. </p>
<p> Про це повідомляє італійська газета “Коррьєре делла сера”. </p>
<p> У ході археологічних розкопок в Єрусалимі неподалік від стін Старого міста було виявлено ​​унікальну мініатюрну ікону, яка датується VI-VII століттям нашої ери (Візантійський період), повідомляє ТСН. </p>
<p> 4 листопада о 15:00 у виставковому залі Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна відбудеться відкриття виставки «Візантійські Салоніки». </p>
</doc>
<doc id="file32708753" filename="11" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/11/" FT="web">
<p> Викладачка філософсько-богословського факультету Українського Католицького Університету Клара Надія Кобелюх захистила докторську дисертацію в Папському університеті святого Ансельма на тему «Від потворності гріха до краси благодаті: обоження як досвід, даний у Святих Тайнах, у творі Миколи Кавасили “Життя у Христі”». Науковим керівником був о. професор Томас Потт, OSB. </p>
<p> Відкритий Православний Університет спільно з Національним заповідником «Софія Київська» запрошує на екскурсію «Про що говорять графіті на стінах Софії?», під час якої можна буде дослідити написи на стінах Софійського собору разом з істориком В’ячеславом Корнієнком. </p>
<p> Праця британського вченого-єзуїта, багатолітнього професора Папського східного інституту о. Джозефа Ґілла присвячена одній з ключових подій европейської історії XV ст. – вселенському соборові, що відбувався у Феррарі, Флоренції та Римі в 1438-1445 роках, й укладеній на ньому «Флорентійській унії» між Римом і Константинополем. У цій праці описано широкий історичний контекст собору – і західний, яким була боротьба папства з конциліяристським рухом та Базельським собором, і східний, який визначали гарячкові намагання візантійських імператорів заручитися військово-політичною допомогою Заходу для боротьби проти турків. </p>
</doc>
<doc id="file32708774" filename="11" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/11/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Листопад 2015 </p>
<p> На сайте Харьковского историко-археологического общества размещен электронный вариант ежегодника Древности за 2014-2015 гг. </p>
<p> Середньовічне зображення смерті Андроніка Національна Бібліотека, Франція </p>
<p> Історична проблематика протягом останніх двох століть займає чільне місце у світовому літературному процесі, саме історичний роман в усіх своїх різновидах – історико-соціальному, історико-філософському, історико-біографічному, історико-документальному, історико-фольклорному – найповніше втілив постійне бажання літератури бути оберегом історичної пам’яті народів. </p>
<p> USA Today опублікувала топ-10 прихованих перлин Європи, що ідеально підходять для студентів та молоді. У числі таких міст перебувають Салоніки, знявши 10-е місце в рейтингу, складеному американською газетою. </p>
<p> 25 листопада у Держдумі Російської Федерації підтримали ідею повернути християнам собор Святої Софії Константинопольської, яка давно вже, близько п’яти віків, є мусульманською мечеттю Айя-Софія. Зокрема, з таким закликом до Туреччини звернувся депутат від Комуністичної партії Російської Федерації, координатор міжфракційної депутатської групи щодо захисту християнських цінностей Сергій Гаврилов. </p>
</doc>
<doc id="file32708796" filename="11" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/11/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Листопад 2014 </p>
<p> НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського </p>
<p> ПРОГРАМА Міжнародної наукової конференції “Крим в історії України”, присвяченої 700-річчю спорудження мечеті хана Узбека в Старому Криму. </p>
<p> 21 листопада о 16 годині у приміщенні Наукової бібліотеки Антоновичів Національного університету “Києво-Могилянська академія” відбулася презентація четвертої частини багатотомного академічного видання “Корпус графіті Софії Київської”. </p>
<p> Кузовков В. В. Свідоцтва візантійських історичних творів про відносини Східної Римської імперії з кочовиками Північного Причорномор’я у IV–VII ст. // Науковий вісник МДУ імені В. О. Сухомлинського. – Вип. 3.37 (105). – Історичні науки. – С. 112–115. </p>
<p> Стаття присвячена аналізу свідоцтв візантійських авторів про відносини Східної Римської імперії з кочовиками Північного Причорномор’я у IV–VIІ ст. Особлива увага приділяється відомостям історичних творів Прокопія Кесарійського та його продовжувачів. </p>
<p> Лукашенко А. Християнський дуалізм та його вплив на тенденції візантійської культури: історичний вимір // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія/ За заг. ред. проф. І. С. Зуляка. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2014. – Вип. 1. – Ч. 1. – С. 173–177. </p>
<p> Стаття присвячена тематиці впливу християнського дуалізму на особливості формування візантійського культурного простору. Визначено основні культурно-естетичні категорії візантійської цивілізації, які сформувалися під впливом, як ідеології християнського дуалізму у візантійській інтерпретації так і ціннісних орієнтацій добра і зла у античному варіанті. Проаналізовано інтелектуальне підґрунтя візантійської культури, яке сформувалося на базі християнської ідеології та її інтерпретації Константинопольськими патріархами. Сформовано специфіку візантійської цивілізаційно-культурної парадигми. </p>
<p> У четвертій частині „Корпусу графіті Софії Київської” публікуються 949 написів та малюнків, виявлених під час дослідження північної сторони приділа свв. Іоакима та Анни. Переважна більшість епіграфічних пам’яток вводиться в науковий обіг вперше, адже С. Висоцький опублікував лише сорок два графіті, що знаходяться в цьому архітектурному об’ємі. Окрім того, до книги включені ще два малюнки, виконані на поверхні сирого личкувального розчину північно-східного стовпа потрійної аркади (приділ св. Георгія Великомученика). </p>
<p> 25 листопада 2014 р. в УКУ відбудеться презентація книги доктора історичних наук, члена-кореспондента Національної академії наук України, професора Олексія Толочка «Київська Русь і Малоросія у ХІХ столітті». У презентації беруть участь Автор та редактор історичної літератури видавництва LAURUS Микола Климчук. </p>
<p> 24 листопада 2014 р. в УКУ відбудеться Четверта меморіальна лекція Ігоря Шевченка «Кінець хозарського іга». Її виголосить доктор історичних наук, член-кореспондент Національної академії наук України, професор Олексій Толочко, який керує сектором досліджень історії Київської Русі в Інституті історії України НАН України. </p>
<p> 11 листопада 2014 р. відбувся черговий історико-філологічний семінар катедри КлаВіС. Цього разу у фокусі уваги була неперервна філологія та однойменна монографія, нещодавно видана авторським колективом науковців із Києва, Львова та Сімферополя і презентована зацікавленій публіці цього вечора. У виданні підсумовано дослідницьку та перекладацьку діяльність українських класичних філологів, дослідників візантійської літератури та неоелліністів за останні понад пів століття. Форму семінару було запозичено з давньогрецької трагедії з її просодіоном, стасимами та епейсодіонами, строфами й антистрофами. </p>
<p> У відділку археології Музею Ізраїлю проходить виставка «Скарб із підніжжя Храмової гори». В експозиції представлені виявлені археологами монети та ювелірні вироби із золота та срібла, повідомляє музейний сайт. </p>
</doc>
<doc id="file32708840" filename="11" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2013/11/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Листопад 2013 </p>
<p> Мустафа Кемаль Ататюрк свого часу розпорядився перетворити Студійський монастир в Константинополі (Стамбулі) на музей, однак нинішня влада Туреччини скасували його рішення. Тепер тут буде мечеть, повідомляє Православний Оглядач з посиланням на RT. </p>
<p> Научная конференция-презентация Проблемы исследования и охраны культурно-исторического наследия Украины. Итоги полевых исследований в 2013 году </p>
<p> 3 декабря 2013 г. в Харьковском национальном университете имени В. Н. Каразина (аудитория 2–49, начало работы — 13:30) состоится научная конференция-презентация «Проблемы исследования и охраны культурно-исторического наследия Украины. Итоги полевых исследований в 2013 году». Целью форума является консолидация и координация усилий научной общественности, направленных на содействие охране культурно-исторического наследия, продолжение научных исследований памятников археологии и популяризацию знаний по археологии, истории, краеведению. </p>
<p> В 15:30 в Музее истории университета состоится открытие выставки находок, полученных в результате работ археологических экспедиций во время полевого сезона 2013 г. Выставка продлится до 17.12.2013 г. </p>
<p> В работе конференции-презентации примут участие ученые, представляющие все научно-исследовательские центры г. Харькова, занимающиеся вопросами исследования и охраны археологических памятников. Тематика докладов охватывает проблемы, связанные с исследованием археологических памятников от палеолита до позднего средневековья. </p>
<p> Останній тиждень жовтня сколихнув наукову громадскість та мас-медійний простір звісткою, що Національна академія наук України збирається в рамках проведення реформ ліквідувати два інститути гуманітарного напрямку, зокрема Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАНУ, з’єднавши його з установою, яка ніби-то має схожий профіль діяльності, мотивуючи це бажанням зекономити кошти для розвитку гібридної структури, що виникне у результаті такого мічурінського схрещення. Не заперечуючи необхідності реформування Національної академії наук України, та не обговорюючи розміри наукового потенціалу Інституту всесвітньої історії, ми поговоримо про доцільність обрання того способу «реформування», який обрано в цій ситуації, про такий науковий напрямок, як сходознавство, та про те, чи варто приносити на вівтар оптимізації жертву цілого наукового напрямку, який поєднує гуманітаристику та суспільні науки. </p>
<p> В літургічному житті Православної Церкви богослужбовому співу належить одне з найважливіших місць. В ієрархії церковної писемності гімнографія знаходиться одразу за Священним Писанням і є невід`ємною частиною Священного Передання. </p>
<p> Інтерес до вивчення архаїчного пласту сакральної монодії з`явився у ХІХ столітті, як на Сході, так і на Заході. На ниві дослідження давнього літургічного співу трудились церковні ієрархи, культурні та громадські діячі, богослови та музикознавці. </p>
<p> Визначною постаттю в музичній медієвістиці другої половини ХХ століття був американський музикознавець, православний серб Мілош Мілорадович Велімірович (1922 – 2008). Науковець п`ять разів приїздив на Україну, де читав лекції та виголошував доповіді на Міжнародних конференціях і симпозіумах, зокрема в Києві та Одесі. </p>
<p> Профессор В. И. Кадеев (1927–2012) – известный археолог, неутомимый исследователь античных древностей Северного Причерноморья, авторитетный специалист по истории Древней Греции и Рима, отдавший более полувека своей жизни служению Харьковскому университету. Его мемуары, которые впервые публикуются в этой книге, дают читателю возможность вместе с автором перенестись в передвоенный Харьков, представить жизнь города в годы фашистской оккупации и послевоенной разрухи, пройти путь студента-истфаковца 50-х годов и погрузиться в преподавательскую жизнь Харьковского университета последующих десятилетий. Наряду с этим, в сборнике представлены воспоминания о В. И. Кадееве, а также полная библиография его трудов. </p>
<p> Для широкого круга читателей, интересующихся историей науки и университетской жизни в Украине. </p>
<p> Том містить статті і розвідки з історії, археології, культури середньовічної Хозарії, Криму, Кавказу, Давньої Русі у контексті соціально-економічних і історико-культурних процесів та взаємодії цивілізацій. </p>
<p> Одинадцятий том присвячено 75-річному ювілею першого головного редактора «Хозарського альманаху», заслуженого діяча науки та техніки України, доктора історичних наук, професора Володимира Кузьмича Міхєєва. </p>
<p> У 2011 році кафедра класичних, візантійських і середньовічних студій УКУ з метою поглиблення інтересу до вірменської історії і культури та промоції вірменознавства започаткувала традицію проведення щорічних лекцій з вірменських студій. 18 листопада 2013 р. відбулася вже третя така лекція. </p>
<p> Три етапи розселення вірмен на північ від Чорного моря </p>
<p> Цьогорічним доповідачем на лекції виступив медієвіст з Донбасу, знаний дослідник історії вірменської діаспори в Центрально-Східній Європі Олександр Осипян. Він прочитав доповідь «Виникнення вірменських громад в Криму, Галицько-Волинському, Подільському та Молдавському князівствах в другій половині XIII-XIV ст». </p>
<p> 13-15 листопада до Любліна з’їхалися науковці для участі у ІІ Міжнародній візантиністичній конференції з циклу «Вибрані аспекти візантійської культури». Цьогорічною темою було обрано «Епохальні переломи і відродження в історії Візантії». </p>
</doc>
<doc id="file32708900" filename="11" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/11/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Листопад 2012 </p>
<p> 3 грудня 2012 р. (понеділок) о 13.30 у Харківському національному автомобільно-дорожньому університеты (вул. Петровського, 25, ауд. 411) в межах декади українознавства кафедри українознавства відбудеться Публічна лекція-презентація «Херсонес Таврійський – видатна пам’ятка античної та візантійської археології. До 185-ліття від початку розкопок». </p>
<p> Група археологів з Міланського університету (Італія) виявила при розкопках в районі Ель-Бухейра на півночі Єгипту в західній частині дельти Ніла дві візантійські золоті монети, що добре збереглися. </p>
<p> Об этом доктор исторических наук Сергей Аркадьевич Иванов беседовал с ведущим Яковым Кротовым на Радио Свобода в субботу 24 ноября в 17 часов. </p>
<p> С 30 ноября по 1 декабря 2012 г. в Чернигове пройдет международная научная конференция, приуроченная к 290-летию старца Паисия Величковского </p>
<p> Организаторы празднования 1025-летия Крещения Руси, которое пройдет на Украине, в России и Белоруссии в 2013 году, объявили о сборе общественных инициатив и пожеланий по организации торжеств, сообщает Синодальный информационный отдел. </p>
</doc>
<doc id="file32708956" filename="11" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/11/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Листопад 2011 </p>
<p> «Мова Візантійської ікони» – виставку майстра іконопису Володимира Шерстія під такою назвою відкрили в Українському домі «Перемога». До експозиції увійшло 34 ікони, серед яких – образи Діви Марії, Ісуса Христа, Архистратига Михаїла, святого Андрія, ангелів-охоронців. </p>
<p> Блог “Василевс. Українська візантиністика” продовжують вітати з перемогою у народному голосуванні на Конкурсі українських блогів BUBA (Best Ukrainian Blogs Awards) 2011. </p>
<p> Цього разу у стрічці новин історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. </p>
<p> 30 листопада 2011 р. (середа) в рамках роботи Методологічного семінару історичного факультету Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна відбудеться доповідь кандидата історичних наук, доцента кафедри історії стародавнього світу і середніх віків та кафедри українознавства </p>
<p> Андрія Домановського </p>
<p> Візантійські ОбрАзИ { скетч-доповідь у трьох наголосах, з епіграфом, передмовою, висновками і мораллю } </p>
<p> Культурний проект запрошує прослухати десяту лекцію курсу “Історія світового класичного мистецтва” на тему “Візантія. Протиріччя розкоші й аскези“, що відбудеться у понеділок, 28 листопада, о 19:00. Лектор – Ольга Лагутенко. </p>
</doc>
<doc id="file32708736" filename="12" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/12/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Грудень 2017 </p>
<p> Наприкінці року юрми чиновників з імператорських логофісій та секретів підготували щорічний статистичний звіт про роботу сайту «Василевс. Українська візантиністика». </p>
<p> 27 грудня 537 року у Константинополі, столиці Візантійської імперії, освячено храм святої Софії, який протягом тисячоліття був головним храмом православного світу. Висота Софійського собору — 55 метрів, діаметр бані — 31 метр. 1985 року храм занесений до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та називається “восьмим чудом світу”. </p>
<p> Царенок А. В. Категорія мімезису в аскетико-естетичному дискурсі Візантії // Вісник Черкаського університету. – 2017. – № 1. – С. 19–25. </p>
<p> Автор статті вдається до розгляду вчення про наслідування, що стверджується в межах релігійно-мистецтвознавчого та естетико-етичного вимірів візантійської естетики аскетизму. Розвиваючи міметичну (імітаційну, відтворницьку) концепцію художньої творчості, мислителі-подвижники послуговуються такою класичною категорією естетичного дискурсу як мімезис у проповіді наслідування Бога та святих. Прикметно, що аскетичний заклик до уподібнення Творцю та Його гідним служителям позначений порівнянням цього наслідування з мімезисом у сфері мистецьких звершень. Ця обставина є одним із численних свідчень про яскраво виражений естетичний характер православної аскетичної теології. </p>
<p> Цьогоріч не всі демотиватори з історії Візантії було розміщено на сайті вчасно, тож зараз ми маємо змогу потішити відвідувачів «Василевса» другою частиною робіт. </p>
<p> Руїни дневнего візантійського монастиря і церкви, яким 1,5 тисячі років знайдені ізраїльськими археологами під Єрусалимом в районі населеного пункту Бейт-Шемеш. </p>
<p> Царенок А. В. Прекрасне в чуттєвій реальності як предмет візантійської естетики // Філософія і політологія в контексті сучасної культури. – 2017. – Випуск 1 (16). – С. 155–164. </p>
<p> Наголошуючи на необхідності подальшого всебічного вивчення візантійськоїестетики аскетизму як, зокрема, чинника розвитку естетичної традиції Русі-України, автор статті пропонує звернути увагу на, в першу чергу, онтологічний вимір аскетико-естетичної доктрини, пов’язаний із осмисленням буття краси в дійсності. Осмислюючи феномен чуттєво прекрасного, православний аскетизм Візантії, безумовно, не абсолютизує його, але й уникає радикальної негації до прекрасного в матеріальному світі, проповідуючи помірковане ставлення до творіння, спотворене через людське гріхопадіння. Водночас, сповідуючи ідеї христології та есхатології, аскетична естетика проповідує оптимістичне вчення про майбутнє ствердження належної краси в чуттєвій реальності. </p>
<p> Гришко Юлія. Генеза євнухства у візантійському суспільстві: медичний аспект і правове становище // Записки Львівського медієвістичного клубу / загал. ред. Ю. Овсінського. – Львів, 2017. – Вип. 2. – С. 131–139. </p>
<p> У статті досліджено становлення та розвиток інституту євнухів, соціально-правове становище кастратів у візантійському суспільстві протягом ІV–VІ ст. Проаналізовано причини важливості інституту євнухів для управління державним апаратом Візантійської імперії. Розглянуто процес кастрації з медичної точки зору та встановлено у відсотковому відношенні число людей, які виживали після операції. Охарактеризовано ставлення візантійської знаті та простолюдинів до євнухів. </p>
<p> Великий храм Джварі (м. Мцхета, Грузія). У техніці високого рельєфу представлено зображення ширяючого Архангела Гавриїла у правій частині фасаду вівтаря над правителем Віпатосом Адарнерсе і його сином [11] </p>
<p> Куліш Оксана. Образи небесних сил у монументальному мистецтві Візантії / Оксана Куліш // GLORIA BIBLIOSPHERAE (Нишката на Ариадна) : Изследвания в чест на акад. проф. Александра Куманова : Юбилеен сборник по случай 65 години от основаването на УниБИТ / Науч. ред. Стоян Денчев. – София: За буквите – О писменехь, 2016. – С. 557–563. </p>
<p> Візантійська художня мова образотворчого мистецтва, стосовно його культового напрямку, є своєрідною за принципом поєднання християнських ідей та естетичних уявлень еллінізму. Політеїзм римської міфології, збагачений давньогрецькою релігійно-міфологічною системою і значно ускладнений східними культами, зрештою розпався. На його ґрунті візантійська культура трансформувала надбання ідеологічного типу у новому річищі монотеїзму. Відтак у репрезентації християнського зразка постали інтенції візантійського суспільства до аксіологічного сприйняття трансформованих образів безплотних сил, пов’язаних з єдиним божеством. </p>
<p> Четвертий випуск збірки «Libra» вміщує результати наукових розшуків, проведених в межах наукової теми кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Одеського національного університету імені І. І. Мечникова «Дослідження інтелектуальної історії Європи (від античності до раннього модерного часу)» (No держреєстрації – 113U002694). В ньому представлено статті, присвячені різноманітним аспектам інтелектуальної історії Європи, починаючи від доби античності та завершуючи ХVII ст. </p>
</doc>
<doc id="file32708752" filename="12" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/12/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Грудень 2016 </p>
<p> Наприкінці року юрми чиновників з імператорських логофісій та секретів підготували щорічний статистичний звіт про роботу сайту «Василевс. Українська візантиністика». </p>
<p> Стосунки між Православними Церквами в Україні в 2016 році не можна було назвати простими. І масштаб конфлікту вже такий, що він став предметом пильного інтересу істориків і богословів за межами України. Історія приєднання Київської митрополії до Російської Церкви у 1686 році оповита безліччю міфів і маніпуляцій. Про те, які канонічні наслідки цього акту, у зв’язку з якими подіями і на яких умовах це відбувалося, чи були схожі прецеденти, і чим може в перспективі завершитися український міжцерковний конфлікт, РІСУ поговорила з Костянтином ВЄТОШНІКОВИМ. Він доктор богослов’я Університету Арістотеля в Салоніках (Греція), доктор історії (Практична школа вищих досліджень, Сорбонна, Париж), науковий співробітник візантійської бібліотеки (Collège de France, Париж). У серпні 2016 року К. Вєтошніков був учасником Конгресу візантиністів у Бєлграді, де виступив з доповіддю «Передача» Київської митрополії Московському патріархатові в 1686 році: канонічний аналіз». </p>
<p> — Костянтине, як так сталося, що Ви зацікавилися питанням передачі Київської митрополії Московському патріархатові? </p>
<p> 11-12 травня 2017 року Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна та Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди в рамках реалізації модуля Моне «Історія об’єднаної Європи: ідеї, проекти та інтеграція» за фінансової підтримки Європейського Cоюзу проводять XVII Кирило-Мефодіївські читання на тему </p>
<p> «ОСВІТНЬО-КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ: НАЦІОНАЛЬНІ МОДЕЛІ ТА ЗАХІДНІ ВПЛИВИ». </p>
<p> До 1 января 2017 года принимаются материалы в тематическй номер журнала Vox medii aevi. Этот номер будет посвящен теме «Византийский культурный ареал: власть, социум, религия». </p>
<p> Візантійська спадщина є невід’ємною частиною сучасної європейської ідентичності. Її «сліди» часто незримо присутні в найрізноманітніших сферах нашого життя — від побуту й до політики, моди, високого мистецтва. Водночас, мабуть, жоден інший період європейської історії не постає в нашій свідомості у настільки суперечливому й примарному образі, як Візантія. </p>
<p> 22 декабря 2016 г. (четверг) в 17.00 в конференц-зале Свято-Пантелеимоновского Храма г. Харькова (ул. Клочковская, 94) состоялась Сороковая публичная лекция Эллино-византийского лектория при Свято-Пантелеимоновском храме «КРЕСТОНОСЦЫ И ВИЗАНТИЯ: ЖЕЛЕЗОМ ПО МРАМОРУ. История противостояния и её отражение в творчестве В. К. Надлера». </p>
</doc>
<doc id="file32708772" filename="12" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/12/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Грудень 2015 </p>
<p> Наприкінці року юрми чиновників з імператорських логофісій та секретів підготували щорічний статистичний звіт про роботу сайту «Василевс. Українська візантиністика». </p>
<p> Повідомляємо Вам, що Інститут релігієзнавства – філія Львівського музею історії релігії, Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України 24 -26 травня 2016 р. у Львові проводять ХХVІ Міжнародну наукову конференцію «Історія релігій в Україні». </p>
<p> 25 грудня 2015 р. о 12.00 в залі засідань Інституту історії України НАН України (м.Київ, вул. М.Грушевського, 4, 6 поверх) відбудеться захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук ВІЛКУЛ ТЕТЯНИ ЛЕОНІДІВНИ на тему: “Хронографічна складова домонгольського київського літописання та походження давньоруських хронографів”. </p>
<p> 21 грудня 2015 р., у понеділок, в Українському католицькому університеті відбудеться П’ята меморіальна лекція Ігоря Шевченка «Грецькі написи Києва епохи Петра Могили: церква Спаса на Берестові». Її виголосить дослідниця Наукового центру вивчення Сходу, Середземномор’я і Візантії в Парижі Віра Ченцова. </p>
<p> 25 грудня 2015 року о 12 годині у Меморіальному музеї академіка В. Г. Заболотного (м. Переяслав-Хмельницький) відбудеться відкриття виставки традиційної візантійської ікони «Погляд у вічність». На виставці будуть представлені роботи художника-іконописця, послідовника візантійського стилю іконопису Олександра Задорожнього. </p>
<p> Мелещук А. А. Співвідношення панславізму і візантизму в історіософії пізніших слов’янофілів // Збірник наукових праць «Гілея: науковий вісник». – 2015. – Вип. 102. – С. 299–302. </p>
<p> Досліджено відмінності між панславізмом в історіософії Миколи Данилевського і візантизмом історіософії Костянтина Леонтьева. Обидва мислителі є представниками пізнішого слов’янофільства. Творчість Миколи Данилевського докладно вивчена і його панславістична історіософська концепція стала визначальною для характеристики пізнішого слов’янофільства. Але, К. Леонтьєв, творчість якого майже не досліджена, створив оригінальну концепцію візантизму, що була протиставлена ним панславізму Данилевського. Проте дослідники часто припускаються великої помилки, відносячи історіософію Леонтьєва до панславізму. Тож, метою статті став аналіз сутності двох концепцій, виявлення їх істотних складових і порівняння між собою задля встановлення їх справжнього співвідношення. Без докладного аналізу співвідношення панславізму і візантизму не можливо дати об’єктивну оцінку пізнішому слов’янофільству. В ході дослідження були застосовані компаративний і діалектичний методи, що дозволило вивчити співвідношення і взаємодію понять панславізму і візантизму. </p>
<p> “Північна Балтія та Причорномор’я. Реконструкція торгівельних зв’язків” – міжнародний проект, що передбачає комплексну реконструкцію торгівельних зв’язків між Скандинавією, слов’янськими народами та Візантією. </p>
</doc>
<doc id="file32708795" filename="12" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/12/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Грудень 2014 </p>
<p> Так само, як минулого 2013, позаминулого 2012 і навіть позапозаминулого 2011 року юрми чиновників з імператорських канцелярій і відомств підготували щорічний статистичний звіт про роботу блогу “Василевс. Українська візантиністика”. </p>
<p> Виставка “Два метри вглиб історії” відкрилася у трапезній Софії Київської. Експозиція присвячена результатам розкопок на території заповідника, які проводилися протягом 2013-2014 рр. </p>
<p> На виставці можна побачити фрагменти керамічного посуду ХІІ-ХІІІ століть, прикраси ХІ-XIV століть, вістря стріл, навісні замки, зразки будматеріалів ХІІ століття, фрескові розписи. </p>
<p> Відділення післядипломної освіти Переяслав-Хмельницького педагогічного університету імені Григорія Сковороди (Київщина) – не лише центр освіти і науки, а й зібрання численних талановитих особистостей. Тут здобувають другу вищу освіту спортсмени, поети, науковці, інші непересічні особистості. </p>
<p> У національному заповіднику “Софія Київська” відкрилася виставка “Два метри в глибину історії”, на якій можна побачити близько 400 археологічних знахідок, знайдених на території заповідника в 2013-2014 роках. </p>
<p> 24 грудня 2014 року о 16:00 на першому поверсі у виставковій залі пам’ятки архітектури XVIII ст. Софійська Трапезна (Тепла Софія) Національного заповідника «Софія Київська» відкривається виставка «Два метри вглиб історії». Експозиція присвячена новітнім матеріалам розкопок на території Софійського заповідника, які протягом 2013-2014 років проводяться археологами заповідника спільно з науковцями Інституту археології НАН України. </p>
<p> Монографія є першою в українській історіографії спробою узагальнюючої праці, присвяченої вивченню особливостей використання епіграфічних пам’яток Софійського собору Києва як джерела для вирішення різноманітних питань історії України середньовічного та ранньогомодерного часу. Аналізуються потенційні можливості цих історичних джерел, розкриваються напрями їх використання для дослідницьких завдань. До дослідження залучено велику кількість невідомих раніше графіті Софії Київської (понад 7 тисяч), що особисто вивчались автором протягом 2006–2012 рр. </p>
</doc>
<doc id="file32708835" filename="12" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2013/12/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Грудень 2013 </p>
<p> Так само, як минулого і позаминулого року, юрми чиновників з імператорських канцелярій і відомств підготували щорічний статистичний звіт про роботу блогу “Василевс. Українська візантиністика”. </p>
<p> Сборник «Византийская мозаика» включает тексты Публичных лекций, прочитанных в 2012–2013 учебном году на собраниях Эллино-византийского лектория, прошедших на базе кафедры истории древнего мира и средних веков Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина и Свято-Пантелеимоновского храма г. Харькова (Харьковская епархия Украинской Православной Церкви Московского Патриархата). </p>
<p> Сборник будет интересен и полезен историкам, археологам, религиоведам, философам, искусствоведам, а также всем, интересующимся историей Византии и христианства. </p>
<p> Министерство образования и науки Украины Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича Факультет истории, политологии и международных отношений Кафедра этнологии, античной и средневековой истории </p>
<p> УВАЖАЕМЫЕ КОЛЛЕГИ! </p>
<p> Кафедра этнологии, античной и средневековой истории приглашает к участию в работе международной научной конференции «ІІ Черезовские чтения: Древний мир и эпоха Средневековья в измерении цивилизационных реалий», которая состоится 25-26 апреля 2014 г. на факультете истории, политологии и международных отношений Черновицкого национального университета имени Юрия Федьковича (г. Черновцы, Украина). </p>
<p> Чи можна порівнювати український Майдан із міськими заворушеннями у Візантії V–VII ст.? </p>
<p> Однажды вдруг может исчезнуть все вокруг тебя: любимые люди, ценности, на которых вырос, великие города, мировые империи. Исчезнуть, чтоб стать совсем другим… </p>
<p> Театр и музыка рассказывают про 29 мая 1453 года. </p>
<p> Про падение главного города тогдашнего мира. Про то, почему Запад не оказал помощь, про 150 причин не защищать родину, 150 причин не объединиться в минуту опасности, 150 причин работать на врага. Про тысячи очень верных и продуманных мотивов искать и найти компромисс с врагом и с совестью, чтобы выжить. И поиск одной-единственной причины выйти на смерть защищать то, что другие уже продали, предали или бездарно проиграли. Все, кто мог держать меч, погибнет в это день. И когда мужчины все погибнут, женщинам остается рассказывать. </p>
<p> Филипчук О. М. Полонені араби у Візантії наприкінці ІХ – середині Х ст.: війна, хрещення і церемоніал // Проблеми джерелознавства, історіографії та історії Сходу: матеріали Міжнар. наук. конф., присвяченої 90-річчю з дня народження проф. Вольфа Менделевича Бейліса (1923-2001 рр.) (15-16 травня 2013 р., м. Луганськ) / Під ред. М. С. Бурьяна. – Луганськ, 2013. – С. 229-233. </p>
<p> Козачок О. До питання про християнізацію сенаторської аристократії Візантії у IV ст. // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. – Вип. 16. – Харків, 2013. – С. 45–53. </p>
<p> У статті зроблено спробу розглянути особливості процесу прийняття християнства сенаторською аристократією Візантії. Увагу зосереджено на одній з найбільш дискусійних у сучасній історіографії проблем – різниці у темпах поширення християнства серед сенаторів Східної та Західної Римської імперії. </p>
<p> Омельчук В. В. Церковно-канонічне право Візантійської імперії у науковій літературі // Наукові праці МАУП. – 2013. – Вип. 2 (37). – С. 96–102. </p>
<p> Систематизовано та узагальнено основні напрями вивчення проблем церковно-канонічного права Візантійської імперії як у вітчизняній, так і в зарубіжній науці. Наголошується, що питання церковно-канонічного права Візантійської імперії мають розглядатися у контексті загальної управлінсько-регулятивної діяльності держави і процесу становлення системи церковно-канонічного права у тогочасній Європі в цілому. </p>
<p> ІНСТИТУТ СЛАВІСТИКИ Львівського національного університету імені Івана Франка та кафедра славістики Ґданського університету (Польща) </p>
<p> 15–17 травня 2014 р. проводять </p>
<p> XХІІI-ий МІЖНАРОДНИЙ СЛАВІСТИЧНИЙ КОЛОКВІУМ </p>
<p> присвячений пам’яті слов’янських першопросвітників святих Кирила і Мефодія Читати далі → </p>
</doc>
<doc id="file32708895" filename="12" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/12/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Грудень 2012 </p>
<p> Так само, як і минулого року, мавпочки юрми чиновників з WordPress.com з імператорських канцелярій і відомств підготували статистичний звіт про роботу блогу “Василевс. Українська візантиністика” впродовж 2012 року. </p>
<p> В первой части книжки предложен очерк биографии и научно-служебной деятельности профессора Университета св. Владимира по кафедре классической филологии, доктора греческой словесности, действительного статского советника Адольфа Израилевича Сонни (1861-1922). Освещены ученые контакты персонажа с его коллегами и студентами, современниками и потомками (А. Ю. Кулаковский, Т. Д. Флоринский, В. П. Клингер, В. Ф. Асмус, Я. Э. Голосовкер, П. П. Блонский и др.). Вторая часть содержит несколько труднодоступных ныне публикаций Сонни и «вокруг»: рецензию Фр. Кауэра на диссертацию о массилийцах, лекцию Сонни о Дионе Хрисостоме, рецензии на разные сочинения и программный фольклористический труд 1906 года «Горе и Доля в народной сказке». </p>
<p> Книжка приурочена к 150-летию со дня рождения ученого. </p>
<p> Збірник містить матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 1150-річчю походу князя Оскольда на Константинополь та початку християнізації Русі. На підставі маловідомих та нововиявлених матеріалів, значна частина яких вперше запроваджується до наукового обігу, у збірнику висвітлено історію княжіння Оскольда, його походу на Царгород. Перших християнських впливів на Русі, а також розглянуто історію наукової полеміки щодо Оскольдового походу та початків існування Київської Русі як окремої незалежної і самодостатньої держави. </p>
<p> У посібнику вміщено робочу програму з «Візантології», тематику семінарських занять, методичні поради для підготовки до них, індивідуальні навчально-дослідні завдання, питання для самоконтролю і самоперевірки, методичні рекомендації щодо самостійної роботи, критерії оцінювання навчальних досягнень студентів, тестові завдання, уривки з основних джерел, додатки. </p>
<p> Средневековая экспозиция располагается в бывших монастырских помещениях (монастырь закрыт еще в 1925 году) на площади у Монетного двора, в бывшей домовой церкви и покоях настоятеля. Его экспонаты – это вооружение и ювелирные украшения, символы власти и предметы культа, мраморные статуи и стеклянная посуда, и многие другие вещи, дающие наглядное представление о жизни горожан в средневековье. </p>
<p> 14 – 15 грудня 2012 року в стінах Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова проходила міжнародна науково-практична конференція «Заснування Київської Митрополії та християнізаційні впливи на Русі-Україні за часів Великого князя київського Оскольда: 1150 років», присвячена 1150-річчю заснування Київської Митрополії (у 862 р.). </p>
</doc>
<doc id="file32708952" filename="12" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/12/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Грудень 2011 </p>
<p> Віддавна це свято пов’язане зі світлою Надією і Вірою в майбутнє. </p>
<p> Тож щиро бажаємо Вам у Новому 2011 році зберігати ці надію і віру кожного дня. </p>
<p> Той, хто пам’ятає легенду про Пандору, знає, </p>
<p> що тільки Надія залишилась на дні скриньки і не вилетіла у світ. </p>
<p> Але це зовсім не означає, що світ залишився безнадійним, просто Надія завжди з нами. </p>
<p> І, оскільки це свято найкраще запам’яталося з дитинства, </p>
<p> Нещодавно у Львові відбулася презентація першого українського підручника з візантиністики, над яким спільно працювали львівські та харківські історики. Проте це не єдиний вектор співпраці українських візантиністів. Окрім роботи над підручником та науковими виданнями, візантиністи ведуть блог «Василевс. Українська візантиністика» та… допомагають студентам. </p>
<p> На черговому Конкурсі українських блогів BUBA (Best Ukrainian Blog Avards) 2011 (http://watcher.com.ua/buba) у категорії «Тематичні або професійні блоги» у народному голосуванні переміг блог «Василевс. Українська візантиністика» (https://byzantina.wordpress.com), створений нашим викладачем історії української культури, доцентом кафедри українознавства Домановським Андрієм Миколаєвичем. Відрив цього інформаційного ресурсу від найближчого суперника становив понад 200 голосів. </p>
<p> Цілісний погляд на головні історичні процеси, що формували візантійську богослужбову традицію, пропонує книга Роберта Тафта «Візантійський обряд: коротка історія», яку нещодавно презентувало видавництво Українського католицького університету. </p>
<p> І візантійський вплив на цей терен… Якщо ми тут подивимося між себе – половина імен мають скандинавське походження, половина грецьке. І Україна – це результат зударень двох тектонічних плит. З одного боку візантійського сходу, при чому в гіршому його варіанті, оскільки на час утворення Київської Русі Візантія вже тратила на силі. І Скандинавія тратила на силі так само. Результатом зударень цих тектонічних плит постало те, що постало. Гірський хребет або провалля – тут не має значення у даному випадку геометрія. Але цей вектор утворився, ще раз повторюсь, як північно-південний коридор. Повернення до нього може мати максимально ефективний не тільки економіко-політичний, але й енергетично-містичний сенс. </p>
<p> … </p>
<p> Український варіант візантійщини – це як літак дикунів із соломи </p>
<p> Нещодавно на конкурсі українських блогів «BUBA 2011» блог «Василевс. Українська візантиністка» (https://byzantina.wordpress.com) виявився блогом, яким українські Інтернет-користувачі цікавляться найбільше. За результатами народного голосування (http://watcher.com.ua/buba/results) у категорії «Тематичний або професійний блог» саме цей ресурс посів перше місце, а відрив від найближчого конкурента становив майже 250 голосів. </p>
<p> 12 січня 2012 р. о 14:00 в Українському Католицькому Університеті відбудеться науковий семінар Інституту літургійних наук. </p>
<p> З доповіддю «Сучасні методи вивчення візантійської музики в Арістотельському університеті в Салоніках» виступить дисертант кафедри музичної медієвістики та україністики Львівської консерваторії Івана Міщенко. </p>
<p> Ужгород, 27 грудня. З благословіння Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви, та з ініціативи ректора Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія та Карпатського університету імені Августина Волошина професора, архімандрита Віктора (Бедь) було реалізовано проект факсимільного друку Пересопницького Євангелія. Саме Євангеліє, яке створювалося протягом 1556 – 1561 років на Волині, є великим духовним і національним скарбом українського народу. </p>
</doc>
<doc id="file32708981" filename="12" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2010/12/" FT="web">
<p> Monthly Archives: Грудень 2010 </p>
<p> 23 березня 2007 р. о 16.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, аудиторія V-58 відбувся захист дисертації Домановського Андрія Миколайовича «Державний контроль та регулювання торгівлі у Візантії IV-IX ст.», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації. </p>
<p> Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації. </p>
<p> 18 грудня 2003 р. о 16 30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, (адреса: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, аудиторія IV–65) відбувся захист дисертації Бардоли Костянтина Юрійовича «Система оподаткування Візантії IV–IX ст.», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації. </p>
<p> Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації. </p>
<p> 13 червня 2005 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349 відбувся захист дисертаційного дослідження Фарбея Олександра Михайловича «Поява та поширення християнства в Криму (ІІІ-IX ст.)», представленого на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації. </p>
<p> Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації. </p>
<p> 20 вересня 2000 р. о 14 годинi на засiданнi спецiалiзованої вченої ради Д 26.174.01 по захисту докторських (кандидатських) дисертацiй при Iнститутi сходознавства iм. А.Кримського НАН України за адресою: 252001, м. Київ, вул. Грушевського, 4 відбувся захист дисертації Завадської Ірини Анатоліївни «Християнство в ранньовiзантiйському Херсонесi (за культовими пам’ятками)», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації. </p>
<p> Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації. </p>
<p> 28 листопада 2003 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.086.01 Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Піонерська, 2 відбувся захист дисертації Харитонової Тетяни Євгенівни «Систематизація права у Візантійській імперії у першій половині VІ ст. н.е. (Систематизація Юстиніана)», предсталеної на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації. </p>
<p> Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації. </p>
<p> 14 лютого 2008 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.28 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Київ, вул.Володимирська, 60, ауд. 330 відбувся захист дисертації Черепанина Василя Мироновича «Трансформація візантійського іконографічного канону в мистецтві некласичної естетики», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук. </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації. </p>
<p> Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації. </p>
<p> 14 травня 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої рада Д 41.086.03 Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Піонерська, 2, кімн. 312 відбувся захист дисертації Достдар Руслани Миколаївни «Рецепція принципів візантійської Еклоги сучасним сімейним та спадковим законодавством України», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації. </p>
<p> Ви також маєте змогу завантажити автореферат дисертації. </p>
<p> У 2005 році в Музеї Ханенків відкрився новий зал. Чотири візантійські ікони VI–VII століть, уперше представлені тут після довгої, майже десятирічної перерви, є не тільки безцінними раритетами колекції музею, але й всесвітньо відомими пам’ятками культури — найдавнішими з християнських ікон, що збереглися до нашого часу. Оскільки ці ікони — чи не найкоштовніші з художніх скарбів України — мають також неоціненне сакральне значення, при побудові нової експозиції велику увагу було приділено оформленню зали. Сьогодні вона виглядає як невеличка каплиця, де шанувальники мистецтва можуть віддати данину візантійським майстрам. Особливу атмосферу створює символічне кольорове вирішення. Синій «космічний» колір, який асоціювався з кольором небес, мав у візантійській культурі стійке емблематичне значення — вічної Божої істини. Саме темно-блакитним є тло на прадавніх іконах. </p>
</doc>
<doc id="file32709588" filename="avvakumov" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/07/03/avvakumov/" FT="web">
<p> Аввакумов Юрій. Витоки унійного богослов’я: Проблема церковної єдності в обрядових дискусіях між Римом і Константинополем в ХІ-ХІІІ століттях / авторизовиний переклад з німецької Олега Конкевича, за редакцією Уляни Головач. – Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2011. – XVI, 448 с. + 12 с. кольор. іл. </p>
<p> Книжка присвячена історії літургійно-обрядових суперечок між Римом і Коннстантинополем в ХІ-ХІІІ століттях. На основі детального дослідження численних латинських та візантійських джерел автор розкриває взаємозалежність між обрядом і християнською єдністю, між літургійним богослов’ям та еклезіологією. Обряд спровокував глибокі еклезіологічні роздуми в середньовічному богослов’ї. Церковні діячі, богослови та каноністи, що дискутували про літургійні питання, спромоглися знайти формулу, яка лягля в основу церковних уній – середньовічних та ранньомодерних спроб зцілити конфлікт між Сходом і Заходом. Форма una fide – diverso ritu (“в єдиній вірі – розмаїття обрядів”), що з’явилась у ХІІ столітті, стала наріжним каменем у богословському фундаменті, на якому виник і донині існує феномен унійних Церков. Унійне богослов’я було однією з найраніших спроб християнської думки запропонувати модель церковної єдності, в якій еклезіальна реальність перетворюється з уніформної та монолітної структури в багатокультурну спільноту помісних Церков sui juris. Матеріали дослідження свідчать, що особливо вагомий внесок у формування унійного богослов’я зробили богослови-схоласти: унійна ідея – це, по суті, плід схоластичного рацоналізму з його прагненням до гармонізації суперечностей та відкритістю до плюралізму способів мислення обрядів і культур. </p>
<p> Спроба автора книжки сягнути витоків унійного богослов’я прокладає сучасному читачеві дорогу до розуміння світового значення східної католицької – а отже, і української греко-католицької – богословської спадщини. Належним чином збагнути здобутки й недоліки, успіхи й невдачі Берестейської унії та українського унійного християнства можна лише за умови, що цю подію буде поставлено в ширший контекст історії європейської культури. У такій історичній перспективі співрозмовниками та союзниками українських греко-католиків стають визначні постаті церковної історії різних століть і країн, від західноєвропейців Петра Абеляра і Томи Аквінського до візантійців Теоріана Філософа та константинопольського патріарха Йоана Векка. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Передмова до українського видання…………………………………ІХ </p>
<p> Вступ………………………………………………………….1 </p>
<p> Частина перша ВИКЛИК СХІДНИХ ЦЕРКОВ СУПЕРЕЧКИ І ПОЛЕМІКА ПРО ОБРЯДОВІ ПИТАННЯ </p>
<p> А. Суперечки про опрісноки………………………………………..15 </p>
<p> І. Біблійні та патристичні підвалини……………………………….15 </p>
<p> 1. Який хліб уживав Ісус Христос на Тайній вечері? ………………….17 </p>
<p> 2. Прісний хліб та юдеїзуючі в первісній Церкві……………………..21 а) Про термінологію: “опрісноки” юдеїв і “хліб” християн……………..21 б) Юдеїзуючі та заборона опрісноків………………………………..24 в) Типологія опрісноків і закваски…………………………………28 г) Від засудження юдеїзуючих до заперечення євхаристійного прісного хліба……..30 </p>
<p> 3. Усталення євхаристійних звичаїв…………………………………32 </p>
<p> ІІ. Вибух суперечки навколо опрісноків……………………………..37 </p>
<p> 1. Поточне тло конфлікту………………………………………….38 </p>
<p> 2. Вибух полеміки………………………………………………..47 </p>
<p> 3. Причини суперечки……………………………………………..55 </p>
<p> 4. Наслідки для Південної Італії та Вірменії………………………..70 </p>
<p> 5. Суперечка про опрісноки і так звана “схизма 1054 року” в церковній історіографії……….72 </p>
<p> ІІІ. Візантійська полеміка……………………………………….74 </p>
<p> 1. Огляд візантійської та давньослов’янської літератури проти прісного хліба………….74 а) Вступ……………………………………………………………………………………………………………….74 б) Каталог творів про суперечку стосовно прісного хліба (ХІ-ХІІІ століття)……………78 </p>
<p> 2. Чотири напрями аргументації проти опрісноків…………………….91 А. Аргумент юдеїзації……………………………………………91 Б. Аргумент установлення…………………………………………95 В. Фізично-етимологічний аргумент…………………………………96 Г. Типологічно-символічний аргумент……………………………….97 </p>
<p> 3. Богословські висновки візантійців………………………………99 </p>
<p> 4. Толерантніші погляди: Петро Антіохійський, Теофилакт Охридський, Теоріан, Димитрій Хоматіан……………………………………………………….102 </p>
<p> IV. Латинська полеміка…………………………………………..105 </p>
<p> 1. Огляд літератури……………………………………………..105 </p>
<p> 2. Полеміка проти аргументації юдеїзації…………………………..114 </p>
<p> 3. Полеміка проти аргументі встановлення…………………………..122 а) Христос як виконавець Закону…………………………………..122 б) Датування Тайної вечері……………………………………….130 </p>
<p> 4. Полеміка проти фізичного / етимологічного аргументу………………136 </p>
<p> 5. Полеміка проти типологічного / символічного аргументу…………….138 а) “Нечувані” типології візантійців……………………………….139 б) Біблійна типологія квашеного і прісного…………………………143 в) “Non significat, sed est”: євхаристійна реальна присутність……….147 </p>
<p> Б. Питання про домішування води…………………………………..151 </p>
<p> 1. Розбіжності в практиці домішування води в греків, вірмен та латинян……151 </p>
<p> 2. Ансельм Гавельберзький і походження помилки стосовно домішування води……..162 </p>
<p> 3. Питання про домішування води в латинському богослов’ї ХІ-ХІІІ століть……….179 а) Тема домішування води без посилання на греків……………………179 б) Латинське обговорення “недодавання” води греками…………………183 </p>
<p> В. Суперечка про формулу хрещення…………………………………191 </p>
<p> 1. Конфлікт 1231-1232 років навколо формули хрещення………………..192 </p>
<p> 2. Візантійські твори про формулу хрещення…………………………197 </p>
<p> 3. Латинське обговорення формули хрещення………………………….199 а) Проблема приналежності слів “Ego te baptizo” до субстанції формули хрещення………….199 в) Грецька формула хрещення в авторів високої схоластики……………..204 </p>
<p> Частина друга ВІДПОВІДЬ ЛАТИНСЬКОГО ХРИСТИЯНСТВА НА РОЗДОРІЖЖІ МІЖ “РЕДУКЦІЄЮ” ТА “УНІЄЮ” </p>
<p> Г. Політичний вимір………………………………………………213 </p>
<p> І. Період до 1204 року……………………………………………215 </p>
<p> 1. від конфлікту 1053-1054 рр. аж до 1099 року………………………215 </p>
<p> 2. Від виникнення схизми в Єрусалимському та Антіохійському патріархатах у 1099-1100 роках аж до 1204 року…………………………………………….226 </p>
<p> ІІ. Період після 1204 року………………………………………..239 </p>
<p> 1. Від завоювання Константинополя хрестоносцями в 1204 році до 1261 року……………….239 а) Заснування латинського Константинопольського патріархату……………239 б) Папа Інокентій ІІІ……………………………………………..240 в) Диспути з греками………………………………………………251 г) Мендиканти і спроба порозуміння в Нікеї та Нимфеї в 1234 році……….255 д) Культурні зіткнення: “опрусночне мучеництво” на Кіпрі та інші конфлікти………………………………………………………..273 </p>
<p> 2. від поновлення грецького панування в Константинополі 1261 року до занепаду латинських держав на Сході близько 1300 року. “Ліонська унія” 1274 року…………..279 </p>
<p> Вступ: проблемні точки богословської рефлексії про специфіку східної Церкви…………………………………………………………..293 </p>
<p> І. Теоретичні підходи до розуміння своєрідності східної Церкви………….298 </p>
<p> 1.Еклезіологічна проблематика……………………………………….298 </p>
<p> 2. Сакраментологічна проблематика……………………………………304 а) Аналіз сакраментального знаку…………………………………….304 б) Еклезіологічні передумови сакраментологічного судження………………308 в) Котрий звичай “кращий”?………………………………………….312 </p>
<p> ІІ. Практичні підходи до обрядової своєрідності візантійців…………….326 </p>
<p> 1. Три позиції: несприйняття, толерування, визнання……………………326 </p>
<p> 2. Між визнанням і несприйняттям: полярність думок і позицій у творах 1053-1054 років…………………………………………………………….328 </p>
<p> 3. “Звичаї різні, віра одна”: патристичні та канонічні корені одного з головних постулатів унійного богослов’я…………………………………………………332 </p>
<p> 4. “Potest, sed non debet”: позиція несприйняття……………………….338 </p>
<p> 5. “Quantum cum Domino possumus sustinendo”: позиція толерування…………345 </p>
<p> 6. “Diversa, non adversa”: позиція визнання……………………………349 а) “Магічна формула” ХІІ століття…………………………………….349 б) Розмаїття чернечого життя та обрядова своєрідність східної Церкви……..353 в) вершина схоластичної ідеї визнання: Тома Аквінський………………….361 </p>
<p> Післямова. Флорентійська унія 1439 року та її наслідки………………….365 </p>
<p> БІБЛІОГРАФІЯ </p>
<p> Список скорочень……………………………………………………377 </p>
<p> Перелік джерел і літератури………………………………………….381 </p>
<p> ПОКАЖЧИКИ </p>
<p> Покажчик посилань на Святе Письмо…………………………………….419 </p>
<p> Покажчик середньовічних історичних осіб……………………………….421 </p>
<p> Покажчик авторів дослідницької літератури……………………………..433 </p>
<p> Юрій Аввакумов – професор історії богослов’я в католицькому Університеті Нотр-Дам у США, священник Української Греко-Католицької Церкви. </p>
<p> Народився в Росії, у м. Петербурзі. Отримав освіту в Петербурзькому державному університеті (спеціальність “класична філологія”, 1981), петербурзькій православній духовній семінарії та академії (“кандидат богослов’я”, 1990) і на католицькому факультеті Мюнхенського університету (“доктор боговлов’я”, 2001). </p>
<p> Автор численних книжок і статей у ділянках історії середньовічного богослов’я та історії греко-католицької Церкви в Україні та Росії. Упорядник і головний редактор збірника Митрополит Андрей Шептицький і греко-католики в Росії (Львів, 2004). </p>
<p> Священичі свячення отримав із рук Владики Юліана Вороновського 1992 року в Преображенській церкві у Львові. У 1995-2007 роках – душпастир російськомовних католиків у архидієцезії Мюнхена і Фрайзінґа в Німеччині. </p>
<p> У 2007-2009 роках – декан гуманітарного факультету Українського католицького університету у Львові. </p>
<p> 2008 року Блаженнійший Любомир Гузар призначив о. Юрія Аввакумова членом ради постійних експертів богословського відділу Патріаршої курії Української Греко-Католицької Церкви. </p>
</doc>
<doc id="file32709615" filename="baluh" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/02/21/baluh/" FT="web">
<p> Балух В. О. Візантиністика: Курс лекцій. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 606 с. </p>
<p> Посібник висвітлює процес зародження, розквіту та падіння візантійської цивілізації, починаючи з поширення християнства та перетворення його на панівну релігію і закінчуючи падінням Візантійської імперії в результаті завоювань османів. У книзі вміщено додатки, покажчики, ілюстрації та карти. </p>
<p> Для студентів витих навчальних закладів, викладачів шкіл, коледжів, гімназій, богословів, семінаристів і всіх тих, хто цікавиться історією світових цивілізацій. </p>
<p> Зміст </p>
<p> Передмова………………….3 </p>
<p> Лекція 1. Вступ до візантиністики………………….5 </p>
<p> Лекція 2. Передумови утворення та основні риси розвитку ранньовізантійської держави………………….12 </p>
<p> Лекція 3. Становлення християнства та перетворення його в державну релігію………………….26 </p>
<p> Лекція 4. Доба великого переселення народів і христологічних суперечок (середина IV – середина V ст.)…………………. 44 </p>
<p> Лекція 5. Соціально-етнічні та релігійні проблеми Візантії другої половини V- початку VI ст. ………………….68 </p>
<p> Лекція 6. Розбудова Візантії за Юстиніана………………….80 </p>
<p> Лекція 7. Церковна політика Юстиніана. Народно-єретичні рухи в Імперії та V Вселенський собор………………….102 </p>
<p> Лекція 8. Візантійська імперія другої половини VI – першої половини VII ст. Заснування династії Іраклідів………………….124 </p>
<p> Лекція 9. Візантія та VI Вселенський собор………………….140 </p>
<p> Лекція 10. Церковне мистецтво та богословська освіта Візантії IV-VII ст. ………………….162 </p>
<p> Лекція 11. Передумови та початок іконоборчого руху у Візантії………………….175 </p>
<p> Лекція 12. Константин V та Царгородський собор 754 р. ………………….193 </p>
<p> Лекція 13. Останній період іконоборчого руху та відновлення культу ікон………………….204 </p>
<p> Лекція 14. Візантійська культура кінця VII – першої половини IX ст. ………………….224 </p>
<p> Лекція 15. Наслідки іконоборчого руху та передумови розквіту Візантійської імперії при Македонській династії (843-912 pp.)………………….235 </p>
<p> Лекція 16. Візантія та слов’янські держави в ІХ-Х ст. ………………….258 </p>
<p> Лекція 17. Боротьба імператорської влади проти сил феодалізму та розквіт культури у Візантії………………….274 </p>
<p> Лекція 18. Епоха завоювань та апогей могутності Візантійської імперії (960-1025 pp.)………………….286 </p>
<p> Лекція 20. Великий церковний розкол 1054 р. та його наслідки………………….327 </p>
<p> Лекція 21. Врядування військової аристократії у Візантії (1081 – 1204 рр.)………………….342 </p>
<p> Лекція 22. Богословська освіта, наука, література і мистецтво Візантії IX – XII ст. ………………….368 </p>
<p> Лекція 23. Латинське панування та реставрація Візантійської імперії (1204-1282 pp.)………………….390 </p>
<p> Лекція 24. Занепад та загибель Візантійської імперії (1282-1453 pp.)………………….409 </p>
<p> Лекція 25. Пізньовізантійська культура………………….440 </p>
<p> Висновки………………….459 </p>
<p> Додаток 1. Хронологічна таблиця………………….465 </p>
<p> Додаток 2. Візантійські імператори………………….475 </p>
<p> Додаток 3. Родоводи візантійських династій………………….478 </p>
<p> Додаток 4. Список правителів держав на території Візантії та сусідніх країн………………….482 </p>
<p> Додаток 5. Патріархи Константинополя………………….487 </p>
<p> Додаток 6. Термінологічний словник………………….491 </p>
<p> Додаток 7. Географічні назви………………….501 </p>
<p> Додаток 8. Видатні постаті візантійської історії………………….513 </p>
<p> 3 comments on “Балух В. О. Візантиністика: Курс лекцій. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 606 с.” </p>
<p> Видел во многих книжных магазинах Харькова. Цена около 100 грн., но оно того не стоит – не вполне грамотная компиляция Острогорского, Степовика, советского трехтомника и еще ряда изданий. </p>
</doc>
<doc id="file32709389" filename="bihun-2" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/05/25/bihun-2/" FT="web">
<p> Бігун О. А. Byzantinum: pro et contra. (Амбівалентність візантійства у творчості Тараса Шевченка): монографія / Ольга Альбертівна Бігун. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2014. </p>
<p> У монографії досліджується феномен “візантійства” у творах Т. Шевченка. Комплексне осмислення візантійської традиції, з одного боку, оприявнює засвоєні ззовні уявлення про візантійство як суспільно-політичну парадигму, з другого – розкриває типологічні подібності, пов’язані з візантійським культурно-цивілізаційним впливом. Запропонований варіант синтезу контактно-генетичного та історико-типологічного підходів до аналізу бінарних колізій візантійства уможливлює з’ясування витоків амбівалентності цього поняття у творчості Т. Шевченка. </p>
<p> Видання розраховане на фахівців з історії літератури та компаративістики, викладачів, студентів, а також – на широке коло зацікавлених читачів. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Вступ………………………………………………………………………………5 </p>
<p> Розділ 1. Візантійство Тараса Шевченка: інтерсеміотичний аспект……13 </p>
<p> 1.1 Шевченкове візантійство в порівняльно-історичних студіях…………….14 </p>
<p> 1.2 Візантійська парадигма символу: іконічність художнього образу в“Кобзарі”…………………………………………………………………………………33 </p>
<p> 1.3 Соборність як духовно-релігійна категорія у творчості Т. Шевченка…56 </p>
<p> 1.4 Естетика Т. Шевченка: візантійська традиція у трансформаціях кордоцентризму………………………………………………………………………….71 </p>
<p> Розділ 2. Візантійська концепція святості у творах Тараса Шевченка…93 </p>
<p> 2.1 Топіка святості в поезії Тараса Шевченка……………………………………95 </p>
<p> 2.2 Символічна паралель “Київ–Єрусалим”: інтерпретаційні аспекти реконструкції святості……………………………………………………………….120 </p>
<p> 2.3 “Свята мова”: церковнослов’янська мова “Кобзаря” в контексті візантійської традиції і новітніх соціокультурних підходів………………….136 </p>
<p> 2.4 Теодицея творення душі: феноменологія страждання у творчості Тараса Шевченка……….155 </p>
<p> 2.5 Християнський месіанізм: Тарас Шевченко і Кирило-Мефодіївське братство…….172 </p>
<p> 2.6 Шевченкова символіка християнського храму (виміри ієротопії)……….193 </p>
<p> Розділ 3. Візантійство як знання: міфологема книги у творчості Т. Шевченка………207 </p>
<p> 3.1 Бог-Слово у творах Тараса Шевченка: рецепція міфологеми Максима Сповідника…....208 </p>
<p> 3.4.2 Біблійний бестіарій у “Кобзарі”……………………………………………..272 </p>
<p> 3.5 Псалмодія Тараса Шевченка: конгеніальний переклад “Псалмів Давидових”..………..282 </p>
<p> Розділ 4. Шевченків текст як християнська пайдея..………………………300 </p>
<p> 4.1 Традиція чернецтва в Шевченкових творах………..…………………………..302 </p>
<p> 4.2 Християнська дидактика в літературній та малярській творчості Тараса Шевченка…………313 </p>
<p> 4.3 Маріологічна енергія Шевченкового “братолюбія” та художні засоби її вираження……..335 </p>
<p> 4.4 Екзегеза “освячення ножів” у поемі “Гайдамаки”………….………………..348 </p>
<p> 4.5 Джерела символізму Шевченкового “Заповіту”………………………………365 </p>
</doc>
<doc id="file32709583" filename="byzant-2" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/10/02/byzant-2/" FT="web">
<p> Войтович Л.В., Домановський А.М., Козак Н.Б., Лильо І.М., Мельник М.М., Сорочан С.Б., Файда О.В. Історія Візантії. Вступ до візантиністики / За ред. С.Б.Сорочана і Л.В.Войтовича. – Львів: Видавництво «Апріорі», 2011. – 880 с.: іл. </p>
<p> Візантія була не тільки багатонаціональною державою, а країною, яка мала величезний вплив на цілий ряд культур – на південноіталійську, сирійську, вірменську, південнослов’янську і східнослов’янську. І на східнослов’янську вона мала вплив від – уявіть собі! – ІХ і до XVIII століття. Під візантійським впливом перебувала Русь-Україна, цього ж впливу зазнали Петро Могила та Епифаній Славинецький, і навіть – хоч він цього не знав, бо думав, що він є під польським впливом, – гетьман Мазепа. Отже, в цьому розрізі я україніст, і може, це моя перспектива. Мені дає певну перевагу над іншими україністами те, що я бачу речі в загальній перспективі… </p>
<p> Ігор Шевченко </p>
<p> Підручник висвітлює історію виникнення, розвитку, розквіту і падіння Візантійської імперії, формування візантійської співдружності націй, історію візантійської церкви, культури та мистецтва, економіку, щоденне життя і менталітет візантійців. Окрему увагу приділено зв’язкам Русі та Візантії. </p>
<p> Для викладачів і студентів вищих навчальних закладів гуманітарних напрямів та широкого кола читачів. </p>
<p> Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (лист МОН України № 1/11–6679 від 20.07.2010) </p>
<p> Друкується за ухвалами Вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка від 29 жовтня 2009 р. та Вченої ради Харківського національного університету імені Василя Каразіна від 30 жовтня 2009 р. </p>
<p> Розділ IІ. Від античності до середньовіччя (VII–IX ст.) </p>
<p> § 6. Перевтілення Ромейської держави (С. Сорочан, А. Домановський) …………………………………………………….164 § 7. Століття змін (С. Сорочан, А. Домановський) ………………………………185 § 8. «Золоті століття» візантійського села (А. Домановський, С. Сорочан) …………………………………………………….208 § 9. Дві знаті (А. Домановський, С. Сорочан) ……………………………………..219 § 10. Іконоборство. Відступники чи реформатори? (І. Лильо) ……………234 § 11. Єресі та місіонерство (С. Сорочан, А. Домановський) ……………….250 </p>
<p> Розділ III. Від могутності до занепаду (Х–ХІІ ст.) </p>
<p> § 12. Вершина величі. Македонська династія (І. Лильо) ……………………264 § 13. «Могутні» та «убогі» (А. Домановський, С. Сорочан) …………………282 § 14. «З варягів у греки та із грек…» (А. Домановський, С. Сорочан) …..302 § 15. Візантія і Русь: від конфронтації до співпраці (Л. Войтович,С. Сорочан) ………………………………………………………….315 § 16. Переломне ХІ століття (М. Мельник) ………………………………………..346 § 17. Загадка Комнінів (С. Сорочан, А. Домановський) ……………………..367 § 18. Розпад імперії (М. Мельник) …………………………………………………….390 § 19. Візантія і Русь: нові горизонти (Л. Войтович) ………………………….408 § 20. Торжество православ’я (Н.Козак) …………………………………………….427 </p>
<p> Розділ IV. Шлях до загибелі (ХІІІ–XV ст.) </p>
<p> § 21. На уламках краху (І. Лильо) ……………………………………………………..460 § 22. «Повернення батьківщини» (С. Сорочан, А. Домановський) ……..471 § 23. Світ маєтків та сіл (С. Сорочан, А. Домановський) ……………………486 § 24. Згубна конкуренція чи плідна співпраця? (А. Домановський, С. Сорочан) …………………………………………………..497 § 25. Спроба реваншу (С. Сорочан, А. Домановський) ………………………507 § 26. «Піррова» перемога знаті (С. Сорочан, А. Домановський) …………517 § 27. Між Сходом і Заходом (С. Сорочан, А. Домановський) ……………..525 § 28. «Приречений острів» (С. Сорочан, А. Домановський) ……………….533 § 29. Останній бій Імперії (А. Домановський, С. Сорочан) …………………542 § 30. Візантія і Русь: продовження (Л. Войтович) …………………………….559 § 31. Відблиск у сутінках (Н. Козак) …………………………………………………575 </p>
<p> Додатки </p>
<p> α. Історія публікації писемних джерел з історії Візантії (О. Файда) …..594 β. Нарис розвитку світової візантиністики (М. Мельник) …………………..606 γ. Візантинознавство на українських теренах: від ХІХ ст. до сучасності (О. Файда, А. Домановський) ………………620 δ. Хронологія найважливіших подій (С. Сорочан, А. Домановський) …634 ε. Перелік правителів (С. Сорочан, А. Домановський) ……………………….641 ζ. Перелік Константинопольських патріархів (С. Сорочан, А. Домановський) …………………………………………………..647 η. Візантійські грошові одиниці, одиниці вимірів та їхні еквіваленти (С. Сорочан) ………………………………………………..651 θ. Хронологізований перелік агіографічних джерел (персоналії) (С. Сорочан) ………………………………………………………………………………655 ι. Термінологічний словник (С. Сорочан, А. Домановський) ………………663 κ. Список джерел та літератури (С. Сорочан, А. Домановський, М. Мельник) …………………………….. 798 </p>
<p> […] “Є” презентовано підручник для студентів вишів “Історія Візантії. Вступ до візантиністики” (вид-во “Апріорі”) – результат спільних зусиль […] </p>
<p> […] “Є” презентовано підручник для студентів вишів “Історія Візантії. Вступ до візантиністики” (вид-во “Апріорі”) – результат спільних зусиль […] </p>
<p> Это, действительно, событие в византинистике, в исторической науке в целом, значение которого трудно,если вообще возможно, переоценить. Моё поколение студентов-историков Харьковского государственного университета 1955-1960 годов не могло об этом и мечтать. И это только введение в византинистику. Стало быть, будут и последующие труды? Особо радует, что украинские историки своей работой демонстрируют творческое единство учителей и учеников, непрерывность развития исторической науки в Украине. Новых успехов Вам, уважаемые коллеги! С искренним почтением, В. Кравцов – выпускник 1960 года исторического факультета ХГУ. Южно-Сахалинск, 2 декабря 2011 года. </p>
<p> […] «Є» запрошує на презентацію книги «Історія Візантії. Вступ до візантиністики», що відбудеться 7 […] </p>
<p> […] «Є» запрошує на презентацію книги «Історія Візантії. Вступ до візантиністики», що відбудеться 7 […] </p>
<p> […] університету імені Івана Франка) підручник «Історія Візантії. Вступ до візантиністики» (Львів, […] </p>
<p> […] матеріалу розбито на чотири розділи (див. зміст) — чотири періоди в розвитку Візантії: ранню добу; від […] </p>
<p> Собі ще не придбав (мабуть у дружини на ДН попрошу:)), але купив батькові у подарунок. Таке запитання — Іоан ІІІ Ватац дійсно був сином Феодора ІІ Ласкариса (стор. 465), а не зятем (принаймні так Острогорський пише)? </p>
<p> Острогорський правий, а в нас, на жаль, ляп. І що прикро, не єдиний. Тільки не Феодора ІІ, а Феодора І. Дякую, що звернули увагу! </p>
<p> Ну, оскільки книжка у Вас вийшла безумовно варта другого видання (коли перше розкуплять), то там можна буде виправити:) </p>
<p> […] «Історія Візантії. Вступ до візантиністики» посів друге місце на ХІІ виставці-конкурсі навчальної […] </p>
<p> […] перший в Україні підручник з історії Візантії «Історія Візантії. Вступ до Візантиністики». Він випущений під грифом Міністерства освіти та […] </p>
<p> «Уперше за ціле століття візантійської історії системні реформи намагався провести Константин IX, хоч його заходи викликали неоднозначну оцінку як сучасників, так і візантиністів. Одне зі звинувачень на його адресу стосується розформування 50-тисячного грузинського фемного війська, і перетворення стратіотів на оподатковуваний прошарок населення, тобто на звичайних селян» (С. 350). </p>
<p> Невже за його попередників справді існувало велике грузинське, а не візантійське, фемне військо? </p>
<p> […] Історія Візантії. Вступ до візантиністики / За ред. С.Б.Сорочана і Л.В.Войтовича. – Львів: Видавництво «Апріорі», 2011. – 880 с.: іл. […] </p>
<p> […] Історія Візантії. Вступ до візантиністики / За ред. С.Б.Сорочана і Л.В.Войтовича. – Львів: Видавництво «Апріорі», 2011. – 880 с.: іл. […] </p>
<p> […] Нарешті, ромейську бронзу здобув спільний харківсько-львівський підручник для вишів «Історія Візантії. Вступ до візантиністки» (Львів, 2011). […] </p>
<p> […] пам’яті у Харкові маю я? У мене є важливіші справи. Ось ці чи ось ці. Але ж ні, знову доводиться говорити про це. І […] </p>
</doc>
<doc id="file32711339" filename="byzantine_influence" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/01/16/byzantine_influence/" FT="web">
<p> Круглий стіл «Візантійщина». Образи і оцінки візантійського цивілізаційного спадку у Центрально-Східній Європі (27.02.2015) </p>
<p> Національна Академія Наук України Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського Львівський національний університет імені Івана Франка Кафедра історії середніх віків та візантиністики Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Кафедра історії стародавнього світу та середніх віків Сайт «Василевс. Українська візантиністика» https://byzantina.wordpress.com </p>
<p> 27 лютого 2015 року проводять </p>
<p> Круглий стіл </p>
<p> «Візантійщина». Образи і оцінки візантійського цивілізаційного спадку у Центрально-Східній Європі </p>
<p> Треба собі уявити чар Царгорода, сього „нового Рима“ з його виштукуваними формами житя й побуту, з його високою технїкою промислу й штуки, буйною, квітчастою амальгамою античних і східнїх елєментів, що для словянських і взагалї східно-европейських народів був не меньший як чар старого, більш консервативного й стильового Рима для Ґерманцїв. </p>
<p> Михайло Грушевський. Історія України–Руси. Том I. </p>
<p> Охочих взяти участь у роботі круголого столу просимо завчасно надіслати заявку і тези (матеріали) виступу з метою публікації на сайті «Василевс. Українська візантиністика» (https://byzantina.wordpress.com) (до 20 лютого 2015 р.). Тези (матеріали) просимо надсилати в текстовому редакторі Microsoft Word, 14 кеглем з інтервалом 1,5; обсяг 1–3 сторінки (без бібліографічних посилань). </p>
<p> Відбір тез і матеріалів для публікації здійснюється оргкомітетом. </p>
<p> Можливою є дистанційна участь. </p>
<p> Круглий стіл відбудеться за адресою: Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, вул. Трьохсвятительська, 4, м. Київ, 01001. </p>
<p> Робочі мови: українська, білоруська, російська, англійська. </p>
<p> Заявки із зазначенням теми доповіді (виступу, повідомлення), відомостей про автора (прізвище, ім’я, по-батькові, науковий ступінь, звання, посада та місце роботи), а також контактних даних просимо надсилати до 20 лютого 2015 р. на e-mail: </p>
<p> Дмитро Гордієнко: dmytro.gordiyenko@gmail.com (+38067-6058863) </p>
<p> Олег Файда: oleg_faida@yahoo.com (+38097-2904188) </p>
<p> Андрій Домановський: gesta.baudolini@gmail.com (+38097-4559133) </p>
<p> Проїзд, проживання та харчування за рахунок учасників конференції. </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 5 comments on “Круглий стіл «Візантійщина». Образи і оцінки візантійського цивілізаційного спадку у Центрально-Східній Європі (27.02.2015)” </p>
<p> […] «Візантійщина»: Образи і оцінки візантійського цивілізаційного спадку у Центрально-Східній Європі (Київ, 27 лютого 2015 року) […] </p>
<p> […] «Візантійщина»: Образи і оцінки візантійського цивілізаційного спадку у Центрально-Східній Європі (Київ, 27 лютого 2015 року) […] </p>
<p> […] «Візантійщина»: Образи і оцінки візантійського цивілізаційного спадку у Центрально-Східній Європі (Київ, 27 лютого 2015 року) […] </p>
</doc>
<doc id="file32709011" filename="byzantium_2018" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2018/12/31/byzantium_2018/" FT="web">
<p> «Візантійщина»: візантійський цивілізаційний спадок у Центрально-Східній Європі / За ред. А. Домановського, О. Файди; уклад. М. Домановська. Харків: Майдан, 2018. 332 с. </p>
<p> Збірка містить статті з історії трансляції, рецепції та осмислення візантійського культурно-цивілізаційного спадку на теренах Центрально-Східної Європи від часу загибелі Візантійської імперії до сьогодення. </p>
<p> Видання може бути корисним науковцям – історикам, філософам, культурологам, а також усім, хто цікавиться історією візантійського цивілізаційного спадку в сучасному світі. </p>
<p> Сергій Сорочан, Олександр Роменський ( Харків ). Візантія та Русь у пам’ятках сфрагістики. Роздуми над матеріалами Міжнародного колоквіуму [Byzantine and Rus’ Seals. Proceedings of the International Colloquium on Rus’-Byzantine Sigillography. Kyiv, Ukraine, 13–16 September 2013 / Ed. by Hlib Ivakin, Nikita Khrapunov, Werner Seibt. Kyiv, 2015. 336 p.] ………………………..297 </p>
<p> Вероніка Петрушка ( Львів ). Боротьба за спадщину [Огляд-рецензія: Повернення в Царгород / За заг. ред. Л. Івшиної. Видання перше. Київ: ТОВ «Українська прес-група», 2015. 496 с.] ………………………..321 </p>
<p> 1 грудня 2013 р. на тоді ще мирному і відносно спокійному «харківському Майдані» під пам’ятником Тарасові Шевченку зібралося понад п’ять тисяч мітингувальників. Лунали вимоги імпічменту президента, відставки уряду, перевиборів до Верховної Ради, а на постаменті активісти наклеїли кілька плакатів із різними закликами. Найцікавішим з них, поряд з очікуваними вимогами угоди з Європейським Союзом, виявилося написане зеленим фломастером на стандартному прямокутнику ватмана гасло: «Слава європейській Україні! Досить візантійщини!!!». В опублікованій наступного дня в інтернет-журналі «ГЕФТЕР» статті «Украина не Византия!» Інна Булкіна звернула увагу на цей плакат, переінакшивши під час цитування заклик, однак влучно вхопивши його суть та зрозумівши зміст у ширшому контексті: </p>
<p> …едва ли не самый поразительный и, как ни странно, самый характерный из майданных лозунгов, замеченный на харьковской площади, – «Долой Византию!»1. </p>
<p> Заголовок статті «Украина не Византия!» відсилав читача до назви відомої книги другого Президента України Леоніда Кучми «Укра їна – не Росія»2, і, відповідно, наведене авторкою формулювання «Долой Византию!» відчитувалося як «Долой Россию!» («Геть Росію!»), скидаючись за змістом на знаменитий заклик Миколи Хвильового – «Геть від Москви! Дайош Європу!». </p>
<p> Росія у такому контексті ототожнювалася з Візантією, а «візантійщина» виявлялася сукупністю невід’ємно притаманних їм обом негативних рис. «Досить візантійщини!» у такому разі цілком можна зрозуміти як «Досить російського!». Цікаво, що про Візантію та її спадок згадували також і під час Помаранчевої революції, на початку грудня 2004 р. Щоправда, тоді доктор політичних наук Олександр Литвиненко поглянув на «візантійщину» під іншим кутом зору, назвавши саме ромейський цивілізаційний спадок підґрунтям революцій у країнах візантійського культурного кола: </p>
<p> …упродовж 1997–2004 рр. відбулася низка успішних і не зовсім «оксамитових» («квіткових») революцій в країнах Східної та Південної Європи. Демократія перемогла в Болгарії, Сербії, Грузії, і, скоріше за все, в Україні, та зазнала поразки в Білорусі та частково у Вірменії. </p>
<p> Різноманітні за розмірами, геополітичним становищем, історичною долею і політичними системами, ці країни об’єднує лише одне – домінуюча православна (та близька до неї вірменська) традиція і загалом належність до так званого поствізантійського культурного кола3. </p>
<p> Головним рушієм революційних подій Олександр Литвиненко назвав «народне прагнення до Справедливості», яке, на його думку, є основою «політичної ментальності поствізантійських соціумів»: </p>
<p> Саме за Правду, за відновлення потоптаної справедливості виступили люди у Белграді, Софії, Тбілісі й Києві. І вже не важливо, чи дійсно відбулося це попрання, чи уявлення про нього було сформовано за допомогою сучасних комунікативних технологій. Тим більше, що в постсоціалістичних країнах, ніде правди діти, Справедливість порушувалася й порушується на кожному кроці. За цієї ситуації доволі обмежений буржуазно-демократичний рух за громадянські права здетонував із архетипами масової свідомості – і почалося…4 </p>
<p> Чого більше в обох конструктах – прискіпливої рефлексії над тисячолітнім спадком чи набору готових стереотипів у дусі Просвітництва? Чим є візантійське цивілізаційне підґрунтя для країн візантійського культурного кола, якими є його роль та значення в історії й сучасності? В представлених у цій збірці текстах науковців з України, Білорусі, Росії та Молдови – пошук відповідей на ці та інші питання щодо зневажливо іменованого «візантійщиною» цивілізаційного спадку в історії Центрально-Східної Європи. </p>
<p> 2 Кучма Л. Д. Украина – не Россия. М., 2003; Кучма Л. Д.Україна – не Росія / Пер. з рос. І. Пащенко, О. Руденко-Десняк. М., 2004. </p>
</doc>
<doc id="file32709037" filename="byz_stud_khark_unt" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/05/17/byz_stud_khark_unt/" FT="Academic ">
<p> Візантиністика у Харківському університеті (середина ХІХ – початок ХХІ ст.): бібліогр. покажч. / уклад., вступ ст. М. Є. Домановська, А. М. Домановський; бібліогр. ред. С. Р. Марченко. – Харків: Майдан, 2017. – 158 с. </p>
<p> Бібліографічний покажчик містить бібліографію наукового доробку викладачів, співробітників і випускників Харківського університету в галузі візантиністики від середини ХІХ до початку ХХІ ст. </p>
<p> Видання може бути корисним науковцям – історикам, археологам, мистецтвознавцям, історіографам, фахівцям з історії науки, а також усім, хто цікавиться питаннями візантиністики. </p>
<p> Два століття співу на золотій гілці Візантії: візантійські студії у Харківському університеті (від ХІХ до ХХІ століття) (А. М. Домановський, М. Є. Домановська)…………………….3 </p>
<p> Основні публікації з історії візантиністики у Харківському університеті…………………….17 </p>
<p> Використані бібліографічні покажчики…………………….25 </p>
<p> Частина 1. Візантиністика у Харківському університеті (середина ХІХ – початок ХХ ст.) </p>
<p> Багалій Дмитро Іванович…………………….27 Білецький Олександр Іванович…………………….27 Бузескул Владислав Петрович…………………….28 Дринов Марин Стоянов…………………….29 Загурський Леонід Миколайович…………………….31 Зернін Олександр Петрович…………………….32 Ільїнський Григорій Андрійович…………………….32 Кирпичніков Олександр Іванович…………………….33 Лавровський Микола Олексійович…………………….34 Лавровський Петро Олексійович…………………….35 Лебедєв Амфіан Степанович…………………….36 Максимейко Микола Олексійович…………………….36 Надлер Василь Карлович…………………….37 Остроумов Михайло Андрійович…………………….37 Петров Михайло Назарович…………………….38 Погодін Олександр Львович…………………….38 Рєдін Єгор Кузьмич…………………….39 Савва Володимир Іванович…………………….50 Халанський Михайло Георгійович…………………….51 Черноусов Євгеній Олександрович…………………….52 Шміт Федір Іванович…………………….53 </p>
<p> Частина 2. Візантиністика у Харківському університеті (середина ХХ – початок ХХІ ст.) </p>
<p> Бардола Костянтин Юрійович…………………….58 Гриневич Костянтин Едуардович…………………….61 Домановська Марина Євгенівна…………………….62 Домановський Андрій Миколайович…………………….66 Кадєєв Володимир Іванович…………………….83 Латишева (Гринченко) Олександра Володимирівна…………………….87 Лиман Сергій Іванович…………………….89 Литовченко Анна Миколаївна…………………….95 Митряєв Анатолій Ілліч…………………….97 Михаліцин Павло Євгенійович…………………….98 Пархоменко Марія Вікторівна…………………….102 Піщуліна (Супрун) Наталія Олегівна…………………….104 Роменський Олександр Олександрович…………………….106 Сорочан Катерина Сергіївна…………………….114 Сорочан Сергій Борисович…………………….117 Філіппенко Ростислав Ігоревич…………………….145 Фомін Михайло Володимирович…………………….147 </p>
</doc>
<doc id="file32709608" filename="cebenko" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/07/02/cebenko/" FT="web">
<p> Цебенко М. І., прот. Візантологія: навчальні і методичні матеріали для студентів вищих богословських навчальних закладів. – Львів, 2008. – 64 с. </p>
<p> Тема 1. Вступ до візантології як науки……………………………………………..14 </p>
<p> Тема 2. Ранньовізантійська держава (324–610 рр.) ……………………………………………..15 </p>
<p> Тема 3. Династія Іраклідів: боротьба за існування та відродження Візантійської держави (610–711) ……………………………………………..16 </p>
<p> Тема 4. Іконоборча криза (711–843) ……………………………………………..16 </p>
<p> Тема 5. Візантія в часи Македонської династії (867–1056) ……………………………………………..17 </p>
<p> Тема 6. Розклад візантійської державної системи в період правління чиновницької аристократії (1025–1081) ……………………………………………..18 </p>
<p> Тема 7. Хрестові походи в історії Візантії……………………………………………..18 </p>
<p> Тема 8. Латинське панування та відновлення імперії……………………………………………..19 </p>
<p> Тема 9. Економічне, суспільно-політичне, духовне та культурне життя Візантії……………………………………………..20 </p>
<p> IV. Плани семінарських занять та теми індивідуальних завдань і рефератів……………………………………………..22 </p>
<p> V. Самостійна робота……………………………………………..37 </p>
<p> VI. Рекомендовані джерела і спеціальна література……………………………………………..40 </p>
<p> VII. Курсові роботи……………………………………………..54 </p>
<p> VIII. Перелік екзаменаційних питань……………………………………………..57 </p>
<p> IX. Критерії та засоби діагностики успішності навчання……………………………………………..60 </p>
</doc>
<doc id="file32711299" filename="cfp_byzant_heritage" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/05/17/cfp_byzant_heritage/" FT="web">
<p> «Візантійщина»: візантійський цивілізаційний спадок у Центрально-Східній Європі (call for papers) </p>
<p> Програма східноукраїнських студій імені Ковальських </p>
<p> запрошує до участі у видавничому проекті </p>
<p> «Візантійщина»: візантійський цивілізаційний спадок у Центрально-Східній Європі, </p>
<p> присвяченому дискусіям навколо образів і оцінок візантійського цивілізаційного спадку в сучасних країнах так званого «візантійського кола впливу». </p>
<p> Основою збірки планується зробити доповіді круглого столу «“Візантійщина”: Образи і оцінки візантійського цивілізаційного спадку у Центрально-Східній Європі», який відбувся 27 лютого 2015 року в Інституті української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського (https://byzantina.wordpress.com/2015/02/26/byzantine_influence_programm/). Водночас редакційна колегія запрошує до участі ширше коло науковців – істориків, філософів, соціологів, політологів, культурологів etc. </p>
<p> Результатом проекту стане публікація збірки статей наприкінці 2015 р. </p>
<p> Редколегія пропонує звернути увагу дописувачів на таку проблематику: </p>
<p> засади і типологічні риси візантійської цивілізації; </p>
<p> світоглядний потенціал візантійського цивілізаційного спадку; </p>
<p> місце і значення «візантійського спадку» у сучасній ідентичності націй «візантійського кола впливу»; </p>
<p> образи «візантійського» у сучасному інтелектуальному та суспільно-політичному дискурсі; </p>
<p> «візантійські образи» в українській культурі; </p>
<p> використання «візантійських образів» у сучасній російсько-українській інформаційно-когнітивній війні; </p>
<p> «візантійський спадок» у геополітичному контексті від середньовіччя до сучасності; </p>
<p> «Візантія після Візантії»: «візантійські» культурні коди у сучасному світі. </p>
<p> До друку приймаються наукові статті та есеї обсягом не більше ніж 60 000 знаків, рецензії обсягом не більше ніж 30 000 знаків, огляди та анотації до 20 000 знаків українською та англійською мовами. Можливим є надання рукопису російською мовою для подальшого перекладу тексту на українську. </p>
<p> Програма бере на себе витрати, пов’язані з редагуванням текстів та публікацією збірника. Кожен з авторів безкоштовно отримає два друковані примірники збірки. </p>
<p> Шановні упорядники майбутньої збірки, нічого не зазначено про оформлення посилань на літературу. Чи існує якийсь загальний канон, або кожний автор обирає для себе зручний варіант? Наперед вдячна за відповідь. </p>
<p> Пані Руслано, ми хотіли б опублікувати у майбутній збірці рецензію (чи може навіть кілька, якщо будуть, але одну – щонайменше) на Вашу книгу «Українська ідентичність у модусі міфологем». Однак виявилося, що у Харкові навіть у книгарні “Є” цієї книги немає. Підкажіть, будь ласка, де її можна роздобути, і, можливо, Ви вже знаєте когось, хто готував рецензію? </p>
<p> Пане Ваилевсе, нажаль побачила Ваш допис нещодавно, коли звернулася за адресою, аби подати статтю до збірки “Візантійшина…” (надішлю за декілька днів).Понад 2 місяці не мала доступ до компьютера (експедиція, відпочинок…) Нажаль, мої авторські примірники вже скінчилися, ще влітку я надсилала поштою друзям. У Харків передала до ХНУ на каф. теорії культури і філософії науки та ХДАК (через спіробітників). Знаю, що є у крамниці “Літера Нова” (не упевнена у правильності назви), але там з накрутками – дорого.. Дешево у видавництві “Стародавній світ” – korvinbooks@ukr.net, – і вони самі надсилають. Зокрема знаю, що посилали до Луганського ун-ту (який у екзилі) та на інші замовлення, що надійшли. Про інші рецензії мені нічого не відомо, сподіваюсь, що вони не будуть “нищівними”, адже , визнаю, є помилки, зокрема технічні у цифрах. Всього найкращого. Руслана. </p>
</doc>
<doc id="file32711290" filename="conf-118" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/06/05/conf-118/" FT="web">
<p> «Християнство в Україні: реалії, виклики, перспективи. З нагоди 1000-ліття пам’яті святого рівноапостольного Великого київського князя Володимира» (12 червня 2015 року) </p>
<p> Всеукраїнська студентська науково-практична конференція семінарій Української Греко-Католицької Церкви </p>
<p> Християнство в Україні: реалії, виклики, перспективи </p>
<p> з нагоди 1000-ліття пам’яті святого рівноапостольного Великого київського князя Володимира </p>
<p> 12 червня 2015 року </p>
<p> Програма конференції </p>
<p> 8-00 – Божественна Літургія в екуменічній каплиці Непорочного Серця Марії та українських Новомучеників (алея Героїв Небесної Сотні) </p>
<p> Головний корпус Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (вул. Володимирська, 60) </p>
<p> 9-00 – 10-00 – Реєстрація учасників конференції. </p>
<p> 10-00 – 10-20 – Відкриття конференції (ауд. 329). модератор: прот. ліц. Петро Жук, ректор Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ. </p>
<p> Конверського Анатолія Євгеновича, декана Філософського факультету Київського національного університету ім. Т.Шевченка, д.філос.н., професора, академіка НАН України. </p>
<p> 10-20 – 11-30 – Пленарне засідання: </p>
<p> Благовірні князі і страстотерпці Борис і Гліб: радикальне наслідування Христа в першому поколінні Володимирового хрещення і пророче значення для сучасності Владика Борис Гудзяк, єпископ єпархії Святого Володимира Великого в Парижі для українців візантійського обряду у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії, д.і.н., проф., Президент УКУ. </p>
<p> Андрей Шептицький та його суспільне вчення у світлі новітніх українських викликів о. д-р Богдан Тимчишин, викладач УКУ, голова Комісії УГКЦ у справах родини. </p>
<p> Йосиф Сліпий і Другий Ватиканський Собор: рецепція документів Собору, український контекст. о. д-р Іван Дацько, Президент Інституту Екуменічних студій УКУ. </p>
<p> 11-30 – 12-00 – Перерва на каву. </p>
<p> 12-00 – 12-45 – Пленарне засідання: </p>
<p> Блаженніший Любомир Гузар про еклезіальну ідентичність та екуменічну місію УГКЦ на початку III тисячоліття: історична перспектива. к.і.н. Олег Турій, Проректор з програмного розвитку УКУ. </p>
<p> Церква у період суспільно-політичних трансформацій в Україні: роль Церкви у Революції Гідності та у протидії воєнній агресії Росії. о. Андрій Зелінський, ТІ, кафедра політології НаУКМА, військовий капелан УГКЦ, викладач Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ. </p>
<p> 13-00 – 14-00 – Перерва на обід. </p>
<p> 14-00 – 15-45 – Секційні засідання. </p>
<p> 15-45 – 16-00 – Перерва на каву. </p>
<p> 16-00 – 17-45 – Секційні засідання. </p>
<p> 17-45 – 19-00 – Підведення підсумків. Слово Блаженнішого Любомира (Гузара). Закриття конференції. </p>
<p> 19-00 – Вечеря. </p>
<p> СЕКЦІЙНІ ЗАСІДАННЯ </p>
<p> Секція 1. ІСТОРІЯ. ВНЕСОК ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО У СТАНОВЛЕННЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЦЕРКВИ ТА ДЕРЖАВИ (модератори – к.і.н. Дмитро Гордієнко; к.і.н. Тарас Пшеничний) </p>
<p> • Згадки про князя Володимира у тогочасних іноземних джерелах Бізунов Леонід (Київська Трьохсвятительська духовна семінарія УГКЦ) </p>
<p> • Геополітичні впливи на Володимирове хрещення Русі Козар Катерина (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) </p>
<p> • Церковна ієрархія за часів Володимира Великого Ільницький Іван (Дрогобицька духовна семінарія блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима УГКЦ) </p>
<p> • Володимирове хрещення України-Руси в релігійній полеміці початку XVII ст. Павло Лоєк (Київська Трьохсвятительська духовна семінарія УГКЦ) </p>
<p> • Проблематика засвоєння християнства у язичницькому суспільстві Бурко Ганна (Український Католицький Університет) </p>
<p> • Номінальне християнство як виклик сьогодення Крамар Михайло (Київська Трьохсвятительська духовна семінарія УГКЦ) </p>
<p> • Вплив християнства на культуру в Україні Насипаний Богдан (Тернопільська вища духовна семінарія ім. патріарха Йосифа Сліпого УГКЦ) </p>
<p> Секція 2. ЕКУМЕНІЗМ. ПЕРСПЕКТИВИ ПОРОЗУМІННЯ МІЖ ХРИСТИЯНСЬКИМИ КОНФЕСІЯМИ В УКРАЇНІ ТА ІДЕЯ СТВОРЕННЯ ПОМІСНОЇ ЦЕРКВИ (модератори – к.і.н. Олег Турій; о. д-р Ігор Шабан) </p>
<p> • Взаємовизнання дійсності Таїнства Хрещення як одна з умов відновлення сопричастя в Київській Церкві Птасюк Роман (Львівська духовна семінарія Святого Духа УГКЦ) </p>
<p> • Кобринський Синод 1626 р. та ідея Київського Патріархату. Історія та перспективи Паляк Михайло (Івано-Франківський богословський університет ім. св. Івана Золотоустого) </p>
<p> • Митрополит Йосиф Велямин Рутський і помісна Церква. Перспективи взаємного порозуміння християнських конфесійУкраїни сьогодні. Лука Горгота, ЧСВВ (Василіянський інститут філософсько-богословських студій) </p>
<p> • Перспективи єднання Церкви у поглядах Веніамина(Йосифа) Рутського та сучасна українська рекурсія Овсяник Тарас (Львівська духовна семінарія Святого Духа УГКЦ) </p>
<p> • Екуменічна візія митрополита Андрея Шептицького Іванчик Степан (Тернопільська вища духовна семінарія ім. патріарха Йосифа Сліпого УГКЦ) </p>
<p> • Ідея помісності УГКЦ у вченні патріарха Й. Сліпого Пастушенко Тарас (Тернопільська вища духовна семінарія ім. патріарха Йосифа Сліпого УГКЦ) </p>
<p> • Екуменічна думка Патріарха Любомира Гузара на основі послання: «Один Божий народ у краї на Київських горах» Мамчин Володимир (Львіська духовна семінарія Святого Духа УГКЦ) </p>
<p> • Київський патріархат як проект українського екуменізму Запорожець Вікторія (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) </p>
<p> • Екуменічний діалог в Україні в контексті Революції Гідності Ментух Роман (Львівська духовна семінарія Святого Духа УГКЦ) </p>
<p> • Пропозиція архиєпископа Ігоря Ісіченка в світлі ідеї сопричастя УГКЦ Стецик Руслан (Дрогобицька духовна семінарія блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима УГКЦ) </p>
<p> Секція 3. ПАСТИРІ ХРИСТОВОЇ ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ (модератори – о. д-р. Богдан Тимчишин, д-р., проф. Харьковщенко Євген) </p>
<p> • Взірці служіння ієрархів українських церков: від митрополита Іларіона до кардинала Гузара Харьковщенко Євген, д.філос.н., проф. (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) </p>
<p> • Важливість християнського виховання у родині в мисленні Митрополита Андрея (Шептицького) Витівський Андрій (Дрогобицька духовна семінарія блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима УГКЦ) </p>
<p> • Митрополит Андрей (Шептицький) і виховання християнської молоді Садовий Роман (Дрогобицька духовна семінарія блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима УГКЦ) </p>
<p> • Місійна діяльність греко-католицького духовенства серед українських емігрантів США і Канади Тарапата Христина (Український Католицький Університет) </p>
<p> • Діяльність А. Шептицького з облаштування релігійного життя українців на балканах Халанчук Тетяна (Київський університет імені Бориса Грінченка) </p>
<p> • Соціальне служіння митрополита Андрея Шептицького Автономова Уляна (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) </p>
<p> • Роль митрополита Андрея Шептицького у становленні української національної ідеї Сич Юрій (Київська Трьохсвятительська духовна семінарія УГКЦ) </p>
<p> • Оцінка суспільно-політичних ініціатив Андрея Шептицького у період його архипастирської каденці Тарас Пшеничний (Київська Трьохсвятительська духовна семінарія УГКЦ) </p>
<p> • Митрополит Київський і Галицький Платон (Городецький) як фундатор церковнопарафіяльних шкіл Матящук Тетяна (Київський університет імені Бориса Грінченка) </p>
<p> • Йосиф Сліпий і Другий Ватиканський собор: рецепція документів Собору, український контекст бр. Антоній Канюк, ЧСВВ (Василіянський інститут філософсько-богословських студій) </p>
<p> Секція 4. ЦЕРКВА-РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ-АТО (модератори – д-р., проф. Людмила Филипович; о. Андрій Зелінський, ТІ) </p>
<p> • Плоди молитовного Майдану (на прикладі дрогобицького) Жеплінський Тарас (Дрогобицька духовна семінарія блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима УГКЦ) </p>
<p> • Роль Київської Трьохсвятительської духовної семінарії у Революції гідності Лесюк Микола (Київська Трьохсвятительська духовна семінарія УГКЦ) </p>
<p> • Значення та роль Церкви під час подій Майдану та Революції Гідності Козар Андрій (Дрогобицька духовна семінарія блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима УГКЦ) </p>
<p> • Майдан очима іноземців Брацюнь Тарас (Київська Трьохсвятительська духовна семінарія УГКЦ) </p>
<p> • Феномен волонтерства як знак Божої присутності Шевчук Назар (Київська Трьохсвятительська духовна семінарія УГКЦ) </p>
<p> • Вихід українського народу з дому неволі Павлюк Ярослав (Київська Трьохсвятительська духовна семінарія УГКЦ) </p>
<p> • Революція Гідності як актуалізація Хрещення України-Русі Карпенко Олег (Київська Трьохсвятительська духовна семінарія УГКЦ) </p>
<p> • Богослов’я політики і необхідність християнського виховання в суспільно-політичних відносинах Паньків Мар’ян (Тернопільська вища духовна семінарія ім. патріарха Йосифа Сліпого УГКЦ) </p>
<p> • УГКЦ на захисті українства у викликах сьогодення Сухецький Маркіян (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) </p>
<p> • Право держави на захист власної гідності під час мілітарного конфлікту Пацула Роман (Тернопільська вища Духовна семінарія ім. патріарха Йосифа Сліпого УГКЦ) </p>
<p> • Сучасні виклики перед військовим капеланством Шидловський Іван (Львівська духовна семінарія Святого Духа УГКЦ) </p>
<p> • Роль УГКЦ у подоланні сучасної суспільної конфронтації в Україні Богомаз Олександр (Київська Трьохсвятительська духовна семінарія УГКЦ) </p>
<p> • Захист інформації в сучасному суспільстві: загрози та християнський підхід Климончук Олег (Київська Трьохсвятительська духовна семінарія УГКЦ) </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 1 comments on “«Християнство в Україні: реалії, виклики, перспективи. З нагоди 1000-ліття пам’яті святого рівноапостольного Великого київського князя Володимира» (12 червня 2015 року)” </p>
</doc>
<doc id="file32709600" filename="datuvannya" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/02/06/datuvannya/" FT="web">
<p> Заснування Софійського собору в Києві: проблеми нових датувань. Матеріали Круглого столу. – К.: Інститут історії України НАН України, 2010. – 120 с. </p>
<p> У збірці представлені матеріали Круглого столу за темою «Заснування Софійського собору в Києві: проблеми нових датувань», який відбувся 7 квітня 2010 р. в м. Києві у приміщенні Українського товариства охорони пам’яток історії та культури за участю українських та російських вчених з Інституту археології НАН України, Інституту історії України НАН України, Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, Інституту народознавства НАН України, Інституту всесвітньої історії РАН, Інституту мовознавства РАН, Інституту археології РАН, Інституту слов’янознавства РАН, Державного Ермітажу, Санкт-Петербурзького державного університету, Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури України, Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України, корпорації «Укрреставрація», медіа-видавництва «Мислене древо». </p>
<p> Упорядники: Бобровський Т.А., к.і.н.; Івакін Г.Ю., д.і.н., чл.-кор. НАН України; Толочко О.П., д.і.н., чл.-кор. НАН України </p>
<p> Зміст </p>
<p> Від упорядників……………….4 </p>
<p> Загальноісторичний контекст заснування Софійського собору в Києві та писемні джерела </p>
<p> Толочко П. П. Тисячоліття Софії Київської: реальність чи фікція? ……………….7 </p>
<p> Котляр М. Ф. «Софійські архімеди»……………….9 </p>
<p> Толочко О. П. Код Нікітенко з маятником……………….10 </p>
<p> Проблема датування Софійського собору за новими епіграфічними знахідками </p>
<p> Михеев С. М., Виноградов А. Ю. Эпиграфические открытия и время строительства киевского Софийского собора……………….17 </p>
<p> Евдокимова А. А. О некоторых граффити Софии Киевской……………….23 </p>
<p> Медынцева А. А. К методике чтения древних граффити……………….25 </p>
<p> Рождественская Т. В. О сомнительных реконструкциях при чтении софийских граффити……………….26 </p>
<p> Бобровский Т. А. Некоторые замечания о софийских граффити с «ранними датами»……………….27 </p>
<p> Проблема нових датувань та інтерпретацій монументального живопису Софійського собору </p>
<p> Міляєва Л. С. Хто був автором програми монументального малярства Софії Київської? ……………….36 </p>
<p> Козак Н. Б. Перша жертва «нових Аткритій»……………….40 </p>
<p> Ганзенко Л. Г. До проблеми датування Софії Київської……………….42 </p>
<p> Дорофієнко І. П. Софія Київська та проблеми професійності її досліджень……………….45 </p>
<p> Датування Софійського собору в контексті історико-архітектурних та археологічних досліджень </p>
<p> Иоаннисян О. М. Архитектурные особенности Десятинной церкви и Софийского собора: опыт сравнения……………….47 </p>
<p> Козюба В. К. До питання про «ідентичність» складу фрескового тиньку Десятинної церкви і Софії Київської……………….51 </p>
<p> Стріленко Ю. М. До питання про ревізію дати побудови Софійського собору: техніко-технологічні дослідження стародавніх будівельних розчинів……………….53 </p>
<p> Ёлшин Д. Д. Софийский собор и Десятинная церковь: есть ли связь? ……………….56 </p>
<p> Архипова Е. И. «Нетрадиционная наука» в стенах Софии Киевской……………….61 </p>
<p> Бобровський Т. А. Хто будував Софійський собор у м. Києві? (археологічний коментар)……………….63 </p>
<p> Виступи в обговореннях </p>
<p> Ричка В. М. Етапи великого шляху……………….66 </p>
<p> Жарких М. І. Що можна і чого не можна дізнатись про Київську Русь……………….67 </p>
<p> Івакін Г. Ю. З приводу нового датування Софійського собору……………….70 </p>
<p> Фрагмент стенограми заключної частини засідання Круглого столу……………….76 </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 2 comments on “Заснування Софійського собору в Києві: проблеми нових датувань. Матеріали Круглого столу. – К.: Інститут історії України НАН України, 2010. – 120 с.” </p>
</doc>
<doc id="file32711351" filename="demchuk" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/03/13/demchuk/" FT="web">
<p> Руслана Демчук. Кримський топос в контексті візантійської/імперської парадигми </p>
<p> Если выпало в Империи родиться, Лучше жить в глухой провинции, у моря. </p>
<p> И. Бродский. «Письма к римскому другу» </p>
<p> Культура людства від початку формується як сукупність текстів та артефактів, що є реальними або потенційними текстами, об’єднаних традицією. Генерація текстів відбувається у взаємодії з іншими текстами та із семіотичним середовищем – «семіосферою» (Ю. Лотман), отже в контексті. Текст – це відкритий універсум, де простежуються нескінченні взаємозв’язки. Проте гіперінтерпритація виключається «інтенцією тексту» (У. Еко), аби розшифрувати текст, варто, насамперед, враховувати контекст, що, як правило, співвіднесений з певним культурним досвідом, традицією. </p>
<p> Традиція має виправдання вже внаслідок самого факту свого існування, вона не є істиною, але є процесом, шляхом. Постмодерне відкидання традиції, контамінується радше з «підлітковим» інфантилізмом. Тим паче історія будь-якої традиції завжди була історією її критичного перегляду, де осмислювання досягалося через переказ. Драма зіткнення традиції з інновацією сприяла трансформації першої в останню. Саме традиція формувала культури й цивілізації [24]. </p>
<p> Наразі цивілізація розуміється як локальна спільнота («метакультура»), згуртована навколо певних універсальних цінностей. Античний універсалізм було закладено в західнохристиянську та східнохристиянську цивілізаційні матриці, християнство додало до кожної ще й духовний універсалізм. Формуючим ядром східнохристиянської цивілізації виступала Візантія, що до середини ХV ст. була єдиною «осьовою» державою, митрополією православного світу. Саме її падіння (1453 р.) завершило добу, коли православний світ був потужнім генератором культурних текстів, інновацій та цивілізаційних імпульсів. </p>
<p> Специфіка візантійської культури, порівняно із західною, полягала в тому, що античність і християнство не знаходились тут у конфронтації або у діалозі (як в Західній Європі від доби Ренесансу), а перебували в межах однієї традиції від початку її виникнення й до завершення. Проте, незважаючи на загально християнську налаштованість, візантійська культура була інваріантною і навіть полярною в межах системи. </p>
<p> Необхідно одразу відмежувати пост-язичницьку, народну традицію Візантії як рецесивну, що продовжувала інерційно розвиватися, незважаючи на її активну адаптацію державою і церквою, від домінантної, християнської. Обидва напрями єдиної візантійської культури понад усе співвідносяться з «діонісійською» та «аполлонічною» складовими власне античного духу, як це позначив і узагальнив Ф. Ніцше у праці «Народження трагедії або Еллінство і песимізм» [23]. Вгадана мислителем антиномія грецької культури, була поширена ним на європейську свідомість загалом у якості двох протилежних світоглядних початків, в той же час органічно доповнюючих один одного. Ця культурна парадигма, безумовно, є легітимною для усіх державних утворень, що увібрали еллінські культурні витоки. Проте антична колізія протилежностей то втрачала минулу актуальність в діахронії Візантійської цивілізації (два її символи Іподром і Храм мирно уживалися в єдиному архітектурному комплексі), то відновлювала у фінальній синхронії (ісихазм Григорія Палами співіснував у часі з язичницькою неорелігією Геміста Пліфона). </p>
<p> Офіційна християнську культура Рах ессlesiastica буквально з часу виникнення стала демонструвати два чітко позначених рівня: умовно верхній – богословська рефлексія, замішана на неоплатонічній філософії, як відгомоні «аполлонічного» пізнання та міри й умовно нижній – чернеча аскеза з її одкровенням та «обоженням», де вгадується «діонісійське» шаленство й містицизм. Таким чином, античне світосприйняття стало складовою нового християнського світогляду Візантії, котра відбулася як держава, не випробувавши на собі краху попередньої цивілізаційної системи (на відміну від Західної Римської імперії) й тому ґрунтувалася не на концепції паралелі Бл. Августина – відособленості двох «градів» небесного та земного, а на концепції вертикалі Діонісія Ареопагіта – спадкоємності небесної і земної ієрархії. </p>
<p> Християнський дискурс, як гнозис, бере свій початок у апологетів від Климента Александрійського і Оригена, розвиток в працях великих Капподокійців, що називали своє віровчення «наша філософія» й до Максима Сповідника, котрий завершив богословський процес формування діофізитства. В той же час, власну традицію творили відлюдники і анахорети в єгипетській Фіваїді, починаючи від Антонія Великого і Макарія Єгипетського з їхнім катарсисом та етичною естетикою, спрямованою на досягнення блаженства та духовної насолоди. Становлення візантійської традиції супроводжувалося генерацією культурних текстів. </p>
<p> Проте кримський текст оформився задовго до виникнення Візантії у якості окремого корпусу давньогрецької міфопоетики (Геракл, Ахілл, Іфігенія) й трагедії (Евріпід «Іфігенія в Тавриді»). Протягом іконоборницької кризи необхідно зауважити особливу роль Криму, як притулку емігрантів, невдоволених церковними перетвореннями імператора Константина V Копроніма. На територію візантійської феми Готські Клімати (Боспор, Низинна Готія, Херсон) вказував у своїх посланнях Стефан Новий як на «притулок від влади дракона», надійніший ніж Італія, так само і Федір Студит в листуванні [4, с.161], що не могло загалом не позначитися на перекодуванні кримського топосу. Адже топос є засобом та культурою розгортання тексту, культивацією дискурсу. Переорієнтації топосфери кримського тексту відбувалася з часів місіонерських мандрів Кримом ап. Андрієм Первозванним. Навернення півострова до християнства засвідчено відповідними «житіями» та «сказаніями», зокрема «Житієм священномучеників та епископів херсонеських» (разом 7 осіб). До Херсонеських каменоломень засилалися Римські папи: Климент (за імператора Траяна) та Мартін (борець проти єресі монофелітства). Їхні подвиги, страждання та мученицька смерть формували сакральну ієротопію Криму, посилену чудесним обретінням нетлінних мощей Климента святими Кирилом та Мефодієм. </p>
<p> Пост-іконоборчий період Візантії так само характеризується світоглядним дуалізмом – з одного боку Іоанн Дамаскін, патріарх Фотій, Михаїл Пселл, Іоанна Італ та інші з їх акцентованим логосним осмисленням Божественного віровчення (не завжди ортодоксальним, як у Італа), а з іншого – ченці Афона, що активно практикували споглядання Фаворського світла, Симеон Благоговійний, Симеон Новий Богослов, Никита Стифат з їхнім «просвітленням» та містичним спогляданням Божества. </p>
<p> Проте найбільш яскраве розмежування й глибоку теологічну рефлексію продемонструвала фінальна стадія Візантійської державності. Вкрай парадоксальним, на наш погляд, є той факт, що небувалий розквіт – «Палеологівське відродження» відбувався напередодні відчутного цивілізаційного краху. Як правило, антична практика демонструє культурні «сплески» лише за часів політичної стабільності й державної цілісності, як то періоди «золотого віку» Перикла в Греції, «акме» імператора Августа в Римі, «золотого віку» імператора Юстиніана у доіконобориницькій Візантії. </p>
<p> Наприкінці великої імперії в її культурному просторі виникла «вчена республіка» візантійських гуманістів, що інтелектуально об’єднувала як ідеї стихійного матеріалізму Варлаама Калабрійського, так і язичницьку неорелігію Геміста Пліфона. З іншого боку, теоретична розробка ісихастського віровчення та концепція теозису не лише відбулася в роботах Григорія Палами, Григорія Синаїта і Миколая Кавасили, але й завершилася прийняттям спеціального «Паламітського догмату» на Помісному соборі 1351г. у Константинополі. </p>
<p> Нажаль, імперія внаслідок краху так і не змогла скористатися плодами своїх досягнень у вгадуванні Божественного задуму, хоча й збагатила світову культуру неперевершеними духовними здобутками. «Відкриття» та реабілітація Візантії модерністами відбулися лише в ХІХ ст. </p>
<p> Київська Русь, як субцивілізація Східнохристиянської макроцивілізаційної системи, продемонструвала у своєму розвитку схожий алгоритм. Після офіційного входження до зони дії східнохристиянської релігійно-культурної традиції, державна система Русі складалася з двох соціокультурних блоків: домінантного християнського і рецесивного слов’яно-язичницького, які демонстрували поступове зближення (не рішуче викорінювання язичництва, як у Західній Європі, а, швидше, його адаптацію), що зумовило виникнення феномену світоглядного синкретизму, позначеного в літературі не зовсім коректним терміном «двовір’я». </p>
<p> Відносно офіційної християнської культури, то з часу свого виникнення вона демонструє умовне розмежування на дві традиції: «софійну», обмежено-раціоналістичну і «афоно-печерську», містико-аскетичну. Перша вже з часів князя Ярослава була представлена плеядою інтелектуалів-«книжників»: митрополитом Іларіоном, Іоанном Грішним, Володимиром Мономахом, автором «Слова о полку Ігоревім», Даниїлом Заточником, Климентом Смолятичем, Кирилом Туровським. </p>
<p> Київські «містики» явили феномен «печерного самітництва», особливу форму аскетичної практики на староруському есхатологічному ґрунті. Зачинателем подібного служіння став Антоній з Любеча, який мав послідовників в Києво-Печерському монастирі: Іоанна Багатостраждального, Никиту, Ісакія, Лаврентія та Афанасія Затвірників, чия діяльність відображена в агіографічній літературі, «Києво-Печерському патерику» (ХІІ ст.). </p>
<p> Тут слід акцентувати духовну роль топосфери Криму в становленні вітчизняної культурно-релігійної традиції. Адже топосфера є цілісною структурою, а не набором окремих тем. Зазначена тяглість обумовила культивацію відповідного дискурсу. </p>
<p> 1. Дискурс «Крим як сакральний топос». Кримський Корсунь та майбутній Київ співставленні ще у тексті «Андрієвої легенди». Саме в Корсуні апостол задумав навідати дніпровські пагорби, куди він за «приреченням Божим прийшов», значно відхилившись від магістрального шляху до Риму. [16, с.3]. Земля Херсонесу стала колискою староруського християнства, місцем хрещення, згодом канонізованого, рівноапостольного князя Володимира, ініціатора хрещення Русі. Літопис напряму пов’язує здобуття столиці візантійської феми з ідеєю особистого хрещення князя. Тим самим кримський текст у формі «Корсунського сказанія»» відпочатку артикулює особливий статус Криму в уявленні Русі. В Корсуні Володимир взяв священні християнські реліквії: мощі св. Климента та Фіва й чудотворну ікону Миколая, тим самим, символічно перебравши на себе естафету східнохристиянської культурної традиції, а головне, долучившись до сакральної субстанції – Благодаті, отриманої не лише внаслідок таїнства хрещення, але й переданої через вивезені християнські реліквії [16, с.61-65]. Саме вони, згодом розміщені у внутрішньому просторі першохрамів – Десятинної церкви (мощі Климента) й Софійського собору (чудотворна ікона Миколая) брали безпосередню участь у створенні ієротопічного проекту сакрального простору Києва. Через певний час зазначена комунікація діяла вже і зворотному напряму, коли великий Никон на ґрунті непорозумінь із князем Ізяславом, рушив 1060/61 р. до Тмутаракані, заснував там Богородичний монастир, створивши, тим самим, передумови для утвердження Тмутараканської єпархії, котру очолив єпископ Миколай, монах Києво-Печерського монастиря. </p>
<p> Отже сакральний топос Криму обґрунтував паломницький статус військової експедиції Володимира. Адже всяке горизонтальне переміщення у географічному просторі за часів середньовіччя у той же час було вертикальним переміщенням за шкалою сакральних цінностей, що обумовлювало стійкий розподіл існуючих країн на «святі»/«правильні та «погані»/«єретичні» [17]. Після заселення степового Криму половцями (на поч. ХІІ ст.) києворуська інтерпретація топосу змінюється кардинально. </p>
<p> 2. Дискурс «Крим як загроза». Нові реалії сприйняття Криму засвідчує епічний твір «Слово о полку Ігоревім» (кінця ХІІ ст.). Цікавою є історіософія твору, автор мислить категоріями минулого та майбутнього, то співвідносячи їх із сучасним, то протиставляючи йому. Такий ракурс бачення був притаманний і митрополиту Іларіону у «Слові про Закон і Благодать». Проте Іларіон жив у період стабільності, розквіту ранньофеодальної монархії. Історія для Іларіона була однорідною смугою, позбавленою протиріч, спрямованою догори, де гарне майбутнє органічно виростає з гарного сучасного. Автор «Слова о полку Ігоревім» творив в інших історико-політичних умовах – смутку й розбрату, пов’язаних з розпадом єдиної давньоруської держави. Сурож і Корсунь, наразі, надаються ним у переліку ворожих, «незнаних» земель, ще й «закликаних» Дівом вкупі із Тмутараканським ідолом («Тьмутороканськый бълванъ») [28, с.30]. </p>
<p> Починаючи з XIV ст. в Україні з’являється безліч дум, народних та історичних пісень, де Крим позиціонується як каторга, сам термін («каторга» – турецькі гребні судна) має кримське походження Зазначені тексти відтворюють військове протистояння з Кримських ханством, работоргівлю й пов’язану з нею тугу від втрати батьківщини, небезпеку чумацького промислу. Крим поступово стає аналогом неволі: </p>
<p> Коло шиї аркан в’ється І по ногах ланцюг б’ється («За річкою вогні горять») [29]. </p>
<p> В думі «Марія Богуславка» українська бранка здійснює подвиг, випускаючи співвітчизників із турецької в’язниці. Провідного значення набуває опозиція своя земля, яку треба боронити/чужа земля, яку треба ганьбити. В сюжетах українських пісень навіть материнські почуття поступаються любові до рідної землі, коли мати відмовляє «потатарченій» доньці: </p>
<p> Ліпше мої убогії лати, Ніж дорогії твої шати. Я не хочу панувати, Піду в свій край загибати. («Поле ж моє широкоє») [29]. </p>
<p> Так само в пісні про Байду «В Цареграді на риночку та п’є Байда мед-горілочку» козацький ватажок гребує принадами колишньої Візантії, відмовляючись від імперської ласки – пропозиції влади через шлюб, натомість вбиває володаря та наречену. </p>
<p> В річищі негативної кримської топіки виступає проза М. Гоголя. Письменник не належав до поціновувачів Криму, як це випливає з його листа (липень, 1835р.) до В. Жуковського: «Был только в Крыму, где пачкался в минеральных грязях» [32]. Крим Гоголя заселений ворожими «кримцями», насамперед, стає прикладом деформованого, «закрученого» простору: «За Киевом показалось неслыханное чудо. Все паны и гетьманы собирались дивиться сему чуду: вдруг стало видимо далеко во все концы света. Вдали засинел Лиман, за Лиманом разливалось Черное море. Бывалые люди узнали и Крым, горою подымавшийся из моря, и болотный Сиваш.» [7, с.165]. Така рухливість простору у повісті, до того ж відбувається внаслідок дії нечистої сили. </p>
<p> Кримський текст Лесі Українки так само насичений мотивом «чужої землі»»: </p>
<p> А я сама на сій чужій чужині, Неначе тінь забутої людини, Що по Гадесових полях блукає… (Леся Українка,1898 р.?) [15, с.166]. </p>
<p> Отже кримський топос за певних історико-соціальних умов отримує різні контури структурування, залежно від характеру загальних семантичних моделей світу, частиною яких він наразі стає. </p>
<p> Непересічного значення Крим набуває у символічній структурі Московської державності, що формувалася у візантійському/імперському контексті. Російська теократія безпосередньо пов’язана з ідеєю «візантійського спадку» – провідною ідеологемою російського державного мислення, яка стала підґрунтям теорії «Москва – ІІІ Рим», тим самим трансформувавши сакральний простір Криму в геополітичний. </p>
<p> Проте візантійська релігійна традиція набула у Московському царстві два виміри: духовно-культурний та соціально-політичний. Продовжувачами духовної/ісихастської традиції стали «мовчальники» й «нестяжателі»: Сергій Радонезький та його послідовники, а її візуальним маніфестом – «Трійця» Андрія Рубльова. Північноруська інтерпретація ісихазму породила феномен «старецтва», з його інтенсифікацією в середовищі «заволзьких старців». Апогеєм «старецтва» стало життя та служіння Ніла Сорського, який замінив «живоначальну» тональність ісихастської традиції на тотальну безмовність тотожну бездумності, спрямовану від просвітлення до занурення у «божественний морок» абсолютного незнання як форму «обоження», задля злиття з Тим, хто перевершує всіляке знання і буття. Втім, зрештою, така позиція узгоджується з основними принципами апофатичного богослов’я Діонісія Ареопагіта. </p>
<p> Культурну/«книжну» традицію в Московській Русі розвивали етнічні греки: митрополит і бібліофіл Киприян, філолог, філософ й богослов Максим Грек, який не лише ввів до московського ужитку оригінальні грецькі тексти, але й переорієнтовував візантійську традицію з високої царини духу до площини культури. Відстоюючи й захищаючи «візантинізм», Максим опинився в опозиції до інтересів національно-державного православ’я Московської Русі (1522 р. виступив із засудженням поставлення на митрополичу кафедру «йосифлянина» Даниїла). </p>
<p> Заволзьким старцям і Максиму Греку протистояли «йосифляни», послідовники Йосифа Волоцького, чия світоглядна позиція стала фундаментом російського самодержавства. Йосифлянські уявлення виявилися настільки життєстійкими, що сформували стандартний тип російського ченця з його пріоритетом ідеології богослов’ю. Ця школа виховала безліч єпископів, котрі стали каркасом офіційної російської церкви, правда, практично, не залишила святих. Проте йосифляни, сприйнятливі переважно до зовнішніх форм культового богослужіння, розцінювали служіння царю як Богослужіння, трансформуючи православ’я в цареслав’я. Признання за Іоаном Грозним вселенським патріархатом й вселенським собором прав на царський титул, прийняття ідей Йосифа Волоцького про царську владу, викладених в «Просвітителі»: «Царие… разумейте яко от Бога дана бысть держава вам. Вас бо Бог в Себе место избра на земли и на Свой престол вознес посади, милость и живот положи у вас…Царь убо естеством подобен еси всем человекам, властию подобен же вышнему Богу» призвело до формування необмежної влади царя в Росії за часів правління Іоанна Грозного. У Візантії найменування монарха василевсом (царем) походило від імперської традиції – візантійський василевс виступав як законний спадкоємець римських імператорів. В Росії найменування монарха царем йшло, в першу чергу, від релігійної традиції, до тих текстів, де царем називають Бога [12]. </p>
<p> Візантійська культурна традиція в Московії все менш відповідала інтересам абсолютистської держави, а її носії або широко освічені, або високо духовні вже не вписувалися в жорсткі рамки, сформульованою царем Іоанном ІV вертикалі: «Бог – цар – раби». Північноруський релігійний ренесанс XIV-XV ст.ст. виявився вичерпаним, поступившись місцем самодержавним амбіціям Тепер Москва, відмежовуючись від загиблої Візантії, що заплямувала чистоту православ’я на Ферраро-Флорентійському соборі в 1439 р. (за що, нібито, й поплатилася), мала намір перевершити «ІІ Рим» спроможністю та величчю. Ідея «візантійського спадку» стає домінантною для російського державного мислення, породжуючи низку текстів, що засвідчують остаточну трансформацію культурного «візантінізму» у політичний «візантизм» (К. Леонтьєв), позначений редукцією самого терміну. Політична парадигма Візантії (Євсевій Кесарійський, імп. Юстиніан, імп. Константин Порфірородний ) як «обраної/«богохранимої» імперії позначена «ромейським расизмом» (термін Е. Арвейлера) – впевненістю у перевазі всього візантійського над чужоземним, що освячувало її «природне» право керувати християнською ойкуменою й поширювати свій вплив шляхом експансії. Зазначена інтенція зініціювала в Московії низку текстів: «Сказание о князьях Владимирских», «Послание о Мономаховом венце», «Повесть о белом клобуке» та подій, що вже відображали специфічний рівень російської самооцінки. </p>
<p> Знаковою подією став шлюб (Hieros Gamos) Івана ІІІ з Софією Палеолог (1472 р.) – алюзія на шлюб Володимира Святого й Анни Порфірородної. Реально цей шлюб не мав політичних наслідків, але спровокував низку «привласнень», що засвідчували «право» російських монархів на візантійський престол, насамперед, привласнення візантійського герба. Наступним було привласнення візантійського «статусу». Вже в «Пасхалії» митрополита Зосими (1492 р.) Москва іменується «Новим Константиногородом», а великий князь Іван III «новим Константином». Одночасно, скоріше за все після коронації Димитрія, онука Івана ІІІ (1498 р.) в Московії оформлюється «Сказание о князех Владимирских» із включеною легендою «Про Мономахови дари», де декларується незаперечне право на «візантійський спадок». В легенді прослідковується пряма аналогія передачі царського вінця від діда до онука. Архетипом священодії стає ритуал передачі царської регалії («шапки Мономаха») візантійським імператором Константином Мономахом своєму київському онуку по материнській лінії Володимиру Мономаху. Цікаво, що за легендою онук змусив діда віддати вінець внаслідок вдалої військової операції (хоча реально Володимиру на момент смерті Константина ледь виповнилося 2 роки). [11, с.171-213] Сюжетами «Сказанія» був оздоблений трон Іаонна Грозного, а його ідеї розвинуті в концепції старця Філофея «Москва – ІІІ Рим» : «Вся хрістианская царства православныія преидоша в конецъ и снидошася во едино царство нашого государя…Два Рима падоша, третий стоит, а четвертому не бытии» [22, с.72-126]. Чергове, здійснене Іоаном Грозним «привласнення» родоводу римської імперської родини Юліїїв-Клавдіїїв шляхом створення міфічної генеалогії Рюриковичів від римського імператора Августа, було оприлюднене в листі (1567 р.) до польського короля Сигизмунда ІІ Августа [14, с.30]. </p>
<p> Наступні Романови долучилися до парадигми «трансляції імперії» (І – ІІ – ІІІ Риму), що й засвідчили іконою «Хрест із предстоячими», розміщеною у вівтарі над жертовником Розп’ятської церкви Кремлівського палацу. На полотні зображено хрест з св. царем Константином, св. царицею Оленою, царем Олексієм Михайловичем, царицею Марією Іллівною та патріархом Никоном. За часів царя-грекофіла Олексія Михайловича було здійснено візантійську редакцію церковних текстів та впроваджено візантійську практику жесту «хресного знамення», що й спричинило Великий церковний розкол 1654 р. </p>
<p> Подібні концептуалізації «візантійського» спадку» начебто залишені в минулому, насправді залишаються стійкими архетипами, що можуть бути актуалізованими як внутрішній елемент семантичної пам’яті. При цьому їхня актуалізація здійснюється в межах певного інваріанту, що дозволяє стверджувати, що текст в контексті нової доби зберігає ідентичність самому собі, незважаючи на певну варіативність тлумачень [18, с.200]. Таким чином, загальна для даної культури пам’ять забезпечується або наявністю константних текстів, або єдністю/інваріантністю кодів, або закономірністю їх трансформації: </p>
<p> Москва, и град Петров, и Константинов град — Вот царства русского заветные столицы (Ф.Тютчев, 1848-1849 pр.)[30]. </p>
<p> За радянських часів молодий поет Д. Самойлов напише неочікуваний на перший погляд вірш ««Софья Палеолог», де: </p>
<p> Візантійський контекст, сформувавший топос «Москва – ІІІ Рим» визначав стійкий намір росіян звільняти/завойовувати Царьград. </p>
<p> 3 дискурс «Крим як шлях до Візантії». Думку «відвоювання Візантії» почергово вселяли царям Виссаріон Нікейський, Максим Грек, Андрій Курбський, Юрій Крижанич, що й провокувало російсько-турецькі війни. Їх активно проводили цар Федор Олексійович і царівна Софья Олексіївна за правління котрої В. Голіцин написав трактат про Кримське ханство та план «приєднального походу». Проте реальні спроби завоювання Криму завершилися нищівною поразкою російського війська, але намір відтоді залишився непохитним. Зокрема фельдмаршал Мініх в «Генеральному плані війни» зазначав: 1738 р. – завоювання Криму, 1739 р.- завоювання Константинополя: «Знамена и штандарты…будут водружены… где? — в Константинополе. В самой первой, древнейшей греко-христианской церкви, в знаменитом восточном храме Святой Софии в Константинополе, она (Анна Іоанівна – Р.Д.) будет коронована как императрица греческая… Вот — слава! Вот — Владычица!» [8]. </p>
<p> Онук Катерини ІІ цесаревич Константин від народження готувався нею в імператори відновленої, після вигнання турків Візантії, для чого студіював грецьку. Ідея реконструкції Візантії стала нав’язливою в слов’янофільських колах. Найбільш адекватне ідеологічне обґрунтування вона отримала в солідній роботі М.Данилевського «Росія і Європа» (1882-1885р.р.), яку називають «катехізисом слов’янства»: «…Наконец в нравственном отношении обладание Константинополем, центром православия, средоточием великих исторических воспоминаний, дало б России громадное влияние на все страны Востока. Она вступила бы в свое историческое наследие (курсив наш – Р.Д.) и явилась бы восстановительницею Восточной Римской империи…» [9]. Проте Константинополь таки залишився недосяжним для військової потужності Росії. Поступове усвідомлення реальності спровокувало імперію до своєрідної сублімації. </p>
<p> 4. Дискурс «Крим як метонімія Візантії». Свою чергову концептуалізацію Крим набуває за доби Катерини ІІ в річищі її «грецького проекту» вже як уособлення Греції/Візантії, тим самим посилюючи міфологічне підґрунтя національної ідеології. Князь Г. Потьомкін отримав наказ приєднати Крим до імперії під час російсько-турецької війни 1768-1774 р.р. Програючи військову кампанію Росії, Туреччина по Кючук-Кайнаджирскому договору (1774 р.) визнала незалежність від себе Кримського ханства, а Росія, у свою чергу, духовну владу над татарами турецького султана, як халіфа усіх мусульман, встановивши над Кримом військовий протекторат. Безумовно, в подальші плани імперії не входила незалежна кримська державність. З включенням ханського Криму до складу Росії, мусульмани півострова опинилися перед загрозою етнічного виживання (національної асиміляції й примусовій християнізації), оскільки у 1783 р. з кримською державністю, значно старшою, ніж московська, було покінчено остаточно. Внаслідок репресій (руйнування або передача під казарми близько 900 мечетей, спалювання священних манускриптів, закриття шкіл-медресе, заборона хаджу) почалася масова еміграція з Криму на територію сусідньої Туреччини (до 1917 р. виїхало 4 млн. кримських татар) [13, с.470-471]. Проте подібні дії не варто вважати релігійними утисками, що, поза сумнівом, мали місце в Російській імперії, особливо по відношенню до іудеїв. Як такий іслам в Росії не переслідувався, більше того, після входження території Казахстану до складу Російської імперії (1731 р. при Анні Іоанівні), в річищі політики седентаризації Катерини II відносно тюрок-кочівників мала місце насильницька ісламізація тенгріанців і ламаїстів, для чого були мобілізовані сотні мулл з середовища волзьких татар. У 1788 р. наказом Катерини II була створена перша офіційна організація мусульман Росії «Оренбурзькі магометанські духовні збори» й заснована посада очильника російських мусульман – муфтія, кандидатура якого після обрання мусульманською громадою затверджувалася імператором. Отже територіальні зачистки татарського Криму відбувалися як реалізація «грецького проекту»: </p>
<p> Россия наложила руку На Тавр, Кавказ и Херсонес, И, распустя в Босфоре флаги, Стамбулу флотами гремит ……………………………. </p>
<p> Какая незабвенна слава! Какая звучная хвала! Екатеринина держава И мудрыя ея дела (Г. Державін,1784 p.) [10] </p>
<p> Важливою подією «грецького проекту» стала подорож до Криму Катерини ІІ (1787 р.). Зрозуміло, що подорож мала, насамперед, ідеологічний та демонстративний характер, як це засвідчує маршрут імператриці: Санкт-Петербург – Крим через Москву, Володимир, Київ, Херсон, викарбуваний на пам’ятній медалі у вигляді мапи як «Путь на пользу» [3]. У такий спосіб декларувалася нова імперська географія, коли до «нової імперії» Петра І, пролонгованою «Новоросією» Катерини ІІ, додався древній «візантійський спадок». В річищі політики «російської Минерви» відбулося перекодування тюркського простору Криму на грецький: Севастополь (Ахтіяр), Симферополь (Ак-Мечеть), Феодосия (Кафа), Евпатория (Гулев), Левкополь (Ескі-Крим) тощо. Таким чином татарський Крим трансформувався у «російську Тавриду»: </p>
<p> Друг милый, ангел мой! сокроемся туда, Где волны кроткие Тавриду омывают, И Фебовы лучи с любовью озаряют Им древней Греции священные места (К.Батюшков, 1817p.)[1]. </p>
<p> Наразі Крим, кооптований у ментальний універсум самовизначення й самоідентифікації Росії, заступив Візантію у російській свідомості. Внаслідок маніпуляції історичною пам’яттю жадана імперія була «реально» здобута: </p>
<p> Поэтической Эллады Отголоски и залог Мира, отдыха, услады, Пристань, чуждая тревог! (П. В’яземський, 1867p.) [6]. </p>
<p> Чергове метонімічне «привласнення» обумовило наступний дискурс. </p>
<p> 5. «Крим як парадиз». Зазначена метаморфоза постала після включення й остаточної адаптації Криму в межах російської державності та зініціювала тексти «милування» територіальним здобутком, що яскраво позначилося у поетиці. В цьому аспекті першовідкривачем Криму став С.Бобров («Таврида» 1798 р., «Херсонида» 1804 р.), як це зазначив дослідник «кримського тексту» О.Люсий [20]. Тему «парадизу» підхопили К. Батюшков, В.Брюсов й багато інших співців «благословенної Тавриди». Довершеності вона набула у геніального О.Пушкіна, котрий започаткував власний «кримський текст»: </p>
<p> Приду на склон приморских гор, Воспоминаний тайных полный, — И вновь таврические волны Обрадуют мой жадный взор. Волшебный край! очей отрада! Все живо там: холмы, леса, Янтарь и яхонт винограда, Долин приютная краса, И струй и тополей прохлада… (О Пушкін, 1821-1823 р.р.) [26,с.61] </p>
<p> До поетів долучилися мандрівники (П. Сумароков, П.Кеппен, Е.Хоєцький), котрі в своїх подорожніх нотатках описували принади та стародавні пам’ятки Криму. На південному узбережжі постали, вписані у пейзажі палаци – шедеври архітектурної думки. </p>
<p> Окрему «кримську тему» презентувала поезія «Срібного віку». Проте «голос» Криму М.Волошин не очікувано спростував попередній досвід поетичного та політичного засвоєння «візантійського спадку»: </p>
<p> Здесь, в этих складках моря и земли, Людских культур не просыхала плесень — Простор столетий был для жизни тесен, Покамест мы — Россия — не пришли. За полтораста лет — с Екатерины — Мы вытоптали мусульманский рай, Свели леса, размыкали руины, Расхитили и разорили край Осиротелые зияют сакли; По скатам выкорчеваны сады. Народ ушел. Источники иссякли. Нет в море рыб. В фонтанах нет воды …(М.Волошин, 1926 р.)[5, с.200] </p>
<p> Хоча вже у А. Чехова Крим лише виступає цариною курортного адюльтера («Дама с собачкой», 1889 р.), ницих та болісних любовних стосунків («Ариадна», 1894-1897 р.р.). </p>
<p> Цікавим та архетипово дихотомічним був дискурс Криму за доби радянської квазімперії, який містив і дисидентський «Остров Крым» В.Аксенова (1979 р.) і героїко-патріотичний, пісенно-поетичний корпус текстів на кшталт «легендарний Севастополь – гордость русских моряков» (1954 р.), що кореспондує (як це засвідчує епітет «легендарний») до кримського тексту часів Кримської війни (1853-1856 р.р.): </p>
<p> Какой тут дышит мир! Какая славы тризна Средь кипарисов, мирт и каменных гробов! Рукою набожной сложила здесь отчизна Священный прах своих сынов. (А.Фет, 1887p.) [31]. </p>
<p> Сьогодні імперські амбіції Росії по відношенню до Криму є незаперечними, адже утримання технологічно застарілого військового флоту у Севастополі, котрий, до того ж, забруднює акваторію бухти, є дією радше символічною ніж прагматичною. Так само екологічно шкідливим, економічно необґрунтованим але відверто геополітичним є проект, запропонований колишнім мером Москви Лужковим по побудові мосту через Керченську протоку, аби з’єднати берег російської Тамані із Кримом. Одразу ж виникає асоціація з «найдревнішим об’єднувальним» написом (1068 р.) на славнозвісному Тмутараканському камені: «В лето 6576 индикта 6 Глеб князь мерил море по леду от Тмутороканя до Корчева 14000 сажен». Зазначений артефакт сумнівного походження досить очікувано з’явився за часів Катерини ІІ, про що їй було особисто повідомлено О. Мусіним –Пушкіним. Незабаром до каменя додався опис «споконвічно російських» земель у Криму, цим каменем і засвідчених: «Историческое исследование о местоположении древнего российского Тмутараканского княжения» (СПб., 1794) із заключним розділом «Родословник Князей Российских, владевших в Тмутаракани от Князя Глеба Святославича, положившаго камень в Тамане, взятый из Записок касательно Российской Истории».[21] </p>
<p> Архетипова ситуація ідеологічного «привласнення» простору Криму досі триває й триватиме. Хоча «аполлонічний» Тмутараканський камінь наразі обертається на «діонісійського» Тмутараканського ідола. Адже кримсько-татарський народ продукував/продукує власний кримський текст, що треба враховувати російському політикуму. Сумний мотив «татарської Тавриди» вже наявний у сучасній російській поезії як приреченість «вічного повернення»: </p>
<p> Время черпалось полною мерой, Не успеешь души уберечь… И к Аллаху из хижины серой, Изменяя состав ноосферы, Возлетает гортанная речь. (М.Синельников. «Крым») [19]. </p>
<p> Загалом представники російської творчої інтелігенції стосовно «кримського питання» у більшості виявляються носіями «візантійського»/імперського світогляду, яких переслідує ностальгічне відчуття «втраченого раю» внаслідок «зради/здачі» Криму недолугими політиками: </p>
<p> Песнь о «Варяге» мы пьяно поем. Слезы на лицах блестят. А Севастополь без боя сдаем. Прадеды нас не простят. (А.Жигулин «Нищий в вагоне, как в годы войны…»)[2]. </p>
<p> 6. Дискурс «Крим як втрачений рай» наразі триває на тлі геополітичних стогонів, як це засвідчує добірка сучасної поезії в антології «Прекарасны вы, брега Тавриды…»[25]. </p>
<p> Если бы шуба расползлась по швам, Я бы сказала: ну что ж, обойдемся без шубы. Ну, а без Крыма? Мучительно русским словам Знать, что они на сегодня беспомощно-грубы.(И. Лиснянская, лауреат премии А.Солженицина. «В Киев Евдокии» ) [19]. </p>
<p> Саме у контексті імперської парадигми написано рядки, якими ми б хотіли завершити презентацію сучасної кримської геопоетики: </p>
<p> Что же ты, Миних, не встанешь из гроба, Что ж ты, Потемкин, горящей глазницей Не обернешься к нам, гневаясь, чтобы Пламя стыда опалило нам лица! Где ж вы, Нахимов, Корнилов, Тотлебен, Где ж ты, Истомин! – восстаньте из праха. Нету ни Крыма, ни моря, ни неба, – Нет ничего, кроме жалкого страха! ……………………………………….. </p>
<p> Армий победных не встанут солдаты, Нет, неподъемен им гнет отвращенья К слабым потомкам… Позор нам – расплата! Предали их мы – и нет нам прощенья! (Г. Фролов «Крым».)[2]. </p>
<p> Отже ситуація «втрати» Криму є вкрай травматичною для російської державної свідомості, як це засвідчують новітні літературні тексти в жанрі «геопоетичного шоку», а також агресивна імперська риторика провідних російських ідеологів та політиків: Жириновського Дугіна, Леонтьєва, Затуліна, що відверто спрямована проти територіальної цілісності України. Крим так само розглядається ними в якості фетишу, візантійського симулякру, невід’ємного від російського символічного простору як і за часів Катерини ІІ. Прикро, що українська традиція сприйняття Криму як «загрози» (очевидно, національному суверенітету?) спонукає Україну напрацьовувати власний кримський текст статтями сумнозвісних «Харківських угод» (2010 р.). Наразі Україна і Крим є топосами, що не перетинаються. </p>
<p> Література </p>
<p> 1. Батюшков К.Н.Таврида/Викитека [Електронний ресурс]/К.Н. Батюшков – Режим доступу: http://ru.wikisource.org/ – Назва з екрану. 2. Благословенная Таврида/Литературный сайт. Современная история Крыма в поэзии [Електронний ресурс]/Благословенная Таврида -Режим доступу: http://www.tavrida-liter.narod.ru/ – Назва з екрану 3. Брикнер А. Г. Путешествие Екатерины II в Крым // Исторический Вестник. Историко-литературный журнал/А.Г. Брикнер – СПб – 1885 -№9 (21) – С. 460–461. 4. Василевский В.Г. Введение в житие св. Стефана Сурожского/В.Г. Василевский // Труды –/Пг.-1915 –Т.3.- С.142-228. 5. Волошин Максимилиан.Дом поэта // Коктебельские берега/Максимилиан Волошин – Симферополь: Таврия, 1990. – с.198-201. 6. Вяземский П.А. Слуху милые названья…/ Викитека [Електронний ресурс] /П.А. Вяземский – Режим доступу: /http://ru.wikisource.org/wiki – Назва з екрану. 7. Гоголь Н.В. Страшная месть. / Н.В.Гоголь Вечера на хуторе близ Диканьки.Часть вторая //Собрание сочинений -М.: Художественная литература, 1984. – С.135-171. 8. Гончарова О. М. Крым как Византия (вторая половина XVIII века. Доклад на конференции «Крымский текст русской культуры».-СПб, сентябрь, 2006 [Електронний ресурс] /О.М. Гончарова– Режим доступу:http://lib.pushkinskijdom.ru/- Назва з екрану. 9. Данилевский Н.Я. Россия и Европа. Гл. ХIV. Царьград [Электронный ресурс] / Н.Я. Данилевский– Режим доступу: http://www.vehi.net/danilevsky/rossiya/ – Назва з екрану. 10. Державин Г.Р.Ода на приобретение Крыма/ Викитека [Электронный ресурс] /Г.Р. Державин– Режим доступу: http://ru.wikisource.org//- Назва з екрану. 11. Дмитриева Р.П. Сказание о князьях владимирских. – М.;Л: Изд. АН СССР, 1955. – 214 с. 12. Живов Б.М., Успенский Б.А. Семиотические аспекты сакрализации монарха в России/Б.М. Живов, Б.А.Успенский // Языки культуры и проблемы переводимости –М: Наука, 1987.- С.47-53. 13. Історія релігії в Україні/Навчальний посібник за ред. А.М. Колодного, П.Л.Яроцького/Історія релігії в Україні–К: Знання, 1999, 735 с. 14. Кнабе Г.С. Русская Античность. Содержание, роль, судьба античного наследия в России./Г.С. Кнабе.-М :Изд. РГГУ, 1999 – 238 с. 15. Леся Українка. Кримські відгуки. Іфігенія в Тавриді / Леся Українка // Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р -Т. 1.- С. 165 – 170 16. Літопис руський/. пер Л. Є. Махновець /Відп.ред О. В. Мишанич./Літопис руський -К: Дніпро, 1989 – 590 с. 17. Лотман Ю. М. Символические пространства /М.Ю.Лотман // Семиосфера. – СПб: Искусство-СПБ, 2000. – С.297-303. 18. Лотман Ю.М.Память в культурологическом освещении/Ю.М. Лотман // Избранные статьи в 3-х томах.-Таллин: Александрина, 1992.-Т. 1 – С.200-2003. 19. Люсый А.П.Геопоетический референдум. Рецензия на «Прекрасны вы, брега Тавриды»: Крым в русской поэзии / Сост., предисл., примеч. В.Б.Коробова. – М., 2000 [Електронний ресурс] / А.П.Люсый/Русский журнал– Режим доступу: http://www.russ.ru/krug/kniga/ – Назва з екрану. 20. Люсый А.П.Крымский текст в русской литературе- СПб: Алетейя, 2003 -203 с. ; Люсый Александр. Крымский тект русской культуры [Електронний ресурс] Александр Люсый/Русский архипелаг – Режим доступу: http://www.archipelag.ru//- Назва з екрану 21. Майофис М. Л Тмутараканский камень в культурном строительстве конца XVIII — начала XIX века /М.Л. Майофис // Философский век. Альманах. Вып. 10. Философия как судьба: Российский философ как социокультурный тип. СПб., 1999. С. 132—139. 22. Малинин В.Н. Старец Елеазарова монастыря Филофей и его послание к царю и великому князю Ивану Васильевичу /В.Н. Малинин// Труды Киевской Духовной Академии. –К, 1888. № 5. С. 72–126. 23. Ницше Ф. Рождение трагедии или Эллинство и пессимизм /Ф. Ницше // Соч. в 2-х т.т. – Т.1 –М : Мысль, 1990.-829 с. 24. Пелікан Я. Виправдання традиції/Пер. з англ. –К: Дух і літера, 2010, 128 с. 25. Прекрасны вы, брега Тавриды: Крым в русской поэзии. (Сост., предисл., примеч. В.Б. Коробова., рук. проекта Л. Абаева – М.: 2000, 719 с 26. Пушкин А.С. Бахчисарайский фонтан/А.С. Пушкин //Соч. В 3-х т.т. –М: Художественная литература, 1986.-Т.2- С.48-61 27. Самойлов Давид. Софья Палеолог. [Електронний ресурс] /Давид Самойлов/Стихи русских поэтов. – Режим доступу: http://stihi-russkih-poetov.ru/ – Назва з екрану 28. Слово о полку Игореве. Сост.и комментарии Д.Лихачева, Л.Дмитриева/ Слово о полку Игореве – М: Художественная литература, 1987 – 221 с. 29. Снігірьова Л.М.Крим в українських історичних піснях / Л.М. Снігірьова //Культура народов Причерноморья, 2009. – № 156.-С. 88-92. 30. Тютчев Ф.И. Русская география»/ Фундаментальная электронная библиотека «Русская литература и фольклор» С.152. [Електронний ресурс] /Ф.И. Тютчев – Режим доступу: http://feb-web.ru/ /- Назва з екрану 31. Фет А. А.Севастопольское братское кладбище./Викитека [Електронний ресурс] /А.А. Фет – Режим доступу:http://ru.wikisource.org/wiki/ – Назва з екрану 32. Филимонов С.Б. Гоголь глазами крымоведов [Електронний ресурс] // Крымское время 11.02.2013 /С.Б.Филимонов – Режим доступу: http://www.time4news.org/ – Назва з екрану. </p>
</doc>
<doc id="file32708613" filename="domanovsky-34" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/12/01/domanovsky-34/" FT="web">
<p> Країни візантійського кола впливу: спільнота без «співдружности» </p>
<p> Володарі країн візантійського кола впливу як послідовники і суперники Константинополя </p>
<p> Візантійці активно залучали на свій бік відсторонених від влади родичів володарів сусідних держав (зараз такими є переслідувані на батьківщині опозиційні політики), яких утримували у Константинополі у блискучому рабстві. Імперія завжди могла використати їх як претендетнів на владу у їхній країні. Таким політичним біженцям призначали грошове утримання, жалували високі придворні титули, одружували їх із представницями знатних ромейських родів. Для вигнанців це був розкішний і водночас небезпечний полон чужини, яка стала для них другою батьківщиною, для візантійців – вагомий козир у дипломатичних стосунках з небезпечними сусідами. Бо ж, залежно від політичної ситуації, претендента на владу в сусідній державі можна було й реально посадити на престол його країни, і видати нинішнім законним іноземним володарям, і навіть передати третій стороні, яка мала б від цього свій зиск. </p>
<p> Втім, ця система могла дати збій і спрацювати проти самих візантійців. Так, болгарський цар Симеон І Великий, якого, як третього сина княза Бориса, готували до кар’єри священнослужителя, здобув ґрунтовну освіту в Магнаврській школі у Константинополі. Однак, коли внаслідок політичних обставин йому довелося посісти князівський престол, він став одним із найбільш небезпечних і активних ворогів імперії, спробувавши навіть захопити Константинополь і проголосивши себе на початку Х ст. імператором болгар і греків. Це було серйозним ударом по Візантії, оскільки цілком відповідало політичній доктрині про богообраність єдиного ромейского імператора, і загрожувало підкорити візантійців їхньою ж зброєю. Подібна ситуація склалася й у XIV ст. у випадку із сербським правителем з роду Неманичів Стефаном Душаном, який багато років прожив разом зі своїм батьком у вигнанні у Константинополі. Здобувши владу в Сербії, він повів ворожу щодо імперії політику й був, зрештою, коронований 16 квітня 1346 р. як «василевс Сербії й Романії» (у сербському варіанті – «цар Сербів і Греків»). </p>
<p> Як бачимо, культурний вплив Візантії зовсім не гарантував дружніх стосунків з народами і країнами, що сприйняли візантійські систему цінностей і світогляд. Часто траплялося, що чи сильнішим був візантійський вплив, тим більш антивізантійською ставала зрештою політика країни, що того впливу зазнала. Однак в одному Імперія ромеїв у будь-якому разі перемагала – її візантинізовані вороги визнавали спосіб життя і світогляд, систему цінностей візантійської цивілізації найкращим із тих, що були їм відомі. Яскраві приклади саме такого сприйняття Візантії й візантійського можна побачити і в українській історії. Наслідуючи візантійським зразкам, утверджували свою легітимність і право на символічне суперництво із візантійськими василевсами київські князі Володимир Святий та Ярослав Мудрий. Спорудження у Києві Золотих воріт і храму Св. Софії було наочним наслідуванням столиці Візантійської імперії – Константинополя, а карбування златників – монет, що брали за зразок золоті візантійські номісми й зображення київського князя на храмових фресках у образі ромейського василевса перебували усього за крок від того, щоб проголосити руського князя «царем Русі і Греків». </p>
<p> Мабуть, лише суттєва за середньовічними мірками географічна віддаленість Києва від Константинополя і відсутність спільного кордону завадили Київській Русі стати до однієї шереги із Болгарським та Сербським царствами у їхніх претензіях привласнити візантійські імперську ідею. Із колосальним запізненням, вже після падіння Візантії з’явилася ідея Москви як Третього Рима, спадкоємця Рима Другого – Константинополя. Тоді як Київ значно раніше виступив у ролі не спадкоємця, а суперника Константинополя, по факту поставивши під сумнів право столиці на Босфорі називатися Другим Єрусалимом. </p>
<p> 2 comments on “Країни візантійського кола впливу: спільнота без «співдружности»” </p>
<p> Таке явище, здається, характерне для багатьох імперій. Коли імперія культурно опановує колонію, то колонія намагається обернути здобутки культури імперії проти неї самої. Народи, виховані на французькій культурі, затято змагалися проти панування Франції у Північній Африці, те саме з іспанцями та Латинською Америкою, українці чинили спротив як полякам, так і росіянам, хоча часто брали з них приклад, на практиці визнаючи високі якості їхніх культур. Прийняти спосіб життя, напевно, зовсім не значить повністю підкоритися політично. </p>
</doc>
<doc id="file32711187" filename="domanovsky-37" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/04/01/domanovsky-37/" FT="web">
<p> Андрій ДОМАНОВСЬКИЙ. Гутенбергова галактика Ромейської імперії: пост-Візантія у місті першодрукаря Європи </p>
<p> …cприйняття, шаблони і проблеми уявлення Візантії у Східній і Південно-Східній Європі ХІХ – ХХ ст. стали предметом розгляду і обговорення на конференції «Imagining Byzantium: Perception, Patterns, Problems in Eastern and Southeastern Europe», що відбулася 2–4 березня 2017 р. на батьківщині Йоганна Гутенберга у німецькому місті Майнц. </p>
<p> Конференцію було зорганізовано дослідницькою групою «Спадщина Візантії» Університету Майнца імені Йоганна Гутенберга, яка досліджує рецепцію візантійської історії у ХІХ–ХХ ст. – добі становлення модерних націй і розвою національних рухів у Європі. Як зазначено у анотації до наукового заходу, організатори мали на меті «обговорити, яким чином наукові, церковні та політичні еліти торкалися (псевдо-)візантійських тем, наративів та парадигм у різних контекстах з метою зміцнення власної ідентичності, встановлення або легітимації влади, а також для обґрунтування певних політичних стратегій». </p>
<p> Конференція зібрала учасників з Німеччини (переважно з Майнца), Греції, Сербії, Росії, Польщі та України і була зорганізована за трьома панелями: «Історія та історії – візантійські елементи у історіографічних наративах і дискурсах», «Захист або занепад? – Рецепція Візантії у церковній історіографії» та «Спадкоємці, імперії, нації – Візантія як аргумент для націєтворців». </p>
</doc>
<doc id="file32709568" filename="drinov_5" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/09/09/drinov_5/" FT="web">
<p> Дриновський збірник. – Т. 5. – Харків; Софія: Академічне видавництво імені проф. Марина Дринова, 2012. – 496 с. </p>
<p> П’ятий том є збірником статей за матеріалами трьох міжнародних симпозиумів, що відбулися у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна протягом 2009-2010 рр.: «Протоболгари в етносоціальних і політичних структурах Середньовіччя», «Homo Byzantinus серед речей та ідей», «Російсько-турецька війна 1828-1829 рр. і Балкани». Представлені також рубрики «Джерела та джерелознавство», «Рецензії», «Ювілеї», «Наукове життя». </p>
<p> Збірник розрахований на істориків, студентів гуманітарних факультетів й широке коло читачів. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> ПРОТОБОЛГАРИ В ЕТНОСОЦІАЛЬНИХ І ПОЛІТИЧНИХ СТРУКТУРАХ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ </p>
<p> Головко, О. Б. (Київ) Поширення християнства у слов’ян Східної Європи і формування християнської церковної організації на Русі (VIII–XI ст.) . . . . . . . . .179 </p>
<p> Нікітенко, М. М. (Київ) Створення печер Київської Лаври у світлі літургійної практики освячення простору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .283 </p>
<p> Корниенко, В. В. (Киев) „Малая эсхатология“ Древней Руси в контексте новых эпиграфических открытий в Софии Киевской . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .297 </p>
<p> Кондратюк, А. Ю. (Київ) Монументальний живопис церкви Спаса на Берестові доби Петра Могили: проблематика і перспективи дослідження . . . . . . . . . . . .305 </p>
<p> Власенко, В. М. (Київ) Філія Українського національного козацького товариства у Болгарії (1923–1936) за матеріалами болгарського і чеського архівів . . . . . .428 </p>
<p> РЕЦЕНЗІЇ </p>
<p> Миколенко, Д. В. (Харьков) Македонский вопрос – актуальная проблема современной исторической науки. Рецензия на: Сквозников, А. Н. Македония в конце ХІХ – начале ХХ века – яблоко раздора на Балканах. Самара, 2010. 170 с. . . . . . . . . . 444 </p>
<p> Потрашков, С. В. (Харьков) Рецензия на: Татоли, Т. В. Авторитаризм в Болгарии в межвоенный период (1918–1939 гг.). Луганск, 2010. 376 с. . . . . . . . . . . . . . . .447 </p>
<p> Власенко, В. М. (Київ) Драгомановські студії. Рецензія на: Матеріали четвертої та п’ятої наукових конференцій „Драгоманівські студії“. Міністерство закордонних справ України, Посольство України у Болгарії, Товариство „Мати Україна“, Українська недільна школа. Софія, 2011. 100 с. . . . . . . . . . . . . . . . . . .450 </p>
<p> 2 comments on “Дриновський збірник. – Т. 5. – Харків; Софія: Академічне видавництво імені проф. Марина Дринова, 2012. – 496 с.” </p>
<p> […] В. Н. Каразіна (пл. Свободи, 6) відбудеться прзентація V тому «Дриновського збірника», органу Комісії істориків Україна – […] </p>
<p> […] В. Н. Каразіна (пл. Свободи, 6) відбудеться прзентація V тому «Дриновського збірника», органу Комісії істориків Україна – […] </p>
</doc>
<doc id="file32709026" filename="dvornik" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/09/30/dvornik/" FT="web">
<p> Дворник Франтішек. Фотієва схизма: історія і легенда / перекл. з англ. Роман Скакун, наук. ред. Марія Горяча, передм. Іван Дацько [= Серія «Пам’ятки історично-богословської думки», вип. 4]. – Львів: Видавництво Українського католицького університету 2017. – 548 с. </p>
<p> Західній Церкві константинопольського патріярха Фотія тисячу років ганьбили як архиєретика й архисхизматика. Тим часом на Сході його шанували як святого, вченого, зразкового церковного мужа. Франтішек Дворник, наново дослідивши історію Фотієвого патріяршества, повторно зважує всі аргументи, відокремлює факти від домислів, ще раз перевіряє всі свідчення й доходить висновку, що у випадку з Фотієм західні єрархи, каноністи й історики помилялися – Фотій і справді був видатним церковним діячем. У другій частині своєї праці Дворник з’ясовує причини тої несправедливости, жертвою якої став патріярх Фотій. </p>
<p> Праця Франтішека Дворника є вагомим внеском у справу єдности Церков і, хоч написана близько 80 років тому, досі не втратила актуальности. Вона буде цікавою та корисною для істориків і богословів, усіх, хто цікавиться візантиністикою, історією церковних схизм і шляхів виходу з них. </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 1 comments on “Дворник Франтішек. Фотієва схизма: історія і легенда / перекл. з англ. Роман Скакун, наук. ред. Марія Горяча, передм. Іван Дацько [= Серія «Пам’ятки історично-богословської думки», вип. 4]. – Львів: Видавництво Українського католицького університету 2017. – 548 с.” </p>
<p> […] презентація українськомовного перекладу книжки “Фотієва схизма: історія і легенда” Франтішека […] </p>
</doc>
<doc id="file32710966" filename="fayda-2" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/11/17/fayda-2/" FT="web">
<p> БОРОДАТИЙ МОНТЕСК’Є, АБО НЕ ТОЙ ТЕПЕР ЦАРГОРОД (Олег Файда) </p>
<p> Шарль-Луї, звісно, бороди не носив. Трансляторам його ідей борода теж не вельми б пасувала – це, зрозуміло, метафорично, але має певні паралелі в реаліях. Любителям візантійської історії, не кажучи вже про фахівців, відомо, що у цій царині славетний співавтор просвітницької «Енциклопедії» «відзначився» хіба що нищівними інвективами щодо минулого імперії. Наприкінці «вольтерового століття» один британський історик на певний час зробив майже академічним погляд на Візантію, якій, на його думку, був притаманний тривалий «Decline and Fall». Наступний «вік історії», особливо кінець ХІХ ст. і подальші роки, поступово, але впевнено переламали похмуру опінію (більшою мірою наукову дещо менше суспільну). Втім, ідеї Монтеск’є отримують друге дихання і сьогодні. </p>
<p> *** </p>
<p> Від кінця 1980-х рр. на радянському, а невдовзі пострадянському просторі, особливо у Росії, інтерес до минулого імперії ромеїв суттєво зріс. Чи не основним чинником цього попиту на історичні знання стало соціальне замовлення православної Церкви. У цьому обопільному процесі скористали як замовник (це була складова формування складової іміджу церкви як потужного інтелектуального гравця) так і фахівці (мали кращі підтримку щодо здійснення дослідницької роботи та публікації її результатів) з царини знань про Ромею. З плином часу до переважного замилування давньою імперією додалися голоси, які підкреслено публічно (а не камерально) акцентували на епізодах історії пізньої Візантії, висвітлюючи давноминулі події таким чином, аби вказати на неприпустимість перенесення/використання цього досвіду у сучасності. Найпам’ятнішим проектом у цьому руслі став фільм 2008 р. «Гибель империи. Византийский урок». http://www.youtube.com/watch?v=0hs3o5O5kX4 Він навіть спонукав головного теперішнього інформаційного рупора Кремля Д. Кісєльова присвятити йому окрему програму з циклу «Национальный интерес» У студії і водночас на безкраїх теренах мережі було зламано чимало списів щодо науковості та коректності телепродукту, якому, на думку багатьох, було притаманно більше пропагандистсько-ідеологічних мотивів. І ось більше ніж рік тому на російському каналі «День» виступ суспільно-політичного діяча (націоналістичних переконань) та публіциста Алєксандра Сєвастьянова дозволяє стверджувати про подальше побутування, принаймні в окремих головах, нехай дещо видозміненої, але однієї з принагідних ідей Монтеск’є. Уже назва програми «Византия: трагический урок для России» дозволяє припускати про змістовне її наповнення. І очікування загалом виправдовують себе. «Моя политическая позиция русского этнического националиста непоколебима именно потому, что она строится … на научном убеждении», – стверджує на персональному сайті автор програми. Політичне кредо доволі суттєво визначає погляди і на історію, але властиво декларація останнього критерію («наукових переконань») дозволяє насамперед за цим критерієм побіжно аналізувати передачу. Одразу ж обмовлюся, що у розпорядженні глядача – короткий конспект історії Візантії – так як її розуміє п.Сєвастьянов. Виклад цей часто спрощений, нерідко викривлений, але дуже зрозумілий та зручий для прямолінійного і, такого що не звик сумніватися, розуму. Далі наведу низку тез, коментуючи окремі з них, більшість з яких для фахівців особливого інтересу не становитимуть. Обмовлюся і про нашвидко змайстрований відеоряд, – чи то з комп’ютерної гри, чи то з науково-популярних і художніх фільмів. Непорозуміння викликає і поява час від часу знаку “18+” – цікаво, у зв’язку з чим пов’язане це вікове обмеження для перегляду? Алєксандр Нікітіч не сумнівається у думці щодо статусу Москви, в іносказальній формі повторюючи версію старця Єлеазарового монастиря. Однак ця, на думку Севастьянова, передача статусу, є першим і чи не єдиним позитивним пасажем про Візантію. Слідом вислуховуємо цікаву суміш з набору стереотипів, помилок та вкрай вже «оригінальних» трактувань окремих подій візантійської історії. Виявляється, імперія “худо-бедно просуществовала 1100 лет” – щоправда, автор не задається питанням – скільки інших середньовічних держав проіснувало стільки ж? І ось, зрештою, зустрічаємо просвітницький пасаж: “Вся история Византии – это тысячелетняя агония”. Слідом автор вважає, що спадкоємниця Римської імперії (якщо бути точним, вживає означення «обломок») була спроможна у зовнішньополітичному протистоянні дати собі раду лише із слабкими противниками. Цю тезу можна розлого спростовувати, але згадаймо лише, хто зупинив у свій час арабську загрозу для європейської цивілізації. Сильними супротивники (з якими, як зрозуміло з контексту візантійцям було непереливки) названо болгар і «русичів Святослава». Однак і перших і других візантійці перемогли, нехай не завжди своїми руками. «Учите матчасть», – так, здається, казали в часи навчання автора у вузі. У продовження теми про військову потугу Візантії, останній робиться докір (що дозволяє сумніватися в існуванні цієї потуги) щодо переважного утримання останньою найманих військ. Автор цілковито забуває про тривале існування фемного війська? Дещо плутаними виглядають міркування щодо причин іконоборства, незрозуміло щодо чого намагалися «примирить одну часть населения с другой”? Безсумнівним гріхом імперії ромеїв вважаються будь-які спроби налагодити контакти із Заходом. Недалекоглядні візантійські імператори двічі вступали в унію, “расчитывая, что Запад им поможет, но Запад им так и не помог”. І якщо з цим твердженням частково погодитись можна, то інше твердження, за яким “Византия охотно предоставляла такие [для просування хрестоносців] возможности” своєю територією не витримує критики. Висловлюється автор і про культурну спадщину Візантії: “Литературоведы не могут привести не одного выдающегося имени византийской литературы”. Щоправда фахівці від літератури все ж мають дещо відмінну думку. Із дроб’язку можна ще додати, що константинопольський іподром названий «стадіоном», а імператорські піддані фігурують як “сограждане Византии”. Однак, усі наведені вище тези Сєвастьянова швидше допоміжні, вторинні, служать тлом для основного його твердження щодо того що сам не слід приймати з Візантії (“Византийский путь не для нас”) – мультикультуралізму і мультинациональності. Автор настійливо радить «извлечь трагический урок и никогда не превращать Россию в мультикультурное и мультинациональное государство». На його думку народи Візантії жили між собою напружено. Звідки перейнято цей погляд чи автор переносить реалії сучасної Россії на Візантию? Севастьянов, безсумнівно, формував свій образ минулого Візантії з сучасної літератури. І якби уважно читав переклад російською мовою книги А.Гійу «Византийская цивилизация» (Екатеринбург: У-Фактория, 2005), то зауважив би там наступні рядки: Постоянный приток иностранцев, вызванный географическим положением страны, сохранял неизменной этническую раздробленность страны, но никогда не угрожал ее культурному единству, а географическое положение, без сомнения, благоприятствовало централизации администрации. (Гийу, с. 227) </p>
<p> *** </p>
<p> Цього року в інформаційному просторі сусідньої держави з’явився YouTube-канал «Царьград ТВ», який православний інформаційний ресурс Фома представляє як «християнський». Щоправда дармо очікувати зустріти на сайті обриси града Константина – там інший Царгород. До того ж християнський (!?) телеканал смакує розбиту українську техніку. Алюзія на Гоголеві слова напрошується само собою… Втім цікаві не фактографічні помилки п.Севастьянова (він не фахівець у цій галузі, а його погляди є маргінальними і для російських реалій), чи енна трансляція топосу «третього Риму». Рівнозначно навряд чи комусь цікава фантасмагорична ідея подальшої трансляції Візантії. Натомість, перелічені вище приклади свідчать, що в публіцистиці північно-східних сусідів усе гучніше з’являються заклики максимально критично (і в певному руслі, задля завдань національної безпеки) переосмислювати спадщину Візантії, чітко відмежуватись від окремих аспектів її спадщини. Саме цей нюанс стає цікавим для дослідників сучасних уявлень про імперську культурну спадщину. Виявляється, Візантія може жити і в інформаційному суспільстві, навіть у формі відштовхування від протилежного/неприйнятного. Інше питання – чи транслятори таких ідей і справді перебувають в інформаційному віці? p.s. Автор, до речі, жодним чином бородатих не принижує, що засвідчує своєю зовнішністю 😉 </p>
</doc>
<doc id="file32709485" filename="filipchuk" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/01/07/filipchuk/" FT="web">
<p> Филипчук О. Studia Byzantino-Rossica. Експансія, війна та соціальні зміни. – Чернівці: Книги XXI, 2013. – 420 с. </p>
<p> Книга присвячена політичній та соціальній історії відносин русів з Візантією. Досліджуються особливості експансії русів та її сприйняття візантійськими авторами, впорядкування минулого сусідів імперії у час імператора Костянтина VII Багрянородного, репрезентації війни з русами у візантійському історіописанні. Зроблена спроба проаналізувати соціальні групи русів у Візантії. Пропонується поглиблене джерелознавче дослідження добре і маловідомих візантійських історичних творів. </p>
<p> Для дослідників історії Візантії та народів Східної Європи. </p>
<p> СИСТЕМАТИЗАЦІЯ МИНУЛОГО СУСІДІВ ІМПЕРІЇ </p>
<p> IV Василій Лакапін – редактор De Administrando Imperio?………………………………………. 75 </p>
<p> V Східний шлях русів у De Administrando Imperio………………………………………….. 95 </p>
<p> VI Довга дорога до Візантії. Спостереження над De Administrando Imperio……….. 107 </p>
<p> VII Руси та їх «пактіоти»: Інтерпретація імператором Констянтином VII Багрянородним ранньої історії Русі…………………………………………………………………. 119 </p>
<p> Частина III. </p>
<p> ІСТОРІОГРАФІЯ І РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ВІЙНИ У ВІЗАНТІЇ </p>
<p> VIII Похід русів на Константинополь у 941 р. в Огляді історії Іоанна Скілиці……………………………… 131 </p>
<p> IX Просопографія русько-візантійської війни 941 р. ….. 153 </p>
<p> X Cмерть князя Ігоря в Історії Лева Диякона…………… 176 </p>
<p> Частина IV. </p>
<p> СПІЛЬНОТИ РУСІВ У ВІЗАНТІЇ </p>
<p> XI Cпільноти русів у Константинополі……………………….. 209 </p>
<p> XII Хрещення у Константинополі…………………………………. 387 </p>
<p> «Руси, якими манила жадоба багатства, доволі швидко зрозуміли, яка саме пожива очікує їх у результаті вдалого походу на територію Візантії. Вогонь насильства та спалахи жорстокості, які переходять у маніякальність грабунків і знущань, ось той фон їх діянь, що його ретельно описують численні автори візантійських хронік та історій. Звісно, першими потрапляли під удар беззахисні храми та монастирі, тоді вся надія на порятунок покладалася на святого патрона, лише велич і чудеса якого могли зупинити варварів. Одне із саме таких чудес сталося біля гробу святого Георгія, єпископа Амастриди». </p>
</doc>
<doc id="file32709607" filename="filippenko-2" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/03/06/filippenko-2/" FT="web">
<p> Філіппенко Р. І., Куделко С. М. Є. К. Рєдін – професор Харківського університету. – Харків: Вид-во Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2008. – 228 с. </p>
<p> Монографія присвячена життєвому та творчому шляху знаного історика мистецтва, професора Харківського університету Єгора Кузьмича Рєдіна (1863-1908). Видання розраховане на істориків, краєзнавців, мистецтвознавців та усіх, хто цікавиться вітчизняною історіографією і мистецтвом. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Вступ…………………………………………………………………….3 </p>
<p> Розділ І. Життєвий шлях Єгора Кузьмича Рєдіна (1863-1908 рр.)…………………………….14 </p>
<p> Дитинство, юність, роки навчання та становлення Є. К. Рєдіна як особистості………….14 </p>
<p> Харківський період життя Є. К. Рєдіна…………………………………………………………………..26 </p>
<p> Розділ ІІ. Педагогічна та громадська діяльність Є. К. Рєдіна…………………………………..58 </p>
<p> Гімназія та школа малювання і живопису…………………………………………………63 </p>
<p> Харківське Товариство поширення в народі грамотності та Є. К. Рєдін……………….65 </p>
<p> Розділ ІІІ. Науково-організаційна діяльність Є. К. Рєдіна………………………………….81 </p>
<p> Є. К. Рєдін – член Харківського історико-філологічного товариства………………….81 </p>
<p> Є. К. Рєдін – секретар Харківського підготовчого комітету з проведення ХІІ Археологічного з’їзду (1900-1902 рр.)……………………………………..100 </p>
<p> Є. К. Рєдін – завідуючий Музеєм витончених мистецтв та старожитностей Харківського університету (1863-1908 рр.)……………………………………….123 </p>
<p> Розділ IV. Науково-історична спадщина Є. К. Рєдіна………………………………148 </p>
<p> Вивчення фрескових та мозаїчних оздоблень………………………………………148 </p>
<p> Вивчення Є. К. Рєдіним фрескових і мозаїчних прикрас Софійського собору та інших церков Києва…………………………………………………………….148 </p>
<p> Дослідження Є. К. Рєдіним мініатюр, церковних старожитностей Харківської губернії та вивчення історії Харківського університету ………………………………………………………………174 </p>
<p> Аналіз Є. К. Рєдіним церковних старожитностей Харківської губернії………………………………174 </p>
<p> Дослідження вченим історії Харківського університету……………………………………………180 </p>
<p> Дослідження Є. К. Рєдіним мініатюр…………………………………………………………182 </p>
<p> Харківська школа мистецтвознавства та Є. К. Рєдін………………………………………………….197 </p>
</doc>
<doc id="file32709017" filename="fyrigos" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2018/05/07/fyrigos/" FT="web">
<p> Фірігос Антоніс. Вступ до історії патристичної та візантійської філософії (від початків християнства до іконоборства) / перекл. Степан Угрин, наук. ред. Марія Горяча. Львів: Видавництво Українського католицького університету, 2017. 280 с. </p>
<p> Книжка грецького католицького богослова та філософа Антоніса Фірігоса – це курс його лекцій з історії патристичної та візантійської філософії, плід багатолітньої викладацької праці зі студентами-богословами. Автор представляє формування та розвиток філософської думки отців, яка стала основою голошення християнської віри та вираженням її основних правд. Підручник складається з чотирьох частин. </p>
<p> Перші дві – представляють корені візантійської філософії і те, як вони були прийняті та розвинуті великими християнськими авторами, насамперед александрійцями – Климентом та Орігеном, а відтак каппадокійцями – Василієм та обома Григоріями. Автор прослідковує процес переходу від грецької класичної до грецької християнської філософій і показує роль у цьому еллінізму та юдаїзму у грецькому вираженні, а також його пристосування до науки та вістки Євангелія у процесі сприйняття християнством грецької філософії. </p>
<p> Третя частина переносить читача у візантійський період і знайомить із Леонтієм Візантійським і Максимом Ісповідником. </p>
<p> Остання частина видання присвячена одній із найдраматичніних сторінок історії візантійської думки – суперечці про почитання ікон. Кожна з цих частин має корисні бібліографічні покликання. </p>
<p> Підручник буде корисним для викладачів патристичних курсів, студентів філософії та богослов’я й усіх, хто цікавиться історією філософської думки Візантії. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Слово до українського читача……………………….5 Вступ……………………….7 Бібліографія……………………….9 </p>
<p> Частина І. КОРЕНІ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ (від початків християнства до константинівського миру 313 року) </p>
<p> Глава 1 Від грецької класичної до грецької християнської філософії крізь філософію Мойсея……………………….12 </p>
<p> Глава 2 Еллінізм, елліністичний юдаїзм та євангельська благовість……………………….27 </p>
<p> Глава 3 Грецька філософія у перші століття християнської ери……………………….33 </p>
<p> Глава 4 Юстин та апологети ІІ століття……………………….41 </p>
<p> Глава 5 Неоплатонізм……………………….53 </p>
<p> Глава 6 Тит Флавій Климент (Климент Александрійський)……………………….60 </p>
<p> Глава 7 Оріген……………………….73 </p>
<p> Частина ІІ. ДОВІЗАНТІЙСЬКИЙ ПЕРІОД: ЗАНЕПАД ЯЗИЧНИЦТВА (від 313 року до закриття платонівської академії в Афінах 529 року) </p>
<p> Глава 8 Довізантійський період: занепад язичництва……………………….88 </p>
<p> Глава 9 Арій і Атанасій……………………….91 </p>
<p> Глава 10 Євсевій Кесарійський і початок християнської історіографії……………………….98 </p>
<p> Глава 11 Останні зусилля язичницької філософії та імператор Юліан……………………….101 </p>
<p> Глава 12 Василій Кесарійський, званий Великим……………………….110 </p>
<p> Глава 13 Григорій Назіанзін, званий Богословом……………………….122 </p>
<p> Глава 14 Григорій Нисський……………………….126 </p>
<p> Глава 15 Немесій Емеський……………………….141 </p>
<p> Глава 16 Школа Гази……………………….150 </p>
<p> Глава 17 Корпус Діонісія або “Ареопагітики”……………………….153 </p>
<p> Частина ІІІ. РАННЬОВІЗАНТІЙСЬКИЙ ПЕРІОД (від 529 року до початку іконоборства 711 року) </p>
<p> Глава 18 Від Римської імперії до Східної Римської імперії……………………….172 </p>
<p> Глава 19 Леонтій Візантійський……………………….178 </p>
<p> Глава 20 Йоан Філопон……………………….183 </p>
<p> Глава 21 Максима Ісповідник……………………….192 </p>
<p> Частина IV. ОСНОВИ ФІЛОСОФІЇ ІКОНОБОРСТВА (від 711 року до торжества православ’я 843 року) </p>
<p> Глава 22 Загальні міркування про іконоборство……………………….214 </p>
<p> Глава 23 Логос Тройці як ікона Бога Отця……………………….219 </p>
<p> Глава 24 Воплочений Логос як ікона Бога Отця……………………….222 </p>
<p> Глава 25 Іконоборство, язичництво та юдаїзм (711-741)……………………….231 </p>
<p> Глава 26 Христологічне іконоборство (741-787)……………………….239 </p>
<p> Глава 27 Другий період іконоборства (813-843)……………………….251 </p>
</doc>
<doc id="file32709232" filename="gavrylenko" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/04/16/gavrylenko/" FT="web">
<p> Гавриленко В.О. Шлях до сфрагістики. – Київ; Львів, 2014. – 328 с., іл. </p>
<p> У книзі представлено науково-творчий доробок відомого українського дослідника сфрагістики Віталія Гавриленка. </p>
<p> Публікуються праці з бібліографії, історіографії, питань предмета і методології печаткознавства України, які сприяли оформленню української сфрагістики в окрему галузь серед однопрофільних історичних дисциплін інших країн. </p>
<p> Висвітлюється широкий спектр сфрагістичної проблематики: циліндри і скарабеї Стародавнього Світу, геми античності, молівдовули Візантії, давньоруські та козацькі сфрагістичні інсигнії, цехові печатки. </p>
<p> В цьому плані книга вибраних праць Віталія Гавриленка – своєрідна хрестоматія для вивчення сфрагістичних і геральдичних пам’яток. </p>
<p> Розрахована на фахівців сфрагістики, працівників архівів і музеїв, колекціонерів, студентів вузів, усіх, хто цікавиться історією, культурою, мистецтвом. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Гречило А. Наукова діяльність Віталія Гавриленка на ниві сфрагістики…………………….5 </p>
<p> Розділ І. Історіографія, печаткознавство Про предмет, методи і завдання сфрагістики…………………….17 Дослідження зі сфрагістики дорадянського періоду (Історіографічно-бібліографічний огляд)…………………….25 Радянські дослідження зі сфрагістики (Історико-бібліографічний нарис)…………………….38 Нагомадження сфргістичних знань з давніх часів до середини ХІХ ст. Початок української сфрагістики…………………….45 Історіографія української сфрагістики другої половини ХІХ ст. …………………….54 Основні тенденції і напрямки розвитку української сфрагістики періоду імперіалізму…………………….68 Українська сфрагістика кінця ХІХ – початку ХХ ст. …………………….69 Джерело історії…………………….80 сфрагістика [стаття з енциклопедії]…………………….81 </p>
<p> Розділ ІІ. Візантійська сфрагістика До історії дослідження візантійської сфрагістики…………………….89 Византийская сфрагистика в отечественной историографии (Библиграфический указатель)…………………….91 Византийская сфрагистика в дореволюционной историографии России…………………….99 Візантійські печатки та їх ремінісценції у сфрагістичній практиці Київської Русі…………………….108 </p>
<p> Розділ ІІІ. Початки княжої доби Вислі свинцеві булли з Пліснеська: факти і гіпотези…………………….121 [Рец. на кн.] В. Л. Янин. Актовые ипечати Древней Руси Х-XV вв. Т. 1: Печати Х – начала XIII вв. – 326 с., илл.; Т. 2. Новгородские печати ХІІ-XV вв. – 369 с., илл. – Москва, 1970……………………..147 </p>
<p> Розділ IV. Цехові печатки Цехові печатки XIV ст. як джерело до історії цехів м. Львова…………………….151 Імена майстрів [печаток] – невідомі…………………….155 Львівські цехові печатки XIV-XV ст. та питання про час їх виникнення…………………….156 Печатки ремісничих цехів Кам’янця-Подільського…………………….167 Сфрагістичні пам’ятки ремісників…………………….169 Середньовічна цехова геральдика та питання про використання її для репрезентації місцевого виробництва в умовах ринкових відносин…………………….170 </p>
</doc>
<doc id="file32709097" filename="gill" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/11/18/gill/" FT="web">
<p> Ґілл Джозеф. Флорентійський собор / переклад з англійської Мар’яни Прокопович [= Серія «Пам’ятки історично-богословської думки», вип. 3]. Львів: Видавництво Українського католицького університету 2016, 442 + xxii с. </p>
<p> Праця британського вченого-єзуїта, багатолітнього професора Папського східного інституту о. Джозефа Ґілла присвячена одній з ключових подій европейської історії XV ст. – вселенському соборові, що відбувався у Феррарі, Флоренції та Римі в 1438-1445 роках, й укладеній на ньому «Флорентійській унії» між Римом і Константинополем. У цій праці описано широкий історичний контекст собору – і західний, яким була боротьба папства з конциліяристським рухом та Базельським собором, і східний, який визначали гарячкові намагання візантійських імператорів заручитися військово-політичною допомогою Заходу для боротьби проти турків. </p>
<p> З опорою на численні першоджерела, опрацьовані й опубліковані стараннями о. Ґілла та його колег із Східного інституту, докладно висвітлено переговори між греками і латинянами про місце та спосіб проведення об’єднавчого собору, а далі й самі соборові наради, що розпочалися в квітні 1438 р. у Феррарі, а в червні 1439-го, вже у Флоренції, увінчалися проголошення декрету про унію «Laetentur coeli». </p>
<p> Ретельно зіставляючи східні й західні джерела, автор відтворює перебіг богословських дебатів між греками і латинянами, що стосувалися контроверсійних питань про чистилище, Євхаристію, допустимість доповнень до Символу віри, а насамперед – питання про ісходження Святого Духа. В цих дебатах брали участь визначні мислителі й церковні діячі того часу, такі як Віссаріон Нікейський, Марко Ефеський чи Ісидор Київський з боку греків і Хуан де Торквемада чи Джованні Монтенеро з боку латинян. </p>
<p> Окрема увага приділяється завершальному етапові собору, на якому укладено унії з вірменами, коптами й сирійцями, та хрестовому походові проти турків, що був зорганізований на виконання даних грекам обіцянок, але завершився поразкою під Варною в 1444 році. </p>
<p> У завершальних розділах о. Ґілл простежує процес утвердження Флорентійської унії на Сході, показує неоднозначне ставлення до неї серед греків та, зрештою, задумується над причинами невдачі унійної епопеї, остаточну крапку в якій поставило падіння Константинополя в 1453 році. </p>
</doc>
<doc id="file32709584" filename="golovach_shepel" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/10/02/golovach_shepel/" FT="web">
<p> Головач Уляна, Шепель Галина. Грецька мова: койне елліністично-римського періоду. – Львів: Видавництво Українського Католицького Університету 2011. – 492с. </p>
<p> У посібнику викладено основи граматики старогрецької мови елліністично-римського періоду. Системний теоретичний виклад кожної теми проілюстровано реченнями та уривками з Нового Завіту і Септуагінти, а також текстами репрезентативних пам’яток грекомовної словесності періоду койне. Кожну лекцію доповнено вправами, які поглиблюють і закріплюють набуті теоретичні знання, вчать студентів розуміти й перекладати оригінальні старогрецькі тексти. Вивчаючи койне елліністично-римського періоду, студенти опановують мову, якою протягом століть спілкувалися народи Середземноморського світу. Засвоєння грецької мови IV ст. до Р. X. — IV ст. після Р. X. значно полегшує студентам перехід до розуміння важких з огляду мовного вираження давньогрецьких текстів класичного періоду чи творів пізнішої літератури, автори яких прагнули відтворити вишукану складність античних зразків. </p>
<p> Для студентів філософсько-богословських відділень, а також інших гуманітарних спеціальностей вищих закладів освіти. </p>
</doc>
<doc id="file32709030" filename="golovko-5" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/06/21/golovko-5/" FT="Academic">
<p> Головко О. Б. Князь Мстислав Мстиславич «Удатний» і його доба / О. Б. Головко. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2017. – 272 с. </p>
<p> У монографії досліджено життя і діяльність одного з найбільш відомих володарів Русі першої третини ХІІІ ст. князя Мстислава Мстиславича «Удатного». Автор подає історію сходження цього князя на політичний Олімп, коли він протягом досить невеликого часу з держателя відносно невеликих удільних князівств перетворився на лідера потужного табору князів Ростиславичів. </p>
<p> Висвітлюється володарська діяльність Мстислава Мстиславича у Новгородській землі, його боротьба за оволодіння та утримання Галицького князівства. Події на Русі описані на фоні аналізу державно-політичного розвитку східнослов’янських князівств в удільну добу з урахуванням міжнародної ситуації в Східній і Центральній Європі. </p>
<p> Особливу увагу приділено висвітленню історії першої війни русів і половців з монгольськими військами навесні 1223 року. </p>
<p> 1. Давньоруські землі в удільну добу. Галицька земля на початку ХІІІ ст. ………………………………………………………..25 </p>
<p> 2. Походження і дитинство князя Мстислава. Новгородська епопея Мстислава Мстиславича…………………………61 </p>
<p> 3. Боротьба князя Мстислава Мстиславича за оволодіння і збереження Галицької землі ……………………………….92 </p>
<p> 4. Битва на р. Калка ……………………………………………………………………………………………….140 </p>
<p> 5. Останні роки життя галицького князя Мстислава ……………..163 </p>
<p> 1 comments on “Головко О. Б. Князь Мстислав Мстиславич «Удатний» і його доба / О. Б. Головко. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2017. – 272 с.” </p>
<p> […] року побачила світ книга О. Головка «Князь Мстислав Мстиславич “Удатний” і його доба… (видавництво «Аксіома», м. Кам’янець-Подільський). Це […] </p>
</doc>
<doc id="file32709100" filename="golovko_dovidnyk" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/10/27/golovko_dovidnyk/" FT="web">
<p> Головко О. Б. Історики-медієвісти сучасної України: довідник / [відп. ред. С. А. Копилов]. — Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2016. — 68 с. (електронна версія) </p>
<p> Довідник містить данні про істориків-медієвістів сучасної України: зібрана інформація про дисертації і монографії, в яких вивчається історія середніх віків, визначені наукові інтереси вчених. У вступній статті висвітлені головні тенденції розвитку української медієвістики в ХІХ – на початку ХХІ ст. В заключній частині довідника наводяться телефони і електронні адреси найбільших наукових центрів України, де пра цюють історики-медієвісти. </p>
<p> Видання адресоване вченим-історикам, студентам вишів, широкому колу читачів, які цікавляться проблемами соціально-економічного, політичного та культурного поступу країн у добу середньовіччя. </p>
<p> Головною метою нашої праці є зібрання й узагальнення якомога ширшої інформації про дослідників, які зараз вивчають в Україні історію середніх віків. Йдеться про науковців, у доробку яких досліджуються проблеми серед ньовіччя на теренах, що виходять за межі сучасної Украї ни, у визначених більшістю сучасних медієвістів світу хронологічних рамках, які охоплюють період із середини V ст. до межі XV-XVI cт. Проте для повноти даних ми не оминули увагою науковців, які вивчають минуле дещо раніше першої і пізніше другої дат, тобто дослідники, які займаються «порубіжними» в часовому плані періодами між пізньою античністю і раннім середньовіччям та між пізнім середньовіччям і раннім новим часом. </p>
<p> Окремо слід наголосити на тому, що в довіднику, з огляду на особливос ті історичного розвитку і специфіку вивчення ареа лу, подано інформацію про дослідників, які вивчають в означених вище часових межах минуле Північного Причорномор’я і Криму. </p>
<p> Однозначно, що пропонована робота не є біобібліографічним довідником з медієвістики у класичному розумінні, потреба в підготовці якого, без всякого сумніву, існує. Наше видання можна швидше за все охарактеризувати як комунікаційний пошуковий довідник. Він дає коротку інформацію про нау ковців з метою, що, скориставшись нею, читач згодом при пот ребі зможе сам розширити свої знання про особу, яка зай має ться близькою до його інтересів проблематикою. У заключній частині довідника подано телефони й електронні адреси найбільших наукових і науково-навчальних центрів України, де пра цюють історики-медієвісти. </p>
<p> Єдиним пріоритетом у пошуку і систематизації персоналій для цього видання був не принцип викладання курсів з середньовічної історії, а саме наукова складова діяльності істориків. Інформації, яка стосується інших, крім наукового, напрямів роботи вчених, у нашій праці не подано. Зауважимо, що у випадку, коли дослідник захищав дисертації не за середньовічною тематикою, назви цих робіт у довіднику не вказуються. Укладач усвідомлює можливу неповноту інформації своєї синтези і з подякою розгляне всі зауваження колег щодо поповнення її матеріалів і вдосконалення наведених даних. </p>
<p> У процесі підготовки довідника автор отримав цінні поради і доповнення від Б. М. Боднарюка (Чернівці), О. Б. Бу бен ка (Київ), Л. В. Вой товича (Львів), М. В. Во ло щука (Івано-Франківськ), О. Б. Дьоміна (Одеса), С. А. Ко пилова (Кам’янець-Подільський), П. М. Кот лярова (Київ), С. І. Лимана (Харків), О. М. Мак люк (За поріжжя), І. В. Нєм ченко (Одеса), С. Б. Со рочана (Харків), В. С. Сте панкова (Кам’янець-Подільський) та інших колег, яким вис ловлює за це щиру подяку. </p>
</doc>
<doc id="file32709470" filename="gospodarenko" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/09/10/gospodarenko/" FT="web">
<p> Хрестоматія присвячена майже тисячолітньому періоду існування Візантійської імперії з кінця IV і до середини XV ст. Документальні матеріали, зібрані в хрестоматії, висвітлюють різні аспекти політичного, соціально-економічного та церковного життя Візантійської імперії. </p>
<p> Для студентів, учнів та вчителів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, коледжів, усіх тих, хто цікавиться всесвітньою історією. </p>
<p> ПЕРЕДМОВА………………………………..11 </p>
<p> РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. ВІЗАНТІЯ У IV-VII ст. </p>
<p> Вступ………………………………..13 </p>
<p> 1.1.1. Характеристика імператора Константина І Великого з «Короткої історії» Евтропія………………………………..20 1.1.2. З твору Секста Аврелія Віктора «Витяги прожиття і звичаї римських імператорів»………………………………..21 1.1.3. Характеристика імператора Феодосія І з твору Секста Аврелія Віктора «Витяги про життя і звичаї римських імператорів»………………………………..23 1.1.4. Характеристика Феодосія II з «Церковної історії» Сократа Схоластика………………………………..27 1.1.5. З «Історії» Евнапія Сардійського про поділ Римської імперії на Західну і Східну та політичну боротьбу при дворах………………………………..29 1.1.6. З «Церковної історії» Сократа Схоластика про заколот гота Гайни………………………………..31 1.1.7. З «Історії» Малха Філадельфійця про реакцію Візантії на ліквідацію Західної Римської імперії Одоакром (476 р.)………………………………..34 </p>
<p> Глава 1.2. Соціально-економічні відносини в ранній Візантії </p>
<p> 1.2.1. Імператорське законодавство IV-V ст. про колонів (Кодекси Феодосія II та Юстиніана І)………………………………..36 1.2.2. Емфітевсис………………………………..43 1.2.3. Епібола………………………………..44 1.2.4. Податкове обкладання………………………………..45 1.2.5. З «Сирійського законника»………………………………..47 1.2.6. Збір податей………………………………..48 1.2.7. З «Церковної історії» Евагрія………………………………..50 </p>
<p> Глава 1.3. Візантія за Юстиніана </p>
<p> 1.3.1. Прокопій Кесарійський про циркові партії………………………………..53 1.3.2. З «Хронографії» Іоанна Малали про константинопольське повстання в січні 532 р. ………………………………..54 1.3.3. Новела імператора Юстиніана про управління Пісидією………………………………..56 1.3.4. З Аноніму Валезія про відносини Візантії з Остготською Державою за часи правління імператора Юстина І (518-527 pp.)………………………………..59 1.3.5. З твору «Про царювання Юстиніана» Агафія характеристика відносини Візантії з франками в середині VI ст. ………………………………..60 1.3.6. З твору «Про царювання Юстиніана» Агафія характеристика візантійської політики готськими послами при франкському дворі (552 р.)………………………………..61 1.3.7. З праці «Про царювання Юстиніана» Агафія опис битви візантійців з франками і алеманами на р. Касулін (Вольтурно) в Італії (554 р.)………………………………..63 </p>
<p> Глава 1.4. Візантійська імперія наприкінці VI—VII ст. </p>
<p> 1.4.1. Автобіографія Менандра з його «Продовження історії Агафія», а також про мотиви написання ним цієї праці………………………………..68 1.4.2. Менандр про перші контакти з аварами………………………………..69 1.4.3. З «Історії» Менандра Протиктора про тюркське посольство согдійця Маніаха до Візантії (568 р.)………………………………..71 1.4.4. З «Історії» Менандра Протиктора про переговори аварів з Візантією після заняття ними Паннонії………………………………..74 1.4.5. З «Історії» Менандра Протиктора про італійську політику Тиверія II (578 р.)………………………………..76 1.4.6. З «Хронографії» Феофана про дії імператора Іраклія проти персів (622 р.)………………………………..77 1.4.7. З «Хронографії» Феофана про облогу аварами Константинополя і військові дії Іраклія проти персів (626 р.)………………………………..81 1.4.8. З «Хронографії» Феофана про поразку візантійської армії в битві з арабами на р. Ярмук (636 р.)………………………………..83 1.4.9. З «Хронографії» Феофана про спробу імператора Константа II перенести імператорську резиденцію до Риму………………………………..84 1.4.10. 3 «Хронографії» Феофана про боротьбу з арабами у 672-678 рр. ………………………………..85 </p>
<p> Глава 1.5. Слов’янська колонізація </p>
<p> 1.5.1. Служба слов’ян у військах імперії………………………………..88 1.5.2. Суспільний устрій слов’ян………………………………..90 1.5.3. Суспільний лад та військовий устрій слов’ян………………………………..91 1.5.4. Надання слов’янам права поселення………………………………..93 1.5.5. Поселення слов’ян на території Імперії………………………………..94 1.5.6. Переселення слов’ян в Грецію………………………………..94 1.5.7. Вторгнення слов’ян в Іллірію та Фракію………………………………..95 1.5.8. Вторгнення слов’ян в Елладу………………………………..97 1.5.9. Напади слов’ян на Фракію………………………………..98 1.5.10. Будівництво укріплень для оборони імперії від слов’ян………………………………..100 1.5.11. Боротьба імперії проти слов’янських вторгнень………………………………..102 1.5.12. Походи візантійських імператорів проти слов’ян, які розселились на території імперії………………………………..103 1.5.13. Військові дії проти слов’ян в Пелопоннесі………………………………..105 Глава 1.6. Перемога християнства 1.6.1. Євсевій Кесарійський (бл. 265-340 pp.) проти християнських образів………………………………..107 1.6.2. Свідоцтва Евнапія («Життя філософів і софістів») про руйнування єгипетських язичницьких храмів і характеристика християнських ченців (бл. 390-391 pp.)………………………………..108 1.6.3. З «Церковної історії» Сократа Схоластика про Другий Вселенський собор у Константинополі (381 р.)………………………………..110 1.6.4. З «Церковної історії» Сократа Схоластика про руйнування єгипетських язичницьких храмів (близько 390-391 pp.)………………………………..112 1.6.5. З приписів імператорів Гонорія і Феодосія від 8 червня 423 р. щодо язичників, юдеїв та єретиків………………………………..114 1.6.6. З «Церковної історії» Сократа Схоластика про Третій Вселенський собор (431 p.)………………………………..115 1.6.7. Іоанн, архиєпископ Фессалонікійський (бл. 610-641) про відмінності між поганськими та християнськими образами………………………………..116 1.6.8. З «Хронографії» Феофана про Шостий Вселенський собор (680-681 pp.)………………………………..118 </p>
<p> РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ВІЗАНТІЯ У СЕРЕДИНІ VIII – НА ПОЧАТКУ XIII ст. </p>
<p> Вступ………………………………..119 </p>
<p> Глава 2.1. Іконоборчий рух. Павликіанство </p>
<p> 2.1.1. З «Короткої історії» Никифора, Патріарха Константинопольського (806-814 pp.), про переслідування іконошанувальників за Лева III Ісавра (717-741 рр.)………………………………..129 2.1.2. З Феофана………………………………..130 2.1.3. З діянь іконоборчого Собору 754 р. ………………………………..133 2.1.4. З постанов Сьомого Вселенського собору в Нікеї (787 р.) про святі образи………………………………..134 2.1.5. З діянь Сьомого Вселенського Собору 787 р. ………………………………..135 2.1.6. Правила, проголошені Сьомим Вселенським Собором 787 р. ………………………………..136 2.1.7. Продовжувач Феофана (середина X ст.) про відновлення іконошанування імператрицею Феодорою в 843 р. ………………………………..137 2.1.8. З «Історії павликіанства» Петра Сицилійця………………………………..138 2.1.9. Продовжувач Феофана про розправу над павликіанами………………………………..138 </p>
<p> Глава 2.2. Законодавство VІІI-X ст. </p>
<p> 2.2.1. Землеробський закон………………………………..140 2.2.2. 3 «Еклоги»………………………………..149 2.2.3. Витяг з «Епанагоги» (886 р.)………………………………..154 2.2.4. З «Книги епарха»………………………………..155 </p>
<p> Глава 2.3. Зовнішня політика Візантії за Македонської династії </p>
<p> 2.3.1. Ібн Хордадбех про державний устрій Візантійської імперії (840-ві або 800-ті pp.)………………………………..166 2.3.2. З «Повісті врем’яних літ» про русько-візантійський договір 912 р. ………………………………..169 2.3.3. З трактату «Про церемонії візантійського двору» Константина VII Багрянородного про візантійські відносини з сусідніми народами та державами в середині X ст. ………………………………..175 2.3.4. З «Повісті врем’яних літ» про візит княгині Ольги до Константинополя………………………………..186 2.3.5. З «Огляду історії» Іоанна Скилиці про візантійсько-болгарські відносини в добу правління імператора Василія II (976-1018 pp.)………………………………..18 </p>
<p> Глава 2.4. Формування феодальних відносин </p>
<p> 2.4.1. Новела 46 імператора Лева VI, яка знищує старі закони про курії і декуріони………………………………..205 2.4.2. Новела 47, що позбавляє сенат права обирати преторів, а курії – стратигів………………………………..206 2.4.3. Новела 78 імператора Лева VI, видана між 886-910 pp., яка ліквідує законодавчі функціі сенату………………………………..206 2.4.4. Посилення аристократії в IX ст. ………………………………..207 2.4.5. З новели Романа І Лакапина 922 p., яка відновлює право переваги………………………………..208 2.4.6. З новели 934 р. імператора Романа І Лакапина (919-944 pp.) проти динатів про право переважної купівлі земельних ділянок односельцями………………………………..211 2.4.7. Новела імператора Константина VII про властелів, що вступають до громад «знедолених»………………………………..214 2.4.8. З новели імператора Константина VII (949-959 pp.) про військові ділянки………………………………..216 2.4.9. Новела імператора Никифора Фоки 967 р. про перевагу убогим динатів при покупці маєтків, які продають динати………………………………..218 2.4.10. Новела Никифора Фоки про стратіотів, що продали свої маєтки і потім знову їх повертають………………………………..219 2.4.11. Новела імператора Никифора Фоки 964 p.про те, щоб не будували нові монастирі та богадільні і щоб богоугодні будинки не розширювали своїх маєтків………………………………..220 2.4.12. З новели імператора Василія ІІ Болгаробойці (996 р.) про скасування 40-річної давності………………………………..224 2.4.13. Новела 988 р. Василія II Болгаробоиці, ЯКИЙ скасував закон імператора Никифора Фоки, яким заборонялося будувати нові монастирі та існуючим здобувати нові маєтки………………………………..227 2.4.14. І новели Імператора Василія II Болгаробойці 996 р. ………………………………..228 2.4.15. Витяг з законів імператора Василія І………………………………..230 2.4.16 Найперша згадка про пронію………………………………..231 2.4.17. Слово про чернече життя антіохійського Патріарха Іоанна, який жив наприкінці XI і на початку XII ст. ………………………………..231 2.4.18. Екскусія Латрського монастиря (1175 р.)………………………………..231 2.4.19. Нікіта Хоніат про пронію за Мануїла Комніна………………………………..237 Глава 2.5. Візантійський церемоніал ІХ-Х ст. 2.5.1. Витяг «Кліторологію» атрикліна Філофея про візантійський церемоніал (899 p.)………………………………..241 2.5.2. З «Правил як приймати чужих посланців і як відсилати посольства» Константина VII Багрянородного………………………………..242 2.5.3. З трактату Константина Багрянородного «Про церемонії»………………………………..243 2.5 4. Константин Багрянородний про церемонії при візантійському дворі………………………………..248 2.5.5. З твору «Антаподосис» диякона Ліутпранда (в миру Люцо чи Люзо), посла графа Беренгара, регента й управителя Північноіталійського королівства, про урочисту церемонію видачі платні ромейським сановникам та прийом у Великому імператорському палаці (949/950 р.)………………………………..250 </p>
<p> Глава 2.6. Епоха хрестових походів </p>
<p> 2.6.1. З «історії» Михаїла Атталіата про битву при Манцикерті………………………………..253 2.6.2. З «Алексіади» про василевса Алексія І Комніна і його дії проти латинів………………………………..255 2.6.3. З «Історії завоювання Константинополя» ченця Гунтера з монастиря Періс, що писав 1207-1208 pp. за розповідями свого абата Мартина, який повернувся з хрестового походу………………………………..257 2.6.4. З «Ромейської історії» Нікіти Хоніата про розгарбування Константинополя латинами у 1204 р. ………………………………..259 2.6.5. З листа Римського папи Інокентія III до імператора Латинської Романії Балдуїна І, написаного незабаром після взяття Константинополя хрестоносцями………………………………..262 2.6.6. Із «Взяття Константинополя>> Жофруа де Вілардуена………………………………..262 </p>
<p> РОЗДІЛ ТРЕТІЙ ВІЗАНТІЙСЬКА ІМПЕРІЯ В СЕРЕДИНІ ХІІІ – СЕРЕДИНІ XV ст. </p>
<p> Вступ………………………………..264 </p>
<p> Глава 3.1. латинська Романія та грецькі держави-спадкоємці Візантії </p>
<p> 3.1.1. З «Римської історії»’ Никифора Григора про ситуацію у візантійських землях після оволодіння хрестоносцями Константинополем (1204 р.)………………………………..269 3.1.2. З «Літопису» Георгія Акрополита про заснування Нікейської імперії………………………………..272 3.1.3. З «Літопису» Георгія Акрополита про політику деспотів Епіру Михаїла І ДуКи (1204-1215 pp.) та Феодора Дуки (1215-1230 pp.)………………………………..274 3.1.4. Про війну Андроніка І Діда проти іконійських сельджуків (Зі скороченої оповіді скевофілака Лазаря «Про чудеса св. Євгенія»)………………………………..275 3.1.5. З «Літопису» Георгія Акрополита про розгром латинян під Піманіоном (1224 Р.) і його наслідки………………………………..286 3.1.6. З «Літопису» Георгія Акрополита про те, як нікейський імператор Іоанн III Ватац оволодів Фессалонікою (1246 р.)………………………………..287 3.1.7. З «Римської історіії» Никифора Григора: характеристика перших нікейських імператорів Феодора І Ласкариса (1204-1222 pp.) та Іоанна III Ватаца (1222-1254 pp.)………………………………..291 3.1.8. З «Римської історії» Никифора Григора про економічну політикУ нікейського імператора Іоанна IІІ Ватаца (1222-1254 pp.)………………………………..292 3.1.9. З «Літопису» Георгія Акрополита посмертна характеристика Іоанна ІІІ Ватаца………………………………..293 3.1.10.3 «Літопису» Георгія Акрополита про прихід до влади в Нікеї Михаїла VIII Палеолога (1259 р.)………………………………..294 3.1.11. 3 «Літопису» Георгія Акрополита про битву біля Пелагонії (1259 р.)………………………………..298 3.1.12. 3 «Ромейської історії» Нікіти Хоніата про становище Імперії в період латинського панування………………………………..300 3.1.13. Літопис «Хроніка синграФа» великого логофета Георгія Акрополита про захоплення греками Константинополя………………………………..301 3.1.14. 3 «Ромейської історії» Никифора Григори про стан Константинополя після латинського панування………………………………..302 </p>
<p> Глава 3.2. Візантійська імперія за династії Палеологів </p>
<p> 3.2.1. Договір Візантійської імперії з Генуезькою республікою (1261 р.)………………………………..303 3.2.2. 3 «Римської історії» Никифора Григора про укладення Ліонської унії і реакцію на неї у Візантії (1274 р.)………………………………..305 3.2.3. 3 «Нової хроніки» Джованні Віллані про інтриги візантійської дипломатії проти Карла Анжуйського (1279-1282 pp.)………………………………..309 3. 2. 4. З «Римської історії» Никифора Григори про внутрішню і зовнішню політику Андроніка II Палеолога (1282-1328 pp.)………………………………..312 3.2.5. 3 «Римської історії» Никифора Григори про реформу військового флоту в правління Андроніка II………………………………..314 3.2.6. З «Римської історії» Никифора Григори про спадкоємця трону і майбутнього імператора Андроника ІІІ………………………………..316 3.2.7. З «Римської історії» Никифора Григори про громадянську війну між Андроніком II та його онуком і наступником Андроніком ІІІ (1320-1325 pp.)………………………………..318 3.2.8. Договір Візантійської імперії з Генуезької республікою (1351 р.)………………………………..323 </p>
<p> Глава 3.3. Розвиток феодальних відносин в XIII-XV ст. </p>
<p> 3.3.1. Витяг з Ассизів Єрусалимського королівства………………………………..332 3.3.2. Про розподіл феодальних держань в Латинській імперії………………………………..335 3.3.3. Робер де Кларі про розподіл феодів після завоювання Константинополя………………………………..335 3.3.4. Грамота Михайла Дуки Епірського (1246 р.) Константину Маліассену………………………………..336 3.3.5. Практик Константина Пергамена, збирача податків феми Фессалоніки (сер. XIII ст.)………………………………..339 3.3.6. Хрисовул Михаїла Палеолога від вересня, 6-го індикту 1262 (6771) р. про володіння Патмоського монастиря………………………………..341 3.3.7. Постанова про покарання жителів Варі, які вийшли з покори (1274 р.)………………………………..344 3.3.8. Пожалування Андроніком II Палеологом Леву Котеаніцу володіння з наданням екскусії у травні 1293 р. ………………………………..345 3.3.9. Хрисовул Андроніка ІІ Палеолога 1325 (6834) p., вересень 9-го індикту, що підтверджує володіння Зографського монастиря Превістою та іншими землями на річці Стримона, з вилученням їх від податків………………………………..346 3.3.10. Грамота Димитрія Палеолога, деспота Пелопоннеса, від 1450 р. ………………………………..348 3.3.11. Програма зилотів у творі Миколая Кавасили «Про тих, хто беззаконно виступає проти церковного начальства»………………………………..350 3.3.12. Привілеї купців Монпел’є у Константинополі і по всій Візантійській імперії………………………………..351 </p>
<p> Глава 3.4. Турецьке завоювання Візантії </p>
<p> 3.4.1. З «Ромейської історії» Никифора Григори про напади турків за Андроніка II Палеолога Старшого………………………………..354 3.4.2. З листа Георгія Інеота про турецький набіг на Фракію в 1326-1327 р. ………………………………..354 3.4.3. Слова з промови Димитрія Кидоніса до імператора Іоанна VI Кантакузина………………………………..355 3.4.4. Відповідь султана Мехмеда II імператору Константину XI Палеологу з приводу будівництва турками на європейському березі Босфору фортеці Румелі-Хісар у серпні 1452 р. ………………………………..356 3.4.5. З «Великої хроніки» Георгія Сфрандзі про численність військ, що брали участь у битві за Константинополь, та про поводження імператора Константина XI………………………………..356 3.4.6. З «Повісті про взяття Царьграду» Нестора-Іскандера, росіянина, очевидця падіння Константинополя, солдата турецького допоміжного війська………………………………..357 3.4.7. Михаїл Дука про облогу Константинополя та загибель Константина XI………………………………..357 3.4.8. З «Записок яничара» серба Константина з Островіци………………………………..358 </p>
<p> Глава 3.5. Церковне питання в XIV-XV cт. </p>
<p> 3.5.1. Поради Мануїла II своєму старшому сину і співправителю Іоаннові VIII Палеологу щодо церковної унії………………………………..360 3.5.2. З «Історії Флоренції» Нікколо Маккьявеллі про укладення Флорентійської унії (1439 р.)………………………………..360 3.5.3. Григорій Мамма, майбутній Патріарх Константинопольський, учасник Ферраро-Флорентійського собору………………………………..361 3.5.4. Візантійський історик Михаїл Дука про прибуття ромейської делегації після укладання унії………………………………..362 3.5.5. З листа східних Патріархів Іоаннові VIII Палеологу з приводу укладеної унії………………………………..362 3.5.6. Висловлювання візантійця Григорія Меліссина під час Ферраро-Флорентійського собору (1438-1439 pp.) про католицькі образи (за Сильвестром Сіропулом)………………………………..363 3.5.7. Симеон Фессалонікійський про католицькі образи………………………………..363 3.5.8. Вибрані глави з «Розмови про святі священнодійства і таїнства церковні» Симеона Фессалонікійського………………………………..364 </p>
<p> Господаренко Оксана Валеріївна – кандидат історичних наук, доцент кафедри археології, давньої та середньовічної історії Навчально-наукового інституту історії та права МНУ імені В. О. Сухомлинського. Автор та співавтор понад 40 наукових статей, навчально-методичних посібників. Коло наукових інтересів: історія західноєвропейського середньовіччя, історія Візантії, французька школа Анналів. </p>
<p> Кузовков Володимир Володимирович – кандидат історичних наук, доцент кафедри археології, давньої та середньовічної історії Навчально-наукового інституту історії та права МНУ імені В. О. Сухомлинського. Автор та співавтор понад 30 наукових статей, навчально-методичних посібників. Коло наукових інтересів: історія міжнародних відносин на теренах Євразії в добу раннього середньовіччя. </p>
<p> З питань придбання звертайтеся за телефонами 067-517-09-97, 095-929-07-75 або пишіть на електронну адресу kseniagospodarenko@gmail.com </p>
</doc>
<doc id="file32711464" filename="grycak" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/09/25/grycak/" FT="web">
<p> Ярослав Грицак. Україна між Сходом і Заходом: стара історія на новий лад </p>
<p> “…явище, котре історики культури називають «рабською залежністю» ранньої православної культури від візантійських взірців…” </p>
<p> Ми публікуємо одну зі статей, уміщених у книзі – “Україна між Сходом і Заходом: стара історія на новий лад”. Цю доповідь було підготовано для міжнародної конференції «Актуальні загрози для цінностей, пов’язаних із багатокультурністю» (Бєльсько-Бяла, 8–9 березня 2009 року) й надруковано в матеріялах конференції. Вона становить короткий виклад головних тез майбутньої історії модерної України, котру автор готує для англійського видавництва «Blackwell’s». Українською мовою вперше друкується в авторовому перекладі у книжці “Страсті за націоналізмом. Стара історія на новий лад”. </p>
<p> Це був кінець. Кінець світу. Світу, створеного 7000 років тому. Він мусив загинути, бо Бог сам вибрав цифру сім: Він створив світ за шість днів, а сьомого дня відпочив від праці. А те, що для Бога є одним днем, для людей триває тисячу років. Перед самим кінцем, у день сьомий, мало прийти царство Антихриста. Знаків його пришестя було багато. Серед них – падіння п’ятдесят років тому Константинополя, столиці православного світу, що опинилася в руках невірних турків-мусульман. Антихристові, однак, судилося панувати недовго – до другого пришестя Христа й Страшного суду. А оскільки цей день був уже близько, не було потреби розписувати календар поза 7000 рік. Чим ближчий був час Страшного суду, тим сильніші були в православному світі «страх, смуток і велика біда» [1]. </p>
<p> У той же час, коли на східному кінці европейського континенту православні християни за своїм календарем чекали кінця світу, на його протилежному, католицькому кінці заповідалися великі зміни. Католики рахували час не від сотворення землі, а від народження Христа. І був це якраз, згідно з їхнім літочисленням, рік 1492. У найперший день того року війська іспанського короля Фердинанда та королеви Ізабели зайняли Ґренаду, останню арабську фортецю на Іберійському півострові. Тим самим вони завершили Реконкісту – вигнання невірних із Еспанії. А ще кілька місяців по тому вони зафінансували морську подорож іспанського капітана Христофора Колумба. З їхнього благословення і на їхні гроші він вирушив на відкриття нової дороги, котра вела би до Індії – країни незліченних багатств – в обхід мусульманських земель. </p>
<p> Те, що відбулося потім, вже стало історією. Відкриття Америки дало початок новим часам, по настанню яких світ уже ніколи не виглядав таким, як раніше. У свій спосіб ця подія переломила хід історії й у східній частині Европи. Там, того самого року, на самій межі християнства й ісламу, у гирлі Дніпра, нікому не відоме раніше плем’я козаків напало на турецьку ґалеру і пограбувало її. Опис цього інциденту став першою історичною згадкою про козаків. Кількасот років по тому назва землі, яку вони замешкували, Україна, дасть ім’я цілому народові, а згодом, після падіння комунізму, – і новопосталій державі на східних кордонах новооб’єднаної Европи. </p>
<p> Моя теза дуже проста. Україна постала зі співдії двох світів: того, котрий 1492 року чекав кінця, і того, котрий тільки розпочинався. Іншими словами, без Колумбового відкриття не було би України. Як не було би й Білорусі чи Росії. Але оскільки головним об’єктом моєї уяви є Україна, зосереджуся лише на українській частині цієї історії. Ба більше, в міру своїх скромних можливостей я спробую показати, що прийняття такої перспективи дає змогу краще зрозуміти ті виклики, які стоять перед Україною нині. </p>
<p> Коротка історія націоналізму </p>
<p> Почну з означення Східної Европи. Цей історичний реґіон дуже великий, а тому його тяжко означити – до такої міри, що деякі історики взагалі не вірять у його існування. Як стверджують декотрі з них, Східна Европа є певною інтелектуальною конструкцією, котра постала на Заході в часи Просвітництва і котра, як додають інші, має мало спільного з реальністю [2]. Я поділяю погляд тих, хто вважає Східну Европу інтелектуальною конструкцією. Вважаю, однак, що визнання цього факту не підважує її реальности. І цю реальність випадає, власне, визначати за допомогою певних інтелектуальних критеріїв. На мою думку, Східна Европа є нормальною, але другорядною Европою. Другорядність тут не означає гіршу якість. Тут ідеться про дещо інше: хоча Східна Европа в нові часи стала тереном сильного впливу різних «ізмів»: лібералізму, консерватизму, соціялізму, фашизму тощо, абсолютна більшість із них постала не тут, а була імпортована із Західної Европи. Я не знаю жодних інших «ізмів», окрім мазохізму й комунізму, котрі мали бодай почасти східноевропейське коріння. Але це радше винятки, котрі підтверджують загальне правило і до того ж не в найкращий спосіб говорять про саму Східну Европу. </p>
<p> Це правило стосується і націоналізму – руху й ідеології, котра вимагає, щоб кожна нація мала свою незалежну державу. Різноманітні теорії націоналізму пов’язують його початки з двома революціями – промисловою і/або Великою Французькою. У кожному випадку вважалося, що нації та націоналізми є наслідком великої події, котра, можливо, є найважливішою подією у світовій історії людства – великої трансформації традиційного світу в світ новочасний, модерний. Іншими словами, нації та націоналізми є продуктом модернізації [3]. </p>
<p> Віднедавна ці ортодоксійні теорії націоналізму піддають ревізії. Лія Ґринфілд у провокаційній книжці «Націоналізм: п’ять шляхів до модерности» віддає пальму першости Англії ХVІ століття. Вона стверджує, що «народження англійської нації було не народженням іще одної нації, але стало символічним народженням решти народів, оскільки було народженням самого націоналізму» [4]. Цю тезу повторив один із найцікавіших теоретиків націоналізму Едріен Гастинґс. Однак, на противагу до Ґринфілд, він уважає, що англійський прототип не мав зв’язку з процесами модернізації, бо його коріння сягає середньовічної Англії. Вирішальним був факт дуже раннього перекладу Біблії на англійську мову, бо якраз у Біблії знаходимо найранішу модель національної держави, якою був Ізраїль, а Мойсей є втіленням ідеалу національного будівничого. Гастинґс цитує ті місця Старого чи Нового Завіту, в яких зустрічається слово «нація», як, наприклад, Книгу Ісаї, 2, 4 чи Євангеліє від Матвія, 24, 7. Що більше, як стверджує він, в англійських перекладах це слово послідовно перекладали як «нація» від моменту появи Біблії Джона Вікліфа (тобто від XIV століття) й аж до століття XX, і воно означало те саме, що ми розуміємо під цим терміном сьогодні: групу людей, котрих єднають спільна мова, релігія, територія і держава. Для постання нації важливий був не лише сам переклад Біблії – її переклали досить рано в Каталонії (1478), німецьких (1466) та італійських (1471) землях, але й інтенсивність її використання в церковній практиці. Католицька Церква на континенті й надалі послуговувалася латиною, і тому націоналізм залишався тут незнаним. Виняток становила Англія. Гастинґс уважає, що, як і у випадку інших англійських «винаходів» – як-от централізована держава, політичні партії чи промислова революція, – нація і націоналізм стали явищами, котрі створили модерний світ. Але чим більше ці винаходи ставали універсальними, тим менше пам’ятали про їхній суто англійський родовід [5]. </p>
<p> Якщо Гастинґс наголошує закорінення націоналізму в інтелектуальній традиції християнства, Ентоні Маркс у книжці «Віра в нації» звертає увагу на певні практики християнських держав. Він стверджує, що справді першим зразком націоналізму стало згадане вигнання арабів, а потім і євреїв із Іберійського півострова. Власне, Реконкіста призвела до появи нової політичної моделі – держави з однорідною культурою, яка потім стала підставою націоналізму. Ця модель поширилася по всьому европейському континенту в XVI–XVII століттях унаслідок воєн, що їх викликала Реформація [6]. </p>
<p> Щоб уникнути непорозумінь, треба зробити важливе застереження: ані Гастинґс, ані Маркс не стверджують, що існував безпосередній зв’язок між християнством та націоналізмом. Насправді у християнстві завжди існувала інша, і то дуже сильна, тенденція до універсалізму, котра, між іншим, править за леґітимацію для анаціональних імперій. Але протилежна до неї, націоналізаційна, тенденція має виразно християнське коріння, оскільки концепції «нації» та «націоналізму» були чужі конфуціянству чи ісламу. </p>
<p> Попри розходження, де саме була прабатьківщина націоналізму, всі теоретики націоналізму розташовують її на атлантичному узбережжі – в Іспанії, Франції, Англії чи навіть Південній Америці. Іншими словами, у межах певної культури, котру через брак кращого терміна можемо означити як західну цивілізацію. Поширення націоналізму, як і багато інших явищ, що характеризують модерний світ, стало наслідком глобального домінування тієї цивілізації. Початком цього процесу вважають 1492 рік – дату досить довільну, але не безсенсовну. Перед нею Захід не мав вирішальної переваги ані господарчої, – з цього погляду він дуже відставав, скажімо, від тогочасного Китаю, – ані, що важливіше, мілітарної [7]. Доки мілітарну силу міряли справжніми, а не віртуальними кінськими силами, кочові культури домінували над культурами осілими майже на всьому обширі Евразії [8]. У цьому контексті падіння Константинополя 1452 року можна вважати – з певними застереженнями – за остатній акт цього домінування, натомість кінець Реконкісти у 1492 році – за подію, котра дала початок зворотній тенденції. </p>
<p> Серед істориків немає згоди щодо причин домінування Заходу. Із необхідности спрощуючи, можна ствердити, що в цій дискусії головна лінія поділу відокремлює тих, хто бачить причини такої ситуації в культурі, точніше кажучи – християнській культурі та пов’язаних із нею вартостях (або, як це образно ствердив один з істориків, коли Колумб напинав вітрила на своєму кораблі, окуляри були знані лише в Европі) [9], і тими, хто наголошує значення позакультурних чинників: клімату, завоювань, експлуатації колоній тощо. Дискусії між одними й другими часто набирають характеру боротьби між «правими» й «лівими». Однак між одними й другими існує консенсус щонайменше щодо двох тез. По-перше, починаючи від певного моменту, европейські технології й інституції поширилися по всьому світі; по-друге, їх поширення стало головним мотором модернізації [10]. Іншими словами, поза Заходом модернізація означала також вестернізацію. Якби не вона, ми й надалі перебували би на тому етапі розвитку, що й більшість неевропейських держав перед, скажімо, 1800 роком – тобто жили б у світі, у якому центральне місце й надалі займали б імперії та монархії, а не новочасні національні держави. </p>
<p> Український контекст </p>
<p> У цих дискусіях привертає увагу майже повна відсутність східноевропейського матеріялу. Можна знайти посилання на приклади двох Америк, Азії та Африки, однак немає прикладів із реґіону, котрий став християнським більш-менш у той же час, що й католицька Европа – між 500 та 1000 роками н. е. Я постараюся заповнити цю прогалину, покликаючись на приклади, пов’язані з літературною продукцією. Майже всі теоретики націоналізму погоджуються щодо важливости літератури для творення народів або, як це лаконічно висловив один із сучасних істориків, щодо того, що «нації – це племена, котрі читають книжки» [11]. Якщо зібрати всі книжки, що з’явилися церковнослов’янською мовою від прийняття християнства аж до початків Російської імперії за часів Петра Великого, вони помістились би на полицях однієї середньостатистичної бібліотеки візантійського монастиря [12]. Цей приклад ілюструє явище, котре історики культури називають «рабською залежністю» ранньої православної культури від візантійських взірців, у цьому випадку – від книжок, що їх переклали візантійські місіонери на церковнослов’янську мову для щойно навернених у християнство південних та східних слов’ян. </p>
<p> Не існувало засадничої різниці між тим, що міг прочитати кирилицею освічений православний у XII та в XVI століттях: це був практично спільний перелік творів (для порівняння: у колі католицької культури за цей проміжок з’явилися твори Данте, Сервантеса, Шекспіра чи, звертаючись до прикладу наших найближчих сусідів, Мацєя Стрийковського). Що більше, серед цих книжок аж до кінця XVI століття не знайдемо повного церковнослов’янського перекладу Біблії. Справді, Православна Церква довгий час була церквою без Біблії – перекладено було тільки ті частини, які безпосередньо використовували в літургії. </p>
<p> Такі явища, що свідчать про відносно повільний культурний розвиток, можна знайти і в пізніші часи, особливо коли виникає одна з головних технологій нових часів: книгодрукування. Від часу винайдення друкарського верстата в 1440 році й до кінця XVI століття в католицькому світі було видрукувано близько 200 мільйонів книжок. У світі православному, що обіймає землі старої Русі, а сучасних Білорусі, України та европейської частини Росії, у той же час надруковано близько 40–60 тисяч книжок – різниця, котра говорить сама за себе [13]. Серед книжок, видрукуваних до 1870 року в Східній Европі, марно шукати перекладу Біблії на місцеві слов’янські мови. Перший російський переклад Біблії з’явився, коли вийшов російський переклад «Капіталу» Маркса. Український переклад було завершено у той же час, але його не допустили в Російській імперії до друку з політичних причин аж до початку ХХ століття. </p>
<p> У ХІХ столітті ці різниці почали затиратися. Зокрема, з’явилася російська література, котра за всіма формальними і неформальними ознаками стала однією з найбільших европейських культур. Новопостала українська література не могла похвалитися такими спектакулярними досягненнями, що й російська, але на межі ХІХ–ХХ століть вона могла повністю задовольняти естетичні потреби україномовних читачів. Постає, однак, запитання: скільки осіб мали доступ до цих модерних літератур? З огляду на кількість книгарень, велика Російська імперія 1880 року поступалася малій Голандії, а кількість видаваних книжок не сягала відповідного показника німецьких земель із-перед 1848 року. Ба більше, якщо взяти до уваги пропорцію книжок у перерахунку на голову представника тієї чи тієї національности, то серед підданих Російської імперії титульна нація росіян поступалася німцям, шведам, фінам і полякам. Ситуація українців – і то не тільки тих, які жили в Російській імперії, де українська культура зазнавала гонінь, але й в Австро-Угорщині з її відносно ліберальним режимом – була ще гірша. За кількістю видань на особу українці посідали останнє місце серед усіх народів обох імперій, котрі (народи) мали літературу власною мовою [14]. Дані перших загальноімперських переписів перелому XIX–XX століть показують дуже виразну ґрадацію щодо рівня освічености: у відсотковому співвідношенні найбільше осіб, які вміли читати, було серед протестантів; за ними йшли католики й іудеї, натомість східні християни – вірмени, білоруси, грузини, росіяни, серби, українці – займали найнижчі щаблі цієї драбини, випереджаючи тільки мусульманські народи [15]. </p>
<p> Щоб мене правильно зрозуміли, ще раз повторю: ці дані не свідчать про вищість чи нижчість тих чи тих культур, а також пов’язаних із ними цінностей. Цілком можливо, що в раю мусульман і православних є більше, аніж протестантів та католиків. Або ж якщо всіх є порівну, то східні християни літають на вищих хмарах, аніж західні. Наведені приклади свідчать про дещо інше: східних християн чи, радше, східних слов’ян довший час було позбавлено важливого ментального знаряддя, котре полегшило би та сприяло би поширенню таких новочасних ідеологій і практик, як націоналізм. Це також не означає, що через той факт вони були толерантніші й менш ксенофобні. Просто їхня ксенофобія виявлялася в інший спосіб і в інших площинах: релігійній, соціяльній тощо. </p>
<p> Очевидно, що в такому великому реґіоні, яким є і була Східна Европа, ці загальні тенденції в різних краях проявлялися з різною інтенсивністю і в різний спосіб. Для земель сучасної України важливу роль відігравав факт, що в минулі часи вони становили велике релігійне пограниччя між східним та західним християнством. Українська національна ідентичність постала якраз унаслідок конфронтації між католицькою і православною культурами: православна культура, щоб витримати тиск і конкуренцію з католицькою, мусила вестернізуватися. Конкретно в українському випадку вестернізація означала прийняття і наслідування певних зразків польської культури. Або, як це образно висловив Ігор Шевченко, Захід приходив на українські землі в польському контуші [16]. Не раз і не двічі писали про те, що обшари тривалости й інтенсивности польського Drang nach Osten на сучасних українських землях відповідають зонам інтенсивности української національної мови та вживання української мови на щоденному рівні. Це не значить, що – як часто говорять російські історики та ідеологи – український рух був «польською інтриґою». Насправді йдеться про інше: сфери найбільшої вестернізації на українських землях були водночас і сферами найсильнішої націоналізації. </p>
<p> Найважливішою під цим оглядом є трансформація українського козацтва, центрального символу української ідентичности. Як дуже точно висловився знаний російський публіцист Анатолій Стрєляний, можна написати історію Росії без жодної згадки про козаків, але історію України не можна собі без них уявити [17]. Однак первісно у феномені українського козацтва не було специфічно національного виміру. Козаки – як і пірати, кондотьєри, гайдуки та інші – були частиною ширшого феномену, так званого соціяльного бандитизму (social banditry), що зустрічається там, де влада держави є слабкою, а особливо на землях пограниччя, які приваблювали втікачів, авантюристів або просто підприємливих людей. Із мілітарного ж погляду, козаки копіювали культури кочівничі, котрі – нагадую – домінували тоді в усій Евразії. Тому західні европейці довший час не були певні, чи козаки є християнами, а чи мусульманами [18]. Карта походження українських козаків, складена на підставі аналізу їхніх імен і прізвиськ, обіймає терени від Шотландії та Скандинавії по Грецію, Малу Азію, Поволжя й Урал. Більшість, очевидно, походила з православних (чи, згідно з тогочасною термінологією, руських) земель Речі Посполитої [19]. Мешканці цих земель на зламі XV–XVI століть не виявляли, однак, виразної національної свідомости. Вони розмовляли досить схожими діялектами, мали певну, хоча не зовсім зартикульовану, пам’ять спільного походження, а також виразне почуття власної релігійної відмінности від католиків, іудеїв та мусульман. І тільки пізніше, під доцентровим впливом таких великих культурних метрополій, як Варшава, Вільно, Львів чи пізніші Київ, Москва і Петербурґ, серед них почали виділятися окремішні національні ідентичності [20]. </p>
<p> У націоналізації українського козацтва винятково важливу роль відіграв релігійний конфлікт між католиками і православними, що вибухнув у Речі Посполитій із приходом Контрреформації. Єзуїтам вдалося доволі легко впоратися з головними супротивниками, місцевими протестантами. Проте залишався численніший, але менш піддатливий на тиск і зміни православний щеп християнства, душі віруючих котрого треба було доконче рятувати. Ідеологи і практики Контрреформації вважали православ’я релігією варварською, якій бракувало гідности, a однією з головних причин цього явища називали брак освіченого православного кліру й убогість православної інтелектуальної думки (читай: богослов’я). Як стверджував польський єзуїт Пьотр Скарґа, «не можна бути освіченим чоловіком, послуговуючись церковнослов’янською мовою». Запровадження єзуїтського шкільництва на руських зем,лях швидко допровадило до того, що руське суспільство протягом декількох поколінь втратило свої найславетніші знатні роди – як-от Слуцьких, Заславських, Збаразьких, Вишневецьких, Санґушків, Чарторийських, – що їх оборонець православ’я Мелетій Смотрицький оплакував 1610 року як «неоцінені клейноди» і «безцінне каміння» Православної Церкви [21]. </p>
<p> Щоб протиставити себе асиміляції, православна спільнота зробила ужиток зі зброї, котру застосувала проти неї Католицька Церква: школи і друкарні. Православні школи у Львові, Вільні, Луцьку чи пізніша Києво-Могилянська академія свідомо копіювали єзуїтські школи з їхніми програмами навчання. В міру того, як на православних землях Речі Посполитої наростав релігійний конфлікт, роль оборонця православ’я – з причин, яких тут не пояснюватиму, – перейняли на себе козаки. Власне, ця суміш козацької військової структури зі зреформованим православ’ям стала підставою нової, української ідентичности. Її символом і опорою після повстання Богдана Хмельницького стала автономна козацька держава. Про це повстання і про цю державу написано багато. Втім, мало хто звертає увагу на те, що ідеал козацької держави «України без пана, жида і єзуїта» є відображенням европейської моделі монокультурної держави – моделі, початок якій дала Реконкіста і яка утвердилася під час релігійних воєн XVII століття в Европі. </p>
<p> Треба виразно наголосити, що козацьке повстання XVII століття мало вирішальне значення для утвердження української ідентичности, але в жоден спосіб не визначило наперед її остаточну перемогу. Цієї перемоги не було написано на небі у зірках – вона стала радше результатом багатьох, часом випадкових, історичних обставин. Протягом наступних століть, аж до Першої світової війни, українській ідентичності доводилося конкурувати з альтернативними національними проєктами: польським, російським, малоросійським, «руським» та іншими. З огляду на геополітичну вразливість Східної Европи – у боротьбі за контроль над нею нерідко вирішувалося питання, хто контролюватиме всю Европу, а отже, і світ – вирішальне значення для перемоги того чи того проєкту відігравав міжнаціональний контекст. До того ж Східну Европу характеризував високий ступінь етнічного розмаїття: окрім східних і західних слов’ян, тут жили євреї, вірмени, караїми, кримські татари, німці, – і територіяльні кордони потенційних націй взаємно перекривалися. Тому, як це влучно сформулював Роман Шпорлюк, творення однієї нації неминуче означало руйнування іншої [22]. </p>
<p> Однак був і інший, не менш важливий вимір: творення модерних націй всюди, в тому числі й у Східній Европі означало ще й трансформацію старих, сакральних спільнот. В умовах Східної Европи такою спільнотою була православна (руська) цивілізація. Іншими словами, творення України означало руйнування Русі [23]. Власне з цієї перспективи під кінець ХІХ століття оцінювали шанси українського націєтворення його опоненти. Як писав один із них, </p>
<p> українізм – це наслідок нового напрямку в духовному житті Европи, який від другої половини вісімнадцятого століття, повільно зростаючи, із Заходу поширювався на Схід і, добравшись до Росії, зробив переворот у світогляді освічених прошарків російського народу. На полі науки він зростив емпіризм, на полі красного письменства – романтизм, на полі мистецтв – реалізм, у політичному й суспільному сенсах він породив ідею особистої свободи та рівности всіх людей [24]. </p>
<p> Ці слова написав не прихильник українства, а зовсім навпаки – його противник, який шкодував за втраченою чистотою «руського світу». Тому цим словам треба особливо довіряти. </p>
<p> Україна як проблема </p>
<p> Цю розповідь можна продовжувати у різні способи: вдаватися до ширших порівнянь, рухатися по часовій лінії вперед і назад тощо, роблячи при цьому необхідні застереження й уникаючи надмірних спрощень. Це, однак, не підважить підставової тези про те, що постання України не вдасться зрозуміти поза широким історичним контекстом узаємних зв’язків та співдії західного і східного світів. </p>
<p> Це не нова теза. Вона дуже часто повторюється в українській історіографії. Важко знайти історика – і то доброго українського історика, – який (чи яка) бодай раз не написав про «Україну між Сходом і Заходом» [25]. </p>
<p> Европейський вимір української ідентичности є предметом особливої гордости багатьох українців. Вони трактують її як вхідний квиток до поїзда евроінтеґрації [26]. Поза їхньою увагою залишається, однак, той факт, що европейськість української ідентичности містить багато проблем. Виникає вона з того, що підставово західну формулу було перенесено в інший історично-культурний контекст. Вдаючись до метафор, це нагадує вирощування бананів у Сибіру чи розведення пінґвінів у Сахарі. </p>
<p> Це не є винятково українською проблемою. Різною мірою вона стосується різних націй, для яких модернізація означає вестернізацію. Варто нагадати, що Макс Вебер мав сумніви, чи німцям коли вдасться повторити англосакську формулу поєднання демократії та вільного ринку. Якщо йдеться про Російську імперію чи СССР, то власне тут, як стверджують історики, конфлікт між економічною і політичною модернізацією набув найгострішої та найбрутальнішої форми [27]. </p>
<p> Особливість українського випадку полягає в тому, що вестернізація тут набрала реґіонального виміру, котрий – дуже спрощуючи – можна представити як культурний і політичний розкол сучасного українського суспільства на україномовний Захід та російськомовний Схід. Україна стала класичним прикладом розділеної країни (cleft country), як це представив Семуел Гантинґтон у відомій та контроверсійній книжці «Конфлікт цивілізацій». У самій Україні цей поділ сконцептуалізував і підніс до рівня теорії Микола Рябчук [28]. Помаранчева революція цього поділу не зліквідувала. Навпаки, подібно до міжвоєнної Німеччини та Росії, переможна демократія, замість об’єднати народ, поглибила його розкол. Доказом цього серед іншого мала би бути велика кількість публікацій, які прогнозують неминучий розкол України. У ширшому контексті, після-помаранчева Україна є прикладом, на який можуть покликатися російські політичні еліти, коли говорять про брак перспектив західної демократії на евразійському просторі [29]. </p>
<p> Є, однак, в Україні щось, що підважує вірогідність найпесимістичніших прогнозів. Особливого оптимізму тут додає життєздатність культурних гібридів, що постали на цивілізаційному розламі. За один із найпереконливіших прикладів може правити місцева Греко-Католицька Церква, котра поєднує східнота західнохристиянську традиції. Від початку існування (1596) ця Церква була причиною гострих культурно-політичних антагонізмів у Східній Европі, а двічі – і в Російській імперії, і в СССР – її було офіційно заборонено. Попри те, вона перетривала найбільші кризи та репресії, а двадцять років після леґалізації вона була й далі є однією з найдинамічніших церков в Україні. Критики Гантинґтона подають цей приклад як один із найпереконливіших арґументів, що різні цивілізації не конче мусять конфліктувати, а можуть творити дуже плідні синтези [30]. </p>
<p> Тим, чим для теорії Гантинґтона є Греко-Католицька Церква, для «теорії двох Україн» є приклад Києва, столиці України. Київ, за словами Романа Шпорлюка, говорить тією самою мовою, що й Схід України, але голосує так, як україномовний Захід [31]. У свій спосіб приклад Києва вказує на можливість третьої України, котрою не можна легковажити, оскільки за певних обставин (як, наприклад, під час Помаранчевої революції) вона справляє вирішальний вплив на політичний розвиток. </p>
<p> Україну не вдасться концептуалізувати суто в категоріях «або–або» – завжди залишається бодай мінімальна можливість компромісної формули «і–і». Це ж стосується не лише України, але й усього світу. «Модернізаційна» парадигма узагальнює досвід Західної Европи останніх п’яти століть як певну універсальну формулу: «модернізуйся (очевидно, у західний спосіб) або загибай» – чи у місцевий, східноевропейський спосіб «догнати і перегнати Захід (Америку тощо)». Альтернативна перспектива концептуалізує західний досвід не як правило, а радше як виняток, що постав як переплетіння певних, значною мірою унікальних історичних обставин, а тому не може бути успішно повторений десь поза західним ареалом. </p>
<p> У суперечці між цими двома поглядами «або–або» правда лежить десь посередині, тобто у просторі «і–і». Емпіричним доказом цього є Світове дослідження цінностей (World Values Survey), котре проводять від початку 1980-х років і котре нині охоплює більшість країн, у тому числі з колишньою комуністичною Східною Европою. Під час цих досліджень громадян різних країн запитують про їхні цінності, і на підставі усереднених відповідей різні країни розміщують на загальній схемі, відповідно до двох координат: від цінностей традиційних до секулярнораціональних на одній осі й від цінностей виживання до цінностей відкритости – на другій. Утворена у такий спосіб цивілізаційна мапа світу [32] показує, що існує щось на зразок «драбини успіху» модернізаційних проєктів. І першою та найзагальнішою лінією розподілу між переможцями та невдахами є релігійна лінія: краще бути християнином, аніж нехристиянином (виняток становлять конфуціянські країни), серед християнських країн краще бути західно-, аніж східнохристиянськими, а серед західнохристиянських кращий шанс на успіх мають протестантські. </p>
<p> Іншою важливою демаркаційною лінією є поділ на комуністичні та не-комуністичні країни: наприклад, населення Східної Німеччини щодо своїх постав ближче до чехів чи естонців, аніж до співвітчизників із Західної Німеччини. Усередині колишнього комуністичного табору зберігає значення інший чинник: країни західнохристиянські виразно відрізняються від східнохристиянських. Специфічні групи творять імперії та їхні колонії – це видно на прикладі англомовних та іспаномовних країн чи колишніх республік СССР. Загальний висновок із цієї схеми такий: існує щось, що можна назвати маґістраллю цивілізаційного розвитку, тільки різні суспільства рухаються по ній різними стежками. Місце різних країн на цій автостраді значною мірою визначають цінності, серед яких найбільше значення мають релігійні. Або, словами «стежкової теорії» (path-dependency theory), «куди потрапиш, залежить від того, звідки ти прийшов». </p>
<p> Як видно із цієї карти, Україні не щастило на історію. Вона належить до трьох груп, котрі дають не найкращі шанси на модернізацію: східнохристиянських, посткомуністичних і, на додачу, постсовєтських. Українські реформатори, які проголошують курс на «повернення до Европи», нерідко вельми спрощують своє завдання: їм здається, що вистачить упоратися зі спадщиною комунізму та імперії, щоб Україна стала «нормальною» (читай: европейською). Як застерігав Ігор Шевченко, </p>
<p> при цьому виникає небезпека недобачити й розмити історичну перспективу. Візантійська спадщина як грекоправославної, так і греко-католицької українських спільнот, разом з пізнішими довготривалими тенденціями (остання з них – культурний вплив Росії на значну частину українських земель), можуть, в нурті стрімких [посткомуністичних. – Я. Г.] перемін, відступити на другий план, проте їхні наслідки не вивітряться за одну ніч [33]. </p>
<p> На щастя, історія не є в’язницею: вона накладає певні обмеження на зміни, але не виключає їх повністю. Вона залишає простір для радикальної трансформації, певного стрибка, котрий переводить країну з однієї орбіти розвитку на іншу, і, як показує цитоване дослідження, декілька країн за останні двадцять-тридцять років на такий стрибок спромоглися. Вирішальну роль відіграють державні еліти: маючи доступ до освіти і медій, вони можуть трансформувати цінності й, відповідно, за достатньої міри рішучости й політичної мудрости докорінно змінити хід історії. </p>
<p> Цей висновок звучить для помаранчевої еліти як вирок: маючи 2005 року безпрецедентні можливості й засоби, вона не скористалася з них, щоб наблизити Україну до Европи, а Европу до України. Водночас доброю новиною є те, що, як здається, шанс «на стрибок» в України залишається. Европейське дослідження цінностей (2004–2005) показує, що українська молодь (15–24 роки) за цінностями стоїть ближче до своїх европейських ровесників, аніж до старших (50–59 років) українців [34]. Вирішальне значення має, однак, те, чи протягом наступних 20–25 років, коли молоде покоління ввійде у середній вік і перебере на себе тягар влади, його найактивніша і найумотивованіша частина не полишить Україну або не дасть себе скорумпувати старшій еліті й не стане такою, як вона. </p>
<p> Висновки </p>
<p> І геополітичні зміни останніх двадцяти років, і логіка розвитку суспільних наук змушують нас дедалі частіше визнавати, що «не можна втекти від культури» і що «культура має значення» [35]. Утім, проблема полягає в тому, що, як і в інших випадках універсальних теорій, такі загальні терміни, як «культура», мають багато значень. Тому ми не знаємо до кінця, від якої культури не можна втекти і яка культура має значення. Подібною є ситуація з «багатокультурністю». Якщо вслід за Анджеєм Валіцьким під поняттям «багатокультурности» розумітимемо ситуацію, коли культура однієї етнічної, релігійної чи національної групи не домінує над іншими й не намагається підпорядкувати їх собі36, то така ситуація дуже рідко існувала в історії Східної Европи. Ця історія дає нам приклади цілком протилежних процесів – домінування та асиміляції, котрі закінчилися головною мірою тоді, коли старі багатоетнічні терени в результаті зміни кордонів та етнічних чисток перетворилися на моноетнічні національні держави. Такими державами після Другої світової війни стала Польща та – певною мірою і в особливий спосіб – Україна. Оскільки в комуністичні часи ані польська, ані українська еліти не змогли дозволити собі рефлексію щодо цієї глибокої зміни, ми мусимо робити це тепер, після падіння комунізму. Я не хотів би виглядати циніком, але, на мою дуже суб’єктивну думку, дискусії на тему «багатокультурности» в такому сенсі є тим, що поляки називають «гірчицею по обіді» – запізнілими міркуваннями над тим, чого вже немає (хоча не виключено, що з наростанням міґраційної хвилі з Південної Азії та мусульманських країн ця ситуація ще колись настане в Україні). </p>
<p> Ця дискусія, однак, набирає іншого значення, коли головну точку її ваги перенесемо з «малих» на «великі» культури, тобто такі, що виходять поза межі етнічних партикуляризмів і вписують наші країни в більші, цивілізаційні карти глобалізованого світу. У цьому випадку дискусія про багатокультурність стає частиною питання про новий геополітичний порядок світу. За таких обставин найменш виправданими є два взаємозаперечні погляди. Першим є наївно-утопічне сподівання на «кінець історії» і всесвітній тріюмф «МакСвіту», другим – візія майбутнього як неминучого конфлікту цивілізацій. Перший веде до завищених очікувань, другий – до невиправданих страхів. Моєю скромною амбіцією було показати, що насправді ситуація багатокультурности може привести до іншого, третього сценарію – й історія України є доказом цього. </p>
<p> Я свідомий, що багатьом цей висновок може здатися банальним. Однак мій досвід українського історика показує, що часом повторення банальних речей не є аж таким великим гріхом. Особливо серед української інтелектуальної публіки, вихованої значною мірою на західноевропейських узірцях, котра трактує ці взірці як критерії для оцінки здобутків чи поразок сучасної України. Така процедура схиляє або до надмірного оптимізму, або до надмірного песимізму. Україна, як кожна країна, потребує передовсім тверезої оцінки, і тут для істориків відкривається велике поле для попису. </p>
<p> [2] Олексій Толочко. «The Good, the Bad and the Ugly». Критика, 1998, ч. 7–8 (9–10). Такий погляд є певним спрощенням головних тез книжки Ларі Вулфа (Larry Wolff. Inventing Eastern Europe. The Map of Civilization on the Mind of the Enlightenment. – Stanford (CA): Stanford University Press, 1994), у котрій він показав вирішальний вплив ідеології Просвітництва на формування образу Східної Европи. Однак сам Вулф не вважає, що Східної Европи не існувало; йому йшлося радше про те, як цей образ сконструювали західні просвітники. </p>
<p> [3] Праць, написаних відповідно до цієї парадигми, є дуже багато. Тут назву лише чотири найважливіші: Karl Deutsch. Nationalism and Social Communication: An Inquiry into the Foundations of Nationality. – Cambridge (MA), 1953 (2-е видання, 1966); Ernest Gellner. Nations and Nationalism. – Ithaca (NY), 1983; Eric J. Hobsbawm. Nations and Nationalism Since 1780. – Cambridge (ENG), 1990; Miroslav Hroch. Social Preconditions of the National Revival in Europe. – Cambridge (ENG), 1985. </p>
<p> [16] Див.: Ігор Шевченко. Україна між Сходом і Заходом. Нариси з історії культури до початку XVIII століття. – Львів, 2001, с. 3. </p>
<p> [23] Цю тезу я запозичив у Олексія Толочка; див. його статтю «“Русь” очима “України”: в пошуках самоідентифікації й континуїтету». Тези доповідей ІІ Міжнародного конґресу україністів. Історія. Ч. 1. Ярослав Ісаєвич, Ярослав Грицак, ред. – Львів, 1994, с. 68–75; цей текст також доступний за адресою: http://www.ukrhistory.narod.ru/texts/tolochko-1.htm. </p>
<p> [24] Ф[едір] С[вистун]. Чhмъ есть для насъ Шевченко? Критичное розсужденіе. – Львов, 1885, с. 24. </p>
<p> [25] Окрім цитованої книжки Ігоря Шевченка, див.: Ярослав Дашкевич. «Україна на межі між Сходом і Заходом (XIV–XVIII ст.)». Записки Наукового Товариства ім. Т. Шевченка. – Львів, 1991, т. 222, с. 28–44; Ivan Lysiak-Rudnytsky. «Ukraine between East and West». Essays in Modern Ukrainian History. – Edmonton, 1987, с. 1–9; а також найкращу синтезу української історії: Наталя Яковенко. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. Вид. 2-е, перероблене і розширене. – Київ, 2005. </p>
<p> [26] Про це див.: Oliа Hnatiuk. Pożegnanie z imperium. Ukraińskie dyskusje o tożsamości. – Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2003. </p>
<p> [28] Микола Рябчук. Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення. – Київ, 2000; Микола Рябчук. Дві України: реальні межі, віртуальні війни. – Київ, 2003. </p>
<p> [29] Евгений Флексер. «Процессы в Украине укрепляют авторитарные тенденции на пространстве СНГ». Русский журнал, 26 марта 2009 (http://russ.ru/ Mirovaya-povestka/Processy-v-Ukraine-ukreplyayut-avtoritarnye-tendenciina-prostranstve-SNG). </p>
<p> [33] Ігор Шевченко. Україна між Сходом і Заходом…, с. 10. </p>
<p> [34] Володимир Магун, Максим Руднєв. «Життєві вартості населення України в европейському контексті». Стаття друга, http://www.zgroup.com.ua/ article.php?articleid=182. </p>
</doc>
<doc id="file32711302" filename="harlan" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/04/29/harlan/" FT="web">
<p> Шевченкове візантійство в компаративних студіях (Ольга Харлан) </p>
<p> Бігун О. А. Byzantinum: pro et contra (Амбівалентність візантійства у творчості Тараса Шевченка). – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2014. – 412 с. </p>
<p> “Ольга Бігун наголошує на амбівалентності Шевченкового візантійства: візантійство як традиція, як світ іманентного християнства та візантійство як філософсько-політична парадигма і текстовий субстрат. Запропонований у монографії варіант синтезу контактно-генетичного та історико-типологічного підходів до аналізу бінарних колізій візантійства уможливлює з’ясування витоків амбівалентності цього поняття у творчості Т. Шевченка…” </p>
<p> ШЕВЧЕНКОВЕ ВІЗАНТІЙСТВО В КОМПАРАТИВНИХ СТУДІЯХ </p>
<p> Компаративні дослідження Шевченкової спадщини, сфокусовані довкола з’ясування взаємодії художнього світу митця з християнською традицією, мають довгу історію і певні здобутки. На жаль, візантійська духовна культура, у силовому полі якої Т. Шевченко сформувався як особистість і митець, майже повністю випала з поля зору шевченкознавців (за винятком розвідок Ярослава Розумного, Оксани Яковини). Цю лакуну шевченкознавства достойно заповнила монографія Ольги Бігун «Byzantinum: pro et contra (Амбівалентність візантійства у творчості Тараса Шевченка», що є першою спробою комплексного осмислення візантійської традиції у творчості Т. Шевченка з опертям на українську національну історію, ментальність, духовність. Вибір саме такого матеріалу свідчить про звертання дослідниці до складної неоднозначної проблематики візантійського культурно-цивілізаційного впливу. Монографія засвідчує виняткову поінформованість авторки в царині візантиністики (В. Бачинін, А. Домановський, Е. Гіббон, В. Живов, К. Леонтьєв, Д. Оболенський, Ф. Успенський, Ю. Чорноморець, І. Шевченко, Н. Яковенко) та кореспондує з «культурологічним переломом» сучасної компаративістики, суть якого в поступальному русі від есенціалізму літературності в бік суспільних кодів, конвенцій та репрезентацій задля розширення горизонтів інтерпретації літературного тексту. </p>
<p> Основна проблема, осмислювана в монографії, – як співвідносяться світоглядні орієнтири та філософсько-естетичні уявлення Т. Шевченка про візантійство з його художньою феноменологією, образним художнім наслідуванням/діалогом візантійського культурного досвіду. Ольга Бігун наголошує на амбівалентності Шевченкового візантійства: візантійство як традиція, як світ іманентного християнства та візантійство як філософсько-політична парадигма і текстовий субстрат. Запропонований у монографії варіант синтезу контактно-генетичного та історико-типологічного підходів до аналізу бінарних колізій візантійства уможливлює з’ясування витоків амбівалентності цього поняття у творчості Т. Шевченка. Монографія має чітку логічну структуру. У першому розділі досліджено засади формування уявлень про візантійство в Шевченковому світогляді. Проаналізовано зовнішні впливи: історичні джерела (Е. Гіббон), твори українських релігійних діячів (К. Туровський, М. Смотрицький, І. Копинський, П. Могила, Д. Туптало), суспільно-політична думка (О. Бодянський, Г. Галаган, О. Герцен, М. Костомаров, М. Максимович, О. Хомяков, П. Чаадаєв), і внутрішні (релігійність, християнська сензитивність, геніальна інтуїція, добре знання Біблії і патристики, ейдетизм). У цьому ж розділі розглянуто іконічну концепцію символу через призму релігійного (християнського) розуміння образу. Авторка стверджує, що іконічна парадигма символу в Т. Шевченка стала логічним продовженням києворуської та ще далі – візантійської традиції, в основі яких лежить спільна основа: універсальний принцип християнських світоглядних та естетичних засад. Аналізуючи логосні ідеї соборної єдності, втілені в Богородиці, здійснено типологічний аналіз «Акафісту до Пресвятої Богородиці» Романа Сладкоспівця та поеми Т. Шевченка “Марія”. Проаналізовано типологічні паралелі образу «матері-церкви» у творах М. Смотрицького та І. Вишенського. Характеризуючи Шевченкову естетику, Ольга Бігун бачить її як трансформацію візантійської традиції через емоційно-чуттєву домінанту кордоцентризму, властиву українському етносові. Т. Шевченко гостро відчував “візантійську” релігійно-культурологічну модель Росії, що насправді наслідувала золотоординські цивілізаційні патерни та була “чужою” культурно-ментальному світовідчуттю поета. Безпосередні враження Т. Шевченко залишає в “Шоденнику”, рецептивні інтерпретації – на сторінках своїх творів, у малярстві. </p>
<p> У другому розділі подано вичерпну характеристику візантійської концепції святості у творах Т. Шевченка. Особливо цікавим є дослідження ґенези та становлення символічної паралелі «Київ – Єрусалим». Змістове наповнення “єрусалимної” ідеї засвідчує ґрунтовні знання Т. Шевченка старозавітної догматики в царині юдейської історії та культури. Уподібнення Києва Єрусалиму проводиться на основі символізації та алегорезування. Уводячи до дискурсу художніх творів міфологему Єрусалима, Т. Шевченко розраховує на актуалізацію її біблійного семантичного поля з транспонуванням на соціально-політичні, культурні й духовні потреби епохи. Шевченкове трактуваннях “єрусалимності” Києва як сакрального, а не політичного центра близьке до “київської” ідеї українських полемістів ХVI–XVII ст. </p>
<p> У цьому ж розділі досліджується типологія церковнослов’янської мови як інформаційно-символічної структури в києворуській духовній спадщині та творах Т. Шевченка. Услід за Л. Гнатюк, авторка розглядає церковнослов’янську мову не за генетичним підходом, а за її функціональними параметрами у мовній свідомості носіїв. Беручи до уваги раннє знайомство Т. Шевченка з біблійними текстами – з шкільної лави, – покликаючись на до дослідження лінгвістів (Г. Виноградов, Л. Гнатюк, Г. Яворська), Ольга Бігун акцентує увагу на тих готових блоках для опису ситуацій, дій і переживань, які актуалізуються автоматично, коли мовець зорієнтований на книжний виклад. «Тому у творах Т. Шевченка, – аргументує авторка монографії, – поряд з осмисленою рецепцією біблійної топіки існує ще й рівень механічного/автоматичного відгуку мовної свідомості на ту чи ту художню ідею цитатами, алюзіями, ремінісценціями зі Святого Письма» (с. 152). Заслуговує на увагу підрозділ «Християнський месіанізм: Тарас Шевченко і Кирило-Мефодіївське братство», витриманий у полемічній манері. Здається, що повз увагу дослідниці не пройшла жодна згадка про означену проблематику. Така скрупульозність – ще одна особливість літературознавчого почерку Ольги Бігун. Розважливість і скрупульозність в опрацюванні складного дослідницького матеріалу забезпечує вагому результативність висновків підрозділу: «Християнський месіанізм Т. Шевченка немає виразного національного забарвлення. Для поета свобода народу, його вільне самовиявлення є найбільшим благом і тут він не признає вищості тієї чи іншої етнічної групи. Коріння таких переконань близькі до євангельських приписів християнського життя, де немає етнічних розрізнень, де “немає грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скита, ні невольника, ні вільного…” (Кол. 3:11). Тому суть релігійної природи месіанських переконань Т. Шевченка в тому, що свобода одного народу ніяким чином не позбавляє вільного існування іншого» (с.192). </p>
<p> Розділ «Візантійство як знання: міфологема книги у творчості Тараса Шевченка» присвячено знаковим характеристикам книги в порівняльній площині: книга у візантійській традиції – у києворуській літературі – у творах Т. Шевченка. Рецепція феномена книги у творчості Т. Шевченка є різноаспектною, однак її ідеологічний вимір нагадує уявлення про книжність на початкових етапах формування християнської культури. Привертає увагу особливий статус ліричних героїв Т. Шевченка, які володіють книжною мудрістю, яка не завжди тлумачиться поетом виключно в позитивному ключі (“Москалева криниця”). Тут проявляються паралелі з києворуською літературою, де простежується притаманна середньовічній свідомості амбівалентність образу книги, а звідси – розуму, книжності, освіченості. Амбівалентність у ставленні до освіченості є характерною для Шевченкових творів, що переконує у засвоєнні ним релігійно-світоглядного стереотипу, характерного для давньої української літератури. Відзначимо увагу до питань мистецької інтеракційності, що розширює інформативні горизонти монографії (підрозділи “Між Старим та Новим Завітом: до проблеми діалогічності», «Іконографічні сюжети малярських полотен»). Четвертий, завершальний, розділ дослідження присвячено виявленню морфологічної концепції християнської пайдеї в давньоруських пам’ятках літератури та творах Тараса Шевченка. Окремо розглядається залучення Шевченком засад християнської етики та естетики для формування смислового горизонту творів, спрямованого у площину внутрішньої моральності людини, на усвідомлення можливості реалізації свободи духу через правильне знання та дію. Особливе зацікавлення читача має викликати дослідження образу чернецтва у творчості Т. Шевченка через зіставлення з давньоруськими текстами, інтерпретація міфологеми «воїнства Христового» у поемі «Гайдамаки», екзегеза поезії «Як умру, то поховайте…» з елементами реконструкції Мойсеєвого заповіту. </p>
<p> Висновки у рецензованій праці науково осмислені, виважені, теоретично та історико-літературно доведені. Дослідження спирається на велику бібліографію. Загалом, літературознавча студія Ольги Бігун органічно вписується в координати сучасної української науки про творчу спадщину Т. Шевченка, має значний теоретико-методологічний та історико-літературний потенціал, прищеплює продуктивні критерії літературознавчого аналізу. Зокрема, у монографії вперше в українському літературознавстві висунуто й обґрунтовано концепцію Шевченкового візантійства та її художніх денотатів, яка складається з: 1) інтерсеміотичного засновку візантійства в кордоцентричній трансформації; 2) базисної структури святості, її численних контекстів; 3) міфологеми книги й апології книжності як презентації через систему символів та образів; 4) художньої перспективи пайдеї. Визначальна особливість роботи – багатопланове прочитання візантійських інтенцій у творчості Т. Шевченка, що оприявнює засвоєні ззовні уявлення і їх художню рецепцію та виявляє іманентний пласт візантійської традиції з цілісною картиною типологічних подібностей і відмінностей у творах української літератури попередніх періодів. </p>
<p> Ольга Харлан, доктор філологічних наук, професор, м.Бердянськ </p>
</doc>
<doc id="file32709698" filename="harytonov" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/02/22/harytonov/" FT="web">
<p> Харитонов Є. О. Історія приватного права Європи: Східна традиція. – Одеса: Юридична література, 2000. – 260 с. </p>
<p> У книзі, яка є продовженням першої частини кількатомного курсу “Історія приватного (цивільного) права Європи”, розглядаються особливості формування та характерні риси Східної традиції права, котру нерідко іменують “Візантійська система права”. </p>
<p> Дано характеристику Візантійської (Східноєвропейської) цивілізації, показано специфіку формування властивого їй приватного права, його генезу та притаманних тільки йому особливостей. Окремо розглядаються етапи становлення та розквіту цієї правної системи, а також її доля після падіння Візантії. </p>
<p> У додатках дані персоналії та вибрана бібліографія. </p>
<p> Розрахована на студентів, аспірантів, викладачів юридичних та історичних спеціальностей. Може бути використаною у гімназіях, ліцеях, коледжах гуманітарного профілю. Являє інтерес для широкого кола читачів, яких цікавить історія цивілізацій, приватне право, історія держави і права. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> ПЕРЕДМОВА………………3 </p>
<p> ЧАСТИНА 1. СХІДНА ТРАДИЦІЯ: ВІЗАНТІЙСЬКІ ДЖЕРЕЛА………………11 </p>
<p> РОЗДІЛ І. ПРАВО У СИСТЕМІ СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ (ВІЗАНТІЙСЬКОЇ) ЦИВІЛІЗАЦІЇ………………13 </p>
<p> РОЗДІЛ IV. ПОСТКЛАСИЧНЕ ВІЗАНТІЙСЬКЕ (СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКЕ) ПРИВАТНЕ ПРАВО………………173 </p>
<p> 1. ОЦІНКИ ВІЗАНТІЙСЬКОГО ПРАВА………………173 </p>
<p> 2. РЕЦЕПЦІЯ ВІЗАНТІЙСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА У НЕЙТРАЛЬНО СХІДНІЙ ЄВРОПІ І РЕЛІГІЯ………………178 </p>
<p> 3. РЕЦЕПЦІЯ ВІЗАНТІЙСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА І ВЛАСНА ПРАВОТВОРЧІСТЬ У ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНІЙ ЄВРОПІ………………180 </p>
<p> ПРИМІТКИ………………188 </p>
<p> РОЗДІЛ V. ВІЗАНТІЙСЬКА ТРАДИЦІЯ ПРАВА В УКРАЇНІ………………191 </p>
<p> 1. МІЖ ДВОМА СВІТАМИ………………191 </p>
<p> 2. ЗМАГАННЯ СХІДНОЇ ТА ЗАХІДНОЇ ТРАДИЦІЙ ПРАВА В УКРАЇНІ ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ………………211 </p>
</doc>
<doc id="file32711579" filename="ilarion_ogienko" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/09/01/ilarion_ogienko/" FT="web">
<p> Митрополит Іларіон (І. Огієнко). Візантія й Україна. До праджерел української православної віри й культури. – Вінніпег: Українське Наукове Православне Богословське Товариство, 1954. – 96 с. </p>
<p> Митрополит Іларіон (д-р Іван Огієнко) надає науково-популярний опис історії Візантії від її виникнення і до 1453 р. Значну частину матеріалу присвячено історії українсько-візантійських відносин, розвитку релігії, культури, взаємовпливів. Даний твір буде цікавий тим, хто займається вивченням історії Візантії, України, розвитку православної віри. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Всесвітня трагедія 500-ліття упадку Візантії……………3 1. Візантія……………4 2. Візантія й слов’яни……………5 3. Що таке візантинізм……………6 4. Вплив візантійської культури……………7 5. Церковний вплив Візантії……………11 6. Конання Візантії……………15 7. Остаточний упадок Візантії……………17 8. Хто вбив Візантію……………19 9. Страшні наслідки упадку Візантії……………19 </p>
<p> Візантійська культура й Україна </p>
<p> І. Українці повинні знати візантійську культуру……………22 ІІ. Велич Візантії……………28 ІІІ. Духовна велич візантійців……………32 IV. Глибока релігійність візантійців……………34 V. Велика міцність візантійців у Вірі……………40 VI. Світська й церковна влада в Візантії……………43 VII. Візантія – джерело всесвітньої культури……………46 VIII. Вплив візантійської культури на Україну……………50 IX. Україна – тільки православна……………60 X. Візантійський вплив на все Слов’янство……………68 XI. Візантійський вплив на культуру Европи……………74 XII. Закінчення……………89 </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 1 comments on “Митрополит Іларіон (І. Огієнко). Візантія й Україна. До праджерел української православної віри й культури. – Вінніпег: Українське Наукове Православне Богословське Товариство, 1954. – 96 с.” </p>
</doc>
<doc id="file32711368" filename="iltio" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2013/06/12/iltio/" FT="web ">
<p> Ігор Ільтьо. Відносини Константинопольської Церкви з державою: історія та сьогодення </p>
<p> Історія становлення Константинопольської Церкви безпосередньо пов’язана з перенесенням в 330 році Костянтином Великим столиці Римської імперії з Риму до Візантія. В знак подяки імператору Костянтину за розбудову міста та надання йому статусу столиці Римської імперії Візантій отримав другу назву – Константинополь. </p>
<p> Для столиці імперії, в якій все більшу роль почало відігравати християнство, важливим є апостольська спадковість. Щодо Риму жодних сумнівів не виникає, адже тут проповідували апостоли Петро та Павло, про що залишилось чимало історичних свідчень та, що важливо, письмові згадки. На противагу Риму у Візантії не все так однозначно. Письмових свідчень щодо апостольскої проповіді в цьому місті немає. Однак існує передання, яке свідчить, що Константинопольська Церква була заснована апостолом Андрієм Первозванним, а її першим єпископом був апостол від 70-ти Стахій. Це передання Константинопольська Церква визнає як свідчення свого апостольського достоїнства. </p>
<p> Тим не менш до Другого Вселенського Собору (431 рік) Візантійський єпископ перебував у юрисдикції Іраклійського митрополита. Однак у зв’язку з тим, що Константинополь став містом перебування імператора та столицею імперії, авторитет Константинопольського архієпископа зріс, а сам він отримав першість за честю після Римського єпископа. Згодом, на Четвертому Вселенському Соборі (451 рік) передова роль Константинопольської кафедри на Східних теренах імперії була підтверджена та значно розширена. Цей Собор сформував канонічну територію Константинопольської Церкви, до складу якої увійшли Фракія, Азія і Понт (більша частина Малої Азії і східна частина Балканського півострова). В кінці VI століття, при патріарху Іоанні IV Постнику (582-595 рр..) Константинопольські предстоятелі вперше стали користуватися титулом «Вселенський Патріарх» («Οικουμενικός Πατριάρχης»). Підставою для такого титулу патріарха Константинопольського вважався статус єпископа столиці християнської імперії-ойкумени. </p>
<p> На Трульському соборі (691-692 рр.), 102 правила якого розглядаються як рішення Шостого Вселенського Собору, було встановлено порядок п’яти патріархатів (пентархії), розташованих в церковному диптиху в суворо ієрархічному порядку: Рим, Константинополь, Олександрія, Антіохія, Єрусалим. Система пентархії проіснувала аж до Великого церковного розколу 1054 року. З цього часу Константинопольський Патріарх стає першим за честю серед усіх предстоятелів православних помісних церков. </p>
<p> Церква за часів Візантійської імперії </p>
<p> У перші три століття свого існування Римська Церква жила окремим від держави життям, більше того християнство було забороненою релігією імперії, а всі християни знаходились в переслідуванні збоку держави. Взаємини церкви і держави радикально змінилися після видання в 313 році «Міланського едикту» імператорів Костянтина і Луцинія. За цим едиктом християнство стало однією з легальних релігій Римської імперії, а християнам була гарантована свобода віросповідання. Згодом при імператорі Феодосії Великому «Фессалонікійський едикт» (380 рік) та правила Другого Вселенського Собору постановили необхідність віросповідання всіма підданими Римської імперії християнства. Так християнство отримало державно-панівне становище серед значної кількості вже існуючих релігій Римської імперії, а Церква вступила в тісний союз з державою, внаслідок чого склалася своєрідна система церковно-державних відносин, яка отримала назву «симфонія». </p>
<p> У 6-й новелі імператора Юстиніана Великого (527-565 рр..) сформульований принцип, який лежить в основі симфонії церкви й держави «Найбільші блага, даровані людям вищою благодаттю Божою, є священство і царство, з яких перше піклується про божественні справи, а друге керує і піклується про людські справи, а обидва, виходячи з одного й того самого джерела, складають окрасу людського життя. І якщо священство буде у всьому упорядковане й угодне Богу, а державна влада буде по-правді керувати дорученою їй державою, то буде цілковита згода між ними в усьому, що служить на користь і благо людського роду». </p>
<p> Керуючись цією нормою, імператор Юстиніан у своїх новелах визнавав за церковними канонами силу державних законів. Втім, історія показала, що церковно-державні відносини часто переходили в стосунки, що значно відрізнялися від симфонії. Так, найчастіше втручання імператорів у церковні справи приводили до серйозних проблем, а іноді й церковних розколів. </p>
<p> В 730 році імператор Лев III Ісавр заборонив шанування ікон, чим втягнув церкву і державу в довгий період іконоборчої єресі. Інший випадок мав місце коли імператор Михайло VIII змістив з кафедри Патріарха Йосипа Галесіота, який не підтримував церковну унію на Ліонському соборі 1274 року, а на його місце поставив – Іоана XI Веккі, який вчинив жорстокі переслідування прихильників православ’я. Зокрема, з його санкції стався безпрецедентний розгром візантійським військом монастирів Святої Гори Афон. Ще один приклад негативного втручання держави у церковні справи мав місце, коли ослаблений імператорський уряд, занепадаючої під ударами османів Візантійської імперії, знову вступив в унію з Римською Церквою на Ферраро-Флорентійському соборі 1438-1445 рр., проте імперію це не врятувало. </p>
<p> У 1453 році відбулося падіння Константинополя від ударів турків-османів. Останній візантійський імператора Костянтин XI Палеолог загинув пліч-о-пліч з Константинопольським Патріархом Афанасіем. Разом з ними відійшла у минуле і «Симфонія» у відносинах між церквою і державою. </p>
<p> Православна Церква в мусульманській Османській імперії </p>
<p> З падінням Константинополя і всієї Східної Римської імперії значення Константинопольської церкви серед її пастви значно зросло. Султан Мехмед II, який завоював Константинополь, виявив прихильність до християн. Він дозволив скликати собор, на якому Патріархом було обрано Геннадія Схоларія – учня святого Марка Ефеського та яскравого противника унії з Західною церквою. Султан не тільки визнав Константинопольський Патріархат і його церковну владу над усім православним населенням новоутвореної Османської імперії, але й наділив Патріархів політичною владою, якої вони не мали раніше. Так Константинопольському Патріарху був даний почесний титул «Міллет-баші» (цивільний глава християн). Він також отримав значну частину політичної влади над християнами, і своїм становищем у державі удостоївся права засідати у вищому урядовому органі Османської імперії – Дивані. Відповідно до османських законів інші православні церкви в межах імперії – Олександрійська, Антіохійська, Єрусалимська, Кіпрська, – хоч і не були ліквідовані, однак опинилися в залежному становищі від Константинопольського Патріарха. </p>
<p> Патріарх Геннадій та Султан Мехмед </p>
<p> Втім, Константинопольська церква при османах не процвітала. Призначення і зміщення Патріархів відбувалось з сваволі султана. При цьому Патріархи не тільки своєю посадою, але і своїм життям відповідали за покірність православного населення Османської імперії. Вони, будучи заручниками волі султана, несли відповідальність за всі негаразди спричинені християнами. Трагічно для Церкви та всього православного народу обернулося Грецьке повстання 1821 року. За наказом султана, відповідаючи за весь православний народ, був по-звірячому вбитий 76-річний старець Патріарх Григорій V. Він прийняв мученицьку смерть в день Пасхи 10 квітня 1821. </p>
<p> На початку XIX століття через ослаблення Османської імперії, серед Балканських народів піднялася хвиля національно-визвольних рухів. Греція, Сербія, Румунія та Болгарії здобувши незалежність від Османської імперії почали формувати власні помісні православні церкви і відійшли з-під впливу Константинопольського Патріархату. Так отримали власну автокефалію Сербська, Грецька (Елладська), Румунська і Болгарська православні церкви. </p>
<p> Константинопольська Церква в сучасний період </p>
<p> ХХ століття стало для Константинопольської церкви не менш драматичним, ніж попередні. В результаті Першої світової війни Османська імперія припинила своє існування і була окупована Англією, Францією, Італією та Грецією. Після підписання Мудроського перемир’я держави-переможниці приступили до розподілу її території. Греція, як союзниця країн-переможниць, отримала обіцянки, що їй будуть віддані Східна Фракія (крім Константинополя), а також Західні райони Малої Азії, де компактно проживало грецьке населення. У цей же період у греків визріла ідея відновлення Візантійської імперії, згідно з якою Константинополь повинен був стати для них «Новими Афінами». </p>
<p> Тодішній Константинопольський Патріарх Мелетій Метаксакіс оголосив, що Константинопольська Церква вже не належить Османській імперії, а відноситься до Греції. В результаті цих подій спалахнула Друга греко-турецька війна (1919-1921 рр.), перемогу в якій здобула турецька армія на чолі з Мустафою Кемалем. Прикрим епізодом грецько-турецького протистояння стала «Різанина в Смирні (Ізмірі)», в результаті якої турками було вбито від 100 до 200 тисяч мирних греків. У 1923 році був підписаний Лозаннський мирний договір, за яким Греція та її союзники повністю відмовлялися від претензій на Західну Анатолію і Східну Фракію. З Туреччини примусово були виселені близько 1,5 мільйонів греків в обмін на виселення 600 тисяч мусульман з Греції. В лютому 1923 року з Константинополя був вигнаний Патріарх Костянтин VI. Здавалося, що історія Константинопольського Патріархату фактично закінчилася. Надії на майбутнє не було й через те, що на території Туреччини залишилося кілька тисяч православних греків. </p>
<p> Проте в ході переговорів Греція та її союзники домоглися від Туреччини обрання нового Патріарха – Василія ΙΙΙ. Турецька делегація наполягла на тому, щоб Константинопольський Патріарх залишався лише керівником православної громади в Туреччині і не поширював свою юрисдикцію на інші країни, на що було отримано згоду і зафіксовано в протоколах договору. Згідно з угодою турецьке керівництво не втручається в справи християнської громади за умови невтручання її предстоятеля в життя інших країн та православних церков. </p>
<p> Новим главою Турецької держави було обрано Мустафу Кемаля Ататюрка, який взяв курс на будівництво нової Туреччини на секулярних і національних засадах. У 1924 році була скасована система халіфату. Було визначено суворі межі між державою і релігією. Так, якщо в Османській імперії життя багато в чому визначалася ісламським законом (шаріат), то в новій республіці була введена система світських законів, побудована за Західним зразком. Багато мусульманських сект були оголошені поза законом, а політичний іслам піддавався жорсткому тиску збоку держави. </p>
<p> Під процеси секуляризації потрапила і Константинопольська Церква. Так, згідно турецького законодавства на Патріаршу кафедру може висуватися тільки громадянин Туреччини, активність духовенства жорстко обмежується, всі релігійні установи перебувають під контролем держави, обмеження стосуються також носіння релігійного одягу для духовних осіб тощо. В результаті цих реформ в 1930 році духовний центр східного православ’я Константинополь було перейменовано в Стамбул, а в 1935 році перлина східного православ’я – Софійський собор з мечеті був перетворений на музей. </p>
<p> Слід зазначити, що іслам завжди мав сильний вплив на характер турецького народу, багато ототожнюють приналежність до нації з приналежністю до мусульманства. Таким чином, християнські та інші немусульманські погляди сприймаються як щось чуже, навіть вороже Турецькій державі. Яскравим прикладом антигрецьких настроїв є погроми 1950-х років, які спричинили те, що православна паства Вселенського Патріархату на території Туреччини в результаті масової еміграції складає приблизно 12 тисяч греків, що живуть в константинопольському кварталі «Фанар». </p>
<p> Загибель Патріарха Григорія V </p>
<p> До цих пір Турецька держава не визнає титул Вселенського Патріарха вважаючи його главою фанарской грецької громади, а саму Патріархію як національне, а не міжнародне утворення. Крім усього іншого, турецька влада заборонила Патріархату володіти будь-якою нерухомістю, відмовляють у візах та дозволах на працевлаштування іноземним громадянам, які бажають працювати з Константинопольською Православною Церквою, втручаються в управління православними школами та виявляють небажання обговорювати ці проблеми з православним Патріархом. Так, у 1971 році за рішенням влади була закрита остання на території Туреччини православна теологічна семінарія на о. Халки. </p>
<p> Все це відбувається попри те, що чинна Конституція Туреччини гарантує свободу віросповідання і дозволяє публічно заявляти про свої релігійні погляди. У той же час вона забороняє будь-яку дискримінацію на релігійному ґрунті, однак, як свідчить практика, ці конституційні права гарантовані тільки мусульманам. </p>
<p> Все ж треба відмітити позитивні зрушення в церковно-державних відносинах, які мають місце протягом останніх років – більш помірковане ставлення турецької влади до Константинопольської Церкви. Причинами цього є намагання Анкари інтегруватися до Європейського Союзу. Однією з основних вимог, що повинні бути виконані на шляху інтеграції Туреччини до ЄС, є гарантування християнам свободи віросповідання без будь-якої дискримінації та належне ставлення до Константинопольської Церкви як історичної організації на території Туреччини. </p>
<p> Зважаючи на обставини, які мають місце у відносинах між «ісламською» Туреччиною та «християнським» Європейським Союзом, значно зросла роль Константинопольського Патріарха як посередника в таких переговорах. Варто зазначити, що теперішній Патріарх Константинопольський Варфоломій, який перебуває на цій посаді з 1991 року, використовує цю можливість сповна. Розуміючи історичну можливість для повернення втрачених позицій Церкви, Патріарх Варфоломій намагається підняти в діалозі з турецькою владою чутливі для церкви та християн теми. Так, серед основних питань переговорів, навколо яких точиться дискусія, є можливість вибору Патріарха Константинопольського серед православних громадян іншої держави з автоматичним наданням йому турецького громадянства та відкриття Халкинської богословської школи для підготовки церковнослужителів для потреб церкви. Подальший діалог та перспектив церковно-державних відносин важко прогнозувати. Очевидно одне: все залежить від волі Турецької влади йти на поступки та мужності церковних ієрархів, які, використовуючи всі наявні способи, намагаються повернути втрачені позиції церкви для захисту та процвітання християн Туреччини. </p>
<p> Довідка: Сучасна Туреччина вважається переважно мусульманською країною: за офіційними даними іслам сповідують 99,7% населення країни. Число християн становить близько 100 тисяч чоловік – менше 0,15% від загальної чисельності в 72,5 млн. населення. Канонічна територія Константинопольського Патріархату включає в себе територію практично всієї Малої Азії, Східної Фракії, Криту, Додеканезьких островів, Святої Гори Афон, Фінляндії, а також приходи Константинопольського Патріархату на всіх континентах світу за винятком Африки. </p>
<p> Ігор Ільтьо, релігієзнавець, Дипломатична Академія при МЗС України, Київська Духовна Академія УПЦ </p>
<p> Опубліковано у: </p>
<p> Срібна Земля. Закарпатська газета для тих, хто думає. </p>
</doc>
<doc id="file32711402" filename="ishuk" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/01/23/ishuk/" FT="web">
<p> Іщук Н. В. Адаптаційний потенціал візантизму </p>
<p> У статті досліджується візантійський ґрунт соціальної доктрини православ’я. Доводиться можливість адаптації окремих складових візантійської соціальної парадигми до місцевих умов. </p>
<p> Вступ </p>
<p> Суперечливі процеси, які відбуваються в українському суспільстві, змушують замислитися не лише над економічними та політичними, але й духовними причинами невизначеності та напруженості в країні. Зрозуміло, що подальший соціальний поступ пов’язаний із цивілізаційним вибором, прийнятним для більшості громадян України. Важливу роль у цивілізаційному самовизначенні відведено православним цінностям, які значною мірою сформували духовну традицію нашого народу. Втім, українське православ’я протягом тривалого часу існувало на перетині культурних світів та різних релігійних традицій. Варто припустити, що дана обставина вплинула на його цивілізаційний «профіль», а відтак на самовиявлення соціальної парадигми візантизму в Україні. </p>
<p> Постановка проблеми </p>
<p> Стаття є спробою узагальнення соціокультурних чинників, які вплинули на трансформацію феномена візантизму на українському ґрунті. </p>
<p> Аналіз досліджень і публікацій </p>
<p> Відомо, що дослідження феномену візантизму пов’язане з цивілізаційним витлумаченням цієї проблеми. Алгоритм такого аналізу свого часу був закладений англійським істориком А. Тойнбі, який, розробляючи теорію замкнених дискретних одиниць-цивілізацій, дійшов висновку, що розвиток цивілізацій пов’язаний із «монадами історії» – світовими релігіями. До вдалих відносяться й спроби цивілізаційного погляду на християнство К. Леонтьєва, В. Лосського, П. Чаадаєва, Г. Флоровського, С. Хантігтона. Творчим здобутком цих філософів стало дослідження закономірностей формування Східно-християнського та Західнохристиянського світів. Серед сучасних дослідників проблеми відмітимо праці українських та російських філософів К. Костюка, Ю. Павленка, А. Панаріна, А. Річинського тощо. Водночас зазначимо, що в заявленому контексті в соціальній філософії дана проблема досліджувалася не достатньо. </p>
<p> Основна частина </p>
<p> Духовно-ціннісні підстави існування православної цивілізації пов’язані з світоглядно-цивілізаційним феноменом візантизму. Під візантизмом розуміють сукупність політичних, етнографічних і церковних особливостей східної греко-римської імперії Хі-ХІІ століть, які в подальшому вплинули на соціально- політичний та культурний розвиток православних країн [2, с.80]. Або «великий комплекс релігійно- суспільних, державно-політичних, філософсько-моральних ідей та відповідних їм форм соціальної практики, витоки яких генетично сягають зразків-архетипів візантійської цивілізації» [1, с.41]. Візантизм у державі означає самодержавство, в релігії – християнство з певними рисами, які відрізняли його від західних церков та єресей, у моральному аспекті – заперечення вкрай перебільшеного поняття про земну особистість, яка була внесена в історію німецьким феодалізмом, і, нарешті, візантизм означає розчарування в усьому земному, відсутність культу земного буття та земної особистості, спрямованість людини на власне самовдосконалення в моральному житті [8, c.94 ]. </p>
<p> У науковій літературі зазвичай ідеться про дві історичні форми візантизму – первинну (візантійську) та вторинну (російську). Визначальними ознаками первинного візантизму є: реконструкція на римському ґрунті римського кесаризму та відсутність релігійного плюралізму. У випадку російського візантизму такими ознаками є: по-перше, тотальне проникнення візантизму в усі сфери суспільного життя, по-друге, «цивілізаційна» векторність цієї ідеї, тобто надання їй перспективи стати організуючим началом для слов’янського світу. </p>
<p> Особливостями російського візантизму вважають такі «соціальні гріхи» як: відсутність вищого завдання перед суспільством, яке відповідало б християнським ідеалам; відсутність помітного прагнення до вдосконалення; байдужість держави до неформального релігійно-громадянського та релігійно-морального життя людей; першочергова турбота не про душу народну, а про соціальне тіло; різке незбігання діяльності російських царів з ідеалом християнського царя; залежність вищого начала – християнської Церкви від начала нижчого – держави [1, с.45]. З цього випливає, що візантизм є складним суспільно-політичним та духовним феноменом, до формування якого долучилася й православна церква. Відтак варто припустити, що він (принаймні у своїй первинній формі) уособлює соціальні пріоритети православ’я. Дані пріоритети деталізовані в концепціях симфонії влад, соборності, ісихазму, етатизму. </p>
<p> Симфонія влад (consonatia) є складовою православного вчення про державу, що втілює найоптимальнішу модель співіснування церкви та держави. В основі цієї концепції покладена ідея «співробітництва, взаємної підтримки та взаємної відповідальності без взаємного втручання однієї сторони в сферу виключної компетенції іншої» [16, с. 416]. Держава, за цією концепцією, виникла внаслідок складного історичного розвитку, яким керував промисел Божий. Мета її існування полягала в піклуванні про земне благополуччя людей. Натомість призначенням церкви, яка «не від світу цього», було піклування про спасіння людської душі й про життя вічне, тому втручання цих інституцій у справи одна одної вважалося неприпустимим. </p>
<p> Симфонія влад регламентувала як відмінності між владою церкви й держави, так і умови їхньої взаємодії. До сфери такої взаємодії належала суспільна моральність, у межах якої таке співробітництво було навіть бажаним. Держава за таких обставин сподівалася на духовну підтримку церкви; церква ж спиралася на авторитет влади та держави. Разом ці дві інституції мали спрямовувати життя народу до істинного блага. </p>
<p> Ідея «симфонії влад» достатньо потужно вкорінилася в православній традиції у вигляді думки про необхідність тісної співпраці священства та світської влади з метою євангелізації суспільства. Одночасно з цим, зважаючи на неможливість практичної реалізації такої моделі, церква змушена була пристосовуватися до реальних політичних та соціокультурних реалій. Це обумовило деформацію окремих принципів симфонії та виникнення цезаропапістської моделі взаємодії церкви і держави. </p>
<p> Під цезаропапізмом розуміється повна залежність церкви від держави, одержавлення церкви та підпорядкування церковних структур світській владі. Цезаропапізм є окремим випадком порушення симфонії, коли за якихось обставин одна із сторін цього союзу перестає виконувати своє призначення. На наш погляд, цезаропапістська модель взаємодії церкви та держави виникла в результаті вимушеної й досить радикальної адаптації ідеології церкви до потреб держави. Наслідками цезаропапістського характеру взаємодії церкви та держави стало послаблення суспільних позицій самої церкви, яка втратила здатність протистояти державі, а відтак перестала бути самостійною суспільною силою. </p>
<p> Соціальна модель візантизму своєю органічною складовою має ідеологію етатизму, яка передбачає тісну взаємодію влади та церкви, ототожнення православ’я з однією імперією й народом. Етатизм – політичне вчення, спрямоване на становлення (відродження) «православної держави» та «православної монархії» як єдино можливої моделі подальшого співіснування істинно вірних, що відбувається за умов визнання Імперії не просто світським апаратом, а таємничим сотерологічним організмом, що перешкоджає приходу антихриста. Етатистська ідеологія ґрунтується на вірі в бездоганність богословського знання певної церкви, коли намагання надати їй всесвітнього значення наближає уявну перспективу політичного об’єднання «православних народів» під проводом «православного царя». </p>
<p> Найбільш загрозливим виявом етатистської ідеології є те, що, обґрунтовуючи доктрини «збирання земель», «захисту єдиновірців», «захисту істинної віри», вона, насправді стає приводом для зовнішньої експансії, а відтак служить інструментарієм для досягнення політичних цілей. </p>
<p> Окрім етатизму, важливою компонентою соціальної парадигми візантизму, спрямованою на адаптацію соціального вчення православ’я, є також ідея соборності, яка являє собою містичну парадигму колективного життя людей. Соборність – складова православного вчення про суспільство, що втілює найоптимальнішу модель колективного життя. Більшість дослідників виводять поняття «соборність» з двох рівноцінних значень – зібрання та храм. Насамперед, термін «соборність» (кафолічність) стосується самої православної церкви, символізує єдність містичного тіла церкви та підпорядкованість церкви єдиній меті. Свідченням цього є Нікео-Константинопольський символ віри, в якому церква проголошується Єдиною Святою, Соборною Апостольською. Соборність (кафолічність) церкви означає, що вона: по-перше, в географічному сенсі осягає весь всесвіт; по-друге, проповідує повну істину; по-третє, охоплює всю людську спільноту, не враховуючи класової, професійної та іншої належності людей; по-четверте, взаємодіє зі всією повнотою людської моральності як у позитивному, так і в негативному проявах. </p>
<p> Увага до соціального виміру цього терміна актуалізується й завдяки тлумаченню соборності як певної містичної парадигми колективного життя людей, коли під соборністю розуміють «згоду, одностайну участь віруючих у житті світу й церкви, колективну життєтворчість та колективне спасіння» [17, c.57], єдність усього хрещеного люду й бажаний ідеал спілкування і співжиття людей. Вчення соборності виражає православне бачення не лише взаємодії людини та колективу, але й відношення людини до «надособистісних» структур: держави, народу, класу, а також до суспільства в цілому. </p>
<p> Разом з тим за умов інструментального використання ідеї соборності вона могла бути підґрунтям для мінімізації прав та свобод особистості. Це реалізовувалося, коли дана ідея, цілком поверхнево й вибірково, «адаптувалася» владою чи окремими суспільно-політичними силами до власних потреб. Тоді ставала можливою ситуація, коли «не спільноти людей – етнічні, політичні, конфесійні та інші – утворювалися самоцільними людськими індивідуальностями, а, навпаки, один із класів таких спільнот… ставав по відношенню до людини вищою метафізичною реальністю» [9, с.45]. Наприклад, за умов етноцентричної трансформації соборної ідеї народ виступав як надіндивідуальна позачасова органічна єдність «соборних особистостей». </p>
<p> Однією зі складових соціальної парадигми візантизму виступає ісихазм як концепція, яка визначає ставлення православної людини до соціальної активності. Загалом під ісихазмом (гезіхазмом) (з грецької – спокій, мовчання) розуміють стародавню традицію, що включає в себе розгалужений й оригінальний комплекс уявлень про людину, її свідомість та діяльність, в тому числі й у соціумі. Власне, слово «ісихія» означає «зведення розуму в серце», тобто поєднання всіх тілесно – і духовно-розумових якостей людини в акті божественної молитви. Сучасна наукова література пропонує кілька варіантів дефініції терміна «ісихазм». Його розуміють як: а) ідеал ранньохристиянського подвижництва, розповсюджений серед монахів-самітників; б) психосоматичний метод самозаглиблення й медитації з постійним промовлянням молитви; в) систему богословських понять, розроблених св. Григорієм Паламою. </p>
<p> Східне християнство, об’єднавши богословський екзистенціалізм та містику ісихазму, вимагало від людини напруженої духовної праці і внутрішнього обробітку душі. Відтак воно суттєво применшило значення соціальної активності як такої, що не стосується справжніх цілей людського життя. Православне бачення активності вимагає повноти спілкування з Богом, яка досягається завдяки духовним зусиллям, спрямованим на споглядання, осягнення та наближення до Творця, тобто завдяки ісихастській практиці. Суспільний вимір заклику «постійно молитися» означав споглядально-мовчазне ставлення до проблем навколишнього світу, неможливість дієвої праці задля активного перетворення соціуму. </p>
<p> Хоча культурно-цивілізаційний комплекс візантизму мав велике значення для формування соціальної парадигми православ’я, слід пам’ятати про роль специфічних соціокультурних та політичних чинників окремих країн, які могли вплинути на самовиявлення цього феномена на національному ґрунті. Наприклад, якщо говорити про адаптацію візантизму до умов України, слід ураховувати традицію «київського християнства», яке до Х-ХІІІ століть мало низку специфічних рис, відмінних від візантійського чи російського християнства. Як вважає один із провідних дослідників вітчизняного православ’я Є. Харьковщенко, в основі «київського християнства» були покладені дохристиянська софійна традиція Сократа, Парменіда, Платона, соціальне вчення паулінізму, а також філософсько-теологічний спадок видатних теоретиків християнства Амвросія Великого, Григорія Нісського, Максима Сповідника, Григорія Богослова. Тому характер релігійності Київської Русі «мав власну специфіку та був далекий від прагнення східних і західних взірців, з одного боку, чисто зовнішнього практицизму віри, а з другого – абстрагованої, суто інтелектуальної релігійності» [15, с. 220]. Отже, Київська церква тривалий час не віддавала переваг ні східній, ні західній формам церковної організації, а християнство на Русі не можна було назвати візантійським чи римським, а руським. Додамо також, що українське православ’я зазнало впливу й від західної християнської традиції. Це виявилося не лише у феномені греко-католицизму, але й у розповсюдженні впливів західних церков на ортодоксальне Східне християнство завдяки діяльності представників Києво-Могилянської академії, Ф. Прокоповича тощо. Помітним був уплив на розвиток української та російської релігійної філософії таких західних мислителів, як І. Кант, І. Фіхте, Ф. Шеллінг, </p>
<p> С.К’єркегор [11, с.91]. Звичайно, ця обставина значно трансформувала специфіку самовиявлення симфонічної (цезаропапістської), ісихастської, етатистської та соборної компонент учення візантизму та його адаптації до українських умов. </p>
<p> Звернемо увагу, що в Україні своєрідного вияву набула концепція «симфонії влад». Хоча за часів Петра І українська церква підпала під уплив цезаропапістської традиції, однак українському православ’ю були притаманні й антицезаропапістські мотиви [7, с.243]. На думку І. Гаваньо, свідченням антицезаропапістського спрямування українського християнства стали «домонгольське християнство, унійний та могилянський періоди, служіння митрополита Шептицького» [3, с. 19]. З його думкою погоджуються сучасні вітчизняні дослідники цієї проблеми М. Рибачук та О. Білоус, які наголошують на тому, що варіантом реалізації симфонії влад в історії України була «києво-руська» модель взаємодії церкви та держави [13, с. 55]. </p>
<p> Говорячи про особливості соціальної доктрини українського православ’я, навряд чи можна стверджувати, що їй притаманний етатизм. Так, на думку В. Єленського, українцям властива толерантність до іновірців, яка обумовлена відносною слабкістю українського націоналізму й відсутністю в ньому жорсткої конфесійної ідентифікації, що серйозно підриває можливості встановлення релігійної монополії. «Етатизації» українського православ’я заважає й те, що Український національний міф значно менше пов’язаний з релігією [4, с.16], відтак стає неможливою абсолютизація його релігійної компоненти. Вагому роль у формуванні антиетатистського спрямування соціальних догматів київського християнства мала і відданість останнього соціальним ідеалам паулінізму. Так, основна ідея паулінізму полягала в проголошенні рівності всіх людей перед Богом, що виключало будь-яку дискримінацію людини за соціальною чи національною ознакою. Ідея рівності всіх людей та заперечення месіанського призначення окремих націй набула подальшого розвитку в працях митрополита Іларіона, К. Смолятича тощо. Крім того, як слушно зауважив А. Річинський, основою української віротерпимості став синкретичний характер українського релігійного світогляду, на формування якого вплинули іранські, семітські, індійські, перські, грецькі, варязькі привнесення [12, с.410]. Отже, вищезазначені обставини унеможливили будь-які значні прояви етатизму на українському ґрунті, що свідчить про особливості адаптації соціальних доктрин православ’я в Україні. </p>
<p> Щодо ісихастської компоненти візантизму, слід зазначити, що вона значною мірою притаманна й вітчизняному православ’ю. Однак, виходячи з того, що ісихазм був своєрідною «трансплантацією візантизму на слов’янському грунті» [18, с.18], можна передбачити, що процес цієї трансплантації набув в Україні своїх національних особливостей. На наш погляд, «києворуський» вияв іммобілізму мав значно менш радикальну форму, ніж візантійський. Так, традиційне києворуське ставлення до навколишнього світу не вміщувалося в межі ортодоксального візантійського вчення насамперед завдяки радісному сприйняттю світу, пов’язаному з політичною стабільністю та культурним підйомом у Київській Русі в першій половині ХІ ст. і подальшому впливу на нього кирило-мефодіївської й корсунської традицій. Тому в ХІ-ХІІ століттях на Русі існували й протилежні тенденції, зорієнтовані на більш оптимістичне сприйняття дійсності, активну громадянську суспільну позицію, добрі справи та соціальну активність церкви, що й фіксувалося у відповідних догматах церкви. </p>
<p> Обґрунтування необхідності активної участі громадянина й церкви в суспільному житті належало митрополиту Іларіону, а потім і адептам кирило-мефодіївської традиції. Так, перший Київський митрополит Іларіон, благаючи Бога про захист руських людей, просить для них голод повернути в достаток, сотворити їм «радість тілесну та душевну» [6, с.155]. Інший видатний політичний діяч минулих сторіч Володимир Мономах, говорячи про шляхи спасіння людини, наголошував на доцільності не лише покаяння та сліз, але й щирої праці задля захисту та піклування про слабких, сиріт і вдів [10, с.176-177]. </p>
<p> Встановлення специфіки українського вияву соборної ідеї дозволяє сказати про певні ідеологічні та організаційні особливості церкви, що сприяли її адаптації до умов життя українського суспільства. На думку А.Річинського, в українському православ’ї, завдяки особистому представництву світського елементу на соборах і поширенню компетенції братств, спостерігалася широка участь громадськості в церковному управлінні. Відтак українське духовенство, що обиралося народом, не стало замкненим прошарком українського суспільства й жодне вагоме рішення не приймалося церквою «без обрад духовного собору», але з урахуванням «волі світських станів, як здатних старожитніх станів … і простих людей православної віри» [12, с.148-149]. Соборна форма вирішення важливих справ супроводжувалася розвитком концепції соборноправності, яка обстоювала ідею церкви як народу. Це, в свою чергу, мало вплив і на подальший розвиток Української церковної ідеології, яка «складалася довгі віки, складалася спільно з усим Духовенством і Народом» [5, c.4], відтак – набула більш демократичного характеру, аніж класична ідеологія візантизму. </p>
<p> Крім того, соборна організація церкви поєднувалася з утвердженням певних зразків організації суспільного буття. Як зазначав у своїх наукових розвідках видатний історик М. Костомаров, дихотомія «особистість-суспільство» в російській (квазівізантійській. – Н.І.) та українській духовних традиціях вирішувалася по-різному. В російській традиції спостерігалося панування загальності – „общинності” (Бога та царя) над особистістю, тому в суспільному житті росіяни тяжіли до монархізму. В уяві українців громада виступала вільним об’єднанням людей, тому їх ідеалом був вільний федеративний союз [14, с.249-252]. Українській традиції притаманні повага до особистості й визнання її позитивної значущості. </p>
<p> Висновки </p>
<p> Отже, на прикладі України бачимо, що принципи візантизму, хоча й склали підґрунтя соціальної доктрини українського православ’я, були адаптовані до місцевих умов. Так, завдяки традиції київського християнства в соціальній парадигмі вітчизняного православ’я не набула розвитку етатистська ідея. Тут утвердилися більш активно-перетворювальна модель ісихазму, більш симфонічна модель цезаропапізму й більш персоналістична модель соборності. </p>
<p> Список літератури </p>
<p> Бачинин В.А. Национальная идея для России: выбор между византизмом, евангелизмом и секуляризмом. Исторические очерки политической теологии и культурной антропологии. – СПб.: Алетейя, 2005. – 365 с. </p>
<p> Введение христианства на Руси. – М.: Мысль, 1987. – 304 с. </p>
<p> Гаваньо /., прот. Передмова до українського видання // Гьофнер Й., Кардинал Християнське суспільне вчення / Пер. з нім. – Львів: Свічадо, 2002. – С.10-23. </p>
<p> Єленський В. Релігійна свобода і національна ідентичність: Україна // Релігійна свобода. Науковий щорічник. – 2002. – № – С.14-21. </p>
<p> Іларіон, митр. Ідеологія Української церкви. – Холм: Свята Данилова Гора, 1944. – 56 с. </p>
<p> Іларіон, митр. Про Закон і Мойсеєм даний і про Благодать та Істину в Ісусі Христі втілених. – К. : МАУП, 2004. – 176 с. </p>
<p> Історія релігій на Україні: В 10-ти т. – Т.2. – К.: Укр. Центр духовної культури, 1997. – 376 с. </p>
<p> Леонтьев К. Византизм и славянство // Леонтьев К. Восток, Россия и Славянство: Философская и политическая публицистика. Духовная проза (1872-1891). – М.: Республика, 1996. – С. 94-155. </p>
<p> Павленко Ю. В. Євразійство та цивілізаційна структура // Наука та наукознавство. Міжнародний науковий журнал. – – № 2. – С.43-53. </p>
<p> Повчання Володимира Мономаха дітям // Повість минулих літ. – К.: Веселка. – С.175-182 . </p>
</doc>
<doc id="file32711487" filename="isichenko" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/01/15/isichenko/" FT="web">
<p> Архиєпископ Ігор Ісіченко. Східна християнська ідентичність як чинник цивілізаційного вибору України </p>
<p> 12 січня 2011 р. архиєпископ Ігор (Ісіченко) виступив в Українському інституті Лондона з доповіддю на тему “Східна християнська ідентичність як чинник цивілізаційного вибору України” </p>
<p> Кінець ХХ ст. позначився крахом двох утопій, що визначали геополітичну ситуацію по Другій світовій війні. </p>
<p> Першою з них була комуністична утопія. Настали вісімдесяті роки, а обіцяний Микитою Хрущовим початок комуністичної епохи, епохи загального добробуту, щастя й суспільної рівности, прологом до якої мав бути показ 1980 р. по телебаченню останнього в СССР попа, так і не відбувся. Покоління східних європейців, виховані під бадьорий спів «Мы будем жить при коммунизме», опинилися перед реальністю господарчого колапсу, соціяльної прірви між партійною номенклатурою й ґлорифікованим нею пролетаріятом, національної дискримінації, до яких були не готовими. Це може здатися дивним, але комуністичний міф, попри всю свою ірреальність, сформував ментальність мільйонів людей, які сприйняли крах міфу за особисту трагедію. </p>
<p> Друга утопія, виплекана в перебігу «холодної війни» потойбіч «залізної завіси», пов’язувала початок епохи всесвітньої гармонії з падінням комуністичних диктатур і поширенням у цілому світі американської моделі демократії та ліберальної системи цінностей. Путін і Лукашенко, Аль-Каїда й 11 вересня, економічна криза й експансія кримінального капіталу зі сходу – хто б на Заході зважився років тридцять тому пророкувати подібні перспективи посткомуністичного світу! </p>
<p> Світ після падіння «берлінського муру», відкритий для процесів ґлобалізації, раптом засвідчив непроминущість ролі цивілізаційних парадигм, що визначають виміри сучасного світу. Це дало підстави Семуелеві Хантинґтону для невеселих прогнозів про «зіткнення цивілізацій» – «The Clash of Civilizations» (1993). Пригадаймо мапу з відомої книги «The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order» (1996) з зафарбованою в один колір із Росією, Білоруссю, Молдовою, всіма балканськими країнами нашою рідною землею, включеною автором в одну з виділених ним цивілізацій – православною. </p>
<p> Схоже, що статтю та книгу Хантинґтона найуважніше читали вихідці з КҐБ, котрі переважно й сформували нові російські еліти – і бізнесові, і політичні. Адже саме в цих колах ідея протистояння православної та західної християнської цивілізацій була покладена в основу геополітичних стратегій, покликаних реставрувати Російську імперію. Стратегій, що прийшли на зміну ідеї боротьби «капіталістичного світу» з країнами «реального соціялізму». Сфера інтеґраційних проєктів Кремля іменувалася в цих стратегіях то «євроазійським простором», то «слов’янським», а тепер уже й «російським світом». Реанімована царська ідея «триєдиного російського народу», зорієнтованого на три фундаментальні цінності: православ’я, самодержавство й народність, – чітко визначає в цьому просторі місце українців чи радше «малоросів». Недавній погром і закриття української бібліотеки в Москві, нищення в ній книг патріотичного змісту з усією відвертістю засвідчили, як російські еліти збираються пристосовувати ментальність українців до своїх проєктів. Зрештою, окремі представники партії, що торік прийшла в Україні до влади, готові застосувати ці технології й у нашій незалежній державі. </p>
<p> Таким чином, східна християнська ідентичність, яку антизахідні політики воліють позначати словом «православ’я», підступно використовується для ідеологічного обґрунтування нового геополітичного проєкту, що мав би повернути Україну в сферу державних впливів Москви. Це робить православну спільноту України мимовільним гравцем на чужому для неї політичному полі, об’єктом спрямованих на неї впливів. Колишній Київський екзархат Московського Патріярхату, лицемірно перейменований двадцять років тому на «Українську Православну Церкву», з приходом до влади в Україні відверто промосковських сил легко позбувся захисної риторики, котрою оперував з 1992 року. Після демонстрування Патріярхом Кирилом неподільности Московського Патріярхату й органічної включености УПЦ до творення «російського світу» ніхто вже не приховує цілковитого підпорядкування української гілки Російської Православної Церкви зарубіжному першоієрархові. Політична ж заанґажованість УПЦ в реалізації проєкту «російського світу» яскраво виявляється в статтях та інтерв’ю її чільних ієрархів, проповідях парафіяльних священиків, мовній та обрядовій практиці церковного життя, в насиченні синаксаря знаковими для російської політичної свідомості особами й подіями. Поряд з особливо промовистим культом «імператора-страстотерпця» Миколи ІІ поширюються вписані в контекст міфу про «Велику Вітчизняну війну» культи блаженних Ксенії Петербурзької та Мотрони Московської, леґенди про лист митрополита Гір Ливанських Іллі до Йосипа Сталіна, зустріч Сталіна з блаженною Мотроною, навернення Сталіна на православ’я. І хоча в Україні ще не чути про зображення Сталіна на церковних іконах, але, як знаємо, перший пам’ятник кривавому тиранові з’явився на постсовєтському просторі саме в нас, у Запоріжжі. Правда, цей пам’ятник, знищений у новорічну ніч невідомими патріотами, встановили були комуністи. Однак же в нас вони, як і ліворадикальні проґресивні соціялісти Наталі Вітренко, стали нині активно підтримувати Православну Церкву – аби вона тільки була Московського Патріярхату. 12 червня 2003 р. лідер українських комуністів Петро Симоненко отримав навіть від УПЦ орден рівноапостольного князя Володимира. А в його статті «Крестовый поход против Украины», вміщеній на веб-сторінці УПЦ, Петро Симоненко гнівно виступає проти «разриву молитовної єдности з Російською Православною Церквою». Такий протиприродний альянс лівих партій з войовничо атеїстичною доктриною та Церкви мотивується лише одним – спільною метою відтворення імперії, протиставленої Заходові. </p>
<p> Низка наївних релігієзнавців та урядовців з церковних справ протягом останніх двадцяти років тішила себе ілюзіями, нібито мірою розвитку Української Держави старша ґенерація клиру УПЦ-МП, вихована за совєтського режиму, відійде, натомість прийде до управління Церквою нова ґенерація, лояльна до самостійної держави – і УПЦ-МП виросте в справді незалежну від Москви, автокефальну структуру. Називалася навіть низка імен клириків УПЦ-МП, у яких помічали українофільські настрої. Ці схеми не враховували принципової негнучкости суспільної доктрини РПЦ, її відпочаткової підпорядкованости ідеї творення Московської держави. Спроби клириків РПЦ змагатися за свободу дій із владою завершувалися для них трагічно – чи то для патріярха Никона Мініна в XVII ст., чи для священномученика Арсенія Мацієвича у XVIII ст., чи для патріярха Тихона Бєлавіна в минулому, ХХ ст. Коли Сталін, вимріюючи свою модель повоєнного світу, пішов на зустріч із трьома митрополитами вночі з 4 на 5 вересня 1943 р. й згодився відновити леґальний статус РПЦ, він лише реконструював давню схему державно-церковної «симфонії», якою вона стала за часів Петра І з перетворенням Московського царства на Російську імперію. Щоправда, надзавдання, поставлене Сталіним перед Церквою в перші повоєнні роки – перетворити Москву на «православний Ватикан» – не здійснилося. Але це завдання не було скасоване й продовжує діяти як визначальний імпульс у суспільному служінні РПЦ та всіх її структур. У цих жорстких структурах засадничо неможливі ані справді соборове життя, ні дисидентство. Хоча з певною політичною метою там можуть використовувати невластивий для РПЦ імідж о. Олександра Меня, митрополита Антонія Блума або навіть митрополита Володимира Сабодана. Але тільки до певного часу й настільки, аби це не перешкоджало виконанню основної політичної мети, яка в контексті церковної доктрини «Москви – третього Риму» зазнала сакралізації: збирання православних земель під владою московського правителя – бажано, царя, або принаймні харизматичного лідера з диктаторськими повноваженнями. </p>
<p> Жорсткість структури РПЦ визначається не тільки суворою ієрархічністю, що наслідує дособорову римоцентричну структуру Західної Церкви. Кланова замкненість клиру й архаїчна система стосунків у цьому середовищі, багатоступенева система добору священнослужителів, що склалася ще за совєтських часів за діяльної участи КҐБ, власна субкультура зі своїми кодами, виявлюваними в стереотипних мовних формулах, своєрідному, часом досить цинічному, гуморі, манерах поведінки, легко розпізнаваній зовнішності з неодмінною бородою, дуже специфічному типі релігійності, спроєктованої в зовнішні форми декларованого благочестя. Священики й миряни, сформовані в РПЦ, проймаються психологією ексклюзивности свого конфесійного світу, його відчужености від сучасної культури й цілковитої протиставлености західному християнству. Кожному, хто заходив до храму Московського Патріярхату, знайома сектярська настороженість до «чужого», яка читається в очах пильних бабусь або козаків із нагаями, що негайно затримують порушників прийнятого там «дрес-коду». Людина з цього світу важко переноситься в інше середовище й переживає вихід поза межі звичної субкультури як психологічне потрясіння. </p>
<p> Місія Московського Патріярхату полягає саме в формуванні таких зльодянілих у переживанні власної ексклюзивности острівців «російського світу», їхнього поступового злиття й розширення, аби зрештою обернути довколишній світ на крижаний континент. Звичайно ж, парафіяльні громади є лише вершечками айсберґів. Вони найчастіше нечисленні й не організовані формально: в громадах РПЦ постійного членства немає. Парафіяльне життя зосереджується довкола настоятеля, старости, скарбника, може, ще кількох ініціятивних осіб. Така модель закріпилася в авторитарній державі, де церква будувалася й утримувалася коштом влади. Відкриття на постсовєтському просторі тисяч храмів РПЦ не повинно вводити в оману й сприйматися за доказ духовного відродження. Абсолютна більшість цих храмів будується за сторонньою ініціятивою бюджетним коштом або на гроші багатих жертводавців, спонукуваних до цього урядовцями. Позиція ж пастви лишається апатичною: ви нам збудуйте храм, поставте священика, найміть хор, знайдіть кошти на їхнє утримання, а ми ще подумаємо, чи ходити до цього храму. </p>
<p> Рядові недільні богослужіння збирають у цих храмах небагато людей, проповідь зазвичай бліда й невиразна, а індивідуальна сповідь не практикується. Суспільна роль священика виявляється не в його душпастирському служінні, а в формальному репрезентуванні Церкви в медійному просторі, на громадських акціях, головне ж – у забезпеченні відправи масових богослужінь, що зосереджують сотні або й тисячі людей: освячень води на Богоявлення, пасок на Великдень, верби на Вхід Господній у Єрусалим. Найбільш же помітно здійснюється присутність російського священика в суспільстві через приватні богослужіння – «треби»: хрещення, вінчання, похорони, благословення, молебні, панахиди, освячення, звернення за якими й виявляє належність до РПЦ більшости її пастви. А пастирське слово, промовлене до людини в хвилину її емоційного піднесення або глибокого смутку, діє потужно. І коли пастир пояснює на панахиді, що імена католиків або вірних УАПЦ й УПЦ-КП не можна подавати на поминання, бо це гріх, або коли він тлумачить, що молитися до Бога можна лише по-церковнослов’янському, а по-українському годиться говорити тільки вдома чи на базарі, то подібні індивідуальні звернення можуть суттєво деформувати не лише духовний світ, а й суспільні орієнтації вірних. </p>
<p> Напевне, всі звертали увагу на характерний феномен: не менш як третина громадян Росії, котрі визнають себе за православних, зізнаються, що не вірять у Бога. Не сумніваюся, що ця статистика була б майже тотожною для парафіян РПЦ на Сході й Півдні України. В масовій свідомості російського або ж зросійщеного населення «християнин» – це швидше протестант, а «правдиво російська» віра, православ’я, вимагає насамперед дотримуватися традицій народної релігійности та ще неодмінно бути вірним «російській ідеї», повсякчас протистояти підступам Заходу з його надміру вільним стилем життя й демократичними ідеалами. </p>
<p> Вихід, хай і вимушений, поза межі цього середовища багаторічного лідера РПЦ, митрополита Філарета (Денисенка) та порівняно невеличкої групи його однодумців і створення ними 1992 року власної юрисдикції, Української Православної Церкви Київського Патріярхату, можна вважати за громадянський подвиг. Кожна неупереджена людина мала б з визнанням спостерігати, як уже немолодий архиєрей протягом 18 років студіював українську мову, розбудовував нову еклезіяльну структуру, шукав методи впливу на владу й політиків. Він захищав себе від фахово організованих кампаній дискредитації, вдало використовував кон’юнктуру, а водночас наступав на опонентів, відкриваючи єпархії не лише на рідному Донбасі, але й у Росії, в Північній Америці, приймаючи в євхаристійне спілкування групи дисидентів з інших Православних Церков. У мові документів і проповідей УПЦ-КП закріпилася радикально патріотична риторика, яка так імпонувала протягом минулих десятиріч політичним партіям національно-демократичного спектру. </p>
<p> Однак чи змогла ця нова юрисдикція подолати могутню інерцію РПЦ та дати власний імпульс пошукові Україною нових цивілізаційних векторів свого розвитку? Однозначно відповісти на це питання неможливо. З одного боку, в риториці УПЦ-КП знайшли місце євроцентричні гасла, її суспільною доктриною засуджуються імперське минуле та церковна політика Москви, церковна політика стала відкритою до широких екуменічних контактів, у більшості парафій запанувала українська мова богослужінь, сакральне мистецтво переорієнтовується на національну традицію. Та, з іншого боку, сама авторитарна структура Церкви, кадрова політика, позначена низкою корупційних та інших скандалів, наслідування московського обряду й стилю життя російського клиру, узалежнення присутности Церкви в суспільному житті від її залучення до державних проєктів визначають фактичну участь УПЦ-КП в підтримуванні східного цивілізаційного вектору розвитку України. Свідченням цього став принизливий ентузіязм, із яким частина УПЦ-КП включилася у вересні 2009 р. в перемовини про об’єднання з УПЦ-МП, визнаючи, по суті, брак істотних перешкод до такого об’єднання або радше возз’єднання. </p>
<p> Зі співчуттям і християнською солідарністю ставлячись до заяви патріярха Філарета з 30 грудня 2010 р., ми не можемо не помітити в ній чергового визнання доктринальної настанови УПЦ-КП на використання державного чинника, котрий зі зміною осіб у київських урядових кабінетах почав був працювати проти УПЦ-КП. А хотілося б знайти в цій заяві й ширшу оцінку президентської та урядової політики, в контексті якої інше, толерантне ставлення сучасної київської влади до УПЦ-КП, як і до УГКЦ чи УАПЦ, є просто неможливим. </p>
<p> Брак чіткого усвідомлення клиром УПЦ-КП своєї етноконфесійної ідентичности, інакшости української канонічної й обрядової традиції порівняно з російською, породжує постійну непевність у собі, запобігливе наслідування потужніших конкурентів. До цього долучається й банальна заздрість праґматичної частини клиру прибуткам і, що не менш важливо в криміналізованій дійсності сучасної України, – захищеності її колеґ з УПЦ-МП. Невпевнений же в собі, боязкий і заздрісний клирик навряд чи зможе стати гідним душпастирем. Драми українського національно-демократичного політикуму на чолі з Віктором Ющенком і уламками незабутнього Руху не зрозуміти, іґноруючи конфесійний складник його досить розмитої ідеології, а точніше, пріоритетні або й ексклюзивні стосунки київського політикуму з УПЦ-КП, визнаною ним за єдину національну Церкву. Як бракувало нашим політичним лідерам і урядовцям справедливої критики, суворого пастирського напучення або застереження, правдивої оцінки з уст священнослужителя! На жаль, натомість лідери національної демократії чули від прихильної до них конфесії підлесливі промови… </p>
<p> Незабутніми зразками гідного втілення пастирської місії Церкви лишаються обидва патріярхи Української Автокефальної Православної Церкви в Україні, Мстислав (Скрипник) і Димитрій (Ярема). Але ж пригадується, як від патріярха Мстислава тікав тодішній президент України Леонід Кравчук, а президія Всесвітнього форуму українців 21 серпня 1992 р. демонстративно іґнорувала його присутність. Патріярх же Димитрій був приречений на інформаційну блокаду й лише зрідка міг прорватися до своєї пастви з тривожними думками, що склалися в «Розмови про страшне сьогодення». Благословляючи Віктора Ющенка на працю прем’єр-міністра України, він писав 23 грудня 1999 р. в одному зі своїх останніх листів: «Популярна ідея об’єднання Православних Церков в Україні після невдалих політичних експериментів і довгорічного визиску цієї ідеї діячами сумнівної репутації виявилася докраю дискридитованою. В той же час у певних волюнтаристських колах продовжує мусуватися думка про необхідність насильницького об’єднання Церков через втручання державних органів. Наші ж зусилля, спрямовані на те, щоб досягнути поєднання Церков канонічним шляхом, не зустрічають розуміння в державних чиновників. Навпаки, Патріярхія має певну інформацію, що СБУ в деяких областях України намагається протидіяти розширенню контактів УАПЦ з зарубіжними Православними Церквами. Ми вважаємо і є непохитними в цій думці, що розв’язання конфлікту між Православними Церквами в Україні можливе лише на твердому ґрунті православних церковних канонів через посередництво Всесвятішого Вселенського Патріярха Константинополя – Нового Риму. Додаткові можливості для цього створює входження Українських Православних Церков у діаспорі 1995 р. в канонічну єдність зі Вселенським Патріярхом. Реалізуючи цю перспективу, ми зможемо вже в осяжному майбутньому знайти шляхи до відновлення найважливішого зв’язку між Православними Церквами в Україні та за кордоном – євхаристійної єдности». І, чи не єдиний із церковних діячів України, він відмовився прийняти нагороду від президента Леоніда Кучми, коли ж, після неодноразових відмов у особистій зустрічі, патріярхові було запропоновано провести зустріч з президентом у передвиборчий час, він відповів «Меморандумом», у якому відхилив цю пропозицію й написав: «Вам, як і кожному з українських політиків траплялося говорити про трагічний поділ українського православ’я на три неприязні одна щодо одної частини. Але ще ніколи й ніким не було щиро визнано штучну природу цього поділу й провину держави за міжконфесійний конфлікт. </p>
<p> Середньовічне право патронату над Церквою, привласнене колись монархами й магнатами, сьогодні намагається відродити модерна світська держава. Це передусім і спричиняє прикрі деформації в церковному житті». У своєму ж «Заповіті», як відомо, патріярх Димитрій наказував: «В разі мого відходу від керівництва Українською Автокефальною Православною Церквою прошу лишатися на цьому шляху й не проводити жодних соборів самостійно, без участи діаспорної частини нашої Церкви… Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви в Україні благословляю визнати над собою юрисдикцію Блаженнішого митрополита УАПЦ в діаспорі та УПЦ в США Костянтина і під канонічним проводом Його Блаженства та під управлінням Патріярхії здійснювати апостольське служіння в дусі заповіту нашого Великого Патріярха Мстислава, який ще 1990 р. проголосив об’єднання владик УАПЦ в Україні та в діаспорі у єдиний Архиєрейський Собор». </p>
<p> Таким чином, у доктринальних документах Української Автокефальної Православної Церкви, як, до речі, і в її статуті з 1997 року, знайшли втілення ідеї інтеґрування в світову православну спільноту в єдності з нашими єпархіями в діяспорі, з цілковитим збереженням ідентичности Київської Церкви, її соборної природи та самостійности в стосунках зі світською владою. Була чітко й однозначно закріплена доктрина активного входження Української Церкви та духовно провадженого нею народу до сучасної євроатлантичної цивілізації, християнські традиції котрої в їхній обрядовій багатоманітности мали б інкультурувати в модерний світ як латинські, так і східні, візантійські Церкви. Адже саме в цьому цивілізаційному просторі здійснювала Київська митрополія свою апостольську місію ще до фатального підпорядкування Москві, гідно репрезентуючи православну ойкумену не лише в Речі Посполитій чи Семигороді, але й у латиномовному світі наукових комунікацій – через Києво-Могилянську колеґію, братські школи, київські лаврські друковані видання. В цьому просторі, поза межами російського впливу, відбувалося відродження українських православних церков у ХХ ст. – на північноамериканському континенті, в міжвоєнній Польщі, на залишених совєтами землях спустошуваної війною України, а по Другій світовій війні – в країнах вільного світу. І, попри складність викликів модерного лібералізму, українські православні церкви в діяспорі здобули протягом минулого сторіччя істотний досвід євангельської проповіді в світі, що почав визначати себе як «постхристиянський». </p>
<p> Але чи могли обидва патріярхи протистояти руйнівній дії на відроджену Церкву сил, що прагнули будь що будь перешкодити її виходові поза синодальну орбіту? Єпископат УАПЦ був сформований із вихованців Московського Патріярхату ще задовго до того, як предстоятель, митрополит Мстислав, прибув в Україну. Причому сформований таким підступним чином, аби мати постійний важіль для шантажування владик і плекання в них сумніву в канонічності власних хіротоній. Крім того, всіляким чином гальмувалося творення церковних структур у Києві й на всій Великій Україні. Від самого початку відродження УАПЦ в Україні їй нав’язувалася роль ерзацу, замінника Помісної Церкви, інституції, що мала б радше засвідчити неготовність українців до самостійного облаштування свого духовного життя. Російська публіцистика 1920-х років (пригадаймо «Киев-город» Михайла Булгакова) та «контрпропаґандистські» публікації повоєнних часів давали вже готову модель саркастично-зневажливого трактування автокефального руху в Україні та діяспорі. В цій моделі УАПЦ поставала суто політичним проєктом націоналістів, позбавленим як канонічного, так і культурно-історичного ґрунту, репрезентованим трагікомічними постатями неосвічених і безвідповідальних лідерів, безнадійно відірваним від загальноправославної світової спільноти. Такий відразливий образ УАПЦ як глухого кута в релігійному житті України систематично нав’язувався суспільній свідомості. Звичайно ж, паралельно здійснювалися оперативні (розвідувальні, провокаційні та інші подібні) заходи для того, щоб внутрішнє життя УАПЦ відповідало нав’язуваному стереотипові. </p>
<p> Драматична історія відродження УАПЦ в Україні, починаючи з 1989 року, здатна заплутати й відштовхнути навіть її потенційного симпатика. Реґулярні розколи ставлять Церкву на межу зникнення, відриваючи щоразу сотні парафій. Випадкові постаті втікачів з РПЦ або й з УПЦ-КП несподівано набувають вирішальної ролі в церковному житті. Зрештою, під назвою УАПЦ починають діяти аж кілька незалежних релігійних організацій, кожна з яких здобуває скандальну славу заанґажованістю в різного роду побутові конфлікти, політичні авантюри або й кримінальні справи. Причому в цих клонованих організацій, де число осіб з єпископськими панагіями мало що не перевищує кількість рядових прихильників, дивним чином знаходяться кошти на ведення масштабних інформаційних кампаній проти залишків реальної УАПЦ, на утримання резиденцій, на організацію захоплень Патріярхії та чужих єпархій, на утворення зарубіжних репрезентатив. Утримуючись від протистояння РПЦ, ці «церкви-клони» галасливо протидіють нашій єпархії, УГКЦ й патріярхові Філаретові. І не тільки. Руйнуючи єдність наших церков поза Україною, ці «клони», слідом за УПЦ-КП намагаються перевести окремі громади в свою юрисдикцію. Дуже показово, що з початком жорсткого урядового тиску на УПЦ-КП кілька досить помітних постатей з-поміж її священиків перейшли до одного з таких «клонів». Правда, аби відразу стати єпископами…Ідеологами цих «клонованих церков», авторами їхніх програмових документів стають особи, далекі від української духовної традиції, а часом і відверто належні до Московського Патріярхату. </p>
<p> Щодо самого прийому «клонування» політичних партій, громадських організацій і релігійних об’єднань, то для посткомуністичної України це один із найвипробуваніших методів знешкодження потенційних опонентів. Пригадаймо: ще на початку 1990-х рр. було спрофановано надзвичайно перспективну для України ідею Християнсько-Демократичної партії, організованої в 1988-1989 рр. Петром і Василем Січками. Згодом подібна доля спіткала Народний Рух України, започаткований на мітинґах 1988-1989 рр. у Львові, та сформовану на основі УГС Українську республіканську партію. На виборах, протистоячи Вікторові Ющенкові, реґулярно з’являлася загадкова «ОУН в Україні», аби нагадати, що дружина кандидата – американка. Продуктивність цього методу (хоча й не лише його) засвідчує катастрофічне падіння рейтинґів партій, що позиціонують себе як «національно-демократичні». </p>
<p> Коли ж перенестися в площину церковної політики, то пригадаймо про спроби протиставити УГКЦ в Україні прибулому з Заходу єпископатові, історію протистояння ієрархам о. Василя Ковпака чи одіозної групи «підгорецьких отців». Та що говорити, коли майже водночас із захопленням нашої Патріярхії 4 лютого 2005 р., чотирма днями пізніше здійснюється спроба захоплення канцелярії УГКЦ при соборі Святого Юра досить численною групою греко-католицьких священиків, до речі, також з Тернопілля. УГКЦ з честю вдалося захиститися від улаштування в ній масових розколів. Певна річ, що цьому сприяла жорстка ієрархічна структура Католицької Церкви, в яку інтеґрувалася УГКЦ. Але все-таки визначальну роль в українських реаліях відіграла провідна місія митрополичої курії та єпископату, сформованого в діяспорі. УАПЦ в Україні опинилася в цілком іншій ситуації. Наша Церква в діяспорі переживала на час її повернення на рідні землі непрості часи. Вона сама гостро потребувала допомоги з материкового масиву українського православ’я і, крім самого Патріярха Мстислава, не змогла зміцнити відроджену Церкву клиром, сформованим поза совєтською зоною впливу. Декларація Патріярха Мстислава про об’єднання єпископату УАПЦ в Україні та в діяспорі в один Архиєрейський Собор залишилася декларацією. Порізнені єпархії УАПЦ в Західній Європі, Південній Америці й Австралії та братні УПЦ в США й УПЦ в Канаді трималися щодо відродженої УАПЦ в Україні насторожено й на квапилися налагоджувати з нею канонічно визначені стосунки. Нещирість і праґматизм сформованого протягом 1990-1992 рр. єпископату, марнування пожертв, зібраних православною діяспорою на потреби УАПЦ, не стимулювали взаємного розуміння. Масова втеча єпископів до новоствореної УПЦ-КП та УПЦ-МП в 1992 р. не могла не посилити сумнівів у перспективі УАПЦ в Україні. </p>
<p> Після ж входження наших Церков у США й діяспорі під омофор Вселенського Патріярха 1995 р. канонічні стосунки між материком і діяспорою остаточно ускладнилися. Це стимулювало ізоляцію УАПЦ в Україні, унеможливлення її участи в консолідації православної спільноти довкола Константинопольського престолу як діяльного складника християнської місії в ґлобалізованому світі, в його євроатлантичній цивілізаційній площині. Вільно чи невільно УАПЦ долучалася до протистояння інтеґративним процесам і зміцненню «євразійського» вектора розвитку Української Держави. </p>
<p> Чи можна щось змінити сьогодні, коли в Україні стрімко відбувається винищення будь-яких чинників національного самоусвідомлення й за Московським Патріярхатом фактично закріплено статус єдиної державної церкви? </p>
<p> Зважуся припустити, що саме переживане нині Україною драматичне протистояння постколоніяльної влади та традиційних національних цінностей обумовлює особливу потребу в пастирській місії Церкви, вільної від політичної кон’юнктури, міцно зіпертої на київську духовну традицію й інтеґрованої в світову християнську спільноту. Цю місію нині гідно виконує УГКЦ, верховний архиєпископ якої є фактично єдиним духовним лідером в Україні, що зберіг беззаперечний пастирський авторитет протягом минулих років. Але її успішне апостольське служіння не може зняти потреби в духовному очолюванні мільйонів українців, котрі ідентифікують себе як православні, але не хочуть ставати знаряддям у небезпечній політичній грі в «російський світ». </p>
<p> Відважний архипастирський візит до Києва Вселенського Патріярха Варфоломея 25-27 липня 2008 р. розпочав новий етап збирання поділених частинок історичної Київської митрополії під духовною опікою Церкви-Матері. Його випереджали перемовини посла УНР у Туреччині Олександра Лотоцького протягом 1919-1920 рр. зі Вселенською Патріярхією, «Патріярший і Синодально-Канонічний Томос Вселенської Царгородської Патріярхії про визнання Православної церкви в Польщі Автокефальною» з 13 листопада 1924 р., утворення української православної єпархії Вселенського Патріярхату в США (1929-1932 рр.), доповнення свячень митрополита Іоана Теодоровича 27 серпня 1949 р., перемовини митрополита, а згодом – патріярха Мстислава з патріярхами Афінагором і Димитрієм, нарешті, входження УПЦ в Канаді (1990) та УПЦ в США й УАПЦ в діяспорі (1995) під юрисдикцію Константинополя. </p>
<p> Кожна з цих подій поодинці може викликати дискусії та критику. Відомо, як неоднозначно було сприйнято в країнах поселення перехід тамтешніх єпархій до Константинопольського Патріярхату. Однак і з перспективи розвитку вселенського православ’я, і з перспективи цивілізаційного вибору України цей крок рік-річно набуває важливішого значення. Адже йдеться не тільки про формальну юрисдикційну незалежність або залежність «від греків», як трактують цю канонічну ситуацію недоброзичливці. Мова йде про позиціонування української православної спільноти на рідних землях і в країнах поселення – чи стане вона, за образним висловом Івана Франка, тяглом у бистроїзних поїздах підступних сусідів, що везтимуть нас у нескінченний Сибір «російського світу», чи ж виросте в потужний складник Вселенської Церкви, а після отримання канонічного томосу про автокефалію – її найсильнішого партнера в здійсненні православної місії в ґлобалізованому західному світі, в євроатлантичній цивілізації, яка так легковажно марнує нині свою християнську спадщину? Сьогодні ми ще можемо зробити цей вибір самі. Можливо, завтра вже буде запізно… </p>
</doc>
<doc id="file32711344" filename="isichenko-2" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/12/17/isichenko-2/" FT="web">
<p> Неовізантійський синдром православ’я (Архиєпископ Ігор Ісіченко) </p>
<p> Є в церковній риториці посткомуністичної України одна сакральна фраза, вживання якої стало знаком політичної лояльности й державницької думки: «Об’єднання в Єдину Помісну Православну Церкву». Її заведено проголошувати при поясненні причин браку солідарности українців: немає єдиної Церкви – немає солідарности. А далі йде логічний висновок: досить утворити Єдину Помісну Православну Церкву, як нація згуртується в протистоянні всім зовнішнім і внутрішнім ворогам. </p>
<p> Любителів цієї фрази не турбує ані релігійна індиферентість абсолютної більшости українців, ні мінімальний вплив церковної ієрархії на політичні погляди їхньої пастви. Більше того, охочі до вживання згаданої мантри особи нерідко є людьми конфліктними, нездатними формувати довкола себе середовище однодумців. Релігійні об’єднання, до котрих ці особи належать, самі не відзначаються згуртованістю. На що ж розраховують адепти культу «Єдиної Помісної Церкви»? На державу! Давній візантійський синдром, заподіявши стільки лиха Церкві в минулому, оживає в посткомуністичній Україні. Ще на початку 1990-хх рр. раз у раз доводилося чути рецепт подолання розколу: </p>
<p> – – От якби президент зібрав усіх єпископів в одній кімнаті, замкнув і не випускав, доки не об’єднаються, ми б уже мали Єдину Церкву! </p>
<p> Правда, гарна була б Церква, керована заляканими пристосованцями? </p>
<p> Подібні ідеї циркулюють не лише в хворій уяві псевдопатріотичних політиків. Сталася Революція Гідности, що мала б пробудити в кожному з нас почуття відповідальности за власну суспільну місію. Аж раптом у західноукраїнських православних деканатах починають збирати підписи під зверненням до в. о. Президента України Олександра Турчинова з закликом об’єднати Православні Церкви України. Здається, вся Україна знає, що Турчинов належить до зовсім іншої конфесії, критично наставленої до канонів православ’я. Звертатися до баптистського пастора з проханням об’єднати Православні Церкви принаймні принизливо. Байдуже! Підписують! </p>
<p> Апофеозом активности сповідників культу «Єдиної Помісної Церкви» став проголошений у Рівному 13 листопада 2014 р. «Меморандум про єдину Україну та єдину Українську Помісну Православну Церкву». Місцевій адміністрації вдалося долучити до цієї авантюри не лише представників трьох Православних Церков, але й греко-католицьку громаду. Минуло кілька днів – і голова Рівненської обласної адміністрації був звільнений з посади, єпископи Московського Патріярхату відкликали свої підписи, а канонічна влада УГКЦ пояснила, що їхня Церква не може брати участь у подібних акціях. Байдуже! Нав’язлива ідея не зникає. Більше того, пропонується збирати підписи депутатів Верховної Ради, аби у відповідь на їхнє звернення Президент Петро Порошенко видав указ про «об’єднання в Єдину Помісну Православну Церкву» всіх православних України. </p>
<p> Брутальне втручання імперської влади в життя Східної Церкви завдало низку важких ударів і по Церкві, і по Візантійській державі. Поширення аріянства, конфлікти з християнськими спільнотами Близького Сходу, іконоборництво – у кожному з цих важких епізодів домінує вплив державних чинників. У Росії ж на початку XVIII ст. державне домінування над Церквою досягло ще вищої точки. Адже синодальний устрій визнавав главою Церкви монарха. Лише нечисленні праведники на кшталт священномученика Арсенія Мацієвича, народженого на Волині, відчули грізну небезпеку цього устрою й зважувалися відверто протестувати проти нього. Та не бракувало й конформістів, починаючи з ідеолога синодальної реформи митрополита Феофана Прокоповича. </p>
<p> Чим усе закінчилося – вже відомо. Єдина Державна Церква Російської імперії виявилася картковим будинком, за фасадом якого приховувалися отруйні пагінці большевизму. З семінарій, священичих родин, парафіяльних шкіл виходять найжорстокіші гонителі Церкви за всю її історію. </p>
<p> Анахронічні ідеї творення «Єдиної Помісної Церкви» силою державних законів і використання адміністративного ресурсу відображають насамперед комплекси меншовартости їхніх адептів, невіру у власні сили, а врешті решт і в силу Божої благодати, дарованої Церкві. Спокусливо виправдовувати власну пасивність – невміння налагодити катехизацію дітей, капеланство у війську, душпастирську опіку студентів і хворих – відсутністю державного статусу Церкви. Поряд із тим у поширеній ідеї творення Єдиної Помісної Церкви руками світської влади приховується й вірус чужого християнській доктрині тоталітаризму, прагнення керувати Церквою без дотримання соборних засад православ’я, таких прикметних для київської традиції. </p>
<p> Державна влада може істотно допомогти Православній Церкві в Україні прямувати до єдности. Для цього треба опанувати культуру партнерських стосунків з усіма частинами православної спільноти, створювати ситуації рівноправного діялогу між різними юрисдикціями, стимулювати оздоровчі процеси в кожній із церковних громад. Але водночас стратегічно важливо уникати волюнтаристських кроків, суворо дотримуватися закону й вимагати цього самого від релігійних громад, коли треба – караючи порушників. Церква ж бо потрібна народові не як частина державного механізму, а як духовний авторитет, провідник на шляху в майбутнє. </p>
<p> Пастир – це той, хто йде попереду. Йде самостійно, торуючи дорогу пастві. Без прийняття на себе цієї місії церковні діячі, отруєні неовізантійським синдромом запобігливого очікування від державної влади розв’язання власних проблем, приречені тупцюватися на місці, спостерігаючи, як їхня отара розбігається на всі боки в пошуках гідних довіри провідників. </p>
<p> Архиєпископ Ігор Ісіченко </p>
<p> Особистий блог архиєпископа Харківського і Полтавського Української Автокефальної Православної Церкви </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 1 comments on “Неовізантійський синдром православ’я (Архиєпископ Ігор Ісіченко)” </p>
<p> Погоджуюсь із панотцем. Усі проекти “єдиної Церкви” в Україні були від початків політичними і дискредитували логічну й добру ідею об’єднання українського православ’я </p>
</doc>
<doc id="file32708993" filename="kashchuck" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2019/10/07/kashchuck/" FT="web">
<p> Кащук Олександр. Монотелітство у Візантії VII століття: доктрина, політика та ідеологія влади : монографія. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2019. – 344 с. </p>
<p> У монографії вперше в українському історичному та богословському дискурсах здійснено наукову спробу широкого дослідження монотелітства – доктрини про одну волю в Христі, яка не лише привела до догматичної контроверсії, а й спричинила виникнення цілого руху у Візантії VII ст. </p>
<p> Автор аргументовано доводить, що монотелітство потрібно розглядати у трьох тісно переплетених між собою аспектах – доктринальному, політичному та соціогуманітарному, і показує, що первинна сутність монотелітського руху мала політико-ідеологічну основу, а богословська доктрина, хоч і творила фон для монотелітської полеміки, не становила найглибиннішої її сутності. Визначальним чинником монотелітської суперечки був її соціоіуманітарний елемент. </p>
<p> Для науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться історією Візантії, історією Церкви й історією християнської думки. </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 1 comments on “Кащук Олександр. Монотелітство у Візантії VII століття: доктрина, політика та ідеологія влади : монографія. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2019. – 344 с.” </p>
</doc>
<doc id="file32709610" filename="kiev_cherson_constantinople" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/10/09/kiev_cherson_constantinople/" FT="web">
<p> Запропонована збірка наукових праць об’єднує доповіді українських учасників ХХ Міжнародного конгресу візантіністів, що відбувся в Парижі у серпні 2001 р.* </p>
<p> Вона складається з двох частин, присвячених переважно вивченню нового археологічного матеріалу з численних давньоруських та кримських пам’яток. Видана англійською та французькою мовами, збірка робить доступними для міжнародної наукової спільноти досягнення українських вчених. Вступні ж україномовні резюме до статей французькою та англійською мовами дають змогу українському читачеві вільно орієнтуватися у їхньому змісті. Аналіз матеріалів археології, нумізматики, сфрагістики, писемності, мистецтва дозволяє по-новому поглянути на ряд проблем матеріальної та духовної культури минулого, релігійних уявлень, політичних та культурних контактів, а також деяких історичних подій IV-XIII ст. загальновізантійського світу, частиною якого були Київська Русь та Крим. </p>
<p> Дослідження з історії та культури Візантії є молодою галуззю історичної науки в незалежній Україні, яка, однак, має глибоке коріння: у Києві викладали історик Візантії Юліан Кулаковський і літургіст Олексій Дмітрієвський; важливий центр візантіністики діяв у Новоросійському університеті (Одеса), де активно працювали Никодим Кондаков та Федір Успенський. У Києві народився й провів юнацькі роки поруч з Михайлівським Золотоверхим монастирем і Софійським собором видатний візантолог Андре Грабар, чиє наступне життя було пов’язане з Францією. Візантіністика в Україні відроджується, не зважаючи на численні організаційні та фінансові труднощі. Лише в 1994 р. виник Національний комітет візантіністів України, очолюваний Петром Толочком. Важко переоцінити допомогу наших закордонних колег, зокрема Центру українознавчих досліджень Гарвардського університету, Українського фонду наукових досліджень в Нью-Йорку та Центру історії й цивілізації Візантії в Парижі. Дружні наукові контакти набирають форму обміну публікаціями, спільних колоквіумів, стажування молодих дослідників. </p>
<p> Ми щиро вдячні почесному президенту Національного комітету українських візантіністів Iгореві Шевченку, почесному президенту Міжнародної асоціації візантійських досліджень, за ініціативи якого був утворений комітет. Він надзвичайно багато зробив для відродження української візантіністики. Особливу увагу Iгор Шевченко приділяє молодій генерації українських дослідників. Саме завдяки його турботі багато з них змогли взяти участь у Mіжнародних конгресах у Москві 1991 р., Копенгагені 1996 р. та у Парижі 2001 р. </p>
<p> Висловлюємо нашу подяку організаторам ХХ Міжнародного конгресу візантійських досліджень і особисто Жільберу Дагрону, а також професорам Жану-Клоду Шене та Костянтину Цукерману за сприяння українській делегації. Вихід у світ цієї збірки був би неможливим без фінансової та редакційної допомоги наших французьких колег. Це співробітництво продовжує вагомий список спільних проектів французьких та українських візантіністів. Цим контактам сприяє дійова підтримка Відділу культури та співробітництва Посольства Франції в Україні та Франко-українського центру в галузі вищої освіти та науки, який очолює сьогодні аташе Посольства Гійом Касперський. </p>
<p> Сподіваємося, що представлена збірка праць українських дослідників знайде позитивний відгук серед істориків, археологів, нумізматів, а також усіх, хто цікавиться середньовічною історією земель сучасної України, які були тісно пов’язані із візантійським світом. </p>
<p> Укладачі висловлюють подяку Світлані Власовій за її допомогу у редагуванні рукописів, Т’єрі Ґоншу за коректуру статей французькою та Кліву Свитінгу за коректуру статей англійською мовами. </p>
<p> * Дві невеликі статті (І. Мовчана та Н. Хамайко і В. Зоценка, які не брали участі в Конгресі) додаються як доповнення до запропонованих читачеві публікацій нещодавно відкритих знахідок. </p>
</doc>
<doc id="file32709720" filename="kis" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/12/26/kis/" FT="web">
<p> Кісь Роман. Фінал третього Риму (Російська месіянська ідея на зламі тисячоліть). Перше видання. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 1998. – 744 с. </p>
<p> Роман Кісь — етнолог, філософ, соціолінгвіст, публіцист, старший науковий співробітник Відділу соціальної антропологіїІнституту народознавства НАН України. У різні роки дослідницькі інтереси Р.Кіся зосереджувалися на таких темах: соціокультурні аспекти маятникової міграції та інші питання етносоціології; родинний побут гуцулів; обряди, вірування та мовна картина світу чукчів-оленярів Танюрерської тундри; епістемологічні та ментальні виміри російської суспільної та релігійно-філософської думки; філософсько-культурологічне осмислення проблематики Еросу і Танатосу; релігійна філософія Григорія Сковороди. Розробляв концептуальні питання теорії нації і національної ідеї, а також працював над проблематикою постколоніальних студій, розробляв прикладні аспекти деколонізації соціокультурного простору України. Займався теоретичними аспектами соціолінгвістики культури, лігвокультурології, культурологічної теорії дискурсу. Створив оригінальний авторський трансдисциплінарний напрямок у сучасній філософії культури – філософську теорію смислу. Автор низки знакових прць, серед яких: “Фінал третього Риму (осторонь Азіопи). Книга 2-га” (Львів, 2007), “Мова, думка і культурна реальність (від Олександра Потебні до теорії культурного релятивізму” (Львів, 2002), “Глобальне – національне – локальне (соціальна антропологія культурного простору)” (Львів, 2005). </p>
</doc>
<doc id="file32711400" filename="kochevih" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/01/31/kochevih/" FT="web">
<p> Олег Кочевих. Про Візантію всередині нас </p>
<p> Статтю присвячено пам’яті Сергія Сергійовича АВЄРІНЦЕВА (1937-2004) </p>
<p> Для нас Візантія не просто країна і не просто культура. Зі шкільної лави ми пам’ятаємо, що з Візантії на Русь прийшло християнство. Основи давньоруської культури заклали візантійські греки. А з давньоруської спадщини виростають культури українська й російська. Отже, і для нас візантійський світ є в певному сенсі «дідусем». </p>
<p> І таких «онуків», схожих і несхожих на нас, візантійський світ породив чимало. З візантійського коріння розвиваються культури усіх країн православного світу. У багатьох культурах інших віросповідань теж тече візантійська кров. Чи замислювалися ми, що під час відпочинку в Криму ми ходимо землями, котрі тисячу років були саме візантійськими? А якщо усвідомити, що у Херсонесі ми бачимо руїни не стільки античного, скільки візантійського міста?.. Тоді починаємо розуміти, що найкращі і найвищі прояви нашої та багатьох інших культур — не більше як листя на величезній розлогій кроні дерева, стовбур якого — Візантія. І виростало це дерево з християнського зерна. </p>
<p> З іншого боку, існує не зовсім правильний підхід до візантійської культури. Він притаманний багатьом, хто цікавиться спадщиною давнини чи бажає пізнати православну церковну культуру. Ми вже усвідомлюємо, що все це має візантійське коріння, але продовжуємо вважати історичний досвід Русі вищим і світлішим. Визнаючи чимало помилок руського досвіду, легко використовуємо поняття «Свята Русь», але чомусь словосполука «Свята Візантія» для нас звучить підозріло. </p>
<p> На жаль, ми не часто сприймаємо Візантію як окрему «особистість», цінну саму по собі. Скоріше вважаємо її передмовою до руської історії, підготовкою життєвого поля для Русі. В нас заховалося щире переконання, що православний світ по-справжньому просяяв лише з хрещенням нашого народу. Любов до християнського Другого Риму (себто Візантії) у нашому серці слабка і немічна, порівняно з любов’ю до Третього Риму (тобто Русі). Візантинізм для нас такий «дідусь», який дав життя гарним онукам, але інших заслуг не мав. </p>
<p> Звісно, «у Бога немає ні елліна, ані іудея». Але все ж є духовна неправда у старому селянському переконанні: мовляв, усі святі були руськими людьми. Просто вони жили, коли русичі ще були греками. Селянські автори цього софізму під словом «русичі» просто розуміли «носії справжньої віри». І тому вони мали рацію. Але ми, сучасники, називаємо «руським», «російським», «українським» лише певні національні світи з усіма їхніми особливостями. А бісу гордині тільки й треба відділити нас та підвищити у власних очах. І ось непомітно ми починаємо вважати руських подвижників «найсвятішими»; потім і батьківщиною слонів виявиться Русь; а там вже й інші прояви гордині не забаряться. Так і виходить, що на прохання назвати пам’ятки візантійської культури багатьом з нас спадає на думку лише собор святої Софії у Константинополі. Це все, що згадується з історії першої християнської імперії, яка налічує більше тисячі років. </p>
<p> Насправді ж пам’ятки візантійської культури оточують нас довкола. Вони навіть помітніші за пам’ятки російської, української та інших культур. Щоби їх побачити, не треба озиратися: ось перед нами текст зі слов’янською абеткою. А кирилична писемність — це дар нам саме від Візантії, це великий пам’ятник візантійської цивілізації. Можна сперечатися про те, чи створили святі Кирил і Мефодій кирилицю або (як вважає багато дослідників) явно «рукотворну» глаголицю. Але не викликає сумніву поява кирилиці на обрії візантійського світу. Більше того, слов’янська абетка — найпоказовіше візантійське явище, котре повною мірою виявляє всесвітній пафос Візантії. </p>
<p> Ми носимо візантійські імена. Йдеться не лише про походження з грецької мови імен кожного другого з нас. Річ навіть не в тому, що імена іншого походження (стародавні єврейські, перські, римські) ми знаємо у дещо «візантинізованому» вигляді. А суть в тому, що саме у Візантії було встановлено канон наречення імен — відтоді при хрещенні дають імена лише наявних християнських святих. Тому на Русі найпопулярнішими стали не місцеві давньослов’янські імена і не якісь інші, а запозичені разом із вірою з Візантії: Анастасія, Анатолій, Василь, Галина, Георгій, Григорій, Зоя, Ірина, Катерина, Ксенія, Микола, Олексій, Петро, Софія, Тарас, Тетяна й багато інших. До речі, про імена іншого ґатунку: назви рослин «грецький горіх» і «гречиха» — це теж сліди впливу візантійського світу. </p>
<p> Усі ми визнаємо символами давнини наших міст і селищ куполи церков. А куполи (не вежі, не шпилі, а округлі бані) — це візантійська традиція. Церковні дзвони теж родом звідти. А мистецтво мозаїки мистецтвознавцями взагалі вважається за специфічно візантійське явище в історії живопису. І мозаїки давньоруських соборів, на одностайну думку дослідників, були створені грецькими майстрами. Зокрема, й один із символів нашої культури, Богоматір «Оранта» у київському соборі святої Софії. </p>
<p> Хочеться нагадати, що у Візантії створені й звідти привезені на Русь ще два символи нашої культури — ікона Богородиці «Володимирська» та славнозвісна «шапка Мономаха». Так само і в Угорщині чільний символ державності — корона угорських королів — створена у Візантії та оздоблена за візантійськими сюжетами. Продовжувати ряд подібних прикладів можна нескінченно: більшість матеріальних пам’яток візантійського мистецтва залишилася серед інших культур. І в цьому теж проявився всесвітній дух Візантії. Зауважте: ми говорили тільки про виконані безпосередньо візантійцями предмети мистецтва, не заглиблюючись в опис «візантійських культурних впливів». А без останніх не було б мусульманської культури епохи халіфатів, не було б і грандіозного явища західноєвропейського Ренесансу. </p>
<p> Втім, не все так оптимістично у візантійському досвіді. Найсмішнішим і найсумнішим є те, що вищезмальований східнослов’янський та інший подібний «патріотизм» (завдяки якому ми не знаємо Візантію, приписуємо усі її досягнення досвідові своїх народів) — це теж візантійська спадщина. Адже ця імперія народилася з союзу Вселенської Церкви Христа і всесвітньої держави Риму. Та на жаль, неухильний поступовий розгром цієї держави перетворював візантійське почуття «всесвітньої місії» на протиставлення своєї культури іншим, на самовивищення. Що на повну силу проявилося (і досі проявляється) і на Русі, і серед решти культур візантійського кола. </p>
<p> Проте все-таки головна пам’ятка візантійської культури є величною і світлою, матеріально не обмеженою. Вона стосується самого серця світобудови і виявляється щоденно і повсюди. Адже не лише канони храмового будівництва і власних імен людей, але взагалі УСІ КАНОНИ всього православного церковного життя були встановлені з Божою допомогою саме у візантійських історико-культурних умовах. Власне, важкий шлях виношування канонів і боротьби за них і складає внутрішній нерв історії візантійської культури — від перших Вселенських Соборів ІV-V століть до ісихастської та унійної полеміки ХІV-ХV століть. </p>
<p> Досить сказати, що канон Священного Писання затверджено у межах візантійської історії й культури — з цього вона і починається. А також складний, величезний і невимовно цікавий канон річного кола богослужінь, як у текстах, так і в мелодиці, створено і затверджено там само. Чи не забуваємо ми, що церковнослов’янські служби є чудовим перекладом грецького першоджерела? </p>
<p> Втім, і сама слов’янська версія богослужіння є пам’яткою, явленою переважно візантійськими силами. І це одне з унікальних явищ візантинізму. Протягом усього кількох десятиріч було зроблено переклад на тоді ще «дику» слов’янську мову повного зібрання богослужебних текстів і майже усіх творінь Святих отців. Уявляєте працю по розробці тисяч нових термінів, які мали бути зрозумілими простим слов’янам, але чіткими й точними за своєю суттю? До глибини душі зворушує ця феноменальна пересадка на доти незайманий мовний ґрунт одразу всього корпусу багатющої писемної культури. Як відомо, початок цій роботі поклали й величезну її частину зробили згадані брати Кирил та Мефодій. А вони ж були не слов’янами, а візантійцями з цілком грекомовної родини. </p>
<p> І основи вчення православної Церкви вистраждано у напруженій боротьбі з єресями у Візантії. І канони іконопису в усьому їхньому розмаїтті теж героїчно вистраждані у боротьбі з іконоборцями у Візантії. А ще є канони монастирські; канони взаємних стосунків Церкви й держави; канони, пов’язані зі священнослужінням і церковним управлінням; канони житійної літератури; Канони богослужіння… І ще багато, багато настанов, якими ми живемо, і за які не можна не дякувати від щирого серця. Неможливо не любити синівською любов’ю цю країну й культуру — і з її благодаттю, і з її помилками — цей великий і рідний для всіх нас світ, що називав себе Ромейським царством, але став відомим нащадкам під ім’ям Візантії. </p>
<p> Отрок.ua </p>
<p> Опублiковано: № 6 (11) Дата публiкацiї на сайтi: 13 September 2007 </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 1 comments on “Олег Кочевих. Про Візантію всередині нас” </p>
<p> Варто додати, що на грецькій культурі (попереднику візантійської) здебільшого ґрунтувалася й римська, а за нею – західноєвропейська. </p>
</doc>
<doc id="file32709602" filename="kogusnyi" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/02/06/kogusnyi/" FT="web">
<p> Олег Кожушний. «Преподобний Роман Солодкоспівець і візантійська гімнографія ІІІ-VIII століть». – К.: Видавничий відділ Української Православної Церкви, 2009. – 264 с. </p>
<p> Книга протоієрея Олега Кожушного «Преподобний Роман Солодкоспівець і візантійська гімнографія ІІІ-VIII століть» є спробою цілісного (лінгвістичного і поетико-богословського) порівняльного аналізу різних жанрів візантійської християнської літургічної поезії ІІІ-VIII століть. </p>
<p> Досліджуючи творчу спадщину видатного візантійського гімнографа Романа Солодкоспівця, жанр кондака у зв’язку з його сирійським і ранньовізантійським архетипом і жанровими «нащадками», автор доводить, що східнохристиянська гімнографія є цілісним багаторівневим організмом, де жодна зміна у структурі не є випадковою. Книга містить поетизовані переклади аналізованих творів. </p>
<p> Монографія зацікавить як церковних науковців: богословів-літургістів, патрологів, церковних археологів, істориків християнського мистецтва, – так і світських: літературознавців, філологів-класиків, візантиністів, культурологів, музикознавців, а також усіх тих, хто не залишається байдужим, зустрівшись із глибиною богословської думки і поетикою її зовнішнього вираження. </p>
<p> Видання рекомендоване до друку кафедрою загального мовознавства та класичної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. </p>
<p> Зміст </p>
<p> Вступ……………………9 </p>
<p> Розділ I. Роман Мелод і жанр кондака як унікальне явище візантійської гімнографії……………………..17 </p>
<p> 1.1. Історія формування жанрової системи східнохристиянської гімнографії………………..17 </p>
<p> 1.2. Загальна характеристика творчості Романа Мелода і створеного ним жанру……………………….22 </p>
<p> 1.3. Структурний аналіз шостого пасхального кондака, кондака на Різдво Христове «Марія і волхви» та першого кондака «На десять дів»………………..32 </p>
<p> 1.4. Лексико-стилістичні особливості поетико-богословського мовлення поем Романа Мелода………………..55 </p>
<p> Розділ II. «Сирійська» і «візантійська» теорії походження жанру кондака………………..95 </p>
<p> 2.1. Сирійська народна поезія та її «пророк» Єфрем Сирін………………..95 </p>
<p> 2.2. Загальна характеристика творчості Мефодія Патарського: діалог «Бенкет»………………..117 </p>
<p> 2.3. Структурний аналіз форми і змісту «Пісні десяти дів»………………..122 </p>
<p> 2.4. Лексико-стилістичні особливості поетико-богословського мовлення поеми………………..129 </p>
<p> Розділ III. «Акафіст до Пресвятої Богородиці» як модернізований кондак і канон як вершина еволюції гімнографії………………..137 </p>
<p> 3.1. Проблема виникнення акафістного жанру і загальна характеристика творчості Георгія Пісиди………………..137 </p>
<p> 3.2. Структурний аналіз форми і змісту «Акафіста до Пресвятої Богородиці»………………..143 </p>
<p> 3.3. Лексико-стилістичні особливості поетико-богословського мовлення поеми………………..152 </p>
<p> 3.4. Проблема витіснення кондака гімнографічним жанром канона………………..157 </p>
<p> 3.5. Гімнографічний жанр канона: походження й особливості розвитку………………..163 </p>
<p> 3.6. Структурний аналіз різдвяного канона Іоанна Дамаскіна й елементи поетико-богословського мовлення поеми………………..166 </p>
<p> Висновки………………..183 </p>
<p> Література………………..189 </p>
<p> Додатки………………..199 </p>
<p> Перший (Шостий) пасхальний кондак Святого Романа Мелода Солодкоспівця………………..199 </p>
<p> Кондак на триденне і животворне і світлосяйне воскресіння Господа і Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа………………..199 </p>
<p> Перший різдвяний кондак Святого Романа Мелода Солодкоспівця («Марія і волхви»)………………..213 </p>
<p> Кондак на святе і всеславне Різдво Господа нашого Іісуса Христа………………..213 </p>
<p> Перший кондак «На десять дів» Святого Романа Мелода Солодкоспівця («На причту про десять дів»)………………..223 </p>
<p> Пісня десяти дів з діалогу священномученика Мефодія Патарського «Бенкет десяти дів»………………..237 </p>
<p> Акафіст до Пресвятої Богородиці………………..245 </p>
<p> Канон ямбічний на Різдво Христове Іоанна Дамаскіна………………..258 </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 2 comments on “Олег Кожушний. «Преподобний Роман Солодкоспівець і візантійська гімнографія ІІІ-VIII століть». – К.: Видавничий відділ Української Православної Церкви, 2009. – 264 с.” </p>
<p> Необходимо давать возможность знакомиться с работой хотя бы в электронном виде. Будем ждать </p>
<p> Тут все зависит от автора и издательства, иначе обвинят в нарушении авторского права. Думаю, если автор заинтересован, то электронный вариант вскоре появится. </p>
</doc>
<doc id="file32709529" filename="kojushniy-2" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/12/08/kojushniy-2/" FT="web">
<p> Кожушний Олег, протоієрей. Єпископ Птолемаїдський Сінезій та його гімни. – Вінниця: ДП «ДКФ», 2012. – 96 с. </p>
<p> Книга знайомить читача з гімнографічною спадщиною Сінезія Киренського, знакової особистості ранньовізантійської доби. Окрім аналізу релігійно-філософських поглядів птолемаїдського єпископа, що містяться в його поетичних творіннях, в запропонованій праці проводиться також метричний і стилістичний аналіз гімнів, розглядається вживання синонімічних теонімо-поетонімів і подається авторський переклад гімнів українською мовою. </p>
<p> Монографія зацікавить усіх тих, хто не залишається байдужим, зустрівшись із глибиною філософсько-богословської думки і поетикою її зовнішнього вираження. </p>
<p> III (I) гімн: «До Отця і Сина»……………………………………………..47 </p>
<p> IV (II) гімн: «до Верховної Істоти»……………………………………………..71 </p>
<p> V (III) гімн……………………………………………..81 </p>
<p> VI (IV) гімн……………………………………………..83 </p>
<p> VII (VI) гімн……………………………………………..84 </p>
<p> VIII (VII) гімн: (прохання автора до Христа благословити його родину і подружнє життя)……………………………………………..86 </p>
<p> IX (VIII) гімн – пасхальний……………………………………………..88 </p>
<p> Х гімн……………………………………………..90 </p>
<p> Література ……………………………………………..92 </p>
<p> Протоієрей Олег Кожушний – кандидат філологічних наук, викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат богослов’я, викладач Київської Духовної Академії Української Православної Церкви </p>
<p> «…Якби шлях земного життя Сінезія був більш тривалим, то в його особі ми, можливо, отримали б досить ориґінального християнського мислителя, церковного письменника і талановитого гімнографа». </p>
</doc>
<doc id="file32709046" filename="kojushnyi" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/04/07/kojushnyi/" FT="web">
<p> Кожушний Олег, протоієрей. Святитель Григорій Богослов та його поезія. — Київ: Центр ДЗК, 2017. — 96 с. </p>
<p> Книга знайомить читача з поетичною спадщиною Григорія Богослова, знакової особистості ранньовізантійської доби, вселенського учителя й отця Церкви, найплодовитішого і визначного поета своєї епохи. Окрім загального критичного аналізу поетичної творчості святителя, в запропонованій праці проводиться також метричний і лексико-стилістичний аналіз вибраних творів, а також подається авторський переклад цих творів українською мовою. </p>
<p> Монографію можна використовувати в якості допоміжного посібника для студентів різних спеціальностей, які вивчають курси «Візантійської літератури» та «Античного віршування». Також вона зацікавить усіх тих, хто не залишається байдужим, зустрівшись із глибиною філософсько-богословської думки і поетикою її зовнішнього вираження. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Сходження на Еверест творчості святителя Григорія (Архімандрит Кирил (Говорун))……………….5 «Початком усього й завершенням Бога зроби» (прот. Олексій Добош)……………….6 ПОЕЗІЯ ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА……………….7 POEMATA THEOLOGICA……………….12 Sectio 1. Poemata Dogmatica……………….12 Sectio 2. Poemata moralia……………….14 POEMATA HISTORICA……………….18 Sectio 1. De seipso……………….18 Sectio 2. Epithaphia. Epigrammata……………….24 ЛЕКСИЧНІ ТА МЕТРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИЧНОГО МОВЛЕННЯ СВЯТИТЕЛЯ……………….25 СИНОНІМІЧНІ ТЕОНІМО-ПОЕТОНІМИ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ТВОРЕННЯ ПОЕТИЧНОЇ ТКАНИНИ В POEMATA DOGMATICA……………….30 HOMO LUDENS В ПОЕЗІЇ ГРИГОРІЯ НАЗІАНЗІНА……………….32 СУЧАСНІ ПЕРЕКЛАДИ ПОЕЗІЇ ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА: РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ……………….37 LIBER I. POEMATA THEOLOGICA. КНИГА І. ПОЕЗІЯ БОГОСЛОВСЬКА (Переклад з давньогрецької прот. Олега Кожушного)……………….47 SECTIO 1. POEMATA DOGMATICA РОЗДІЛ 1. ПОЕЗІЯ ДОГМАТИЧНА……………….48 11. Про втілення Христа……………….48 15. Декалог Мойсея……………….49 29. Гімн Богу……………….49 30. Гімн Христу ……………….50 31. Гімн інший……………….52 32. Вечірній гімн……………….52 33. Подяка……………….54 37. Молитва про добру подорож……………….55 SECTIO 2. POEMATA MORALIA РОЗДІЛ 2. ПОЕЗІЯ МОРАЛЬНА……………….55 3. Вмовляння до дів……………….55 16. Про життєві дороги……………….59 20. Про пристрасне бажання……………….61 21. Про смерть улюблених……………….61 22. Про недобрих друзів……………….61 23. Про те саме……………….61 26. Про шляхетну, але норовливо-вперту людину……………….62 ЗО. Думки, що висловлюються одним рядком……………….63 40. Про людську суєтність……………….64 LIBER II. POEMATA HISTORICA КНИГА II. ПОЕЗІЯ ІСТОРИЧНА (Переклад з давньогрецької прот. Олега Кожушного)……………….65 SECTI0 1.DESEIPSO РОЗДІЛ 1. ПРО СЕБЕ……………….66 3. Опис подорожі з Константинополя……………….66 24. Ранкова молитва……………….67 25. Вечірній плач……………….67 28. Елегія……………….67 38. Гімн Христу……………….68 39. Про свої вірші……………….70 43. До себе самого (в питаннях і відповідях)……………….74 55. Відвернення від диявола і заклик до Христа……………….75 69. Благання до Христа……………….76 71. Молитва під час хвороби……………….77 73. Елегія благальна……………….78 77. Молитва до Христа……………….78 78. До своєї душі……………….79 82. До власної душі……………….80 87. Про прагнення до Бога……………….80 88. До власної душі вірші ямбічні……………….82 91. На спільну могилу всієї родини……………….88 92. Епітафія і короткий переказ власного життя……………….88 SECTIO 2. ЕРІТНРНІА РОЗДІЛ 2. ЕПІТАФІЇ……………….89 12. Інше (Кесарію)……………….89 29. Інше (Євфімію)……………….89 55. На батька……………….89 SECTIO 3. EPIGRAMMATA РОЗДІЛ 3. ЕПІГРАМИ……………….90 1. На сварливого……………….90 10. До улюблених……………….90 Література……………….92 </p>
<p> Сходження на Еверест творчості святителя Григорія </p>
<p> З досліджень та перекладів протоієрея Олега Кожушного вже можна складати бібліотечку християнської класики українською. Після поетичних перекладів Климента Александрійського, Синезія Киренського та Романа Солодкоспівця він бере нову висоту — богословську творчість святителя Григорія Назіанзіна. Якщо порівнювати різних класичних християнських авторів із горами, то святитель Григорій — це Еверест. Сходити на височінь його поезій може лише дуже добре підготовлена людина, і саме сходження є надзвичайно складним у декількох сенсах. По-перше, це мова. Мова святителя Григорія — одна з найскладніших у спектрі грецьких мов. Вона анахронічно, як для свого часу, відтворює стандарти гомерівської мови і була складною для розуміння навіть сучасниками святителя Григорія. По-друге, це сенси, які ця складна мова передає. Богослов’я святителя, як і його мова, є багаторівневим. З усіх каппадокійців він, певне, найдальше зайшов у світлу хмару богопізнання, через що, власне, й отримав епітет «Богослов». Він став головним авторитетом для найбільш видатних богословів пізньої Античності та Середньовіччя. </p>
<p> Святитель Григорій залишається незаперечним авторитетом і для нашої доби. Тепер, завдячуючи перекладу отця Олега, він став більш доступним для українського читача. Слід зазначити, що з усього Григорієвого корпусу автор монографії вибрав найскладнішу його частину — богословські поеми — і вправно з ними впорався. Безсумнівною чеснотою вступного тексту та перекладу в авторстві отця Олега є не лише слова святителя Григорія та огляд його життя і творів, але також демонстрація того, що українська мова включно із закладеним в неї семантичним апаратом сумісна з античністю та з найвищим християнським богослов’ям. Ця книжка, власне, робить вагомий внесок в актуалізацію тих регістрів української мови, де вона бере високі ноти античної класики та ще вищі ноти класичного християнського богослов’я. </p>
<p> Я впевнений: сходження на Еверест творчості святителя Григорія було непростим для отця Олега, але він впорався і тепер розповідає нам, що відбувається на тій висоті, куди не кожен може зійти. </p>
<p> Архімандрит Кирил (Говорун), доктор філософії, кандидат богослов’я </p>
<p> «Початком усього й завершенням Бога зроби» </p>
<p> Фундаментальність богословських досліджень святителя Григорія Богослова зумовила собою непересічну значимість його творів для формування вчення Церкви, тому їх вивчення займає чільне місце у патристично-богословському аспекті Вселенського Православ’я. Водночас, мало хто знає, що творча спадщина святителя складається не лише з талановитої богословської прози, але й з не менш талановитої поезії, якій Григорій Назіанзин присвятив останні роки свого життя. </p>
<p> З неабияким за обсягом (більше 19 тисяч рядків) поетичним спадком одного з найвизначніших християнських поетів своєї епохи, наш сучасник в Україні може ознайомитися лише за фрагментарними перекладами українською мовою Л. Павленка, російськомовними інтерпретаціями С. Аверінцева, а також деяких інших авторів. Тому праця кандидата богословських та філологічних наук, протоєірея Олега Кожушного «Святитель Григорій Богослов та його поезія», без перебільшення, відкриває собою нову сторінку осягнення богословської спадщини великого святителя. </p>
<p> Насамперед, на найвище схвалення заслуговує виконаний автором монографії критичний аналіз поетичної спадщини Григорія Богослова. Розкривши зміст основних поетичних творів Григорія Богослова, прот. Олег Кожушний проводить аналіз стилю та віршованої форми аналізованих творів, звертаючи увагу на лексичні та метричні особливості поетичного мовлення святителя, після чого подає короткий, але конструктивний огляд перекладацько-видавничих розробок поезії Григорія Богослова. </p>
<p> Щодо самого здійсненою прот. Олегом Кожушним перекладу, то слід зауважити, що до нині в науковому обігу найбільш поширеними були прозові переклади поезій Григорія Богослова, у яких задля збереження змісту приноситься в жертву поетична форма. Полярно-протилежними стали спроби відтворити метричні форми давньогрецького оригіналу, що часто призводить до суттєвих спотворень змісту. Цінність перекладу прот. Олега Кожушного в тому, що, не намагаючись відтворити метричний оригінал, він зумів у сучасно-актуальних поетизованих формах поєднати богословсько-змістовну наповненість із законами поетичної ритміки автентичного тексту. </p>
<p> Висловлюю надію, що, познайомивши читача з поетичною спадщиною свт. Григорія Богослова, монографія прот. Олега Кожушного не загубиться на книжковій полиці, а допоможе багатьом нашим сучасникам реалізувати у власному житті основний імператив Великого Святителя: «Початком усього й завершенням Бога зроби». </p>
<p> Прот. Олексій Добош, доктор богослов’я, кандидат богословських наук </p>
<p> Коли знову читаю божественні вірші поета Григорія, до Меоніда я згодом втрачаю усяку любов; наскільки дешевшою мідь є від золота, а свинець поступається сріблу, як до небес простягається долішнє, так Григорій, у давніх поетів першість віднявши, у пісні їх переміг, у красномовності ж — риторів. </p>
</doc>
<doc id="file32709879" filename="kolomiec" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/08/30/kolomiec/" FT="web">
<p> Нарешті вийшов друком історичний роман “Візантійський лукавець”, авторка якого – відома письменниця, лауреат літературної премії імені Василя Симоненка Ольга Страшенко. Хоча це тільки перший том! Пригадую “Візантійського лукавця” ще в рукописі, з позитивним відгуком метра історичної романістики Володимира Малика; тоді, в травні 1993 року, я був свідком, як авторка принесла цей рукопис у відділ прози видавництва “Український письменник”. Я попрохав, щоб звернули увагу на цей талановитий твір… Але не провина авторки, що за браком коштів рукопис став припадати пилом у фондах видавництва. Та зрештою, ось він уже пущений у літературний обіг. </p>
<p> Давноминулі часи описані патріотичним пером. Згадаймо, як учив такому поводженню з історичними фактами Пантелеймон Куліш, подвижник національного духу, який ще в першому українському історичному романі “Чорна рада” пробуджував і формував національну самосвідомість. А саме такий підхід важливий і зараз, в умовах утвердження незалежності України, яка так важко пробивається на магістральний шлях Народної Волі. </p>
<p> Українські письменники вже не раз бралися за “візантійське перо”, висвітлюючи той чи інший період. Згадаймо хоч би деяких: Юліан Опільський – “Іду на вас”, “Ідоли падуть”; Семен Скляренко – “Святослав”, “Володимир”; Павло Загребельний – “Диво”; Володимир Малик – “Князь Кий”, Юрій Ячейкін – “Агент візантійської секрети”… </p>
<p> Майже шість віків як ім’я Візантії, колись могутньої середньовічної держави, зійшло з політичної арени. Однак пам’ять про неї живе і в її матеріальній і духовній культурі, й на сторінках історичних праць. Бо тисячолітній досвід Візантії став інструментом для повнішого розуміння сучасної доби, особливо – політичної сваволі російського самодержавства і сталінізму. Адже сам імператор-базилевс Андронік Комнін, як доводить авторка, – то тінь візантійського Сталіна. </p>
<p> Територія Ольжиного роману дуже розлога, головний герой багато подорожує, і перед читачами, немовби кадри кіно, пробігають події і в самій Візантії, і в Сирії, й на різних перепуттях Сходу й Заходу… А ще важливо, що й у містах Давньої Русі, адже базилевс Андронік Комнін – двоюрідний брат князя Ярослава Осмомисла. </p>
<p> Події припадають на другу половину ХІІ ст., висвітлюючи дві основні сюжетні лінії – “візантійську” та “українсько-руську”. Перед нами постає “християнська ойкумена” часів правління останніх представників династії Комнінів – імператорів Мануїла (1143 – 1180) та його двоюрідного брата-суперника в боротьбі за трон Андроніка (1182 – 1185), яскравого авантюриста ХІІ ст., котрого історики порівнювали з Алківіадом та Нероном. Роман написаний полум’яно, в детективній манері. Розпочинається він з того, що укайданений Андронік утікає (зазначимо, з шостої спроби!) з в’язниці, його шлях пролягає в Галичину, до свого двоюрідного брата князя Ярослава Осмомисла, а через кілька років, повернувшись до Константинополя, узурпатор таки вінчається на царство! Стає великим державцем, але під машкарою “селянського царя”, який нібито дбає насамперед про державу й загальне благоденство. Невдовзі запроваджує викривальні списки “зрадників батьківщини” – як не згадати тут політичні процеси сталінської доби. Демагогія і безжальний терор – ось почерк Андроніка! При тому він цинічно наказує виставити в одній зі столичних церков картину, де він зображений у простому селянському одязі, з косою в руках – нібито й справжній селянський цар. Отак підкреслено подаючи себе народолюбцем, імператор Андронік прагнув знищити всіх супротивників і по суті потопив країну в крові багатьох невинних жертв. </p>
<p> Задля правдивості варто сказати, що Андронік зробив і деякі позитивні реформи, наприклад, відмінив так зване “берегове право” – звичай, що дозволяв жителям узбережжя грабувати викинуті на берег кораблі внаслідок шторму, та обмежив усевладдя феодалів і найвищої знаті, приборкав чиновників-фіскалів. Проте це була дрібна декорація, яка не зачіпала всієї арматури феодальної експлуатації, що вже склалася, а базилевсові криваві репресії були зумовлені прагненням забезпечити собі неподільну владу. </p>
<p> Андронік – неповторний інтриган, який не гребує ніякими театральними ефектами: якщо треба, проливає крокодилячі сльози, аби ввійти в довіру, манірно цілує патріарші коліна, пише знадливі політичні листи-заклики. </p>
<p> Про повний розгул Андронікової деспотії йтиметься в другому томі, котрий вже друкується, а поки що честолюбний, пристрасний, збіса вродливий авантюрист іде до трону. Вірніше, підкрадається! Таких політичних фігур ми достоту можемо помітити і в сучасному ідеологічному протистоянні. </p>
<p> Роман Ольги Страшенко вартісний з різних точок зору, наприклад, авторка описує таке цікаве явище в культурному житті Давній Русі як двовір’я. Адже відомо, що після офіційного запровадження християнства і хрещення на Дніпрі, а, вірніше, на річці Почайні, язичництво ще довго залишалось особливістю життєвого устрою, навіть другою вірою – молилися Христу, і, про всяк випадок, ще й своїм рідним, “домашнім” богам. Що ж до Візантії ХІ – ХІІ століть, то там навіть церковники в особистому листуванні прагнули блиснути цитатою, образом, алегорією з творів письменників-язичників. Мені приємно це відзначити, адже мотиви язичництва нуртують і в моїх численних творах, як-от у поетичній збірці “Дажбожі внуки”. </p>
<p> У романі діє багато історичних осіб – крім імператорів Мануїла (в українських літописах він часто фігурує як “Мануйло”!) й хитромудрого Андроніка, ще й історики-хроністи Іоанн Кіннам і Нікіта Хоніат, відчувається як ретельно опрацювала авторка їхні праці. А також майбутній візантійський імператор Ісаак Ангел, манірний і боязкий вельможа (що ніколи двічі не надягав одне і те саме вбрання!), конійський султан Кирлич-Арслан… З давньоукраїнської сторони – князь київський Мстислав, князь-вигнанець Іван Берладник, галицький князь Ярослав Осмомисл, навіть другорядні особи, наприклад, Ольга Юріївна, нелюба дружина князя, а поруч ніжна коханка Настаска, яку галицькі бояри спалять, зробивши розмінною монетою своїх міжусобиць. </p>
<p> У першому томі згадується “Повчання дітям” Володимира Мономаха, тут являється читачеві постать Яромира, ймовірного автора “Слова о полку Ігоревім” (так фантазує Ольга Страшенко!), адже це його час. Варто відзначити любовно виписаний образ Яромирової сестри-мисливиці Дарослави. Вона стає коханою Андроніка, коли він гостював у Галичі. Після від’їзду візантійця-спокусника в Дарослави народжується син Романко, який потім помандрує, щоб побачити свого батька-базилевса. І тут уже авторка не стримує свого письменницького писала. </p>
<p> Персонажі “Візантійського лукавця” гідно доповнюють галерею відомих хрестоматійних образів, як-от: Журейко (драматична поема “Ярослав Мудрий” Івана Кочерги), Малуша з роману Семена Скляренка, Сивоок Павла Загребельного (“Диво”), Чагр-дереводіл із роману “Отчий світильник” Романа Федоріва… </p>
<p> Вони працюють на українську національну ідею, висвітлюючи з пітьми віків немеркнучі шати богині історії Кліо. </p>
<p> Володимир КОЛОМІЄЦЬ, член НСПУ, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 3 comments on “Володимир КОЛОМІЄЦЬ. Художній роман Ольги Страшенко про візантійського Сталіна…” </p>
<p> Ольга Страшенко торкнулася дуже важливої, вічно актуальної теми – проблеми влади… Є над чим замислитися… Роман має динамічний напружений сюжет, гостру інтригу, побудований на реальних фактах! Шкода, що про нього так мало знають… Однак справжня історична белетристика – як варення для історика!!! </p>
<p> Наклад невеличкий, 500 примірників, є в ЦНБ імені Вернадського, у Бібліотеці імені Максимовича Київського університету імені Тараса Шевченка… </p>
</doc>
<doc id="file32709443" filename="kornienko" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/11/26/kornienko/" FT="web">
<p> Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської (ХІ – початок XVIII ст.). – Ч. IV: Приділ свв. Іоакима та Анни (північна сторона). – К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, 2014. – 656 с.: іл. </p>
<p> У четвертій частині „Корпусу графіті Софії Київської” публікуються 949 написів та малюнків, виявлених під час дослідження північної сторони приділа свв. Іоакима та Анни. Переважна більшість епіграфічних пам’яток вводиться в науковий обіг вперше, адже С. Висоцький опублікував лише сорок два графіті, що знаходяться в цьому архітектурному об’ємі. Окрім того, до книги включені ще два малюнки, виконані на поверхні сирого личкувального розчину північно-східного стовпа потрійної аркади (приділ св. Георгія Великомученика). </p>
<p> Більшість опублікованих у книзі графіті зосереджена у вівтарній частині, це явище характерне для софійської епіграфіки. Адже переважно це записи обчислення кількості проведених поминальних служб за душу людини, яка сплатила за таке своєрідне занесення у поменник на стінах Святої Софії певний грошовий внесок – ругу, що цілком відповідало практиці давньоруської церкви. Про таку практику, починаючи з ХІ ст., довідуємось з відомого напису на південно-західному підкупольному хрещатому стовпі, в якому повідомляється про внесення плати (руги) за поминання душі князя Святослава Ярославича. </p>
<p> Прикметною рисою графіті північної частини приділа свв. Іоакима та Анни слід назвати наявність цілого циклу пам’ятних написів, в яких згадуються дати смерті або поховання представників родини одного з ктиторів Софійського собору – Ярослава Володимировича. Так, в знаменитому написі на фресці з образом св. Пантелеймона, який був особливо шанованим в родині цього князя, повідомляється про поховання Ярослава в стінах Святої Софії у неділю 20 лютого 1054 р. Це доволі важливо підкреслити, адже до недавнього часу текст графіті трактувався як запис про смерть Ярослава, що суперечило даним писемних джерел, в більшості з яких смерть князя віднесена до суботи 19 лютого 1054 р. Комплексне дослідження літописних даних та тексту графіті дозволило встановити, що на стінах Софійського собору зафіксований все ж таки день, коли тіло князя поклали до саркофагу, поставленого в спеціально влаштованій у східній частині північної внутрішньої галереї усипальні. </p>
<p> В двох інших написах автори повідомляють про смерть сина Ярослава Всеволода у середу вдень 13 квітня 1093 р. та сина останнього й онука першого Володимира Мономаха 19 квітня 1125 р. На відміну від цих пам’ятних написів, виконаних третіми особами, в північній частині приділа виявлені також графіті, авторами яких є самі діти Ярослава Володимировича, Святослав, великий князь київський, та Анна, майбутня французька королева. </p>
<p> Не менш важливим з джерелознавчого погляду є цілий комплекс молитовних написів, залишених на стінах Софійського собору Мартином Семьюновичем. Завдяки комплексним дослідженням київської епіграфіки, нам вдалося прослідкувати деякі моменти біографії цієї людини. Слід підкреслити, що ця інформація отримана виключно завдяки даним графіті. Мартин походив з родини священика, який служив при Святій Софії. Його батька звали Семьюном, мати – Анною. На початку ХІІ ст. у них народився син, який отримав ім’я Мартин, вочевидь, на честь св. Мартина Сповідника, Папи Римського, який був засланий до Херсонесу, де й загинув. Про шанування цього святого Руською Церквою свідчить включення образу св. Мартина до святительського чину вівтаря приділа св. Георгія Великомученика. Подібно багатьом попівським дітям, Мартин Семьюнович пішов стопами батька, розпочавши служіння при кафедральному храмі. Після зведення Кирилівської церкви його було переведено на нове місце служіння, про що свідчать два виконані Мартином у її дияконнику графіті. Завдяки виявленню „автографів” Мартина Семьюновича вдалося не тільки отримати унікальні відомості щодо особи одного з перших служителів Кирилівської церкви, а й підтвердити концепцію І. Марголіної щодо раннього датування храму, згідно якої церква була побудована протягом 1139-1146 рр., тобто, в період князювання Всеволода Ольговича. </p>
<p> В північній частині приділа свв. Іоакима та Анни виявлено також два ранні датовані графіті, в яких зазначені прямі дати: 1019 р. та 1028 р. Ці написи є вагомим аргументом на користь концепції Н. Нікітенко, яка називає фундатором храму Володимира Святославича. Ці дати однозначно вказують на те, що літописні 1017-й та 1037-й рр. не можуть бути прийняті як одна з дат заснування Софії Київської. Адже вже на 1019 р., як свідчить форма прорізів даного напису, виконаних по сухому тиньку, храм був не лише побудований, а й прикрашений фресковим розписом. </p>
<p> Неодноразово підкреслювалась важливість залучення даних графіті в якості джерела для дослідження стінопису Софійського собору, зокрема, для визначення однофігурних фрескових зображень святих. Переважна більшість з них не зберегла супровідних написів-дипінті, тож виконане на фресці ім’я святого, в молитовному зверненні або як підпис до образу, при співставленні з іконографією дозволяє атрибутувати, хто саме зображений на фресці. Завдяки проведеному дослідження вдалося визначити образи св. Єрміонії, доньки св. апостола Філіпа, св. Сави Освяченого, засновника та ігумена знаменитої лаври поблизу Єрусалима, що носить його ім’я, св. Димитрія Скевофілакса, св. Папи Римського Лева Великого, св. Мелетія Антіохійського, св. Карпа, єпископа Тіатіри та св. диякона Папіли. Також була підтверджена іконографічна атрибуція образів св. цілителя Пантелеймона на св. Миколая, особливо шанованих, як свідчать численні написи саме на цих фресках, давньоруських святих. </p>
<p> Не менш важливими, аніж давньоруські, є написи раннього модерного часу, на які раніше практично не зверталась увага вчених. Такі написи є цінним джерелом для дослідження в галузі біографістики та генеалогії XVI – XVII ст. Зокрема, вивчення написів північної сторони приділа свв. Іоакима та Анни дозволило виявити ряд текстів, виконаних представниками відомих шляхетських, а також і київських міщанських родів. Варто наголосити, що в писемних джерелах інформація про багатьох з цих людей відсутня, тож ці графіті містять унікальні відомості. </p>
<p> Отже, результатом новітніх епіграфічних досліджень Софії Київської, зокрема, вивчення графіті північної сторони приділа свв. Іоакима та Анни, варто назвати введення у науковий обіг значного комплексу з майже тисячі автентичних історичних джерел ХІ – кінця XVIІ ст., інформація яких дозволяє розв’язати ряд питань, пов’язаних з архітектурою Софійського собору та її монументальним розписом, уточнити деякі відомості писемних джерел щодо окремих фактів історії середньовіччя та раннього модерного часу. </p>
<p> 2 comments on “Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської (ХІ – початок XVIII ст.). – Ч. IV: Приділ свв. Іоакима та Анни (північна сторона). – К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, 2014. – 656 с.: іл.” </p>
<p> Вітаю з новою книгою! Так тримати! Вже прочитала, цікаво! Творчих успіхів. нових видань! </p>
</doc>
<doc id="file32709426" filename="kornienko-2" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/12/23/kornienko-2/" FT="web">
<p> Корнієнко Вячеслав. Графіті Софії Київської ХІ – початку XVIII ст.: Інформаційний потенціал джерела / В. В. Корнієнко; відп. ред. Н. М. Нікітенко. – К.: Видавничий дім “Слово”, 2014. – 320 с.: іл. </p>
<p> Монографія є першою в українській історіографії спробою узагальнюючої праці, присвяченої вивченню особливостей використання епіграфічних пам’яток Софійського собору Києва як джерела для вирішення різноманітних питань історії України середньовічного та ранньогомодерного часу. Аналізуються потенційні можливості цих історичних джерел, розкриваються напрями їх використання для дослідницьких завдань. До дослідження залучено велику кількість невідомих раніше графіті Софії Київської (понад 7 тисяч), що особисто вивчались автором протягом 2006–2012 рр. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Передмова (с. 5–6) </p>
<p> Вступ (с. 7–13) </p>
<p> Розділ І. Історія наукових досліджень графіті Софії Київської (с. 14–21) </p>
<p> Розділ ІІ. Особливостіавторської методики сучаснихепіграфічних досліджень у Софії Київській (с. 22–70) </p>
<p> Розділ ІІІ. Графіті як джерело для дослідження історії, архітектурита монументального живопису Софійського собору (с. 71–127) </p>
<p> Розділ IV. Графіті як джерело для досліджень політичної, церковної та соціально-економічної історії середньовічної України (с. 128–158) </p>
<p> Розділ V. Графіті як джерело до історії української середньовічної писемності (с. 159–184) </p>
<p> Розділ VІ. Графіті як джерело для досліджень у галузі спеціальних історичних дисциплін (біографістика, генеалогія, геральдика, сфрагістика, історична географія) (с. 185–234) </p>
<p> Розділ VІІ. Графіті як джерело для дослідження світоглядних орієнтирів середньовічної людини (с. 235–275) </p>
<p> […] «Графіті Софії Київської ХІ – початку ХVIIІ ст.: Інфор… «Корпус графіті Софії Київської» (Т. І–V) Автор, кандидат історичних наук Корнієнко В’ячеслав Васильович […] </p>
</doc>
<doc id="file32709123" filename="kornienko-korydory" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/02/22/kornienko-korydory/" FT="web">
<p> Автор – відомий київський дослідник середньовічних київських графіті – в цій книжці постає в незвичній для нього іпостасі. Він робить спробу подати белетризовану реконструкцію історичного контексту створення написів на стінах стародавніх київських храмів. Захопливі розповіді занурюють читача у чудовий і страшний, сакральний і фантасмагоричний світ Середньовіччя. </p>
<p> Для широкого загалу. </p>
<p> ISBN 978-966-06-0672-2 (Серія “Твій Київ”). </p>
<p> ISBN 978-966-06-0707-1 </p>
<p> Зміст </p>
<p> “А я дописав синів Святополчих”: з історії родини “окаянного” князя………………………..8 </p>
<p> “У середу помер по обіді”: Всеволод Ярославич у пам’яті киян………………………..26 </p>
<p> Київська “пригода” князя Ростислава………………………..32 </p>
<p> Дитинство турівського князя………………………..37 </p>
<p> Як Володимир Мономах по смерті “допоміг” київським вірменам………………………..41 </p>
<p> Мартин та Федір: перші служителі Кирилівської обителі………………………..46 </p>
<p> Наклепник Йосип, крадій Кузьма та нерішучий Купріян: історії про невідомих киян………………………..53 </p>
</doc>
<doc id="file32709350" filename="kornienko_pv" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/04/29/kornienko_pv/" FT="web">
<p> Корнієнко В. В. Корпус графіті Софії Київської / Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. – К., 2015. – Частина V: Приділ свв. Іоакима та Анни (південна сторона). – 440 с. </p>
<p> П’ята частина „Корпусу графіті Софії Київської” присвячена науковій публікації виконаних у південній частині приділа свв. Іоакима та Анни 672 написів та малюнків. Публікація епіграфічних пам’яток здійснена з детальним розбором текстів, палеографічними аналізом та датуванням. Цьому присвячений перший розділ книги. У другому висвітлюються попередні результати дослідження опублікованих написів та малюнків. Складовою частиною книги є таблиці фотографій та прорисовок кожного графіті, додаток з вказівкою координат їх розташування, словник слів, що зустрічаються в текстах. </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 2 comments on “Корнієнко В. В. Корпус графіті Софії Київської / Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. – К., 2015. – Частина V: Приділ свв. Іоакима та Анни (південна сторона). – 440 с.” </p>
<p> Слава, поздравляем с незабываемой защитой. Семь “черных” отзывов от злопыхателей – это круто! </p>
<p> […] ХVIIІ ст.: Інформаційний потенціал джерела (Київ, 2014) «Корпус графіті Софії Київської» (Т. І–V) Автор, кандидат історичних наук Корнієнко В’ячеслав […] </p>
</doc>
<doc id="file32711220" filename="kralyuk" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/12/05/kralyuk/" FT="web">
<p> Візантійські ілюзії (Петро Кралюк) </p>
<p> …не лише давньоруським спадком живилася російська імперська свідомість. Апелювала вона також до спадку Візантії, точніше – Ромейської імперії, звідки в Київську Русь прийшло християнство, а також деякі політичні й культурні традиції. Звідси формула «Москва – третій Рим». Мовляв, Московія-Росія є продовженням візантійських політичних традицій («другого Риму»), які, в свою чергу, дісталися від «Риму першого», тобто античної Римської імперії… </p>
<p> Російське імперське мислення – це комплекс «запозичень» (якщо не сказати – крадіжок). Будівничі Російської імперії, серед яких було й чимало українців, відмовилися від свого реального спадку – політичних традицій Золотої Орди. Натомість привласнили спадок Київської Русі – тут якраз «відпрацювали» українські інтелектуали, які в XVII-XVIIIст. масово виїжджали до Московії-Росії на службу. Можна пригадати київський «Синопсис», котрий «обґрунтував» походження російських царів від правителів Київської Русі і який став підручником історії в Московії. Можна ще пригадати історичні та політичні праці Феофана Прокоповича та інших. </p>
<p> Проте не лише давньоруським спадком живилася російська імперська свідомість. Апелювала вона також до спадку Візантії, точніше – Ромейської імперії, звідки в Київську Русь прийшло християнство, а також деякі політичні й культурні традиції. Звідси формула «Москва – третій Рим». Мовляв, Московія-Росія є продовженням візантійських політичних традицій («другого Риму»), які, в свою чергу, дісталися від «Риму першого», тобто античної Римської імперії. Саме з Візантії був навіть запозичений герб Російської імперії – двоголовий орел. А у ХІХ ст. Росія заявляла про свої претензії на «візантійську спадщину»: втручалася в справи Османської імперії, яка значною мірою цю спадщину якраз і перейняла; йшла визволяти від турків православні балканські народи і навіть прагнула оволодіти Босфором і Дарданеллами. </p>
<p> З того часу багато води протекло цими самими Босфором і Дарданеллами, суттєво змінилася політична карта світу. Але, виявляється, «візантійська мрія» російських імперців не зникла. Це дало знати про себе під час нинішнього загострення російсько-турецьких відносин, коли турецькі військові збили російський літак, який залетів на їхню територію. Відповідно, в Росії почалася антитурецька істерії. </p>
<p> При чому ця істерія часто набирає карикатурних форм. 25 листопада у Держдумі Російської Федерації підтримали ідею повернути християнам собор Святої Софії Константинопольської, яка давно вже, близько п’яти віків, є мусульманською мечеттю Айя-Софія. Зокрема, з таким закликом до Туреччини звернувся депутат від Комуністичної партії Російської Федерації, координатор міжфракційної депутатської групи щодо захисту християнських цінностей Сергій Гаврилов. «Ми очікуємо від турецької сторони дружнього кроку – повернення собору Константинопольської Софії християнській церкві, – заявив він. – Російська сторона готова брати участь матеріально, а також залучити до відновлення вселенського християнського пам’ятника кращих російських реставраторів і вчених. Цей крок допоміг би Туреччині та ісламу продемонструвати, що добра воля вище політики!» </p>
<p> Все це, м’яко кажучи, виглядає смішно. Російські імперці, очевидно, вирішили пригадати старі добрі часи, коли їхні предки в ХІХ столітті брали на себе роль захисників християн у Османській імперії. Але ж цієї імперії вже немає. А нинішня Туреччина, фактично, є державою національною, де явно домінують турки й мусульманське населення. Чого, до речі, не скажеш про Росію, яка є конгломератом різних народів, котрі дотримуються різних віросповідань. </p>
<p> Смішно виглядає й те, що з такою заявою виступає депутат-комуніст. Не секрет, що нинішні комуністи давно вже знаходяться на «підтанцьовці» в режиму Путіна і озвучують те, що їм кажуть їхні хазяї. Але ж могли піарщики цього режиму подумати над тим, що таку «оригінальну ідею» не варто вкладати в уста комуністів, котрі свого часу зробили чимало для руйнування християнських (і не лише християнських) святинь у Росії, на інших теренах СРСР та так званого «соціалістичного табору». </p>
<p> Звісно, заява комуніста Сергія Гаврилова залишиться лише заявою. Правда, вона може викликати небажаний для російських очільників ефект. Чи не буде ця заява розцінена деякими мусульманами, передусім у Туреччині, як спроба забрати в них їхні святині, як такий собі новий «хрестовий похід»? Адже колишня візантійська Софія для них стала святинею – Айя-Софією. І чи не спробують мусульманські країни, передусім та сама Туреччина, використати ісламський чинник для розвалу Росії? Адже на її теренах проживає велика кількість мусульман. І ця кількість зростає з кожним роком. </p>
<p> Мимоволі пригадується народна мудрість: «Якщо Бог когось хоче покарати – забирає в нього розум». Може, й справді Бог забрав розум у нинішніх стовпів імперської Росії? </p>
</doc>
<doc id="file32709476" filename="krym" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/07/01/krym/" FT="web">
<p> Крим: шлях крізь віки. Історія у запитаннях і відповідях / Відп. ред. В. А. Смолій; Упорядн. Г. В. Боряк. НАН України. Інститут історії України. – К.: Інститут історії України, 2014. – 456 с. </p>
<p> Авторський колектив книги представляє численну когорту академічних та університетських вчених-істориків і сходознавців. Вони зробили спробу відповісти на актуальні, з їхнього погляду, запитання не лише щодо маловідомих або призабутих, але й також стосовно добре знаних сторінок багатовікової історії Криму та народів, які його населяли з найдавніших часів. </p>
<p> Популярне за жанром і формою, видання водночас має науковий характер. До нього вміщено понад 120 статей — виважених і здебільшого узагальнюючих, що базуються на новітніх наукових підходах та широкій джерельній базі. Окрім деяких загальновідомих фактів, традиційних оцінок й інтерпретацій, наводяться й цілком новаторські спостереження, оригінальні авторські думки, погляди й підходи, а також — подеколи несподівані висновки і прогнози. </p>
<p> Для широкого кола допитливих читачів, усіх, хто цікавиться історією Криму. </p>
<p> Олександр Одрін – Як особливості фізичної географії Криму впливали на його історичний розвиток? . . . 17 </p>
<p> Олександр Галенко – Чи можна стверджувати, що історія України починається з Криму? . . . 20 </p>
<p> Олександр Галенко – Яке місце посів Крим в історії людства? . . . 22 </p>
<p> Ярослава Верменич – Що мають на увазі, коли говорять про культурно-цивілізаційну своєрідність Криму? . . . 23 </p>
<p> Борис Черкас – Київ і Крим за доби Відродження: чужі світи, антагоністи чи партнери? . . . 25 </p>
<p> Борис Черкас – Як Великі географічні відкриття стали економічно-цивілізаційним рубіконом Криму й України? . . . 28 </p>
<p> Олександр Галенко – Які історичні назви мав Кримський півострів? . . . 30 </p>
<p> Ростислав Сосса – Як відображали Крим на стародавніх картах? . . . 32 </p>
<p> Лариса Якубова – Які сучасні етноси утворилися на Кримському півострові? . . . 35 </p>
<p> Олександр Галенко – Якими мовами розмовляло й писало населення на Кримському півострові? . . . 40 </p>
<p> Ярослава Верменич – Як відбувалися процеси етнічної взаємодії у Криму? . . . 42 </p>
<p> Лариса Якубова – Що означає статус корінного народу? . . . 44 </p>
<p> Олександр Головко – Які держави існували на території Кримського півострова у давнину? . . . 47 </p>
<p> Олександр Галенко – Чому, попри вигідне географічне положення на перехресті цивілізацій, у Криму існувало мало самостійних та економічно потужних держав? . . . 48 </p>
<p> Лариса Якубова – Скільки разів Росія анексувала Крим? . . . 50 </p>
<p> Лариса Якубова – Як і за рахунок яких факторів населення Криму стало переважно російським? . . . 56 </p>
<p> Роман Подкур – Скільки референдумів відбулося на території Криму у ХХ–ХХI ст.? . . . 61 </p>
<p> Ольга Ковалевська – Чим цікава давня історія «Артеку»? . . . 65 </p>
<p> Ольга Ковалевська – Що являє собою «Артек» за новітньої доби? . . . 67 </p>
<p> Олександр Музичко – Яку роль відіграв Крим у житті українських істориків? . . . 71 </p>
<p> Галина Денисенко – Що являє собою культурна спадщина Криму? . . . 74 </p>
<p> Валентин Онопрієнко – Яке місце займав Крим в науковому ландшафті України . . . 77 </p>
<p> Крізь віки </p>
<p> Олександр Головко – Що нам відомо про перших мешканців Криму? . . . 87 </p>
<p> Олександр Одрін – Хто населяв Крим в античну добу? . . . 88 </p>
<p> Євген Чернухін – Хто такі греки Криму та яка їх історична доля? . . . 91 </p>
<p> Олександр Одрін – Ким і коли були засновані перші держави на території Криму і якими були особливості їх розвитку? . . . 95 </p>
<p> Олександр Одрін – Яким чином Велике переселення народів вплинуло на етнополітичну ситуацію на Кримському півострові? . . . 98 </p>
<p> Олександр Галенко, Олеся Жданович – Що являли собою візантійські володіння на Кримському півострові? . . . 100 </p>
<p> Олександр Головко – Яке місце відігравав Крим у міжнародній діяльності держави Русь? . . . 102 </p>
<p> Олександр Головко – Яку роль відіграв кримський фактор у хрещенні Русі-України? . . . 103 </p>
<p> Олександр Головко – Що нам відомо про давньоруське Тмутараканське князівство? . . . 104 </p>
<p> Олександр Галенко – Які наслідки мала генуезька колонізація у Криму? . . . 107 </p>
<p> Олександр Галенко – Які наслідки принесла османська работоргівля для Кримського півострова? . . . 109 </p>
<p> Олександр Галенко – Які османські володіння існували на Кримському півострові? . . . 111 </p>
<p> Олександр Галенко – Що призвело до утворення Кримського ханату? . . . 112 </p>
<p> Олександр Галенко – Яким був державний устрій Кримського ханату? . . . 114 </p>
<p> Олександр Галенко – Яким було становище Кримського ханату в Османській імперії? . . . 116 </p>
<p> Олександр Галенко – У чому полягали причини тривалого існування Кримського ханату? . . . 118 </p>
<p> Ольга Ковалевська – Чи існували аутентичні портрети кримських ханів (До портретної галереї кримських ханів)? . . . 120 </p>
<p> Олександр Галенко – Що спричиняло людоловські набіги Кримського ханату на сусідні території? . . . 123 </p>
<p> Сергій Леп’явко – Як відбувалися татарські напади на українські землі? . . . 125 </p>
<p> Тарас Чухліб – Коли між українськими козаками і кримськими татарами було підписано першу союзну угоду? . . . 126 </p>
<p> Віктор Горобець – Яку роль відіграли кримські татари в подіях революції українського народу середини XVII ст.? . . . 129 </p>
<p> Юрій Савчук – Коли і як кримськотатарські прапори потрапили до колекції Військового музею у Стокгольмі? . . . 133 </p>
<p> Віктор Горобець – Що відомо про участь кримських татар у війні Війська Запорозького з Російською державою 1658–1659 рр. і, зокрема, у битві під Конотопом 1659 р.? . . . 135 </p>
<p> Віктор Горобець – Якими були стосунки гетьмана Юрія Хмельницького з Кримом і чому не відбувся українсько-кримський союз кінця 1660 — початку 1661-го р.? . . . 140 </p>
<p> Тарас Чухліб – Чому таким нетривалим був протекторат Кримського ханства над гетьманом Степаном Опарою? . . . 145 </p>
<p> Тарас Чухліб – Яким був українсько-татарський союз за гетьманування Петра Суховієнка? . . . 148 </p>
<p> Тарас Чухліб – Як кримські хани впливали на політику Української козацької держави в 1670 — на початку 1680-х рр.? . . . 151 </p>
<p> Тарас Чухліб – Де й коли існувала так звана Ханська Україна? . . . 153 </p>
<p> В’ячеслав Станіславський – Чи відомі приклади мирних взаємин українського населення із мешканцями Кримського ханства у часи російсько-турецьких війн? . . . 157 </p>
<p> В’ячеслав Станіславський – У чому суть угоди про дружбу і братерство, укладеної Петром Іваненком з Кримом у 1692 р.? . . . 161 </p>
<p> Тарас Чухліб – Чому московські царі перестали платити данину Кримському ханству на початку XVIII ст.? . . . 165 </p>
<p> Олександр Галенко – Відколи Росія почала завойовувати Крим? . . . 167 </p>
<p> Владислав Грибовський – Яку участь брали запорожці у завоюванні Криму Росією? . . . 168 </p>
<p> Сергій Краснобай – Що нам відомо про участь у завоюванні та колонізації Криму полковника й адміністратора Опанаса Ковпака? . . . 171 </p>
<p> Павло Усенко – Які причини та найближчі наслідки мала депортація греків із Кримського ханату 1778 р.? . . . 175 </p>
<p> Тетяна Бикова – Як відбувалася адміністративна інкорпорація Криму до Російської імперії? . . . 179 </p>
<p> Владислав Грибовський – Як відбувалася легітимація завоювання Криму Російською імперією на початку 1770-х рр.? . . . 183 </p>
<p> Владислав Грибовський – Яка доля спіткала останнього кримського хана? . . . 186 </p>
<p> Тетяна Бикова – Хто став власником найбільш родючих земель півострова? . . . 189 </p>
<p> Владислав Грибовський – Чим відзначилася козацька флотилія на службі Російській імперії? . . . 190 </p>
<p> Павло Усенко – Як в Ахтіярській затоці постав Севастополь? . . . 193 </p>
<p> Павло Усенко – Наскільки резонансними були виселення кримських татар із Російської імперії як контингенту для неї «небезпечного»? . . . 196 </p>
<p> Тетяна Бикова – Як змінився національний склад населення Криму за півстоліття після ліквідації ханату? . . . 199 </p>
<p> Володимир Молчанов – Що являла собою економіка Криму в першій половині ХІХ ст.? . . . 202 </p>
<p> Володимир Молчанов – Що ми знаємо про участь українців у Кримській війні 1853–1856 рр.? . . . 209 </p>
<p> Володимир Молчанов – Яким був життєвий рівень населення України за часів Кримської війни? . . . 215 </p>
<p> Володимир Молчанов – Як зображували Кримську війну 1853–1856 рр. митці другої половини ХІХ ст.? . . . 221 </p>
<p> Олександр Реєнт – Чому Кримська війна 1853–1856 рр. стала явищем міжнародного суспільного життя? . . . 227 </p>
<p> Володимир Молчанов – Чому першою в Україні можна вважати британську залізницю Балаклава–Севастополь? . . . 235 </p>
<p> Володимир Милько – Як був представлений Крим у Державній думі Російської імперії (1906–1917 рр.)? . . . 240 </p>
<p> Павло Усенко – Чому введений до ладу під час Великої війни флагман Чорноморського флоту отримав назву «Императрица Марія» . . . 245 </p>
<p> Віталій Скальський – Що спільне та відмінне в українському і кримськотатарському національних рухах у 1917 р.? . . . 247 </p>
<p> Лариса Якубова – Коли й ким було ухвалено першу в історії Криму конституцію? . . . 250 </p>
<p> Володимир Устименко – Яким був етнодемографічний стан населення Криму в 1917–1921 рр.? . . . 253 </p>
<p> Тетяна Осташко – Чи робила Українська Народна Республіка доби Центральної Ради спроби включити Кримський півострів до складу України? . . . 255 </p>
<p> Олена Бойко – Як Дмитро Донцов інтерпретував «кримське питання» в 1918 р.? . . . 257 </p>
<p> Олексій Лупандін – Як вирішувалося кримське питання у ході українсько-російських мирних переговорів 1918 р.? . . . 259 </p>
<p> Руслан Пиріг – Чому гетьман Павло Скоропадський улітку 1918 р. вдався до економічної блокади Криму? . . . 261 </p>
<p> Юрій Савчук, Людмила Шпильова – Яка доля спіткала перший прапор українського флоту 1918 р.? . . . 265 </p>
<p> Руслан Пиріг – Як вирішувалося питання про автономію Криму у складі Української Держави восени 1918 р.? . . . 267 </p>
<p> Лариса Якубова – Чи багато кому відомо, що в 1918 р. Крим міг стати частиною Німецької імперії з ініціативи місцевого населення? . . . 270 </p>
<p> Олег Бажан – За яких обставин було створено Кримську Соціалістичну Радянську Республіку? . . . 274 </p>
<p> Владислав Верстюк – Якою ціною дісталося взяття Перекопу в листопаді 1920 р.? . . . 275 </p>
<p> Тетяна Бикова – Що спричинило голод 1921–1923 рр. у Криму? . . . 278 </p>
<p> Владислав Верстюк – Якими були наслідки червоного терору в Криму 1920–1921 рр.? . . . 282 </p>
<p> Лариса Якубова – Як здійснювалася політика коренізації в Криму? . . . 284 </p>
<p> Тетяна Бикова – Кримська автономія 1920–1930-х рр.: національна чи територіальна? . . . 289 </p>
<p> Ярослава Верменич – Під тиском яких політичних та ідеологічних настанов відбувалися зміни адміністративно-територіального устрою Криму за радянських часів? . . . 291 </p>
<p> Віктор Даниленко – Коли і як виникла ідея єврейської автономії в Криму? . . . 295 </p>
<p> Тетяна Бикова – Як проводилася колективізація сільського господарства у Кримській АРСР? . . . 299 </p>
<p> Тетяна Бикова – Як відбувалася індустріалізація Криму 1928–1938 рр.? . . . 302 </p>
<p> Тетяна Бикова – Якими були наслідки терору проти кримськотатарської інтелігенції (1928–1930)? . . . 304 </p>
<p> Тетяна Бикова – Що нам відомо про Великий терор у Криму (1937–1938 рр.)? . . . 308 </p>
<p> Валерій Грицюк – Як проходили оборонні бої Червоної армії у 1941–1942 рр. на Кримському півострові? . . . 311 </p>
<p> Сергій Кот – Чи діяли під час Другої світової війни у Криму підпільні структури ОУН? . . . 317 </p>
<p> Володимир Поляков – У чому полягала специфіка партизанського руху в Криму? . . . 319 </p>
<p> Володимир Поляков – Чи мав колабораціонізм у Криму якісь унікальні риси? . . . 325 </p>
<p> Валерій Грицюк – У ході яких операцій Кримський півострів було визволено від німецько-румунських окупантів? . . . 328 </p>
<p> Ігор Печенюк, Ігор Фурман – Як діяв Чорноморський флот ВМФ СРСР під час війни? . . . 332 </p>
<p> Олег Бажан – Яким чином відбувалася депортація народів Криму у часи Другої світової війни? . . . 339 </p>
<p> Олександр Лисенко – Як депортували кримських татар у 1944 р.? . . . 343 </p>
<p> Олег Бажан – Яких втрат зазнали кримські татари в роки Другої світової війни? . . . 346 </p>
<p> Володимир Поляков – Які соціальні, економічні, етноконфесійні та політичні наслідки мала війна для кримського соціуму? . . . 349 </p>
<p> Степан Віднянський, Андрій Мартинов – У чому полягають міжнародне значення та актуальність уроків Кримської конференції 1945 р. для України? . . . 351 </p>
<p> Олександр Лисенко – Як жили кримські татари в місцях поселення після депортації? . . . 358 </p>
<p> Віктор Даниленко – Як змінювався національний склад населення Криму у другій половині ХХ ст.? . . . 362 </p>
<p> Станіслав Кульчицький – Чому виник міф про царський подарунок Микити Хрущова? . . . 365 </p>
<p> Олег Бажан – Як відбувалася інтеграція Кримської області до складу УРСР? . . . 370 </p>
<p> Олег Бажан – Що собою являла українізація Криму в 1950-х рр.? . . . 373 </p>
<p> Олег Бажан – Що собою являв кримськотатарський національний рух у 1950–1980-х рр.? . . . 376 </p>
<p> Ярослава Верменич – Які наслідки мало створення кримської автономії у складі України? . . . 379 </p>
<p> Ольга Ковалевська – Якою була ситуація з викладанням мови та історії України в навчальних закладах Автономної Республіки Крим за роки української незалежності? . . . 382 </p>
<p> Лариса Якубова – Що зробила Україна в справі відновлення історичної справедливості щодо репресованих народів? . . . 386 </p>
<p> Роман Подкур – Як відбувалася адаптація кримськотатарського населення у Криму? . . . 389 </p>
<p> Степан Віднянський, Андрій Мартинов – Яке значення мало кримське питання для становлення та розвитку українсько-російських відносин у 1991–2014 рр.? . . . 394 </p>
<p> Степан Віднянський, Андрій Мартинов – Які інтереси переслідувала Російська Федерація, анексувавши Автономну Республіку Крим? . . . 399 </p>
<p> Степан Віднянський, Андрій Мартинов – Як кримська криза лютого — березня 2014 р. вплинула на європейську та глобальну безпеку? . . . 403 </p>
<p> Степан Віднянський, Андрій Мартинов – Якою є позиція міжнародного співтовариства щодо анексії Криму Російською Федерацією? . . . 406 </p>
<p> Степан Віднянський, Андрій Мартинов – Як формувалися позиції ООН, ОБСЄ, Європейського Союзу, Ради Європи, СНД, НАТО щодо кримської проблеми? . . . 410 </p>
<p> Степан Віднянський, Андрій Мартинов – Який міжнародно-правовий потенціал має Україна для боротьби за повернення контролю над Кримом? . . . 412 </p>
<p> Додатки </p>
<p> ЗАКОН УКРАЇНИ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1237-VII від 06.05.2014) . . . 417 </p>
<p> ПОСТАНОВА Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави» . . . 436 </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 2 comments on “Крим: шлях крізь віки. Історія у запитаннях і відповідях / Відп. ред. В. А. Смолій; Упорядн. Г. В. Боряк. НАН України. Інститут історії України. – К.: Інститут історії України, 2014. – 456 с.” </p>
<p> […] Крим: шлях крізь віки. Історія у запитаннях і відповідя… / Відп. ред. В. Смолій; упорядн. Г. Боряк. – К.: Інститут історії України НАН України, 2014. – 456 с. (проводитимуть автори видання) […] </p>
</doc>
<doc id="file32711203" filename="kryvcyun" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/06/14/kryvcyun/" FT="web">
<p> Дмитро КРИВЦУН. Повернення в Царгород… </p>
<p> ПРЕДСТАВЛЕНА РЕДАКТОРОМ ВІДДІЛУ «ІСТОРІЯ ТА Я» ГАЗЕТИ «День» ІГОРЕМ СЮНДЮКОВИМ КНИГА НАШОЇ БІБЛІОТЕКИ «ПОВЕРНЕННЯ В ЦАРГОРОД» ВИКЛИКАЛА ВЕЛИКИЙ ІНТЕРЕС У ПРИСУТНІХ НА КРУГЛОМУ СТОЛІ, АДЖЕ БІЛЬША ЇЇ ЧАСТИНА РОЗПОВІДАЄ ПРО ДУХОВНО-ПОЛІТИЧНУ ІСТОРІЮ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В КОНТЕКСТІ УКРАЇНИ. ЗАУВАЖИМО, ВОНА БУЛА ПІДГОТОВЛЕНА МАЙЖЕ ЗА РІК ДО ЗАПЛАНОВАНОГО ВСЕПРАВОСЛАВНОГО СОБОРУ / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День» </p>
<p> Незважаючи на те, що ідея Всеправославного собору (планується на 19 — 26 червня) плекалася православними ієрархами ще з минулого сторіччя, майже в останній момент кілька церков заявили, що вони не поїдуть на Крит. Серед них: Болгарська, Антіохійська, Сербська та Грузинська церкви. Причини тому і організаційні, і політичні. На вихідних з’явилася також інформація, що від своєї участі може відмовитися й найбільша Помісна православна церква — РПЦ, хоча під час організації Всеправославного собору Константинопольський патріархат пішов на серйозні поступки. </p>
<p> Тим часом в Україні відбулася подія, яка, навпаки, згуртувала представників основних православних церков України й дала позитивний сигнал Константинополю. Днями в Українському домі відбулася конференція «Константинопольський патріархат в історії України: минуле, сучасне, майбутнє», учасниками якої стали політики, історики, релігієзнавці, а також ієрархи Української православної церкви Київського патріархату, Московського патріархату і Автокефальної православної церкви. </p>
<p> На подію була запрошена і газета «День» — з особливою місією — представити один зі своїх останніх історичних бестселерів «Повернення в Царгород», який тематично перегукується зі змістом конференції, але вийшов задовго до її проведення. </p>
<p> «Наша всеукраїнська громадсько-політична газета «День» від моменту початку свого життя — а ми вже виходимо 20 років — абсолютно усвідомлює і дає собі раду в тому, що духовний елемент історії цивілізації є винятково важливий, — зазначив під час представлення книжки редактор відділу «Історія та Я» Ігор Сюндюков. — А історія рухається в тому напрямку, в якому рухається людська свідомість. Розуміючи це, на своїх шпальтах ми приділяємо увагу духовному життю України та світу в усьому його розмаїтті і складності. Важливим прикладом цієї уваги є наша книжкова серія, однією з останніх видань якої є «Повернення в Царгород», видана восени 2015 року. Більша частина книжки — духовно-політична історія Візантійської імперії в контексті України, оскільки ця держава існувала понад 1000 років і мала різноманітні відносини зі своїми сусідами, зокрема зі слов’янським світом та Київською Руссю». </p>
</doc>
<doc id="file32709581" filename="kryzyna" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/11/01/kryzyna/" FT="web">
<p> Архімандрит Гавриїл (Кризина). Паламізм та духовно-культурне відродження правосланої екумени. – К.: Видавничий відділ Української Православної Церкви, 2011. – 215 с. </p>
<p> Ця книга – дослідження впливу паламізму на духовно-культурне життя православних країн. Паламізм розглядається як метафізичне вчення про буття, Бога та людину, що дає можливість обгрунтування ісихазму як одного з методів святоотецької православної аскетики. </p>
<p> Автор за допомогою аналізу життя подвижників, пам`яток церковного мистецтва, письмових свідоцтв розкриває роль і значення паламізму в духовно-культурному відродженні православної екумени – країн, що традиційно входили у сферу релігійного і культурного впливу Візантійської імперії. </p>
<p> Проведене дослідження ісихазму і особи свт. Григорія Палами є особливо актуальним для сучасної філософської думки внаслідок глобальної антропоогічної кризи – браку в сучасну епоху належної ясності у питанні про самовизначення людини, про сенс існування, унікальність особи та її призначення. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Вступ…………………………………..5 </p>
<p> Розділ І. Історіографія досліджень святоотецької спадщини свт. Григорія Палами…………………………………..13 </p>
<p> Розділ ІІ. Духовно-етичний стан візантійського суспільства епохи Палеологів (1300-1453 рр.)…………………………………..47 </p>
<p> Розділ ІІІ. Роль і значення свт. Григорія Палами в розкритті святоотецького вчення ісихазму…………………………………..73 </p>
<p> Розділ IV. Результати перемоги поглядів свт. Григорія Палами для православних країн…………………………………..101 </p>
<p> Розділ V. Віддзеркалення впливу паламізму в духовно-культурному житті православного світу…………………………………..123 </p>
<p> Розділ VI. Вплив паламізму на розквіт духовного життя на Русі…………………………………..155 </p>
</doc>
<doc id="file32711390" filename="kulchitskiy" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/10/14/kulchitskiy/" FT="web">
<p> Станіслав Кульчицький. Імперія і ми </p>
<p> Пишу іншу, ніж задумана, передмову. Доводиться реагувати на дипломатичний скандал, який спалахнув в останні дні «газової війни». Під час прямого ефіру на П’ятому каналі з першим заступником міністра МЗС Антоном Бутейком телеглядач зателефонував у студію і сказав: «Ви недружньо ставитеся до Росії, бо написали в газеті, що вона — імперія, яка розпадеться». Коли Бутейко резонно зазначив, що не відмовляється від сказаного, оскільки імперіям рано чи пізно властиво розпадатися, на це миттєво відреагувало МЗС РФ. Українського дипломата офіційно звинуватили в недружньому ставленні до Росії. </p>
<p> Чи повинна ображатися людина, якщо їй скажуть, що вона рано чи пізно помре? Чи повинен образитися уряд на заяву про те, що його країна існуватиме коли-небудь у іншій формі і, можливо, в інших розмірах? Обидва запитання ідентичні. Думаю, що не варто було одразу перетворювати наукову проблему на політичну. Виправдує тільки те, що в усіх у Росії й Україні в ці новорічні свята нерви напружилися. Хоч і газова, але все-таки війна… </p>
<p> Стисло викладу попередню передмову, бо вона все-таки потрібна. Українські вчені працюють над восьмитомною «Енциклопедією історії України». Це аналітичне, а не довідкове видання — огляд сучасного стану науки про минуле України на тлі всесвітньої історії. Коли я підготував для третього тому ЕІУ гніздо однокореневих статей «Імперіалізм, імператор, імперій, імперія», то вирішив переписати їх у газетному форматі для читачів «Дня». Переконаний, що імперська проблема є актуальною. </p>
<p> 1. ІМПЕРІЙ </p>
<p> Дискусії часто виникають внаслідок невизначеності понять. Ми слухаємо, але не чуємо опонента, не звертаємо уваги на точний зміст поняття, губимо зв’язок між однокореневими термінами. Коли це стосується історії, яка є не тільки навчальною дисципліною і наукою, але й вагомою частиною нашої свідомості, то можуть виникнути неприємні наслідки. Історична свідомість впливових політиків забивається міфами, які заважають адекватно реагувати на події. Сказане стосується й імперської теми. В ній нагромадилося чимало міфів. </p>
<p> Розповідь слід почати з ключового поняття — імперію, або імперіуму. Існування цього слова одночасно в українізованій і первинній, тобто латинізованій формах вказує на його малоужитковість. Воно використовується переважно в трансформованому вигляді, як юридичний термін. Імперій — це право держави здійснювати виключну юридичну владу в межах своєї національної території, включаючи територіальні води й повітряний простір над суходолом. У повсякденній мові це слово відсутнє, хоч має цілком точний зміст: необмежена влада, у тому числі право розпоряджатися життям і власністю громадян. Мова йде про владу, а не про людину, наділену такою владою. Повсякденне мислення конкретизоване, і нас цікавить не абстрактна властивість, а носій необмеженої влади. Тому й не прищепилося поняття імперію. Натомість виникло багато майже синонімів, які вказують на носія влади: диктатор, автократор, самодержець, імператор. </p>
<p> 2. ІМПЕРАТОР </p>
<p> Коротке й точне визначення терміну «імператор» є таким: той, хто має імперій. Перші імператори з’явилися ще в республіканському Римі, тобто не були монархами. Цим почесним титулом сенат Римської республіки нагороджував воєначальників після великої перемоги. Деякі воєначальники ставали імператорами кількаразово. У військах вони мали необмежену владу не тільки за посадою, а й внаслідок особистого авторитету. </p>
<p> Римська республіка ставала імперією, зберігаючи зовнішні ознаки республіки. Октавіан перетворив військовий титул імператора у спадковий для глави держави, а Веспасіан поширив зміст, що вкладався в нього (носій необмеженої влади), на цивільних громадян. Це означало, що імператор здобував право розпоряджатися життям і власністю своїх підданих. Не обмежуючись цим, римські імператори оголосили себе живими богами. </p>
<p> Після падіння Західної Римської імперії в 476 році титул імператора зберігався за главою Візантійської імперії. У Західній Європі його відновив Папа Римський Лев III. Він коронував імператором у 800 році Карла Великого. Після розпаду імперії Карла титул перейшов у Німеччину. Його власники іменували себе імператорами Священної Римської імперії германської нації — державного утворення, яке існувало тільки на папері. Від ХV ст. цим титулом майже постійно володіли австрійські Габсбурги. </p>
<p> У новій європейській історії імператорами побажали стати Петро I і Наполеон Бонапарт. Після укладення переможного миру зі Швецією в 1721 році сенат і синод Російської держави присвоїли Петру титул імператора та іменування Великого й Батька Вітчизни. Поява в Європі ще одного імператора викликала протест з боку деяких держав. Річ Посполита визнала російського царя імператором тільки в 1764 році. </p>
<p> Наполеон коронувався імператором французів в 1804 році. У 1806 році, коли була ліквідована Священна Римська імперія германської нації, германський імператор Франц II став іменуватися австрійським імператором Францем I. </p>
<p> У 1852 році титул імператора французів прийняв племінник Наполеона Бонапарта Наполеон III. Після поразки у франко-пруській війні він утратив владу, а Франція знову стала республікою. Натомість пруський король Вільгельм I після перемоги над Францією в 1871 році об’єднав Німеччину, проголосив її Другим рейхом і поклав на себе корону германського імператора. Через п’ять років імператрицею колоніальної Індії стала англійська королева Вікторія, ще через рік оголосив себе імператором османів турецький султан. Європейським титулом імператора почали іменувати себе також монархи Китаю, Японії, Сіаму, Бразілії, Мексики, Абіссінії й деяких інших країн. Японська імперія загинула у вогні Другої світової війни, але титул імператора залишається за главою держави й в сучасній Японії. Інших імператорів у ХХI ст. вже не існує. </p>
<p> 3. ІМПЕРІЯ </p>
<p> Імперіями називають держави, які істотно розширилися в розмірах шляхом інкорпорації раніше самостійних держав або/і бездержавних територій. Розібратися в типології імперій важко, тому що кожна являла собою замкнений світ із власними формами життя. Чи не єдиним спільним знаменником для імперій була наявність імператора, який мав верховну владу в кожному регіоні строкатого конгломерату колишніх самостійних держав і бездержавних територій. Проте й тут спостерігалися винятки. Росія являла собою імперію задовго до проголошення Петра I імператором. Британська імперія не мала імператора, а її главою був англійський король (королева). Японія не є імперією, хоч має імператора. </p>
<p> Існують щонайменше п’ять системних ознак, за якими імперію можна відрізнити від держав іншого типу. </p>
<p> По-перше, влада імператора, яка мала сакральний характер. Державні органи були покликані реалізувати священну волю глави держави, висловлену в формі законів та указів. </p>
<p> По-друге, політика імперіалізму, тобто експансії з метою прирощення території. Така політика спрямовувалася, як правило, на опанування більш слабких у військовому, економічному й культурному відношеннях країн з метою використання їхніх людських та матеріальних ресурсів або / і на колонізацію цих країн власним населенням. Експансія могла здійснюватися шляхом завоювань або мирними засобами. </p>
<p> По-третє, поліетнічність населення за наявності політично домінуючого етносу. </p>
<p> По-четверте, наявність централізованого управління та ієрархічно побудованого прошарку привілейованих державних службовців. </p>
<p> По-п’яте, наявність державної релігії, ідеології і мови. </p>
<p> Самі імперії поділяються на два типи — традиційні і колоніальні. Класичними зразками традиційних імперій були Римська і Китайська. </p>
<p> Римська імперія являла собою окрему фазу існування цивілізації, яку в її часи називали середземноморською, а тепер називають євроатлантичною. Давньоримська спадщина відіграла вагому роль в історії євроатлантичної цивілізації, хоч імперія зникла півтори тисячі років тому. </p>
<p> Принципово інакше склалася доля Китайської імперії. Від появи в долині ріки Хуанхе держави Інь до проголошення республіки в 1912 році пройшло майже 35 століть. За цей строк сотні народів, які населяли субконтинент, трансформувалися в єдиний народ, який виробив своєрідну й розвинуту цивілізацію. Тому падіння останньої імператорської династії Цінь не призвело до розпаду країни. Навіть багатомільйонна китайська діаспора в різних країнах світу зберігає вірність традиціям предків. Сучасна КНР — вже не імперія, а майже моноетнічна країна, яка виявляє дивовижну здатність адаптувати здобутки світового науково-технічного прогресу. </p>
<p> У далекому минулому імперії розпадалися під ударами інших завойовників. Останні імперії традиційного типу розпалися під час і після Великої війни 1914—1918 рр. Проте ця війна тільки підсилила внутрішні чинники нестабільності держав імперського типу, які нагромаджувалися у попередні десятиліття. Мова йде передусім про зникнення імперію в ході перетворення абсолютних монархій на конституційні, а також, що більш істотно, про формування націй. В імперських рамках націям тісно. </p>
<p> Колоніальні імперії почали народжуватися в добу Великих географічних відкриттів. За кілька сотень років Іспанія, Португалія, Англія, Голландія, Франція, Бельгія, Росія і Німеччина перетворили на колонії або сфери впливу мало не весь світ. </p>
<p> На відміну від традиційних імперій, які складалися з більш- менш однакових за статусом провінцій, колоніальні імперії поділялися на метрополію і колонії. Власне, вираз «колоніальна імперія» є не досить точним. Точніше було б сказати так: держави з колоніями самі по собі імперіями не були, вони володіли колоніальними імперіями. </p>
<p> Сформульована закономірність має два винятки: у випадку з Німеччиною — формальний, у випадку з Росією — сутнісний. Німеччина привласнила собі імперський статус колишньої Священної Римської імперії германської нації, але залишилася національною державою — федерацією німецькомовних, окрім Австрії, земель. Росія після завоювання Закавказзя і Середньої Азії стала колоніальною імперією, залишаючись імперією традиційного типу. </p>
<p> Держави, які володіли колоніями, використовували їх по-різному. Якщо колонії мали численне населення з високорозвинутою культурою, їхні людські і матеріальні ресурси використовувалися колонізаторами у власних інтересах. Іспанська і португальська аристократія розтринькала багатства колоній, але в інших країнах Західної Європи вони стали вагомим чинником нагромадження капіталів і заклали основи їхньої економічної могутності. Якщо населення колоній перебувало на первинних стадіях розвитку і було малочисельним, новоприєднані території заселялися колоністами з метрополії. </p>
<p> Північноамериканські колонії Великої Британії вибороли у війні з метрополією незалежність, після чого заселення континенту вихідцями з багатьох європейських країн набуло власну динаміку. Розвиток США від початку не мав імперського характеру й проходив на демократичних засадах, незважаючи на трагічну долю аборигенного населення й наявність до середини ХIХ ст. рабства в південних штатах. Інший тип розвитку демонструвала Російська імперія. Освоєння колоністами (в тому числі вихідцями з України) Сибіру і Далекого Сходу привело лише до величезного територіального розширення імперії. </p>
<p> Колоніальні держави (до яких у період між двома світовими війнами приєдналася й Італія) позбулися своїх колоній після Другої світової війни внаслідок потужного національно-визвольного руху пригноблених народів і дальшої демократизації суспільно-політичного ладу в метрополіях. У багатьох випадках вирішальним виявлявся саме другий чинник. Найбільш тривалим й водночас порівняно безболісним виявився розпад Британської імперії. Таку офіційну назву дістала в 70-х рр. ХIХ ст. сукупність володінь Великої Британії по всьому світу (колоній, протекторатів, підмандатних і підопічних територій), над якими ніколи не заходило сонце. </p>
<p> Спочатку втратили характер колоній населені переважно британськими колоністами заморські території. Статус домініону, тобто самоврядної території дістали Канада — з 1867 року, Австралійський Союз — з 1901 року, Нова Зеландія — з 1907 року. Згодом домініонами стали Цейлон (тепер — Шрі Ланка) та деякі інші колонії з місцевим населенням. У 1931 році окремим парламентським актом замість терміну «імперія» запроваджувалося поняття Commonwealth (Співдружність). Утворювалася Британська співдружність націй, тобто союз формально рівноправних держав, заснований на «спільній відданості короні». У 1949—1952 рр. в організаційних структурах Співдружності відбулися істотні зміни, спрямовані на утвердження суверенітету його членів. З назви Співдружності випало визначення «Британська», а принцип відданості короні перестав бути обов’язковим. Від 1965 року керівним органом Співдружності націй стали конференції її членів. При генеральному секретарі Співдружності став функціонувати постійний секретаріат. Він взяв на себе функції, що виконував раніше кабінет міністрів Великої Британії та ліквідоване після утворення секретаріату міністерство в справах Співдружності. </p>
<p> 4. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В АВСТРІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ </p>
<p> У сучасній публіцистиці і в історичній науці знову спалахнув інтерес до імперського типу політичної організації та культури. Можливо, це пояснюється поширенням Європейського Союзу. Хоч кожний розуміє принципову відмінність ЄС від імперії, деякі політологи починають уже задумуватися над існуючими поки що в теорії категоріями постнаціональної ідентичності й постсуверенної нації. </p>
<p> З іншого боку, національні держави, які були створені в Центрально-Східній Європі після Великої війни 1914— 1918 рр., більше не сприймаються як єдино можливий тип політичного існування людських спільнот. Американський історик Марк фон Гаген, який до 2005 року очолював світову організацію українознавців, пояснював цим пробудження ностальгії за деякими багатонаціональними династичними імперіями, які могли краще, ніж сучасні національні держави, регулювати міжетнічні відносини. У першу чергу він мав на увазі Австрійську імперію, яка проіснувала до 1918 року. Неіснування її впродовж майже цілого століття породжує вакуум у сучасній суспільній думці. Тому стають можливими ідеалізовані погляди на міжнаціональні відносини в імперії Габсбургів. В усякому разі, в українській діаспорній і пострадянській історіографії така ідеалізація явно відчувається. </p>
<p> Австрійська імперія мала приблизно таку саму територію (676 тис. квадратних кілометрів), як сучасна Україна (603 тис.). Так само, як Україну перетинає Дніпро, її навпіл перетинав Дунай. Вона мала таке саме за чисельністю населення (понад 51 млн. осіб), що ставило її на третє місце в Європі початку ХХ ст., після Російської і Германської імперій. Цю монархію не випадково називали «клаптиковою». Австрійські Габсбурги за кілька століть зібрали її з багатьох держав з різною історичною долею. В ній проживало 12 млн. німців, 10 млн. угорців, 6,5 млн. чехів, 5 млн. поляків, понад 4 млн. українців, 3,5 млн. хорватів і сербів, понад 2 млн. румунів, 2 млн. словаків, понад 1 млн. словенців. Країна складалася з двох окремих держав, поділених кордоном по річці Лейті — Ціслейтанії ( землі Австрійської корони) і Транслейтанії (землі Угорської корони), а також анексованої в 1908 році Боснії й Герцеговини. В Ціслейтанії знаходилося Королівство Галіції й Лодомерії та Князівство Буковина, де мешкало 3,7 млн. українців. У Транслейтанії проживало 470 тис. українців (в основному — на Закарпатті). </p>
<p> Формування націй у Центрально-Східній Європі запізнювалося щонайменше на одне століття порівняно з Європою Західною. Закарпатські, буковинські й галицькі українці практично не спілкувалися. Вони являли собою етнографічну масу, позбавлену власної політичної й економічної верхівки. Імперські чиновники спілкувалися не з ними, а з їхніми панами — польськими, угорськими й німецькими аристократами. </p>
<p> Зміни почалися з Весни народів, як називають у західній історіографії революцію 1848—1849 рр. Єдина освічена верства в українському суспільстві — духовенство висунула вимогу об’єднати свої етнічні землі в одному коронному краї з наданням йому автономії. Відтоді це була головна вимога всіх українських політичних сил аж до кінця існування імперії. </p>
<p> Імператор Франц Йосиф, який правив з 1848 по 1916 рр., встиг побувати в ролі абсолютного й конституційного монарха. Він був дуже гнучким у поводженні з підданими різних національностей, чому й виникла легенда про дивовижну толерантність Австрійської імперії в національному питанні. Однак він поступився тільки угорцям, які з особливою наполегливістю домагалися політичних прав. У 1867 році імперія була поділена на дві окремі багатонаціональні держави — Австрію й Угорщину. Вимоги чехів надати ідентичні права землям корони Святого Вацлава (Чехії, Моравії й Сілезії) були проігноровані. Слов’яни складали до половини строкатого населення імперії, але не утворювали єдиного фронту визвольної боротьби. Більше того, інтереси українців і поляків виявилися протилежними. Обидва народи претендували на одну територію. Королівство Галіції й Лодомерії сформувалося зі східної частини Галичини з центром у Львові (до 1772 року — воєводство Руське) і західної, переважно польської за складом населення Галіції з центром у Кракові. </p>
<p> У 1997 році керівник Українського наукового інституту при Гарвардському університеті (США) Роман Шпорлюк надрукував статтю в журналі «Дедалус», де з нових позицій висвітлив історичну долю українців в Австрійській імперії. До нього історики підкреслювали тільки один бік зміни життєвого устрою українців при переході від Польщі під Австрію: кріпаки стали суб’єктами правових відносин, людськими істотами де-юре. Шпорлюк доказав, що Відень створив новий вимір у процесі формування української нації. </p>
<p> Справді, соціально-економічні реформи, починаючи зі скасування кріпосництва, створювали тільки передумови для формування нації. Важливе значення мало ставлення держави. Держава, яка уособлювалася не польським королем, а австрійським імператором, могла створити більш сприятливі умови для національного відродження українців. Врешті-решт, імперія Габсбургів не мала причин заважати національному відродженню як українців, так і поляків. </p>
<p> Проте Р.Шпорлюк підкреслив, що толерантною національною політикою Відня краще скористалися більш організовані поляки. Полонізація колишнього Руського воєводства Речі Посполитої після 1772 року відбувалася інтенсивніше, ніж упродовж чотирьох століть — між 1370 і 1772 рр. Імперська влада більш охоче робила поступки у національному питанні консолідованим польським силам, ніж організаційно розпорошеним русинам. У 1861 році Галіція і Лодомерія дістала автономію з крайовим сеймом і крайовим урядом, але поляки мали в них переважну більшість. Від 1867 року урядовою мовою в королівстві стала польська мова. Спроби поділу краю на українську і польську частини залишалися безуспішними. Польські організації не бажали ділитися територією. </p>
<p> Подібно Галіції і Лодомерії, Буковина в 1861 році дістала автономію. Але буковинські русини теж не могли здобути достатні культурно-національні права. Урядовою мовою на Буковині залишалася німецька. </p>
<p> У Закарпатті в 1849 році був створений окремий Руський дистрикт із більшістю українського населення, яке дістало можливість користуватися широкою автономією в народній освіті й самоврядуванні. Однак після утворення Австро-Угорщини здобутки революції 1848—1849 рр. були знищені. Керівники Угорської держави не визнали існування русинів як окремої етнічної групи. У 1868 році сейм у Будапешті оголосив усе населення держави угорською нацією. </p>
<p> Українські землі імперії перебували в занедбаному господарському стані. Провідними були сировинні галузі промисловості — видобуток солі й нафти, заготівля деревини. Для розвитку нафтопереробної або деревообробної промисловості не вистачало капіталів. Підприємці не йшли туди, де була відсутня кваліфікована робоча сила. Більшість галузей промисловості була представлена лише дрібними кустарно- ремісничими закладами. </p>
<p> Сільське населення дедалі більше страждало від аграрного перенаселення — неминучого наслідку зосередження основної частини орних земель у руках поміщиків. У пошуках кращої долі селяни подавалися за океан. З Галичини й Буковини у 1900—1910 рр. виїхало майже 300 тисяч селян. Закарпаття в 1905—1914 рр. покинуло понад 40 тисяч селян. Так була закладена основа для існування потужної діаспори в США та Канаді. </p>
<p> Соціально-економічні умови життя, історична пам’ять і весь життєвий уклад українських громад в Російській і Австрійській імперіях дуже різнилися. Аналізуючи дивний, на перший погляд, феномен формування єдиної української нації у ворожих одна одній імперіях, Р.Шпорлюк вказував на дві вирішальні обставини. По-перше, українські землі в складі Російської імперії мали культурні ресурси, які давали галичанам можливість компенсувати культурну і соціальну відсталість, робили їх конкурентоспроможними щодо польського середовища. По-друге, входячи до складу єдиної України, галичани ставали частиною національної спільноти, більшої за Польщу. Вони не випадково називали українські землі в Росії Великою Україною. Поза межами цієї України галицька етнічна спільнота дорівнювала за чисельністю литовцям або словакам. </p>
<p> 22 січня 1919 року дві українські народні республіки, які постали на руїнах повалених імперій, об’єдналися в єдиній соборній державі. Цій історичній події передували десятки років просвітницької роботи української інтелігенції, яка переконувала своїх співвітчизників, що вони — єдиний народ. Інтелігенція йшла услід за титанами національного відродження — Михайлом Грушевським та Іваном Франком. На освічених українців особливо велике враження справила стаття Грушевського «Україна та Галичина», надрукована у 1906 році в «Літературно-науковому віснику». В ній учений застерігав співвітчизників від повторення шляху сербів і хорватів — двох різних націй, які мали одну етнічну основу. Спільність етнічного походження, доводив він, ще не є гарантією виникнення єдиної нації. </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 1 comments on “Станіслав Кульчицький. Імперія і ми” </p>
<p> Не все так просто с “кончиной” империи. Неслучайно временные рамки ограничены началом ХХ ст. Советую почитать: Мотиль О.”Підсумку імперії: занепад, розпад і відродження.-К: Критика, 2009. </p>
</doc>
<doc id="file32709081" filename="kyrychok" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/01/17/kyrychok/" FT="web">
<p> Киричок О.Б. Писемність як політичний феномен: зміст, атрибути, форми репрезентації (на прикладі дослідження писемної спадщини Київської Русі). – К.: Український Центр духовної культури, 2016. – 331 с. </p>
<p> Монографія присвячена дослідженню писемності Київської Русі як полі­тичного феномену, що мав цілу низку політичних атрибутів, функцій та при­значень. Вивчаються форми репрезентації києворуської писемної спадщини та її політичний зміст. З’ясовуються основні політично-філософські ідеї, представлені у писемній спадщині Київської Русі, що становили універсаль­ний фонд політичної думки Середньовіччя, а також їх античні, західноєвро­пейські, візантійські, давньосербські, давньоболгарські витоки. Досліджен­ня проводиться на основі сучасних історико-філософських методологічних, джерелознавчих та текстологічних надбань. </p>
<p> Книга адресована філософам, політологам, історикам, культурологам, славістам, які вивчають культуру Київської Русі, та всім зацікавленим. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> ВСТУП …3 </p>
<p> І. ПОЛІТИЧНІ АТРИБУТИ КИЄВОРУСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ …46 </p>
<p> 1.1. ПИСЕМНІСТЬ ЯК ЗАСІБ УТВЕРДЖЕННЯ ІЄРАРХІЧНОЇ ДИСПОЗИЦІЇ …47 </p>
<p> 3.5. «СВІЙ»-«ЧУЖИЙ» ТА ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ ВІДНОСИНИ …173 </p>
<p> 3.6.«ВІЛЬНА» Й «НЕВІЛЬНА» ЛЮДИНА …180 </p>
<p> 3.7. ЗАКОН, ПОЛІТИКА, МОРАЛЬ …182 </p>
<p> 3.8. «ФІЛОСОФІЯ ВІЙНИ» …190 </p>
<p> ІV. ОСНОВИ ПОЛІТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ В КИЄВОРУСЬКІЙ ПИСЕМНОСТІ (АҐАПІТ І НИКИФОР) …215 </p>
<p> 4.1. «НАСТАНОВИ АҐАПІТА» ЯК ДЖЕРЕЛО ВІДОМОСТЕЙ З ПОЛІТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ …216 </p>
<p> 4.2. ПОЛІТИЧНА ФІЛОСОФІЯ КИЄВОРУСЬКОГО МИТРОПОЛИТА НИКИФОРА …226 </p>
<p> ВИСНОВКИ …243 </p>
<p> ТЕКСТОЛОГІЧНИЙ ДОДАТОК </p>
<p> АҐАПІТ. ПОВЧАЛЬНІ ГЛАВИ ІМПЕРАТОРУ ЮСТИНІАНУ …246 </p>
<p> НИКИФОР (МИТРОПОЛИТ). ПОСЛАННЯ ВЕЛИКОМУ КНЯЗЮ ВОЛОДИМИРУ …265 </p>
</doc>
<doc id="file32709399" filename="libra_3" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/03/14/libra_3/" FT="web">
<p> Libra: Збірка наукових праць кафедри історії стародавнього світу та середніх віків / Під ред. І. В. Нємченко. – Одеса: ФЛП «Фридман А.С.», 2014. – 120 с. </p>
<p> У третьому випуску збірки «Libra» представлено результати наукових досліджень викладачів і аспірантів кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, присвячені різним аспектам історії Європи, починаючи від доби раннього християнства. До збірки також увійшли праці фахівців-єгиптологів та медієвістів з академічних закладів Києва, Санкт-Петербурга та Кишинеу. Збірку підготовлено в межах наукової теми «Дослідження інтелектуальної історії Європи (від античності до раннього модерного часу)» (№ держреєстрації –01I3U002694). </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Від редактора……………………………….3 </p>
<p> Романова О. О. Стела давньоєгипетського митця Іртісена (Louvre С 14) ……………………………….5 </p>
<p> Богданов И. В. Титул hrp «управляющий» в эпоху Древнего и Среднего царства…………………………20 </p>
<p> Майборода П. А. Полеміка Кирила Александрійського з Юліаном Відступником…………………………37 </p>
<p> Горнова І. С. «Гурток Пселла»: мінлива доля візантійської інтелігенції……………………………….47 </p>
<p> Луговий О. М. Кульпінги візантійських хрисовулів 70-80-х років XI століття: проблема ідентифікації………………………………55 </p>
<p> Руссев Н. Д. Олешье, или Илличе, – белое пятно на фоне темных веков……………………………….70 </p>
<p> Нємченко І. B. Олджернон Сідней та Нікколо Мак’явеллі: щодо республіканізму в англійській політичній думці XVII ст. ……………………………….82 </p>
<p> Тоцький П. М. Історія України та козацтва XVII–XVIII століть у відображенні французьких раритетів Наукової бібліотеки ОНУ імені І. І. Мечникова……………………………….97 </p>
<p> Довгополова О. А. Екзістенційний жест історика в світі, що руйнується (міркування про долі П. М. Біциллі та Л. П. Карсавіна) ……………………………….106 </p>
<p> Романова Олена Олексіївна, к.і.н., старший науковий співробітник Інституту сходознавства імені А. Ю. Кримського НАНУ, м. Київ </p>
<p> Богданов Іван Валерійовнч, к.і.н., старший науковий співробітник Інституту східних рукописів РАН, м. Санкт-Петербург </p>
<p> Майборода Павло Андрійович, аспірант та викладач кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Одеського національного університету імені 1.1. Мечникова </p>
<p> Горнова Ірина Сергіївна, к.і.н., доцент кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Одеського національного університету імені І.І. Мечникова </p>
<p> Луговий Олег Михайлович, к.і.н., доцент кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Одеського національного університету імені І.І. Мечникова </p>
<p> Руссєв Микола Дмитрович, доктор хабілітат історії Університету „Вища антропологічна школа”, м. Кишинеу, Молдова </p>
<p> Немченко Ірина Вікторівна, к.і.н., завідувач кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Одеського національного університету імені І.І. Мечникова </p>
<p> Тоцький Павло Микитович, старший викладач кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Одеського національного університету імені І.І. Мечникова </p>
<p> Довгополова Оксана Андріївна, д.філос.н., професор кафедри філософії природничих факультетів Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, доцент кафедри історії стародавнього світу та середніх віків </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 1 comments on “Libra: Збірка наукових праць кафедри історії стародавнього світу та середніх віків / Під ред. І. В. Нємченко. – Одеса: ФЛП «Фридман А.С.», 2014. – 120 с.” </p>
</doc>
<doc id="file32708999" filename="lylo" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2019/03/16/lylo/" FT="web">
<p> Лильо І. М. Греки на території Руського воєводства у XV-XVIII ст.: монографія / Ігор Миколайович Лильо. Львів: ЛНУ ім. І. Франка. 384 с. </p>
<p> Монографію присвячено дослідженню історії грецького населення на території Руського Воєводства у XV-XVIII ст. Приділяється увага процесам, що передували появі грецьких іммігрантів в цій частині Східної Європи, особливостям їх економічної та суспільної діяльності. Особлива увага відведена місцю та ролі греків у щоденному житті громад Львова, Бродів та Замостя. </p>
<p> Для науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться історією України. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Список скорочень </p>
<p> Вступне слово </p>
<p> Розділ 1. Історіографія та джерельна база дослідження </p>
<p> Розділ 2. Методологічні принципи і підходи у вивченні проблеми </p>
<p> Розділ 3. Передумови та початки формування грецької діаспори на території Галицько-Волинської держави та Королівства Польського в XII – першій половині XV ст. </p>
<p> Розділ 4. Причини та шляхи імміграції греків на територію Руського воєводства в XVІ–XVII ст. 4.1. Схід–Захід: особливості товарного обміну 4.2. Географія, календар і шляхи прибуття мігрантів </p>
<p> Розділ 5. Економічні та правові проблеми інтеграції греків на території Руського воєводства в XV–XVIII cт. </p>
<p> Розділ 6. Місце греків у громадському просторі Львова 6.1. Вплив греків на діяльність Ставропігійського братства </p>
<p> Розділ 7. Греки у міжнародній політиці Речі Посполитої, Молдавії та Московської держави та Української Гетьманщини </p>
<p> Розділ 8. Внесок греків у матеріальну культуру мешканців Руського воєводства в XVI–XVII ст. 8.1. Грецькі майстри-гаптярі у Бродах в 1639–1648 рр. </p>
<p> Розділ 9. Грецький феномен Замостя (1591–1706 рр.) </p>
<p> Розділ 10. Визначні грецькі роди Львова XVI–XVIII ст. </p>
</doc>
<doc id="file32711413" filename="lytvynenko" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/11/13/lytvynenko/" FT="web">
<p> Олександр ЛИТВИНЕНКО. Візантійський орел — символ «оксамитових» революцій </p>
<p> Поможи мені, римський орле, Моїх каторжних предків тавро. Є.Маланюк </p>
<p> Помаранчева революція як стихійний рух середнього класу та буржуазії добігає кінця. Все більш явними стають технологічні елементи в київських подіях. Студентів і бізнесменів поступово витісняють суворі чоловіки від 30 до 50-ти, змінюється вираз облич. І це загалом добра ознака — суспільно-політичні процеси поступово повертаються до берегів, суспільний рух повертається до політичного формату. Зазначене не виключає можливості подальшого загострення, проте вже абсолютно очевидно, що всі ми живемо в новій країні. Нову Україну будуть вивчати, тільки настає час усвідомлення того, що українська нація постає не на основі етнічних, а насамперед громадянських ознак. Вже нині багато сказано, й буде написано ще більше про початок широкої суспільної дискусії, про розблокування медіаканалів, про поширення сфери публічності, про формування нової європейської політичної культури. Проте набагато менше йдеться про більш сутнісні, але менш явні речі — про соціокультурні основи функціонування політичної системи. А розгляд цього питання дозволяє дійти доволі несподіваних висновків і зробити важливі практично значущі прогнози. </p>
<p> Загальновизнаним став факт, що «битва за Україну», яку розпочав Кремль, мала на меті захист пострадянського простору як окремої геополітичної реальності. Зараз все частіше російські експерти пишуть про боротьбу за збереження «русского пространства», з’являється усвідомлення того, що на Майдані вирішувалася доля РФ. Але все це не так важливо на тлі думок про можливий занепад великої російської ідеї Третього Риму та відновлення єдності християнського світу. Хай вже у постхристиянський час. </p>
<p> Цікавий феномен: упродовж 1997—2004 рр. відбулася низка успішних і не зовсім «оксамитових» («квіткових») революцій в країнах Східної та Південної Європи. Демократія перемогла в Болгарії, Сербії, Грузії, і, скоріше за все, в Україні, та зазнала поразки в Білорусі та частково у Вірменії. Різноманітні за розмірами, геополітичним становищем, історичною долею і політичними системами, ці країни об’єднує лише одне — домінуюча православна (та близька до неї вірменська) традиція і загалом належність до так званого поствізантійського культурного кола. Саме посланці Константинопольського Вселенського патріарха навернули ці народи свого часу до християнства, і саме Базилевс та Імперія Ромеїв загалом сформували основи політичної традиції. Саме вони принесли на наші терени основні політичні ідеї та категорії. З часів падіння Царграда минуло вже понад 650 років, але орли Константинополя, за образним висловом одного з колег, ширяють у нашому небі ще й досі. Парадоксально, але саме хвиля «квіткових» революцій дозволила побачити примару цих давніх і дивних птахів та почути їхній майже згаслий у височині клекіт. </p>
<p> Майже спільні за завданнями, рушійними силами і сценарієм, такі революції відбулися одночасно в історичному вимірі виключно лише в поствізантійських країнах, але поки що не в усіх. Ця доля донині обминула Грецію, Македонію, Румунію, Туреччину та Російську Федерацію. І якщо перші чотири країни вже давно міцно вбудовані в нову Європу, а саме це, зрештою, і є основною метою доленосних «політичних карнавалів», один з яких ми тільки- но пережили, то стосовно Росії питання досі лишається відкритим. </p>
<p> Вибори-2004 привернули надзвичайну увагу як найвищого політичного керівництва Російської Федерації, так і численних представників російського «громадянського суспільства». Російський політтехнолог став просто-таки фольклорним персонажем сучасної України, їхня майже тотальна присутність у штабах практично всіх кандидатів навіть іноді змушувала замислитися: а чи мають українці якесь відношення до виборів майбутнього глави власної держави? Вже тисячі сторінок написано про політичний подвиг найпопулярнішого до останнього часу політика України — В.Путіна. Приклади можна множити майже безкінечно. Ефективність цих та багатьох інших зусиль була насправді величезна — вдалося майже подолати понад 20- відсотковий розрив між основними кандидатами, який фіксували майже всі соціологи ще в лютому 2004 р. Але не було враховано одну дрібницю, яка зрештою перекрила всі більш ніж реальні досягнення. Російські технологи в силу багатьох причин, насамперед гіпертрофованої раціональності та прагматичності, власної культурної дистанційованості від широких суспільних прошарків тощо зігнорували народне прагнення до Справедливості — основи політичної ментальності поствізантійських соціумів. </p>
<p> Саме за Правду, за відновлення потоптаної справедливості виступили люди у Белграді, Софії, Тбілісі й Києві. І вже не важливо, чи дійсно відбулося це попрання, чи уявлення про нього було сформовано за допомогою сучасних комунікативних технологій. Тим більше, що в постсоціалістичних країнах, ніде правди діти, Справедливість порушувалася й порушується на кожному кроці. За цієї ситуації доволі обмежений буржуазно-демократичний рух за громадянські права здетонував із архетипами масової свідомості — і почалося… </p>
<p> Цей чинник слід враховувати при аналізі ситуації та прогнозуванні її розвитку. Детермінованість листопадових подій активізацією глибоких і давніх ментальних пластів та потужним стихійним суспільним рухом дозволяє дійти кількох надзвичайно практично важливих висновків. </p>
<p> По-перше , не слід перебільшувати надпотужний вплив буржуазно-демократичного руху на трансформацію українського суспільства та держави. Без сумніву, відбувся прорив у справі захисту громадянських прав і свобод, проте процеси становлення громадянського суспільства вже найближчим часом опиняться перед дуже важливим викликом — необхідністю налагодження відносин із «соціально-близькою» владою. Неспроможність знайти ефективні відповіді призводитиме до радикального посилення й без того неминучих авторитарних тенденцій суспільного розвитку. </p>
<p> По-друге, нині суттєво послаблені захисні механізми суспільної свідомості, що суттєво підвищує її чутливість до найменших подразнень. Упродовж найближчих місяців вартість кожного слова буде кардинально вищою, ніж це було до 22 листопада. За цих умов принципово зростає відповідальність усіх, хто працює зі словом. Нинішні проблеми виявляться лише дитячими забавками на тлі тих подій, які можуть бути викликані злочинною пропагандою або навіть необережним поводженням із можливостями медіа. Від того, що буде говоритися й писатися впродовж цих місяців, без перебільшення, залежатиме майбутнє країни на десятиріччя вперед. Зокрема, саме нині формуватимуться національні інтереси — основа основ політики будь-якої сучасної держави. </p>
<p> По-третє, виникає унікальний шанс подальшої культурної консолідації України. Саме зараз слід опрацювати та вже найближчим часом здійснити комплекс заходів щодо цілеспрямованого формування нової української ідентичності, яка б інтегрувала та зняла донині такі чутливі проблеми регіональних відмінностей, мовних, релігійних тощо. За умов активізації сепаратистських проявів ця проблема набуває особливої ваги. Не можна допустити, щоб доволі штучні заяви набули масової суспільної підтримки у таких проблемних регіонах держави, як, насамперед, Донбас і Галичина. </p>
<p> По-четверте, в України з’являється унікальне вікно можливостей перед неминучою вже десь за рік суспільною депресією. Саме впродовж найближчого часу можна провести нагальні, але дуже соціально відчутні реформи. Йдеться насамперед про пенсійну, земельну, житлово- комунальну реформи, запровадження адресної соціальної допомоги, механізмів страхової медицини тощо. Це стосується й адміністративної та адміністративно-територіальної реформ. Проведення цих болючих трансформацій вже в найстисліші строки дозволить суттєво прискорити загальну модернізацію України, мінімізувавши негативний соціальний ефект. </p>
<p> По-п’яте, при визначенні напрямів і пріоритетів нової державної політики необхідно максимально вивчити особливості післяреволюційного розвитку країн, де відбулися «квіткові» революції — Сербії, Болгарії та Грузії. За всіх зрозумілих відмінностей, опрацювання такого досвіду може дозволити уникнути багатьох зайвих помилок. </p>
<p> По-шосте, потребує кардинальних змін у напрямі активізації українська зовнішня політика на пострадянському просторі, насамперед щодо Білорусі та країн Південного Кавказу. На хвилі постреволюційної ейфорії маємо шанс перетворити Україну на країну — регіонального лідера та забезпечити формування сфери пріоритетних національних інтересів нашої держави у стратегічній перспективі. </p>
<p> По-сьоме, експорт ідей «помаранчевої революції» до РФ відбуватиметься поза нашим бажанням і, тим паче, контролем. Надто близько інтегровані суспільства, надто багато їх об’єднує, надто глибоко Росія залучена до українських справ. За цих умов уже нині слід опрацьовувати нову російську політику Української держави. Ця політика повинна, зокрема, врахувати і психологічні особливості сприйняття чинним російським керівництвом України. Йдеться насамперед про можливі образи, фобії тощо. Від нашої витриманості й мудрості найближчими роками залежатиме не тільки майбутнє відносин із Російською Федерацією, але й напрями розвитку північної Євразії загалом. </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 6 comments on “Олександр ЛИТВИНЕНКО. Візантійський орел — символ «оксамитових» революцій” </p>
<p> Работа интересная, хотя и не без противоречивости. Мне кажется, недостаточно выпукло представлен и раскрыт вопрос европейской идентичности Ураины. Заслуживает также более глубокой проработки проблема пагубности для страны Тараса Шевченко антиукраинской политики путинского политического режима России. </p>
<p> Но, согласитесь, сам подход весьма неординарен при всей его противоречивости. Этим статья и интересна. </p>
</doc>
<doc id="file32710722" filename="maidan-po-vizantiysky" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/05/16/maidan-po-vizantiysky/" FT="web">
<p> «Майдан» по-візантійськи: «Ніка», Константинопольське повстання 532 р. Лекція до дня заснування Константинополя 11 травня 330 р. (12 травня 2016 р.) (відео) </p>
<p> 11 травня 330 р. на місці давньогрецької колонії Візантія імператор Константин І Великий заснував місто Константинополь – майбутню столицю Візантійської імперії. Цей день може вважатися днем народження не лише візантійської столиці, але й усієї держави ромеїв. Символічно, що саме з падінням Константинополя 29 травня 1453 р. Візантійська імперія припинила своє існування. </p>
<p> Сучасна освічена людина мало знає про Візантію і мало нею цікавиться. Для значної частки християн східного обряду у більшості випадків Візантія – зразок високодуховного суспільства, гідний наслідування і символічного відтворення у сучасності. Для ширшого світського загалу вона є символом облуди, підступності, відсталості, корупції та численних інших негативних суспільних вад, що їх щедро приписували мперії ромеїв філософи доби Просвітництва та їхні послідовники. При цьому і перші, й другі говорять про уявну, міфічну Візантію, вперто відтворюючи чи то позитивний, чи то негативний міф про неї і мало знаючи про реальне життя й історію візантійського суспільства. </p>
<p> Пропонована лекція – не лише спроба заповнити прогалину знань про Візантію чи творення одного з чергових міфів про неї. Вона покликана зактуалізувати дослідження “візантійського” складника в сучасному українському суспільстві. І не так важливо, чи є його походження генетичним, чи ж ми можемо говорити швидше про типологічні паралелі – головне, що на прикладі Візантії можна побачити важливі складники функціонування домодерного суспільства, що до сьогодні є одними із визначальних для України. </p>
<p> Спроба поглянути під «візантійським» кутом зору на «Майдан» цілком виправдана, бо, щонайменше, цікава, а, можливо, й продуктивна. </p>
<p> «Цікавий феномен: упродовж 1997—2004 рр. відбулася низка успішних і не зовсім «оксамитових» («квіткових») революцій в країнах Східної та Південної Європи. Демократія перемогла в Болгарії, Сербії, Грузії, і, скоріше за все, в Україні, та зазнала поразки в Білорусі та частково у Вірменії. Різноманітні за розмірами, геополітичним становищем, історичною долею і політичними системами, ці країни об’єднує лише одне — домінуюча православна (та близька до неї вірменська) традиція і загалом належність до так званого поствізантійського культурного кола. … народне прагнення до Справедливості — основа політичної ментальності поствізантійських соціумів. </p>
<p> Саме за Правду, за відновлення потоптаної справедливості виступили люди у Белграді, Софії, Тбілісі й Києві. І вже не важливо, чи дійсно відбулося це попрання, чи уявлення про нього було сформовано за допомогою сучасних комунікативних технологій. Тим більше, що в постсоціалістичних країнах, ніде правди діти, Справедливість порушувалася й порушується на кожному кроці. За цієї ситуації доволі обмежений буржуазно-демократичний рух за громадянські права здетонував із архетипами масової свідомості — і почалося…» </p>
<p> «Спільні політичні виступи факцій рідко були наслідком змови керівних груп, оскільки їхні політичні цілі майже завжди були відмінними. Таку угоду можна припускати у тих випадках, коли захопленням влади загрожувала стороння, чужа обом факціям, сила – варвари. …майже всі спільні виступи факцій зобов’язані рядовим димотам, які діють поза керівництвом і всупереч керівництву вождів і, тягнучи за собою недімотські маси, виступають не лише проти уряду, але і проти усього панівного класу. У важливіших випадках димоти створюють особливу організацію (κατάστασις), яка об’єднує обидві факції і називається «прасиновенети» (πρασινοβενέτοι). … Не всі виступи димотів були однаково значними, і приводи до них були різними: свавілля адміністрації, нестача постачання, релігійна політика, фіскальний тиск, загальне невдоволення політикою імператора. Але деякі виступи розгорталися у справжні повстання, які розхитували імператорський трон». </p>
<p> Дьяконов А. П. Византийские димы и факции (τὰ μέρη) в V–VII вв. // Византийский сборник. – М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1945. – С. 206. </p>
<p> «Фракційні смути часом переростали у серйозніші конфлікти, у яких циркові партії поступалися провідною роллю іншим соціальним групам (сенаторам, біднякам та ін.), які переслідували певні політичні та економічні цілі (як, наприклад, повстання Ніка). Були випадки, коли вони втручалися у боротьбу за владу (під час перевороту Фоки або громадянської війни 609-610 рр.) або міські повстання (голодний бунт 556 р.). Результатом їхніх бунтівних дій могли бути перестановки в державному апараті (зміщення і призначення міських префектів і обласних правителів), анархія у містах (особливо в найбільших агломераціях Сходу) або у цілих провінціях (Єгипет, Сирія, Палестина, Іллірик за Фоки) і навіть дезорганізація всього державного управління (за Юстиніана)». </p>
</doc>
<doc id="file32711384" filename="mama-che" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/10/30/mama-che/" FT="web">
<p> Mama Che. Андрій Окара: в пошуках нової ідентичності </p>
<p> На Василевсі (https://byzantina.wordpress.com) трапилася дуже важлива стаття Андрія Окари В ОКОЛИЦЯХ НОВОГО КОНСТАНТИНОПОЛЯ, або східнохристиянська цивілізація перед лицем новітнього світового хаосо-порядку. </p>
<p> Кого цікавить повний текст статті російською мовою –він тут </p>
<p> Стаття, вважаю, з тих, що докорінним чином міняють спосіб колективного мислення. Спочатку міняючи спосіб мислення окремих людей. </p>
<p> Коротко: в умовах постіндустріального суспільства ідея цивілізаційної ідентичності (ЦІ) набуває дедалі більшої важливості, стаючи найважливішим чинником об’єднання, усвідомлення, діалогу і розвитку. </p>
<p> Стаття велика, текст дуже щільний. Хто схоче, прочитає її повністю, див посилання вище. Для решти хотіла б зупинитися на кількох, на мій погляд, сутнісних тезах. </p>
<p> 1. Що є цивілізація </p>
<p> • Найвищий рівень культурно-ціннісної консолідації. 4 напрямки розуміння: 1. + (французькі просвітителі). Ц. – освіченість, міський спосіб життя. Протистоїть варварству і неосвіченості. 2. – результат виродження; витіснення штучною культурою природного і творчого початку. 3. Ц. – просто етап розвитку (Тоффлер: аграрна, індустріальна і постіндустріальна/інформаційна) цивілізації. 4. Ц = метакультура. Певна спільнота, що відрізняється за параметрами: ціннісні, релігійні, мовні… </p>
<p> Сучасну цивілізацію можна визначити як процес підтримання універсальної картини світу, наднаціональної ідентичності та життєвого порядку у локалізованої соціальної спільноти на підставі спільних трансцендентних цінностей та емпіричних уявлень, а також культурних і соціальних практик. </p>
<p> 2. Наша цивілізація. Що це? </p>
<p> Структура Ц.: ядро (стійка ЦІ), оточене цивілізаційними околицями (лімеси) і міжцивілізаційними площинами (лімітрофи). В сучаснім глобалізованім світі представники різних цивілізацій можуть проживати поряд, зберігаючи ЦІ. </p>
<p> Стійка ЦІ: Вірменія, Бєларусь, Болгарія, Греція, Грузія, Кіпр, Македонія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Україна, Чорногорія. Околиці: ареали розповсюдження православ’я на Близькому Сході, в Північній Африці, Північній Америці та ін.: також ареали розповсюдження давніх східнохристиянських церков: Ефіопія, Єгипет, Близький Схід. </p>
<p> «Осьові»: Греція (культурний еталон); Росія (претензії на статус наддержави; нащадок Візантійської імперії та СРСР); Україна (спадкоємиця Давньої Русі, генератор модернізації у 17-18 ст., висока інтенсивність релігійного життя). </p>
<p> До середини 15 ст. осьова держава – Візантія. Східнохристиянська цивілізація = Східна Європа. Західна Європа = католицизм і протестантизм. Центральна Європа – околиця Західної. Оптимальним і коректним представляється визначення цивілізаційної спільноти як «східнохристиянської» або «східноєвропейської». Східний варіант християнства (греко-візантійський) сповідується більшістю населення. </p>
<p> Пропонується саме таке визначення, тоді знімається питання належності до Сходу чи Заходу. Бо тут є одвічні болючі питання: Що є Росія: «найсхідніша частина Заходу» чи «найзахідніша частина Сходу»? Що є Україна: «форпост Західної Європи на Сході» або «південно-західна лінія оборони Сходу від Заходу»? Що є Білорусь: «polskie kresy wschodnie» чи «западные губернии России»? ЩО є Греція: «не-зовсім-Захід» чи «прабатьківщина Європи»? Що є Сербія: «ізгой Заходу», «Європа третього сорту» чи «балканський Схід»? </p>
<p> Як бачимо, значення щоразу провадиться через «відстройку» від Заходу («Актуальний Інший»). Головне, отже, – «виклик з Заходу» (так, як колись «виклик з Півдня» – Оттоманська Порта). У відношенні до «Актуального Іншого» – консолідаційні проекти на підґрунті: </p>
<p> • Всесвітньої православної монархії (спільність екзистенційних, сакральних, релігійних цінностей) вважає його найпліднішим, тільки без імперської складової • Панславістичний – загальнокультурні і мовні цінності, міфологема про спільне походження • Євразійський – спільне місце. Взаємні впливи </p>
<p> Сучасні теорії: відповідь на «виклик Заходу» • Вестернізація • Доганяюча модель розвитку (в т. ч. неомодернізація) • Розвиток на основі власної ідентичності </p>
<p> 3. «Soft Power» Це вплив на інші країни з допомогою ресурсу власної привабливості. Що може стати привабливим у східнохристиянському світі: антропологічний максималізм, гуманізм, енергетика і духовне подвижництво православ’я, нова людська солідарність, уявлення про «людяність», «вищу істину», «вищу справедливість», розуміння можливостей і перспектив людської природи… </p>
<p> 4. SWOT-аналіз Strength — наявність в історії успішних держав, спадок Візантії та СРСР. Сакральні центри та ціннісні орієнтири, наявність оригінальних національних культур, визнаних Заходом, в основному етнокультурна та расова гомогенність, використання нелатинського алфавіту, досить високий рівень релігійності. Weakness — досвід озброєних конфліктів, невиконання міжнародних домовленостей, образ ненадійного союзника, сировинна орієнтація, відсутність успішної трудової етики, відсутність інтегративного геокультурного образу (як на Заході), нерозвинуте відчуття самодостатності та ексклюзивності ЦІ, розповсюджені уявлення про власну меншовартість; невизнаність Заходом у ролі рівноправного партнера. Opportunities — географічна компактність; можливість побудови нового світорозбудовчого проекту на основі духовних практик, максималістської антропології; зростання інтересу до православ’я в інтелектуальних колах Заходу. Threats – політична напруга між країнами; очевидність недоліків і неочевидність або мала відомість конкурентних переваг. </p>
<p> «Цивілізації — це не тільки культурний або господарський феномен, це спосіб самозбереження великих соціальних груп та всього людства в цілому. За будь-якою з локальних цивілізацій стоїть власна історія, власна правда, власний унікальний образ світу і вічності. Цивілізаційне мислення з самого початку орієнтоване на універсальні цінності – тим-то актуалізація в сучасному глобалізованому світі цивілізаційних почуттів має в собі менше загроз, ніж, скажімо, актуалізація релігійної, етнічної, класової чи групової ідентичності. Нині, в умовах посилення хаосу і невизначеності, в ситуації «світотрясіння», різко зростають і ризики, і можливості. Треба тільки уникнути ризиків і скористатися можливостями. Не виключено, що це є єдиний спосіб виживання». </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 4 comments on “Mama Che. Андрій Окара: в пошуках нової ідентичності” </p>
<p> конспект робила в ніч перед виборами. Мушу зізнатися, мені це допомогло визначитися. </p>
<p> не секрет. пр і комікі відпадали з відомих причин. ОО для мене здискредитоване угруповання, королевська несерйозно. лишалися Свобода і УДАР. довго думала; вирішила голосувати за найменше зло. Боюся я нациків, пане Андрію. Недобрі вони. тому за Кличка, прорахувавши “за” і “проти”. </p>
<p> а стаття Окари допомогла визначитися з цивілізаційним вектором. не сказати щоб це було мені нове чи незнане; ні, це були вчасно прочитані формулювання. </p>
</doc>
<doc id="file32709609" filename="matveeva-4" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/10/17/matveeva-4/" FT="web">
<p> Матвєєва Л. В. Нариси з історії сходознавства. – К.: ВД “Стилос”, 2008. – 400 с. </p>
<p> Нариси складаються з циклу статей, об’єднаних однією ідеєю, яка відкриває мало відомі сторінки історії сходознавства. До нарисів увійшли дослідження з життя та діяльності сходознавців, які працювали в Україні: славетного А. Кримського, невідомого раніше Ю. Кулаковського, В. Бузескула, В. Перетца, М. Луніна. Своїми працями вчені зробили великий внесок в скарбницю сходознавчої науки. </p>
<p> Ю. Кулаковський, ім’я якого тривалий час не згадувалось на шпальтах історії – класичний історик та філолог, візантолог. Він вперше написав історію Візантії, відкриваючи нові грані її тисячолітнього існування, наголошуючи, що візантинознавство тісно пов’язане зі сходознавством – орієнталістикою. </p>
<p> В. Бузескул – талановитий учений, академік Російської та Української академій наук, поряд з історією Греції, Всесвітньою історією досліджував й історію Візантії, історіографію Сходу. </p>
<p> «Нариси з історії сходознавства» мають стати важливим джерелом для дослідників з питань історії України, історії Візантії, Сходу, історії науки, історіографії. </p>
<p> Зміст </p>
<p> Передмова……………………….5 </p>
<p> З біографії А. Кримського (1918–1941 pp.) ……………………….9 </p>
<p> История Крыма (Вступительная статья к книге Ю. Кулаковского “Прошлое Тавриди”) ……………………….26 </p>
<p> Юліан Кулаковський: сюжети з класичного світу (80-ті роки XIX ст.) ……………………….87 </p>
<p> З історії візантинознавства. Ю. Кулаковський……………………….110 </p>
</doc>
<doc id="file32709482" filename="melenko-2" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/04/02/melenko-2/" FT="web">
<p> Меленко С. Г. Давньогрецькі витоки української філософсько-правової думки : монографія / С. Г. Меленко. – Чернівці : Технодрук, 2013. – 432 с. </p>
<p> У монографії на основі комплексного гносеологічного аналізу дається роз-горнута філософсько-правова характеристика основних світоглядних положень давньогрецької філософської думки у проекції її еволюційного буття під впливом комплексу факторів різноманітної природи та характеру. Особлива увага приділяється визначенню понять державних та правових феноменів у досократичний період, виявлено особливості виникнення та специфіку розвитку давньогрецької філософії права у сократичний період, проаналізовано особливості римського періоду розвитку давньогрецької філософсько-правової думки, а також досліджено давньогрецькі філософсько-правові ідеї у якості джерела сучасної української філософсько-правової думки. </p>
<p> Для викладачів, студентів, аспірантів, здобувачів і слухачів, науковців, працівників правоохоронної сфери та органів місцевого самоврядування. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Вступ………………………………5 </p>
<p> Розділ І. Держава і право у демократичних філософських ученнях………………………………15 </p>
<p> 1.1. Зародження філософії права і держави у рамках філософії мілетського періоду………………………………15 1.2. Реалізація філософсько-правових ідей у реформах Солона Афінського………………………………43 1.3. Суспільство і держава в баченні Піфагора і його послідовників………………………………66 </p>
<p> Розділ II. Особливості виникнення та специфіка розвитку давньогрецької філософії права у сократичний період………………………………91 </p>
<p> 2.1. Сократівський переворот у давньогрецькій філософії – етичне та соціальне вчення як «центр» філософії права………………………………91 2.2. Філософсько-правові ідеї Платона………………………………106 2.3. Філософія держави і права Арістотеля………………………………135 2.4. Держава і право в філософії стоїків, епікурійців і скептиків………………………………166 </p>
<p> Розділ III. Римський період розвитку давньогрецької філософсько-правової думки………………………………200 </p>
<p> 3.1. Історичні особливості впливу давньогрецької філософії права на становлення римської культури та державно-правової системи………………………………200 3.2. Рецепція давньогрецької філософії права в Римі та формування власне давньоримської філософії права………………………………209 3.3. Правовий позитивізм як методологічна основа розвитку давньоримської держави та права………………………………230 </p>
<p> 3.4. Специфіка ренесансу давньогрецької філософії права та її розвиток у Візантії………………………………246 3.4.1. Філософсько-правові погляди візантійських філософів IV-V ст. ………………………………252 3.4.2. Специфіка філософсько-правової ідеології у Візантії VI-VII ст. ………………………………274 3.4.3. Висвітлення державно-правової проблематики у творчості візантійських філософів VIII-X ст. ………………………………297 3.5. Боротьба філософського гностицизму та аріанства з християнською доктриною на рівні світогляду у візантійській державі………………………………308 </p>
<p> Розділ IV. Античні (давньоірецькі) філософсько-правові ідеї як джерело сучасної української філософсько-правової думки………………………………326 </p>
<p> 4.1. Особливості прийняття християнства та його вплив на державно-правову систему Київської Русі………………………………326 4.2. Вплив античної та візантійської філософії права на формування соціальної та правової філософіїв Україні………………………………335 </p>
</doc>
<doc id="file32709157" filename="mozgovyi" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/03/23/mozgovyi/" FT="web">
<p> Мозговий І. П. Еволюція християнства (ІІІ – І пол. VI ст. н.е.): античні писемні джерела [Текст]: навчальний посібник для самостійної роботи з поглибленого вивчення дисциплін «Релігієзнавство», «Філософія», «Правознавство» / І. П. Мозговий. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2015. – 570 с. </p>
<p> Видання містить витяги з творів давньогрецьких і римських авторів, у яких подаються дані про період еволюції раннього християнства, його теоретичне обґрунтування, умови одержавлення тощо. Текст проілюстрований і ґрунтовно прокоментований з поясненням термінів, географічних та історичних назв, персоналій тощо. Посібник призначений для студентів усіх спеціальностей і форм навчання. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Передмова…………………….5 </p>
<p> Від катакомбної церкви до базилік…………………….8 </p>
<p> Розділ І. ІІІ століття («гоніння») …………………….27 1.1. Імператор Септімій Север…………………….28 1.2. Кассій Діон…………………….29 1.3. Геродіан…………………….38 1.4. Імператор Максимін Фракієць…………………….41 1.5. Філострат…………………….42 1.6. Імператор Децій…………………….48 1.7. Імператор Требоніан Галл…………………….54 1.8. Імператор Валеріан…………………….56 1.9. Імператор Галлієн…………………….62 1.10. Імператор Авреліан…………………….64 1.11. Плотін…………………….67 1.12. Порфирій…………………….88 </p>
<p> Розділ ІІ. І пол. IV століття («легалізація»)…………………….125 2.1. Імператор Діоклетіан…………………….126 2.2. Анонім…………………….136 2.3. Гієрокл…………………….137 2.4. Імператор Галерій…………………….143 2.5. Імператор Максимін Даза…………………….150 2.6. Імператор Ліціній…………………….165 2.7. Імператор Константин І…………………….172 2.8. Елій Спартіан…………………….224 2.9. Юлій Капітолін…………………….227 2.9. Вулкацій Галлікан…………………….229 2.11. Елій Лампрідій…………………….230 2.12. Требіллій Полліон…………………….234 2.13. Флавій Вопіск…………………….238 2.14. Ямвліх…………………….242 2.15. Етик Істер…………………….253 </p>
<p> Розділ ІІІ. ІІ пол. IV століття («реакція») …………………….255 3.1. Гімерій…………………….256 3.2. Лібаній…………………….259 3.3. Фемістій…………………….304 3.4. Імператор Юліан…………………….310 3.5. Євтропій…………………….365 3.6. Аврелій Віктор…………………….368 3.7. Амміан Марцеллін…………………….374 3.8. Сіммах…………………….397 3.9. Імператор Євгеній…………………….407 </p>
<p> Розділ IV. V – І пол. VI століття («тріумф») …………………….439 4.1. Євнапій…………………….440 4.2. Паллад…………………….466 4.3. Олімпіодор…………………….474 4.4. Макробій…………………….485 4.5. Зосім…………………….486 4.6. Пріск…………………….515 4.7. Прокл…………………….529 4.8. Сімплікій…………………….534 </p>
<p> Теми рефератів…………………….536 </p>
<p> Список літератури…………………….538 </p>
<p> Додаток А. Новозаповітні персонажі в історичних документах ІІІ – IV ст. н.е. …………………….548 Додаток Б. Скорочення назв літературних джерел та імен їх авторів…………………….549 Додаток В. Римські провінції від часів Діоклетіана до часів Феодосія І (395) …………………….556 Додаток Г. Дислокація легіонів у провінціях у 395 р. н.е. …………………….561 Додаток Д. Римські імператори (І ст. до н.е. – VI ст. н.е.) …………………….562 </p>
</doc>
<doc id="file32709572" filename="mozgovyi-2" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/03/24/mozgovyi-2/" FT="web">
<p> Утвердження християнства (І – ІІ ст. н.е.): античні писемні джерела [Текст]: навчальний посібник для самостійної роботи з поглибленого вивчення дисциплін «Релігієзнавство», «Філософія», «Культурологія» / [уклад. І. П. Мозговий]. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2011. – 372 с. </p>
<p> Видання містить витяги з творів давньогрецьких, римських і єврейських авторів, у яких подаються дані про раннє християнство, його ідейні джерела, умови виникнення й розповсюдження. Текст ґрунтовно прокоментовано з поясненням термінів, географічних та історичних назв, персоналій тощо. Посібник призначений для студентів усіх спеціальностей і форм навчання. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Передмова…………………………5 </p>
<p> Біля витоків християнства…………………………7 </p>
<p> Розділ І. І століття…………………………26 1.1. Імператор Октавіан Август 1.2. Страбон…………………………29 1.3. Овідій…………………………31 1.4. Веллей Патеркул…………………………32 1.5. Квіріній…………………………39 1.6. Філон із Александрії…………………………41 1.7. Амплій…………………………59 1.8. Понтій Пілат…………………………60 1.9. Імператор Клавдій…………………………62 1.10. Сенека…………………………66 1.11. Німфей…………………………71 1.12. Дочка Зенодора…………………………72 1.13. Персій…………………………73 1.14. Галл (Талл) із Самарії…………………………74 1.15. Пліній Старший…………………………75 1.16. Марціал…………………………79 1.17. Іосиф Флавій…………………………81 </p>
<p> Розділ ІІ. ІІ століття…………………………166 2.1. Мара бен Серапіон…………………………167 2.2. Плутарх…………………………168 2.3. Ювенал…………………………171 2.4. Таціт…………………………173 2.5. Светоній…………………………182 2.6. Пліній Молодший…………………………189 2.7. Імператор Траян…………………………194 2.8. Імператор Адріан…………………………196 2.9. Флегонт…………………………201 2.10. Епіктет…………………………206 2.11. Антонін Пій…………………………208 2.12. Марк Аврелій…………………………211 2.13. Апулей…………………………215 2.14. Лукіан…………………………218 2.15. Фронтон…………………………232 2.16. Аппіан…………………………240 2.17. Арістід…………………………241 2.18. Геллій…………………………245 2.19. Гален…………………………247 2.20. Павсаній…………………………248 2.21. Менандр Ритор…………………………249 2.22. Максим із Тіру…………………………250 2.23. Цельс…………………………254 </p>
<p> Теми рефератів…………………………345 </p>
<p> Список літератури…………………………347 </p>
<p> Додаток А. Родовід Ісуса (євангельського Христа) …………………………357 Додаток Б. Новозаповітні персонажі в історичних документах І ст. н.е. …………………………358 Додаток В. Новозаповітні персонажі в історичних документах ІІ ст. н.е. …………………………359 Додаток Г. Скорочення імен та назв творів…………………………360 Додаток Д. Римські імператори І ст. до н.е. – ІІ ст. н.е. …………………………366 Додаток Е. Намісники Сирії…………………………367 Додаток Ж. Префекти Єгипту…………………………368 Додаток З. Іудейські царі…………………………369 Додаток І. Префекти й прокуратори Іудеї (й Самарії) …………………………371 Додаток К. Іудейські первосвященики…………………………372 </p>
</doc>
<doc id="file32709601" filename="mozgovyi-3" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/03/24/mozgovyi-3/" FT="web">
<p> Мозговий І. П. Неоплатонізм і патристика, або Світло у присмерках великої цивілізації [Текст]: монографія / І. П. Мозговий. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2009. – 471 с. </p>
<p> В ілюстрованій монографії на тлі драматичних соціально-політичних та культурних колізій розкривається суперечливий і багатоплановий процес релігійно-філософського розвитку в добу присмерків і падіння греко-римської цивілізації. З’ясовуються передумови виникнення, утвердження й еволюції неоплатонізму (ІІІ–VI ст.) як неперевершеного філософського вчення Античності й Середньовіччя та процес його освоєння представниками християнського богослов’я. Аналізується проблема богошукання у творчості стародавніх мудреців, простежуються основні напрямки «освячення» елліністичного теоретизування, використання його ідей, методів і понятійного апарата отцями церкви з метою філософського обґрунтування християнства. Осмислюється роль філософської спадщини Античності в духовному розвитку народів Європи і Близького Сходу. У книзі представлений «каталог» 1240 античних філософів і 729 отців церкви. </p>
<p> Книга розрахована на просвітян, науковців, учителів, усіх, хто цікавиться питаннями історії філософії, релігії й культури. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Від автора…………………………4 </p>
<p> Частина І </p>
<p> Вступ…………………………5 </p>
<p> Розділ 1. Неоплатонізм і патристика як об’єкти наукового вивчення…………………………11 1.1. Патристичний період (ІІІ – кінець VIII ст.) …………………………11 1.2. Схоластичний період (кінець VIII – XIV ст.) …………………………12 1.3. Гуманістично-просвітницький період (XIV – XVIII ст.) …………………………25 1.4. Четвертий період (доба Нового часу) (ХІХ – початок ХХ ст.) …………………………30 1.5. П’ятий (Новітній) період (з 20-х рр. ХХ ст.) …………………………33 1.6. «Білі плями» …………………………37 </p>
<p> Розділ 2. Неоплатонізм і патристика як етапи історико-філософського розвитку…………………………39 2.1. Передумови неоплатонізму…………………………44 2.2. Філософія неоплатонізму…………………………75 2.3. «Могильник» неоплатонізму (патристика) …………………………122 </p>
<p> Розділ 3. Неоплатонізм і патристика в діалозі систем: онтологія…………………………143 3.1. Перша іпостась…………………………145 3.2. Друга іпостась…………………………151 3.3. Третя іпостась…………………………165 </p>
<p> Розділ 4. Неоплатонізм і патристика в діалозі систем: космологія й антропологія…………………………170 4.1. Ієрархія буття…………………………171 4.2. Психічна антропологія…………………………182 4.3. Соматична антропологія…………………………190 </p>
<p> Розділ 5. Неоплатонізм і патристика в діалозі систем: гносеологія…………………………197 5.1. Метод катафатики…………………………198 5.2. Метод апофатики…………………………208 5.3. Містика богопізнання…………………………216 </p>
<p> Висновки…………………………243 </p>
<p> Частина ІІ </p>
<p> Передмова…………………………250 </p>
<p> Розділ 1. «Каталог» античних філософів (до університетський період) …………………………253 Розділ 2. «Каталог» неоплатоніків…………………………339 Розділ 3. «Каталог» отців церкви…………………………353 </p>
</doc>
<doc id="file32709227" filename="nash_krym_1" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/10/09/nash_krym_1/" FT="web">
<p> Наш Крим = Our Crimea = Bizim Qirimimiz. – Вип. 1: Збірка статей за матеріалами Першої Міжнародної наукової конференції “Крим в історії України”, присвяченої 700-літтю спорудження мечеті хана Узбека в Старому Криму / За ред. Д.С. Гордієнка та В.В. Корнієнка. – К., 2015. – 264 с. </p>
<p> Збірка присвячена питанням кримської історії в українському контексті з часів античності до сьогодення. Oсновна частина статей присвячена матеріалам з історії та культури кримських татар, українсько-кримських відносин ранньомодерного часу, історії півострова часів першої російської окупації Криму 1783–1917 рр. Окрему групу складають публікації писемних та речових джерел з історії Криму та кримознавства. </p>
<p> Книга призначена для істориків, філологів, мистецтвознавців та всіх, хто цікавиться історіє України загалом та Криму зокрема. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Крим в історії України (Замість передмови) ……………………………………5 </p>
<p> Г. Папакін (Київ). Джерела кримської історії: до концепції “кримського дипломатарію” ……………………………..9 </p>
<p> Р. Демчук (Київ). “Кримський міф” у контексті імперської парадигми Росії ……………………………..19 </p>
<p> Д. Дудченко (Харків). Про проблему народної релігії у візантійському Херсоні в XII–XIV ст. ……………………………..34 </p>
<p> Т. Олійник (Харків). Середземноморський прототип регулярного планування так званої “Римської” цитаделі Херсонеса Таврійського: школа Гіпподама з Мілету чи римський військовий табір? ……………………………..38 </p>
<p> А. Костенко (Херсон). Рунічний камінь з гори Опук як візуальне джерело з історії Східної Європи ……………………………..46 </p>
<p> М. Кравець (Торонто). Від кочового намету до палацу серед садів: еволюція двору кримських Чинґізидів ……………………………..54 </p>
<p> С. Шевченко (Кіровоград). Північне порубіжжя Золотої Орди ХІV ст. в Побужжі (історіографія виявлення викопних джерел) ……………………………..65 </p>
<p> О. Савченко (Київ). До проблеми “іновірців” та полонених у Кримському ханстві у XVI–XVII ст. ……………………………..74 </p>
<p> о. Ю. Мицик (Київ). Огляд документації “татарського відділу” фонду “Архів коронний у Варшаві” АГАД ……………………………..84 </p>
<p> Я. Пилипчук (Київ). До проблеми залежності Молдавії від Кримського ханства ……………………………..92 </p>
<p> І. Крип’якевич (Львів). “Відвічна вісь” України ……………………………..103 </p>
<p> В. Потульницький (Київ). Крим в історіософії Омеляна Пріцака (порівняльний аналіз американського та пострадянського українського бачень) ……………………………..109 </p>
<p> С. Клопот (Чернігів). Кримське ханство і Гетьманщина наприкінці XVII ст. у концепціїМ. Устрялова ……………………………..117 </p>
<p> Е. Ванієв (Львів). Правові наслідки анексії Кримського ханства Російською імперією у 1783 р. ……………………………..125 </p>
<p> М. Будзар (Київ). Дворянська садиба як засіб інкорпорації кримських земель до російського імперського простору: 1780-ті – 1910-ті роки ……………………………..134 </p>
<p> В. Левченко (Одеса). Наукові комунікації вчених-істориків Одеси та Криму з кінця ХVІІІ ст. до початку ХХІ ст.: історична ретроспектива доцифрової епохи ……………………………..144 </p>
<p> Г. Левченко (Одеса). Газета “Одесский вестник” (1827–1894) як історичне джерело досліджень з історії Крима ……………………………..156 </p>
<p> О. Песчаний (Київ). Швейцарська колонія в Криму …………………………167 </p>
<p> О. Музичко (Одеса). Грузини Криму: історія та сучасність ……………….175 </p>
<p> В. Корнієнко (Київ). Декілька епізодів з життя дослідника епіграфічних памʼяток Південної України Василя Латишева: матеріали до біографії ……………………………..185 </p>
<p> М. Максимович (Михайлова-Гора). Спогад про Тавриду. Лист до князя Петра Андрійовича В’яземського. Публікація Д. Гордієнка (Київ) ……………………………..217 </p>
<p> Я. Березняк (Ялта). Вплив земських повітових установ на розвиток садівництва в Криму на початку ХХ ст. ……………………………..228 </p>
<p> М.-О. Кислий (Київ). Усні свідчення як джерело для дослідження дитинства кримських татар у депортації ……………………………..232 </p>
<p> О. Соболєва (Київ). Моделі трансляції елементів традиційної культури кримських татар (за результатами експедиційних досліджень) ……………………………..236 </p>
<p> А. Кавунник (Київ). Кримський напрям ініціативи ЄС “Східне партнерство” ……………………………………………………………………..246 </p>
<p> Список скорочень ……………………………..255 </p>
<p> Contents ……………………………..256 </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 5 comments on “Наш Крим = Our Crimea = Bizim Qirimimiz. – Вип. 1: Збірка статей за матеріалами Першої Міжнародної наукової конференції “Крим в історії України”, присвяченої 700-літтю спорудження мечеті хана Узбека в Старому Криму / За ред. Д.С. Гордієнка та В.В. Корнієнка. – К., 2015. – 264 с.” </p>
<p> […] Д. Гордієнком та В. Корнієнком 1-го випуску наукової збірки “Наш Крим”. Збірка присвячена питанням кримської історії в […] </p>
<p> Будет ли презентация сборника? Ведь это хороший информационный повод и сигнал “Ничто не забыто”, как и план-проспект тематических конференций. </p>
<p> […] С. Грушевського розміщено електронний варіант збірки Наш Крим = Our Crimea = Bizim Qirimimiz. – Випуск 1: Збірка статей за матеріалами Першої Міжнародної […] </p>
</doc>
<doc id="file32709105" filename="nash_krym_2" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/06/03/nash_krym_2/" FT="web">
<p> Наш Крим = Our Crimea = Bizim Qırımımız. – Вип. ІІ: Збірка статей за матеріалами Другої Міжнародної наукової конференції “Крим в історії України”, присвяченої 160-й річниці капітуляції Росії у Кримській війні 1853–1856 рр. / ред. кол. Г. Папакін (голова); за ред. Д. Гордієнка та В. Корнієнка. – К., 2016. – 284 с. </p>
<p> Збірка присвячена актуальним питанням Кримської історії, насамперед подіям Кримської війни, її місця в історії України та Східної Європи. Значна частина статей присвячена матеріалам з історії та культури кримських татар. Окрему групу складають публікації писемних та речових джерел з історії Криму та кримознавства. </p>
<p> Книга призначена для істориків, філологів, мистецтвознавців та всіх, хто цікавиться історією України загалом та Криму зокрема. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> ДО 160-Й РІЧНИЦІ КАПІТУЛЯЦІЇ РОСІЇ У КРИМСЬКІЙ ВІЙНІ 1853–1856 рр. </p>
<p> Р. Ковальчик (Лодзь, Польща). Україна до і після Кримської війни …..…..…..…..…..…..…..….. 5 </p>
<p> Г. Папакін (Київ). Кримська (Східна) війна 1853–1856 років на сторінках ІТВАК: джерелознавчий аналіз публікацій …… 24 </p>
<p> Д. Гордієнко (Київ). Кримська війна у рецепції Тараса Шевченка ….. 36 </p>
<p> Л. Бартосік (Лодзь, Польща). Поляки і Кримська війна 1853–1856 рр. …. 45 </p>
<p> В. Потульницький (Київ). Представник польського консерватизму Міхал Чайковський як учасник Кримської війни (До реконструкції історичної перспективи проблеми) ….. 67 </p>
<p> А. Скрипник (Кам’янець-Подільський). Участь населення правобережної України у розбудові військової інфраструктури та постачанні продовольчих і матеріальних ресурсів до Криму (1799–1855 рр.) …… 76 </p>
<p> Т. Котенко (Київ). Історична поема-хроніка Пилипа Моpачевського “До чумака, або война ягло-хpанцузо-туpецька у 1853 і 54 pоках” про героїзм і мужність севастопольців під час Кримської війни ….. 83 </p>
<p> Д. Гордієнко (Київ). Спогади учасника Кримської війни Прокопа Підпалова у записі Василя Ляскоронського …… 94 </p>
<p> В. Ляскоронський (Київ). Спогади Прокопа Антоновича Підпалова, учасника Дунайського походу 1853–4 РР. та Севастопольської оборони, пер. з рос. Д. Гордієнка …. 102 </p>
<p> СТАТТІ. МАТЕРІАЛИ </p>
<p> В. Січинський (Нью-Йорк, США). Україна і середземноморський простір …… 124 </p>
<p> Н. Нікітенко (Київ). Образ св. Климента Римського в мозаїці Софії Київської …… 134 </p>
<p> І. Марголіна (Київ). Ушанування кримського бранця Папи Климента Римського у розписі Кирилівської церкви Києва ……. </p>
<p> Н. Нікітенко, В. Корнієнко (Київ). Кримські святі на мозаїках і фресках Софії Київської ………. 144 </p>
<p> О. Шутко (Київ). Політичні шлюби османських султанів: від християнських принцес – до доньки Гіреїв ……. 153 </p>
<p> О. Господаренко (Миколаїв). Торгово-економічні відносини Золотої Орди та італійських морських республік (спроба системного аналізу) ………… 179 </p>
<p> Н. Сінкевич (Київ) Домініканська місія в Криму в XIV–XVII ст. ………. 188 </p>
<p> Ю. Мицик (Київ). Матеріали до історії кримського дипломатарію (ХVІ ст.) …….. 202 </p>
<p> О. Джанов (Київ). Козацький фактор? Вихід християнського населення з південно-східного Криму в XVII ст. ….. 211 </p>
<p> І. Синяк (Київ). Особливості укладання та підписання договорів (інструментів) між Військом Запорозьким низовим і Кримським ханством у добу Нової Січі ………. 225 </p>
<p> С. Потапенко (Київ). “Под образом дружбы и откровенности”: нові документи про “татарську комісію” Євдокима Щербініна 1770–1775 рр. та першу російську анексію Криму ……… 235 </p>
<p> Я. Пилипчук (Київ). Боротьба кримськотатарського народу за незалежність (1774–1783) ………….. 251 </p>
<p> І. Нетудихаткін (Київ). Пам’ятки генуезької фортеці Кафа у малюнках архітектора Ісроеля Шмульсона з фондів Національного Заповідника “Софія Київська” ….. 262 </p>
</doc>
<doc id="file32711269" filename="nazar_kis" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/07/23/nazar_kis/" FT="web">
<p> Візантійська етика і дух соціалізму (Назар Кісь) </p>
<p> Візантійська цивілізаційна модель (від якої, чесно кажучи, і треба відштовхуватися при історичному аналізі теперішньої грецької ситуації, а на від греко-перських воєн чи античних філософів, якими спритні греки попередні роки вдало прикривали непомірні апетити мешканців «колиски демократії») не передбачала для торгівця чи ремісника якогось радісного майбутнього. Найбільш вдалою інвестицією була купівля землі, а вищим пілотажем – купівля державної посади. Прогрес, приватна ініціатива, роль особистості? Це не про візантійські практики. Є промисел Божий, є традиції, є голос народу (Іподрому, якщо конкретизувати) – цього досить. Купив посаду митника (слуги імператора), накупив потім землі, роздав перед смертю половину цієї землі монастирям – і спи спокійно, любий товаришу. А якщо захотілося поваги і любові від народу – тоді в монахи. </p>
<p> Чим є добробут у розумінні пост-візантійської людини? Випробовуванням, важкою ношею, спокусою і ризиком, наслідком крадіжки. Але точно не ознакою благословення. Бо ж легше верблюду пройти крізь вушко голки… </p>
<p> Важко пригадати в сьогоднішній Україні людину, яка б скористалася таким бонусом пост-революційної ситуації, як «соціальний ліфт» і не була би при цьому облита інформаційними нечистотами з ніг до голови. Часто справедлива критика випереджає помилки героя, але у більшості випадків виявляється, що так йому і треба (можна пригадати хоча б голосування про валютні кредити). І справа тут не в конкретних персоналіях. Просто політика – брудна справа. А людина, наділена владою, – за визначенням безсовісний та безвідповідальний паразит. </p>
<p> В українську політику, якщо послухати наших діячів, ніхто добровільно не йшов. Їх буквально змушували братися за цю непросту ношу, благали, впрошували. Того колектив висунув, там старі товариші не дали спокійно звікувати, інший не зміг витримати тотальної несправедливості. «Не корысти ради, а токмо волей пославшей мя жены». Тому українські політики не борються за владу (це для них не те що не самоціль, а навіть не інструмент), а лише за народне добро, завжди проти своєї волі і крізь сльози. Зціпивши зуби, сам-один, весь в білому – викапаний д’Артаньян. А навколо – колеги-супостати. </p>
<p> Що говорити про політиків – у нас навіть більшість бізнесменів (особливо тих, яких колективи їхніх заводиків таки «вмовили» йти в депутати) не люблять грошей, просто так життя склалося. Хтось колись чув від солідного підприємця, що він через свій бізнес реалізував себе і забезпечив дітей-онуків? Ні, звичайно. Він створював робочі місця, будував церкви і фарбував парти в середніх школах. Отак заробляв гроші і тільки й думав, скільки гойдалок на них можна відремонтувати десь між панельним будинками незнайомого мікрорайону. </p>
<p> Чому так? Тому що говорити про амбіції у нас не прийнято. Треба бути скромним, якщо ти не пізній Віктор Ющенко і амбіція – не твій фірмовий концепт поряд із перснем Калнишевського та трипільським горнятком. А ще треба бути мудрим, тобто «будь мудріший – відступи». Якщо до цього додати «покірне телятко дві матки ссе», то отримаємо національний секрет успіху, українську мрію (для відкритого показу, справжня українська мрія невловима і фантомна, отже, аналізу не підлягає). </p>
<p> Тому і виходять казуси типу «моя цьоця так само хоче, але встидається сказати». Що робив Йовбак на трасі з карабіном? Проявляв свідомість, він же мисливець. Що робили «запасні батальйони» з гранатометами і важким кулеметом на «стрілці» з контрабандистом-депутатом? Зупиняли контрабанду. Що робила міліція на «стрілці»? Охороняла правопорядок. Якого милого Балога так оперативно поїхав переговорником і як вийшов на зв’язок з втікачами? Очевидно, диво, то ж Закарпаття, Балога. Не важко зауважити, що в цій ситуації нікого не цікавить влада чи контроль над ситуацією. Ніхто не прагне піднятися вище в соціальній ієрархії (навіть контрабандисти не хочуть більше «потоків», вони просто за «мир», а кулеметники навіть і в думках не допускали матеріальної винагороди для себе). </p>
<p> І це не дивно. В українців довга традиція відсікати від здорового народного тіла голови, з яких, власне, і починається гниття нашої диво-риби. Небагато знайдеться у світовій історії аналогів старій-добрій козацькій традиції обмазувати голови щойно обраного керівництва багном – щоб не відривалися від колективу. А що означала самотня старість для козака? Монаший постриг після останнього загулу, а не якесь там управління справами чи поради молодому поколінню. </p>
<p> Не виключено, звичайно, що нас просто зіпсували «совєти». Але цілком імовірно також і те, що лівацькі гасла знаходять-таки відгук у значної частини суспільства. Естонців «совєти» чомусь так не зіпсували. </p>
<p> В Європі є ще одна (якщо не рахувати братів із соцтабору) така прекрасна держава, де всі рівні, і що рівніше – то краще. Греція. Довгі роки вона була прикладом того, як чужа ментально країна успішно функціонує в «західній» структурі. При цьому будує свою «особливу» соціальну модель, де кожному належить видати «по потребі», при чому немалій. «Особливий шлях» тривав доти, доки німецьких кредитів вистачало на виплату відсотків за німецькими кредитами. Зараз несподівано виявилося, що така система, як і будь-яка піраміда, може існувати лише деякий час. </p>
<p> Візантійська цивілізаційна модель (від якої, чесно кажучи, і треба відштовхуватися при історичному аналізі теперішньої грецької ситуації, а на від греко-перських воєн чи античних філософів, якими спритні греки попередні роки вдало прикривали непомірні апетити мешканців «колиски демократії») не передбачала для торгівця чи ремісника якогось радісного майбутнього. Найбільш вдалою інвестицією була купівля землі, а вищим пілотажем – купівля державної посади. Прогрес, приватна ініціатива, роль особистості? Це не про візантійські практики. Є промисел Божий, є традиції, є голос народу (Іподрому, якщо конкретизувати) – цього досить. Купив посаду митника (слуги імператора), накупив потім землі, роздав перед смертю половину цієї землі монастирям – і спи спокійно, любий товаришу. А якщо захотілося поваги і любові від народу – тоді в монахи. </p>
<p> Чим є добробут у розумінні пост-візантійської людини? Випробовуванням, важкою ношею, спокусою і ризиком, наслідком крадіжки. Але точно не ознакою благословення. Бо ж легше верблюду пройти крізь вушко голки… </p>
<p> Все-таки соціалізм і комуністичний експеримент невипадково відбулися у нас. Можна скільки завгодно «викривати» російські традиції з їхніми «на миру и смерть красна» (особливо викривальні тексти пишуть ті, хто не читав «Московство» Павла Штепи). А можна самокритично згадати про рідне українське «за компанію і жид повісився». </p>
<p> Дивним у цій ситуації є те, що українське суспільство декларує прагнення інтегруватися в європейське співтовариство (в основній своїй масі, прихильників «скрєп» і адептів «духовної кризи» все-таки меншість), а політичний «етикет» залишається старим. І знову чергове «молоде обличчя» на чергових виборах говоритиме, що йти в депутати не хоче, але мусить, що політика брудна справа, і він не хотів, але однодумці висунули, бо простим людям треба допомогти. Логічно, що це або брехун, або закомплексоване теля. Користі з нього в обох випадках не буде. Є, звісно, третій варіант – український народ мудрий, і вирішив зайняти в ЄС нішу Греції. Ми ж не просто колиска демократії, ми колиска цивілізації. </p>
</doc>
<doc id="file32709481" filename="neperervna_philologia" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/03/26/neperervna_philologia/" FT="web">
<p> Неперервна філологія: класичні, візантологічні та неоелліністичні студії в Україні ХХ століття / відп. ред. Ніна Клименко. – Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2014. – 270 с. </p>
<p> У колективній монографії висвітлено процес розвитку філологічних наук, що вивчають античність та грецький культурний простір. Розглянуто становлення наукових напрямків дослідження давньогрецької, латинської, новогрецької мов та літератур, особливості становлення наукових шкіл та гуртків, з’ясовано пріоритетні напрями вивчень явищ граматики, словотворення, лексикографії, фразеології новогрецької мови, описано наслідки зіставного аналізу словотворення, способів і засобів ословлення тих самих концептів у новогрецькій та українській мовах, з’ясовано відтворення ідіостилю новогрецьких письменників в українських перекладах. </p>
<p> Для філологів, викладачів, аспірантів, учителів та студентів. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Переднє слово………………………………7 </p>
<p> Уляна Головач, Андрій Ясіновський Студії з класичної філології (1944–2012)………………………………13 І. До історії класичної філології………………………………15 ІІ. Теоретично-прикладна граматика і культурно-історичні аспекти студій. Інтердисцилінарні дослідження………………………………21 ІІІ. Антична література в українських перекладах і критиці………………………………61 </p>
<p> Леонід Павленко Українські перспективи філологічних досліджень в галузі візантиністики………………………………111 </p>
<p> Ніна Клименко, Андрій Савенко Українська неоелліністика: шляхи розвою………………………………122 І. Неоелліністичні граматичні студії………………………………129 ІІ. Новогрецька та українська мова в зіставному аспекті (словотворення, морфологія, лексика)………………………………..130 ІІІ. Лінгвостилістичні розвідки………………………………148 IV.Лінгвокогнітивні аспекти неоелліністичних досліджень………………………………149 V. Актуальні напрямки новогрецько-українського літературознавства та перекладознавства………………………………170 Додатки………………………………209 </p>
<p> Андрей Белецкий Классические языки в системе гуманитарного образования………………………………211 О задачах древнегреческой ономастики (в святи со вкладом советских археологов в изучение древнегреческих собственных имен)………………………………..214 Некоторые диалектологические проблемы изучения древнегреческого языка………………………………216 Лексико-семантическое поле «Религия» на рубеже античного язычества и христианства………………………………218 Названия рек Греции………………………………..221 </p>
<p> Йосип Кобів Нарис історії українського перекладу з класичних мов у Галичині до 1939 року………………………………223 </p>
<p> Юрій Шанін Класична філологія, антикознавство: τὰ προλεγόμενα………………………………242 </p>
</doc>
<doc id="file32711223" filename="news-1017" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/12/04/news-1017/" FT="web">
<p> Турецька влада збирається знести два історичні візантійські храми у Стамбулі </p>
<p> Згідно з урядовим проектом, два історичні візантійські храми в Стамбулі можуть бути знищені заради великої автостоянки, яку планують облаштувати на цьому місці. Повідомляє грецьке інформаційне агентство «Ромфея». </p>
<p> Два історичні православні храми Константинополя — один, присвячений святому великомученику Георгію, та інший, освячений на честь Вознесіння Господнього, — розташовані в стамбульському кварталі Bakırköy, перебувають у небезпеці. Згідно з рішенням турецького уряду, в цьому районі збираються побудувати велику автостоянку. Дане рішення передбачає демонтаж колишнього ринку ковалів і торговців рибою в Bakırköy, а також знесення обох церков, що повністю змінить характер цього кварталу, в образі якого ще помітні деякі риси стародавньої столиці Візантії. </p>
<p> Рішення турецького уряду про перебудову району Bakırköy вже спровокувало протести з боку місцевої влади і мера Bakırköy Бюлента Керімоглу (Bülent Kerimoğlu), який заявив, що він зробив би все можливе для того, щоб захистити історичний характер древнього кварталу. </p>
<p> Проти рішення турецької влади також виступили різні турецькі профспілки та місцеві відділення творчих спілок художників, архітекторів, письменників і музичних діячів Стамбула. </p>
<p> Агентство «Ромфея» з обуренням зазначає, що досі не прозвучало жодних офіційних заяв грецької сторони з приводу наміру турецької влади. «Ромфея» також зазначає, що турки збираються знести візантійські церкви в Стамбулі в той самий час, коли в Афінах планують побудувати мечеть. </p>
</doc>
<doc id="file32711154" filename="news-1041" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/03/13/news-1041/" FT="web">
<p> Третя «Византийская мозаика» у книгарні «Є» </p>
<p> 24 лютого 2016 р. у приміщенні харківської книгарні «Є» (вул. Сумська, 3) пройшла презентація книжок, що вийшли друком у 2015 р. під видавничою маркою Харківського історико-філологічного товариства та до виходу яких в інших видавництвах були причетні члени Товариства. </p>
<p> Андрій Домановський презентував видання «Византийская мозаика», що являє собою збірку публічних лекцій, прочитаних в Елліно-візантійському лекторії при Свято-Пантелеймонівському храмі в Харкові (цей храм має гарне приміщення недільної школи пристосоване до таких потреб). То є вже третій випуск у серії «Byzantina Ukrainensia». Книжку випустило 2015 р. харківське видавництво «Майдан». Андрій Домановський є автором однієї з лекцій, а також укладачем цієї збірки; зредаґував її знаний візантолог Сергій Сорочан. </p>
<p> Увагу присутніх привернув до себе той факт, що лекторій відвідує чимала кількість людей, не тільки парафіян храму, а й ширшої публіки, що цікавиться питаннями візантійської історії та культури. У приміщенні, де проходять лекції, може розташуватися близько сотні осіб, і воно подеколи буває заповненим, хоча більш спеціальні теми, розраховані на підготованих слухачів, збирають меншу авдиторію (30-35 осіб). </p>
<p> В умовах браку коштів на наукові публікації в державних вищих навчальних закладах, фінансування таких проєктів (включно з друком) Церквою створює певні можливості для популяризації та розвитку візантиністики, дисципліни неабияк занедбаної в Україні по десятиріччях її іґнорування в радянський період. </p>
</doc>
<doc id="file32711216" filename="news-1071" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/04/11/news-1071/" FT="web">
<p> Православний храм у візантійському стилі збудують у Тернополі </p>
<p> Уже в жовтні цього року в Тернополі планують закласти перший камінь під будівництво кафедрального собору української православної церкви КП. Храм носитиме ім’я Костянтина та Єлени і знаходитиметься на перехресті вул. Тарнавського – Київська. На знакову для православних подію приїдуть перші особи УПЦ. </p>
<p> Досі православна церква у Тернополі не мала ані кафедрального собору, ані представницького приміщення для єпархіального управління. Ще у далеких 90-их УПЦ отримала від міської ради земельну ділянку під будівництво храму, однак грошей на його зведення не було. Кілька років тому очільники православної церкви прийняли, як на той час, безпрецедентне рішення. Так на ділянці, виділеній для храму, почали зводити багатоповерхівку. Кошти від продажу квартир планували витратити на будівництво церкви та адміністративних приміщень. Наразі завершено роботи над першою чергою. Тобто готова лише перша секція. Зараз будівельники починають працювати над другою чергою – це ще два під’їзди, пише gazeta1. </p>
<p> Водночас у єпархіальному управлінні завершують роботи над проектною документацією храму та адміністративних приміщень. Планується, що у вересні-жовтні буде закладено перший камінь під будівництво, а вже весною 2017 року розпочнуться активні роботи. Не виключено, що на урочисту подію приїде святіший патріарх Філарет. </p>
<p> – Прийнято рішення відмовитися від пайової участі. Продавати квартири плануємо вже після здачі будинку в експлуатацію, – пояснює Архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький УПЦ КП Нестор Писик. – Єпархіальне управління лише закупляє будівельні матеріали та займається підготовкою документів. Решта робіт забудовник здійснює власними силами, а саме – надає працівників. Ми раді, що знайшлася людина, готова взяти на себе таку відповідальність та витрати. </p>
<p> Чи вистачить грошей з продажу квартир на будівництво храму, сказати важко, тому що проектно-кошторисна документація поки що не готова. Втім у єпархії сподіваються, що коли люди побачать реальну роботу будівничих храму, в церкви з’являться нові меценати. </p>
<p> Проект кафедрального собору розробляв харківський архітектор. Храм буде виконано у візантійському стилі. </p>
<p> – Виявляється, немає нічого випадкового. Ще мої попередники задекларували, що храм назвуть іменем візантійського імператора Костянтина та Єлени. Згодом без попереднього погодження архітектор розробив проект у візантійському стилі, – каже Владика Нестор. </p>
<p> Спершу передбачалося, що храм буде дворівневий. Така практика існувала в давні часи, коли церкви не обігрівалися. Щоб людям не було холодно, відправи служили у нижній (підземній) частині храму, яка зберігала тепло. З’ясувалося, що вартість такого проекту дуже висока, тому в єпархії прийняли рішення відмовитись від нижньої частини храму. Ще однією особливістю стане те, що вхід знаходитиметься на рівні землі. Тобто не буде високих сходів, як це практикують на Тернопіллі. Це значно полегшить доступ до храму людям з обмеженими можливостями. Загалом церква вміщуватиме близько 800 осіб і буде найбільшим православним храмом у Тернополі. Умовно його можна поділити на дві частини: прямокутний та круглий зали. Архітектурною родзинкою проекту є те, що у храмі не буде колон, які несуть функцію опори. У технологічному аспекті зробити це не просто, однак в результаті втілення такого задуму церква буде світлою, просторою та проглядатиметься з усіх сторін. По обидва боки від храму зведуть дзвіниці, а територію облагородять та висадять на ній дерева. </p>
<p> Щодо адміністративного приміщення, то у ньому планується розмістити єпархіальне управління. Тут же передбачено зали для проведення зборів та зустрічей, гостьові кімнати. </p>
</doc>
<doc id="file32711142" filename="news-1083" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/05/10/news-1083/" FT="web">
<p> Десята відкрита лекція циклу «Візантійський таксис» “«Майдан» по-візантійськи: «Ніка», константинопольське повстання 532 р.” (12.05.2016) </p>
<p> Лекція до дня заснування Константинополя 11 травня 330 р. </p>
<p> Лектор: Андрій Домановський, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, головний редактор сайту “Василевс. Українська візантиністика” https://byzantina.wordpress.com/ </p>
<p> Час: 12 травня 2016 р., 18.30 </p>
<p> Місце: Клуб “Шостий кут”, Харків, вул. Гіршмана 9/27 </p>
<p> 11 травня 330 р. на місці давньогрецької колонії Візантія імператор Константин І Великий заснував місто Константинополь – майбутню столицю Візантійської імперії. Цей день може вважатися днем народження не лише візантійської столиці, але й усієї держави ромеїв. Символічно, що саме з падінням Константинополя 29 травня 1453 р. Візантійська імперія припинила своє існування. </p>
<p> Сучасна освічена людина мало знає про Візантію і мало нею цікавиться. Для значної частки християн східного обряду у більшості випадків Візантія – зразок високодуховного суспільства, гідний наслідування і символічного відтворення у сучасності. Для ширшого світського загалу вона є символом облуди, підступності, відсталості, корупції та численних інших суспільних вад, що їх щедро приписували імперії ромеїв філософи доби Просвітництва та їхні послідовники. При цьому і перші, й другі говорять про уявну, міфічну Візантію, вперто відтворюючи чи то позитивний, чи то негативний міф про неї і мало знаючи про реальне життя й історію візантійського суспільства. </p>
<p> Пропонована лекція – не лише спроба заповнити прогалину знань про Візантію чи творення одного з чергових міфів про неї. Вона покликана зактуалізувати дослідження “візантійського” складника в сучасному українському суспільстві. І не так важливо, чи є його походження генетичним, чи ж ми можемо говорити швидше про типологічні паралелі – головне, що на прикладі Візантії можна побачити важливі складники функціонування домодерного суспільства, що до сьогодні є одними із визначальних для України. </p>
</doc>
<doc id="file32711211" filename="news-1084" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/05/16/news-1084/" FT="web">
<p> Перший міжнародний круглий стіл Відкритого Православного Університету — відео і текст </p>
<p> 21 квітня 2016 року міжнародний захід зібрав у стінах Будинку Митрополита в Національному заповіднику «Софія Київська» близько 20 спікерів — представників світських і богословських навчальних закладів, духовенства і громадських діячів. Окремою делегацією були представлені Академія святого Ігнатія — Стокгольмська Школа Теології (Швеція) та Християнська Рада Церков Швеції. </p>
<p> З української сторони взяли участь, окрім діячів Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості, професори з Відділення релігієзнавства Інституту філософії Національної академії наук України, Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Києво-Могилянської Академії та Київської Православної Богословської Академії. </p>
<p> Дві години тривала дискусія, модератором якої виступив архімандрит Кирил (Говорун). </p>
<p> — Ми всіх вітаємо на нашому круглому столі, який присвячений міжнародному виміру та потенціалу українського православ’я в контексті не лише наших реалій, а й для розвитку світового православ’я і світового християнства загалом. Ми віримо, що така проекція існує, що такий вимір є, і в нашої традиції є потенціал. Традиція ця, мабуть, сконцентрована саме в цих стінах — Софії Київській. </p>
<p> До нас приєдналася директор Національного заповідника «Софія Київська» Неля Михайлівна Куковальська. Я запросив би її зробити вступне слово. </p>
<p> Неля Куковальська — вступне слово. </p>
<p> — Шановні отці, шановні гості, які приїхали до нас із-за кордону, всі присутні наші колеги, щиро вас вітаю в пам’ятці архітектури XVIII століття — Будинку Митрополита на території найбільшої нашої святині – 1000-літнього собору Святої Софії Київської. </p>
<p> Я радію, що в нас почав працювати Відкритий Православний Університет. Він буде співпрацювати разом із нашим інститутом, який створюється у складі заповідника. Науковій і духовній складовій ми приділяємо надзвичайно велику увагу, адже Софія весь час була центром духовності, а також державності, науки й культури. І тепер разом із Відкритим Православним Університетом, яким ми завдячуємо протоієрею Георгію Коваленку та ініціативі «21 листопада», в нас започатковано публічні лекції. Сьогодні буде і моя лекція. Сподіваюся, навколо цього університету об’єднаються всі сили, які прагнуть нашій Україні добра, миру, щирості, духовності. </p>
<p> Архімандрит Кирило (Говорун): «Український досвід є унікальним» </p>
<p> Академія святого Ігнатія — Стокгольмська Школа Теології (Швеція). Колумбійський університет (США). </p>
<p> — Тема круглого столу виникла як наслідок подій на Майдані. Безумовно, Майдан продемонстрував те, що українське суспільство може продуктивно співпрацювати з українськими церквами, що українські церкви можуть робити вагомий внесок в розбудову суспільства і, більше того, вплив церков на суспільство і вплив суспільства на церкви може мати вимір, який виходить за межі, власне, України. </p>
<p> Те, що трапилося після Майдану, зокрема, російська агресія в Україні, теж продемонструвало, що церкви виявилися активно залученими до цих подій з різних сторін. Більше того, вони інколи відіграють ту роль, яку не помічають медіа, яку інколи не помітно в суспільстві, в політичному середовищі. Це, власне, вплив розвитку української ситуації на світове православ’я. </p>
<p> В Україні відбулася агресія, захоплення територій, ллється кров. І це відбувається всередині православного середовища. Я інколи в своїх виступах кажу, що дві війни, які ми мали на початку ХХІ століття в Європі, обидві були між православними народами. Перша — в 2008 році в Грузії, дуга — в Україні. І в тому, і в іншому випадку йдеться про збройне протистояння між православними людьми. В нашому випадку більшість із тих, хто воює з обох сторін, якщо вони належать до якоїсь церкви, то переважно до Московського Патріархату. В зонах конфлікту до однієї церкви можуть приходити і ті, й інші, підходити до Чаші разом, а наступного дня йти воювати один проти одного. Це насправді є конфлікт всередині православ’я і, на жаль, реакція світового православ’я є дуже квола, її фактично не існує. </p>
<p> Український конфлікт показав, що насправді у глобальному православ’ї є проблеми. Він висвітив, як рентген, певні проблеми, які є і залишаються. Зокрема, це недостатня солідарність, коли переважає геополітичний порядок над євангельськими цінностями, які повинні були б спонукати наших православних братів до більш жвавої, чіткої реакції на українські події, якої, на жаль, не послідувало. </p>
<p> Єдина офіційна реакція з боку Православних Церков, про яку я знаю, це засідання влітку 2014 р. Синоду Елладської Церкви, який просив Архієпископа Афінського звернутися до Патріарха Московського, щоб той просив Президента Росії скасувати ембарго на експорт грецьких оливок до Росії… Це, на жаль, єдина офіційна реакція, яка була. </p>
<p> Інших реакцій поки що немає. Це не означає, що в середині православ’я немає позиції. Вона є. Мені часто доводиться спілкуватися з представниками різних Православних Церков. Безумовно, є підтримка, є солідарність з українським народом, але на жаль, ця підтримка не виражається в якихось офіційних формулюваннях. Тому те, що зараз до нас приїхали представники Шведської богословської академії, де значна кількість викладачів і студентів є православними, також важливий крок до того, щоб консолідувати позицію православних за межами України. </p>
<p> Але попри все є позитивний результат впливу на світове православ’я, тому що для світового православ’я характерні дві модальності співіснування між політичним і соціальним простором. Перша модальність – симфонічна, це коли з державою симфонія: Церква вступає в альянс с державою і, власне, за межі цього альянсу не виходить. Друга модальність, коли Церква вступає в альянс з етносом, нацією і стає націоналістичною. Обидві модальності дуже поширені в православному світі, часто вони співіснують в одній Помісній Церкві. </p>
<p> А Україна продемонструвала третю модальність – можна співпрацювати з громадянським суспільством. Це коли Церква не ототожнює себе ані з націоналізмом, ані з державною, ані з будь-якою політичною інституцією, а співпрацює, не ототожнюючи себе, з громадянським суспільством, підтримує ті принципи, на яких будується громадянське суспільство, що є дуже активним в Україні. І, власне, українські церкви тут показали, показують і, сподіваюсь, показуватимуть далі те, що і в православному середовищі співпраця між церквою і громадянським суспільством можлива. </p>
<p> В цьому сенсі український досвід є, мабуть, унікальним, хоч і не єдиним. Існують й інші приклади, але вони є радше винятком, ніж правилом. У такому масштабі, в якому це сьогодні існує в Україні, я не бачу прикладів такої потужної конструктивної співпраці між церковними людьми і громадянським суспільством. І в цьому сенсі мені здається є великий внесок українського православ’я для світового православ’я – продемонструвати, що така модель співіснування церкви і суспільства можлива навіть у православному середовищі. Більше того, я вважаю, що за нею майбутнє. Ця модель, рано чи пізно, витіснить модель тотальної симфонії з державою і націоналістичну модель. В цьому сенсі ми попереду усієї планети, як то кажуть. Це треба визнати, але не треба на цьому зациклюватися, щоб справді над цим працювати і доносити цю ідею до інших церков. </p>
<p> Протоієрей Георгій Коваленко: «Найважливішим завданням для нас є створити простір діалогу» </p>
<p> Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості (Україна). </p>
<p> — Наша задекларована тема: що українське православ’я може дати світовому православ’ю? Та насамперед треба визначитися, що ми маємо на увазі, коли говоримо «українське православ’я». Українське православ’я на сьогодні розділене. Інституційно ми маємо декілька юрисдикцій – канонічно визнану і невизнані, але які теж мають великий вплив в українському суспільстві і мають велику кількість парафій і вірних. </p>
<p> Серед українців майже 80% вважають себе віруючими. І серед віруючих майже 80% вважають себе православними. Але менш ніж половина цих православних визначилася зі своєю юрисдикційною приналежністю. І це значить, що більшість православних українців не сприймають розділення українського Православ’я. </p>
<p> Коли ми з групою наших братів і сестер православних починали розмірковувати над тим, що потім привело до створення Відкритого Православного Університету, то шукали визначення для самих себе. Ми міркували, як себе позиціонувати, і саме Костянтину Сігову в нашому середовищі належить визначення «відкрите православ’я». Саме з цих слів починається назва нашого університету і ми в них вкладаємо певний сенс. Ми не тільки хочемо бачити в майбутньому, але вже сьогодні є представниками цього відкритого православ’я. Воно відкрите суспільству – це те, про що говорив о.Кирил, відкрите до діалогу з суспільством, відкрите до представників інших конфесій, як православних, так і до інших християн, до діалогу міжрелігійного. Воно відкрите до медіа і технологій. Це православ’я, яке намагається відкрити себе і дає можливість іншим відкрити православ’я. </p>
<p> Тому в цьому контексті для нас важливо, що наш перший круглий стіл має в назві тему відкритості. Думаю, те, що ми можемо дати європейському християнству, це намагання пізнати один одного. Адже після багатьох років «залізного занавісу», який був між імперією атеїстичною та іншим цивілізованим християнським світом, дуже багато існує міфів щодо християнства в Європі, і дуже небагато людей, які знають в реальності, чим живуть християни в Європі, які проекти вони роблять, якими проблемами переймаються, навіть, які книжки пишуть, які теми є провідними для них під час богословських дискусій. </p>
<p> Так само ми намагаємося відкритися до європейського світового християнства і до світового православ’я в тому числі. Бо так само і Європа, й інші Помісні Церкви дуже часто живуть міфами про те, чим є православ’я в Україні, якими є люди, які тут сповідують православну віру чи належать до православної традиції. </p>
<p> Так сталося, що на це існує декілька точок зору. Існують офіційні точки зору від офіційної ієрархії, існує точка зору від наукового середовища, релігієзнавчого. Існує точка зору самого православного суспільства, самої громади. І ми шукаємо і намагаємося сформулювати, артикулювати потреби саме спільноти – православних християн України. Нам здається, що в цьому сенсі для нас найважливішим завданням є створити простір діалогу – діалогу, який буде вести нас до справжньої єдності. Але в цьому плюральному світі ХХІ століття ця єдність має бути інакшою, ніж середньовічні інституціональні, організаційні моделі. </p>
<p> Нам ця єдність вбачається єдністю, яка не знищує унікальність кожного. Яка дозволяє нам, представникам різних конфесій, навіть різних релігій або віруючих і невіруючих, відчути себе частиною чогось єдиного, цілого. </p>
<p> В цьому сенсі ми відкриті до діалогу. І ця відкритість не для того, щоб когось навертати до своєї віри, а для того, щоб пізнати іншого і завдяки цьому пізнавати самого себе. Мені здається, це те, що можемо дати ми і що ми можемо отримати. </p>
<p> У цій темі може прочитуватися ще й питання, пов’язані з майбутнім Всеправославним Собором. Так от, на сьогоднішній день, я не очікую від цього зібрання чогось такого, що може вплинути реально на життя українського православ’я чи змінити щось в християнському світі. </p>
<p> Мікаел Х’яльм: «Те, що відбувається в Україні, матиме наслідки для всього православного світу» </p>
<p> Академія святого Ігнатія — Стокгольмська Школа Теології (Швеція). </p>
<p> — Я дуже вражений тим прогресом, який бачу з часу мого останнього відвідування України — як розбудовується Церква, як розбудовується суспільство в Україні. Це також було підтверджено під час нашої зустрічі з послом Швеції в Україні, що шлях, яким йде Україна, незворотній і повернення до минулого не буде. </p>
<p> Але, на жаль, розвиток українських церков не завжди з тими ж самими ритмами, з тією ж швидкістю наздоганяє розвиток українського суспільства, і це є проблемою не лише для українського православ’я, а й для всіх Православних Церков. Це трапляється не тільки в Україні, це трапляється і в інших православних церквах, де люди живуть після тоталітарної травми. Всі ми про це знаємо, всі православні богослови про це говорять, але при цьому ми не можемо дати цьому ради й прийняти це. І це є глобальним православним феноменом. </p>
<p> Це також траплялося із західними церквами після Першої Світової війни. Також це траплялося в католицькій церкві, яка стикнулася фактично з ризиком зникнення в деяких частинах світу. Католицькі богослови, такі як Карл Ранер, Ів Конгар, бачили необхідність зміни католицької церкви. Вони бачили, як під тиском цих обставин католицька церква змінюється. </p>
<p> Отже, те, що відбувається зараз в Україні, матиме наслідки для всього православного світу. Українське православ’я – це не лише невелика частина глобального православ’я, це один із найбільших гравців у православному світі. Тому ініціатива Відкритого Православного Університету і богословів, які до нього залучені, необхідна для здійснення цих змін. І кількість тих богословів, які вбачають ознаки змін і говорять про необхідність цих змін, збільшується. Коли їх кількість дійде до певного розміру, тоді зміни почнуть відбуватися. </p>
<p> Але це також має усвідомлювати і церковна ієрархія. До того часу, поки цього усвідомлення не буде, напруження всередині православного середовища залишатиметься. Безумовно, ви не повинні зрозуміти мене неправильно: я вважаю, що зміни відбудуться в будь-якому разі. Але ці зміни мають бути організовані як зміна парадигми. Ці зміни відбудуться незалежно від того, що ми, як індивідууми, думаємо, тому що весь світ змінюється. </p>
<p> Отже, в чому полягає ця зміна парадигми? Перш за все, ми повинні розуміти, що Православна Церква перетворилася в певну машину культу – прекрасні Літургії, які ми служимо, дуже важливі, але їх недостатньо. </p>
<p> По-друге, Православна Церква часто забуває говорити про тих, хто забутий, і про тих, кого гонять. Ми часто забуваємо, що таке Церква. Ми часто буваємо поганою (несправною) копією політичного життя. Ми забуваємо, що світ знаходиться у стані плюралізму, який не завжди можна об’єднати, і що демократія і права людини повинні захищати кожну окрему людину. Церква має прагнути плюралізму, який можна інтегрувати. І не лише раціональність, а і любов, співстраждання повинні практикуватися церквою всередині суспільства. </p>
<p> Зміни в українському суспільстві мають привести до змін не лише в українському православ’ї, а й в усьому глобальному православ’ї. Але це не буде без певного напруження. Якщо не відбудеться зміни цієї парадигми, це призведе до розділень у глобальному православ’ї, втрати довіри з боку членів нашої церкви. </p>
<p> Протоієрей Міша Якшич: «Молячись про єдність православних в Україні, ми молимося про єдність православних в усьому світі» </p>
<p> Християнська Рада Церков Швеції (Швеція). </p>
<p> — Мені дуже приємно бути в Україні, споглядати, як розвивається і Церква, і суспільство. Я представляю сербського єпископа в Скандинавії і Великобританії Досифея, який є президентом академії, але на жаль, він не зміг приїхати цього разу через проблеми зі здоров’ям. </p>
<p> За походженням я серб, з Югославії, але вже 49 років живу у Швеції й відчуваю себе шведом. Ми в Швеції усвідомлюємо, що православ’я має бути не тільки національним чи етнічно забарвленим. Ми віримо, що воно має бути одягненим у шведський одяг і інкультуроване у шведські обставини. </p>
<p> Отже, моя місія — працювати зі шведською громадою в Швеції, яка при всьому цьому є дуже секуляризованою. Багато із тих, хто в нас навчається, хто є тут присутній, є шведами і при цьому православними. Але в цьому напрямку ми повинні співпрацювати з усіма християнськими церквами, громадами задля християнської єдності. Тому що, не зважаючи на те, що Швеція дуже секуляризована, вона має практично всі релігійні громади, які існують в світі. </p>
<p> В академії святого Ігнатія я представляю візантійську семінарію. У нас ще є коптська і асирійська семінарії. Крім цього у Християнський Раді Швеції я представляю сім`ю Православних Церков, куди входять церкви візантійської традиції (православні) і орієнтальні (східно-православні або дохалкидонські). Ми входимо до цієї Ради разом з іншими християнським спільнотами: євангелістські, лютеранські церкви, так звані вільні церкви і католицька церква. В групу, яка тут присутня, входять представники церков, які відображають чисельність і різноманітність шведського християнства, в тому числі пані Кайса Сандгрен, яка представляє лютеранську спільноту у Християнській Раді Швеції. </p>
<p> Для нас, православних у Швеції, дуже важливо зберігати єдність і мати спілкування з орієнтальними церквами. Це найбільша християнська громада Швеції, і над цією єдністю ми працюємо. </p>
<p> Як ми можемо говорити про єдність християнства загалом, якщо не можемо досягти єдності між двома традиціями, зокрема візантійською і дохалкідонською, якщо знаємо, завдячуючи науці й богослов’ю, що богословських христологічних розбіжностей насправді немає, а розбіжності мають лише семантичний характер. </p>
<p> Отже, молячись про єдність православних в Україні, ми насправді молимося про єдність православних християн у всьому світі, згадуючи слова Христа, щоб усі були єдині. </p>
<p> Як сказав мій колега і друг доктор Х’яльм, ми, православні, повинні бути готові прийняти більше різноманітності, ніж ми це зараз демонструємо. Зокрема, приймати невеликі, найменші групи, які існують серед нас. Якщо церква тільки торжествує, а не бореться за кожного свого члена, то що ми можемо запропонувати цьому світу окрім тріумфалізму?! </p>
<p> Кайса Сандгрен: «Працюємо над єдністю церков у двосторонніх діалогах» </p>
<p> Виконавчий секретар Християнської Ради Церков Швеції від лютеранських церков. </p>
<p> — Дуже дякую за запрошення взяти участь у цьому заході. З отцем Мішею ми працюємо разом над християнською єдністю в Швеції. Ми працюємо над цією єдністю і в Християнській Раді Церков Швеції, і у двосторонніх діалогах, зокрема, лютеранської церкви з православною церквою, з сербською церквою, а також сирійською і коптською церквами. </p>
<p> Щороку з 1992 року лютеранська церква Швеції запрошує християнські церкви до участі в консультаціях, які тривають по два дні, для того, щоб обговорити спільні питання й проблеми. Тому для лютеранської церкви дуже важливим є діалог і з православною візантійською традицією, і з православними дохалкідонської східної традиції. Тому те, що відбувається в православному світі, є важливим для нас. </p>
<p> Костянтин Сігов: «Збільшувати критичну масу думаючих християн» </p>
<p> Навчально-науковий комплекс «Києво-Могилянська академія», видавництво «Дух і літера» (Україна). </p>
<p> — Дякую, що запросили взяти участь у цьому діалозі. Хочу сказати, що посттоталітарна травма, про яку говорив професор Майк Х’яльм, звичайно, є дуже важливою не тільки для країн таких, як Німеччина або Центральна Східна Європа. Це стосується всього нашого європейського континенту. І, зокрема, думаю, що один із дуже важливих наслідків «холодної війни» полягає в тому, що закінчилась доба, коли «маленькі» країни Європи могли думати, що їх позиція є пасивною, що доля світу вирішується між супердержавами, такими як Сполучені Штати чи СРСР, а європейці, зокрема, скандинави, у т.ч. Німеччина, Франція, умовно кажучи, або є «під парасолькою» Атлантичного блоку, або мають давати раду діалогу з «ведмедем». </p>
<p> Сьогодні йдеться про нову відповідальність, нову активність кожної з європейських культур. Думаю, що такого чіткого гострого розуміння цієї відповідальності не було після колапсу Радянського Союзу. З 1990 по 1995 я викладав у Франції. Я бачив, що настрій був зовсім інший. Люди не розуміли, що настав кінець берлінської стіни, відбулося повалення комуністичного режиму в усіх країнах Центральної Європи. Багатьом це здавалося дещо утопічним поглядом на цей транзит. </p>
<p> Сьогодні ми маємо зовсім іншу реальність. І, думаю, ця відповідальність громадянського суспільства і в Швеції, і в Україні, і в інших країнах Європи є дуже важливим запрошенням для всіх християн, для всіх церков. </p>
<p> Якими можуть бути конкретні приклади цієї нової відповідальності різних громадянських структур, церков, університетів, всіх діячів культури Європи? </p>
<p> Стокгольм, наприклад: нещодавно Шведська академія присудила Нобелівську премію в галузі літератури Світлані Алєксієвич. Шведські наші колеги, мабуть, добре знають її ключову книгу «Time second hand. Кінець червоної людини». Думаю, цей антропологічний виклик посткомуністичної людини стосується всієї Європи. Повторюю: йдеться не тільки про пострадянський простір. Ми знаємо про комуністичний вплив не тільки в Китаї або на Кубі, але й у Франції, Італії й інших країнах Європи. </p>
<p> І ми бачимо навіть сьогодні розгубленість між крайніми лівими і крайніми правими в Європі. Ця розгубленість демонструє, що цей антропологічний виклик посткомуністичної людини далеко не є зрозумілим. </p>
<p> Чому важливим був вибір Алєксієвич? Тому що це реалістичний опис посткомуністичної ситуації. І саме тому ми можемо сказати, що в Києві ми підхопили естафету колег зі Стокгольма. Зокрема я цим займався весь початок цього року. Минулого тижня Світлана Алєксієвич була в Києво-Могилянській академії, де отримала свою першу мантію доктора. При цьому ми розуміємо, що жоден університет Росії або Білорусії не може сьогодні дати почесного доктора цьому нобелівському лауреату. </p>
<p> Отже, ми бачимо відповідальність університетів, таких як Університет Святої Софії, ваш університет, або університет «Києво-Могилянська академія», який нещодавно відсвяткував 400 років від свого заснування. </p>
<p> Від якої європейської утопії ми сьогодні відштовхуємося, коли думаємо про цю антропологію? Звичайно, такі автори, яких ми назвали, – і Ранер, і Анрі де Любак, яких ми перекладали у видавництві «Дух і Літера» протягом останніх 20 років, є дуже важливими. Але ще більше важливим є сьогодні Дітріх Бонхефер. Його досвід богослов’я, в тому числі політичного, громадської дії, коли богослов має дивитись в обличчя солдатам Ірода. </p>
<p> На початку 1990-х протягом десятиліття після повалення берлінської стіни в мене було відчуття, що багато богословів, у тому числі і в Женеві, думали, що плюралізм — це між пастушками, які прийшли привітати з волхвами народжену Дитину у Віфлеємі. Дехто згадував про вимір ангельського хору, але багато хто забував про третій вимір – про дітей Рахілі. Рахіль плаче за своїми дітьми, і це нагадує про реальність того, як писав Аверинцев, що солдати Ірода недарма їдять свій хліб. Думаю, це третій вимір реального дуже сурового жорстокого виклику Ірода не може бути знято з обрію різдвяної Європи. І дуже добре, щоб про це пам’ятали громадяни таких країн, як Голандія, які сьогодні роблять свій громадський вибір. Чи вони розуміють реальну загрозу, яка сьогодні може розділити Європу, може поламати систему безпеки в Європі і, відповідно, може ламати церковні спільноти? І ми бачимо, який злам відбувається в церковних спільнотах на пострадянському просторі. </p>
<p> Думаю, що відповідальність всіх християн — і протестантів, і православних, і католиків — конкретно в Україні полягає в тому, що в такому форматі обговорювати ці нагальні питання, збільшувати критичну масу думаючих християн, налаштованих екуменічно, для того, щоб нарешті вийти з цього пострадянського Єгипту і цей пасхальний рух із рабства, в тому числі ментального, інтелектуального нас привертав ближче до біблійної традиції. І ми можемо прямо сказати, що православні України в цьому плані мають величезну відповідальність. Вони мають робити те, що сьогодні не можуть робити православні в Росії, Білорусії або в інших країнах. Вони мають вийти з архаїчних застарілих уявлень про симфонію, непрацюючих схем відносин між церквами і державою, а головне – з суспільством. Думаю, нове розуміння цієї нової парадигми відбувається тут і тепер в цьому контексті з одного боку Софії Київської, найдавнішого храму східного християнства, а з іншого – найновішої ситуації після революції гідності. </p>
<p> Для нас велика радість і честь, що ви приїхали сюди, розуміючи важливість цього контексту. Дякую! </p>
<p> Людмила Филипович: «Три питання до шведських гостей» </p>
<p> Інститут філософії Національної академії наук України </p>
<p> — Перш за все, хочу привітати делегацію зі Швеції, подякувати, що нарешті на наше постійне стукання в європейські двері шведи нам їх відкрили, і ми можемо сьогодні обговорити дуже важливі проблеми. Думаю, невеличка камерна сьогоднішня зустріч переросте у більш широкі дискусії, діалоги. Сподіваюсь, що наступного разу зі Швеції приїде значно більша за кількістю делегація, оскільки я відчуваю інтелектуальний і богословський потенціал представників екуменічного руху Швеції. Повірте, з боку України теж буде значно більше людей, і ця зала буде замалою, щоб увібрати в себе всіх бажаючих поговорити на ці теми, зокрема, про вплив українського православ’я на вселенське православ’я й ті зміни, які відбуваються в українському православ’ї під тиском стрибка, пережитого Україною під час революції гідності на Майдані два роки тому назад. </p>
<p> Я б хотіла поставити декілька запитань з огляду на те, що почула від наших шведських друзів. Напевно, це стане тим фокусом, який турбує всіх тут присутніх. Перше запитання стосується того, чи можемо ми говорити про формування європейського православ’я? І чим це європейське православ’я, як європейський іслам, вирізняється, скажімо, від вже звичних моделей православ’я, про які згадував архімандрит Кирил. Тому що було зазначено тільки дві моделі або модальності цього розвитку. </p>
<p> Думаю, що абсолютно очевидно, що сьогодні православна Європа поділилася на дві частини. Я днями читала, що сильна група Елладської Церкви виступає проти Собору, який має бути. І ми дійсно бачимо, що цей ніж розділення пройшовся по всіх національних православ`ях. Тобто, ми сьогодні вже не будемо вселенське православ’я розглядати за національними квартирами. Думаю, що кордони національні зруйновані самим життям. Тобто, ми можемо говорити про європейське православ’я і про неєвропейське. Я хотіла б і від вас почути, чи нам це уявляється з Софії Київської, чи воно дійсно відповідає дійсності. </p>
<p> І друге запитання теж дуже важливе для мене. Ми говоримо про єдність, про необхідність відновлення єдності з огляду на те, що сьогодні християнство розбито більш ніж на 20 тис. різноманітних напрямів. Мені цікаво, що ви розумієте під єдністю, як ви трактуєте цю єдність? Чи, скажімо, в євангельських формах, що ви вкладаєте в це поняття. Оскільки у нас навіть в Україні ця єдність розуміється по-різному, і саме тому існує декілька варіантів (планів) об’єднання християнства, зокрема, православ’я в Україні. Якщо ми почнемо однаково трактувати, що таке єдність, напевно, шлях досягнення цієї єдності буде значно простішим. </p>
<p> Третє. Коли ми, всі тут присутні, змальовували ситуацію в Україні стосовно стану православ’я і стосовно відповіді церков на карколомні соціально-економічні і політичні зміни в Україні, українська реальність представила нам абсолютно неможливе на сьогодні в Європі об’єднання, яке відбулося на Майдані. Маю на увазі, що, говорячи про відродження православ’я, ми не маємо забувати, що своїми власними православними силами нам це не вдасться зробити. Чому? Тому що дуже потужно про себе заявили інші церкви, які розділяють позицію православних. Я маю на увазі теж церкву східного обряду, це греко-католицька церква, в якої, можливо, є більше досвіду включеності в європейські процеси і володіння європейськими механізмами подолання розділеності. Це і протестантські церкви. Їх досвід теж є дуже важливим для України. </p>
<p> Тому саме на Майдані була зроблена спроба зробити деяку модель громадянської церкви, яка б не втратила ознаки конфесійні жодної з присутніх церков, але при цьому була витворена певна сума цінностей. Які були спільними для всіх, хто був присутній на Майдані. </p>
<p> В цьому я бачу велику перспективу, власне, те, що ми могли б запропонувати Європі і всьому світові, що дійсно нам потрібна третя модель, яка продемонстрована і сьогодні відтворюється, модулюється в Україні. </p>
<p> Ми запрошуємо до співпраці, тому що тільки спільно нам буде легше розв’язувати ці питання. </p>
<p> Мікаел Х’яльм: «Я вірю в європейське православ’я» </p>
<p> — Я думаю, що коли ми говоримо про європейське православ’я, насамперед маємо почати з обговорення, в чому полягають європейські цінності. Але не політичні, а власне європейські християнські цінності, адже про політичні цінності ми маємо говорити в іншому залі. В цьому зібранні не треба говорити про них. </p>
<p> Коли я був з лекціями у Франції, ми якраз обговорювали ці питання: в чому полягають європейські православні цінності. Під час обговорення я висловив свою точку зору: не існує європейських православних цінностей. Існують православні цінності. А коли ми говоримо про європейські православні цінності, це просто ще один варіант національного розділення всередині православ’я. </p>
<p> Але я вірю в європейське православ’я. Єдині різниці, які ми маємо прийняти, коли говоримо про європейське православ’я, це різниця між громадянськими цінностями і християнськими православними цінностями. </p>
<p> В першому випадку ми, як православні, не можемо претендувати на те, щоб володіти всім суспільством або щоб адресуватися всьому суспільству. Ми не можемо в наші дні мати православну імперію, якою колись була Візантія. В глобальному сенсі існує дуже багато світів, і ми маємо це прийняти. </p>
<p> Але є дещо, що робить православ’я єдиним. Цей секрет міститься в Євангелії. У посланні апостола Павла до Філімона викладений весь політичний порядок денний для церкви. Він посилає раба Анісіма до колишнього господаря і просить Філімона прийняти його за своїм власним бажанням, як вільну людину. </p>
<p> Православ’я має працювати не лише над тим, як воно має працювати у суспільстві на законних засадах. Окрім опрацювання принципів ми повинні також забезпечувати те, щоб люди хотіли робити якийсь конкретний внесок у виконання цих засад. І якщо ми, наприклад, беремо корупцію в суспільстві, то не лише уряд може здолати корупцію. Все громадянське суспільство має боротися з нею. Церква є частиною громадянського суспільства і церква має спонукати людей дослухатися голосу своєї совісті. Коли ми говоримо про європейське православ’я, цей голос совісті має бути і буде дуже важливим в європейському православ’ї. Отже, йдеться про християнські цінності для Європи. </p>
<p> Олександр Саган: «Українське православ’я має розвинуті традиції соборноправності» </p>
<p> Інститут філософії Національної академії наук України. </p>
<p> — Перш за все щодо європейського православ’я. Я був у Канаді і несподівано для себе опинився в епіцентрі богословської дискусії. Обговорювалося питання канадійського православ’я, власне, наскільки сьогодні Канада вже готова відійти від національних церков і об’єднатися в якусь єдину інституцію, те, що формується в США. Тому коли Європа тільки роздумує над тим, наскільки ми можемо відштовхуватися від концепцій національних квартир, національних церков, в діаспорі і на півночі Американського континенту – в США, Канаді – йдуть уже процеси щодо самозбереження. І, яким чином самозберегтися, є різні концепції, залежно від того, наскільки буде правильно стратегія вибрана, наскільки буде ефективно розвиватися православ’я, яке на жаль, зараз в Канаді переживає не найкращі часи. І це стосується не тільки православної церкви, але й інших церков. </p>
<p> Щодо теми нашого зібрання, хочу висловити декілька тез, наскільки ми можемо включитися в світовий і богословський процес, і інституційний процес і наскільки ми можемо долучитися до того, щоб сказати більш менш оригінальні ідеї в православному світі. </p>
<p> Перш за все, думаю, ми повинні відійти від того, що вже зроблено. Тому що ревізія тих напрацювань, які ми на сьогодні багато дали і подарували Московській Православній Церкві, багато є в Константинопольській Церкві і інших церков. І це не тільки людський фактор – єпископи, які зараз канонізовані як святителі, але й конкретні напрацювання – підручники, ідеї. І найголовніше тут, напевне, щодо аналізу тих ідей, які мали чи не мали певний вплив на розвиток православ’я на пострадянській території і поза цими межами. </p>
<p> Друге – щодо очікувань і міркувань на тему Помісної Православної Церкви. Ми говоримо про те, що механічне об’єднання двох концептів українського і московського православ’я на сьогодні, напевно, неможливо. Тому йдеться не про об’єднання, а про конституювання Помісної Православної Церкви як нової якості богослов’я і нової якості інституційного розвитку православ’я в Україні, перш за все, з урахуванням найвдаліших моделей, напрацювань, які є сьогодні в інших православних церков. Потенціал українського православ’я я оцінюю як надзвичайно великий, тому що він гнучкий. І перш за все, це досвід і традиції, закладені ще Петром Могилою, який свого часу, коли говорив про поєднання з Руссю, багато використовував або прямих запозичень, або ідей, які на той час були більш характерними або типовими для католицьких чи інших церков. Цей досвід, думаю, треба розглянути, проаналізувати, наскільки він на сьогодні можливий в православному світі і православному богослов’ї. </p>
<p> Окрім цього українське православ’я має в тій чи іншій мірі розвинуті в різні часові періоди традиції соборноправності, яка може задати новий тон розвитку церкви не тільки в Україні, але й у світовому православ’ї. </p>
<p> В цілому, думаю, ми можемо багато дати для вселенського православ’я. Але для того нам самим треба перейти в іншу, нову якість. Поштовхом для цього може бути Помісна Церква. </p>
<p> *** </p>
<p> Протоієрей Віталій Клос </p>
<p> — Дякую за запрошення, радий знаходитися разом із вами. Дуже багато важливих питань сьогодні піднімається, і однозначно, що ці питання є наслідком тих реалій, які ми нині спостерігаємо в Україні. Сьогодні вже згадували про Майдан, про події, які відбувалися не тільки ззовні, а й в умах людей – кожна людина багато що переосмислила, особливо ті, хто знаходився на Майдані. </p>
<p> У мене був власний досвід, коли я виступав на одному з недільних віче, коли за різними підрахунками була надзвичайно велика кількість людей. Я сказав, що у Михайлівському золотоверхому монастирі відбувається всеукраїнський з’їзд молоді, який піднімає питання єдності українського православ’я щодо одного з входжень до Європейського союзу, то, повірте, я не міг говорити хвилин 10-15. Тому що всі разом, хто там знаходився, думаю, більшість була православних – і московського, і київського патріархату, як ми дуже часто їх розділяємо, але громада одностайно промовляла: «Єдність, єдність і єдність!» </p>
<p> Тобто, якщо ми говоримо про єдність формальну, це одне питання. А якщо говоримо про громаду, то це, напевно, трохи інше. Тому що справді українське православ’я може надзвичайно багато дати. Завдяки нашим проповідникам, зокрема Ярославу Мудрому, ікона якого тут знаходиться, християнство, як не дивно, прийшло на терени Північної Європи. Крім цього, ми прекрасно знаємо сьогодні про постать свт. Петра Могили. Ми дуже апелюємо і говоримо про те, що освіта, наука прийшла до нас із Заходу. Але якщо подивимося на ці вільні науки, проаналізуємо, звідки воно пішло і як потрапило в Європу, то побачимо, що все це було ще у Візантії. І насправді ми повинні цінувати те, що маємо. Бо дуже часто звертаємо увагу на зовнішні речі, не бачачи те, що відбувається всередині. </p>
<p> Сьогодні наше суспільство змінюється, змінюється і європейське суспільство, бо ми бачимо проблему Європи, яка ніби поступово відходить від християнства. Але разом із тим ми розуміємо ті питання, які стоять в Україні. З одного боку, це питання єдності, з іншого – зберегти ті цінності в боротьбі. Бо ми знаємо: основна проблема, чому так сталося, це те, що в нас не було своєї держави, тому з’явилася в нас унія, з’явилися впливи імперських інших держав, наслідки чого нині бачимо. </p>
<p> Але сьогодні у нас є держава, і цілком підтримую Олександра Назаровича, що справді для України Помісна Церква – це майбутнє і, як би ми на це не дивилися це майбутнє найближчим часом відбуватиметься. </p>
<p> *** </p>
<p> Олександр Солдатов </p>
<p> — Я маю ще третій зріз, з якого можна розглядати питання: американський. Останні чотири місяці я провів в Америці і багато чув про погляд звідти на проблему українського православ’я. </p>
<p> Мене здивувало те, що християнський загал і політичне середовище в Америці оцінюють роль українського православ’я у світовому православ’ї так само, як його оцінюють і російські експерти. Хоча нам здається, що в Америці і в Росії мають бути протилежні оцінки того, що відбувається в Україні, але те, що стосується православ’я, розглядається майже однаково. Тобто Україна розглядається зараз після Майдану, після початку агресії російської проти України, як ключова країна для системи світового православ’я. Майбутнє не в Москві, а в Києві зараз вирішується. </p>
<p> Інституційні проблеми, можна сказати, накреслюються, майбутні кордони світового православ’я. Україна — це ключова країна зараз для системи світового православ’я. Тут багато вже говорили, що після Майдану дуже помітною стала ця риса українського православ’я, яку б я назвав демократичністю чи соборноправністю. Цьому сприяє конкурентне православне середовище, яке існує в Україні. Наприклад, в Росії немає потужної сили, яка могла б конкурувати з Московською Патріархією. </p>
<p> В Україні на фоні існування київського патріархату чи української автокефальної церкви найпотужніша церква Московського Патріархату теж демократизується, бо вона повинна враховувати те, що їй треба конкурувати. Це дисциплінує певним чином ієрархію Московського Патріархату і впливає на розвиток внутрішньої церковної демократії. </p>
<p> Українська церква Московського Патріархату також відіграє важливу роль альтернативного центру всередині Московського Патріархату. З одного боку, вона має, так би мовити, контрольний пакет голосів, яким впливає на вибір Патріарха, на рішення Архієрейських соборів Московського Патріархату, з іншого боку, Москва не може робити адміністративний тиск на єпископів в Україні, які вона робить на єпископів в Росії, Білорусі чи в інших країнах її канонічного простору. </p>
<p> Зараз ми бачимо, як в Україні зростає права опозиція після виступу єпископа Лонгіна (Жара) і навряд чи Москва може щось зробити з цим єпископом. Це демонструє, що Україна є таким альтернативним центром, є іншою столицею Московського Патріархату окрім Москви. </p>
<p> Ще в Україні, мабуть, більше, ніж в інших православних країнах, навіть в Греції, православ’я стало політичним чинником. І я теж погоджуюся з доповідачами, які тут виступали, що громадянська релігія, яка складається в Україні, базується на православ’ї. Якщо в інших країнах православ’я є частиною політичної системи чи частиною суто етнічної національної культури, то в Україні воно впливає на політичний контекст. Тобто воно сприймається суспільством, як жива релігійна традиція, не тільки як підпорок для державної влади чи як тільки складова національної ідентичності. </p>
<p> В Украйні також велику роль відіграє спадкоємність побутових релігійних традицій. Якщо в інших країнах пострадянського простору ці традиції були майже зруйновані, то в Україні за радянські часи вони зберігалися краще. І тому зараз православ’я не є чимось зовнішнім, зовнішньою традицією, про яку треба згадувати, як це виглядає в Росії. Воно більш природнім чином виявляється через побут, через повсякденне життя більшості українських громадян. </p>
<p> Але на всьому цьому позитивному фоні бачимо одну велику проблему – це позиція керівництва церкви Московського Патріархату, яка не може здолати такі політичні стереотипи минулого, тобто орієнтацію на московський центр. Таке складається враження, що немає у керівництва УПЦ рішучості для того, щоб свій фактичний статус альтернативного центру в Московському Патріархаті якось підтримувати і виконувати і користуватися тими можливостями, які надає цей статус. Коли політична ситуація в Україні починає погіршуватись, то керівництво УПЦ демонструє свою повну орієнтацію на Москву, повну готовність виконувати якісь вказівки чи програми, які надає Москва. </p>
<p> Українське православ’я має і адміністративні, і внутрішньо о духовні можливості впливати на світове православ’я. Тільки ці рудименти політичного імперського православ’я заважають виконати гідно цю роль. </p>
<p> *** </p>
<p> Юрій Ліфансе </p>
<p> — Важко говорити після таких доповідачів, але буду намагатися розповісти про досвід Спільноти святого Егідія і про свій особистий досвід. </p>
<p> Мені здається, що українська церква сьогодні знаходиться більш менш в тій самій ситуації, що і європейські церкви і церкви по відношенню до держави і суспільства в інших країнах. В цьому випадку були праві ті, хто казав про європейське християнство, чи про світовий досвід. Тому що зараз ми знаходимося у суспільстві, де релігійність майже зникає. Більше люди не бояться і не просипаються по ночах від того, що вони потраплять у пекло. Всі живуть іншими проблемами. </p>
<p> І мені здається, що той цінний досвід, який може дати сьогодні українська церква, українські християни, перш за все, світовому православ’ю, християнство – це досвід окремих християн, які діють вільно і поза ідеологією, поза структурами, виступаючи на основі своєї віри. </p>
<p> Можливо, одним із найяскравіших прикладів цього був Майдан, де люди вийшли не через політичні переконання, бо у 2004 році ми за президента виходили. Цього разу ми вийшли через своє ставлення до пороків, які є в нашому суспільстві — проти бідності, проти корупції. Корупцію оцінили морально. </p>
<p> Важливим став поодинокий, але дуже важливий вихід монахів на Грушевського. Які вийшли поза бажання своєї Церкви, які вийшли з власної ініціативи, переконані і базуючись на своїй вірі. </p>
<p> Для мене важливими часів Майдану стали слова о.Георгія про “християнство прямої дії”. Мабуть, це те, що ми можемо дати сьогодні – показати приклад християн, які живуть у дуже складних ситуаціях. Достатньо згадати священиків, які живуть у зоні фронту, які не покидають свою паству, не дивлячись на свої політичні переконання, бо вони в них зовсім різні. Але вони там є і вони там разом зі своєю паствою. Це подвиг, приклад якого ми можемо дати, мені здається, Європі і який може допомогти і нам подолати ті перешкоди, обмеження, які ми маємо. Тому мені здається, що це досвід, якого самі православні дуже часто остерігаються. </p>
<p> Це видно з того, наскільки церква сьогодні намагається стати частиною якоїсь нової політичної ідеології – хто націоналістичної, про яку згадував отець Кирило на початку, хто симфонії, хто ще чогось. Наскільки самі православні бояться стати протагоністами у сучасному світі і запропонувати нову повістку дня, яка могла б змінити Україну. І мені здається, зміна України стає справді важливою на світовому рівні. Тому що достатньо згадати декларацію Папи Франциска і Патріарха Кирила, де згадується в трьох пунктах Україна прямо. Це підкреслює важливість і центральну роль того, що відбувається тут. </p>
<p> В деяких речах Україна сьогодні справді має провідний досвід. Я можу навіть згадати про Спільноту святого Егідія, представником якої миє. Ми тут з 1991 року. І ми стали першою православною країною, де потужний рух, що народився в латинському середовищі, був сприйнятий в православному середовищі і досить успішно розвивається. Тому вся світова спільнота св. Егідія дивиться, яким чином можна співпрацювати з православними тут. </p>
<p> Цей Відкритий університет є лабораторією, де и можемо вільно говорити будучи представниками різних політичних поглядів, ідеологій, основуючись, перш за все, на своїй вірі. </p>
<p> *** </p>
<p> Протоієрей Богдан Огульчанський </p>
<p> — Сказано було дуже багато. Можу повторити тільки те, що для мене було дуже важливим і цінним. </p>
<p> Це те, що ми здатні до співпраці із громадянськими цінностями, з громадянською релігією, як було сказано, з християнськими цінностями і християнськими ідеалами. Тобто, християнські ідеали опираються на культуру нашого народу. З іншого боку, ми надихаємося тими цінностями і вони сприятимуть нам для сприйняття нашого плюралізму, нашої багатоманітності, наших різноманітних позицій не тільки в православному середовищі Україні, а й в християнстві в цілому і взагалі в усьому середовищі України. </p>
<p> Думаю, готовність до співпраці, готовність до активного такого солідарного служіння справі нашої єдності і нашої країни, і нашого народу, і нашої Церкви, повинна нас надихати на те, щоб ми трудились. Цієї праці чекає не тільки Україна, її чекає Європа, весь світ. </p>
<p> *** </p>
<p> Володимир Овер’янов </p>
<p> — Дуже дякую тим, хто організував цей круглий стіл. Бо тут зібралися люди, які розуміють, що європейська цивілізація є християнською цивілізацією, а Україна є частиною християнського світу. І в Україні вирішується цивілізаційний вибір людства. Куди піде Україна, туди піде і людство. Якщо ми втратимо якимось чином незалежність, то ми отримаємо не православ’я, а псевдоправослав’я, що є в Росії, і на що весь християнський світ закрив очі, тобто на трансформацію Російської Православної Церкви. </p>
<p> Але я хочу сказати про один цікавий проект, який народився в Україні, який співпрацює з Відкритим православним університетом і, як мінімум, з чотирма християнськими конфесіями. Це громадська організація «Європейський християнський конгрес». Ми його створили в Україні, для України і для того, щоб він пішов далі на Європу. Навіщо? Для того, щоб консолідувати християнські спільноти навколо тих викликів, які сьогодні у світі є. </p>
<p> 17 травня ми будемо проводити конференцію щодо історії канонічності українського православ’я для того, щоб в Україні прибрати це протистояння, хто канонічний, а хто неканонічний. Можна бути канонічним де-юре, а де-факто не визнаним. А можна бути визнаним де-факто, а де-юре не мати. Запрошуємо всіх бажаючих на конференцію. </p>
<p> *** </p>
<p> Юрій Нагулко </p>
<p> — Сьогодні склалася дивна ситуація, коли в Україні є розділення на багато конфесій і ці конфесії працюють не в одному руслі, а кожна на себе. І якщо чесно дивитися на ситуацію, що склалася, то ситуація непогана. Непогана в тому плані, що ми забули про дуже важливу річ – в православ’ї і в християнстві взагалі, християнська церква – це вільні люди. Господь дав право обирати своє життя. Ми маємо право стати на ту дорогу, яку ми вважаємо правильною. І якщо виникає домінанта, як ми бачимо на Сході, коли домінанта затягує людей в одну центрифугу і якщо людина туди потрапляє, вибратися звідти практично неможливо. </p>
<p> Взагалі Україна щаслива держава в тому плані, що в Україні ніколи не було самодержав`я, в Україні ніколи не було царя і домінанти єдиноначалія. Україна взагалі завжди була вільною державою, знаходячись в різних державах складовою частиною. </p>
<p> Такий парадокс, що виник історично, думаю, що ми, як християни не повинні забувати одну річ – без Божої волі нічого не буває. На диво ми сидимо на місці, яке багато разів бомбилося, знищувалося і ніколи не був знищений той артефакт, той символ України, який знаходиться у мене за спиною – Оранта з піднятими руками. Це фантастика. </p>
<p> Думаю, цей круглий стіл і цей університет, що започаткований тут, це є символ, символ початку відродження. Це моя точка зору, що ми не повинні дуже сильно стягувати всіх під одну ковдру. І повинні толерантно відноситись до всіх тих конфесій, які в нас будуть виникати і до всіх тих церков, які вже є. А я, наприклад, впевнений, що в нас виникне третя сила. Вона, можливо, виникла, але ще не розвилась до тієї своєї можливості, коли вона займе якесь домінантне становище, не впливаючи на волю і свободу інших. Думаю, що це починається тут і ми скоро це побачимо. </p>
<p> *** </p>
<p> Юсуф Айдін </p>
<p> — Дуже дякуємо всім. Для нас, як для Православної церкви в Швеції, як для Академії, це важливий крок — візит до Києва. Академія св.Ігнатія в Швеції має додаткові можливості розвитку стосунків, власне, з Україною. І є сподівання, що цей візит, ті контакти, які зараз зав’язуються, допоможуть розвивати освіту і сприяти розвитку православної церкви в Європі, в Швеції. Звичайно, це додаткова нагода розвивати діалог між православними церквами візантійської традиції, орієнтальними церквами, сприяти діалогу між цими традиціями і в Європі, і в загально християнському контексті. </p>
<p> *** </p>
<p> В’ячеслав Горшков, фонд «Відкрита Біблія» </p>
<p> — Я вже багато років займаюсь тим, що допомагаю людям полюбити Святе Письмо, допомагаю їм розуміти і читати його. За чверть століття бачив багато випадків, коли люди, які не мали багато єдності між собою, як християни, але починаючи спільно вивчати Святе Письмо, приходили до єдності, бо воно змінювало обидві сторони. </p>
<p> Дуже радий, що у нас в Україні ще залишається інтерес до Святого Письма. Ми мали хвилю цікавості до Біблії на початку 90-х, а потім вона зійшла нанівець. Але це те, що може поєднувати християн дуже різних традицій, навіть не лише християн, а знаходити точки сумісні між християнами й іудеями, що теж актуально для нашої держави. Якщо про це питання ми не будемо забувати, то це додасть нам теж дуже сильний важіль для зміни ситуації і не лише церковної, а ситуації у всьому суспільстві. Без біблійних цінностей, без одкровення Божого нам не подолати ті складності, які ми маємо зараз. </p>
<p> *** </p>
<p> Протоієрей Георгій Коваленко </p>
<p> — Дякуємо всім і вибачаємося перед тими, хто не встиг висловитися. Для нас це був дуже важливий досвід. Це перший круглий стіл в рамках Відкритого православного університету. Нам дуже приємно, що цей круглий стіл продемонстрував нашу відкритість до європейської спільноти християн, продемонстрував відкритість європейської спільноти християн до України, продемонстрував можливість спілкування учбових і наукових закладів різного типу. </p>
<p> Ми дуже вдячні Національному заповіднику «Софія Київська» за те, що маємо таку можливість і сподіваємося, що подібні події будуть відбуватися регулярно, і ми будемо чути один одного і далі й далі намагатися говорити однією мовою і розуміти не тільки слова, а й ті сенси, які кожен вкладає в ці слова. </p>
</doc>
<doc id="file32711210" filename="news-1085" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/05/16/news-1085/" FT="web">
<p> Відкрита лекція «Візантійська цивілізація: парадигми дослідження» (19 травня 2016 р.) </p>
<p> 19 травня 2016 р. (четвер) об 11.20. на історичному факультеті Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (ауд. 318) відбудеться лекція доцента кафедри історії стародавнього світу та середніх віків ХНУ імені В. Н. Каразіна Андрія Домановського на тему “Візантійська цивілізація: парадигми дослідження”. </p>
<p> Модератор заходу – Сергій Сєряков, доцент кафедри всесвітньої історії ХНПУ імені Г.С. Сковороди. </p>
<p> Запрошуємо усіх охочих! </p>
<p> Гуманітарна наука завджи перевідкриває і переосмислює усе заново. Історія не є винятком. Кожна доба осмислює минуле крізь призму самої себе – її цікавлять в минулому ті питання і проблеми, завдяки вивченню яких вона спроможна буде краще зрозуміти себе. У пропонованій лекції-презентації буде йтися про те, як ці питання вирішує сучасна візантиністика. Які питання цікавлять дослідників і чому саме ці питання, яким чином вони на них відповідають і що прагнуть з’ясувати, наскільки запотребуваними є візантиністичні студії в сучасному суспільстві. Мова йтиме як про світовий, так і про український вимір. Крім того, відбудеться презентація кількох проектів і видань харківських візантиністів. </p>
</doc>
<doc id="file32711135" filename="news-1089" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/05/19/news-1089/" FT="web">
<p> Третій круглий стіл циклу «Візантія після Візантії» (23.05.2016) </p>
<p> 23 травня 2016 р. (понеділок) о 13.00 у Центрі українських студій імені Д. І. Багалія Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (майдан Свободи, 6 (північний корпус), ауд. 487) відбудеться Третій круглий стіл циклу «Візантія після Візантії». </p>
<p> Доповідачі </p>
<p> Наталія Ємельянова. Візантія і сучасність: рецепція у мережі Інтернет </p>
<p> Андрій Романов. Візантія у сучасній фантастиці </p>
<p> Анастасія Лугова. Візантійські традиції у сучасній моді </p>
<p> Альона Бадло. Візантія очима сучасної Туреччини </p>
<p> Євгенія Ковалевська. Екскурсія Софійським собором з Осипом Мандельштамом </p>
<p> Андрій Пикало. Візантизм і Росія у праці К. Леонтьєва «Каин» </p>
<p> Організовують кафедра історії стародавнього світу та середніх віків кафедра українознавства Центр українських студій імені Д. І. Багалія </p>
<p> 7 comments on “Третій круглий стіл циклу «Візантія після Візантії» (23.05.2016)” </p>
<p> […] університеті відбувся Третій круглий стіл циклу «Візантія після Візантії». Захід організовано кафедрою історії стародавнього […] </p>
<p> […] університеті відбувся Третій круглий стіл циклу «Візантія після Візантії». Захід організовано кафедрою історії стародавнього […] </p>
</doc>
<doc id="file32711208" filename="news-1093" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/05/23/news-1093/" FT="web">
<p> У Туреччині зазнала руйнувань візантійська церква Святої Софії у Трапезунді </p>
<p> Стародавня візантійська церква Святої Софії у турецькому місці Трабазон (Трапезунд), яку турецьке влада перетворила 2013 року на мечеть, була дуже серйозно пошкоджена під час адаптації до потреб мусульманського культу. Про це інформує агенція «Fides». </p>
<p> Під час адаптації знищено візантійські фрески та мозаїки ХІІІ століття. Також через спорудження розділових перегородок, які відділяють жінок від чоловіків, завдано шкоди стінам церкви. </p>
<p> Церква Святої Софії була збудована візантійцями в 1250 році. Після османського завоювання церкву уже було перетворено на мечеть, проте 1964 року турецький уряд перетворив її на музей після серйозної реставрації. Теперішній турецький уряд під впливом ідей нео-османства наново почав перетворювати колишніх церкви на мечеті. Серед них і церкву Святої Софії, хоча в цьому не було жодної потреби, оскільки мусульмани Трапезунда повною мірою забезпечені необхідним культовим простором. Останнім часом турецька влада докладає значних зусиль, щоб стерти ознаки християнської присутності в азійській частини Туреччини. </p>
</doc>
<doc id="file32711206" filename="news-1096" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/05/24/news-1096/" FT="web">
<p> Третій круглий стіл циклу «Візантія після Візантії» (23 травня 2016 року, фотозвіт) </p>
<p> У Каразінському університеті відбувся Третій круглий стіл циклу «Візантія після Візантії». Захід організовано кафедрою історії стародавнього світу та середніх віків і кафедрою українознавства Центру українських студій імені Д. І. Багалія. Модерував круглий стіл доцент Андрій Домановський, який розпочав захід вступним словом про Візантію, її вплив на сьогодення, а також різні погляди на Візантію християнських країн та Туреччини зокрема. </p>
<p> Як пояснює Андрій Домановський, цікавим феноменом є те, що в християнському світогляді загибель Візантії та падіння Константинополю сприймається як трагедія, а в Туреччині, навпаки, це велике свято — День міста. І говорять вони про цей феномен не як про «падіння», а як про «взяття» Константинополю, здобуття нової Батьківщини. </p>
<p> Було заслухано доповідь Наталії Ємельянової «Візантія і сучасність: рецепція у мережі Інтернет» про контент-аналіз вибірки слів, пов’язаних з Візантією, в пошуковій системі Google, презентацію Альони Бадло «Візантія очима сучасної Туреччини» про трактування Візантії в мусульманському світогляді на свою користь та нехтування історичними фактами. </p>
<p> Також були презентовані доповіді Євгенії Ковалевської «Екскурсія Софійським собором з Осипом Мандельштамом», Анастасії Лугової «Візантійські традиції у сучасній моді», Андрія Пикало «Візантизм і Росія у праці К. Леонтьєва „Каин“» та Андрія Романова «Візантія у сучасній фантастиці». </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 4 comments on “Третій круглий стіл циклу «Візантія після Візантії» (23 травня 2016 року, фотозвіт)” </p>
</doc>
<doc id="file32710681" filename="news-1108" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/06/19/news-1108/" FT="web">
<p> Міжнародна науково-практична конференція “Константинопольський Патріархат в історії України” (Київ, 10 червня 2016 р.) (відео) </p>
<p> 10 червня 2016 р. у Києві в Українському домі відбулася міжнародна науково-практична конференція “Константинопольський Патріархат в історії України”, присвячена питанням ролі Константинопольського Патріархату в історії Української Церкви та перспективам об’єднання українських Церков у єдину незалежну помісну Церкву, визнану світовим православ’ям. </p>
<p> Організатори заходу: </p>
<p> Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди Національної Академії наук України; Національний університет «Острозька академія»; ГО «Київське Богоявленське Ставропігійне Братство»; ГО «Європейський християнський конгрес» та інформаційний партнер «Релігійно-інформаційна служба України». </p>
<p> Науковці, громадські діячі та клірики різних православних юрисдикцій, в т.ч. й з Канади та Російської Федерації, обговорили питання розвитку Київської православної митрополії під омофором Константинопольського патріархату (988 – 1686 рр.) та особливості їх подальших взаємовідносин, ролі Константинопольського патріархату у конституюванні Української Помісної православної Церкви, ролі мирянського руху у збереженні Українського православ‘я тощо. </p>
</doc>
<doc id="file32710664" filename="news-1131" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/10/26/news-1131/" FT="web">
<p> У Чорному морі науковці знайшли човни часів Візантійської та Османської імперій (відео) </p>
<p> UA – У Чорному морі науковці знайшли човни часів Османської та Візантійської імперій. На півночі від Турецького узбережжя група дослідників виявила 40 середньовічних кораблів. Вчені мандрували старовинними торгівельними маршрутами. Та впродовж року, на спеціальному підводному човні, спускалися на глибину у 150 метрів. Врешті, науковці і побачили човни часів Османської та Візантійської імперій. Водолази кажуть, що завдяки нестачі кисню у воді Чорного моря, уламки у чудовому стані. Випуск ТСН.Ранок за 26 жовтня 2016 року. </p>
<p> RU – В Черном море ученые нашли лодки времен Османской и Византийской империй. К северу от Турецкого побережья группа исследователей обнаружила 40 средневековых кораблей. Ученые путешествовали старинными торговыми маршрутами. И в течение года, на специальном подводной лодке, спускались на глубину в 150 метров. Наконец, ученые и увидели лодки времен Османской и Византийской империй. Водолазы говорят, что благодаря недостатку кислорода в воде Черного моря, обломки в прекрасном состоянии. Выпуск ТСН.Ранок за 26 октября 2016 года. </p>
</doc>
<doc id="file32711193" filename="news-1170" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/01/24/news-1170/" FT="web">
<p> У трапезундському храмі Айя-Софія візантійські фрески закриватимуть для проведення намазу </p>
<p> Для прикриття древніх християнських фресок візантійського часу на стінах храму Айя-Софія, перетвореного на турецьку мечеть, в причорноморському турецькому місті Трабзон, встановлюється спеціальна електронна система, яка буде висувати особливі штори, що закриватимуть фрески під час намазу, повідомляє Седмиця із посиланням на Christiantoday. </p>
<p> Під час реставраційних робіт в храмі будуть прибрані захисні шари та щити зі стінних розписів, а замість них буде встановлена високотехнологічна електронна система. Процес реставрації та переобладнання будівлі розпочнеться вже цього року, а проектна вартість робіт становить близько 2 мільйонів турецьких лір (500 тисяч доларів). </p>
<p> Ісмет Цалік, керуючий директор служби пам’яток старовини в Трабзоні, очікує, що оновлений храм стане надзвичайно популярним туристичним об’єктом, та пояснює процес закриття фресок. «Варто лише натиснути кнопку, і настінні розписи затягує непрозорий екран, після чого люди можуть зосередитися на молитві, а їхні погляди більше не відволікаються на зображення, – говорить Цалік. – Причому на час реставраційних робіт ми не плануємо закривати мечеть, і служби в ній йтимуть як звичайно». </p>
<p> Перший храм на місці нинішньої Айі-Софії був побудований візантійцями 360 року під ім’ям храму Святого Духа. Свого нинішнього вигляду будівля набула 537 року за часів візантійського імператора Юстиніана. </p>
<p> Храм було перетворено на мечеть 1461 року, після завоювання Трапезунда (нині Трабзона) султаном Османської імперії Мехмедом II, причому фрески у південній частині храму були повністю заштукатурені, оскільки приписи ісламу не допускають жодних релігійних зображень. </p>
<p> Як мечеть храм діяв до 1931 року, був закритий та знову відкрився 1935 року вже як музей за розпорядженням світського уряду тодішньої Туреччини. За прем’єрства Реджепа Ердогана, 2013 року, храм знову було перетворено на мечеть під тиском мусульманських націоналістів. </p>
</doc>
<doc id="file32711191" filename="news-1172" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/02/01/news-1172/" FT="web">
<p> Мiжнародний семiнар «Константинопольський патриархат і передача Київської митрополії Москві 1686 р.: нові архівні свідчення та пошук загублених смислів» (8 лютого 2017 р.) </p>
<p> Константинопольський патриархат і передача Київської митрополії Москві 1686 р.: нові архівні свідчення та пошук загублених смислів </p>
<p> Мiжнародний семiнар / Séminaire international 8 лютого 2017 р. / 8 février 2017 </p>
<p> Ранкове засідання / Session du matin </p>
<p> Зала засідань Інституту історії України НАНУ, Київ, вул. Грушевського, 4, 6 поверх Salle de réunion de l’Institut d’histoire d’Ukraine de l’Académie nationale des sciences d’Ukraine, Kiev, 4 rue Hrushevsky, 6e étage. </p>
<p> 9.30-9.45 Відкриття конференції. Discours d’ouverture </p>
<p> Україна та її православна церква під кінець XVII ст. L’Ukraine et l’Église orthodoxe ruthène à la fin du XVIIe siècle 9.45-10.30 </p>
<p> ЛУРʼЄ Вадим (Санкт-Петербург, «Scrinium. Journal of Patrology and Critical Hagiography »; Научно-исследовательский университет «Высшая школа экономики»). Київська митрополія в XV-XVII століттях: основні етапи поділу. LOURIE Basile (Saint-Pétersbourg, « Scrinium. Journal of Patrology and Critical Hagiography » ; Université nationale de recherche « École des hautes études en sciences économiques »). La métropole de Kiev aux XVe-XVIIe siècles : principales étapes de la division. </p>
<p> 10.30-11.15 </p>
<p> ГАЛЕНКО Олександр (Київ, Інститут історії України НАНУ). Територія України кінця XVII в. в уявленні османського двору і уряду. HALENKO Olexandre (Kiev, Institut d’histoire d’Ukraine). Le territoire de l’Ukraine à la fin du XVIIe siècle d’après les représentations de la cour et de l’administration ottomane. </p>
<p> 11.15-12.00 Кава-брейк. Pause-café </p>
<p> Церковне питання у переговорах між Москвою та Портою 1686 р. Les questions ecclésiastiques dans les negotiations entre Moscou et la Porte en 1686 </p>
<p> 12.00-12.45 </p>
<p> КУЛЬЧИНСЬКИЙ Олесь (Стамбул, Стамбульський університет, докторант), КУЛ Омер (Стамбул, Стамбульський університет). Московське посольство в Едірне 1686 року в світлі османських джерел: нові зіставлення та інтерпретації. KULCHYNSKY Oles (Istanbul, Université d’Istanbul, doctorant), KUL Ömer (Istanbul, Université d’Istanbul). Une délégation russe à Edirne en 1686 et la question de la métropole de Kiev dans les sources ottomanes. </p>
<p> 12.45-13.15 </p>
<p> ЧЕНЦОВА Віра (Париж, Центр візантійської історії та цивілізації – UMR 8167; Maison française d’Oxford). Переговоры московского двора с константинопольскими патриархами о Киевской митрополии в 1685-1686 г. Обзор архивных материалов. TCHENTSOVA Vera (Paris, Centre d’Histoire et Civilisation de Byzance – UMR 8167 ; Maison française d’Oxford). Les pourparlers de la cour moscovite avec les patriarches de Constantinople au sujet de la métropole de Kiev en 1685-1686 : l’apport des archives. </p>
<p> Дискусія / Discussion </p>
<p> 13.30-15.00 Перерва на обід / Pause. Repas </p>
<p> 8 лютого 2017. Вечірнє засідання / 8 février 2017. Session de l’après-midi. Київська митрополія та Константинопольський патріархат La métropole de Kiev et le patriarcat de Constantinople </p>
<p> 15.00-15.45 </p>
<p> ЧЕРНУХIН Євген (Київ, Інститут історії України НАНУ; Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського). Константинопольська Велика церква і українська паства: зауваження про декілька грамот східних патріархів 1589-1682 рокiв. TCHERNOUKHINE Evgenii (Kiev, Institut d’histoire d’Ukraine ; Bibliothèque nationale Vernadsky d’Ukraine). La Grande Église de Constantinople et la congrégation ruthène : autour de quelques lettres des patriarches orientaux des années 1589-1682. </p>
<p> 15.45-16.30 </p>
<p> ЧЕНЦОВА Віра (Париж, Центр візантійської історії та цивілізації – UMR 8167; Maison française d’Oxford). Синодальное решение 1686 г. о Киевской митрополии: греческие тексты и русские переводы. TCHENTSOVA Vera (Paris, Centre d’Histoire et Civilisation de Byzance – UMR 8167 ; Maison française d’Oxford). La décision synodale de 1686 relative à la métropole de Kiev : originaux grecs et traductions russes. 16.30-17.00. </p>
</doc>
<doc id="file32711189" filename="news-1180" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/03/01/news-1180/" FT="web">
<p> «Renovation Byzantine». Лекція «Біля джерел європейського авангарду: група «Renovation Byzantine» (Львів, 2 березня 2017 р.) </p>
<p> У Львові стартує новий цикл лекцій. Цього разу – мистецтвознавця та професора Львівської національної академії мистецтв Ярослава Кравченка під назвою «Мистецтво українського авангарду: від неовізантизму до бойчукізму». Перша лекція – «Біля джерел європейського авангарду: група «Renovation Byzantine» – відбудеться уже найближчого четверга о 18 годині за адресою: вулиця Драгоманова, 42. </p>
<p> Ярослав Кравченко є автором низки поважних видань про Михайла Бойчука та його сподвижників, а відтак має бути цікаво. Адже цей дослідник бере до уваги не тільки вагомість тієї чи іншої особистості для історії українського мистецтва ХХ століття, а й презентує ці творчі імена як цікавих людей. </p>
<p> Наразі мова буде йти про творчу групу яка голосно заявила про себе у квітні 1910 на виставці в Парижі, запрезентувавши серед робіт понад двох тисяч митців, і свої вісімнадцять «колективних» творів під загальною назвою «Renovation Byzantine» – «Відродження візантійського мистецтва». Авторами цих творів, про які дуже тепло і зацікавлено відгукнулася тодішня преса, були Михайло Бойчук, Микола Касперович та Софія Сегно. Цікаво, що чимало уваги присвятив групі і відомий поет та мистецький критик Гійом Аполлінер, акцентувавши на оригінальності її ідей та творчих пошуків. </p>
<p> Коли говоримо про «неовізантистів» в Парижі, то мова не лише про молодих українських творців у французькій столиці, а й тих художників, які об’єдналися навколо Михайла Бойчука завдяки його силі духа. Принаймні, Ярослав Кравченко в розмові зі мною за іншої нагоди на цьому акцентував особливо, називаючи імена трьох подруг-польок, трьох Софій – Налепінської, Сегно та Бодуен де Куртене (що до зупинки в Парижі разом здобували мистецьку освіту в Петербурзі та Мюнхені), вихованця Краківської академії мистецтв Миколи Касперовича, Яніни Леваковської, Гелени Шрамм та Йосипа Пеленського. </p>
<p> «Уявіть собі, що перше захоплення Михайла Бойчука, – розповідав Ярослав Кравченко, – молода польська аристократка Софія Сегно – так перейнялася ідеями свого коханого, що почала разом із ним співати в хорі української громади в Парижі. Правда, коли родина Сегно довідалася, що їхня Софія зустрічається з простолюдином та ще й українцем, був великий скандал. Терміново до Парижа приїхав брат Софії Генріх Сегно, який влаштував великі розбірки і навіть викликав Бойчука на дуель. Однак з такого виклику художник просто посміявся і все завершилося звичайною бійкою. Софію Сегно силоміць забрали до Петербурга, де згодом видали заміж за польського банкіра і подружжя виїхало до Варшави. Однак спогадами про Бойчука Софія Сегно жила усі подальші роки». </p>
<p> Під впливом Бойчука відмовилася від усього польського, перейшла на українську мову спілкування, співала українських пісень, писала українською листи згодом й інша Софія – Софія Налепінська, з якою художник за якийсь час одружився. І хоча останні роки життя з дружиною не жив, зійшовшись зі своєю ученицею Аллою Гербурт-Йогансен ( з якою у них народилася донька, хоча невідомо, чи Бойчук навіть знав про вагітність своєї нової пасії), Софія Налепінська-Бойчук стала єдиною людиною, яка під час допитів у НКВС не сказала про нього жодного кривого слова. Хоча могла, помстившись за завдану їй велику образу та рятуючи власне життя. Вона, як і Михайло Бойчук, була розстріляна у 1937 році. </p>
<p> Тобто Михайло Бойчук (який створив власну творчу школу спочатку в Парижі, а потім у Києві – очоливши на запрошення Михайла Грушевського майстерню ікони і фрески в Українській академії мистецтва – та який мав велику популярність як чоловік і як особистість), а також усе, що з ним пов’язане, просто не можуть бути нецікавими. А відтак і лекція Ярослава Кравченка також. </p>
</doc>
<doc id="file32711185" filename="news-1205" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/04/13/news-1205/" FT="web">
<p> Майстерно вигадана вічність Візантії: смерть-у-житті й життя-у-смерті середньовічної імперії ромеїв. Публічна лекція (19 квітня 2017 р.) </p>
<p> Що знає наш сучасник про Візантію? Чому саме поняття «візантійський» має у багатьох європейських мовах негативну конотацію, і чи справедливо це? Лекція присвячена “Візантії після Візантії” – сприйняттю Візантійської імперії в європейській культурі після її загибелі. </p>
<p> Лектор: Андрій Домановський, кандидат історичних наук, доцент ХНУ ім. В.Н. Каразіна </p>
<p> Де: центральний корпус ХНУ ім. В.Н. Каразіна, майдан Свободи, 4, ауд. ім. К.Д. Синельникова (фізична сторона, 7 поверх) </p>
<p> Коли: середа, 19 квітня, 18:30 – 20:30 </p>
<p> 1. О мудрі, що в святому Божому вогні Сто̕їте на златій мозаїці стіни, У круговерті зриньте звідти, і мені Співочими майстрами для душі Постаньте — вийміть серце; жагом хворе У тлінній плоті тварин калíчне Воно тугою думки прагне вгору, Увись — в майстерно вигадану вічність. </p>
<p> 2. Пливе поперед мене образ, муж чи тінь, Тінь швидше, ніж людина, і образ більш, ніж тінь; Клубок Аїда, випрядений в саван, Розплести може звивистий свій шлях, А всохлий рот, що дихання не має, Родити клич в бездиханних вустах. Понадлюдське начало я вітаю; І смертю-у-житті, життям-у-смерті називаю. </p>
</doc>
<doc id="file32711182" filename="news-1218" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/04/23/news-1218/" FT="web">
<p> Константинопольський Патріархат відновить одну з найдавніших візантійських церков </p>
<p> Константинопольський Патріархат придбав одну з трьох найстаріших церков у світі, повідомив священнослужитель семінарії Халкї Ельпідофорос Ламбриніадіс, передає Greekreporter. </p>
<p> Візантійська церква Таксіархона відтепер належить Константинопольському Православному Патріархату. </p>
<p> Церква на честь архангелів Михаїла і Гавриїла була побудована в 789 року в районі Трілі провінції Мармара. Вона була виставлена на продаж власником, компанією Teksen Construction, за 400 000 доларів США 2007 року. </p>
<p> Зараз навколо церкви побудували паркан з воротами. «Існує три ключі від воріт, – сказав Ламбриніадіс. – Ми зберігаємо у себе два ключі, а ключ, що залишився, віддали в село Кумяка, щоб ті, хто хоче відвідати церкву, могли це зробити». </p>
<p> Ламбриніадіс сказав, що церква буде відновлена. «Ми хочемо відновити цю історичну споруду у її колишній славі, щоб вона могла зайняти своє місце серед інших чудових історичних будівель, які прикрашають наше місто Бурса», – підкреслив він. </p>
<p> Голова села Раміз Батмаз розповів, що Ламбриніадіс і патріархат проявили до них довіру, віддавши ключ від церкви. «Відтепер ми будемо контролювати відвідування церкви та допомагати нашим гостям». </p>
</doc>
<doc id="file32710481" filename="news-1225" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/05/10/news-1225/" FT="web">
<p> Вигадана вічність Візантії (відео) </p>
<p> Що знає наш сучасник про Візантію? Чому саме поняття «візантійський» має у багатьох європейських мовах негативну конотацію, і чи справедливо це? Лекція присвячена “Візантії після Візантії” – сприйняттю Візантійської імперії в європейській культурі після її загибелі. </p>
<p> Лектор: Андрій Домановський, кандидат історичних наук, доцент ХНУ ім. В.Н. Каразіна </p>
<p> Назва лекції Майстерно вигадана вічність Візантії: смерть-у-житті й життя-у-смерті середньовічної імперії ромеїв </p>
<p> Відеозйомка: Антон Бижко Заставка: Дмитро Рачек </p>
<p> Лекція відбулася у межах науково-просвітницького проекту “Intellect Networking” </p>
<p> 1. О мудрі, що в святому Божому вогні Сто̕їте на златій мозаїці стіни, У круговерті зриньте звідти, і мені Співочими майстрами для душі Постаньте — вийміть серце; жагом хворе У тлінній плоті тварин калíчне Воно тугою думки прагне вгору, Увись — в майстерно вигадану вічність. </p>
<p> 2. Пливе поперед мене образ, муж чи тінь, Тінь швидше, ніж людина, і образ більш, ніж тінь; Клубок Аїда, випрядений в саван, Розплести може звивистий свій шлях, А всохлий рот, що дихання не має, Родити клич в бездиханних вустах. Понадлюдське начало я вітаю; І смертю-у-житті, життям-у-смерті називаю. </p>
</doc>
<doc id="file32711133" filename="news-1266" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/12/07/news-1266/" FT="web">
<p> Четвертий круглий стіл циклу «Візантія після Візантії» (13.12.2017) </p>
<p> 13 грудня 2017 р. (середа) о 13.00 у Центрі українських студій імені Д. І. Багалія Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (майдан Свободи, 6 (північний корпус), ауд. 487) відбудеться Четвертий круглий стіл циклу «Візантія після Візантії». </p>
<p> Ксенія Резнік. Візантія у комп’ютерній грі «Assassin’s Creed 2 Revelations» </p>
<p> Анатолій Черниш. «Зникома» Візантія очима Джонатана Гарріса </p>
<p> Катерина Рубленко. Візантійські образи мультфільму «Князь Володимир» </p>
<p> Артем Пісчаний. Трагедія по-візантійськи: «Отруєна туніка» Миколи Гумільова </p>
<p> Вікторія Кучук. «Агонія Візантії» (1913 р.): висвітлення завоювання Константинополя у кінематографі за доби німого кіно </p>
<p> Максим Бабінець. «Завоювання 1453»: турецький погляд на Візантію </p>
<p> Артур Коровкін. Роман Нанамі Шіоно «Падіння Константинополя»: на межі епох та жанрів </p>
<p> Артемій Войтенко. Архітектурні шедеври Візантії: доля після загибелі імперії </p>
<p> Антон Жиленко. Візантійський підмурівок сучасного світу: засвоєння спадку </p>
<p> Ксенія Єрохова. Досвід Візантійської цивілізації у житті окремої людини </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 1 comments on “Четвертий круглий стіл циклу «Візантія після Візантії» (13.12.2017)” </p>
</doc>
<doc id="file32711138" filename="news-1280" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2018/02/22/news-1280/" FT="web">
<p> Одинадцята відкрита лекція циклу «Візантійський таксис» «Візантійська імперія та Київська Русь: цивілізаційний зразок і варварське наслідування? {причинки та зауваги}» (26.02.2018) </p>
<p> Лектор: Андрій Домановський, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, головний редактор сайту “Василевс. Українська візантиністика” https://byzantina.wordpress.com/ </p>
<p> Час: 26 лютого 2018 р., 14.30 </p>
<p> Місце: Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (вул. Пушкінська, 84 А, 8 поверх), приміщення відділу рідкісних книг та дисертацій наукової бібліотеки </p>
<p> Показався і Сфендослав, який приплив річкою на скіфському човні; він сидів за веслами й веслував разом з його наближеними, нічим не відрізняючись від них. Ось якою була його зовнішність: середнього зросту, не надто високого і не дуже низького, з кошлатими бровами і яскраво-синіми очима, кирпатий, з негустою бородою та густими надто довгими вусами на верхньою губою. Голову мав виголену, крім пасма, що звисало обабіч – ознаки знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла були цілком сумірні, однак вигляд він мав похмурий і дикий. До одного з вух було встромлено золоту сережку, прикрашену карбункулом, обрамленим двома перлинами. Одежа його була білою й відрізнялась від одягу його наближених лише помітною чистотою. Сидячи у човні на лавці для веслярів, він поговорив трохи з василевсом про умови миру і відбув. Так закінчилася війна ромеїв зі скіфами. </p>
</doc>
<doc id="file32710382" filename="news-1287" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2018/03/09/news-1287/" FT="web">
<p> На місці виявлення затопленої базиліки в стародавній Нікеї можуть створити підводний археологічний музей (відео) </p>
<p> Виявлена на території руїн колишньої візантійської Нікеї 1600-річного християнського храму стало одним з найважливіших археологічних відкриттів недавнього часу. </p>
<p> Як повідомляв Християнський портал КІРІОС, залишки візантійського храму, датованого IV століттям від Р.Х., були знайдені в 2014 році на дні озера Ізнік в північно-західній Туреччині, в провінції Бурса. Озеро знаходиться саме на тому місці, де багато століть тому стояла давня Нікея, в якій відбулися два Вселенських Собори – Перший в 325 році і Сьомий в 787 році. </p>
<p> Руїни стародавнього храму були відкриті завдяки аерофотозйомці, що проводиться в зв’язку з інвентаризацією історичних і культурних пам’яток цього регіону нинішньої Туреччини. На знімках чітко видно залишки базиліки. Залишки святині знаходяться приблизно в 20 метрах від берега озера, що поглинуло частину території стародавньої Нікеї. </p>
<p> Уже два роки обговорюються плани відкриття в цьому місці підводного археологічного музею, щоб надати туристам можливість на власні очі оглянути руїни базиліки. </p>
<p> В інтерв’ю турецькому виданню «Hurriyet News» Мустафа Сахін, професор археології університету Улудаг в Бурсі, вважає, що знайдений храм міг бути саме тим місцем, де проходив Перший Вселенський Собор, скликаний в 325 році імператором св. Костянтином Великим. У будь-якому випадку, виникнення базиліки можна впевнено віднести до IV століття,- повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Седмицю та aleteiaorg. </p>
<p> Базиліку побудували на честь святого мученика Неофіта, 16-річного юнака, який загинув мученицькою смертю в 303 році, під час переслідування християн за часів імператора Діоклетіана. Цікаво відзначити, що багато середньовічних зображення показують цього святого що загинув на березі озера. Звідси виникло припущення, що храм могли побудувати на місці мученицької смерті св. Неофіта. </p>
<p> Смерть Неофіта була болісною. Розлючені переслідувачі підвісили юнака на дереві, а потім роздирали його тіло залізними гаками. Потім його ще живим кинули в розжарену піч, але святий мученик, перебуваючи там три дні і три ночі, згідно з його Житієм, залишався живим. Зрештою, один з солдатів-язичників зарубав юного християнина мечем (деякі джерела пишуть, що заколов списом). </p>
<p> Археологи підтвердили, що базиліка загинула в результаті землетрусу – швидше за все, того, що стався в цьому регіоні в 740 році. Храм ніколи не відновлювали, а його руїни, з огляду на зміни профілю земної кори, в кінці кінців виявилися під водами озера Ізнік. </p>
<p> Відкриття залишків стародавнього храму св. Неофіта на дні озера Ізнік Американський археологічний інститут в 2014 році відніс до 10 найбільших археологічних відкриттів сучасності. </p>
</doc>
<doc id="file32711178" filename="news-1297" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2018/03/26/news-1297/" FT="web">
<p> “Byzanz & der Westen”: захоплива історія стосунків Візантії та Заходу на виставці в Австрії </p>
<p> Унікальна виставка “Byzanz & der Westen” (“Візантія і Захід”) триває у замку Шаллабурґ (Австрія). </p>
<p> Тисячоліття самотності і забуття захопливої історії відносин між Візантією та Заходом постає перед зацікавленими і допитливими відвідувачами у безлічі експонатів з провідних музейних зібрань світу. Серед них – артефакти з паризького Лувру та Національної бібліотеки Франції, зі скарбниці венеційського Собору Сан-Марко, єрусалимського Музею Ізраїля та Афінського музею християнського та візантійського мистецтва. </p>
<p> Виставка уречевлює й унаочнює складну та суперечливу історію контактів Візантії з Заходом і Заходу з Візантєю, демонструє глядачам матеріальне втілення світу стосунків, закорінених у допитливості і релігійних забобонах, жадобі й щедрості, щирій любові та неприхованій відвертій взаємній ненависті візантійського та західного світів. </p>
<p> Розгорнувши, разом з купцями, паломниками та хрестоносцями вітрила корабля історичних мандрів, виставка пропонує зустрітися з такими відомими постатями, як перший відновлювач Римської імперії на заході франкський король Карл Великий під час імператорської коронації у Римі чи візантійська принцеса Феофано під час її подорожі з Константинополя до Священної Римської імперії. </p>
<p> Виставка триватиме з 17 березня до 11 листопада 2018 р. </p>
</doc>
<doc id="file32709782" filename="news-1319" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2018/05/06/news-1319/" FT="web">
<p> Орнамент і символ. Відкриті лекції (13 травня 2018 р., Київ) </p>
<p> Запрошуємо на відкриті лекції Оксани Герій “Орнамент на стінах храму, як відображення Божественної Краси (на прикладі Софії Київської)” та Юлії Матвєєвої “Квітка мальви у мистецтві: від античної давнини до християнської іконографії (нове відкриття давнього символу)” , що відбудуться у рамках школи іконопису у Києві. </p>
<p> 13 травня о 14.00, </p>
<p> м. Київ, вул.Деревлянська,13 Інститут релігійних наук св. Томи Аквінського, авд. 207 </p>
<p> вхід вільний </p>
<p> про лекторів: </p>
<p> Герій Оксана Омелянівна, старший науковий співробітник відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України, кандидат мистецтвознавства (2003).Коло наукових інтересів: історія орнаменту; сакральне мистецтво; історія сакральної архітектури та декоративно-прикладного мистецтва України. </p>
<p> Матвєєва Юлія Геннадіївна, кандидат мистецтвознавства, викладає у Харківському національному університеті міського господарства імені О. М. Бекетова на посаді доцента на кафедрі «Дизайн та образотворче мистецтво», на спеціалізації «Сакральне мистецтво». У 2008 р. захистила дисертацію на тему «Еволюція візантійської традиції в іконографії літургійного шитва пізнього середньовіччя». Сфера досліджень й наукові інтереси: мистецтво Візантії та країн візантійського світу. </p>
</doc>
<doc id="file32711076" filename="news-1329" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2018/05/24/news-1329/" FT="web">
<p> Презентація щорічника «Византийская мозаика» (11 травня 2018 року) </p>
<p> 11 травня 2018 року у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна відбулася презентація п’яти випусків щорічної збірки публічних лекцій Елліно-візантійського лекторію при Свято-Пантелеймонівському храмі «Византийская мозаика». </p>
<p> Захід відбувся у межах святкування 40-річчя кафедри історії стародавнього світу та середніх віків історичного факультету університету. </p>
<p> На заході були присутні директор Центру українських студій імені Д. І. Багалія Тарас Чугуй, завідувач кафедри історії стародавнього світу та середніх віків історичного факультету, професор Сергій Сорочан, настоятель Свято-Антонівського храму при університеті, архімандрит Володимир, викладач Харківської духовної семінарії Павло Михаліцин та інші. </p>
<p> Модератором заходу виступив доцент кафедри історії стародавнього світу і середніх віків історичного факультету Андрій Домановський. </p>
<p> «Я вважаю тему Візантійської історії дуже важливою, тому сьогодні ми будемо говорити не тільки про презентовані видання, але й про інші, пов’язані з цим проектом. Структура видань нагадує мені кінематограф: у нас є базова книга, що має сиквел та видання „stand alone“. Реалізація цього проекту відбулася завдяки співпраці кафедри історії стародавнього світу та середніх віків історичного факультету та Свято-Пантелеймонівського храму Харківської Єпархії», — зазначив на початку заходу модератор. </p>
<p> Сергій Сорочан розповів про історію створення проекту: «Усе почалося 6 років тому, під час проведення наради з екс-деканом історичного факультету, професором Сергієм Посоховим та настоятелем Свято-Пантелеймонівського храму, отцем Миколою. Я озвучив ідею щодо створення спеціального візантієзнавчого видання і навіть не сподівався, що вони зацікавляться. Завдяки матеріальній допомозі храму ми змогли реалізувати такий великий проект». </p>
<p> Також професор зазначив, що назву видань та однойменного лекторію «Византийская мозаика» вигадав Андрій Домановський і, на його думку, це дуже влучно, адже із лекцій та книг, як фрагментів мозаїки, можна скласти повну картину історії Візантійської церкви. Цікаво, що зображення на обкладинці книг — справжні фотографії фрагментів мозаїки храму в Херсонесі. </p>
<p> Архімандрит Володимир наголосив, що він не міг знайти гарного підручника з Візантійської історії, тому одразу зацікавився створенням видань: «Я не розумію, як можна бути священиком та не знати історії Візантії. Без неї неможливо зрозуміти життя та канони церкви. Зміст цих книг розширить свідомість та змінить погляди на багато речей». </p>
<p> «За 5 років роботи в межах проекту ми прочитали 55 лекцій, на яких виступили 23 лектори з різних регіонів України, зокрема з Харкова, Одеси, Львову, Кропивницького тощо. Тематика лекцій також була різноманітною: політика, археологія, культура, богослов’я, війна. Цей проект об’єднав нас у дружню родину харківської візантиністки», — зазначив Павло Михаліцин. </p>
<p> Андрій Домановський презентував також інші збірки у межах проекту «Візантійська мозаїка», що стосувалися різних аспектів історії та життя Візантійської церкви. Модератор наголосив, що всі книги доступні на сайті кафедри історії стародавнього світу та середніх віків історичного факультету, що вирішує проблему обмеженості друкованого тиражу. </p>
<p> Свою думку щодо видань висловив каліграф та дизайнер Олексій Чекаль, який зазначив, що важливо не тільки вивчати, але й застосовувати знання на практиці: історія Візантії допомогла йому під час розпису веронських та флорентійських храмів. </p>
<p> Наприкінці заходу Андрій Домановський анонсував наступну лекцію в рамках проекту «Балкани у вогні: вторгнення Аттіли у Фракію та Східний Іллірік в 40-х роках V сторіччя», що відбудеться 24 травня 2018 року. </p>
</doc>
<doc id="file32711175" filename="news-1339" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2018/12/15/news-1339/" FT="web">
<p> Франція передала в Україну копію витягів з Бертинських хронік </p>
<p> Франція передала в Україну копії витягів із Бертинських хронік, що зберігаються в бібліотеці міста Сент-Омер та вважаються найдавнішою згадкою про Русь-Україну. </p>
<p> Про це повідомив Посол України у Франціїї Олег Шамшур на офіційній сторінці у Twitter. </p>
<p> “В Україну передано копії витягів з Бертинських хронік (Les Annales Bertiniani), які зберігаються в бібліотеці м.Сент-Омер та вважаються найдавнішою згадкою про Русь-Україну. Бажаю авторам проекту з дослідження витоків і становлення української державності успіху в його реалізації”, – йдеться у повідомленні. </p>
<p> Бертинські хроніки (лат. Annales Bertiniani) — пам’ятка середньовіччя, написана у Франкській імперії у 830 — 882 роках, пише газета Експрес. Назва умовна, за місцем знахідки основного рукопису — в абатстві святого Бертіна. Нині це руїни в межах міста Сент-Омер (Па-де-Кале) на півночі Франції. </p>
<p> Складав хроніки (в тій частині, де йдеться про Русь) Пруденцій Труаський, двірський капелан Людовіка I (814 — 840) за часів правління західнофранкського короля Карла Лисого (840 — 877). </p>
<p> “У 839 році до імператора Людовіка I (814 — 840) прибуло посольство візантійського імператора Теофіла (829 — 842), який “прислав також… деяких людей, які стверджували, що вони і народ їх називаються рос (Rhos); їхній король (лат. rex) має титул хакана (лат. chacanus) і послав до нього (Теофіла), як вони стверджували, заради дружби…”, – повідомляється у хроніках. </p>
<p> Теофіл просив, щоби милістю імператора і з його допомогою вони могли через його імперію безпечно повернутися на батьківщину, бо шлях, яким прибули до Константинополя, лежить землями варварськими, які населяють дикі, люті народи, і імператор не бажав, щоб вони повертались ним і наражалися на небезпеку. </p>
<p> Ретельно з’ясувавши мету їхнього прибуття, імператор дізнався, що вони походять із народу шведів (Sueones), і, вважаючи їх радше розвідниками, а не послами дружби, вирішив затримати їх доти, доки вдасться достеменно дізнатися, з’явились вони зі щирими намірами чи ні. </p>
<p> Про це він вважав за потрібне “повідомити Теофілові, а також про те, що з любові до нього прийняв їх ласкаво і що, якщо вони виявляться гідними довіри, він відпустить їх, надав можливість безпечного повернення на батьківщину і допомогу; якщо ж ні, то з нашими послами відправить їх перед його (Теофіла) очі, аби той сам вирішив, як з ними вчинити”. (Ann. Bert., a. 839, р. 30 — 31). </p>
</doc>
<doc id="file32710347" filename="news-1341" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2018/12/21/news-1341/" FT="web">
<p> Мистецтво воювати розвивалось упродовж усієї історії людства. Величезний внесок у розвиток цієї справи зробили стратеги і мислителі Античності. Коли пав Рим і Західний світ увійшов в епоху «темних віків», на статус спадкоємиці Римської Імперії претендувала Візантія. Константинополь був одним із найбільш розвинених міст тієї епохи. Але без вміння воювати держава Ромеїв не змогла б проіснувати так довго. У війнах з найрізноманітнішими сильними і небезпечними супротивниками, в умовах обмежених ресурсів виковувалось мистецтво воєнної стратегії. Протягом століть воно вдосконалювалось і змінювалось в залежності від воєнно-політичних обставин. </p>
<p> Загроза навали орд Аттіли змушувала візантійців освоювати способи ведення війни варварами. Реформи Юстиніана, а також воєнний геній його головного полководця Велізарія примножували міць і славу Імперії. Вершиною воєнної думки візантійців вважається праця імператора Маврікія (539-602 рр. н.е.) «Стратегікон». У ній автор проаналізував воєнний досвід Античності, а також сформулював загальні принципи воєнного будівництва, якими впродовж наступних століть послуговувалися правителі Візантії. </p>
<p> Але не тільки мистецтво воювати дозволило Візантійській імперії вистояти впродовж цілого тисячоліття. Правителі Константинополя навчилися мистецтву великої стратегії – вмінню не просто вигравати війни, але досягати найбільш вигідного для себе миру всіма можливим засобами. У Новий час для західних суспільств Візантія залишалась предметом зацікавленості вузького кола вчених-візантієзнавців. Однак, дослідження воєнної історії цього періоду породили різні підходи до оцінки воєнної стратегії держави Ромеїв: розуміння відмінностей між цими підходами важливе для розбудови воєнної політики держави в будь-який момент історії. </p>
<p> На лекції ми обговоримо наступні питання: </p>
<p> • як відбувалося становлення воєнної могутності Східної Римської імперії; • як змінювались погляди імператорів на воєнну справу; • які основні принципи заклав Маврікій у «Стратегікон»; • що являла собою велика стратегія Візантійської імперії, і як її оцінюють; • в чому суть явища «візантизму». </p>
</doc>
<doc id="file32711173" filename="news-1347" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2019/01/30/news-1347/" FT="web">
<p> У храмі Святої Софії в Стамбулі з’явиться аудіогід українською мовою </p>
<p> У храмі Святої Софії в Стамбулі, який є одним із найвідвідуваніших місць Туреччини, з’явиться аудіогід українською мовою. </p>
<p> Про це повідомив посол України в Туреччині Андрій Сибіга, повідомляє кореспондент Укрінформу. </p>
<p> «У Стамбулі домовилися про аудіогід українською мовою у Святій Софії. Це важливо, бо це відоме, одне з найпопулярніших туристичних місць країни. Це наша гідність», – повідомив Сибіга. </p>
<p> Також очільник українського диппредставництва в Стамбулі розповів про те, що силами українських дипломатів було уточнено напис в усипальниці Роксолани, в Стамбулі. </p>
<p> «Раніше на табличці було вказано, що Роксолана з Росії, тепер цей напис змінено. На перший погляд це може здаватися не таким важливим, але це місце відвідують десятки тисяч туристів і в частини з них в пам’яті закарбується, що Роксолана Хуррем з Росії, хоча це не так», – розповів дипломат. </p>
<p> Як відомо, чисельність туристів з України до Туреччини щороку зростає. У 2016 році Туреччину відвідали 1 млн 50 тисяч туристів з України, у 2017 – 1 млн 250 тисяч, в 2018 році – майже 1 млн 400 тисяч. </p>
</doc>
<doc id="file32711172" filename="news-1348" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2019/01/31/news-1348/" FT="web">
<p> Програма Міжнародної експертної конференції “Юрисдикційний статус Київської православної митрополії у 1686 році: богослівʼя, канонічне право та культурно-історичний контекст” </p>
<p> Ростислав Павленко, кандидат політичних наук, директор Національного Інституту стратегічних досліджень </p>
<p> Андрій Юраш, кандидат політичних наук,директор департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України </p>
<p> Людмила Филипович, доктор філософських наук, професор, завідувачка відділу Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України </p>
<p> Тетяна Євсєєва, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України </p>
<p> Мирослав Сеник, адміністративний координатор програми «Київське християнство» (Український католицький університет) </p>
<p> Неля Куковальська, генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська», заслужений працівник культури України, дійсний член Української академії архітектури </p>
<p> Архиєпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (Зоря), професор Київської Православної Богословської Академії </p>
<p> о. Георгій Коваленко, ректор Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості </p>
<p> ДОПОВІДІ: </p>
<p> о.Роман Завійський, доктор богослів’я, декан Філософсько-богословського факультету УКУ (Львів), </p>
<p> Ігор Скочиляс доктор історичних наук, професор, проректор з наукової роботи Українського католицького університету (Львів) </p>
<p> Що таке «Київське богословʼя», «Київська Церква» та «київська традиція»: вступні тези до дискусії </p>
<p> Константин Вєтошніков, доктор богослов’я Університету Арістотеля в Салоніках (Греція), доктор історії (Практична школа вищих досліджень, Сорбонна, Париж), наук. співробітник Бібліотеки візантиністики (Collège de France, Париж) </p>
<p> «Передача» Київської митрополії Московському патріархатові у 1686 році: канонічний аналіз </p>
<p> Віра Ченцова, кандидат історичних наук, дослідник Французького дому в Оксфорді (Maison française d’Oxford), Оксфорд, Велика Британія </p>
<p> Синодальне рішення 1686 року про Київську митрополію: палеографічний аналіз </p>
<p> Леся Звонська, доктор філологічних наук, професор кафедри загального мовознавства, класичної філології та неоелліністики Інституту філології КНУ ім.Т.Шевченка, професор Київської Православної Богословської Академії </p>
<p> Грамоти Діонісія, патріарха Константинопольського та Досифея, патріарха Єрусалимського у справі передачі Київської митрополії Московському патріархату: грецький текст та зіставний аналіз російського й українського перекладу» </p>
<p> Євген Нікольський, доктор філологічних наук, професор, магістр богослів´я, </p>
<p> Олександр Саган, доктор філософських наук, професор, Інститут філософії НАН України </p>
<p> Анексія Київської митрополії Московським патріархатом у 1686 році: обʼєктивні і суб’єктивні передумови і наслідки </p>
<p> ОБІД – 14-15 год. </p>
<p> Секція 1 (Митрополичі палати) </p>
<p> Історико-політичні передумови та наслідки зміни юрисдикційної належності Київської митрополії у 1686 році </p>
<p> Модератор: доктор богослів’я о.Роман Завійський </p>
<p> Олесь Кульчинський, кандидат філологічних наук, Ph.D., Стамбульський університет </p>
<p> Київська Митрополія як окупована територія Вселенського Патріархату (з 1686-го р.) та міфологеми від «країв північних» </p>
<p> Ірина Преловська, доктор історичних наук, старший науковий спіробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, доктор церковно-історичних наук, проф. Київської Православної Богословської Академії </p>
<p> «Проблема перенесення київського митрополичого престолу до Москви: запрошення до дискусії» </p>
<p> Ростислав Мартинюк, дослідник </p>
<p> Гетьман Іоан Самойлович і катастрофа Київської Церкви 1686 року </p>
<p> о. Георгій Коваленко, ректор Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості </p>
<p> Переяславські статті 1659 р. як Московська унія </p>
<p> Вадим Лур´є, д.філос.н., професор, єпископ Російської Православної Автономної Церкви Григорій (м. Санкт-Петербург, Росія) </p>
<p> Статус Київської митрополії за домовленостями 1686 року </p>
<p> Валерій Ластовський, д.і.н., професор Київського національного університету культури і мистецтв). </p>
<p> Приєднання Київської митрополії до Московського патріархату: інтерпретація в історіографіях </p>
<p> Секція 2 (Зал засідань) </p>
<p> Константинопольський патріархат та Київська митрополія </p>
<p> у другій половині XVIІ ст.: історія, аналіз, міфологія </p>
<p> Модератор: к.і.н. Тетяна Євсєєва </p>
<p> Олександр Галенко, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ, керівник Центру дослідження цивілізацій Причорномор’я Відділу історичної регіоналістики Інституту історії України НАНУ </p>
<p> Контури України за османським переписом правобережних козацьких полків 1678 р. </p>
<p> Євген Чернухін, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України </p>
<p> Тексти, переклади й тлумачення листів і грамот патріарха Діонісія IV стосовно підпорядкування 1686 року Київської митрополії Московському патріархові </p>
<p> Тарас Чухліб, доктор історичних наук, головний науковий співробітник Інституту історії України НАН України </p>
<p> Тетяна Євсєєва, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України </p>
<p> Проекти перетворення Українського Гетьманату ХVІІ-ХVІІІ ст. на спадкову монархію європейського типу: історичні та канонічні особливості (до постановки питання) </p>
<p> єпископ Кирило (Михайлюк), магістр богослів’я, єпископ Ужгородський і Закарпатський Православної Церкви України </p>
<p> Сергій Кот, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, керівник Центру досліджень історико-культурної спадщини України Інституту історії України НАН України </p>
<p> Пограбування під грифом «таємно»: митра владики Гедеона та інші церковні реліквії з фондів Всеукраїнського історичного музею ім.Т.Г.Шевченка, вивезені до Росії у 1930-ті рр. </p>
<p> Олександр Солдатов, пошукач Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ </p>
<p> Канонічна юрисдикція Московського патріархату в Україні в контексті традиційної доктрини Пентархії та особливого статусу Константинопольського патріархату в православному світі </p>
<p> Дискутанти: </p>
<p> Іван Альмес, кандидат історичних наук, академічний менеджер програми «Київське християнство» (Український католицький університет) </p>
<p> Тетяна Антонюк, адвокат </p>
<p> Світлана Перепльотчикова, доцент кафедри англійської та міжкультурної комунікації Інституту філології КНУ ім.Т.Шевченка </p>
<p> Андрій Смирнов, кандидат історичних наук., доцент Національного університету «Острозька академія» </p>
<p> Віктор Чалаван, радник Директора Національного Інституту стратегічних досліджень </p>
<p> Святослав Чокалюк, кандидат богословських наук, доцент, завідувач кафедри Київської Православної Богословської Академії </p>
<p> о. Ігор Шабан, голова Комісії УГКЦ з міжконфесійних та міжрелігійних відносин </p>
<p> Ольга Шевченко, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України. </p>
<p> Наталія Шевчук, голова Фонду памʼяті Блаженнішого Митрополита Мефодія </p>
</doc>
<doc id="file32711170" filename="news-1349" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2019/02/04/news-1349/" FT="web">
<p> Андрій Домановський. Бути ромеєм – 3, або Дещо про цезаропапістську симфонію держави та церкви по-візантійськи </p>
<p> Унеділю 1 грудня 2013 р. під час чергового мітингу харківського Євромайдану на постаменті пам’ятника Тарасові Шевченку, під яким зазвичай збирались активісти, з’явився плакат із написом «Слава європейській Україні! Досить візантійщини!!!». </p>
<p> Наступного дня Інна Булкіна, старший науковий співробітник київського Українського центру культурних досліджень, опублікувала у інтернет-журналі про історичну науку та суспільство «ГЕФТЕР» допис під назвою «Украина не Византия!». У ньому дослідниця зауважила, що «Геть Візантію!» («Долой Византию!» – саме так авторка відтворила харківський заклик) – це «вражаюче і, якнедивно, найхарактерніше із майданних гасел», який, на її думку, поряд з іншими лозунгами Майдану, «мало схоже на політичну європейську ідею, якою вона вбачається з Брюсселя». </p>
<p> Пʼять років потому, 15 грудня 2018 р. на помісному Обʼєднавчому соборі українських православних церков, що відбувся у київському соборі Святої Софії, було створено Автокефальну Помісну Православну Церкву України. Невдовзі, вже до Різдва за григоріанським календарем, вся територія України рясно вкрилась білбордами із написом: «15 грудня 2018 року. Цей день увійшов в історію! Президент України Петро Порошенко», а 5–6 січня 2019 року у кафедральному соборі Вселенського Патріархату (соборі святого Юрія) відбулося підписання та отримання томосу про автокефалію Православної Церкви України. </p>
<p> Отже, заклик відцуратися Візантії та всього візантійського, в якому б із наведених раніше варіантів він не звучав, втілено не було. Навпаки, Візантія вкотре довела, наскільки живим і дієвим залишається її спадок у сучасній Україні, причому цього разу можна говорити не лише про типологічну схожість, але й про певну генетичну тяглість. «Візантійщина» у відносинах церкви та держави виявилась неподоланною властивістю України (і не лише України), відмовлятись від якої чи долати яку ні державна влада, ані, за великим рахунком, православні церковні ієрархи різних конфесій не збираються. </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 1 comments on “Андрій Домановський. Бути ромеєм – 3, або Дещо про цезаропапістську симфонію держави та церкви по-візантійськи” </p>
</doc>
<doc id="file32711168" filename="news-1354" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2019/02/22/news-1354/" FT="web">
<p> Круглий стіл «Грецька мова як місток між культурами та шлях самопізнання» (26 лютого 2019 р.) </p>
<p> Два роки тому парламент Греції прийняв рішення про святкування Всесвітнього дня грецької мови 09 лютого, приурочивши його до дня смерті національного поета Греції, автора національного гімну країни Діонісіоса Соломоса. </p>
<p> Цьогоріч упродовж усього лютого в різних країнах, доля яких історично пов’язана з грецьким світом відбудуться події, метою яких є популяризація грецької мови та осмислення місця грецької спадщини в сучасному світі. Круглі столи, лекції, літературні читання, відкриті дискусії пройдуть в багатьох містах Греції та Кіпру, а також в Італії, Австралії, Болгарії, Румунії. </p>
<p> 26 лютого Центр елліністичних студій та грецької культури імені Андрія Білецького спільно з Посольством Греції в Україні запрошує взяти участь в роботі круглого столу, присвяченого проблемам культурних та мовних контактів між Україною та Грецією, шляхам рецепції античного спадку сучасними культурами, спробам наблизитись до тем, які хвилюють сучасне культурне життя Греції. </p>
<p> У круглому столі візьмуть перекладачі грецької літератури, дослідники грецької мови та історії, діячі культури. </p>
<p> Захід відбудеться 26.02.2019 р. о 14.00 в приміщенні Інституту філології (бульв. Т.Шевченка, 14; ауд. 63, другий поверх). </p>
<p> Програма круглого столу </p>
<p> В. Ставнюк, д.істор.н., проф., Київський національний університет імені Тараса Шевченка Ἐνμύρτουκλαδὶ τὸξίφοςφορήσω (Спроба перекладу) </p>
<p> І. Голубовська, д.філол.н., проф., Київський національний університет імені Тараса Шевченка Новогрецькі студії в Україні: сучасний стан та перспективи </p>
<p> Л. Звонська, д.філол.н, проф., Київський національний університет імені Тараса Шевченка Образи любові в давньогрецькій літературі: антологія перекладів </p>
<p> Л. Глущенко, к.філол.н., доц., М. Мокрівська, асист., Львівський національний університет імені Івана Франка Меліна Меркурі: від історичної постаті до літературного образу </p>
<p> А. Домановський, к.істор.н., доц., Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Неприступні “Термопіли” Константиноса Кавафіса по-українськи: стобарвні півтони перекладів </p>
<p> О. Ручинська, к.істор.н., доц., Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Ἀγαθοὶ ἄνδρες καὶ εὐεργέται: епіграфічні свідчення щодо соціокультурної історії грецьких міст Північного Причорномор’я </p>
<p> О. Кожушний, к.філол.н., доц., Київський національний університет імені Тараса Шевченка Проблема актуалізації в Україні грекомовної християнської спадщини </p>
<p> А. Ус, директор БФ «Православний спадок України на Святій Горі Афон» Грецька як мова духовності 21 ст. (досвід перекладача духовної літератури) </p>
<p> А. Савенко, к.філол.н., доц., Київський національний університет імені Тараса Шевченка «К.Кавафіс: випробування мовою» </p>
</doc>
<doc id="file32711166" filename="news-1357" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2019/03/08/news-1357/" FT="web">
<p> «Byzantine Electricity» у Львові: виставка полотен Антона Проненка </p>
<p> Серія полотен Антона Проненка Byzantine Electricity створена з використанням іконописних технік та зображує місцевості, історично пов’язані з класичною культурою. </p>
<p> Античну атмосферу Греції, Туреччини та Італії сьогодні важко розпізнати візуально, адже сучасний технічний прогрес вносить свої корективи в ландшафти міста. Так само невпізнаваними є класичні техніки, мотиви та композиційні прийоми в картинах Антона Проненка. </p>
<p> Сучасні елементи покликані не завадити, а підкреслити відчуття класичної гармонії та світла, у тому числі електричного. Для візантійських майстрів була напрочуд важливою тема абстрактного світла, його зображували за допомогою сусального золота. Сьогодні для художника цю роль нерідко відіграє світло електричне та неонове. </p>
<p> Вогні реклами, кафе, чудернацьких світильників, автомобільних фар уособлюють на картинах Антона прагнення до руху та комунікації між людьми, чутливості та індивідуалізму. Автор пропонує не сприймати його роботи буквально, а вбачати у них метафізичний та формальний мистецький пошук. </p>
<p> Антон Проненко народився у Львові в сім’ї художника-реставратора. Працює в різних техніках, надихається творами старих майстрів та активно цікавиться тенденціями сучасного мистецтва, читає лекції та розробляє популярні освітні програми з історії мистецтва та культури. Живе та працює у Києві. </p>
<p> Вхід вільний. </p>
<p> Виставка триватиме з 1 березня до 20 квітня 2019 року. </p>
</doc>
<doc id="file32711163" filename="news-1362" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2019/03/26/news-1362/" FT="web">
<p> Ердоган заявив, що з Софійського собору у Стамбулі можуть знову зробити мечеть </p>
<p> Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган заявив, що Софійський собор, який був побудований в часи Візантії і нині є музеєм, може знову стати мечеттю. </p>
<p> “Це не є ненормальною пропозицією. Це не щось неможливе, це можна зробити легко. Ми могли б навіть назвати її мечеттю Ая-Софія замість музею, і її можна було б відвідати зовсім безкоштовно”, – сказав Ердоган. </p>
<p> За його словами, статус музею з Софійського собору зняти дуже легко. При цьому Ердоган нагадав, що статус музею Ая-Софії був наданий Республіканською народною партією – найстарішою в Туреччині, яка займає лівоцентристські позиції і нині перебуває в опозиції. </p>
<p> Ердоган також зазначив, що інші історичні мечеті в Стамбулі, такі як Блакитна мечеть, відкриті для всіх відвідувачів і шанувальників безкоштовно. </p>
<p> Побудований в 6 столітті Візантійською імперією, Софійський собор був центральним для Грецької Православної Церкви протягом 916 років і був перетворений в мечеть після османського завоювання Константинополя в 1453 році. Мечеттю Ая-Софія була до 1935 року. </p>
</doc>
<doc id="file32711160" filename="news-1371" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2019/05/05/news-1371/" FT="web">
<p> Ігор Гошовський: “Україна … – … дитина слов’янізованої форми Візантії” </p>
<p> Україна в етичному та світоглядному плані – безумовно дитина слов’янізованої форми Візантії, – написав на своїй сторінці у facebook Ігор Гошовський. </p>
<p> Звідси це кормлєніє на держслужбі, божевільна корупція, кумівство, містицизм тощо. У той де час серед прогресивних людей набуває популярності етика та світогляд Північноєвропейського протестантизму – боротьба з корупцією, аскетизм, підприємництво, прозорі правила, матеріалізм, антиклерикалізм. Останній приноситься на тисячолітній візантійський український грунт агресивно, але погано приживається. Його адепти дивуються, чому так. А мільйони українців просто не розуміють як вижити в цій привнесеній новій етиці. Вони не розуміють її правил і діють по інерції так як вміють вони і десятки поколінь їхніх предків. </p>
<p> Між іншим, Томос – це суттєве підсилення саме візантійців і не дивно, що саме яскравому візантійцю Порошенку вдалося цього досягти. Логічно також, що і протестанти (не в релігійному, а етичному сенсі) до цієї акції ставляться з розумінням, але скептично бо вона ніяк не зачіпає їхню шкалу цінностей. Чи має протестантська етика перспективи в Україні? Тільки у вигляді гібриду. Яким він буде? Православна церква що бореться з корупцією і проповідує аскетизм? У це важко повірити бо сама наша церква зараз – наскрізь просякнута корупцією. Але концепт я описав. </p>
<p> Ще раз наголошую, що мова йде не про релігію, а про етику. Тобто це стосується й атеїстів. </p>
</doc>
<doc id="file32711159" filename="news-1375" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2019/05/27/news-1375/" FT="web">
<p> Лекція «Ностальгія за Візантією в сучасній культурі» (30 травня 2019 р., Одеса) </p>
<p> У постійно діючому лекторії філії Грецького Фонду Культури (Одеса) Науково-дослідницький та освітній центр імені Г.В. Флоровського (ОНУ імені І.І. Мечникова) 30 травня 2019 р. о 16:00 представляє лекцію Олени Сергіївни Петриківської, кандидата філософських наук, доцента кафедри філософії та методології пізнання на тему: «Ностальгія за Візантією в сучасній культурі». </p>
<p> Час заходу: 30 травня 2019 р., 16:00 </p>
<p> Адреса: Одеса, пров. Красний, 20, Грецький фонд культури. </p>
<p> «За останнє сторіччя візантиністика багато зробила для подолання сформованого в західноєвропейській культурі негативного образу Візантії. Великий внесок у прояснення особливостей цивілізації і культури «Другого Риму» внесли одеські вчені Ф.І. Успенський, Н.П. Кондаков, А.І. Алмазов, Г.В. Флоровський. Вони запропонували впливові трактування візантійського культурного типу. Під впливом їх робіт виникла широка громадська дискусія про нереалізований потенціал візантійської цивілізації. </p>
<p> Візантія донині є предметом суперечок. Візантія – інше Європи або інша Європа? Образ Візантії виникає в свідомості тих, хто вважаючи себе іншими європейцями, відмовляється будувати свою національну і культурну ідентичність по моделі новоєвропейської національної держави. </p>
<p> У ситуації «пост» (post-modern, post-secular) всі смисли трохи зсунулися, а ті, що здаються самі по собі зрозумілими, ідеї і практики перестали бути такими. Актуальним стає вільне від ідеологічних оцінок розуміння середньовічних витоків сучасних культур, богословських систем, релігійної антропології. Сучасна візантиністика усвідомила важливість вивчення християнської культури під естетичним кутом зору для виявлення її специфіки. </p>
<p> У лекції будуть розглядатися окремі приклади рецепції сучасної культури тих чи інших сторін візантійської культури. Це цікавий приклад діалогу традиційної та сучасної культур, сприйняття візантійської теми сучасною свідомістю. Почавши з «негативного міфу» про Візантію, ми перейдемо до «позитивного міфу» і закінчимо «ностальгічним міфом», які будуть представлені як складні становища не пов’язані виключно з наукою. Спробуємо зрозуміти, в чому актуальність Візантії сьогодні, чому, за словами О.П. Каждана, «наше століття все частіше і частіше звертається до візантійського досвіду для осмислення сучасності». </p>
</doc>
<doc id="file32708990" filename="news-1392" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2020/06/24/news-1392/" FT="web">
<p> Другий (VIІI) випуск Сугдейського збірника продовжує засновану у 2004 р. серію наукових видань, що ґрунтуються на матеріалах міжнародної наукової конференції «Причорномор’я, Крим, Русь в історії та культурі», що регулярно проводилась Національним заповідником «Софія Київська» на базі його відділу – музею «Судацька фортеця». </p>
<p> На сьогодні, через анексію Криму Російською Федерацією, музей вилучено з підпорядкування Міністерства культури України та оперативного управління Національного заповідника «Софія Київська». Однак заповідник продовжує традицію започаткованих ним наукових форумів, збираючи їх на території свого музейного комплексу в м. Києві. В свою чергу, збірник продовжує публікацію робіт, присвячених іс­то­рії та архео­логії давнього та середньовічного Криму. В статтях розглядаються торгівельні, етнічні та культурні звʼязки між Кримом, Руссю, Європою, Причор­но­морʼям та Візантією, оприлюднюються результати археологічних, джерелознавчих та історіографічних досліджень. </p>
<p> ISSN: 2708-4914 </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Алфьоров О.А. Два невідомі візантийські молівдовули з родовими іменами з Судака крізь призму контактів із територією Київської Русі …. 7 </p>
<p> Гордієнко Д.С. «Кримський щоденник» Михайла Бережкова (червень-серпень 1895 р.) … 13 </p>
<p> Бережков М.Н. Крым …. 22 </p>
<p> Джанов А.В. Каффа, Крымское ханство и османы в 1454–1456 гг. (по данным книг массарии Каффы) …. 79 </p>
<p> Корнієнко В.В. До публікації праці П.І. Голандського «Солхатські медресе та мечеть Абду-ль-Азіза та особливості їх архітектури, форм і техніки» …. 374 </p>
<p> Голландский П.И. Солхатские медресе и мечеть Абду-ль-Азиза и особенности их архитектуры, форм и техники …. 377 </p>
<p> Левченко В.В. Генерації одеських вчених-істориків 1920–1944 рр.: ідентифікація, склад, особливості …. 404 </p>
<p> Рахно К.Ю. Вступ до етногенезу чи квазіетнологічна побудова? З нагоди монографії Леонтія Войтовича ….428 </p>
</doc>
<doc id="file32708989" filename="news-1393" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2020/07/15/news-1393/" FT="web">
<p> Нікітенко Надія. Ангели Софії Київської. Паломництво до святині. – К : Горобець, 2019, – 304 с. </p>
<p> Книжка, що по-новому розкриває значення Софії Київської як священного осердя Києва, написана у формі путівника для паломника. Вона побудована на відкриттях авторки – відомої дослідниці Софії Київської. Крізь призму православної традиції й канонів богослужіння тут представлено сповнену багатої символіки художню образність собору. Чільне місце в цій образності належить ангелам, які створюють ауру Дому Премудрості Божої. Такого величезного ангельського сонму немає в жодному іншому храмі всього візантійського кола. Цей феномен вперше осмислено автором. </p>
<p> У книжці значної уваги надано виведенню християнської системи цінностей. Розкриваються близькі серцю людини вічні духовні істини, геніально втілені у всенародній святині. Через архітектуру і живопис тисячолітнього собору показано яскраве відображення історії Русі-України й самої Софії Київської, збудованої княжим подружжям хрестителів Русі – Володимиром Великим і Анною Порфірородною, справу яких завершив Ярослав Мудрий. Видання багато ілюстроване, подане живою мовою в легкій і водночас піднесеній манері викладу, цікаве і пізнавальне для кожного читача. </p>
</doc>
<doc id="file32711486" filename="news-15" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/03/01/news-15/" FT="web">
<p> Сьогодні 94-а річниця від дня народження засновника Візантійського хору в Голландії, Почесного громадянина Долини Мирослава Антоновича </p>
<p> Сьогодні (1 березня) 94-а річниця від дня народження Почесного громадянина та уродженця Долини доктора Мирослава Антоновича. З цієї нагоди 12-13 березня в райцентрі планують проведення урочистих заходів, які будуть спрямовані на вивчення, ознайомлення та дослідження життєвого та творчого шляху відомого долинянина. </p>
<p> Так, 12 березня планується проведення концерту та “тихого аукціону” з метою збору коштів для встановлення меморіальної дошки Мирославу Антоновичу біля названої його ім’ям Долинської дитячої школи естетичного виховання. </p>
<p> Наступного дня будуть проведені міжнародні наукові читання “Мирослав Антонович. Знаємо. Пам’ятаємо”. </p>
<p> Очікується також приїзд з Нідерландів сина Мирослава Антоновича – Романа. </p>
<p> Мирослав Антонович – хоровий диригент, оперний співак, музикознавець, професор, доктор музикології, Заслужений артист України, засновник Візантійського хору в Голландії, Почесний громадянин міста Долина. </p>
<p> Народився в Долині у сім’ї Катерини та Івана Антоновичів. </p>
<p> В 1951 році організовує виключно з голландців «Візантійський хор» у Трехті. Всі голландці тоді були одягнуті в українські національні строї і співали на українській мові. </p>
<p> Під керівництвом Мирослава Антоновича хор дав понад 3000 концертів, супровід Святої Літургії в церквах різних країн світу, випустили понад 10 альбомів звукозаписів. З хором маестро виступає понад 40 років. Його мистецький та науковий доробок налічує більше 40 публікацій. У 1990 році колектив уперше побував на Україні. </p>
</doc>
<doc id="file32711435" filename="news-163" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/10/07/news-163/" FT="web">
<p> Візантійські ікони в колекції музею Б.І та В.Н. Ханенків </p>
<p> У 2005 році в музеї Ханенків відкрився новий зал. Чотири візантійські ікони VI-VII ст., вперше представлені в цьому залі після довгої, майже десятирічної, перерви, є не тільки безцінними раритетами колекції Музею Ханенків, але й всесвітньо відомими пам’ятками культури – найдавнішими з християнських ікон, що збереглися до нашого часу. Оскільки ці чи не найцінніші з художніх скарбів України, мають також неоціненне сакральне значення, при побудові нової експозиції велику увагу було приділено оформленню зали. Сьогодні вона виглядає як невеличка каплиця, де шанувальники мистецтв можуть віддати данину високому мистецтву візантійських майстрів. Особливу атмосферу створює символічне кольорове вирішення зали. Синій, “космічний”, колір, який асоціювався з кольором небес, мав у візантійській культурі стійке емблематичне значення – вічної Божої істини. Саме темно-блакитними є фони на прадавніх іконах. </p>
<p> Чотири ікони: Іоанн Предтеча, Святі Сергій та Вакх, Богоматір з немовлям, Мученик та мучениця, створені на теренах Візантії в VI – VII ст., дивом уникнули масового знищення сакральних зображень під час іконоборницького руху, що охопив Візантійську імперію у VIII ст. Вони вціліли лише тому, що своєвчасно були вивезені християнськими паломниками до Синаю. Прадавні образи зберегли ченці віддаленого від політичних пристрастей монастиря Святої Катерини, розташованого серед кам’яної пустелі у підніжжя гори, де згідно з Біблією Мойсею відкрилося чудо богоявлення та були даровані Скрижалі Заповіту. Одна з найдавніших християнських обителей – Монастир Святої Катерини, зведений візантійським імператором Юстиніаном у VI ст., й досі зберігає унікальне зібрання ікон, лише чотири з яких за віком та технікою живопису є подібними до образів з музею Ханенків. </p>
<p> Першим науковцем, який в 1850 р. знайшов та описав ранні ікони монастиря Св. Катерини, був відомий церковний діяч та дослідник православ’я в країнах Сходу Архімандрит Порфирій (Костянтин Олексійович) Успенський (1804 – 1885). Чотири доіконоборчі образи цієї знахідки перебували у власному зібранні архімандрита до 1885 р. За його заповітом ікони були передані до Церковно-археологічного музею при Київській Духовній Академії. У 1923 р. після знищення цього унікального музейного закладу вони потрапили до Музею культів і побуту, створеного на території Києво-Печерської Лаври, а у 1941 р. були передані звідти до музею Ханенків. </p>
<p> Давні автори називали подібні ікони “восколитим писанням”, оскільки за технікою живопису вони відрізнялися від більш пізнього іконного письма, виконаного темперними фарбами. Відомий ще з античності восковий живопис, – так звана енкаустика (від грецького “encaio” – впікати, впалювати), дещо змінилася у візантійські часи. Дослідження, проведені під час реставрації київських ікон, довели, що вони виконані у техніці „холодної енкаустики”, або, як її ще називають, „воскової темпери”. На відміну від античних художників-енкаустів, які „впалювали” змішані з бджолиним воском пігменти за допомогою підігрітого шпателя-каутерія, автори синайських ікон користувалися різної форми пензлями. Метод „холодної енкаустики” полягав в тому, що на заґрунтовану поверхню дошки послідовно наносилося декілька шарів фарб, основою яких був рідкий віск, розведений спеціальною сумішшю. Не тільки воскове письмо, але й ціла низка особливостей образного ладу пов’язує ранні ікони з традиціями античної культури, творчою спадкоємицею яких була Візантія. </p>
<p> Разом із давніми синайськими іконами в залі представлено рідкісну портативну мозаїчну ікону більш пізнього часу – «Святий Миколай Мірлікійський» (XIII ст.), яка походить з колекції Б.І та В.Н. Ханенків. </p>
<p> Іоанн Предтеча Перша половина VI ст. (?) Дерево (бук), воскові фарби 46,8 х 25,1 х 0,67 Ікону із зображенням Іоанна Предтечі – останнього пророка Старого Заповіту й першого провісника Месії – Ісуса Христа – вважають найдавнішою серед синайських ікон київської колекції. Саме в цій іконі найбільш відчутним є вплив античного живопису. </p>
<p> Іоанна Хрестителя зображено в традиційній позі пророка з піднесеною догори правицею. Лівою рукою він тримає сувій з грецькою цитатою з Євангелія від Іоанна: “Ось Агнець Божий, який бере на себе гріх світу”. (Ін. 1:29) Іоанн Предтеча вказує на зображення Христа в медальйоні, розміщеному у правому верхньому куті. В парному медальйоні ліворуч – зображення Богоматері. Іоанн вдягнений у темно-сірий хітон, підперезаний чорним паском із металевими застібками, позначеними білилом, плащ-хітон яскравого вохристого кольору та традиційну для його зображень мілоть з овечої вовни – вбрання самітника-анахорета, родоначальника християнського чернецтва. </p>
<p> У живописі лику переважають оливково-сірі відтінки. Натхнене обличчя пророка в обрамленні довгого кучерявого волосся з просіддю передано з реалістичною точністю, майже портретно. Таке враження підсилюють глибокі зморшки, позначені коричневими мазками, і спалахи білил на випуклих частинах обличчя й у зображенні білків трагічних чорних очей. В образі Предтечі дослідники вбачають вплив античних театральних масок. </p>
<p> Згідно з традиціями пізнього античного живопису постать Іоанна Хрестителя показана у різкому контрапості. Вказуючи правою рукою на протому (напівпостать) Христа, Предтеча звертає до нього повний експресії схвильований лик, тоді як коліна і стопи Іоанна розвернуті у протилежну сторону. Духовна екзальтація пророка знаходить відлуння у зображенні бурхливих складок його одягу, переданих динамічними мазками – часом довгими і гнучкими, часом – різкими й короткими. </p>
<p> Численні втрати фарбового шару в багатьох місцях відкривають дерев’яну основу. На відміну від інших синайських ікон воскові фарби покладені безпосередньо на деревину, не покриту ґрунтом. Проте, незважаючи на значні ушкодження, образ полум’яного провидця справляє надзвичайно сильне враження. </p>
<p> Існують суперечливі припущення щодо місця створення цієї ікони. Переважна більшість науковців вказує на Єгипет або Олександрію, проте останнім часом вірогідним вважається також її сірійське, або палестинське походження. </p>
<p> Богоматір з немовлям VI ст. Дерево (модрина), воскові фарби 35,4 х 20,6 х 0,75 </p>
<p> Богородиця представлена на темно-синьому тлі з немовлям Христом, якого вона тримає на лівій руці і, ніби оберігаючи, пригортає до себе правицею. Марія огорнута у вохристий хітон, та пурпурову столу – стрій, який носили під хітоном. Вузький рукав столи із двома пасками помітно на правиці під більш широким рукавом хітону. Поверх білого очіпка голову Марії покриває мафорій – пурпуровий плат, що спускається за праве плече й переходить через лікоть правиці. Христа, вдягненого у пурпуровий гіматій, зображено у пропорціях отрока з високим світлим чолом. Він простягає вперед правицю з відкритою долонею. Цей жест, відмінний від положення долоні при благословенні, дозволив дослідникам висловити припущення, що постаті Богоматері та немовляти первісно були частиною сцени поклоніння волхвів. Така гіпотеза, підкріплена тим, що ікону за нез’ясованих часів та обставин було обрізано з трьох боків, вважається тепер малоймовірною. Три золоті промені, які помітно праворуч над німбом немовляти, також викликають суперечливі трактування вчених: їх вважають нижньою частиною хрізми – монограми Ісуса Христа, або символічним позначенням Святої Трійці. </p>
<p> Синайська Богоматір з немовлям була створена в той період, коли візантійський іконографічний канон лише почав формуватися. Ймовірно, саме від подібних зображень походить більш пізній канонічний тип Богоматері Одігітрії – Путівниці. </p>
<p> Розміщення фігур у просторі позначене виразним впливом античного мистецтва. Згідно з принципом контрапосту, постать Богоматері зображено в поєднанні різноспрямованих рухів: голова Марії повернута вліво, в той час як її плечі звернуті до сина – вправо. Багатошаровий живопис цієї ікони з античною «плотскістю» передає тривимірність, позначену за допомогою переходів тону. У іконописі більш пізнього часу фігури зображуватимуть фронтально та площинно – без передачі об’єму. Випуклі мазки воскових фарб ніби виліплюють квітуче, осяяне світлом обличчя Богородиці з рожевим рум’янцем та яскравими устами, що посміхаються. М’яку тінь під підборіддям художник передає майже „імпресіоністично” – оливково-зеленим кольором. Світлий лик немовляти написаний більш ніжно – тендітними сплавленими мазками. </p>
<p> За традиціями візантійського мистецтва основні кольори ікони – різних відтінків пурпур, вохра, а також золото, використане у зображенні німбів, мають символічне значення. Пурпур, який поєднав у собі полярні частини спектру – синій та червоний, вважався втіленням єдності небесного і земного та символізував верховну імператорську владу. Ефеський собор 431 року постановив у знак найвищого вшановування Марії зображувати її у пурпуровому царському одязі як Царицю Небесну. Золото та “златовидна” вохра, які ще за античних часів символізували Сонце, в християнській символіці набули значення згущеного божественного світла. Вони вважалися випромінюванням благодаті та істини та асоціювалися з Христом, який сказав про себе: “Я – світло миру” (Ін. 9:5). </p>
<p> Відносно походження цієї ікони існує декілька припущень: Константинополь або Єгипет чи Олександрія. </p>
<p> Святі Сергій та Вакх VIІ ст. Дерево ( сосна-пінія), воскові фарби 35,4 х 20,6 х 0,75 Святі воїни Сергій та Вакх представлені, як юні мученики. Медальйон з ликом Христа, розміщений між німбами, та хрести в руках святих символізують мученицьку смерть, прийняту в ім’я Спасителя. </p>
<p> Згідно з переказами Сергій та Вакх походили з сирійської провінції та були високопосадовцями при дворі римського імператора Максиміана (285-305 рр.). Постійні атрибути цих святих – маніакії (шийні прикраси з трьома коштовними каменями) – нагадують про їх високі придворні посади. Сергій був премікарієм – начальником охорони гентілійського полку, який складався з союзників римлян (gentiles), а Вакх – секундарієм, другим за званням після Сергія. На високі чини Сергія і Вакха вказує також їхні строї: золототкані далматики, які художник передає тонкою золотою штриховкою, малинові клави, одягнені поверх хітонів, та верхній одяг – плащі-хламиди, скріплені на плечі золотою застібкою у вигляді трьох кульок. Сяюче світлом вбрання святих дещо відрізняється за кольором: у Сергія – рожеве, у Вакха – світло-блакитне. Широкий темно-пурпуровий тавліон – ще одна відзнака костюму придворних – краще помітний під рукою Вакха, зображеного ліворуч. Написи СЕРГІО(С) та ВАХОС у верхній частині ікони виконані чорнилом та мають пізнє походження, так само як і рама, закріплена за допомогою кованих цвяхів. </p>
<p> Житіє святих Сергія і Вакха, пам’ять яких відзначається Православною церквою1-го і 7-го жовтня, відносить їхню мученицьку смерть до кінця III століття. Відмовившись принести жертву язичницьким богам, Сергій та Вакх визнали себе християнами. За часів, коли віра у єдиного бога вважалася найтяжчим державним злочином, імператор прирік їх на публічну ганьбу, жорстокі катування та страту. </p>
<p> У порівнянні із Іоанном Предтечею та Богоматір’ю з немовлям ікона Святі Сергій та Вакх відображає вже новий етап розвитку іконописного канону. Лики святих є, хоча не повністю ідентичними, а все ж дуже схожими й позбавленими “портретності”, так само як їхні тіла – об’ємності. Складки білих плащів позначені лінійно, без світлотіньових переходів. Площинне живописне вирішення підкреслено фронтальним положенням фігур та симетричною композицією, в якій багаторазово повторюється символічна форма кола та півкола: обведені контуром німби, маніакії, обриси голів і плечей. Таке нове розуміння форми жодним чином не пов’язано з труднощами у передачі пластики людського тіла, а є новим свідомим прийомом християнського мистецтва Візантії, що знаменує зміну античних художніх принципів. Через відмову від життєподібності християнський іконопис знаходить засоби для передачі «іншого» складу плоті святих, які постають вже не звичайними людськими істотами, а мучениками, просвітленими подвигом заради віри. Лики та вбрання Сергія і Вакха здаються особливо світлоносними завдяки багатошаровому письму напівпрозорими фарбами. Зображення Сергія, яке збереглося краще, дозволяє відчути живописну майстерність іконописця: вуста написані соковитим червоним кольором, зеленкуватим позначені тіні під підборіддям, під очима й на шиї. Густі, рельєфні мазки воскових фарб позначають ніби осяяне зсередини лице й ніжно-рожевий юнацький рум’янець. </p>
<p> Походження цієї ікони також пов’язують з різними художніми центрами: більшість науковців вказує на Єгипет, проте називають також Сирію та Константинополь. </p>
<p> Мученик та мучениця (Св. Платон та Глікерія (?) І половина – середина VII ст. (?) Сінай (?) Дерево (липа), воскові фарби 54,2 х 48,6 х 0,7 – 0,8 </p>
<p> Обабіч голгофського хреста на іконі представлені святі мученики – чоловік та жінка. Хрести в їх руках є символом мученицької смерті. Саме за подібною іконографічною формулою, що походить від античного сімейного портрету, зображували пари святих за часів раннього християнства. Над головами мучеників розташоване „всевидяще око” з трьома променями – символ присутності Бога. На центральному хресті збереглися залишки поліхромного розпису, що позначав орнамент та дорогоцінне каміння. Фон ікони, нині майже втрачений, первісно був золотим. Інші деталі, на яких спостерігаються значні втрати фарбового шару, мають ознаки механічних ушкоджень, що особливо помітно на зображенні рук та очей. Це може свідчити про давній спосіб „використання” ікони: згідно з простонародними магічними уявленнями віряни часто вживали зскоблену фарбу та левкас як ліки. Права сторона дошки із фрагментом зображення мучениці втрачена та замінена новою, дописаною олійними фарбами. Заглиблення у рамі, призначені для кришки, вказують на те, що ікона була переносною: її брали в дорогу, або виносили з монастиря до скитів. </p>
<p> Грецький напис із зазначенням імен святих у верхній частині ікони зберігся лише фрагментарно, тому остаточне вирішення того, які саме мученики зображені є дискусійним. Ліва частина напису найбільш ймовірно прочитується як „Св. Платон” та, скоріш за все, пов’язана із Святим Платоном Анкірським, у житії якого згадуються чудеса, явлені ним саме на Синаї. Права частина напису не суперечить прочитанню „Гликерія”. У помісному синайському календарі зазначений спільний день споминання обох святих – 13 травня, що є підставою вважати зображену мученицю Святою Гликерією з Траянополя. Подібне іконографічне прочитання дозволяє сучасним дослідникам віднести ікону до місцевої синайської школи, проте існують також інші припущення відносно місця її створення: Сирія, Палестина, або Єгипет. </p>
<p> Св. Миколай Мірлікійський XIII ст. Дерево, мозаїка на воску Оправа – золочене срібло. 19 х 15,2 Разом з древніми синайськими іконами в залі представлено портативну мозаїчну ікону Святий Миколай Мірлікійський, яка походить з колекції Б. та В. Ханенків. Подібні мініатюрні образи також є досить рідкісними – число відомих на сьогодні ікон, найбільш ранні з яких датуються XI ст., не перевищує кількох десятків. </p>
<p> Виконання таких ікон потребувало високої технічної майстерності. Основою для мозаїчного набору є дерев’яна дощечка, заґрунтована сумішшю воску та смоли. Зображення утворюють закріплені на ґрунті мініатюрні кубики з позолоченої та посрібленої смальти, природних мінералів й напівдорогоцінного каміння: малахіту, ляпіс-лазурі, кольорових мармурів, оніксу. У зображенні лику святителя використані найменші кубики, підігнані з особливою щільністю. </p>
<p> Ікону Святий Миколай датують XIII ст. Зображення одного з найбільш шанованих християнських святителів підпорядковано суворому іконописному канону, що вже склався до цього часу. Святий Миколай показаний у „прямій” позі з Євангелієм у лівіці, його правиця піднесена у благословляючому жесті. Білий з темно-синіми хрестами омофор у вигляді широкої стрічки є деталлю церковного облачення, що вказує на єпископський сан Святого Миколая. Руку якою святитель тримає священну книгу, на знак пошани покриває довгий кінець омофору, випущений наперед через ліве плече. Постійні атрибути Святого Миколая – омофор і Євангеліє згідно переказів були даровані йому Христом і Дівою Марією, які явилися святителю у видінні, коли він був обраний єпископом малоазійського міста Міра в Лікії. За каноном передані також „портретні” риси Святого Миколая: округлі лінії обличчя, обрамленого широкою бородою, високе чоло, та особливий погляд, в якому гостра проникливість пастиря поєднуються з батьківською добротою. </p>
<p> Тендітні смуги мозаїчного набору підкреслюють контури обличчя й десниці. Гребені складок яскраво-червоної фелоні святителя позначені золотими лініями асісту. Попри загальне лінійне трактування, віртуозно підібрані відтінки мінералів тілесного кольору надають лику Святого Миколая м’якості та живописності. Ані тонке павутиння асісту, ані викладений золотавими кубиками фон не пов’язані з реальним освітленням – вони символізують горішнє світло. </p>
<p> У Візантії подібні портативні ікони, оправлені у дорогоцінні оклади, призначалися для приватних каплиць аристократії, або слугували дорожніми образами. Обрамлення цієї ікони відноситься до більш пізнього часу (XIV ст.). Витонченість візерунку, що складається з орнаментальних кіл і ромбів, виконаних у техніці стрічкової скані-філіграні, свідчить про високий рівень майстерності візантійських ювелірів. </p>
<p> Олена Живкова, завідувач відділу західноєвропейського мистецтва Музею мистецтв ім. Б. та В. Ханенків </p>
</doc>
<doc id="file32711434" filename="news-173" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/10/19/news-173/" FT="web">
<p> Кирило Галушко. Чи можлива «спільна історія» самої України? І від якої дати її починати? </p>
<p> Київське князівство за Аскольда досягло високої могутності, вагомим свідченням чого стали успішний похід русів на Костантинополь 860 р. </p>
<p> В сучасних політизованих суперечках з приводу інтерпретації українського минулого – коли з ким «дружили», коли і з ким проти кого воювали, що було «правильним», а що «неправильним», хто – герой, а хто зрадник (і кого і чого саме) часом губляться підстави здорового глузду. Це не означає, що дражливих тем треба уникати – принаймні з тої причини, що це вочевидь неможливо. Історія тим і є зручною для політиків, що вимагає мінімальних інвестицій: подія, що вже відбулася десятки чи сотні років тому без жодної участі її сучасного апологета чи критика, може бути потужною політичною зброєю. Заіржавілі мечі минулого відчищуються, вигострюються і знову починають збирати свої жнива на сучасному полі політичної боротьби. «Жертви» їх тепер вже аж ніяк не криваві: їх вимірюють кількістю бюлетенів, кинутих до виборчих урн. </p>
<p> Але будь-якій людині зрозуміло, що це – зброя взаємопоборення. Ідеологічні суперечки свідомо чи мимоволі виводять на чоло історичного інтересу країни події, які загострюють внутрішній міжгромадянський світоглядний конфлікт, який останніми роками неодмінно упадає у каламутний потік російсько-українського «історичного конфлікту». А до усвідомлення засадничих підстав останнього половина населення просто неготова через своє розпливчасте розуміння «українськості» (коли це? Звідки це?). Цій частині нашого громадянства простіше жити в шаблоні радянських міфів, адже все одно їм не було надано якихось дороговказів щодо того, що саме зробило Україну Україною – бо до української школи вони вже не ходять, а дорослих у нас вчать життю лише російські телесеріали. І мимоволі ловиш себе на думці, що є історичні теми і сюжети, приречені поки що на запрограмоване псування настрою від взаємного нерозуміння. А чи існують натомість якісь «політично нейтральні події», які, тим не менш, не полишають долю України осторонь, а навпаки, інтегрують, зміцнюють уявлення про «спільне історичне минуле» не «України і Росії», як декому хочеться, а самої України? </p>
<p> Чи настільки у нас сьогодні геть усе минуле автоматично конфліктне та неприйнятне «спільному загалові»? У будь-якій країні існує цикл щорічних відзначень і свят, які зміцнюють почуття спільної долі громадян, – чи можливе таке в Україні за будь-якого режиму і партії? Може варто спробувати, поверхом нижче актуальних суперечок на телешоу і зовнішньополітичних орієнтацій, збудувати в країні уявлення про минуле, яке було б прийнятним для більшості українців і водночас не псувало нам усі наші багатовекторні «добросусідства»? Хтось скаже: це здача принципових позицій! А я скажу, що є люди, які професійно без нашої участі й так будуть займати ці позиції і заробляти політичний капітал. Ми можемо комусь із симпатизувати, когось зневажати, але нам потрібний спільний ґрунт під ногами, або ж стійкість човна, поки численні капітани його розгойдують. </p>
<p> Наприклад, питання «українськості» Давньої Русі мене більше турбує не в тому сенсі, чи існувала «давньоруська народність» і чи була це «спільна історія України і Росії». Мене цікавить, щоб українці просто вважали її своїм безпосереднім минулим – до появи «класичних українців» козаків, розуміли, що ми досі ходимо по стародавній Руській Землі. А що там собі думають у Кремлі – то їхня справа. Просто гуртом второпати, що Давня Русь, русини та українці – то наш шлях, а не чийсь чужий. Чи розколе нашу країну відзначення факту перемоги Ярослава Мудрого над печенігами, на місці якої князь збудував Святу Софію? Навряд, і це вочевидь славна звитяга нашої зброї. І немає у печенігів тепер свого МЗС, щоб засилати нам гнівні ноти протесту. Чи зіпсує настрій мешканцям півдня і сходу відзначення перемоги Данила Галицького над лицарями Тевтонського ордену під Дорогичином у 1238 р.? Чи участі русинів-українців у битві під Грюнвальдом 1410 року? Чи образить галичан регулярне святкування звільнення Наддніпрянщини з-під влади татаро-монголів литовсько-українськими військами князя Ольгерда у битві під Синіми Водами у 1362 році? Звісно, що навряд, – а паралельно з нашої свідомості почне зникати Куликовська битва 1380 р., яка, як відомо історикам на відміну від загалу, аж ніяк не стала такою, що когось звільнила. Але вона відома геть усім з радянської школи, а Сині Води – ні. А якщо йти далі? Хто щось скаже проти взяття Кафи Петром Сагайдачним? Навіть наші співгромадяни кримські татари навряд, – адже Кафа не була частиною їхнього ханства і належала Османській імперії. І цей перелік можна продовжувати. </p>
<p> То може варто нам, кому не байдужа єдність українського громадянства, витворити і запропонувати державі такий цикл офіційних відзначень і публічних подій, який об’єднає емоцією спільної історичної перемоги і львів’янина і донеччанина? Поміркуймо! </p>
<p> А з чого почати? Я б радив, звісно, з витоків. Є, наприклад, унікальна для нашої найдавнішої історії річ – точна конкретна історична дата на тлі купи гіпотез і припущень. Візантійський рукопис лапідарно згадує: «В царювання Михаїла… 18 числа червня місяця, у 6368 [860] року, на п’ятому році його правління, прийшли роси з двомастами кораблями…». А інші джерела скажуть нам, що досі це був «невідомий народ», але його нахабний напад на найбільше місто Європи вочевидь вивів наших предків на історичну арену. І історики можуть сперечатися, скільки там було вікінгів, а скільки наддніпрянських слов’ян, ким був сам Аскольд, але у будь-якому разі, за нашою літописною традицією Аскольд, – це київський князь, який правив до Рюриковичів. І поки не прийшов з півночі зі своєю дружиною Хельг-Олег, історія Аскольда – це виключно українська історія, а його похід – перша зафіксована дата історії Київської держави. А заодно б трохи «утерли носа» нашим сусідам, адже відзначуване наступного, 2012 року 1150-річчя російської державності повертає до 862 року – покликання варягів і приходу Рюриковичів. Але, на відміну від нашого, підтвердженого сучасними джерелами 860-го, дата ця була і залишається легендарною, відбиваючи вправи з хронології пізніших літописців. </p>
<p> От і рахували б собі українську державність з надійного пункту, – може б і решту потім було простіше узгодити? </p>
</doc>
<doc id="file32711432" filename="news-175" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/10/19/news-175/" FT="web">
<p> Руслана Демчук. Міфологічність та конфесійність в дискурсі української ідентичності </p>
<p> Як повідомлялося, 14 жовтня з ґрунтовним повідомленням, присвяченим проблемі формування української національної ідентичності, виступила на IV Академічній дискусії «Спадщина Середньовіччя Сходу та Заходу в європейській ідентичності України» доцент кафедри культурології Києво-Могилянської академії Руслана Демчук. Вона особливо звернула увагу на ті історичні, культурні та політичні міфи, які формувалися на місцевому ґрунті та впливали на самосвідомість українського етносу. Сьогодні ми подаємо виступ Руслани Демчук у вигляді статті. </p>
<p> A priori концепція ідентичності є складною, багаторівневою і суперечливою системою, де такі характеристики як «етничність» та «конфесійність» у різноманітних народів можуть розташовуватися на різних пріоритетних рівнях. Також варто зазначити, що смислове наповнення цих концептів могло в давніх культурах не збігатися з нашим сучасним розумінням. Під «етно-національною ідентичністю» ми, у першу чергу, розуміємо культурну специфіку, ментальне самовизначення, автопортрет певного народу як колективної іпостасі людства, що зазвичай сполучено з відповідним міфологічним дискурсом. Усталені догматичні положення гуманітаристики щодо концептів «етнічне/національне» у ракурсі їхнього сприйняття як універсальних природно-історичних феноменів, які еволюціонують як організми, насьогодні вимагають певної кореляції. В цьому дослідницькому полі дотепер стикаються різноманітні точки зору, а саме «марксистів», «позитивістів,» «конструкціоністів», «примордіалістів», «есенціалістів», «перенціалістів» та інших наукових напрямків. В останніх дослідженнях, зокрема «Віденської історико-етнографічної школи» (В.Поль, Г.Вольфрам, Я.Вуд та інші, що спираються на розробки соціолога П.Бурдье ) йдеться про моделювання (отже дискурсивність) не тільки модерних, а й середньовічних протонаціональних та етнічних утворень[23]. </p>
<p> Етнічну диференціацію не (тільки реальну, але й уявну на кшталт римляни – це троянці) або змодельовану потрібно розглядати, передовсім, у ракурсі осмислення культурних детермінат зазначених процесів. Адже етнічна консолідація була пов’язана з певною політичною інтеграцією або дезінтеграцією окремих територій, становленням інститутів влади та способів її легітимації, отже ідеологією (політичною міфологією) державного будівництва як простора боротьби продукованих змістів. Онтологічні розрізнення ставали суттєвими лише тоді, коли з’являлися групи людей, що сприймали їх за етнічні маркери, вкладаючи у них особливий зміст. Позиція «Віденської школи» полягає у тому, що етнічні спільноти не є усталеними сутностями біологічного та онтологічного порядку, проте результатами історичних процесів, а можливо і самими історичними процесами. Наприклад середньовічні «варварські» королівства, були, як правило, поліетнічними утвореннями, а римські інтелектуали -«віртуозі» не тільки сприяли їхньому формуванню, а й продукували етнічні дискурси, спираючись або на розвинену античну методологію, або на біблійну традицію з її усталеною манерою дескрипції «племен» та «народів» [3;19-31]. </p>
<p> В цьому аспекті необхідно першочергово зазначити можливість конструювання етнічності релігією тієї ж мірою що і мовою. Корені такого явища варто шукати в особливостях візантійського богословського мислення, де не викликає ніякого сумніву факт розчинення дискурсу ідентичності в християнській релігії. </p>
<p> Візантія була політичним і поліетнічним утворенням, куди входили території де-факто в той чи інший історичний момент контрольовані візантійським імператором, де домінували етнічні греки, що називали свою державу «Романиею», а себе – «ромеями» (populus romanus) й відповідно володіли «римським» громадянством. У міфологічному контексті Візантія позиціонувала себе, згідно із доктриною Євсевия Кесарійского, як універсальна держава, що потенційно охоплює Ойкумену – Царство Боже на Землі [18,5-12]. Таким чином, у свідомості жителів імперії ідентификат Sacrum Imperium Romanum (Священна Римська імперія) домінував над Patria Constantinopolitana (Константинопольська вітчизна). Претензія на кревне споріднення з римлянами здійснювалася в річищі ідеї «translatio imperii», природної трансформації I Рима в II «Новий Рим». Легітимність подібної міфологеми не заперечували навіть опоненти імперії, навпаки ними здійснювалися невдалі спроби її приватизації (як, наприклад, у випадку з імперією Карла Великого у 800 р.). Відмежування Візантії від генетичної ідентичності з греками відбувалося переважно без знання латинської мови. Про примус до вивчення «грубої латини» засвідчують, згідно з джерелами, нарікання мегарських греків, задіяних у державному апараті, після оголошення Константинополя столицею імперії у 330 р. Таким чином, приналежність до лінгвістичної спільності аж ніяк не асоціювалося з належністю до спільності етнічної, адже візантійці комфортно усвідомлювали себе «ромеями». Поняття «ромеї» набуло конфесійно-політичного змісту, у той час як «еліни» асоціювалися з язичниками. У візантійців при позначенні інших народів конфесіоніми превалюють над етнонімами, наприклад, жителі Західної Європи переважно «латини», а не «франки», «алемани» або «інгліни»; жителі мусульманського Сходу – турки, араби та інші фігурують як «агаряни»; «вірмени» вживаються в значенні «монофізити». Візантійська диголосія утверджувала римську мову як мова державну (принаймні на першому етапі візантійської державності), грецьку як мову культури («високої» літератури і церкви). </p>
<p> Крім цього, розвивалися тубільні етнокультурні традиції на місцевих мовах: сірійській, коптській, грузинській, слов’янській навіть з адміністративним допуском наведених мов до діловодства у віддалених провінціях. Однак мовна розмаїтість ніяк не позбавляла жителів імперії статусу «істинних» візантійців зі специфічною конфесійно-політичною ідентичністю (особливо на рівні стереотипів) при домінуванні конфесійної. Адже згідно з едиктом імператора Феодосія (380 р.) сповідання православ’я стало обов’язковим для всіх підлеглих імперії, відповідно до давньоримської установки, котра стала гаслом імператора Юстиніана: «одна держава – одна релігія – один закон». Хоча насправді, така офіційна нетерпимість до іновір’я, не скасовувала підспудний розвиток світської пізньоантично-язичницької традиції (наприклад, трактат Геміста Плифона «Закони» з язичницькою неорелігійною концепцією написаний у сер. ХVст.) Іподром не втрачав свого значення протягом всього існування імперії, а успішно конкурував із Храмом. Боротьба з іудаїзмом проводилася кампаніями, мала місце поблажливість до монофізитів – Вірмено-григоріанської церкви й толерантне відношення до ісламу, якого офіційно – інституціонально на території імперії нібито не існувало, але фактично ісламські громади просто не піддавалися гонінням [21, 259]. Таким чином, для базового концепту «візантійське» була характерна полісемантичність та ієрархичність із двома рівнями реальності – офіційною регламентацією та цивілізаційним досвідом. </p>
<p> Деякі особливостей формування давньоруської ідентичності пов’язані саме з візантійською спадщиною. На Русі протонаціональний дискурс також формується на конфесійному ґрунті, причому штучно моделюється монастирськими інтелектуалами й церковними діячами. Митрополит Іларіон у «Слові про Закон і Благодать», Нестор Печерський у «Повісті врем’яних літ» стимулюють розвиток давньоруської самосвідомості, використовуючи старозавітні архетипи «святої землі» і «обраного народу». Старозавітні алюзії знайшли своє відображення в описі ворогів Русі біблійними термінами: «агаряни», «содомітяни», «маовитяни». Хоча очевидно природна ідентифікація слов’ян дохристиянського періоду проходила по первинному мовному критерію, що засвідчують текстові лексеми. Наприклад для позначення етнічної спільності замість терміна «народ» вживався термін «язик»; візантійці позначалися як «греки», західно-європейці як «німці» у значенні мовних антагоністів слов’ян, а не як «латиняне». Існувала, судячи з літопису Нестора з його вираженим «полянським патріотизмом», етно-територіальна специфіка населення Київської Русі, підкріплена характерними традиціями й обрядовістю [16, 14]. Але вже той же Нестор, як і митрополит Іларіон, піднімає рівень загальної ідентифікації до семантики «богоспасенної землі» і «обраного народу», опікуваного святими апостолами [16, 19]. </p>
<p> Перший випадок у слов’ян, коли займенник «ми» з’єднується з позначенням спільності, пов’язаний ще в недатованій частині «Повісті врем’яних літ» з релігійним обґрунтуванням ідентичності: «мы же хрестиане, єлико земель, иже вЪруют въ стую Трцю и въ єдино крщньє въ єдину въЪру законъ имамъ єдинъ… »[8, 16]. Слов’янська спільнота постулюється саме як релігійна група, а вітчизняна історія вводиться Нестором у Старозавітний контекст. Таким чином, давньоруські тексти відбивають не тільки сформовані реалії, але й продукують змісти, користуючись інтелектуальними прийомами та екзегетикою, що була властивою іудео-християнській традиції. Християнські конструкти давньоруських мислителів мають мало спільного з етнічними, а скоріше актуалізують політичні реалії Русі. Середньовічним духівництвом (чернецтвом) створюється нова номенклатура понять, обґрунтовується теза про прилучення Русі до християнства винятково завдяки заслугам київської правлячої династії, із представників якої формується національний пантеон святих (а першими вітчизняними великомучениками стають скандинави Федір та Іоанн). Освячення і месіанське призначення Києва постулюється в літописній «Андрієвій легенді». Якщо Іларіон у «Слові про Закон і Благодать» ще включає в комунікацію «святості», котра надходить з Єрусалима Константинополь [9, 191], то Іаков Мніх у «Пам’яті і похвалі князю Володимиру» постулює міфологему «Київ – ІІ Єрусалим», відкидаючи візантійське посередництво: «Оле чюдо! Яко 2–и Иерусалим на земли явися Киев и 2-и Мойсей Володимир явися». [5, 74]. Недвозначна нумерація напряму уподібнює Київ священному граду («Оле чюдо!»). Русичи вже безпосередньо наслідують євреям, проте не як народ народу, а як одна конфесійна спільнота іншій. Отже формується традиція розуміння «руського народу» не як етнічної спільності, а як народу Старого Завіту, трансформованого по пришесті Ісуса Христа в народ християнський, а вітчизняна історія сприймається не стільки як продовження, а як частина Священної історії. Ігумен Даниїл у своєму «Ходінні у Святу землю», декларуючи власне паломництво як духовний шлях до Бога, позначає комунікацію «Свята земля Палестина» – «свята земля Русь», запалюючи біля Святого Гроба лампаду («кандило») від усієї Руської землі [20, 122]. Ми можемо припустити, що конфесійно-політична ідентичність формувалася в річищі відповідних міфів ще від доби Київської Русі, будучи гомогенною, без розколу по соціальній вертикалі. </p>
<p> Проте активне стимулювання розвитку загально руської самосвідомості в ХІ ст., наприкінці ХІІ ст. переживає глибоку кризу, незважаючи на сусідство з іноетнічним Кочовим Світом. Так у 1171 р. князь Володимиро-Суздальської Русі Андрій Боголюбський відрядив на загарбання Києва свого сина із союзниками, у тому числі половецькими (які і підпалили Успенський собор Києво-Печерського монастиря). Київ був відданий переможцями на триденне пограбування (і це під час Великого посту). Літописець яскраво описує трагедію Києва, руйнування й пограбування храмів, у тому числі Софії, Богородиці Десятинної, убивство та полонення «християн» [10, 295-296]. Середньовічна практика засвідчує, що так вчиняють лише з ворожим іноземним містом. Кризу штучної загальнодержавної ідентичності відображено у давньоруському епічному творі «Слові о полку Ігоревім». </p>
<p> Проте модульоване книжниками поняття батьківщини як «святої землі» поступово проникає на рівень народної самоідентифікації. Донині у літературі стійко існує оманлива думка, що дискурс «Святої Русі» є прерогативним концептом обґрунтування цивілізаційної унікальності Росії, у тому числі й у протиставленні «святої» Русі «профанній» Європі. Християнський дискурс «батьківщини, як святої землі», якраз характерний для Європи, хоча корені західноєвропейського патріотизму варто шукати в ідеології хрестових походів. Саме як «святу землю» сприймала Францію Жанна Д’арк: «Ті, хто йдуть війною на святе французьке королівство, йдуть війною на короля Христа» [22, 312]. Ідентифікат «Свята Русь», що уперше текстуально застосував князь Андрій Курбський, будучи в еміграції на території «Литовської Русі» у листуванні з царем Іваном Грозним [15, 110] був, як відзначають дослідники, проявом протиставлення «народу» – «царю» (у сенсі держави в значенні царського двору як еманації особистості царя) у якості опозиції «праведне» (народ-Свята Русь) – «неправедне» (цар-держава). [6,106]. Проте А. Курбский не винайшов цей термін, а взяв загальноприйнятий концепт «Свята Русь» завдяки тому, що він був одним з топосів давньоруського фольклору, виразно позначений в київських епічних циклах. Більш того в колективній народній свідомості, що аргументував А. Соловйов[17], термін «святий» співвідноситься з терміном «світлий» не тільки фонетично а й етимологічно («святорусская земля» – «светорусская земля»), завдяки специфіці інтерпретації «божественного світла» у східнослов’янській релігійній системі як відгомоні ісихастських практик. Дискурс «Святої Русі» надалі перетерпів різні модифікації. В українському фольклорі про запорізьких козаків він також зустрічається в значенні батьківщини як «святої землі»: «Визволь, Боже, бідного невільника, на святоруський берег, на край веселий, між народ хрещений» [2, 234]. </p>
<p> У Московському царстві наведений ідентифікат усе більше артикулює політико-релігійний націоналізм, бо кожна земля, що є православною за визначенням виявляється «руською», тобто термін «руський» – це вже предмет домагань, а не реальність [4, 146]. На наш погляд, у Московському царстві категорія «Святої Русі» мала конфесійно-політичний (аналогічно Sacrum Imperium Romanum) підтекст, що підготувало дискурс «Москва – ІІІ Рим». Так само позиціонувалась Візантія у висловах Марка Єфеського, Іоанна Євгеніка та багатьох інших: «ми святий народ, царствене священство, народ обраний, наділ улюблений…», причому в першу чергу наголошувалося на релігійній унікальності населення держави: «ми народ Христа, святий народ… найправославніший з усієї решти на землі… » [11] Проте зазначені модифікації є не більше, ніж старозавітними алюзіями задекларованої Богом «святості» єврейського народу: «И ви станете мені царством священників і народом святим»” (Вихід, 19:6) Як відомо, переважна більшість біблійних народів давно відійшла у небуття, але єврейський етнос, котрий зумів вижити, не без того, що виробив собі потужну компенсаторну ідеологію богообраності. У Росії ж ХІХ в. дискурс «святої Русі» набув, завдяки розробкам слов’янофілів, специфічного «синдрому цивілізаційної унікальності». </p>
<p> Питання взаємозв’язку етнічного та конфесійного у національній самоідентифікації Південно-Західної Русі (України) набуває неочікувано складного виміру. Адже у країнах західнохристиянської та східнохристиянської орієнтації уявлення про етнос та націю формувалися в залежності від конфесійно-культурної специфіки. Проте Україна перебувала на стику цивілізаційних полів, що позначилося, зокрема, конфесійним синтезом (греко-католицизмом). В Україні до Брестської унії 1596 р. можна говорити про цілісність етно-конфесійної свідомості пересічного населення, яке ототожнювало себе з народом, котрий належить до єдиної православної церкви, що цілком контамінується ще з первинною давньоруською установкою. Інше розуміння народу – станово-політичне – було сформовано західноєвропейською традицією. Польські гуманісти сформулювали теорію «сарматизму» про походження елітарної частини суспільства від сарматів з античних джерел (Ян Длугош трактат «Аннали» 1458 р. та Матвій Меховит «Трактат про дві Сарматії» 1517 р.). </p>
<p> Перші півтора століття Речі Посполитої (1596-1795), до якої у той час належали українські території, усвідомлювалися сучасниками як «золота доба», коли країна досягла апогею своєї політичної та військової могутності, еліта здобула права та свободи у державі шляхетної демократії, а культура збагатилася високими зразками ренесансного та барокового стиля у національній інтерпретації. Під свободою розумілися «золоті вольності» шляхти, незалежність від королівської влади, вінутрішньостанова рівність. Пошук власних генетичних коренів сприяв не тільки ідеалізації минулого, а й освячення політичної традиції, котру поляки виводили з республіканського Риму. Давній Рим став взірцем державного устрою, а демократія – ідеалом рівності всіх вільних громадян. Високе значення і сакралізація польського державного устрою, декларація тяглості безпосередньо від Римської республіки визначили домінування державного над національним. В межах Речі Посполитої, де народом (populus) вважалася лише шляхта (інше населення – plebs) починає поступово формуватися «політична» надконфесійна нація (народ-шляхта), бо привілейована верства держави була поліетнічною (поляки, литвини, українці, білоруси) та поліконфесійною (католики, православні, уніати, лютерани). Самосвідоміть шляхти «рутенского» походження («Рутенія», «Русія», «Роксоланія»–латинізована назва України в тогочасній західноєвропейській літературі) конструювалася в категоріях польської культури, вписуючись в станову й поза конфесійну ідентичність як частина шляхетної політичної нації, що добре ілюструє формулювання Станіслава Оржеховского (Роксолана): «gente Ruthens natione Polonus». Адже політична нація народжується в процесі політичної комунікації в площині апріорних соціальних уявлень і ціннісних мотивацій під впливом певних суспільних ідей. </p>
<p> До речі, у давніх русичів не існувало власного етіологічного міфу про походження від предка-засновника (героя-епоніма), який би засвідчував наявність сформованої етнічної самосвідомості. Чорноризець Нестор у «Повістів врем’яних літ» користується біблійною екзгезою у питанні про походження слов’ян від сина Ноя Яфета, а початки державотворення пов’язує із династією Рюриковичів та норманською елітою, носіями етноніма «русь». Проте західнослов’янські джерела ХІV ст. містять у собі легенду про двох братів Чеха і Леха (чеській хроніці Козьми Празького), до яких вже у Пролозі Великопольської хроніки (ХШ-ХІV ст.) додався Рус (другий брат після Леха й перед Чехом) [1;52], очевидно для легітимації об’єднання польських та давньоруських земель у єдиній державі Речі Посполитій як відновлення зв’язку поміж окремими частинами єдиного народу (адже Литва визнавалася самостійною державою, поєднаною з Польщею лише особистою унією). </p>
<p> Таким чином, анонімний автор хроніки «створив» Руса – прародителя та героя-епоніма «рутенського» (Ruthenorum) народу. На наступному етапі легенда була відфільтрована італійською гуманістичною історіографією та опинилася у полі зору Яна Длугоша. Проте Ян Длугош у «Анналах» запропонував власну етногенетичну концепцією за якою Рус визнавався не братом, а прямим нащадком Леха, отже русичі від початку були складовою польського народу – «полянами», чиїх керманичів Аскольда і Діра було вбито варязькими князями, за що останнім (в особі князя Ігоря) помстилися деревляни [19; 22-23]. Водночас «сарматська теорія» була представлена не однією, а декількома різноманітними версіями, зокрема її притримувався невідомий автор українського Густинського літопису, який виводив родовід сарматів-слов’ян від Ріфата, сина Гомера, онука Яфета [14;14]. Захарія Копистенський в «Палінодії» (ХVІІ ст.) вже корелює етнічний родовід Нестора, ототожнюючи слов’ян, русів та сарматів [7, 1102-1103]. Отже за доби Речі Посполитої артикулюються міфи про спільне походження польського та українського народів, що набувають своєї виразності у сарматському дискурсі. Це відбувається на терені глибокої кризи конфесійної ідентичності, масового переходу українсько-білоруської шляхти в католицизм та церковної унії Київської митрополії з Римом 1596 року. </p>
<p> Проте можна говорити про еволюцію сарматської міфологеми на українському ґрунті – «український сарматизм», який виступає специфічним культурним явищем [9, 129]. Головною функцією сарматської ідеології в Україні було обслуговування української еліти. Якщо у поляків робився наголос на державному, то тут на династичному минулому про походження від «русских князей первых варяжских» [13, 66]. Версія походження від Руса скоріше ігнорувалася упорядниками хронік, хіба що він вважався родоначальником русько-варязької династії. Європейський контекст мало цікавив західноруських книжників, скоріше старозавітна генеалогія, факти біблійної історії, символічне освячення території апостолом Андрієм. «Культурним героєм» вважався хреститель Русі Володимир «Красне Сонечко», зачинатель православної держави на сарматських землях. Довести давній родовід для української еліти було вкрай важливим, адже це майже законодавчо закріплювало її станові привілеї. Проте якщо польські сармати прослідковували свої родинні зв’язки від римських фамілій, то українці змушені були обмежуватися рамками вітчизняної історії, походженням від «росских княжат», але удревнювали конфесійну приналежність релігійним спадком від Єрусалиму. Хоча характеристики ідеального шляхтича в польській та українській інтерпретації не різнилися, незважаючи на різну конфесійність, апелюючи до єдиного комплексу рицарських чеснот homo militants. Сарматський міф з лицарським ідеалом ХVІ ст. знайшов практичне втілення в героїчних діяннях козацтва, сформувавши унікальний етос сармат-роксолан-козаків. </p>
<p> Ідею сарматизму, як символ єднання історико-культурних традицій сповідували українські барокові письменники. Вольності, лицарство, любов до Батьківщини та готовність їй служити стають провідними духовними цінностями, оспіваними в багатьох поетичних творах. Український «сарматський народ» – це етноконфесійна спільнота зі спільними історичними коренями, долею, мовою, територією, проте існуюча в межах іншої держави на порубіжжі між впорядкованим політичним простором та хаосом великого Степу. Отже головною відмінністю, на нашу думку, було сприйняття Вітчизни, яку понад усе цінував та боронив справжній сармат. Якщо для поляка Вітчизна це – state, держава, Річ Посполита, то для українця Вітчизна це – patria, батьківщина, Україна як емоційно забарвлена територія, хоча безумовно Річ Посполита також потребувала захисту та служіння, бо українська еліта визнавала себе складовою польської держави: «…один народъ Роксолянскій сплодилъ, одна отчизна – Корона Полская выховала, и одна Константинополская столица вЪры Христовы научила», як це зазначив” Захарія Копистенський у „Палінодії [7, 606-607]. У цьому контексті можна стверджувати, що для московита Вітчизна це – land, православний простір загалом, тому будь яка православна земля апріорі має належати Московській державі. Звідси походить російська налаштованість до географічної безмежності, до «збирання земель». </p>
<p> Таким чином від часів «Литовської Русі» – етнорелігійний чинник став маркером формування української тожсамості, незважаючи на привабливість станової, загально-посполитої ідентичності що надалі, в умовах відсутності державності, стало складовою мотиву здобуття батьківщини (етно-культурної автентичності, а потім і державності) як міфологеми «винайдення Землі Обітованої», засвідченої, зокрема, домінантними мотивами української поезії ХІХ ст. Отже українська еліта не копіювала польський сарматизм, а творчо переробила його на ґрунті етноконфесіоналізму та усталених історичних (ще давньоруських) міфологем, трансляції релігійної спадщини, а не традицій республіканізму як це було у Польщ . </p>
<p> В силу певних історичних причин українська шляхта розділилася на дві групи, одна з яких прийняла унію, інша зберегла вірність православ’ю. Опускаючи епітети двосторонньої полеміки між поборниками та противниками унії, можна відзначити, що конфесійне розмежування породило етнонім «нова русь», яким оперували обидві сторони, позиціонуючись відповідно з «новою» і «старою» Руссю. Парадоксальність терміна «нова русь», що вживався як уніатами, так і православними у відношенні уніатів полягає в тому, що він з одного боку свідчить про визнання нового стану «русі», розпорошеної по різним конфесіям, з іншого – чітко пов’язує етнічність та конфесійність. Твір видатного полеміста Мелетія Смотрицького 1628-1629 рр. має назву «До обох частин народу руського». Таким чином, новий конфесійно-церковний стан, адже про уніатство говорили у тому числі і як про нову віру, обумовлював пошук нової ідентичності. Ментальна незгода, на той час, беззастережно визнати загальну етнічність, але різну конфесійність одного народу, докорінно відрізняється від західної моделі, де, наприклад, відповідно до Нантського едикту короля Генріха IV (1598 р.), ратифікованого парламентом, католики і гугеноти визнавалися рівноправними французами. </p>
<p> Подальші пошуки ідентичності були визначені війнами Богдана Хмельницького, віддалені наслідки яких розмежували уніатську і православну Русь державним кордоном. Церковні інтелектуали «барокової» доби (Захарія Копистенський, Петро Могила, Касіан Сакович, Феофан Прокопович, Йова Борецький) у обстоюванні православної ідентичності відродили цілий шар давньоруських міфологем, зокрема «Київ – другий Єрусалим» як ідею Священства, що надало Києву статусу загальноукраїнської православної столиці, згуртувало та посилило православний табір у спілці із потужним союзником – козацтвом. Нажаль зазначена міфологема на разі не довго протрималася в опозиції після приєднання українських земель до Російської імперії, поступившись державній ідеологемі Росії «Москва – третій Рим» як ідеї Царства. Оскільки славнозвісний примат Царства (Imperium) над Священством (Sacerdotium) в російській моделі державності замістив ідеал «симфонії», сформульований в річищі політичної стратегії імператора Юстиніана. На відміну від конфесійно-політичного спрямування розвитку державності як визначального фактора національної самоідентифікації Росії, в Україні пріоритетний етноконфесійний чинник став, зокрема, ідейним підґрунтям у прагненнях плекати Козацьку республіку або витворити незалежну Гетьманську державу на ґрунті барокового культу «минувщини». </p>
<p> Отже, тривале, від давньоруських часів, існування світоглядних моделей «рутенського народу» – провізантійської та прозахідної – завершилося перемогою останньої, принаймні в «культурі еліти», до якої належало і козацтво, бо саме адаптований сарматський міф став одним із структурно-семантичних параметрів української культури. Уніатська церква Правобережної України (згодом іменована греко-католицькою) змогла стати заслоном на шляху латинізації, полонізації й розмивання «рутенської» ідентичності, особливо після позбавлення державності самої Польщі на цілих 123 р. Подальше формування ідентичності на підросійському Лівобережжі відбувалося в новому історико-культурному контексті, проте у річищі «малоросійської» парадигми, міфів про «київську спадщину» та «кревне братерство» від біблійних часів (через сина Ноя Мешеха-Мосоха-Москву), придуманих самими ж українськими кліриками-емігрантами, що здійснювали у власних інтересах «цивілізаторську місію» на Російських теренах. Ця історична міфологія, адаптована та посилена російською історіографією (В. Татищевим, М. Карамзіним), надовго прив’язала Україну до Росії (та й дотепер експлуатується заангажованими ідеологами). </p>
<p> Українська православна церква втратила національно-церковну специфіку (принцип соборності, виборність на церковні посади, традицію участі мирян у церковній діяльності) й перетворилася в уніфікований територіальний підрозділ монопольної Російської церкви. В результаті ліквідації патріархату царем Петром І (1721 р.) та декретів Катерини ІІ про секуляризацію церковних земель (1763-1764 р. р.) православна церква була позбавлена політичної та економічної незалежності й перетворилася на особливий різновид бюрократії, що активно проводила за допомоги кадрів духівництва політику русифікації (аж до заборони Києво-Печерській і Чернігівській друкарням видання літератури українською мовою). Хоча, як ми гадаємо, загальною константою ідентичності залишився спільний православний обряд («набоженство»), збережений уніатами з його багатою конфесійною культурою, що надалі, поряд з мовою та ностальгічним національним міфом, стало креативним фактором осмислення етнічної спільності українців обох конфесій. </p>
<p> ЛІТЕРАТУРА: </p>
<p> 1. «Великая хроника» о Польше, Руси и их соседях ХІ-ХІІІ веков: Перевод и комментарии. /[отв.ред. В.Л. Янин] –М: Изд. МГУ, 1987, 264 с. 2. Дмитриев М.В. Конфессиональный фактор в формировании представлений о «русском» в культуре Московской Руси./ М.В Дмитриев // Религиозные и этнические традиции в формировании национальных идентичностей в Европе. Средние века – Новое время. Сб. статей под ред. М.В.Дмитриева –М: Индрик, 2008,- С.218-240. 3. Дмитриев М.В. Проблематика исследовательского проекта «Confessiones et nations. Конфессиональные традиции и протонациональные дискурсы в истории Европы // Религиозные и этнические традиции в формировании национальных идентичностей в Европе. Средние века – Новое время. Сб. статей./ [глав.ред. М.В. Дмитриев ] -М: «Индрик», 2008. –С.15-42 4. Ерусалимский К.Ю. Понятия «народ», «Росиа», «Русская земля» и социальные дискурсы Московской Руси конца ХV –ХVII в /К.Ю Ерусалимский. // Религиозные и этнические традиции в формировании национальных идентичностей в Европе. Средние века – Новое время. Сб. статей под ред. М.В.Дмитриева –М: Индрик, 2008, -С.137-169. 5. Зимин А.А Память и похвала Иакова Мниха и житие князя Владимира по древнейшему списку /Зимин А.А // Краткие сообщения Института славяноведения АН СССР. – М, 1963.-Вып.38.-С.66-75.. 6. Кинан Едвард. Російські історичні міфи / Е.. Кинан–К: Критика, 2001. -274 с. 7. Копистенский Захарія. Палінодія или Книга Обороны кафолической святой Апостолской Всходней Церкви /Захарія Копистенський //Русская историческая библиотека.-Т.4. Памятники полемической литературы в Западной Руси. СПБ, 1878.-Кн.1.-С.313-1150. 8. Лаврентиевская летопись // ПСРЛ. -Ленинград: изд. АН СССР, 1926. -Т.1 -Ч.1- 150 с. 9. Лескинен М. В. Мифы и образы сарматизма. Истоки национальной идеологии Речи Посполитой /М. В Лескинен М: Институт славяноведения РАН, 2002, 178 с. 10. Літопис руський за Іпатським списком в пер. Л.Махновця. Відп. ред. О.В.Мишанич –К: Дніпро, 1989.-590 с.. </p>
<p> 11. Ломизе Е.М. Византийский патриотизм в ХV в. и проблема церковной унии. // Славяне и их соседи. Этнопсихологический стереотип в средние века. –М: Изд. Института славяноведения и балканистики АН СССР, 1990.-С.96-97. </p>
<p> 12. Молдаван С. «Слово о Законе и Благодати» митрополита Иллариона /С Молдаван. -К: Наукова думка, 1984.-240 с. </p>
<p> 13. Мыльников А.С. Две етногенетические мифологемы западнославянского происхождения в украинской исторической мысли /А.С. Мыльников // ІІ Міжнародний конгрес україністів. Доповіді та повідомлення.Ч.1 –Львів:Свічадо, 1994 –С.66-67. </p>
<p> 19. Флоря Б.Н. Русь и «русские» в историко-политической концепции Яна Длугоша./Б.Н.Флоря // Славяне и их соседи. Этнопсихологические стереотипы в средние века –М: АН СССР, Ин-т славяноведения и балканистики, 1990-С.16-26. </p>
<p> 20. «Хожение» игумена Даниила в Святую Землю в начале ХІІ в. Под ред. Прохорова Г.М.-СПб: Изд. Олега Абышко, 2007.-407 с. </p>
<p> 21. Шукуров Р.М. Конфессия, этничность и византийская идентичность. // Религиозные и этнические традиции в формировании национальных идентичностей в Европе. Средние века – Новое время. Сб. статей под ред. М.В.Дмитриева. –М: Индрик, 2008, С. 243-262. </p>
</doc>
<doc id="file32711431" filename="news-181" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/10/24/news-181/" FT="web">
<p> Київська Русь не зовсім вдало приєдналась до візантійської традиції – історик </p>
<p> В Інституті філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка пройшла IV Академічна дискусія “Спадщина Середньовіччя Сходу та Заходу в європейській ідентичності України” у рамках проекту “Українська гуманітаристика: діалог культур між Сходом і Заходом”. </p>
<p> Провідні науковці обговорювали вплив на українську ідентичність західної та східної культур. Його координаторами є викладач Інституту філології Галина Усатенко та заступник головного редактора журналу “Всесвіт” Дмитро Дроздовський. </p>
<p> Першим виступив директор Інституту філології Григорій Фокович Семенюк, який наголосив, що пошук власної ідентичності є вирішальним у націєтворчій стратегії кожного народу. </p>
<p> “Ми творчо сприймали й переосмислили, наповнивши власним духовним змістом те, що приходило до нас і з Візантії, і з Європи. Київ почасти сам ставав новатором для середньовічної Європи, зокрема у книжності. Михайло Максимович правомірно наголошував, що середньовічна Європа не знає нічого, що могло б зрівнятися з нашими “Повістю врем’янних літ”, “Словом о полку Ігоревім” і “Словами” Кирила Турівського. А Ярослав Мудрий своєю “Руською Правдою” зробив справжній прорив у тогочасній юриспруденції, приголомшивши Європу тим, що відмінив смертну кару”, – зазначив він. </p>
<p> Відтак середньовічна Русь самоідентифікувалася в Європі як незалежна держава у політичному, релігійному, культурному, юридичному, духовному вимірах. Водночас, і до Сходу інтерес українців завжди був і залишається великим. Східний світ помітний в українській мові, традиційному вбранні, численних мотивах у літературі та образотворчому мистецтві. </p>
<p> Директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України Микола Григорович Жулинський сказав, що для України проблема європейської ідентичності, перш за все, пов’язана з формуванням національної ідентичності. </p>
<p> “Без базової основи, без національної ідентичності не можна буде і говорити про європейську ідентичність. Бо культурна інтеграція України у велику Європу неможлива без набуття як духовної, так і національної ідентичності”. </p>
<p> У ході дискусії гості перейшли до більш глибокого обговорення складових понять українського світогляду. </p>
<p> “Ми не зовсім вдало приєдналися до візантійської традиції, – висловив власну думку Юрій Чорноморець. – Ми познайомилися з нею, коли великі злети візантійської думки вже лишилися у минулому. В Х-ХІ столітті Візантія орієнтувалася лише на збереження надбань попередніх поколінь і не намагалася їх творчо розвивати. А момент творчого сплеску в чотирнадцятому столітті Русь вже сама прогавила. До впливу Візантії потрібно ставитися осмислено, бачити його обмеженість. І розуміти, що ця обмеженість була викликана не лише нездатністю місцевої культури до сприйняття всієї візантійської спадщини, але і тим, що сама візантійська думка була не здатна до того, щоб надати давньоруській культурі значного творчого імпульсу в теології та філософії”. </p>
<p> У другій половині дня захід продовжився в Національному заповіднику “Софія Київська”, де виступили наукові співробітники заповіднику Надія Нікітенко і В’ячеслав Корнієнко. Вони розповіли про Софію як втілення культурного багатства візантійської та руської цивілізацій. </p>
</doc>
<doc id="file32709779" filename="news-2" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2010/12/25/news-2/" FT="web">
<p> Візантійські ікони </p>
<p> У 2005 році в Музеї Ханенків відкрився новий зал. Чотири візантійські ікони VI–VII століть, уперше представлені тут після довгої, майже десятирічної перерви, є не тільки безцінними раритетами колекції музею, але й всесвітньо відомими пам’ятками культури — найдавнішими з християнських ікон, що збереглися до нашого часу. Оскільки ці ікони — чи не найкоштовніші з художніх скарбів України — мають також неоціненне сакральне значення, при побудові нової експозиції велику увагу було приділено оформленню зали. Сьогодні вона виглядає як невеличка каплиця, де шанувальники мистецтва можуть віддати данину візантійським майстрам. Особливу атмосферу створює символічне кольорове вирішення. Синій «космічний» колір, який асоціювався з кольором небес, мав у візантійській культурі стійке емблематичне значення — вічної Божої істини. Саме темно-блакитним є тло на прадавніх іконах. </p>
<p> Чотири ікони: «Йоанн Предтеча», «Святі Сергій та Вакх», «Богоматір з немовлям», «Мученик та мучениця», — створені на теренах Візантії в VI–VII століттях, дивом збереглися під час іконоборницького руху, що невдовзі охопив Візантійську імперію. Вони вціліли лише тому, що були завчасно вивезені християнськими паломниками до Синаю. Прадавні образи зберегли ченці віддаленого від політичних пристрастей монастиря Святої Катерини, розташованого серед кам’яної пустелі у підніжжі гори, де згідно з Біблією Мойсею відкрилося чудо богоявлення та були даровані Скрижалі Заповіту. Одна з найдавніших християнських обителей, зведена візантійським імператором Юстініаном у VI столітті, досі зберігає унікальне зібрання ікон, і лише чотири з них за віком та технікою живопису є подібними до образів із Музею Ханенків. </p>
<p> Першим науковцем, який 1850 року знайшов та описав ранні ікони монастиря Святої Катерини, був відомий церковний діяч і дослідник православ’я в країнах Сходу архимандрит Порфирій (Костянтин Олексійович) Успенський (1804–1885). Чотири доіконоборчі образи цієї знахідки перебували у його власному зібранні до 1885 року, а потім, згідно із заповітом, були передані Церковно-археологічному музею при Київській духовній академії. У 1923 році після знищення цього унікального музейного закладу вони потрапили до Музею культів і побуту, створеного на території Києво-Печерської лаври, а у 1941 році опинилися у Музеї Ханенків. </p>
<p> Давні автори називали такі ікони «восколитим писанням», оскільки за технікою живопису вони відрізнялися від пізнішого іконного письма темперними фарбами. Відомий ще з античності восковий живопис, так звана енкаустика (від грецького «encaio» — впікати, впалювати) дещо змінилася у візантійські часи. Дослідження, проведені під час реставрації київських ікон, довели, що вони виконані у техніці «холодної енкаустики», або, як її ще називають, «воскової темпери». На відміну від античних художників-енкаустів, які «впалювали» змішані з бджолиним воском пігменти за допомогою підігрітого шпателя-каутерія, автори синайських ікон користувалися різної форми пензлями. Метод «холодної енкаустики» полягав у тому, що на заґрунтовану поверхню дошки послідовно наносилося декілька шарів фарб, основу яких становив рідкий віск, розведений спеціальною сумішшю. Втім, не тільки воскове письмо, але й ціла низка особливостей образного ладу пов’язує ранні ікони з традиціями античної культури, творчою спадкоємицею яких була Візантія. </p>
<p> Поруч із давніми синайськими іконами в залі представлено рідкісну портативну мозаїкову ікону більш пізнього часу — «Святий Миколай Мірлікійський» (XIII ст.), яка походить з колекції Богдана та Варвари Ханенків. </p>
<p> Йоан Предтеча </p>
<p> Ікону із зображенням Йоана Предтечі, останнього пророка Старого Заповіту й першого провісника Месії — Ісуса Христа — вважають найдавнішою серед синайських ікон київської колекції. Саме в цій іконі найбільш відчутний вплив античного живопису. </p>
<p> Йоана Хрестителя зображено в традиційній позі пророка з піднесеною догори правицею. Лівою рукою він тримає сувій з грецькою цитатою з Євангелія від Йоана: «Ось Агнець Божий, який бере на себе гріх світу» (Йоан, 1:29). Йоан Предтеча вказує на зображення Христа в медальйоні, розміщеному в правому верхньому куті. У парному медальйоні ліворуч — зображення Богоматері. Йоан зодягнений у темно-сірий хітон, підперезаний чорним паском із металевими застібками, позначеними білилом, плащ-гіматій яскравого вохристого кольору і традиційну для його зображень мілоть з овечої вовни — вбрання самітника-анахорета, родоначальника християнського чернецтва. </p>
<p> У живописі лику переважають оливково-сірі відтінки. Натхненне обличчя пророка в обрамленні довгого кучерявого волосся з сивиною передано з реалістичною точністю, майже портретно. Таке враження підсилюють глибокі зморшки, позначені коричневими мазками, і спалахи білил на випуклих частинах обличчя й у білках трагічних чорних очей. В образі Предтечі дослідники вбачають вплив античних театральних масок. </p>
<p> Згідно з традиціями пізньоантичного живопису постать Йоана Хрестителя показана у різкому контрапості. Вказуючи правою рукою на протому (напівпостать) Христа, Предтеча звертає до нього повний експресії схвильований лик, тоді як коліна і стопи Йоана розвернуті у протилежний бік. Духовна екзальтація пророка відлунює у зображенні бганок його одягу, переданих динамічними мазками: часом довгими і гнучкими, часом — різкими й короткими. </p>
<p> Численні втрати фарбового шару в багатьох місцях відкривають дерев’яну основу. На відміну від інших синайських ікон, воскові фарби покладені безпосередньо на деревину, не покриту ґрунтом. Проте, незважаючи на значні ушкодження, образ полум’яного провидця справляє надзвичайно сильне враження. </p>
<p> Існують суперечливі припущення щодо місця створення цієї ікони. Переважна більшість науковців вказує на Єгипет або Олександрію, проте останнім часом вірогідним вважається також її сирійське або палестинське походження. </p>
<p> Богоматір з немовлям </p>
<p> Богородиця представлена на темно-синьому тлі з немовлям Христом, якого вона тримає на лівій руці й, ніби оберігаючи, пригортає до себе правицею. Марія одягнена у вохристий хітон і пурпурову столу — стрій, який носили під хітоном. Вузький рукав столи з двома пасками помітно на правиці під більш широким рукавом хітона. Поверх білого очіпка голову Марії покриває мафорій — пурпуровий плат, що спускається за праве плече й переходить через лікоть правиці. Христа зображено у пурпуровому гіматії в пропорціях отрока з високим світлим чолом. Він простягає вперед правицю з відкритою долонею. Цей жест, відмінний від положення долоні при благословенні, дозволив дослідникам висловити припущення, що постаті Богоматері та немовляти первісно були частиною сцени поклоніння волхвів. Така гіпотеза, підкріплена тим, що ікона за нез’ясованих часів та обставин була обрізана з трьох боків, видається тепер малоймовірною. Три золоті промені, помітні праворуч над німбом немовляти, також викликають суперечливі трактування вчених: їх вважають нижньою частиною хрізми — монограми Ісуса Христа, або — символічним позначенням Святої Трійці. </p>
<p> Синайська «Богоматір з немовлям» була створена в той період, коли візантійський іконографічний канон лише почав формуватися. Ймовірно, саме від подібних зображень походить пізніший канонічний тип Богоматері Одигітрії — Путівниці. </p>
<p> Розміщення фігур у просторі позначене виразним впливом античного мистецтва. Згідно з принципом контрапосту, постать Богоматері відтворено в поєднанні різноспрямованих рухів: голова Марії повернута вліво, тоді як плечі — до сина (вправо). Багатошаровий живопис цієї ікони з античною «плотськістю» передає тривимірність за допомогою переходів тону. Пізніше в іконописі фігури зображуватимуть фронтально та площинно — без передачі об’єму. Випуклі мазки воскових фарб ніби виліплюють квітуче, осяяне обличчя Богородиці з рожевим рум’янцем і яскравими усміхненими вустами. М’яку тінь під підборіддям художник передає майже «імпресіоністично» — оливково-зеленим кольором. Світлий лик немовляти написаний більш ніжно, — делікатними сплавленими мазками. </p>
<p> За традиціями візантійського мистецтва основні кольори ікони — різних відтінків пурпур, вохра, а також золото, використане у зображенні німбів, мають символічне значення. Пурпур, який поєднав у собі полярні частини спектра — синій і червоний, вважався втіленням єдності небесного і земного та символізував верховну імператорську владу. Ефеський собор 431 року постановив на знак найвищого пошанування Марії зображувати її у пурпуровому царському одязі як Царицю Небесну. Золото та золотава вохра, які ще за античних часів символізували Сонце, у християнській символіці набули значення згущеного божественного світла. Вони вважалися випромінюванням благодаті та істини й асоціювалися із Христом, який сказав про себе: «Я — світло миру» (Йоан, 9:5). </p>
<p> Стосовно походження цієї ікони існує декілька припущень: Константинополь або Єгипет чи Олександрія. </p>
<p> Святі Сергій та Вакх </p>
<p> Святі воїни — Сергій та Вакх представлені як юні мученики. Медальйон з ликом Христа, розміщений між німбами, та хрести в руках святих символізують мученицьку смерть, прийняту в ім’я Спасителя. </p>
<p> Згідно з переказами, Сергій та Вакх походили з сирійської провінції та були високопосадовцями при дворі римського імператора Максиміана (285–305). Постійні атрибути цих святих — маніакії (шийні прикраси з трьома коштовними каменями) — нагадують про їх високі придворні посади. Сергій був премікарієм — начальником охорони гентілійського полку, який складався з союзників римлян (gentiles), а Вакх — секундарієм, другим за званням після Сергія. На високі чини Сергія і Вакха вказують також їхні строї: позначені малиновими стрічками-клавами золототкані далматики, які художник передає тонким золотим штрихуванням, та верхній одяг — плащі-хламиди, скріплені на плечі золотою застібкою у вигляді трьох кульок. Світлосяйне вбрання святих відрізняється за кольором: у Сергія воно рожеве, у Вакха — світло-блакитне. Широкий темно-пурпуровий тавліон — ще одна відзнака костюма придворних — краще помітний під рукою Вакха, зображеного ліворуч. Написи СЕРГІО(С) та ВАХОС у верхній частині ікони виконані чорнилом і мають пізніше походження, так само як і рама, закріплена за допомогою кованих цвяхів. </p>
<p> Житіє святих Сергія і Вакха, пам’ять яких відзначається Православною церквою 1 і 7 жовт­ня, описує їх мученицьку смерть наприкінці III століття. Відмовившись принести жертву поганським богам, Сергій і Вакх визнали себе християнами. За часів, коли віра в єдиного Бога вважалася найтяжчим державним злочином, імператор прирік їх на публічну ганьбу, жорстокі катування й страту. </p>
<p> У порівнянні із «Йоаном Предтечею» та «Богоматір’ю з немовлям» ікона «Святі Сергій та Вакх» відображає вже новий етап розвитку іконописного канону. Лики святих хоча й не повністю ідентичні, все ж дуже схожі й позбавлені «портретності», так само як їхні тіла — об’ємності. Складки білих плащів позначені лінійно, без світлотіньових переходів. Площинне живописне вирішення підкреслено фронтальним положенням фігур і симетричною композицією, в якій багаторазово повторюється символічна форма кола та півкола: обведені контуром німби, маніакії, обриси голів і плечей. Таке розуміння форми жодним чином не пов’язане з труднощами відтворення пластики людського тіла, а є новим свідомим прийомом християнського мистецтва Візантії, що знаменує зміну античних художніх принципів. Через відмову від життєподібності християнський іконопис знаходить засоби для передачі «іншого» складу плоті святих, котрі постають вже не звичайними людськими істотами, а мучениками, просвітленими подвигом заради віри. Лики та вбрання Сергія і Вакха здаються особливо світлоносними завдяки багатошаровому письму напівпрозорими фарбами. Зображення Сергія, яке збереглося краще, дозволяє відчути майстерність іконописця: вуста передані соковитим червоним кольором, зеленкуватим — тіні під підборіддям, очима й на шиї. Густі рельєфні мазки воскових фарб відтворюють ніби осяяне зсередини лице й ніжно-рожевий юнацький рум’янець. </p>
<p> Походження цієї ікони також пов’язують з різними художніми центрами: більшість нау­ков-­ ців вказує на Єгипет, проте називають також Сирію та Константинополь. </p>
<p> «Мученик та мучениця» («Св. Платон та Глікерія (?)») </p>
<p> Обабіч голгофського хреста на іконі представлені святі мученики — чоловік і жінка. Хрести в їхніх руках є символом мученицької смерті. Саме за подібною іконографічною формулою, що походить від античного сімейного портрета, зображували пари святих за часів раннього християнства. Над головами мучеників розташоване «всевидяче око» з трьома променями — символ присутності Бога. На центральному хресті збереглися залишки поліхромного розмальовання, що позначало орнамент і коштовне каміння. Тло ікони, нині майже втрачене, первісно було золотим. Інші деталі, на яких спостерігаються значні втрати фарбового шару, мають ознаки механічних ушкоджень, що особливо помітно на зображенні рук та очей. Це може свідчити про давній спосіб «використання» ікони: згідно з простонародними магічними уявленнями, віряни часто вживали зіскоблену фарбу та левкас як ліки. Правий бік дошки з фрагментом зображення мучениці втрачено та замінено новим, дописаним олійними фарбами. Заглиблення у рамі, призначені для кришки, вказують на те, що ікона була переносною: її брали в дорогу або виносили з монастиря до скитів. </p>
<p> Грецький напис із зазначенням імен святих у верхній частині ікони зберігся лише фрагментарно, тому остаточне вирішення того, яких саме мучеників зображено, є дискусійним. Ліва частина напису найбільш імовірно прочитується як «Св. Платон» та, скоріш за все, пов’язана із Святим Платоном Анкірським, у житії якого згадуються чудеса, явлені ним саме на Синаї. Права частина напису не суперечить прочитанню «Глікерія». У помісному синайському календарі зазначений спільний день споминання обох святих — 13 травня, що є підставою вважати зображену мученицю Святою Глікерією з Траянополя. Таке іконографічне прочитання дозволяє сучасним дослідникам віднести ікону до місцевої синайської школи, проте існують також інші припущення стосовно місця її створення: Сирія, Палестина або Єгипет. </p>
<p> «Св. Миколай Мірлікійський» </p>
<p> Разом із древніми синайськими іконами в залі представлено портативну мозаїкову ікону «Святий Миколай Мірлікійський», яка походить з колекції Богдана і Варвари Ханенків. Такі мініатюрні образи також досить рідкісні — число відомих на сьогодні ікон, найбільш ранні з яких датуються XI століттям, не перевищує кількох десятків. </p>
<p> Створення цих ікон потребувало високої технічної майстерності. Основою для мозаїкового набору є дерев’яна дощечка, заґрунтована сумішшю воску та смоли. Зображення утворюють закріплені на ґрунті мініатюрні кубики з позолоченої і посрібленої смальти, природних мінералів і напівкоштовного каміння: малахіту, ляпіс-лазурі, кольорових мармурів, оніксу. У зображенні лику святителя використані найменші кубики, підігнані з особливою щільністю. </p>
<p> Ікону «Святий Миколай» датують XIII століттям. Зображення одного з найбільш шанованих християнських святителів підпорядковане суворому іконописному канону, що вже склався на той час. Святий Миколай показаний у прямоличній позі з Євангелієм у лівій руці, його правиця піднесена у жесті-благословінні. Білий з темно-синіми хрестами омофор у вигляді широкої стрічки є деталлю церковного облачення, що вказує на єпископський сан Святого Миколая. Руку, якою святитель тримає священну книгу, на знак пошани покриває довгий кінець омофора, випущений наперед через ліве плече. Постійні атрибути Святого Миколая — омофор і Євангеліє, згідно з переказами, були даровані святителю Христом і Дівою Марією, які явилися йому у видінні, коли Миколай був обраний єпископом малоазійського міста Міри в Лікії. За каноном передані також «портретні» риси Святого Миколая: округлі лінії обличчя, обрамленого широкою бородою, високе чоло та особливий погляд, в якому гостра проникливість пастиря поєднується з батьківською добротою. </p>
<p> Тендітні смуги мозаїкового набору підкреслюють контури обличчя й десниці. Гребені складок яскраво-червоної фелоні святителя позначені золотими лініями асісту. Попри загальне лінійне трактування, віртуозно підібрані відтінки мінералів тілесного кольору надають лику Святого Миколая м’якості та живописності. Ані тонке павутиння асісту, ані викладений золотавими кубиками фон не пов’язані з реальним освітленням — вони символізують горішнє світло. </p>
<p> У Візантії схожі портативні ікони, оправлені у дорогоцінні оклади, призначалися для приватних каплиць аристократії або слугували дорожніми образами. Обрамлення цієї ікони відноситься до пізнішого часу (XIV ст.). Витонченість візерунка, що складається з орнаментальних кіл і ромбів, виконаних у техніці скані-філіграні, свідчить про високий рівень майстерності візантійських ювелірів. </p>
</doc>
<doc id="file32711420" filename="news-212" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/11/03/news-212/" FT="web">
<p> «СХІДНО-ЗАХІДНЕ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ» В НАШІЙ ІСТОРІЇ </p>
<p> 14 жовтня, на Покрову, в Інституті філології Київського національного університету імені Т. Шевченка пройшла IV Академічна дискусія “Спадщина Середньовічних Сходу й Заходу та європейська ідентичність України” у рамках проекту “Українська гуманітаристика: діалог культур між Сходом і Заходом”, про що раніше вже писала газета “Слово Просвіти”. Перша дискусія у рамках проекту відбулася у вересні 2010 р. і мала назву “Українська гуманітаристика: діалог культур між Сходом і Заходом”. 1 грудня 2010 р. — друга дискусія “Розширюючи кордони, наближуючи периферію”. У квітні 2011 р. мала місце третя академічна дискусія “Націєтворча місія перекладу”. Протягом року в академічних диспутах взяли участь О. Пахльовська, І. Бондаренко, Є. Бистрицький, Ю. Кочубей, Ж. Ван Кеймюлен (Бельгія), М. Гош (Індія-Україна), І. Малкович, М. Стріха, Н. Висоцька, М. Прихода, І. Когут, значна частина науковців Інституту філології КНУ, різних інститутів НАНУ тощо. </p>
<p> Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ, Інститут літератури ім. Т. Шевченка НАНУ, співкоординатор проекту </p>
<p> Григорій Семенюк, директор Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, д.філол. н., професор: — Нині усталеним є погляд на українську ідентичність як на європейську у своєму осерді. Михайло Драгоманов, Леся Українка, Євген Маланюк, Микола Зеров вписали українську літературу в контекст духовної культури Заходу. Іван Франко, Агатангел Кримський, Михайло Грушевський показали генезу українства в загальносвітовому контексті, представили елементи східної та європейської традиції як органічні складники вітчизняної культури. Доба Середньовіччя в тому процесі є особливим періодом. </p>
<p> Про середньовічну Русь залишили свої згадки арабські письменники й мандрівники Ібн Даст, Альма Суді, Ібн Хаукаль, Ібрагім ібн Якуб; грецькі, візантійські історики VI—X століть Прокопій, Маврикій, Патріарх Фотій, Лев Диякон; західноєвропейські хроністи, науковці й мандрівники XI—XV століть єпископ Бруно Кверфуртський, Тітмар Мерзебурзький, Гільберт де Ляннуа, Альберт Кампензе, Роджер Бекон, Єронім Празький. </p>
<p> Прикметно, що візантійські письменники захоплювалися високим рівнем демократизму і культури на Русі. Так, Прокопій писав, що “тут з давніх часів живуть так, що порядкує громада, і для того всі справи, чи щасливі, чи лихі, йдуть до громади”. А Лев Диякон наголошував, що “русичі народ сильний, хоч і переможені, але вони не віддаються в руки ворогів. Якщо не мають шансу на порятунок, то встромляють собі у груди меча”. Єпископ Тітмар Мерзебурзький був вражений величчю середньовічного Києва. Він писав, що у столиці королівства (саме так він називав руську землю) понад 400 церков і люду несчисленна сила, що то місто велике і сильне. </p>
<p> Руський культурний простір прийняв багату християнську традицію — релігійну, політичну, книжну. Але наша середньовічна культура не стала компіляцією чужих здобутків, візантійських чи болгарських. Русь мала власну сильну основу, на яку нашарувалася візантійсько-болгарська система книжності, архітектури, політичної системи тощо. Візантійська домінанта для нас не була панівною, бо ми творили власну середньовічну традицію, що стала основою для майбутньої української нації. </p>
<p> Ми творчо сприймали й переосмислювали, наповнивши власним духовним змістом те, що приходило до нас і з Візантії, і з Європи. Київ почасти сам ставав новатором для середньовічної Європи, зокрема у книжності. Михайло Максимович правомірно наголошував, що середньовічна Європа не знає нічого, що могло б зрівнятися з нашими “Повістю временних літ”, “Словом о полку Ігоревім” і “Словами” Кирила Турівського. А Ярослав Мудрий своєю “Руською Правдою” зробив справжній прорив у тогочасній юриспруденції, приголомшивши Європу тим, що відмінив смертну кару. </p>
<p> Відтак середньовічна Русь самоідентифікувалася в Європі як незалежна держава у політичному, релігійному, культурному, юридичному, духовному вимірах. </p>
<p> Водночас і до Сходу інтерес українців завжди був і залишається великим. Східний світ помітний в українській мові, традиційному вбранні, численних мотивах у літературі та образотворчому мистецтві. </p>
<p> Особливий інтерес в Україні набуває епоха Середньовіччя саме як ключовий період для розвитку культур країн Сходу і Заходу. </p>
<p> Україна повинна долучитися до цих двох благодатних джерел і, можливо, тоді справдиться прогноз Миколи Хвильового, який вірив, що євразійський ренесанс розпочнеться саме на теренах нашої держави, охопивши і оновивши країни Сходу і Заходу. </p>
<p> Сподіваюся, що наш круглий стіл також сприятиме реалізації цієї амбітної мети, великої і стратегічної місії України між Сходом і Заходом. </p>
<p> Микола Жулинський, академік, доктор філол.н., директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України: </p>
<p> — Хотів би почати свій виступ зі слів Івана Павла ІІ, Папи Римського, який тут, у Києві, на стадіоні “Чайка” 24 червня 2001 року з такими словами звернувся до України: “Найсвятіше диво покрови України, ти від віків вказувала шлях християнському народові, продовжуючи сяяти над своїми дітьми. Допоможи їм, щоб вони ніколи не забували імені, тобто тієї духовної ідентичності, яку вони отримали при хрещенні”. Я хотів би наголосити на словах “духовна ідентичність”. Ясна річ, Папа Римський мав на увазі одну з найважливіших в історії України і Східної Європи подію — прийняття християнства на Русі. Християнство відіграло унікальну роль у тому, щоб зближувати, шукати шляхи порозуміння між різними культурами і, головне, надзвичайно сприяло формуванню не тільки духовної, а й національної ідентичності. </p>
<p> Не можемо не згадати ідей Григорія Сковороди, його думки про республіку духу. Чи славетного Петра Могили, який проголосив ідею екуменізму, християнської єдності всього культурного світу. Більше того, він сформулював концепцію синтезу східнослов’янських і західноєвропейських культур. </p>
<p> Отже, в нас для розмови, для дискусії є серйозна базова основа, яка заглиблена не тільки у середньовіччя, а ще в глибші часи. Тому для України сьогодні проблема європейської ідентичності, переконаний, передовсім пов’язана з формуванням національної ідентичності. Бо без базової основи, без національної ідентичності не можна говорити про європейську ідентичність. Бо культурна інтеграція України у велику Європу неможлива без набуття і духовної, і національної ідентичності. </p>
<p> Ми маємо дуже важку і непросту кількасотлітню спадщину, це колоніальна залежність, прикутість України до інших культур, недержавне існування українського народу. Воно спричинило до розриву історичного мислення, до втрати цілісного уявлення про національну культуру, яка, як відомо, не мала можливості розвиватися на всіх рівнях свого органічного самоздійснення. Але саме культура здатна надати інтегральний імпульс та історичний контекст інтеграції України до великої Європи. А що це означає? Це передусім рівень знань суспільства. Це науково-технічний, науково-технологічний і науково-інформаційний розвиток. Це фундаментальні, базові цінності і традиції. Це національно-культурний генотип. Це, по суті, український цивілізаційний образ. </p>
<p> Ці фактори надзвичайно важливі. Вони визначають сьогодні образ кожної країни, кожної нації у ХХІ столітті. Але ж ми бачимо, що наша внутрішня трансформація, модернізація надзвичайно повільна. І це зумовлено багатьма причинами, про які сьогодні не говоритиму. </p>
<p> Наша мета — рівноправний діалог культур. А його можна творити, коли ти міцно стоїш на своєму національному фундаменті, коли маєш базову основу, ту систему базових цінностей, яка дозволяє виходити на такий діалог і вести його рівноправно. Наша розмова тому важлива, що ми повинні ці базові цінності чіткіше для себе уявити і зрозуміти, як творилося відкриття, по суті, Європи, але відкриття Європою нашої України. Бо перше відкриття було не стільки Європою Київської Русі, як Київська Русь відкривала Європу. І це дуже цікавий момент, тому що саме наша Київська Русь була тим державним утворенням, яке, можемо говорити, на теренах Європи було одним із наймогутніших, найрозвинутіших держав. І тоді творився той культурний діалог, тоді формувалася духовна ідентичність, без якої немислимий наш діалог з Європою. Християнський фактор у цих питаннях дуже важливий, оскільки держава, як і наша сьогоднішня Україна, не може існувати без світоглядного, морально-етичного фундаменту. Ми повинні на чомусь базуватися, народ повинен мати віру. Без віри народ не набуває гідності, а без гідності немає нації, держави. Тому сьогоднішня проблема нашої країни — це те, що Україна не володіє системою тих ціннісних орієнтацій, які б давали нам можливість дивитися на себе з гідністю, і водночас базувати на цих цінностях наш діалог не тільки з Європою, а з цілим світом. </p>
<p> Юрій Чорноморець, доктор філософських наук, професор Національного університету державної податкової служби України, зауважив: “Українська культура не могла засвоїти все те творче, що було у Візантії, оскільки зустріч відбулася в досить “непідходящий” час, коли Візантія вже втратила свою культуротворчу місію на величезному ареалі, коли вона наближалася до свого розпаду і занепаду”. Ішлося про те, що “історична зустріч” Київської Русі та Візантії відбулася пізно, коли остання вже пережила найвищий культурницький злет. </p>
<p> Володимир Бурега, кандидат теології, кандидат історичних наук, проректор Київської Духовної Академії, зазначив: “Ще в ХІХ ст. можна було натрапити на такі форми сприйняття спадщини Київської Русі, мовляв, за часів Київської Русі не те що годі казати про просвітницьку діяльність, а й у ній взагалі навряд чи можна знайти грамотність. Хоча й дослідники визнавали важливу роль “Слова про Закон і Благодать” митрополита Іларіона, але все одно зазначалося, що про питомі здобутки київськоруської спадщини не може бути й мови. Зміни відбулися після праці князя Є. Трубецького “Умозрение в красках”, яка пролила світло на іконопис того періоду. І все-таки дослідники вважали, що в писемних пам’ятках не можна дошукуватися чогось питомого, що засвідчувало б самобутність цього культурного ареалу. “Стародавня Русь, як писали, “богословстувала” мовчки”. Лише протягом ХХ століття дослідники зруйнували ці стереотипи і вказали на високу книжну культуру Русі. Скажімо, коли писали житіє Преподобного Феодосія, то свідомо орієнтувалися на палестинські зразки, а не на єгипетські. Рецепція інокультурного досвіду була усвідомленою”. В. Бурега згадав працю А. Тойнбі про доволі ірраціональну у своїх методологічних засадах теорію викликів, які в різний час штовхають людство до звершень, хоча часом можуть і не знаходити суспільної реакції, а тому так і залишаються непоміченими. </p>
<p> Спадщина середньовічного часу активно переосмислюється й у ХХ столітті, трактати Григорія Нисського актуальні й сьогодні, зазначив пан Бурега. Саме в дусі теорії викликів науковець трактував бурхливий розвиток братських шкіл, появу Острозької Біблії, заснування Петром Могилою Київської академії. Аналогічні процеси століттями раніше мали місце в Західній Європі та були пов’язані з потребою реорганізації католицької церкви, протистоянням протестантів і католиків тощо. В історії культури творчий синтез завжди постає відповіддю на виклик, інакше маємо лише “охоронну традицію”, яка не має перспектив для розвитку. Андрій Баумейстер, доцент кафедри філософії Національного університету ім. Т. Шевченка, звернув увагу на те, що в науковій думці (і, на жаль, цей погляд маємо навіть у працях С. Аверинцева) побутує судження про “провінційність і вторинність могилянської схоластики”, тобто тих філософських традицій, які існували у старій Києво-Могилянській академії. Дослідник нагадав, що однією з важливих функцій західноєвропейського університету була публічність і дискусійність, які дали можливість дійти істини шляхом логічного обґрунтування засновків у власних судженнях. Сьогодні в університетах України важливо відроджувати цю потребу в критичних судженнях. Завдання сучасних університетів — “займатися науковою в живому контексті”. </p>
<p> Руслана Демчук, доцент кафедри культурології Національного університету “Києво-Могилянська академія”, окреслила основі риси ідентичності, яка була сконструйована в Київській Русі. Дослідниця зазначила, що в дискурсі візантійського богослов’я відбулося розчинення християнського дискурсу. Була створена міфологема руського народу, яка підкріплювалася теорією про прихід Христа в народ християнський, руський. Відлуння міфологічного дискурсу Святої Русі наявні і в козацькому фольклорі. Юрій Пелешенко, доктор філологічних наук (Інститут літератури ім. Т. Шевченка НАН України) зазначив, що “Київська Русь була макроцивілізацією”. Науковець звернувся до аналізу “Повісті про Індійське царство” і місце цього тексту в історії української культури. Професор Оксана Сліпушко (Інститут філології КНУ імені Т. Шевченка) окреслила основні риси давньоруської літературної спадщини та передумови виникнення християнства на Русі. Знаний дослідник іконопису і мистецтва Дмитро Степовик, професор, доктор мистецтвознавства, філософії та богословських наук, завідувач відділу Інституту фольклористики, мистецтвознавства та етнографії НАН України, вказав на найважливіші віхи в історії Середньовіччя. Він звернув увагу аудиторії на неприпустимість об’єднання Церкви та держави, оскільки світська влада завжди містить у собі елемент гріха; на боротьбу за київський престол за часів Русі, основні риси бароко в літературі й мистецтві, важливість ренесансних рис в українському малярстві. Дослідник українського сакрального мистецтва також наголосив на тому, що в українській мові, відповідно до орфоепічних норм, потрібно писати Євангелія, а не Євангеліє (московське нав’язування, оскільки головне слово в словосполученні “блага звістка” має жіночий рід). Тобто, наприклад, маємо писати Пересопницька Євангелія. </p>
<p> Професор Леся Звонська (Інститут філології КНУ імені Т. Шевченка) звернулася до теорії “ad origines”, вказуючи на необхідність вивчати межі значень античних понять, що становлять теперішню “концептосферу” гуманітаристики. В середньовіччі ці поняття знаходили нове потрактування, але саме обізнаність із античними джерелами допоможе сформувати науковий погляд “на природу речей”. Перекладач Юлія Джугастрянська (Київський університет ім. Б. Грінченка), куратор номінації “Романи” на “Коронації слова”, звернулася до аналізу середньовічних тем, мотивів і сюжетів у сучасній масовій літературі, а також у жіночих романах, які мають кількатисячні наклади. </p>
<p> Наукова дискусія виявилася надзвичайно плідною і важливою для студентської аудиторії, оскільки зруйнувала стереотипи про культуру Середньовіччя. Ішлося про висвітлення складних проблем медієвістики, які доводять потужне коріння української культури, одвічний її діалог між Заходом і Сходом. </p>
</doc>
<doc id="file32711422" filename="news-213" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/11/03/news-213/" FT="web">
<p> Дві львівські художниці задемонструють сакральний живопис </p>
<p> Сучасні інтерпретації візантійської традиції іконопису покаже виставка»Колір Невидимого Світу», яку завтра, 4 листопада, у львівській галереї «ІконАрт» відкриють Наталія Русецька та Надія Ямнич. </p>
<p> Спільна виставка Наталі Русецької та Наді Ямнич «Колір Невидимого Світу» не випадкова, адже обидві молоді художниці сформувались на кафедрі сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв під впливом творчості Лева Скопа. Це пояснює близькість їх нетрадиційних, а часом несподіваних пошуків у царині сакрального мистецтва. Разом з тим, Наталія Русецька та Надія Ямнич інтенсивно дошукуються власного шляху в живописі. </p>
<p> Живопис художниць зворушує не лише представленими темами, але й вишуканістю та виваженістю кольорової палітри. Хоч насправді кольору в їхніх творах відносно небагато, однак він завжди влучний та доречний. Здається, немов би самі сюжети постають на основі колористичних пошуків. </p>
<p> «У творчості Наталі Русецької виразно відчувається вплив Юрія Новосельського, але так само виразно можна побачити її власне розуміння творчості цього непересічного майстра. Сприйняття іконопису сучасною людиною Русенька виводить на новий рівень. Традиційну іконографію авторка осмислює по- новому – несподівано та цікаво. </p>
<p> Надя Ямнич у своєму живописі концентрується на темі обличчя-лику. В полі уваги художниці не стільки сцена, окремий сюжет, скільки людське обличчя та його переміна на просвітлений духовний лик. У цьому простому, майже аскетичному живописі можна побачити паралелі не лише з іконописом, але й з народними масками. </p>
<p> Дотепер твори Наді Ямнич та Наталі Русецької можна було побачити на багатьох колективних виставках, однак вперше у Львові їх творчість представлена у ширшому форматі. Сподіваємось, що дана виставка додасть художницям натхнення розвивати власну творчість так само цікаво й надалі», – каже куратор виставки Маркіян Філевич. </p>
<p> Виставка «Колір Невидимого Світу» Наталії Русецької та Надії Ямнич триватиме до 27 листопада. </p>
</doc>
<doc id="file32711032" filename="news-236" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/11/11/news-236/" FT="Academic ">
<p> ПРІОРИТЕТ ВАСИЛЕВСА </p>
<p> З політичного памфлету «Таємна історія», написаного в 550 р. Прокопієм Кесарійським, головним історіографом епохи Юстиніана </p>
<p> Деякі з наближених Юстиніана, що залишалися при ньому до глибокої ночі, звичайно, з числа тих, які мали службові обов’язки в палаці, …розповідали, що замість нього бачили якусь надзвичайну примару диявольського вигляду. Один з них розповідав, що Юстиніан, раптово підхопившись з імператорського трону, починав ходити по всьому палацу, і раптом у нього зникала голова, а решта тіла продовжувала здійснювати ці довгі прогулянки назад і вперед. Оповідач говорив, що при такому видовищі, не вірячи, що він бачить це своїми очима, вражений і цілковито зніяковілий, він довгий час стояв на одному місці. А потім голова знову поверталася до тіла Юстиніана… Це я пишу не як очевидець, але почув я все це від тих, котрі серйозно і наполегливо стверджували, що бачили це на власні очі… Феодора ж своїй подрузі танцівниці Македонії розповідала, що їй вночі уві сні було видіння і наказано не піклуватися про гроші, тому що прибувши у Візантію, вона ляже на ложе владики демонів і за допомогою усяких своїх хитрувань… стане його законною дружиною, і тоді вона буде владною розпоряджатися всіма багатствами імперії… </p>
</doc>
<doc id="file32711407" filename="news-268" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/11/28/news-268/" FT="web">
<p> Андрій Домановський. Візантійські ОбрАзИ {скетч-доповідь у трьох наголосах, з епіграфом, передмовою, висновками і мораллю} </p>
<p> 30 листопада 2011 р. (середа) в рамках роботи Методологічного семінару історичного факультету Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна відбудеться доповідь кандидата історичних наук, доцента кафедри історії стародавнього світу і середніх віків та кафедри українознавства </p>
<p> Андрія Домановського </p>
<p> Візантійські ОбрАзИ { скетч-доповідь у трьох наголосах, з епіграфом, передмовою, висновками і мораллю } </p>
<p> Місце проведення Методологічного семінару – ауд. V – 58. </p>
<p> Початок – о 15.00. </p>
<p> Епіграф: </p>
<p> …у книзі Григорія Логвина про гравюри в українських стародруках XVI-XVIII ст. вміщено почаївську гравюру 1768 р. </p>
<p> На ній зображено апостола Луку в момент написання портрета Пречистої Діви Марії. </p>
<p> Портрет Діви Марії виглядає як суто візантійська ікона, тоді як самого євангеліста зображено у західному, бароковому драматичному стилі… </p>
<p> Ігор Шевченко. </p>
<p> Україна між Сходом і Заходом </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 17 comments on “Андрій Домановський. Візантійські ОбрАзИ {скетч-доповідь у трьох наголосах, з епіграфом, передмовою, висновками і мораллю}” </p>
<p> Вітаю і наперед бажаю успіху! Якщо буде текст для оприлюднення, з приємністю почитаю. Хоча для образíв одного тексту може бути замало… 🙂 </p>
</doc>
<doc id="file32711007" filename="news-269" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/11/28/news-269/" FT="web">
<p> ВШАНУВАННЯ ВАСИЛЕВСА </p>
<p> Блог “Василевс. Українська візантиністика” продовжують вітати з перемогою у народному голосуванні на Конкурсі українських блогів BUBA (Best Ukrainian Blogs Awards) 2011. </p>
<p> Цього разу у стрічці новин історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. </p>
<p> Блог викладача історичного факультету, доцента кафедри історії стародавнього світу і середніх віків, кандидата історичних наук Домановського Андрія Миколайовича «Василевс. Українська візантиністика» (https://byzantina.wordpress.com), створений за співпраці з викладачами інших університетських центів України (Львів, Київ, Одеса) посів перше місце на Конкурсі українських блогів BUBA (Best Ukrainian Blogs Awards) 2011 (http://watcher.com.ua/buba) за результатами народного онлайн голосування користувачів (1406 голосів) (http://watcher.com.ua/buba/results) у номінації «Тематичні або професійні блоги», в якій змагалися понад 220 проектів. Відрив «Василевса» від найближчого суперника становив майже 250 голосів. </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 2 comments on “ВШАНУВАННЯ ВАСИЛЕВСА” </p>
<p> Дорогой Андрей Николаевич! Очень рад Вашему успеху. Уверен, он не последний. Талант и трудолюбие вознаграждаются. Дальнейших достижений! Искренне и неизменно Ваш, В. Кравцов. Южно-Сахалинск, 29.11.2011. </p>
</doc>
<doc id="file32711406" filename="news-282" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/12/14/news-282/" FT="web">
<p> Доповідь було присвячено питанням дослідження сучасного сприйняття Візантії і «візантійського», яке, на думку доповідача, доцільно було розподілити за трьома «наголосами» (звідси й підзаголовок у назві): засліплене суто позитивне (образИ з наголосом на останньому складі), упереджене суто негативне (обрАзи з наголосом на другому складі) і виважене полівалентне (наукове й художнє) (Образи з наголосом на першому складі). </p>
<p> Доповідь супроводжувалася презентацію з цитатами та ілюстраціями, тому маємо змогу проілюструвати кожен з визначених автором наголосів. </p>
<p> Послуговуючись у розстановці наголосів притаманним грецькій мові правилом рахувати наголоси від кінця слова, А. М. Домановський розпочав з образІв: </p>
<p> навівши цитату з книги харківського публіциста В. Захарченка «Память сердца»: </p>
<p> Для характеристики другого наголосу </p>
<p> було наведено слова з відомої праці Едуарда Гібона з історії Східної Римської імперії (Візантії): </p>
<p> Нарешті, третій наголос </p>
<p> супроводжувала цитата зі статті Ігоря Шевченка «Сприйняття Візантії»: </p>
<p> Завершено ж дововідь було питанням, яке залишилося відкритим, бо, вочевидь, має безліч відповідей: </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 18 comments on “Три наголоси у сприйнятті Візантії” </p>
<p> Думка зрозуміла, пане Андрію. Я замислилася – третій чи перший наголос мені ближчий? хм. думатиму. А поки що з Вашої подачі нарешті вчора отримала поштою книжку С. Іванова “В поисках Константинополя”. Страшенно рада, бо на 3 січня маю квитки до Стамбула, де і буду чотири дні перебувати саме в цьому стані – “у пошуках втраченого раю, тобто Константинополя”. </p>
<p> Гадаю, ми ще повернемося до цієї теми. Принаймні дякую Вам. Без Василевса мені хтозна чи спала б на думку ідея саме такої подорожі. Щиро, Олена Чекан </p>
<p> Щиро радий, що блог Вас цікавить, і книга С. Іванова, певен, стане Вам у добрій нагоді в подорожі. Хотів би запропонувати Вам написати до свого блогу про подорож, враження, і чи була корисною придбана книга у Вашій мандрівці. Чи так все, як написав автор, чи інакше? А потім я, з Вашого дозволу, розмістив би Ваш допис і на Василевсі. </p>
<p> Переконаний, він був би цікавим читачам Василевса. </p>
<p> Ой, пане Андрію, каюся, я повна свиня. я збиралася Вам сама це запропонувати. Але як справжня дєвачка вирішила повиламуватися, аби Ви мене запросили))))))))))) Сорі ще раз.З ЗАДОВОЛЕННЯМ. бо маю намір в основному шукати те, чого не видно. </p>
<p> і до речі, жаль, страшенний жаль, що я цим не цікавилася минулого року під час своєї мандрівки в Грузію. певна, мені було б про що розповісти. хоча… є сенс і нині переглнути старі записи і купу фото, аби подумати про це. і на часі подорож до Вірменії. живі будемо і здорові – оттам уже є сенс пошукати візантійства, ге? дякую, що Ви є із Вашим Василевсом) </p>
<p> Пані Олено, щиро дякую і вже відсьогодні з нетерпінням чекаю на текст з ілюстраціями, бо він, поза будь-яким сумнівом, буде у Вас страшенно цікавим 🙂 </p>
</doc>
<doc id="file32711060" filename="news-613" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2013/11/06/news-613/" FT="web">
<p> Радіо, телеефір, журнали, газети, інтернет сучасної України повняться різноманітними фантазіями про далеке минуле українців. Не стали винятком навіть такі серйозні мас­медіа як газета Верховної Ради «Голос України» та Перший національний радіоканал України. Уже тривалий час щонеділі, о 8.30 ранку, на останньому транслюється передача «З глибини тисячоліть», автором якої є професор Валерій Бебик. </p>
<p> Редакційна колегія журналу змушена реагувати на численні звернення громадян і дати фахову оцінку фантастичним «концепціям» згаданого професора політології. «Історичні» пасажі В. Бебика просто неймовірні та через це непідвладні науковому аналізу (див.: Отрощенко 2007). Висловлювані ним у радіоефірі «теорії» — на зразок «скіфо­трипільської цивілізації», «українського еллінізму, блідим відображенням якого є антична культура», «українського походження Христа, Будди і Чінгіз­хана», «татаро­монгольської української держави» — то прояв найгіршого сорту наївного історичного примітивізму та дилетантства, якому підходить прислів’я «на городі бузина, а в Києві дядько» (а бузини у нас вистачає, але то інша тема!). Чимало подібних неадекватних «відкриттів» цього «вченого» (до речі, інженера за освітою, кандидата філософських наук і доктора політичних наук, проректора університету «Україна», радника президента) пов’язано з топонімікою України. Приміром, він переконаний, що столицю Лівії м. Тріполі так назвали трипільські емігранти з України, єгипетські копти походять з України, бо тут є с. Коптилове, римський імператор Сулла — виходець із Посулля, засновники Риму Ромул і Рем — із м. Ромни на Сумщині, з Сумщини ж походять легендарні шумери або сумери, а перший фараон Єгипту Менес — з райцентру Мена на Чернігівщині, як і його землячка знаменита «фараонесса» Нефертіті?! В одній з останніх недільних радіопередач В. Бебик вразив слухачів тим, що м. Мілет в Малій Азії — один із найактивніших пунктів грецької колонізації Північного Надчорномор’я — заснували вихідці з Мелітополя. Лукавий «політолог» не переймається тим, що Мелітополь став містом і отримав назву 1842 р., себто в новітні часи, а місто греків­ахейців Мілет відоме від ХІV ст. до н. е. </p>
<p> Фантастичні оповідки В. Бебика — по суті, профанація науки, вони дискредитують не тільки державне радіо, але й усю країну. Висловлювання подібних дурниць на будь­якому суспільному рівні, а тим паче по національному радіо, м’яко кажучи, дивує та викликає саркастичну посмішку у вітчизняних істориків. А за кордоном це може бути оцінено як свідчення недорозвиненості історичної свідомості, невігластва «диких» українців, щоправда, там є «власні бебики». </p>
<p> Професор В. Бебик не єдиний міфотворець у галузі первісної історії. Столичні видання, радіо та телеефір повняться сенсаційними «відкриттями» на зразок: райдуга означає «дуга бога Ра», що свідчить про тісні зв’язки слов’янства з єгиптянами; Троя розміщувалася на березі Дніпра навпроти Києва, адже від того легендарного міста й походить назва мікрорайону Троєщина; Дарниця — це земля, подарована скіфо­українцям персидським царем Дарієм за стійкість, проявлену під час війни 514 р. до н. е. </p>
<p> Подібна політизована маячня розквітла в наш час не лише в Україні, а й на всьому пострадянському просторі. Наприклад, російська дослідниця Н.Р. Гусєва з патріотичних міркувань виводить індоєвропейські народи з Архангельщини. Адже найдавніші індоєвропейці, зокрема давні арії Індії та Ірану, за їхніми священними текстами — «Ригведою» та «Авестою», були блондинами, а на берегах Білого моря за збігом причин так багато блакитнооких блондинів! До речі, легендарний галюциногенний напій аріїв соому (хаому) Н.Р. Гусєва називає молочним самогоном, який, на її думку, був давніший за плодово­овочеве питво трипільських племен Надчорномор’я (Гусева 1996, с. 27). Не вдаючись у дискусію «про пріоритети арійського самогону над трипільським», сам факт яких не має жодних доказів, окрім сміливої декларації авторки, зазначимо, що фантастичні погляди згаданих міфотворців історії аргументовані на рівні процесу самогоноваріння загадкових аріїв Архангельщини та трипільців України. </p>
<p> Небувалий сплеск історичної міфотворчості в наш час має конкретні причини. Розвал Радянського Союзу супроводжувався розчаруванням його громадян в усталених концепціях, а також в офіційній науці, яка їх продукувала, але передбачити крах супердержави не змогла. Тотальна недовіра аж до масового відторгнення наукових постулатів радянської епохи збіглася з пробудженням інтересу до історичного минулого як потенційної можливості прогнозування непевного майбутнього. Тотальна недовіра до радянських істориків і археологів, зростаючий суспільний голод на історичну інформацію почали задовольняти не «дискредитовані» роботою в радянських університетах та Академії наук УРСР науковці, а політизовані аматори й оперативні міфотворці­заробітчани, попросту кажучи — профани. Їхні яскраві, не обтяжені аргументацією «теорії» вигідно вирізнялися на тлі надто сухих і складних для сприйняття пересічним громадянином міркувань академічних вчених. </p>
<p> У переломні етапи історії люди схильні відмовлятися від застарілих ідеологічних концепцій на користь нових, які більше відповідають історичним реаліям. Однак поява останніх, як правило, супроводжується значною кількістю, так би мовити, «інтелектуального браку»: релігійних єресей, квазіідеологій, псевдонаукових концепцій, які буває важко відрізнити від неоязичницьких релігійних текстів. Адже вони часто спираються не на факти чи закони логіки, а на принцип віри, а їхні прибічники утворюють своєрідні секти. Типовим прикладом такої продукції є нещодавно «відкриті» скрижалі з заповітом княгині Ольги, які без жодної наукової експертизи рекламують не тільки в інтернеті, але й на державному телебаченні та радіо. А навіщо та експертиза, що можуть вчені? Тільки що й «приховувати» інформацію від громадян, адже вони — породження іншої доби, радянської, до якої немає довіри. Автори таких новітніх псевдонаукових фантазій на теми далекого минулого, як правило, політично заангажовані, ультрапатріотично — насправді псевдопатріотично — налаштовані аматори найгіршого гатунку, які не тільки не освоїли ази науки історії, але й абсолютно нетерпимі до критики своїх побудов і всіх незгодних. У підсумку псевдонаукові, ультрапатріотичні «концепції» походження росіян, казахів, туркменів, українців та інших колишніх народів СРСР заполонили пострадянський простір. Ці сміливі, але абсолютно відірвані від археологічних реалій і тенденційні марення надто недолугі, аби на них звертали увагу професійні науковці. </p>
<p> Одна з причин тотальної міфологізації далекого минулого України полягає в катастрофічній нестачі кваліфікованих фахівців у галузі первісної історії та археології. Три сотні археологів на 47 млн. українців, її територію та протяжність історії (десь 1 млн. років) — їх надто мало, щоб задовольнити цікавість суспільства до далекого минулого. Дефіцит археологів, здатних популярно та переконливо донести історичну правду до широкої громадськості, створив умови для задоволення зростаючого попиту українців фантазіями навіть не аматорів — серед таких є знавці, а просто шарлатанами. Нестача фахівців у будь-якій царині науки призводить до здичавіння громадян в цій галузі знань. Саме такий стан спостерігається в уявленнях українського народу про своє далеке минуле. Перемогти цю небезпечну для українського суспільства тяжку соціальну хворобу можна, лише суттєво збільшивши чисельність верстви археологів. Саме цим уже 12­й рік переймається створена співробітниками Інституту археології НАНУ в Києво­Могилянській академії магістерська програма з археології, випускники якої поповнюють щороку ряди активно діючих археологів України. Скорочення набору студентів на програму на третину (з 15 до 10) свідчить про повне ігнорування Міністерством освіти кричущих проблем української археології, яка фізично не в змозі протистояти навалі «чорних археологів» і всіляких міфотворців. </p>
<p> Особливо сміливі в етнологічних побудовах прибічники трипільських витоків українців і всього «прогресивного» людства. Із затвердженого Міністерством освіти України навчального посібника для студентів педагогічних закладів «Історія педагогічної думки і освіти в Україні» (Київ 1993, автори проф. О.О. Любар і Д.Т. Федоренко) дізнаємося (стор. 29), що відома з давньоарійських текстів хаома ніякий не російсько­арійський молочний самогон, як стверджувала Н. Гусєва, а предковічне українсько­трипільське питво, бо від нього походить українське ім’я Хома. На стор. 22 читаємо: «Праукраїнці­трипільці стали родоначальниками… славнозвісних борщів українських, вельми вітамінізованої страви, яка… і досі не знайшла собі альтернативи». Як вдавалося трипільцям зварити борщ без картоплі, помідорів, буряка, моркви, цибулі, часнику, квасолі, перцю та навіть без капусти, про які вони навіть не підозрювали, ще одна таємниця Трипілля, відповідь на яку знає тільки професор О.О. Любар із Криворізького педінституту. </p>
<p> Згадані автори докладно аналізують «новий підхід до постановки навчання і виховання підростаючого покоління населення праукраїнців трипільської культури», хоча «не знайдено жодного підручника чи посібника для шкіл праукраїнців, як відсутні навчальні плани і програми, бо всі вони, як і численні унікальні духовні книги епохи неоліту, знищені вогнем, мечем і водою під час і враз після хрещення Київської Русі в 988 р.». Та попри це авторам відомо, що «система виховання і освіти населення праукраїнців уже в IV—III тисячоліттях до Різдва Христового була найбільш прогресивною у порівнянні з будь­якими цивілізаціями тогочасного світу» (Любар, Федоренко 1993, с. 23—25). Може й так, чого не скажеш про сучасну освіту в Україні, якщо такі посібники Міністерство освіти рекомендує нашим студентам. </p>
<p> Романтично­фантастична трипільська версія походження українців розквітла за роки незалежності в середовищі патріотично налаштованих аматорів. Попри несприйняття фахівцями цього квазінаукового покруча та його неодноразову критику різними дослідниками, зокрема й на сторінках нашого журналу (див.: Залізняк 2004), цей відверто фантастичний міф має досить широке коло прихильників серед свідомих українців. Кількість літературних фантазій на цю тему не піддається обліку та утворює окремий псевдонауковий жанр так зв. україністики, що вже отримав назву «трипологія». Одним із його наріжних каменів є непохитний автохтонізм трипологів. Схоже, вони й не підозрюють, що своїм корінням він сягає гірших традицій радянської археології. На противагу «космополітичним міграціоністам» відстоювання місцевого коріння стародавніх культур і народів в СРСР мало патріотичний підтекст, який нерідко виливався у твердження на зразок «радянський неандерталець найпрогресивніший у світі» або, як прозвучало з трибуни наукової сесії відділення історії та філософії АН СРСР 1952 р., «російський киїк­кобинець простягнув руку дружби китайському синантропу, і вони об’єдналися проти імперіалістичного неандертальця» (Брайчевський 2002, с. 177). </p>
<p> Сучасні трипологи категорично заперечують давно очевидне для фахівців балкано­дунайське коріння трипільської культури. Цій непатріотичній, на їхню думку, позиції запроданців­міграціоністів вони протиставляють школу патріотичних автохтоністів. Останні нібито не тільки не визнають загальновідомі балкано­дунайські генетичні зв’язки Трипілля, але й вважають Україну батьківщиною рільницва та скотарства, а Трипілля — давньоукраїнською державою, матір’ю усіх цивілізацій. Не володіючи жодними науковими джерелами з трипільської проблематики, трипологи для зміцнення своєї позиції зараховують до автохтоністів таких авторитетних вчених минулого як М. Грушевського, М. Біляшівського, В. Щербаківського, В. Даниленка, О. Кандибу­Ольжича, В. Петрова та ін. знаних українських дослідників. Мусимо розчарувати «патріотів» — згадані вчені не тільки не вважали трипільців українцями, а Трипілля — автохтонним в Україні, але й бачили його витоки у Подунав’ї, на Балканах і в Малій Азії. </p>
<p> Зокрема, М. Грушевський вбачав аналогії щойно дослідженим В. Хвойкою під Трипіллям матеріалам далеко на південь від України «в знахідках середньодунайських країв», у Фесалії та «в пам’ятках старої егейської культури передмікенських часів». Ці паралелі, на думку історика, «роблять досить мало правдоподібною гіпотезу самостійності (Трипілля — Ред.) і більш кажуть сподіватися розв’язання справи від дальших азійських нахідок» (Грушевський 1913, с. 45—46). </p>
<p> М. Біляшівський відзначав у трипільській культурі східні впливи та вважав, що вона проникла з півдня — з Фінікії чи Єгипту (Биляшевський 1899, с. 8). </p>
<p> В. Щербаківський писав: «Трипільці — це круглоголовці передньоазійського типу (яфетити), які принесли цілу цю хліборобську культуру з Передньої Азії» (Щербаківський 1941, с. 39). </p>
<p> В. Петров був учнем В. Щербаківського і як його наступник вважав, що «Трипільці належать до так званого передньоазійського антропологічного типу. Вони є представниками арменоїдного (баскоїдного) типу… Проф. В. Щербаківський мав цілковиту рацію, вказуючи на спорідненість між трипільцями і хетітами Малої Азії. Для хетітів властиве також скошене чоло, вигнутий вірлячий ніс, продовгасте, витягнене обличчя, як і для трипільців… За своїм антропологічним типом українці не є трипільці. Як в мовному відношенні український народ говорить однією з індоєвропейських мов, а не однією з передіндоєвропейських, яфетичною або-що, так і антропологічно український народ не може бути ототожнений з народами, що справді є прямими нащадками неолітичної людності Європи» (Петров 1992, с. 22, 24). Або: «Теперішня українська людність не належить до неолітичного «арменоїдного» расового типу, репрезентованого в третьому тисячолітті до Різдва Христового на території України трипільською людністю, як і мова українська ґрунтовно відрізняється від яфетичних мов Кавказу та Малої Азії, не маючи з ними нічого спільного» (Петров 1992, с. 109). </p>
<p> О. Кандиба­Ольжич також не вважав Трипілля автохтонним на українських землях: «Культура мальованої кераміки… була одним із форпостів могутньої цивілізації Близького Сходу» (Кандиба­Ольжич 1937, с. 9). </p>
<p> В. Даниленко серед культур розписної кераміки Європи, до яких належить і Трипілля, виділяв лінію розвитку, яку «в силу очевидного родства с юго­западно анатолийской культурой, естественнее всего связывать с проникшей из Восточного Средиземноморья в Южную Европу ветвью архаичного семито­хамитского массива» (Даниленко 1974, с. 142). </p>
<p> Отже, розмови про знаних дослідників — «глашатаїв справжньої правди», які нібито масово дотримувалися автохтоністських поглядів на походження Трипілля, то чистої води вигадки. Їхніх праць нинішні «знавці історії» просто не читали, що більше — вони й недоступні їхньому хворому на автохтонізм мозку. В їхній свідомості не вкладається, що сам М. Грушевський стояв біля витоків «непатріотичної» міграційної версії походження трипільців з Подунав’я, Балкані Малої Азії, а В. Даниленко виводив балкано­дунайський неоліт і культури розписної кераміки Європи зі Східного Середземномор’я. </p>
<p> Давно на слуху скандально відома концепція священної трипільської Аратти народного академіка Ю. Шилова — придумали й такого академіка, аби паплюжити «ненародних». «Включивши екстрасенсорику та ясновидіння» — того виявляється досить, народний академік дійшов висновку, що трипільська Аратта була не тільки матір’ю всіх стародавніх цивілізацій (Шумер, Єгипет, Китай, Майя тощо), але й Російської імперії (Шилов 2003, с. 3). Оскільки остання нібито є прямим нащадком Трипілля і хранителем трипільських традицій, Ю. Шилов закликає рятувати Російську імперію спільними зусиллями росіян, українців, білорусів (Шилов 2000, с. 75, 92, 105). Не коментуючи однаково абсурдні та бездоказові марення «спасителя людства» (так Ю. Шилов себе називає), зазначимо, що ця шовіністична маячня зібрала під свої прапори значну частину свідомого українства від замріяних романтиків до деяких знаних політиків і народних депутатів. Народний академік, як відомий щуролов із середньовічної казки, награючи на сопілочці солодкі трипільські мелодії, завів багатьох громадян у драговину нового імперського псевдоісторичного міфу, що кличе українців до чергового єднання в Російській імперії для подальшого протистояння «нецивілізованому світу». </p>
<p> Дивує не політична гнучкість «православного академіка оригінальних ідей», а діалектична терпимість деяких українських патріотів, зокрема й кількох нардепів, які морально та матеріально підтримують цю одіозну фігуру, яка за українські гроші не тільки дискредитує українську науку, але й наполегливо бореться проти незалежності України. </p>
<p> Можна почути, що трипільський міф піднесе престиж Української держави в очах сусідів і згуртує українців. Однак світова історія рясніє численними прикладами фатальних наслідків міфологізації національної історії, коли всіма неправдами й брутальним насиллям над історичними фактами політики намагалися звеличити свою країну за допомогою її псевдоісторії, яка не має нічого спільного з реальною. Адольф Гітлер спробував причепити до німецької історії яскравий арійський сюжет, який насправді мав місце в далекому минулому Індії, але не має жодного стосунку до Німеччини. Що з цього вийшло — добре відомо. Дискредитованою стала не тільки німецька наука, але й уся Німеччина та навіть ні в чому не винні давньоіндійські арії, до проблеми яких вчені сучасної Європи й понині не наважуються підступитися. </p>
<p> Інший приклад. Ультрапатріотичні румуни також розпочинають свою історію від культури Кукутені­Трипілля або, щонайпізніше, від заснування Риму, стверджуючи, що не румунська мова походить від латини, а навпаки. Чи вивищила ця абсурдна фантазія румунську націю над сусідами? Питання риторичне. </p>
<p> Зважмо на помилки сусідів і не спішімо за їхніми сутужними спробами притягти Трипілля за вуха до етнічної історії українців. Розумні люди вчаться на помилках сусідів (і своїх), а нерозумні — на граблях. Патріотизм українського вченого полягає в максимальному наближенні до історичної правди. Всі спроби прикрасити історію свого народу, навіть з найкращих патріотичних міркувань, як показує світовий досвід, мають зворотний ефект. Врешті­решт історична неправда стає очевидною, що болісно б’є по престижу країни. І трипільсько­український міф не підносить Україну, як сподіваються його прихильники, а навпаки, принижує її в очах сусідів, а заодно дискредитує нашу науку та робить нашу країну посміховиськом в очах цивілізованої Європи. Звичайно, вчені Європи орієнтуються на наукові праці та не беруть до уваги ті вигадки, але ж вони так само не причетні до вищих ешелонів влади. </p>
<p> Замішана на постколоніальному комплексі меншовартості, щирому патріотизмі, примітивному аматорстві та недовірі до професійної науки, трипільська версія україногенези — типовий приклад псевдонаукової міфотворчості. Користь від неї Україні сумнівна, а шкода очевидна. Вона не тільки не наближає нас до істини, а навпаки, заводить на далекі від історичних реалій манівці. Крім того, в непростий для України час дезорієнтується та вводиться в оману громадськість, дискредитується українська історична наука в ідеологічній боротьбі за місце України в сучасному світі. Сповідуючи і декларуючи ці абсурдні фантазії, ми зводимо себе до стану дикості, до тих часів, коли панувала тільки віра, а наука навіть не народилася. </p>
<p> Від українських науковців можна чути, що дискутувати з прибічниками фантазій Ю. Шилова чи В. Бебика немає сенсу, бо те поза межами науки. Однак ігнорувати цю проблему теж небезпечно. Не отримавши належної фахової оцінки дикі фантазії аматорів на історичні теми мають небезпечну тенденцію поширюватися в суспільстві, потрапляти на сторінки не лише «жовтої» преси та сумнівних радіо­ й телепередач, але й підручників, а через них — викривлювати історичну свідомість наступних поколінь. </p>
<p> З огляду на сказане, викликає подив легковажність наших журналістів, які надають ефір усім бажаючим лжезнавцям історії. Давно пора припинити отруювати історичну свідомість громадян хворобливими мареннями псевдопатріотів, які видають себе за єдино справжніх знавців археології та первісної історії. Їх анекдотичні «концепції» не підносять Україну у світовому товаристві, а роблять з неї посміховисько в його очах. </p>
<p> Неповторна й драматична історія України не потребує прикрашання. Патріотизм українського вченого полягає в максимальному наближенні до істини, і викривлення історичних реалій не може бути виправдане жодними патріотичними сентиментами. Ми володіємо реальною давньою й унікальною культурою, яка є складовою європейського культурного надбання і не потребує будь­яких домислів. Не долучайтеся ж, шановні журналісти і співвітчизники, до її спотворення та профанації. </p>
<p> Грушевський М.С. Історія України­Руси. — Львів, 1913. — Т. І. </p>
<p> Гусева Н. Арктическая родина в Ведах // Древность: Арьи. Славяне. — М., 1996 — С. 8—31. </p>
<p> Даниленко В.Н. Энеолит Украины. — К., 1974. </p>
<p> Залізняк Л. Трипілля очима науковців і політиків // Археологія. — 2004. — № 3. — С. 95—103. </p>
<p> Любар О.О., Федоренко Д.Т. Історія педагогічної думки і освіти в Україні. — К., 1993. </p>
<p> Отрощеко В. Справжня історія не пишеться на сумнівних джерелах // Газета «24.ua» від 29 серпня 2007 р. </p>
<p> Петров В. Походження українського народу. — К., 1992. </p>
<p> Шилов Ю.О. Победа. — К., 2000. </p>
<p> Шилов Ю.О. Праслов’янська Аратта. — К., 2003. </p>
<p> Щербаківський В. Форму вання української нації. — Прага, 1941. </p>
</doc>
<doc id="file32711059" filename="news-734" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/11/08/news-734/" FT="web">
<p> Севастополь – “первинна купель хрещення Росії”? </p>
<p> Володимир, може й хрестився у Херсонесі, але до Центральної Росії це хрещення не мало відношення. Її потім з великими проблемами хрестили з Києва. Але, якщо враховувати те, що княгиня Ольга задовго до Володимира хрестилася у Константинополі (Стамбулі), то чому не вважати саме його “купеллю Росії”? </p>
<p> Що стосується “первинної купелі Росії”, як назвав грецьке місто Херсонес президент Росії, то у візантійському Херсонесі прийняв, згідно легенди, хрещення виключно київський князь Володимир, – і невідомо, який у нього зв’язок з нинішньою Росією. Згідно інших літописних переказів, Володимир був хрещений або у Києві, або у Василеві (Василькові). </p>
<p> Але врешті, християнство прийшло на територію сучасної Росії набагато раніше, аніж до Києва, — наприклад, на Північному Кавказі воно було поширеним ще у перші століття нашої ери, і чому Владімір Путін ігнорує цей очевидний факт, лишається загадкою. Що ж стосується земель сучасної Росії у складі київської Русі, то християнство прийшло туди не з Херсонесу, а з Києва, і ще 80 років потому в Верхньому Поволжі спалахували язичницькі повстання, які важко придушували київські дружини. Проте, чи є факт хрещення у Херсонесі одного князя приводом до територіальних зазіхань на це місто? На жаль, ніхто з консультантів не повідомив презииденту Росії, що бабця Володимира княгиня Ольга прийняла християнство в столиці Візантії Константинополі. — Чим сьогоднішній Стамбул не «купель Росії»? Вже час його також анексувати. Що тепер Туреччина скаже? </p>
<p> Владимир, может и крестился в Херсонесе, но к Центральной России это крещение не имело отношения. Ее потом с большими проблемами крестили из Киева. Но, если учитывать то, что княгиня Ольга задолго до Владимира крестилась в Константинополе (Стамбуле), то почему не считать именно его «купелью России»? </p>
<p> Что касается «первичной купели России», как назвал греческий город Херсонес президент России, то в византийском Херсонесе принял, согласно легенде, крещение исключительно киевский князь Владимир, — неизвестно, какая у него связь с нынешней Россией. Согласно другим летописным преданиям, Владимир был крещен или в Киеве, или в Василеве (Васильков). </p>
<p> Впрочем, христианство пришло на территорию современной России много ранее, чем в Киев, — например, на Северном Кавказе оно было распространено еще в первые века нашей эры, и почему Владимир Путин игнорирует этот очевидный факт, остается загадкой. Что же касается земель современной России в составе Киевской Руси, то христианство пришло туда не из Херсонеса, а из Киева, и еще 80 лет спустя в Верхнем Поволжье вспыхивали языческие восстания, которые с большим трудом подавляли киевские дружины. Впрочем, является ли факт крещения в Херсонесе одного князя поводом к территориальным притязаниям на этот город? Наверное, в Стамбуле прошли благодарственные молебны, за то, что российскому президенту никто из консультантов не сообщил, что бабка Владимира княгиня Ольга приняла христианство в столице Византии Константинополе. — Чем нынешний Стамбул не «купель России»? Пора бы его тоже аннексировать. Что теперь Турция скажет? </p>
</doc>
<doc id="file32711057" filename="news-735" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/11/08/news-735/" FT="web">
<p> Херсонес – це Севастополь? </p>
<p> Між Херсонесом і Севастополем немає спадковості. Севастополь був збудований вже на місці татарського села Ак-Яр (Ахтиар). </p>
<p> Дивним в устах президента Росії звучить й ототожнення сучасного міста Севастополь з грецьким та візантійським містом Херсон/Херсонес. Засноване у 529/528 рр. до н.е. грецькими колоністами з Гераклеї Понтійської (на території суч. Туреччини), це місто проіснувало майже 2 тисячі років, і остаточно припинило своє снування у першій половині XV ст. </p>
<p> А от сучасний Севастополь був заснований у 1783 р. на місці кримсько-татарського селища Ахтияр (Ак-Яр), і руїни Херсонесу лише географічно розташовані на місці пізнішого міста. В історичній науці для встановлення спадковості між поселеннями різних епох застосовується принцип безперервності традиції, чого між Херсонесом та Севастополем не спостерігається. </p>
<p> В будь-якому разі, і античний і середньовічний Херсон/Херсонес ніколи не належав ані Київській Русі, ані, тим більше, Московському князівству, і взяття цього міста київським князем Володимиром є для обґрунтування сучасної приналежності міста таким же аргументом, як і спалення кримським ханом Девлет Гераєм Москви у 1571 г. сьогодні могло б служити для твердження про підлеглість Росії Меджлісу кримсько-татарського народу. </p>
<p> Между Херсонесом и Севастополем нет преемственности. Севастополь был построен уже на месте татарского села Ак-Яр (Ахтиар). </p>
<p> Странным в устах президента России звучит и отождествление современного города Севастополь с греческим и византийским городом Херсон/Херсонес. Основанный в 529/528 гг. до н.э. греческими колонистами из Гераклеи Понтийской (на территории современной Турции), этот город просуществовал без малого 2 тысячи лет, и окончательно прекратил свое существование в первой половине XV века. </p>
<p> А вот современный Севастополь был основан в 1783 году на месте крымско-татарской деревушки Ахтияр (Ак-Яр), и развалины Херсонеса лишь географически находятся на месте позднейшего города. В исторической науке для установления преемственности между поселениями разных эпох, применяется принцип беспрерывности традиции, чего между Херсонесом и Севастополем не наблюдается. </p>
<p> В любом случае, античный и средневековый Херсон/Херсонес никогда не принадлежал ни Киевской Руси, ни, тем более, Московскому княжеству, и взятие этого города киевским князем Владимиром является для обоснования современной принадлежности города таким же основанием, как и сожжение крымским ханом Девлет Гераем Москвы в 1571 г. сегодня могло бы служить основанием для утверждения о подчиненности России Меджлису крымско-татарского народа. </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 3 comments on “Херсонес – це Севастополь?” </p>
<p> Такими темпами деградации скоро в России дойдут до родства ПТН с императором Августом. Если не генетического, как в случае с Иваном Грозным, то через “скрепу духовную” или переселения души. </p>
</doc>
<doc id="file32709896" filename="news-752" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/12/10/news-752/" FT="web">
<p> На цьогорічному «Джаз Безі» звучатимуть візантійські церковні співи та григоріанські хорали </p>
<p> Організатори фестивалю запевняють, що новорічний настрій у Тернополі розпочнеться вже з 11 грудня. Дев’ятий рік поспіль традиційний мистецький захід відбудеться у нашому місті та об’єднає міста України та Польщі: Київ, Харків, Івано-Франківськ, Рівне, Луцьк, Мостиська, Люблін, санок, Вроцлав, Білосток, Новицю, Перемишль та Львів. </p>
<p> — На відміну від попередніх, цьогорічний «Jazz Bez» буде проходити протягом чотирьох днів, — розповів сайту Культурно директор фестивалю Олег Макогін. – Власне, завершальний день буде «ізюминкою» заходу. Уже цієї неділі запрошуємо усіх на концерт львівських музикантів «ΕΣΧΑΤΟΦΟΝIΑ» (Есхатофонія), який відбудеться у Катедральному соборі. Оскільки виступ планується в храмі, то і музика буде відповідною: звучатимуть візантійські церковні співи, григоріанські хорали, тібетські чаші. Їх виконання буде обігруватись саксофоном, флейтою бандурі та іншими інструментами. </p>
<p> На цьогорічному фестивалі організатори ставлять акцент на виступи українських і тернопільських виконавців. </p>
<p> У 2006 році, з перших днів проведення «Джаз Безу», головною ідеєю його було створення нових тернопільських колективів джазового напрямку, -зауважує співорганізатор заходу Сергій Лазо. — Я пишаюсь, що саме завдяки участі у фестивалі, Тернопіль отримав такі потужні музичні гурти як Джазова Фіра (сьогодні «Фіра») та D.kray. </p>
<p> Продовжуючи їдею, цього року до виступу залучили симфонічний оркестр Тернопільської обласної філармонії. </p>
<p> Звучатиме також новий проект всесвітньовідомої української співачки і акторки Мар’яни Садовської та одного з кращих джазових контрабасистів Марка Токара. Вишукані і драматичні твори на тексти Сергія Жадана виконуватиме октет із чотирьох контрабасів та чотирьох жіночих вокалів. До речі, батько Мар’яни Садовської — уродженець Кременця Тернопільської області. </p>
<p> Цього року «Jazz Bez» також лунатиме у звільнених містах сходу України – Краматорську і Слов’янську – під гаслом «Музика Свободи на вільній землі»! </p>
<p> У першу чергу, у Тернополі цей захід організовується для волонтерів, які допомагають бійцям АТО. Виражаючи їм свою повагу, організатори запрошують прийти на концерт та послухати чудове виконання духовної музики. </p>
<p> Вартість квитків на «Jazz Bez» та ж сама, що і минулого року – 40 -70 грн. Концерт у Катедрі буде проходити безкоштовно. </p>
</doc>
<doc id="file32710863" filename="news-769" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/01/11/news-769/" FT="web">
<p> «Обмежене всевладдя василевса: Чи була Візантійська імперія тоталітарною державою?» (Лекція А. Домановського у незалежному культурному центрі «Indie» у межах проекту «Вільний Університет Майдан Моніторинг») (відео) </p>
<p> Лекція «Обмежене всевладдя василевса: Чи була Візантійська імперія тоталітарною державою?» є вже сьомою у розпочатому А. Домановським циклі відкритих лекцій «Візантійський таксис». Її присвячено питанню про природу державного устрою Візантійської держави, роль та місце імператора у системі державного управління. Назва, у якій згадано про «тоталітаризм» Візантії не випадкова з огляду на те, що чимало всесвітньо відомих науковців – Ігор Шевченко, Алєксандр Каждан, Арон Гурєвич, Геннадій Литаврін, Серґєй Іванов та інші – вбачали можливість говорити про певні прояви «тоталітаризму» у Візантії. Крім того, назва покликана «актуалізувати візантійське» і не тільки привернути увагу слухачів, але й провести важливі паралелі із сучасністю – автор повсякчас порівнював Візантійську імперію і Радянський Союз, красномовно натякаючи також на Російську Федерацію, про яку, щоправда, спеціально не згадував. </p>
<p> Оригінальність візантійської держави була обумовлена синтезою трьох традицій – давньогрецького культурного спадку, римської імперської державности і ортодоксального християнства. Саме поєднання і взаємодія цих трьох потужних первнів визначило межі безмежної на перший погляд влади візантійського імператора-василевса над підданими і власне природу державної влади середньовічної візантійської держави. Імператор був намісником Бога на землі, слово якого було законом, а влада над будь-ким із підданців – необмеженою. Однак при цьому обожнювалася не особа василевса, а його статус, «посада». Всевладний на перший погляд імператор мав керуватися у своєму правлінні законами Божественного благочестя і дотримуватися при цьому також і світських законів. У випадку, коли імператор злісно порушував проголошені ним самим закони, виголошував єресь і чинив сваволю над підданими, його можна і навіть слід було визнати тираном, який порушив закони Божественні й людські. Повалення такого тирана видавалося візантійцям-ромеям цілком справедливим, бо, зміщуючи негідного «місцеблюстителя» Бога, сам Господь через змовників чи бунтівників зводив на царський престол достойного претендента. </p>
<p> Владу василевса обмежували сформовані елліністичним спадком і християнськими принципами суспільні уявлення про справедливе правління, давньоримські уявлення про характер справедливої імператорської влади, придворні церемонії та ритуали, і, мабуть, найбільшою мірою, – розгалужений складний бюрократичний апарат державного управління. Візантійські чиновники мали змогу ігнорувати волю імператора і безкінечно відтягувати втілення його розпоряджень у життя. Василевс виявлявся по-суті заручником всесильної бюрократії, яка переслідувала у своїй діяльності не інтереси суспільства чи, принаймні, держави, але прагнула задовольняти винятково свої власні потреби. Чиновники вищої ланки і бюрократія як суспільна корпорація в цілому були справжнім панівним класом Візантійської імперії, здійснюючи тотальний (наскільки це дозволяли технічні засоби середньовіччя) контроль над візантійським суспільством. </p>
<p> Пересічні ромеї при цьому повністю відмовлялися від участі у громадсько-політичному житті, прагнучи зосередитися на сфері суто приватного, перед усім – на сім’ї. Ймовірно, саме у цьому всевладді чиновницького держапарату над фрагментованим і громадсько пасивним суспільством окремі візантиністи і вбачали певні ознаки подібности візантійського суспільно-політичного устрою до знайомої їм радянської дійсності. Серґєй Іванов зазначав, що радянські візантиністи, можливо, «були єдиною категорією населення, яка за цих умов здобувала певні інтелектуальні переваги: адже вони жили у суспільстві, що віддалено нагадувало об’єкт їхніх наукових досліджень». Саме у цьому проявлявся умовний «візантійський тоталітаризм», якого, як системи усебічного державного контролю над підданими, існувати за доби середньовіччя не могло уже з огляду на технічну недосконалість епохи. За словами Ігоря Шевченка, Візантія, подібно до усіх держав із єдиною ідеологією, «тяжіла до тоталітаризму, однак, враховуючи недосконалість часу, не мала технічних засобів для втілення цього прагнення». </p>
<p> Ще один відомий візантиніст Алєксандр Козлов зазначав: «… в імперії ромеїв не було настільки розвиненої контрольної та репресивної гілки державного апарату, яка могла б виправдати використання терміну «тоталітарний» … для характеристики Візантії». Однак при цьому, як зазначив А. Домановський, візантійське суспільство було в цілому готовим до тоталітаризму і, мабуть, сприйняло б його як належне явище у випадку, якщо втілення цього політичного режиму стало б можливим, оскільки ромеї й так були підконтрольними державі й прагнули сховатися від її влади у приватному житті, не претендуючи на сферу публічного. </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 2 comments on “«Обмежене всевладдя василевса: Чи була Візантійська імперія тоталітарною державою?» (Лекція А. Домановського у незалежному культурному центрі «Indie» у межах проекту «Вільний Університет Майдан Моніторинг») (відео)” </p>
</doc>
<doc id="file32711325" filename="news-779" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/01/26/news-779/" FT="web">
<p> Візантія й візантійство (Олена Чекан) </p>
<p> З Basileus-ом спілкуюся вже давно. Прецікавий ресурс https://byzantina.wordpress.com/author/baudolinos/. Зараз коротко викладу зміст відкритої лекції А. М. Домановського, доцента кафедри історії давнього світу і середніх віків ХНУ ім. Каразіна, чергова лекція з циклу “Візантійський таксис». </p>
<p> Відео вміщую тут, але його тривалість у майже 2,5 години багатьох відлякує. Заспокойтеся. Власне лекція триває трохи більше години, решта ж – відповіді на запитання. Коли й це задовго – подаю тези лекції і кілька яскравих моментів з неї. Пан Андрій досить відкрито говорить про паралелі з СРСР і натякає на сучасну РФ. А я так скажу: фіг із ними, із СРСР і РФ. Украй корисно пошукати паралелей до своєї країни. Щоб виразніше бачити, що буває з того візантійства. </p>
<p> увага. </p>
<p> 0. Візантія сприймалася багатьма представниками радянської історичної школи як образ тоталітарного радянського суспільства. Відповідно частина змінювала тему, щоб уникнути небажаних паралелей (медівістика). Частина ж, навпаки, вбачала в історії Візантії унікальний досвід побудови успішної тоталітарної держави. </p>
<p> 1. То чи була Візантія тоталітарною державою? Можливий варіант відповіді: ні, не була через технічну недосконалість. Концепція візантійської держави: ідеальне правління є запорукую цілісності країни. Бог один, багато богів – це хаос. Так само імператор повинен бути один, бо де багатовладдя, там хаос. У відношенні до імператора решта є рабами. Імператор всевладний: може карати, може вознести до небес. Сказане імператором має силу закону. це на словах. а на ділі: – імператор владарює, Христос незримо присутній; – частина (половина) імператорів була позбавлена трону силоміць, династії заснували лиш кілька; – претендувати на престол міг будь-хто, випадковий персонаж чи виходець із соціальних низів; – правитель мав соправителів (часто сини або опекуни). </p>
<p> 2. У Візантії велике значення мала традиція. Побажання жити в епоху великих перемін сприймалося б як прокляття. Імператор якраз і був синонімом стабільності. Влада імператора була великою, але не безмежною. Це теж традиція, базована на трьох складових: – антична спадщина; – Римська імперія; – ортодоксальне християнство. </p>
<p> Саме вони робили василевса всесильним і безсилим водночас. Обожнювався не імператор, а його посада. Отже, можливим був спротив василевсові, який не турбувався про підданих. Повстати проти нього було нормально, і тільки таким чином можливо було повернути й утвердити божественний порядок – “таксис”. Особливо коли повстання закінчувалося успішно. Тоді вважалося, що сам Бог так хоче. Карати могли за спробу повстання. Але не за саме повстання. Якщо василевс порушує закон, його піддані теж можуть це робити. Імператор вищий за закон, але є Біблія, якій імператор підкоряється. </p>
<p> 3. Влада загалом хороша. Просто при владі бувають погані люди.Треба замінити їх на хороших – і все буде добре. </p>
<p> Власне, це найважливіші тези. Але крім них, як воно й бува в усякій добрячій лекції, – безліч яскравих фактів. Минають роки, концепція лекції ущільнюється, “утоптується”, лягаючи у фундамент. а такі штуки пам’ятаються. перевірено. </p>
<p> отже, лиш кілька, хто хоче більше – слухайте лекцію. справді цікаво. знайдіть час. </p>
<p> – правителі царської крові одягалися у пурпур. Червоним було чорнило для підпису документів, взуття (жоден не мав права надягати червоні сандалі, навіть спадкоємець імператора, він надягав один черевик червоний, а інший чорний); – навіть пелюшки для немовляти-імператора були пурпурові; – імператор носив на собі мішечок із прахом, таке мементо морі; – інші кольори імператора – золото і білий; – траурний одяг імператора білого кольору (всі решта одягали чорне); – вшановувався навіть порожній трон, коли імператор на ньому не сидів; – громадяни мають важливе право – лицезріти імператора, причому не обов’язково власною персоною, репрезентативну функцію виконували монети, фрески, книжкові мініатюри з зображеннями василевса; – іноземці ненавиділи візантійців за їхнє чуття богообраности, описуючи їх як чернь і голодранців; – вимоги імператора повинні були виконуватися. А отже, вони повинні були бути розумними; – головний – імператор, поруч – патріарх. Між ними існує згода (“симфонія”). Діяння імператора стосуються душі і тіла, діяння патріарха – тільки душі. </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 4 comments on “Візантія й візантійство (Олена Чекан)” </p>
<p> ггг, дякую, а то мене замучили: мовляв, дві з половиною години доооооовго)))). а я послухала з задоволенням. викладайте ще, уважаю, що тези дуже потрібні. я наступного разу ще по хвилинах розмічу, коли що говориться. </p>
<p> дякую за рекламу! 🙂 сподіваюся, скоро вийде книга з цим сюжетом. повідомте в приват, на яку адресу краще вислати </p>
</doc>
<doc id="file32711318" filename="news-783" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/02/13/news-783/" FT="web">
<p> Протоієрей Миколай Данилевич: «Для подолання кризи й стабільного розвитку суспільства Українська держава повинна засвоїти “візантійський урок”» </p>
<p> Така думка священика прозвучала під час круглого столу «Що може зробити Церква в нинішній суспільно-політичній ситуації в Україні?», організованого Українським центром економічних і політичних досліджень імені Олександра Розумкова та Представництвом Фонду Конрада Аденауера в Україні. </p>
<p> Виступаючи на круглому столі, отець Миколай сказав, що питання швидше потрібно ставити навпаки, адже той конфлікт, який переживає сьогодні Україна, є не міжрелігійним, не міжконфесійним і не міжцерковним, підтвердженням чого є міжконфесійний мир в Україні, який, правди ради слід сказати, певні сили намагаються порушити, однак українські конфесії роблять все можливе, щоб остудити гарячі голови. </p>
<p> Навпаки, це суспільно-політичний конфлікт. А тому не до Церкви потрібно звертатися й запитувати, що вона повинна зробити, а саме Церква повинна казати державі, а та має слухати, що потрібно робити. </p>
<p> «Мені ситуація в Україні дуже нагадує Візантійську імперію, яка також знаходилась між Сходом та Заходом в культурному та релігійному відношеннях. Однак, вона вміла вибудовувати своє внутрішнє і зовнішнє життя таким чином, що змогла проіснувати як держава більше тисячі років». </p>
<p> На думку священика Українській державі потрібно засвоїти цей «візантійський урок». Для прикладу, у Візантії до VI століття офіційною була латинська мова, яка згодом мирно та спокійно, коли визрів час, була замінена на грецьку, і на цій темі ніхто не спекулював, і суспільство було в цьому відношенні спокійним. Так само і в релігійному плані у Візантії були певні проблеми: в IV столітті, окрім православних, існували аріани; в V та VI століттях поряд з Православ’ям активно діяли монофізити; в VII столітті на противагу офіційному Православ’ю, виникає монофелитство. Однак, на думку священика, лише ті імператори були успішними, які витримували баланс, як між згаданими релігійними, так і національними та соціальними групами населення у державі. </p>
<p> Те, що ми маємо зараз в Україні – наслідок втрати подібного балансу між регіонами України. І Українська Православна Церква, як конфесія, що присутня на обох берегах Дніпра, це дуже гостро відчуває і тому намагається не робити різких кроків, щоб не порушити цього балансу. Важливо, щоб і державні діячі взяли до уваги цей досвід Церкви, – констатував отець Миколай. </p>
</doc>
<doc id="file32711315" filename="news-785" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/02/17/news-785/" FT="web">
<p> Юстиніан та Феодора. Частина перша (О. Газізова) </p>
<p> … На мозаїці церкви Сан-Вітале з Равенни зображена подружня пара: імператор та імператриця в оточенні придворних. </p>
<p> Але погляд привертає, насамперед, саме вона – така собі жінка-вамп в смаку шостого століття по Різдві Христовому. Її горді, благородного малюнка брови гордовито зрушені, а погляд вогненних, а й (дивна річ!) безпристрасно-холодних очей спрямований кудись вдалину, поверх і крізь глядача, – за обрії візантійської внутрішньої і зовнішньої політики. «Ні, цій «залізній леді» (у порівнянні з якою і непохитна Маргарет Тетчер буде здаватися слухняною гімназисткою) чуже все людське – все, що не відноситься до області безмежного владолюбства, заснованого на бездушному розрахунку», – подумає глядач, заворожений немигаючим поглядом її чорних очей – і полум’яніючих, і льодових. Але спробуйте відійти від мозаїки (або, на худий кінець, від її репродукції) трохи вбік, і картина зміниться майже до невпізнання: тепер на вас дивиться скорботна, виснажена (так і хочеться сказати – «замучена життям») жінка, яка, здається, одного тільки й хоче – «забутися і заснути». </p>
<p> Але це не проста втома, а вже незнищенна печаль серця, пересиченого стражданням, – невиліковна печаль розуму, стомленого спостереженням вигинів «людських пристрастей, людських турбот»… Таким поглядом, напевно, міг би дивитися тільки цар Соломон, який пізнав «суєту суєт» цього швидкоплинного життя. Дивне зображення: в анфас дивиться на нас сліпуча красуня, отака спекотна, в східному смаку, «снігова королева», а збоку, збоку, – блякне, в’яне жінка бальзаківського віку, яку обтяжують всі ці важкі імператорські коштовності. Їй, здається, остогидло все – і висока політика, і світські розваги, і любовні втіхи. Все, крім невгамовної скорботи. </p>
<p> Так, ну а що ж її вінценосний чоловік, що стоїть зі своєю, чоловічою, свитою віддалік дружини? Ні, вже цей-то виліплений зовсім з іншого тіста: якийсь він плебей, розмазня, кисляк – без нерва, без стрижня, без волі… Одне звання, що імператор, а так – соня, тюхтій, мимра: отакий безмовно-покірливий чоловік-підкаблучник (тут читач може пригадати повість Тургенєва «Весняні води», де поблажливий чоловік звабливої хижачки існував лише для вигляду – чи то в якості ширми, чи то в якості добровільного лакея, який нічого не бачить, нічого не чує, нічого нікому не скаже). Ну а яке у нього, у імператора, тьмяне, мляве і пом’яте, (хоча, звичайно, зі слідами колишньої краси «істинного ромея») обличчя: поглянеш, позіхнеш і… відійдеш убік. </p>
<p> Але, відійшовши в сторону, глядач буде здивований стрімкою, раптовою метаморфозою і цієї фізіогномії: секунда – і вдаваної байдужості як не бувало. Ось рішуче піднімаються кути безвольно опущеного рота, набуваючи жорсткі, вольові обриси, властиві тільки тій людині, якій «немає перешкод – ні в морі, ні на суші». Та й сама вальяжна фігура домосіда і лінивця змінюється в одну мить, знаходячи юнацьку стрімкість і неочікувану легкість… </p>
<p> Ось така була ця «дивна пара» поєднана, як може подумати читач, лише династичним шлюбом, жорстоким дипломатичним або матеріальним розрахунком. Тому що… хіба є між ними що спільне? Ну вже, звичайно, не походження подумає читач, який вважає, що владна імператриця (не менше, мабуть, ніж в десятому поколінні особа царської крові!) просто-напросто веліла одружити на собі придуркуватого багатія, купчика-мільйонщика з «простих». Отримала, треба думати, наша цариця чоловіка в навантаження до принесеного їм багатства, натомість обдарувавши його правом задовольняти своє покупне честолюбство лише під час парадних прийомів і урочистих, на очах у всього всесвіту, походів з імператорського палацу в константинопольський храм святої Софії. </p>
<p> Але насправді все було зовсім не так, бо особливої царської крові був якраз Юстиніан – такий, здавалося б, невиразний, непредставницький, непородистий чоловік. Взявши в свої руки кермо влади імперією, неодружений тоді ще Юстиніан вступив у владу за життя свого дядька Юстина, який на старості років впав вже в повний маразм. Юний племінник рвався в бій, але на перших порах був змушений цілі дні безперервно просиджувати біля одра старезного родича, думаючи при цьому – не виключено – приблизно те ж саме, що в подібній же ситуації думав Євгеній Онєгін про свого дядечка: «Коли ж візьмуть тебе!» (Юстиніан був молодий, Юстин – багатий). </p>
<p> Втім, з іншого боку, і царюючий дядечко за своїм походженням був плебей плебеєм: колись, давним-давно, він, жебрак, селянський син, босоніж, з «овечим кожушанком» на плечі, прийшов найматися в солдати. Прокрокував славний шлях «від солдата до маршала» (тобто, в нашому випадку, до начальника палацової варти при імператорі Анастасії), Юстин, як сказав би класик, «за своєю та Божою волею став розумний і великий». Але великий, на жаль, насамперед масштабом своїх злодіянь: скинувши з престолу жалісливого батюшку-царя, Юстин, вживши собі на благо службове становище, зайняв – в результаті палацового перевороту – вакантне імператорське місце. </p>
<p> Ставши володарем імперії, давній власник «овчинного тулупчика» так і не навчився підписувати своє ім’я на державних паперах (бо нашкрябати навіть хрест чи ініціал було вище його сил). Царював він так собі – ні добре, ні погано, аж ніяк не соромлячись при цьому свого минулого, хоча, з іншого боку, не дуже його і афішуючи. Воно й зрозуміло: хоч візантійська монархія, на відміну, від наприклад, російської, і була безмежно-демократичною, відкриваючи всякому цілеспрямованому пройдисвітові «без комплексів» дорогу до влади (від чого сходження на престол будь-якого «ромейського» Отрепьева, Разіна або Пугачова з його «заячим кожушком» нітрохи не суперечило тодішнім нормам «правової держави»), але і хвалитися своїм простонародним походженням було теж якось не прийнято: «овечий (або заячий) тулупчик» гарний лише протягом передвиборчої кампанії, після завершення якої він терміново перекроюється і перефарбовується, набуваючи колір і вигляд горностая. </p>
<p> Отже, молодому Юстиніану вже не було ніякої потреби продиратися до трону, розштовхуючи ліктями конкурентів, коли незабаром приватизована державна скарбниця переходила йому у спадок разом з короною. </p>
<p> Ну а Феодора? Хіба не була вона спадковою княгинею, графинею, герцогинею (з поправкою на візантійський табель про ранги, зрозуміло)? На жаль. Вона була дочкою якогось Акакія – рядового циркового працівника. І навіть не того, хто стоїть в уніформі на арені, але того, хто сидить у брудному, смердючому звіринці і чистить гній за якою-небудь левицею (аж ніяк не світською). Але Акакій-«ведмежатник» (таким було його прізвисько) раптово помер, залишивши своїх дочок сиротами, а дружину – вдовицею. Втім, весела вдова незабаром втішилася, знайшовши нового чоловіка, якого вона все намагалася – всупереч пануючому ще і в ті часи безробіттю – прилаштувати на місце покійного чоловіка. Ну а поки суд та діло, три сестри, три сироти покійного Акакія, були змушені шукати собі роботу самі. І вони її знайшли. Де? Правильно, на панелі: панелей в благочестивому Царгороді, цитаделі всесвітнього християнства, було ой як багато! (Та й взагалі чим упорядкованіше місто, тим більше в ньому панелей.) </p>
<p> Ні, Феодора Акакіевна, середня з сестер, не була якоюсь там Сонечкою Мармеладовою, яка відрізнялася, як ми знаємо, рідкісним душевним благочестям і займалася своїм мерзенним ремеслом лише із співчуття до голодних дітлахів божевільної мачухи. Юна Феодора почала практикувати стриптиз ще в дуже ніжному віці. І, що найдивніше, абсолютно безкорисливо – лише з любові до мистецтва. Бо гроші їй платили зовсім з іншої відомості: вона перебувала в штаті циркових клоунес та акробаток. І чим сильніше її, підступну клоунесу, били, тим більше вона сміялася, викликаючи у відповідь сміх і оплески публіки, яка не відала, що аплодує-то вона майбутній імператриці. (Ну а самі акробатичні етюди, виконувані Феодорою, більше нагадували вистави теперішнього еротичного театру.) </p>
<p> Зростаючи з сили в силу, наша героїня досить скоро стала примою столичної порноіндустрії: звично скидаючи на очах у сотень глядачів останні одежі, вона настільки ж звично віддавалася всім бажаючим з усіх верств суспільства. Загалом (якщо опустити більш пікантні подробиці, про які оповідає сучасний Феодорі Прокопій Кесарійський, автор «Таємної історії»), починала вона свій життєвий шлях майже так само, як і інша велика жінка, згодом прославлена християнською Церквою, – Марія Єгипетська. Не виключено, що і наша героїня, втомившись від такого нескінченно-веселого життя, теж, зрештою, віддалилася б у пустелю замолювати гріхи швидкоплинної молодості, але Бог судив інакше: її пустелею став імператорський палац, а вона сама – його господинею. </p>
</doc>
<doc id="file32711314" filename="news-787" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/02/23/news-787/" FT="web">
<p> Вино візантійських імператорів відродять у XXI столітті </p>
<p> У сучасному світі з’являється все більше різних сортів вин. Це робиться для того, щоб задовольнити смак кожного покупця. Однак давним-давно одне-єдине вино, зроблене з ізраїльського винограду, славилося у багатьох країнах. Сорт винограду, з якого робили знамените візантійське вино, ріс на землях провінції Негев. На сьогодні це лише суха пустеля, де практично нічого не росте. Втім, археологів це не зупинило, і вони відшукали в землі давнє насіння винограду. Можливо, фахівці зможуть відтворити той чудовий смак негевского вина, і через майже півтори тисячі років людство спробує напій, який полюбляли їхні предки. </p>
<p> Професор, який є головним у цій експедиції, стверджує, що збереглося безліч письмових свідчень про те, що вино з Негева цінувалося від Іспанії до Греції. Також він вірить у те, що науковці зможуть відтворити смак цього чудового вина навіть після стількох років забуття. Адже його команда не дарма знайшла понад сто зерняток винограду, які раніше ніхто й не помічав, а тепер це стало справжнім скарбом. Вчені вважають, що візантійське вино стало популярним саме завдяки цьому сорту винограду, який міг рости у пустелі й легко пристосовувався до кліматичних змін. Сучасні дослідники мають розгадати ще чимало таємниць Візантії, які можуть бути і на дні келиха дивовижного давнього вина. </p>
</doc>
<doc id="file32711306" filename="news-800" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/03/04/news-800/" FT="web">
<p> До свята Торжества Православ’я у Києві відкрилася виставка ікон </p>
<p> 1 березня, у першу неділю Великого посту, у галереї «Соборній» Духовно-просвітницького центру УПЦ відкрилася виставка ікон «Торжество Православ’я». </p>
<p> Учасники виставки: </p>
<p> — Іконописна школа-майстерня при Харківській духовній семінарії; — Іконописне відділення Полтавської місіонерської духовної семінарії; — Майстерня-школа іконопису «Ассіс» (м. Вінниця); — Криворізька єпархіальна іконописна школа ім.прп. Андрія Рубльова; — Факультет іконопису Православного центру прикладних мистецтв ім. прп. Іоана Дамаскіна (Голосіївський монастир); — Іконописна студія «Соборна» (Кафедральний собор УПЦ) </p>
<p> Як відомо, встановлення свята Торжества Православ’я пов’язано з подіями Константинопольського собору 843 року, скликаного імператрицею Феодорою для відновлення іконошанування у Візантійській імперії. </p>
<p> Долучайтеся до історії шанування ікон в Україні! </p>
<p> Виставка проходитиме з 1 до 29 березня за адресою: </p>
<p> м. Київ, Залізничне шосе, 3, Галерея «Соборна» </p>
<p> Телефон для довідок: </p>
<p> Історія встановлення </p>
<p> Після церковного собору, що засудив іконоборців і відновив іконошанування в імперії, Феодора влаштувала церковне торжество, яке припало на першу неділю Великого посту, бувше у 843 році 11 березня (за іншими даними — 19 лютого ). </p>
<p> За словами церковного історика Карташева, один з візантійських літописців описав цю подію таким чином: </p>
<p> « </p>
<p> Цариця запропонувала найсвятішому патріарху Мефодію сповістити і зібрати всіх православних митрополитів, архієпископів, ігуменів, кліриків і мирян, щоб прийшли у Велику Церкву Божу з чесними хрестами і святими іконами в першу неділю святого Посту. І коли незліченна безліч народу зібралося, приходить і сам цар Михайло зі святою і православної матір’ю своєї Феодорою і з усім синклітом … з’єднавшись зі святим Патріархом, разом рушили від вівтаря зі святими іконами і чесним хрестом і святим євангелієм і пішли з літією до воріт палацу, так званих Кентавріевих. І після довгої молитви та на розбитого многоплачевного і невимовне солодкого волання вернулися у святий храм для здійснення божественної таємничої літургії з великою радістю і торжеством. І таким чином відновлені святі і чесні ікони для вшанування і поклоніння в храмі Божому. Благочестиві ж самодержці зі всечесним і святим патріархом Мефодієм та колишніми при ньому тоді митрополитами і преподобними подвижниками постановили: щорічно в першу неділю святого Посту святкувати урочисто у Великій Божої Церкви цей святий і чесної свято, який і святкується донині. Ікони одночасно були поставлені і в усіх церквах Константинополя. </p>
<p> » </p>
<p> На спомин про цю подію, значущу для християнського світу, і в пам’ять імператриці Феодори щорічно в першу неділю Великого посту Православна церква урочисто святкує відновлення іконошанування, іменоване «Торжество православ’я». </p>
</doc>
<doc id="file32711049" filename="news-814" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/03/26/news-814/" FT="web">
<p> В Ізраїлі дикобрази перекваліфікувалися в археологів </p>
<p> Gazeta.ua: Двоє співробітників служби щодо запобігання крадіжок старожитностей, які патрулювали римсько-візантійську археологічну зону в долині Хеферу в центрі Ізраїлю, побачили стародавню глиняну лампу на купі свіжовикопаної землі. Дослідження ґрунту показало, що в ньому знаходяться й інші фрагменти стародавніх виробів, а вік олійної лампи становить не менше 1400 років. Вчені встановили, всі ці предмети були викопані з землі не викрадачами старожитностей, а дикобразом, який поблизу вирив нору. </p>
<p> В Ізраїлі досить часто зустрічається чубатий дикобраз (Hystrix cristata), а також індійський дикобраз (Hystrix indica), іноді їх об’єднують в один вид. Нори дикобразів довжиною до п’ятнадцяти і глибиною до чотирьох метрів, забезпечені декількома виходами і підземними камерами. У зоні розкопок дикобрази поселяються досить часто. </p>
<p> Співробітник Управління у справах старожитностей Ізраїлю через The Jerusalem Post звернувся до дикобразів із закликом не споруджувати нір у археологічних зонах, попередивши, що будь-які розкопки без ліцензії вважаються в країні кримінальним злочином. </p>
</doc>
<doc id="file32708607" filename="news-816" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/03/29/news-816/" FT="web">
<p> Візантійські написи: історія в камені на узбережжі Чорного моря </p>
<p> У Лондоні пройшла презентація нового онлайн-видання “Ancient Inscriptions of the Northern Black Sea”. Завданням проекту є публікація (в друкованій та електронній формі) російською та англійською мовами нового корпусу грецьких та латинських написів Північного Причорномор’я з численних грецьких міст і поселень, що існували від третьої чверті VII століття до н. е. і до падіння Константинополя в ХV ст. н. е. Видання продовжує традицію першого корпусу написів Північного Причорномор’я, виданого епіграфістом і філологом Василем Латишевим у 1885-1901 роках під назвою “Inscriptiones antiquae Orae Septentrionalis Ponti Euxini graecae et latinae” у трьох основних томах і перевиданим 1916 року з доповненнями першим томом. На знак спадкоємності нині використовується та сама назва в різномовних перекладах і вже усталена в історіографії абревіатура IOSPE. </p>
<p> Ще одним попередником проекту вважається випущений 1965 року окремий том “Корпус боспорских надписей” (The Corpus of Bosporan Inscriptions = Corpus Inscriptionum Regni Bosporani, CIRB), який включає 1316 текстів. Після цього не було опубліковано жодного доповненого і оновленого тому, відповідно, знахідки останніх 40 років не були узагальнені і досі лишаються розпорошеними по числених локальних публікаціях, присвячених Північному Причорномор’ю. Новий IOSPE покликаний заповнити цю прогалину. </p>
<p> Корпус включає написи на камені, кераміці, металі і кістці з 33 античних і візантійських міст, що існували на території сучасних України та Росії. Робота над першими чотирма томами ще триває – їхня структура передбачає класифікацію написів у вигляді двох серій: серія 1 – лапідарні написи, серія 2 – графіті і діпінті. Усередині кожної серії написи будуть згруповані за місцем походження: (I) Тіру та її околиці, (II) Ольвія та її околиці, (III) Херсонес, Західний, Південний та Центральний Крим і (IV) Боспор. Далі кожний том підрозділятиметься на підгрупи на основі географічних, лінгвістичних або хронологічних критеріїв. На першій стадії проекту будуть опубліковані лапідарні написи: близько 5000 текстів, приблизно втричі більше, ніж у корпусі Латишева. Розмір текстів коливається від одного слова до декількох десятків рядків – залежно від категорії, ступеня збереження і можливості відновити втрачений текст. </p>
<p> Нині на сайті оприлюднений п’ятий том, що становить окреме зібрання знайдених в Північному Причорномор’ї візантійських грецьких написів, датованих періодом від V ст. н. е. по 1475 рік, а також християнських написів IV ст. Оригінали текстів знаходяться в музеях Криму, Тамані та інших музеєсховищ України, Росії та Франції, або in situ – на скелях та стінах будівель. Автор п’ятого тому Андрій Виноградов (Вища школа економіки, Москва) особисто оглянув і вивчив всі доступні об’єкти. У вступі дається коротка історія зібрання та вивчення епіграфічних пам’яток, нарис палеографії, опис типів і формул, що зустрічаються в написах, основні відомості про датування і мовні особливості. </p>
<p> Грецький текст дається у двох варіантах: дипломатичному, тобто буквально повторює знаки оригіналу, і критичному, тобто реконструйованому вченими у первісному вигляді. Доступний також переклад на російську та англійську, науковий коментар і фотографії. </p>
<p> У найближчих планах публікація третього тому, присвяченого Херсонесу і його околицям. </p>
<p> Нове видання IOSPE стало можливим за діючої підтримки Фонду Левендіса та підтримки у минулі роки низки інших доброчинних фондів з США, Великої Британії, Швейцарії та Росії. У проекті бере участь міжнародна група епіграфістів, координаторами є Аскольд Іванчик (Інститут загальної історії РАН, Москва / Національний центр наукових досліджень, Бордо, Франція) та Ірина Полінська (Кінгс Коледж, Лондон). </p>
<p> * * * </p>
<p> На відміну від інших регіонів античного світу, в Північному Причорномор’ї набагато частіше зустрічаються написи на вапняку, ніж на мармурі. Це пояснюється природною бідністю північного узбережжя Понту Евксинського (Чорного моря, буквально “моря гостинного”) покладами мармуру. У Гірському Криму багато написів знайдені на скельних вапнякових поверхнях, найчастіше на стінах печер і печерних храмів. </p>
<p> Наприклад, написи 213 і 214 (XIV-XV ст.) з печерного монастиря Чилтер-Мармара у скельній ніші: “Господи, допоможи рабу Твоєму Власію” і “Господи, допоможи”, “Раб Божий Лука (?). У 6911″. Ці два написи відносяться до типу інвокатівних, тобто звертальних, який став особливо популярний у середньовізантійский період. Такі написи часто повторювали одну і ту ж формулу, наприклад “Господи (Христос), допоможи” (Κύριε (Χριστέ), βοήθει), “Господи помилуй” (Κύριε, ἐλέησον), “Господи, спаси” (Κύριε, σῶσον). </p>
<p> Інший поширений тип написів – надгробні та пам’ятні, а також будівельні, присвятні, літургійні та апотропеічні (приклад останнього типу: “Біжи, заздрість: Христос тебе жене”). Цікаво, що у візантійську епоху майже повністю зникли громадські та державні написи, величезна кількість яких дійшла від більш раннього античного періоду. </p>
<p> Партеніт. Будіельний напис Даміана, 1427 р. </p>
<p> Добре представлені будівельні написи, серед яких одна з найраніших пам’яток V тому IOSPE – напис на оборонній стіні в Херсонесі (Севастополь, Крим) датується кінцем IV ст.: “За владик наших, вічних августів, непереможних, Флавіях Фе[о]досієві та Аркадієві та за сприяння працьовитого Флавія Віта, трибуна, і будівельників побудована стіна Х[ер]сона, за [··? ··] Євферія, чудового [коміта (?)]“. </p>
<p> Херсон (Херсонес). Будівельний напис Феодосія і Аркадія, 392-393 рр. </p>
<p> Інший будівельний напис, на сто рок ів раніший, знайдений у Пантікапеї (Керч, Крим): “Альфа, омега (?). Доброї долі. За Тіберія Юлія Дойптуна, доброчесного царя, друга цезаря і друга римлян, споруджена ця вежа; і за єпарха Ейсгудія, за коміта Спадіна, секретаря, за пер[шого над ком]ітами Савага і за [наглядача] за роботами [такого-то], 20 горпіея; за будів[ництва такого-то,] магістра. [У 7 .. році (?)”.] </p>
<p> У першому рядку напису можна побачити християнські символи: хрест, альфу і омегу – різьбяр хотів “християнізувати” античну формулу “Доброї долі” (Ἀγαθῇ τύχῃ), поширену в текстах дохристиянського часу. </p>
<p> Пантікапей. Будівельний напис Тіберія Юлія Дойптуна, 479-492 рр. </p>
</doc>
<doc id="file32709770" filename="news-827" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/05/11/news-827/" FT="web">
<p> 11 травня – День Заснування Константинополя </p>
<p> 11 травня 330 року за присутності римського імператора Костянтина Великого під назвою Новий Рим (Nova Roma) освячено нову столицю імперії, закладену на місці давньогрецької колонії Візантія. З часом вона стала відомою як Константинополь, допоки в 1930 році не була перейменована в Стамбул. </p>
<p> У 667 році до н. е. на березі Босфорської протоки, де вона з’єднується з Мармуровим морем, вихідцями з міста Мегара, одного з найвизначніших міст-держав Еллади, було засновано поселення назване на честь їх ватажка, Бізанта (Візаса), сина легендарного мегарського царя Ніса. За легендою, місто йому допомогли укріплювати і захищати Аполлон та Посейдон. </p>
<p> Вдале географічне і стратегічне положення, завдяки розміщенню на перетині шляхів з Європи в Азію і з Чорного моря в Егейське, сприяло бурхливому розвитку торгівлі і процвітанню міста. Але це ставало причиною багаторазовим нападам на місто – у 515 році до н.е. Візантій перейшов під владу персів, після битви при Платеях – тривалий час був під владою то Афін, то Спарти, допоки в 355 році до н. е. Візантій не отримав автономію. У 74 році до н. е. місто потрапило під владу Риму, що забезпечило йому мирне існування більш ніж на 200 років, допопки в ході громадянської війни Візантій не був зруйнований військами Септимія Севера. Це поклало початок занепаду Візантія. </p>
<p> З 324 року Костянтин Великий почав на місці Візантія будівництво нової столиці Римської імперії – Нового Риму, закінчене в 330 році. 11 травня 330 року місто стало офіційною столицею Ромейської імперії, яка увійшла в українську історіографію я к Візантійська. Через півстоліття, за правління імператора Феодосія, місто було оточене фортечними стінами, що сполучили, як і в Римі, сім пагорбів. </p>
<p> В 395 році Римська імперія остаточно поділилась на Східну і Західну, а після падіння останньої, Візантія стала стрімко розвиватись, а Новий Рим, перейменований у Константинополь, набував небувалого розквіту, пік якого припав на 527—565 роки, час правління імператора Юстиніана. В цей час зводяться нові будівлі, храми і палаци, центральні вулиці нового міста прикрашаються колонадами; особливе місце займає реконструкція собору Святої Софії, який став найбільшим храмом у християнському світі і залишався таким протягом більше тисячі років – аж до будівлі Собору Святого Петра у Римі. Константинополь стає діловим центром тодішнього світу, а незабаром – і найбільшим містом світу. </p>
<p> У VII-IX століттях Візантійська імперія переживала нелегкі часи – чисельні війни з аварами і болгарами на Балканах, з персами – на сході, варягами – з півночі, арабами – на півдні, приводять до економічної скрути в країні і значного зменшення чисельності населення в Константинополі. Відновлення імперії почалось в кінці IX століття після приходу до влади Македонської династії. За часів Василя I Македонянина і Василя II були здобуті перемоги над основними ворогами, болгарами та арабами, розцвітає мистецтво, наука, засновано Константинопольський університет, посилюється місіонерська діяльність, а після розділу християнської церкви в 1054 році, Константинополь став центром православного світу. У цей час населення міста досягає 800 тисяч чоловік. </p>
<p> З 1071 року, Візантія зазнає численних нападів турків-сельджуків, в результаті яких імперія поступово слабне і східний кордон переміщається до передмість Константинополя. 13 квітня 1204 року місто захопили лицарі Четвертого хрестового походу, і Костантинополь став столицею Латинської імперії хрестоносців. При підтримці генуезців візантійцям його вдалось відвоювати в 1261 році, але, залишаючись великим торговим європейським центром, Константинополь незворотньо занепадав, допоки 29 травня 1453 року після тривалої облоги ним не оволоділи османські турки. </p>
<p> Константинополь став столицею нової могутньої держави – Османської імперії. Велич Константинополя була настільки значною, що його поширена грецька назва – Місто – була скалькована турками у формі Істанбул (“в місто”), хоча офіційне переймування у Стамбул відбулось лише в 1930 році після проголошення Турецької Республіки. До цього часу Константинополь вже мав сучасне електро- і водопостачання, європейські забудови, травмайне і міжнародне залізничне сполучення. Сьогодні Стамбул – найбільше місто Туреччини і в ньому знаходиться резиденція Вселенського патріарха, першого із предстоятелів 14-ти незалежних (автокефальних) православних помісних церков. </p>
</doc>
<doc id="file32711136" filename="news-830" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/05/14/news-830/" FT="web">
<p> Другий круглий стіл циклу «Візантія після Візантії» (20.05.2015) </p>
<p> 20 травня 2015 р. (середа) о 15.15 у Центрі українських студій імені Д. І. Багалія Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (ауд. 487, пл. Свободи, 6 (північний корпус)) відбудеться Другий круглий стіл циклу «Візантія після Візантії». </p>
<p> Доповідачі </p>
<p> Сировацький Павло. «Новий Юстиніан»: сприйняття Візантії на прикладі юридичних фірм </p>
<p> Буйдін Максим. Візантійський елемент у сучасному стріт-арті </p>
<p> Пецко Анастасія. «Віртуальна Візантія»: образи імперії у комп’ютерних іграх </p>
<p> Юров Дмитро. Образи Візантії у сучасній Росії </p>
<p> Батіна Євгенія. Візантія серед нас, ми серед Візантії </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 10 comments on “Другий круглий стіл циклу «Візантія після Візантії» (20.05.2015)” </p>
<p> […] та середніх віків Андрія Домановського відбувся другий круглий стіл циклу «Візантія після Візантії», у якому взяли участь представники юридичного, […] </p>
<p> […] та середніх віків Андрія Домановського відбувся другий круглий стіл циклу «Візантія після Візантії», у якому взяли участь представники юридичного, […] </p>
<p> […] та середніх віків Андрія Домановського відбувся другий круглий стіл циклу «Візантія після Візантії», у якому взяли участь представники юридичного, […] </p>
</doc>
<doc id="file32711296" filename="news-833" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/05/21/news-833/" FT="web">
<p> Другий круглий стіл циклу «Візантія після Візантії» </p>
<p> У Каразінському університеті з ініціативи Центру українських студій імені Д. І. Багалія та доцента кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Андрія Домановського відбувся другий круглий стіл циклу «Візантія після Візантії», у якому взяли участь представники юридичного, історичного, філософського факультетів університету. </p>
<p> Доповідачі звернули увагу на проблеми культурних впливів Візантійської держави на теперішню українську й світову спільноту, зокрема було наголошено на візантійських мотивах у творчості митців стрит-арту, серед яких Фотіс Кондаглу, Сергій Радкевич, Сімон Сіладіс, Фікос та Тeck, а також актуальності культурного коду минулого для юридичних та фізичних осіб, що виявляється в апелюванні до назви «Візантія» як символу держави з розвинутою системою права, а також імені імператора Юстиніана як новатора у сфері кодифікації правових норм. Серед обговорюваних проблем також відзначено особливості сучасних рецепцій візантійського до українського, відмінності російського та українського сприйняття образу Візантії, специфіку інтерпретації образу «імперії» в сучасному інформаційно-культурному просторі. </p>
<p> «Вплив Візантії на українську культуру та історію важко перебільшити: східні слов’яни щонайменше з ІХ століття мали тісні зв’язки з візантійською цивілізацією, що призвело до зростання ролі цієї держави в розвитку української історії. Зважаючи на це, можна сказати, що без візантинознавства неможливим є існування українознавства. Спадок Візантії простежується в усіх сучасних сферах — від побутової до культурно-соціальної й ментальної», — зауважив Андрій Домановський. </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 2 comments on “Другий круглий стіл циклу «Візантія після Візантії»” </p>
<p> Шановні колеги, Олексій Лідов розшукує Ольгу Бігун, аби вона уточнила вихідні дані статті, опублікованої на </p>
<p> З огляду на те, що вона є автором монографії про візантійство Шевченка, впевнена, що відвідувачі “Василевса” мають її контакти. Нехай вона звернеться до упорідника сайту по зазначеним там контактам. Буду вдячна за поширення цього прохання. </p>
</doc>
<doc id="file32708605" filename="news-842" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/05/29/news-842/" FT="web ">
<p> Падіння Візантійської імперії </p>
<p> 29 травня 1453 року під час оборони Константинополя від армії отоманських турків загинув 49-річний Костянтин ХІ Палеолог, а місто було захоплене військами 21-річного султана Мехмеда II. Візантійська імперія, яка існувала протягом 1123 років, фактично припинила своє існування. </p>
<p> На початку XV століття Візантія, яка так і не змогла відновити свою могутність, втрачену після Четвертого хрестового походу (1204), була невеликою державою, що крім Константинополя і околиць володіла кількома містами на узбережжі Болгарії, Малої Азії та півостровом Пелопонес у Греції, звідусюд оточеною володіннями Османської імперії. Сам Константинополь був занепалим містом з населенням не більше 50 тисяч чоловік. Однак його вигідне географічне положення і авторитет важливого релігійного центру християнства розглядався турками-османами як суттєва перешкода поширенню своєї влади в регіоні. </p>
<p> Перша спроба завоювати Константинополь, розпочата султаном Баязідом I в 1396 році, зазнала невдачі після семи років облоги міста. В 1352 році внук Баязіда 20-річний Мехмед II завершив будівництво Румельської фортеці, розташованої на європейському боці Босфору. Разом із фортецею Анадолу, збудованою його дідом, це дало можливість відрізати Константинополь від Чорного моря і позбавило місто підтримки з боку генуезьких колоній у Причорномор’ї. </p>
<p> Розуміючи, що готується нова облога Константинополя, Костянтин ХІ звернувся по допомогу до Західної Європи, зокрема до папи римського, погоджуючись на унію православної і католицької церков під зверхністю Риму. Проте папа Миколай V не мав достатньо коштів для надання допомоги, а його заклик захистити Константинополь не знайшов належної підтримки із-за остраху європейських правителів перед посиленням папського впливу; крім того Франція і Англія перебували у стані Столітньої війни, Іспанія вела Реконкісту, німецькі князівства – нескінчені міжусобні війни, а Польща та Угорщина остерігались османів після нищівної поразки в битві біля Варни в 1444 році. </p>
<p> Допомога Візантії прийшла від папи римського, Генуезької та Венціанської республік. Щоб дочекатися надісланого в січні флоту, через бухту Золотий ріг був натягнутий спеціальний ланцюг, який унеможливлював проходження турецьких кораблів із сходу; із заходу, півночі та півдня місто було захищене 20-кілометровим муром. Захищало місто військо із 5 тисяч візантійців і 2 тисячі найманців, зокрема і турецьких. Крім того Константинополь мав непоганий флот – 10 власних суден і 16 венеціанських, генуезьких і французьких. Ще чотири (три генуезьких і одне грецьке) підійшли вже під час облоги Константинополя. </p>
<p> Турки мали 126 суден і близько 80 тисяч війська, включаючи біля 10 тисяч яничар. Крім того, у них на озброєнні була новітня зброя – гармати, здатні стріляти на відстань до півтора кілометри. Турків також підтримували 1500 сербських кавалеристів, надісланих деспотом Георгієм Бранковием. Константинополь був оточений 6 квітня і Мехмед запропонував здатися. Імператор Костянтин відповів, що готовий заплатити будь-яку посильну для Візантії данину і поступитися будь-якою територією, але відмовився здати місто. З 11 квітня турки почали артилерійський обстріл Константинополя, який тривав шість тижнів. Перша спроба взяти штурмом міські стіни була здійснена 18 квітня. </p>
<p> Завдяки потужному флоту ситуація на морі складалась на користь греків, а кілька спроб штурмувати фортечні мури були успішно відбиті. Проте самі стіни були сильно ушкоджені і в багатьох місцях розвалені. 22 квітня турки через Галатський пагорб зуміли суходолом протягти в обхід ланцюга, що перекривав затоку Зоолотий Ріг, 70 військових кораблів. У ніч на 29 травня з них висадився десант, який кинувся у фортечний пролом, відволікаючи від основного місця атаки, яка була завдана з півдня. </p>
<p> До вечора 29 травня бої вже велись у самому Константинополі. На полі бою загинув імператор Костянтин XI, керівник генуезьких добровольців Джовані Лонго. В полон до турків попало лише 500 захисників Константинополя – решту були вбиті або втекли, як і значна частина генуезького і венціанського флотів. Місто було віддано на грабунок протягом трьох днів, як це було прийнято в ті часи. У ці дні загинуло або було взято в полон близько 30 тисяч жителів Константинополя. </p>
<p> Папа римський Миколай V закликав до хрестового походу проти турків. Але жоден європейський монарх не був готовий його очолити і організація хрестового походу зійшла на нівець зі смертю папи в 1455 році. До 1461 року турками були завойовані решту володінь Візантії. </p>
<p> Зі смертю Костянтина XI Візантійська імперія припинила своє існування. Її землі увійшли до складу Османської держави. Сам султан, вважаючи себе наступником візантійського імператора, прийняв титул Кайзер-і Рум (Цезар Риму). Його носили всі турецькі султани до падіння Османської імперії в 1919 році. Свої претензії бути спадкоємцем Візантійської імперії у різні історичні періоди заявляли також Венеціанська республіка, Болгарія, Сербія, Священна Римська, а також Російська імперії. </p>
<p> Падіння Візантії вважається ключовою подією історії, яка завершила епоху Середньовіччя і дала поштовх європейському Відродженню; турецька монополія на традиційні торгові шляхи в Азію стимулювали пошуки європейців морського шляху до Індії, що привело до Великих географічних відкриттів XV-XVI століть. </p>
</doc>
<doc id="file32711293" filename="news-843" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/05/31/news-843/" FT="web">
<p> Сотні тисяч турків відзначили в Стамбулі 562-ю річницю османського завоювання міста. </p>
<p> Як пише AFP, масову церемонію на околиці Стамбула турецькі владці назвали “найбільшим святом в сучасній історії Туреччини”. </p>
<p> Турецькі збройні сили сформували урочисті бригади, одягнені як османські солдати, а військовий оркестр грав пісні часів завоювання Константинополя. Нагадаємо, Султан Мехмед II завоював Константинополь 29 травня 1453, поклавши кінець Візантійської імперії. </p>
<p> Свято мало політичний контекст – його було влаштовано на підтримку чинного президента Реджепа Ердогана та правлячої партії справедливості і розвитку (ПСР). </p>
<p> Сам Ердоган порівнював підсумки завоювання Константинополя з результатами найближчих парламентських виборів, які відбудуться 7 червня. “Завоювання змусило Туреччину стати на ноги. Завоювання дозволить країні пройти цей переломний момент на шляху до майбутньої Туреччини. 7 червня буде завоювання”,- заявив він. </p>
<p> Втім, останні опитування громадської думки вказують, що підтримка ПСР різко впала і правляча партія може втратити парламентську більшість. </p>
</doc>
<doc id="file32711291" filename="news-846" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/06/04/news-846/" FT="web">
<p> «Libération» наголошує: освіта без Візантії – продукування сліпих </p>
<p> Обговорюючи освітні реформи у Франції, «Libération» звернула увагу не те, що розділ історії «Візантійська імперія та Імперія каролінгів між Сходом і Заходом» потрапив у новій програмі до факультативної складової, що спричинить його «смерть» для переважної більшості учнів. Натомість розділ «Іслам: витоки, експансія та культура» є обов’язковим. </p>
<p> У ментальних мапах, які упорядковують наше бачення світу, бінарна опозиція «Сходу і Заходу» є одним із беззаперечно визначальних факторів, на чому наголошував Самуель Гантінгтон. Втім, як нам відомо, сучасні «далекосхідні» японці через експансію та сприйняття західних культурних цінностей є більш «західними» людьми, ніж мешканці Західної Європи. </p>
<p> З огляду на це відмова від вивчення Візантії стане ще одним кроком на шляху до відмови від тожсамости, до переінакшування ідентичності, – вважають автори статті. Варто говорити про Візантію не як про втрачений рай, а, говорячи словами Фернана Броделя, як про цивілізацію, що породила образи, визначальні для європейської ідентичності. </p>
<p> Саме Візантія створила ті образи, які стали підґрунтям культури Європи. Саме Візантія сприйняла римську мозаїку. Вона подарувала світові мініатюри на пергамені. Візантії сягає своїм корінням європейський живопис, праматір’ю якого є візантійська ікона. Чарівні «живі» картинки братів Люм’єр, цифрове зображення і, як наслідок, усі засоби масової інформації й формати, що наповнюють всесвіт нашого електронного офісу. І знову, і ще раз – Візантія! Візантія – назавжди! </p>
<p> Чи матимуть підлітки на своїх смартфонах можливість поміркувати про цивілізацію, що створила перевагу сприйняття зображення над текстом? </p>
</doc>
<doc id="file32711288" filename="news-848" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/06/11/news-848/" FT="web">
<p> Путін почав “історичну війну” проти України за князя Володимира – Wyborcza </p>
<p> Не встигли ми до кінця відійти від святкування 70-ї річниці Дня перемоги, забути за образу ветеранів, яких не пустили на Красну площу в Москві, відкинути суперечки про дружбу СРСР з Третім рейхом до сутички між двома режимами, як Володимир Путін відкрив новий “історичний фронт”. </p>
<p> Про це на сторінках Gazeta Wyborcza пише Вацлав Радзівінович, нагадуючи, що 15 липня виповниться тисячна річниця смерті князя Володимира Великого, – святого для православних і греко-католиків. В Росії такі річниці не прийнято святкувати, якщо пригадати сторіччя після смерті російського письменника Льва Толстого, на якого наклала анафему російська православна церква. </p>
<p> Але тисячоліття вирішили не пропускати повз увагу попри те, що Володимир Святославович хоч і відіграє важливу роль в нинішній пропаганді, але не близький для росіян. В березні на річницю анексії Криму під Кремль прийшли активісти з транспарантами: “Русь від Володимира до Володимира”. І люди, виховані в радянських школах, і молодші, які все довідується із “зомбоящика”, загубилися в здогадках, що б це значило. </p>
<p> “До якого Володимира – це зрозуміло. А от від якого? “Може від міста Володимир?” – намагалися здогадатися ентузіасти “повернення” Криму”, – йдеться в статті. </p>
<p> А святий Володимир став актуальним і важливим в Росії саме через Крим. Це саме через нього анексія півострова має значення не лише імперське і практичне, а й “сакральне”, як сказав сам Володимир Путін. Століттями люди в Москві вірили, що Україна і Росія завжди будуть разом як спільна цивілізація, а також у вірі. Оскільки російська державність почалася на “берегах Дніпра”. Спільне майбутнє розглядалося з точки зору спільного минулого, в якому великий київський князь охрестив свій народ в Києві, “матері міст руських”. </p>
<p> Вічним символом тієї події став пам’ятник святому Володимиру, встановлений в українській столиці у 1853 році. Але тепер, коли росіяни вирішили, що в Києві живуть “укро-фашисти”, це спільне українсько-російське майбутнє виглядає непереконливо. А “дніпровська колиска” вже не так виноситься на передній план. </p>
<p> Тепер історія зовсім інша. Головним став князь Володимир, який хрестив свій народ у хвилях Дніпра після збройного набігу на Крим. Тут він захопив Херсонес. Місцевих правителів вбив, їхню доньку поневолив, а потім вже і охрестився, щоб візантійський цар видав за нього заміж свою сестру Анну. </p>
<p> Жорстокість князя в Херсонесі офіційна Москва не хоче пригадувати. Натомість вона підкреслює, що християнство прийшло до народу в Києві, який сьогодні захопили “укро-фашисти, з Криму, який після окупації “повернувся до матінки Русі”. Саме тому пропаганда переконує росіян, що півострів тепер для них “священний”. </p>
<p> Урочисте святкування тисячоліття смерті Володимира Хрестителя вже почалося. Держава виділила на це мільярд рублів, що в умовах глибокої фінансової кризи сума не маленька. За ці кошти пам’ятники святому Володимиру повинні з’явитися в Смоленську, Москві і Володимирі. Столичний пам’ятник теж має політичне значення. В українській столиці монумент князю стоїть на кручі над Дніпром і має висоту 20,4 метри. А Володимир Путін свій поставить теж на горі над Москвою рікою і він буде вищим на 4 метри. </p>
<p> Раніше повідомлялося, у Польщі відкрили пам’ятник князю Володимиру Великому. Ініціювали встановлення пам’ятника парафіяни місцевої української греко-католицької громади. Вони приурочили подію до 1000-річчя з дня смерті Володимира Великого, який помер у 1015 році. </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 1 comments on “Путін почав “історичну війну” проти України за князя Володимира – Wyborcza” </p>
<p> Очевидно Владимир будет с лицом Владимира Владимировича. Нам тоже стоит уподобиться в историко-строительных проектах быстрее построить Великую Стену. </p>
</doc>
<doc id="file32711275" filename="news-882" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/07/15/news-882/" FT="web">
<p> День Хрещення Русі відзначать у Древньому Києві </p>
<p> 25-26 липня у Древньому Києві в «Парку Київська Русь» відбудеться святкування Хрещення Русі. Прадавні події, пов’язані із прийняттям християнської віри, будуть відтворені в театралізованих постановках. </p>
<p> Перед гостями оживуть сцени з історії Русі: подорож Ольги до Константинополя, вибір князем Володимиром віри, одруження князя із сестрою візантійського імператора Анною, зверження язичницьких ідолів та інші. </p>
<p> Гості перенесуться крізь віки й кілометри – із Київської Русі до Візантії, із ХХІ століття у Х. </p>
<p> Видовищними будуть лицарські бої, перегони на колісницях, турнір кінних лучників та змагання кінних лицарів. </p>
<p> Окрім того, на відвідувачів чекає безліч розваг: майстер-класи з народних ремесел, із володіння середньовічною зброєю, веселі стародавні ігри, запальні слов’янські хороводи та захоплюючий танцювальний флешмоб. </p>
<p> А насамкінець усі присутні матимуть змогу взяти участь в унікальному масовому дійстві – створенні «живої» цифри 988 як дати і символу хрещення Русі. Таким чином кожен відчує себе причетним до святкування історичної події. </p>
<p> У вечірній програмі – грандіозна театралізована постановка за участю, кінних і піших воїнів, з вогняними спецефектами про взяття Херсонеса князем Володимиром. </p>
<p> Святкування Хрещення Русі у Древньому Києві дасть змогу доторкнутись до витоків історії нашого народу, краще зрозуміти вибір наших предків, а також зарядитись енергією Древнього Києва, відчути у собі його дух. </p>
<p> Дістатись до Древнього Києва у «Парку Київська Русь» можна маршрутними автобусами від ст. м. Видубичі або власним транспортом. </p>
</doc>
<doc id="file32711273" filename="news-883" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/07/16/news-883/" FT="web">
<p> У столиці вшановують річницю смерті Володимира Великого </p>
<p> За інформацією ГО “Перспективи Києва”, у Національному музеї історії відкрилася виставка “Володимир Великий-Хреститель Князь Київський”, що поклала початок низці заходів із вшанування дати – 1000 років з дня смерті давньоруського князя та рівноапостольного святого Володимира. </p>
<p> Відкрив виставку віце-прем’єр України з гуманітарних питань, міністр культури В’ячеслав Кириленко. Він наголосив, що до 28 липня Уряд планує провести кілька жалобних заходів з нагоди річниці смерті святого рівноапостольного князя Київської Русі, а ця виставка яскраво демонструє роль його особистості у минулому і сучасному житті України. </p>
<p> Близько вісімдесяти відсотків експонатів виставки представили широкому загалу вперше. Раніше вони зберігалися у фондах Національного музею історії та Інституту археології НАН України. Як зазначили фахівці, ймовірно, до деяких експонатів виставки Володимир Великий торкався особисто. </p>
<p> Наразі експонуються: будівельні рештки Десятинної церкви, зброя, прикраси, побутові вироби скандинавського походження, предмети ранньохристиянської культури, культові речі сирійського та візантійського походжень, цеглина зі знаком тризубу і багато інших цінних артефактів. </p>
</doc>
<doc id="file32711272" filename="news-884" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/07/16/news-884/" FT="web">
<p> У Києві відкрили виставку до 1000-річчя приставлення Володимира Великого </p>
<p> У середу, 15 липня, в Національному музеї історії відкрили виставку “Володимир Великий-Хреститель Князь Київський” на честь 1000 років від дня смерті давньоруського князя. </p>
<p> Експозицію відкрив віце-прем’єр України з гуманітарних питань, міністр культури В’ячеслав Кириленко, передає УНН. </p>
<p> На виставці можна побачити будівельні залишки Десятинної церкви, прикраси, предмети побуту скандинавського походження, зброю, об’єкти культури раннього християнства, культові речі візантійського та сирійського походження, камінь зі знаком тризуба та інші цінні артефакти. </p>
<p> Близько 80% експозиції ніколи раніше не представляли широкій публіці. Причому до деяких експонатів Володимир Великий, ймовірно, торкався особисто, зазначають представники Інституту археології НАН України. </p>
<p> Крім цього, за словами Кириленка, до 28 липня з нагоди річниці смерті святого рівноапостольного князя Київської Русі планують провести кілька траурних заходів, які яскраво продемонструють роль особистості Володимира Великого в минулому і сьогоденні України. </p>
</doc>
<doc id="file32711271" filename="news-885" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/07/16/news-885/" FT="web">
<p> Виставку до 1000-ліття із дня смерті князя Володимира Великого відкрили у Києві </p>
<p> Європейський вибір, що його зробив Володимир Великий, визначив майбутню долю всієї Східної Європи і сучасної України. До тисячоліття з дня смерті князя Володимира 14 липня у Національному музеї історії України відкрили виставку «Володимир Хреститель – Великий Князь Київський». </p>
<p> «Представлення на виставці автентичних речей часів Володимира наглядно показує спадкоємність із тими часами. Ми сьогодні бачимо, що спадщина Володимира є складовою української ідентичності: і тризуб, і цивілізаційний вибір. Саме тому Український інститут національної пам’яті долучився до творення цієї виставки», – зазначив заступник Голови УІНП Володимир Тиліщак. </p>
<p> В Українському інституті національної пам’яті розробили матеріали та рекомендації до дня вшанування пам’яті князя Київського Володимира Великого. Їх переглянути можна тут. </p>
<p> На виставці представили близько 250 оригінальних експонатів, яким понад тисячу років. Серед них: будівельні матеріали, фрагменти підлоги, деталі архітектурного декору, уламки фресок, зброя, прикраси, побутові вироби скандинавського походження із дружинних поховань, предмети ранньохристиянського культу (ІV–VІІ ст.), культові речі сирійського та візантійського походжень, хрести давньоруського часу, рештки золотої тасьми з розкопок Десятинної церкви, златник та срібляники Володимира із зображенням тризуба, плінфа (цеглина) зі знаком тризуба, сучасні монети, ордени, медалі із зображенням Князя Володимира. </p>
<p> Доповнюють експозицію світлини, картографічний та ілюстративний матеріали, поштівки, твори образотворчого мистецтва. Більшість із них експонуються уперше. </p>
<p> Оглянути виставку можна за адресою: Національний музей історії України (вул. Володимирська, 2). Музей працює з 10.00 до 18.00. </p>
<p> У відкритті виставки взяли участь Віце-прем’єр-міністр – міністр культури України В’ячеслав Кириленко, Генеральний директор Національного музею історії України Тетяна Сосновська, її заступник Богдан Патриляк, директор інституту археології НАН України академік Петро Толочко, його заступник Гліб Івакін, заступник Голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак, автор-упорядник виставки – завідувач відділу Національного музею історії України Марина Стрельник, співробітники музею та громадськість. </p>
<p> Організатори: Національний музей історії України, Інститут археології НАНУ та Український інститут національної пам’яті. </p>
<p> 25 лютого Президент України Петро Порошенко видав Указ № 107/2015 «Про вшанування пам’яті князя Київського Володимира Великого – творця середньовічної європейської держави Руси-України». Цьогоріч Україна відзначає тисячолітню річницю з дня смерті Володимира. Вшанування пам’яті київського князя на державному рівні – важливий крок на шляху відродження національної пам’яті Українського народу. </p>
<p> Великий Князь Київський Володимир – один із найвизначніших діячів Європейського середньовіччя. У вітчизняну історію він увійшов передовсім як князь-воїн та князь-реформатор: суттєво розширив державні кордони і провів адміністративну та військову реформи, завдяки яким Русь стала могутньою централізованою державою. </p>
<p> Найважливішою реформою Володимира Великого була релігійна: прийняття християнства та хрещення підвладних йому земель. Це дало змогу середньовічній Русі увійти до кола цивілізованих європейських держав. </p>
<p> У «Повісті минулих літ» до прийняття християнства Володимир зображується як жорстокий язичницький властитель, після – як просвітитель Русі, захисник бідних і голодних, мудрий і справедливий володар однієї з наймогутніших держав тогочасного світу. </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 2 comments on “Виставку до 1000-ліття із дня смерті князя Володимира Великого відкрили у Києві” </p>
</doc>
<doc id="file32711264" filename="news-920" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/08/12/news-920/" FT="web">
<p> Візантійські мотиви та європейські уявлення про прекрасне: У Слов’янську відкриється виставка сучасних ікон відомого реставратора Лева Скопа </p>
<p> 12 серпня в Слов’янську («Теплиця», вул. Рози Люксембург, 53) у рамках програми Українського кризового медіа-центру «Культурна дипломатія між регіонами України» відбудеться відкриття виставки ікон, написаних на ґонті з церкви святого Юра у Дрогобичі. Автори ікон – Лев Скоп та мистецьке об’єднання «Кактус». </p>
<p> Близько 30 років художник і мистецтвознавець Лев Скоп займається реставрацією розписів церкви святого Юра у Дрогобичі, внесеної до переліку пам’яток архітектури ЮНЕСКО. У храмі почали замінювали стару ґонту – покрівельний матеріал з дощечок. Митець почав писати на них лики святих. Так народився новий погляд на сакральне мистецтво. Ідею Лева Скопа прийняли і продовжують його учні та учасники мистецької групи «Кактус». Роботи цих художників і склали експозицію виставки «Стіна». </p>
<p> Мистецький проект «Стіна» – це композиція з автентичних дощечок різної величини, на яких написані образи найбільш шанованих в Україні святих. Виставка має освітній характер і ставить за мету познайомити глядача з традицією українського іконопису. Оригінальність якої полягає у поєднанні митцями українського мислення, менталітету, душі з візантійськими мотивами та європейським уявленням про прекрасне. Таким чином, відроджуючи та творячи нову традицію українського іконопису. </p>
<p> «Стіни бувають різними: одні захищають, одні підтримують, інші є перешкодою. Часто перешкодою для діалогу є стіна ідеологічна, до якої важко наблизитися. Інколи нам здається, що ця стіна є страшною і не піддається підкоренню, адже ми не знаємо з якого боку до неї підійти і що стоїть за нею», — пояснює ідею проектукуратор мистецького напрямку Українського кризового медіа-центру Леонід Марущак. – Мистецький проект «Стіна» – це той випадок, коли варто наблизитися до перешкоди та оцінити її як «перепону». Детально вивчити і врешті розібратися, що саме спричиняє труднощі. Оцінити ситуацію й почати працювати разом по обидві сторони перешкоди над усуненням стіни». </p>
<p> Лев Скоп – мистецтвознавець, художник-реставратор, іконописець, поет, музикант, учасник творчого об‘єднання «Кактус». До 2013 року – викладач Львівської академії мистецтв. Багаторічний дослідник дрогобицької дерев’яної церкви святого Юра, провідний працівник музею «Дрогобиччина». Активний учасник Євромайдану. </p>
</doc>
<doc id="file32711250" filename="news-952" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/09/22/news-952/" FT="web">
<p> Виставки сучасних ікон Лева Скопа в Краматорську та Артемівську </p>
<p> У неділю, 20 вересня, в Краматорську та Артемівську із нагоди закриття та відкриття виставок сучасних ікон «Стіна» художник Лев Скоп зустрівся з мешканцями міст та громадськими активістами. </p>
<p> У рамках програми Українського кризового медіа-центру «Культурна дипломатія між регіонами України» виставка ікон Лева Скопа та мистецького угрупування «Кактус» «Стіна» продовжує подорожувати східним регіоном України. Як зазначає Куратор мистецького напрямку Українського кризового медіа-центру Леонід Марущак, проекти програми починають «жити своїм життям» завдяки місцевим активістам, які почали проявляти ініціативу й активно долучатися до організації подій. </p>
<p> Після проведення виставки «Стіна» у Слов’янську (12-27 серпня 2015 року) завдяки платформі ініціатив ВІЛЬна Хата ікони потрапили до Краматорська (8-19 вересня). А вже 20 вересня «Стіну» побачили у «Майстерні» у Артемівську. </p>
<p> «Під час зустрічей художник Лев Скоп розповів як виникла ідея писати на ґонті, розказав про церкву Святого Юра, де він працює більше двадцяти років, про свою творчість, родину, про цінність людей і мистецтва. Дуже цікава зустріч митця з глядачем дала змогу більше більше дізнатися про його творчість і погляди, зрозуміти культуру Галичини, де він зараз працює. Лев розказав, як працює над іконами, як ці намолені частки церкви стали дуже популярними не тільки в Україні, а й по всьому світі. Художник поділився своїми думками про мистецтво і підкреслив, що тільки час визначає його цінність», – із репортажу журналістки-співорганізаторки виставки у Артемівську Анни Бокової. </p>
<p> Виставка «Стіна»: близько 30 років художник і мистецтвознавець Лев Скоп займається реставрацією розписів церкви святого Юра у Дрогобичі, внесеної до переліку пам’яток архітектури ЮНЕСКО. У храмі почали замінювали стару ґонту – покрівельний матеріал з дощечок. Митець почав писати на них лики святих. Так народився новий погляд на сакральне мистецтво. Ідею Лева Скопа прийняли і продовжують його учні та учасники мистецької групи «Кактус». Роботи цих художників і склали експозицію виставки «Стіна». </p>
<p> Мистецький проект «Стіна» – це композиція з автентичних дощечок різної величини, на яких написані образи найбільш шанованих в Україні святих. Виставка має освітній характер і ставить за мету познайомити глядача з традицією українського іконопису. Оригінальність якої полягає у поєднанні митцями українського мислення, менталітету, душі з візантійськими мотивами та європейським уявленням про прекрасне. Таким чином, відроджуючи та творячи нову традицію українського іконопису. </p>
<p> Виставка сучасних ікон Лева Скопа та мистецького об’єднання «Кактус» «Стіна» </p>
<p> «Культурна дипломатія між регіонами України» – програма Українського кризового медіа-центру, спрямована на побудову діалогу та примирення між мешканцями Сходу і Заходу через інструменти культури. Мета ініціативи – привернення уваги суспільства до культурних і гуманітарних проблем, залучення громадян до їхнього розв’язання, формування довгострокової гуманітарної політики. </p>
<p> Лев Скоп – мистецтвознавець, художник-реставратор, іконописець, поет, музикант, учасник творчого об‘єднання «Кактус». До 2013 року – викладач Львівської академії мистецтв. Багаторічний дослідник дрогобицької дерев’яної церкви святого Юра, провідний працівник музею «Дрогобиччина». Активний учасник Євромайдану. </p>
<p> Творче об’єднання «Кактус» утворилося у 2003 році з ініціативи Лева Скопа. Об’єднання функціонує як творча лабораторія для пошуку та розвитку молодих талантів. Основним напрямом діяльності є творення сучасного сакрального мистецтва, а також популяризація видатних, але маловідомих українців, що зробили важливий внесок у розвиток національної культури. </p>
</doc>
<doc id="file32711248" filename="news-955" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/09/23/news-955/" FT="web">
<p> У Львові презентують рідкісний диск стародавніх літургійних напівів «Єрусалимська утреня» </p>
<p> 26 та 27 вересня 2015 року у Львові відбудуться презентації диска літургійного співу «Єрусалимська утреня» у виконанні молодіжного львівського хору «Етерія». Презентації пройдуть 26 вересня у храмі Святої Софії (вул. І. Франка, 121а) та 27 вересня в соборі Святого Юра (пл. св. Юра, 5). Розпочнеться дійство із спільної молитви (Вечірня), після якої хор виконає основні частини Єрусалимської утрені (повна тривалість Утрені, яка виконується раз на рік, триває понад три години). </p>
<p> У 2012 році за підтримки Фонду Шептицького розпочалося видання серії дисків «Традиція українського церковного співу». Метою видання є відновлення та оживлення української традиції літургійного співу, в якій Єрусалимська утреня є вже п’ятим за рахунком релізом. Раніше світ уже побачили чотири аудіодски: «Передсущий явився», «Христос раждаєтся», «Задостойники» та «С нами Бог». </p>
<p> Праця над випуском диску «Єрусалимська утреня» тривала багато місяців і розпочалася з богословського дослідження і перекладу давніх текстів сучасною українською мовою, а також адаптації нот Майстернею літургійних перекладів «Трипіснець». Молодіжний хор «Етерія», що займається при Українському католицькому університеті, опрацював і записав більшість творів Єрусалимської утрені на диск у храмі Святої Софії. </p>
<p> Довідка </p>
<p> Єрусалимська утреня – це унікальне богослужіння, котре Церкви візантійського обряду звершують у Велику п’ятницю ввечері або у Велику суботу вранці. За своєю структурою і змістом Утреня є молитовним чуванням біля гробу Спасителя, оплакуванням і звеличуванням Його смерті, котра дарувала всім життя. Тексти Утрені наповнені глибоким богословським осмисленням спасительного подвигу Сина Божого у світлі Його перемоги над смертю і тлінням у славному Воскресінні. </p>
<p> Презентація відбудеться: </p>
<p> 26 вересня 2015 року – храм Святої Софії, вул. І. Франка 121 А </p>
<p> 18.00 – вечірня 19.15 – презентація диска </p>
<p> 27 вересня 2015 року – собор Святого Юра, пл. Святого Юра, 5 </p>
</doc>
<doc id="file32710816" filename="news-961" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/09/29/news-961/" FT="web">
<p> Який вигляд мав Константинополь до 1453 року – унікальне відео </p>
<p> Сьогодні вашій увазі пропонуємо унікальне відео, яке показує Константинополь до турецького завоювання у 1453 року. З того часу місто змінило не лише назву, а з християнського стало мусульманським. Автором реконструкції є французький дизайнер і архітектор Антуан Гелберт. </p>
<p> Він ще з дитинства захоплювався античністю та Середньовіччям. “Якось дитиною я відкрив книгу. Це була історія Візантії. Я так захопився, що не міг відірватися”, – згадує Антуан. </p>
<p> Щоб зробити реконструкцію він використовував гравюри та ескізи, зроблені художниками у ХІХ столітті. “Це частина історії, – говорить Антуан. – Справжній митець зробить усе можливе, що відтворити її максимально точно”. </p>
<p> Стамбул (Константинополь, раніше Царгород) – найбільше місто Туреччини і Європи, п’яте місто світу за населенням. Важливий морський порт, великий промисловий та культурний центр Туреччини. Розташований на березі Босфору, має велике міжнародне історичне та культурне значення. </p>
<p> Перша відома назва міста — Лігос. У 667 році до н. е. із заснуванням на його місці мегарської колонії вона отримає назву Візантій, на честь ватажка колоністів Бізаса. У 196 році римський імператор Септимій Север на честь свого сина перейменував місто на Августу Антоніну, але назва не прижилася. </p>
<p> У 330 року Костянтин Великий, заснувавши на місці Візантія нову столицю імперії, дав їй назву Новий Рим. Ця назва і досі залишається у титулатурі константинопольського патріарха, але в офіційному вжитку її швидко витіснила назва Константинополь. Так місто назвали усю візантійську та (хоч і значно рідше) османську добу. Турки, щоправда завжди іменували місто Стамбулом, хай навіть і поруч з назвою Константинополь. </p>
</doc>
<doc id="file32711242" filename="news-972" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/10/03/news-972/" FT="web">
<p> Iсторія, яка не мовчить </p>
<p> Ідея книжки «Повернення в Царгород» витала у повітрі ще з того часу, коли в серії «Бібліотека газети «День»» побачили світ збірки «Дві Русі» та «Війни і мир». Історія «Бермудського трикутника», у якому століттями перебувала Україна (Росія — Польща — Туреччина), мала логічно замкнутися книгою третьою — і ось вона з’явилася. Том на півтисячі сторінок, перша частина якого присвячена відносинам Київської Русі та Візантії; друга відтворює перипетії взаємин Січі (Гетьманщини, Козацької держави…) з Османською імперією; у третій оповідається про «перехрестя культурних шляхів» у напрямку Київ — Царгород — Стамбул. </p>
<p> Найбільш «утаємниченою» для широкого читача, очевидно, є тема «Київська Русь — Візантія». Хоча саме тепер вона актуалізувалася максимальним чином: політичні події останніх років, війна Росії з Україною, геополітичні виклики, що загрожують мирові одразу на кількох материках, змушують задуматися над генезою тих ідеологій, які черпають свою агресивність в історичних міфах. Висловлюючись так, маю на увазі передусім Росію з її «євразійством», із мріяннями про «Третій Рим», з її «візантійщиною» в політичній системі й, відповідно, політичній поведінці. </p>
<p> Пишучи про часи далекі й дуже далекі, автори книжки «Повернення в Царгород», звісно, були свідомі того, що історія — це поле битви, тому не дивно, що їхні розмисли про історію раз у раз проектуються на сучасні події, ба навіть багато в чому пояснюють їх. При цьому міра публіцистичності в кожного різна, як, наприклад, в історика Володимира Рички й оглядача «Дня» Ігоря Сюндюкова. Ричка, розповідаючи про Візантію, політику київського князя Володимира щодо імперії на Сході, мотиви його цивілізаційного вибору на користь християнства, про Ярослава Мудрого, дотримується академічної манери. Публіцистичний елемент з’являється аж тоді, коли мова заходить про «Володимира Святого на зламах історичної пам’яті»: головне завдання автора в цій частині — пояснити читачеві, як сталося, що молодша «сестра» (Москва) стала «старшою», власне — як відбулося привласнення Русі Московією, зокрема й спадку князя Володимира, якого вже від середини ХV ст. у Московському царстві почали вшановувати в рамках «державно-церковного культу»? І цей культ благополучно тримається й досі, про що свідчить масштаб цьогорічних урочистостей у Росії, пов’язаних із 1000-літтям упокоєння князя (чи чули ви, щоб у Росії згадували, що князь цей — київський?!). </p>
<p> Ще одна прив’язка до подій нинішніх — Крим із його Херсонесом: завойований (підкорений, анексований) у часи Катерини ІІ, він став трактуватися у Росії як їхні «духовні скріпи», адже «відроджений Херсонес Таврійський, — пише В. Ричка, — став ідеальним втіленням Константинополя». Того Константинополя, який довго не давав (не дає?) спокою російським монархам та ідеологам міфу про Москву як «Третій Рим». </p>
<p> І ось у цьому контексті з’являється згадка про Петра Могилу, який рішуче переорієнтував «церковний та інтелектуальний Київ на пошук опори в руській княжій традиції і шляхетській еліті»… </p>
<p> Ось вам і публіцистика, хай, може, й мимовільна, не запланована фаховим істориком. Річ у тім, що історія не мовчить; вона не нагадує порослі мохом руїни; вона, наче кров, пульсує в «жилах» сучасності… Тому так важливо мати уявлення про ту історичну АЗБУКУ, що її вже майже півтора десятиліття пропонує своїм читачам газета «День». </p>
<p> Ну, а Ігор Сюндюков у своїх статтях уже й не мимоволі, а цілком свідомо перекидає місточки від «тоді» до «тепер», причому робить це вельми послідовно, опираючись на тезу про те, що «для того, аби знайти вихід (із «сьогоденного лабіринту». — В.П.), треба усвідомити, де саме був вхід». Тому й розповідає він нам так докладно про «особливості політичної системи Візантійської держави», щоб ми краще збагнули генезу політичної системи (зрештою, і ментальності) у межах імперії миколаївської чи путінської. Тому й пояснює сутність «візантизму» з його ставкою на авторитарність, «беззастережне підпорядкування окремої людської особи тоталітарній державі», складну систему суворо ієрархізованої бюрократії, а також на «якнайтісніший союз держави та церкви»! </p>
<p> Власне, стаття І. Сюндюкова, яку я зараз цитую («Світло й тіні Другого Риму»), вся пронизана паралелями, і це та риса, яка загалом характеризує цього автора. Його акценти — важливі для розуміння подій нинішніх (прочитайте ще про візантійську «рідкісну підступність» і про «політику тимчасових союзів», про вічне обдурювання іноземних послів дипломатами з Візантії — і ви також подумаєте про лаврових і чуркіних, гарантую!). </p>
<p> Одне слово, книжка «Повернення в Царгород» — це не музейні «холодини», як казав би Павло Тичина; вона про нас теперішніх. Пропонуючи великий обсяг історичної інформації, вона спонукає постійно шукати причиново-наслідкові зв’язки між, здавалося б, безнадійно віддаленими часами, які насправді виявляються схожими на сполучені посудини. Тим захопливіше це читання — власне, тиха «розмова» з Дмитром Степовиком і Оксаною Пахльовською, Петром Кралюком і Тарасом Чухлібом, Сергієм Кримським і Кларою Гудзик, Валерієм Смолієм і Валерієм Степанковим, Гульнарою Абдулаєвою та Сергієм Котом… </p>
<p> Окремо хотілося б виділити статтю Ігоря Смешка («доктора технічних наук, професора», проте — пам’ятаємо — ще й одного з очільників української спецслужби недавніх часів). Називається вона «Візантія: шлях ідей у просторі та часі», і наголошено в ній на генезі й самій суті європейської цивілізації (філософія й культура стародавньої Греції; теорія і практика держави і права Риму та Візантії; християнська віра). Короткий екскурс в історію знадобився авторові, щоб наголосити на винятковій вазі «візантійської спадщини», її перетікання в наступні епохи (особливий акцент — на успадкуванні цієї спадщини Київською Руссю, яка була «колискою сучасної України», — ось ще один смисловий рефрен у книжці «Повернення в Царгород»!). </p>
<p> «Азбука» від Ігоря Смешка також зовсім не зайва для сучасного українця, зокрема його нагадування про рік 1169-й, коли Андрій Боголюбський («Путін-1», як його хочеться назвати) сплюндрував Київ, щоб перенести центр Русі у своє Володимиро-Суздальське князівство; про рік 1610-й, коли Москва була завойована військами Речі Посполитої, «до складу яких входили і полки українських козаків», після чого «більшість населення Москви та майже вся її шляхта присягнули на вірність королевичу Владиславу»; а також про рік 1654-й, коли Богдан Хмельницький пішов на союз із Москвою. Що це означало? Прочитайте статтю Смешка, яка, не виключаю, писалася заради двох унікальних цитат (довгих, бо ж із цілком рідкісних джерел узятих). Перша — зі статті Ніколая Трубєцкого «К украинской проблеме» (Париж, 1927 р.); друга — з п’ятого тому «Истории человечества. Всемирная история. Под редакцией д-ра Г. Гельмонта (С.-Петербург, 1896). </p>
<p> У першому випадку йдеться про колосальну відмінність між українською та російською культурами і про те, яку роль відіграла «культура Западной Руси (Украины)» в історії Московії-Росії після того, як «Петр постарался совсем искоренить и изничтожить великорусскую редакцию русской культуры». У другому історики оцінюють значення вільного козацтва і традицію свободи, яку воно закладало… </p>
<p> Далі не деталізую — читайте самі! </p>
<p> Ось цим побажанням, власне, й хотілося б завершити свої перші нотатки на полях книжки «Повернення в Царгород». Читайте — і ви матимете більш повне явлення про той історичний простір, який дістався нам у спадок. Простір історії, яка не мовчить. </p>
</doc>
<doc id="file32711241" filename="news-973" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/10/03/news-973/" FT="web">
<p> Виставка відтворених пам’яток давньоукраїнської писемності </p>
<p> Нещодавно, в рамках щорічного «Бібліофесту» у краєзнавчому музеї відбулось відкриття виставки давньої рукописної писемності. Відвідувачі мали змогу побачити роботи, над якими автор працював впродовж 25 років. </p>
<p> За більш ніж два десятки років Юрій Храпай, практикуючий юрист, каліграф та засновник Рукописної майстерні разом із творчою командою відтворив більше сотні копій древніх писань та фрагментів унікальних рукописів XI-XVI ст. За його словами, більшість оригіналів зберігаються у книгосховищах, доступ до яких вкрай обмежений. </p>
<p> Автор представив копії древніх Богослужінь та світських манускриптів, які вважаються шедеврами давньослов’янської книжності. Серед представлених робіт– Київський Псалтир, Оршанське Євангеліє, Луцьке Євангеліє, Сійське Євангеліє, Буслаєвський Псалтир, Реймський міссал. Окрім цього, вручну пером написано і прикрашено рукописи, в яких відтворено давні тексти: Руська Правда, «Слово про Закон і Благодать» Митрополита Іларіона, «Слово о полку Ігоревім», «Сказання про житіє і подвиг Михайла Чернігівського і його боярина Федора», Литовський Статут 1529 р., Реймське Євангеліє – найдавніша книга, яка походить з бібліотеки Ярослава Мудрого. </p>
<p> На виставці Юрія Храпая можна побачити професійні відтворення старовинних текстів без усіляких дозволів. Усі рукописні роботи виконані гусячим або залізним пером на натуральному або рослинному пергаменті зі збереженням особливостей почерку давніх майстрів. </p>
<p> Складність відтворення полягає в тому, що древні писання наносились на пергамент. Сьогодні в Україні його, на жаль, не виготовляють. Тому, нам доводиться замовляти його за кордоном. Після спеціальної оброки та обезжирення основи, пером наноситься листове золото. З такою делікатною роботою найкраще справляються жінки. До речі, фарби, якими наносяться тексти, виготовлені за древніми візантійськими рецептами. </p>
<p> На виставку завітала відома українська дизайнерка Влада Литовченко. Вона висловила подяку організаторам та поділилась своїми враженнями. </p>
<p> Те, що ви тут бачите – це не лише відтворення видатних рукописів, це, також, — документальна спадщина людства. Хотілось би, щоб відтворені скарби представлялись на гідному рівні не лише в наших галереях, але й у світових. </p>
</doc>
<doc id="file32711236" filename="news-980" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/10/17/news-980/" FT="web">
<p> «Кондак свята Покрову Пресвятої Богородиці – його словесна ікона», – літургіст Максим Тимо </p>
<p> Літургійні свята, які ми щороку святкуємо, є важливими для нашої віри та розуміння нашого християнського життя. Крім того, це має глибокий духовний вимір. Розглядати свято і говорити про нього можна з різних точок зору: історичної, іконографічної, святоотцівської. </p>
<p> У цьому переконаний греко-католицький літургіст і викладач УКУ Максим Тимо, розповідаючи про літургійно-духовний зміст свята Покрову Пресвятої Богородиці (14 жовтня). </p>
<p> Він пропонує розглянути зміст свята Покрову Пресвятої Богородиці на основі літургійного тексту кондака свята. «Багато людей приходить до храму з молитовниками, зокрема «Прийдіте, поклонімся», в яких уміщені тексти різних піснеспівів свят. Однак мало хто розуміє, як правильно користуватися такими молитовниками і, головне, який духовний зміст піснеспівів», – каже він. </p>
<p> Беручи до уваги кондак свята Покрову Пресвятої Богородиці (третій глас), слід вважати його «словесною іконою», яка має свою символіку, зміст і свої словесні засоби, через які його сенс передається. </p>
<p> Перша його фраза «Діва днесь…» має у собі глибоке значення. Бо майже кожне свято, Покрова не виняток, має свої історичні витоки. «Часто свята пов’язані з подіями або з особами. Це свято сягає X століття та м. Царгорода. Там під час богослужіння у Лахернській церкві Богородиця разом із ангелами та іншими святими, апостолами та пророками явилася цій літургійній громаді, аби виявити свою молитовну благодатну опіку над цим містом», – переповідає літургіст. На його переконання, ми не повинні згадувати це свято тільки як історичну подію (ту, яка колись відбулася і немає стосунку до сучасності). </p>
<p> Кожне свято – це не тільки історична подія </p>
<p> «Ми святкуємо це свято, як і інші, тому що значення цієї події не зупинилося в історії, а певним чином стосується нас, – пояснює він далі. – Тому зміст літургійного святкування полягає в тому, щоб пережити та відкрити наново і зрозуміти глибше зміст події, яка відбулася». З цієї причини, святкуючи кожне свято, співаємо дуже часто в піснеспівах (тропарях, кондаках чи стихирах) фразу: «Днесь (сьогодні)…». Бо святкуємо ми в конкретний момент, стоячи у храмі зі своїми думками, почуттями, тривогами. «Ми все це приносимо в цей конкретний час сьогодення Богові, який виявляє свою спасенну присутність. Тому й «Богородиця сьогодні предстоїть у храмі», – додав він. </p>
<p> Свято Покрову Пресвятої Богородиці – колосальний образ Літургії </p>
<p> Другим аспектом цього свята, за словами п. Максима, є присутність Богородиці разом із ангелами та святими. Це є колосальний гарний образ Літургії як такої: «Ми часто думаємо, що приходячи до храму, ми здійснюємо приватний релігійний акт чи обов’язок. Ми йдемо, щоб помолитися, почути проповідь, спів, висповідатися та причаститися. Це важливий аспект, без сумніву, духовного життя. Однак ще важливішим є розуміння того, що богослужіння – це спільне дійство в кількох сенсах: спільне дійство між священиком і присутньою громадою вірних; спільне дійство між усіма присутніми у храмі; спільне дійство між земною та небесною Церквами», – пояснює він далі. Це та ікона, яку представляє нам цей кондак. Бо ми разом із Богородицею, святими, пророками та апостолами стоїмо у храмі. Літургія – спільна дія небесної та земної Церков, являє небесну реальність. Без цього неможливо зрозуміти жодного візантійського богослужіння. Бо воно ґрунтується на цьому принципі: ми, збираючись у храмі, святкуючи певне свято, не лише здійснюємо певний релігійний акт у межах земної дійсності, а входимо у небесну реальність. </p>
<p> Марія доносить до нас те, що все наше життя є під Божим покровом </p>
<p> Третій аспект – Божа опіка над нами. Як розповів літургіст, Богородиця в кожному богородичному святі, коли поглянемо на їх піснеспіви, є «живим образом того, що Бог пропонує своїм дітям». У святі Покрови Марія своїм молитовним заступництвом та опікою являє нам Бога, який, як співаємо у псалмах, є Помічником та Покровителем. «Богородиця доносить до нас у цьому святі про те, що все наше життя є під Божим покровом», – завершив він. </p>
<p> Підготувала Руслана Ткаченко, Департамент інформації УГКЦ </p>
</doc>
<doc id="file32711234" filename="news-981" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/10/17/news-981/" FT="web">
<p> “Повернення в Царгород” – як ключ до розуміння справжнього місця України в Європі та світі </p>
<p> Про контроверсійність тисячолітнього періоду відносин України та Сходу, перебіг політичних та військових протистоянь, дипломатичних відносин, релігійні та культурні впливи йшлося під час презентації книги «Повернення в Царгород» (бібліотека газети «День») за участю упорядника Ігоря Сюндюкова. </p>
<p> Захід проходив 16 жовтня в приміщенні Чернігівського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів. </p>
<p> «В політичних, військових двобоях перемагає лише та нація, яка осягає своє коріння, свою ідентичність, сенс свого існування та послання попередніх поколінь, – зауважив Ігор Сюндюков. – Тому мета книги – реконструкція, відновлення, відстоювання нашої національної ідентичності. Це підтвердження фактами того, що Україна народилася не 24 роки тому. На жаль, розуміння нашого коріння, нашої ідентичності та національної духовної сутності сьогодні заслабке або відсутнє взагалі. </p>
<p> Тисячолітня історія України не може бути повною мірою зрозуміла без розуміння найтісніших зв’язків Київської Русі та Візантійської імперії, зв’язків, які не можна однозначно подати в чорно-білих тонах. З Візантії до нас прийшло християнство, мистецтво спорудження соборів, писання ікон, фресок, літописання. Наші давньоруські попередники виявились гарними учнями, які не мали комплексу меншовартості по відношенню до своїх вчителів-візантійців. </p>
<p> Загалом наша книга вписується в концепцію газети «День», а саме – створювати, розвивати і виховувати в Україні новий тип читача та новий тип громадянина, який розуміє, що за ним стоїть тисячолітня історія України, а українці – велика європейська нація. Прочитання цієї книги в контексті сучасних подій на Сході України дасть змогу зрозуміти, що і як треба захищати і саме головне – знати свою історію. Своєю книгою ми відчиняємо двері для всіх допитливих, хто прагне знати свою історію». </p>
<p> В подальшій дискусії учасники заходу, а це – провідні історики, публіцисти, філософи, викладачі чернігівських вузів, аспіранти говорили про необхідність дослідження процесу формування Української держави, її культурної та релігійної складової саме крізь призму стосунків з найближчими сусідами. </p>
<p> Звернення до історії відносин України зі світом Візантії, Криму та Османської імперії означає не лише повернення до джерел нашої ідентичності та місця в Європі, а й повернення тієї історії, яку у нас фактично вкрали, лишивши роль пасивного та другорядного об’єкта в цивілізаційних процесах. </p>
</doc>
<doc id="file32711231" filename="news-988" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/10/20/news-988/" FT="web">
<p> «Шлях до Європи – через Константинополь» </p>
<p> Фото Руслана Канюки 19.10.15 Презентация книги “Повернення в Царгород” в Чернигове </p>
<p> У Чернігові в експертному колі обговорювали книжкову новинку «Дня» – «Повернення в Царгород». </p>
<p> «Як сепаратисти Київську Русь погубили», «Як Константинополь став Стамбулом: крах тисячолітньої імперії», «Інститут козацтва: тюркського й українського», «Про яничарів і яничарство — без міфів та стереотипів», «Становище жінки у Кримському ханстві» — це назви лише деяких статей, що містяться у книжці «Повернення в Царгород». Презентація нового видання із серії «Бібліотека газети «День» викликала зацікавлення широкої громадськості та експертного кола в Чернігові. Літературну новинку представив один із упорядників і автор значної кількості розвідок, а саме — редактор відділу «Історія та «Я» газети «День» Ігор Сюндюков. </p>
<p> «Хочу вклонитися всім чернігівцям і засвідчити свою повагу до вашого міста, — почав вступне слово Ігор Сюндюков. — Сподіваюся, ви розумієте місію Чернігова. В історії України саме ваше місто і край були форпостом українства проти агресії з Півночі. Коли ми сюди їхали, виникла думка: якщо продовжити вектор Київ — Чернігів, то далі на північ починаються землі агресора, тобто ви — на передньому краї. Перемагає в політичних двобоях, і тим більше у військових? та нація, яка осягає своє коріння, свою ідентичність і сенс свого існування на нашій землі, послання попередніх поколінь до нас і до наших нащадків. І в цьому сенс нашої книжки!». </p>
<p> Гість Чернігова звернув увагу присутніх, що «Повернення в Царгород» — логічне продовження справи, яку колектив «Дня» робить вже не перший рік. «Це реконструкція, відновлення, відстоювання нашої національної ідентичності, це підтвердження фактами, що наш народ народився не 24 роки тому. Наприклад, вашому Чернігову понад 1300 років. На жаль, люди не знають своєї історії. Розуміння свого коріння, своїх витоків, ідентичної, національної та духовної сутності дуже часто заслабке, а то і взагалі геть відсутнє, саме тому ми зробили цю книжку», — пояснив позицію творчого колективу Ігор Сюндюков. </p>
<p> За його словами, тисячолітня історія України не може бути повною мірою збагненна без розуміння найтісніших зв’язків Київської Русі та Візантійської імперії. Причому це дуже неоднозначні зв’язки, які не можна подати в чорно-білих тонах. «Саме з Візантії до нас прийшло православне християнство. Саме через Візантію прийшло мистецтво спорудження соборів, ікон, фресок, літописання. Ми виявилися добрими учнями, ми не були учнями з комплексом меншовартості, які схилялися перед вчителями — візантійцями», — зауважив пан Ігор. </p>
<p> Так само, як у Візантії, слід шукати корені нашого християнського світогляду, культури, в Османській імперії — витоки козацького руху, багатьох драм і трагедій і водночас — перемог і здобутків. Тому вдумливе вивчення зазначених тем дає читачеві ключі до розуміння багатьох подій, що розгортаються на наших очах. І до розуміння нашого справжнього місця в Європі та світі. З цими висновками, напевно, погодилися б усі присутні на презентації в Чернігові. Принаймні, такі думки прозвучали у коментарях і обговоренні, що відбулося в Чернігівському центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів. </p>
<p> Далі — слово експертам. </p>
<p> «КНИЖКА ДОДАЄ ДУЖЕ БАГАТО ДО НАШОГО СПРИЙНЯТТЯ ВІЗАНТІЇ ТА УКРАЇНИ» </p>
<p> Андрій ЦАРЕНОК, доцент кафедри філософії та культурології Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т. Г.Шевченка, кандидат філософських наук, доцент: </p>
<p> — Візантія проіснувала 1200 років, і ця імперія була досить неоднорідною. Незважаючи на певну еклектичність, ця книжка додає дуже багато до нашого сприйняття Візантії та України. У істориків є таке правило: якщо народ не має своєї держави, пишемо історію народу, що й зробив Грушевський. А те, що відбувалося на території держави, це є історія даної держави. І коли ми говоримо про те, що кримські татари — теж українці, без сумніву, так і є. І дуже добре, що газета «День» робить кроки в цьому напрямку. Вона робить дуже важливу справу! </p>
<p> «СУЧАСНІ УКРАЇНЦІ ЗАЛИШИЛИСЯ ФАКТИЧНО ЄДИНИМИ, ХТО ЗМІГ ЦІЛІСНО ТА БЕЗПЕРЕРВНО ДОНЕСТИ ВІЗАНТІЙСЬКІ ТРАДИЦІЇ ДО СУЧАСНОСТІ» </p>
<p> Володимир ЛИЧКОВАХ, доктор філософських наук, професор Академії керівних кадрів працівників культури і мистецтв: </p>
<p> — «Повернення в Царгород» — це шлях до наших джерел, шлях до Європи та європейських цінностей. Книга допомагає зрозуміти витоки культурних процесів сьогодення, діалог культур, який для нас розпочався із взаємин Київської Русі та Візантії. Хай наше життя проходить під «сигнатурою Софії», про яку так палко, проникливо говорив Сергій Кримський і яка втілена в афонській традиції в Україні, що налічує вже понад тисячу років. Тепер сучасні українці залишилися, фактично, єдиними, хто зміг цілісно та безперервно донести візантійські традиції до сучасності. </p>
<p> Збірка розкриває традиції українського буття, світосприйняття та ідентичності українців, східного християнства, малює перспективи української історії, веде мову про повернення в Царгород як про відновлення морально-етичних основ українського суспільства. Дякую авторам та упорядникам за різнобарвне відображення української історії та культури. </p>
<p> «ОСОБЛИВИЙ ІНТЕРЕС ДЛЯ МЕНЕ СТАНОВИЛИ МАТЕРІАЛИ, ПРИСВЯЧЕНІ ХРИСТИЯНІЗАЦІЇ КИЇВСЬКОЇ РУСІ» </p>
<p> Віктор МОЛОЧКО, представник Благодійного фонду сприяння ініціативам газети «День» у Чернігівській області: </p>
<p> — Будувати державу — це, насамперед, виховувати її громадян — сильних духом, відповідальних за свої дії та слова. Саме таку місію здійснює славний колектив газети «День». Одна мудра жінка в Україні сказала: «Народом, як і городом, треба займатися». Сьогоднішня презентація книги «Повернення в Царгород» — яскравий приклад цього. Пошук істини — справа важка, але коли люди її пізнають, то вони стають вільними. Спасіння наше — у морально-духовному відродженні. «Повернення в Царгород» формує необхідний нині зв’язок сущих українців з їхніми пращурами. Лариса Олексіївна у своєму мудрому передньому слові говорить про творення духовного простору в Україні, а це неможливо без морально-етичної революції нашого народу. В цьому процесі величезна роль відводиться церковно-релігійному фактору. Для мене як для людини, яка працювала у сфері державно-церковних та міжцерковних відносин, особливий інтерес становили матеріали, присвячені християнізації Київської Русі, ролі й місцю церкви в історії України, Росії, Візантії та моделі відносин держави і церкви. </p>
<p> У цілому, збірка не лише інформує нас, а й ставить завдання переосмислення багатьох подій, явищ, реконструюючи їх на основі першоджерел, вимагає не спостереження, а активної дії: бо Бог благословляє не наші бажання, а наші дії. Має відбутися морально-духовна та світоглядна революція нашого народу, а без таких книжок вона неможлива. І без вирішення проблеми церковної суверенність України також неможлива. </p>
<p> «МИ ВІДХОДИМО ВІД СТЕРЕОТИПУ, ЩО ІСТОРІЯ УКРАЇНИ — ЦЕ ІСТОРІЯ ЛИШЕ УКРАЇНЦІВ» </p>
<p> Володимир ПИЛИПЕНКО, доцент кафедри етнології та краєзнавчо-туристичної роботи Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка, кандидат історичних наук: </p>
<p> — Для мене найцікавішим був другий розділ книги. Вважаю дуже гарною ознакою, що ми відходимо від стереотипу, що історія України — це історія лише українців. І статті, вміщені у книжці, це чудово демонструють. Зрештою, нинішня політична ситуація доводить, що кримські татари є великими патріотами України. </p>
<p> Автори книги зосередилися на політичних взаєминах у трикутнику козаки — татари — турки, проте поза увагою авторів залишився важливий аспект прикордонних відносин — культурний вплив. А він був значний. Навіть найвідоміше зображення козака Мамая більше нагадує людину Сходу, ніж українця. Але, можливо, це тема для окремої книжки. </p>
<p> Окремо відзначу, що в інтелектуальному середовищі Речі Посполитої XVI — XVII ст. та Гетьманщини турків не лише критикували та звинувачували в усіх можливих гріхах, а й вбачали у них приклад військової дисципліни, справедливого державного устрою. І хоча такі уявлення були далекі від істини, важливо, що вони існували. </p>
<p> Тож із обережністю, але можна сказати, що татари та турки були не тільки ворогами, а, в певному розумінні, й друзями. І книжка «Повернення в Царгород» це демонструє. </p>
<p> «ФОРМА РОБИТЬ КНИЖКУ ЦІКАВОЮ НЕ ЛИШЕ ДЛЯ ВУЗЬКОГО КОЛА ФАХІВЦІВ, А Й ДЛЯ ШИРШОГО КОЛА ЧИТАЧІВ» </p>
<p> Олександр КУХАРУК, старший викладач кафедри соціальної економіки та маркетингу Чернігівського національного технологічного університету, кандидат історичних наук: </p>
<p> — Чому все-таки «повернення», а не «відкриття» чи «звернення до…»? Останнє, мабуть, ближче до сутності збірки. Водночас позитивна риса книги — багатобарвність, різнорівневість. Тут уміщені історіософські, наукові, науково-популярні статті. За подібне поєднання фахові збірки, як правило, критикують, але виданню, що розглядається, це йде лише на користь. Саме така форма робить книгу цікавою не лише для вузького кола фахівців (іноді жартують: проблема, широко відома у вузьких колах), а й для ширшого кола читачів. Тут кожен знаходить для себе тексти до смаку. Разом із тим різноманітність може призвести до всеїдності. Зокрема, у мене, так само, як в упорядників, виникає запитання: в який із Царгородів ми хочемо повернутися? Константинополь чи більш пізній — Стамбул? Відповідь нібито зрозуміла, а тим часом кожен читач робить власні висновки. </p>
<p> «У ЧЕРНІГОВІ ЗБЕРІГСЯ НАЙВІЗАНТІЙСЬКИЙ З УСІХ СОБОРІВ КИЇВСЬКОЇ РУСІ — СПАСЬКИЙ» </p>
<p> Володимир БОЙКО, директор Чернігівського центру підвищення кваліфікації, кандидат історичних наук: </p>
<p> — Візантія — це не лише те, що було колись. Вона живе серед нас — на вулицях давнього Чернігова, серед його мешканців. Як уже ми оцінюємо її вплив — то інше питання. Він — неоднозначний, але мова про інше. Ми досі — її культурно-ментальна частина. Подивіться, будь ласка, який зв’язок. Уперше Чернігів згаданий у тексті договору з Константинополем — тобто завдяки йому став відомим. У нашому місті збудований і зберігся Спаський собор, який серед інших церковних споруд Давньої Русі найбільше був схожий на візантійські храми. Ви можете зайти до нього і в буквальному сенсі доторкнутися до тієї спадщини. Гербом Чернігівщини є двоголовий орел — хто перший його бачить, той згадує про Росію. Однак на Придесенні він з’явився майже на півтисячоліття раніше — з того самого царгородського джерела, звісно. Отже, книжка «Повернення в Царгород» ще і ще раз нам нагадує, звідки і хто ми є, а одночасно допомагає протистояти агресії країни, яка чомусь себе вважає чи не єдиною справжньою спадкоємницею Візантії. Хіба що «візантійства» — на нашу думку. </p>
</doc>
<doc id="file32710787" filename="news-989" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/10/20/news-989/" FT="web">
<p> Науковці проаналізували зв’язки Київської Русі та Візантійської імперії у новому виданні «Повернення в Царгород» (відео) </p>
<p> Історія України не може бути зрозумілою без фундаменту, на якому вона «зростала». У цьому процесі велику роль зіграли тісні зв’язки Київської Русі і Візантійської імперії, проаналізувати які спробували автори книги «Повернення в Царгород», яку презентували у Чернігівському центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації держслужбовців. </p>
<p> Кожен школяр знає, що саме з Візантії до нас прийшло християнство, мистецтво спорудження соборів, писання ікон, фресок і літописання. Власне Київська Русь творилася під впливом Візантійської імперії. </p>
<p> У книзі розглядають також стосунки козацької України з Османською імперією, відносини козаків з кримськими татарами, роль жінки у Кримському ханстві і таке інше. Книга «Повернення в Царгород» — це відчинені двері для усіх допитливих, хто прагне знати свою історію. </p>
<p> Під час презентації книги провідні чернігівські історики, публіцисти, філософи обговорили питання формування Української держави саме крізь призму стосунків з найближчими сусідами. </p>
</doc>
<doc id="file32711229" filename="news-993" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/10/23/news-993/" FT="web">
<p> Iз чужих манівців – на дорогу пізнання (Віктор РАДЧУК) </p>
<p> Поява «Повернення в Царгород» сколихне наукову думку і середовище українських дослідників. </p>
<p> Назва міста Царгород для більшості українців сьогодні говорить мало про що. Історію Візантії сучасник сприймає як екзотику, поховану турецьким захопленням Царгорода-Константинополя. Після 1453 року історію Візантії сприймають радше як фантом, оповитий міфами та віддалений століттями часу. Покоління вчителів історії та літератури, які навчають нині українських школярів, сприймають Візантію лише як другу за значимістю та величчю частину Великої Римської імперії, яка проіснувала майже дванадцять століть і, знову ж таки, впала під навалою більш молодшої імперії — Османської. Вже за існування Радянського Союзу вивчення історії «Отечества» на етапі зародження його державних засад розпочиналося з історії «Древньої Русі», а у більш академічному лексиконі — «Київської Русі». Про Візантію тоді згадувалося як про далеку середземноморську країну, згадки про яку збереглися у книгах Прокопія Кесарійського та цілої низки інших авторів. Те, що візантійські греки привнесли до Русі християнство, наче й не викликає жодного сумніву, те, що київські князі вчиняли вдалі військові походи і доходили до воріт Царгорода, також відомо багатьом, хоча чіткого осмислення того, за чим і до кого ходили до Константинополя дружини слов’янського воїнства, у свідомості наших сучасників досі немає. </p>
<p> Такі спорадичні уявлення наших сучасників про середньовічну історію часів могутності Візантійської імперії пояснюються впливом історичної концепції історії Росії, яка, поміж багатьох інших, ґрунтувалася на двох ключових постулатах. Перший зводився до того, що Древня (Київська) Русь із часом начебто цілком закономірно перетворилася на Росію, а другий постулат визначав спочатку Московське царство, а потім і Росію як спадкоємницю Візантії на чолі православ’я. Звідси — твердження про те, що «Москва — то Третій Рим» після того, як Другий Рим — Константинополь-Царгород, впав під ударами османів. Так-от, наслідки російського міфу, вкоріненого на всьому ідеологічному просторі Радянського Союзу й досі не подолані і, мабуть, тому донині служать підґрунтям для всіляких реставраційних ідей на кшталт «русского мира». Дивно, але й досі сучасна українська історіографія узагальнених праць чи хоча б фундаментальних монографій щодо справжньої природи взаємостосунків Київської Русі й візантійської імперії не створила. Навіть такі гучні історичні ювілеї як тисячоліття із часу хрещення Русі, які потужно відзначалися на теренах як Росії, так і України, не стали поштовхом чи, як кажуть, каталізатором вивчення міри та змісту впливу Візантії загалом на слов’янський світ, а тим паче — на життя Київської Русі. Тому поява збірки різнопланових за змістом і за жанром нарисів, розвідок, есеїв та наукових статей популярних авторів не менш популярної в Україні газети «День» , яку «охрестили» назвою «Повернення в Царгород», стала не лише важливою віхою українського книговидання, а й рубежем, який неодмінно сколихне наукову думку і середовище українських дослідників. </p>
<p> «Повернення в Царгород» — вдалий і водночас унікальний приклад постановки наукових проблем. Однозначно, це ще й потужний крок на шляху популяризації… ще не вивченої історії. Сьогодні зрозуміло, що каталізатором такої уваги до вивчення стали політичні події останнього десятиліття, коли в Україні відбулися дві революції у ході двох Майданів. Узагальнювальних філософсько-історичних оцінок природи революційного збурення України 2004 та 2014—2015 років поки що не створено. Однак деякі засади обох українських Майданів сьогодні зрозумілі й у найбільш узагальненому вигляді сприймаються як «зіткнення цивілізацій». Особливо виразно і рельєфно таке зіткнення проявилося за Революції Гідності, а затим — за російського вторгнення на Донбас. Зрозуміло, що причини згаданого «зіткнення цивілізацій» криються у найдавнішій історії, що розпочинається у часи активних контактів Київської Русі із Візантією. Але деталізація, конкретизація таких причин поки що не стала певною науковою традицією чи школою у сучасній українській науці. Проте напрям, вектор певних інтелектуальних пошуків чітко сформований саме у збірці «Повернення в Царгород». Враження від прочитання вміщених у ній матеріалів мають певний синергетичний ефект взаємодоповнення та взаємопосилюючого зв’язку, оскільки жодна із статей чи наукових розвідок, вміщена у тому чи тому числі газети «День», не може мати такого впливу, як поява могутнього (у всіх проявах та значеннях) тому «Повернення в Царгород». </p>
<p> Появу цієї книжки мали б відчути (і сподіваюсь, відчують) не лише викладачі суспільних наук та вчителі літератури, а й науковці, які легко віднайдуть у більшості вміщених матеріалів чимало злободенних і важливих історичних проблемних питань. На них треба давати відповідь, а отже — розпочинати системні дослідження величезного напряму чи навіть нової «школи» українського візантієзнавства. </p>
<p> Але найширший загал українських інтелектуалів, просвітян та вчительства мали б отримати змогу, а ще краще — імпульс до детального, скрупульозного читання і перечитування хоча б дещиці матеріалів книжки «Повернення в Царгород». Можливо посилити увагу до проблематики, вміщеної на сторінках цієї знакової у житті України книжки могла б серія представлених у найбільших книгарнях, бібліотеках чи вишах українських міст. Адже зайве говорити чи нагадувати, що без осмислення та засвоєння уроків, що виринають із проблематики «Повернення в Царгород», жодних реформувань у напрямку євроінтеграції в Україні не станеться. Позбавитися нав’язаних українцям ідеологем, очевидно, ще довго не вдасться. Однак вчиняти важливі і відчутні кроки на цьому шляху ми маємо не повільніше, аніж створювати сучасну армію. Тим паче що крокувати по шляху духовного розкріпачення, нам сьогодні є із чим. </p>
<p> Віктор РАДЧУК, історик за освітою, незалежний журналіст, Житомир </p>
</doc>
<doc id="file32711152" filename="news-998" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/11/04/news-998/" FT="web">
<p> Відкрита лекція «Іконоборство у Візантії: ідейно-інтелектуальна аргументація руйнівників та захисників ікон» (9.11.2015) </p>
<p> Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Центр українських студій імені Д. І. Багалія Кафедра історії стародавнього світу та середніх віків </p>
<p> запрошують </p>
<p> 9 листопада 2015 р. (понеділок) о 13.30 </p>
<p> на відкриту лекцію сектору «Візантійська мозаїка» </p>
<p> «Іконоборство у Візантії: ідейно-інтелектуальна аргументація руйнівників та захисників ікон» </p>
<p> Лектор: Сергій Мілютін, аспірант кафедри всесвітньої історії історичного факультету Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка </p>
<p> Місце проведення: Центр українських студій імені Д. І. Багалія (північний корпус університету, ауд. 487) </p>
<p> 6 comments on “Відкрита лекція «Іконоборство у Візантії: ідейно-інтелектуальна аргументація руйнівників та захисників ікон» (9.11.2015)” </p>
<p> […] університету імені В. Винниченка Сергія Мілютіна «Іконоборство у Візантії: ідейно-інтелектуальна аргум…. Співорганізатором заходу виступила кафедра історії […] </p>
<p> […] університету імені В. Винниченка Сергія Мілютіна «Іконоборство у Візантії: ідейно-інтелектуальна аргум…. Співорганізатором заходу виступила кафедра історії […] </p>
</doc>
<doc id="file32709614" filename="nikitenko-2" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/02/05/nikitenko-2/" FT="web">
<p> Нікітенко Н. Від Царгорода до Києва. Анна Порфірородна. Ціна київського трону. – К.: Дельта, 2007. – 264 с. </p>
<p> Ця книжка, написана відомим істориком-медієвістом, базується на широкому колі середньовічних джерел. Вона є оригінальним історико-документальним диптихом, що складається з роману і політичного детективу. Написана у яскравій, захоплюючій формі книжка відображає події середини X – початку XI ст. Автор уводить читача у блискучу і таємничу добу історії Візантії і Київської Русі. Перед нами постає сповнений інтриг і драматичних колізій світ придворного життя візантійських царів та київських князів. Уперше героїнею історичної оповіді виступає візантійська царівна Анна – дружина Володимира Великого. </p>
<p> Другу частину диптиха присвячено загадковим подіям княжоъ усобиці 1015 – 1019 рр. Автор подає власну версію вбивства Бориса і Гліба, яка докорінно відрізняється від офіційної. Наукова достовірність і популярна форма викладення надають книжці пізнавального значення. Вона адресована усім, хто цікавиться історією Візантії та Київської Русі. </p>
</doc>
<doc id="file32708997" filename="nikitenko_mosaicsand" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2019/03/18/nikitenko_mosaicsand/" FT="web">
<p> Нікітенко Н.М. Мозаїки та фрески Софії Київської = Mosaics and Frescos of St. Sophia of Kyiv / Надія Нікітенко. – К.: «Горобець», 2018. – 396 с. </p>
<p> Книга відомої дослідниці легендарної Софії Київської по-новому розповідає про визначний феномен світової культури – безцінні мозаїки та фрески «митрополії руської». Автор поставив перед собою завдання дати цілісний сакральний і художній образ пам’ятки, об’єктивно реконструювати її історію. У науку вводиться ціла низка нових фактів. Читач дізнається, що Софійський собор, побудований княжим подружжям хрестителів Русі Володимира Великого і Анни Порфірородної та завершений Ярославом Мудрим, виник у 1011–1018 рр. Мозаїки та фрески, що прославляють Володимира і Анну як хрестителів Русі і будівничих Св. Софії, містять портрет їхньої родини та розповідають про укладення династичного союзу Русі і Візантії наприкінці Х ст., який поклав початок хрещенню Київської держави. Автор вводить читача в блискучу й таємничу добу Візантії і Київської Русі, знайомить з невідомими сторінками життя їх могутніх правителів. Мозаїки та фрески Св. Софії постають як усенародні святині й унікальні історичні джерела, що відзначаються своєю давністю, автентичністю, глибокою духовністю, художнім багатством та дивовижним розмаїттям реалістичного і символічного змісту. Багато ілюстрована книга поєднує науковість і доступність викладення матеріалу та адресована всім, хто цікавиться історією та культурою Київської Русі й Візантії. </p>
</doc>
<doc id="file32709006" filename="nikitenkosvitski" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2019/02/24/nikitenkosvitski/" FT="web">
<p> Нікітенко Н.М. Таємничий код історії. Світські фрески Софії Київської. – Київ-Харків, 2017. – 247 с. </p>
<p> Книга по-новому розповідає про визначний феномен світової культури – безцінні світські фрески легендарної Софії Київської. Це палацовий цикл фресок двох сходових веж, що ведуть на княжі хори, і княжий груповий портрет у центральній наві. Автор пропонує власну атрибуцію цих фресок, яка докорінно відрізняється від прийнятих стереотипів. Читач дізнається, що Софійський собор, побудований княжим подружжям хрестителів Русі Володимира Великого й Анни Порфірородної та завершений Ярославом Мудрим, споруджено у 1011–1018 рр. Світські фрески, що прославляють Володимира й Анну як хрестителів Русі й будівничих Св. Софії, містять портрет їхньої родини й розповідають про укладини династичного союзу Русі та Візантії наприкінці Х ст., який започаткував процес хрещення Київської держави. Автор вводить читача у блискучу й таємничу добу Візантії та Київської Русі, знайомить з невідомими сторінками життя їх могутніх правителів, подає колоритні історичні портрети. Світські фрески Св. Софії постають як унікальні історичні джерела, що вирізняються своєю давністю, автентичністю та багатством реалістичного й символічного змісту. Чимало місця відведено розповіді про реставрацію та дослідження фресок, про тих людей, які самовіддано цим опікувалися. </p>
<p> Книга адресована всім, хто цікавиться історією та культурою Київської Русі та Візантії. </p>
</doc>
<doc id="file32711165" filename="okara-5" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2019/03/11/okara-5/" FT="web">
<p> Андрій Окара. Константинополь – Київ: Візантійська спадщина як фактор побудови нової української ідентичності </p>
<p> «Революція Гідності» 2013–2014 рр., а також подальша російсько-українська «гібридна» війна поставили наново перед Україною та українським суспільством питання ідентичності — національної, регіональної, цивілізаційної, історичної, а також питання про цілепокладання національного розвитку, про зв’язок між майбутнім та минулим. Революція відкрила «вікно можливостей», в якому стала реальною масштабна «корекція ідентичності», переформатування концептуального та смислового простору «національної ідеї», переобрання орієнтирів історичного розвитку. </p>
<p> Українська ідентичність, яка довгий час моделювалась як «лімітрофна», провінційна, другорядна, несуб’єктна, позбавлена універсалізму, отримала шанс на переосмислення та переформатування, а сама Україна отримала шанс на «перезавантаження» держави, а також на зміну власного геополітичного статусу та місця в контексті Східної Європи. </p>
<p> При цьому стало очевидним, що головні зміни, головне «перезавантаження» повинне відбутись не так з економічною структурою та політичною системою, як з гуманітарною сферою — усім тим, що дотичне до ідентичності, ідеології, цілепокладання, стратегій розвитку, культури та «Soft Power» України. </p>
<p> Однією з найменш осмислених в контексті української культурної свідомості є спадщина Візантійської імперії, яка згодом частково транслювалась на Київську Русь. Це при тому, що Україна об’єктивно (разом з Грецією та Росією) є головним спадкоємцем візантійської спадщини. </p>
<p> Спробуємо розглянути сфери, в яких візантійська культурна, релігійна та політична спадщина може стати в нагоді сучасній постреволюційній Україні. </p>
</doc>
<doc id="file32709407" filename="omelchuk-5" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/02/20/omelchuk-5/" FT="web">
<p> Омельчук В. В. Нормативно-правове забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії: монографія [переднє слово Р. В. Кошулинського, передмова О. Л. Копиленка] / Володимир Васильович Омельчук – К.: Золоті ворота, 2014. – 576 с. – (Серія: Світові традиції державного управління. – Вип. III). </p>
<p> Монографія «Нормативно-правове забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії» присвячена розвиткові системи державно-церковних та канонічних актів ромеїв, рецепції її норм у правових системах сусідніх держав. Система церковно-канонічного права розглядається крізь призму еволюції її головних інститутів, посилення регламентації прав та привілеїв окремих церковних та державно-церковних установ, визначено особливості їхнього статусу. </p>
<p> Досліджено особливості нормативно-правового забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії на загальнодержавному та регіональному рівнях. </p>
<p> Монографія розрахована на науковців, викладачів вищих навчальних закладів, працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, фахівців з історії держави і права зарубіжних країн. </p>
<p> Розділ 1. Стан наукового розроблення і джерельна база нормативно-правового забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії 1.1. Стан наукового розроблення нормативно-правового забезпечення державно-церковних взаємин у Візантії…………………………………19 1.2. Джерельний аналіз проблеми…………………………………72 Висновки до розділу 1…………………………………102 </p>
<p> Розділ 2. Еволюція системи державно-церковних взаємин у Візантійській імперії 2. 1. Становлення системи регулювання державно-церковних взаємин у ранній Візантії та її регіональні особливості (на прикладі Єгипту)…………………………………105 2.2. Вплив іконоборства та павликіанства на політико-правову модель Візантійської імперії та її еволюція до початку ХІІІ ст. …………………………………146 Висновки до розділу 2…………………………………162 </p>
<p> Розділ 3. Формування та розвиток інститутів церковно-канонічного права в системі нормативно-правового забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії 3.1. Церковно-канонічні засади нормативно-правового забезпечення діяльності державних інститутів Візантійської імперії…………………………………165 3.2. Особливості церковної ієрархії та порядок її нормативно-правового регламентування…………………………………183 3.3. Церковні стягнення та державні покарання в системі нормативно-правового забезпечення державно-церковних взаємин…………………………………203 3.4. Монастирі у системі правовідносин Візантійської імперії…………………………………220 3.5. Церква в системі державної безпеки Візантійської імперії…………………………………242 3.6. Правозахисні та соціальні функції Церкви у Візантії…………………………………251 Висновки до розділу 3…………………………………258 </p>
<p> Розділ 4. Фінансово-податкові та адміністративно-судові привілеї Церкви 4.1. Інститут церковного землеволодіння у Візантійській імперії…………………………………261 4.2. Особливості розвитку фінансово-податкових та адміністративно-судових привілеїв Церкви у Візантії…………………………………274 4.3. Інститут невідчуження церковної власності у Візантії…………………………………285 4.4. Судові повноваження Візантійської православної Церкви…………………………………291 Висновки до розділу 4…………………………………298 </p>
<p> Розділ 5. Церква у структурі ромейської дипломатії та міжнародний вплив візантійської системи нормативно-правового забезпечення державно-церковних взаємин 5.1. Засади зовнішньополітичної діяльності Візантії та церковно-канонічні норми…………………………………301 5.2. Ромейський вплив на адміністративно-церковні процеси та нормативно-правове забезпечення державно-церковних взаємин у Київській Русі…………………………………310 5.3. Візантійська Церква у дипломатичних зносинах із західноєвропейськими державами…………………………………325 5.4. Політико-правові особливості релігійних взаємин Візантії з державою Сасанідів та Хозарським каганатом…………………………………346 5.5. Політико-правовий вплив християнства на характер візантійсько-арабських взаємин…………………………………371 5.6. Православ’я в системі політико-правових взаємин Візантійської імперії та балканських держав…………………………………382 Висновки до розділу 5…………………………………392 </p>
<p> Розділ 6. Особливості регламентування державно-церковних взаємин після 1204 року 6.1. Ромейський вплив на політико-правові засади державно-церковних взаємин у країнах Латинської Романії, Болгарії і Сербії після 1204 року…………………………………395 6.2. Державно-церковні взаємини у ромейських державах-спадкоємцях Візантійської імперії (1204–1261 pp.)…………………………………410 6.3. Державно-церковні взаємини у відновленій Візантійській імперії (1261–1453 pp.) …………………………………422 6.4. Підготовка укладення та політико-правове значення Флорентійської унії…………………………………434 6.5. Політико-правова спадщина Візантії…………………………………450 Висновки до розділу 6…………………………………458 </p>
<p> Висновки…………………………………459 </p>
<p> Термінологічний глосарій…………………………………466 </p>
<p> Список умовних скорочень…………………………………475 </p>
<p> Хронологічна таблиця…………………………………477 </p>
<p> Список використаних джерел і літератури…………………………………482 </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 5 comments on “Омельчук В. В. Нормативно-правове забезпечення державно-церковних взаємин у Візантійській імперії: монографія [переднє слово Р. В. Кошулинського, передмова О. Л. Копиленка] / Володимир Васильович Омельчук – К.: Золоті ворота, 2014. – 576 с. – (Серія: Світові традиції державного управління. – Вип. III).” </p>
<p> Судя по тому, что после полутора месяцев поисков мне и моим знакомым это не удалось, то, видимо, практически нигде. </p>
<p> Можливість придбати книжку за телефоном 067-500-65-50. Володимир Омельчук. Фактично я викупив весь наклад </p>
<p> Прочитав рецензію Ластовського на одному подиху. Пан Омельчук має за таку рецензію виставити коньяк, причому, дорогий і ароматний. По-перше, тепер його монографію прочитає набагато ширше коло читачів. По-друге, зважаючи на зауваження, що його монографія замалого обсягу, пан Омельчук має стимул розширити її до багатотомного видання. Тепер він за своїм науковим доробком Лєніна переплюне. До речі, чому Омельчук не посилається на Лєніна? Той також якоюсь мірою візантиніст. </p>
</doc>
<doc id="file32709577" filename="ortodox" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/04/18/ortodox/" FT="web">
<p> В основу цього збірника наукових працю лягли матеріали конференції, що була проведена в Києві в червні 2011 р. В книгу увійшли роботи науковців з України, Росії, Сербії та Молдови – істориків, археологів, філософів, філологів, богословів, присвячені актуальним питанням історії та сучасного стану православ’я в слов’янському світі, а також проблемам збереження та використання православ’я в слов’янському світі, а також проблемам збереження та використання православної матеріальної спадщини.Книга розрахована на науковців та всіх небайдужих до історії Православної церкви. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Вступне слово </p>
<p> Толочко П.П. Проблеми українського православ’я </p>
<p> Толочко П.П. Православная Церковь и государство в Киевской Руси </p>
<p> Архиепископ Антоний (Паканич) Православное богословское образование в Европе: единство в многообразии </p>
<p> Єленський В.Є. Релігійність українського суспільства: головні тенденції змін </p>
<p> Калезич Дімітріє Слов’янський світ у сфері візантійської духовності </p>
<p> Ластовський В.В. Суспільство, церква і держава: конфлікт, конкуренція і взаємодія у пам’яткоохоронній справі </p>
<p> Филипович Л.О. Глобалізація релігійного життя та перспективи конфесійного розвитку в Україні </p>
<p> Павленко Ю.В. Православие и славянский мир </p>
<p> АРХЕОЛОГІЯ ТА АРХІТЕКТУРА: </p>
<p> ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ МАТЕРІАЛЬНОЇ СПАДЩИНИ </p>
<p> Ивакин Г.Ю. Церковь Богородицы Десятинной на Старокиевской горе: проблемы исследований и сохранения </p>
<p> Громова М.Е. Охорона та збереження християнської культурної спадщини в Україні на сучасному етапі </p>
<p> Черненко О.Є. Архітектурний ансамбль Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря </p>
<p> Крайня О.О. Монастирські кладовища як історико-культурна пам’ятка (на прикладі Києво-Флорівського монастиря </p>
<p> Крайня О.О. Монастирські кладовища як історико-культурна пам’ятка (на прикладі Києво-Флорівського монастиря) </p>
<p> Крайній К.К. Проблеми збереження і використання православної матеріальної спадщини в Київській митрополії ХІХ ст.. </p>
<p> Гладкая М.С. Восточнохристианские идеи в программном памятнике Владимиро-Суздальского княжества – Дмитриевском соборе </p>
<p> Кравченко О.Ю. Історія вивчення монастирів північного Заходу Слобожанщини </p>
<p> ІСТОРІЯ ПРАВОСЛАВ’Я В УКРАЇНІ ТА СЛОВ’ЯНСЬКОМУ СВІТІ, </p>
<p> ЙОГО ВПЛИВ НА ПОДІЇ СЬОГОДЕННЯ </p>
<p> Ричка В.М. Аскольдове хрещення Русі: поміж історією та міфологією </p>
<p> Костромин Константин, священик Церковный раскол ХІ века на Руси и романское искусство </p>
<p> Прокоп’юк О.Б. Популярні християнські культи в Київській митрополії за реєстром 1780-1783 рр. храмів </p>
<p> Гейда О.С. Чернігівська єпархія – сторінки минулого на тлі сучасності </p>
<p> Горєлов М.Є. «Релігія і церква в історії України» В.Липинського </p>
<p> Лысенко А.Е. Социальная миссия христианства в годы военного лихолетья </p>
<p> Веденеєв Д.В. Релігійна ситуація в Україні в період Великої Вітчизняної війни та діяльність радянських органів державної безпеки по лінії Православної Церкви </p>
<p> Маначинський А.Я. Брестская уния – инструмент для смены цивилизационных основ восточного славянства </p>
<p> Рудяков П.М. Релігійний фактор у подіях Балканської кризи (1991-2011 рр.) </p>
<p> Яровий О.С. Проблема відповідальності людини перед Богом у повісті М.Гоголя «Страшна помста» </p>
<p> Дымченко Н.В. История православия Приднестровья и славяно-христианские духовные ценности края </p>
<p> Матвеев В.И. К вопросу об этнорелигиозной соборности славянского мира: модели и пути интеграции </p>
<p> Дудчак А.В. Религия как ресурс и объект «демократической войны». Православие как последний бастион единства братских народов </p>
<p> Рудницкий Б.А. Религия как фактор политического процеса </p>
<p> ПРАВОСЛАВ’Я В УКРАЇНІ І СЛОВ’ЯНСЬКОМУ СВІТІ В ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ ст. </p>
<p> Пузович Владислав Русские эмигранты – преподаватели на Православном богословском факультете в Белграде (1920-1940) </p>
<p> Мартишин Діонісій, протоієрей Пошуки духовного вектора суспільного розвитку пострадянських країн: постановка проблеми </p>
<p> Данилець Ю.В. Окремі аспекти діяльності єпископа Дамаскина (Грданички) на Підкарпатській Русі (1931-1938 рр.) </p>
<p> Коваленко В.П., Луценко Р.М. Свято-Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир: проблеми відродження </p>
<p> Сенченко Н.Н. К вопросу о проблеме экуменизма в Украине </p>
<p> Опалько Ю.В. Православие в глобальном социокультурном контексте: взгляды Каллиста (Уэра Тимоти), митрополита Диоклийского, на духовную борьбу в современном мире </p>
</doc>
<doc id="file32709576" filename="oskold" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/12/23/oskold/" FT="web">
<p> Християнізаційні впливи в Київській Русі за часів князя Оскольда: 1150 років: матеріали міжнародної наукової конференції / Інститут археології НАН України, Інститут історії України НАН України, Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка та ін. – Луцьк: ВМА «Терен», 2011. – 308 с. </p>
<p> Збірник містить матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 1150-річчю походу князя Оскольда на Константинополь та початку християнізації Русі. На підставі маловідомих та нововиявлених матеріалів, значна частина яких вперше запроваджується до наукового обігу, у збірнику висвітлено історію княжіння Оскольда, його походу на Царгород. Перших християнських впливів на Русі, а також розглянуто історію наукової полеміки щодо Оскольдового походу та початків існування Київської Русі як окремої незалежної і самодостатньої держави. </p>
<p> Для науковців, викладачів, аспірантів, студентів та усіх, хто цікавиться вітчизняною історією. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Резолюція конференції </p>
<p> Перша частина: </p>
<p> Похід князя Оскольда на Константинополь та початок християнізації Русі </p>
<p> Котляр М. Ф. «Иде Аскольдъ и Диръ на греки» ………………………………28 </p>
<p> Шуміло В. В. Мирний договір 860 р. та міжнародне визнання Русі………………………………41 </p>
<p> Цветков С. В. Поход русов на Константинополь в 860 году и проблема «Выбора веры» ………………………………49 </p>
<p> Шумило С. В. Християнізаційні впливи на Русі в ІХ ст. ………………………………58 </p>
<p> Архимандрит Макарий (Веретенников). К вопросу о начале Русской иерархии………………………………74 </p>
<p> Архімандрит Віктор (Бедь). Хрещення Великого князя київського Оскольда та заснування Київської Митрополії………………………………85 </p>
<p> Івакін В. Г. Початковий етап християнізації в Києві (за даними поховального обряду Х ст.) ………………………………90 </p>
<p> Сытый Ю. М. Могилы христиан Чернигова Х века (к постановке проблемы) ………………………………98 </p>
<p> Бондар О. М. Перші християни серед населення дружинних таборів Середнього Подесення доби формування державності (на матеріалах Клонівського та Табаївського курганних могильників) ………………………………122 </p>
<p> Гордієнко Д. С. Похід росів на Константинополь 860 р. і культ Богородиці на Русі………………………………129 </p>
<p> Васюта О. В. Зовнішня політика князя Оскольда………………………………139 </p>
<p> Коваленко В. П. Стародавній Седнів та війна Олега з сіверянами у 884 р. ………………………………150 </p>
<p> Шуміло С. М. Наукова спадщина академіка В. І. Ламанського й теорія хазаро-руської місії Кирила та Мефодія………………………………162 </p>
<p> Конча С. В. Літопис Іоакима: проблема авторства………………………………170 </p>
<p> Лущай Ю. В. Русь у ІХ столітті за даними Длугоша і Стрийковського………………………………188 </p>
<p> Махонін Г. Л. Заснування Житомира у ІХ столітті: незавершена дискусія………………………………200 </p>
<p> Вплив християнства на світогляд, культуру та побут у Київській Русі в ІХ-Х та подальших століттях </p>
<p> Тахиаос А.-Э.Н. Какое наследство получил славянский мир от святых Кирилла и Мефодия………………………………225 </p>
<p> Кузенков В. П. Походы Олега и Игоря на Константинополь – общее и особенное………………………………234 </p>
<p> Руденюк В. Я., Новик Т. Г. Початок християнського впливу на поховальний обряд за археологічними матеріалами Чернігова………………………………236 </p>
<p> Сита Л. Ф. Хрестики з розкопок у Шестовиці із зібрання Чернігівського історичного музею імені В. В. Тарновського………………………………242 </p>
<p> Черненко О. Є. Нові знахідки предметів давньоруського культового лиття з території Чернігово-Сіверщини………………………………249 </p>
<p> Ситий Ю. М., Новик Т. Г. Матеріали до християнізації населення Чернігова (ділянка могильника по вул. Воровського) ………………………………255 </p>
<p> Личковах В. А. Сигнатура Симаргла в ранньохристиянській культурі Київської Русі………………………………268 </p>
<p> Самойленко Г. В. Літописна література Чернігівщини ХІІ ст. ………………………………275 </p>
<p> Осипов Б. В. И еще раз о «Влесовой книге» ………………………………284 </p>
<p> Жаркевич Н. М. М.Н. Сперанский – исследователь «Слова о полку Игореве» ………………………………287 </p>
<p> Загорулько М. А. Вплив естетичного тезаурусу християнства на розуміння краси в культурі Київської Русі………………………………293 </p>
<p> Відомості про авторів………………………………301 </p>
<p> Міжнародна наукова конференція «Християнізаційні впливи в Київській Русі за часів князя Оскольда: 1150 років»………………………………304 </p>
</doc>
<doc id="file32709641" filename="ostrogorsky" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/02/19/ostrogorsky/" FT="web">
<p> Остроґорський Ґеорґ. Історія Візантії / Пер. з нім. Анатолій Онишко. – Львів : Літопис, 2002. – 608 с. </p>
<p> Автор у минулому – багаторічний президент Всесвітнього товариства візантологів. Його історія Візантії – фундаментальна праця у царині візантиністики – щонайглибше відтворює розвиток візантійської держави від найдавніших часів аж до її занепаду. Народження і розквіт візантійської культури, її вплив на творення культур інших народів світу, зокрема слов’янських, – центральна тема більшости розділів цієї книжки. Автор дуже повно й науково ретельно опрацював світовий досвід візантинознавства, показав його перспективність, окреслив нові завдання та ідеї для майбутніх дослідників. Книжка містить ґрунтовний огляд першоджерел, довідкової літератури, таблиці та покажчики. </p>
<p> Для істориків, мистецтвознавців, усіх, хто цікавиться історією та культурою Візантії, збереженням світової культурної спадщини. </p>
<p> Переднє слово до першого видання </p>
<p> І. Основні риси розвитку ранньовізантійської держави (324-610) Джерела 1. Християнізація Римської імперії 2. Доба переселення народів та христологічних суперечок 3. Відбудова держави за Юстиніяна та фіяско великих планів </p>
<p> ІІ. БОРОТЬБА ЗА ІСНУВАННЯ ТА ВІДРОДЖЕННЯ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (610-711) Джерела 1. Війни з персами та аварами. Реформи Іраклія 2. Період арабського нашестя. Останні роки Іраклія. Констанс ІІ 3. Врятуваня Константинополя та заснування нового ладу. Константин IV і Юстиніян ІІ 4. Падіння династії Іраклідів </p>
<p> ІІІ. ПЕРІОД ІКОНОБОРЧОЇ КРИЗИ (711-843) Джерела 1. Суперництво претендентів на трон 2. Іконоборство та війни з арабами. Лев ІІІ 3. Іконоборство та війни з болгарами: Константин V 4. Поразка руху іконоборців та відновлення культу ікон 5. Візантія і Карл Великий 6. Реформи Никифора І та зовнішня небезпека: Візантія і Крум 7. Повернення до іконоборства </p>
<p> ІV. ПЕРІОД РОЗКВІТУ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (843-1025) Джерела 1. Світанок нової ери 2. Епоха кодифікації права: Василій І і Лев VІ 3. Візантія і Симеон, цар Болгарії 4. Боротьба центральної влади проти сил феодалізму та розквіт культури при імператорському дворі. Роман Лакапен і Константин Багрянородний 5. Епоха завоювань. Никифор Фока та Йоанн Цимісхій 6. Апогей візантійської могутности: Василій ІІ </p>
<p> V. ВРЯДУВАННЯ СТОЛИЧНОЇ ЧИНОВНИЦЬКОЇ АРИСТОКРАТІЇ (1025-1081) Джерела 1. Розклад візантійської державної системи в Середньовіччі 2. Внутрішньо- і зовнішньополітичний занепад </p>
<p> VI. ВРЯДУВАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ АРИСТОКРАТІЇ (1081-1204) Джерела 1. Відбудова Візантійської імперії: Олексій І Комнин 2. Відновлення експансії Візантійської імперії та перші невдачі: Йоанн ІІ і Мануїл І 3. Андроник Комнин, спроба реакції 4. Крах імперії </p>
<p> VII. ЛАТИННИЦЬКЕ ПАНУВАННЯ ТА РЕСТАВРАЦІЯ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (1204-1282) Джерела 1. Формування нової системи держав 2. Зліт і падіння Епіру. Піднесення Нікеї 3. У переддень реставрації 4. Відновлення могутности Візантії: Михаїл VIII </p>
<p> VIII. РОКИ ДЕПРЕСІЇ ТА ЗАГИБЕЛЬ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (1282-1453) Джерела 1. Візантія як мала держава. Андроник ІІ 2. Період громадянських воєн. Сербська гегемонія на Балканах 3. Завоювання Балканського півострова османами. Візантія як васал Туреччини 4. Загибель імперії </p>
<p> Генеалогічні таблиці візантійських династій </p>
<p> Хронологічні таблиці правителів </p>
<p> Алфавітний покажчик </p>
<p> Список карт: </p>
<p> ДЕРЖАВА ЮСТИНІЯНА 565 року. За виданням: Успенский. История Византийской империи. т. І. С. 40. </p>
<p> ПОДІЛ НА ТЕМИ В МАЛІЙ АЗІЇ у VII до ІХ ст. За виданням: Gelzer. Themenverfassung, за ескізами автора. </p>
<p> ПЕРША БОЛГАРСЬКА ДЕРЖАВА. За виданням: Zlatarski. Geschichte der Bulgaren та Runciman. Bulgarian Empire та за ескізом автора. </p>
<p> ДЕРЖАВА ВАСИЛІЯ ІІ 1025 року, за ескізами автора. </p>
<p> ДЕРЖАВА КОМНИНІВ. За виданням: Cambridge Medieval History. Т. IV, карта 42, за ескізами автора. </p>
<p> ПЕРІОД ЛАТИННИЦЬКОГО ПАНУВАННЯ У КОНСТАНТИНОПОЛІ, за ескізами автора. </p>
<p> СЕРБСЬКА ДЕРЖАВА НЕМАНІДІВ. За виданням: St. Stanojeviж. Istorіski Atlas. </p>
<p> РОЗПАД ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ У XIV СТ., за ескізами автора. </p>
<p> 1 comments on “Остроґорський Ґеорґ. Історія Візантії / Пер. з нім. Анатолій Онишко. – Львів : Літопис, 2002. – 608 с.” </p>
<p> […] У вільній онлайн-бібліотеці україномовної літератури “Чтиво”, розміщено електронний варіант книги Остроґорський Ґеорґ. Історія Візантії / Пер. з нім. Анат… […] </p>
</doc>
<doc id="file32711488" filename="pahlyovska" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/01/15/pahlyovska/" FT="web">
<p> Оксана Пахльовська. Статус народів вимірюється їхньою волею до буття </p>
<p> Із виступу на відкритій дискусії «Українська гуманітаристика. Діалог культур між Сходом і Заходом», започаткованій Інститутом філології Київського національного університету імені Шевченка. </p>
<p> Твердження Кіплінґа, що Захід і Схід – це протилежні, антиномічні реальності, що не здатні поєднатися між собою, сьогодні стоїть як ніколи гостро і актуально. </p>
<p> Насправді Захід і Схід – це надзвичайно складні макрокатегорії, що складаються з багатьох площин інтерпретації. Категорія Сходу – полівалентна і відповідає в сучасній ментальності тому безмежному простору, який займає ця цивілізація. Ми говоримо про Китай і про Індію як про Схід, про Схід Близький і Далекий, Сходом називаємо такі протилежні реальності, як Японія і Монголія, як Ізраїль і Палестина, і донедавна так говорилося й про Східну Європу. </p>
<p> Захід – це, по суті, демократичний світ: Європа і Північна Америка </p>
<p> Захід у плані геополітичному – категорія набагато вужча, окресленіша. Сьогодні Захід – це, по суті, демократичний світ: Європа і Північна Америка. В основі цього поняття – початкова ідея Європи як Заходу. </p>
<p> Це теж ідея структурована, вона формується вже впродовж тисячоліть. Але на відміну від простору Сходу, кордон західної ойкумени чіткий і детермінований власне парадигматичними цінностями, що стали підґрунтям демократії. А від кінця Другої світової війни до нинішнього часу – структурування категорії Європи як західної цивілізації набуло остаточного виміру, оскільки європейська матриця стала базовою для розуміння виміру демократичного світу. </p>
<p> Символічним, власне, є сам момент початку формування цілісної ідеї Європи. На суто теоретичному рівні це була середина-кінець Другої світової війни, коли Європа поставила сама перед собою питання: хто вона є, що сталося, чому Європа була завжди мозком світу, з одного боку, а з іншого – чому в цьому мозкові зародилися такі моторошні фантасмагорії, як дві світові війни і тоталітарні системи. З аналізу морально-філософського наповнення категорії Європи народилася концепція Європейської співдружності як простору вільних держав, де, нарешті, стало б неможливим насильство однієї нації над іншою. </p>
<p> Аналіз категорії Європи завжди відбувався не лише в історичних чи мистецько-культурних площинах, а – і чи не насамперед – у площинах моральних. Тому мені дуже цікава теза, заявлена у цій дискусії, щодо почуття вини і почуття сорому як двох ідентифікаційних категорій цих макропонять – Схід і Захід. </p>
<p> Насамперед, однак, маємо брати до уваги систему категорій, з якими ідентифікувалася Європа у своєму історичному розвитку. Протиставлення Сходу і Заходу відбулося ще в давньогрецькі часи. Власне кажучи, Давня Греція є батьківщиною сучасної Європи. В Давній Греції сформувалася категорія свободи як базова ціннісна категорія європейської цивілізації. До категорії свободи додалася зокрема категорія громадянства, громадянина: лише вільна людина може зробити вибір приналежності і дії, тобто громадянин – це вимір індивідуальної відповідальності перед суспільством та батьківщиною. В давньогрецькій літературі та історіографії вже було абсолютно чітким це протиставлення: грецька, афінська демократична модель супроти автократичної моделі перського світу. </p>
<p> Словом, Захід супроти Сходу, Захід versus Схід – це антиномія, якій кілька тисячоліть. У Гомера, Есхіла, цілої низки філософів та письменників грецької давнини знайдемо це протиставлення еллінської моделі – моделі перській. Елліни твердили, що в грецькій реальності всі громадяни є вільні, і той, хто ними керує, зобов’язаний прислухатися до волі народу. Якщо коротко, то аgora – грецьке віче – це був прототип парламенту. В той же час Схід – це система, де лише одна-єдина людина є вільною: єдиновладний правитель. І керує він не громадянами, а підданцями, рабами. </p>
<p> У давньоримські часи категорія Європи ідентифікувалася також з категорією закону, Leх Romana. Римський закон став всеохопним для Римської імперії. Європа почала ідентифікуватися з величезною геополітичною територією. Але не змінилися, знову-таки, базові категорії. Ще Геракліт казав: громадяни мають захищати закон, як мури власного міста, – і цей закон став підґрунтям римської цивілізації. </p>
<p> За всіх умов, уже в давньому світі відбувалося протиставлення Європи як цілком визначеної системи цінностей – світові «варварів». «Варварським» називався насамперед східний світ – як світ, де немає свободи. Тому категорія «варварського світу» водночас несла навантаження чужості, іншості стосовно європейської цивілізації. </p>
<p> У Середньовіччі Європа ідентифікувалася з територією поширення християнства, але вже тоді християнська Європа включила у свій культурний розвиток велетенський, потужний східний компонент. Це був насамперед арабський Схід, який фактично є одним із джерел європейської літератури. Провансальські трубадури, любовна поезія Середньовіччя в Іспанії, Італії, Франції, – за цією моральною, етичною, естетичною еволюцією – і революцією – європейської літератури стоїть вплив арабського світу. Вже не кажучи про те, що араби привезли з собою в Європу і значну частину знань із астрономії, математики, музики. </p>
<p> В добу Гуманізму та Відродження Європа ідентифікується з «res publica litterarum». «Літературна республіка» – це багатокультурна співдружність інтелектуалів, простір культури і мистецтва, де панує свобода і незалежність думки, яку з особливою послідовністю захищатиме Еразм Роттердамський. Це термін Петрарки, Піко делла Мірандола та низки інших видатних мислителів, які під цим поняттям уявляли об’єднання інтелектуалів Європи, пов’язаних між собою спільними моральними та культурними ідеалами. Тобто, освіта, рівень культури стає ідентифікаційним кодом європейської реальності. </p>
<p> В часи Ренесансу до цього культурного виміру додається ще один вимір – політичний: Європа – про це пише насамперед Макіавеллі – асоціюється з розбудовою політичних інституцій. Народжується політична Європа. І з’являється позитивна, так би мовити, концепція Іншого. На противагу античному світові, Інший – це вже не Варвар, а людина, чию «іншість» Європа зобов’язана знати і поважати. Низка європейських філософів – насамперед Монтень – опротестовували позицію античної та середньовічної Європи щодо «іншого» світу як «варварського». Вони стверджували, що насправді варварським можна назвати християнський світ, який, з одного боку, проповідує любов до ближнього, а з іншого – переслідує цього ближнього, як це відбувалося з індіанцями після відкриття Америки. Інтелектуал колонізаторської Європи – це людина, яка критикує колоніалізм, яка творить інтерпретаційну модель подій, протилежну владній ідеології. </p>
<p> Таким чином, для розуміння Європи надзвичайно важлива категорія «іншого», яка постає в європейській культурі в період Відродження і розвивається до Просвітництва і далі через усі віки до нашого часу. Саме на основі цієї категорії постає критика європейської історії, європейської позиції у світі, розвивається критичне мислення. Власне, тут закодована і категорія вини. Іншими словами, основний вимір європейського інтелектуала – це критичне мислення, здатність до творення критичної, а не апологетичної історії. </p>
<p> Надзвичайно важливим періодом для формування ідеї Європи є Просвітництво. Фактично від Відродження й далі триває глибокий процес секуляризації, вивільнення людини від середньовічних догматів через свободу думки, почуттів, утвердження права на релігійний вибір. Тобто категорія свободи як базова для Європи моральна реальність розширюється, охоплює дедалі більше й більше просторів людського буття. </p>
<p> В добу Просвітництва секуляризована Європа знову-таки ставить питання про «іншого» – згадати Вольтера, Руссо, інших французьких енциклопедистів, чий вплив у тогочасній Європі був домінуючим. Саме французькі інтелектуали одними з перших виявили автентичну цікавість до Сходу, солідарність, справедливе ставлення. Вольтер особливо, але також Монтескьє (згадати його «Перські листи»!) та інші філософи реінтерпретують усі основоположні для європейської ідентичності категорії у новому, секуляризованому ключі. Питання Сходу постає на увесь свій мегазріст. Особливо принциповий у цьому питанні був Вольтер. Він казав, що Схід нам здається варварським, далеким від нас, непізнаваним. Насправді Схід – Китай, Індія – це велетенські стародавні культури, цивілізації, древніші від європейської, які мають почуття сакрального не менш глибоке, як християнський світ. Загалом навіть ширилась Європою така собі орієнтофілія – захоплення найрізноманітнішими філософськими, естетичними та іншими аспектами східних культур. </p>
<p> Там живуть леви </p>
<p> До ХІХ століття схід Європи не включався у концепцію Європи. Цікаво, що в тих же самих письменників доби Просвітництва знайдемо чимало робіт про схід Європи як про варварську частину світу. Лише дуже небагато з європейських інтелектуалів (Руссо, наприклад) вважали, що лише Польща якоюсь мірою належить до світу Європи, а решта країн бачилася поза межами європейського культурного часу. І так, як на середньовічних мапах колись писалося в напрямку Сходу: «hic sunt leones», практично це відчуття зберігалося і в пізніші часи. «Там живуть леви» – це непізнаваний, дикий і загрозливий світ хижих звірів, що гуляють на свободі. Лише від ХІХ століття, від часів романтизму, що загострить почуття ідентичності, розпочнеться процес взаємного зацікавлення – і пізнання – між Сходом і Заходом Європи. </p>
<p> Не менш велике питання – погляд на Західну Європу з боку Східної. Одним із кардинальних аспектів «європейськості» чи «неєвропейськості» є релігія, тому що середньовічна Європа, повторюю, ідентифікувалася з християнством – і насамперед із християнством західним. Попри міжцерковний конфлікт, що виникне далі внаслідок поширення протестантизму, і сьогодні Європа фактично ідентифікується з двома гілками західного християнства. </p>
<p> У Середньовіччі в цей цивілізаційний діалог входить Візантія. Починається дуже тривалий процес протистояння східного і західного християнства. Кінцеву точку цього протистояння фіксує Гантінґтон у своїй відомій книжці «Сутичка цивілізацій», твердячи, що православ’я разом з ісламом творять континуум фундаменталістської релігії та автократичного світу, де не можуть закорінитися демократичні інституції. </p>
<p> Східне християнство, протиставивши себе від самих початків західному християнству, в кінцевому пункті ніби тим самим протиставило себе і Європі. Причому йдеться насамперед про російське православ’я, адже інші православні культури – починаючи від грецької – тією чи іншою мірою все ж таки стали частиною європейського світу або ж до нього наближаються. Візантійсько-монгольська традиція в російському православ’ї, про яку говорить російський історик Афанасьєв, – це традиція, яка – через протиставлення себе Європі та демократичному світові – фактично виводить православ’я в його російському варіанті з християнства. </p>
<p> Це дуже складне питання. Лише хочу наголосити, що релігію – як і будь-яку іншу категорію культури – необхідно розглядати зокрема і в її політичних чи навіть економічних аспектах. На початку ХХ століття Макс Вебер передбачив лідерство протестантських країн у капіталістичному розвитку. Тойнбі писав, що Лєніна неможливо зрозуміти без Візантії. І справді, не випадково, що така система, як комунізм, охопила власне відсталі східні країни і дуже мало проникла, скажімо, у світ протестантський. Тобто існують певні підставові культурні категорії, які мають формотворчий вплив і на політичну і на економічну еволюцію відповідних країн. </p>
<p> Питання вибору – це сьогодні питання життя і смерті </p>
<p> Ми зараз перебуваємо в процесі формування нових старих ідентичностей глобалізованого світу, і цей процес є не просто складним, – він є надзвичайно небезпечним. Ті макрокатегорії Сходу і Заходу, як вони розумілись у давньому світі, зараз повернулися і постали у всій своїй геополітичній та геокультурній вазі. Тому питання вибору – це сьогодні питання життя і смерті для країн, які опинилися на межі цих двох світів. </p>
<p> У синтезі цю проблему можна сформулювати так. Обидва ці світи – сьогоднішній Захід (світ демократій) і сьогоднішній Схід (світ автократій) – мають свою ідентичність. Це ідентичність диверсифікована всередині, багатогранна, полівалентна – і, попри все, виразна. Між ними пролягає євразійський простір, який формує не лише свою ідентичність, а й свої геополітичні кордони на основі апріорних ідеологій. Одна з них – це російський неоєвразизм, який веде початок від євразизму 20-х років ХХ століття. Ця теорія нині повернулася в Росію і проліферує також зокрема й на українських теренах. В реальності це конгломерат еклектичних гіпотез – теорія, безрозмірна, як і територія, що бачиться простором її реалізації. В результаті, якщо коротко охарактеризувати цю теорію, можна сказати, що є Захід, є Схід, є Європа, є Азія, але Євразія не тільки не стала і Європою, і Азією, – вона не стала ані Європою, ані Азією. </p>
<p> І водночас це не знімає питання: де проходить межа між Сходом і Заходом – надто ж у момент, коли Китай стає другою світовою потугою? А це процес із багатьма невідомими, де негайні економічні дивіденди невдовзі можуть перекритися довгостроковими економічними, демографічними та іншими загрозами. Китайська потуга імперативно не лише наблизилася до кордонів західної цивілізації – вона дедалі більше інтегрується в західну цивілізацію і диктує свої умови. Зараз, наприклад, в університетах ми маємо колосальну кількість студентів, які вивчають китайську мову. Зі слов’янськими мовами це не можна порівняти. Китайську мову може вивчати на курсі потік 100 людей, в той час як слов’янські мови (включно з російською) вивчають по 5-10 людей. </p>
<p> Таким чином, нині, коли стоїть питання культурних контактів і діалогів, існує велика інтерференція Сходу і Заходу, існує ця необхідність пізнання одне одного, необхідність обміну культурним досвідом, культурними кодами. З іншого боку, існує проблема вибору. Є країни, які однозначно вибрали свій шлях: Польща, Угорщина, країни Балтії, навіть Болгарія, а сьогодні й меншою чи більшою мірою Сербія – попри свій православний код! Країни ж, які будують для себе ілюзію можливості існування на грані світів, – це країни, які неминуче стають заручниками потужних енергій протистояння, ризикують втратити себе, ризикують просто елементарно не бути присутніми в історії. Свобода як порівняльна категорія </p>
<p> Далеко не просто вибрати окремішні категорії, які мають бути підставовими для порівняння Заходу і Сходу. Я вибрала категорію свободи – йдеться про свободу індивідуальності, свободу думки, свободу слова, – оскільки це категорія, яка супроводжує всі без винятку етапи розвитку європейської цивілізації. Я категорично не погоджуюся з тезою, що європейська (чи загалом західна) цивілізація за своїми ознаками – загарбницька, а східна цивілізація позиціонує себе як охоронна щодо природи, щодо космосу. Людина скрізь є людина. Казав Марк Твен: скажіть мені, що ви людина, і я зрозумію, що ви погана істота. Тобто, людина є скрізь загарбником, людина є скрізь творцем, людина є скрізь деструктором, людина є скрізь будівником. Але градації цього будування і руйнування – різні, і ми зобов’язані реєструвати ці градації на кожному етапі окремо. </p>
<p> Тому прекрасні – і екологічно коректні – приклади з поезії, які цитував шановний професор Бондаренко, ми можемо продемонструвати як на європейському, так і на східному напрямку. Але це не знімає тієї ситуації, що Китай є однією з країн, які найбільше отруюють атмосферу, – саме Китай не підписує протокол Кіото. Коли Західна Європа робить максимум зусиль для того, щоб хоч якось навернути світ до екологічної проблеми, – згадайте внесок у цьому плані північноєвропейських народів, зокрема німців і скандинавів, – Китай опускає власне китайський мур стосовно цієї розмови. </p>
<p> Тепер проблема віз. Я думаю, всі ми повинні собі поставити запитання, чому Стамбул – а колись Константинополь, Новий Рим, тобто місто, яке османська культура, східна культура відібрала, по суті, у західної культури, – сьогодні ближчий до Європи, ніж Київ. Це принизливий ляпас Україні – ляпас з боку Європи, але це насамперед плата за недостатню ідентичність, за корумповану концепцію ідентичності, яку Україна дозволила нав’язати собі, але яку вона сама великою мірою розвинула у своїй культурі. Плата за те, що Україна не зуміла, не захотіла, не змогла, не була здатна виокремити і розбудувати свою питому європейську ідентичність, яка закладалася в українській культурі в ХVI-ХVIІ століттях. Страшна плата за зраду цієї ідентичності. Отже, секуляризована мусульманська країна ближча до Європи, ніж країна, яка все ж таки й досі не може вивільнитися від фундаменталізму російського православ’я, – Гантінґтон мав рацію. </p>
<p> Також я не згодна з тезою, що особливих проблем не буде в Європи з православними країнами. Проблеми були, є і будуть, лише масштаби цих проблем різні. Болгарія в ідеологічному сенсі рішуче покинула православно-слов’янські комплекси, але продовжує мати перманентні соціо-економічні проблеми, серед яких однією з основних є проблема корупції. Сербія, попри позірний рух до Європи, все ще значною мірою перебуває в полоні націоналістично-реваншистських настроїв. Європа народжена з античної Греції, але Греція православна в економічному плані постійно відстає від європейських стандартів. Ще раз процитую прогноз Макса Вебера щодо протестантських країн, які матимуть економічне лідерство в капіталістичному світі. За протестантськими країнами йдуть країни католицькі. А найбіднішими країнами виявились країни православні. Проблема кореляції між релігійною традицією та рівнем життя суспільства є вкрай складною і на сьогодні – принаймні у нас – мало вивченою. А це проблема кардинальна, оскільки саме від релігійної традиції залежить мораль суспільства, його концепція індивідуальної та колективної відповідальності, його уявлення про етос свого буття. </p>
<p> Ще однією фундаментальною категорією порівняння східної і західної цивілізацій є власне категорія ВИНИ. Чим далі на схід, тим більше посилюються апологетичні аспекти в інтерпретації історії, ідентичності тощо. Західна Європа теж відповідальна за злочинні режими – нацизм і фашизм. Але вона їх викорінила – і збудувала пам’ять цих злочинних режимів – і систему захисту цієї пам’яті. Від країн, яких Європа бачить у своєму колі, вимагається подібне парадигматичне почуття вини. Наприклад, у процесі інтеграції Сербії до ЄС, Брюссель поставив основну вимогу до Сербії – визнати свої злочини за геноцид щодо мусульманського населення на Балканах. Росія ж безкарно провадить геноцид на Кавказі: не маючи європейської перспективи, Росія ніби автоматично вивільняється від притаманної Європі системи морально-етичних зобов’язань. </p>
<p> Східні країни характеризуються тим, що вони здебільшого не визнають своєї вини за скоєні злочини. Минуле сакралізується і препарується на догоду певним ідеологічним моделям. Тому й легко казати, що та чи інша країна не розпочинала війни, не знищувала народів. Минуле – світле і прекрасне, майбутнє – так само. От тільки теперішнє чомусь огидне, але у цьому винні зовнішні Вороги. Це колективна суспільна галюцинація. Нинішнє керівництво Росії твердить, наприклад, що явище російської мафії вигадали на Заході. Немає російської мафії – і все тут, байдуже, що явище розписане у цифрах, схемах і діаграмах як одне з найнебезпечніших у сьогоднішньому світі поряд із мафією італійською, китайською та японською. </p>
<p> Відсутня свідомість вини – це також механізм уникнення відповідальності за комуністичну систему. Ні, за комунізм відповідальна ідея, на якій будувався комунізм, а це була російська ідея. Відповідно нацизм будувався на пангерманській ідеї. Решта країн – лише сателіти цих злочинних макро-ідеологій. </p>
<p> З питанням вини тісно пов’язане і питання ідентичності як національної пам’яті. Перед країнами, що йдуть до Європи без достатньої ідентичності, стоїть загроза втрати цієї ідентичності. Приблизно 10 років тому польська дослідниця романтизму Марія Яніон написала надзвичайно цікаву книжку: «До Європи так, але разом з нашими мертвими». Геніальна формула. Тобто наша пам’ять, наше минуле, наше почуття вини, милосердя, справедливості – основоположні для побудови нашого гідного місця у світі. </p>
<p> Нещодавно в газеті «День» був надрукований діалог-інтерв’ю з уже згадуваним тут Юрієм Афанасьєвим. Дуже раджу прочитати це інтерв’ю під назвою «Високочолі холопи». Російський історик критикує постановку питання з боку російських опозиціонерів, які хотіли би співпрацювати з владою, – власне, саме їх він називає «високочолими холопами». Але суть статті – в аналізі російської системи як поєднання власне монгольсько-ординської влади, відчуженої від суспільства, з цезаро-папістською владою візантійського зразка. Так само я би радила прочитати його книжку «Опасная Россия», де є ціла низка драматичних аналізів, що увінчуються фатальним прогнозом щодо майбутнього Росії як безперспективної вмираючої країни. Цей аналіз маємо застосувати також і до України, суворо і без ілюзій поглянувши на її майбутнє. Поки що воно все-таки в наших руках, але надалі ризикуємо втратити контроль над цим майбутнім. Плата за байдужість, недоосмислення, цинізм у ставленні до власної ідентичності може виявитися фатально високою. </p>
<p> Політика і культура </p>
<p> Політика і культура – це два основоположні аспекти і нашого життя щоденного, і нашої історичної еволюції. Вони перебувають у тісній взаємозалежності. Поставити неперехідний водорозділ між ними – тим більше в сьогоднішній Україні! – означає втекти від проблеми. Тут наводилися чудові цитати з давніх поетів і філософів Сходу. Але це не знімає з нас обов’язку подивитися жорстким поглядом на сучасний світ. Отже, елементарне питання: як себе почуває сьогодні людина на Сході і на Заході? Є об’єктивна реальність: при всіх недоліках, помилках, «збоях» моделі, західна цивілізація – єдина цивілізація на цій планеті, де створена спроба побудувати гідне людське життя – життя будь-якої людини, незалежно від її статків, незалежно від її походження, віри, мови, – і забезпечити цій людині повагу до себе і захист з боку держави на всіх етапах людського життя в усій множинності його проблем і потреб. </p>
<p> Власне, саме Європа здобулася на побудову так званого «Welfare State», соціальної держави. Це не є стала величина, десь ці механізми працюють краще, десь гірше, розквіт «Welfare State» змінюється кризами. В Італії загалом гірше функціонує система дитячих освітніх закладів, ніж, скажімо, у Швеції, але дитсадочки Емілії-Романьї чи школи Ломбардії – серед кращих у світі. Британські університети незмінно мають світове лідерство, але серед атенеїв із найвищими рейтингами за різними спеціальностями – і німецькі університети і французькі. Австрійські пенсіонери щасливіші від португальських, але всі разом європейські пенсіонери щасливіші від усіх разом взятих пострадянських пенсіонерів (за винятком тих злодіїв і злочинців, причетних до творення радянської системи, які продовжують паразитувати на суспільстві). Одним словом, європейський і загалом західний добробут – це не манна небесна, а результат тяжкої праці, раціональної організації суспільства і гуманістичної концепції людського життя. </p>
<p> Ми ж говоримо, що перебуваємо на межі між Сходом і Заходом, що рухаємось до Європи, що будуємо демократію. Але співіснуємо з ганебними, потворними виявами посттоталітарної системи, часто не протидіючи їм, не виробляючи інструментів, які б унеможливили ці явища. Скажімо, тотальна корупція в університетах, черги цього літа при вступі в університети, абсурдна ситуація з підручниками, яких або немає, або вони переписуються згідно з патологічними радянськими стереотипами. І це саме в цій аудиторії, в цих контекстах має звучати це питання. Про яку європейську перспективу може йтися в умовах, коли щорічне хабарництво в університетах вимірюється в мільярдах грошових одиниць? Якщо ми себе вважаємо європейцями, чому така ганьба?! Отже, ми самі відповідальні за це. Ми, а не влада. Бо цю владу вибрало суспільство. Ця влада – дзеркало суспільства. Безсмертні римляни казали, що кожне суспільство має таку владу, на яку заслуговує. Корумповане суспільство вибирає корумповану владу. Маленькі шахраї вибирають великих шахраїв. Говорити, що той чи інший міністр, чи той чи інший депутат, чи будь-хто з влади такий-сякий, – це все одно, що прийти в зоопарк і сказати: пітон, до чого ти негарний! Пітон і є пітон, професія в нього така. Пітон і перед виборами попереджав, що буде не кроликом, а пітоном. Якщо ж суспільство зачаровано дивиться йому в пащу і зручно вмощується між його зубами, смішно потім обурюватися, що в стравоході пітона так темно. Засвітіть лампочку Ілліча. І прочитайте Афанасьєва. Якщо встигнете. </p>
<p> Тому непрощенно великий ідеалізм сьогодні – казати, що так, ми, хвалити Бога, волею Історії є реципієнтами накопичених за віки культурних надбань і Сходу і Заходу. Воля Історії не діє без волі людини. За розвал освітньої системи з боку нинішньої влади знову доведеться платити десятиліттями неіснування в системі цінностей цивілізованого світу. Скільки б не говорити, що Україна – це глибоко європейська культура, сьогодні нас відкинуто на периферію не тільки Європи, нас відкинуто на периферію світу. Ми не є партнерами ні Сходу, ні Заходу. Як і Росія, ми є сировинним ресурсом коли Сходу, коли Заходу, – та й то ресурсом не завжди якісним. </p>
<p> Мені здається, що у всьому, що стосується категорій, на яких будується Європа, треба завжди враховувати філософію еволюції. Еволюція – це дуже складне поєднання традицій і модерності. Захід, Європа якраз і є та реальність, в якій жодна з традицій практично не відкидалася. У великих масштабах і малих. Геніальність Ренесансу – у відродженні античної культури. Фрагмент минулого – навіть якщо це просто камінь, на який наткнулися робітники, риючи метро чи будуючи супермаркет, – буде огороджений і захищений. Бо це частина нашої пам’яті, зв’язок часів. І так на всіх площинах культури. І в той же час Захід постійно оновлюється, змінюється пружно і динамічно. </p>
<p> Схід у класичному розумінні – менш схильний до новацій, має сакральне поняття традиції, чи йдеться про Китай, Японію чи Індію. Це велике питання, бо тут задіяні і алфавіти, і релігія, і почуття простору. Зовсім інше – Росія як Схід. Це віками – конгломерат систем, які пожирають одна одну – і відтворюються одна в одній. Замкнений цикл. Російську імперію розвалив Радянський Союз. Впав Радянський Союз, тепер відтворюється Російська імперія. Твориться «русский мир» у країні, яка за пару десятків років буде наполовину мусульманською… і китайською. Всі традиції перекалічені, на них постають нові, теж скалічені від самого початку. Емблематично – вчора церкви руйнувалися, нищилися, священиків катували, стріляли, церковні багатства ставали домашньою «утварью» для радянських вандалів. А сьогодні комуністи ходять під ручку з православними попами. Це означає, що і справді віра знищена. А там, де не відбулося послідовної секуляризації, а просто була докорінно зруйнована віра, суспільство оповиває морок неморальності. </p>
<p> Нині існують «чорні діри» в розумінні Сходу і Заходу як історичних макрокатегорій. Площина культурних інтерпретацій часто замінюється – а то й підмінюється – прагматичними економічними показниками. Відтак існує прірва в розумінні України і Європи, Європи і України. Україна не наповнила цей простір розуміння категоріями, комунікативними для Європи, не дала чіткого, відповідального знаку своєї причетності до європейської культури на рівні зокрема сутнісних для Європи цінностей. Європа теж має свої провини – де неуважності, де байдужості, де навіть і цинізму. Але треба мати на увазі, що Європа – власне, в силу специфіки своєї культури, – традиційно рахується насамперед із країнами, які поважають себе. А у списку таких країн нинішня Україна відсутня. </p>
<p> Тут прозвучало питання про національну свідомість Італії. Це дуже складна країна. Я часто зустрічала в італійців таку думку, що Давній Рим – це не Італія. Італійцям достатньо їхньої власної – постримської – історії. На відміну від них, нам (і росіянам також!) потрібна, так би мовити, нобілітація нашого походження, посилання на Київську Русь, на Візантію тощо, бо нам весь час себе треба «доводити». Їм себе доводити не треба. У них, куди не поглянеш, як не Мікеланджело, то Леонардо, дивовижна концентрація геніїв і їхніх творів, – 65% мистецьких надбань планети, за даними ЮНЕСКО, знаходяться в Італії (яка, до речі, не завжди дбало ставиться до своїх багатств). </p>
<p> А імперської свідомості немає. В Італії немає відчуття центру світу. І хоча Рим – він завжди Перший був, є і буде супроти самозванних Римів Других і Третіх, – італійці з великою іронією ставляться до сакралізації свого статусу у світі. Дуже смішно, з точки зору критичного саркастичного європейця, звучать формули, які надають сакрального статусу державі: «Святая Русь», «Святая Матушка Россия». А чому свята? А чим не святіша Італія з її історією?! У давнину говорилося «Roma caput mundi» – «Рим – голова світу». А сьогодні, до 150-ліття Італійської держави, бачиш маніфести, не позбавлені прихованої іронії: «Рим СТАЄ столицею». І саме цій рисі критичного ставлення до своєї історії, до своїх національних недоліків у європейців треба вчитися. Бо таке критичне ставлення робить вагомою і виправданою самоповагу, почуття національної гідності. </p>
<p> Межа – це також і вибір </p>
<p> Є чимало досліджень про Україну як межову країну, як пограниччя між Сходом і Заходом. Але що цікаво – всі автори, які про це писали – і Лисяк-Рудницький, і Маланюк, і Ігор Шевченко, і Дашкевич, і Ісаєвич, – були апологетами, захисниками власне європейського шляху розвитку України. Зокрема в Маланюка є дуже цікава робота, на яку мало чомусь звертають увагу, а дарма: «Нариси з історії нашої культури». Це блискучий синтез української культури, який необхідно вивчати в школах, – замість запропонованої сьогодні пострадянської полови. </p>
<p> Межа – це також і вибір. Приналежність до цивілізаційного кола не означає обірвати зв’язки з одним цивілізаційним колом задля іншого. Означає навпаки – їх поглибити, артикулювати, диверсифікувати, зробити раціональними і організованими згідно з параметрами сучасного моменту. Але означає також остаточно визначитися з цінностями власної культури. Адже основний критерій приналежності визначається не за епізодичною доцільністю, а за базовими цінностями. </p>
<p> У творах європейських істориків, які аналізували ідею Європи, еволюцію становлення Європи, звучить постійно одна константа: статус народів у світі вимірюється їхньою волею до буття. Тобто будь-які історичні, геополітичні, геокультурні, як каже Маланюк, категорії є насамперед виразом волі народу – волі народу до буття, тобто його активної, послідовної, відповідальної присутності в часі і просторі. </p>
</doc>
<doc id="file32709612" filename="paskuato" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/02/21/paskuato/" FT="web">
<p> Оторіно Паскуато. Миряни у Йоана Золотоустого: У Церкві, родині, громаді. – Львів: Свічадо, 2007. – 248 с. </p>
<p> В своєму ґрунтовному дослідженні теми ролі мирян у творчості Йоана Золотоустого автор спирається на першоджерела – твори самого Золотоустого, передовсім його проповіді, а також використовує найновіші і найавторитетніші наукові опрацювання на цю тему. </p>
<p> Втім, це видання зацікавить не лише науковців. Питання, до яких звертається автор – миряни і Церква, миряни і родина, миряни і міська громада – цікаві й актуальні для кожного мирянина. </p>
<p> ВСТУП…………….5 </p>
<p> КОРОТКА БІОГРАФІЯ…………….11 </p>
<p> Розділ І ІДЕНТИЧНІСТЬ МИРЯН У ЦЕРКВІ…………….13 </p>
<p> 4.13. Участь мирян у душпастирських турботах…………….51 </p>
<p> 4.2. Миряни в їх пророчому служінні…………….55 </p>
<p> 4.3. Миряни в їх царському служінні…………….59 </p>
<p> 5. РОЛЬ ЖІНКИ…………….61 </p>
<p> 6. ЖІНКА В ЦЕРКВІ: РОЛЬ ОЛІМПІЯДИ У ХРИСТИЯНСЬКІЙ СПІЛЬНОТІ КОНСТАНТИНОПОЛЯ…………….64 </p>
<p> 6.1. Таїна жіночості…………….65 </p>
<p> 6.2. Жінка в ролі опікунки подорожніх…………….67 </p>
<p> 6.3. Участь у місії Церкви…………….69 </p>
<p> Розділ III МИРЯНИ І РОДИНА В СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНОМУ КОНТЕКСТІ…………….75 </p>
<p> 4.1. Християнське виховання дітей у родині: два педагогічні трактати…………….108 </p>
<p> 4.2. «Про марнослав’я і про те, як батькам належить виховувати своїх дітей»…………….111 </p>
<p> 4.2.1. Виховання в перші століття по Христі: церковні приписи і завдання вірних…………….111 </p>
<p> 4.2.2. Головні завдання християн у вихованні дітей…………….112 </p>
<p> 4.2.3. Виховання дітей у родині…………….114 </p>
<p> 4.2.3.1. Виховний проект Йоана Золотоустого…………….115 </p>
<p> 4.2.3.2. Характер Йоапового педагогічного проєкту…………….116 </p>
<p> 4.2.3.3. Виховний проєкт Йоана Золотоустого на тлі античної освіти…………….117 </p>
<p> 4.3. Молодь та її участь у церковному житті…………….118 </p>
<p> Розділ V МИРЯНИ І РОДИНА: ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ…………….121 </p>
<p> 1. ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ ЙОАНА ЗОЛОТОУСТОГО: СПАДЩИНА ПОГАНСТВА І ВНЕСОК ХРИСТИЯНСТВА…………….121 </p>
<p> 6. МИРЯНИ І КУЛЬТУРА…………….187 </p>
<p> 6.1. Йоан Золотоустий та інкультурація віри…………….187 </p>
<p> 6.2. Миряни і школа…………….190 </p>
<p> 6.3. Миряни і поганська школа…………….193 </p>
<p> РОЗДІЛ VII МИРЯНИ І НАРОДНА ПОБОЖНІСТЬ: ПРОЩА ЯК ЗАСІБ ХРИСТИЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ…………….197 </p>
<p> 1. ІСТОРИЧНІ, КУЛЬТУРНІ ТА РЕЛІГІЙНІ ПЕРЕДУМОВИ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ПРОЩІ…………….197 </p>
<p> 1.1. Історія…………….198 </p>
<p> 1.2. Суть прощі…………….200 </p>
<p> 1.3. Типологія…………….201 </p>
<p> 2. МОТИВИ ПРОЩІ ТА ПІДХОДИ ДО її ІНТЕРПРЕТАЦІЇ…………….202 </p>
<p> 3.3.2. Заступництво мучеників…………….214 </p>
<p> 3.3.3. Вшановування та наслідування мучеників…………….215 </p>
<p> 3.3.4. Нічне чування і празник…………….217 </p>
<p> 3.3.5. Два типові приклади…………….220 </p>
<p> 3.3.5.1. Перенесення мощей мучеників із Великої церкви дохраму св. Томи в Дрипії…………….220 </p>
<p> 2 comments on “Оторіно Паскуато. Миряни у Йоана Золотоустого: У Церкві, родині, громаді. – Львів: Свічадо, 2007. – 248 с.” </p>
<p> Боюся, розміщення електронної копії в інтернеті буде порушенням авторського права. Але у приватному порядку міг би дати Вам цю книгу почитати. Пишіть: gesta.baudolinigmail.com </p>
</doc>
<doc id="file32709565" filename="pavlenko-6" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/10/09/pavlenko-6/" FT="web">
<p> Павленко Л. В. Візантійська література: нариси і тексти. – Частина І: Становлення / Концепція, нариси, коментарі, переклади Л. В. Павленка. – К.: Видавець Карпенко В. М., 2012. – 692 с.; бібліографія – 1893 назви </p>
<p> Навчальний посібник являє собою першу в Україні спробу висвітлення проблематики становлення та розвитку візантійської літератури. Нариси історико-літературного характеру супроводжуються хрестоматійними викладками – паралельними уривками з творів візантійських авторів (давньогрецькою мовою) та їх вперше виконаними авторськими перекладами на українську мову. </p>
<p> Посібник, підготований до видання Науково-методичним центром «Бібліотека Таврика» при кафедрі грецької філології Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, адресований студентам вищих та середніх навчальних закладів гуманітарного спрямування та слухачам богословських семінарій та академій. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Передмова………………………………………….с. 5-23 </p>
<p> Вступний нарис………………………………………….с. 24-39 </p>
<p> Розділ І. Константин Великий і його час </p>
<p> І а. Епоха Константина Великого………………………………………….с. 40-43 </p>
<p> І, 1: Юліан Відступник «Промова до Афінян»………………………………………….с. с.44-59 </p>
<p> І б. Початок церковної історіографії………………………………………….с. 60-67 </p>
<p> ІІ а. Патристика і каппадокійські святителі………………………………………….с. 116-135 </p>
<p> ІІ, 1: Василій Великий «Як молодим людям отримати користь від язичницьких книг»………………………………………….с. 136-153 </p>
<p> Листи………………………………………….с. 154-167 </p>
<p> ІІ, 2: Григорій Богослов «Друга промова проти імператора Юліана»………………………………………….с. 168-175 </p>
<p> «Про своє життя»………………………………………….с. 176-185 </p>
<p> «Епіграми»………………………………………….с. 186-197 </p>
<p> ІІ, 3: Григорій Нисський «Пояснення до написів псалмів, або щодо духу музики»………………………………………….с. 198-205 </p>
<p> «Про життя святої Макріни»………………………………………….с. 206-225 </p>
<p> ІІ б. Ранньовізантійська риторика………………………………………….с. 226-229 </p>
<p> ІІ, 4: Іоанн Золотоустий «Гомілія на Євтропія»………………………………………….с. 230-239 </p>
<p> 12-ий лист до Олімпіади………………………………………….с. 240-254 </p>
<p> ІІІ, 3: Афінаїда (Євдокія) «Поема про Кипріана та Юстину»………………………………………….с. 304-317 </p>
<p> «Гомороцентон»………………………………………….с. 318-325 </p>
<p> ІІІ б. Оповідна література: візантійський роман………………………………………….с. 326-335 </p>
<p> ІІІ б, 1: Антоній Діоген «Неймовірні пригоди…» ………………………………………….с. 336-365 </p>
<p> ІІІ б, 2: Геліодор «Ефіопіка»………………………………………….с. 366-389 </p>
<p> ІІІ б, 3: Сенесій «Єгипетська оповідь»………………………………………….с. 390-411 </p>
<p> V б. Поезія доби Юстиніана: ранньовізантійська епіграма………………………………………….с. 562-565 </p>
<p> V б, 1: Паллад………………………………………….с. 566-571 </p>
<p> V б, 2: Павло Сіленціарій………………………………………….с. 572-581 </p>
<p> V б, 3: Агафій………………………………………….с. 582-593 </p>
<p> V в. Поезія доби Юстиніана: гімнографія та літургійна поезія………………………………………….с. 594-599 </p>
<p> V в, 1: Григорій Богослов «Гімн до Христа»………………………………………….с. 600-603 </p>
<p> 8 comments on “Павленко Л. В. Візантійська література: нариси і тексти. – Частина І: Становлення / Концепція, нариси, коментарі, переклади Л. В. Павленка. – К.: Видавець Карпенко В. М., 2012. – 692 с.; бібліографія – 1893 назви” </p>
<p> Хотілося б попросити, щоб якщо фахівці почитають, то написали відгуки — для нас, нефахівців:). </p>
<p> Вже читаю. Добра праця, якісна. Єдиний значний мінус, що впадає в око, – якість друку. Якщо вистарчить сил і часу, напишу сяку-таку оглядову рецензію, бо книга того варта. </p>
<p> Это вопросы к Л.В. Павленко. Могу только предположить, что должно быть еще, как минимум, две части. </p>
<p> […] першу частину білінгвального навчального посібника «Візантійська література: нариси і тексти» (Київ, 2012), друга частина якого має побачити світ вже влітку 2013 р. […] </p>
</doc>
<doc id="file32709018" filename="pivnichne_prychornomorya" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2018/04/16/pivnichne_prychornomorya/" FT="web">
<p> Північне Причорномор’я за античної доби (на пошану С. Д. Крижицького). – К: Стародавній світ, 2017. – 292 с. </p>
<p> Збірка містить статті з проблем античної культури, публікації нових матеріалів і результатів досліджень пам’яток у Північному Причорномор’ї. Збірка складається із п’яти блоків: у першому розміщено фундаментальне дослідження ювіляра Сергія Дмитровича Крижицького та привітання його з нагоди 85-річчя; другий блок присвячено найновішим дослідженням Ольвії і Борисфена; дослідження хори цих міст відображено у третьому блоці; проблеми інших регіонів Північного Причорномор’я розглядаються у четвертому блоці; в останньому блоці йдеться про історію та методику досліджень пам’яток у Північному Причорномор’ї. </p>
<p> Для археологів, істориків, краєзнавців, учителів історії, студентів історичних факультетів, усіх, хто цікавиться давньою історією Північного Причорномор’я. </p>
<p> ФОРНАСЬЕ И., БУЙСКИХ А.В., КУЗЬМИЩЕВ А.Г. Новые данные об ольвийском предместье……………………………………33 </p>
<p> ТВАРДЕЦЬКИЙ А., БУЙСЬКИХ А.В., НОВИЧЕНКОВА М.В. Польсько-українська місія в Ольвії: перші результати нового дослідницького проекту……………………………………45 </p>
<p> ИВЧЕНКО А.В. О раннеэллинистических склепах в Ольвии ……………………………………53 </p>
<p> КОЛЕСНИЧЕНКО А.М. Скляний посуд доримського часу із розкопок Південного теменосу Ольвії Понтійської……………………………………64 </p>
<p> ПАПАНОВА В.А., ДИАТРОПТОВ П.Д. Граффити с пригородных усадеб Ольвии……………………………………82 </p>
<p> СКРЖИНСКАЯ М.В. Иностранцы в Ольвии (VI-I вв. до н. э.) ……………………………………94 </p>
<p> КОТЕНКО В.В. До питання про торгівлю Херсонеса Таврійського з Ольвією……………………………………109 </p>
<p> ШЕЙКО І.М. Коринфські світильники перших віків з Ольвії……………………………………116 </p>
<p> ХМЕЛЕВСКИЙ Д.Н. Вотивные свинцовые изделия из одного культового комплекса Ольвии……………………………………122 </p>
<p> КОЗЛЕНКО Р.А. О строительных стандартах в планировке римских укреплений Ольвийского государства……………………155 </p>
<p> ГАВРИЛЮК Н.А. Хинтерланд как экономическая составляющая архаических Борисфена и Ольвии……………………………………177 </p>
<p> СНЫТКО И.А. Ещё раз о культе Геракла в Нижнем Побужье в VI—III вв. до н. э. (по материалам зольника у с. Кателино) ……………………………………195 </p>
<p> ОДРІН О.В. Рабство в античних державах Північного Причорномор’я: загальні історіографічні тенденції та джерельна база……………………………………202 </p>
<p> Боспор і Херсонес </p>
<p> МАСЛЕННИКОВ А.А. Нищета и мощь фортификации……………………………………210 </p>
<p> ЗИНЬКО В.Н. Жилые дома боспорского города Тиритака в графических реконструкциях……………………………………222 </p>
<p> НОВИЧЕНКОВА М.В. Римские металлические черпаки (simpula) раннего принципата из святилища у перевала Гурзуфское Седло ……………………………………242 </p>
<p> Історія тa методика археологічних досліджень </p>
<p> БАХТИНА М.Ю. О находке первого образца архаической греческой керамики на Немировском городище……………………………………250 </p>
<p> БУЙСЬКИХ А.В., ШЕІН С.С., ШЕВЧЕНКО Т.М. НІАЗ «Ольвія» НАН України: завдання та перспективи наукових досліджень Відділу археології Нижнього Побужжя……………………………………256 </p>
<p> ШЕВЧЕНКО Т.М. Музей в НІАЗ «Ольвія» НАН України……………………………………264 </p>
<p> ШЕВЧЕНКО Н.О. Вивчення кераміки та будівельних матеріалів Ольвії на засадах міждисциплінарного підходу (технологічний аспект) ……………………………………273 </p>
</doc>
<doc id="file32710057" filename="poll-26" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2013/12/29/poll-26/" FT="web">
<p> МАЙДАН ВАСИЛЕВСА </p>
<p> Чи можна порівнювати український Майдан із міськими заворушеннями у Візантії V–VII ст.? </p>
<p> Совместные политические выступления факций редко были следствием соглашения руководящих групп, так как их политические цели были почти всегда различны. Такое соглашение можно предполагать в тех случаях, когда захватом власти угрожала посторонняя, чуждая обеим факциям, сила – варвары. Так, «димы», очевидно, без различия факций, в 400 г. выступали против Гайны, а в 469 г. – против намерения Льва І сделать своим наследником сына Аспара. Но почти все совместные выступления факций обязаны рядовым димотам, которые действуют вне руководства и вопреки руководству вождей и, увлекая за собою недимотские массы, выступают не только против правительства, но и против всего господствующего класса. В более важных случаях димоты создают особую организацию (κατάστασις), которая объединяет обе факции и называется «прасиновенеты» (πρασινοβενέτοι). Такая организация была делом обычным. Малала говорит, что иудеи и самариты Палестины, совместно восставшие в 556 г. против Византии, «организовали единство как бы в порядке прасиновенетов». Так как разделение факций в подобных случаях теряло свое значение, то это были скорее восстания димотов. Не все совместные выступления димов были одинаково значительны, и поводы для них были различны: произвол администрации, недостаток снабжения, религиозная политика, фискальный гнет, общее недовольство политикой императора. Но некторые выступления развертывались в настоящие восстания, потрясавшие императорский трон. </p>
<p> Дьяконов А. П. Византийские димы и факции (τὰ μέρη) в V–VII вв. // Византийский сборник. – М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1945. – С. 206. </p>
<p> Часто в социальном конфликте сочетались религиозные, этнические, политические и экономические противоречия. </p>
<p> … </p>
<p> Мятежи бедных вызывались в основном продовольственными трудностями и связанными с ними спекуляциями (409 г., 412 г., 431 г., 553 г.). Однако от перебоев в снабжение страдало не только беднейшее население, но и средние городские слои. Другие случаи «экономических» бунтов были обусловлены тяжелым налоговым прессом, от которого страдали в первую очередь также средние слои, тем более, что самые бедные в византийских городах были вообще освобождены от налогов. </p>
<p> Кривушин И. В. Социальный конфликт в ранней Византии // Политические конфликты в древности и средневековье. Материалы коллоквиума. Иваново, 14 – 15 ноября 2000 г. – Иваново: Ивановский гос. ун-т, 2000. – С. 41–42. </p>
<p> Фракционные смуты иногда перерастали в более серьезные конфликты, в которых цирковые партии уступали ведущую роль иным социальным группам (сенаторам, беднякам и т.д.), преследовавшим определенные политические и экономические цели (как, например, восстание Ника). Были случаи, когда они вмешивались в борьбу за власть (во время переворота Фоки или гражданской войны 609–610 гг.) или городские волнения (голодный бунт 556 г.). Результатом их мятежных действий могли быть перестановки в государственном аппарате (смещения и назначения городских префектов и областных правителей), анархия в городах (особенно в крупнейших агломерациях Востока) или в целых провинциях (Египет, Сирия, Палестина, Иллирик при Фоке) и даже дезорганизация всего государственного управлени (при Юстиниане). </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 29 comments on “МАЙДАН ВАСИЛЕВСА” </p>
<p> Обрав other — бо схожого дійсно нема (зокрема, візантійські заворушення супроводжувались безладами, а Майдан — що 2004-го, що 2013-го — жодної побитої вітрини). Щодо протесту проти дій влади як причини народного обурення — то тут дійсно є подібність. </p>
<p> Події першого числа зі штурмом АП типологічно схожі на всілякі спроби штурму імператорського палацу, нє? Заворушення були, просто вони спрямовувалися вузько проти влади. </p>
<p> Масштаб не той:) І значною мірою тому, що лідери відхрестились від штурму, замість того, щоб до нього закликати (правильно зробили, НМСД, раптом що). </p>
<p> […] МАЙДАН ВАСИЛЕВСА. Можно ли сравнивать украинский Майдан с городскими волнениями в Византии V–VII вв.? […] </p>
<p> […] Чи можна порівнювати український Майдан із міськими заворушеннями у Візантії V–VII ст.? […] </p>
</doc>
<doc id="file32710029" filename="poll-30" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/10/12/poll-30/" FT="web">
<p> ВПІЗНАВАННЯ ВАСИЛЕВСА </p>
<p> З яким із візантійських імператорів ви порівняли б Путіна? </p>
<p> УВАГА! У опитуванні можна обрати два варіанти відповіді одночасно! Усіляко вітаються коментарі до опитування! </p>
<p> Порівнювати сучасних політичних діячів із різними історичними персонажами світового минулого є давньою доброю традицією ЗМІ та суспільствознавчих наук. Ці порівняння стають особливо актуальними щодо тих персонажів світової політики, діяльність яких привертає підвищену увагу через її значущий вплив на долю значної кількості людей, чи навіть на долю усього світу в цілому. Не уникнув порівняння із діячами минулого і нинішній президент Російської Федерації. Із ким його тільки не порівнювали – із Гітлером і Сталіним, Цезарем і Петром І, імператором Миколою ІІ і князем Володимиром Великим… У опитуванні «С кем из политиков XX века вы бы сравнили Путина?» і коментарях до нього згадані кільканадцять відомих світових політичних діячів ХХ ст. </p>
<p> З огляду на важливість «візантійського міфу» у побудові ідеології сучасної російської держави, доволя частими стали також порівняння Владіміра Путіна із візантійськими імператорами. Так, у фільмі намісника московського Сретєнського монастиря архимадрита Тихона (Шевкунова) «Гибель империи. Византийский урок» його доволі прозоро порівняно із василевсом Василієм ІІ Болгаробойцею (976-1025): </p>
<p> У газеті «Коммерсантъ» № 15 (3832) (01.02.2008) надруковане інтерв’ю архімандрита Тихона з приводу ідеї фільму: </p>
<p> Інший відомий священник, протодиякон Андрій Кураєв, як можна припустити з його слів порівнює Путіна з Юстиніаном і (можливо) з Константином Копронімом: </p>
<p> Редакція сайту «Василевс. Українська візантиністика» має свою думку з приводу візантійського василевса, із яким можна порівнювати президента Російської Федерації Владіміра Путіна, однак не буде озвучувати її, щоб не впливати на «чистоту опитування». Зазначимо лише, що цього імператора включено до переліку можливих варіантів відповіді. Звичайно, наведений перелік умовний і у графі “Власний варіант” Ви можете проголосувати за іншу кандидатуру. Як завжди, вітаються також коментарі до опитування. </p>
<p> […] Предлагаем Вам самостоятельно определить, на кого из византийских императоров более всего похож В. Путин, приняв участие в опросе на сайте «Василевс». […] </p>
</doc>
<doc id="file32709961" filename="poll-37" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/12/07/poll-37/" FT="web">
<p> Запрошуємо також коментувати опитування “Візія Василевса” на цій сторінці сайту та відповідати на інші опитування від Василевса </p>
<p> Запрошуємо коментувати опитування “Візія Василевса” на цій сторінці сайту та відповідати на </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 21 comments on “ВІЗІЯ ВАСИЛЕВСА” </p>
<p> Важливим, здається, є не лише питання потреби у власній історичній концепції, але і технічної можливости сконструювати якісну та популярну концепцію такого роду. Україна з точки зору гуманітарних студій є глибокою периферією. Чи здатні кількадесят українських візантиністів витворити якийсь комплекс ідей, що буде сприйнятий хоч кимось за межами України? Або, ще гірше, хоч кимось в Україні за межами візантиністики? Українська історіографія має мінімальний вплив на пресу або дискурс соціяльних мереж. Цілком можливо, що для початку раціональним буде максимальне запозичення західних зразків – щоб не плодити нові провінційні химери. </p>
<p> дайте мені три місяці – і я напишу текст не згірше за Дугінівсько-Шевкуновські etc розважання, обсягом із монографію і з суто (pro)українських позицій 🙂 </p>
<p> а якщо гуртом взятися, то взагалі геніально вийде 😉 </p>
<p> а щодо впливу на пресу і соцмережі, то інтернет змінив світ. цей сайт вже не перший рік працює і таки якісь результати він має, чи не так? </p>
<p> Не впевнений, що одна або навіть кілька гарних робіт зможуть переламати інертність мислення. В ідеалі тут потрібна експансія в усі сфери культури: преса, художня література, попісторіографія, кіно, інтернет etc etc. Звісно, справа добра, і треба робити хоч щось. Як на мене, головне не обманутися “особиливістю” і “автентичністю” візій і не доводити справу до самоізоляції. </p>
<p> […] непотизму, хабарництва, всевладдя бюрократії тощо. Суспільству відчутно бракує наукового знання про Віза…, тому пропонована Вашій увазі лекція А. Домановського […] </p>
<p> […] непотизму, хабарництва, всевладдя бюрократії тощо. Суспільству відчутно бракує наукового знання про Віза…, тому пропонована Вашій увазі лекція А. Домановського […] </p>
<p> […] непотизму, хабарництва, всевладдя бюрократії тощо. Суспільству відчутно бракує наукового знання про Віза…, тому пропонована Вашій увазі лекція А. Домановського […] </p>
</doc>
<doc id="file32709953" filename="poll-38" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/12/14/poll-38/" FT="web">
<p> […] Візантія до сьогодні перебуває на маргінесі української гуманітаристики, попри те, що значення візантійських впливів у історії України годі переоцінити. У сприйнятті більшості українських інтелектуалів візантійська складова історії України продовжує залишатися переважно негативно і поняття «візантійщина» активно використовується для позначення суто негативних явищ – непублічної політики, корупції, непотизму, хабарництва, всевладдя бюрократії тощо. Суспільству відчутно бракує наукового знання про Візантійську імперію, тому пропонована Вашій увазі лекція А. Домановського є спробою почати почасти заповнювати цю прикру прогалину. […] </p>
<p> […] Візантія до сьогодні перебуває на маргінесі української гуманітаристики, попри те, що значення візантійських впливів у історії України годі переоцінити. У сприйнятті більшості українських інтелектуалів візантійська складова історії України продовжує залишатися переважно негативно і поняття «візантійщина» активно використовується для позначення суто негативних явищ – непублічної політики, корупції, непотизму, хабарництва, всевладдя бюрократії тощо. Суспільству відчутно бракує наукового знання про Візантійську імперію, тому пропонована Вашій увазі лекція А. Домановського є спробою почати почасти заповнювати цю прикру прогалину. […] </p>
<p> […] Візантія до сьогодні перебуває на маргінесі української гуманітаристики, попри те, що значення візантійських впливів у історії України годі переоцінити. У сприйнятті більшості українських інтелектуалів візантійська складова історії України продовжує залишатися переважно негативно і поняття «візантійщина» активно використовується для позначення суто негативних явищ – непублічної політики, корупції, непотизму, хабарництва, всевладдя бюрократії тощо. Суспільству відчутно бракує наукового знання про Візантійську імперію, тому пропонована Вашій увазі лекція А. Домановського є спробою почати почасти заповнювати цю прикру прогалину. […] </p>
</doc>
<doc id="file32711255" filename="portnikov" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/09/08/portnikov/" FT="web">
<p> Віталій Портников. Візантійський вибір України </p>
<p> Вибір, який робить сьогодні Україна, куди більш серйозний, ніж вибір між Росією та ЄС. </p>
<p> Здивувало, що жоден з численних коментаторів мого тексту “Україна – не тільки не Росія. Це – не Польща” навіть не спробував зрозуміти, чому я порівнюю українські перспективи з румунськими – в разі успіху реформ, зрозуміло – а не з польськими. </p>
<p> Україна – звичайно, не Румунія. І ніколи нею не буде – та й наздогнати Румунію їй буде не так вже просто. Але Україна, як і Румунія – частина православної цивілізації. Православної, а не католицької чи протестантської. </p>
<p> У світі сьогодні усього 12 країн з більшістю православного населення. Росія, Україна, Білорусь, Грузія, Молдова, Румунія, Болгарія, Греція, Кіпр, Сербія, Македонія, Чорногорія. Кожна з них унікальна. У кожної – свої серйозні економічні проблеми і труднощі. Але не важко помітити, що православних світів насправді два. Один з них – світ московського православ’я – вибудовується за принципом політичного, військового, економічного і морального протистояння з католицько-протестантським Заходом. Інший – світ візантійського православ’я – існує в рамках співпраці, взаєморозуміння та інтеграції з ним. </p>
<p> Вибір, який робить сьогодні Україна, куди більш серйозний, ніж вибір між Росією та ЄС. Це цивілізаційний вибір між двома політичними, моральними і соціальними моделями, які складалися тисячоліттями. 1654 був не просто роком вибору між Річчю Посполитою і Московським царством. Це рік вибору на користь московського православ’я, який був незабаром підтверджений переходом київської митрополії під омофор московського патріарха. У 2013-2014 роках був зроблений вибір на користь візантійської моделі православного світу – і не випадково цей вибір робився під акомпанемент дзвонів Михайлівського Золотоверхого собору УПЦ Київського патріархату. Київського. А не Московського. </p>
<p> Але вибір на користь співпраці, взаєморозуміння та інтеграції із Заходом не робить українців католиками чи протестантами і не може – більше того, не повинен – ​​змінити вікових традицій, за якими творилося українське суспільство. Саме тому для розуміння того, як будуть розвиватися події далі, я і вважаю за краще аналізувати досвід інших православних країн. Чудово розуміючи, що можна змінити владу і закони, але не можна і не потрібно ламати суспільство через коліно. Це, до речі, якраз те, чим займалися більшовики після Жовтневого перевороту, намагаючись підмінити православ’я атеїзмом. І що ж? Православ’я виявилося сильнішим. І після краху комунізму набуло в Росії ті ж риси, які воно мало в країні до 1917 року – знайомі риси державної охоронної церкви. Риси, які православ’я в Україні не набуло тільки завдяки проголошенню незалежності країни і церковному розколу. </p>
<p> Цей текст зовсім не про відносини держави і церкви, суспільства і церкви. Прогноз цих взаємин потребує окремого дослідження, але одне можна сказати впевнено: чим більш успішною буде наша інтеграція в Європу, тим більш складними будуть ці взаємини. Тому що саме виживання православ’я – від падіння Константинополя до появи нових православних держав на території колишньої Османської імперії – це захист традиції як такої. А сучасний світ – це світ щоденного розмивання архаїки. Саме тому московське православ’я – хоча б на рівні святенництва – цю архаїку захищає в тісній співпраці з цинічною державою. А візантійське православ’я – відступає, але захищається. Про те, що кордон православних світів поки що проходить прямо всередині нашої країни, що робить ситуацію ще більш непростою, я вже й не нагадую. </p>
<p> Тому що для мене важливіше інше: ті норми суспільного порозуміння, трудової етики, ставлення до держави, які притаманні православному світу – і відрізняють його від світу католицького. Можливо, з роками в єдиній Європі ці відмінності зітруться – але не за нашого життя. Можливо, багатьом моїм читачам, які вважають, що церква існує тільки для того, щоб освятити в ній паску, ці відмінності не так помітні – але вони є. </p>
<p> Я дуже хотів би, щоб в результаті реформ Україна стала процвітаючою європейською країною. Але навіть у разі максимального успіху Україна залишиться самою собою – тобто частиною світу православних країн. І я впевнений, що досвід успіхів і невдач цих країн – насамперед тих, хто вже приєднався до НАТО і Євросоюзу – є для нас куди більш цінним, ніж досвід країн католицького та протестантського світу. </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 6 comments on “Віталій Портников. Візантійський вибір України” </p>
<p> Основна теза автора хибна, оскільки хибною є думка про поділ православ’я, попри національні особливості різних церков. Крім того, справді віруючих людей в Україні, як і в Європі, небагато. Скільки відсотків щонеділі ходять до причастя? В таких умовах смішно говорити про “візантійський вибір”. </p>
<p> Принаймні це одна з її складових, якщо говоримо про православ’я. Звичайно, для багатьох це лише форма реліктової обрядності. Якщо рахувати лише тих, хто розуміється на суті таїнств, то таких, напевно, буде ще менше, in my humble opinion </p>
<p> Скажімо так, ходіння до причастя — це певна ознака серйозного ставлення до православної віри. </p>
<p> Православ’я, на жаль в таких країнах як Україна, Раша, Білорусь має надто довгу традицію відданого служіння державі, московській головним чином. Дійсно, реліктовий цезарепапізм, що сягає витоками своїми ще у традиції поєднання світської і духовної влад на Сході (у Межиріччі 2,5 тис. років до н.е. зокрема, палацовий і релігійний комплекси там – одне ціле, археологи не дадуть збрехати) зробив із Східної Церкви свою залякану та слухняну служницю. Москва лише добре вивчила візантійські настанови помноживши на жорсткий централізм монгольської держави – Орди. Православ’я для імперії московитів – то лише одне з декількох важливих знарядь упокорення пригноблених але “одне з”. Цезар-Базилеус-Цар – вище патріарха чи папи, “прямий канал” виходу Бога до людей, найшвидший та найвірніший втілювач божественної волі на землі. Звідси і “страна-катехон”, по сьогодні є ще така, і “божественний правитель-ефективний менеджер” (ефективний – бо освячений зверху) та безліч іншої імперської маячні-гордині, що звели і бідну Візантію з геополітичної карти світу та зіграють той самий жарт з її ідеологічними наступниками. Треба вважати, щоби не бути сателітами таких горе-наступників. Все вірно, окрім огріхів історичного характеру звісно, Портніков написав – бо розуміє все доволі об’єктивно! </p>
<p> Щодо Церкви як заляканої слажниці влади — у Візантії бувало дуже по-всякому. От щодо Росії таке мабуть можна сказати, починаючи з певного часу (але про Філіпа Количева і нашого Арсенія Мацієвича ми теж не забудемо). </p>
</doc>
<doc id="file32709277" filename="povernennya_v_cargorod" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/09/16/povernennya_v_cargorod/" FT="web ">
<p> Повернення в Царгород / За загальною редакцією Л. Івшиної. – Видання перше. – К.: ТОВ «Українська прес-група», 2015. – 496 с. </p>
<p> Візантія й Давня Русь – Україна. Козацька Україна та Османська імперія… Теми й досі не цілком досліджені. Проте вдумливе їх вивчення в контексті нашої української історії дає ключі до розуміння багатьох справді актуальних сьогодні речей. Там, у Візантії – корені нашого християнства, культури Київської Русі. Там, у Османській імперії – витоки нашого козацького руху, наших драм, трагедій, перемог і здобутків. Це – не лише минуле. Про все це – у нашій книзі «Повернення в Царгород». </p>
<p> Лариса Івшина: </p>
<p> «Книжка “Повернення в Царгород”, хоч і стосується подій тисячолітньої давнини, виглядає на сьогодні гостро актуальною. Адже вона не про те – “бути чи не бути?” Зрозуміло, бути! Але – “ким бути?”, “якими бути?” </p>
<p> Давно вже не новина, що Україна – не Росія. Про це – всі наші попередні книжки. А топ-новиною для багатьох стане те, що Росія – не Русь. </p>
<p> “Повернення в Царгород” – це інтелектуальний “аперитив”, який розпалює потребу пізнання і вивчення Сходу, осмислення наших відносин з Туреччиною, з Кримським ханством, зі світом величної Візантії, які було штучно загальмовано. Натомість нам був нав’язаний “Бермудський трикутник” замкненого простору, де ми спілкувалися зі світом через посередників. </p>
<p> “Повернення в Царгород” – це “ключі” від нашої суб’єктності, самобутності, від нашого справжнього місця в Європі і світі. Загублені, вони лежали та чекали, коли ми потрудимося їх підняти і не побоїмося ними скористатися… Цей час настав». </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Лариса ІВШИНА Слово до читачів……………………….3 </p>
<p> Розділ І. </p>
<p> ДАВНЯ РУСЬ. ВІЗАНТІЯ ТА ЧОТИРИ СОФІЇ. ВОЛОДИМИР СВЯТИЙ. ЯРОСЛАВ МУДРИЙ. ВОЛОДИМИР МОНОМАХ……………………….15 </p>
<p> Ігор СЮНДЮКОВ Час і простір без кордонів Візантія і Київська Русь: культурно-цивілізаційні впливи……………………….16 </p>
<p> Володимир РИЧКА Тисячолітній Володимир Великий хреститель України-Руси та його слід в історії……………………….24 </p>
<p> Ігор СЮНДЮКОВ Світло й тіні Другого Риму Ярослав Мудрий та Візантія: відповідь на виклики історії……………………….48 </p>
<p> Володимир РИЧКА Rex rugorum Царський вінець Ярослава Мудрого……………………….68 </p>
<p> Ігор СЮНДЮКОВ Переможець… у битві із собою У чому полягала державна мудрість Великого князя Ярослава? ……………………….86 </p>
<p> Дмитро СТЕПОВИК Три храми перед Лицем Господнім Єрусалимський храм – Софія Константинопольська – Софія Київська: спільне й відмінне……………………….97 </p>
<p> Володимир РИЧКА Три Софії Всеслава Полоцького Доля середньовічного відчайдуха і авантюриста……………………….123 </p>
<p> Вадим РИЖКОВ Крах нашої Імперії Як сепаратисти Київську Русь погубили……………………….131 </p>
<p> Ігор СЮНДЮКОВ Візантія: Смертельний удар у спину від одновірців Взяття Константинополя хрестоносцями……………………….142 </p>
<p> Ігор СЮНДЮКОВ «Щит на вратах Царгорода», або Що нам відомо про походи давньоукраїнських князів……………………….147 </p>
<p> Ігор СЮНДЮКОВ Коли «ламається» епоха Як Константинополь став Стамбулом: крах тисячолітньої імперії……………………….154 </p>
<p> Ігор СМЕШКО Візантія: шлях ідей у просторі та часі……………………….164 </p>
<p> Розділ II. </p>
<p> КОЗАЦЬКА ШАБЛЯ І ОСМАНСЬКИЙ ПІВМІСЯЦЬ. ПІД ЗНАКОМ СТАМБУЛА: УКРАЇНА І СХІД……………………….174 </p>
<p> Петро КРАЛЮК Турок – не козак Образ тюркських народів в українській «козацькій літературі» ранньомодерної доби……………………….175 </p>
<p> Григорій ХАЛИМОНЕНКО Вільні люди степів Інститут козацтва: тюркського й українського……………………….206 </p>
<p> Ігор СЮНДЮКОВ Зі зброєю проти своїх Про яничарів і яничарство – без міфів та стереотипів……………………….224 </p>
<p> Валерій СМОЛІЙ, Валерій СТЕПАНКОВ Молоді літа гетьмана Хмельницького: турецький і татарський досвід……………………….232 </p>
<p> Тарас ЧУХЛІБ Чорноморська доктрина Гетьмана Хмельницького, або Як козаки з турками і татарами замирювалися……………………….245 </p>
<p> Тарас ЧУХЛІБ Проти Москви разом із Туреччиною До 345-річчя укладення українсько-османського союзу гетьманом П. Дорошенком……………………….254 </p>
<p> Микола СЕМЕНА Перший український адмірал Петро Сагайдачний як найвизначніший ватажок запорозьких козаків у походах Чорним морем……………………….264 </p>
<p> Гульнара АБДУЛАЄВА Відносини Кримського ханства і Запорозької Січі……………………….283 </p>
<p> Ігор СЮНДЮКОВ Імперська машина в дії Катерина II і підкорення Криму……………………….303 </p>
<p> Розділ III. </p>
<p> ПЕРЕХРЕСТЯ КУЛЬТУРНИХ ШЛЯХІВ, АБО КИЇВ – ЦАРГОРОД – СТАМБУЛ: ДУХОВНІ ЗУСТРІЧІ……………………….312 </p>
<p> Сергій КРИМСЬКИЙ Ефект високого неба……………………….313 </p>
<p> Оксана ПАХЛЬОВСЬКА FINIS EUROPAE: Конфліктний спадок гуманістичного «заходу» та візантійського «сходу» в сучасній Україні……………………….339 </p>
<p> Володимир ПАНЧЕНКО Майстер і князь Над сторінками роману Павла Загребельного «Диво»……………………….403 </p>
<p> Ігор СЮНДЮКОВ Та, яка зробила неможливе Настя Лісовська – імператриця Туреччини……………………….410 </p>
<p> Гульнара АБДУЛАЄВА Становище жінки у Кримському ханстві……………………….416 </p>
<p> Ігор СЮНДЮКОВ Присвятив себе Україні Життя академіка Агатангела Кримського: подвиг ученого і громадянина……………………….435 </p>
<p> Ігор СЮНДЮКОВ Храм Премудрості Божої: північна перлина Історія новгородського собору Святої Софії……………………….453 </p>
<p> Ігор СЮНДЮКОВ Джерело вічного світла Кирило, Мефодій та витоки християнства на Русі……………………….461 </p>
<p> Ігор СЮНДЮКОВ Химера «Третього Риму» Про геополітичне «бачення» старця Філофея і сьогоднішню агресивність Кремля……………………….468 </p>
<p> Сергій КОТ Викрадачі нашої історії Претензії Москви на «київську спадщину»: витоки і символи……………………….475 </p>
<p> Лариса ІВШИНА – головний редактор газети «День» (із 1997 p.). Автор ідеї книжок із серії «Бібліотека газети «День»: «Україна Incognita», «Дві Русі», «Війни і мир», «День і вічність Джеймса Мейса», «Апокрифи Клари Ґудзик», «Мої університети», «Почему ОН НАС уничтожал?/ Сталин и укра-инский Голодомор» Станіслава Кульчицького, «Ваші мертві вибрали мене…» Джеймса Мейса, «Екстракт 150», «Екстракт +200», «Сила м’якого знака», а також серій «Бронебійна публіцистика» (15 книжок у фірмовому боксі) та «Підривна література» (15 книжок у фірмовому боксі), «Україна Incognita. ТОР–25» (укр., рос, англ. мовами). </p>
<p> Ігор СЮНДЮКОВ – редактор відділу «Історія та «Я» газети «День», співробітник секретаріату Президії Національної академії наук України. Автор статей, один із упорядників книжок «Україна Incognita», «Дві Русі», «Екстракт 150» та «Екстракт +200», а також серій «Бронебійна публіцистика» (15 книжок у фірмовому боксі) та «Підривна література» (15 книжок у фірмовому боксі). Лауреат Премії імені Джеймса Мейса. </p>
<p> Анна МОТОЗЮК – редактор англомовної редакції The Day. Одна із упорядників книжок «Україна Incognita. ТОП–25» (укр., рос, англ. мовами). Закінчила НТУУ «КПІ» Видавничо-поліграфічний інститут. </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 7 comments on “Повернення в Царгород / За загальною редакцією Л. Івшиної. – Видання перше. – К.: ТОВ «Українська прес-група», 2015. – 496 с.” </p>
<p> Судячи зі змісту і переліку авторів, у нас украй бракує професійних істориків-медієвістів?! Серед авторів різних матеріалів з різних епох і прооблем – переважно одні і ті самі імена… </p>
<p> Костянтине! ви прочитайте дану книгу, проаналізуйте, а потім вже критикуйте!! Книга ж ця не академічного формату, це спроба науково-популярно висвітлити підґрунтя нашого, з дозволу сказати “російсько-монгольського візантизму”, у гіршому його сенсі… А те, що кращих поперетягували до Москв і Пітєрів – то теж факт 😉 Хочете – напишіть до професора Сорочана, він візантиніст відмінний, нехай теж допише щось популярного до “Дня” на даний темат, тоді і до збірки такої попаде в кінці. Домановський історик Візантії теж є (редагує цей сайт!). Чому ні!! </p>
<p> […] – наш багатий цьогорічний «врожай»: історичну книгу «Повернення в Царгород» і публіцистичний триптих. А головне – поспілкуватися […] </p>
<p> […] * Для створення мотиватора до опитування використано зображення обкладинки книги Повернення в Царгород / За загальною редакцією Л. Івшин… […] </p>
<p> […] «День» ІГОРЕМ СЮНДЮКОВИМ КНИГА НАШОЇ БІБЛІОТЕКИ «ПОВЕРНЕННЯ В ЦАРГОРОД» ВИКЛИКАЛА ВЕЛИКИЙ ІНТЕРЕС У ПРИСУТНІХ НА КРУГЛОМУ […] </p>
</doc>
<doc id="file32711074" filename="proekt" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/11/19/proekt/" FT="web">
<p> Міжінституційний сектор візантиністики Харківського університету «Візантійська мозаїка» (проект) </p>
<p> Кафедра історії стародавнього світу та середніх віків історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна ініціює створення університетського Міжінституційного сектору візантиністики «Візантійська мозаїка». Метою діяльності сектора стане об’єднання і координація досліджень візантійської цивілізації, що здійснюються різними інституціями університету. </p>
<p> Це дозволить: </p>
<p> – створити організаційну форму взаємодії різних структур університету, що досліджують феномен візантійської цивілізації в межах окремих наукових дисциплін (історія, археологія, філософія, культурологія, лінгвістика, літературознавство, мистецтвознавство тощо), що сприятиме синергетичному ефекту наукових розвідок завдяки запозиченню методів і принципів, притаманних суміжним напрямам візантинознавства; </p>
<p> – ефективніше налагоджувати співпрацю університетських візантиністів з українськими та світовими візантиністичними центрами, що дозволить гідно представити університетську візантиністику в світі й створюватиме можливості для ефективнішого пошуку фінансування університетського візантинознавства за рахунок залучення грантових коштів; </p>
<p> – створити нові й вдосконалити наявні механізми популяризації знань з історії та культури візантійської цивілізації у Харкові, Україні та світі, що дозволить виразніше унаочнити одну з граней важливої просвітницької місії університету в суспільстві. </p>
<p> На нашу думку, назва Міжінституційного сектору візантиністики «Візантійська мозаїка» дозволяє якомога влучніше передати характер пропонованої співпраці наукових інституцій університету. Поєднання різноспрямованих візантинознавчих досліджень, що здійснюються в університеті в межах єдиного сектору дозволить створити цілісну багатовимірну картину візантійської цивілізації, подібного до того, як складання з окремих шматочків кольорової смальти цілісної мозаїки дозволяло майстрам зрештою відтворити образ всесвіту. </p>
<p> Візантійська цивілізація, яка стала справжнім мостом як у просторі (між Заходом і Сходом), так і у часі (між Античністю та Ренесансом і ранньомодерною добою) є, поза всяким сумнівом, гідним об’єктом наукового пізнання, всебічне дослідження якого дозволяє краще пізнати й зрозуміти не лише корені європейської цивілізації, але й побачити прояви її впливів та відлунь в нашому сьогоденні. </p>
<p> І нехай своєрідним філософським епіграфом до створення «Візантійської мозаїки» стане вислів видатного поета, лауреата Нобелівської премії з літератури, автора славнозвісної поеми «Плавання до Візантії» Вільяма Батлера Єйтса: «…якщо б мені подарували місяць у Античності й дозволили прожити його там, де я волітиму сам, я прожив би його у Візантії. Незадовго перед тим, як Юстиніан відкрив Святу Софію і закрив Академію Платона. Гадаю, я міг би знайти там, в одному з крихітних шинків, мозаїчника-філософа, який зумів би відповісти на всі мої питання, позаяк надприроднє до нього ближче…». </p>
<p> Інституції, запрошувані до об’єднання сектором: </p>
<p> Кафедра історії стародавнього світу та середніх віків </p>
<p> Харківське історико-археологічне товариство </p>
<p> Кафедра історіографії, джерелознавства та археології </p>
<p> Центр болгаристики та балканських студій імені Марина Дринова </p>
<p> Східний інститут українознавства імені Ковальських </p>
<p> Харківське історико-філологічне товариство </p>
<p> Кафедра історії зарубіжної літератури та класичної філології </p>
<p> Кафедра історії української літератури </p>
<p> Голова: зав. кафедри історії стародавнього світу та середніх віків проф. Сорочан С. Б. </p>
<p> Виконавчий секретар: доц. кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Домановський А. М. </p>
<p> Головні напрямки діяльності: </p>
<p> Видання наукового часопису з візантиністики (щорічника) «Нартекс» </p>
<p> Підтримка інформаційного ресурсу українських візантиністів «Василевс. Українська візантиністика» (https://byzantina.wordpress.com/). </p>
<p> Проведення міжнародних симпозіумів « Homo Byzantinus серед ідей та речей» </p>
<p> Організація наукових засідань, круглих столів, презентацій, зустрічей з фахівцями, перегляд тематичних фільмів з їхніх подальшим обговоренням тощо. </p>
<p> Співпраця з близькими за тематикою досліджень науковими інституціями Харкова, України, світу. </p>
<p> Попередній перелік установ, з якими планує співпрацювати сектор: </p>
<p> Харків </p>
<p> Візантійське співтоварство Харкова «Βυζαντινὴ Ἑταιρεία» </p>
<p> Харківське міське товариство греків «Геліос» </p>
<p> Духовні навчальні заклади Харківщини, пов’язані у своїй освітній діяльності з вивченням історії Візантії </p>
<p> Україна </p>
<p> Національний комітет візантиністів України </p>
<p> Кафедра історії середніх віків та візантиністики Львівського національного університету імені Франка </p>
<p> Кафедра класичних, візантійських і середньовічних студій Українського Католицького Університету (м. Львів) </p>
<p> Кафедра історії стародавнього світу та середніх віків Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського </p>
<p> Кафедра грецької філології Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського </p>
<p> Кафедра історії стародавнього світу та середніх віків Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка </p>
<p> Київське наукове історико-філологічне товариство Андрія Білецького </p>
<p> Кафедра елліністики Інстиутуту філології Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка </p>
<p> Київська Духовна Академія Української православної церкви Московського патріархату </p>
<p> Одеська філія Грецького Фонду Культури </p>
<p> Кафедра історії стародавнього світу та середніх віків Одеського національного університету імені І. І. Мечникова </p>
<p> Кафедра історії стародавнього світу та середніх віків Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 5 comments on “Міжінституційний сектор візантиністики Харківського університету «Візантійська мозаїка» (проект)” </p>
<p> […] Клочківська, 94) відбудеться Перша публічна лекція Міжінституційного сектору візантиністики Харківського національного університету імені В. Н. […] </p>
<p> […] Клочківська, 94) відбудеться Перша публічна лекція Міжінституційного сектору візантиністики Харківського національного університету імені В. Н. […] </p>
</doc>
<doc id="file32709152" filename="rann_otci_cerkvy" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/04/18/rann_otci_cerkvy/" FT="web">
<p> Ранні Отці Церкви: Антологія / ред. Марія Горяча (Витоки християнства, 1: Джерела, 1). – Львів: Видавництво Українського католицького університету 2015. – 512 с. </p>
<p> В антології представлено пласт найраніших християнських текстів поза Новим Завітом. Він об’єднує твори І-ІІ століть, що належать до найрізноманітніших жанрів: богословські трактати, послання відомих єпископів до різних Церков, збірники церковних правил і настанов, апології на захист християнства, описи містичних видінь і розповіді про мучеництво ранніх християн. Ці тексти з різних боків розкривають нам віровчення, духовність і щоденне життя ранньої Церкви. Усі твори перекладено з оригінальної грецької чи латинської мови. Кожен текст супроводжується вступом і коментарями. </p>
<p> Для богословів, священиків, студентів, релігієзнавців, дослідників історії, богослов’я та літератури ранньої Церкви, а також широкого кола читачів. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Передмова…………….8 </p>
<p> Список скорочень…………….14 </p>
<p> ДІДАХЕ, АБО НАУКА ДВАНАДЦЯТЬОХ АПОСТОЛІВ Вступ…………….19 Дідахе…………….23 </p>
<p> ПЕРШЕ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО КЛИМЕНТА РИМСЬКОГО ДО КОРИНТЯН Вступ…………….67 Перше послання святого Климента Римського до Коринтян…………….72 </p>
<p> ІГНАТІЙ АНТІОХІИСЬКИИ ТА ЙОГО ПОСЛАННЯ Вступ…………….105 Послання до Ефесян…………….111 Послання до Магнезійців…………….119 Послання до Траллійців…………….123 Послання до Римлян…………….127 Послання до Філадельфійців…………….132 Послання до Смирнян…………….135 Послання до Полікарпа…………….140 </p>
<p> ПОСЛАННЯ ПОЛІКАРПА СМИРНСЬКОГО ДО ФИЛИП’ЯН Вступ…………….147 Послання святого Полікарпа, єпископа Смирни і святого мученика, до Филип’ян…………….152 </p>
<p> МУЧЕНИЦТВО СВЯТОГО ПОЛІКАРПА, ЄПИСКОПА СМИРНИ Вступ…………….161 Мучеництво святого Полікарпа, єпископа Смирни…………….165 </p>
<p> ПОСЛАННЯ ЦЕРКОВ ЛІОНУ ТА В’ЄНИ ДО ЦЕРКОВ АЗІЇ ТА ФРИГІЇ Вступ…………….179 Послання Церков Ліону та В’єни до Церков Азії та Фригії…………….183 </p>
<p> МУЧЕНИЦТВО СВЯТИХ ПЕРПЕТУЇ ТА ФЕЛІЦІТАТИ Вступ…………….197 Мучеництво святих Перпетуїта Феліцітати…………….204 </p>
<p> ПОСЛАННЯ ДО ДІОГНЕТА Вступ…………….307 Послання до Діогнета…………….310 </p>
<p> «АПОЛОГІЇ» ЮСТИНА, МУЧЕНИКА ТА ФІЛОСОФА Вступ…………….323 Перша апологія…………….330 Друга апологія…………….380 </p>
<p> ГОМІЛІЯ «ДРУГЕ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО КЛИМЕНТА РИМСЬКОГО ДОКОРИНТЯН» Вступ…………….395 Друге послання святого Климента Римського до Коринтян…………….401 </p>
<p> МЕЛІТОН САРДСЬКИЙ «ПРО ПАСХУ» Вступ…………….413 Про Пасху…………….422 </p>
<p> Дідахе, або Наука дванадцятьох Апостолів…………….455 Послання Варнави…………….462 Перше послання святого Климента Римського до Коринтян…………….464 Ігнатій Антіохійський та його послання…………….469 Послання Полікарпа Смирнського до Филип’ян…………….475 Мучеництво святого Полікарпа, єпископа Смирни…………….477 Послання Церков Ліону та В’єни до Церков Азії та Фригії…………….481 Мучеництво святих Перпетуїта Феліцітати 483 Пастир Герми…………….487 Послання до Діогнета…………….493 «Апології» Юстина Мученика…………….497 Гомілія «Друге послання святого Климента Римського до Коринтян»…………….504 Твір Мелітона Сардського «Про Пасху»…………….505 </p>
</doc>
<doc id="file32709324" filename="rudeyko" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/05/30/rudeyko/" FT="web">
<p> Рудейко Василь. «Христос посеред нас»: Впровадження у літургійне богослов’я Церков візантійської традиції. Львів: Видавництво Українського католицького університету, 2015. – 284 с. </p>
<p> Книжку «Христос посеред нас» можна трактувати і як збірник наукових статей, і як навчальний посібник, і як монографію. У ній окреслюються історично-богословські передумови творення літургійної традиції, якою користуються Церкви візантійського обряду, зокрема їхня східнослов’янська гілка; описується сучасний стан окремих ланок літургійної спадщини цих Церков та пропонуються шляхи впорядкування їхньої літургійної спадщини. Автор розглядає формування візантійської традиції не як відокремлений феномен, а як частину культурного й богословського розвитку світового християнства. </p>
<p> Не ставлячи собі за мету подати цілісну картину проблематики літургійного богослов’я чи то загалом, чи в Україні, автор прагне започаткувати ширшу дискусію щодо історії та богослов’я літургійної традиції Церков візантійського обряду та сприяти кращому усвідомленню богословського скарбу візантійської літургійної спадщини як одного з основоположних каменів духовності й культурного життя України. </p>
<p> Книжка буде цікава для широкого загалу науковців: богословів, церковних істориків, мистецтвознавців, релігієзнавців. Як навчальний посібник може слугувати вищим богословським навчальним закладам України. Використання ж автором широкого спектру і західних, і православних наукових розвідок робить книжку цікавою для дослідників не лише греко-католицької, але й інших Церков візантійської традиції. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> ПЕРЕДМОВА (Ендрю Квінлан) ………………………………………………. 7 </p>
<p> Частина перша ІСТОРИЧНО-БОГОСЛОВСЬКІ ПЕРЕДУМОВИ ЛІТУРГІЄТВОРЕННЯ </p>
<p> І. Літургія. Літургіка. Літургійне богослов’я ……………………..21 1. Термін «літургія» ……………………………………………………….. 21 2. Літургіка (літургіологія) ……………………………………………. 30 3. Літургійне богослов’я ………………………………………………… 35 </p>
<p> ІІ. Основні джерельні документи літургіки ………………………..38 1. Тексти Святого Письма ……………………………………………… 39 2. Апокрифічна література ……………………………………………. 44 3. Нехристиянські свідчення ………………………………………… 45 4. Писання Отців Церкви ……………………………………………… 46 5. Церковні правила і постанови соборів …………………….. 48 6. Агіографічна та паломницька література ………………… 51 7. Богослужбові книги …………………………………………………… 52 8. Устави богослужінь …………………………………………………… 55 </p>
<p> ІІІ. Етапи розвитку літургії в історично-богословській перспективі ………………………..57 1. Доба Нового Завіту: богослужіння «у Дусі і правді» ………………………………….. 58 2. Доба гнози: переосмислення тілесності …………………… 61 3. Доба переслідування християн: переосмислення поняття святості ………………… 64 4. Доба Константина: містагогійна літургія …………………. 66 5. Доба христологічних соборів: зміна літургійного посередника ………………………………… 70 6. Доба іконоборства: темні часи візантійської літургії ……………………………….. 74 7. Новосаваїтський синтез: сучасна візантійська традиція ……………………………. 76 8. Літургійна традиція у східних слов’ян ……………………… 78 </p>
<p> IV. Літургійні родини…………………………………………………………..83 1. Антіохійська родина ………………………………………………….. 88 2. Александрійська родина ……………………………………………. 96 3. Римська родина ………………………………………………………….. 99 4. «Міланська» родина ………………………………………………….102 V. Передумови розвитку літургійних обрядів …………………..109 1. Особистісний вимір літургійного обряду ……………….109 2. Спільнотний вимір літургійного обряду …………………116 3. Етапи становлення обряду ……………………………………….120 </p>
<p> Частина друга ОКРЕСЛЕННЯ ОСНОВНИХ ЛІТУРГІЙНИХ ЕЛЕМЕНТІВ СУЧАСНОЇ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ </p>
<p> VI. Огляд окремих літургійних кіл та обрядів …………………124 1. Євхаристія – таїнство Причастя ………………………………126 2. Церковні таїнства ……………………………………………………..132 3. Літургійний день ………………………………………………………138 4. Літургійний рік …………………………………………………………142 5. Паралітургійні богослужіння …………………………………..147 </p>
<p> VII. Храми східнослов’янської візантійської традиції ………………………………150 1. Передісторія візантійського храму …………………………..150 2. Сучасна архітектура храмів візантійської традиції ……………………………………160 3. Святоотцівське трактування символіки храму ………167 </p>
<p> VIII. Літургійний одяг у Церквах візантійської традиції ……………………………….172 1. Літургійний одяг диякона ………………………………………..174 2. Літургійний одяг священика ……………………………………179 3. Літургійний одяг єпископа ………………………………………183 4. Літургійний одяг єпископа: спроба містагогійної катехизи ……………………………189 </p>
<p> IX. Основні жанри візантійської піснетворчості …………………………….194 1. Історичний огляд розвитку літургійної піснетворчості ……………………….194 2. Візантійська піснетворчість у контексті візантійської літургії ……………………..200 </p>
<p> X. Спроби літургійних реформ у східнослов’янських Церквах візантійської традиції ….218 1. Спроби реформ у Православній Церкві ………………….218 2. Служебник Української Лютеранської Церкви ……….224 3. Спроби літургійних оновлень в Українській Греко-Католицькій Церкві …………………226 4. Приклади літургійних реформ східнослов’янської літургії, натхнені вченням ІІ Ватиканського собору ……………..240 </p>
<p> ХІ. «І слово стало… текстом»: Роздуми про оновлення літургійної традиції ……………..246 </p>
<p> БІБЛІОГРАФІЯ ………………………………………………………………………261 Джерела ……………………………………………………………………………261 Лексикони та підручники ………………………………………………..265 Монографії та статті ……………………………………………………266 </p>
</doc>
<doc id="file32709003" filename="ryasnaya" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2019/03/03/ryasnaya/" FT="web">
<p> Рясная Т.М. З історії реставрації стінопису Софії Київської. – Вінниця: ПрАТ «Вінницька обласна друкарня», 2018. – 172 с., іл. </p>
<p> Три головні теми, що висвітлюються у цій книзі, – стінописні роботи знаного іконописця Макара Пєшехонова (1780 /92?/ – 1852), нещодавно виявлені в Софії Київській, зміст та аналіз щоденників реставраційних робіт реставратора, дослідника техніки та технології стародавніх фресок Павла Юкіна (1885 /83?/–1945), а також забутий живопис ХVІІІ та ХІХ століть на склепіннях та стінах собору, що з 1956 р. закритий суцільними шарами фарб нейтрального тону. Монографія містить новітні дані, що стосуються окремих етапів реставрації стінопису Софійського собору в Києві у ХІХ та ХХ століттях, висновки щодо композиційного змісту прихованого живопису тощо. В основу книги покладено авторські дослідження і розшуки. Видання буде цікавим для істориків, мистецтвознавців, реставраторів та всіх тих, хто цікавиться історією іконопису та монументального мистецтва. </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 1 comments on “Рясная Т.М. З історії реставрації стінопису Софії Київської. – Вінниця: ПрАТ «Вінницька обласна друкарня», 2018. – 172 с., іл.” </p>
<p> Хочеться публічно привітати Тамару як гідного представника нашого “Софійного братства” із першою авторською монографією. </p>
</doc>
<doc id="file32709648" filename="schulz" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/02/09/schulz/" FT="web">
<p> Шульц Ганс Йоахим. Візантійська літургія: Свідчення віри та значення символів / Пер. з нім. с. Софія Матіяш. – Львів: Свічадо, 2002. – 240 с. </p>
<p> Популярна в Німеччині праця Г. Й. Шульца присвячена питанням становлення євхаристійної літургії візантійського обряду, розвитку її символіки та зв’язкам з иншими традиціями. Особливий акцент ставиться на її зображальному характері, а також на іконографії як проповіді Євангелія. Автор показує, як історично розвивалося розуміння літургії у літургійних коментарях. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Передмова до третього видання………………….9 </p>
<p> I. ВІЗАНТІЙСЬКИЙ ОБРЯД І ЙОГО ІСТОРИЧНОТРАДИЦІИНЕ ТА ЕКУМЕНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ………………….13 </p>
<p> 1. Вселенський характер обряду з погляду історичної традиції, церковного права та сучасности………………….13 </p>
<p> 2. Візантійський обряд як синтез історичних традицій………………….18 </p>
<p> II. ВІЗАНТІЙСЬКА АНАФОРА ЯК РОЗВИНЕННЯ РАННЬОХРИСТИЯНСЬКОЇ ЄВХАРИСТІЙНОЇ МОЛИТВИ………………….23 </p>
<p> A. Історична участь св. Василія Великого та св. Йоана Золотоустого у формуванні обох візантійських анафор………………….26 </p>
<p> 1. Святий Василій та його анафора………………….28 </p>
<p> 2. Святий Йоан Золотоустий і його анафора………………….32 </p>
<p> Б. Структура анафори та свідчення віри в ній………………….41 </p>
<p> 1. Найдавніша анафора та особливості її розвитку в IV ст. ………………….43 </p>
<p> 2. Тринітарне богослов’я крізь призму Біблії та історії спасенна й еклезіологія Василієвої анафори………………….47 </p>
<p> 3. Анафора Золотоустого та її нові богословські акценти………………….53 </p>
<p> 4. Доповнення євхаристійної анамнези й уточнення анамнези Єрусалимської великодньої відправи………………….59 </p>
<p> 5. Вчення про Святого Духа й епіклеза………………….61 </p>
<p> B. Сакраментальна дійсність подій анафори у символічному оформленні всієї літургії………………….64 </p>
<p> 1. Літургія Йоана Золотоустого як містерія………………….65 </p>
<p> 2. Символічний характер літургії за Теодором Мопсвестійським………………….68 </p>
<p> ІІІ. МАЛИЙ ВХІД ЯК ПОЧАТОК АРХИЄРЕЙСЬКОЇ ЛІТУРГІЇ І СУПРОВІДНІ ПІСНІ, ЗА ЯКІ ВЕЛИСЯ ДОГМАТИЧНІ СУПЕРЕЧКИ………………….73 </p>
<p> 1. Гимн «Трисвяте» та урочисте оформлення входу єпископа………………….74 </p>
<p> 2. Юстиніяновий гимн «Єдинородний Сину»………………….79 </p>
<p> IV. ЛІТУРГІЯ В ЕПОХУ ЮСТИНІЯНА,ІДЕАЛЬНИЙ ДЛЯ НЕЇ ХРАМ І ЗНАЧЕННЯ СИМВОЛІВ………………….83 </p>
<p> A. Церква святої Софії, яку збудував Юстиніян………………….85 </p>
<p> Б. Літургія в епоху Юстиніяна………………….91 </p>
<p> 1. Великий вхід і супровідні пісні, що його пояснюють………………….91 </p>
<p> 2. Обряд теплоти………………….97 </p>
<p> B. Символічне розуміння літургії в епоху Юстиніяна за Діонісієм Ареопагітом та Максимом Ісповідником………………….105 </p>
<p> 1. Пояснення літургії у «Церковній єрархії»………………….106 </p>
<p> 2. «Містагогія» Максима Ісповідника………………….109 </p>
<p> Екскурс: Перенесення дарів на Великому вході та його зв’язок із дарами, які приносили вірні, і жертовною процесією………………….115 </p>
<p> 1. Перенесення дарів як первісна функція дияконів………………….115 </p>
<p> 2. Молитва приношення після Великого входу………………….118 </p>
<p> V. ЛІТУРГІЯ ТА ІКОНА В ЕПОХУ ІКОНОБОРСТВА………………….121 </p>
<p> A. Літургійні принципи нової іконографічної програми………………….124 </p>
<p> 1. Розпис храму як проповідь Євангелія згідно зі «Словом проти Костянтина Кабаліноса»………………….124 </p>
<p> 2. Екфразис патріярха Фотія………………….128 </p>
<p> Б. Проскомидія як розширене символами приготування дарів………………….133 </p>
<p> 1. Місце, призначене для проскомидії, та роль дияконів………………….134 </p>
<p> 2. Найдавніші відомості про символіку проскомидії………………….137 </p>
<p> B. Літургійний коментар патріярха Германа………………….141 </p>
<p> VI. ПОВНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ ХРИСТОВОЇ МІСТЕРІЇ У ЛІТУРГІЇ В ЕПОХУ КОМНЕНІВ………………….151 </p>
<p> Б. Пояснення літургії як суми спасенних Христових чинів………………….156 </p>
<p> 1. Літургійний коментар у зображеннях………………….157 </p>
<p> 2. «Протеорія» Миколая та Теодора Андидських………………….165 </p>
<p> VII. УСТАЛЕННЯ ЛІТУРГІЇ ТА РОЗМІРКОВУВАННЯ ПРО НЕЇ В ЕПОХУ ПАЛЕОЛОГІВ………………….175 </p>
<p> А. Літургійні теми пізньовізантійської іконографії як пояснення літургії………………….177 </p>
<p> 1. «Причастя апостолів»………………….180 </p>
<p> 2. «Літургія Отців Церкви»………………….183 </p>
<p> 3. «Небесна літургія»………………….188 </p>
<p> Б. Літургійні коментарі………………….193 </p>
<p> 1. Симеон Солунський: зібрання і канонізація символічних мотивів пояснень………………….194 </p>
<p> 2. Микола Кавасила: звернення до суттєвого………………….206 </p>
<p> Підсумки і перспективи………………….216 </p>
<p> Скорочення………………….219 </p>
<p> Джерела………………….221 </p>
<p> Вибрана література, яка послужила сформуванню концепції та остаточної версії цього дослідження………………….225 </p>
</doc>
<doc id="file32709268" filename="seals_15" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/09/18/seals_15/" FT="web">
<p> Візантійські та давньоруські печатки. Матеріали Міжнародного колоквіуму з давньоруської та візантійської сфрагістики. Київ, Україна, 13–16 в ересня 2013 р. / Вид. Г.Івакін, Н. Храпунов, В. Зайбт. – К., 2015. – 336 с. </p>
<p> У вересні 2013 р. в Києві відбувся представницький міжнародний колоквіум «Сфрагістичний меридіан: Київ – Корсунь – Константинополь», присвячений різним аспектам вивчення актових печаток Візантії та давньої Русі. Поєднання в одному проекті візантійської та давньоруської сфрагістики аж ніяк не випадково, адже Русь традиційно зазнавало колосального культурного впливу від свого великого південного сусіда, отже вона була, за влучним висловом знаменитого історика Д. Оболенського, частиною «Візантійської співдружності націй». Давньоруська сфрагiстика свої витоки має у візантійській. Візантійські печатки потрапляли на Русь, інколи набуваючи нового змісту в очах місцевого суспільства. Дослідники обох груп джерел аналізують подібні проблеми, а їхні роботи доповнюють одна одну й відкривають нові перспективи для вивчення політичних зв’язків, а також загальних процесів культурного обміну в епоху середньовіччя. </p>
<p> Ініціатива проведення колоквіуму належала відомому українському підприємцю, колекціонеру та меценату О. Є. Шереметьєву, який взяв на себе організацію та фінансування форуму. Наукову частину забезпечив організаційний комітет, до складу якого увійшли співробітник Національного заповідника «Херсонес Таврійський» (Севастополь) М. О. Олексiєнко, професор Уральського Федерального Університету (Єкатеринбург) В. П. Степаненко та член-кореспондент НАН України (Київ) Г. Ю. Івакін. До Києва змогли приїхати дослідники, що представляють наукові інститути семи країн — Австрії, Болгарії, Росії, Туреччини, України, Франції та Швеції. Всього було прочитано понад двадцять доповідей, значно доповнені та удосконалені версії яких склали основу теперішнього тому, який ви тримаєте в руках. </p>
<p> Такий представницький форум з вивчення печаток візантійського кола вперше пройшов на Україні, яка в останні роки опинилася в центрі уваги фахівців з сфрагістики. На те є декілька причин. Після розпаду Радянського Союзу і здобуття Україною державної незалежності в суспільстві різко зріс інтерес до історії та пам’яток культурної спадщини, особливо тих, які раніше за різних причин далеко не завжди ставали об’єктом спеціального наукового вивчення. Між тим, актові печатки є яскравим та наочним матеріалом, що ілюструє тисячолітню історію тієї частини Східної Європи, яка увійшла до складу сучасної української держави. Археологічні розкопки і цілеспрямовані пошуки в музейних зібраннях України виявили багато тисяч печаток та їх відбитків, починаючи від римського часу і закінчуючи ХХ ст. Їх вивченням зайнялися фахівці, які репрезентують різні наукові інститути та різні регіони України. З кожним роком зростає кількість досліджень та публікацій. Величезне значення мають широкі й активні контакти з зарубіжними науковими центрами та дослідниками, які стали можливі лише за пострадянських часів. Тому українську сфрагістику можна назвати молодою, але динамічною дисципліною, що переживає період бурхливого розвитку. На жаль, одночасно сталося і лавиноподібне зростання нелегальних розкопок та пошуків археологічних речей, пов’язані з бездіяльністю правоохоронних органів, недосконалістю законодавчої бази, з масовим поширенням детекторів металу (хоча вони є забороненими поза легальними експедиціями) та, особливо, формуванням стійкого попиту та каналів вивозу старожитностей за рубіж. Значна частина таких знахідок втрачає свій найважливіший історичний контекст або взагалі втрачається для науки — вони розчиняються в зарубіжних зібраннях. </p>
<p> Підтримка, яку держава надає українським сфрагістам, дуже обмежена — катастрофічно не вистачає грошей на фінансування досліджень, організацію музейних вистав та популярних публікацій. Надолужити це надає можливість допомога з боку цивілізованих меценатів. Важко переоцінити підтримку, яку надає дослідженням у цій області О. Є. Шереметьєв, який організував при своєму приватному музеї Інститут спеціальних історичних дисциплін, що займається формуванням, описом, експонуванням та публікацією матеріалів колекції. В 2013 р. в Національному музеї історії України з величезним успіхом пройшла виставка «1000 років української печатки» — проект, організований та втілений паном Шереметьєвим та його співробітниками спільно з державними музеями й науковими інститутами. </p>
<p> Завдяки цій виставці вчені та широка громадськість змогли познайомитися з багатющими сфрагістичними колекціями українських та зарубіжних музеїв. За підтримки пана Шереметьєва видано фундаментальний каталог виставки та чотири томи спеціалізованого наукового видання «Сфрагістичний щорічник». В цей час міжнародний колектив під керівництвом професора В. Зайбта готує до поетапної публікації унікальну колекцію з кількох тисяч візантійських та давньоруських печаток, зібрану Музеєм Шереметьєвих. Маємо сказати, що інтереси глави Музею не обмежені тільки сфрагистікою — він щедро допомагає археологам, публікує дослідження з археології, середньовічної й нової історії, підтримує культурні та виставкові проекти. </p>
<p> Збірник, нині наданий увазі читача, є одним з етапів реалізації амбітних планів Музею Шереметьєвих. На наш погляд, він демонструє, які чудові результати може дати поєднання приватної ініціативи та академічної науки. Опубліковані статті представляють різні аспекти сфрагістики та показують ту важливу роль, яку печатки грають у вивченні і конкретних, і загальних питань історії та археології. Велика група статей вводить до наукового обігу раніше невідомі печатки візантійських та давньоруських світських і духовних осіб (М. О. Олексiєнко, О. А. Алфьоров, Ф. О. Андрощук, А.-К. Вассіліу-Зайбт, О. Г. Герцен, В. Зайбт, Н. Канєв, М. П. Сотникова, Т. Тодоров, Є. М. Ейдель). Представлено звід знахідок печаток з території одної пам’ятки — Матрахи (В. М. Чхаїдзе). Розглянуто загальні питання хронології та інтерпретації візантійських і давньоруських печаток (С. В. Білецький, І. Йорданов, О. В. Степанова, Ж.-К. Шене), а також деякі проблеми ідеології Давньої Русі та культурної рецепції з Візантії (В. П. Степаненко). Зроблено спроби реконструкції візантійської історії та системи управління імперією за даними печаток (Н. Хріссімов — В. Марчев, В. Пріжан, Н. І. Храпунов, О. С. Щавельов). З цією тематикою стикується дослідження зв’язків між Київською Руссю та Візантією у постмонгольські часи (Г. Ю. Івакін). В статтях про пост-візантійські печатки показано спадкоємність їхніх культурних форм в добу, коли велика імперія вже припинила своє існування (М. О. Куришева, В. Г. Ченцова). </p>
<p> У цьому томі зображення печаток наданi в масштабі 3:2, за винятком особливо обумовлених випадкiв. </p>
<p> На завершення, хочемо ще раз висловити щиру подяку О. Є. Шереметьєву, який взяв на себе всі фінансові та організаційні витрати, пов’язані з публікацією цього тому. Без його ентузіазму, життєвій енергії, щедрої та завжди своєчасної підтримки це видання не змогло б з’явитися на світ. Ми також вдячні нашим колегам М. Є. Леваді (Київ), А. С. Мохову (Єкатеринбург), К. Цукерману (Париж) та О. С. Щавельову (Москва) за різноманітну та необхідну допомогу при підготовці роботи, Н. I. Храпунову (Сiмферополь), який взяв на себе невдячний труд з перекладу англійською більшості україномовних та російськомовних статей, М. Аннезе та Е. Руль (Баффало, штат Нью-Йорк), котрі займалися редагуванням англійських текстiв, М. О. Пуздровськiй (Київ), завдяки якій не завжди виразні iлюстрацiї отримали нову якість, а також усім авторам за т ерпіння та готовність слідувати рекомендаціям редакторів протягом довгого часу підготовки цього тому. </p>
</doc>
<doc id="file32709687" filename="sevcenko" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/02/14/sevcenko/" FT="web">
<p> Шевченко Ігор. Україна між Сходом і Заходом. Нариси з історії культури до початку XVIII століття / авторизований переклад з англійської Марії Габлевич, під редакцією Андрія Ясіновського. Львів: Інститут Історії Церкви Львівської Богословської Академії 2001.XIX+250 с., 5 карт. </p>
<p> Книга професора Ігоря Шевченка, високого інтелектуала, одного із найвидатніших спеціалістів у ділянках візантійської і слов’янської історії та культури, представляє середньовічну і ранньомодерну історію України в широкій культурологічній перспективі у контексті її зв’язків зі Сходом (Візантією, Московською / Російською державою та Османською імперією) і Заходом (Польщею та Австро-Угорщиною). Дванадцять нарисів, з яких складається книжка, охоплюють період від впровадження християнства у Київській Русі до початку XVIII ст. </p>
<p> Автор максимально об’єктивно й безпристрасно аналізує різні рівні проникнення східних і західних культурних елементів в Україну. Візантія, завдяки успішній християнській місії, заклала основи і дала могутній поштовх розвиткові культури Київської держави. Візантійська спадщина була визначальною складовою в культурному спектрі Давнього Києва і не втратила своєї ваги до сьогоднішнього дня. Впливи Візантії і Царгородського патріархату залишалися актуальними і в епоху поділу Київської Русі, коли політичні акценти в діалозі з Константинополем почали зміщатися з Києва через Суздаль і Владимир до Москви. Спільність віри і схожість історичної долі греків та населення українсько-білоруських земель сприяли швидкому засвоєнню тут інтелектуальної спадщини греків у пост візантійський період, що знайшло свій вираз у створенні шкіл з викладанням грецької мови, перекладацькій, редакційній та видавничій роботі над візантійських авторів. </p>
<p> Іншим, протилежним полюсом, звідки в середньовічну і особливо ранньомодерну епоху йшли культурні імпульси, був Захід. Головними воротами, крізь які ця культурна традиція проникала до України, була Польща. На фоні взаємодії протилежних культурних впливів і в результаті організаційних і культурних ініціатив української та білоруської суспільної еліти відбувалося відродження віри і формування своєрідної руської культурної ідентичності. </p>
<p> Кожен нарис є самодостатнім дослідженням і вражає читача послідовним викладом, чіткою аргументацією, розмаїттям прикладів, багатою джерельною базою. Науковий апарат включає списки літератури, що супроводжують кожну статтю, а також хронологічні таблиці, покажчик та карти. Інтелектуальна віртуозність, широка ерудиція і блискучий стиль викладу автора роблять цю книжку не лише корисним посібником для студентів, але й захоплюючою лектурою для широкого кола читачів. </p>
<p> Нариси присвячено пам’яті мого батька, який вірив в Україну і від 1917 року до смерті в 1941 році у Варшаві присвятив своє життя українській справі </p>
<p> Центр досліджень історії України ім. Петра Яцика Канадського інституту Українських Студій Альбертського Університету </p>
<p> Західна історіографія України випуск 3 </p>
<p> Інститут історії Церкви Львівської Богословської Академії </p>
</doc>
<doc id="file32709480" filename="sevcenko-2" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/03/26/sevcenko-2/" FT="web">
<p> Шевченко Ігор. Україна між Сходом і Заходом. Нариси з історії культури до початку 18 століття / авторизований перекл. Марія Габлевич, наук. ред. Андрій Ясіновський, вид. 2-е, випр. і доповн. – Львів: Видавництво Українського Католицького Універстету, 2014. – xxiii + 288 с., 5 карт. </p>
<p> Книжка в ширшій культурологічній перспективі представляє середньовічну і ранньомодерну історію України. Автор максимально об’єктивно й безпристрасно аналізує різні рівні проникнення до України східних і західних культурних елементів. Візантія, завдяки успішній християнській місії, заклала основи й дала майбутній поштовх розвиткові культури Київської держави. Візантійська спадщина була визначальною складовою в культурному спектрі давнього Києва і не втратила своєї ваги до сьогоднішнього дня. Протилежним полюсом, звідки йшли культурні імпульси, був Захід. Головними воротами, крізь які ця культурна традиція проникала до України, була Польща. </p>
<p> Інтелектуальна віртуозність, широка ерудиція і блискучий стиль автора роблять цю книжку не лише корисним посібником для студентів, але й захоплюючою лектурою для широкого кола читачів. </p>
<p> Зміст </p>
<p> Франк Сисин. Переднє слово…………………………………….ix </p>
<p> Борис Ґудзяк. До українського читача…………………………………….xi </p>
<p> Андрій Ясіновський. Читачеві другого українського видання…………………………………….xiv </p>
<p> До першого українського видання…………………………………….xxi </p>
<p> До другого українського видання…………………………………….xxiii </p>
<p> Нарис 1. Україна між Сходом і Заходом…………………………………….1 </p>
<p> Нарис 2. Візантія і слов’яни…………………………………….14 </p>
<p> Нарис 3. Релігійні місії очима Візантії: імперський зразок і його місцеві варіянти…………………………………….32 </p>
<p> Нарис 5. Суперник та епігон Києва: Владимиро-Суздальське князівство…………………………………….67 </p>
<p> Нарис 6. Політика візантійського патріярхату у Східній Європі в 14 столітті…………………………………….83 </p>
<p> Нарис 7. Візантія і східні слов’яни після 1453 року…………………………………….110 </p>
<p> Нарис 8. Польща в українській історії…………………………………….135 </p>
<p> Нарис 9. Відродження руської віри…………………………………….158 </p>
<p> Нарис 10. Релігійна полемічна література в українсько-білоруських землях у 16–17 ст. …………………………………….180 </p>
<p> Нарис 11. Багато світів Петра Могили…………………………………….197 </p>
<p> Нарис 12. Формування національної самосвідомости перед 1700 роком…………………………………….224 </p>
<p> Хронологічні таблиці…………………………………….235 </p>
<p> Покажчик…………………………………….258 </p>
<p> Список географічних мап…………………………………….280 </p>
<p> Список опублікованих нарисів…………………………………….281 Те, чи вплив Візантії на слов’ян був позитивним явищем, чи ні, хай вирішують славісти, а не візантиністи. Правда, коли Мак’явеллі вже писав Правителя й Міркування про Тита Лівія, московські книжники все ще ліпили свої політичні доктрини з різного візантійського матеріялу 6, 9 та 12 століть. Однак це не провина Візантії, що православними слов’янам так довго довелося виходити з-під її чарів. </p>
<p> Недавні переміни у незалежній Україні не розв’язують проблем, піднятих у даному нарисі. Зате неминуче скеровують погляди і місцевих еліт, і зарубіжних українців на Захід і в майбутнє, що є доброю ознакою, однак при цьому виникає небезпека недобачити та розмити історичну перспективу. Візантійська спадщина як греко-православної, так і греко-католицької українських спільнот, разом з пізнішими довготривалими тенденціями (остання з них – культурний вплив Росії на значну частину українських земель), можуть, в нурті стрімких перемін, відступити на задній план, проте їхні наслідки не вивітряться за одну ніч. Хто це усвідомлює, той тим більше буде прагнути якомога швидше навести контакти з широким світом на належному інтелектуальному рівні. </p>
</doc>
<doc id="file32709449" filename="shpyk-2" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/11/16/shpyk-2/" FT="web">
<p> Шпик І. Болгарія і Південно-Західна Русь: релігійно-культурні відносини останньої чверті XIV – першої половини XVI ст.: навчальний посібник зі спецкурсу. – Львів: ПАІС, 2014. – 236 с. </p>
<p> У посібнику висвітлені релігійно-культурні відносини Болгарії та Південно-Західної Русі останньої чверті XIV – першої половини XVI ст. На широкому суспільно-політичному та релігійно-культурному тлі епохи розглянуто низку взаємопов’язаних явищ і процесів: діяльність руських митрополитів – вихідців з Болгарії, переселення та мандрівки болгар на Русь, болгарсько-руська книжно-літературна взаємодія, а також поширення і рецепція досягнень болгарського книжкового мистецтва та іконопису на південно-західних землях Русі. </p>
<p> Для студентів історичних факультетів вищих навчальних закладів і всіх, хто цікавиться історією міжкультурних та церковно-релігійних відносин. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Вступ……………………………..5 </p>
<p> Розділ 1. Стан вивчення та джерельна база……………………………..10 1.1. Історіографія……………………………..10 Контрольні завдання……………………………..33 1.2. Джерела……………………………..33 Контрольні завдання……………………………..45 </p>
<p> Розділ 2. Суспільно-політичне становище і релігійно-культурне життя Болгарії та Південно-Західної Русі в період пізнього середньовіччя……………………………..47 2.1. Болгарія……………………………..47 Контрольні завдання……………………………..47 2.2. Південно-Західна Русь……………………………..58 Контрольні завдання……………………………..68 </p>
<p> Розділ 3. Відносини в церковно-релігійній сфері……………………………..70 3.1. Болгари – митрополити київські……………………………..70 Контрольні завдання……………………………..91 3.2. Переселення та подорожі болгарських духівників на руські землі……………………………..91 Контрольні завдання……………………………..107 </p>
<p> Розділ 4. Книжно-літературна взаємодія……………………………..108 4.1. Книжність……………………………..108 Контрольні завдання……………………………..123 4.2. Література……………………………..123 Контрольні завдання……………………………..134 </p>
<p> Розділ 5. Мистецькі контакти……………………………..136 5.1. Книжкова орнаментика і мініатюра……………………………..136 Контрольні завдання……………………………..154 5.2. Малярство……………………………..154 Контрольні завдання……………………………..167 </p>
<p> Післямова……………………………..169 </p>
<p> Список використаних джерел та літератури……………………………..172 Джерела……………………………..172 Література……………………………..178 </p>
<p> Додатки……………………………..203 Додаток А……………………………..203 Додаток Б……………………………..205 Додаток В……………………………..210 Додаток Ґ……………………………..225 </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 1 comments on “Шпик І. Болгарія і Південно-Західна Русь: релігійно-культурні відносини останньої чверті XIV – першої половини XVI ст.: навчальний посібник зі спецкурсу. – Львів: ПАІС, 2014. – 236 с.” </p>
</doc>
<doc id="file32711217" filename="simonova" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/04/09/simonova/" FT="web">
<p> Сімонова А. В. Візантійські традиції в сучасних розписах православних храмів України (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) (12.02.2016) </p>
<p> 12 лютого 2016 року на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.109.01 у Харківській державній академії дизайну і мистецтв за адресою 61002, м. Харків, вул. Мистецтв, 8 відбувся захист дисертації Сімонової Альони Вікторівни «Візантійські традиції в сучасних розписах православних храмів України (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства. </p>
<p> Пропонуємо ознайомитися з анотаціями до автореферату дисертації (українською, російською та англійською мовами) і списком наукових праць автора за темою дисертації. </p>
<p> МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ДИЗАЙНУ І МИСТЕЦТВ </p>
<p> СІМОНОВА Альона Вікторівна </p>
<p> УДК 75.052:7.033.2:27(477) </p>
<p> ВІЗАНТІЙСЬКІ ТРАДИЦІЇ В СУЧАСНИХ РОЗПИСАХ ПРАВОСЛАВНИХ ХРАМІВ УКРАЇНИ (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) </p>
<p> Спеціальність 17.00.05 – образотворче мистецтво </p>
<p> АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства </p>
<p> Харків – 2015 </p>
<p> Дисертацією є рукопис </p>
<p> Роботу виконано в Харківській державній академії дизайну і мистецтв, Міністерство освіти і науки України </p>
<p> Науковий керівник: </p>
<p> кандидат мистецтвознавства, доцент Котляр Євген Олександрович, Харківська державна академія дизайну і мистецтв, професор кафедри монументального мистецтва. </p>
<p> Офіційні опоненти: </p>
<p> доктор мистецтвознавства, професор Селівачов Михайло Романович, Київський національний університет культури і мистецтв, завідувач кафедри дизайну середовища; </p>
<p> кандидат мистецтвознавства Паньок Тетяна Володимирівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, завідувач кафедри образотворчого мистецтва </p>
<p> З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської державної академії дизайну і мистецтв за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мистецтв, 8. </p>
<p> Сімонова А. В. Візантійські традиції в сучасних розписах православних храмів України (кінець ХХ – початок ХХІ ст.). – Рукопис. </p>
<p> Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства зі спеціальності 17.00.05 – образотворче мистецтво. – Харківська державна академія дизайну і мистецтв. – Харків, 2015. </p>
<p> У дисертації досліджуються використання візантійської образотворчої системи в сучасних розписах православних храмів України з часів отримання державної незалежності по сьогодення (кінець ХХ – початок ХХІ ст.). У результаті роботи уточнено поняття “іконології”, “іконографії” та “стилістики” у відношенні до візантійської образотворчої системи та простежено еволюцію її розвитку. Окреслено вплив візантійських традицій монументального живопису на середньовічні церковні розписи православних країн, включаючи Україну, відзначені характерні національні особливості кожної з них. Проаналізовано шляхи відродження церковного живопису в сучасній Україні, визначено основні напрямки, школи, артілі, майстри. Розглянуто домінування певних течій та тенденцій в окремих українських регіонах. Визначено вплив зарубіжних майстрів на розвиток візантійського напрямку в церковних розписах та сформульовано, у чому саме полягають ці традиції та подальші перспективи розвитку. </p>
<p> Ключові слова: церковні розписи, візантійська образотворча система, православні храми України, канонічне мистецтво, іконологія, іконографія, стилістика, сучасні іконописці, традиції, новації. </p>
<p> АННОТАЦИЯ </p>
<p> Симонова А. В. Византийские традиции в современных росписях православных храмов Украины (конец ХХ – начало ХХІ вв.). – Рукопись. </p>
<p> Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.05 – изобразительное искусство. – Харьковская государственная академия дизайна и искусств. – Харьков, 2015. </p>
<p> Диссертация посвящена исследованию византийской изобразительной системы в современных росписях православных храмов Украины со времен обретения государственной независмости по настоящее время (1990-е – 2010-е гг.). В работе на основе изучения научного дискурса и современной практики церковных росписей уточнены и расширены понятия “иконологии”, “иконографии” и “стилистики” в отношении византийской изобразительной системы, прослежена эволюция ее развития. Определено влияние византийских традиций монументальной живописи на средневековые церковные росписи православных стран, включая украинские земли, отмечены национальные особенности их развития. </p>
<p> Проанализированы пути возрождения церковной живописи в современной Украине, определены основные направления, школы, артели, мастера. Установлено, что в церковных росписях Украины доминируют три направления: стиль барокко с присущими ему национальными чертами, стиль академической живописи и византийско-балканский стиль. Их развитие связано с художественными ориентирами в образовании и возрождением местных иконописных традиций. </p>
<p> Стиль украинского барокко распространен главным образом в центральном регионе, и он олицетворяет “дух свободы нации”, поскольку вобрал в себя черты “эры казачества”. возрождение этого направления связано с основанной в 1995 г. в НАИИА мастерской живописи и храмовой культуры, где обучение строится на освоении традиций Византии, Киево-Печерской школы XVII – XVIII вв., барокко, а также новаций украинского искусства 1920 – 1930-х гг. Рассмотрено творчество адептов академизма, который сейчас также переживает возрождение. Показано, что ряд приверженцев этого стиля позднее переходят к византийско-балканскому направлению. Лучшие представители академизма – выпускники художественных академий, ориентирующиеся на В. Васнецова, И. Репина, А. Иванова, М. Нестерова. </p>
<p> Показано, что иконописание во всех учебных заведениях Украины, включая художественные академии, иконописные школы и мастерские, развивается в духе византийской традиции. Популярность данного стиля связана с достижениями реставрации и открытием новых памятников. Появление в начале ХХ в. новой научной дисциплины – византологии расширило знания об истории и культуре этой тысячелетней традиции. Общим для всех современных росписей византийско-балканского круга является следование канонической средневизантийской системе росписи с ее регламентированной иерархичностью, иконографическим схемам при создании отдельных композиций, ориентация на образцы византийского искусства и стран византийского круга с IV по XV вв. Подчеркнуто, что, несмотря на разнообразие направлений внутри византийского искусства, в его рамках сохраняются единые художественные принципы. </p>
<p> На Западной Украине мощный иконописный центр сформировался на базе кафедры сакрального искусства ЛНАИ. В иконописи львовян нашли отражения поиски художников начала ХХ в., таких, как М. Бойчук и П. Холодный, Г. Нарбут, заметны влияния достижений в гравюре и народном искусстве с его своеобразной орнаментикой. Такой сплав художественных приемов сделал живопись этого региона яркой и запоминающейся. Выявлено, что на юго-востоке Украины действуют несколько центров иконописания, с которыми связано распространение академизма и византийско-балканского стиля. Это Криворожская иконописная школа, Харьковская иконописная школа при епархии, Запорожская мастерская “Ассист”, иконописное отделение в Днепропетровском государственном театрально-художественном колледже. Особое значение имеет кафедра монументальной живописи ХГАДИ, выпускники которой в течении десяти лет расписали более десятка храмов Украины в византийком стиле ХІІ в., и эта артель сейчас является ведущей. </p>
<p> Рассмотрено творчество приглашенных зарубежных иконописцев из России и Беларуси, которые также работают в византийско-балканском ключе. Обозначены современные технико-технологические аспекты, проблемы и новации в церковной живописи, выявлены авторские методики и подходы в ведении росписей, обращение к старым и современным техникам и материалам. Актуализированы проблемы взаимодействия художников с церковно-богословскими институциями в контексте идей соборности церковного искусства и развития византийской изобразительной системы. </p>
<p> Исследование и систематизация собранного фактического иллюстративного материала, его теоретическое осмысление поможет скоординировать пути развития иконописания и значение византийского наследия в их возрождении. </p>
<p> Рудич А. В. Росписи часовни мемориала Собора Новомучеников и Исповедников (г. Ялта) / А. Рудич // Вісник ХДАДМ: Зб. наук. пр. / за ред. В. Я. Даниленка. – Х.: ХДАДМ, 2015. – № 5. – С. 36-43. </p>
<p> Рудич А. В. стилевіе особенности росписей русских иконописцев в православных храмах Украины / А. Рудич // Вестник Православного Свято-тихоновского гуманитарного университета. Вопросы теории и истории христианского искусства / под ред. протоиеря Владимира (Воробьева). – М.: ПСТГУ, 2015. – № 4 (20). – С. 174-190. </p>
<p> Рудич А. В. Работы минских иконописцев в правславных храмах Украины (2000-2015 гг.) / А. Рудич // Искусство и культура. Научно-практический журнал / под. ред. Т. В. Котович. – Витебск: Витебский государственный университет им. П. М. Машерова, 2015. – № 3 (19). – с. 24-28. </p>
<p> Рудич А. В. Церковні розписи випускників Львівської національної академії мистецтв / А. Рудич // Вісник ЛНАМ: наук. вид. / за ред. А. Бокотея. – Вип. 27. – Львів: ЛНАМ, 2015. – С. 181-190. </p>
<p> Рудич А. В. Стилістика ранньохристиянських катакомб в сучасних розписах нижніх храмів: порівняльний аспект творчості іконописців / А. Рудич // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка / за ред. О. Смоляка. – Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2015. – № 33. – С. 172-177. </p>
<p> Рудич А. В. Розписи нижнього храму Свято-Іллінського чоловічого монастиря м. Одеси на честь Святих Преподобних Паїсія Величковського і Гавриїла Афонського / А. Рудич // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: зб. наук. пр.: наук. зап. Рівнен. держ. гуманіт. ун-тету. – Вип. 19., Т. 1 / упор. В. Г. Виткалов. – Рівне: РДГУ, 2013. – С. 136-140. </p>
<p> Рудич А. В. Современные церковные росписи артели монументалистов, выпускников Харьковской государственной академии дизайна и искусств / А. Рудич // Вісник ХДАДМ: зб. наук. пр. / за ред. В. Я. Даниленка. – Х.: ХДАДМ, 2012. – № 13. – С. 108-112. </p>
<p> Рудич А. В. Досвід розробки системи розписів для храму Всіх Преподобних в Свято-Успенській Святогірській лаврі / А. Рудич // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття: матер. всеукр. наук.-теорет. конф. мол. учених, 18-19 квітня 2013 р. / за ред. В. М. Шейка та ін. – Х.: ХДАК, 2013. – С. 24. </p>
<p> Рудич А. В. Росписи монастыря святого Михаила на Зверинецкой горе в Киеве (Архангело-Михайловский Зверинецкий монастырь) / А. В. Рудич // Християнська сакральна традиція: історія і сьогодення. Матер. міжнар. наук. конф., м. Львів, 6-7 грудня 2013 р. – Львів. 2013. – С. 242-246. </p>
<p> Рудич А. В. Луцький собор Всіх Святих Землі Волинської: дослідження аналогів / А. Рудич // Волинська ікона: дослідження та реставрація. Матер. ХХ Міжнар. наук. конф., м. Луцьк, 27-28 серпня 2013 р. – Луцьк: Волинський краєзнавчий музей, Музей волинської ікони, 2013. – С. 260-267. </p>
<p> Рудич А. В. Виховання іконописців в вищих навчальних закладах, школах та майстернях в сучасній Україні / А. Рудич // Дизайн-освіта в Україні: перспективи розвитку // Зб. матер. Міжнар. наук.-практ. конф. проф.-викл. складу і мол. учених в рамках VII Міжнар. форуму “Дизайн-освіта 2014”, Харків, 16-18 жовтня 2013 р. / за ред. В. Я. Даниленка. – Харків: ХДАДМ, 2013. – С. 159-161. </p>
<p> Рудич А. В. Росписи крипты бывшего подворья афонского Свято-ильинского скита в Одессе (места обретения мощей Преподобного Гавриила Афонского) / А. Рудич // Афонское наследие: Научный альманах. Вып. 1-2: Матерл. межд. науч. конф. “Русь и Афон: тысячелетие духовно-культурных связей”, Чернигов, 28-29 ноября 2014 г. – Киев-Чернигов: Международный институт афонского наследия в Украине, 2015. – С. 492-499. </p>
</doc>
<doc id="file32709582" filename="slovnyk" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/10/24/slovnyk/" FT="Dictionary/Encyclopeadia">
<p> Сходознавство і візантологія в Україні в іменах: біобібліогр. слов. / упоряд.: Е.Г. Циганкова, Ю.М. Кочубей, О.Д. Василюк; редкол.: Матвєєва Л.В. (голов. ред.) [та ін.]. – К.: Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАНУ, 2011. – 260 с. </p>
<p> Цей біобібліографічний словник є першою спробою виявити та зібрати під однією обкладинкою біографії вітчизняних вчених, які своєю працею зробили внесок в розбудову українського орієнталістичного простору, починаючи від перших згадок про Схід в учбовій та науковій літературі і до сьогодення, коли сходознавство перетворилося на самостійну галузь науки, яка динамічно розвивається. Редколегія пропонує майбутнім дослідникам матеріал для вивчення шляхів поступового перетворення суто описової науки, замкненої на себе в учбових закладах окраїн імперії, в повноцінну наукову дисципліну, що має як теоретичну так і практичну цінність. </p>
<p> Словник розрахований на науковців, викладачів, студентів та широкий загал зацікавлених осіб. </p>
<p> 3 comments on “Сходознавство і візантологія в Україні в іменах: біобібліогр. слов. / упоряд.: Е.Г. Циганкова, Ю.М. Кочубей, О.Д. Василюк; редкол.: Матвєєва Л.В. (голов. ред.) [та ін.]. – К.: Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАНУ, 2011. – 260 с.” </p>
<p> Цей словник – нікому не потрібна туфта. Замість того, щоб видати якусь серйозну сходознавчу енциклопедію, вони друкують отаку бібліографічну літературу формату звітів. \”Диви, які ми круті сходознавці\”. Про науковців говорять їхні праці та індекс цитування у реферованих виданнях, а не отаке невідомо що. </p>
<p> При всіх критичних зауваженнях біобібліографічний словник – річ корисна. Інша справа – питання про якість саме цього видання. За той час, який було на нього витрачено, можна було б зробити вчетверо товщу і вдесятеро якіснішу книжку. </p>
</doc>
<doc id="file32709513" filename="sof2aynalov" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/12/18/sof2aynalov/" FT="web">
<p> Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Вип. ІІ: збірка наукових праць, присвячена 150-літтю з дня народження Дмитра Власовича Айналова (1862–1939 рр.) / Від. ред. д. іст. наук, проф., чл.-кор. НАН України П.С. Сохань; упоряд. Д.С. Гордієнко, В. В. Корнієнко. – К., 2012. – 464 с. </p>
<p> Збірку присвячено 150-й річниці від дня народження видатного вітчизняного вченого-візантиніста і русиста, блискучого історика мистецтва та культуролога, професора Д.В. Айналова (1862–1939). Низку статей і публікацій присвячено життю та творчості вченого. Значний цикл матеріалів збірки відображує результати новітніх досліджень Софії Київської та інших київських храмів. Низка статей присвячена висвітленню окремих питань історії та культури Візантії, Русі й України, а також історіографії Русі та Візантії. </p>
<p> Книга призначена для істориків, археологів, мистецтвознавців, студентів вищих навчальних закладів та всіх, хто цікавиться історико-культурною спадщиною Візантії, Русі й України. </p>
<p> УДК 947.7:726 ББК С681 Затверджено до друку Вченою радою Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України (протокол № 4 від 03 липня 2012 р.). </p>
<p> Гордієнко Д., Корнієнко В. Дмитро Айналов і “Софія Київська” ………..3 </p>
<p> До 150-ліття з дня народження Д.В. Айналова </p>
<p> Ульяновский В. Украинские сюжеты в жизни и творчестве Дмитрия Власьевича Айналова ………………………………………………………..5 </p>
<p> Пуцко В. Дмитрий Власьевич Айналов: методы изучения раннехристианских и византийских древностей на рубеже ХІХ–ХХ вв. ……………………………………………………………………………………..35 </p>
<p> Файда О. Листи Дмитра Айналова до Миколи Петрова ……………………42 </p>
<p> Гордієнко Д. З листування Дмитра Айналова з українськими діячами (листи до В. Антоновича, В. Ляскоронського, К. Широцького, В. та Н. Лазурських та В. Маслова) ………………………..65 </p>
<p> Айналов Д. Мармури та інкрустації Києво-Софійського собору і Десятинної церкви………………………………………115 </p>
<p> Айналов Д. Доля київського художнього спадку ……………………………..124 </p>
<p> Список опублікованих праць Дмитра Власовича Айналова …………………………………………….140 </p>
<p> Статті. Замітки. Публікації </p>
<p> Алферов О. Русько-візантійські стосунки у відображеннях сфрагістики (за матеріалами сфрагістичної колекції Олексія Шереметьєва) ……………………………………………………………………..159 </p>
<p> Болгов Н., Болгов К. Корипп и латинский эпос ранней Византии ……………………………………..165 </p>
<p> Верещагина Н. Вышгородский меморий святых страстотерпцев Бориса и Глеба в системе сакральных топосов древнего Киева …………170 </p>
<p> Вильчинская И. Тема теофании в стенописи Софии Киевской ХІ–ХІХ вв. ………………………………………179 </p>
<p> Домановська М., Штан Г. Єгор Кузьмич Рєдін – перший харківський дослідник Херсонеса Таврійського (до питання про участь у підготовці видання “Пам’ятки Християнського Херсонеса”) ………………………………..195 </p>
<p> Киричок О. Давньоруське письмо як символічна презентація влади………………………………………………..203 </p>
<p> Корниенко В., Остапчук О., Колодницкий Л. История реставрации, перестроек и изменений функционального назначения восточной части южной внутренней галереи Софии Киевской ………………………….208 </p>
<p> Корнієнко В. Ще раз про дату поставлення Іларіона митрополитом у світлі даних софійської епіграфіки …………………236 </p>
<p> Коростильов Т. Питання реформи календаря у візантологічному доробку Івана Турцевича (неопублікована стаття до “Візантологічного збірника”) …………………………………………………………..249 </p>
<p> Марголіна І., Корнієнко В. Датування київської Кирилівської церкви у світлі сучасних досліджень її монументального живопису та графіті ……………………………………………………………………………………………..257 </p>
<p> Никитенко Мих. Итоги археологических исследований Софии Киевской и ее подворья в 2002–2011 гг . …………………………………………….276 </p>
<p> Нікітенко М. Сотеріологічна парадигма “Слова про створення Великої Печерської церкви” Києво-Печерського патерика …………………289 </p>
<p> Никитенко Н. Фрески “Ритуальное убийство медведицы” и “Готские игры” в северной башне Софии Киевской: новое осмысление сюжетов ………………………………………………………………………..301 </p>
<p> Преловская И. Открытие купольных мозаик и фресок Софийского собора в г . Киеве (По воспоминаниям профессора Адриана Викторовича Прахова. Сообщение художника Николая Адриановича Прахова) ………………………………….326 </p>
<p> Пучков А. “Язык трибуна с сердцем лани”. Два письма Юлиана Кулаковского Иннокентию Анненскому ……………………………………………361 </p>
<p> Рясная Т. Дневники работ Павла Ивановича Юкина по реставрации фресок Софии Киевской в 1935–1936 гг . ……………………………………………372 </p>
<p> Сінкевич Н. Персональні патрони гетьмана Івана Мазепи: кілька рис до індивідуальної побожності особистості ………………………………………..439 </p>
<p> Рецензії. Огляди </p>
<p> Кенанов Д. Книга о небесных покровителях Киевской Руси [Рец.: Верещагина Н.В. Климент Римский – небесный покровитель Киевской Руси. Одесса: Астропринт, 2011, 160 с.] ……………………………..446 </p>
<p> Маврін О. Епоха Володимира – Ярослава у світлі даних графіті Софії Київської [Рец.: Никитенко Н., Корниенко В. Древнейшие граффити Софии Киевской и время ее создания. К., 2012, 232 с., ил.] ………………….448 </p>
<p> Список скорочень …………………………………………………………………………………459 </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 4 comments on “Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Вип. ІІ: збірка наукових праць, присвячена 150-літтю з дня народження Дмитра Власовича Айналова (1862–1939 рр.) / Від. ред. д. іст. наук, проф., чл.-кор. НАН України П.С. Сохань; упоряд. Д.С. Гордієнко, В. В. Корнієнко. – К., 2012. – 464 с.” </p>
</doc>
<doc id="file32709579" filename="sofia" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/12/22/sofia/" FT="web">
<p> Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Збірка статей на пошану д. іст. наук, проф. Н. М. Нікітенко / Від. ред. д. іст. наук, проф., чл.-кор. НАН України П. С. Сохань; упоряд. Д. Гордієнко, В. Корнієнко. – К., 2011. – 352 с. </p>
<p> Збірка підготовлена на пошану доктора історичних наук, професора Надії Миколаївни Нікітенко. Тематика статей охоплює питання, що входять до кола наукових інтересів дослідниці. Насамперед, це археологічні, мистецтвознавчі, епіграфічні, історіографічні дослідження Софії Київської, історії реставрації її монументального живопису. Ряд статей присвячено висвітленню окремих питань історії та культури Візантії, Русі та України, а також історіографії Русі та Візантії. </p>
<p> Книга призначена для істориків, археологів, мистецтвознавців, студентів вищих навчальних закладів та всіх, хто цікавиться історією Візантії, Русі та України. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Від щирого серця………………………………….3 </p>
<p> Верещагина Н. (Одесса). Образ Гроба Господня в алтарных комплексах древних храмов Киево-Черниговского ареала……………………..6 </p>
<p> Вільчинська І. (Київ). Воскресенські сюжети XIX ст. в розписах головного трансепта Софії Київської………………………………….20 </p>
<p> Гордієнко Д. (Київ). Княгиня Ольга: дискусія навколо хрещення………………………………….30 </p>
<p> Горнова І. (Одеса). Погляди Михаїла Пселла щодо зовнішньополітичного становища Візантійської імперії XI ст. …………………..48 </p>
<p> Корнієнко В. (Київ). Нова знахідка графіті 1022 р. на південних хорах Софії Київської………………………………….57 </p>
<p> Коростильов Т. (Київ). Візантійська тематика в науково-педагогічному доробку професора Івана Турцевича (досвід реконструкції) ………………………………….63 </p>
<p> Куковальська Н., Марголіна І., Нікітенко Н. (Київ). Нове дослідження поховання з саркофага Ярослава Мудрого в Софії Київській………………………………….72 </p>
<p> Маврін О. (Київ). Володимир Святий та його доба в оцінці Михайла Грушевського………………………………….86 </p>
<p> Нетудихаткін І. (Київ). «Живі» та «мертві» діти на портреті Євдокії Журавко 1697 р. …………………………102 </p>
<p> Нікітенко Мар’яна (Київ). Герменевтика Києво-Печерського Патерика: створення Великої Печерської церкви в контексті ідейної парадигми життя прп. Феодосія………………………………….109 </p>
<p> Нікітенко Михайло, Корнієнко В. (Київ). Новітні дослідження підлог у Софії Київській у 2010р. ………………………………….120 </p>
<p> Преловська І. (Київ). Софія Київська – головний осередок Української Автокефальної церкви у 1920-1930-х рр. ……………………….127 </p>
<p> Рясная Т. (Київ). Реставраційні дослідження фресок північної вежі Софії Київської в 1935-1936 рр. ……………………………………..181 </p>
<p> Домановський А. (Харків). Князь Олег і прийняття християнства: причинки до питання і спостереження у візантійському контексті………………………………….192 </p>
<p> Сінкевич Н. (Київ). Анонімна проповідь на Успіння 1-ої половини XVII ст.: особливості культу Богоматері у ранньомодерній київській літературі………………………………….216 </p>
<p> Казане на Успение Пречистыя Богородица Присно Дивы Марии и внебовзятие Еи (Публікація Н. Сінкевич)………………………………….223 </p>
<p> Ульяновский В. (Киев). Древние фрески Софии Киевской глазами зоолога: реальны ли растения, звери и птицы? ………………………….231 </p>
<p> Шарлемань Н. Стенопись охотничьего содержания Софийского заповедника – архитектурного музея в Києве как источник по краеведению Киевскои Руси (Публікація В. Ульяновського) ………………………………….257 </p>
<p> Шарлемань Н. Животный мир и охота на фресках Софии Киевской (Публікація В. Ульяновського) ………………………………….322 </p>
<p> Шарлемань Н. Еще о загадочном звере Древней Руси (Публікація В. Ульяновського) ………………………………….334 </p>
<p> Основні публікації д. і. н., професора Нікітенко Надії Миколаївни………………………………….337 </p>
</doc>
<doc id="file32709483" filename="sofia_3" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/02/25/sofia_3/" FT="web">
<p> Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Вип. ІІІ: збірка наукових праць, присвячена 150-літтю з дня народження Єгора Кузьмича Рєдіна (1863–1908) / Від. ред. д. іст. наук, проф. Ю.А. Мицик; упоряд. Д.С. Гордієнко, В.В. Корнієнко. – К., 2013. – 672 с. </p>
<p> Гордієнко Д., Корнієнко В. Єгор Кузьмич Рєдін: вчений і людина ………….5 </p>
<p> До 150-ліття з дня народження Є.К. Рєдіна </p>
<p> Редин Е. Автобиография / Публ. та ред. Д. Гордієнка ……………………….22 </p>
<p> Корнієнко В. Листи Андрія Сомова та Івана Толстого до Єгора Рєдіна (матеріали до біографії А. Матушинського) ………………………………………..25 </p>
<p> Корнієнко В. З листування Єгора Рєдіна з Миколою Сумцовим ………..29 </p>
<p> Гордієнко Д., Ніцович Р. З історії створення ювілейних видань до сторіччя Харківського університету (лист Є. Рєдіна до Й. Комарницького від 18(24) квітня 1897 р.) ……………………………………………………………………45 </p>
<p> Гордієнко Д. “Служіння мистецтву – служіння добру, благу, вищій красі (вітальний адрес Єгора Рєдіна Іллі Слатіну) …………………………..57 </p>
<p> Корнієнко В. Відображення суспільно-наукової та викладацької діяльності Єгора Кузьмича Рєдіна в епістолярній спадщині …………….61 </p>
<p> Гордієнко Д. Василь Ляскоронський та Єгор Рєдін: епізод зі взаємовідносин у контексті ХІІ Археологічного з’їзду ………………………..85 </p>
<p> Гордієнко Д. До участі Володимира Антоновича у ХІІ Археологічному з’їзді в Харкові 1902 р. (за листами Єгора Рєдіна) ……………………………93 </p>
<p> Гордієнко Д. До історії археологічних досліджень Куп’янського повіту Харківської губернії (записка Є. Рєдіна К. Мельник) …………..108 </p>
<p> Корнієнко В. Єгор Рєдін як охоронець пам’яток археології (лист до Харківського генерал-губернатора) …………………..115 </p>
<p> Гордієнко Д., Домановська М. До участі Ніжинського історико-філологічного товариства в Харківському археологічному з’їзді: проблема повернення пам’яток (за листуванням Є. Рєдіна та М. Бережкова) ………………………………………119 </p>
<p> Корнієнко В. З листування Єгора Рєдіна та Бориса Грінченка ………..140 </p>
<p> Гордієнко Д. Лист Єгора Рєдіна до Михайла Грушевського від 12 жовтня 1905 р. ……………………………..143 </p>
<p> Гордієнко Д. З листування Єгора Рєдіна з Василем Данилевичем …..156 </p>
<p> Гордієнко Д., Стариков Г. Дмитро Багалій та Єгор Рєдін: кілька епізодів взаємин (за епістолярними джерелами) ……………………………176 </p>
<p> Файда О. Єгор Рєдін та Микола Петров: штрихи до історії наукового співробітництва ……………………………………201 </p>
<p> Побожій С. З епістолярій Дмитра Айналова та Олексія Миронова до Миколи Сумцова ………………………………………211 </p>
<p> Наріжний С. Харківське історично-філолоґічне товариство / Публ. та ред. Д. Гордієнка ………………………..220 </p>
<p> Статті. Замітки. Публікації </p>
<p> Алфьоров О. Молівдовули невідомих з джерел руських єпископів Іоанна Галицького та Миколая Білгородського (за матеріалами сфрагістичної колекції О. Шереметьєва)…………………….241 </p>
<p> Ананьєва Т. Между божественным и профанным: забытая находка 1830-х годов – киевский “Крест” Апостола Андрея Первозванного…256 </p>
<p> Векленко В., Несправа М. До питання про атрибутацію дрібних культових сланцевих виробів південно-західних земель Великого Новгорода ……………………………………………………………………………………..281 </p>
<p> Верещагина Н. Культ княгини Ольги в контексте становления древнекиевской духовной традиции …………………..293 </p>
<p> Горнова І. “Наука управління державою” за Михаїлом Пселлом …….302 </p>
<p> Корнієнко В. Софія Київська у листуванні Володимира Грабаря та Наталії Полонської-Василенко ………………………308 </p>
<p> Кызласова И. О Павле Юкине и его мемуарах ………………………………..337 </p>
<p> Мемуары Павла Юкина. 40 лет моей работы / Публ. та ком. И. Кызласовой ……………………………………………………345 </p>
<p> Латишев В. До питання про літературну діяльність Константина Порфирогенета / Публ., пер. та ред. Д. Гордієнка ……………………………371 </p>
<p> Маврін О. До участі Ярослава Дашкевича в другій україно-вірменській сесії: пошуки відомостей про вірменознавця Олену Нікольську …….378 </p>
<p> Марголіна І. До питання атрибуції авторів живопису ХІХ ст. у Кирилівській церкві Києва ……………………..398 </p>
<p> Никитенко Н. Крещение Руси в свете данных Софии Киевской ……415 </p>
<p> Нікітенко Н., Корнієнко В. Усипальня Ярослава Мудрого у Софії Київській ……………………………442 </p>
<p> Никитенко М. Стуктура пещер Киевской лавры в свете традиции исихазма: иеротопический ракурс видения ………….472 </p>
<p> Никитенко Мих. План південно-західної частини Верхнього Києва кінця XVI ст. у подорожніх записках Мартина Груневега ……………….489 </p>
<p> Пуцко В. Слобожанская иконопись XVII–XVIII вв.: проблема генезиса …………………………………497 </p>
<p> Роменський О. Хрещені Роси очима візантійців …………………………….509 </p>
<p> Сінкевич Н. Byzance apres Byzance: Візантія очима руських інтелектуалів кінця XVI – середини XVII ст. ………………523 </p>
<p> Сохань П. До історії україно-болгарських зв’язків ІХ–ХIV ст. ……….532 </p>
<p> Сырцова Е. Названия Днепровских порогов “по-росски” в “De administrando imperio” Константина Багрянородного: особый случай перевода с греческого на греческий ……………………….554 </p>
<p> Ульяновский В. Быть учеником классика: мера ответственности (несколько новых писем Дмитрия Айналова Константину Широцкому) ………………………………………………………………………………….560 </p>
<p> Гордієнко Д. Hic mortui vivunt et muti loquuntur [Рец. на кн.: Фомин М.В. Погребальная традиция и обряд в византийском Херсоне (IV–X вв.). Харьков: Коллегиум, 2011, 290 с.] ……………………..606 </p>
<p> Нікітенко Мих., Корнієнко В. Деякі зауваги з приводу публікації Є. Архіпової та Т. Бобровського “Археологічні дослідження на території Софійського заповідника” ………………………616 </p>
<p> Нікітенко Н., Сінкевич О. Спроба викреслити з історії Могилянське відродження Софії Київської у контексті “здобутків” Т. Лютої ………..624 </p>
<p> Бібліографія </p>
<p> Гордієнко Д. Покажчик змісту часопису “Byzantinobulgarica” (Софія), 1962–1995, т. I–IX ………………………………………636 </p>
<p> Пам’ять </p>
<p> Гордієнко Д., Корнієнко В. Павло Степанович Сохань: шлях у віки …..649 </p>
</doc>
<doc id="file32709434" filename="sofia_4" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/12/09/sofia_4/" FT="web">
<p> Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. – Вип. ІV: збірка наукових праць, присвячена 170-літтю з дня народження Никодима Павловича Кондакова (1844–1925) / Від. ред. д. іст. наук, проф. Ю.А. Мицик; упорядники Д.С. Гордієнко, В.В. Корнієнко. – К., 2014. – 760 с. </p>
<p> До 170-річчя з дня народження Никодима Павловича Кондакова </p>
<p> О. Музичко. Одеські роки життя Никодима Кондакова: занурення в науку та “окаянні” дні (c. 5–25) </p>
<p> С. Желясков, В. Левченко, Г. Левченко. Роль Никодима Кондакова у формуванні фондів Музею витончених мистецтв імператорського Новоросійського університету (c. 26–50) </p>
<p> Н. Никитенко. Рождение науки о мозаиках и фресках Софии Киевской: феномен Н. Кондакова, Д. Айналова и Е. Редина (с. 51–105) </p>
<p> В. Корнієнко. З листування Никодима Кондакова та архімандрита Антоніна (Капустіна) (с. 106–117) </p>
<p> В. Корнієнко. Одеське товариство історії та старожитностей у листах Миколи Мурзакевича до архімандрита Антоніна (1878–1879 рр.) (с. 118–125) </p>
<p> В. Корнієнко. З листування Никодима Кондакова з Володимиром Антоновичем (с. 126–133) </p>
<p> В. Корнієнко. З листування Никодима Кондакова з Платоном Бурачковим (с. 134–139) </p>
<p> В. Корнієнко. З листування Никодима Кондакова з Іваном Лучицьким (с. 140–145) </p>
<p> В. Корнієнко. З листування між Никодимом Кондаковим та Миколою Петровим (с. 146–149) </p>
<p> В. Корнієнко. З листування Никодима Кондакова з Миколою Сумцовим (с. 150–154) </p>
<p> В. Корнієнко. З листування Никодима Кондакова з Тимофієм Флоринським (с. 155–157) </p>
<p> Н. Кондаков. Східні костюми при візантійському дворі / пер. з франц. З. Борисюк (с. 158–195) </p>
<p> Н. Кондаков. Грецькі зображення перших руських князів / пер. та ред. Д. Гордієнка (с. 196–203) </p>
<p> Н. Кондаков. Мітична сумка з земною тягою / перекл. та ред. Д. Гордієнка (с. 204–216) </p>
<p> Н. Кондаков. Про фрески сходових веж Києво-Софійського собору / перекл. та ред. Д. Гордієнка (с. 217–238) </p>
<p> М. Грушевський. Н.П. Кондаков. Изображения русской княжеской семьи в минатюрах ХІ века. СПб. 1906, ст. 123+2+6 табл[иц] / публ., комент. Д. Гордієнка (с. 239–240) </p>
<p> М. Грушевський. Огляд праць Н. Кондакова з історії староруської штуки / публ., комент. Д. Гордієнка (с. 241–254) </p>
<p> Библиографический список трудов Н.П. Кондакова / сост. И. Кызласова (с. 255–264) </p>
<p> Статті. Замітки. Публікації </p>
<p> О. Алфьоров. Візантійські печатки руських власників (с. 265–269) </p>
<p> І. Борщак. 29 травня 1453 року / публ., комент. Д. Гордієнка (с. 294–297) </p>
<p> Н. Верещагіна. Святодмитріївський культ у світлі кирило-мефодіїської духовної спадщини (с. 298–305) </p>
<p> І. Горнова. Методика зображення політичної історії Візантійської імперії ХІ ст. у “Хронографії” Михаїла Пселла (с. 306–326) </p>
<p> Р. Демчук. Химерический бестиарий в стенописи башен Софии Киевской (с. 327–342) </p>
<p> И. Калечиц. Граффити жертвенника Спасо-Преображенской церкви г. Полоцка (с. 343–364) </p>
<p> О. Киричок. Греко-візантійське уявлення про політику в писемних пам’ятках Київської Русі (с. 365–370) </p>
<p> В. Корнієнко. Напис-графіті ХІІ ст. з Софії Київської: нова знахідка (с. 371–375) </p>
<p> В. Корнієнко. Неопублікований лист Єгора Рєдіна до Дмитра Багалія (с. 376–379) </p>
<p> В. Корнієнко. Дмитро Гордєєв – забутий вчитель Віктора Лазарєва (за епістолярними даними) (с.380–398) </p>
<p> В. Корнієнко. З листування Іполита Моргілевського та Дмитра Гордєєва (с. 399–410) </p>
<p> В. Корнієнко. Костянтин Широцький та Микола Сичов: декілька штрихів особистих взаємин (за епістолярними даними) (с. 411–422) </p>
<p> В. Корнієнко, О. Маврін. Керченська археологічна конференція 1926 р.: всесоюзна чи всеросійська (до історії одного термінологічного інциденту) (с. 423–450) </p>
<p> Б. Крупницький. Теорія Третього Риму і шляхи російської історіографії / публ., комент. Д. Гордієнка (с. 451–460) </p>
<p> И. Марголина. Ктиторская композиция в Кирилловской церкви Киева (с. 461–477) </p>
<p> М. Нікітенко. Хрещення Русі та заснування Успенського собору у символічній інтерпретації творців Києво-Печерського патерика (с. 478–490) </p>
<p> Н. Никитенко. Княжеский портрет в Софии Киевской: парадоксы дискуссии (с. 510–562) </p>
<p> О. Повстенко. Катедра Св. Софії у Києві й доля архітектурних пам’яток великокняжої доби України / публ., комент. Д. Гордієнка (с. 563–585) </p>
<p> Н. Полонська-Василенко. Київська держава і Захід / публ., комент. Д. Гордієнка (с. 586–592) </p>
<p> В. Пуцко. Этапы усвоения византийского художественного наследия на Руси (с. 593–600) </p>
<p> Н. Сінкевич. “Hic mortui vivunt, et muti loquuntur”: ранньомодерна книгозбірня Києво-Софійського монастиря за каталогом 1769 р. (с. 601–639) </p>
<p> О. Сирцова. Житіє Мефодія, Панегірик Григорія Богослова Афанасію Александрійському і близькість днів народження Афанасія (2 травня) і Мефодія (10 травня) в Успенській збірці (с. 640–643) </p>
<p> В. Ткачук. Особливості розташування ікон Страшного Суду в уніатських храмах Київської митрополії другої половини XVIII ст. (с. 644–651) </p>
<p> Р. Філіппенко. Микола Рєдін – український радянський історик (до сторіччя від дна народження) (с. 652–659) </p>
<p> Л. Хрушкова. Автографы Дмитрия Власьевича Айналова в Париже (с. 660–675) </p>
<p> А. Шаманаев. “Христианский музей” в Херсонесе: оценка проекта А. Бертье-Делагардом (с. 676–684) </p>
<p> С. Шумило, И. Грецкая. Изменения в восприятии категории времени в Древней Руси, произошедшие после принятия христианства (на примере фактов языка и древнерусских литературных произведений) (с. 685–696) </p>
<p> П. Яницкая. К вопросу об изучении памятников станковой живописи из монастыря св. Бригитты г. Гродно (с. 697–706) </p>
<p> Рецензії. Огляди </p>
<p> Г. Надтока. Ієротопія середньовічного Києва: Мар’яна Нікітенко, Святі гори київські: побудова сакрального простору ранньохристиянського Києва (кінець Х – початок ХІІ ст.), Київ (Ін.-т української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України) 2013, 484 с., іл. (с. 707–712) </p>
<p> Д. Гордієнко. “Дивен Бог у святих своїх”: Наталія Сінкевич, Реліквії та чудотворні ікони Софії Київської, Київ (Логос) 2011, 94 с.; іл. (с. 713–718) </p>
<p> Д. Гордієнко. “Віщий сон Врубеля про самого себе”: Ірина Марголіна, Ангели Врубеля, Київ (Либідь) 2012, 144 с., іл.(с.718–722) </p>
<p> Бібліографія </p>
<p> Seminarium Kondakovianum: покажчик змісту / упорядник Д. Гордієнко (с. 723–741) </p>
<p> […] «Софія Київська: Візантія. Русь. Україна» (Вип. ІV, 2014) «Святий рівноапостольний Володимир – творець Української Держави» (Київ, 2015) Відповідальний секретар, кандидат історичних наук Гордієнко Дмитро Сергійович […] </p>
</doc>
<doc id="file32709063" filename="sofia_5" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2017/02/28/sofia_5/" FT="web">
<p> Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. = St. Sophia in Kyiv: Byzantium. Rus’. Ukraine. Вип. V: збірка наукових праць, присвячена 170-літтю з дня народження акад. Федора Івановича Успенського (1845–1928) / Від. ред. д. іст. наук, проф. Ю.А. Мицик; упорядники Д.С. Гордієнко, В.В. Корнієнко. – К., 2016. – 464 с. </p>
<p> Корнієнко В. З листування Федора Успенського з київськими істориками (Іваном Лучицьким, Володимиром Іконниковим, Миколою Петровим, Тимофієм Флоринським) …7 </p>
<p> Корнієнко В. До історії “Київської Старовини” (листи Федора Успенського до Олександра Лашкевича) …57 </p>
<p> Корнієнко В. З листування Федора Успенського з київськими археологами (Володимиром Антоновичем та Вікентієм Хвойкою) …62 </p>
<p> Музичко О. Внесок Ф. Успенського у становлення одеської школи візантологів наприкінці ХІХ – у першій третині ХХ ст. …69 </p>
<p> Корнієнко В. З листування Федора Успенського з харківськими вченими (Дмитром Багалієм та Володимиром Саввою) …173 </p>
<p> Корнієнко В. З історії видавничої діяльності Руського археологічного інституту в Константинополі (лист Федора Успенського до Ернста фон Штерна) …180 </p>
<p> Корнієнко В. Складна дорога до Петрограда (листи Федора Успенського до Володимира Вернадського та Агатангела Кримського) …183 </p>
<p> Корнієнко В. З листування між Федором Успенським та Дмитром Гордєєвим …187 </p>
<p> Пучков А. Федір Успенський про останні місяці Тимофія Флоринського: Київ, лютий–травень 1919 року …194 </p>
<p> Гордієнко Д. “Известия Русского археологического института в Константинополе” (1896–1912, т. I–XVI). Покажчик змісту …229 </p>
<p> Гордієнко Д. Часопис “Анналы” (Петроград 1922–1924, вып. I–IV). Покажчик публікацій з давньої та середньовічної історії …239 </p>
<p> Статті. Замітки. Публікації. </p>
<p> Нікітенко Н. “День народження” Софії Київської: давність і сьогодення …243 </p>
<p> Борщак І. Домонгольська Рутенія, Україна й Росія / пер. з франц. З. Борисюк …258 </p>
<p> Епітафія Василя ІІ / публ. та пер. з грецької Д. Гордієнка …264 </p>
<p> Нікітенко М. Золотий пояс Шимона як сакральний модуль Успенського собору Києво-Печерського монастиря …266 </p>
<p> Калєчиц І. Фрагменти абеток у графіті полоцької Спасо-Преображенської церкви …275 </p>
<p> Комарницький А. На шляху до новаторства: ікона Богоматері Великої Панагії та київська традиція мозаїчних зображень Оранти …282 </p>
<p> Марголіна І. До питання про некрополь Кирилівської церкви в Києві …301 </p>
<p> Біднов В. Дзвони / публ. та ред. Д. Гордієнка …308 </p>
<p> Ткачук В. Годинники в Київській митрополії XVI–XVIІI ст. …332 </p>
<p> Яницька П. Картина “Марія Магдалина” зі збірки Національного художнього музею Республіки Білорусь: походження та датування …364 </p>
<p> Корнієнко В. Нова знахідка двох графіті XVII ст. у головному вівтарі Софії Київської …375 </p>
<p> Яковлів А. Україна в географії Бусенґольта з р. 1677/1682 / публ. та ред. Д. Гордієнка …379 </p>
<p> Домановська М. Презентації візантиністичних студій на ХІІ археологічному з’їзді (сторінка історії першого наукового форуму в Харкові) …381 </p>
<p> Гордієнко Д. Володимир Січинський як епіграфіст …391 </p>
<p> Січинський В. Старі надписи в церквах Маковиці (Свідки нашої народної мови з XVII–XVIII століття) / публ. та ред. Д. Гордієнка …395 </p>
<p> Січинський В. Українські епіграфічні пам’ятки / публ. та ред. Д. Гордієнка …397 </p>
<p> Січинський В. Важлива українська епіграфічна пам’ятка / публ. та ред. Д. Гордієнка …400 </p>
<p> Гордієнко Д. Політична думка українського середньовіччя: О.Б. Киричок, Писемність як політичний феномен: зміст, атрибути, форми репрезентації (на прикладі дослідження писемної спадщини Київської Русі), К. (Український Центр духовної культури) 2016, 331 с. …430 </p>
<p> Бібліографія </p>
<p> Гордієнко Д. Публікації з української медієвістики та візантиністики на сторінках часопису “Україна: українознавство і французьке культурне життя” (ч. 1–10, Париж 1949–1953) …442 </p>
<p> З питань придбання збірки звертатись в Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського або до упорядників. </p>
</doc>
<doc id="file32709009" filename="sophianovum" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2019/02/19/sophianovum/" FT="web">
<p> Софія Київська у новітніх дослідженнях. Колективна монографія. – ПрАТ«Вінницька обласна друкарня», 2018. – 368 с. </p>
<p> Друге десятиріччя ХХІ ст. ознаменоване тисячоліттям Софії Київської. У 2011 р. в Україні і у всьому світі відзначалося 1000 років з часу заснування Св. Софії, а в 2018 р. – її освячення та першого богослужіння в ній. Відзначення цих ювілеїв, що стало результатом новітніх досліджень пам’ятки, здійснених вченими заповідника, отримало широкий суспільний та науковий резонанс. У цій збірці опубліковано результати досліджень Софії Київської, які були здійснені вченими заповідника й інших установ за останні роки та склали колективну наукову монографію. Вивчено, підсумовано й узагальнено для впровадження в музейну діяльність та осмислено на перспективу досліджень великий, надзвичайно цікавий пошуковий матеріал, який дає змогу побачити Софію у новому світлі й стане неабияким внеском у вітчизняну та світову науку. </p>
<p> Нікітенко М.М. Про деякi особливостi влаштування фундаментiв i смальтової пiдлоги п’ятинефного ядра Софiї Київської </p>
<p> Картамишева Н.С. Щодо етапiв перебудов Софiйського Собору: план дослiдження та першi результати </p>
<p> Нікітенко Н.М. Хрещальня Софiйського Собору в Києвi: задум, функцiя, датування, фресковий декор </p>
<p> Корнієнко В.В. Фресковi зображення святих Севастiйських мученикiв у пiвденнiй внутрiшнiй галереї Софiї Київської </p>
<p> Вільчинська І.М. Історичнi образи у сюжетi могилянської доби «свiтоприїмна свiча» благовiщенського вiвтаря Софiї Київської </p>
<p> Рясная Т.М. Прихований живопис Софiї Київської </p>
<p> Марголіна І.Є. Живопис М. Врубеля в куполi Софiйського Собору </p>
<p> Марголіна І.Є. Художник Іван Селезньов та його сакральний живопис у Софiї Київськiй </p>
<p> ПЕРСОНАЛІЇ, НЕКРОПОЛЬ, МЕМОРІЇ </p>
<p> Нікітенко Н. М., Нікітенко М.М. Поховання митрополита Кирила ІІ у Софії Київській </p>
<p> Нікітенко Н.М. Мартирiй святого митрополита Макарiя Київського у Софiйському Соборi </p>
<p> Ульяновський В.І. Митрополичі склепи Софійського Собору: відоме й невідоме про результати розкопок 1935 – 1936 рр. </p>
<p> Нетудихаткін І.А. Життя та смерть київського митрополита Сильвестра Косова: особливостi резиденцiї архiпастиря та загадка його поховання у Святiй Софiї </p>
<p> Нетудихаткін І.А. Київський архiєпископ/митрополит Рафаїл Заборовський (1731-1747) та майстри його кола </p>
<p> Ластовська О.Л. Митрополит Серапiон, Софiя Київська та Київ на початку ХІХ столiття </p>
<p> Проніна М.В. Протоiєрей Петро Орловський </p>
<p> РЕЛІКВІЇ </p>
<p> Верещагіна Н.В. Чудотворний Софiйський образ Миколи Мокрого </p>
<p> Бобровський Т.А. Богослужбовi хрести з ризницi Софiйського Собору в Києвi </p>
<p> ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО </p>
<p> Сінкевич Н.О. Два нових документи унійного періоду до історії землеволодінь кафедрального собору Св. Софії </p>
<p> Гордієнко Д.С. Проблема часу заснування Софiї Київської в дослiдженнi Андрiя Лiнчевського </p>
<p> Костючок О.В. Федір Шміт на лаві підсудних: справа «харківського відділення національного центру» </p>
<p> ДУХОВНА ОСВІТА </p>
<p> Чигирик І.І. Домова церква на честь Богородиці «Виховання» в історії Києво-Софійського духовного училища </p>
<p> Пахачук Ю.М. Протоiєрей Іоанн Скворцов в iсторiї Київського училища для дiвчат духовного звання </p>
</doc>
<doc id="file32709672" filename="sorochan-3" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/02/13/sorochan-3/" FT="web">
<p> Сорочан С. Б. Византия IV – IX веков: этюды рынка. Структура механизмов обмена. – Изд. 2-е, испр. и доп. – Харьков: Майдан, 2001. – 476 с. </p>
<p> Книга є результатом багаторічної праці автора з різноманітними джерелами (законодавчими, наративними, археологічними тощо) з історії ранньосередньовічної Візантії – спадкоємиці Рима, однієї з найбільш яскравих та трагічно загиблих цивілізацій середньовіччя. Зібрані по крихтах матеріали вводять читача у світ повсякденного побутового, а тому маловідомого життя Ромейської імперії з момента її виникнення до часу розцвіту в IX – X ст. Вони вперше дозволяють відтворити світ візантійського крамаря, купця, ремісника, а саме: просторову, історико-екологічну та організаційну структуру торгівельно-ремісничих об’єктів. Вона наочно постає у вигляді міських торгівельних площ – ринків, кварталів, рядів, інших “торгівельних точок”, крамниць – майстерень, торгівельно-складських, готельних споруд, ярмарків – панігірів, і дозволяє по-новому оцінити стан візантійського суспільства в епоху переходу від античності до середньовіччя, поміж іншим також і в важкі та багато в чому загадкові VII – VIII століття, які зазвичай називають “темними віками”. </p>
<p> Книгу адресовано історикам, археологам, усім, хто вивчає історію стародавнього світу та середніх віків й цікавиться історією “другого Риму”. </p>
</doc>
<doc id="file32709616" filename="sorochan-4" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/02/13/sorochan-4/" FT="web">
<p> Сорочан С. Б. Византийский Херсон (вторая половина VI – первая половина Х вв.). Очерки истории и культуры. – Ч. 1-2 / Отв. ред. Г. Ю. Ивакин. — Харьков: Майдан, 2005. – 1648 с. </p>
<p> Книга є одним з чотирьох томів, присвячених історії та культурі Херсонеса Таврійського в античну та середньовічну добу, видання яких було задумане й здійснюється Інститутом археології НАН України та Національним заповідником “Херсонес Таврійський”. </p>
<p> У книзі розглядаються різна аспекти політичного, адміністративного, соціального, економічного життя, матеріальної та духовної культури херсонітів за доби раннього середньовіччя (друга половина VI – перша половина Х ст.), коли місто входило до складу Візантійської імперії і, разом з тим, перебувало у непростих стосунках з іншими сусідніми народами, зокрема, з готами, аланами, тюрками, росами, могутньою, загадковою Хазарією. </p>
<p> Прочитавши це дослідження, Ви переконаєтеся, що чимало відомих положень сучасної історіографії переглянуто. Зокрема, пропонується бачити у Тавриці візантійсько-хазарський кондомініум, а Херсон вважати лояльним центром, доволі далеким від самоуправління. </p>
<p> Чималу увагу в монографії приділено пошукам впливу візантійських церковних обрядів на життя міста, уточненню його топографії, урбанонімів та агоранонімів. При цьому пропонується нова, інколи неочікувана інтерпретація низки пам’ятників. Будучи фундаментальною узагальнюючою працею, книга зберегла полемічність, цікавість, доступність та яскравість викладу, які поєднуються з останніми досягненнями історичної науки. Завдяки цьому книга може бути адресованою не лише спеціалістам, історикам, археологам, викладачам вузів та шкіл. але й усій культурній спільноті, яка цікавиться середньовічною історією України. Чималою мірою цьому допомагає наявність у книзі додатку, в якому вмущено прокоментовані переклади найбільш цінних та цікавих для історії ранньосередньовічного Херсону письмових джерел, які раніше видавалися у малотиражних, а тому важкодоступних для широких кіл читачів академічних виданнях. </p>
<p> Зміст </p>
<p> Предисловие…………………….3 </p>
<p> Введение. Вехи исследовательского пути…………………….6 </p>
<p> Глава 1. Свидетельства прошлого. Виды и общее состояние…………………….78 </p>
<p> Глава 2. Око и щит империи. Херсон к концу правления Юстиниана и при его ближайших преемниках…………………….167 </p>
<p> Глава 3. Деловой город. Экономическое развитие Херсона во второй половине VI – VII вв. …………………….231 </p>
<p> Глава 4. Византия и хазары в Таврике: господство или кондоминиум?…………………….322 </p>
<p> Глава 5. Об opus spicatum и населении раннесредневековой Таврики…………………….396 </p>
<p> Глава 6. Другой Херсон. Экономическое развитие в VIII в. …………………….451 </p>
<p> Глава 7. Рождение фемы…………………….489 </p>
<p> Глава 8. Государственное устройство Херсона и “призраки самоуправления”…………………….582 </p>
<p> Глава 9. Город строящийся. Архитектура и топография реннесредневековой эпохи…………………….680 </p>
<p> Глава 10. Смерть в Херсоне…………………….1031 </p>
<p> Глава 11. “Carceris habitateris?” Положение города во второй половине IX в. …………………….1096 </p>
<p> Заключение…………………….1209 </p>
<p> Summary…………………….1221 </p>
<p> Антология письменных источников…………………….1232 </p>
<p> Епифаний Монах. О житии, деяниях и кончине св. первозванного апостола Андрея…………………….1379 </p>
<p> Феодор Студит. Письма в Таврику. (XCII, CLXIV)…………………….1385 </p>
<p> Гриневич К. Э. Четырехапсидное здание в Херсонесе (Новая попытка его объяснения)…………………….1586 </p>
<p> Алексеенко Н. А. Таможня и коммеркиарии Херсона…………………….1592 </p>
<p> Иванов А. В. Население византийского Херсона по данными антропологии…………………….1627 </p>
<p> Список сокращений…………………….1639 </p>
<p> Сведения об авторах…………………….1641 </p>
<p> Відомості про авторів </p>
<p> Гриневич Константин Эдуардович (1891 – 1970), доктор исторических наук, профессор, заведующий кафедрой древней истории и археологии Харьковского государственного университета им. А. М. Горького в 1953 – 1966 гг. Учился в Харьковском и Петербургском университетах. </p>
<p> Известен как один из первых организаторов музейного дела в СССР. Первый директор Херсонесского музея в 1925 – 1930 гг., инициатор и организатор периодического издания “Херсонесский сборник”. Занимался археологическими исследованиями Херсонеса и Ольвии, историей античного искусства, античной и средневековой фортификаией. Автор четырех монографий и около 150 научных публикаций. </p>
<p> Алексеенко Николай Александрович, сотрудник Национального заповедника “Херсонес Таврический”, заведующий филиалом заповедника “Генуэзская крепость Чембало”. В 1980 г. окончил исторический факультет Симферопольского государственного университета, дважды (в 1997 и 2002 гг.) стажировался в Centre d’histoire et civilisation de Byzance (College de France), прошел докторантуру Парижского унвиерситета. </p>
<p> Является ведущим специалистом в области византийской сфрагистики античной и средневековой нумизматики. В кругу основных научных интересов – проблемы формирования административного управления, развития торгово-экономических связей и денежного обращения византийской Таврики. Автор более 40 научных статей. </p>
<p> В 1993 г. окончил биологический факультет Одесского государственного университета им .И. И. Мечникова, соискатель кафедры истории древнего мира и средних веков Таврического национального университета им. В. Вернадского, работает над диссертационной темой “Население городских центров Юго-Западной Таврики X – XV вв.”. Основные направления научной научной работы – палеоантропология, археология средневекового Крыма, этноархеология. Автор 30 научных публикаций. </p>
<p> Сорочан Сергей Борисович, доктор исторических наук, профессор кафедры истории древнего мира и средних веков Харьковского национального университета им. В. Н. Каразина, академик Украинской академии исторических наук. В 1976 г. окончил исторический факультет, а в 1981 г. – аспирантуру Харьковского университета. В 1982 г. в Московском университете защитил кандидатскую диссертацию по теме “Торговля Херсонеса Таврического в I в. до н. э. – V в. н. э.”, а в 1998 г. в Харьковском университете – докторскую диссертацию по проблемам организации и структуры торговли Византии IV – IX вв. </p>
<p> Много лет занимался археологическими раскопками в портовом районе Херсонеса, а ныне возглавляет экспедицию, ведущую исследования на территории “цитадели” города. Специалист в области поздней античной истории Северного Причерноморья и ранней истории Византии. Совмещает основную работу с преподаванием в Харьковской государственной академии культуры и Международном Соломоновом университете (Восточноукраинский филиал). Автор и соавтор 8 монографий, научно-популярных книг и около 150 научных и учебно-методических работ. </p>
</doc>
<doc id="file32709019" filename="starod_prychorn_12" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2018/03/25/starod_prychorn_12/" FT="web">
<p> Стародавнє Причорномор’я. – Випуск 12 / Голов. ред. І.В. Нємченко. – Одеса, 2018. – 632 с. </p>
<p> Збірка «Стародавнє Причорномор’я» складена на основі матеріалів ХII читань пам’яті професора П. Й. Каришковського, міжнародної конференції, яка відбулась в ОНУ імені І. І. Мечникова 12-13 березня 2018 р. Випуск містить статті з проблем нумізматики, історії та археології Північного Причорномор’я, античної та середньовічної історії, візантинознавства, історії Європи раннього модерного часу, історіографії тощо. І–Х випуски збірки виходили під назвою «Древнее Причерноморье». </p>
<p> Зміст Содержание Contents </p>
<p> Нємченко І. В. До 55-ліття кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Одеського національного університету імені І. І. Мечникова……………..5 </p>
<p> Избаш-Гоцкан Т. А. Антиковедение на кафедре истории древнего мира и средних веков…………………………………………..16 </p>
<p> Чепіженко В. В. Розвиток медієвістики на кафедрі історії стародавнього світу та середніх віків ОНУ (до 2000 р. – ОДУ) імені І. І. Мечникова………………………………….23 </p>
<p> Агульников С. М. Планировка и топография могильников белозерской культуры в Нижнем Подунавье……………………………………39 </p>
<p> Алексеев В. П., Лобода П. Г. Редкие и неизданные варианты монет античных городов Северного Причерноморья………………………………….44 </p>
<p> Андрух С. И., Тощев Г. Н. Сорокина Балка – новый памятник археологии в Нижнем Поднепровье…………………………………………………50 </p>
<p> Боднарюк Б. М. Західноєвропейський премілленаризм ХVІІ ст.: відродження апокаліптичних настроїв та віри у земне царство Христа на тлі Тридцятирічної війни й англійської пуританської революції……………52 </p>
<p> Бойко-Гагарин А. C., Корпусова И. В., Янов Д. М. Некоторые особенности обращения османских юзлуков на территории княжества Валахия в 1810-1811 гг……………………………………………………57 </p>
<p> Бондаренко Д. В., Смирнов О. І. Археологічні дослідження зольника № 2 Вікторівського святилища в 2017 р…………………………….70 </p>
<p> Буйських С. Б. Хора Ольвії – історико-археологічний релікт давньогрецької колонізаційної епохи у Нижньому Побужжі…………….78 </p>
<p> Бьяджи П. Малоизвестные материалы к хронологии грота Буран-Кая III (Украина)………………………………………………………….97 </p>
<p> Вар`ян О. О. Ставлення до дитинства в Афінському полісі архаїчного та класичного періодів………………………………………………….102 </p>
<p> Вертієнко Г. В. До питання про метал в Авесті………………………………108 </p>
<p> Відейко М. Ю. Сакральні будівлі Центральної та Південно-Східної Європи у V тис. до н.е……………………………………….117 </p>
<p> Вус О. В. Кастеллум Сиваг-Кермен – пограничная крепость Византии в Юго-Западной Таврике…………………………………123 </p>
<p> Главенчук А. В. Новые данные о пигментных охрах из раскопок Анетовки 2…………………………………………………………………131 </p>
<p> Горбаненко С. А. Перші цілеспрямовані палеоетноботанічні розшуки на Більському городищі…………………….138 </p>
<p> Грабовская О. В. Історичні обставини початку використання цегли у Вінниці…………………………………………..146 </p>
<p> Гребцова И. С. Сюжеты античной истории и мифологии в творчестве европейских художников XVIII – первой половины XIX ст……………………………………………………153 </p>
<p> Гулюк Є. Зміни статусу історії та структури історичного знання в освітній системі єзуїтів у середині XVIIІ ст………………………………………………………………………..160 </p>
<p> Гуменний В. Л. Військові гарнізони на території Близького Сходу і парфянські кампанії Риму у ІІ – на початку ІІІ ст.н.е (за епіграфічними джерелами)……………….166 </p>
<p> Дёмин О. Б. Собирание наследства: медиевистика в современной Украине (1992–2016 гг.)……………………171 </p>
<p> Демченко О. В. Просторова організація поселень пізнього мезоліту – раннього неоліту в районі Дніпровських порогів………………………………………………………178 </p>
<p> Дергачева Л. В. Клад средневековых молдавских монет XIV века, найденный на территории республики Молдова……………..185 </p>
<p> Димидюк Д. А. Фортифікації та облогова техніка Багратидської Вірменії кінця ІХ – середини ХІ ст. (на основі писемних джерел)…..191 </p>
<p> Добролюбский А. О. Остатки и следы Джинестры на одесских берегах……………………………………………………………………….199 </p>
<p> Домановська М. Є. Філологічний вектор розвитку візантиністики у Харківському університеті (середина ХІХ – початок ХХ ст.)……………………………………………………208 </p>
<p> Домановский А. Н. К вопросу о нарушителе арабо-византийского договора 689 г………………………………………………214 </p>
<p> Дятлов В. О. Герцогиня Здена Саксонська та її син Георг. Виховання християнського князя…………………………………………………..227 </p>
<p> Заплетнюк О. А. Роль фараона Ехнатона у культі Атона за текстами прикордонних стел «раннього проголошення»…………….234 </p>
<p> Зелинский А. Л. К вопросу о назначении так называемых перстней «птолемеевского типа»……………………………………………………241 </p>
<p> Иванова С. В. Обмен и торговля в древних обществах……………………247 </p>
<p> Івченко О. С. Джон Спелмен та Філіп Хантон: два погляди на королівську владу………………………………………………….254 </p>
<p> Клюшинцев В. Н. , Гребенников В. Б. К вопросу о развитии металлургии и металлообработки в эпоху бронзы в Нижнем Побужье……………………………………………….269 </p>
<p> Ковальський Л. С., Голдаєв C. Г. Заповнюючи прогалини на карті енеоліту степової Одещини: пізньотрипільська випадкова знахідка з долини ріки Кучурган………276 </p>
<p> Ковбасюк С. «Коли запитають вас ваші сини…»: іконографічні новації у «Песаху» Хейбрехта Бейкелара 1563 р. та реформаційний дискурс…………………………………………………………….283 </p>
<p> Колесниченко А. Н. Стеклянные сосуды закрытых форм VI-I вв. до н.э. в сакральных контекстах Средиземноморья и Северного Понта…………………………………………….291 </p>
<p> Красножон А. В. Два документа 1593 г. о ремонтных работах в Хаджибее…………………………………………………..298 </p>
<p> Крижанівський А. Л. Метрологічні показники монет львівського монетного двору XIV-XV ст……………………………………….304 </p>
<p> Левченко В. В. Мифы и реалии биографии профессора А. Г. Готалова-Готлиба (1866–1960)………………………………………………312 </p>
<p> Лиман С. И. Французская средневековая история и историография в творчестве профессора Харьковского университета М. Н. Петрова (1826-1887)………………….320 </p>
<p> Лобанова М. А. , Нестеренко О. В. Нова пам’ятка катакомбної культури в Одеській області………………………………………327 </p>
<p> Луговий О. М. Візантійські посли у Снятині 1415 року……………………332 </p>
<p> Мельников О. Н. Серебряный статер Гигиэнонта в монетном деле и в нумизматике Боспора…………………………………….339 </p>
<p> Мызгин К. В., Филатов Д. А. Находки ауреусов узурпаторов III века на территории Украины…………………………………354 </p>
<p> Николаев Н. И. Кто был советником царя Скилура в Неаполе Скифском?………………………………………………368 </p>
<p> Одрін О. В. Північнопонтійська торгівля зерном: друге життя давніх концепцій………………………………………………………..375 </p>
<p> Отрешко В. М. О тенденциях развития археологии……………………….381 </p>
<p> Охотников С. Б. Сотрудничество ученых Одессы и Польши в изучении археологии и древней истории Северного Причерноморья……………………………….384 </p>
<p> Охріменко О. С. Уривок невменної нотації з оправи рукопису «Miscellae quodlibeticae pro IWM»…………………….392 </p>
<p> Папанова В. А., Зиновьева Т. А. Cклеп с росписью на некрополе Ольвии: проблема фиксации и интерпретации памятника………………396 </p>
<p> Пересунчак О. С. Нові пам’ятки археології в басейні р. Могилянка……………….408 </p>
<p> Пилипчук Я. В. История Золотой Орды в хронике Ульриха Рихенталя………………………………………………………..413 </p>
<p> Пиструил И. В. Изделия с резцовым сколом на эпипалеолитических памятниках Северо-Западного Причерноморья (некоторые предварительные выводы)………………….416 </p>
<p> Подрєз Ю. В. Дипломатична діяльність уряду П. Орлика щодо Франції та Османської імперії в 1710 році…………………………….430 </p>
<p> Поліщук Л. Ю., Кіосак Д. В. Нові матеріали до історії археологічного вивчення Південного Побужжя………………436 </p>
<p> Попова Т. Н. В. Э. Крусман: эпоха и наука под скальпелем историка…………………………………………446 </p>
<p> Попович С., Чобану И. Раскопки кургана № 8, у с. Александру Иоан Куза (Кагульский р-н, республика Молдова)…..453 </p>
<p> Прохорова А. Ю. Французька політика Англії під час північного повстання 1569 р………………………………………………457 </p>
<p> Руссев Н. Д. Белгородский мученик Иоанн Новый и религиозная жизнь Молдавии начала XV в………………………………….463 </p>
<p> Рябцева С. С. О некоторых специфических чертах головных уборов населения балканского региона в X–XIV вв………..470 </p>
<p> Самойлова Т. Л. Контакты Родоса и Тиры в эллинистическое время по данным керамической эпиграфики………………………………….485 </p>
<p> Сєкерська О. П. Тваринництво та полювання в господарстві населення античного часу межиріччя Дунаю та Південного Бугу……487 </p>
<p> Сминтина О. В. Екологічна історія дописемної доби: актуальні питання сучасних досліджень…………………………………………494 </p>
<p> Cнитко І. О. , Гаркуша Н. М. , Снитко О. В. Про історію однієї лапідарної пам’ятки, знайденої біля Ольвії………………………….500 </p>
<p> Тарасенко Н. А. Фрагменты древнеегипетской Книги мертвых в Украине……………………………………………………………..517 </p>
<p> Тоцький П. М. Становий статус церкви в королівській Франції напередодні Революції……………………………….524 </p>
<p> Тощев А. Г. Крымско-русские торговые отношения в XV в. ……………531 </p>
<p> Федченко Є. Е. Функції та місце сексуальності у римському зображальному мистецтві………………………………………….539 </p>
<p> Фомин М. В. Трансформация обряда крещения и ее отражение в архитектуре Херсонеса-Херсона…………………………….547 </p>
<p> Харламова А. О. Результати картографування середньовічних кам’яних статуй в басейні середньої течії Сіверського Дінця………….558 </p>
<p> Хахеу В. К вопросу о погребальном обряде позднегальштатского времени днестровско-карпатского региона (конец VII–V вв. до Р.Х.)………………………………………………….566 </p>
<p> Циватый В. Г. Внешнеполитическая и дипломатическая институционализация Европы раннего нового времени глазами современника: Франческо Гвиччардини о концептах «война» и «мир» в исторической памяти…………………….573 </p>
<p> Чекунина Н. В. К истории формирования коллекции древнерусских монет одесского археологического музея НАН Украины……………….580 </p>
<p> Черниенко Ю. А. К вопросу об информативности предметов металлопроизводства для анализа проблем генезиса сабатиновской культуры………………………………………..585 </p>
<p> Черных И. Д. Цивилизации «осевого времени» в научном наследии Ш. Эйзенштадта…………………………………………….592 </p>
<p> Шевцов С. П. Структурные средства изображения Перикла у Фукидида…………………………………………………….596 </p>
<p> Шевченко О. Б. Сарматські «амазонки»: чинники, що спонукали появу історіографічного міфу, та реальність сьогодення…………………603 </p>
<p> Янко А. Л. Расенна чи Ратуменна?: Дещо про епоніма і самоназву етрусків………………………………………….609 </p>
<p> Ярош О. А. Витоки і розвиток британського орієнталізму у першій половині XVII ст. ……………………………………………………………615 </p>
</doc>
<doc id="file32709472" filename="stepovyk" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/09/10/stepovyk/" FT="web">
<p> Після поновлення Незалежности України 1991 року візантологія здобула українську прописку. </p>
<p> В тоталітарному самодержавному Московському царстві та в Советськім Союзі, який замінив це царство, Візантією дозволяли займатися тільки росіянам, бо Росія – не тільки «родіна слонов», але, мовляв, і єдина «спадкоємиця» Візантійської імперії. </p>
<p> Нині цю фальш подолано. І короткий лекційний курс київського професора Дмитра Степовика з візантології, розрахований на студентів вищих духовних та світських навчальних закладів, – став чи не першою ластівкою щодо українського погляду на Візантію та її Церкву. Це природно, адже Київ, Київська Русь-Україна, а не Москва, не Суздаль і не Рязань, мала вікові стосунки з першою християнською імперією світу – з Візантією; Київ же, а не хто інший, хрестився від Константинополя, а вже згодом Київ охрещував язичників-насельників темних країв болотяних Сходу та Півночі Європи. </p>
<p> Перший друк книги професора Дмитра Степовика «Візантологія» побачив світ 2002 року у видавництві Теологічної Академії в Івано-Франківську. Відтоді в Україні надруковані грубіші, фундаментальніші книги з візантології вчених Києва, Харкова, Львова, Чернівців. Але книга Дмитра Степовика продовжує користуватися великою популярністю серед молоді – через гарний виклад, мову, лаконізм, влучну оцінку безлічі історичних фактів тисяча-столітньої історії Візантії. Автор присвячує друге, доповнене та ілюстроване видання книги «Візантологія», спонсорові як першого, так і цього другого друку, – Владиці Єпископу Софрону Мудрому, ЧСВВ – з нагоди знаменної події: 90-річчя від дня народження Владики. </p>
<p> Книга розрахована як на студентів, так і на всіх читачів, хто хоче знати, що ж це за країна Візантія, від якої Україна 1025 років тому прийняла спасенну віру в Господа нашого Ісуса Христа? </p>
<p> РОЗДІЛ 1. ПРЕДМЕТ ВІЗАНТОЛОГИ ЯК НАУКИ Синоніми терміну «візантологія»………………………………….27 Предмети, які вивчає візантологія………………………………….28 Суміжні науки, які входять до візантології або перетинаються з нею………………………………….29 </p>
<p> РОЗДІЛ 2. УТВОРЕННЯ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ І ДЖЕРЕЛА її КУЛЬТУРИ Період існування Візантії. СтворенИя Візантією окремої християнської цивілізації………………………………….30 Обставини утворення Візантійської держави………………………………….31 Періодизація історії Візантії………………………………….34 Етнічний склад населення Візантії………………………………….35 Три основні джерела візантійської культури………………………………….38 </p>
<p> РОЗДІЛ З. ІСТОРІОГРАФІЯ ВІЗАНТІЇ В УКРАЇНІ ТА В ІНШИХ КРАЇНАХ Початок вивчення в Україні візантійської проблематики: писемні джерела князівської доби………………………………….40 Основні українські джерела з візантології доби Пізнього Середньовіччя. XIII-XV cт. ………………………………….42 Основні українські джерела з візантології Козацько-Гетьманської доби XVІ-XVIII cт. ………………………………….44 Причини занепаду досліджень в Україні візантійської проблематики у XIX і XX cт. ………………………………….45 Зарубіжні країни, в яких розвивається візантологія як наука………………………………….46 </p>
<p> РОЗДІЛ 4. ВІЗАНТІЯ ПІД ЧАС ЦАРЮВАННЯ ТЕОДОСІЯ І ВЕЛИКОГО (379-395 pp.) Імператори Східної і Західної частин Римської імперії в IV cт. ………………………………….47 Основні політичні і релігійні події у Візантії в період між царюваннями Константина І Великого і Теодосія І Великого………………………………….50 Основні здобутки правління Теодосія І Великого (379-395 pp.)………………………………….51 </p>
<p> РОЗДІЛ 5. ҐОТИ Й ГУНИ, ЇХ ЗНАЧЕННЯ В ІСТОРІЇ ВІЗАНТІЇ Вторгнення чужих народів у кордони Східної Римської імперії………………………………….53 Відносини Західної Римської імперії з вестґотами………………………………….53 Які кочові племена загрожували обом Римським імперіям і від яких потерпали навіть ґоти?………………………………….54 </p>
<p> РОЗДІЛ 6. ЦАРЮВАННЯ ІМПЕРАТОРА АРКАДІЯ (395-408 pp.) У ВІЗАНТІЇ І ЗАГОСТРЕННЯ ГОТСЬКОГО ПИТАННЯ Обставини, за яких відбувся новий поділ Римської імперії після Теодосія І Великого………………………………….56 Перипетії вторгнення вестґотів і остґотів в Італію………………………………….57 </p>
<p> РОЗДІЛ 7. ІМПЕРАТОР ТЕОДОСІЙ II (408-450 pp.). РОЛЬ ЙОГО СЕСТРИ ПУЛЬХЕРІЇ ТА ДРУЖИНИ ЄВДОКІЇ У БОРОТЬБІ ЗА ВЛАДУ І В ПРИДВОРНИХ ІНТРИГАХ Вихід на авансцену політичного, релігійного та культурного життя Візантії жінок………………………………….60 Політика Теодосія II стосовно персів на Сході і гунів на Балканах. Аттіла проти Візантії………………………………….62 Релігійні суперечки в часи Теодосія II. Третій і Четвертий Вселенські собори………………………………….63 </p>
<p> РОЗДІЛ 8. ПАДІННЯ ЗАХІДНОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ І ВІЗАНТІЯ: 410-476 pp. Як виникли Рим і Римська імперія………………………………….65 Ставлення римлян до євреїв………………………………….68 Релігія римлян і релігія християн………………………………….69 Блаженний Августин: «Про місто Боже»………………………………….72 Драма падіння Західної Римської імперії 476 року………………………………….74 Причини падіння Західної Римської імперії наприкінці V cт. ………………………………….75 </p>
<p> РОЗДІЛ 9. ВІЗАНТІЯ ПРИ ІМПЕРАТОРАХ МАРКІЯНІ [450-457 pp.), ЛЕВІ І ФРАКІЙЦЕВІ (457-474 pp.) ТА ЗИНОНІ (474-491 pp.). ЧЕТВЕРТИЙ ВСЕЛЕНСЬКИЙ СОБОР Віровизнавчі питання в державній політиці імператора Маркіяна………………………………….76 Чотири методи боротьби імперії з варварами………………………………….77 Імператор Зинон і початок династії Ісаврів………………………………….79 </p>
<p> РОЗДІЛ 10. ВІЗАНТІЯ ПРИ ІМПЕРАТОРІ АНАСТАСІЇ (491-518 pp.): ВІЙНА З ПЕРСІЄЮ, ПОВСТАННЯ ВІТАЛІЯНА, ВІДНОСИНИ З ОСТГОТСЬКИМ КОРОЛЕМ ТЕОДОРИХОМ І З РИМОМ Вирішення Анастасієм проблеми зміцнення східного кордону Візантії………………………………….81 Збунтування стратега Віталіяна і події на Балканах………………………………….83 Тяжкі проблеми імператора Анастасія на церковній ниві всередині країни і у відносинах зі святим престолом у Римі………………………………….84 </p>
<p> РОЗДІЛ 11. ВІЗАНТІЯ ПРИ ІМПЕРАТОРАХ ЮСТИНІ І (518-527 pp.) ТА ЮСТИНІЯНІ І (527-565 pp.): ВІДНОВЛЕННЯ ЄДНОСТІ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ПІД ЕГІДОЮ КОНСТАНТИНОПОЛЯ; ЗНИЩЕННЯ ОСТГОТІВ В ІТАЛІЇ ТА ВАНДАЛІВ У АФРИЦІ; КОДИФІКАЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА; РЕПРЕСІЇ ПРОТИ АРІЯН І МОНОФІЗИТІВ; ПОВСТАННЯ «НІКА» Найважливіші підсумки царювання Юстина І (518-527 pp.). Спустошення Сирії………………………………….86 Методи відновлення єдності Римсько-Візантійської імперії Юстиніяном І………………………………….86 Причини і наслідки повстання константинопольської бідноти проти уряду Юстиніяна «Ніка» (січень 532 р.)………………………………….89 Побудова собору св. Софії в Константинополі у 532-537 pp. ………………………………….90 Пріоритети зовнішньої політики уряду Юстиніяна І. Твір Козьми Індикоплова «Християнська топографія»………………………………….98 </p>
<p> РОЗДІЛ 12. ВІЗАНТІЯ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ VI СТ.: НАТИСК НА ІМПЕРІЮ З БАЛКАНСЬКОГО ПІВОСТРОВА АВАРІВ ТА СЛОВ’ЯН. ІМПЕРАТОРИ ЮСТИН II (565-578 ррЛ ТИВЕРІЙ II (578-582 pp.), МАВРИКІЙ (582-602 pp.) І ФОКА (602-610 pp.). ПРОГОЛОШЕННЯ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОЇ АРХІЄПАРХІЇ ПАТРІАРХАТОМ (587 р.) Стан Візантійської імперії після 38-річного правління Юстиніяна І………………………………….101 Тиранічне правління імператора Фоки (602-610 pp.)………………………………….104 </p>
<p> РОЗДІЛ 13. ІМПЕРАТОР ІРАКЛІЙ (610-641 pp.) І ЗЛАМАННЯ МОГУТНОСТІ ПЕРСЬКОЇ ІМПЕРІЇ Політика Іраклія стосовно слов’ян, що заселяли Балканський півострів………………………………….106 Господарська розруха у Візантії після війни з Персією………………………………….110 </p>
<p> РОЗДІЛ 14. НАСТУПНИКИ ІРАКЛІЯ НА КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОМУ ТРОНІ: КОНСТАНТ II, ВІН ЖЕ КОНСТАНТИНIII (642-668 pp.) I КОНСТАНТИН IV ПАГОНАТ (668-685 pp.) Інтриги Іраклієвої дружини Мартини і їх сумний кінець………………………………….111 Церковна політика Константа II (Константина III). Відпадіння Сирії, Палестини і Єгипту від Візантії………………………………….112 Розв’язання Константином IV Пагонатом релігійних суперечок з монофелітами на Шостому Вселенському соборі (680-681 pp.)………………………………….113 </p>
<p> РОЗДІЛ 15. ВИНИКНЕННЯ РЕЛІГІЇ ІСЛАМУ В АРАВІЇ І ПЕРШІ ПОГРОЗИ ВІЗАНТІЇ ВІД АРАБІВ Особа і життєпис пророка Магомета (572-632 pp.)………………………………….118 Створення священної книги Коран з шістьма принципами і п’ятьма вимогами ісламу………………………………….119 Арабська експансія халіфів Омара і Османа………………………………….121 Блокада арабським флотом Константинополя у 672-678 роках. Грецький вогонь………………………………….124 </p>
<p> РОЗДІЛ 16. ІМПЕРАТОР ЮСТИНІЯН II (685-695 та 705-711 pp.), ЙОГО КРИМСЬКЕ УВ’ЯЗНЕННЯ (695-705 pp.), КРИМСЬКА АВАНТЮРА (710-711 pp.). ВОРОГИ ЮСТИНІЯНА – ЛЕОНТІЙ, ТИВЕРІЙ III ТА ВАРДАН-ПИЛИПИК Успіхи і невдачі першого періоду царювання Юстиніяна II (685-695 pp.)………………………………….128 Десятилітнє вигнання Юстиніяна II в Криму (695-705 pp.) і його повернення до влади в Константинополь………………………………….129 Каральна експедиція Юстиніяна II проти Криму і трагічний кінець імператора………………………………….131 </p>
<p> РОЗДІЛ 17. ВІЗАНТІЯ В ТЕМРЯВІ АНАРХІЇ І АВАНТЮР НА ПЕРЕЛОМІ VIIІVIII СТОЛІТЬ. «ПЕРЕХІДНІ» ІМПЕРАТОРИ АНАСТАСІЙ II (713-716 pp.) І ТЕОДОСІЙ III (716-717 pp.). ВОЦАРІННЯ ЛЕВА III ІСАВРА (717-741 pp.) Фактори нестабільності політичної монархічної системи у Візантії при наступниках царя Юстиніяна II………………………………….133 Занепад моралі у Візантії на початку VIII століття………………………………….134 Спрямованість політики Лева III Ісавра до видання ним іконоборського декрету………………………………….136 </p>
<p> РОЗДІЛ 18. ПОЧАТОК ІКОНОБОРСТВА У ВІЗАНТІЇ. ЕДИКТИ ЛЕВА III ICABPA ПРОТИ ІКОН ВІД 626 І 630 pp. ЗБІРНИКИ ЗАКОНІВ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА «ЕКЛОГИ» І «СЕЛЯНСЬКИЙ СТАТУТ» Внутрішня і зовнішня політика Лева III Ісавра перед початком іконоборства………………………………….138 Обставини, що спонукали Лева III видати едикти проти ікон………………………………….140 Законодавчі ініціативи Лева III. Громадянський статут «Еклоги» і «Селянський статут»………………………………….156 </p>
<p> РОЗДІЛ 19. ІМПЕРАТОР КОНСТАНТИН V КОПРОНИМ (741-775 pp.): ПРИДУШЕННЯ БУНТУ АРТАВАЗДА; ВІЙНИ З АРАБАМИ Й БОЛГАРАМИ; ЕПІДЕМІЯ ЧУМИ; СКЛИКАННЯ ІКОНОБОРСЬКОГО «БЕЗГОЛОВОГО» СОБОРУ; ЗВІРСТВА ПРОТИ МОНАХІВ-ІКОНОШАНУВАЛЬНИКІВ; ПОКРОВИТЕЛЬСТВО СЕКТІ ПАВЛИКІЯН; ВТРАТА ГРЕЦЬКОГО ЕКЗАРХАТУ В ІТАЛІЇ Обставини приходу Константина V до влади………………………………….158 Спонуки імператора щодо переселення єретиків-сектантів павликіян з Сирії й Вірменії на Балкани – у Фракію………………………………….159 Відносини Візантії з Болгарією за царювання Константина V………………………………….160 </p>
<p> РОЗДІЛ 20. ЦАРІ ЛЕВ IV ХАЗАР (775-780 pp.), ІРИНА (780-792 ТА 797-802 pp.), КОНСТАНТИН VI (780-797 pp.): БОРОТЬБА ЗА ВЛАДУ І БОРОТЬБА НАВКОЛО ІКОН Розв’язання проблеми престолонаступництва між сімома дітьми Константина V Копронима………………………………….177 Регентство Ірини і патріаршество Тарасія: дві спроби скликання Сьомого Вселенського собору і відновлення пошанування ікон………………………………….180 </p>
<p> РОЗДІЛ 21. ЦАРЮВАННЯ НИКИФОРА І (802-811 pp.): СУПЕРНИЦТВО З ФРАНКСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ ЗА АДРІАТИКУ І ВЕНЕЦІЮ; ПОДАТКОВА І МИТНА ПОЛІТИКА; ВІДНОВЛЕННЯ ІКОНОБОРСТВА, ДІЯЛЬНІСТЬ ЧЕНЦЯ ТЕОДОРА СТУДИТА Обставини воцаріння Никифора І. Грім із Заходу: новопостала імперія франків………………………………….192 Суть конфлікту між урядом імператора Никифора І і популярним ченцем-богословом Теодором Студитом………………………………….195 </p>
<p> РОЗДІЛ 22. ЦЕРКОВНІ І СВІТСЬКІ СУПЕРЕЧКИ ПРО ІКОНИ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ IX СТ. ВТОРГНЕННЯ АРАБІВ НА ОСТРОВИ КРИТ І СИЦИЛІЮ Причина нетривалого – лише неповних два роки – царювання Михаїла І Рангаве………………………………….198 Як «поліпшив» справи в імперії цар Лев V Вірменин, відновивши цькування шанувальників ікон………………………………….199 Кара на уряд і владу імператора Михаїла II Заїки (820-829 pp.) за те, що він продовжував толерувати іконоборців………………………………….210 </p>
<p> РОЗДІЛ 23. ОСТАННІЙ ЦАР-ІКОНОБОРЕЦЬ ТЕОФІЛЬ (829-842 pp.), ЙОГО ТЯЖКІ ПОРАЗКИ ВІД БАГДАДСЬКОГО ХАЛІФАТУ ВІРМЕНИ ПРИ ЦАРСЬКОМУ ДВОРІ. ТАЄМНИЙ ГУРТОК ІКОНОШАНУВАЛЬНИКІВ, ОЧОЛЕНИЙ ЦАРИЦЕЮ ТЕОДОРОЮ. ІВАН ГРАМАТИК – ОСТАННІЙ ІКОНОБОРЕЦЬ НА ПАТРІАРШОМУ ТРОНІ. КІНЕЦЬ ІКОНОБОРСТВА І ВСТАНОВЛЕННЯ 843 р. СВЯТА «ТОРЖЕСТВО ПРАВОСЛАВ’Я» Особа Теофіля. Занедбання державних справ, підозріле ставлення до питань віри, ігнорування арабської загрози………………………………….211 Рішучий злам в іконоборській політиці уряду Теофіля. Роль у цьому зламі його дружини Теодори і патріархів Івана VII Граматика і Методія………………………………….214 </p>
<p> РОЗДІЛ 24. РЕГЕНТСТВО ТЕОДОРИ (842-856 pp.), ЦАРЮВАННЯ її СИНА МИХАЇЛА ІІІ ВИПИВАКИ (856-867 pp.). ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВОСЛАВНОГО ВЧЕННЯ ПРО ІКОНИ І ВСТАНОВЛЕННЯ КАНОНУ ІКОНОМАЛЯРСТВА Значення неділі «торжества православ’я» (843 р.) в консолідації візантійського суспільства і в історії Вселенської Церкви………………………………….216 Драма усунення з посади константинопольського патріарха-іконоборця Івана VII Граматика………………………………….217 Моральна хисткість імператора-випиваки Михаїла III. Кривава сутичка його дорадників Варди і Василя………………………………….221 </p>
<p> РОЗДІЛ 25. ЗАСНУВАННЯ У ВІЗАНТІЇ МАКЕДОНСЬКОЇ ДИНАСТІЇ (867 p.). ОСОБА ІМПЕРАТОРА ВАСИЛЯ І (867-886 pp.). ЗАСНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ – КИЇВСЬКОЇ РУСИ (852 p.). БОРОТЬБА ЗА ЦЕРКОВНУ ВЛАДУ МІЖ ПАТРІАРХАМИ ІГНАТІЄМ І ФОТІЄМ Новий етап піднесення Візантії за правління царів Македонської династії, які правили 190 років (867-1057 pp.)………………………………….223 Корінна зміна у зовнішній політиці Візантії за першого царя Македонської династії Василя………………………………….225 Церковна політика імператора Василя І, його стосунки з патріархами Ігнатієм і Фотієм………………………………….227 </p>
<p> РОЗДІЛ 26. КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ ПАТРІАРХ ФОТІЙ (857-868 pp.) І ХРИСТИЯНСЬКО-ПРОСВІТНИЦЬ КА ДІЯЛЬНІСТЬ СОЛУНСЬКИХ БРАТІВ КИРИЛА І МЕТОДІЯ В КРИМУ І В МОРАВІЇ Початок місіонерської діяльності Кирила і Методія в Криму (858-861 pp.)………………………………….231 Причина подорожі й особливості місії Кирила і Методія в Моравії (863-867 pp.)………………………………….234 </p>
<p> РОЗДІЛ 27. ПАТРІАРХ ФОТІЙ І ХРЕЩЕННЯ БОЛГАРІЇ (865-870 pp.) Протистояння Константинополя й Рима у питаннях хрещення Болгарського князівства………………………………….237 Болгарський князь Борис-Михаїл одвертається від Константинополя й апелює до Рима………………………………….239 Обставини остаточного повернення Болгарії до візантійського православ’я………………………………….241 </p>
<p> РОЗДІЛ 28. ДІЯЛЬНІСТЬ СЛОВ’ЯНСЬКОГО ПРОСВІТИТЕЛЯ АРХІЄПИСКОПА МЕТОДІЯ (ПІСЛЯ СМЕРТІ ЙОГО БРАТА КИРИЛА) В КОНТЕКСТІ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ НА БАЛКАНАХ (869-885 pp.) Причини затримки архієпископа Методія в Римі………………………………….244 Труднощі, що постали перед Методієм, коли він прибув до Паноніїв сані архієпископа Моравського іПанонського………………………………….246 Зусилля імператора Василя І Македонця з метою утримати візантійські колонії в Південній Італії та на Сицилії………………………………….247 </p>
<p> РОЗДІЛ 29. ДОБА РОЗКВІТУ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ПРИ ДИНАСТІЇ МАКЕДОНЦІВ (867-1057 pp.) Сімнадцять царів Македонської династії і основні причини досягнення імперією вершин своєї могутності………………………………….248 Пріоритети зовнішньої політики Візантії в епоху правління царів Македонської династії………………………………….250 </p>
<p> РОЗДІЛ 30. ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСИ-УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ Х-ХІ СТОЛІТЬ Українсько-візантійські відносини від князя Олега до княгині Ольги………………………………….253 Суперництво Київського князя Святослава (969-972 pp.) та візантійського імператора Івана І Цимисхія (969-976 pp.) за впливи у придунайській Болгарії………………………………….257 Візантійський фактор у процесі хрещення Київської Руси-України………………………………….260 </p>
<p> РОЗДІЛ 31. СИСТЕМА ВНУТРІШНЬОГО УПРАВЛІННЯ У ВІЗАНТІЇ ПРИ МАКЕДОНСЬКІЙ ДИНАСТІЇ. ЦЕРКВА І КУЛЬТУРА Система розподілу влади, запроваджена царями Македонської династії………………………………….264 Основні досягнення науки, культури, літератури і мистецтва у Візантії при Македонській династії………………………………….266 Перебіг церковного життя при династії Македонців………………………………….267 </p>
<p> РОЗДІЛ 32. ОСЛАБЛЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВЛАДИ, АНАРХІЯ У ВІЗАНТІЇ У ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД ВІД ДИНАСТІЇ МАКЕДОНЦІВ ДО ДИНАСТІЇ КОМНІНІВ (1025-1081 pp.) Причини занепаду Візантійської імперії в середині XI століття………………………………….269 Особливості норманської і турецької загроз для Візантії у порівнянні з минулими нападами готів, гунів, арабів і слов’ян………………………………….271 </p>
<p> РОЗДІЛ 33. ВІЗАНТІЯ ПРИ ДИНАСТІЯХ ДУКІВ І КОМНІНІВ. ПОЧАТОК ХРЕСТОВИХ ПОХОДІВ. РОЗРИВ ВІЗАНТІЇ З ЛАТИНСЬКИМ ЗАХОДОМ (1081-1185 pp.) Клани Дуків і Комнінів – багаті землевласники й аристократи-військовики. 37-річне правління Олексія і Комніна………………………………….274 Олексій і Комнін і норманський герцог Боемунд під час Першого Хрестового походу 1096-1097 років………………………………….275 Причини й наслідки Другого Хрестового походу 1147 року. Меценатство Мануїла І Комніна………………………………….276 </p>
<p> РОЗДІЛ 34. ДИНАСТІЯ АНГЕЛІВ (1185-1204 pp.). ТРЕТІЙ І ЧЕТВЕРТИЙ ХРЕСТОВІ ПОХОДИ. ПОДІЛ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НА ДВІ ЧАСТИНИ Перехід від династії Комнінів до династії Ангелів………………………………….279 Третій Хрестовий похід (1189-1192 pp.) та причини його невдачі………………………………….280 Каральний для Візантії Четвертий Хрестовий похід (1203-1204 pp.) і поділ Візантійської імперії………………………………….282 </p>
<p> РОЗДІЛ 35. ЛАТИНСЬКИЙ СЕКТОР ВІЗАНТІЇ ЗІ СТОЛИЦЕЮ В КОНСТАНТИНОПОЛІ (1204-1261 pp.) Здача Константинополя 12 квітня 1204 р. латинцям. Погром і грабіж………………………………….284 Адміністративна реформа в Латинській Візантії. Створення герцогств, королівств, князівств, сеньйорій………………………………….286 Чотири основні причини поразки Латинської Візантії………………………………….289 </p>
<p> РОЗДІЛ 36. ГРЕЦЬКИЙ СЕКТОР ВІЗАНТІЇ ЗІ СТОЛИЦЕЮ В НІКЕЇ (1204-1261 pp.) Від потрясіння – до патріотизму. Грецька заповзятість після катастрофи 1204 року………………………………….291 Болгарія як мінливий фактор у латино-грецьких змаганнях і війнах XIII століття………………………………….293 Генуя та Іконійський султанат турків-сельджуків – союзники Нікеїв боротьбі проти латинців………………………………….296 </p>
<p> РОЗДІЛ 37. ВІДНОВЛЕННЯ ЄДНОСТІ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ПРИ ОСТАННІЙ ЦАРСЬКІЙ ДИНАСТІЇ ПАЛЕОЛОГІВ (1261-1453 pp.) Рід Палеологів. Перший представник династії Михаїл VIII і його старання зберегти та зміцнити Візантійську імперію………………………………….298 Династична лінія Палеологів упродовж двох століть: одинадцять царів у вирі інтриг, узурпації влади, підкупів і кривавих сутичок………………………………….300 </p>
<p> РОЗДІЛ 38. СТАН ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ПРИ ДИНАСТІЇ ПАЛЕОЛОГІВ (XIII-XV СТОЛІТТЯ) Характер відносин Церкви і держави в останні два століття існування Візантії: від цезаропапизму до папоцезаризму………………………………….303 Причини і наслідки церковної унії Константинополя і Рима 1439 року на соборі у Флоренції………………………………….305 </p>
<p> РОЗДІЛ 39. РОЗКВІТ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ І БОГОСЛОВІЇ ПРИ ДИНАСТІЇ ПАЛЕОЛОГІВ У XIII-XV СТОЛІТТІ Причини піднесення культури і богословії та тлі занепаду й розпаду Візантії………………………………….308 Співвідношення розвитку візантійської культури в Палеологівську епоху між столицею й регіонами………………………………….310 </p>
<p> РОЗДІЛ 40. ПАДІННЯ КОНСТАНТИНОПОЛЯ 1453 РОКУ І КІНЕЦЬ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ Причини катастрофічного занепаду Візантії у XV столітті………………………………….313 Драма здобуття Константинополя турками-османами Магомета II………………………………….316 </p>
<p> ДОДАТКИ Список візантійських імператорів………………………………….320 Хронологічна таблиця важливих подій історії Візантійської імперії………………………………….323 Бібліографія………………………………….328 Про автора………………………………….344 Книжкові публікації професора Дмитра Степовика………………………………….348 </p>
</doc>
<doc id="file32711346" filename="strygnyuk" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/11/19/strygnyuk/" FT="web">
<p> Адам Стрижнюк. Кому належить українське православ’я? </p>
<p> Пастор протестантської церкви з Маріуполя і за сумісництвом директор благодійного фонду «Республіка Пілігрим» Геннадій Мохненко на своїй сторінці в «Фейсбук» розповів історію свого друга – пастора, ім’я якого з відомих причин не називає. </p>
<p> «Бойовики його заарештували в домі молитви, приїхавши на богослужіння з калашами. Привезли його в підвал і почали сперечатися: розстріляти чи ні? Однак спершу вирішили повезти його на суд до місцевого православного батюшки. Останній провів з пастором (з руками в наручниках і з зав’язаними скотчем очима) «спасенну» бесіду… </p>
<p> Після довгих коливань батюшка все ж милостиво підняв палець вгору, що дозволило пастору вижити. В захоплений ДНРівцями молитовний будинок в Слов’янську теж заходили московські батюшки, придивлялися до нового помешкання… Вони це робили в перерві між молитвами за «гради» і освяченням підвалів Гіркіна, в яких катували, розпорювали животи і вбивали людей. Моліться разом з ДНРівцями за їх бісівський експеримент, благословляйте цю «святу» рать… Але одне прохання: перейменуйтесь (щоб у людей не було плутанини в голові) в «Протестантів Московського Патріархату» і практикуйте ваш четвертий Рейх», – пише Геннадій Мохненко. </p>
<p> Разом з тим він висловив свою щиру повагу «справжнім православним людям і священикам, які розуміють всю чортівню, що коїться під маскою «московського православ’я» на південному сході країни». </p>
<p> *** </p>
<p> Ми ніколи в своїх публікаціях не заторкували тему релігії і міжконфесійних відносин. Ця тема належить до особистого табу: кожен вправі сам вирішувати, в якого Бога вірити і до якої церкви ходити та чи ходити взагалі. Але на Сході України склалися «особливі обставини»: одну з православних конфесій все частіше «застукують» при співпраці з терористами. </p>
<p> Ми не будемо зараз аналізувати, наскільки подібна практика відповідає морально-етичним засадам християнства. Але вдамося до історії. До тих маловідомих її сторінок, які проливають світло на походження православних конфесій в Україні. Щоб в кінці кожен міг зробити для себе відповідні висновки. </p>
<p> *** </p>
<p> Як відомо, в ідеалі церква мала б бути офіційно відділена від держави. В Україні по суті так воно і є. На перший погляд, аналогічна ситуація спостерігається і в нашого східного сусіда. Але це тільки на перший погляд. Насправді ж церква у Росії завжди була «одержавленою». Оскільки ж і сама Російська держава аж ніяк не є зразком ліберально-демократичного устрою, то й така її церква. Російська влада втручається у внутрішні справи України – так само робить і влада церковна. Приклад кількарічної давності: перед приїздом Святішого Отця Івана-Павла ІІ до України, РПЦ разом зі своїм «українським оплотом» – Московським патріархатом (МП), спровокували суцільну антиукраїнську кампанію, мовляв, Україна – канонічна територія Російської церкви, і католики не мають права сюди потикати носа. Звичайно, у багатьох борців «за веру православную» складається враження, що «російські гості» мають повне право на таку політику, оскільки, мовляв, МП з давніх-давен перебуває на українських землях, у той час як Київський патріархат, для прикладу, утворений тільки у 1992 році. Де ж ховається правда? В історії! </p>
<p> Остаточний розкол християнської церкви на дві гілки: західну (римо-католицьку) і східну (греко-православну) відбувся у 1054 році. Хрещення України-Русі припадає ще на 988 рік. Тоді Українська держава перебувала під сильним політичним, економічним і культурним впливом Візантії, відповідно й Українська церква існувала у канонічній єдності з Константинополем – візантійською столицею. У той час не те що Московського патріархату, навіть Москви ще не було. Церкву у Києві очолював «митрополит Київський і всія Русі», а, отже, Київська митрополія (у подальшому – патріархія) існувала вже тоді (якщо бути точним – за 698 років до утворення МП). Проте внаслідок монгольської навали київський митрополит був змушений спочатку у 1299 році перебратися до Володимиро-Суздаля, а згодом, у 1325 році, на «запрошення» Івана Калити – до Москви. Слід зазначити, що, перебуваючи на значній віддалі від столиці, глава церкви і надалі іменував себе «митрополитом київським…». </p>
<p> У середині XV ст. Візантія вела запеклу боротьбу з турками і для того, щоб забезпечити себе союзником, погодилась на унію (об’єднання) з Римом. У 1439 році відбувся Ферраро-Флорентійський собор, який підтримав ідею об’єднання католицької і православної церков, тобто Риму і Константинополя. У числі інших православних ієрархів, котрі погодились на унію, був і митрополит київський Ісидор. Почувши про це, Москва проголосила його «зрадником православної віри» і позбавила митрополичої кафедри. У 1448 році московська церква, не питаючи на це згоди ні Києва, ні Константинополя, проголосила себе автокефальною (незалежною) і обрала собі митрополитом Йона, який був останнім, хто титулував себе «митрополитом київським…». Проте цю акцію не визнали ні Вселенський патріарх, ні найвищі ієрархи інших православних церков, і протягом 141 року РПЦ вважалася неканонічною (незаконною). Звичайно, московські церковні кола ніяк не хотіли погоджуватись з такою позицією всього православного світу, тому ще за Василія ІІІ (батька І.Грозного) сформували теорію «Москва – «третій Рим». Проголосивши її, РПЦ надала Москві статусу єдиного православного центру в світі (!), хоча такий центр уже давно існував і ним був Константинополь. Дещо раніше РПЦ ідеологічно спрезентувала владу московського царя як спадщину візантійського імператора. Та от біда – поряд з візантійським імператором завжди був патріарх, а у московського царя (князя), як «візантійського спадкоємця», – його не було. Ось тут і виникає ідея створення МП. Завдяки численним «пожертвуванням» цілком реалізувати цю ідею вдалося урядові Б.Годунова. У січні 1589 року було визнано канонічність РПЦ і обрано першого її патріарха – Йова. Перетворившись у слухняне знаряддя московського уряду, патріарх, а з ним і вся Російська церква будь-що намагалися ліквідувати церковну незалежність України. Проте це стало можливим лише після приєднання нашої держави до Росії у 1654 році. Особливий слід на процесі ліквідації самостійності Української церкви залишив патріарх Яким (Савелов). Він разом з московським царем декілька разів звертався до Константинопольського патріарха з проханням передати Українську церкву під юрисдикцію МП, але згоди на це не діставав. Тоді Москва за допомогою українського гетьмана І.Самойловича, долаючи рішучий опір українського духівництва, протягом 1684-1686 років самочинно (!) приєднала Українську церкву до МП. Звичайно, весь православний світ не міг з цим погодитись, а тому треба було отримати хоча б формальну згоду від його глави – Константинопольського патріарха. За цю справу активно взявся навесні 1686 року патріарх Яким. До столиці колишньої Візантії за наказом московського патріарха поїхав досвідчений дяк Нікіта Алексєєв. Метою цієї поїздки було вручення Константинопольському патріархові Діонісію грамоти з проханням віддати Москві Київську митрополію з усіма її єпархіями. Однак, як свідчать історичні джерела, Діонісій відхилив прохання московського патріарха, оскільки вважав таке об’єднання незаконним. Тоді Алексєєв вирішив звернутись безпосередньо до турецької влади (колишня Візантія, а з нею і Константинополь ще з 1453 року перебували у складі турецької держави – Османської імперії). Коли недавно обраний патріарх Діонісій прибув до Адріанополя, щоб його посаду затвердив Великий візир, там уже був вищезгаданий московський дяк, котрий устиг про все домовитись з турецьким володарем. У Туреччини попереду була важка війна з Австрією, Польщею та Венецією і, будучи досвідченим політиком, Великий візир хотів нейтралізувати Росію у цій війні, а тому наказав патріархові Діонісію задовольнити прохання Москви. У травні 1686 року Діонісій видав грамоту про передачу Української церкви під юрисдикцію МП (до речі, за це він отримав від Алексєєва доброго хабара – 200 золотих червонців і 120 чорнолискучих соболів). Згодом Діонісія за цей неканонічний вчинок позбавили посади патріарха, але незалежності УПЦ так і не повернули. </p>
<p> Нічого не змінилося у цьому плані і в часи Російської імперії, хіба те, що Українська церква зазнала тотальної уніфікації. На початку 1917 року із 27 єпископів України українцями були тільки троє. Церковний національно-визвольний рух початку XX ст. набрав форм Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Проте 28-29 січня 1930 року на надзвичайному церковному соборі у Києві УАПЦ було примушено «саморозпуститися». Майже всі її єпископи, більшість священиків і тисячі вірних були знищені. Лише у період руху за державну незалежність у 1990-1991 роках було оформлено Український патріархат, який переріс у червні 1992 року в УПЦ Київського патріархату. </p>
<p> Отож, хто старший і кому кого повчати, ще потрібно розібратися. Українці не звикли повчати, проте не дуже люблять втручання у свої справи. На жаль, багато хто цього не розуміє, тому й продовжують «пахнути» великоросійським шовінізмом не лише кабінети високих московських посадовців, але й золотоверхі храми російського духівництва. </p>
<p> Адам Стрижнюк </p>
<p> ДОВІДКА: православ’я у світі </p>
<p> За кількістю віруючих Православна Церква – це друга християнська спільнота після Римо-Католицької Церкви. Найбільше послідовників Православ’я проживає у Греції (98%), Молдові (98%), Грузії (89%), Білорусі (88%), Румунії (87%), Сербії (84%), Чорногорії (84%), Болгарії (83%), на Кіпрі (80%), у Росії (80%), Македонії (80%), Україні (80%). </p>
<p> Православні церкви у євхаристійному спілкуванні </p>
<p> Нині існує 14 (або 15) автокефальних Церков, що перебувають у євхаристійному спілкуванні одна з одною і складають Вселенську Православну Церкву. </p>
<p> Автокефальні церкви </p>
<p> 1. Константинопольська Православна Церква (або Вселенський Константинопольський Патріархат) </p>
<p> 2. Олександрійська Православна Церква (або Олександрійський Патріархат) </p>
<p> 3. Антіохійська Православна Церква (або Антіохійський Патріархат) </p>
<p> 4. Єрусалимська Православна Церква (або Єрусалимський Патріархат) </p>
<p> 5. Російська Православна Церква (або Московський Патріархат) </p>
<p> 6. Сербська Православна Церква (або Сербський Патріархат) </p>
<p> 7. Румунська Православна Церква (або Румунський Патріархат) </p>
<p> 8. Болгарська Православна Церква (або Болгарський Патріархат) </p>
<p> 9. Грузинська Православна Церква (або Грузинський Патріархат) </p>
<p> 11. Елладська Православна Церква (або Грецька Православна Церква) </p>
<p> 12. Польська Православна Церква </p>
<p> 13. Албанська Православна Церква </p>
<p> 14. Православна Церква Чеських Земель і Словаччини </p>
<p> 15. Православна Церква Америки – визнана як автокефальна лише Російською, Болгарською, Грузинською, Польською та Чехословацькою Церквами </p>
<p> Автономні церкви </p>
<p> Церкви, що мають самоврядність, адміністративну, юридичну, економічну незалежність, залишаючись у канонічній юрисдикції котрогось із Патріархатів. Окрім автономних, існують напівавтономні, самоврядні і под. Різниця між ними розмита. Деякі самоврядні мають не менше прав, ніж деякі автокефальні. </p>
<p> – Антіохійська Архієпархія Північної Америки (автономна, Антіохійський Патріархат) </p>
<p> – Бессарабська Митрополія (автономна, Румунський Патріархат, рядом Церков не визнається як автономна, Московським Патріархатом не визнається взагалі) </p>
<p> – Естонська Православна Церква (автономна, Вселенський Патріархат, рядом Церков не визнається як автономна) </p>
<p> – Китайська Православна Церква (автономна, Московський Патріархат, низкою Церков не визнається як автономна) – фактично зникла </p>
<p> – Критська Православна Церква (напівавтономна, Вселенський Патріархат) </p>
<p> – Фінська Православна Церква (автономна, Вселенський Патріархат) </p>
<p> – Японська Православна Церква (автономна, Московський Патріархат, рядом Церков не визнається як автономна) </p>
<p> Самоврядні церкви </p>
<p> – Латвійська Православна Церква (самоврядна, Московський Патріархат) </p>
<p> – Литовська Православна Церква (самоврядна, Московський Патріархат) </p>
<p> – Молдовська Православна Церква (самоврядна, Московський Патріархат) </p>
<p> – Естонська Православна Церква Московського Патріархату (самоврядна) </p>
<p> – Російська Православна Церква Закордоном (самоврядна, Московський Патріархат) </p>
<p> – Синайська Православна Церква (автономна, Єрусалимський Патріархат) </p>
<p> – Українська Православна Церква («самоврядна з правами широкої автономії», Московський Патріархат) </p>
<p> – Українська православна церква США (самоврядна митрополія, Вселенський Патріархат) </p>
<p> Православні церкви, що не мають євхаристійного спілкування з іншими </p>
<p> – Болгарський Альтернативний Синод </p>
<p> – Італійська Православна Церква </p>
</doc>
<doc id="file32709010" filename="suhdeya1" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2019/01/05/suhdeya1/" FT="web">
<p> Перший (VII) випуск Сугдейського збірника продовжує засновану у 2004 р. серію наукових видань, що ґрунтуються на матеріалах міжнародної наукової конференції «Причорномор’я, Крим, Русь в історії та культурі», що регулярно проводилась Національним заповідником «Софія Київська» на базі його відділу – музею «Судацька фортеця». </p>
<p> На сьогодні, через анексію Криму Російською Федерацією, музей вилучено з підпорядкування Міністерства культури України та оперативного управління Національного заповідника «Софія Київська». Однак заповідник продовжує традицію започаткованих ним наукових форумів, збираючи їх на території свого музейного комплексу в м. Києві. В свою чергу, збірник продовжує публікацію робіт, присвячених іс­то­рії та архео­логії давнього та середньовічного Криму. В статтях розглядаються торгівельні, етнічні та культурні звʼязки між Кримом, Руссю, Європою, Причорноморʼям та Візантією, оприлюднюються результати археологічних, джерелознавчих та історіографічних досліджень. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Гордієнко Д. С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині Володимира Січинського … 3 </p>
<p> Джанов А. В. Каффа и Крым во второй половине XIV в. (преимущественно по данным книг массарии Каффы) … 44 </p>
</doc>
<doc id="file32711322" filename="syundyukov" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/02/01/syundyukov/" FT="web">
<p> Світло й тіні Другого Риму (частина 1) </p>
<p> Ігор СЮНДЮКОВ </p>
<p> Ярослав Мудрий та Візантія: відповідь на виклики історії </p>
<p> Повернутись до витоків — це глибинна духовна потреба. Потреба людини і цілого народу. Це спрага, яку конче необхідно втамувати: дізнатися, звідки постав мій рід, моє місто, зрештою, моя нація. Адже, якщо, як писав поет, «зірки світили людям і до нас», і не від нас, грішних і улюблених, встановився порядок речей на Землі, а за десятки, сотні поколінь до нас — то, хай би як стрімко текла Ріка Часу, все одно нам нічого не збагнути в цьому світі, якщо ми не відшукаємо витоків цієї Ріки. Бо це також і наші витоки, розуміємо ми це чи ні. До того ж, хтозна, може, якраз знання історії (вкупі з осягненням високої літератури та філософії) допоможе нам знайти вихід із сьогоденного лабіринту нерозв’язних проблем. Адже, трапляється, для того, щоб знайти вихід — треба усвідомити, де саме колись був вхід! </p>
<p> Наші витоки — у духовному Всесвіті Київської Русі. Ця думка, здається, вже мало в кого викликає заперечення. А ось інша теза, котра тісно пов’язана із щойно наведеною, а саме: культуру й політику Давньої Руси-України дуже важко зрозуміти без знання історії, інтелектуального життя, моралі та реальної політичної практики (без міфів) потужної південної сусідки Руси, світової, без перебільшення, держави — Візантійської імперії — ця теза зовсім не є загальновизнаною. А тим часом це справді так. Славетним керманичам Русі — й Ользі, й Святославу, і Володимиру Великому, і Ярославу Мудрому (на ньому ми зупинимося окремо й докладно, але трохи згодом), і Володимиру Мономаху — доводилось діяти, перебуваючи у потужному «силовому полі» Візантії. Ця імперія, котра йменувала себе Другим Римом (і мала на це певні підстави), котра вважала «варварами» усі сусідні народи й одверто зневажала їх (слов’ян у тому числі), — суттєво впливала на життя нашої Вітчизни 1200, 1100, 1000, 900 років тому. </p>
<p> Імперія втрачала з плином століть свою військову міць, її територія з кожним віком скорочувалась, ніби бальзаківська «шагренева шкіра» (аж поки у 1453 році колишня «столиця світу», Константинополь-Царгород, не була завойована турками, які стрімко створювали свою імперію). Проте слід в історії Давньої України (так само, як і в історії Московії — очевидно, ще значно більшою мірою!) Візантія, її культура, традиції, її фантастичний блиск та її чорна злиденність, її духовність, водночас і справді гуманістична, й підступна, антилюдяна, залишила дуже й дуже помітний. І той величезний за значенням факт, що саме звідти, з Візантії (очевидно, через посередництво болгарської православної культури того давнього часу, і це дуже суттєво), до нас на Русь прийшло «християнство східного обряду» — це тільки «верхівка» айсберга. Отже, нам, читачу, бодай необхідно поговорити про Візантію. Якщо завгодно, «повернутись до Царгорода». Щоб зрозуміти не чиюсь чужу — власну, рідну історію і культуру. </p>
<p> Історія Візантії як середньовічної грецькомовної держави, власне, розпочалась ще в IV ст. н. е., після розділення Давньої Римської Імперії цезарів (Першого Риму), на Західну Римську Імперію (впала під тиском «варварів» у V ст.) та Східну Імперію (Візантію, існувала з середини IV ст. до 1453 року, тобто понад 1000 років; при цьому останні 250 років своєї історії перебувала у колосальній системній кризі). Причому Східна Римська Імперія була названа Візантією лише в працях західноєвропейських гуманістів ХVI ст., тобто вже після її загибелі та падіння. Самі ж мешканці Константинополя (нагадаємо, місто назване на честь римського імператора Константина Великого (313–337 р. р.), який зробив християнство державною релігією Імперії, тоді ще єдиної) йменували свою столицю і державу «Новим (або Другим) Римом», а себе — «ромеями». Вони обґрунтовували це тим, що Римська імперія не просто зникла й поступила місцем Візантійській імперії, а перетворилась, «переросла» в останню. Тобто візантійці-ромеї вважали себе спадкоємцями єдиної та безперервної традиції державності, що в ній часові рубежі між римською античністю та візантійським середньовіччям були, на їхній погляд, незначною умовністю. </p>
<p> Якщо ж говорити про візантійську культуру, то її основні елементи почали формуватись ще при згаданому імператорові Константині Великому, засновникові столиці Східної Римської Імперії; систематичний розвиток вона отримала за доби правління Юстиніана Великого (527–565 рр.). У часи ж правління Македонської династії (IX–XI стст., епоха Ігоря, Святослава, Володимира Хрестителя та Ярослава Мудрого) «візантинізм» як дуже складне духовно-історичне утворення сягнув апогею свого розвитку та конкретного втілення. Фахівці з історії та культури дають доволі різні визначення «візантинізму», зокрема, й таке: це поєднання християнізованого східного еллінізму (тобто вплив античної культури Давньої Греції, поза сумнівом, був відчутним) та християнізованої ромейської культури з іудейською, іранською та певними елементами слов’янських й германських культур. Отакий воістину унікальний сплав! </p>
<p> КАРТА КОРДОНІВ ВІЗАНТІЇ — НЕ В ЧАСИ ЇЇ НАЙБІЛЬШОГО РОЗКВІТУ, А В ДОБУ НАЙТІСНІШИХ КОНТАКТІВ ІЗ КИЇВСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ (ІХ–ХІ СТСТ.) / ФОТО З САЙТА DERGACHEV.RU </p>
<p> Населення Візантійської імперії було надзвичайно різноманітним. На території однієї держави жили греки, слов’яни, римляни, вірмени, грузини, іллірійці, фракійці, євреї, копти… і ще безліч народів. Така особливість візантійського законодавства, як відсутність офіційного, законом встановленого порядку передачі імператорського престолу в спадок (так було аж до другої половини ХІІ ст.), відкривала доступ до імператорської корони багатьом честолюбцям та енергійним людям. Історія Імперії засвідчує, що найвищу владу в цій світовій державі перебирали не лише греки, але й римляни, слов’яни, вірмени, навіть перси по крові, що престол посідали не лише аристократичні грецькі родини (такі, як Палеологи, Комніни, Мономахи, Дуки), але й особи «низького» походження. </p>
<p> Дуже важливо уявити собі особливості політичної системи Візантійської держави (це породить потужне «відлуння» не так в історії Київської Руси, як в історії Московії — Російської імперії — СРСР — сучасної Російської Імперії!). Отже, найважливішою засадою політичного «візантинізму» була «високорозвинена» (з їхнього погляду) державність, побудована на ідеї абсолютної авторитарності, на беззастережному підпорядкуванні окремої людської особи тоталітарній державі (агов, російське «євразійство»! Адже Візантія була стовідсотково «євразійською» імперією). Конкретною формою існування візантійської авторитарності («автократор» — по-грецькому «самовладець» або ж «самодержець»; саме це звання мали деспоти і в Санкт-Петербурзі, і в Константинополі, і в Москві) стала дуже складна система адміністративної бюрократії (!), котра була побудована на ієрархічному розподілі на посади й чини. Візантійська «табель про ранги» нараховувала 72 посади, від дрібного «клерка» до вищих людей у державі; навіть відповідний документ Петра І був у рази меншим за обсягом… </p>
<p> А ще «візантинізм» — це якнайтісніший союз держави та церкви (запам’ятаємо це!). Причому абсолютно домінувала держава. Візантійські імператори систематично, впродовж століть, втручалися у церковне життя (між іншим, їх коронування на царство часто супроводжувалось присвоєнням титулу «святий»), часто виступали як арбітри в церковних дискусіях, скликали церковні собори, брали активну участь у їхніх засіданнях, впливали на ті чи інші рішення. Тобто фактично церква визнавала імператорів ще й первосвящениками. Але це фактично; офіційно ж візантійська церква за своїми законами та канонами була «незалежною» та «цілком вільною», бо право церкви на самостійність теоретично ніколи не оскаржувалось імператорами або законами імперії (теж візантійське лицемірство!). </p>
<p> На думку багатьох сучасних авторитетних візантологів, серед головних особливостей, які відрізняли культуру Візантії від сучасної їй середньовічної культури Західної Європи, були, в тому числі, такі: а) тривале та стійке збереження античних, точніше, пізньоантичних, традицій; б) дуже інтенсивний вплив цивілізацій народів Сходу (Сирія, Палестина, Іран, Єгипет, араби тощо); в) вплив християнства, але в його особливій православній (східній) формі; г) абсолютне панування імперської державної доктрини. Враховуючи той беззаперечний вплив візантійської політичної системи й культури на Давню Русь, що про нього вже не раз говорилось, оці міркування істориків, щонайменше, заслуговують на серйозну увагу. </p>
<p> Київська Русь не могла не бути залученою до контактів із Візантією з найдавніших часів свого існування. Адже свої досягнення (вони були, й чималі) в царині літератури, мистецтва, науки, політики Візантія прагнула (в міру своїх можливостей) культивувати — не обов’язково насаджувати силою — серед сусідніх народів (адже ті, на зверхній погляд імператорів, всі були «варварами»; такими визнавались, зокрема, і християни «західного», римського, обряду). І не можна заперечувати той факт, що багато найцінніших пам’яток літератури (і античної, і давньохристиянської) дійшли до нашого часу лише тому, що були збережені у візантійських архівосховищах. Це є безперечною заслугою Константинополя перед духовною історією цілої Європи. </p>
<p> Взагалі, контраст між «світлом» та «тінню» Візантійської держави просто вражає. Колосальні ринки столиці (товари з усього світу, і, між іншим, не лише килими, зброя, хутра, срібло, віск, мед, зерно, шовк, вина, прянощі, тощо — але й раби), найвища майстерність ремісників (ювелірів, ткачів, зброярів, майстрів, що виробляють предмети розкоші…), найбільший у світі порт, де постійно можна побачити судна з усіх країн Заходу та Сходу, потужні кам’яні мури фортеці, виняткової краси будинки міста, Свята Софія — воістину чудо світу (про неї ми згодом поговоримо) — все це буквально сліпило очі прибульцям з інших держав. А, з іншого боку, за цим незабутнім фасадом — шалена гонитва за золотом, чинами, прибутковими й престижними посадами, пенсіями (вже були!). Ось що характеризує тодішню «еліту» Візантії, її «вищий світ». І ще — рідкісна підступність, лукавство (вже не «візантинізм», а, сказати б, «візантійщина»). Про це варто поговорити окремо. </p>
<p> «Коронним» прийомом візантійської дипломатії, приміром, була політика тимчасових союзів. Коли імперії загрожували одразу декілька зовнішніх ворогів і війна могла «спалахнути» одразу в декількох місцях, візантійський уряд ціною певних (траплялось, суттєвих) жертв і поступок поспішав укласти з однією зі сторін мир, аби усі свої сили спрямувати супроти іншої ворожої сторони, або ж намагався (іще краще!) шляхом дипломатичних підступів розсварити своїх супротивників й нацькувати їх один на одного. Це повною мірою стосувалося і слов’янських народів. Історія Візантії свідчить, що часто імператори, розуміючи неможливість успішної боротьби, вирішували укладати зі слов’янами договори (як-от імператор Василій ІІ із Київським князем Володимиром Святим у 987–988 роках), вбачаючи в них зручніший та безпечніший політичний вихід. Слов’ян (а згодом і варягів) стали приймати до візантійського війська, а коли перед імперією поставали проблеми заселення нових колоній, то найбільш доброзичливо приймались саме слов’янські колоністи. </p>
<p> Візантійці блискуче вміли підступно обманути чужоземців, а особливо — іноземних послів. Сил і засобів для цього не шкодували. Дипломати імперії були спроможні розумно й тонко оцінити потребу в якому-небудь володарі вельми далекої від «Нового Риму» землі, оцінити можливості впливу на далекого сусіда-»варвара». І якраз саме посольство цього «варвара» з превеликою пишністю й шанобою зустрічати на кордоні імперії. Послів везли до Царгорода через гори й долини, через круті перевали й дном гірських ущелин, везли незвичайним шляхом, а — навмисно — найбільш довгою та незручною дорогою. Про подорожніх турбувались, перед ними ввічливо вибачались за затримку… Посли після цього були щиро переконані в тому, що візантійці — чудові люди, що вони цінують й дуже поважають їхню країну, але шлях до столиці ромеїв є надзвичайно важким, столиця є недоступною і через це, скажімо, воювати з ромеями — то безнадійна справа. </p>
<p> А у столиці, в Царгороді, вміли привітати потрібного посла із небаченою «честю», і, щоб остаточно переконати його у міці Другого Риму, влаштувати грандіозний військовий парад. Година за годиною перед високими послами марширували стрільці й вершники, піхота з важким озброєнням змінювалась на легку кінноту, йшли лучники та загони, озброєні мечами, списоносці… Очі втомлювались спостерігати блиск сталі, строкатість одягу, яскраві прапори легіонів та сяючі обладунки. Вуха нестерпно боліли від войовничих кличів, що ними вітали послів. Чужоземні дипломати й гадки не мали, що перед ними, швидко змінюючи зброю та одяг, безперервно «кружляє» усе та ж сама, спеціально для цього навчена, військова частина. Посольство, ошелешене й втомлене, остаточно пересвідчувалось, що Візантія — казково могутня, й воювати з нею — річ абсолютно безнадійна (проте давні українці таки не раз воювали, і то успішно!). </p>
<p> Це, з дозволу сказати, хитрі «дитячі пустощі» ромеїв. А ось вам, читачу, короткий прецікавий епізод з політичної практики Візантії. У мудрого імператора Константина VII (Порфірорідного) — дія відбувається у другій половині Х століття, за часів Ольги та Святослава — був син Роман. Царствений батько вирішив одружити хлопця — на дівчині казкової краси. Була вона дочкою звичайного константинопольського торговця-корчмаря (такі шлюби траплялися). Звали дівча Анастасо, а при дворі їй дали інше ім’я — Феофано (явлена Богом). Невдовзі Феофано, викликала його на відверту розмову: чи не пора тобі, дорогий мій, займати трон? Ти вже зовсім дорослий! Щоправда, батько — імператор Константин VII — цілком здоровий, йому було 55 років, але ж всяке може трапитись… Невдовзі Феофано приготувала келих червоного вина й попросила Романа пригостити ним батька. Смерть імператора була легкою й миттєвою (дівчина зналася на отрутах добре!). Роман став імператором. </p>
<p> Але це тільки початок оповіді. Довго сидіти на троні Романові не довелось. У столицю з тріумфом повертається славетний полководець Никифор Фока, переможець арабів, — і підкорює серце Феофано. Рішення підступної красуні визріло стрімко. Вона пригостила чоловіка-імператора смачними грибами. Він швидко знепритомнів і в той же день помер. 16 серпня 963 року патріарх Полієвкт коронує Никифора Фоку в соборі Святої Софії, а через місяць — вінчає Никифора та Феофано. </p>
<p> Проте і це ще не все. Зчинився заколот феодалів, котрі хотіли скинути Никифора та його дружину з трону, і цей заколот залізною рукою придушує ще один талановитий полководець (і палкий мужчина, зауважимо!), магістр Іоанн Цимісхій. Іоанн прибуває в столицю, де монарше подружжя щиро дякує йому. Але скоро імператор Никифор став явно побоюватися за своє життя (примушував кухарів пробувати всі без винятку страви — як Іван Грозний та Сталін! — на ніч залишався в укріпленому палаці-фортеці, де спав сам-один на другому поверсі, на першому була посилена особиста охорона, а до царя вів єдиний хід з 1-го поверху через сторожове приміщення). Може, монарх інтуїтивно відчув, що стосунки між «невинною красунею» Феофано та Іоанном Цимісхієм давно перейшли межу церемоніальних? </p>
<p> Але всі заходи безпеки були марними. В ніч на 11 грудня 969 року з вікна другого поверху палацу Никіифора хтось (хто?) спустив на міцній мотузці кошик. На другий поверх у цілковитій тиші в кошику були втягнуті нагору Іоанн Цимісхій та декілька найбільших друзів. Вони знайшли імператора, який спав на ведмежій шкурі біля печі (останнє, що побачив Никифор Фока в своєму житті — це своє імператорське крісло, в якому сидів Цимісхій), і відтяли йому голову. Наступного ж дня Іоанн разом із Феофано з’явився до патріарха Полієвкта і зажадав проголосити себе імператором. Патріарх обурився (мабуть, як християнин…): «Хочеш на царство? В тебе на руках — кров, а ти входиш до Храму Божого!». Іоанн спокійно знизив плечима: «Вбивав не я» — і тут же вказав на «друзів», які стояли поруч. «І взагалі — додав Цимісхій — все це було зроблене за наказом імператриці». Патріарх зрозумів — перед ним новий імператор (збентежених «друзів» тут же взяли під варту й швидко стратили), і, якщо він хоче жити, треба виконувати накази царя. Патріарх тут же зажадав, аби Феофано негайно ув’язнили (як головну винуватицю) і ув’язнили в далекому монастирі, на краю Землі, у Вірменії. Так і зробили. Ось, проте, що трапилось за декілька років: син Феофано, 16-річний Василій (це за нього хрестилась Русь) посилає імператору Іоанну Цимісхію кошик зі свіжими фруктами. Цар вмирає у страшних муках. Імператором стає Василій (та його брат, «ніякий», безвольний Константин)… </p>
<p> *** </p>
<p> Ось якого «стратегічного партнера» мимоволі мав наш герой, Ярослав Мудрий, в особі Візантійської імперії (до речі, ромеї зневажливо звали наших предків «скіфами» або «тавроскіфами»). Як вибудовував стосунки з таким сусідом? Про це — в наступному випуску «Історія та Я». </p>
</doc>
<doc id="file32711321" filename="syundyukov-2" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/02/01/syundyukov-2/" FT="web">
<p> Світло й тіні Другого Риму (частина 2) </p>
<p> Ігор СЮНДЮКОВ </p>
<p> Ярослав Мудрий та Візантія: відповідь на виклики часу </p>
<p> Отже, відносини з Візантійською імперією — а спектр цих відносин неминуче мав бути і був найрізноманітнішим: партнерство, ввічлива співпраця, конкуренція, змагання, зіткнення, зокрема бойові — являв собою справжнє випробування для Ярослава — політика та державного діяча. Справді, читач вже, здається, мав змогу пересвідчитися, з яким своєрідним, м’яко кажучи, сусідом доводилося мати справу володарям Давньої Руси-України. І з сусідом, до того ж, достатньою мірою потужним й могутнім. Щоправда, якраз у роки Ярославового правління (1019-1054) міць Візантії явно починала занепадати; проте Імперія зовсім ще не виглядала знесиленою, зберігаючи величезний авторитет і в країнах Європи (навіть в тих, з якими вона перебувала у ворожих стосунках), і на Сході. </p>
<p> Тим більшою є заслуга такого керманича, як Ярослав Мудрий; бо саме він спромігся, здебільшого не вдаючись до прямих військових зіткнень із візантійцями (за винятком військового походу 1043 року, в котрому сам Великий князь особисто участі не брав і про який ми ще розповімо) гідно відповісти на виклики Другого Риму (і політичні, і, головне, — культурно-світоглядні), проводив справді незалежницький курс щодо константинопольських цесарів, даючи у разі потреби належну відсіч (повторимо — як правило, не військову) й, зрештою, утвердивши авторитет своєї власної Імперії, Київської Русі, у світі. І це — попри неминучий вплив Східної Римської Імперії на Київську державу, про що вже говорилося. При цьому Ярослав вмів використовувати кращі здобутки візантійців у царині культури. Лише один конкретний факт: більшість істориків визнає, що у спорудженні Софійського собору в Києві брали активну участь майстри з Константинополя. Що, безперечно, мало бути погоджено з Ярославом. </p>
<p> І в підсумку — якщо брати лише духовне змагання зі Східною Римською Імперією, лише відповідь на її культурний виклик — підсумки досягнутого Великим Князем Київським просто вражають. Ось що, приміром, писав про Київ, вже у 70-ті роки ХІ століття, відомий тоді німецький середньовічний історик Адам Бременський, автор «Історії архієпископів Гамбурзької церкви». Він називав нашу столицю містом, «що змагається із константинопольським скіпетром, найславетнішим центром греків» (тобто візантійців-ромеїв; і на Руси того часу, і в Європі їх переважно йменували «греками», що є не зовсім точним). Звідси ми можемо зробити доволі обґрунтований висновок: столиця держави Ярослава, його батька Володимира Святого, його нащадків-Ярославичів в очах освічених європейців починає вже виглядати не менш як суперник самого Константинополя — столиці світової Імперії! Адже в такому сенсі писав не лише Адам Бременський. </p>
<p> Справді, наш давньоукраїнський князь воістину доклав титанічних зусиль, аби його столиця хай навіть і не зрівнялась із Царгородом — столицею великої православної імперії — то, в усякому разу, цілком уподібнилася йому. Обриси «града царів» були повторені в образі Києва у конкретному й буквальному сенсі, доступному людині Середньовіччя. Кафедральний собор Святої Софії та Золоті Ворота, церкви Святого Георгія та Святої Ірини, храм Пресвятої Богородиці (Десятинна церква), що він був оновлений за часів правління Ярослава, — всі ці архітектурні шедеври носили імена, що були аналогічними уславленим візантійським спорудам. Про що це свідчило? На думку Ярослава, — про перенесення на береги Дніпра тієї святості, яка впродовж попередніх століть була притаманною «Царственному граду» імператора Константина Великого. </p>
<p> Дуже цікавим тут є думки визначного українського філософа Сергія Борисовича Кримського, що їх зафіксував він 2008 року, в дні, коли відзначалась 1020-та річниця Хрещення Руси. Ось що підкреслював Сергій Борисович: «Уже Іларіон, перший слов’янський митрополит України — Руси й найближчий сподвижник Ярослава Мудрого, у своєму «Слові про Закон та Благодать» розцінював хрещення Руси як «народження нового народу», покликаного завершити християнізацію Східної Європи, розкрити соціально-політичний статус християнства, відкрити духовні джерела відродження нації. І далі професор Сергій Кримський, відзначивши, що «навряд чи варто доводити, наскільки унікальною була (і залишається) роль нашої столиці, Києва, у вітчизняній та світовій історії, додав, що необхідно зрозуміти: «Ми живемо на землі не просто «матері городів руських», а в зоні великої християнської православної культури. Бо, поза сумнівом, Київ належить до тих унікальних міст, які формувались під знаком апостольського пророцтва». Адже, розвиває свою думку Сергій Борисович Кримський, «вже Андрій Первозванний пророчо проголосив, що на київських пагорбах засяє «Благодать Божа». І Київ освячений останками, мощами безпосереднього учня апостола Петра — Клімента Александрійського — й численними святими Лаври. Більше того, саме в Києві вивищився один із найвеличніших християнських храмів світу — храм Софії, — ідейно-художня програма якого проголосила концепцію софійності, тобто розгляд світу як тексту божественних смислів. Таким предметно втіленим текстом високих смислів і став Київ» — наголошує Сергій Борисович Кримський. </p>
<p> Філософ переконаний у тому, що «не випадково Київ уже в «Житії Володимира Святого» було названо «Другим Єрусалимом», а сам Володимир, батько Ярослава Мудрого, схарактеризований як «другий Мойсей». Про це свідчить і топографія історичних пагорбів, що на них зародився Київ. Їхні назви (Щекавиця, Хоревиця, Кияниця» позначені біблійними метафорами. Справа в тому, що Золоті Ворота є не лише в Києві, але й в Єрусалимі. Це — ті ворота, через які у Вічне Місто в’їхав Христос. Вони були зруйновані іновірцями, котрі прагнули не допустити другого приїзду Месії в їхнє місто. Але якщо в Єрусалимі зачиняють вхід для Месії, то Київські Золоті Ворота, навпаки, ніби «за дугою вічності» відкривають вхід Божественій Благодаті в наше місто». </p>
<p> І далі Сергій Кримський розмірковує так: «Можна, звичайно, сказати, що Київські Золоті Ворота — це конкуруючий варіант Константинопольських Золотих Воріт. Але над Київськими воротами вивищується Церква Благовіщення (явлення Христа у світі), вони є ніби пам’ятником самого Благовіщення. Тим часом як церква Марії біля Золотих Воріт у Константинополі — це не знак Божественного Благовіщення, а символізація Діви Марії як захисниці міста від ворогів». Оскільки всі культурні шедеври Києва, згадані видатним українським ученим, належать до епохи Ярослава Мудрого, то чіткішим й прозорішим стає зміст духостверджуючої діяльності (по суті, то був справжній подвиг) Великого Князя Київського. Особливо в контексті багатовікових претензій візантійських ієрархів (і світських, і церковних) на «єдино вірну» (до того ж нетерпиму!), «східну», «православну» істину в християнстві. Церква Київської Держави не була настільки «амбітною»! </p>
<p> ОРАНТА СВЯТОЇ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ. ЇЇ МІСІЯ — ЗАХИЩАТИ НАРОД, ВБОЛІВАТИ ЗА НЬОГО, ЗВІДСИ — І ЗДІЙНЯТІ В МОЛИТВІ РУКИ… / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День» </p>
<p> Можна впевнено стверджувати, що для досягнення таких масштабних світоглядних цілей знадобилось величезне напруження сил усієї Давньокиївської держави. Водночас роль столиці-осередка політичного, соціального, духовного, зрештою, цивілізаційного прогресу — так само, як і роль Ярослава, керівника держави — неможливо переоцінити. Окрім інших аспектів, корисно згадати й про те, що якраз на зламі Х та ХІ століть у Західній Європі (загалом кажучи, можна припустити, що і в Давньокиївській державі теж) дуже пожвавились есхатологічні настрої: настрої очікування Кінця Світу, Страшного Суду, Другого Пришестя Христа на Землю. І зрозуміло, що Ярослав, як глибоко й щиро віруючий християнин, знав, що в час Страшного Суду (а «День Господній прийде, як злодій вночі» — так стверджував апостол Павло!) йому, як і кожному з підвладних йому людей, треба буде відповісти за всі діяння, вчинені впродовж земного життя — як добрі, так і ті, що їх хотілося б швидко забути. Хтозна, чи не готувався Ярослав Мудрий постати перед грізним Божим Судом таким, як він, Ярослав, був утілений на парадній фресці Софіївського храму (на величезний жаль, ця фреска не дійшла до нас, а збереглася лише на малюнках голландського художника ван Вестерфельда, який відтворив її 1651 року) — а саме в образі володаря, який підносить Спасителю збудований ним храм, більше того, не лише храм, а й символ, образ християнського Києва, прикрашеного й звеличеного ним. </p>
<p> Ми вже згадували знаменитого Іларіона — першого митрополита — «русина» (поставленого, до речі, особисто Ярославом Мудрим без узгодження з Константинополем!), автор уславленого «Слова про Закон і Благодать». Ось що писав Іларіон про програму церковно-будівельної діяльності князя Ярослава, торкаючись, передовсім, спорудження церкви Благовіщення біля Золотих Воріт Києва: «І славетний град Київ він величчю, ніби вінцем, підніс над усіма, і народ… і град святий віддав під захист миттєвої рятівниці християн, Пресвятій і Преславній Матері Божій, що їй на Великих Вратах і церкву спорудив в ім’я першого свята Господнього — святого Благовіщення, щоби вітання, виголошене архангелом Діві, стосувалося і града цього. І якщо тій архангели звістили: «Радій, благодатная! Господь із тобою!», то граду: «Радій, граде православний! Господь із тобою». Ось такою була культурно-будівнича концепція Ярослава та Іларіона. Судячи з усього, вони обидва розуміли, що відповідь візантійським церковним та світським вищим ієрархом (з їхніми претензіями на вселенську роль «східного християнства», з їхнім прагненням до політичної гегемонії та зневагою до «варварських» народів, східних слов’ян зокрема) — ця відповідь необхідна і має бути доволі чіткою. </p>
<p> Говорити про «Київ Ярослава» і не сказати бодай декілька слів про Київську Святу Софію — неможливо. Зразком для неї, безперечно, слугувала Константинопольська Софія, збудована у VI столітті за часів імператора Юстиніана — головний храм Візантійської імперії й одна з головних святинь християнського світу. Київський храм вражав не тільки своїми розмірами — все ж таки він поступався щодо цього своєму царгородському «першоджерелу» — скільки зовнішньою оздобою, і, особливо, красою внутрішнього впорядкування. Іларіон Київський у «Слові про Закон і Благодать» так озвався про красу головного київського храма: на його думку, князь Ярослав «створив дім Божий, великий та святий, церкву Премудрості Його — на святість та освячення граду твоєму (тобто Києву. — І. С.), прикрасивши її великою красою: і золотом, і сріблом, і коштовним камінням, і вишуканими сосудами. І церква ця породжує здивування та захоплення в усіх навколишніх народів, бо немає нічого подібного їй від Сходу до Заходу («яко же іна не обрящется во всемъ полунощии земнеемъ ото въстока до запада»). </p>
<p> Звертаючись у «Слові про Закон і Благодать» до батька Ярослава, святого князя Володимира — «нового Константина», який разом з бабкою своєю, княгинею Ольгою, «віру ствердив, хрест здобувши з нового Єрусалима, града Константинова, і піднісши його по всій землі», митрополит Іларіон славить водночас і «доброго послуха» та сина Володимира, Георгія, тобто Ярослава, «котрого сотворив Господь наступником влади твоєї після тебе, таким, що не порушує засад твоїх, але стверджує їх, не руйнує, але творить. Недовершене тобою він довершив, як Соломон — вчинене Давидом». Тут треба мати на увазі, що порівнюючи будівничого Київської Софії — Ярослава — з біблійним царем Соломоном, будівничим Єрусалимського храму (а Володимира Святого, відповідно, з Давидом, батьком Соломона), Іларіон явно спирався на візантійську традицію, яка проголосила «новим Соломоном» імператора Юстиніана — будівничого Софійського собору в Царгороді, а «новим Давидом» — імператора Константина, засновника столиці Візантійської імперії. Отак Київська держава — в особі Ярослава Мудрого та Іларіона — починала вже усвідомлювати себе «новим Єрусалимом» та «новим Константинополем». Значно пізніше, аж через чотири з половиною століття, в Московії виникне концепція «Третього Риму» — але вже зовсім з іншим змістовним навантаженням та в іншому контексті… </p>
<p> *** </p>
<p> Але все це, сказати б, світоглядні, духовні, культурні та релігійні аспекти києво-візантійських стосунків доби Ярослава. Були, звичайно, і проблеми військово-політичного плану. Давня Русь вела з Константинополем жваву торгівлю, регулярно надсилала туди свої посольства, Ярослав, зокрема, прагнув підтримувати з Імперією ромеїв більш-менш нормальні стосунки (проте рівноправність у взаєминах понад усе!) — і в той же час Великий Князь, звичайно, пам’ятав про походи на Царгород Аскольда, Олега, Ігоря, Святослава… За правління Ярослава, 1043 року, теж сталася києво-візантійська війна, дещо «дивна» та певною мірою таємнича. Варто сказати про неї бодай декілька слів. </p>
<p> Не зовсім зрозумілою (а в нашому розпорядженні є лише літописні джерела, як давньоруські, так і візантійські, наприклад, Михаїла Пселла та Іоанна Скілиці) є також і причини війни. Згаданий Іоанн Скілиця, візантійський хроніст другої половини ХІ століття, пише про те, що аж до нападу «русів» на Константинополь (влітку 1043 року) слов’яни перебували у дружніх стосунках з ромеями і, «живучи з нами в мирі, без остраху зустрічались один з одним, і купців один до одного надсилали». Проте згодом, незабаром перед конфліктом, пише візантієць, в Константинополі, на ринку, «сталася сварка з декількома скіфськими (руськими! — І. С.) купцями, потім застосували вже зброю; був убитий якийсь вельможний скіф. Тоді правитель їхнього народу, — пише Скілиця, князь Володимир (старший син Ярослава, його спадкоємець, помер раніше від батька, у 1052 році), муж гарячий, охоплений величезним гнівом через те, що трапилося», зібрав, як пише хроніст, строкате військо з норманів (варягів), слов’ян та всіляких шукачів пригод, і рушив на Константинополь. </p>
<p> Причини війни (зауважимо, сам Ярослав не брав у ній участі) досі, отже, вельми туманні — не вважати ж такими сварку на ринку. Деякі історики припускають, що вирішальну роль відіграло прагнення особисто Ярослава використати в своїх інтересах слабкість позицій візантійського імператора Константина ІХ (в імперії йшла громадянська війна, проти монарха виступив Георгій Маніак («Шалений»), талановитий полководець і людина неймовірної фізичної сили; втім, зрештою його вбили). Втім, хай би там як було, але похід сина Ярослава виявився невдалим: ромеї застосували так званий грецький вогонь (зброя на основі горючих сполук, які геть неможливо загасити водою) й спалили декілька суден Володимира. Нашим співвітчизникам довелося з боєм пробиватися назад, додому — пробиватися і морем, і суходолом; було багато загиблих і полонених, особливо у сухопутному війську, котре поверталось через Фракію та Болгарію — а, між іншим, на відміну від гуманних східних слов’ян, візантійці дуже часто відрубували полоненим праву руку! Але, завдяки героїзму слов’янського флоту, очолюваного самим Володимиром Ярославичем, «нашим» вдалося прорватись у Чорне море, потім у Дніпро. Назад повернулась приблизно половина війська. Але й тут яскраво далася взнаки дивовижна особливість Ярослава — політика: вміння перетворювати на перемогу навіть те, що може, на перший погляд, здаватись поразкою! Знаючи, що Імперія ромеїв все одно об’єктивно послаблена, Ярослав за декілька років не лише спромігся відновити «баланс» у стосунках з Візантією, але й суттєво змінити ситуацію на свою користь; свідченням цьому був шлюб (вигідний для Руси) сина Ярослава, Всеволода та візантійської царівни, доньки імператора Константина Мономаха (ім’я її, ймовірно, було Марія). Сталося це близько 1047 року (можливо, пізніше). Сином від цього шлюбу був Володимир Мономах… </p>
<p> Підсумовуючи, можна сказати, що, хай би яку вагу мали для Ярослава стосунки з Царгородом — «західний вектор» у його політиці був усе ж таки вагомішим, часом узагалі домінував. Від візантійського «євразійства» до Європи (а Русь у ту середньовічну добу, за часів Ярослава, розмовляла з Європою абсолютно на рівних) — хіба не в цьому сенс «політичних шлюбів» дітей Ярослава (особливо дочок) із західноєвропейськими монархами, володарями Франції, Угорщини, Норвегії, Польщі, інших країн? Проте після смерті Ярослава Мудрого 19 лютого 1054 року (дуже показово, що саме в тому ж році єдина християнська церква офіційно розділилась на західну, римо-католицьку, та східну, православну) для потужної, монолітної, об’єднаної мудрим Великим князем київської держави настали важкі часи… </p>
</doc>
<doc id="file32711281" filename="syundyukov-3" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/06/20/syundyukov-3/" FT="web">
<p> Коли «ламається» епоха. Як Константинополь став Стамбулом: крах тисячолітньої імперії (Ігор Сюндюков) </p>
<p> …Останній імператор Візантії, Константин, знав, що його держава приречена. Протистояти переважаючій у десятки разів силі султана турків-османів Мехмеда ІІ, армія якого 5 квітня 1453 року почала облогу відомого, величного міста на Босфорі — столиці колись надпотужної, а нині тяжко хворої, явно деградуючої імперії — то була справа, по суті, геть безнадійна… Якби ж іще справді вчасно надійшла стільки вже разів обіцяна допомога західноєвропейських «захисників християнства» — Венеції, Генуї, Римського Папи Ніколая V, імператора Священної Римської імперії Фридриха ІІІ, французького короля Карла VII, короля Англії Генріха VI! Але в обложеному турками Константинополі вже дедалі нещадніше розуміли, що допомоги (не на словах, а реальної, такої, що відвернула загрозу, яку несло потужне військо султана) не буде. Із різних причин: страх перед турками; корислива зацікавленість у торгівлі з ними (обопільно продумана система хабарів виявлялась і в європейців, і в підданих Мехмеда ІІ сильнішою за ідеологічні декларації про вірність ідеям, принципам та «єдино правильній» вірі!); ворожнеча й чвари серед «християнніших» володарів Італії, причому Венеція, Рим та Генуя ненавиділи одне одного більш, ніж турків; французький та англійський королі були занадто зайняті власними проблемами, щоб реально допомогти. </p>
<p> Отож допомоги чекати не доводилось. Анізвідки. Треба було розраховувати лише на власні сили. Он венеціанський Сенат, отримавши від імператора Константина відчайдушне послання (sik!) про допомогу, після тримісячних (!) дебатів лише у березні 1453 року, в муках, ухвалив рішення: спорядити в поміч загроженій (проте, між іншим, православній, хоч і християнській — це вже прикро й підозріло!) Візантії жменьку невеликих суден з продовольством, зброєю та бійцями. А війська Мехмеда ІІ, натхнені ідеєю відвоювати у «невірних» перлину цілого світу — Константинополь — уже підступали до столиці Візантії. А судна Венеції рухались дуже повільно, «черепашим» кроком, до того ж командуванню цим флотом були дані інструкції: в жодному разі не дратувати турків… А Папа Ніколай V, отримавши аналогічне волання з Візантії, відповів, що, звичайно, як християнин, усією душею співчуває імператору Константину, навіть вважає, що настав час готувати черговий, 12-й, хрестовий похід проти мусульман (він знав, що всі хрестові походи ХІV — XV ст. були цілком провальними), та ось біда: у нього особисто війська зараз немає, а правителі світських держав Європи зараз не дуже підтримують цю ідею… </p>
<p> Вибір Константина був тому важчим, що імператор прекрасно розумів: йому зараз підвладні буквально «руїни», уламки колись всесвітньовідомої імперії. Авжеж: навесні 1453 року правителю Візантії підпорядковувалася тільки столиця Константинополь з передмістями (тоді вже помітно занепадаюче місто: його населення, що воно в ХІІ становило, разом із прилеглими містами й містечками, близько мільйона людей, у середині ХV ст. нараховувало лише сто тисяч й продовжувало скорочуватись і далі) та частина території Греції з островами. Процес занепаду (Константин знав про це) тривав уже понад два століття, а поштовхом став, мабуть, 1204 рік, коли «благородні захисники віри» — хрестоносці — пограбували столицю. </p>
<p> А коли динамічні й агресивні нащадки Османа (1281 — 1324), войовничого вождя тюркського кочового племені, яке атакувало кордони Візантії з південного сходу, такі, як його син Орхан (1324 — 1362), Мурад І (1362 — 1389), Баязид І (1389 — 1402), Мехмед І та Мурад ІІ (1421 — 1451) — коли вони, використовуючи «старіння» та кризу імперії, що у другій половині ХІІІ ст. ставали вже очевидними для багатьох, почали, десятиліття за десятиліттям, систематично «відкушувати» від Візантії нові й нові частини її території у Малій Азії (між іншим, житниця держави!), а потім уже й в Європі, на Балканах, у Греції, у Фракії — ось тоді зловісний привид «вмираючої імперії» став для константинопольських можновладців жахливою реальністю. Молодий, динамічний султанат Османів ставав на шлях перетворення на світову імперію. І хоч на цьому були певні здобутки ще у ХІV ст. (перемога у битві при Косовому полі 1389 року закріпила за турками потужні позиції на Балканах) — для того, щоби стати такою імперією, слід було узяти Константинополь. І султани знали про це. </p>
<p> Але як можна збагнути суть глибинної кризи, що ніби важка, невиліковна хвороба, зрештою погубила Візантійську імперію? Дуже точно написав про це Ніколо Барбаро, венеціанець із заможної сім’ї, він прибув до Константинополя як лікар за кілька місяців до початку його облоги й вів докладний щоденник усіх подій, людина розумна та спостережлива. Барбаро, зокрема, побачив п’ять причин занепаду колись справді великої держави: по-перше, жахливо роздутий чиновницький апарат; по-друге, дуже жорсткий розділ суспільства на багатих і бідних, що переходять уже в прірву між першими та другими; по-третє, судова тяганина й неможливість домогтися справедливості в судах; по-четверте, неувага до зміцнення власної армії, починаючи ще з ХІІ ст.; нарешті, по-п’яте, зневага, що її відчувала столиця до провінції, які, тим часом, з останніх сил годували жадібний і ненаситний Константинополь. Цікавий, повчальний аналіз! </p>
<p> СУЛТАН МЕХМЕД ІІ ЗАВОЙОВНИК — ЖОРСТОКИЙ ПРАВИТЕЛЬ, ЕСТЕТ, ЩО СПІЛКУВАВСЯ З ЄВРОПЕЙСЬКИМИ ІНТЕЛЕКТУАЛАМИ. ВІН ПОЛЮБЛЯВ ВІРШІ, РИМСЬКИХ ГЕРОЇВ — ЦЕЗАРІВ (РІВНЯВСЯ НА НИХ), А ЩЕ — ЖОРСТОКІ СТРАТИ… </p>
<p> Ми не знаємо, і, певно, ніколи не дізнаємося, чи усвідомлював останній візантійський імператор Константин причини тяжкої хвороби своєї імперії. Але зараз навіть не це важливо. Важливо, що він робив і як він діяв. Діяв в умовах, коли страшна, безпосередня загроза, що виходила від держави Османів, набувала дедалі конкретніших обрисів. 1451 року замість померлого султана Мурада ІІ, якого високо цінували навіть деякі візантійці за те, що він, бувши переконаним мусульманином, вважався доброю, порядною і справедливою людиною (проте його війська жорстоко й безперервно тиснули на ті території, що ще залишились у Візантії, а 1422 року султан Мурад обложив Константинополь — не перша та не остання акція такого роду, щоправда, без успіху) — замість цього непересічного правителя на трон вступив 19-річний Мехмед ІІ, змалечку вихований у дусі відданості провідній ідеї: Османській державі потрібен Константинополь, його треба здобути за будь-яку ціну! Пихаті західноєвропейські володарі спочатку з певною зневагою сприймали постать нового султана: мовляв, зовсім юний, не має ще досвіду керування державою, неосвічений, запальний… Проте вони недооцінювали цього володаря. На тих, хто бачив його уперше, ця молода людина, яка вміла тримати в таємниці свої потаємні думки, справляла доволі сильне враження. Важке дитинство (він був сином султана Мурада і наложниці Умми-Хатун, майже незаконним сином) навчило його не довіряти нікому — і в той же час загартувало його волю. Він був красивий, невисокий на зріст, проте міцної статури. На обличчі виділялися очі з пронизливим поглядом та тонкий, «гачкуватий» ніс, що нависав над повними губами. У зрілому віці риси обличчя Мехмеда нагадували папугу, який приготувався поласувати стиглою вишнею. Було неможливо зрозуміти, про що він у ту чи ту хвилину думає. Він був завжди сердечним й прихильним з тими, кого поважав за освіченість; проте міг без вагань наказати відтяти голову (або посадити на палю) тисячам й тисячам людей. В історію цей султан увійшов, увінчаний почесним титулом Завойовник. </p>
<p> Одного разу вночі, під час другої зміни караулу, Мехмед ІІ наказав привести до себе візира Халіля-пашу (прихильника миру з Візантією). Старий візир, тремтячи від страху, приготувався вислухати указ про своє усунення з посади й, прагнучи виторгувати ласку володаря, приніс із собою подушку, наповнену золотом. «Що це означає?» — гнівно запитав Мехмед й заявив, вислухавши розгублене пояснення візира, що це, мовляв, «подарунок», — такі подарунки йому не потрібні! «Є лише одна річ, що я її хочу — сказав султан — дайте мені Константинополь!» </p>
<p> ДЕРЖАВНИЙ ГЕРБ ВІЗАНТІЇ — ДВОГОЛОВИЙ ОРЕЛ. МОСКОВСЬКИЙ ПРАВИТЕЛЬ ІВАН ІІІ НАПРИКІНЦІ ХV СТ. «ПРИВАТИЗУВАВ» ЙОГО З ІДЕОЛОГІЧНИХ МІРКУВАНЬ </p>
<p> Невдовзі, наприкінці січня 1453 року, султан, зібравши усіх своїх візирів, звернувся до них з промовою. Турецька імперія, зазначив він, не буде в безпеці доти, допоки Константинополь не стане нашим. Можливо, візантійці є справді слабкими; проте добре відомо, які підступи й інтриги вони готували й готують проти турків; до того ж вони можуть віддати місто у руки союзників-християн, які є зовсім не такими й слабкими. Константинополь зовсім не є неприступним. Попередні облоги не мали успіху через зовнішні причини. А тепер настав сприятливий момент. Місто послаблене релігійними суперечками. Італійці є ненадійними союзниками Візантії, ба більше, багато хто з них готовий до зради (це невдовзі підтвердилось!). Окрім того, турки нарешті досягли панівних позицій на море. Що ж до нього, султана, особисто, то якщо йому не пощастить правити імперією, що володіє Константинополем, то він волів би не бути монархом узагалі. Вражені візири одностайно підтримали цю промову і проголосувати за війну. </p>
<p> Отже, у двобої навесні 1453 року зійшлися дві держави — хвора Візантійська імперія та молода, агресивна, багатонаціональна Османська (в її війську, крім етнічних турків, були слов’яни, араби, вірмени, перси, греки, албанці, навіть найманці — італійці, німці, угорці). Це був і двобій двох монархів — уже згаданого імператора Константина ІХ (збулося похмуре пророцтво: і перший, і останній імператори Візантії носитимуть ім’я Константин!) і знайомого читачеві Мурада ІІ. </p>
<p> Події розвивалися так. 5 квітня 1453 року розпочалась облога: Константинополь був практично повністю блокований турками як із суходолу, так і (завдяки побудові нового потужного флоту) значною мірою також і з моря. Співвідношення сил було таким: від 80 до 130 тисяч вояків у турків (ядро армії — особиста гвардія султана — яничари — колись слов’янські хлопчики, яких свого часу навернули в іслам) та менш ніж 7 тис. солдатів, які захищали велику столицю східного християнства… Щоправда, Константинополь мав дуже потужні оборонні мури (зовнішні й внутрішні). До захисту стали не лише ці 7 тисяч, а переважна більшість мешканців міста, включаючи жінок і дітей. Мехмед ІІ оголосив ультиматум жителям столиці: життя й майно будуть їм збережені лише в разі беззастережної капітуляції, якщо ж ні — вони будуть знищені (історія любить контрасти: це виголосила доволі освічена людина, що знала історію, любила живопис, володіла арабською, грецькою, латиною, фарсі, як кажуть, розуміла кілька слов’янських мов…) Отже, жителі знали, що на них чекає. Імператор Константин поклявся, що не залишить місто (а можливості були) й загине разом з усіма. Із першого ж дня облоги надпотужні гармати Мехмеда з лютою силою гатили по стінах Константинополя — проте пошкодження швидко ладнали «латками» й захисники вперто відбивалися. 22 квітня війська Мехмеда ІІ, суходолом перетягнувши велику кількість своїх суден через Босфор у бухту Золотий Ріг, замкнули кільце блокади з моря. Але ні щогодинні обстріли, ні шалені атаки султана (в умовах відсутності зовнішньої допомоги, яка єдина могла б урятувати столицю) не похитнули волю оборонців Константинополя. Константин заявив, що, як імперія гине, він не хоче її пережити. 28 травня Мехмед ІІ дав наказ: розпочинається генеральний штурм! А захисники Царгорода (православні, прихильники унії, жінки, діти, старі) молилися у соборі Святої Софії за порятунок міста. Вирішальний штурм тривав 27 годин; візантійці відбили кілька масованих атак, і тут загін яничарів раптом помітив незачинені маленькі двері (керкапорта) у кріпосній стіні столиці — про них просто забули у розпалі битви — й увірвалися цим шляхом у місто (спочатку десяток, потім сотні, тисячі). Мужність захисників великого міста вразила турків (деяким Мехмед ІІ дарував життя), але справу було вирішено. Констанин ХІ, беручи участь у битві як простий воїн, геройськи поліг у бою. Султан взяв місто — і відтоді воно стало Істанбулом (Стамбулом). Він старався стримувати своїх солдатів від занадто жахливих звірств (хоч і віддав, за звичаєм, місто на три дні «на волю переможців»). Собор Святої Софії Мурад вберіг від пограбувань, але звелів перетворити його на мечеть. Оглянувши старий імператорський палац Комнінів та Палеологів, Мурад ІІ стиха прошепотів вірші персидського класика Джамі: «У палаці Цезарів тче своє павутиння павук; у башті Афрасіаба варту несе сова…» Утім, султан Мурад невдовзі наказав відбудувати здобуту нову столицю Османів (і в такому статусі вона перебувала аж до 1923 р., коли Ататюрк оголосив столицею Турецької Республіки Анкару) — він, між іншим, оголосив особисто себе правонаступником Східної Римської імперії та носієм влади її базилевсів-імператорів. Утім, історія Стамбула — світової потуги, східного й водночас космополітичного центру впливу — то вже інша тема. </p>
<p> Ефект, який справила звістка про загибель Візантії на західноєвропейських можновладці, був приголомшливим. Правителі Риму, Неаполя, Генуї, Венеції, Франції нарешті відчули, що було поставлене на кін у битві під уже колишнім Константинополем. Ішлося про злам епох, про зміну цивілізаційного співвідношення сил в Євразії. Поліетнічна ісламська держава — Османська імперія — стала світовою потугою. Ясна річ, газет (у сучасному сенсі слова) тоді ще не існувало, тим не менш такі новини, як ця, швидко набували розголосу. Загроза мусульманської експансії в Європі (а це увійшло до порядку денного старого континенту на 250 — 300 років уперед) нарешті була, бодай частково, усвідомлена; небезпека чатувала на увесь християнський світ, на саму віру Христову. Папа Ніколай V розіслав усім західним монархам буллу з оголошенням хрестового походу проти турків. Кожному государеві належало виділити на цю справу десяту частину своїх доходів, а їхнім підданим — бути готовим пролити кров задля Христа. Втім, відгук був доволі мізерним. Боротьба європейців з державою Османів лише розпочиналася… </p>
<p> Але була ще одна держава — далеко на північ від захопленого Царгорода — яка теж оголосила себе «спадкоємицею» візантійських монархів й — особливо, єдиною спадкоємицею й захисницею православної віри. Це була Московія. Вже 1458 р. митрополит Московський Алексій заявив: «Константинополь впав, тому що відступив від справжньої віри православної (йдеться про згоду Константина ХІ на унію з Римом. — І. С.). Але у нас ця віра є ще живою — Віра Семи Соборів Вселенських, яку Константинополь передав великому князеві Володимиру Хрестителю. На землі існує тільки одна істинна церква — Церква Руська». Минуло лише 5 років від дня загибелі Візантії — а вже чітко оприявнився привід Третього Риму. За великого князя Івана ІІІ, який одружився на Софії Палеолог — близькій родичці останнього імператора Константина ХІ — та його нащадках Василеві ІІІ та Іванові ІV Грозному — цей «привід» став одним з наріжних каменів ідеології Московії. Спостерігаючи за сучасним кремлівським пихатим месіанством, агресивністю та лицемірною «візантийщиною» (в гіршому сенсі слова), ми й зараз можемо зробити доволі цікаві висновки… </p>
</doc>
<doc id="file32711279" filename="syundyukov-4" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/06/20/syundyukov-4/" FT="web">
<p> Час і простір без кордонів. Візантія та Київська Русь: культурно-цивілізаційні впливи (Ігор Сюндюков) </p>
<p> КОНСТАНТИНОПОЛЬ — ЦАРИЦЯ МІСТ. ВЕЛИЧЕЗНА ШОВКОВА ВИШИВКА ХІ ст., ЗАРАЗ ЗБЕРІГАЄТЬСЯ У НІМЕЧЧИНІ </p>
<p> ІОАНН ПРЕДТЕЧА. КОНСТАНТИНОПОЛЬ, СОБОР СВЯТОЇ СОФІЇ, МОЗАЇКА ПІВДЕННОЇ ГАЛЕРЕЇ </p>
<p> Контакти культури і цивілізації Візантійської імперії (Східної Римської імперії, Нового або ж Другого Риму) та Давньої Русі — тема, щонайменше, вкрай складна. Мало того, що ця проблематика й досі далеко не достатньою мірою винесена в центр уваги як дослідників-гуманітаріїв (істориків, філософів, релігієзнавців, філологів, мистецтвознавців), так і масового допитливого читача. </p>
<p> Ситуація ускладнюється ще й тим, що це обширне коло питань було й залишається вкрай, надмірно політизованим. Адже величезна, багатогранна спадщина Східного Риму (Візантії) за понад 1000 років його існування (від ІV століття н.е. до 1453 р., коли столиця цієї держави, Константинополь, був узятий турками і включений до складу іншої імперії — Османської) й досі тлумачиться дуже по-різному, в залежності від політичних уподобань тих чи інших конкретних можновладців (насамперед «Третього Риму» на берегах річки Москви). Звідси — вражаючий діапазон оцінок самої Візантійської цивілізації та культури (від «останнього світоча античної духовності після краху класичного Риму», «незамутненого джерела християнства в усій його справжності» до «тоталітарної, вкрай жорсткої самодержавної структури східного типу, де влада імператорів-василевсів була необмеженою жодними законами»; при цьому не завжди помічається, що були часи, коли цих всесильних імператорів вбивали, різали, труїли, осліплювали, скидали з престолу мало не щороку — саме через беззаконня на вищому державному рівні). </p>
<p> То хто ж правий? І чим насправді була Візантія — осередком античної та християнської духовності чи тоталітарним кошмаром? Як це не дивно — і тим, і другим; вона вміщала в себе багато, здавалося б, непоєднуваних компонентів. Історія взагалі не має примітивних, «чорно-білих» кольорів; її велич та трагізм можна осягнути, лише залучаючи усю безмежно багату палітру найрізноманітніших кольорів. І недарма Гете колись сказав: «Вважають, що посередині між двома крайніми думками лежить істина. Це не так. Посередині між ними — проблема». </p>
<p> Так само немає згоди і з іншого важливого питання: наскільки глибоким та всеохоплюючим був вплив цивілізації й культури Візантії на наших предків, на Київську Русь? І тут оцінки важко сумісні: від цілковитого заперечення будь-якого суттєвого впливу до його абсолютизації, до пошуків нашого духовного коріння саме там, у «Візантійському світі» (цей термін має право на існування, бо Східна Римська імперія справді являла собою дуже цікавий, неповторний, де в чому, може, навіть унікальний духовний світ). Така полярність підходів потребує холодного, зваженого підходу і, головне, спокійного виявлення, обґрунтування, перевірки та критичного аналізу всіх відомих історикам фактів. Думається, це єдино правильний вибір. Те, що читач побачить далі — це скромна спроба без нудних наукових викладок, але і без поблажливого спрощення дуже коротко окреслити підходи до цієї проблеми. </p>
<p> Але спочатку — достатньо важливе уточнення. У нас йдеться (і не раз) про візантійську «цивілізацію» та візантійську «культуру». Що це: синоніми, тотожні поняття? Ні! Тут необхідно дещо пояснити: це поняття хоч і доволі близькі, але аж ніяк не ідентичні (взагалі, проблема співвідношення культури і цивілізації посідає одне з чільних позицій у сучасній філософській думці; є підстави думати, що в нашу добу тріщина, розлом, ба навіть прірва між першим та другим дуже небезпечно поглиблюються, загрожуючи майбутньому людства). Кажучи ясніше, культура — це неодмінно (а відверто творячи — перш за все) моральність, вона спирається не на зведення правил і законів, а на розум і совість. Що ж до цивілізації, то вона починається зі встановлення певних норм поведінки людини. Вона, разом з цим, не передбачає душевності, а характеризується лише інтелектуальністю. По суті, цивілізація є духовним і матеріальним забезпеченням комфортного існування людини. Втім, тут не місце для дальшого розвитку цієї винятково важливої теми. </p>
<p> Отже, про Візантійську імперію. Почнемо від початків — від її утворення. Як відомо, у IV столітті досі єдина Римська імперія розділилась на дві частини — Західну із центром у класичному Римі (не раз у IV—V століттях руйнувалась «варварами», в основному гуннами й німецькими племенами, остаточно впала у 476 році) та Східну з центром у Константинополі, він же у слов’янській інтерпретації Царград, у турецькій — Стамбул) заснований римським імператором Константином І Великим, який вперше зробив християнство державною релігією, у 324—330 рр.). Оця Східна Римська імперія зуміла, відбиваючи натиск «варварів» (слов’ян, аварів, хазарів, арабів, булгар, між іншим, і західних хрестоносців, які 1204 р. дуже сильно пограбували й поруйнували шедевр світового християнства — Святу Софію в Царгороді), проіснувати, як уже говорилось, понад 1000 років. </p>
<p> Але чому, власне, відбувся сам розділ Римської імперії (процес тривав близько 7 десятиліть і завершився 395 року)? Поширена відповідь — постійні напади варварів, через що Риму (місту) ставало вже дедалі важче захистити себе. Проте справжні причини, очевидно, криються не в цьому, а в колосальній політичній, духовній й світоглядній кризі, що її тоді переживала Імперія. Читаймо Тацита, Светонія, Полібія, Амміана Марцеліна (попри те, що зараз «модно» вважати, що всі ці великі римські історики — це «нецікава», «нікому не потрібна архаїка») — і ми, можливо, здобудемо бодай мінімальне уявлення про моральний розклад владної давньоримської верхівки, котра вважала, що престол, пільги, гроші, «статус», комфорт — це все гарантовано назавжди, уявляючи народ «худобою», «бидлом», «підніжками» й живучи за принципом: «Після нас — хоч потоп, а другого життя — не буде, бери від життя усе і вже зараз», про «золоту молодь», синів цезарів, імператорів та знаменитих полководців, яка часто-густо витрачала на бенкетах, оргіях та розвагах кошти, співмірні з кількарічним бюджетом Імперії, про корупцію, коли всім і кожному було відомо, скільки конкретно коштує та чи інша державна посада (аж до найвищих), про підступи, доноси, інтриги, які розквітли пишним цвітом і наприкінці ІІІ ст. н. е. остаточно витіснили класичні римські чесноти — звитягу, мужність, честь, громадську відповідальність, готовність віддати життя за Вітчизну… </p>
<p> Ось у першу чергу через це впав старий Рим. Держава, котра вражена «вірусом» отакого морального загнивання — неодмінно валиться; хоч би якою могутньою вона колись була (це було справедливим 1800 років тому, не менш справедливо і зараз — проте хтось явно перевіряє заново цю істину). А набіги «варварів» — явище вже вторинне; бактерії проникають в ослаблений організм і викликають гангрену тільки тоді, коли є вже рана, хвороба, а сил для опору, натомість, немає). Але чому Східний Рим, Візантія (у час зеніту своєї могутності, у VI ст., за часів імператора Юстиніана у 527—565 рр., включав у себе Балкани до Дунаю, Малу Азію, Грецію, Кіпр, Крит, Сирію, Палестину, Єгипет, Північну Африку, Південну Італію, частину Іспанії…) уникнув такої долі? </p>
<p> Дуже суттєвий (хоч і не єдиний) чинник — християнство, яке було консолідуючим світоглядним началом цієї держави. Воно нагадувало «сильним світу цього», що всі вони неминуче нестимуть відповідальність за свої дії перед тим, Хто Все Бачить (а, отже, є «червона лінія», котру ні в якому разі не можна перетинати!), про те, що, окрім земного царства, де вони повновладно (одначе тимчасово!) панують, є ще Царство Небесне — незрівнянно вище, потужніше, величніше, бо вічне… І коли у «Поучении» Володимира Мономаха, у творах Іларіона, Нестора, у «Софії», спорудженій Ярославом Мудрим, ми бачимо образне й раціональне відображення цієї думки, цього відчуття, коли у великих храмах Київської Русі (у Софіях — Київській, Новгородській, Полоцькій, у соборах давнього Чернігова) ми бачимо вражаючу «світобудовну», засадничу християнську спорідненість із притаманним Софії Константинопольській почуттям безмежності створеного волею Бога світу й безмежності неозорого Божого Неба над нами (йдеться про той самий «ефект Високого неба», що про нього писав незабутній Сергій Борисович Кримський), у порівнянні з чим будь-яка земна влада є нікчемною — оце і є яскравий приклад культурного, духовного, світоглядного впливу Візантії на Русь. Так само важко заперечувати вплив на нашу давню культуру візантійської іконографії (згадаймо Вишгородську ікону Божої Матері, вкрадену згодом московськими правителями), візантійського літописання (твори Георгія Амартола — ІХ ст. — зокрема, «Хроніка», і «Хронографія» Феофана з їх примітивністю стилю, проте захопливістю викладу, образністю розповіді, доступністю, багатством барвистих фактів були дуже добре відомі на Русі, і Нестору також); якому властиве було починати текст «від створення світу» — цей вплив був глибинним і безсумнівним. </p>
<p> Але ж на Русі (не були ми «варварами», маючи справу з візантійцями, і багато що розуміли) пам’ятали й про інше. Про те, що могутній, великий імператор Юстиніан, за чиїм наказом геніальні зодчі Ісидора та Анфімій звели колосальну Софію Константинопольську — був підступною, хитрою, безмежно жорстокою людиною, за чиїм наказом 532 року було знищено десятки тисяч «заколотників» (і це лише один приклад). Про долю дивовижного й загадкового Фоми Слов’янина (може, болгарина, можливо, серба, чеха, а може, і давнього українця!), незвичайної й загадкової постаті з дивною долею, чиє життя овіяне легендами. Сміливий воїн, талановитий воєначальник, честолюбний борець за владу, Фома, людина зовсім не знатного походження, Фома, перебуваючи вже у більш ніж зрілому віці (за 60 років), очолив колосальної сили масове народне повстання проти уряду вкрай жорстокого, корумпованого і підступного імператора Михаїла ІІ (820—829), створив і повів у бій величезну 80-тисячну армію «бунтівників», яка впродовж майже двох років (821—823) тримала в облозі й страху сам Константинополь, повсталим допоміг військом навіть арабський халіф Аль-Мамун, проте взяти столицю Візантії їм все ж таки не вдалося, а внаслідок тривалої і не дуже вдалої облоги «міста Константина» в їхніх лавах почалися чвари і розбрат (до того ж Михаїл ІІ, використовуючи улюблений «фокус» візантійських володарів, нацькував на Фому його колишніх союзників — болгар), і зрештою Фома був зраджений, виданий імператору і підданий страшній, мученицькій страті: йому відрубали руки й ноги, а потім колесували (до речі, чомусь, коли читаєш розповіді візантійських істориків про це гігантське повстання, одне з найбільших в історії імперії за 1000 років, пригадується не нікчемна, власне кажучи, постать васілевса Михаїла ІІ, а значно жахливіша фігура царя Московії Івана ІV Грозного. І це не випадково: правителі Іванової держави повною мірою успадкували і візантійську жорстокість, і візантійські теорії «богообраності» улюбленого монарха). </p>
<p> Можна стверджувати, проте, абсолютну чужість візантійського месіанства (впевненості у правильності й безгрішності власного самодержця і власного віровчення, яке дедалі більше почало протиставлятися західної, « римської» версії християнства, аж поки 1054 року не відбувся остаточний розрив) — та відкритості князів і людей Київської Русі, далеких, на відміну від візантійських правителів, від почуття «винятковості» і «обраності» своєї країни та церкви, тісно пов’язаних з Європою. Отут є суттєвий, світоглядний «розлом». І хоч у Давній Русі чудово знали, що християнство прийшло на нашу землю «від греків» (тобто з Візантії), вивчали у школах й монастирях проповіді й духовні твори Івана Златоуста, Івана Дамаскіна, Феодора Студіта, Григорія Ніського та інших візантійських богословів, шанували візантійське світське мистецтво (портретну школу, поезію, світську архітектуру) — все ж таки релігійно-політичним спадкоємцем «Другого Риму» — Візантії оголосила себе не Київська Русь, а зовсім інша держава. Та, що на північний схід від нашої «матери городовъ руських»… </p>
<p> Але й на цьому несправедливо, неправомірно поставити крапку. Давньоруські князі та їхнє оточення чудово знали також і про те, що імператор Юстиніан ще в VI столітті ініціював створення Зводу громадянського права (Corpus iuris civilis — лат.) — величезного значення юридичний пам’ятник, де з використанням кращих зразків класичного давньоримського права були прописані основні норми цивільного і кримінального правового життя Візантії, отримали остаточне юридичне оформлення такі теоретичні поняття юриспруденції, як право, закон, звичай, уточнювалася різниця між приватним та публічним правом, жорстко декларувалася недоторканність приватної власності (так, ще тоді, у 528—534 рр. н. е. — гігантський за обсягом кодекс Юстиніана, що нараховував 900 статей, було створено і введено в дію лише за шість років. Що сказати про законодавців сучасності?). Також у цьому Кодексі визначались основи регулювання міждержавних відносин, уперше запроваджувалась регулярна система послів та посольств за кордоном (особливо підкреслювалась норма щодо недоторканості особи посла!). І не менш важлива річ: саме тоді, за Юстиніана, вперше була визнана «Теорія природного права», відповідно до якої від природи всі люди є рівними й рабство, засноване на підпорядкуванні чужому пануванню, суперечить людській природі… Тут вражають три речі. По-перше, навіть такі генії античності, як Платон і Аристотель, вважали розподіл суспільства на вільних та рабів притаманним природі людини. По-друге, це все «не заважало» імператорам Візантії не тільки ще довгі століття зберігати рабство в своїй, завжди жорстко централізованій, державі, але й вдаватися до «цивілізованих» заходів, як-от обрубання рук або ніг полоненим, жорстокі публічні стати тощо… І, по третє. Ці ідеї набули потужного імпульсу через 1200 років, у ХVIII столітті. Згадаймо «Суспільний договір» Руссо та преамбулу до Декларації про незалежність США («Всі люди народжені рівними та від початку наділені творцем певними невідчужуваними правами на життя, свободу та прагнення до щастя…»). Проте, зрештою, важко заперечувати прямий або опосередкований вплив Кодексу Юстиніана на Ярослава Мудрого та укладачів «Руської Правди» — адже, поза сумнівом, серед близьких до князя людей було достатньо освічених знавців чужоземних законів. </p>
<p> *** </p>
<p> Ми лише «контурно» перелічили деякі вузлові моменти культурної та цивілізаційної взаємодії Київської Русі та Візантійської імперії. Таких прикладів можна навести значно більше. Звичайно, слід підкреслити, що Давня Русь-Україна розвивалась за власними органічними законами. Але правда і в тому, що, подолавши простір і час, сучасні дослідники знайдуть дуже багато цікавого на перетині цивілізацій та культур. </p>
</doc>
<doc id="file32711374" filename="tregubov" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2013/05/25/tregubov/" FT="web">
<p> Трегубов Віктор. Візантія: зерна й плевели </p>
<p> Дзеркало тижня. Україна. № 18. 24-31 травня 2013 р. </p>
<p> 560 років тому, 29 травня 1453 р., Константинополь упав під ударами турків-османів. Закінчилася майже тисячолітня історія східно-римської цивілізації. Залишки візантійської Ойкумени протрималися ще кілька десятків років, і останній з них, князівство Феодоро в Криму, впало після героїчної оборони в 1475 році. </p>
<p> Чим була Візантійська, або, як її називали самі жителі, Ромейська (Римська), імперія? На цю тему видано сотні наукових праць, і їх не переповісти в газетній статті. Скажемо лише, що це була унікальна для Середньовіччя держава, непорівнянна з жодною з європейських, а зі світових подібна — хіба що китайська імперія Тан. Традиції Римської імперії, менталітет народів Східного Середземномор’я і християнське віросповідання породили незвичайну культуру, яка тисячу років так чи інакше впливає на вигляд усієї Європи. Формально абсолютна влада імператора в дійсності обмежувалася сотнею невидимих ниток інтересів різних соціальних груп і центрів впливу, а фактичне управління величезною імперією лежало на плечах професійного чиновництва. </p>
<p> Мабуть, якщо закинути сучасного городянина в Середньовіччя, найпростіше йому було б адаптуватися саме у Візантії. Крім самої природної для нас системи цивільно-правових відносин, що склалася в Римі й була розвинена імператорами, тут функціонували школи й публічні бібліотеки, працювали державна пошта й водопровід, зародилися професійний спорт і провісники соціальних програм для незаможних. </p>
<p> В остаточному підсумку соціальні “ліфти” працювали для всіх, кому не бракувало сміливості, відваги й кмітливості, — імператорами ставали селяни й представники нацменшин, скопці командували арміями, а сліпі — флотом… Візантія різко випадала зі звичної нам картини Середньовіччя. І, треба віддати їй належне, часто в кращий бік. </p>
<p> У цьому матеріалі ми хочемо поговорити про різницю між Візантією справжньої і Візантією в сучасних уявленнях. Досі багато хто поминають імперію всує, використовуючи її ім’я як ярлик. Це було б нормально, якби критичні зауваження мали стосунок до справжньої Візантії. А це, на жаль, далеко не завжди так. Мало хто з критиків бачить в імперії ромеїв її саму. Значно частіше вони проектують на неї уявлення про власну (чи сусідню) країну або ж свої упередження. </p>
<p> Чим Візантія не була </p>
<p> Стереотип перший: Візантія — імперія вічного занепаду. Породжений визначним англійським істориком XVIII ст. Едвардом Гіббоном і його працею “Історія занепаду і загибелі Римської імперії”. Взагалі внесок Гіббона у візантиїстику дуже суперечливий. З одного боку, він відродив інтерес до цієї науки в Європі. З іншого — не зміг повною мірою дотримуватися принципу історичної об’єктивності. Намагаючись знайти в минулому урок для сьогодення, Гіббон представив традиціоналістську Візантію таким собі гробарем римської пасіонарної величі. </p>
<p> Помилковість такого підходу очевидна. Візантія існувала безмаль тисячу років. Держава, що перебуває в занепаді (хай навіть у застої) тисячоліття — це все одно, що людина, яка тяжко хворіє 120 років. Виникає запитання: як ця країна, що “вічно розкладається”, пережила інші “здорові”? Та ще й за нетривіальних зовнішніх загроз? Гіббон був занадто упереджений: Візантія — це не Рим часів занепаду, а Рим, що переродився для виживання в Середньовіччя. </p>
<p> Стереотип другий: Візантія — осердя принципу “православ’я, самодержавство, народність”. Його, любого росіянам, жваво втілено у відносно недавньому фільмі “Загибель імперії. Візантійський урок”, де паралелі між Візантією та Росією проводяться так само відкрито, як відкрито озвучується висновок “Захід є джерелом загибелі для православних”. Того, що загибель для імперії прийшла зі сходу, і в останні її дні на стінах Константинополя поруч із ромеями стояли загони венеційських, генуезьких і каталонських найманців і волонтерів, автори вирішили не згадувати. Цю же паралель, скоріше за звичкою, іноді проводять і в Україні, але тут уже скоріше готові викривати Візантію як попередника російського імперіалізму. </p>
<p> Однак сама паралель між двома православними й самодержавними державами більш ніж натягнута. Авторитарне самодержавство й етатизм у Візантії були вимушеними засобами для утримання простору, населеного людьми з дуже неспокійним (і діаметрально протилежним “широкій російській душі”) менталітетом. Середньостатистичний житель візантійської столиці, незалежно від статку й різновиду занять, був письменним, запеклим і пристрасним індивідуалістом, любителем спортивних змагань і запеклих богословських диспутів із мінімальною повагою до інституту влади. Вуличний бунт, що розпочався з суперечки кількох простолюдинів про питання христології або результати останніх перегонів на іподромі, для Константинополя був річчю майже звичною. Чимало імператорів гинуло від рук повсталої голоти. Одна річ, коли авторитарна форма правління застосовується в країні з вибухонебезпечно “гарячим” населенням, і зовсім інша — коли вона застосовується до народу, історично схильного до конформізму й ототожнення країни і держави. </p>
<p> Іноді як символ “антизахідності” Візантії згадують слова останнього месадзона (прем’єр-міністра) імперії Луки Нотараса, сказані ним якраз перед самим падінням Константинополя: “Ліпше побачити в Місті турецьку чалму, ніж папську тіару”. Справді, після Четвертого хрестового походу у Візантії (небезпідставно!) сильними були антикатолицькі настрої. Але тоді вже варто згадати й майбутню долю месадзона. За свідченням хроніста Дуки, після падіння Константинополя Лука Нотарас зумів уторгувати в султана “прощення” і захист для частини городян та аристократії, але не зумів добре сховати свого 14-річного сина — єдиного, що пережив оборону Міста. Коли ж султан Мехмед II прознав про красу юнака, то зажадав для свого гарему. Відмова Нотараса стала смертним вироком для всієї його родини. Навряд чи таке було б можливо за “папської тіари”. Так само як і повалення хреста, що майже тисячоліття сяяв над Святою Софією. </p>
<p> Стереотип третій: Візантія — боксерська груша для тренування сусідської доблесті. Популярний він серед більшості народів, які так чи інакше воювали з ромеями, здебільшого у вигляді “Самій Візантії всипали!”. Актуальний і в нас, причому у двох проявах. У підручниках історії звеличуються князь Олег, який зумів, згідно з літописом, прибити щит на ворота Царгорода на знак узяття міста, а також останній похід князя Святослава. </p>
<p> Справді, візантійці не любили воювати, чим радикально відрізнялися від більшості народів Середньовіччя. Військова служба в імперії вважалася не благородним і доблесним заняттям, а чимось на кшталт необхідної брудної роботи; у перші століття існування імперії воїна, який убив людину на війні, на кілька років позбавляли причастя. Не була Візантія й агресором: практично всі її війни мали або оборонний характер, або були спробами повернути втрачене раніше. </p>
<p> Та якби ромеї не вміли воювати, вони не протрималися б і десяти років. Виною цьому географія: Візантія була “імперією узбережжя” з надзвичайно невдалим відношенням довжини кордонів до загальної площі держави. Державі доводилося захищатися протягом усієї своєї історії, часто воюючи на кілька фронтів. </p>
<p> Що ж до напівлегендарного походу в середині IX ст., то він, хоч і був удалим для руських військ (усі війська з імперської столиці пішли на війну з Абассидським халіфатом, а нападу з боку Чорного моря ніхто й не очікував), закінчився лише розгарбуванням передмість Міста. Константинополь узагалі потрапляв до рук іноземців лише двічі (для порівняння — був в облозі 24 рази), у 1204-му і 1453 роках. Похід же Святослава 970—971 рр. був і зовсім невдалим. Можливо, князь розраховував, що внутрішній розбрат у Візантії завадить імператорові вивести війська з Константинополя, в умовах чого головним противником його військ стало б місцеве ополчення європейської частини імперії. Але розрахунок виявився невиправданим: уже під час походу заколот Варди Фоки, що відтягнув частину сил та уваги ромеїв, було придушено. У Константинополі ж змінився імператор, і новий правитель, Іоанн Цимісхій, не тільки особисто очолив армію, а й вивів із Царгорода так звані столичні тагми — елітні війська, які під час громадянських заворушень зазвичай не полишають столичних стін. Підсумком походу став беззастережний тріумф Візантії: розграбована й покинута русами Болгарія впала в долоні імператорові як стигле яблуко. Корону болгарського царя Бориса було віддано як символічний дарунок Богу в соборі Святої Софії. </p>
<p> Стереотип четвертий і найсвітліший: Візантія — країна поетів, учених і мудреців. Такою бачив Ромейську державу Вільям Батлер Єйтс: на великого ірландського поета справили незабутнє враження фрески храмів Равенни, які досі зберігають дух Візантії часів Юстиніана. Зрозуміло, це уявлення дуже ідеалізоване. Єйтс просто спроектував на Візантію поетичний образ втраченого раю. Але раціональне зерно в ньому є: рівень культури й освіти в Ромейській імперії був вищий, ніж у будь-якій європейській країні Середньовіччя, почасти суперничаючи лише з країнами ісламу. Весь період існування Візантії в ній діяли вищі школи й бібліотеки, зокрема славетний Магнаврський університет та Імператорська бібліотека, що зберегла для нашого часу, попри пожежі в непевні роки, безліч коштовних книжок античності. </p>
<p> Стереотип п’ятий: Візантія — осередок інтриг, підступу й хитромудрої “багатовекторної” дипломатії. Тут нічого гріха таїти: все правда. Багато цих рис справді перейшли імперії в спадщину від старого Риму, але новий Рим виявився дуже обдарованим учнем. В умовах браку рекрутів для армії, вміння нацькувати одних ворогів на інших багато сторіч забезпечувало державі виживання. Однак у внутрішній політиці Візантія, як і будь-яка бюрократична держава, страждала від постійних інтриг і масштабної корупції. </p>
<p> Нарешті, стереотип шостий: загибель Візантії була спричинена виключно внутрішніми причинами, тоді як зовнішні лише довершили справу. Це правда, та лише почасти. Звісно, у довгій історії імперії були правителі такого рівня самодурства, що не витримував навіть фундамент державної влади — міцний бюрократичний апарат константинопольського чиновництва, який в інших випадках добре справлявся з роллю “захисту від дурня”. Звичайно, серйозні зовнішні загрози для Візантії справді збігалися з внутрішніми кризами. Це й руйнівний для імперії наступ перських військ під час правління узурпатора і тирана Фоки (602—610 рр.), і криза часів правління династії Ангелів (1185—1204 рр.), що завершилася падінням Константинополя під час Четвертого хрестового походу, і помилки ранніх представників останньої династії Палеологів, через які відроджена 1261 р. імперія не змогла протистояти хижацьким апетитам італійських торговців і турків-османів. І навіть битву з турками-сельджуками при Манцикерті 1071 р., яка визначила їхнє подальше просування вглиб Малої Азії, було програно через зрадництво вельможі Андроніка Дуки. </p>
<p> Водночас вічною проблемою для імперії були заколоти впливових політиків і полководців, а також потреба балансувати між двома полюсами сили — столичним чиновництвом, яке виступало за централізацію управління й оподатковування, а також утримання найманої армії, та місцевою аристократією, яка бореться за децентралізацію і ставку на місцеве ополчення. Якоюсь мірою можна сказати, що у вічній битві цих двох груп античний етатизм боровся із середньовічним феодальним устроєм. </p>
<p> Однак це не привід применшувати “заслуги” зовнішніх ворогів, які б’ють у проломи, що відкрилися. Перси й готи, авари й лангобарди, нормани й араби, сельджуки й хрестоносці, венеційці, генуезці й османи… Хто тільки не намагався відкусити ласий шматочок від Другого Риму! І нехай більшість ішла ні з чим, у декого все-таки виходило. </p>
<p> Чим Візантія стала </p>
<p> Якщо “за життя” Візантії можна було висунути безліч претензій, то загибель імперії змушує згадати слова Клайва Льюїса: “Усі світи приходять до кінця, але благородна смерть — скарб, який кожен може собі дозволити”. Останні імператори з династії Палеологів використали всі можливості для порятунку імперії в уже відверто безнадійній ситуації. Життя останнього з них, Константина XI Палеолога, — приклад рідкісної серед правителів самовідданості й самозречення. Недарма його — єдиного після Великої схизми мученика, шанують і деякі православні, і деякі католики. Остання людина, що по праву носить титул “імператора Риму”, загинула 29 травня 1453 р. з мечем у руках, захищаючи разом із останніми сподвижниками ворота своєї столиці. Не зумівши врятувати свою країну (та що там країну — цивілізацію!), він написав останню сторінку її історії власною кров’ю, спокутуючи гріхи попередників особистим героїзмом. </p>
<p> Що ж, один відомий діяч української історії мав рацію, зауваживши, що в безнадійній ситуації є сенс боротися заради прикладу для майбутніх поколінь. Через три з половиною сотні років спогади про героїзм Константина й велич Ромейської імперії підняли греків на повстання проти турецького панування. І нехай Велика Ідея про відновлення Візантії не втілилася в життя, і Константинополь не повернувся до рук православних, нинішнім своїм існуванням Греція багато в чому зобов’язана героям минулого. </p>
<p> Що ж дала Візантія нащадкам? Набагато більше, ніж вважають. Під натиском турків грецькі аристократи й учені втекли на Захід, захопивши з собою книжки античних класиків. Їхні переклади поклали початок італійському Відродженню. І антична мудрість, збережена у візантійських бібліотеках, повернулася на Захід саме тоді, коли він уже був готовий знову її прийняти. Саме це “засівання”, цей несподіваний союз Сходу і Заходу поклав початок новій величі Європи. Окремі грецькі просвітителі, вірні православній ідентичності, намагалися створити нову Візантію з Московського князівства. Але, на жаль, матеріал виявився непіддатливим. Хто сумнівається, може поцікавитися біографією преподобного Максима Грека — аристократа й просвітителя, раніше відомого як Михайло Триволіс. </p>
<p> Яким був би світ без Другого Риму? Історія не знає умовного способу. Але в чудового фантаста (з кандидатською з історії Візантії) Гаррі Тертлдава є коротке альтернативно-історичне оповідання під назвою “Острови в морі”, дія якого відбувається 769 року. У ньому описується суперництво римської і арабської делегації за навернення у свою віру болгарського хана Телерига. Але за умови, що Константинополь, не витримавши другої арабської облоги, упав 719 р. після Р.Хр. Жодні аргументи християнської делегації не здатні переконати хана, біля чиїх кордонів стоять арабські війська. Бути “островами в морі” — це можливе майбутнє християнських громад в ісламській Уммі, від якого Європу вберегли славнозвісні подвійні мури Константинополя. </p>
<p> Та не зводитимемо роль Візантії, держави з унікальною і самобутньою культурою, до такого собі щита на кордонах ісламу й сховища античних знань. Адже й ми їй дечим зобов’язані. Передусім — безсмертям. </p>
<p> Тепер модно критикувати прийняття Руссю східного обряду християнства. Не заглиблюючись у світоглядні дискусії (це могло б бути темою окремого матеріалу), зауважимо, що у відповідь на часті набіги Візантія дала слов’янам взагалі і Київської Русі зокрема, вихід на світову арену, писемність і кам’яне зодчество. А це, хоч як дивно, і є три складові безсмертя культури, народу, нації. Народи невідомі, народи неписьменні, народи, що не вміють працювати з каменем, не просто відставали від інших. Вони не мали захисту від забуття. Змогли б правителі-язичники поріднитися з половиною домів Європи, як це зробив князь Ярослав Мудрий? Вислав би Папа до Києва професійних зодчих, як це зробив імператор? Можна довго розводитися про те, що залучення Русі в культурну орбіту Візантії було вигідне ромеям… Але навряд чи можна відкидати те, що воно дало нашим предкам змогу за кілька десятків років проскочити шлях, який інші народи проходять за століття. </p>
<p> На Візантію можна дивитися по-різному: її досвід можна й слід аналізувати, а політику можна — й треба— іноді критикувати. Але в окремі дні, приміром у прийдешню річницю падіння Константинополя, можливо, варто просто зупинитися й подякувати… </p>
<p> Дзеркало тижня. Україна. № 18. 24-31 травня 2013 р. </p>
</doc>
<doc id="file32709005" filename="tsarenok-8" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2019/03/01/tsarenok-8/" FT="web">
<p> Царенок А. В. Естетико-аскетичні традиції Візантії в історії християнської культури : монографія / А. В. Царенок; Черніг. нац. пед. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. – Чернігів : Десна Поліграф, 2017. – 327 c. </p>
<p> Розглянуто естетичну складову візантійської аскетики. На підставі дослідження феномена аскетизму в контексті культурного життя Візантії розкрито філософсько-естетичний потенціал аскетичної традиції та виокремлено її конкретні естетичні виміри. Розглянуто християнське вчення про Абсолютну Красу як ідейний базис візантійської естетики. Розкрито анагогічний характер середньовічних естетичних споглядань. Увагу приділено естетико-аскетичній проповіді катарсису та мімезису, літургійному синтезу мистецтв у християнській культурі, естетиці аскетизму як чиннику відеосфери храмового дійства. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> ВСТУП……………………..5 </p>
<p> РОЗДІЛ І. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ЕСТЕТИЧНОЇ ДУМКИ……………………..12 1.1. Історико-естетична медієвістика: методологічні та історіографічні виміри візантології……………………..13 1.2. Дослідження аскетизму в історії естетичних вчень……………………..25 </p>
<p> РОЗДІЛ ІІ. ВІЗАНТІЙСЬКА ЕСТЕТИКО-АСКЕТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ БУТТЯ……………………..42 2.1. Теоцентрична онтологія прекрасного……………………..43 2.2. Християнське вчення про Абсолютну Красу як ідейний базис візантійської естетики аскетизму……………………..67 </p>
<p> РОЗДІЛ ІІІ. “ОНТОЛОГІЯ ЧУТТЄВОСТІ” В РЕЛІГІЙНІЙ КУЛЬТУРІ ВІЗАНТІЇ……………………..82 3.1. Переверзії людської чуттєвості як проблема естетики аскетизму……………………..83 3.2. Анагогічний характер середньовічних естетичних споглядань……………………..127 </p>
<p> РОЗДІЛ IV. ЄДНІСТЬ ЕСТЕТИЧНОГО ТА ЕТИЧНОГО У ВІЗАНТІЙСЬКІЙ АСКЕТИЧНІЙ КУЛЬТУРІ……………………..156 4.1. Метанойя як психоемоційний аспект взаємодії етичного та естетичного в аскетичній культурі……………………..157 4.2. Цілісна єдність естетичного та етичного в аскетиці……………………..172 4.3. Естетико-аскетична проповідь катарсису та мімезису……………………..203 </p>
<p> РОЗДІЛ V. ЕСТЕТИКО-АСКЕТИЧНЕ ПІДҐРУНТЯ ЛІТУРГІЙНО-ХУДОЖНЬОЇ ВИРАЗНОСТІ……………………..216 5.1. Літургійний синтех мистецтв у християнській культурі……………………..217 5.2. Естетика аскетизму як чинник відеосфери храмового дійства……………………..231 5.3. Естетико-аскетична інтерпретація взаємодії “логосу” та “естезису” в контексті літургійної аудіосфери……………………..262 </p>
<p> Пані Ольго, добрий день! Моя сторінка є на Ф-буці (Андрей Царенок). Чекаю Вас у мене в Друзях! Поспілкуємось. Автор </p>
</doc>
<doc id="file32710950" filename="ukr_byzant" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2014/12/07/ukr_byzant/" FT="web">
<p> А панство буде колихать, Храми, палати муровать, Любить царя свого п’яного, Та візантійство прославлять, Та й більше, бачиться, нічого. </p>
<p> Тарас Шевченко </p>
<p> Українська гуманітаристика, попри вагомі досягнення у дослідженні візантійських впливів на українську історію, до сьогодні не спромоглася запропонувати власного бачення Візантії та візантійського культурно-цивілізаційного спадку. Візантійський міф у його українському сприйнятті було беззастережно віддано на поталу російському (про-російському) імперському дискурсові й у сприйнятті більшості українських інтелектуаів візантійська складова історії України продовжує залишатися суто (у кращому разі – переважно) негативним досвідом, а незрідка й подається як щось зовнішнє, імперсько-антидемократичне, формалістсько-фарисейське, і, зрештою, антиукраїнське. </p>
<p> Над українським сприйняттям Візантії майже беззастережно панує російський імперський міф «Москви – Третього Риму», і, (с)прийнявши російський погляд на Візантію, Україна має лише дві стратегії – або визнати себе частиною Росії і долучитися до її імперського проекту бачення Візантії, або, відкидаючи російський імперський проект, будувати власну ідентичність як таку, що сприймає Візантію / візантійський спадок як щось суто чуже, негативне, зовнішнє, від чого треба відштовхнутися і чого необхідно якнайскоріше позбутися. Показові в цьому плані згадки про візантійську спадщину і її характеристики у провідних українських публічних інтелектуалів – Миколи Рябчука, Ярослава Грицака, Олега Покальчука, Оксани Забужко, Оксани Пахльовскої та низки інших. </p>
<p> Тим часом, крім російського бачення Візантії, маємо низку інших, цілком плідних підходів. Це західноєвропейське бачення, у якому виразно вирізняються ознаки національних шкіл таких «великих історіографічних держав», як Німеччина, Велика Британія, Франція; бачення американське (а США також, поза будь-яким сумнівом, є «великою історіографічною державою» – у тому розумінні, що вона досліджує історію усього світу – від первісного суспільства і цивілізацій Стародавнього Сходу до новітньої історії кожної із держав сучасности). «Великою історіографічною державою» намагалася бути (у межах своїх можливостей) також Російська імперія і став на певний час Радянський Союз, а зараз продовжує силуватися зберегти позиції сучасна Російська Федерація. Щодо Візантії ж і Російська імперія ХІХ – початку ХХ ст., і сучасна Росія кінця ХХ – початку ХХІ ст. мала / має особливий ресантимент як до частини власної історії, що неминуче колосально посилювало візантиністичні студії в контексті власне російської історії. </p>
<p> Власні історичні / історіософські бачення історії Візантії та візантійського спадку в межах своїх національних історій спромоглися виробити і ті держави, віднести які до «великих історіографічних» аж ніяк не можна – Греція, Сербія, Болгарія (не будемо зараз заглиблюватися у питання про те, в якому контексті і з яких причин розвивалися науки про Візантію у таких «віддалених / відділених» від візантійського спадку країнах, як Польща, Чехословаччина / Чехія, Японія etc). Здавалося б, подібні болгарському чи сербському баченню візії візантійської історії мали б виникнути й в українському інтелектуальному просторі, однак перебування України у полі тяжіння російської держави, зокрема й полі тяжіння інтелектуальному, зрештою унеможливлювали виокремлення і вироблення самостійного українського погляду на історію Візантії та значення її цивілізаційного спадку. </p>
<p> У розмові з Людмилою Тарнашинською під час Першого Конгресу Міжнародної Асоціації Україністів, що відбувався у Києві 27 серпня – 3 вересня 1990 р., американський візантиніст українського походження, науковець світової слави Ігор Шевченко пошкодував, що «…не відчув суб’єктивної потреби між … знайомими чи іншими доповідачами простежити … візантійсько-українські зв’язки, незважаючи на те, що Україна є однією з частин цього Радянського Союзу, який ще існує, де є автентичні візантійські пам’ятки». Подібну ситуацію понад двадцять років потому зауважила Наталя Яковенко: «По всій Україні не існує такої науки, яка називається візантологією. Є тільки окремі її паростки…, але цього ж недостатньо, щоб провести конференцію. Мені це здається величезним упущенням, тому що в Україні не розвивається, не культивується аналіз тих зв’язків і того великого культурного контексту, в який була втягнута Русь із перспективи візантійської політології. Київська Русь сформувалася під знаком візантійської культури, цивілізації, духовності, церкви тощо. Цим питанням присвячено багатющу літературу. Не впевнена, чи ця література вклалася б тільки в бібліографічний перелік, що вмістився в кілька товстенних томів, – це міжнародна проблема. Але, на жаль, вона саме міжнародна, а не українська». </p>
<p> Натомість, за влучними словами того таки Ігоря Шевченка, «Візантія була не тільки багатонаціональною державою, а країною, яка мала величезний вплив на цілий ряд культур – на південноіталійську, сирійську, вірменську, південнослов’янську і східнослов’янську. І на східнослов’янську вона мала вплив від – уявіть собі! – ІХ і до XVIII століття. Під візантійським впливом перебувала Русь-Україна, цього ж впливу зазнали Петро Могила та Епифаній Славинецький, і навіть – хоч він цього не знав, бо думав, що він є під польським впливом, – гетьман Мазепа. Отже, в цьому розрізі я україніст, і може, це моя перспектива. Мені дає певну перевагу над іншими україністами те, що я бачу речі в загальній перспективі…». </p>
<p> Як видається, українським інтелектуалам давно пора запропонувати самостійний, незалежний насамперед від (нео)імперського російського, але також і від (нео)ліберального західного погляд на сутність Візантійської цивілізації та значення її спадку в українській історії. Є велика ймовірність того, що саме українська візія Візантії може стати вельми перспективною у багатьох аспектах – від розуміння природи Візантійської цивілізації до бачення майбутнього країн «візантійського культурного кола». Принаймні філософсько-геополітичні розважання з цього приводу Андрія Окари («В ОКРЕСТНОСТЯХ НОВОГО КОНСТАНТИНОПОЛЯ, или восточнохристианская цивилизация перед лицом новейшего мирового хаосо-порядка») видаються суттєво привабливішими, ніж відповідні конструкти сучасних російських публічних «візантинологів» на кшалт о. Тихона (Шевкунова) чи А. Дугіна. </p>
<p> Андрій Домановський </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> Пропозиція слушна, але, – в чому саме має полягати українська візія Візантії? В тексті про це ні слова </p>
<p> ну так от відразу ми вам всі козирі на стіл виклали 🙂 зачекайте трохи. все ще буде, і то найближчим часом 😉 </p>
<p> Думаю варто зайнятися. Завжди краще все познаєтся у порівння треба порівняти яку спадщину на себе взяла Україна, а яку Россія. Москва Третій Рим, але требаш памятати патріархат Москва отримала лише у 1589 році. </p>
<p> […] Візантія до сьогодні перебуває на маргінесі українськ…, попри те, що значення візантійських впливів у історії України годі переоцінити. У сприйнятті більшості українських інтелектуалів візантійська складова історії України продовжує залишатися переважно негативно і поняття «візантійщина» активно використовується для позначення суто негативних явищ – непублічної політики, корупції, непотизму, хабарництва, всевладдя бюрократії тощо. Суспільству відчутно бракує наукового знання про Візантійську імперію, тому пропонована Вашій увазі лекція А. Домановського є спробою почати почасти заповнювати цю прикру прогалину. […] </p>
<p> […] Візантія до сьогодні перебуває на маргінесі українськ…, попри те, що значення візантійських впливів у історії України годі переоцінити. У сприйнятті більшості українських інтелектуалів візантійська складова історії України продовжує залишатися переважно негативно і поняття «візантійщина» активно використовується для позначення суто негативних явищ – непублічної політики, корупції, непотизму, хабарництва, всевладдя бюрократії тощо. Суспільству відчутно бракує наукового знання про Візантійську імперію, тому пропонована Вашій увазі лекція А. Домановського є спробою почати почасти заповнювати цю прикру прогалину. […] </p>
<p> […] Візантія до сьогодні перебуває на маргінесі українськ…, попри те, що значення візантійських впливів у історії України годі переоцінити. У сприйнятті більшості українських інтелектуалів візантійська складова історії України продовжує залишатися переважно негативно і поняття «візантійщина» активно використовується для позначення суто негативних явищ – непублічної політики, корупції, непотизму, хабарництва, всевладдя бюрократії тощо. Суспільству відчутно бракує наукового знання про Візантійську імперію, тому пропонована Вашій увазі лекція А. Домановського є спробою почати почасти заповнювати цю прикру прогалину. […] </p>
</doc>
<doc id="file32709104" filename="ukr_medieval_2" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/09/25/ukr_medieval_2/" FT="web">
<p> “Український медієвістичний журнал. Випуск №2. Українське та європейське середньовіччя“ </p>
<p> Дорогі колеги! </p>
<p> Ми раді Вам представити наше нове творіння, а саме збірник медієвістичних статей “Український медієвістичний журнал. Випуск №2. Українське та європейське середньовіччя“. Сподіваємось, що збірник Вам припаде до уваги і жодна хвилина потрачена на його прочитання не буде марною. Будемо раді, якщо Ви допоможете у його розповсюдженні, шляхом репостів у соціальних мережах =)) </p>
<p> Водночас, ми оголошуємо про збір статей до третього номеру Українського медієвістичного журналу! Він буде особливим для нас, адже ми намагатимемось його надрукувати з всіма офіційними грифами, вмістивши у журнал нові та частково старі статті зі попередніх номерів!!! Статті приймаємо до 15 травня 2017 р. Всю детальнішу інформацію можна найти вкінці збірника та на сайті Львівського медієвістичного клубу. </p>
<p> Український медієвістичний журнал. / редкол.: Дмитро Димидюк (голова), Ірина Гіщинська, Юлія Гришко, Іванна Когут, Галина Микитюк, Тарас Оліярчук, Ксенія Скшентувенська. – Львів, 2016. – Вип. 2. Українське та європейське середньовіччя. – 179 с. </p>
<p> До збірника включено наукові та науково-популярні статті, рецензії та інші матеріали присвячені політичним, соціально–економічним, культурним та церковним аспектам історії середніх віків на західноєвропейських та українських теренах. Для студентів, аспірантів, викладачів, усіх, хто цікавиться історією. Автори опублікованих матеріалів несуть повну відповідальність за підбір, точність наведених фактів, цитат, економіко–статистичних даних, галузевої термінології, імен власних та інших відомостей. </p>
<p> Рецензенти: Семенюк Лариса Степанівна, кандидат філологічних наук, доцент (Східноєвропейський національний університету імені Лесі Українки); </p>
<p> Магдич Олег Романович, магістр історії, аспірант (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) </p>
</doc>
<doc id="file32711382" filename="univer" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/11/02/univer/" FT="web">
<p> Університет по-візантійськи </p>
<p> Ґенеза світової вищої освіти традиційно асоціюється з обґрунтуванням і впровадженням «ідеї університету». Своїм походженням термін «університет» завдячує латинському universum – всесвіт. У іншому трактуванні – це однослів­на форма скорочення виразу universitas litterarum (сукупність наук). В акаде­мічному контексті поняття «університет» визначається як корпус викладачів і студентів, об’єднаних залежністю від організованого типу конкретного універ­ситету, universitas magistrorum et scolarium – співтовариство викладачів і учнів, яке отримало інституціональне оформлення. </p>
<p> Університет як соціальний інститут залишався цілісним упродовж сто­літь, незважаючи на зміни структури, напрямків діяльності, зумовлені як національно-історичними особливостями, так і вимогами часу. Сучасні глобалі-заційні процеси спонукали освітньо-інтеграційні тенденції, де визначальна роль належить знову-таки університетові. Зокрема, складовою Болонського рефор­мування виступає Велика хартія університетів (Magna Charta Universitatum). Вона стверджує університети методологічними центрами розвитку національ­них систем освіти і водночас новаторами змін, до яких має йти увесь світ. </p>
<p> Отже, на часі – урізноманітнення типів, видів університету, а звідси – оновлення змісту університетської освіти, запровадження інноваційних педагогічних технологій, спрямованих на формування інтелектуального потенціалу суспільства, фунда-менталізація університетських наукових досліджень із провідних напрямів на­уки, техніки, технологій тощо. Зазначене закономірно вмотивовує зростання інтересу до історичних витоків університету, дослідження світової ідеї його тво­рення. Це, врешті, є класичним прикладом потреби в обґрунтуванні майбуття визначного сучасного явища через актуалізацію його багатовікового минулого. </p>
<p> Первинні підходи у визначенні ідеї вищої освіти слід шукати в працях Ксенофонта, Платона, Антисфена, Аристотеля. Зокрема, «високі ступені осві­ти» мали перебувати під патронатом держави, передбачати сувору селекцію у відборі на навчання, враховувати як розумові і фізичні здібності, так і статус особи. Вважалося, що опанування основ елементарної граматики, літерату­ри, музики і арифметики є підготовкою до подальшого вивчення математики і філософії. Початком реалізації ідея вищої освіти завдячує трьом центрам: Афінам – місту Сократа і Платона, котрі, обґрунтувавши ідеї «правильної» освіти, встановили технічні й моральні основи освітньої діяльності та Лікею Аристотеля; Олександрії, де на базі Мусейона і Бібліотеки готувалися викладачі різних рівнів; Риму, який започаткував професійну освіту, ввів у європейський культурний обіг вищу юридичну школу. </p>
<p> Надалі захистом від повного винищення варварськими германськи­ми племенами греко-римської цивілізації, її культури став новий центр у Константинополі (йдеться про перенесення у 330 р. імператором Флавієм сто­лиці імперії з Риму до Візантії). Культура Візантії виявилася своєрідним «мос­том» від Античності до Середньовіччя. Без урахування візантійської спадщини не може існувати адекватного розуміння як стародавнього, так і середньовічно­го періодів у культурному розвитку Європи. </p>
<p> Перший досвід практичного втілення ідеї університету належить саме Візантії. Оскільки вважалося, що система вищої освіти зміцнює владні струк­тури, імператором Феодосієм ІІ було створено першу державну вищу школу і розроблено своєрідний кодекс (відомий як Кодекс Феодосія), згідно з яким вища освіта визначалася виключно державною справою, базуючись на єднос­ті «закону, вченості й християнства». Умовно датою відкриття університету («Аудиторіуму») в Константинополі (за Н. Карловим), можна вважати 425 р. У штаті щойно створеного вищого навчального закладу нараховувався 31 ви­кладач. </p>
<p> Усі були державними службовцями, отримували платню з казни. Вихід у відставку після 28-річної вислуги передбачав високу пенсію і почесне звання. Щодо абітурієнтів, то від них вимагалося свідоцтво про походження, стан бать­ків, мотивація щодо вивчення того чи іншого розряду наук тощо. Викладалися: тривіум – трипуття до мудрості (граматика, риторика, діалектика), квадриві-ум – чотирипуття (арифметика, геометрія, астрономія, музика) та Богослов’я, що поступово стало стійкою тенденцією розвитку європейської університет­ської освіти. В ХІ ст. відбувся перший поділ Аудиторіуму на факультети, а при Костянтині Мономахові виокремилося філософське відділення і юридичний ліцей. У ХІІ ст. вищий навчальний заклад втрачає світський характер. Розгром Константинополя хрестоносцями остаточно припинив його існування (1204). </p>
</doc>
<doc id="file32711213" filename="ushkalov" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/04/27/ushkalov/" FT="web">
<p> Леонід Ушкалов. Сковорода і візантійське богослів’я </p>
<p> Інтерпретатори називали Григорія Сковороду і «богословом високого рівня» (Санте Ґрачотті) [Ґрачотті, 1996: с. 5], і навіть «найбільшим після перших Отців Церкви християнським філософом світу» (Василь Барка) [Степаненко, 1976: с. 154]. Утім, його богословські погляди досі належно не вивчено. Звісно, сама по собі ця тема не є новою. Ще 1894 року професор Харківського університету Амфіан Лебедєв написав працю під назвою «Г.С. Сковорода как богослов» [Лебедев, 1895]. Блискучі сторінки, присвячені богословським ідеям Сковороди, є також у пізніших працях Володимира Ерна [Эрн, 1912], Михайла Грушевського [Грушевський, 1925: с. 119—133], Дмитра Чижевського [Чижевський, 2004], Георгія Флоровського [Флоровский, 1937: с. 119—121], Володимира Олексюка [Олексюк, 1975], Елізабет фон Ердманн [Erdmann, 2005], Олега Марченка [Марченко, 2007], Дениса Пилиповича [Pilipowicz, 2010: с. 95—127], Марії Ґрації Бартоліні [Bartolini, 2010] та інших. А от спеціальні розвідки на цю тему не пішли далі «інтродукцій» [Bilaniuk, 1994], які за своїм рівнем мало чим відрізняються від піонерської студії Амфіана Лебедєва. Зокрема, поки що залишається в тіні питання про стосунок Сковороди до патристики. </p>
<p> Зважаючи на це, пропоную деякі спостереження на цю тему. Маю на увазі не тематичні та ідейні паралелі, універсалії, образи чи моделі думання, спільні для Сковороди та святих отців, а наявні у творах нашого філософа прямі посилання на отців Церкви. </p>
<p> Продовження статті Леоніда Ушкалова запрошуємо прочитати за посиланням: </p>
</doc>
<doc id="file32709284" filename="vilkul" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/09/05/vilkul/" FT="web">
<p> Вілкул Т. Літопис і хронограф. Студії з домонгольського київського літописання / Відп. ред. В. В. Німчук. НАН України. Інститут історії України. – К.: Інститут історії України, 2015. – 518 с. </p>
<p> Монографію присвячено дослідженню ранніх київських літописів і давньоруських хронографічних творів. Розглядаються, зокрема, Повість временних літ, Київський літописний звід початку ХІІІ ст., Новгородський перший літопис молодшої редакції (точніше, київська складова цього зводу), а також давньослов’янські переклади хронік Георгія Амартола та Іоанна Малали, Александрія Хронографічна, так званий «Хронограф по великому ізложенію» та ін. </p>
<p> Оскільки два різновиди історичних творів середньовічної Русі, літописи й хронографи, слугували «контрольними текстами» одні для других, проведене в роботі зіставлення цитат, сюжетних паралелей, манери запозичень та ідейних перегуків дозволяє розв’язати проблеми, про які фахівці дискутують віддавна, переглянути деякі усталені на сьогодні концепції та уточнити висловлені раніше судження. Окрему увагу надано тим свідченням, що прояснють датування літописних і хронографічних пам’яток. Врешті, низку питань монографія заторкує уперше, як-от: походження хронографічних цитат у Київському літописному зводі та походження початкової частини хронографів із викладом старозавітної історії. </p>
<p> Для істориків, філологів та усіх, хто цікавиться історією та книжністю середньовічної Русі </p>
<p> Зміст </p>
<p> ВСТУП …5 </p>
<p> Список скорочень …16 </p>
<p> Сигли використаних рукописів …17 </p>
<p> ГЛАВА І. Інструментарій дослідження, історіографія та джерела …19 </p>
<p> І.1 Текстологія та текстуальна критика …19 </p>
<p> І.2 Історіографія дослідження …36 </p>
<p> І.2.a Літописи: виникнення концепції Початкового зводу і пов’язання його з Хронографом …38 </p>
<p> І.2.b Хронографи: реконструкція «Хронографа по великому ізложенію» …47 </p>
<p> І.3 Огляд літописних та хронографічних джерел …60 </p>
<p> Літописні зводи …61 </p>
<p> Твори із всесвітньої історії …69 </p>
<p> Хронографи – давньоруські компіляції з фрагментів хронік та біблійних текстів …86 </p>
<p> ГЛАВА ІІ. Хронографічні складові Повісті временних літ …100 </p>
<p> ІІ.1.1 Цитати з Хроніки Амартола у спільних фрагментах ПВЛ та Новгородського першого літопису, віднесені до Хронографа …102 </p>
<p> ІІ.1.2 Запозичення з повного перекладу Амартола на спільних ділянках тексту ПВЛ та НПЛмл …112 </p>
<p> ІІ.1.3 Додаткові фрагменти Хроніки Амартола у ПВЛ …125 </p>
<p> ІІ.2.1 Хронографічні цитати у статтях 1110-х років Іпатіївської редакції ПВЛ …139 </p>
<p> ІІ.2.2 Взаємопов’язаність хронографічних запозичень з різних частин Початкового літопису …142 </p>
<p> ІІ.3.1 Хроніка Іоана Малали у Введенні ПВЛ. Походження текстів: хронограф чи повний переклад …149 </p>
<p> ІІ.3.2 Мікрозапозичення з Хроніки Малали у ПВЛ …159 </p>
<p> ІІ.3.3 Ще одне вірогідне джерело – Александрія Хронографічна …165 </p>
<p> ІІ.4 Поклики на «лѢтописець Георгия» та «хронографъ» …170 </p>
<p> ІІ.5 Вплив викладів всесвітньої історії на літопис: ремесло історика у ПВЛ …173 </p>
<p> ІІ.6 Джерела перших статей ПВЛ та НПЛмл. Роль «Хронографа по великому ізложенію» у новгородському літописі …180 </p>
<p> ІІ.6.1 Походження дат 6362 та 6360 років, початку історії «Руської землі» …181 </p>
<p> ІІ.6.2 Повідомлення про похід Ігоря 6428 й 6449 р. …192 </p>
<p> ІІ.6.3 Приписки Троїцького хронографа …213 </p>
<p> ІІ.6.4 Статті 6362 та 6374 років: похід Аскольда і Діра …216 </p>
<p> ІІ.6.5 Сюжет покликання варягів – що було джерелом Короткої палеї …223 </p>
<p> ІІ.6.6 Як утворені статті 6360 та 6362 років …227 </p>
<p> ГЛАВА ІІІ. Київський літописний звід початку ХІІІ ст. та його хронографічні джерела …240 </p>
<p> ІІІ.1 «Розшарування» Київського зводу. Співвідношення записів Лаврентіївського та Іпатіївського літопису за ХІІ ст. …242 </p>
<p> ІІІ.2 Хронографічні джерела Київського зводу …276 </p>
<p> ІІІ.2.1 Вставки з Александрії …277 </p>
<p> ІІІ.2.2 Запозичення з Хроніки Малали та «Історії Іудейської війни» Йосифа Флавія …288 </p>
<p> ІІІ.2.3 Запозичення з Хроніки Амартола …292 </p>
<p> ІІІ.2.4 Порівняльний матеріал до Київського зводу iз суздальського літопису за ХІІ ст.: паралелi до Хроніки Амартола …307 </p>
<p> ІІІ.2.5 Компонування хронографічних текстів у Київському зводі …311 </p>
<p> ГЛАВА ІV. Хронографи: датуючі ознаки …315 </p>
<p> ІV.1 Версії Александрії Хронографічної …319 </p>
<p> ІV.1.1 Співвідношення текстів трьох редакцій Александрії …321 </p>
<p> ІV.1.2 Характерні читання Александрії Іудейського хронографа …349 </p>
<p> ІV.1.3 Версія Еллінського літописця 1-ї редакції …354 </p>
<p> ІV.1.5 Використання у Троїцькій Александрії додаткових джерел …361 </p>
<p> ІV.2 Текстологічні маркери версій Хроніки Амартола на прикладі «Входження в Єрусалим Олександра Македонського» з Александрії Хронографічної …372 </p>
<p> ІV.3 Коментарі Нікіти Іраклійського до «Слів» Григорія Богослова у ранніх хронографічних компіляціях …388 </p>
<p> ІV.3.1 Твір Нікіти в Іудейському хронографі …389 </p>
<p> ІV.3.2 Вставки з Нікіти Іраклійського у вступній частині Елінського літописця І-ї та ІІ-ї редакцій…395 </p>
<p> ІV.4 Восьмикнижжя у хронографах та лiтописах …401 </p>
<p> ІV.4.1 Книга Вихід: редакції повного або четієго перекладу …404 </p>
</doc>
<doc id="file32709237" filename="voitovych-2" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/10/04/voitovych-2/" FT="web">
<p> Войтович Леонтій. Галич у політичному житті Європи ХІ–ХІV століть. – Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 2014. – 478 с. </p>
<p> Монографія присвячена висвітленню стосунків Галицького, Галицько-Волинського князівств та Королівства Русі з Візантією, Угорським королівством, польськими князівствами, Литвою та німецькими державами в ХІ–ХІV століттях. У роботі використані європейські хроніки та інші джерела, які для дослідження цієї теми раніше не залучалися, а також праці угорських, польських, чеських та інших зарубіжних істориків, включаючи найновіші дослідження. </p>
<p> Леонтій ВОЙТОВИЧ. ГАЛИЧ У ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ ЄВРОПИ ХІ–ХІV СТОЛІТЬ. </p>
<p> Монографія присвячена висвітленню стосунків Галицького, Галицько-Волинського князівств та Королівства Русі з Візантією, Угорським королівством, польськими князівствами, Литвою та німецькими державами в ХІ–ХІV століттях. В роботі використані європейські хроніки та інші джерела, які для дослідження цієї теми раніше не залучалися, а також праці угорських, польських, чеських та інших зарубіжних істориків, включаючи найновіші дослідження. </p>
<p> Детально розібрано дискусійні епізоди, зокрема участь галицьких і галицько-волинських володарів у війнах за Австрійську, Угорську та Литовську спадщину, боротьбі за краківський престол, болгарських та візантійських усобицях. Окремо виділені сюжети присвячені проблемам специфіки галицького боярства, кордонів Галицько-Волинської держави, коронації короля Данила Романовича. </p>
<p> Вперше, на значною мірою невідомих або маловідомих раніше фактах, показане місце і роль Галицького, Галицько-Волинського князівств та Королівства Русі у політичному житті Європи ХІ–ХІV століть. </p>
<p> РОЗДІЛ 1. Галицько-волинська держава і королівство русі: територія і кордони ……………… 31 Волинські кордони ……………………………………………………………………… 37 Болохівська земля ……………………………………………………………………….. 54 Заснування Львова ……………………………………………………………………… 56 Володіння у Київській землі …………………………………………………………. 60 Галицькі кордони ……………………………………………………………………….. 62 Проблема південних галицьких кордонів ………………………………….. 68 Галицькі володіння у Закарпатті …………………………………………….. 78 Галицько-волинські володіння у польських землях ……………………… 80 Домен галицьких князів ………………………………………………………………. 80 </p>
<p> РОЗДІЛ 2. Відносини галицьких і галицько-волинських князів з візантією у ХІ–ХІV cт. …….. 89 Галицько-візантійський кордон ………………………………………………….. 90 Візантійсько-галицький союз ……………………………………………………. 96 Випробування союзу …………………………………………………………………. 101 Конфронтація …………………………………………………………………………… 104 Відновлення союзу. Походження другої дружини Романа Мстиславича ……………………………………………………………… 107 Віддалена дружба і взаємна симпатія …………………………………….. 122 </p>
<p> РОЗДІЛ 3. Відносини галицьких і галицько-волинських князів з угорщиною у ХІ–XIV cт. …. 133 Ростиславичі – родичі Арпадів ……………………………………………….. 134 Неспокійний зять Володимирко Володаревич ………………………….. 147 Пошуки зближення …………………………………………………………………… 158 Початок перелому …………………………………………………………………… 163 Невдалі спроби реалізації ідеї угорсько-галицької унії …………….. 168 Продовження конфронтації ……………………………………………………. 196 Битва під Ярославом ………………………………………………………………. 200 Загадка загибелі Фрідріха ІІ Бабенберга …………………………………. 202 Знову союзники …………………………………………………………………………. 207 Від тісного союзу до жорсткої конфронтації …………………………… 211 Приєднання частини Закарпаття ………………………………………. 218 Відновлення союзу ………………………………………………………………….. 221 Від Угорської спадщини до Галицької спадщини ………………….. 224 </p>
<p> РОЗДІЛ 4. Польська політика галицьких і галицько-волинських князів у XI–XIV ст. ………… 245 Хорвати, лендзяни і похід 981 року …………………………………………. 246 Перемишльська ротонда ………………………………………………………… 252 Часи Ростиславичів …………………………………………………………………. 255 Загадкова пригода з Петром Властовичем ……………………………… 259 Роман Мстиславич ………………………………………………………………….. 268 Загадка загибелі Романа Мстиславича …………………………………… 277 Спадщина Романа Мстиславича ……………………………………………… 292 Польсько-волинські конфлікти 1219–1222 рр. …………………………… 299 Відродження волинсько-польського союзу …………………………………. 301 Дорогичинська кампанія ………………………………………………………….. 304 Данило Романович: роки союзу ………………………………………………. 308 “Подвійна” коронація Данила Романовича: фальсифікація, легенда чи реальний факт? ………………………….. 310 Королівство Русі ……………………………………………………………………… 320 Дата коронації ………………………………………………………………………… 326 Війна з монголами 1254–1260 рр. ………………………………………….. 329 Лев Данилович: союзник, претендент і “опікун” ……………………….. 338 Король Юрій Львович: родич і союзник …………………………………… 356 Останні Романовичі. Загадка Болеслава-Юрія Тройденовича ….. 359 Останні етапи боротьби за спадщину Романовичів ……………. 372 </p>
<p> РОЗДІЛ 5. Відносини галицько-волинських князів з Литвою …. 379 Перша угода …………………………………………………………………………….. 379 Литовська міжусобиця …………………………………………………………… 380 Союз двох королів …………………………………………………………………….. 380 Таємниця загибелі Войшелка …………………………………………………… 383 Союз Лева і Тройдена ……………………………………………………………….. 387 Війна з Литвою ………………………………………………………………………… 390 Часи Гедиміна ………………………………………………………………………….. 391 Любарт-Дмитро Гедимінович …………………………………………………. 394 Доля Волині ……………………………………………………………………………… 395 </p>
<p> РОЗДІЛ 6. Галицько-волинські зв’язки з німецькими землями у ХІІ –ХIV ст. ……………. 399 Торгово-економічні контакти ………………………………………………… 400 Церковні та культурні контакти ……………………………………….. 405 Тевтонський Орден …………………………………………………………………. 410 Австрійська спадщина …………………………………………………………… 420 Баварський епізод ……………………………………………………………………. 433 </p>
<p> Епілог: Констанцький собор 1414–1418 рр. ………………… 435 </p>
<p> Іменний покажчик ………………………………………………………. 445 </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 3 comments on “Войтович Леонтій. Галич у політичному житті Європи ХІ–ХІV століть. – Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 2014. – 478 с.” </p>
</doc>
<doc id="file32709339" filename="volodymyr" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2015/05/16/volodymyr/" FT="web">
<p> СВЯТИЙ РІВНОАПОСТОЛЬНИЙ ВОЛОДИМИР – ТВОРЕЦЬ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ </p>
<p> Святий рівноапостольний Володимир – творець Української Держави: Збірник матеріалів Міжнародної наукової конференції, присвяченої 1000-літтю упокоєння святого рівноапостольного великого князя Київського Володимира, Хрестителя Руси-України, мученицької кончини святих страстотерпців благовірних князів Бориса і Гліба та 900-ліття перенесення їхніх святих мощей / [під ред. д. богосл. н., проф., митроп. Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського Епіфанія (Думенка), д. іст. н. Г. В. Папакіна та ін.; УПЦ КП. Київська православна богословська академія, Інститут історії Церкви; НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського]. – К., 2015. – 640 с. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Пасхальне послання ……………………. 9 В. Кириленко. Вітальне слово …………………………………………………………………………………… 12 </p>
<p> Життя і діяльність святого Володимира </p>
<p> митрополит Епіфаній (Думенко). Святий рівноапостольний князь Володимир Великий як приклад для наслідування державним мужам сьогодення (1015–2015) …………………. 14 </p>
<p> митрополит Димитрій (Рудюк). Святий рівноапостольний князь Володимир Великий – просвітитель Київської Руси-України (до 1000 річчя з дня упокоєння) ………………………… 27 </p>
<p> протоієрей Віталій Клос. Чернець Яків та його праця “Пам’ять і похвала князю руському Володимиру” ……………………………………………………………………………………………………………… 40 </p>
<p> протоієрей Констянтин Лозінський. Похід князя Володимира на Корсунь та його наслідки для Русі ………………………………………………………………………………………………………. 50 </p>
<p> протоієрей Олег Маланяк. Святий рівноапостольний Володимир князь Київський – будівничий Христової Церкви на Русі ……………………………………………………………………….. 57 </p>
<p> В. Ар’єв, протоієрей Михаїл Йосифчук. Державно-церковний статус володаря Київської Руси-України святого рівноапостольного Володимира Великого ……………………………….. 69 </p>
<p> Т. Воропаєва. Вплив державотворчої діяльності Володимира Великого на становлення християнського та державницького “ми” українського народу…………………………………….. 77 </p>
<p> Д. Гордієнко. Володимир Святий – творець першої Української держави …………………….. 88 </p>
<p> Є. Джиджора. “Новий Костянтин”: Рівноапостольний князь Володимир у ранній києворуській літературі …………………………………………………………………………………………….. 105 </p>
<p> Н. Нікітенко. Державотворча місія Софії Київської – творіння Володимира Святого … 114 </p>
<p> І. Пержун. Людський фактор у внутрішній державній політиці Володимира Великого: минуле і сучасність ………………………………………………………………………………………………….. 129 </p>
<p> Ю. Фігурний. Державотворча та етнокультурна діяльність Хрестителя Руси-України, святого рівноапостольного великого князя Київського Володимира в українознавчому вимірі ………………………………………………………………………………………………………………………. 135 </p>
<p> В. Цибулькін, М. Сердюченко. Св. Володимир як державотворець і релігійний діяч (Щодо оцінки окремих джерел і міфів) ………………………………………………………………………………… 146 </p>
<p> Святі страстотерпці Борис і Гліб: життя та пошанування </p>
<p> митрополит Іоасаф (Василиків), І. Коваль, М. Коваль. Поширення культу Бориса і Гліба в Галицько-Волинській Русі ХІ–ХІІІ ст. …………………………………………………………………. 156 </p>
<p> О. Савчук. Значення святості в християнському подвигу святих князів Бориса та Гліба…………….165 </p>
<p> Н. Ткаченко. Вшанування пам’яті святого страстотерпця князя Бориса на Переяславщині ….. 172 </p>
<p> Історія середньовічної та ранньомодерної України </p>
<p> протодиякон Василь Дідора. Благодійник обителі Видубицької: київський князь Рюрик Ростиславович і його роль в історії Свято-Михайлівського Видубицького монастиря … 183 </p>
<p> Ю. Лєбєдєва. Державотворча роль князів у часи Руси-України ………………………………….. 193 </p>
<p> Р. Мобілі. Удіни та Албанська (Кавказька) Церква: історія християнства та шляхивідродження ……………………………………………………………………………………………………. 201 </p>
<p> Н. Нікітенко. Княгиня Анна Порфірородна – дружина і сподвижниця Володимира Великого: походження і життєвий шлях (історичний нарис) ………………………………… 210 </p>
<p> С. Шмиголь. Штрихи до історичного портрета матері Богдана Хмельницького ………… 223 </p>
<p> Культура українського середньовіччя та ранньомодерного часу </p>
<p> митрополит Мішель (Лярош). Три перші історичні злами, які сприяли утвердженню київської еклезіологічної і національної ідентичності (1051 – 1147 – 1169) ……………….. 227 </p>
<p> Н. Верещагіна. “Хто як Бог”: Архістратиг Михаїл в ієрофанічному просторі ранньохристиянського Києва …………………………………………………………………………. 240 </p>
<p> М. Дойчик. Віталій з Дубна про гідність і призначення людини ………………………………… 250 </p>
<p> Н. Ковальчук, О. Дрегало. Софія Київська – святійший паладіум Київської Русі ………… 256 </p>
<p> Н. Кукса. Малознані сторінки історії церкви в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці в Чигирині ……………………………………………………………………………………………….. 262 </p>
<p> О. Мацап’як. Християнський вимір сенсу життя у філософській думці культури Київської Русі-України …………………………………………………………………………………………….. 271 </p>
<p> В. Олійников. Семантична диференціація грамем категорії звертання ………………….. 278 </p>
<p> О. Сом-Сердюкова. Норвезько-ісландсько-монгольський трикутник: взаємопроникнення культур у добу Середньовіччя ………………………………………………………………….. 287 </p>
<p> М. Тимошик. Перші дерев’яні храми Чернігівщини козацької доби: на прикладі села Данина Ніжинського повіту ………………………………………………………………………… 292 </p>
<p> Поширення християнства та роль Церкви в Україні </p>
<p> протоієрей Сергій Чутченко. Зародження українського православного богослів’я в Київській Русі …………………………………………………………………………………………………………… 304 </p>
<p> диякон Микола Рубан, О. Болдар. Особливості християнізації Давньоруської держави: міфита реальність …………………………………………………………………………………………………….. 318 </p>
<p> С. Кияк. Доволодимирове християнство в Україні в світлі історичних фактів ……………. 326 </p>
<p> О. Кучерук. Десятинна церква князя Володимира, як елемент інституалізації українського християнства та цивілізаційного вибору ……………………………………………………………………. 338 </p>
<p> С. Майстренко. Зруйнування храмів Києва (1934–1936 роках) ………………………………….. 352 </p>
<p> О. Олексюк, Т. Воробчак. Кирило-Мефодіївська (Великоморавська) традиція в церковному будівництві Галицько-Волинської Русі Х–ХІV століть ………………………………………………. 358 </p>
<p> А. Перепелиця. Київські митрополити в Чигирині у середині XVII ст. ………………………… 369 </p>
<p> О. Русіна. Монастирське земле-володіння на Сіверщині у XVІ – на початку XVIІ ст. … 380 </p>
<p> Джерелознавство та історіографія </p>
<p> протоієрей Юрій Мицик. Володимир Святий в українських літописах ХVІІ ст. …………. 390 </p>
<p> протоієрей Микола Симчич. Вітчизняні джерела про хрещення великого князя Київського Володимира ……………………………………………………………………………………………………………… 393 </p>
<p> М. Гарда. Історичні постаті Київської Русі та сучасна церковна спекуляція ……………….. 404 </p>
<p> В. Ідзьо. Діяльність київських князів Аскольда і Діра як перших християнських володарів, предтеч хрестителя Руси-України великого київського князя Володимира в оцінці істориків ХІХ–ХХ століть …………………………………………………………………………………………. 410 </p>
<p> С. Кагамлик. Постать св. князя Володимира у творах української церковної еліти XVII – початку XVIIІ ст. ………………………………………………………………………………………………………. 416 </p>
<p> В. Корнієнко. Процесійний хрест ХІІ ст. з колекції Музею історичного культурного надбання “Платар”: питання атрибуції ………………………………………………………… 424 </p>
<p> В. Крисаченко. Україна на сторінках Святого Письма: герменевтичний аналіз …………… 438 </p>
<p> А. Мирончук. Православне духовенство і Законодавча комісія зі створення проекту нового “Уложення” 1767–1768 рр: стан історіографічної розробки, перші узагальнення та висновки ………………………………………………………………………………………………………………….. 455 </p>
<p> В. Рожко. Святкування дев’ятсот п’ятдесятиліття хрещення України-Руси у Волинській єпархії в документальних та історичних джерелах …………………………………………………… 469 </p>
<p> Н. Солонська. “Моудр?иши вьс?хъ челов?къ”: бібліологічний огляд історії вивчення діяльності київського князя Володимира Великого (за фондами Національної бібліотеки Україниімені В. І. Вернадського) …………………………………………………………… 481 </p>
<p> П. Ямчук. Ідеологічна міфологема “Русскаго міра” у духовно-інтелектуальному осмисленні ХХІ ст. …………………………………………………………………………………………………… 491 </p>
<p> Постать князя Володимира Великого у літературі та мистецтві </p>
<p> А. Березовський, протоієрей Миколай Йосифчук. Турбота Київських митрополитів щодо вшанування пам’яті святого рівноапостольного великого князя Київського Володимира в XIX ст. ……………………………………………………………………………………………………………………… 518 </p>
<p> О. Білик. Сторінки з історії пошанування ВолодимираВеликого в Галичі …………………… 524 </p>
<p> В. Галик. Великий князь київський Володимир у творчій спадщині Івана Франка ………. 533 </p>
<p> І. Дундяк. Образ Володимира Великого у творчості українських шістдесятників ……….. 541 </p>
<p> М. Пірен. Духовні засади державотворення Володимира Великого як історична цінність для реформування сучасної Української держави ……………………………………………………… 550 </p>
<p> І. Преловська. Державне і церковне пошанування у ХІХ столітті св. Рівноапостольного князя Володимира Великого (958–1015) ……………………………………………………………………. 558 </p>
<p> Д. Степовик. По питання про стиль малярства собору святого князя Володимира в Києві …. 568 </p>
<p> Н. Ткаченко, О. Жам. Новозбудовані храми Святого рівноапостольного Володимира на Переяславщині ………………………………………………………………………………………….. 614 </p>
<p> Журнал № 32 Засідання Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату …………………………………………………………………………………………….. 623 </p>
<p> Указ Президента України Петра Порошенка № 107/2015 …………………………………………… 625 </p>
<p> Відомості про авторів ……………………………………………………………………………………………….. 627 </p>
<p> 1 comments on “СВЯТИЙ РІВНОАПОСТОЛЬНИЙ ВОЛОДИМИР – ТВОРЕЦЬ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ” </p>
<p> […] Київська: Візантія. Русь. Україна» (Вип. ІV, 2014) «Святий рівноапостольний Володимир – творець Украї… Відповідальний секретар, кандидат історичних наук […] </p>
</doc>
<doc id="file32709129" filename="vries" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2016/06/30/vries/" FT="web">
<p> Вільгельм де Фріс. Рим і Патріярхати Сходу / переклад з німецької Олега Конкевича, Софії Матіяш (серія «Пам’ятки історично-богословської думки», вип. 2). Львів: Видавництво Українського католицького університету 2015, 416 с. ISBN 978-966-2778-34-2 (Видавництво УКУ) ISBN 978-966-395-876-7 (Видавництво «Свічадо»). </p>
<p> Увазі читачів пропонується класична праця про відносини між Римом і східними Церквами. Вона показує, як формувалася й змінювалася позиція Риму щодо проблем, зумовлених існуванням у рамках Вселенської Церкви самобутніх східних Церков, а також способи й засоби, якими римські архиєреї пробували ці проблеми розв’язати. У праці відстежено розвиток відносин між Римом і християнським Сходом, докладно описано численні спроби єднання, їх успіхи й невдачі. Особлива увага приділяється давнім патріярхатам Сходу, латинській Константинопольській імперії, уніям коптів, сирійців, ассирійців, румунів. Розглянуті також Берестейська, Ужгородська і Хорватська унії. </p>
<p> На цьому історичному тлі й окреслюється властива проблематика відносин між Римом і Сходом у його самобутності. Раз-по-раз стикаючись із прагненням автономії та розбіжностями у виявах віри, Рим змушений був загадуватися над питанням, чи церковна єдність має неодмінно призводити до тотожности богослужбової мови, обрядів та звичаїв, канонічного права та єрархічної структури. Загалом беручи, йдеться про проблему гармонійного поєднання двох суттєвих властивостей Церкви — її єдиности і її католицькости, яку в слов’янських мовах прийнято називати «соборністю». </p>
<p> Вільгельм де Фріс переконаний: історія дала негативну оцінку спробам латинізації східних Церков. Історичний досвід доводить, що нові стосунки між Церквами слід розбудовувати на тих засадах, які через кілька років після появи цієї книги сформулював ІІ Ватиканський собор. </p>
<p> До українського читача……………………………9 </p>
<p> Вступ……………………………23 </p>
<p> Скорочення……………………………26 </p>
<p> Розділ перший: Рим і патріархати Сходу в І тисячолітті……………………………29 </p>
<p> Розділ другий: Схід і Захід у 1054 – 1453 роках……………………………42 І. Роки 1054 – 1198……………………………42 ІІ. Латинська Константинопольска імперія, період до і після неї: 1198 – 1274 роки……………………………49 ІІІ. Ліонський собор та імператор Михаїл VIII (1271 – 1282) ……………………………62 IV. XIV століття (1282 – 1388 роки) ……………………………67 V. 1388 – 1453 роки……………………………77 </p>
<p> Розділ третій: Події на Близькому Сході від Флорентійського собору до початку ХІХ століття……………………………85 І. Унії та спроби їх укладення в XVI – XVIII століттях……………………………85 ІІ. Встановлення патріархатів для мелькітів та вірмен у XVIII столітті……………………………97 ІІІ. Унія з коптами в XVIII столітті ……………………………102 IV. Нова унія сирійців……………………………103 V. Нова унія несторіян……………………………103 VI. Заснування коптського патріярхату……………………………107 </p>
<p> Розділ четвертий: Берестейська унія (1595 – 1596) ……………………………109 </p>
<p> Розділ п’ятий: Унія в Хорватії (1611) ……………………………114 </p>
<p> Розділ шостий: Ужгородська унія (1646) ……………………………119 І. Обставини укладення унії……………………………119 ІІ. Перша спроба укласти унію……………………………120 ІІІ. Єпископ Василій Тарасович, його унія і його повернення до схизми……………………………120 IV. Ужгородська унія……………………………123 V. Унійний єпископ Петро Партеній Петрович……………………………125 VI. Часи сум’яття і криза унії……………………………128 VII. Рятівник унії……………………………129 VIII. Другий період сум’яття……………………………129 ІХ. Суперечки між мукачівським і єгерським єпископами……………………………129 Х. Правовий статус мукачівських єпископів після канонічного заснування єпархії……………………………131 ХІ. Дальший розвиток подій……………………………132 </p>
<p> Розділ сьомий: Унія в Румунії (1697 – 1701) ……………………………134 І. Укладення унії……………………………134 ІІ. Визнання унії……………………………163 ІІІ. Висновки……………………………174 </p>
<p> Частина друга: Ставлення Риму до самобутності Сходу……………………………175 </p>
<p> Розділ перший: Ставлення Риму до східних літургійних обрядів……………………………177 І. Період до Флорентійського собору включно……………………………177 ІІ. Від Флорентійського собору (1439) до заснування Конгрегації поширення віри (1622)……………………………185 ІІІ. Від заснування Конгрегації поширення віри (1622) до початку понтифікату Пія ІХ (1846)……………………………193 IV. Від Пія ІХ дотепер……………………………208 </p>
<p> Розділ другий: Ставлення Риму до церковної дисципліни східних християн……………………………212 І. Від 1054 року до Флорентійського собору……………………………212 ІІ. XVI – XVIII століття……………………………214 ІІІ. Позиція Пія ІХ і Льва ХІІІ……………………………220 IV. Окремі питання……………………………225 </p>
<p> Розділ третій: Ставлення Риму до автономії патріархатів у другому тисячолітті……………………………233 І. Зміни в розумінні патріарших повноважень……………………………233 ІІ. Рим і новостворені католицькі патріярхати ……………………………244 ІІІ. Обмеження традиційної автономії……………………………251 IV. Обіцянка пап шанувати права патрярхів……………………………266 V. Реакція нез’єдинених на обмеження автономії Сходу……………………………276 </p>
<p> Розділ четвертий: Рим і віра східних християн……………………………280 </p>
<p> Розділ п’ятий: Духовна латинізація Сходу……………………………295 </p>
<p> Розділ шостий: Ставлення Риму до нез’єдинених Церков і їхньої ієрархії……………………………304 І. Від 1054 року до Флорентійського собору (1439) ……………………………304 ІІ. Від Флорентійського собору до кінця ХІХ століття……………………………315 </p>
<p> Розділ сьомий: Ставлення Риму до богослужбової спільности з нез’єдиненими християнами Сходу……………………………344 І. У Середньовіччі……………………………344 ІІ. За Нового часу……………………………245 </p>
<p> Підсумок……………………………361 </p>
<p> Додаток до розділу сьомого частини першої: Унія в Румунії (1697 – 1701) ……………………………362 </p>
<p> Джерела і література……………………………389 </p>
<p> Географічний покажчик……………………………398 </p>
<p> Покажчик імен……………………………404 </p>
<p> Покажчик назв (конфесії, конгрегації Римської курії, монаші чини та згромадження)……………………………414 </p>
</doc>
<doc id="file32709594" filename="vus-2" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/02/03/vus-2/" FT="web">
<p> Вус О. В. Оборонна доктрина Візантії у Північному Причорномор’ї: інженерний захист Таврики та Боспора в кінці IV – на початку VII ст. – Львів: «Тріада Плюс», 2010. – 304 с. </p>
<p> Ця книга присвячена історії Північного Причорномор’я. В ній досліджено процес військово-інженерного забезпечення зовнішньополітичних акцій Візантії у ранньому середньовіччі; виокремлені основні етапи стратегічного будівництва та проаналізовані особливості фортифікаційної практики ромеїв на Кримському і Таманському півостровах; розглянуті питання військової організації, юридичного статусу, кількісного та етнічного складу сухопутного угруповання Східної Римської імперії у Північному Причорномор’ї. Значна увага в монографії приділена створенню в другій половині VI ст. у Тавриці та на Боспорі укріпленої прикордонної області Візантії – дукату Херсона. </p>
<p> Для істориків, археологів, студентів і викладачів ВНЗ, та всіх, хто цікавиться історією Північного Причорномор’я. </p>
<p> ВСТУП…………………….6 </p>
<p> І. ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ…………………….10 </p>
<p> Огляд джерел…………………….10 </p>
<p> ІІ. УТВОРЕННЯ ВІЗАНТІЙСЬКОГО ПРИКОРДОННОГО ОКРУГУ У ТАВРИЦІ ТА ЙОГО ВІЙСЬКОВО-ІНЖЕНЕРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У VI СТ. …………………….59 </p>
<p> Херсон – головний форпост ромейської держави у Північному Причорномор’ї в кінці IV – на поч. VII ст. …………………….59 </p>
<p> Встановлення візантійського панування на Боспорі в VI ст. Інженерне прикриття протоки Боспор Кіммерійський …………………….104 </p>
<p> Оборона південного узбережжя Таврики в VI ст. Приморські фортеці та бурги…………………….135 </p>
<p> ІІІ. УТВОРЕННЯ ВІЗАНТІЙСЬКОГО ЗАХИСНОГО РУБЕЖУ ЛІНІЙНОГО ТИПУ НА ПІВНІЧНОМУ КОРДОНІ «КРАЇНИ ДОРІ» У VI – НА ПОЧАТКУ VII ст. …………………….175 </p>
<p> Система інженерного захисту Південно-Західної Таврики у першій пол. VI ст. «Довгі стіни» Юстиніана І …………………….175 </p>
<p> Посилення інженерного захисту «країни Дорі» у другій пол. VI – на поч. VII ст. Фруріони Маврикія Тиверія…………………….209 </p>
<p> IV. ВИСНОВКИ…………………….288 </p>
<p> V. РЕЗЮМЕ…………………….295 </p>
<p> VI. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК…………………….299 </p>
<p> Про автора: </p>
<p> Вус Олег Володимирович – кандидат історичних наук, офіцер Збройних сил України, випускник історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Спеціаліст у галузі військової історії Риму та Візантії. </p>
<p> До сфери наукових інтересів Олега Вуса входять: римська і візантійська армії, військово-інженерне мистецтво, антична та середньовічна історія Північного Причорномор’я. Учасник міжнародних наукових конференцій. Автор 15 наукових та науково-популярних праць. </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 1 comments on “Вус О. В. Оборонна доктрина Візантії у Північному Причорномор’ї: інженерний захист Таврики та Боспора в кінці IV – на початку VII ст. – Львів: «Тріада Плюс», 2010. – 304 с.” </p>
<p> Дуже цікава праця. Ми з вами маємо одне прізвище. І до речі в Карпатах повинні бути сліди Римської імперії (римські границі). В інтрнеті я опублікував деякі відео на цю тему. Але археолог з мОскви стверджує що це залишки шумерського письма ……. </p>
</doc>
<doc id="file32711063" filename="vusmishka" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2012/10/29/vusmishka/" FT="web">
<p> Візантійська вусЬмішка перша: “протистояння офіційної науки та професора триває” </p>
<p> Цим дописом відкриваємо на сайті нову рубрику – “Візантійські вусЬмішки”. Як переконливо доведено візантиністами світової слави, візантійці полюбляли усміхатися у вуса. Це називалося “вусЬміхатися”. Цю думку “вусЬміхнено” поділяють фактично усі візантиністи. </p>
<p> Однак пам’ятаймо: </p>
<p> “думку щодо причетності українців до утворення Римської імперії поділяють не всі науковці”! </p>
<p> Поділитися з друзями: </p>
<p> Пов’язано </p>
<p> 8 comments on “Візантійська вусЬмішка перша: “протистояння офіційної науки та професора триває”” </p>
<p> В. Бебік. Глобальна українська ідея/ Урядовий кур’єр 25.04.07 -С.9 (прем’єртсво В. Януковича). “….Отже, сучасні “лугани” (жителі Луганської, Запорізької та Донецької областей) можуть пишатися, що їхні пращури принесли з берегів Азовського моря праукраїнську культуру на територію не лише стародавнього Сходу, а й Західної Європи…” Цивілізаторську місію здійснювали не “праукраїнці” загалом, а найкращі “праукраїнці”. Не вірите – прочитайте. </p>
<p> Угу, а президентство Ющенка. Мені одне цікаво – де наші якісні науково-популярні передачі на ТБ? Як на всяку фігню, так гроші є. </p>
<p> […] INCOGNITA» Валерія Бебика, у якому він, зокрема, торкався і питань історії Візантії, вважаємо за необхідне висловити свою солідарність із […] </p>
<p> Історики краще б популяризували “правильну” історію! Терпіти не можу, коли роблять вигляд, буцімто від них нічого не залежить. Не поділяючи думок\формулювань Бебека (усіх, принаймні), варто сказати, що в опонентів цих дослідників трапляється гидкувата тенденція: подавати концепції противників у перекрученому, навмисне спримітивізованому вигляді (найяскравіший приклад – буцімто хтось стверджує, що “Христос був Галичанином”, що є чистісінька брехня). Тому, відверто кажучи, я не дуже вірю в деякі “цитати” Бебека, які подають в листі його автори. Вже не кажучи про те, що сама по собі інженерна освіта не може впливати на об’єктивність історичних досліджень; тому цей закид Бебекові звучить, м’яко кажучи, неадекватно. Радше навпаки: звуження кругозору ніколи не позитивно не впливало на адекватність мислення та оцінок. При цьому коли Петро Толочко випустив одверто провокаційну книженку, де ніби знущаючись, СКОТився до ствердження, що період Російської імперії для України “не був колоніальним”(!!?!!!?!!) – то де ці наші правдолюби були? Де була реакція цих хвалених “борців за правду”?! Це більше схоже на відверте фарисейство. Отже, мені не йдеться будь-що виправдати Бебека – але я за коректність критики. (Нажаль, не маю під рукою покликання на сайт одного з китайських краєзнавчих музеїв, де “виставлена” онлайн кераміка культури Яньшао (коло ІІІ тис. до н. е., здається), що дуже схожа на трипіьську. У зв’язку з чим закликаю навіть НЕ ДО ВИСНОВКІВ (кому не подобається): хоча б до роздумів.) </p>
</doc>
<doc id="file32709585" filename="yasinovsky" parent_folder="web_Epigraphy" url="https://byzantina.wordpress.com/2011/09/26/yasinovsky/" FT="web">
<p> Ясіновський Юрій. Візантійська гимнографія і церковна монодія в українській рецепції ранньомодерного часу [=Історія української музики: Дослідження, вип. 18 / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України]. – Львів, 2011. – 468 с., 127 іл. </p>
<p> Пропонована Читачеві праця є першою спробою в українській історіографії прослідкувати формування наукових уявлень про візантійську гимнографію і церковну монодію. Осмислюються нові погляди на слов’янські переклади; окреслюється репертуар найдавніших слов’яно-руських літургійних книг, зокрема, нотованих. </p>
<p> Досліджується нотолінійний Ірмолой ранньомодерного часу як новий етап розвитку візантійської спадщини. Наголошується спадкоємність і визначаються оригінальні риси цієї пам’ятки – зосередження основного півчого репертуару в одній літургійній книзі і запис музичних текстів київською п’ятилінійною нотою. Праця спирається на майже вичерпне коло джерел, яке охоплює понад тисячу рукописів і покриває всю територію українського етносу, а також включає аналогічні білоруські пам’ятки. </p>
<p> ЗМІСТ </p>
<p> ВСТУП………………………………7 </p>
<p> РОЗДІЛ 1 Гимнографія і церковна монодія візантійсько-слов’янського обряду </p>
<p> 1.1. Візантійська гимнографія………………………………13 </p>
<p> 1.2. Слов’янська рецепція візантійської гимнографії та літургійного співу………………………………27 </p>
<p> 1.3. Літургійні нотовані книги Княжої доби………………………………45 </p>
<p> РОЗДІЛ 2 Нотолінійний Ірмолой як українсько-білоруський літургійний збірник </p>
<p> 2.1. Витоки і структурна організація нотолінійного Ірмолоя………………………………111 </p>
<p> 2.2. Сховища та збірки давньої книжності………………………………122 </p>
<p> 2.3. Описи і каталоги нотованих рукописних книг………………………………142 </p>
<p> 2.4. Кодикологічні аспекти вивчення ірмолоїв………………………………172 </p>
<p> 3 comments on “Ясіновський Юрій. Візантійська гимнографія і церковна монодія в українській рецепції ранньомодерного часу [=Історія української музики: Дослідження, вип. 18 / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України]. – Львів, 2011. – 468 с., 127 іл.” </p>
<p> Боже ж мій, і який нездара тулив обкладинку… міжрядкові відстані зроблені поза межами всякої логіки, і видно, що дизайнер просто не розуміє, де починається і де кінчається назва. Ну, а висяче “в” – просто дилетантська помилка. </p>
<p> А це ж дуже важливо. Бо в такому контексті і гИмнографія сприймається як помилка – хоча я певна, що автор обгрунтовує то тисячу разів. </p>
<p> дай Боже п. Ясіновському вибачливих читачів, щоб не звернули уваги на це неподобство… </p>
<p> […] двох нових видань: книги проф. Юрія Ясіновського Візантійська гимнографія і церковна монодія в українс… та першого числа наукового часопису консерваторії […] </p>
</doc>
<doc id="file32713793" filename="104319629.pdf" parent_folder="upload" FT="Academic ">
УДК 94(477-25):281.93
DOI: 10.18523/2617-8907.2023.6.79-88

Надія Нікітенко

ПРАВДА ІСТОРІЇ В ГРАФІТІ НА ФРЕСКАХ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ:
НОВЕ ПРОЧИТАННЯ НАЙДАВНІШИХ НАПИСІВ
У статті в контексті запропонованого в науці авторкою нового датування Софії Київської
1011–1018 рр. актуалізовано концептуальну проблему апогею розвитку давньої Русі-України. Авторка доводить, що цей історичний феномен притаманний добі Володимира Великого, а не Ярослава Мудрого. З цією метою проаналізовано найдавніші софійські графіті 1015 і 1019 рр. Нове прочитання цих графіті за методом комплексного каузального підходу дало змогу чіткіше зрозуміти
сфальсифіковану в літописах конкретну історичну ситуацію, яка зумовила їх появу. Атрибутовано
автографи Володимира (Василія) Великого і його сучасника – візантійського архонта Никифора Ксифія, виконані ними у 1015 р. Це найдавніше маркування факту існування в цей час Софії Київської як уже побудованого і розписаного фресками храму, який Володимир прагнув завершити
до своєї смерті. Існування Софії в другому десятиріччі ХІ ст. підтверджують також раніше досліджені графіті 1019 р., які належать княгині Олісаві – матері Святополка І – та його оточенню,
а також дружинникам новгородського посадника Коснятина Добринича.
Ключові слова: Софія Київська, графіті, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Візантія,
Василій ІІ, Никифор Ксифій, міжусобиця 1015–1019 рр., Олісава, Святополк І, митрополит Іоанн І,
Новгород, Коснятин Добринич.
Постановка проблеми. Час побудови Софії
Київської є наріжним каменем нашої національної історії, бо знаменує пік становлення Русі
як давньої Української держави, а українців –
як прямих нащадків народу цієї держави. Згідно
з радянською і пострадянською історіографічною концепцією, апогею свого розвитку Київська
Русь досягла близько середини ХІ ст., за часів
княжіння Ярослава Мудрого, що знаменувала
побудована ним Софія Київська. За нашими ж
студіями, Софію Київську побудував не Ярослав
Мудрий між 1017 і 1037 рр., як вважалося з імперських часів, тобто майже одночасно з Софією
Новгородською і Софією Полоцькою (у контексті
сумнозвісної ідеологеми Русі як «єдиної колиски
трьох братніх народів»), а Володимир Великий
у 1011–1018 рр. Тобто, якщо міряти людським
життям, на ціле покоління раніше.
Про це датування свідчать найдавніші авторські написи на фресках собору, серед яких – графіті 1015 і 1019 рр., що випливає з їх нового
прочитання, яке є метою дослідження. У його
методологічну основу покладено комплексний
каузальний підхід, який потребує чіткого розуміння загальних особливостей тієї доби та конкретної історичної ситуації, яка зумовила появу
досліджуваних феноменів. Взято до уваги також
середньовічні традиції, церковну обрядовість
і ментальні норми.
© Надія Нікітенко, 2023

Стан наукової розробки проблеми. Надзвичайно важливими джерелами для правильного
розуміння дискусійної проблеми датування Софії
є її найдавніші графіті. Відомим дослідником софійських графіті був Сергій Висоцький, який виявив і дослідив у Софійському соборі 318 написів
(Высоцкий 1966, 1976, 1985). Станом на сьогодні
український вчений В’ячеслав Корнієнко виявив
у Софії або заново дослідив та опублікував понад
7,5 тисяч графіті, які становлять колосальний
корпус цінних унікальних джерел. Слід зазначити, що 11 із них, які ми вивчили й опублікували
у співавторстві з В. Корнієнком, містять точні
дати їх написання: 1018, 1019, 1022 (три написи),
1023, 1028, 1033 (три написи) і 1036 рр. Ми по-новому дослідили ще два цикли написів із 13 графіті, 8 з яких утворюють «групу Олісави», 5 – групу
графіті, залишених отроками новгородського посадника Коснятина Добринича. Ці графіті хоча
й не містять прямих дат, проте можуть бути точно
датовані 1019 р., оскільки в них згадано як визначних політичних діячів тих осіб, які мали владу
в Києві та Новгороді в період княжої міжусобиці
синів Володимира у 1015–1019 рр. Софійські графіті 1019 р. є важливим джерелом інформації,
позаяк цей рік був вирішальним для всієї подальшої історії Русі (Никитенко, Корниенко 2012).
У цій статті ці графіті досліджено на новому науковому рівні. Переосмислено також два відомих

80

ISSN 2617-8907. Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури. 2023. Том 6

графіті у вівтарній частині собору, які раніше
вважались автографами Володимира Мономаха
і його сучасника митрополита Никифора.
Виклад основного матеріалу. Богатирська
доба Володимира дала потужний імпульс розвиткові всіх державотвірних процесів, а доба його
сина Ярослава була відлунням цього імпульсу,
який поступово згасав. Уже за Ярославичів
це згасання позначилося на швидких процесах
розкладу Київської держави. Монументальним
маркером цього історичного феномену є народжений добою Володимира Софійський собор,
що постав меморіалом Хрещення Русі-України,
ознаменувавши її могуття, державну єдність, суверенітет і вселенський тріумф. Доба Ярослава
ще успішно пожинала (і привласнювала) плоди
цього тріумфу, хоча, як слушно зазначив М. Грушевський (1991, т. 2), вона була лише «ослабленою копією» доби Володимира. У цьому сенсі
важливо усвідомлювати, що Софія закарбувала
в собі живу правду нашої історії, неупереджено
відчитувати яку є обов’язком науковця. Для цього
потрібні нові підходи, які дають можливість
для нових висновків, що, звісно, мають пройти
перевірку часом. Але вже зараз можна без перебільшення сказати, що нове датування собору
дало змогу в іншому вимірі сприймати буквально
всі проблеми його вивчення, зокрема настінних
написів-графіті, які поряд із всебічним дослідженням писемності в комплексі з вивченням архітектури і монументального живопису унікальної пам’ятки стали для нас основними джерелами
її датування (Никитенко 1999; Нікітенко 2018,
2022 та ін.; Корнієнко 2014, 2010–2020).
Дуже важливо розглядати давні софійські графіті в чіткому історичному контексті, аби розкодувати інформацію, яку вони містять, а отже, зрозуміти ту епоху, яка їх породила і створила
оптимальні умови для будівництва найвизначнішої споруди всієї тодішньої Східної Європи. Історики вважають, що Софія, яка збереглася до наших
часів, не могла існувати як діючий храм ще за Володимира, бо літописи цього не зафіксували, хоча
літописання велося вже при Десятинній церкві.
Але, як відомо, літописи цілеспрямовано редагувалися, «підчищалися» разом зі зміною князів.
Ось чому вся друга половина княжіння Володимира, коли він досяг вершини своєї слави й могутності, наче випала з літопису, який з 998 аж
по 1014 рік містить низку «пустих» років і нагадує
скупий некролог великокняжої родини, фіксуючи
лише роки смерті її членів. У 1014 р. наче мимохідь повідомляється, що Ярослав Новгородський
відмовився платити Києву належну данину
у 2000 гривен, тому Володимир збирався йти

на нього походом, але розхворівся і в 1015 р.
помер. За літописом, після смерті Володимира
у Києві захопив владу Святополк, далі епічно подано розлогу історію вбивства ним Бориса і Гліба.
Так беззаконний Святополк навіки став Окаянним, бо повторив Каїнів гріх. Праведну помсту
йому за цей гріх здійснив Ярослав, який, спочатку розбивши Святополка у 1916 р. на Дніпрі,
а в 1019 р. на Альті, де вбили Бориса, вокняжився в Києві, «утерши поту з дружиною своєю,
показавши побіду і труд великий» (Літопис
руський 1989, 81–4).
«Зазирнути» ж у вилучені з літопису роки
дають змогу два графіті, яким я приділяю тут особливу увагу. Мова піде про відомі в науці графіті
у вівтарній частині Софії Київської – так званий
«автограф Володимира Мономаха», а також
про безперечно пов’язаний з цим графіті грецький напис Никифора, який зазвичай атрибутують
сучаснику цього князя митрополитові Никифору.
В основі цієї прийнятої в науці атрибуції лежать,
по-перше, безперечна давність графіті за його
палеографічними ознаками, по-друге, збіг названих у них імен з іменами князя Володимира
(Василія) Мономаха і митрополита Никифора,
по-третє, написання графіті на внутрішній стіні
вівтаря, куди допускалися лише князь і митрополит (або інші клірики). Тобто обидва написи датують початком ХІІ ст., часом правління Володимира Мономаха і митрополита з греків Никифора.
Але палеографія написів зовсім не суперечить
можливості виконання їх у більш ранній час, так
само як і імена їхніх авторів – Василій і Никифор,
які були сучасниками. До того ж, якщо названий
у графіті Никифор був Київським митрополитом,
незрозуміло, чому він виконав свій напис грецькою мовою (навіть якщо й був греком), поряд
із давньоруським написом князя. Розташовані
поруч офіційні автографи сучасних один одному
митрополита і князя мали відповідати головній
візантійській (а відтак – давньоруській) доктрині
діархії і симфонії державної та церковної влади,
тому не могли бути написаними різними мовами.
За моїми висновками, ці два графіті на 100 років
давніші, ніж зазвичай вважають, і є відлунням
знаменитої Беласицької битви на Балканах
у 1014 р., у якій брав участь військовий корпус
Володимира. Каузальний підхід до розв’язання
цієї проблеми зумовлює звернення до інформації,
яку дають писемні джерела про історичну ситуацію, за якої з’явилися ці графіті. Друге десятиріччя ХІ ст., коли будувався Софійський собор, було
сповнене бурхливих подій, які змінили мапу Європи й позначилися на подальшій історичній долі
Русі. Її могутня союзниця Візантія, династично

Надія Нікітенко. Правда історії в графіті на фресках Софії Київської: нове прочитання найдавніших написів

81

споріднена з київськими Рюриковичами через
укладений наприкінці Х ст. шлюб князя Володимира Святославича з порфірородною принцесою
Анною, рідною сестрою імператора Василія ІІ,
перебувала в зеніті свого розквіту і військових
успіхів. Запорукою співдружності Візантії і Русі
та головною умовою навернення її в нову віру
став шлюб Володимира і Анни, який поклав початок хрещенню Русі. Участь війська Володимира
у війні з Болгарією як спільника Василія ІІ, поза
сумнівами, вельми збагатила княжу казну: імператор віддав третину здобичі. Золота в Болгарії
було взято стільки, що Василій ІІ наказав прокласти в казносховищах нові штольні для його
зберігання. Поповнилася золотом і казна Володимира, з якої виділялася десятина на Церкву, а отже
і на храмобудівництво. На мою думку, саме в цей
період було споруджено митрополичу Софію Київську, це фіксують її графіті. Для цього були

потрібні не лише величезні кошти, а й візантійські майстри, єдині в тодішньому світі здатні
створювати такі споруди. Володимир, як зять імператора, цих майстрів отримав, про що говорить
літопис, згадуючи присланих із Царгорода «майстрів від Грек», які побудували Десятинну церкву,
а потім, на моє переконання, і Софію, що беззаперечно засвідчує сама пам’ятка.
У цей дискурс вивчення найдавніших софійських графіті органічно вписуються графіті Василія і Никифора, видряпані на стіні східної лопатки
хрещатого стовпа в арці-переході між південними
вівтарями святих Якима та Анни і Михаїла Архангела. Пов’язуючи ці графіті з описаними вище подіями на Балканах, нагадаю, що вирішальна битва
на балканській арені відбулася 29 липня 1014 р.
поблизу села Клейдіон (нині – Ключ), біля гірського хребта Беласиця в Македонії, де візантійці здобули повну перемогу над військом болгарського
царя Самуїла. Героєм Беласиці став стратиг (правитель) Філіппополя (Пловдива), один із кращих
полководців Василія ІІ патрикій Никифор Ксифій,
ім’я якого, за моїм припущенням, значиться в графіті на образі балканського святого Стратоніка.
Його зображено на західній стіні в проході з дияконника (вівтар святих Якима та Анни) до Михайлівського вівтаря, стінопис якого акцентує тему
перемоги над варварами (рис. 1, 2). Навпроти

Рис. 1. Святий Стратонік. Фреска поч. ХІ ст.
Вівтарна частина Софійського собору

Рис. 2. Графіті Василія і Никифора
на фресці «Святий Стратонік»

82

ISSN 2617-8907. Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури. 2023. Том 6

Стратоніка, на східній стіні, зображений парний
йому святий Єрмил – обох їх називають графіті
на цих фресках. Це постраждалі й шановані
на Балканах мученики, образи яких досить рідко
трапляються в інших храмах, а тут їм виділено
дуже почесне місце, хоча вони й не належать
до першорядних святих, тих, чиї образи зазвичай
фігурують у вівтарній частині храмів.
Імовірно, що образи святих Єрмила і Стратоніка у вівтарній частині головного київського собору могли символізувати перемогу імператора
Василія ІІ та князя Володимира Великого на Балканах, яку сприймали як перемогу над варварами,
тобто над злом. Відомо, що тодішні візантійці
називали болгар скіфами, тобто варварами, дикунами, які насмілилися повстати проти боговінчаного василевса. Недарма на південній стіні Михайлівського вівтаря, на рівні «Святительського
чину», якраз під фрескою «Скинення сатани»,
зображено св. диякона Ісавра, який прославлявся
в розташованому поблизу Беласиці монастирі
св. Леонтія у Водочі, побудованому Василієм ІІ
на честь перемоги над болгарами. Тому, враховуючи чинник актуальності, датування часу появи
стінопису може коливатися в межах серпня
1014 – липня 1015 р., себто в близькому до Беласицької перемоги часі.
Таке припущення дає змогу по-новому поглянути на два великих за розмірами написи-графіті
на образі св. Стратоніка по його праву руку,
на добре освітленому місці, поряд одне з одним,
широко відомі як автографи Володимира Мономаха і його сучасника митрополита Никифора. У першому з них, давньоруському, написано (подаю
в адаптованому вигляді, в українському перекладі):
«Господи, поможи рабу своєму Василеві грішнику,
поможи йому, Господи» (Корнієнко 2015, 56).
Написане давньоруською мовою графіті Василія виявив Б. Рибаков у 1944 р. і неодноразово
його опублікував. Також дослідник згадує і розташований безпосередньо над цим графіті взятий
у рамку грецький напис Никифора. Вказуючи
на помітність, чіткість і ретельність давньоруського напису, виконаного в найбільш священному
місці кафедрального собору – біля головного престолу, він припустив, що автора або замовника
цього графіті треба шукати серед найбільш високопоставлених осіб Києва ХІ–ХІІ ст., вказавши
на особу князя Володимира (Василія) Мономаха
і його сучасника митрополита-грека Никифора,
якому дослідник атрибутував грецьке графіті. Він
зазначив, що палеографія давньоруського напису
відповідає рукописній традиції середини ХІ ст.,
згадавши Остромирове Євангеліє 1057 р. Дослідник помітив, що «напис за змістом єдиний, але,

цілком імовірно, зроблений у два прийоми і, можливо, двома різними особами», бо перші три рядки
написані ретельно, старанно й гарно, великими
помітними літерами, і становлять закінчену фразу,
тоді як два останні рядки написані менш урочистим почерком, букви менші за розміром, і починаються ці рядки словом «грішнику» (перший писець
не наважився назвати так Василія). Є відмінності
і в орфографії: у двох останніх рядках є подвоєння
літер, у слові «помози» після М вставлено
ω (омегу) замість О (помωзи). Борис Рибаков
(1947, 62–3; 1984, 55) вважав, що перша частина
напису виконана за дорученням замовника рукою
писця-професіонала, а друга, самопринизлива,
є автографом самого Володимира Мономаха.
Думку Б. Рибакова підтримали С. Висоцький
(Высоцкий 1976, 48–9) і В. Корнієнко (2015, 56–7),
які внесли свої уточнення в деякі нюанси прочитання обох графіті, але чомусь не зосередили
увагу на важливому спостереженні Б. Рибакова
щодо можливості виконання давньоруського напису двома авторами. Зрештою, це спостереження якось «загубилося» в науковій традиції, хоча
в цьому графіті чітко видно два почерки. Варто
зазначити, що давньоруське графіті виконане
дуже гарним уставом, який С. Висоцький, услід
за Б. Рибаковим, назвав архаїчним за його написанням, близьким до графіті 1052 р. і до софійської азбуки, також датованої ним серединою
ХІ ст. Але через атрибуцію напису Володимирові
Мономаху дослідники, всупереч архаїчним палеографічним особливостям графіті, датували його
першою чвертю ХІІ ст., хоча воно явно більш
раннє. Зазначу, що палеографія графіті, крім вказаної Б. Рибаковим подібності до Остромирова
Євангелія, близька й до Реймського Євангелія першої половини ХІ ст. (Реймське Євангеліє 2019).
Обидві книги було створено в скрипторії софійської бібліотеки, тож автором першої частини
графіті міг бути один із її книжників.
Другу частину графіті міг справді написати
його замовник, позаяк для нього дуже важливо
було звернутися до Бога особисто, своєю рукою
(тобто «рукою власною», бо права рука – втілення
особистості і символ її влади, рука благословення). Крім того, його приписка, що підтверджує
написану книжником першу частину графіті, повністю «привласнює» весь напис його замовникові. Так само й ми маємо сприймати графіті. За
моїм припущенням, автором напису міг бути
не Володимир (Василій) Мономах, а його прадід – Володимир (Василій) Великий, що не суперечить датуванню собору, палеографії та тексту
графіті, а також підтверджується «проволодимировим» змістом стінопису Михайлівського вівтаря,

Надія Нікітенко. Правда історії в графіті на фресках Софії Київської: нове прочитання найдавніших написів

який акцентує скинення сатани, себто язичництва.
Такий напис Володимир Великий міг залишити
у 1014–1015 рр., коли дуже захворів незадовго
до своєї смерті. Тоді він і звернувся до Господа
«рукою власною», бо здавна вірили, що рука духовного і світського лідера отримує від Бога цілющу силу.
Запропонована атрибуція напису підтверджується сусіднім, вочевидь пов’язаним із ним
грецьким графіті-автографом Никифора, в якому
його ім’я повторюється 11 разів. Грецьке графіті
Никифора вперше повністю дослідила фахівчиня з візантійської філології О. Євдокимова,
на помилки якої (розбіжності запропонованого
нею прочитання оригіналу) вказав історикепіграфіст В. Корнієнко, запропонувавши власний варіант тексту. Дослідник, на відміну від
Б. Рибакова і С. Висоцького, підтриманих О. Євдокимовою, датував графіті за його палеографією
не початком ХІІ ст., а в межах другої чверті
ХІ – кінця ХІІІ ст. (Корнієнко 2015, 56–8). Це
датування, на мою думку, близьке до істини,
проте нижню межу можна опустити до першої
чверті ХІ ст., зважаючи на час написання пов’язаного з ним сусіднього графіті Василія.
Це дуже давнє графіті грека Никифора, яке,
хоча й досить добре читається, все ж має певні
пошкодження, що зумовило різне тлумачення
дослідниками двох перших, за моїм спостереженням, малих літер. Слід зазначити, що згадані
О. Євдокимовою дві перші літери є не великими
(прописними) АР, а малими αρ, причому α (візантійська ἄλφα) читається дуже чітко, а до круглої голівки ρ (візантійська ῥῶ) примикає невеликий скол тиньку (таке пошкодження в софійських
графіті є типовим). Згідно з прочитанням В. Корнієнка, в цьому графіті написано: «Святий, амінь.
Господи, поможи рабу своєму Никифору,
Никифору, Никифору, Никифору, Никифору,
Никифору, Никифору, Никифору, Никифору,
Никифору, Никифору» (переклад українською
В. Корнієнка). Проте О. Євдокимова прочитала
початок напису дещо інакше: «АР Аминь, Иисусе,
да получит помощь раб Никифор, Никифор…»,
і це прочитання здається мені більш адекватним,
хоча й воно потребує уточнення. Чому? По-перше, дуже важливим є відзначений дослідницею
факт початку напису двома явно виділеними
буквами А (альфа) і Р (ро), які вона, щоправда, не
змогла розшифрувати (Евдокимова 2006, 56–7).
По-друге, між цими буквами і початком молитви
стоїть хрестик, тобто ці літери аж ніяк не входять до цілісного тексту молитви Никифора,
адже хрестиком, як добре відомо, візантійці зазвичай позначали в супровідних при певних

83

зображеннях написах-діпінті сам текст молитви,
написаний одразу за хрестиком, який сакрально
«відкривав» її, а той, хто читав молитву, осіняв
себе хресним знаменням. Тож хрестик при молитовних написах на зображеннях чи в графіті входив до ритуалу неодмінного освячення людини
в просторі храму. Можна послатися на хрестик
перед початком посвятного напису-молитви
над софійською Орантою, де цитовано слова
45/46 псалма. І таких прикладів у візантійських
пам’ятках безліч. Щоправда, В. Корнієнко відчитує тут не АР, а αγ, тому й розшифровує ці літери
як скорочене слово «святий» (αγιος). Але неможливо розривати хрестиком слова «святий»
і «амінь». По-перше, на стіні досить чітко читається саме αρ, а не АГ (як гадає О. Євдокимова),
і не αγ (як гадає В. Корнієнко); по-друге, ці букви,
які розпочинають напис і стоять перед хрестиком, означають не скорочене слово «святий»,
як вважає В. Корнієнко, а радше скорочений
титул автора графіті, котрий безпосередньо спрямовує свою молитву до Господа. Адже слово
«святий» при зображеннях на мозаїках і фресках
пишеться за канонами або повністю αγιος, або
позначається однією буквою α в колі («німбі»).
Зауважу, що у візантійських монограмах на монетах і печатках іноді називаються у скороченій
формі імена і титули правителів. У цих назвах
усічення зазнавав кінець слова, або з нього вилучалися ті чи ті елементи, хоча досить часто скорочення йшло нетрадиційним шляхом, тому
можливі різні варіанти реконструкцій написів,
хоча певні правила тут усе ж були. У цьому написаному на видноті і явно виділеному прямокутною рамкою грецькому графіті я бачу скорочений
титул його автора – αρχων (архонт), ім’я якого
далі 11 разів називається в його молитві – Никифор. Титул скорочено не довільно, а через написання першого складу слова αρ-χων. Отже,
архонт Никифор підносить свою молитву Господу, канонічно починаючи її хрестиком і водночас
осіняючи себе хресним знаменням, що вводить
його молитву у вічність. Імовірно, що багаторазове повторення імені автора графіті Никифора –
знак його безперервної молитви Господу. Така
молитва – практика Східної та Західної християнських Церков і нагадує молитву-медитацію
на чотках, яка дає можливість безперервно спілкуватися з Богом. Крім того, багаторазовим повторенням імені автора підкреслюється, що він –
«побідоносний», бо саме це означає грецькою
його ім’я «Никифор». Судячи з усього, це була
людина дуже знатна і впливова, тому ексклюзивно допущена у Святеє святих – вівтар «митрополії руської», де візантійський архонт Никифор

84

ISSN 2617-8907. Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури. 2023. Том 6

зробив свій запис поруч із записом великого київського князя Володимира-Василя. Якщо це справді так, то особу грека Никифора можна визначити
так: він – сучасник Володимира Великого, архонт
(з грецької – «старший», у Візантії – правитель,
стратег, намісник імператора) феми Філіппополь
на Балканах Никифор Ксифій. Крім того, архонтом
називали командувача армії, ким був Никифор
Ксифій – знаменитий візантійський полководець,
герой Беласицької битви. Він міг на запрошення
князя Володимира відвідати Київ невдовзі після
цієї вікопомної перемоги візантійців і русів на Балканах, яка вирішила долю всієї війни. Тобто Никифор – це візантійський вельможа-архонт (у широкому розумінні – начальник, правитель), а отже,
керманич посольства імператора Василія ІІ до Володимира Великого. У Давній Русі архонтами називали також київських князів, про що знаємо
з написів на їхніх печатках ХІ–ХІІ ст. Недарма автограф Никифора взято в рамку, тобто виділено.
А відтак київський князь Володимир Святославич
і візантійський архонт (князь) Никифор Ксифій
як посол-фактотум (себто живе уособлення) василевса Священної імперії ромеїв Василія ІІ мали
виключне право зробити власноручні написи
на стіні «митрополії руської». Отже, ці графіті
з’явилися після Беласицької перемоги 29 липня
1014 р. і до Володимирової смерті 15 липня 1015 р.
Надіслані в Київ візантійські майстри вже тоді
створили Софію: звели і прикрасили мозаїками
та фресками. Судячи з усього, Володимир усіляко
намагався завершити Софію до своєї смерті. Тобто,
за тодішніми уявленнями, на стіні Софії зробили
написи два наймогутніші державці-переможці,
її ктитори, які доклали зусиль до великої Божої
справи хрещення Русі. Недарма Володимир був
зображений на величезному княжому родинному
портреті в центрі Софії та в образі вождя «народу
Божого» Ісуса Навина на заголовній фресці нави
Михайлівського вівтаря, а Василій ІІ – в обох сходових вежах собору, в кульмінаційних сценах
світських фресок, які розповідають про укладення династичного шлюбу Володимира і Анни
та складають розлогий великокняжий тріумфальний цикл (Нікітенко 2017b; 2022, 394–7).
Якщо розглянуті вище графіті маркують останній рік життя Володимира, який помер 15 липня
1015 р., то графіті «групи Олісави» і отроків Коснятина Добринича фіксують 1019 рік як час вокняжіння в Києві його сина Ярослава. Це період княжої
міжусобиці синів Володимира у 1015–1019 рр.
З давньоруських і незалежних від них іноземних джерел відомо, що Володимир заповів київський стіл улюбленому синові Борису, а Ярослав, відісланий батьком княжити в Новгороді,

посварився з Володимиром напередодні його
смерті. Так само повстав проти Володимира його
старший син Святополк, який княжив у Турові,
через що батько кинув його до в’язниці. У 1015 р.
Володимир збирався піти походом на Ярослава,
але захворів і помер, після чого було підступно
вбито синів Володимира Бориса і Гліба, в чому
складений книжниками Ярослава літопис звинувачує Святополка, хоча той насправді не був братовбивцею. Знаменита скандинавська «Сага
про Еймунда» з подробицями і жахаючою відвертістю варягів їхніми вустами розповідає, як вони
таємно вбили Бориса на замовлення Ярослава. На
доказ свого «великого подвигу» вони принесли
князю голову його брата, побачивши яку Ярослав
почервонів. Як свідчить сучасна подіям «Хроніка»
Тітмара Мерзебурзького, Святополка у Русі тоді
не було, тож сага його й не знає, бо він одразу після
смерті Володимира вирвався з темниці, куди його
засадив батько, і втік у Польщу, до свого тестя –
князя Болеслава Хороброго. За літописом, у 1016 р.
Ярослав, розбивши Святополка в битві на Дніпрі,
оволодів Києвом. Але насправді Святополк повернувся в Русь лише влітку 1018 р. за допомогою
Болеслава Хороброго. Вщент розбитий ними
на Бузі Ярослав побіг «съ 4-ми мужи» до свого
Новгорода, а Святополк і Болеслав здійснили вдалий похід на Київ, захопивши його 14 серпня
1018 р., після чого Святополк став великим київським князем, кияни визнали його своїм законним
правителем. У 1019 р. Святополк, якого придворні
книжники навіки затаврували прізвиськом «Окаянний», був розгромлений Ярославом у вирішальній битві на Альті, звідки побіг до Польщі і в пустелі «між Чехами і Ляхами» за нез’ясованих
обставин загинув, а в Києві остаточно утвердився
Ярослав. Історики назвали складену на замовлення Ярослава літописну розповідь про ці події «тенденційним історичним романом» (Нікітенко 2000,
14–26; 2017а, 187–231). Натомість графіті Софії
дають змогу розставити всі крапки над «і». Вони
з’явилися наприкінці братовбивчої міжусобиці
1015–1019 рр., літописна розповідь про яку,
на думку багатьох істориків, сфальсифікована,
тому перебіг подій потрібно реконструювати із залученням незалежних і сучасних подіям іноземних
джерел, передусім автентичної «Хроніки» (1018 р.)
німецького єпископа Тітмара Мерзебурзького
(Титмар Мерзебургский 2005, 163, 177–8) та присвяченої цим подіям «Саги про Еймунда» 1, складеної їхніми безпосередніми учасниками (Прядь об
Эймунде Хрингссоне 2012, 290–320).
1
«Eymundar þáttr» («Пасмо про Еймунда»), але для звичного розуміння вживаємо тут слово «сага», що не є помилкою.

Надія Нікітенко. Правда історії в графіті на фресках Софії Київської: нове прочитання найдавніших написів

Суголосними цим джерелам є софійські графіті 1019 р., які належать часові зміни влади
в Києві в самому фіналі війни 1015–1019 рр. Ці
написи є живими свідками великої драми, народженої переламним історичним моментом. Вісім
графіті «групи Олісави» на пучковому стовпі
північної половини княжих хорів сприймаються
зверненою до Бога спільною молитвою їхніх авторів (рис. 3). Вони називають панівну верхівку
Русі кінця другого десятиліття XI ст.: юний княжич Михайло як спадкоємець Святополка І, мати
останнього Олісава як княгиня-регентка, сини
Святополка від першого шлюбу Меркурій-Іван,
Іоанн, Стефан, наставник Михайла варяг Якун
(начальник особистої гвардії, княжої варти),
візантієць Ставрон (дворецький-мажордом),
зрештою, їхній духовний кормчий митрополит
Київський Іоанн І. Їхня спільна палка молитва
була вельми актуальною і необхідною в умовах
фінальної стадії боротьби за київський стіл
і могла з’явитися на стіні княжих хорів собору
десь навесні – влітку 1019 р. (рис. 4). Графіті
«групи Олісави» очолює молитва «руської княгині» Олісави (Єлизавети) як матері Святополка І Володимировича, який був київським князем
з 14 серпня 1018 р. до літа/осені 1019 р. У перекладі українською вона звучить так: «Господи,
поможи рабі своїй Олісаві, Святополчій матері,
руській княгині. І я дописав синів Святополчих»
(Никитенко, Корниенко 2012, 162). Судячи з графіті, на період своєї відсутності під час воєнних
дій Святополк призначив Олісаву регенткою
малолітнього сина Михайла, народженого
від шлюбу Святополка з польською князівною,
дочкою Болеслава Хороброго. Недарма молитва
Михайла як спадкоємця батька написана поруч
із молитвою Олісави. Святополк постає в графіті як повноправний київський князь, що, до речі,
підтверджують його срібні монети, на яких він
фігурує у візантійському царському вбранні
(Сотникова, Спасский 1983, 82–96). Святополк
мав дипломатичні й військові відносини з візантійським імператором Василієм II, який після
загибелі своїх племінників Бориса і Гліба – синів
його рідної сестри Анни, вбитих, як давно доведено, на замовлення Ярослава (Ильин 1957,
146–66), зважаючи на все, підтримав Святополка
(Нікітенко 2000, 14–26; 2017а, 227–62).
Фінал київської драми фіксують написані
на стінах призначених для простолюду галерей
першого поверху собору графіті отроків (дружинників) новгородського посадника Коснятина Добринича, які входили до війська Ярослава Новгородського. Графіті отроків Коснятина Добринича
фактично є «вірчими грамотами» новгородського

85

Рис. 3. Місце розташування графіті «групи Олісави»
на північних хорах Софійського собору

Рис. 4. Напис Олісави: світлина і прорис

посадника, завіреними рукою його дружинників – Коснятина, Безуя-Івана і Мара (Марія). Вони
розписалися на стінах Софії як славні переможці
й довірені особи Коснятина, коли Ярослав з його
допомогою після загибелі Святополка у 1019 р.
узяв Київ і привів до влади в Русі свою династію
(Нікітенко, Корнієнко 2012, 188–209). Новгородські отроки недарма підкреслюють, що вони –
слуги Коснятина Добринича, оскільки билинний
Добриня був рідним братом Малуші, матері

86

ISSN 2617-8907. Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури. 2023. Том 6

Володимира, тож Коснятин був дядьком Ярослава. Показово, що Ярослав ув’язнив Коснятина
Добринича у тому ж 1019 р., потім заслав у Ростов, а звідти на р. Оку, у глухий край муромських
боліт, де 1022 р. його вбили в Муромі. Коснятин
прагнув повної влади в Новгороді як у своїй посадницькій вотчині, успадкованій ним від батька
Добрині, але Ярослав не хотів ділитися владою,
тим паче з близькими родичами. Він, як і його
пращури, був київським князем, який володів
Новгородом як власною вотчиною. Важливо,
що всі ці графіті засвідчують факт існування
та функціонування у 1019 р. Софії Київської
як повністю збудованого й прикрашеного розписами діючого храму.
Знаменно, що в південній зовнішній галереї
на фресці «Святий Онуфрій» (рис. 5), над великим чітким записом старшого з новгородських
отроків на ім’я Коснятин, наприкінці ХІ ст. було
розміщено купчу на Боянову землю в Києві, яку
придбала вдова Всеволода Ярославича (рис. 6).
Свідками цієї угоди «княгині Всеволожої» стали
12 софійських кліриків, названих поіменно.
Оскільки є певні ознаки того, що під час побудови
собору під образом св. Онуфрія в стіні було закладено його мощі, це місце освячувало (засвідчувало з небес) документи на узаконене набуття Ярославом і його потомками київської землі.
Висновки. Розглянуті в єдиному концептуальному полі із застосуванням комплексного
каузального підходу до їх інтерпретації унікальні софійські графіті Володимира (Василія) Великого і візантійського архонта Никифора Ксифія виконані ними на вівтарній фресці у 1015 р.
Це найдавніше достовірне маркування факту
існування в цей час Софії Київської як уже побудованого й розписаного фресками храму, який
Володимир прагнув завершити до своєї смерті.
Існування Софії в другому десятиріччі ХІ ст.
підтверджують графіті 1019 р. Зокрема, графіті
«групи Олісави» на княжих хорах засвідчують
повноправне правління в Києві Святополка
Володимировича («Окаянного») з 14 серпня
1018 р. до літа/осені 1019 р. Вони дають змогу
реконструювати склад його родини, вказуючи
на її високий державний і міжнародний статус,
та підтверджують перебування в Києві митрополита Іоанна І та функціонування Софійського собору як його резиденції. Графіті отроків
новгородського посадника Коснятина Добринича у відкритих галереях нижнього ярусу
собору підтверджують літописний запис
про взяття Києва Ярославом у 1019 р. та активну участь у цьому Коснятина Добринича і новгородців. Так Північ укотре намагалася

Рис. 5. Святий Онуфрій. Фреска поч. ХІ ст.
Південна зовнішня галерея Софійського собору

Рис. 6. Написи про Боянову землю (вгорі)
і Коснятина, отрока Коснятина Добринича,
на фресці «Святий Онуфрій»

ствердити свою зверхність у Русі над Півднем,
проте історія цього не прийняла, оскільки священним осердям Русі був і залишався Київ
з його Святою Софією. Отже, всі розглянуті

Надія Нікітенко. Правда історії в графіті на фресках Софії Київської: нове прочитання найдавніших написів

графіті є надійними епіграфічними («кам’яними») документами, які засвідчують побудову
Софії Київської у 1011–1015 рр. і проливають

87

світло на перебіг історичних подій у цей доленосний і водночас «смутний» період історії
Русі-України та становлення її культури.

Список використаної літератури
Высоцкий, Сергей. 1966. Древнерусские надписи Софии Киевской
ХI–ХIV вв. Киев: Наук. думка.
———. 1976. Средневековые надписи Софии Киевской. Киев:
Наук. думка.
———. 1985. Киевские граффити XI–XVII вв. Киев: Наук. думка.
Грушевський, Михайло. 1991. ХІ–ХІІІ віки. Т. 2 у Iсторiя України-Руси: в 11 т., 12 кн. Київ: Наук. думка.
Евдокимова, Александра. 2006. «Языковые особенности греческих граффити Софии Киевской (предварительные замечания)». В Восточная Европа в древности и средневековье.
Восприятие, моделирование и описание пространства
в античной и средневековой литературе. XVIII чтения
памяти члена-корреспондента АН СССР В. Т. Пашуто
(Москва, 17–19 апреля 2006 г.), 56–62. Москва.
Ильин, Николай. 1957. Летописная статья 6523 года и её
источник: (Опыт анализа). Москва: Изд-во АН СССР.
Корнієнко, В’ячеслав. 2010–20. Корпус графіті Софії Київської
(XI – початок XVIII ст.). Ч. 1–10, в 12 т. Київ: Горобець.
———. 2014. Графіті Софії Київської ХІ – початку XVІІІ ст.
Інформаційний потенціал джерела. Київ: Слово.
———. 2015. Приділ свв. Іоакима та Анни (південна сторона).
Ч. 5 у Корпус графіті Софії Київської (XI – початок
XVIII ст.), ч. 1–10, в 12 т. Київ: Горобець.
———. 2020. Північні сходова вежа та хори. Ч. 10, т. 1 у Корпус
графіті Софії Київської (XI – початок XVIII ст.), ч. 1–10,
в 12 т. Київ: Горобець.
Літопис руський. 1989. Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; відп.
ред. О. В. Мишанич. Київ: Дніпро.
Никитенко, Надежда. 1999. Русь и Византия в монументальном
комплексе Софии Киевской. Киев: Ин-т украинской историографии и источниковедения им. М. С. Грушевского
НАН Украины.

Никитенко, Надежда, и Вячеслав Корниенко. 2012. Древнейшие
граффити Софии Киевской и время ее создания. Киев:
Ин-т украинской историографии и источниковедения
им. М. С. Грушевского НАН Украины.
Нікітенко, Надія. 2000. «Політичні передумови виникнення Борисоглібського культу: до подій 1015–1019 рр.». Історія
України: маловідомі імена, події, факти 11: 14–26. Київ:
Ін-т історії України НАН України.
———. 2017a. Від Царгорода до Києва. Київ: А. С. Горобець.
———. 2017b. Світські фрески Софії Київської. Таємничий код
історії. Харків: ФОП Панов А. М.
———. 2018. Мозаїки та фрески Софії Київської. Київ:
А. С. Горобець.
———. 2022. Софія Київська Володимира Великого. Київ:
А. С. Горобець.
«Прядь об Эймунде Хрингссоне». 2012. В Джаксон Т. Н.
Исландские королевские саги о Восточной Европе. Тексты,
перевод, комментарий. Изд. 2-е, испр. и доп. Москва: Русский Фонд Содействия Образованию и Науке.
Реймське Євангеліє. 2019. Видання факсимільного типу. Дослідження. У 2 т. Т. 1. Факсиміле; Т. 2. Дослідження. Надія
Нікітенко та В’ячеслав Корнієнко, автори вступу та упорядники. Торонто – Київ: Горобець.
Рибаков, Борис. 1947. «Іменні написи ХІІ ст. в Київському Софійському соборі». Археологія 1: 53–64.
———. 1984. «Русская эпиграфика Х–ХІV вв. (Состояние, возможности, задачи)». В Из истории культуры древней Руси.
Исследования и заметки, 34–58. Москва: Наука.
Сотникова, Марина, и Иван Спасский. 1983. Тысячелетие древнейших монет России: Сводный каталог русских монет
X–XI веков. Москва: Искусство.
Титмар Мерзебургский. 2005. Хроника. В 8 кн. Пер. с лат.
И. В. Дьяконова. Москва: «Русская панорама».

References
Hrushevsky, Mykhailo. 1991. ХІ–ХІІІ centuries. Vol. II of History of
Ukraine-Rus. Kyiv: Naukova Dumka [in Ukrainian].
Ilin, Nikolai. 1957. Letopisnaia statia 6523 goda i ieio istochnik.
Moscow: Publishing House of the Academy of Sciences of the
USSR [in Russian].
Kornienko, Viacheslav. 2010–20. Korpus hrafiti Sofii Kyivskoi (XI ‒
pochatok XVIII st.) [Corpus graffiti of St. Sophia]. Parts 1–10.
In 12 vols. Kyiv: Horobets [in Ukrainian].
———. 2014. Hrafiti Sofiyi Kyivskoi XI – pochatku XVIII st.:
informatsiynyi potentsial dzherela. Kyiv: Slovo [in Ukrainian].
———. 2015. Prydil svv. Ioakyma ta Anny (pivdenna storona).
Part 5 of Korpus hrafiti Sofii Kyivskoi (XI ‒ pochatok XVIII st.)
[Corpus graffiti of St. Sophia]. Kyiv: Horobets [in Ukrainian].
———. 2020. Pivnichna skhodova vezha ta khory. Part 10, Volum 1
of Korpus hrafiti Sofii Kyivskoi (XI ‒ pochatok XVIII st.)
[Corpus graffiti of St. Sophia]. Kyiv: Horobets [in Ukrainian].
Makhnovets, Leonid, trans. 1989. Litopys ruskyi. Za Ipatskim spyskom.
Edited by O. V. Myshanych. Kyiv: Dnipro [in Ukrainian].
Nikitenko, Nadiia. 1999. Rus’ i Vizantiia v monumental’nom komplekse
Sofii Kievskoi: Istoricheskaia problematika. Kyiv: M. S. Hrushevsky
Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the
National Academy of Sciences of Ukraine [in Russian].
———. 2000. “Politychni peredumovy vynyknennia Borysohlibskoho kultu: do podii 1015–1019 rr.” Istoria Ukrainy:
malovidomi imena, podii, fakty 11: 14–26. Kyiv: Institute of
History of Ukraine of National Academy of Sciences of Ukraine
[in Ukrainian].

———. 2017a. Vid Tsarhoroda do Kyiva. Kyiv: Horobets [in
Ukrainian].
———. 2017b. Svitski fresky Sofii Kyivskoi. Taiemnychyi kod istorii.
Kharkiv: FОP Panov А. М. [in Ukrainian].
———. 2018. Mosaics and Frescos of St. Sophia of Kyiv. Kyiv:
Horobets [in Ukrainian].
———. 2022. Sofia Kyivska Volodymyra Velykoho. Kyiv: Horobets
[in Ukrainian].
Nikitenko, Nadiia, and Viacheslav Korniienko. 2012. Drevneishiie
graffiti Sofii Kievskoi i vremia yeio sozdaniia. Kyiv:
M. S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and
Source Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine
[in Russian].
“Priad’ ob Eimunde Hringssone.” 2012. In T. N. Dzhakson.
Islandskie korolevskiie sagi o Vostochnoi Evrope. Texts,
translation, comments. Moscow: Russkii Fond Sodeistviia
Obrazovaniyu i Nauke [in Russian].
Reimske Yevanheliie [Reims Gospel]. 2019. Nadiia Nikitenko and
Viacheslav Korniienko, authors of the introduction and
compilers. Toronto – Kyiv: Horobets [in Ukrainian, Ukrainian
Old, Church Slavic].
Rybakov, Borys. 1947. “Imenni napysy XII st. v Kyivskomu
Sofiiskomu sobori.” Arkheolohiia 1: 53–64 [in Ukrainian].
———. 1984. “Russkaia epigrafika X–XIV vv. (sostoianie,
vozmozhnosti, zadachi).” In Iz istorii kultury drevnei Rusi.
Issledovaniia i zametki, 34–58. Moscow: Nauka [in Russian].

88

ISSN 2617-8907. Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури. 2023. Том 6

Sotnikova, Marina, and Ivan Spasskiy. 1983. Tysiacheletiie
drevneishikh monet Rossii: Svodnyi katalog russkih monet
X–XI vv. Moscow: Iskusstvo [in Russian].
Thietmari Merseburgensis episcopi. 2005. Chronicon. In 8 books.
Translated by I. V. Diakonov. Moscow: Russkaia panorama [in
Russian].
Vysotskiy, Sergei. 1966. Drevnerusskiye nadpisi Sofiyi Kievskoi
XI–XIV vv. Kyiv: Naukova Dumka [in Russian].
———. 1976. Srednevekovye nadpisi Sofiyi Kievskoi. Kyiv:
Naukova Dumka [in Russian].

———. 1985. Kievskie graffiti XI‒XVII vv. [Kyiv graffiti
11–17 centuries]. Kyiv: Naukova Dumka [in Russian].
Yevdokimova, Aleksandra. 2006. “Grecheskie graffiti Sofii Kievskoi
(predvaritelnaia publikatsia).” In Vostochnaia Yevropa v
drevnosti i srednevekovie. Vospriatie, modelirovanie i opisanie
prostranstva v antichnoi i srednevekovoi literature. XVIII chtenia
pamiati chlena-korrespondenta AN SSSR V. T. Pashuto
(Moskva, 17–19 aprelia 2006 goda). Materialy konferentsii,
56–62. Moscow [in Russian].

Nadiia Nikitenko
THE TRUTH OF HISTORY IN THE GRAFFITI
ON THE FRESCO OF ST. SOPHIA OF KYIV:
A NEW READING OF THE MOST ANCIENT INSCRIPTIONS
The article, in the context of the author’s proposal of new dating of St. Sophia of Kyiv to the years of
1011–1018, focuses on the conceptual problem of the apogee of the development of ancient Rus-Ukraine.
It is argued that this historical phenomenon is characteristic of the era of Volodymyr the Great, rather than
Yaroslav the Wise, which was only a “weakened copy” of his father’s reign. To support this argument, the
article analyzes the oldest Sophia graffiti from 1015 and 1019. A new reading of these graffiti using the
method of a complex causal approach has made it possible to more clearly understand and objectively
perceive the specific historical situation, which was falsified in the annals, and to bring it to life. In the altar
part of the cathedral, the graffiti, previously considered to be the inscriptions of Volodymyr (Vasyliy)
Monomakh and his contemporary Metropolitan Nikephoros and dated to the beginning of the 12th century,
have been re-attributed. The author argues that these graffiti are 100 years older and are the autographs of
Volodymyr (Vasyliy) the Great and his contemporary, the Byzantine general Archon Nikephoros Xiphias,
created in 1014–1015 to commemorate the Belasytsia victory of Basil II with the help of Volodymyr’s
troops in Bulgaria. This is the oldest authentic evidence of the existence of Sophia of Kyiv at that time as an
already-built and frescoed temple that Volodymyr aimed to complete before his death. The existence of
Sophia in the second decade of the 11th century is also confirmed by the author’s previously attributed
graffiti of the “Olisava group” of 1019. These were preserved in the princely choirs of the cathedral, which
belonged to Princess Olisava, the mother of Sviatopolk I, and his entourage, as well as the Metropolitan of
Kyiv Ioann I. The graffiti left by the soldiers of the Novgorod official Kosniatyn Dobrynych on the walls of
the cathedral’s open galleries also date back to the same year. The graffiti of 1019 record the end of the
princely feud of 1015–1019 and the arrival of Yaroslav from Novgorod to power in Kyiv. Therefore, all the
avalyzed graffiti are reliable epigraphic documents that testify to the emergence of Sophia of Kyiv in
1011–1015 and shed light on the course of historical events and the formation of national culture.
Keywords: Sophia of Kyiv, graffiti, Volodymyr the Great, Yaroslav the Wise, Byzantium, Basil II,
Nikephoros Xiphias, strife in 1015–1019, Olisava, Sviatopolk I, Metropolitan Ioann I, Novgorod, Kosniatyn
Dobrynych.
Матеріал надійшов 30.01.2023

Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0)
</doc>
<doc id="file33724359" filename="118179257.pdf" parent_folder="upload" FT="Academic">
Наукові записки НаУКМА
Історія і теорія культури 7 (2024)

NaUKMA Research Papers
History and Theory of Culture 7 (2024)

ІСТОРИЧНА КУЛЬТУРОЛОГІЯ

CULTURAL HISTORY

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
DOI: 10.18523/2617-8907.2024.7.93-105
УДК 94(477-25):281.93

Надія Нікітенко
Докторка історичних наук, професорка;
завідувачка науково-дослідного відділу «Інститут “Свята Софія”
Національного заповідника “Софія Київська”», Київ, Україна
https://orcid.org/0000-0002-8524-3313
e-mail: nadinik@ukr.net

Графіті «групи Олісави»
та автограф короля Норвегії Хакона Ейрікссона
в Софії Київській: осмислення історії
Статтю присвячено напису-графіті на стовпі північних хорів Софії Київської, відомому в науковому обігу як автограф варяга Якуна, без конкретизації його особи. Графіті входить до циклу,
який раніше авторка разом з істориком-епіграфістом В. Корнієнком визначили як єдину групу, яку
умовно назвали «графіті “групи Олісави”» та датували 1019 р. Цикл складається з восьми компактно розміщених і взаємопов’язаних між собою написів. Авторка розглядає ці графіті на новому рівні та вперше визначає Олісаву як дочку царя Болгарії Петра І, а напис Якуна – як автограф
норвезького короля Хакона Ейрікссона, який правив Норвегією з перервою у 13 років: у 1014–1015
і 1028–1030 рр. Хакон був учасником княжої міжусобиці 1015–1019 рр., тенденційно висвітленої
в літописанні часів Ярослава. Графіті суттєво доповнюють історичну реальність Русі, Болгарії,
Польщі й Норвегії, дають змогу об’єктивно сприймати події та підтверджують раніше визначене
авторкою датування Софії Київської 1011–1018 рр.
Ключові слова: Візантія, Русь, Софія Київська, історія, архітектура, стінопис та графіті, Святослав Хоробрий, Болгарія, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Олісава, Святополк Окаянний,
Польща, Болеслав Хоробрий, Норвегія, Хакон Ейрікссон.
Постановка проблеми. Друге десятиріччя
ХІ ст. було доленосним в історії становлення молодих держав Європи, зокрема й Русі як її невіддільної частини. Коло автентичних джерел щодо
цієї проблеми, здавалось би, вже давно окреслене
й кожне нове є вкрай рідкісним і цінним феноменом. Саме таким джерелом є графіті «групи Олісави» на хорах Софії Київської, одним з яких
є раніше достеменно не атрибутоване графіті
варяга Якуна, який донині залишався фактично
не визначеною історичною постаттю.
Метою статті є, по-перше, визначення походження й ролі княгині Олісави та автора графіті варяга Якуна як конкретних історичних

особистостей та введення отриманих даних
для розуміння плину подій княжої міжусобиці
1015–1019 рр.; по-друге, об’єктивна реконструкція загальної картини тогочасної історичної ситуації в Русі як невідокремній частині Європи;
по-третє, верифікація раніше визначеного
авторкою датування побудови Софії Київської
у 1011–1018 рр.
Методологічною основою статті є принцип
історизму, тобто атрибуція і розгляд зазначених
графіті в широкому історичному контексті. Застосовано каузальний підхід, який потребує
поглибленого комплексного знання Софійського
собору та його графіті, чіткого розуміння

© Надія Нікітенко, 2024
© Національний університет «Києво-Могилянська академія» (засновник і видавець), 2024

94

e-ISSN 2663-2160. Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури. 2024. Том 7

особливостей тієї доби та конкретної історичної
ситуації, що зумовила появу досліджуваних графіті. Метод персоніфікації історії дає змогу
сприймати графіті «групи Олісави», що складається з восьми унікальних графіті, єдиним за
семантикою історико-культурним феноменом,
за яким постає загальний профіль доби.
Виклад основного матеріалу. Сьогодні важко
навіть уявити, яке давнє й багате історико-культурне тло відкриває заявлена в назві статті тема.
Вона стосується тієї «темної» доби вітчизняної
історії, коли Володимир Великий, який прийняв
християнство від Візантії, помер і в Русі між
його нащадками розгорнулася кривава усобиця
1015–1019 рр., переможцем з якої вийшов Ярослав. Ці події суттєво торкнулися історії Русі,
Візантії, Болгарії, Польщі й Норвегії. Те, що ми
знаємо про цю добу в історії Русі, дійшло до нас
у тенденційному викладенні літописців Ярослава. Графіті, яким присвячено статтю, проливають
світло на ці події, адже вони входять до комплексу з восьми написів, який у сенсі його об’єктивного розуміння є унікальним за своїм, без перебільшення, епохальним значенням.
Цей великий епіграфічний комплекс розміщений на північній «жіночій» половині княжих
хорів, у передвівтарному компартименті, на пучковому стовпі високої потрійної аркади, яка відкриває хори в центр Софії (рис. 1, 2). Хори – дуже
престижне місце, закрите для простолюду й призначене для князя і його близького оточення. Тут
під час відправ перебувала родина київського
князя, звідси споглядаючи богослужбу, що розгорталася в підкупольному просторі перед вівтарем. В арковому отворі потрійної (себто тріумфальної) аркади княгиня на видноті у всіх
велично здіймалася над підданими, що було

вельми важливим для престижу великокняжої
влади та функціонування станового середньовічного суспільства. Графіті зазначеного комплексу
чітко, каліграфічно написані й добре читаються,
що свідчить про їхній публічний, а не приватний
характер. А отже, можемо сприймати цей комплекс графіті як своєрідну «введену у вічність»
декларацію перед Богом і людьми законної чинності київської влади.
Отже, компактна група з восьми дуже давніх
і взаємопов’язаних між собою написів-графіті,
які мають дивовижну збереженість, розташована
на західній і північній площинах ребра західного
пучкового стовпа: на західній площині –
п’ять графіті, а на північній – три (рис. 3, 4).
Серед останніх міститься й графіті Якуна (№ 29),
якому приділено особливу увагу в цій статті.
Першим, хто почав досліджувати ці графіті, був
С. Висоцький (Высоцкий 1962, 147–182; 1966,
73–82, табл. ХХІХ, ХХХ; 1976, 31, табл. VIII, IX,
X, XI). Згодом ми разом із моїм колегою, істориком-епіграфістом В. Корнієнком також дослідили ці графіті, вперше поєднали їх в одну групу,
умовно назвавши її «графіті “групи Олісави”»,
та датували її 1019 р. (Никитенко, Корниенко
2012, 160–184). Слід зауважити, що з цих
восьми графіті С. Висоцький у 1960–1970 рр.

Рис. 1. Софія Київська, план ІІ поверху.
Місце розташування графіті «групи Олісави»

Рис. 2. Загальний вигляд північних хорів
Софії Київської.
Стрілка вказує місце розташування графіті
«групи Олісави»

Надія Нікітенко. Графіті «групи Олісави» та автограф короля Норвегії Хакона Ейрікссона в Софії Київській...

95

опублікував п’ять (№ 27–30, 105), а ми з В. Корнієнком – ще три (№ 451–453). Номери на плані
(див. рис. 1 вище) відповідають нумерації графіті в підготовленому й опублікованому В. Корнієнком повному корпусі софійських графіті, що
складається з 10 частин, 12 томів (Корнієнко
2020, ч. 10, т. 1, 276–292).
Запропонована нами назва цієї групи графіті
зумовлена тим, що головним і ключовим у ній
є напис-молитва Олісави-Єлисавети, «Святополчої матері, руської княгині», яку С. Висоцький визначив як матір Святополка ІІ (Михайла),
який княжив у Києві у 1093–1113 рр. Ця атрибуція була прийнята в науці й вважалася достовірною. Ми ж уперше ототожнили Олісаву
з матір’ю Святополка І (Петра), дружиною
Володимира Святославича (980–1015). Святополк І, відомий з літопису як Окаянний, княжив
у Києві у 1018–1019 рр., майже на 100 років раніше від свого названого вище тезки. За літописом, матір’ю Святополка І була черниця-грекиня, яку привів у Київ близько 970/972 р. після
походу на Балкани київський князь Святослав
Хоробрий, забравши її з якогось болгарського
монастиря. Він розстриг дівчину «заради краси
її обличчя» та віддав за дружину старшому

синові Ярополку, призначеному ним спадкоємцем київського столу. Я певна, що батько привів
у Київ з далекої Болгарії не просту черницю, хай
би якою вродливою вона була. На меті у великого князя передусім була велика політика, а не
лише особистий інтерес. Слід згадати, що Святослав волів жити в Болгарії і зробити своєю
столицею Переяславець на Дунаї: «Хочу жити я
в Переяславці на Дунаї, бо то є середина землі
моєї», куди, за його словами, сходилися всі багатства, а в Києві мав сидіти Ярополк як його

Рис. 3. Загальний вигляд графіті
на західному ребрі пучкового стовпа.
Написи: 1 – Олісави; 2 – Меркурія-Івана; 3 – Стефана;
4 – Іоанна; 5 – Ставрона

Рис. 4. Загальний вигляд графіті
на північному ребрі пучкового стовпа.
Написи: 6 – Михайла; 7 – Якуна;
8 – митрополита Іоанна

96

e-ISSN 2663-2160. Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури. 2024. Том 7

намісник (Літопис руський 1989, 39). Та не так
сталося, як гадалося. Після загибелі Святослава
у 972 р. «в порогах» від рук печенігів під час
його повернення з другого балканського походу
Ярополк став за заповітом батька Великим київським князем (972–980). Через це в Русі спалахнула кривава міжусобиця синів Святослава –
Ярополка Київського, Олега Деревлянського,
який сидів в Овручі, і Володимира Новгородського. Ярополк і Олег загинули, а Володимир
у 980 р. сів у Києві та «поклав собі на ложе» вагітну дружину Ярополка. Незабаром вона народила Святополка, якого Володимир визнав власним сином. Про Святополка осудливо говорили,
що «був він од двох батьків» (Літопис руський
1989, 46). Втім, таке одруження Володимира відповідало родовому звичаю левірату, який передбачав шлюб з удовою брата й усиновлення
кровного йому племінника. У літописі матір
Святополка згадано другою після Рогніди в переліку шести дружин, а не серед восьми сотень
наложниць Володимира. Її сина Святополка
(Петра) названо третім серед дванадцяти синів
Володимира, народжених цими «водимими»,
себто законними, дружинами князя, який присилував їх до шлюбу (Літопис руський 1989, 39,
49, 67). Я вважаю, що матір Святополка привели
як наречену майбутньому київському князю
Ярополку невипадково, вона, ймовірно, походила з княжого або царського роду. Адже молода
київська династія Рюриковичів украй потребувала легітимації та міжнародного визнання, і Святослав прагнув здійснити це на найвищому рівні.
Вперше висловлю і спробую обґрунтувати припущення, що дружина Ярополка була царівною,
дочкою болгарського царя Петра І (927–969)
та його дружини – візантійської принцеси Марії
Лакапіни, онуки Романа І Лакапіна (870–948)
від його старшого сина-співправителя Христофора (921–931), яка у 927 р. при вінчанні на Болгарське царство отримала тронне ім’я Ірина. Це
ім’я означає «мир», тобто воно символічно скріплювало союз Візантії і Болгарії. У царя Петра
від неї було троє дітей – два сини Борис і Роман
та дочка, ім’я якої невідомо. Імператор Роман І
дуже їх цінував (Продолжатель Феофана. Жизнеописания царей 2009, кн. VI. 35). Візантійський автор кінця Х ст. Лев Диякон, сучасник
описуваних ним подій, свідчить, що з 969 р.
при імператорському дворі Никифора Фоки
жили дві болгарські царівни, яких хроніст називає «знаменитими нареченими» юних імператорів Василя ІІ і Костянтина VIII – рідних братів
Анни Порфірородної, яка згодом стала дружиною Володимира Великого (Лев Диакон 1988,

кн. 6, 35). Слід згадати, що у 969 р. через поразку
від Святослава, найнятого візантійськими
імператорами Никифором ІІ Фокою (963–969),
а після нього Іоанном І Цимісхієм (969–976),
болгарський цар Петро у 969 р. зрікся престолу,
який за наполяганням візантійців посів його син
Борис ІІ (969–971), змушений укласти союз зі
Святославом. У Болгарії тоді спалахнуло антивізантійське повстання і з волі Цимісхія руси
незабаром позбавили Бориса свободи. Його
разом із родиною привезли до Константинополя
й детронізували. Відтак швидко змінилася й ситуація з болгарськими нареченими, яких у 969 р.,
імовірно, відіслали подалі від двору до якогось
болгарського монастиря. Адже всі мали забути
про саму можливість «ганебного» для імператорської родини споріднення з правителями бунтівної Болгарії. Проте через знатність родоводу
болгарська царівна зберегла свою значущість
для молодої київської династії. Якраз у 969 р.
Святослав з Цимісхієм досягли мирної угоди
і князь спішно повернувся до оточеного печенігами Києва. Мабуть, одним із пунктів угоди
між Іоанном Цимісхієм і Святославом був шлюб
дочки царя Петра і сина київського князя Святослава Ярополка. Але Олісава потрапила в Київ
після другого походу Святослава в Болгарію,
вже у 972 р., коли Ярополк після загибелі батька
посів київський стіл. Болгарська царівна стала
дружиною Ярополка, а в 980 р. її, вагітну від
нього, «поклав на ложе» Володимир.
У такому разі Олісава по лінії матері належала до Македонської династії, а по лінії батька –
до першої династії болгарських царів з династії
Крума і царя Симеона. Так можна зрозуміти той
факт, що Володимир насильно «привласнив»
собі вагітну дружину вбитого ним брата, до
того ж разом із дитиною останнього в її лоні,
себто Святополком. Це цілком відповідало тогочасним ще родовим звичаям Русі та владним
амбіціям Володимира. Її ім’я Олісава (або Єлісава, скандинавською – Еллісів) є скороченням
імені Єлисавета. Кияни називали її на свій лад
Олісавою, як, наприклад, у Русі-Україні, а також
у Болгарії Єлену зазвичай називали Оленою, замінюючи першу літеру «Є» на «О». Вона прожила в Києві майже пів століття, з 972 і принаймні
по 1019 р., коли, мабуть, померла княгинеюматір’ю безталанного Святополка. Коли Володимир при своєму хрещенні одружився з візантійською принцесою Анною Порфірородною, він
доволі толерантно розлучився зі своїми дружинами часів язичництва. Церква не визнала
цих шлюбів, і князь дав їм можливість самим
вирішити свою подальшу долю. Так принаймні

Надія Нікітенко. Графіті «групи Олісави» та автограф короля Норвегії Хакона Ейрікссона в Софії Київській...

повідомляють літописи. Олісава як християнка
могла опинитися в монастирі, адже вже за Володимира, як свідчить його сучасник митрополит«русин» Іларіон, у Києві «монастирі на горах
постали, чорноризці явилися» (Молдован 1984,
93, 181а). Та, судячи з усього, Олісава після розлучення з Володимиром залишилася при дворі
або в монастирі при ньому й прийняла приватне
іноцтво (безмужжя й праведне життя), оскільки
посідала важливе місце в київській династії. Про
це може свідчити її не притаманне тодішнім
світським володаркам чернече ім’я, яке походить
від біблійного імені Елішева, себто «посвячена
Богові». Вибір імені тоді слугував інструментом
передачі влади та певної зміни в її системі (Литвина, Успенский 2006, 8). Так, Ярослав Мудрий
єдиний з князів назвав старшу дочку Єлизаветою, очевидно, на честь бабусі, а Анастасію
та Анну на честь Рогніди-Анастасії, дочки варязького конунга, й царівни Анни. Оскільки тоді
вірили, що ім’я програмує життя, дочки Ярослава мали повторити їхню долю, що засвідчила
його династична політика. Згідно з Біблією,
Єлісавою звали дружину первосвященника
Аарона, брата Мойсея – вождя «народу Божого»,
а саме «другим Мойсеєм» звеличували в Русі
Володимира. Володимир мудро розв’язав
складну проблему своїх двох дружин-християнок:
Анна стала великою княгинею, а Олісава залишилася при дворі, де вела чернече життя як
колишня дружина Володимира, родичка Анни
та мати найбільш знатного серед старших синів
спадкоємця Володимира. До народження Бориса
і Гліба в цьому була зацікавлена і їхня мати Анна,
до якої Володимир, як випливає зі слів його церковного Уставу, дослухався (Щапов 1976). Судячи з усього, обидві його княгині-царівни були
ровесницями і, поза сумнівами, разом виховувалися, коли Олісава жила при візантійському
дворі як наречена одного з братів Анни. Тож син
Олісави Святополк був родичем Анни і мав династичний зв’язок з візантійськими імператорами і болгарськими царями. Недарма на своїх
монетах і печатках Святополк незмінно фігурує
у візантійському царському вбранні. Поза сумнівами, він легітимно отримав від імператорів
ці регалії, а не привласнив їх собі як узурпатор,
бо в такому разі їх би ніхто не визнавав. Прикметно, що Святополка охрестили на честь його
царственого діда Петром, а свого первістка Анна
назвала Борисом (Романом), тобто іменами синів
Петра, спадкоємців болгарського трону. Невипадково літопис говорить, що Борис (Роман)
і Гліб (Давид) народилися «від болгарині»,
називаючи її водночас «грекинею». Та й ім’я

97

біблійного царя Давида, яке отримав Гліб, було
синонімом слова «цар», а отже, означало царський родовід княжича та програмувало його
долю. Насправді їхньою матір’ю була, як справедливо вважають чимало дослідників, візантійська царівна Анна Порфірородна, рідна сестра
Василя ІІ (978–1025), час правління якого був
апогеєм могутності Візантії. Статус цих княжичів був найвищим у тогочасному світі. Це різко
виділяло молодших синів Володимира – Бориса
і Гліба серед братів і стало головною причиною
їхньої трагічної загибелі незабаром після смерті
Володимира (Поппэ 2003, 309–312). Скандинавська «Сага про Еймунда» (або «Пасмо про
Еймунда») доволі реалістично розповідає, що Київ
за заповітом батька дістався старшому з двох
його молодших синів – Бурислейфу (Борису),
якого на замовлення Ярислейфа (Ярослава)
таємно вбили варяги Еймунда, після чого той
приніс голову Бурислейфа князю-замовнику
цього злочину. Але зберегти таємницю загибелі
й поховання Бурислейфа так і не вдалося, він
не зник безвісти, бо, як каже сага, про його похорон дізналося багато людей. Сага, яка за історичністю своєї розповіді нагадує ранньосередньовічні хроніки, привернула увагу відомих
учених й інтригує науковців донині (Сенковский 1858, 511–573; Джаксон 2012, 290–382;
Гуревич 2020). Я давно ввела в науковий обіг
власну інтерпретацію цих подій та присвятила
їм спеціальну книжку, яка витримала кілька
видань трьома мовами (Нікітенко 2000, 14–26;
2007; 2012; 2017).
Змальоване тут історичне тло появи графіті
«групи Олісави» потрібно враховувати для їх
розуміння та інтерпретації. Хоча графіті самої
Олісави добре відоме науковцям, але через те,
що побудову собору традиційно датували лише
часами правління Ярослава, Олісаву, як зазначено вище, ототожнювали з невідомою за цим
іменем матір’ю Київського князя Святополка ІІ
Ізяславича (1093–1113), яка мала німецьке ім’я
Гертруда, а християнське – Єлена і була за
походженням польською принцесою, дочкою
Мешка ІІ В’ялого. На моє переконання, все
відбувалося майже на століття раніше, коли
14 серпня 1018 р. Святополк І разом зі своїм
тестем – польським князем Болеславом Хоробрим узяв Київ і правив тут до своєї загибелі
у 1019 р. Одначе про Святополка І і його матір
Олісаву (Єлисавету) в науці навіть не йшлося,
бо, як вважали раніше (а дехто й донині), собору
Святої Софії в Києві тоді, мовляв, не існувало.
Але кафедральний митрополичий Софійський
монастир у Києві (а значить, і його однойменний

98

e-ISSN 2663-2160. Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури. 2024. Том 7

храм), а також невідому за іменем мачуху Ярослава згадує одночасна цим подіям автентична хроніка Тітмара Мерзебурзького (Титмар Мерзебургский 2005, 177, VIII. 32). Сучасні комплексні
дослідження Софії Київської дали змогу датувати
її побудову вже у 1011–1018 рр. (Никитенко 1999;
Нікітенко 2022; Никитенко, Корниенко 2012).
Тобто графіті «групи Олісави» цілком могли
з’явитися за княжіння в Києві Святополка І або
відразу після його загибелі, проте ще до захоплення Києва Ярославом Новгородським.
Отже, повернімося до графіті «групи Олісави». Інтерпретуючи їх, маємо зважати як на викладену вище канву подій, так і на особливості
середньовічної ментальності, звичаєві норми,
церковну обрядовість і світський церемоніал.
На західній площині стовпа чільне місце належить графіті самої Олісави (№ 27). У перекладі сучасною українською мовою маємо такий
напис: «Господи, поможи рабі своїй Олісаві,
Святополчій матері, руській княгині. І я дописав синів Святополчих» (рис. 5).
Тут виразно акцентовано слова Святополчій
матері, руській княгині, які виділено великими
заголовними літерами. Титул «руська княгиня»
міг належати лише Великій київській княгині.
Важливо також зазначити, що місцеве ім’я княгині Олісава за скандинавською вимовою звучало Еллісів, як, наприклад, скандинави називають
у сагах дочку Ярослава Єлизавету, що стала
дружиною норвезького короля Гаральда Сміливого. Графіті Олісави вочевидь тяжіє до часів
перебування при київському дворі варягів у першій половині ХІ ст. Напис Олісави супроводжується чотирма окремими молитвами «синів

Рис. 5. Запис Олісави

Святополчих» і молитвою Київського митрополита першої третини ХІ ст. Іоанна І, відомого
з його чітко датованих вченими-сфрагістами
кінцем Х – початком ХІ ст. підвісних печатокмолівдовулів і київських писемних джерел
Борисоглібського циклу. У 2020 р. одну з його
іменних печаток, що прикріплялися до грамот,
знайшли археологи в засипці ями якраз навпроти головного входу в Софію (Нікітенко 2022,
62–63). Це й зрозуміло, адже при кафедральному соборі існував митрополичий архів, у якому
зберігалися такі грамоти.
Паралельно до напису Олісави розташований
напис лише одного з синів князя – зовсім юного
Михайла (№ 28), який народився від укладеного
близько 1013 р. шлюбу Святополка з польською
княжною – дочкою Болеслава Хороброго. Вона
була онукою знаменитого князя-хрестителя
Польщі Мешка (Михайла) І (922–992) з династії
П’ястів і, як вважаю, за традицією назвала сина
на його честь. На час одруження з нею Святополку було 33 роки, тому він, поза сумнівами,
ще до цього шлюбу мав дружину, можливо, вже
померлу, а отже й дітей. Тому під написом Олісави видряпані молитви трьох старших зведених
братів Михайла від невідомого нам попереднього шлюбу Святополка І – Меркурія-Івана (№ 30),
Стефана (№ 451) та Йоана (№ 452). І це – аж
ніяк не сини Святополка ІІ, які мали відомі з літопису княжі імена – Мстислав, Ярослав, Брячислав, Ізяслав – і мали власні княжіння (Войтович 2006, 357–358), що не узгоджується з даними
графіті. Прикметно, що в графіті трьох «синів
Святополчих» названо не слов’янськими княжими (титульними), а християнськими (хрестильними) іменами, тобто їм за життя батька Святополка так і не судилося отримати своїх уділів.
Адже їхня мати, очевидно, померла, коли батько
був ще молодим, тому й одружився знову. Проте,
втративши можливість спадку уділів, вони залишались синами Святополка, а отже, легітимними членами великокняжого дому, якими після
смерті матері опікувалася, як водилося, їхня
бабуся Олісава. Її великою попередницею була
княгиня Ольга, яка опікувалася синами Святослава Хороброго від його різних шлюбів. Тому
«сини Святополчі» зробили свої написи якраз
під молитвою Олісави. Як випливає з графіті,
головним серед синів Святополка І, спадкоємцем київського столу, є малий Михайло, який
князем чи княжим іменем не називається, бо
тоді ще не отримав свого уділу. Отже, тут ідеться
про малого сина-спадкоємця Святополка І, тому
його молитва поставлена окремо, значно вище
від молитов нижчих за династичним рангом

Надія Нікітенко. Графіті «групи Олісави» та автограф короля Норвегії Хакона Ейрікссона в Софії Київській...

зведених братів. Молитва Михайла видряпана
вгорі, на одному рівні із записом Олісави на суміжному пілоні стовпа. Ці молитви явно сусідять
між собою, бо Олісава є регенткою свого малого
внука, якому було десь шість-сім років, але він
уже вважався спадкоємцем батька. Святополкові ж на час укладення його шлюбу з дочкою Болеслава Хороброго було 38 років, а його матері
Олісаві – близько 55. Цілком прийнятна за логікою життєва ситуація.
Крім того, до цієї групи графіті входять
ще два паралельні між собою нижні записи –
Якуна (№ 452), що під записом Михайла, та на
суміжному пілоні – Ставрона (№ 453), що під
молитвами «синів Святополчих». Цими синами
Святополка від його першого шлюбу опікувалися, судячи з імен, грек Ставрон, що виконував
функцію мажордома (управителя палацу), та
варяг Якун. Саме до Якуна прикута наша особлива увага. Войовничого варяга Якуна, який,
імовірно, служив начальником палацової варти
(катепаном), можна ототожнити з вуєм (пестуном, наставником-«кормильцем») малого княжича Михайла, якого він виховував як воїна.
Треба зазначити, що Якун служив воєначальником у війську Болеслава і Святополка, які були
дідом і батьком Михайла і прагнули гідно зростити його як майбутнього правителя. Це повністю адекватна тим подіям ситуація, яка відобразилася в графіті.
За архаїчною палеографією цієї групи графіті
їх вважають дуже давніми. Згідно з С. Висоцьким, вони були видряпані не пізніше кінця ХІ –
початку ХІІ ст., хоча він більше схилявся
до ХІ ст. Разом із В. Корнієнком ми вперше датували цю групу написів другим десятиріччям
ХІ ст., якщо точніше – весною або літом 1019 р.,
тобто часом напередодні загибелі Святополка,
коли він ще боровся за владу з Ярославом. Імовірно, Святополка на час написання графіті
не було в Києві, він залишив за регентку матір
Олісаву, яку сучасник і знавець подій хроніст
Тітмар Мерзебурзький згадує як «мачуху Ярослава» під 14 серпня 1018 р. Про неї йдеться
в розповіді Тітмара про взяття Болеславом і Святополком Києва після нищівної поразки від них
Ярослава 22 липня 1018 р. у битві над Бугом
(Титмар Мерзебургский 2005, 177, VIII. 32). Як
свідчить літопис, Ярослав після цього розгрому
ледве «утік із чотирма мужами до Новгорода»
й хотів бігти за море, проте новгородці завадили
йому, почали збирати воїв і гроші та найняли
варягів для нового походу на Київ (Літопис руський 1989, 83). Тим часом Болеслав зі Святополком тріумфальним маршем рушили на Київ.

99

Тітмар свідчить, що місцеві жителі зустрічали
їх як визволителів, а коли вони підійшли
до Києва, то його мешканці швидко відчинили
їм міські ворота. Очолювані митрополитом Київським (як вже знаємо, Іоанном І), вони зустріли тут Святополка з великою шаною й покірністю як «свого пана», урочисто несучи йому
назустріч мощі святих і різні церковні реліквії.
У Києві вони застали мачуху Ярослава та дев’ять
його сестер. За словами Тітмара, почесна зустріч
переможців відбулася «у монастирі Святої
Софії», який слугував митрополичим осідком
і в попередньому 1017 р. «погорів через нещасний випадок» (Титмар Мерзебургский 2005, 177,
VIII. 32). Так за церковним звичаєм називали
монастир, кафедральним храмом якого був
Софійський собор. Проте погорів не собор, а
монастир, себто довколишні надвірні монастирські споруди, які за тодішньою традицією були
дерев’яними. До речі, літопис під 1017 р. також
згадує пожежу київських церков (Літопис руський 1989, 82). Софійський собор пожежа не знищила, бо в ньому зберігалися церковні реліквії
і служив та зустрічав поважних гостей митрополит. Після взяття Києва Святополк правив
у ньому до 24 липня 1019 р., тобто майже рік.
А потім, за літописом, зазнавши поразки на Альті
24 липня 1019 р. від Ярослава Новгородського,
Святополк побіг до Польщі й, «гнаний гнівом
Божим», безславно згинув десь у пустині «межи
Чехами і Ляхами», де «зле покинув він живоття
своє» (Літопис руський 1989, 84). Попри вкрай
негативну щодо Святополка тональність літописної розповіді, у ній зафіксовано справжні
моменти події. Чехія на північному сході межує
з Польщею, тому місце загибелі Святополка цілком реальне. З літописного тексту також випливає, що Святополк був поранений і його несли
на ношах: «Коли ж він утікав, то напав на нього
біс, і розслабились кості його, і не міг він сидіти
на коні, а носили його в носилах. <…> А він
у немочі лежав і, схопившись, говорив: “Осьо
женуться, оно женуться! Втікайте!”» (Літопис
руський 1989, 84). Отже, за Святополком була
погоня, яку літописець Ярослава називає хворим
маренням його поверженого брата.
Щодо того, як загинув Святополк, є ще одне,
хоч і доволі глухе відлуння цієї історії (цілком
у дусі того часу). Маю на увазі свідчення «Саги
про Інгвара Мандрівника» – сина Еймунда, який
згадує історію подвигів у Русі свого батька
(Глазырина 2002). Інгвар, що побував тут майже
на чверть віку пізніше за батька, наче мимохідь
згадує, що Ярослав полонив і осліпив свого братасуперника, якого Інгвар називає Бурислейфом

100

e-ISSN 2663-2160. Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури. 2024. Том 7

(Борисом). Інгвар у цій звістці орієнтується на
єдине достовірне для нього джерело – розповідь популярної у варягів «Саги про Еймунда».
Але в Інгвара йдеться вже не про Бориса, а про
Святополка, який загинув на два роки пізніше
за Бориса. Проте «Сага про Еймунда», яка править Інгвару за джерело розповіді, насправді
Святополка не знала, а знала Бурислейфа
(Борислава), себто Бориса. Через цю плутанину
Бурислейфа ототожнили зі Святополком і ті
дослідники саги, які перебували під впливом
складеної книжниками Ярослава літописної
легенди. Одначе страшна загибель Святополка
збереглася в пам’яті скандинавів, які служили
Ярославу ще багато років і передавали цю історію з вуст у вуста. Осліплення було типовим
середньовічним способом позбавитися суперника в боротьбі за престол, найчастіше – приреченням переможеного претендента на ганебну
мученицьку смерть. Мабуть, саме такою була
справжня кончина Святополка, якого з волі
Ярослава його літописці знущально наділили
прізвиськом Окаянний. Це жорстока й трагічна
історія, яку, на жаль, донині сприймають на віру
так, як її «запрограмував» і церковно освятив
замовник.
Насправді Святополк був не узурпатором,
як представляють його літописи та близькі
до них джерела часів Ярослава, а повноправним київським князем, як те засвідчує давніша
за них і цілком об’єктивна в цьому питанні
хроніка Тітмара. У ній зазначено, що Болеслав
одразу після взяття Києва направив послів
до імператора Василя ІІ з повідомленням
про свій успіх, пропозицією дружби і «всіх
благ» та пересторогою не вступати з ним
у ворожнечу (Титмар Мерзебургский 2005,
177, VIII. 33). Болеслав напевно знав, що дійде
згоди з імператором, але побоювався, що той
не сприйме його як сюзерена Святополка.
Проте згоди було швидко досягнуто, і Святополк увійшов до ієрархії державців Візантійської Співдружності. Він був коронований
як споріднений з імператорами кесар, другий
за рангом після василевса, про що беззаперечно свідчать його монети і печатка. Як і Володимир, на них він представлений в аналогічному царському вбранні, з короною на голові.
Більше ніхто з київських князів, зосібна Ярослав, так не зображений, бо таких інсигній
не мав. Цим свідченням про Святополка суголосні графіті «групи Олісави» на стіні тисячолітньої Софії Київської. І саме Святополку
у 1018–1019 рр. служив варяг Якун, який зробив напис на стіні Софії.

Напису-графіті Якуна (№ 29) на північній
площині ребра стовпа раніше не надавали особливого значення, вважаючи його другорядним
(рис. 6). С. Висоцький переконливо довів, що
запис Якуна зробив варяг-християнин, який
не дуже добре володів руською грамотою, а тому
й припустився явних помилок. На думку С. Висоцького, Якун був наближеною до київського
князя особою, можливо, його мечником. Проте
до уточнення персоніфікації Якуна як конкретної історичної особи справа не дійшла, оскільки
науковці не вважали її можливою (Высоцкий
1966, 81–82, табл. ХХХІ, 2, ХХХІІ, 2).
Щодо історичної персоніфікації Якуна я
вперше висуваю власну гіпотезу. Вважаю, що це
графіті на стіні Софії залишив у 1019 р. знаменитий норвезький конунг, ярл Хакон (Hákonr,
Hákunr), якого в Русі, відповідно до слов’янської
вимови, називали Якуном. Графіті читається так:
ïîìîzè paáóî ñîåìóî #êóîíó. Переклад:
«Поможи рабу своєму Якуну». Тут є граматичні
помилки варяга, який нещодавно поселився
в Києві. Над цим написом бачимо накреслений
Якуном його сакральний «службовий» символ –
доволі виразний рисунок варязького весла, яке
С. Висоцький хибно прийняв за стрілу з оперенням. Але на стіні чітко простежується овальна
лопать весла з поздовжнім ребром посередині.
Воно тягнеться на 10 см вгору і, проминаючи
записи старших «синів Святополчих» на суміжній стіні, впирається в запис їхнього молодшого
зведеного брата Михайла, пестуном якого був

Рис. 6. Запис Якуна з малюнком весла

Надія Нікітенко. Графіті «групи Олісави» та автограф короля Норвегії Хакона Ейрікссона в Софії Київській...

Якун. Цікаво, що про «князя варязького» Якуна
можна дізнатися і з літопису, який під 1024 р.
свідчить, що тоді він був закликаний з-за моря
Ярославом і став його соратником у битві під
Лиственом (Літопис руський 1989, 86–87). Але
софійське графіті засвідчує, що Якун був у Києві
на шість років раніше, вже у 1018 р.
Історик Е. Брате у 1925 р. першим ототожнив
Хакона зі згаданим у «Повісті минулих літ» варягом Якуном, який у 1024 р. прибув з-за моря
на допомогу Ярославу Мудрому в боротьбі
з його братом Мстиславом Тмутараканським,
але вкупі з Ярославом зазнав поразки в битві
при Листвені й так хутко втікав, що загубив
свою знамениту золоту «луду» (Brate 1925, 16).
Його думку поділяє О. Пріцак, який також вважає, що в літописі згадано норвезького конунга
Хакона Ейрікссона, представника династії ярлів
Хладира, які правили в Центральній Норвегії
(Pritsak 1981, 412–416; Пріцак 1997, 447). Та
Якуна в софійському графіті в цьому контексті
Пріцак не згадує, бо, як і всі інші дослідники, він
вважав, що Софії Київської тоді ще не було. Натомість я, як зазначено вище, ототожнюю Якуна
в цьому графіті з норвезьким конунгом Хаконом
Ейрікссоном, знаменитим вікінгом, ярлом, тобто
верховним правителем Норвегії, який народився
близько 998 р. Він був представником розлогого
роду першого короля Норвегії Харальда І Прекрасноволосого (872–930), лише нащадки якого
(як у княжій Русі – Рюриковичі) могли бути норвезькими королями. Хакон був єдиним сином
короля Ейріка Хаконссона, правителя Норвегії
у 1000–1014 рр. Матір’ю Хакона Ейрікссона
була Гюда, дочка короля Данії Свена Вилобородого і зведена сестра знаменитого данського
короля Кнуда Могутнього (Великого). Отже,
по матері Хакон був данцем, по батькові – норвежцем. У 1014–1016 рр. йшла війна за Англію
між англійським королем Етельредом і данським
королем Кнудом Могутнім. У 1014 р. Ейрік покинув Норвегію, залишивши тут сина Хакона,
і взяв участь у військовому поході свого сюзерена Кнуда Могутнього в Англії. Кнуд переміг
і став королем Англії, призначивши Ейріка
ярлом графства Нортумбія. Цим скористався
родич і супротивник Ейріка, його ровесник Олав
Харальдссон (Олав Святий), який був на боці
англійського короля. 1015 року Олав Святий
прибув до Норвегії і оголосив себе її королем.
Після нищівної поразки від Олава Святого Хакон
Ейрікссон втік до Англії. Там його добре прийняв рідний дядько, король Англії і Данії Кнуд
Могутній. Він дав Хакону титул правителя Королівських Островів. Із цим титулом Хакона

101

Ейрікссона згадано під 1016–1030 рр. Проте
насправді в проміжку між 1016 р., коли Хакон
Ейрікссон був вигнаний із Норвегії, і 1028 р.,
коли він на короткий час повернув собі владу
над нею, на цілих 12 років історія Хакона
Ейрікссона переривається. Він знову наче виринає з небуття у 1028 р. Саме тоді Кнуд Могутній
вигнав з Норвегії короля Олава Святого і призначив на його місце свого племінника Хакона
Ейрікссона. Пізньої осені 1029-го чи 1030 р.
Хакон відплив із Норвегії до Англії і загинув
у кораблетрощі під час бурі в протоці Північного моря біля Шотландії. Відомо, що Хакон
Ейрікссон якраз перед тим одружився з Гуннхільдою, племінницею Кнуда Могутнього. Від
шлюбу з нею він мав дочку Боділь. Час його
одруження з Гуннхільдою відомий із саг –
це 1029 р. (Johnsen 1981).
Як сказано вище, у «Повісті минулих літ»
Якуна згадано під 1024 р. як князя варязького
(тобто конунга), за яким відрядив за море Ярослав, щоб той зі своїми варягами допоміг йому
здолати брата Мстислава, що прагнув захопити
Київ: «…І прийшов [князь] Якун із варягами.
А був Якун сей гарний, і накидка в нього злотом
була виткана. І прийшов він до Ярослава, і Ярослав із Якуном рушив на Мстислава». У «січі
сильній і страшній» під Лиственом (північ Чернігівщини) Ярослав був розбитий, а Якун так
швидко втікав, що загубив свою золоту «луду»
(Літопис руський 1989, 86). Під «лудою» зазвичай розуміють шитий золотом плащ, але я вважаю, що то був не плащ, бо в старовину слово
«луда» означало також блискучу головну пов’язку (Даль 2010, 133). На Якуні, ймовірно, була
інсигнія-діадема, золотий обруч, як ознака його
королівського родоводу. Ця луда була до того ж
необхідною річчю для скріплення відзначеного
в сагах довгого густого волосся Хакона, себто
Якуна. А от важкий шитий металевою золотою
ниткою плащ заважав би Якунові, який бився
в самій гущі запеклої січі, та й загубити головний обруч значно легше, ніж важкий плащ.
Варто також згадати про ще одне непорозуміння, хибне тлумачення тексту літопису. У літописі нібито сказано, що Хакон був сліпим.
Однак дослідники давно це спростували: таке
прочитання є наслідком хибного поділу на слова
фрази «и бh Якунъ слhпъ», насправді ж він був
не сліпим, а красивим, гарним – «и бh Якунъ с
лhпъ» (лhпъ – гарний, вродливий) (Михеев 2008,
27–29). Сліпий у жодному разі не міг бути командувачем і навіть учасником кривавої битви
під Лиственом. Колоритним, зокрема, є опис
Якуна-Хакона Ейрікссона в дуже давній сазі

102

e-ISSN 2663-2160. Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури. 2024. Том 7

про Олава Святого, яка розповідає про те,
як близько 1015–1016 рр. претендент на норвезький трон Олав Харальдссон приплив у Норвегію і захопив ярла Хакона, сина Ейріка:
І ось ярла привели на корабель конунга. Було
йому тоді 17 років, і був він найвродливішим
чоловіком, волосся у нього було довге
й гарне, як шовк, і було перетягнуто золотим
обручем. Він сів на кормі. Тоді Олав конунг
сказав: «Правду кажуть, що ти і твої предки
по батьківській лінії вродливіші за інших
людей. І ти, Хакон, – сказав він, – чоловік
енергійний і гідний. Але тепер закінчилися
твоя удача, твоя слава і твоя сила, які були
з тобою в цій поїздці» (Стурлусон 1980, 76).
За збереження Хакону життя Олав узяв
з нього клятву назавжди покинути Норвегію.
Цікаво, що нащадки Харальда Прекрасноволосого по чоловічій лінії справді славилися своєю
відвагою і вродою.
На мою думку, завдяки графіті варяга Якуна
на хорах Софії Київської в життєписі норвезького конунга ярла Хакона Ейрікссона можуть
з’явитися нові сторінки. Авторитетні історикискандинавісти стверджують, що доля Хакона
Ейрікссона між 1015–1028 рр. є невідомою
(Пріцак 1997, 447; Михеев 2008, 27–29). Але заповнити цю лакуну допомагають як наведене
вище літописне повідомлення під 1024 р. про
участь Якуна-Хакона в битві під Лиственом
і втрату ним під час втечі золотої луди, так і виявлений у Софії Київській автограф конунга й ті
нові дані, які випливають із розлогого софійського циклу графіті «групи Олісави», до якого
входить графіті Якуна-Хакона. Софійське графіті свідчить про те, що Якун-Хакон (Хакун) прийшов у Київ не у 1024 р., а на шість років раніше,
у 1018-му, разом із Болеславом Хоробрим і Святополком І – під час міжусобиці 1015–1019 рр.
між синами Володимира Великого після його
смерті. Мабуть, Хакон Ейрікссон після вигнання
його з Норвегії Олавом Святим опинився в Польщі при дворі Болеслава Хороброго.
Спробую відтворити цю ситуацію. Зазвичай
конунга-вигнанця супроводжував загін відданих
йому вояків, і Хакон не був винятком. Куди міг
податися молодий конунг зі своїм загоном після
вигнання з Норвегії? Звісно, як і всі варязькі
ватажки, туди, де можна вигідно найнятися на
військову службу, отримавши високу посаду
при дворі, належну шану і добру платню. Тоді
в Європі йшла велика затяжна війна між
двома могутніми правителями – германським

імператором Генріхом ІІ і польським князем
Болеславом Хоробрим. Судячи з усього, Хакон
після свого вигнання з Норвегії у 1015/1016 рр.
опинився неподалік від батьківщини при дворі
Генріха ІІ, тим паче, що й сам як норвежець був
за походженням, звичаями та мовою германцем.
У сусідній Саксонії, яка була ядром держави
Генріха ІІ, а Мерзебург – його улюбленим палацом, Хакон потрапив у свою стихію і взяв активну участь у військових виправах імператора. Але
30 січня 1018 р. Генріх ІІ і Болеслав Хоробрий
уклали Будишинський (Бауценський) мир, який
поклав кінець 15-річним (1003–1018) германопольським війнам (Титмар Мерзебургский
2005, 165, VIII. 1; Хёфер 2006). Тож Хакон
Ейрікссон зі своїми вояками знову був не при
справах та без платні й мусив знайти нового
можновладного наймача. І такий незабаром
з’явився. За домовленістю з Болеславом Хоробрим Генріх II зобов’язався допомогти польському князеві в поході на Київ. Генріх, звісно,
волів уникнути зайвих витрат і проблем від норовливих і вельми охочих до грошей варягів,
які стали йому вже непотрібними. А от Болеславу вони дуже знадобилися. Той якраз розгорнув велику війну з Ярославом, який захопив
київський стіл, що належав по праву старшинства його братові Святополку – зятеві Болеслава. Так Хакон перейшов на службу до Болеслава і з настанням літа вирушив з ним у похід
на Русь. 22–23 липня 1018 р. обидва війська
зустрілися на Волині, де відбулася битва над
Бугом, у якій Ярослав зазнав нищівної поразки
і втік «з чотирма мужами» до Новгорода. А Болеслав зі Святополком (а з ними – конунг Хакон
Ейрікссон) швидко пішли на Київ.
З хроніки Тітмара Мерзебурзького дізнаємося,
що в поході Болеслава і Святополка на Київ їм
«допомагали 300 мужів із нашого боку, 500 –
від угорців, печенігів же 1000», які 14 серпня
1018 р. взяли Київ (Титмар Мерзебургский 2005,
177, VIII. 32). Тож Хакон, очевидно, очолив загін
із 300 норвежців, які до того були на службі у Генріха ІІ. І відтоді розпочинається вже київська епопея Хакона Ейрікссона, яка закінчилася восени
1024 р. його втечею у Скандинавію після поразки
Ярослава в битві під Лиственом. Ця битва була
фінальною в боротьбі за київський стіл, який
зрештою дістався Ярославу. Він поділив владу
в Русі зі своїм братом Мстиславом Чернігівським
по Дніпру: Київ із Правобережжям отримав
Ярослав, Чернігів із Лівобережжям – Мстислав.
Чим було для Хакона Ейрікссона перебування в Києві? Для нього то були непрості роки
вигнання, коли він втратив норвезький престол

Надія Нікітенко. Графіті «групи Олісави» та автограф короля Норвегії Хакона Ейрікссона в Софії Київській...

і шукав собі гідне місце на чужині. У Києві
Хакон як людина високого статусу крові з близького оточення Болеслава Хороброго і Святополка І міг повернути собі славу й отримати багато
золота, а можливо, ще й близький родинний
зв’язок із коронованим київським правителем.
Знатному неодруженому красеню королівської
крові було лише 20 років. Маючи близьке споріднення з Кнудом Могутнім, він не втратив
шанс повернути собі престол і залишався завидним нареченим. У Києві конунг Якун-Хакон,
імовірно, став начальником палацової варти (катепаном) великого князя. Це був високий придворний титул, який правителі давали знатним
воїнам, особливо довіреним особам, а саме
таким був Хакон Ейрікссон, попри свій юний
вік. Для тих часів, коли воїнами ставали підлітки, ледь не діти, він був уже зрілим мужем
і вправно орудував зброєю.
З хроніки Тітмара, інформаторами якого були
учасники походу Болеслава і Святополка, що повернулися в Саксонію одразу після його закінчення, дізнаємося, що у 1018 р. Київ був великим
і багатим містом. Тут було 400 церков, 8 ринків
і без ліку люду «із сильних біглих рабів,
звідусіль прибулих сюди, і особливо зі швидких
данів», тобто воїнів-варягів. Хроніка також повідомляє, що в Києві, крім мачухи (на моє переконання – Олісави) і дружини Ярослава, який утік
до Новгорода, залишилися дев’ять його сестер,

103

тобто дочок Володимира Великого (Титмар
Мерзебургский 2005, 177, VIII. 32). Вони були
дуже престижними нареченими для Якуна
(Хакона), одна з них могла стати його дружиною.
Але доля склалась інакше, бо владу в Києві незабаром захопив Ярослав, у якого були свої плани
й розрахунки. Звісно, першими в немилість нового правителя потрапили наближені слуги його
суперника Святополка. Королю-вигнанцю Хакону треба було зброєю заслужити довіру й особливу честь у нового князя. Так Хакон став воєначальником Ярослава, з яким у 1024 р. зазнав
нищівної поразки в битві зі Мстиславом
при Листвені. Ярослав, як завжди, втік до Новгорода, а Хакон – до Скандинавії. Там Хакон
відправився до батька Ейріка Хаканссона, який
правив у Нортумбії на півночі Англії. Але якраз
того ж 1024 р. його батько Ейрік помер, тому
Хакон подався звідти до свого дядька, короля
Англії і Данії Кнуда Могутнього. За тих часів
дядько по матері (у Русі – вуй) у разі смерті батька заміняв його для небожа. Тож від Кнуда Хакон
отримав титул правителя Королівських Островів
біля берегів Шотландії, ставши за традицією васалом Кнуда. У 1028 р., після вигнання з Норвегії Олава Святого, Кнуд Могутній призначив
на його місце свого племінника Хакона Ейрікссона, який за рік чи два загинув. Проте він помер
повноправним правителем Норвегії, в якій його
донині пам’ятають як славного короля-вікінга.

Список використаної літератури
Войтович, Леонтій. 2006. Княжа доба на Русі: портрети еліти.
Біла Церква: Вид. Олександр Пшонківський.
Высоцкий, Сергей. 1962. «Древнерусские граффити Софии
Киевской». В Нумизматика и эпиграфика 3: 147–82.
Москва.
———. 1966. Древнерусские надписи Софии Киевской. Вып. 1:
ХI–ХIV вв. Киев: Наук. думка.
———. 1976. Средневековые надписи Софии Киевской. Киев:
Наук. думка.
Глазырина, Галина. 2002. Сага об Ингваре Путешественнике.
Текст, перевод, комментарий. Москва: Восточная литература. (Древнейшие источники по истории Восточной
Европы).
Гуревич, Арон. 2020. Избранные труды. История и сага.
4-е изд. Москва – Санкт-Петербург: Центр гуманитарных
инициатив. (Письмена времени).
Даль, В. И. 2010. Большой иллюстрированный толковый словарь русского языка: современное написание. Москва: АСТ,
Астрель.
Джаксон, Т. Н. 2012. Исландские королевские саги о Восточной
Европе. Тексты, перевод, комментарий. Москва.
Корнієнко, Вячеслав. 2020. Корпус графіті Софії Київської
(ХІ – початок XVІІІ ст.). Ч. 10, т. 1: Північні сходова вежа
та хори. Київ: Горобець.
Лев Диакон. 1988. История. Пер. М. М. Копыленко; отв. ред.
Г. Г. Литаврин. Москва: Наука.
Литвина, А. Ф., Ф. Б. Успенский. 2006. Выбор имени у русских
князей в Х–XVI вв. Династическая история сквозь призму
антропонимики. Москва: Индрик.

Літопис руський за Іпатським списком. 1989. Пер. з давньорус.
Л. Є. Махновця; відп. ред. О. В. Мишанич. Київ: Дніпро.
http://litopys.org.ua/litop/lit.htm.
Михеев, С. М. 2008. «Варяжские князья Якун, Африкан
и Шимон. Литературные сюжеты, трансформация имен
и исторический контекст». Древняя Русь: Вопросы медиевистики 2 (32): 27–9.
Молдован, А. М. 1984. Слово о законе и благодати Илариона.
Киев: Наук. думка.
Никитенко, Надежда. 1999. Русь и Византия в монументальном
комплексе Софии Киевской: Историческая проблематика.
Киев: Ин-т укр. археографии и источниковедения
им. М. С. Грушевского НАН Украины.
Никитенко, Надежда, Вячеслав Корниенко. 2012. Древнейшие
граффити Софии Киевской и время ее создания. Киев: Ин-т
укр. археографии и источниковедения им. М. С. Грушевского НАН Украины.
Нікітенко, Надія. 2000. «Політичні передумови виникнення Борисоглібського культу: до подій 1015–1019 рр.». В Історія
України: маловідомі імена, події, факти 11: 14–26. Київ:
Ін-т історії України НАН України.
———. 2017. Від Царгорода до Києва: Анна Порфірородна.
Мудрий чи Окаянний? Історико-документальний диптих
(укр., рос. та вірмен. мовами). Київ: Горобець.
———. 2022. Софія Київська Володимира Великого. Київ:
Горобець, 2022.
Поппэ, А. В. 2003. «Земная гибель и небесное торжество Бориса и Глеба». Труды Отдела древнерусской литературы
LIV: 309–312. Санкт-Петербург.

104

e-ISSN 2663-2160. Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури. 2024. Том 7

Пріцак, Омелян. 1997. Походження Русі. Т. 1: Стародавні скандинавські джерела (крім ісландських саґ). Київ: Обереги.
Продолжатель Феофана. Жизнеописания византийских царей.
2009. Санкт-Петербург: Алетейя. (Византийская библиотека.
Источники). https://www.vostlit.info/Texts/rus5/TheophCont/
frametext64.htm.
Сенковский, О. И. 1858. «Эймундова сага». В Собр. соч., т. 5,
511–73 (пер. с коммент.). Санкт-Петербург.
Стурлусон, Снорри. 1980. «Сага об Олаве Святом». В Круг Земной = Heimskringla. Изд. подгот. А. Я. Гуревич, Ю. К. Кузьменко, О. А. Смирницкая, М. И. Стеблин-Каменский.
Москва: Наука.

Титмар Мерзебургский. 2005. Хроника. В 8 кн. Пер. с лат.
И. В. Дьяконова. Москва: SPSL «Русская панорама».
Хёфер, Манфред. 2006. Император Генрих II. Пер. с нем.
М. В. Васиной Москва: АСТ.
Щапов, Я. Н. 1976. Древнерусские княжеские уставы ХI–XV вв.
Москва: Наука.
Brate, Еrik. 1925. Svenska runristare. Stockholm.
Johnsen, Arne Odd. 1981. “Håkon jarl Eriksson (998–1030): Nytt
kildemateriale og nye synspunkter.” ADNVAO n.s. 17: 8–15.
Norwegian Edition.
Pritsak, Omeljan. 1981. The Origin of Rus’. Vol. 1: Old Scandinavian
Sources other than the Sagas. Cambridge: Harvard Ukrainian
Research Institute.

References
Brate, Еrik. 1925. Svenska runristare. Stockholm.
Dzhakson, T. N. 2012. Islandskie korolevskie sagi o Vostochnoi
Evrope. Teksty, perevod, kommentariy [The Icelandic royal
sagas on Eastern Europe. Texts, translation, comments].
Moscow: Russkiy fond Sodeistviia Obrazovaniu i Nauke
[in Russian].
Glazyrina, G. V. 2002. Saga ob Ingvare Puteshestvennike. Tekst,
perevod, kommentariy [Saga about Ingvar the Traveller. Text,
translation, comment]. Moscow: Vostochnaia literatura
[in Russian].
Gurevich, A. Ya. 2020. Izbrannye trudy. Istoria i saga [Selected
works. History and saga]. 4th ed. Moscow; Saint Petersburg
[in Russian].
Höfer, Manfred. 2006. Imperator Genrih II [Kaiser Heinrich II].
Translated from German by M. V. Vasina. Moscow: AST [in
Russian].
Johnsen, Arne Odd. 1981. “Håkon jarl Eriksson (998–1030): Nytt
kildemateriale og nye synspunkter.” ADNVAO n.s. 17: 8–15.
Norwegian Edition.
Kornienko, Viacheslav. 2020. Korpus grafiti Sofii Kyivskoi (XI ‒
pochatok XVIII st.), chastyna 10, tom 1: Pivnichna skhodova
vezha ta khory [The graffiti corpus of St. Sophia of Kyiv
(11th ‒ early 18th century), Part 10, Volume 1: Northern stair
tower and choirs]. Kyiv: Horobets [in Ukrainian].
Lev Diakon. 1988. Istoriia [History]. Translated by M. Kopylenko,
article by M. Syuzyumov, comments by S. Ivanov; edited by
G. Litavrin. Moscow: Nauka [in Russian].
Litopys ruskyi za Ipatskim spyskom [The Chronicle of Rus. The
Chronicle According to the Hypatian Redaction]. 1989.
Translated by L. Makhnovets. Kyiv: Dnipro [in Ukrainian].
Litvina, A. F., and F. B. Uspenskiy. 2006. Vybor imeni u russkih
kniazei v X–XVI vv. Dinasticheskaia istoria skvoz prizmu
antroponimiki [Choice of a name among Russian princes in the
10–16th centuries. Dynastic history through the prism of
anthroponymy]. Moscow: Indrik [in Russian].
Moldovan, A. M. 1984. Slovo o zakone i blagodati Ilariona [A word
about the law and grace of Hilarion]. Kyiv: Naukova Dumka
[in Russian].
Nikitenko, Nadiia. 1999. Rus’ i Vizantiia v monumental’nom
komplekse Sofii Kievskoi: Istoricheskaia problematika [Rus and
Byzantium in the monumental complex of St. Sophia of Kyiv:
Historical issues]. Kyiv: M. S. Hrushevsky Institute of Ukrainian
Archeography and Source Studies of the NAS of Ukraine
[in Russian].
———.
2000.
“Politychni
peredumovy
vynyknennia
Borysohlibskoho kultu: do podii 1015-1019 rr.” [“Political
prerequisites for the emergence of the cult of Borys and Hlib:
before the events of 1015-1019”]. In Istoria Ukrainy:
malovidomi imena, podii, fakty 11: 14–26. Kyiv: Institute of

History of Ukraine of the National Academy of Sciences of
Ukraine [in Ukrainian].
———. 2017. Vid Tsarhoroda do Kyiva: Anna Porfirorodna. Mudryi
chy Okaiannyi? Istoryko-dokumentalnyi dyptykh [From
Tsargorod to Kyiv: Anna Porphyrogenita. Wise or damned?
Historical and documentary diptych]. Kyiv: Horobets
[in Ukrainian, Russian and Armenian].
———. 2022. Sofia Kyivska Volodymyra Velykoho [St. Sophia of
Kyiv by Volodymyr the Great]. Kyiv: Horobets [in Ukrainian].
Nikitenko, Nadiia, and Viacheslav Kornienko. 2012. Drevneishiie
graffiti Sofii Kievskoi i vremia yeio sozdaniia [The oldest graffiti
of St. Sophia of Kyiv and the time of its creation]. Kyiv:
M. S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archeography and
Source Studies of the NAS of Ukraine [in Russian].
Poppe, A. V. 2003. “Zemnaia gibel i nebesnoe torzhestvo Borisa
i Gleba” [“Earthly death and heavenly triumph of Boris and
Gleb”]. In Trudy Otdela drevnerusskoi literatury LIV: 309–312.
Saint Petersburg: Dmitrii Bulanin [in Russian].
Pritsak, Omeljan. 1981. The Origin of Rus’. Vol. 1: Old Scandinavian
Sources other than the Sagas. Cambridge: Harvard Ukrainian
Research Institute.
———. 1997. Pokhodzhennia Rusi. T. 1: Starodavni skandynavski
dzherela (krim islandskykh sag). Kyiv: Oberehy [in Ukrainian].
Prodolzhatel Feofana. Zhizneopisaniia vizantiiskih tsarei
[The successor of Theophanes. Lives of Byzantine kings]. 2009.
Edition prepared by Ya. N. Liubarskii. 2nd ed. Saint Petersburg:
Alteia. https://www.vostlit.info/Texts/rus5/TheophCont/frametext64.
htm [in Russian].
Senkovskii, O. I. 1858. “Eimundova saga” [“Saga of Eimund”].
In Sobranie sochinenii 5: 511–73. Translation with comments.
Saint Petersburg [in Russian].
Shchapov, Ya. N. 1976. Drevnerusskie kniazheskie ustavy XI‒XV vv.
[Old Rus princely charters of the 11‒15th centuries]. Moscow:
Nauka [in Russian].
Sturluson, Snorri. 1980. “Saga ob Olave Sviatom” [“Saga of
St. Olaf”]. In Krug Zemnoi [Heimskringla]. Moscow: Nauka [in
Russian].
Titmar of Merseburg. 2005. Khronika [Chronicle]. In 8 books.
Prepared by I. V. Diakonov. Moscow: Russkaia panorama
[in Russian].
Vysotskiy, Sergey. 1962. “Drevnerusskie graffiti Sofii Kievskoi”
[“Old Rus graffiti in St. Sophia of Kyiv”]. In Numizmatika
i epigrafika 3: 147–82. Moscow [in Russian].
———. 1966. Drevnerusskiye nadpisi Sofiyi Kievskoi XI‒XIV vv.
[Old Rus graffiti in St. Sophia of Kyiv of the 11‒14th centuries].
Kyiv: Naukova Dumka [in Russian].
———. 1976. Srednevekovye nadpisi Sofiyi Kievskoi [Medieval
inscriptions in St. Sophia of Kyiv]. Kyiv: Naukova Dumka
[in Russian].

Надія Нікітенко. Графіті «групи Олісави» та автограф короля Норвегії Хакона Ейрікссона в Софії Київській...

105

Nadiia Nikitenko
Dr. habil. (History), Professor,
Head of “Saint Sophia Institute” Research Department,
National Conservation Area “St. Sophia of Kyiv”, Kyiv, Ukraine
https://orcid.org/0000-0002-8524-3313
e-mail: nadinik@ukr.net

Graffiti of “Olisava Group” and the Autograph of the King of Norway
Hakon Eiriksson in St. Sophia of Kyiv: Comprehension of History
Abstract
The article is devoted to the graffiti inscription on the pillar of the northern choirs of St. Sophia of Kyiv,
determined in science as an autograph of the unknown Varangian Yakun. The graffiti is a part of the integrated
cycle of eight inscriptions. The head inscription among them is the one made by the Rus princess Olisava,
who was not mentioned in the sources. She was traditionally identified in science as the mother of
Svyatopolk II (1096‒1113). The scientists’ conclusions were based on dating the creation of the cathedral
no earlier than the reign of Yaroslav the Wise (1016‒1054) in Kyiv Rus. The dating of St. Sophia construction
to the years of 1011‒1018, which was introduced into science by the author, made it possible to revise the
identification of Olisava and date these graffiti to 1019. The author proves that Olisava was the daughter of
the Bulgarian tsar Peter I. She was brought to Kyiv from Bulgaria in 970 by Kyivan Prince Svyatoslav the
Brave for his son Yaropolk. After the murder of Yaropolk in 980, Olisava, pregnant by him, became the wife
of Volodymyr the Great – a grand prince of Kyiv Rus ‒ and gave birth to Svyatopolk (Peter), whom
Volodymyr recognized as his son. During the feud between the sons of Volodymyr in 1015‒1019, Svyatopolk,
together with his father-in-law, the Polish prince Boleslaw the Brave, took Kyiv and reigned in it in 1018/19.
The graffiti records the end of the feud and names the ruling elite of Rus, which included the Varangian
Yakun as a tutor of Prince Mykhailo ‒ the youngest unmarried son of Svyatopolk from the daughter of the
Polish prince Boleslaw the Brave. Yakun’s inscription was for the first time identified as an autograph of the
Norwegian king Hakon Eiriksson, who ruled Norway in 1014‒1015 and 1028‒1030. He was expelled from
Norway by King Olav the Holy. During the exile Hakon served Boleslav and Svyatopolk, and after the
death of the latter ‒ Yaroslav. According to the chronicle, in 1024 the “Varangian prince” Yakun (Hakon)
together with Yaroslav was defeated in the Battle of Lystven, fled to Scandinavia, and in 1028 returned to
Norway and ruled it until his death.
Keywords: Byzantium, Rus, St. Sophia of Kyiv, history, architecture, wall painting and graffiti,
Volodymyr the Great, Yaroslav the Wise, Olisava, Svyatopolk the Cursed, Boleslaw the Brave, Norway,
Hakon Eiriksson.
Manuscript received January 30, 2024
Матеріал надійшов 30 січня 2024 р.
––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
© Надія Нікітенко (Nadiia Nikitenko), 2024
nadinik@ukr.net
https://orcid.org/0000-0002-8524-3313
Сфера наукових зацікавлень: історія та культура, монументальне мистецтво Візантії і Русі-України.
Main research fields: history and culture, monumental art of Byzantium and Rus-Ukraine.

Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0)
</doc>
<doc id="file33724357" filename="1.pdf" parent_folder="upload" FT="Academic">
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК «СОФІЯ КИЇВСЬКА»
НАУКОВО‐ДОСЛІДНИЙ ВІДДІЛ «ІНСТИТУТ “СВЯТА СОФІЯ”»

Á³áë³îòåêà Ñîô³¿ Êè¿âñüêî¿

СОФІЙСЬКИЙ ЧАСОПИС
Випуск I
Матеріали VIII міжнародної науково-практичної конференції
«Софійські читання». До 1000-ліття пам’яті великого київського
князя Володимира Святославича та святих Бориса і Гліба:
1015–2015
(м. Київ, 26–27 листопада 2015 р.)

Київ 2017

Софійський часопис. Вип. 1. Збірник статей за матеріалами VIII
міжнародної науково-практичної конференції «Софійські читання»,
присвяченої 1000-літтю пам’яті великого київського князя Володимира
Святославича та святих Бориса і Гліба: 1015–2015. – Харків: «ФОП Дюнова»,
2017. – 514 с.
Серед визначних історичних постатей європейського Середньовіччя
яскраво виділяється фігура великого київського князя Володимира Святославича. Саме ним були закладені основи для створення Української середньовічної держави, яка з прийняттям християнства увійшла до кола
європейських країн. Тисячу років тому упокоївся святий рівноапостольний
князь Володимир та його сини — святі Борис і Гліб. Звичайно, ця дата не
могла лишитись по за державною і суспільною увагою. В рамках відзначення
пам’ятної дати Національний заповідник «Софія Київська» 26–27 листопада
2015 р. провів VIII Міжнародну науково-практичну конференцію, матеріали
якої оприлюднені у першому випуску «Софійського часопису».
Видання розраховане на істориків, археологів, мистецтвознавців,
культурологів, а також на широке коло читачів, які цікавляться питаннями
культури та духовності нашої країни.
На обкладинці: Свв. Володимир, Борис і Гліб. Ікона XVI ст.

Відповідальна за випуск:
Н.М. Куковальська – генеральний директор Національного заповідника
«Софія Київська», дійсний член Української академії архітектури
Відповідальний секретар:
В.В. Корнієнко – д.і.н., заступник генерального директора Національного
заповідника «Софія Київська» з наукової роботи
Редакційна колегія:
Н.М. Нікітенко – д.і.н., професор; Г.І. Шаповалов – д.і.н.,
професор; С.І. Білокінь – д.і.н., професор; Д.В. Степовик –
д-р мистецтвознавства, професор; Л.О. Філіпович – д.філософ.н., професор;
О.В. Александров – д. філолог. наук, професор;
А.О. Пучков – д-р мистецтвознавства; І.Є. Марголіна – к.і.н.
Рецензенти:
д.і.н., професор В.І. Ульяновський
д.і.н., професор В.С. Александрович
Рекомендовано до друку Вченою радою Національного заповідника
«Софія Київська»; протокол № 1 від 27.06.2017 р.
 Національний заповідник «Софія Київська», 2017

ТИСЯЧОЛІТТЯ ПАМ’ЯТІ
З 2001 р. на базі Національного заповідника «Софія Київська»
започатковано
проведення
щорічних
міжнародних
наукових
конференцій. Наукові форуми, що відбувалися на теренах Заповідника
отримали наступні назви: на базі Софійського музею — Міжнародна
науково-практична конференція «Софійські читання», на базі музею
«Судацька фортеця» (АР Крим) — Судацька міжнародна наукова
конференція «Причорномор’я, Крим, Русь в історії і культурі». Наукові
збірки, які стали результатом цих конференцій мали назву — «Софійські
читання» та «Сугдейська збірка». Протягом 2001–2016 років проведено 15
конференцій і, відповідно, друком вийшло 9 збірок наукових праць під
назвою «Софійські читання» та 6 збірок під назвою «Сугдейська збірка».
Це потужне зібрання наукових статей, що містять новітні дослідження
щодо охорони пам’яток України, вивчення їх історії, архітектури,
живопису тощо.
У 2017 р. Науково-методичною радою заповідника прийнято
рішення об’єднати ці два видання під єдиною назвою «Софійський
часопис». Даний «Софійський часопис» присвячено пам’яті Хрестителя
Руси-України великого київського князя Володимира Святославича, а
також його синів — святих Бориса і Гліба.
Серед визначних історичних постатей європейського Середньовіччя
яскраво виділяється фігура великого київського князя Володимира
Святославича. Саме ним були закладені основи для створення
Української середньовічної держави, яка з прийняттям християнства
увійшла до кола європейських країн. У 2015 р. минула тисяча років з дня
упокоєння святого рівноапостольного князя Володимира та його синів —
святих Бориса і Гліба. Звичайно, ця дата не могла бути обійдена
державною і суспільною увагою.
В рамках відзначення пам’ятної дати Національний заповідник
«Софія Київська» 26–27 листопада 2015 р. провів VIII Міжнародну
науково-практичну конференцію.
Життя та діяльність князя Володимира тісно пов’язані із
Софійським собором, адже це серце Руси-України князь задумав та
заклав разом із своєю родиною 4 листопада 1011 р. Як доводять
дослідження провідних науковців заповідника, зображення князя
Володимира, його дружини Анни та їх синів Бориса і Гліба присутні в
стінописі Софійського собору, починаючи від ХІ ст. та закінчуючи ХІХ ст.
а Володимирів тризуб добре читається у фресках та в графіті Софійського
собору. Очевидно, що спадщина князя Володимира, до якої слід
відносити і Софію Київську, є органічною складовою української
ідентичності. Саме тому знаменну 1000-літню дату науковці та
музейники заповідника відзначили створенням у Софійському соборі
виставки «Володимир Великий — творець Української держави», а на
конференції вшанували його пам’ять науковими доповідями, автори
3

Софійський часопис. Вип. 1. Вступ

яких вкотре довели правдивість висунутої та всебічно аргументованої
ними концепції щодо 1000-річного існування головного духовного
осередку Руси-України — Софії Київської. Результати новітніх досліджень, що стали головним досягненням науковців заповідника, дали
змогу внести 1000-річчя заснування Софійського собору в Києві до
Календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО на 2011 рік, і того ж року широко
відзначити даний ювілей на міжнародному та державному рівнях.
Пам’ятки заповідника — джерело і невичерпна скарбниця нашої
історії та культури, тому їх дослідження, реставрація і популяризація є
справою державного значення. Сьогодні на теренах заповідника плідно
працює потужна наукова командна, на базі якої створено науководослідний відділ «Інститут “Свята Софія”», головне завдання якого
полягає у всебічному дослідженні нашої національної культурної
спадщини.
Попереду ще багато справ. Розроблено та затверджено Комплексну
програму реставраційних, дослідницьких та науково-просвітницьких
робіт у заповіднику на період 2016–2020 р., яка зараз послідовно втілюється його командою. Неабияка роль у цій роботі відведена організації та
проведенню наукових конференцій, здійсненню низки наукових та
науково-популярних видань, що підсумовують та оприлюднюють творчі
здобутки і відкривають нові шляхи на перспективу досліджень. Свій
внесок у дану справу здійснила, поза сумнівом, і ця міжнародна
конференція. Сподіваємося, що представлений у збірці творчий доробок
учених прислужиться науці і буде вписаний в її аннали.

Генеральний директор
Національного заповідника
«Софія Київська», заслужений
працівник культури України

Н.М. Куковальська

4

АРХІТЕКТУРА
ТА МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО

Абрамова І.В.

ПОРТРЕТНА ГАЛЕРЕЯ КИЄВО‐СОФІЙСЬКОГО
МИТРОПОЛИЧОГО БУДИНКУ
Портрет був невід’ємною складовою архієрейського і монастирського
побуту у XVII — ХІХ ст., а Києво-Софійський митрополичий дім, як
головна резиденція православних митрополитів, за майже три століття
функціонування, накопичив одну з найбільших портретних збірок. До
неї входили портрети архіпастирів, видатних церковних діячів, а також
світських осіб — царів, імператорів та імператриць. Значна частина з них
збереглася і перебуває в колекціях Національного Києво-Печерського
історико-культурного заповідника та деяких інших музеїв.
Сьогодні у відреставрованому Будинку митрополита функціонує
музей, що розповідає про історію пам’ятки, життя, діяльність та побут її
колишніх насельників — київських митрополитів XVIII — початку
XX ст. Більшість з них були видатними особистостями, церковними,
освітніми, громадськими діячами, зробили значний внесок у розбудову і
розвиток Софійського монастиря і всього релігійного життя України.
Їхні портрети в експозиції музею відіграють важливу роль. Завдання
статті — зібрати відомості про колекцію портретів в Києво-Софійській
митрополичій резиденції, простежити їх побутування в інтер’єрах
Будинку митрополита.
Першу згадку про те, що в Митрополичому будинку Києво-Софійського
монастиря були портрети, знаходимо в творі Павла Алеппського, який
відвідував Київ у 1654 і 1656 р.: «... при звоне всех колоколов и мы
отправились к Св. Софии с визитом митрополиту. Мы вошли в его покои и
видели там изображения четырех прежних патриархов на холсте во весь
рост. В этой стране издавна ведется такой обычай, что если какой-нибудь
патриарх посетит их, то они снимают с него портрет, как только он появится
к ним, чтобы сохранить его изображение на вечное воспоминание. Все
четыре патриарха изображены в св. облачении с жезлами, в митрах, с
панагиями и крестами. Первый из них, приятно поразивший нас, был
Иоаким патриарх антиохийский, прозванный Свет. У него очень смуглое
лицо и седая остроконечная борода. На портрете имя его подписано погречески; судя по числам, этому портрету 72 года; рядом с ним Мелетий,
патриарх александрийский, с длинною белою бородою; близ него Иеремия,
патриарх константинопольский с красивым лицом и бородою, а возле него
Феофан, патриарх иерусалимский с длинною черною бородою. Все четверо
проезжали в эту сторону непосредственно один за другим»1.
Сучасні дослідники зазначають, що патріарша галерея не могла
виникнути раніше часів Петра Могили (1640-і рр.) і, можливо,
складалася не тільки з творів київських художників, яких П. Алеппський
характеризує як «искусных мастеров свого дела»2, а й з привезених
портретів єрусалимського, константинопольського та інших отців східної

7

Абрамова І.В. Портретна галерея Києво‐Софійського митрополичого будинку

церкви3. Проте, наприкінці XVII — початку ХVIII ст., з розквітом місцевих іконописних шкіл, портрети створювалися саме в них.
Очевидно, портрети, які бачив Алеппський, продовжували православну традицію давньоруського монументального живопису і були
близькими до портретів на повний зріст з настінних монументальних
розписів (приклад — зображення ктиторів Києво-Печерської лаври у
фрескових розписах Успенського собору поч. XVIII ст.), а зберігали таку
традицію малярні, орієнтовані на давній іконопис.
Традиційно створення портретів приписують лаврській іконописній
майстерні, але при Софійському монастирі, який був головною митрополичою резиденцією, також діяла майстерня, призначена для обслуговування потреб резиденції. Очевидно, для неї була виконана група творів,
яка складається із зображень переважно митрополитів4.
Відомості про Софійську малярню досить обмежені, проте деякі етапи її
існування у XVIII ст. за допомогою архівних документів простежила
мистецтвознавець Р. Фурман5. Майстерня утримувалася коштом Софійського монастиря і виконувала різні замовлення: настінні розписи в інтер’єрах
та на фасадах монастирських споруд, в тому числі — в покоях митрополита;
подарункові ікони та інші «малярські штучки». Склад її був мінливим,
постійно поповнювався і майстрами, і учнями, що прибували з інших монастирів не тільки Києва, а й усієї України. У 1740-і рр. майстерню очолював
відомий живописець і гравер Алімпій (Галик); у 1762–69 р. — ієромонах
Самуїл, автор знаменитого портрета Д. Долгорукого, що зберігається в
НХМУ6. Р. Фурман зазначає, що судячи з усього, київський митрополит
добре знав живописців своєї єпархії і розподіляв їх, за необхідністю, на
постійну або тимчасову роботу7. Тож не дивно, що саме за вимогою
митрополита Арсенія (Могилянського) майстер Самуїл — досвідчений і
вправний художник — переїхав до Києва з Полтавського ХрестоВоздвиженського монастиря. Втім необхідно відзначити, що підпис Самуїла
на портреті Д. Долгорукого — скоріше виключення, у XVIII ст. більшість
художників іконописних малярень не залишали імен на своїх творах, тож
портрети, в тому числі — митрополичі — лишаються анонімними8.
За свідченням П. Жолтовського, в київській митрополичій резиденції у XVIII ст. були портрети Петра І та київських митрополитів
Петра Могили, Варлаама Ясинського, Іоасафа Кроковського, Варлаама
Ванатовича, Рафаїла Заборовського, Тимофія Щербацького, Арсенія
Могилянського, Гавриїла Кременецького, Самуїла Миславського,
Ієрофея Малицького. Більшість з них зберігається в НКПІКЗ9.
В основному це парадні портрети великого розміру (заввишки зазвичай більше двох метрів), де духовні особи зображені на повний зріст, в
архієрейському вбранні — митрі, сакосі, омофорі, з усіма атрибутами
влади – посохом, коштовними панагіями. Композиційна схема тривалий
час зберігалася усталена, до початку ХІХ ст. вона практично не змінювалася. Для цих портретів характерна певна абстрагованість, умовність
трактування образу людини, її відстороненість від реального світу, виправ8

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

дана духовним служінням. Образ архіпастиря втілює ідею сакральної
значимості духовної влади. На портреті митрополита Іоасафа Кроковського внизу в декілька рядків був написаний текст віршованого панегірика.
Неодмінними елементами є картуш з гербом з абревіатурою імені і
титулу особи, який розміщувався, як правило, у верхньому куті полотна,
а також драпірована завіса, столик з розп’яттям і книгою. Напис внизу
вказує ім’я портретованої особи, дату її посвячення, дату смерті.
Відомості про портрети в Києво-Софійському митрополичому будинку містить цікавий документ 1796 р. — «Реестр собственным покойного
Преосвященного Киевского Митрополита Самуила вещам… в ризницу
Архиерейскую и в Дом Архиерейский назначенным»10. Це посмертний
опис майна митрополита Самуїла (Миславського), яке він заповідав передати в Архієрейський будинок. Серед речей, що входять до цього «Реєстру»,
згадано дев’ять портретів. Більшість з них — портретні зображення
представників вінценосної родини: три портрети імператриці Катерини ІІ
(«на холосте два» та «на бумаге под стеклом в позолоченных рамах, один»);
«портрет Государя, великого Князя Павла Петровича на холосте, один»;
«портрет Государыни, великой Княгини Марии Феодоровны, на холосте,
один»; «портрет Государей, Великих Князей, два: 1) Александра Павловича,
2) Константина Павловича, на бумаге, под стеклом, в позолоченных рамах».
Окрім портретів Романових, в Архієрейський дім Самуїл передавав «портрет
Преосвященного Платона Митрополита Московского на холосте» а також
портрет свого попередника на київській кафедрі — «преосвященного
Гавриила Митрополита Киевского на холосте»11.
У ХІХ ст. відбуваються зміни в іконографії і стилістиці портретного
жанру, зокрема — церковного портрета. На зміну ростовим приходять
поясні зображення, колорит стає більш стриманим, змінюються композиційні схеми, пози та жести моделей, атрибути. На таких портретах
ієрархів зображують в повному богослужбовому вбранні, з благословляючою десницею і жезлом у лівій руці (або книгою, як на портреті
Рафаїла Заборовського з колекції НКПІКЗ; П-327).
На подальший розвиток церковного портрета вплинув наказ Св.
Синоду 1832 р., що вимагав прибрати з церков всі портрети, в тому числі —
духовних осіб12. Внаслідок цього парадний портрет поступається місцем
напівпарадному, поясному. Разом з тим, портрети набувають все більшого
поширення, їх побутування розповсюджується не тільки на архієрейські
резиденції, духовні учбові заклади, а й монастирські приміщення —
трапезні, готелі для прочан, навіть чернечі келії. Поступово домінуючим
стає тип «кабінетного» портрета, на якому духовна особа зображується в рясі,
сидячи в кріслі за робочим столом із книгою чи рукописом в руках.
Неодмінним атрибутом такого портрета стають численні нагороди — ордени
на стрічках, орденські зірки, що стали з’являтися на грудях архієреїв за
часів імператора Павла І. (Яскравий приклад — портрет митрополита
Серапіона (Александровського) з колекції НКПІКЗ; П-425. Він був одним з
перших кавалерів ордена Андрія Первозванного).
9

Абрамова І.В. Портретна галерея Києво‐Софійського митрополичого будинку

Широке розповсюдження портретів обумовило появу великої
кількості копій; в процесі копіювань зазвичай відбувалося поступове
спрощення іконографічної схеми оригіналу. Зокрема, предметом
численних копіювань був портрет митрополита Євгенія (Болховітінова), а
оригінал (тепер втрачений) у 1826 р. створив академік живопису І.С.
Бугаєвський-Благодатний в Санкт-Петербурзі13.
Портрети Болховітінова (НКПІКЗ; П-160, П-161; П-372) — характерний зразок «кабінетного» портрету. Митрополит Євгеній зображується в
робочому кабінеті, сидячи в кріслі за столом, з книгою або рукописом у
руках. У композиції присутні елементи парадного портрета — колона з
драпіруванням, за якою відкривається дніпровський краєвид з храмами
Києво-Печерської лаври. Митрополит у рясі та клобуку. Архієрейська
митра — на металевій таці зверху книжкової полиці.
Отже, з другої чверті ХІХ ст. в портретному жанрі з’являється тенденція до реалістичного зображення духовної особи, відчувається прагнення художника до психологічної характеристики портретованого.
Наприкінці ХІХ — поч. ХХ ст. на окремих творах дослідники знаходять
підпис майстра і дату14.
В ХІХ ст. продовжується формування портретної збірки КиєвоСофійського митрополичого будинку. Портрети тут накопичувалися «….
естественным путем посредством прибавления к прежним портретам
портретов новых государей, государынь и наследников престола и новоназначаемых киевских первосвятителей»15. Вони прикрашали основні
кімнати: вітальню, зал, їдальню, кабінет, були виконані в різних техніках (олійний живопис, акварель, гравюра), мали різні рами, неоднакову
художню якість. З часом, коли старі портрети замінювалися більш
новими, вони переносилися в підсобні приміщення і зберігалися там.
На сьогодні відомо декілька описів майна Митрополичого будинку ІІ
пол. ХІХ — початку ХХ ст., в яких, серед інших речей, описані наявні на
час складення опису портрети. «Опись Киево-Софийского Митрополитанского дома и всего имущества, принадлежащего оному дому» за 1872 рік16
повідомляє, що «в зале» були портрети імператора Миколи І, Петра І,
Катерини ІІ, а також картина тушшю, що представляла нічну прогулянку імператора Павла І. «В гостинной» портрети імператорів та
імператриць — 9, портрети митрополитів — 2; «в кабинете»: портрети
митрополитів — 5; «в столовой»: імператорів і імператриць — 4 портрети.
За «Описью портретов русских царей, императоров и митрополитов,
хранящихся в кладовой Митрополичьего дома за 1880 год»17 значиться 31
портрет. Серед них зустрічаються не тільки монарші та духовні особи, а й
портрет Кутузова, графа Б. Шеремєтьєва. Зазначено, що деякі з них в
поганому стані: «сильно порван», «потрескан», «темный лик».
У 1908 р. митрополит Флавіан (Городецький) доручив економу
Києво-Софійського митрополичого будинку ієромонаху Клименту скласти
список старовинних портретів, що вже не використовуються і можуть
бути передані в Церковно-Археологічний музей. За розпорядженням
10

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

Флавіана і список, складений Климентом, і самі портрети оглянув
видатний український історик, професор М.І. Петров, який протягом
всього часу існування музею був його завідувачем і головним хранителем. В результаті роботи проведеної М. Петровим, в музей потрапило 47
портретів. За описом, який він склав, портретів «царственных особ и
некоторых светских лиц» значилося 33, серед них портрети царів Івана
Грозного, Василія Шуйського, імператорів Петра І, Катерини І, Петра ІІ,
Анни Іоаннівни, Єлизавети Петрівни, та ін.; портрети «киевских иерархов и других святителей» — 1418.
Окрім тих, що були відібрані для Церковно-Археологічного Музею,
М. Петров у своїй публікації перерахував портрети, які прикрашали
інтер’єри Митрополичого будинку у 1909 р. За його свідченням, портрети
імператорів та імператриць знаходилися у вітальні та їдальні19; портрети
духовних осіб були зосереджені «в кабинете: Митрополитов Киевских
Самуила Миславского, Серапиона Александровского, Евгения Болховитинова, Филарета Амфитеатрова, Арсения Москвина, Платона Городецкого и Флавиана Городецкого (фотография)»20.
Отже, М.І. Петров був першим, хто не тільки зберіг частину
портретів зі збірки Митрополичого будинку, а також атрибутував і описав
їх. Він також зазначав, що час від часу виникала думка створити в
Будинку відповідну портретну залу або особливий музей, але ця ідея так
і не була реалізована. Сьогодні в новоствореному музеї «Будинок
митрополита» одна з кімнат цілком може стати такою галереєю, в якій (в
копіях) будуть представлені старовинні портрети київських архіпастирів.
Це збагатить експозицію, адже інтерес до церковного портрета як до
історичної реліквії і художнього явища дедалі зростає.
Література:
1

Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей.
Издан Временною Комиссиею для разбора древних Актов при Киевском,
Подольском и Волынском Генерал-Губернаторе. К.: Типография Е.Я. Федотова. 1874. C. 176–177.

2

Там само. С. 87.

3

Бєлікова Г. Давній український портрет. Матеріали для виставки // Український портрет XVI — XVIII століть. Каталог-альбом. К., 2006. С. 30.

4

Український портрет XVI — XVIII століть. Каталог-альбом. К., 2006. С. 168.

5

Фурман Р. До історії живописної майстерні Софійського монастиря в Києві //
Образотворче мистецтво. К., 1991. № 2. С. 15–17.

6

Фурман Р. Вказ. Праця. С. 15–16.

7

Там само. С. 17.

8

Бєлікова Г. Давній український портрет. Матеріали до виставки // Український
портрет XVI — XVIII століть. Каталог-альбом. К., 2006. С. 37

9

Там само. С. 89.
11

Абрамова І.В. Портретна галерея Києво‐Софійського митрополичого будинку
10

Нетудихаткін І.А. «Світ речей» митрополита Київського і Галицького Самуїла
(Миславського) // Могилянські читання. Збірник наукових праць. К., 2014.
С. 197–198.

11

Там само. С. 198.

12

Лопухіна О.В. Побутування портрета в інтер’єрах українських монастирів
XVIII — XIX ст. (за матеріалами колекції НКПІКЗ) // Чернігівські старожитності. Збірник наукових праць. Чернігів, 2009. С. 212.

13

Лопухіна О.В. Портрети діячів православної церкви в колекції Національного
Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Проблеми вивчення і нові
атрибуції // Лаврський альманах. Києво-Печерська лавра в контексті української
історії та культури. Збірник наукових праць. Вип. 28. К., 2013. С. 115.

14

Лопухіна О.В. Портрети діячів православної церкви в колекції Національного
Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Проблеми вивчення і нові
атрибуції // Лаврський альманах. Києво-Печерська лавра в контексті української
історії та культури. Збірник наукових праць. Вип. 28. К., 2013. С. 115.

15

Петров Н. Коллекция старых портретов и других вещей, переданная в
1909 году в Церковно-Археологический Музей при Киевской Дух. Академии
из Киевского Митрополитского дома // Труды Киевской Духовной Академии.
К., 1910. № 7–8. С. 529.

16

ЦДІАУК ф. 184 оп. 1 спр. 20.

17

ЦДІАУК ф.184 оп. 1 спр. 30.

18

Петров Н. Вказана праця. С. 533–540.

19

Там само. С. 530–531.

20

Там само. С. 531.

12

Бобровський Т.А.

СУПРОВІДНИЙ НАПИС МОЗАЇЧНОЇ КОМПОЗИЦІЇ
«ЄВХАРИСТІЯ» ХІІ ст. З МИХАЙЛІВСЬКОГО ЗОЛОТОВЕРХОГО
СОБОРУ У КИЄВІ
Серед творів монументального мистецтва ХІІ ст., збережених на
території Східної Європи, важливе місце посідають мозаїки Михайлівського Золотоверхого собору у м. Києві. Собор було збудовано близько 1108–
1113 р. і у той самий час прикрашено мозаїчними та фресковими композиціями, виконаними за візантійськими традиціями [Коренюк, 2013,
с. 6]. Оскільки собор є найпізнішою пам’яткою на теренах Київської Русі,
в якій реалізовано великі за обсягами мозаїчні композиції, вважається,
що храм оздоблювався спільно візантійськими та давньоруськими
майстрами, але подальша криза у державі не дозволила розвинутися
вітчизняній техніці мозаїчного набору [Лазарев, 1966, с. 40].
Внаслідок пізніших перебудов більша частина стародавніх мозаїк
собору була втрачена; від них практично повністю вціліла лише
композиція «Євхаристія», яка розміщувалася на стіні головного вівтаря
храму. У 1934–35 роках перед варварським знищенням споруди собору в
ході антирелігійної кампанії збережені мозаїки Михайлівського собору
були зняті зі стін будівлі та переміщені для зберігання до фондів різних
українських і російських музеїв [Коренюк, 2013, с. 38–50]. Композицію
«Євхаристія» перенесли до Софійського собору у м. Києві, де вона і досі
експонується в одному з приміщень другого поверху.
Історії та мистецтвознавчому аналізу цієї композиції присвячено низку
наукових праць, які вичерпно характеризують зазначену пам’ятку монументального мистецтва.1 Натомість стосовно цієї мозаїки існує декілька невирішених питань, які вже близько століття дискутуються науковою спільнотою.
Нижче ми детальніше розглянемо супровідний напис мозаїчної композиції «Євхаристія», унікальність якого полягає у тому, що на відміну від усіх
інших написів собору, його було виконано не грецькою, а церковнослов’янською мовою. Існуючі архівні фотографії, які зафіксували стан цього
напису до зняття мозаїки реставраторами, дозволяють не лише визначити
зміни, що відбулися у написі внаслідок реставраторських заходів, але й
реконструювати його початковий вигляд та здійснити ґрунтовніші
дослідження цієї писемної пам’ятки доби середньовіччя.
«Євхаристія» Михайлівського собору, що має розміри 11,58×2,65 —
2,72 м, належить до іконографічного типу композицій, в яких по центру
розташовується зображення престолу під ківорієм в оточенні двох
ангелів, а обабіч престолу зображено дві постаті Ісуса Христа, до яких з
обох боків спрямовані процесії святих апостолів, що отримують з рук
Спасителя хліб та вино (рис. 1). Буквально найближчою аналогією
1

Найповнішу бібліографію за цією темою наведено у [Коренюк, 2013].
13

Бобровський Т.А. Супровідний напис мозаїчної композиції «Євхаристія» ХІІ ст. …

михайлівській композиції є зображення «Євхаристії» на стіні центральної
апсиди Софійського собору у м. Києві, яке датується першою половиною
ХІ ст. [Коренюк, 2013, с. 58–60]. Супровідні написи обох композицій,
виконані по їх верху, ідентичні за змістом і цитують євангельські слова:
«Прийміть та їжте — це тіло моє, що віддається за гріхи ваші. Прийміть
та пийте — це кров моя, що проливається за вас». Різниця полягає у мові,
якою виконано написи обох пам’яток: у Софійському соборі — грецькою, а
у Михайлівському, як зазначалося вище, — церковнослов’янською.

Рис. 1. Сучасний вигляд мозаїчної композиції «Євхаристія» з Михайлівського Золотоверхого собору у
м. Києві (зберігається у Національному заповіднику «Софія Київська»)

Незважаючи на те, що центральна частина михайлівської композиції в
місці зображення престолу була пошкоджена (втрачена) внаслідок давньої
розколини у стіні апсиди, напис зберігся практично повністю. Його
виконано переважно чорною смальтою на золотому тлі в один рядок,
поділений на дві частини зображенням напрестольного киворія:
пріимѢтєиіадитєсєѥстьтѢломоєлωмимоєȥавывъωставлєниѥгрѢхов+
+піитєωтнєѦвьсисєѥстькръвьмоіановагоȥавѢтаіȥавѢтаіȥліваємаѦȥавыȥа
Кожна з двох частин напису за своїм змістом супроводжує відповідне
дійство — причащання хлібом та вином, зображені у лівій та правій
половинах композиції. Довжина лівої частини напису складає близько
5,3 м, а правої понад 5,4 м, при середній висоті літер близько 15 см.
Аксіоматичною є теза, що михайлівський напис виконано кирилицею, а
зміст його відповідає словам Спасителя, наведеним у Євангеліях від
Матфія та Марка (Мф. 26:26–28; Мр. 14:22–24) [Крыжановский, 1856,
с. 264; Белецкий, 1960, с. 169].
Дослідники віддавна звернули увагу на наявність у правій частині
михайлівського напису помилок, пов’язаних з нелогічним дублюванням
слів (ȥавѢта та ȥа, останнім з яких речення обривається2) [Коренюк, 2013,
2

Оскільки кінцівка напису обмежена уступом стіни, вважати, що речення колись
мало продовження, підстав не має.
14

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

с. 100]. Дотепер існує декілька версій, які намагаються пояснити зазначені помилки: деякі з дослідників вважають, що напис набирала грекомовна людина, яка не розумілася на слов’янській мові, але механічно
виконувала його набір за написаним зразком [Крыжановский, 1856,
с. 265; Лазарев, 1966, с. 43]; інші пояснюють помилки виконання напису «по
пам’яті» не надто грамотним слов’яномовним виконавцем [Шмит, 1919, с. 34;
Некрасов, 1937, с. 40]; нарешті висловлювалося навіть припущення, що
зазначений напис є пізнішою вставкою, а помилки у ньому викликані
особливостями періоду, коли «культурний рівень впав» [Шмит, 1916, с. 68].
Варто зазначити, що сам напис як пам’ятка стародавньої писемності
ніколи не розглядався науковцями, отже усі суперечки стосовно його
авторства лишалися неаргументованими і мали на меті відстояти
концептуальні засади щодо закордонного (візантійського) або місцевого
(східнослов’янського) походження майстрів-мозаїчістів. Саме це і змусило
нас звернутися до цієї пам’ятки.
Втім, вже перше прискіпливе ознайомлення з михайлівським написом у натурі та порівняння його з опублікованими Юрієм Коренюком
світлинами 1930-х років виявило певну невідповідність стану пам’ятки
до зняття мозаїки зі стіни Михайлівського собору зі станом після її
реставраційного монтажу у Софійському соборі. Найпомітнішою ця
невідповідність є у написанні слова «грєхов» наприкінці правої частини
напису: нині воно написане саме так — через є замість Ѣ, яке фігурує на
архівних фотографіях. Ми звернули увагу Юрія Коренюка на цю обставину, в результаті чого з’явилася публікація, в якій було проаналізовано
цей та інші реставраторські «огріхи» у сучасному стані михайлівської
«Євхаристії» [Коренюк, Остапчук, 2015].
Наші власні спостереження дозволяють доповнити перелік змін, які
відбулися у написі в процесі реставраційного зняття, перенесення та монтажу зазначеної мозаїки: у лівій частині напису недоторканими лишилися
28 літер та лігатур, 28 — були перенабрані реставраторами з більшими або
меншими змінами; у правій частині напису цілісно збереглися 36 знаків, 15
були повністю або частково перекладені, а для 9 питання змін стану
лишається невирішеним (Додаток 1). Як бачимо, недоторканими у написі
лишилося близько половини літер, що подекуди не лише суттєво змінило їх
палеографічні особливості, але й навіть позначилося на орфографії пам’ятки
(як у випадку зі словом «грєхов»).3 Тож, відновлений реставраторами супровідний напис композиції «Євхаристія» з Михайлівського Золотоверхого
собору у м. Києві може використовуватися для аналізу його лінгвістичних та
палеографічних характеристик з дуже великими застереженнями. На
щастя, архівні фотографії цієї мозаїки до моменту втручання реставраторів
3

Між іншим, зміна реставраторами літери у слові «грєхов» зрештою призвела до
наступного казусу: Віктор Лазарєв, вивчаючи михайлівські мозаїки за вже відреставрованими фрагментами, критикував як помилкове правильне прочитання
«грѢхов», наведене попередніми дослідниками [Лазарев, 1966, с. 44, прим. 19].
15

Бобровський Т.А. Супровідний напис мозаїчної композиції «Євхаристія» ХІІ ст. …

дозволяють досить точно встановити втрачені нині елементи напису та
здійснити його повноцінні дослідження (рис. 2).4

Рис. 2. Промальовка двох частин михайлівського напису за архівними фотографіями 1934-35 рр.

Прочитання змісту напису не складає будь-яких труднощів, оскільки
він виконаний церковнослов’янською мовою та має відповідні паралелі у
євангельських текстах. З розбиттям на окремі слова цей напис реконструюється наступним чином5:
+пріимѢтє и іадитє сє ѥсть тѢло моє лωмимоє ȥа вы въ ωставлєниѥ грѢхов+
+піитє ωт нєѦ вьси сє ѥсть кръвь моіа новаго ȥавѢта і ȥавѢта іȥліваємаѦ ȥа вы ȥа

Як вже зазначалося, традиційно вважається, що михайлівський
напис виконано кирилицею, і це обгрунтовується не лише мовними
ознаками пам’ятки, але й присутністю в усіх її частинах суто кириличних
літер: ъ, ы, ь, Ѣ, Ѧ [Белецкий, 1960, с. 169]. Виходячи з цього, можна було
б очікувати, що палеографічний аналіз напису за аналогією зі зразками
кириличної епіграфіки мав би прояснити час його виникнення. Натомість застосування до михайлівського напису палеографічних матриць за
4

Частина цих фотографій нині є опублікованою [Коренюк, 2013, c. 36-37, 54-57,
88-91, 108, 110, 122, 130, 142, 148], інші люб’язно надані для ознайомлення
автору Юрієм Коренюком, за що ми йому щиро вдячні. Більшість цих фотографій походить з архіву Іполита Моргілевського, що зберігається у фондах
Національного заповідника «Софія Київська» (№№ КП-2а, КП-212 арх.).

5

На жаль, наявні архівні фотографії не здатні деталізувати накреслення літер
двох невеличких фрагментів правої частини напису: +п…Ѧвьсисє... (на рис. 2
вони подані слабкішим контуром). І хоча загальне прочитання цих літер не
викликає сумніву, їх залучення до палеографічного аналізу, на нашу думку, на
даному етапі не можливе.
16

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

методикою позастратиграфічного датування давньоруських епіграфічних
знахідок XI — XV ст. виявилося доволі проблематичним.6
Перш за все з’ясувалося, що деякі начеркові форми у літерах напису
не мають відповідності серед наявних ознак новгородської епіграфіки: а з
перекладиною, в з розрізненими петлями, м з розвилкою замість петлі,
пересічки на щоглах д, ȥ, т і на дугах с, ω. Інші присутні у написі начерки
зумовлюють різнобій у його датуванні за рахунок значної кількості
анахронічних моделей. Зокрема, накреслення а з подовженою спинкою, ї
з двома крапками над щоглою, трикутних засічок у літерах г, ȥ, т, ъ, Ѣ, а
також вживання ъ та ь без прояснення датуються у межах ХІ — ХІІ ст.,
тоді як накреслення є з язичком догори, і з пересічкою та засічками, іа з
високою перемичкою, вживання ω замість о притаманні другій половині
XIII — XIV ст. (Додаток 2). Не прояснює ситуацію й застосування
палеографічних матриць до самих лише кириличних літер (ъ, ы, ь, Ѣ, Ѧ),
оскільки вони формують загальний хронологічний діапазон від початку
ХІІ до кінця XIV ст. (Додаток 3).

Рис. 3. Фрагмент архівної фотографії 1934 року правої частини мозаїчної композиції з позначеними
слідами швів між загальним тлом композиції та тлом напису

Зрештою, оскільки накреслення а з горизонтальною або навкісною
перекладиною, м з розвилкою замість петлі та в з розділеними рівновеликими петлями з’являються у кириличній епіграфіці лише у ХІІІ ст.7,
складається враження, що у написі переважають риси кириличного
письма, суттєво пізнішого за ХІІ ст. Крім того, сам напис, хоча й органічно вписаний до загальної композиції, має певні ознаки доданості: його
виконано на двох смугах мозаїчного тла, які в окремих місцях чітко
6

Зазначена методика була розроблена Андрієм Залізняком за матеріалами новгородських берестяних грамот та успішно зарекомендувала себе у роботі з іншими
різновидами давньоруських епіграфічних пам’яток [Зализняк, 2000; 2004].

7

Зокрема, найраніші зразки подібних форм кириличних літер можна побачити
на фресках новгородської церкви Спаса на Нередиці, створених у першій
половині ХІІІ ст. [Лазарев, 2000, ил. 45, 77].
17

Бобровський Т.А. Супровідний напис мозаїчної композиції «Євхаристія» ХІІ ст. …

розмежовуються швами із загальним тлом композиції (рис. 3). Отже
можна констатувати, що у процесі набору цієї мозаїки спочатку було
виконано художні образи, а вже після того їх доповнили пояснювальним
написом, що могло відбутися будь-коли, навіть у ХІІІ — XIV ст.
Втім, мусимо визнати, що ця версія має свої слабкі місця. По-перше,
вона не вирішує проблеми анахронізму цілого ряду зазначених вище
палеографічних та мовних ознак напису, які датуються часом не пізніше
ХІІ ст. По-друге, нам нічого не відомо ані про можливих замовників, ані,
тим більше, про виконавців, здатних здійснити подібні роботи у післямонгольські часи на теренах Східної Європи.
Інше можливе пояснення анахронізму складових михайлівського
напису полягає у тому, що сам напис варто розцінювати як частково
кириличний, а частково виконаний літерами грецького алфавіту. Тобто
слов’янський текст міг бути набраний носієм іншої мовної культури з лише
вибірковим використанням суто кириличних знаків, що відповідним чином
позначилося і на палеографії літер. У такому випадку усі ті палеографічні
ознаки, які у кирилиці зреалізувалися лише століттями пізніше, у грецьких
текстах набули найбільшого поширення саме за часів створення мозаїчних
композицій Михайлівського Золотоверхого собору: а з перекладиною, м з
розвилкою замість петлі, в з розділеними петлями, а також досить
характерні лігатури тє і ав спостерігаються вже у мозаїках Софії Київської
першої половини ХІ ст.8 [Белецкий, 1960, с. 170–173, 177–181]. На початку
ХІІ ст. зазначені моделі а, в та м, написання ї з пересічкою на щоглі,
зображення високих г і т у лігатурах фіксуються у мозаїчних написах
Успенської церкви у Дафні, а близько середини ХІІ ст. ті ж самі форми літер
і лігатур знаходимо серед грекомовних підписів до візантійських мозаїк
Сицилії (у соборі в Чефалу, Палатинській капелі та Марторанському соборі
у Палермо тощо) [Лазарев, 1986, с. 114–117, ил. 377, 378, 381].
Як бачимо, друга версія пояснює практично усі «анахронічні»
накреслення літер михайлівського напису, хоча й лишає відкритим
питання щодо його двох орфографічних особливостей: застосування ω
замість о в словах лωмимоє та ωставлєниѥ, що за новгородськими матеріалами датується не раніше середини ХІІІ ст., а також використання Ѣ
замість и у слові пріимѢтє, яке там само поширюється лише з другої
половини ХІІ ст. Слід зазначити, що застосування ω у слові ωставлєниѥ
фіксується в Успенському збірнику та Служебнику Варлама Хутинського
кінця ХІІ — початку ХІІІ ст. [Срезневский, 1958, т. 2, ст. 737; т. 3, ст.
1683]. Також в Успенському збірнику — у тексті Житія преп. Феодосія
Печерського, створеного не пізніше початку ХІІ ст., — знаходимо
написання пріимѢтє, а у версії приимѢтє воно фігурує навіть в Остроміровому Євангелії середини ХІ ст. [Абрамович, 1931, с. 26; Остромирово
Евангелие, л. 158 об.]. Вживання Ѣ замість и, крім того, зустрічається у
8

Особливу увагу привертає послідовне використання у написі зазначених лігатур, які навіть у кириличній епіграфіці XIV – XV ст. зустрічаються не часто.
18

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

текстах Ізборників Святослава 1073 та 1076 років, що дає підстави
розглядати зазначені особливості михайлівського напису не як мовні анахронізми, а скоріше в якості ознак іншого, аніж новгородський, діалекту
давньоруської мови (ймовірно, південноруського) [Запаско, 1995, с. 131–142].
У цьому контексті варто детальніше розглянути загальну текстову
формулу михайлівського напису, який, як вже зазначалося, досить
близько цитує євхаристичні промови Спасителя, зафіксовані у деяких
євангельських текстах.9 Більш розгорнуто їх представлено у промовах
анамнесісу з літургії св. Іоанна Золотоустого: прїимитє, іадитє, сїє єсть
тѢло моє єжє ȥа вы ломимоє во ωставлєнїє грѢхωвъ // піитє ωт нєѦ вси,
сїѦ єсть кровь моѦ новагω ȥавѢта, іажє ȥа вы и ȥа мнωгїѦ иȥливаємаѦ, во
ωставлєнїє грѢхωвъ [The Divine Liturgy, 2012, р. 36]. Але найближчими до
михайлівського напису можна вважати цитати з Євангелія від св. Матфея,
наведені у Житії преп. Феодосія Печерського початку ХІІ ст. (пріимѢтє и
іадитє, сє єсть тѢло моє, ломимоє ȥа вы и ȥа многы въ оставлєніи
грѢховъ) та у Служебнику Варлама Хутинського кінця ХІІ — початку
ХІІІ ст. (приимѢтє и іадитє сє ѥсть тѢло моє ломимоє ȥа вы во
ωставлєниѥ грѢховъ) [Абрамович, 1931, с. 26; Срезневский, 1858, т. 2, ст.
737]. Останній з прикладів практично співпадає з лівою частиною
михайлівського напису, що свідчить про гарну обізнаність автора тексту
напису з давньоруською книжковою традицією. Відповідним чином може
бути реконструйовано і початковий задум тексту правої частини напису:
піитє ωт нєѦ вьси сє ѥсть кръвь моіа новаго ȥавѢта іȥліваємаѦ ȥа вы и ȥа многы.
Поява вже згаданого зайвого слова («ȥавѢта») у цій частині напису не
дозволила майстру-мозаїчисту за браком місця логічно завершити
речення, але саме така кричуща обірваність кінцівки цитати є
красномовним свідченням того, що майстер, виконуючи мозаїчний набір
напису, не розумів тексту, з яким працював.10
Таким чином, сукупність мовних та графічних особливостей супровідного напису до мозаїчної композиції «Євхаристія» з Михайлівського
Золотоверхого собору у м. Києві дозволяє гіпотетично реконструювати час
та обставини появи цієї писемної пам’ятки наступним чином.
Текст напису був складений у ХІІ ст. освіченою особою, що належала до
кола церковних служителів або граматиків та була носієм церковнослов’ян9

Порівн.: прiими́те, яди́те: сié éсть тѣ́ло моé… сiя́ бо éсть крóвь моя́, нóваго завѣ́та, я́же за
мнóгiя изливáема во оставлéнiе грѣхóвъ (Мф. 26:26-28); прiими́те, яди́те: сié éсть тѣ́ло
моé… сiя́ éсть крóвь моя́ нóваго завѣ́та, за мнóги изливáема (Мк. 14:22-24). Або за текстом
ХІ ст.: приимѢтє и Ѣдитє сє ѥсть тѢло моѥ… пиитє отъ нѥѩ вьси сє ѥсть кръвь моѩ
новааго ȥавѢта проливаѥмаiа ȥa мъногы въ оставлѥниѥ грѢховъ [Остромирово
Евангелие, л. 158 об.].

10

Якби майстер розумів текст, навіть за умови непоміченого раніше продубльованого слова, він міг би завершити речення логічним «изливаемая за вы», випустивши зайве «за» та розмістивши наприкінці рядка зображення хрестика,
подібного зображеним на початку або у кінці першої половини напису.
19

Бобровський Т.А. Супровідний напис мозаїчної композиції «Євхаристія» ХІІ ст. …

ської мови, користуючись її південноруським діалектом. Автор тексту, знаючи
про композиційні особливості монументального твору, ймовірно впорядковував різні варіанти євангельської промови Христа, досягаючи збалансованого
поділу напису на дві частини (з майже однаковою кількістю знаків, у тому
числі у складі лігатур, ліворуч та праворуч, — відповідно, 62 та 64):
+пріимѢтєиіадитєсєѥстьтѢломоєлωмимоєȥавывъωставлєниѥгрѢхов+
піитєωтнєѦвьсисєѥстькръвьмоіановагоȥавѢтаіȥліваємаѦȥавыȥамногы
За цим текстом, записаним як зразок, грекомовний майстер-мозаїчист
здійснював набір напису, додаючи його до виконаної раніше художньої
композиції. Майстер не розумів написаного, але накреслення літер, за
винятком кириличних, виконував на власний розсуд, виходячи зі звичних
йому графічних моделей грецького маюскулу. Вірогідно, майстром були
також впроваджені характерні для тогочасної грецької писемності лігатури
Тє, Ть11 у лівій частині напису та АГ, АВ (двічі) — у правій, що мали б
досягти ще більшої збалансованості параметрів обох частин напису.
При набиранні тексту напису у його правій половині майстер
припустився помилки, двічі виконавши слово ȥавѢта, після чого, не
помітивши дубляжу, продовжив набір, намагаючись втиснути залишок
напису в обмежене уступом стіни поле.12 Не умістивши кінцівку напису у
рядок, майстер вирішив обірвати текст на передостанньому слові, причому
оригінальна для цього напису форма останньої літери (мінускульна а)
також свідчить на користь намагань майстра максимально скоротити рядок.
Таким, на нашу думку, є найпростіше та найвмотивованіше пояснення
характерних особливостей супровідного напису до «Євхаристії» Михайлівського Золотоверхого собору. Його не варто вважати остаточним, оскільки, як
зазначалося вище, існує також можливість реконструкції іншого варіанту
11

Звичайно лігатура Ть не є грецькою, але виконано її за аналогією з
попередньою грецькою Тє. Що ж стосується наявних діакритичних знаків у
написі, то їх застосування є досить випадковим: точним у словах іадитє,
ωставлєниѥ, моіа та помилковим у словах лωмимоє, ωт, іȥліваємаѦ. Тому
питання авторства цих позначок лишається відкритим.

12

Обставини виникнення дубляжу у даному випадку здаються досить очевидними: майстер набрав ȥавѢтаіȥ… і мав продовжити …ліваємаѦ, але після перерви почав хибно донабирати …авѢта, орієнтуючись на вже існуючу літеру ȥ.
Не виключено також, що у наборі напису почергово приймали участь два
майстри, але, у будь якому разі, помилка лишилася непоміченою. Між іншим,
характер подібної помилки характеризує умови виконання мозаїчних
зображень у неосвітлюваному приміщенні. Попередня компоновка зображень
або їх фрагментів, ймовірно, відбувалася на горизонтальній поверхні в
освітлюваному місці, після чого тесера за тесерою переносилася на стіну. Напис
набирався без попередньої компоновки за якоюсь, напевно, досить примітивною розміткою, тому розташовані на деякій відстані вже набрані частини
тексту у напівтемряві приміщення лишалися поза зором майстра. За таких
обставин перевірка якості виконаної роботи була можлива взагалі лише після
запалювання у храмі додаткових приладів освітлення.
20

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

подій, — створення цього напису на початку XIV ст. Остаточну відповідь на
питання щодо датування цієї пам’ятки міг би дати порівняльний аналіз
розчину, на якому закріплено тесери самої композиції та тієї її ділянки, де
розташовано напис. Але за будь-яких обставин можна вважати доведеним,
що у випадку з михайлівським написом його авторство не було одноосібним і
належало, з одного боку, освіченому укладачу церковнослов’янського тексту,
а з іншого, майстру, який виконував мозаїчний набір за наданим йому
зразком, не розуміючи мови напису.
Література:
Абрамович Дм. Києво-Печерський патерик: вступ, текст, примітки. К., 1931.
Белецкий А.А. Греческие надписи на мозаиках Софии Киевской // Лазарев В.Н.
Мозаики Софии Киевской. М., 1960. С. 160–192.
Зализняк А.А. Палеография берестяных грамот и их внестратиграфическое
датирование // Янин В.Л., Зализняк А.А. Новгородские грамоты на бересте
(из раскопок 1990–1996 гг.). Т. X. М., 2000. С. 134–250.
Зализняк А.А. К изучению древнерусских надписей // Янин В.Л., Зализняк А.А.,
Гиппиус А.А. Новгородские грамоты на бересте (из раскопок 1997–2000 гг.). Т.
XI. М., 2004. С. 233–287.
Запаско Я.П. Пам’ятки книжкового мистецтва: Українська рукописна книга.
Львів, 1995.
Коренюк Ю. Мозаїки Михайлівського Золотоверхого собору. К., 2013.
Коренюк Ю.О., Остапчук А.М. Мозаїки Михайлівського Золотоверхого собору у
Національному заповіднику «Софія Київська»: реставрація та дослідження
2013 р. // Софійські читання: Матеріали VII міжнародної науково-практичної
конференції «До 90-річчя від дня народження відомого дослідника пам’яток
Національного заповідника «Софія Київська», д.і.н. Сергія Олександровича
Висоцького». К., 2015. С. 452–476.
Крыжановский С. Киевские мозаики // Записки императорского археологического общества. Т. VIII. Спб., 1856.
Лазарев В.Н. Михайловские мозаики. М., 1966.
Лазарев В.Н. История византийской живописи. М., 1986.
Лазарев В.Н. Искусство Древней Руси. Мозаики и фрески. М., 2000.
Некрасов А.И. Древнерусское изобразительное искусство. М., 1937.
Остромирово Евангелие 1056–1057 гг. / http://www.prlib.ru/Lib/pages/item.aspx?itemid
=2314.
Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным
памятникам / Стереотипное издание, в 3-х томах. М., 1958.
Шмит Ф.И. Заметки о поздневизантийских храмовых росписях. Киевский
Михайловский Златоверхий собор // Византийский временник. Т. ХХІІ.
Птг., 1916. С. 62–126.
Шмит Ф. Искусство Древней Руси-Украины. Харьков, 1919.
The Divine Liturgy of Our Father among the Saints John Chrysostom. San Francisco,
2012.

21

Вільчинська І.М.

ПРО ДЕЯКІ ІКОНОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АКАФІСТНОГО
СЮЖЕТУ «СВІТОПРИЇМНА СВІЧА» БЛАГОВІЩЕНСЬКОГО
ВІВТАРЯ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ
Софійський собор у Києві, створений у період найвищого розквіту
Київської Русі як головний митрополичий храм, займає особливе місце в
історико-культурному просторі України. У цій пам’ятці, як у дзеркалі,
відбивалися найголовніші події суспільно-політичного, культурно-мистецького життя країни. Все це знаходило своє відображення в архітектурі, монументальному живописі.
Маючи довгу мистецьку історію, собор пережив дві вершини досягнень,
які, на думку відомого історика архітектури і мистецтвознавця Григорія
Логвіна, припадають на ХІ – ХІІ та ХVІІ – ХVІІІ ст. [Логвин 1991, с. 53–54].
Величезним внеском, навіть фундаментом для подальшого формування культури Київської Русі, стала її християнізація із наступною
«візантинізацією». В історії світової культури християнська церква
вперше почала організовувати внутрішній простір храму за допомогою
живопису, що був підпорядкований певній програмі. І це дозволяло
створювати гармонійний ансамбль у нерозривному зв’язку із особливостями архітектури. Ця практика, перенесена із Візантії до Київської
Русі, збереглася у подальшому розвитку вже українського мистецтва, як
спадкоємця давніх мистецьких традицій [Лихачева 1971, с. 9–11].
ХVІІ – ХVІІІ століття принесли величезне піднесення українському
мистецтву. Мистецтво Заходу, потрапляючи в Україну, виборюючись у
протиріччях та єднаючись зі східною традицією, переплавляючись у
«горнилі» місцевих традицій, створює чудові, оригінальні зразки
українського мистецтва.
Особливу цінність ці зразки являють собою, як зазначила дослідниця Олена Суховарова-Жорнова, не тільки, як мистецькознавчі об’єкти
дослідження, але, будучи «продуктом» певної історичної доби, є цінним
джерелом історичної інформації. З цього погляду іконографія українського іконопису ХVІІ – ХVІІІ ст. займає особливе місце в історико-джерелознавчих дослідженнях і має виняткове значення для вчених, оскільки
містить величезний інформативний матеріал про свій час: культуру,
побут, одяг, архітектуру. Окрему цікавість викликають зразки ікон, що
мають портретні зображення історичних осіб — політичних, культурних
діячів, духовних осіб. Цікавим завданням для дослідників стає розшифровка визначаючих чинників для появи в іконі тієї чи іншої особи,
відображення тих чи інших подій [Суховарова-Жорнова 2005, с. 255–278].
Для Софії ХVІІ століття ознаменувалося величезними змінами та
перебудовами, які започаткував Петро Могила. Ідеологічна направленість діяльності Петра Могили була спрямована на відродження православ’я та піднесення слави Києва княжої доби і відновлення Київської
22

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

метрополії, як духовного і церковно-політичного осередку, що згуртовував «руську націю» навколо її лідера — митрополита. В соборі розпочинаються ремонтні та відновлювальні роботи з огляду на нові естетичні
засади, що запанували у церковному мистецтві того часу. І, хоча ці роботи
не внесли суттєвих змін до первісного зовнішнього вигляду Софійського
собору, але саме вони поклали початок відродженню святині і тим
великим змінам, які сталися пізніше. Відновлюючи храм після занепаду
та руйнацій, він не обмежується ремонтно-консерваційними роботами.
Але, на думку доктора історичних наук Н. Нікітенко, втілює в монументальному комплексі собору власну церковно-політичну програму уславлення Володимира Хрестителя. Ця його концепція максимально втілилася
у реконструкції північних галерей собору — у східній частині внутрішньої
галерії, де з давніх часів знаходився саркофаг Ярослава, він влаштував
вівтар св. Володимира та освятив його, а у зовнішній — суміжну з цим
вівтарем каплицю. Яку роль відводилося цій каплиці у планах Петра
Могили, можна зрозуміти з того, що митрополит мав намір встановити у
Софії раку із мощами Володимира, виявленими ним 1635 року у руїнах
Десятинної церкви [Смирнов 1908, с. 458, Нікітенко 2000, с. 21–25] (рис. 1).

Рис. 1. Благовіщенський вівтар. Загальний виглядю

Стіни каплиці зберегли фрагменти стінопису різних епох — від
фрески ХІ ст. до барокових олійних розписів ХVІІ – ХVІІІ ст. На думку
Н. Нікітенко, на замовлення митрополита каплицю було прикрашено
23

Вільчинська І.М. Про деякі іконографічні особливості Акафістного сюжету …

сюжетами Богородичного акафісту, що відповідало і попередній тематиці
фрескового розпису і яким надавалося саме в той час актуального
церковно-політичного значення — тріумфу православ’я як основи християнської державності. Ця тема також співпадала й з функціональним
призначенням каплиці — головна вселенська панахида правилася у суботу Великого акафісту [Нікітенко 2000, с. 21–25, Нікітенко 2015, с. 25–41].
Акафіст був написаний у пам’ять про чудесне заступництво
Пресвятої Богородиці та спасіння Константинополя від навали ворогів
після молитовного звернення до Богородиці патріарха Сергія. Час
написання твору, на думку Н. Кондакова, залишається невизначеним.
Цей гімн отримав назву «Акафіст» (Несідальний) і, отримавши головуюче
місце у богослужбовому житті Православної Церкви, є єдиним
включеним у богослужбовий церковний Устав. Являючи собою один з
найдосконаліших творів християнської гімнографії, Акафіст не міг не
знайти своє відображення у християнській іконографії. Завдяки
різноманітності
згадуваних подій богородичного
циклу —
від
Благовіщення до Срітення, він надихав художників на створення все
нових і нових мистецьких творів. Причому, ці композиції були пов’язані з
текстом більше асоціативно та ілюстрували не тільки оповідальноісторичну євангельську основу Акафісту, вони включали і догматичну
гімнографічно-шанувальну візуалізацію твору. Найбільшої вигадливості
від майстра вимагали саме ці вірші другої частини тексту. Адже вони,
надаючи абстрактні художні образи, надихали художників на створення
більш вільних форм їх втілення. І тому робота іконописців не була
механічним текстологічним ілюструванням, це була співтворчість, яка
народжувала різноманітність і відмінність зображень [Языкова].
Є. Громова, у своїй монографії, присвяченій дослідженню іконографії Акафістної ікони з клеймами з Успенського собору Кремля,
поділяючи ілюстративні сцени Акафісту на історичні та догматичні,
наголошує, що у сценах догматичних — поклоніння Ісусу Христу та
Богородиці, превалює більш символічний зміст [Громова 2005, с. 36].
Одним з яскравих прикладів передачі образної метафори циклу є
образ «Світоприїмна свіча», який виникає як візуалізація ікоса 11. У
ньому Свята Діва виступає в образі світоносної свічи, що, як промінь
світла розганяє морок ночі та вказує вірним шлях розуму та душі. Образ
цей, як один з найдавніших, виникає у стінописі балканських пам’яток,
таких як монастир в Високих Дечанах ХІV ст. (Балкани, Сербія), (рис. 2)
пізніше — у фресках Ферапонтова монастиря (рис. 3). Обидва сюжети
мають дуже лаконічну форму, схожу композиційну побудову. В центрі
композиції струнка, навіть занадто видовжена постать Богоматері,
силуетом ніби нагадуюча свічу. У першому випадку — із немовлям на
руках, в другому — тримаюча у руці запалену свічку. Діонисіївська
композиція Ферапонтова монастиря включає вже і інших дійових осіб. У
центрі композиції — Діва, тримаюча тонкими руками з довгими
пальцями палаючу свічу у лазуровій туніці, що контрастує з

24

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

пастельними кольорами тла — рожевими гірками та білими ліщадками.
Наближені до неї дві постаті пророків з німбами також у лазурових
хітонах, нижче — люди, вільні вже від «гріховної скверни», у світлому
одязі, піднімаються до Діви [Михельсон 1966, с. 158–159].

Рис. 2. «Світоприїмна свіча». Монастир Високі
Дечани, ХІV ст. Фреска

Рис. 3. «Світоприїмна свіча». Церква Різдва
Богородиці. Ферапонтов Белозерський монастир,
ХV ст. Фреска

Іконографія цього сюжету має подальший розвиток. Із одним із таких
зразків, вже барокової доби, ми можемо познайомитися в Благовіщенському
приділі Софії Київської (рис. 4). На думку дослідниці Р. Фурман, ця
композиція з’явилася за часів П. Могили [Фурман 1993, с. 35–41]. Перед
очима постає надзвичайно виразний та зворушливий образ Діви —
«Світоприїмної свічи». У центрі композиції Богоматір, над головою якої, у
золотавому сяйві серед темних, грозових хмар напівпостать Христа
благословляючого. Світло, що сходить від Христа, ніби огортає її постать у
мерехтливе сяйво. Її струнка постать, загорнута у зелений плащ із червоним
підбором піднесена на високому постаменті. Біля підніжжя клубочаться
залишки пітьми. У правій руці вона тримає запалену свічу, а ліву простягає
до натовпу, ніби звертаючись до людей та, водночас, благословляючи їх.
Ліворуч від Богоматері розташовано гурт світських осіб, яких очолюють
дуже цікаві персонажі. З огляду на яскравий, ошатний одяг, корони на
головах — це державці, очільники громади (рис. 5).
25

Вільчинська І.М. Про деякі іконографічні особливості Акафістного сюжету …

Рис. 4. «Світоприїмна свіча».
Благовіщенський приділ Софії Київської,
ХVІІ ст. Олійний живопис

Рис. 5. «Світоприїмна свіча». Благовіщенський приділ
Софії Київської, ХVІІ ст. Олійний живопис. Фрагмент

Першим ми бачимо коліноуклінного чоловіка, що у молитовній поставі
склав руки перед собою. Вбраний він у багатий одяг червоного кольору,
затканий золотом, у золотому опліччі. Його одяг нагадує собою царську
мантію. На голові — золота, прикрашена самоцвітами, корона. Обабіч неї
спускаються до плечей дорогоцінні підвіски. Обличчя видовжене, з прямим
видовженим носом та великими виразними очима. Він має довге витке
напівсиве волосся, таку саме, кучеряву борідку, що є роздвоєною та темнорусяві вуса. Цей чоловік-середовік у царських шатах явно виділяється з
натовпу. Якщо звернутися до історії складання іконографії рівноапостольного Володимира-Хрестителя, то можна пересвідчитися, що цей образ
відповідає основним правилам відображення цієї історичної особи.

Рис. 6. Гроші часів Київської Русі. Златнік та срібник Володимира

Найдавніші зображення Володимира збереглися на монетах Київської
Русі, які карбувалися після її хрещення, на межі Х – ХІ ст. (рис. 6). На
лицьовому боку златників та срібників розміщено зображення Володимира
Святославича за зразком погрудних зображень імператорів на візантійських
монетах та печатках. Для усіх зображень князя характерними залишаються
26

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

фізіономічні особливості та атрибути — вуса та виголене підборіддя, на голові
вінець із підвісками перпендуліями, навіть проглядається висока руська
шапка, а в правиці — хрест.
Згідно концепції Н. Нікітенко, малюнок А. Вестерфельда представляє нам образ Володимира початку ХІ ст., у стінописі Софійського
собору. Ми бачимо державця у дорогоцінних шатах — розшитому плащікорзно, застібнутому на лівому плечі, у царському вінці та тримаючим у
руках релікварій.
Іконографічна традиція зображувати Володимира у царській
короні підноситься до ХV століття.
Якщо у більш ранніх пам’ятках його
зображали у кнізівській шапочці
(мініатюри Радзивилівського літопису), то вже з кінця ХІV століття у
пам’ятках з’являється Володимир у
відкритій, городчастій короні, що
має дорівняти його, рівноапостольного святого князя, із рівноапостольним імператором Константином.
За припущенням Т.Царевської,
складання іконографії св. Володимира пов’язано із Великим Новгородом і припадає на межу ХІІІ –
ХVІ ст. На думку дослідниці зображення св. Володимира, як старця у
Рис. 7. Ікона «Володимир із синами Борисом та
синьому кафтані, збереглося у
Глібом». ХV ст.
розписах дияконника церкви св.
Ніколи на Липні поблизу Великого Новгорода (1292–1299 рр).
[Царевская 1997, с. 421, 426, 429–430]. Наприкінці ХІV — початку ХV століть зображення Володимира Святославича отримали широке розповсюдження, причому, разом із синами — Борисом та Глібом (рис. 7).
У софійській композиції звертають на себе увагу портретні риси, які
є характерними для іконографії Володимира з найдавніших часів, що
знайшли своє відбиття у пізніших іконописних оригіналах: сивина, тип
зачіски, кучерява роздвоєна борода. «Образом и брадою аки Иоанн
Богослов, а власы на главе кудреваты, аки Минины» — саме так подано
цей образ у іконописному описі [Большаков 1873, с. 120].
Обабіч Володимира бачимо дві чоловічі голови — також у царських
коронах, із виразними рисами облич. Ліворуч — чоловік середнього віку,
з довгастим обличчям, темнорусявим волоссям, гострою борідкою. Він має
прямий довгий ніс, гострі, невеликі очі, аскетичне обличчя. Чоловік, що
виглядає праворуч від Володимира має кругловиде безбороде молоде
обличчя, великі виразні очі, якими допитливо дивиться перед собою.
Вочевидь, це сини Володимира — Борис та Гліб. Ікони із зображеннями

27

Вільчинська І.М. Про деякі іконографічні особливості Акафістного сюжету …

Володимира, Бориса та Гліба відомі з кінця ХІV ст., а найширшого
розповсюдження зазнали у ХVІ –ХVІІ ст., найчастіше разом із житійними
клеймами святих. Виразними іконографічними особливостями цих
образів є саме вікова різниця, яка підкреслюється доступними художникам засобами (рис. 8).
Відомо, що старший брат,
Борис, був вже зрілим чоловіком, на відміну від юнака,
майже дитини, Гліба. Тож,
Борис на іконах, зазвичай, має
мужнє, видовжене із загостреним
підборіддям,
обличчя.
Гостру бороду та вуса ще не
торкнула сивина, але це мужній
та досвідчений воїн. Гліб же має
кругле,
безбороде
юнацьке
обличчя. Ніс коротший, риси
обличчя більш м’які, майже дівочі. І це добре видно у софійській
композиції.
Трохи подалі, за Володимиром, відступивши на пів-крока,
виступає сивий чоловік із густою
довгою бородою, довгим сивим
прямим волоссям. Руки схрещені
на грудях, як перед прийняттям
причастя. Шати на ньому не
менш багаті, ніж на попереднику. Царська мантія грає золотим відблиском. Ймовірно, саме
так уявляли собі наступника
Володимира — Ярослава. Він
представлений тут старим чоловіком. І, дійсно, якщо Володимир
помер, не перетнувши 60-річного
віку, то Ярослав пішов з життя
Рис. 8. Ікона «Свв. Борис та Гліб». Новгород. Друга
глибоким 75-річним старцем.
половина ХІІІ ст.
Тож, ми маємо рідкісний
зразок портретного живопису ХVІІ ст., ще більше цікавий тим, що серед
персонажів, відображених в іконі, можна побачити не тільки історичних
осіб, канонізованих на той час (Володимира, Бориса, Гліба), але й
Ярослава Мудрого, якого канонізовано ще не було. Та, незважаючи на те,
у 1075 році Адам Бременський у «Діяннях первосвящеників Гамбурзької
церкви» згадує Ярослава Мудрого, вже як святого. Ймовірно,
масштабність цієї історичної постаті та його державницька та церковна

28

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

місії мали, навіть через століття, такий відгомін, що послугував вагомим
чинником для включення його імені з початку ХVІІ ст., в усі повні
каталоги руських святих — святці, які виходили окремими виданнями.
Але, тільки після канонізації Благовірного Великого князя київського
Ярослава Мудрого у 2004 та 2008 роках, на Помісному Соборі Української
Православної Церкви Київського Патріархату було визначено писання
чесної ікони новопрославленому святому для поклоніння відповідно до
визначення Сьомого Вселенського собору.
Найдавнішими, прижиттєвими ще, портретними зображеннями
Ярослава за версією Н. Нікітенко,
вважається фрескове зображення в
Софійському соборі — у княжому
груповому портреті [Никитенко
2014, с. 104], причому, Ярослав зображений ще зовсім юним чоловіком, а також, зображення на
новгородській печатці 1019 року
(рис. 9). Пізніші його зображення,
аж до нашого часу, невідомі.
Тож, портрет Ярослава Мудрого
в представленій композиції ХVІІ ст.
можна вважати вже спробою ствоРис. 9. Новгородська печатка із зображенням
Ярослава Мудрого. 1019 р.
рення іконографічного образу шанованого благовірного київського
князя, з намаганням дотримання історичності.
З іншого боку до Богоматері підступає юрба народу, очолювана духовенством. У першому ряду ми бачимо трьох ченців у чорних клобуках, а
посередині, на передньому плані, постать також духовної особи у чорному
одязі, зі складеними у молитовній поставі руками. Верхня частина
зображення — голова, обличчя — дуже пошкоджені. Але вгадуються
обриси чорної мантії, що спадає на плечі з-під високого клобука.
Можна припустити, що тут, скоріш за все, було зображення самого
митрополита Петра Могили. Згадавши про те, що він закарбував свої
старанні труди на благо Софії, її відновлення, у ктиторському написі на
підпружних арках центрального куполу храму, цілком припустимо, що і
свій образ він міг увіковічити у вівтарній композиції облаштованого ним
вівтаря.
Таким чином, розглянута нами композиція Благовіщенського
вівтаря, є ще одним свідченням того, як майстерно поєднується в
українському мистецтві доби бароко візантійські напрацювання
церковного мистецтва із місцевими реаліями. Як тонко вносилося у
канву світової історії Церкви свій, місцевий акцент, що візуалізував
перед очима конкретні персоналії та пробуджував історичну пам’ять
народу.

29

Вільчинська І.М. Про деякі іконографічні особливості Акафістного сюжету …

Література:

Громова Е.Б. История русской иконографии Акафиста. Икона «Похвала
Богоматери с Акафистом» из Успенского собора Московского Кремля. М.:
«Индрик», 2005.
Лихачева В.Д., Лихачев Д.С. Художественное наследие Древней Руси и
современность. М, Наука, 1971. С. 9–11
Логвин Г. Украинское барокко. Византия и Запад. Београд, 1991. С. 53–54.
Михельсон Т.Н. Живописный цикл Ферапонтова монастыря на тему Акафиста.
Труды Института литературы (Пушкинский дом) отд. древнерусской
литературы. В. ХХII. М., 1966. С. 158–159.
Нікітенко Н. Бароко Софії Київської. К.: «Либідь», 2015. С. 25–41.
Нікітенко Н. Під покровом Святої Софії. Некрополь Софійського собору в Києві.
К., 2000. С. 21–25.
Никитенко Н.Н. София Киевская и ее создатели. Каменец-Подольский:
«Медобори-2006», 2014. С. 104.
Подлинник иконописный. С.Т. Большаков. Под. ред. А.И. Успенского. М.
Паломник, 1998. С. 116.
Путешествие антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII века,
описанное его сыном, архидияконом Павлом Алеппским. М., Об-во сохран.
литерат. yаследия, 2012. С. 170–174.
Смирнов Я.И. Рисунки Киева 1651 года по копиям их конца ХVIII века. М.:
Товарищество типографии А.И. Мамонтова, 1908. С. 458.
Суховарова-Жорнова О. Історичні постаті в українському іконописі та церковних
портретах ХVII–ХVIII ст. Спеціальні історичні дисципліни:питанння теорії та
методики. 2005. 12. С. 255–278.
Фурман Р. Акафист Богоматери в розписи северной наружной галереи
Софийского собора в Киеве (идейные истоки). Филевские чтения к 300-летию
пам’ятника архитектуры XVII ст. «Церковь Покрова в Филях» (1690–1693 г.).
1993. С. 35–41.
Царевская Т. Новые данные о составе росписей церкви Николы на Липне //
Древнерусское искусство: Русь. Византия. Балканы. XIII век. Спб., 1997.
С. 413–431
Языкова Ирина. Акафист Пресвятой Богородицы в иконах и фресках //
Молодежный интернет-журнал МГУ «Татьянин день». Электронный ресурс.
URL: http: // www.taday.ru/text/962095.html

30

Ганшин О.В.

ДО ПИТАННЯ ПРО ФРЕСКОВІ ОРНАМЕНТИ КИРИЛІВСЬКОЇ
ЦЕРКВИ КИЄВА
Статтю присвячено дослідженню фрескових орнаментальних
мотивів київської Кирилівської церкви, пам’ятки архітектури ХІІ —
ХVIІІ ст. Вперше надано характеристику наявної джерельної бази,
розглянуто питання функціонального призначення стінописного декору
в оздобленні храму та його зв’язку його із внутрішньою архітектурою,
наведено попередню класифікацію орнаментів та аналогії серед більш
ранніх та синхронних об’єктів культурної спадщини. Даною публікацією
автор закладає засади свого подальшого ґрунтовного наукового пошуку.
Храм святого Кирила архієпископа Александрійського закладений в
сер. ХІІ ст. князем Всеволодом Ольговичем на відзнаку своєї перемоги за
великокнязівський київський стіл. Первісну будівлю віднесено до типу
хрестовокупольних, шестистовпних, тринавних, однобаневих церков із
закомарним перекриттям. В сер. ХVIІІ ст. архітектура споруди набула
рис характерних для стилю українського бароко, які й досі репрезентують
екстер’єр пам’ятки. Її внутрішнє планування залишається майже без
істотних змін. Малярський ансамбль представлений фресками
сер. ХІІ ст., унікальним взірцем портретного живопису кін. ХVIІ ст. та
високохудожніми олійними роботами 80-х рр. ХІХ ст., які залишені
реставраторами на тих ділянках, де давньоруський стінопис не зберігся.
Найбільш ґрунтовним дослідженням стінопису пам’ятки на сьогодні
лишається монографія І. Є. Марголіної та В. І. Ульяновського, але у ній
переважно розглядаються окремі композиції1. Згадані вище науковці
відзначають, що спробу класифікації та опису кирилівських орнаментів
зробила дослідниця І. В. Познухова, але результати цієї праці так і не
були автором видані, а сама проблематика залишається остаточно нерозкритою2. Таким чином, у даній статті ми звертаємо свою увагу на наймеш
досліджену царину стінописного ансамблю київської Кирилівської
церкви.
Джерельна база дослідження відносно фрагментарна, адже від
первісного давньоруського фрескового розпису храму до наших часів
збереглося трохи більше за третину, що за площею складає приблизно
800 м². Звісно, що попри всі історичні перипетії унікальна пам’ятка
позбавлена не тільки більшої частини однофігурних та багатофігурних
композицій, але й значного відсотку виняткових середньовічних орнаментів.
На сьогодні про об’єми втрат можна лише робити гіпотетичні
припущення та приблизні розрахунки, але маємо можливість надати й
певну конкретику. Так, прорізи дванадцятьох віконних отворів барабану
центральної бані у давньоруські часи прикрашали багаті та яскраві
візерунки. У 80-х рр. ХІХ ст. ці ділянки прописали в техніці олійного
31

Ганшин О.В. До питання про фрескові орнаменти Кирилівської церкви Києва

живопису, а реставраційні заходи 60-х рр. ХХ ст. показали, що фресковий
стінопис в даних віконних прорізах зовсім не зберігся. У звіті згадується
лише виявлена давня тинькова основа, що повністю позбавлена
пігменту, олійний живопис нейтрально затонували3. Ймовірно, що після
руйнації склепіння головного куполу фресковий стінопис впродовж
тривалого часу змивався під дією природних опадів.
Також остаточно втрачені орнаментальні мотиви західної та
південної стіни нартекса, які раніше розміщувалися у нижньому регістрі
розписів довкола аркосоліїв з князівськими похованнями. На даний
момент фресковий декор залишився фрагментарно присутнім виключно
на західній стіні, біля поховальної ніші, розміщеної у північній частині
приміщення4.
Таким чином, якщо іконографічна програма розпису церкви
реконструйована завдяки загальному стану збереженості фрескових
композицій та наявності кола аналогій серед синхронних давньоруських
пам’яток5, то з орнаментами маємо певні труднощі, адже вони на деяких
ділянках зовсім не збереглися, або дійшли у такому стані, що важко
навіть розрізнити малюнок та колористичне рішення.
Наявні в інтер’єрі фрескові мотиви за своєю топографією переважно
розміщуються довгими, відносно вузькими рукавами на бічних гранях
лопаток хрещатих стовпів та обрамляють вівтарні апсиди за тим самим
принципом, безсумнівно підкреслюючи своєю вертикаллю височину
сакральної споруди та велич її внутрішньої архітектури.
Функцію передачі горизонтальної площини виконують дугоподібні
за формою мотиви, що декорують архівольти арок, поєднуючи хрещаті
стовпи та пілони на стінах церковної споруди. У декількох випадках
вони також займають горизонталь задля відокремлення верхніх
регістрів бічних вівтарів від композицій, розташованих у конхах.
Аналогічний принцип використовували давні митці для розпису
барабану головної бані, де вздовж його верхнього краю тягнеться
замкнений стрічковий візерунок, що відділяє фрескові зображення
дванадцятьох пророків у простінках від композиції Вознесіння в
напівсфері головного куполу. Орнаментальні мотиви займають й
простір прорізів віконних отворів.
Екстер’єр церкви у давньоруські часи ймовірно також подекуди
прикрашали візерунки, адже на тиньковій основі, що розчищена на
ділянці півциркульної арки південного трьоступінчатого порталу,
візуально прослідковуються залишки фрескового пігменту з ритмічно
побудованим чергуванням впорядкованих зображень, які являють собою
стилізовані завитки стебел, переплетених між собою.
Отже, кирилівські стінописні орнаменти за своєю природою
поліфункціональні, адже виступають не лише у якості витонченого
декору, органічно доповнюючи собою внутрішнє вбрання храму, але й
підкреслюють ритм внутрішнього архітектурного членування, надають
певної стрункості та легкості архітектоніці пам’ятки, а також додатково
32

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

відділяють від решти монументальних робіт найбільш значущі фрескові
композиції, надають стінопису сакральної організації.
Загальна функціональність середньовічного орнаментального
ансамблю Кирилівської церкви за умовним емпіричним розподілом на
структурний (який поділяє) та нейтральний (що заповнює) має тяжіння
радше до останнього варіанту, адже він спрямований до прагнення
повної єдності внутрішнього храмового простору6, за виразом класиків:
«...орнаменти перебувають у єдиній співучій живописній симфонії з
основним розписом…»7. Подібне явище є доволі типовим для церков
південних земель Давньоруської держави, і у тому числі для київського
собору святої Софії Премудрості Божої.
Спираючись на методику, розроблену В. М. Щепкіним8, І.В. Познуховою на основі вцілілих ділянок фрескового стінопису було опрацьовано
понад 80 різновидів кирилівських мотивів. За характером свого малюнку
вони умовно розподілені на орнаменти з елементами рослинного та
геометричного походження. До класифікації залучено 78 орнаментів, що
сформували 11 груп з подальшим додатковим внутрішнім розгалуженням серед них.
Класифікація дозволила встановити, що найпоширеніший різноманітний
орнамент
рослинного
характеру, але за статистикою, все ж
таки, у збереженому фресковому стінописі домінує мотив, який В.М. Лазарєвим визначений як «ступенчатый»9. Доволі часто його ще називають «городками»10 або таким, що
складається з «городчастих» або
«ромбоподібних» хрестів11.
В Кирилівській церкві його класична форма (рис. 1) зафіксована на
декількох ділянках у вигляді відносно вузьких орнаментальних рукавів,
що за характером малюнку тотожні.
Утворюється він ритмічно побудованим сюжетом з центральних ромбоподібних хрестів, а на кожному їхньому торці розміщується обрізана навпіл частина ідентичної фігури, яга
нагадує піраміду, доповнює своєю
геометрією увесь мотив та поєднується по вертикалі з іншими. Виконаний у червоно-коричневій, зеленій та
блакитно-сірій гамі, тлом виступає
нефарбована тинькова основа.
Рис. 1
33

Ганшин О.В. До питання про фрескові орнаменти Кирилівської церкви Києва

Поза класичним зразком, дослідницею виділено ще один доволі
поширений його різновид. Побудова його майже ідентична класичному
зразку, але центральні ромбічні хрести відсутні, а бічні піраміди
розміщені трохи щільніше одна до одної. Внаслідок відносного свого
зміщення, між ними тонка зигзагоподібна лінія. Колористичне рішення
червоно-коричневе та зелене.
Сам класичний ступінчастий або
городчастий сюжет відносно широко
розповсюджений у візантійськобалканському середовищі та є поліфункціональним мотивом12: зустрічається як у техніці фрески13, так і
викладений мозаїкою14, серед перегородчастих емалей15, а також в
книжковій графіці16. Кирилівські ж
мотиви городчастих хрестів за своєю
геометрією та побудовою знаходять
прямі аналогії серед фрескових давньоруських орнаментів, що походять
з колекції Михайлівського Золотоверхого собору17, Успенського храму
Єлецького монастиря та смоленської
церкви архангела Михаїла18. Трохи
зі зміненою структурою, такий що
нагадує другий підвид, ідентичний
мозаїці київського собору святої
Софії, яка розміщується на південній
стіні віми головного вівтаря19.
Доволі широко представлені в
стінописі Кирилівської церкви орнаменти, що складаються зі стилізованих квітів з трьома або чотирма
пелюстками (рис. 2). Здебільшого їх
виконано зеленим або червоним
пігментом на тлі нефарбованої світлішої тинькової основи. Подібного
орнаменту
налічується
чотири
варіанти, які різняться побудовою,
але ідентичні за своїм мотивом.
Вони мають тотожну зі ступінРис. 2
частими сюжетами геометрію, на
позиції центральних ромбічних хрестів прописані стилізовані чотирьохпелюсткові квіти, на торці розміщуються не піраміди, а обрізані навпіл
бутони з трьома пелюстками, які поєднані між собою. Колористичне
рішення також червоно-коричневе та зелене, в одному випадку наявний
34

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

блакитно-сірий пігмент, тло — нефарбована тинькова основа. Різноманітні
варіації цього мотиву наявні серед візантійських пам’яток ХІ — ХІІ ст. Так,
він нами виявлений у декорі константинопольського храму святої Софії20,
капели палацу Ла Дзіза у Палермо21, а також присутній у соборі з Чефалу22.

Рис. 3

Рис. 4

Серед всього буйства сюжетів рослинного походження майстрами
фрескістами активно впроваджувався візерунок, який утворюють кола із
вписаними стилізованими п’ятипелюстковими квітами (рис. 3), подекуди
форми поєднані між собою діагональними прямими лініями, а зовнішні
їх сторони оформлені розкинутим листям. Даний мотив настільки
широко розповсюджений серед давньоруських та візантійських об’єктів
культурної спадщини, що навіть досі залишається предметом дискусії
між дослідниками щодо його походження й семантики образу23.
35

Ганшин О.В. До питання про фрескові орнаменти Кирилівської церкви Києва

Детальну увагу на весь комплекс фрескового орнаментального
опорядження Кирилівської церкви ми не будемо звертати навмисно,
адже його збагачують і численні поодинокі сюжети. Зазначимо лише те,
що у стінописі пам’ятки також присутні мотиви, утворені колами із
вписаними хрестами (рис. 4), які займають прорізи двох віконних отворів.
Також привертають увагу й рослинні візерунки, що складають своїми
завитками серцеподібні фігури (рис. 5), художньо довершені мотиви із
синкретичним візерунком (рис. 6), де зигзагоподібна або хвиляста лінія
утворює на орнаментальних рукавах трикутники й хвилі з вписаними
геометрично-рослинними або квітково-листяними елементами. Кожен з
мотивів храму неповторний, має свої індивідуальні риси.

Рис. 5

Рис. 6

Серед всього орнаментального декору пам’ятки істотно домінує
рослинний мотив, складений завитками стебел із листям, що
різноманітно переплітаються поміж собою та створюють специфічні
геометричні форми. Дослідник Ю.С. Асєєв слушно зазначав, що вони
набули доволі широкого розвитку в інтер’єрі храмів ХІ — ХІІ ст., як
приклад наводить Спаський храм Чернігова, собори Антонієвого та
Юрієвого монастирів Великого Новгорода, церкву Спаса на Нередиці,
36

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

Михайлівську й Кирилівську Києва та, ймовірно, вони мають місцеве
походження, базуються на власних усталених багатовікових традиціях
образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва24.
Що стосується геометричних мотивів, то вони радше тяжіють до
візантійських та південнослов’янських традицій. Враховуючи цей факт, а
також беручи до уваги специфіку фрескових сюжетів північного вівтаря
церкви, де прописано постаті 31 святителя переважно балканського
походження25, ми більше схиляємося до тієї думки, що артіль майстрів з
великою долею ймовірності могла бути змішаною, або давньоруські митці
зазнали суттєвого впливу балканської школи фрескового стінопису26.
Виходить, що гіпотеза відносно південнослов’янського впливу27 знов-таки
опосередковано, але підтверджується.
Тим не менш, всі фрескові орнаменти київського храму святого
Кирила
Александрійського
підпорядковані
суворим
правилам
гармонійної симетрії та являють єдиний синхронний закритий комплекс,
який виступає у якості неоціненного джерела, що за умови ґрунтовного та
комплексного дослідження дозволить в перспективі вирішити цілу низку
питань, висвітлити нові актуальні проблеми, а також додатково
перевірити ту чи іншу наукову гіпотезу.
Примітки:
1

Марголіна І.Є., Ульяновський В.І. Київська обитель святого Кирила. К.: Либідь,
2005. С. 92–143.

2

Так само. С. 141–142.

3

Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». Група НАДР. №
345. Арк. 121.

4

Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». Група НАДР. №
240. Арк. 14.

5

Марголіна І.Є., Ульяновський В.І. Київська обитель святого Кирила. К.: Либідь,
2005. С. 92, 143.

6

Орлова М.А. Орнамент и другие элементы декоративного убранства в живописи
середины 1120-х начала 1160-х годов // История русского искусства. Т. 2., Ч. 1.
М.: Северный паломник, 2012. С. 339.

7

Марголіна І.Є., Ульяновський В.І. Київська обитель святого Кирила. К.: Либідь,
2005. С. 141.

8

Щепкин В.Н. Русская палеография. М.: Наука, 1967. С. 55–86.

9

Лазарев В.Н. Мозаики Софии Киевской. М.: Искусство, 1960. С. 94.

10

Брюсова В.Г. Вновь открытые фрески церкви архангела Михаила в Смоленске
// Культура и искусство Древней Руси. Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1967. С. 85; Воронин Н. Н. Смоленская живопись 12–13 веков. М.:
Искусство, 1977. С. 134.

11

Коренюк Ю., Кот С. Орнаментальні фрески Михайлівського Золотоверхого
собору // Студії мистецтвознавчі. К.: ІМФЕ НАН України, 2007. С. 29.
37

Ганшин О.В. До питання про фрескові орнаменти Кирилівської церкви Києва
12

Лазарев В.Н. Мозаики Софии Киевской. М.: Искусство, 1960. С. 94.

13

Коренюк Ю., Кот С. Орнаментальні фрески Михайлівського Золотоверхого
собору // Студії мистецтвознавчі. К.: ІМФЕ НАН України, 2007. С. 29.

14

Лазарев В.Н. Византийская живопись. М.: Наука, 1971. С. 102.

15

Хардаев В.М. Грузинские перегородчатые эмали из коллекции Музея
исторических драгоценностей Украины: работа мастеров Груиии или
Византии? // Ювелирное искусство и материальная культура. СПб: Узд-во
Гос. Эрмитажа, 2015. С. 269–273

16

Кондаков Н.П. Изображения русской княжеской семьи в миниатюрах XI века.
СПб.: Издание имп. акад. наук, 1906. Таб. V; Лихачева В. Д. Искусство
Византии IV–XV веков. Л.: Искусство, 1986. С. 116.

17

Коренюк Ю., Кот С. Орнаментальні фрески Михайлівського Золотоверхого
собору // Студії мистецтвознавчі. К.: ІМФЕ НАН України, 2007. С. 29.

18

Брюсова В.Г. Вновь открытые фрески церкви архангела Михаила в Смоленске
// Культура и искусство Древней Руси. Л.: Изд-во Ленинградского
университета, 1967. С. 85; Воронин Н. Н. Смоленская живопись 12–13 веков.
М.: Искусство, 1977. С. 134.

19

Лазарев В.Н. Мозаики Софии Киевской. М.: Искусство, 1960. С. 33–94.

20

Лихачева В.Д. Искусство Византии IV–XV веков. Л.: Искусство, 1986. С. 107.

21

Расинэ О. Орнамент всех времен и стилей. Т. 1. М.: Арт-родник, 2004. Табл. 74.

22

Лазарев В.Н. Византийская живопись. М.: Наука, 1971. С. 233.

23

Герій О.О. Арниковий цвіт чи виноградна лоза: до питання номінації
орнаментальних мотивів // Вісник Харківської державної академії дизайну і
мистецтв. № 6. Харків, 2006. С. 74–81.

24

Асеев С.Ю. Орнаменты Софии Киевской. К.: Издательство Акад. архитектуры.
1949. С. 6, 16.

25

Марголіна І.Є., Ульяновський В.І. Київська обитель святого Кирила. К.: Либідь,
2005. С. 112-121.

26

Там само. С. 93.

27

Асеев Ю.С. Архитектура Кирилловской церкви // ІР НБУВ. Ф. 291; спр. 291,
арк. 113.

38

Демчук Р.В.

СЕМАНТИКА МОРЯ ТА ЗОБРАЖЕННЯ МОРСЬКОЇ ХИМЕРИ У
ПІВНІЧНІЙ БАШТІ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ
Ще за ранньонеолітичної доби, у найбагатших рибними ресурсами
місцевостях полювання поволі поступається рибальству, коли на зміну
рухомому способу життя мисливців приходить осілий — у стаціонарних
поселеннях, адже рибальський промисел здійснювався за допомоги сітки
та човна [Павленко 2000, 43–46]. Зрозуміло, такі кардинальні життєві
зміни не могли не позначитися на світогляді давніх людей, що відтоді
містить символ риби як універсальний архетип колективного несвідомого. Приміром, актуалізується образ риби як опори землі — від первозданної риби Кари, хранительки Дерева Життя, відомої за давньоіранською міфологією й до слов’янської риби-острова «чудо-юдо», популяризованої П. Єршовим у літературній казці «Коник-горбоконик».
У Закавказзі, де були поширені магічні «рибні» орнаменти,
вшановували образ Матері-риби, зокрема, кахетинці вірили, що саме її
необережні рухи провокують руйнівні землетруси. На Вірменському
нагір’ї загальнопоширеними були кам’яні статуї риб — вішапи.
Священні храмові басейни з рибами, як і присвячені рибам храми, були
розповсюджені по всьому стародавньому Сходу. Загальновідомим є
глибинний зв’язок образу Ісуса Христа із рибою, яка є його означником
(IXTIS — Ісус Христос Божий Син Спаситель) та алегоріями рибальства;
він — ловець душ, з’являється у товаристві рибалок.
Рибацька орієнтація господарства сформувала міфічні образи
іхтіоморфних володарів риби, що мали широкий ареал репрезентації.
Зокрема, у Шумері засвідчується практика культового пожертвування
риб у храмі міста Ереду, розташованого у дельті ріки, що впадала у
Перську затоку. Покровителем міста був бог підземних вод Еа
(вавілонський Енкі), зображуваний як людина-риба. Такий самий вигляд
мав філістимлянський бог Дагон. Втіленням первозданного океано-хаосу
вважалася вавилонська Тіамат — потворне іхтіоморфне чудовисько. Її
аналогом виступає апокаліптичний звір морської природи Левіафан,
який виходить на берег із морських глибин (Об.13:1–8), тим самим
символізуючи богоборництво [Мень 2000, 126].
Семантика моря у Св. Письмі a priori означала небезпеку, що її
треба з Божою допомогою подолати задля спасіння, як от у випадку з
Ноєвим Ковчегом (1М. 7:17–19) або переходом євреїв через Червоне море
під проводом Мойсея до Землі Обітованої (2М. 14:16) тощо. Невипадково
Церква символізована кораблем (лат. navis, звідси «нава» — архітектурне
членування храмового інтер’єру), який здатний доставити людство до
гавані спасіння крізь буремне «море життєве» — аналог грішного світу.
Красномовним є свідчення Іоанна Богослова з «Об’явлення», що на
«перетворених» небі та землі «моря вже не було» (Об. 21:1)

39

Демчук Р.В. Семантика моря та зображення морської химери у Північній башті Софії …

Семантика «морського перевізника» також сягає глибинних міфологічних шарів. У міфології античності Сонце небосхилом тягнув крилатий кінь Пегас, а дном моря вночі його напарник — іхтіокінь Гіпокамп,
аби вранці світило зійшло на Сході. У іншому значенні гіпокамп був
візником Нептуна, котрий з огляду на поліфункціональність язичницьких
богів, опікувався, також, конярством. Сам термін походить від давньогрецького , де  означає «кінь», а  — «морське чудовисько». Зазначений міфозой — істота гібридної природи за термінологією О.
Іванової-Казас [Иванова-Казас 2004, 6], запряжений у морську
колісницю разом із дельфіном і тритоном, мав верхню половину кінську,
а нижню — змієподібну (спіралеподібну або загнуту) із плавцем на кінці.
Аналогічно у корпусі малоазійських міфів згадується Мелькарт,
фінікійське божество, покровитель мореплавства та охоронець моряків, що
його так само зображували у вигляді іхтіоконя [Похлебкин 1989, 231]. У
давнину сюжет із гіпокампом був поширений на керамічних посудинах
(рис. 1), декоративних та мозаїчних композиціях (рис. 2). Очевидно, цим обумовлено назву загальновідомої рибки — «морський коник» (hippocampus),
схожу на профільне зображення коня із гачкоподібним хвостом.

Рис. 1. Гіпокамп. Амфора чорнофігурна. Південна Італія. Кампанія. Кін. VI – поч. V ст. до н.е.
Рис. 2. Ерот верхи на гіпокампі. IV – V ст. н.е. Юмуталик. Туреччина. Розкопки 2013 р.

У Середньовіччі зображення іхтіоконей часто трапляються в книжкових мініатюрах бестіаріїв, які походять від «Фізіолога». «Фізіолог», що
увібрав у себе розробки античних авторів Аристотеля та Плінія
Старшого, був упорядкований грецькою біля ІІ–ІІІ ст. н. е. у Александрії.
До V ст. належать відомі переклади трактату латинською, сирійською,
вірменською та ефіопською мовами. Декретом папи Геласія 494 р.
«Фізіолог» було долучено до списку заборонених єретичних книг, проте
вже на рубежі VІ–VІІ ст. Григорій Великий скасував заборону, використовуючи та розвиваючи символістичні інтерпретації анімалістичних
мотивів «Фізіолога». Адже ще у першій главі Книги Буття найменування
Адамом тварин стало першим проявом вимовлених людиною слів,

40

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

семантичним означенням оточуючого світу. Латинські списки трактату,
переважно створені в Англії (пізніше у Франції та Фландрії, але за
англійським зразком), вже структурно й тематично відрізнялися від
прототипу, а найперше ілюстративне оздоблення тексту датується ІХ ст.
З ХІІ ст. оригінальна версія «Фізіолога» доповнюється інформацією з
«Етимологій» Ісидора Севільського [Salusbury 2010, 114], що суттєво
урізноманітнює представлену фауну (рис. 3). Зокрема, термін «бестіарій»
уперше застосовується саме цим автором як назва другої частини 12-тої
книги — «Bestiarum vocabulum».

Рис. 3. Рукопис бібліотеки Кембріджського
університету. Англія. XII ст. (за вид.
"Средневековый бестиарий. М., 1984)

Рис. 4. Козьма Індикоплов. Християнська
тпографія. Список XVII ст. Іл. VIII. Фока, дельфін,
хелона, водяний кінь (за вид. Е.К. Редин. М., 1916)

Від самого початку «Фізіолог» був не стільки власне книгою про
тварин, скільки книгою тлумачень. У пам’ятці, що мала значний вплив
на культуру Середньовіччя, оповіді про поведінку тварин не відповідають реальності, бо поєднуються із символічним виміром розуміння їхньої
природи у теологічних категоріях. У такий спосіб бестіарні образи
сприяли засвоєнню метафізичних істин. Серед реальних тварин присутні
химеричні, складені із несумісних сутностей, проте саме у їхній
абсурдності й полягає вищий сенс1. Пластичними уособленнями
бестіарних істот були барельєфи та скульптура екстер’єрів романських та
готичних соборів Західної Європи ХІ-ХІІІ ст., приміром, іхтіоморфні
міфозої розташовані на порталі церкви св. Якоба у Регенсбурзі та фасаді
собору Сан-Мікеле у Луцці.
Безсумнівно, «Фізіолог» вплинув на «Християнську топографію»
Козьми Індикоплова (VI ст.), який мешкав у Александрії протягом
тривалого часу. У трактаті Козьми, дуже популярному у східно1

Термін «химера», що спочатку мав «реальних» референтів у бестіарних текстах,
згодом набув прозивного значення як маркер абсурдної скомбінованості.
41

Демчук Р.В. Семантика моря та зображення морської химери у Північній башті Софії …

християнській традиції аж до XVII ст., містяться замальовки сюжету із
«водяним конем». (рис. 4). Давньоруський список власне «Фізіолога»
(ХІІІ ст.) відомий під назвою «Слово и сказание о зверех и птахах». У ньому
надано опис «утропа», що є давньоруським відповідником іхтіоконя:
«Утропъ иматъ от пулу и до выше образ коневъ, а полъ его и до ниже образъ рыбий
китовъ. Ходитъ же в мори и есть воевода всѣм рыбам. На странѣ же крайнѣй земли
стоить рыба злата и не приходит от мѣста своего да погрѣшится ловцем, ходя ко
утропу. Да то акы воевода сый рыбам, идет на крайную землю ко златой той рыбѣ.
Оближетъ ю и того пакы облизают вси мужи рыбии. И отходят на своа мѣста мужи
прежде, а жены послѣди. И помѣтают сѣмя мужи, а жены идучи послѣди, беруть и
будут чреваты. И за седми деньми раждають. Егда же ходят на крайны земли, ставят
рыбари мрежа своа на пропутие рыбамъ понеже будут чреваты, потоле не влавляют их».

Одразу дається й пояснення символу, що перетерпів у новому
культурному зрізі суттєву трансформацію змісту:

«Утроп же сказаемо есть Моисий начал пророчества. Море же весь миръ, а рыбы
человѣци. Златаа рыба сказаеться правовѣрию. Ходят бо прежде пророци и облизаються
святаго духа. Лижуще бо человѣци от учениа пророчества, последуще берут духовну
благодать. Рыбари же суть бѣси. Мрежа же есть пагуба и льстива вождеваа, иже не
идоша во слѣд утропа, сиречь Моисеова закона, но отдалишась и впадоша во мрежа
рыбарь тѣх и погыбоша. А шедших во слѣд пророкъ ни сѣть, ни мрежа не постиже их».
[Слово и сказание… 1981, 482–483].

Таким чином, утроп (що «мав до половини й вище образ коня, а з
половини й донизу образ риби кита»), наразі тлумачиться як Мойсеїв
закон — початок шляху до Бога повз пагубну та улесливу «мережу»,
зберіг свою основну функцію провідника, котрий спрямовує шлях до
«правовір’я», символізованого «золотою рибою». Біси ж («риболови»)
встановлюють мережу, аби пересічні люди («риби») заплутувалися та
гинули. Визначено й символіку профанного світу як моря («море же увесь
світ»), що можна безпечно проминути й дістати спасіння, лише прямуючи
слідом за «утропом», що контамінується тут із «пророком». Проходження
через воду символізує церковне таїнство хрещення, Мойсеєве
проходження через море є його стійким прообразом. Загалом химера
якнайкраще позначає ритуал переходу, адже сама її природа уявляється
трансформацією. У оригінальному тексті «Фізіолога» згадується
фантастичний «гідроп», від котрого, вірогідно, й запозичили назву. Адже,
незважаючи на сутнісну відмінність від «давньоруського утропа»,
олександрійський міфозой за тлумаченнями вказував шлях до спасіння
[Юрченко 2001, 163], отже обидві тварини збігаються функціонально.
Вся середньовічна культура будується на аналогії між текстом та
образом — «pictura quasi scriptura». З огляду на вищенаведене, можна
атрибувати цікавий сюжет, наявний у декорі Північної башти Софії Київської
(ліворуч від сучасного входу), де має місце зображення якоїсь «фантастичної
тварини», як це зазначив С. Висоцький у монографії «Светские фрески
42

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

Софийского собора в Киеве» (1989 р.). Проте дослідник вказав: «зберігся
тільки хвіст, переданий у вигляді товстих спіралеподібних кілець» [Высоцкий
1989, 132], хоча добре помітний in situ ще й плавець, подібний до китового,
котрий вінчає хвіст, що дає змогу класифікувати тварину як водяну.

Рис. 5. Фреска XI ст. Північної башти Софії
Київської. Гіпокампи; А – загальний вигляд,
Б – фрагмент голови. Фото А. Остапчука

Рис. 6. Мініатюра з морськими химерами Углицького рукопису XV ст. (за вид. Ф. Буслаев, СПб., 1861).
А – Пс.103; Б – Пс.106
43

Демчук Р.В. Семантика моря та зображення морської химери у Північній башті Софії …

Рис. 7. Морські химери Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври; А – Левіафан (?), Б - Гіпокамп

44

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

Незважаючи на поганий стан збереженості фрески ХІ ст., можна
виявити контур голови зі стоячими вухами й холкою з хвилястою гривою,
який нагадує голову коня. (рис. 5). Ми вважаємо обидва фрагменти
частинами однієї композиції, яка представляє гіпокампа, чиє зображення
є доречним у давньоруському храмі. Адже мотив шляху до спасіння із
«глибин сатанинських» (Об. 2:24) був напрочуд актуальним для
новонаверненого народу, що, безсумнівно, позначилося на виборі
відповідних символічних сюжетів. Логічно й розміщення «підводного
світу» у нижньому регістрі мальовничого фризу Північної башти Софії
Київської на початку сходження до другого поверху. З нашою атрибуцією
зазначеного «морського» сюжету погодилася відома дослідниця
Софійського собору Н. Нікітенко [Никитенко Н. 2012, 319].
Мініатюри з морськими химерами поширені у релігійних пам’ятках.
Приміром, у тексті «Углицької Псалтирі» (XV ст.) «велика» морська істота
ілюструє псалом 103: «Се море великое и пространное. Ту гаде имже нѣсть числа.
Животная малаа съ великими», а в Псалмі 106: «...и повелѣ (Христос. — Р.Д.) бури и
ста въ тишину и умолкша волны его» [Буслаев 1861, 205–206] є перевізником
через море (рис. 6).
Тератологічні мотиви характерні для барокового стінопису (20–30-ті
рр. ХVІІІ ст.) Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської Лаври, що
вже зазначали дослідники пам’ятки [Нікітенко М. 2007]. Так, у притворі
церкви домінуючою є апокаліптична тема «Похід праведників до
Небесного Єрусалиму» (Євр.12:22–24)2. Нижній регістр південної стіни
займає «підводний світ», де у центрі зображено іхтіоморфну химеру з
вискаленою пащею та великим рогом, яка може позначати
апокаліптичного звіра Левіафана. Нижній регістр протилежної стіни так
само оздоблено мариністичними мотивами. У річищі заявленої теми
нашу увагу привернув сюжет з гіпокампами на другому поверсі північної
стіни притвору. Міфозой біля віконної ніші має характерну гібридну
зовнішність: кінську половину із передніми кінцівками з копитами та
змієподібний хвіст, увінчаний пучкоподібним плавцем. (рис. 7).
За християнським віровченням процес пізнання Божественної
істини досягається лише через символи, а не через поняття. Море є
одним із лейтмотивів Апокаліпсису, провідною темою якого є Відплата та
Спасіння людства. Отож морські химери, засвідчуючи безперервність
культурної традиції, органічно входять до наративної структури
християнських пам’яток як втілення світосприйняття, коли кожна
анімалістична істота є носієм символічного замислу, що узгоджується із
2

Подекуди дослідники Троїцької надбрамної церкви іменують зазначену композицію як «Похід праведників до Раю», ймовірно, задля прийнятної інтерпретації
бестіарних мотивів притвору. Натомість, відповідно до Св. Письма, коректною є
назва «Похід праведників до Нового Єрусалиму». Проте Новий Єрусалим має архітектурно-урбаністичний ландшафт (Об.21:10-18), що, зокрема, добре проілюстровано аналогічною композицією над аркою західних хорів Софії Київської.
45

Демчук Р.В. Семантика моря та зображення морської химери у Північній башті Софії …

вченням Діонісія Ареопагіта про «неподібні подоби». Символічне
повідомлення набуває парадоксальних візуальних форм, які транслюють
приховане значення Іншої реальності, що дозволяє включати бестіарії до
сакрального простору храмових комплексів.
Література:
Буслаев Ф.И. Византийская и древнерусская символика по рукописям от ХV до конца
ХVІ века // Исторические очерки русской народной словесности и искусства в 2-х
т.т. Т. 2. Древнерусская литература и искусство. СПб.: Издание Д.Е. Кожанчикова: Типогр. товарищества «Общественная польза», 1861. [6 ч.], 429 с. с 112 ил.
Высоцкий С.А. Светские фрески Софийского собора в Киеве. К.: Наук. думка,
1989. 216 с.
Иванова-Казас О.М. Мифологическая зоология. Спб: Филологический факультет
СПбГУ, 2004. 264 с.

Мень А., прот. Читая Апокалипсис. Беседы об Откровении святого Иоанна
Богослова / научн. ред. В. Кузнецова. М.: Фонд им. А. Меня, 2000. 259 с.
Никитенко Н. Фрески «Ритуальное убийство медведицы» и «Готские игры» в
северной башне Софии Киевской»: новое осмысление сюжетов // Софія
Київська: Візантія, Русь, Україна. Вип. ІІ / Зб. наук. праць, присвячена 150літтю з дні народження Д.В. Айналова. К.: Ін-т укр. археографії та
джерелознавства, 2012. С. 301–325.
Нікітенко М. Бестіарій Троїцької надбрамної церкви в контексті теологічної програми її розписів // Батуринські читанні 2007: Збірка наукових праць / за ред.
О.В. Коваленка та ін. Ніжин: ТОВ «Вид. Аспект-поліграф», 2007. С. 205–210.
Павленко Ю.В. Дохристиянські вірування українського народу. К.: «Либідь»,
2000. 328 с.
Похлебкин В.В. Международная символика и эмблематика. М.: Международные
отношения, 1989. 304 с.
Слово и сказание о зверех и птахах // Памятники литературы Древней Руси. ХІІІ век /
Сост. общ. ред. Л.А. Дмитриева и Д.С. Лихачева. М.: Худож. л-ра, 1981. 616 с.
Юрченко А. Александрийский физиолог. Зоологическая мистерия. Спб.: Евразия,
2001. 448 с.
Salusbury J.K. The Beast Within: Animals in the Middle Ages. New York:
Routledge, 2010. 224 р.

46

Корнієнко В.В.

НАПИСИ‐ДИПІНТІ ХІІ ст. У “КНЯЗІВСЬКІЙ МОЛИТОВНІ”
КИЇВСЬКОЇ КИРИЛІВСЬКОЇ ЦЕРКВИ
У дослідженнях середньовічного українського монументального
живопису важливу роль відіграють епіграфічні пам’ятки, графіті та
дипінті. Залучення цього джерела в багатьох випадках має вирішальне
значення під час атрибуції образів святих та сюжетів, що через плин часу
збереглись, м’яко кажучи, не дуже добре і часто на поверхні фрескового
тиньку вгадуються тільки контури зображень. Останнє буде
справедливим для розписів т.зв. “князівської молитовні” — окремого
приміщення на хорах Кирилівської церкви. Фрескові розписи цієї
частини храму збереглись погано, у відносно доброму стані перебуває
хіба що композиція “Янгол веде юного Йоанна (Хрестителя) до пустелі”
на південній стіні молитовні [Марголіна, Ульяновський 2005, с. 111–112,
іл. на с. 117; Медведева 2015, с. 96–97]. Решта фресок збереглись
фрагментарно, що ускладнює їх впевнену атрибуцію [див.: Марголіна,
Ульяновський 2005, с. 111–112, іл. на с. 117; Медведева 2015, с. 96–99].
Виходом з цієї ситуації може бути саме залучення епіграфічних
матеріалів, які частково збереглись на стінах цієї частини храму.
Загалом варто зазначити, що написи-дипінті синхронні часу
виконання розписів у Кирилівській церкві, можуть бути розділені на три
великі групи:
1) імена однофігурних фрескових образів;
2) пояснювальні написи на композиціях;
3) написи на сувоях в руках святих.

Кожна з цих груп дозволяє впевнено атрибутувати зображення на
фресці [див., напр.: Корнієнко 2016, с. 287–289], тому їх вивчення та
залучення до наукового обігу є вкрай необхідним для поступального
розвитку вивчення стінописного ансамблю Кирилівської церкви. Зважаючи
на цю обставину, мною були проведені дослідження написів-дипінті у
молитовні, які частково збереглись на трьох фресках. Під час реконструкції
втрачених частин мною застосовувалась методика, яка виправдала себе під
час вивчення графіті — на основі добре збережених написів на стінах
церкви (напр., на сувої в руці св. Єфрема Сирина, у підписах до фрескових
композицій у нартексі та дияконнику) визначались форми написання літер,
їх розміри та відстань між ними, що накладались на збережені фрагменти
дипінті з молитовні. Таким чином перевірялась правильність пропонованих
різних реконструкцій на предмет співвіднесення реконструйованих частин з
розміром тексту та формами літер, а також із структурою реконструйованих
слів. Результати цієї роботи й розглядаються нижче.
Для початку розглянемо композицію, атрибуція якої жодним чином
не викликає суперечок у дослідників на південно-західній стіні
молитовні — “Янгол веде юного Йоанна в пустелю” (рис. 1).
47

Корнієнко В.В. Написи‐дипінті ХІІ ст. у “Князівській молитовні” київської ….

Рис. 1

Напис був виконаний у три рядки у правій верхній частині
композиції, адже саме тут було достатньо місця для його виконання.
Текст вписаний у поле, утворене зверху та ліворуч лінією розгранки,
праворуч — німбом янгола, знизу — німбом юного Йоанна Хрестителя.
Це відповідає основним принципам розташування дипінті на сюжетних
фресках Кирилівської церкви, адже майстри намагались розмістити їх
саме у вільних полях між різними деталями композиції.
48

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

Збереженість фрескового тиньку саме в місці розташування
напису незадовільна, він сильно
затертий та пошкоджений, тому
простежується тільки закінчення
середнього рядка (рис. 2).
Тут повністю зберіглась літера
Н, обабіч якої помітні залишки двох
літер, що можуть бути реконструйовані як А: від виконаної ліворуч
залишилась спинка, від розташованої праворуч — фрагменти спинки
та петлі. Далі помітні залишки
нижньої петлі літери, яка може
бути реконструйована за контекстом саме як В, за якою збереглись
Рис. 2
частково пошкоджені літери Ъ та П.
З урахуванням таких факторів, як збережені фрагменти літер, їх
висота та ширина, а також відстань між ними, сюжет фрески та специфіку
виконання супровідних написів на інших фресках Кирилівської церкви,
повний текст цього напису-дипінті можна представити таким чином:
[АНГЛЪ ВЕДЕ]
[ТЪ ІꙌА]Н[А В]Ъ П
[ꙊСТЫНЮ]
Тобто, “Янгол веде Йоанна у пустелю”.
Інша композиція, на якій збереглись залишки дипінті, знаходиться у протилежному куті молитовні, на її північно-східній стіні
(рис. 3). Зображення збереглось
вкрай незадовільно, від фігури у
центрі композиції простежуються
переважно контури, права частина
фрески взагалі втрачена, тут наявні пізніші доповнення олійним
живописом, тому визначення сюжету ускладнене. Тим не менше, у
лівій верхній частині композиції
помітні залишки трирядкового напису, який, на жаль, до недавнього
часу не розглядався під час дослідження стінопису цієї частини
храму.
Як і змальованому вище випадку,
напис вписаний у поле, яке
Рис. 3
49

Корнієнко В.В. Написи‐дипінті ХІІ ст. у “Князівській молитовні” київської ….

зверху та ліворуч обмежене лініями
розгранки, другий та третій рядки
праворуч обмежені німбом фігури у
центрі композиції. Права частина
верхнього рядка не збереглась,
проте за аналогією з фрескою
“Янгол веде Йоанна в пустелю”
можемо припустити, що праворуч
він був обмежений також лінією
розгранки, адже збережені контури
руки другої людини вказують, що
вона розташовувалась не дуже
високого порівняно з постаттю у
центральній частині композиції. У
такому разі кількість літер цього
рядка налічує п’ятнадцять. У
середньому їх було п’ять, у
Рис. 4
нижньому — чотири.
У верхньому рядку добре простежуються шість літер напису, частково фрагментованих, але таких, які впевнено відновлюються: ЕНИЕГО.
Перша-третя літери за наявними частинами доволі впевнено
реконструюються як КРЕ. Між ними тиньк пошкоджений настільки, що
від літери залишились тільки три вертикальні риски зверху, які
дозволяють вбачати тут, зважаючи на контекст решти складових, літеру
Щ. У другому рядку чітко збереглись перша-друга літери ВЪ, а у
третьому — третя-четверта НЕ.
Зважаючи на добре реконструйоване перше слово у верхньому рядку
та збережені складові у двох інших, реконструювати пояснюючий сюжет
текст можна таким чином:
[КРЕЩ]ЕНИЕ ГО[СПОДА]
ВЪ [ИОР]
[ДА]НЕ
Тобто, “Хрещення Господа в Йордані”.
Відтак, зважаючи на наявний супровідний напис, фреска
ідентифікується як сцена хрещення Ісуса Христа Йоанном Хрестителем в
річці Йордані. Сюжет цей цілком вписується у загальний контекст
розписів молитовні, присвяченої Йоанну Хрестителю [Марголіна,
Ульяновський 2005, с. 111–112, іл. на с. 117; Медведева 2015, с. 96–99].
Ще один напис-дипінти виявлений на східній площини арки
північної стіни, що веде з молитовні до центральної нави церкви, на
фресці з образом юного мученика, вдягнутого у багату вишиту
восьмипроменевими зірками пурпурову туніку, прикриту зверху зеленим
гіматієм.
Над правим плечем цього святого у стовпчик прокреслені літери:

50

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

А
Е
Т
И

Рис. 4 – 5.

Наявні складові дозволяють впевнено визначити ім’я зображеного
тут святого — Аетій. Святих воїнів з таким ім’ям було декілька,
найвідомішим з них був один з Сорока Севастійський мучеників.
Зображення цих шанованих в Середньовічній Україні мучеників у
медальйонах присутні на підпружених арках Кирилівської церкви, проте
це не виключає можливості їх зображення окремо в інших частинах
храму. Підтвердженням цьому є фрескові образи трьох із сорока
мучеників севастійських у південній внутрішній галереї Софійського
собору, у той час як у мозаїчних медальйонах вони присутні на
підпружених арках собору.
Проте, більш вірогідним, на мою думку, визначати образ на фресці
як одного з Сорока двох мучеників Аморейських (пам’ять їх припадає на
6 березня) — Аетія, який був патрикієм, чим і пояснюється багатий одяг
51

Корнієнко В.В. Написи‐дипінті ХІІ ст. у “Князівській молитовні” київської ….

зображеного на фресці святого. Подібно св. Йоанну Хрестителю, якому
посвячений розпис молитовні, св. Аетій був страчений аналогічним
чином — йому відтяли голову у 845 р. [Аморейские мученики 2008,
с. 179–181]. Пошанування аморейських мучеників присутнє вже у
місяцеслові Мстиславова Євангелія межі ХІ–ХІІ ст., тож розташування
цього образу на фресці Кирилівської церкви ХІІ ст. не викликає
заперечень, як і зображення інших аморейських мучеників на
протилежній стороні та двох схилах цієї аркової пройми. Утім, підписи до
фрескових образів тут не збереглись, тож кого саме з числа сорока двох
тут було зображено, наразі визначити важко.
Отже, дослідження епіграфічних пам’яток ХІІ ст.– написів-дипінті,
дозволило підтвердити пропоновані атрибуції двох фрескових сюжетів із
князівської молитовні на хорах та ідентифікувати однофігурний
фресковий образ в цій частині храму.
Література:
Аморийские мученики // Православная энциклопедия. Т. 2. М., 2008. С. 179–181.
[Електронний ресурс], режим доступу: http: // www.pravenc.ru/text/114568.html.
Корнієнко В.В. Фреска із зображенням св. Єфрема Сирина у київській
Кирилівській церкві (за результатами епіграфічних досліджень) //
Сугдейский сборник. Вып. VI. Материалы VI Судакской международной
научной конференции “Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре” (г.
Судак, 19–22 сентября 2012 г.). К., 2016.
Марголіна І.Є., Ульяновський В.І. Київська обитель святого Кирила. К., 2005.
Медведева М.С. К вопросу о фресковой декорации двух обособленных молелен
Кирилловской церкви в Киеве ХІІ века // Софійські читання. Матеріали VII
міжнародної науково-практичної конференції “До 90-річчя від дня
народження відомого дослідника пам’яток Національного заповідника “Софія
Київська”, д.і.н. Сергія Олександровича Висоцького”. К., 2015.

52

Корнієнко В.В., Отченашко В.Ф.

ГРАФІТІ НА ФАСАДНІЙ ШТУКАТУРЦІ ШИЙ
ПІВНІЧНО‐ЗАХІДНОЇ ГРУПИ ГЛАВ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ
(попередня публікація)
З-поміж низки проблем, пов’язаних з історією Софії Київської, актуальними та маловивченими залишаються питання особливості перебудов конкретних частин храму під час відновлювальних робіт XVII — початку
XVIII ст., зокрема, і питання тогочасної зміни профілю даху та форми
куполів. За наявними образотворчими та писемними джерелами можемо
встановити, що в означений період існувало кілька етапів таких перебудов.
Так, на копіях кінця XVIII ст. малюнків Софійського собору, зроблених в
1651 р. Абрахамом ван Вестерфельдом, видно, що центральна нава, віма
олтаря і рамена трансепта храму мають стрімкі двосхилі дахи, покриті тертицями, а їх гребені розташовані горизонтально на рівні майже середини
висоти вікон шиї центральної глави, без притаманних спадистим склепінням уступів. Горішній простір дахів з торців закритий чотирма мурованими фронтонами. Між раменами об’ємного хреста даху розташовані групи
з малих і середніх глав: дві — по чотири глави із західної сторони і дві — по
дві глави зі східної. Влаштування хрестоподібного високого даху змінило
сприйняття всіх глав собору як єдиного цілого та розділило їх на чотири
окремих групи. Два ряди ґалерей, які оточують основний п’ятинавовий
об’єм, були перекриті односхилим дахом [Смирнов 1908, таб. IV, рис. 1; таб.
V, рис. 1]. Впевнено можна сказати, що такого вигляду дах Софійського
собору набув внаслідок реставрації храму стараннями уніатського митрополита Й. Рутського, або, що вірогідніше, за часів православного митрополита
Петра Могили, який мав ширші можливості для проведення відновлювальних робіт. На плані Ф. Ушакова 1695 р. дах Софійського собору вже має
інший, бароковий, вигляд, з прибудованими над ґалереями новими куполами [План Киева 1893]. Ці зміни пов’язані вже з відбудовчими роботами в
соборі коштом гетьмана І. Мазепи, який виділив також значну суму на позолоту головного куполу [Возняк 1938, с. 130]. Окрім того, маємо відомості о.
Іакова (Воронковського), які в історіографії зазвичай подаються у цитуванні
П. Лебединцева, що у 1721 р. Софія Київська отримала новий дах: “… и новою крышею покрыта между главами” [Лебединцев 1864, с. 413; Лебединцев
1878, с. 76]. Масштабна реконструкція собору кінця XVII — початку XVIII ст.
завершилась влаштуванням нового даху, під покрівлею якого опинились всі
малі главки, а середні глави західної сторони були закриті до рівня аркової
частини вікон. Вперше згаданий дах зафіксував обмірами в 1810 р. художник Д. Іванов [Кресальний 1960, рис. 21, 22]. Кожна з вказаних перебудов
залишила свої сліди на стінах Софійського собору, тож актуальним та
вельми важливим дослідницьким завданням є виявлення цих слідів, що
дозволить розібратись у складному переплетенні різних етапів перебудов
храму, склавши його максимально повний архітектурний літопис.
53

Корнієнко В.В., Отченашко В.Ф. Графіті на фасадній штукатурці ший північно‐західної…

Рис. 1. Софія Київська. План даху на рівні ший глав собору. Гіпотетична реконструкція на 1651 р.

Сприяти цьому покликані натурні архітектурні дослідження, проведення яких, щоправда, ускладнене перекриттям давньої штукатурки пізнішими нашаруваннями. Сотні років штукатурку собору неодноразово поновлювали, міняли в традиційний спосіб старе покриття новим: ветху штукатурку збивали, ремонтували матеріал стін, зміцнювали основу і потім наносили нову штукатурку, яку білили. Застосовували також і комбінований
спосіб ремонту, коли збивали тільки ту штукатурку, яка погано трималась, а
нову накладали на ділянки, що ремонтуються. Саме у такий спосіб виконували ремонт фасадів Софійського собору під час ремонтно-реставраційних
робіт 1952–1954 р., як зазначав у своєму звіті М. Кресальний: “была обита
почти вся обветшавшая штукатурка на фасадах” [Кресальний 1958, арк. 19].
Руйнувалась і зникала штукатурка також в роки занедбаності храму та його
поганому догляді, пізніше вона поновлювалась, що з часом призводило до
строкатості шарів штукатурки на різних ділянках фасадів, до слабкої
збереженості або відсутності первісної та наступних після неї штукатурок. Із
втраченою штукатуркою зникала можливість складання правдивої періодизації штукатурного опорядження фасадів Софійського собору. Проте, звісно,
зникало не все, адже в окремих місцях ці нашарування залишались, і їх виявлення дозволило дещо інакше поглянути на історію опорядження штукатуркою фасадів ший глав Софійського собору, чому допомогли комплексні
архітектурні та епіграфічні дослідження 2011 р., здійснені авторами.
54

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

Проведення пошукових робіт передбачалось “Програмою натурних
архітектурних досліджень”, затвердженої 26 липня 2011 року та погодженої Міністерством Культури України (лист № 74/22/51–11 від
12.08.2011 р.). Вони були здійснені влітку та восени 2011 р., одночасно з
проведенням на фасадах храму планових ремонтно-реставраційних робіт,
що передбачали ремонт штукатурки фасадів, реставрацію ліплення,
ремонти покрівлі, водостоків, дерев’яних і металевих елементів обрешітки,
огородження даху, ремонт дерев’яних і металевих віконних заповнень та,
на завершальному етапі, пофарбування фасадів. Завдяки поставленому
риштуванню стало можливим повторно дослідити штукатурку на стінах та
куполах собору, виконати нові зондажі, що, в окремих випадках, дозволили по іншому поглянути на низку сталих тез в історії архітектурного
оздоблення головного митрополичого храму Руси-України. Водночас було
виявлено низку написів-графіті XVII ст., які є важливим джерелом
інформації щодо періодизації оздоблення глав Софійського собору.
Варто зазначити, що виявлення графіті, причому не на первісній
ХІ ст., а на пізнішій оздоблювальній штукатурці главок собору, не було
окремою спеціальною темою дослідження, адже їх наявності, як і
виявлення місць розташування пізнішої штукатурки, не можливо
було передбачити. Проте завдяки настанові майстрам-реставраторам
обережно розчищати штукатурку фасадів в тому числі й на главках
собору, вдалося виявити, дослідити та зберегти ці цікаві епіграфічні
пам’ятки XVII ст. Їх попередній публікації присвячена ця стаття.
Загалом, на фасадній штукатурці ший північно-західної групи глав
Софійського собору під пізнішими нашаруваннями штукатурки було
виявлено одинадцять графіті (№№ 1–11, рис 1). Переважна більшість —
десять, є пам’ятними написами, складеними за традиційною для XVI–
XVII ст. структурою формули, автори яких засвідчують своє перебування
певного року в Софійському соборі.
Найбільша кількість написів виявлена на північно-східній грані
малої північно-східної главки (№№ 1–9), тут нараховуємо вісім написів
та один малюнок.
№ 1. Малюнок. Зображення має вигляд виконаного одинарною
рискою кола. Оскільки слідів від голки в середній частині малюнка
немає, це свідчить про його виконання не циркулем, а предметом круглої
форми, який був приставлений до стіни та з силою прокручений, що
через м’якість штукатурки залишило глибокий слід на її поверхні.
Ступінь вивітрювання прорізів аналогічний формі прорізів інших
графіті, що дозволяє датувати малюнок теж другою половиною XVII ст.
№ 2. Пам’ятний напис Йоанна. Поверхня штукатурки в місці
розташу-вання обведеного овальною рамкою напису дуже пошкоджена та
затерта, наслідок чого частина його складових не простежується зовсім,
тому текст тільки частково підлягає реконструкції:
Року ах͠нд был т[ꙋт] (…) Іѡанъ Савичь (…) ꙋ (…)нь.
Року 1654 був тут … Йоанн Савич …
55

Корнієнко В.В., Отченашко В.Ф. Графіті на фасадній штукатурці ший північно‐західної…

Особу автора можна ототожнити зі згаданим у писемних тогочасних
джерелах хорунжим чернігівського полку Яном (Іваном) Савичем Картелем, відомості про якого маємо близько 1650 р., тобто, майже синхронно
появі графіті на куполі Софійського собору [Кривошея 2008, с. 114].
№ 3. Фрагмент напису невідомого автора. У правій нижній частині
рамки помітні залишки інших літер, виконаних пізніше іншим автором,
з яких впевнено ідентифікуються тільки літери ПЪ.
№ 4. Пам’ятний напис монаха Каріона. Графіті виконане великими
літерами впевненою рукою у три рядки. Частково воно пошкоджене,
окремі літери не збереглись через вивали штукатурки, можливо, у
процесі чищення. Тим не менше, структура формули та наявні складові
дозволяють без труднощів відновити повний текст:
Бы[л] тут Карїѡ[н] чер[н]е[ц] Гꙋстынскіи рок(ꙋ) а͠хо.
Був тут Каріон, чернець Густинський, року 1670.
Каріон відвідав Святу Софію, вочевидь, з паломницькою метою,
адже служив він у Густинському монастирі на Чернігівщини,
розташованому на острові у долині р. Удай, яка поросла густим лісом;
звідси виводиться і назва топоніму [Летописец 1848, с. 3–4]. Прикметно,
що це вже другий автограф густинського ченця Каріона у Софії
Київській, перший знаходиться у західній внутрішній ґалереї храму, це
графіті № 246 [Высоцкий 1976, с. 115–116, табл. СХХХІ, 1; СХХХІІ, 1;
Корнієнко 2014, с. 230, 232].
№ 5. Пам’ятний напис Митрофана-Мелітона. Виконане у три рядки
графіті обведене овальною рамкою. Напис частково пошкоджений, проте в
цілому його збереженість добра, текст повністю підлягає прочитанню:
Былъ тꙋт Мітрофанъ Мелитонъ [Р]ꙋдінскі[и] рок(ꙋ) ахо 23 июл(ѧ).
Був тут Митрофан-Мелітон Рудинський, року 1670 23 липня.
Можливо, автор напису походив з родини настаського сотника
білоцерківського полку Андрія Рудини [Кривошея 2008, с. 129].
№ 6. Пам’ятний напис Іова. Штукатурка в місці розташування
напису сильно постраждала, частина тексту не збереглась:
Был тꙋт р(о)к(ꙋ) ахо Іовъ Ѧнъ(…).
Був тут року 1670 Іов Ян(…).
№ 7. Пам’ятний напис Дем’яна. Незважаючи на дрібні
пошкодження штукатурки, графіті збереглося доволі добре. Текст
складається із запису року ꙁс, тобто, 7200 (1692) та особового імені автора
Демиѧн, виконаного у вигляді розтягнутої монограми.
№ 8. Пам’ятний напис Йоанна. Верхня частина виконаного великими літерами напису не збереглась через обвал давньої штукатурки,
проте збережені складові дозволяють реконструювати його як запис
особового імені Иоан. Зважаючи на ідентичний з іншими написами
ступінь вивітрювання прорізів, графіті може бути датоване другою
половиною XVII ст.
№ 9. Пам’ятний напис Івана. Верхня частина та закінчення напису
не збереглись через обвал штукатурки, проте наявні складові дозволяють
56

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

встановити, що тут було виконане особове та родове імена автора. Перше
впевнено реконструюється як Ива[н], а від другого залишився тільки
початок Кив(…), що не дозволяє впевнено його відновити. Зважаючи на
ступінь вивітрювання прорізів та форми написання літер, напис може
бути датований другою половиною XVII ст.
№ 10. На південно-східній грані південно-західної малої главки
виявлений один напис, права частина якого не збереглась через обвал
штукатурки, збережена частина читається таким чином:
Рок(ꙋ) Б(о)жого АХП(…)
Року Божого 1680 (…).
№ 11. У південно-східному простінку середньої глави виявлений
також один напис, від тексту якого зберігся тільки один рядок:
Был тꙋт Мар(к) Си(…).
Був тут Марк Си(…).
Ступінь вивітрювання поверхні прорізів цього графіті аналогічний
іншим датованим написам, що, купно зі скорописними формами
написання літер та структурою формули, дозволяє датувати графіті
другою половиною XVII ст.
Отже, усі виявлені графіті датуються другою половиною XVII ст., в
точних датах — від 1654 р. по 1692 р. В цілому епіграфічний матеріал
мало чим відрізняється від графіті XVI–XVII ст., що наявні у Софійському соборі або в інших пам’ятках архітектури (церкві Спаса на
Берестові, Ближніх Печерах), він містить автографи як духовних, так і
світських осіб.
Варто зазначити, що після виявлення графіті на вказаній групі
куполів була проведена розчистка штукатурки на аналогічних за
розташуванням гранях південно-західної групи главок, проте жодного
напису тут виявлено не було.
Розташовані на малих главках графіті видряпані по штукатурці,
нанесеній на гранчасті поверхні первісно круглих ший. Грані на
круглих шиях главок могли з’явитись в результаті переходу від
свинцевої покрівлі собору, яка була укладена прямо по його склепіннях
і стінах, до покрівлі, яка укладалась по кроквах. Облаштування
водотоків — єндов покрівлі даху ускладнювалось біля звивистих
контурів стін, до яких вони примикали, а саме таким був периметр груп
з чотирьох глав. Можна припустити, що саме для спрощення
влаштування вузлів примикання покрівлі до стін, а значить і
підвищення їх надійності, були влаштовані плоскі грані в напрямку
влаштування водотоків. Подібні ж плоскі грані ми бачимо і на шиях
південно-західної групи главок. Перехід на кроквяний дах відбувся у
першій половині XVII ст., точно до початку 1650-х рр., що засвідчено як
написом-графіті, так і малюнком А. ван Вестерфельда. Вочевидь, це
сталося під час ремонтно-реставраційних робіт митрополита Петра
Могили. Зрубування первісного криволінійного мурування ший,
викладеного з плінфи на вапняному розчині з цем’янкою і наступне
57

Корнієнко В.В., Отченашко В.Ф. Графіті на фасадній штукатурці ший північно‐західної…

вирівнювання поверхні новою цеглою і матеріалом повторного
використання, ми побачили в зондажах мурування главок. Таким
чином можна зробити висновок, що графіті датують шар штукатурки,
нанесений на плоскі грані ший главок, а його нанесення на стіну не
мало бути зробленим пізніше самого раннього датованого напису —
1654 р. Можна з достатньою впевненістю стверджувати, що на північносхідній грані шиї північно-східної главки північно-західної групи глав
виявлений шар штукатурки, який має датування у вузькому діапазоні
років — 1634–1647 р. Таке точне датування в подальшому дозволить
робити порівняльний аналіз з іншими пам’ятками, які відносять до
часів митрополита Петра Могили. Аналіз структури розчину дозволить
визначити ті елементи оздоблення та перебудов Софійського собору, які
були здійснені саме за митрополита Петра Могили, а які є пізнішими за
часом.
Кілька слів варто сказати про те, чому написи були виявлені на
шиях північно-західної групи глав, а на шиях південно-західної групи —
ні. На нашу думку, це пов’язано з тим, що вхід (підйом) на горище і дах
собору влаштований через внутрішньостінні сходи, які ведуть з рівня
хорів на північну сторону горища, з якого є вихід на дах якраз навпроти
групи главок з написами, до яких був короткій прямий шлях, з десяток
кроків, якій, крім того, вів до глав розташованих над головним, на той
час, північним входом до собору. На шляху від групи главок з написами
до південно-західної групи глав була перепона — крутий двосхилий дах,
а від виходу на покрівлю над ґалереями — не зручний і не зовсім
безпечний шлях.
Отже, наявний епіграфічний матеріал підтвердив зміну профілю
даху та форми західної групи малих глав Софійського собору часами
митрополита Петра Могили, дозволивши отримати цікавий матеріал для
подальшого порівняння з іншими спорудами, реставрацію яких також
відносять до часів цього київського митрополита.
Література:
Возняк М.С. Бендерська комісія по смерті Мазепи // Мазепа. Варшава, 1938. Т. І.
С. 106–133. (Праці українського наукового інституту, т. 46).
Высоцкий С.А. Средневековые надписи Софии Киевской (По материалам
граффити ХІ–XVII вв.). К., 1976.
Корнієнко В.В. Графіті Софії Київської ХІ — початку XVIII ст.: інформаційний
потенціал джерела. К., 2014.
Кресальний М.Й. Науковий звіт за темою: “Питання вивчення та реставрації
пам’ятників архітектури та монументально-декоративного мистецтва
Української РСР. Розділ: Дослідження пам’ятника архітектури ХІ ст. «Софія
Київська»”. 1958 р. НАДР 87/3.
Кресальний М.Й. Софійський заповідник у Києві. Архітектурно-історичний
нарис. К., 1960.
Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини. К., 2008.

58

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

[Лебединцев П.Г., протоиерей]. Кафедральный Киево-Софийский монастырь и
его наместники // Киевские епархиальные ведомости. № 13. 1864, 1 июля. С.
412–422.

Лебединцев П.Г., протоиерей. О св. Софии Киевской // Труды Третьего
Археологического съезда в России, бывшего в Киеве в августе 1874 г. Т. 1. К.,
1878. С. 53–93.
Летописец о первом зачатии и создании святой обители монастыря Густынского,
святой живоначальной Троицы, храма общежительного, в лето бытия мира
7108, от воплощения же Бога слова в тысяча шестисотое, месяца мая пятого
дня // Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских
при Московском университете. № 8. М., 1848.
План Киева, составленный в 1695 г. Издание Киевской комиссии для разбора
древних актов. К., 1893.
Смирнов Я.И. Рисунки Киева 1651 года по копиям их конца XVIII века. М., 1908.
С. 197–512, 14 табл. илл.

59

Марголіна І.Є.

КТИТОРСЬКІ ОБРАЗИ У КОМПОЗИЦІЇ «СТРАШНИЙ СУД»
КИРИЛІВСЬКОЇ ЦЕРКВИ КИЄВА
Київська Кирилівська церква заснована у ХІІ ст. князем Всеволодом
Ольговичем є унікальною пам’яткою з майже збереженною давньою
архітектурою та автентичним фресковим живописом. До наших часів
збереглося 800 кв. м стародавніх монументальних розписів, серд яких
присутні сюжети, що не мають аналогій в жодних пам’ятках всього
візантійсько-балканського кола, а також окремі фрескові сюжетні
композиції, які є показовими серед давньоруських сакральних пам’яток.
Такою композицією можна вважати «Страшний суд»1.
Велетенська фреска «Страшний суд» займає всю площу стін
нартекса, переходить на стовпи та арки, пілястри і коробове склепіння. У
монументальному церковному живописі цей сюжет поширюється на Русі
у пам’ятках ХІІ століття. У Кирилівському храмі цю композицію можна
розглядати як найбільш раннє, найкраще збережене зображення
Страшного суду у давньоруському мистецтві.
Центральна частина композиції розташована на східній поверхні
склепіння нартекса. У фресці вона зберіглася фрагментарно. У центрі, в
так званій мандорлі (медальйон, який означає ореол сяяння) зображений
Христос — Головний Суддя. Обабіч від Нього Богородиця та Іоанн
Предтеча, у молитовній позі, звертаються до Судді з проханням про
змилування над усім людством. Їхні фігури фланкують апостоли, що
сидять на синтроні. В руках апостолів розкриті книги з чистими
аркушами, відповідно християнській іконографічній трактовці, ці чисті
аркуші символізують наближення Страшного Суду: в ці книги
впишуться людські діяння, і за ними буде відбуватися суд на людством.
Тобто ці чисті аркуші є певним попередженням для людини, яка
заходила до храму і одразу при вході, у нартексі, бачила ці порожні
сторінки Книги життя. Нижче описаних зображень — групи людей, що
прямують до Престолу, на якому сидить Спаситель. Це: подвижники,
мученики, праведні і навіть князі. Останні викликають особливу
цікавість: княжа церква передбачала віднесення представників
правлячої династії до числа спасенних.
Князі представлені у сцені «Шестя князів», що розташована у
горішній частині західної сторони північного стовпа нартекса. На жаль,
верхня частина сцени не зберіглася з ХІІ ст., голови і, відповідно,
обличчя князівської групи, дописані у ХІХ ст. Тут виведено п’ять фігур,
перша — не тільки очолює рух всієї групи, але й вказує шлях. Одяг, того,
хто веде, — рожевий хітон і зеленкуватий гіматій, дозволяє припустити в
зображеному янгола. За ним рухаються князі. Їх ієрархічну належність
підкреслює багате вбрання — плащі-корзно, довгі орнаментовані і
прикрашені перлами сорочки, ноги взуті у чоботи. Багате, ваговите
60

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

убранство князівського одягу контрастує з легкими плавними складками
одягу янгола. Водночас у композиції надзвичайно гармонійно поєднані
спокійний ритм малюнка та різнобарвний колорит. З великою долею
вірогідності можна припустити, що за янголом прямують члени родини
князя Всеволода Ольговича. Янгол, що очолює процесію, виступає
своєрідним гарантом того, що княжа родина буде ушанована місцями в
Раю. На жаль, ідентифікація фігур ускладнена у зв’язку з поганою
збереженістю зображень, проте, спробуємо визначити персони,
представлені в композиції.
Здійснити персоніфікацію легше за все по обличчях, адже маємо
описи вигляду князів за істориком В. Татищевим, знаємо приблизний вік
й склад представників князівської родини на час побудови церкви (1139–
1146 р.). Але саме зображення голів, як вже було зауважено, з ХІІ
століття не збереглися. Вони виконані за малюнком, абрисом образів,
створених у ХІІ ст., олійними фарбами у ХІХ ст. В арсеналі наявних
матеріалів, які мають допомогти ідентифікувати князівських осіб, окрім
фрескового та олійного живопису є фотографія цієї композиції, зроблена
до проведення реставрації, тобто до зняття олійних фарб.
Отже, спираючись на наявну інформацію про князів з роду
Ольговичів, для поховання яких був призначений нартекс Кирилівської
церкви, архівну фотографію й власне живопис, припускаємо, що
попереду, одразу за янголом, написано фігуру засновника роду
Ольговичів — князя Олега Святославича (народився 1053 р.). На вигляд
це найстарший серед представлених князів. На час будівництва
Кирилівського храму князь Олег був уже небіжчиком (помер у 1115 р. у
віці 62 роки). Мабуть, тому його постать дещо заглиблена. Вона
розташована за фігурами ангела та наступного за ним князя, тобто дещо
віддалена від земного життя.
Далі, на нашу думку, виведено образ засновника Кирилівського
храму, князя Всеволода Ольговича — сина князя Олега Святославовича.
Це найбільш акцентована фігура, їй віддано більше місця, і лише в неї
обидві руки, що у молитовному русі простягаються до Головного судді —
Христа. Вона має найбільш багате вбрання — декорований не лише низ
одягу але й рукави, якщо судити за зображенням з фотографії. Цей князь
більший за всіх на зріст. Він домінує на тлі всієї групи щей й червоним
(це помітно на фресці) кольором одежі. Червоний, пурпурний колір —
прерогатива головного, правлячого князя. Підкреслемо, що у сцені
«Кирило учить царя» з фрескового житійного циклу Кирила та Афанасія
Александрійських, що розташований у південній апсиді, князь Всеволод
(цар) представлений у пурпуровому каптані2. У червоному вбранні його
зображено і в мініатюрі Радзівілівського літопису3. За віком цей князь
дещо молодший від попереднього. Якщо у першого князя довга чорна
борода, то у Всеволода (?) борода коротша та більш широка, що відповідає
опису за В. Татищевим: «Сей князь — муж був великий на зріст і дуже
товстий. Очі мав не малі, ніс довгий, бороду широку…»4.
61

Марголіна І.Є. Ктиторські образи у композиції «Страшний Суд» Кирилівської церкви…

Наступний персонаж, вірогідно, брат Всеволода — князь Ігор
Ольгович (зайняв Київський стіл, за заповітом Всеволода, одразу після
його смерті), на вигляд він приблизно такого же віку, що і його
попередник.
Завершує ходу, відокремлений від всіх попередніх, — молодик, без
бороди та вус. Припускаємо, що це старший син Всеволода Ольговича,
князь Святослав Всеволодович (1123–1194 р.), який на час зведення
храму був зовсім молодим чоловіком, йому мало бути приблизно років 20.
Представлена персоніфікація може здаватися надто гіпотетичною у
зв’язку з тим, що в ідентифікації князів, окрім фрески було використано і
олійний живопис ХІХ ст. Але, згадаємо, що головний принцип
реставрації у ХІХ ст. полягав у максимально наближеному до оригіналу
повтору давніх фрескових зображень. Тоді, якщо тут дійсно представлено
князів з роду Ольговичів, а це цілком ймовірно й логічно, то дана
побудова сюжету могла бути продиктована лише замовником розписів і
активним учасником формування іконографічної програми — князем
Всеволодом Ольговичем. Зауважимо, що таке трактування сцени
висувається вперше.
Портрети представників родини Ольговічив наявні у ктиторській
композиції (південна нава), у сцені «Кирило учить царя» (південна
апсида) а також у сцені «Шестя князів» (нартекс). Таке унікальне,
незвичне для давньоруських пам’яток навантаження князівськими
зображеннями акцентує на родинному, князівському характері пам’ятки
та підтверджує ктиторство князя Всеволода Ольговича5!
Примітки:
1

Марголіна І., Ульяновський В. Київська обитель святого Кирила. К., 2005.
С. 106-111.

2

Марголіна І. Кирилівська церква в історії середньовічного Києва К., 2001. С. 54-59.

3

Радзивілівський літопис. Примирення великого князя Всеволода Ольговича,
Ізяслава Давидовича (?) князя Берестейського і Святослава Ольговича князя
Клецького з Володимиром Володимировичем князем Галицьким за сприяння
Ігоря Ольговича (?) князя Гомельського, 1144 р. Мініатюра Радзивілівського
літопису.

4

Татищев В.Н. История Российская. Т.2. М.; Л., 1963. С. 162.

5

Марголіна І. Кирилівська церква в історії середньовічного Києва К., 2001. С. 33-145.

62

Міхеєнко К.М.

КОНСТРУКЦІЇ ПЕРЕКРИТТІВ ТА ВИРІШЕННЯ ФАСАДІВ
КИРИЛІВСЬКОЇ ЦЕРКВИ В КИЄВІ
Наприкінці ХІ ст. у Київській Русі сформувався і набув протягом
ХІІ ст. поширення закомарний тип храму, який вважається одним з
перших принципових нововведень давньоруської храмової архітектури
[Комеч 1987, с. 283]. З цього часу на храмових фасадах не лише рамена
просторового хреста, а й усі прясла завершувалися закомарами, але при
зовнішній схожості конструктивне вирішення закомар, залежно від типу
склепінь перекриття варіювалося.
Починаючи з перших збережених храмів Київської Русі, і до
виникнення наприкінці ХІІ ст. храмів зі ступінчасто-підвищеними
попружними арками, у храмах південних регіонів Київської Русі
зустрічається кілька варіантів конструктивного вирішення перекриттів:
1. Рамена просторового хреста перекриті циліндричними склепіннями
з орієнтацією шелиг по осях рамен і виходять на фасади великими
закомарами, а компартименти між ними перекриті купольними
склепіннями або куполами на барабанах, відповідні їм прясла
фасадів завершуються горизонтальним карнизом. Такий варіант
зберігся у Спасо-Преображенському соборі у Чернігові. У Софії
Київській завершення стін п’ятинавового об’єму, що відповідали
компартиментам між раменами просторового хреста, не збереглися.
Але на всіх існуючих реконструкціях вони завершуються
горизонтальним карнизом, який не відігравав значної ролі у
вирішення фасадів, позаяк храм був оточений галереями. У
Михайлівському соборі Видубицького монастиря малі прясла
фасадів первинного об’єму, згідно реконструкції Н. Логвин, також
завершувалися горизонтальним карнизом1.
2. Рамена просторового хреста перекриті циліндричними склепіннями
з орієнтацією шелиг по осям рамен і виходять на фасади великими
закомарами, усі останні компартименти перекриті по-різному
1

У південно-західному компартименті (первинний об’єм) Михайлівського собору
Видубицького монастиря на третину збереглося купольне склепіння.
Симетричне йому склепіння у північно-західному компартименті не
збереглося, але є всі підстави вважати, що воно було аналогічне. Ймовірно,
такими ж купольними склепіннями були перекриті й східні компартименти,
які втрачені разом зі стінами. Н. Логвин вважає, що Михайлівський собор мав
п’ять куполів на барабанах (Н. Логвин вважає фрагмент збереженого
склепіння у південно-західному компартименті парусом (Логвин Н.Г.
Михайловская церковь на Выдубичах в Киеве // Советская археология. 1986.
№ 4. С. 271), чому суперечить збережена ділянка мурування, але завершення
горизонтальним карнизом фасадів, яке пропонує дослідниця (Логвин Н.Г.
Михайловская церковь… С. 270) може, на наш погляд, відповідати дійсності.
63

Міхеєнко К.М. Конструкції перекриттів та вирішення фасадів Кирилівської церкви …

3.

4.

2

орієнтованими циліндричними склепіннями та іншими типами
склепінь. Єдиним збереженим прикладом є Софійський собор у
Новгороді. Північно-західний кут цього храму перекрито
циліндричним склепінням з орієнтацією шелиги захід-схід, на
західному фасаді йому відповідає конструктивна закомара, а на
північному — декоративна. Південно-західний кут перекритий
циліндричним склепінням з орієнтацією шелиги південь-північ. На
цьому боці конструктивна закомара виходила на північний фасад, а
на західному фасаді декоративна закомара відсутня, через
розташування сходової вежі. Східні прясла південного і північного
фасадів не мають закомар. В Софії Новгородській існують також
унікальні щипцеві конструктивні завершення, які надалі не набули
поширення у давньоруській архітектурі (принаймні сьогодні вони
невідомі в інших пам’ятках). Тобто, Софія Новгородська є
найдавнішим збереженим храмом Київської Русі, в якому
зафіксовано завершення малих прясел закомарами, хоча чіткої
конструктивної системи закомарного завершення у ньому ще не
склалося [Комеч 1987, с. 248].
Рамена просторового хреста перекриті циліндричними склепіннями
з орієнтацією шелиг по осям рамен і виходять на фасади великими
закомарами, а компартименти між ними перекриті купольними
склепіннями, відповідні їм малі прясла фасадів завершуються
декоративними закомарами. Такий різновид не представлений
жодною збереженою пам’яткою, але на думку О. Комеча, сполучення
купольних склепінь із закомарним завершенням фасадів міг мати
первинний об’єм Михайлівського собору Видубицького монастиря
[Комеч 1987, с. 265–266].
Рамена просторового хреста перекриті циліндричними склепіннями
з орієнтацією шелиг по осях рамен і виходять на фасади великими
закомарами, а компартименти між ними перекриті циліндричними
склепіннями з орієнтацією шелиг південь-північ або захід-схід.
Відтак, малі прясла на торцях склепінь завершуються конструктивними закомарами, а прясла, зведені поряд зі схилом склепіння,
мають декоративні закомари. На площині конструктивних закомар
розміщувалися вікна, а на площині декоративних — глухі ніші,
адже розміщення вікон в них неможливе. Приклад дає Успенський
собор Печерського монастиря, який вважається першим посправжньому закомарним храмом2. Цьому типу належать
Михайлівський Золотоверхий собор, Троїцька надбрамна церква

Успенський собор Печерського монастиря не зберігся, але матеріали, виявлені
при розкопках руйновищ Успенського собору, що лишилися після вибуху
1941 р., свідчать, що всі його фасади завершувалися півкруглими закомарами
(Холостенко Н.В. Исследование руин Успенского собора Киево-Печерской
лавры // Советская археология. 1955. ХIII. С. 341–358).
64

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

Печерського
монастиря,
нартекс
Михайлівського
собору
Видубицького монастиря, Кирилівська церква (за реконструкцією
М. Холостенка) в Києві, Успенський собор Єлецького монастиря та
Борисоглібський собор у Чернігові, Георгіївська церква у Каневі,
Успенський собор у Володимирі-Волинському.
5. Рамена просторового хреста перекриті циліндричними склепіннями
з орієнтацією шелиг по осях рамен і виходять на фасади великими
закомарами, а компартименти між ними перекриті хрестовими
склепіннями, відтак усі малі прясла фасадів завершуються
конструктивними закомарами. Цей тип нами теоретично
реконструйований, позаяк серед збережених пам’яток південних
регіонів Київської Русі храми з такою конструкцією перекриття
сьогодні невідомі. Але вони, вочевидь, існували, бо саме хрестові
склепіння
найбільшою
мірою
відповідають
закомарному
завершенню фасадів. Такі склепіння дають змогу зробити всі малі
закомари конструктивними і помістити у них віконні отвори.
Є підстави припускати, що саме до цього типу належала
Кирилівська церква в Києві. Зупинимося детальніше на конструкції
перекриття та завершенні фасадів Кирилівської церкви в Києві.
На сьогодні існує кілька реконструкцій Кирилівської церкви:
реконструкція Ю. Асєєва 1940-х рр. [Архів НЗСК О–226, Архів НЗСК О–
227, Асеев 1947, Асеев 1950, с. 80], реконструкція М. Холостенка 1950х рр. [Холостенко 1960, с. 17], реконструкція Ю. Асєєва 1980-х рр.
[Асеев 1982, с. 121]. Принциповою їх різницею є конструктивний варіант
перекриття і пов’язане з ним завершення фасадів.
За першою реконструкцією Ю. Асєєва (1940-і рр.) всі компартименти
між раменами просторового хреста були перекриті циліндричними
склепіннями з орієнтацією шелиг південь-північ. В такому випадку малі
конструктивні закомари виходили на північний і південний фасади.
Верхні частини західного фасаду Ю. Асєєв вважав втраченими
[Асеев 1947, с. 54]. На пропонованій ним графічній реконструкції в малих
закомарах західного та північного фасаду немає ні вікон, ні ніші
[Архів НЗСК О–226, Архів НЗСК О–227].
Одним з відкриттів, зроблених М. Холостенком, були залишки вікон
в закомарах бічних прясел західного фасаду [Архів НЗСК НАДР–
1681, арк. 34], які засвідчили, що ці закомари були конструктивними.
Відтак, дослідник зробив висновок, що компартименти між раменами
просторового хреста перекривалися циліндричними склепіннями з
орієнтацією шелиг захід-схід і показав на реконструкції західного фасаду
в малих закомарах вікна [Холостенко 1960, с. 17]. Беручи до уваги
архівні матеріали досліджень М. Холостенка [Архів НЗСК НАДР–1681],
можливі два варіанти конструктивного вирішення перекриттів над
боковими компартиментами Кирилівської церкви: або циліндричними
склепіннями з орієнтацією шелиг захід-схід, або хрестовими склепіннями. В першому випадку на західному і східному фасадах малі закомари

65

Міхеєнко К.М. Конструкції перекриттів та вирішення фасадів Кирилівської церкви …

були конструктивними, а на південному і північному фасадах — декоративними. В другому випадку, всі малі закомари були конструктивними.
У 1980-х рр. Ю. Асєєв опублікував свою другу реконструкцію
Кирилівської церкви [Асеев 1982, с. 121], що відрізняється як від
реконструкції М. Холостенка, так і від реконструкції його варіанту 1940х рр. У варіанті 1980-х рр. Ю. Асєєва в північному і південному пряслі
західного фасаду та у крайньому західному пряслі північного фасаду
зображені вікна. Таке розташування вікон можливе лише при
розташуванні конструктивних закомар на західному фасаді і в крайніх
західних пряслах південного і північного фасадів, що у свою чергу
можливе лише при застосування хрестових склепінь.
Паралельно пошуку найбільш раціональної конструкції перекриття
для вже існуючої естетичної моделі закомарного храму відбувалося
формування композиції вікон на його фасадах. Якщо закомарні храми
кінця ХІ ст. мали чотири яруси вікон і ніш, то у ХІІ ст. кількість цих
ярусів зменшується до трьох. Не спиняючись на детальному розгляді цієї
теми, проаналізуємо композицію вікон і ніш на фасадах Кирилівської
церкви в Києві.
Вікна та ніші верхнього ярусу (у закомарах)
Великі закомари західного, південного і північного фасадів мали по
три вікна. Залишки цих вікон на торцях рамен трансепта видно в
інтер’єрі. Якої форми були їх завершення визначити неможливо,
оскільки закомари зберегли не більше третини первинної висоти.
Малі закомари західного фасаду були конструктивними і мали по
одному вікну. Про малі закомари бічних фасадів знаходимо єдину неоднозначну фразу у звіті М. Холостенка, який пише, що на північному
фасаді «по наружному борту нишки проходила красная обрамляющая
ее полоса. Такого типа оформеление окон в закомарах обнаружено на
центральной панели фасада и на следующей от нее к западу»
[Архів НЗСК НАДР–1681, арк. 18–19]. Якщо припустити, що М. Холостенко відкрив у малій закомарі північного фасаду залишки вікна,
тоді ця закомара була конструктивною. Як зазначалося, виявлені
М. Холостенком вікна в малих закомарах західного фасаду свідчать, що
ці закомари також були конструктивними. А для того, щоб малі
закомари на всіх фасадах були конструктивними, компартименти між
раменами просторового хреста повинні мати перекриття хрестовими
склепіннями.
Вікна середнього ярусу
У середньому ярусі в центральних пряслах західного, північного і
південного фасадів розміщено по три вікна, а у малих пряслах — по
одному. Усі вікна цього ярусу мають однакові розміри і розташовуються
на одному рівні, окрім одного малого прясла, що на північному фасаді
примикає до центрального (відповідає північно-західному компартименту наоса). Арка цього вікна розташована на одному рівні з іншими

66

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

вікнами цього ярусу, а його підвіконня розташоване вище, це зумовлене
тим, що саме в цьому компартименті містяться двері виходу на хори зі
сходів, розташованих у стіні.
Вікна нижнього ярусу
Вікна нижнього ярусу не мають чіткої системи розташування.
Центральні прясла західного, північного і південного фасадів мають
тільки по одному дверному отвору і не мають вікон. У малих пряслах
можна розрізнити кілька рівнів розміщення вікон у цьому ярусі.
Розміщення вікон нижнього ярусу у пряслах, відповідних
компартиментам нартекса і західним компартиментам наоса, пов’язано з
конструкцією перекриття під хорами3. На відміну від верхніх
перекриттів, первинні склепіння під хорами збереглися усі. Центральна
частина нартекса перекрита циліндричним склепінням з орієнтацією
шелиги південь-північ, а усі компартименти, над якими розміщуються
бокові частини хорів, перекрито хрестовими склепіннями.
Вікна у малих пряслах західного фасаду розташовані низько,
оскільки їх арки вписані у ніші-аркасолії. Вікно у крайньому західному
пряслі південного фасаду (відповідає південно-західному компартименту
нартекса) розміщено над нішами-аркасоліями і відповідно розташовано
вище, ніж вікна у малих пряслах західного фасаду. На цьому ж рівні
розміщені й вікна прясел, що примикають із західного боку до
центрального прясла на північному і південному фасадах (відповідають
північно-західному і південно-західному компартиментам наоса). Вікно
крайнього західного прясла північного фасаду (відповідає північнозахідному компартименту нартекса) розташовано вище інших вікон
цього ярусу. Ймовірно, це пов’язано з тим, що ніша-аркасолія в північній
стіні відсутня (тут розміщуються сходи на хори), а розмістити вікно на
рівні з вікнами нартекса західного фасаду було неможливо у зв’язку з
дверним проходом, який у цьому пряслі було виявлено М. Холостенком
(нині цей прохід замуровано) [Архів НЗСК НАДР–1681, арк. 16], проте
датування цих дверей вимагає додаткових досліджень.
Вікна східних прясел північного і південного фасадів (відповідають
жертовнику і дияконнику) розташовані на найвищому рівні у цьому ярусі.
Підсумовуючи, можемо констатувати, що два верхні яруси утворювали композицію, яка на середину ХІІ ст. стала канонічною. У верхньому
ярусі на площині великих закомар центральних прясел розміщувалося
по три вікна, яким відповідали три вікна у середньому ярусі. У малих
закомарах, в залежності від типу склепінь верхніх перекриттів, могли
розташовуватися або вікна, або ніші, в середньому ярусі зазвичай
мітиться по одному вікну. А нижній ярус вікон не мав сталої схеми
розташування. У нартексі та західній частині наоса розмір та рівень
розташування вікон певною мірою зумовлювався типом склепінь під
3

Хори Кирилівської церкви П-подібної форми (розміщені над нартексом,
північно-західним і південно-західним компартиментами наоса).
67

Міхеєнко К.М. Конструкції перекриттів та вирішення фасадів Кирилівської церкви …

хорами. В пряслах, що відповідають торцям трансепта та вівтарній
частині, вікна нижнього ярусу не мали обмежень по висоті, які зумовлювались би конструкціями перекриття. Але на них могли впливати інші
чинники, зокрема внутрішні розписи. У даному разі показовим може
бути порівняння з Успенським собором Печерського монастиря.
Згідно свідчень Павла Алеппського, в Успенському соборі Печерського монастиря, на північній стіні наоса розташовувалася велика
композиція «Хмарне Успіння» [Павел Алеппский 1897, с. 52]. На думку
В. Сарабьянова, ця композиція могла бути поновленою, тим не менш,
відтворювала первинну іконографічну програму, оскільки в ХІ ст. уже
склалася традиція розташовувати на стінах наоса симетрично один
одному сюжети «Успіння» і «Різдво» [Сарабьянов 2003, с. 110]. Після
Успенського собору Печерського монастиря ці дві композиції почали так
само розташовувати і в інших давньоруських храмах, для яких взірцем і
був, скоріш з усього, Успенський собор Печерського монастиря. Це
стосується і Кирилівської церкви в Києві, де на північній стіні наоса
збереглося «Хмарне Успіння», а на південній — «Різдво». Зважаючи на
те, що Успенський собор був значно більшим, ніж Кирилівська церква4,
можна зробити припущення, що нижні вікна у центральних пряслах
південного і північного фасадів Кирилівської церкви не були зроблені з
метою збільшення площі для розміщення композицій «Хмарне Успіння» і
«Різдво», які мали відтворювати не лише іконографію, а й монументальні
розміри взірця [Сарабьянов 2003, с. 105, 110].
Література:
Архів НЗСК НАДР–1681 Архів Національного заповідника «Софія Київська».
НАДР–1681. Холостенко Н.В. Отчет об исследованиях памятника архитектуры XII века — Кирилловской церкви в г. Киеве (1950–1954 гг.), 67 арк.
Архів НЗСК О–226 Архів Національного заповідника «Софія Київська». О–226.
Асеев Ю.С. Кирилловская церковь в Киеве. Схема реконструкции северного
фасада, 1 арк.
Архів НЗСК О–227 Архів Національного заповідника «Софія Київська». О–227.
Асеев Ю.С. Кирилловская церковь в Киеве. Схема реконструкции западного
фасада, 1 арк.
Асеев 1947 Асеев Ю.С. Архитектура Кирилловской церкви-заповедника: дис. на
соискание уч. ст. кандидата архитектурных наук. К., 1947. 158 с.
Асеев 1950 Асєєв Ю.С. Архітектура Кирилівського заповідника // Архітектурні
пам’ятки: зб. наук. праць / За заг. ред. С.Я. Грабовського. К.: Видавництво АН
УРСР, 1950. С. 73–85.
4

Успенський собор Печерського монастиря мав довжину 35,6 м, ширину – 24,2 м,
сторону підкупольного квадрата – 8,62–8,64 м (Раппопорт П.А. Русская
архитектура X–XIII вв.: каталог памятников. Л.: «Наука», Ленинградское
отделение, 1982. С. 23–24). У Кирилівській церкві в Києві довжина дорівнює 31
м, ширина – 22 м, сторона підкупольного квадрата в напрямку схід-захід – 7 м,
південь-північ – 7,7 м (Раппопорт П.А. Русская архитектура … С. 20–21).
68

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

Асеев 1982 Асеев Ю.С. Архитектура Древнего Киева. К.: Будівельник, 1982. 160 с.

Комеч 1987 Комеч А.И. Древнерусское зодчество конца X — начала XII в.
Византийское наследие и становление самостоятельной традиции. М.: Наука,
1987. 320 с.
Павел Алеппский 1897 Путешествие антиохийского Патриарха Макария в
Россию в половине ХVII века, описанное его сыном, архидиаконом Павлом
Алеппским / пер. с арабского Г. Муркоса. Выпуск Второй (от Днестра до
Москвы). М.: Университетская типография, 1897. 202 с.
Сарабьянов 2003 Сарабьянов В.Д. Росписи Успенского собора Киево-Печерской
лавры и их место в истории древнерусской живописи (Часть І) // Лаврський
альманах: Києво-Печерська лавра в контексті укр. історії та культури: Зб.
наук. праць. Вип. 11. К.: ВІПОЛ, 2003. С. 97–117.

Холостенко 1960 Холостенко Н.В. Новые данные о Кирилловской
церкви в Киеве // Памятники культуры. Исслед. и реставрация. М., 1960.
Т. 2. С. 5–19.

69

Нікітенко М.М.

ДЕКОРАЦІЯ ВІВТАРНОЇ ЧАСТИНИ УСПЕНСЬКОГО СОБОРУ
В КОНТЕКСТІ ПОДІЇ ХРЕЩЕННЯ РУСІ
Фресковий стінопис Великої Печерської церкви (Успенського
собору), що вплинув на формування традицій давньоруського мистецтва
[Лихачев, с. 17–23; Комеч, с. 268–273; Этингоф, с. 143–156; Сарабьянов,
с. 29–39; 10.Сарабьянов, с. 97–117; Баталов, с. 353–361], не зберігся до
наших днів. Перші його пошкодження сталися ще за домонгольських
часів. Збудований та освячений у 100-літню річницю Хрещення Русі —
1089 р. Вже у 1096 р. Успенський собор відбудовувався після нападу
половців. Після землетрусу 1230 р. значна частина храму, в тому числі
його купол та барабан, а також південна стіна були складені у техніці,
характерній для мурування ХII–ХIII ст. [Раппопорт, с. 23], а це означає,
що мозаїки та фресковий розпис у цих частинах храму, якщо не
перероблялися, то поновлювалися.
Наступною трагедією, що, вірогідно, призвела до втрати певних
ділянок розпису храму, був напад на Київ та Києво-Печерську лавру орд
Батия у 1240 р. Пам’ятка ХVІІ ст.– Київський Синопсис повідомляє, що
«самую небеси подобную церковь Пресвятыя Богородицы Печерскую
оскверниша, от всего украшения обнажиша и крест с головы церковныя
златокованный сняша, а верх до полу церкве по окна повеленіем
проклятого Батыя испровергоша; такожде и верх олтаря великаго по
перси иконы Пресвятыя Богородицы избиша» [Киевский Синопсис, с. 87–
88]. З джерел невідомо, чи відновлювався собор одразу після цих подій.
Можливо, у такому вигляді він перебував аж до 1470 р, коли був
відроджений київським намісником великого князя литовського
Слуцьким князем Симеоном Олександровичем. Цей живопис проіснував
до зруйнування монастиря кримським ханом Менглі-Гіреєм (1482 р.). У
ХVІ — на початку ХVІІ ст. в Успенському соборі з’явилися нові розписи,
виконані після ремонтних робіт за князів Острозьких. У 20–30-х рр.
ХVІІ ст. за Петра Могили храм знов розписували. Тоді фасади були
прикрашені яскравими живописними композиціями, які у 1653 р. описав
Павло Алеппський. Судячи з інформації, поданої цим автором, тоді у
Великій Печерській церкві ще зберігалися певні ділянки давньоруського
живопису. Остаточно мозаїки та фрески Успенського собору загинули під
час нищівної пожежі, що сталася у 1718 р., а також після багаторазових
переписувань ХVІІІ та ХІХ ст.[Сіткарьова, с. 172–173].
Відтак, постає проблема гіпотетичної реконструкції первісної
системи розпису та іконографічного репертуару Великої Печерської
церкви. Свідчення про це є нечисельними. Розповідь Києво-Печерського
патерика дозволяє скласти дуже фрагментарне уявлення про
зображення у куполі та у вівтарній частині храму. Так, у слові «О
Спиридонh Проскурницh и о Алимпіи Иконници» пишеться про диво,

70

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

яке сталося під час прикрашення вівтаря Успенського собору мозаїкою.
Тоді з вуст Богоматері, зображеної у консі вівтарної апсиди, вилетів голуб
(символ Святого Духа.– Авт.) Спочатку він, полетівши, сховався за
образом Спасителя у бані, а потім, з’явившись «з вуст Спасових», та
облетівши всю церкву і кожного святого, зображеного в ній, зник за
завісою, за якою знаходилася знаменита чудотворна ікона Богоматері.
Після цього голуб вилетів з Її вуст і «идяше на высоту Спасову»
[Абрамович, с. 172–173]. З цих слів стає зрозумілим, що у бані
Успенського собору знаходився образ Христа, а в консі вівтарної
апсиди — образ Богоматері, на стінах храму були зображені святі.
Цікавою є ще одна подробиця, а саме: свідчення Патерика про те, що
на стінах храму були написані святі, мощі яких вмуровувалися у стіни,
причому кожний святий фігурував саме у тому місці, де знаходилися його
реліквії [Абрамович, с. 8]. Це означає, що програма розписів храму була
замислена одночасно з планом його будівництва, тобто з самого початку
був розроблений «цілісний» проект собору, що включав у себе його
архітектуру та живопис.
Конкретизувати характер храмової декорації Великої Печерської
церкви дозволяють свідчення архідиякона Павла Алеппського, який
бачив храм у 1653 р. Опис цього самовидця — православного ерудита та
вельми спостережливого мандрівника — є дуже цікавим, оскільки
певною мірою дозволяє зрозуміти, як виглядав храм до пожежі 1718 р. та
перебудов, пов’язаних з нею. Говорячи про розписи бані та вівтаря храму,
Павло Алеппський пише: «Наверху большого купола изображен
Господь — да будет прославлено имя Его!» [Путешествие Антиохийского
Патриарха Макария, с. 51–52]. Вочевидь, в бані купола був
представлений образ Пантократора, що був найбільш поширеним у
системі храмової декорації центральних куполів храмів візантійського
світу ХІ–ХІІ ст. Можливо, так само, як в Софії Київській та Софії
Новгородській, в Успенському соборі Христа Пантократора оточували
небесні сили — архангели з рипидами (або з лабарумами) та херувіми
[10.Сарабьянов, с. 99].
Описуючи вівтар Успенського собору, Павло Алеппський зазначає:
«Святой алтарь очень высок и возвышается в пространство. От верху
полукруглой арки до половины его изображены: Владычица, стоя
благословляющая, с платом у пояса, а ниже ее Господь, окруженный
архиереями, — мозаикой с золотом, как в св. Софии и в церкви
Вифлеема. В передней (восточной) части алтаря три больших окна со
стеклами. Пол его сделан из чудесной мелкой мозаики. По окружности
алтаря идет кафедра (горнее место) с тремя ступенями; над нею, на
высоту роста, также мозаика из превосходного мрамора…» [Путешествие
Антиохийского Патриарха Макария, с. 52].
З цих слів випливає, що в консі вівтарної апсиди Великої Печерської
церкви знаходилося зображення Богоматері Оранти на повний зріст, а
нижче — була представлена Євхаристія та святительський чин. Тож

71

Нікітенко М.М. Декорація вівтарної частини Успенського собору в контексті події …

іконографічна програма вівтаря Успенського собору повторювала
мозаїчну декорацію вівтарної частини Софії Київської, що свідчило про
спільність ідейної програми обох пам’яток.
Як аргументовно довела Н. Нікітенко, мозаїки та фрески Софії
Київської втілювали концептуальну ідею хрещення Русі Володимиром
Святославичем та його рівноапостольну місію. Створення Софійського
собору припало на той період в історії Русі, коли йшов інтенсивний
процес становлення давньоруської державності, ідейним підгрунтям якої
було християнство. Концепції сильної держави відповідала ідеологічна
доктрина, яка затверджувала християнство та великокняжу владу, що
знайшло яскраве відображення у пам’ятках того періоду.
Вочевидь, ця ідея була наріжною і для творців стінопису Великої
Печерської церкви, ієрархізована система якого якнайкраще відповідала
потребам давньоруської християнської державності. В обох храмах
зображення Христа Пантократора та Богоматері Оранти у сакральному
просторі куполу та вівтаря акцентували тему Святої Софії Премудрості
Божої, яка сприймалася у ті часи не лише як стрижень і вінець світового
ладу, але й як мудрість нової релігії.
Цілком певно, що загальна система монументального живопису
Успенського храму підпорядковувалася традиційній іконографічній
схемі, виробленій у Візантії в постіконоборчий період. Аби зрозуміти
ідейну специфіку та ієротопічний контекст декорації саме Успенського
собору, варто передусім звернутися до патерикового Сказання про його
створення. Згідно з цим Сказанням, що ґрунтується на монастирських
переказах, створення Успенського храму було зумовлено прямим втручанням Богородиці, Яка інспірувала прихід до константинопольського
Влахернського храму чотирьох зодчих, звеліла їм відправитися до Києва
та побудувати церкву на Її честь, вручивши їм золото на три роки, мощі
семи святих та «намісну» ікону для церкви. Сама Богородиця дала назву
церкві і повідомила, що хоче в ній жити. Все це відбувалося в присутності
засновників Києво-Печерського монастиря Антонія і Феодосія, які
дивовижним чином опинилися в Константинополі [Абрамович, с. 10–11].
Відтак, стрижнем сказання є те, що чудотворну Богородичну ікону
принесли з Константинополя, а саме — з Влахернського храмового комплексу, де сталося явлення Владичиці Небесної грецьким майстрам —
будівничим Успенського собору. Ще одним важливим моментом є те, що
святиня знаходилася у вівтарній частині Успенського собору і була
«намісною», себто храмовою. Як ми вже неодноразово писали у наших
публікаціях, ми погоджуємося із думкою тих дослідників, що вважають
цією намісною іконою не образ «Успіння Богоматері», а «Тронну
Богоматір з Немовлям попереду» [Нікітенко, с. 352–358].
Але яким чином співвідносилися зображення Христа Пантократора
у центральній бані Великої Печерської церкви, Богоматері Оранти у її
вівтарній апсиді та ікони «Тронної Богородиці»? Як думаємо, зображення
Богоматері Оранти у символічному сенсі сприймалося невіддільним від

72

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

образу Христа Пантократора, оскільки Втілення Премудрості Божої —
Христа, прихід Його у світ стався через Богородицю. Трактуючи символіку образу Богоматері Оранти, представленого у вівтарній апсиді Софії
Київської, С. Аверинцев пише про уподібнення Богоматері Оранти Премудрості Божій та Церкві: «ця триєдність говорила візантійцеві про вознесіння до Божества тварі і плоті, про космічне освячення» [Аверинцев,
с. 278–315].
Знаменно, що на іконі «Богородиця Свенська», що була списком зі
знаменитого чудотворного києво-печерського образу, Богородиця представлена на престолі, підніжжям якого слугують колони — загальновідоме іконографічне кліше храму Соломонова — символу Премудрості
Божої. Богоматір, через Яку втілюється Премудрість Божа — Христос
водночас ототожнюється тут з Церквою — Троном Соломона (з храмом) та
з Небесним Єрусалимом — символом Града Божого — осердям християнської держави. Симптоматично, що у богослужінні Успенського свята
Богоматір також ототожнюється з Градом Божим та ХрамомЦерквою[Скабалланович, с. 52], яку утверджує Христос — Премудрість
Божа [Скабалланович, с. 61].
Образ Богоматері Оранти у консі вівтарної апсиди Успенського
собору та ікона «Тронної Богородиці» у сакральній зоні вівтаря могли
створювати у просторі храму окремі глибинні змісти саме в контексті
богослужіння на Успенське свято. Так, у другій стихірі на «Господи
воззвах» вечірні свята Богоматір порівнюється з Престолом Божим
[Скабалланович, с. 34], а у третій паремії вона асоціюється з домом і
трапезою Премудрості [Скабалланович, с. 38]. Слова з книги Приповістей
Соломонових: «Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала.
Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою
приготовила» (Прип. 9:1–2) є прообразом творення Церкви Христової
через Євхаристію, з якою асоціюється трапеза чи бенкет Премудрості.
Традиція співвіднесення образа Тронної Богоматері з темою СофіїПремудрості, яка мала візантійські корені, була дуже стійкою і спостерігається у давньоруському мистецтві. Зокрема, у середнику ікони «Похвала
Богоматері» з Успенського собору Московського Кремля (кінця ХІV ст.), яка
ілюструє Богородичний Акафіст, зображено Тронну Богоматір. Як вважають, семантика цього головного зображення є спорідненою іконографічним
типам, які висловлюють ідею Богоматері-Храма, Вмістилища Невмістимого.
Основну ж ідею середника можна визначити, як похвалу Божественій
Перемудрості, що освятила Марію[Громова, с. 165–168].
Враховуючи сказане, вважаємо, що образи Христа Пантократора,
Богоматері Оранти та «Тронної Богородиці», які знаходилися у вівтарній
частині Великої Печерської церкви, сприймалися єдиною просторовою
іконою. Завдяки цьому у сакральному просторі вівтаря була втілена
софіологічна ідея творення Церкви, яка усвідомлювалася у літургійному
аспекті. «Явлена» у сакральному просторі вівтаря Успенського собору
надсвітова подія Боговтілення найбільше відповідала кінцевій молитві

73

Нікітенко М.М. Декорація вівтарної частини Успенського собору в контексті події …

анафори — епіклезі, коли під дією Святого Духа здійснюється
перетворення хліба та вина на Тіло та Кров Христові.
Відтак, завдяки створенню просторової ікони, в ієротопії Успенського
собору відтворювалася грандіозна подія — Боговтілення, себто пришестя
у світ Христа Премудрості Божої, що асоціювалося з Пришестям Христа
на Русь, з народженням її Церкви. Ця подія відбувалася знов і знов, отже
вічно, під час кожної Євхаристії у вівтарі Великої Печерської церкви в
кульмінаційний момент перетворення Святих Дарів. Вівтар Успенського
собору ставав сакральним центром — реальним місцем Втілення Христа,
звідки через літургісання іррадіювалася особлива божественна енергія —
благодать, що просвітлювала не тільки Києво-Печерський монастир;
концентричними колами вона розходилася по всій «Руській землі»,
перетворюючи її територію в священний простір події Боговтілення —
Святу Землю, на місце особливої присутності Богоматері, прообразами
Якої є Свята Гора та Небесний Єрусалим.
У цьому зв’язку вельми важливою уявляється категорія «іконічного
часу», який багато в чому визначав просторовий образ, створений у
вівтарі Великої Печерської церкви. Драматично взаємодіяли, принаймні,
п’ять пластів: вічний час небесних явищ (Боговтілення), історичний час
євангельських подій (пришестя Христа у світ), ключовий момент історії
Русі (Хрещення держави — прихід Христа на Русь), створення Великої
Печерської церкви, освячене Божественним Одкровенням, та актуальний
час кожного літургісання у храмі.
Література:
Абрамович Д.І. Києво-Печерський патерик. К., 1991. С. 172–173.
Аверинцев С. До з’ясування змісту напису над конхою центральної апсиди Софії
Київської // Софія-Логос. Словник. 2 видання. К.,2004. С. 278–315.
Баталов А.Л. Строительство московского Успенского собора и самоидентификация Руси: к истории замысла митрополита Филиппа 1 // ДРИ: Византия,
Русь. Западная Европа: Искусство и культура. Посвящается 100-летию со дня
рождения В.Н. Лазарева (1897 -1976). СПб., 2002. С. 353–361.
Громова Е.Б. История русской иконографии Акафиста. Икона «Похвала Богоматери
с Акафистом» из Успенского собора Московского Кремля. М.. С. 165–168.
Киевский Синопсис или краткое описание от различных летописцев. К., 1836. С.
87–88.
Комеч А.И. Древнерусское зодчество конца Х-начала ХП в.: Византийское
наследие и становление самостоятельной традиции. М., 1987. С. 268–273;
Лихачев Д.С. Градозащитная семантика Успенских храмов на Руси // Успенский
собор Московского Кремля. Материалы и исследования. М., 1985. С. 17–23.
Нікітенко М.М. Святі гори Київські: побудова сакрального простору ранньохристиянського Києва (кінець Х — початок ХІІ ст.). К., 2013. С. 352–358.
Путешествие Антиохийского Патриарха Макария в Россию в половине ХУП века,
описанное его сыном, архидиаконом Павлом Алеппским. Вып. 2 (от Днестра
до Москвы). М., 1897. С. 51–52.

74

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

Сарабьянов В.А. Росписи Успенского собора Киево-Печерской лавры и их место в
истории древнерусской живописи. Часть 1. // Лаврський альманах. КиєвоПечерська лавра в контексті української історії та культури. Вип. 11. К., 2003.
С. 97–117;
Сарабьянов В.А. Росписи Успенского собора Киево-Печерской лавры и их место в
истории древнерусской живописи. Часть II. // Лаврський альманах. КиєвоПечерська лавра в контексті української історії та культури. Вип. 12. К., 2004.
Раппопорт П.А. Русская архитектура Х–ХIII вв. Каталог памятников. Л., 1982. С. 23.
Сарабьянов В.А. «Успение Богоматери» и «Рождество Христово» в системе
декорации собора Антониева монастыря и их иконографический протораф //
Искусство христианского мира. Вып. V. М., 2001. С. 29–39;
Сіткарьова О.В. Успенський собор Києво-Печерської лаври. К., 2000. С. 172–173.
Скабалланович М. Успение Пресвятой Богородицы. К., 2003. С. 52.

Этингоф
О.Е.
Образ
Богоматери.
иконографии ХІ-ХІІІ вв. М., 2000. С. 143–156.

75

Очерки

византийской

Нікітенко Н.М.

КРИН‐ТРИЗУБ НА ФРЕСКАХ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ
Серед орнаментів Софії Київської звертає на себе увагу оригінальна
композиція, в основі якої — архаїчний мотив стилізованого зображення
якоря-крина (Крин — «лілея», церк., ст.-слов. кринъ від грецьк. κρίνον).
(рис. 1–3). Ця орнаментальна композиція, яка ще не стала предметом
дослідження, поза сумнівами, перебуває в тісній взаємодії з сюжетами
живопису, в яких вона вибірково застосована. Ми зустрічаємо її у
чотирьох фресках дияконника і вп’яте двічі — на фресці північної
сходової вежі, декорованих сюжетами Богородичного і світського циклів.
В усіх п'яти випадках якір-крин декорує зображення архітектури, на тлі
якої розгортається дія сюжетів. Зрідка цей вишуканий вигадливий знак
можна зустріти на візантійських мініатюрах, наприклад на мініатюрі
Менологія імператора Василя ІІ (кодекс створено в 979–989 р., нині
зберігається в Апостольській Бібліотеці Ватикану) два таких знаки
прикрашають фасади великої й гарної церковної споруди1. Отже, якіркрин має візантійське походження і корелює з семантикою церковної
архітектури.

Крин. Заручини Марії і Йосифа; Рис. 2. Крин. Цілування Марії і Єлизавети; Рис. 3. Крин. Коронаційний
вихід Анни. Прориси Л. Колодницького

Прикметне, що більше ніде в Софії Київській цей орнаментальний
мотив не зустрічається, що змушує уважно придивитися до згаданих
сюжетів, розміщених у «княжій» зоні храму. Це тим більш важливо, що
постаючи тут як окрема фігура, крин, контамінований з якорем, досить
виразно нагадує собою символічно наповнений геральдичний знак.
Якір від ранньохристиянських часів — це знак надії і Спасіння,
знак Церкви. Крин — архаїчний мотив Древа Життя, що набрав нового
християнського змісту і злився з ідеєю хреста, що процвів2. У християнстві Древо Життя несе символіку Євхаристії, Царства Небесного і Христа
як Викупника. Водночас, крин-лілея — відомий біблійний символ
Богоматері, оскільки вона символізує царственість, чистоту, ніжність і

76

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

цноту. Також у середньовічній емблематиці лілея, що символізувала світло і родючість, є символом Благовіщення3.
Недарма найбільш виразно мотив якоря-крина звучить у фресковому розписі дияконника Софії Київської, присвяченого Богоотцям Якиму
та Анні. Фресковий цикл дияконника є унікальним за своєю повнотою і
збереженістю: з десяти сцен повністю збереглося дев’ять. Причому, 8 сцен
розташовувалися на стінах апсиди, а 2 — винесено на віму (передапсидного об'єму).

Рис. 4. Дияконник. Верхній і середній регістри

Рис. 5. Дияконник. Південна половина апсиди і віми
77

Нікітенко Н.М. Крин‐тризуб на фресках Софії Київської

Розлогий протоєвангельський цикл дияконника позначений пафосом
християнського просвітлення, оскільки ідейною домінантою цього циклу стала тема Благої вісті — Блага вість Якиму (втрачена), Блага вість Анні, Благовіщення Марії біля колодязя, Благовіщення Марії біля прядки. З візантійських і давньоруських джерел відомо, що в дияконнику слухало літургію і причащалося правляче (на Русі — княже) подружжя, тому дияконник присвячений праведній родині, яка подарувала світові Богородицю-Церкву4 (рис. 4, 5).
Розквітла лілея-тризуб декорує зображення архітектури на чотирьох
фресках дияконника: дві з яких розміщені на стіні віми: «Введення Марії
у храм» і «Вручення Марії кокцину і пурпуру» ; ще дві — на стінах
апсиди: «Заручини Марії та Йосифа» (північна стіна, середній регістр) і
«Цілування Марії і Єлизавети» (південна стіна, нижній регістр).

Рис. 6. Вручення Марії кокцину і пурпуру

На південній стіні віми, на найкращій видноті, розміщено фреску
«Вручення Марії кокцину і пурпуру» (рис. 6). Це говорить про особливе
значення цього сюжету в програмі розпису дияконника. Фреска акцентує
ідею вищого призначення, особливої місії — як Богородиці-Церкви, так і княжого подружжя християнізаторів Русі. Знаменно, що дія цієї фрески розгортається на тлі довгої і високої стіни храму, в центрі якої зображено розквітлу
геральдичну лілею-якір у вигляді тризубу, що певним чином асоціюється з
княжим знаком Володимира. Хоча існує чимало версій, що пояснюють походження та суть тризубу, певно, що при широкому спектрі тлумачень тризубу
всі вони тяжіють до символіки державної влади чи взагалі влади як такої.
Розквітла лілея-тризуб декорує зображення архітектури ще на трьох
фресках в дияконнику: «Введення у храм» (на тій же стіні віми, але
регістром вище), «Заручини Марії та Йосифа» (апсида, північна стіна,
середній регістр) і «Цілування Марії і Єлизавети» (апсида, південна
стіна, нижній регістр). На мою думку, оскільки лілея — символ Пречистої
Діви Марії, на всіх трьох фресках вона зображена поруч із нею (рис. 7).
78

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

Рис. 7. Введення Марії у храм

Причому, на фресці «Введення у храм» лілею зображено біля сходин,
що, як вважаю, натякає на Богоматір Ліствицю Небесну, лілея на фресці
«Вручення Марії кокцину і пурпуру», зображена на стіні біля плеча Діви
Марії, між Її пурпуровим мафорієм і золотим німбом, є алюзією на
Богородицю як Царствія Нерушиму Стіну, лілея на стіні біля лона Марії
в сцені «Заручини Марії і Йосифа» — символ Невісти неневісної. Всі ці
епітети присутні в гімні-Акафісті Богородиці (рис. 8, 8а).

Рис. 8. Заручини Марії і Йосифа; Рис. 8а. Крин. Заручини Марії і Йосифа (деталь)

79

Нікітенко Н.М. Крин‐тризуб на фресках Софії Київської

Зрештою, в сцені «Цілування Марії та Єлизавети», де лілею зображено на стіні палацу (рис. 9, 9а), з-за прочинених дверей якого визирають дівчата-служниці, вочевидь також міститься алюзія на прославлення
Діви Марії в Акафісті: «Маючи Бога в лоні своєму, поспішає Діва до
Єлизавети, а дитя тієї, як тільки почуло її привітання, зраділо і заворушилось, і тим, наче піснями, Богородицю привітало: Радуйся, галузко
рослини нев’янущої, радуйся, бо Ти придбала плід безсмертний» (Ікос 3).

Рис. 9. Цілування Марії і Єлизавети; Рис. 9а. Крин. Цілування Марії і Єлизавети (деталь)

Отже, можна констатувати безперечний символічний зв’язок якорякрину-лілеї з образом Богоматері як Церкви земної.
Але лілея — і геральдичний символ вищої світської влади, і цей
символ бере свій початок від державців-хрестителів. Саме лілею зробив у
V ст. атрибутом королівської влади король франків Хлодвиг, як символ
очищення свого народу хрещенням (496 р.) З Х ст. лілея стала родовою
емблемою сучасників ранніх Рюриковичів французьких Капетінгів —
останні також намагалися поріднитися з Македонською династією через
принцесу Анну, що стала дружиною князя Володимира. У Візантії лілея,
як символ влади від Бога, була знаком приналежності до імператорського
роду і як атрибут царської влади увінчувала корони та скіпетри і держави в руках імператорів5. Так само трипелюсткова лілея увінчує корону
і скіпетр хрестителя Русі Володимира Святославича на його монетах, де
він представлений в царському орнаті. Бачимо трилисники і на шиферному різьбленому парапеті княжих хорів Софії Київської: їх вписано у
верхню частину розпростертих крил геральдичного орла, що позначав у
Візантії речі царських осіб, церемоніальні вбрання яких з таким знаком
80

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

носили спеціальну назву «орлів»6. Знаменно, що цей парапет розміщено
над княжим груповим портретом, визначений нами як портрет родини
Володимира. На цьому портреті Володимир і Анна фігурували в
царському вбранні, причому, плащ-корзно Володимира прикрашали
орли у медальйонах7.
Отже, стінопис Софії Київської дає можливість висунути припущення, що саме трипелюсткова лілея — священна квітка, контамінована з
родовим двозубом Рюриковичів, склала основу княжого знаку Володимира після його одруження з візантійською царівною Анною та хрещення
ним Русі наприкінці Х ст.
Недарма в північній сходовій вежі, де, на моє переконання, представлено коронаційний вихід візантійської принцеси Анни під час заручення її з Володимиром у Константинополі, стіну імператорського палацу, на
тлі якої відбувається вихід, також декорують два крини-тризуби (рис. 10): в
один із них, наче «вписано» царівну Анну — наречену Володимира,
другий — біля візантійських принцес: Зої, Феодори, Євдокії, племінниць
Анни, що складають почет царственої нареченої. Відомо, що крин-лілея з
глибокої давнини є атрибутом нареченої, символом її чистоти і цноти.

Рис. 10. Коронаційний вихід принцеси Анни. Фреска північної вежі у зарисовці Ф. Солнцева

Тут, у коронаційній сцені вежі, лілея-тризуб, вочевидь, символізує
чистоту, цноту, царственість Анни як нареченої київського державця,
маніфестуючи божественне походження влади хрестителів Русі, покровительство їм Христа і Богородиці. Саме ці мотиви зазвичай лунали у
81

Нікітенко Н.М. Крин‐тризуб на фресках Софії Київської

величальних акламаціях-проголошеннях, які мали місце при священних
коронаційних церемоніях. Недарма царівна Анна та її почет зображені зі
здійнятими долонями, розкритими у бік глядача — такі жести
супроводжували акламації, означаючи не просто вітання, але духовне
сприйняття сакралізованих проголошень публіки. Зображена на фресці
Софії коронаційна церемонія стверджувала вищу династичну легітимність Рюриковичів, коронованих волею самого «ромейського народу»,
представленого жителями Константинополя. Адже у Візантії для того,
щоб цар став царем, столичні мешканці мали схвалити його кандидатуру
лозунгами-акламаціями, головний з яких — «Аксіос», тобто «Достойний».

Рис. 11. Княжий знак-графіті Володимира Великого у західній внутрішній галереї. Бл. 1018 р.

Рис. 12. Княжий знак-графіті Бориса Володимировича у північній галереї (Бл. 1018 р.)
82

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

Рис. 13. Княжий знак-графіті Ізяслава Ярославича у Михайлівському вівтарі (друга пол. ХІ ст.)

Тут не можна оминути проблему тризуба як княжого знаку Володимира. Як відомо, існує не менше сорока різних тлумачень семантики
тризуба, але, як зазначено вище, в будь-якому випадку цей знак, що
існував з давніх-давен у різних народів, був універсальним символом
вищої влади, і саме Володимир адаптував його у якості власного родового
знаку, поєднавши тризуб із крином. Вважаю, що як у християнстві взагалі, тризуб осмислено в контексті Спасіння, дарованого народу Богом через Його помазаника — великого київського князя. На мою думку, знак
крина-тризуба, стилізований під орнамент у п’яти сценах фрескового
декору «митрополії руської», явно акцентовано замовниками розписів
Софії — хрестителями Русі Володимиром і Анною.
Генетичну спорідненість крина й тризуба демонструють княжі
знаки-графіті на фресках Софії Київської. Це графіті на фресковому
орнаменті у західній внутрішній галереї — тут зображено обернений
донизу тризуб, аналогічний тому, що присутній на вірчих знаках Володимира Святославича8 (рис. 11). Це крин-тризуб, видряпаний догори
дригом, на зображенні святого воїна у північній зовнішній галереї,
визначений В. Корнієнком за сфрагістичними матеріалами як
монограма Бориса Володимировича»9 (рис. 12). Це також вишуканий за
рисунком тризуб Ізяслава Ярославича (у вімі Михайлівського вівтаря)
(рис. 13).
Отже, розглянуті крини-тризуби, намальовані в згаданих композиціях, так само, як і найдавніші датовані графіті на стінах Софії 1018/21,
1019, 1022 (три написи), 1023, 1028, 1033 (три написи) і 1036 р.10,
згадані в доповіді графіті-тризуби Володимира Святославича і його
сина Бориса, а також світські фрески й образи святих собору11,
підтверджують наш висновок про заснування його князем Володимиром
Великим у 1011 р.
83

Нікітенко Н.М. Крин‐тризуб на фресках Софії Київської

Література:

1

Vat.gr.1613. Page: 121.

2

Шаповалов Г. Про духовний зміст символу "проквітлий хрест"// Проблеми та
досвід вивчення, захисту, збереження і використання архітектурної
спадщини. Матеріали Перших науково-практичних Софійських читань. Київ,
27-28 листопада 2002 р. К., 2003. С. 214–216.

3

Апостолос-Каппадона Д. Словарь христианского искусства. Челябинск, 2000.
С. 126; Холл Д. Словарь сюжетов и символов в искусстве / Пер. с англ.
Майкапара А. М., 1999. С. 333-334; Энциклопедия символов, знаков, эмблем.
М.; СПб., 2005. С. 550-551.

4

Никитенко Н.Н. Русь и Византия в монументальном комплексе Софии
Киевской: Историческая проблематика. К., 1999. С. 202–203.

5

Апостолос-Каппадона Д. Словарь христианского искусства. Челябинск, 2000.
С.126; Керлот Х.Э. Словарь символов. М., 1994. С. 293

6

Кондаков Н.П. Изображение русской княжеской семьи в миниатюрах ХІ века.
СПб., 1906. С. 38.

7

Никитенко Н.Н. Русь и Византия… С. 42-52.

8

Корнієнко В. Графіті Софії Київської ХІ – початку XVIII ст..: інформаційний
потенціал джерела. К., 2014. Там само. С. 204.

9

Там само. С.199 – 200.

10

Никитенко Н., Корниенко В. Древнейшие граффити Софии Киевской и время ее
создания. К., 2012.

11

Никитенко Н. София Киевская и ее создатели: тайны истории. КаменецПодольский, 2014; Никитенко Н., Корниенко В. Собор святіх Софии Киевской.
К., 2014.

84

Рясная Т.М.

ПРО РОБОТИ МАКАРА ПЄШЕХОНОВА1 В СОФІЇ КИЇВСЬКІЙ
Живопис Софії Київської середини ХІХ ст. на сьогоднішній день є
маловивченим, згадують його побіжно лише в контексті історії стародавніх фресок, характеризуючи переважно спрощено та однобоко (однобічно). У наукових публікаціях, за поодинокими виключеннями, ці розписи
оцінюються негативно як грубі олійні малювання, що не мають
художнього значення і як такі, що не варті уваги дослідників (рис. 1).
На живописні роботи середини
ХІХ ст. увага звертається, перш за
все лише для того, щоб акцентувати
заподіяну їх виконавцями шкоду —
псування фресок ХІ ст., при цьому
відповідальність за невдале поновлення стінопису цілком покладається
на академіка Федора Солнцева як
керівника реставраційних робіт2.
Поза увагою залишається той
факт, що початковий задум Ф. Солнцева не був втілений повною мірою,
адже до його програми реставрації
поступово вносилися сторонні корективи, змінювалися майстри-виконавці. Участь академіка у реставрації
постійно обмежувалася. Фактично він
мав статус консультанта. Йому
постійно доводилося звертатися за
підтримкою до впливових осіб з
проханням вирішити питання про
Рис. 1. Зразок живопису середини ХІХ ст.
в Софії Київській. Св. Кесарій (?). Фото 1956 р.
можливість керування роботами3.
з наукового архіву НЗСК
Через історичні обставини, після
завершення поновлювальних робіт,
стінопис собору постав не зовсім у тому вигляді, яким його передбачав
Ф. Солнцев. Окремим пунктом угоди з майстром-виконавцем значилося,
що «принявший на себя обязанность возобновить живопись должен
заправить по поправленной штукатурке только те места, где вывалились
краски, — краски эти должны быть разведены на известковой воде, дабы
не могли выгорать, — при самой заправке нигде не трогать контуров, а
следовать древним абрисам; самыя краски употреблять металлическия
или земляныя, чтоб на заправленных местах не было видно слоя красок
и чтоб заправка соединилась с древнею живописью…»4. Зауважимо, що
таким вимогам відповідають численні фрагменти стінописних робіт, а

85

Рясная Т.М. Про роботи Макара Пєшехонова в Софії Київській

саме — пізніші вставки на фресках, що виявлені реставраторами в
музейну добу під час розкриття фресок з-під олійних записів5.
Значна частина розписів, що сьогодні безумовно визначається як
олійний живопис середини ХІХ ст., — це малювання ієромонаха
Іринарха, священика Йосипа Желтоножського та їхніх помічників. За
способом і технікою виконання цей живопис не відповідає вимогам
згаданої вище угоди. Соборний старець о. Іринарх, за ним — священик
Й. Желтоножський по черзі були призначені Комітетом з відновлення
Софійського собору для виконання живописних робіт6. Під тиском
обставин Ф. Солнцев змушений був на це погодитися7, хоча спочатку він
визначив єдиного можливого виконавця, який міг би задовольняти усім
вимогам у цій справі — Макара Пєшехонова, проти участі якого одразу ж
постав потужний спротив та чинилися усілякі перепони протягом усього
періоду його роботи, аж поки контракт з ним не було розірвано.
Нагадаємо головні причини відсторонення М. Пєшехонова, виказані
Комітетом та описані протоієреєм Петром Лебединцевим: довільна зміна
малюнка, залучення до роботи некваліфікованих виконавців, застосування неякісних матеріалів, образа високопреосвященного митрополита.
Суттєвий аналіз факторів, що призвели до розірвання контракту, знаходимо у праці дослідниці творчого спадку династії Пєшехонових
Жанни Бєлік, де окреслено об’єктивні причини негативного ставлення
церковних властей до іконописця, серед яких — складні відносини
офіційної Православної церкви і старообрядництва (М. Пєшехонов походив із родини тверських старообрядців-іконописців). При цьому, дослідниця справедливо заперечує поширену думку про непрофесійне ставлення чи неналежну увагу майстра до виконання престижної роботи8.
Загалом, у процесі реставрації стінопису Софії Київської 1843–
1853 р. можна вирізнити три основні етапи:
 розкриття фресок ХІ ст. з-під олійного живопису, тиньку та побілки
ХVІІІ ст. протягом 1843–1845 р.;
 живописні роботи іконописної майстерні М. Пєшехонова 1848–1850 р.;
 живописні роботи соборного старця, ієромонаха Іринарха9 1850–
1851 рр. та священика Й. Желтоножського 1852–1853 р.
 Живописні роботи провадилися у кількох напрямках, найважливіші
з яких — поновлення10 розкритих фресок, поновлення окремих композицій ХVІІІ ст.11, написання нових композицій на великих архітектурних поверхнях — там, де фреска була втрачена (наприклад,
на склепіннях трансепта).
Фрески ХІ ст. зараз розкриті з-під поновлювальних записів,
живописні доповнення ХІХ ст., що були виконані на місці втрачених
фрагментів фрескових композицій — збережені, кольори доповнень
приглушені. Поновлені барокові композиції ХVІІІ ст. на двох склепіннях
центральної нави, що являють собою значущу частину ядра стінописної
програми собору ХVІІІ ст. та багато нових олійних композицій середини
ХІХ ст. закриті суцільними шарами фарби нейтрального тону12.
86

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

Вважається, що живописні роботи М. Пєшехонова не збереглися в
Софії Київській13, проте навіть попередні результати вивчення історії
реставрації стінопису собору дозволяють спростувати цю думку.
Останнім часом тут виявлено певну кількість зображень, які з великою
долею вірогідності можна визначити як твори періоду пєшехонівської
реставрації.
У цій публікації ставиться завдання у першу чергу показати
результати кількох окремих стінописних робіт, що, на наше переконання,
були виконані М. Пєшехоновим та його іконописною майстернею. Разом з
Макаром Пєшехоновим тут працювали його сини Олексій, Микола та
Василь, що теж були професійними іконописцями14. Аналізуючи об’єм
виконаних робіт, Ж. Бєлік робить висновок, що для відновлення
живопису собору залучалася широка група майстрів, тимчасових або
постійних робітників Пєшехонівської майстерні, і висловлює логічне
припущення, що окрім синів, у реставрації брали участь і брати Макара
Самсоновича — Ксенофонт, Федір та Іван Самсоновичі Пєшехонови15.
На нашу думку, в Софії Київській залишилося досить багато робіт,
як фрагментарних, так і цілих композицій, виконаних М. Пєшехоновим
та іконописцями його майстерні. Насамперед, це реставраційні вставки
на стародавніх фресках. Після відсторонення М. Пєшехонова вони разом
з фресками були замальовані олійними фарбами.
Стінописні роботи М. Пєшехонова вирізняються з-поміж живопису
Софії Київської ХІХ ст. Зокрема, його реставраційні роботи16 і наступні,
виконані о. Іринархом та Й. Желтоножським — різні етапи, але такі, що
проходили майже без проміжку у часі, — суттєво відрізняються
результатами, між ними прірва у техніці, стилі, принципах реставрації.
Це одна з причин, чому пєшехонівську реставрацію (точніше — виявлені
її результати) відносять до більш ранньої, сприймають віддаленою у часі
від реставрації Ф. Солнцева.
Ретельне виявлення та дослідження мистецького спадку майстра
необхідне як для об’єктивної оцінки його творів17, так і для вирішення чи
уточнення окремих дискусійних питань щодо живописних робіт у соборі в
ХVІІ ст. Загалом, за всю історію досліджень Софії Київської, до ХVІІ ст.
було віднесено досить різнопланові зображення, що надто різняться за
стильовими ознаками та за технікою виконання. Зважаючи на це,
виокремлення робіт М. Пєшехонова необхідне принаймні для того, щоб їх
не вважали більш раннім живописом.
Переважну більшість реставраційно-поновлювальних стінописних
робіт М. Пєшехонова спіткала доля стародавніх софійських фресок —
вони були записані олією.
У музейну добу на розкритих з-під олійних записів ХІХ ст. фресках
(всього розкрито близько 3 000 кв. м фресок ХІ ст.) у різних місцях
виявлено численні пізніші вставки, інколи великих розмірів, виконані
вправно, майстерно, професійно, що визначаються в реставраційній
документації як живопис часів митрополита Петра Могили18. На нашу
87

Рясная Т.М. Про роботи Макара Пєшехонова в Софії Київській

думку, ці вставки є реставраційними роботами М. Пєшехонова та його
іконописної майстерні.
Помилкову атрибуцію певною мірою могло спричинити визначення
реставратора Павла Юкіна19, підхоплене наступними поколіннями
реставраторів. П. Юкін, реставруючи софійські фрески в 30-і рр. ХХ ст.,
виявив пізніші вставки, виконані на новому ґрунті, і датував їх ХVІІ ст.,
ХVІІІ ст., іноді — ХV ст., визначаючи техніку живопису або як темперу,
або як фреску.
Та головну причину помилки в датуванні вбачаємо в усталеному
упередженому небажанні професійну роботу віднести до часів «варварської» реставрації Ф. Солнцева.
Для проведення робіт з відновлення живопису в Софійському соборі
Ф. Солнцев рекомендував саме Макара Самсоновича Пєшехонова та його
майстерню. Вибір академіка щодо виконавця живописних робіт був
обумовлений досвідом попередніх років спільної роботи зі знаним
іконописцем.
М. Пєшехонов
був
доволі
рідкісним
майстроміконописцем — спеціалістом з личного і доличного письма. У ХІХ ст.,
коли в іконописі домінував артільний спосіб виробництва, тобто існував
чіткий розподіл праці, така майстерність означала універсальність20.
Коли ще не були розкриті усі фрески, і не було складено кошторис
на живописні роботи, Комітет влаштував попередню перевірку
професійної кваліфікації М. Пєшехонова, доручивши виправити для
проби два чи три зображення в арці собору21. А вже 9 вересня 1844 р.
Комітет оглядав «поправленный» живопис і «нашел, что живопись эта
оставлена в том совершенно виде, в каком она была открыта от
покрывавших ее красок, лики святых и карниз только заправлены
краской в тех местах, где были испорчены, вообще исправление это
сделано очень хорошо и совершенно удовлетворительно, ибо не сделано
ни малейших отступлений от того вида, в каком открыты фрески»22. На
цьому етапі ставилося завдання «продолжать таким образом
возобновление всех открытых фресок, стараясь всеми мерами, сколько
возможно, сохранить священные изображения в том виде, в каком они
открываются, и заправлять только те места, которыя затерты бывшею
штукатуркою или краскою»23. Штукатурку для таких «заправок»
Ф. Солнцев пропонував готувати з негашеного браїлівського вапна та
товченого в порошок і просіяного щебеню «с прибавкой не мало шерсти
для лучшей связки»24.
Ф. Солнцев 4 серпня 1846 р. письмово повідомив Комітету, що для
живописних робіт у соборі він погоджує саме майстра Пєшехонова,
відомого своєю вправністю25 і наголошує на умові, що «заправляти»
потрібно лише ті місця, де «повивалювалися» фарби.
Яскравим прикладом вдалого поповнення втраченого фрагмента
фрески ХІ ст. можна вважати вставку великого розміру на постаті
святителя, що знаходиться у арковому переході між центральною навою і
приділом св. св. Петра і Павла (третій від вівтаря північний хрещатий
88

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

стовп центральної нави, східна лопатка, східна площина) (рис. 2).
Середня частина зображення — вставка ХІХ ст. У реставраційному звіті
1957 р. на картограмі її позначено як «живопись ХІХ в., не масло»26.
Окрім безпосередніх робіт з
реставрації стародавнього живопису, М. Пєшехонову належить заслуга описання і копіювання розкритих
софійських фресок. Перш ніж підписати угоду про оплату робіт, Комітет
доручив йому зробити опис розкритих фресок, що й було зроблено27.
Опис було представлено 8 жовтня
1849 р. За всю роботу М. Пєшехонов
просив 18 343 рублів 44 копійки, в
тому числі «300 рублей за рисунки
фресков…»28.
Св. Синод не погодився на
пред’явлену майстром суму оплати
запланованих робіт, аргументуючи це
тим, що стан збереження і розміри
композицій неоднакові, відповідно,
визначити розмір оплати неможливо.
Натомість, до угоди рекомендовано
було додати обов’язкову умову, щоб
роботи проводитися під безпосереднім
Рис. 2. Середня частина зображення
святителя – реставраційна вставка середини
наглядом Ф. Солнцева29.
ХІХ ст. Верхня частина – фреска ХІ ст. Нижня
М. Пєшехонов наполягав на
частина – реставраційна вставка ХХ ст.
умові, щоби влітку 1847 р. в соборі
встановили печі і поросив завдаток 7 000 руб. «Комитет нашел невозможным то и другое»30.
Затягування часу (з боку Комітету) з підписанням контракту,
невиконання необхідних вимог щодо умов праці, деталізована, прискіплива критика якості робіт і рівня професійної майстерності,
негативна характеристика особистості — все це відображене у праці
П. Лебединцева і свідчить про упереджене ставлення оточення
митрополита до майстра.
Як ілюстрацію такого ставлення можна навести відомий випадок,
пов’язаний з поновленням композиції «Зішестя в Ад», коли М. Пєшехонова звинуватили в довільній зміні рисунка, що й було представлено як
одну з вагомих причин розірвання угоди з ним.
Досить велика реставраційна вставка, що збереглася на цій композиції до сьогоднішнього часу, найвірогідніше, виконана особисто М. Пєшехоновим (рис. 3). На користь такого висновку свідчать численні факти,
серед яких, насамперед, заслуговує на увагу детальний опис тогочасних
подій П. Лебединцевим.
89

Рясная Т.М. Про роботи Макара Пєшехонова в Софії Київській

Рис. 3. Композиція «Зішестя в Ад». Сучасний вигляд. Частина фігурної композиції (ліворуч від білої
лінії), частина орнаменту над схилом арки (праворуч від білої лінії) – реставраційна вставка, виконана,
найвірогідніше, Макаром Пєшехоновим у 1849 р.

У жовтні 1849 р. митрополит Філарет (Амфітеатров) під час відвідин
собору помітив, що на поновленому М. Пєшехоновим зображенні «изведение Иисусом Христом ветхозаветных праведников из ада» «вновь написан яркими жолтыми красками крест огромной величины, несообразный
с другими крестами, уцелевшими в древних фресках»31. Митрополит
доручив кафедральному протоієрею Іоану Скворцеву, протоієреям Ремезову та Сухобрусову, соборному старцю ієромонаху Іринарху «негласно»
встановити з усією точністю, чи відповідає поновлений хрест початковому
фресковому. Зазначені члени Комітету донесли, що вони 31 жовтня,
дослідивши написаний М. Пєшехоновим великий семираменний хрест,
зображений у руках Спасителя, виявили наступне: «под крестом, написанным одною желтою краской, обведенным только по одному краю
белой краской, после первой смывки оказался крест несколько уже
нового и обведенный черною чертой по всей своей длине так, что одна
сторона продольней части представлялась более светлою, а другая —
более темною. Средняя перекладина была короче, а нижняя значительно
шире против смытаго креста. После второй смывки оказалось, что все
поперечныя перекладины упраздняются, а остается только по длине
черной черты такое как бы древко, и поверх его, выше прежних
перекладин, особенная тонкая перекладина, прочерченная чем-то»32.
90

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

Комітет засвідчив порушення майстром одного з пунктів контракту, що
не дозволяв щонайменших відхилень від стародавніх абрисів.
Першорядне значення для нас у цій історії має той факт, що фреску
«Зішестя в Ад», беззаперечно, спочатку «заправляв» сам М. Пєшехонов.
Заново поновлюється уся композиція, найімовірніше, ієромонахом
Іринархом33. У переліку фресок, поновлених Й. Желтоножським, вона не
значиться34. Композиція була покрита щільним шаром олійних записів і у
такому вигляді існувала до 1936 р., коли її розчистив П. Юкін. На фотографії, що зафіксувала стан композиції перед реставрацією П. Юкіна, бачимо,
що в остаточному варіанті поновлення замість хреста у руках Спасителя
з’явився згорнутий сувій (хартія). Таке значне порушення канонічного
зображення зауважили Д. Айналов і Є. Рєдін: «… свиток в руках Христа,
данный ему взамен креста, непонятен и должен быть объяснен неудачной
реставрацией»35 (рис. 4, 5). Це виглядає дуже показово на тлі звинувачень
М. Пєшехонова у зміні початкової форми хреста. Подвійні стандарти
підтверджують упереджене ставлення до особи майстра-старообрядця.

Рис. 4. Композиція «Зішестя в Ад». Олія ХІХ ст.
Вигляд до реставрації 1936 р. Фото з наукового
архіву НЗСК

Рис. 5. Композиція «Зішестя в Ад». Фрагмент.
Олія ХІХ ст. Вигляд до реставрації 1936 р. Сувій
(хартія) у руці Христа намальований о. Іринархом
замість хреста, що був на фресці спочатку

Слід звернути увагу на ще одну важливу деталь. Першим
поновлював цю композицію М. Пєшехонов, а до цього поновлення тут був
відсутній великий фрагмент — видимі зараз зображення Адама і трьох
фігур, що стоять позаду нього36, з чого випливає, що втрачену на той час
значну частину композиції «заправив» новою штукатуркою і наново
розписав саме М. Пєшехонов. Після цього о. Іринарх вкрив олією і
фрескову частину, і реставраційну вставку.
Розкривав фреску з-під щільних олійних записів реставратор П.
Юкін у серпні-вересні 1936 р. Він високо оцінив якість пізнішої вставки,
чітко визначив її межі, відокремивши від фрески ХІ ст. (рис. 6) та
визначив цю роботу як темперу ХVІІ ст.
91

Рясная Т.М. Про роботи Макара Пєшехонова в Софії Київській

У щоденнику реставраційних
робіт П. Юкін зазначає: «Фон сохранился хорошо, а фигуры и лица
очень хорошо. Левая часть картины
(почти вся гора и четыре фигуры,
кроме руки передняго старика) —
вставка ХVІІ века. Художник, реставрировавший картину, хотя и
изменил первоначальное расположение фигур, но в композиционном
и в цветовом отношении решил задачу очень удачно. Живопись ХVІІ
века оставлена, так как она очень
хорошо пополняет утраченную часть
фрески. Орнамент к западу от картины, от карниза до разгрузочной
плиты лопатки также ХVІІ века»37.
Помилка П. Юкіна в атрибуції
пізнішої вставки свідчить про високу якість реставраційних робіт
Рис. 6. Фрагмент композиції «Зішестя в Ад».
М. Пєшехонова, що за стилем і
Реставрація П. Юкіна.1936 р. Фото з
технікою виконання були дуже близьнаукового архіву НЗСК
кі до стародавніх фресок. Реставраторами, що працювали в соборі в середині ХХ ст. під керівництвом Луки
Калениченка, зображення Адама було визначено саме як фреску ХІ ст.38.
Розглянуті факти дозволяють з великою долею вірогідності стверджувати, що значна частина композиції «Зішестя в Ад» — вправна
реставраційна робота М. Пєшехонова (рис. 3).
Таким чином, до живописних робіт М. Пєшехонова в Софії Київській
відносимо, насамперед, численні реставраційні вставки на стародавніх
фресках. У реставраційних звітах 50–60-х рр. ХХ ст., що зберігаються в
науковому архіві Національного заповідника «Софія Київська», вони
визначаються як «залишки живопису ХVІІ ст.» з тих самих причин, про
які йшлося вище. Головний висновок реставраторів бригади Л. Калениченка стосовно цих вставок є наступним: під час реставрації Ф. Солнцева
новий олійний живопис створювався в тому числі й на залишках
живопису ХVІІ ст., що з’явився після будівельних робіт часів митрополита Петра Могили39. Якість «живопису ХVІІ ст.» (реставраційних вставок) оцінюється досить високо. До цього періоду реставраційні документи
музейної доби відносять виявлену нову штукатурку сірувато-білого
кольору з крупинками негашеного вапна, що невеликими площами
зустрічається на стінах та склепіннях собору, нанесена вона на
стародавнє мурування стіни та на рештки штукатурки ХІ ст. Зазначається, що більша її частина знаходиться на новому муруванні стіни та на
місцях, де виправлялося стародавнє. На поверхні цієї нової штукатурки
92

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

виявлені залишки тематичного живопису, значно пошкодженого та
фрагменти орнаментів, що дуже добре збереглися. «Орнаменти за своїм
характером та за технікою виконання дуже схожі на фрескові як за
кольором фарб, так і за підготовкою штукатурної основи. Живопис і
орнаменти написані прямо на штукатурці. Фресковий живопис, вочевидь, залишався недоторканим; розписи, в основному, велися на поверхні
нової штукатурки, накладеної на місця нової і стародавньої стіни
споруди. Лише невелика частина фрескового живопису та й то, найвірогідніше, та, що знаходилася в найгіршому стані збереження, вкривалася
новою штукатуркою. Можливо, нову штукатурку наносили на зруйновану
фреску із суто будівельних міркувань»40. У цих документах висловлюється припущення, що розглянуті реставраційні вставки є першими після
штукатурки і живопису ХІ — ХVІ ст.
Під таку характеристику «живопису та штукатурки ХVІІ ст.» цілком
підпадає відоме зображення трьох іудейських отроків, що знаходиться на
північній стіні центральної нави на місці втраченої частини княжого
групового портрета. Ця композиція, найвірогідніше, теж належить до
художнього спадку М. Пєшехонова.
Техніка виконання та стильові особливості цієї композиції
послугували дослідникам підставою для більш раннього її датування41
(рис. 7).

Рис. 7. Три отроки іудейські. Фото 30-х рр. з наукового архіву НЗСК. Велику ділянку, окреслену білою
лінією – три постаті і фрагменти орнаменту відносимо до художнього спадку Макара Пєшехонова

93

Рясная Т.М. Про роботи Макара Пєшехонова в Софії Київській

Вперше цю композицію описав П. Юкін, розривши її у 1935 р. з-під
олійних зображень чотирьох святителів — Вавили, Фоки, Климента і
Олександра, виконаних о. Іринархом після відсторонення М. Пєшехонова.
П. Юкін визначив розкритий живопис як фреску ХV ст., відмітив
дуже гарно виконаний спай штукатурок двох епох (зображення святих
отроків прилягає до фрагмента князівського групового портрета — двох
уцілілих фрескових постатей), зауважив, що одяг «невідомих святих»
дуже зчищений перед записуванням олією (рис. 8, 9). Олією писали
прямо по залишках зображень; одяг крайньої лівої фігури зберігся
краще, права нижня частина плаща — первісна, стародавня. У лівому
верхньому куті зберігався фрагмент напису церковнослов’янською мовою:
«…иниане великом». Проф. П. Попов датував напис ХVІ — ХVІІ ст. Між
фігурами фресковими з князівського портрета зберігалися залишки
«живопису ХV ст.» — нога четвертого отрока, що був зображений поверх
фресок. Продовженням картини є орнамент під нею над західним схилом
арки. Штукатурка, виконана дуже ретельно, проте більш шорстка, ніж
стародавня, закривала частину фрескової фігури. П. Юкін відносить
композицію до другої половини ХV ст. за стилем і технікою42.

Рис. 8. Фрагмент композиції «Отроки іудейські».
Фото 30-х рр. з наукового архіву НЗСК

Рис. 9. Фрагмент композиції «Отроки іудейські» і
постаті з фрескового князівського групового
портрета. Фото 30-х рр. з наукового архіву НЗСК

Реставраторами, що працювали в соборі в середині ХХ ст. (Є. Мамолат, Л. Калениченко) не вказується чітке датування. Спочатку навіть
припускали, що отроків намалював П. Юкін (sic!). У архівних документах
знаходимо їхні висновки про те, що ці фігури виконані в більш ранній
94

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

час, що штукатурка не відноситься до ХІХ ст., місцями накладена на
штукатурку ХІ ст., місцями на стародавнє мурування, «характер живопису
та техніка письма відрізняється від живопису ХІХ ст.»43.
Враховуючи вищезазначені факти, бачимо, що ця композиція, хоч і
не є доповненням до сюжету стародавньої фрески, виконана професійним
реставратором у стилі давньоруських розписів. Цілісним продовженням її
у нижній частині є великий фрагмент орнаменту (рис. 7).
Ця робота — органічний елемент цілісної програми реставрації, що
виглядає максимально наближеним до первісного оформлення стін
храму. Саме таку мету ставила реставрація Ф. Солнцева44. За усіма ознаками ця композиція відповідає характеристиці техніки та стилю реставраційних робіт М. Пєшехонова, що були одразу ж замальовані олійним
живописом та ще й з попереднім безжалісним стиранням.
Дослідження робіт іконописної майстерні Макара Пєшехонова в
Софії Київській знаходиться на своєму початковому етапі. Наведені вище
факти і попередні висновки — це лише спроба привернути увагу до
маловивченого питання, що потребує значних уточнень і ретельних
досліджень, у тому числі, виконання порівняльного аналізу художніх
особливостей небагатьох відомих на сьогодні робіт М. Пєшехонова45 та
зображень у Софії Київській, що їх відносимо до творчого спадку
майстра. Бачиться необхідним перегляд атрибуції значної частини стінопису собору, що на даний час датується як живопис ХVІІ ст. Серед іншого, необхідне проведення технічного аналізу ґрунтів.
Результати попередніх натурних досліджень пізніших розписів
Софії Київської не виключають наявність у соборі робіт М. Пєшехонова
та його майстерні, що стосуються не лише поновлення фресок, а й таких,
що являють собою самостійні композиції, виконані в місцях, де на той час
живопису не було. Документальних свідчень цьому наразі не виявлено,
проте «слід» реставрації стінопису Софійського собору в Києві у 1843–
1853 р. не обмежується лише олійними доповненнями до стародавнього
живопису. Окрім реставраційних вставок на фресках, виконаних
іконописною майстернею М. Пєшехонова, у соборі є багато розписів
середини ХІХ ст., що не пов’язані з фресками, і попередні дослідження
дозволяють припустити, що це не лише роботи ієромонаха Іринарха та
священика Йосипа Желтонозького.
Реставрація Софійського собору в Києві 1843–1853 рр. —
надзвичайно важлива віха в його історії, що заслуговує на особливе
ретельне дослідження.
Література:
Айналов Д., Редин Е. Киево-Софийский собор: Исследование древней мозаической и фресковой живописи. СПб., 1889–157 с.
Белик Ж. Иконописная мастерская М. С. Пешехонова и ее участие в реставрации
Софии Киевской в середине ХІХ века // Софійські читання. Матеріали ІІІ
міжнародної науково-практичної конференції «Пам’ятки Національного

95

Рясная Т.М. Про роботи Макара Пєшехонова в Софії Київській

заповідника "Софія Київська" та сучасні тенденції музейної науки» (м. Київ,
24–24 листопада 2005 р.). С. 248–261.

Бобров Ю. Теория реставрации памятников искусства: закономерности и противоречия. М., 2004.
Вздорнов Г. История открытия и изучения русской средневековой живописи.
ХІХ век. М.: Искусство, 1986.
Зверев В. От поновления к научной реставрации. М., 1999.
Коренюк Ю. З історії реставрації Софії Київської // АНТ Інформаційно-довідковий
вісник археології, мистецтва, культурології. К., 1999/1 С. 19–24.
Лазарев В. Фрески Софии Киевской // Византийское и древнерусское искусство.
Статьи и материалы. М.: Наука, 1978. 334с.
Лебединцев П., протоиерей. Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–
1853 г. К., 1879.
Перунова Н. К вопросу о реконструкции монументальной живописи КиевоПечерского Государственного историко-культурного заповедника. К., 1973.
Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». Група НАДР. № 48.
Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». Група НАДР. 270/1.
Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». Група НАДР. № 272/1.
Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». Група НАДР. № 273.
Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». Група НАДР. № 280/1.
Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». Група НАДР. № 958/1.
Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». Група НАДР. № 958/2.
Петров Н. Миньятюры и заставки в греческом евангелии ХІ — ХІІ в. и отношение их к мозаическим и фресковым изображениям в Киево-Софийском
соборе // Труды Киевской Духовной Академии. К., 1881, май.
Рясна Т. Живописне оформлення склепінь центральної нави Софії Київської у
ХVІІІ ст. // Пам’ятки України: історія та культура. Київ, 2011 — № 3–4 (167–
168), липень-грудень. С. 80–87.
Рясная Т. Дневники работ Павла Ивановича Юкина по реставрации фресок Софии
Киевской в 1935–1936 гг. // Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Вип. ІІ:
збірка наукових праць, присвячена 150-літтю з дня народження Дмитра Власовича Айналова (1862–1939 р.) / Під. ред. д. іст. наук, проф., чл. кор. НАН України
П.С. Сохань; упоряд. Д.С. Гордієнко, В.В. Корнієнко. К., 2012. С. 372–438.

Рясная Т. Прихований живопис Софії Київської. Питання атрибуції //
Софійські читання. Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції «Духовний потенціал та історичний контекст християнського мистецтва» (Київ, 28–29 травня 2009 р.). К.: ТОВ «Горобець», 2010. С. 148–155.
Примітки:
1

У публікаціях зустрічаються два варіанти імені майстра: частіше — Макарій,
рідше — Макар. Надаємо перевагу останньому, враховуючи, що сам іконописець
у своєму листі поставив підпис — «Макар Пєшехонов» (див. дипломну роботу Н.
Перунової «К вопросу о реконструкции монументальной живописи КиевоПечерского Государственного историко-культурного заповедника». К., 1973. С. 6).
96

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство
2

Див.: Лазарев В. Фрески Софии Киевской // Византийское и древнерусское
искусство. Статьи и материалы. М.: Наука, 1978. С. 65–115; Вздорнов Г.
История открытия и изучения русской средневековой живописи. ХІХ век. М.:
Искусство, 1986; Зверев В. От поновления к научной реставрации. М., 1999;
Бобров Ю. Теория реставрации памятников искусства: закономерности и
противоречия. М., 2004.

3

Див.: Белик Ж. Иконописная мастерская М. С. Пешехонова и ее участие в
реставрации Софии Киевской в середине ХІХ века // Софійські читання.
Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції «Пам’ятки
Національного заповідника "Софія Київська" та сучасні тенденції музейної
науки» (м. Київ, 24–24 листопада 2005 р.). К., 2007. С. 252.

4

Лебединцев П., протоиерей. Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–
1853 г. К., 1879, С. 17–18.

5

Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». Група НАДР. № 272/1.

6

Комітет з відновлення Софійського собору створено у червні 1844 р. Він мав
керувати реставраційними роботами на місці та постійно доповідати
Священному Синоду про результати. До його складу митрополитом були
вибрані духовні особи, а світські — генерал-губернатором: намісник КиєвоПечерської лаври, архімандрит Петро — голова Комітету; ключар собору,
протоієрей Тимофій Сухобрусов; благочинний міських церков, протоієрей
Єфимій Ремезов; правитель канцелярії генерал-губернатора, у званні
камергера, дійсний статський радник Цисарєв, що займав посаду помічника
попечителя київського учбового округу, надвірний радник Юзефович і
київський губернський прокурор, надвірний радник Матюнін. Діловодом
Комітету призначено чиновника канцелярії генерал-губернатора Єремєєва.
До кола обов’язків протоієрея Сухобрусова входили господарчі питання та
грошові витрати (див.: Лебединцев П., протоиерей. Возобновление КиевоСофийского собора в 1843–1853 г. К., 1879, С. 8).

7

Після відсторонення М. Пєшехонова Ф. Солнцев вимушений був просити
доручити справу о. Іринарху, про що склав записку 9 липня 1850 р. (див.:
Лебединцев П., протоиерей. Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–
1853 г. К., 1879, С. 28).

8

Див.: Белик Ж. Иконописная мастерская М. С. Пешехонова и ее участие в
реставрации Софии Киевской в середине ХІХ века // Софійські читання.
Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції «Пам’ятки
Національного заповідника "Софія Київська" та сучасні тенденції музейної
науки» (м. Київ, 24–24 листопада 2005 р.). К., 2007. С. 248–261.

9

Ієромонах Іринарх був введений до складу Комітету згодом. П. Лебединцев
зауважує, що о. Іринарху «кажется, наиболее принадлежит открытие важных
злоупотреблений и недобросовестности Пешехонова в порученном ему деле»
(див.: Лебединцев П., протоиерей. Возобновление Киево-Софийского собора в
1843–1853 г. К., 1879, С. 28).

10

Термін «поновлення» визначається реставраторами, що працювали в соборі в
середині ХХ ст., як живописне доповнення втрачених частин і посилення
інтенсивності фарб уцілілих зображень (див.: Науковий архів Національного
заповідника «Софія Київська». Група НАДР. № 48. Арк. 17).

97

Рясная Т.М. Про роботи Макара Пєшехонова в Софії Київській
11

Бароковий живопис ХVІІІ ст. видалявся лише там, де під ним було виявлено
фреску. Окремі композиції, «несогласные с православием», не знищувалися, а
замальовувалися поверх: нові зображення мали краще співвідноситися зі
стародавніми, мали бути «во вкусе древней иконописи» (див.: Лебединцев П.,
протоиерей. Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–1853 г. К., 1879,
С. 35). Великі композиції олійного живопису ХVІІІ ст. на двох склепіннях
центральної нави були лише поновлені (див.: Лебединцев П., протоиерей.
Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–1853 г. К., 1879, С. 33).

12

Див.: Рясная Т. Прихований живопис Софії Київської. Питання атрибуції //
Софійські
читання.
Матеріали
V міжнародної
науково-практичної
конференції «Духовний потенціал та історичний контекст християнського
мистецтва» (Київ, 28–29 травня 2009 р.). К.: ТОВ «Горобець», 2010. С. 148–155;
Рясна Т. Живописне оформлення склепінь центральної нави Софії Київської
у ХVІІІ ст. // Пам’ятки України: історія та культура. Київ, 2011 — № 3–4 (167–
168), липень-грудень. С. 80–87.

13

П. Лебединцев зазначає, що вціліли лише 5 робіт із 100 фігур, 44 поясних
зображень і 127 орнаментів, що були поновлені М. Пєшехоновим. (див.:
Лебединцев П., протоиерей. Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–
1853 г. К., 1879, С. 28). Згадані 5 робіт наразі гіпотетично визначаються
візуально, проте це питання потребує ґрунтовних досліджень. Дослідниця
Ж. Бєлік припускає, що М. Пєшехонов виконав реставраційну вставку до
мозаїчного зображення Євангеліста Іоанна на північно-східному парусі
центрального купола собору (див.: Белик Ж. Иконописная мастерская М. С.
Пешехонова и ее участие в реставрации Софии Киевской в середине ХІХ
века // Софійські читання. Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної
конференції «Пам’ятки Національного заповідника "Софія Київська" та
сучасні тенденції музейної науки» (м. Київ, 24–24 листопада 2005 р.). К., 2007.
С. 255–257).

14

Белик Ж. Иконописная мастерская М. С. Пешехонова и ее участие в
реставрации Софии Киевской в середине ХІХ века // Софійські читання.
Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції «Пам’ятки
Національного заповідника "Софія Київська" та сучасні тенденції музейної
науки» (м. Київ, 24–24 листопада 2005 р.). К., 2007. С. 250.

15

Белик Ж. Иконописная мастерская М. С. Пешехонова и ее участие в
реставрации Софии Киевской в середине ХІХ века // Софійські читання.
Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції «Пам’ятки
Національного заповідника "Софія Київська" та сучасні тенденції музейної
науки» (м. Київ, 24–24 листопада 2005 р.). К., 2007. С. 250.

16

Попередньо гіпотетично визначаються і самостійні композиції, виконані
іконописною майстернею М. Пєшехонова в місцях, де розписів на той час не
було, відповідно, називати їх реставраційними не можемо.

17

Поширене негативне ставлення до робіт М. Пєшехонова в Софії Київській є
повторенням даних з праці П. Лебединцева, який, наскільки відомо, не був
очевидцем самого процесу реставрації, описував події через кілька десятиліть
по закінченні робіт, послуговуючись документами: «Справою», що зберігалася
у бібліотеці собору та «Справами» Архіву Св. Синоду. (див.: Лебединцев П.,
протоиерей. Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–1853 г. К., 1879,

98

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство
С. 1). П. Лебединцев відобразив ставлення Комітету до реставрації собору
взагалі і до особи майстра-старообрядця зокрема.
18

Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». Група НАДР.
№ 272/1 — Арк. 23–24, 32.

19

У Софії Київській П. Юкін розчистив близько 600 кв. м фресок. Див.: Рясная Т.
Дневники работ Павла Ивановича Юкина по реставрации фресок Софии
Киевской в 1935–1936 гг. // Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Вип. ІІ:
збірка наукових праць, присвячена 150-літтю з дня народження Дмитра
Власовича Айналова (1862–1939 р.) / Під. ред. д. іст. наук, проф., чл. кор.
НАН України П.С. Сохань; упоряд. Д. С. Гордієнко, В. В. Корнієнко. К., 2012.
464 с. С. 372–438.

20

Белик Ж. Иконописная мастерская М. С. Пешехонова и ее участие в
реставрации Софии Киевской в середине ХІХ века // Софійські читання.
Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції «Пам’ятки
Національного заповідника "Софія Київська" та сучасні тенденції музейної
науки» (м. Київ, 24–24 листопада 2005 р.). К., 2007. С. 249.

21

Лебединцев П., протоиерей. Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–
1853 г. К., 1879, С. 16.

22

Лебединцев П., протоиерей. Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–
1853 г. К., 1879, С. 16.

23

Лебединцев П., протоиерей. Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–
1853 г. К., 1879, С. 17.

24

Лебединцев П., протоиерей. Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–
1853 г. К., 1879, С. 17. Це свідчення важливе для визначення робіт тогочасної
реставрації,
для
проведення
порівняльного
аналізу
штукатурок.
М. Пєшехонов, зі свого боку, пропонував інший склад ґрунту для
реставраційних вставок, та Ф. Солнцев з ним не погодився. Чи застосовував
М. Пєшехонов свій рецепт, поки що невідомо.

25

Лебединцев П., протоиерей. Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–
1853 г. К., 1879, С. 17.

26

Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». Група НАДР.
№ 273. Арк. 61.

27

Лебединцев П., протоиерей. Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–
1853 г. К., 1879, С. 18.

28

Лебединцев П., протоиерей. Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–
1853 г. К., 1879, С. 19.

29

Лебединцев П., протоиерей. Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–
1853 г. К., 1879, С. 19.

30

Лебединцев П., протоиерей. Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–
1853 г. К., 1879, С. 19.

31

Лебединцев П., протоиерей. Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–
1853 г. К., 1879, С. 23.

32

Лебединцев П., протоиерей. Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–
1853 г. К., 1879, С. 23.
99

Рясная Т.М. Про роботи Макара Пєшехонова в Софії Київській
33

Петров Н. Миньятюры и заставки в греческом евангелии ХІ — ХІІ в. и
отношение их к мозаическим и фресковым изображениям в Киево-Софийском
соборе // Труды Киевской Духовной Академии. К., 1881, май. С. 84, 94–95.

34

Лебединцев П., протоиерей. Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–
1853 г. К., 1879, С. 39.

35

Айналов Д., Редин Е. Киево-Софийский собор: Исследование
мозаической и фресковой живописи. СПб., 1889. 157 с. С. 92.

древней

36

М. Петров стверджує, що на рисунку із альбому протоієрея Желтоножського, що
відтворював незаписану композицію «Зішестя в Ад», фігурувала лише та
частина руки Адама, яку тримав Христос. Зображення ж самого Адама і
фігур, що стоять позаду нього — відсутні (див.: Петров Н. Миньятюры и
заставки в греческом евангелии ХІ — ХІІ в. и отношение их к мозаическим и
фресковым изображениям в Киево-Софийском соборе // Труды Киевской
Духовной Академии. К., 1881, май. С. 95). Згадуваний альбом Желтонозького
не виявлений.

37

Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». Група НАДР.
№ 958/2. Арк. 73зворот.

38

Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». Група НАДР.
270/1 — Арк. 125. Натомість академік В. Лазарев зазначає, що повністю
втрачена ліва частина композиції — три постаті і половина скелі — була
дописана олією при реставрації 40–50-х рр. ХІХ ст. (див. : Лазарев В. Фрески
Софии Киевской // Византийское и древнерусское искусство. Статьи и
материалы. М. : Наука, 1978. С. 76).

39

Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». Група НАДР.
№ 272/1. Арк. 32.

40

Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». Група НАДР.
№ 272/1. Арк. 24, 25.

41

Останній у часі аналіз техніки виконання та стилю знаходимо у дослідженні
Ю. Коренюка: «Написані вони олійною фарбою по грубому вапняно-піщаному
тиньку, але за стилем досить близькі аналогічним постатям отроків у фресках
ХІ ст., що знаходяться поряд на стовпі» (див.: Коренюк Ю. З історії
реставрації Софії Київської // АНТ Інформаційно-довідковий вісник археології, мистецтва, культурології. К., — 1999/1 — С. 20).

42

Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». Група НАДР.
№ 958/1. Арк. 60–62.

43

Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська». Група НАДР.
№ 280/1. Арк. 23, 26.

44

Мета реставраційних робіт і в середині ХХ ст., і в середині ХІХ ст. була одна й
та сама — максимально наблизити оформлення інтер’єру до його первісного
стану. Проте різнилися вони методами і принципами повернення до
стародавньої системи розписів, ставленням до оригіналу, відчуттям і
баченням функціонального призначення споруди.

45

Пєшехонови — одна з найвідоміших династій іконописців Росії ХІХ ст. Кожна з
їхніх підписних робіт є історичною та художньою цінністю. На жаль, основна
частина робіт майстерні втрачена. На даний час виявлена лише одна ікона з
100

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство
підписом Макара Пєшехонова та датою 1849 р. в православній церкві
м. Ла́ппеенра́нта (Фінляндія) і вісім ікон святителів (1850–1851 рр.) у НовоВалаамському монастирі, що знаходяться у Фінляндії у зв’язку з евакуацією
Валаамського монастиря в 1940 р. Пєшехонови створили особливу іконописну
манеру, в якій основні риси канонічної іконописної традиції гармонійно
поєднувалися з принципами академічного мистецтва. Надзвичайна популярність, копіювання та активне тиражування ікон майстерні сформувало цілий
напрямок в релігійному живописі — так званий «пєшехонівський стиль». (про
це див.: Белик Ж. Иконописная мастерская М.С. Пешехонова и ее участие в
реставрации Софии Киевской в середине ХІХ века // Софійські читання.
Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції «Пам’ятки
Національного заповідника "Софія Київська" та сучасні тенденції музейної
науки» (м. Київ, 24–24 листопада 2005 р.). С. 248–261).

101

Ткачук В.А.

СИСТЕМА РОЗМІЩЕННЯ НАПРЕСТОЛЬНИХ ПОКРОВІВ У
ХРАМАХ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ
XVIII СТОЛІТТЯ
Святий престол є головним елементом у храмі в цілому і вівтаря
зокрема. Символізував він, найчастіше, сам Господній престол. Враховуючи те, що до цього часу престоли та літургійні покрови в Київській
митрополії практично не досліджувалися (тут ми говоримо про ті, які
покривали самі літургійні апарати), про актуальність та важливість
такого дослідження говорити зайво.
У цій роботі ми зосередимо свою увагу на уніатській парафії
Правобережжя з адміністративним підпорядкуванням митрополиту з
осідком в Радомишлі.
Варто зазначити, що «ідеальне» знання про літургійні покрови
формувалося через спеціальні підручники для духовенства. Відповідно, і
дослідники є реципієнтами цих формулювань. При цьому, ми свідомі
того, що судячи з опису парафіяльних бібліотек, подібні підручники не
набули широкого розповсюдження. При тому, що одна справа мати цей
підручник, а інша справа рефлексувати з приводу нього. Тому
формування «не ідеальних» знань про покрови в духовенства
залишається відкритим, і через їхню поліваріативність, важко говорити
про існування певної традиції. Але, насамперед, ми подивимося на те, що
пропонували «з гори», тобто з церковної друкарні. Так, наприклад, у
Почаївському «Поучении», яким користувалося як парафіяльне
духовенство, так і миряни, повідомлялось про те, що від престолу сходить
благодать Духа Святого на мирян, через те, що на ньому «живоє миро»,
Христос освящається. І одразу робилося уточнення: «Тожєразум й и ω
Антїмис , Чаш , й прочїихъ сосудахъ». Престол є чотирикутним через
те, що на ньому приноситься Жертва за чотири частини світу, і саме від
нього Церква Христова збирається. І в підсумку зазначалось про те, що
Церковний Престол є найважливішою частиною храму, тому його
найбільше необхідно прикрашати [Поученіе 1779, арк. 31 зв]. Зрозуміло,
що престолу належало виняткове ставлення, яке повинно було б
проявлятися у його прикрашанні та намаганні дотримання встановлених
церквою правил накриття покровами. Згідно з класичною православною
традицією, на престол одягали різноманітні покрови: спершу білий, який
іменувався «срачиця», що символізує собою Христову Плащаницю. Після
цього покривали блискучою «індитією», яка зображала собою славу
Престолу Господнього. При посвяті, цей нижній одяг покривався
«вервією» (мотузкою), яка символізувала ті речі якими був зв’язаний Ісус
Христос. Після цього клали ілітон, а вже після — антимінс [Вениамин,
арх. 1999, с. 15–16; Никольский 2011, с. 7–8; Скворцов 1850, с. 16; Арх.
Гавриил 1886, с. 294].
102

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

Але вже у відомому підручнику для духовенства Льва (Кішки) 1722
року спостерігається відхід від цієї традиції: «Трєба по трєтєє до Службы
Бжой Туваленъ двохъ, албо єднай вє двоє зложоной, межи которыми
маєте быти Антиминсъ» [Собраніє 1722, арк. 30 зв]. Поява варіативності у
цьому питанні достатньо артикульоване. Хоча під чим визначенням,
можна припустити, ховалися традиційна срачиця та індитія.
Відштовхуючись від традиційного покладання покровів на престолі і
вище наведеного, ми спробуємо подивитися на «реакцію» парафіяльного
кліру. А як у них на престолі? І як до цього ставиться або навпаки, не
звертає уваги вища церковна влада? Ці питання будуть «конвоювати»
наше дослідження.
Тож, рецепцію цих положень на парафіяльному рівні нам подають
звіти спостережень духовної влади над парафіяльними престолами. Самі
візитатори дуже рідко коли звертали увагу на те, щоб на престолі було
правильне число покровів. В таких випадках записували: «Na Ołtarzu
Wielkim tuwalen według constitucyey s potrzebę zostaię» [Візіты 2009,
с. 107]. Зазначали й точне число: «Ołtarz według moznosci przybrany.
Naktorych tuwalen wszystkich cztyry» [Там само, с. 116]. Хоча, складається
достатньо певне припущення, що кількість покровів на престолі для
візитаторів не була принциповою. До прикладу, у храмі села Мала
Ростівка Кальницького деканату настоятелю заборонялося відправляти
Богослужіння доти, доки він не купить хоча б одного верхнього покрову
[Wizyta generalna, k.63 v]. Це дуже важливо, адже таку думку займає
представництво вищого духовенства, а що ж вже й говорити про
звичайний клір.
Але у більшості випадках інспектори звертали увагу головним
чином на чистоту престолу та якість виготовлених покровів. Верхні
покрови радила стелити із швабського полотна: «Do teraznieyszey Kaplicy
Antymis na Ołtarz y Obrus Szwabski kupić». Його ж, швидше за все
привозили з німецьких мануфактур [Полонська-Василенко 1965, с. 258,
260; Сидоренко 1992, с. 186], що підвищувало його вартість у порівнянні з
місцевим, яке виступало у ролі замінника. Це полотно характеризується
досить сильною розкатаністю та накрохмаленістю, через що добре
полотно такого походження було важче обрати. Разом з тим воно було
дуже тонким і під час прання ставало прозорішим і його не можна було
сильно викручувати [Gołębowski, 1830, s. 212]. З цією характеристикою
тканини, яку найбільше використовували для верхнього покрову, може
бути пов’язаний його вибір духовенством.
Ми б хотіли відобразити систему покривання престолу беручи за
основу три показники: кількість покровів, матеріал і спосіб розташування. Тут ми маємо проблему фрагментарності повідомлень про систему
покривання престолу. Ця «система» мала приблизно такий вигляд:
1) храми, у яких наявний лише один покров (обрус швабський)
[Wizyta roczna 1789, k. 18 v];
2) з двома покровами (tuwalniami) [Visitatio Ecclesie 1781, k. 4];
103

Ткачук В.А. Система розміщення напрестольних покровів у храмах Правобережної …

3) храми з трьома покровами: а) тонке полотно, гданське та
намітчане полотна [Wizyta roczna 1789, k. 20] (опис тут і далі — згори до
низу), б) три швабських полотна [Там само; Wizytacje generalne 2004, s. 46
v], в) два покрови з тонкого полотна і одне з грубого [Visitatio Ecclesie
1781, k. 13], г) два домашні покрови та зверху — московське полотно
[Wizytacje generalne parafii, s. 53].
4) престоли з чотирма покровами [Visitatio Ecclesie 1781, k.33 v., 46 v]:
низ престолу покривався намітчаним покровом, після чого йшли два полотна домашньої роботи, на них антимінс, який покривався швабським полотном, після чого покладався ілітон [Wizyta generalna dekanatow, k. 3 v].
5) престоли з п’ятьма покровам: зверху застелялося чотирма
покровами тонкого полотна, після чого покладався антимінс, а внизу —
покров з грубої тканини [Visitatio Ecclesie 1781, k. 37].
6) до наступної групи ми зараховуємо престоли, в яких використовували абсолютно нетипові матеріали для напрестольних покровів.
Досить незвичний покров на престолі мала Замкова Іллінецька церква.
В ній священик «tuwalniu» замінив на широку «plisnię», що являло собою,
очевидно, цупке шерстяне збите полотно. Або в Чоловіцькій церкві
Животівського деканату священнослужитель спочатку застеляв престол
грубим полотном, а потім брудною шерстяною хусткою, після чого йшов
кармазиновий дублет, а вже потім антимінс та два обруси [Wizyta
generalna dekanatow, k. 110].
Подібне ж до цього ми бачимо у церкві містечка Крилова Чигиринського деканату, де престол «wełnianą wyboyko pokryty y kawalkiem
iednym plutna» [ІР НБУВ. Ф I. Оп.3. Спр.2463. Арк.201]. Трапляється
замінники і вишуканіші за шерстяну хустку, наприклад «gdańska
serweta» [Wizyta generalna dekanatow, k. 146]. Такі серветки, за ступенем
якості матерії, могли співвідноситись із настільним покровом (obrusem),
найчастіше виготовленим у домашніх умовах. Але швидше за все тут
мова йде про серветки, вироблені в Голландії, які привозилися з
Гданську і були досить коштовною і гарною річчю [Encyklopedyja 1866, s.
366]. У цій ситуації ми можемо говорити про порушення церковної
традиції, а водночас і про особливий вияв пошани або священика, або
жертводавця. Або ж престол могли застеляти килимом: «ołtarz wielki
ieden kilimem circucirca obity, dwoma obrusami okryty» [ІР НБУВ. Ф I.
Оп.3. Спр.2463. Арк. 197]. З дуже короткої та далеко не повної схеми
укладання покровів на престолі видно, що як такої «системи» не існувало.
Ми її не бачимо навіть на регіональному рівні. Це, насамперед, свідчить
про те, що священики мали дуже мало інформації про точну кількість
покровів, матеріал, придатний для їхнього виготовлення та спосіб
розташування на престолі. Ми припускаємо, що це міг бути наслідок
також і дуже поступливої політики Церкви відносно цього питання
[Wizyta generalna dekanatow, k. 77 v., 163 v].
Доводиться констатувати й той факт, що нерідко зустрічаємо
престоли у храмах у неналежному стані. Наприклад, натрапляємо на
104

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

такі його характеристики: «nikczemny i w mochu» [Там само, k.24 v] або
«Prochu i gnoiupełno, aż zmiakaćmożna» [Там само, k. 36]. Окрім того, дуже
часто ми зустрічаємо відомості про те, що верхні покрови — чисті, а під
нижніми — великий бруд. Так само, фіксувалися і серйозніші
пошкодження. В храмі с. Торчин Радомиського деканату було відмічено,
що обрус швабський, який знаходився на престолі був «podarty» [Wizyta
roczna dekanatu 1789, k. 26 v].
Питання фізичного стану церковних речей потребує спеціального
дослідження. Наприклад, ми досі нічого не знаємо про ставлення
тодішньої людини до прання освячених предметів і тому наразі ми не
можемо зробити абсолютні висновки. Лише зазначимо, що маємо
відомості про витрати священика на мило для прання церковної білизни,
але нажаль без конкретизації, якої саме. У записі від 11 серпня 1770 року
читаємо: «Na mydło do Belizny Cerkiewney. 16 grosz» [ІР НБУВ. Ф.301.
Спр. 576 Л, арк. 41].
Припускаємо, що сучасний дослідник в оцінці не задовільного
фізичного стану напрестольних покровів може легко допуститися
помилки. Адже, фактично апріорно, ми схильні визначати чистоту в
сакральних речах як ознаку пошанування та підкреслення власне її
сакральної природи в цей період. Але швидше за все, як раз в цей час
наступає переломний момент. У ньому, між церковною владою та
нижчим парафіяльним кліром, відбувається, очевидно, своєрідний
культурний конфлікт. Цей конфлікт є часткою загального процесу
конфесіоналізації. Нині церковна влада всіма можливими методами
прагне бачити престол, покритий чистими покровами. Швидше за все
для традиції парафіяльного кліра,це не було таким важливим, і не
проводилась паралель між брудними покровами та десакралізацією
[див про це: Дуглас 2000]. Фактично брудний нижній покров під
верхнім чистим можна почасти вважати новим дискурсом в Церкві
цього періоду.
Отже, ми можемо зробити висновок про те, що сталої традиції
покладання покровів, як в «офіційній» Церкві, так і на парафіяльній
сітці швидше за все на цей час не було сформовано.
Література:
Архимандрит Гавриил. Руководство по литургикѣ или наука о православном
Богослуженіи. Тверь, 1886.
Вениамин, еп. Новая Скрижаль, или объснение о церкви, литургии и всех
службах и утварях церковных, Вениамина, архиепископа Нижегородского и
Арзамасского. М.: Издательство Православного Братства Святителя Филарета
Митрополита Московского, 1999. 309 с.
Відділ рукописних фондів та текстології Ін-ту літ-ри НАНУ. Ф. 3. Спр. 4848.
Visitatio Ecclesie Parochialis Dolinensis 1781. 50 Арк.
Візіти уніяцкіх цэркав Мінскага і Навагрудскага саборау 1680–1682 гг.: Зборнік
дакументау/ Укладальнік Д. В. Лісейчикав. Мінск: 2009. 270 с.

105

Ткачук В.А. Система розміщення напрестольних покровів у храмах Правобережної …

Дуглас М. Чистота и опасность: Анализ представлений об оскорблении и табу /
Пер. с англ. Р. Громовой под редакцией С. Баньковской; вст. ст. и комм. С.
Баньковской. М.: КАНОН-пресс-Ц, Кучково поле. М., 2000. 288 с.

ІР НБУВ. Ф. І. Оп. 3. Спр. 2463.
ІР НБУВ. Ф. І. Оп. 3. Спр. 2478. Wizyta generalna dekanatow niemierowskiego,
kalnickiego, zywotowskiego — 1789 Roku . 215 арк.
ІР НБУВ. Ф.301. Спр. 576 Л.Книга приходів і розходів Острозької Воскресенської
церкви.
ІР НБУВ. Ф. 301. Спр. 671 Л. Wizyta roczna dekanatu Radomyskiego 1789.
Annoexpedita. 215 арк.
Никольский К., прот. Руководство к изучению богослужения Православной
церкви. М., 2002. 332с.
Полонська-Василенко Н. Запоріжжя XVIIIстоліття та його спадщина. Том I.
Мюнхен: «Дніпрові хвилі», 1965. 397 с.

Поученіе о обрядах христиансихъ первѣе в книзѣ Народовѣщанія, или слово к
народу кафолическому зовомой. Почаїв, 1779.
Сидоренко О.Ф. Українські землі у міжнародній торгівлі (IX — середина XVII ст.)
/ О.Ф. Сидоренко; АН України. К.: Наук. думка, 1992. 322 с.
Скворцов И. О Богослужении Православной Церкви. Издание второе. Киев:
Типография Феофила Глигсберга, 1850. 173 с.
Собраніє припадковъ краткоє, и духовнымъ Особомъ потребноє. Супрасль. 1722.
Gołębowski L. Ubiory w Polsce od naydawniejszych czasów aż do chwil obecnych.
Warzawa: Druk. A. Gałęzowskiego i ko, 1830. 308 s.
Encyklopedyja powszechna. Tom dwudziesty trzeci. Saskibłękit — Starawiercy.
Warszawa. 1866.

Wizytacje generalne parafii unickich w wojewцdztwie kijowskim i
braclawskim po 1782 r. / Oprac. i wydal M. Radwan. Lublin, 2004.

106

Чигирик І.І.

КІОТИ НА ХОРАХ КИЇВСЬКОГО СОФІЙСЬКОГО СОБОРУ:
ІСТОРІЯ ТА АТРИБУЦІЯ
Софійський собор, збудований на початку XI ст. як головний
митрополичий осередок Русі-України та за свою тисячолітню історію
увібравший культурні набутки різних епох, завжди привертав до себе
увагу вчених: істориків, архітекторів, мистецтвознавців, археологів тощо.
Однак на цей час актуальними залишається низка тем і проблем, до
дослідження яких науковці звертались не часто або ж не приділяли їм належної уваги. Саме до таких питань належить історія та атрибуція різьблених
дерев’яних кіотів, що нині експонуються на хорах Софійського собору.
У зв’язку з тим, що «Комплексною програмою дослідження, реставрації та популяризації Софійського собору у 2016–2021 р.» передбачена
реставрація цих пам’яток, об’єктивною необхідністю стало їх всебічне
вивчення, зокрема, й історія появи у головному митрополичому храмі. У
цій статті нами здійснено спробу висвітлити це питання.
Слово «кіот» походить від грецького «kibotos» — ящик, ковчег.
Перший кіот (ківот) слугував для того, щоб зберігати у ньому скрижалі
Заповіту. У християн кіот був місцем зберігання різноманітних реліквій.
Це могли бути мощі святих чи ікони. Згодом кіот стає невід’ємною частиною ікони. На території України кіотами називали (точне датування
цього нововведення відсутнє) або невелику нішу на фасадній стіні храмів
для зображення святого, яка часто накривалася двосхилим дашком,
навісом, або дерев’яну скриню чи стулкову раму для великої ікони, яка
декорована рельєфом, розписом або різьбленням [Білодід 1973, с. 168].
Спеціального окремого дослідження, присвяченого історії та
атрибуції кіотів Софійського собору в Києві, на сьогоднішній день не
існує, хоча вони, побіжно згадуються у працях окремих дослідників.
Зазвичай, у загальних дореволюційних виданнях-описах Софійського
собору кіоти були побіжно виокремленні лише у контексті розповіді про
окремі ікони. Так, у монографіях київського митрополита Є. Болховітінова та протоієрея Софійського собору П. Лебединцева є лише коротка
згадка про місце розташування втрачених на сьогоднішній день кіотів, у
яких знаходилися Любецька та Дубовицька ікони Божої Матері [Болховітінов 1995, с. 71; Лебединцев 1890, с. 22]. Так само немає детальної
інформації про кіоти і в «Описі» Софійського собору кафедрального
протоієрея Софійського храму, професора, доктора богослов’я І. Скворцова [Скворцов 1854]. У схожому форматі представлене і дослідження
протоієрея Софійського собору П. Орловського [Орловський 1901].
У магістерській дисертації настоятеля Києво-Софійського собору
М. Шпачинського, присвяченій діяльності Київського митрополита Арсенія Могилянського, збереглися короткі відомості про один із кіотів
Софійського собору. Мова йде про влаштування за митрополита Арсенія

107

Чигирик І.І. Кіоти на хорах Київського Софійського собору: історія та атрибуція

нового кіоту для ікони Куп’ятицької Божої Матері на хорах Софійської
святині. Автор зазначив лише, що кіот був прикрашений іконописом та
позолотою. Інформація про існування кіоту для чудотворної ікони
Миколи Мокрого у роботі відсутня [Шпачинський 1907, с. 473–474].
Дещо більше матеріалу з цієї проблематики знаходимо у написаній в
1914 р. магістерській роботі священика А. Лінчевського, що була присвячена
історико-археологічним аспектам вивчення Софії Київської. Зокрема, автор
відтворив епізод появи у XVIII ст. на хорах святині двох кіотів-іконостасів,
коротко схарактеризував їхній вигляд та вказав точне місце розташування у
Софійському соборі [Лінчевський 1914, с. 370–371, 428, 430–431].
Представники історичної науки радянського часу, теж оминули
своєю увагою софійські кіоти, оскільки саме у зазначений період кіоти
втратили свої головні атрибути — ікони, а відповідно і цікавість. Так, у
монографії директора Софійського собору О. Повстенка (обіймав посаду у
період 1941–1943 р.), лише одним реченням знаходимо підтвердження
наявності на хорах Софії під час Другої світової війни одного із кіотів, у
якому знаходилася ікона Миколи Мокрого [Повстенко 1954, с. 212].
Період 1991–2017 р. характеризується значним зростанням зацікавленості вчених до історії Української Православної церкви та її витоків.
Зросла увага науковців і до історії Софійського собору, адже серед низки
проблем, які цікавлять українську спільноту, одним із найболісніших
залишається питання повернення до Софійського храму стародавніх
святинь. Зокрема, йдеться про ікону Миколи Мокрого, яка під час Другої
світової війни була вивезена за кордон, і про яку нагадує у Софійському
соборі один із кіотів, в якому вона знаходилася.
Серед праць українських науковців, які сьогодні найближче
підійшли до історії софійських кіотів крізь призму вивчення софійських
святинь, можна виокремити роботи А. Кізлової та Н. Сінкевич [Кізлова
2009; Кізлова 2010; Сінкевич 2011].
Так, дослідниця А. Кізлова, вивчаючи питання шанування богомольцями храмових святинь, навела для прикладу, як одну із форм
подяки за зцілення хворого, виготовлення обітнього кіоту для
Софійського храму. У своїх спостереженнях авторка слушно висловилася,
що великого значення надавалося саме оформленню святині [Кізлова
2010, с. 214]. Однак, кіот, який був окрасою ікони та гармонійним
доповненням до її символіки, не став предметом подальшої уваги.
Більш розгорнутий матеріал про історію створення у XVIII ст.
дерев’яного кіота для іконного образу Миколи Мокрого подала у своїй
монографії «Реліквії та чудотворні ікони Софії Київської» Н. Сінкевич.
Простежуючи процес переміщення чудотворних ікон разом з кіотами по
площині Софійського простору, авторка припустила, що виготовлені у
XIX ст. для софійського (Теплого) храму два кіоти, нині перебувають на
хорах Софійського собору [Сінкевич 2011, с. 50, 73].
Однак, проаналізовані архівні матеріали, якими керується Н. Сінкевич у своїх спостереженнях (у 2015 р. документи, що стосуються кіотів

108

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

для Софійської Трапезної церкви, були опубліковані І. Преловською), та
особливо результати натурних досліджень, проведені Національним
науково-дослідним реставраційним центром України, спростовують таке
твердження. Адже сучасний аналіз деревини софійських кіотів, які
сьогодні знаходяться на хорах святині, показав, що це сполучення: дубу,
сосни та модрини європейської. Основним же матеріалом для кіотів,
виготовлених у XIX ст. для Трапезної церкви стали: сосна, липа, вільха
[Преловська 2015, с. 189–190]. Підтвердження достовірності висновків
саме реставраційного центру знаходимо і у праці О. Повстенка, який
зазначав, що ікона Миколи Мокрого знаходилася на хорах Софії до кінця
німецької окупації у дубовому кіоті [Повстенко 1954, с. 212 ].
Отже, огляд історіографічної бази дослідження показує, що питання
історії та атрибуції софійських кіотів так і не стало предметом спеціального дослідження науковців, тож на сьогодні щодо цих пам’яток маємо
більше питань, аніж відповідей. Розглянемо коротко наявні джерела, з
яких можемо отримати відомості про кіоти.
Перші дані про софійські кіоти відносять до XVIII ст. У неофіційній
частині газети «Киевские епархиальные ведомости» (виходили з 1861 по
1918 р.) міститься матеріал щодо створення софійських кіотів у XVIII ст.
для чудотворних іконних образів Миколи Мокрого та Куп’ятицької
Божої Матері. Цікавим оповідним джерелом інформації про історію
одного із них став акровірш, опублікований на сторінках зазначеного
часопису.
Архівні справи із фонду 3 (Києво-Софійський кафедральний собор)
Державного архіву міста Києва та фонду 127 (Київська духовна
консисторія) Центрального державного історичного архіву України в
місті Києві виявилися важливим доповненням до історії вивчення та
атрибуції софійських кіотів. Зокрема, це стосується окремих свідчень
щодо перебування на хорах собору двох кіотів у другій половині XVIII ст.
та короткий опис до одного із них. Зокрема, у архівних справах мова йде
про дерев’яний різьблений позолочений кіот, у якому знаходилася
чудотворна Куп’ятицька ікона Божої Матері. Крім цього, документи
підтверджують факт існування окремих кіотів для двох згаданих вище
святинь задовго до середини XIX ст.
Цінним джерелом, щодо історії переміщення кіотів по хорах святині
у 30-х рр. XX ст., стали опубліковані В. Корнієнком копії звітів щодо
реставраційних робіт, які проводилися у Софійському соборі в 1930 р. із
особового фонду Д. Гордєєва Центрального державного архіву-музею
літератури і мистецтв України [Корнієнко 2015, с. 243–244].
Ще одним внеском у дослідженні історії та атрибуції Софійських
кіотів на хорах святині, стали спогади видатного професора, художника,
доктора історії й теорії мистецтв, реставратора Київських святинь у т.ч. і
Софійського собору, А. Прахова (1846–1916 р.). Зокрема, автор торкнувся
питання історичної і художньої цінності дерев’яних виробів, які знаходилися у фондах Софійського музею.

109

Чигирик І.І. Кіоти на хорах Київського Софійського собору: історія та атрибуція

Рис. 1. Акровірш, що був зафіксований на дерев’яному бляті біля кіота

110

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

Рис. 1. Акровірш, що був зафіксований на дерев’яному бляті біля кіота (продовження)
111

Чигирик І.І. Кіоти на хорах Київського Софійського собору: історія та атрибуція

Рис. 2. План другого поверху Софійського собору (за кресленням 1809 р.) з позначенням місць
розташування кіотів у середині XVIII ст.

Серед перерахованих А. Праховим предметів згадуються: дерев’яний
різьблений «ставник» для свічок, колонки від верхньої частини іконостасу, чотири фігури різьблених ангелів, головки херувимів тощо. Нашу
увагу привернула описана автором вирізьблена у візантійському стилі
дубова вставка від кіота. Вчений зазначив, що цей виріб є типовим
зразком ремісничої іконописної майстерні кінця XIX ст. Описуючи
дерев’яну складову кіота, А. Прахов також відзначив, що решітки мають
форму лускувато розташованих дуг, у кутках яких розміщені рівнокінцеві
хрести, розширені на кінцях. Зі слів автора, дубова вставка була оббита
тонким шовком світло-блакитного кольору [НА - ДР 415/20, окр. арк.].
Якщо поглянути на сучасний вигляд одного із дерев’яних кіотів, що
експонується на хорах Софійського собору, то можна провести майже
повну аналогію із описаним А. Праховим дерев’яним виробом. Зокрема,
на фотографії видно, що у деяких місцях конструкції відсутні окремі
елементи решітки, яка так само має форму лускувато розташованих дуг,
а у їхніх кутках, теж розміщені рівнокінцеві хрести (рис. 3).
Ще одну паралель, яку можна провести між сучасним кіотом та
однією із складових дерев’яної вставки, описаної А. Праховим, це деревина. У обох випадках матеріалом для виготовлення став дуб. Це твердження випливає як зі слів А. Прахова, так і з експертної оцінки фахівця
112

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

Національного науково-дослідного реставраційного центру України.
Крім цього, художником-реставратором О. Закусилом, під час детального
огляду кіотів, були виявлені часточки небесно-блакитного шовку, який
згадується і у спогадах А. Прахова. Остаточною крапкою у порівняльному
аналізі софійського кіоту та дубової дерев’яної вставки описаної А.
Праховим, став максимально наближений збіг часу їх виготовлення —
обидва датували їхню появу кінцем XIX століття.
Єдиною відмінністю між сучасним кіотом і описом А. Прахова є
рівнокінцеві хрести, що розташовані
у кутках лускуватих дуг. За описом,
вони розширюються на кінцях [НА –
ДР. 415/20, окр. арк.], чого не має
на кіоті, в якому хрести на кінцях
прямі (рис. 3).
Незважаючи на цю відмінність,
інші спільні ознаки дозволяють
припустити, що описана А. Праховим різьблена дерев’яна вставка від
кіота була складовою одного із
сучасних кіотів, що збереглися на
хорах Софійського собору, а саме —
на північних.
Безперечно,
найважливішим
джерелом на сьогоднішній день
залишаються самі кіоти Софійського собору. Можливо, у процесі реставрації будуть виявлені нові відомості, які дозволять пролити світло
на історію цих пам’яток. Наразі ж,
зважаючи на незначну кількість
Рис. 3. Кіот, у якому знаходилася ікона Миколи
інформації, історію кіотів можна
Мокрого. Сучасний вигляд
представити таким чином.
Перша згадка про софійські кіоти на хорах храму, в яких знаходилися ікони Миколи Мокрого та Куп’ятицької Божої Матері, відноситься
до часів митрополита Київського Арсенія Могилянського (1757–1770 р.)
[КЕВ 1869, с. 442].
У 1765 р. слуцьким купцем П. Сухозанетом для іконної святині
Миколи Мокрого Софійському собору був подарований дерев’яний кіот на
знак подяки за зцілення від недуги. Зазначена подія була зафіксована
на дерев’яному бляті (дерев’яна дошка для написання на ній олійними
фарбами), що був підвішений біля кіоту (рис. 1).
Кіот був виготовлений різьбярем М. Шаховським. Він мав вигляд
балдахіна на стовпах та був огороджений дерев’яною решіткою —
«балясами» (невисокий фігурний стовпчик, що підтримує перила сходів,

113

Чигирик І.І. Кіоти на хорах Київського Софійського собору: історія та атрибуція

терас, балконів, дахів). Тіснота Миколаївського приділу (північно-західна
частина хорів), в якому перебувала спочатку ікона святого, спричиняла
штовханину серед віруючих. Враховуючи потреби богомольців та
духовенства, для зручності, кіот був встановлений на центральній
площадці хор Софійського собору (західні хори) [Сінкевич 2011, с. 50;
Лінчевський 1914, с. 428].

Рис. 4. План другого поверху Софійського собору (за сучасними кресленнями з позначенням місць
розташування кіотів, що сьогодні експонуються)

У 1769 р. в Андріївському приділі (південно-західна частина хорів)
для Куп’ятицької ікони був влаштований аналогічний кіот-балдахін. На
його оздоблення було використано 153 книги листового золота і 24 книги
срібла. Кіот був прикрашений тринадцятьма композиціями, які, на
думку А. Лінчевського, були пов’язані із окремими чудесами Куп’ятицького образу Божої Матері [Линчевский 1914, с. 431].
В інвентарній книзі церковного майна Києво-Софійського собору за
1789 р. зберігся його короткий опис: «Кіот дерев’яний, різьбленої роботи,
позолочений, на чотирьох стовпах, з обведеними знизу залізними решітками. На ньому — хрестоподібна срібна дошка, барвисто позолочена, оздоблена вибитим квітковим орнаментом, на якому посередині — срібнопозолочений хрест у променях колом, невеликий з зображенням чудотворної
ікони пресвятої Богородиці Куп’ятицької. На особливому хресті мідночервоного кольору на руках Богородиця тримає Передвічне Немовля. З

114

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

іншого боку ‒ розп’яття, яке ікона закриває маленькою срібною хрестоподібною бляшкою, знизу позолоченою. На бляшці зверху вигравіруване зображення, таке ж як і сам хрест. На самій дошці вигравіруване зображення
Бога Отця і Святого Духа, по боках Йоакима і Анни, а знизу — написаний
вірш, який можна прочитати. Вгорі кіота — ікона Богоматері з посрібленою
короною» [Переклад автора]. [Инвентарная, ДАМК, ф. 3, арк. 30].
У цей же час, відбувається переміщення ікони Миколи Мокрого
разом із кіотом по площині софійських хор. Його встановлюють на хорах
навпроти жертовника, а другий кіот (Куп’ятицької ікони) — паралельно,
навпроти вівтаря Йоакима та Анни. Місця цих кіотів були зафіксовані А.
Лінчевським на плані Софійського собору 1809 р. (рис. 2).
Враховуючи практичні потреби Софійського собору, пов’язані з
реставраційними роботами, що проводилися у храмі, у 1845 р. з нього
було винесено усі кіоти, у тому числі й ті, в яких знаходилися особливо
шановані іконні образи святого Миколи Мокрого та Куп’ятицької Божої
Матері [КЕВ 1869, с. 444]. Першу зі згаданих святинь, повернули до
іконостаса Миколаївського приділу, де вона знаходилася ще до того, як
для неї був виготовлений у 1765 р. згаданий нами вище спеціальний
кіот. Другу ікону розмістили на хорах, ліворуч від царських врат
Андріївського приділу [КЕВ 1869, с. 444].

Рис. 5. Ікона Святого Миколи Мокрого

Рис. 6. Куп’ятицька ікона Божої Матері. Гравюра

Без кіотів ікони знаходилися недовгий період, оскільки у свідченнях
Софійського духовенства за 1852 р., в особі протоієрея М. Дубницького та
священика В. Дамського, поданих до Святійшого Синоду, зазначено, що
для святинь — ікони Миколи Мокрого та Куп’ятицької ікони Божої
Матері, у храмі здавна були влаштовані окремі кіоти [О доставлении,
ЦДІАК України, ф. 127, арк. 5]. Вочевидь, це звернення могло стати
причиною виготовлення двох нових кіотів у другій половині XIX ст.
115

Чигирик І.І. Кіоти на хорах Київського Софійського собору: історія та атрибуція

Чергові свідчення про долю Софійських кіотів знаходимо вже на
початку другої третини XX ст. У 1930 р. під час реставраційних робіт, які
проводилися у Софійському соборі під керівництвом професора Ленінградського державного університету професора М. Сичова, з метою
розкриття арок на хорах Софійського собору для найкращого огляду його
архітектурного ансамблю та мозаїк, було прийняте рішення про
перенесення двох кіотів на нові площадки. Кіоти були для зручності
розібрані і після перенесення на інші місця зібрані у попередньому
вигляді. Роботи по перенесенню кіотів та укріпленню бар’єрів були
виконані теслярем Олехновичем [Корнієнко 2015, с. 244].
У книзі О. Повстенка лише одним реченням знаходимо підтвердження наявності на хорах Софії одного із кіотів: мовиться про ікону
Миколи Мокрого, яка, як зазначив автор, знаходилася на хорах Софії до
кінця німецької окупації у дубовому кіоті [Повстенко 1954, с. 212].
На сьогодні на хорах Софійського собору, експонуються два підлогові
різьблені дерев’яні кіоти не в повному своєму первісному вигляді та без
головних своїх атрибутів — ікон (рис. 3). Місця їх розташування
позначені на плані Софійського собору (рис. 4).
Один із кіотів знаходиться на північних хорах у східній частині
приділу Св. Миколая біля північної стіни. У ньому знаходилася чудотворна ікона Миколи Мокрого (рис. 5). Другий кіот, розміщений на
південних хорах у східній частині приділу Св. Андрія Первозванного,
біля південної стіни. У ньому зберігалася Куп’ятицька ікона Божої
Матері (рис. 6).
Встановлено, що за технікою виконання (столярні роботи,
різьблення, фарбування, золотіння), а також, відповідно до відомостей з
проаналізованих вище джерел, обидва кіоти датуються другою половиною XIX ст., але інформація про більш конкретний рік появи їх у
Софійському соборі залишається відкритою.
Основними елементами софійських кіотів на сьогоднішній
день є: каркас, навершя, напівоб’ємні колони, прорізні дерев’яні
решітки,
дерев’яні
сходинки, різьблені рослинні та
геометричні елементи декору.
сторони
кіотів
Тильні
стоять притиснутими до стіни, а
їх частини, що мають дошки з
вирізаними накладними орнаментами, знаходяться у місцях
відсутніх шиферних плит парапетів хорів (тобто, залишились
на своєму первісному місці)
Рис. 7. Тильна частина одного із кіотів після розбору
(рис. 7). При цьому варто
його в 1930 р. Сучасний вигляд
116

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

звернути увагу, що, внаслідок розбирання у 1930 р. частини кіотів,
почалися проблеми з міцністю конструкції, адже частина основи кіоту
тепер відсутня. Також, на обох кіотах частково втрачене прорізне
різьблення. Зокрема, на кіоті, що знаходиться на південних хорах,
відсутній хрест, що прикрашав навершя. На кіоті, розташованому на
північних хорах, незначною мірою відсутні прорізні елементи бокових
його частин.
Таким чином, завдяки вивченню наявної літератури та виявлених
джерел, а також фаховій оцінці софійських кіотів, наданій завідувачем
науково-реставраційної майстерні Національного заповідника «Софія
Київська», художником-реставратором вищої кваліфікаційної категорії А.
Остапчуком та завідувачем відділу Національного науково-дослідного
реставраційного центру України, художником-реставратором вищої
кваліфікаційної категорії О. Закусилом, стало можливим частково
реконструювати історію софійських кіотів — однієї з обов’язкових складових церковного начиння храму. Окремі аспекти цієї проблематики, як-то
більш чіткий час виготовлення кіотів, аналіз різьбленого декору та
втрачених елементів конструкції потребують додаткового вивчення, що
стане предметом нашого подальшого дослідження в процесі реставрації
кіотів та пошуку нових архівних матеріалів.
Джерела та література:
Білодід І.К., Бурячок А.А. та ін. Словник української мови: у 11 т. Т. 4. (і–м). К.,
1973. 840 с.
Болховітінов Євгеній, митрополит. Вибрані праці з історії Києва. К., 1995.
С. 37–269.
Инвентарная опись церковного имущества Киево-Софийского собора. 1803 г.
Державний архів міста Києва (ДАМК), ф. 3, оп. 3, спр. 64, 108 арк.
Кізлова А.А. Способи шанування святинь Софії Київської (XVIII — сер. XIX ст.) //
Софійські читання. Матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції «Пам’ятки Національного заповідника «Софія Київська»: культурний
діалог поколінь» (Київ, 25–26 жовтня 2007 р.). К., 2009. С. 212–215.
Кізлова А.А. Православні святині Києва у духовному та суспільному житті киян
(кінець XVIII — перші десятиліття XX ст.) автореф. дис. …канд. іст. наук:
07.00.01 / Кізлова А.А.; Київський національний університет імені Тараса
Шевченка. К., 2010. 12 с.
Корнієнко В.В. Мовою документів: реставраційні роботи у Софійському соборі
1930 р. під керівництвом Миколи Сичова // Софійські читання. Матеріали VII
міжнародної науково-практичної конференції «До 90-річчя від дня народження відомого дослідника пам’яток Національного заповідника «Софія
Київська», д.і.н. Сергія Олександровича Висоцього». К., 2015. С. 242–256.
Лебединцев П.П. «Св. София Киевская, ныне Киево-Софийский кафедральный
собор / П.П. Лебединцев, 2-е изд. испр. К., 1890. 69 с.
Линчевский А.К. Святая София Киевская (XI–XX вв.): историко-археологическое
исследование [Рукопись] / священник Линчевский А.К. К., 1914. 603 с.

117

Чигирик І.І. Кіоти на хорах Київського Софійського собору: історія та атрибуція

О доставлении Святейшему Синоду сведений об иконе Купятицкой Божей
матери. Центральний державний історичний архів України в місті Києві
(ЦДІАК), ф.127, оп. 654, спр. 215, 12 арк.
Описание Киево-Софийского собора и Киевской иерархии с присовокуплением
разных грамот и выписок, объясняющих оное, также планов и фасадов
константинопольской и киевской софийской церкви и Ярославова надгробия.
К., 1825. 272 с.

Орловский П. Св. София Киевская, ныне Киево-Софийский кафедральный собор
/ сост. Протоиерей Пётр Орловский. Изд. 2-е, дополненное. К., 1901. 74 с.
Орловский П. Некоторые сведения о чудотворной купятицкой иконе Божией
Матери, находящейся ныне в Киево-софийском соборе // Киевские Епархиальные ведомости (КЕВ). 1867. № 4. Отд. 2. С. 105–120.
Открытие купольных мозаик и фресок Софийского собора в г. Киеве по
воспоминаниям профессора Адриана Викторовича Прахова. Сообщение
художника Н.А. Прахова // Наук. Архів Національного заповідника «Софія
Київська». НА – ДР. 415/20. 24 с.
О чудотворной иконе Святителя Христова Николая Мокрого // Киевские епархиальные ведомости. К., 1869. № 12. Отд. 2. С. 439–444.
Повстенко О. Катедра св. Софії у Києві. Нью-Йорк, 1954. 466 с.
Преловська І.М. Передумови, обставини організації та перші роки функціонування Софійського державного архітектурно-історичного музею-заповідника. К.,
2015. 263 с.
Сінкевич Н.О. Реліквії та чудотворні ікони Софії Київської. К., 2011. 94 с.
Скворцов И.М. Описание Киево-Софийского собора по обновлении его в 1843–
1853 годах. К., 1854. 90 с.
Собрание гравированных изображений икон Божьей Матери и сказания о них.
СПб., 1878. 31 с.

Шпачинский Н. Киевский митрополит Арсений Могилянский и
состояние киевской митрополии в его правление (1757–1770). К., 1907.
667 с.

118

Шамраєва А.М., Отченашко В.Ф.

ОПАЛЮВАЛЬНЕ ПРИЛАДДЯ В ПАМ’ЯТЦІ АРХІТЕКТУРИ
ХVІІІ ст. МИТРОПОЛИЧОМУ БУДИНКУ КИЄВО‐СОФІЙСЬКОГО
МОНАСТИРЯ (Охоронний № 10–4)
Питання відновлення печей та камінів в Митрополичому будинку
стало актуальним, як частина архітектурного декору пам’ятки.
Створення величного вигляду інтер’єрів споруди вимагає застосування
тогочасних матеріалів в концепції Першокласного Золотоверхого
Михайлівського монастиря. За Петра І почалося прилучення України до
передової європейської культури із збереженням української культури та
побуту ХVІІІ ст.
Аналіз історико-архівних досліджень
Дана перша публікація складена автором на підставі аналізу
історико-архівних досліджень, проведених у 2005 році в Центральному
державному історичному архіві України в Києві (ЦДІАУ). В статті
зберігається стилістика правопису та редакція тогочасних документів.
Історико-архівне дослідження архітектури цього об’єкту і результати
узагальнення всіх напрацьованих вперше виявлених архівних
матеріалів дозволили зробити першу спробу документального
відтворення опалювального приладдя — печей та камінів в парадних та
житлових приміщеннях Митрополичого будинку, які з’явились під час
проектування та експлуатації споруди.
Парадні палати, як і житлові в Митрополичих «покоях», мали
опалювальне приладдя, проте опалювались вони неоднаковою мірою.
Так, в залі у самому великому приміщенні будинку, печі опалювали
досить значний простір. Печі були в будинку як пристінні, так і об’ємні
прямокутної форми. Печам вітальної, як самої парадної, оздоблювальної
в будинку кімнаті, приділялась значна увага. В кабінетах, поруч з
печами, були й каміни. Каміни могли бути кутовими чи в середній
частині стіни. В парадних митрополичих «покоях» печі — як об’ємні, так і
пристінні, але в них не влаштовувались каміни.
Камін — неекономічне опалювальне приладдя — надавало скоріше
ритуально-декоративну функцію, ніж опалювальну. Тому, поруч з
каміном й ставили піч, тобто приладдя, яке добре зберігало тепло.
Майже у всіх камінах стояли освітлювальне приладдя; канделябри,
підсвічники. Місцерозташування світильників зумовлено сусідством
дзеркала, яке розсіювало світло, тим самим підвищувало ефективність
опалювального приладдя. Світильники могли кріпитися також до стіни,
по боках надкамінного дзеркала. Вази також поширене оздоблення
камінів. Значне місце на камінній дошці відводилось скульптурі малих
форм. Статуетки, частіше розфарбовані у різні кольори були поширені в
багато оздоблених інтер’єрах дворянського походження. Такий головний
набір речам на камінах, хоча на камінні дошки могли ставити й інші
119

Шамраєва А.М., Отченашко В.Ф. Опалювальне приладдя в пам’ятці архітектури ХVІІІ ст. …

речі. Наприклад, годинник без винятку грав домінуючу роль в композиційній вісі, відносно якої дотримувались симетрії. Світильники відносно
годинників чи центральної вази розташовувались по боках — два
канделябри, але могла бути й зворотна композиція: в середній частині —
канделябр, по боках — вази.
Печі призначались для обігріву, просушення та очищення повітря,
а також оздоблення інтер’єрів. Форми та розмір печей визначалися функціональним призначенням кімнати, її обсягом, місце розташуванням в
інтер’єрі.
В житлових приміщеннях печі обов’язкові, їм приділяється особиста
увага. Вони економічні та добре опалювали приміщення. Вестибюлі —
місці постійного перебування людей, влаштовувались печі, а каміни там
не могло бути. В кухні — печі влаштовувались руські та плити, Кухня
сумісна була з їдальнею. Печі були тут руські.
Труби, проведені від печі, спотворювали інтер’єри кімнат, вони слабо
обігрівали.
Зводили печі після покриття покрівлі, щоб одразу почати просушення конструкцій будинку. Печі ставили на особливому фундаменті, а
не на підлозі. В першій половини ХІХ ст. печі — головне та майже єдине
джерело вентиляції. З цією ж метою керівництво кінця ХVІІІ ст.
рекомендувало влаштовувати паління не з допоміжних приміщень, а з
кімнати.
Опалюванням печей в Митрополичому будинку займались пічники.
Вимагалось, щоб труба закривалась не занадто рано, та не занадто пізно.
Паливом в житлових будинках як України так і Росії звичайно
служили дрова. Їх зберігали в невеликих сараях, а невеликі запаси в
комірках.
У ХVІІІ-ХІХ ст. звернулись до створення більш економічного опалювального приладдя. Цим питанням займалися навіть й видатні російські
архітектори, як М.О. Львов, І.І. Свіязєв.
До початку ХІХ ст. склалось декілька типів форм печей, зручних,
практичних, достатньо декоративних. В першій половині ХІХ ст. печі
значно спростились. Художні заходи стали більш лаконічні. Типологія
приладдя стала достатньо широкою. В умовах постійної експлуатації
виявилось практичним та добре збереглись опалювальні вузли, які
обслуговували декілька кімнат.
Кахлеві печі та каміни грали велику роль в оздобленні інтер’єрів в
парадних приміщеннях у митрополичих покоях та в житлових
приміщеннях мешканців великих міст у ХVІІІ ст.
В першій половині ХІХ ст. пристінні печі стали обличковувати
неполивними кахлями та фарбувати в колір стіни таким чином, що піч,
що реально функціонувала, не виділялась в інтер’єрі, ні кольором, ні
фактурою. Такі печі декілька поступалися печам, обличкованим
поливними кахлями, та теплоємністю. Використовувались пристінні печі
в залах, спальнях, коридорах та в деяких житлових приміщеннях.

120

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

Кутові печі підрозділялись на прямокутні та діагональні.
Прямокутні кутові печі робили головним чином в житлових кімнатах. Вони були різними, за розмірами та за планом, та обличковувались поливними кахлями визначного типорозміру, залежно від
функціональної зони.
Кутові діагональні печі характерні для парадних апартаментів —
вітальних, але могли бути влаштовані в спальні та житлових кімнатах.
Дзеркала діагональних печей могли бути дуговими та прямими.
Лицьові дзеркала діагональних дугових печей пізнього класицизму
могли бути обрамлені контурною рамою з профільованих чи фасонних
кахлів. В пізньому ампірі могли бути безрамкові дзеркала.
Починаючи з середини ХІХ ст. отримують широке розповсюдження прямі дзеркала з «напливом» — як головний тип діагональних печей [1, с. 19].
Печі та каміни в Митрополичому будинку Києво-Софійського
монастиря ХVІІІ-ХХ ст.
До наших днів під час реставраційних робіт в будівлі Митрополичого будинку в Києво-Софійському заповіднику знайдені залишки кахлю
печей ХVІІІ ст.
Впродовж ХVІІІ-ХІХ ст. Митрополичий будинок був найголовнішою
спорудою Києво-Софійського монастиря, яка була включена у монастирські описи третьою будівлею (після собору та дзвіниці) за архітектурними якостями і як сама давня кам’яна споруда в монастирі. Тому всі
зміни, що відбувалися під час капітальної переробки чи ремонту, виконувалися ретельно під керуванням та наглядом київських
митрополитів, економів Митрополичого будинку та Київської духовної
консисторії.
Договори, контракти, зобов’язання, які укладалися між Митрополичим будинком і приватними будівничими майстрами, гарантували
останніх створити споруду доброї і міцної якості. Після узгодження
кошторисної документації з митрополитами починалися роботи по кладці
та оздобленню печей та камінів. Усі документальні джерела, що
утримують інформацію про тогочасні роботи щодо опалювального
приладдя датуються не раніше 1737–1738, 1758, 1764 та 1900, 1917
роками. В руському скорописі ХVІІІ ст. про тогочасні роботи в Митрополичому архієрейському будинку вживаються деякі професійні терміни,
що були поширені у ХVІІІ ст. польського походження. (1667--1793 р.)
Київ, як і вся Правобережна Україна, входила до складу Речі Посполитої,
тобто був у складі Польської області.
Всі справи, що пов’язані з проектними роботами в Митрополичих
покоях Софійського монастиря у ХVІІІ ст. були зосереджені у незалежної
від монастиря Київської духовної консисторії.
Згідно з архівними даними, перше повідомлення про печі та каміни
в Архієрейських палатах згадується за часу митрополита Рафаїла
Заборовського, 1731--1747 р., який улаштував в ньому церкву в ім’я
Воскресіння Христова.
121

Шамраєва А.М., Отченашко В.Ф. Опалювальне приладдя в пам’ятці архітектури ХVІІІ ст. …

За архівними документами у “Книзі запису прибутку і витрат
грошових сум монастиря” за 1737–1738 р., повідомляється про покої
архієрейські та про наступні пічні та камінні роботи в них та їх
виконавців-майстрів:
«Дав Кательницькому … на піч в келії, де лазня була раніше
архієрейська … 1,20.коп. [2, арк.11зв.]
Згідно справи «По рапорту Киево-Софийского монастыря игумена
Иосифа с братией о новостроющей келейной церкви с представлением
реестра сколько и за какие материалы уплачено», 1758 р., Катедрального монастиря Ієромонах Севастьян надав наступне:
«…церковь, что уже работою окончена, архитектору Семену
Антонову выдано уже по контракту четыреста рублей, а доводится
еще ему на доплату двести восемьдесят рублей. Он же архитектор
показанную церковь с внутря сводом побелил и резьбою капителя отделал,
двух же печей и троих груб еще не зачинал, на сходах вновь пристроенных
каменных сверху деревянная галерейка делается, …” [3, арк.2].
В наведеній справі повідомляється про цегляні заводи, де виготовлялась цегла за контрактом, та «… сплачено шести чоловікамзавозчикам … з кіньми 10 руб.» [3, арк.2зв.], та про постачання
плиток [3, арк.3].
В наступній справі «О расходе денежных сумм на ремонт Митрополичьего дома, покупку продуктов, посуды», 1764 року за час Арсенія
Могилянського Митрополита Київського, Галицького та Малої Росії.
Саме за докладом митрополита за листопад 1764 р. повідомляється про:
«Роботи в домовій церкві — нової груби за 920 кахлів … 48 руб.
Роботи у покоях дому -- переробка і починка різних двох груб,
пічнику солдату Василю Івчиннику (?) Дано 11 руб.» [4, арк.8зв.].
В довідку цього періоду також включені дані про виготовлення печей в розташованій неподалік в братській трапезній Золотоверхого
Михайлівського монастиря, майстри яких так чи інакше були пов’язані з
виготовленням печей в Києво-Софійському монастирі. (Справа «Про
виготовлення в братській трапезі Золотоверхого Михайлівського
монастиря двох нових печей від 16 березня 1793 року»).
Стан печей Митрополичого будинку 1900, 1917 років
Згідно справи: «О ремонте Киево-Софийского Митрополичьего
дома», 1900 року, в якій повідомляється про те, що:
«Академії ректору архімандриту Ієроніму: — Зроблена … у трапезі
братській для печива хлібів дві печі, виявилась нині одна непридатною і
тісною, а друга — димова труба у тій пічці, виставлена до чистки, і
майже непридатна та небезпечна» [5, арк.1зв.]. «До свят можна велику
і придатну піч зробити. Для того треба пошукати майстра-пічника»
[5, арк. 2].
За час Іоанникія Митрополита Київського … та архімандрита
Києво-Печерської лаври в докладі економа Києво-Софійського Митрополичого дому архімандрита Герасима повідомляється про те, що:
122

Софійський часопис. Вип. 1. Архітектура та мистецтвознавство

«… в покоях Митрополичого будинку стелі, а також дощата
підлога, вікна, печі та все в середині прийшло у ветхий стан та про
необхідність ремонту споруди. Тому з метою обстеження всієї будівлі
(економ-архімандрит Герасимов) вимушен був запросити єпархіального
архітектора Є. Єрмакова [6, арк.1зв.].
На підставі Акту обстеження від 7 березня та за висновком архітектора Єрмакова від 31 березня 1900 року виявилося, що будівля
знаходилась в незадовільному та в аварійному стані. Окрім того, мав
бути повний ремонт усіх приміщень, кошторисний рахунок робіт який
складав суму за кошторисом Єрмакова: 7908 руб.:
«Витрати економічної суми на ремонт в середині і ззовні покоїв»,
а саме:
сплачено Файнгольду за кахлі та пічні оздоблення … 225 руб. 54 коп.
Маляру Миколі Баличу — за розпис стель, печей та малярні
роботи — 699 руб. 27 коп. [6, арк.11].
Пічнику Миколі Осечкіну за пічні роботи.—324 руб. 80 коп.» [6,
арк.11зв.].
Тоді ж здійснювались незначні переробки та ремонт у покоях
столярних виробів, ремонт печей, меблів.
Останнє повідомлення у справі: «Про дозвіл проведення ремонту в
Митрополичому будинку для поранених воїнів», 1917 року за часу
Володимира Митрополита Київського та економа Митрополичого
будинку ієромонаха Веніаміна, з «Докладу» повідомляється про те, що в
Софійському Митрополичому будинку («покоях»), зайнятому з 1914 року
під лазарет київського духовенства для поранених воїнів, необхідно
провести хоча б частковий ремонт приміщень, а саме:
«… переробити заново печі у вітальні та у секретарських
кімнатах, виправити вигоріли печі у кабінеті та малій їдальні,
виправити топки в інших печах та в кухонному вогнищу, ….27 квітня
1917 р. [7, арк.1].
Висновки
Таким чином, на підставі вищезгаданих документальних джерел,
опалювальне приладдя, а саме кахлеві печі та каміни ХVІІІ ст.,
відігравали важливу роль в оздобленні парадних та житлових
приміщень Митрополичого будинку Києво-Софійського монастиря.
Матеріалами впродовж ХVІІІ ст. були кахлі виключно білого і зеленого
кольорів, що застосовувались в кладці печей в парадних апартаментах
київських митрополитів Софійського монастиря. Широке використання
місцевого кахлю було пов’язане з наявністю місцевих заводів. Архівні
матеріали свідчать, що кахлі у митрополичих покоях були дуже
поширені та застосовували їх у великій кількості. Тільки за час
будівництва у 1737–1738 р. використали кахлі, а саме: — зеленого
кольору 230, а білого — 360 штук, а в інший час — зелених — 135, а
білих — 23. А у 1764 році використали кахлів до 920 штук обох кольорів.
123

Шамраєва А.М., Отченашко В.Ф. Опалювальне приладдя в пам’ятці архітектури ХVІІІ ст. …

Майстри опалювальної справи ХVІІІ ст. в Митрополичому
Будинку Києво-Софійського монастиря
Майстри пічної та камінної справи, які працювали в будівлі КиєвоСофійського Митрополичого будинку виключно у ХVІІІ та 1900 р.
подаються за наступними хронологічними даними:
Кательницький – майстер пічної справи, 1737–1738 р.
Баран – майстер-пічник працював під наглядом архітектора Антонова,
1758 р.
Василь Івчинник – пічник-солдат, 1864 р.
Файнгольд –майстер, 1900 р.
Балич Микола – маляр – розпис печей, 1900 р.
Осечкін Микола – пічник, 1900 р.
Джерела та література:
Киселев И.А. Отопительные приборы в памятниках архитектуры ХVІІІ – ХІХ вв.
М., 1992.
ЦДІАУ. Ф.129. Оп.2. Спр.1.
Там само. Ф.127. Оп.153. Спр.82.
Там само. Ф.182. Оп.2. Спр.55.
Там само. Ф.169. Оп.1. Спр.22.
Там само. Ф.127. Оп. 868. Спр. 203.
Там само. Оп. 874. Спр.194.

124

IСТОРIЯ
ТА КУЛЬТУРОЛОГIЯ

125

Багро С.О.

В’ЇЗД БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ДО КИЄВА В КІНЦІ 1648 р.
У СПРИЙНЯТТІ СУЧАСНИКІВ
У 1888 р., коли відбувалися святкування з нагоди 900-ліття
хрещення Київської Русі, у Києві, на Софієвській площі, було
встановлено пам’ятник козацькому гетьману, Богданові Хмельницькому.
Ідея символічного вшанування таким чином головного «малоросійського»
героя в найбільшому «малоросійському» місті Російської імперії
обговорювалася довгий час. Проте її реалізацію неодноразово відкладали
через низку труднощів, пов’язаних із формуванням ініціативи,
фінансовими можливостями проекту, банальною бюрократичною
тяганиною та, зрештою, закулісним ідеологічним протистоянням.1 Разом
з тим фактичною резиденцією козацького очільника був Чигирин, а
одним із найвідоміших міст, пов’язаних із його іменем – Переяслав.2
Тобто суспільна «легітимність» пам’ятника безпосередньо в Києві
потребувала додаткового історичного обґрунтування.3 Одним з
найвагоміших його елементів став тріумфальний в’їзд Богдана
Хмельницького до міста наприкінці 1648 р.4
Задум автора проекту пам’ятника, архітектора Михайла Мікешина,
окрім постаті самого гетьмана на коні, включав зображення знакових
подій з його життя: Зборівську битву, Переяславську раду та «Урочисту
зустріч» в Києві.5 Остання композиція мала подвійне символічне
навантаження. З одного боку, вона пов’язувала Хмельницького з містом,
а з іншого – показувала, що його здобутки відображали прагнення
«малоросійського народу». Таким чином, витворення місця пам’яті не
тільки вшановувало видатного історичного діяча, але й відсилало до
важливої події в його житті. Увага до неї в ідеологічній сфері пізніших
епох провокує задуматися над, так би мовити, первинним ставленням
сучасників. Наголосимо при цьому, що, у даному випадку, предметом
розгляду виступає не сама подія, а її сприйняття.
З ХІХ ст., від початку наукового осмислення діяльності Богдана
Хмельницького, його в’їзд до Києва подавався як масштабне вшанування
народом свого визволителя.6 Із ним поступово почали пов’язувати
розширення пріоритетів гетьмана від обстоювання станових козацьких
інтересів до очолення всенародної боротьби. Підтримана авторитетом
Михайла Грушевського, ця ідея здобула популярність в історіографії.7
Останнім часом її було розвинуто у праці Сергія Плохія через увагу до
Києва як символічного релігійного центру для легітимації гетьманом
свого виступу та становища.8
Одним із головних джерел для вивчення символічної важливості
в’їзду Хмельницького до Києва наприкінці 1648 р., традиційно
лишається, вкрай емоційний его-документ – щоденник львівського
підкоморія Войцеха Мясковського. У ньому йдеться про роботу делегації
127

Багро С.О. В’їзд Богдана Хмельницького до Києва в кінці 1648 р. у сприйнятті сучасників

Речі Посполитої, яку очолював брацлавський воєвода Адам Кисіль, на
переговорах із гетьманом і Військом Запорізьким у Переяславі в лютому
1649 р. Зроблений приблизно за півтора-два місяці запис про подію був
ретроспективним пригадуванням відносно «свіжих» чуток та переказів.
Щоденник відомий сьогодні в багатьох копіях. Через помічені там
розбіжності М. Грушевський припускав, що кілька списків документу
зробив сам Мясковський для відправлення різним адресатам.9 Разом з
тим більшість відмінностей у копіях тексту можна пояснити помилками
чи адаптаціями переписувачів.10
І в українській, і в російській історіографії Богдана Хмельницького
сприймали переважно за героя. Натомість в польській традиції його не
рідко зображували в ролі одного із головних антагоністів. «Симпатики»
гетьмана легковажно ставилися до негативних характеристик його
опонентів, які могли бути всього лиш емоційними перебільшеннями.
Позитивні ж згадки привертали особливу увагу дослідників, бо якщо
навіть «ворог» визнавав його заслуги, очевидно, вони вже точно мусили
мати місце. Такий підхід дозволяв виокремлювати із щоденника
Мясковського ті місця і фрагменти, які відповідали уявленням про
позитивний образ Хмельницького, і менше зважати на негативні
оціночні судження про нього. Однак, цінності і пріоритети «іншої»
культурної парадигми у часі чи просторі часто не є самоочевидними, тому
потребують прискіпливого аналізу для їхнього розуміння.
Мясковський не приховував свого ворожого ставлення до гетьмана
та козацького загалу, підбираючи для них негативні характеристики
радикальних п’яниць і гульвіс. Він описував ситуацію так, щоб
підкреслити позитиви «своїх» на контрасті із негативами опонентів. З
точки зору автора, хоч козаки не мали відповідного статусу, делегати
засвідчували їм свою повагу. Однак ті не керувалися здоровим глуздом,
були брутальними та постійно п’яними. Мясковський, схоже, вбачав у
козацькій «перемозі» порушення нормального стану речей. Його текст
відображав те, що Наталя Яковенко охарактеризувала як «синдром
перевернутого світу».11 Потрясіння від наслідків війни було надзвичайно
сильним. Воно провокувало до гіперболізацій та представлення
різнорідних крайностей у висвітленні подій. Безпосередньо, Мясковський
приписував Хмельницькому погрози підвісити «ляхів догори ногами»,
кинути їх під власні ноги та віддати у підданство султану.12 Тобто не
тільки у метафоричному, але й у буквальному тілесному сенсі щоденник
підкреслював «перевертання» усталеної соціальної ієрархії: «хлопи», які
повинні коритися, починають панувати над панами.
Щоденник демонструє послідовне засвідчення Хмельницьким
неповаги до делегатів загалом та воєводи зокрема, як у словах, так і в
діях. Ефект посилювався за рахунок регулярних згадок про пияцтво
гетьмана. Час від часу на це звертають увагу в українській історіографії,
однак сприймають, як правило, за невелику слабкість великої людини.
Важко сказати, чи воно справді мало місце тоді, чи це один із
128

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

літературних прийомів для посилення негативного образу. Скорочуючи
прізвище Хмельницького, оповідач, відповідно до поширеної практики,
називав його «Chmel», і при цьому згадував ситуацію, коли в того ще
«Chmel byl w glowie».13 Тобто підказка про пияцтво людини містилася в
його прізвищі. Можливо, тому опоненти Хмельницького досить часто
вдавалися до такої метафоричної дискредитації. Проте Адам Кисіль у
своєму листі до короля 11 лютого, навпаки, згадував про насичений та
напружений переговорний процес. За його свідченнями, Хмельницький
паралельно з польською делегацією приймав московських, угорських та
молдавських посланців, а також багато часу проводив у компанії
татарського воєначальника Тугай Бея.14 Зрештою, шаленість та
неадекватність гетьмана прямо згадувалася Мясковським. Він
неодноразово характеризував того лайкою – «bestija», що може
перекладатися як «звірюка», «чорт», «сатана», «демон».
Мясковський використовував різні способи, щоб показати: козаки не
знають міри у своїх бажаннях, вони постійно хочуть все більшого і
більшого. Зумисна гіперболізація неадекватної поведінки козацької
сторони, крім усього іншого, забезпечувала оповідачеві можливість
перекласти на «іншого» відповідальність за наслідки переговорів. З точки
зору автора, комісари зробили все, що змогли, однак сп’янілого від успіху
Хмельницького ніщо не змогло би переконати. Перша зустріч із гетьманом і
козацькою старшиною відбулася 20 лютого у вкрай ворожій атмосфері. 22
лютого Мясковський приписував п’яному Хмельницькому слова:
«Z tojej komisjej niczogo ne budet, teper wojna byty majet w toich troch,
albo czotyroch nedilach. Wywruczu was wsih lachow wzhoru nohami i podepczu
tak, że budete pod nohami memi, na ostatek was carowi tureckiemu w newolu
poddam. Korol korolem budet, sztoby karał i stynał szlachtu i duki, kniazie,
sztoby wolny był sobi, – zhryszy kniaź, urezaty mu szyju, zhryszy kozak tojeż
mu uczynity. Prawda to jest, żem ja lichy i mały czolowik, ale mi to Bog dał, żem
jest jedynąwładzcą i samodzierżcą Ruskim».15

Тобто «ворог» від початку був налаштований упереджено, не хотів
сприймати розумних аргументів та готувався опонувати всім пропозиціям
комісарів. Спроби воєводи порозумітися із Хмельницьким неминуче
наштовхувалися на рішучі відмови. При цьому у позиції гетьмана було
помітно яскраву суперечність. З одного боку, він заявляв про необхідність
коритися королю і виступав проти шляхетського самоуправства за рівність
перед законом, а з іншого – не соромився заявляти, що став «єдиновладцем
та самодержцем руським». Мясковський неодноразово вказував на
бажання Хмельницького отримати неналежні йому владні повноваження
різного рівня – то уряд воєводи, то статус князя. Поза тим, звинувачення в
узурпації влади посилювалися чутками про коронацію Хмельницького.16
Орієнтовані на ранньомодерне республіканське світосприйняття, такі
вказівки були покликані дискредитувати гетьмана та його починання. У
яскраво негативних тонах вони створювали образ тирана та ворога для
власної вітчизни, Речі Посполитої.
129

Багро С.О. В’їзд Богдана Хмельницького до Києва в кінці 1648 р. у сприйнятті сучасників

Згадку про в’їзд Хмельницького до Києва вмонтовано у переказ
подій на переговорах від 23 лютого 1649 р. Того дня делегати, згідно зі
щоденником, прийшли до гетьмана із пропозиціями залагодження
конфлікту. Закликавши облишити особисті образи та вказавши на
потребу порозуміння, Адам Кисіль запропонував домовитися:
«aby czerni odstąpił, żeby chłopi orali, a kozacy wojewali, aby regestrowych
było dwanaście tysięcy, a choć i piętnaście, aby raczej pogaństwo, nie
chrześcijany niszczył, a zagranicę poszedł».17

За словами Мясковського, після довгої промови воєводи з відповіддю
виступив Хмельницький. Він також почав з загального опису ситуації,
але на відмінну від Киселя, акцентував увагу на неможливості
примирення. Після цього перейшов до своїх «планів»:
«Wybiju z lackoi newolej narod weś ruski. A szto perwej o szkodu i krywdu
swoju wojował, teper wojowaty budu o wiru prawosławnoju naszoju. Pomożet mi
to czerń wsiaja po Lublin i Krakow, ktorej ja ne odstuplu, bo to prawa ruka
naszaja, żebyśte chłopstwa nie zniosszy, w kozaki nie uderzyli. Budu maty
dwakroć, trykroć sot tysięcy swoich. Horda wsiaja, przytym Tochaj Bej blisko
mene jest, moj brat, moja dusza, jedyny sokol na switi, gotow wsie uczynyty,
szto ja zachoczu. Zaraz wieczna naszaja kozackaja z nemi przyjazń, kotorej
swiat ne rozerwet. Za granicju na wojnu ne pojdu, szabli na turki i tatary ne
podnesu. Dosyć nam na Ukraini i Podolu i Wołynu, teper dosyt wczasu i
dostatku w zemli i kniaztwie swym po Lwow Chełm i Halicz. A stanąwszy nad
Wisła powiem dalszym lachom: Sedite a molczijte lachy. Tedy możniejszych
lachow, dukow i kniazow tam nażenu. A budutli i za Wisloju brykaty, znajdu ja
ich tam pewnie. Nie postoit mi noha żadnoho kniaza i szlachotki tu w Ukraini, a
zachoczut li chliba kotory z nami jisty, nechaj że Wojsku Zaporowskomu
posłuszny budet, na korola ne brykajet».18

Ця промова Хмельницького до сьогодні є надзвичайно популярною
серед українських дослідників через її амбітність та радикальність.
Нерідко приписані гетьманові «похвальства» подаються за його
політичну програму. Проте, якщо порівняти їх із наведеними
пропозиціями воєводи, можна помітити абсолютну відповідність у
тематичній структурі обох. Спочатку йдеться про чернь, потім про
кількість війська, приятелювання з «бусурманами», а неможливість
війни за кордоном пояснюється потребою внутрішньої війни. Такі збіги в
тематичній структурі пропозицій та відповідей важко досягти у живому
спілкуванні, імпровізуючи, тим більше, згідно зі щоденником, п’яній
людині. Тому, очевидно, не можна сприймати текст Мясковського за
запис прямої мови. Логічніше припустити, що такий порядок
висловлювань було досягнуто завдяки пізнішому продумуванню
конструкції оповіді. У кращому випадку Мясковський окреслював
основні віхи і тенденції в переговорах, а не скрупульозно занотовував усе,
що почув. Та й вони були пропущені крізь фільтри світосприйняття
автора. Слова воєводи він подавав за розумні і навіть щедрі пропозиції, а
відповіді
Хмельницького
за
зухвалість
небезпечного
п’яниці.
Гіперболізація слів для посилення враження була звичним та
130

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

популярним літературним прийомом. Шляхта традиційно приписувала
Хмельницькому більше, ніж той сам декларував.
Після наведення промов козацьких полковників, Мясковський
вклав в уста свого головного антигероя пояснення його самовпевненої
поведінки:
«Dołożył i tego Chmiel: «mnie swięty patriarcha w Kijowie na tę wojnę
błogosławił z żonką moją dał mi ślub, i z przestępków moich rozgrzeszył, lubom
się nie spowiadał, i kończyć Lachów kazał. Jak że mene jeho nie słuchaty tak
wielkiego starszego, hołowej naszej i gościa lubego?»19

Розгрішення гетьмана та настанова від патріарха воювати проти
ляхів мали підтримати ідейну правоту козацької позиції. Таким
повідомленням доповнювалося враження про небезпеку від козаків, які
не знали міри, не бажали припиняти війну, і до того ж, покликалися на
підтримку високопоставленого ієрарха.
Мясковський приділив багато уваги «розкриттю» авантюрної
сутності єрусалимського патріарха Паїсія. Зображення його в ролі
розбійника-авантюриста дискредитувало, здавалося б, почесну підтримку
«святого отця». Згідно з оповіддю патріарх був утікачем, переслідуваним
за тяжкі злочини. Оминувши Константинополь, йому вдалося перетнути
волоські землі та дістатися Києва. Там, перед Різдвом, в перших числах
січня, Паїсія застав Хмельницький, повертаючись з-під Замостя
переможцем та тріумфатором:
«W tysiącu koni wzjeżdżal sam patriarcha przeciwko niemu i metropolita
tuteczny dał mu podle siebie na saniach prawą rękę. Effusus Populus, tota
plebs, witała go w polu i Akademia oracjami, aklamacjami, tanquam Mojsem,
servatorem, salvatorem, liberatorem populi de servitute Lechiaca et bono omine:
«Bogdan, od Boga dany, nazwany». Patriarcha Illustrissimi Principis tytuł dał
mu. Ze wszystkich dział bito z zamku i miasta z armaty mniejszej na triumf,
czym się podniosła bestia. U archimandryty na obiedzie był. Pił we dnie i w
nocy, a nabardziej w Wilią święta swego. Rano, w samo swięto pijany był i
nierychło do cerkwie przybył, gdzie na pierwszem miejscu stanąwszy adorowali
go wszyscy, drudzy w nogi całowali, patriarcha, ten łotr, celebrował i kazał mu
przystąpić do komuniej. Nie chciał zrazu, że jeszcze chmiel był w głowie i że się
nie spowiadał, ale on publicam dał mu absolutionem ab omnibus praesentibus
et futuris peccatis, bez spowiedzi, i wołał na niego: «Idy, idy że do sakramentu
preczyszczaty się». Dał mu tamże zaraz ślub z cudzolożnicą, z żoną
Czaplińskiego, lubo absente bo w Czechryniu była w ten czas na ostatek dał mu
błogosławieństwo na wojnę z lachami. Zaraz potym z dział wszystkich bito na
triumf, że zbawiteł nasz, hospodar weliki, hetman pereczyszczajet się. Chmiel
za to patriarsze dał sześć koni i tysiąc złotych, i rozmowiwszy z sobą sekretnie
przez kilka dni, wyprawił się do Moskwy».20

Ретроспективну згадку про в’їзд гетьмана до Києва зроблено в
контексті розвінчання його заяв про підтримку високоповажним
патріархом. Адже будь-які дії та слова відлученого від церкви розбійника
не могли мати благочестя. Вони розцінювалися як кон’юнктурне
порушення норм заради власних інтересів.
131

Багро С.О. В’їзд Богдана Хмельницького до Києва в кінці 1648 р. у сприйнятті сучасників

Автор щоденника обурювався невідповідністю почестей, які отримав
Хмельницький. Засуджуючи їх, Мясковський вказував, що цим «się
podniosła bestia», тобто «звірюка» возвеличила себе. Представники
державницької історіографічної школи та їхні ідейні послідовники
схильні були вбачати у тріумфі Хмельницького та його заявах,
наведених у щоденнику, прояви монархізму.21 Однак представлений
Мясковським в’їзд важко порівняти із тріумфальним ритуалом
суверенних володарів. Невелика кількість зазначених особливостей
зустрічі нагадували урочистості зі вшанування високопоставлених осіб
Речі Посполитої.
Перед містом Хмельницького вітали «effusus populus, tota plebs»,
тобто «витеклий» йому на зустріч «народ» і «весь плебс». Слова «populus»
та «plebs» могли бути класичною представницькою парою для
метафоричного позначення «усіх»: привілейовані і непривілейовані, або
лицарі і посполиті. Тим не менш, у даному випадку характеристика
«effusus» (витеклий) вказує, що, скоріш за все, на увазі мався не
конкретний політичний народ, а невизначений люд, міський загал. За
цієї умови зникала необхідність додатково прописувати присутність там
«плебсу». Проте, вказівки на пов’язання козаків з «хлопами» були
важливим дискредитаційним елементом в оповіді Мясковського. «Орації»
та «акламації» спудеїв Києво-Могилянської академії для вшанування
«почесного» гостя відповідали практиці урочистостей при зустрічі воєвод
та магнатів.22 Тому в цій відомій згадці міг міститися закид
Хмельницькому у претензії на їхню роль. Порівняння гетьмана з
Мойєсеєм, називання його визволителем народу від рабства, зберігачем
загального добра та вказання на богоданність були прийнятними для
панегіричної літератури і у прямому сенсі мусили мати позитивні
конотації.23 У даному ж випадку, вони подавалися як надмірне і
незаслужене самовозвеличення.
Подібну роль у тексті мала також вказівка на звертання патріарха
до гетьмана, як до «illustrissimi principis» або «ясноосвєцоного княжати».
У Речі Посполитій атрибут «illustrissimus» стосувався залежного
володаря і відповідав статусу княжих родів Радзивилів, Острозьких,
Заславських, Вишневецьких та інших. Натомість у титулуванні короля
на XVII ст. усталився атрибут більш вищого порядку – «serenissimus» або
«найяснійший».24 На фоні козацьких заяв про необхідність коритися волі
монарха та засудження самоуправства місцевих «королев’ят», таке
возвеличення наштовхувало на думку про подвійні стандарти
«бунтівників». Створювалося враження, що ті дбали лише про свої
інтереси, а не переймалися загальним благом, як декларували. У листі
від 1 лютого, тобто ще перед записом про це у щоденнику комісії,
Мясковський зазначав, що патріарх дав Хмельницькому «titulum Ducis
Russiae i Konstantynowi Wielkiemu przyrównal».25 Як бачимо, деталі при
переказі одного і того ж сюжету з часом змінювалися. Непослідовність у
окресленні імовірного титулування може засвідчувати, що Мясковський
132

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

не оперував точними даними. Очевидно, для нього не мало значення, як
саме титуловано Хмельницького, проте важливо було підкреслити, що це
суперечило його «природньому» статусу і усталеним нормам.
Пов’язання у щоденнику гетьманських промов на переговорах із
в’їздом до Києва та підтримкою патріарха спонукало дослідників також
проводити паралелі між цими подіями. Вони вказували на розширення
представницької позиції гетьмана і Війська Запорізького, які з того часу
почали активно виступати від імені «народу руського». У відомих
сьогодні козацьких документах ця зміна починає фіксуватися з кінця
лютого 1649 р., і безпосередньо пов’язана з переговорним процесом у
Переяславі. Підкреслюючи антагонізм Хмельницького, Мясковський
писав, що той відповідав відмовою на всі пропозиції Киселя. Та врешті 25
лютого «za usilną pracą pana wojewody» гетьман обіцяв підписати
пропоновані йому пункти.26 Тобто ініціативу їхньої появи Мясковський
закріплював за Киселем, зображуючи це за своєрідну перемогу воєводи. З
наведених у щоденнику положень можна припустити, що мова йшла про
козацьку супліку королю, відому в багатьох копіях під датою – 24 лютого
1649 р.27 У ній, за спостереженням С. Плохія, маргінальні на початку
козацького виступу, релігійні вимоги вперше почали відігравати
провідну роль. З одного боку, вони були зрозумілою та
загальноприйнятою підставою для «справедливої війни», а з іншого –
дозволяли вивести конфлікт за межі станової проблеми.28 Складений від
імені Війська Запорізького, документ «турбувався» переважно про права
іншого суб’єкта – «народу руського». Його згадки не завжди збережено у
скорочених копіях тексту.29 Проте свідчення Мясковського про
неодноразові апеляції обох сторін до цього поняття на переговорах
дозволяють припустити їхню присутність у первинному тексті супліки.
Цей документ також містить свідчення про важливу роль у його
створенні Адама Киселя: «za rozwazeniem jasniewielmoznego j. m. p.
wojewody braclawskiego, zostawamy przy wiernym poddanstwie naszym,
gdy te punkta bedą nam ziszczone».30 Використовуючи неоднозначність
політичних понять, Кисіль, виразник руського регіонального патріотизму
в Речі Посполитій, цілком міг вплинути на риторичне оформлення
документу.31 Адже обстоювання прав «народу руського» дозволяло йому
не лише знайти розуміння в козацької спільноти, а й не забувати про
власний інтерес.
Ідея «народу руського» конструювалася на зразок рівноправних
польської та литовської політичних націй зі становою представницькою
основою князівських та шляхетських родин. Вона не опонувала ідеї Речі
Посполитої,
а
доповнювала
її
виокремленням
регіонального
патріотизму.32 У першій половині XVII ст., отримавши протекцію Війська
Запорозького, такі православні церковні ієрархи як Касіян Сакович та
Йов Борецький, зобразили козаків нащадками києво-руських воїнів.
Таким чином вони не тільки вказували на соціальну вищість козаків
порівняно з селянами та міщанами, а й перетворювали їх на ще одних
133

Багро С.О. В’їзд Богдана Хмельницького до Києва в кінці 1648 р. у сприйнятті сучасників

представників «старожитньої» Русі. Однак козацька спільнота довгий час
не користувалася можливістю такої представницької позиції. До того ж,
шляхта не визнавала за непривілейованими станами таких
повноважень, а козацькі вимоги, хоч і передбачали релігійні аспекти,
продовжували концентруватися переважно довкола визнання власних
прав.33 Однак, безпосередньо у переписці Адама Киселя з Богданом
Хмельницьким ціннісна категорія «народу руського» виникала не раз.34
Тому не дивно, що вона актуалізувалася при їхній зустрічі. Тим паче на
той час у Війську Запорiзькому склалися сприятливі умови для
розширення
їхньої
представницької
позиції.
Через
соціальне
невдоволення спротив Хмельницького підтримала велика кількість
руської шляхти.35 Протягом першого року протистояння вона зайняла
провідні позиції у Війську Запорізькому.36
Зазначимо також, що в одному з пунктів супліки було прописано
можливість обрання на уряд київського воєводи лише представника
«народу руського». Скориставшись обставинами, його отримав саме Адам
Кисіль. Хоч у щоденнику Мясковський приписував таке бажання
Хмельницькому, який нібито заявляв: «mój Kijów, jam jest panem i
wojewodą kijowskim, dał mi to Bog – i co więcej – przez szable moje».37 С.
Плохій з цього приводу зазначав, що претензії гетьмана на володіння
були сформульовані з покликанням на право завойовника.38 За іншими
чутками, які зібрав у Варшаві та переказав у відписці цареві
московський посол Григорій Кунаков, Богдан Хмельницький сам
клопотався за київське воєводство для Адама Киселя.39
Вказівки на те, що в’їзд гетьмана до Києва сприймався його
опонентами як неправомірні претензії на статус високопоставленого
урядника, містяться також за межами тексту Мясковського. Шляхтич
Йоаким Єрлич, приміром, обурювався, що гетьмана приймали в рази
краще й пишніше за воєводу:
«Tego ż mca 27 dnia Chmielnicki hetman, powrociwszy od Zamoyscia, do
Kijowa przyiechał w niedzielę w wieczor, po nieszporach, ktoremu dwa razy albo
i dziesięć lepiey byli Kijowiane radzi i poczciwość lepszą wyrządzali, niżeli kiedy
woiewodom».40

Не виключено, що у таких випадках паралель між гетьманом та
воєводою напрошувалась через помітну спорідненість у первинному
розумінні їхніх обов’язків. Адже обидва початково мислилися за
військових очільників. У Речі Посполитій, однак, уряд воєводи, на
відмінно від гетьманського, був адміністративним. Певні асоціації у купі
із функціональними відмінностями та різницею у соціальних ролях
забезпечували добрий ґрунт для вказівки на напрямок неправомірного
бажання козацького ватажка здобути собі вищий статус і розширити
власні управлінські повноваження.
Вірогідно, представлення ситуації Мясковським свого часу отримало
популярність та розповсюдження серед опонентів Хмельницького. Крім
134

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

багатьох списків щоденника, на це також вказує поширення викладених
ним сюжетів. Хоч, звичайно, ті могли з’явитися поза текстом і жити
незалежно від нього в чутках і переказах. В історіографії, однак,
неодноразово помічалася подібність описаних Мясковським обставин
зустрічі гетьмана у Києві до згадки Натана Ганновера про повернення
того до Чигирина після перших перемог у травні 1648 р.:
«Після згаданих вище подій татари повернулися до своєї землі з
великою здобиччю, а лиходій Хмель (х.б.с.й.і.) разом із козацьким військом
та кількома тисячами татар, що при ньому лишилися, рушив до свого міста
Чигирина. Вони наблизилися до міста під звуки сурм, а всі мешканці вийшли
назустріч, вітаючи його з бубнами, танцями і великою радістю. Вони
благословляли його, проголосивши князем і володарем над собою та своїми
дітьми, і промовляли до нього: «Ти Божий князь серед нас» і наш визволитель.
Ти звільнив нас від польських панів, які гнобили нас тяжкою працею».41

У єврейській історичній пам’яті українське козацтво загалом і
Богдан Хмельницький зокрема мають різко негативний образ. Коріння
такого сприйняття сягає безпосередньо середини XVII ст., коли почали
з’являтися наративи про єврейські погроми вчинені козаками.42 Як
бачимо з наведеного уривку, для Ганновера не було принциповим а ні
місце, а ні час урочистого вітання гетьмана. Проте так, як і Мясковський,
він використав цю згадку у негативному для козаків контексті.
Возвеличення й підтримка «народом» дій гетьмана- «лиходія» проти
єврейського населення зайвий раз демонструвала, що вони були не
винятком, а правилом.
Цілком можливо, що в’їзд до Києва був важливою символічною
акцією, для так би мовити, внутрішнього козацького адресата. Проте, у
відомих наразі джерелах, особливу увагу на цьому не концентрували а ні
Хмельницький, а ні його сподвижники. Силуян Мужиловський одразу
після події був відправлений у супроводі патріарха Паїсія до Москви. У
його розлогій ретроспективній оповіді царю про козацькі здобутки
вшанування гетьмана у Києві взагалі лишилося поза увагою. Він
завершував свою історію згадкою про замирення з «ворогом» під
Замостям і вказував на широку підтримку Хмельницького козаками
руських воєводств: «воєводство києв[скоє все, воєводство чер]ниговскоє,
воєводство браславскоє, воєводство подолскоє, воєводство волынскоє и в
князтве Литовском в пове[те мозырском коза]ков много».43 Тобто
повсюдна підтримка гетьмана у цьому тексті зовсім не асоціювалося з
його в’їздом до Києва. Безперечно, існували інші способи для вказівки на
це. Можемо припустити, що справа тут була в адресаті. Шукаючи
підтримки у зверненнях до царя, Богдан Хмельницький волів
представляти Київ та Малу Росію за його символічну «отчину». Хоч ця
ідея починає приносити «дивіденди» дещо згодом, однак, можливо з нею
почали рахуватися задовго до того. Загальну неувагу до події у текстах
представників козацької спільноти можна потрактувати також не
надаванням їй великої символічної ваги.

135

Багро С.О. В’їзд Богдана Хмельницького до Києва в кінці 1648 р. у сприйнятті сучасників

Прикметно, що й патріарх Паїсій у відомих сьогодні джерелах не
зазначав про неї як про символічну та важливу акцію. У розмові з
царськими представниками він говорив, що Хмельницький повернувся
до Києва, бо то їхнє козацьке «своє» місто, та про бажання гетьмана
запросити його на «нижни городи».44 Його виклад було зроблено таким
чином, що важливим для Хмельницького виглядав не Київ, а постать
самого патріарха. Звісно, такі акценти могли бути лише засобом для
підкреслення власного високого статусу. У цьому сенсі представлення
патріарха нагадує «версію» Мясковського зі зміною оціночних полюсів із
негативу на позитив. Поза тим, цілком вірогідно, що відвідани гетьманом
Києва могли бути продиктовані стратегічною необхідністю переговорів з
Паїсієм, для чого було обрано місто, відоме у високій риториці також як
«другий Ієрусалим».
У козацьких наративах ця подія лишилася поза основною увагою
авторів. Можна було би очікувати розлогої оповіді про в’їзд від
масштабного історичного полотна Самійла Величка, однак частина тексту,
яка оповідала про цей часовий проміжок не збереглася до сьогодні. Серед,
у кращому випадку, принагідних згадок чи ненайдетальнішим є запис у
довгій редакції «Дествии презильной брани», відомій також як «літопис
Грабянки». Його було уміщено на початку оповіді про переговори з
польськими комісарами в Переяславі у лютому 1649 р.:
«Егда же возвратися Хмельницкий з под Замостя на Украину, пойде в
богоспасаемий град Киев, да воздасть Богу хвалу, давшему победу над
ляхами. Откуду изийдоша ему во стретение всякого возраста чина люде,
радостная приносяще похвали, яко свободителю по Бозе российския страни
от разбойного лядского ига; тако же и вси полководци воинства козацкого
светло блещащеся з ним в запустелий град Киев входжаху, и видявши
красоту церквей Божих и монастирей опустошенну и на землю опровержену
с плачем поклоняхуся. Всем же святим местом поклонившеся пойдоша во
град Переясловль, и оттуду посла в Чигирин и поять себе (за позволением
цариградского патриарха) в жену куму свою старостину чигиринскую
Чаплинскую, еще мужу ей живу сущу».45

Довга редакція «літопису Грабянки» з’явилася майже за століття
після події. Тож її автора не можна зарахувати до очевидців. Зрозуміло,
що він мусив використати якісь джерела для свого конструкту. Можемо
помітити значні перегуки із оповіддю Мясковського, однак автор
«літопису» не пов’язував візит гетьмана до Києва з його розгрішенням та
благословенням від патріарха. Метою Хмельницького було вклонитися
«святим місцям», що також можна пов’язати з пошуком Божої підтримки
власних починань. Важливо, що згадку про вшанування гетьмана
символічним «народним» загалом цього разу подано в позитивному для
Хмельницького ключі. Якщо в її основі лежало повідомлення
Мясковського, то воно зазнало значного переосмислення.
Наголосимо, виокремленні у статті спостереження не заперечують
«справжності» в’їзду Богдана Хмелницького до Києва та його зустрічі
киянами наприкінці 1648 р. Мереживо різнорідних джерельних згадок
136

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

дозволяє з високою долею вірогідності припустити, що ці події мали
місце. Поза тим, очевидно, що є питання на які джерела можуть
відповісти, а які знаходяться поза сферою їхньої компетенції. Розуміння
меж наших інтерпретаційних можливостей дозволяє переосмислити відомі
постулати. Не можна не враховувати того, що контекст, у якому звучать
відомі сьогодні згадки про вшанування Хмельницького у Києві був
звинувачувальним, а не возвеличувальним. Знаковість події перекочувала
до малоросійської, а згодом і української історичної думки не з козацьких
текстів, а зі свідчень їхніх опонентів. Ті твердження, які традиційно
інтерпретувалися в позитивному для козацтва контексті задумувалися як
негативні характеристики. Із вплітанням в національну історію
повідомлення про слова та дії гетьмана, які мали на меті показати його
«тиранське» зловживання владою і неправомірну претензію на статус
воєводи, починають трактуватися за турботу про власний «народ» і
прагнення до самостійності. Однак інформаційний потенціал «ворожих»
текстів про «справжнє» ставлення козацького загалу до цієї події вкрай
низький. Тому будувати на їхній основі припущення про символічність
досить проблематично. Лишається сподіватися, що нові джерельні
знахідки дозволять уточнити згадані контексти й інтерпретації.
Примітки:
1

Про обставини спорудження пам’ятника див.: Демченко Л. Документи про
історію спорудження пам’ятника Б. Хмельницькому в м. Києві // Архіви
України. 1988. № 4. С. 39–49; Ватуля Б., Познанский В. К истории
сооружения в Києве памятника Б. Хмельницкому: (Обзор документов) //
Научно-информационный бюллетень Архивного управлення. 1954. № 1. С.
49–58; Гирич І. Між політикою і історією: Переяслав і українська суспільнополітична думка XIX — початку XX ст. // Молода нація. 2003. № 3. С. 5–14;
Костомаров Н. Несколько слов о памятнике Хмельницкому // Український
історичний журнал. 1994. № 5. С. 145–147; Левицький О. Памятник Богдана
Хмельницкому: (Исторический очерк его сооружения) // Киевская старина.
1888. № 7. С. 145–156; Левицький О. Історія будови пам’ятника Б.
Хмельницькому в Києві // Літературно-науковий вісник. 1913. Т. 72. С. 467–
483; Луговой И. Богдан Хмельницький и неблагодарная история // Киевская
старина. 1888. № 11. С. 395–400; Познанский В., Пушкарев Л. Из истории
сооружения памятника Богдану Хмельницкому в Киеве (1870–1888 гг.) //
Доклады и сообщения Института истории АН СССР. 1954. Вып. 2. С. 98–108.

2

Михайло Максимович, приміром, писав про необхідність вшанування гетьмана
пам’ятником у Переяславі ще 1857 р.: Максимович М. Воспоминание о
Богдане Хмельницком // Собрание сочинений : в 3 т. Т. 1 : Отдел
исторический. К. : Тип. М. П. Фрица, 1876. С. 475–509.

3

Див. приклад такого обґрунтування: Каманин И. Киевляне и Богдан Хмельницкий в их взаимных отношениях // Киевская старина. 1888. № 7. С. 69–78.

4

Через неоднозначність джерельних згадок в історіографії немає усталеної
думки про точну дату в’їзду. Не зупиняючись детально на розгляді різних
дослідницьких припущень з цього приводу, означимо, разом з тим, що вони
137

Багро С.О. В’їзд Богдана Хмельницького до Києва в кінці 1648 р. у сприйнятті сучасників
стосуються часового проміжку між 23–24 грудня 1648 р. (за новим стилем) та
першими числами січня 1649 р.
5

Демченко Л. Документи про історію спорудження пам’ятника Б. Хмельницькому
в м. Києві // Архіви України. 1988. № 4. С. 39.

6

Бантыш-Каменский Н. История Малой России. Т. 1. Москва, 1830. С. 257–258;
Костомаров Н. Богдан Хмельницкий. Т. 1. Санкт-Петербург, 1859. С. 289–291.
Максимович М. Пятое письмо к М. П. Погодину (О приезде Богдана
Хмельницкого в Киев из Замостья) // Собрание сочинений М.А. Максимовича.
Т. 1. Отдел исторический. Киев, 1876. С. 413–419.

7

Грушевський М. Історія України-Руси. Т. 8. Ч. ІІІ. К., 1995. С. 122–156.

8

Плохій С. Наливайкова віра: Козаки та релігія в ранньомодерній Україні: Пер з
англ. К.: Критика, 2005. С. 283–301.

9

Грушевський М. Історія України-Руси. Т. 8. Ч. ІІІ. С. 124.

10

Для цитування у даній роботі будемо послуговуватися публікацією 1954 р., яка,
хоч має ряд недоліків, все ж, до певної міри, враховує помітні різночитання
відомих списків: Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы:
В 3 т. (далі: ВУР) — Т. 2: 1648–1651. Москва, 1954. С. 104–114.

Про синдром «перевернутого світу» див.: Яковенко Н. Скільки облич у війни:
Хмельниччина очима сучасників // Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження
з історії уявлень та ідей в Україні XVI–XVII ст. К., 2002. С. 208–228.

11

12

Там само. С. 210; ВУР. Т. 2. С. 108.

13

ВУР. Т. 2. С. 110.

14

Документы об освободительной войне украинского народа. 1648–1654 гг. Київ:
Наукова думка, 1965. С. 201–204.

15

ВУР. Т. 2. С. 108: «З тієї комісії нічого не буде. Тепер війна має бути за тих три
чи чотири тижні. Виверну вас всіх ляхів догори ногами і витопчу так, що
будете під ногами моїми. На останок вас цареві турецькому в неволю віддам.
Король королем буде, щоб карав і стинав шляхту, дуків, князів, щоб вільний
був собі: згрішить князь — урізати йому шию, згрішить козак — теж йому
вчинити. Правда така, що я бідний і малий чоловік, але мені то Бог дав, що
єсмо єдиновладцем і самодержцем Руським».

16

Плохій С. Наливайкова віра: Козаки та релігія в ранньомодерній Україні.
С. 293.

17

ВУР. Т. 2. С. 108: «аби черні відступив, щоби хлопи орали, а козаки воювали,
аби реєстрових було дванадцять тисяч, а хоч і п'ятнадцять, аби краще
поганство, а не християн нищив і закордон пішов».

18

ВУР. Т. 2. С. 108–109: «Виб’ю з лядської неволі весь народ руський. І що перше
за шкоду і кривду свою воював, тепер буду воювати за віру православну
нашу. Допоможе мені втому чернь вся по Люблін і Краків, якої я не
відступлю, бо то права рука наша, щоб ви хлопства не знісши, козаків не
втримали. Буду мати дві, три сотні тисяч своїх. Орда вся, притому Тугай Бей,
поруч мене є, мій брат, моя душа, єдиний сокол на світі, готовий все учинити,
що я захочу. Зараз вічна наша козацька з ними приязнь, яку світ не розірве.
Закордон на війну не піду, шаблю на турків і татар не піднесу. Досить нам на

138

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя
Україні і Поділлі, і Волині. Тепер досить спокою і достатку в землі і
князівстві своїм по Львів, Хелм і Галич. І ставши над Віслою, скажу дальшим
ляхам: сидіть і мовчіть ляхи. Тоді заможних ляхів, дуків і князів там зажену.
А якщо будуть і за Віслою брикати, знайду я їх там напевно. Не стане нога
жодного князя і шляхтича тут в Україні. А захоче хліба хтось з нами їсти
нехай же Війську Запорозькому послушний буде, на короля не брикає».
19

ВУР. Т. 2. С. 109: «Доповів і те Хмель: «мене святий патріарх в Києві на ту
війну благословив, з жінкою моєю дав мені шлюб і від злочинів моїх
розгрішив, хоч я не сповідався, і кінчить ляхів казав. Як же мені його не
слухати, такого великого старшого, голови нашої і гостя любого».

20

ВУР. Т. 2. С. 109–110: «З тисячею коней в’їжджав сам патріарх поруч нього і
митрополит тутешній. Дав йому біля себе на санях праву руку. Витеклий народ,
увесь плебс вітали його в полі і Академія — ораціями, акламаціями, немов
Мойєсея, охоронця, збавителя, визволителя народу від неволі Лядської і добрим
знаком: «Богданом званий, від Бога даний». Патріарх ясноосвєцоного княжати
титул дав йому. З усіх бійниць бито з замку і міста з гармат меньших на тріумф,
чим підніс себе звірюка. У архімандрита на обіді був. Пив у день і вночі, а
найбільше на Святвечір свята свого. Рано в саме свято п’яним був і не скоро до
церкви прибув, де ставши, насамперед, обожнювали його всі, інші в ноги
цілували, а патріарх, той розбійник, висвятив і казав йому приступити до
причастя. Не хотів зразу, бо ще хмель був у голові, і що не сподівався, але той
публічно відпустив від усіх теперішніх і майбутніх гріхів без сповіді і закликав
його: «Іди, іди ж до таїнства причащатися». Дав йому там же зараз шлюб з
перелюбницею, дружиною Чаплинського, хоча за її відсутності, бо в Чигирині
була в той час. На завершення дав йому благословення на війну з ляхами. Зараз
потім з бійниць усіх бито на тріумф, що збавитель наш, господар великий,
гетьман причащається. Хмель за те патріарху дав шість коней і тисячу злотих. І
розмовляючи з ним секретно, за кілька днів виправився до Москви».

21

Плохій С. Наливайкова віра: Козаки та релігія в ранньомодерній Україні. С.
270–272.

22

Наталя Яковенко описала та проаналізувала подібні вірші складені для
зустрічі Адама Киселя 1646 р., та Яреми Вишневецького 1648 р.: Яковенко Н.
Київ під шатром Свентольдичів: могилянський панегірик 1646 року «Tentoria
venienti» // Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей в
Україні XVI — початку XVIII століття. К: Laurus, 2012. С. 293–314; Її ж. Кого
топчуть коні звитяжного Корибута: до загадки киево-могилянського
панегірика 1648 року «Maiores Wiszniewiecciorum» // Там само. С. 315–341.

23

Плохій С. Наливайкова віра: Козаки та релігія в ранньомодерній Україні. С.
284–285.

24

У контексті згадок про в’їзд Хмельницького до Києва атрибут у звертанні до нього
патріарха розглянуто у: Плохій С. Наливайкова віра: Козаки та релігія в
ранньомодерній Україні. С. 294–296. Про ширше мереживо владних атрибутів та
статуси правителів у XVII ст. див: Білецький Н. Фактори семантики європейської
титулатури XVII століття // Українознавство. 2016. № 2. С. 52–71.

25

Jakuba Michałowskiego, wojskiego lubelskiego, a późniéj kasztelana bieckiego,
Księga pamiętnicza. Kraków, w drukarni C.K. Uniwersytetu, 1864. S. 364:
«титул князя Русі і до Костянтина Великого прирівняв».
139

Багро С.О. В’їзд Богдана Хмельницького до Києва в кінці 1648 р. у сприйнятті сучасників
26

ВУР. Т. 2. С. 111.

27

Див. про це: Плохій С. Наливайкова віра: Козаки та релігія в ранньомодерній
Україні. С. 243–244.

28

Плохій С. Наливайкова віра: Козаки та релігія в ранньомодерній Україні. С.
241–242.

29

Див.: Мыцык Ю. Анализ источников по истории Освободительной войны
украинского народа 1648—1654 годов: Учебное пособие. Днепропетровск,
1983. С. 64–65.

30

Документи Богдана Хмельницького / Упор. І.Крип'якевич. К.: Вид-во Академії
наук УРСР, 1961. С. 105: «за розглядом ясновельможного й. м. п. воєводи
брацлавського, залишаємося при вірному підданстві нашому, якщо ті пункти
будуть нам виконані».

31

Про регіональний руський патріотизм Адама Киселя див.: Sysyn F. Between
Poland and the Ukraine: The Dilemma of Adam Kysil, 1600 — 1653. Cambridge,
Massachusetts, 1986. 175 p.

32

Див.: Яковенко Н. Русь як третій член Речі Посполитої «Двох Народів» в
українській думці першої половини XVII ст. // Unia Lubelska i tradycje
integracyjne w Europie Srodkowo-Wschodniej / Red. Kłoczowski J., Kras P.,
Łaszkiewicz H. Lublin, 1999. S. 84–88; Chynczewska-Hennel T. Świadomość
narodowa szlachty ukraińskiej i kozaczyzny od schyłku XVI do połowy XVII w.
Warszawa 1985. 188 s.; Sysyn F. Regionalism and Political Thought in
Seventeenth Century Ukraine: The Nobility’s Grievances at the Diet of 1641 //
Harvard Ukrainian Studies. 1982. № 2. P. 167–190.

33

Дет. про особливості поширення концепту «народу руського» в Речі Посполитій на
козацьку спільноту див: Грабович Г. До ідеології Ренесансу в українській
літературі: «Вірші на жалосний погреб зацного рицера Петра КонашевичаСагайдачного» // До історії української літератури. Дослідження, есеї, полеміка.
К.: Критика, 2003. С. 255–268; Затилюк Я. «Спадкоємці», «власники» та
«охоронці» києво-руської спадщини в уявленнях мешканців Гетьманщини другої
половини XVII ст. // Український історичний журнал. 2011. № 5. С. 28–43; Плохій
С. Наливайкова віра: козаки та релігія в ранньомодерній Україні. С. 191–229.

34

Див. прим.: Памятники, изданные Киевской Комиссией для разбора древних
актов. 2-е изд., доп. К., 1898. Т. І. С. 224; Документи Богдана Хмельницького.
К., 1961. С. 44.

35

Липинський В. Участь шляхти у великому повстанні під проводом гетьмана
Богдана Хмельницького. Філадельфія: Східно-Європейський дослідний
інститут ім. В. К. Липинського, 1980. XCVIII, 638 с.

36

Плохій С. Наливайкова віра: Козаки та релігія в ранньомодерній Україні.
С. 243.

37

ВУР. Т. 2. С. 111: «мій Київ, я є паном і воєводою київським, дав мені те Бог, а
що більше, те шаблею моєю».

38

Плохій С. Наливайкова віра: Козаки та релігія в ранньомодерній Україні. С. 283.

39

Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. Т. 3. СанктПетербург, 1861. С. 296.

140

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя
40

Latopisiec albo Kroniczka Joachima Jerlicza. T. 1. Warszawa, 1853. С. 72;
Южнорусские летописи. Под ред. О. Левицкого. К., 1916. С. 105 — 106: «Того
ж місяця, 27 дня, Хмельницький, гетьман, повернувся від Замостя. До Києва
приїхав в неділю увечері, по вечірній. Йому в два рази чи й в десятеро більше
були кияни раді і почтивість краще виражали, ніж колись воєводі». Про
постать Йоакима Єрлича та його світоглядні засади див.: Тесленко І.
Родинний клан Єрличів // Соціум : альманах соціальної історії. 2004. Вип. 4.
С. 135–188; Яковенко Н. Життєпростір versus ідентичність руського
шляхтича XVII ст. (на прикладі Яна/Йоакима Єрлича) // Дзеркала
ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI — початку
XVIII століття. К: Laurus, 2012. С. 63–104.

41

Глибокий мул. Хроніка Натана Ганновера / наук. ред. пер. й авт. комент. Н.
Яковенко. К.: Дух і літера, 2010. С. 43.

42

Дет. див.: Плохiй С. Хмельниччина і євреї. Причинки до ідеології повстання //
Prosphonema. Історичні та філологічні розвідки, присвячені 60- річчю акад. Я.
Ісаєвича. Львів, 1998. С. 475–487; Сисин Ф. Євреї та повстання Богдана
Хмельницького // Mappa Mundi: Збірник наукових праць на пошану Ярослава
Дашкевича з нагоди його 70-річчя. Львів, Київ, Нью-Йорк, 1996. С. 479–488;
Шпирт А. Православные христиане в еврейских хрониках времен Богдана
Хмельницкого // Studia judaica. 2012. № 1–2. С. 77–96; Шпирт А. «Христианские»
источники в еврейских хрониках времен Б. Хмельницкого // Между Москвой,
Варшавой и Киевом. Сборник статей. Москва, 2008. С. 114–124; Bacon G. The
House of Hannover: Gezeirot Tah in Modern Jewish Historical Writing // Jewish
History. 2003. Vol. 17. № 2. P. 179–206; Fram E. Creating a Tale of Martyrdom in
Tulczyn, 1648 // Jewish History and Jewish Memory: Essays in Honor of Y. H.
Yerushalmi. Hanover, London, 1998. P. 89–112; Pelensky J. The Cossack Insurrections in Jewish-Ukrainian Relations // Ukrainian-Jewish Relations in Historical
Perspective. Edmonton, 1990. P. 31–42; Raba J. Between Remembrance and Denial:
The Fate of the Jews in the Wars of the Polish-Lithuanian Commonwealth During
the Mid-Seventeenth Century As Shown in Contemporary Writings and Historical
Research. Boulder, 1995. 519 p.; Stampfer S. What Actually Happened to the Jews of
Ukraine, 1648? // Jewish History. 2003. Vol. 17. № 2. P. 207–227; Teller A. A Portrait
in Ambivalence: The Case of Natan Hanover and his Chronicle, Yeven metsulah //
Stories of Khmelnytsky: Competing Literary Legacies of the 1648 Cossack Uprising.
Stanford, 2015. P. 23–35; Teller A. Jewish Literary Responses to the Events of 1648–
1649 and the Creation of a Polish-Jewish Consciousness // Culture Front:
Representing Jews in Eastern Europe. University of Pennsylvania Press, 2008. P.
17–45; Weinryb B. The Hebrew Chronicles on Bogdan Khmel’nyts’kyj and the
Cossack-Polish War // Harvard Ukrainian Studies. 1977. № 2. P. 153–177.

43

Грушевський М. Історія Хмельниччини, списана Силуяном Мужилівським в
лютому 1649 р. // Україна: Науковий трьохмісячник українознавства. 1914.
Кн. 2. С. 39.

44

ВУР. Т. 2. С. 92–93.

45

Hryhorij Hrabjanka's The Great War of Bohdan Xmel'nyc'kyj / with an
Introduction by Yuri Lutsenko — Harvard Library of Early Ukrainian
Literature. Texts. Vol. 9. Harvard: Harvard University Press, 1990. С. 329.

141

Бойко-Гагарін А.С.

ФАЛЬСИФІКАЦІЯ МОНЕТ ЗА ЧАСІВ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
Тема фальшивих монет доби Середньовіччя є надзвичайно актуальною на сучасному етапі розвитку нумізматичної думки в Україні. В
українській нумізматиці тема фальшування монет в давнину вивчалась
досить спорадично, окремі питання щодо фальшивих монет досліджувались у статтях М.Ф. Котляра [Котляр 1970, с. 105–109], Р.М. ЯкушевоїОмелянчик [Якушева-Омелянчик 1996, с. 12–15], В. Шлапінського та
Р.М. Шуста [Шуст 2002], А.С. Бойко-Гагаріна [Бойко-Гагарин 2012], В.М.
Орлика [Орлик 2012, с. 112–115], В. М. Шалобудова [Шалобулов 2009], С.
І. Климовського [Климовский 2000, с. 33–42], З. О. Зразюк [Зразюк 2007,
с. 124–125], Г.А. Козубовського [Козубовський 2008] та іншими. Перша
спроба каталогізації фальшивих монет була здійснена в каталозі В.В.
Нечитайла [Нечитайло 2001], проте, у працях дослідника викладені
лише припущення, які здебільшого не мають за собою наукового
підтвердження та історичного аналізу і вимагають більш глибокого дослідження. В цій статті ми дослідили проблему приватного фальшування
монет у часи Київської Русі.
За часів Київської Русі грошовий обіг характеризувався наявністю
грошово-вагових зливків гривень, дрібних європейських денаріїв та
брактеатів, монет Візантії та Халіфату, а також власне монет Київської
Русі. Враховуючи те, що фальсифікація засобів грошового обігу почалася
ще за доби Античності, досить логічним є те, що підробка монет у Східній
Європі продовжилась і в добу раннього Середньовіччя. На жаль, свідчень
про підробку монет у часи Київської Русі збереглося вкрай мало. Але
майже всі вище перераховані типи монет, що перебували в той час на
грошовому ринку, знайшли своє відображення у приватній фальсифікації.
На території давньої Русі окрім значної кількості срібних гривень зафіксовані також знахідки і мідних зливків. Одні з них подібні до срібних
зливків «київського» типу, а інші — зливкам «новгородського» та «чернігівського» типів і їх фракціям. Гривні, відлиті із недорогоцінних металів,
трапляються як у складі скарбів, так і одиничними знахідками, на території
Північної та Південної Русі: в Києві та Новгороді, а також в їх околицях.
Серед нумізматів існують різні точки зору щодо походження мідних
гривень: пробна відливка у форму для срібла; використання в якості вагових гир; розмінні фракції срібних гривень; давні підробки державних
вагових зливків гривень [Козубовский 2005, с. 104]. Ми знаходимо найбільш імовірною версію про те, що мідні гривні є підробками засобів
грошової оплати, виготовлені приватними фальсифікаторами в минулому [Бойко-Гагарин 2015, с. 36–37]. Про це свідчить мідна гривня
«чернігівського» типу (рис. 1) зі слідами нанесення поверхневого шару
срібла, що підтверджується проведеним ренгено-флуорисцентним аланіном складу металу поверхні. Поверхня мідної гривні має наступний

142

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

склад: Mn – 0.028%, Fe – 1.853%, Cu – 49.619%, Zn – 0.613%, As – 1.543%,
Ag – 0.279%, Sn – 0.547%, Sb – 0.830%, Au – 0.176%, Hg – 0.615%, Pb –
43.897%.
Через особливості застосовуваної технології, підробка
середньовічних європейських
брактеатів була вкрай складним завданням. Висока проба
брактеатів державного карбування надавала їм достатньої
еластичності для вигнутої хвилеподібної форми і малої
товщини, що важко здійснити
Рис. 1
при низькій пробі срібла, або
ж, навіть з незначним додаванням у сплав олова, бронзи чи міді. Це
може бути поясненням того, що серед відомих науці приватних підробок
ми не зустріли європейських брактеатів. Також ми знаходимо досить
мало імовірним їх віднайдення у майбутньому.
Не дивлячись на щорічно високу кількість знахідок нових срібляників київських князів, нам не відомо жодної приватної підробки цього
типу монет. Причиною цього може бути низька якість монет князівського
карбування, що зводило нанівець привабливість їх для фальшування. Ми
вважаємо, що імовірність знахідки фальсифікату срібляника є, але скоріш
за все, в якості прототипу для підробки могли слугувати лише ранні
срібляники, що відрізнялись вищою пробою порівняно із пізніми емісіями.
В першій половині ХІ століття срібляники були добре відомі на Русі,
а також у Новгороді, про що свідчать їх литі мідні та олов’яні копії.
Відомі не тільки литі мідні копії срібляників, але і подібні їм прикраси,
які, імовірніше за все, виготовлялись у Новгороді в ХІ — початку ХІІ
століття, вже після зникнення срібляників із грошового обігу Київської
Русі. Литі копії срібляників використовувались в якості прикрас, і не є
фальшивими грошима. Найбільш ранні копії відливались у глиняні
форми, використовувались для цього справжні срібляники князівського
карбування [Макаров 2012, с. 403–432].
На
території
українських
земель відомі численні знахідки
монет Халіфату — куфічні дирхеми.
Найбільш розповсюдженими дирхемами у грошовому обігу Русі були
дирхеми династій Саманідів та
Аббасидів. Монети халіфів цих
могутніх династій розповсюдились
Рис. 2
значно ширше території Халіфату,
зайнявши міцні позиції на грошовому ринку майже всього тогочасного
цивілізованого світу. Тому не дивно, що підробки срібних дирхемів та

143

Бойко‐Гагарін А.С. Фальсифікація монет за часів Київської Русі

золотих динарів відомі у знахідках українських земель. Фальшивий
золотий динар халіфа аль-Мансура був знайдений на Західній Україні
(рис. 2).
Монети Візантії. Враховуючи міцні торговельні зв’язки Київської
Русі із Візантією, в знахідках українських земель відомі монети також і
цієї імперії. Серед знахідок візантійських монет переважають мідні
фоліси, а також золоті соліди, менша кількість серед знахідок срібних
міліарісіїв. Враховуючи велику вартість золотих монет, нам відомі
підробки візантійських золотих солідів.
Європейські денарії. У вітчизняній нумізматичній літературі даних
про фальшиві європейські денарії вкрай мало численні. Знахідки таких
денарії розглянуті у працях українського вченого С. Г. Кулешова
[Кулешов 2013, с. 22–31]. Описані підробки частіше несуть примітивне
зображення хреста на обох сторонах і частіше за все не імітують якогось
конкретного типу монет. Серед знахідок українських земель відомі
підробки ранніх англійських пенні, що імітують монети короля
Етельреда ІІ (978–1016), копіюючи тип «малий хрест», карбований у
1009–1017 роках (рис. 3). Підробка знайдена у Київській області
[Кулешов 2013, с. 163–167].
Для виготовлення основної
маси підробок ранніх середньовічних денарії, що відомі у знахідках
на території українських земель,
використовували два методи покриття заготовки фальшивої монети: дорогоцінним металом — плакування сріблом за допомогою ртуті,
Рис. 3
або покриття заготовки оловом,
тобто лудіння [Suchodolski 1998, с. 45]. Багато підробок ранніх середньовічних монет мають отвори, що наводить на думку про те, що окрім
псування підробок для виведення їх з обігу, імітації монет із
недорогоцінних металів могли використовувати також в якості
прикрас.
Підробки європейських денаріїв Х століття відомі також на території
Польщі та Німеччини [Bogucki 2008, p. 212], а також Російської
Федерації [Харлашов 1994, с. 70].
Свідчень про підробку монет в часи Київської Русі збереглося мало.
Головними джерелами вивчення аспекту фальшування монет в княжі
часи є самі підробні монети того часу. Виходячи із вивченого матеріалу,
ми встановили, що найпопулярніші на грошовому ринку монети частіше
і ставали прототипами для підробки їх приватними фальсифікаторами.
Дирхеми та динари Халіфату, дрібні європейські денарії, візантійські
золоті соліди, а також монетно-вагові зливки гривні були втілені у
підробках. Встояли перед фальсифікаторами лише європейські брактеати та срібляники київських князів.

144

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Література:

Bogucki M. Forged coins in early medieval Poland // Wiadomosci Numizmatyczne. R.
LII, 2008. Z. 2 (186). P. 212
Orlyk V.M. False coins of the Teutonic Order state in Prussia in the currency of
South-Rus lands of the Lithuanian grand duchy // V. M. Orlyk / Studia i
materialy konferencii [«Pieniadz i systemy monetarne wspolne dziedzictwo
Europy»]. Augustow-Warszawa, 2012. S. 112–115
Suchodolski S. Moneta falszywa w Polsce we wczesnym Sredniowieczu // Falszerstwa
i nasladownictwa monet. XI Ogolnopolska sesja numizmatyczna w Nowej Soli.
Wydawnictwo Z. Bartkowiak. Poznan, 1998. s.45
Бойко-Гагарин А.С. К вопросу о фальсификатах денежно-весовых слитков гривен
в Киевской Руси // А.С. Бойко-Гагарин: Нумизматика и фалеристика. № 3.
2015. С. 36–37.
Бойко-Гагарин А.С. Фальшивые монеты в денежном обращении южных земель
ВКЛ во время правления князя Витовта Кейстутовича и технологии их
производства // Бойко-Гагарин А.С. / Тезисы докладів Междунар. конф.
[«Нумизматические коллекции: наследие исторической Литвы и связанных с
ней стран — открытия и просвещения науки»]. Вильнюс, 2012. 223 с.
Зразюк З.А. Монеты-подделки из клада, найденного в 2000 году в с. Лелюховка
Новосанжарского района Полтавской областе // З. А. Зразюк / Тезисы
докладов и сообщений, [“XIV Всероссийская нумизматическая конференция”].
Санкт-Петербург, 2007. С. 124–125.
Климовский С.И. Лужение копеек в Киеве XVII в. // С. И. Климовский / Монета.
Вып. 7. К 80-летию Василия Васильевича Узденикова. Вологда, 2000. C. 33–42.
Козубовский Г.А. О медных гривнах // Тезисы докладов и сообщений:
Тринадцатая всероссийская нумизматическая конференция, 11–15 апреля
2005. Москва, 2005. с. 104.
Козубовський Г.А. Про наслідування золотоординським монетам в Україні // Г. А.
Козубовський / [“ХІІ сходознавчі читання А. Кримського”] Тези доповідей
міжнародної науково-практичної конференції. Київ, 2008.
Кулешов С. Наслідування європейським денаріям VIII-XI століть як об’єкт
нумізматичного дослідження // «Наукові записки української історії», Зб.
наукових статей. Вип. 33. Переяслав-Хмельницький, 2013. с. 22–31
Кулешов С., Бойко-Гагарін А.С. Знахідки фальшивих денаріїв англійського
короля Етельреда ІІ на території України // Пам’ятки: археографічний щорічник / Держ. архів. служба України, УНДІАСД. К., 2013. Т. 14. С. 163–167.
Котляр М.Ф. Фальшивомонетники в Полтавському полку на початку XVIII
століття // М. Ф. Котляр, Гісцова Л. З. / Український історичний журнал. № 6.
Київ, 1970. С. 105–109.
Макаров Н.А. Русь в ХІ-Х веках. Археологическая панорама / Н. А. Макаров:
«Древности Севера». Москва-Вологда. 2012. С. 403–432.
Нечитайло В.В. Каталог монет України періоду козаччини XV-XVIII ст. / В. В.
Нечитайло. Київ, 2011. 60 c.
Харлашов Б.Н. Некоторые итоги раскопок на Завеличье // Археологическое
изучение Пскова. Псков, 1994. с. 70

145

Бойко‐Гагарін А.С. Фальсифікація монет за часів Київської Русі

Шалобудов В.М. Скарб фальшивих польських монет XVII ст. з с. Сокілка на
Полтавщині // В. М. Шалобулов / Археологічний літопис Лівобережної
України. № 1 (25). 2009.
Шуст Р. Карбування та розповсюдження фальшивої монети на території Руського
воєводства в XV — XVII ст.. // Р. Шуст., В. Шапінський / Вісник Львівського
університету. Середньовічна історія. Вип. 37/1. Львів, 2002.

Якушева-Омельянчик Р.М. Лисянський скарб монет (знахідка
1960 р.) // Р.М. Якушева-Омельянчик / [“Музейні читання”] Тези
доповідей наукової конференції Музею історичних коштовностей
України — філіалу Національного музею історії України, грудень 1994.
Київ, 1996. С. 12–15.

146

Векленко В.О.

СТАВРОГРАФІЧНІ МАТЕРІАЛИ З
ЕКСПОЗИЦІЇ І ФОНДІВ МУЗЕЮ ХРЕСТА ЯК ДЖЕРЕЛО
ДО ЕТНІЧНОЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
Громадський історико-етнографічний ставрографічний Музей
Хреста, заснований 13 жовтня 2013 року, в тій чи іншій мірі охоплює
своїми експозиціями і фондами 20 областей України і виступає певним
репрезентатором етнічної історії нашої землі. Це твердження ґрунтується
на створеному впродовж багатьох років баченні великого спільного
загальноукраїнського культурного простору із численними регіональними особливостями. Специфіка Музею Хреста в тому, що його
надбання — етнографічні матеріали або ж знахідки, які мають статус
«підйомного матеріалу». Бо, зазвичай, натільні хрести — достатньо
малочисельна група на археологічних пам’ятках, що пояснюється
помірно невеликою площею розкопів та специфікою використання тих чи
інших земель. Проте визначення і датування подібних предметів у
значній кількості випадків викликають складнощі під час інтерпретаційних робіт, оскільки ставрографія, як допоміжна дисципліна, межує із
цілим скупченням методик, підходів, бачень тощо.
Існує два основних підходи — археологічний та мистецтвознавчий,
коли знахідка інтерпретується або відносно її місця знаходження в
датованому культурному шарі, або ж із використанням кимось і колись
визначених музейних експонатів за стилем виконання та іншими
параметрами. За необхідності, ці підходи комбінуються, проте, навіть із
використанням етнографічних матеріалів, отримується результат
далекий від наукової об’єктивності.
Характерним прикладом таких робіт є як російські студії, так і
вітчизняні. Дисертаційна праця псковської дослідниці Ю. В. Колпакової,
присвячена предметам особистого благочестя Пскова і Псковської землі,
робить спробу датувати культові знахідки за археологічними шарами,
але верхню хронологічну межу ставить вже за існуючими мистецтвознавчими визначеннями, що не завжди підтверджується результатами
інших археологічних досліджень [Колпакова 2006]. Іншим прикладом є
використання етнографічних матеріалів — зошита красносельського
ливарного майстра А. П. Серова кінця ХІХ–першої половини ХХ ст., де
серед іншого описуються, широко розповсюджені на українських землях,
барочні хрестики, один з сортів (за розмірами) мав назву козацького [Об
истории… 1993, 157–158]. Цей документ, разом із іншими, увійшов до
великої узагальнюючої праці О. Я. Зотової [Зотова 2003, 118–119], яка
досліджувала старовірські майстерні Москви і Росії, причому реально
охоплюваним був період другої половини XVIII–початку ХХ ст. Проте, ця
робота, як і низка інших, виступили підґрунтям для визначення переважної більшості литих натільних хрестів XVII–XVIII ст. саме як
147

Векленко В.О. Ставрографічні матеріали з експозиції і фондів Музею Хреста …

старовірських. При цьому, це твердження активно впроваджувалося в
українські дослідження без заглиблення в хронологічно визначені зміни
етнічного компоненту місцевого населення, регіональні етнічні особливості або інші чинники [Степаненко 2010, 209–210; Шелеметьєва 2010].

Рис. 1. Гуцульська згарда

Донедавна, власне українськими хрестами, вважалися західноукраїнські згарди — комплекси архаїчних шийних гуцульських прикрас
культового характеру (рис. 1). Досвід опрацьовування ставрографічний
знахідок з Самарі-Богородицької фортеці [Векленко 2010] та інших
територій [Векленко 2012; Векленко Мігульов 2011] дозволив зробити
148

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

попередні висновки про наявність саме української компоненти в темі
натільних хрестів; зокрема були виділені українські барочні хрести
[Векленко 2010, 46–52; Векленко 2003] та натільні хрести запорізьких
козаків [Векленко 2010, 63–67; Векленко 2009], при цьому, вичленовування запорізьких тільників із розумінням сприйняли фахівці
Російського етнографічного музею [Православные кресты 2013, 17–18].
Під час накопичення фондів та створення експозицій Музею Хреста
виникло передчуття, що тема української етніки набагато ширша, ніж ми
уявляли донедавна.
Важливість вичленовування саме українського базового архетипу
«барочних» жіночих і чоловічих хрестів полягає і в контексті етнічного
компоненту залюднення українських теренів у XVII–XVIII ст. Бо під час
етнографічних й етноісторичних дискусій, котрі неодноразово переходили у сучасну політичну площину, неодноразово використовувався
принцип Аусбурзького релігійного миру «Чия земля — того і віра», який
трактувався трошки по іншому: ось російські старовірські хрести, тож
тут жили російські старовіри. І навіть спроби ввести дефініцію щодо
власне хрестів старовірів і продукції старовірських майстерень, яку
,чомусь, у великих кількостях купували етнічні українці, були
безрезультатними. І, навіть, аргументація щодо існування трьох
опорних пам’яток, — у Самарі-Богородицької фортеці, с. Липці,
Харківської області та комплексу з Старосинявського р-ну
Хмельницької обл., де у перших випадках, старовірів не було взагалі, а
в останньому — вони були недовго, і їх було не багато, — не
переконувало ані російських опонентів, ані і частину українських колег.
І це, при тому, що старовірне бачення культової тематики і барочне
оздоблення хрестів — досить несумісні речі…
На 2010 рік саме до української традиції відбулося віднесення
барочних хрестів XVII–XVIII ст. (рис. 2: 1–6), запорізьких тільників
(рис. 2: 7–9) та жіночих нагрудних (?) хрестиків із скляними вставками
другої половини XVIII–середини ХІХ ст. (рис. 2: 10–11), котрі були
розповсюджені, передусім, на території Полтавської і, дещо менше,
Черкаської областей. Російські колеги співвідносять з українцями
варіанти слобідських нагрудних (?) хрестів та західноукраїнські
згардові хрести [Православные кресты 2013, 11–147], при цьому
погоджуються з існуванням запорізьких тільників. При цьому, при
уважному вивченні каталогу православних хрестів народів України і
Грузії, ми можемо побачити дуже близькі аналогії між жіночими
хрестиками із скляними вставками з Полтавщини та також
невеликими хрестиками із згардових комплексів Гуцульщини, де
замість скла — металеві імітації тих же шести гранчастих вставочок
[Православные кресты 2013, 140].
Найпростіший тип слобідських хрестів походить від запорізьких.
Якщо запорізький хрестик — вирізаний із металевої платівки, має
лінійні трапецієподібні розширення напівбалок та їхнє ж підтрикутне

149

Векленко В.О. Ставрографічні матеріали з експозиції і фондів Музею Хреста …

Рис. 2. Українські барочні, запорозькі та полтавські жіночі хрестики
150

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

закінчення, то слобідський — без підтрикутного закінчення, литий і з
накладним чи відлитим разом з основою Розіп’ятим Господом (рис. 3:
1–4) [Православные кресты 2013, 16, 67–71]; зовнішні кути
середохрестя прикрашені променями, — від одного до п’яти, — які в
цілому утворюють форму кола чи квадрата. Подібні предмети
виготовлялися впродовж ХІХ ст. При цьому слід зазначити, що в
експозиціях і фондах Музею Хреста присутні перехідні форми від
запорізького до слобідського хреста — як саморобні вироби із
викарбуваними написами та зображеннями (Кобеляцький р-н
Полтавської обл., околиці м. Ізюм Харківської обл. та ін.), так і
комбіновані із накладенням Розп’яття. Існує припущення, що такі
хрести почали з’являтися з кінця XVIII ст. і вони вживалися, як і
запорізькі, до середини ХІХ ст.
Складніший тип має два різновиди — мереживний, із скляними
вставками і так званий «Яблучний Спас» (з металевими імітаціями
скляних вставок; в наших колекціях такий хрест походить з околиць
м. Валки Харківської обл.). Мереживний (рис. 3: 6) тяжіє ще до
візантійської традиції, коли хрест виготовлявся із коштовних металів
та прикрашався дорогоцінним камінням. Точка зору російських
фахівців полягає в тому, що такий самобутній різновид виник як
заміна дукачу, коли замість монети в центрі композиції з намист і
коралів був особливої форми ажурний хрест. Подібні знахідки (з
фондів Російського етнографічного музею) походять з Харківської,
Луганської, Полтавської, Дніпропетровської (Перещепине), Курської
(РФ) областей. Напівбалки цих мереживних хрестів майже одразу від
середохрестя переходять у пишні бутони, й кути середохрестя також
заповнені бутонами. Серцевина квітки у наверші, як і середина кінців
хреста або ж кути його середохрестя, декоровані кольоровими
скельцями, вставленими в округлі касти. На поверхні, зазвичай,
зображене Розп’яття, показаний Голгофський хрест із списом і
тростиною, а вище, біля верхнього кінця — символ Всевидячого Ока.
Російські колеги вважають, що форма й іконографія таких хрестів є
дуже близькою до ажурних московських хрестів XVII–XVIIІ ст., тоді як
навершя характерне саме для дукачів [Православные кресты 2013,
16–17]. Форма навершів деяких таких хрестів дійсно подібна до
дукачевих — це підтверджують і матеріали Національного музею
історичних коштовностей України [Музей 2013, 62], проте загальна
форма виробу абсолютно не є тотожною нагрудним московським
ажурним хрестам. Якщо ж шукати аналогії у накупольних хрестах
московських храмів [Русский крест 2006], то тут існує можливість
розпочати дискусію щодо походження базових архетипів російських
надбанних хрестів [Щербаківські 2015], бо реформа православ’я у
московітів здійснювалася переважно українцями і за українськими
зразками у середині XVII ст. і надбанних хрестів тих чи давніших
часів не збереглося ані в Україні, ані в сучасній Росії.

151

Векленко В.О. Ставрографічні матеріали з експозиції і фондів Музею Хреста …

Рис. 3. Слобідські й черкаські хрести

Хрест нагрудний, котрий в середовищі поціновувачів старовини має
специфічну назву «Яблучний Спас» дещо простіший за технологією
152

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

виготовлення (рис. 3: 5, 7, 11). Скоріш за все, подібну назву дали хресту
через схожість із яблунею під час цвітіння. Він являє собою близьку
аналогію мереживного дукачевого хреста, в якому скляні вставки
замінені на металеві імітації. Загальний вигляд — варіант квітнучого
хреста. Походить переважно з території сучасної Харківської області. У
зібранні Російського етнографічного музею подібний хрест тільки один,
хоч зараз деінде ще можна знайти дещо подібне [Православные кресты
2013, 114–115].
До оригінальних витворів українського культового мистецтва слід
також віднести групу «черкаських» хрестів. Назва типу виникла через
відкриття невеликого комплексу з трьох бронзових литих хрестиків
(рис. 3: 12–14), котрий походить з околиць м. Корсунь-Шевченківський
Черкаської області [Інтернет-ресурс 1]. За нашими припущеннями,
подібні хрести досить пізні — приблизно кінця XVIIІ–ХІХ ст. Хрест
прямий латинський за формою, у деяких випадках його напівбалки
можуть лінійно ледь розширюватися, як у запорізького чи слобідського
хреста, при чому його загальний вигляд схожий на розвиток
запорозької традиції. Кінці балок мають завершення у вигляді кульки,
зовнішні кути середохрестя прикрашені групами промінців у вигляді
листочків чи кутів, набуваючи в сукупності підквадратну форму. Крім
зазначеної території, подібний хрест походить з околиць хутору
Петровського Смілянського р-ну (рис. 3: 8), при чому, викликає
здивування спосіб кріплення: на відміну від звичайних нагрудних чи
натільних хрестів, на кінцях знахідки — три вушка, що передбачає
включення його до низок намист. Також подібні хрести були знайдені
на півдні Київщини — в Таращанському й Богуславському районах
(рис. 3: 8–10, 15; рис 4.1, 4) [Інтернет-ресурс 5]. «Черкаські» хрести
зустрічаються іноді і в інших регіонах (Житомирська обл., Одеська
обл.), але такі знахідки — поодинокі. Дещо аналогічний, але срібний
карбований нагрудний хрест був знайдений в околицях м. Умань
[Інтернет-ресурс 2]. Свинцевий великий хрест (7 см заввишки) з
території Черкаської області [Інтернет-ресурс 5] також може бути
віднесений до цієї категорії, але його закінчення не мають додаткових
прикрас у вигляді кульок і він не має додаткових аналогій для
подібного визначення (рис. 4: 5).
Розмаїття українських оригінальних хрестів вищенаведеним
переліком не обмежується. На території південної Київщини, в
Богуславському й Таращанському районі було знайдено ще два
хрести, котрі тяжіють до козацьких зразків (рис. 4: 2, 3) і також
можуть виступати певним варіантом «черкаських» хрестів, але мають
стрімкіше розширення напівбалок і «кулькове» закінчення присутнє
тільки на одній знахідці. Тому визначення цих предметів як
«черкаський» хрест доки що передчасне, але вони можуть належати до
категорії козацьких хрестів або ж різновидів розвитку запорізької
традиції.

153

Векленко В.О. Ставрографічні матеріали з експозиції і фондів Музею Хреста …

До проявів української традиції також можемо віднести «хрест
простий» (рис. 4: 6), який носили «жінки усіх віків». Його напівбалки
розширюються від середохрестя назовні і закінчуються бутоном у формі
кола з округлим виступом у середині. З кутів середохрестя виходить
промінь, спрямований по бісектрисі. Поверхня декорована хвилястою
лінією [Православные кресты 2013, 94–95]. Експонат Російського
етнографічного музею походить з м. Зіньків Полтавської обл., в
експозиціях і фондах Музею Хреста подібні предмети надійшли з
Кобеляцького району Полтавської області, з Київської області (без
зазначення району), з околиць м. Ромни Сумської обл. тощо.

Рис. 4. Українські нагрудні і натільні хрести

154

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Достатньо цікавою є нечисленна група хрестів, поодинокі знахідки
яких відбуваються в деяких регіонах України, але сподіваюся, що після
накопичення певної бази даних, можна здійснити їх належну
інтерпретацію. Два хрести з Тернопільської області, прямі латинські
5,5 см заввишки (рис. 4: 7–8), із накладними зображеннями Розп’ятого
Господа та видовженими кульками-краплинами на кінцях напівбалок
[Інтернет-ресурс 4]. В горішній частині написи в два рядки: ІНЦІ на
одному, ИНЦИ — на другому. У даному випадку — обидва хрести
масивні, хоч на двох аналогічних з Сумщини, - накладні планки іззаду
надавали можливість використовувати їх в якості мощовиків. Написи
угорі на сумських хрестах — ІНІХ в два рядки на кожному.

Рис. 5. Різані карбовані гуцульські хрести

Ще однією групою українських хрестів виступають паломницькі
вироби майстерень Києво-Печерської лаври другої половини ХІХ ст.
(рис. 4: 9). Визначені провідним фахівцем в галузі ставрографії, — С. В.
155

Векленко В.О. Ставрографічні матеріали з експозиції і фондів Музею Хреста …

Гнутовою з Центрального музею давньоруської культури та мистецтва ім.
А. Рубльова, — різьблені з коров’ячої цівки хрестики [Інтернет-ресурс 3],
декоровані концентрованими колами по тлу та різьбленими зубчиками
по краю. Їх розповсюдження — від Західної України [Словник 2006, 269]
до Твері. Є припущення, що виготовлялися вони за зразками Соловецьких або Валаамських витворів, хоч гуцульський хрестик схожий на
місцеву інтерпретацію.
Єдина ж категорія нагрудних хрестів, які усіма беззаперечно визначаються як українські — гуцульські згарди. Широкому загалу відомі
комплекси з різноманітних литих латунних виробів культового характеру [Гуцульські художні вироби 2011; Православные кресты 2013, 29–35
та ін.], які мають дуже незвичний вигляд на перший погляд, проте
зберегли глибинну сутність візантійської, давньоруської та староукраїнської традицій. Співставлення згардових хрестів із класичними православними показують їхню тотожність у більшості випадків, тоді ж коли
витвори гуцульських майстрів і сучасних їм православних не співпадають, то причини розбіжностей слід шукати не тільки у місцевій
оригінальності, а у втраті давніх традицій на решті українських земель,
спричиненій асиміляційними процесами московського православ’я.
Достатньо важливим в цій темі є час виникнення подібних комплексів —
друга половина–кінець XVIIІ ст., тобто період, коли виникли запорозькі,
слобідські й інші козацькі хрести.
В експозиціях Музею Хреста представлено невелику кількість литих
згардових хрестів (рис. 4: 10–14) — лише шість одиниць, але не вони
привертають найбільшу увагу відвідувачів, присвячену саме цьому
регіону. У двох вітринах музею представлено три комплекси і один
окремий предмет, котрі репрезентують саме запорозьку традицію у
Прикарпатті — різані латунні хрестики. Вони досить пізні — датуються
межею ХІХ–ХХ ст. і походять з Косівщини (Івано-Франківська обл.),
проте їх зовнішні форми іноді просто вражають.
Комплекс № 1 (рис. 5: 1–5) складається з п’яти предметів,
з’єднувальну мотузку втрачено. Форма центрального хреста цілком
тотожна візантійським зразкам, проте у середохресті — тризуб. Форми
ще трьох хрестиків (№№ 2, 4, 5) нагадують людські (жіночі ?) обриси
народів доби бронзи. Комплекс № 2 (рис. 5: 6–12) складається з семи
предметів. В центрі — класичний православний хрест, праворуч від
нього — силует, який нагадує обриси Великої Матері з далеких дохристиянських часів (№ 10), ще один хрестик (№ 8) також схожий на жіночу
постать. Мало того, в двох хрестиках у середохресті свастики, спрямовані
«по сонцю» (№№ 7 та 11) — явний відгомін ще тих часів, коли візантійські майстри викладали мозаїками свастики у вівтарі Софії Київської.
Комплекс № 3 (рис. 5: 13–17) складається з п’яти хрестів. Центральний —
також тотожній візантійським чи давньоруським хрестам-корсунчикам із
розширеними напівбалками. Ще два (№№ 14 та 17) мають подобизни
жіночих постатей…

156

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Вищезгадані комплекси — яскраві приклади дійсно старої
української традиції, коли віра балансувала на межі язичницького і
християнського, коли українське православ’я народжувалося на
давньоруській основі в оточенні візантійського і московитського
православ’я, польського католицизму й литовського протестантизму.
Регіональні особливості української ставрографії демонструють
яскраву народну автентичність, яка в другій половині XVIIІ століття
вибухнула на Запоріжжі й розповсюдилась по більшості українських земель. Причини цього явища невідомі, усі його прояви — теж. Але
спостерігаючи за визначними явищами, не слід забувати про величезний
спільний культурний простір, продемонстрований жіночими й
чоловічими українськими «барочними» хрестами, які міцно увійшли не
тільки у місцеву традицію, але й вийшли далеко за неї настільки, що
стали «своїми» у московитських старовірів.
Експозиції і фонди Музею Хреста, використовуючи саме масовий
тогочасний матеріал, виступають яскравим і повноцінним джерелом до
етнічної історії України, демонструючи не тільки власне українську дрібну
культову пластику, а й натільні хрести росіян, поляків, вірмен та інших
християнських народів, які впродовж віків оселялися на цих землях.
Література:
Векленко В.А. Нательные кресты Самари-Богородицкой крепости: монография.
Д., 2010.
Векленко В. Ставрографічні матеріали з с. Липці Харківської області:
презентація комплексу // Нові дослідження пам’яток козацької доби в
Україні: зб. наук. статей. Вип. 21. Ч. 1. К., 2012. С. 184–188.

Векленко В., Мігульов О. Ставрографічний комплекс з Старосинявського району
Хмельницької області // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні:
зб. наук. статей. Вип. 20. Ч. 1. К., 2011. С. 143–147.
Векленко В. О. Барочні хрести з матеріалів розвідок території Богородицької
фортеці та фондів ДІМ ім. Д.І. Яворницького. // Нові дослідження пам’яток
козацької доби в Україні: зб. наук. статей. Вип. 12. К., 2003. С. 38–44.
Векленко В.О. Запорозькі натільні хрести XVIII ст. з території Середнього
Присамар’я // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: зб.
наук. ст. Вип. 18. К., 2009. С. 109–113.
Гуцульські художні вироби з металу кін. XVIII — поч. XX ст. / Упоряд. Олекса
Валько. Львів, 2011.
Зотова Е.Я. Медное художественное литье XVIII–начала XX вв. старообрядческих мастерских г. Москвы: Источниковедческое исследование: диссертация ...
кандидата исторических наук: 07.00.09. Москва, 2003. 245 с. : ил. РГБ ОД, 61
03–7/756–6.
Колпакова Ю.В. Христианские древности Пскова и Псковской земли Х–XVІІІ вв.
(предметы личного благочестия): Диссертация на соискание ученой степени
кандидата наук. Псков, 2006. Т. 2.
Музей історичних коштовностей
Л. Строкова. К., 2013.

України.

157

Путівник.

/

Керівник

проекту

Векленко В.О. Ставрографічні матеріали з експозиції і фондів Музею Хреста …

Об истории литейного дела икон и крестов медно-литейного заведения Серова
Петра Яковлевича с. Красное Костромской области // Русское медное литье.
Сб. статей. Вып. 2. М., 1993. С. 155–160.

Православные кресты народов Украины и Грузии в собрании Российского
этнографического музея: [альбом-каталог / авт. сост. О.В.Карпова, Л.С.Гущян,
А.Б.Островский; отв. ред.: Э.А.Корсун; предисл.: В.М.Грусман]. СПб., 2013.
Русский крест. Символика православного надглавного креста. М., 2006.
Словник українського сакрального мистецтва / За наук. ред. М. Станкевича.
Львів, 2006.
Степаненко Н.О. Срібні нагрудні хрести із колекції Дніпропетровського
історичного музею // Музейні читання. Матеріали наукової конференції
«Ювелірне мистецтво — погляд крізь віки». К., 2010. С. 202–213.
Шелеметьєва Т. Дрібна металева пластика часів російсько-турецької війни
(1735–1739 р.) з фондової збірки Національного заповідника Хортиця // Нові
дослідження пам’яток козацької доби в Україні: зб. наук. статей. Вип. 19. К.,
2010. С. 87–94.
Щербаківські Вадим і Данило // Українське мистецтво: в двох томах з додатками.
Харків, 2015.
Інтернет-ресурс 5 – Музей Хреста Козацького хутору Галушківка (сторінка
facebook). URL: https://www.facebook.com/1398523103703519/photos/
pb.1398523103703519.2207520000.1457878379./1596836947205466/?type=3&theater
Інтернет-ресурс 1 – Музей Хреста Козацького хутору Галушківка (сторінка
facebook). URL: https://www.facebook.com/1398523103703519/photos/
pb.1398523103703519.2207520000.1457878583./1556142517941576/?type=3&theater
Інтернет-ресурс 2 – Музей Хреста Козацького хутору Галушківка (сторінка
facebook). URL: https://www.facebook.com/1398523103703519/photos/
pb.1398523103703519.2207520000.1457879641./1556460817909746/?type=3&theater
Інтернет-ресурс 4 – Музей Хреста Козацького хутору Галушківка (сторінка facebook).
URL: https://www.facebook.com/1398523103703519/photos/a.1398525103703319.
10737 41830.1398523103703519/1595241774031650/?type=3&theater
Інтернет-ресурс 3 – Музей Хреста Козацького хутору Галушківка (сторінка
facebook). URL: https://www.facebook.com/1398523103703519/photos/pb.
1398523103703519.2207520000.1457884800./1584605621761932/?type=3&theater

158

Верещагіна Н.В.

ЦАРСЬКІ РЕГАЛІЇ ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО В ДИСКУРСІ
СТАНОВЛЕННЯ МОСКОВСЬКОГО САМОДЕРЖАВСТВА
Впродовж останніх десятиріч посилилася увага з боку науковців до
теми Москви — Третього Рима, яка розглядається в різних аспектах і
якій адресована досить значна література. В контексті нашої теми
вважаємо за необхідне дослідити проблему використання літописної
корсунської легенди та історичного факту одруження князя Володимира
з порфірородною принцесою й отримання ним імператорських
коронаційних регалій в контексті формування ідеологічної доктрини
московського самодержавства.
Після падіння Константинополя у 1453 р., Московія залишилася
єдиною впливовою православною країною. У 1472 р. відбувся «священний
шлюб» (Hieros Gamos) великого князя московського Івана III (1462–1505) із
Зоєю-Софією Палеолог, родичкою останнього візантійського імператора, в
московській політичній теорії утверджується теза про прийняття Московською Руссю політичної й релігійної спадщини Візантії. На гербі Московського князівства з’являється двоголовий орел — колишній герб Римської
імперії. Спочатку він співіснував із Георгієм Побєдоносцем, а згодом
символи були поєднані: Георгій зображувався на щитку погруддя орла.
У 1492 р. митрополит московський Зосима складає «Виклад
пасхалії», де проголошує Москву Новим Константинополем, а Івана III —
«новим царем Константином». Отже, пріоритетним стає питання
зміцнення великокнязівської влади, обґрунтування її божественного характеру. Для легітимації та сакралізації влади потрібні були відповідні
інтронізаційні регалії. Оскільки сакральні царські реліквії, у тому числі
золотий вінець-стемма Володимира Святого, були давно втрачені,
створюється легендарна версія про візантійські дари Володимиру
Мономаху, особа якого підмінила у свідомості московських книжників
Володимира Святославича1. Ця легенда і знайшла втілення у Чині
поставлення на велике князювання Дмитрія Івановича, онука Івана III,
який урочисто коронував Дмитра «вінцем» і бармами — знаками великокнязівської гідності, у 1498 р. У Чині повідомляється, як візантійський
імператор Константин Мономах (1042–1055), «шукаючи миру і любові» з
великим князем київським Володимиром Всеволодовичем [Мономахом]
(1113–1125), що виступив у похід на Візантію, й, порадившись з
патріархом і «священним собором», послав до Києва митрополита і
єпископів з дарунками. Серед дарів значився і «вінець царський». «И отъ
своея выя животворящий крестъ отъ самого животворящаго древа, на
немъ же распятся владыка Христосъ, снемлетъ же и отъ своея главы
венецъ царьскый и поставляетъ его на блюде злате, повелеваетъ же
принести крабицу сердоликовую, изъ нея же Августъ кесарь Римский
веселяшеся, и ожерелие, иже на плещу своею ношаше, и кацыю, иже отъ
159

Верещагіна Н.В. Царські регалії Володимира Великого в дискурсі становлення….

злата аравийского сковану, <···> и иныя многы дарове царскыя. <···> И
оттоле темъ царьскимъ венцемъ венчаются все великие князи
Володимерскые, егда ставятся на великое княжение»2. У документі
присутні очевидні історичні казуси і хронологічні розбіжності, адже під
час смерті візантійського імператора Константина Мономаха, Володимиру Мономаху було лише два роки (народився у 1153) і він ніяк не міг
розпочати військову операцію проти Візантії та отримати царські
дарунки. Незважаючи на це, текст Чину увійшов до літописного зводу
1518 р., а потім, у розширеній редакції, до пізніших зводів і московських
хронографічних списків. Тоді ж з'являється спеціальний трактат —
Послання Спиридона-Сави, що пояснює походження великокнязівських
регалій. На ідеологічних засадах Послання створюється центральний
політичний документ епохи — Сказання про князів Володимирських, що
датується князюванням Василя III (1505–1533). У ньому генеалогічна
історія московської держави пов’язується із всесвітньою сакральною історією, обгрунтовується історичне право Москви на візантійську спадщину.
Все це було спрямоване на зміцнення міжнародного престижу московського великокнязівського дому та сакралізацію влади його очільників.
Розробляється обряд інтронізації, що включав елементи візантійських і давньоруських традицій, адаптованих до особливостей московського
єдинодержавія. У 1523 р у відомому посланні псковського старця-ченця
Філофея князю Василеві III була сформульована ідеологічна доктрина
«Москва — Третій Рим» («а четвертому не бути»)3. Показово, що у цій
ідеологемі знаходять втілення дві провідні ідеї — політична, оскільки
Константинополь розумівся як Новий або Другий Рим — столиця світової
імперії, та релігійна, адже Константинополь був також і Новим
Єрусалимом — святим теократичним центром4.
Загалом-то, сама ідея була не нова. Так, у першій половині XIII ст.,
коли Візантійська імперія в силу трагічних обставин значно ослабла, у
Другому Болгарському царстві, яке набрало політичну силу,
народжуються релігійно-культурні передумови для формування
аналогічної концепції. Зміцнення державних культів, створення корпусу
святих реліквій, посилення позицій автокефальної Церкви, загальний
підйом культури та національної самосвідомості сприяють висуненню
столиці Болгарії Тирновграда в якості «Нового, Третього Рима».
Ідеологема не отримала закінченого офіційного оформлення внаслідок
завоювання держави Оттоманською імперією у 1394 р.5
У випадку з Московією (так називали іноземці державне утворення з
центром у Москві), склалася дещо інша ситуація. Москва претендувала
на статус Третього Рима в умовах становлення централізованої
мілітаризованої держави і нова ідеологічна концепція повністю
відповідала церковно-політичним амбіціям московських князів. У 1547 р.
відбулося вінчання на царство великого князя Івана IV Васильовича
(Грозного). Під час коронування крім барм і шапки на Івана IV був

160

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

покладений і «хрест животворящого древа», причому, «покладання»
проводилося вже не князями, а митрополитом6.
Івана IV, який належав до династії Рюриковичів, зводив початок
російського самодержавства до князювання Володимира Великого:
«Прародитель нашь, святый и равный Апостоломъ <···> великий князь
Владимиръ Киевьский и всея Руси»7. «Сего православия истинного
Росийского царствия самодержавство божиим изволением почен от
великого царя Владимера, просветвшаго всю Русскую землю святым
крещением»8. У документах того часу відстоюється ідея спадкоємності
московської великокнязівської влади від «дедъ и прадедъ нашихъ, от
великого князя Володимера, крестивъшаго землю русскую. <···> А отъ
Володимера даждь и до сего дне его родъ единъ, и правилися всемъ
великимъ княземъ о всемъ, преже Киевскимъ, потомъ же
Владимерскимъ»9. У дипломатичних суперечках з іноземними державами відносно царського титулу Івана IV московська сторона неодноразово посилалася на вінчання Володимира Святославича.
Таким чином, при укладанні обряду вінчання на царство
московських державців була використана корсунська легенда, як
свідчення найдавнішого прецеденту посвяти в царі та обґрунтування
права великих московських князів на царський титул. За царювання
Івана IV у 1560–1563 рр., була складена знаменита Книга Степенна
царського родоводу, яка репрезентувала панорамну картину діяльності
київських, володимирських, московських князів від Рюрика до Івана
Грозного і завершила оформлення ідеології царської влади московської
централізованої держави. Вірогідним автором її вважають духівника
Івана IV Андрія (пізніше — митрополит Афанасій). У Книзі Володимир
Святославич і Володимир Мономах названі царями, а Іван IV —
«боговенчаным царем, самодержавным государем». Невипадково у
XVI ст., у Москві з'являється перший храм, присвячений св. Володимиру,
та нова редакція служби йому, яка була доповнена у XVII ст. співами10.
І нарешті, у 1561 р., Іван Грозний одержав грамоту константинопольського патріарха з повідомленням про затвердження його собором у
сані царя. У грамоті доводилося його право на спадкоємство від Анни,
дружини Володимира, та вінчання його на царство: «Государь Иоанн
изводится и родословится от породы и крове сущно царские, сиречь от
нея приснопамятныя царицы и государыни и дестины, сиречь
владычицы, Анны, сестры самодержца царя Василия Багрянородного»11.
Корсунська легенда і Сказання про Мономахів вінець, що стали
«культовими» легендами епохи, знайшли втілення в пам’ятках образотворчого мистецтва: мініатюрах Лицьового літописного зводу, розпису
лоджії Архангельського собору Кремля, рельєфах т. зв. «Мономахова
трону».
Вочевидь Київ сприймався московськими можновладцями як ідеологічний й генеалогічний посередник між Другим і Третім Римом12.
Водночас у релігійно-культурній політиці московського князівського
161

Верещагіна Н.В. Царські регалії Володимира Великого в дискурсі становлення….

дому немає й натяку на наслідування київської традиції. Так, у ієротопічному просторі Москви, створеному за князювання Івана III, в присвяті
храмів, кремлівських веж, написах і літописних згадках про споруди,
немає спогадів про київські культурно-історичні реалії: ні Софійського
собору, ні Борисоглібських церков, ні Золотих воріт. Показовим є і
антропонімікон московської знаті часів Івана Грозного. Найпопулярнішими є імена правителів московської династії — «Іван» і «Василь», і
майже повністю немає специфічно київських імен — «Мстислав»,
«Володимир», «Гліб», «Олег» та ін.13. Усе це свідчить про перерваність
київської традиції й використання ідеї київської спадщини винятково у
церковно-політичних цілях.
Сумніви відносно автентичності московських коронаційних інсигній
висловлювалися вже у XIX ст., коли у літературі розгорнулася дискусія з
питання походження церемоніальної «шапки Мономаха». Дослідники
справедливо вказували, що златники Володимира є доказом того, що на
нього були покладені «царські регалії зовсім не такі, якими
представляється так зване Мономахове вбрання. <···> Мономахова
шапка є справжньою російською короною, яка ввійшла в ужиток
замість імператорського вінця, покладеного на св. Володимира»14. Деякі
вчені, у тому числі Н. Кондаков, відстоювали візантійську генеалогію
московського раритету. Французький археолог В. Регель вважав, що
справжній візантійський вінець був загублений за часів татарської
навали, а нова шапка — подарунок татарського хана15. Ця точка зору
була активно підтримана в наукових колах. Висувалися й інші версії16.
Як відзначають сучасні дослідники, легенди про московські
коронаційні регалії влади, подаровані візантійським імператором,
різноманітні за змістом, хронологічним діапазоном виникнення і
ув'язуються з різними історичними персонажами. Останні комплексні
історико-культурні та технологічні дослідження старовинної реліквії,
що зберігається в московській Збройній палаті, показали, що
виготовлена пам'ятка у візантійських художньо-стилістичних і
технологічних традиціях. Можливий період створення: початок — 60-ті
роки XII ст. Вважають, що шапка була придбана під час князювання
Івана Калити (1325–1340) у генуезькій колонії в Криму в італійських
купців, які мали візантійські раритети. У XV ст. головна інсигнія була
доповнена окремими елементами і прикрасами. У такому вигляді
«Шапка Мономаха» започаткувала створення російських царських
шапок17.
Отже, при складанні обряду вінчання на царство московських можновладців була використана Корсунська легенда, в котрій йшлося про
хрещення князя Володимира та його одруження з порфірородною
принцесою, як свідчення найдавнішого акту поставлення у царі й
обґрунтування права великих московських князів на царський титул.
Факт отримання хрестителем Русі князем Володимиром Святославичем
сакральних імператорських коронаційних реліквій був використаний як
162

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

ідеологічна платформа для фальсифікації коронаційних інсигній
московських правителів та формування доктрини московського
самодержавства, відомої як ідеологема «Москва — Третій Рим».
Примітки:
1

Regel W. Analecta Byzantino-russia. Petropoli, 1891. P. LXX-LXXXVI;
Лазарев В.Н. Групповой портрет семейства Ярослава // Лазарев В. Н. Русская
средневековая живопись. М., 1970. С. 50. Прим. 74; Поппэ А. В. Земная гибель
и небесное торжество Бориса и Глеба // ТОДРЛ. СПб., 2003. Т. 54. С. 312.

2

Цит.: Попов А.Н. Изборник славянских и русских сочинений и статей,
внесенных в хронографы русской редакции. М., 1869. С. 22–23.

3

Див. огляд літератури: Вельтман А. Царский златой венец и царские утвари,
присланные греческими императорами Василием и Константином
первовенчанному В. К. Владимиру Киевскому // ЧОИДР. М., 1860. Кн. 1 Отд.
1. С. 31–44; Барсов Е. В. Древнерусские памятники священного венчания
царей на царство. М., 1883. Дмитриева Р. П. Сказание о князьях
владимирских. М.; Л., 1955. С. 6–10; Лурье Я. С. Идеологическая борьба в
русской публицистике конца XV — начала XVI века. М.; Л., 1960. С. 386–391;
Синицына Н.В. О происхождении понятия «шапка Мономаха» // Древнейшие
государства на территории СССР. Материалы и исследования. 1987. М., 1989.
С. 189–196; Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. Київ, 1991.
Т. 1. С. 506–507; Успенский Б.А. Восприятие истории в Древней Руси и
доктрина «Москва — Третий Рим» // Русское подвижничество. М., 1996.
С. 468–471; Сидор І., диякон. Вплив теорії «Москва-Третій Рим» на політичне
і церковне життя Росії в умовах російсько-українського конфлікту (2014–
2015 рр.) // «Православ’я в Україні». Зб. мат-лів V Міжнародної наукової
конференції, присвяченої 400-літтю Київської Академії (1615–2015). К., 2015.
Ч. 1. С. 191.

4

Успенский Б. А. Восприятие истории… С. 465–467.

5

Тыпкова-Заимова В. Тырново между Ерусалим, Рим и Цариград (Идеята за
престолния град) // Тырновска книжовна школа. София, 1985. Т. IV. С. 251–252.

6

Георгиевский Г. П. Коронование русских государей. М., 1896. С. 9–13.
Послание великого князя Василия Васильевича константинопольскому
патриарху Митрофану <···>: Памятники древнерусского канонического
права // РИБ. СПб., 1880. Т. 6. Ч. 1. (памятники XI-XV в.). № 62. 1441 г.
Стб. 526.

7

8

Послания Ивана Грозного. М.; Л., 1951. С. 9.

9

ПСРЛ. Т. 22. Русский хронограф. Ч. 1. Хронограф редакции 1512 года. СПб.,
1911. С. 476–477.

10

Славнитский М. Канонизация св. князя Владимира и службы ему по памятникам XIII-XVII веков // Странник. Духовный журнал. СПб., 1888. С. 207–208.

11
12

Дмитриева Р.П. Сказание… С. 120–121.
Крупницький Б. Теорія Третього Риму і шляхи російської історіографії // Софія
Київська: Візантія. Русь. Укрвїна. К. 2014. Вип. IV.: зб. наук. праць,

163

Верещагіна Н.В. Царські регалії Володимира Великого в дискурсі становлення….
присвячена 170-літтю з дня народження Никодима Павловича Кондакова
(1844–1925). С. 454.
13
14

Кінан Едвард. Російські історичні міфи. К., 2001. С. 19–23.
Прозоровский В. Д. По вопросу о регалиях, приписываемых Владимиру
Мономаху // Труды III Археологического съезда в России. Киев, 1878. Т. 2.
С. 156–158.

15

Regel W. Analecta… Р. LXX-LXXXVI.

16

Див. докладніше: Успенский Б. А. Восприятие истории... С. 468–469; Жилина
Н.В. «Шапка Мономаха». Историко-культурное и технологическое исследование. М., 2001; Кінан Едвард. Російські… С. 23.

17

Жилина Н. В. «Шапка Мономаха»…

164

Єрємєєв О.С., Гордієнко Д.С.

ПОСТАТЬ ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО В ПОЛІТИЧНИХ
МАНІПУЛЯЦІЯХ АДЕПТІВ «РУССКОГО МІРА»
«Русскій мір» — новітня форма імперської геополітичної доктрини
Росії, що з особливою силою активована в період правління В. Путіна.
Основною метою «русского міра» є відродження російської імперії в межах
країн і земель, що будь-коли були загарбані Москвою. Підтвердженням
цього є прийняття 24 травня 1999 р. Державною Думою РФ закону № 99ФЗ «Про державну політику Російської федерації щодо співвітчизників за
кордоном». Стаття 1 закону визначає поняття співвітчизників, якими є:
«особи, що народились в одній державі, проживають або проживали в ній
і володіють ознаками спільності мови, історії, культурного спадку,
традицій і звичаїв, а також нащадки вказаних осіб по прямій низхідній
лінії», при цьому, до цієї «однієї держави» належать «Російська держава,
Російська республіка, РРФСР та СРСР» [Закон РФ, N 99-Ф3]. Таким
чином, на законодавчому рівні ідея «русского міра» стала важливим
елементом неоімперської політики путінської Росії. Наприкінці 2006 р.,
напередодні відкриття року російської мови, у своїй Санкт-Петербурзькій
промові В. Путін виокремлює мовний чинник як базовий у доктрині «русского міра»: «Русскій мір може і має об’єднати всіх, кому дороге російське слово і
російська культура, де б вони не жили, в Росії чи за її межами. Частіше
вживайте це словосполучення — «русскій мір»« [Цит. за: Сычёва, 2007].
Цей закон і промови Путіна стали основою й псевдоправославного
російського бачення «русского міра». Фактично, це є модернізована
уварівська формула:
1) Православ’я виключно у його московській традиції;
2) російська мова і російська культура;
3) спільна історична пам’ять [Друзенко, 2009].
Доктрина «русcкого міра» прийшла на зміну доктринам: «світової
революції», слов’янофільства, «Святої Русі», «братніх народів» та, власне,
їх першовитоку — доктрині «Москва — III Рим». Таким чином, з одного
боку, це концепція російськоцентрична, а з іншого — антиєвропейська,
антизахідна. Ареал поширення «русского міра», з точки зору його
ідеологів, сягає так далеко, як поширюється російська мова та Російська
Православна церква. Український політолог-міжнародник Г. Перепелиця характеризує доктрину «русского міра» як ідеологічну спробу Росії
протиставити свій вплив впливу європейських країн на «Нову Східну
Європу» (пострадянські країни, суспільство яких ідентифікує себе
переважно як Європейське) — Україну, Молдову, Білорусь. На думку
дослідника, її поява стала ознакою повернення керівництва РФ до
великодержавної моделі розвитку, невдачі органічно вписатися у західну
культурну, політичну та економічну модель [Перепелиця]. Відповідно до
уявлень російського політичного та ідеологічного керівництва, у

165

Єрємєєв О.С., Гордієнко Д.С. Постать Володимира Великого в політичних маніпуляціях …

політичному житті країн, що належать до «русского міра», мають
домінувати такі риси:
 російська мова мусить бути другою державною;
 еліти країни — учасниці «русского міра» мають належати не до
національного культурного контексту, а до російського;
 «русский мір», що включає Росію, Україну, Білорусь, Молдову,
Казахстан об’єднується навколо російського православ’я, російської
мови, культурної ідентичності, а також спільної історичної пам’яті та
спільного бачення майбутнього [Перепелиця].
Також провідники доктрини «русского міра» бачать у цих країнах
«демографічний резервуар» — противагу демографічному тиску Китаю та
тюркських народів. Підпорядкування Росії країн «русского міра» має на
меті не лише політичне підпорядкування, але і визискування їх ресурсів.
Державний суверенітет підпорядкованих країн не обов’язково
ліквідовується (що загрожує міжнародними санкціями для Росії), однак,
фактично нівелюється через його дискредитацію в свідомості громадян, їх
перетворення на проросійськи орієнтований соціум. Таким чином,
українці вбачаються носіями «малоросійського світогляду», об’єднаними
російською мовою та ментально-культурною орієнтацією на метрополію
(чи то у формі СРСР, чи то у спробі реставрації царської Росії),
зневажливим ставленням до рідної мови та національно-культурних
цінностей [Перепелиця]. Таким чином, доктрина «русского міра» має
виразно неоколоніальний характер.
Ця доктрина, окрім суто політичних маніпуляцій, знайшла своє
висвітлення і в науці. На Росії цій темі присвячено й дисертаційне
дослідження О. Батанової, яка вважає явище «русского міра» наднаціональною, цивілізаційною реальністю, що охоплює всіх російськомовних
людей світу [Батанова, 2009]. Як відзначав британський автор Т. ГартонЕш, В. Путін повністю монополізував право бути речником ідеології
«русского міра», яка у його виконанні зводиться до формули: «якщо ви
говорите російською — ви належите Росії» [За: Гарипов].
Враховуючи орієнтацію доктрини «русского міра» на духовну спадщину минулого, важливе місце в ній відводиться києво-руській спадщині
та безпосередньо постатям рівноапостольних Ольги та особливо Володимира Святого — хрестителя України-Руси. Прикметно, що постать
Володимира не одразу посіла важливе місце в доктрині московського
імперіалізму. Так, у її первісному варіанті — доктрині «Москва — III
Рим» Володимир займає другорядне, службове місце.
На початку XVII ст., коли Петро Могила звернувся до Москви з
проханням допомогти влаштувати раку для святих мощей «предка царя»,
останній, у проханні українського митрополита, відмовив. І лише з кінця
XVII — початку XVIII ст. постать князя Володимира починає активно
використовуватись у московській імперській політичній доктрині. При
цьому прикметно, що ініціатором використання «володимирового
аргументу» став українець за походженням — вихованець Києво-

166

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Могилянської академії, а згодом — провідник політики Петра І у РПЦ
Теофан Прокопович — автор драми «Володимир». А вже в 1782 р.
Катерина II засновує орден Святого Володимира, яким нагороджувались
як військові, так і цивільні особи. При цьому, Катерина -»історик»
(справжнім автором, очевидно, був М. Ломоносов) робить і першу
російську «псевдонаукову» фальсифікацію-маніпюляцію з постаттю
Володимира, стверджуючи його народження під Псковом, на «ісконно
россійській території» [Записки Екатерины II, c. 74].
Досить швидке та стрімке розширення меж Російської імперії,
об’єднання в її межах більшої частини «спадщини Рюриковичів» зумовило потребу ідеологічного обґрунтування нової політичної реальності.
Відповіддю на ці запити стала концепція російської історії М. Карамзіна,
яка й на сьогодні визначальною в російській та проросійській історіографії. Власне М. Карамзін — офіційний імперський історіограф, а не
історик, чітко вписав період Володимира, як і саму його постать, у схему
російської історії, визначивши київського володаря як «російського
князя» [Карамзин, 1993, c. 142, 146 та ін.].
Власне до цього часу низка дослідників (наприклад, російський
О. Міллер) і відносять становлення новітньої доктрини «русcкій мір», що
на той час виразилась у формулі графа С. Уварова: «православ’я, самодержавність, народність». Власне ця формула актуалізувала й сакральну
складову московської доктрини, а це, у свою чергу, знову відсилало до
постаті князя Володимира. Саме в цьому контексті й можна розглядати
найменування київського університету іменем святого Володимира,
спорудження Володимирського собору тощо.
У той же час, поруч з мітологізацією — політизацією історії, концепція «русского міра» набуває яскраво вираженого антизахідного спрямування. Провідником цього курсу стає консервативна газета «Русский
мир», що видавалася у 1871–1880 р. російськими військовими діячами та
публіцистами слов’янофільського напрямку Р. Фадєєвим та В. Комаровим.
Проте активізація національних рухів в Україні та Білорусі
потребувала нового осмислення «русской» історії. І цей етап пов’язаний з
іменем видатного російського філолога О. Шахматова, який створив
концепцію єдиної «давньоруської народності», яка, нібито, була
проміжною ланкою між загальнослов’янським періодом та історичним
періодом історії Середньовічної України [Шахматов, 1916]. Попри
штучність схеми та її ґрунтовне спростування М. Грушевським, вона
виявилась живучою, і нині є панівною в російській історіографії. Її
дотримуються і українські ідеологи та адепти доктрини «русского міра»,
зокрема П. та О. Толочки.
У період радянської окупації України середньовічний період історії
України був повністю монополізований історією Росії. У цьому плані
прикметною є ситуація навколо озвучення українського фільму
Ю. Іллєнка «Легенда про княгиню Ольгу» (1983 р.), коли було заборонено
робити український дубляж фільму.

167

Єрємєєв О.С., Гордієнко Д.С. Постать Володимира Великого в політичних маніпуляціях …

Постання незалежної України викликало нове піднесення неоімперської доктрини «русского міра», що актуалізувало і використання
постаті святого Володимира. Так, Православна церква Московського
Патріархату в Україні засновує Орден святого рівноапостольного князя
Володимира (загалом у РПЦ такий орден відновлено у 1957 р.).
Прикметно, що серед кавалерів цього ордену є і Леонід Кучма. У
відповідь, такий орден засновують як УПЦ КП, так і УАПЦ.
За прикладом попередників, сучасна православна російська візія
«русского міра» взяла на озброєння постать князя Володимира. Цьому
сприяв як прихід на московський патріарший престол Гундяєва —
патріарха Кирила, так і святкування 1020 та 1025-річчя хрещення
України-Руси. Саме Гундяєв, на той час ще митрополит Смоленський та
Калінінградський, у липні 2008 р. на концерті в Києві проголосив, що
«Росія, Україна і Білорусь — це і є Свята Русь», згодом до «Святої Русі»
Кирил долучив і православну Молдову. Вершиною ж неоімперського
шовінізму московського патріарха стала його заява про приналежність до
православної «Святої Русі» й Казахстану (заява 1 вересня 2010 р.)
Від часу своєї патріаршої інтронізації (01.02.2009 р.), протягом 2009–
2013 р. Кирило (Гундяєв) став регулярно здійснювати свої візити в
Україну — щороку або навіть декілька разів на рік. Його попередник
Алексій ІІ за 18 років патріаршества здійснював такі поїздки лише
тричі — 2 рази у 1990 та 1 — у 2008 р. Причому, кожен з візитів Кирила
до України мав політичний підтекст — пропаганду доктрини «русского
міра», порушення внутрішнього миру та стабільності в Україні, зміцнення зв’язків з проросійськими організаціями та колишньою владою.
Візити московського першоієрарха неодмінно відбувалися на день
святкування Хрещення Русі, що підкреслювало політичний характер
святкування, мало на меті підкреслити першість Кирила. Протягом
таких візитів Кирилу, як правило, співслужили ієрархи інших Помісних
Православних церков, що мусило підкреслити «єдиноканонічність» РПЦ
в Україні та її визнання у православному світі. Під час візиту 2011 р.
московському патріарху співслужив Грузинський Католікос-Патріарх
Ілія ІІ, який віддячив Кирилу за визнання «юрисдикції Грузинської
Православної церкви над Абхазією та Цхінвалі» [Заец]. Це говорить про
політичний характер зустрічі в Києві цих першоієрархів, спільність їх
інтересів по втриманню т. зв. «канонічної території». Особливим курйозом
цього візиту стала обмовка російського «гостя» біля пам’ятника Св.
Володимиру, де він заявив: «Ми здійснили молебень, згадуючи хрещення
Русі, на тому місці, що символізує місце хрещення Русі, де вознесено
пам’ятник святому рівноапостольному КИРИЛУ». Щоправда, Кирило
виправився: «князю Володимиру» [Обмовка за Фрейдом]. Власне кажучи,
схожими курйозами відзначалися і інші поїздки московського
першоієрарха.
Ще протягом візиту 2009 р. Кирило почав прямо пропагувати ідею т.
зв. «русского міра», хоч при цьому засуджував спроби поєднувати

168

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

релігійні та політичні питання, маючи при цьому на увазі проблему
становлення єдиної Помісної Православної церкви в Україні. Окремої
уваги потребує зустріч московського патріарха та тодішнього міністра
освіти та науки України Д. Табачника з ректорами та професорами
провідних ВНЗ України у Київському національному університеті імені
Тараса Шевченка (2013 р.). Частково керівництво освітніх закладів було
звезено до Києва через використання адміністративного ресурсу, частину
з присутніх становили особи, міцно пов’язані з тодішнім політичним
керівництвом та пропагандистами ідеї «Русcкого міра» [Михельсон]. Це
говорить про розуміння російським політичним та церковним
керівництвом важливості впливу на освіту в Україні у справі поширення
там ідеології «Русcкого міра» та подальшого упокорення України.
Водночас, використання адміністративного ресурсу значно знижувало
ефект подібної зустрічі.
У 2015 р., в умовах, коли ілюзія швидкого встановлення військовополітичного контролю Росії над Україною була розвіяна, у 1000-літню
річницю від смерті Володимира Великого в Росії виникла ідея
встановлення у Москві пам’ятника Хрестителю України-Руси. Спершу
виникла ідея побудови цього пам’ятника на Воробйових горах, причому,
заввишки цей пам’ятник мав становити 20,4 м (приблизно дорівнює
восьмиповерховому будинку), вага мала становити 300 тон [В Москве
установят памятник; Битва за Воробьевы горы]. Цей проект мав бути
втілений без огляду на позицію громадськості та експертів, попри те, що
Воробйові гори є природоохоронною зоною при пам’ятці культури —
Московському державному університеті.
Активні
політико-ідеологічні
маніпуляції
навколо
постаті
Володимира Великого в російському керівництві розпочалися ще у
2013 р., до початку нинішньої російсько-української війни, коли президент РФ Володимир Путін під час свого візиту в Україну прибув до
пам’ятника князю-хрестителю на Володимирській гірці, а потім до місця
Володимирового хрещення у Херсонесі. Тоді ж у промові російського
лідера з’явилися заяви про «єдність українського та російського народів,
що вийшли з київської купелі» [Битва за Воробьевы горы]. У тогочасних
умовах це означало декларування політичного прагнення цілковито
включити Україну у сферу впливу РФ через наголос на спільному
історичному минулому.
Після невдачі планів Путіна цілковито підпорядкувати собі Україну
ідея спорудження пам’ятника Володимиру Великому в Москві стала
використовуватися з метою політичного та ідеологічного опонування
Києву як історичному центру поширення Християнства. Активну
підтримку ця ідея здобула передовсім у середовищі священнослужителів
Російської Православної Церкви та Російського Військово-історичного
товариства (РВІО), головою якого є міністр культури РФ В.
Мединський — вихідець з м. Сміла на Черкащині та активний
пропагандист ідеї т. зв. «Русcкого міра» [Открытое письмо…]. Його

169

Єрємєєв О.С., Гордієнко Д.С. Постать Володимира Великого в політичних маніпуляціях …

представники, зокрема науковий директор РВІО доктор історичних наук
М. Мягков, наголошують на постаті Володимира Великого як
родоначальника сучасної Російської Державності (всупереч тому, що м.
Москви у часи Володимира не існувало, як і не входила до складу його
держави абсолютна більшість земель сучасної РФ): «В цій постаті
поєднується початок нашої держави… Князь Володимир, по суті, створив
давньоруський народ, давньоруську державу — Київську Русь… До нього
було всього-на-всього ядро східних слов’ян, а за нього з’являється єдиний
руський народ…» [Цит. за: Памятник князю Владимиру…]. Такий підхід
в основі своїй є ідеологічним наголошенням на місці Росії як справжнього
спадкоємиці Володимирової держави, заперечення самобутності
українського народу, його уявлення виключно як частини російського. Це
є і невід’ємною частиною ідеології т. зв. «Русского міра».
Необхідно відзначити, що ідея встановлення пам’ятника князю
Володимиру саме на Воробйових горах викликала серйозний опір у
експертному середовищі та серед громадськості, передовсім, з боку руху
«Архнадзор», що має на меті зберегти архітектурне обличчя міста. Так
само, ця громадська організація виступила проти встановлення
пам’ятника на Боровицькій площі, яка включена у сферу охорони
ЮНЕСКО. «Боровицька площа не має жодного зв’язку з фігурою князя
Володимира. Це місце в московській історії пов’язане із зовсім іншими
смислами, які цей пам’ятник виразити не зможе», — заявив координатор
«Архнадзору» К. Михайлов [Место для памятника…]. Тим не менш,
Патріарх РПЦ-МП Кирило (Гундяєв) 03.11.2015 р. освятив наріжний
камінь
на
місці
майбутньої
побудови
пам’ятника
Святому
Рівноапостольному князю Володимиру на Боровицькій площі,
нагадавши при цьому про «духовну єдність» жителів Росії, України та
Білорусі, що «походить від звершень князя Володимира» [Святейший
Патриарх Кирилл…]. Зрештою, 04.11.2016 р. на Боровицькій площі
Москви пам’ятник князю Володимиру був відкритий за участі провідних
пропагандистів доктрини «русского міра»: В. Путіна, В. Мединського та
Кирила (Гундяєва). При цьому, як президент, так і патріарх,
використали цю подію у пропагандистських цілях задля виправдання
сучасної агресії Росії проти України та прагнення відновити колишню
імперію. Так, В. Путін назвав київського князя «нашим видатним
предком» і «духовним засновником держави Російської» [У центрі
Москви…]. Патріарх Кирило (Гундяєв) виявився ще більш відвертим у
звинуваченні українців у тому, що вони нібито відрікаються від
Володимирової спадщини у боротьбі за незалежність від Росії:
«Памятник князю Володимиру — це символ єдності всіх народів, батьком
яких він є. А це народи історичної Русі, що нині проживають у межах
кордонів багатьох держав. Пам’ятник батькові може бути всюди, де
живуть його діти, в цьому немає жодної суперечності, але погано, коли
діти забувають, що в них один батько» [Цит. за: У центрі Москви…].

170

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Питання про визнання Херсонеса як місця Хрещення Русі є
нерозривно пов’язаним з питанням встановлення пам’ятника
Володимиру Великому в Москві, адже і ця пропагандистська кампанія
має на меті нівелювати значення Києва як місця Хрещення.
04.12.2014 р., у своєму посланні до Федеральних Зборів В. Путін
фактично виправдав анексію Криму наявністю там «духовного витоку...
російської нації та централізованої Російської держави», який постав
внаслідок Хрещення Володимира Великого у Херсонесі. Понад те,
російський лідер відзначив, що «для Росії Крим, давня Корсунь,
Херсонес, Севастополь мають величезне цивілізаційне та сакральне
значення. Так само, як Храмова гора в Єрусалимі для тих, хто сповідує
іслам чи юдаїзм» [Послание президента Федеральному Собранию].
Щоправда, початок операції Збройних сил РФ у Сирії (офіційно
підрозділи російської армії почали застосовуватися на теренах Сирії
30.09.2015 р.) послабив інтерес російських ЗМІ як до російськоукраїнського конфлікту на Сході України, так і до теми «Священної
Корсуні». Так, наприклад, офіційний представник Московського Патріархату назвав війну у Сирії священною та оборонною для Росії, оскільки
вона ведеться задля боротьби проти тероризму та захисту християн [В
РПЦ назвали священным долгом…]. На російському телебаченні
з’явилися програми, що нагадують про коріння російського християнства
в Дамаску. Така традиція цілковито перегукується із ранньоновочасними
прагненнями російського керівництва переглянути історію своєї країни,
виводячи її то від Київської держави, то від Візантії чи Золотої Орди.
Таким чином, встановлення пам’ятника Володимиру Великому у
Москві та проголошення Херсонеса містом витоків християнства у Росії —
є взаємопов’язаними пропагандистськими кампаніями, метою яких є
довести спадкоємність сучасної РФ від Київської держави, применшити
або знівелювати роль Києва як центру поширення християнства,
послабити ідейні позиції України у нинішньому конфлікті з Росією.
Попри те, що з часу початку війни у Сирії ця тема меншою мірою
згадується у російській пропаганді, однак вона може актуалізуватися у
моменти, коли Кремлю буде вигідно розвивати тиск на Україну та
активізовувати політику її дестабілізації.
Таким чином, постать Володимира Святого активно використовувалась та використовується в політичних маніпуляціях адептів «русского
міра». Однак, у суто політичній російській доктрині, як і в часи
Володимиро-Суздальського князівства, ключовою постаттю з київських
князів залишається Ярослав Мудрий — «родоначальник» російських царів, що й продемонстрували так звані конкурси на «великого росіянина»
та «великого українця», що були брутально сфабриковані і підтасовані
під потрібний результат, фактично підтасувавши результати SMSголосування. Проте для православної російської візії «русского міра»
ключовою постаттю є рівноапостольний князь Володимир. І цей факт
змушує Росію боротись за Київ, втрата якого розриває імперську

171

Єрємєєв О.С., Гордієнко Д.С. Постать Володимира Великого в політичних маніпуляціях …

«тяглість» Москви від Константинополя, а за тим і підважує
«канонічність» російської церкви, адже апостол Андрій Первозваний
благословляв гори київські, а рівноапостольні Ольга та Володимир були
князями київськими!
Джерела та література:
Батанова О.Н. Русский мир и проблемы его формирования: диссертация … канд.
полит. наук. Москва, 2009.
В

Москве установят памятник князю Киевскому Владимиру Великому
[електронний ресурс]. Режим доступу: http://nbnews.com.ua/ru/news/137124/;

В РПЦ назвали священным долгом России борьбу с террористами в Сирии
[електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.rbc.ru/rbcfreenews/
56150eff9a7947b9ff31b9e7
Вороб’єви гори — Битва за Воробьевы горы: о памятнике князю Владимиру
[електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.svoboda.org/content/ transcript/
27052167.html
Гарипов Р. Здесь Русью не пахнет… [електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.time.kz/articles/al-rashid/2015/08/12/zdes-rusju-i-ne-pahnet
Друзенко Г. Геополітика від патріарха: царство небесне vs «Русский мир» //
Джеркало тижня. 2009. 20 грудня (№ 44(772)).
Заец Александр. Итоги очередного визита главы РПЦ Патриарха Кирилла в
Украину [електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.irs.in.ua/
index.php?option=com_content&view=article&id=904%3A1&catid=37%3Aart&It
emid=64&lang=ru
Закон РФ, N 99-Ф3 — Федеральный закон от 24.05.1999 N 99-ФЗ (ред. от
23.07.2013) «О государственной политике Российской Федерации в отношении
соотечественников за рубежом» [електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_23178/
Записки Екатерины II — Записки касательно Российской истории, сочинение
государыни императрицы Екатерины II. Часть 1, Санкт-Петербург, 1801.
Карамзин Н. М. История Государства Российского: В 12 т. Книга первая. Т. I–II /
Предисл., подготовка текста В. Б. Муравьева. Москва: Моск. рабочий; Слог,
1993.
Место для памятника князю Владимиру в Москве почти выбрано [електронний
ресурс]. Режим доступу: http://www.bbc.com/russian/russia/2015/08/150820_
vladimir_monument_polls
Миллер А. Триада графа Уварова [електронний ресурс]. Режим доступу:
http://polit.ru/article/2007/04/11/uvarov/
Михельсон Олександр. Останній візит Патріарха Московського варто вважати не
більше ніж «глибокою розвідкою» перед великим наступом на прибічників
автокефалії. Далі можлива «розвідка боєм» [електронний ресурс]. Режим
доступу: http://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/43563/
Обмовка за Фрейдом: Кирил вже бачить себе святим і рівноапостольним?
[електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.religion.in.ua/11182obmovka-za-frejdom-kiril-vzhe-bachit-sebe-svyatim-i-rivnoapostolnim.html

172

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Памятник князю Владимиру будет установлен на Воробьевых горах
[електронний ресурс]. Режим доступу: http://histrf.ru/ru/rvio/activities/news/
item-1137

Перепелиця Г. Кремль реставрує Російську імперію [електронний ресурс]. Режим
доступу: http://www.universum.lviv.ua/ journal/2011/3/ perep_kreml.htm
Письмо — Открытое письмо по вопросу установки памятника князю Владимиру в
Москве [електронний ресурс]. Режим доступу: http://histrf.ru/ru/rvio/
activities/news/item-1990.
Послание Президента Федеральному Собранию [електронний ресурс]. Режим
доступу: http://kremlin.ru/events/president/news/47173
Святейший Патриарх Кирилл освятил закладной камень на месте установки
памятника святому равноапостольному князю Владимиру в Москве
[електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.patriarchia.ru/db/text/
4262168.html
Сычёва Л. Русский язык, русская культура, русский мир // РФ сегодня. 2007. № 4.
У

центрі Москви встановили пам’ятник Володимиру Великому. ФОТО
[електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/short/
2016/11/5/149293/

Шахматов А. А. Введение в курс истории русского языка, часть I.
Исторический процесс образования русских племен и наречий.
Петроград, 1916.

173

Киричок О.Б.

ПОЛІТИЧНИЙ ЗМІСТ «ОПОВІДАННЯ ПРО ЦАРЯ АДАРІАНА»
Писемні тексти Київської Русі, незалежно від того були вони оригінальними чи ні, досить часто не просто виражали певні політичні ідеї,
але й самі по собі були дієвим засобом політичного впливу і створювались, виходячи з особливостей києворуської політичної практики. Це
стосується й цікавого перекладеного тексту, який умовно називають
«Повістю про царя Адаріана» — пам’ятки, що побутувала в часи Київської
Русі та збереглася у кількох десятках списків1. Історія цього тексту досить
заплутана. На сьогодні відомо, що він є перекладом не грецької чи
візантійської, а давньоєврейської пам’ятки, а саме — фрагменту збірника
тлумачень Старого Заповіту під назвою «Мідраш Танхума». Однак, чи
користувався перекладач безпосередньо оригіналом, чи робив подвійний
переклад, наприклад з грецької, на сьогодні невідомо.
У сюжеті твору, розповідається про царя Адаріана2, який змушував
бояр називати себе Богом. Останні, не бажаючи цього робити, висунули
царю умову: для того, щоб назватися «âûøíèìú» спочатку «ïðèèì‰øè
âûøíèè ªðëњ^üìú è ñò¸à= ñò¸õú» [Повість про царя Адаріана, арк. 195 зв.].
Адаріан, не зрозумівши значення їх слів, за допомогою великого війська,
завойовує не «горний», а «земний», «фізичний» Єрусалим. Згодом три
філософи, що були при дворі, також висувають кожен свою умову, при
яких Адаріан може називатися Богом: перший радить царю покинути
межі Всесвіту, адже як боярину в царських палатах не гоже називатися
царем, так само і царю у межах божественного Всесвіту не гоже називатися Богом; другий радить царю померти, посилаючись на пророка Єремію, котрий говорив, що «Боги, які не створювали небо і землю нехай
загинуть» (10: 11); третій — просить царя чудодійним чином приборкати
вітер, котрий не дозволяє його човну пристати до берега. Зрештою, до
палат заходить цариця, яка радить Адаріану, для того щоб йменуватися
Богом, повернути спадщину («ïîêëàäü»), котрою Бог наділив його, а
саме — віддати душу вкладену в тіло. Це і стає ключовим аргументом для
присмирення гордовитого царя [Повість про царя Адаріана, арк. 196 зв.].
Головною особливістю даного оповідання, на наш погляд, було те, що
його ідейне тло досить добре узгоджувалося з києворуською політичною
1

Виділяють два види списків «Повісті» домонгольського періоду. Перший демонструє більш радикальну позицію по відношенню до гордовитого царя і містить
кілька речень, що його засуджують (Див. напр. список Софіївської збірки ГПБ, №
1420, 1490—XVI ст.), другий демонструє більш помірковану позицію і найчастіше
зустрічається у складі «Палеї Толкової» (Див. наприклад рукопис Російської
державної бібліотеки: РДБ ф. 304.І № 729 (1092) XV ст. Арк. 195 зв. 196 зв.

2

У списках «Палеї Толкової» названий «Даріаном» (РДБ ф. 304.І № 729 (1092) XV
ст. Арк. 195 зв.).
174

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

практикою та способом політичного мислення, а отже поява цього
перекладу у домонгольській Русі була аж ніяк не випадковою. Спробуємо
показати це, коротко окреслити зміст головних політичних ідей тексту.
Насамперед, кидається в око спроба репрезентації певного уявлення
про владу, зокрема про співвідношення влади Бога і влади «земного» правителя. Зображене в тексті, намагання царя Адаріана стати Богом, насправді
не було простим прикладом огудної людської гордовитості, викликаної
оманливим усвідомленням власної «всесильності», а подавалось,
найімовірніше, як результат неправильно інтерпретованої сакралізації
інституту влади. Як відомо, у Київській Русі, власне як і в інших середньовічних культурах, влада активно сакралізувалась всіма вербальними,
невербальним і контекстуальними засобами, проте, києворуські книжники,
так само, як і мислителі інших країн, намагалися всіляко пояснити правителям, що їх влада, бувши владою «від Бога» (Див. Рим. 13: 1) не може бути
«владою Бога», тобто завжди і повсякчас зберігає свою людську природу.
Сакралізація особи правителя й інституту влади, в межах
патристичної традиції, як, власне, й політичних уявлень Київської Русі,
відбувалася, перш за все, через наслідування Бога, що осмислювалось як
мета будь-якої благочесної людини. Саме цей момент, вочевидь, і був
сприйнятий занадто «буквально» головним героєм твору, для якого
уподібнення Богу перетворилось в ототожнення з ним. Богоподібність, в
межах середньовічного мислення, не є прерогативою влади і стосується
кожної побожної людини, проте князь чи цар, у будь якому випадку,
наділені більшими ресурсами і повноваженнями для цього, адже вони
можуть уподібнитися Богу своєю владою. Як раз на цьому аспекті
аналогії всіляко наголошується у «Повістні про царя Адаріана».
Недаремно в епілозі твору цариця починає свою промову із підкреслення
могутності царя «òû ºñè öњ^ðü, òû º њ^áã¸àò. òû äîñòîèíú ÷òè â‰ëèêè»
[Повість про царя Адаріана, арк. 196 зв.], себто вказує на атрибут його
подібності до Бога і тільки потім — на атрибут відмінності, неможливості
повернути Богу його «дар» — душу. В такий спосіб підкреслюється, що
уподібнення Богу не може бути повним і, ні в якому разі, не може
тлумачитися як заміщення царем Бога. Заборона називатися ім’ям Бога,
присутність самого процесу іменування, котрий в Середньовіччі мав
значно більшу вагу і сакральне значення ніж, наприклад, в наш час, є
цілком логічним наслідком викладених вище міркувань.
З іншого боку, царська влада сакралізувалась через теозис, себто
«обоженя» особи правителя. В працях отців церкви допускалось, що
людина, якщо вона цього прагне, в процесі теозису звільна обожується,
максимально знищуючи в собі так звану «гномічну» волю — бажання
повставати проти Бога, і постійно збільшуючи в собі ступінь
«божественної» волі. З уподібненням Богу і тезисом тісно пов’язані з
наслідуванням Христа, другої іпостасі — Сина Божого, нетварного і
божественного Логоса, який за повною своєю природою є безкінечним,
безмежним, вічним, всевідаючим Богом і, одночасно, обмеженою

175

Киричок О.Б. Політичний зміст «Оповідання про царя Адаріана»

простором, часом і фізичним тілом людиною. Ортодоксальна православна
антропологія визнає у Христі «äúâћ $ñòüñòâüíћè âîëè ð‰êúø‰ õîòћíèè è
äúâћ $ñòüñòâüíћè äћèñòâћ», як про це свідчить І правило VI Вселенського
собору (Трульського) [Бенешевич 1906. с. 140], однак не визнає
притаманній людині свободної волі повставати проти Бога, тобто
«гномічної волі». Людина, на відміну від Христа, наділена цією волею, а
тому може лише наближатися до нього. Напевно, саме тому один із
філософів, який згадується в «Повісті», радить царю, подібно Ісусу,
втихомирити вітри та хвилі, нібито підкреслюючи цим хибність
ототожнення божественної і людської природи (Мт. 8: 23–27; Мар. 4: 35–
41). Ніякий правитель, якщо він навіть буде осмислений як «намісник»
чи «заступник» Христа на Землі, не може повторити його двоприродність
в одній іпостасі. Таким чином, Христос відносно правителя чи будь-якої
іншої людини, є «единосущим по людськості», однак не є «єдиносущним
по божеству» [Деяния Вселенских соборов 1996, c. 48]. Окрім того, цар
Адаріан змальовується таким, що не приборкав свою гномічну волю,
адже він хоче називатися Богом і залишатися у власності Бога —
Всесвіті, не вийшовши за його межі. Уподібнення Богу, однак, не означає
повстання проти Бога, а навпаки підпорядкування йому, як найвищому у
світовій ієрархії. Характерно, що Бог тут осмислювався не поза
просторовим і позачасовим, а локалізованим у Всесвіті, що теж певною
мірою корелювало з києворуськими уявленнями, які, під впливом
достатньо могутнього в домонгольський період міфічного світосприйняття, тісно поєднували сферу ідеального зі сферою матеріального. Всесвіт у
«Повісті» уявляється метафорично як «Божі палати», де лише Бог має
право ними володіти, а умовою перебування тут всіх інших є ієрархічне
підпорядкування Богу: «äà íћњ^ âîçâàòèñ& áî=ðèí` âú öðњ^âћ ïîëàòћ
öðњ^ìü à í‰ âûñò`ïèòú âîíú òàêî è òû à´‰ õîù‰øè âúçâàòèñ& áã¸îìú. äà
âûñòîóïè èçî âñºë‰íû= è òàìî âçîâèñ& áã¸îìú» [Повість про царя Адаріана,
арк. 195 зв. — 196]. Не виключено також, що саме з метою підкреслення
«людської» природи влади, автор перекладу не зробив ніяких зауважень
щодо «божественної печаті» чи «богообраності» правителя Адаріана.
Стосовно встановлення меж політичної влади3, зображеної в тексті,
то нам видається, що «Повість» побічно розглядає радше межі
«божественної» і «земної» влади, ніж традиційне для Київської Русі
питання співвідношення церковної і світської влад. Хоча в наступні віки
даний текст дійсно міг приваблювати ті кола читачів, які поділяли думку
про верховенство священства над царством в часи боротьби зі зростанням
політичної влади московського государя. Адже дійсно «Повість»
включалась у Псковські, Новгородські чи навіть старообрядні збірки в
часи найбільшого спротиву централізаційним тенденціям Московії
[Словарь книжников и книжности Древней Руси 1987, с. 369–370]. В
3

Питання яке свого часу вивчав В. Вальденберг, щоправда без аналізу даного
тексту [Див. Валденберг 1916].
176

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

києворуських редакціях, окрім того, достатньо артикульованою є тема
обмеження царської влади боярською радою чи «філософами», які
змальовуються як не останні люди при дворі, наділені великими
правами, принаймні «правами слова». Все це певною мірою відповідало
особливостям політичної практики Київської Русі, де віче чи боярська
рада виступали дієвим засобом обмеження князівської влади.
Надзвичайно цікавим є протиставлення фігур «оманливих» філософів і
образу «благочесної цариці», який демонструє близькість до, дослідженого С. Гузенко, феномену «євангелізуючих королев», жінок, котрі
наставляють на істинний шлях своїх чоловіків [Гузенко 2006, с. 116–122].
Поняття «філософ», як відомо, у києворуських текстах було
багатозначним і детермінувало одночасно освічену людину, і носія
класичної («еллінської») мудрості, і книжника, й інтерпретатора
Священного Писання, і навіть переписувача книг. Невеликий обсяг
тексту не дає змоги реконструювати уявлення про філософа та його
статус у «Повісті про царя Адаріана», проте тут досить помітне, як вже
зазначалось, протиставлення християнської мудрості цариці й «хитрості»
філософів, яке проявилось у епізоді, коли цариця повідомляє Адаріану,
що філософи його «èçúáëàçíèøà» [Повість про царя Адаріана, арк. 196],
себто ввели в оману. Думаємо, тут досить явно представлена відмінність
між категорією «мудрості», яка напряму пов’язувалась у Київській Русі із
християнським благочестям, і поняттям «смисльоності», що подається як
буденний життєвий розум. Ця відмінність засвідчена в літописних
текстах численними словосполуками на зразок: «á&õó ìóæè ìóðäðè è
ñìûñëåíè» [Полное собрание русских летописей 1997, с. 9], «òû êí&çü ºñè
ìóäðú è ñìûëñåíú» [Полное собрание русских летописей 1997, с. 84].
Сподіваємося, що завдяки нашому короткому нарису, вчені звернуть
більше уваги на цей цікавий, але малодосліджений текст, і зроблять свій
внесок у вивчення призабутої пам’ятки.
Література:
Бенешевич В.Н. Древне-славянская кормчая XIV титуловъ безъ толкованій. СПб.,
1906. Т. 1.
Валденберг В.Е. Древнерусскія ученія о предћлах царской власти: Очерки
русской политической литературы отъ Владимира Святого до конца ХVII
вћка. Пг., 1916.
Гузенко С. Психологічний феномен «євангелізуючих королев»: Київська Русь —
християнський Захід і Схід // Давньоруське любомудріє: Тексти і контексти,
К., 2006. С. 116–122.
Деяния Вселенских соборов. СПб., 1996. Т. III.
Повість про царя Адаріана [Рукопис]. РДБ ф. 304.І № 729 (1092) XV ст. арк.
195 зв. 196 зв.
Полное собрание русских летописей. М., 1997. Т. 1.

Словарь книжников и книжности Древней Руси. Вып. 1 (XI —
первая половина XIV в.). Л., 1987.
177

Коваль А.А., Русенко Л.П., Стромилюк Л.В.

ІСТОРІЯ МУЗЕЮ В ОСОБИСТОСТЯХ:
ОЛЕКСАНДР ДМИТРОВИЧ РАДЧЕНКО
Сьогодні з’являється дедалі більше досліджень, котрі намагаються
визначити роль особистості у тих чи інших суспільних явищах та
процесах1. Мова не лише про політичну історію, але й про історію
музейної справи. Чимало розвідок присвячено особам кінця ХІХ —
початку ХХ ст., які долучилися до створення та розбудови музеїв на
території українських земель, що входили до складу спочатку АвстроУгорської та Російської імперій, а потім до Радянського Союзу. Окрема
трагічна сторінка в українській історії — це інтелігенція, яку називають
«розстріляним відродженням», діячі науки і культури, ті, хто зробив усе
для збереження визначних пам’яток історії та мистецтва, розвитку
музейної справи України.
Післявоєнний період дещо залишився поза увагою вітчизняних
дослідників. Проте, саме у цей час створюється нормативно-правова база,
формується музейна мережа, яка, з певними змінами, діє і нині, музеї
організовують методичну та екскурсійну діяльність, долучаються до
науково-дослідної роботи. Звичайно, за цим стояло нове, післявоєнне,
покоління музейників.
Наша розвідка присвячена одному із співробітників Національного
заповідника «Софія Київська», тоді — Державний історико-архітектурний заповідник «Софійський музей». Людина, котра впродовж майже 30
років (1946–1975 р.) очолювала культурно-масовий відділ музею, була
основоположником екскурсійної та науково-методичної роботи у
заповіднику; автором перших путівників по Софійському музею, науковопопулярних публікацій у пресі. Саме так коротко і водночас об’ємно
можна охарактеризувати Олександра Дмитровича Радченка. Він був
причетний до створення нових експозицій музею та його популяризації,
сприяв виявленню, фіксації, збереженню та популяризації визначної
пам’ятки ХІ — ХІХ ст.. Софійського собору,
Олександр Дмитрович Радченко народився 25 грудня 1914 року у
м. Києві у сім’ї селян-робітників. Освіту мав незакінчену вищу, вченого
ступеня не отримав. У 1922–1931 та 1934 роках успішно завершив
навчання у 4 Трудовій школі м. Києва на Київському машинобудівному
робітфакові. Навчався на фізико-математичному факультеті (1934–
1935 р., закінчив лише 1-й курс) у Київському державному університеті
(нині — Київський національний університет імені Тараса Шевченка) та
на архітектурному факультеті (1935–1939 р., закінчив три курси) у
1

Висловлюємо вдячність за співпрацю та надані матеріали Н. Євчук, І. Мірошниченко, І. Мовчану, співробітникам Державної наукової архітектурнобудівельної бібліотеки ім. В. Заболотного.
178

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Київському інженерно-будівельному інституті (нині — Київський
національний університет будівництва і архітектури). Копія довідки з
Архітектурного факультету Київського інженерно-будівельного інституту
від 22 травня 1939 р., додана до Особової справи, що зберігається в архіві
відділу кадрів Національного заповідника «Софія Київська», свідчить
про те, що Радченко О.Д. « … за время пребывания студ[ентом] I-III
курсов … сдал полный курс теоретических занятий, и в числе др.
дисциплин сдал дисциплину «Диалектический и исторический материализм» с оценкой «отлично» [Особова справа Радченка О.Д., арк. 5].
У 1939–1941 р. О. Радченко навчався на заочному відділенні Московського інституту історії, філософії та літератури ім. М. Г. Чернишевського (діяв у Москві з 1931 по 1941 р., виокремлений із Московського
державного університету) на історичному факультеті. Закінчив лише
чотири курси.
Війна перешкодила закінчити навчання у вузі. Після її закінчення
Радченко О.Д. продовжив навчання заочно в Київському державному
університеті. У 1948–1949 р., як свідчить характеристика з Особової справи,
готувався до захисту дипломної роботи [Особова справа Радченка О.Д., арк.
8–9]. Однак, свідчень про отримання повної вищої освіти ми не знайшли.
В Особовому листі Олександр Радченко, в графі «Какую (узкую)
специальность получил в результате окончания высшего или
специального среднего учебного заведения» зазначив, що отримав
спеціальність мистецтвознавця [Особова справа Радченка О.Д., арк. 1], і
своєю основною професією вважав мистецтвознавство.
У роки війни О.Радченко вступає до лав радянської армії, хоча «в
старой армии и в Красной гвардии не служил» [Особова справа Радченка
О.Д., арк. 2]. Під час Великої вітчизняної війни у партизанському русі та
підпільній роботі участі не брав [Особова справа Радченка О.Д., арк. 2].
В Особовому листі зазначено, що він впродовж серпня 1944 —
вересня 1945 р. перебував закордоном (Румунія, Болгарія, Югославія,
Угорщина, Австрія), мета перебування: «розгром немецких оккупантов»
[Особова справа Радченка О.Д., арк. 1–2].
У липні — жовтні 1941 р. О.Радченко «Командир орудия 758» у
протитанковому артилерійському полку Резерву Головного Командування.
У жовтні 1941 р. вересні 1942 р. стає командиром топовирахувального зводу
972 артилерійського полку 113 СД [стрілкової дивізії — авт..]. У вересні
1942 — серпні 1944 рр. він старший топограф штабу артилерії «… 113
«стр[елковой]» Нижне-Днестровской Краснознаменной Дивизии» [Особова
справа Радченка О.Д., арк. 1 зв.]. У серпні 1944 — лютому 1945 рр. старший
топограф оперативного відділу Штабу артилерії 57 армії. Впродовж
лютого — листопада 1945 року — старший топограф Штабу артилерії 64
стрілкового Дунайського корпусу [Особова справа Радченка О.Д., арк. 1 зв.].
За бойові заслуги Радченко О. Д. був нагороджений медалями «За
відвагу», «За визволення Праги», «За взяття Будапешта». Кавалер ордену
Червоної Зірки.

179

Коваль А.А., Русенко Л.П., Стромилюк Л.В. Історія музею в особистостях …

Відразу після демобілізації прийшов працювати у Софійський
музей. 16 лютого 1946 р. з’явився наказ № 11 по Державному історикоархітектурному заповіднику «Софійський музей» Академії архітектури
УРСР за підписом директора заповідника Говденка Г. про зарахування
товариша Радченка О.Д. на посаду завідуючого «… культмасовим
відділом музею з місячним іспитовим терміном з оплатою згідно
штатного розкладу» [Особова справа Радченка О.Д., арк. 1 зв.; арк. 7].
Проте у характеристиці (чорновий варіант, жовтень 1948 р.), доданій до
Особової справи за підписом в.о. директора Софійського заповідника
Г. Говденка, зазначено, що Радченко О.Д. працює у заповіднику з січня
1946 р. [Особова справа Радченка О.Д., арк. 8]. Текст чистового варіанту
характеристики, датованої 2 жовтня 1948 р., стриманіший [Особова справа
Радченка О.Д., арк. 9]: початок роботи у заповіднику — 15 лютого 1946 р.
У автобіографії О.Радченко зазначив, що окрім російської та української мов, слабко знає німецьку [Особова справа Радченка О.Д., арк. 2].
У грудні (28 грудня) 1949 р. відбувалася атестація кадрів заповідника Академією архітектури УРСР. Атестаційний лист [Особова справа
Радченка О.Д., арк. 10–10 зв.] майже дослівно повторює характеристики,
додані до Особової справи. Керівник Бюро Відділу Академії Архітектури
УРСР, дійсний член Академії Архітектури СРСР М.Сєвєров від руки
дописав: «С характеристикой согласен» [Особова справа Радченка О.Д.,
арк. 10 зв.].
29 листопада 1956 року згідно постанови Ради Міністрів УРСР
№ 1423 «Питання про організацію Академії будівництва і архітектури
Української РСР» Держбудом УРСР було затверджено нову структуру і
штат. Посаду завідуючого культурно-масового відділу було залишено за
Радченком О.Д. Відповідний витяг з наказу № 41 від 15 лютого 1957 р. по
Державному історико-архітектурному заповіднику «Софійський музей» було
долучено до особової справи [Особова справа Радченка О.Д., арк. 16].
Не зважаючи на керівну посаду, О.Радченко на 1952 р. був
безпартійним. У характеристиці зазначено, що він член профспілки
заповідника, у жодних партія не перебував, «в антипартийных
группировках не участвовал» [Особова справа Радченка О.Д., арк. 1], у
революційному русі участі також не брав [Особова справа Радченка О.Д.,
арк. 2; арк. 9]. У центральних, республіканських, крайових, обласних,
окружних, міських, районних партійних, радянських та інших виборчих
органах не був [Особова справа Радченка О.Д., арк. 2].
У характеристиці зазначено, що товариш Радченко О.Д «…
всесторонне развит, систематически повышает свой деловой и
политический уровень …» [Особова справа Радченка О.Д., арк. 10]; «…
знания в области искусствоведческой деятельности и настойчивая
систематическая работа над изучением памятников архитектуры
Софийского заповедника и литературы о культуре Древней Руси и
другим вопросам, его любовь к памятникам старины и высокий уровень
общего культурного развития, позволяют ему успешно руководить

180

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

работой культмассового отдела заповедника» [Особова справа Радченка
О.Д., арк. 10 зв.]. Зауважено, що Олександр Дмитрович «… дал
письменное обязательство окончить свое образование в 1950 году при
заочном отделении Киевского университета им. Т.Г.Шевченко
(исторический факультет) [Особова справа Радченка О.Д., арк. 10 зв.].
До особової справи підшито те саме «письмове зобов’язання», про яке
йшла мова у атестаційному листі [Особова справа Радченка О.Д., арк.
11]. Документ написаний О.Радченком від руки на ім’я директора
заповідника. Радченко зазначив: «Тяжелое семейное положение (болезнь
отца и его смерть, а также закрытие МИФЛИ (Московский институт
философии, литературы и искусства — авт.) задержали мое оформление
диплома» [Особова справа Радченка О.Д., арк. 11]. Водночас О.Радченко
зобов’язувався перед директором заповідника та керівництвом Академії
архітектури УРСР у 1950 р. при «… заочном отделении Киевского
университета (исторический факультет) … заканчивать свое высшее
образование, а также одновременно стремиться к сдаче кандидатской
степени» [Особова справа Радченка О.Д., арк. 11].
У характеристиці підкреслено, що товариш Радченко одночасно
багато і наполегливо працює над вивченням літератури про Софію
Київську, культуру Київської Русі та з інших суміжних питань. У
результаті його наполегливої праці було написано ґрунтовний конспект
екскурсовода Софією Київською (нами не виявлено — авт..), схвалений
рецензентами, вченою Радою та президією АА УРСР [Особова справа
Радченка О.Д., арк. 8]. На жаль, у характеристиці не зазначено ні
рецензентів, ні склад вченої Ради, ні президії Академії архітектури.
Конспект, вірогідно, не зберігся. Однак, саме Радченка О.Д. бачимо на
численних світлинах (нині зберігаються у науковому архіві заповідника)
під час проведення навчальних та урядових екскурсій [див. фото ….].
У тексті характеристики відзначено, що Радченко займається тематичною роботою: підготував путівник по Софії Київській. Він ініціативний
працівник, хороший організатор. Зауважено, що «… прилежание и
настойчивость в работе, умение работать над литературой с несомненностью
свидетельствуют о том, что в недалеком будущем из него выработается
полезный работник науки» [Особова справа Радченка О.Д., арк. 8].
Про цю «корисність для науки», зокрема для дослідження
Софійського собору та популяризації пам’ятки свідчить «Список научных
трудов и изобретений», доданий до Особової справи [Особова справа
Радченка О.Д., арк. 6]. Так, зазначено, що впродовж 1948–1949 р.
Радченко займався науково-дослідною роботою, пропагував пам’ятки
музею у періодичних виданнях. Крім того, було складено «Методический
конспект проведения экскурсий по Софийскому музею» (рукопис, обсягом
2 друковані аркуші, вірогідно, не зберігся); підготовлено путівник
«Государственный историко-архитектурный заповедник «Софийский
музей». Путеводитель. Вып. 1. Софийский собор» (примітка свідчить, що
путівник передано до видавництва Академії Архітектури УРСР 1949 р.

181

Коваль А.А., Русенко Л.П., Стромилюк Л.В. Історія музею в особистостях …

(обсяг 2,5 аркуші)); складено історичну довідку «Государственный
историко-архитектурный заповедник «Софийский музей» (1949 р., 3 арк.,
ймовірно не збереглися); брав участь у «составлении» експозиції
Софійського музею. Крім того, Олександр Дмитрович підготував науковопопулярні статті, що «розвінчували антинаукові концепції на
архітектуру, живопис і походження Софії Київської»: «Подлинные
создатели Софии Киевской» (опублікована у газеті «Правда Украины» 22
серпня 1948 р.) [Радченко, 1948, 22 августа]; «Реконструкция физического
облика Ярослава Мудрого» (опублікована у газеті «Радянське мистецтво» 28
липня 1948 р. під назвою «Бюст Ярослава Мудрого») [Радченко, 1948, 25
липня]; «Выдающийся памятник отечественной архитектуры» (опублікована
у газеті «Радянське мистецтво» 20 липня 1949 р.) [Радченко, 1949, 20 липня];
«Фрески башен Софии Киевской древнейший памятник бытовой росписи
Киевской Руси» (рукопис віддано у редакцію газети «Правда Украины»
1949 р.) [Особова справа Радченка О.Д., арк. 6]. Працював над науковою
темою «Фресковая роспись башен Софии Киевской». Нами було знайдено
лише кілька звітів за темою, проте у науковому архіві заповідника
збереглися замальовки фрескових композицій обох веж собору, зроблені
Олександром Радченком [НАДР — 932 Материалы].
За результатами своєї наукової роботи О. Радченко виступив на
ювілейній конференції, присвяченій 930-річчю (згідно прийнятої тоді дати
заснування Софії Київської — 1038 р.) Софійського собору, що відбувалась
13–14 червня 1968 р. У науковому архіві заповідника збереглася стенограма
конференції із короткою доповіддю Олександра Дмитровича на тему «К
вопросу исследования фрески «Ипподром» в башне Софии Киевской»
[Стенограма, 1968, арк. 65–68]. Текст досить лаконічний і, безмовно, не
відображає результатів дослідження. Щоправда, згодом О.Радченком було
опубліковано чи не єдину розвідку по науковій темі. Робота з’явилася на
сторінках збірника «София Киевская: Материалы исследований» у 1973 р.,
саме тут вченим була оприлюднена відома усім дослідникам Софійського
собору реконструкція фрески «Іподром», що знаходиться у південно-західній
вежі [Радченко, 1973. С. 35–37]. Цю реконструкцію пізніше використали у
своїй публікації знані дослідники Софії Київської, що розпочинали свій
науковий шлях і відбулися як вчені завдяки Олександру Радченку, керівнику культурно-масового відділу — Ірма Тоцька та Сергій Висоцький [Высоцкий С., Тоцкая И.]. До речі, частково результати досліджень Олександра
Дмитровича були використані при написанні згаданої монографії.
Радченку О.Д. неодноразово було оголошено подяку та нагороджено
подарунками «за досягнуті успіхи у науково-дослідній і виробничій роботі
і успішне виконання своїх службових обов’язків» [Особова справа
Радченка О.Д., арк. 17]. Як свідчать витяги з наказів по заповіднику,
долучені до Особової справи, він неодноразово заміщав директора
заповідника на час відпустки чи відрядження.
З 16 жовтня 1973 р. зайняв посаду заступника директора по
музейній роботі, деякий час за сумісництвом — завідувач культурно-

182

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

просвітницького сектору (Наказ № 73 від 12 листопада 1974 р.) [Приказы,
1974]. 2 січня 1975 р. Радченка О.Д. було звільнено у зв’язку з виходом
на [Приказы, 1974], але деякий час він тимчасово займав посаду
наукового співробітника (з 16 травня 1975 р. до жовтня 1975 р.)
[Приказы, 1974]. У 1976 році трохи більше двох місяців Олександр
Дмитрович займає посаду завідуючого сектором охорони та вивчення
пам’яток архітектури Софійського заповідника (з 16 травня 1976 р.)
[Приказы, 1974, арк. 98].
Про особисте життя Радченка О.Д. знаємо небагато. Він був
одружений двічі. Перший шлюб із науковим співробітником очолюваного
ним відділу — Масько Оленою Кирилівною (згодом вчений секретар
заповідника) розпався після 9 років подружнього життя. Другий шлюб
був цивільним із Баженою Францівною Анпанченковою (?). Дітей у
Радченка О.Д. не було. Після розлучення із Масько О.К. Олександр
Дмитрович проживав за адресою Брест-Литовське шосе, 21 (нині — пр.
Перемоги), кв. 4. Помер 20 березня 1984 р., похований у Києві.
Загалом О.Радченко є автором понад 20 науково-популярних
публікацій у періодичних виданнях [Висоцький, Радченко 1959, 30
березня, № 75, с. 2; Радченко, 1968, 16 февраля; Радченко, 1967, № 25,
червень; Радченко, 1957, 13 лютого; Радченко, 1967, 24/VІ; Радченко,
1966, 9 грудня; Радченко, 1949, № 29, 20 липня; Радченко, 1953,
8 грудня; Радченко, 1964, 14 грудня; Радченко, 1967, 22 лютого;
Радченко, 1954, 9 грудня; Радченко, 1959, 3 серпня; Радченко, 1967, 25
листопада; Радченко, 1953, 24 мая; Радченко, 1954, № 208, 2 вересня;
Радченко, 1967, 14 квітня; Радченко, 1954, 7 липня]. Частина цих
публікацій була включена до невеликої брошури, котру уклала Ірма
Тоцька [Тоцкая, Б.г]. Окремо слід згадати про невелику монографію
Олександра Дмитровича, котра свідчить про особливе ставлення автора
до Софійського собору: «Поема в камені і фарбах» / укр.., рос. мовами. К.:
Будівельник, 1972. [Радченко, 1972]. Книга побачила світ 1972 року і
була надрукована українською та російською мовами. За словами
колишнього наукового співробітника відділу «Софійський музей»
Сівкової Людмили Генріхівни, яка працювала під керівництвом
О.Радченка, він дуже пишався саме цією публікацією.
З-під пера Олександра Дмитровича вийшли чотири перші (!)
путівники по Софійському собору (щоправда під загальною редакцією
М.Сєвєрова) з чорно-білими та кольоровими фотографіями. Путівники із
змінами та доповненнями було перевидано кілька разів (1950, 1952,
1954, 1958 р.) [Радченко, 1950; Радченко, 1952; Радченко, 1954; Радченко,
1969]. Олександр Дмитрович став співавтором сценарію одного з перших
документальних фільмів про Софійський собор — «София Киевская»,
відзнятого 1966 р. [«София Киевская», телефільм, 1966].
Ілюстровані фоторозповіді про Софію Київську, автором-укладачем
котрих також був Олександр Дмитрович, видані українською та
російською мовами, було перекладені на англійську, німецьку та

183

Коваль А.А., Русенко Л.П., Стромилюк Л.В. Історія музею в особистостях …

французьку [Радченко, 1958; Радченко, 1970а; Радченко, 1970б], що
дозволило гідно представити іноземним відвідувачам Софійський собор
ХІ ст., як пам’ятку світового значення. Безумовно, така робота була
своєрідним підготовчим етапом перед включенням Софії Київської та
пам’яток монастирського ансамблю ХVІІІ ст.. до списку Всесвітньої
культурної спадщини ЮНЕСКО, що відбулося 1989 р.
Впродовж грудня — березня 2014–2015 р. співробітниками музею
до 100-річчя з Дня народження О.Д. Радченка у нартексі Софійського
собору було відкрито меморіальну експозицію, де було представлено
матеріали та фотографії з фондів Національного заповідника «Софія
Київська», Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки ім.
В.Заболотного, особистого архіву колишнього завідувача музею
«Кирилівська церква» і колеги О. Радченка — Мовчана Івана
Івановича.
Джерела та література:
Висоцький С., Радченко О. Таємниця стародавньої стіни // Вечірній Київ. 1959. 30
березня. № 75. С. 2.
Висоцкий С., Тоцкая І. Светские фрески Софийского собора в Киеве. Київ:
Наукова думка, 1989. 216 с.
НАДР-932 Материалы // Національний заповідник «Софія Київська». Науковий
архів.
НАДР-134. Стенограма ювілейної наукової конференції, присвяченої 930-річчю
Софійського собору. Київ. 13–14 червня 1968 р. // Національний заповідник
«Софія Київська». Науковий архів. 167 арк. (Арк. 65–68).
Особова справа Радченка О. Д. // Національний заповідник «Софія Київська.
Архів відділу кадрів.
Приказы по Государственному архитектурно-историческому заповеднику
«Софийский музей» за 1974 год. ?? лл. // Національний заповідник «Софія
Київська. Архів відділу кадрів.
Приказы по государственному архитектурно-историческому заповеднику
«Софийский музей» за 1975 год. ?? лл. // Національний заповідник «Софія
Київська. Архів відділу кадрів.
Приказы по государственному архитектурно-историческому заповеднику
«Софийский музей» за 1976 год. 141 лл. // Національний заповідник «Софія
Київська. Архів відділу кадрів.
Радченко А. Подлинные создатели Софии Киевской // Правда Украины. 1948.
№ 199. 22 августа.
Радченко А. Поема в красках и камне // Вестник АПК (АПН?). 1968. 16 февраля.
Радченко А.Д. / Автор-составитель. «София Киевская». Фоторассказ о выдающемся
памятнике архитектуры ХІ в. на территории Советской Украины —
Софийском соборе. К.: Мистецтво, 1969.
Радченко А.Д. Государственный архитектурно-исторический
«Софийский музей» / Путеводитель/. К., 1954.

184

Заповедник

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Радченко А.Д. Государственный архитектурно-исторический заповедник «Софийский
музей»: путеводитель / под общ. ред. Н. П. Северова. К.: Изд-во АА УССР,
1950. 48 с.
Радченко А.Д. Государственный архитектурно-исторический заповедник «Софийский
музей» : (путеводитель) / под общ. ред. Н. П. Северова. 2-е изд., доп. К.: Изд-во
АА УССР, 1952. 70 с.
Радченко А.Д. К вопросу об изображении ипподрома в юго-западной башне
Софии Киевской. / В сб.: София Киевская: Материалы исследований. К.:
Будівельник, 1973. С. 35–37.

Радченко О. «Прочитайте тую славу, як дев’ять століть тому Дочки Ярослава» //
Україна. 1967. № 25. червень.
Радченко О. 920 років з дня заснування Софії Київської // Київська правда. 1957.
13 лютого.
Радченко О. 930 років Київської Софії // Нове життя. Чехословаччина. Пряшив.
1967. 24/VІ.
Радченко О. Анна руська, королева французька // Вечірній Київ. 1966. 9 грудня.
Радченко О. Бюст Ярослава Мудрого // Радянське мистецтво. 1948. 25 липня.
Радченко О. Видатний пам’ятник вітчизняної архітектури // Радянське мистецтво.
1949. № 29. 20 липня.
Радченко О. Видатний пам’ятник старовини // Молодь України. 1953. 8 грудня.
Радченко О. Друга молодість Софії // Вечірній Київ. 1964. 14 грудня.
Радченко О. Єлизавета руська — королева Норвегії // Вечірній Київ. 1967. 22
лютого.
Радченко О. Київський кремль. Вечірній Київ. 1954. 9 грудня.
Радченко О. Мозаїки Софії. // Вечірній Київ. 1959. 3 серпня.
Радченко О. Поема в камені і фарбах / укр.., рос. мовами. К.: Будівельник, 1972.
Радченко О. Про що розповідають фрески // Вечірній Київ. 1967. 25 листопада.
Радченко О. Софийский музей // Сталинское пламя. 1953. 24 мая.
Радченко О. Софійський музей. // Вечірній Київ. 1954. № 208 (?203). 2 вересня.
Радченко О. Таємниця саркофагу — Вечірній Київ. 1967. 14 квітня.
Радченко О. Фрески Софійського собору // Вечірній Київ. 1954. 7 липня.
Радченко О.Д. Софійський музей у Києві. К.: Держ. вид-во образотв. мистец. і
муз. л-ри УРСР, 1958. 20 с.
София Киевская = Sainte-Sophie de Kiev: фоторассказ / авт. сост. А. Д. Радченко.
К.: Мистецтво, 1970. 21 с. Текст: рус., фр.
Софія Київська = Sophienkathedrale in Kiew: фоторозповідь / авт. уклад. О. Д.
Радченко. К.: Мистецтво, 1970. 21 с. Текст: укр., нім.
Тоцкая И.Ф. Список публикаий по пам’ятникам Софийского заповідника в
Киеве. 1934–1974 гг. Б.м. Б.г. 34 с.

Центральний
державний
кінофотофоноархів
України
ім..
Г. С. Пшеничного. Од. зб. 5359. «София Киевская». Телефільм (1966 р.).

185

Костик М.В.

БИТВА ЗА ГАЛИЧ 1230 РОКУ В СВІТЛІ НОВИХ ДАНИХ
У збірнику матеріалів міжнародної науково-практичної конференції
«Замки України: дослідження, збереження, використання» за 2011 рік,
вийшла стаття М. Костик «З історії битви 1230 року в Галичі». В статті
розглянуто гіпотези щодо місця знаходження літописного двору боярина
Судислава, що його пограбував князь Данило Романович під час походу
на Галич. Окрім цього, зроблено спроби локалізувати місце битви за
Галич та приблизне розташування дерев’яного моста на Дністрі, а також
місце знаходження літописних «Оугльницѣхь», де розташувалося перед
боєм Данилове військо.
2015 року експедиційний загін Національного заповідника «Давній
Галич» з вивчення топонімів у населених пунктах Галицького району,
проводив дослідження у селі Дубівці, що знаходиться за 12,5 км від
Галича, по сучасній дорозі.1 Учасники експедиції виявили цікаві факти,
які додатково підтверджують гіпотези, викладені у вищезазначеній статті.
У лютому-березні 1230 року в Галичі відбулася битва між військами
князя Данила Романовича й угорського королевича Андрія. Данило
утвердився в Галичі, але втримати місто йому не вдалося. Проте, ця
битва започаткувала переможну ходу Данила за батьківську спадщину,
за відвоювання стольного града.
Саме тоді, коли Данило був в Угровську, прихильні до нього
галичани прислали послів із запрошенням до Галича. В цей час боярин
Судислав Бернатович з військом пішов у Пониззя, а угорський королевич
Андрій залишився у Галичі з невеликою залогою. О. Майоров вважає, що
метою походу Судислава було підкорення «понизовской вольницы», для
чого потрібні були великі військові сили [14, 503]. Данило спішно збирає
військо на чолі з тисяцьким Дем’яном і посилає проти Судислава
Бернатовича, а сам вирушає з невеликою дружиною до Галича.
О. Майоров відкидає думку М. Котляра про те, що Данила до
Галича запросило віче. Він зазначає, що ближчий до істини В. Пашуто,
який пише, що Данило отримав тільки таємне повідомлення від своїх
прихильників у Галичі [14, 503; 15, 211].
Ввечері третього дня Данило з дружиною підійшов до Галича. Угри
закрилися в місті: «Галичь бо бѣ сѧ затвориль» [16, 518]. Данило не
відважився на облогу міста, бо мав невелику дружину. Але захопив і
пограбував заміський двір Судислава Бернатовича. Літописець так
описав ці події: «Даниль же взѧ дворь Соудиславль ӕкоже вино и воща и
корма, и копии и стрѣль пристраньно видити» [16, 518].
На думку М. Котляра, маєток боярина Судислава був «не просто «двір»,
а укріплений замок, здатний витримати тривалу облогу» [11, 206–207].
1

Виміри доріг подано за навігаційною системою Google Earth.
186

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Cудислав Бернатович був одним із найбагатших бояр Галицької землі.
Про це ми можемо судити з літописної статті під 1211 роком, в якій
розповідається про те, як угорський король з володимирськими боярами
повертає княгині Анні галицький престол. Король Андрій схопив бояр
Володислава Кормильчича, Cудислава Бернатовича і Філіпа, але
Судислав заплатив уграм багато золота і таким чином визволився:
«…багато майна давши, Судислав же [уграм] у золото обернувся» [1, 373].
Очевидно, Судислав Бернатович користувався авторитетом серед
галичан, або своєю силою впливав на рішення городян, князя чи короля.
Про авторитет Судислава свідчить подія 1219 року, коли Городок
«відокремився», бо «в ньому були люди Судислава [Бернатовича]» [1,
375]. Мстислав Удатний посилає проти них військо. Тут спостерігаємо
систему васалітету, яка, вочевидь, була поширена в Київській Русі.
О. Майоров зазначає, що Судислав не служив якомусь окремому
князеві і завдяки цьому займав високе суспільне становище, а був з тим
правителем, якого в даний час підтримувала громада [14, 458].
Ймовірно і те, що Судислав міг підтримувати того правителя,
завдяки якому зміцнював своє суспільне становище, збагачувався та
впливав на громадські справи. Кожна заможна людина насамперед дбає
про те, щоб і надалі примножувати своє багатство. А тому багатому
бояринові вигідний такий правитель, який йому протегує. Це було
характерно і для галицьких бояр. Звідси можна пояснити їх ставлення до
різних князів чи угорського короля та відповідно їх дії стосовно
правителів. А переконати у цьому віче було неважко, бо народні збори
виносили таке рішення, яке було вигідне боярам.
Я. Дашкевич вказує, що для князівств, що виникли самочинно або
які утворювали згори та які перебували у васальній залежності від Києва
на території Галичини і Волині, були характерні всі ознаки державності,
а тим більше для Галицько-Волинського князівства [4, 182–183].
Оскільки для Галицько-Волинського князівства були притаманні всі
ознаки державності, то і система васалітету тут була поширена, як у
Київській Русі чи в інших західних країнах.
Економічно сильні галицькі бояри могли самі вирішувати, чиїми
васалами вони будуть, якого правителя підтримають. А чи своїм
авторитетом переконували громаду, чи силою — це питання потребує
окремого дослідження.
Під час розкопок давньоруського городища на території караїмського цвинтаря в Залукві В. Довженок на початку 50-х років ХХ ст.
віднайшов давньоруську зброю. На підставі цих знахідок науковець
припускає, що саме це городище може бути літописним двором
Судислава, який пограбував князь Данило [5, 12].
Л. Чачковський та Я. Хмілевський ще у 1938 році висловили здогад,
що двір Судислава міг бути на Замковій горі [17, 44].
У 1991–1995, 1997 роках Ю. Лукомський проводив розкопки на
Замковій горі в Галичі. На території плато було виявлено культурний шар зі

187

Костик М.В. Битва за Галич 1230 року в світлі нових даних

знахідками XII — XIII ст., що вказує на існування тут поселення за княжої
доби [13, 33]. Спираючись на цю інформацію, Ю. Лукомський висловив
припущення, що тут міг бути заміський двір Судислава Бернатовича [7].
І. Драбчук пише, що «...найвірогіднішим місцем розташування його
(двору Судислава. М. К.) є Галич-Гора в сучасному Галичі» [6, 36].
Ці гіпотези науковців мають право на існування, але потребують ще
додаткових досліджень і доказів.
Якщо припустити, що двір Судислава знаходився на Замковій горі,
то ми змогли б локалізувати місце битви за Галич та приблизне
розташування дерев’яного моста на Дністрі.
Основне Данилове військо було на підході, тому він вирішив не
ризикувати і не стояти біля міста, а знову перейшов на лівий берег
Дністра. Літописець зазначив, що Данило з дружиною стояв в
«Оугльницѣхь на березѣ Днестра» [16, 519]. Л. Махновець перекладає
літописний населений пункт «Оугльницѣхь» як «Угольники» і вважає, що
це теперішнє село Кукільники Галицького району [1, 573], яке
знаходиться напряму до Галича приблизно за 8,5 км.
Л. Чачковський та Я. Хмілевський звертають увагу на те, що в
люстраційному акті галицького староства з 1556 року поруч сіножатей
Залозці та Липчиці, розташованих між дорогою Більшівці — Галич та
річкою Гнилою Липою, згадується також Сіножать, яка лежала в куті
між Дністром та Гнилою Липою. Дослідники покликаються на
австрійські кадастрові мапи, де частина території на лівому боці Гнилої
Липи, зі сторони Дубівців означена як Uhelnicki lasek. Сьогодні ця
територія не заліснена, тут є поле, яке називають Гулники (Гульники)
[10, 39]. Науковці дійшли висновку, що Сіножать in loko Uhelniki
відповідає тій місцевості, де зупинявся перед боєм Данило Романович зі
своєю дружиною. Вони також погоджуються з думкою А. Петрушевича
про те, що Угольники були передмістям Старого Галича [18, 47–49].
Краєзнавець П. Савчук підтримує гіпотезу Л. Чачковського та Я. Хмілевського і вважає, що битва за Галич 1229 року (за Л. Махновцем 1230
року) відбулася в урочищі «Гулники» («Гульники»), що знаходиться у
Дубівцях на лівому березі Дністра [17, 67]. А на другому березі ріки було
передмістя Галича. Отже, згідно гіпотези, Данило з невеликою дружиною
розташувався на лівому березі Дністра і чекав на своїх союзників, щоб
розпочати бій з ворогом. На нашу думку малоймовірно щоб Данило, не маючи достатньо військової сили, так ризикував собою і своєю дружиною. Тут
місцевість низинна (долина біля Дністра), й зараз є два русла нещодавно
пересохлих річок Бересники та Сирилівки, які колись, вочевидь, впадали у
Дністер. А старожили розповідають, що Дністер під час повені «гуляв», тобто
розливав свої води у заплави. Навпроти, на правому березі Дністра — пагорби. Звідси уграм було б набагато легше відбивати атаки у разі ведення бою.
М. Костомаров зазначає, що Данило «розложився станом в
Углиничах, на другім боці Дністра» [10, 136]. Він не ставить питання
щодо місця розташування Углиничів.

188

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

В Іпатіївському літописі розповідається про те, що Данило тільки
тому відійшов від Галича, бо люди його, пограбувавши двір Судислава,
«... испилися «[16, 758]. Л. Махновець у своєму перекладі Іпатіївського
літопису слово «испилися» взагалі випустив. На нашу думку те, що воїни
спожили багато вина («испилися») є немаловажним фактом, адже їм
потрібен був перепочинок. І це дуже добре розумів Данило Романович,
який обрав безпечне місце для відпочинку воїнів.
На австрійській військовій карті за 1863 рік між Галичем і
Бурштином, в сторону Бовшева, позначений хутір Nieweglowa (тепер
урочище Вуглева у смт Задністрянськ Галицького району). Звідси напряму до сучасного Галича приблизно 6,5 км. З. Федунків вважає, що
саме тут зупинявся Данило з військом після пограбування двору Судислава [8]. Цієї думки дотримується і О. Береговський (з усної розмови).
У смт Більшівці Галицького району, на межі з Тустанським полем є
урочище Куліничі (Кулиничі, Кулинчище), а в давнину, за переказами
старожилів, тут було поселення Куліничі [9, 6]. Звідси, в напрямку до
Галича, віддаль приблизно до 5 км.
Оскільки Данило збирався брати облогою Галич, але чекав на додаткові військові сили союзників, то він змушений був відійти в безпечне
місце, але, водночас, недалеко від дерев’яного мосту на Дністрі. Йому
потрібно було пильно стежити, чи не наближається військо Судислава
Бернатовича. Вночі Данилові сторожі схопили Судиславових воїнів, які
розповіли, що військо Судислава вже в Галичі. Далі літописець
розповідає, що виїхали галичани й угри з Галича і перестрілювалися
вони на льоду. Отже, Данилове військо мало б знаходитися не надто
далеко, щоб вчасно під’їхати до Дністра і взяти участь у битві.
Враховуючи гіпотезу Л. Чачковського та Я. Хмілевського, Ю. Лукомського та І. Драбчука про те, що Судиславів двір міг знаходитися на
Замковій горі, а також те, що у 1999–2008 роках в урочищі Куліничі
(Кулинчище) в Більшівцях археологічна експедиція під керівництвом Т.
Ткачука проводила розкопки трипільського поселення і натрапила на
матеріал давньоруського часу, можна припустити, що літописне
поселення «Оугльницѣхь» (за Костомаровим — Углиничі) — це і є
Куліничі-Кулиничі (Кулинчище). З плином часу слово могло зазнати
фонетичних трансформацій. Тут було відносно безпечно і водночас
недалеко, щоб вчасно підійти до Галича у випадку бою.
Таким чином, цілком ймовірно, що дерев’яний міст міг знаходитися
приблизно в районі сучасних мостів на Дністрі.
Після того, як відбулася сутичка між військами галичан і Данила на
льоду, почалася відлига, піднявся лід і почалась повінь. В цей час
боярин Сем’юнко Чермний, «подібний до лисиці рудизною», запалив міст
на Дністрі. Виходить, що галичани й угри боялися битви з Данилом, і
щоб затримати військо противника, зважилися спалити міст. Данило
помчав до моста, щоб подивитися, чи дійсно він горить, і коли побачив,
що вогонь погас, то дуже зрадів. В цей час підійшло військо Дем’яна з

189

Костик М.В. Битва за Галич 1230 року в світлі нових даних

усіма боярами галицькими: «со Милославомь и со Володиславомь и со
многими боѧры Галичкыми» [16, 519].
Наступного дня підійшов союзник Данила волинський князь
Володимир Інгварович з військом і перейшли війська міст, і стали на
березі Дністра. Наступне повідомлення літописця: «На завтра ж,
уставши, об’їхав Данило город і, зібравши землю Галицьку, став,
[розділившись] на чотири частини, довкруги нього, — а зібрав він
[людей] од [ріки] Бобрик і аж до ріки Ушиці та Пруту. І обложив він їх
[угрів], силою великою, і вони, знемігшись, здали город» [1, 386].
М. Грушевський відзначив, що Галицька земля «підіймалася,
стаючи по стороні Данила, і багато галицьких бояр прилучилося до його
війська» [3, 47].
П. Грицак пише, що Данило мав у Галичині сильну партію, що
складалася з патріотично орієнтованих елементів міста й села, тобто
ремісничих і купецьких кіл, а також і смердів, що в особі Данила бачили
носія сильної княжої влади [2, 73].
І. Крип’якевич наголошує, що населення Галичини, вороже
налаштоване до іноземців, чекало Данила як «визволителя» [12, 122].
М. Костомаров зазначає, що тисяцький Дем’ян і старець Мирослав
привели до нього тільки «кількох бояр галицької землі, що склонилися
на його сторону» [10, 136].
О. Майоров вважає, що загарбницькі дії волинського князя зустріли
рішучий опір жителів дністровської столиці. І тільки з допомогою війська
волинського князя Володимира Інгваровича, а також війська зібраних
«мятежных» галицьких пригородів та «понизовских выгонцев», Данило
обложив Галич і змусив галичан і угрів капітулювати [14, 503–504].
Дослідник вказує, що бояри Мирослав і Володислав, які перейшли
на сторону Данила, не жили в Галичі й ніколи раніше не згадувались
серед галицьких бояр. На його думку, вони жили в Пониззі, звідки їх
привів тисяцький Дем’ян, який розгромив Судислава. І тому плоди цієї
перемоги не могли бути міцними та тривалими. Як зазначає дослідник,
віроломний вчинок Романовича збурив проти нього галичан, і вони стали
шукати спосіб позбутися його [14, 505–506].
І хоч науковці прийшли до суперечливих висновків, проте Данило
цією битвою започаткував переможну ходу за стольний град Галич.
Враховуючи вищевикладені факти, вважаємо, що, найімовірніше,
перестрілка між військом Данила й уграми на льоду відбулася в районі
сучасних мостів біля Замкової гори в Галичі.
Данило зі своєю дружиною стояв не в Угольниках (сучасних Кукільниках, за Л. Махновцем; віддаль від Кукільник до Галича напряму
приблизно 8,5 км), не на хуторі Nieweglowa (сучасне урочище Вуглева у
Задністрянську, за З. Федунківим, а також О. Береговським; віддаль від
Вуглевої до Галича напряму приблизно 6,5 км) і не на полі Гулники
(Гульники), що на лівому березі Дністра у Дубівцях (за Л. Чачковським
та Я. Хмілевським й П. Савчуком; віддаль від Гулник до Галича напряму

190

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

біля 6 км), а в Углиничах (за М. Костомаровим). Вважаємо, що
літописний город «Оугльницѣхь» — це теперішнє урочище Куліничі
(Кулиничі, Кулинщище) в смт Більшівці Галицького району, що
знаходиться приблизно за 5 км від Галича.
Відповідно підтримуємо гіпотезу науковців, які припускають
розташування двору Судислава на Замковій горі в Галичі. Двір міг мати
функції заміського будинку, а також бути оборонним форпостом Галича.
Література:
1.

Галицько-Волинський літопис // Літопис Руський: За Іпатським списком
переклав Л. Махновець. К., 1989.

2.

Грицак П. Галицько-Волинська держава. Нью-Йорк, 1958.

3.

Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. К., 1993.

4.

Дашкевич Я. Проблема державності в Україні-Русі (кінець Х — середина ХІV
століття) // Засновник Львова король Данило та Українська держава в ХІІІ
столітті (до 750- річчя першої письмової згадки міста Львова) (1256–2006).
Львів, 2006.

5.

Довженок В.И. Селища и городища в окрестностях княжего Галича // КСИА.
Москва, 1955. Вып. 4.

6.

Драбчук І. Непізнана минувшина. Івано-Франківськ, 1998.

7.

З архіву Ю. Лукомського.

8.

З архіву З. Федунківа.

9.

Звіт експедиційного загону з вивчення топонімів у населених пунктах, які
входять в межі генерального плану розвитку Національного заповідника
«Давній Галич». Галич, 2011.

10. Звіт експедиційного загону з вивчення топонімів у Бовшеві, Вікторові,
Ганівцях, Дубівцях, Єзуполі, Межигірцях, Пукасівцях, Сільці, Суботові,
Тустані Галицького району. Галич, 2015.
11. Костомаров М. Істория України в життєписях визначнійших єї діячів / Пер.
О. Барвінський. Львів, 1918.
12. Котляр М.Ф. Данило Галицький. Біографічний нарис. К., 2002.
13. Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. Друге видання, із змінами і
доповненнями. Львів, 1999.
14. Лукомський Ю. Звіт рятівної археологічно-архітектурної експедиції про
результати польових досліджень на території Старостинського замку в місті
Галичі у 1997 році (книга І). Львів, 1997.
15. Майоров А.В. Галицко-Волынская Русь. Очерки социально-политических
отношений в домонгольский период. Князь, бояре и городская община / Под
ред. И. Я. Фроянова. Санкт-Петербург, 2001.
16. Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. Москва, 1950.
17. ПСРЛ. Т. 2. Ипатьевская летопись. С. Петербургь, 1908.
18. Савчук П. Дубівці (з історії одного села). К., 1996.
19. Чачковський Л., Хмілевський Я. Княжий Галич. Станіславів, 1938.

191

Костючок О.В.

СОФІЙСЬКИЙ СОБОР ТА РОСІЙСЬКЕ АРХІТЕКТУРНЕ
НАДБАННЯ ДОПЕТРОВСЬКОГО ЧАСУ У РАДЯНСЬКІЙ
КОНЦЕПЦІЇ ІСТОРІЇ АРХІТЕКТУРИ РОСІЙСЬКОГО НАРОДУ
НАПРИКІНЦІ 1930‐х рр.
(На матеріалах публікацій журналу «Архітектура СРСР»)
30-ті рр. ХХ ст. виявилися одними з найтрагічніших в історії
людства. Саме в той час відбувалося формування і укріплення більшовицького тоталітарного режиму в СРСР, яке супроводжувалося репресіями. Однією зі складових процесу створення тоталітарного режиму
стало формування наприкінці 1930-х рр. нової радянської концепції
історії архітектури російського народу. Виявлення особливостей
формування нової концепції та встановлення значення Софійського
собору ХІ ст. у Києві, дозволить з’ясувати плани радянської влади щодо
собору, а також пояснити причини, які сприяли збереженню цієї споруди
у роки масового знищення пам’яток церковної архітектури.
Мета статті — висвітлити процеси утворення нової радянської
концепції історії архітектури російського народу та виявити місце
Софійського собору у цій концепції.
За основу виявлення процесів формування нової концепції узято
єдиний фаховий журнал з архітектури СРСР «Архітектура СРСР».
Хронологічні межі дослідження — друга половина 1930-х рр.
Джерелом для вивчення особливості радянської пропаганди другої
половини 1930-х рр. обрано періодичне видання «Архітектура СРСР».
Журнал «Архітектура СРСР», фахове видання з архітектури, був офіційним вісником «Союзу радянських архітекторів» — організації, яка реалізовувала політику ВКП(б) у сфері розвитку архітектури в СРСР. Тому
журнал «Архітектура СРСР» відображав виконання партійних настанов у
сфері архітектури. Вивчення публікацій на шпальтах цього видання
дозволяє встановити як висвітлювалися окремі епохи розвитку архітектури
і як у контексті цього висвітлення розглядався Софійський собор у Києві.
Розв’язання даного питання дозволяє нам простежити особливості
формування радянської версії архітектурної історії російського народу та
історичної пам’яті радянських росіян у другій половині 1930-х рр., а
також — особливості політики радянської влади щодо Софійського собору.
На сьогодні існує низка праць, які присвячені вивченню розвитку
архітектурних процесів в СРСР у другій половині 1930-х рр. та заходів
радянської влади щодо Софійського собору ХІ ст. у Києві.
Так, Д. Хмельницький [Хмельницкий 2006; n.d.], Б. ЄрофаловПилипчак [Ерофалов-Пилипчак, 2010], Б. Черкес [Черкес 2008]
зосередили свою увагу на вивченні політики радянської влади у
коригуванні напрямків розвитку архітектури у СРСР в 1930-х рр.

192

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

В. Паперний [Паперний n.d.] розглянув вподобання радянської інтелігенції. Він встановив, що у першій половині 1930-х рр. радянські архітектори захоплювалися античним спадком, але наприкінці 1930-х рр.
вони також звернули увагу на надбання «Русі». Дослідник використовував встановлені факти як додаткові аргументи, що обґрунтовували
його культурологічну концепцію розвитку російського суспільства.
І. Преловська [Преловська 2015] дослідила питання ідеологічного
висвітлення на сторінках республіканської преси значення Софійського
собору, аби виявити перспективи собору у контексті масових зносів
пам’яток церковної архітектури і будівництва урядового центру, яке
виконувалося поруч.
С. Іванисько [Іванисько 2008] у дисертаційному дослідженні розв’язувала питання охорони, вивчення та музеєфікації Софійського собору у
1917–1941 р. Дослідниця побіжно присвятила увагу питанню порятунку
собору у середині 1930-х рр.
Отже, питання висвітлення архітектурного процесу російського
народу та культурної ідентифікації Софійського собору ХІ ст. у Києві на
шпальтах фахових видань з архітектури загальносоюзного значення у
другій половині 1930-х рр. на сьогодні є маловивченим.
Вивчення матеріалів, які були надруковані на сторінках журналу
«Архітектура СРСР» дозволяє стверджувати, що від початку 1930-х рр. до
1937 р. архітектурна історія російського народу у радянській історіографії
являла собою своєрідне мозаїчне панно окремих епох, мало пов’язаних
між собою. У статтях, у яких розглядалися питання російської
архітектурної історії, описувалися або вивчалися окремі явища, об’єкти,
персоналії тощо. Але після ідеологічних трансформацій у питаннях
архітектурної історії, що фіксується у 1937 р., розпочалася підготовка
теоретичних основ побудови тяглості російського архітектурного процесу
різних епох. Для цього було введено до вжитку радянських істориків
архітектури та мистецтва концепцію «творчої переробки». Сутність
концепції «творчої переробки» полягала у тому, що російський народ,
його представники (сюди зараховували навіть закордонних архітекторів,
які творили на російських землях) у кожному поколінні творчо освоювали
і перероблювали спадщину попередніх поколінь, впливи, досягнення
сусідніх народів і створювали нові, прекрасні витвори мистецтва, які
входять самостійною, повноцінною гілкою в світове зодчество і чимало
творів російської архітектури є геніальними, казково гарними1. Поява

1

Див.: Аркин Д. Баженов, Архитектура СССР, 1937, № 2, С. 2–4; Безсонов С.
Жизнь и деятельность В.И. Баженова, Архитектура СССР, 1937, № 2, С. 6, 8;
Цапенко М. [Рецензія] В.А. Панов. «Архитектор А.Н. Воронихин». Издательство
Всесоюзной академии архитектуры. М. 1937 г., Архитектура СССР,1937, № 12,
С. 68–69; Габричевский А. Новое оформление интерьеров исторического музея,
Архитектура СССР, 1938, № 1, С. 78; Безсонов С. Из истории переделок и
реставраций храма Василия Блаженного, Архитектура СССР, 1938, № 1, С. 80–
193

Костючок О.В. Софійський собор та російське архітектурне надбання …

цієї концепції стала наслідком розробки радянськими науковцями і
пропагандистами протидії ідеологемам нацистів, які стверджували про
відсталість слов’ян. Як не парадоксально від 1933 р. до 1937 р. радянські
історики архітектури та мистецтва частково підтверджували згадані
расистські випади нацистів, бо мистецтво і архітектуру зокрема
російського народу створених на основі місцевих традицій допетровського
часу, що вони називали «давньоруським», вважалися ними за
«примітивні» та «відсталі»2. Концепція творчої переробки стала
теоретичною основою для обґрунтування величезної цінності і світового
значення творів створених російським народом у всі часи його існування.
І як наслідок цих ідеологічних змін — стверджувалося, що «давньоруське»3 мистецтво нічим не поступалося зодчеству Візантії, Проторенесансу або Відродження [Габрический 1938, с. 78]. Концепція «творчої
переробки» і її подальший розвиток також дозволяла встановити тяглість
в розвитку російської архітектури від Русі до першої половини ХІХ ст.
[Жидков 1938, с. 71]4 Використання зазначеної концепції дозволяло
стверджувати, що весь процес розвитку архітектури російського народу
був суперечливим, але об’єднувало різні епохи те, що всі пам’ятки на
російській території були створені російським народним генієм, мали
історичні традиції, впливи попередніх епох тощо. Всі періоди російської
архітектурної історії за своєю цінністю від 1937 р. стали рівноцінними [От
редакции 1938, с. 64, Жидков 1938, с. 71]. Отже, «давньоруське» мистецтво у 1937 р. у новій радянській концепції історії архітектури російського
народу, було повністю реабілітоване та мало вивчатись і застосовуватись
на практиці. А твердження про те, що архітектори російського
класицизму, яким захоплювалися у той час в СРСР, були під впливом
або слідували традиціям російської архітектури допетровської доби
[Аксельрод 1939, с. 58–61; Жидков 1938, с. 71] стало важливим містком,
який почав встановлювати тяглість російської архітектурної історії.
Особливо було актуалізовано побудову тяглості архітектурного процесу з
81; Болдырев С., Гольденберг П. Улица Горького, Архитектура СССР, 1938, №
4, С. 16; Народное творчество, Архитектура СССР, 1937, № 1, С. 12–14.
2

У публікаціях це подано таким чином: «адже ніхто не буде заперечувати, що
Ренесанс з його реалістичним началом і з його стремлінням до світогляду був
величезним кроком вперед порівняно і з мистецтвом Візантії і готики, і тим
більше з провінційним і відсталим мистецтвом давньої Русі» (Див.: Алпатов
М.В. Проблема синтеза в искусстве Ренессанса (Станцы Рафаєля), Архитектура
СССР, 1934, № 8, С. 55); «особливо таким є зодчество давньої Русі, простір якого
ми не можемо не визнати примітивним» (Див.: Некрасов А. Проблема реализма
а архитектуре (в порядке обсуждения), Архитектура СССР, 1934, № 1, с. 54).

3

Тобто мистецтво на російських територіях створене на основі місцевих традицій
до часів Петра.

4

Жидков Г. Русская архитектура на рубеже ХVIІ– ХVIІІ вв., Архитектура СССР,
1938, № 9, С. 71.
194

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

розробкою історії держави російського народу в якій архітектура
відображала ключові події цієї історії. Пам’ятки розглядалися як
першоджерела пізнання історії Росії [Безсонов 1939, с. 71] та пропаганди
її величі. Як наслідок — вони включаються як один з елементів оповіді
до історії російського народу, їх починають використовувати як засіб
пропаганди російського націоналізму та похідних від нього етатистських
принципів — необхідності створити міцну державу, яка здатна тримати
приєднані території та боротися проти інтервентів. Одними з ключових
сторінок цієї історії для радянських пропагандистів стали — утворення
московської централізованої національної держави [Воронин 1940, с. 66]
та оборона від іноземних загарбників [Магидин 1939, с. 70; Шквариков
1939, с. 54]. Тому, наприкінці 1930-х рр., особливо восхвалялася
архітектура часів становлення Московського царства та класицизму.
Обґрунтовувалася тяглість, спадковість від Русі до Московії; Москва — це
третя церковна столиця Русі, яка спочатку була в Києві, а потім у
Володимирі [Воронин 1940, с. 66]; а в сфері князівської і церковної
політики від ХІІІ ст. до ХVI ст. Москва опиралась на свої історично
підкріплені права спадкоємиці Володимирського княжіння [Воронин
1940, с. 66]. Історія російської держави та архітектури стали
нероздільними.
З’явилися
публікації,
присвячені
архітектурі
Володимиро-Суздальського князівства і його мистецтву, як епохи в якій
зародилися ростки централізованої держави. У цих публікаціях
зазначалося, що актуальні мотиви в володимиро-суздальському зодчестві
в умовах початків централізації набули актуальності в період
централізації Московської держави [Воронин 1940, с. 66, 67, 69]. Шатрова
архітектура, названа радянськими пропагандистами «народною» або
такою, що «відповідала смакам широких народних мас», яка, на їхню
думку, зароджувалася у домонгольській Русі5 та мала слугувати одним з
засобів, спрямованих до придушення спротиву удільної системи і до
закріплення ідеологічних позицій молодої централізованої держави
[Подключников 1940, с. 65]. А в епоху класицизму, ампір в Росії отримав
особливий розмах і величність. Це було спричинено тим, що підйом
національних почуттів, усвідомлення могутності і величі Росії, яка
отримала перемогу над полчищами Наполеона зібраними зі всієї Європи,
не могли не відобразитися і на архітектурі [Шквариков 1939, с. 54].
Таким чином було створено сукупність тверджень, які застосовувалися для ідеологічної «обробки» населення і були потужною
контрпропагандою проти нацистських ідеологем про відсталість слов’ян,
що сприймалося як випад, головним чином, проти росіян.
Водночас слід звернути увагу на особливості методології дослідження історії архітектури російського народу. Концепція про творчу
5

В тексті: «Шатро було введене в кам’яну архітектуру в домонгольський період,
знала його і володимирська архітектура» (Див.: Воронин Н. ВладимироСуздальское наследие в русском зодчестве, Архитектура СССР, 1940, № 2, С. 68).
195

Костючок О.В. Софійський собор та російське архітектурне надбання …

переробку наголошувала на значенні національного елементу в розвитку
архітектури. В 1939 р., на шпальтах журналу «Архітектура СРСР»
вперше фіксуються спроби ввести архітектуру часів Київської Русі до
радянської версії історії російської архітектури як один з етапів розвитку
російської архітектури. Це вимагало виявлення російських національних
особливостей, що було інтегральною частиною концепції про творчу
переробку. Водночас згадані національні чинники мали бути поєднані з
марксистською концепцією історичного розвитку суспільства. Таке
поєднання породжувало складні логічні конструкції в яких можна
виявити деякі протиріччя. Як відомо марксизм нівелював значення
національного чинника, в той час як радянські пропагандисти
підкреслювали значущість або вирішальність російської національності у
творенні мистецтва. Тому навіть збереження значення російського
національного чинника стало глибоким протиріччям марксистським
концепціям історичного розвитку суспільства. Окрім цього згідно
марксистської концепції розвитку суспільства народності у Європі почали
виникати з ХІV ст. Звідси, виникнення національної архітектури
передбачало, насамперед, появу народності. Анонсована на шпальтах
журналу «Архітектура СССР» тема дослідження «Російська національна
архітектура Х-ХІІІ ст.» [Магидин 1939, с. 70; Максимов 1941, с. 72–74] та
пояснення до неї вказувало на порушення згаданого марксистського
твердження. Бо мета теми передбачала вивчення і виявлення у
пам’ятках Х-ХІІІ ст. Києва, Володимира, Новгорода, Пскова, Ростова,
Суздаля, Смоленська національної своєрідності російської архітектури
[Магидин 1939, с. 70]. Схожі суперечності виникли і під час аналізу
значення володимиро-суздальського спадку в утворенні російського
національного зодчества6. Наприклад, у статті М. Воронін не
ототожнював поняття «володимиро-суздальське зодчество» і «російське
національне зодчество». Проте, дослідник характеризував зв’язок між
цими зодчествами як «безперервну лінію», що була успадкована разом з
політичною і церковною владою від Володимиро-Суздальського
князівства до Московського князівства, а також відзначив величезну
роль володимиро-суздальської архітектури у формуванні російської національної архітектури [Воронин 1940, с. 66–67]. Окрім цього, слід також
звернути на певну специфіку понять «російське зодчество» та «російське
національне зодчество». Судячи зі статті «російське національне
зодчество» можна застосовувати до архітектури Московського князівства,
6

В довоєнних статтях неможливо виділити різницю
архітектурою» і «російською національною архітектурою»:

між

«російською

«Цілком впевнено тому визначається точка зору на Нередицю, як на блискучу
пам’ятку саме російського мистецтва, яка характеризується виключною
своєрідністю і, яка зіграла вагому роль в подальшому розвитку новгородської
школи живопису» (Див.: Жидков Г. О древнерусской фреске, Архитектура
СССР, 1938, № 7, С. 56).
196

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

а поняття «російське зодчество» включає і володимиро-суздальську
архітектуру [Воронин 1940, с. 68]. Не зважаючи на такі розбіжності у
характеристиці мистецтва північно-східних князівств Русі ХІІ-ХІІІ ст. та
Московського князівства, було акцентовано увагу на його національній
складовій, що наголошувала на спадковості, тяглості зодчества, яка
обґрунтовувала виключні права російського народу на спадок
володимиро-суздальського князівства і включала його до загального
російського архітектурного процесу.
Таке використання марксистської методології показує пріоритетність
національного чинника у конструкції радянської версії історії
архітектури російського народу. Цей чинник обов’язково залучався для
обґрунтування унікальності російської архітектури. Для аналізу
архітектури народів в яких встановися ворожий радянській владі
режим — застосовувалася марксистська методологія, яка пояснювала
будь-які явища, в тому числі архітектурні, з позицій соціальноекономічного розвитку [Кравченко 1939, с. 60–61], тим самим нівелюючи
національний чинник і принижуючи творчий потенціал народу
супротивної держави. Вказана специфіка пояснення явища вказує на
тенденційність та упередженість радянських науковців, що стало
наслідком підпорядкування науки в СРСР виконанню завдань
тоталітарного комуністичного режиму7.
Слід також наголосити на методиці викладу та аргументації авторів
статтей. Для радянських авторів характерна нечіткість визначень,
заплутаність трактування, можливість подвійного трактування.
Яскравим прикладом може слугувати обґрунтування спільності чи
7

Історія архітектури мала слугувати підтвердженням слушності дій радянської
влади. Пропагандисти вишукували певні події, явища, способи вирішення
окремих проблем в минулому і спотворено трактували їх, щоб підтвердити
правильність рішень, вимог комуністичної партії, висловів її вождів тощо. Так,
комуністичне гасло про «єдність теорії та практики», екстраполювалася на
діяльність видатних російських зодчих Д.В. Ухтомського, Б. Растреллі. (Див.:
Михайлов А. Вопросы теории у русских зодчих начала ХVIІІ века, Архитектура
СССР,1940, № 11, С. 63) Очевидно, це мало сформувати в реципієнта
інформації думку, що дотримання цих принципів вело до величезних
досягнень таких масштабів, які осягнули згадані митці, бо вони керувалися
схожими принципами. Але виразним доказом твердження, що архітектура, її
історія розроблялися в СРСР як елемент радянської пропаганди, є
використання історичного минулого як психологічного засобу, що мав поряд з
прикладами з тогочасного радянського життя (наприклад – «подвиги»
стахановців),
вмотивовувати
радянських
архітекторів
підвищувати
продуктивність
своєї
праці.
Наприклад,
радянські
пропагандисти
стверджували, що В. Баженов, М. Казаков завжди прагнули бути акуратними у
виконані термінів робіт, оскільки термін – один з вирішальних моментів плану.
Хоча автор статі одразу зауважив про відсутність планової роботи на той час,
але зазначив про особливо важливе значення терміну в радянську добу (Див.:
Программа великих робот, Архитектура СССР, 1941, № 3, С. 1).
197

Костючок О.В. Софійський собор та російське архітектурне надбання …

відмінності (зі статті незрозуміло) «класичного» та «народного»: «У всіх
високих періодах цвітіння мистецтва народна творчість, народне
мистецтво безпосередньо переходить в класичне мистецтво, досягає до
вершин класичного мистецтва. Прикладом цьому слугує Еллада епохи
розквіту, в якій важко вказати який-небудь різкий вододіл між народною
творчістю і класичним мистецтвом. Це майже одна нерозривна лінія
цвітіння» [Гинзбург 1939, с. 77]. В окремих питаннях така методика
викладу може ввести в оману дослідника, але на час написання
дослідження в 1930-х — 1950-х рр., була важливим моментом у
можливих дискусіях оскільки автор міг опиратися на двозначність у своїх
статях і спростовувати закиди супротивників8.
Завершення витворення нової концепції було закріплено кадровими
змінами в Академії Архітектури СРСР в 1938–1939 р. Було виявлено
«ворогів» в Академії. Серед елементів їхньої «підривної» діяльності було
те, що російська архітектура зовсім не відображалась в роботі Академії і
навіть виконання тем з вивчення російської архітектури, що були в плані
робіт систематично зривалось [Николаев 1939, с. 79].
Після зазначених змін в ідеологічній політиці викликає інтерес
вплив цих змін на вивчення та популяризацію Софійського собору. Ще в
9-му номері журналу «Архітектура СРСР» за 1938 р. у С. Безсонов у статті
«Про давньоруське зодчество» не згадує про Софійський собор і
архітектуру Києва княжої доби [Безсонов 1938, с. 64–71]. Тобто ці
пам’ятки ще не включались до місцевої, «давньоруської», будівельної
традиції. Але після постанови ЦК ВКП(б) «Про постановку партійної
пропаганди у зв’язку з випуском «Короткого курсу історії ВКП(б)»» та
публікації «Короткого курсу історії ВКП(б)»9 в 1938 р., в умовах
пропаганди російського націоналізму, розпочалося відходження від
думки, що вважала частину пам’яток Києва князівської доби за витвір
закордонних будівничих. Перша спроба зміни погляду на Софійський
собор як на пам’ятку зведену будівничими, які походили з регіонів візантійського культурного ареалу фіксується у статті В. Подключнікова
«Древній Київ» [Подключников 1939, с. 59–64]. Статтю написано з метою
виявити та довести самобутні, «російські», риси в пам’ятках давнього
Києва, тому за методикою реалізації поставленої мети повторює
більшість статей присвячених російській архітектурі. Тобто, пам’ятки на
російській території, що розглядалися як результат творчості російського
народу, возвеличуються; радянські історики застосовують загальновживану на той час у радянській історіографії щодо російської архітектури
концепцію про освоєння та творчу переробку закордонних архітектурних
8

Див. наприклад: Стенограма засідання з обговорення статті : тов. Грабовського про
архітектуру бароко. 4.І.1950 р. ЦДАВОВУ Ф.4802, Оп. 1, Спр. 100, Арк. 1–128.

9

згідно цих постанов мала розвиватися історична думка в СРСР (Див.: Николаев
И. Первый советский учебник истории архитектуры, Архитектура СССР, 1939,
№ 1, С. 79).
198

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

впливів, мотивів тощо. Внаслідок такого освоєння та переробки в
спорудах, наприклад московського національного зодчества, російського
класицизму,
володимиро-суздальської
архітектури
або
будівель
створених закордонними майстрами на російській території, такі
пам’ятки вважалися оригінальними місцевими витворами10. Але до
пам’яток давнього Києва ця теза була застосована своєрідно. Ця
своєрідність полягала у тому, що архітектура давнього Києва не визнана
виключним результатом творчості російського народу. Визнається, що ця
архітектура повторювала архітектуру зрілої Візантії. Водночас
зазначається, що прийнявши візантійську архітектуру, Київ творчо
переробив і освоїв її згідно до місцевих умов і вимог давньої Русі; процес
цього освоєння розпочався з побудови Десятинної церкви і вже
Софійський собор не мав прямих аналогій в візантійській архітектурі,
маючи в собі багато самобутніх рис, що отримали потім розвиток в
подальших витворах давньої Русі [Подключников 1939, с. 61]. Такими
рисами, на думку автора, стали: в плані собору лежить візантійський тип
хрестово-купольного храму, «то розмноження цього хреста у всі боки і
пов’язане з цим багато глав можна вважати своєрідними рисами, які
лягли в основу багатьох подальших руських соборів»; особливість
«київського мурування» у Софії — конструкція арок, яка повністю
відрізнялася від звичайної візантійської конструкції, і тому «призводить
до конфузу дослідників київської архітектури»; наголошується на прогресивності цієї конструкції, що така система спрощувала і прискорювала
виконання робіт, і далеко випередила звичайну систему візантійських
арок [Подключников 1939, с. 63]. Створюється штучна аналогія
порівняння споруд Києва доби Русі із спорудами часів Московського
царства. Наприклад, автор статті зробив висновок, що планування
князівського палацу у Києві мало вільний характер і визначалось
головним чином, функціональними потребами перегукуючись у цьому
відношенні з Коломенським палацом під Москвою, і взагалі, з російським
житлом допетровської доби [Подключников 1939, с. 61].
10

Див. наприклад: Безсонов С. Из истории переделок и реставраций храма
Василия Блаженного, Архитектура СССР, 1938, № 1, С. 81; Аркин Д. Баженов,
Архитектура СССР, 1937, № 2, С. 2; Габричевский А. Новое оформление
интерьеров исторического музея, Архитектура СССР, 1938, № 1, С. 78;
Виноград В. [Рецензія] Проф. С.В. Безсонов. Крепостные архитекторы. І. Опыт
исторического исследования. ІІ. Словарь крепостных архитекторов. М. Изд.
Всесоюзной академии архитектуры. 1938. 143 стр., с илл. Тираж 4000. Ц. 9
руб., Архитектура СССР, 1938, № 6, С. 87; Подключников В. Церковь
Вознесения в селе Коломенском, Архитектура СССР, 1940, № 5, С. 65;
Воронин Н. Владимиро-Суздальское наследие в русском зодчестве,
Архитектура СССР, 1940, № 2, С. 66–69; 10 Ильин М. Наследие Палладио и
русская архитектура конца ХVIІІ века, Архитектура СССР, 1938, № 10, С. 40;
Соболев И. Развитие ордерной системы в классической архитектуре,
Архитектура СССР, 1938, № 12, С. 54.
199

Костючок О.В. Софійський собор та російське архітектурне надбання …

Автор статті зблизив творчість київських майстрів з творіннями
кращих зодчих античної Греції, встановив спадковість, історичну
тяглість традиції від Києва до Москви. Так, припускалось, що в ідеї
Змійових валів знайшла відображення ще римська стратегія, яку Київ
запозичив, вочевидь, через Західну Європу і в подальшому передав
Московській державі, яка втілила їх в так званих «Тульських засіках» під
Москвою [Подключников 1939, с. 64].
Незважаючи на обґрунтування особливості київської архітектури
києво-руської доби, спільності рис з російським зодчеством пізніших
часів, автор робить висновки, які можна тлумачити в декількох
варіантах. В. Подключніков стверджував, що архітектура Києва
давньоруського періоду спочатку була переважно архітектурою
Візантійської імперії, але творчо перероблена відповідно до місцевих
умов і до вимог Київської Русі, в подальшому перетворилася в
самостійну, російську лінію архітектурного розвитку. Водночас, на думку
дослідника, у цілому ж архітектурні і технічні прийоми давнього Києва,
свідчили не лише про високу будівельну культуру майстрів, але і про
майстерне засвоєння і наступний розвиток цієї культури російськими
будівельниками, про справжнє майстерне уміння поєднувати
конструктивно-технічні властивості споруди з її художньо-ідеологічним
змістом; нарешті, вцілілі архітектурні комплекси давнього Києва,
стверджував В. Подключніков, зайвий раз підтверджували, що вже
перші російські зодчі вміли мислити не лише окремою спорудою, але і
цілим ансамблем [Подключников 1939, с. 64]. Тобто, автор статті робить
висновки, за якими незрозуміло результат процесу «творчої
переробки» — Софійський собор, як і вся архітектура києво-руської доби,
не належить ні до російської, ні до місцевої, київської, ні до візантійської
будівельних традицій. Деякі із наведених у статті положень можуть
розглядатися такими, що суперечать її висновкам. Стаття показує
методику написання у якій свідомо передбачається можливість
трактувати деякі з викладених положень у різноманітних значеннях.
Але важливість цієї статті полягає у тому, що вона започаткувала у
радянській історіографії відхід від думки, яка вважала Софійський собор
за пам’ятку візантійського мистецтва, і стала однією з перших серед
низки радянських публікацій, у яких собор почав зараховуватися як
результат творчої діяльності російського народу.
Продовження перегляду питання національної належності Софії
отримало в доповіді М. Брунова «Російська національна архітектура ХХІІ ст.». Доповідач запропонував тезу за якою архітектурний розвиток від
спорудження Софії Київської до храму Василія Блаженного вважався
початковою і кінцевою фазою одного ланцюга російської архітектури.
Автор прагнув показати особливості Софії, що вказують на її відмінності
від візантійської архітектури, які потім продовжували використовуватися
у давньоруських церквах. Ці особливості мали свідчити про появу в ХІ ст.
рис характерних для російської кам’яної архітектури. Проте, було

200

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

констатовано, що тезу автора не можна підтвердити внаслідок нестачі
достатніх підстав [Максимов 1941, с. 73–74].
Таким чином у довоєнний період розпочалася поступова
інкорпорація культурного надбання Києва великокнязівської доби до
радянської версії історії російської архітектури.
Джерела та література:
Аксельрод А. Меньшикова башня в ее первоначальном
реконструкции) // Архитектура СССР, 1939, № 10, С. 57–61;

виде

(опыт

Алпатов М.В. Проблема синтеза в искусстве Ренессанса (Станцы Рафаєля) //
Архитектура СССР, 1934, № 8, С. 55–56;
Аркин Д. Баженов // Архитектура СССР, 1937, № 2, С. 2–4;
Безсонов С. Архитектурный ансамбль бывшей Троице-Сергиевой лавры //
Архитектура СССР, 1939, № 2, С. 69–71;
Безсонов С. Жизнь и деятельность В.И. Баженова // Архитектура СССР, 1937,
№ 2, С. 5–11;
Безсонов С. Из истории переделок и реставраций храма Василия Блаженного //
Архитектура СССР, 1938, № 1, С. 80–84;
Безсонов С. О древнерусском зодчестве // Архитектура СССР, 1938, № 9, С. 64–71;
Болдырев С., Гольденберг П. Улица Горького в прошлом и настоящем //
Архитектура СССР, 1938, № 4, С. 14–24;
Виноград В. [Рецензія] Проф. С.В. Безсонов. Крепостные архитекторы. І. Опыт
исторического исследования. ІІ. Словарь крепостных архитекторов. М. Изд.
Всесоюзной академии архитектуры. 1938. 143 стр., с илл. Тираж 4000. Ц. 9
руб., // Архитектура СССР, 1938, № 6, С. 87;
Воронин Н. Владимиро-Суздальское наследие в русском зодчестве // Архитектура
СССР, 1940, № 2, С. 66–69;
Габричевский А. Новое оформление интерьеров
Архитектура СССР, 1938, № 1, С. 75–79;

исторического

музея

//

Гинзбург М. Органическое в архитектуре и природе // Архитектура СССР, 1939,
№ 3, С. 76–80;
Жидков Г. О древнерусской фреске // Архитектура СССР, 1938, № 7, С. 55–58;
Жидков Г. Русская архитектура на рубеже ХVIІ– ХVIІІ вв. // Архитектура СССР,
1938, № 9, С. 71–73;
Ильин М. Наследие Палладио и русская архитектура конца ХVIІІ века //
Архитектура СССР, 1938, № 10, С. 35–40;
Іванисько С.І. Софія Київська в духовному, культурному та науковому житті
України (1917–1941 р.), 2008.
Кравченко Н. Готика и ее значение // Архитектура СССР, 1939, № 2, С. 60–68;
Магидин И. План научно-исследовательских работ Всесоюзной Академии
архитектуры на 1939 год, Архитектура СССР, 1939, № 6, С. 69–70;
Шквариков В. Строительство русских городов в ХVIІІ и начале ХIХ вв. //
Архитектура СССР, 1939, № 8, С. 49–59;

201

Костючок О.В. Софійський собор та російське архітектурне надбання …

Максимов П. [Рецензія на збірник] Русская архитектура. Доклады, прочитанные
в связи с декадником по русской архитектуре в Москве в апреле 1939 года.
Под редакцией В.А. Шкварикова. Стр. 246 М. 1940 г. Государственное
архитектурное издательство Академии архитектуры СССР. Тираж 3000. Цена
26 руб., перепл. 4 руб // Архитектура СССР, 1941, № 3, С.72–74;

Михайлов А. Вопросы теории у русских зодчих начала ХVIІІ века // Архитектура
СССР,1940, № 11, С. 63–67;
Народное творчество // Архитектура СССР, 1937, № 1, С. 12–14;
Николаев И. Первый советский учебник истории архитектуры // Архитектура
СССР, 1939, № 1, С. 79–81;
Некрасов А. Проблема реализма в архитеткуре (в порядке обсуждения) //
Архитектура СССР, 1934, № 1, С. 52–60;
От редакции // Архитектура СССР, 1938, № 9, С. 64;
Паперный В., n.d. Культура два. [pdf]. // URL:: <http://www.paperny.com/PDF/
Culture_Two_rus.pdf> [Дата звернення 19 вересня 2016].
Подключников В. Древний Киев // Архитектура СССР, 1939, № 4, С. 59–64;
Подключников В. Церковь Вознесения в селе Коломенском // Архитектура СССР,
1940, № 5, С. 65–70;
Преловська І.М. Передумови, обставини організації та перші роки
функціонування Софійського державного архітектурно-історичного музеюзаповідника. 2015;
Программа великих робот // Архитектура СССР, 1941, № 3, С. 1–2;
Стенограма засідання з обговорення статті : тов. Грабовського про архітектуру
бароко. 4.І.1950 р. — ЦДАВОВУ Ф.4802, Оп. 1, Спр. 100, Арк. 1–128;
Соболев И. Развитие ордерной системы
Архитектура СССР, 1938, № 12, С. 53–60;

в

классической

архитектуре

//

Хмельницкий Д. Архитектура Сталина. Психология и стиль. Москва: Прогресс–
Традиция, 2006;
Хмельницкий Д. Сталин и архитектура. [online]. Режим доступу:
<http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Article/hmeln_starh.php> [Дата
звернення 19 вересня 2016], n.d.;
Цапенко М. [Рецензія] В.А. Панов. «Архитектор А.Н. Воронихин». Издательство
Всесоюзной академии архитектуры. М. 1937 г. // Архитектура СССР,1937,
№ 12, С. 68–69;

Черкес Б. Національна ідентичність в архітектурі міста. Львів:
Видавництво Львівська Політехніка, 2008.

202

Креховецький І.В.

ЗБРОЙНА СПРАВА КНЯЖОГО ГАЛИЧА НА ОСНОВІ
АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Можна припустити, що Галич, як повноцінне місто, існував з
середини ІХ ст. Могутність Галицької землі створив народ — творець усіх
матеріальних і культурних цінностей. Проте мирну працю, матеріальні
та культурні надбання у ті часи доводилося захищати зі зброєю в руках.
А ворогів у давніх галичан завжди було багато: безжальні кочовики,
польські, литовські й угорські правителі, тому мирне життя галицьких
земель тісно перепліталось із життям військовим. Майже щороку
розкопки археологів приносять нові знахідки, серед яких — зброя та
захисне спорядження. Великою проблемою для археологів є те, що на
території давнього Галича залягають кислі грунти, які досить агресивно
розчиняють залізо, спотворюючи його вигляд. Сильну шкоду археологічній та історичній науці приносить незаконна діяльність «чорних
археологів», які «витягують» артефакти, знищують культурний шар і
залишають старожитності без прив’язки до певної території та
архітектурних об’єктів.
Зброю можна поділити на два види: для ближнього бою (меч, сокира,
шабля, булава, бойовий ніж, спис, кістень) та дальнього бою (наконечники стріл), а також предмети захисного обладунку.
Найбільше інформації про зброю ми отримуємо із поховань,
могильників, адже на Русі був звичай класти зброю в гробницю, навіть до
XIII ст. Джерелом для вивчення зброї XI — XIII ст. є рисунки на давніх
мініатюрах та іконах, бронзові застібки до книжок у формі мечів та
кинджалів, а також випадкові археологічні знахідки [5, с. 280]. Нам
відомі мечі з Волині, Чернігівщини, Галичини та з Києва. Мечі в
Галичині належали до привілейованої і широко розповсюдженої зброї.
У межах ІХ — ХІV ст. мечі поділяються на дві основні групи —
каролінгські і романські. Мечі, шоломи та щити рідко знаходили в
курганних могильниках, бо вони, як особливо цінна зброя, передавалися
від батька до сина і не залишалися в захороненні. На мечах ХІІ — ХІІІ ст.
рідко зустрічаються розкішні прикраси (які були до Х1ст). Деталі з
кольорових металів поступаються залізним, рідко застосовуються рельєфні
орнаменти. З'являються досить довгі (до 120 см) і тяжкі (майже 2 кг) мечі,
у яких зручність для захвату рукою досягалася подовженням черенка
руків’я (до 12 см і більше). Так виникли півтора і дворучні мечі, які
дозволяли наносити більш потужні удари. Клинком ХІІ — ХІІІ ст. можна
було колоти, але головне його завдання — рубати [14.с.300–301]. Археологічний матеріал показує, що в Галицькій Русі ХІІ — ХІІІ ст. були представлені всі типи клинків, відомі в той час у Західній і Центральній Європі.
У «Слові о полку Ігоревім» згадуються «мечі харалужні» і «списи
харалужні». Багато філологів вважає слово «харалуг» — східним. Під

203

Креховецький І.В. Збройна справа княжого Галича на основі археологічних досліджень

харалужними мечами треба розуміти сталеву (або обковану сталлю),
загартовану у такий спосіб зброю. Термін «харалуг» пов’язують з
процесом кування розплавленого металу. Сталь цих мечів була кращою
від європейської (дамаська сталь). Також відомо, що у XII — XIV ст., в
арабів і персів основною зброєю були мечі. Таким чином «харалужні
мечі» на Русі можна визнати початково східними. Серед багатьох мечів
варязьких і франкських можна виділити і виконані руськими зброярами
[2. c. 427]. Мечі робились з тонких смужок, зварених разом з плетеного
дроту; ці залізні смужки по краях заковувались сталлю. Іноді сталлю
прошаровувались залізні смуги і все це разом кувалось при температурі
червоного гартування. Лезо клинка отримувало хвилястий візерунок.
Після гарячого кування сталь піддавалась гартуванню або в воді, або в
струмені повітря [13. с. 236]. В Галицькій Русі зброяри використовували
водяне гартування, а залізо добували з місцевих болотяних руд, яких
найбільше було на Львівщині.
У Галичі в ХІІ — ХІІІ ст. переважали вузькі однолезові мечі без
прикрас та рельєфних зображень, пристосовані для пішого та кінного
бою, хоча були і двосічні.
Меч носили в шкіряних піхвах, які дуже
рідко знаходили вчені. Меч був символом
влади та знаком князівської шляхетності.
Піхви також мали металевий наконечник у
нижній частині (часто із бронзи). Недавно на
території торгово-ремісничого посаду давнього
Галича було знайдено бронзовий наконечник
піхов меча, прикрашений у центрі рослинним
орнаментом з трилисником, а у верхній
частині – хрестом. По боках були розташовані
дві високі дужки, спрямовані вгору, вочевидь,
для більш надійного кріплення наконечника і
піхов меча (одна дужка відсутня, напевне
зламана), (рис. 1). [6.с.73–74]. Російська дослідниця Г. Корзухіна такі наконечники відносить до VІІ типу (за таблицею) і класифікує
їх як прибалтійські, або шведські (о.Готланд)
та датує ХІ ст. [8.с.66–68]. Ця знахідка суттєво
збільшила географію поширення вікінгських
мечів у ХІ — ХІІ століттях.
У XI — XIII ст. важливою зброєю був
Рис. 1
спис, яким воювали навіть князі. Спис був
зброєю першого нападу, який вирішував часто хід битви. Кіннота
нападала на супротивника зі списами, а подам воювала мечами. Списи
мали листоподібну форму та округлу втулку в яку вставлялось ратище.
Цвях скріплював наконечник і ратище. Бувала форма леза у списах і
ромбоподібна. Відомо, як у 1097 році Володар і Василько «взяли списом

204

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

місто Всеволож». Другою назвою списа була «рогатина». Це також була
ударна зброя [9.c.59–62]. Списи кували з великого трикутного шматка
заліза. Основу трикутника закручували в трубку, вставляли в неї
конічну залізну вкладку і після цього зварювали втулку списа і кували
рожен [13.c.140]. На території княжого Галича було знайдено майже всі
відомі типи списів.
Спорядження вершника свідчить про наявність кінноти у
Галицькому гарнізоні. Найбільшу колекцію склали шпори — атрибут
феодального прошарку, знак лицарського рангу. Переважно шпори
виготовлялись куванням з округлого дроту. Вони мали злегка загнуті до
середини завершення дуги, у верхніх частинах яких знаходились
невеликі шилоподібні виступи. Інший тип шпор був з довгуватим
виступом, на кінці якого знаходиться пірамідальний шип. Шпори мали
звужені дуги, на обох кінцях яких знаходились округлі отвори для
ремінців. Цей тип шпор відомий і на Русі та в Європі [17.c.74–75].
Головною і єдиною зброєю дальнього бою у галичан був лук і стріли,
на жаль, залишків лука не виявлено. Цю прогалину заповнюють
наконечники стріл. Наконечники стріл за способом кріплення
поділяються на дві групи: черенкові та втульчасті. Наконечники першої
групи мали ромбоподібну форму з добре заточеними краями леза (5–
7 см). Черенок був вузьким, шилоподібним. Були бронебійні стріли — це
вузькі шилоподібні наконечники чотиригранної або ромбоподібної
форми. Друга група — втульчасті наконечники — належать до типу
двошипних та до плоских з листоподібним вістрям [17.c.73–74].
У XII-XIII ст. широко розповсюдженою була булава. Булави були
ударною допоміжною зброєю галицьких ратників, нею користувались
піхотинці й кіннотники в ближньому бою.
В російському війську булави
з’явились у ХІ ст. як південносхідне запозичення, їх узагальнююча давньоруська назва — кий. До
найдавніших знахідок булав на
руських землях належать навершя
(частіше залізні, ніж бронзові) в
формі куба з чотирма хрестоподібно розміщеними шипами. МодиРис. 2
фікацією цієї форми є залізні
булави в формі куба зі зрізаними кутами [14. c.311]. На Галичину
булави, напевно, потрапили під впливом кочівників. У ХІІ — ХІІІ ст. на
галицьких землях виготовлялись булави, переважно з бронзи, про що
свідчать недавні знахідки двох булав в околицях княжого Галича, одна з
яких, зі слідами позолоти, і знаходиться у приватній колекції. (рис. 2).
Булава була і зброєю, і символом влади. Ця зброя — бронзовий шар,
залитий всередині свинцем, а ззовні має пірамідальні виступи з отвором
посередині. Булава надягалась на дерев’яну ручку. Відомі булави різної

205

Креховецький І.В. Збройна справа княжого Галича на основі археологічних досліджень

форми: кулеподібні, восьмипільні, грибоподібні, грушоподібні, бочкоподібні з пірамідальними шипами або виступами, куба. Булава, знайдена в
районі Галича, має чотири основних, центральних та вісім малих,
крайніх шипів. Між собою шипи розділені рихленими смужками
шириною 0,5 см із невеличкими округленими шипиками на перехрестях.
У верхній частині шийки наявна імітація зерні. Бронзові булави зі
свинцевою заливкою мали вагу 180–195 г. (рис. 3), [10.с.114–115].
Проте деякі булави мали вагу 200–
300 г. У ХІІ — ХІІІ ст. з’явилися бронзові
литі навершя значно досконалішої форми. Виключно із декоративно-художніх
міркувань ремісники, які виготовляли
булави, виділяли контури великих і
малих шипів хрестоподібною дротяною
або шнуровою обмоткою навколо них. Як
дорога зброя, булави належали знатним
воїнам, феодальній знаті та міським
ремісникам. [6.с.74]. Булави були
поширені по всій Європі, але найбільше
їх знаходять на території Давньої Русі —
від Середнього Подніпров’я до Закарпаття. На території Галицької та Волинської землі вони знайдені у Василеві,
Володимирі-Волинському, Дорогобужі,
Теребовлі,
Тустані,
Звенигороді
[12.с.163–164]. У межах Національного
заповідника «Давній Галич» вони були
знайдені в с. Крилос, Бовшів, Залуква та
м. Галичі і датуються ХІІ — першою
половиною ХІІІ ст. За класифікацією А.
Кірпічнікова, такі булави належать до
ІV типу. Вони повністю домінують серед
Рис. 3
ідентичних і синхронних старожитностей Галицької землі. Історик Б. Рибаков звернув увагу дослідників
давньоруської зброї на ту закономірність, що стійкість форм у поєднанні з
дуже широкою областю поширення вказує на досить обмежене число
місць їх виробництва [13с.458].
Координати знахідок булав чітко показують, що в районі Галича,
напередодні монголо-татарської навали, розміщувався один із виробничих
центрів місцевих булаворобів. Можна стверджувати, що в Галицькій
зброярській майстерні вироблявся такий тип булав, який відкрив археолог
В. Ауліх у1984 р. в центральній частині Крилоського городища. Вона мала
чотири великих та шістнадцять малих, додаткових шипів. Основні шипи
біля основи оточені рихленими валиками, а стінки булави прикрашені
імітацією зерні [Ауліх, с. 25–26, табл. ХІ, 21]. Зауважимо, що про

206

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

можливість існування такого ремісничого центру в Південно-Західній Русі
ставили питання А. Кірпічніков і А. Медведєв [3.с.311].
Сокира у всі часи була основним знаряддям у господарстві та водночас
важливою зброєю. Правда, важко розрізнити, яка з сокир виступає як
господарське знаряддя, а яка як зброя. Для того, щоб сокира стала зручною
зброєю, треба було тільки подовжити держак [10.с.116]. Сокира переважно
була зброєю смердів, хоча деякі представники знаті використовували її як
зброю. Найбільш доступною зброєю для народного ополчення були сокира та
загострена палиця. Піхота на той час була озброєна сокирами і списами та
вважалась допоміжним військом. Найбільш поширені бойові сокири в
Галичі були двох типів: перший тип — сокира із виїмкою і опущеним лезом.
Розміри: висота 15,5 см діаметр отвору — 3,5 см, ширина леза –10,5 см.
Другий тип сокири — вузька і пряма (рис. 4). ЇЇ висота 20 см, ширина —
7 см, діаметр отвору — 4 см. Б. Колчин вважає перший тип сокири теслярським, а другий — знаряддям лісорубів [7с.102–103]. На думку дослідників,
обидва типи сокир використовувались як зброя, і як знаряддя праці. Аналогічні типи сокир відомі з розкопок давньоруських городищ XI — XIII ст.

Рис. 4

Кістені на Русі з’явились в Х ст., з областей кочового Сходу, і
застосовувались переважно у кінному бою для нанесення несподіваного і
прицільного удару у тісній сутичці. Середньовічні залізні і бронзові
кістені, оброблені сріблом і черню, вишуканими орнаментальними
візерунками,
бувають
позначені
родовими,
релігійними
та
міфологічними знаками. З часом кістень видозмінюється у компактнішу
грушоподібну гирку, корпус якої виливався із бронзи, заповнювався
оловом і прикрашався черненим орнаментом [6с.78].
На одному з двох, знайдених у Галичі кістенів, збереглися рельєфні
символи хреста, утворені потрійними смужками ліній, що опоясують
впоперек і уздовж кулясту гирку, а місце їх перетину позначене сонечком.
Вільні по кутах, між поперечинами хрестів площини, заповнені
псевдозерню [1, табл.ХІХ,1]. Датуються ці кістені ХІІІ століттям.

207

Креховецький І.В. Збройна справа княжого Галича на основі археологічних досліджень

Велике значення в спорядженні воїна займала кольчуга. На Русі
кольчуги з’явились раніше, ніж у Європі. Під час військового походу воїни
не одягали військових обладунків, а тільки перед битвою. Кольчугу можна
було одягти і під верхній одяг. Для захисту від спеки та холоду кольчуги
покривались накидками. Для виготовлення кольчуги необхідний був
залізний кований дріт і щипці. Розпечений шматок дроту 2–4 см згинали в
кільце, чіпляли за сусідні, вже готові кільця і він стискався із щипцями.
Для більшої надійності, на кожному кінці дротика робили отвори і,
зігнувши дротик в кільце, вставляли в отвір маленьку заклепку та
заклепували кільце молотком. Ця робота була надзвичайно трудомісткою і
повільною, отже дорогою. В Галичі була знайдена кольчуга з дротяних
кілець, сплавлена в одну груду (очевидно, під час пожежі) [11.c.232].
Літописні згадки про щити доволі незначні. Але з літописних
джерел ми знаємо, що колір щитів у XI — XIII ст. був червлений
(червоний). Щити були переважно овальні або миндалевидні з емблемами. В Галичиній могилі, на дитинці княжого Галича, було знайдено
круглий щит, оббитий золотим окуттям, та бойовий ніж «скрамасакс»
північноєвропейського типу. Ця пам’ятка датується сер. Х ст.
Бойові ножі застосовувались у рукопашному бою. Вони мали вузьке,
видовжене лезо (12–22 см) з тонкою спинкою та подовженим черенком.
Загострені черенки ножів насаджувались на масивну довгу дерев’яну
ручку. Отже, руські дружинники були професійними воїнами, які не
поступались за озброєнням європейським сучасникам.
Серед виробів з бронзи та заліза є чимало знахідок, які належать до
спорядження дружинників галицького війська. Це насамперед: мечі,
бойові сокири, наконечники ратищ та сулиць, наконечники стріл,
булави, кольчуги, а також речі, які входили до складу кінської упряжі:
пряжки, вудила, декоративні пластинки, дзвіночки [15.c.164]. Про
спорядження галицького війська маємо і літописні згадки, зокрема про
дружинників Данила Романовича: «Щити їх були мов зоря; шоломи, мов
сонце, що сходить». Шоломи князів та бояр часто прикрашали срібними
або золотими накладками.
На території Галича знайдено декілька двосічних мечів різної величини.
Такого зразка мечі виявлено у Жидачеві, Хотині, Берестечку, Луцьку,
Коломиї. Розміри галицького меча за довжиною становлять 103 см [16.c.198].
До залізних виробів, які входять у спорядження воїна, належать і кілька
наконечників ратищ (списів). Один з них — довжиною 43 см з гранчастою
трубкою. Знайдено й частини кольчуг з дротяних кілець. Зустрічаються
стріли кількох видів, зокрема татарські. Дуже багато знайдено зламаних
острог різної форми, наприклад угорського зразка. Чимало знахідок — це
прикраси кінської упряжі й фрагменти її окуття [4.c.107,131].
Під час археологічних досліджень давнього Галича також було
виявлено велику кількість залізних та бронзових шлаків. Отриманий
матеріал з міст Галицької Русі, у тому числі і з Галича, підтверджують
тезу про наявність тут залізопереробного і бронзоливарного виробництва.

208

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Місцеві ковалі застосовували різноманітні технічні прийоми,
використовуючи при цьому специфічні інструменти [5. с. 280–285].
Можна припустити, що масова продукція ремісничого виробництва,
зокрема зброї, задовольняла потреби не тільки мешканців міста, але й
жителів краю та здійснювалася періодична торгівля з навколишніми
землями. Галицькі та інші давньоруські зброярі перейняли передові
сучасні технології Сходу і Заходу, зумівши значно їх розвинути.
Галицька Русь не поступалася виробництвом зброї перед іншими
давньоруськими центрами та перед країнами Заходу, а галицька зброя
високо цінувалась у всій Русі та за її межами.
Література:
1. Ауліх В.В. Звіт про польові дослідження Галицької археологічної експедиції
Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові 1974 р. / В.В. Ауліх. Львів,
1985.
2. Воронин Н.Н., Каргер М.К., Тиханова М.А. История культуры Древней Руси. Т.
1. М-Л., 1948.
3. Кирпичников А.Н. Археология СССР. Свод археологических источников.
Древнерусское оружие. 1,3. Л., 1971.
4. Коваль І., Косило М., Миронюк І. Стародавній Галич: цивілізація відома і
таємнича. Івано-Франківськ, 2010.
5. Коваль І., Миронюк І. Сучасна археологія княжого Галича і Галицької землі.
Івано-Франківськ, 2015.
6. Коваль І., Креховецький І., Білик О. Художнє оздоблення зброї Галицько —
Волинської Русі Х — ХІV ст. // Галич і Галицька земля. Матеріали
міжнародної наукової конференції. Галич, 2014.
7. Колчин Б.А. Черная металлургия и металлообработка в Древней Руси // МИА.
№ 32. Москва, 1953.
8. Корзухина С.Ф. Из истории древнерусского оружия ХІ в. / С.Ф. Корзухина //
Советская археология. Москва, 1950. Т. ХІІІ.
9. Котляр М. Воєнне мистецтво давньої Русі. К., 2005.
10. Мусякевич Ю., Мельничук О. Нові знахідки з території давнього Галича //
Галич і Галицька земля в доісторії і середньовіччі. Матеріали міжнародної
наукової конференції. Галич, 2010.
11. Пастернак Я. Старий Галич. Івано-Франківськ. 1998.
12. Петегирич В.М. Оружие и снаряжение всадника // Археология Прикарпатья,
Волыни и Закарпатья (раннеславянский и древнерусский периоды). К., 1990.
13. Рыбаков Б.А. Ремесло Древней Руси. М., 1948.
14. Рыбаков Б.А., Колчин Б.А. Археология СССР. Древняя Русь. Москва. Наука: 1985.
15. Томенчук Б.П. Археологія городищ Галицької землі. Івано-Франківськ, 2008.
16. Фіголь М. Мистецтво стародавнього Галича. К., 1997.

17. Чайка Р. Давньоруське городище Листвин і його околиці у Х —
ХІІІ ст. Львів, 2009.

209

Крюков В.Г.

ВІДОБРАЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ
ДЕРЖАВИ В АРАБСЬКІЙ ПИСЕМНІЙ ТРАДИЦІЇ ІХ — Х ст.
Процес переорієнтації української історичної науки до національних
витоків зумовлює пріоритетність наукового аналізу ранніх періодів
вітчизняної історії. Адже в межах тих етноісторичних процесів, що
відбувалися на території України, саме впродовж початкових періодів її
історії, виникли і сформувалися витоки української нації та її
державності. Однак, пізнання у вітчизняному джерелознавстві процесів
виникнення українського етносу і формування його державності
ускладнене майже цілковитою відсутністю вітчизняних писемних
документів, що походять від «язичницької» доби історії України, і
вважаються в історичній науці за «не-писемну».
Дійсно, найбільш ранній, із наявних на наш час, писемний
документ, який фактично започаткував вітчизняну літописну традицію,
а саме «Повість минулих літ», був написаний десь поміж 1112 і 1118
роками. До його складу увійшли повідомлення про історичні події, що
відбулися від 862 до 972 року, тобто від прикликання ільменськими
слов’янами на княжіння норманських конунгів до смерті Хельги,
дружини конунга Інгвора, та його сина, київського князя Святослава
Ігоровича [7 с. VІ]. Щодо інформації, яка походить від більш ранніх часів,
то в ній спостерігаються запозичення із іноземних писемних джерел, а
саме із Біблії та творів візантійських хроністів, зокрема із складеного під
867 рік Георгієм Амартолом літопису, відомого під назвою «Chronicon» [7,
с. 1, 7, 10, 11]. Разом з цим, повідомлення про факти-події та фактиявища вітчизняної історії, походять від усної традиції, тобто від
опрацьованих Нестором оповідей і переказів. Дана обставина являє
собою підставу для міркування про те, що автор «Повісті минулих літ»
взагалі був позбавлений вітчизняних писемних документів, у яких
присутня інформація з історії України-Русі, що передує 862 року [4,
с. 591-594].
Такий
стан
джерельної
бази
унеможливлює
подальше
джерелознавче дослідження етноісторичних процесів, що відбувалися на
території України упродовж «не-писемної» доби її історії, без
опрацювання інформації, яка подана в писемних документах
зовнішнього, іноземного походження. Втім, у латинських хроніках
означених часів, які були створені в умовах спричиненого перервою у
розвитку античних наукових знань та культурної традиції занепаду
світської освіченості, загальний обсяг цієї інформації є вельми
обмеженим. Візантійська писемна традиція, що запобігла згаданої
перерві, містить значно більшу кількість інформації з історії України,
але в змістовному навантаженні цієї інформації переважають звістки про
напади предків українців на володіння Візантійської імперії.

210

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Повідомлення ж про територію та населення власне України вельми
обмежені. В цих умовах особливе значення має джерелознавче
опрацювання інформації з історії України, яка міститься в арабській
писемній традиції доби раннього середньовіччя. [8, с. 26-37]. Адже дана
писемна традиція розвивалася на засадах успадкування наукових і
культурних здобутків античної, персидської та індійської цивілізацій в
межах могутньої мусульманської держави, зовнішні економічні й
політичні потреби якої спричинили увагу вчених до опрацювання
інформації про країни, розташовані поза межами ісламського світу / ‫ﺍﺭ‬
ُ َ‫ﺩ‬
‫ ﺍﻹ ْﺳﻼَ ِﻡ‬/. При цьому перевага надавалася тим віддаленим країнам, які
здійснювали активну торгівлю з Арабським халіфатом [5, с. 8-10]. Отже,
твори арабських учених того часу являють собою своєрідний «погляд із
зовні» на Україну «язичницької» доби її історії.
Інформація, яка стосується визначеної нами проблематики, подана у
найбільш ранньому творі «описового» жанру арабської географічної
писемної традиції, а саме у «Книзі шляхів і царств» / ‫ﺴﺎ ِﻟ ِﻚ َﻭ ْﺍﻟ َﻤ َﻤﺎ ِﻟ ِﻚ‬
َ ‫ ِﻛﺘَﺎﺏُ ْﺍﻟ َﻤ‬/,
написав близько 272 року Гіджри (885 — 886 р. Р.Х.) Абу-л-Касим
‛Убайдаллах ібн ‛Абдаллах ібн Хурдазбіг [19, s. 390]. Зокрема, у цьому
творі міститься описання торгівельного маршруту, яким свої товари до
Багдаду постачали «купці-руси, а вони є рід із слов’ян» / ‫ﺼﻘَﺎ ِﻟﺒَﺔ‬
‫ﺲ ِﻣ ْﻦ ﺃﻟ ﱠ‬
ُ ‫َﻭ ُﻫ ْﻢ ِﺟ ْﻨ‬
َ
ُ
‫ﻟﺮﻭﺱ‬
‫ﺃ‬
‫ﱠﺎﺭ‬
‫ﺠ‬
‫ﺗ‬
/
[16,
р.
154].
У
даному
фрагменті
для
нас
важливим
є
виявлення
‫ﱡ‬
співвідношення семантичного значення етнонімів ar-rūs і aṣ-ṣaqāliba.
Встановлено, що останній етнонім у творах арабських авторів ІХ — Х
століть означає загальну етнічну спільність слов’янських племен, які на
той час залюднювали величезний територіальний простір Центральної і
Східної Європи. Щодо першого, то він означає певну частину слов’ян, яка
посідає особливе положення у середовищі слов’янського населення
Європи. Тому виявлення семантичного значення етноніму ar-rūs у творі
Ібн Хурдазбіга є можливим через аналіз семантики аналогічних
термінів, що згадуються у візантійській писемній традиції доби раннього
середньовіччя та у вітчизняному літописі «Повість минулих літ».
Зокрема, згідно з повідомленням візантійського імператора
Константина VII Багрянородного (913 — 959), «їх [русів] князі виходять з
усіма русами із Києва» / εξέρχονται μετά πάντων των ‘Ρως απó τον Κίαβον / на
стягування данини з залежних від них племен, а саме — з древлян,
дреговичів, кривичів, сіверян та інших слов’ян» / Βερβιάνων Δρουγουβιτων
Κριβιτζων Σεβείω καί λοιπων Σκλάβων / [6, с. 50 — 51]. Отже, виявляється, що
термін «руси» / ‘Ρως / у названого автора означає не якесь окреме
слов’янське племінне угрупування, але очолюваних князями «державних
людей», тобто дружинників. Більш широке значення цей термін має в
зафіксованому «Повістю минулих літ» складі вирядженого до
Візантійської імперії київським правителем Олафом посольства. Ті люди,
що входили до складу цього посольства, як слов’яни, так і нормани за етнічним походженням, названі посланцями «від усіх, що є під рукою його
[Олафа] сущих русів» [7, с. 20]. Отже, у даному фрагменті вислів «сущі

211

Крюков В.Г. Відображення процесу формування Української держави в арабській …

руси» має більш широке значення, ніж «княжа дружина». Напевно, він
означав узагалі панівну верству населення, що була причетна до
структури керівництва Київською державою. До речі, в текстах угод,
укладених у 911 і 945 роках з Візантійською імперією, що подані в
«Повісті минулих літ», назвою «руси» означені також і купці. Та й сама
сутність згаданих угод значною мірою зводилася до забезпечення
сприятливих умов для діяльності купців Київської держави на
візантійських ринках. При цьому, виявляється, купці також вважалися
за «державних» людей, належність до яких відзначалася тими печатями,
які носили представники Київської держави у Константинополі: у послів
ті печаті були золотими, а в купців — срібними [7, с. 20-21, 26-29].
Варто зазначити, що забезпечення розвитку зовнішніх економічних
зв’язків України-Русі упродовж досліджуваної нами історичної доби була
зумовлена самим типом її зовнішньої торгівлі, який визначається як
виробничий. Дійсно, експортними товарами названої країни була
продукція власного виробництва. Згідно з досліджуваним нами
повідомленням Ібн Хурдазбіга, головними предметами українського
експорту, що постачалися купцями-русами до Багдаду, були промислові
й ремісничі вироби, а саме хутра / ُ‫ ُﺟﻠُﻮﺩ‬/ і мечі / ‫ﺴﻴُﻮﻑ‬
‫ ﺍﻟ ﱡ‬/ [16, р. 154]. Саме
дана обставина зумовила перетворення України-Русі на потужну
торгівельну країну, яка у ІХ — Х століттях посідала помітне становище у
системі міжнародних економічних зв’язків.
Про інтенсивність торгівлі України-Русі з володіннями Арабського
халіфату свідчить той факт, що у «Книзі картини Землі» / ‫ﺽ‬
ْ ‫ﻮﺭ ِﺓ‬
ُ ُ‫ ِﻛﺘَﺎﺏ‬/,
ِ ‫ﺍﻷﺭ‬
َ ‫ﺻ‬
яку написав близько 356 року Гіджри (966 — 967 р. за Р.Х.) Абу-л-Касим
Мухаммад Ібн Хаукал, ріка Волга, що являла собою ключову складову
Волзько-Каспійського торгівельного шляху, який сполучав країни
Європи з мусульманським Сходом, названа «рікою русів» / ‫ﺍﻟﺮﻭﺱ‬
‫ َﻧ ْﻬ ُﺮ ﱡ‬/ [21, І,
р. 13; ІІ, р. 388]. За повідомленням, наявним у творі «Книга шляхів
царств» / ‫ﺴﺎ ِﻟﻚ ْﺍﻟ َﻤ َﻤﺎ ِﻟﻚ‬
َ ‫ ِﻛﺘَﺎﺏُ ْﺍﻟ َﻤ‬/, написаному в 318 році Гіджри (929 — 930 р. за
Р.Х.) Абу Ісхаком ал-Фарісі ал-Істахрі, найважливішим центром
транзитної торгівлі на цьому водно-сухопутному шляху було місто, зване
‫ ُﻛ َﻴﺎ َﺑﺔ‬, тобто Київ [25, p. 227]. Дійсно, до Києва від Чехії та Південної
Польщі через Волинь і Галичину пролягав Лядський шлях, який надалі
спрямовувалися на північний схід, і рікою Окою сягав ріки Волги, а
звідти Волгою через столицю Хозарського каганату та Каспійським
морем пролягав до володінь Арабського халіфату [4, с. 289, 303]. Саме
цим шляхом, але у зворотному напрямі, анонімний мандрівник (імовірно
арабський купець), записка якого міститься у творі «Книга коштовних
дорогоцінностей» / ‫ﺴﺔ‬
َ ‫ ِﻛﺘَﺎﺏُ ﺍﻷ ْﻋﻼَﻕ ﺍﻟﻨَﻔَﻴ‬/ [15, р. 143-145], написаній Абу ‛Алі
Ахмадом ібн Руста на початку Х століття [20, р. ХХІІ; 19, s. 26]. За
даними Ібн Хаукала, місто Київ було головним з постачальників хутр до
мусульманського Сходу із слов’янських земель. Звідти на ринки володінь
Арабського халіфату надходили також мечі, які звалися «сулайманівськими» / ‫ﺳﻠَ ْﻴ َﻤﺎ ِﻧﻴﱠﺔ‬
ُ / і користувалися великим попитом [21, І, р. 13, 392, ІІ, р.
212

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

388, 482; 24, р. 221, 281]. Додамо до висловленого, що ІХ — Х століття в
історії України були часом найбільш активного функціонування
торгівельного шляху «із Варяг у Греки», яке забезпечувалося діяльністю
організованих у торгівельну корпорацію купців — «гречників» [12, с. 215216]. Імовірним є те, що українські купці, які постачали свої товари до
Багдада, мали спільні економічні інтереси з торгівельною корпорацією
«гречників». Отже, викладені обставини, на нашу думку, зумовили
уявлення Ібн Хурдазбіга про купців-русів як про особливий «рід» із слов’ян.
Важливим уявляється той факт, що вище розглянуте повідомлення
Ібн Хурдазбіга за часом свого походження передувало такій історичній
події, як об’єднання конунгом Олафом під своєю владою земель
ільменських словенів та середньодніпровських полян, обравши при
цьому в 882 році у якості резиденції династії Рюриковичів місто Київ [7,
с. 13]. Встановлено, що іще десь у середині 40-х років ІХ століття автор
«Книги шляхів і царств» обіймав посаду начальника центрального
відомства пошти і сповіщання Арабського халіфату / ‫ﻳﺮ ﺃ َ ْﻟ َﺨ ِﻠﻴﻔَ ِﺔ‬
ُ ‫ َﻭ ِﺯ‬/ [20, р.
184]. До складу безпосередніх обов’язків цієї посадової особи входило
надання халіфу інформації про шляхи сполучення і стан справ як у
самому Арабському халіфаті, так і поза його межами. Така інформація
надходила до цього чиновника із різних джерел, у тому числі й від
доповідей агентів [9, с. 71-72]. Дійсно, у розглянутому повідомленні
звістки про те, що купці-руси спілкуються з покупцями через
перекладачів із невільників-слов’ян, що вони язичники, але видають себе
за християн заради сплати меншого за обсягом мита [14, s. 1097 – 1098] –
мають явно агентурне походження, й імовірно, були отримані Ібн
Хурдазбігом іще на початку його діяльності на згаданій посаді, тобто у
середині 40-х років ІХ століття. Виявляється, що у означений час в
Україні-Русі існувала панівна верства населення, яка являла собою
найбільш активний суспільний прошарок у процесі державотворення, і
складовою цього суспільного прошарку були купці.
Міркування щодо наявності в Україні-Русі державності іще у першій
половині ІХ століття має підтвердження у європейських писемних
документах, що мають своє походження від визначеного часу. Зокрема, у
східно-франкській хронографії, відомій під назвою «Бертинські аннали»,
під 839 роком подане повідомлення про відвідування резиденції
візантійського імператора Феофіла (829 – 842) посольством від «хакана
русів» / chacanus rhos /. Ця дипломатична місія була зафіксована східнофранкськими хроністами під час її повернення на батьківщину через
місто Інгельгейм, де знаходилася резиденція сина Карла Великого,
франкського імператора Людовіка Благочестивого (814 – 840) [13, р. 434].
Зважаючи на те, що у названому історичному писемному документі
відносно правителя русів зафіксований стародавній тюркський титул,
який означав повновладного верховного правителя, але аж ніяк не васала [19, s. 495], а також враховуючи сам факт прибуття до резиденції
візантійського імператора посольства від «хакана русів», доцільно

213

Крюков В.Г. Відображення процесу формування Української держави в арабській …

вважати, що наприкінці 30-х років ІХ століття у Середньому Подніпров’ї
існувало незалежне від Хозарського каганату державне утворення
предків українців, яке прагнуло самостійно визначити свою зовнішню
політику, зокрема налагодити економічні та політичні взаємини з
Візантією у відповідності зі своїми власними державними інтересами. З
іншого боку, дипломатична активність «хакана русів» є свідченням
наявності у підвладному йому Середньому Подніпров’ї вже сформованої
власної системи державного управління, яка забезпечувала реалізацію
зовнішніх економічних та політичних інтересів згаданого правителя. На
думку дослідників, до складу згаданого в «Бертинських анналах» державного утворення, столицею якого був Київ, входили союзи племен полян і сіверян, а зрештою до його складу увійшли також і древляни» [10, с. 39].
Втім, за повідомленням київського літопису, на час прибуття до
міста Києва у 862 році Аскольда і Діра, жителі цього міста визнавали
себе безвладними платниками данини хозарам [7, с. 12]. Даний факт
доцільно пояснити скасуванням у Середньому Подніпров’ї влади династії
«хаканів русів», яке відбулося впродовж 40-50-х років ІХ століття. Дана
історична подія пов’язується деякими дослідниками з опануванням
кочовими угорськими племенами мадярів впродовж 822 – 836 років
степової смуги, що простягалася на захід від Дніпра. Підпавши під
номінальну зверхність Хозарського каганату, мадяри за дорученням
правителів цієї держави, почали здійснювати напади на слов’янські
племена, оселі яких були прилеглі до степової смуги, де знаходилися
кочовища мадярів [3, с. 45 – 47]. Підтвердженням правильності даного
міркування є розповідь вище розглянутої «записки» анонімного автора
про «країну мадярів» / ‫ ْﺃﻟ َﻤﺠْ ﻐ َِﺮ َﻳﺔ‬/, що подана у творі Ібн Руста [15, р. 142145]. Зокрема, у цьому писемному документі повідомляється про те, що
мадяри обклали даниною слов’ян, а в межах «країни мадярів»
кочівників-мадярів знаходиться така місцевість, де розвинене
землеробство. Висловлено міркування, що йдеться про землі, залюднені
східними сусідами полян, а саме сіверянами, які мешкали у верхоріччі
Сіверського Дінця [17, s. 35, 107].
Але і після розглянуті події згадане в «Бертинських анналах» середньодніпровське державне утворення предків українців продовжувало
своє існування, а хозарська зверхність обмежувалася в цьому регіоні
лише стягуванням данини. На нашу думку, сумнівність повідомлення
Нестора про безвладдя у Києві на час прибуття до цього міста Аскольда і
Діра виявляється із того факту, що за два роки до цієї події, тобто у 860
році, відбулася військова експедиція збройних сил русів проти
Візантійської імперії. При цьому, згідно з повідомленням свідка цієї
події, візантійського патріарха Фотія, руси залучили до нападу на
Константинополь своїх сусідів [22, р. 178]. Висловлено міркування, що
дане повідомлення надає підставу для висновку про те, що згадана
військова експедиція була здійснена могутньою державою, де існувала
сильна централізована влада, яка резедувала у Києві [23, р. 64-70]. У

214

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

часи правління в Києві Аскольда і Діра традиції державності, які
існували в Середньому Подніпров’ї іще у першій половині ІХ століття,
мали подальший розвиток. Адже вже через чотири роки після запровадження своєї влади в Полянській землі, тобто у 866 році, названі правителі здійснили військовий похід проти Візантійської імперії [7, с. 12-13].
У творі вченого-адіба середини Х століття Абу ал-Хасана ‛Алі ібн алХусайна ібн ‛Алі ал-Мас‛уді «Золоті луки і родовища коштовностей» / ‫ُﻣ ُﺮﻭ ُﺝ‬
‫ ﱠ‬/, складений ним, за словами самого вченого, у 332 році
‫ﺐ َﻭ َﻣ َﻌﺎ ِﺩﻥُ ْﺍﻟ َﺠ َﻮﺍﻫِﺮ‬
ِ ‫ﺍﻟﺰ َﻫ‬
Гіджри (943 – 944 р. за Р.Х.) [18, І, р. 363, 364; ІІ, р. 16], міститься
повідомлення про «правителя слов’ян» / ‫ﺼﻘّﺎ ِﻟ َﺒﺔ َﻣ ِﻠﻚ‬
‫ ﺃﻟ ﱠ‬/, означеного іменем «адДір» / ‫ ﺃﻟ ِﺪّﻳﺮ‬/, до столиці якого прагнули потрапити мусульманські купці
[18, ІІІ, р. 65]. Зважаючи на те, що, згідно з інформацією ал-Мас‛уді,
держава київського правителя Діра (873 – 882) межувала на заході з
володінням правителя паннонських мадяр / ‫ ﺃﻟﺘ ﱡ ْﺮﻙ‬/, варто уважати, що на
означений час її територія не обмежувалася лише Середнім
Подніпров’ям, а простягалася на захід, охоплюючи Східно-Карпатський
регіон, до Середньо-Дунайської низовини. Виявляється, що кордони цієї
держави співпадали з межами «української етногенетичної ніші» [1, с. 5152]. Отже, дане повідомлення ал-Мас‛уді являє собою свідчення на
користь обґрунтованості висловленого в українській історичній науці
міркування, згідно з яким Аскольд і Дір були не лише посланцями конунга Рюрика, але також нащадками Кия і останніми представниками
стародавньої місцевої слов’янської династії [11, с. 46], представник якої у
«Бертинських анналах» означений титулом «хакан русів». Варто
припустити, що нащадки цього «хакана русів» прибули до Києва,
заручившись підтримкою з боку норманських конунгів у справі
скасування в Середньому Подніпров’ї зверхності Хозарського каганату та
відновлення своєї влади в українській державі. Дійсно, ця справа була
зроблена одразу ж після захоплення Аскольдом і Діром влади в
українській державі, а через чотири роки після цієї події, тобто у 866
році, посланці Рюрика здійснили іще одну військову експедицію проти
Візантійської імперії уже в якості незалежних правителів. Таким чином,
порівняльний аналіз інформації, поданої в творах вчених Арабського
халіфату ІХ – Х століть з даними, що містяться у європейських писемних
документах доби раннього середньовіччя є свідченням обґрунтованості
міркування, згідно з яким захоплення Києва конунгом Олафом по суті
являло собою лише політичний переворот, результатом якого було
встановлення влади норманської династії в уже існуючій на той час
державі [11, с. 48], яка була заснована предками українців вірогідно іще
десь за три з половиною століття до згаданої історичної події. Тому в
останній чверті ІХ століття державницькі традиції в ній були настільки
переважними порівняно з іншими регіонами розселення східних слов’ян,
що конунг Олаф, об’єднавши під своєю владою землі ільменських
словенів та середньодніпровських полян, обрав у якості резиденції династії Рюриковичів не Новгород, де він княжив до того, а саме Київ [7, с. 13].

215

Крюков В.Г. Відображення процесу формування Української держави в арабській …

Важливою уявляється та обставина, що розвиток процесу
формування
української
державності
супроводжувався
зміною
семантичного значення терміна «ар-рус» / ‫ﻟﺮﻭﺱ‬
‫ ﺃَ ﱡ‬/ у арабських писемних
документах, що походять від різних часів досліджуваної нами історичної
доби. Зокрема, важливою є така обставина, що ал-Мас‛уді, повідомляючи
про спільність релігійних вірувань, поховального обряду, правових норм
життя русів і слов’ян, що пробували в Хозарському каганаті, та вважаючи
ці етнічні спільноти за єдиний слов’янський «народ» / ُ‫ َْﻠﻖ‬฀ /, означає їх
різними етнонімами, а саме ‫ﺃﻟﺮﻭﺱ‬
‫ﺃﻟ ﱠ‬. Зважаючи на те, що твір цього
‫ ﱡ‬і ‫ﺼﻘَﺎ ِﻟ َﺒﺔ‬
вченого містить звістки про те, що руси і слов’яни складають військо
правителя хозарів і являють його служників, належність цих етнічних
спільнот до різних фахових угрупувань або до соціальних верств
населення Хозарського каганату не могли бути тими принципами, за
якими ал-Мас‛уді відокремлював русів від слов’ян, як це спостерігається
в творі Ібн Хурдазбіга. Тому ми маємо підстави для твердження, що в
згаданих фрагментах, термін «ар-рус» являє собою ознаку державного
підданства, тобто належності до населення Київської держави. Щодо
етноніма «ас-сакаліба», то він означає в даних фрагментах представників
тих племінних утворень слов’ян, які на час виникнення цієї інформації
ще не увійшли до складу названого державного утворення.
Підтвердженням даного висновку, на наш погляд, є повідомлення
ал-Істахрі про три «роди» / ‫ﺻﻨَﺎﻑ‬
ْ ‫ ﺃ‬/ русів. Перший із цих «родів» є
підлеглим тому правителю, що пробуває у місті Куйаба / ‫ ُﻛ َﻴﺎ َﺑﺔ‬/. Другий,
найбільш віддалений «рід» русів має назву «ас-салавійя» / ‫ﺼﻼَ ِﻭ َﻳﺔ‬
‫ ﺃﻟ ﱠ‬/. Щодо
третього «роду» цієї етнічної спільноти, «ал-арсанійя» / ‫ﺍﻷﺭﺛَﺎﻧِ َﻴﺔ‬
/, то
ْ
повідомляється, що їх правитель знаходиться в місті, званому «Арса» / ‫ﺃﺭﺛَﺎ‬
ْ
/ [25, р. 225 – 226]. Коректним є, на наш погляд, міркування про те, що в
цьому повідомленні йдеться про міста Київ і Новгород та про землю
в’ятичів [2, с. 836 – 838]. Дійсно, останні два етноніма, тобто «ас-салавійя»
і «ал-арсанійя», являють собою відносні прикметники, утворені від назв
«ас-салав» / ‫ﺼﻼَﻭ‬
ْ /. Для ідентифікації першого з них з
‫ ﺃﻟ ﱠ‬/ і «ал-арсан» / ‫ﺍﻷﺭﺛَﺎﻥ‬
реаліями належить урахувати ту обставину, що ступінь віддаленості
будь-яких географічних пунктів «населеної чверті [Землі]» до меж
відомого арабам світу в арабській географічній літературі досліджуваної
нами історичної доби визначалася відносно Іраку, що вважався за центр
Арабського халіфату [16, р. 16, 105, 124], а висловом «найвіддаленіша
область слов’янської [землі]» / ‫ﺻ ْﻘﻠَ ِﺒﻴَﺔ‬
َ ‫ﺼﻰ‬
َ ‫ ﺃ ْﻗ‬/ в творі Ібн Хурдазбіга означена
залюднена ільменськими слов’янами область, що прилягала зі сходу до
Фінської затоки Балтійського моря [16, р. 154]. Отже, «ас-салавійя», що
названі як найбільш віддалений «рід» русів, можна ідентифікувати із
землею ільменських словенів. На користь цього припущення свідчить
схожість написання арабського терміна «салав» зі слов’янською вимовою
етноніма «словени». Щодо назви «арсан», то вона спотворена. Її
виправлення можливе через зміну місцями першої і другої літер, а саме
«аліф» / ‫ ﺍ‬/ і «ра» / ‫ ﺭ‬/. Правильна арабська форма написання даної назви,

216

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

тобто «расан» / ‫ َﺭﺍﺛَﻦ‬/, нагадує слов’янський топонім «Рязань»,
локалізований в середній течії Оки, тобто в місцевості, що входила до
складу землі в’ятичів. Отже, виявляється, що етнонім «ар-рус» в творі алІстахрі означає населення Середнього Подніпров’я та двох окраїнних
областей Київської держави, а саме Ільменської та Рязанської земель.
Література:
1. Балушок В.Г. Етногенез українців / В.Г. Балушок; від. ред. Г. Скрипник; рец.
В. Баран, С. Грица. Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та
етнографії ім. М. Т. Рильського НАНУ, 2004. 231 с.
2. Бартольд В.В. Арабские известия о руссах / В.В. Бартольд // Бартольд В.В.
Сочинения / [пред. ред. кол. Б. Г. Гафуров]. Т. II. Ч. I: Общие работы по
истории Средней Азии. Работы по истории Кавказа и Восточной Европы / В.В.
Бартольд; ред. Б. Г. Гафуров. Москва: Восточная литература, 1963. С. 810–858.
3. Бережинский В.Г. Войны славян и Киевской Руси с мадьярами / В. Г.
Бережинский; отв. ред. А. Н. Уткин; рец. А. П. Моця, Е. В. Черненко. Киев:
Украинский ин-т военной истории, 2002. 122 с., 34 с. илл.
4. Грушевський М. Історія України-Руси. В одинадцяти томах, двадцяти книгах /
М. Грушевський; ред. кол.: П. С. Сохань, В. А. Смолій та ін. Київ: Наукова
думка, 1991–1998. Т. І: До початку ХІ віка. 1991. 736 с.
5. Калинина Т.М. Сведения ранних ученых Арабского халифата. Тексты,
перевод, комментарий / Т. М. Калинина; отв. ред. В. Л. Янин. Москва: Наука,
1988. 179 с.
6. Константин Багрянородный. Об управлении империей: текст, перевод,
комментарий. Изд. 2-е, испр. / [ред. Г. Г. Литаврин, А. П. Новосельцев].
Москва: Наука, 1991. 494 с.
7. Літопис Руський за Іпатським списком / [Від. ред. О. В. Мишанич, пер. з
давньоруськ. Л. Є. Маховця]. Київ: Дніпро, 1989. XIV, 590 с.
8. Макарчук Степан. Писемні джерела з історії України [Курс лекцій] / Cтепан
Макарчук; ред. Діана Карпин. Львів: Світ, 1999. 352 с.
9. Мец А. Мусульманский ренессанс. Изд. 2-е / А. Мец; отв. ред. В. И. Беляев; пер.
с нем., библ. Д. Е. Бертельс. Москва: Наука, 1973. 473 с.
10. Толочко П.П. В поисках загадочного Русского каганата / П. П. Толочко // Київ
і Русь: [Вибрані твори. 1995–2008 р.] / [ред. Н. Д. Дроботько]. Київ:
Видавничій дім «Академперіодика», 2008 — С. 29–39.
11. Толочко П. Київська Русь / Петро Толочко; ред. М. Т. Максименко. Київ:
Абрис, 1996. 358 с.
12. Томілович Л.В. Наддніпрянська ланка торговельного шляху Схід — Захід в
ХІІІ — середині XVI ст. / Л. В. Томілович // Vita Antiqua: Society of archaeology
and antropology. Київ: Есе, 1999. № 2. С. 215–222.
13. Annales Bertiniani // Monumenta Germaniae Historica. Inde ab anno Christi
quigentesimo usque ad Annym Milessimum et Quingentesimum. Auspiciis societatis aperiendis fontibus rerum Germanicarum medii aevi / [edidit Georgivs
Heinricus]. Hannoverae: Impensis bibliopolii Aulici Hahniani, 1838.
Unveränderter nеudruck Verlag Karle Hiersemann. Leipzig, 1925 — Тomus 1. P.
419–515.

217

Крюков В.Г. Відображення процесу формування Української держави в арабській …

14. Becker C.H. Djizya / von C. H. Becker // Enzyklopaedie des Islam. Geographisches, ethnographisches und biographisches Wörterbuch der muhammedanischen Völker / [herausgegeben von M. Houstma, A. Wensinck, W. Heffening, H.
Gibb, E. Levi-Provençal]. Leiden und Leipzig: Verlagsbuchhandlung von dem E.
J. Brill und Otto Harrossowita, 1908–1936. Band I. S. 1097–1098.

15. Kitab al-a‛lak an-nafisa auctore Abu Ali Ahmed ibn Omar ibn Ruste et Kitab alBoldan auctore Ahmed ibn Abi Jakub ibn Wadih al-Katib al-Jakubi // Bibliotheca
geographorum arabicorum / [edidit M. J. de Goeje]. Рars VII. Lugduni Batavorum: Verlag von E. J. Brill, 1892. VIII, 373 p.
16. Kitab al-Masalik wa’l Mamalik (Liber viarum et regnorum) auctore Abu’ Kasim
Obaidallah ibn Abdallah ibn Khordadhbeh et Excerpta e Kitab al-Kharadj
auctore Kodama ibn Dja’far // Bibliotheca geographorum arabicorum / [edidit M.
J. de Goeje]. Lugduni Batavorum: Verlag von E. J. Brill, 1870–1894. Рars VI.
1889. XXIII, 216, 308 p.
17. Lewicki T. Źródła arabskie do dziejów Słowiańszczyzny / T. Lewicki; pod redakcja
Gerarda Labudy. Z prac Kierownictwa Badań nad Początkami Państwa Polskiego
i Instytutu Historii Kultury Materialnej Polskiej Akademii Nauk. T. II (część II).
Wrocław — Kraków: Wyd. polskiej Akademii nauk, 1977. 151 s.
18. Maçoudi. Les Prairies d’or / [texte et traduction par C. Barbier de Meynard et
Pavet de Courteill] // Société Asiatique: collection d’ouverages orientaux. Paris:
Edition «Imprimerie Imperiale», 1864–1877. Tome premier. XII, 572 , [8] p. Tome
deuxième. V, 467, [7] p. Tome troisième. 464, [10] p. Tome quatrième. XI, 480, [8]
p. Tome septième. X, 438, [11] p.
19. Marquart J. Osteuropäische und ostasiatische Streifzüge. Ethnologische und
historish-topographische Studien zur Geschichte des 9 und 10 Jahrhunderts (ca.
840–940) / von J. Marquart. Leipzig: Dieterich, 1903. L, 557 s.
20. Miquel A. La géographie humaine du monde musulman jusqu’au milieu du 11e
siècle. Géographie et géographie humaine dans la littérature arabe des origines à
1050 / par A. Miquel — Paris: La Haye Mouton, 1967. XLIX, 420 p.
21. Opus geographicum auctore Ibn Haukal (Abu ’l-Kasim Ibn Haukal an-Nasibi).
Secundum textum et imagines codicis Constantinopolitani conservati in bibliotheca antiqui palatii № 3346, cui titulus est «Liber imaginis terrae». Edition
secunda / [edidit collato textu primae editionis aliisque fontibus adhibitis J. H.
Kramers; primum edidit M. J. de Goeje. Fascicle I-II. Lugduni Batavorum: Verlag
von E. J. Brill, 1938–1939. VIII, 528 p.
22. Photii epistolae / [per Richardum Montacutium latine redditae et notis subiande
illustratae]. Lugduni : Roger Daniel, 1661. 8, 393, 10 p.
23. Vasiliev A.A. The Russian Attack on Constantinopole in 860 / By Alexander A.
Vasiliev. Cambridge, Massachutes: Medieval academy of America, 1946. XII, 245 p.
24. Viae et regna. Descriptio ditionis moslemicae Abu’ Kasim Ibn Haukal // Bibliotheca geographorum arabicorum / [edidit M. J. de Goeje]. Pars II/1. Lugduni
Batavorum: Verlag von E. J. Brill, 1873. VIII, XXII, 406 p.

25. Viae regnorum. Descriptio ditionis moslemicae auctore Abu Ishak alFarisi al-Istakhri // Bibliotheca geographorum arabicorum / [edidit M. J. de
Goeje]. Pars I. Lugduni Batavorum: Verlag von E. J. Brill, 1870. VIII, 328 p.

218

Ластовська О.Л.

КИЄВО‐СОФІЙСЬКИЙ СОБОР І МОНАСТИР НА СТОРІНКАХ
ЖУРНАЛУ «КИЇВСЬКА СТАРОВИНА» (1882–1906)
«Київська старовина» займає особливе місце у розвитку української
історичної науки. Багато проблем саме на сторінках цього часопису
вперше піднімалися, і вперше обговорювалися науковою спільнотою.
Крім того, саме цей журнал став своєрідним виразником ідеї відокремленості і своєрідності української історії (хоча відкрито там про це й не
писалося) в рамках загальноімперської ідеології. Значне місце на його
сторінках приділялося й питанням вивчення історії суспільно-церковних
відносин.
Перші публікації стосовно історії Києво-Софійського собору і
монастиря з’явилися вже у 1882 р., коли власне розпочалося видання
цього непересічного наукового журналу у Києві: це були рецензія
М. Петрова (про яку йтиметься нижче) на книгу протоієрея
П. Лебединцева та невелике за обсягом повідомлення, без вказівки
авторства (але цілком ймовірно, що воно могло належати тому ж самому
П. Лебединцеву), котре було присвячене питанню відновлення паперті
Києво-Софійського собору. Цілком очевидно, що невідомий автор цього
першого опублікованого повідомлення (не рецензії) на сторінках
«Київської старовини» був досить добре знайомий із історією собору та
його устроєм [3, с. 387–390]. Він звертається до багатьох деталей та
фактів минулого, які свідчать про його значну поінформованість.
Зокрема про це свідчить його розповідь про західний фасад собору:
«Стена эта со сводами… обрушилась 6-го сентября 1625-го г., во время
запустения собора в руках униатов, длившегося 1610–1633 г. Митрополит
Петр Могила, возвратив православ’ю св. Софию, очистил лишь место
разрушения, и, закрыл следы оного, устроил на прилегавших с боков
стенах и западной стене собственно храма такие-же наружные
украшения, какие были на стенах северной и южной». Головною ж для
автора є проблема відновлення собору у його древньому вигляді. Саме
тому він вважає, що в цій справі важливим є для собору «скинути» зайві
нашарування. Окрім подання відповідної інформації, автор дозволяє собі
також висловити певні думки загального характеру, актуальні навіть
для сьогоднішнього часу: «Уважение к древности в жизни народов
наступает не скоро и, развиваясь постепенно, служит показателем их
развития» [3, с. 388].
У 1884 р. були продовжені в цьому напрямі публікації протоієреєм
Петром Лебединцевим. На цей раз дослідник розповідав вже про історію
та процес відкриття у Софійському соборі древніх мозаїк в процесі
досліджень за участі професора А. Прахова [14, с. 162–165].
Знову ім’я протоієрея Петра Лебединцева (у зв’язку із Софійським
собором) з’явилося у цьому виданні значно пізніше, у 1899 р., коли у

219

Ластовська О.Л. Києво‐Софійський собор і монастир на сторінках журналу …

«Київській старовині» було передруковане повідомлення із газети
«Киевлянин» того ж року (№ 25), що стосувалося відновлення іконостасу
Києво-Софійського собору. Тут згадувалася історія цього іконостаса,
створеного у 1747 р., а потім поступово розібраного у 1846, 1888 та 1894
роках, коли були зняті всі його верхні яруси. Особливо наголошувалося
на ролі Петра Лебединцева у відновленні іконостасу, котрий звернувся
спеціально до тодішнього київського митрополита Іоанникія із проектом
відновлення на зразок древніх іконостасів: «…заменить иконостас
невысокой мраморной преградой, мотивируя такую замену тем, что
предалтарных иконостасов в древности вообще не было, и в КиевоСофийском соборе иконостас в виде сплошной преграды устроен в первый
раз лишь по распоряжению Петра Могилы в 1644 г., а до того времени,
на месте иконостаса, была лишь невысокая преграда из мраморных
столбов…» [5, с. 151–152]. В цій описаній історії важливим моментом є не
сам факт перебудови іконостаса, а те, що думка прот. П. Лебединцева
була проігнорована, натомість перемогла інша ідея (висловлена вже
новим
протоієреєм
О. Браїловським
та
церковним
старостою
Г. Бричкіним): «…о скорейшем возобновлении разобранного иконостаса,
в уважении к памяти императрицы Елизаветы Петровны… и в виду
дороговизны устройства мраморного иконостаса».
Окрему групу, звичайно, становлять наукові рецензії. Всього їх було
опубліковано на сторінках «Київської старовини» 3 одиниці. Перша з них
з’явилася ще 1882-го року за авторства М. Петрова на відому книгу
протоієрея П. Лебединцева, в якій було здійснено опис КиєвоСофійського собору [11, с. 319–321]. І тут було наголошено на цілому ряді
заслуг автора книги, зокрема на підсумовування результатів попередніх
дослідників, на визначенні ним «с математическою… точностью»
стародавнього виду куполів Софійського собору. Більше того, він
прекрасно уявляв труднощі, пов’язані із спробами реалізувати будь-які
проекти щодо відновлення чи реставрації собору, приведення його до
певного давнього зразка: «Нужно было определить, что осталось в соборе
в первоначальном его виде, что утрачено из него или что прибавлено
после; а для этого потребовался целый ряд археологических и исторических изысканий и сопоставлений».
Як другу рецензію слід згадати повідомлення невідомого дослідника
(під криптонімом «Н.С.»; але під ним публікувалися і М. Сумцов, і
М. Стороженко; можливо, в даному випадку це була й інша особа) щодо
брошури Никодима Кондакова про фрески Києво-Софійського собору [12,
с. 20–22]. Рецензент підкреслив головний підсумок цього видання:
«Основное положение Н.П. Кондакова состоит в том, что содержание
лестничных фресок Киево-Софийского собора, как и их стиль, взято
исключительно из древности византийской и никакого прямого
отношения к древне-русскому быту не имеет». А третя рецензія з’явилася
вже у 1899 р., за підписом відомого дослідника В. Щербини на брошуру,
видану у Харкові, присвячену древностям \ старожитностям Києво-

220

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Софійського собору, Михайлівського та Кирилівського монастирів
(автори Д. Айналов та Є. Редін) [16, с. 95–97]. Відзначаючи її популярний
характер, рецензент наголошує на необхідності пристосування подібних
текстів для пересічного читача, не знайомого з багатьма елементами
наукових праць, особливо таких специфічних.
У 1895 р. на сторінках журналу з’явилася й джерелознавча
публікація. Її автором був відомий київський історик І. Каманін (1850–
1921), а стосувалася вона такої непересічної пам’ятки як «Поменник»
(вперше повністю опублікований лише у 2004 р. завдяки наполегливій
праці О. Прокоп’юк). Звернувши увагу в цілому на київські «поменники»
та їх значення, дослідник навів інформаційний приклад із відомими
родами, відображеними у цьому документі: гетьманів Юрія
Хмельницького, Якова Сомка, Івана Самойловича та ін. [6, с. 7–9].
Особливо було підкреслено значення запису щодо роду Хмельницьких,
разом з тим, зауважуючи, що «нельзя не пожалеть, что в помяннике… не
вписаны женские имена и мы лишены тем возможности знать состав
семьи Хмельницкого с этой стороны».
Взагалі, до історії та побутування Софійського собору дослідники
кінця ХІХ — початку ХХ ст. виявляли достатньо значний інтерес,
звертаючи увагу на будь-які прояви старовини, намагаючись докопатися
до початку історії того чи іншого предмету. І не лише у зв’язку із історією
самого собору. Так, у 1899 р., М. Біляшівський дав інформацію про
знахідку на території Києво-Софійського собору, під час земляних робіт,
залишків древнього вогнища із деякими речами, можливо, візантійського
походження. Оскільки знахідки були втрачені, вчений із сумом зауважив:
«Совестно становится за наш просвещенный Киев, — находка эта
произведена на архи-историческом месте, где каждая пядь земли хранит в
себе остатки прошлого… неужели так трудно было установить хотя бы
какой-нибудь надзор при выемке земли, уделить хотя бы немного внимания тому, что не принадлежит к числу земных благ мира сего» [9, с. 46].
Пізніше, у 1903 р., з’явилося і повідомлення від Ореста Левицького
(1848–1922), майбутнього президента ВУАН, в якій ставилося питання
про необхідність вилучення з дзвіниці художньої картини 1768 р., на
полотні якої була зображена подія із чудесним врятуванням дитини під
час переправи через Дніпро [13, с. 8–9]. З точки зору дослідника, цей
витвір «в стиле южнорусской живописи» заслуговує на збереження в
значно кращих умовах, аніж в воротах під дзвіницею, «где ее заносит
пылью, дождем и снегом». Підкреслюючи значення цієї картини історик
ставив питання про необхідність перенесення цієї картини до Церковноархеологічного музею при Київській духовній академії.
У 1906 р., на сторінках «Київської старовини» з’явилася остання
публікація з історії Києво-Софійського собору за авторства історика із
Полтавщини Володимира Пархоменка [2, с. 5–6]. Власне, це було
невелике повідомлення про запис 1774 р. в архівних документах, який,
як вважав дослідник, мав велике значення як для історії українського

221

Ластовська О.Л. Києво‐Софійський собор і монастир на сторінках журналу …

іконопису, так і для характеристики київського митрополита Гавриїла
Кременецького. У цій публікації наводилася інформація про
розпорядження останнього здійснити виправлення в картині, що зображувала пекло на хорах Софійського собору: позатирати непристойності, а
замість них написати лише тьму, вогонь і оголених людей.
Окремо слід вказати і на публікації, пов’язані з історією КиєвоСофійського монастиря. Взагалі щодо функціонування останнього в
історичній літературі досить мало наукових досліджень та інформації.
Передовсім історики приділяли увагу історії власне Софійського собору
або ж Київської митрополії. Проте, на сторінках «Київської старовини» ми
знаходимо й публікацію документів з історії цієї структури та її
функціонування. Так, у 1883 р. у цьому виданні було видано документи
1750-х рр., що свідчили про стан господарства в маєтках Видубицького
монастиря та Софійського кафедрального собору [4, с. 719–734]. Зокрема,
на їх основі дослідник дійшов висновку про існування в них «чиншового
володіння... щоправда, якби випадкового, ще не визначеного, але
очевидно заохочуваного і бажаного, а тому і пільгового». Прикладом для
цього послужила діяльність селянина Я. Богатиренка, котрий захотів
експлуатувати надану йому землю і влаштував на ній 2 млини та
винокурню» [4, с. 719–720]. Пізніше, у 1894 р. також ще було
опубліковано документ 1685 р., що свідчив про певне протистояння між
київським митрополитом Варлаамом Ясинським та російськими
військовими, зокрема відомим військовим діячем шотландського
походження генералом Патріком Гордоном (1635–1699) (в документі
іменується як Петро), його зятем полковником Рудольфом Штрасбургом
(в документі іменується як Родіон) та іншими з приводу «вопля близких
всегдашних барабанов и трубных игралищ» [15, с. 122–123].
Більшість же матеріалу з історії Києво-Софійського монастиря була
представлена в контексті інших тем. Наприклад, М. Молчановський
згадував його, досліджуючи бюджетну історію міста Києва за роки 1744,
1748 та 1754. Він відмічав, що частина грошей містом виділялася і на цю
обитель [8, с. 64–83]. Відомий вчений І. Лучицький на основі Румянцевського опису дуже детально розглянув економічно-господарський стан
православних монастирів у Києві, в т.ч. і Софійського. Описуючи їх
володіння та шляхи отримання ними прибутків, дослідник наголосив на
значній економічній діяльності монастирів. До такого висновку він
прийшов в результаті аналізу документів, що засвідчили їх широку
промислово-виробничу, торгівельну та орендну активність, володіння
значними маєтками та угіддями. Він вказує на те, що Софійський
монастир в середині ХVII ст. «был по-видимому собственником всей почти
юго-западной территории нынешнего Киева» [7, с. 41]. У цій публікації
автор детально описує володіння обителі в межах Києва (зокрема,
Шульжинське/Шулявщину і Паньковщину), звертає увагу на використання ченцями навколишніх земель, лісів, річки Либідь в їх
господарських інтересах. З приводу останньої він зауважує, що її берега

222

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

були перетворені на сінокоси, а сама вона використовувалася як для
вилову риби, так і для влаштування млинів. Отримував монастир і
прибуток від шинка, що знаходився на дорозі Київ — Білгородка. Та й
взагалі історик зазначає, що головний прибуток київські монастирі
отримували якраз через шинки і винокуріння, при чому вони не тільки
самі виробляли цю продукцію, але й скуповували привозну горілку.
Оскільки ж ця підприємницька діяльність була дуже вигідною, то в
результаті вона викликала «жорстку боротьбу між міщанами і козаками,
магістратом і монастирями» [7, с. 73].
І на останок слід згадати ті публікації, в яких розкривалися певні
епізоди та життєві обставини відомих діячів минулого, пов’язаних
безпосередньо із Києво-Софійським собором. Наприклад, у 1894 р. була
опублікована інформація з приводу конфлікту у 1794 р. між київською
поліцією та кафедральним протоієреєм, відомим церковним оратором
Іваном Левандою [1, с. 141–143]. І, безумовно, не можна не згадати, що
на сторінках журналу постійно фігурувало прізвище іншого кафедрального протоієрея Петра Лебединцева, як в якості автора, так і в якості
фігуранта в окремих публікаціях. Зрештою, у 1897 р. В. Науменко
опублікував розлогий некролог, в якому не просто висловив сум з
приводу закінчення життєвого шляху цього діяча, але й одним з перших
(одночасно подібного плану зробив публікацію також Ф. Тітов) в
українській історичній науці охарактеризував його творчість та діяльність, склав першу його бібліографію праць. В цьому некролозі, зокрема
зазначалося: «…деятельность его была, так сказать, специальною, не
выходившею за пределы своего духовного круга; но рядом с нею шла
непрерывно та его работа, которая находится вне сословных интересов, а
является достоянием жизни общества…» [10, с. 339–340].
Таким чином, можна констатувати, що часопис «Київська
старовина» кінця ХІХ — початку ХХ ст. представляє одразу кілька
тенденцій в українській історичній науці цього періоду стосовно історії
Києво-Софійського собору та монастиря: по-перше, інтерес до цього
питання ми бачимо у цілого ряду відомих науковців того часу (прот.
П. Лебединцев, О. Левицький, В. Пархоменко та ін.); по-друге, до нього
проявляють інтерес в однаковій мірі як представники суто церковного
напряму (прот. П. Лебединцев), так і світські дослідники (О. Левицький
та ін.); по-третє, цей інтерес був достатньо активним, вираженим у досить
значній кількості публікацій різноманітного характеру (як у самому
журналі «Київська старовина», так і в багатьох інших виданнях).
Література:
1. А.А. Письмо черниговского губернатора Андрея Милорадовича в защиту
киевского протоиерея Леванды (1794 г.) // Киевская старина (далі — КС).
1894. № 1.
2. Вл. П-ко. К истории Киево-Софийского собора // КС. 1906. № 5–6.
3. Восстановление древней паперти Киево-Софийского собора // КС. 1882. № 8.

223

Ластовська О.Л. Києво‐Софійський собор і монастир на сторінках журналу …

4. Два документа о хозяйстве киевских монастырей в половине ХVΙΙΙ ст. // КС.
1883. № 8.

5. К восстановлению иконостаса Киево-Софийского собора // КС. 1899. № 3.
6. Каманин И. Из Помянника Киево-Софийского Собора // КС. 1895. № 10.
7. Лучицкий И. Киев в 1766 г. // КС. 1888. № 1–3.
8. Молчановский Н. Бюджеты г. Киева в середине XVIII в. // КС. 1898. № 1.
9. М.К. Случайные находки // КС. 1899. № 1.
10. Науменко В. Петр Гаврилович Лебединцев (Некролог) // КС. 1897. № 2.
11. Н. П. Описание киево-софийского кафедрального собора. П.Г.Л. Киев.
1882 г. // КС. 1882. № 5.
12. Н.С. Н.П. Кондаков. О фресках лестницы киево-софийского собора. Спб.
1888 // КС. 1888. № 7.
13. О.Л. Старинная картина не на своем месте // КС. 1903. № 5.
14. П. Л-в. Открытие древних мозаик в главном куполе Киево-Софийского
собора // КС. 1884. № 9.
15. Челобитная митрополита киевского Варлаама Ясинского о беспокойстве,
причиняемом Софийскому монастырю близостью дворов, населенных
военными людьми // КС. 1894. № 7.
16. Щербина В.Д. Айналов, Е. Редин. Древние памятники искусства Киева:
Софийский собор, Златоверхо-Михайловский и Кирилловский монастыри.
Харьков, 1899 (стр. 62) // КС. 1899. № 11.

224

Лоєк П.

ВОЛОДИМИРОВЕ ХРЕЩЕННЯ УКРАЇНИ‐РУСІ В РЕЛІГІЙНІЙ
ПОЛЕМІЦІ ПОЧАТКУ XVII ст.
В умовах актуалізації та загострення питання вибору вектору
зовнішньої політики України, що визначає її цивілізаційний вибір,
посилюється питання конфесійної, етнічної та політичної ідентичності.
Подібна ситуація, зумовлена підписанням Берестейської унії в 1596 р.,
склалась і на зламі XVI–XVII століть.
У цій статті я спробую висвітлити питання визначення цивілізаційної (конфесійної) приналежності України, збереження самобутності
української культури в рамках Речі Посполитої на прикладі полемічної
літератури кінця XVI – початку XVII століття, безпосередньо дискусії
щодо Володимирового хрещення України-Руси. Розгляд цього питання
дає змогу прослідкувати формування уявлень про минуле та окреслити
причини активного зацікавлення києво-руською спадщиною в XVII ст.
Традиційно в українській історіографії питання релігійної полеміки
зазначеного періоду та місця в ній києво-руської спадщини розглядається
з точки зору православного табору, тобто його моральної, історичної
правоти, і відповідно несправедливості уніатів. Важливими чинниками,
які провокували подібну інтерпретацію, був «козацький міф», вкорінений
в історичну самосвідомість українського народу в XVIII–XIX ст., а також,
згідно твердження С. Савченка [2007, с. 4], те, що католицькі та уніятські
публіцисти практично не лишили по собі історичних синтез руськоукраїнського
минулого.
Проте
католицька
історико-полемічна
література, спираючись на ті ж джерела, що й православна (твори Яна
Длугоша, Мартіна Кромера, Мацєя Мєховського, Мартіна та Йоахима
Бєльських, Мацєя Стрийковського) виробила відмінне (альтернативне)
бачення багатьох питань давньоукраїнської історії.
З іншого боку, на сьогодні «традиційне», негативне трактування унії
видається анахронізмом, адже принижує історичний вибір великої
частини українського народу. В цьому контексті увиразнюються підстави
для переоцінки творів апологетів католицької орієнтації (Петра Скарги,
Бенедикта Гербеста, Лева Кревзи), уніатів (Іпатія Потія, Йосафата
Кунцевича, Веніаміна Рутського). Такий підхід дозволяє сформулювати
певні орієнтири, за якими доцільно інтерпретувати українську полеміку
як невіддільну складову європейської публіцистики епохи Реформації та
Контрреформації [Поплавська, 2008, c. 6].
Історіографія релігійної полеміки в Україні кінця XVI – першої
половини XVII ст. значна, дослідниками висвітлені найрізноманітніші її
питання. Однак, зважаючи на те, що полеміка стосувалась насамперед
питань богословських, історичний аспект все ще залишається
недостатньо дослідженим. Серед цих питань і трактування акту
хрещення України-Русі Володимиром Святим протилежними полеміч-

225

Лоєк П. Володимирове хрещення України‐Русі в релігійній полеміці початку XVII ст.

ними таборами. Частково цього питання торкались М. Грушевський
(1996), С. Савченко (2007), П. Сас (1993), Я. Ісаєвич (1997) та низка інших
дослідників.
На сьогодні можна вважати доведеним твердження, що полемічнопубліцистична проза означеного часу, попри свою двомовність
(україномовна, тобто тогочасна книжна українська мова, та
польськомовна), є важливим національним надбанням і чи не основним
репрезентантом оригінального письменства того періоду, системою знань
про тодішнє духовне життя українців та їхній шлях до культурної
ідентичності [Поплавська, 2008, c. 3].
Загалом у полемічній літературі XVII століття було порушено
широке коло питань, і як аргументи автори часто використовували
історичні факти. Одним з таких дискусійних питань було Володимирове
хрещення Русі-України. Питання полягало в тому, чи Володимирове
хрещення засвідчило визнання суто східного – православного обряду, а з
іншого боку, який зв’язок Української церкви з західною – католицькою
церквою був у часи хрестителя Русі-України.
«Володимирове хрещення» стало головним стрижнем аргументів
православної сторони. Саме цей акт, на думку православних апологетів,
визначав початок історії «православної» Русі та її Церкви. Так, єпископ
Іпатій Потій після переходу в унію, називав її наймогутнішого
противника – київського воєводу князя Костянтина Острозького –
«паростю православного хрестителя Русі Володимира» [Див. один з
полемічних текстів Потія: Лист Ипатея Потия.., 1903, cтб. 983–1040;
Затилюк, 2014, c.73]. А вже у наступні періоди в історичних текстах,
створених як у Києві, так і в Москві, Володимирове хрещення
розглядалося мало не відправною точкою «історії».
Хоча, з плином часу, як православною, так і радянською
історіографією, були створені стереотипи про розрив уніатської церкви з
руською культурно-релігійною традицією, проте, на думку Софії Сеник
(1993; 1994; 1994a; 1995), факти свідчать про протилежне, адже уніатські
ієрархи та полемісти повсякчас зверталися до руської традиції, плекали
ідею києво-руського коріння унії. Також до спільних культурних
елементів, на думку Ярослава Ісаєвича [Isajewycz, 1997, c. 193], належить
культ Святого хрестителя князя Володимира та слов’янська мова
богослужіння. Тому культ святителя Володимира є спільним для обох
сторін полеміки XVI–XVII ст. [Савченко, 2007, c. 18–19].
Тож поглянемо на питання «хрещення» Руси-України Володимиром
очима як апологета католицької орієнтації (на прикладі трактату
«Obrona jednosci cerkiewnej» («Оборона церковної єдності») уніатського
архімандрита Лева Кревзи, виданого у Вільно в 1617 р.), так і
православної (на прикладі «Палінодії» Захарії Копистенського, створеної
на початку 1620-х років).
Як відомо, з розгортанням релігійної полеміки, пов’язаної з
укладенням Берестейської церковної унії 1596 р., для православних

226

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

авторів найголовнішим став не сам факт хрещення Русі-України, а
акцентування на тому, що князь прийняв віру з православного Сходу, за
«грецьким обрядом», а не просто позбавив свою землю від «ідольського
мороку». Однак, Лев Кревза у своєму трактаті «Obrona jaedności
cerkiewney» запропонував нову інтерпретацію історії руського хрещення.
Вона мала присмак сенсації: згідно його тлумачення всі три хрещення
Русі, хоч і здійснювалися з благословення константинопольських
патріархів, у підсумку привели Русь не до Константинополя, що досі
ніким не ставилось під сумнів, а до Риму: «Що наша Русь святий хрест
прийняла в той час, коли Грецька Церква була в єдності з Римською
Церквою, і хоча згодом Грецька Церква від тієї єдності відпала, проте
Русь мало про це знала і назагал часто патріархам не
підпорядковувалась». Отож, чи хрестилася Русь за Володимира, чи двічі
до нього – всі три хрещення відбулися до церковного розколу 1054 р., – як
висновує уніатський публіцист, Руська церква початково була в єдності з
Римом [Затилюк, 2014, c. 72–73]. Тому-то в часах, коли ще існувала повна
єдність між Римською Церквою і Константинопольською, Київська
Церква зродилась у контексті духовної єдності з тими Церквами, створюючи з ними єдину Христову Церкву. Володимир включив Київ до багатої
будівлі Вселенської Церкви, зберігаючи традицію Сходу та почуття
власної самобутності свого народу [Іван Павло ІІ, 2008, с. 7–8, § 3].
Лев Кревза присвячує цьому питанню увесь ІІІ розділ під назвою
«Чи є такий звичай, щоби митрополити руські брали благословення від
константинопольського патріарха?» Якщо підставою підпорядкування є
виключно воля константинопольського патріарха, чи когось іншого з
людей, то чи можна вважати волю патріарха як таку, що має легітимний
і зобов’язуючий характер? Так, якщо це не суперечить Божій волі. Саме
така ситуація й була до 1054 р. «Цей звичай підпорядкування
патріархові був добрим доти, поки не усував Божого закону
підпорядкування Петрові і його наступникам, даного Христом Господом, і
церковного закону, який окреслював те, про що говорилося в ІІ частині,
тобто допоки самі патріархи підпорядковувалися папі римському.
Оскільки цей закон патріархи почали зневажати, то вони втратили всю
свою владу, і звичай, навіть найтриваліший, не зможе її зміцнити. Після
такого виразу підпорядкування нам, як вівцям Христовим, треба
підпорядковуватися пастирю не грецькому, не латинському, не
сирійському, не халдейському, не арабському, а тому пастирю, якого сам
Христос настановив, – святому Петрові, а після нього тому, кому надана
найвища пастирська влада, яка могла б бути у кожного з них – у
грецького, у сирійського і т. д. Але через зарядження і закон від
найвищого голови Христа Господа встановлено на Римському єпископі,
тому нам потрібно йому підпорядковуватися» [Krevza, 1878, стб. 238–239].
Виклавши богословські аргументи, Кревза переходить до
історичних. Згідно його переконань, Руська Церква не мала жодної
користі від Константинопольських патріархів, які «тільки молоко з нас

227

Лоєк П. Володимирове хрещення України‐Русі в релігійній полеміці початку XVII ст.

висмоктували і вовну стригли, а не кормили, і тому також ці овечки, не
маючи вдома їжі, розбігалися. А все це було тоді, в ті щасливі часи, коли
у греків була своя держава» [Krevza, 1878, cтб. 246]. Відтак, Л. Кревза,
реконструюючи минуле, подає вражаючі аргументи: «Митрополити,
послані з Константинополя, всі оздоби Собору св. Софії Київської і
церковні прибутки вивозили в Константинополь. Тут нам тільки
намісника в Києві залишали, а самі мешкали в Константинополі»
[Krevza, 1878, cтб. 246]. Однак, митрополит Ісидор навпаки дбав про
розквіт Церкви: він кардинал Римо-католицької Церкви й один з
активних діячів Ферраро-Флорентійської унії. Твердження Л. Кревзи, що
Константинопольський «Патріарх і імператор не бажали дозволяти
митрополитам з руського народу для своїх користей, як вони про це
пишуть» [Krevza, 1878, cтб. 246], є характерним для до монгольського
періоду, бо опісля митрополитами ставали місцеві ієрархи, а патріарх
лише мав їх формально затвердити.
Відповіддю на трактат Лева Кревзи став твір архімандрита КиєвоПечерської лаври Захарії Копистенського «Палінодія».
У час виходу «Палінодії» ще більш загострилась полеміка між
православними і католиками. Адже у 1621 р. відбулась хіротонія
православного єпископату патріархом Феофаном, і тому перед
православним табором ще більш гостро постало завдання обґрунтувати
легітимність успадкування прав та привілеїв, наданих руськими
князями та польськими королями. Полемісти православного табору,
виправдовуючи вчинок патріарха Феофана, прагнули заперечити
історичні підстави існування унії на Русі, спопуляризувати та утвердити
думку, що саме їхня Церква – єдиний спадкоємець Церкви часів
Київської Русі.
Натомість представники Уніатської Церкви, як зазначає
С. Савченко [2007, c. 41], доводили, що справжня Руська Церква була і є
унійною, а тому привілеї, надані руськими, литовськими та польськими
державцями, стосуються саме її. Боротьба за спадкоємство дала поштовх
до перших спроб узагальнення руської історії та прокладання ниток
спадкоємності між давньоруськими реаліями та українською дійсністю
XVII ст.
Стрижневою ідеєю «Палінодії» є осмислення києво-руської історії не
просто як історії діянь її володарів, а як буття народу з часів
апостольської місії Андрія і хрещення Володимира, об’єднаного в рамках
руської церкви, яка надалі виявляється головною константою і стрижнем
історії [Затилюк, 2013, с. 7].
У «Палінодії» також викладено концепцію поетапної християнізації
Русі. Згідно схеми полеміста, першим етапом було навернення русів
апостолом Андрієм; другим – проповідь митрополита Михаїла за часів
патріарха Фотія, що засвідчила істинність віри чудом з неспалимим
Євангелієм; третім етапом Копистенський визнає хрещення руської землі
княгинею Ольгою. Нарешті четвертим етапом письменник вважає

228

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Володимирове хрещення. Всупереч своїм опонентам, які вважали ніби
Володимир прийняв римську віру візантійського обряду, Копистенський
пояснює візантійський вибір Володимира тим, що «іж му ся і віра, и
набоженство, и костели їх не подобали…» Загалом, у розповіді про
Володимирове хрещення присутні такі елементи, як пропагандистська
антиримська місія Кирила Філософа до Києва, Корсунська легенда,
паралель між Володимиром та Константином.
Загальна ж історія хрещень Русі «сконструйована» у стилі Кревзи:
автор відносить кожне руське хрещення до часу правління тих
константинопольських патріархів, які, згідно з «Анналами» Баронія,
були вороже налаштовані до Риму. Відповідно у ІХ ст. Русь хрестив не
патріарх Ігнатій, а Фотій, в кінці ж Х ст. – Сергій і частково Микола
Хрисоверх (проримські симпатії якого заперечуються).
Тому, згідно версії автора «Палінодії», перші три хрещення Русі – це
тільки її попередні увірування. Повноцінне ж хрещення здійснив князь
Володимир, який «остаточно утвердив» Русь у «грецькій релігії». На
ньому Копистенський і зупиняється детально, представляючи відомі
літописні сюжети про вибір князем та його послами релігій, здобуття
Корсуня і навернення «до грецької віри». Аби довести грецьке
походження руського християнства, автор підсилює відомі літописні
сюжети введенням «історичних деталей» власного авторства. Зокрема,
для княжих послів у Константинополі нібито «таемницы веры перекладано и обряды набоженства показано». А в описі обряду хрещення
князя Копистенський від себе додає, що грецьким кліром Володимира
було спеціально «перестерегано и напоминано, абы ся выстерегал науки
латинской, бов м превротна есть» [Затилюк, 2014, c. 82].
Захарія Копистенський активно заперечує тезу про те, що хрещення
Русі відбулося за часів єдності Риму й Константинополя. Розкол уже був
помітний від часів патріарха Фотія. Простежуючи історію київських
митрополитів і наводячи короткі довідки про кожного з них, автор
наголошує на тому, що «жаден митрополит Кієвскій в послушенствѣ папежа
анѣ в єдности з костелом Римским не был». Особлива увага звертається на
постаті, які дістали в Лева Кревзи іншу інтерпретацію: Іларіона, Климента,
Григорія Цамблака, Ісидора, Григорія Болгарина. Розповідається про візит
до Речі Посполитої патріарха Єремії, зняття ним Онисифора Дівочки та
упорядкування церковного життя. Автор відмовляється визнавати
повноваження злучених із римським престолом митрополитів Ісидора,
Григорія Болгарина, Михаїла Рогози, Іпатія Потія, Йосифа Велямина
Рутського, «иж суть выклятими от патріархов всходных, и рукою св цкою
през ґвалт насажены». Подано також перелік константинопольських
патріархів – але з 1453 р. (після завоювання Константинополя турками), а
щодо періоду від апостола Андрія Первозваного, то автор відсилає читача до
книжних джерел [Архієпископ Ігор Ісіченко].
Поза тим, автор «Палінодії» чи не вперше серед православної
книжності детально встановлює імена константинопольських патріархів,

229

Лоєк П. Володимирове хрещення України‐Русі в релігійній полеміці початку XVII ст.

сучасних князю Володимиру, попри те, що «Повість временних літ»
нічого про них не повідомляє. Однак, для православної книжності це не
було принциповим. Трактат Кревзи змінив пріоритети, адже уніатський
публіцист будував свою аргументацію, спираючись саме на інформацію
про константинопольських патріархів, сучасних хрещенню. Це
мотивувало Копистенського вдатися до детальних «історичних розшуків».
За його версією, патріарх Микола Хрисоверх, з яким Кревза пов’язував
хрещення князя Володимира і всієї Русі, має лише часткове відношення
до цієї події, оскільки він перебував на кафедрі лише в період «обрання
вір» князем і його охрещення в Корсуні. Участь цього патріарха у
хрещенні Володимира полягає у делегуванні до князя Кирила Філософа,
який «от вѣры Латинского костела Володимира и его родь остерегль».
Крім того, автор «Палінодії» наполягає на антилатинських настроях
Миколи Хрисоверха (тут він теж опонує Кревзі). Після короткої довідки
про час правління сучасних Володимиру патріархів, Копистенський
підсумовує, що першого митрополита на Русь висвятив Сергій у 1000 р.
Таким чином, з порівняльного аналізу полемічного діалогу початку
XVII ст. випливає, що полемістами порушувалися такі питання1:
 Чи хрещення Русі було триразовим чи чотириразовим (потім
православні полемісти говорили і про п’ятиразове)?
 За якого патріарха відбулося хрещення у ІХ столітті: Ігнатія чи
Фотія?
 Яка особиста роль Володимира у процесі Хрещення Русі-України, а
саме виборі обряду (питання порушується у «Палінодії» – в «Обороні
церковної єдності» – відсутнє).
Отже, порівнявши розгляд питання про хрещення Руси-України за
Володимира в двох полемічних творах XVII ст. («Оборона церковної
єдності» і «Палінодія»), бачимо, що в творі уніатського полеміста акцент
робиться на богословських аргументах, що в підсумку мали підважити
послух Руської Церкви Константинополю. Отож, Володимирове
хрещення, будучи ключовою подією в історії Української Церкви, не є
визначальним щодо питання її підпорядкування Константинополю чи
Риму. Натомість для Копистенського прийняття Володимиром
християнства саме з Візантії було визначальним для юрисдикції
Константинополя щодо Української Церкви. В той же час полемісти
навіть не намагались сперечатись про деталі «Володимирового хрещення»,
бо використовували його лише як аргумент для пояснення реалій
церковного життя кінця XVI – початку XVII ст.
З іншого боку, попри те, що обидві сторони інколи на власний розсуд
моделювали історію, полемічна література XVII століття стимулювала
формування власної традиції історіописання і мала в подальшому вагомий
1

Головні пункти полеміки, що порушуються в авторів відображені у Кревзи в
Розділі ІІІ «Про те, як хрестилась Русь», у Палінодії – це частина 3, розділ 1,
артикул 1 «Про навернення хрещення русинів…»
230

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

вплив на історіографію історії України, на формування образу
національного минулого.
Однак, у дискусіях щодо церковної юрисдикції, полемісти зовсім
оминули питання власної ідентичності: в їхній працях чільне місце посідає
Рим або Константинополь, але не Київ. Геополітичне розташування
України зумовило її постійне перебування у центрі неперервних
політичних та цивілізаційних конфліктів. Звичайно, це стосується не лише
висвітлення питання образу «Володимирового хрещення», але на його
прикладі нам варто зрозуміти: «Ми не повинні боротись за Рим чи за
Константинополь, ми повинні боротись за Київ, ми не повинні сперечатись
на боці Європи чи Росії, ми повинні відстоювати інтереси України».
Творячи цю статтю, щиро сподіваюсь, що Великий Дар Хрещення не
буде занедбано, що пам’ять про цю велику подію залишиться не лише на
сторінках полемічних творів XVII століття, а відродиться у наших серцях,
і зацікавлення нашим минулим, яке є дорогою до майбутнього, спалахне
новим полум’ям в українській історіографії. Для відродження інтересу до
історичної спадщини нашого народу, «щоб корінь християнства міг
побачити сяйво нового розквіту» [Іван Павло ІІ, 2008, с. 14, § 9] додаю
текст та переклад третьої частину твору Лева Крези «Obrona jednosci
cerkiewnej» – «Про те, як Русь охрестилась».
Джерела та література:
Архієпископ Харківський і Полтавський Ігор Ісіченко. Лекція 09. Полемічна та
ораторська
проза
//
http://www.bishop.kharkov.ua/kursi-lekcij/istoriaukraienskoie-literaturi-h--xviii-st/lekcia-09-polemicna-ta-oratorska-proza
Грушевський М. Історія української літератури в 6-ти томах. К., 1996. Т. 6. Кн. 1.
Затилюк Я.В. «Перепрочитання історії» хрещення Русі князем Володимиром в
історичній культурі ранньомодерної України // Україна в ЦентральноСхідній Європі. 2014. Вип. 14.
Затилюк Я.В. Минуле Русі у київських творах XVII століття: тексти, автори,
читачі: автореф. дис ... канд. іст. н. К., 2013.
Іван Павло ІІ. Magnum Baptismi Donum (Великий Дар Хрещення), S. l., 2008.
Лист Ипатея Потия к князю Константину Константиновичу Острожскому //
Русская историческая библиотека (далі – РИБ). Т. ХІХ. СПб., 1903.
Поплавська Н.М. Українська полемічно-публіцистична проза кінця XVI –
початку XVII ст.: сучасна рецепція та реінтерпретація: автореф. … д. філ. н.
К., 2008.
Савченко С. Давня Русь у полемічній літературі кінця XVI–XVII століть:
Монографія. Дніпропетровськ, 2007.
Сас П. Концепція хрещення Русі Лаврентія Зизанія (До питання про методи
ренесансного історизму в українській літературі та історіографії другої
половини XVI – першої третини XVII ст. // Записки НТШ. Праці історичнофілософської секції. Л., 1993. Т. 225.
Сеник С. Два митрополити – Потій і Рутський // Історичний контекст, укладення
Берестейської унії і перше поунійне покоління. Л., 1995.

231

Лоєк П. Володимирове хрещення України‐Русі в релігійній полеміці початку XVII ст.
Сеник С. Духовний профіль Св. Йосафата Кунцевича. Л., 1994.

Сеник С. Українська Церква в XVII ст. // Ковчег. Збірник статей з церковної
історії. Л., 1993. Ч. 1.
Сеник С. Українська Церква в добу Хмельницького. Л., 1994a.
Isajewicz J. Kościoł greckokatolicki a niektóre aspekty rozwoju kultury ukraińskiej i
białoruskiej w XVII–XVIII w. // Варшавські українознавчі студії / За ред.
С. Козака. Варшава, 1997. Ч. 4–5.
Krevza L. Obrona jaedności cerkiewney abo dowody ktуrymi się pokazuie iż Grecka
Cerkew z Łacinską ma być ziednoczona (1617 r.) // РИБ. Т. 4. Кн. 1. СПб., 1878.

TRZECIA CZĘSC
O TYM IAKO SIĘ RUŚ KRZCIŁA
Rozdziął I.
O troiakim krżcie.
O troiakim chrzcie Rusi czytamy u
hystorikow.
Pierwszy
–
za
Bazilego
Macedona, cesarza Greckiego, a za książęcia
wszytkiey Rusi Ruryka, y za patryarchy
Konśtantinopolskiego Ignacego, ktorego acz
zrzucił, iako się wyżey pomieniło, Barda, a
wsadził Fociusza, wszakże tamten był przez
ten wszytek czas prawdziwym patriarchą, a
nie Fociusz, tak uznał sobor, zgromadzony w
Konstantinopolu od Adriana papieża, na
ktorym przywrocony iest Ignacy, a Focius
zrzucony, iako się we 2 części, w rozdz. 7
ukazało. O tym krzczeniu Rusi tak mowi
Kronika Słowieńska: «Bazyli Macedon, wiele
woiowawszy z Agarany, uczynił przymierze z
Rusią y namawiał ich do krztu; a oni mu się
obiecali y prosili, aby im dany był episkop.
Ktorego posłał do nich cesarz, a Ruś się znowu
ociągała, mówiąc do biskupa: «iesli nam cudo
iakie uczynisz, zostaniem chrześcianami».
Episkop na roskazanie ich rzucił Ewangelią w
ogień, ktora bywszy długo w ogniu, a nie
zgorzała. Czemu dziwuiąc się Ruś okrzciła
się». Lecz dokłada tamże Kronika Słowacka w
te słowa: „Ale ieszcze czas był nie przyszedł,
aby się w nich uwielbiło imię Pańskie». Wziął
to ten kronikarz z hystorikow Greckich,
Zohary y Cedrena, ktorzy o tym wzmiankę
czynią, choć książąt Ruskich, na on czas
będących, imion nie kładą. Ten krzest iż nie
był powszechny wszytkiey Rusi, iedno snąć
osób nie wiela, dla tego też w krotce ustało y
ta trocha chrześciaństwa, co było, że podobno
pasterzow nie mieli, dla zamieszania, ktore
pod
ten
czas
począł
Fociusz
w
Konstantinopolu. A ieśli się do tego przyłożył
y Focius, co za dziw, że Pan Bog nie
błogosławił temu w pasterstwie, ktory sam
przeciw pasterstwu, od Chrystusa Pana

ТРЕТЯ ЧАСТИНА
ПРО ТЕ, ЯК РУСЬ ХРЕСТИЛАСЬ
Розділ І
Про потрійне хрещення
Про трикратне хрещення Русі читаємо у
істориків. Перше з них – за часів правління
Василія Македонянина, грецького цісаря, та
за князювання над всією Руссю Рюрика і
Київських князів Аскольда та Дира, при
Константинопольському патріархові Ігнатію,
якого усунув, як було сказано вище, Барда,
натомість посадив Фотія, хоча він [Ігнатій. –
П. Л.] був правдивим патріархом впродовж
всього часу, а не Фотій, як це визнав
Константинопольський собор від папи
Адріана, на якому було повернуто Ігнатія, а
Фотія усунено (як про це зазначалось в ч. 2
розд. 7). Про це хрещення Русі так
говориться в Слов’янському Хронографі:
«Василій Македонянин, який багато воював
з агарянами, уклав союз з Руссю і заохочував
її до хрещення, а вони йому пообіцяли і
просили,
щоби їм
надати єпископа.
Імператор послав до них єпископа, та Русь
знову зволікала, говорячи до єпископа:
«Якщо нам якесь чудо вчиниш, то станемо
християнами». Єпископ на їхнє прохання
кинув Євангелію у вогонь, і вона, будучи
довший час у вогні, не згоріла. Дивуючись
цьому, Русь охрестилася». Слов’янський
Хронограф додає до тих слів наступне: «Але
ще не прийшов час, щоби в них
прославилось Господнє ім’я». Взяв це
літописець у грецьких істориків Зонари і
Кедрена, які, говорячи про цю подію, не
вказали імен руських князів. Оскільки це
хрещення не було загальним для всієї Русі, і
було охрещено невелику кількість осіб, то
незабаром громада християн зникла, адже
не мали пастирів через події непорозумінь,
які розпочав Фотій в Константинополі. А
якщо у цьому був задіяний Фотій, то немає
нічого дивного, що Бог не благословив того у

232

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

postanowionemu, powstawać począł! A iż od
katolickiego, a nie schyzmatyckiego patriarchi
y ten pierwszy krzest Ruś przyięła, wielkim
dowodem iest sprawa świętych aposstołow
naszych Słowieńskich Metodego y Cyrilla,
ktorzy, pod ten czas, gdy się Fociusz w
Konstantynopolu
buntował
przeciw
papieżowi, po błogosławieństwo iezdzili do
Rzymu. wysłani byli ieszecze za Michała
cesarza, na początku patryarchostwa świętego
Ignacego do kraiow Słowieńskich, dla
nawracania ich na wiarę. W czym, gdy im Pan
Bog
pobłogosławił,
iż
wiele
narodów
Słowieńskich nawrócili, a chcąc ich opatrzyć
pasterzmi y po Słowacku nabożeństwo swoie
odprawować, szli do Rzymu z księgami
Słowackiemi, przełożonymi z Greckiego ięzyka
po Słowacku, o czym szyroce opisano iest w
żywocie tego ś. Cyrilla y Methodego, miesiąca
lutego 14 dnia w «Sobornikach» Słowackich.
Przy końcu tego żywota ich tak opisano: «Gdy
przychodził Cyril do Rzymu, wyszedł sam
papież Adrian, ze wszytkim clerem y z
świecami (potykaiąc Cyrilla), dowiedział się
bowiem, iż Cyril niósł kości świętego
Clemensa męczennika, papieża Rzymskiego.
A te kości świętego Clemensa znalazł Cyril
święty w Korsunie, w morzu, iako iest w
żywocie iego. Y zaraz mu dał Bog cuda czynić:
paraliżem
zarażonego
człowieka
tam
uzdrowił, y wielu inszych z rożnych chorób
uleczył. Wziąwszy tedy papież księgi
Słowienskie, pośwjęcił ie y położył ie w cerkwi
świętey Maryi, ktora się nazywa Pacis abo
Pokoiu, y odprawowali tam liturgią. Y
roskazał dwum episkopom papież, Formozowi
y Gordyfowi poświęcić uczniów Słowackich. A
gdy ie poświęcił, odprawowali liturgią w
cerkwi ś. apostoła Piotra Słowackim ięzykiem,
takież y wsienoczną śpiewali Słowackim
ięzykiem w cerkwi świętego Pawła». Tu
iawnie każdy widzieć może, iako ten Cyril,
święty apostoł Słowacki potępia przeklętą
schyzmę Fociuszową, gdy uczniów swoich
święcić ną stan duchowny do biskupa
Rzymskiego
wodził,
y
stamtąd
błogosławieństwo
bierze
tym,
ktorzy
Słowieńskim
językiem
nabożeństwo
chrześciańskie w cerkwiach odprawować
mieli. Z Rzymu tedy od papieża mamy służbę
Bożą y wszystko odprawowanie chwały Bożey
cerkiewne, a nie z Konstantinopola. Nie bez
osobliwego zrządzenia Bożego, stało się to.

пастирстві, хто сам супроти пастирів, Ісусом
Христом наставлених, почав повставати.
Вагомим доказом того, що від католицького,
а не схизматського патріарха перше
хрещення Русь прийняла є це діло святих
апостолів слов’ян Методія і Кирила, які в
тому
часі,
коли
Фотій
бунтував
в
Константинополі проти папи, їздили в Рим
по благословення. Вони ще підчас правління
імператора Михаїла на початку служіння
патріарха святого Ігнатія були вислані до
краю слов’ян для навернення їх до віри. У
цьому їх Господь Бог благословив, бо
навернули багато слов’янських народів, і,
бажаючи забезпечити їх пастирями і
слов’янською відправляти богослужіння,
вони пішли до Риму зі слов’янськими
книгами перекладеними з грецької на
слов’янську. Про це докладно описано в
житії св. Кирила і св. Методія (14 лютого) у
слов’янських «Збірниках». В кінці опису
їхнього життя сказано: «Коли підходив
Кирило до Риму, то сам папа Адріан вийшов
зі всім клиром і зі свічками зустрічати
Кирила, бо довідався, що Кирило ніс кості
святого
мученика
Климента
папи
Римського. Святий Кирило знайшов мощі
святого Климента в Корсуні на узбережжі,
як сказано в його життєписі. Негайно дав
йому Господь Бог ласку вчинити чуда – був
оздоровлений спаралізований та багато
інших з різних хворіб вилікувано. Тоді папа
взяв слов’янські книги, посвятив їх і поклав
у церкві св. Марії, яка називалась Pacis, або
миру, і відправили там літургію. Папа дав
наказ
двом
єпископам
(Формозові
і
Гордифові) висвятити учнів слов’янських. А
коли їх посвятили – то відправили Літургію
в церкві св. ап. Петра слов’янською мовою, а
також Всеношну співали слов’янською мовою
в церкві св. Павла». Тут явно кожен може
побачити, що цей Кирило – святий апостол
слов’янський – засудив прокляту схизму
Фотія, бо своїх учнів почав висвячувати у
духовний
чин,
водячи
до
єпископа
Римського.
І
звідти
також
бере
благословення для тих, які слов’янською
мовою християнське богослужіння в церквах
мали відправляти. Також з Риму тоді папи
маємо Службу Божу і все церковне
Богослужіння прослави Божої, а не з
Константинополя. Це відбулося не без
особливого Божого промислу.

Rozdziął II.
Co siedziało na Rusi po przyięciu
krztu więtego

Розділ II
Що відбувалося на Русі після
прийняття святого Хрещення

233

Лоєк П. Володимирове хрещення України‐Русі в релігійній полеміці початку XVII ст.

Żeby się doskonała tego wszystkiego
wiadomość dała, rozumiemy być potrzebę
wyliczyć wszytkie metropolity Kiiowskie, y o
każdym krociuchno powiedzieć to, co się w
Kronice Moskiewskiey nayduie, chociasz ten
kronikarz na Łacinniki był niełaskawy.
1. Pierwszy metropolita od patryarchi
Mikołaia Chrysowercha około roku 1000
Ruskim narodom podany był, imieniem
Michał, Greczyn rodem. Ten, przyiachawszy
do Kiiowa z inszemi episkopami, Ruś krzcił y
episkopy po pewnych mieyscach stanowił.
2. Metropolita Leonty roku 1020. Przy nim
umarł Włodzimierz y żona iego Anna. Za iegoż
czasu Hleb y Borys zabici byli, y on nalepiey
sporządił episkopie w kraiach Ruskich y z
namowy spolney uradził, żeby metropolicka
stolica była w Kiiowie, a nie gdzie indziey.

3. Imieniem Teopempt nastąpił około roku
1038. On święcił cerkiew świętey Sophiey w
Kiiowie, y na złotych wrotach Cerkiew
zbudowana
przez
Iarosława,
syna
Włodzimierzowego. Za iego czasu stało się
rozerwanie między Cerkwią Grecką y Rzymską
przez
Michała
Kirulariego,
patryarchę
Carogrodzkiego.
Tam,
za
osobliwym
zrządzeniem Bożym, po śmierci Teopempta,
xiążę Ruskie nie chciał mieć Greka
metropolita, posłuszeństwa patryarchowskiego.
4. Hiląrion naypierwszy z narodu Ruskiego
był inokiem, to iest mnichem na Berestowie,
roku 1051. Iarosław, xiążę Ruskie, episkopów
do Kiiewskiey cerkwie ś. Sofiey zazwawszy,
dał go poświęcić na metropolią, y do
Carogrodu nie słał po błogosławieństwo. Tak
wyraźnie mówi Kronika Moskiewska. Może y
to być, że ten xiążę, dowiedziawszy się o
odszczepienstwie, odraził się od patryarchi. Za
iego czasu poświęcenie cerkwie było świętego
Ierzego w Kiiewie. Przy tymże metropolicie
Iarosław, xiążę Ruskie, umarło.
5. Georgi roku 1063. Żadney wzmianki nie
czynią Kroniki Ruskie, ieśli był Rusin albo
Greczyn, y ieśli słuchał patryarchi. Ten za
świętych obwołał Hleba y Borysa y ciała ich
przeniósł do cerkwie nowey. To przeniesienie
obchodzi się miesiąca maia wtorego dnia. Za
iego czasów cerkiew Pieczerska zbudowana w
Kiiewie.
6. Roku 1080 nastąpił Ioan. Tak że
wzmianki niemasz, ieśli słuchał, abo nie,
patryarchi.
7. Roku 1090. Ioan ten był Grekiem y,
tylko rok bywszy metropolitem, umarł.
8. Roku 1092. Efrem metropolita. Ten

Щоби отримати досконалі відомості про
все це, усвідомлюємо необхідність перерахувати всіх Київських митрополитів і про
кожного трошки розказати, що знаходимо в
Московському літописі, хоча цей літописець
не був ласкавим до латинників.
1. Перший митрополит від патріарха
Миколи Хризоверха близько 1000 року був
наданий народам Русі під іменем Михаїл
Грек. Цей, приїхавши до Києва з іншими
єпископами, хрестив Русь і єпископів по
певних місцях настановив.
2. Митрополит Леонтій – 1020 р. Підчас його служіння помер князь Володимир і його дружина Анна, також були вбиті Борис і Гліб. Він
якнайкраще впорядкував єпископства в Руських краях і за спільною згодою постановив,
щоби митрополича столиця була в Києві, а не
деінде.
3. Теопемпт став митрополитом близько
1038 р. Він посвятив собор св. Софії в Києві,
Ярославом, сином Володимира, на Золотих
воротах була збудована церква Благовіщення. В часи його служіння відбувся розкол
між Грецькою Церквою і Римською через
Царгородського
патріарха
Михаїла
Керуларія. Там, згідно особливого Божого
провидіння, після смерті Теопемпта руські
князі не хотіли мати грека митрополитом,
підпорядкованого патріархові.
4. Іларіон – перший з народу Руського,
інок (тобто монах) з Берестова – 1051 р.
Ярослав, князь руський, скликав до
Київського собору св. Софії єпископів, щоб ті
його посвятили в митрополити, але до Царгороду не посилав по благословення. Так
виразно говорить Московський літопис. Ймовірно, що князь, довідавшись про відмежування, відсторонився від патріарха. Під час
його служіння відбулось посвячення церкви
св. Юрія в Києві. При цьому ж митрополиті
помирає руський князь Ярослав.
5. Георгій – 1063 р. Жодних спогадів
руські літописи не подають про те, чи він був
греком чи русином, і чи підпорядковувався
патріархові. Він проголосив святими Бориса
і Гліба і їхні тіла переніс до нової церкви.
Перенесення їхніх мощів відбулося 2 травня.
Під час його служіння була збудована в
Києві Печерська церква.
6. Йоан – 1080 р. Немає жодних
відомостей про те, чи він підпорядковувався
патріархові.
7. Йоан Грек – 1090 р. Був митрополитом
лише один рік і помер.
8. Митрополит Єфрем – 1092 р. хоча він

234

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

chociasz był Grekiem, ale patryarchi nie
słuchał. Dochodzimy tego stąd, że on przyiął
święto przeniesienia świętego Nikołaia z Miri
do Baru. Ktore święto postanowił Urban
Wtóry, papież; on ie przyiął, chocia Grecy nie
przyięli. Y teraz obchodzimy miesiąca maia 9
dnia, o czym szyrzey iest w «Sobornikach»
cerkiewnych Ruskich, miesiąca y dnia zwysz
pomienionego. Grekowje y teraz tego święta
nie święcą.
9. Metropolit Mikołai nastąpił roku 1102.
Rodem był z Greciey, posłuszny patryarsze.
Piszą o nim, że był prostaczek.
10. Nikifor roku 1014. Takiż iako y Mikoła.
11. Metropolit Nikita roku 1126. Także
Grek, w posłuszeństwie patryarszym żył.
12. Metropolit Michaił roku 1127. Y ten był
Grek,
w
posłuszeństwie
patryarszym,
nabożny, ale nie uczony. Carzyk Nahayski
Tatarski dawał iemu pewną dań na każdy
rok, niewiem z iakiey miary.
13. Kliment roku 1146. Tu znowu nie
posyłali do Konstantynopola po mitropolita,
ale sami znowu go obrali y poświęcili, za
powodem
Izasława,
xiążęcia
Ruskiego.
Poświęcili go wprzód na episkopią. Potym,
kładąc nań głowę ś. Klemensa, papieża
Rzymskiego (darowana była Włodzimierzowi
po krzcie od Chersońskiego episkopa), y po
błogosławieństwo nie słali do Carogrodu. Że
ten Kliment z niektórymi episkopami
Ruskimi nie słuchał patriarchi, zwłaszcza że
miał po sobie xiążęcia Izasława, ktory,
spowinowaciwszy się z królem Polskim, za
ktorym miał siostrę swoię rodzoną, snąć wolał
związek mieć z papieżem, niż z patryarchą, ile
dowiedziawszy
się
o
odszczepieństwie
patriarchów.
14. Teodor roku 1160. Ten był z Greciey
rodem y słuchał patriarchi.
15. Metropolit Ioan roku 1170. Ten
przysłany był z Carogrodu, ale Rościsław
książę Ruskie niechciał go przyjąć. Lecz
cesarz Grecki, mówi Kronika Ruska, przysłał
mu wiele darow, y tak go przyiął. Stąd
dochodzimy, że się u cesarza y upatryarchi
nakupowali na metropolią Ruską, że cesarze
aż podarki posyłali. Starał się ten Ioan o
iedność z papieżem Rzymskim Alexandrem
Trzecim. Iest list iego w «Prawiłach» napisany
do papieża, oświadczaiąc mu miłość y
uprzeymość swoię.
16. Konstantyn roku 1176. Ten był Grek, w
posłuszeństwie patryarszym.
17. Nikifor roku 1185. Takimże był y ten.

був греком, але не підпорядковувався
патріархові. Висновки робимо з того, що він
ввів святкування перенесення мощів святого
Миколая з Мир до Барі. Це свято встановив
папа Урбан ІІ. Він [митрополит Єфрем. –
П. Л.] його прийняв, хоча греки не
прийняли. Тепер святкуємо це свято 9
травня, про що ширше є сказано в Руських
церковних «Ізборниках». Греки і зараз це
свято не святкують.
9. Митрополит Миколай – 1102 р. Родом
був з Греції і підпорядковувався патріархові.
Пишуть про нього, що був простаком.
10. Никифор – 1114. Такий як і Миколай.
11. Митрополит Микита – 1126 р. також
грек, підпорядковувався патріархові.
12. Митрополит Михаїл – 1127 р. І цей
був греком, підпорядковувався патріархові,
був побожний, але не вчений. Татарський
князьок Нагайський давав йому щорічно
деяку данину, але невідомо з якої міри.
13. Климент – 1146 р. Тоді знову не
посилали
до
Константинополя
за
митрополитом, а самі вдруге обрали і
надали сан за ініціативою Ізяслава, князя
руського. Його найперше висвятили на
єпископа, потім поклали на нього голову
святого
Климента
Папи
Римського
(подарована була Володимирові після
хрещення єпископом Херсонеса), і по
благословення до Царгороду не посилали.
Цей Климент з деякими єпископами
руськими не підпорядковувався патріархові,
тому що мав підтримку князя Ізяслава,
який, поріднившись з польським королем (бо
одружився з його сестрою), – бажав мати
зв’язки з папою, а не з патріархом, відколи
довідався про схизму патріарха.
14. Теодор – 1160 р. Був греком і
підпорядковувався патріархові.
15. Митрополит Йоан – 1170 р. Цього
прислали з Царгороду, але Ростислав князь
руський не хотів його прийняти, проте
грецький імператор, як говорить руський літопис, прислав йому багато дарів і так князь погодився його прийняти. Звідси можемо зробити
висновок, що у імператора, і патріарха купували сан руського митрополита, оскільки
імператор аж подарунки присилав. Дбав цей
Йоан про єдність папою римським Олександром ІІІ. Зберігся в «Правилах» його лист, написаний до папи, в якому засвідчував йому любов
і свою щирість.
16. Константин – 1176 р. Цей був греком і
підпорядковувався патріархові.
17. Никифор – 1185. Таким самим був і

235

Лоєк П. Володимирове хрещення України‐Русі в релігійній полеміці початку XVII ст.
18. Matwiey. Ten był Grek, komu
posłuszeństwo oddawał, nie piszą. Bo w ten
czas Łacinnikowie wzięli byli Konstantynopol
roku 1200. Y tam Łacinnicy patryarchami byli
do roku 1235, wedle kronikarzow Greckich,
dobrze dłużey – wedle Kroniki Moskiewskiey.
19. Kirył, rodem Rusin, roku 1225. Był
człowiek nabożny y uczony, kogo słuchał nie
wiemy; a podobieństwo, że poki Łacinnicy
trzymali Konstantynopol, wyiąwszy iednego
tylko
metropolitę
żaden
z
Ruskich
metropolitów
nie
słuchał
patryarchi
Greckiego; bo ci mieszkali na on czas w
Niceiey za morzem Czarnym, a Kronika
głucho to wszystko miia.
20. Kirył, kleryk, Rusin. Umiał sprawy
cerkiewne dobrze. Roku 1230 usiadł na
stolicy.
21. Iosif, Grek z Nicei. Ten ieden tymi
czasy, iako się rzekło, od patryarchi Greckiego
był posłany roku 1237.
22. Kirył Rusin, roku 1250. Za iego czasów
odyskali (tak pisze kronika Moskiewska, kilka
lat nie zgadzaiąc się z kronikami Greckiemi)
Grekowie Carogrod, y Michał Paleolog, cesarz
Konstantynopolski, przyiął z Łacinnikami
iedność, y patryarchą Ioan Wek posłuszny był
Innocentemu papieżowi. O czym pisze
Gregaras w księgach wtorych o Paleologu
Michale.
23. Roku 1283 nastąpił Maxim Grek. Tego
poświęciwszy patryarcha pomieniony Jan
Wek, przysłał do Kiiewa; y żyli ci w iedności z
Cerkwią Rzymską tak metropolita iako
patryarchą.
24. Roku 1307 Piotr Rusin, ihumen Ratski,
Został metropolitem w ten czas, kiedy wielka
mieszanina
była
w
Greciey
miedzy
patryarchami za Andronika cesarza syna
Michałowego,
ktory
iedność
cerkiewną
wykorzeniał,
patryarchow,
metropolitow
wyganiaiąc, rożnymi sposoby trapiąc y o
śmierć przyprawuiąc. Tenże to y Weka zasłał
na wygnanie. Żył ten metropolit w prostości
swoiey świętobliwie, y Moskwa go ma za
świętego, obchodzi pamiątkę iego decembra 24
dnia. Żywot iego opisany w «Sobornikach»
Słowieńskich.
25. Feognost roku 1328. Ten także
podlegał patryarchom, choć nieporządnie
wstępuiącym na stolicę patryarchowską. Za
iego czasu przyniesiono nabożeństwo Ruskie
do Wilna. Olgerd bowiem, xiążę Litewskie,
poiął był xiężnę Twierską, nabożeństwa
Greckiego, przy ktorey byli duchowni, y

цей.
18. Матфей. Був греком, кому підпорядковувався не сказано. Бо в цей час у 1200 р.
латинники здобули Константинополь. І
латинники там були патріархами до 1235,
згідно грецьких літописів, і набагато довше
згідно московських літописів.
19. Кирило, русин – 1225 р. Був людиною
побожною і вченою, кому підпорядковувався
невідомо, але правдоподібно, що доки
латинники утримували Константинополь, за
винятком тільки одного митрополита жоден
з
митрополитів
руських
не
підпорядковувався грецькому патріархові.
Оскільки патріархи жили в Нікеї – за
Чорним морем, то літопис тупо це обминає.
20. Кирило, клірик, русин. Добре
впорядковував церковні справи. У 1230 р.
зайняв у столиці митрополичий престол.
21. Йосиф – грек з Нікеї. Він один у ті
часи, як було сказано, був посланий
грецьким патріархом у 1237 р.
22. Кирило Русин, 1250 р. У його часах
греки відібрали (так пише Московський
літопис, на декілька років не узгоджуючись з
грецькими літописами) Царгород, і Михаїл
Палеолог імператор Константинопольський
прийняв унію з латинниками, а патріарх
Йоан Век був підпорядкований папі
Інокентію – про це пише Григорас в інших
книгах про Михаїла Палеолога.
23. В 1283 р. митрополитом став Максим
Грек. Того посвятив вище згаданий патріарх
Йоан Век і прислав до Києва. Вони жили в
єдності з Римською Церквою – як
митрополит, так і патріарх.
24. Петро Русин – 1307 р. Ігумен
Ратський, став митрополитом у час, коли в
Греції
була
велика
суперечка
між
патріархами за Андроніка імператора, сина
Михайлового, який викорінював церковну
єдність, виганяючи патріархів і митроплитів,
різними способами переслідуючи та смерті
піддававши. Цей же і Века відправив у
заслання. Цей митрополит жив у простоті
своїй святобливо, і Москва його почитає як
святого, згадуючи його пам’ять 24 грудня.
Його життя описане
в «Ізборниках»
слов’янських.
25. Феогност – 1328 р. Той також
підпорядковувався патріархам, хоча не
порядно вступив до патріаршої столиці. В
його
часах
церковну
столицю
було
перенесено до Вільна. Литовський князь
Ольгерд
здобув
Тверське
князівство,
підпорядковане грецькому обряду, де було

236

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

nawrócili niektórych przednich z Litwy na
wiarę chrześciańską. Miedzy ktorymi byli y
trzey z Litwy dworzanie wielkiego xiążęcia,
ktorzy dla wiary świętey umęczeni są, a
potym y na dębie powieszeni, na tym mieyscu,
gdzie teraz iest cerkiew Swiętey Troyce w
Wilnie. To mieysce na on czas chrześcianie
uprosiwszy, zbudowali cerkiew Swiętey
Troyce.
26. Roku 1364 Alekszy, Rusin. Człowiek
wielce nabożny y był posłuszny nabożnemu
patryarsze Filofieiowi, ktory iedności cerkiewney
nie przeczył y owszem do niey był barzo
przychylny. Tylko dla iadowitości cesarza do
tego przyść niemogł. Tenże Filofiey, pospołu z
metropolitem Aleksieiem, męczenniki zwysz
pomienione miedzy święte policzyli y święcić
onych pamiątkę ustanowili miesiąca kwietnia 14
dnia. Męczeństwo ich w «Sobornikach» y
«Prolohach» napisano, miesiąca stycznia 13 dnia.
Nagany był godnym ten Filofiey, że cesarza
nazbyt słuchał, ktory, wziąwszy podarki u
Kipriana, nieiakiegoś Greka, kazał go na
metropolią Kiiewską poświęcić, ieszcze za
żywota Alekszego. A po śmierci Alekszego, gdy
Kipryan poiachał do Kiiewa, przybiegł do
Carogrodu Pimin, czernieć, Moskwicin, y,
dawsze wielkie podarki cesarzowi Janowi
Kantakuzynowi y patryarsze Filofieiowi,
otrzymał od niego poświęcenie na metropolią
Kiiewską.
Y
tak
postanowili
dwuch
metropolitów, ktorzy wielkie zamieszania czynili
w państwie naszym y Moskiewskim przez lat 30,
bo kniaź wielki Moskiewski Dimitr Iwanowicz,
pod czas Rozgniewawszy się na Kipriana,
Pimina zą metropolitę miał, a pod czas Pimina
wygnawszy, Kipriana za metropolitę znał, o
czym szyroce w Latopiscach Ruskich iest. Na
ostatek, inszy patriarcha po tym Philofeiu
nastąpiwszy na stolicę patriarchostwa, przysłał
na metropolią Dionisego Greka. Widząc takie
swowolenstwo, Włodymierz Olgierdowicz, ktory
na on czas iuż fciiow trzymał, kazał poimawsży
tego Dionizego w więzienie wsadzić, gdzie do
śmierci był. Cnoty y pobożności tego Alexiia
wypisane są w żywocie iego, miesiąca lutego
dwunastego dnia.
27. Roku 1378, metropolit Kiprian. Był to
człowiek dobry, choć nie uczony, lecz niemal
wszystek czas prawił, biedząc się z Piminem
pomienionym. On żywot Piotra metropolity
spisał; trzydzieści lat żywszy na stolicy,
umarł.
28.
Roku
1407,
dwudziesty
ósmy
metropolit Fotey. Był to człowiek barzo prosty
y łakomy, skarbowi cerkwi świętey Sophiey

багато духовних, вони навернули декого з
їхніх попередників у Литві до християнської
віри. Між ними були троє дворян великого
князівства Литовського, які були за віру
святу замучені, а потім на дубі повішені, на
тому місці, де зараз є церква Пресвятої
Трійці у Вільно. Це місце християни тоді
випросили і збудували церкву Пресвятої
Трійці.
26. 1364 р. – Олексій Русин. Чоловік дуже
побожний і підпорядковувався побожному
патріархові Філофеєві, який не забороняв
церковної унії і був до неї дуже прихильним.
Лише через їдкість імператора до неї не зміг
приступити. Той же Філофей разом з
митрополитом Олексієм мучеників, вище
згаданих, причислив до лику святих і
встановив святкування їхнє поминання на
14 квітня. Їхня мученича смерть описана і
датована в «Ізборниках» і «Прологах» 13
січня. Можна б докоряти цьому Філофею, що
послухав імператора, який взяв подарунки у
грека Кипріана і наказав його висвятити на
Київського митрополита ще за життя
Олексія. Після смерті Олексія, коли Кипріан
поїхав до Києва, прибіг до Царгороду Піменмонах, москвич, і давши великі подарунки
імператору
Іванові
Кантакузинові
і
патріарху Філофею, отримав від посвячення
на Київську митрополію. Таким чином
встановили двох митрополитів, які вчинили
велику смуту в нашій державі і Московській
впродовж 30 років, бо великий князь
московський
Димитрій
Іванович,
розгнівавшись
на
Кипріана,
Пімена
визнавав митрополитом, потім вигнав
Пімена – а Кипріана взяв митрополитом,
про що докладно описано в руських
літописах. На кінець інший патріарх після
Філофея, вступивши на патріарше служіння,
прислав митрополитом Дионисія грека.
Дивлячись на таке свавілля, Володимир
Ольгердович, який тоді тримав Київ,
наказав схопити цього Дионисія і вкинути до
в’язниці, де він був до смерті. Чесноти
Олексія є описані в його життєписах 12
лютого.
27. Митрополит Кипріан – 1378 р. Це був
чоловік добрий, хоча не вчений, проте не
мав постійного уряду, будучи замінений
Піменом. Він написав життя митрополита
Петра. Проживши 30 років у митрополичій
столиці, помер.
28. 1407 р. – 28-ий митрополит Фотій. Це
був чоловік дуже простий і ласий, а перед
скарбницею Собору св. Софії багато чим

237

Лоєк П. Володимирове хрещення України‐Русі в релігійній полеміці початку XVII ст.

Kiiewskiey barzo winien.. Czego nie mogąc
znieść episkopowie Ruscy, ziachawszy się z
Witoldem
Alexandrem,
pospołu
do
Nowogródka Litewskiego, roku 1415, tamże
barzo narzekali na cesarza Greckiego
Manuela Paleologa y patryarchę, że im na
metropolią ludzi nie przykładnych posyłali,
biorąc od nich podarki. Tamże zaraz
naradziwszy się kazali przecz Foteiowi
ziachać, a obrawszy z pośrzodku siebie
Gregorza, rodem z Bołgarskięy ziemi,
Cemiwlaka
przezwiskiem,
posłali
do
patriarchi, aby im tego za metropolitę dał. On
(powiada tamże) niechciał tego uczynić, dla
złych swoich przybytków. Co oni widząc,
onego Gregorza sami poświęcili na episkopiią
y metropolią, biorąc na podporę, sobie
zwyczay przeszły. O czym szeroce iest w tym
soborze, ktory mamy wiednych naszych
«Prawiłach» napisany.
29. Roku 1415 metropolit Hrehorej
Cemiwlak. Ten był człowiek uczony, y mamy
wiele iego kazania na święta rożne. On
wprowadził żeby Ruś Paraskowię Ternowską
za patronką miała, ktora przed nim umarła
była stem lat wprzód. Pisał iey żywot. On y
Euthimiey, patriarcha Ternowski, Bulgaryn,
ktorego tenże metropolit Hrehory wielce
wychwala w kazaniu swym, pisali do
Konstantieńskiego soboru Niemieckiego y prosili
ich, aby obmyślali o ziezdzie, na ktorymby mogła
się naprawić iedność Cerkwie Greckiey y
Łacinskiey. Mówi Kronika Moskiewska, że go
Alexander Witold posłał do Rzymu, staraiąc się o
iedność, widząc zwłaszcza, że y sam patriarcha
Carogrodzki, na on czas będący Euphimi, z
cesarzem Manuelem Paleologiem, barzo się o tę
iedność starali, iako świadczy Latopisiec Ruski.
On iednak do śmierci swey nie przystał do
społeczności z patryarchą, podobno dla schizmy,
iednak episkopowie Ruscy y wszytka Ruś, bez
wszelakiego przeciwieństwa, mieli go za
pasterza.
30. Roku od stworzenia świata 6746, a od
Narodzenia Pańskiego 1437 metropolit
Isiidor, Bulgarin. Ten był człowiekiem
godnym y uczonym, w ktorym hospodar
Moskiewski, Wasiley Wasilewicz, widząc tę
godność, przyiął go wdzięcznie, gdy przyiachał
pierwszy raz do Moskwy, chociaż pierwiey
pisał do patriarchi Carogrodzkiego Józefa y do
cesarza Jana Paleologa, syna Manuelowego,
prosząc, aby Jona, episkop Rzezański,
Moskwicin, był poświęcon na tę metropolią.
Ale patriarcha nie chciał tego uczynić, widząc,
że to była persona prosta, a im trzeba było

провинився. На це єпископи Русі не могли
мовчати,
з’їхавшись
з
Вітольдом
Олександром до Новгородка Литовського у
1415 р., дуже нарікали на грецького цісаря
Мануїла
Палеолога
і
патріарха.
Скаржились,
що
їм
на
митрополію
присилали людей не прикладних, взявши
від тих подарунки. Тоді ж, порадившись,
наказали Фотію виїхати геть і обрали зпоміж себе Георгія, родом з Болгарії – на
прізвище Цамблак. Вони послали до
патріарха, щоби цього їм благословив
митрополитом. Він (сказано там само) не
хотів цього вчинити задля злих своїх
прибутків. Побачивши це, цього ж Георгія
вони самі посвятили на єпископію і
митрополію,
беручи
собі
за
взірець
попередній звичай. Про це є широко сказано
в тому соборі, який маємо описаний у наших
«Правилах».
29. 1415 р. – митрополит Григорій
Цамблак. Це була вчена людина, і маємо
багато його проповідей на різні свята. Він
проголосив св. Параскеву Тарнавську, яка
померла сто років назад, заступницею Русі.
Він написав її житіє. Він і Тернавський
патріарх Євтимій, болгарин, якого цей же
митрополит Григорій дуже вихваляв у своїх
проповідях, писали до Константського собору
(Німеччина) і просили їх, щоби подумали
про з’їзд, на якому могла б відновитися
єдність грецької і латинської Церков.
Московський літопис говорить, що його
Олександр Вітольд послав до Риму, дбаючи
про єдність і бачачи, що сам Царгородський
патріарх, на той час був Євфимій, з
імператором Емануїлом Палеологом дуже
дбали про цю єдність, як свідчить руський
літописець. Проте він до своєї смерті не
поєднався у спільноті з патріархом (тобто не
визнав схизми), але руські єпископи і вся
Русь без всякого спротиву мали його за
пастиря.
30. З 6746 р. від створення світу і 1437 р.
від Різдва Христового митрополитом є Ісидор
Болгарин. Цей був людиною гідною і
вченою, про якого цар московський Василій
Васильович, добачуючи цю гідність, прийняв
його з вдячністю, коли приїхав вперше до
Москви,
хоча
перший
писав
до
царгородського патріарха Йосифа і до
імператора Івана Палеолога, сина Мануїла,
просячи, щоби рязанський єпископ Йона,
москвич, був посвячений на цю митрополію.
Але патріарх не хотів цього чинити,
побачивши, що це була особа проста, а їм

238

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

sposabiać się na ludzie uczone, dla soboru
blisko przyszłego Fłorenskiego, na ktory się
oni iuż na ten czas gotowali. Y dla tego wolał
patriarcha raczey tego Isidora, iako człowieka
uczonego, na metropolią Ruską poświęcić,
niżeli Jonę. Co hospodarowi Moskiewskiemu
nie barzo miło było, y wymawia to cesarzowi
przez list swoy, ktory iest w Latopiscach
Ruskich. Bywszy tylko rok na mętropolyi,
Isidor wybierał się na sobór, w czym iemu
wielką przeszkodą był hospodar Moskiewski,
y zgoła niechciał go puścić, powiedaiąc (iako
pisze Kronika), że nie potrzeba teraz żadnego
soboru. On czas przeciwko woli iego, dosyć
pzyniąc posłuszeństwu patriarchi Józefa,
wyiachał na ten sobór Fłoreński, gdzie, z
patriarchą Jozephem y inszemi oycami, dosyć
wiele pracował. A po szczęśliwym skończeniu
tego świętego soboru, iako piszą wszyscy
kronikarze y latopiscy Ruscy, gdy się wrócił
na Moskwę y dekret soboru onego przy służbie
Bożey ogłaszał, książę Moskiewskie, Wasiley
Wasilewicz, kazał go zaraz wziąć do więzienia
w Czudowie manastyru, y zebrał byl na sąd
iego
wsytkich
episkopów
swoich
Moskiewckich, ci osądzili go na spalenie.
Czego on uchodząc, uciekł do Kiiewa, z
Grzegorzem, ihumenem Carogrodzkim. Tam
się zabawiwszy czas nieiaki, szedł do Rzymu y
metropolią z siebie zdawszy Kalixtemu
papieżowi, iako piszą w Latopiscach
Moskiewskich, sam szedł do Carogrodu, gdzie
wielu był pobuntował Marek Efeski przeciwko
tym, ktorzy byli na soborze Fłoreńskim. On
iednak mieszkał tam aż do wzięcia Carogrodu,
pracuiąc, iakoby Greki od schyzmy odwiódł; y
iuż był nakłonił, ale czasu nie było, pisze o
tym Chałkondył. A gdy Carogrod wzięto, on
wyszedł z inszemi Grekami uczonemi y w
kraiach zachodnich, żywota dokonał.
31. Roku od Narodzenia Pańskiego 1442,
nastąpił Hrehory metropolit, bywszy ihumen
Carogrodzki. Ten człowiek był godny y
uczony, y mamy iego niektóre kazania w
«Sobornikach» opisane na święta. Był też
żywota wielce pobożnego, dla czego Isidor
metropolit, z Carogrodu go wybawiwszy, przy
sobie miał, potym zalecił go papieżowi
Piusowi Wtoremu, aby iemu metropolią,
Kiiewską podał. Co papież z chęcią uczynił
poświęciwszy go w Rzymie na metropolią
Kiiewską, przysłał,dawszy list do Kazimierza
króla za nim, ktory mamy w Latopiscach
Moskiewskich, prosząc go, aby iemu ze
wszyśtkiemi należnościami metropolią podał y
we wszystkim pomagał iemu a temu Jonie,
ktorego Moskwa sobie obrała za metropolitę

необхідно було мати людей вчених для
майбутнього Флоренського Собору, до якого
вони вже в той час готувалися. І тому
патріарх бажав краще цього Ісидора як
людину вчену висвятити митрополитом
руським, а не Йону. Це володареві
московському не було дуже приємно і тому
він докоряв у своєму посланні, яке є в
руському літописанні. Пробувши тільки рік
у митрополії, Ісидор вибрався на собор, у
чому йому великою перешкодою став
московський володар, бо взагалі не хотів
його пустити, говорячи (як пише літопис), що
нема потреби зараз у жодному соборі. Тоді
він проти його волі, виказуючи послух
патріарху
Йосипові,
виїхав
на
цей
Флоренський собор, де з патріархом
Йосипом та іншими отцями дуже багато
працював. Після щасливого закінчення
цього святого собору, як пишуть всі літописці
і хроністи руські, коли повернувся в Москву,
декрет цього собору під час служби Божої
проголосив, московський князь Василій
Васильович наказав кинути його у в’язницю
в Чудському монастирі і зібрав на суд супроти
нього всіх своїх московських єпископів, а ті
засудили його на спалення. Він зумів цього
уникнути, бо втік до Києва з Григорієм,
Царгородським ігуменом. Там відпочивши
деякий час, вирушив до Риму, і митрополію
передав папі Калістові, як пишуть у
московських літописах. Сам пішов до
Царгороду, де багатьох Марко Ефеський
збунтував проти учасників Флоренського
собору. Проте він мешкав там аж до захоплення Царгорода, працюючи, і греків від схизми
відвів, і вже був схилив, але не було часу, як
пише про це Халкокондил. А коли взяли
Царгород, то він вийшов з іншими вченимигреками і в західних краях помер.
31. У 1442 р. від Різдва Христового
митрополитом став Григорій, колишній
Царгородський ігумен. Той чоловік був
гідний і вчений, і маємо в «Ізборниках» його
деякі проповіді, писані на свята. Провадив
також побожне життя, тому-то митрополит
Ісидор, визволивши його з Царгорода,
тримав при собі, потім запропонував папі
Пієві
ІІ
поставити
його
київським
митрополитом. Папа це охоче виконав,
посвятивши його в Римі на Київську
митрополію, і відіслав його листом до короля
Казимира, (який маємо в московських
літописах), просячи його, щоби зі всіма
привілеями прийняв Григорія митрополитом
та у всьому йому допомагав, а того Йону,
якого Москва собі вибрала на митрополита

239

Лоєк П. Володимирове хрещення України‐Русі в релігійній полеміці початку XVII ст.

na mieysce Isidora, nie dopuszczał, aby mocy
swey nad episkopami tuteysżego państwa nie
rościągał, bo przed onym czasem ieden
metropolit był y na Moskwie, y w tym
państwie. A po soborze Fłorentskim dwa
metropolitowie poczęli być: ieden w Moskwie,
drugi w Kiiewie. Moskwa sobie obierała
metropolita, iakiego sama chciała, a nasza
Ruś tujeyszego państwa, trzymając iedność,
przyięła Grzegorza, od papieża Piusa
posłanego, za pasterza swego. Buntowała ich
wprawdzie Moskwa, żeby nie słuchali
metropolita tego, ale to nic nie przeszkodziło,
bo patryarcha Carogrodzki Dionizy o tym
pisał do wszystkiey Rusi tuteyszey list (który
iest w «Prawiła» wpisany, y do tego czasu
mamy go), aby Ruś tuteysża wszystka tego
Gregorza za pasterza miąja, a Jońą,
metropolitem Moskiewskim, się brzydziła,
powiadaiąc, że Cerkiew Carogrodzka nie
miała ani ma iego za metropolita. Y tak się
Ruś doskonale uspokoiła.
32. Roku 1474 metropolit Misaił. Ten był
episkopem Smoleńskim, obrany na metropolią,
na ktorey żył lat 4. Ża iego czasu poselstwo Ruś
do papieża Syxta 4 wyprawiła. List do tego
papieża w druk iest podany, do ktorego
podpisał się Misaił z inszemi duchownymi y
świetckiego stanu pany Ruskiemi. Z tego listu
znać, że metropolit ten y wszystka Ruś papieża
za naywyszszego pasterza miała.
33. Roku 1477 metropolit Semion. O tym
żadney wiadomości niemasz, co zacz był? Bo
mało o nim wzmianki czynią w Latopiscach
Ruskich.
34. Roku 1482 metropolit Jona Hlezna.
Ten był w iedności z Cerkwią Rzymską, bo y
patryarchą Carogrodzki takiż był. Za iego
czasu umarł Kazimierz krol, o ktorym tak
piszą Kroniki Ruskie: «Umarł Kazimierz
Jagiełłowicz,, krol Polski y wielkie xiążę
Litewskie y Ruskie, sprawiedliwy, dobry, przy
metropolicie Kiiewskim Jonie Hleznie».
35. Roku 1490 metropolit Makary,
archimandryt Troiecki Wileński. Ten był w
iedności, podpisał się do listu onego
zwyszpomienionego, pisanego do papieża
Syxta. A że był patriarcha Nifon Carogrodzki
w iedności, posyłali do niego episcopowie
Ruscy po błogosławieństwo, ktore potym z
listami inszymi nierychło było przyniesione.
Tamże nąrzekał poseł patryarchowski Josafat
na tuteyszych episcopow, że stanowili
metropolity, nie biorąc od patryarchow
błogosławieństwa przedtym. Oni odpowiedzieli:
«żeśmy to, powiadaią, z potrzeby uczynili, co y

замість Ісидора, не допускав, щоби не
розповсюджував свій уряд над єпископами
цієї держави, бо ще незадовго до цього часу
один митрополит був і на Москву, і в тій
державі.
Після
Флоренського
собору
почалось існування двох митрополитів: один
в Москві, а другий у Києві. Москва собі
обирала митрополита, якого хотіла, а наша
тогочасна
Русь,
тримаючись
єдності,
прийняла Григорія, посланого від папи Пія,
як свого пастиря. Щоправда, їх Москва
бунтувала не слухати цього митрополита,
але це не зашкодило, бо царгородський
патріарх Діонісій про це писав до всієї Русі
лист (який вписаний у «Правилах» і маємо
його до сьогоднішнього часу), щоби вся
тогочасна Русь цього Григорія мала
пастирем, а московським митрополитом
Йоною, щоби бридилася, говорячи, що
Царгородська церква не вважала, ані не
вважає його митрополитом. І так Русь
заспокоїлась.
32. 1474 р. – митрополит Мисаїл. Він був
Смоленським
єпископом,
обраний
на
митрополію, в якій жив 4 роки. Підчас його
служіння Русь висилала посольство до папи
Сикста IV. Лист до цього папи видруковано з
підписом Мисаїла та інших як духовних, так
і світських руських панів. Цей лист чітко
засвідчує, що і митрополит, і вся Русь вважає
папу найвищим пастирем.
33. 1477 р. – митрополит Симеон. Не
маємо жодних відомостей, що це був за
чоловік. Небагато інформації подає про
нього руський літопис.
34. 1482 р. – митрополит Йона Глезна. Він
був в єдності з Римською церквою, бо і царгородський патріарх таким самим був. У часи
його служіння помер король Казимир, про
якого пишуть руські хроніки: «Помер Казимир
Ягелович, польський король і великий князь
литовський і руський, справедливий, добрий,
при митрополиті Київському Йоні Глезні».
35. 1490 р. – митрополит Макарій,
архімандрит троїцький Віленський. Він був
в єдності, підписав вище згаданий лист,
написаний до папи Сикста. Оскільки
Царгородський патріарх Никон був в
єдності, то посилали до нього руські
єпископи по благословення, яке згодом з
іншими листами були принесені. Там
нарікав патріарший посол Йосафат на
місцевих
єпископів,
що
вибирали
митрополита не беручи перед тим від
патріархів
благословення.
А
вони
відповідали: «Ми це вчинили з потреби, що і

240

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

pierwey u nas czyniła bracia nasza episkopi,
gdy przy wielkim x. Witoldzie postawili
metropolita Hrehorego Cemiwłaka». Poseł
rzekł (iako iest w Kronikach): «dobrzeście
uczynili, gdyż dla potrzeby zakon się czasem
mieni». Ztąd znać, że błogosławieństwa
metropolitowie w ten czas u patryarchow nie
brali. Ten metropolit Makary, gdy iachał do
Kiiewa, we wsi Skryhołowach nad Prypiecią
od Tatarow ścięty iest, a czeladź w niewolą
pobrano». Ciało iego leży całe y do tych czasów
w Kiiewie w cerkwi świętey Sofii w grobie
marmurowym.
36. Roku, 1497 metropolit Josef Soltan.
Ten był naprzód episkopem Smoleńskim.
Potym krol Alexander, że mu był zasłużony y
do iedności przychylny, dał mu metropolią
Kiiewską, na ktorą skoro wstąpił. Biskupowie
Rzymscy chcieli po nim upewnienia, aby
dzierżał sobor Fłorentski y iedność z nimi
skuteczną. On, niewiedząc doskonale, iako się
ten sobór toczył, pisał do Nifona patryarchi
Carogrodzkiego, żeby mu dał znać o tym
soborze,
iako
się
odprawował.
Nifon
patryarchą mu odpisał, iako się ten sobór
odprawował, y radzi, aby się go trzymał y w
iedności z Rzymiany żył. List ten własny, po
Grecku pisany, y do tego czasu mamy. Każdy
go niech czyta, kto chce. Znać, że y
patryarchowie znali prawdę. Ten Josef
iedności cerkiewney pilnie przestrzegał, dla
czego iego Kronika Moskiewska Łacinnikiem
zowie.
37. Roku 1516 metropolit Jona. Ten był
archimandrytem
w
Mieńsku,
człowiek
nabożny, ale prosty. Za przyczyną krolowey
Heleny, od ktorey ten manastyr Mieński
fundowany był, dana mu iest metropolia
Kiiewską, oddawał posłuszeństwo patryarsze
Carogrodzkiemu Pafomiu, y za iego czasu Ruś
do pierwszey schizmy wróciła się, za co też
Rzymianie ich znieważyli.
38. Roku 1526 metropolit Josif. Ten z
władyctwa
Potockiego
wzięty
był
na
metropolią,
człowiek
prosty,
oddawał
posłuszeństwo patryarsze, niechcąc wiedzieć o
iedności.
39. Roku 1538 metropolit Makary. Ten był
pierwey nadwornym władyką u krolowey
Heleny, Moskiewki. Potym po śmierci Josefa
metropolita, krol Zygmunt dał mu metropolią
Kiiewską. Człowiek był prosty y na oczy ślepy,
y w schizmie trwaiący, bo snadź z Moskwy był
rodem.
40. Roku 1556 metropolit Sylwester
Wielkiewicz. Ten był pierwey skarbnym

раніше у нас чинили браття наші єпископи,
коли при великому Вітольді поставили
митрополита Григорія Цамблака». Посол
сказав (як є записано в Хроніках): «Добре ви
вчинили, якщо за потреби, бо закони з часом
змінюються». Звідси знаємо, що митрополичі
благословення в цей час від патріархів не
брали. Цей митрополит Макарій, коли їхав
до Києва в селі Скриголавах над Прип’яттю
був посічений татарами, а челядь в неволю
взяли. Його тіло лежить цілим і до цього
часу в Києві в соборі св. Софії в мармуровому
гробі.
36. 1497 р. – митрополит Йосиф Солтан.
Перед
обранням
він
був
єпископом
Смоленським. Потім король Олександр,
який був заслуженим і прихильним до унії,
настановив його на Київську митрополію, на
яку незабаром вступив. Римські єпископи
хотіли
для
нього
запевнення,
щоби
підтримував Флоренський собор і особливу з
ними єдність. А він, не знаючи достеменно,
як відбувався цей собор, написав до Царгородського патріарха Ніфона, щоби йому дав
знати про цей собор і як він відбувався.
Патріарх Ніфон відписав йому як відбувався
цей собор і радив йому, щоби він підтримав
його і тримався єдності з Римом. Цей лист
писаний грекою зберігся до сьогодні. Нехай
його читає кожен хто хоче, необхідно знати,
що і патріархи знали правду. Цей Йосиф
церковну єдність сильно стеріг, тому його
московська хроніка називає латинником.
37. 1516 р. – митрополит Йона. Він був
архімандритом у Мінську, людина побожна,
але проста. Королева Олена, яка була
фундатором мінського монастиря, спричинилася до його висвячення на київську
митрополію.
Він
був
підпорядкований
Царгородському патріарху Пахомію і в часах
його служіння Русь повернулася до першої
схизми, за що римляни їх зневажали.
38. 1526 р. – митрополит Йосиф. Він був
взятий митрополитом з Полоцького єпархії.
Був людиною простою, підпорядковувався
патріархові. Неохоче ставився до церковної
єдності.
39. 1538 р. – митрополит Макарій. Він був
першим придворним владикою у королеви
Олени
Московської.
І
після
смерті
митрополита Йосифа король Зигмунд дав
йому Київську митрополію. Людина проста і
сліпа на очі, перебував у схизмі, тому що був
родом з Москви.
40. 1556 р. – митрополит Сильвестр
Велькевич. Він у минулому скарбник

241

Лоєк П. Володимирове хрещення України‐Русі в релігійній полеміці початку XVII ст.

wielkiego xięstwa Litewskiego. Potym sobie
wyprawił monastyr teraznieyszy Troiecki w
Wilnie, u krola Zygmunta I, ieszcze świetckim
będąc. Y na ostatek po śmierci Makarego,
uprosił sobie u krola Zygmunta Augusta
metropolią Kiiewską. Człowiek był bogaty, ale
ledwo co czytać umiał.
41. Metropolit był Jona Protasowicz roku
1568.
42. Metropolit był Ilia Kucza, roku 1577.
43. Metropolit był Onisifor Dziewoczka,
roku 1578.
44. Metropolit był Michaił Rahoza roku
1588. Ten odnowił iedność.
45. Metropolit był Ipati Pociey roku 1599.
Ten ieździł do Rzymu, oddaiąc posłuszeństwo,
będąc na on czas władyką Włodzimierskim.
Potym wezwany na metropolią, ten inność
pomnażał y z rozlaniem krwie śwóiey. Ci
wszyscy iż są w świeżey pamięci ludzkiey, nic
się o nich nie pisze.

Великого князівства литовського. Потім собі
обрав Святотроїцький монастир у Вільно у
короля Зигмунда І, ще будучи світською
людиною. На кінець після смерті Макарія
він випросив у короля Зигмунда Августа
Київську митрополію. Був людиною багатою,
проте ледь вмів читати.
41. 1568 р. – митрополит Йона
Протасович.
42. 1577 р. – митрополит Ілля Куча.
43. 1578 р. – митрополит Онисифор
Дівочка.
44. 1588 – митрополит Михаїл Рогоза. Він
відновив єдність.
45. 1599 – митрополит Іпатій Потій. Їздив
у Рим, виказуючи підпорядкування, був у
той час Володимирським єпископом, потім
його
покликали
на
митрополію,
примножував єдність з пролиттям своєї
крові. Про них пам’ять є ще свіжою, тому про
них нічого не пишуть.

Rozdziął III.
Ieśli zwyczay taki iest, żeby
metropolitowie Ruscy brali
błogosławieństwo od patryarchi
Koństantynopolskiego?
Chcąc adwersarze naszy wywieść nam, że
Ruś ma podlegać patriarsze Carogrodzkiemu,
naywięcey
funduią
się
na
zwyczaiu,
odzywaiąsię do patryarchi Carogrodzkiego, bo
prawa Bożego, ani ludzkiego na to nie maią. Na
to my odpowiedamy, że ten zwyczay ma moc
prawa, ktory nie iest przeciwny wyraźnemu
prawu, inaczey – zwyczay y naydłuższy
bezprawien iest nieprawem. Powtore: taki
zwyczay ma być znacznie długiego czasu y nierozerwany przeciwnym zwyczaiem.
Ten zwyczay podlegania patriarsze potąd
dobry był, pokąd nie znosił prawa Bożego
Piotrowi y następnikom iego, od Chrysta Pana
danego, y prawa cerkiewnego, ktore obwołało
y obiaśniło to, iako się we wtorey części
mowiło, to iest, potąd, pokąd patriarchowie
podlegali papieżom Rzymskim. Skoro na to
prawo patriarchowie następować poczęli, tym
samym wśzytkę władzę swą utracili, y
zwyczay by naydłuższy zmocnić iey nie może.
Po takim tedy wykazaniu posłuszeństwa, iuż
nam, iako owcom Chrystusowym, trzeba się
mieć do pasterza nie Greckiego, nie
Łacińskiego,
nie
Syryiskiego,
nie
Chaldeyskiego, nie Arabskiego etc., ale do
tego pasterza, ktorego sam Chrystus
postanowił, Piotra, świętego, a po nim do tego,
na ktorym ta władza naywyższa pasterstwa

Розділ ІІІ
Чи є такий звичай, щоби руські
митрополити брали благословення від
Константинопольського патріарха?
Хочуть наші полемісти довести нам, що
Русь
повинна
підпорядковуватися
Царгородському патріархові, покликаючись
на Царгородського патріарха, бо ні закону
Божого ні людського про це нема. На це ми
відповідаємо: має силу закону той звичай,
який не суперечить виразному законові, поіншому звичай і найдовше беззаконня є
безправ’ям. По-друге: такий звичай повинен
бути значно довшим і нерозривним
протилежним звичаєм.
Цей звичай підпорядкування патріархові
був добрим доти, поки не усував Божого
закону підпорядкування Петрові і його
наступникам, даного Христом Господом, і
церковного закону, який окреслював те, про
що говорилося в ІІ частині, тобто допоки самі
патріархи
підпорядковувалися
папі
римському. Оскільки цей закон патріархи
почали зневажати, то вони втратили всю
свою владу, і звичай, навіть найтриваліший,
не зможе її зміцнити. Після такого виразу
підпорядкування нам, як вівцям Христовим,
треба підпорядковуватися пастирю не
грецькому, не латинському, не сирійському,
не халдейському, не арабському, а тому
пастирю, якого сам Христос настановив –
святому Петрові, а після нього тому, кому
надана найвища пастирська влада, яка

242

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

została, która aczby mogła zostać na każdym
z nich, to iest, na Greckim, Syrieyskim etc.
Lecz iż za zrzątkeniem y prawem, od
naywyższey
głowy
Chrystusa
Pana
postanowionym,
została
na
episkopie
Rzymskim; dla tego nam do niego się trzeba
uciekać. Co się tknie drugiego punktu, to iest,
zwyczaiu nieużywanego, iaśnie się ukazuie z
metropolitow wyliczonych trzynastu, rożnych
czasów, ktorzy posłuszeństwa pafryarchom,
nieposłusznym papieżu, nie oddawali, oprocz
trzech, rodem Rusi, którzy byli gdy
Konstantinopol był w ręku Łacinnikow, bo ci
pewnie do Azyey, oddaiąc patriarsze
posłuszeństwa, nie iezdzili, wszędzie bowiem
około morza, a tę stronę Łacinniey trzymałi,
to ich iuż z temi 16. A każdy z nich był
metropolitą. Ruskim, y nie było miedzy
świetckiemi żadnego gomonu o to, że
posłuszeństwo takiemu patriarsze, ktory nie
słuchał papieża, nie oddawali.
Za Jarosława, xiążęcia Ruskiego, syna
Włodzimierzowego, prędko po nawróceniu,
episkopowie Ruscy, mieli sobór w Kiiewie na
to, ieśliby trzeba było posyłać po metropolitę
do Konstantinopola, y uradzili nie posłać,
sami go poświęcili, y [po] błogosławieństwo (co
ie pospolicie «sakrą» zową) ten metropolit
nowy poświęcony słańca niesłał. Tak wyraźnie
pisze Kronika Moskiewska; ieśli papieżowi
posłuszeństwo oddawał – o tem nie pisze.
Dosyć na tym, że Konstantinopolskiemu nie
oddawał. To iuż zwyczay przerwany.
Rościsław, xiążę Ruskie, nie przyiął Ioana,
aż za proźbami y podarkami cesarza
Carogrodzkiego, y ten znaszał się o iedności z
Alexandrem Trzecim papieżem; y mogło co
być statecznego, iedno pism daley nie mamy.
Ztąd znać, że Ruś tego zwycząiu nie
przyznawała.
Ephrem przyimuie święto przeniesienia
świętego Nikoły (a żaden patryarcha nie
przyiął; gdy by ten był pod posługzeństwen
patryarchi, bez pozwolenia iego czynić by tego
nie mogł, bo to iest ieden miedzy
naygłownieyszemi obrządkami nabożeństwa
chrześciańskiego),
y
wpisał
historią
przeniesienia w księgi cerkiewne, gdzie
papieża Urbana y obywatele Barskie
wychwala, zowąc ie prawosławnymi. Pewnie
by mu to był patriarcha schizmatyk zganił, a
mianowicie, że ten święty z kraiow Greckich,
przyniosł się do kraiow Łacińskich, iakoby
przyganę im daiąc, że nie może dłużey leżeć w
krainie ich.
Fociuszowi, od patryarchi posłanemu,

могла б бути у кожного з них – у грецького, у
сирійського і т. д. Але через зарядження і
закон від найвищого голови Христа Господа
встановлено на Римському єпископі, тому
нам потрібно йому підпорядковуватися.
Щодо другого пункту, тобто звичаю не
застосованого, то цілком зрозуміло, що з 13
перелічених митрополитів у різні періоди,
які не виявляли послух патріархам, що не
виявляли послух папі, окрім 3 (родом з Русі),
які були, коли Константинополь був у руках
латинників, бо ті мабуть не їздили аж до Азії
віддавати послух патріархові, бо узбережжя
контролювали латинники, то їх всього буде
16. А кожен з них був руським митрополитом
і не було між світськими жодної розмови про
те, що послух такому патріархові, який не
слухав папу, не віддавали.

За часів правління Ярослава, князя руського, сина Володимира, незабаром після навернення, єпископи Русі мали собор у Києві для
того, якби треба було посилати по митрополита
до Константинополя, то вони постановили
нікого посилати, а самі його посвятили і по
благословення (що називається «сакрум») той
новопосвячений митрополит посланця не посилав. Так виразно пише літопис Московський,
а щодо вияву послуху папі – то про це не пише.
Вистарчить того, що не віддав послуху Константинопольському. Цей звичай є розірваний.
Ростислав, князь руський, не прийняв
Йоанна, аж після прохань і подарунків
імператора Царгородського, і той знаходився
в єдності з папою Олександром ІІІ. Це могло
бути чимось сталим, але про це не маємо
письмових доказів. Звідси стає зрозумілим,
що Русь цього звичаю не визнавала.
Єфрем приймає свято перенесення мощів
святого Миколая (а цього не прийняв жоден
з патріархів; якщо б він був під послухом
патріархові, то не міг би цього вчинити в
жодному разі, бо це є один з найголовніших
обрядів християнської побожності), і вписав
подію перенесення в церковні книги, де
папу Урбана і мешканців Барських
вихваляє, називаючи їх православними.
Напевно, це був би зганьбив патріарх
схизматик, тому що оцей святий був
перенесений з країни грецької до країни
латинської, мовби даючи їм нагану, що вже
більше не може лежати в їхній країні.
Фотієві, посланцю патріарха, відмовили в

243

Лоєк П. Володимирове хрещення України‐Русі в релігійній полеміці початку XVII ст.

wypowiedzieli posłuszeństwo, a zatym y
patriarsze; drugiego sobie obrali y poświęcili
episkopa, wielkiego y nauką y pobożnością.
Pewnie ten rozumiał co czynił wstępuiąc na
metropolią przeciwko woley patryarchi. Bylić
y w ten czas ludzie, a mianowicie on, iakim
był znać z pism iego. Maxima, 23 metropolity,
na pomoc sobie brać nie mogą, bo choć od
patryarchi iest posłany, ale od Joana Weka,
wielkiego katholika, który wiedział kogo
posyłał.
O Issidorze y z przeciwników nikt nie
mówi, żeby nie słuchał papieża; toż y o
następcy iego Hrehorym, który na metropolią
poświęcony iest w Rzymie, rozumieć trzeba.

послусі, а потім і патріархові, обрали собі і
посвятили єпископа великого і наукою і
побожністю. Напевно він розумів, що чинив,
вступаючи на митрополію всупереч волі
патріарха. Були і в ці часи люди, подібні як і
він, про яких ми довідуємось з його листів.
Максим, 23-ій митрополит на допомогу собі
брати не міг, бо хоча був посланий
патріархом, але від Івана Века, великого
католика, який знав, кого посилав.

Misayl iaki był, list iego, do Syxta
Czwartego papieża pisany, o którym wyższey
wyświadcza. Makary, ktory był po nim, tamże
się podpisał. Jozepha Sołjtana dla tego
samego Kronika Moskiewska Łacinnikiem
zowie. Toć wiele przerw ma ten zwyczay, a
zatem y zwyczaiem nie iest.
Wielka y to, że Serbowie, bliscy sąsiedzi
Grekom, maią swego własnego iuż od
dawnych
czasów
patriarchę,
ktory
Konstantinopolskiemu nie tylko posłusznym
nie iest, ale posłuszeństwo oddał Klemensowi
VIII, papieżowi, ponowił teraznieyszemu
Pawłowi V. Nam tylko wielka potrzeba wiązać
się z Konstantinopolskiem!

Про Ісидора жодний з його противників
не говорить, що він не слухав папу, також і
про його наступника Григорія, який був на
митрополію посвячений у Римі, розуміємо
так само.
Таким був і Мисаїл, його лист написаний
до папи Сикста IV. Макарій – його
наступник – на цьому листі залишив свій
підпис. Йосифа Солтана тому московський
літопис називає латинником. Тож дуже вже
багато розривів має цей звичай, а тому він
не є звичаєм.
Велике це, що серби, ближчі сусіди
греків, мають свого власного патріарха
віддавна, який Константинопольському не
тільки
не
є
підпорядкованим,
але
проголосив свій послух папі Климентові VIII
і відновив теперішньому Павлові V. Тільки
нам є велика потреба бути зв’язаним з
Константинополем!

Rozdział IV.
Czy nie mieli patriarchowie prawa do
Rusi, względem ktorego powinniby
zawsze oddawać posłuszeństwo?
Przywodzą niektórzy prawiło 28 soboru
Chalcedońskiego, w którym są te słowa: «y dla
tego Pontyiscy, Azyiscy y Barbarscy od
Konstantinopola maią być stawieni». Pod tem
słowem «Barbarscy» powiedaią, że się kraie
Ruskie zawieraią.
Mowiło sie, iuż o tym kanonie, co o nim
trzymać trzeba, w części 2, rozd. 8. Teraz to
przydaiemy, że imię «Barbaria» iest ogulney,
żadnemu narodowi nie iest własne, a zatym ten,
ktory to słowo wykłada o kraiacn Ruskich, abo to
rozumie względem ięzyka, że cokolwiek nie iest
po Grecku iest barbarum, iako więc Grekowie
mawiać zwykli. To takim sposobem wszytkie
pułnocńe, zachodnie y południowe kraie, y na
wschodzie, oprocz ludzi ięzyka Greckiego,
Barbari są, a kraie ich są Barbarią. Albo też to
słowo «Barbaria» rozumie się względem wiary
chrześciańskiey, że ci nazywaią się Barbari,
ktorzy nie są chrześcianmi. Ale tym sposobem

Розділ IV
А чи мали патріархи право на Русь, з
огляду чого ми повинні постійно
віддавати їм послух?
Деякі
наводять
правило
28
Халкедонського Собору, в якому є такі слова:
«І тому понтійці, азіати і варвари від
Константинополя повинні бути ставлені».
Під тим словом «варвари» розуміють Руську
країну.
Сказано також у цьому каноні, що його
треба дотримуватися в ч. 2 розд. 8. Зараз це
подамо, що ім’я варварів є загальним, і що
жодному народу воно не є власним, а тому
той, хто вживає це слово до країв руських,
або це розуміє з огляду мови, що кожен, хто
не є греком, є варваром, як це звикли
говорити греки. Таким чином всі північні,
західні і південні краї і на сході окрім
грекомовних людей є варварами, а країни
їхні є Варварією. Або також це слово
«Варварія»
розуміється
з
огляду
християнської віри, що ті називаються
варварами, котрі не є християнами. Але

244

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Polskie, Węgierskie, Czeskie krolestwo, kraie
Niemieckie, Dania, Anglia etc. wszytko to było
onych czasow pogaństwo, za czym Barbari. To
się ten kanon o wszytkich rozumie, skąd się
wnasza, że iakim kolwiek sposobem z tych dwu
będą chcieli ten kanon Rusi naszey
przywłaszczyć, tedy nie na nie iedne, ale na
wszytkie, którzy się pomienili, muszą go
rozciągać, a przecie patriarcha Carogrodzki
nigdy sobie władze w tamtych kraiach nie
przypisował. A ieślisz do nich za takim kanonem
prawa nie ma, to ani do nas. Nad to prawa się
nie piszą tylko na podległe, bo prawa nikt
stanowić temu nie może, którego niema w mocy
swey. Ieśli w kraiach Ruskich onych czasow y
początkow wiary chrześciańskiey nie było, to
Konstantinopolski nie miał kogo święcić, y
inszey władze swey duchowney nad kim
rościągać nie miał, świetckiey tey władze nie
mógł mieć, bo byli swoi xiążęta. Ieśliby zaś kto
rozumiał tak, że w tamte kraie wiary
chrześciańskiey nie wolno wnosić nikomu, tylko
patriarsze Konstantinopolskiemu, było by takie
prawo niesprawiedliwe, zagradzaiące drugim do
nawrocenia ludzi, w .pogaństwie będących. Bo
mogłoby
być
zamieszanie
iakie
w
Konstantinopolu,
albo
z
inszey
miary
niesposobność, żeby nie mogło się do tamtych
kraiow posyłać tak prędko na przepowiedanie
Ewangieliey, a drugimby nie wolno było, za
czym dusz ludzkich wielkie mnostwo, za okazią
tego kanonu, ginąć by musiało. Zaiste byłoby
takie prawo z wielką krzywdą Bożą y bliźniego.
Rozumie się tedy ten kanon o kraiach
pogańskich, w ktorę iuż za tego soboru
wniesione było światło Ewangieliey. Ale iż
ieszcze nie równo więtsza część tam pogaństwa,
niż chrześciaństwa była, dla tego nazywa ich
takim nazwiskiem, iakim chrześcianie zwykli
zwać pogany.
Powtore: stąd prawo być mienią, że oni nas
okrzcili, a przeto im oddawać posłuszeństwo
winniśmy. Na co tak odpowiedamy. Ztąd,
żeśmy chrześcianie, Cerkiew do nas ma prawo,
nie ta, nie owa, ale Cerkiew powszechna, która
w sobie zawiera tę y owę. Że nie ta abo owa
Cerkiew, stąd znać, bo zatym by szło, aby y ten,
który się krzcił w parafiey iedney, przy tem
popie został, spowiedał się iemu, sakrament
brał y we wszytkich sprawach duchównyh
podlegał mu; do inszey parafiey przechodzić by
mu nie wolno. A toż się rozumieć ma o
biskupstwach y o patriarchiach. Ale to nie iest
tak. Wolno okrzciwszy się w iedney parafiey
przenieść się na ustawiczne mieszkanie do
drugiey, y tam podlegać nie temu presbiterowi,
ani temu episkopowi, gdzie się krzcił, ale temu,

таким чином Польща, Угорщина, Чеське
королівство, країни німецькі, Данія, Англія і
т. п. все це було до певних часів поганством,
тобто Варварією. Цей канон розуміє всіх –
звідкіль знати, що будь-яким способом з цих
двох
будуть
хотіти
до
нашої
Русі
застосовувати. Тоді не тільки на одне, але на
всі держави, про котрі було сказано, мусить
поширитися
цей
канон,
а
отже
царгородський патріарх ніколи собі владу
над цими країнами не приписував. Якщо ж
згідно цього канону не має права на ці
країни, то не має і до нас. Закони пишуться
для підлеглих, а над ким вони не мають
сили – для тих не пишуться. Якщо в краях
руських у перших часах християнської віри
не було, то Константинопольський [патріарх]
не мав кого святити і влади своєї духовної ні
над ким не міг поширити, і світської влади
не міг мати, бо були свої князі. Якщо б хтось
розумів так, що в ті краї християнську віру
не можна нікому було принести, лише
патріархові
Константинопольському,
то
такий закон був би несправедливим, який би
загрожував другим навертати людей, які
були в поганстві. Було б непорозуміння в
Константинополі або якась інша причина, по
якій не могли посилати з тамтих країв так
швидко проповідувати Євангелію, а іншим
було б заборонено, то багато б людських душ
через цей канон повинно було загинути. Цей
закон був би великою кривдою Бога і
ближнього. Зрозумілим є цей канон про
поганські країни, в які вже під час цього
Собору було внесено світло Євангелії. Але
там було більше поган, ніж християн, тому і
названо їх якою християни звикли називати
поган.
По-друге, цей закон застосовується тому,
що вони нас охрестили, а тому ми мусимо
віддавати їм послух. На це відповідаємо так,
оскільки ми християни, то має на нас право
Церква не ця, не інша, а Церква загальна,
яка в собі містить і ту, і ту. Не та, або інша
Церква, бо інакше виходило б, що той, хто
хрестився в одній парафії, при цьому попі
залишився, сповідався йому, святі Таїнства
приймав,
у
всіх
духовних
справах
підпорядковувався йому, а до іншої парафії
переходити йому не можна було. Це саме
можна розуміти про єпископства і патріархії.
Але ж то так не є. Той, хто хрестився, може з
однієї парафії перейти жити на іншу, і там
підпорядковуватися не тому пресвітеру, ані
тому єпископові, де хрестився, але тому, де

245

Лоєк П. Володимирове хрещення України‐Русі в релігійній полеміці початку XVII ст.

gdzie mieszkać będzie. Co wszystko iaśniey się
pokazuie w tym, któryby okrzczony od
heretykow albo schizmatykow rozumiał, iż mu
ńię wolno ich odstąpić.

буде мешкати. Це цілком ясно виявляється
тоді, якби хтось був охрещений у єретиків
або схизматиків, і вважав, що йому не можна
від них відступити.

Rozdział V.
Co za pożytek y coza szkoda oddawac
posłuszeństwo patriarchom?
Ukazawszy, że ani prawa o tym żądnego
niemasz, ani zwyczaiu porządnego, żebyśmy
posłuszeństwo
oddawali
patriarsze
Konstantynopolskiemu, a wyższey, we 2
części, wywiodszy to, że tym patriarchom,
ktorzy papieża nie słuchaią, podlegać iest
siebie
samego
wyłączać
z
trzody
Chrystusowey, uważyć teraz chcemy: są li
tego iakie pożytki doczesne, dla ktorych by
człowiek, mało wiadomy praw cerkiewnych,
mogł sję brać do takiego posłuszeństwa?
Pożytek w tey sprawie mogłby być
upatrowany:
albo
względem
nauk
potrzebnych, dla zrozumienia y wykładu
taiemnic wiary świętey na odpor heretykom a
na zadzierżenie y utwierdzenie swoich, żeby,
będąc oświeceni swietcy światłem nauki
zbawienney, po drodze przykazania Bożego
chodzili tym bespieczniey y sposobniey, przy
tym inszych nauk wyzwolonych, ktore są
okrasą człowiekowi nieladaiaką y pomocą do
zażywania tamtych wyszszych; albo względem
duchownego ćwiczenia, którym przełożeni
poruczonych sobie prowadzą do nieba przez
kazanie, upominanie. Spowiedzi, wydawanie
ksiąg duchownych, zdrową radą – czego się
strzedż a czego się trzymać; albo względem
potęgi pozwierzchowney, ktora dla rozmnożenia chwały Bożey bywa więc potrzebna; albo
względem iakich doczesnych, ktoreby stamtąd
do nas szły, tak żebyśmy za nie mogli opatrzyć
nędzne cerkwie nasze y służących im?
Żadnych z tych rzeczy od nich nie mieliśmy
w tych przynamiey stu lat; w ktorych, przez te
niedostatki pomienione, wielkie się stały
pustki w cerkwiach naszych, acz y przedtym
nie czytamy, żeby co takiego od nich było. A
wprzod co się tknie nauk Boskich y ludzkich,
iakoż gorąco pfagnęli tego w tych lat
kiłkudziesiat, czego y pamięć nasza zasięgła,
ludzie nabożeństwa naszego Ruskiego, widząc
zmnieyszenie gromadki swey codzienne. Byli
niektorzy z zacnych panow, ktorzy wielki
koszt na to ważyli, gotowi ważyć y więtszy, by
doma u siebie, choć nie bogosłowskie dla
duchownych, ale potoczne dla młodzi swey
nauki mogli mieć. Aza nie wysyłali posłańcow
swoich po wszystkiey Grecyi szukaiąc

Розділ V
Чим корисним і шкідливим є
віддавання послуху патріархам?
Вияснивши, що вони ані закону про це
жодного не мають, ані звичаю порядного,
щоби віддавати послух константинопольському патріарху, а вище в ІІ частині,
зробивши висновок про те, що тим
патріархам, які не слухають папу, підпорядковуватися означає самого себе виключати
з Христового стада, необхідно зауважити: чи є
з цього дочасна користь, задля якої людина,
мало ознайомлена з церковними законами,
могла би такий послух віддавати?
Користь у цій справі можна би добачити:
або з огляду наук, необхідних для розуміння
викладів таємниці святої віри супроти
єретиків і на утвердження і укріплення
своїх, щоби, будучи освяченими світлом
спасенної науки, шляхом Божих заповідей
ходили безпечно і здібно, притому інших
наук визволених, які є окрасою людини і
допомогою до вживання тих всіх вищих, або
з огляду духовного формування, яким
керівники доручених їм провадять до неба
через проповідь, нагадування, сповідь,
видання духовних книг, здорову раду чого
треба стерегтися, а що треба підтримувати,
або з огляду сили з висоти, яка для
помноження Божої слави, була необхідною,
або з огляду якихось дочасних, які б звідти
до нас йшли, так щоби і ми за нею могли
добачити убогість нашої Церкви і служащих?
Жодної з тих речей від них ми не мали,
принаймні впродовж цієї сотні років, коли
через ці колишні недоліки, велика настала
пустка в наших церквах. Але і перед тим не
читаємо, щоби щось такого від них було. А
щодо Божественних та людських наук, то як
їх палко прагнули тоді, в тих декілька
десятків років, що і наша пам’ять пригадує,
люди нашої руської побожності, зауваживши
щоденне зменшення своєї спільноти. Були
деякі з наших панів, які великий кошт на це
офірували, готові дати і більший, щоби
вдома у себе хоча не богословські для
духовних, але поточні для молодої своєї
науки могли мати. Але хіба не вислали своїх
посланців по всій Греції, шукаючи учителів?

246

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

uczycielow? Aza nie przychodziło im do tego,
że, z Niemieckich akademiy heretyckich
docięgali mistrzow dla szkoł swoich? Tymże
sposobem w ćwiczeniu duchownym wielki był
niedostatek. Zatym życie zakonne, w. ktorym
naywięcey to duchowne ćwiczenie miałoby
być, przyszło po wielkiey części w taką
niestworność, że oprocz odzienia niniskiego y
postawy powierzchowney, nic zakonnego nie
było. Więćey o tym mowić żal y wstyd nie
dopuści! Każdy mogł widzieć, kto się nie lenił.
Ćwiczenie zaś duchowne dla świetckich iakie?
Niech mowią ci świetcy, Pana Boga miłuiący,
ktorzy tego na sobie doznali. O spowiedziach
wyraźnie każdemu mowimy: ktory praesbyter
nie iest złączony z pasterzem naywyszszym,
od Chrystusa Pana postanowionym, ten nie ma
władzy do rozgrzeszenia ludzi, y kto się u niego
spowiada, z niszczym, to iest, bez rozgrzeszenia
odchodzi od niego. Miałoćby to zaiste ustraszyć
każdego, duszę swoię y dobro iey miłuiącego,
dowieść tego, że tak iest, gotowiśmy.
Potęgi pozwierzchowney iż żadney nie
maią, za skaraniem Bożym, dla tego y nam
spodziewać się iey od nich nie trzeba. Upadły
rzeczy nasze cięszko, a nikt nie był, coby ich
ratował, ledwie ich kilku wyliczymy. Naszych
wieków ieden był w Bogu zmarły metropolita
Pociey, ktory wiecźney pamiątki u narodu
naszego godzien iest. Ten stawić ie począł na
nogi, a przedtym niemal u wszystkich to było
w zaniedbaniu, abo niechcieli, abo nie umieli
popierać rzeczy swoich, chociaż wielu zacnych
panow w tey rzeczypospolitey mieli obrońcow
y pomocników swoich. Dopuszczali całe
władyctwa upraszać ludziom świetckim, pod
żywemi ieszcze władykami. A coż insze urzędy
mnieysze? Cerkiew świętey Sofiey w Kiiewie
aza nie do płaczu, każdego przywieść może, że
tak osierociała?
A co się tknie iakich pożytków doczesnych
na pomoc rzeczom naszym, tych nigdy od
patryarchow nie mieliśmy, y owszem
przeciwnym
sposobem
myśmy
takiemi
owieczkami u nich byli, że tylko mleko z nas
wysysali y wełnę strzygli, a nie karmili, y dla
tego też te owce nie maiąc doma pokarmu,
rozbiegły się. A ieszcze to było w one szczęśliwe
czasy, kiedy u Grekow było całe państwo.
Świadkiem tego iest sobor Nowogrodzki za
Witolda, xiążęcią Litewskiego, na ktorym, gdy
wyporwiadaią
posłuszeństwo
metropolicie
Fociuszowi, z Konstantynopola posłanemu,
przypominaią te dwie przyczyny:
1. Że metropolitowie, z Konstantynopola
posłani, wszystkie ozdoby cerkwie Kiiewskiey

Хіба не доводилось їм запрошувати вчителів
для своїх шкіл з німецьких єретичних
академій? Таким чином у духовному
формуванні була велика потреба. Крім того
монаше життя, в якому найбільше повинно
би бути духовної формації, досягло в
більшості своїй такого занедбання, що крім
монашої ряси і зовнішньої постави нічого
монашого не було. Більше про те говорити
жаль і сором не дозволяють. Кожен, хто не
лінувався, міг це побачити. А яким є духовне
формування для світських? Нехай про це
говорять миряни, які люблять Господа Бога,
які на собі це відчули. Про сповіді виразно
кожному кажемо: який священик не є
поєднаний
з
Найвищим
пастирем,
встановленим Христом Господом, той не має
влади розрішувати людей. І хто у нього
сповідається, той відходить без нічого – без
розрішення. Це повинно би перелякати
кожного, хто своїй душі і собі добра бажає, і
ми це готові довести.
Сили з висот вони жодної не мають за
Божою карою, тому і нам сповідатися у них
не треба. Падіння наші були важкими, але
не було нікого, хто би їх порятував. Ми лише
декількох з них перерахували. За наших
століть лише один був у Бозі спочилий
митрополит – Потій, який повинен мати
вічну пам’ять у нашому народі. Цей почав
все ставити на ноги, а перед тим все було
занедбане, бо або не хотіли, або не вміли
відстояти свої переконання, хоча багатьох
знатних вельмож мали в цій державі своїми
захисниками
і
своїми
помічниками.
Допускали світських людей управляти
цілими єпископствами при ще живих владиках. А що говорити про інші менші уряди?
Церква святої Софії в Києві чи не до плачу
кожного може привести, що так осиротіла.
А щодо дочасної користі про допомогу в
наших справах – того ніколи від патріархів
ми не мали. І взагалі навпаки –
протилежними овечками ми для них були.
Бо тільки молоко з нас висмоктували і вовну
стригли, а не кормили, і тому також ці
овечки, не маючи вдома їжі, розбігалися. А
все це було тоді, в ті щасливі часи, коли у
греків була своя держава. Свідком того є
Новогродський собор у часи правління
Литовського князя Вітольда, на якому
відмовили в послусі митрополитові Фотію,
присланому з Константинополя, пригадуючи
ці дві причини.
1. Митрополити, послані з Константинополя, всі оздоби Собору св. Софії

247

Лоєк П. Володимирове хрещення України‐Русі в релігійній полеміці початку XVII ст.

ś. Sofii y dochody cerkiewne stąd do
Konstantinopola wywożywali. Tu nam tylko
namiestnika w Kiiewie zostawuiąc, a sami w
Konstantynopolu mieszkaiąc.
2. Że patryarcha y cesarz niechciał
pozwalać na metropolitę z narodu Ruskiego,
dla pożytkow swoich, iako oni tam piszą. Co
dobrze znać z tey iedney sprawy, kiedy pod
żywym metropolitą Aleksieiem, człowiekiem
dobrym, y ktory w stolicy w Moskwie w
Czudowie monastyrze cały leży, dali
metropolią Kipryanowi. W krotkim czasie po
tym Piminowi, na koniec Dionizemu. Tak ich
trzech zaraz Kiiow miał metropolitow od
patryarchi Konstantynopolskiego, za czym
kłotnie były w państwach Ruskich przez lat
30. Pisze o tym Kronika Moskiewska, y
myśmy wyszszey pomienili. Stąd się na oko
pokazuie,
iakieśmy
mieli
pożytki
od
patryarchow Carogrodzkich, chocia oni
zawsze pragnęli, żeby ta metropolia z ręku ich
nie wychodziła, ztąd y podarki Rościsławowi,
xiążęciu Ruskiemu, posłali, prosząc, aby
metropolitę przyiął z Konstantynopola.

Київської і церковні прибутки вивозили в
Константинополь. Тут нам тільки намісника
в Києві залишали, а самі мешкали в
Константинополі.
2. Патріарх і імператор не бажали давати
дозвіл митрополитам з руського народу для
своїх користей, як вони про це пишуть.
Добре знати ту одну справу, коли при
живому митрополитові Олексієві, чоловікові
доброму і який у столиці – в Москві в чудовому
монастирі
весь
лежить,
дали
митрополію Кипріанові, незабаром після
того Піменові, а нарешті – Діоносієві. Таких
трьох Київ мав митрополитами від константинопольського патріарха, що призвело до
колотнечі в державі Русі впродовж 30 років.
Про це пише Московський літопис, як ми
про це попередньо сказали. Навіть на око
видно, яку ми мали користь від Царгородських патріархів, хоча вони завжди прагнули,
щоби ця митрополія з їхніх рук не відходила. Тому-то і подарунки Ростиславові,
князю руському послали, просячи щоби
митрополита прийняв з Константинополя.

248

Мамаєва К.С.

ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ СТИЛЮ
(За матеріалами Є. Кузьміна)
В буремні роки революції1, не зважаючи на усі труднощі життя, в
Україні продовжується наукова робота по вивченню та збереженню
культурних та історичних пам’яток. На сторінках періодики (як тепер у
соціальних мережах), намагаються привернути увагу широкого загалу, і
зокрема небайдужих до пертурбацій у галузі культури. Цілком
зрозумілим є підвищений інтерес до київських святинь, мотивований
бажанням уникнути того, щоб надбання народу, унікальні пам’ятки
розвитку культури визначеного ареалу стали заручниками минущої
політичної ситуації. Спроби об’єднати киян на ґрунті боротьби за свою
культуру, збудити в обивателі, заклопотаному насущними потребами
воєнного часу, не тільки почуття національної гідності і самосвідомості, а
усвідомлення приналежності до спільноти людей, знайомих з поняттям
«духовні цінності», до певного етосу, до прошарку інтелігенції2, — можна
прослідкувати на прикладі статті Є. Кузьміна. Вочевидь, стаття
«Реставрація чи «девальвація»» від 8 листопада 1918 3 була відгуком на
доповідь професора Ф.І. Шміта4 «Об украинском стиле», озвучену в 15
аудиторії Університету під час засідання «товариства дослідників
мистецтв» (коротке повідомлення про доповідь міститься там же).
Репресований у 1937 р.5, і тому на довгий час викреслений з історії
мистецтвознавства, професор Ф.І. Шміт був не тільки одним з перших
дослідників Софії Київської, але і першим, хто поставив питання про
стиль мозаїк та фресок цієї пам’ятки6. Актуальність проблеми стилю є
незаперечною. З теоретичним визначенням цього поняття, з його
диференціацію у зв’язку з його всеосяжністю7, часто вступає у протиріччя
мистецька практика. Якщо для теоретиків сучасного мистецтва, які
тяжіють все більше до описовості «візуальних практик», поняття стилю як
таке не є (судячи з досліджень) актуальним, то для фундаментального
мистецтвознавства, яке і досі займається проблемами історії мистецтва, а
значить, історією (етимологією) понять, в умовах формівної державності
проблема стилю (особливо національного) постає з усією гостротою.
Предметом, на який звернено увагу в даній статті, виявляється не
стільки саме поняття стилю (історія його побутування, дефініція терміну)
у суто мистецтвознавчому аспекті, а його публіцистичний аспект. Те
суспільство (чи його мислячий прошарок), яке в масі сприймає наробки
вчених, за умови знайомства з ними (частіше — саме завдяки
згадуванням в періодиці), стає носієм «громадської думки». Важко
вирахувати ступінь схильності чи стійкості кожного індивіда до впливів
«загального погляду» на ті чи інші проблеми, трансльованого через
засоби мас-медіа чи «соцсітки» (свого часу це були вітальні будинків,
робочі місця, коридори закладів, збори різного характеру і навіть
249

Мамаєва К.С. Публіцистичний аспект проблеми стилю (за матеріалами Є. Кузьміна)

«питейные заведения»). Але прийняти за відправну точку твердження,
що деякою мірою засоби мас-медіа є рупором «громадської думки»,
виявляється цілком можливим. За умови, що вони не є ретранслятором
думки власника того чи іншого «рупору» в кожному конкретному
випадку. Особливу довіру в такому разі викликають примітки до
опублікованих матеріалів на зразок «редакція не несе відповідальності
за думку автора статті» або «редакція має іншу думку».
Дебати з приводу стилю сторічної давності висвітлені на сторінках
періодики, де кожен читач (широка цільова аудиторія) може
ознайомитися з викладкою основних тез кожного з учасників процесу
вироблення дефініції поняття. І як стає зрозуміло на прикладі вказаної
статті Є. Кузьміна, проблема визначення поняття національного стилю
постала з питання про реставрацію конкретної пам’ятки. Точніше, ці два
питання — наявності стилю і методів реставрації — тісно пов’язані. Як і
функція означеної пам’ятки в минулому та сучасному житті.
На той час, коли вперше постало питання про серйозне наукове
дослідження собору як основи для подальшої реставрації, Софія Київська
була діючим храмом (з 1919 року — української автокефальної церкви
під проводом митрополита Липківського8). Але це ніяким чином не
заважало ані вивченню, ані роботам по відновленню споруди та її оздоби.
Ще 1915 року Ф.І. Шміт отримав від митрополита Антонія9 дозвіл на
дослідження, а пізніше, з початком робіт у 1918 р. — запевнення у
виділенні 3 млн. крб. на ці потреби. Гетьманський уряд умовно виділив
25 тисяч10. Роботи було призупинено на період перебування у Києві армії
Петлюри11. Та і після встановлення радянської влади планам не дано
було здійснитися. Науковий потенціал пам’ятки тоді залишився
нерозкритим, не дивлячись на те, що 1923 р. Шміт навіть був призначений на посаду директора Софійського собору, після того, як очолював усі
раніше створені комісії та комітети з питань дослідження та реставрації.
В конкретній вузькоспеціальній проблемі, яка тим не менш набуває
величезного значення для цілої нації (ставлячи під питання її
існування), Шміт доходить висновку (як повідомляє газета), що ніякого
національного українського стилю не було, в усякому разі поза межами
загальноруського. На противагу газетному повідомленню у книжці12,
виданій в Харкові в 1919 р., Шміт, як і належить вченому (хоча він не
приховує, що книжка носить популярний характер і має на меті перш за
все ознайомити якомога ширшу аудиторію з історією місцевих
пам’яток13), намагається викласти своє бачення процесу розвитку
мистецтва (йому належить авторство концепції еволюційно-циклічного
розвитку мистецтв), а не знайти докази (точніше притягнути їх) для
якоїсь ідеї — патріотичної чи політичної (відомо, що йому довелося піти
на примирливі кроки з концепцією трактування і розуміння мистецтва з
позицій марксизму)14. В цій книжці Шміт визнає побутування
українського стилю, його логічне витікання з давньоруського дерев’яного
зодчества, але наполягає на тому, що при переході до кам’яної
250

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

архітектури, місцевими майстрами були запозичені вже готові форми
візантійського стилю. Питання про те, чи поклало це запозичення край
розвитку національного місцевого стилю для Шміта вирішено позитивно.
У зверненні до української дерев’яної храмової архітектури регіону
Карпат як до збережених протоформ національного стилю Шміт
перетинається з Василем Кричевським. Останній, як відомо, намагався
відтворити і розвинути зачатки цього стилю у своїй
архітектурній практиці та діяльності збирача мистецьких предметів
народного побуту; також виступав в пресі з публікаціями на захист своєї
думки15. Але звинувачуючи того ж Лукомського в «жонглюванні»
епітетом «український» відносно до стилю, нехай то буде бароко чи ампір,
сам Кричевський не виходить за рамки опису проблеми, не даючи ясного
та докладного наповнення поняття «український стиль». Кричевський
акцентує увагу на вербальному аспекті, на використанні слова в тому чи
іншому контексті, на відповідності знаку та того, що він означає. Як
завзятого патріота, Василя Григоровича обурила фраза Лукомського
«Ведь это уже чисто территориальная точка зрения, относить к
украинскому стилю все, что ни создано в пределах Малоросии». Хоча тут
же зауважує, що самі українці, навіть обороняючи «український стиль»,
«ладні підвести під нього все, що виплекав наш народ без огляду на
очевидність чужих впливів і тим вадять його чистоті».16 В текстах
Кричевського та Шміта відсутні перехресні згадки імен один одного, але
висновки обох щодо бойківських дерев’яних церков та дзвіниць з
наметовими перекриттями, як форм українського стилю, збігаються.
Висловлювання Шміта в його книжці про музейну справу виявляє
його розуміння процесу реставрації: «Реставрувати значить: привести до
«первісного стану», усунути свідомо пізніші перебудови, перевлаштування і замінивши їх початковими формами та влаштуванням. В багатьох випадках, коли мова йде про дрібниці і коли початкові форми та
влаштування можуть бути установлені абсолютно безперечно і в усіх
подробицях, реставрація допустима при виконанні звичайних історичних
запобіжних заходів (тобто точної фіксації пізніших змін та нашарувань,
які усуваються)» 17.
Визначення Кузьміна не відзначається такою наукоподібністю у
викладенні, але виявляє в ньому прихильника «знавецтва» та ідеї
«вчуття» (нем. Einfühlung): «Якщо потрібен вам добрий стильний стіл —
то зберіть хоч цілий ареопаг учених, істориків мистецтва, знавців стилів,
без гарного, досвідченого, надійного столяра — стола, не тільки
«стильного», але і кухонного, вам не отримати. Те ж саме і з
реставрацією, з реставрацією особливо, бо для цього тонкого та важкого
діла недостатньо бути лише вченим, як недостатньо бути лише
художником, недостатньо навіть бути тим та іншим разом, оскільки окрім
вченості, в знанні стилю потрібно володіти спеціальними знаннями
«техніки» епохи, яка підлягає реставрації, а художнику не тільки
потрібно знати стиль, але і відчувати стиль, мати його в пальцях, в кисті
251

Мамаєва К.С. Публіцистичний аспект проблеми стилю (за матеріалами Є. Кузьміна)

руки, як мав його Врубель, котрий в дні безумства стверджував, що
«пам’ятає» як при ньому будували Десятинну церкву. Іншими словами,
на грані у століття двадцятого, він міг психологічно перенестись в дні св.
Володимира, стати художником саме тієї епохи. Лише при цій умові і
можлива реставрація»18. Фактично Кузьмін наголошує на домінуючій
ролі виконавця робіт, його професійному, в технічному та художньому
сенсі, рівні.
Київська спільнота в особі Є. Кузьміна, М. Біляшівського, Д. Щербаківського, С. Гілярова, Ф. Ернста та ін., присутніх на тому зібранні
1918 р., дала рішучу відсіч претензіям Ф. Шміта повернути Софійському
собору вигляд візантійської пам’ятки. Якщо глибше вникнути в
розмірковування Шміта над проблемою засвоєння візантійського стилю
(техніки і технології будівництва, вироблення мозаїк та емалей) і його
гіпотезу щодо шляхів проникнення візантійських впливів на Україну
через Кавказ, то можна лише уявити остаточний (він же первісний)
зовнішній вигляд Софійського собору у трактовці Шміта. Постановлено
було делегувати кілька членів від товариства до комісії з реставрації
Софійського собору, яку очолював Шміт, і до якої входили, як повідомляє
газета, Н.П. Кондаков та Д.В. Айналов19. Потрібно відмітити, що всі
учасники дебатів сходилися в одному питанні — ні в якому разі не
допустити, щоб пам’ятки мистецтва обернулися на жертви політичних
режимів; суперечки велися виключно в сфері науки.
Ще в 1912 р., Є. Кузьмін, у зв’язку з виникненням ідеї влаштування
в Києві «Історичного шляху», відмічаючи наприкінці статті, що загроза
йде з боку, як то не парадоксально, київського філіалу Петербурзького
товариства захисту пам’яток старовини, писав: «У надрах ще одного
«наукового» товариства виникає новий проект, який нічим не
поступається першому: капітально перебудувати головну святиню
Києва — Софійський собор. Звісно ідея переробки провадиться під стягом
«реставрації» візантійського мистецтва. Вперше ця думка з’явилася
друком з-під пера нинішнього члена Державної Думи п. А. Савенка,
який опублікував минулого літа статтю в «Киевлянине» про необхідність
знищення у Софійському соборі усіх слідів українського бароко і
відновлення автентичного вигляду часів Ярослава Мудрого»20. «В іншій
країні, — продовжує Кузьмін, — така вигадка могла б викликати лише
посмішку. У нас, у Києві, саме її безглуздість робить її найбільш
небезпечною, адже стає запорукою можливості її здійснення». Критик
скаржиться, що йому довелося пояснювати прописні істини та неписані
закони (тобто використовує риторичний прийом топіки) на зразок того,
що «знищуючи бароко, вони знищують справжню історію так, якби вони
зруйнували візантинізм, що «реставруючи» часи Ярославові, доведеться
зруйнувати цікаві склепіння і ліпні оздоби, зрити чудову дзвіницю,
характерну теплу церкву, своєрідний митрополичий будиночок, одну з
рідкісних збережених будівель Єлизаветинської епохи, знести духовне
училище, колишній Софійський монастир і, нарешті, вчинити формений
252

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

погром всередині самого собору. Адже не можна залишити прекрасний
іконостас XVIII ст. із старовинними образами, вкритими візерунчастими
карбованими ризами, пишними Царськими вратами, роботи місцевих
«золотарів»21; не знайдуть собі місця рідкісні за красою мідні визолочені
врата початку XVIII ст. Західного входу, великий канделябр епохи
Заборовського, менший, срібний, з прекрасними фігурками амурів, якому
міг би позаздрити навіть італійський майстер». В порівняння Кузьмін
апелює до прикладу венеційського собору Сан Марко, який став живою
історією італійського мистецтва, підкреслюючи всю абсурдність спроб
ліквідувати «культурні нашарування» заради надуманої автентичності.
У 1909 р. в журналі «Старые годы» Кузьмін встиг опублікувати
чорно-білі фотографії перерахованих предметів з храму Софії22. Серед
тексту наведені репродукції Середнього (на той час знесеного) ярусу
іконостасу Софійського собору, головного панікадила, іконостасу
Стрітенського (раніше Предтеченський) вівтаря, мідні золочені двері
західної частини собору, оклад престолу. З огляду на пізніші обставини,
цей захід — спосіб збереження хоча б вигляду пам’ятки шляхом її
фотокопіювання, опису, і публікації в періодиці — виявився своєчасним і
корисним23. В 1910 р. Кузьмін сам став свідком руйнування дзвону
1741 р., виготовленого місцевим майстром (про що свідчить наведений
ним у статті напис: «делал мастер Степан Михайлов житель КиевоПодольский» та своєрідний візерунок) на замовлення Рафаїла
Заборовського і подарованого собору24. Не зважаючи на втручання
міського генерал-губернатору, дзвін не вдалося врятувати. Цю історію
Кузьмін за звичною фейлетоніста подає у формі діалогу, самого автора з
двома мужиками: на питання автора «що ви робите?» руйнівники
відповідають «а ось розбити хочемо — старе, негодяще». Ще в 1898 році
київський критик назвав Софійський собор, як і Кирилівську церкву, і
церкву Спаса на Берестові, серед «забутих» пам’яток Києва25. Останні
реставраційні роботи в Кирилівській церкві провадилися під керуванням
А. Прахова за десять років до появи статті, в них, як загальновідомо,
брали участь учні та викладачі школи М.Мурашка. В статті Кузьмін
наголошує на руському походженні давніх фресок Кирилівської церкви. І
далі протиставляє ці фрески за манерою живопису Софійського собору,
вбачаючи в останньому зразок візантійського мистецтва з усіма його
достоїнствами та недоліками. Мистецтвознавець згадує загальновідому
справу дяка Вісковатого, як приклад покарання самого дяка за
втручання в процес заміни візантійських іконописних канонів
місцевими. Особисті симпатії Кузьміна залишаються на боці менш
«технічних», але більш щирих давньоруських майстрів Кирилівської
церкви, які чи то через свою наївність, чи недостатнє знайомство з
візантійськими зразками, змогли звільнитися від тиску запозиченого
стилю та виявити самобутність місцевої культури.
Пам’ятним був і факт недолугих реставрацій Успенського собору
Києво-Печерської Лаври, історію яких Кузьмін побіжно згадує в статті
253

Мамаєва К.С. Публіцистичний аспект проблеми стилю (за матеріалами Є. Кузьміна)

1918 р., з посиланням на свою розгорнуту статтю, присвячену цій
проблемі, ще від 1900 р. 26. Як були збиті поряд з портретами
московських царів і портрети донаторів князів Острожських, і Радзивілів,
і Сангушко. Згадує і «реставрації» Микільського воєнного собору,
виконані його комендантом генерал-лейтенатом Анасовим. Ці пам’ятки
не збереглися до наших часів27. «Без перебільшення можна сказати, що
немає в Києві церкви, якої б не реставрували, і тим самим не скалічили
вкінець, стираючи всі залишки колишньої художності більш нещадно
аніж рука часу чи бомби ворогів»28.
Головний
висновок,
якого
можна
дійти
після
читання
обговорюваних в періодиці болючих питань, — усі спроби вигадати
національну ідею «в один присест», а також фанатична відданість будьякій ідеї, обертаються на вияви агресії до найближчих (сусідів по
житловій площі, країні, планеті)29, що при повторі набирають чинності
системної помилки в механізмі захисту, що в свою чергу збільшує
імовірність руйнування цієї системи, а в результаті — заміщення
культури, яку нібито захищають чи утверджують, знаками цивілізації.
В листі до Н.Я. Марра30 від 10 грудня 1921 р. Шміт пише: «Я не
суддя українцям. Сам я не українець, відчувати те, що відчувають вони,
не вмію, тому що доля зробила мене космополітом, а не націоналістом.
Але теоретично я не бачу підстав, чому українцям не мати права на те
саме, що і чехам, сербам та ін. Окрім того, я думаю, що наука тут ні до
чого: Св. Софію не тільки українці використають, коли вона буде
належно видана»31. Слова Шміта деякою мірою стали пророчими: в квітні
2015 року стіни Софії перетворилися на основу (в сенсі
мистецтвознавчого терміну) для візуальної хроніки (в сенсі «літопису»)
подій української революції — екраном-тлом для проекції лазерного шоу,
яке відбулося в рамках щорічного фестивалю «французька весна».
На закінчення можна провести думку, цілком в дусі традиції
англійського нонсенсу, про те, що відсутність фінансування заходів в
сфері культури іноді сприяє збереженню її пам’яток.
Примітки:
1

В даному контексті мова йде про пролетарську революцію 1917 року.

2

Деякі застереження щодо семантики цього терміну блискуче сформульовані
М. Гаспаровим в його статтях різних років (див.: Гаспаров М. Интеллектуалы,
интеллигенты, интеллигентность // Российская интеллигенция: история и
судьба. М.: Наука, 1999 — режим доступа: http://krotov.info/library/04_g/
as/parov_03.htm;
Гаспаров
М. Л. Примечание
историческое // Гаспаров
М. Л. Записи и выписки. М., 2001. С. 91–95 — режим доступа: http: //
nevmenandr.net/scientia/gasparov-historique.php;
Гаспаров М.Л.
(Москва)
Русская интеллигенция как отводок европейской культуры // Россия/Russia.
Новая серия под. Ред. Н.Г. Охотина. Вып. 2 [10]: Русская интеллигенция и
западный интеллектуализм: История и типология. М.: О.Г.И., 1999. 152 с.

254

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя
режим доступа: http: //ec-dejavu.ru/i/ intelligentia_2.html). В даному контексті
можна наповнити поняття наступним чином: люди, занепокоєні не тільки
власним виживанням в критичній ситуації, але здатні взяти на себе
відповідальність піклуватися про інших, а також, якщо не опікуватися, то
принаймні боронити від руйнування, викликаного різними факторами,
осередків культури (матеріальної та духовної), не залишатися байдужими до їх
долі; люди, наділені історичною свідомістю, естетичним відчуттям та совістю, а
також умінням шанобливо ставитися до іншого (включаючи померлих предків
та майбутніх нащадків). Щоправда, з огляду на поточні події, враховуючи
ставлення держчиновників до культури, яке М.Гаспаров визначає словом
«терпимість» (можна додати — «вимушена терпимість»), трактовка цього
поняття ближче до озвученої ним же у статті «Интеллектуалы, интеллигенты,
интеллигенция» (див. вище): соцпрошарок, утворений маргінальними
особистостями, які є авангардом, розвідкою з різновекторною направленістю
пошуків, і якими суспільство не гребує жертвувати в критичних ситуаціях. В
цьому випадку виникає інтерференція тлумачення з поняттям «герой», що
може стати темою для окремого дослідження, але розгляд якої виходить за
рамки цілей даної статті.
3

Евгений Кузьмин. Реставрация или «девальвация»? (Обо всех разрушениях
древних памятников, учиненных безграмотными реставраторами) // Голос
Киева. № 149–8 ноября (26 октября) 1918. С. 5.

4

Шміт Федір Іванович (1877–1937) — російський дослідник, візантолог, музеолог.
Син обрусілих німців. Учень А.В. Прахова в Петербурзькому університеті. В
1912 р. переїхав до Харкова. В 1922 — до Києва, де жив до 1924 р. Див.:
Чистотинова С.Л. Федор Иванович Шмит. М., 1994; Сыченкова Л.А. О книгах
Ф.И.Шмита // Шмит Ф.И. Избранное. Искусство: Проблемы теории и истории /
Ф.И. Шмит. СПб.: Центр гуманитарных инициатив, 2013. 912с. (Российские
Пропилеи). С. 787–862.

5

Вперше це важливе для біографії Шміта уточнення дати його смерті було оприлюднено в книзі київського мистецтвознавця В.А. Афанасьєва(1992 р.) (Див.:
Шмит Ф.И. Избранное. Искусство: Проблемы теории и истории / Ф.И. Шмит.
СПб.: Центр гуманитарных инициатив, 2013. 912 с. (Российские Пропилеи).
С. 792).

6

Шмит Ф.И. Избранное. Искусство: Проблемы теории и истории / Ф.И. Шмит. СПб.:
Центр гуманитарных инициатив, 2013. 912с. (Российские Пропилеи). С. 876.

7

Стиль життя, стиль епохи, архітектурний стиль, стиль в мистецтвознавстві:
великий, школи, індивідуальний. Детальніше див.: Власов В.Г. Новый
энциклопедический словарь изобразительного искусства: В 10 т. /В.Г. Власов.
СПб.: Азбука-классика, 2004-2010.

8

Митрополит Василь (Липківський) (1864–1937) — Митрополит Київський та
усієї Русі (1921–1927), церковний діяч, борець за автокефалію українського
православ’я, останній доглядач і настоятель Софії Київської.

9

Митрополит Антоній (Храповицький)(1863–1936) — був висвячений у сан
митрополита у листопаді 1917 р. 19 травня 1918 р. обраний єпархіальними
зборами на Київську кафедру. Титул митрополита Київського та Галицького
зберігав весь час свого перебування закордоном. Вчену ступінь магістра

255

Мамаєва К.С. Публіцистичний аспект проблеми стилю (за матеріалами Є. Кузьміна)
богослов’я отримав 1888 р. після захисту дисертації «Психологічні дані на
користь свободи волі та моральної відповідальності».
10

Шмит Ф.И. Избранное. Искусство: Проблемы теории и истории / Ф.И. Шмит. СПб.:
Центр гуманитарных инициатив, 2013. 912с. (Российские Пропилеи). С. 807.

11

Хроніка цих подій висвітлена Є.Кузьміним в газеті «Голос Киева» за 1918 р.,
див. №№ 165, 176, 179.

12

Шмит Ф.И. Избранное. Искусство: Проблемы теории и истории / Ф.И. Шмит.
СПб.: Центр гуманитарных инициатив, 2013. 912с. (Российские Пропилеи).
с. 534–631. (Книга «Искусство Древней Руси, Украины»).

13

Див.: Шмит Ф.И. Избранное. Искусство: Проблемы теории и истории / Ф.И.
Шмит — СПб.: Центр гуманитарных инициатив, 2013. 912с. (Российские
Пропилеи). С. 616–617. Пор.: «Это не всегда получается: попробуем представить, как образ античности в сознании среднего человека складывается из
полузабытого школьного учебника, мифов Куна, голливудского кино и набора
случайных знаменитых имен! Я написал научно-популярную книжку
«Занимательная Греция» нарочно для того, чтобы привести эти
осколочные представления читателей в какую-то связь. И я очень хотел бы,
чтобы кто-нибудь помог мне привести в связь мои собственные представления о
других областях мировой культуры — например, написал бы книгу
«Занимательный ислам» или «Занимательный Китай». Или даже о моей
собственной европейской культуре написал бы так, чтобы политические и
экономические теории нашли в ней осмысленное место рядом с литературой и
искусством, а военное дело — рядом с модой. Потому что принынешней
специализации всех наук даже специалист вынужденДовольствоваться за
пределами своей узкой профессии представлениями на уровне «солнце всходит
и заходит». И очень важно для единства общества, чтобы такие представления
у всех нас были приблизительно одинаковыми. Академическая гуманитарная
наука может этому помочь — лишь бы она снизошла вниманием до
пренебрегаемой ею массовой культуры» (Гаспаров М. Историзм, массовая
культура и наш завтрашний день // Вестник истории, литературы, искусства.
Отд-ние ист. филол. наук РАН. М.: Собрание; Наука. Т. 1, 2005, с. 26–29 —
режим доступа: http: // ec-dejavu.ru/m-2/Mass_culture.html).

14

Шмит Ф.И. Избранное. Искусство: Проблемы теории и истории / Ф.И. Шмит —
СПб.: Центр гуманитарных инициатив, 2013. 912с. (Российские Пропилеи).
С. 828–829.

15

Кричевський В. Розуміння українського стилю // Сяйво. Київ. 1914. № 3,
березень. С.88–91. В статті В. Кричевський виступає проти популярних
трактовок українського стилю, нав’язуваних проф. Павлуцьким, Грабарем та
Лукомським. Особливо проти тієї плутанини, яку вносить Лукомський,
«обобщая» український стиль, а скоріше зводячи його лише до українського
бароко. Коротке зауваження Кричевського про художню школу, яку будували в
Києві у той час за проектом Лукомського і яка фактично була повторенням з
деякими змінами Київського митрополичого будиночку, наводить на думку, що
Лукомський саме у зв’язку з тим популяризував у пресі стиль українського
бароко, таким чином обґрунтовуючи доречність свого проекту на замовлення.
Закидами Лукомському в легковажності рясніють листи редакторів
періодичних видань, де публікувався Лукомський в якості художнього критика
256

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя
та історика мистецтв.(Див.: Золотинкина И.А. Сотрудники журнала «Старые
годы» и проблема дилетантизма в отечественной науке об искусстве в начале
XX в. // Известия РГПУ им. А.И. Герцена. 2008. № 77. URL: http://
cyberleninka.ru/article/n/sotrudniki-zhurnala-starye-gody-i-problema-diletantizmav-otechestvennoy-nauke-ob-iskusstve-v-nachale-xx-v).
16

Кричевський В. Розуміння українського стилю // Сяйво. Київ. 1914. № 3,
березень. С.88–91.

17

Цит. за: Шмит Ф.И. Избранное. Искусство: Проблемы теории и истории / Ф.И.
Шмит. СПб.: Центр гуманитарных инициатив, 2013. 912с. (Российские Пропилеи).
С. 709.

18

Евгений Кузьмин. Реставрация или "девальвация"? (Обо всех разрушениях
древних памятников, учиненных безграмотными реставраторами) // Голос
Киева — № 149–8 ноября (26 октября) 1918. С. 5.

19

Тут потрібно відмітити, що в галузі науки Ф. Шміт, як учень А. Прахова і
свідомий прихильник його мистецтвознавчої методології, виявився опонентом
Н.П. Кондакова. Під методом Прахова мається на увазі наголошення на навичках малювати та копіювати як на непорушних компетенціях мистецтвознавця
та установці робити дослідження «на пам’ятнику». Див.: Шмит Ф.И. Избранное.
Искусство: Проблемы теории и истории / Ф.И. Шмит — СПб.: Центр
гуманитарных инициатив, 2013. 912с. (Российские Пропилеи). С. 798–799

20

Евг.Кузьмин. Опять Киев // Старые годы. СПб. 1912. Декабрь. С. 61–62.

21

Слово «золотар» взяте автором статті в лапки певно, щоб наголосити на
головному лексичному значенні слова: ювелір, золотих та срібних справ майстер.

22

Кузьмин Е. От XVII к XVIII веку (О некоторых памятниках южно-русского
прикладного искусства) // Старые годы. СПб. 1909. Июль-Сентябрь. с. 457–466.

23

У книзі «Київський собор» (М.,1914. С. 23) Шміт повідомляє, що Д. Айналов та
Є. Редін вели дослідження виключно на основі рисунків Ф.Г. Солнцева, без
вивчення оригіналів, але такий спосіб вчений вважав недоречним для
повноцінного наукового дослідження (див.: Шмит Ф.И. Избранное. Искусство:
Проблемы теории и истории / Ф.И. Шмит — СПб.: Центр гуманитарных
инициатив, 2013. 912с. (Российские Пропилеи). С. 875)

24

Кузьмин Е. Все то же. // Старые годы. СПб. 1910. Май-Июнь. с. 75

25

Е.М. К-мин. Забытые // Киевское слово. № 3609. 1898. 27 января. С. 2.

26

Кузьмин Е.М. Несколько соображений по поводу уничтоженных и уцелевших
памятников старины в Киево-Печерской Лавре. (с 12 снимк.) // Искусство и
художественная промышленность. СПб. 1900. № 17 (выпуск 17, февраль).
с. 223–240; Кузьмин Е.М. Еще о памятниках старинного искусства в КиевоПечерской лавре. // Хроника журнала «Искусство и художественная
промышленность». СПб. 1901. №№ 11–12 (35–36). С. 183–192.

27

Микільський собор зруйновано в 1934 р.; Успенський — 1941 р.

28

Евгений Кузьмин. Реставрация или «девальвация»? (Обо всех разрушениях
древних памятников, учиненных безграмотными реставраторами) // Голос
Киева. № 149–8 ноября (26 октября) 1918. С. 5.

29

«Было замечено: культуры знакомятся и сближаются друг с другом, как люди, в
два приема. Сперва они должны заметить друг в друге общее — иначе знакомство
257

Мамаєва К.С. Публіцистичний аспект проблеми стилю (за матеріалами Є. Кузьміна)
невозможно. А потом они должны заметить друг в друге несхожее — иначе
знакомство скучно. Мы знаем, что на практике это оборачивается крайностями:
если одна культура видит в другой сходное, то она воображает, что это не
сходство, а тождество, вплоть до мелочей, и обижается, что это не так; если же
она видит в другой культуре несхожее, то свысока отвергает ее как варварскую.
Мусульмане считали дикарями христиан, а христиане — мусульман.
Объяснить и оправдать эти культурные различия, чтобы они не мешали, а
помогали единению человечества в противостоянии природным силам, — для
этого нужна оглядка в прошлое, для этого нужен историзм. А его носитель —
академическая гуманитарная наука. Поэтому ее ответственность перед
человечеством в современной ситуации велика как никогда» (Гаспаров М.
Историзм, массовая культура и наш завтрашний день // Вестник истории,
литературы, искусства. Отд-ние ист. филол. наук РАН. М.: Собрание; Наука. Т.
1, 2005, с. 26–29 — режим доступа: http: // ec-dejavu.ru/m-2/Mass_culture.html)
30

Марр Микола Якович (1865–1934) — російський філолог, історик, етнограф,
археолог, сходознавець, створювач «нового вчення про мову».

31

Цит. за: Шмит Ф.И. Избранное. Искусство: Проблемы теории и истории / Ф.И.
Шмит. СПб.: Центр гуманитарных инициатив, 2013. 912с. (Российские
Пропилеи). С. 808.

258

Марголіна І.Є.

ДО ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ БАЛКОНУ НАД ВХОДОМ ДО
ПІВДЕННОЇ АПСИДИ КИРИЛІВСЬКОЇ ЦЕРКВИ В КИЄВІ
(дискусія з В.В. Корнієнком)
У 2014 р. вийшла книга В.В. Корнієнка «Графіті Софії Київської
ХІ — початку ХVІІІ ст.: інформаційний потенціал джерела»1, в якій автор
піддає критиці версії дослідників, в тому числі — припущення І.
Марголіної щодо функціонального призначення балкончика над входом
до південної апсиди Кирилівської церкви, за якою автор вважає, що цей
балкон був призначений для перебування на ньому князя-фундатора
Кирилівської церкви2. Водночас, В. Корнієнко надає свою власну версію
щодо використання цього архітектурного пристрою. Вдаючись до
критики, В. Корнієнко використовує щодо попередніх версій некоректний
термін «розбиття»: мовляв, він «розбив» усі попередні версії щодо
призначення «балкончика»3. Не погоджуючись з терміном «розбиттям»,
як невиправдано та зарозуміло висловився опонент, та з його думкою
щодо використання Кирилівського балкончика, надаємо свій погляд на
підняту тему та досліджуваний об’єкт.
За твердженням В. Корнієнка, наявність великої кількості графіті
на стіні арки другого ярусу над аркою-переходом від південної апсиди до
центральної у київському Софійському соборі, свідчить про те, що туди,
шляхом влаштування містків, здійснювався перехід з паралельної їй
арки південної апсиди, а до неї — з другого поверху храму. Автор пише:
«На мою думку, софійський місток-перехід над диякоником, як і
«балкончик» Кирилівської церкви, міг виконувати більш практичну роль,
найвірогідніше, пов’язану з обслуговуванням панікадила головного
вівтаря: запалювання свічок, очищення від кіптяви тощо». Далі автор
пояснює це явище з технічної точки зору, і додає: «Схожим чином
виводився ланцюг панікадила у консі, що можна бачити на фотографії
кінця ХІХ ст.» і надає посилання «[Нікітенко 2008. с. 20]»4. Сучасна
кольорова фотографія, на яку посилається В.Корнієнко, фіксує загальний
вигляд північних хорів Софії Київської і жодним чином не має
відношення до «панікадила у консі». Отже, посилання на фотографію у
статті Н.М. Нікітенко у журналі «Пам’ятки України» не дає жодного
уявлення про досліджуваний об’єкт5.
Маємо зауважити, що вищенаведена, безперечно, конструктивна
гіпотеза щодо використання місця, де сконцентровано 38 графіті, уперше,
в усній формі, задовго до виходу монографії В. Корнієнка, у присутності
В. Корнієнка та автора цієї статті, була висловлена д.і.н., професором Н.
Нікітенко, про що, на жаль, автор пасажу, який ми розглядаємо, не
повідомляє. Зате автор критики пише, що таке припущення висунуто
ним самим («на мою думку»)6. Звісно, не виключено, що згадане явище
якось пов'язане з певним освітлювальним пристроєм головного вівтаря
259

Марголіна І.Є. До питання використання балкону над входом до південної апсиди

Софії, але як саме — треба аргументовано пояснити. Замість цього
шановний опонент робить дивовиже «відкриття»: виявляється, він
знайшов пряму аналогію в Києво-Кирилівській церкві! Та чи так це є
насправді?

Рис. 1. 1 – східний пілон південної стіни Кирилівської церкви. Вихід зі сходів у південній стіні; 2 – хідник
на балкон. Південна апсида. Реконструкція І. Марголіної

Як згадано вище, В. Корнієнко, досліджуючи графіті в арці
Софійського собору, звертає свою увагу на дослідження І. Марголіної
щодо цікавої архітектурної деталі (балкончика) у південній апсиді
Кирилівської церкви7. Автор дослідження щодо «балкончика» у
Кирилівській церкві (І. Марголіна) акцентує на унікальності цього
феномену, на що В. Корнієнко пише наступне: «… усі пояснення витікали
з того факту, що Кирилівська церква єдина «володіла» такою
архітектурною деталлю, допоки не були проведенні дослідження у Софії
Київській та не з’ясовано, що подібні містки-переходи або балкончики
над диякониками існували у середньовічній архітектурній традиції.
Розбиття «унікальності» в такій деталі Кирилівської церкви та
виявлення схожої у Софії Київській повністю розбиває й усі попередні
версії щодо призначення «балкончика»«8.
Не можна погодитися з твердженням В. Корнієнка, що «усі
пояснення (Марголіної — Авт.) витікали з того факту, що Кирилівська
церква єдина «володіла» такою архітектурною деталлю». І. Марголіна, як
і попередні дослідники «кирилівського балкончика», не знайшли йому
260

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

прямих (!) аналогій. Приблизні ж, дещо схожі спорудження у храмах
Гюль Джамі ХІІ ст., Туреччина, костел Святого Мартина (Прага) тощо,
наведені нами у дослідженні «балкончика»9, доведено і невідповідність
кирилівському феномену місця їх розташування та технічного
пристосування. Так само не відповідає розташування та пристосування
уявних софійських містків-переходів «кирилівському балкончику». Вони
не є не тільки прямою, а навіть і приблизною аналогією!
Якщо, навіть поверхово, знатися на влаштуванні кирилівського
архітектурного пристрою над входом до дияконика, припущення щодо
його використання для обслуговування панікадила у центральній апсиді,
м’яко кажучи, звучить абсурдно.
Хибність думки про «розбиття»
дослідником В. Корнієнком унікальності
та
функціонального
призначення архітектурної деталі у
південній
апсиді
Кирилівської
церкви, для обслуговування панікадила у головному вівтарі цього
храму, на наше переконання,
полягає у наступному.
Наявність великої кількості
графіті на стіні арки наводить на
роздуми, як потрапляла туди людина і для чого вона там перебувала.
Дістатися туди, справді, важко.
Мабуть, тому і виникла думка, що
пройти туди можна було по місткахпереходах з південної частини другого поверху Софійського собору.
Проте, твердження В. Корнієнка,
що «містки-переходи або балкончики
Рис. 2. Фото північної стіни дияконика
над диякониками існували у середКирилівської церкви. Знизу (праворуч) верхня
частина арочного проходу до центральної
ньовічній архітектурній традиції»10,
апсиди,
зверху (праворуч) другий ярус арки до
треба
аргументовано
довести,
головного вівтаря. Зверху (ліворуч) паз для
навівши аналоги цьому явищу, чого у
закріплення настилу балкона. Фото 2017 р.
дослідженні В. Корнієнка не бачимо.
Автор фото С. Іващенко.
Критика того, що на уявних
софійських (!) містках міг знаходитися князь, незрозуміло до кого
відноситься, бо такої курйозної думки, окрім самого В.Корнієнка, ніхто і
ніде не висловлював11. Отже, він у даному припущенні критикує сам
себе.
Існуючий у Кирилівській церкві балкончик, наявність якого має
аргументоване нами пояснення, не має нічого спільного з уявним
містком-переходом, про який пише В. Корнієнко12, і не може вважатися
навіть далекою аналогією.
261

Марголіна І.Є. До питання використання балкону над входом до південної апсиди

Розташовані на значній висоті містки-переходи у Софії Київській, за
твердженням В. Корнієнка13, вели з південних хорів собору до другого
ярусу арки між диякоником та центральною апсидою і, якщо такі дійсно
існували, то, гіпотетично, могли бути якось пов’язані з панікадилом
центральної апсиди. Проте потрібно більш прискіпливо й уважно
вивчити це питання, аргументувавши свій висновок, перш ніж висувати
категоричні скороспілі твердження.
Балкончик у Кирилівській церкві знаходився не над диякоником (!),
а над входом до дияконика і не мав жодного зв’язку з центральною
апсидою. З цього балкону ні за яких обставин неможливо було дістатися
до простору головної апсиди, оскільки балкон спирався на міцний південний хрещатий стовп тріумфальної арки і мав сполучення лише зі сходами у товщі південної стіни дияконика та із самим диякоником, з підлоги
якого можна було дістатися до сходів у стіні, вийти на балкон і не більше.
В. Корнієнко пише: «Аналогій таким переходам-місткам серед
пам’яток середньовічної архітектури віднайти не вдалося, за винятком
подібної деталі у Кирилівській церкві, де у південній стіні дияконика
знаходиться приміщення зі сходами, які ведуть у арку другого ярусу і
мають вихід на невеличкий майданчик у південному пілоні»14 . У
південній стіні дияконика влаштовано не приміщення, а звичайний,
вузький сходовий хідник. Сходи ведуть не в арку другого ярусу, такої там
просто немає, а до звичайного невеликого арочного виходу на балкон!
Кирилівська церква була периферійною і не факт, що як у Софії
Київській, центральна апсида Кирилівського храму мала окреме
панікадило, жодних ознак його наявності не виявлено. Проте, якщо б
панікадило і було у консі центральної апсиди, то дістатися до нього з
досліджуваного балкону ніяким чином неможливо! Технічно неможливо
було і тягнути ланцюг з панікадилом центральної апсиди з
досліджуваного балкону. Ланцюг, у такому випадку, торкався би стін
південного тріумфального стовпа, здирав, ушкоджував його мурування,
тинькову основу й відповідно фресковий розпис на неї. Це настільки
очевидно, що викликає подив щодо тверджень В. Корнієнка, який не дав
собі ради уважно розібратися у конструкції, місцезнаходженні та
співвідношенні балкончика з центральною апсидою.
Ознаки наявності панікадил мають місце у головному куполі та у
склепінні центральної нави Кирилівської церкви. Якщо кирилівський
балкон, як це вважає В. Корнієнко, був призначений для обслуговування
панікадила15 тобто знаходження там лебідки для регуляції висоти
панікадил, то вільні кінці панікадил куполу та центральної нави мали із
куполу та склепіння центральної нави, майже через весь храм, тягнутися
до балкону дияконика. Технічно, використати місце на балконі для
регуляції цих панікадило вкрай незручно, а на думку інженерів —
технарів, з якими було здійснене консультування, просто неможливо. Кут
нахилу вільного кінця ланцюга панікадила з-під куполу унеможливлює
технічну функцію регуляції висоти панікадила.
262

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Зазвичай центральні панікадила підвішували на невеликій відстані
від підлоги таким чином, аби за допомогою підручних засобів (переносна
дерев’яна драбина) можна було дістатися до панікадила та проводити з
ним необхідні маніпуляції.

Миколаївський малицький монастир, Росія. Процедура запалення свічок у панікадилах виконується по
давньому уставу Афанського монастиря. Фото 2015 р.

В деяких храмах у панікадил центрального куполу вільний кінець
не був відтягнутий вбік, він завершувався грузилом і був паралельним
головному ланцюгу, на якому кріпився хорос або панікадило. Замість
грузила частіше використовувався крюк, який вставлявся у ланцюг, на
якому було закріплено панікадило. Дерев’яною палицею із роздвоєним
кінцем цей крюк виймався з місця закріплення і переносився на
необхідне місце, завдяки чому змінювалась висота панікадила.
Невеличкий кирилівській балкон, прикрашений парадним орнаментом, мав локальне внутрішнє використання, пов’язане з присутністю
на ньому не механізмів (лебідки тощо), а однієї, або максимум двох осіб,
яким на площі цього балкону було б незручно виконувати якійсь технічні
роботи.
Нагадаємо, що у давнину південна апсида (ризниця), окрім функції
збереження літургійного начиння, церковного вбрання, приготування
лампад для кадіння тощо була призначена для перебування там князя
під час літургії, як це аргументовано зазначено нами у наших
дослідженнях16. Це був особливий компартимент, де все було
приготовлено для постійного або епізодичного перебування там князя.
Щодо кирилівської ризниці (дияконика), то, як це широко відомо,
унікальний розпис її стін присвячено життєпису патронів князяфундатора Кирилівського храму Всеволода Ольговича — архієпископам
263

Марголіна І.Є. До питання використання балкону над входом до південної апсиди

Александрії, парним святим Афанасію та Кирилу. Серед розписів, якраз
навпроти балкончика, присутня сцена «Кирило учить царя», де в
зображенні царя виведено образ ктитора -засновника Кирилівської
церкви — князя Всеволода Ольговича17. Образ князя — фундатора серед
фресок, присвячених візантійським святим, поза сумнівом, був створений
під диктатом засновника і господаря цього храму, князя Всеволода.
Отже, замовлення власного портрета та зведення невеличкого
балкончика саме навпроти цього портрета були пов’язані між собою і не
технічними, а обрядово-церемоніальними функціями, бажанням князя
персоніфікувати, звеличувати свою особу.
Висновок: на сьогодні прямої аналогії архітектурному пристрою —
«балкончику» у південній апсиді Кирилівської церкви не виявлено.
Твердження В. Корнієнка, що міст-перехід, який, можливо, існував у
Софійському соборі, є аналогічним кирилівському балкончику, не
відповідає дійсності. Як не відповідає дійсності і не має переконливої
аргументації твердження опонента щодо використання «кирилівського
балкончика» для «обслуговування панікадила головного вівтаря».
Насамкінець маємо зауважити, що В. Корнієнко у своїй книзі
використовує не власну графічну реконструкцію хідника та переходу над
диякоником у Кирилівській церкві, а реконструкцію, виконану та опубліковану І. Марголіною18. З підпису ж випливає, що ця реконструкція
виконана ним самим «за Марголіною». Крім того, було б доцільним зробити і
власну реконструкцію уявних В. Корнієнком софійських містків-переходів.
Примітки:
1

В. Корнієнко. Графіті Софії Київської ХІ – початку ХVІІІ ст.: інформаційний
потенціал джерела». К., 2014. 320 с.

2

Марголіна І. Кирилівська церква в історії середньовічного Києва, К., 2001. С.
54-59; Марголіна І. Ульяновський В. Київська обитель Святого Кирила, К.,
2005. С. 79-87; Марголина И. Архитектурная загадка Киевской Кирилловской
церкви // Архитектурное наследство. Вып. 55. М., 2011. С. 18-24.

3

В. Корнієнко. Графіті Софії Київської ХІ – початку ХVІІІ ст.: «Інформаційний
потенціал джерела», К., 2014. С. 104.

4

В. Корнієнко. Графіті Софії Київської ХІ – початку ХVІІІ ст.: інформаційний
потенціал джерела». К., 2014. С. 100-104.

5

Нікітенко Н.М., Корнієнко В.В. Графіті «групи Олисави» на північних хорах
Софії Київської // Пам’ятки України: історія та культура. Науковий часопис,
2008. Ч. 1. С. 20.

6

В. Корнієнко. Графіті Софії Київської ХІ – початку ХVІІІ ст.: інформаційний
потенціал джерела», К., 2014. С. 104.

7

Марголіна І., Ульяновський В. Київська обитель Святого Кирила, К., 2005. С. 79-87.

8

В. Корнієнко. Графіті Софії Київської ХІ – початку ХVІІІ ст.: інформаційний
потенціал джерела». К., 2014. С. 104.

264

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя
9

Марголіна І. Ульяновський В. Київська обитель Святого Кирила, К., 2005, с.81 -82.

10

В. Корнієнко. Графіті Софії Київської ХІ – початку ХVІІІ ст.: інформаційний
потенціал джерела», К., 2014. С. 104.

11

Там само.

12

В. Корнієнко. Графіті Софії Київської ХІ – початку ХVІІІ ст.: інформаційний
потенціал джерела», К., 2014. С. 100-104.

13

В. Корнієнко. Графіті Софії Київської ХІ – початку ХVІІІ ст.: інформаційний
потенціал джерела», К., 2014. С. 104.

14

В. Корнієнко. Графіті Софії Київської ХІ – початку ХVІІІ ст.: інформаційний
потенціал джерела», К., 2014. С. 104.

15

Там само.

16

Марголіна І. Кирилівська церква в історії середньовічного Києва, К., 2001. С.
57-58; Марголіна І. Ульяновський В. Київська обитель Святого Кирила, К.,
2005. С. 85-86; Марголина И. Архитектурная загадка Киевской Кирилловской
церкви // Архитектурное наследство Вып.55, М., 2011. С. 18-24.

17

Марголіна І. Кирилівська церква в історії середньовічного Києва, К., 2001. С.
104-106; Марголіна І, Ульяновський В. Київська обитель Святого Кирила, К.,
2005. С. 86-87; Марголина И. Архитектурная загадка Киевской Кирилловской
церкви // Архитектурное наследство, вып.55, М., 2011. С. 18-24.

18

Марголіна І. Ульяновський В. Київська обитель Святого Кирила, К., 2005. С. 86.

265

Мокроусова О.Г.

ІСТОРІЯ БУДІВНИЦТВА ВОЛОДИМИРСЬКОГО СОБОРУ
У ЛИСТУВАННІ ЙОГО ТВОРЦІВ
Історія забудови Києва, його архітектури та пам’яток кінця ХІХ —
початку ХХ ст. знайшла широке висвітлення у різноманітних за
проблематикою і жанром публікаціях. Коло архівних та бібліографічних
джерел з кожним новим поколінням дослідників розширюється, а самі
джерела вивчаються все прискіпливіше. Сьогодні архівні документи
дозволяють, як правило, простежити різні аспекти створення того чи
іншого об’єкту — економічні, ідеологічні, суто архітектурні. Проектні (чи
обмірні) креслення, плани, детальні описи нерухомого майна дають
уявлення про первісний вигляд будівлі. Але конкретні обставини
проектування та будівництва, зазвичай, залишаються невідомими. Ми
можемо лише здогадуватися, як той чи інший архітектор отримував
замовлення, як спілкувався із замовником, підрядником, будівельниками, як обговорював проект чи вирішував проблеми будівництва.
Не знаємо і безпосередню реакцію оточення на результат. Звичайно,
видатних архітектурних об’єктів, яким став для Києва Володимирський
собор, останнє стосується меншою мірою. Принаймні реакція тодішнього
суспільства, яке майже 45 років (проектування, будівництво і оздоблення
тривало з 1853 по 1896 р.) спостерігало за народженням шедевра, нам
відома.
В цілому в історії київської архітектури, навіть за наявності
авторських креслень, сам архітектор залишається лише підписом на
проекті, навіть у випадку проектування таких визначних будівель, як
Володимирський собор. Що ми, власне, знаємо про життя та роботу в
Києві петербурзького архітектора Івана Васильовича Штрома
(1823−1887), учня Вікентія Беретті, автора первісного проекту
13−банного собору 1853 року, за який він отримав звання академіка
архітектури? Або про іншого учня та помічника В. Беретті, єпархіального
архітектора Павла Івановича Спарро (1814–1887), який переробив проект
собору у 1859 р.? Не так вже й багато. Біографічна складова досліджень
пам’яток архітектури все ще залишається слабко розробленою,
незважаючи на низку монографій та нарисів про деяких видатних
архітекторів, в т.ч. про В. Беретті.
Це положення можна віднести і до одного з творців
Володимирського собору — архітектора Олександра Беретті (1816−1895),
який, незважаючи на гучне ім’я, та багаторічну діяльність в Києві, дещо
загубився на тлі свого батька — Вікентія Беретті. Хоча і цей персонаж
знайомий нам однобічно — лише як творець будівель університету та
Інституту шляхетних дівчат. Незважаючи на те, що про творчість В.
Беретті існує кілька дисертацій та монографій (Б. Бутнік-Сіверський,1
М. Грицай2) і фундаментальні статті Павла Альошина3. Але вони
266

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

з’явилися більше 60 років тому й окреслюють образ видатного
архітектора скоріше широкими загальними мазками на тлі розбудови
Києва першої третини ХІХ ст.
Втім, опрацьовані архівні матеріали, в т.ч. епістолярного жанру,
дають змогу окреслити психологічний образ саме Олександра Беретті,
який мав складний характер, слабке здоров'я і не дуже щасливу вдачу4. І
помер призабутий сучасниками. Як розповідає міська легенда − в
психіатричній Кирилівській лікарні (документального підтвердження
цьому, окрім згадки про втрату розуму у статті П. Альошина 1938 р., ми
поки що не знайшли).
О. Беретті взяв участь у будівництві Володимирського собору з
1862 р., замінивши на посаді керівника робіт єпархіального архітектора
П.І. Спарро. Свою згоду стати до справи після тривалого лікування за
кордоном, за невелику винагороду у 1000 рублів на рік і попри
небажання «отбивать работу от товарища моего по выпуску из
академии художеств… г. Спарро», архітектор мотивував метою вписати
собор до вже існуючого ансамблю ним же зведених будівель (університет, І
гімназія (б−р Т. Шевченка, 14), дівочий пансіон графині Левашової (вул.
Володимирська, 54), анатомічний театр (вул. Б. Хмельницького, 37).5
О. Беретті, як і його попередник П. Спарро, переробив проект,
збільшивши площу храму майже втричі і запроектував хори. Крім того,
він майже в 1.5 рази змінив масштаб креслень, змінив абриси несучих
арок та склепінь. При цьому зменшилася товщина зовнішніх стін та
перерізи колон. Свої дії архітектор мотивував тим, що за старим
проектом собор «не удовлетворит той цели, для которой предположено
его выстроить, ибо будет внутри слишком мало поместительности», а
у збільшеному об’ємі «народу теперь… поместится и с большею
удобностью более чем в три раза».6 Це стало серйозною помилкою і
призвело до непередбачених наслідків. Деякі спеціалісти ставили під
сумнів технічний бік проекту Беретті, але його авторитет був високий і
будівництво тривало. В результаті, у 1866 р., коли споруда була доведена
до куполів, її стіни тріснули, склепіння і арки розійшлися. Роботи
довелося зупинити на невизначений час7. 1869 р. О. Беретті усунули від
керівництва. Його авторитету був нанесений серйозний удар. Події дали
привід написати в газеті: «Вспомнив грандиозныя, выдерживающие
напор целых веков постройки древних, существующие даже здесь, перед
нашими глазами в Киеве, можно прийти к тому странному
заключению, что из всех видов искусств одна архитектура у нас идет к
регрессу»8.
Після кількох років Київ був готовий відновити будівництво, але
"пригоди" продовжувалися: не змогли знайти проектні креслення собору,
тому їх заново склали з натури. У 1875 р., з нагоди відкриття нової
залізниці, до Києва приїхав імператор Олександр ІІ і побачив довгобуд,
що стояв на парадній вулиці, яка вела від вокзалу до центру. Для собору
наступили кращі часи.
267

Мокроусова О.Г. Історія будівництва Володимирського собору у листуванні …

Петербурзький професор архітектури Рудольф Бернгардт, всесвітньо
відомий фахівець у галузі спорудження склепінчастих будівель,
підготував проект добудови і запропонував укріпити стіни контрфорсами.
Але чому саме вибір впав на Бернгардта? Знайти відповідь на це
питання допомагає приватний лист академіка архітектури з
Санкт−Петербургу Романа Генріхсена до О. Беретті від 17.02.1876 р.:
«Многоуважаемый Александр Викентьевич! Получив твое письмо от 9
с. м. немедленно поспешил к Рудольфу Богдановичу, это честный и
благородный немец, на которого положиться можно, и он очень
сочувственно о тебе отозвался и обещал все сделать, что в его власти.
И после продолжительного объяснения пришли к тому заключению,
что строительные работы по окончанию собора, как по твоему
расстроенному здоровью, а равно и не молодости трудно поручить.»9
Отже, у такій делікатній формі Олександру Беретті пояснили його
остаточне відсунення від робіт. Його місце заступив Володимир Ніколаєв,
до речі, − учень Бернгарда. Як бачимо, доля О. Беретті та
Володимирського собору вирішувалася не тільки на рівні імператора, а й
у приватних зв’язках. Дійсно, Р. Бернгард, під керівництвом якого
організували проектну групу, що розробила проект капітального
підсилення та добудови собору, у своїх висновках щодо причин появи
тріщин О. Беретті не звинуватив. І Беретті залишили у складі
Будівельного комітету, на засідання якого він регулярно ходив.
Ще на один сюжет, пов’язаний з Володимирським собором, ми також
натрапили у матеріалах фонду О. Беретті. Один з листів до забутого
сьогодні архітектора середини ХІХ ст., учня О. Беретті (навчався в
Петербурзькій Академії мистецтв з 1840 по 1851 р. під його
керівництвом) — Федора Федоровича Голованова (1818−?) відкриває
окремі таємниці. Цей документ (власне, виписка з оригіналу листа
1855 р.) свідчить, що Ф. Голованов співпрацював з архітектором І.
Штромом над проектуванням Володимирського собору. Окрім того,
приятель Голованова, архітектор Макаров, також учень Беретті
(вочевидь — Михайло Олексійович (1827−1873) розкриває й певні
компрометуючі Івана Штрома факти: «Ты я думаю знаешь, что он
получил Академика, за церковь, деланную тобою и ты гордишься; ты
поднял нас и думаешь «знай наших», постой, разочаруйся, не ты, а я
Академик. Вот как это было: Штром просил Совет Академии
представить вместо заданной ему программы, свою церковь, и он
сумасшедший хотел представить свои кальки с церкви. Брат его
спросил Тона: как нужно представить ее? И Тон сказал: начертить ее
вдвое более, чтобы виден был рисунок, а не тряпочка». И Штром ко мне
(осталось три недели до экзамена), я согласился, прошла неделя в
переговорах, рассуждениях, толках как и что и т.п.: осталось две
недели, вот я и засел, заперся, обложил себя теми увражами, из
которых вы воровали, и давай ваять: нашел много глупостей (извини);
переделал их и церковь моя поехала на выставку с шампанским и
268

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

песнями; на другой же день я уже знал, что Штром Академик, за свою
двухнедельную работу я получил 100 рублей от брата его, а еще столько
же получу от действительного Академика.
Невольно веришь после сего и тому слуху, будто бы г. Штром
удостоился получить и звание профессора за постройку такой
больницы, в которой пролетели своды по всем этажам и разрушилась
часть наружной стены…»10
Враховуючи проблеми О. Беретті, пов'язані із собором, він міг бути
зацікавлений у негативних свідченнях про свого попередника. Ф.
Голованов, який працював в Києві в цей час під керівництвом Беретті,
міг поділитися з ним конфіденційною інформацією. Цими фактами О.
Беретті скористався у брошурі «О строющемся соборе во имя Св.
Владимира в Киеве» (1884 р.), в якій, виправдовуючи себе, багато уваги
приділив і конфлікту із І. Штромом.
Вартим уваги у сенсі розкриття психологічних характеристик
Беретті стає його рапорт 1869 р. на ім’я Київського генерал−губернатора
О.М. Дондукова−Корсакова щодо причин пошкодження собору.
Багатосторінковий текст архітектор починає з перелічення своїх заслуг
та зведених будинків в Києві, в яких жодної тріщини не з’явилося: «Во
всех постройках по моим проектам и под моим надзором произведенных
(…) нет ни одной трещины, тогда как почти все более важные
постройки в Киеве, имеют трещины»11. Продовження робіт О. Беретті
був навіть готовий забезпечити своїм майном (володів на той час великою
садибою по вул. Інститутській). Наполягаючи на тому, що члени Комісії
архітектори К. Маєвський та І. Штром невірно визначили причини появи
тріщин, Олександр Вікентійович писав: «… я вовсе не заслуживаю за
мою безупречную, боле 25 лет продолжающуюся деятельность, чтобы я
из−за ничтожных повреждений оказавшихся в Соборе, происшедших
даже от независящих от меня обстоятельств, был бы так жестко
посрамлен и обезчестен (…) … я вполне уверен, что я в состоянии
окончить сам этот Собор и что ежели Бог мне приведет только его
кончить, то Собор этот и в художественном отношении будет не хуже
многих других и довольно значительных подобных построек в России».12
Але ще до цієї трагічної розв’язки на будівництві тривали гострі
сутички між Олександром Беретті та будівельним підрядником купцем
Кіндратом Ховалкіним, який також був втягнутий у справу з
будівельною катастрофою. У березні 1862 р. Ховалкін виборов з торгів
підряд на будівництво Володимирського собору, запропонувавши
нечувано низьку суму — 100 000 рублів (найвища кошторисна вартість
робіт, виставлена одним з підрядчиків, становила 143 900 рублів) та
здійснення робіт (начорно) за короткий дворічний термін. Щоб запевнити
Будівельний комітет у реальності своїх намірів, він звернувся до
митрополита київського Арсенія з проханням підтримки. В решті решт
пропозиція була прийнята, але за умови внесення підрядчиком застави у
13 000 рублів13. Підряд був отриманий за проектом та кошторисом
269

Мокроусова О.Г. Історія будівництва Володимирського собору у листуванні …

архітектора П.І. Спарро, який первісно виконував обов’язки керуючого
будівництвом.
Але співпраця Спарро з Ховалкіним почалася з конфлікту —
архітектор доповів Будівельному комітету, що бутовий камінь для
фундаменту доставлений підрядчиком, незадовільний. Довелося робити
фундаменти з цегли. Архітектор О. Беретті також ставився до підрядчика
з упередженістю. Всі ці проблеми зафіксовані в багатосторінковому
листуванні і чисельних скаргах Беретті та Ховалкіна один на одного14.
У світлі нашої теми, звернімо увагу на важливість не тільки
документів О. Беретті, а й листів−скарг самого підрядчика. Київське
купецтво ХІХ ст. майже не залишило документів мемуарно-епістолярного
жанру. Багатослівні листи Кіндрата Ховалкіна, написані красивим
рівним почерком, є творіннями канцеляриста, викладеними за
усталеним в той час ладом, але голос й емоції людини вони зберігають.
Третейським суддею в цих спорах був Будівельний комітет по
спорудженню Володимирського собору. Приміром, від О.В. Беретті до
Комітету постійно надходили рапорти про розкрадання та непостачання
будівельних матеріалів підрядчиком. Зокрема, у серпні 1865 р. Комітет
повідомляв, що «підрядчик Ховалкин из материалов собора производит
работы для своего дома и вообще возит материал с постройки для себя
в дом и вывез все оплаченное железо…»15 Підкреслимо, що від цих
звинувачень К. Ховалкін не відмовлявся, пообіцявши вивезення
матеріалів зупинити, але пояснював, що місце зберігання цих матеріалів
контрактом не визначено, отже він може їх тримати будь−де. Крім того,
підрядчику платили не за сам будівельний матеріал, а за виконану
роботу, отже він не міг сам у себе красти. Трохи раніше, у 1863 р., О.В.
Беретті подав рапорт, в якому розповів про свою зустріч з колишнім
повіреним Ховалкіна — «и тот предо мною извинился, что по
приказанию г. Ховалкина, должен был меня так нагло обманывать на
работах».16 Він розповів про оборудку з цеглою, яку привозили з двох
цегелень: одну — гарну, іншу − менш якісну. На погодження архітектора
подавали тільки високоякісну.
У цих обставинах Ховалкін направляв Комітету детальні пояснення
та шукав підтримки, підкреслюючи особисте негативне ставлення до себе
Беретті, звинувачував його у протиправних вимогах, у намаганні
розорити себе.17 Незважаючи на офіційний характер листування, воно
відрізняється особистісним забарвленням та доволі яскраво передає деякі
риси характеру учасників процесу. Приміром, у протесті купця Ховалкіна
щодо контракту від 4 квітня 1862 р. читаємо: «Несмотря на то, что
архитектор г. Беретти во все производства работ постоянными
незаконными действиями препятствовал к успеху в работах… но
всячески хотя с большими для меня убытками и потерями,
вытекавшими следственно от притеснения г. Беретти, стараниями
моими подрядные работы проводились своевременно и с успехом (…)»18
За результатами розгляду цієї доволі багатослівної скарги, Комітет
270

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

визнав претензії підрядника безпідставними. 1865 р. Ховалкіну довелося
писати скаргу на ім’я Чигиринського єпископа Порфірія — голови
Комітету з будівництва «на терпимые мною притеснения со стороны
Комитета и строителя храма г. Беретти, чрез которыя при всем
моем усердии к делу, я поставлен в крайне затруднительное положение
и вовлечен в значительные убытки произвольным со стороны г.
Беретти изменениям принятой мною сметы и увеличением храма
(…)»19 Незважаючи на це, О.В. Беретті в одному з рапортів 1868 р.
емоційно писав: «Я никак не могу понять, каким образом еще и до сих
пор можно продолжать постоянно потворствовать подрядчика
Ховалкина и даже быть готовыми заплатить ему деньги за работы им
непроизведенные, тогда когда он имел и без того огромнейшие барыши
по своему подряду (…) а между тем подрядчик этот постоянно
уклонялся от своей обязанности и стремился только к тому, чтобы
иметь еще больше барышей, несмотря даже на то, ежели это
сопряжено и с явным вредом для прочности постройки Собора. Между
прочим, от этого то именно, мне и приходится иметь все
неприятности по постройке по случаю оказавшихся там повреждений.
Так, первые какие оказались повреждения на двух столбах,
произошли от злоупотребления каменщиками при кладке наружных
кирпичей (…)20
В цих взаємних звинуваченнях та виправдовуваннях досить важко
зрозуміти, хто правий, а хто ні. Хоча за логікою речей, якщо підрядчик
погодився за певну суму збудувати собор за одним проектом, а в процесі
з’явився новий — в півтора рази більший, то Ховалкін на це був вже
фінансово неспроможним. Дійсно, у зверненні 1870 р. повіреного К.
Ховалкіна до митрополита Арсенія зазначено, що через порушення
контракту з Будівельним комітетом та зміни кошторису підрядчик поніс
значні збитки від заготовки додаткових матеріалів, затримки
банківських застав, від розкрадання та псування матеріалів, від
тривалого нагляду за недобудованим собором, «от хождения по этому
делу», несвоєчасного одержання розрахунків. Все це разом «подорвало
состояние Ховалкина, вынужденного для уплаты долгов, возникших
единственно от этого подряда, лишиться в Киеве трех домов»21.
Підбити підсумок всім розрахункам довелося вже Володимиру
Ніколаєву — наступному будівнику собору, тоді як губернський
архітектор Михайло Іконніков мудро від цього доручення відмовився.22
Незважаючи на трагічне завершення долі, участь у будівництві
собору стала кульмінаційною віхою життя Кіндрата Ховалкіна, завдяки
якій його ім’я увійшло в історію Києва і було в прямому смислі
викарбовано на її скрижалях. Воно залишилось жити на одній з
анотаційних дошок Володимирського собору, поряд з іменами Адріана
Прахова, Віктора Васнєцова, Вільгельма Котарбінського, Михайла
Несторова, Олександра Беретті та інших творців храму. Всього трьома
словами — «кирпичную кладку [исполняли] Ховалкин и В. Кушнеровъ».
271

Мокроусова О.Г. Історія будівництва Володимирського собору у листуванні …

У 1884 р. архітектор О. Беретті видав книгу, в якій дещо сумбурно і
не завжди переконливо змалювував трагічну для себе будівельну історію.
В одному з відгуків на твір, полемічний бік якого переважав фактичний,
читаємо: «Оправдывая себя, он валит все на других, а дело все таки не
объясняет и даже сам себя опровергает».23 Серед плутаних пояснень, не
можна обминути чесне визнання Беретті: головною причиною
пошкоджень він визнавав зроблене ним зменшення головних стовпів і
зовнішніх стін. Але Беретті риторично дивується — чому цю помилку не
помітили спеціалісти в Санкт-Петербурзі, які затверджували проект?
Слід підкреслити, що К. Ховалкін згадується у книзі побіжно. Беретті
лише звинувачує його в тому, що підрядчик на власний розсуд невірно
понизив бані собору, після чого і виникли тріщини: «в отсутствие мое
подрячик был допущен к сломке куполов, а он по своему невежеству так
безрассудно произвел эту работу».24
В одному з документів — записці про історію Володимирського
собору, ці перипетії були охарактеризовані коротко — «собор испытав на
себе изменчивость вкусов этой стремительной эпохи и несколько
пострадав от строительных оплошностей иностранцев, привлекает в
живописи, силе и искренности религиозного чувства».
Відомо, що в останній раз архітектор прийшов на засідання
Будівельного комітету зі спорудження Володимирського собору у лютому
1895 р.25 До урочистого освячення 20 серпня 1896 р. він не дожив рік. Про
останні роки його життя читаємо у статті 1911 р.: «Беретти жил на
Бибиковском бульваре в собственном доме в двух шагах от своего
детища, которое он считал лучшим своим созданием, и с горечью
наблюдал, как искажали его труд, из−за которого он "перенес так
много несправедливых, незаслуженных упреков и обвинений". Возможно,
что в первоначальном своем виде собор мог бы дать художественное
впечатление. Но в теперешнем своем виде он не может идти в
сравнение с такими превосходными постройками, как анатомический
театр и здание первой гимназии".26 Як бачимо, автор невеличкого нарису
про Беретті (скоріш за все Сергій Ярон) залишався прихильником класицизму, а неовізантійські форми Володимирського собору не сприймав.
Не тільки колізії з будівництвом Володимирського собору, а й інші
відомості про життя О.В. Беретті свідчать, що мав він важкий характер,
через що нажив чимало ворогів. Чого варта, приміром, судова справа щодо
побиття Беретті своїх учнів — братів Тустановський, яка розпочалася
1850 р. і тягнулася більше 20 років.27 Зі своїми ж будівельними
підрядчиками архітектор конфліктував майже постійно: з Терлецьким на
будівництві університету та з Арінштейном під час роботи по І-ій гімназії (бр Т. Шевченка, 14). До речі, психологічний портрет яскраво доповнюють й
численні листи, часто недружні, Беретті-домовласника28 стосовно майнових
питань до своїх квартиронаймачів29 та судові скарги на сусідів30 тощо.
Фрагментарні спогади Беретті, розкидані по різних документах,
містять свідчення, які, можливо, пояснюють проблемну вдачу автора.
272

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Виявляється, Олександр Беретті ще у 1859, 1861 р. за порадою лікарів
перервав будь-яку діяльність і лікувався в Італії.31 Повернувшись, все ж
прийняв неоднозначну пропозицію по будівництву Володимирського
собору. А у 1866 р., після одного з засідань комісії по вивченню
катастрофи, з ним стався «в такой степени сильный припадок, какой до
того со мной еще никогда не случался: меня нашли на полу в
безчувственном состоянии».32 Ці факти свідчать, що Беретті міг багато
років страждати на якийсь психічний (чи нервовий) розлад. Сам він
пояснював свій запальний характер італійським темпераментом: "… мне
трудно себя переделать, я ведь итальянец, а потому и горячий".33
Продовження і розширення нашої теми ми знаходимо у спадщині
іншого видатного українського архітектора Павла Федотовича
Альошина, який вивчав творчість батька й сина Беретті та зібрав
величезну колекцію їхніх креслень та інших матеріалів, що стала
основою особового фонду Беретті в ЦДАМЛМ України та зібрання їх
креслень в ДНАББ ім. В.Г. Заболотного.
У 1916 р. П. Альошин активізував свої розвідки − до 100−річного
ювілею Олександра Беретті він готував фундаментальну статтю про
родину архітекторів для впливового столичного журналу.34 Отже, 1916 р.
Павло Альошин починає листуватися з синами Олександра Беретті −
старшим Олександром Олександровичем (1848 р.н.), який мешкав у
Феодосії, та молодшим − Миколою Олександровичем (1852 р.н.). У
зверненнях Павло Федотович докладно розповідав про себе і своє ставлення
до творчості Беретті, розкривши витоки професійного інтересу до них.35
Доволі швидко отримавши деякі матеріали від О.О. Беретті, у
другому листі П. Альошина зосереджується на Володимирському соборі і
просить надіслати брошуру авторства О.В. Беретті щодо неоднозначних
обставин цього будівництва (мається на увазі твір "О строющемся соборе
во имя Св. Владимира в Киеве", виданий 1884 р.). «Вообще же очень
прошу Вас изложить все, что Вам известно об интригах против
Вашего отца и обо всем, что касается этого дела. Я со своей стороны
постараюсь добыть все, что поможет освободить имя А.В. от наветов,
не имеющих во всяком случае для всех знающих, сделанное им, −
никакого значения».36
У відповіді О. Беретті висловлює радість, що діяльність його предків
отримала належну оцінку. Але, відповідаючи на запитання щодо собору,
чесно пише: «Я сам не специалист по архитектуре, а потому был ли
отец мой виновен в трещинах и в приостановлении постройки храма,
судить не могу, но он до конца своих дней утверждал, что он в них
неповинен, а потому высказанное Вами преисполнило сердце мое радостью
и надеждой — не настанет ли день полной реабилитации отца. (…)
Действительно, у меня имеются разные дела отца по постройке,
там должна быть переписка, много смет и расчетов по постройке… я
охотно передам Вам все эти дела, так как сам стою уже у могилы и
наследников у меня нет (…)»37
273

Мокроусова О.Г. Історія будівництва Володимирського собору у листуванні …

Крім того, син архітектора просив настоятеля Володимирського
собору відзначити ювілей батька і знов−таки звертався до Альошина за
можливим сприянням. Павло Федотович дійсно піднімав питання про
відзначення ювілею Олександра Беретті, писав про це у пресі.
Свою точку зору про події на будівництві собору, можливо підсилену
часом та власним практичним досвідом, Павло Альошин висловив
набагато пізніше − у статті 1938 р.: «Участь О.В. Беретті в будівництві
Володимирського собору на бульварі Шевченка була випадковою. Проект
цього собору був складений архітекторами Штромом і Спарро. Він же
був лише будівником, якому довелося пережити дуже багато
прикростей через несправедливе ставлення до нього з боку різних
начальницьких осіб, які недоброзичливо до нього ставилися.
Багаторічна боротьба за своє добре ім’я поглинає весь його час. Він уже
творчо не працює і хворіє, а під кінець свого життя втрачає розум і в
1895 році, на 79 році життя, вмирає».38
В наступні десятиліття Павлу Альошину довелося брати участь в
обстеженні предмету свого давнішнього інтересу. 17 квітня 1934 р.
колишній Володимирський собор, перетворений на Антирелігійний
музей, був оглянутий комісією у складі помічника директора АФУ ВУАН
А.П. Виноградова, головного архітектора ВУАН П.Ф. Альошина,
архітектора ВУАН А.С. Толя, директора музею І.Т. Колпіна та інших39.
Були зафіксовані місця пошкодження живопису, занедбаний стан
покрівлі, розбите скло, відбиту штукатурку на фасадах тощо.
Відмітимо також, що опосередковане відношення до Володимирського собору мав і батько архітектора Федот Олександрович Альошин. У
1896 р. до урочистого відкриття собору, на якому мали бути присутні
імператор та імператриця, місто прикрашали декором та наводили лад
на вулицях. Для цього утворили спеціальну Комісію у складі
архітекторів Олександра Кривошеєва та Іполіта Ніколаєва під
керівництвом Володимира Ніколаєва. На різні види опоряджувальних
робіт серед київських підрядчиків проводилися торги. Федот Альошин
виграв торги на перевезення щебня та піску від Міської думи на
Костьольну вулицю, прибирання щебня біля Миколаївського скверу та
засипка щебня біля Міського театру, а також встановлення тумб біля
Золотих воріт.40
За спогадами сучасників, робота над опорядженням храму стала для
його творців Собором з великої літери, змістом життя. Натхнення і
енергію всій справі надавав талант і завзятість Адріана Вікторовича
Прахова — непересічної творчої особистості. Своєю енергією ця людина
здійснювала інколи нереальне. Він спромігся стати керівником робіт по
опорядженню, обійшовши, мабуть, для цього не один кабінет. Його
програма розписів кардинально розходилася із офіційною і спершу була
відхилена, але Прахов не здавався, доки його плани не були схвалені. За
часів А. Прахова навколо собору вирувало бурхливе творче життя сотень
людей, групувалися найкращі митці країни, один перелік яких може
274

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

зайняти цілу сторінку. На якийсь час Київ став центром культурного
життя Російської імперії, ніби прокинувся від сну, скинув свою
провінційність, печатка якої лежала на ньому протягом віків. Прахов
спромігся досягти того, що справа закінчення Собору стала
загальнодержавною, а результат був названий сучасниками «священнокартинною галереєю Нового Києва”.
Втім, сьогодні ми не будемо зупинятися докладно на постаті Адріана
Прахова, а в контексті нашої теми розповімо лише про один з епізодів.
Безумовно, науковцям відомо листування Андріана Прахова — ідеолога
та організатора розписів в соборі — з видатними художниками. Не менш
важливими є листи Прахова та звернення до нього, які стосуються різних
аспектів будівництва (зберігаються в окремому фонді ЦДІАК України
№ 2220). До теми епістолярного спадку архітекторів відносяться листи А.
Прахова до архітектора В. Ніколаєва, який успішно завершив
будівництво Володимирського собору у 1882 р. Ці документи стосуються
необхідності виправлення живопису в деяких місцях, перевірки
освітлення та опалення тощо.41
А.В. Прахову доводилося не тільки спілкуватися з митцями та
високопосадовцями, але й тримати на контролі безліч господарчих
дрібниць. Приміром, у зверненні до голови Тимчасового комітету з
будівництва О.П. Баумгартена від 2 серпня 1889 р. читаємо: «Будьте
столь любезны, распорядитесь, чтобы окна в главном куполе были
плотно пригнаны и, если можно, не откладывая. Дождь врывается
целыми потоками, сегодня уже второй раз произошла эта беда. Такие
потоки серьезно повредят и уничтожают позолоту, о чем уже заявили
и Васнецов и позолотчик».42 З цього побутового епізоду перед очима
спливає образ стихії, яка руйнує людські творіння.
Як ми вже пересвідчилися, Володимирський собор постійно стояв в
епіцентрі конфліктів та зіткнення амбіцій — різних архітекторів між
собою, архітекторів і будівельників, архітекторів і керівників робіт тощо.
Отже, наступний епізод подиву вже не викликає.
Ми знаємо, що собор ще на етапі здійснення опоряджувальних робіт
став знаменитим і багато киян та гостей намагалися його відвідати
задовго до офіційного відкриття. Звичайно, з такими проханнями
зверталися найчастіше до А.В. Прахова: у 1888 р. тут побували румунські
князі, сам генерал−губернатор Південно−Західного краю Олександр
Дрентельн просився приїхати з тамбовським губернатором О.
Фредеріксом («он не желает оставлять Киев, не видав живописи
Владимирского собора…»); 1896 р. до професора Прахова звернулися
архітектор Олександр Хойнацький та Ольга Олександрівна Шилє,
донька архітектора О.Я. Шилє (1830−1897)43.
Але в серпні 1892 р. Адріан Прахов отримав листа від Голови
Тимчасового комітету, віце−губернатора Олександра Баумгартена:
«Милостивый государь Адриан Викторович. Из киевских газет я узнал,
что члены бывшего железнодорожного конгресса, посетившие Киев,
275

Мокроусова О.Г. Історія будівництва Володимирського собору у листуванні …

должны, между прочим, осмотреть Владимирский собор. По
наведенным мною справкам управляющий ЮЗЖД передал им, что для
доступа к посещению собора обратились к Вам и Вы вызвались
показать собор приезжим. Такое сообщение вынудило меня высказать
управляющему дорогами, что в круг деятельности члена Комитета не
входит принимать на себя такую инициативу, состоя лишь одним из
членов Комитета, который под моим председательством и что Вам
надлежало или обратить ко мне представителя железных дорог для
осмотра в соборе, или доложить мне о ходатайстве дороги.
Вышеизложенное побуждает меня просить Ваше Превосходительство впредь держаться в рамках, кои Вам присущи по
занимаемому Вами месту, не принимать на себя инициативы, которая
может исходить лишь от меня, как состоящего во главе Комитета,
ведающего Владимирским собором»44.
Добре розуміючи роль Прахова у справі завершення Володимирського собору, Баумгартен не зміг погодитися з його неформальною
роллю лідера. Ми знаємо про їх непрості стосунки з інших джерел. Але
амбіції А. Прахова, цілком обгрунтовані в даному випадку, не дозволили
залишити різкого листа без відповіді: «Письмо Ваше от 28 августа за
№ 28 повергло меня в полное недоумение. Инженер И.М. Хижняков от
имени управляющего Ю.З.Ж.Д. обратился ко мне с просьбою показать
художественные и археологические достопримечательности Киева в
качестве частных туристов, на что мною изъявлено было полное
согласие. Показывать и толковать известные мне вещи кому бы то ни
было есть дело моей доброй воли, моей личной любезности. Открывать же
доступ во Владимирский собор, по установившемуся в нашем комитете
обычаю, предоставлено каждому члену Комитета, а, следовательно, и
мне. В виду вышеизложенного желания Вашего Превосходительства,
чтобы я или обращался к Вам, или докладывал Вам о ходатайствах
туристов, или тех, кто за них просит осмотреть Владимирский собор,
является по отношению ко мне, как члену Временного ХозяйственноСтроительного Комитета по постройке Владимирского собора, совершенно новой, вполне неожиданной и ни на чем не основанной претензией».45
Зауважимо, що лист Баумгартена є копією, яку у 1952 р. зробив Микола
Адріанович Прахов, написавши на ній своє ставлення − «Недурно!».
Підсумовуючи викладене, підкреслимо що кожен етап будівництва
Володимирського собору відображав певний ступінь у розвитку
архітектурно-художніх смаків і громадських відносин. Дослідження
суперечностей між замовниками і архітекторами, архітекторами і
виконавцями робіт, між владою та художниками, одним словом, між
Митцем і Суспільством, дає оригінальніший матеріал. Увага до
незначних на перший погляд деталей, до хитросплетінь людських
відносин та доль людей, пов‘язаних із собором, які розкриваються в
епістолярії та спогадах, емоційно наближують вже далекі від нас часи.
Дозволяють відчути себе їх сучасником та свідком.
276

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Примітки:

1

Бутнік-Сіверський Б.С. Архітектор
Держтехвидав України, 1947. 100 с.

В.І.

Беретті

в

Києві.

К.;

Львів:

2

Грицай М. Киевский период творчества В.И. Беретти. Дисертація на здобуття
ступеню кандидата архітектури. Машинопис з правками автора. 1951. 212 с. //
ЦДАМЛМ Ф.236, оп.1, спр.2; Грицай М. Будинок університету ім. Т.Г.
Шевченка в Києві (пам`ятник архітектури ХІХ ст.). К., 1959.

3

Альошин П. Батько і син Беретті // Архітектура Радянської України. 1938. №3.
С. 39-50.

4

Частково цю проблему висвітлив М. Кальницький у нарисі про Олександра
Беретті. Див.: Кальницкий М. Триумф и трагедия академика Беретти //
Зодчество и зодчие. К.: Варто, 2012. С. 279−294. Ми розповідали про О. Беретті
як людину у кількох лекціях, проведених у 2016 р. до 200−річчя зі дня
народження архітектора. Психологічний образ О.В. Беретті розкриває ще одна
цікава тема: Мокроусова О.Г. Київські домоволодіння архітектора Олександра
Беретті (1816−1895). До 200−річчя зі дня народження. Доповідь // Всеукраїнська науково-практична конференція "Святий Київ наш великий", присвячена
170-річчю перебування Тараса Шевченка в Києві. 10 листопада 2016 р.

5

Беретти А. О строющемся соборе во имя Св. Владимира в Киеве. К.: В
типографии Университета Св. Владимира. 1884. С.1-2.

6

Центральний державний архів−музей літератури і мистецтва України (далі –
ЦДАМЛМ) Ф.9, оп.1, спр.22, арк.3.

7

Киркевич В.Г. Володимирський собор у Києві. К.: Техніка, 2004. С.19.

8

Собор в Киеве, во имя св. равноапостольного кн. Владимира // Киевлянин. 1866.
№ 87. 26 июля. С.3.

9

ЦДАМЛМ Ф.9, оп.1, спр.29, арк.1.

10

ЦДАМЛМ Ф.9, оп.1, спр.56, арк. 3−3 зв.

11

ЦДАМЛМ Ф.9, оп.1, спр.22, арк.1−2.

12

Там само, арк.9.

13

Собор Св. Владимира в Киеве. Издано и отпечатано фото-лито-типографией
С.В. Шульженко. К.1915. С.18.

14

Державний архів м. Києва (далі – ДАК) Ф. 298, оп.1, спр. 49, 57, 64, 65 та інші.

15

ДАК Ф. 298, оп.1, спр.49, арк.16.

16

Там само, арк. 1.

17

Мокроусова О. Скібіцька Т. Будівельна епопея Кіндрата Ховалкіна (з історії
садиби по вулиці Костьольній, 10/5) // Киевский альбом. Исторический
альманах. К., 2007. Вип. 5. С. 75-81.

18

Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі − ЦДІАК
України) Ф.127, оп.875, спр.747, арк.8.

19

ДАК Ф.298, оп.1, спр.64, арк.242−242 зв.

20

Там само, арк. 9−10.

21

ДАК Ф.298, оп.1, спр.82

22

ДАК Ф.298, оп.1, спр.87, арк.1.
277

Мокроусова О.Г. Історія будівництва Володимирського собору у листуванні …
23

О строющемся соборе во имя св. Вдадимира в Киеве. А. Беретти. Киев. 1884 //
Киевская старина. 1884. т.ІХ. С.325.

24

Беретти А. Вказаний твір. С. 19.

25

Кальницкий М. Вказаний твір. С. 294.

26

С.Я. Строитель первой Киевской гимназии // Искусство. Живопись. Графика.
Художественная печать. 1911. №8−9. С. 388.

27

Державний архів Київської області (ДАКО) Ф.1, оп.295, спр.60090; ЦДАМЛМ
Ф.9, оп.1, спр.43; Мокроусова О. Внесок польських архітекторів Києва ХІХпочатку ХХ століть у формування історичного образу міста // П’яті Зарембівські
читання. Збірник наукових праць-К.2013. С.90

28

В різні роки він володів кількома садибами в Києві. Найбільш відомим майно
була ділянка на розі вулиць Інститутської та Хрещатика, яка перебувала у
власності родини архітектора більше 40 років (з 1838 по 1881 рр). У 1840−50-х рр.
О.В. Беретті належали садиби, що відповідають сучасним ділянкам вул. по
Володимирській, 34, 36, 38, 35, 41, 43, 45, 49. В останнє десятиліття життя
придбав садибу по б−ру Т. Шевченка, 26−28, де сам мешкав.

29

ЦДАМЛМ Ф.9, оп.1, спр.23, 47.

30

ЦДАМЛМ Ф.9, оп.1, спр.44, 46.

31

ЦДАМЛМ. Ф.9, оп.1, спр.22, арк.1-2

32

Беретти А. Вказаний твір. С.24.

33

ЦДАМЛМ Ф.9, оп.1, спр.23, арк.19.

34

Алешин П. К столетию со дня рождения архитектора Александра Викентьевича
Беретти (1816−1916) // Архитектурно−художественный еженедельник. 1916.
№18. С. 211.

35

ЦДАМЛМ Ф.8, оп.1, спр.534, арк. 3 зв. 4.

36

Там само, арк.8.

37

ЦДАМЛМ Ф.8, оп.1, спр.557 арк.7.

38

Альошин П. Батько і син Беретті / Проф. П. Альошин // Архітектура Радянської
України. 1938. №3. С.45

39

ЦДАМЛМ Ф.8, оп.1, спр.459, арк.1−2.

40

ДАК Ф.163, оп.41, спр.5292.

41

ЦДІАК України Ф.2220, оп.1, спр.50.

42

ЦДІАК України Ф.2220, оп.1, спр.47, арк.1

43

ЦДІАК України Ф.2220, оп.1, спр.88

44

ЦДІАК України Ф.2220, оп.1, спр.46, арк.1.

45

Там само, арк. 2.

278

Нестерчук Д.В.

ДОСЛІДНИК АРХІТЕКТУРИ
про історика архітектури Іполита Владиславовича
Моргилевського за документами із особового фонду № 87
ЦДАМЛМ України
Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва
України зберігає особовий фонд № 87 визначного історика архітектури,
мистецтвознавця Іполита Владиславовича Моргилевського (1889–1942).
Фонд складається з описів № 1, 2, загальна кількість одиниць зберігання
58, крайні дати документів 1889–1978 р.
Документи І. Моргилевського до архіву-музею були передані
донькою Катериною Іполитівною і дружиною Євгенією Олександрівною,
згідно дарчого акту № 165/1 від 18 квітня 1968 р., у кількості 53 особистих
документів. Після науково-технічної обробки документів було сформовано оп. 1, у кількості 49 од. зб., згодом, у 1977 і 1980 роках, особовий
фонд був доповнений оп. 2, 3, у зв’язку з надходженням і обробкою нових
матеріалів. У 1994 р. відбулась переробка описів, внаслідок чого, з описів
№ 2, 3 був складений оп. 2 на 9 од. зб. за 1917–1978 р.
Народився Іполит Владисловович Моргилевський 12 вересня 1889 р.
на ст. Абдуліно Самаро-Златоустської залізниці (територія колишньої
Самарської губернії) в родині залізничника. У статті УРЕ (1982 р.) про
І. Моргилевського зазначається місце народження с. Радовка Самарської
губернії, але, як свідчить автобіографія фондоутворювача, у цьому селі
він був охрещений1. У сучасних довідниках ця помилка виправлена.
Згодом родина І. Моргилевського переїхала до Тифлісу, де він закінчив
реальну школу. В 1909 р. вступив до Київського політехнічного інституту
на хімічне відділення. У травні 1918 р. захистив дипломний проект за
фахом «інженер-технолог». З цього часу доля зв’язала його назавжди з
Україною. Після закінчення вищої освіти вступив асистентом професора
Б. Лисіна з «Технології будівельних матеріалів» до Київської будівельної
школи. З липня 1918 р. — інженер відділу охорони пам’яток старої
архітектури при Відділі охорони старовини й мистецтва в Головному
управлінні мистецтва Української держави (під керуванням академіка
М. Біляшівського). У цьому ж році керував розкопками і обмірами руїн
так званої «Зарубської церкви» XII ст. поблизу Переяслава. З травня
1919 р. — завідувач архітектурно-креслярської майстерні, а з лютого
1920 р. — завідувач архітектурної секції Всеукраїнського комітету
охорони пам’яток мистецтв і старовини. З 1920 р. — співробітник —
фахівець Музейно-виставкової секції Губнаросвіти; член Комітету
охорони пам’яток Старовини й Мистецтва при Академії Наук. У 1921–
1922 р. викладав історію в Київському археологічному інституті. У
1922 р. запрошений на лектора до Київського архітектурного інституту
(викладав «історію архітектури» і «технологію будівельних матеріалів»).
279

Нестерчук Д.В. Дослідник архітектури. Про історика архітектури І.В. Моргилевського

Восени 1923 р. цей Київський архітектурний інститут увійшов до складу
Української Академії Мистецтв, де І. Моргилевський став професором
архітектурного факультету. У 1926–1927 рр. був деканом цього
факультету. З листопада 1922 р. — науковий співробітник при І відділі
ВУАН. З 1924 р. до жовтня 1930 р. — професор Київського політехнічного
інституту на кафедрі «Технологія будівельних матеріалів». У листопаді
1926 р. за призначенням Народного комісаріату освіти став до організації
Музея Архітектури у Всеукраїнському музейному городку. З листопада
1929 р. призначений на зав. кафедрою «Технології будівельних
матеріалів» в Київському будівельному інституті, де читав курси з історії
архітектури та історії містобудування.
Разом із педагогічною діяльністю І. Моргилевський активно
проводив науково-дослідну роботу. Саме йому належить велика кількість
матеріалів із досліджень пам’яток старої архітектури України Х-ХІ ст. у
Києві, Чернігові, Каневі, Переяславі. Для вивчення джерел вітчизняної
архітектури проводив численні наукові відрядження до Стамбулу,
Вірменії (Ечміадзін, Ахпат, Санаїн), Грузії (Урбнісі, Тифліс, Сванетія,
Абхазія, Мінгрелія), Білорусі (Полоцьк, Вітебськ), Росії (Смоленськ,
Новгород, Псков), Середньої Азії (Бухара, Узгенд, Самарканд).
Крім того, Іполит Владиславович був членом і співробітником
багатьох наукових установ: 13 лютого 1924 р. став вченим співробітником
Академії історії матеріальної культури в Ленінграді; з 13 березня 1929 р.
дійсний член Всеукраїнського археологічного комітету при ВУАН; з
листопада 1925 р. дійсний член Всеукраїнської асоціації сходознавства; з
12 листопада 1931 р. — дійсний член Комісії для вивчення Близького
Сходу при ВУАН; 8 травня 1941 р. обраний на члена-кореспондента
Академії архітектури СРСР.2
У роки окупації І. Моргилевський долучився до діяльності МузеюАрхіву Переходової доби, який був утворений 26 березня 1942 р.
Очолював цю установу історик О. Оглоблін, співробітниками музею були
С. Гіляров, О. Грузинський, С. Драгоманов, Н. Полонська — Василенко
та ін. У липні 1942 р. І. Моргилевський підготував виставку «Руйнація
церковних памяток в м. Києві».3
Серед друкованих праць І. Моргилевського: «Собор Софії у світлі
нових спостережень». в кн.: Київ та його околиця в історичних пам’ятках.
К., 1926; «Собор Спаса в Чернігові за новими дослідженнями». в збірнику
Чернігів і північне Лівобережжя. К., 1928; «Успенська церква. Єлецького
монастиря» в збірнику Чернігів і північне Лівобережжя. К., 1928; «The
erliest medieval churches of Kiev» // «Speculum». October 1936. Vol. XI.
Cambridge. Massachusetts
Щодо невеликої бібліографічної спадщини професора, згадує його
колишній студент Київського будівельного інституту, згодом теж відомий
історик архітектури та мистецтвознавець Юрій Асєєв: «На жаль, рідко
публікувалися його надзвичайно великої наукової ваги дослідження.
Коли я запитав чому, Іполит Володиславович відповів: «Друже мій,

280

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

напишу роботу, а потім ще й по редакціях ходити? Та для цього у мене
часу немає!».4
Творчі докуменети І. Моргилевського знаходяться у описі № 2 в
кількості 4 од. зб. Творчі документи являють собою зошити з робочими
записами, кресленнями, малюнками, даними обмірів для історикоархітектурних досліджень. Усього таких зошитів сім.
Перші два зошити датовані 1917 р., коли І. Моргилевський був ще
студентом Київського політехнічного інституту. Перебуваючи у
відрядженні на півночі Росії для набуття практичних навиків у галузі
будівництва і архітектури, студент І. Моргилевський зробив архітектурні
описи міст Петрозаводськ, Мурманськ, Варде.
У першому зошиті вміщені плани вулиць, набережної м. Петрозаводська, його кварталів, окремих садиб із позначенням будівель,
матеріалів, з яких зроблені будівлі. Охаректиризована інфраструктура
міста, наявність електрики, водопроводу, каналізації, облаштування
торгових точок, також вказаний бюджет міста. І. Моргилевський вказав
також, від кого отримав дану інформацію: секретаря міської управи,
начальників будівельних відомств, інженерів, техніків, виконробів.5
Другий зошит присвячений описаннню міст Мурманська і Варде.
У записах про Мурманськ переважають відомості про історію будівництва
м. Мурманська, власне окремих його споруд — пошти, морської бази,
п’ятнадцяти цегельних заводів. І. Моргилевський вказав шляхи з
виправленням недоліків із благоустрою та інфраструктури м.
Мурманська.6
Як торговельний партнер м. Мурманська охаректеризоване м. Варде
(Vardö) (населення на той час — 3 тис. чоловік), розміщене на
однойменному острові на північно-східній околиці Норвегії. У записах
про м. Варде відзеркалено стан будівництва грунтової дороги до кордону
з Фінляндією та Норвегією.7
З початком 1920-х років І. Моргилевський став професійно
займатися збереженням і дослідженням пам’яток архітектури, поєднучи
це з педагогічною діяльністю. Саме до цього періоду відносяться зошити з
записами досліджень і обмірів пам’яток сакральної культури. Так зошит
із матеріалами до написання дослідження «Спасо-Преображенський
собор у Чернігові за новими дослідженнями» містить у собі обміри
окремих деталей собору, характеристику фундаменту, хімічні властивості
будівельних матеріалів тощо.8
Зберігся «Дневник исследований и обмеров Успенской церкви
Елецкого монастыря в Чернигове. Лето 1924. Лето 1926.» У зошиті
представлені креслення з цифровими вимірами різних елементів собору
(апсид, арок, ніш, дверей, вікон, колон, куполів) плани собору, узагальнені
таблиці обмірів.9 У справі № 4 оп. 2 зберігається ряд зошитів із малюнками і
кресленнями архітектурних пам’яток: старовинної церкви Мокви (Х ст.) в
Абхазіїї, новгородських пам’яток — собору Св. Софії (1045–1050 р.), МиколоДворищенський собор (1113 р.), церкви Параскеви П’ятниці (1207 р.),

281

Нестерчук Д.В. Дослідник архітектури. Про історика архітектури І.В. Моргилевського

церкви Петра і Павла ни Синичній горі (1185–1192 р.). Охаректиризовано
архітектурні деталі однієї з церков у Смоленську, очевидно Петра і Павла
на Городянці (1146 р.) або Михайлівської (Свирської) (1191–1194 р.).
Крім цього, у цій справі зберігається блокнот із критичними зауваженнями щодо проектів, очевидно конкурсних, транспортної забудови Москви.10
Окремим пунктом стоїть в оп. № 2 документ, який поповнив у кінці
1970-х рр. особовий фонд І. Моргилевського. Це вірш-присвята
колишнього студента Київського художнього інституту Б. Дзабановського
на зустріч випусників у 1978 р. Серед багатьох викладачів згадується і
професор історії архітектури Іполит Моргилевський:
«…Или пройдет с улыбкой Моргилевский
Студентов — архитекторов кумир,
Внимающие ему с улыбкой детской,
Забыв на лекциях его весь мир.
Он был большой знаток архитектуры
И наших дней и глубины веков.
Читал он нам историю культуры
И много знал восточных языков.
Когда он о Египте с придыханьем
Нам говорил, отдавшись весь словам —
Сидели все мы затаив дыханье
Так, словно сами побывали там…»11
Слід згадати, що крім цього аматорського вірша, наш герой став
персонажем, під власним іменем, у романі «Доктор Серафікус» Віктора
Петрова. У романі згадується, як один із головних героїв роману, Комаха
був приятелем Іполита Моргилевського та інших відомих вчених Києва.
Автор твору, тим самим, віддав належне постаті І. Моргилевського,
відносячи його до інтелектуальної плеяди Києва 1920–1930-х рр.
Значний масив особового фонду І. Моргилевського складають
біографічні документи. Частина документів особистого характеру, до них
відноситься автобіографія (1942 р.) під латинською назвою «Curriculum
vitae»12; метрична виписка (1889 р.)13; свідоцтво про смерть (1942 р.)14;
особові картки військовозобов’язаного (1920–1923 р.)15; оригінальне
посвідчення Київського політехнічного інституту про його закінчення і
одержання спеціальності інженер-технолог (1918 р.).16
Інші біографічні документи висвітлють службову діяльність
І. Моргилевського. У описі № 1 зазначені матеріали складаються з таких
підрозділів, як документи про працю в ВУАН (1920–1935 р.); про
діяльність, пов’язану з Академією архітектури СРСР (1939–1941 р.); про
працю в Лаврському музейному містечку (1926–1933 р.); про діяльність в
Комітетах по охороні пам’яток старовини і мистецтва (1919–1933 р.); про
працю в Київських художньому, архітектурному, та археологічному
інститутах (1919–1941 р.); про працю в Політехнічному інституті і
вечірньому індустріальному інституті (1924–1932 р.).

282

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

І. Моргилевський. Фото середини 1930-х рр.
Ф. 87. Оп.2 Од. зб. 6. Арк. 2

І. Моргилевський з донькою Катериною. 1930-ті рр.
Ф. 336 Оп. 1 Од. зб. 79

І. Моргилевський з асистентами та Л. Морозовою на даху Михайлівського собору.

283

Нестерчук Д.В. Дослідник архітектури. Про історика архітектури І.В. Моргилевського

1935. Ф.1306. Оп.1. Од. зб. 94В основній масі це мандати,
посвідчення, довідки установ, в яких працював І. Моргилевський,
листування і повідомлення між ним та організаціями.
Окрім творчих і біографічних документів, в особовому фонді
зберігаються образотворчі документи, представлені у двох одиницях
зберігання17, це чотири індивідуальних фото за 1932–1936 р., а також дві
фотографії будинків, в яких мешкав І. Моргилевський, за адресами —
Лавра, корпус 30 (1932 р. — напис на звороті фото) та остання адреса
професора, колишній Вознесенський узвіз 13, нині вул. СмирноваЛасточкіна. На сьогоднішній день на будинку № 13 встановлена
меморіальна дошка І. Моргилевському.
Серед документів інших фондів ЦДАМЛМ України, відклалось ряд
цікавих матеріалів, пов’язаних з Іполитом Владиславовичем. Так у фонді
археолога, мистецтвознавця, дослідника пам’яток Кавказу Дмитра
Петровича Гордеєва (1889–1968) зберігається чотири листи від І. Моргилевського за 1921–1931 р.18 Листи присвячені творчим питанням,
повязаним переважно з дослідженнями, які проводив І. Моргилевський
на Кавказі. Листів Д. Гордеєва, на жаль, у архіві І. Моргилевького не
збереглося.
Один лист І. Моргилевського зберігся у фонді художниці Людмили
Морозової, від 10 листопада 1940 р.,19 котра була його студенткою у
Київському художньому інституті та перебувала в групі обміру Михайлівського Золотоверхого собору під його керуванням. Зміст листа носить
інтимний характер, крім того до листа додаються вірші Омара Хайяма, В.
Шекспіра, переписані власноруч І. Моргилевським із присвятою Л.
Морозовій. У 1943 р. Людмила Морозова емігрує до Німеччини, а
звідти — до США де стане відомою художницею українського зарубіжжя.
Власне, особовий фонд художниці надійшов до ЦДАМЛМ України з
США. У альбомі фотографій Людмили Морозової20 зберігається ряд
фотографій індивідуальних і групових з І. Моргилевським. Це індивідуальна фотографія 1930 р. із Сванетії, фото другої половини 1930-х рр.
(підпис на звороті І. Моргилевський після важкої хвороби), фото з Л.
Морозовою на подвір’ї Софійського собору та в групі з асистентами,
включаючи Л. Морозову, на даху Михайлівського Золотоверхого собору
(1935 р.). У фонді архітектора В. Фельдмана збереглося унікальне фото І.
Моргилевського із викладачами П. Альошиним, М. Даміловським, В.
Фельдманом та студентами архітектурного факультету Київського
художнього інституту 1928 р.21 Сімейне фото з донькою Катериною (1930і рр.) відклалось у особовому фонді історика архітектури І. Ігнаткіна.22
Незважаючи на невелику кількість документів особового фонду
І. Моргилевського (більшість архіву було втрачено під час війни), які б в
повному спектрі висвітлювали життєвий і творчий шлях фондоутворювача, архівний фонд, який зберігається у ЦДАМЛМ України, заслуговує на
детальне і прискіпливе вивчення дослідниками. У вступі до першого
тому «Мистецтво найдавніших часів та епохи Київської Русі» із «Історії

284

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Українського мистецтва в шести томах», підкреслено, що «з досліджень
20–30-х років найважливішими були роботи українського вченого І.В.
Моргилевського, який вперше відтворив первісний вигляд Софійського
собору в Києві й дослідив головні архітектурні пам’ятки Придніпров’я ХІХІІ століть. І.В. Моргилевський визначив основні риси Київської та
Чернігівської архітектури ХІІ століття».23 Обміри та документування
архітектурних пам’яток, які проводив І. Моргилевський, і дотепер мають
важливе практичне значення для їх реставрації, відбудови та
відновлення.
Джерела та література:
1 ЦДАМЛМ України ф. 87, оп. 1, од. зб. 1, арк. 1.
2 Там само ф. 87, оп. 1, од. зб. 1, арк. 2,3,4.
3

Музей-Архів Переходової доби. Пофондовий путівник. Укладач О. Бєлая, К.,
2002. ДАКО, С. 7, 28.

4 Ю. Асєєв. «Собори наших душ».// «Пам’ятки України» № 1, 1990 р. С. 43.
5 ЦДАМЛМ України ф. 87, оп. 2, од. зб. 1.
6 Там само ф. 87, оп. 2, од. зб. 1, арк. 13–14.
7 Там само ф. 87, оп. 2, од. зб. 1, арк. 7–9.
8 Там само ф. 87, оп.2, од. зб. 2.
9 Там само ф. 87, оп. 2, од. зб. 3.
10 М. Крячок. Фонд І.В. Моргілевського у ЦДАМЛМ УРСР // Архіви України № 6,

1989 р. С. 50, 51.

11 ЦДАМЛМ України ф. 87, оп. 2, од. зб. 5, арк. 1.
12 Там само ф. 87, оп. 1, од. зб. 1.
13 Там само ф. 87, оп. 1, од. зб. 2.
14 Там само ф. 87, оп. 1, од. зб. 3.
15 Там само ф. 87, оп. 1, од. зб. 5.
16 Там само ф. 87, оп. 1, од. зб. 6.
17 Там само ф. 87, оп. 2, од.зб. 6, 7.
18 Там само ф. 208, оп.2, од.зб. 151.
19 Там само ф. 1306, оп. 1, од. зб. 39.
20 Там само ф. 1306, оп. 1, од. зб. 94.
21 Там само ф. 48, оп.1, од. зб. 40.
22 Там само ф. 336, оп.1, од.зб. 79.

23 М. Крячок. Фонд І.В. Моргілевського у ЦДАМЛМ УРСР // Архіви України № 6,

1989 р. С. 54, 55.

285

Нетудихаткін І.А.

«ЩЕДРІСТЬ ЛЯХІВ» ТА УРОЧИСТІ
МОНАСТИРСЬКІ ТРАПЕЗИ У КИЄВІ В СЕРЕДИНІ XVII ст.
Обставини урочистих монастирських трапез у Києві в середині
XVII ст. яскраво описані у творі Павла Алепського «Подорож
Антіохійського патріарха Макарія». Утім, перш ніж перейти до аналізу їх
особливостей, варто коротко зупинитися на історії походження цього
історичного джерела.
У часи свого предстоятельства Антіохійський патріарх Макарій
здійснив дві довготривалі подорожі до Московського царства — у 1652–
1659 р. та у 1664–1669 р.1 Маршрут першої з них пролягав через терени
сучасних: Сирії, Туреччини, Румунії, Молдови, України та Росії. Під час
подорожі патріарха Макарія супроводжував син — архідиякон Павло
Алепський, який фактично виконував функцію секретаря при батькові
та, «по гарячих слідах», записував свої враження [Петрова 2013, с. 173–
174].
Сирійські мандрівники двічі проїздили Україну (у творі Павла
Алепського її названо «Землею козаків»): 10 червня — 24 липня 1654 р.
та 12 червня — 12 серпня 1656 р. Зокрема, досить тривалий час вони
провели у Києві — близько двох тижнів у 1654 р. (25 червня — 10 липня)
та у 1656 р. (28 червня — 14 липня). Повернувшись на батьківщину у
1659 р., Павло Алепський, на основі подорожніх нотаток, написав твір
«Подорож Антіохійського патріарха Макарія» (на жаль його автограф до
нашого часу не зберігся).
Наразі твір Павла Алепського відомий у чотирьох списках
(арабських рукописах) більш пізнього часу — Паризький список XVII ст.
(зберігається у Паризькій національній бібліотеці), Дамаський список
1700 р. (з 1913 р. — зберігається у Санкт-Петербурзі), Лондонський
список 1765 р. (зберігається у Британському музеї в Лондоні) та
Київський список XVIII ст. (нині зберігається у Науковій бібліотеці
Національного університету «Києво-Могилянська академія») [Петрова
2013, с. 173–174]. Вищеназвані списки твору Павла Алепського
різняться між собою і мають різну ступінь опрацьованості у науковому
середовищі. Традиційно вітчизняні дослідники послуговуються перек1

Антіохійський патріарх Макарій III (в міру – Юсуф Ібн аз-Заїм) був
предстоятелем Антіохійської Православної Церкви у 1647-1672 рр. Майбутній
патріарх (в миру – Юсуф Ібн аз-Заїм) був уродженцем м. Алеппо (Халеб) та
походив з родини мелькітів. Мелькітами (від араб. слова «малік» – князь)
називали православних християн на Близькому Сході. Його перша подорож до
Московського царства була обумовлена необхідністю стабілізації скрутного
фінансового становища, у якому перебував антіохійський патріарший престол,
що знаходився на теренах могутньої Османської імперії. [Павел Алеппский
2015, c. 5-9].
286

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

ладом твору Павла Алепського, зробленим наприкінці XIX ст. Георгієм
Муркосом2. Цим перекладом будемо послуговуватися й ми, оскільки на
сьогодні він є найповнішим виданням тексту щоденника сирійського
мандрівника.
Павло Алепський досить детально описує три трапези у київських
монастирях, на яких йому довелося бути присутнім влітку 1654 р.
26 червня (у понеділок) 1654 р. сирійські мандрівники відвідали
урочисту трапезу у Києво-Печерському монастирі:
«Нас повели в трапезную, где помещаются прекрасные и
благополучные келии настоятеля (Печерського монастиря — І.Н.).
Сначала подали сласти и варенья, именно: варенье из зеленых
сладких грецких орехов, цельных, в обертке, варенье из вишен и иные
сорта со многими пряностями, которых мы не видывали в своей
стране; еще подавали хлеб на меду с пряностями и водку.
Потом это убрали и подали обед, состоящий из постных блюд, ибо
это было в понедельник, в который они не едят рыбы, также как по
средам и пятницам. Подавали постные кушанья с шафраном и
многими пряностями всякого сорта и вида, печеные из теста в масле
блины, то есть зунгул (очень тонкие лепешки, употребляемые на
Востоке — коментар Г.Муркоса), сухие грибы и пр.
Для питья подавали сначала мед, потом пиво, затем отличное
красное вино из собственных виноградников.
Сначала поставили на стол по несколько блюд разного кушанья,
затем отодвигали их понемногу и просили другие. Так продолжали
делать до конца по обычаю турок, а не молдаван и валахов, которые
оставляют блюда одно на другом до вечера. Каждое подаваемое блюдо
ставили сначала перед нашим владыкой патриархом и оставляли,
пока он не поест с него немного, затем его двигали дальше по столу до
самого конца стола, где его снимали. Всякий раз, как поднесут ему
блюдо, подают его потом другому, так что он ел с блюд первым, раньше
всех, а присутствующие после.
Убрав кушанья, подали разнообразные фрукты, царскую вишню
сладкую и кислую, сладкие кисти, похожие на лисий виноград, как бы
кораллы, вроде апрельских семечек (название растения. Автор, по всей
вероятности, описывает смородину — коментар Г. Муркоса), и другой
сорт, подобный незрелому винограду, по имени икрист (агрест,
крыжовник — коментар Г. Муркоса), и иное.
2

Георгій Муркос (1846-1911) – російський арабіст сирійського походження,
випускник ф-ту східних мов Санкт-Петербурзького університетуту, згодом –
викладач Лазаревського інституту у Москві. Протягом 30 років Г. Муркос
працював над перекладом російською мовою твору Павла Алепського «Подорож
Антіохійського патріарха Макарія». Переклад Г. Муркоса, здійснено на основі
т.зв. «Рукописи Главного Архива Министерства Иностранных Дел» – однієї з
копій Дамаського списку, яка була зроблена у XIX ст.
287

Нетудихаткін І.А. «Щедрість ляхів» та урочисті монастирські трапези у Києві …

Портрет Антіохійського патріарха Макарія III з «Царського титулярника» 1672 р.

288

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

В таком порядке бывает у них трапеза. Все приборы: тарелки,
кубки, ложки, которые клали перед нами, как в этом монастыре, так
и других, всегда были из серебра …» [Павел Алеппский 2005, с. 155].
Для того, аби проаналізувати цей уривок з твору Павла Алепського,
в першу чергу необхідно звернути увагу на календарні обставини. Отже,
трапеза відбулася 26 червня — за три дні до свята апостолів Петра і
Павла (відзначається 29 червня за старим стилем). Італієць Олександр
Гваньїні у творі «Хроніка європейської Сарматії» (1570-ті рр.) відзначав,
що у цей час православне населення Речі Посполитої тримало один з
чотирьох річних постів, що був названий на честь апостола Петра: «Вони
(православне населення Речі Посполитої — І.Н.) зберігають чотири
великі урочисті пости, під час яких не їдять м’яса… Насамперед вони
особливо шанують Великий піст […], його дотримуються з великою
пошаною протягом всіх семи тижнів […] Другий раз вони постять
через тиждень після заслання Святого Духа аж до днів святих
апостолів Петра й Павла, а звуть цей піст іменем святого Петра […]
Третій раз виснажують себе постом від першого серпня аж до Успіння
Діви Марії […] Четвертий піст у русів буває протягом шести тижнів
перед Різдвом Господнім, під час якого вони не їдять м’яса та масла, а
цей піст зветься іменем святого Філіпа, бо починається від дня святого
Філіпа згідно з їхнім календарем» [Гваньїні 2007, с. 608–609].
Поет Себастьян Кльонович у поемі «Роксоланія» (1582 р.), в свою
чергу, надзвичайно красномовно описав традиційний набір продуктів,
притаманний для пісного столу православного населення Речі
Посполитої у др. пол. XVI ст.:
«Подиву гідні ті довгі пости, що побачиш у Русів,
Завжди тверезі вони напередодні всіх свят.
Їжу просту споживають: звичайно це овочі й фрукти,
Словом, усе, що поля й сад невеликий дають.
Ріпу, капусту, гриби та салати їдять під час посту,
Квас пьють тоді — основний в них щоденний напій,
А молока або м’яса в пісні дні не можна вживати,
Їсти дозволено лиш страви без всяких жирів»
[Кленович 2006, с. 281].
Ревність мешканців українських земель Речі Посполитої у питанні
дотримання посту в сер. XVII ст. відзначав французький інженера та
військовий картограф Гійом Левасер де Боплан у творі «Опис України»
(1651): «Вони сповідують грецьку віру, яку по-своєму називають руською
[«Rus» — коментар упорядника], дуже шанують святкові дні і
дотримуються постів, які у них тривають 8 або 9 місяців на рік і
полягають в утриманні від м’яса. Вони настільки вперті в дотриманні
цієї формальності, що переконують себе, ніби порятунок [їхньої душі —
коментар упорядника] залежить від зміни їжі» [Боплан 1990, с. 30].
Цитовані вище джерела в загальних рисах окреслюють традицію
постів серед мирян, основним змістом яких було утримання від вживання
289

Нетудихаткін І.А. «Щедрість ляхів» та урочисті монастирські трапези у Києві …

м’яса. Піст же чорного духовенства, звісно, мав бути значно суворішим за
піст посполитих — вживання м’яса в чернечому середовищі взагалі
знаходилося під забороною протягом всього року. У «Записках» святителя
Петра Могили (1632–1647) присутній запис про чудо, яке сталося зі
старцем Феодосієм у Печерському монастирі у часи архімандрита Єлисея
Плетенецького (1599–1624). Диявол спробував спокусити старця і «вклав
у думки його, що не є гріхом інокам їсти м’ясо». Феодосій спокусився, але
Господь врятував його від гріха: коли старець взяв до рук горщик м’яса,
то побачив, що він був повен черв’яків, розкаївся та став великим
постником [Записки 2011, с. 454]. «Монахи, або ченці, дотримуються
незрівняно суворішого способу життя (за посполитих — І.Н.), і коли
постять, то задовольняються тим, що з’їдають кусень хліба із водою на
цілий день», — відзначав О. Гваньїні [Гваньїні 2007, с. 608–609]. Утім, як
бачимо, на трапезі з нагоди візиту Антіохійського патріарха Макарія у
Печерському монастирі під час посту не обмежувалися хлібом та водою,
хоча наїдки дійсно були пісні — солодощі, різноманітні хлібні вироби
(хліб на меду, млинці), гриби та ягоди.
Другою календарною обставиною, на яку варто звернути увагу, є той
факт, що трапеза у Печерському монастирі відбулася у понеділок:
«подали обед, состоящий из постных блюд, ибо это было в понедельник,
в который они не едят рыбы, так же как по средам и пятницам»
[Павел Алеппский 2005, с. 155].
Практика посту ченців у окремі дні тижня традиційно
регламентується монастирськими уставами. Починаючи з XI ст. у
Печерському монастирі життя братії (у тому числі організація трапез)
було підпорядковане монастирському уставу, введеному Феодосієм
Печерським. За змістом він являв собою продукт творчості святого,
створений на основі Студійського уставу та власних ідей ігумена
[Жиленко 2005, 386 с. ]. Студійський устав — це устав, розроблений у IX
cт. преподобним Федором Студитом для Студійського монастиря у
Константинополі. У Печерському монастирі Студійський устав був
введений
преподобним
Феодосієм
Печерським
(у
СтудійськоОлексієвській редакції). Ця редакція устава була записана у 1034 році
Константинопільським патріархом Олексієм для новозаснованого
монастиря Успіння Пресвятої Богородиці поблизу Константинополя.
Дійсно, згідно уставів студійської традиції, середа та п’ятниця
вважалися пісними днями тижня. Утім питання дієвості уставу
Преподобного Феодосія (або окремих його приписів) у Печерському
монастирі у ранньомодерний час є невизначеним, оскільки у XVI — на
початку XVII ст. «общежитіє» (організація монастирського життя, у тому
числі — трапези) цієї обителі взагалі перебувало у ситуації перманентного занепаду [Голубев 1883, с. 267–268; Кугутяк 2013, с. 455–471].
Певним джерелом для розуміння приписів щодо дотримання посту у
Печерському монастирі у пер. пол. XVII ст. можуть бути «Номоканони» —
компілятивні збірники церковних правил, які виконували функцію

290

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

керівництва для духівників і активно друкувалися у типографії
Печерського монастиря у часи, близькі до візиту Антіохійського
патріарха Макарія [Ісаєвич 2002, с. 170]. Зокрема у «Номоканоні»,
виданому Памвою Бериндою у 1620 р., фіксувалася традиція загального
для всіх православних посту у середу та п’ятницю, оскільки «въ среду
Господь былъ преданъ, а въ пятокъ распятъ» [Павлов 1897, с. 418]. Утім
у Номоканоні відбилася традиція поширення посту для чорного
духовенства ще на один день тижня — саме на понеділок [Павлов 1897,
с. 424].
Тепер же спробуємо розглянути конкретні страви та напої, якими
пригощали сирійських мандрівників на трапезі у Печерському
монастирі, та поміркувати про причини їх популярності у чернечому
середовищі в сер. XVII ст.
Отже, трапеза розпочалася з солодощів, щедро приправлених
східними спеціями («варенья со многими пряностями», «хлеб на меду со
многими пряностями»), та «водок».
На наш погляд, «вареньем», про яке згадує Павло Алепський, могли
називати відварені у меду фрукти (горіхи), оскільки про подібні ласощі
згадував ще Київський митрополит Петро Могила (1633–1647) у своїх
щоденникових записках. Святитель описав історію дивовижної зустрічі
чотирьох мисливців зі старцем Григорієм Межигірським, який вів
усамітнене подвижницьке життя у Орельській пущі (ліси над р. Орель,
що є правою притокою Дніпра — на території сучасної Полтавської
області). Натрапивши у лісі на хижу праведника та зайшовши всередину,
мисливці побачили «стола і на ньому груші в меду варені, і піч малу в
землі викопану, в якій груші для висушування покладені, і маленьке
горня, в якому був сік варених груш» [Записки 2011, с. 466–467]. Як
бачимо, відварені у меду фрукти у XVII ст. вживали не лише
представники церковної еліти, а й звичайні чорноризці, що дозволє
зробити припущення про поширеність подібних солодощів.
Ймовірно популярність саме фруктових солодощів у тогочасній
монастирській кухні була обумовлювлена високим рівнем розвитку
садівництва на українських землях у середині XVII ст. Павло Алепський
наголошує, що квітучий садок із плодовими деревами був невід’ємним
атрибутом оселі кожного киянина: «Дома в этом городе великолепны,
высоки и построены из бревен, выструганных изнутри и снаружи. При
каждом доме, как при дворцах, имеется большой сад, где есть все
плодовые деревья, какие только у них растут» [Павел Алеппский 2005,
с. 176]. Плоди київського садівництва у середині XVII ст. навіть
експортували у сусідні держави (передусім — у Московське царство).
Історик Володимир Іконников відзначав, що у часи царя Олексія
Михайловича (1645–1676) «ко двору (до Москви — І.Н.) из Киева
посылались грецкие и волошские орехи и вишни». [Иконников 1904,
с. 241–242]. Експорт горіхів та фруктів до Москви відбувався також зі
Львову [Ісаєвич 1996, с. 29–44].

291

Нетудихаткін І.А. «Щедрість ляхів» та урочисті монастирські трапези у Києві …

З Києва до Московського царства відправляли не лише плоди, а й
садженці. Так, цар Олексій Михайлович, облаштовуючи царські сади у
с. Ізмайлово під Москвою, відправив до Києва посланця («сокольника»)
Дмитра Ракова «за плодовыми деревьями». Навесні 1666 р. посланець
повернувся з Києва та привіз із собою «деревья с коренем венгерских дуль
и слив и орехов и виноградные кусты» [Забелин 1856, с. 5–6]. Ще одним
доказом на користь високого розвитку садівництва на українських
землях у сер. XVII ст. є промовистий факт, що для догляду за улюбленим
садом московський цар запрошував ченців-садівників саме з українських
монастирів [Забелин 1856, с. 6].
Павло Алепський підкреслює, що варення були приправлені
різноманітними прянощами: «со многими пряностями, которых мы не
видывали в своей стране». Загалом практика приготування фруктових
(ягідних, горіхових) солодощів з прянощами була популярною не лише
на українських землях, а й у тогочасній Західній Європі. Так, німецький
дослідник історії прянощів Вольфганг Шивельбуш, описуючи рецептуру
приготування варення в Європі у XVI-XVII ст., зазначав: «полуниці та
вишні слід було вимити вином, закип’ятити, а потім пересипати
перцем» [Шивельбуш 2007, с. 12–13].
Вважається, що мода на пряні солодощі проникла до Європи зі
Сходу, адже саме там їх виготовлення перетворилося на справжнє
кулінарне мистецтво. Зокрема про витонченість та казковість солодощів
при дворі кримських ханів у сер. XVII ст. згадував турецький мандрівник
та письменник Евлія Челебі (1611–1682). Описуючи пір хана Мехмеда IV
Гірея у ставці поблизу м. Аккерман (зараз — м. Білгород-Дністровський,
Одеська обл.) у 1657 р., він зазначив: «Паша тогда же снова вошел к
хану, и они по случаю разговения после Рамазана вкусили поданные на
двухстах фарфоровых блюдах мускатное печенье (мускатний горіх —
пряність, яку вирощують на Молуккських островах, більш відомих, як
«Острови прянощів»), леденцы, персики и другие фрукты, благовонные
желуди, сахарные головы в виде хижин, сласти с амброй, пирожные с
фиалкой (у ранньомодерний час фіалковим коренем називали
ароматичні корінці ірису германського, ірису флорентійського, та ірису
блідого — І.Н.), с гиацинтом […] и еще семьдесят видов различных яств
с мускусом. Затем они вкушали разное варево и мускусные напитки, а
закончив трапезу, умыли руки из украшенных жемчугом кувшинов и
тазов. После того как были выпиты кофе, вино, чай и анисовый
напиток, была подана розовая вода и [воскурен] фимиам» [Эвлия
Челеби 1961, 338 с. ]. Не можна виключати, що популярність солодощів з
прянощами на українських землях у сер. XVII ст. була обумовлена саме
східними впливами.
Павло Алепський підкреслює, що разом із «варенням» на початку
трапези подавали «хлеб на меду». Подібним чином у XVII ст. цілком
могли називати пряніки. Відомий історик та дослідник кулінарних
традицій Вільям Похльобкін наголошував, що історія пряників сягає

292

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

часів Київської Русі: «Первые пряники появились на Руси еще в IX в. как
простая смесь ржаной муки с медом и ягодным соком. Это были самые
простые и, быть может, вкусные пряники, поскольку мед составлял в
них почти 50%. Правда, тогда они именовались медовым хлебом.
Пряниками они стали называться позднее, в XI — XII вв., когда в них
стали все более и более добавлять пряности и когда именно наличие
пряностей, а не меда, казалось постепенно наиболее характерным
признаком пряничного теста» [Похлебкин 2004, с. 87].
Разом із варенням та пряніками на початку трапези подали «водку»,
яку в цей час варили з жита. «Варится еще водка, которая делается из
фариза (ржи — коментар Г. Муркоса), походящей на зерна пшеничного
плевела; она дешева и в большом изобилии», — відзначав Павло
Алепський під час подорожі «Землею козаків» [Павел Алеппский 2005,
с. 141]. Певні технологічні особливості приготування «водки» були
відзначені ним в контексті авторського тлумачення прізвища гетьмана
Богдана Хмельницького: «Его имя Хмель … Так назвал его краль
(король — І.Н.). Они применили к нему это прозвище «Хмель», по имени
растения, которое у них произрастает; оно похоже на фасоль цветами
и листьями, но вьется по деревьям подобно лефляфэ. Этот род лефляфэ
они сеют во всей этой стране в своих огородах и садах, где оно вьется по
длинным жердям, которые они ставят для сей цели. Его плоды
собирают после увядания цветов, которые испещрены зелеными
пятнами, и кладут их в кипящую жидкость, которую они обращают в
спиртной напиток, именно кладут в отвар ржи (семени, похожего на
пшеницу), из коего выгоняется крепкий спирт» [Павел Алеппский 2005,
с. 137–138]. Окремо Павло Алепський наголошував, що, на відміну від
«Землі козаків», в монастирях Московського царства вживання «водки» у
сер. XVII ст. перебувало під офіційною забороною. «Знай, что ни
архиереи, ни вообще монахи отнюдь не пьют водки явно: на них
наложен запрет от патриарха, и когда найдут кого пьяным, то
бросают в тюрьму, бьют кнутом или выставляют на позор, ибо питье
водки — поступок гнусный, может быть хуже прелюбодеяния. Но
торговцам, архиерейским служителям и родственникам назначается
по две рюмки ежедневно», — відзначав Павло Алепський [Павел
Алеппский 2005, с. 268].
Після своєрідного «аперетиву» (варення з прянощами, пряників та
водок) на трапезі у Києво-Печерському монастирі подавали основні
страви — пісні наїдки з шафраном та іншими прянощами, смажені в олії
(скоріше за все — рослинній) млинці та сухі гриби. При подачі цих страв
використовували святковий срібний посуд, що характеризувало трапезу
як урочисту. Важливим елементом етикету був порядок подачі блюд,
який мав підкреслити церковну ієрархію — кожне блюдо зі стравою
спочатку ставили перед Антіохійським патріархом, а потім його «двигали
дальше по столу до самого конца стола, где его снимали» [Павел
Алеппский 2005, с. 155].

293

Нетудихаткін І.А. «Щедрість ляхів» та урочисті монастирські трапези у Києві …

Павло Алепський згадує про широкий асортимент напоїв на цій
трапезі у Печерському монастирі — окрім «водок» подавали мед, пиво та
вино.
Загалом мед, як хмільний напій, відомий ще з давньоруських
часів. Про його популярність серед слов’ян згадував персидський
історик Ібн-Русте ще у X cт.: «хмельной напиток (слов’яни — І.Н.)
приготовляют из меду». Згідно літописних свідчень, у 945 р. княгиня
Ольга зверталася до древлян зі словами: «се […] иду к вам, да
пристройте меды мъногы у города, идеже убисте мужа моего, да
поплачюся над гробом его и створю трызну мужу своему. Они же
…съвезоша меды многи зело [и] възвариша» [Воронин 1951, с. 270]. У
давньоруські часи мед готували шляхом змішування бджолиного меду
(близько 2/3) та чистого ягідного соку (близько 1/3) малини, брусніки,
вишні без додавання води (т.зв. «ставлений мед»). Отримана суміш
шляхом природного бродіння досягала ступеню готовності протягом
десятків років (до 40) у заритих в землю діжках. Через надзвичайно
довгий час приготування ця старовинна технологія відійшла в небуття
ще у часи Київської Русі [Похлебкин 2004, с. 36]. Наприкінці XVI ст.
«медом» називали хмільні напої на основі бджолиного меду із
додаванням води (т.зв. «розсичування меду»/«сичений мед») та хмелю. У
поемі Себастьяна Кльоновича «Роксоланія» (1582 р.) яскраво
змальовані інгредієнти для приготування цього стародавнього
хмільного напою:
«Тут на Русі (хоч земля не підходить для лоз виноградних),
Меду прекрасного скрізь вдосталь, у кожнім селі…
З меду у русів готують чудовий напій таким чином:
Варять його й додають хмелю та трохи води.
Хай, італійче, поступляться нашим медам твої вина,
В тебе вино, а у нас справжній небесний нектар.
Вина усякі дає вам земля, урожайна й волога,
Мед же зсилає в росі нам сам Юпітер з небес»
Кленович 2006, с. 281].

Варто відзначити, що від співвідношення бджолиного меду, хмелю
та води залежала якість хмільного напою. Так у творі біскупа Йосипа
Верещинського «Спосіб осади Нового Києва і оборони колишньої столиці
Київського князівства…» (1595) автором дана не дуже приваблива
характеристика розведеного меду, який йому довелося куштувати у Києві
наприкінці XVI ст.: «мед на тринадцять [частин] розведений,
трійником називають — таким медом люди підкріплюються, але
швидше труяться, бо той милий тройник настільки солодкий, як
палена горілка із гізопа (гізоп — рослина губоцвітних, лат. «Hissopus
officinalis» — І.Н.)» [Верещинський 2001, с. 408–426].
У поемі «Роксоланія» Себастьян Кльонович у яскравих алегоричних
образах витончено описав згубний вплив розведення водою на якість ще
одного хмільного напою — а саме «водок»:
294

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

«Хай винолюбний Гомер свої вина в піснях прославляє
І возвеличить свою рідну лозу до небес,
На батьківщині у нас є приємний напій, що Церера
З Вакхом приносять, свої разом змішавши плоди.
В цьому напої, Нептуне, якщо зберігатимеш міру,
Милою буде для нас третя частинка твоя.
Та твоя частка частенько є більша, ніж частка Церери,
Саме не видно тоді вкладу двої інших богів»
[Кленович 2006, с. 263].
У даному уривку поеми римські боги символізують інгредієнти:
Церера — жито, Вакх — хміль, а Нептун — воду.
Пиво, про яке згадує Павло Алепський, також було напоєм, писемні
згадки про який відносяться ще до давньоруських часів. Так, митрополит
Никифор у листі до київського князя Володимира Мономаха (1113–1125)
писав: «непотребно есть о посте беседовати, и паче же о непитии вина
или пива в время поста» [Воронин 1951, с. 270].
На перший погляд дещо несподіваною виглядає згадка Павлом
Алепським про популярність місцевого київського вина у сер. XVII ст. На
трапезі у Печерському монастирі подавали «отличное красное вино из
собственных (монастирських — І.Н.) виноградников» [Павел Алеппский
2005, с. 155]. Утім, про культивування виноградників у Києві у цей час
відомо як з писемних, так і з зображальних джерел. Зокрема, мемуарист
XVI ст. Михалон Литвин у своїй праці «Про звичаї татар, литвинів та
москвитян» (1615), описуючи місцини, що оточували Київ, відзначав:
«пашни, вспаханные один раз двумя быками, дают богатую жатву, а
необработанные поля производят травы, питающие человека
деревьями и стволами; деревья же с различными плодами, виноградные
лозы с большими кистьями; местами же на берегах, есть и дикий
виноград, сам собой растущий» [Сборник материалов 1874, с. 10].
Виноградні лози також зображені на панорамі й плані Дальніх печер
Києво-Печерського монастиря на гравюрі з книги «Тератургіма»
Афанасія Кальнофойського 1638 р. Окрім Печерського монастиря, у
першій половині XVII cт. виноградники були щонайменше у київському
Пустинно-Микільському монастирі. Київський митрополит Сильвестр
Косів (1747–1757) у «Житії Святого Феодосія» відзначав: «А в той час
жіночий монастир був там, де зараз виноградник Пустинного
монастиря святого Миколая, що знаємо завдяки [збереженому]
фундаменту» [Сінкевич 2013, с. 299].
Варто відзначити, що на українських землях Речі Посполитої
(згодом — Козацької держави / Гетьманщини) у цей час були знаними не
лише місцеві, а й вишукані європейські (імпортовані) вина — зокрема
угорські, іспанські, французькі та волоські (молдавські). Але
найціннішими вважалися т. зв. «малмазії» — південноєвропейські вина.
Назва «Мальвазія» походить від назви фортеці Монемвасія на
невеличкому грецькому острові біля узбережжя Пелопонесу. Німецький
295

Нетудихаткін І.А. «Щедрість ляхів» та урочисті монастирські трапези у Києві …

мандрівник Мартин Баумгартен, який відвідав Монемвансію під час
подорожі на Схід у 1505–1510 р., зазначав, що саме через цю фортецю по
Егейському морю ширився сорт виноградної лози, з якої виготовляли
однойменне вино: «Малвазия сия есть Венецианская крепость, откуда
издавна пересажен был виноград в Крит остров: почему и вино делаемое
здесь называется Малвазиею или Малвазийским» [Путешествие
Мартина Баумгартена 1794, с. 258]. Православний чернець, письменникполеміст Іван Вишенський (1550–1621) у творі «Порада» дорікав своєму
умовному опонентові, який вів розкішне життя, пристрастю до мальвазії:
«Чи ж бо не відаєш, що в тих численних мисах, півмисках, приставках
(соусниках — І.Н.), чорних і сірих, червоних і білих юхах (юхами
називали різні м’ясні й рибні відвари — І.Н.) і в численних скляницях
та келихах, у мускатних винах, малмазіях, алякантах, ревулах (назви
вин — І.Н.), медах і пивах розмаїтих той смисл ще не має місця?»
[Вишенський 1986, с. 38]. На визнання мальвазії на українських землях
Речі Посполитої у пер. пол. XVII ст. вказують, серед іншого, високі ціни
на неї на ринках [Торгівля на Україні 1990, с. 250, 264].
Завершувалася трапеза у Києво-Печерському монастирі десертом зі
свіжих ягід та фруктів — подавали вишні, смородину та аґрус, що
виглядає цілком логічним з огляду на літній сезон та високий рівень
розвитку садівництва у «Землі козаків».
Друга трапеза, про яку коротко згадує Павло Алепський, відбулася у
Вознесенському жіночому монастирі поблизу Печерської обителі
(заснований бл. 1628 р., знаходився на території сучасного Мистецького
Арсеналу). Насельниць цього монастиря у сер. XVII ст. дуже яскраво
описав Гійом Левасер де Боплан: «(У монастирі — І.Н.) живе багато
черниць, числом до сотні, вони займаються шитвом і гаптують на
ошатних хустинах прегарні вишивки, продаючи їх тим, хто приходить
на огляд і відвідини. Вони вільно виходять з монастиря, коли хочуть і
звичайно йдуть на прогулянку до Києва, що віддалений від їхнього
монастиря на половину льє. Всі вони вбрані в чорне, ходять попарно, як
і більшість католицьких черниць. Пригадую, що доводилося бачити
серед цих черниць обличчя такі гарне, яке рідко коли зустрінеш у самій
Польщі» [Боплан 1990, с. 35–36]. 28 червня 1654 р. («в среду перед
праздником Петра и Павла») Антіохійський патріарх Макарій та
архидиякон Павло Алепський відвідали ранкову трапезу у цьому
монастирі: «По выходе из церкви, игуменья (Вознесенського монастиря —
І.Н.) повела нас в свою келью, где нам подали на завтрак сладкое,
прекрасные варенья, медовый хлеб и водку» [Павел Алеппский 2005,
с. 164]. Як бачимо, «меню» трапези обмежувалося варенням, пряніками
та «водкою», якими розпочиналася трапеза у Печерському монастирі,
описана Павлом Алепським двома днями раніше. Оскільки трапеза за
участі сирійських мандрівників у Вознесенському жіночому монастирі
відбувалася у середу, то наїдки були пісними, що відповідало тогочасним
приписам посту для середовища чорноризців.

296

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Втретє Павло Алепський описує трапезу у Києво-Печерському
монастирі в руслі розлогого оповідання про святкування дня апостолів
Петра і Павла у Києво-Печерському монастирі — 29 червня 1654 р. (у
четверг):
«…От обедни мы пошли к трапезе (у Печерському монастирі —
І.Н.). После сладкого и водки подавали царские кушанья, каких мы
никогда в жизни не видывали: супы с яйцами, начиненными
пряностями, и рыбные с миндальным молоком, соусы же все с чистым
шафраном, хотя у них он очень дорог, а миндаль еще дороже: око (3 ½
фунта — коментар Г. Муркоса) стоит, быть может, червонец и
дороже; также и многочисленные пряности очень дороги. Такого рода
кушанья в их стране всегда подаются, ибо они переняли щедрость у
ляхов» [Павел Алеппский 2005, с. 166].
Як бачимо, у якості «аперитиву» знову виступили пряні солодощі
(ймовірно — варення та пряніки) та «водки», що дозволяє зробити
припущення про існування певної традиції відкриття тогочасної
урочистої монастирської трапези у Києві саме цими стравами.
Після були подані основні страви — на столі з’явилися супи з
прянощами та рибні супи з мигдальним молоком. Мигдальне молоко
являло собою один із різновидів рослинного молока, яке одержували
шляхом витримування мигдаля у чистій воді протягом декількох годин
(для того, аби він розм’як). Після цього мигдаль розтирали у воді, а
отриману масу проціджували. З огляду на велику кількість постів (а
також пісних днів тижня), саме мигдальне молоко було чудовим
замінником тваринного, утім, через високу вартість, дозволити собі його
могли лише високі церковні ієрархи.
Цікаво, що подібні супи у цей час були популярними не лише у
«Землі козаків», а й у монастирях Московського царства. Так, у «Столовій
книзі патріарха Філарета» (1623–1624) згадуються численні рибні супи з
шафраном («миса ухи назимныя шафранныя», «щука в ухе шафранной»),
а на трапезі у Іверському монастирі у Новгороді у серпні 1655 р. патріарх
Макарій та архідиякон Павло Алепський куштували рибу, «сваренную в
сладких соусах, именно: с медом, сахаром и миндальным молоком»
[Столовая книга 2005, с. 452].
Окремо Павло Алепський відзначив високу ціну на шафран, соуси з
яким, тим не менше, були щедро представлені на урочистій
монастирській трапезі у Печерському монастирі («соусы же все с
чистым шафраном, хотя у них он очень дорог»). Дійсно, у цей час
шафран вважався ознакою багатого столу навіть у шляхетському
середовищі. Так, у літературному парадійному творі «Промова на
Варшавському сеймі» 1589 р. шляхтич Іван Мелешко (вигаданий герой)
«таврував» новомодні запозичення у шляхетській гастрономії
наступними словами: «А за моєї пам’яті присмаків цих (мова йшла про
паштети — І.Н.) не бувало, добре було: гуска з грибками, кашка з
перчиком, печінка з цибулькою чи часником, а коли на пишні

297

Нетудихаткін І.А. «Щедрість ляхів» та урочисті монастирські трапези у Києві …

достатки, — каша рижова (рисова — І.Н.) із шафраном» [Мелешко
2006, с. 369].
Показово, що сирійський мандрівник завершує опис трапези у
Печерському монастирі твердженням про помітний вплив польської
кухні на формування традиції урочистої монастирської трапези на
українських землях — «такого рода кушанья в их стране всегда
подаются, ибо они переняли щедрость у ляхов» [Павел Алеппский 2005,
с. 166]. Спробуємо розібратися, якою ж була кухня польської шляхти у
XVII ст. і чи дійсно вона справила вплив на формування меню урочистої
монастирської трапези у «Землі козаків»?
Багату інформацію про «щедрість» бенкетів шляхти Речі Посполитої
можемо отримати з твору Гійома Левасера де Боплана «Опис України»
(1651). Автор на власні очі бачив численні шляхетські бенкети — довгий
час він служив при дворах коронного гетьмана Станіслава Конецпольського та польського короля Володислава IV (зокрема, брав участь у битвах
із козаками Павлюка, Якова Острянина та Дмитра Гуні у 1637–1638 р.).
[Боплан 2004, с. 70]. У творі «Опис України» француз змалював
узагальнюючий образ шляхетського бенкету XVII ст.
На бенкетах шляхти традиційно використовували дорогий срібний
посуд: «… сідають за стіл, зіставлений з трьох столів, зсунутих один
до одного у вигляді двох прямих кутів загальною довжиною до сотні
стіп. Іх, звичайно, застеляють [кожен] трьома гарними тонкими
скатертинами, а вся сервіровка — із золоченого срібла; на кожній
тарілці — шматок хліба, накритий дуже маленькою, не більшою за
носову хусточку серветкою, і ложка; ніж відсутній. Приготовані
таким чином столи зазвичай розставляються у великій просторій
залі, в кінці якої стоїть буфет, прикрашений численним і пречудовим
срібним посудом і оточений стойкою у вигляді невеликого парапету, за
який ніхто, окрім ключника і служебників, не може зайти. На буфеті
досить часто буває по 8 або 10 стосів срібних тарелів, і така велика
кількість тарілок, що вони височать у людський зріст, а він не такий і
маленький у цім краї» [Боплан 1990, с. 108].
Місце посадки кожного учасника трапези мало велике значення, що
виглядає цілком логічним для чітко структурованого станового
суспільства. «Після цього (миття рук — І.Н.) господар дому, гостинно їх
припрошуючи, садить кожного на місце, якого той заслуговує відповідно
до становища і достоїнства». — відзначає Боплан [Боплан 1990, с. 109].
Шляхта бенкетувала під витончену музику: «Навпроти буфету,
звичайно над дверима, розміщена сцена, на якій сидять музиканти: і
ті, що грають на різних інструментах, і ті, що співають. Вони грають
не усі разом і не безладно; спершу починають скрипки, за ними ріжки. Їх
стільки, скільки потрібно. Після того, як вони закінчать, звучать
людські голоси: це досить мелодійно співають найняті для цього діти. Усі
ці різноманітні звуки повторюються почергово і тривають аж до
закінчення бенкету. Музиканти завжди їдять і пьють до бенкету, бо під

298

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

час нього (оскільки повинні займатися тим, у чому полягає їх завдання)
не можуть відволікатись на те, щоб їсти і пити» [Боплан 1990, с. 109].
Історик В. Ульянівський, досліджуючи життя при дворі князя Василя
Костянтина Острозького (1526–1608), зазначив, що професійні музики і
вокалісти (зокрема — музика Лаврентій та німецький скрипаль Гессперс)
отримували досить високу платню, а на учтах і трапезах князя виконували
церемоніальну музику, популярні тогочасні пісні та музичні композиції,
що супроводжували танці [Ульяновський 2013, с. 44].
Головний зміст шляхетської трапези полягав у вживанні широкого
асортименту м’ясних страв. Боплан відзначає, що зазвичай на
шляхетській трапезі практикували три переміни столу.
Перша переміна — подавали нарізане великими шматками м’ясо
різних сортів із соусами («одні з жовтою підливою із шафрану, інші — з
вишневим соком, який робить підливу червоною, інші — з вичавками та
соком перетертих слив, які надають підливі чорного кольору, ще інші,
нарешті, приправлені соком вареної, протертої через сито цибулі, що
робить підливу сірою»), паштети («різного роду паштети з цих же
сортів м’яса»), м’ясо без соусів, але з великою кількістю прянощів
(«яловичину, баранину, телятину та курей без підлив і, як прийнято у
цьому краї, добре приправлених сіллю і прянощами, та так добре, що
нема потреби у солонках, яких ніколи і не ставлять»), солону капусту з
салом та пшоном [Боплан 1990, с. 110].
Змістом другої переміни було смажене м’ясо («подається друга
переміна…повністю складається зі смаженого м’яса»), а саме — телятина,
баранина, говядина, оленина, дикі корзи, кабани та птиця («усі ці страви
подаються без певного порядку, для урізноманітнення вперемішку одні з
одними, з декількома різними салатами») [Боплан 1990, с. 110].
Надалі слідувала закуска, що передувала третій переміні страв —
«фрікасе з гороховим пюре і великим шматком товстого сала…кожен
бере від нього шматок, розрізаючи на дрібненькі шматочки завбільшки
з гральну кістку, які їдять ложкою зі згаданим пюре, і це для них —
дуже смачна страва, її ковтають не жуючи», ячнева каша та каша з
пшона, обсмажене в олії тісто, наповнене сиром [Боплан 1990, с. 110].
Безпосередньо ж третя переміна страв полягала у молочних
продуктах (кисле молоко, сири), які подавали на десерт.
Цікавою особливістю шляхетської трапези було вживання на
завершення оригінальної страви з наркотичними властивостями, а саме
«гречаного тіста з гречаного борошна у вигляді маленьких, дуже
тонких коржиків, котрі вмочають у сік із зерен білого маку». Боплан
слушно підмітив, що цю страву шляхтичі вживають «щоб повністю
насититися, а потім добре спати» [Боплан 1990, с. 365].
Традиційними напоями на трапезі шляхти Речі Посполитої були
пиво та вино. Пиво шляхтичі вживали безпосередньо під час трапези, а
міцне місцеве вино — у великій кількості по її завершенню [Боплан 1990,
с. 111, 113].

299

Нетудихаткін І.А. «Щедрість ляхів» та урочисті монастирські трапези у Києві …

Як бачимо, спільних моментів між урочистими трапезами шляхти та
київських чорноризців не так і багато — використання вишуканого
срібного посуду, вживання прянощів та присутність на столах
традиційних тогочасних хмільних напоїв (пива та вина). На наш погляд,
під «щедрістю ляхів», яку могли запозичити київські монастирі, Павло
Алепський мав на увазі саме вживання дорогих прянощів.
Загалом, мода на прянощі була явищем, що поступово охопило еліту
більшості держав Європи у часи Середньовіччя [Шивельбуш 2007, с. 12–
13]. Утім, ще у XIV ст., східні прянощі були рідкістю навіть на столі
монарших осіб Польського королівства. На ставлення до прянощів як до
коштовностей у цей час вказує той факт, що польська королева Ядвіга
(1384–1399) зберігала дорогоцінні шафран, перець, мускатний горіх,
імбир, гвоздику, інжир, мигдаль та рис у спеціальному ларці, який
замикала на ключ [Лемнис 1992, с. 39]. З відкриттям морського шляху до
Індії португальським мореплавцем Васко да Гамою, на рубежі XVXVI ст., надходження прянощів до Європи починає стрімко зростати
[Бродель 1995, с. 183–184]. Осторонь цього процесу не залишилися й
українські землі.
Певне уявлення про широту асортименту прянощів, які постачали
на українські землі Речі Посполитої у XVI ст., можна скласти з поеми
Себастьяна Кльоновича «Роксоланія» (1582). Описуючи м. Львів, поет
занотував:
«Також сюди вірменин пелехатий завозить зі Сходу
Пахощі різні свої й усілякий на продаж товар…
Ірис південний, кора цинамону, імбиру коріння,
Стебла, які наш народ троща пахуча назвав,
Перець і ревінь, яким у народі лікують печінку,
Купиш мускатний горіх, купиш дівочий шафран …»
[Кленович 2006, с. 272].
Важливою є згадка Кльоновича про медичні властивості перцю
(«яким у народі лікують печінку»), а також вказівка на те, що у Львові
головними постачальниками прянощів були вірменські купці («вірменин
пелехатий завозить зі Сходу»). Той факт, що прянощі входили у сферу
зацікавлень саме аптекарів та вірменських купців, підтверджується
актовими джерелами. Так, на луцькому ярмарку у 1581 р. абсолютна
більшість торговців сплачувала мито за торгове місце грошима, і тільки
аптекарі та вірменський купець — прянощами [Торгівля на Україні
1990, с. 188].
Шляхи потрапляння прянощів до Києва у цей час описав у своєму
«Щоденнику» (1548–1551) посол Великого князівства Литовського у
Кримському ханстві Михалон Литвин: «Киев изобилует иностранными
товарами, ибо нет пути более обычного, как древняя, давно
проложенная и хорошо известная дорога, ведущая из черноморского
порта, города Кафы, через ворота Таврики, на таванский перевоз на
Днепре, а оттуда степью в Киев; по этой дороге отправляют из Азии,

300

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Персии, Индии, Аравии и Сирии на север в Московию, Псков, Новгород,
Швецию и Данию все восточные товары, как то: дорогие каменья, шелк
и шелковые ткани, ладан, благовония, шафран, перец и другие
пряности» [Мемуары 1990, с. 51–52]. Активна торгівля прянощами зі
Сходу (через Кафу) у Києві у XVI ст. — пер. пол. XVII ст. також цілком
могла бути обумовлена наявністю потужної вірменської громади, що
проживала у місті. Зокрема, у 1584 р. Київ відвідав німецький
мандрівник, чернець домініканського ордену Мартін Груневег (1562–
1606), який занотував: «У Києві мешкає досить вірменів, які мають там
також свою церкву з дерева» [Ісаєвич 1981, с. 204–211]. У період з кінця
XV — до початку XVII ст. вірменська громада навіть проводила
богослужіння у спеціально відведеному приділі свв. Антонія та Феодосія
Печерських у Софійському соборі, про що свідчать десятки
вірменомовних графіті у його вівтарі [Корнієнко 2013, с. 163].
У якості «візитівки» шляхетської кухні Речі Посполитої прянощі
остаточно затвердилися після виходу друком першої польської книги
кулінарних рецептів. У 1682 р. кухмістр краківського воєводи
Олександра Михаїла Любомирського, Станіслав Чернецький видав у
Кракові книгу «Compedium ferculorum, albo zebranie potraw» («Все про
їжу, або збірник страв»). Книга складалася з 3-х розділів (1 — м’ясні
страви, 2 — рибні страви, 3 — молочні страви, паштети, торти та інші
солодощі) та містила 333 рецепти. Старопольська кухня за
гастрономічним «каноном» Чернецького — це, перш за все, гострі страви
із великою кількістю прянощів (шафрану, імбиру, кориці, коріандру,
кмину, мускату тощо) та оцту, які додавали навіть у солодощі.
Показово, що Чернецький критикував популярну на той час у
Європі французьку кухню, натомість вихваляв т. зв. «цесарську» («krajow
cesarskih»), маючи на увазі, в першу чергу, угорські та чеські кулінарні
традиції Священної Римської імперії [Сzerniecki 1682, s. 112]. Можливо,
французька кухня не так смакувала кухмістрові через те, що саме
кулінари Французького королівства у XVII ст. брали верх у «боротьбі» за
помірковану, вільну від надмірного споживання прянощів кухню
[Бродель 1995, с. 185; Шивельбуш 2007, с. 26]. Натомість, кухня земель
«Священної Римської імперії» («цесарська»), так само як і польська, не
могла уявити себе без прянощів, під якими буквально були «поховані» всі
страви. Вважається, що у XVII ст. саме північні, центральні та
східноєвропейські держави стають основними споживачами прянощів на
континенті, а у Середземномор’ї інтерес до «смаків Раю» зі Сходу
поступово притупляється [Бродель 1995, с. 183–184]. Ф. Бродель
пов’язував це з кількома причинами: по-перше, прянощі сюди потрапили
пізніше, у порівнянні з країнами Середземномор’я, а по-друге: німецька,
польська, литовська, українська, білоруська й московитська кухні були
ліпше забезпечені м’ясом — отже, мали більшу потребу в прянощах у
порівнянні із середземноморськими.

301

Нетудихаткін І.А. «Щедрість ляхів» та урочисті монастирські трапези у Києві …

Як бачимо, часи візиту до Києва Антіохійського патріарха
Макарія — це період, коли мода на прянощі в шляхетському середовищі
Речі Посполитої перебувала у своєму «зеніті». Більше того, у цей час
вживання прянощів стає певним «соціальним маркером» у шляхетському
середовищі. Так, сучасна дослідниця Н. Сінкевич прослідкувала, як у
«Патериконі» Київського митрополита Сильвестра Косова (1647–1657),
завдяки протиставленню чернечої аскези і світських розкошів,
відобразився образ життя вельмож сер. XVII ст. Його проявами були:
спання на м’яких матрацах, вставання опівдні та споживання
вишуканих приправлених страв («паштети дорогі і страви,
приправлені коренями») [Сінкевич 2013, с. 181]. Яким же чином
шляхетська пристрасть до прянощів посіла помітне місце на урочистих
монастирських учтах у Києві в сер. XVII ст.?
На наш погляд, варто звернути увагу на той промовистий факт, що
високі православні церковні ієрархи українських земель Речі Посполитої
першої половини — середини XVII ст. були вихідцями зі шляхетського
середовища. Зокрема, архімандрит Києво-Печерського монастиря Йосиф
Тризна (†1656), урочисті трапези якого відвідував Антіохійський
патріарх Макарій, був вихідцем з роду Тризен герба «Гоздава», а
тодішній Київський митрополит Сильвестр Косів (бл. 1607–1657) — зі
шляхетської родини герба «Корчак». Те ж саме твердження є актуальним
і для жіночого Вознесенського монастиря у Києві, трапезу у якому
відвідували сирійські мандрівники. Павло Алепський дав дуже
промовисту характеристику соціального походження ігумені та черниць
цієї обителі: «Большинство этих монахинь из богатых и старинных
польских родов; игуменья принадлежит к семейству самого польского
короля» [Павел Алеппский 2005, с. 163]. Н. Яковенко підкреслює, що
православні ієрархи-шляхтичі почувалися у Речі Посполитій «повноправними членами шляхетського суспільства» [Яковенко 2005, с. 307].
Описуючи помешкання високих православних церковних ієрархів,
Павло Алепський здивовано зазначав: «Знай, что во всех кельях: у
митрополита (київського — І.Н.), епископа, архимандрита, у дьякона
или монаха имеется бессчетное множество дорогого оружия, именно:
малые алжирские и черкесские ружья, сабли, пистолеты, луки со
стрелами и пр.» [Павел Алеппский 2005, с. 160]. Подібна практика
прикрашення оселі зброєю була притаманна шляхетському середовищу,
а в монастирське життя її, ймовірно, привнесли вихідці зі шляхетських
родин, які торували свій життєвий шлях на ниві служіння Церкві.
Можливо, практика широкого представлення дорогоцінних прянощів на
урочистих монастирських трапезах також була привнесена саме ними.
Підсумовуючи вищесказане, варто відзначити, що твір Павла
Алепського «Подорож Антіохійського патріарха Макарія» є чи не єдиним
відомим наративним джерелом, у якому детально описані урочисті
монастирські трапези у Києві в сер. XVII ст. Завдяки спостережливості
сирійського мандрівника, ми маємо інформацію про те, що розпочиналися

302

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

вони з пряних солодощів (варення та пряників), а також з «водок». Існують
свідчення, що «водки» у цей час використовували із лікувальною метою. Вже
згаданий вище турецький письменник Евлія Челебі, описуючи львівські
аптеки у 1657 р., помітив у них «бесчисленное множество бутылок с 40–50
различными сортами постыдной водки (вочевидь мова йшла про
різноманітні спиртові настоянки та наливки — І.Н.)» [Эвлия Челеби
1961, 338 с. ]. Г-Л. де Боплан відзначав, що у сер. XVII ст. горілка також
посідала провідне місце у т. зв. «Козацькій медицині» [Боплан 1990, с. 83].
Якщо ж прийняти до уваги згадки поета Себастьяна Кльоновича про
сприйняття перцю як медичного засобу, то стає зрозумілим, чому
монастирські трапези сер. XVII ст. розпочиналися з подібного «аперитиву»
(пряних солодощів та «водок») — вочевидь, він мав сприяти покращенню
травлення та сприймався як медичний засіб.
Набір основних страв, про які згадує Павло Алепський, не суперечив
приписам щодо харчування чорноризців, які передбачали заборону на м’ясо
протягом року та утримування від певних продуктів (в першу чергу риби)
під час постів та у пісні дні тижня — понеділок, середу та п’ятницю. Загалом
сирійських мандрівників пригощали пісними стравами з прянощами, смаженими на олії (вочевидь рослинній) млинцями, сухими грибами, пряними
супами з яйцями та рибними на мигдальному молоці. Наїдки щедро
приправляли соусами із дорогоцінним шафраном. Урочисті монастирські
трапези знаходять певну паралель зі шляхетськими банкетами саме в плані
широкого представлення прянощів, які додавали у супи, соуси та навіть
солодощі. Власне, окрім фінансових, перепон для їх вживання чорноризцями не було — прянощі не входили до переліку продуктів, які ченцям
заборонялося вживати під час посту та пісних днів тижня. Більше того, у
найдавнішому вцілілому давньоруському списку Студійського уставу
XII ст.3, серед іншого, згадані перець та кориця, а також зазначено, що
напій на основі перцю, кмину та анісу мав замінювати ченцям вино у окремі
дні Великого посту [Ржига 1929, 75 с. ; Неклюдов 2004, с. 516–521].
Джерела і література:
Боплан Г.-Л. Описание Украины
Древлехранилище, 2004. 576 с.

/

Перевод

З.

Борисюка.

Москва:

Боплан Г.-Л. де. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що
тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми
звичаями, способом життя і ведення воєн. К.: Наукова думка; Кембрідж
(Мас.): Укр. Наук. ін-т, 1990. 256 с.
Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV-XVIII ст. Том 1.
Структура повсякденності: можливе і неможливе (Переклав з французької Г.
Філіпчук). К., 1995. 543 с.
3

Цей давньоруський рукопис (переклад з грецької) зберігається у Державіному
історичному музеї у Москві (зібрання Синодальної бібліотеки, № 330). Рукопис
датовано 70-ми роками XII ст.
303

Нетудихаткін І.А. «Щедрість ляхів» та урочисті монастирські трапези у Києві …

Верещинський Й. Спосіб осади Нового Києва і оборони колишньої столиці
Київського князівства від всілякої загрози …1595 р. (пер. В. Шевчук) //
Тисяча років української суспільно-політичної думки: у 9 т. К.: Дніпро, 2001.
Т. 2. (кн. 1). XIV ст. С. 408–426.

Вишенський І. Твори / Перекл. В. Шевчук. К.: Дніпро, 1986. 247 с.
Воронин Н. Пища и утварь // История культуры Древней Руси: в 2 т. Москва;
Ленинград: Изд-во АН СССР, 1951. Т. 1. История культуры Древней Руси.
Домонгольский период. Ч. 1. Материальная культура. С. 263–279.
Голубев С. Петр Могила и его сподвижники (Опыт исторического исследования).
К.: Тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1883. Т. 1. 576 с.
Жиленко І. Святиня. Історія Києво-Печерської лаври XI-XVII століть. К.: Нічлава,
2005. 368 с.
Забелин И. Московские сады в XVII столетии. Москва: Типография В. Готье,
1856. 30 с.
Записки святителя Петра Могили / Упорядкування І.В. Жиленко. К.: Фенікс,
2011. 528 с.
Ісаєвич Я. «Альтана посеред раю». Львів у 1582–1606 р. // Львів: історичні нариси.
Л., 1996. 648 с.
Ісаєвич Я. Мартин Груневег і його опис Києва. Мартин Груневег. Славнозвісне
місто Київ (фрагменти з подорожніх записок) // Всесвіт. 1981. № 5. С. 204–211.
Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. Львів: Інститут
українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2002. 520 с.
Иконников В. Киев в 1654–1855 гг. // Киевская старина. К., 1904. № 9. С. 213–274.
Кленович Севастян. Роксоланія (поема) // Слово многоцінне. Хрестоматія
української літератури, створеної різними мовами в епоху ренесансу (друга
половина XV — XVI століття) та в епоху бароко (кінець XVI — XVII століття):
В 4-х книгах. К.: Аконіт, 2006. Кн. 1. С. 237–290.
Корнієнко В. Топоніми у графіті Софії Київської // Український археографічний
щорічник. К., 2013. Вип. 14. С. 155–168.
Кугутяк М. Історія Великого скиту як наукова проблема // Галичина. 2013. Ч.
22–23. С. 455–471.
Лемнис М., Витри Г. В старопольской кухне и за польским столом. Варшава:
Интерпресс, 1992. 294 с.
Лохтева Г.Н. Материалы аптекарского приказа — важный источник по истории
медицины в России XVII в. // Естественнонаучные знания в Древней Руси.
Москва: Издательство «Наука», 1980. С. 139–156.
Мелешко Іван. Промова на Варшавському сеймі 1589 р. // Слово многоцінне.
Хрестоматія української літератури, створеної різними мовами в епоху
ренесансу (друга половина XV-XVI століття) та в епоху бароко (кінець XVI —
XVII століття): В 4х книгах. К.: Аконіт, 2006. Кн. 1. С. 367–370.
Мемуары, относящиеся к истории Южной Руси / Под ред. В. Антоновича. К., 1890.
Вып. 1. (XVI ст.). 141 с.
Олександр Гваньїні. Хроніка європейської Сарматії / Упорядкув. та перекл. з пол.
о. Юрія Мицика. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. 1006 с.

304

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Павел Алеппский (архидиакон). Путешествие Антиохийского патриарха Макария
в Россию в половине XVII века, описанное его сыном, архидиаконом Павлом
Алеппским / Пер. с араб. Г. Муркоса. М.: О-во сохранения лит. наследия,
2005. 728 с.
Павлов А.С. Номоканон при Большом Требнике. Его история и тексты, греческий
и славянский с объяснительными и критическими замечаниями. Москва:
Типография Г. Лисснера и А. Гешеля, 1897. 520 с.

Петрова Ю.І. Київський список «Подорожі патріарха Макарія» // Український
історичний журнал. К., 2013. № 6 (513), листопад-грудень. С. 172–181.
Похлебкин В.В. Национальные кухни наших народов. Москва, 2004. 640 с.
Путешествие Мартина Баумгартена немецкой империи дворянина и кавалера в
Египед, Аравию, Палестину и Сирию и возвращение оттуда в Германию
(1505–1510). Санкт-Петербург, 1794. 280 с.
«Путешествие патриарха Антиохийского Макария». Киевский список рукописи
Павла Алеппского / издание, перевод, комментарии, предисловие Ю.И.
Петровой; под ред. В.С. Рыбалкина. К.: Институт востоковедения им. А.Е.
Крымского НАН Украины, 2015. 268 с.
Ржига В. Ф. Очерки из истории быта до-монгольской Руси. М., 1929. 100 с.
Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей
(Издан Временной Комиссией для разбора давних Актов при Киевском,
Подольском и Волынском Генерал-Губернаторе). К.: Типография Е. Я.
Федорова, 1874. 179 с.
Сінкевич Н. «Патерикон» Сильвестра Косова: переклад та дослідження пам’ятки.
К., 2013. 708 с.
Сінкевич Н. Повсякденне життя та суспільні стереотипи в ранньомодерних
агіографічних пам’ятках // Повсякдення ранньомодерної України. Історичні
студії в 2-х томах. Т. 2: Світ речей і повсякденних уявлень. К.: Інститут історії
НАН України, 2013. С. 179–182.
Столовая книга патриарха Филарета Никитина 7132 (1623–1624 год) // Старина и
новизна. Санкт-Петербург, 1906. Кн. 11. С. 97–131.
Торгівля на Україні: XIV — середина XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина:
Актові джерела: збірник / Упоряд. В.М. Кравченко, Н.М. Яковенко. Київ:
Наукова думка, 1990. 408 с.
Ульяновський В. Князь у домовому інтер’єрі та служебному оточенні: резиденції й
двір кн. Василя Костянтина Острозького // Повсякдення ранньомодерної
України. Історичні студії в 2-х томах. Т. 2: Світ речей і повсякденних уявлень.
К.: Інститут історії НАН України, 2013. С. 12–56.
Шивельбуш В. Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів.
К.: Критика, 2007. 255 с.
Эвлия Челеби. Книга Путешествия (Извлечения из сочинения турецкого
путешественника XVII века). Москва: Наука, 1961. Вып. 1. Земли Молдавии
и Украины. 338 с.
Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. 2-ге вид.,
перероблене та розшир. К.: Критика, 2005. 584 с.

Сzerniecki S. Compendium ferculorum, albo zebranie potraw. Krakow,
1682. 112 s.
305

Нікітенко Н.М.

ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ І СОФІЯ КИЇВСЬКА
Весь 2015 рік пройшов в Україні і в усьому світі під знаком
вшанування 1000-річчя пам’яті Володимира Великого — найвизначнішої
постаті нашої історії та справжнього творця Української держави. Для
відзначення цієї історичної дати Національний заповідник «Софія
Київська» створив виставку «Володимир Великий — творець Української
держави». Виставка стала своєрідним підсумком мого багаторічного
дослідження різноаспектної комплексної теми, яку можна умовно
назвати «Володимир Великий і Софія Київська». Раніше така назва аж
ніяк не могла виникнути, так питання взагалі не ставилося, адже
виникнення Софії Київської однозначно пов’язувалася з іменем Ярослава
Мудрого, якого літописи називають її засновником. Однак результати
новітніх досліджень Софії Київської дозволяють з певністю говорити про
Володимира як про її засновника і будівничого, а про Ярослава
Мудрого — як про завершувача справи батька.
Софія Київська, як символ золотої доби України завжди
сприймалась оплотом її державності, церковності й культури. Тут, у
головному храмі держави — митрополії руській, відбувалися й
освячувалися головні події церковного і державного життя, адже Софія
була духовним серцем Русі-України. Свою державотворчу місію Свята
Софія зберігала впродовж сторіч. Особливо це стосується княжих часів,
доби Петра Могили та Визвольних змагань, епохи Гетьманщини та
Української революції початку ХХ ст.
Присвячення головного храму Київської держави відповідає його
значенню меморіалу хрещення Русі-України. Свята Софія Премудрість
Божа — одна з фундаментальних ідеологем східного християнства, що
асоціювалася з образом мудро влаштованої Богом суверенної
державності. Впродовж сторіч уявлення про Святу Софію зберігалось як
умова духовного життя всієї людності, без якої вона не може існувати як
християнський народ, як Церква. Саме тому від початків християнства
як державної релігії у різних народів в головних центрах східнохристиянської Ойкумени — Константинополі, Солуні, Охриді, Києві,
Новгороді, Полоцьку — зводяться Софійські кафедрали. Вже за
Константина Великого, в 324 — 337 р., головним храмом Візантії стала
базиліка Святої Софії. Внаслідок пожеж на її місці на початку V ст.
послідовно, одна за одною, причому, одразу після пожеж, зводяться дві
нові базиліки, що перебирають на себе присвяту і роль своєї попередниці.
Остання з них, побудована Феодосієм ІІ в 415 р., загинула в VІ ст. в
пожежі повстання «Ніка», і Юстиніан Великий ВЖЕ через сорок днів
після пожежі, 13 січня 532 р., наказав збудувати на тому самому місці
нову церкву Святої Софії, яка б стала найповнішим виразом величчя
імперії. Коли ж 29 травня 1453 р. Константинополь впав, Софія у вигляді

306

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

вогняного ангела покинула храм, місто, люд, і вони взагалі перестали
бути як такі, — так розповідає «Повість про взяття Царгорода турками в
1453 році»1.
Стає зрозумілим знаменитий новгородський вислів: «Де Свята
Софія, там і Новгород». Так само і в Києві побутувало давнє повір’я:
«Доки в Святій Софії буде стояти Оранта-Нерушима Стіна, доти стоятиме
й Київ». Так думала про себе вся Русь, куди християнство прийшло під
знаком Софії. Недаремно сучасник Володимира Святого і Ярослава
Мудрого митрополит Іларіон у своєму «Слові про Закон і Благодать»
змальовує хрещення Русі Володимиром, як прихід cюди Мудрості Божої,
якою тримається Всесвіт2. Ось чому посвятний напис над Орантою Софії
Київської цитує відповідний 6-й вірш 45 псалму: «Бог серед нього, він не
похитнеться, Бог поможе йому, коли ранок настане». Йдеться про
Небесний Єрусалим, надійно захищений присутністю Бога від світового
хаосу. Образом Небесного Єрусалиму (Раю і Церкви Христової) є й Київ, і
Софійський собор — його осердя.
Виходячи з усього сказаного, логічно думати, що головний храм
Русі-України як найважливіший символ могутньої суверенної держави
мав постати вже за часів князя Володимира Святого — творця й
будівничого цієї держави.
Недарма в Софії Київській відбилася багатовікова традиція
прославлення князя-хрестителя Володимира, на що раніше увага взагалі
не зверталася. Між тим, образ Володимира є стрижньовим, він проходить
через увесь стінопис Софії, оскільки мав особливе державотворче
значення у доленосні періоди історії Русі-України, що знайшло яскраве
відображення в історії, архітектурі та монументальному живописі
Софійського собору.
Володимир — багатогранна особистість вселенського масштабу.
Недарма історія назвала його Великим, Церква — Святим, а народ —
Красним Сонечком. Головна його заслуга — це, безумовно, хрещення
свого народу. Звісно, дати повну характеристику Володимиру як
історичній постаті в цій публікації неможливо. Моє завдання —
відзначити його заслугу як засновника і будівничого Софії Київської.
У цьому сенсі звертаю увагу і на образ його дружини Анни — забутої
особистості нашої історії, яка разом із Володимиром охрестила Русь і
заснувала Софійський собор. Попри фрагментарність і скудність свідчень
джерел стосовно Анни, вони дають змогу говорити про активну роль
княгині в особистому наверненні Володимира і в розбудові християнської
Русі. Згідно свідчень давньоруських джерел, коли вона прибула в
Корсунь, то Володимир не поспішав змінювати віру, намагався
«сотворити безвір’я», через що «розболівся очима» й «не бачив нічого».
Анна пообіцяла Володимиру зцілення, якщо він охреститься. І справді,
охрестившись, князь чудесно прозрів, а побачивши це чудо, хрестилася і
його дружина. Дізнаємося з літопису про високе призначення Анни
навернути Русь у християнство — це звучить у наставленні їй братів307

Нікітенко Н.М. Володимир Великий і Софія Київська

імператорів, про почесну зустріч її в Корсуні, зрештою, окремим записом
відзначена смерть «цариці Володимирової»3. Здобуток Анни згадує й
сучасник Володимира, німецький хроніст Тітмар Мерзебурзький, який
говорить, що Володимир прийняв святу християнську віру за
наполяганням Анни, а також відзначає, що їхні гробниці стоять поруч у
Десятинній церкві4. А арабський хроніст ХІ ст. Ях’я Антіохійський
повідомляє, що, прибувши до Києва, Анна «побудувала багато церков в
країні русів»5. Вона була співавторкою Володимира в складанні
церковного Уставу-судебника, дала значні пожертви на Десятинну
церкву — це засвідчує Устав Володимира6. За західноєвропейськими
Ламбертінськими анналами Анна самостійно приймала іноземних
послів, тобто відігравала неабияку роль у державному житті7.
Та ці заслуги Анни практично забуті, згадки про них поодинокі. І
лише стінопис Софії Київської зберіг унікальні свідчення щодо
прославлення Анни її сучасниками. Не можна забувати, що Анна була
дружиною і соратницею одного з наймогутніших державців тогочасного
світу, а це багато що важило. Володимир першим з правителів Русі-України
став карбувати власні монети — златники і срібляники, що було ознакою
сильної княжої влади та політичною декларацією суверенітету і значущості
Київської держави як суб’єкта міжнародного права. Завважу, що Володимир
карбував і золоту, і срібну монету, а Ярослав — лише срібну, що, як і час
появи Софії Київської, маркує найвищий злет в розвитку Давньої Русі. Його
слід пов’язувати з епохою Володимира, а не його сина і нащадка Ярослава.
Саме так вважав наш визначний історик Михайло Грушевський, який
казав, що правління Володимира — то кульмінація розвитку Русі-України,
а правління Ярослава — початок її занепаду8.
Ще одна з великих заслуг Володимира — його будівнича діяльність,
зокрема в Києві, коли на схилах Дніпра виросло нове велелюдне
християнське місто, одне з кращих в тогочасній Європі. Тітмар
Мерзебурзький свідчить, що в 1018 р. в Києві було 400 церков і 8 ринків
та сила-силенна народу9. Окрасою міста стала велична Богородична
Десятинна церква, прикрашена мозаїками і фресками. Її побудували
«майстри від Грек», тобто візантійські зодчі, котрі, на думку таких
авторитетних дослідників як Д. Айналов і Г. Логвин, долучилися й до
спорудження Софії Київської10.
Проблема часу спорудження Св. Софії дискутується вже 200 років і
донині залишається спірною. Як відомо, давньоруські літописи згадують
дві дати закладин Софії Київської — 1017 (Новгородський І літопис) і
1037 р. (Повість временних літ). У Новгородському, Софійському,
Воскресенському, Никонівському, Тверському, Львівському, Типографському та в низці інших літописів заснування Св. Софії віднесено до
1017 р., а в Лаврентіївському, Іпатіївському та в інших літописах, що
містять у своїй початковій частині «Повість временних літ», — до 1037 р.
Під 1037 р. у Новгородському І літописі повторено звістку про закладини
Св. Софії, тоді як в пізніших літописах новгородсько-софійської традиції
308

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

під цим роком повідомляється про закінчення її спорудження
(Новгородський ІІІ, Софійський І, Воскресенський, Никонівський,
Тверський, Львовський та ін.). Історики давно дійшли переконання, що
запис під 1037 роком є не фіксацією історичного факту, а панегіриком
Ярославу, що підсумовує всі його заслуги. На узагальнюючий,
підсумковий характер статті під 1037 р. вказує вже сам той факт, що
починається вона повідомленням про заснування Софії, а наприкінці
статті (йдеться) про Софію, як про давно діючий храм, де функціонує
створена Ярославом бібліотека і «обычны пhсни Богу въздають в годы
обычны«11. При цьому, настійно нагадується, що Ярослав «созда самъ»
Софійський собор.
За моїми висновками, літописні звістки під 1017 і 1037 р. про
заснування Софії Київської походять з Київського зводу 1039 р.,
складеного книжниками Ярослава, і з найдавнішого новгородського
літописання, що виникло за його ж правління. Обидві дати є штучно
«прив’язаними» до головних віх княжіння Ярослава в Києві (зайняттям
київського престолу в 1017 р. і апогеєм його правління в 1037 р.) й не
фіксують історичного факту заснування або завершення будівництва Св.
Софії в 1017 чи в 1037 р. Наявність у НПЛ старшого ізводу одразу двох
записів про заснування Софії Київської — під 1017 і 1037 р., які, на
перший погляд, заперечують одне одному, — зумовлена не хибами
літописної роботи, а важливими для Ярослава як великого князя
ідеологічними чинниками, адже стаття НПЛ під 1017 р. є для нього
установчою, «інавгураційною», а стаття ПВЛ під 1037 р. — підсумковою,
ювілейною12.
Виявлені останніми роками в різних місцях на стінах собору 11 дуже
ранніх датованих графіті 1018/21, 1019, 1022 (три написи), 1028, 1033
(три написи) і 1036 р. спростовують літописні дати закладин Софії
Київської як у 1017, так і в 1037 р. і дозволяють датувати собор другим
десятиріччям ХІ ст. Таке датування суголосне низці інших графіті, в
яких дати відсутні, зате називаються відомі історичні особи, які діяли на
київській політичній арені в 1019 р. Маються на увазі два цикли написів
з 13 графіті, 8 з яких, складають собою «групу Олисави» (на північних
хорах), 5 — групу графіті, залишених отроками Костянтина Добринича (в
давніх південній і західній галереях першого поверху). В цих графіті
згадуються як повноважні політичні особи ті діячі, які володіли владою в
Києві та Новгороді в період княжої міжусобиці після смерті Володимира,
в 1015 — 1019 р., і втратили її в 1019 р., коли Ярослав сів у Києві.
Йдеться про київську княгиню Олисаву (Єлизавету) — матір Святополка
І Володимировича і регентку його сина — малолітнього Михайла
Святополчича, а також про новгородського посадника Костянтина
Добринича, чиї отроки-дружинники входили до війська Ярослава і
розписалися на стінах Софії, коли він увійшов до Києва. До графіті
«групи Олисави» примикає запис митрополита Київського Іоанна І, який
очолював Руську Церкву у першій третині ХІ ст. Саме цей митрополит 14
309

Нікітенко Н.М. Володимир Великий і Софія Київська

серпня 1018 р. урочисто зустрічав у Софійському монастирі польського
князя Болеслава Хороброго і його зятя Святополка І, які під час усобиці
взяли Київ. Тобто графіті «групи Олисави» і митрополита Іоанна
називають правлячу верхівку Києва кінця другого десятиріччя ХІ ст.13
Побудова Софійського собору в другому десятиріччі ХІ ст.
підтверджується також унікальним за своєю давністю і достовірністю
свідченням складеної в 1018 р. хроніки Тітмара Мерзебурзького, у котрій
згадується Софійський монастир у Києві як функціонуючий
митрополичий осідок під 1017/18 р. Тітмар записав: «Архиепископ этого
города [выйдя] с реликвиями святых и иными различными
[церковными] украшениями, почтил приходящих в монастыре св.
Софии, который в предыдущем году по несчастному случаю погорел»
(переклад О.Ч. Скрижинської)14.
Йдеться про вищезгадане взяття Києва 14 серпня 1018 р. військом
польського князя Болеслава Хороброго і його зятя Святополка
Володимировича. Компетентний у європейських справах Тітмар (пом.
1018) записав це свідчення зі слів своїх земляків — саксонських лицарів,
що входили до війська Болеслава, причому, одразу після повернення на
батьківщину незабаром помер. Його хроніка, що повністю зберігалася в
оригіналі до пожежі Дрездена в 1945 р., високо поцінована в науці як
джерело руської історії. Тітмар надійно зафіксував факт існування в
Києві в 1017/18 р. Софійського монастиря (отже — і його однойменного
головного храму), що був резиденцією Київського митрополита. Історики,
які дотримуються літописного датування закладин Софії в 1037 р.,
вважають, що Тітмар згадує Софійський храм, який, мовляв, був
дерев’яним, тому й згорів. Насправді, про дерев’яний Софійський храм в
Києві не свідчить ані Тітмар, ані якесь інше давнє джерело. Нікому не
відома дерев’яна Софія — вигадка істориків, які в такий спосіб
намагаються пояснити безперечно достовірне свідчення Тітмара, чим
фактично переінакшують джерело, в якому згадується пожежа не в
соборі, а в монастирі святої Софії (in sancte monasterio Sophiae). Надто
довільний переклад цих слів Тітмара, як «в соборі святої Софії»
запропонував польський історик А. Поппе, і його тлумачення,
інспіроване датою 1037 р., отримало визнання в науці, «заангажованій»
цією датою.
Проте переклад, запропонований А. Поппе, є абсолютно
безпідставним. На чому він грунтується? Поппе, зокрема, стверджує, що
начебто для людей середньовічної Німеччини поняття «монастир» і
«кафедральний собор» були ідентичними, оскільки Тітмар вживає
впереміж слова «монастир» і «головна церква» щодо Магдебурзького і
Падерборнського соборів15. Але при цьому він, чомусь, не зважає на те,
що ці храми були монастирськими, тобто таке поширене у всьому
християнському світі слововживання щодо подібних храмів є цілком
зрозумілим. Я вказала на цю обставину ще у власній монографії
1999 р.16, де здійснила критичний аналіз концепції Поппе, проте ані він,
310

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

ані хтось інший так і не спромоглися аргументовано відповісти на
критику. Вважаю, що головний аргумент Поппе, висунутий ним понад
півстоліття тому, задовго до останніх досліджень Софії, сьогодні просто
«не працює», хоча, на жаль, продовжує мандрувати з видання до
видання.
Натомість, якщо припустити, що кам’яна Софія стояла вже до
Ярослава, відповідь прийде сама собою: логічно думати, що в 1017 р.
згоріли дерев’яні споруди Софійського монастиря, а його кам’яний
головний храм вцілів. Так, зокрема, трапилося в Софійському монастирі
в 1697 р. Ясно й те, що Софійський кафедральний собор — головний храм
могутньої Русі, та ще й через 30 років після її хрещення, не міг бути
дерев’яним, тим більше, що поруч стояла чудова «мраморяна» Десятинна
церква, в якій до побудови Софії резидувала митрополича кафедра17. Усе
це приводить до висновку, що Тітмар згадує під 1017/18 р. ту саму Софію,
що збереглася донині.
Багато про що говорять і дні освячення Софії Київської — 4
листопада і 11 травня. Як відомо, святкування на честь освячення церков
встановлювались одразу ж після цієї події18. Чому саме ці дні були
записані у Святці й затвердилися у богослужбовій практиці? Існування в
джерелах двох дат освячення Софії вважають досить загадковим
феноменом і пояснюють його по-різному. На мою думку, аби зрозуміти,
чому в Святцях збереглися дві дати освячення Софії, треба врахувати, що
повний чин освячення храму передбачав включення в нього основних
моментів його створення, від заснування (освячення місця) до звершення
першої літургії (освячення престолу). До того ж, Софія мала двох
ктиторів — Володимира і Ярослава, чим також викликана наявність двох
дат її освячення.
Первісно, занесені у Святці дні освячень Софії Київської 4 листопада
і 11 травня мали випасти на неділю, оскільки освячення у неділю
(kyriake) є загальним правилом, бо всякий храм, тим більше Софійський,
присвячується Господу (Kyrios) в образ пасхального таїнства заснування
Церкви Христової.
«Накладаючи» ці дні на хронологічну канву найбільш ранніх
софійських графіті, що засвідчують виникнення Софії в другому
десятиріччі ХІ ст., я датувала її закладення (посвячення Премудрості
Божій) неділею 4 листопада 1011 р., а завершення (освяченняінавгурацію) — неділею 11 травня 1018 р. Саме на ці дати у другому
десятиріччі ХІ ст. випали недільні (Господні) дні, в які, за канонами,
можливо було освятити Софійський собор. Тобто собор був закладений і
майже завершений Володимиром в 1011 — 1015 р., а остаточно
закінчений його сином Ярославом наприкінці 1016 — до травня 1018 р.
Недарма ціла низка архітектурних і стінописних особливостей Софії
свідчить про зміну князя-замовника на стадії її завершення19. У
складних умовах першого етапу свого київського княжіння Ярослав
спромігся лише закінчити те, що було практично створено його батьком. І
311

Нікітенко Н.М. Володимир Великий і Софія Київська

ця гучна церковно-політична акція Ярослава дозволила йому
якнайкраще заявити про себе як про гідного наступника Володимира.
Варто згадати, що 1011 рік, як час заснування собору, фігурував у
його двох головних написах — титульному (над входом)20, що, з усієї
вірогідності, з’явився наприкінці XVI — на початку XVII ст., та
ктиторському (на арках центрального купола), виконаному в 1634 р. на
замовлення митрополита Петра Могили, який реставрував собор і
володів даними софійського архіву, що згорів у 1697 р. Фото знятого
реставраторами в середині ХХ ст. ктиторського напису Могили, з датою
1011 рік, збереглося в архіві Національного заповідника «Софія
Київська» та порівняно недавно опубліковано21. Навіть у XVIII ст. 1011
рік офіційно визнавався датою заснування Софії, про що свідчать
опубліковані статистичні «Описи Київського намісництва» 70-х — 80-х
рр. XVIII ст. 1011 рік, як час заснування Софії, вказується кафедральним
писарем Яковом у складеному ним близько 1770 р. рукописі, що
зберігається в Центральному державному історичному архіві в м. Києві.
Важливо, що ці свідчення пізніших джерел щодо фундаційної дати
1011 р. суголосні даним софійських графіті і давнім писемним
документам.
Лише після 1795 р., з утворенням Київської губернії, коли царським
урядом було уніфіковано всі офіційні дати щодо включених до складу
імперії українських земель, стверджується літописна дата 1037 рік, що з
того часу стала «хрестоматійною».
Знаменно, що дні освячень Софії приурочені до днів закладин і
освячення Константинополя — Нового Єрусалиму християнського світу:
його закладення (посвячення) відбулося в неділю 8 листопада 324 р., а в
неділю 11 травня 330 р. місто освятили. У візантійських джерелах
збереглися обидві дати «дня народження» Константинополя, але у
місяцеслови увійшла дата 11 травня під назвою «Обновлення
Царгорода», оскільки саме в цей день сталася інавгурація вже
створеного, укріпленого і освяченого міста22.
Бачимо майже повний збіг дат, щоправда з київською «поправкою»
на недільний день, який в 1011 р. випав на 4 листопада. Цікаво, що в
Охридському Апостолі кінця ХІІ ст. днем освячення Софії Київської
називається не 4 а 8 листопада, тобто день закладин Константинополя23.
Зрозуміло, що це свято перейшло в Охридський Апостол з руського
джерела, і його дата, вочевидь, була дещо підправлена. Але вже саме це
виправлення не є випадковим і проливає світло на асоціативне
сприйняття середньовічною людиною днів освячення Софії Київської.
Можна гадати, що так само і в Києві 4 листопада 1011 р., за
Володимира — «нового Константина» сталися закладини літописного
«града великого» і Софійського собору, а 11 травня 1018 р. — їх
відкриття-інавгурація за Ярослава — «нового Соломона». Ось чому
митрополит Іларіон — очевидець будівництва Софії Київської —
стверджує, що Ярослав завершив починання Володимира, подібно до
312

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

того, як Соломон завершив справу свого батька Давида у створенні
Єрусалимського храму: «недоконьчаная твоа наконьча, акы Соломонъ
Давыдова, иже дом Божий велыкий святый Его Прhмудрости създа»24.
На біблійний прецедент взорувався і час створення Софії — 7 років,
адже цей час відповідав семи етапам створення світу, ветхозавітної скінії
і Єрусалимського храму, чим зумовлені основні архієрейські
священнодійства при освяченні храму, від закладення наріжного каменю
до Божественної літургії. Недарма, саме 7 років створювалася і
попередниця Софії Київської — Десятинна церква (989 — 996)25, і
наступниця — Софія Новгородська (1045 — 1052), причому, хоча
новгородський храм було «звершено» в 1050 р., його, згідно
новгородським літописам, освятили в 1052 р., орієнтуючись на час
створення біблійного прототипу — Єрусалимського храму26.
Гадаю, що орієнтований на священний взірець час створення
Софійського собору було підпорядковано концепції Києва як Нового
Єрусалима християнської Русі, осердям якої є Свята Софія з її головним
образом — Богоматір’ю Орантою, що величається в Акафісті (і здавна
величалася в Києві) Нерушимою Стіною. Це підтверджується
колосальним посвятним написом над Богоматір’ю Орантою (символом
Небесного Єрусалима), зображеною в головному вівтарі Софії: «Бог серед
нього — нехай не хитається, Бог поможе йому, коли ранок настане» (Пс.
45:6). У написі, що цитує 45-й псалом, йдеться про впорядкований Богом
непохитний Небесний Єрусалим (у даному контексті — Київ та його
кафедрал), надійно захищений Божою присутністю від мороку хаосу —
уособлення зла.
У візантійському «Сказанні про Св. Софію» (ІХ ст.) стверджується,
що даний псалом було накреслено на цеглинах, з яких зведено попружні
арки і купол Св. Софії Константинопольської. Саме цей псалом співався і
в щорічному святковому обряді «дня народження» (оновлення)
візантійської столиці, надаючи їй ореолу Нового Єрусалима27. Це було
зумовлено тим, що образи Святого града та його кафедрала
ідентифікувалися, оскільки мали єдиний архетип — Єрусалим Небесний,
Церкву Христову, ветхозавітний прототип якого вбачали в цьому псалмі.
З написом над головним вівтарем Софії Київської перегукується
розміщений навпроти нього, на трьох стінах центральної нави,
величезний княжий портрет, що зображує родину Володимира, яка бере
участь в освяченні собору. Хоча портрет традиційно пов’язують із сім’єю
Ярослава Мудрого, така точка зору вже застаріла. Вона спростована
даними софійських графіті, найбільш ранні з яких містять дати 1018,
1019, 1022 і 1023 р. Отже, портрет, як і весь стінопис, виник не пізніше
цього часу. Між тим, старші діти князя зображені тут дорослими, а
старша донька представлена в головному уборі заміжньої жінки —
хустці-пової під княжою шапкою. Відомо, що старші сини Ярослава
(Володимир, Ізяслав, Святослав і Всеволод) народились відповідно в
1020, 1024, 1027 і 1030 р., а доньки — лише близько 1030/32 р.
313

Нікітенко Н.М. Володимир Великий і Софія Київська

Рис. 1. Князь Володимир з моделлю Десятинної
церкви. Княжий портрет у Софії Київській, деталь.
Зарисовка А. ван Вестерфельда. 1651 р.

Рис. 2. Княгиня Анна.
Княжий портрет у Софії Київській, деталь.
Зарисовка А. ван Вестерфельда. 1651 р.

Рис. 3. Княжий портрет у центральній наві Софії Київської. Реконструкція фрески (за Н. Нікітенко)
314

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Таким чином, на фресці зображена не його родина, а родина
Володимира Святославича — засновника храму і замовника розпису.
Процесія урочисто вступає в храм двома групами — чоловічою і жіночою.
Князь і княгиня зображені в царському вбранні — це Володимир і Анна
(рис. 1, 2, 3). Володимир, що очолює процесію, несе в руці релікварійєрусалим у вигляді п’ятикупольної Десятинної церкви — «матері церков
руських». Єрусалим у руці Володимира — літургійний символ
новонаверненої Русі, яку рівноапостольний князь і вождь нового «народу
обраного», тобто новий Мойсей, як величали Володимира у давньоруській
книжності, веде до вівтаря Софії Премудрості Божої. Цей портрет виник
близько 1018 р., на самому початку княжіння Ярослава, оскільки розпис
собору фресками, як показали дослідження фрескового тиньку, йшов від
периферії до центру храму28. На фресці акцентовані головні акти
обряду — чин закладення Софії (освячення фундаментів), вхід у неї й
чин Великого входу в її вівтар (освячення престолу), причому, перший й
завершальний чини позначені в Святцях датами освячення собору — 4
листопада і 11 травня. Як було прийнято в середньовічному мистецтві,
дія тут розгортається у реальному і символічному плані, поєднуючи в собі
головні моменти створення (освячення) Софії: заснування собору в
1011 р. родиною Володимира та вхід її у храм для здійснення тут першої
літургії за Ярослава в 1018 р. Звісно, що тут суміщено час і простір, бо
вони підлягають концепції таїнства. Ярослав, який йшов слідом за
Володимиром, фігурував на портреті як завершувач справи батька у
створенні Св. Софії. Саме із зображенням княжого подружжя хрестителів
Русі — Володимира й Анни — слід пов’язувати фрагменти постатей на
рештках західної стіни, перетворених на пілони стовпів при перебудові
рубежу XVII — XVIII ст. Ці постаті розміщувались у самих кутах західної
стіни, а центр портрета за візантійською традицією міг бути оформленим
мармуровою панеллю, що символізувала вівтар Софії. Така панель
розміщена, наприклад, під західними хорами Софії Константинопольської, де різнокольоровим мармуром викладено символічне зображення
вівтаря: два величезних хрести фланкують престол з хрестом у ківорії. До
вівтаря й спрямовано ходу княжої родини, що підкреслено жестами
персонажів. Володимир і Анна були зображені в коронах і царських
одежах, що відповідало їх царському сану, засвідченому джерелами.
На бічних частинах портрета були представлені вісім княжичів і
князівен. На південній стіні першим, імовірно, зображений Ярослав —
старший із синів за віком, у 1011 р. — князь великого Новгорода, другого за
значенням міста Русі. «Старший « новгородський стіл давав його володарю
право на Київ. Йдучи услід за Володимиром, Ярослав, як новгородський
князь, виступає на фресці законним спадкоємцем великокняжого столу.
Другий княжич на фресці позначений атрибутом царської влади —
на ньому, єдиному з синів Володимира, такий самий, як у батька, плащкорзно із зображенням орлів у кругах (рисунок на плащі втрачений, він
відновлюється за малюнком Вестерфельда). Аналогічний геральдичний
315

Нікітенко Н.М. Володимир Великий і Софія Київська

знак можна бачити на шиферній плиті парапету хорів, якраз над цією
постаттю). Із синів Володимира в 1011 р. царським саном могли володіти
Борис і Гліб, про що збереглися свідчення в давніх джерелах. Багато
істориків вважають, що ці княжичі були народжені в християнському
шлюбі від Анни, вбачаючи в них нащадків київського столу. Отже,
княжич у царській мантії — Борис, нащадок і співправитель
Володимира. Мантія відзначає і останнього, наймолодшого княжича,
судячи з усього, Гліба, який загинув ще зовсім малою дитиною. А от
передостання постать тут — жіноча, судячи з особливостей її вбрання. Та
це не дочка Ярослава, як вважали деякі дослідники. За Борисом слідує
його юна наречена, яка за тогочасними звичаями мала статус дружини
нащадка престолу і могла жити при княжому дворі. На ній, як
дізнаємося з «Читання» про Бориса і Гліба, складеного в ХІ ст. Нестором,
Володимир одружив Бориса. Княжич, як свідчить Нестор, одружився «за
царським законом», тобто батько влаштував йому династичний шлюб.
Дочки князя, що слідують за своєю матір’ю — Анною, зображені на
протилежній, жіночій половині портрета. Але дві перші постаті на
північній стіні втрачені і відновлюються завдяки малюнку Вестерфельда.
Тут звертає на себе увагу старша княжна, зображена услід за Анною. Її
відрізняє головний убір заміжньої жінки — така сама, як і в Анни хустка,
зав’язана нижче шиї. Вона, подібно до Анни, вбрана в мантію, що вказує
на неї як на володарну особу, радше за все, новгородську правительку,
другу за значимістю після київської княгині. Імовірно, це старша дочка
Володимира й Анни — Феофана, яка народилась наприкінці Х ст. і була
віддана за новгородського посадника Остромира, двоюрідного племінника
Володимира. Дочка Анни Порфірородної, згадувана разом зі своїм чоловіком Остромиром у післямові до Остромирового Євангелія (1057 р.), була
названа на честь своєї бабці — імператриці Феофано. Симетричне зіставлення Феофани з Ярославом як правителів Новгорода йшло в річищі
політики Володимира, який закріпив владу на Русі за своїми дітьми29.
Можна здогадно назвати і трьох інших дочок Володимира і Анни,
представлених тут іще зовсім малими дітьми: Премиславу, МаріюДобронігу і Агату (Агаф’ю). Премислава вийшла заміж за угорського
принца Ласло Сара, Марія-Доброніга — за польського короля Казимира
І, Агата стала дружиною англійського принца (згодом — короля) Едуарда
Вигнанця, матір’ю короля Едгара Етелінга і королеви Шотландії
Маргарити Святої. Ця фреска найбільш повно і виразно втілила в собі
ідею хрещення (освячення) Русі, меморіалом якого є Софія Київська.
На знаменитих світських фресках веж зображено доленосну подію
для вітчизняної історії, а саме — укладення в Константинополі на зламі
987 — 988 р. династичного шлюбу (заручин) Володимира і Анни, що
започаткував собою хрещення Русі. У південній («чоловічій») вежі
центральне місце належить фресці «Іподром», на якій зображено пишний
прийом шлюбного посольства Володимира на константинопольському
іподромі — форумі візантійців, де в імператорській ложі фактотум
316

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

(заступник, уповноважена особа) Володимира стоїть поруч із Василем
ІІ — рідним братом принцеси Анни (рис. 4).

Рис. 4. Візантійський імператор Василь ІІ на фресці південної вежі Софії Київської (ліворуч)
і на візантійській мініатюрі 1019 р.

Рис. 5. Анна на княжому портреті (ліворуч) і на фресці вежі
317

Нікітенко Н.М. Володимир Великий і Софія Київська

Зображена церемонія на іподромі втілює ідею: Священна Ромейська
держава (Візантія) урочисто приймає Русь до родини християнських
народів, а київський князь стає братом божественного василевса
(імператора). У північній (жіночій) вежі головна сцена ілюструє
коронаційний вихід принцеси Анни під час її заручин з Володимиром. У
церемонії беруть участь Василій ІІ та юні племінниці Анни — принцеси:
Зоя, Феодора, Євдокія. Коли Володимира заручили з Анною, він, як
засвідчують його монети, отримав титул кесаря, а її, згідно до
церемоніалу, коронували як цареву наречену й привселюдно
проголосили царицею. Загалом фрески веж складають тріумфальний
цикл, що перегукується з палацовими циклами Візантії, які прославляли
імператорів через зображення визначних подій їхнього життя. Але
світський цикл у вежах Софії Київської був покликаний не лише
прославити княже подружжя Володимира і Анни, але й освятити історію
Русі, що тріумфально ввійшла в сім’ю християнських народів, тобто в
лоно Священної історії30.
У релігійних сюжетах Володимир і Анна за візантійською традицією
прославляються через символічні прообрази — святих, які або були їх
небесними патронами, культ яких набрав на Русі державного значення,
або чиї діяння повторило княже подружжя. Наприклад, у мозаїках
головного вівтаря почесне місце надано святителям Василію Великому —
особистому патрону Володимира (у хрещенні — Василію), Єпіфанію
Кіпрському, на день пам’яті якого освячено створену Володимиром
Десятинну церкву, Клименту Римському, чиї мощі Володимир приніс з
Корсуня і поклав у цій церкві.
Таких символічних зв’язків з княжим подружжям хрестителів Русі у
монументальному живописі Софійського собору багато. У колосальному
соборі святих Софії Київської, який містить понад 500 персонажів,
фрескові образи представлені так, що Володимир виступає тут «другим
Константином», «новим Мойсеєм, Ісусом Навином», Анна — «новою
Єленою», «праведною царицею» тощо31. Усе це перегукується з
середньовічною церковно-політичною, літературною та іконографічною
традиціями й, відповідно, з подібними панегіричними порівняннями
хрестителя Русі в давньоруській писемності.
Така ж тенденція позначає й великі фрескові цикли —
Михайлівського і Георгіївського вівтарів. Так, у фресковому образі Ісуса
Навина, що ввів свій народ у «землю обіцяну», навіть втілено
прижиттєвий портрет Володимира, який в давньоруських джерелах
величається «новим Ісусом Навином», оскільки охрестив Русь, що
прирівнювалося до здобуття «землі обіцяної»32 (рис. 6). І це також
знаходить прецеденти у візантійському мистецтві. У всі часи твори
архітектури та живопису прославляли своїх замовників. Та в Софії
Київській — це не просто прославлення, але найвище освячення історії
нової християнської Русі, рівноапостольного діяння Володимира і Анни, а
відтак — молодої династії Рюриковичів.
318

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Важливим є те, що ідейна
програма мозаїк і фресок Софії
надійно засвідчує факт виникнення її за часів Володимира
та завершення Ярославом.
Зміна князя-замовника на
фінальній стадії створення
Софії, позначилася на її архітектурі та монументальному
живописі. Встановлено, що
Ярослав при зайнятті київського столу вбудував свою
усипальню в уже зведений і,
Рис. 6. Князь Володимир в образі Ісуса Навина
навіть, прикрашений фрес(ліворуч) на фресці Софії Київської
ками собор, що підкупольні
мозаїчні зображення у медальйонах 40 севастійських мучеників
завершили у техніці фрески, оскільки складне виробництво мозаїчної
смальти тимчасово було перервано під час міжусобиці після смерті
Володимира. Крім того, закрили вхід у північну вежу, що виявився
непотрібним за княгині Ірини — шведської принцеси, оскільки він був
пов’язаний з візантійським церемоніалом, якого дотримувались за
княгині Анни Порфірородної33.
Датування Софії 1011 — 1018 р. підтверджується результатами
лабораторних аналізів складу фрескового тиньку і полив’яних плит
підлоги Десятинної церкви і Софії Київської. Доведено, що за
технологічними ознаками первісний фресковий тиньк і полив’яні плити
обох храмів є повністю ідентичними. Так само і стиль стінопису цих храмів
виявляє між собою близькі аналогії34. Це об’єктивно засвідчує хронологічну
близькість обох храмів, побудованих «мастеры от Грекъ», закликаних
Володимиром наприкінці Х ст. для будівництва Десятинної церкви.
Цікаві результати в цьому сенсі дали новітні археологічні
дослідження біля Софії. Були виявлені рештки потужного виробничого
комплексу з виготовлення різноманітних будівельних матеріалів. Як
відомо, такі комплекси виявлено і на будівельних майданчиках біля
Десятинної церкви та Успенського собору Лаври, оскільки існувала
стійка візантійська традиція створювати подібні комплекси, що
обслуговували будівництво та декорування храмів. Дослідники
вважають, що комплекс біля Софії, виникнення якого завдяки
керамічному матеріалу датується ними початком ХІ ст., «безумовно, має
відношення до масштабних будівельних робіт кінця Х — початку ХІ ст.,
пов’язаних із спорудженням численних кам’яних культових та світських
споруд давнього Києва. Досліджений виробничий комплекс, без сумніву,
також можна пов’язати з початком будівництва Софійського собору»35.
Оскільки для Ярослава широко розгорнути будівництво Софії в непевних
для нього умовах 1017 р. було недоцільно та й неможливо, є всі підстави
319

Нікітенко Н.М. Володимир Великий і Софія Київська

пов’язувати появу даного комплексу зі створенням Софійського собору за
Володимира.
У старому Києві знали, що Софію Київську побудував Володимир
Святий. Недарма джерела кінця ХVІ — ХVІІІ ст. зафіксували стійку
київську традицію, що говорила про створення чи заснування Софії
Володимиром. Наприкінці XVI ст. Софію відвідали іноземні мандрівники
Мартин Груневег (1584) і Еріх Лясота (1594), які записали в своїх
щоденниках (вірогідно, зі слів кліриків Софії), що собор побудував
хреститель Русі князь Володимир36. Аналогічне свідчення наводиться в
анонімному латинському документі з Ватиканського архіву37.
Отже, універсальна східнохристиянська традиція присвячення
головного кафедрального храму Св. Софії Премудрості Божій і його
значення як неодмінного символу-атрибуту могутньої суверенної
держави, без якого вона не могла існувати, а також результати
комплексних різнопланових досліджень писемних джерел, архітектури,
монументального
живопису,
написів-графіті
Софії
Київської,
археологічне вивчення її довкілля дозволяють з певністю вважати
великого київського князя Володимира Святого будівничим «митрополії
руської», а його сина Ярослава Мудрого — завершувачем справи батька.
Софійський собор, що мав значення храму-меморіалу хрещення Русі, є
найвидатнішим творінням Володимира як храмобудівника, й поряд з
головною подією нашої історії — хрещенням ним свого народу об’єктивно
засвідчує справжні заслуги святого князя.
Володимир прославлявся у
Софії Київській впродовж сторіч. За
часів Петра Могили (1633 — 1647) в
Софії була створена каплицяусипальня, призначена для мощів
Володимира Святого, які Могила
виявив у руїнах Десятинної церкви
в 1635 р. Як і Володимирова Десятинна церква, каплиця Могили
була присвячена Богородиці, її прикрашали сюжети на тему Богородичного Акафіста (рис. 7). Могила
просив у московського царя Михайла Федоровича раку для мощів
Володимира, які він намірявся
перенести в собор на Великдень
1640 р. Це була важлива акція напередодні Київського собору 1640 р.,
який відкрився в Софії на її храмове
свято — 8 вересня. На цьому Соборі
було затверджено перший православний Катехізис Петра Могили —
Рис. 7. Каплиця Петра Могили у Софії Київській
320

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

стислий виклад
відповідей.

християнського

віровчення

у

формі

запитань

і

Прославлення в Софійському
соборі князя Володимира як апостола Русі й взірця для українських
державців продовжувалося і за
гетьмана Івана Мазепи (1687 —
1709). При ньому Софійський собор
було повністю перебудовано ззовні,
у давніх відкритих галереях
виникли нові вівтарі. Так, у західній частині південної зовнішньої
галереї, виник вівтар Дванадцятьох Апостолів, в якому було
створено цілий київський пантеон.
Цей вівтар створено у вигляді
ошатної капели — храму у храмі
двірцевого типу. Ми назвали цей
бічний «храм у храмі» капелою
Івана Мазепи (рис. 8). Вівтарною
композицією цієї капели є сюжет
«Спас на престолі з пристоячими
Рис. 8. Капела Івана Мазепи у Софії Київській
Володимиром і Ольгою». Дуже
цікавими є зображення київських
рівноапостолів Володимира і Ольги, які явно натякають на самого Мазепу,
якого його сучасники величали «новим Володимиром», а сам він виводив
свій рід з Рюриковичів, а також на матір гетьмана — Марію Магдалину
Мазепину, впливову релігійну діячку, ігуменю Вознесенського дівочого
аристократичного монастиря на Печерську. Принаймні зображення Ольги
тут досить незвичне, це суто київська іконографія Ольги, яка представлена
в образі покровительки гетьманші св. рівноапостольної мироносиці Марії
Магдалини. Посудина з цілющим миром в її руках — то символ духовного
зцілення. Тут також є зображення слов’янських вчителів-рівноапостолів
Кирила та Мефодія, першого Київського митрополита Михаїла Сирина,
сподвижника Володимира, сцена «Хрещення киян за Володимира». Цікаво,
що саме остання сцена, відкрита під час солнцевської реставрації стінопису
в середині ХІХ ст., послужила взірцем для барельєфу «Хрещення киян» на
пам’ятнику Володимиру на Володимирській гірці Києва (рис. 9, 10).
Образ Володимира надихав замовників розписів Софійського собору
і надалі за доби Гетьманщини. У 1721 р. виникли цікаві сюжети
палацового типу в Успенському приділі Софійського собору. Цей приділ
було створено у східній частині південної зовнішньої галереї. Приділ, що
має вигляд розкішного палацового залу з високим склепінням, було
суцільно вкрито композиціями оповідального характеру з біблійної та
київської історії часів Ольги і Володимира.

321

Нікітенко Н.М. Володимир Великий і Софія Київська

Рис. 9. Хрещення киян за благовірного князя Володимира.
Олійний живопис XVIIІ ст. Софія Київська.
Капела Івана Мазепи

Рис. 10. Хрещення киян. Барельєф
пам’ятника князю Володимиру на
Володимирській гірці в Києві. 1853 р.

Реставраторами встановлено, що тут зберігся живопис XVIII ст. з
перепискою ХІХ ст., збереженість живопису — 95%. Яскравий, насичений
за фарбами живопис, безперечно, справляв емоційний вплив на глядача.
Живопис, з усієї вірогідності, поновлювався в середині чи другій половині
XVIII ст. Тут бачимо популярні київські сюжети — «Княгиня Ольга біля
урни з прахом Ігоря», «Вибір віри князем Володимиром», «Хрещення
киян». Сцени трактовано як салонні картини, що рясніють деталями,
пишними вбраннями персонажів, які застигли в манірних позах.
Відчувається помітний західноєвропейський вплив на вирішення цих
композицій (рис. 11).

Рис. 11. Вибір віри князем Володимиром та Спас Нерукотворний. Олійний живопис XVIII ст.
Софійський собор. Приділ Успіння Богородиці
322

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Цікаво, що у сюжеті «Вибір віри» Володимир скидається на Петра І,
Анна — на дружину царя Катерину І, православний єпископ — на
визначного українського богослова, ректора Київської Академії, а в
1721 р. — віце-президента Синоду Феофана Прокоповича, головою якого
був виходець з України Стефан Яворський. Не можна забувати й того, що
Феофан Прокопович у своїй творчості надихався образом князя
Володимира Великого, що засвідчує як його однойменна трагедокомедія
«Володимир», так і вірш про вибір віри князем Володимиром.
На протилежній, південній стіні, навпроти «Вибору вір», бачимо
велику сцену «Хрещення киян» (рис. 12). У ній зображено навернення
киян у водах Дніпра, що протікає попід горами. На висунутому у воду
помості з балюстрадою стоїть Київський митрополит, за ним — князь
Володимир у пурпуровій одежі, позаду них зображено їхній почет, що
жваво обговорює подію. На протилежному березі — кияни, які готуються
прийняти хрещення. Іконографію композиції трактовано інакше, ніж
однойменного сюжету в капелі Мазепи: ця сцена більш картинна,
світська, що є притаманним живопису того періоду.

Рис. 12. Хрещення киян та княгиня Ольга біля урни з прахом Ігоря. Олійний живопис XVIII ст.
Софійський собор. Приділ Успіння Богородиці

Не можна оминути увагою й розміщений нижче ще один київський
за змістом сюжет — «Княгиня Ольга біля урни з прахом Ігоря» — над
вхідними дверями, що ведуть до Успенського приділу знадвору. На
323

Нікітенко Н.М. Володимир Великий і Софія Київська

княгині — «візантійський» одяг — пурпурові шати, підбиті горностаєм і
підперезані золотим поясом з коштовною застібкою, корона-митра з
довгою білою серпанковою наміткою, у правій руці Ольга тримає золотий
восьмиконечний хрест, лівою покладає квіти на прикрашену вінком
мармурову урну, що нагадує античну вазу, на якій написано «ИГОРЬ». У
розміщенні цього сюжету під сценою хрещення киян вбачається думка
про Ольгу як предтечу київського християнства та про його тріумф за
Володимира.
Звучання сюжетів Успенського приділу аж ніяк не можна вважати
таким собі панегіриком царському подружжю Петра і Катерини,
радше це прославлення Володимира і Ольги як київських князів і
спроба нагадати про те, що саме з Києва поширилися державність і
церковність землями східних слов’ян. Адже не можна забувати, що в
1721 р., коли виник цей розпис, було засновано Російську імперію,
скасовано патріаршество і створено повністю підпорядкований цареві
Синод. Абсолютизм пішов у шалений наступ на українську Церкву.
Ще в 1718 р. помер у засланні Київський митрополит Йоасаф
Кроковський, кафедра 4 роки залишалася вакантною, а в 1722 р.
Київська митрополія взагалі була ліквідована. Українському
первоієрарху Варлааму Ванатовичу було дано титул не митрополита,
але архієпископа, причому його не обрали, а призначили
адміністративним шляхом. У цих умовах київська Церква мусила
високо підняти власний авторитет, тому й звернулася до витоків, до
образів Володимира і Ольги. Варто також пам’ятати, що тоді
заснування Св. Софії відносили до 1011 р., тобто до часу княжіння
Володимира, тож і вбачали тісний зв’язок та історичну обумовленість
наявності таких сюжетів у митрополії руській.
Отже, Софія Київська є живим свідченням того, що її виникнення
слід пов’язувати з діяльністю Володимира, яка заклала фундамент
української державності, церковності і культури. Саме в такому ракурсі
впродовж сторіч сприймали наші пращури розбудову Володимиром РусіУкраїни та її Церкви і ключову роль у цьому процесі храму Святої Софії
Премудрості Божої.
Примітки:
1

Повесть о взятии Царьграда турками в 1453 году // Памятники литературы
Древней Руси: вторая половина XV века. М., 1982. С. 216–267, 602–607.

2

Молдован А.М. Слово о законе и благодати Илариона. К., 1982. С. 92–93.

3

ПСРЛ. Т. 1: Лаврентьевская летопись. М., 2001. Стп. 110–111; Шахматов А.А.
Корсунская легенда о крещении Владимира. СПб., 1906. С. 94.

4

Титмар Мерзебургский. Хроника. В 8 кн. / Перевод с лат. И.В. Дьяконова. М.,
2005. С. 162, 163.

5

Розен В.Р. Император Василий Болгаробойца: Извлечения из летописи Яхьи
Антиохийского. СПб., 1883. С. 24.
324

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя
6

Щапов Я.Н. Древнерусские княжеские уставы ХI-ХV вв. М., 1976. С. 66.

7

Пушкарева Н.Л. Женщины Древней Руси. М., 1989. С. 20–21.

8

Грушевський М. Iсторiя України-Руси. К., 1992. Т. 2. С. 1–2.

9

Титмар Мерзебургский. Вказ. пр. С. 178.

10

Айналов Д.В. К вопросу о строительной деятельности св. Владимира // Сборник
в память святого и равноапостольного князя Владимира. Пг., 1917. С. 21-29;
Логвин Г. Н. Собор Святої Софії в Києві: Книга-альбом. К., 2001. С. 28.

11

ПСРЛ. Т. 1. Стп. 153.

12

Нікітенко Н. Літописні дати заснування Софії Київської: концепція О.
Шахматова та нові міркування (у друці).

13

Детальніше див. монографію: Никитенко Н., Корниенко В. Древнейшие
граффити Софии Киевской и ее датировка. К., 2012.

14

Thietmari chronicon // Monumenta Germaniae Historica/ Scriptores/ — B., 1935.
Bd. 9. S. 488–489. VIII, 32. Пер. цитати див.: Высоцкий С.А. Средневековые
надписи Софии Киевской. К., 1976. С. 248, прим. 145. Цей переклад майже
повністю співпадає з тим, що був опублікований в ХІХ ст.: «Архиепископ
этого города с мощами святых и прочим церковным благолепием устроил
Болеславу и Святополку почетную встречу в монастыре св. Софии,
который, к сожалению, в предшествующем году подвергся пожару». Див.:
Сборник материалов для исторической топографии Киева и его
окрестностей.Отдел ІІ. Известия очевидцев, современников и иностранных
писателей. К., 1874. С. 1. Майже аналогічним наведеним коректним
перекладам є й той, що був запропонований сучасним українським історикоммедієвістом Д.С. Гордієнком: «Архиепископ того города с почетом встретил
прибывших с мощами святых и разными другими ценностями в монастыре
Святой Софии, который в предыдущем году, к сожалению, погорел из-за
досадного случая». Прикметно, що всі ці перекладачі, зважаючи на граматичні
норми, правильно тлумачать слова Тітмара про пожежу в монастирі Святої
Софії, який насправді не «згорів», а лише «погорів» чи «постраждав від пожежі».
Див.: Никитенко Н., Корниенко В. Древнейшие граффити… С. 17.

15

Poppe A. The buildind of the church of St. Sophia in Kiev // Journal of Medieval
History. Amsterdam, 1981. Vol. 8. Р. 18.

16

Никитенко Н.Н. Русь и Византия в монументальном комплексе Софии
Киевской: Историческая проблематика. К., 1999. 215–219.

17

Київська митрополія була заснована в 996–997/ 998 р. Див.: Щапов Я.Н.
Государство и церковь Древней Руси Х-ХIII вв. М., 1989. С. 28.

18

Лосева О.В. Русские Месяцесловы XI — XIV веков. М., 2001. С. 91.

19

Никитенко Н.Н. Русь и Византия ... С. 230–241.

20

Москвитянин. 1851. С. 22; [Лебединцев П.Г.] О наружности Киевского
Софийского собора в древнем виде // Киевские епархиальные ведомости.
1862. № 7. С. 214.

21

Детальніше див.: Никитенко Н., Корниенко В. Древнейшие граффити… —
С.45–50. Спроба О. Толочка та Є. Архіпової спростувати джерельну цінність
даного напису, а також результатів натурних досліджень Софії, аби
325

Нікітенко Н.М. Володимир Великий і Софія Київська
дезавуювати факт її заснування в 1011 р., не витримує критики. Див.:
Нікітенко Н.М., Корнієнко В.В., Рясная Т.М. Нова спроба дезавуювати
ювілей Софії Київської // Український археографічний щорічник. 2012.
Вип. 16–17. С. 111–128; Нікітенко Н.М., Корнієнко В.В. Ще раз про натурні
дослідження Софії Київської // Там само. С. 129–150.
22

Сергий (Спасский), архиепископ. Полный месяцеслов Востока. Т. 3: Святой
Восток. Ч. 1, 2. М., 1997. С. 177–178.

23

Мошин В.В. О периодизации русско-южнославянских литературных связей
Х — XV вв. // Из истории русской культуры. Т. 2. Кн.1: Киевская и
Московская Русь. М., 2002. С. 859.

24

Молдован А.М. Вказ. пр. С. 97.

25

ПСРЛ. Т. 1. Стп. 121, 124.

26

Гордиенко Э. Свет Новгородской Софии // Родина. 2007. № 6. С. 40.

27

Акентьев К.К. Мозаики Киевской св. Софии и «Слово» митрополита Илариона
в византийском литургическом контексте // Византинороссика. Т. 1.:
Литургия, архитектура и искусство византийского мира / Под ред. К.К.
Акентьева. СПб., 1995. С. 87–88.

28

Див.: Логвин Г.Н. Новые наблюдения в Софии Киевской // Культура
средневековой Руси. Л., 1974. С. 154–160.

29

Никитенко Н.Н. Русь и Византия… — С. 14–64; Никитенко Н. София
Киевская и ее создатели. Каменец-Подольский, 2014. С. 62–117.

30

Никитенко Н.Н. Русь и Византия… — С. 65–122; Никитенко Н. София
Киевская и ее создатели. С. 117–195.

31

Никитенко Н.Н. Русь и Византия… С. 161–184; Никитенко Н., Корниенко В.
Собор святых Софии Киевской. К., 2014.

32

Нікітенко Н. Присвячення та фресковий цикл Свято-Михайлівського вівтаря
Софії Київської // Наук. зб. присвячений 900-літтю Свято-Михайлівського
Золотоверхого монастиря. Матеріали науково-практичної конференції
«Михайлівський Золотоверхий монастир: історія крізь століття». Науковий
збірник присвячений 900-літтю Свято-Михайлівського Золотоверхого
монастиря. Матеріали науково-практичної конференції «Михайлівський
Золотоверхий монастир: історія крізь століття», м. Київ, 23 травня 2008 р. К.,
2008. С.207–215; Нікітенко Н.М. Образи засновників Софії Київської в
сюжетах її бічних вівтарів // Матеріали V-х Міжнародних науково-практичних Софійських читань „Духовний потенціал та історичний контекст християнського мистецтва», присвячених 75-річчю Національного заповідника
«Софія Київська», м. Київ, 28–29 травня 2009 р. К., 2011. С. 129–147.

33

Детальніше див.: Никитенко Н.Н. Русь и Византия… С. 224–240.

34

Див.: Коренюк Ю.О. Фрески Софійського собору в Києві (технологія, техніка,
деякі питання стилю, проблеми майстрів). Автореферат дисертації на
здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства. К., 1995; Ганзенко
Л., Коренюк Ю., Мєднікова О. Нові дослідження археологічних колекцій
стінопису Десятинної церкви та прилеглих споруд. До 1000-ліття освячення //
Церква Богородиці Десятинна в Києві. К., 1996. С. 73; Макарова Т.И.
Поливная посуда. Из истории керамического импорта и производства
326

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя
Древней Руси // Свод археологических источников. Вып. ЕІ-31. М., 1967.
С. 36–37.
35

Ієвлев М., Козловський А. Забудова центральної частини «міста Ярослава»
поблизу Софійського собору в ХІ ст. // Ruthenica. VIII. 2009. С. 150.

36

Iсаєвич Я.Д. Нове джерело про iсторичну топографiю та архiтектурнi пам’ятки
стародавнього Києва // Київська Русь: Культура, традицiї. К., 1982. С. 122–
124; Сборник материалов для исторической топографии Киева и его
окрестностей. К., 1874. С. 16.

37

Monumenta Ucrainae historica. Roma, 1964. V. 1. P. 87–89.

327

Преловська І.М., Яворська І.В.

ДЖЕРЕЛА ПРО ПРИСВЯТУ КИЇВСЬКИХ ОФІЦІЙНИХ СПОРУД,
ПРАВОСЛАВНИХ ХРАМІВ ТА ЦЕРКОВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
СВЯТОМУ РІВНОАПОСТОЛЬНОМУ КНЯЗЮ ВОЛОДИМИРУ
ВЕЛИКОМУ У XIX СТОЛІТТІ
У 2015 році Україна відзначала 1000 років з дня упокоєння
Хрестителя Руси-України святого рівноапостольного київського князя
Володимира Великого. З огляду на його давню канонізацію у ХІІІ
столітті у дослідженні його життєпису та свідчень про пошанування на
теренах колишньої Київської Руси не повинно існувати прогалин і
недосліджених проблем.
Пам’ять св. рівноапостольного князя Володимира Великого
Українська Православна Церква вшановує 28 липня (15 липня за
юліанським стилем). Офіційна версія кончини і канонізації виглядає так:
«Блаженна кончина святого рівноапостольного великого князя
Володимира настала 15 липня 1015 р. в с. Берестове, поблизу Києва.
Гірко оплакуваного всім руським народом, його поховано було в
Десятинному храмі. В часи великого князя Київського Ярослава Мудрого
(† 1054) Руська Церква вже шанувала пам’ять святого князя
Володимира, просвітителя Русі. Митрополит Київський Іларіон в своєму
похвальному слові князю Володимиру (1050) називає його другим
Костянтином, апостолом Руської землі. Під час монголо-татарського
нашестя чесні останки святого князя Володимира були поховані під
руїнами Десятинної церкви. У 1635 р. вони були знайдені, чесна голова
святого князя Володимира покоїлась в Успенському соборі КиєвоПечерської Лаври, малі часточки святих мощів – в різних місцях. У др.
пол. XIX ст. в Києві був споруджений храм на честь святого
рівноапостольного князя Володимира, який сьогодні є патріаршим
кафедральним собором. У 1888 р. на березі Дніпра, недалеко від місця
Хрещення руського народу, був встановлений пам’ятник святому
рівноапостольному князю Володимиру» [Жиленко, 2015; Яцульчак, 2015].
З нагоди відзначення 1000-літніх роковин упокоєння святого
рівноапостольного князя Володимира Великого було видано указ
Президента України за № 107/2015 від 25 лютого 2015 р. «Про
вшанування пам’яті князя Київського Володимира Великого – творця
середньовічної європейської держави Руси-України». Згідно з наказом, «з
метою збереження та утвердження традицій української державності,
нагадування про роль історичної спадщини Руси-України у їх
становленні, визнання важливості прийняття християнства для розвитку
українського суспільства як невід’ємної частини європейської цивілізації,
вшанування пам’яті Володимира Великого – видатного державного та
політичного діяча, князя Київського, творця середньовічної європейської
держави Руси-України, та у зв’язку з 1000-річницею його упокоєння, що
328

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

виповнюється у 2015 році» передбачалось здійснити цілу низку
державних заходів [Указ, 2015].
Традиційно дослідники не ухилялися від запропонованої схеми
життєпису хрестителя Київської Руси, яку було детально розпрацьовано
російськими дореволюційними історіографами [Макарій, 1995]. Але
останнім часом з’явилися дослідження щодо проблем уточнення дати і
обставин канонізації св. рівноапостольного князя Володимира. У
інтернет-публікацї прот. Сергія Горбика з приводу уточнення обставин і
причин канонізації київського князя Володимира, написану з нагоди
святкування 1025-ліття річниці хрещення Київської Русі, йдеться про те,
що коли розглядати «підстави канонізації Київського князя Володимира
з точки зору Константинопольського патріархату в руслі офіційної
історичної та церковної доктрини, яка первинно запанувала в Російській
імперії ще в XVIII столітті і звідти була калькована багатьма істориками
на Україні та Білорусі, вони представляються нам не менш важливими,
ніж підстави канонізації і поминання візантійських імператорів або
патріархів. Так, згідно з «офіційною концепцією», «Київський князь
Володимир, охрестив і привів під владу Візантійської імперії і
Константинопольського патріарха цілий народ – Русів» [Горбик, 2015].
Прот. Сергій Горбик пише, що тільки наприкінці ХIV ст. є згадка
про князя Володимира як «святого» в календарі Євангелія, що походить з
Московського великого князівства. І тут, на думку автора, спрацювали не
так релігійні підстави, а бажання московських князів довести своє право
на спадщину Київської Русі. Саме через претензії Москви на землі
бувшої Київської Русі, більшість дослідників пов’язує початок шанування
св. Володимира в колишніх північних князівствах Київської Русі, що
згодом об’єдналися в Московське Велике Князівство. Крім того, для цих
північних земель св. Володимир дійсно був першим хрестителем, бо до
нього організованих християнських громад тут не було [Горбик, 2015].
Незважаючи на інтерес дослідників, питання часу і обставин
канонізації залишається нез’ясованим. Блаженна кончина св. великого
князя Володимира настала 15 липня 1015 р. в с. Берестове, поблизу
Києва. Поховано його було в Десятинному храмі. «Поховали його у
великому місті Києві, у церкві Христового мученика, папи Климента,
поряд з його названою дружиною; гроби їх стоять на виду посеред
церкви» – писав Титмар, єпископ Мерзебурзький (975–1018) [Титмар,
2009, с. 163].
Іларіон, митрополит Київський у своєму «Слові про Закон і
Благодать» називав Володимира «рівноапостольним» і вважав за
необхідне приєднати його до сонму святих» [Іларіон, 1994]. На думку
істориків Російської Православної Церкви Філарета (Гумілевського) і
Макарія (Булгакова) пам’ять Володимира стали святкувати вже у
середині XI ст. [Філарет, 1888, с. 156-157; Макарій, 1995, с. 55-56]. Разом з
тим К. Никольський допускав, що місцеве чествування Володимира може
починатись з кінця XI – поч. XII ст. [Никольський, 1906, с. 232, прим. 1,

329

Преловська І.М., Яворська І. Джерела про присвяту київських офіційних споруд

с. 237], в той час як А. Соболевський вважав, що причислення
Володимира до лику святих відбулось в кінці XII – початку XIII ст.
[Соболевський, 1890, с. 794].
Офіційною вважається версія про канонізацію князя Володимира у
XIII ст. Схоже, вперше таку думку висловив Є. Голубинський. У першому
виданні «Истории Русской церкви» автор запитував: «Не Александр ли
Невский установил празднование памяти Владимира, побужденный тем,
что в день его кончины одержал свою знаменитую победу?»
[Голубинський, 1881, с. 340, прим. 1].
Цю думку підхопив і розвинув професор Київської духовної академії
І. Малишевський (1828–1897). Підсумовуючи свою статтю, опубліковану в
«Трудах КДА» він робить висновок: святкування пам’яті Володимира
встановлено вперше в Новгороді, Олександром Невським, після 15 липня
1240 р., але в найближчий після того час і у зв’язку з подією того року і
дня – Невською перемогою його, точніше кажучи, між 15 липня і
жовтнем цього року. Службу Володимиру написали або тоді ж, слідом за
встановленим святкуванням, або трохи пізніше – але не пізніше початку
1241 р., в якому потім вперше і святкувалась пам’ять його 15 липня, як
вже святого, внесеного до святців [Малишевський, 1882, с. 63].
Першу церкву в ім’я св. Володимира збудовано архієп. Давидом у
1311 р. над одними з воріт Софійського кремля у м. Новгороді [Філарет,
1847, с. 39, прим. 2; Малишевський, 1882, с. 63]. На користь цієї версії
говорить і те, що пам’ять св. князя Володимира не зустрічається у
місяцесловах раніше XIV ст.
О. Лосєва аналізує 188 місяцесловів при рукописних книгах XI–
XV століть: Євангеліях, Апостолах, Каноніках тощо. Серед них у 5-ти
випадках дата 15 липня пропущена, ще в 51 – втрачена. З-поміж тих 132,
що залишились, пам’ять князя Володимира 15 липня є лише у 21. Навіть
якщо припустити, що у тих місяцесловах, де дата 15 липня пропущена
або втрачена, пам’ять князя Володимира була присутньою, це складе
лише бл. 40 %. «Південноруські» місяцеслови, тобто, місяцеслови
українського походження XIII – XIV ст., яким добре відомі такі руські
свята, як пам’яті Бориса і Гліба (24 липня), Феодосія Печерського
(3 травня), освячення Софії Київської (4 листопада) і Георгіївської церкви
(26 листопада), перенесення мощів святителя Миколи Чудотворця
(9 травня), не містять пам’яті князя Володимира (15 липня).
Найдавніша згадка «въ тъ ж днь Володимира» міститься в т. зв.
«Каноніку Скалігера» 1331–1332 рр. зберігається у бібліотеці Лейденського
Університету в Нідерландах. Це один з дванадцяти староруських та
російських кодексів XIII–XVIII ст. з колекції рукописів французького
гуманіста-філолога Жозефа Скалігера (1540–1609). Є згадка про «стго
Володимира» в місяцеслові Євангелія кін. XIV ст. [Лосева, 2001 с. 91-92].
Втім, існують вказівки про шанування князя Володимира у більш
ранній час, зокрема у Студитському уставі, список якого датується XII ст.,
у примітках до служби Борису і Глібу, під 24 липня [Успенський, 2006,
330

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

с. 43-44]. Є підстави думати, що Володимир вшановувався як святий вже
у XI ст. Перелік святих, серед яких названі імена Бориса, Гліба і «отца
Василия» містить новгородська берестяна грамота (№ 906) третьої чверті
XI ст. [Янін, Залізняк, 2000]. Вважають, під «отцем Василієм» згаданий
не хто інший, як князь Володимир, хресним ім’ям якого було Василій.
Той факт, що ім’я князя Володимира стоїть поряд з іменами Бориса
та Гліба може свідчити про те, що день пам’яті їх спершу збігався.
Певним підтвердженням такої думки є існування (досить значної
кількості) ікон з зображенням Володимира з Борисом та Глібом.
Цікавою є ще і така деталь. Перед Невською битвою, у якій
Олександр отримав небесну допомогу і після якої став називатись
Невським, воїнові, що стояв на сторожі біля моря, було видіння Бориса і
Гліба: «…въ недѣлю на съборъ святыхъ отецъ 600 і 30, иже въ Халкидонѣ,
на пам’ять святую мученику Кирика и Улити и святаго Володимира,
крестившаго Рускую землю… Бѣ нѣкто мужь старѣйшина земли
Ижерской, именеиъ Пелгусій Имѣаше же велику вѣру и надежу къ
святым мучеником Борису и Глѣбу; поручена же бысть ему стража
морьская; …Стоящю же ему при край моря, стерегущи обою пути и бысть
всю нощьв бдѣньи. Яко же начя восходити солнце и услыша шюмъ
страшенъ по морю и видѣ насадъ единъ гребущь, посреди насада стоща
Бориса и Глѣба во одежахъ червленыхъ; … и рече Борисъ: «Брате Глѣбе,
вели грести скорее, да поможемъ сроднику Олександру» … [Мансикка,
1913, с. 128-129]. Надалі ім’я князя Володимира стоїть поряд з іменами
Бориса і Гліба та Олександра Невського. Можливо, спочатку пам’ять
св. Володимира святкувалась разом з князями Борисом і Глібом, а з
часом закріпилась за 15 липня.
Аналізуючи стародруки
Київської православної
митрополії
Константинопольського Патріархату прот. С. Горбик зазначає, що в
середині XVIІ ст. відбувається зміна церковного статусу пам’яті святого
рівноапостольного князя Володимира – воно робиться великим святом,
що найшло своє відображення в календарях. До певного часу дату
друкували чорним кольором (ознака того, що свято не є великим; у
богослужбових книгах, в залежності від урочистості служби, свята
позначаються різним чином: три крапки з дужкою чорного кольору, три
крапки з дужкою червоного кольору, червоний хрест, червоний хрест у
напівколі, червоний хрест у колі, тощо), а у календарі Львівського
Напрестольного Євангелія 1665 р., пам’ять св. рівноапостольного князя
Володимира позначена червоним шрифтом та в цей день читалися
додаткові Євангельські зачала [Горбик, 2015].
В другій половині XVIІ ст. виходить друком низка літературних
творів, присвячених князю Володимиру: «Слово на стаго Кнзя
Владимира» Лазаря Барановича [Трубы, 1674, арк. 243-246], два «Слова
на стго равноапстолнаго великаго князя російскаго Владиміра» Антонія
Радивиловського» [Огородок, 1676, арк. 231-250], Симеона Полоцького

331

Преловська І.М., Яворська І. Джерела про присвяту київських офіційних споруд

«Слово в день стаго равноапслнаго кнзя Владимира» [Вечеря, 1683, арк.
395-402]. Відомі також твори Феофана Прокоповича на честь князя
Володимира: «Слово» виголошене ним в день св. рівноапостольного князя
Владимира, імовірно, 1707 р., коли він був професором риторики
Київської академії [Прокопович, 1888] та трагікомедія «Владимир,
российских стран князь и повелитель», написана Ф. Прокоповичем для
домашньої
студентської
вистави
у
1706 р.,
«по
обязанности
преподавателя пиитики». Така літературна активність, ймовірно,
пов’язана з віднайденням мощів князя Володимира Святителем Петром
Могилою у 1632 (за іншими даними – 1636 р.) [Жиленко, 2015].
Серед авторів XVII–XVIII ст. (А. Кальнофойський, І. Гізель,
М. Берлинський) була поширеною думка, що церкву Спаса на Берестові в
Києві збудовано було князем Володимиром. Після татарського нашестя
церква залишалась напівзруйнованою до 1638 р., коли митрополит Петро
Могила розпочав її відновлення. До вцілілої західної частини з древньої
цегли прибудовані були три вівтарі: середній вівтар в ім’я Преображення
Господнього і два бокових, які Петро Могила присвятив св. Космі і
Даміану (південний) та князю Володимиру (північний) [Спас на
Берестове, 1888, с. 9-10]. На іконі навпроти лівого крилоса зображені
були св. Володимир і два його сини-страстотерпці, Борис і Гліб
[Фундуклей, 1847, с. 59]. Це чи не перша згадка про присвяту князеві
Володимиру Великому церковного престолу у Києві. Тут же, у лівому
приділі церкви Спаса на Берестові, Петро Могила поклав спочатку главу
князя Володимира, пізніше переніс її до Великої лаврської церкви
[Фундуклей, 1847, с. 58]
«Служилий іноземець» Патрик Гордон, який у 1684–1685 рр. жив у
Києві, відзначає у своєму щоденнику, що 15 липня, в день пам’яті «першого
християнського правителя цієї країни, великого князя Володимира»,
богослужіння звершувалось в Нижньому місті, в Братському монастирі.
Раніше, поки була небезпека нападу турків, главу його з процесією
обносили навколо Верхнього міста і замку, але відколи укладений був мир,
цього не відбувалось [Гордон, 1875, с. 387; Гордон, 2009, с. 74].
У XVIII ст. церква св. Володимира була у заміській дачі київських
митрополитів на Шулявці: «Місцевість, що знаходилась за університетом
і ботанічним садом на схилі гори впритул до Либеді а потім до гаю, де
тепер кадетський корпус, так само, як земля, на якій побудований
університет, належали в той час Києво-Софійському монастирю […]
Володіння монастиря доходили до південної міської стіни і тут засновано
було два поселення […]: “Шулжинское” [Шулявщина] і “Паньковщина“
[…] Перше з них було справжнім селом, хоча і невеликим за розміром;
монастир влаштував у ньому церкву в ім’я царя Володимира, хоча і не
призначив до неї особливого священика. Вона служила домовою церквою,
побудована була окремо від нового будинку, який стояв разом з церквою
в одній огорожі, що охоплювала також і сад, розведений тут монастирем»
[Лучицький, 1888, с. 41-42, переклад І. Я.].

332

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Архиєрейський дім і гай на Шулявщині заведені були в часи
митрополита Варлама Ванатовича (1722–1730). Вже у цей час церква в
архієрейському домі мала би бути. Однак М. Закревський зазначає, що
церкву при митрополичому домі влаштував митрополит Арсеній
Могилянський (1757–1770) і називає її церквою Бориса і Гліба
[Закревський, 1868, с. 878].
Інша церква св. Володимира, що стояла на форштаті КиєвоПечерської фортеці, збудована була за вказівкою Св. Синоду: «В крѣпости
Печерской: […] 5-я. Церковь святаго и равноапостольнаго великаго князя
Владимира, деревянная, состоящая на форштатѣ за крѣпостью КіевоПечерскою, съ оградою вокругъ оной деревянною, которая съначала
построена по указу [изъ] святѣйшаго правительствующаго Сінода
1755 года, августа 4-го [1-го] дня, въ Кіево-Печерскую лавру
послѣдовавшему, отъ хрістолюбивыхъ доброхотных дателей» [Описи,
1989, с. 40, пор. с. 193]. Під час пожежі у 1766 р. церква згоріла. Подання
тогочасного Київського губернатора про відновлення церкви казенним
коштом «правительствующий сенат не апробовал» [Берлинський, 1991,
с. 236]. І «вмѣсто сгорѣвшей въ то жъ именованіе и на томъ же мѣстѣ
1772 года по благословеннїю покойнаго преос҃щеннаго Гавріила,
митрополита кіевскаго, вновь заложена; и отъ хрістолюбивыхъ дателей и
паки построена и 1773 году его преос҃щенством освящена. При оной
церкви священно- и церковнослужителей: попов – 2, ихъ женъ и дѣтей –
10, діаконъ – 1, дьячковъ и пономарей – 4, ихъ женъ и дѣтей – 9» [Описи,
1989, с. 40]. У 1778 р. до церкви було приписано «дворов приходских
военнослужащих 61, посадских 6 да хат простонародно называемыхъ
бездворныхъ 89» [Из прошлого, 1903, с. 723].
Цікаві відомості 1778 р. є і про священнослужителів СвятоВолодимирської церкви: «Церкви владимирской Кіево-Печерской
настоятель, священникъ Павелъ Плаксовский, не вдовъ, сынь умершаго
Кіево-Печерского намѣстника Тихона Плаксовскаго, обучался руской
грамоты, лѣтъ ему 48; сыни его тры: Иоаннъ лѣтъ 16, Алексій лѣтъ 12 и
Стефанъ лѣтъ 9, – обучаются руской грамоты, да дочь Дарія лѣтъ 4-х, при
немъ живутъ. Тояжъ церкви половыно-парохіалній настоятель, священникъ Артемій Цариградскій, не вдовъ; съ званія посполитого, обучался
философіи, лѣтъ ему 36; дѣти его Марина лѣтъ 5, да Павелъ лѣтъ 2-х.
Діаконъ Арсеній Криницкій, не вдовъ, сынъ священническій, обучался
философіи, лѣтъ ему 33; дочь его Анастасія лѣть 4-х. Дячокъ Василь
Сементовскій, женатъ, въ стихарь не посвященъ, съ званія козачого,
обучался руской грамоты, лѣтъ ему 46; дочеры его – Марѳа лѣтъ 9,
Александра лѣтъ 7, да Пулхерія лѣтъ 5. Другой дячокъ Александръ
Стефановъ, холостъ, въ стихарь не посвященъ, званія посполитого,
обучался руской грамоты, лѣтъ ему 36. Пономарь солдатъ Ларіонъ
Евдокимовъ неграмотенъ, лѣтъ 56» [Из прошлого, 1903, с. 655-656].

333

Преловська І.М., Яворська І. Джерела про присвяту київських офіційних споруд

У часи М. Берлинського частина Києва (Липки) називалась
Володимирською: «ограничивается сие пространство, названное
Владимирскою частию, утесистою горою, склоняющеюся ко Днепру и
поросшею на косогоре перелесками; на сем то возвышении устроен
государев дворец и присутственные места». На площі поблизу
«государева дворца» замість дерев’яної Володимирської «по высочайше
утвержденному плану определено соорудить великую каменную
соборную церковь» [Берлинський, 1991, с. 229].
Ще одна церква св. кн. Володимира спочатку знаходилась у
колишньому власному будинку фельдмаршала, князя Олександра
Олександровича Прозоровського (1732–1809). Будинок, що стояв на
сучасній вул. Чигоріна, згідно з бажанням князя по його смерті, було
перетворено на інвалідний дім з церквою свв. князів Володимира і
Олександра Невського. Закладини Прозоровського дому відбулись
5 липня 1810 р. Урочисте освячення Прозоровської церкви було здійснене
митрополитом Серапіоном (Александровським) 21 вересня 1816 р. [Слово,
1878, с. 367, прим.]. У церкві 1816 р. перепоховали князя
О. Прозоровського з дружиною [Указатель, 1850, с. 79-80].
Митрополит Київський і Галицький у 1822–1837 рр. Євгеній
(Болховітінов), згадує приділ князя Володимира в Софійському соборі
[Болховітінов, 1995, с. 64]. Влаштований приділ був, очевидно, у
XVIII ст., оскільки «Расписной список Киева» 1695 р. його не називає
[Киев XVIII в., 1982, с. 150].
У 1823–1824 рр. коштом Євгенія (Болховітінова), знавця і
поціновувача старовини, і під його керівництвом були розкопані та
досліджувані фундаменти древньої Володимирової Десятинної церкви.
Замість церкви, збудованої у XVII ст. Петром Могилою на місці
Десятинної, відставний гвардії поручик А. С. Анненков почав будувати
нову церкву за проектом архітектора В. І. Стасова. Закладення церкви
відбулось 2 серпня 1828 р., а освячена 19 липня 1842 р., на честь Різдва
Богородиці. У ній були приділи в ім’я св. Володимира і св. Миколая
[Фундуклей, 1847, с. 30]. Біля південної стіни фундаменту нової
Десятинної церкви, в приділі князя Володимира, на тому місці, де в часи
Петра Могили віднайшли главу кн. Володимира, під спудом поставлений
гроб, в якому, як вважають, знаходяться останки князя Володимира. Для
кращого збереження самого гробу будівничий храму зробив над ним глуху
арку [Закревський, 1868, с. 290]. У 1842 р. Над гробом, влаштували
надгробок з сірого мармуру з бронзовими позолоченими і срібними
прикрасами та історичним написом. На ньому горизонтально була
покладена ікона спочилого св. Володимира на повний зріст. Вище був
вміщений щит з датами хрещення та кончини, і герб князя Володимира.
Вгорі зображене Всевидяче Око в променях; під ним 988-й рік (рік хрещення
Русі), ще нижче – Зодіак, і на ньому знаки тих місяців, в які св. Володимир
прийняв хрещення і закінчив своє земне життя. В середині щита – зірка, в
якій на порфирі, під Великокнязівською Короною вензелеве ім’я

334

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

св. Володимира, а по боках – великокнязівські клейноди, військова
арматура, священні знаки Рівноапостольного, та інші приналежності
«виновника первичного духовного и гражданского нашего просвещенія»
[Закревський, 1868, с. 291; Шероцкий, 1917, с. 97; Макаров, 2002, с. 94].
В часи правління імператора Миколая I Романова (1825–1855)
вшанування князя Володимира поступово набирало іншого забарвлення.
У 1831 р. почалось розширення Печерської фортеці і церква
св. Володимира опинилась на території еспланади (незабудованої смуги
перед лінією укріплень). Тому у 1835 р. церкву перенесли на «Новое
строеніе», куди переселяли і мешканців Печерська. Тепер церква стала
називатись Володимиро-Либідською. Розміщувалась вона за адресою
вул. Велика Васильківська, буд. 103 (приблизно в тому місці, де зараз
каси палацу «Україна». У 1927 р. та 1932 р. її було закрито. У 1936 р.
церковна будівля розібрана Трестом шкільного будівництва [Зруйновані
храми, 2013, с. 30].
Через спорудженням Васильківського укріплення Печерської фортеці
знесений був також інвалідний дім в будинку князя Прозоровського з
церквою святих князів Володимира і Олександра Невського. Церкву було
перенесено до новозбудованої у 1838–1839 рр. вежі № 3 Васильківського
укріплення (Прозорівський шлях (вул. Щорса), 34). Церква зального типу,
з чотирма опорними стовпами, що підтримували хрещате склепіння,
розташовувалась у трьох казематах праворуч від в’їзної арки башти.
У 1840 р. в храмі встановили готичний іконостас. За наказом царя
Миколая І вежа № 3 Васильківського укріплення одержала назву
Прозоровської і до влаштованої в ній церкви перенесено 1841 р. прах
подружжя Прозоровських. З 1865 р. церква, яку теж називали
Прозоровською, була офіційним храмом Васильківського укріплення. У
самій же вежі з 1863 р. розміщувався військовий суд і приміщення для
арештантів, а згодом – казарми. Церкву ліквідовано у 1920-их рр.
Внутрішнє оздоблення втрачено, але фасад храму, що виступає на
подвір’я, зберіг особливості миколаївської готики. Тепер тут містяться
підрозділи Київської бригади внутрішніх військ [Звід, 1999, с. 439-440].
«Особенно богат был в истории Киева […] 1834 год. В январе,
7 числа, было Высочайше утверждено новое положение об его устройстве
(повелено было проложить правильные улицы по городу и украшать его
новыми зданиями, садами и прочим) …». Уряд, «укріплюючи і
піднімаючи Київ на рівень адміністративного і розумового центру для
«юго-западной России», іменем св. Володимира називав свої нові
навчальні заклади, як, наприклад, Університет і Кадетський корпус,
влаштував в ім’я св. Володимира церкви при Університеті, і в
Прозоровській вежі Київської фортеці…» [Чествование, 1888, с. 613].
8 жовтня 1833 р. імператором Миколаєм І був підписаний «Указ
правлячому Сенату» про відкриття в Києві університету. Цим же Указом
Університет іменувався «Імператорським Університетом Св. Володимира». Незабаром був затверджений перший університетський статут і

335

Преловська І.М., Яворська І. Джерела про присвяту київських офіційних споруд

15 липня (у день св. Володимира) 1834 р. відбулось урочисте відкриття
Імператорського університету св. Володимира «в память Великого
просветителя России». Заняття розпочалися 28 серпня того ж року в
орендованих приватних будинках. Упродовж 1837–1842 рр. споруджено
головний корпус. Згідно з тодішньою практикою будівництва навчальних
закладів, головний корпус запроектовано як багатофункціональну
споруду, де, крім аудиторій і парадних приміщень, передбачено
квартири для лаборантів і ординаторів на верхньому (мезонінному)
поверсі над поперечними північним і південним крилами. З боку
чолового фасаду розміщено актову залу і залу засідань Ради (ректорату),
приміщення бібліотеки, музеїв (кабінетів), на тильному фасаді з боку
ботанічного саду – православну церкву св. рівноапостольного кн. Володимира (на південно-західному наріжжі) та симетричний до неї
католицький костел (закритий після польського повстання 1863 р., тепер
приміщення Музею історії університету – аудиторія № 334) [Звід, 2011,
с. 1643]. Свято-Володимирську церкву закрито згідно з рішенням
ПОЛІРу у 1919 р. [Зруйновані храми, 2013, с. 31]. До 1924 р. тут містився
Музей красних мистецтв університету; тепер тут розміщується спортивна
зала – аудиторія (№ 331).
Ім’я Володимирського мав і Кадетський корпус. Названий так був на
прохання дворянства на честь народженого 1847 р. великого князя
Володимира Олександровича. Первісно Кадетський корпус містився у
приміщенні Першої гімназії (Бібіковський (Шевченка) бульвар, 14). Заняття
в ньому розпочались 10 грудня 1851 р., офіційне відкриття відбулось 1 січня
1852 р. Власна споруда Кадетського корпусу (Кадетське шосе
(Повітрофлотський проспект), 6) виникла за задумом Миколая I. Місце для
неї – дачу митрополита на Шулявці – цар вибрав особисто під час відвідин
Києва 1847 р. Кадетський корпус почав діяти тут з 17 серпня 1857 р.
Урочисте відкриття Володимирського кадетського корпусу відбулось
30 серпня 1857 р, в день тезоіменитства імператора Олександра II (1855–
1881) [Православна Церква відзначає в цей день перенесення мощів
благовірного князя Олександра Невського]. У цей же день освячені і
відкриті для богослужінь у новій будівлі дві церкви: православна – в ім’я
рівноапостольного князя Володимира (за іншими даними – освячена
1863 р. [Звід, 1999, с. 288]), і католицька – в ім’я Спасителя, яка
знаходилась на першому поверсі біля парадних сходів, пізніше
перенесена у коридор на першому ж поверсі [Завадский, 1908 с. 23].
Православна церква Кадетського Корпусу була освячена за наказом
тогочасного імператора в ім’я рівноапостольного князя Володимира.
Розташовувалась у боковій східній частині, у великій залі [30×25 аршин]
другого поверху. Іконостас церкви був невисоким, одноярусним, з
невеликою кількістю ікон, але іконостас і ікони в ньому мали мистецьке
виконання. Ікони писались у Санкт-Петербурзі академіками Тихобразовим, Лавровим, Горбуновим та ін. на замовлення департаменту
військових поселень. Особливо художнім, на думку знавців, були образ

336

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

святителя Миколая в іконостасі, у грецькому стилі, та великого розміру
запрестольний образ Воскресіння Христового, писаний академіком де
Лавезом. Велику різьблену раму для цього образу, балюстраду до солії та
іконостасу храму виконав за академічними малюнками якийсь
поселянин Охтенський Павло Олексіїв, за контрактом, укладеним з ним
департаментом військових поселень, за 3800 р.
Нововлаштована церква мала гарну люстру, витончені підсвічники до
ікон, два напрестольних п’ятисвічники. Окрім коштовних священних
посудин, напрестольних євангелій, для церкви була придбана багата
ризниця. Ще у 1853 р. на два облачення для православної церкви було
витрачено 1400 руб. Першим настоятелем кадетської церкви був священик
А. М. Колосов, який служив до половини 1869 р. [Троцкий, 1884, с. 112113]. Ця церква у 1919 р. була ліквідована, зараз це службове приміщення.
Іще одна церква в ім’я св. Володимира діяла при військовофельдшерській школі, що з 1870 р. містилася у зведеній у 1839–1842 рр.
північній напіввежі Госпітального укріплення (вул. Госпітальна, 16).
Військово-фельдшерська школа готувала медичних та аптечних
фельдшерів для служби у військовому відомстві. До школи з 4-річним
курсом навчання приймали синів нижчих військових чинів віком від 13
до 17 років. У цій школі навчалися Іван Огієнко, Остап Вишня,
Панас Любченко, Микола Щорс, Дем’ян Бєдний (Єфим Прідворов) та ін.
[Звід, 1999, с. 445].
Є ще одна згадка про Свято-Володимирську церкву при школі сліпих,
яку було закрито у 1919 р. згідно з рішенням ПОЛІРу [Зруйновані храми,
2013 с. 31]. Однак, за іншими даними, у XIX ст. при училищі для незрячих
(Інститутська, 29) значиться церква Павла Ісповідника [Звід, 2003, с. 1089 –
1090; Весь Киев, 1911, ст. 378]. Станом на 1890 р. в усій Київській губернії,
за винятком міста Києва, більше не було храмів, присвячених князю
Володимиру. У Л. Похилевича згадується церква св. рівноапостольного
князя Володимира у с. Ковалівка, Васильківського повіту, збудована у
1753 р. [Похилевич, 2005, с. 404]. Однак, у 1903 р. у цьому селі згадується
тільки церква Різдва Богородиці.
Свято-Володимирська церква згадується в с. Семенівка Ямпільського повіту Подільської губернії (5-й благочинницький округ) (сьогодні:
с. Семенівка Шаргородського району Вінницької області). Храм було
приписано до парафії церкви Чуда Архангела Михаїла в с. Михайлівка
Мурафська і збудований він був на честь 900-ліття хрещення Русі, завдяки землевласнику барону Арісту Маасу (нім. Arist Mahs; 17.04.1836 р.,
Одеса – 1903 р., Одеса) [Адрес-календарь, 1899, Сіцинський, 2009, с. 875].
У 1852 р., за дорученням Міністерства внутрішніх справ археолог,
граф О. С. Уваров, провів пошуки і розкопки на руїнах древнього
Херсонесу і знайшов залишки храму, в якому, на його думку, хрестився
св. Володимир. На місці цього храму 23 серпня 1861 р., в присутності
імператора Олександра II, було закладено новий величний храм в ім’я
святого рівноапостольного князя Володимира [Чествование, 1888, с. 615].

337

Преловська І.М., Яворська І. Джерела про присвяту київських офіційних споруд

У 1830–1840-их рр. було знесено оборонні вали Михайлівського
відділення Старокиївської фортеці, впорядковано, закріплено та
сплановано схили Михайлівської гори, де військові інженери
розпланували 3 тераси. Верхня, на рівні Свято-Михайлівського
Золотоверхого монастиря, являла собою велику площу, спуск з неї вів на
середню терасу, а на нижній проходила реконструйована стара дорога з
Хрещатика на Київський Поділ.
У 1840-их рр. російський імператор Микола І (1825–1855) забажав
збудувати на схилі Михайлівської гори пам’ятник св. рівноапостольному
князю Володимиру. Попри категоричне небажання митрополита
Київського і Галицького Філарета (Амфітеатрова) (1837–1857)
підтримати цей проект, бо на думку останнього більш доцільним було б
зведення християнського храму, пам’ятник було споруджено на середній
терасі
Михайлівської
гори.
Монумент
створено
російськими
архітекторами і скульпторами Василем Демут-Малиновським (автор
проекту, виконавець барельєфів), Петром Клодтом, (статуя князя
Володимира) та Олександром Тоном (постамент). Статую князя
Володимира було відлито у Санкт-Петербурзі, перевезено до Москви
потягом, а потім кіньми доправлено до Києва.
Митрополит Філарет відмовився освячувати цей пам’ятник,
мотивуючи відмову тим, що недобре зводити кам’яний монумент тому,
хто в свій час наказав знищити ідолів кам’яних і дерев’яних. Влада
змушена була піти на хитрість і приурочила відкриття пам’ятника до дня
освячення Ланцюгового мосту через Дніпро 28 вересня 1853 р.
Митрополит здійснив хресний хід з Лаври до ріки і його благословення
інженерної споруди Чарльза де Віньоля поширилось «заодно» і на
пам’ятник. Парк на місці виноградників Михайлівського Золотоверхого
монастиря отримав назву «Володимирська гірка», бо нібито саме на
цьому місці св. Володимир Великий хрестив киян.
За пропозицією митрополита Філарета (Амфітеатрова) у вересні
1852 р. при Київській духовній консисторії було створено Комітет для
побудови в м. Києві соборного храму в ім’я «Просвітителя Росії св.
Рівноапостольного князя Володимира» «по всеподданейшему докладу
Обер-Прокурора, графа Николая Александровича Протасова, Государь
Император, 12 июля, Высочайше утвердил определение Св. Синода от
28 июня» [Преловська, 2010, с. 13].
У наступні роки відбувалися зміни в складі Комітету, накопичились
затверджені
російськими
імператорами
проекти
будівництва
[Преловська, 2006; Преловська, 2010], змінилося місце для побудови
собору. 15 липня 1862 р. в день святкування пам’яті св. рівноапостольного князя Володимира було закладено перший камінь під собор в
його ім’я на Шосейній вулиці навпроти київського Ботанічного саду.
Будівництво і оздоблення собору розтягнулось на 30 років.
Навесні 1896 р. розпис і оздоблення собору були практично
завершені, за винятком Ольгинського та Борисоглібського вівтарів.

338

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Освячення мало відбутись 15 липня 1896 р., на день пам’яті св.
рівноапостольного князя Володимира, але урочистості було відкладено.
20 серпня 1896 р. в присутності імператора Миколи Олександровича та
імператриці Олександри, царської родини, духовенства та сановників
чин освячення Свято-Володимирського собору було здійснено
митрополитом Київським і Галицьким Іоанікієм (Руднєвим).
«Киевские Епархиальные Ведомости» подали опис цієї події: «І ось
наступив знаменитий день 20 серпня 1896 р., який став справжнім
святом […] На урочистості, як і планували, прибули цар Микола ІІ з
сім’єю, високі посадові державні особи та представники від різних
світських і церковних установ. Освячення Володимирського собору
звершували, окрім митрополита Київського і Галицького Іоанікія
(Руднєва) та його трьох вікаріїв – єпископів Канівського Сильвестра
(Малеванського), Чигиринського Іакова (П’ятницького) і Уманського
Сергія (Ланіна), також ще архиєп. Волинський і Житомирський Модест
(Стрельбіцький), єп. Подільський і Брацлавський Димитрій (Самбикін),
єп. Ставропольський і Єкатеринодарський Агафодор (Преображенський)
та вікарій Воронізької єпархії – єп. Острогожський Володимир
(Соколовський). Співслужили владикам архімандрити київських та
інших монастирів, 80 міських протоієреїв і священиків, 60 дияконів і
стільки ж псаломщиків» [Освящение, 1896, с. 670-671].
Але Хрестителю Київської Руси св. князю Володимиру було
присвячено не тільки споруди і пам’ятники. Впродовж 1864–1917 рр. при
великому
кафедральному
Софійському
соборі
діяло
СвятоВолодимирське братство, засноване у числі багатьох інших православних
братств, що виникли у західних губерніях Російської імперії за
підтримки держави. Їхня діяльність була спрямована на активну
протидію впливу інших конфесій, зокрема «латино-польській
пропаганді» [Преловська, 2011; Преловська 2013].
У повідомленні за 1864 р. про відкриття Братства йшлося про те, що
«В продолжение целого года под влиянием скорбных событий последнего
польского мятежа, в Киеве выработывалась мысль о необходимости
противостать дерзкой латино-польской пропаганде совокупными общественными силами. Мысли этой суждено было осуществиться, по случайному стечению обстоятельств, 15 июля, как бы в удостоверение, что и это
событие вполне угодно приснопамятному просветителю России и
принимается под особое его покровительство» [Прибавления, 1864, с. IV].
Отже, із заснуванням Київського Свято-Володимирського братства
«обрусители Юго-Западного края» отримували іще одну громадську
організацію, яка зосередила в своєму складі найбільш ревних прихильників Російського православ’я і проголосила св. рівноапостольного князя
Володимира Великого – хрестителя Русі своїм небесним святим
патроном. Очевидно, що ані київський митрополит, ані священоначаліє
Київської єпархії не могли відмовити засновникам братства у проханні
зробити Києво-Софійський собор його осередком, бо офіційною метою його

339

Преловська І.М., Яворська І. Джерела про присвяту київських офіційних споруд

створення було «содействовать успехам православия и церковно-народного образования, преимущественно в южно-русском краю» [Братство,
1864, с. 591].
Відкриття Братства було призначене на день св. Рівноапостольного
князя Володимира Великого – 15 липня 1864 р. за ст. ст. У цей день в
Києві відбувалось урочисте святкування, яке супроводжувалось
величезною хресною ходою, традицію проведення якої було закладено у
1861 р. Після богослужіння з усіх київських храмів церковні процесії
прямували на Володимирську гірку, на хрещатицьке джерело повз
Андріївську і Трьохсвятительську церкви, Михайлівський монастир.
Так само й 15 липня 1864 р. у Софійському кафедральному соборі в
приділі св. князя Володимира, де у вівтарній частині, праворуч престолу
зберігався надгробок великого князя Ярослава Мудрого, кафедральним
протоієреєм Григорієм Крамарьовим було відслужено Божественну
Літургію і виголошено роз’яснювальне слово для братчиків на відкриття
Свято-Володимирського Братства [Прибавления, 1864, с. VІ].
Статут Свято-Володимирського братства неодноразово було
надруковано окремими виданнями. Перший проект статуту з’явився у
1864 р. У тому проекті статуту, який затвердив митрополит Київський і
Галицький Арсеній (Москвін) 1864 р., у вступі зазначалось, що головною
обставиною загострення уваги російського уряду до становища «ЮгоЗападного края России» стали ворожі підступи католиків, пропаганді
яких мужньо протистояли тільки матеріально незабезпечені верстви
населення – місцеве православне духівництво і простий нарід.
У § 2 було вказано, що «В воспоминание величайшего благодеяния,
оказанного св. Равноапостольным князем Владимиром Киеву и всей
России Братство носит наименование Свято-Владимирского и состоит
при Киево-Софийском кафедральном соборе, где в приделе
св. Равноапостольного князя Владимира будет находиться икона
св. Владимира с лампадою и свечей братства, кружка и хоругвь с
изображением св. Владимира и с оборота – св. Архистратига Михаила»
[Братство, 1864, с. 598]. На корогві мав бути напис «Хоругвь киевскаго
свято-Владимирскаго братства» і з цією корогвою братчики повинні були
брати участь у загальнокиївських хресних ходах, поховальних заходах в
разі смерті когось з членів Братства.
Було вирішено, що у «древнейшем в России» Києво-Софійському
соборі будуть зберігатись поменники, до яких будуть згодом вписані
імена тих братчиків, які нададуть особливо цінні послуги Братству. Їх
поминання буде здійснюватись «вічно» під час богослужіння у великому
Софійському соборі під час поминальних днів, а також щорічно
напередодні святкування дня Святого Володимира.
Свято-Володимирське братство, яке налічувало до 300 членів, мало
значний вплив на духовне життя Києва і губернії. Його попечителями
були митрополити Київські і Галицькі. Керівним органом була рада
братства. На початку ХХ століття представницький склад Свято-

340

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Володимирського братства був солідним – до його складу входили великі
князі, архієреї, генерал-губернатори, архімандрити, настоятелі київських
монастирів, священики, викладачі Київської духовної академії та інші
відомі особи.
Ще одне місце у Києві, пов’язане зі св. Володимиром – Хрещатицьке
джерело: «изъ […] ручьев одинъ толко примѣчанія достоинъ, протекающей при селеніи Кіево-Подола под горой государева сада, называемой
Крещатикъ, потому, что святаго равноапостольного князя Владимера
дети крещены во ономъ» [Описи, 1989, с. 167]. У день пам’яті князя
Володимира 15 липня з подільської церкви Різдва Христового до
Хрещатицького джерела відбувався хресний хід з освяченням води
[Берлинський, 1991, с. 244; Оглоблин, 1889, с. 243]. М. Берлинський
повідомляє, що над джерелом була каплиця.
У 1802 р. коштом київського магістрату і заможних городян з нагоди
підтвердження царською адміністрацією магдебурзького права Києву тут
споруджено перший у Києві пам’ятник у вигляді колони на постаменті.
Під середньою аркою цоколя було джерело, згодом ліквідоване.
Пам’ятник називали Хрещатицьким, або пам’ятником Св. Володимиру.
На виступах колони Магдебурзького права до наших днів збереглися
написи: на середньому виступі: «Святому Володимиру просвітителю
Росії», на нижньому: «Стараннями київського громадянства за
утвердження прав давніх сея столиці всеросійським імператором
Олександром І 1802 року вересня 10 дня». У 1802 р. Було споруджено
стовп у вигляді піраміди з написом: «Владимиру, просветителю вѣрою
Россіи, оть кіевского мещанства въ память утвержденных древнихъ
кіевскихъ правь Александромъ 1-мъ».
Починаючи з 1804 р. до Хрещатицького джерела відбувався іще
один хресний хід – у день Преполовення П’ятидесятниці від Софійського
собору. Він супроводжувався парадом міського війська. Такі ж паради
міського війська супроводжували хресні ходи у день Богоявлення (6 січня
ст. ст.) та 1 серпня – у день мучеників Маккавеїв, на згадку дня
Хрещення Русі, яке, згідно з народним переказом, відбулось саме 1 серпня.
Всі три урочистості присвячувались Магдебурзьким правам Києва і
вважались святами київського самоврядування. 1 серпня зранку з
Успенської церкви до фонтану «Самсон» відбувався хресний хід на чолі з
митрополитом та усім київським духовенством. «1 августа было
водоосвященіе на Подолѣ и митрополитъ, по приглашенію магистрата
ѣздилъ на служеніе въ Успенскій соборъ […]. Послѣ литургіи
митрополить ходилъ на источникъ Феліціонъ, […] известный въ народѣ
подъ именемъ Лева – отъ фигуры Сампсона, раздирающаго львиную
пасть, изъ которой толстою струею льется вода. Къ митрополиту
присоединялся
викарій,
который
предварительно
совершалъ
водоосвященіе на Днѣпрѣ, шествуя отъ церкви Введенской. Во время
крестнаго хода вокругъ собора всѣ цехи стояли съ своими значками и

341

Преловська І.М., Яворська І. Джерела про присвяту київських офіційних споруд

ружьями, а конные въ своихъ богатыхъ уборахъ были расположены
близъ источника. При погруженіи креста была пальба изъ пушки…»
[Серапіон, 1883, с. 130]. Потім відбувався парад («церемонія») міського
війська з гарматами і кавалерією, святковий салют, великий
магістратський бенкет у ратуші і обіди братчиків у цехах.
З такою урочистою церемонією 1 серпня востаннє святкували у
1833 р. Наступного 1834 р. міські паради в Києві були заборонені
російською імперською владою разом з ліквідацією особливих привілеїв
міського магістрату [Хроніка, 1861, с. 413]. Магістратські свята
припинились, але хресні ходи залишились. Не було вже «церемоній» –
парадів війська як київського міського свята, що нагадувало про
попередні традиції самоврядного міста. Натомість, з’явились типові для
Російської імперії заборони і обмеження.
В «Указателе святыни и священных достопамятностей Киева»
(1850 р.) названі 3 соборних процесії для освячення води, 5
«парафіяльних» – у дні храмових свят, чи на пам’ять святих, мощі яких
благоговійно вшановувались у Києві, і кілька «за звичаєм, давно
заведеним» [Указатель, 1850, с. 173 – 174].
Соборні процесії здійснювались у день Богоявлення 6 січня з
Братського монастиря на Дніпро, 1 серпня – у день Маккавеїв у пам’ять
дня Хрещення Русі, з подільського Свято-Успенського собору до колодязя
«Самсон» та у день Преполовення П’ятидесятниці з Софійського чи
Михайлівського соборів на Хрещатицький колодязь. Хресний хід для
освячення води в день св. рівноапостольного Володимира 15 липня, з
подільської церкви Різдва Христового до Хрещатицького джерела,
відносився до розряду «парафіяльних». З 1861 р., за ініціативою
А. Муравйова, підтриманою митрополитом Київським і Галицьким
Арсенієм (Москвіним), хресний хід на день св. Володимира 15 липня
стали здійснювати соборно. Після цього водосвяття, що здійснювалось
1 серпня на згадку про Хрещення Русі, поступово втратило соборний
характер. [Макаров, 2002, с. 273-274, 267-268].
У 1888 р. вчений-садівник А. Осипов запропонував освітити хрест
пам’ятника св. Володимиру електричними вогнями. «Пам’ятник
св. Владимира, що його видно за десятки верст, – писав він, – при
сильному освітленні представляв би дивовижну картину – саме
освітлення хреста вогнями […] і розсіяння ним світла у просторі
слугувало б символом поширення світла вчення Христового з міста
Києва». Ця ідея була втілена завдяки пожертвам гласного думи
С. Могилевцева. Хрест, що горів над містом, було видно за багато верст
при під’їзді до міста по річці чи залізницею. Це справляло сильне
враження [Макаров, 2002, с. 152].
Поблизу пам’ятника св. Володимиру у 1888 р. Відбувались
урочистості з нагоди 900-ліття хрещення Русі. Ідея про святкування 900ліття хрещення належала митрополиту Київському і Галицькому
Платону (Городецькому). Свій проект святкування він представив Св.

342

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Синоду у 1886 р. Ідею митрополита активно підтримувала Київська
міська дума і особливо – Санкт-Петербурзьке благодійне товариство,
очолюване міністром внутрішніх справ в перші роки царювання
Олександра III Миколою Павловичем Ігнатьєвим. Це товариство
домоглось, щоб святкування відбулось не лише у Києві, а й на
загальнодержавному рівні Російської імперії. 17 лютого 1888 р. Св. Синод
ухвалив постанову [Определения, 1888]. і з цього часу почались
приготування.
Урочистості з нагоди святкування відбувались у Києві з 11 по
15 липня. 11 липня було відкрито пам’ятник Богданові Хмельницькому
на площі біля Софійського собору. Напередодні, 15 липня в усіх церквах
Києва здійснювалась всеношна служба з літією, благословінням хлібів,
величаннями і акафістом св. рівноапостольному князю Володимиру. У
самий день пам’яті св. князя Володимира в усіх церквах Києва відбулась
святкова літургія. По її закінченні процесія з іконами та корогвами,
рушила від Софійського собору до пам’ятника князю Володимиру. Після
літії хресний хід спустився на Хрещатик, де до нього приєднались хресні
ходи з лаврських і подільських церков, і зупинився на біля місця
освячення води на березі Дніпра. Тисячі людей заполонили всі площі,
вершини міських пагорбів, дахи будинків і пароплави на Дніпрі. Під час
руху хресного ходу дзвонили у дзвони при всіх київських церквах. Після
виголошення многоліття пролунали гарматні постріли, і бити у дзвони
продовжували увесь день [Празнества, 1888].
«Откуда и почему во изменение существующего во всём мире
обычая со времен его начала праздновать известные юбилеи, начиная с
50-летия, в 100, 500, 1000 и т. д. лет, в Киеве, вдруг, празднуется
небывалый нигде в мире 900-летний юбилей?» – запитував незадовго до
ювілейних святкувань головний редактор «Гражданина» князь
Володимир Петрович Мещерський [Буслаев, 2008]. Цього зауваження
ніхто і не помітив. Як ніхто не зважав уже і на те, що в найдавніших
історичних пам’ятках найближчих до Русі на заході держав не збереглось
жодних звісток про хрещення Володимира і Русі [Фортинский, 1888,
с. 95-128], і на спроби відзначити тисячоліття хрещення киян в часи
князя Аскольда [Оглоблин, 1866].
«У нас і у греків багато разів повторювалось сказання, що вперше
Русь хрестилась в часи патріарха Константинопольського Фотія, що
від Фотія присланий до нас перший єпископ» – писав П. Лебединцев. –
«Літопис Манассії, що зберігається у Ватиканській бібліотеці,
знайомить нас з виглядом тієї місцевості, де відбувалось хрещення
русів в часи імператора Василія Македонянина у 866 р. На малюнку,
доданому до цього літопису, зображені охрещуваний у воді до
половини, єпископ, що хрестить, з кліром, праворуч від єпископів,
стоять восприємники, простягаючи руки до новоохрещуваного, і на
схилі гори готується до хрещення роздягнений отрок. Попри всю
умовність малюнка, зображена на ньому місцевість хрещення русів

343

Преловська І.М., Яворська І. Джерела про присвяту київських офіційних споруд

дуже подібна до тієї ущелини київських гір, в якій знаходиться тепер
хрещатицьке джерело з пам’ятником св. князю Володимиру у вигляді
колони, увінчаної хрестом, і яке, за свідченням Синопсису, здавна
називалось "святим місцем". Автор Синопсису вважає, що тут
відбувалось хрещення синів св. Володимира. Але в переданні два
хрещення киян – за часів Аскольда і св. Володимира, імовірно,
злились в одне, пізніше. А слідом за автором Синопсису, що записав
це передання у XVII ст., стали називати цю ущелину місцем хрещення
тільки синів Володимира. Малюнок, доданий до літопису Манассії,
виправляє змішане в переданні, вказуючи нам ту святу подію, яка
звершилась тут раніше хрещення синів св. Володимира…»
[Лебединцев, 1891, с. 108-109].
Таким чином, слід констатувати, що на сьогодні малодослідженою
залишається київська православна традиція канонізації та пошанування
св. Рівноапостольного князя Володимира Великого, яка існувала до
ХVIII століття, коли Київське Православ’я було остаточно поглинуте
російською традицією в Синодальний період (1721 – 1917).
Натомість, остаточна інкорпорація Київської митрополії до складу
Російської Православної Церкви і перетворення її у першокласну єпархію
церковного престолу у Києві, з одночасним підпорядкуванням
українських земель в складі Російської імперії, призвели до того, що
подальші акції по вшануванню хрестителя Київської Руси у ХІХ столітті
почали відбуватися не тільки за російськими імператорськими наказами,
сценаріями та побажаннями, але й самі споруди і монументи на його
честь виконувалися російськими архітекторами і скульпторами.
Більше того – Київське Свято-Володимирське братство, яке було
засноване на честь київського князя Володимира Великого у 1864 р.
чиновником Святійшого урядуючого Синоду Андрієм Муравйовим, стало
провідником російських імперських чорносотенних ідей, де традиціям
Київського Православ’я взагалі не було залишено можливості
дослідження через ідеологічні причини протистояння усій попередній
історичній спадщині. Під претекстом боротьби з «латино-польською
пропагандою» всі українські існуючі традиції нещадно викорінювалися і
замінювалися великоросійськими, як єдино правильними і схваленими
урядом та імператорськими установами.
Тому, слід сказати, що вивчення власне київської православної
спадщини і відновлення пошуку історичних відомостей про справу
канонізації св. Рівноапостольного князя Володимира Великого, його
чесних мощів, взагалі про Христову віру в Україні з часів заснування
Православної Церкви зараз є надзвичайно актуальною справою.
Слід повернутись до вивчення власне київської православної
спадщини, до відновлення пошуку історичних відомостей про Христову
віру в Україні з часів заснування Православної Церкви загалом і про
справу канонізації св. Рівноапостольного князя Володимира Великого
зокрема.

344

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Київ. Святкування 900-ліття хрещеняя Руси в Києві. Ілюмінація міста 17-го липня 1888 р. //
«Всемирная иллюстрация». Иллюстрированный художественно-литературный журнал. 1888.Том XL.
№ 7 (1021) [13 августа 1888 г.). С. 125. [З ескізу кореспондента-художника В. Навозова нарисував К. Брож]

Вигляд місцевості, на якій хрещені були Київські князі Аскольд і Дір у 866 р. //
Киевские епархиальные ведомости. 1891. № 5. [Ілюстрація до ст. Лебединцев, 1891]
345

Преловська І.М., Яворська І. Джерела про присвяту київських офіційних споруд

Джерела та література:

Адрес-календарь, 1899. Адрес-календарь Подольской епархии на 1899 г.
Каменец-Подольскій: типо-литография П. Ландвигера, 1899. XX, 160, 75 с.
Берлинський, 1991. Берлинський М. Ф. Історія міста Києва. Київ: Наукова думка.
1991. 320 с.
Болховітінов, 1995. Болховітінов, Євгеній (митрополит). Вибрані праці з історії
Києва / Упор., вст. ст. та додатки Тетяни Ананьєвої. Київ: Либідь-ІСА, 1995.
488 с. («Пам’ятки історичної думки України»).
Братство, 1864. Киевское Свято-Владимирское при Софийском соборе Братство //
КЕВ. Киев, 1864. № 19 (1 октября). С. 591–604 (Устав Братства — с. 598–604).
Буслаев, 2008. Буслаев А. И. «Небывалый нигде в мире юбилей» // «Родина». 2008.
№ 8. С. 68–71. Те саме: [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: //
promreview.net/moskva/nebyvalyi-nigde-v-mire-yubilei?page=0,8
Весь Киев, 1911. Весь Киев: адресная и справочная книга / С. М. Богуславский. Киев:
Тип. 1-й Киевской артели Печатного дела, Трехсвятительская ул., д. 5, 1911. 936 c.
Вечеря, 1683. Полоцкий, Симеон. Вечеря душевная на праздники господскія, богородичны и святых нарочитых / Симеон Полоцкий. Киев, 1683. 8, [1], 522, 2, 182 арк.
Голубинский, 1881. Голубинский Е. Е. История русской церкви. Т. I. Период первый,
Киевский или домонгольский. Вторая половина тома. Москва, 1881. 791, XIV с.
Горбик, 2015. Горбик С., прот. До історії канонізації та церковного вшанування
святого рівноапостольного князя Володимира. Posted on 24.09.2015 by admin //
[Електронний ресурс]. Режим доступу: http: // kyiv-pravosl.info/tag/prot-serhijhorbyk/
Гордон, 1875. [Гордон Патрик] Кіев в 1684–85 годах по описанію служилаго
иноземца Патрикія Гордона // КЕВ. 1875. № 2. С. 52–65 (Извлеченія из
дневника Гордона за 1684 г.); № 4. С. 185–201 (Извлеченія из дневника
Гордона за первую половину 1685 г.); № 11. С. 376–384 (Извлеченія из
дневника Гордона за вторую половину 1685 г.).
Гордон, 2009. Гордон Патрик. Дневник 1684–1689 / Патрик Гордон; пер., ст., прим.
Д.Г. Федосова; [отв. ред. М. Р. Рыженков]. Москва: Наука, 2009. 339 с.; ил.
Жиленко, 2015. Жиленко Ірина. Історія знайдення мощей святого рівноапостольного князя Володимира святителем Петром Могилою за різними джерелами //
СИНОПСИС КИЇВСЬКИЙ (1674) [Упорядкувала, адаптувала українською
мовою, склала додатки і примітки Ірина Жиленко] // [Електронний ресурс].
Режим доступу до статті — http: // litopys.org.ua/synopsis/syn17.htm
Завадський, 1908. Завадский Н. П. Владимирский Киевский Кадетский корпус.
Исторический очерк. Киев: тип. Р. К. Лубковского, 1908. [4], IV, 145 с.
Закревський, 1868. Закревский Н. Описание Киева. Москва, 1868. Т. I. 455 с. ;
Т. II. С. 455–950.
Звід, 1999. Звід пам’яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. /
Голов. редкол.: В. Смолій та ін. К.: Голов. ред. Зводу пам’яток історії та
культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана. Київ:
Кн. 1, ч. 1.: А — Л / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. 1999 — Упоряд.:
В. Горбик, М. Кіпоренко, Л. Федорова. XXIV, 584 с.: іл.
Звід, 2003. Звід пам’яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. /
Голов. редкол.: В. Смолій та ін. К.: Голов. ред. Зводу пам’яток історії та
346

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана. Київ: Кн.
1, ч. 2.: М — С / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. 2003. Упоряд.:
В. Горбик, М. Кіпоренко, Н. Коваленко, Л. Федорова. С. 585–1216: іл.

Звід, 2011. Звід пам’яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. /
Голов. редкол.: В. Смолій та ін. К.: Голов. ред. Зводу пам’яток історії та
культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана. Київ: Кн.
1, ч. 3.: С — Я / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. 2011. Упоряд.:
В. Горбик, М. Кіпоренко, Н. Коваленко, Л. Федорова. С. 1217–2197: іл.
Зруйновані храми, 2013. Зруйновані храми і монастирі України: Анотований
покажчик обласного та районного рівня / Упоряд. Кривошея В. В.,
Буряк Л. І., Киридон А. М. та ін. Київ: Мистецтво, 2013. 608 с.: іл.
Из прошлого, 1903. Из прошлого Киевской епархии // КЕВ. 1903. С. 651–657, 721–
723, 746–751.
Іларіон, 1994. Иларион. Слово о Законе и Благодати / Сост., вступ. ст., пер.
В.Я. Дерягина. Реконстр. древнерус. текста Л.П. Жуковской. Коммент.
В.Я. Дерягина, А.К. Светозарского. Москва: Столица, Скрипторий, 1994. 146 с.
Киев XVII в., 1982. Алферова Г. В. Харламов В. А. Киев во второй половине
XVII века. Историко архитектурный очерк. Київ: Наукова думка. 1982. 160 с.
Лебединцев, 1891. Лебединцев П. Речь в торжественном заседании славянского
благотворительного общества 6 февраля 1891 года, по случаю тысячелетия
кончины константинопольского патриарха Фотия // КЕВ. 1891. С. 103–109.
Лосева, 2001. Лосева О. В. Русские месяцесловы XI–XIV веков / Под ред. акад.
Л. В. Милова. Москва, 2001. 420 с. (Памятники исторической мысли).
Лучицький, 1888. Лучицкий И. Киев в 1766 году // Киевская старина. 1888. Т. 1–
3. С. 1–74.
Макарій, 1995. Макарий (Булгаков) митрополит Московский и Коломенский.
История Русской Церкви. Кн. 2 История Русской Церкви в период
совершенной зависимости ее от Константинопольского Патриарха (988–1240).
Москва: Изд. Спасо-Преображенского Валаамского монастыря, 1995. 703 с.
Макаров, 2002. Макаров А. Малая энциклопедия киевской старины. Київ:
Довіра. 2002. 558 с.
Малишевський, 1882. Малышевский И. Е. Когда и где впервые установлено
празднование памяти кн. Владимира 15 июля // ТрКДА. 1882, январь.
С. 45–69.
Мансикка, 1913. Мансикка В. Житие Александра Невского: разбор редакций и
текст (ОЛДП. Памятники древней письменности и искусства, СLХХХ). СанктПетербург, 1913. 225, 138 с.
Никольський, 1906. Никольский Н. Материалы для повременного списка русских
писателей и их сочинений (X — XI вв.). Изд. ОЛДП. Корректурное издание.
Санкт-Петербург, 1906. VIII, 596, [2] с.
Оглоблин, 1866. Оглоблин Н. Тысячелетие третьей евангельской проповеди в
Русской земле // КЕВ. 1866. С. 224–234, 263–273.
Оглоблин, 1889. Оглоблин Н. Из бумаг Д. А. Лохвицкаго // Киевская старина.
1889. № 7. С. 239–245.
Огородок, 1676. Радивиловський, Антоній. Огородок Маріи Богородицы / Антоній Радивиловський. Київ: Друкарня Києво-Печерської лаври, 1676. [28], 1128, [3] арк.
347

Преловська І.М., Яворська І. Джерела про присвяту київських офіційних споруд

Описи, 1989. Описи Київського намісництва 70–80 років XVIII ст.: описовостатистичні джерела / АН УРСР. Археогр. комісія та ін.: Упоряд.: Г. В. Болотова
та ін.; Редкол.: П. С. Сохань (відп. ред.) та ін. Київ: Наукова думка, 1989. 392 с.

Определения, 1888. Определения Святейшего Синода // КЕВ. 1888. № 9–10. С. 137–141
Освящение, 1896. Освящение собора св. Владимира // КЕВ. 1896. Ч. 2. № 17. С. 669–673.
Похилевич, 2005. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или
Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах,
местечках и городах, в пределах губернии находящихся [Текст] / собрал
Л.И. Похилевич. Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2005. 642 с.
Празднества, 1888. Церковные юбилейные празднества в Киеве // КЕВ. 1888.
№ 25–26. С. 367–373.
Преловська, 2006. Преловська І. М. Володимирський патріарший кафедральний
собор: 110 років від часу освячення (1896–2006) // Православний вісник. Київ:
Видавничий
відділ
Української
Православної
Церкви
Київського
Патріархату, 2006. № 7–8. С. 54–60; № 9–10. С. 55–59.
Преловська, 2010. Преловська І. М. До історії побудови київського СвятоВолодимирського собору (1862–1896) // Київська старовина. Київ, 2010. № 2.
С. 10–23; № 3. С. 51–62.
Преловська, 2011. Преловська І. М. Діяльність Свято-Володимирського Братства
при кафедральному Києво-Софійському соборі (1864–1917) // Православний
Вісник. Київ: Видавничий відділ Української Православної Церкви
Київського Патріархату, 2011. № 11–12 (листопад-грудень). С. 43–46.
Преловська, 2013. Преловська І. М. Свято-Володимирське Братство при
кафедральному Києво-Софійському соборі (1864–1917) // Софійські читання. Мли VІ Міжнар. науково-практ. конф. «Християнські святині — скрижалі Вічності,
Мудрості й Краси: нові грані пізнання», [присвяч. 1000-літтю Софії Київської], м.
Київ, 26–27 травня 2011 р. Київ: ВД «АДЕФ–Україна», 2013. С. 176–187.
Прибавления, 1864. Крамарев Г., прот., Бредихин Г., Муравьев А., Говорский К.,
Бутович В., Эремич И. Открытие и проэкт устава киевского СвятоВладимирского братства // Прибавления в Творениям св. Отцов. Київ, 1864.
Ч. 23. Кн. 3. С. IV-XXVIII.
Прокопович, 1888. Прокопович Феофан. Слово в день святаго равноапостольного
великого князя Владимира, проповеданое честнейшим іеромонахом Ѳеофаном
Прокоповичем // Киевская старина. 1888. № 7, приложение. С. 1–14.
Серапіон, 1883. Серапіон, митрополит Киевский // Киевская старина. 1883. № 9–
10. С. 88–134.
Сіцинський, 2009. Приходы и церкви Подольской епархии. Под редакцией священника Евфимия Сецинского. Біла Церква: Вид. Олександр Пшонківський. 2009. 996 с.
Слово, 1878. Слово при освящении новосооруженного храма и дома для военных
инвалидов по завещанию князя Александра Александровича Прозоровского //
КЕВ. 1878. № 13. С. 367–370.
Соболевський, 1888. Сборник в память 900-летия крещения Руси. Издан
Историческим обществом Нестора Летописца / Под ред. А. И. Соболевского.
Киев: Тип. Кульженко, 1888. 68 с.
Соболевський, 1890. Соболевский А. И. «Память и похвала» св. Владимиру и «Сказание» о святых Борисе и Глебе // Христианское чтение. 1890. № 5–6. С. 791–804.

348

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Спас на Берестове, 1888. П. Л. Спас на Берестове // Киевская старина. 1888. т. III,
іюль (Документы, известия и заметки). С. 8–11.

Титмар, 2009. Титмар Мерзебургский. Хроника: В 8 кн. / 2-е изд. исправл. / Пер.
с лат. И. В. Дьяконова. Москва: «Русская панорама», 2009. 256 с. , библ., табл.
(MEDIÆVALIA: средневековые литературные памятники и источники).
Троцкий, 1884. Троцкий Н. Несколько слов о Киево-Владимирском кадетском
корпусе и его церкви // КЕВ. 1884. № 2. С. 80–89; № 3. С. 111–121.
Трубы, 1674. Баранович, Лазар. Трубы на дни нарочитыя / Лазар Баранович.
Київ: Друкарня Києво-Печерської лаври, 1674. [10], 403, [4] арк.
Указ, 2015. Указ Президента України № 107/2015 Про вшанування пам’яті князя
Київського Володимира Великого — творця середньовічної європейської
держави Руси-України // Президент України Петро Порошенко. Офіційне
інтернет-представництво // Офіційні документи // [Електронний ресурс].
Режим доступу до статті — http: // www.president.gov.ua/documents/19004.html
Указатель, 1850. Указатель святыни и священных достопамятностей Киева, как в
самом городе, так и в его окрестностях, для поклонников, посещающих
святыя места кіевскія. Киев: Тип. Кіево-Печерской Лавры, 1850. 8, 200, 4 с.
Успенський, 2006. Успенский Б. А. Борис и Глеб: восприятие истории в Древней
Руси. Москва, 2006. 126 с.
Філарет, 1847. Филарет (Гумилевский). Богослужение Русской Церкви до
монгольскаго времени. Сочинение действительнаго члена, Императорскаго
Общества Исторіи и Древностей Россійских при Московском Университете, Филарета, епископа Рижскаго. Москва: В Университетской Типографіи. 1847. 42 с.
Філарет, 1888. [Філарет (Гумілевський)]. История Русской Церкви. ч. I. От
начала христианства в России до нашествия монголов (888–1240). Сочинение
Филарета Гумилевского, архиепископа Черниговского. 5-е изд. Москва: Изд.
книгопродавца М. А. Ферапонтова, 1888. 273 с.
Фортинський, 1888. Фортинский Ф. Я. Крещеніе князя Владимира и Руси по
западным известіям // Чтения в историческом обществе Нестора Летописца —
Киев, 1888. Кн. 2, отд. 2. С. 95–128.
Фундуклей, 1847. Обозрение Киева в отношении к древностям, изданное по
высочайшему соизволению киевским гражданским губернатором Иваном
Фундуклеем. Киев, 1847. [VIII], XVI, 111 с. , 62 ненум. л. ил.
Хроніка, 1861. Епархиальная хроника // КЕВ. 1861. С. 410–413.
Чествование, 1888. Н. П. Чествование памяти св. Владимира на юге России и в
частности в Киеве // ТрКДА. 1888. Т. III (іюль). С. 594–616.
Шероцкий, 1917. Шероцкий К. В. Киев. Путеводитель. 1917. Репринтне видання.
Київ: УКСП «Кобза». 1994. 374, [2], [4] с.
Янин, Зализняк, 2000. Янин В. Л. Зализняк А. А. Берестяные грамоты из
новгородских раскопок 1999 г. // Вопросы языкознания — 2000. № 2. С. 6;
Янин В., Зализняк А., «Древнерусские берестяные грамоты». [Електронний
ресурс]. Режим доступу http: // gramoty.ru/index.php?no=906&асt=full&key=bb.
Яцульчак, 2015. Святий рівноапостольний князь Володимир Великий (опублікував
Володимир Яцульчак) // Житія святих // Публікації // [Електронний ресурс].
Режим доступу до статті — http: //www.cerkva.info/ru/publications/ zhytia/3717svvolodymyr.html

349

Проніна М.В.

КІЛЬКА СЛІВ ПРО ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ СЕРГІЯ КОСТЕНКА
В історії людства є особистості, які, пройшовши через століття,
залишили живий пам’ятник своєму життю у вигляді творів і думок,
відомих всім. Ними цікавляться, захоплюються, вивчають їхню
спадщину, пам’ятають і шанують. А є люди-загадки, які недовго, тихо і
дуже делікатно пройшли по землі. І лише через довгі роки після їхньої
смерті ми розуміємо, що це були за скарби. Про одного з них наша
розповідь (рис. 1).
Сергій Петрович Костенко —
живописець-жанрист. Народився у
1868 р. в бідній селянській родині
вихідців з Черкащини. Рано лишившись без батька, Сергій повністю
потрапив під опіку матері, Марії
Антонівни — продавчині фруктів і
квітів на київському Бессарабському ринку. Неподалік від ринку,
на Лебедській дільниці, у будинку
№ 2 по вулиці Басейній, мешкала
родина Костенків.
Марія Антонівна душі не чула
в своєму синові, в цьому білявому і
дуже серйозному хлопці, який
більш за все любив малювати і мріяв стати художником. Тому, підтримуючи це його бажання і сподіваюРис. 1
чись на щасливе майбутнє сина,
жінка привела 14-річного Сергія до Київської рисувальної школи. Повідомивши Миколі Івановичу Мурашку, директору школи, про палке
захоплення сина малюванням, Марія Антонівна просила прийняти
хлопця на навчання безкоштовно, оскільки Сергій не має батька, а сама
Марія Антонівна — жінка бідна.
Свідчення про попередню освіту С.П. Костенка наразі відсутні, але у
1882 р. він став учнем Київської рисувальної школи на повному
утриманні, і Микола Іванович Мурашко ніколи не пожалкував про це,
оскільки хлопець «не замедлил оказать выдающиеся способности»
[Мурашко 1907, с. 203]. Здібний і серйозний Сергій користувався повагою
і любов’ю з боку директора школи, який оцінював юнака як «очень
таланливого и много обещавшего» [Мурашко 1907, с. 205]. Серед учнів
найближчим товаришем для Сергія став Віктор Дмитрович
Замирайло — майбутній художник-графік, який багато років потому
оцінив С. Костенка як розумну без вульгарності людину (рис. 2).

350

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Завдяки старанності, працездатності, захопленню в читанні
книжок та виявленні великих
здібностей у малюванні хлопець
незабаром увійшов до числа
кращих учнів школи. В той період
в школі навчалися розумні і
працьовиті
діти,
які
умовно
ділилися на дві тісно пов’язані між
собою групи і «давали тон в школе
в продолжение нескольких последующих лет» [Кузьмин 1901,
с. 109]. Вони ставили спектаклі,
брали участь в суботніх читаннях і
навіть у видавництві журналів.
Рис. 2
Першу групу очолювали: Григорій
Дядченко, Володимир Андрєєв і син М. І. Мурашка — Євгеній. Сергій
Костенко був центром іншої групи, яка брала участь у видавництві
журналу «Учень» з літературним текстом і багатими ілюстраціями.
Великим святом для учнів школи були виставки їх художньої
творчості, які періодично організовував Микола Іванович. Так 26–27
лютого 1883 р. в школі була влаштована самостійна шкільна виставка.
«Не смотря на скромное объявление о ней, ее посетило более 300 человек.
Это было веселие и торжество. Большой подъем школьной жизни», —
згадував М. І. Мурашко [Кузьмин 1901, с. 109] (рис. 3).

Рис. 3

351

Проніна М.В. Кілька слів про життя і творчість Сергія Костенка

Учнів школи також залучали і до серйозних справ. В Кирилівській
церкві, що на північно-західній околиці Києва, планувалися роботи з
відкриття фресок ХІІ ст. від пізніх нашарувань [Марголіна, Ульяновський
2005, с. 27, 29]. М. І. Мурашко уклав угоду з Комісією імператорського
Російського Археологічного Товариства про те, що упродовж 1883–1884 рр.
учні Київської рисувальної школи будуть здійснювати технічні роботи з
відмивання стародавнього розпису від побілки, підмальовувати втрачені
деталі та створювати нові розписи [Марголіна, Ульяновський 2005, с. 286].
До цих робіт Микола Іванович долучив кращих учнів школи, серед
яких був і Сергій Костенко. «Это были чудные юноши, с которыми мне
мало было забот», — згадував М. І. Мурашко [Мурашко 1907, с. 116].
Технічні роботи з відкриття фресок були не дуже важкими, але досить
кропіткими. «Часто юнак сидів кілька годин і зовсім безрезультатно.
Зображення було напевно, але щезло й випало разом із старовинною
штукатуркою … і раптом з’являється обличчя якого-небудь
святителя…», — згадував Микола Іванович [Марголіна, Ульяновський
2005, с. 288]. Більш складним завданням було поновлення втрачених
фрескових фрагментів, яке відбувалося лише завдяки пильним
юнацьким очам і чуттю молодих художників, котрі за ледве помітними
обрисами голови і обличчя відновлювали зображення.
Що саме виконав Сергій Костенко в Кирилівській церкві на сьогодні
невідомо. Можна тільки сподіватися, що цей етап його творчості був,
безперечно, корисним для молодого художника, як з точки зору знайомства
зі стародавнім сакральним мистецтвом, так і спостереженням за творчістю
видатних сучасників, свідком роботи яких в Кирилівській церкві він був.
В становленні С. Костенка, як художника і особистості велике
значення мали його взаємовідносини з відомими художниками, зокрема,
з Миколою Миколайовичем Ге. Він мешкав у Чернігівській губернії на
хуторі Іванівському і під час своїх частих візитів до Києва відвідував
Київську рисувальну школу. М. М. Ге подобалося спілкування з
майбутніми майстрами, надання їм професійних порад, що пізніше
сприяло утворенню гуртка з найбільш здібної молоді, центром якого був
сам М. М. Ге. Члени гуртка називали себе «геєвцями». В цей гурток
входив і Сергій Костенко.
У 1886 р. на талановитого молодого художника звернув увагу Віктор
Михайлович Васнєцов. За його проханням 18-річний Сергій Костенко, не
залишаючи рисувальної школи, допомагав йому в роботах у
Володимирському соборі. І за словами М. І. Мурашка, більшість картин
цього майстра були перенесені з картонів на стіни рукою молодого
художника. «Им были почти целиком написаны: «Преддверие Рая»,
«Страшный суд», «Крещение Владимира», «Крещение киевлян» и все
васнецовские святые на столбах главного апсида» [Кузьмин 1901, с. 109].
Це ж стосується і образу запрестольної Богородиці. За спогадами
шкільного товариша С. П. Костенка, художника Степана Петровича
Яремича, зображення були виконані Сергієм настільки майстерно, що

352

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

В. М. Васнєцов до роботи юнака додав лише кілька мазків та позбавив
лик і постать Богоматері яскравості. Участь у розписах Володимирського
собору стала для молодого С. Костенка серйозною школою майстерності.
Міцні стосунки Сергія з М. М. Ге, улюбленцем якого він був, продовжувалися. У кожний свій приїзд до Києва М. М. Ге приділяв юнаку
багато уваги; вони були просто нерозлучні. «Это уже неоспоримое влияние честного и чистого старика. На моих глазах юноши бросали курить,
есть мясо и перерождались под его влиянием» [Мурашко 1907, с. 206].
Під впливом М. М. Ге Сергій не палив, суворо дотримувався моральної
чистоти і у свої 22 роки мав вигляд абсолютно інтелігентної людини.
У 1889 р. випускник Київської рисувальної школи, С. П. Костенко,
брав участь у місцевих виставках; його картина «Біля хвіртки» (не
збережено) отримала першу премію на конкурсі Київського Товариства
заохочення мистецтв.
Справжній творчий успіх С. Костенко пережив у 1890 р. на Весняній
виставці передвижників. Його жанрова картина із дитячого життя «За
уроком» (рис. 4) не тільки привернула увагу публіки, отримавши перше
місце, а й була одразу куплена і навіть було замовлено її повторення.
Наступна картина зі сцени ринку зробила юного Сергія Костенка відомою
людиною і членом-експонентом Товариства пересувних художніх виставок.

Рис. 4

«Молодому мещанину Костенко талант открывает широко двери
везде. Он радушно принят в одном знатном и богатом доме, только один
природный талант его ввел туда» [Мурашко 1907, с. 206].
В цей час С. П. Костенко працював над картиною «Фауст і
Маргарита» за твором І. В. Гете. Це була серйозна робота, яку вони з
М. І. Мурашко активно обговорювали. Сергій зобразив Фауста і
Маргариту в саду; «в этой сцене присутствие Мефистофеля не
обязательно. Помню по этому поводу интересные рассуждения Н. Н. Ге,
он говорил, что особое изображение Мефистофеля для художника не
представляет интереса: нужно так представить Фауста, чтобы в нем был
и Мефистофель, так как Фауст и Мефистофель это, в сущности, одно
лицо, это две человеческие стороны, которые каждый в себе заключает»
353

Проніна М.В. Кілька слів про життя і творчість Сергія Костенка

[Мурашко 1907, с. 206]. Сергій Костенко вистраждав цю роботу, вклав в
неї усього себе, і у 1892 р. картина з’явилася на виставці.
Захоплений роботою над картиною, С. Костенко пише два її варіанти, які відрізняються композиційно. На першому (рис. 5) — Маргарита
зображена художником такою, що сидить у мрійливій позі на кам’яній
лавці парку, поруч з нею сидить Фауст. Ця робота не експонувалася, і
зараз її можна побачити лише на фотографії у щоденнику М.І. Мурашка
[ДАФ НХМУ, арк. 5]. Другий варіант був представлений на суд публіки у
1892 р.: Маргарита зі щасливим виразом обличчя стоїть спиною до лавки,
на якій сидить Фауст (рис. 6).

Рис. 5

Рис. 6

Картина сподобалася публіці, її схвалювали колеги-художники, в
тому числі М. І. Мурашко: «Какая это милая вещь доброго молодого
человека Костенко — какой же это был великий мастерище. Ах, как
сердце мое разрывается — говорю я вместе с Фаустом, когда вспоминаю
юношу» [Мурашко 1907, с. 185].
«В то время, как мы поздравляли юношу, в газете появляется
фельетон, полный скалозубства, и скалозубства бесшабашного, где
Маргарита почему-то автору напоминала праздничного поросенка,
прочее было в том же роде…» [Мурашко 1907, с. 206–207]. На С. Костенка
це подіяло гнітюче. Щоб розвіятися, він іде в той поважний будинок, де
напередодні його так гарно зустрічали, і на свій рахунок чує жарти і сміх.
354

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Розгубившись і не сказавши жодного слова у відповідь, він абсолютно впав
духом, почав цуратися друзів і знайомих, йому здавалося, що всі з нього
сміються. «Итак, значит, сын торговки и ничего более; таланта нет и
ничего нет. Смерть и ничего более» [Мурашко 1907. с. 207], — думав він.
В результаті художник захворів. «Пришел домой и слег. Товарищи
думали — горячка, но прошло несколько дней, он оправился» [Мурашко
1907, с. 207]. «Разве можно придавать такое значение газете…» —
докоряв Сергію М.І. Мурашко. «Разве для художника страшно, что его
выругали, вздор. Молчание — вот где смерть артиста, а ругань — это
вторая степень после похвалы, она еще более делает его популярным …
ругань чаще искрення и поучительна» [Мурашко 1907, с. 207] (рис. 7).

Рис. 7

Рис. 8

Згодом Сергій Костенко енергійно взявся за справу: багато читав,
працював в школі, повернувшись до неї після незначної перерви вже в
якості викладача, допомагав В. М. Васнєцову у Володимирському соборі.
У 1893 р. С. П. Костенко створив картину «Морозивник», зобразивши
просту, і на перший погляд, безневинну вуличну сценку (рис. 8). В
картині «чувствуется дуновение мефистофелевского гения, есть что-то
лукаво-насмешливое в этом, якобы наивном, чуждом всякой утрировки,
выборе сюжета ... только всмотревшись, вдумавшись в картину, вы
чувствуете ее жестокий тайный смысл … эти 4 мальчика не равны между
собой, что есть между ними, обладателями стаканчиков с сомнительным
лакомством, и рабы, заискивающие, готовые на всякое унижение…
355

Проніна М.В. Кілька слів про життя і творчість Сергія Костенка

важно, что он [художник] сумел занести на полотно жизнь во всей ее
неисчерпаемой сложности при кажущейся простоте. А на это способен
лишь истинный талант» [Е.М. Кузьмин 1901, с. 110].
Сергій Костенко багато працював, намагаючись зібрати кошти на
продовження художньої освіти за кордоном, що і було здійснено завдяки
матеріальній підтримці місцевого Товариства заохочення мистецтв.
У 1893 р. Сергій Петрович Костенко виїхав до Парижа, де почав навчання у приватній Академії мистецтв, заснованій у 1888 р. художником Рудольфом Жульєном. Академія, скоріше, була схожа на художню майстерню,
де учням надавали моделі, і не дуже суворо слідкували за їх роботою. Для
перевірки успіхів учнів раз на тиждень до Академії приходили викладачі
школи витончених мистецтв, під керівництвом яких відбувалося навчання.
Багато років потому М. І. Мурашко під час поїздки до Парижа мав
візит до Академії Жюльєна, де бачив роботи учнів Київської рисувальної
школи. «…этюд красками Костенко представлял собою действительно
нечто выдающееся и на него нельзя было не обратить внимания. В
серебристых светах он был так натушеван, что давал очень приятный
рельеф, который так прет из рамы, что даже противно было смотреть. Эта
фигура выдавалась, будучи в глубине картины. В технике было что-то
Васнецовское» [Мурашко 1907, с. 186].
Самовіддана праця С.П. Костенка в Академії Жульєна вже
через рік дала результат. У 1894 р.
перед суворою паризькою публікою в Champs de Mars (у салоні на
Марсовому полі) він виступає з
картиною «Біля звіринцю», (рис. 9)
де зображена Володимирська гірка у Києві, на якій кілька місцевих мешканців розглядають мавпочку. Ця робота на виставці
викликала великий інтерес пубРис. 9
ліки та мала високу оцінку критиків. «Картина была замечена и даже воссоздана на страницах
Illustration» [Кузьмин 1901, с. 109].
На виставці побували і російські митці. Так, Ілля Юхимович Рєпін,
відвідавши виставку, в одному з «Листів з-за кордону» назвав її
найкращим полотном всієї виставки [Кузьмин 1901, с. 109].
З-за кордону С. П. Костенко в цей період веде активне листування зі
своїм колишнім співучнем з Київської рисувальної школи С. П. Яремичем, з яким у них був внутрішній зв’язок: за духом натури, інтересів,
поглядів і шукань. Зміст трьох збережених листів Сергія Костенка
знайомить нас з думками, переживаннями і прагненнями молодих
російських художників кінця ХІХ ст., з рівнем їх ідейного розвитку,
моральним обличчям, з напрямком в області обраної спеціальності.

356

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Один лист було опубліковано
київським мистецтвознавцем Є.М. Кузьміним у статті, присвяченій 25-річчю
Київської рисувальної школи, що
святкувалося у 1900 р. В ньому
С. Костенко із вдячністю згадує свого
вчителя — М. М. Ге: «Чрезвычайно
жалею, что не могу видеть фотографии «Распятия» Ге. Сей художник
и наш общий друг по мере того, как я
все больше и больше углубляюсь в
изучение французского искусства и
искусства вообще, снова приобретает
в моих глазах все большую и большую цену» [Головчинер 2005, с. 113].
Він висловлює глибокі думки про
мистецтво, яке «чисто субъективно в
Рис. 10
своей основе, и потому…то впечатление, которое оно производит на нашу
душу, — будет всегда художественнее и выше всякого другого»
[Головчинер 2005, с. 114], «чтобы быть художником, нужно стоять на
вершине человеческого развития…Нужно уметь читать этот язык
природы и уметь передавать его, и только тот, кто умеет говорить на этом
языке, имеет право называться художником. Вот вам принципы
символизма!» [Головчинер 2005, с. 115] (рис. 11).

Рис. 11
357

Проніна М.В. Кілька слів про життя і творчість Сергія Костенка

З листа стає зрозумілим, що весь цей час, як витончена натура,
Сергій Костенко думає про матір. Він переживає і сумує за нею, тому
просить С. Яремича зайти до матері і прочитати їй свого листа, оскільки
сама вона читати не вміє. Також ми дізнаємося про прохання купити
йому самовчитель і словник з італійської мови, одже С. Костенко весь час
вчиться, він має оптимістичні плани на майбутнє.
Інші листи С. П. Костенка знаходяться в архіві Державного
Ермітажу у Санкт-Петербурзі, у фонді художника С. П. Яремича.
Настрій другого листа інший, засмучений. «А теперь, так как уверен,
что читать это будете Вы один, я скажу несколько слов о моей картине
[«Біля звіринцю»]. Хочется поделиться своими мыслями и впечатлениями, а то одолевает страшная, мучительная тоска, верите!» [Головчинер
2005, с. 116].
Ніжна і чутлива душа художника переживала і засмучувалася
через все: в каталозі не помістили
фото його картини, «Ilustration» у
виданні «Салон 1894» зробив
«такую отвратительную гравюру,
что я просто пришел в отчаяние. Я
насилу узнал свое собственное
детище» [Головчинер 2005, с. 116].
Сам автор оцінив свою картину на
виставці, як найоригінальнішу і
життєву.
«Сколько развенчанных знаменитостей… сколько огромных,
незаметных талантливых тружеников. Боже мой, сколько здесь
нахальных знатоков! Сколько
незаслуженных похвал. Сколько
самолюбия и притязаний!.. Не
знаю, что со мною будет, но артистизм все больше и больше меня
отталкивает. Ужасная тоска!» —
писав С. Костенко [Головчинер
2005, с. 116] (рис. 12, 13).
Рис. 12
Лист пронизаний тривожною
схвильованістю, депресивним станом, патологічною боязню самотності поза батьківщиною, передчуттям
страшного кінця.
Талант 25-річного Сергія Костенка схвалювали у паризькій пресі,
репродукції з його творами друкували у французьких журналах, а звідти
передруковували в Росії. «Казалось, что у Славы появился новый
избранник. Но это был лишь сладостный мираж» [Кузьмин 1901, с. 110].

358

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Справжній успіх для Сергія був одночасно випробуванням. Його
тонка, вразлива натура, здолавши розчарування і невдачі, не впоралася
з радістю раптового успіху. Він так гостро переживав увагу до себе, що
одного разу у готелі накинувся з бійкою на консьєржа, «ни в чем не
повинного стража своего дома. Через час его, буйствующего и убежавшего
из дому, подымают на улице в горячке. Костенко попадает в дом
ужасный, дом умалишенных» [Мурашко 1907, с. 208].
Спілка паризьких художників, хвилюючись за здоров’я свого
талановитого колеги, помістила С. П. Костенка до найкращої лікарні для
душевнохворих, але на 7 листопада 1896 р. лікарі оцінили стан здоров’я
Сергія Костенка як безнадійний.
Що переживала мати Сергія, не маючи можливості бути поруч зі
своєю хворою дитиною — навіть жахливо уявити. Вона подає клопотання,
яке з її слів склав дворянин Аркадій Олександрович Піраній та через
безграмотність Марії Антонівни підписався Микола Сафронов.

Рис. 13

21 серпня 1896 р. у Канцелярії Київського Подільського і
Волинського генерал-губернатора було відкрито справу за клопотанням
селянки Марії Костенко з приводу повернення сина на батьківщину.
Зокрема, у ньому було зазначено: «Всепресветлейший, державнейший,
Великий Государь Император, Николай Александрович, Самодержец
Всероссийский, Государь Всемилостивейший!.. Повергая к стопам Вашего
359

Проніна М.В. Кілька слів про життя і творчість Сергія Костенка

Императорского Величества мою всеподданнейшую просьбу, в которой
осмелилась изложить следующее: Родной сын мой Сергей Костенко,
окончив в г. Киеве училище художеств, за искусство свое от Общества
художеств г. Києва имеет награды; года три тому назад, он отправился из
Києва для окончания художественных наук во Францию (г. Париж) и я
от него более двух лет не имею никакого сведения «где он», и только
частно от гг.: Членов Киевского Общества художества узнала, что он
действительно в Обществе Парижских художников и находится на
излечении в тамошней больнице около двух лет … я по неимению
средств водворить его на место родины в г. Киев — не могу, так как едва,
едва сама снискиваю дневное пропитание, а он также не имея
положительно ни средств, ни возможности возвратиться на родину —
притом еще одержим болезнью.
В виду таких тяжких обстоятельств, я и приняла смелость повергнуть к особе Вашого Императорского Величества мою всеподданнейшую
просьбу и Всемилостивейше просить, соблаговолить оказать несчастному
художнику
Всемилостивейшую милость — Августейшую помощь, дабы он мог
бы возвратиться из Парижа в г. Киев» [ЦДІАУК, ар. 2].
Від 7 листопада того ж року був складений наступний документ про
те, що С. П. Костенко «по отзыву тамошних врачей безнадежно больной…
В виду этого, перевод Костенко в Киев, согласно мнению материторговки, представлялся бы бесполезным; но чтобы доставить матери и
Обществу киевских художеств удовольствие, имею сведения о
теперешнем состоянии здоровья Костенко, в какой именно больнице он
находится, а также как содержится…» [ЦДІАУК, ар. 1].
6/18 березня 1897 р. з Міністерства Іноземних Справ у Парижі було
отримано лист такого змісту: «Милостивый Государь, граф Алексей
Павлович, В ответ на отношение Вашого Сиятельства от 13 января с. г.
№ 452, имею честь препроводить при сем подлинно свидетельство
больницы для душевнобольных (Asile de vaucluse), из коего Вы изволите
усмотреть что положение Сергея Костенко за последнее время
значительно ухудшилось, так что отправление его на родину не
представляется возможным, иначе как под строгим медицинским
присмотром … [яке] обошлось бы, по приблизительной оценке, около трех
тысяч франков» [ЦДІАУК, ар. 5].
7 квітня 1897 р. Марія Антонівна Костенко отримала повідомлення
про стан справ, про те, що вона ніколи не побачить свого сина.
Всі талановиті і геніальні люди, на думку київського мистецтвознавця Є. М. Кузьміна, дуже крихкі, вразливі і дуже болісно переживають як удачі, так і невдачі. «Постоянное нервное напряжение
последних лет борьбы, работы и успеха разразились в тяжкий
психический недуг, завершивший, вероятно навсегда, эту столь блестяще
начатую жизнь» [Мурашко 1907, с. 208].

360

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Цей талановитий 32-річний художник, Сергій Петрович Костенко,
шість останніх років свого життя провів у психіатричній лікарні Парижа,
де і помер у 1900 р. …Страшна доля! (рис. 10).
Скільки людей іде з життя не залишаючи в пам’ять після себе
нічого, навіть імені. Хто саме, назвіть прізвища, збудував Софійський
собор, церкву Спаса на Берестові, Кирилівську церкву?.. Але слід від
життя цих людей досі бентежить і захоплює нас.
У 2016 р. виповнюється 148 років з дня народження Сергія
Костенка, щирого у своїй творчості талановитого художника, який писав
філософські і глибокі картини. Він залишив себе у своїх творах, в
розписах Кирилівської церкви, в серцях вдячних нащадків. Велика
частина спадщини художника була втрачена, окремі роботи зберігаються
у колекціях Національного художнього музею України та у приватних
колекціях. Це такі твори, як: «Фауст і Маргарита», «За уроком», «За
книгою», «Портрет старого», «Приємна бесіда», «Пейзаж», «Маленька
модниця», «Перед звіринцем», «Інтер’єр», «Портрет літньої жінки», «Вечір
над Дніпром», «З базару», «Торговки», «Морозивник», «Важкий акорд»,
автопортрет, «Прачки» та інші (рис. 11, 12, 13).
Література:
Головчинер В.Д. Раздумья и размышления // Степан Петрович Яремич; Оценки и
воспоминания современников. Статьи Яремича о современниках. Сб. /Сост.
И.И. Выдрин, В.П. Третьяков. СПб., 2005. Т. І. С. 113–119.
Державний архівний фонд Національного художнього музею України. Ф. 17, од.
зб. 13. Арк. 5.
Кузьмин Е.М. Из Києва. Корреспонденция // Искусство и художественная
промышленность: Ежемесячное иллюстрированное издание Императоркого
Общества поощрения художеств. СПб., 1901. № 4. С. 109–110.
Марголіна І.Є., Ульяновський В.І. Київська обитель святого Кирила. К., 2005.
350 с.
Мурашко Н.И. Воспоминания старого учителя: Киевская рисовальная школа.
1875–1901. К., 1907. Вып. 1. 240 с.
Проніна М.В. Подих мефістофельського генія // Образотворче мистецтво, К., 2012.
№ 3–4. С. 164–165.
Хроника журнала «Искусство и художественная промышленность». СПб., 1899.
№ 5. С. 27.
Центральний державний Історичний архів України. Ф. 442, оп. 622, од. зб. 521.
Арк. 1–8.

361

Себта Т.М.

УКРАЇНСЬКІ КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ В НІМЕЧЧИНІ:
ФОТОЗБІРКА НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА
«СОФІЯ КИЇВСЬКА»
Кілька років тому завдяки німецьким колегам1 стало відомо про
фонд фотографій під назвою «Київ» у фототеці Центрального інституту
мистецтвознавства (Zentralinstitut für Kunstgeschichte) у Мюнхені. Він
містить 1854 фотографії, 1 малюнок аквареллю, 2 машинописні довідки
німецькою мовою про Софійський собор та мозаїки і фрески Софійського і
Михайлівського соборів. Вони зберігаються в 17 великих картонних
папках-коробках. З них 9 папок містять 1097 фотографій інтер’єру та
екстер’єру київських храмів (Софійський, Михайлівський, Володимирський собори, Кирилівська, Андріївська церкви та ін.) кінця 1920–
1930-х рр., названі довідки та акварельну копію фрески «Музикант»
північної башти Софійського собору роботи, ймовірно, П. Юкіна (1883–
1945), відомого реставратора Софійського собору. Інші 8 папок містять
фотографії храмів містечок і сіл Наддніпрянської (Великої) та Західної
України (742), Росії (4), Грузії (2) та Білорусі (1), а також 8 фотографій з
видами Криму. Всього – 757 фотографій. Фонд «Київ» на сьогодні
повністю оцифрований.
Кожна фотографія наклеєна на картон, містить або оригінальні
машинописні підписи українською і російською мовами або, у більшості
своїй, машинописний підпис лише німецькою мовою. Підпис містить 5-ти
значний номер, отриманий у Центральному інституті мистецтвознавства
у Мюнхені (далі ЦІММ) та, як правило, оригінальний номер (1–4-х
значний) колишнього власника. На фотографіях, які мають оригінальні
номери, видно, що кожний номер був видряпаний на негативі. Частина
фотографій не має номерів колишнього власника. Вдалося з’ясувати, що
більшість фотографій (1438 одиниць), довідки та акварель походять зі
збірки Національного заповідника «Софія Київська»2 (далі НЗСК).
Видряпані на скляних негативах НЗСК номери співпадають з номерами
на фотографіях фонду «Київ», не кажучи вже про ідентичність
зображень. Відомо також, що з НЗСК у жовтні 1943 р. були вивезені
через Краків у Німеччину 9 скриньок з негативами і 3 ящики, де серед
іншого були й фотографії [Коренюк Ю. ..., ХХVI–XXVII].
1

Дякую др. Коріні Кур-Корольовій і др. Ульріке Шмігельт-Рітіґ, які звернули
увагу в Центральному інституті історії мистецтва у Мюнхені на цей фонд і
повідомили автору про нього.

2

Висловлюю глибоку подяку Ніні Олексіївні Світличній, колишньому зберігачу
фондової групи “Негативи” Національного заповідника “Софія Київська” за
допомогу в атрибуції “мюнхенських” фотографій та надані документи для
підготовки цієї статті.
362

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Фотографії фонду «Київ» з підписами українською і російською
мовами, наклеєні на цупкий сірий картон приблизно формату А5 або по
дві фотографії на такий самий картон формату А4, є оригінальними
позитивами (17×12 см), що зберігалися у фототеці НЗСК до війни. Їх
небагато – 34 одиниці. Інші фотографії – 1404 одиниці наклеєні на
коричневий картон формату А4 і містять підпис лише німецької мовою.
Така відмінність в оформленні свідчить про те, що вони були зроблені з
вивезених негативів фототеки НЗСК вже в Німеччині приблизно у 1944–
1945 рр. 373 фотографії з видами західноукраїнських церков наклеєні на
білий картон і походять зі збірки Польської академії наук у Варшаві та
невстановленої установи у Кракові, 35 фотографій і листівок з видами
Києва – зі збірки невідомого власника та 8 фотографій з видами Криму
так само – зі збірки невстановленого власника. Ці фотографії не мають
старих номерів, тому досить важко визначити, кому вони могли
належати3.
Таблиця 1. Розподіл фотографій та інших матеріалів за походженням
1.
2.
3.
4.
5.
6.

Фотографії та акварель зі збірки НЗСК
Фотографії, зроблені з негативів збірки НЗСК в 1944–1945 рр.
Перекладені німецькою мовою довідкові матеріали з оригіналів
збірки НЗСК
Фотографії західноукраїнських церков зі збірки Польської
академії наук у Варшаві та невстановленої установи у Кракові
Фотографії, листівки з видами Києва не встановленого власника
Фотографії з видами Криму не встановленого власника
Всього:

34 (+1)
1404
(+2)
373
35
8
1854 (+3)

Переміщення цієї збірки до Німеччини безпосередньо пов’язане з
німецькою окупацією Києва під час Другої світової війни. У той час
Національний заповідник «Софія Київська» з 1939 р. називався
Державний архітектурно-історичний заповідник «Софійський музей»,
філіалами якого були Андріївська церква, Видубицький монастир,
Кирилівська церква та церква Спаса-на-Берестові [Преловська І.М.
Передумови, обставини організації..., 163, 209]. За часів нацистської
окупації Києва (1941–1943) його назва, структура і підпорядкування
кілька разів змінювалися. У 1941 р. він підпорядковувався Київській
міській управі та був розділений на дві установи – Софійський (історикокультурний) заповідник (Софійський собор, Михайлівський собор
Видубицького монастиря, церква Спаса на Берестові, рештки Десятинної
церкви) під керівництвом вченого охоронця І. Моргілевського та
Архітектурний музей на чолі з директором О. Повстенком [КиєвоПечерська Лавра у часи Другої світової війни..., 373–374; Корнієнко В.
Curriculum Vitae Іполита Моргілевського..., 330–331]. 1 січня 1942 р.
генералкомісар Київської генеральної округи забрав у своє управління
3

Досить ймовірно, що цим власником міг так само бути НЗСК, адже у фондовій
групі “Негативи” зберігаються негативи і без номерів.
363

Себта Т.М. Фонд «Київ» у Центральному інституті мистецтвознавства у Мюнхені …

Софійський собор та Кирилівську церкву, по суті – Софійський
заповідник, а 13 лютого 1942 р. дав йому назву Архітектурно-історичний
музей, яка залишилася незмінною до кінця окупації, і призначив
директором О. Повстенка [Києво-Печерська Лавра у часи Другої світової
війни..., 689, 691–692]. Можна вважати, що з того моменту (13.02.1942)
відбулося об’єднання обох установ – Софійського історико-культурного
заповідника та Архітектурного музею. Принаймні їхні назви після того
більше вже не згадувались.
Архітектурно-історичний музей (далі АІМ) опікувався всіма
стародавніми церквами Києва, фактично колишніми філіалами заповідника, а також Троїцькою надбрамною церквою і Великою лаврською
дзвіницею на території Києво-Печерської Лаври; поза його опікою
залишалась Андріївська церква, яка на той момент була вже діючим
храмом [Києво-Печерська Лавра у часи Другої світової війни..., 692, 754].
З 1 березня 1943 р. АІМ знаходився під управлінням Крайового
управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України (далі
КУАБМ). 16 березня 1943 р. його керівник д-р Г. Вінтер призначив
замість О. Повстенка директором АІМ проф. С. Гілярова, якому доручив
також опрацьовувати всі справи, пов’язані з захистом пам’яток
архітектури на території Райхскомісаріату Україна [Києво-Печерська
Лавра у часи Другої світової війни..., 752].
Наприкінці нацистської окупації фотографії та негативи зі збірки
АІМ у кількості 9 скриньок негативів і 3 ящиків частково з фотографіями
були вивезені 7 жовтня 1943 р. у Краків [Києво-Печерська Лавра у часи
Другої світової війни..., 307]. Разом з ними у Краків з АІМ були вивезені
27 фресок і одна мозаїка Михайлівського монастиря, дві престольні
плити, гравюри, малюнки, плани церков, карти [Коренюк Ю. ..., ХХVI–
XXVII]. У квітні 1944 р. з Кракова вони були вивезені у Баварію в замок
м. Гьохштедта на Дунаї, а після війни протягом 4 листопада – 20 грудня
1945 р. – у Мюнхенський центральний збірний пункт (Central Collecting
Point Munich) [Reinhard H. Seitz..., S. 146, 150, 168–169], створений
американськими союзниками для реституції культурних цінностей,
вивезених нацистами з окупованих країн [Iris Lauterbach...].
З Мюнхена збірка фотографій та негативів НЗСК була повернута
Радянському Союзу 15 квітня 1946 р. серед інших збірок, вивезених як з
музеїв України, так і Росії, Білорусі та Литви. 4 грудня 1947 р. транспорт
з 7 вагонів з повернутими українськими культурними цінностями прибув
у Київ [Ulrike Hartung..., 212; Себта Т.М. Мюнхенська систематична
Картотека..., 226–228; Києво-Печерська Лавра у часи Другої світової
війни..., 944]. Вони були перевезені у Державний історико-культурний
заповідник «Києво-Печерська Лавра», де протягом двох з половиною
місяців (4.01.–15.03.1948) працювала комісія з приймання та інвентаризації культурних цінностей, повернутих з Німеччини, яка визначала
власників прибулого майна. За її рішенням 15 ящиків негативів та
2 ящики документів були передані Інституту археології АН УРСР [Києво-

364

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Печерська Лавра у часи Другої світової війни..., 944–946], серед яких
були і негативи тодішнього Державного архітектурно-історичного заповідника «Софійський музей» (далі ДАІЗСМ). Лише 1959 р. ці негативи
були передані йому у кількості 1084 одиниці, з яких 202 одиниці були
пошкоджені – розбиті або з частково втраченим емульсійним шаром
(НЗСК, наукові фонди, сектор обліку, акт про передачу Інститутом
археології АН УРСР 1084 негативів Софійському заповіднику, 9.07.1959).
По завершенні реституційних процесів у Мюнхені якимось чином зі
збірки НЗСК залишилися 34 оригінальні фотографії, довідки про Софійський собор, одна акварель та 1404 позитивні відбитки, зроблені, ймовірно,
або у Гьохштедті, або у Мюнхені з негативів названої збірки. У ЦІММ,
який був створений 8 листопада 1946 р. у тому самому будинку, де діяв
Мюнхенський центральний збірний пункт [Iris Lauterbach..., 178], ці фотографії почали приймати на зберігання і заносити в інвентарну книгу
10 жовтня 1948 р., починаючи з № 10001 [Zentralinstitut für Kunstgeschichte, Fotothek, Inventarbuch, Nr. 10001...]. Це були фотографії фототеки Мюнхенського центрального збірного пункту, правонаступником якого
після його закриття став ЦІММ [Iris Lauterbach..., 179]. Наступні
35 фотографій і листівок з видами Києва надійшли приблизно у 1949–
1950 рр., 8 фотографій з видами Криму – у 1956 р., протягом 1960–1990-х рр.
– ще 373 фотографії з видами західноукраїнських церков, що належали
Польській академії наук у Варшаві та невстановленій установі у Кракові.
Так, на кінець 1990-х рр. склалася нинішня структура фонду «Київ» ЦІММ.
Таблиця 2. Предметна структура фонду «Київ» ЦІММ
Предмет, походження, час та регіон зйомки

Рік
надходження

Ксть

Оригінали зі збірки НЗСК, др. пол. 1930-х рр.
– фотографії
– малюнок аквареллю фрески «Музикант» з північної
башти Софійського собору, худ. [П. Юкін]

1948–1950 рр.
1948

34
(+1)

Фотографії з негативів НЗСК 1920–30-х рр., зроблені приблизно у 1944–1945 рр.
– фрески і мозаїки Софійського собору
– фрески і мозаїки Михайлівського собору
– Андріївська церква
– Десятинна церква
– Кирилівська церква
– інші храми та види Києва
– церкви Наддніпрянської України
– церкви Новгорода, Воронезької та Брянської обл. РФ
– церкви Грузії

1948
1948
1948
1948
1948
1948
1948
1948
1948

731
193
33
31
36
4
370
4
2

Довідкові матеріали зі збірки НЗСК, 1930-ті рр.
перекладені на німецьку в 1944–1945 рр. довідки про
Софійський собор та фрески і мозаїки Софійського і
Михайлівського соборів

365

1948

(+2)

Себта Т.М. Фонд «Київ» у Центральному інституті мистецтвознавства у Мюнхені …
Власник невстановлений, поч. ХХ ст., 1920–1930 рр.
Фотографії, листівки з видами Києва

1949–1950

35

Власник невстановлений, 1920–1930-ті рр.
Крим (Україна)

1948, 1956

8

Польська академія наук у Варшаві, невідома інституція у Кракові,
до 1939 р. та кінця 1960 – поч. 1990-х рр.
Західна Україна (Галичина та Волинь)
Брестська область Білорусі

1980–1990-ті рр.
1990-ті рр.

Загальна кількість:

372
1

1854 фотографії (+3)

Отже, Національному заповіднику «Софія Київська» у фонді «Київ»
Центрального інституту мистецтвознавства у Мюнхені належить лише
частина фотографій, а саме 1438 фотографій та 1 акварель, на якій
зображена фреска «Музикант» північної башти Софійського собору, як
вважається, роботи Павла Юкіна. На повернення цієї частини фонду по
праву може претендувати Національний заповідник «Софія Київська» як
її законний власник.
Значення віднайдених у Мюнхені фотографій важко переоцінити.
Навіть у кількісному відношенні їх число перевищує кількість негативів,
отриманих НЗСК з Інституту археології АН УРСР у 1959 р. – 1084 негативи.
Якщо взяти до уваги 202 пошкоджених негативи, то їхня кількість стає ще
меншою. Про склад отриманої збірки негативів розповідає довідка тодішнього завідувача відділу фондів НЗСК В. Левицької від 10 липня 1959 р.:
«Негативы, ранее принадлежавшие Государственному архитектурноисторическому заповеднику «Софийский музей» и переданные
Институтом Археологии Академии Наук УССР Софийскому музею, по
сюжету представляют негативы фотосъ[е]мки Софийского собора
(преимущественно мозаичной, фресковой живописи) – 714 шт., собора
Михайловского Златоверхого монастыря (преимущественно мозаичной
живописи) – 192 шт., Десятинной церкви (фрагменты экстерьера) –
32 шт., Андреевской церкви (экстерьер и интерьер) – 28 шт., Кирилловской церкви (живопись, экстерьер, интерьер) – 37 шт., ИоанноПредтеченский предел Киево-Печерской Лавры – 1 шт., разные сюжеты
(архитектурные памятники и проч[ее] – 18 шт. и спаренные стереоскопические негативы – 61 шт.» (НЗСК, наукові фонди, сектор обліку).
Після надходження до фондів ДАІЗСМ збірка отримала номер КП-212.
За станом на сьогодні в ній відсутні спарені стереоскопічні негативи та
окремі негативи щодо київських храмів. А негативи, на яких зображені
храми Наддніпрянської (Великої) України, як бачимо, навіть не надходили. Отже, навіть з точки зору цілісності колекції мюнхенська збірка
допоможе заповнити багато лакун, які містить сьогодні фонд КП-212.
Мюнхенська збірка є безцінною з наукової точки зору. Фотографії
зафіксували етапи реставрації фресок і мозаїк Софійського собору,
проведеної П. Юкіним у 1935–1936 рр., розкопки собору (центральний
366

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

неф та північна башта) 1939 р. та відкриті при цьому численні
поховання. 192 фотографії висвітлюють стан Михайлівського Золотоверхого собору до, під час та після зняття мозаїк і фресок собору. Обміри та
фотофіксацію храму провів у 1934 р. І. Моргілевський за участю групи
студентів Київського художнього інституту та наукового співробітника
Інституту судової експертизи К. Данкевич [Світлична Н.О. Невідомі
матеріали..., 348, 351].
Фотографії церков Наддніпрянської (Великої) України зберегли
зображення нині багатьох втрачених храмів. Ці фотографії можуть
суттєво доповнити банк даних втрачених пам’яток архітектури. На нашу,
думку автором фотографій храмів України, Росії, Грузії та Криму міг
бути І. Моргілевський, який з 1926 р. в Лаврському музеї культів та
побуту завідував відділом архітектури, перейменованим згодом у Музей
староукраїнської будівельної техніки, а на початку 1930-х рр. був
завідувачем фондів архітектури Всеукраїнського музейного городка (далі
ВМГ). З метою дослідження витоків давньоруської архітектури України
він побував у Стамбулі (1927–1928), Вірменії (1928), Грузії, Узбекистані,
Криму, давньоруських містах Росії та Білорусі [Корнієнко В. Curriculum
Vitae Іполита Моргілевського..., 334–335; Києво-Печерська Лавра у часи
Другої світової війни..., 167].
Водночас, завдячуючи старим номерам, які були видряпані на
негативах і відобразилися на відбитках, «мюнхенські» фотографії розкривають історію формування фотозбірки НЗСК. Нумерація наскрізна, без
роздільників, без повторів номерів. Все це вказує на те, що збірка
фотографій не ділилася всередині на колекції. Негативи отримували
інвентарні номери у порядку надходження до фототеки, починаючи з
№ 1. Найбільшим оригінальним номером у «мюнхенській» збірці є номер
3331 (дерев’яна дзвіниця з малюнка Т.Г. Шевченка, ЦІММ-№ 10409), що
дає уявлення про обсяг довоєнної фотозбірки НЗСК, а найменшим – № 1
(кладка пілону Михайлівського Золотоверхого собору, ЦІММ-№ 10533).
Це свідчить про те, що фотографії Михайлівського Золотоверхого собору
започаткували фахову, іншими словами, взяту на облік фототеку НЗСК.
Сталося це не раніше 1934 р., коли 5 травня 1934 р. був переданий у
відання ВМГ Софійський собор, і він та комплекс будівель на його
подвір’ї стали філією ВМГ [Преловська І.М. Передумови, обставини
організації..., 136], та коли розпочалося зняття мозаїк і фресок
Михайлівського Золотоверхого собору, тобто після 26 червня 1934 р.
[Мемуары Павла Юкина..., С. 352].
Піднімаючи питання реституції «мюнхенських» фотографій як
частини фотозбірки НЗСК, варто говорити про фізичне повернення і тих
позитивних відбитків, що були зроблені з негативів вже в Німеччині,
незважаючи на можливість отримання без транспортних витрат їхніх
електронних копій. І хоча негативи були повернуті 1946 р. СРСР, а через
рік – в Україну, їх сьогодні у фототеці НЗСК набагато менше ніж
позитивних відбитків, що зберігаються у ЦІММ. З іншого боку, електронні

367

Себта Т.М. Фонд «Київ» у Центральному інституті мистецтвознавства у Мюнхені …

копії містять лакуни. Окремі фотографії при оцифруванні були випадково
пропущені. Серед електронних копій, наприклад, не знаходимо трьох
фотографій Бахчисараю. Тому наявність у фототеці НЗСК позитивних
відбитків, зроблених безпосередньо зі скляних негативів, забезпечило б
максимально повне відтворення його довоєнної фотозбірки, формування
контрольного фонду фотографій та дало б змогу неодноразово
опрацьовувати їх у майбутньому, зважаючи на цілі, для отримання
електронних копій необхідної якості.
Наразі увазі читачів пропонуємо опис фотографій фонду «Київ» за
папками, які у нашому розумінні можна вважати справами – всього
17 одиниць.
Опис фонду «Київ»
Центрального інституту мистецтвознавства у Мюнхені
Фонд «Київ» умовно ділиться на дві частини. Перша – це храми
Києва і друга – храми України. Оформлення більшості фотографій обох
частин схоже. Відмінності залежали від походження фотографій та часу
їхнього надходження.
34 оригінальні фотографії (17×12 см) зі збірки НЗСК наклеєні на
цупкий сірий картон приблизно формату А5 або по дві фотографії на
такий самий картон формату А4, супроводжуються машинописними
підписами українською і російською мовами, надрукованими на смужці
білого паперу, наклеєній під фотографією, та перекладом простим
олівцем на німецьку мову. Кожна фотографія обведена білою рамкою
(білила, рейсфедер) на відстані 5 мм. Номери НЗСК (3-х, 4-х значні), що
написані чорною тушшю під фотографією праворуч, викреслені простим
олівцем при прийнятті до ЦІММ. Номер ЦІММ (5-ти значний)
проставлявся чорною тушшю вгорі ліворуч. Деякі фотографії мають 5-ти
значний друкований номер ЦІММ, який починається з цифри 2. Це
означає, що вони надійшли після 1948 р.
1404 фотографії, зроблені з негативів збірки НЗСК у 1944–1945 рр.,
наклеєні на коричневий картон формату А4, інколи по дві на аркуш, і
містять машинописний підпис лише німецькою мовою, надрукований так
само на смужці білого паперу (7×4 см), наклеєній у лівому нижньому
кутку. На фотографіях чорною тушшю внизу праворуч написані оригінальні номери. Фахові підписи німецькою мовою під фотографіями з
вірним визначенням храму, сюжету свідчать, що їхній автор був добре
обізнаний з пам’ятками, які описував, або мав перед собою зразок підписів до негативів. Відомо, що весною 1946 р. у Мюнхенському центральному збірному пункті працювали українські науковці – археологи Валерія Козловська, Неоніла Кордиш, Борис Безвенглинський, Олексій Шевєльов, мистецтвознавець Костянтин Мощенко [Iris Lauterbach...,
S. 128].
373 фотографії з видами західноукраїнських церков наклеєні на
білий картон і походять зі збірки Польської академії наук у Варшаві та
невстановленої установи у Кракові.
368

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Інші фотографії – 35 з видами Києва і 8 з видами Криму різного
формату, які надійшли у різний час, так само наклеєні на картон, але
інших відтінків (коричневий, світло сірий, білий). Фотографії з видами
Києва містять підпис німецькою мовою від руки простим олівцем.
І. Храми Києва
Папка [№ 1 «Ukraine / Kiew / Sophienkirche / Mosaik»
(Україна. Київ. Софійський собор. Мозаїки): 99 фотографій
4

1.1. 2 фотографії планів Софійського собору, наклеєні на сірий картон, за
номерами: 873 (11101)5 та 902 (11376). Машинописний підпис німецькою мовою на смужці білого паперу (7×4 см), наклеєній на картон.
1.2. Окремий комплект з 15 фотографій зовнішнього вигляду собору та
дзвіниці. З них 11 фотографій на 10 аркушах коричневого картону
формату А4 та 4 оригінальні фотографії (17×12 см) на двох аркушах
грубого сірого картону формату А4 з підписами українською і
російською мовами.
1.3. Софійський собор всередині та антирелігійна виставка у Володимирському соборі. 24 аркуші коричневого картону формату А4 з
наклеєними фотографіями (подекуди по дві на аркуш) та одна
оригінальна фотографія (17×12 см) на цупкому сірому картоні.
Всього 29 фотографій.
1.4. Розкопки у Софійському соборі. Дві групи фотографій:
1.4.1. 23 фотографії наклеєні на коричневий картон формату А4.
1.4.2. 30 фотографій розкопок у північній башті та центральному
нефі Софійського собору, на 26 картонних аркушах коричневого
кольору формату А4 (подекуди по дві на аркуші).
Папка [№ 2] «Ukraine / Kiew / Sophienkirche / Mosaik»
(Україна. Київ. Софійський собор. Мозаїки): 137 фотографій
2.1. Два аркуші довідкових матеріалів: «Die Sophienkirche in Kiew» (Софійський собор у Києві) та «Verzeichnis und Datierung der Fresken und
Mosaiken aus der Sophienkirche und dem Michaelskloster in Kiew»
(Перелік та датування фресок і мозаїк Софійського собору та Михайлівського монастиря у Києві). Обидві довідки є машинописними копіями,
надрукованими під синю копірку. У фототеці НЗСК зберігаються
негативи оригінальних довідок у колекції КП-212, старий № 198.
2.2. Комплект з 12 оригінальних фотографій (17×12 см) фресок Софійського собору, окремо наклеєних на сірий цупкий картон формату А5 з
машинописними підписами на українською і російською мовами.
Простим олівцем перекладено назву фрески та стандартно підписано «Fresko Kiew Sophienkathedrale 1017–1037» (Фреска. Київ.
Софійський собор. 1017–1037).
4

Нумерація папок авторська, тому взята у квадратні дужки.

5

У круглих дужках номер ЦІММ.
369

Себта Т.М. Фонд «Київ» у Центральному інституті мистецтвознавства у Мюнхені …

2.3. 125 фотографій з зображенням мозаїк Софійського собору на 115
аркушах коричневого картону формату А4 (подекуди дві фотографії
на аркуші).
Папка [№ 3] «Ukraine / Kiew / Sophienkirche / Mosaik»
(Україна. Київ. Софійський собор. Мозаїки): 172 фотографії
3.1. 172 фотографії мозаїк Софійського собору на 158 аркушах коричневого картону формату А4 (подекуди дві фотографії на аркуші).
Папка [№ 4] «Ukraine / Kiew / Sophienkirche) / Fresken I»
(Україна. Київ. Софійський собор. Фрески І):
157 фотографій (156 фресок, 1 мозаїка), 1 малюнок аквареллю
4.1. Малюнок аквареллю фрески «Музикант» з північної башти Софійського собору роботи, ймовірно, П. Юкіна, обведений рамкою (білила,
рейсфедер) на відстані 5 мм, № 1030 (24905). Номер Софійського
заповідника чорною тушшю під малюнком праворуч. Напис простим
олівцем під малюнком: «Anf. XI. Jhd. Kiew Sophienkirche» (початок
ХІ ст. Київ. Софійський собор).
4.2. 156 фотографій фресок і 1 фотографія мозаїки, наклеєні на
коричневий картон формату А4.
Папка [№ 5] «Ukraine / Kiew / Sophienkirche) / Fresken II»
(Україна. Київ. Софійський собор. Фрески ІІ): 162 фотографій
5.1. 1 фотографія орнаменту, наклеєна на світло сірий картон. Номер
ЦІММ 287648. Підпис простим олівцем під фотографією: «11. Jh.
Fresko. Nachlaß Prof. R. Oertel. Kiew Sophienkathedrale» (ХІ ст.
Фреска. Зі спадщини проф. Р. Ертеля. Київ, Софійський собор).
5.2. 144 фотографії фресок (142 Софійського собору та 2 Кирилівської
церкви), наклеєні на коричневий картон формату А4.
5.3. 13 фотографій фресок до реставрації, до яких відсутні дублети,
тобто після реставрації, наклеєні на коричневий картон формату А4.
5.4. 4 фотографії фресок, окремо наклеєні на коричневий картон
формату А4.
Папка [№ 6]. «Ukraine / Kiew / Sophienkirche) / Fresken III»
(Україна. Київ. Софійський собор. Фрески ІІІ): 37 фотографій
6.1. 17 оригінальних фотографій фресок з машинописними підписами
українською і російською мовами. З них 15 фотографій (17×12 см)
наклеєні на сірий цупкий картон формату А5. Мюнхенський 5-ти
значний номер надрукований синім чорнилом у лівому верхньому
кутку і починається з цифри 2, тобто фотографії надійшли після
1948 р. Дві фотографії (17×12 см) наклеєні на один аркуш сірого
цупкого картону форматом А 4.
6.2. 20 фотографій, з них 18 фресок і 2 мозаїки Софійського собору. На
17 аркушах коричневого картону формату А4 і одному аркуші
формату А5.
370

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Папка [№ 7] «Ukraine / Kiew / Michaelskloster»
(Україна. Київ. Михайлівський монастир): 112 фотографій
7.1. 58 фотографій з видом Михайлівського Золотоверхого собору і
подвір’я монастиря на 51 аркуші коричневого картону формату А4.
7.2. 18 фотографій фресок Михайлівського Золотоверхого собору на 18
аркушах коричневого картону формату А4.
7.3. 35 фотографій зняття мозаїк, фресок Михайлівського Золотоверхого
собору на 35 аркушах коричневого картону формату А4.
7.4. 1 фотографія: «Речі з Михайлівського Золотоверхого собору на виставці».
Папка [№ 8] «Ukraine / Kiew / Michaelskirche / Michaelskloster / Mosaiken»
(Україна. Київ. Михайлівський собор. Михайлівський монастир):
81 фотографія
8.1. 81 фотографія зняття мозаїк і фресок Михайлівського Золотоверхого
собору на 81 аркуші коричневого картону формату А4.
Папка [№ 9] «Ukraine / Kiew / außer Sofienkirche und Michaelskirche»
(Україна. Київ. Крім Софійського та Михайлівського соборів):
140 фотографій
Всі фотографії наклеєні на аркуш картону коричневого кольору
форматом А4.
9.1. Київ, види міста (фототипія С.В. Кульженка) – 18 листівок,
архітектурні проекти – 4 фотографії. Власник невідомий. Підписи
німецькою мовою від руки простим олівцем. Всього 22 фотографії.
9.2. Київ, Андріївська церква (зовні, всередині) – 33 фотографії, зі збірки
НЗСК.
9.3. Київ, Десятинна церква (зовні, всередині) – 31 фотографія, зі збірки
НЗСК.
9.4. Київ, Кирилівська церква (зовні, всередині) – 36 фотографій, зі
збірки НЗСК.
9.5. Київ, Китаївська пустинь – 10 фотографій. Власник невідомий.
Підписи німецькою мовою від руки простим олівцем.
9.6. Київ, Покровська церква на Подолі – 1 фотографія, зі збірки НЗСК.
9.7. Київ, Антирелігійний музей у Володимирському соборі – 2 фотографії,
зі збірки НЗСК.
9.8. Київ, невідома церква ХІХ ст. на Подолі – 3 фотографії, власник
невідомий.
9.9. Київ, ікона в пишному окладі Св. Миколая – 1 фотографія, зі збірки
НЗСК.
9.10. Київ, Софійський собор, Михайлівський приділ, передвівтарна
частина, фреска ХІ ст., олія ХІХ ст. «Явлення пророку Варлааму архістратига Михаїла»6 – 1 фотографія, зі збірки НЗСК.
6

Висловлюю щиру подяку Ірині Миколаївні Вільчинській, науковому співробітнику Національного заповідника “Софія Київська” за допомогу в атрибуції
сюжету, зображеному на цій фотографії.
371

Себта Т.М. Фонд «Київ» у Центральному інституті мистецтвознавства у Мюнхені …

ІІ. Храми України

Таблиця 3. Храми України. Географічний поділ за власником
Походження фотографій,
час та регіон зйомки

Рік
надходження
до ЦІММ
1948

Ксть

З негативів НЗСК (1920–30-ті рр.):
– Наддніпрянська (Велика) Україна
– м. Новгород, Воронезька і Брянська області РФ
– Грузія
Власник невстановлений (кримський музей?):
1956
– Крим (Україна).
Польська академія наук у Варшаві, невідома інституція 1980–1990-ті рр.
у Кракові (до 1939 р. та кінця 1960 – поч. 1990-х рр.):
– Західна Україна (Галичина та Волинь)
– Брестська область Білорусі

376
370
4
2

Загальна кількість:

757

 Папка [№ 1] «Ukraine / A–B»
 Папка [№ 2] «Ukraine / C–H»
 Папка [№ 3] «Ukraine / J–K»
 Папка [№ 4] «Ukraine / L»
 Папка [№ 5] «Ukraine / M–O»
 Папка [№ 6] «Ukraine / P–R»
 Папка [№ 7] «Ukraine / S»
 Папка [№ 8] «Ukraine / T–Z»

8
373
372
1

– 88 фотографій.
– 102 фотографії.
– 111 фотографій.
– 114 фотографій.
– 94 фотографії.
– 81 фотографія.
– 70 фотографій.
– 97 фотографій.
Література:

Києво-Печерська Лавра у часи Другої світової війни. Дослідження. Документи /
Упоряд. Т.М. Себта, Р.І. Качан. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. Національний Києво-Печерський історикокультурний заповідник. Канадський інститут українських студій Альбертського університету. – К.: «Видавець Олег Філюк», 2016. – 1200 с. + 48 c. іл.
Коренюк Ю., Кот С., Себта Т. Привласнення i реституція: Документи про втрати мистецької спадщини Михайлівського Золотоверхого собору // Пам’ятки
України. – 1999. – № 1. – С. ХХVI–XXVII.
Корнієнко В. Curriculum Vitae Іполита Моргілевського // Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. – Вип. ІІІ: Зб. наук. праць присвячена 150-літтю з дня
народження Єгора Кузьмича Рєдіна (1863–1908) / Упоряд. Д.С. Гордієнко,
В.В. Корнієнко. – К., 2013. – С. 327–336.
Мемуары Павла Юкина. 40 лет моей работы / Публ. та ком. И. Кызласовой //
Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. – Вип. ІІІ: Зб. наук. праць
присвячена 150-літтю з дня народження Єгора Кузьмича Рєдіна (1863–1908) /
Упоряд. Д.С. Гордієнко, В.В. Корнієнко. – К., 2013. – С. 337–370.
Преловська І.М. Передумови, обставини організації та перші кроки функціонування
Софійського державного архітектурно-історичного музею-заповідника. – К., 2015.
Світлична Н.О. Невідомі матеріали з фотоколекції І.В. Могілевського (за матеріалами фонду «Негативи» Національного заповідника «Софія Київська») //
Софійські читання. Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конференції «Духовний
372

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

потенціал та історичний контекст християнського мистецтва» (Київ, 28–29
травня 2009 р.). – К.: Тов. «Горобець», 2010. – С. 348–351.

Себта Т.М. Мюнхенська систематична Картотека власності мистецьких об’єктів
(1945–1952): перспективи дослідження повоєнної реституції українських
культурних цінностей // Загартована історією. Ювілейний збірник на пошану
професора Надії Іванівни Миронець з нагоди 80-ліття від дня народження:
Зб. наук. праць / Упоряд. В. Піскун. – К., 2013. – С. 221–236.
Сорокіна С., Завальна О., Радієвська Т. Діяльність Музею до- і ранньої історії в
Києві у 1942–1943 рр. (за матеріалами НМІУ) // Археологія & Фортифікація
України. – Кам’янець-Подільський, 2015. – С. 288–291.
Ulrike Hartung. Der Weg zurück: Russische Akten bestätigen die Rückführung eigener
Kulturgüter aus Deutschland nach dem Zweiten Weltkrieg: Probleme ihrer Erfassung
// «Betr.: Sicherstellung»: NS-Kunstraub in der Sowjetunion. – Bremen, 1998.
Iris Lauterbach. Der Central Collecting Point in München: Kunstschutz, Restitution,
Neubeginn. Berlin–München, Deutscher Kunstverlag GmbH, 2015.

Reinhard H. Seitz. Das Fürstliche Renaissanceschloß zu Höchstädt a.d.
Donau – seine Baugeschichte und seine (ost)europäische Bezüge. –
Weißenhorn: Anton H. Konrad Verlag, 2009.

373

Ульяновський В. І.

ПРО НАПИСАНЕ, АЛЕ НЕ ПРОЧИТАНЕ, Й ПРО НЕНАПИСАНЕ,
АЛЕ ПРОЧИТАНЕ: ЗАУВАГИ КРИТИКУ
У п’ятому випуску «Софії Київської» (2016) з’явилася розлога
рецензія Олександра Мавріна на перший випуск спеціалізованої збірки
статей «Відродження пам’яток», опублікованої Національним заповідником «Софія Київська» (2016)1. Оскільки з усіх публікацій збірника
лише моя викликала шквал критики рецензента, тож вважаю за
потрібне відповісти на всі закиди колеги.
Спочатку про суть публікації. Вона зводилася до надто зрозумілого,
як на мене, твердження, що Софія Київська, яка у 1918 р. все ще
належала Церкві, не була музеєм і не перебувала під наглядом пам’яткоохоронних установ, як і жодна інша церковна споруда, не могла не лише
реставруватися, але й поглиблено вивчатися із застосуванням усіх
можливих
фізичних
засобів
(окрім
візуального)
без
згоди
церковнослужителів і священноначалія. Відтак, без доброї волі глави
Київської митрополії та соборного кліру «софійська справа» також не
могла розпочатися. Це підтверджують усі без винятку попередні
реставрації й ремонти собору. Навіть відкриття Адріаном Праховим
мозаїк у головному куполі храму могло б не статися, оскільки протоієрей
кафедрального собору Петро Лебединцев спочатку не давав згоди на
розчистку фарбового шару, й лише переконавшись у наявності мозаїки,
добився дозволу митрополита на повне відкриття мозаїк («Продолжайте
вашу работу, а я поеду к митрополиту (тогда Платону) и привезу вам его
благословение»)2. У 1918 р., за доби гетьманату Павла Скоропадського,
коли Православна Церква посідала державне становище, ситуація не
змінилася. Тож моїм завданням було показати той ракурс проблеми
«софійської справи» 1918 р., на який майже не звертали уваги науковці.
Якою була позиція митрополит Антонія (Храповицького), чого він хотів,
на кого й на чиї думки опирався, як сприяв/не сприяв/заважав справі?
Для мене як дослідника історії Церкви це було цікаво. І саме це я
намагався з’ясувати у статті за допомогою опублікованих мною усіх
виявлених на цей момент документів. Підкреслю: питання дозвільної
(якщо можна так сказати) ініціативи, яка належала главі Київської
1

Маврін О. Новий видавничий проект Національного заповідника «Софія
Київська: збірка «Відродження пам’яток», ч. 1 (2016). 220 с. // Софія Київська:
Візантія. Русь. Україна. Вип. V: Збірка наукових праць присвячена 170-літтю
з дня народження Федора Івановича Успенського (1845–1928). К., 2016. С.
415–422.

2

Государственный Русский Музей. Архив. Ф. 139, спр. 6, арк. 57–60 (оригінал спогадів А. В. Прахова без купюр; у фондах Софії Київської — копія рукою Миколи
Прахова з купюрами, у такому вигляді була публікована І. Преловською).
374

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

митрополії, й наукової ініціативи, яка виходила з боку вчених (зокрема,
Ф. І. Шміта) від початку варто розводити, не суміщати, що притаманно
шановному рецензенту. Про позицію Шміта писали всі мої попередники,
праці яких мною названі в статті, про позицію митрополита — ніхто,
існують лише побіжні згадки про його причетність до справи. Отже, й
уявних «деяких суперечностей» у моїй візії ролі митрополита у
«софійській справі» немає: він справді був промотором «дозвільної
ініціативи», та ще й сам скликав і очолив Софійський комітет, намагався
розібратися у тонкощах реставрації, опікувався фінансуванням великого
«софійського проекту». Натомість, дослідники йому приписують бажання
перенести бароковий софійський іконостас в інше місце, хоча, як показує
стенограма наради (док. № 2), цю ідею запропонував Ф. І. Шміт, якого
підтримала частина науковців. Звісно, ідеї й висловлювання митрополита Антонія можна оцінювати по-різному, але «вилучити» його із
«соборної справи» неможливо.
Далі дам відповідь по пунктах закидів рецензента. Але розпочну з
останнього, оскільки моя стаття зачинається тезою, котру не сприйняв
рецензент: «Не зовсім зрозуміло, що має на увазі дослідник, коли
говорить про «всю Русь» чи «руську кафедру», адже кафедра називалася
за містом — себто коректніше вживати «київська кафедра»?» (с. 421).
Початок моєї статті наступний: «Софійський собор у Києві —
першопрестольний храм всієї Русі, становив особливо святе місце для
кожного Київського митрополита». Далі мова йде про «першу за
древністю руську кафедру», «святиню Володимирової Русі» (с. 178). Що
тут незрозумілого, дивного й непрофесійного? Перша кафедра мала
загальноруське значення, як основний храм всієї церковної структури
Руської Церкви, а митрополити мали в титулатурі означення як
Київський, так і Руський, або всієї Русі. Винятково «Київською кафедрою»
Софійський собор став лише тоді, коли Київська митрополія була
перетворена в одну з єпархій. Ніяких «прихованих підтекстів», а тим
більше «невігластва» в моєму твердженні немає. Здається, рецензент
транслював фразу про початки собору як загальноруської кафедри на
часи пізні, зокрема 1918 р. Проте й з 1918 р. не все так просто: саме
Всеукраїнський Православний Церковний Собор 1918 р. повернув статус
Київської митрополії як церковної структури всієї території Української
Держави, складовою якої є й власне Київська єпархія, однак це вже не
була «вся Русь», тож подібне «перенесення» означень і в цьому разі є
недоречним. Відтак, тепер у мене залишається питання: що ж мав на
увазі сам рецензент, критикуючи мене, власне, за що саме критикував?
А тепер вже по порядку зауважень в рецензії.
Перше: «На думку дослідника, ідея проведення реставраційних
робіт походила від митрополита Антонія, хоча далі… ініціатором цих
робіт називає відомого українського мистецтвознавця Ф. Шміта» (с. 420).
Що ж фактично написав я: «Саме за митрополита Антонія Храповицького вперше постало питання проведення нового комплексного

375

Ульяновський В.І. Про написане, але не прочитане, й про ненаписане, але прочитане …

дослідження та реставрації Софійського собору» (с. 179). Іншими словами, «софійську справу» розпочали за часів управління митрополією
Антонія (Храповицького), який міг підтримати, чи не підтримати саму
справу, дати чи не дати дозвіл, а тим більше фінанси, на наукові
дослідження, бо «на той час без дозволу митрополита і священства
діючого кафедрального собору ніхто не міг там нічого робити, а тим
більше в самому сакральному просторі храму» (с. 179). Відтак, хоч Шміт і
був ініціатором наукового вивчення Софійського собору, «однак навіть
він розумів, що лише світська влада, включно із самим гетьманом
Павлом Скоропадським, не можуть розпочати саму справу без дозволу
церковної влади, яка є визначальною в діючому кафедральному соборі.
Тож якщо Ф. Шміт і виступив із ініціативою перед митрополитом
Антонієм, то останній проявив добру волю щодо самого початку справи»
(с. 182). Здається, моя думка цілком ясна, а для більшої акцентуації я її в
наведеній власній цитаті навіть підкреслив.
Друге: «Дорікнувши О. Нестулі у перекосі у цьому питанні в бік
світських дослідників собору, В. Ульяновський робить перекіс у бік
церковної влади РПЦ…» (с. 420). Майже півтори сторінки я присвятив
реферуванню положень О. Нестулі — «шановного колеги й піонера студій
збереження та вивчення «церковної старовини» в Україні доби
революції», який не проминув імені митрополит Антонія в описі
«софійської справи», але узагальнив у висновку його ініціативи до зусиль
не персоніфікованих «релігійних організацій». Натомість «всі автори, які
писали після класичної праці О. Нестулі» забули і про митрополита, й
про клір собору, що й «спричинило певний (помилково, через мій
недогляд, в статті надруковано повний — В. У. ) «перекіс» розгляду
проблеми початків «софійських студій» у 1918 р. виключно в бік світських
дослідників-мистецтвознавців різних фахів» (с. 180). Продовжу
цитування свого тексту: «Створюється враження, що вони самі могли
вирішувати долю Софії, сам характер, види робіт у ній, добирати
виконавців, розпоряджатися коштами і т. д. Однак, все якраз, навпаки:
без благословення митрополита та дозволу соборного притчу ніхто нічого
в Софійському соборі не міг робити, за наявності усіх наукових заслуг,
регалій і посвідчень з сімома печатками» (с. 181). Один із прикладів такої
ситуації засвідчує документ № 7 додатків: навіть встановлення риштування науковці вже після створення Софійського комітету на чолі з
митрополитом повинні були узгоджувати із соборним кліром, отримати
дозвіл та відповідні вказівки щодо процесу, врешті риштування
встановлене так і не було (с. 195).
Відтак, я й поставив собі за мету «показати саме «церковну складову» початків дослідження Софійського собору в 1918 р. » (с. 182). От про
що принципово йдеться у моїй публікації. Приватна ініціатива науковців
так і могла б залишитися приватною ініціативою, та й сам склад
Софійського комітету, з включенням найкращих наукових світил, ми
знаємо лише із запрошення, підписаного митрополитом. Саме на

376

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

засіданні Комітету під його головуванням було прийняте рішення про
створення чотирьох дослідницьких комісій за напрямами студій і був
даний старт самій справі. Підкреслю, старт не ініціативі студій, не
розмовам про їх бажаність (з чого починав ще в 1915 р. Ф. Шміт), а
реальному виробленню програми дій, кошторисів, визначення порядку
робіт, залучення фахівців і виконавців тощо — тобто, власне організації
процесу. Всі мої попередники цими питаннями не займалися, й не тому,
що ігнорували, але тому, що не мали в розпорядженні протоколів
засідання Комітету, в яких всі діючі особи «говорять» й показують свої
тогочасні думки щодо проблеми (в подальшому вони мінялися, іноді на
прямо протилежні). Роль митрополита в самій справі організації
дослідження й реставрації Софійського собору, власне, розкривається
головним чином завдяки цим протоколам, як, до речі, в доволі
несподіваному світлі виступають і деякі вчені з їхніми незвичними
ідеями й пропозиціями. Більше того, всі учасники зібрань — відомі
українські й російські вчені та архітектори-практики також розуміли
значимість митрополичої доброї волі щодо «софійської справи». Адже не
випадково при завершенні першого засідання Софійського комітету
знаний український дослідник, якого навряд чи можна запідозрити в
чомусь непатріотичному, Микола Біляшівський звернувся до митрополита Антонія зі словами: «Можно уже теперь перейти к работам, если
Вы, Владыко, это благословите» (дод. № 2, с. 190).
Підкреслю ще одну обставину, про яку акцентовано писав у статті.
На початку (в запрошенні для вчених на засідання) митрополит Антоній
говорив лише про «ремонт» собору, але під впливом обговорення на
першому ж засіданні Комітету схилився до ідеї реставрації, якій має
передувати детальне наукове вивчення храму та вдумливе трактування
суті реставрації (с. 183). Для митрополита не було нагально обов’язковим
самому вникати в суть справи: створили Комітет, нехай працюють, а
контроль можливий з боку консисторії, софійського протоієрея чи одного
із вікаріїв. Тоді б роль митрополита була б лише формальною. Однак
Антоній поставився до справи інакше: з повною зацікавленістю й
бажанням вникнути. Інша річ: як саме він вник і до яких думок вчених
(не своїх власних!) схилявся, а які ігнорував. Не промину тут і того
факту, що це була характерна риса митрополита Антонія: він сам вникав
у всі справи митрополії та контролював їх. Щодо «софійської справи»,
вікарний єпископ Никодим (Кротков), який був відомий своїм різким і
рішучим характером, знаючи особливу зацікавленість митрополита,
важливі рішення не брав на себе, керуючи засіданнями Комітету за
відсутності Антонія, й пропонуючи відкласти їх до наступного зібрання,
коли на ньому буде митрополит (дод. 3, с. 192).
Третє: «В. Ульяновський … намагається спростувати тезу про
українофобство митрополита Антонія (Храповицького)», але сам же
наводить фразу митрополита про бароковий іконостас «католического
характера (урна с фруктами, безобразные столбы». Рецензент обурюється:

377

Ульяновський В.І. Про написане, але не прочитане, й про ненаписане, але прочитане …

«Що це: невігластво митрополита у питаннях мистецтва, чи вияв
упередженості щодо українського мистецтва?» (с. 420). Насамперед
нагадаю рецензенту й усім зацікавленим, що про роль митрополита
Антонія у боротьбі з українським духовенством, інституціями, мовою та
іншими проявами українства в 1918 р. я свого часу написав цілу книгу
винятково на нових архівних матеріалах, тож навряд чи можна
звинувачувати мене в «намаганні спростувати українофобство»3. Чи
йшлося мені про вишиковування якихось виправдальних аргументів
щодо цього? Далебі ні. Як кожного професійного історика, мене цікавить
пояснення тих чи інших вчинків, висловлювань, думок, а також еволюція
поглядів історичних діячів. Тож все, що митрополит Антоній говорив на
першому, найважливішому засіданні Комітету, в моєму розумінні,
розкривало його систему мислення, яка корегувалася упродовж всього
засідання завдяки інформації від науковців та фахівців справи — це
чітко видно зі стенограми (дод. 2). Рецензент чомусь (не буду фантазувати, чому саме) всього цього не помітив. Зокрема, найцікавіше:
почувши про потребу опустити підлогу собору до первісного рівня,
митрополит жваво відреагував: «Значит на столбах и стенах откроются
новые орнаменты?». А далі розпитував Шміта, чи можливі відкриття
фресок десь поза вівтарем, в іншим компартаментах храму. Не менш
цікаві й думки митрополита «в голос» про саму концепцію реставрації:
відновлювати собор домонгольського часу, чи залишити елементи
українського бароко. Знову підкреслю що Антоній зайняв помірковану
позицію: «Софийский собор — дотатарский, византийский, и Софийский
собор украинский; было бы необходимо знать, каковы они были; и если
более известен византийский собор, то его восстановить, и наоборот»
(с. 184). І от щодо цього висловлювання митрополита я зауважив: «Така
подвійна позиція «не вписується» у звичний антиукраїнський образ
Антонія Храповицького, що варто підкреслити» (с. 184). Цей «звичний
образ» був представлений і мною у книзі 1997 р., він став історіографічним загальником, тож в моєму розумінні дуже важливо бачити й те в
діях та словах митрополита, що виходить за рамки «звичного». Розумію,
що комусь хотілося б бачити чорні фарби «на одязі» Антонія (Храповицького). У книзі 1997 г. я їх продемонстрував немало, але проминати,
зокрема, в «софійській справі» цю важливу помірковану думку я не
вважав і не вважаю за потрібне, бо не хочу бути упередженим, а тим
більше піддаватися тиску сучасних політичних обставин, котрі диктують
свої конотації — це було б повним непрофесіоналізмом й підробкою.
Нарешті, про бароковий іконостас. Ось що дослівно говорив
митрополит у контексті загальної візії реставрації собору, зокрема,
домонгольського періоду та залишення нашарувань барокової доби:
«Конечно, нельзя устранять живые нарастания храма, но есть рост, и есть
3

Ульяновський В. Церква в Українській Державі 1917–19120 р. (доба Гетьманату
Павла Скоропадського). К., 1997. 320 с.
378

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

уродства; последние непреемлемы и с чисто религиозной стороны;
например, Нерушимая Стена закрыта безобразным иконостасом католического характера (урна с фруктами, безобразные столбы и т. п. ). Как
смотрите Вы, Федор Иванович?» (с. 184). Розберемося із «невіглаством». У
Києві барокові іконостаси були в Успенському соборі, Всіхсвятській та
Троїцькій надбрамній церквах Лаври (не кажу вже про менші храми над
печерами), де служив Антоній літургії, у Миколаївському воєнному
соборі, у Георгіївському соборі на Видубичах, у Богоявленському братському соборі, в Успенському соборі на Подолі і т. д. Всі ці собори і в
архітектурі, і у внутрішніх прикрасах мали барокові ознаки, й зовсім не
мали давньоруських, тож, щодо них у Антонія не виникало конотацій
«несумісності». Те саме можна сказати про численні храми Харківської
єпархії, де багато років Антоній був архієпископом. А от у Софійському
соборі, наповненому мозаїками й фресками XI ст., бароковий іконостас
митрополита зачіпав. Інтерпретувати це як «невігластво» було б із
натяжкою можливо, якби відомі фахівці того часу на чолі із Федором
Шмітом також не виступили за зняття цього іконостасу. Дискусія щодо
цього питання присутня і в протоколах, і в інших опублікованих разом із
статтею документах. Тож закликаю рецензента бачити комплекс обговорення проблеми іконостасу, а не одну фразу митрополита. До речі, вона
завершувалася запитанням думки Шміта. І що ж відповів цей відомий
вчений, який усіма, й підкреслено рецензентом, вважається головним у
всій «софійській справі»? Знову процитую: «Надо этот иконостас снять и
передать в музей; этим мы устраним то, что не вросло в историческую
жизнь». Тоді митрополит запитав: «Во сколько рядов следовало бы,
применяясь к свидетельствам истории, сделать иконостас?». І Шміт знову
чітко відповів: «В один ряд» (с. 190). І в статті, і в документах наведена
детальна інформація про бурхливі дискусії стосовно софійського барокового іконостасу, а також поданий висновок, який повторю: «Проблема з
іконостасом довго дискутувалася й поділила вчених, церковних діячів та
саме суспільство на два табори: ревнителів старовини у візантійському
стилі з одноярусним іконостасом, та поціновувачів українського бароко,
як національного самовияву в сакральному мистецтві, які захищали
високий іконостас» (с. 184). До речі, Ф. Шміт згодом змінить свою позицію
й почне захищати високий іконостас. А от митрополит Антоній резюмував почуте «різномисліє» щодо іконостасу фразою, яку рецензент знову
волів не побачити, хоч вона й підкреслена рискою: «Едва ли следует и
едва ли нам позволят особенно уменьшить иконостас», тоді як Шміт все
наполягав на відновленні іконостасу часів Ярослава Мудрого (с. 184).
Думка Шміта була визначальна й щодо неможливості ліквідації
прибудов та нереальності самої ідеї «восстановления первоначальной
Софии; мы должны сохранить историю, поэтому уничтожать позднейшие
пристройки не имеем права» (с. 189). Почувши це, Антоній в подальшому
навіть не піднімав питання про відновлення домонгольского собору. Отже,
фактично в усіх принципових моментах щодо «софійської справи» митро-

379

Ульяновський В.І. Про написане, але не прочитане, й про ненаписане, але прочитане …

полит Антоній врешті довірявся думці фахівців, яких в його очах
найбільше репрезентував Федір Шміт. Ідеї, думки й оцінки
митрополита щодо реставрації в Софії мінялися, навіть кардинально,
не під впливом «українофобства» чи «невігластва», а винятково під
впливом вказівок науковців. Це доведений факт, тож жодна «ярлична»
аргументація не може його спростувати.
Четверте: гроші та інше. Це останнє зауваження рецензента про
суперечливість моїх заяв, ніби держава спромоглася виділити 25 тис. крб.
. на роботи в Софії, а митрополитом виділив 2,5 млн. крб. Більше того,
обіпершись на опубліковане в дод. 12 інтерв’ю із проф. Г. Павлуцьким,
рецензент вказав, що митрополит нічого так і не виділив, а наявні в касі
Комітету 100 тис. крб, «очевидно теж урядової дотації» (с. 421). Розчарую
рецензента. В обох випадках від початку йшлося про «виділення» коштів,
тобто не реальний перерахунок самих зазначених сум, а лише рішення
про їх виділення. Державна дотація пов’язана із значними руйнаціями
київських храмів спочатку від артобстрілів більшовицьких військ у січні
1918 р., а потім ще більших від сильного вибуху 6 червня звіринецьких
військових складів. Саме у зв’язку із цим, з державної казни було
виділено 1 млн. крб. . Проте і в цьому випадку йшлося про виділення,
так би мовити, на папері. Кошти реально до відповідних інституцій
(навіть державних, створених зі спеціальною метою моніторингу ситуації
та контролю за ремонтними роботами) не надійшли, практично всі храми
й монастирі здійснювали ремонти за власний кошт4. А звідки ж взялось
100 тис. крб., якщо навіть на папері було всього 25 тис. державної дотації?
Прочитаймо реальну фразу із інтерв’ю Г. Павлуцького: «В распоряжении
комитета по реставрации имеется наличными около 100.000 руб....
Остальные средства для реставрации митрополит Антоний предполагает
отпустить из сумм, которые получатся от продажи Лаврою одного из своих
имений. Но ведь известно, как затруднены теперь сделки по продаже
земли, так что состоится ли эта продажа — вопрос будущего» (с. 199).
Ключовим є слово «остальные». Саме воно засвідчує, що зі своїх коштів
митрополит виділив початково невелику суму, це не була державна
дотація — в документації Міністерства фінансів такого асигнування
немає, адже навіть заплановані 25 тис. не перерахували, що вже казати
про непланове збільшення суми в чотири рази. Втім, мене насторожує
питання точності слів Г. Павлуцького, який був одним із двох голів
архітектурної комісії, що збиралася автономно, визначила свій кошторис,
тож він міг знати швидше про кошти в розпорядженні цієї комісії. Мій
скепсис щодо інформації Павлуцького підкріплений тим, що він впевнено говорив, ніби вже в домонгольській Русі були високі (кількаярусні)
іконостаси (с. 185, 202, 206). Професор негативно ставився до основних
ідей діяльності Софійського Комітету та частини його членів —
4

Див.: Ульяновський В. Церква в Українській Державі. С. 158–160 (вказівки на
конкретні архіви зі спеціальними справами щодо цього).
380

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

авторитетних учених, тож у полемічному запалі нерідко маніпулював
фактами. На жаль, митрополичий та консисторський архіви 1918 р. не
надто добре збереглися, проте їхнє детальне опрацювання, сподіваюся,
дасть можливість віднайти реальні фінансові документи. Для мене поки
що дивним виглядає й заява, ніби митрополит хотів продати лаврський
маєток і з цих коштів фінансувати «софійську справу». Це було
неможливо за церковним законодавством і канонами: Лавра мала
ставропігію, митрополит не розпоряджався її власністю, на це мало бути
рішення Духовного Собору (архів Лаври добре збережений, соборні
протоколи також, там нічого подібного не виявлено), окрім того, все, що
продавала й здобувала Лавра мало витрачатися лише на її потреби, за
винятком доброчинності та військових зборів. Митрополит Антоній міг
вільно розпоряджатися лише власними коштами, які накопичувалися з
численних відрахувань на митрополію. На користь Софії він міг продати
зі згоди софійського притчу лише власність Софійського собору, як
наприклад, землі на Борщагівці тощо. Попри все це, якщо сума в 100 тис.
реально була на балансі Софійського комітету, то вона могла надійти
лише від митрополита, або з фондів самого Софійського собору, але не з
державної казни. Окрім того, державна дотація давалася на ремонти
храмів та світських установ, цими коштами розпоряджалися спеціальні
державні органи, Церква ж могла розпоряджатися лише тим, що сама
виділяла, тож навіть 25 тис. не могли надійти на кошторис створеного
митрополитом Софійського комітету.
Наприкінці підкреслю те, що не побачив у контексті моєї головної
ідеї в розкритті заявленої теми рецензент. Це характеристики суті
справи та участі в ній митрополита Антонія з боку не просто сучасників
чи представників РПЦ, а знаних українських патріотів того часу.
Зокрема, Григорій Нарбут на Павло Зайцев однозначно вказували, що
Софійський комітет організовано «за ініціативою високопреосвященного
Антонія, митрополита Київського та Галицького… На ці завдання
митрополитом асигнована велика кількість грошей» (дод. 14, с. 203).
Отже, в українському часописі «Наше минуле» зазначалася надважлива
роль митрополита Антонія не лише в організації Софійського комітету,
але й у його фінансуванні, при цьому жодним словом не йшовся про
державну дотацію. Фактично те саме писав і Данило Щербаківський 2
листопада 1918 р. як голова секції історії мистецтв Українського
Наукового
Товариства:
«Зараз
закладена
з
ініціативи
високопреосвященнійшого Антонія, митрополита Київського та
Галицького, Комісія, що розглядатиме цілу низку питань щодо
реставрації й ремонту Софійського собору»5. У 1920 г., коли Антонія
давно не було в Києві й Україні, Іполит Моргілевський на засіданні
Українського наукового товариства 30 травня 1920 р. так само
констатував: «Софійський комітет організований митрополитом»
5

Інститут археології НАНУ. Науковий архів. Ф. 9. Спр. 161. Арк. 4–5.
381

Ульяновський В.І. Про написане, але не прочитане, й про ненаписане, але прочитане …

Антонієм», «через політичні події і від’їзд митрополита Антонія, що мав
у своєму розпорядженні також відповідні кошти», зупинив свою
діяльність (дод. 15, с. 204).
Я не знаю, чому рецензент так неуважно прочитав мою публікацію.
Однак, звертаюся не стільки до колеги, скільки до інших науковців, які
тримали в руках 5-й випуск «Софії Київської»: не вірте на слово жодному
з нас — перечитайте мою публікацію, рецензію, цю відповідь й складіть
власне враження. У мене немає претензій до Олександра Мавріна:
зрештою, кожен читає під своїм кутом зору. Більше того, маю, навіть,
подякувати за те, що рецензент зачепив мене й дав можливість ще раз
висловитися на задану тему.

382

Фіголь А.Б.

ПОШИРЕННЯ ПИСЕМНОСТІ
НА ГАЛИЦЬКИХ ЗЕМЛЯХ (ХІІ – ХІІІ ст.)
Одним з результатів утвердження християнства на давньоруських
землях була поява і поширення грамотності та писемності. Свідченням
цього є знахідки численних предметів, пов’язаних із письмом: графіті на
стінах храмів, на керамічних виробах, побутових речах, написи на
княжих печатках, металеві частини палітурок, застібки від книг та
предмети християнського культу з написами.
На високий щабель піднялася освіта у період князювання Ярослава
Осмомисла. Хоч у Галицько-Волинському князівстві школи виникли у
Перемешлі, Звенигороді, Галичі в першій половині ХІ ст., але особливо
славною була княжа школа Ярослава Осмомисла (1152–1187). Князь, за
літописними свідченнями, розгорнув цілу шкільну політику, що
полягала в залученні прибутків монастирів для організації та функціонування навчальних закладів так званого «книжкового вчення», які
утримувалися за рахунок князівської казни [20, с. 98].
На думку І. Коваля, дана школа знаходилася при Успенському
соборі, який був провідним центром культурно-духовного життя. У скрипторії собору працював великий загін товмачів, переписувачів книг,
художників, які здійснювали новий переклад церковних книг з болгарської та сербської мов давньоруською, переписувалися книги античних та
візантійських істориків та літераторів [6, с. 168].
Дуже багатий матеріал дає археологія стародавнього Галича, що
вказує на високі технологічні досягнення в обробці благородних металів.
Галицькі майстри славилися не лише по всій Русі, а й за її межами.
Знайдені коштовні скарби, цілі ювелірні майстерні, окремі вироби
широко висвітлені багатьма науковцями. Особливо цікавими є тогочасні
предмети давньоруського типу, які підтверджують розвиток писемності в
давньому Галичі.
Перші знахідки були виявлені під час розкопок Л. Лаврецького та
І. Шараневича в 1882 році літописної (1152 р.) церкви Cпаса, тоді було
знайдено уламок бокової вертикальної частини (рис.) На лицьовій стороні фрагмента добре збережений напис слов’янськими буквами
«СНСЛАЦРКИА», який, можливо, мав своє продовження і тому зміст є
незрозумілий. Напис був зроблений на восковій моделі перед виготовленням форми, що свідчить про його давньоруське виробництво [7, с. 141; 21,
с. 153].
Ю. Лукомський під час розкопок у 1998 році біля Музею історії давнього
Галича знайшов фрагмент архітектурної деталі з орнаментом на лицьовій
стороні та частиною тексту давньоруського часу на тильній [8, с. 232].
Велика кількість графіті ХІІ – ХVІІІ ст. знаходиться на стінах храму
Святого Пантелеймона. Написи виконані різними мовами, відрізняються

383

Фіголь А.Б. Поширення писемності на Галицьких землях (ХІІ — ХІІІ ст.)

за стилем, характером і змістом. Також на стінах є числена кількість
малюнків та хрестів [22, с. 31–43].
На особливу увагу заслуговують знахідки бронзових і залізних
писал — стилосів, виявлених на території давнього Галича.
Писала — стилоси являли собою круглі в перетині стрижні, один
кінець яких був загострений, а інший виготовлений у формі трикутної чи
п’ятикутної лопатки. Гострим кінцем писали на бересті чи спеціально
навощеній дощечці, а лопаткою розгладжували шар воску і стирали
написане [14, с. 210].
Перший, хто відніс стилоси як знаряддя до письма, був Б.А. Тимощук, пізніше А.Ф. Медведєв систематизував знахідки та дав першу
класифікацію і хронологію стилосам, які зустрічаються в Новгороді. У
1997 році невеликі уточнення до класифікації А.Ф. Медведєва додала
А.А. Мединцева [10, с. 88].
У 2000 році доповнення до
класифікації писал А.Ф.Медведєва,
який виділив 15 типів, зробила
Б.Б. Овчиннікова. Дослідниця приділяє велику увагу писалам-стилосам і зазначає, що у зв’язку з новими археологічними відкриттями
чисельність типів збільшується до
дев’ятнадцяти. Внесено уточнення,
які були відображені в деяких типах
як варіанти, включено розряди, визначено за функціональним призначенням верхньої частини писала —
лопатки: для зішкрябування, для
розгладжування, для прикраси і т.д.
[11, с. 47].
У
фондах
Національного
заповідника «Давній Галич» (НЗДГ)
облікується чотири залізні, одне бронзове
стилоси-писала,
які
були
знайдені під час археологічних розкопок на території давнього Галича.
Чотири стилоси на даний час експонуються в Музеї історії давнього
Галича, два з яких віднайдено під час
Рис. 1. Писала-стилоси з експозиції Музею
археологічних розкопок В. Бараном
історії давнього Галича
та Б. Томенчуком на Крилоському
городищі. П’ятий стилос зберігається у фондах НЗДГ.
Писала-стилоси, які знаходяться в експозиції Музею історії давнього
Галича, були описані у 2013 році Т. Зіньковським та І. Ковалем.
Дослідники приділяють увагу давньоруським писалам та зазначають, що

384

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

майже всі типи писал Галицької землі мають паралелі в містах Давньої
Русі. Більшість з них ототожнюють з «5-м типом», виділеним археологом
Ф. Гуревич [3, с. 20].
За класифікацією Б.Б. Овчиннікової, залізне писало (рис. 1. а) —
довжина 13,5 см, ширина лопатки 2 см, — можна віднести до типу 7 «б».
До даного типу входять писала, в яких лопатка має форму витягнутого
бокальчика. Залізне писало (рис. 1. б) –довжина 11,5 см, ширина лопатки
1,8 см, — прямих аналогів не має, але за формою п’ятикутної лопатки
його можна віднести до типу 9, тільки у лопатці стилоса даного типу присутні отвори, можливо, для підвішування до пояса. Залізне писало
(рис. 1 в) — пошкоджене корозією та відсутня загострена частина
стрижня, довжина 8,5 см, ширина лопатки 1,5 см, яка нагадує трикутник, можна віднести до типу 13 «в». Бронзове писало (рис. 1. г) — довжина 6,7 см, ширина лопатки 1,8 см. частково пошкоджене, відсутня
загострена частина стрижня та пошкоджена лопатка, яка має форму
бокальчика тільки з чітко вираженими боковими гранями, при переході
лопатки до стрижня присутні три валики — можна віднести до типу 3
«в», але оскільки стан писала є не задовільний, тому тяжко дати точну
класифікацію та опис.
Подібні стилоси виявив Б.П. Томенчук. Під час дослідження
церковного комплексу Олешківського городища знайдено два стилосиписала (бронзове в 1981 р. та залізне 1982 р.) [18, с. 161].
Залізне стилос-писало — довжина 9 см, ширина лопатки 0,7 см,
(рис. 2) яке зберігається у фондосховищі НЗДГ, складається з гострого
стрижня та лопатки прямокутної форми з плавно вигнутими кутами до
стрижня, на лопатці погано проглядається, можливо, клеймо або інші
знаки. За класифікацією Овчиннікової Б., аналогів не знайдено, лопатка
носить індивідуальний характер.

Рис. 2. Писало-стилос із фондів Національного заповідника «Давній Галич»

Відомий дослідник Буковини Б. Тимощук зазначає: «Одним з
яскравих показників розвитку давньої Русі є поширення грамотності
серед населення. На території стародавніх Чернівців виявлено шість
стилосів, які виготовлені з бронзи та заліза. Кожний з них складається з
гострого стрижня та щитка з прямим лезом» [17, с. 118.].
С. Пивоваров детально описує виявлені писала, які походять з
Лемківського городища три залізні й один бронзовий стилос, які мають
індивідуальне оформлення лопатки та ідентичні загострені кінці та є

385

Фіголь А.Б. Поширення писемності на Галицьких землях (ХІІ — ХІІІ ст.)

подібними до галицьких стилосів. Дослідник зазначає що писала були
необхідним приладдям у будинку людей, які володіли грамотністю.
Бронзові писала, які були красиво виготовлені, могли носити в шкіряних
футлярах на поясі та при потребі ними прокреслювали написи на стінах і
кам’яних деталях культових споруд [14, с. 210–212]. Шкіряні футляри
для стилоса віднайдено в Новгороді [11, с. 91].
Возний І.П. стверджує що найпоширенішими типами писал на території всієї Русі ХІІ — ХІІІ ст., які зустрічаються від Галицьких земель до
Новгорода, були писала, лопатка яких має форму витонченого бокальчика з витягнутими краями. Дослідник зазначає що рідкісними для
Південно-Західної Русі є стилоси для писання на бересті, у яких була
відсутня лопатка, вони в основному були поширені на північному сході
Русі. Час побутування припадає на ХVІ — ХVІІ ст. В Галичині відомі
залізні писала, у яких відсутня лопатка, а завершується стилос круглими
яблуками або пташино-подібною головою [1, с. 8].
Стилоси-писала виготовлялися з чорних та кольорових металів,
також відомі з посрібленим або позолоченим покриттям. Поширеними
були кістяні, рогові та дерев’яні стилоси, їх велика кількість відома в
давньоруських містах.
Кістяне писало знайдено на Бузькому літописному городищі. Воно
має загострений кінець стрижня для писання на бересті, а також злегка
дугасту форму. Довжина писала 11,9 см, [2, с. 27]. Такі типи відомі в
багатьох давньоруських містах, датуються писала другою половиною Х ст.
За технологією виготовлення писала: кістяні, рогові, дерев’яні
витісувалися та відшліфовувалися. Дерев’яні писала були поширені
серед нижніх прошарків населення, тому що був доступний як сам
матеріал, так і метод виготовлення.
Писала з чорного металу виготовлялися методами кування та шліфування. Як бачимо, відома велика кількість писал з кольорових металів в
давньоруських містах. Особливо в Новгороді відомо багато видів, які
виготовлялися з різного матеріалу, але формочок, як кам’яних, так і
глиняних по восковій моделі для відливання писал з кольорового металу, не
знайдено (ці два методи були поширені серед давньоруських ремісників).
З двох варіантів писала-стилоси з кольорових металів, ймовірно,
виготовляли методом лиття по восковій моделі без збереження форми та
надавали їм потрібної форми куванням, шліфуванням, посрібленням;
для позолоти та всічки дроту кольорового металу, можливо, використовували підігрітий метал, але кольоровий метал підходив до кування і
холодний, також можна було надати заготовці потрібної форми.
На думку Рибакова Б., наступне місце після литва займає кування
та чеканка кольорових металів. Дослідник вважає що відмінність
кування кольорових від кування чорних металів полягає в тому, що
срібло, мідь та їх сплави піддаються значно легшому куванню, при
обробці потребують значно меншої температури нагріву і надаються
куванню на холодно [15, с. 159].

386

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Дерев’яну дощечку для писання по воску було виявлено під час
археологічних розкопок в Новгороді. Дощечка виготовлена з смереки,
прямокутної форми 14,3 – 7,9 см, з двох сторін вирізані прямокутні
заглиблення 0,2–0,3 см. для на вощення. На одному поздовжньому
бортику є два наскрізних отвори, які розміщені на 3,1 см. один від одного.
На другому поздовжньому бортику по середині один наскрізний отвір.
Орлова С. вважає що дощечка належала до трьох аркушевого
«дерев’яного зошита» та була його середнім аркушем, дослідник датує
дощечку ХІІІ–ХІV ст. [13, с. 238–239].
На основі зібраного матеріалу було проведено простий
експеримент, виготовлено дерев’яне стилос-писало з гострим стрижнем та
щитком для розгладжування, після цього бджолиним воском навощено
дощечку, на якій було проведено спробу писати (рис. 3).

Рис. 3. Реконструкція навощеної дошчечки з дерев’яним писалом (за О. Фіголь)

Також цікавим підтвердженням поширення грамотності є берестяні
грамоти. За змістом берестяні грамоти насамперед являють собою ділове
і приватне листування (доручення, розпорядження, боргові зобов'язання,
духовні та охоронні грамоти, купчі, учнівські вправи тощо). Їх писали
люди різних соціальних груп, що свідчить про порівняно високий рівень
грамотності на Русі.

387

Фіголь А.Б. Поширення писемності на Галицьких землях (ХІІ — ХІІІ ст.)

Під час археологічних розкопок 1988–1989 роках у передмісті давнього
міста Звенигорода знайдено три фрагменти берестяних грамот у
культурному шарі, який датують 1110–1137 роками. Дослідник Свешніков І
детально описує Звенигородські грамоти. Перша грамота складається з
трьох частин, вона була розірвана в давнину, напис зроблено кирилицею, на
двох фрагментах текст пошкоджений та читається частково, на третьому
фрагменті збережена тільки одна літера. На другій грамоті кириличний
текст збережений повністю, він має характер ділового листа, над
літерами — горизонтальні відсічки, характерні для ХІІ ст. Третя грамота
видовженої форми з нерівними краями, на внутрішній стороні —
мініатюрний рисунок: погруддя людини та літера «а» [16, с. 128–130].
У 2008 році під час польових досліджень Буського літописного
городища експедицією Інституту археології Львівського національного
університету ім. І. Франка під керівництвом П. Довганя було виявлено
дві рідкісні знахідки: берестяний сувій та згорток. Згорток з берести
дослідник датує Х ст. та зазначає, що жодних написів на ньому не
виявлено. Берестяний сувій датує ХІІ ст., на думку дослідника, це була
заготовка для грамоти [2, с. 27].
І. Коваль зазначає, що другим освітнім центром за кількістю
знахідок, які пов’язані з писемністю, після Галича був Звенигород, де,
крім берестяних грамот, відомі бронзові й залізні писала [4, с. 107].
Зі всього книжкового багатства давнього Галича до нашого часу
дійшло найбільше творів релігійно-церковного призначення. Мініатюри
Крилоського Євангелія 1144 р., Добрилового Євангеліє 1164 р., ініціали
та буквиці Христинопільського Апостола ХІІ ст. дають глибоке уявлення
про художні особливості творів з галицьких іконописних майстерень і
скрипторіїв [5, с. 17]. Мистецтвознавець М. Фіголь стверджує, що в
оформленні галицьких рукописних книг ХІІ ст. особливо широко
застосовується плетінчаста орнаментика, яка була і в Галицькому і в
Добриловому Євангеліях. А плетінчасті ініціали заголовних букв є
типовими для всіх галицьких рукописних книг [19, с. 101.]
Надзвичайно поширеним видом мистецтва була мініатюра,
пов’язана з рукописними пергаментними книгами. Всі ці різновиди
впродовж століть творили спільно з архітектурою своєрідну регіональну
галицьку школу, що посідала в той час провідне місце у розвитку всього
давньоруського українського мистецтва. Тогочасні книги були досить
дорогими. Вони писалися на пергаменті, який на Русі називали також
«харатья» (хартія), і виготовлялися переважно на замовлення. За
підрахунками дослідників, одна книга коштувала декілька гривень (вага
гривні срібла в ХІІ — першій половині ХІІІ ст. коливалася в межах 160–
200 грамів), для нижніх та середніх прошарків населення вона була
практично недоступною. Тільки феодали, духовенство і багаті міщани
могли собі дозволити придбання такої цінної речі [14, с. 214].
Надзвичайно важливий етап в історії Галича та Галицько-Волинського князівства належить визначному державному правителю Данилові

388

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Галицькому, який високо підняв рівень економічного та культурного
розвитку своєї держави та її авторитет. За правління Данила писалися
закони, укладалися державні документи. У Галичі написані перші рядки
Галицько — Волинського літопису. У ХІІІ ст. в Галичі були складені
«Толковий апокаліпсис» та «Хронограф». У ХІІІ ст. в Галичі працював
«премудрий книжник» Тимофій, родом із Києва [12, с. 270].
Галицько-Волинське князівство підтримувало торговельні зв’язки з
Візантією, Болгарією, Угорщиною, Чехією, Німеччиною, Польщею,
Литвою, також мало традиційні торгівельні зв’язки з арабським світом,
безпека яких була гарантована половецькими ханами. Отже, папір міг
бути завезений у Галич арабами, італійцями або татаро-монголами, які у
1241 р. здобули Володимир, Галич та інші міста. Татаро-монголам у
давнину був відомий папір і вони навіть використовували паперову
постіль під час походів.
Якщо найдавніші київські та львівські документи на папері засвідчують
існування тут папірень у першій половині ХVІ ст. і в цьому ніяких не може
бути сумнівів, то з приводу більш раннього їх існування є різні думки. Іван
Вагилевич, покликаючись на польського історика В.О. Мацейовського,
твердить, що в Галичі був відомий спосіб виробництва ганчір’яного паперу в
ХІІІ ст. Папір виробляли два брати з галицьких міщан [9, с. 349].
Музеєзнавець Іларіон Свєнціцький за дорученням митрополита
Андрея Шептицького цілеспрямовано формував колекцію рукописів і
стародруків Національного музею у Львові. Він та його співробітники не
тільки виявляли стародруки в українських селах, але й купували чимало
книжок в антикваріатах України, Білорусі, Росії. Метою вченого було
забезпечення музею зразками видань всіх давніх кириличних друкарень,
не тільки українських, але й білоруських, російських, південнослов’янських, румунських.
У роки Першої світової війни Іларіон Свєнціцький переховував
давньоруські реліквії вдома. Після закінчення війни вчений повернув
музею Бучацьке Євангеліє, а Христинопільський Апостол став одним з
найцінніших експонатів Львівського історичного музею [4, с. 169.].
Отже, прийняття християнства дало поштовх для поширення
писемності та розквіту давньоруського суспільства. На основі літописних
даних та археологічних знахідок можна стверджувати, що грамотність та
освіта розвивається на високому тогочасному рівні. Спостерігається
також піднесення на високий рівень давньоруських ремісників, які
оволодівали будь-яким тогочасним ремеслом, що було необхідним для
життєдіяльності людини.
Література:
1. Возний І. Писала ХІІ — першої половини ХІІІ ст. // Сумська старовина № ХLIXLII. 2013. С. 5–13
2. Довгань П. Особливості північно-східної площадки городища Літописного
Бужська // Вісник інституту археології. Випуск 4. Львів 2009. С. 22–45

389

Фіголь А.Б. Поширення писемності на Галицьких землях (ХІІ — ХІІІ ст.)

3. Зіньковський Т., Коваль І. Давньоруські писала княжого Галича // Пам’ятки
України. № 6 (189). Київ, червень 2013. С. 16–21.

4. Коваль І., Косило М., Миронюк І. Стародавній Галич: цивілізація відома і
таємнича. Івано-Франківськ 2010. С. 141
5. Коваль І. Освіта Галицько-Волинської держави // Галич і Галицька земля.
Збірник наукових праць. Київ — Галич 1998. С. 106–112.
6. Коваль І. Церковна археологія. Івано-Франківськ 1998. С.160–170.
7. Коваль І., Миронюк І. Євангеліст Лука з княжого Галича. Івано-Франківськ
2009. С. 141.
8. Левицька Л. До питання написи-графіті галицьких церков ХІІ-ХVІ ст. //
Матеріали міжнародної наукової конференції. Галич, 14–15 травня 2010
року. Галич 2010. С. 232–243.
9. Мацюк О. чи виробляли папір у Галичі ХІІ-ХІІІ ст. // Галич і Галицька земля в
державотворчих процесах України. Матеріали міжнародної наукової
конференції Івано-Франківськ, Галич, 1998. С. 349.
10. Медынцева А. Начало письменности на Руси по археологическим данным //
История, культура, этнография и фольклор славянских народов.
IX Международный съезд славистов. Киев, сентябрь 1983 г.
Доклады советской делегации. М., Наука, 1983. С. 86–95.
11. Овчинникова Б. Писала-стилосы древнего Новгорода Х — ХV вв. // Сборник
научных трудов. Новгородская русь историческое пространство и культурное
наследие. Випуск третий. Екатеринбург 2000. С. 45–105.
12. Опацька М. Велич княжого Галича в світлі археологічних джерел. // Галич і
Галицька земля. Матеріали міжнародної наукової конференції. Галич, 30–
31жоатня 2014 року. Галич 2014. С. 270–277.
13. Орлов С. Писало и дощечка для письма из Новгорода. // Советская
Археология. № 2, М., 1962. С. 238–239.
14. Пивоваров С. Середньовічне населення межиріччя Верхнього Пруту та
Середнього Дністра. Чернівці: Зелена Буковина 2006. С 210–214 .
15. Рыбаков Б.А. Ремесло древней Руси Изд–во АН СССР, 1948. С.159.
16. Свєшніков І. Звенигородські грамоти на бересті // «Дзвін». 1990. № 6(548). С.
127–131.
17. Тимощук Б. Північна Буковина — земля слов’янська. Ужгород. 1969. С 118.
18. Томенчук Б. Археологія некрополів Галича і Галицької землі. Одержавлення.
Християнізація. Івано-Франківськ, 2006. C. 328.
19. Фіголь М., Фіголь О. Історія Галича в пам’ятках мистецтва. Львів. Галич 1999.
С. 101–108.
20. Хвостов П. Огляд внутрішньої політики князя Ярослава Осьмомисла //
Матеріали науково-практичної конференції Галич, 27 липня 2006 року.
Галич 2006. С. 95–100.
21. Zacharjewicz J. Wykopaliska w Zalukwi nad Dnestrem. // DZWIGNIA Lwow,
Pazdziernika 1882. С.153.
22. Pelenskij J. Halicz. Krakow 1914. C. 31–43.

390

Шакула С.В.

ДО ПИТАННЯ АТРИБУЦІЇ ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИХ КАХЕЛЬ
(З КОЛЕКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА
«СОФІЯ КИЇВСЬКА»)
В колекції кахель Національного заповідника «Софія Київська»
наявні кахлі з Теребовлянського замку Тернопільської області — всього
вісім одиниць. Вони були передані до заповідника після археологічних
розкопок 1976 року, але документація про передачу не збереглася. Збірка
теребовлянських кахель з колекції НЗ «СК» досить своєрідна та відрізняється від інших кахель як своїм декором, так і технологією виготовлення.
Розвиток кахельного мистецтва в різних регіонах українських
земель відбувався неоднаково. В областях західної України, що тривалий
час входили до Польщі, Угорщини, Австрії, він відповідав загальноєвропейському розвитку, в інших же регіонах, в тому числі і на Середньому
Подніпров’ї, він дещо затримався й набув розквіту в середині ХVІІ — на
початку ХVІІІ ст. [Виногродська 1993, с. 23]. На території Тернопільської
області кахляне мистецтво розвивалося в руслі декоративного мистецтва
центральної Європи.
Так вже історично склалося, що на Тернопільщині було розташовано
найбільше замків-фортець пізнього середньовіччя (порівняно з іншими
регіонами України). Наявність такої кількості кам’яних укріплень пояснювалась як географічним розташуванням регіону, так і його історичним
розвитком, зокрема потребами оборони. Всього в Теребовлі у ХVІІ столітті
було зведено три фортечні споруди:
 замок 1631 року — на місці давньоруського городища (плато гори
над річкою Гнізна).
 Угорницький (Підгорянський) Василіанський монастир ХVІ ст. — на
горі в передмісті Теребовлі.
 комплекс споруд монастиря кармелітів, 1635–1639 р.

Кахлі зі збірки заповідника походять, швидше за все, з замку-фортеці
1631 р., який був побудований теребовлянським старостою Олександром
Балабаном. Цей замок був зведений на місці попередніх кам’яних
укріплень і мав довжину 120 метрів, а ширину 65 метрів [Памятники...
1986, с. 82].
В замках-фортецях, як правило, проживали феодали або розміщувались військові гарнізони. Щоб створити певні умови для повсякденного
проживання людей та забезпечити їх усім необхідним під час тривалої
облоги, внутрішній простір замку щільно забудовували житловими та
господарськими спорудами. Всі фортечні будівлі розташовувались
вздовж оборонних мурів, а помешкання власника чи коменданта замку
своєю архітектурою суттєво відрізнялося від інших замкових споруд
[Замки… 2007, с. 22].

391

Шакула С.В. До питання атрибуції теребовлянських кахель …

Біля східної стіни Теребовлянського замку був зведений двоповерховий палац з в’їзною брамою та звідним мостом. Арка в’їзду була обрамлена витесаними кам’яними блоками, викладеними рустом. Характер
декору арки та кам’яне різьблення архітектурних деталей свідчать про те,
що палац і замок мали риси ренесансного стилю [Замки… 2007, с. 266].
Замкові приміщення в холодну пору обігрівались печами, що були
облицьовані кахлями. Кахлі були полив’яними та теракотовими.
На одній із теракотових кахель з розглядуваної колекції зображено
портрет, облямований пишною рамкою (рис. 1). Зображений на портреті
чоловік одягнутий в капелюх, схожий на головні убори жителів українських земель ХVІ — ХVІІ ст. (рис. 2). На кахлі також збереглося зображення двох жезлів, які, швидше за все, були символами влади. Один
жезл має завершення у вигляді хреста, другий нагадує форму булави.

Рис. 1. Кахля теракотова, покрита білою
крейдяною фарбою. 12,3 × 9 × 4 см

Рис. 2. Головні убори ХVІІ ст: чоловічий хутряний
тривух, жіноча шапка-кораблик [6, 188]

Портретні мотиви в кахляному мистецтві зустрічаються ще в кінці
ХV ст. Це були портрети видатних суспільних діячів, вельможних осіб,
воїнів тощо. Поява портретів в ренесансних сюжетних композиціях була
обумовлена гуманізмом Відродження, усвідомленням цінності людської
особистості. В українському мистецтві ці тенденції найяскравіше проявилися у становленні реалістичного портрету [Колупаєва 2006, с. 121].
Теребовлянська портретна кахля зображувала, ймовірно, власника
міста чи замку, на що вказують атрибути влади, що розташовані поруч.
Як виглядав цей чоловік, можна уявити з реконструкції обличчя (рис. 3).
392

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Рис. 3. Потрет на кахлі та малюнок-реконструкція'

Можливо, це був теребовлянський староста Олександр Балабан, а,
можливо, інший вельможа.
В колекції заповідника, окрім
цієї, немає портретних кахель, але є
кахлі з зображеннями воїнів (рис. 4).
Ці кахлі були виявлені під час
археологічних розкопок на території
садиби Софійського собору в 1936 та
1946 роках та свідчать про те, що
зображення воїнів-вершників було
поширено в кахляному мистецтві
ХVІ - ХVІІ століть. Такі зображення
символізували захисників рідної землі.
Ренесансні кахлі часто були
облямовані великою, іноді профільованою рамкою, яку теж оздоблювали рельєфним декором. Візерунок
Рис. 4. Кахлі теракотові. 10 × 8; 10 × 7,5;
рамки часто відрізнявся від орна9,7 × 8,3 см
менту лицьової пластини і цим
самим посилював багатство декору. Такі рамки в композиції печі створювали своєрідні виступи, що надавало інтер’єру особливої виразності.
Дана портретна кахля теж оточена широкою скошеною рамкою,
прикрашеною орнаментом у вигляді хвилястої стеблини з пагонамитрилисниками. Великий трилисник розташований і в куті лицьової
пластини кахлі.
Зображення трилисників (тризубів) поширене в мистецтві і геральдиці багатьох народів. Нині існує понад сорок версій, які пояснюють
походження тризуба та тлумачать його суть. В наш час 59 відсотків
національних гербів європейських держав містять знаки тризубу (трикут393

Шакула С.В. До питання атрибуції теребовлянських кахель …

ні корони, тризубчаті вежі, потроєні знаки, трилисники тощо). Одне із
сучасних філософських трактувань тризубця пов’язане з триєдністю світу
та Трійцею [Фурзуй 1992, с. 248].
На наступній теребовлянській кахлі (рис. 5) зображено частину
розети й три заокруглені смужки (одна смужка — з зубцями). Лицьова
пластина цієї кахлі оточена ледь скошеною рамкою з візерунком. На двох
наступних кахлях теж зображено розети, але не з круглими, а з трикутними пелюстками (рис. 6).

Рис. 5. Кахля теракотова. 7,8 × 7× 3 см

Рис. 6. Кахля теракотова. 7,5 × 6,5 см

Рис. 7. Кахля теракотова. 24× 18× 5,5 см

Рис. 8. Кахля теракотова. 6,8 × 5,3 см

Розета — один з найдавніших мотивів рослинно-геометричного
орнаменту, що походить від символічного зображення сонця — круга
[Образотворче мистецтво 2006, с. 229]. Зображення розет було
поширене в керамічному мистецтві нашої землі протягом всіх
історичних періодів. Зокрема, на кахлі першої половини ХІХ ст. з
394

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Полтавщини (з колекції заповідника) зображені розети з трикутними
пелюстками-променями (рис. 7). Схожі орнаментальні композиції
часто зустрічаються і на різьблених виробах ХІХ ст., зокрема з
дерева.
На наступній кахлі (рис. 8) зображено рослинну композицію, що
нагадує зірку. Реконструювати цю композицію можна приблизно так, як
показано на малюнку (рис. 9). Зображення подібних чотирипроменевих
зірок зустрічаються на кахлях, знайдених в містах Старий Збараж Тернопільської області та Кам’янець-Подільський Хмельницької області [Колупаєва 2006, 108], а схожість орнаментального декору пояснюється близькістю регіонів.

Рис. 9. Реконструкція декору кахлі з рис. 8

Рис. 10. Кахля полив’яна. 9,3 × 5,7 см

Орнамент наступної кахлі, мав, ймовірно, зовсім іншу композицію
(рис. 10). Зображення пишних пелюсток великої стилізованої квітки мало
посилити багатство орнаментального декору кахлі, а наявність поливи
на цій кахлі свідчить про те, що вона облицьовувала піч в помешканні
заможних жителів. Можливо, такими кахлями була облицьована піч в
житловій кімнаті власника замку чи коменданта фортеці.
Більшість кахель ХVІІ ст., якими користувалося українське населення, були теракотовими, бо техніка їх виготовлення була не такою складною, як полив’яних, та й коштували такі кахлі значно дешевше. В замках
та фортецях теракотовими кахлями могли облицьовуватися печі в
кімнатах рядових воїнів чи служителів фортеці. Теракотові кахлі, як
правило, фарбувалися світлою крейдяною фарбою, що надавало інтер’єру
святковості та врочистості.
З восьми теребовлянських кахель дві — покриті зеленою поливою.
Відтінок кольору поливи та її фактура на обох кахлях відрізняються між
собою. Полива цих кахель також суттєво відрізняється від поливи київських кахель зі збірки заповідника. Зокрема, на кахлях київських майстрів
полива більш скловидна. Можливо, теребовлянські майстри для виготовлення поливи використовували інший склад мінералів, а, можливо, й
інші прийоми випалу.
395

Шакула С.В. До питання атрибуції теребовлянських кахель …

Отже, дослідивши збірку теребовлянських кахель, можна зробити
такі висновки:
1. Декор кахель з Теребовлянського замку має характерні ознаки
стилю Відродження, що був поширений на українських землях в
ХVІ — ХVІІ ст.
2. Орнаментальні мотиви кахель відображають як загальноукраїнські
тенденції в розвитку декоративного мистецтва, так і його місцеві
(регіональні) особливості.
3. Фортечні укріплення українських земель були центрами побутування різнопланового кахельного мистецтва.
Література:
Виногродська Л.І. Кахлі Середнього Подніпров’я // Дисертація на здобуття
вченого ступеня кандидата історичних наук. К., 1993.
Замки та фортеці. К., 2007. С. 266-271.
Колупаєва А.В. Українські кахлі ХІV – початку ХХ століть. Львів, 2006.
Образотворче мистецтво. Енциклопедичний ілюстрований словник-довідник. К.,
2007.
Памятники градостроительства и архитектуры УССР. Т. 4. К., 1986.
Стамеров К.К. Нариси з історії костюмів. К., 2007.
Фурзуй Р. Скільки тисячоліть тризубу // Космос древньої України. К., 1992.

396

Яценко В.С.

ПЕРША ЗУСТРІЧ З СОФІЄЮ КИЇВСЬКОЮ:
НАЙВАЖЛИВІШІ СЕКРЕТИ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ
Давайте відкриємо сторінку історії з життя Київської Русі Х-ХІ ст.,
коли слава і могутність єдиної феодальної держави із столицею у Києві
була відома за її межами. Це був період політичного, економічного і
культурного розквіту. У 988 році під час князівства Володимира
офіційною релігією стало християнство — сприяло зміцненню зв’язків
Русі з країнами Західної Європи й Візантією.
З кінця Х ст. ведеться літописання, а через сто років окремі
літописні розповіді об’єднуються монахом Києво-Печерського монастиря
Нестором в одну книгу «Повість временних літ». У цей період будуються
дерев’яні храми, палаци, фортеці по всій Київській Русі.
У 996 році в Києві побудовано перший кам’яний храм — Десятинну
церкву (на її утримання князь Володимир виділив десяту частину своїх прибутків). У цьому величному храмі 1015 року поховали князя Володимира.
У грудні 1240 року під час захоплення Києва монголо-татарами
церкву знищено. У 20-тих роках ХІХ ст. серед руїн Десятинної церкви
проводилися археологічні роботи, де було виявлено залишки настінних
мозаїк, фрагменти фресок і уламки декоративної різьби. На жаль, до
наших часів храм не зберігся.
Новгородський перший літопис подає 1017 рік як дату заснування
Софії Київської, але «Повість временних літ» засвідчує, що Ярослав
заклав церкву 1037-го — запис під цим роком є панегіриком великому
князю, де зазначені його будівничі заслуги за все життя. Як наслідок,
одні вчені підтримують 1017 рік, інші — 1037-й. Ця наукова дискусія
триває вже майже два століття. І дійсно, все не так просто.
У літописі «Повість временних літ» ми читаємо про будівництво
другого кам’яного храму в Києві сином князя Володимира — Ярославом,
присвяченого божественній премудрості — Софії.
Софійський собор був споруджений на честь Ярослава Мудрого над печенігами у 1019–1031(32) роках (в інших джерелах — 1017–1031 роках, авт.).
Вже тоді сучасники того часу писали про велич і кращу будови:
«Церква дивна і славна для всіх навколишніх країн, і немає такої у
всій північній землі від сходу до заходу Святої Софії» Іларіон, церковний
діяч за часів Ярослава Мудрого, один з фундаторів будівництва.
Жодна споруда ХІ ст. у всій Європі не могла рівнятися з київським
собором, першочерговим завданням якого стало утвердження
християнської
православної
віри.
Одночасно
тут
відбувалися
«посадження» на великий престол, посвячення в митрополити, церковні
собори, прийом послів.
Велася просвітницька робота: діяла школа для дітей знаті та
духовенства, проводилися перекладацька справа й переписування

397

Яценко В.С. Перша зустріч з Софією Київською: найважливіші секрети для школярів

цінних книг, вивчалися мови, художнє ремесло. Тут було засновано
Ярославом Мудрим першу відому на Русі бібліотеку.
Софія Київська — це величезний п’ятинефний хрестовокупольний
храм довжиною (без виступів) 37, шириною 55 метрів, оточений з трьох
боків (північного, західного та південного) одноповерховою відкритою
галереєю, і завершують його 13 куполів. У західній частині собору на
хорах, що утворюють другий поверх, під час богослужіння стояли князь із
сім’єю, міська знать, піднесені таким чином над своїми підданими.
Пізніше над галереями було надбудовою другі поверхи, а навколо
них споруджено ряд підпірних арок, що утворили нові зовнішні
одноповерхові галереї з відкритою терасою. В цей же період (до 1054
року) побудована південно-західна башта, сходи якої ведуть на хори.
А яке багатство оформлення ми бачимо у церковному храмі!
Мармур, майоліка, шиферні плити з рельєфами і особливо живопис
створювали ефект краси.
Павло Алепський, арабський мандрівник (1054 році) писав:
«Людському розуму не сила її описати — такі різноманітні барви її
мармуру, такі їх сполуки, такий досконалий розклад частин будови, така
безліч високих колон, такі високі її бані…».
Особливі почуття (радість, спокій, натхнення) охоплюють кожного,
хто заходить у цей святий храм.
Майже всю апсиду зайняв образ Богоматері Оранти з піднятими і
відкритими до глядача долонями. Висота фігури 5,5 метра художники
Софійського собору в Києві зобразили Божу матір, що молиться за рід
людський.
Її одяг відповідав всім святим канонам:
Хітон Богоматері Оранти, що спускався з її голови на плечі і
називався мафорієм, був пофарбований пурпуром — царським кольором.
Синій колір символізує її небесну суть, тому плаття Богоматері було
синім. Лінії її одягу покреслені смугами золота, що нагадує кожному про
її святість.
Здавна кияни називали її «непорушною стіною» і вважали
захисницею міста від ворогів.
Внизу під нею зображено сцену Євхаристії (причастя апостолів):
Христос подає своїм учням-апостолам причастя. Нахилившись праворуч,
він простягає учням хліб, а повернувшись ліворуч, — поїть їх вином. Хліб
і вино за християнськими уявленнями символізують тіло і кров Христа,
дані ним у жертву, коли він прийняв мученицьку смерть, спокутуючи
гріхи людей.
Під сценою причастя батьки церкви — перші християнські
священики.
Серед численних фресок Софії Київської особливо цікаві портретні
зображення сім’ї князя Ярослава Мудрого, що складався з 12 постатей: на
південній стіні — чотири постаті молодих дочок на чолі з Анною
(майбутньою королевою Франції); на західній — постаті старшої доньки

398

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Єлизавети (майбутньої королеви Норвегії), великої княгині Ірини,
великого князя Ярослава і його старшого сина Володимира; на
північній — чотири постаті синів: Ізяслава, Святослава, Всеволода,
В’ячеслава.
У храмі можна побачити і картини світського характеру: змагання
на константинопольському іподромі, полювання, на дикого кабана
(вепра), на дикого коня тарпана, боротьба ряджених, танці скоморохів,
музикантів, окремі процесії з участю осіб князівського двору, тощо.
Більша частина оздоблення Софійського собору дійшла до нашого
часу, особливо добре збереглися всесвітньовідомі мозаїки, в яких
поєднуються архаїзм форми з надзвичайною красою сяючих барв,
досягнутих завдяки багатству найрізноманітніших відтінків одного й
того кольору. Було вивчено, що коричневий колір має 35 відтінків,
жовтий — 23, зелений — 35, синій — 21, червоний та рожевий — 31 і т. д.
всього 177 відтінків. У соборі збережено мозаїк ХІ ст. — 260 кв. м.
Свіжістю кольорової гами софійські мозаїки зобов’язані високій
майстерності мозаїстів, які досконало володіли складною технікою
мозаїчного живопису. Застосовувалися у мозаїках рослинні і геометричні
фігури.
Державним архітектурно-історичним заповідником Софія Київська
стала 1934 році, були розпочаті систематичні наукові роботи з реставрації
стінопису, а також зовнішнього вигляду храму.
Красі й витонченості собор завдячує не менше візантійським
майстрам. Древньоруські майстри не сміло наслідували грецьке
мистецтво. На прикладі Софії Київської яскраво видно, як київські зодчі
спиралися на місцеві традиції, створювали свій стиль, свої форми.
Кожна вибудувана башта, покладена плита підлоги, майстерне
мурування стін… — це ще один спогад про трудівничі руки простого
народу. Саме народ зробив Софійський собор надбанням вічної
загальнонародної культури.
Набагато гірше, але у великій кількості (3000 кв. м) збереглися цілі
композиції та фрагменти давніх фресок, над реставрацією яких
працювали видатні вчені (мистецтвознавці, художники, архітектори) у
1952–1964 роках. Дослідники змогли визначити первісний вигляд собору,
і новий проект розроблено реконструкції архітектором М. Й. Кресальним
за участю архітекторів Ю. С. Асеєва і В. П. Волкова.
Фрески башт собору є однією пам’яткою побутового живопису
Київської Русі, що збереглася до наших днів.
Великий інтерес являють також шиферні плити паркету на хорах,
мармуровий саркофаг, у якому в 1054 році поховано одного із
засновників храму Ярослава Мудрого, рештки мармурових порогів,
мозаїчних підлог.
У соборі було поховано у 1093 році його сина Всеволода та онука
Ростислава Всеволодовича, у 1125 році — Володимира Мономаха, у 1154
році — його сина В’ячеслава Володимировича.

399

Яценко В.С. Перша зустріч з Софією Київською: найважливіші секрети для школярів

Поєднання мозаїк з фресками в одному пам’ятнику ніде не
зустрічається у візантійських храмах і є особливістю Софії Київської.
Мозаїка і фрески прикрашають стіни, склепіння, арки й куполи
собору, в якому втілюються символ божественної мудрості, краси,
піднесеності та історичної пам’яті.
Дослідники подають інформацію про 8-м майстрів-мозаїстів. Один
майстер за робочий день міг викласти від 1,36 до 3,75 кв. м. Всі 640 кв. м
були заповнені мозаїками впродовж трьох років.
Всього у київських мозаїк 18 основних кольорів із 143 відтінками.
На території Софійського собору після пожежі 1697 року Петро І
видав наказ (1699 році) про забудову його кам’яними спорудами.
Спорудження кам’яних будинків і огорожі Софійського заповідника
затягнулося до 70-х років ХVІІІ ст.
Першу нову кам’яною спорудою на Софійському подвір’ї збудовано у
1699–1707 роках. Софійську дзвіницю, яку раніше називали тріумфальною: у 1709 році біля її стін жителі Києва зустрічали Петра І, який
повертався після Полтавської перемоги.
Спочатку дзвіниця була триярусною з барочним куполом, пізніше
добудували четвертий ярус (1850–1852, архітектор П. І. Спарро). Фасади
дзвіниці прикрашені ліпним орнаментом і барельєфом.
На південь від Софійського собору, недалеко від дзвіниці, зберіглася
колишня монастирська трапезна, побудована у 1722–1730 роках.
Спочатку це була двоповерхова споруда барочної форми.
На першому поверсі розміщена монастирська їдальня (трапезна), на
другому — комори для продуктів і монастирського майна. Під будинком —
підвальні приміщення складів, які сполучалися сіткою підземних ходів.
Міський архітектор А.І. Меленський спроектував зимову (теплу)
церкву, яку було перебудовано з трапезної, її назвали Тепла Софія або
Мала Софія, західний фасад прикрашений високим фронтоном з
волютами, канельованими пілястрами і вазами, визолоченими декоративними ріпидами (сонцями). На захід від Софійського собору, у 1722
році, розпочато будівництво митрополичого будинку — одного з
найцікавіших зразків цивільної кам’яної архітектури України. На кінець
першої половини ХVІІІ ст. фасади митрополичого будинку були однаково
парадно оздоблені і прикрашені; у ХІХ ст. до південно-західної частини
будівлі прибудовані нові двоповерхові приміщення, а на західному
фасаді — великий балкон.
На захід від митрополичого будинку, в напрямі Золотих воріт, в
кам’яній огорожі Софійського заповідника збереглися залишки в’їзної брами
під назвою брами Заборовського, побудованої в 1746 році архітектором І.Г.
Шеделем на замовлення митрополита Рафаїла Заборовського як парадний
в’їзд на територію митрополичого двору із заходу.
У первісному вигляді брама — це одноповерхова кам’яна споруда
барочних форм з широким арочним проїздом посередині і жилими
(караульними) приміщеннями по обидва боки проїзду.

400

Софійський часопис. Вип. 1. Iсторiя та культурологiя

Прекрасний живописний силует брами Заборовського та її
оригінальна ліпна орнаментація свідчать про значний вплив народної
творчості на архітектуру того часу.
Дослідники вважають, що брама Заборовського є одним з найбільш
оригінальних уцілілих архітектурно-історичних пам’яток періоду
розвиненого бароко в Україні середини ХVІІІ ст.
На північ від Софійського собору, розташований будинок колишньої
Софійської двоповерхової бурси, побудований у 1763–1767 роках.
Споруда має форму прямокутника довжиною 107,75 м. На захід від
бурси розташований так званий братський корпус або корпус колишніх
монастирських келій прямокутної форми.
Братський корпус добре зберігся і є цікавою архітектурною
пам’яткою Україні другої половини ХVІІІ ст.
Південна башта (ХVІІІ ст.) виконувала роль в’їзної брами на
Софійське подвір’я. Частково зберігся мур (висота 3 м) навколо
колишнього Софійського монастиря.
За своє існування (ХІ — ХХІ ст.) Софійський собор неодноразово
зазнавав пожеж та руйнувань, перебудов та поновлень, тому його
зовнішній архітектурний вигляд значно змінився.
Древні стіни Софійського собору зберігають чимало таємниць, а тому
тут ведеться велика науково-дослідна і реставраційна робота.
1990 року собор з ансамблем монастирських споруд занесені до
Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
У 2009 році на 35-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було
визнано, що Софію заклали у 1011 році і роком святкування її 1000-ліття
оголосили 2011 рік.
В результаті вивчення Софії Київської впродовж 1991–2015 років, Н.
Нікітенко та В. Корнієнко висунули концепцію закладення храму в 1011
році під час правління Володимира Великого. Знахідки останніх років
(2010–2015) стали дійсно сенсаційними: у них зафіксовано дати їх
написання.
До 2010 року було виявлено та оприлюднені 311 графіті, а з 2010 до
2015 років провідним науковим співробітником В’ячеславом Корнієнком
відкрито близько 7000 написів, які свідчать, що святиня була закладена і
майже закінчена хрестителем Русі князем Володимиром у 1011–1015
роках, а завершена його сином Ярославом до травня 1018 року. Таке
датування підтверджується і результатами лабораторних аналізів складу
фрескового тиньку і полив’яних плит підлоги Десятинної церкви й Софії
Київської.
Національний заповідник «Софія Київська», що на вул.
Володимирській, 24 запрошує школярів взяти участь у захоплюючих
подорожах територією Софійського собору. Зрозуміло, осягнути всю велич
цієї пам’ятки світового надбання за одну зустріч неможливо! Тож
мистецтвознавцям, педагогам, музейним працівникам необхідно
об’єднати зусилля у розробленні цікавих маршрутів, майстер-класів,

401

Яценко В.С. Перша зустріч з Софією Київською: найважливіші секрети для школярів

інформаційно-довідкових матеріалів доступною дитині мовою, що і ми
старалися зробити у даній статті.
Література:
Грома В.Д. Географія культури України: архітектура і містобудування: іст.культурол. посіб. / В. Грома; [наук. ред., рец. О.І. Журко]. Хмельниц.:
Хмельниц. міська друк., 2004. 122 с.
Гугучія Л. Секрети Софії Українська культура.2012. № 4. С. 60–62.
Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посіб. Керівн. автор. колект.:
Л.Т. Левчук. 2-е вид. стеоретип. К.: Либідь, 1997. 447 с.
Кресальський М.Й. Софійський заповідник у Києві. Пам’ятник архітектури ХІХVІІІ ст.К., 1966. 47 с.
Позняк П.І., П’ятериков С.В. Київ: Погляд через століття. Фотопутівник.К.:
Мистецтво, 1987. 240 с. : іл.
Степовик Д. В. Скарби України: наук.-худож. кн.: Для серед. та ст. шк. віку.
Худож. оформл. Д.О. Заруби. К.: Веселка, 1991. 192 с. : іл.
Офіційний
сайт
Національного
http://n.sophiakievska.org/

заповідника

402

«Софія

Київська»

//

АРХЕОЛОГІЧНI
ДОСЛІДЖЕННЯ

403

Борисов Д.В., Гайдук В.М.

КОЛЕКЦІЯ СКЛЯНИХ ВИРОБІВ XVIII СТ. З АРХЕОЛОГІЧНИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ 1971–1973 рр. НА ТЕРИТОРІЇ
СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ
У фондах Національного заповідника «Софія Київська» зберігається
унікальна збірка археологічних предметів кінця XVIІ ст. — першої
половини XVIII ст. Знайдені вони в 1971–1973 р. під час досліджень
провалу під східною стіною Братського корпусу. Археологи встановили,
що заповнення ями являє собою побутове сміття, яке засипали
одномоментно в ході спорудження келій. Побудова першого поверху
корпусу відбулась у 1750-х рр. [Братський корпус: паспорт… 2010, с. 1].
Виявлена колекція має значний обсяг керамічного посуду (69 одиниці)
[Тоцька 2014, с. 152] та скляних виробів (53 одиниці). Загальний огляд
керамічної групи наведено в статті 2014 р. Тож, в цьому досліджені
аналізуємо предмети з скла.
Вони дійшли до нас у пошкодженому вигляді, а саме розбиті на
шматки. Відповідно деякі частини посуду втрачені. Наявні фрагменти
добре склеюються, що дало змогу реставраторам відновити численні
форми. Приємним винятком є повністю цілий штоф.
Для систематизації артефактів взята за основу класифікація к.і.н.
Харитонової О.В. [Харитонова 2010, с. 105–106] із певними поправками з
огляду на напрацювання Виногородської Л.І., Починок Е.Ю., Петрякової
Ф.С. та ін. Посуд поділено на категорії, види та типи. В результаті
отримали наступну картину.
Найбільш масовою категорією являється посуд для зберігання рідин
та сипких речовин. Включає в себе наступні види: пляшка;
чотиригранник; дзбан; бутель; фляга; графин; восьмигранник; банка.
Всього категорія нараховує 25 одиниць посуду.
Вид пляшок репрезентований різними типами. Кулеподібні
різняться за деталями форми та кольором (коричнева та зелена).
Спільна загальна будова тулуба та горловини, на якій присутній
кільцевий пружок. Окремий тип формує пляшка каплевидної форми на
кільцевому піддоні із синього скла. Горло в неї не зберіглося, а от на дні
присутній, розповсюджений серед виробів гутного скла, слід від понтії.
Проблематичним видається фрагмент посудини, який являє собою
довге горло з вінцем та пригорловиною частиною тулуба. Аналоги маємо
серед колекцій знайдених в Арсеналі у м. Києві та Богородичній фортеці
у м. Дніпро. В останньому випадку, витягнуті горла мають пляшки
підциліндричної форми. В Арсеналі знайдений тотожний фрагмент, і
його автор публікації визначає як «пляшку» [Починок 2008, с. 43]. Однак,
великий діаметр тулуба та майже горизонтальне положення стінок,
слугує аргументом на корись того, що перед нами бутиль. Отже, за
наявним фрагментом важко достеменно встановити форму посудини.
405

Борисов Д.В., Гайдук В.М. Колекція скляних виробів XVIII ст. з археологічних …

Унікальним видом є чотири одиниці чотиригранників із широкою
горловино, що робить їх подібним до циліндричних банок. Одна така
банка присутня в колекції. Ці посудини, скоріш за все, використовувались для зберігання сипких речовин. Вони подібні до чайниць, описаних
Харитоновою О.В. [Харитонова 2010, с. 126], однак, на відміну від них,
мають значно більшу висоту за ширину.
Присутній зразок досить рідкісних восьмигранників. Ця форма є похідною від штофа. В нашому випадку бачимо посудину з темно-фіолетового,
ледь прозорого скла. Збережено близько 50-ти відсотків форми, відсутній
один із основних елементів — дно. Поверхня досить чиста, практично
позбавлена нальоту та слідів корозії. В масі наявні дрібні бульбашки
повітря. Форма тулуба витягнута знизу доверху, а в поперечному перерізі
утворює восьмигранник із сторонами різної довжини. Наявні п’ять граней:
три повністю, дві частково. Грань ІІ і ІV однакові за розмірами. Грань ІІІ —
найменша, і вона так само як і І та V «наповзають» на сусідні. Плечі чітко
вираженні. Вони займають практично горизонтальне положення. Перехід
до горла супроводжується борозною, після якої іде похиле підвищення
довжиною близько 1 см. Зверху маємо циліндричне коротеньке горло, котре
завершується вінцем. Останнє сформоване за допомогою кільцевого пружка
припаяного до краю поверхні. Аналогом для цієї посудини може слугувати
штоф із Богородицької фортеці [Ковальова 2013, с. 104–105].
Численною виявилася категорія посуду для індивідуального вжитку,
всього 14 шт. Вид кухлів репрезентований двома типами: із піддонами (2
шт.) та без них (3 шт.). Всі із трьохстрічковою ручкою. Кухоль із піддоном,
аналогічний «софійському», був знайдений при розкопках Арсеналу
Києво-Печерської фортеці [Починок 2010, с. 46]. Інші посудини цієї
категорії представлені видами: склянок, стопок, чарок (рюмка).
Категорія столового посуду репрезентована трьома глибокими мисочками. Вони являють собою напівсферу в діаметрі 8–9 см. висотою 5–7 см.
До аптечного посуду віднесли: баночку із широкою горловиною;
пляшечку із циліндричним тулубом та вузькою горловиною, на якій
розміщений кільцевий пруг, вінце не зберіглося.
Представлені і інші категорії: вікна (4 шт. круглої форми та один
листової), інші скляні вироби. До останньої дослідники відносять:
чорнильниці, лампадки, скляні іграшки, підсвічники, прикраси тощо. Із
цього ряду в колекції присутнє масивне дно із синього скла, яке можна
віднести до чорнильниць.
Такий акцент на кухонно-столових предметах цілком гармоніює із
рештою знахідок з ями, а саме: скупченням шкарлупи яєць; рибною
лускою; залишками гнилої тканини та шкіри; окремими затверділими
шматками гною; великщю кількістю кісток тварин, птахів, риби [Тоцька
1973, с. 14]. Тобто маємо справу із побутовими відходам з житлових
приміщень території Софійського подвір’я.
Більшість предметів у колекції виготовлено із зеленого
напівпрозорого скла. В масі присутні маленькі бульбашки повітря,

406

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

інколи дрібні фрагменти домішок. Крім того, в збірці є посуд з скла
темно-фіолетового та коричневого (бурштинового) кольору. Присутні
також посудини виготовлені із якісного прозорого скла. Знайдено одне
денце напівпрозорого блакитного кольору. Отже, палітра скляної маси
цілком характерна для гутного скла в XVII-XVIII ст.
Оздоблення скляного посуду виконане: емаллю, гравіюванням,
грануванням, тисненням, ліпленням тощо.
Розпис білою емаллю прикрашає дзбан. На його стінках
представлений типовий сюжет емалевих зображень скляного посуду
XVII-XVIII ст.. Основним в композиції являється птах із опущеною
головою. Він оточений пагонами рослин. Зверху композиція обрамлена
горизонтальними рівними та хвилястими стрічками, між якими маємо
ряд окремих «листочків».
Гравіювання присутнє на двох стопках. В одної — верхній край
декоровано фестоном, який являє собою ряд напівкіл, заповнених
вертикальними лініями; нижче — стилізовані рослинні пагони. Інша має
зверху лише стилізовані гілочки рослин.
Інші дві скляниці грановані. Кожна має по 14 граней. Одна з них —
із підтесаним дном. Грані виготовлено вочевидь в ручний спосіб, помітні
дрібні дефекти. Саме з початку XVIII ст. посуд розпочинають оздоблювати гранями [Харитонова 2010, с. 140].
Також декор отримували шляхом створення нерівної поверхні
стінок, в момент видування форми посудини. Яскравим прикладом
являється склянка із 12 вертикальними ребрами. До цього виду оздоблення відносимо декор на флязі-плесканці. На поверхні широкого боку
тулуба бачимо вертикальні хвилі. Подібну посудину знайдено під час
археологічних досліджень Богородицької фортеці [Ковальова 2013,
с. 107]. На ній нерівності більш чіткі, що дало змогу Харитоновій О.В.
назвати таке оздоблення каннелюрами. Напевно, в нашому випадку,
маємо справу із невдалим копіюванням орнаменту. Ця думка підтверджується, також, присутністю пляшки каплевидної форми із піддоном на
стінках, чіткі нерівності якої утворюють орнамент рослинних мотивів.
Ліплення у вигляді скляних джгутиків присутнє на келихах та
дзбанах (глеках). Скляними джгутиками-пружками прикрашені дно або
верхня частина посудини. Піддонні пружки трапляються: одне кільцеві,
спіральні дво кільцеві, хвилясті. Останні імітують пелюстки та
утворюють розетку. Верхні джгутики обписують навколо тулуба від
одного до трьох кіл. Саме такі верхні пружки оздоблювались тисненими
лініями. В збірці присутні стрічки із трьома типами декору: вертикальна
лінія, коса лінія, та ромбічна сітка.
Вишуканим елементом є ручки. Вони несуть функціональноестетичне навантаження. В цій частині скляного посуду бачимо особливі
прийоми декору. В даній колекції всі ручки кухлів та дзбанів тристрічкові. Лише одна ручка від дзбана прикрашена зверху характерним
шипом. Знизу всі ручки мають типове заокруглення. Загальний обрис

407

Борисов Д.В., Гайдук В.М. Колекція скляних виробів XVIII ст. з археологічних …

досить різноманітний: дугоподібні, наближені до форми «питального
знаку», з досить різким поворотом у верхній та нижній частинах.
Дослідники зазначають, що просте скло «зеленої води» було більш
масовим і доступним широкому колу споживачів. Інша справа із склом
прозорим та спеціально зафарбованим, такі вироби були більш дорожчі.
Особливо, якщо оздоблювалися грануванням чи гравіюванням
[Харитонова 2012, с. 214–217]. Їх замовниками виступали заможні
верстви суспільства. У нашій колекції до «дорогого» скла можна віднести
декоровані стопки, дзбан із птахом, чарку, пляшку краплевидної форми
із піддоном. Наявність цих екземплярів посуду, дозволяє припустити, що
маємо справу із скляними виробами, якими користувалися на
митрополичій кухні та у трапезній.
Виявлені види скляного посуду цілком характерні для XVII-XVIII ст.
Окремі типи посудин мають аналоги у синхронних пам’ятках. Колекція
цінна для дослідників гутного скла, адже має верхню дату утворення
1750-ті роки, час спорудження Братського корпусу. Привертає увагу
значна кількість посуду, його різноманіття та присутність специфічних
форм і оздоблення.
Література та джерела:
Виногродська Л.І. До історії керамічного та скляного виробництва на Україні у
XIV — XVIII ст. // Археологія. К., 1997. № 2. С. 129–140.
Ковальова І.Ф., Шалобудова В.М., Харитонова О.В. Каталог старожитностей
доби пізнього середньовіччя містечка Самарь та Богородицької фортеці. Вип.
2. Дніпро, 2013.
Курдина Ю.М. Скляні знахідки з поля битви під Берестечком у питаннях
реконструкції гутництва // Вісник Національного університету «Львівська
політехніка». Львів, 2014. № 784. С. 263–270.
Братський корпус: паспорт об’єкта культурної спадщини / Науковий архів
Національного заповідника «Софія київська». К., 2010.
Пашковський О., Сиволап М. Пізньосередньовічне скло поселення Леськи-Мис:
спроба систематизації // Нові дослідження козацької доби в Україні. Вип. 14.
К., 2005. С. 95–103.
Петрякова Ф.С. Українське гутне скло. К., 1975. 160 с.
Починок Е.Ю. Про класифікацію пізньосередньовічного скляного посуду // Середньовічні старожитності Центрально-Східної Європи. Чернігів, 2008. С. 154–
159.
Починок Е.Ю. Скляний столовий посуд з території Старого Арсеналу // Лаврський альманах…: Зб. наук. праць. Вип. 21, спец вип. 8. К., 2008. С. 43–49.
Тоцкая И.Ф. Отчет об археологических исследованиях на территории Софийского
заповедника в Киеве (1973 г.) // Науковий архів Інституту Археології НАН
України. 1973/110.
Тоцька І., Чміль Л., Гайдук В. Керамічний посуд з об’єкту ХVІІІ ст. із Софії
Київської // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип. 23. К.,
2014. С. 151–154.

408

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

Харитонова О.В. Значення вивчення технологічної обробки скла в культурнохронологічному аспекті // Нові дослідження пам’яток козацької доби в
Україні. Вип. 21. Ч. 1. К., 2012. С. 202–211.

Харитонова О.В. Скло козацьких пам’яток України XVII-XVIII ст.: джерелознавчий аспект [Текст]: дисерт. на здобуття наук. ступеня кандидата історичних
наук: спец. 07.00.06 — «історіографія, джерелознавство та спеціальні
історичні дисципліни» / Харитонова Олена Вікторівна. Дніпро, 2010. 220 арк.
Харитонова О.В. Торгівля гутним склом на українських землях XVII-XVIII ст. //
Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Історія та археологія.
Вип. 20. Дніпро, 2012. С. 214–218.

409

Гайдук В.М.

ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
СТАРОДАВНЬОЇ ПІДЛОГИ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ
Багатовікова історія Софійського собору знайшла відображення у
численних архітектурних перебудовах та відновленнях пам’ятки.
Особливо це стосується підлоги собору, яка протягом століть
неодноразово змінювалась. Чавунні плити підлоги, які сьогодні можна
побачити у соборі і які з’явилися тут у середині ХІХ ст., скривають під
собою залишки декількох стародавніх підлог, які залежно від часу
існування та місця розташування у соборі, мали свої особливості.
Про наявність декількох стародавніх підлог собору вперше стало
відомо у 1909 р., коли було здійснено перевлаштування чавунної підлоги
у головному вівтарі Софії, який було вирішено замінити на дерев’яний
паркет. За дорученням Археологічної комісії, Д.В. Мілеєвим було
здійснено дуже цінні наукові спостереження за цими роботами. Зокрема
дослідником було встановлено наявність декількох підлог, що залегали
на різних рівнях, які він вірно пов’язав з різними етапами існування
собору. Під чавунною підлогою майже на всій площині вівтарної частини
на глибині 0,25 м. була відкрита підлога, що складалася з шестиграних
цегляних плиток без поливи, плотно підігнаної одна до одної на
вапняному розчині. Влаштування цієї підлоги дослідник відносив до
часів митрополита Рафаїла Заборовського (1731–1747 р.). Нижче, на
глибині 0,70–0,75 м. від рівня верхньої підлоги, частково у чотирьох
невеликих шурфах, була виявлена третя підлога, що складалася з
тонких поліхромних плиток – круглих та лекальних, покладених на
вапняному розчині. Круглі плитки були вкриті різнокольоровою поливою
чотирьох кольорів – синього, жовтого, зеленого та білого. Лекальні
плитки були вкриті однокольоровою зеленою поливою. Ще нижче на
дуже незначних ділянках у шурфах вдалося відкрити залишки
найдавнішої підлоги храму, яка була мозаїчною. Дослідник зробив
креслення відкритої ділянки підлоги яке супроводив наступним описом:
"У стены проходит дорожка, выложенная большими прямоугольными
плитками красной смальты, внутри вписан круг, также дорожкой,
выложенной большими плитками, в центре его заключен ещё кружок;
остальные места заполнены мелким узором мозаичной инкрустации из
треугольной, квадратной и прямоугольной смальты" [Милеев, 1913,
с. 331–335; Милеев, 1911, с. 215, 220–221].
Саме відкриття у соборі залишків чудової мозаїчної підлоги ХІ ст. і
справило на той час особливе враження, і поставило цілий ряд питань
щодо збереженості цієї підлоги у різних місцях споруди та можливої
реконструкції її орнаментальної композиції. Тому, у наступні етапи
археологічних досліджень Софійського собору, що відбувалися у 1930–
1950-ті рр., значну увагу було приділено пошукам та дослідженню

410

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

мозаїчної підлоги. Це були часи найбільш масштабних досліджень
підлоги собору, нашарування якої були повністю розкопані у двох
південних навах та у основних приділах споруди, частково у її
трансептних частинах, галереях, баштах та в деякій мірі в ряді інших
місць. Загалом це дало змогу М.К. Каргеру зробити реконструкцію
орнаментальної композиції мозаїчної підлоги майже на усій площині
першого поверху Софійського собору, де були зафіксовані більш-менш
виразні її залишки [Каргер, 1961(а), с. 185–204].
Проте археологічні дослідження у соборі, які відновилися тут вже у
1934–1935 р., під керівництвом Ф.М.Мовчанівського та І.М. Самойловського показали, що стан збереженності не тільки найдавнішої мозаїчної,
але й наступних за часом плиточних підлог у соборі може бути занадто
критичним. Тоді археологічні розвідки було проведено на трьох
основних ділянках собору: у Володимирському приділі внутрішньої
північної галереї, та у обох баштах споруди. Виявилося, що у
Володимирському приділі, де була розкопана площа у 10 квадратних
метрів, давні підлоги, скоріше за всього, взагалі не збереглися.
З’ясовано, що все півколо апсиди на глибині 0,54–0,70 м. від підлоги
нерівно викладено забутовкою з щебеню й вапна [Мовчанівський,
Самойловський, 1935, с. 4–5].
Не вдалося знайти виразних підлог і у південно-західній башті
собору, в основі якої було досліджено камеру замуровану цеглою у
XVIII ст. У якості підлоги у цій камері слугувала забутовка з щебеню, що
мала потужність від 0,35 до 0,90 м., збільшуючись за напрямком углиб
камери. Виявлений під забутовкою шар рушеної землі з різночасовими
знахідками, та залишки якогось об’єкту у вигляді ями, вказують на те,
що підсипка з щебеню з’явилася тут у наслідок більш пізніх перебудов,
якими були знищені більш давні об’єкти тут, враховуючи і можливі
залишки давніх підлог [Мовчанівський, Самойловський, 1935, с. 5–7].
Зовсім інша картина спостерігалася у другій (північно-західній)
башті собору, де було розкопано площу у 7 квадратних метрів. Підлога у
башті була викладена цеглою, що лежала у два ряди. За розмірами
цегли та нумізматичними знахідками, влаштування цієї підлоги
віднесено до першої половини ХІХ ст. Під підлогою ХІХ ст. залягав шар
мішаного грунту товщиною до 0,75 м. з різноманітними окремими
знахідками різного часу, серед яких трапився й "чудовий" фрагмент
мозаїчної підлоги, який, скоріше за всього, потрапив сюди з якогось
іншого місця у соборі. У північно-західному кутку башти, на глибині
0,5 м. від рівня сучасної підлоги, збереглися рештки давньої підлоги у
вигляді вимостки з вапняного розчину товщиною в 0,06 м.. Влаштована
на вапняній вимостці підлога, вочевидь, складалася з квадратної цегли,
уламки якої тут було знайдено у достатньої кількості. А поверх цієї цегли
могли лежати полив’яні плитки, уламки яких знайдено туто ж. Плитки
поліхромні, серед них є плитка червоного й чорного кольору
[Мовчанівський, Самойловський, 1935, с. 8–9].

411

Гайдук В.М. Історія дослідження стародавньої підлоги Софії Київської

У наступному 1936 р. Ф.М. Мовчанівський розпочинає нові
масштабні розкопки у соборі, метою яких був у тому числі й пошук давніх
підлог. В результаті, майже повністю були розкопані південна апсида з
Михайлівським вівтарем та внутрішня південна галерея з вівтарем
Антонія та Феодосія. Це дало можливість комплексно дослідити історію
влаштування підлог у цих частинах собору.
Особливо результативним виявився розкоп у Михайлівському
вівтарі, де було виявлено чотири рівні давніх підлог. Під чавунною
підлогою ХІХ ст. було виявлено рештки підлоги XVIII ст., що складалася
з керамічних плиток шестикутної форми. Фрагменти цієї підлоги
збереглися переважно в східній частині апсиди. Тут же знаходилась
вимостка з цегли XVIII ст. врівень з плитками. Нижче виявлені
фрагменти третього рівня підлоги у вигляді вапнякової вимостки з
розгранкою під плитки квадратної форми розмірами приблизно 46 х
47 см, та фрагменти таких плиток. Цей рівень підлоги дослідник датує
XVII – початком XVIIІ ст. І, нарешті, виявлені залишки найдавнішої
підлоги, яку було віднесено до давньоруських часів. Ця підлога
складається з решток вапнякової основи, на яку покладені вапнякові
плитки. Плитки різних розмірів, найбільші – 46 х 47 см. Інші плитки
менші, квадратної й продовгувато-прямокутної форми з залишками
поливи. Є комбіновані плитки, складені з невеличких шестикутних та
трикутних, посаджених на спільне вапнякове гніздо з розчину типового
для давньоруських часів. Плитки вкриті поливою, або зі слідами поливи.
Орнаментальну композицію цієї підлоги автор описав таким чином.
Шестикутні та трикутні плитки з’єднуються щільно одна з одною,
утворюючи разом прямокутники. З таких прямокутників було, напевно,
викладено квадратну фігуру – рамку підлоги, в середині якої були
укладені великі плитки і стояв престол [Мовчанівський, 1936 (в), с. 5;
Мовчанівський, 1936(а), с. 14].
Окрім згаданих чотирьох рівнів підлог, дослідник виділяє у
вівтарній частині ще й п’ятий рівень підлоги. Від цієї підлоги на глибині
0,90 м. від рівня першої підлоги виявлено по лінії напівкружжя стін
апсиди кромку з вапнякового міцного розчину з домішками цем’янки. Ця
кромка збереглася виступами від стіни на 0,10–0,20 м. та є, очевидно,
рештками основи найстарішої підлоги. Погана збереженість залишків
цієї підлоги не дає автору можливості визначити особливості її будови,
проте, знайдені трохи нижче цього рівня одна плитка яскраво-червоного
кольору та невеликий фрагмент масивної смальтової плитки, дають
можливість уявити, що найдавніша підлога в цієї апсиді могла бути
мозаїчною [Мовчанівський, 1936 (а), с. 12–15].
У листопаді-грудні 1936 р. археологічні дослідження у внутрішній
частині Софійського собору були продовжені. Перш за все було знято
підлогу у трансептній частині Михайлівського приділу, а також у
вівтарній та трансептній частині сусіднього приділу Феодосія та Антонія
(внутрішня південна галерея).

412

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

У південній частині Михайлівського приділу, в місці проходу в
Феодосіє-Антонієв приділ, між пілонами арки, під підлогою ХІХ ст. та
невеликим шаром будівельного сміття виявлено кладку плиточної цегли,
що залягає поверх мармурового порогу [Мовчанівський, 1936(б), с. 5].
Особливо великі вапнякові плитки полу виявлені у північній частині
трансепта Михайлівського приділу між колонами. За залишками цих
плит, їх розміри вдалося простежити приблизно до 60 х 50–75 см,
товщина складає 7–8 см.. На рівні описаних плит в центральній частині
трансепта Михайлівського приділу виявлено рештки дуже зруйнованої
плиточної підлоги дещо іншого характеру. Розміри плиточних цеглин тут
сягали приблизно 38 × 28 × 3,5 см, добре збереглася вапняна основа
підлоги. На думку автора розкопок, виявлені ділянки кладки з плит
цегли за своїми ознаками являють собою залишки підлоги XVIII ст.
[Мовчанівський, 1936(б), с. 9].
Нижче, під шаром піску, на всій площі розкопу виявлено суцільно
залиту, виглажену з поверхні вапнякову підлогу, що лежить на шарі
битої і цілої плиточної цегли, залитої вапном. Разом з цією
підтрамбовкою товщина підлоги складає 15–17 см.. Ця підлога в
південно-східній частині трансепта була пробита ямою склепа Сільвестра
Косова, що був похований тут у 1657 р. [Мовчанівський 1936 (б), с. 9]. Це є
доказом того, що ця підлога є старішою за цю дату.
В південній частині проходу в Феодосіє-Антонієвий приділ, між
пілястрами арки, під сучасною підлогою також виявлені рештки залитої
вапном підлоги з плиточної цегли розміром 32 × 27 × 4 см. [Мовчанівський, 1936(б), с. 13, 19].
Проте, особливо важливим відкриттям у Михайлівській апсиді стала
значна ділянка мозаїчної підлоги, що добре збереглася у північнозахідному кутку трансепта між восьмигранною колоною та північнозахідним пілоном хрещатої колони на глибині 0,60 м. від рівня чавунної
підлоги. Виявлений фрагмент підлоги має у своєму складі шиферну
плиту розмірами 1,21 × 0,22 м., що лежить з краю підлдоги між
колонами. На захід від цієї плити відкрита велика (0,68 × 0,83 м.)
шиферна плита оточена з усіх боків мозаїчною смугою шириною 0,14 м..
Мозаїчна смуга складається з дрібних квадратних та трикутних
кусочків смальти жовтого, зеленого, блакитного й синього кольорів.
Залишки вапняної основи, на якій була укладена ця підлога,
простежені майже скрізь в розкопаній частині трансепта. Простежено,
що виявлена мозаїчна підлога залягала на одному рівні з підлогою з
великих вапняних плит між гранчастими колонами [Мовчанівський,
1936(б), с. 19].
На північ від шиферної плити з мозаїчною смугою навколо неї
простежено рештки мозаїчної викладки від іншого компонента мозаїчної
підлоги ХІ ст. Тут простежено залишки мозаїчної смуги товщиною 0,2 м.,
що продовжується з перервами на 1,05 м. в напрямку зі сходу на захід
[Мовчанівський, 1936(б), с. 21].

413

Гайдук В.М. Історія дослідження стародавньої підлоги Софії Київської

І, нарешті, ще одну ділянку давньої плиточної підлоги було
виявлено між гранчастими колонами трансепта, навколо західної
колони, на глибині 0,60–0,65 м. від рівня чавунної підлоги. Тут виявлено
вапняну основу під якою, і частково в якій були укладені плиточки
пласкої цегли (нажаль автор не зазначив їх розміри), що утворюють
підлогу яка знаходиться трошки вище (на 2–3 см.) від рівня виявленої
неподалік мозаїчної підлоги [Мовчанівський, 1936(б), с. 23].
Значні за масштабом дослідження були проведені у листопаді –
грудні 1936 р. і в галереї з приділом Антонія та Феодосія. Розкопом було
охоплено всю галерею від алтарної частини на сході до внутрішнього
нартексу на заході. У вівтарній та трансептній частинах приділу, на
глибині 0,9 м від рівня чавунної підлоги, місцями виявлені незначні
рештки підлоги, що складалася з великих вапнякових плит з домішкою
зерен кварцу та частково цем’янки, розмірами 49х49х4 см.. Поверхня їх
значно стерта, можливо що вона колись була полив’яна. Схожі за
розміром та матеріалом плити були знайдені у Михайлівському вівтарі,
вони мають поливу. На підставі складу культурного шару дослідники
інтерпретували ці плити як рештки підлоги XVII ст. У трансептній
частині рівень цієї підлоги покриває нижчу половину червоної фрескової
кайми на південній стіні. Знаходяться ці плити не скрізь на однаковій
глибині (0,47–0,93 м.), лежать на утрамбованій глині [Мовчанівський,
1936(б), с. 41–45; Зацепіна, 1936(а), с. 5].
Рештки підлоги з вищезазначенних плиток зафіксовано також в
західному арочному пройомі вівтаря між пілонами арки [на глибині 90–
96 см]. Далі на захід, поверх цих плиток, між арочними пілястрами
виявлено поріг складений з фрагментів плиточної цегли залитої вапном.
[Висота порогу від рівня плиточної підлоги 8–9 см, ширина – 57–58 см].
[Мовчанівський, 1936(б), с. 43].
У південно-східному кутку вівтаря, між пілонами східної арочної
колони, на глибині 95 см. від рівня чавунної підлоги виявлені рештки ще
однієї плити від цієї підлоги, але вже більшого розміру – 65х75 см.
[Мовчанівський, 1936(б), с. 45]. І хоча Ф.М. Мовчанівський припускав, що
це може бути і просто рештки вапняної основи давньої підлоги, проте
плити такого формату були знайдені і у північній частині трансепта
Михайлівського приділу.
За зробленим Ф.М. Мовчанівським у щоденику малюнком можна
зрозуміти план кладки плиточної підлоги у вівтарі Антонія та Феодосія.
Пояс менших за розміром плиток відгорожував вхід до вівтарної частини.
Підлога у вівтарній та трансептній частинах апсиди була викладена, скоріше за всього, плитами найбільшого розміру [Мовчанівський, 1936(б), с. 46].
Окрім масштабних розкопок згаданих південних галерей собору, в
грудні 1936 р. роботи проводяться і у північній частині будівлі. У зв’язку
з тим, що під час археологічних досліджень в трансепті Михайлівського
приділу Софійського собору, в західному пройомі південної потрійної
аркади було знайдено великий фрагмент мозаїчної підлоги, вирішили

414

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

зробити невеликий пробний розкоп у відповідному місці і в північній
половині будівлі, а саме у західному пройомі арки північної потрійної
аркади, з метою перевірити можливу наявність решток мозаїчної підлоги
і в цьому місці. Розкопом розмірами 3,70 х 2,70 м. було охоплено всю
західну восьмиграну колону, а також східний бік західного хрестового
пілона аркади. Верхні нашарування під чавунною підлогою в цілому
відповідали дослідженим у південних галереях. А от залишки підлоги
XVII ст. тут викладені з цегли значно меншого розміру (30 х 15 х 5 см.),
тобто зі звичайної для цього періоду цегли. Окрім згаданої цегли, у
підлозі XVII ст. була використана і плиточна цегла розміром 34 х 27 х
4 см [Зацепіна, 1936(б), с. 1–9].
Нижче, під невеликим шаром піску та глини, знаходився шар
суцільної заливки та вапнякова підготовка під мозаїчну підлогу,
залишки якої також тут виявлено на глибині близько 0,60 м. від рівня
чавунної підлоги. рештки цієї підлоги займають площу пройому між
західним пілоном аркади та восьмиграною колоною. Загальна площа
виявлених решток підлоги дорівнює 1,34 × 1,24 м. і складається з
шиферних плит (одна фігурна, друга прямокутна) та незначного
фрагмента смальтового бардюра. Особливий інтерес являє фігурна
шиферна плита (0,80 × 0,16 м.) з декількома ажурними дужками. Ще
один фрагмент такої самої плити було знайдено окремо в шарі мішаного
грунту. Окрім шиферних плит тут були знайдені і залишки мозаїчної
інкрустації підлоги у вигляді відбитків бардюру, вочевидь зі смальти.
Невеликий фрагмент самого такого бардюра також було знайдено. Він
складався зі смальтових плиток темно-зеленого та жовтого кольору
[Зацепіна, 1936(б), с. 9–17, 31].
Ще одна ділянка досліджень 1936 р., у соборі, де трапилися
залишки стародавньої підлоги, була визначена розкопом в північному
кінці нартекса між аркбутаном та північною вежею. Тут під шаром
будівельного сміття, в основі арки на рівні підлоги виявлено перемичку з
цегли XVII – XVIII ст. та цегли “литовського типу”, в основі якої
простежено кладку з плиточної цегли XI – XIII ст. На рівні цегляної
кладки XVII – XVIII ст. виявлено вимостку, що складалася з великої
шиферної плити та шиферних плиток меншого розміру. Ця вимостка
була влаштована на тонкому шарі вапняного розчину і, скоріше за
всього, являє собою залишки підлоги XVII – XVIII ст. в цьому місці. Під
цією вимосткою було виявлено нерівномірний шар вугілля та сліди
закопченості від вогню на стіні башти. Під вугіллям був ще один тонкий
шар вапняного розчину, а нижче шар мішаного грунту з окремими
знахідками фрагментів будівельних матеріалів від давньоруського часу
до пізнього середньовіччя [Мовчанівський, 1936(а), с. 4–6, 16, 20–22;
Мовчанівський, 1936(в), с – 8; Зацепіна, 1937, с. 2–5].
У південно-східній частині розкопу, під південним пілоном, на
глибині 0,67 м., виявлено рівень підлоги давньоруського часу. Ця підлога
являла собою рештки вапняної основи на яку, можливо, були покладені

415

Гайдук В.М. Історія дослідження стародавньої підлоги Софії Київської

великі вапняні плитки. Самі плитки збереглися у переміщеному стані і
дуже фрагментарно, розмір їх сторони становив близько 0,40–0,50 м.
[Мовчанівський, 1936(а), с. 20; Зацепіна, 1937, с. 6–7].
В 2010 р. на цьому ж місці були проведені нові дослідження під
керівництвом М.М. Нікітенка. У ході нових досліджень на вказаній
ділянці західної зовнішньої галереї було відкрито підлогу з шиферних
плит різних за розмірами та формою, старанно підігнаних одна до одної з
метою
утворення
суцільного
покриття
поверхні.
Досліджена
стратиграфія під плитами підлоги методом буріння трьох свердловин
між плитами. Культурних залишків про які згадували попередні
дослідники у 1936 р. (прошарки вугілля, вапняного розчину та мішаного
грунту з будівельним сміттям різного часу) у межах закладених
свердловин виявити не вдалося. Натомість, буріння показало, що
вапняна підготовка під шиферні плити лежить на піщаній підсипці, яка
у свою чергу знаходиться на материковому лесі. Це, разом з іншими
аргументами, що їх приводить дослідник, вказує на те, що ця підлога є
первинною підлогою галереї у цьому місці. Звичайно для більш
достовірних висновків слід було б зняти шиферні плити, які збереглися
тут in situ, проте це було б вже руйнуванням пам’ятки. Знов відкриту
підлогу з шиферних плиток дослідник переконливо датував ще XI ст.,
зокрема до початку XII ст. також перевірено, що рівень залягання
шиферних плит тут відповідає рівню шиферної плити, яка збереглася in
situ у внутрішній західній галереї на захід від мармурового порогу
центральної нави. Виходячи з цього, висловлено припущення, що
шиферну підлогу мали обидві західні галереї, а можливо й інші галереї
собору [Нікітенко, Корнієнко, 2011(а), с. 2–19; Нікітенко, Корнієнко,
2011(в), с. 120–123].
У 1939–1940 р. на території Софійського архітектурно-історичного
заповідника проводить роботу спільна археологічна експедиція
Софійського заповідника, Інституту археології АН УРСР та Інституту
історії матеріальної культури під керівництвом М.К.Каргера. Згідно з
затверженим планом, в процесі розкопок було повністю відкрито площу
середньої нави, двох північних нав та примикаючої до центральної
південної нави. Всі чотири нави були розкопані від давньої західної стіни
собору до їх вівтарних апсид включно (за виключенням солеї, на якій
стоїть іконостас і яку буде досліджено пізніше).
Головним завданням розкопок проведених у 1939 р. був пошук
залишків мозаїчної підлоги у навах собору (окрім приділів, які буде
досліджено у наступному році). Фрагменти мозаїчної композиції цієї
підлоги збереглись тільки в чотирьох місцях розкопу 1939 р. Один з них
почали досліджувати ще в в 1936 р. (розкопки Ф.М.Мовчанівського) між
восьмигранними стовпами південної трипрогінної аркади і хрещатим
стовпом на захід від неї. На північний захід від цього фрагменту (в
північно-східному куті стовпа) в 1939 р. було відкрито ще один великий
фрагмент мозаїчної підлоги. На схід від неї, невеликими ділянками

416

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

збереглися шматки смальти в розчині та заглиблення-гнізда від неї.
Північна частина цієї ділянки мозаїчної підлоги перерізана
опалювальним каналом XIX ст. З іншого боку каналу збереглось
продовження мозаїчної підлоги [Каргер, 1961(а), с. 187–188].
На цієї ж ділянці було простежено особливості техніки викладення
мозаїчної підлоги: під шаром розчину, що викладався смальтою, було виявлено ще один шар, на поверхні якого, ще до того як розчин затвердів,
проведено гострим інструментом граф’ю, що вказувала на границі
візерунка. під цим шаром лежить описана вище вапнякова підготовка,
що збереглась майже по всій площі підлоги [Каргер, 1961(а), с. 188].
Біля східної сторони південно-східного стовпа збереглись на розчині
відбитки квадратних плиток (0,105 × 0,105 м.). Два невеликих фрагмента
збереглись in situ у самого стовпа і декілька цілих плиток було знайдено
у засипці. Це дало нагоду вченим стверджувати, що ця ділянка підлоги
була зроблена не мозаїчним набором зі смальтових кубиків, а з
різнокольорових керамічних полив’яних плиток. Відрізнялась за складом
розчину і вапнякова підготовка підлоги. Дослідники прийшли до
висновку, що ця ділянка підлоги зроблена в більш пізній час, але ще за
великокнязівської доби, принаймні не пізніше ХІІ ст. Укладення цієї
підлоги може бути пов’язано з ремонтом у зв’язку з просіданням стовпа
разом з давньою підлогою біля нього [Каргер, 1961(а), с. 188].
Добре збережений фрагмент давньої ділянки підлоги було знайдено
також в північній наві біля північної трипрогінної аркади. Ще в 1936 р. у
невеликому шурфі тут було виявлено шиферну фігурну плиту у вигляді
напівдужок, що прилягали до вузької довгої смуги. Можливо, між
західним восьмигранним і хрещатим підкупольними стовпами лежала
велика шиферна плита, на місці якої залишилось заглиблення. Її краї
також були інкрустовані мозаїкою, від якої вціліли лише невеликі
фрагменти в східній стороні заглиблення. А на південь від стовпів у
1939 р. розкрито велику ділянку, де добре збереглась підготовка підлоги
з прокресленою граф’єю, яка мала вигляд кількох кіл, що перетинаються.
Як і у південній наві, ця ділянка підлоги перерізана опалювальним
каналом ХІХ ст., за яким малюнок продовжується на південь, коло
східної сторони північно-західного центрального стовпа. Місцями
зберігся шар підмазки з незначною кількістю смальтових інкрустацій.
Результати проведених досліджень виявили різницю між малюнком в
південній і північній навах: в північній наві малюнок складався лише з
кіл різного діаметру, що перетинаються, за повної відсутності прямих
ліній [Каргер, 1961(а), с. 188–189].
Пізніше розкопками І.Ф. Тоцької був виявлений ще один фрагмент
мозаїчної підлоги, не зафіксований М.К. Каргером на загальному
кресленні залишків мозаїчної підлоги собору ("Древний Киев", том ІІ).
Залишки мозаїчної підлоги були відкриті біля північно-західного
підкупольного стовпа, між східним та північним пілонами стовпа. Тут на
глибині 0,20 м. від рівня чавунної підлоги був відкритий фрагмент

417

Гайдук В.М. Історія дослідження стародавньої підлоги Софії Київської

мозаїчної підлоги площею 0,50 х 0,20–0,40 м.. Узор складався з великих
за розміром смальтових плиток чорного та жовтого кольору, квадратної
та трикутної форми [Тоцкая, 1974, с. 5–6].
У наступному 1940 р. основну увагу було зосереджено на розкопках
вівтарних частин досліджених нав.
Розкопки почалися з Георгієвського приділу (крайня північна
апсида). Тут, як і на площі всієї нави, під чавунною підлогою XIX ст. з
цегляною підстилкою та шаром рушеного грунту товщиною 0,30 м. була
відкрита підлога XVIII ст., що складалася з великих шестигранних
цегляних плиток (без поливи), які було плотно підігнано одна до одної на
білому вапняному розчині. Розкопки продовжили в місцях де підлога
XVIII ст. не збереглася. Нижче цієї підлоги, до рівня підлоги XI ст., йшов
шар рушеної землі зі значною кількістю різночасових знахідок. Також
тут було знайдено декілька фрагментів давньої мозаїчної підлоги
[Каргер, 1940(а), с. 1–3; Каргер, 1961(а), с. 186, 194, 200]. Давня підлога
XI ст. в цієї апсиді сильно порушена, більш-менш збереглася у пройомі до
наступної апсиди та між стовпами. Тут зафіксовано декілька прошарків
давньої підлоги, зокрема помічено, що перша підлога не витримала
навантаження стін та досить скоро був проведений її ремонт. Одна з
підлог давньоруського часу, можливо, складалася з полив’яних плит –
цеглин, які автор відносив до XI – XII, скоріше XII ст. [Каргер, 1940, с. 4].
Залишки мозаїчної підлоги досить гарної збереженості були відкриті
і у сусідньому приділі Петра та Павла. Проте, тут майже усю площу
апсиди займає проведений у XIX ст. канал для опалювання, який
знищив давні підлоги. Тут, під паркетною підлогою з підсипкою, до рівня
найдавнішої підлоги йшов шар щебеню (1,2 м.), слабо насичений
знахідками. Однак, нижче вдалося виявити залишки мозаїчної підлоги,
місцями дуже гарної збереженості [Каргер 1940 (а), с. 6]. Підлога ця у
своїй основі складалася з цегляних плит, поверх яких був укладений шар
вапна і далі ще один вапняний шар зі смальтою. Смальтовий орнамент
добре зберігся у двох місцях у південно-західному та північно-західному
кутах приділу, в основі апсиди. Тут відкриті in situ великі фрагменти
підлоги з орнаментом виконаним за допомогою різнокольорової смальти,
покладеної у шаховому порядку. Використані смальтові плитки чотирьох
кольорів: жовтий, зелений, лиловий та синій. Ще у двох місцях зберігся
лише розчин із заглибленнями для мозаїки. На інших місцях підлоги
простежено граф’ю, за якою можна було приблизно простежити
початковий малюнок усієї підлоги. За припущенням автора, смуга
шириною близько 1 метра вищеописаного візерунку проходила вздовж
стіни навколо всієї апсиди, утворюючи квадрат, в центр якого були
вписані чотири концентричних кола діаметром близько 0,40 м. [Каргер,
1940(а), с. 6,7; Каргер, 1961(а), с. 198–200, мал. 69].
Одночасно з цим приділом, розкопки 1940 р. проводилися і у приділі
Іоакіма та Анни, де спостерігалася майже така сама картина, що і у
другій північній апсиді. Тут зафіксовані такий самий канал для

418

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

опалювання, шар щебеню, знахідок було дуже мало. Залишків мозаїчної
підлоги тут взагалі не знайдено, так само як і залишків підлог XVII –
XVIII ст. [Каргер, 1940, с. 7].
Останнім етапом досліджень 1940 р. були розкопки у центральній
апсиді. Тут відразу під паркетною підлогою з підсипкою початку ХХ ст.
йшла підлога XVIII ст. з шестиграних цегляних плит, яка тут, як і у
Георгієвському приділі, збереглася майже повністю. В даному випадку
цю підлогу було знято. Під нею йшов шар грунту та щебеню товщиною в
0,50–0,60 м, а нижче було розчищено підлогу XVII ст., яка теж збереглася
тут майже повністю. Ця підлога має свої особливості та була виявлена
покі що тільки у центральній апсиді. Вона складається з тонких плиток,
вкритих поливою та покладених на вапняний розчин. Плитки були
різної форми – круглі та лекальні, що охоплювали їх. Круглі були вкриті
різнокольоровою поливою з комбінацією 4 кольорів – синього, жовтого,
зеленого та білого. Лекальні плитки були вкриті зеленою поливою.
Полива збереглася лише на деяких плитках [Каргер, 1940, с. 9; Каргер,
1961(а), с. 194]. Це була підлога яку вперше відкрив тут у 1909 р. Д.В.
Мілеєв [Милеев, 1911, с. 220–221], про що ми також уже згадували.
Влаштування цієї підлоги М.К. Каргер відносить до реставрації собора за
часів митрополита Варлаама Ясинського наприкінці XVII ст. [Каргер,
1961(а), с. 194]. Цю підлогу було вирішено зберегти. В окремих місцях під
нею вдалося прослідити залишки мозаїчнолї підлоги XI – XII ст., проте у
дуже незадовільному стані і на зовсім незначних ділянках. Ця мозаїчна
підлога складалася з міцного вапняно-цем’янкового розчину, товщиною
біля 0,05 м, в який були інкрустовані різнокольорові смальти (темночервоні, жовті та світло-зелені) різного розміру та форми., що утворювали
складний геометричний орнамент [Каргер, 1940, с. 10; Каргер, 1961(а),
с. 194–196].
У 1939–1940 р. невеликі розкопки були проведені і у баштах собору.
Тут основною метою було встановити ступінь збереженості фресок
закритих сходами XIX ст., та спробувати дослідити давні сходи. У
північній башті під чавунними сходами виявилися сходи складені з
шиферних плит та доповнені розчином. Після зняття шиферних плит
стали помітні ще одні сходи, складені з давньої цегли на розчині. На той
час М.К. Каргер не надає нам у своєму звіті більш точної інформації
щодо відкритих давніх сходів. Теж саме стосується і пробного розкопу у
південній башті під фрескою з зображенням іподрому, з метою відкриття
її нижньої частини, де на глибині 0,85 м. теж була зафіксована давня
сходинка [Каргер, 1940, с. 8]. Однак, у 1949 р. М.К. Каргер, дослідивши
ряд інших об’єктів на території заповідника, знов повернувся до
досліджень у північній башті собору. Тоді, вже досить ретельно, були
досліджені давні сходи у нижній частині споруди та їх зв’язок із
колишнім зовнішнім входом до башти. Не зважаючи на обмежену
ділянку розкопок, біля закладеного зовнішнього входу у південнозахідному куті башти, дослідження мали дуже позитивний результат.

419

Гайдук В.М. Історія дослідження стародавньої підлоги Софії Київської

Тут, на глибині біля 0,60 м. від рівня чавунних сходів, було відкрито три
сходинки первісних сходів давньоруського часу. Сходинки були
викладені з плінфи на вапняно-цем’янковому розчині та вкриті
великими шиферними плитами які, ймовірно, займали всю їх площу.
Ширина однієї з таких плит сягала 0,76 м. Вони були укладені на
вапняно-цем’янковому розчині та точно підігнані до західної стіни
башти. Підсходинки цих давніх сходів, висотою 0,23 м, вкриті гладко
затертою обмазкою вапняно-цем’янкового розчину. [Каргер, 1949, с. 6–7;
Каргер, 1961(а), с. 173–174].
Далі на південь від південного краю нижньої сходинки, під
цегляною вимосткою XVIII ст., та шаром щебеню з будівельним сміттям,
були відкриті ще три сходинки, що були розташовані майже
перпендикулярно до описаних вище та паралельно до західної стіни
башти. Ці сходинки починаються безпосередньо від пройому західного
порталу башти. На двох з них добре збереглися шиферні плити. Окрім
того на трьох підсходинках збереглись залишки орнаментальної мозаїки
з дрібних шматків смальти. Мозаїчні композиції тут були різного плану,
найкраще збереглася на одній з підсходинок композиція з ряду
трикутників з рослинним орнаментом у середині [Каргер, 1949, с. 7–8,
креслення 2; Каргер, 1961(а), с. 173–174, табл. ХІХ].
А у східній частині розкопу, під пізнішою цегляною вимосткою, була
відкрита площадка, вкрита міцною вапняною підмазкою, яка, на думку
автора, була у давнину або вкрита шиферними плитами, або декорована
мозаїкою, фрагменти якої були знайдені тут у значній кількості [Каргер
1949, с. 8; Каргер 1961(а), с. 174]. Загальну композицію давніх сходів
башти автор уявляв тепер наступним чином. Від колишнього західного
входу до башти піднімалися чотире вкриті шиферними плитами
сходинки, підсходинки яких було декоровано мозаїкою. Сходинки вели
на площадку, з якої надалі вони розгорталися у північному напрямку та
вели на другий поверх собору. У східний бік від площадки, можливо,
сходи спускалися вниз, адже рівень давньої підлоги вцієї частині башти
знаходиться на рівні давньої підлоги храму, тобто на 1,5 м. нижче рівня
підлоги відкритої площадки [Каргер, 1949, с. 8–9; Каргер, 1961(а), с. 174].
Остаточно та більш ґрунтовно давні сходи цієї башти будуть досліджені
вже у 1961–1962 р..
У цьому ж 1949 р. досліджувалася і центральна апсида собору, де
розкоп було закладено на ділянці між східною парою підкупольних
стовпів (за іконостасом), у місці розташування давньої вівтарної
прегради. В цьому ж місці, під паркетною підлогою, шаром щебеню та
землі, вдалося розчистити досить значні ділянки мозаїчної підлоги.
Зокрема, у північної лопатки північно-східного стовпа зберігся фрагмент
шиферної кайми та два фрагменти концентричних смуг з мозаїчним
набором з трикутних смальт, що окаймляли коло внутрі цих смуг. Далі
на південь на другому шарі підмазки збереглося ще одне коло у вигляді
граф’ї. У південно-східного стовпа був відкритий фрагмент підлоги, що

420

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

також являв собою смугу з трикутних смальт, яка окаймляла коло. Між
цими двома фрагментами, у середній частині вскритої розкопками
ділянки, фрагментарно збереглася граф’я на другому шарі підмазки
[Каргер, 1949, с. 11–12, креслення № 8 ; Каргер, 1961(а), с. 197–198].
Дослідження у центральній частині собору були продовжені і у
наступному 1950 р.. Основним завданням тут залишався пошук залишків
давньої мозаїчної підлоги з метою створення загальної її реконструкції.
Оскільки характер загальної композиції мозаїчної підлоги у вівтарній
частині головної апсиди залишався ще не зрозумілим, тут були проведені
додаткові пошуки фрагментів давньої підлоги в окремих місцях під
підлогою XVII ст. У більшості відкритих тут місць не зберігся навіть шар
підмазки з граф’єю. Проте біля південної стіни апсиди вдалося відкрити
досить виразний фрагмент підлоги з відбитками від смальт і частково із
залишками самих смальт, викладених у вигляді великого кола зі
складним орнаментальним малюнком навколо нього [Каргер, 1950, с. 11;
Каргер, 1961(а), с. 196].
Врешті решт, у 1953 р., вдалось провести розкопки під мармуровою
плитою центрального престолу головного вівтаря собору. Дослідження
підлоги на відкритій ділянці показало, що тут під сучасною чавунною
підлогою та підсипкою товщиною 4–5 см. одразу знаходиться вже відома
у центральному вівтарі підлога XVII ст., викладена з круглих та
лекальних різнокольорових полив’яних плиток на вапняно-пісчаному
розчині. Розташована нижче давньоруська підлога тут, як і на практично
усій площі вівтарної частини, зберегла лише нижній шар вапняноцем’янкового розчину, що є підготовкою під мозаїчну підлогу. Всі три
шари мозаїчної підлоги з відбитками смальти та фрагментом шиферної
плитки збереглися на невеликій ділянці біля південної стіни та пройому,
що поєднквав центральний вівтар з вівтарем приділу Іоакима та Анни. В
цьому ж місці виявлені сліди двох ремонтів мозаїчної підлоги, що
відбулися внаслідок осадки стін собору, коли рівень давньої підлоги біля
стін став нижчим на 20–25 см, ніж в середині апсиди. Ці ремонти
являють собою шари вапняно-цем’янкового розчину зі вставками смальти
(перший ремонт), або полив’яних керамічних плиток різної форми та
кольору (другий ремонт). На рівні другого ремонту підлоги, у пройомі, що
вів до приділу Іоакіма та Анни, зафіксована шиферна плита розміром
110 х 76 см, нерівні края якої були доповнені вапняно-цем’янковим
розчином. [Каргер, 1953, с. 2–3, фото 1–6].
Особливу увагу М.К. Каргер приділяв розкопкам солеї храму, де
залишки мозаїчної підлоги могли зберегтися у більш доброму стані. Це
було підтвержено двома розвідковими шурфами, закладеними тут у 1949
та 1950 р.. Зокрема невеликий шурф, площею 1,40 х 0,8 м, закладений у
центральній частині солеї (під головним куполом), зафіксував на глибині
0,91 м. від рівня чавунної підлоги солеї вапняну підготовку під підлогу. А
у північно-західному куті шурфа зберігся in situ фрагмент шиферної
плити від давньої підлоги [Каргер, 1949, с. 13]. Другий шурф було

421

Гайдук В.М. Історія дослідження стародавньої підлоги Софії Київської

закладено у південній частині солеї, між південно-східним хрещатим
стовпом та східним восьмигранним стовпом південної три прогінної
аркади. В результаті тут був відкритий ще один фрагмент давньої
мозаїчної підлоги у доброму стані. Тут, як і у західного стовпа цієї арки,
збереглася прямокутна шиферна плита in situ, з мозаїчним набором з
різнокольорових смальт, що смугою обрамляв її по сторонам. А на північ
від цього фрагменту частково була відкрита невелика ділянка вапняної
підмазки підлоги з граф’єю, малюнок якої доповнював граф’ю, що була
відкрита у 1939 р. на північ від трипрогінної аркади [Каргер, 1950, с. 12;
Каргер, 1961(а), с. 189–190].
Врешті у 1952 р. вдалося провести розкопки по усій площі солеї
храму, у тому числі під іконостасом XVIII ст. Так у північній частині
солеї, між східною частиною трипрогінної аркади та північним кордоном
опалювального каналу XIX ст., була відкрита ділянка другого шару
мозаїчної підлоги з граф’єю у вигляді чотирьох кіл, послідовно вписаних
одне в одне, а також відкритий у південно-західному куті хрещатого
стовпа верхній шар підлоги з залишками смальтової інкрустації у
вигляді доріжки із шахматним малюнком (збереглися смальти світложовтого та чорного кольору). На південь від південного кордону
опалювального каналу, поблизу західної сторони північно-східного
підкупольного стовпа, також були відкриті фрагменти другого шару
підлоги з граф’єю у вигляді трьох окремих концентричних кіл, та
місцями верхній шар підлоги з залишками смальт та їх відбитками
[Каргер, 1952, с. 19, креслення 1–2, фото 2; Каргер, 1961(а), с. 190–191].
В результаті відкриття розкопками 1952 р., під іконостасом ділянок
мозаїчної підлоги, стало можливим з достатньою достовірністю
реконструйувати деякі важливі елементи складної мозаїчної композиції
підкупольного квадрату [Каргер, 1961(а), с. 192].
Найбільш велика за площею ділянка мозаїчної підлоги була
відкрита у південному рукаві хрещатого простору, на північ від
північного кордону південного опалювального каналу. Тут добре зберігся
другий шар підлоги з граф’єю, що утворювала основу складної мозаїчної
композиції, фрагменти якої вже були частково відкриті розкопками 1939
та 1950 р. У східній частині цієї ділянки, біля південно-східного
підкупольного стовпа, частково збереглася смальтова інкрустація підлоги
[Каргер, 1952, с. 21].
Наступна важлива ділянка мозаїчної підлоги, також вже частково
відома, була розкрита у південній частині солеї, між східним
восьмиграним стовпом південної потрійної арки та західною стороною
хрещатого стовпа. Тепер після розібрання основи могилянського
іконостасу тут вдалося розширити шурф 1950 р. і повністю розчистити
шиферну плиту давньої підлоги з каймою мозаїчного набору навколо неї
[Каргер, 1952, с. 22, фото 10].
Ще чотири ділянки верхнього шару давньої підлоги були відкриті у
східній частині підкупольного квадрату, між східною парою

422

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

підкупольних стовпів. Відкриті тут ділянки являють собою фрагменти
верхнього шару підлоги з відбитками смальтового набору та окремими
вцілілими смальтами [Каргер, 1952, с. 19; Каргер, 1961(а), с. 192].
В цьому ж році розкопки були проведені і у північній внутрішній
галереї собору, де підлога була понижена до початкового рівня.
Проведені роботи торкнулися трьох членувань галереї, окрім східного та
західного. Під чавунною підлогою та шаром будівельного сміття, місцями
були виявлені залишки давньої підлоги, яка збереглася тут лише у
вигляді підмазки з вапняно-цем’янкового розчину, що лежала
безпосередньо на грунті, з незначною підсипкою з дрібного цегляного
щебеню. У багатьох місцях цей шар підмазки був пошкоджений
різночасовими ямами [Каргер, 1952, с. 24].
Перевлаштування каналів опалювальної системи у соборі у 1952–
1953 р. сприяло можливості провести розкопки у західній внутрішній
галереї, а також у північчній та південній зовнішніх галереях.
Дослідження у західній внутрішній галереї не виявили ніяких
залишків давніх підлог. Під чавунною підлогою з цегляною підкладкою тут
йшов шар піску та шар з будівельним сміттям. Нижче (на глиб. 62–65 см. від
чавунної підлоги) був виявлений шар вапняно-пісчаного розчину на якому
була укладена плашмя світло-червона жолобкувата цегла розміром 30х15х6
см, яка збереглася тут у багатьох місцях. Це нагадує можливу підлогу
пізньосередньовічного часу, хоча слідів стирання цегли, як то буває на
цегляних підлогах, ніде не помічено [Каргер, 1953, с. 4].
Не зрозумілим залишилось і питання щодо існування давніх підлог
у північній та південній зовнішніх галереях, де майже ніяких їх
залишків не було виявлено. На можливість існування тут колись
окремих підлог вказує єдиний невликий фрагмент давньої підлоги, який
було знайдено під час дослідження четвертого (якщо рахувати від
північно-західної башти собору) аркбутана північної зовнішньої галереї.
Тут у кутах створених північною стіною та аркбутаном, на глибіні 175–
190 см. вдалося зафіксувати можливо залишки якоїсь давньої підлоги.
Ця підлога являла собою шар вапняно-цем’янкового розчину товщиною
5–8 см, поверхня якого заглажена та пофарбована у темний колір
[Каргер, 1953, с. 5, фото 15].
Більш результативними були дослідження проведені у грудні 1954–
1955 р. у східній частині північної зовнішньої галереї. Ця частина
галереї, разом з відповідною частиною внутрішньої галереї, у давнину
була відгорожена стіною та являла собою частину окремого приміщення,
де дослідники передбачали можливість існування так званої князівської
усипальні. Пізніше, у XVII – XVIII ст., тут було побудовано нову апсиду
та влаштовано церковний вівтар. Розкопками у цьому вівтарі була
відкрита підлога вже відомого типу XVIII ст., викладена з шестикутних
плит. Під нею досить добре збереглася підлога з міцною основою та
залишками великих керамічних плит, яку дослідники датували ХІ –
ХІІ ст. [Богусевич, Волков, 1955, фото № 152, 153, 160, 161].

423

Гайдук В.М. Історія дослідження стародавньої підлоги Софії Київської

Під час розкопок у північно-західної частині дослідженої камери
було виявлено пролом утворений ямою глибиною 2,5 м. від сучасної
поверхні підлоги. Заповнення ями складав різноманітний матеріал від
давньоруського часу до пізнього середньовіччя, переважно будівельне
сміття. Серед останнього можна звернути увагу на фрагменти мозаїчної
підлоги зі вставками смальтових плиток та відбитками від них, окремі
смальтові плитки, а також численні фрагменти поливних плиток
[Полевая опись, 1955, с. 2–22]. Вірогідно ці рештки являють собою
фрагменти оздоблення давньої підлоги Софійського собору, які були
порушені та скинуті до ями разом з іншим сміттям, можливо, під час
проведення ремонтних робіт у соборі у XVII ст., ще до влаштування тут
нового приділу.
Розріз відкритої розкопками 1954–1955 р. давньої підлоги усипальні
були виконані пізніше іншими дослідниками – І.Ф. Тоцькою та О.Ф.
Єрко [Тоцька, Єрко, 1976, с. 119–128], а також М.М. Нікітенко та В.В.
Корнієнко [Нікітенко, Корнієнко, 2012(а), с. 2–23].
І.Ф.Тоцька та О.Ф.Єрко у 1973 р. провели нову розчистку та
консервацію розкопу у східній частині галереї. Кілька наявних проломів
у підлозі дали можливість простежити її структуру на різних ділянках
розкопу. У розкопі на глибині близько 0,90 м. від рівня сучасної підлоги
було відкрито давню тришарову підлогу, покладену на засипку з жовтого
піску. Нижній - являв собою цем’янковий шар з домішкою щебеню внизу,
товщиною 19–33 см. Середній шар підлоги, товщиною 6–7 см, виконано з
уламків тонкої плінфи, безсистемно покладеної на цем’янковому розчині.
І, нарешті, верхній шар підлоги, товщиною 11–12 см, виконано з великих
керамічних полив’яних плит, розміром 0,70 х 0,70 м, та товщиною 5,5–
6 см, укладених на цем’янковому розчині. На плитах збереглися
залишки поливи зеленого, жовтого та темно-вишньового кольорів.
Подібні плити підлоги пізніше будуть відкриті І.Ф. Тоцькою на хорах
Софійського собору та впевнено датовані ще першою половиною ХІ ст.,
тобто часом побудови собору. Дослідники звертають увагу на посилену
міцність підлоги, розраховану на підвищене постійне навантаження,
можливе при використанні цього приміщення у якості князівської
усипальні з важкими саркофагами. Також простежено, що відкрита
давня підлога має продовження на площу сучасної апсиди побудованої у
XVII ст., що може свідчити про те, що в давнину тут також могла бути
апсида [Тоцька, Єрко, 1976, с. 121–123; Тоцкая, 1982, с. 100–101].
М.М. Нікітенко та В.В. Корнієнко, які теж провели розчистку та
виміри розкопу у апсиді північної зовнішньої галереї у 2011 р., мали
інший погляд на стратиграфію підлог у цьому місці. Проведені ними нові
дослідження полягали у архітектурно-археологічному обмірі, в
результаті якого було звітовано про створення більш точного плану
усипальні, а також більш детального розрізу підлоги. Для спостереження
за нашаруваннями підлоги були використані наявні тут пробоїни до
шару підстилаючого піску. Дослідники мали новий погляд на

424

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

стратиграфію залишків давніх підлог у цьому місці, який кардинально
відрізняється від висновків попередніх вчених. На думку М.М. Нікітенка,
в результаті проведених досліджень в усипальні вперше було
зафіксовано вже не один, як вважалося до цього, а три рівні підлог.
Дослідник вважає, що від найдавнішої підлоги давньоруського часу
зберігся фрагментований, проте досить міцний шар підготовки. Залишки
цієї підлоги було віднесено до часів заснування собору. Відкриття цього
шару підготовки наводить його на думку, що всі нашарування підлоги
усипальні, котрі знаходяться вище цієї підготовки, виникли пізніше за
часом. Найбільш добре збереглася тут друга, або середня підлога з
великих керамічних полив’яних плит, що має три рівня підготовки. Цю
підлогу було побудовано разом з усипальнею Ярослава яку, за новими
дослідженнями, було вбудовано в галерею не у середині ХІ ст., як
вважалося раніше, а одразу після завершення будівництва Софійського
собору. Окрім того, М.М. Нікітенко вважає, що вперше було відкрито
третю, верхню цегляну підлогу, залишки якої збереглися у деяких місцях
вище рівня плит другої підлоги. Виявлену третю підлогу було віднесено,
можливо, до кінця XVII ст., коли каплицю перебудували на
Благовіщинський вівтар [Нікітенко, Корнієнко, 2012(а), с. 2–23].
Слід також згадати, що під час розкопок у вівтарній частині
північної зовнішньої галереї, І.Ф. Тоцькою було досліджено і ще одне
східне членування цієї галереї, що примикало до вівтарної частини. Ця
частина зовнішньої галереї, як і відповідна частина внутрішньої галереї,
за думкою деяких дослідників, була приєднана до усипальні дещо
пізніше, можливо, у другій половині ХІ ст. [Тоцька, Єрко, 1976, с. 126].
Давня підлога тут не збереглася, за винятком невеликих залишків у
південно-західному куті, за якими можна припустити, що підлога тут
могла бути викладеною з плінфи, або скоріше мала плінфу у складі своєї
основи, як то зафіксовано у вівтарній частині приміщення, де стародавня
підлога значною мірою збереглася [Богусевич, Волков, 1955, фото № 179].
У середині ХХ ст. основні архітектурно-археологічні роботи у соборі,
які надали можливість значною мірою дослідити й стародавні підлоги
храму, в основному були завершені. Проте залишалися окремі важливі
частини собору, питання стародавнього устрою та можливої реставрації
яких не було ще вирішено остаточно та потребувало нових досліджень.
Значною мірою це стосувалося північної башти собору, де у 1961 та
1962 р. керівництво заповідника знайшло можливості продовжити
дослідження. У планах було відновлення давнього порталу у західній
стіні башти та розкриття давніх сходів на хори собору.
Окремі сходинки давніх сходів північної башти Софійського собору,
що збереглися під чавунними плитами сер. XIX ст., були виявлені та
частково розкриті розкопками 1939 та 1949 р.. Вони виявилися у доброму
стані збереження, були вкриті шиферними плитами та декоровані
мозаїкою. І тепер, у вересні – жовтні 1961 р., автор розкопок М.К. Каргер
отримав можливість відкрити всі сходинки давніх сходів.

425

Гайдук В.М. Історія дослідження стародавньої підлоги Софії Київської

У результаті проведених розкопок, під чавунними плитами сучасних
сходів та будівельним сміттям ХІХ ст. були повністю відкриті давні сходи,
викладені з плінфи на вапняно-цем’янковому розчині. Стан збереження
відкритих сходинок виявився різним. Так, у верхній частині сходів (від
рівня хор до першої площадки), кам’яні сходинки збереглися досить
добре, за винятком шиферних плит, що колись покривали їх. Від
останніх тут збереглися лише відбитки у розчині на цегляній основі
сходинок [Каргер, 1961(б), с. 3].
У середній частині сходів давні сходинки збереглися значно гірше.
Проте загальне пониження під час розкопок сходів до початкового рівня
дозволило відкрити нижні частини фресок башти [Каргер 1961(б), с. 4].
Значно краще збереглися сходинки нижньої частини сходів. На
останніх двох сходинках перед нижньою площадкою збереглися не
тільки шиферні плити, але й залишки мозаїчного набору на
підсходинках. Помічено, що мозаїчна композиція тут мала інший
характер, ніж на останніх сходинках відкритих у пройомі порталу у
1949 р., де були використані більш дрібні смальтові плитки [Каргер,
1961(б), с. 4, фото 10,11; Каргер, 1949, с. 7–8].
Розкриття західного вхідного порталу до башти, замурованного у
XVIII – XIX ст., дозволило до вже відомих після розкопок у 1949 р., у
пройомі порталу двох сходинок з мозаїчною інкрустацією із дрібної
смальти, додати ще одну таку сходинку та дослідити давній поріг із
заглибленням від підп’ятника дверей [Каргер, 1961(б), с. 5].
Що стосується давніх сходинок, що вели з нижньої площадки башти
до внутрішньої частини собору, то вони, на думку дослідника, були
повністю знищені у XVIII ст., коли у нижній частині башти було влаштовано якесь господарче приміщення. Останнє проіснувало до будівництва тут у середині ХІХ ст. нових чавунних сходів [Каргер, 1961(б), с. 5].
У грудні 1962 р. М.Й. Кресальний провів додаткові, більш ретельні
дослідження виявлених давніх сходів північної башти, уважно
дослідивши та описавши кожну сходинку.
Виявилося, що верхня площадка була влаштована у вигляді
пандуса із незначним ухилом. Побудована вона була з уламків плінфи та
дрібного каміння. Все це було залито вапняно-цем’янковим розчином,
вирівняним та заглаженим зверху. На цій основі були викладені колись
керамічні плити квадратної форми із залишками жовто-зеленої поливи,
товщиною 6 см, схожі на ті, що були виявлені у приміщенні усипальні
[Кресальний, 1962, с. 14, 16, 48].
Нижня площадка перед західним порталом башти мала таку ж саму
основу зі шматків плінфи та каменю залитих вапняно-цем’янковим
розчином. Але зверху вона була вкрита шиферними плитами
[Кресальний 1962, с. 20–21].
В результаті проведених у 1961–1962 р. досліджень у північній
башті собору значно покращилось уявлення щодо внутрішнього
архітектурного об’єму, устрою давніх сходів та двох площадок між ними.

426

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

У наступні роки дуже важливим залишалося проведення
досліджень давньої підлоги на хорах Софійського собору, оскільки до
1970-х рр. відповідні археологічні роботи тут ще не проводилися. Тому
особливої уваги заслуговують проведені у 1974–1975 р. І.Ф. Тоцькою
археологічні спостереження, приводом до яких став ремонт каналів
електропроводки під підлогою Софійського собору, влаштованих тут у
1950-х роках.
Так, у південній частині давніх хор, на глибині 8–10 см. від чавунної
підлоги, була відкрита давня підлога ХІ ст. Ця підлога викладена з
керамічних плит розмірами 0,70 х 0,70 м., за товщиною 5,5 см. Плити
вкриті поливою темно-зеленого з жовтими розводами кольору та
укладені на вапняно-цем’янковому розчині. Залишки цієї підлоги
зафіксовано майже по всій південній ділянці хорів. Автор досліджень
звертає увагу на те, що відкриті плити підлоги на хорах аналогічні тим,
що були раніше, знайдені в усипальні та в північній башті. Виходячи з
останніх архітектурно-археологічних досліджень у соборі, виявлену у
декількох місцях підлогу з великих полив’яних плит І.Ф. Тоцька
розглядає як укладену одночасно із побудовою Софійського собору у
першій половині ХІ ст. [Тоцкая, 1982, с. 100–101].
Дослідження південної частини хор також показали, що під
парапетом, зверненим до вівтарю Іоакіма та Ганни, покладені шиферні
плити. А у передвівтарній частині, біля північної стіни відкрито
фрагмент підлоги пізньосередньовічного часу, викладеної керамічними
плитками без поливи, розмірами 23 × 23 × 2,5 см, 18,5 × 19 × 2,5 см, 20,5 ×
20,5 × 2 см, на вапняно-пісчаному розчині. Ця підлога знаходилася на на
7–8 см. вище рівня керамічної підлоги ХІ ст. Аналогічна підлога
збереглася у митрополичому склепі, збудованому під південною
зовнішньою галереєю собору. Оскільки найстарше з поховань – Рафаїла
Заборовського – відноситься до 1747 р., це дає підстави датувати
влаштування склепу, його підлоги та схожеї підлоги на хорах собору
першою половиною XVIII ст. [Тоцкая, 1974, с. 3–4; Тоцкая 1982, с. 101].
Приблизно така сама картина у влаштуванні давніх підлог
спостеригалась і у північній частині давніх хор собору. Тут був знайдений
вапняно-цем’янковий розчин з відбитками керамічних плит, розмірами
0,70 × 0,70 м, а також фрагменти самих плит. Підлога пізньосередньовічного часу, виявлена у вівтарній частині, була викладена з керамічних
плит без поливи розмірами 24 × 24 × 5,5 см. Цю підлогу, яка дещо відрізняється за розмірами від схожеї підлоги у південній частині хор, І.Ф.
Тоцька датує вже кінцем XVIII ст. Місцями у кладці підлоги були
використані плити підлоги ХІ ст. [Тоцкая, 1974, с. 4, фото 15, 16].
Дослідження І.Ф. Тоцької створили уявлення щодо влаштування
давніх підлог на хорах Софійського собору, яке доповнили проведені тут
у 2010 р. дослідження під керівництвом М.М. Нікітенко. Цього разу було
відкрито нашарування підлог у апсидах приділів Миколи Мокрого та
Андрія Первозваного.

427

Гайдук В.М. Історія дослідження стародавньої підлоги Софії Київської

У апсиді приділу Миколи Мокрого під чавунними плитами підлоги
було відкрито підлогу з квадратних керамічних плит розмірами 23 ×
23,5 × 5 см, укладених на піщаній підготовці. Поверхня плит підлоги
була пофарбована темно-коричневим пігментом, котрий зберігся
частково, невеличкими плямами. Підлога знаходиться у задовільному
стані. Встановлено, що вона покривала всю площу приділу. Влаштування цієї підлоги дослідники віднесли до кінця XVII ст., коли відбувалися масштабні перебудови Софійського собору за часів митрополита
Варлаама Ясинського та гетьмана Івана Мазепи. Під цією підлогою
виявлені залишки іншої підлоги, яка належала вже до давньоруського
часу, можливо навіть до ХІ ст. Ця підлога складалася з керамічних плит,
що за розмірами нагадують плінфу, яку використовували для мурування
стін собору (40 × 26–28 × 3,5 см). Плити були вкриті зеленою поливою,
яка збереглась на більшості з них. Перший ряд цих плит коротшою
торцевою стороною примикав до закругленої стіни апсиди. Плити
простежених другого та третього рядів цієї підлоги покладені довгою
стороною поперек приділу. Наявність плит підлоги такого розміру у
заокругленні апсиди є зрозумілим, адже використання тут великих
полив’яних плит (70х70 см) мало б певні проблеми [Нікітенко, Корнієнко,
2011(а), с. 21–35].
Схожа історія влаштування підлог була простежена і у приділі
Андрія Первозваного. Розвідка проводилася у середній частині апсиди і
біля північно-західної її стіни. Тут також під чавунною підлогою було
виявлено підлогу датовану кінцем XVII ст., що складалася з невеликих
квадратних керамічних плит схожих на ті, що були виявлені у апсиді
Миколи Мокрого, але трошки менших за розміром (21 × 21 × 3 см). Під
цими плитками було зафіксовано піщану підготовку, яка лежала на
великих квадратних (70 × 70 см) керамічних плитах давньоруського часу,
котрі частково зберегли зелене полив’яне покриття. Плити були укладені
на міцній вапняній підготовці [Нікітенко, Корнієнко, 2011(а), с. 37–46;
Никитенко, Корниенко, 2012(б), с. 420–422].
Що стосується досліджених на хорах собору плит підлоги кінця
XVII – початку XVIIІ ст., то тут дослідники підтримують спостереження
І.Ф. Тоцької щодо схожості цих плит з плитами підлоги у митрополичому
склепі під східним членуванням південної зовнішньої галереї. Проте, на
відміну від традиційної думки про заснування склепу у часи митрополита
Рафаїла Заборовського (1731–1747), виходячи з особливостей підлоги
склепу, вперше було висловлено думку, що він виник раніше і готувався
спочатку як родова усипальня гетьмана Мазепи [Нікітенко, Корнієнко,
2011(б), с. 120–126; Никитенко, Корниенко, 2012(б), с. 417–422].
Взагалі, наукова увага М.М. Нікітенка до давніх підлог Софійського
собору призвела до ряду дуже цікавих спостережень та відкриттів. Так,
наприклад, дослідник звернув увагу, що знайдені ним під час розкопок
2004 р. на подвір’ї у перевідкладеному стані фрагменти давньої мозаїчної
підлоги містять на своїй підошві окремі кубіки смальти, відщепи шифера

428

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

та інші дрібні елементи будівельного сміття. Це разом з іншими
спостереженнями у процесі подальших досліджень підтверджує думку
про існування на етапі побудови храму так званої “чорної підлоги”, по
якій ходили до завершення будівництва споруди та прикрашення її
мозаїками та фресками. Окрім того, останніми дослідженнями
встановлено, що основа мозаїчної підлоги заливалася переважно методом
одноразової заливки на спеціальну лесову підсипку, якою був
заповнений простір між внутрішніми кам’яними перегородками
фундаментів споруди. Самі ж перегородки фундаментів, за
спостереженнями М.М. Нікітенка, були влаштовані без застосування
котловану одразу на нахиленому лесовому майданчику, інколи зі
збереженим на ній давнім чорноземом. Дуже цікавою є й версія
дослідників щодо нахиленої до стін підлоги у центральній апсиді й в
апсидах вівтарів Петра і Павла, а також Георгія. Як ми вже розглядали,
раніше вважалося, що нахилена до стін підлога є наслідком просідання
стін і стовпів храму. Нова версія ставить під сумнів таку можливість та
припускає, що нахили підлоги зроблені спеціально вручну на оброблених
з нахилом відкосах лесової підсипки. Адже цілком припустимо, що
підвищена підлога з відкосами у вівтарі, могла сприйматися віруючими
як Голгофа [Никитенко, 2010, с. 280–286; Никитенко, 2011(б), с. 395–399].
Отже на сьогоднішній день ми маємо певні уявлення щодо
влаштування та характеру оздоблення підлог Софійського собору у різні
часи його існування. Однак залишається чимало питань, які потребують
подальших досліджень. По-перше, аналіз звітних матеріалів вказує нам
на те, що далеко не всі ділянки підлоги собору були розкопані. По-друге,
слід враховувати, що основний об’єм давніх підлог софійського собору був
відкритий ще у 1930–1950-ті рр., коли методика польових досліджень та
наукова обробка результатів цих досліджень були ще не дуже
досконалими порівняно з сучасними можливостями. Тому повторне
дослідження, навіть розкопаних вже колись ділянок собору, може
призвести до нових важливих спостережень та відкриттів. Нажаль, в
останні півстоліття, за винятком невеликих, хоча і дуже результативних,
розкопок І.Ф. Тоцької та М.М. Нікітенка, стародавня підлога собору
взагалі археологічно не досліджувалася. Між тим, цей перспективний
напрямок археологічних досліджень Софійського собору може призвести
до нових відкриттів та покращення нашого уявлення щодо особливостей
влаштування та оздоблення стародавніх підлог цієї видатної пам’ятки на
протязі її тисячорічного існування.
Джерела та література:
Богусевич В., Волков В.П. Археологические раскопки в северной наружной
галерее (восточная часть) в 1955 году (фотоматеріали з описом) / НА НЗСК –
916.

429

Гайдук В.М. Історія дослідження стародавньої підлоги Софії Київської

Зацепіна Г.М. Київська археологічна експедиція 1936 р. В Софійському історикокультурному заповіднику. Загальний опис розкопу Г.А.Ф. Звіт за переведені
роботи в 1936 (а) / НА ІА НАНУ. ІІМК/К № 59; ф.20, № 71а.

Зацепіна Г.М. Київська археологічна експедиція 1936 р. В Софійському історикокультурному заповіднику. Загальний опис розкопу "Трифоріум N". Звіт за
переведені розкопи. Київ. 17.ХІІ – 1936 (б) / НА ІА НАНУ. ІІМК/К № 60; ф.20,
№ 71б.
Зацепіна Г.М. Київська археологічна експедиція 1936 р. В Софійському історикокультурному заповіднику. Загальний опис розкопу в північному кінці
зовнішнього нартекса між аркбутаном та північною вежею. М. Київ. 20. ІІІ.
1937 / НА ІА НАНУ. ІІМК/К № 57; ф.20, № 70.
Каргер М.К. Отчёт о раскопках в киевском Софийском соборе в 1940 г. 1940 / НА
ИИМК РАН; ф. 35, № 183.
Каргер М.К. Отчет об археологических исследованиях в киевском Софийском
соборе, проведенных летом 1949 г. под руководством М.К. Каргера. Киев, 1949
/ НА НЗСК – 919.
Каргер М.К. Отчет об археологических раскопках в Софийском соборе в г. Киеве
под руководством М. К. Каргера в 1950 г. Киев, 1950 / НА НЗСК – 922.
Каргер М.К. Отчет об археологических исследованиях в киевском Софийском
соборе в 1952 г. Киев, 1952 / НА НЗСК – 918.
Каргер М.К. Отчёт об архитектурно-археологических исследованиях в здании Софийского собора в г. Киеве, проведённых в связи с устройством отопительной
системы (декабрь 1952 – май 1953 гг.). Киев, 1953 / НА НЗСК – 917.
Каргер М.К. Древний Киев. Очерки по истории материальной культуры
древнерусского города: в 2 т. М.-Л., 1961(а). Т. 2. Памятники киевского
зодчества Х–ХІІІ вв.
Каргер М.К. Отчёт об архитектурно-археологическом исследовании северозападной башни Киевской Софии в 1961 г. Киев, 1961(б) // НА НЗСК – 91/1–3.
Кресальный М.И. Научный отчёт по теме 62–121, раздел 4 – "Архитектурноархеологическое исследование в северной башне Софии Киевской". Киев,
1962 / НА НЗСК – 94.
Милеев Д.В. Древние полы в Киевском соборе
археологических статей, СПб, 1911. С. 212–221.

св.

Софии

//

Сборник

Милеев Д.В. Об остатках древних полов Киево-Софийского собора, открытых
осенью 1909 г. // ЗОРСА. Т. IV. СПб., 1913. С. 331–335.
Мовчанівський Т.М., Самойловський І.М. короткий звіт про археологічні розвідки
1935 р. на площі Софійського історико-культурного заповідника в Києві / НА
ІА НАНУ. ІА/К № 94, Ф. 12. № 114.
Мовчанівський Ф.М. Щоденик розкопок у Софійському історико-культурному
заповіднику. 1936 (а) / НА ІА НАНУ. Ф. 20. № 66.
Мовчанівський Ф.М. Софійський заповідник 1936 (б). (розкопки). Щоденик / НА
ІА НАНУ. ІІМК/К 69. Ф. 20. № 73.
Мовчанівський Ф.Н. Археологічні розкопки в Софійському історико-культурному
заповіднику за 1936 (в) / НА НЗСК. НА-927/2.
Никитенко М.М. Смальтовый пол Софии Киевской // Могилянські читання
2009 р. Збірник наукових праць. К., 2010. С. 280–286.
430

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

Нікітенко М.М., Корнієнко В.В. Звіт про археологічну розвідку без шурфування
на території Софії Київської у 2010 р. Київ, 2011(а) / НА НЗСК – 1674.

Никитенко М.М. Древний смальтовый пол Софии Киевской. Новые данные //
Могилянські читання 2010 р. К., 2011(б). С. 395–399.
Нікітенко М., Корнієнко В. Новітні дослідження підлог у Софії Київській у
2010 р. // Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Збірка статей на пошану д.
іст. наук, проф. Н.М. Нікітенко. К., 2011(в). С. 120–126.
Нікітенко М.М., Корнієнко В.В. Звіт про археологічну розвідку без шурфування
в інтер’єрі Софії Київської у 2011 р. Київ, 2012(а) / НА НЗСК – 1644.
Никитенко Мих. М., Корниенко В.В. Исследование полов в Софии Киевской в
2010 г. // Могилянські читання 2011. Київ, 2012(б). С. 417–422.
Полевая опись, 1955. Полевая опись археологических находок во время раскопок
в восточной части северной наружной галереи Софийского собора в 1955 г. /
НА НЗСК – 915.
Тоцкая И.Ф. Отчет об археологических работах на территории Софийского
заповедника в Киеве в 1974 г. / НА ІА НАНУ. 1974/88.
Тоцька І.Ф., Єрко О.Ф. До історії північної галереї Софії Київської // Археологічні
дослідження стародавнього Києва. К.: Наукова думка, 1976. С. 119–128.
Тоцька І.Ф. Нові дослідження підлоги Софії Київської // Археологія. 1982. № 3.
С. 99–102.

431

Левченко В.В.

ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
В ОДЕСІ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ
У контексті зростаючого в українській історичній науці інтересу до
схоларної проблематики у цілому, і до вивчення регіональних наукових
установ зокрема, вельми актуальним є дослідження проблеми інститціналзації1 археологічних досліджень в Одесі у першій половині ХХ ст. У
зазначений період суттєві зміни відбулися в організаційній структурі та
системі управління наукою. Розглядаючи дискусійні питання щодо
причин та наслідків подібних новацій простежимо трансформаційні процеси в інституціоналізації археологічних досліджень в Одесі як одному з
провідних наукових центрів, зокрема в Україні та загалом у світі.
Одеса, як один із центрів Північного Причорномор’я, багата на великі археологічні скарби, пам’ятники античної культури, артефакти різних
періодів історії та є передовим регіоном на теренах України, що акумулював наукові дослідження з класичної археології. На початку ХХ ст.
провідним центром наукових досліджень з археології в Одесі, як і в
цілому на півдні України, традиційно були: Імператорське Одеське
товариство історії і старожитностей (ІОТІС, 1839–1922) та Імператорський Новоросійський університет (ІНУ, 1865–1920) [Охотников 2010, с. 18–
59]. Саме у стінах ІНУ в останній треті ХІХ ст. відбувалося акуму-лювання наукових досліджень у галузі класичної археології та зароджувався
процес інституціоналізації археологічної освіти та науки в Одесі.
Наприкінці ХІХ ст. в Російській імперії виникає новий спосіб організації науки – науково-дослідні інститути та лабораторії з потужною,
відповідно тому часу, технічною базою, що наближало діяльність учених
до новітніх інституціоналізаційних форм наукової праці, яка зв’язувался
з іншими існуючими інституціоналізованими елементами культури,
вбираючи у себе не тільки фахову практику, але й модерні течії у науці,
адміністративну діяльність, комунікативні зв’язки, тощо. Як наслідок, на
зламі XIX–XX ст., в Російській імперії було два види вишів, в яких
викладали і досліджували археологію: університети та археологічні
інститути. Більш ґрунтовно, ніж в університетах, археологію викладали в
археологічних
інститутах.
Наприклад,
Санкт-Петербурзький
археологічний інститут (СПАІ, 1877–1922), який спочатку готував, в
основному, архівістів, а з 1899 р. почав готувати спеціалістів з археології.
У 1907 р. подібний інститут було відкрито у Москві, але вже відразу з
двома відділеннями – архівним та археологічним. В Одесі не тільки не
було археологічного інститут, а й в ІНУ не було спеціальної кафедри
1

Інституціоналізація – процес визначення и закріплення соціальних норм,
правил, статусів и ролей, приведення їх у систему, здатну діяти у напрямі
задоволення деякої суспільної потреби [Стельмах 2005, с. 504].
432

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

археології, окремі розділи якої викладали на двох кафедрах – теорії й
історії витончених мистецтв та класичної філології, у рамках яких
формувався класичний розділ археології. На підставі нумізматичних,
археологічних і письмових джерел вивчення античних старожитностей
проводили професори П. Брун, Н. Кондаков, В. Юргевич, В. Модестов,
О. Павловський, Ф. Успенський та ін., які підтримували тісні зв’язки з
ІОТІС. Наприкінці ХІХ ст. до традиційного мистецтвознавчого та
загальнокультурного напрямів дослідження античності було додано
проведення польових робіт: під керівництвом викладача кафедри класичної
археології Е. Штерна було започатковано розкопки давнього міста Тіри та
поселення на острові Березань. Отже, на початку ХХ ст. в Одесі незважаючи
на значний пласт матеріальної культури різних періодів історії та певні
спроби становлення археології як науки, не відбулося приведення її
викладання і дослідження у повноформатну інституціоналізовану систему.
Для виправлення подібної ситуації, наприкінці ХІХ ст., у колі
провідних одеських істориків виникла ідея створення Одеського
археологічного інституту (ОАІ) на кшталт СПАІ. Підставами для цього
твердження є те, що в Одесі на той час склався потужний осередок
науковців в ІНУ (Н. Кондаков (працював в ІНУ в 1870–1887 рр.),
Ф. Успенський (1874–1894), Е. Штерн (1884–1911) та ін.) та краєзнавців,
згуртованих навколо ІОТІС, які приділяли значну увагу дослідженню
різних питань у галузі археології. Результатом цього стали чисельні
публікації, проведення 1884 р. в Одесі VІ Археологічного з’їзду,
призначення директором (1894–1914) Російського археологічного
інституту (РАІ) у Константинополі професора Ф. Успенського та інші
досягнення. До того ж питання щодо відкриття на теренах України
Археологічного інституту піднімалося напередодні ХІ Археологічного
з’їзду в Києві (1899), але тоді при голосуванні питання про вибір міста
для заснування нового закладу аналогічного СПАІ, пріоритет було
віддано Києву [Матяш 2000, с. 140].
Незважаючи на неможливість переведення ідеї створення Археологічного інституту в Одесі у площину практичної реалізації, вона не
припиняла розбурхувати розум науковців, тим більше 1907 р. ще один
подібний заклад було відкрито у Москві. Перша реальна спроба
заснування ОАІ була зроблена 1912 р., коли члени ІОТІС створили
спеціальну комісію у складі професорів ІНУ: М. Попруженка (голова),
Б. Варнеке і С. Пападімітріу для з’ясування можливості організації при
товаристві подібного закладу. Активну участь у нарадах комісії брав
академік Ф. Успенський. Члени комісії ознайомилися з матеріалами і
планами СПАІ, надані його директором М. Покровським, скоординували
їх відповідно місцевих умов, отримали схвалення МНО на реалізацію
цього проекту, але не мали можливості його здійснити, чому завадили
події Першої світової війни [Дложевский 1921, с. 57].
Друга конкретна спроба відкриття ОАІ припала на літо 1918 р.
Поштовхом до цього стало відкриття подібних закладів у Києві (восени 1917)

433

Левченко В.В. Інституціоналізація археологічних досліджень в Одесі у перш. пол. ХХ ст.

і Ростові-на-Дону (навесні 1918), про що професорам ІНУ було добре відомо
[Державний архів Одеської області (ДАОО), ф. 45, оп. 4, спр. 2023, арк. 60].
Розгляд цього питання було пов’язано з початком організаційної роботи
щодо створення комісії для заснування Української Академії наук. Тоді
приват-доцент кафедри теорії та історії мистецтв ІНУ, вчений секретар РАІ
у Константинополі М. Окунєв направив до комісії матеріали про заснування
в Одесі дослідницького археологічного інституту з можливим його підпорядкуванням майбутній академії [Історія 1993, с. 27; Матяш 2001, с. 143]. На
перешкоді цього плану стала швидка зміна влади в країні. До того ж, цей
факт спростовує тезу щодо втілення в життя ідеї заснування ОАІ за доби
Української революції 1917–1921 рр.
У третє питання щодо організації ОАІ постало навесні 1919 р., коли
голова Ради комісарів вищих навчальних закладів, професор Є. Щепкін,
за участі професорів Б. Варнеке і М. Попруженка розробив скорочені
навчальні плани для майбутнього інституту, але швидкій відступ
більшовиків з міста у серпні 1919 р. вкотре не дозволив реалізувати цю
ідею [Дложевский 1921, с. 57].
У 1920 р. учетверте перед науковою елітою Одеси постало питання
щодо відкриття інституту, який здійснював би підготовку кваліфікованих
кадрів для музейних і архівних установ. Навчальні плани курсів для
цього закладу розробили професори Б. Варнеке і С. Дложевський, але
фінансова криза і близькість фронту вкотре завадили довести справу до
логічного завершення [Дложевский 1921, с. 57–58]. До того ж, суспільнополітичні й соціально-економічні зміни наприкінці 1910-х рр. погіршили
умови розвитку історичної науки, звужували масштаби історичних
досліджень, примусили багатьох вчених покинути країну, впливали на
якісну підготовку професійних істориків. Однак повністю наукова та
педагогічна діяльність одеських вчених не припинилася.
У такому положенні справа відкриття ОАІ знаходилась до весни
1921 р., коли за радянської влади, сформовану у березні місяці
ініціативну групу професорів вищої школи Одеси (Б. Варнеке, Р. Волков,
С. Дложевський, Ю. Оксман, М. Слабченко, Д. Третьяков, Є. Трифільєв,
А. Флоровський і О. Шпаков) було перетворено Губпрофосом на організаційну комісію для заснування подібного закладу. Ця комісія ознайомилась із загальною організацією та навчальними планами Археологічних інститутів у Німеччині й Австрії, Паризької École de arts,
Київського і Петроградського археологічних інститутів та на початку
травня 1921 р. здала проект статуту ОАІ [Дложевский 1921, с. 59] й всі
додаткові матеріали до Одеського Губпрофосу для подання в Голопрофос
на затвердження. Наданий матеріал отримав ухвалу з боку місцевих
органів, що дало можливість 18 травня 1921 р. замість організаційної
комісії затвердити тимчасових ректора і проректора – відповідно
Ю. Оксмана і С. Дложевського [Дложевский 1921, с. 58, 60]. Урочисте
відкриття першого та до сьогодення єдиного в Одесі профільного
історичного вишу відбулося 13 вересня 1921 р. відповідно наказу

434

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

Одеського губвиконкому на підставі постанови Малої колегії
Головпрофосу від 25 червня 1921 р. [Дложевский 1921, с. 60, 63].
Створений ОАІ, як «вища спеціальна науково-навчальна установа»
історичного профілю – «мав на меті: а) наукове вивчення пам’ятників
старини та мистецтва первісних, античних, українських і сусідніх
культур – великоруської, польської, білоруської, та документальних
джерел з історії місцевого краю, а також б) підготовку науковокваліфікованих професійних робітників з археології, архівознавства,
етнографії й музеєзнавства» [Центральний державний архів вищих
органів влади та управління України (ЦДАВОВ), ф. 166, оп. 2, спр. 1157,
арк. 1, 3]. Отже, ОАІ став другим вишем археологічного [Ставицька] й
архівного [Матяш 1998] профілів на теренах України після Київського
археологічного інституту (1917–1924).
Швидке позитивне вирішення питання щодо відкриття ОАІ,
очікування якого тривало як мінімум чверть століття, було пов’язано з
тим, що 1920 р. в УСРР було покладено початок проведення реформи вищої
освіти. Університети було ліквідовано, замість них та інших інститутів
створено Інститути народної освіти, що в основі мали два факультети –
професійної освіти та соціального виховання. Відповідно цієї політики у
1920–1922 рр. всі дорадянські виші та науково-дослідні установи Одеси
були реорганізовані, а всі ці зміни проводилися з присмаком нової
пролетарської ідеології. Не виключенням стала й підготовка спеціалістівархеологів, яка набула нових форм і методів. В Одесі ці нововведення
проявилися у функціонуванні ОАІ.
Керівним адміністративним і науковим центром ОАІ було Бюро у
складі чотирьох осіб: Ю. Оксмана (ректор з 18 травня 1921 р.),
Є. Трифільєва (проректор з 1 жовтня 1921 р.), С. Дложевського (вчений
секретар з 25 травня 1921 р.) і Б. Варнеке (декан археологічного
факультету з 1 вересня 1921 р.) [ЦДАВОВ, ф. 166, оп. 2, спр. 1107, арк. 2;
спр. 1157, арк. 8.]. Адміністрація ОАІ знаходилась у приміщені Одеського
губернського архіву (вул. Щепкіна, 10), а заняття проходили у двох
аудиторіях у будівлі колишнього історико-філологічного факультету ІНУ
(на той час Інституту народного господарства) за адресою вул. Троцького,
24 (нині вул. Преображенська). Фінансові витрати на утримання
інституту виділялися із засобів Головпрофосу (загальна сума за один
навчальний рік склала 327 315 000 рублів) [ЦДАВОВ, ф. 166, оп. 2, спр.
1157, арк. 9.].
Особливий інтерес викликає склад викладачів ОАІ, інформація про
який до цього часу в науковій літературі була невідома, а вказані десять
прізвищ С. Боровим «по пам’яті» [Боровой 1979, с. 101] не
характеризують повністю педагогічний штат вишу та ввели в оману
наступних дослідників [Матяш 2000, с. 176–177; Ізбаш-Гоцкан 2008, с.
368–369]. Усього в навчальному процесі першого та єдиного академічного
року ОАІ було задіяно 21 викладача. Вони викладали 30 дисциплін:
О. Алєксєєв (геологія і палеонтологія), Б. Варнеке (антична археологія;

435

Левченко В.В. Інституціоналізація археологічних досліджень в Одесі у перш. пол. ХХ ст.

спецкурс по римським старожитностям епохи Августа), Р. Волков
(українська етнографія), А. Готалов-Готліб (музеєзнавство; латинська
мова), С. Дложевський (римська епіграфіка; семінарій за ІV книгою
Геродота; спецкурс по римським побутовим старожитностям епохи
імперії), Є. Загоровський (оповіді іноземців про Русь-Україну (як частина
історії місцевого краю); італійська мова), М. Мандес (історія античної
культури; спецкурс), Ю. Оксман (введення до архівознавства; семінарій з
вивчення місцевого архівного матеріалу), М. Слабченко (економічний
побут України), Д. Третьяков (теорія еволюції), Є. Трифільєв (українська
археологія), А. Флоровський (історична географія України), О. Шпаков
(правові старожитності України; спецкурс з мистецтва епохи
відродження), М. Привалов (спецкурс з історії народної пісенної
творчості), Менцель (турецька мова), П. Пересветов (французька мова),
В. Павловський (українська та польська мови), І. Поліковський
(англійська мова), І. Троцький (грецька мова), М. Гурфінкель (німецька
мова), М. Болтенко (асистент Б. Варнеке, практичні заняття з вивчення
археологічних пам’ятників) [ЦДАВОВ, ф. 166, оп. 2, спр. 1157, арк. 4–5].
Також при виші існував кабінет античних культур (бібліотекар
І. Троцький, помічник бібліотекаря Г. Штейванд) [ДАОО, ф. Р-1395, оп. 1,
спр. 3, арк. 326]. Перелік дисциплін свідчить про те, що засновники ОАІ
при формуванні навчальних планів виходили з позицій наявності
наукових сил та бачення вишу як другої ступені (після базової вищої
освіти на кшталт імперських Археологічних інститутів) у системі
професійної підготовки – «...преподавание названных ... наук и
вспомогательных к ним дисциплин преимущественно практическими
методами, как средствами, направленными на творческие трудовые
процессы в области археологии, археографии и этнографии...»
[Дложевский 1921, с. 59]. Тому критика С. Борового щодо навчального
плану, в якому він бачив «...много непродуманного, случайного, не
выдерживающего
критики
с
позиций
современных
научных
представлений и установок» [Боровой 1979, с. 99] є некоректною.
Незважаючи на деякі недоліки у цілому діяльність ОАІ розвивалася
плідно, але на весні 1922 р. виникли проблеми щодо його подальшого
існування. Через економічну кризу Наукове бюро Одеського Губпрофосу
26 травня 1922 р. підняло питання щодо скорочення штату та
збереження вишу [ЦДАВОВ, ф. 166, оп. 2, спр. 1157, арк. 11]. Але
центральне керівництво було іншої думки, тому 24 липня 1922 р.
Президія Головпрофосу ухвалила рішення: «Признавая, что Институт
готовит аспирантуру для кафедры по истории культуры и практических
работников высшей квалификации для археологических изысканий,
находящихся под общим руководством Научного комитета, ведение
данного Института передать Научному комитету, с переводом
соответствующих кредитов согласно приложенному штату» [ЦДАВОВ, ф.
166, оп. 2, спр. 1157, арк. 12]. Отже, Головпрофос відмовлявся від
подальшого фінансування ОАІ та передавав його у підпорядкування

436

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

Наукового комітету НКО УСРР, який керував діяльністю всіх наукових
установ та закладів у республіці. Зрозуміло, що через брак коштів ОАІ не
знайшлося місця під «крилом» НКО УСРР і тому 22 серпня 1922 р.,
незважаючи на позитивну доповідь експертів-професорів Б. Варнеке і
Р. Волкова Науковому бюро Губпрофосу щодо майбутнього ОАІ, на
підставі резолюції (її проект підготував інспектор І. Герліх) завідувача
Губпрофосу Т. Внукова від 20 серпня 1922 р. ОАІ було ліквідовано. Увесь
адміністративний, педагогічний і технічний персонали вишу вважалися
звільненими від службових обов’язків. Науково-дослідна робота його
співробітників передавалася Науковому Бюро, голова якого професор
Ч. Кларк мав створити комісію для з’ясування питання про організацію
цієї роботи. Приміщення, які займав ОАІ у будинку Інституту народного
господарства та кабінети витонченого мистецтва й античної культури
передавалися
Одеському
інституту
народної
освіти
(ОІНО)
[Левченко 2010]. Його ректору Р. Волкову пропонувалося створити
комісію за участю професорів С. Дложевського, Ю. Оксмана й
І. Хмельницького для обговорення питання щодо організації навчальної
роботи ліквідованого інституту в структурі ОІНО та вирішення
подальшої долі його студентів [ДАОО, ф. Р-1395, оп. 1, спр. 3, арк. 681,
688–689]. У результаті проведення реорганізаційних дій вся навчальна й
матеріальна частина ОАІ увійшла до складу ОІНО, а на його базі при
факультеті політосвіти було відкрито два нових відділення: музейноархівно-бібліотечне і лекторське [ДАОО, ф. Р-1593, оп. 1, спр. 404, арк. 1].
Таким чином, ОАІ функціонував впродовж одного навчального року –
1921/22, а календарно і зовсім менше одного року – від 13 вересня 1921 р.
до 20 серпня 1922 р.
Помилковою є думка, що ОАІ проіснував до 1924 р. [Матяш 2001, с.
143]. Якщо прихильники цієї тези беруть за основу той факт, що студенти
ОАІ продовжили навчання в ОІНО, то це твердження є хибним тому, що
навчання вони продовжили в іншому виші й дипломи про вищу освіту
отримали іншого закладу. Серед студентів ОАІ першими, хто закінчив
ОІНО наприкінці 1924 р. були 5 осіб: О. Варнеке, Е. Оксман, В. ПораЛеонович, С. Ротенберг-Шведова і Г. Цомакіон [ДАОО, ф. Р-134, оп. 1,
спр. 1197, арк. 8]. У кожного з них у посвідченні (таку назву мали
дипломи) було вказано, що з 1921 до 1924 рр. вони прослухали курс в
ОІНО [ДАОО, ф. Р-1593, оп. 1, спр. 3772, арк. 6; спр. 4852, арк. 1]. Варто
відмітити, що колишні студенти ОАІ, які закінчували навчання в ОІНО
отримували два посвідчення, в одному з яких вказувалася назва
відділення і факультету ОІНО, а в другому було зазначено, що
«...прослухав курс ... по факультету б[увшої] політосвіти, б[увшего]
археологічного відділу». Такі посвідчення отримали О. Варнеке (захист
самостійної праці 20 лютого 1925 р.), Е. Оксман (17 січня 1925 р.),
В. Пора-Леонович (22 жовтня 1924 р.), С. Ротенберг-Шведова і
Г. Цомакіон (обидва 21 листопада 1924 р.) [ДАОО, ф. Р-1593, оп. 1, спр.
460, арк. 1–1 зв.]. Таким чином, випуск перших двох дипломованих

437

Левченко В.В. Інституціоналізація археологічних досліджень в Одесі у перш. пол. ХХ ст.

археологів вищої школи Одеси відбувся наприкінці 1924 р., ще троє
дипломи отримали на початку 1925 р. Загалом ця позитивна тенденція
мала поодинокий випадок.
Незважаючи на всі труднощі, ОАІ за один рік свого існування зіграв
важливу роль у розвитку культури [Левченко 2016, с. 291–299]. Деякі
його випускники (О. Варнеке, Е. Оксман, В. Пора-Леонович, Г. Цомакіон)
плідно реалізували свій науковий потенціал у розвитку археології та
інших галузях історичної науки, деякі з них поповнили штат вищої
школи. Показово, що у середовищі студентів ОАІ сформувалася одеська
генерація археологів 1920–30-х рр., напрацювання яких ознаменували
суттєві досягнення та реалізували свій науковий потенціал у розвитку
різних розділів археології, а їх публікації вплинули на формування
наукових поглядів у вітчизняній археології.
Роки діяльності ОАІ прийшлись на складний час революційних змін
у країні в усіх сферах життя. З приходом до влади більшовиків піддалася
радикальним змінам система вищої освіти, тоді як про розвиток наукових
досліджень вони не дбали. Після ліквідації ОАІ влада шукала шляхи
інституціонального налагодження археологічних досліджень, але вони
не відразу дали позитивного результату.
Перша спроба створити наукову установу археологічного напряму
була здійснена 21 червня 1922 р., коли Одеський губпрофос заснував
Науково-дослідну кафедру історії культури і археології (завідувач
Б. Варнеке) з секціями античної й західноєвропейської культури та
філософії (завідувач М. Мандес, дійсні члени С. Дложевський,
С. Рубінштейн, М. Гордієвський, наукові співробітники І. Троцький,
К. Добролюбський); етнографії, російської й української культури
(завідувач Р. Волков, дійсні члени Є. Загоровський, М. Слабченко,
А. Музичка) та археології (завідувач Б. Варнеке, науковий співробітник
М. Болтенко) [ЦДАВОВ, ф. 166, оп. 2, спр. 465, арк. 22–23, 26, 29]. Але
проблеми комплектації штату, аспірантури, інвентарю, оплати праці,
забезпечення літературою, комунікативними зв’язками з іншими
науковими інституціями не дозволили кафедрі розгорнути повноцінну
діяльність.
Вже наступного року впроваджувалися нові ідеї щодо налагодження
інституціональної мережі у царині науки в Одесі. З 1 квітня 1923 р. за
черговим проектом Губпрофосу мала почати існувати Науково-дослідна
кафедра археології (завідувач Б. Варнеке, дійсний член М. Мандес,
наукові співробітники М. Болтенко, І. Троїцький і С. Семенов-Зусер,
аспіранти Розенблюм і Мотвеєвич) [ЦДАВОВ, ф. 166, оп. 2, спр. 465, арк.
50–53, 94]. Але втручання радянської влади до організації
функціонування наукових установ призвело до негативних наслідків.
Завідувач Губпрофосу Т. Внуков у доповідній записці голові
Головпрофосу Я. Ряппо зазначив, що до особового штату наукових
установ Одеси задіяна велика кількість співробітників колишнього ІНУ,
тому до деяких кафедр у зв’язку з цим у нього виникли зауваження.

438

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

Також зауваження були до Науково-дослідної кафедри археології, яка на
його думку взагалі «зайва», так як наукова робота з археології на той час
здійснювались в Одеському державному історико-археологічному музеї
(ОДІАМ, директор С. Дложевський), основу якого у березні 1920 р. склав
націоналізований музей ІОТІС [Дложевський 1927, с. 3]. Тому з 1 червня
1923 р. в Одесі продовжувала своє існування тільки Науково-дослідна
кафедра ОДІАМ [ЦДАВОВ, ф. 166, оп. 2, спр. 465, арк. 74–75, 79–79 зв.].
До складу кафедри входили завідувач професор С. Дложевський
(директор музею з 23 квітня 1920 р.), дійсний член М. Болтенко (вчений
охоронець з 15 лютого 1921 р.), наукові співробітники К. Милисавлевич
(завідувач нумізматичним кабінетом з 30 березня 1920 р.), А. Драгоєв
(бібліотекар), В. Фоменко (бібліотекар з 12 лютого 1928 р.), А. Анічков
(фотограф-реставратор), С. Карузо (художник) та аспіранти. [ДАОО, ф. Р39, оп. 1, спр. 62, арк. 7; спр. 87, арк. 13]. При кафедрі діяла Наукова
рада по захисту наукових праць. До її складу входили голова
С. Дложевський, секретар М. Болтенко та члени – професор Р. Волков,
К. Милисавлевич, А. Драгоєв, професор Д. Крайнєв. У 1927 р. було
проведено захист дисертації на ступінь доктора історії культури
К. Штепи, офіційним опонентом якого виступив М. Болтенко [ДАОО, ф.
Р-39, оп. 1, спр. 62, арк. 7, 16–17]. На відміну від сучасних Вчених рад
крім захисту дисертацій на її засіданнях проходили апробацію аспіранти
кафедри.
Матеріальна база й фінансове становище кафедри, особливо на
початку 1920-х рр., були дуже складними. Замалий штат великого за
обсягом музею та відсутність технічного персоналу перешкоджали
займатися в достатній мірі науковою роботою. Тіснота приміщень не
давала можливості розташовувати експонати, розгорнути діяльність
читальної зали та лабораторії. Відсутність норм праці музейних
робітників не давала можливості правильно диференціювати їх музейну
роботу. Заробітну платню і стипендію отримували не всі співробітники і
аспіранти. За 1927 р. кафедрі нарахували 12 321,31 руб. (наукові витрати
– 3 031,83, операційні витрати – 4 166,94, штат – 5 122,54), які не
покривали всіх витрат [ДАОО, ф. Р-39, оп. 1, спр. 62, арк. 10]. На фоні
цих труднощів наукові досягнення співробітників кафедри – ентузіастів
археології – виглядають вражаюче.
Наукові дослідження на кафедрі проводились за різними
напрямами. С. Дложевський склав науковий інвентарний список
амфорних ручок з розкопок та список наукової літератури для бібліотеки,
стежив
за
складанням
загальної
інвентарної
книги
монет
нумізматичного кабінету, за роботою реставраторів і загальним
виконанням оперативних планів кафедри. Він проводив нові придбання
археологічних речей для музею з попереднім оглядом та оцінкою, вів
листування з закордонними науковими установами у справах музейної
роботи, керував та стежив за планами робіт та виконанням їх
аспірантами, надавав довідки та вказівки щодо музейних та архівних

439

Левченко В.В. Інституціоналізація археологічних досліджень в Одесі у перш. пол. ХХ ст.

матеріалів відрядженим вчених (Ернст, Гриневич, Лейтер, Юнович,
Карасьов та ін.) до ОДІАМ для наукової роботи. З метою вдосконалення
наукової роботи кафедри С. Дложевський написав декілька доповідей до
НКО УСРР: план організації аспірантської роботи при музеї, план роботи
Наукової ради, про стан нумізматичного кабінету та його перспективи
[ДАОО, ф. Р-39, оп. 1, спр. 62, арк. 7], але всі ці клопотання не мали
позитивного результату.
М. Болтенко провів інвентаризацію та упорядкування 1500 речей
кераміки зі старих розкопок на о. Березань професора Р. Пренделя 1884
р. та професора Е. фон Штерна 1904–1913 рр., склав список речей, які
були знайдені за часів царату на території степової України й Бессарабії,
а потім розміщено у музеях Росії. Під його наглядом та вказівками було
проведено фотографування античних плит, скульптур та дерев’яних
речей музею, низки керамічних і бронзових експонатів для ілюстрованого
каталогу, речей з розкопок біля с. Усатова тощо [ДАОО, ф. Р-39, оп. 1,
спр. 62, арк. 7 зв., 16–17]. Низку технологічних спостережень провів
А. Драгоєв. К. Милисавлевич закінчив ілюстровані каталоги польських
монет, стародавніх грецьких монет 39 населених пунктів та монет
Венеції, Рагузи та Риги. [ДАОО, ф. Р-39, оп. 1, спр. 62, арк. 8, 16 зв.].
Наукові дослідження велись на кафедрі, як в індивідуальній так і
колективній формі. Так, М. Болтенко разом з аспірантом Е. Оксманом
провів сортування, опис і підготовку для монтування на картоні речей з
останніх розкопок біля селищ Усатово (1921–1926), В. Куяльник (1921–
1926) та на о. Березань (1927), які потім були продемонстровані під час
доповіді на Всеукраїнському археологічному комітеті у Києві та виставці
досягнень археології за 10 років існування радянської влади. Також вони
провели мандрівку-розвідку на Сухий лиман та зробили контрольні
розкопки. М. Болтенко разом з М. Тихановою-Клименковою з Ленінграду
провів упорядкування «бізантійської збірки» та зробив виправлення
інвентарю з перегрупуванням експонатів, а з А. Драгоєвим провів низку
спостережень над керамічним матеріалом з розкопок Е. Штерна біля с.
Петрени та його власних поблизу с. Усатово. З аспіранткою В. ПораЛеонтович він провів мандрівку-розвідку контрольного характеру до
Лузановки [ДАОО, ф. Р-39, оп. 1, спр. 62, арк. 7 зв., 16, 17 зв.].
Кафедра була однією з небагатьох науково-дослідних установ, яка
широким фронтом вела планові колективні археологічні дослідження.
С. Дложевський організував археологічні експедиції до Ольбії (1926 і
1927). М. Болтенко проводив низку екскурсій освітнього та наукового
характеру до музеїв та місць розкопок біля с. Усатово і В. Куяльнику.
Також він вів археологічні експедиції на о. Березань та контрольні
розкопки на Сухому лимані біля Одеси [ДАОО, ф. р-39, оп. 1, спр. 62, арк.
9 зв., 17–17 зв.].
Співробітники кафедри виступали з доповідями на конференціях,
зборах товариств і комісій. Вони підтримували регулярні науковоорганізаційні контакти з дослідницькими установами та товариствами

440

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

Одеси (Комісією краєзнавства при ВУАН, Науковим товариством при
ВУАН, філією Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства), Києва,
Харкова, Кам’янець-Подільська, Севастополя та іншими містами, у тому
числі й закордоном. С. Дложевський виступив з доповідями «Ольбія та
Мілет» (І всеукраїнський з’їзд сходознавців), «Сучасний стан вивчення
амфорних клейм» (Одеська комісія краєзнавства), «Сучасний стан
археологічних досліджень Ольбії» (Кам’янець-Подільське наукове
товариство). Е. Оксман підготував доповідь «Сокровища Эрмитажа в
католических церквах Степовой Украины» (ІІ конференція археологів
СРСР). Укріпленню відносин, взаємодії та взаємодопомозі вчених
кафедри з науковцями України та іншими країнами сприяли їх зустрічі
під час конференцій, з’їздів, семінарів, практикумів і екскурсій.
С. Дложевський відвідав з метою вивчення епіграфічного матеріалу та
орнаментованих
люстр
Херсонський,
Миколаївський
та
Дніпропетровський музеї, де провів семінари з вивчення амфорних
клейм та низку екскурсій. Також він був учасником Керченської
археологічної конференції (1926) [Корнієнко, Маврін 2014, с. 441],
отримав запрошення до Італії на міжнародний Етрускологічний з’їзд у
березні 1928 р., а 1929 р. зробив доповідь про розкопки в Ольвії на І
Міжнародному археологічному з’їзді у Берліні. Е. Оксман під час другої
конференції археологів у Севастополі (1927) брав участь в екскурсіях до
Гераклейського півострова, Георгіївського монастиря та острова св.
Климента. А. Драгоєв відвідав музеї Москви для вивчення археологічної
технології та музейної справи взагалі [ДАОО, ф. Р-39, оп. 1, спр. 62, арк.
9–9 зв., 16 зв., 17].
Одним з важливих напрямів діяльності кафедри була підготовка
науково-педагогічних працівників. За роки існування кафедри у ній
навчалося сім аспірантів: В. Веніамінова, Е. Оксман і В. Пора-Леонович
(з 1 жовтня 1926 р.), М. Віркау і Г. Штейнванд (з 1 жовтня 1927 р.),
Т. Теохаріді (з 1 жовтня 1928 р.) та Є. Белен де Баллю (з 1 жовтня 1929
р.) [ДАОО, ф. Р-39, оп. 1, спр. 62, арк. 21, 29–30]. Науковими
співробітниками кафедри для аспірантів були розроблені програми
спецкурсів: античної архітектури та скульптури (С. Дложевський),
первісної археології, кераміки, етнографії (М. Болтенко) та проведені
семінари: античних амфорних клейм (С. Дложевський), античної
архітектури та скульптури (М. Болтенко), археологічної технології –
кераміки (А. Драгоєв), малювання й фотографування, грецької мови
[ДАОО, ф. Р-39, оп. 1, спр. 62, арк. 7, 9 зв., 16]. Крім виконання завдань
аспірантської програми та участі у семінарах аспіранти активно
займалися науково-дослідницькою діяльністю. Е. Оксман, проводячи
підготовку до участі в археологічних експедиціях на о. Березань та
Ольбії, студіював звіти професорів Е. Штерна і Р. Пренделя, займався
промиванням та реєстрацією березанських знахідок. Результатом його
аспірантської роботи стала доповідь на тему «Тіринт та його
розкопування», яка була заслухана на прилюдному засіданні Наукової

441

Левченко В.В. Інституціоналізація археологічних досліджень в Одесі у перш. пол. ХХ ст.

ради. Е. Оксман підготував та видав «Бібліографічний покажчик
літератури по охороні пам’яток матеріальної культури». Аспірантка
В. Пора-Леонович проводила складання додаткового каталогу мап та
креслень. У зв’язку з призначеною експедицією до Ольбії простудіювала
праці Б. Фармаковського. Як доглядач окремої ділянки та завідувачка
технічними справами брала участь у розкопках біля Ольбії (з 1 серпня до
3 вересня 1927 р.). За відрядженням музею вона їздила до Ленінграду з
метою ознайомлення з керамікою, скульптурою та склом у фондах
Ермітажу. Її доповідь «Еволюція приватного будинку в елліністичну
добу», як наслідок аспірантської праці була заслухана науковою радою у
прилюдному засіданні. Аспіранти В. Веніамінова, М. Віркау і
Г. Штейнванд при підготовці до участі у розкопках студіювала звіти
професорів Е. Штерна і Б. Фармаковського. Проходила практикум
розкопок в Ольбії (2–25 серпня 1927 р.), де ознайомилась з територією
заповідника, нівелювання місцевості, історичною літературою розкопок
міста, класифікацією знахідок, технікою попередньої очистки,
пакуванням та інвентаризацією знайденого матеріалу. Як частину
аспірантської праці В. Веніамінова підготувала доповідь «Дорійський
стиль та святилище Афайї за А. Фуртвенглером» [ДАОО, ф. Р-39, оп. 1,
спр. 62, арк. 7, 8–8 зв., 16 зв., 18–18 зв.]. Аспіранти Т. Теохаріді і Є. Белен
де Баллю підготували праці – відповідно «Депо ливарника палеометалевої доби, знайденого 1856 р. біля Тилігульського лиману» і «Промислова база давньогрецької колонізації у Північному Чорномор’ї» [ДАОО,
ф. Р-39, оп. 1, спр. 56, арк. 93; спр. 62, арк. 18, 30–30 зв.]. Отже, другу
половину 1920-х рр. можна назвати «золотим часом» радянської доби
підготовки висококваліфікованих кадрів археології в Одесі. Саме це
покоління своєю діяльністю зберегло спадкоємність у розвитку північнопричорноморської археології та визначило структуру, проблематику та
основні напрями розвитку археологічної науки в Одесі на наступні роки.
Після смерті С. Дложевського (23 жовтня 1930 р.) з 25 жовтня
кафедру очолив та став директором музею М. Болтенко. З цього ж числа
за призначенням сектора науки НКО УСРР посаду завідуючого відділу
феодалізму та торговельного капіталізму в Надчорноморських країнах
посів В. Селінов [ДАОО, ф. Р-39, оп. 1, спр. 62, арк. 27 зв., 31]. Кінець
1930 р. став часом випробувань для кафедри зокрема і музею загалом.
Під час перевірки науково-дослідних установ Одеси 17 листопада 1930 р.
із складу аспірантів кафедри археології було виключено В. ПораЛеонович та Т. Теохаріді. Першу за невиконання плану та відрив від
наукової праці, а другого за непролетарське походження та розбіжність з
марксистсько-ленінською методологією. Г. Штейнванда після закінчення
аспірантури без захисту дисертації було переведено на посаду
завідуючого відділу музею. Наукового співробітника (колишнього
аспіранта) Е. Оксмана на початку 1930 р. було заарештовано. Отже, на
кінець 1930 р. при кафедрі залишилось тільки три аспіранта [ДАОО, ф.
Р-39, оп. 1, спр. 62, арк. 26, 28–29; спр. 89, арк. 26].

442

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

Аналіз наукової та навчально-педагогічної діяльності Науководослідної кафедри ОДІАМ дозволяє стверджувати, що у 1920-ті – на
початку 1930-х рр. вона була центром археологічної науки на півдні
України [Левченко 2004, с. 104–109] та склала період, коли підготовка
археологів-професіоналів здійснювалася не в університетах, а в
альтернативній науково-дослідній установі. Можна дискутувати щодо
окремих нюансів її інституціоналізаційної форми, але вже у другій
половині 1920-х рр., хоч і з деякими абераціями у науковій площині,
внаслідок зміни ідеологічної парадигми у суспільстві, вона склалася у
сталу інституціоналізаційну систему. Співробітники кафедри зробили
чималий внесок у розробку конкретних проблем археології, історії
стародавнього світу, етнографії, нумізматики та виховали плеяду молодих науковців, які продовжували розвиток історичних та археологічних
наук на півдні України. Провідні фахівці музею (С. Дложевский і М. Болтенко) зберігали та забезпечили передання наукової спадкоємності у
подальшому розвитку археології. Саме представники генерації цих років у
переважній більшості своїй у подальшій діяльності визначили структуру,
проблематику, основні напрями розвитку археологічної науки. Серед них у
першу чергу: Е. Оксман, В. Пора-Леонович, Т. Теохаріді й Г. Штейнванд –
представники першої радянської генерації одеських археологів. У своїх
дослідженнях вони вийшли далеко за межі успадкованих від своїх
попередників наукових тем, поглиблюючи і розширюючи структуру первісної археології (північний неоліт, степові культури епохи бронзи і ранніх
кочівників тощо). Тому у першій половині 1920-х рр. розвиток археології
тривав у руслі тих дослідницьких завдань, які були намічені науковцями
дореволюційної генерації, де особлива увага приділялася палеоетнологічному напряму, який був націлений на вивчення відображення
законів розвитку живих етнічних культур у матеріальних залишках
культур археологічних. Починаючи з другої половини 1920-х рр.
археологія все більш втрачала специфіку попередніх досліджень, поступово розчиняючись у проблемах соціології з ідеологічним присмаком
соціалістичних віянь. Саме розширення проблематики досліджень стало
основною ознакою у розвитку археології 1920-х – початку 1930-х рр., що
об’єктивно приваблювало науковців нової генерації.
Зміни, що сталися у науці в СРСР на початку 1920-х рр., призвели
до того, що єдиним центром наукової роботи у розвитку археології в Одесі
до початку 1930-х рр. залишався ОДІАМ. Така ситуація тривала до 1934
р., коли, у відродженому 1933 р. Одеському державному університету
(ОДУ), була відкрита кафедра історії стародавнього світу й археології, де
також продовжували традиції одеських вчених-археологів.
В історії радянської історичної науки середина 1930-х рр. є
важливим рубіконом. У цей час вітчизняна історіографія зазнала
радикальних змін, штучно надовго було визначено подальший шлях її
розвитку. У роки, що передували реформі у сфері історичної освіти і
науки, тобто на зламі 1920-х – 1930-х рр., радянська влада спираючись

443

Левченко В.В. Інституціоналізація археологічних досліджень в Одесі у перш. пол. ХХ ст.

на сформовані у післяреволюційні роки кадри марксистських вчених,
підвела підсумки розвитку науки перехідного періоду, а в середині 1930х рр. зробила марксистську ідеологію панівною у вітчизняній історичній
науці зокрема та житті суспільства загалом. З середини 1930-х рр.
соціологічний напрям у радянській археології став себе переборювати. У
зв’язку з поглибленням уваги більшовиків до інтернаціональної
проблематики, питань історії народів СРСР, насамперед слов’ян,
відбулося поступове повернення до етнологічного напряму, у тому числі
до етнокультурної проблематики досліджень в археології. Разом з тим
творча свобода продовжувала стримуватися монополією державної
ідеології, яка підкріплювалася різними, у тому числі і репресивними,
заходами, яких зазнали багато археологів. На цьому тлі відсутність
концентрації наукових сил (Е. Оксман 18 лютого 1931 р. засуджений до
ув’язнення на 10 років, М. Болтенко 1934 р. отримав п’ятирічний строк
заслання, Т. Теохаріді 16 грудня 1937 р. заарештовано, а 4 лютого 1938 р.
розстріляно) та системи стабільної підготовки кадрів (інститут
аспірантури нівельовано) не дозволяли успішно вирішувати завдання
щодо збереження налагодженої інституціоналізаційної системи на якісно
високому рівні, а ні в ОДУ, а ні в ОДІАМ. Така ситуація продовжувалася
до окупації Одеси німецько-румунськими військами у жовтні 1941 р.
Окупаційна влада, як і попередня, взялася до докорінної
трансформації вищої школи і мережі науково-дослідних установ в Одесі
на кшталт системи освіти і науки Російської імперії. ОДУ було перейменовано у Румунський королівський університет (РКУ, або університет
Трансністрії), в якому на історико-філологічному факультеті не було
створено кафедру археології (існували кафедри літератури Західної
Європи, історії Румунії, давньої історії, загальної історії, руської історії,
класичної філології, філології і психології, руської літератури, руської,
італійської, французької, англійської і німецької мов) [Щетніков 1999, с.
266–268]. Відкритий 20 вересня 1942 р. ОДІАМ з 1 квітня 1943 р. увійшов
до складу науково-дослідних інститутів РКУ. У часи окупації директором
музею був професор В. Селінов, який керував роботою усіх його відділів:
стародавнього Єгипту, первісного суспільства, давньогрецьких колоній
Північного Причорномор’я, середньовіччя, нумізматики та бібліотеки,
яка нараховувала понад 20 000 томів. У музеї постійно йшла робота по
реставрації давніх ваз, теракотових статуеток та великої кількості
керамічного матеріалу. Регулярно проводились практичні заняття
студентів історико-філологічного факультету університету. Співробітники музею підтримували зв’язки з музеями і університетами Бухаресту та
Ясс, звідки отримували наукову історичну літературу. Під керівництвом
В. Селінова проводили дослідження О. Занчевський – упорядковував
матеріали первісного суспільства, С. Доніч – нумізматика, Л. Кузнєцова і
М. Москетті – науковий опис та укладання каталогів давніх світильників
та чаш. Особисто сам під час роботи у музеї В. Селінов підготував праці
«Филиал Ольвии на территории Одессы» (зачитана 15 лютого 1943 р. під

444

Софійський часопис. Вип. 1. Археологічні дослідження

час наукової сесії присвяченої річниці університету), «Ольвийские
монеты римского периода» (співавтори Скорупко, Куцегеоргиу, Доніч) та
«Древние причерноморские поселения между Бугом и Днестром периода
торгового расцвета Ольвии в 4–3 вв. до Рождества Христова», яка стала
темою його докторської дисертації [Одесская газета]. Налагоджена
науково-дослідна робота співробітників музею, які намагалися
продовжувати традиції одеських дореволюційних археологів тривала до
весни 1944 р., коли Одеса знову була захоплена радянською владою з
відродженням тоталітарного режиму та поверненням до воєнної системи
освіти і науки, що не сприяло інституціалізаційному розвитку
археологічних досліджень в Одесі.
Таким чином, на основі міждисциплінарного підходу проведено
дослідження основних етапів та проблем інституціоналізації археологічних
досліджень в Одесі у першій половині ХХ ст. Зокрема зазначено зміни
урядових курсів у галузі вищої освіти щодо підготовки фахівців-археологів.
Простежено елементи реформи вищої освіти радянської доби 1920–1930-х
рр., з її експериментами у галузі історичної освіти, процес відновлення
історичних факультетів у 1934 р. та відродження імперської системи вищої
освіти під час німецько-румунської окупації Одеси. Радянська археологічна
наука у перші післяреволюційні роки, яка зросла на фундаменті
дореволюційної російської археології отримала організаційну спадкоємність,
що проявилося у формуванні викладачами ІНУ штату ОАІ та ОДІАМ, де
впродовж 1921–1933 рр. були об’єднані основні сили одеських археологів, а
їх провідні фахівці згодом увійшли до складу кафедри історії стародавнього
світу та археології відкритого 1934 р. історичного факультету відродженого
1933 р. ОДУ. Процес інституціоналізації археологічних досліджень в Одесі
відбувався у складних суспільно-політичних і соціально-економічних умовах
в ОДІАМ (1925–1933) та не набув стабільного стану. Не дивлячись на
катаклізми перших післяреволюційних часів, постійні трансформації
мережі вишів і наукових установ, переслідування і смерть багатьох
спеціалістів, кадровий склад одеських вчених зміг зберегти певні елементи
традиції північнопричорноморських археологів, сформованих упродовж ХІХ
ст. та передати їх наступникам.
Література:
Боровой С. Я. К истории создания Одесского археологического института и его
археографического отделения // Археографический ежегодник за 1978 год. М.,
1979. С. 96–101.
Дложевский С. Организация Археологического института в Одессе: Историческая
справка // Народное просвещение. 1921. № 2–5. С. 57–63.
Дложевський С. С. Одеський державний історично-археологічний музей. К.,
1927.
Ізбаш-Гоцкан Т. О. Одеський і Санкт-Петербурзький археологічні інститути:
порівняльна характеристика // Записки історичного факультету. Вип. 19.
Одеса, 2008. С. 365–371.

445

Левченко В.В. Інституціоналізація археологічних досліджень в Одесі у перш. пол. ХХ ст.
Історія Академії Наук України. 1918–1923. К., 1993.

Корнієнко В., Маврін О. Керченська археологічна конференція 1926 р.: всесоюзна
чи всеросійська? (до історії одного термінологічного інциденту) // Софія
Київська: Візантія. Русь. Україна. – Вип. ІV: збірка наукових праць,
присвячена 170-літтю з дня народження Никодима Павловича Кондакова
(1844–1925) / Від. ред. д. іст. наук, проф. Ю. А. Мицик; упорядники
Д. С. Гордієнко, В. В. Корнієнко. – К., 2014. – С. 423–450.
Левченко В.В. Діяльність науково-дослідної кафедри Одеського історикоархеологічного музею (1922–1930) // Проблемы славяноведения. Сборник
научных статей и материалов. Вып. 6. Брянск, 2004. С. 104–109.
Левченко В.В. Історія Одеського інституту народної освіти (1920–1930 рр.):
позитивний досвід невдалого експерименту / Відп. ред. В. М. Хмарський;
наук. ред. Т. М. Попова. Одеса: ТЕС, 2010.
Левченко В.В. Коротка історія Одеського археологічного інституту: від зародження ідеї до її реалізації за ініціативою «знизу» та ліквідації «зверху» (до 95річчя від дня заснування) // Стародавнє Причорномор’я. Вип. ХІ. Одеса, 2016.
С. 291–299.
Матяш І. Перший український осередок фахової підготовки архівістів: до 80ліття Київського археологічного інституту // Київська старовина. 1998. № 6. С.
53–74.
Матяш І.Б. Архівна наука і освіта в Україні 1920–1930-х років. К., 2000.
Матяш І. Б. Джерела до історії Одеського археологічного інституту // Архів.
Документ. Історія. Сучасність. Т. ІV. Одеса, 2001. С. 143–147.
Одесская газета. 1943. 12 февраля, 18 мая, 5 сентября.
Охотников С. Б. Археология в Одессе. 185 лет Одесскому археологическому
музею (1825–2010). Одесса, 2010.
Ставицька А. В. Київський археологічний інститут (1917–1924) як перший
осередок
галузевої
освіти
в
Україні
//
Ресурс
доступу:
http://inb.dnsgb.com.ua/2013-1/13_stavitska.pdf
Стельмах С.П. Інституціоналізація історичної науки // Енциклопедія історії
України: у 10 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України
НАН України. К.: Наук. думка, 2005. Т. 3: Е–Й. С. 504.
Щетніков В.П. Одесский университет: 1941–1944 годы (по материалам
оккупационной прессы) // Записки історичного факультету. Одеса, 1999. Вип.
9. С. 266–271.

446

ОХОРОНА ПАМ’ЯТОК

447

Арсенян М.Ю., Полонська Т.А.

АНАЛІЗ ОБ’ЄКТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ТЕРИТОРІЇ
«МІСТА ВОЛОДИМИРА»
«Місто Володимира» — стала назва київського дитинця (укріпленої
частини міста) — адміністративного і політичного центру міста, з розбудови якого почався розвиток Києва як столиці Київської Русі. Займає
площу близько 10 га і розташований у східній частині Старокиївської
гори. Територія архітектурного ансамблю «Міста Володимира» сформувалася в кінці Х — на початку ХІ століття за часів правління київського
князя Володимира Святославича (980–1015 р.).
У 2009 році «Місто Володимира» (повна назва «Місто Володимира — дитинець стародавнього Києва з фундаментами Десятинної
церкви») занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України
постановою Кабінету Міністрів України [16] як територію пам’ятки
археології національного значення. Проте, вже в радянські часи ця
територія була визначена як
заповідна
археологічна зона
загальнодержавного значення [17].
Пам’ятка археології «Місто Володимира» розташувалася на Старокиївській горі і в давнину була оточена оборонними укріпленнями.
Укріплення починалися від перетину сучасних вулиць Великої
Житомирської та Володимирської, де стояла Софійська (Батиєва) брама.
Вони проходили по сучасній вулиці Великій Житомирській до будинку
№ 10, далі по схилу Старокиївської гори до вул. Андріївський Узвіз, між
будинками № 36 і № 34, перетинаючи узвіз, межа проходить парковою
алеєю до перетину з лінією фунікулеру, від якого підіймається до
Михайлівської площі, і по червоній лінії замикається на перетині вулиць
Великої Житомирської та Володимирської. [23, с. 12–13], [1, с. 12] (рис. 1).
Межі для проведення аналізу взяті з «Історико-архітектурного опорного
плану Старокиївської гори з позначеними межами території пам’ятки
археології «Місто Володимира — дитинець стародавнього Києва з
фундаментами Десятинної церкви» розробленого НДІ пам’яткоохоронних
досліджень [9] (рис. 2).
З 1987 р., територія «Міста Володимира» входить до складу Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» (загальна
площа території — близько 175 га) [18] (рис. 3).
З 2005 року територія пам’ятки входить до складу охоронної
(буферної) зони ансамблю споруд Софійського собору (затверджено
Наказом Міністерства культури і туризму України від 23.12.2005 р.
№ 1076, загальна площа 111,81 га) [13] (рис. 1), також з 2010 року вона
частково входить до складу ландшафтної пам’ятки місцевого значення
«Історичний ландшафт Київських гір та долини р. Дніпра» (затверджено
наказом Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 р.
№ 58/0/0/16–10, охоронний № 2600189) [14] (рис. 4).

449

Арсенян М.Ю., Полонська Т.А. Аналіз об’єктів культурної спадщини території …

Рис. 1. Охоронна (буферна) зона ансамблю споруд Софійського собору

Рис. 2. Історико-архітектурний опорний план Старокиївської гори з позначеннями території пам’ятки
археології «Місто Володимира – дитинець стародавнього Києва з фундаментами Десятинної церкви»
450

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

Рис. 3. Державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ» - територія
«Міста Володимира»

Рис. 4. Історичний ландшафт Київських гір та долини р. Дніпра. Кільцем позначено
«Місто Володимира»
451

Арсенян М.Ю., Полонська Т.А. Аналіз об’єктів культурної спадщини території …

Рис. 5 План-схема старого Києва (1240, 1800, 1964 рр.); Рис. 6. План схема території «Місто
Володимира» (1923-25 рр.); Рис. 7. План-схема інвентарної нумерації кварталів охоронної зони
Ансамблю споруд Софійського собору

Рис. 8. План-схема періодизації об’єктів культурної спадщини території «Міста Володимира»

452

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

Рис. 9. План-схема історико-культурної цінності об’єктів культурної спадщини території
«Міста Володимира»

Рис. 10. План-схема парцеляції території «Міста Володимира» станом на 1925 р.
453

Арсенян М.Ю., Полонська Т.А. Аналіз об’єктів культурної спадщини території …

Рис. 11. План-схема території «Міста Володимира» історичної поверховості забудови, що збереглася

Рис. 12. План-схема території «Міста Володимира» сучасної поверховості забудови

454

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

Рис. 13. План-схема розміщення дисгармонійної забудови території «Міста Володимира»

Рис. 14. Дисгармонійні споруди: а – вул. Велика Житомирська 2а; в, – вул. Володимирська 12; споруди,
що не збереглись: б – вул. Велика Житомирська 2а.
455

Арсенян М.Ю., Полонська Т.А. Аналіз об’єктів культурної спадщини території …

Рис. 14. Дисгармонійні споруди: д – вул. Десятинна 3а; е – вул. Десятинна 11;
споруди, що не збереглись: г – вул. Володимирська 12; ж – вул. Десятинна 11.

Рис. 15. Будівництво яке ведеться на даний час
по Десятинній 3-5:
а – схема розташування будівельного
майданчика;
б – будинок, який була знесена під час
будівництва;
в – будівництво нової споруди
456

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

Рис. 16. Консервація розкопок фундаментів церкви Богородиці (Десятинної)

Рис. 17. вул. Володимирська 7-9: а – каплиця біля фундаментів церкви Федорівського монастиря
ІХ – ХІІІ ст.; б – фундамент церкви Федорівського монастиря ІХ – ХІІІ ст.

В результаті проектів формування генеральних планів Києва в 30-х рр.
ХІХ ст. [23, с. 68], [20, с. 69, 70], [5, с. 43] історична територія «Міста
Володимира» змінюється: зникають малі вулички, проте зберігаються дві
основні, які співпадають з вулицями Володимирською та Десятинною,
знищуються оборонні вали Старокиївської фортеці, «місто» забудовується
новими будівлями (рис. 4).
Впродовж ХІХ — на початку ХХ ст., на території «Міста Володимира» склалася досить щільна квартальна забудова. Архітектурно-художній
образ досліджуваної території створюють будинки різних архітектурних
стилів. До сучасної території «Міста Володимира» входить декілька
кварталів. Збудовані споруди особнякового типу поєднувалися з
457

Арсенян М.Ю., Полонська Т.А. Аналіз об’єктів культурної спадщини території …

прибутковими будинками та громадськими будівлями. Будівлі, що були
зведені в ХІХ — на початку ХХ століття, зокрема, на вулицях Володимирській, Десятинній та Великій Житомирській, складають значну
частину пам’яткок архітектури та історії.
Інвентаризаційний аналіз визначеної території «Міста Володимира»
проводиться на основі фрагменту плану Києва 1925 року [22] та сучасного плану міста Києва, натурних обстежень, проведених авторами, проведеної фотофіксації, постійного моніторингу стану нових та історичних
будівель і споруд, архівних матеріалів та бібліографічних джерел.
Проведений аналіз підтвердив, що на сьогодні майже повністю
збереглася парцеляція та планування цієї ділянки міста з 1925 року,
незважаючи на нові генеральні плани пізніших років (рис. 6, 8).
В межах визначеної території, до нашого часу збереглися пам’ятки
архітектури та історичні споруди ХІХ — ХХ століття, пам’ятки археології
ІІ ст. до н.е. ХІІІ ст., а також пам’ятки історії, монументального
мистецтва та пам’ятка природи.
Для полегшення інвентаризаційного аналізу обраної ділянки, ми
проводили аналіз щоквартально. В межі «Старого Міста» повністю входить один квартал, обмежений вулицями Володимирською, Десятинною,
Великою Житомирською та Михайлівською площею, а також частини ще
трьох кварталів, які будуть у подальшому проаналізовані тільки у
визначених межах «Старого Міста» (рис7).
В результаті проведеного аналізу встановлено, що в межах досліджуваної ділянки існує на даний час 51 споруда, не враховуючи технічні
споруди. Станом на останню чверть ХІХ ст., на обраній ділянці існувало
90 споруд, не враховуючи служби, з яких до нашого часу збереглося 37
споруд, і в ХХ ст. були споруджені ще 7 споруди, з яких 3 споруди не
зберегли парцеляцію, яка склалась у ХІХ ст.
За функціональним призначенням всі будівлі, що існували в ХІХ ст.,
можна поділити на: храми, садиби, прибуткові будинки, служби,
навчальні заклади. В ХХ ст. з’являються нові функції в межах ділянки —
адміністративна, а також багатоквартирні будинки.
З переліку історичних споруд (ХІХ-ХХ ст.), що збереглись (44
споруди), з них 2 є пам’ятками архітектури національного значення,
29 — пам’яток архітектури та історії місцевого значення та 4 щойно
виявлені об’єкти культурної спадщини (рис. 9). Потрібно окремо
зазначити, що будинок по вул. Десятинній 10, який значиться в Переліку
пам’яток Шевченківського району, [8] знесений, а з обліку не знятий.
Також будинок по пров. Десятинному 7 зник з переліку об’єктів
культурної спадщини приблизно у 2014 році. Наказ МКТ від 30.12.2008
№ 1642/0/16–08 він визнаний таким, що не підлягає занесенню до
Державного реєстру, а отже, відповідно до Порядку обліку об’єктів
культурної спадщини, втратив статус пам’ятки.
На сьогоднішній день в межах території «Міста Володимира» до
Державного реєстру нерухомих пам’яток України внесено: 3 пам’ятки

458

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

археології національного значення та 25 пам’яток архітектури місцевого
значення. До Реєстру не внесено: 3 пам’ятки історії місцевого значення, 1
пам’ятка архітектури місцевого значення і 2 пам’ятки архітектури
національного значення, хоча одна пам’ятка національного значення
рекомендована для занесення до Державного реєстру нерухомої культурної спадщини Наказом Міністерства культури України від
21.12.2012 р. № 1566. Також, на нашу думку, в межах дослідження є
об’єкти, що мають історичну цінність, і для збереження цілісності традиційного середовища, їх було б доцільно включити до списку пам’яток.
В 2000 роках будуються нові будівлі (7 будівель), які зберігають
парцеляцію ділянки, проте за стилістикою різко контрастують з
забудовою, яка склалась історично. Функція багатьох споруд змінюється,
а в нових спорудах розміщено готелі, офіси.
Таким чином, на зазначеній ділянці переважно збереглась історична парцеляція. В межах ділянки існувало 40 садибних ділянок
(рис. 10).
Потрібно зазначити, що в межах «Міста Володимира» збереглася
значна кількість археологічних об’єктів (рис. 2), з яких до переліку
культурної спадщини внесено 15 об’єктів.
Історична поверховість обраної ділянки в ХІХ ст. становила 1–6
поверхів. Встановлено, що з ХІХ ст. збереглося 37 споруд, з яких
малоповерхових (1–2 пов.) було 13 споруд (35%), середньої поверховості
(3–5 пов.) — 21 (57%) та багатоповерхових (6–9 пов.) — 3 (8%). (рис. 11, 12)
Переважала забудова середньої поверховості (3–5 поверхів), 57%.
У ХХ ст. з 7 побудованих споруд 2 споруди — малоповерхові, 3 —
середньої поверховості та 2 багатоповерхові споруди.
У 2000-х рр. побудовано 7 споруд, з яких 1 — малоповерхова, 4 —
багатоповерхові та 2 підвищеної поверховості (9–11 пов.).
В ХХ — початок ХХІ ст. 7 споруд (19% споруд ХІХ ст.) було надбудовано, з них в 3-х по одному поверху, в 3-х по 2 поверхи і в 1-му — 3
поверхи. Таким чином, з 51 споруди, що існують на даний час, малоповерхових будівель — 13 споруд, середньої поверховості — 25, багатоповерхових — 9 та підвищеної поверховості — 3. Незважаючи на
новобудови 2000-х років та добудови поверхів історичніх будинків,
переважає середня поверховість.
Дисгармонійні будівлі (рис. 13, 14, 15) відносяться до 2000-х років (4
споруди).
Окремо потрібно відзначити об’єкт, що знаходиться на пров.
Десятинному, 3–5, де на даний час ведеться будівництво (рис. 15).
Київська міська рада ІІІ сесії VІІ скликання ухвалила Рішення від
22 січня 2015 року № 24/889 «Про введення тимчасової заборони
(мораторію) на будівництво та продаж земельних ділянок у межах
охоронних (буферних) зон м. Києва». 1 липня 2015 року було підписано
меморандум «Про врегулювання питань щодо використання земельної
ділянки у пров. Десятинному, 3–5 у Шевченківському районі м. Києва»,

459

Арсенян М.Ю., Полонська Т.А. Аналіз об’єктів культурної спадщини території …

виконання пункту 1 щодо демонтажу верхніх поверхів будівлі та
приведення її висотності до містобудівних вимог. Сторони домовились
здійснити необхідні дії для пониження висотності об’єкту будівництва до
відмітки 27 метрів від поверхні землі [2], [12].
В процесі будівництва у 2010–2012 р. у Десятинному провулку було
зруйновано цінні історичні споруди ХІХ-ХХ століття, а саме Житловий
будинок у Десятинному провулку, 5 та Будинок житловий і Флігель по
Десятинному провулку, 3.
Що стосується Десятинної церкви, питання про проведення
відновлення храму знято. Київська міська державна адміністрація у
вересня 2015 року затвердила проект консервації та трасування
фундаменту (викладання на поверхні бутовою декоративною кладкою)
Десятинної церкви. Основною метою розробленого проекту є консервація
фундаментів першого кам’яного храму, збудованого князем Володимиром
у Х ст., збереження решток фундаментів храму від подальшої руйнації
під впливом зовнішніх факторів. Наразі тривають роботи з зазначеного
проекту [10] (рис. 16).
Територія пам’ятки відноситься до території з досить високим рівнем
збереженості традиційного історичного середовища, яке потребує і
захисту історичної забудови від руйнування. Недопустиме нове
будівництво на території садиби Історичного музею. Потребують захисту
фундаменти церкви в середині 17 кварталу (рис. 17), збереження
трасування і недопущення нового будівництва в цьому місті.
Література:
1. Асеев Ю.С. Древний Киев / Ю.С. Асеев. Москва: Государственное издательство
литературы по строительству и архитектуры, 1956. 109 с.
2. Висотність будівлі в Десятинному провулку зменшили до 27 метрів [Електронний ресурс] // Київська міська рада. 2015. Режим доступу до ресурсу: http: //
kmr.gov.ua/uk/content/vysotnist-budivli-v-desyatynnomu-provulku-zmenshylydo-27-metriv.
3. Галайба В. Фотоспомин. Київ, якого немає: Анатований альбом світлин 1977–
1988 років / В. Галайба. К: Головархітектура; НДІТІАМ, 2000. 408 с.
4. Друг О. Особняки Києва / О. Друг, Д. Малаков. Київ: КИЙ, 2004. 823 с.
5. Забудова Києва доби класичного капіталізму / За заг. ред. М.Б. Кальницького,
Н.М. Кондель-Пермінової. К.: Сидоренко В.Б., 2012. 560 с.
6. Звід пам’яток історії та культури України. Київ. Кн. 1, ч. 1. А — Л. К.:
«Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1999. 531 с.
7. Звід пам’яток історії та культури України. Київ. Кн. 1, ч. 2. М — С. К.:
«Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2004. 584 с.
8.

Інформаційний
зведений
перелік
об’єктів
культурної
спадщини
Шевченківського району [Електронний ресурс] // Управління охорони
культурної спадщини Виконавчий орган київської міської ради (київська
міська державна адміністрація). 2015. Режим доступу до ресурсу: http: //
www.guoks.gov.ua/sites/default/files/shevchenkovsky.pdf.

460

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

9. Історико-архітектурний опорний план Старокиївської гори з позначеними
межами території пам’ятки археології «Місто Володимира — дитинець
старокіївського Києва з фундаментами Десятинної церкви» [Електронний
ресурс] // Спілка археологів України. 2013. Режим доступу до ресурсу: http: //
www.vgosau.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=248:-a&catid=90:2013–02–20–10–51–44&Itemid=116.
10. Консервації розкопок фундаментів церкви Богородиці (Десятинної) з
відновленням трасування фундаментів та благоустроєм прилеглої території
[Електронний ресурс] // ГО "Андріївсько-Пейзажна ініціатива". 2015. Режим
доступу до ресурсу: http://www.zrobymorazom.com/projects/konservatsiyi_ rozkopok_
fundamentiv_tserkvi_bogoroditsi_desyatinnoyi_z_vidnovlennyam_trasuvannya_f
undamentiv_ta_blagoustroiem_prilegloyi_teritoriyi_m_kiyiv_vul_volodimirska_2

11. Малаков Д. Прибуткові будинки Києва / Д. Малаков. Київ: КИЙ, 2009. 384 с.
12. Меморандум про співпрацю [Електронний ресурс] // Зробимо разом. 2015.
Режим доступу до ресурсу: http: // zrobymorazom.com/about/memorandum
13. Наказ Міністерства культури і туризму України «Про затвердження меж та
режиму охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору в м. Києві» від
23.12.2005 № 1076
14. Наказ Міністерства культури і туризму України «Про затвердження науковопроектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони памяток
та історичних ареалів та занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих памяток України» від 03.02.2010 р. № 58/0/0/16–10
15. Наказ Міністерства культури України «Про затвердження науково-проектної
документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам’яток,
історичних ареалів та занесення об’єктів культурної спадщини до
Державного реєстру нерухомих памяток України» від 21.12.2012 р. № 1566
16. Постанова Кабінету Міністрів України "Про занесення об’єктів культурної
спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих
пам’яток України" від 3 вересня 2009 р. № 928 [Електронний ресурс] //
Верховна
Рада
України —
Режим
доступу
до
ресурсу:
http: //
zakon0.rada.gov.ua/laws/show/928–2009-%D0%BF.
17. Постанова Ради Міністрів Української РСР «Про затвердження списку
пам’ятників мистецтва, історії та археології Української РСР» від 21 липня
1965 р. № 711 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України — Режим
доступу до ресурсу: http: // zakon1.rada.gov.ua/laws/show/711–65-%D0%BF.
18. Путівник. Державний історико-архітектурний заповідник Стародавній Київ. //
Мапа ЛТД. 1992.
19. Скібіцька Т. В. Київський архітектурний модерн (1900–1910-і роки) / Тетяна
Василівна Скібіцька. Київ; Львів: Центр Європи, 2011. 232 с.
20. Слюдікова Т. Забудова і благоустрій м. Києва в ХІХ-ХХ ст. (за документами
Київських держархівів) / Т. Слюдікова // Архіви України. 2009. № 1–2. С. 61–78.
21. Толочко П.П. Древний Киев / П.П. Толочко. Київ: Наукова думка, 1977. 206 с.
22. Фрагмент плану м. Києва 1925 р. // Колекція планів фонду НДІ пам’яткоохоронних досліджень.
23. Шулькевич М.М. Киев (Архитектурно-исторический очерк) / М.М. Шулькевич,
Т.Д. Дмитренко. К: Будівельник, 1978. 464 с. (5-е изд).

461

Гуцуляк Р.Б., Шевченко Н.О.

ДОСЛІДЖЕННЯ МОЗАЇЧНИХ І ФРЕСКОВИХ ШТУКАТУРОК
ПІВНІЧНОЇ СТОРОНИ ПІДКУПОЛЬНОГО ПРОСТОРУ
СОФІЙСЬКОГО СОБОРУ
Собор Святої Софії в м. Києві — унікальна пам’ятка історії,
архітектури та монументального мистецтва доби Київської Русі.
Складність та багатогранність самої пам’ятки, її історії будівництва,
розбудови та функціонування, на які накладаються питання збереження
пам’ятки та всіх її елементів, ставлять перед науковцями та реставраторами все нові і нові запитання, щодо деталізації етапів будівництва,
оздоблення та функціонування, попередніх реставрацій, принципів
збереження, методів консервації, реставрації, пристосування, тощо.
Тому науковий супровід та наукові дослідження в ході реставраційних робіт (особливо монументального живопису) є обов’язковими, а
вивчення матеріальної структури цих елементів, будівельних та
реставраційних матеріалів та їх вплив на збереження — необхідними.
Дослідження Софії Київської продовжується протягом двох століть,
але системні дослідження та реставрація монументального живопису
собору проводяться з початку 50-х років ХХ ст. [Лазарев 1978, c.65–71].
За результатами досліджень 50-х — 60-х рр. ХХ ст. та теоретичних
міркувань в наукових колах склалася думка, що початковим етапом
художнього опорядження інтер’єру Софії Київської були мозаїки
підкупольного простору та вівтарної частини, а фрескові розписи були
наступним етапом [Лазарев 1960, c.27, 54]. Щодо виконання фрескового
ансамблю Софії Київської В. Лазарєв, на основі умоглядних міркувань,
запропонував три етапи: [Лазарев 1960, c.55–57] перший етап - фрески
підкупольного простору та центральної нави, початок — 1041–1042,
освячення — 1046 р.; другий етап - бокові нави та хори, завершення
максимум 1067рр; останній етап - зовнішні галереї та сходові вежі, —
значно пізніше (ХІІ ст.), при цьому було відзначено, що всі вони
виконанні за одним ідейним задумом.
Проведені у 70-х рр. Ю. Стріленко [Стріленко 1975] дослідження
розчинів тинькових основ фресок у всіх частинах собору (відібраних за
спеціально розробленою програмою І. Тоцькою [Тоцька 1975; ДНТЦ
’’Конрест’’. Звіт. 2003] показали їх подібний склад і наявність характерного
шлакоподібного мінерального наповнювача, що спростувало припущення
про можливість дуже великого часового проміжку між їхнім виконанням, і
таким чином відкидалось припущення повноцінного етапу оздоблення в
ХІІ ст. Але щодо датування, періодизації чи етапів робіт в межах першої
половини — середини ХІ ст., питання залишається відкритим.
Крім того, дослідники та реставратори відмічали, що на деяких
ділянках фрагменти мозаїк собору істотно відрізняються за характером
смальти та технікою набору. Вперше на існування різних стилів мозаїки

462

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

в Соборі звернув увагу Лазарєв, а за ним Левицька виділила два етапи
виконання мозаїки в Соборі:
“Учитывая высказывания исследователей об особенностях стилистики
софийских мозаик, а также дополняя их результатами наблюдений и
техники набора мы установили, двухэтапный процесс создания мозаик. Ко
второму и последнему этапу относятся подкупольные композиции, в
основном композиция “Севастийские мученики””… В композиции
“Севастийские
мученики”,
которая,
как
можно
предполагать,
выкладывалась позже остальных, мы уже видим смешанные приемы
техники укладки мозаик, типичные для приемов укладки основных
софийских, а также и для приемов михайловских мозаик” [Левицька 1960].

Виникало питання, а чи відрізняються їх тинькові основи, і якщо
так, то яка їх стратиграфія і періодизація? При досить детальних фізикохімічних дослідженнях мозаїчної смальти, Левицькою були побіжно
досліджені мозаїчні штукатурки: відібрані два зразки тришарових
тиньків і проведено петрографічний аналіз кожного шару. При всій
поверховості цих досліджень, адже петрографія штучних розчинів тоді
тільки починалася на наших теренах, була встановлена подібність двох
верхніх шарів між собою (основні наповнювачі кварц та подрібнена
солома) та відмінність третього присутністю “товченої цегли”. Водночас
було встановлено, що:

“При сопоставлении данных физико-химических, механических и
минералогических исследований, мозаичные грунты, отобранные для
исследования на южной подпружной арке под композицией “Севастийские
мученики”, в значительной степени отличаются от образцов, отобранных в
апсиде под композицией “Святительский чин” /северная сторона/ по размеру
частиц, по количеству нерастворимого остатка по химическому составу (СаО
и R2O3), по физическому составу.
Различие, выявленное при сопоставлении данных исследовании, дает
основание сделать вывод, что материалы и способы приготовления
растворов для грунта были не одинаковы. Следовательно, укладка грунтов
была произведена в разное время” [Левицька 1960].

Однак, як зазначає сама дослідниця:

“Данные исследования состава грунтов под мозаичную кладку не
являются исчерпывающими — пробы брались в ограниченном количестве, а
материал грунтов подвергался изменениям на протяжении веков. Однако
проведенные исследования дают представление о путях и методах
дальнейшего исследования” [Левицька 1960].

На жаль, системних з прив’язкою до місця відбору тинькових основ
мозаїки, так і не проводилось.
При консервації мозаїк підкупольного простору у 2013 –2014 р.
(А. Остапчук, В. Мінько, Л. Колодницький, науковий керівник робіт
Ю.Коренюк) з’ясувалося, що на північно-західному підкупольному стовпі
ділянка мозаїки перекриває фрагмент фрески, якою цей стовп було
розписано первісно. Побіжно було встановлено також, що на
надкарнизних ділянках підкупольних стовпів та підкарнизній ділянці
463

Гуцуляк Р.Б., Шевченко Н.О. Дослідження мозаїчних і фрескових штукатурок …

підкупольного карниза мозаїки не були виконані (завершені), а були
розписані фрескою, як і західна підпружна арка в цілому. Ці ділянки
живопису на стовпах в пізніші часи були зашпакльовані і розписані
орнаментами (очевидно, під час реставрацій).
Таким чином, одержані результати спростовували тезу про
початкове виконання усього мозаїчного ансамблю, адже якась частина
підкупольного простору спочатку була розписана фресками, які пізніше
були замінені мозаїками, а значить, існували певні етапи оздоблення
цього простору.
Мета даної роботи: Виявлення закономірностей та технікотехнологічних особливостей оздоблювальних штукатурок різних періодів
їх призначення, стратиграфія, стан збереження та визначення
необхідних і можливих консерваційних заходів, щодо них.
Місця відбору зразків для досліджень (розміром до кількох
сантиметрів) визначалися комісією (до складу якої входили науковці,
реставратори, технологи) і затверджувались науково-реставраційною
радою. Реставраторами вищої та першої кваліфікаційної категорії
відбирались зразки в місцях примикання і деструкції тиньку та старих
зондажів, щоб забезпечити мінімальний вплив на пам’ятку.
Для дослідження було застосовано комплекс методів світлової
мікроскопії: стереоскопічна мікроскопія у відбитому світлі за допомогою
стереоскопічного мікроскопу Crystal-Plus 5424 і МБС-9 та поляризаційна
мікроскопія з застосуванням поляризаційного мікроскопу полам Р-312,
метод мікрохімічного та мікроморфологічного аналізів, дослідження
нерозчинного залишку (див. фото 1–12).
Таблиця 1. Відбір зразків будівельних та оздоблювальних матеріалів:
№
зонд.
1

Шифр
зразка
1.1

Місце відбору

Характеристика зразка

Правіше зображення Христа,
перед № 1.

Тиньк під мозаїчним набором
(давньоруський?, цем’янкова
пудра, шлак, полова (мало)
Тиньк з мозаїкою. (шлак,
рослинні волокна, кварц —
поодинокі зерна)
Тиньк під мозаїчним набором
(цем’янкова пудра, шлак,
полова)
Тиньк під мозаїчний набір
(цем’янкова пудра? з половою).
Мозаїчний розчин (цем’янкова
пудра, шлак, полова (мало))
Тиньковий розчин. Вапняний
з піском. Пізня вставка.

2

2.1

Зображення Богоматері. Тло,
лівіше

3

3.1

Правіше зображення Христа

4

4.1

5

5.1

6

6.1

6

6.2

Зеніт північної арки,
південна ділянка
Зеніт північної арки,
північна ділянка
Пн. арка, пд. грань, зх. крило
(біля п’яти арки, та нижнього
мозаїчного хреста)
–“–

464

Тиньк, нижній шар, примикає

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток
7

7.1

(стик мозаїки та пізнішої
імітації)
Пн.-зх. хрещатий стовп, сх.
лопатка, пд.-сх. ребро; 1–
1,5 м над карнизом. Стик
мозаїки з олійним живописом

7

7а

–“–

7
7

7б
7в

–“–
–“–

7

7

–“–

8

8.1

8

8.2

Північна арка, східне крило,
стик південної та нижньої
граней, (ребро в рівні п’яти
арки)
–“–

8

8.3

–“–

9

9.1

9

9.2

Сх. грань пд.. лопатки пн.-зх.
стовпа, над карнизом.
–“–

9

9.3

–“–

10

10.1

10

10.2

Пд. грань Сх. лопатки Пн.Зх. стовпа, над карнизом
1 метр
–“–

10

10.3

–“–

11

11.1

Купол, поясок під карнизом

11

11.2

–“–

11
12

11.3
12.1

–“–
Пн.-cх. (вівтарний) стовп. Пд.
лопатка, Зх. щока.

465

до мозаїчного. (цем’янка,
шлак, полова)
Тиньк, що фланкував
мозаїчний набір по ребру.
(давньоруський? з
цем’янковою пудрою та
половою)
Розчин з-під кам’яної мозаїки
(з цем’янкою глиняно-бурого
кольору)
Фреска?
Вапняно-піщаний розчин з
рослинними волокнами,
пізній
Тиньк, верхній шар, що йшов
зі сторони арки. Фресковий?
Шар завтовшки 7 см, сірий з
грудками до 1 см білого вапна,
вугіллям
Мозаїчний тиньк, верхній шар
(цем’янкова пудра, шлак,
полова)
Нижній шар під мозаїкою
(біля плінфи), з червоною
цем’янкою.
Тиньковий розчин з піском.
Пізній
Тиньковий розчин, що
напливає на фресковий.
Пізній, з піском
Фресковий розчин з
цем’янковою пудрою та
половою
Стінопис, пізній, з піском
Тиньковий розчин (мозаїчний,
що напливає на фресковий)
Фресковий розчин
давньоруський з цем’янковою
пудрою та половою
Тиньковий розчин, верхній
шар.
Тиньковий розчин, середній
шар.
Розчин. Нижній шар.
Мозаїчний розчин. Нижній
(другий) шар під мозаїкою

Гуцуляк Р.Б., Шевченко Н.О. Дослідження мозаїчних і фрескових штукатурок …
12

12.2

–“–

12

12.3

–“–

12

12.4

–“–

13

13

13

13.1

Пн.-зх. хрещатий стовп, Сх.
лопатка, Пд. грань. По
червоній розгранці більші
модулі смальти)
–“–

13

13.2

–“–

13

13.3

–“–

13

13.4

–“–
70 см над карнизом

14

14.1

14

14.2

Пн.-зх. хрещатий стовп, Сх.
лопатка, Пд. грань. По
червоній розгранці (малі
модулі смальти)
–“–

15

15.1

Північно-західний парус,
біля шийки голосника

20

20.2

20
20

20.3
20.4

Північно-східний хрещатий
стовп, Пд. щока пд. лопатки.
Пд. щока пд. лопатки.
Пд. щока пд. лопатки

20
20
20
20

20.5
20.6
20.7
20.8

Зх. щока пд. лопатки
Пд. щока пд. лопатки
Зх. щока пд. лопатки
Пд. щока пд. лопатки

21

21.1

21

21.2

21

21.3

22

22.1

Вертикальна розгранка над
карнизом
Горизонтальна розгранка,
кут
Горизонтальна розгранка,
кут
–“–
Горизонтальна розгранка,

466

Мозаїчний розчин. Верхній
шар під мозаїкою.
Верхній шар, що накривав
мозаїчний. Пізній
Другий шар що накривав
мозаїчний. (пізній, з піском)
Розчин з крупною червоною
цем’янкою. Нижній шар.
Висвердлений.

Верхній шар, висвердлений
(порівн. з 14.1).
Розчин з однорідною червоною
цем’янкою. Тиньк
оздоблюючий , накривка.
Висвердлений
Розчин з крупною червоною
цем’янкою. Нижній шар.
Розчин сірого кольору, з
цем’янкою, волокнами та
половою,
Верхній шар, висвердлений
(порівн. з 13.1).
Другий шар, висвердлений
(порівн. з 13.2).
Вапняно-піщаний розчин,
пізній. Білий, з рослин.
волокном
Вапняно-піщаний,
штукатурка другий шар
Мурувальний, піщаний
Цем’янковий двошаровий
(шари “а” та “б”)
Мурувальний,
Мурувальний, Цем’янковий
Фреска
Мурувальний піщаний для
плінфи (перемурування 17–
18 ст.?)
Штукатурка з фрескою та
поновленим пізнім розписом
Нижній шар штукатурки
Поверхня забруднена
Верхній шар штукатурки, над
21 (2) З залишками фрески?
Піщний розчин? Контакт з
рожевим

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток
центр

22

22.2

22

22.3

22

22.4

–“–
Горизонтальна розгранка,
центр
–“–
Горизонтальна розгранка,
центр
–“–
Горизонтальна розгранка,
центр

Нижній шар штукатурки.
Верхній шар штукатурки під
фресковим розписом.
Піщний розчин, пізній,
однорідний без грудочок

За результатами досліджень був проведений детальний аналіз та
систематизація одержаних результатів. Зразки, за своєю природою та
компонентним складом, були поділені на групи, а в межах групи - за
морфологією, мінералогічним та фракційним складом, співвідношенням
компонентів — на підгрупи. Близькість зазначених показників свідчить,
що з високою ймовірністю розчини готувались за однаковими чи
принаймні близькими технологічними схемами, з однакової сировини і
приблизно в один період часу і були близькими за функціональним
призначенням.
Група 1. Будівельні матеріали давньоруського періоду
Підгрупа 1. 1. Мурувальні розчини вапняно-цем’янкового складу

Зразки підгрупи 1.1. світлого рожевого кольору, міцні, складаються з
вапняного в’яжучого, серед якого спостерігаються різнорозмірні уламки
подрібненої цем’янки з лесовидного суглинку. Більшості уламків
притаманний світлий палево-рожевий колір. В значно меншій кількості
присутні уламки більш насиченого брунатно-червоного, червоного,
жовтогарячого кольорів. Розмір уламків (в зразку) змінюється в широких
межах від 10 мм до 0,5 мм.
Підгрупа 1.1.1. Мурувальні розчини ХІ ст. Зразки 13.3, 20.5
Текстура — неорієнтована. Структура — псамо-алевритова в
поєднанні з мікро-криптозернистою структурою в’яжучого.
Cпіввідношення компонентів: в’яжучого до заповнювача становить:
1 : 0,8–1,2.
Заповнювачем слугують уламки цем’янки з лесовидного суглинку.
Фракційний склад уламків (в шліфі): 5–7 мм — 70–80%; 1–3 мм — 20%;
1–0,5 мм — до 10%. Форма уламків цем’янки часто ізометрична з
вигладженими краями. Присутність серед маси в’яжучого значної
кількості розпорошеного цем’янкового матеріалу у вигляді окремих
гострокутних уламків алевритової фракції, вигладжена форма уламків
цем’янки та ненасичений палево-рожевий колір свідчать про відносно
невисоку температуру випалу цем’янки, очевидно, як спеціальний
технологічний захід, що давав змогу з легкістю її подрібнювати.

467

Гуцуляк Р.Б., Шевченко Н.О. Дослідження мозаїчних і фрескових штукатурок …

Підгрупа 1.1.2. Мурувальні розчини другої половини ХІІ ст.
Зразок 20.4а
Cпіввідношення компонентів: в’яжучого до заповнювача становить
1:0, 5.
В’яжуче — вапняне, складається з мікро-зернистого карбонату
кальцію, та продуктів взаємодії вапна з цем’янковим заповнювачем.
Заповнювачем слугують уламки цем’янки з червоної плінфи, що
містить значну кількість лусочок залізовмісткої слюди (біотиту). В
підпорядкованій кількості зустрічаються уламки матеріалів повторного
використання з більш ранніх подрібнених вапняно-цем’янкових
розчинів.
Розмір уламків 0,3–0,5–1,0–3 мм.
Підгрупа І.2. Тинькові розчини — оздоблювальні розчини
загального призначення. Зразки 13.2; 13, 20.6

Вапняно-цем’янкові розчини з цем’янкою червоного кольору у
значній кількості (без волокон, або їх надто мало)
Зразкам підгрупи І.2 притаманний насичений червоний колір,
висока міцність та щільність. Вони складаються з вапняного в’яжучого, в
основі якого — карбонат кальцію, в якому рівномірно розподілені уламки
цем’янки неправильної, часто гострокутної форми червоного та бурого
кольорів (див. фото1). За якісним складом уламки однорідні. Їх
фракційний склад: 3-5 мм — 40%; 1- 3 мм -40%; 1- 0,5 мм — 20%. В межах
групи зразки дещо відрізняються між собою за фракційним складом та
співвідношенням компонентів.
Текстура — неорієнтована. Структура — псамо-алевритова в поєднанні з мікрокриптозернистою структурою в’яжучого.
Cпіввідношення компонентів: в’яжучого до заповнювача становить
1 : 0,8- 1,0.
Фракційний склад природних мінеральних компонентів в глині: 0,30,1 мм — 10–15%; <0,1 мм — 85- 90%.
Склад уламків цем’янки та її структура відповідають лесовидному
суглинку. Червоний колір уламків цем’янки та їх часто гострокутна
форма свідчать про досить якісний випал сировини до температури 800–
900 оС. Характер цем’янкового заповнювача та їх фракційний склад
свідчить про його спеціальне підготовку (просіювання) для штукатурних
розчинів.
Підгрупа І.3. Декоративні розчини.
Підгрупа І.3 а. Мозаїчні розчини (верхній шар)
Зразки: 5.1, 7 а, 7(в), 10,2(нв) 12.2, 13,1, 14.1, , 21.3, 22.3,
та ймовірно — 1.1, 3.1, 4.1
Зразки підгрупи 1.3 а характеризуються сірувато-бежевим кольором,
однорідністю, тонкодисперсністю та середньою міцністю. Уламки
заповнювача сірувато-брунатного кольору, фіксуються зрідка.
Текстура — неорієнтована. Структура — мікро-криптозерниста.
468

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

Cпіввідношення компонентів: в’яжучого до заповнювача становить
1 : 0, 3.
В’яжуче — вапняне однорідної мікроструктури, бежевого кольору,
слабо прозоре у прохідному світлі.
Заповнювач, на який припадає 20–25% складається з уламків слабо
випаленої цем’янки з масної алевритистої глини або мергелю, уламків
шлаку дрібних поодиноких уламків недопаленого скла з реліктовою
мікроагрегатною структурою та з незначним вмістом рослинних волокон
або без них (див. фото 2–11). В межах підгрупи компоненти заповнювача
відрізняються кількісним співвідношенням
Фракційний склад заповнювача: 0, 7–0, 5–10–15%, 0, 5–0, 3–60–65%,
0, 3–0, 1 мм — 20%.
За складом та структурою уламки цем’янкового заповнювача
відрізняються від складу лесовидного суглинку та відповідають
полімінеральній масній глині, майже без алевритової домішки (див. фото
12–11). Сірувато-брунатний колір уламків та легкість їх розкришування
свідчать про випал глиняної сировини при відносно невисокій
температурі.
Як правило, цей тип розчинів застосовувався для нанесення
верхнього шару мозаїчної штукатурки. По ньому наносився кольоровий
малюнок (підмальовок), по якому викладалась мозаїка і в якому
кріпилася смальта.
Підгрупа І.3 б. Мозаїчні розчини (нижній шар). Зразки: 2.1, 7.1,
8.2, 10.2(нн), 12.1, 14.2, 21.1(б) 22.2
Зразки підгрупи І.3 б характеризуються також, як і зразки
попередньої підгрупи, сірувато-бежевим кольором, середньою міцністю з
уламками заповнювача сірого та сірувато-брунатного кольору з масної
глини, але з іншим, більшим за попередню групу фракційним складом
уламків та значно більшою кількістю полови та рослинних волокон
Структура — мікрокриптозерниста, в уламках заповнювача
реліктова псамо-алевритова, мікролускувата.
Cпіввідношення компонентів: в’яжучого до заповнювача становить
1: 0, 5.
В’яжуче — бежевого кольору, тонко дисперсне, складається в основі з
карбонату кальцію.
Заповнювач, на який припадає 30–35% розчину, складається з
уламків 1)слабо випаленої цем’янки з масної глини; 2) уламків шлаку; 3)
уламків недопаленого скла; 4)тріщинуватого кварцу; г) полови (багато)
(див. фото 2–11).
Фракційний склад заповнювача: 2,0–1,0 мм — 10%; 1,0–0,5 мм —
50%; 0,3–0,1 мм — 35%, менше за 0,1 мм -5%.
За складом та структурою уламки цем’янкового заповнювача
відрізняються від складу лесовидного суглинку. Склад уламків цем’янки
відповідає полімінеральній масній глині майже без алевритової домішки
469

Гуцуляк Р.Б., Шевченко Н.О. Дослідження мозаїчних і фрескових штукатурок …

(див. фото 12–11). Сірувато-брунатний колір уламків та легкість їх
розкрашування свідчать про відносно невисоку температуру випалу
глиняної сировини.
В межах підгрупи уламки дещо відрізняються кількісним
співвідношенням уламкового матеріалу та фракційним складом уламків.
Обидві підгрупи розчинів (1.3 а та 1.3 б) відносяться до легких. Їх
можна віднести до одного хронологічного періоду, але з різним
функціональним призначенням: зразки підгрупи І.3 а з більш
однорідним та дрібним фракційним складом заповнювача та меншою
кількістю волокон — для накривного мозаїчного шару, а зразки гр.І.3
б — з неоднорідним складом заповнювача, більшим розміром уламків та
більшою кількістю полови — до нижнього шару мозаїки. Однак, в деяких
випадках розчини гр.1.3 а (зр.13.1) та гр.І.3 б (зр.8.2) застосовувались для
обох шарів.
Наявність органічного волокнистого наповнювача грала роль легкої
армуючої домішки, що забезпечувала легкість штукатурки, запобігала
розтріскуванню розчину при висиханні та формувала канали по яких
проходив паро- та газообмін (зокрема доступ СО2 необхідний для
карбонізації вапна) по всьому об’єму штукатурки (і досить рівномірно).
Підгрупа І.3 в. Вапняно-цем’янкові фрескові розчини. Зразки 7(н),
7 б, 9.3, 10.3, 11.1, 20.4 б, 20.7
Зразки підгрупи І.3 в характеризуються також, як і зразки
попередніх двох груп, сірувато-бежевим кольором, середньою міцністю та
містять уламки заповнювача сірого та сірувато-брунатного кольору
(шлаку) (див. фото 10). Від попередніх двох підгруп зразки підгрупи І.3 в
відрізняються присутністю невеликої домішки цем’янкового борошна з
лесовидного суглинку (див. фото 12). Зразки також містять значну
домішку полови. Недопалене скло, як і тріщинуваті уламки кварцу,
зустрічаються в поодиноких випадках (див. фото 6).
Текстура — неорієнтована. Структура — мікро-криптозерниста у
поєднанні в уламках з елементами мікролускуватої алевритової.
Cпіввідношення компонентів: в’яжучого до заповнювача становить
1 : 0, 3.
В’яжуче — бежевого кольору, тонко дисперсне, складається в основі з
карбонату кальцію, можливо з домішкою глини.
Сірувато-брунатний колір уламків з масної глини та легкість їх
розкришування свідчать про відносно невисоку температуру випалу.
Уламки цем’янкового борошна з добре випаленого лесовидного
суглинку — досить насиченого рожевого кольору.
Як правило цей тип розчинів застосовувався для нанесення
верхнього шару фрескової штукатурки. По ньому наносився кольоровий
малюнок водними фарбами.

470

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

Підгрупа І.3 г. Вапняно-цем’янкові фрескові розчини (нижній
шар). Зразки: 11.2, 6.2?.
Зразки підгрупи І.3 г — світлого сірого ненасиченого кольору з
легким рожевим відтінком. На фоні мікрозернистої маси в’яжучого
спостерігається присутність дрібних (до 1–2 мм) уламків червоної
цем’янки з лесовидного суглинку. Товщина шарів значна — до 2–2.5 см.
Текстура — неорієнтована
Структура — мікрокриптозерниста, в уламках — з елементами
псамо-алевритової.
Cпіввідношення компонентів: в’яжучого до заповнювача становить
1 : 0, 5.
Поле зору в’яжучого — слабо прозоре, бежевого кольору, тонко
дисперсне, складається в основі з карбонату кальцію.
Заповнювач складається з уламків: а) уламків цем’янки з лесовидного суглинку; б) слабо випаленої цем’янки ? з масної глини, в якій
присутні алевритові зерна кварцу з облямівками, в) мікроагрегатних
уламків недопаленого скла з реліктовою псамо-алевритовою структурою;
г) уламків тріщинуватого кварцу з облямівками, що потрапили в розчин
з уламків скла; д) уламків кварцу без видимих змін, що, вірогідно,
потрапили в розчин з подрібненої цем’янки; е) шлаку; ж) тонких волокон
(льон?) мало 2–3%. (див. фото 4-12)
Зразки підгрупи 1.3в відрізняється від зразків 1.3д меншим вмістом
та більш тонкофракційним складом заповнювача і меншою кількістю
волокон. Треба зауважити, що досить “культурний” вигляд обох розчинів
цієї групи, відсутність домішки піщаного матеріалу та присутність в
значній кількості уламків недопаленого скла, шлаку, специфічний
характер уламків цем’янкового заповнювача можуть свідчити про
давньоруський період їх виготовлення. Вони дуже нагадують раніше
описані фрескові розчини [Стріленко 1975; ДНТЦ ’’Конрест’’. Звіт. 2003;
Гуцуляк, Шевченко 2011].
Наявність
другого
фрескового
шару
(крім
підготовчого,
вирівнюючого) в деяких місцях напевно зумовлена технічними
причинами (зокрема, необхідністю вирівнювання перепадів поверхні, що
могла бути досить значною)
Підгрупа І.3 д Вапняно-цем’янкові розчини підготовчого шару.
Зразки 8.3, 11.3, 13.4

Зразки підгрупи І.3 г — світлого сірувато-рожевого ненасиченого
кольору. На фоні мікрозернистої маси в’яжучого спостерігається присутність дрібних (до 1- 2 мм) уламків червоної цем’янки з лесовидного
суглинку.
Текстура — неорієнтована. Структура — псамо-алевритова у
поєднанні з мікрокриптозернистою структурою в’яжучого.
Cпіввідношення компонентів: в’яжучого до заповнювача становить
1: 0, 8.

471

Гуцуляк Р.Б., Шевченко Н.О. Дослідження мозаїчних і фрескових штукатурок …

Фракційний склад уламків в шліфі: 1–2 мм — 40%; 1–0,5 мм — 30%,
0,5–0,3 мм — 30%.
В’яжуче — вапняне, складається з мікрокриптозернистого агрегату,
основу якого складає карбонат кальцію.
Заповнювач присутній у вигляді уламків цем’янки неправильної,
часто гострокутної форми, червоного та бурого кольорів, досить
рівномірно розподілених в масі в’яжучого. Мінеральний склад уламків
цем’янки згідно мінерального складу та структури відповідає
лесовидному суглинку. Колір уламків цем’янки та їх форма свідчать про
досить якісний випал сировини до температури 800- 9000 С.
Крім цем’янки, присутні: 1) невелика кількість полови чи щепи та 2)
звертає на себе увагу присутність спеціальної домішки у вигляді дрібних
уламків недопаленого скла — 5–7%, випаленого з кварцового піску, що
частково зберігають свою первісну псамітову структуру, але вкритих
тріщинами та дещо оплавлених уламків кварцу з реакційною каймою
(див. фото 4–12).
В межах підгрупи зразки дещо відрізняються між собою кількістю
спеціальних домішок. Розчини цієї групи відрізняються від власне
мозаїчних штукатурок більшим вмістом наповнювача (майже вдвічі), а
від будівельних штукатурок і затирок — більш мілкою фракцією
наповнювача та наявністю спеціальних домішок. Враховуючи
стратиграфію та морфологію розчинів, вони ймовірно слугували
підготовчими (вирівнюючими, першими) шарами мозаїчних чи
фрескових штукатурок.
Застосування спеціальних декоративних підготовчих розчинів під
мозаїку для надійного щеплення з основою і тонкого вирівнювання
поверхні мало цільовий характер і виконувалось двох типів:
а) з якісно випаленим цем’янковим заповнювачем з лесовидного
суглинку, подрібненого до стану борошна або дрібнозернистим
цем’янковим заповнювачем (п/гр.І.3 д) з домішками уламків
недопаленого скла та кварцу, іноді з половою;
б) дуже жирні пористі розчини з недопаленим цем’янковим заповнювачем з масної алевритистої глини або мергельної глини
палевого або сірувато-буруватого кольору (п/гр. І.3 а; І.3 б), що
дозволило одержати розчини світлого теплого сірувато — бежевого
нейтрального тону. Стабільними компонентами в цих розчинах є
органічні наповнювачі (зокрема полова) в значній, а деколи і
домінуючій кількості, а як домішки для надання розчинам міцності
стали: недопалене скло з кварцового піску та шлак.
Якщо питання присутності крупнозернистої цем’янки з жирних глин
в мурувальних розчинах одержало своє пояснення в роботах
Ю. Стріленко, Т. Нестеренко [Стріленко, Нестеренко 1979], як результат
подрібнення плінфи, то наявність заповнювача з масної алевритистої
глини в мозаїчних розчинах поки були невідомі.

472

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

Будівельні матеріали пізніших періодів

Група 2. Вапняні розчини (з різними заповнювачами)
2. 1 Вапняно-піщані. Зразки: 6.1, 20.2, 20.3, 21.1(в)
Розчини білого кольору, середньої міцності, однорідної структури,
активно реагують з розчином соляної кислоти з виділенням пухирців
газу. Візуально фіксується вміст піщаного заповнювача та різний фракційний склад уламків.
Cпіввідношення компонентів: в’яжучого до заповнювача становить:
1 : 1–2.
2.2 Вапняно-піщані з вторинним використанням цем’янкового
розчину. Зразок : 7в, 10.1, 10.2(в), 20.8.
Розчини світло-сіруватого кольору, середньої міцності, з елементами
грудкуватої текстури. Візуально фіксується вміст піщаного заповнювача
та домішка рослинних волокон.
В’яжуче — вапняне.
Cпіввідношення компонентів: в’яжучого до заповнювача становить
1 : 1–1,5.
Нерівномірно розподілений заповнювач присутній у вигляді уламків
кварцу. Фракційний склад уламків заповнювача : 0,7- 0,5 мм — 40%; 0,30,1 мм -20%; <0,1 мм — 20%. Більшості уламків псамітової фракції притаманна окатана та напівокатана форми, а алевритовій — гострокутна.
Присутність в розчині невеликої кількості лусочок та дрібних грудочок
глиняних мінералів та різнофракційний склад уламків заповнювача
можуть свідчити про використання яружного (не річкового) піску для
спіснення вапняного в’яжучого.
Крім того, присутні поодинокі дрібні 0,5 мм уламки цем’янки з
лесовидного суглинку, подрібнений шлак та скло, що, вірогідно, є
домішкою давньоруського матеріалу вторинного використання.
2. 3. Вапняно-піщані (з керамікою, піском і гіпсом). (гіпс — в
заповнювачі, а не у в’яжучому!). Зразок 8.1

Розчин підгрупи 2.3 характеризується світлим сірим кольором,
складається з вапняного в’яжучого. Заповнювачем слугують різнорозмірні уламки гіпсу волокнистої структури білого кольору, уламки
подрібненої кераміки насиченого буро-червоного кольору алевритової
структури (цегла?), напівокатані уламки кварцу, грудочки невипаленої
глини (мало), уламки шлаку (скла) -2–3%, поодинокі уламки вапняку.
Співвідношення компонентів: вапно1: пісок 0,2 – кераміка 0,5 – гіпс 0,3.
Текстура — неорієнтована. Структура: мікрозерниста у поєднанні з
мікроволокнистою, мікролускуватою та алевритовою структурами в
уламках заповнювача.
2.4 Гіпсово-вапняно-піщані розчини. Зразки 9.1, 9.2

Розчини гр.2.4 світлого майже білого кольору, містять композитне
в’яжуче, що складається з вапна та гіпсу. Текстура — неорієнтована.
473

Гуцуляк Р.Б., Шевченко Н.О. Дослідження мозаїчних і фрескових штукатурок …

Заповнювачем слугує пісок та уламки гіпсу. Містить й невелику
домішку рослинних волокон та глину як складова яружного (а не
річкового) піску. Гіпсу мало, розчин пісний, недбалий, глина — як
природна домішка в яружному піску.
Розчин гіпсово-вапняно-піщаний. Cпіввідношення компонентів: 0,2 :
0,8: 1,5.
Група 3. Гіпсові розчини (з різними заповнювачами)
3.1 Гіпсово-карбонатно-піщані. Зразок: 15.1
Розчин білого кольору, однорідної текстури, щільний, середньої
міцності, тонко дисперсний, активно реагує з розчином соляної кислоти.
Співвідношення компонентів: гіпс — крейда — пісок: 0,8 : 0,2 : 0,5.
В’яжуче гіпсове присутнє у вигляді мікрозернистого агрегату
Основним заповнювачем слугує пісок у вигляді окатаних та
напівокатаних уламків, розміром 0,5- 0,3 мм та домішки крейди. Серед
цієї мікрозернистої маси присутні мономінеральні грудки гіпсу, на які
припадає 20% та уламки крейди -10%. Присутні також невеликі домішки
рослинних волокон та вугілля
3.2. Вапняно — гіпсово — піщані розчини з уламками
давньоруських цем’янкових розчинів. Зразок: 12.3, 12.4, 22.4
Розчини підгрупи 3.2 світлого, майже білого кольору, містять
композитне в’яжуче, що складається з вапна та гіпсу. Серед мікрозернистої
маси присутні моно мінеральні грудки гіпсу, на які припадає 20%.
Заповнювачем слугує пісок у вигляді окатаних та напівокатаних уламків
розміром 0,5–0,3 мм. Співвідношення гіпс:вапно:пісок: 0,8 : 0,2 : 0,5
Текстура — неорієнтована. Структура мікрозерниста у поєднанні з
мікроволокнистою та елементами псамітової.
Присутня домішка подрібнених уламків давньоруських цем’янкових
розчинів вторинного використання.
Розчини ймовірно відносяться до хронологічного періоду глобальних
суттєвих перебудов ХVІІ – ХVІІІ ст.?
Підгрупа 3.3. Гіпсові (гіпсово-сульфатні) розчини. Зразок 22(1).

До підгрупи 3.3 відноситься вапняно-гіпсові розчини світлого
сірувато-білого та білого кольорів.
Текстура неорієнтована. Структура — мікроволокниста у поєднанні
з елементами мікрозернистої. Гіпсове в’яжуче складає 45–50% та містить
домішку вапна в межах до 1,5–2% у вигляді мікрозернистих скупчень.
Заповнювачем слугують уламки подрібненого гіпсу 45% розміром 1,50,5 мм. В значно підпорядкованій кількості 2–3% присутні дрібні окатані
уламки кварцу розміром 0,3 мм та поодинокі дрібні уламки цем’янкового
розчину 1–2% рожевого кольору (матеріал вторинного використання) та
поодинокі уламки вугілля.
Одержані результати зведено на Схемі відбору зразків, розподілу
груп та стратиграфії розчинів.
474

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

Узагальнення та висновки
Згідно з результатами дослідження можна констатувати:
При спорудженні та оздобленні храму Святої Софії застосування,
композиційний та фракційний склад мурувальних та оздоблювальних
розчинів мало ціле направлений (селективний) характер.
Мурування хрещатих стовпів та арок виконане з порядової кладки
плінфи з утопленим рядом на вапняно-цем’янкових розчинах (група
розчинів 1.1.1). Заповнення утоплених рядів виконувались штукатурними (оздоблювальними, затирковими) розчинами, які відрізнялись від
мурувальних практично тільки дрібнішим складом цем’янкового наповнювача (група розчинів 1.2).
При консервації старого зондажу в нижній частині північносхідного хрещатого стовпа на його південній лопатці виявлено ділянку
мурування з плінфи на розчинах характерних для другої половини
ХІІ ст. (група розчинів 1.1.2), зверху якої йшла кладка на вапнянопіщаних розчинах з домішками глини та подрібненої цем’янки (група
розчинів 2.2), характерних для XVII ст. Найбільш ймовірно, що це є
місце врубки і вирівнювання нижньої площини гнізда під темплон
вівтарної прегради ХІІ ст., який замінили пізніше в XVIIст. на
іконостас, а гніздо замурували.
Нерівність та неоднорідність мурованої поверхні вимагали
ґрунтовної її підготовки для виконання мозаїки чи фрески. Як
правило, нанесення розчинів для виконання мозаїки здійснювалося в
три прийоми: для попереднього більш грубого вирівнювання і доброго
щеплення з муруванням та затирками застосовувались розчини
близькі за своїм складом до затиркових, але які відрізняються
мілкодисперсним складом заповнювача і наявністю шлаку та скла
(п/гр.1.3 д).
Для другого шару (тонкого вирівнювання) застосовувались більш
жирні пористі розчини (п/гр.І.3 б) із значною кількістю рослинних
волокон (в основному полови), як армуючої домішки і відносно невеликою
кількістю мінеральних заповнювачів (1 : 0,5), але не дуже рівномірним
фракційним складом. Для верхнього (накриваючого) шару, який виконував функцію мозаїчного ґрунту, застосовувались дуже жирні розчини з
тонким фракційним складом заповнювача та значно меншою кількістю
волокон полови (п/гр.І.3 а).
Однак, як показують результати досліджень, в деяких випадках
могло бути і тільки два мозаїчні шари, а основним слугував другий шар,
по якому укладалась смальта (зр. 8.2, 13.1). Це пояснює певну
обґрунтованість кожної сторони в дискусії про кількість мозаїчних шарів,
що мала місце в 50–60-х рр. ХХ ст. І навпаки, в деяких випадках для
виконання фрески застосовувалось не два, а три шари розчинів.
Основними причинами таких відхилень видається необхідність вирівнювання перепадів поверхні та чисто технічні причини (переробляння
ділянок, вставки, ліміт часу тощо).
475

Гуцуляк Р.Б., Шевченко Н.О. Дослідження мозаїчних і фрескових штукатурок …

У всіх мурувальних та декоративних розчинах давньоруського
періоду застосовувались активний заповнювач — штучні гідравлічні
домішки — цем’янка, подрібнене скло смальти, шлак, які реагували з
вапном і приводили до новоутворень — гідросилікатів, гідроалюмінатів,
гідроалюмосилікатів кальцію тощо, які забезпечували гідравлічну
стійкість та міцність цих розчинів. Наявність подрібненої випаленої
жирної алевритистої або мергельної глини практично у всіх
декоративних давньоруських розчинах, ймовірно, є результатом
присутності домішки глини (мергеля) у вапняку, з якого випалювали
вапно і ми маємо в результаті спікання ще одну гідравлічну домішку, але
вже природного походження.
Виявлена принципова відмінність в компонентному складі
мозаїчних та фрескових розчинів: в обох випадках в якості мінерального
наповнювача застосовувалось подрібнене недоварене скло (мозаїчна
смальта) та шлак (перепалена плінфа чи скло), однак, для фрескових
штукатурок додавалась цем’янка з піщаного суглинку, а для
мозаїчних — ні, що обумовлює різницю відтінків та більшу міцність
фрескових штукатурок.
Наявність цем’янки в розчині обумовлює збільшення пористості
розчину і тим самим приводить до адсорбції нею (накопичення як в
губці) води і поступову її віддачу при кристалізації розчинів, що в
свою чергу приводить до тривалого і рівномірного зволоження всієї
штукатурки, і що сприяє твердінню гідравлічних розчинів,
утворенню гідроалюмосилікатів та гідроалюмінатів кальцію, які
забезпечують міцність новоутворених структур (міцність їх зв’язків
суттєво вища ніж просто гідросилікатів). Крім того це сповільнює
висихання розчинів, а значить сприяє виконанню фрескового
живопису. Цим очевидно пояснюється одна з важливих ролей
підготовчого шару та наявність в ньому значної кількості цем’янки, а
також додавання цем’янки до власне фрескових штукатурок (верхніх
шарів). І навпаки, присутність помітної кількості цем’янки в
мозаїчних шарах сповільнюючи висихання могла б привести до їх
“опливання” під вагою смальти.
При виконанні мозаїки, очевидно з метою економії дуже дорогої
смальти (або просто її нестачі), на прикарнизних ділянках, розгранках,
тощо, були виконані фрескові розписи, які імітували мозаїку або просто її
доповнювали. Таким чином, в соборі ми маємо ділянки, де фреска
виконана не по фресковій, а по мозаїчній підготовці і це слід враховувати
при аналізі результатів досліджень.
На першому етапі мозаїка була виконана (і це було заплановано) на
меншій площі, а на решті стін були виконані фрескові розписи. Однак
згодом (але в межах 11 ст.) на деяких площах підкупольного простору
фреска була замінена на мозаїку.

476

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

Фото 1. Зразок 13.2 .
Цем'янкова штукатурка

Фото 2. Зразок 8.2.
Мозаїчна штукатурка з половою

Фото 3. Зразок 10.2 (н). Нерозчинний залишок.
Алевритова фракція: кварц, скло, цем'янка,
силікатні новоутворення

Фото 4. Зразок 6.2 (н). Нерозчинний залишок.
Цем'янка, силікатні новоутворення,
рослинні волокна

Фото 5. Зразок 6.2. Нерозчинний залишок.
Уламки недовареного скла (смальти)

Фото 6. Зразок 9.3. Нерозчинний залишок.
Силікатні новоутворення навколо кристалів кварцу

477

Гуцуляк Р.Б., Шевченко Н.О. Дослідження мозаїчних і фрескових штукатурок …

Фото 7. Зразок 13.4. Шліф у поляризованому
світлі (зб. об. 10х, нік. ІІ) Уламки недовареного
скла з новоутвореннями

Фото 8. Зразок 13.4. Шліф (зб. об.10х, нік. ІІ)
Уламки недовареного скла
з новоутвореннями

Фото 9. Зразок 8.2 Шліф (зб. об 10х, нік. ІІ).
Уламок з масної глини. Кварц – з реакційною
облямівкою

Фото 10. Зразок 14.1. Шліф у поляризо-ваному
світлі (зб. об. 10х, нік. ІІ).
Уламок шлаку

Фото 11. Зразок 11.2. Шліф у поляризованому
світлі (зб. об 10х, нік.ІІ) Уламок кераміки з масної
мергельної глини

Фото 12. Зразок 13.4. Шліф у поляризо-ваному
світлі (зб. об. 10х, нік. ІІ). Уламки цем’янки з
лесовидного суглинку

478

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

Схема відбору зразків, роподілу груп та стратиграфія розчинів

Література:
Гуцуляк Р.Б., Шевченко Н.О. Науково-технологічні дослідження будівельних
матеріалів північної стіни у вівтарній частині приділу Святих Антонія та
Феодосія Софійського собору // Софійські читання. Матеріали VІ міжнародної
науково-практичної конференції. Київ 2011 р. К.: 2013. С. 351–358.

479

Гуцуляк Р.Б., Шевченко Н.О. Дослідження мозаїчних і фрескових штукатурок …

ДНТЦ “КОНРЕСТ”. Звіт про історико-архівні та бібліографічні дослідження —
першого етапу по підготовці проекту “Науково-реставраційні дослідження та
розробка проектної документації на невідкладні консерваційні роботи в
Софійському Соборі в м. Києві” / Гуцуляк Р.Б., Коренюк Ю.О,
Стріленко Ю.М., Тоцька І.Ф. та ін. К. 2003. Ч. 1 // Науковий архів Національного заповідника “Софія Київська”.
Лазарев В.Н. История реставрации фресок / Фрески Софии Киевской //
Византийское и древнерусское искусство / Статьи и материалы. М., 1978.
С. 65–71. // URL: http: // www.iconart.info/book_contents.php?book_id=5

Лазарев В.Н. Мозаики Софии Киевской. М., 1960. С. 27, 54.
Лазарев В.Н. Мозаики Софии Киевской. М., 1960. С. 55–57.
Левицкая В.И. Палитра и техника мозаик Софии Киевской / Рукопис статті.
1960 р. 197с. // Науковий архів Національного заповідника “Софія Київська”.
Інв. №: НАДР 122.
Стріленко Ю.М. Аналіз зразків фрескових та будівельних розчинів Софії
Київської // Стародавній Київ. К., 1975. С. 195–201.
Стріленко Ю.М. Нестеренко Т.Є. Дослідження будівельних розчинів і плінф
пам’яток архітектури стародавнього Києва Х – ХІІ ст. // Археологія Києва
дослідження і матеріали. К.: Наукова думка, 1979. С. 124–129.
Тоцька І.Ф. Про час виконання розписів галерей Софії Київської // Стародавній
Київ. К. , 1975, С. 182–194.

480

Коренюк Ю.О., Остапчук А.М.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
МОЗАЇЧНОГО АНСАМБЛЮ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ
(за матеріалами консерваційних робіт 2013–2014 рр.)
У центральному просторі Софії Київської мозаїки прикрашали
підкупольне кільце, під ним схили східної, північної і південної
попружних арок, а також лопатки східної пари підкупольних стовпів до
рівня карнизів, відповідних підлозі хорів. Схили західної попружної
арки, як і лопатки західної пари підкупольних стовпів під цією аркою
були розписані фресками. У підкупольному кільці над замковими
частинами попружних арок мозаїкою були зображені чотири медальйони
(з них збереглися два: із зображеннями Христа Священика і частково
медальйон із зображеннями Богородиці). У парусних склепіннях між
попружними арками розташовувалися мозаїчні постаті чотирьох
євангелістів, з яких повністю збереглася лише постать Марка у південнозахідному парусі, нижня частина постаті Іоанна у північно-східному
парусі, фрагмент із залишком столика від зображення Матвія у
південно-східному парусі, зображення євангеліста Луки у північнозахідному парусі повністю втрачене.
Схили чотирьох попружних арок займав цикл зображень Сорока
мучеників Севастійських, у кожній арці розташовувалося по десять
медальйонів з мучениками. З них мозаїчними були зображення мучеників, які містилися у північній та південній арках і, вочевидь, у східній арці
(у цій арці первинна декорація втрачена, нині тут існує олійний розпис на
тиньковому шарі ХІХ ст.). У західній арці мученики були написані фрескою
(збереглося кілька фрескових фрагментів медальйонів з мучениками).
Площини щік усіх чотирьох попружних арок уздовж півкіл та на
бокових гранях лопаток під п’ятами арок були прикрашені мозаїчними
орнаментальними фризами. Ці фризи збереглися окремими фрагментами, які свідчать про те, що набиралися вони поетапно і належать
щонайменше двом періодам декорації підкупольного простору. Фриз
східної попружної арки, який на північній і південній лопатках
пускається до рівня карнизів, відповідних підлозі хорів, було виконано за
один етап. Одночасно з ним на суміжних лопатках були набрані ті
частини фризів північної та південної попружних арок, які знаходяться
під їхніми східними схилами. Над півколами північної та південної арок
жодного орнаментального фрагмента не збереглося, а продовження цих
орнаментів під західними схилами, на лопатках західної пари
підкупольних стовпів мозаїкою були набрані на другому етапі декорації.
Про це свідчать істотні технологічні відмінності матеріалів їхнього
набору у порівнянні з набором тих частин орнаментів, які знаходяться на
східній парі стовпів. Орнаментальний фриз західної попружної арки над
її півколом втрачений теж повністю, а ті ділянки, які збереглися під її
481

Коренюк Ю.О., Остапчук А.М. Результати дослідження мозаїчного ансамблю Софії …

схилами на вертикальних частинах лопаток західної пари стовпів були
набирані одночасно із розташованими на суміжних лопатках західними
частинами орнаментальних фризів північної та південної арок, з якими
вони виявляють спільні технологічні ознаки набору. Про пізнішу появу
усіх мозаїчних орнаментів на західній парі підкупольних стовпів
свідчать також збережені на них фрагменти нижнього шару фресок,
якими ці стовпи були розписані до появи тут мозаїк другого етапу.
В регістрі зображень, які розташовувалися на лицевих гранях
лопаток, у проміжках між Севастійськими мучениками і карнизами, відповідними підлозі хорів, на східній парі стовпів під східною попружною
аркою (внутрішні лопатки вівтарної арки) містилися мозаїчні постаті
двох первосвящеників (збереглася постать, розташована на північній
лопатці вівтарної арки, саме вона свідчить, що розташовані вище схили
попружної арки були прикрашені мозаїкою). На лицевих гранях двох
західних лопаток східної пари стовпів, у одному регістрі з первосвящениками розташовані постаті персонажів сцени «Благовіщеня».
На лицевих гранях лопаток під західною попружною аркою, на
схилах якої Севастійські мученики були написані фрескою, містяться
фрескові зображення постатей мучеників. Вони є частиною регістру
одноосібних постатей, який розташовується над підлогою хорів, до групи
Сорока Севастійських мучеників вони відношення не мають. На відміну
від мозаїчних постатей, які на лопатках східної пари підкупольних
стовпів займають майже усю висоту проміжків між нижніми
медальйонами із зображеннями Севастійських мучеників і карнизами,
відповідними підлозі хорів, фрескові постаті на західній парі
підкупольних стовпів мають меншу висоту і до рівня карнизів не
доходять. У проміжках між нижніми облямуваннями цих постатей і
карнизами розташовані фрескові цокольні панелі висотою близько
1,30 м, які живописними засобами імітують декорацію типу opus sectile
(інкрустацію кольоровим мармуром). Подібні цокольні панелі
орнаментальні, або з різноманітними живописними імітаціями полілітій
існують у всіх частинах інтер’єру над підлогою нижнього ярусу і над
підлогою хорів. Зображення, які розташовувалися під західними схилами
північної та південної попружних арок симетрично постатям
«Благовіщеня», що містяться під східними схилами цих арок, повністю
втрачені, на їхніх місцях нині олійний розпис на тиньковому шарі ХІХ ст.
За даними В. Лазарєва, фрескові постаті мучеників існували не лише на
лопатках під схилами західної попружної арки, а й на лопатках під
західними схилами північної та південної попружних арок (Лазарев В.Н.
Фрески Софии Киевской // Византийское и древнерусское искусство. М., 1978.
С. 65). Тобто за його даними мозаїка на західних схилах північної і
південної арок обмежувалася п’ятами, нижче яких усі лопатки західної
пари стовпів були розписані фресками. Цю інформацію В. Лазарєв
наводив, посилаючись на дослідження реставраторів 1950-х рр., однак
конкретні реставраційні документи не вказав. Стосовно часу появи

482

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

мозаїчних орнаментальних фризів, залишки яких збереглися на бокових
гранях лопаток західної пари стовпів, припущень він не робив.
Дослідження мозаїк підкупольного кільця, північної пари стовпів,
виконані у процесі проведення консерваційних робіт 2013–2014 рр., дали
підставу для припущення, що на усіх лопатках західної пари стовпів
початково існувала лише фреска, а мозаїчна декорація схилів північної
та південної попружних арок, дещо нижче їхніх п’ят, могла обриватися
(точна межа мозаїки у цих місцях невідома внаслідок значних її втрат).
Мозаїчні орнаментальні фризи, які фрагментами збереглися на бокових
гранях лопаток західної пари стовпів, з’явилися тут на другому етапі
декорації підкупольного кільця. Про пізнішу появу цих частин
орнаментів свідчать їх технологічні відмінності, а також виявлені під
тиньком цих мозаїк рештки нижнього шару фресок першого етапу
декорації.
Орнаментальний фриз східної попружної арки. На щоці
півкола арки, невеликий фрагмент фриза зберігся біля замкової частини
(під медальйоном з Христом Священиком). На північній лопатці
збереглася ділянка фриза від карниза висотою 6,30 м. На південній
лопатці збереглася ділянка від карниза висотою 5,80 м.
Ширина орнаментального поля фрагмента фриза (без урахування
смуг бокового облямування), збереженого над замковою частиною
арки 29 см; в районі її північної п’яти ширина поля збільшується
до 35 см, в районі південної п’яти – до 40 см; ширина орнаментальних
полів вертикальних частин фриза, розташованих на лопатках,
варіюється в межах 48–55 см. Декоративну композицію орнаментального
поля усіх трьох збережених ділянок фриза формує стрічка хвилясто
вигнутого центрального стебла з боковими галузками. Стрічки
центрального стебла і бокових галузок набрані в основному двома
рядами смальти, шириною до 3,5 см. Для набору стрічок скрізь застосована темно-синя смальта, окрім нижньої ділянки на північній лопатці,
де від карниза і до рівня 290 см стрічки набрані чорною смальтою. Тло
орнаментального поля заповнене світло-жовтою смальтою на усіх трьох
збережених ділянках фриза. Смуги бокового облямування набрані
чотирма рядами червоної смальти. Торцеве облямування фриза над
карнизом північної лопатки відсутнє, мозаїчний набір не доходить до
карнизної плити на 25 см. Над карнизом у муруванні стіни існує отвір від
колоди, на яку при будівництві клався настил риштовання. По обидва
боки отвору збереглися фрагменти мозаїчного тиньку, позбавленого
набору, зі слідами жовтувато-кремового фрескового пофарбування.
Як було оформлено нижній торець фризу на південній лопатці,
невідомо, бо над її карнизом суцільна втрата мозаїчного набору разом з
шаром тиньку (зондажні дослідження тут не проводилися).
Орнаментальний фриз північної попружної арки. Фриз
зберігся двома вертикальними ділянками, розташованими на бокових
гранях лопаток під східним та західним схилами арки. Над півколом

483

Коренюк Ю.О., Остапчук А.М. Результати дослідження мозаїчного ансамблю Софії …

арки, починаючи з рівня обох п’ят, він повністю втрачений. На західній
лопатці, у проміжку між нижнім торцем мозаїчної декорації і карнизом,
зберігся фрагмент першого шару фресок, які належать до початкового
етапу декорації підкупольного простору.
Східна частина фризу (перший етап мозаїчної декорації).
Висота ділянки фризу, збереженої на лопатці під східним схилом арки,
від рівня карниза становить 5,10 м, але над самим карнизом існує втрата
набору висотою 0,85 м.
Ширина орнаментального поля фриза в районі п’яти арки 40 см (на
межі з верхньою втратою), на лопатці вона збільшується до 46–48 см.
Стрічки центрального стебла і бокових галузок набрані двома рядами
смальти шириною 3–3,5 см, але на багатьох пелюстках, які закручуються
спіралями, та на окремих петлях бруньок смальта лежить трьома рядами
шириною 4–5 см. Для набору стрічок застосовано зелену і темно-зелену
смальту, яка без певної системи використовується на різних ділянках (на
деяких стрічках поруч лежить ряд зеленої і темно-зеленої смальти). Тло
орнаментального поля набране жовтою смальтою такого ж світлого
відтінку, як на ділянках фриза східної арки. Облямування фриза, яке
збереглося уздовж ребра лопатки складається з чотирьох рядів червоної
смальти. Облямування протилежної сторони фриза, шириною 7–8 см,
складається з чотирьох рядів червоної смальти, які лежать поряд з
жовтим тлом орнаментального поля, та двох рядів білого вапняку, що
межують зі смугою заповнення кутового сполучення з гранню сусідньої
лопатки. Як було оформлено нижній торець фризу на цій лопатці,
невідомо, бо над її карнизом зараз суцільна втрата.
Західна частина фризу (другий етап мозаїчної декорації).
Ширина орнаментального поля збереженої на лопатці ділянки фриза 38–
42 см. Довжина хвиль вигинів центрального стебла цієї частини
фриза 130–140 см.
Стрічки центрального стебла і бокових галузок набрані смальтою
кількох різних кольорів і кількох модулів. Від рівня верхньої втрати вниз
на 75 см застосована суміш відтінків синьої та блакитної смальти,
доповнених чорною. Покладена ця смальта двома рядами, середньою
шириною 3,5 см, але на окремих стеблах розміри кубиків набору
зменшуються і ширина смуг зменшується до 2 см. В середній частині
лопатки основний колір стрічок темно-смарагдовий і чорно-смарагдовий
з вкрапленнями кубиків чисто чорної смальти. Тут смальта лежить
також двома рядами, але поколота вона крупно і грубо, тому стрічки
розширяються до 4 см. Стрічки нижньої частини фризу, від його торця
над ділянкою фрески на висоті 150 см набрані трьома рядами дрібних
кубиків середньою шириною 4 см. У цій частині без певної системи
чергуються ділянки стрічок смарагдово-блакитного забарвлення, набрані
сумішшю відтінків смарагдової, синьої та блакитної смальти і ділянки,
набрані чорною смальтою. Тло орнаментального поля заповнене
строкатою сумішшю кількох відтінків оливкової смальти зі світло-сірою,

484

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

окремі невеликі ділянки суцільно заповнені сірим мармуром, а деякі
ділянки поряд з чорними смугами стебел набрані зеленою смальтою.
Скоріш за все, ці варіації кольорів тла пов’язані з площею односеансної
роботи мозаїстів: показово, що біля верхньої втрати, де стрічки набрані
дрібно поколотою смальтою, ділянки тла заповнені сірим вапняком, який
так само дрібно поколотий, при цьому горизонтальна межа між вапняком
і розташованою нижче грубо поколотою оливковою смальтою тла
визначається цілком певно. Розташовується вона на висоті 450 см від
карниза, що приблизно збігається з висотою стику ділянок на лопатці під
західним схилом південної арки, відзначеним характерною вдавленою
борозною у поверхні набору, яка на північній лопатці відсутня.
Смуга облямування фриза, яка пролягала уздовж ребра лопатки,
містилася на її суміжній лицевій грані і була збита разом із зображенням
лицевої грані (на місці цього зображення тепер пізній тиньк з олійним
розписом ХІХ ст.). Облямуванням протилежної сторони фриза є червоновохриста фрескова смуга (у нинішньому стані записана олійною фарбою),
яка примикає безпосередньо до мозаїчного тла орнаментального поля,
набраного оливковою смальтою. а від смуги заповнення кутового
сполучення з гранню сусідньої лопатки відмежовується двома рядами
мармурових кубиків, ширина фрескової смуги разом із мармуровими
рядами 6 см. Нижнє торцеве облямування фриза відсутнє, обрив
мозаїчного набору над ділянкою фрески має випадковий характер.
Фрагмент фрески під західною частиною фризу (первинний
етап фрескової декорації). Висота збереженої ділянки фрескового
розпису, рахуючи від її збитої верхньої частини до розташованого внизу
карниза 0,50–0,60 м. До торця збитого вверху фрескового тиньку
мозаїчний тиньк орнаментального фризу примикав встик, але він
частково втрачений і замінений пізнішим тиньком. На відміну від
мозаїчного тиньку, який у кутовому сполученні бокових граней суміжних
лопаток утворює вище фрески плавне заокруглення, фресковий тиньк
формує прямий кут. Від цього внутрішнього кута ширина бокової грані
лопатки до ребра з її лицевою гранню 0,72 м.
Залишок фрескового розпису являє собою фрагмент панелі з живописною імітацією полілітії. Це прямокутник, зафарбований зеленою
фарбою, оточений по периметру білильними смугами. Контури
прямокутника та білих смуг навкруги нього наведені лінями чорної
фарби, нею ж на смугах промальована декорація у вигляді поперечних
пасків. Ширина зеленого прямокутника 47 см. Ширина білих смуг з усіх
сторін 6 см. Висота панелі невідома (на лицевій грані південної лопатки
цього стовпа висота панелі у проміжку між постаттю мученика та
карнизом становить 135 см, скоріш за все, такою ж була висота і цієї
панелі). Смуги облямування панелі уздовж вертикальних ребер лопатки,
а також горизонтальна смуга, розташовані над карнизом і пофарбовані
червоною вохрою. Смуга уздовж ребра з лицевою гранню лопатки майже
повністю втрачена, ширина смуги уздовж внутрішнього кута 7 см, а

485

Коренюк Ю.О., Остапчук А.М. Результати дослідження мозаїчного ансамблю Софії …

разом з такою ж смугою, розташованою на боковій грані смужної
лопатки, 15 см. Ширина горизонтальної смуги 9 см, але безпосередньо до
карнизу ця смуга не примикає, лишаючи над ним ділянку чистого
тиньку шириною до 10 см. У центрі кожної зі смуг розташованих уздовж
кутового сполучення, як і на горизонтальній смузі суриком, свинцевим
наведено лінії шириною до 1 см. Початково сурик мав яскравооранжевій, а у нинішньому стані він чорний.
Орнаментальний фриз південної попружної арки. Фриз
зберігся двома вертикальними ділянками, розташованими на бокових
гранях лопаток під східним та західним схилами арки і незначними
ділянками на обох її п’ятах. Вище п’ят над півколом арки він повністю
втрачений. На західній лопатці у проміжку між нижнім торцем мозаїчної
декорації і карнизом збереглася ділянка мозаїчного тиньку позбавлена
набору.
Східна частина фризу (перший етап мозаїчної декорації).
Ширина орнаментального поля в районі п’яти арки близько 40 см,
ширина поля вертикальної частини фриза на лопатці близько 60 см.
Стрічки центрального стебла і бокових галузок набрані в основному
двома рядами зеленої смальти шириною до 3,5 см. На деяких пелюстках,
які закручуються спіралями, та на окремих петлях бруньок смальта
лежить трьома рядами шириною 4–5 см. На окремих стрічках нижньої
частини лопатки доповнюється покладеним поруч рядом темно-зеленої.
Тло орнаментального поля набране жовтою смальтою - такого ж світлого
відтінку, як на ділянках фриза східної попружної арки. Облямування
фриза, яке частково збереглося уздовж східної п’яти арки та уздовж
ребра лопатки під нею, складається з чотирьох рядів червоної смальти,
відмежованих від жовтого тла орнаментального поля рядом білого
вапняку і світло-сірого мармуру, покладеними поряд, а від золотого тла
зображень, які розташовувалися на суміжних лицевих гранях лопаток та
схилах арки, двома рядами світло-сірого мармуру. Облямування
протилежної сторони фриза шириною 7–8 см складається з чотирьох
рядів червоної смальти, які лежать поряд з жовтим тлом орнаментального поля, і двох рядів білого вапняку, що межують зі смугою заповнення
кутового сполучення з гранню сусідньої лопатки (2.4.6.). Як було
оформлено на лопатці нижній торець цієї частини фризу, не відомо, бо
над її карнизом суцільна втрата.
Західна частина фризу (другий етап мозаїчної декорації).
Ширина орнаментального поля в районі п’яти арки близько 35 см,
ширина поля вертикальної частини фриза на лопатці 42 см. Верхню
частину фриза дещо нижче п’яти арки перетинає поперечний стик
тинькових ділянок (місце стику добре визначається завдяки вдавленій у
мозаїчний набір борозні. На цьому рівні стик між ділянками видно дуже
добре внаслідок досить глибокої вдавленої борозни у поверхні набору.
Такі борозни утворюються, зазвичай, у тих місцях, де стикується не лише
верхній шар розчину, на якому виконується набір, а й обидва нижні

486

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

шари, що буває у місцях, де проходить настил риштовання. У частині
фриза, розташованій вище стику, частково зберігся один вигин
центрального стебла. Його стебло і бокові галузки набрані двома рядами
світло-смарагдової смальти шириною 3,5 см. У тій частині орнаменту, яка
розташовується нижче стику стрічки центрального стебла і бокових
галузок набрані чорною смальтою з вкрапленнями чорно- та темносмарагдової, покладена ця смальта двома рядами шириною 3 см, в
місцях сполучень окремих пелюсток з галузками і на деяких петлях
бруньок покладена трьома рядами шириною 3,5 – 4 см. На межі стику з
верхньою ділянкою, центральне стебло нижньої ділянки закручується
петлею, оформленою як початок самостійної орнаментальної композиції.
Об’єднує орнаменти верхньої та нижньої ділянок коса перемичка,
набрана двома рядами сіро-блакитної смальти. Тло орнаментального
поля фризу і на верхній, і на нижній ділянці набране смальтою
приблизно однакового світлого сірувато-оливкового відтінку. Смуга
облямування фриза, яка пролягала уздовж ребра щоки арки та
зовнішнього ребра лопатки, збереглася на повну ширину нижче п’яти
арки до висоти 380 см, над карнизом, це рівень межі втрати мозаїчного
набору на західному схилі арки (медальйони із Севастійськими
мучениками). Набрана вона чотирма рядами червоної смальти,
відмежованої від золотого тла медальйонів із Севастіськими мучениками
двома рядами світло-сірих мармурових кубиків. Такі ж два ряди
мармурових кубиків лежать збоку тла орнаментального поля на тій
частині облямування, яка міститься нижче поперечного стику тинькових
ділянок, вище стику, мармур лежить лише збоку червоної смальти, а
збоку орнаментального поля покладено ряд кубиків білого вапняку.
Нижнє торцеве облямування фриза на північній лопатці відсутнє.
Мозаїчний набір до верхньої площини карниза не доведено зі сторони
ребра лопатки на висоті 67 см, зі сторони кутової частини на 56 cм. У
проміжку між межею набору і карнизом зберігся мозаїчний тиньк з
сірувато-оливковим фресковим підмальовком.
Орнаментальний фриз західної попружної арки. Фриз зберігся
двома вертикальними ділянками, розташованими на бокових гранях
лопаток під північним та південним схилами арки і незначною ділянкою
на її південній п’яті, яка заходить на схил арки. Вище п’ят, над півколом
арки, він повністю утрачений. На північній лопатці, у проміжку між
нижнім торцем мозаїчної декорації і карнизом, зберігся фрагмент
першого шару фресок, які належать початковому етапу декорації
підкупольного простору. На південній лопатці, у проміжку між нижнім
торцем мозаїчної декорації і карнизом, збереглася ділянка мозаїчного
тиньку, позбавлена набору з фресковим підмальовком під набір.
Північна частина фризу (другий етап мозаїчної декорації).
Ширина орнаментального поля збереженої на лопатці ділянки
фриза 38 см. Довжина хвиль вигинів центрального стебла цієї частини
фриза 130 см. Стрічки центрального стебла і бокових галузок верхньої

487

Коренюк Ю.О., Остапчук А.М. Результати дослідження мозаїчного ансамблю Софії …

частини ділянки, набрані сумішшю кількох відтінків темно-синьої,
синьої та чорної смальти, покладеної трьома рядами дрібно поколотих
кубиків шириною 3,5–4 см. В середній частині лопатки основний колір
стрічок темно-смарагдовий і чорно-смарагдовий з вкрапленнями кубиків
чисто чорної смальти, яка тут також лежить двома рядами, але поколота
вона крупно і грубо, тому середня ширина стрічок 4 см (такий же підбір
відтінків смальти і подібний грубий модуль набору стрічок орнаментального фризу застосовано на сусідній лопатці під західним схилом північної
попружної арки). У нижній частині фриза, над фресковою ділянкою
стрічки, набрані дрібно поколотою смальтою кількох синіх відтінків,
покладеною трьома, а місцями чотирма рядами шириною 4 см. Тло
орнаментального поля заповнене досить строкатою сумішшю кількох
відтінків оливкової смальти зі світло-сірою.
Облямуванням фриза уздовж ребра лопатки (вище п’яти арки воно
не збереглося) є червоно-вохриста фрескова смуга шириною до 25 см,
половина якої міститься поряд з орнаментом на боковій грані лопатки, а
половина - на суміжній лицевій грані, поряд з фресковою постаттю
мученика. Від орнаментального поля мозаїчного орнаменту ця смуга
відмежовується
одним
рядом
кубиків
світло-сірого
мармуру.
Облямуванням протилежної сторони фриза є смуга тиньку шириною 6 см
з червоно-вохристим фресковим пофарбуванням, яка відмежовується від
мозаїчного орнаментального поля одним рядом кубиків світло-сірого
мармуру. Нижнє торцеве облямування фриза на північній лопатці,
відсутнє, набір не доходить до верхньої площини карниза на 95–120 см.
Нижче межі набору збереглася ділянка мозаїчного тиньку висотою 25–
30 см, з незначними залишками сіро-зеленуватого фрескового пофарбування та червоно-вохристої смуги вертикального облямування уздовж
ребра лопатки. Цей тиньк частково перекриває напливом фрагмент
фрескового розпису першого етапу декорації.
Фрагмент фрески під північною частиною фризу (первинний
етап фрескової декорації). Залишок фрескового розпису являє собою
фрагмент панелі з живописною імітацією полілітії. Це прямокутник,
зафарбований жовтою вохрою, оточений по периметру білильними смугами. На жовтому тлі прямокутника торцевими мазками невеликого
пензля, прозорою чорною фарбою умовно зображена фактура каменю.
Контури прямокутника та білих смуг навкруги нього наведені лінями
густішої чорної фарби, нею ж на смугах промальована декорація у вигляді
поперечних пасків та крапок. Ширина жовтого прямокутника 42 см.
Ширина білих смуг зі всіх сторін 6 см. Висота панелі невідома (на лицевій
грані лопатки висота панелі у проміжку між постаттю мученика та карнизом становить 135 см, скоріш за все, такою ж була висота і цієї панелі).
Смуги облямування панелі уздовж вертикальних ребер лопатки, а
також горизонтальна смуга, розташована над карнизом, пофарбовані
червоною вохрою. Ширина вертикальних смуг 7–8 см, а разом з аналогічними смугами, які розташовані на смужних гранях і примикають до

488

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

них, 15–19 см. Ширина горизонтальної смуги над карнизом 25 см. На
площині кожної грані, по центру кожної з цих смуг, суриком свинцевим
наведена лінія шириною до 1 см. Початково сурик мав яскравооранжевій, а у нинішньому стані він чорний.
Південна частина фризу (другий етап мозаїчної декорації).
Ширина орнаментального поля в районі п’яти арки близько 40 см,
ширина поля вертикальної частини фриза на лопатці 43–45 м. Верхню
частину фризу, дещо нижче п’яти арки, перетинає поперечний стик тинькових ділянок, висота якого над карнизом лопатки 430 см (на такій самій
висоті стик існує на сусідній лопатці під західним схилом південної
попружної арки, стики на обох лопатках добре визначаються завдяки
вдавленим у мозаїчний набір борознам). На фрагменті фриза, вище
стику, збереглася частина одного вигину центрального стебла. Його
стрічку з боковими галузками набрано синьою смальтою, покладеною
двома рядами шириною 3 см. У тій частині орнаменту, яка розташовується нижче стику, довжина хвиль вигинів центрального стебла 110 см.
Стрічки центрального стебла і бокових галузок цієї ділянки набрані
трьома рядами смальти, шириною 3,5–4 см, але в самій нижній частині
фриза стрічки набрані двома рядами смальти і їхня ширина
зменшується. Для набору усіх стрічок на нижній ділянці використано
сіро-блакитну смальту з домішками світло-смарагдової. Тло орнаментального поля і вище стику ділянок, і нижче нього, набране смальтою
світлого сірувато-оливкового відтінку, такого ж, як і тло фриза на
сусідній лопатці під західним схилом південної арки, але тут до цього
відтінку додаються численні вкраплення темніших кубиків оливкової та
оливково-коричневої смальти.
Облямування фриза, яке пролягало уздовж зовнішнього ребра
лопатки (вище п’яти арки воно не збереглося) являє собою фрескову
червоно-вохристу смугу шириною до 9 см, яка міститься в основному на
лицевій грані лопатки з фресковою постаттю мученика, а на бокову грань
заходить на 3–5 см. Від орнаментального поля мозаїчного орнаменту ця
смуга відмежовується одним рядом кубиків білого вапняку. Облямування
протилежної сторони фриза шириною 7–8 см складається з чотирьох
рядів червоної смальти, які лежать поряд з тлом орнаментального поля,
та двох рядів білого вапняку, що межують зі смугою заповнення кутового
сполучення з гранню сусідньої лопатки (2.4.2.). Нижнє торцеве
облямування фриза відсутнє, мозаїчний набір не доведено до верхньої
площини карниза зі сторони ребра лопатки на відстань 54–55 см. У
проміжку між межею набору і карнизом зберігся мозаїчний тиньк з
фресковим підмальовком, що являє собою світло-оливкове пофарбування,
на якому чорною фарбою намічені стрічки стебел орнаменту.

489

Молочкова Н.М., Саприкін В.Ю., Ніщук Л.О., Остапенко В.В.

ШТОЛЬНЕВІ СИСТЕМИ НА АНДРІЇВСЬКІЙ ЦЕРКВІ
Режимні спостереження за рівнями ґрунтових вод (РГВ) в зоні
охорони Андріївської церкви виконуються ІГН НАН України з 1995 р. по
теперішній час з використанням власної мережі з 6 гідрогеологічних
наглядових свердловин на території Андріївської церкви.
Ґрунтові води в зоні охорони Андріївської церкви приурочені до прісноводних і моренних суглинків, бурих глин, подекуди до делювіальнозсувних ґрунтів. Живлення ґрунтових вод відбувається шляхом інфільтрації атмосферних опадів і витоків з водонесучих комунікацій.
Розвантаження здійснюється в систему дренажних штолень і в напрямку
загального стоку на схили.
Андріївська церква і пагорб, на якому вона розташована, оточені
штольневими прохідними дренажами спеціалізованого управління
протизсувних підземних робіт (СУППР) [Молочкова Н.М. та ін. 2014, с. 481,
рис.1]. Із заходу і півночі проходить дренажна штольнева система (ДШС)
-3, побудована в 1923-26 рр. З півдня знаходиться ДШС-40, побудована в
1969 р., її відгалуження від ДШС-3 знаходиться поблизу нижнього
майданчика сходів, що ведуть на паперть.
З архівних матеріалів відомо, що на початковому етапі свого
функціонування ДШС-3 мала трапецієвидну форму, кріплення штольні
було сосновим, колодязів — переважно дубовим [Рыбин В. Ф. та ін.,
2003]. Дерев’яне кріплення ДШС-3, яка місцями проходило на відстані
2,5-3 м від фундаменту Андріївської церкви і на глибині 8-10 м від
поверхні, доводилося, внаслідок виходу з ладу, постійно замінювати
новим. Було відмічено, що осідання Андріївської церкви зростали при
заміні кріплення в штольні і колодязях, яку проводили кожні 4-6 років.
Так, не зважаючи на черговий ремонт церкви в 1936 р., постійні
руйнування кріплення ДШС-3 в роки війни 1941-45 рр. (штольні
залишилась в цей період без догляду) зумовили появу нових тріщин в
будівлі Андріївської церкви. Гниле дерев’яне кріплення штольні
обрушилося і на проїжджій частині Андріївського спуску утворилися
провальні воронки, які досягали 3 м глибини і 7 м в діаметрі. Під час
переукріплення штольні в 1948-49 рр. відбувалися багаточисельні
вивали ґрунту і обвалення його у бік виробки. У перші роки після цього
спостерігалися максимальні осідання цокольного спорудження церкви.
В процесі дренування ґрунтових вод у штольнях має місце винесення дрібнозему через балки кріплення. Ймовірно, саме з цим явищем
пов’язано відколювання західного кута стилобату від основного об’єму,
зафіксованого у 1964 р. Щоб уникнути подальшого винесення ґрунту і
деформацій церкви ділянка ДШС-3 між колодязем № 9 та місцем
з’єднання ДШС-3 і ДШС-40 на початку 70-х років була забутована, вода з
цієї ділянки дренажу відводиться азбоцементною трубою d=200 мм.

490

Рис. 1. Режим ґрунтових вод на території Андріївської церкви

Молочкова Н.М., Саприкін В.Ю., Ніщук Л.О., Остапенко В.В. Штольневі системи …

У період будівництва церкви ґрунтові води знаходились, згідно з
архівними даними, на відмітках 165-168 м. В період спостережень з 1995
по 2009 рр. РГВ фіксувався на нижчих відмітках — 155-163 м, що в
значній мірі пов’язане з дією штольневого дренажу.
Різкий підйом РГВ спостерігається в період проведення першочергових протиаварійних ремонтно-реставраційних робіт 2009-2011 р. Фонові значення РГВ після реконструкції церкви (2011-2015 рр.) складають
159-164,5 м [Саприкин В. Ю. та ін., 2015] та істотно перевищують
аналогічні показники в попередній період (1982-2009 рр.) Так, в
свердловині № 3 підйом фонових значень РГВ склав 2,0 м, в свердловині
№ 4 — 0,8 м, в свердловині № 5 — 3,4 м, в свердловині № 6 — 3,4 м, в
свердловині № 7 — 1,3 м, в свердловині № 8 — 2,2 м (рис. 1).
Таке явище можна пояснити:
a. баражним ефектом від глибокої підпірної стіни вздовж алеї,
b. водоємною технологією спорудження jet-колон,
c.
незадовільною роботою водовідвідної системи на пагорбі.
d. незадовільною роботою дренажних штолень.

Всі ці чинники потребують аналізу.
А) На першому етапі, в період проведення останніх ремонтнореставраційних робіт на пам’ятці, з метою укріплення пагорба вздовж
лінії нижньої його межі, була побудована підпірна стінка з буронабивних
паль глибиною до 18-20 м. зі стрічковим ростверком по периметру
Андріївського пагорбу, що створило додаткову перешкоду на шляху руху
ґрунтових вод. Передпроектні розрахунки баражного ефекту, які були
виконані СП «Основа-Солсиф» (вик. д.т.н., А.І.Білеуш), вказували, що
РГВ на пагорбі після спорудження перешкоди із буронабівних паль не
будуть перевищувати 0,4 м. Вважаємо, що бражний ефект — найбільш
вірогідна причина підйому РГВ, необхідно провести додаткові
розрахунки.
В) В ході протиаварійних робіт на пагорбі Андріївської церкви задля
укріплення ґрунтів під фундаментами церкви були влаштовані jetколони, які представляють собою похилі свердловини довжиною 20-25 м.,
пробурені з обох сторін стін стилобату. В ці свердловини, під тиском 300400 атмосфери, закачаний рідкий цементно-піщаний розчин, який при
затвердінні підсилив ґрунти основи церкви. Відразу по закінченню робіт,
підвищення фонових РГВ по всіх свердловинах, могло бути в якійсь мірі
пов’язане з водоємною технологією спорудження jet-колон, але ці роботи
були проведені вже 4 роки до того часу і утворений купол води за цей час
вже встиг би розтектися.
С) Оскільки розвантаження ґрунтових вод здійснюється в систему
дренажних штолень і в напрямку загального стоку на схили, то водовідвідна
система на пагорбі має істотний вплив на формування РГВ на об’єкті.
Через порушення системи водовідводу, з березня 2013 по вересень
2015, відведення води з берми в лотки та дощову каналізацію здійснювався неорганізовано: частина лотків не працювала. Зі східного фасаду
492

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

вода скидалася в одному випадку на обдернований пагорб, в іншому — в
аварійний трубопровід проведений прямо по пагорбу в обвідну дощову
каналізацію, частина води безпосередньо втікала по пагорбу, що
розмивала та ослабляла схил.
Необхідне також відзначити недоліки в проведенні робіт з озеленення і благоустрою пагорба Андріївської церкви. Вони виявилися в
підвищенні стрімкості його схилів (до 30-40 град.) у верхній частині,
потраплянні атмосферних опадів і поливних вод на оголену поверхню
ґрунтів.
Ці причини також могли підвищити РГВ, оскільки частина води з
паперті церкви відводилася прямо на схил, але з вересня 2015, водовідвід
відновлений, вся вода з паперті відводиться організовано до зливової
каналізації, а РГВ на схилі так і не знизилися до тих відміток, що
спостерігалися до проведення ремонтно-реставраційних робіт.
D) Обстеження ДШС-3 та ДШС-40 у зоні охорони Андріївської
церкви виконувалися ІГН НАН України періодично у: 1995, 1999, 2003,
2009, 2011, 2012 та 2013 рр. Під час цих обстеженнь увага приділялась
вивалам ґрунту, замуленню дрібноземом та глинистим ґрунтом, витокам
до штольні № 3 води з водонесучих комунікацій та іншим відхиленням
від нормальної експлуатації, замірам дебіту дренажної води та виносу з
водою дрібнозема.
За даними цих замірів дебети води коливалися від 0,32 до 3,0 м3/доб,
а винос дрібнозему — від 0,03 до 1 кг/доб (для порівняння: за даними
інституту «Київпроект» у 1986 р. дебет води із забутованої ділянки ДШС3 складав 45-47 м3/доб, а винос дрібнозему — 6,67 кг/доб).
При обстеженні штольневих дренажів восени 2013 р. відмічено
сильне замулювання шаром не менше 30 см днища ДШС-40 на ділянці
протяжністю 8-10 м. Сумарний дебет води з ДШС-40 і ДШС-4, заміряний
в листопаді 2013 р. склав 1,0 л за 6-7 с або 12,3-14,4 м3/доб.
Обстеження штолень у 2014
Обстеження штолень у 2014 р. проведене ІГН спільно з фахівцями
заповідника 25 березня 2014 р., показало, що робота штолень за останній
рік має недоліки.
Кріплення штолень вологе, вкрите краплями води, місцями
спостерігається капіж зі стелі, інколи спостерігаються калюжі стоячої
води завглибшки до 5 см. Дренажні колодязі практично всі сухі, що
свідчить про те, що дренування ґрунтових вод відбувається в основному
тілом штольні.
Вздовж усієї протяжності штолень спостерігається глинисте і соляне
винесення з ґрунтового масиву (замуленість). Потужність глинистих
наносів на дні виробки складає в ДШС-3 до 5 см, в ДШС-40 — до 25 см
(раніше це явище спостерігалось в менших масштабах). У деяких місцях
ДШС-40 спостерігаються вивали ґрунту в щілинах між кріпленням
виробки об’ємом близько 1 м3, що сприяє утворенню підземних порожнин

493

Молочкова Н.М., Саприкін В.Ю., Ніщук Л.О., Остапенко В.В. Штольневі системи …

і ослабленню ґрунтового масиву в цілому. На елементах кріплення ДШС40 утворені соляні натікання: на стінах — корка з кальцитів, на стелі —
утворення у вигляді сталактитів, на дні — соляні барвисті натікання.
На одній з ділянок ДШС-3 в штольню виведено самовільне
відведення водонесучих комунікацій у вигляді поліетиленової труби
діаметром близько 50 мм, з якої витікає вода з дебетом ≈0,5 м3/доб.
Штольні засмічені побутовими відходами і пластиковим посудом.
Для вивчення дебету штолень були відібрані проби води (рисунок 2).
Дебет ДШС-3 біля порталу ледве помітний, приблизно 0,01 л/с, тобто 0,50,8 м3/добу. Дебет ДШС-40 у випускному колодязі на схилі — 0,8 л за
2,5 с або 0,32 л/с=27,6 м3/доб, що знаходиться в рамках роботи штольні за
попередні роки.
Для визначення виносу дрібнозему із забутованої ділянки штольні
та більш точного визначення дебету води необхідно влаштувати
режимний водпост у бетонному лотку ДШС-3 нижче за забутованну
ділянку з метою надійних замірів вказаних параметрів щотижня, як
мінімум впродовж року.
ДСШ №40

ДСШ №3

Рис. 2. Відбір проб води

Обстеження штолень у 2015
Обстеження штолень у 2015 р. проведене ІГН спільно із співробітниками заповідника 30 жовтня 2015 р., показало, що робота штолень за
останній рік покращилась (рисунок 3).
Обстеження ДШС-3 (ділянки від порталу на пагорбі до колодязя №
9 (до забутованої ділянки) з півночі від пагорбу Андріївської церкви) не
проводилось, оскільки портал закрито.
Результати обстеження ДШС-40 (з півдня пагорбу до її
відгалуження від ДШС-3 біля колодязя № 8) свідчать, стан штолень
значно покращився з березня 2014 р. Штольня розчищена, прибрано
сміття, усунено вивали ґрунту в щілинах між кріпленням виробки. Нових
вивалів не спостерігається. Потужність глинистих наносів на дні виробки
складає 3-5 см (восени 2013 р. – до 30 см, навесні 2014 р. – 25 см). Але

494

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

суфозійне винесення часток ґрунту триває, на стиках стін штольні з дном
шар замулення вище, ніж всередині. Візуально зменшились соляні
натікання: на стінах – корка з кальцитів, на стелі – утворення у вигляді
сталактитів, на дні – соляні барвисті натікання.
Дебет води у випускному колодязі ДШС-40 (сумарний ДШС-40 і
ДШС-4) на схилі становить 1,0 л за 10 с або 8,64 м3/доб, що майже втричі
менше дебету минулого року 27,6 м3/доб, який знаходився в межах
фонових показників за попередні роки. Ймовірно, це пов’язано з
достатньо сухими попередніми роками (2014 – 88% від норми річних
опадів, 2015 – 76%).
2014
2015
Замуленість штольні:

Соляні барвисті натікання:

495

Молочкова Н.М., Саприкін В.Ю., Ніщук Л.О., Остапенко В.В. Штольневі системи …

Соляні відкладення у вигляді сталактитів:

Рис. 3. Стан штольні ДШС- 40 у 2014-2015

Як і в багатьох інших випадках, вплив ДШС-3 та ДШС-40 на оточуюче
середовище має як позитивний, так і негативний характер. Позитивним є
дренування ґрунтових вод, що в деякій мірі захищає пагорб з церквою від
надмірного обводнення, додаткових деформацій церкви та зсувів. Вкрай
негативним є розташування ДШС-3 в безпосередній близькості від північнозахідного рогу стилобату, що, свого часу, через суттєвий винос ґрунтів,
спричинило осідання паперті та відколювання того ж північно-західного
рогу від основного об’єму стилобату тріщиною з розкриттям від 3 до 12 см.
Тому ефективна робота дренажних штолень вкрай необхідна для
збереження пам’ятки та наколишньої території.
Основними завданнями на нинішньому етапі, вважаємо:
1.
2.

3.

Продовжити геотехнічний моніторинг Андріївської церкві.
Проводити огляд штолень і уточнення дебіту та виносу дрібнозему з
ДСШ-40, із забутованої ділянки штольні ДСШ-3. Для цього рекомендувати СУППРу та ІГН НАН України влаштувати режимний водопост
у ДСШ-3 з метою надійних замірів вказаних параметрів протягом року.
Провести додаткові розрахунки баражного ефекту за рахунок
спорудження глибокої підпірної стінки з буронабивних паль уздовж
паркової алеї з урахуванням фактичного гідрогеологічного стану.
Література:

Молочкова Н.М., Дишлик О.П., Рибін В.Ф., Кравченко О.Л., Ніщук Л.О.
Комплексні дослідження Андріївської церкви та пагорбу в ході ремонтно —
реставраційних робіт // Праці Науково-дослідного інституту пам’ятко-охоронних досліджень, випуск 9, Матеріали міжнародної наукової конференції 25–
26 квітня 2013 р. м. Київ, 2014. С. 474–482.
Рыбин В. Ф., Демчишин М.Г., Сахно А.П., Куцыба В.А., Черевко И.А. и др. Гидрогеологический мониторинг историко-архитектурных памятников заповедника
«София Киевская». // Отчет ИГН НАН Украины за 2003 г., К.: 2003. С. 94.
Саприкин В. Ю., Скальский А.С., Джепо С.П. Гидрогеологический мониторинг
территории Национального заповедника «София Киевская» // Технический
отчет ИГН НАН Украины за 2015 г., К.: 2015. С. 32.

496

Ніщук Л.О., Комаренко О.І, Молочкова Н.М.

ДОСЛІДЖЕННЯ МІКРОКЛІМАТУ ПАМ’ЯТОК
НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «СОФІЯ КИЇВСЬКА»
Національний заповідник «Софія Київська» є державним культурноосвітнім та науково-дослідним закладом, що об’єднує комплекс нерухомих і рухомих пам’яток матеріальної і духовної культури, що становлять
виняткову історичну, мистецьку, художню та наукову цінність. Забезпечення їх збереженості – це основне завдання заповідника.
Невід’ємною частиною охорони пам’яток архітектури є моніторинг
мікроклімату споруд, що контролює оптимальні звичайні умови користування протягом року. При цьому, слід зауважити, що будь-які втручання
та дії щодо пам’яток також повинні відбуватися під жорстким контролем
температурно-вологісного режиму.
Основними експозиційними об’єктами заповідника як музейного
закладу є саме стародавні пам’ятки культової архітектури, несучі і
огороджуючі конструкції, які, в свою чергу, є основою для елементів
оформлення і розміщення культових предметів (мозаїки, настінні
розписи, виконані в різній техніці, архітектурний декор інтер’єру, іконостас, ікони тощо).
Водночас, частина приміщень пам’яток архітектури заповідника,
деякі з яких складної структури, використовуються як виставкові зали
для постійних і тимчасових експозицій та презентацій, а також як
архіви, фондосховища для утримання цінностей, які виконані з різних
матеріалів і, у свою чергу, вимагають різних умов для зберігання.
В наслідок складності і різноманітності споруд, теплотехнічних
характеристик огороджуючих конструкцій та експонатів дуже
складно дати абсолютне визначення діапазонів гранично допустимих
значень, оптимальних і критичних параметрів мікроклімату для
збереженості всіх культурних цінностей, якими опікується заповідник.
І у всякому разі дуже важливо забезпечити стійкість параметрів
температури і відносної вологості повітря, для того, щоб конструкції та
експонати не піддавалися мікрокліматичним коливанням, які є
небезпечнішими, ніж постійні, нехай навіть не цілком сприятливі, умови
зберігання. Отже, кожний об’єкт потребує індивідуального підходу на
основі наукових досліджень [Девина 2000].
В заповіднику моніторинг мікроклімату здійснюється, з одного
боку, проведенням постійного контролю температурно-вологісного стану
пам’яток власними силами за допомогою як автоматичних станцій, так і
спеціальних цифрових переносних вимірювальних приладів (DVM401,
TESTO 605, TESTO 608Н1) згідно з чинними нормативними актами
(Инструкция по учету и хранению музейных ценностей, находящихся в
государственных музеях СССР 1985 р.). З іншого боку, - науковими
дослідженнями на пам’ятках, які проводять спеціалізовані наукові

497

Ніщук Л.О., Комаренко О.І, Молочкова Н.М. Дослідження мікроклімату пам’яток …

установи [НВК «Клімат» 2004]. За останні роки співробітниками наукового відділу кліматології національного науково-дослідного реставраційного центру України (ННДРЦ ) було проведено декілька досліджень на
пам’ятках заповідника “Софія Київська.
При проведенні багаторічних досліджень мікроклімату у заповіднику найбільша увага надавалась Софійському собору, Андріївській та
Кирилівській церквам, як пам’яткам з найбільшою наповненістю мистецькими творами.
Узагальнення результатів мікрокліматичних досліджень визначило
рекомендовані значення параметрів повітряного середовища [НВК
«Клімат» 2004], які необхідно підтримувати у приміщеннях: у холодний
період року tв = 12…16ºС, φв = 45…55%; в теплий період року tв =
20…22ºС, φв = 50…60%.
Фактичні значення, отримані співробітниками заповідника в
ручному режимі за допомогою комбінованого цифрового вимірювального приладу DVM401 (Собор і Кирилівська церква) та безпровідної
автоматичної системи контролю мікроклімату (Андріївська церква), в
цілому відповідають рекомендованим. Проте, кожна пам’ятка, як
згадувалось, має як спільні властивості, так і власні особливості:
архітектурну складність та різношаровість поверхонь, більш сучасніші
та застарілі нерегульовані системи опалення, спільне музейно-церковне
використання (Андріївська і Кирилівська церкви) тощо. Саме це
уможливлює порушення рекомендованих значень, що фіксується на
пам’ятках, особливо в перехідний період коли включається/виключається опалення, в період богослужінь при скупченні народу, під час
різких змін кліматичних умов. В перехідний період часто фіксується
занадто низька температура повітря в приміщеннях (до 10ºС) і висока
вологість (до 80%), або навпаки (27ºС, 26%), а при проведенні
богослужінь – різки добові стрибки температури та вологості
внутрішнього повітря. При цьому важливо відстежувати, щоб добові
коливання цих параметрів не перевищували нормативних значень [2]
(∆t = ±2°С, ∆φ = ±5%) і мінялися поступово.
Згідно з дослідженнями [НВК «Клімат» 2004], при повільних змінах
і нетривалому часі понаднормові значення не становлять особливої
небезпеки для пам’яток, оскільки будівлі «звикли» до таких змін
температурно-вологісного режиму внутрішнього повітря. Тому науковці
вважають, що дотримання в храмах значення температури і відносної
вологості на постійному рівні (tв = 18°С, φв = 50%) за допомогою
кондиціювання на даний період недоцільно з точки зору економічних
витрат на виконання значного обсягу будівельно-монтажних робіт з
розміщення сучасних технічних систем в приміщеннях з недоторканим
інтер’єром. Що, звичайно, не дозволяє зловживати подібними
відхиленнями і потребує суворого контролю за станом пам’ятки і
показниками мікроклімату, відслідковування новітніх досягнень в сфері
кондиціювання музейних приміщень.

498

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

Внутрішні приміщення інших пам’яток заповідника використовуються переважно, як експозиційні зали та фондосховища. Контроль
температурно-вологісних
показників
проводиться
за
допомогою
спеціальних переносних цифрових вимірювальних приладів (DVM401,
TESTO 605, TESTO 608Н1).
У Братському корпусі розміщуються фондові приміщення і
реставраційні майстерні заповідника, які вимагають суворого дотримання температурно-вологісного режиму.
Система вентиляції та кондиціювання – відсутня. В опалювальний
період в приміщеннях фондів, де зберігаються паперові колекції,
температура складала 18-19,5ºС, вологість 33,0-34,0% (бібліотека - 16ºС,
33%), що для зберігання паперових матеріалів дуже сухо (норма 19-24ºС,
50-60%). За відсутністю кондиціювання та зволожувачів співробітниками
відділу охорони пам’яток архітектури рекомендується проводити
провітрювання та встановлювати ємності з водою на прилади опалення.
У перспективі необхідно провести комплексні ремонтно-реставраційні
роботи та влаштувати в корпусі систему кондиціювання.
Будівля Бурси зведена у 1763-1767 рр. як монастирські келії. За час
існування змінювалось її архітектурне планування та призначення. У
1970-1975 рр. будинок відреставровано і пристосовано під Центральний
державний архів-музей літератури і мистецтва України. В будівлі була
змонтована надзвичайно потужна система вентиляції та кондиціювання.
Наразі мікроклімат Бурси в незадовільному стані, стара система
вентиляції та кондиціювання вийшла з ладу ще в кінці 20 ст., в будівлі
неодноразово відбувалися прориви водонесучих комунікацій. Вологісний
стан стін цокольного поверху – незадовільний, спостерігаються плями
замокання та відшарування фарби, тиньку, висоли. Замокання стін
обумовлене недоліками відмостки та системи водовідведення від стін. В
обстежених приміщеннях цокольного поверху в опалювальний сезон
вологість стін складає 3-18,0%, вологість повітря – 68-78% при
температурі 16-19ºС.
Температура в музейних приміщеннях та фондосховищах на першому
та другому поверхах в середньому складає 16-18ºС, вологість 64-68%, що
перевищує нормативні показники для паперового (температура 19-24°С,
вологість - 50-60%) та комплексного (16 - 20°С, вологість - 50-60%) зберігання
експонатів. Споруда потребує проведення комплексних ремонтнореставраційних робіт з влаштуванням сучасної системи кондиціювання.
У лютому 2014 року, спільно з фахівцями ННДРЦ, проводилось
кліматологічне обстеження Будинку митрополита. На той час там у
двох експозиційних залах на другому поверсі розміщалась виставка
«Шедеври давньоруського мистецтва – ікони XV – XVII з музею Андрія
Рубльова». Обстеження зафіксувало дуже низькі показники відносної
вологості.
Підвальні приміщення Будинку Митрополита, які також
обстежувались в цей час, представляють собою анфіладу з чотирьох

499

Ніщук Л.О., Комаренко О.І, Молочкова Н.М. Дослідження мікроклімату пам’яток …

кімнат: центральна (з входом), північна, південна та південної
прибудови. Останніми роками не використовуються через незадовільний
вологісний стан приміщень. Температура повітря 13-16°С, відносна
вологість 61-72%, причому значення вологості у південній частині
приміщень вище за інші на 6-8%.
Таблиця 1.

Зал
№

Об’єм
залу,
м3

Температура
повітря, °С

1
2

288
216

19,4
18,8

Відносна
вологість
повітря,
%
35-37
35-36

Освітленість,
лк

Енергетична
освітленість,
мВт/м2

75-120
55-90

1-2
1-2

Зовнішні стіни цих підвальних приміщень зазнають впливу
ґрунтового зволоження, а південна частина ще й замокання через
недоліки гідроізоляції відмостки, що приводить до пошкодження оздоблення: відшарування тиньку, осипи, плями замокання, висоли. Ремонт
проводився «латанням», з використанням цементних та інших сучасних
сумішей.
Натурні спостереження за вологістю зовнішніх стін (виміри проводили фахівці ННДРЦ України приладом «TESTO-606», відкаліброваним
для тиньку) показали наявність плям замокання, де вологість становить
φ= 8-25%, що й впливає на формування вологісного режиму внутрішнього
повітря в приміщеннях.
Тому на пам’ятці необхідно передбачити проведення робіт по усуненню недоліків гідроізоляції відмостки і системи водовідведення від стін.
Навесні 2015 р. спільне обстеження мікроклімату проводилось у
Трапезній церкві в зв’язку із підготовкою «гостьової» виставки, що
представляла б експонати з різних матеріалів, але основними і найціннішими мали бути предмети з давньої бронзи. При цьому температура
повітря (17-19°С) відповідала нормі, а відносна вологість (33-36%) була низькою завдяки опаленню приміщень (нижча від рекомендованої при комплексному зберіганні, але допустима для зберігання металевих предметів).
Проте, за даними журналу замірів за 2014-2015 рр., відносна
вологість внутрішнього повітря в теплу пору року сягає 65% і не
підходить ані для матеріалів комплексного зберігання, ані для бронзових
виробів. В цьому випадку є необхідність осушування повітря.
Зазначимо, що висока вологість в приміщенні Трапезної обумовлена
замоканням будівельних конструкцій зовні в місцях порушення системи
відведення води з даху та від стін. Відносна вологість стін в цих місцях
зовні сягає 18%, зсередини – 10%.
Узагальнення результатів досліджень температурно-вологісного
режиму в обстежених опалювальних будівлях показало, що вологісний
режим повітряного середовища багатьох пам’яток не відповідає
нормативним параметрам, особливо в опалювальний період, коли у
500

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

виставкових та фондових приміщеннях спостерігається суттєве зниження
відносної вологості.
Водночас, виявлено пам’ятки, в яких протягом довгого часу
спостерігається перезволоження будівельних конструкцій, спричинене
недоліками гідроізоляції відмостки та системи відведення води з даху та
від стін. Незадовільний вологісний стан будівельних матеріалів, в свою
чергу, сприяє збільшенню відносної вологості повітря всередині приміщень. Так у прикордонному шарі у внутрішньої поверхні зовнішньої
стіни, відносна вологість повітря може перевищувати відносну вологість
повітря в приміщенні на величину від 3 до 18%. Так, в приміщеннях Бурси
відносна вологість повітря понаднормова, навіть при включеному
опаленні, що становить загрозу для цінностей, які в них зберігаються.
На жаль, через причини різного характеру, здебільшого – фінансового, на даний час немає можливості в короткий термін докорінно змінити таку ситуацію на краще, наприклад, влаштуванням ефективної
примусової припливно-витяжної системи вентиляції або системи кондиціювання повітря з автоматичним підтриманням заданої температури
та відносної вологості повітря.
Тому, науковці ННДРЦ рекомендують для експозиційних залів та
фондосховищ, в разі, коли провітрювання не може забезпечити нормативних вимог до параметрів повітряного середовища, додатково використовувати високотехнологічне мобільне (пересувне) кліматичне обладнання. Широкий асортимент, пропонований виробниками, дозволить
підібрати прилади певних характеристик і вартості, а невеликі габарити – використовувати їх локально і за необхідністю.
Для нормалізації рівня відносної вологості повітря в холодний
період року, коли вологовміст зовнішнього повітря недостатній для підтримання нормативних умов збереження у приміщеннях музеїв,
можливо використання зволожувачів повітря типу «Зволожувачі
холодного повітря» або «Ультразвукові зволожувачі».
Для нормалізації у теплий та перехідні періоди року Т-В умов
збереження музейних предметів, які потребують низької відносної вологості (наприклад металів), використовують локальні осушувачі повітря.
У музейних приміщеннях рекомендуються такі типи осушувачів:
«сорбційні» (DDH виробництва Фінляндії, Meaco DD – Англії, Cotes –
Данії) або «Конденсанційні» (Danterm – Данії, DanVex DEH-300 –
Фінляндії, Meaco DD – Англії). З економічної точки зору конденсаційний
метод більш ефективний за сорбційний при підвищених параметрах
температури та відносної вологості.
Доводити Т-В режим у залах до нормативного необхідно поступово.
Зміни відносної вологості повітря не повинні перевищувати 5% на добу.
Для запобігання добових коливань відносної вологості внутрішнього повітря кліматичні прилади (зволожувачі, осушувачі) повинні працювати
цілодобово. Зміна температурно-вологісного режиму, за якого зберігаються музейні предмети, має здійснюватися повільно і поступово.

501

Ніщук Л.О., Комаренко О.І, Молочкова Н.М. Дослідження мікроклімату пам’яток …

Література:

Девина Р.А., Илларионова И.В., Ребрикова Н.Л., Бойко В.А., Кронфельд Я.Г.,
Дорохов В.Б., Логачева Т.В. Микроклимат церковных зданий. Основы нормализации температурно-влажностного режима памятников культовой
архитектуры. ГосНИИР, М., 2000. 120 с.
Инструкция по учету и хранению музейных ценностей, находящихся в государственных музеях СССР.– М.: Мин. Культуры СССР, 1984–146с.
Науково-виробничий комплекс «Клімат», Звіт про науково-дослідну роботу
«Розробка науково-обгрунтованої концепції температурно-вологісного режиму
Софійського собору в ув’язці з системами заміру параметрів мікроклімату",
Київ, 2004.

502

Рыбин В.Ф. , Куцыба В.А. , Скальский А.С., Молочкова Н.Н.

ГИДРОГЕОЛОГИЧЕСКАЯ ОХРАННАЯ ЗОНА
АРХИТЕКТУРНОГО АНСАМБЛЯ СОФИЙСКОГО СОБОРА
На территории ансамбля Софийского собора проводится систематический гидрогеологический мониторинг, начиная с 2001. Исследования
осуществляются Институтом геологических наук НАН Украины (ИГН)
при помощи сети скважин и гидрофизических кустов. В настоящее время
сеть состоит из 12 наблюдательных скважин и 5 гидрофизических
пунктов, которые охватывают всю территорию ансамбля и являются
оптимальными для ведения мониторинга на внутренней территории
ансамбля. Часть скважин и постов оснащена автоматическими
датчиками для сбора информации.
Многолетний гидрогеологический мониторинг ансамбля Софийского
собора показывает постепенный рост уровня грунтовых вод (УГВ) на
территории заповедника [Старостенко В.И. и др., 2005, Рибін В.Ф. та ін.,
2013]. Согласно опубликованных данных, в начале ХХ ст. вода в колодце
во дворе Софийского собора находилась на глубине 20,7 м. За последние
100 лет УГВ поднялись на 5-7 м и находится на глубине 14-16 м. При
этом наиболее быстрый рост уровней (до 2,0 м) наблюдался с 2005 по
2010. Так, в 2010 УГВ были очень близки (1,5-3,5 м) к подошве слоя
проседающих лессовидных супесей, на которые непосредственно
опираются фундаменты всех памятников на территории ансамбля.
Увлажнение лессовых грунтов ведет к изменению их физикомеханических и деформационных свойств, что может вызвать проседание
основания. Такая ситуация повлечет за собой неравномерные осадки и
деформации (возможно разрушительные) здания Собора и других
памятников, несущие конструкции которых не рассчитаны на работу в
условиях неравномерных деформаций. Поэтому подъем УГВ очень
опасен для сооружений ансамбля Софийского собора.
Согласно проведенным исследованиям, подъем и колебание УГВ на
территории ансамбля обусловлены следующими причинами:
Колебание УГВ, связанные с естественными факторами (сезонные,
солнечная активность, потепление климата, промерзания почвы, смена
засушливых и дождевых периодов, и тому подобное), что свойственно
всем скважинам и может составлять 0,8-1,5 м ежегодно, проходят плавно.
Колебания УГВ по техногенным причинам происходят достаточно
резко и могут быть высокими. Так, в 2002 при рытье котлована и
строительстве фитнес-центра рядом с оборонными стенами по
пер. Рыльскому был зафиксирован существенный подъем УГВ (0,50,75 м) в скважинах №№ 3 и 4, которые находятся рядом с фитнес-центром, на скважинах более близких к собору (№2, №5) подъем УГВ составил 0,1-0,5 м. Одновременно с устройством фитнес-центра завалилась
стена ограждения ХХ ст. и появилось множество трещин на восточном
503

Рыбин В.Ф., Куцыба В.А., Скальский А.С., Молочкова Н.Н. Гидрогеологическая охранная зона…

фасаде Бурсы. В 2005-2006 произошел резкий подъем УГВ по всем
наблюдательным 12-ти скважинам в среднем на 0,86 м. Такой подъем
УГВ обусловлен прежде всего двумя техногенными утечками, которые
случились на территории заповедника (около подземного туалета) и за
его пределами (Георгиевский переулок). В первом случае УГВ поднялся в
скважинах №№ 2, 3, 4, 5 (до 1,76 м), во втором случае – в скважине № 10,
расположенной рядом с Брамой Заборовского до 2,6 м. Резкие подъемы
УГВ так же фиксировались в скважинах №№ 3, 4 в 2009 – до 1,4 м и
скважине № 10 в 2012 – до 1,0 м. В последнем случае четко прослеживается техногенная причина подъема УГВ - здесь фиксируется повышенная температура воды 15,7-20,4°С, при фоновой температуре воды в
других скважинах – 10-13°С.
Подъем УГВ под воздействием нового подземного строительства
за счет баражного эффекта, который происходит при столкновении
грунтовых вод с преградами на пути их следования. Подъем УГВ
происходит, как правило, постепенно и при наложении других факторов
вычленить и спрогнозировать его возможно лишь при моделировании. В
результате моделирования в 2008-2011 расчетный подъем УГВ после
строительства фитнес-центра по пер. Рыльскому составил до 0,35 м на
северо-восточном участке ансамбля Софийского двора, после строительства гостиницы Хайат – до 0,1 м на юго-восточном участке. Расчетные данные хорошо согласовываются с данными, полученными в натуре.
Гидрогеологическая модель.
Для достоверного прогноза подъема УГВ и учета различных неблагоприятных геологических процессов ИГН была построена гидрогеологическая модель ансамбля Софийского собора. В настоящее время
моделирование – самый мощный метод изучения гидрогеологических
условий в сложных геотехнических условиях, который широко применяется за рубежом и у нас в стране (Чернобыльская и др. АЕС). Гидрогеологическая модель ансамбля Софийского собора была построена в 2005 и
уточнялась по мере поступления новых данных в 2008 и 2011 [Рыбин
В.Ф. и др., 2008, Рыбин В.Ф. и др., 2011].
Для построения модели была рассмотрена территория, значительно
превышающая территорию заповедника. Она примерно соответствует
району Древнего Киева, включая склоны урочища Гончары-Кожемяки,
Михайловской горы и Крещатицкой балки, улицы Трехсвятительскую и
Ярославов Вал, простирается на расстояние до 2,0 км с запада на восток
и до 1,8 км с юга на север (около 64 га).
Данные по инженерно-геологическим условиям в пределах зоны
гидрогеологической модели были собраны и обобщены по результатам
инженерно-геологических изысканий, проделанными различными
организациями. В модели рассматривались данные геологических
разрезов и уровней грунтовых вод около 100 опорных геологических
скважин глубиной 10-40 м. Эти скважины были в разное время
разбурены Киевпроектом, Укргиинтизом, Геолпроектом, Энергопроектом

504

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

и другими организациями в ходе строительных и ремонтно-реставрационных работ, проводимых на рассматриваемой в моделировании
территории. При этом режимные наблюдения за уровнями грунтовых вод
велись и ведутся сейчас ИГН только на небольших по площади участках
(по сравнению с самой зоной моделирования), а именно на территории
ансамбля Софийского собора и вокруг холма Андреевской церкви,
который также охвачен гидрогеологической моделью.
Расчет гидрогеологической охранной зоны произведен на
основании математического моделирования фильтрационных задач с
предварительной схематизацией гидрогеологических условий территории. Рассматриваемый район занимает Старокиевский останец киевского
лёссового плато, отделенный от других Глубочицкой и Крещатицкой
балками, а также существующими оврагами.
Главной целью моделирования явилось уточнение гидрогеологических параметров и приближенные прогнозы влияния отдельных недавно
построенных либо строящихся объектов в охранной зоне заповедника на
гидрогеологическую ситуацию в самом заповеднике.
Начальные условия на модели взяты по данным наблюдений за
уровнем грунтовых вод (УГВ) в режимных и разведочных скважинах.
Внешние граничные условия заданы I (H=const) или II (Q=const) родов. В
соответствии с принятой схематизацией решена серия обратных задач
стационарной фильтрации для однослойного пласта на горизонтальном
водоупоре. Для решения использовалась программа PMWIN, разработанная Геологической службой США. Шаг сетки задан равным 5 м.
Граничные условия 1-го рода заданы по ул. Ярославов Вал, а также на
склонах оврагов Гончары-Кожемяки, днепровских склонах ниже
Андреевской церкви и Михайловского собора, склонах овражной системы
выше площади Независимости. Граничные условия 2-го рода заданы на
юго-востоке области фильтрации вдоль склонов Владимирской горки, на
западе примерно вдоль ул. Прорезной и на севере в районе Львовской
площади. Раздельный слой глин задавался в интервале абсолютных
отметок 165 м (верхняя граница)-147 м (нижняя). При этом нижняя
граница задана в виде граничного условия 1-го рода, таким образом на
модели воспроизводился вертикальный переток через слой глин.
Последний зависел от разницы модельных уровней в верхнем слое и на
нижней границе раздельного слоя (147 м), а также от коэффициента
фильтрации и переменной по площади мощности глин. Моделирование
осуществлялось в стационарном режиме согласно дифференциальному
уравнению [Бочевер Ф.М. и др., 1969]:
d/dx[kxh(dH/dx)]+d/dy[kyh(dH/dy)]+we+wт—k0(H-z2)/(z1-z2)=0
где kx, ky, h, H – соответственно коэффициенты фильтрации, мощность и напор водоносного горизонта;
k0 – коэффициент фильтрации раздельного слоя;
z1, z2 – абсолютные отметки верха и низа раздельного слоя;

505

Рыбин В.Ф., Куцыба В.А., Скальский А.С., Молочкова Н.Н. Гидрогеологическая охранная зона…

we, wт — соответственно естественная и техногенная инфильтрация
на уровень грунтовых вод.
Контролем правильности решения обратной задачи служили уровни
грунтовых вод по режимным скважинам на территории центрального
участка заповедника «София Киевская» и в зоне охраны Андреевской
церкви, замеренные в конце 2010 и первом квартале 2011. На первом
этапе было решено более 10 вариантов обратной стационарной задачи.
Результаты нескольких вариантов решений приведены в таблице 1.
Таблица 1. Фактические и модельные УГВ по режимным скважинам

Варианты

№№ режимных и разведочных скважин
2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

S5

S6

S16

S17

A5

A7

факт.
172,12 172,17 173,6 174,0 174,2 172,08 171,53 174,9 176,28 174,34 172,35 172,7 173,5 175,6 173,9 163,3 161,1
зам.
3

171,21 171,42 173,11 173,22 173,18 172,51 171,84 174,8 175,67 173,81 172,01 174,6 175,1 175,55 174,29 162,4 160,7

8

172,8 172,93 173,5 174,61 172,97 172,78 172,1 174,67 175,9 174,69 173,84 173,8 174,6 176,2 174,65 162,7 160,9

11

172,81 172,53 174,03 173,95 174,7 172,25 170,63 175,19 176,43 175,09 172,79 171,76 171,31 174,16 174,45 163,34 161,14

Как видно из таблицы, наибольшего совпадения модельных и
фактических данных удалось достичь в варианте № 11, где было учтено
одновременно влияние двух оврагов (в урочище Гончары-Кожемяки и
выше площади Независимости) и склонов Днепра ниже Андреевской
церкви, Михайловского собора и Владимирской горки. При этом
дренирующее влияние оврагов и склонов имитировалось заданием
граничных условий 1-го рода с соответствующими УГВ. Наиболее
высокая абсолютная отметка УГВ на модели (180 м) задана по ул.
Ярославов Вал, что обусловлено наличием в этом районе вплоть до
Львовской площади основной области питания грунтового водоносного
горизонта. Вдоль границ в урочище Гончары-Кожемяки и на склонах
Днепра задан постоянный УГВ с абсолютной отметкой 159 м, что
соответствует отметкам УГВ в режимных скважинах на склонах холма
ниже Андреевской церкви. Минимальная отметка УГВ (156 м) задана
вдоль границы, выходящей на площадь Независимости. С целью учета
вертикального перетока на нижней границе модели (подошва слоя глин)
задано граничное условие 1-го рода с единой абсолютной отметкой УГВ
147 м. Исходя из необходимости решения фильтрационной задачи на
большой территории, в приближенной гидрогеологической обстановке,
действие штольневых дренажей СУППР на днепровских склонах и
овраге Гончары-Кожемяки не учитывалось. В дальнейших исследованиях предполагается уточнение расходов этих дренажей и их учёт при
моделировании.
506

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

На основной площади области фильтрации при решении обратной
задачи задавалось суммарное природное и техногенное инфильтрационное питание 200 мм/год. На территории заповедника, где находятся
значительные зеленые зоны и ведутся постоянные наблюдения за
безопасной работой водонесущих коммуникаций, задано максимальное
для природных условий Киева инфильтрационное питание 100 мм/год.
Ближе к склонам суммарное питание закономерно уменьшается до
100 мм/год, 80 мм/год и 50 мм/год. Это обосновывается как опытом предыдущих исследований в Киево-Печерском заповеднике, так и такими
факторами, как усиление на присклоновых территориях поверхностного
стока и увеличение площадей, занятых зелеными насаждениями.
Коэффициенты водопроводимости грунтового водоносного горизонта
изменяются на модели в широких пределах от 0,2 м2/сут до 15 м2/сут.
Максимальные значения этого параметра характерны для возвышенных
участков плато, в т.ч. и для территории заповедника «София Киевская», а
минимальные – для низких участков склонов.
При заданных таким образом граничных условиях и гидрогеологических параметрах четвертичного водоносного горизонта получено
удовлетворительное совпадение натурных и модельных УГВ – по
большинству режимных скважин они отличаются не более чем на 1 м
(Таблица 1). Хорошее совпадение (до 0,1 м) получено и по двум характерным скважинам (А5 и А7) в охранной зоне Андреевской церкви. На
карте-схеме гидроизогипс [Рибін В.Ф. та ін., 2013, с. 421, рис. 4] модельные УГВ закономерно снижаются от 178 м в районе ул. Рейтарской и
Львовской площади до 158-160 м вблизи оврагов и днепровских склонов.
Удовлетворительное совпадение уровней в скважинах достигнуто в
результате решения варианта обратной задачи при среднем коэффициенте фильтрации четвертичного водоносного горизонта 0,8 м/сут и
общем естественном и техногенном питании, которое колеблется от 100
мм/год (территория заповедника) до 200-400 мм/год. При этом расходы
штольневых дренажей СУППР оказались близкими к замеренным в
натурных условиях и равными: ДШС-21 – 215 м3/сут, ДШС-22 – 55 м3/сут,
суммарный расход остальных ДШС на этой территории составил 94 м/сут.
Абсолютные отметки уровней грунтовых вод на модели изменяются от
174 м на территории заповедника до 155 м на склонах плато.
На уточненной модели выполнена серия прогнозных задач, целью
которой явилась первоначальная оценка влияния строительства отдельных объектов в охранной зоне заповедника на изменения гидрогеологического режима. Известно, что на участке гостиницы Хайат в начале
2000-х годов был построен двухуровневый подземный паркинг. Для
оценки барражного эффекта на предполагаемом участке подземного
паркинга под гостиницей задавалась аномально низкая водопроводимость грунтового водоносного горизонта, равная 0,01 м2/сут. В этом
случае по расчетам влияние подземного паркинга будет ощущаться на
значительном от него расстоянии в виде подъёма УГВ на 0,05 м – 0,5 м.

507

Рыбин В.Ф., Куцыба В.А., Скальский А.С., Молочкова Н.Н. Гидрогеологическая охранная зона…

При этом непосредственно на
территории
заповедника
подъём
УГВ
произойдет
только на его юго-восточном
участке на 0,05 м – 0,1 м.
Вторым вариантом прогноза
изучался барражный эффект
создаваемый подземным паркингом и фитнес-центром,
расположенным между муром
заповедника, пер. Рыльского
и Софийской площадью. Их
влияние на гидрогеологический режим изучалось аналогично участку гостиницы
Хайат. Барражный эффект
Рисунок 1 – Карта-схема изменения УГВ на участке
фитнес-центра и подземного паркинга по пр. Рыльскому
обоих подземных сооружений
по данным решения прогнозной задачи
выразился в подъёме УГВ на
северо-восточном участке заповедника на 0,05 м – 0,35 м (рисунок 1).
В дальнейшем были выполнены две прогнозные задачи для
оценки влияния крупных длительных
утечек
на
участке
фитнес-центра возле пер. Рыльского и на участке комплекса по ул.
Гончара, 17-23. В первом случае
одновременное влияние подземной преграды и крупной (50 м3/сут)
длительной утечки поднимет УГВ
во всей моделируемой области
фильтрации, а на территории
заповедника они возрастут на 0,55
м – 1,6 м (рисунок 2), что может
создать опасность неравномерного оседания памятников. Во
втором случае, прогноз немногим
Рис. 2. Карта-схема изменения УГВ на участке
отличается от первого, УГВ так
фитнес-центра и подземного паркинга при длительже
поднимутся по всей моделиных утечеках по данным решения прогнозной задачи
руемой области, на территории
заповедника будет наблюдаться подъём УГВ на 0,4 м-1,7 м.
Охранная гидрогеологическая зона ИГН. Результаты решения
обратной задачи использованы для прогноза влияния крупных долговременных утечек в охранной зоне ансамбля Софийского собора на режим
грунтовых вод в пределах центрального участка заповедника. По
508

Софійський часопис. Вип. 1. Охорона пам’яток

аналогии с Киево-Печерским заповедником принято, что максимальный
дебит такой утечки равен 100 м3/сут, а её длительность – 1 год. Исходя из
заданных параметров, разработаны 2 зоны возможного повышения УГВ
на территории ансамбля Софийского собора:
I зона – 145-155 м зона за Мурами заповедника, при возможных
длительных утечках в которой УГВ на территории ансамбля может
подняться на 1 м и более.
II зона – 200-230 м зона за Мурами заповедника, при утечках в
которой УГВ на территории ансамбля может подняться на 0,5 м и более
(рисунок 3: заштрихована темная область).
Вторую зону предлагается назвать гидрогеологической охранной
зоной ансамбля Софийского собора.
Гидрогеологическая охранная зона – это территория вокруг
заповедника, в пределах которой необходим контроль за режимом
грунтовых вод и запрет строительства новых объектов, которые создают
угрозу подтопления.
Для удобного пользования расчетная гидрогеологическая охранная
зона была скорректирована ИГН и заповедником в границах
существующей поквартальной застройки района – предлагаемая
гидрогеологическая охранная зона (рисунок 3: заштрихована светлая
область).

Рис. 3. Схема гидрогеологической охранной зоны ансамбля сооружений Софийского собора

509

Рыбин В.Ф., Куцыба В.А., Скальский А.С., Молочкова Н.Н. Гидрогеологическая охранная зона…

Согласно исследованиям, проведенным ИГН, и в связи с
возможностью подтопления территории ансамбля Софийского собора, в
охранной гидрогеологической зоне необходимо ввести следующие
требования:
 запретить строительство новых зданий и сооружений (с подземными
паркингами, фитнес-центрами, свайными фундаментами), которые
могут способствовать подтоплению территории;
 создать сеть контрольных режимных скважин в буферной зоне
заповедника для контроля за гидрогеологической ситуацией (осуществляют службы города при контроле со стороны заповедника);
 регламентировать работу водонесущих коммуникаций в буферной
зоне заповедника (осуществляют службы города при контроле со
стороны заповедника).
Литература:
Старостенко В.И., Рыбин В.Ф., Джепо С.П. и др. Национальный заповедник
«София Киевская»: геолого-геофизический мониторинг и его результаты // Геофизический журнал. № 3. 2005. Т .27. С. 335–368.
Рибін В.Ф., Скальскій О.С., Кожан Є.А., Молочкова Н.М. Гідрогеологічний моніторинг Національного заповідника «София Киевская». // Софійські читання,
матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції «Християнські
святині — скрижалі Вічності, Мудрості й Краси: нові грані пізнання»
(м. Київ, 26–27 травня 2011 р.). К.: ВД «АДЕФ-Украъна», 2013. С. 418–424.
Рыбин В.Ф., Куцыба В.А., Канарёва О.С. и др. Разработка постоянно действующей гидрогеологической модели Национального заповедника “София Киевская” // Отчет ИГН НАН Украины за 2008 г. К.: 2008. С. 19.
Рыбин В.Ф., Скальский А.С., Кубко Ю.И., Куцыба В.А. Гидрогеологический мониторинг историко-архитектурных памятников Национального заповедника
«София Киевская» с оценкой деформаций грунтов в основании памятников. //
Заключительный отчет ИГН НАН Украины за 2011 г. К.: 2011. С. 46.
Бочевер Ф.М., Гармонов И.В., Лебедев А.В., Шестаков В.М. Основы гидрогеологических расчётов. М.: изд-во «Недра», 1969. С. 368.

510

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
АВУ

Археологічні відкриття в Україні

АЛЛУ

Археологічний літопис Лівобережної України

АП УРСР

Археологічні пам’ятки УРСР

АЮЗР

Архив Юго-Западной России

ВАА

Всесоюзная академия архитектуры

ГАКО

Государственный архив Киевской области (Киев)

ГТГ

Государственная Третьяковская галерея (Москва)

ДІАЗ
«СК»

Держаний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ»

ДРИ

Древнерусское искусство

ДРМ

Державний Російський музей (Санкт-Петербург)

ДТГ

Державна Третьяковська галерея (Москва)

ІР НБУВ

Інститут рукопису Національної бібліотеки України
ім. В.І. Вернадського (Київ)

КДА

Киевская духовная академия (Киев)

КЕВ

Киевские епархиальные ведомости

КСИА

Краткие сообщения о докладах и полевых исследованиях
Института археологии АН СССР

КСИИМК

Краткие сообщения Института истории материальной культуры

МАИЭТ

Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии

МИА

Материалы и исследования по археологии СССР

НАВ

Новгородский архивный вестник

НГМ

Новгородский государственный музей (Новгород)

НДОМЗ

Новгородський державний об’єднаний музей-заповідник (Новгород)

НЗСК

Національний заповідник «Софія Київська» (Київ)

НКПІКЗ

Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник
(Київ)

ОЛДП

Общество любителей древней письменности

ПДРЛ

Памятники древнерусской литературы

ПОЛИРу

Подотдел по ликвидации имущества религиозных учреждений

ПСТГУ

Православный Свято-Тихоновский гуманитарный университет (Москва)

РГБ ОР

Российская Государственная Библиотека. Отдел рукописей (Москва)

РО ГТГ

Рукописный отдел Государственной Третьяковской галереи (Москва)

СА

Советская археология

СМ

Держаний архітектурно-історичний заповідник «Софійський
Музей» (Київ)

ТрКДА

Труды Киевской духовной академии

ЦДІАУ

Центральний державний історичний архів України (Київ)

511

ЗМІСТ
Вступ
Куковальська Н.М. Тисячоліття пам’яті ....................................................................... 3

Архітектура та мистецтвознавство
Абрамова І.В. Портретна галерея Києво-Софійського митрополичого будинку ..... 7
Бобровський Т.А. Супровідний напис мозаїчної композиції «Євхаристія» ХІІ ст.
з Михайлівського Золотоверхого собору у Києві........................................................ 13
Вільчинська І.М. Про деякі іконографічні особливості Акафістного сюжету
«Світоприїмна свіча» Благовіщенського вівтаря Софії Київської ............................. 2
Ганшин О.В. До питання про фрескові орнаменти Кирилівської церкви Києва .. 31
Демчук Р.В. Семантика моря та зображення морської химери у Північній
башті Софії Київської ................................................................................................... 39
Корнієнко В.В. Написи-дипінті ХІІ ст. у “Князівській молитовні” київської
Кирилівської церкви ..................................................................................................... 47
Корнієнко В.В., Отченашко В.Ф. Графіті на фасадній штукатурці ший
північно-західної групи глав Софії Київської (попередня публікація) .................. 53
Марголіна І.Є. Ктиторські образи у композиції «Страшний Суд»
Кирилівської церкви Києва ......................................................................................... 60
Міхеєнко К.М. Конструкції перекриттів та вирішення фасадів Кирилівської
церкви в Києві ............................................................................................................... 63
Нікітенко М.М. Декорація вівтарної частини Успенського собору в контексті
події хрещення Русі ...................................................................................................... 70
Нікітенко Н.М. Крин-тризуб на фресках Софії Київської ...................................... 76
Рясная Т.М. Про роботи Макара Пєшехонова в Софії Київській ........................... 85
Ткачук В.А. Система розміщення напрестольних покровів у храмах
Правобережної України другої половини XVIII ст. ................................................ 102
Чигирик І.І. Кіоти на хорах Київського Софійського собору: історія
та атрибуція ................................................................................................................. 107
Шамраєва А.М., Отченашко В.Ф. Опалювальне приладдя в пам’ятці
архітектури ХVІІІ ст. Митрополичому будинку Києво-Софійського монастиря
(Охоронний № 10-4) .................................................................................................... 119

Iсторiя та культурологiя
Багро С.О. В’їзд Богдана Хмельницького до Києва в кінці 1648 р.
у сприйнятті сучасників ............................................................................................. 127
Бойко-Гагарін А.С. Фальсифікація монет за часів Київської Русі........................ 142
Векленко В.О. Ставрографічні матеріали з експозиції і фондів Музею Хреста
як джерело до етнічної історії України .................................................................... 147
Верещагіна Н. В. Царські регалії Володимира Великого в дискурсі
становлення московського самодержавства ............................................................. 159
Єрємєєв О.С., Гордієнко Д.С. Постать Володимира Великого в політичних
маніпуляціях адептів «русского міра» ...................................................................... 165

512

Зміст

Киричок О.Б. Політичний зміст «Оповідання про царя Адаріана» ...................... 174

Коваль А.А., Русенко Л.П., Стромилюк Л.В. Історія музею в особистостях:
Олександр Дмитрович Радченко .............................................................................. 178
Костик М.В. Битва за Галич 1230 року в світлі нових даних ............................... 186
Костючок О.В. Софійський собор та російське архітектурне надбання
допетровського часу у радянській концепції історії архітектури російського
народу наприкінці 1930-х рр. .................................................................................... 172
Креховецький І.В. Збройна справа княжого Галича на основі археологічних
досліджень ................................................................................................................... 203
Крюков В.Г. Відображення процесу формування Української держави в
арабській писемній традиції ІХ — Х століть ........................................................... 210
Ластовська О.Л. Києво-Софійський собор і монастир на сторінках журналу
«Київська старовина» (1882–1906)............................................................................. 219
Лоєк Павло Володимирове хрещення України-Русі в релігійній полеміці
початку XVII ст. ........................................................................................................... 225
Мамаєва К.С. Публіцистичний аспект проблеми стилю (за матеріалами
Є. Кузьміна) ................................................................................................................. 249
Марголіна І.Є. До питання використання балкону над входом до південної
апсиди Кирилівської церкви в Києві (дискусія з В.В. Корнієнком) ...................... 259
Мокроусова О.Г. Історія будівництва Володимирського собору у листуванні
його творців ................................................................................................................. 266
Нестерчук Д.В. «Дослідник архітектури». Про історика архітектури Іполита
Владиславовича Моргилевського за документами із особового фонду № 87
ЦДАМЛМ України ..................................................................................................... 279
Нетудихаткін І.А. «Щедрість ляхів» та урочисті монастирські трапези
у Києві у середині XVII ст. ......................................................................................... 286
Нікітенко Н.М. Володимир Великий і Софія Київська......................................... 306
Преловська І.М., Яворська І. Джерела про присвяту київських офіційних
споруд, православних храмів та церковних організацій святому
рівноапостольному князю Володимиру Великому у XIX столітті.......................... 328
Проніна М.В. Кілька слів про життя і творчість Сергія Костенка ........................ 350
Себта Т.М. Українські культурні цінності в Німеччині: фотозбірка
Національного заповідника «Софія Київська» ....................................................... 362
Ульяновський В.І. Про написане, але не прочитане, й про ненаписане, але
прочитане: зауваги критику ...................................................................................... 374
Фіголь А.Б. Поширення писемності на Галицьких землях (ХІІ — ХІІІ ст.) ......... 383
Шакула С.В. До питання атрибуції теребовлянських кахель (з колекції
Національного заповідника «Софія Київська») ...................................................... 391
Яценко В.С. Перша зустріч з Софією Київською: найважливіші секрети
для школярів ............................................................................................................... 397

Археологічні дослідження
Борисов Д.В., Гайдук В.М. Колекція скляних виробів XVIII ст. з
археологічних досліджень 1971–1973 р. на території Софії Київської ................. 405

513

Софійський часопис. Вип. 1.

Гайдук В.М. Історія дослідження стародавньої підлоги Софії Київської ............ 410

Левченко В.В. Інституціоналізація археологічних досліджень в Одесі
у першій половині ХХ століття .................................................................................. 432

Охорона пам’яток
Арсенян М.Ю., Полонська Т.А. Аналіз об’єктів культурної спадщини території
«міста Володимира» .................................................................................................... 449
Гуцуляк Р.Б., Шевченко Н.О. Дослідження мозаїчних і фрескових
штукатурок північної сторони підкупольного простору Софійського собору ....... 462
Коренюк Ю.О., Остапчук А.М. Результати дослідження мозаїчного ансамблю
Софії Київської (за матеріалами консерваційних робіт 2013–14 р.) ..................... 481
Молочкова Н.М., Саприкін В.Ю., Ніщук Л.О., Остапенко В.В. Штольневі
системи на Андріївській церкві ................................................................................. 490
Ніщук Л.О., Комаренко О.І, Молочкова Н.М. Дослідження мікроклімату
пам’яток Національного заповідника «Софія Київська» ........................................ 497
Рыбин В.Ф., Куцыба В.А., Скальский А.С., Молочкова Н.Н. Гидрогеологическая
охранная зона архитектурного ансамбля Софийского собора ............................... 503
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ............................................................................................. 511

514

Наукове видання

СОФІЙСЬКИЙ ЧАСОПИС
ВИПУСК 1
Матеріали VIII міжнародної науково-практичної конференції
«Софійські читання». До 1000-ліття пам’яті великого київського
князя Володимира Святославича та святих Бориса і Гліба:
1015–2015
(м. Київ, 26–27 листопада 2015 р.)

Верстка, дизайн, макет – М.В. Панченко

Літературне редагування, коректура – О.А. Лясковська

Друк: ФОП Дуюнова
21100, смт. Рогань, вул. Зернова, 7
Тел.: (057) 717-28-80, (099) 194-58-91
Свідоцтво серія ДК № 869 від 26.03.2002 р
</doc>
<doc id="file33724358" filename="52580763.pdf" parent_folder="upload" FT="Academic">
На горі високій давній храм стоїть,
Банями з смарагду в небо височить.
Автор

Національний заповідник
«Софія Київська»

Ірина Марголіна

КирилівсьКа
церКва
на Дорогожичах

Київ
2015

П

ід покровом святого
Кирила Александрій­
ського, над Дорого­
жицькими пагорбами, вже біль­
ше дев’яти століть здіймається
Кирилівський храм, оточений
старовинними липами.
Липа у середньому зростає і
живе до 300–400 років, іноді де­
рево доживає до 1200 років! А це
означає, що старовинні липи на
подвір’ї Кирилівської церкви
могли бути свідками майже всієї
історії цієї пам’ятки. З давніх
часів шепотять листям ці липи і
тихесенько перешіптуються зі
смарагдовими куполами старо­
винного храму; мабуть, вони уві­
брали своїм корінням і зберіга­
ють пам'ять про те, що відбува­
лося в стінах та навколо цієї
загадкової сакральної споруди.
Чи зможемо ми дослухатися до
цього шепотіння, чи зможемо
зазирнути у давню історію київ­
ської Кирилівської обителі?
Спробуємо, з пошаною і лю­
бов’ю, звернутися до пам’ятки і,
може, вона відповість на наші
запитання, адже саме її намолені
стіни несуть в собі накопичену
віками інформацію; треба тільки
вміти прочитати її – через істо­
рію, архітектуру, потаємні під­
земні ходи, унікальний живопис,
написи­графіті тощо – і, може,
відкриється у тиші Дорого­
жицького пагорба багато скрито­
го, невідомого, сокровенного...

Унікальність Кирилівської
церкви, перш за все, полягає в її
достеменності. Після Софії Ки­
ївської це другий храм у Києві,
що зберігся до наших днів з
далеких часів Київської Русі.
Пам’ятка, що була заснована у
ХІІ ст., пережила навалу хана
Батия, пограбування загарбни­
ками польсько­литовського
гетьмана Януша Радзівіла, не­
одноразові пожежі, перехід зі
статусу монастирського храму
до статусу лікарняної церкви
при інвалідному будинку, пері­
од нищення культових споруд
за радянських часів (тоді зни­
щили дзвіницю Кирилівського
монастиря), руйнівний сель, що
пронісся повз пам’ятку у 60­х
роках ХХ ст., забравши сотні
людських життів, тощо. На
щастя, незважаючи на такий
перебіг подій, Кирилівська
церква дійшла до нас у майже
первісному вигляді. Храм, напе­
рекір цим негараздам, вистояв,
закарбувавши у пам’яті всі ці
події та зберігши свою архітек­
туру, монументальний живо­
пис, серед якого – 800 кв. м
фресок ХІІ ст. з унікальними
сюжетами, твори видатного
художника Михайла Олексан­
дровича Врубеля, роботи відо­
мих та невідомих українських
художників ХІХ ст.
В. Глущенко. Кирилівська церква.
Акварель.1996 р.

Велична споруда стоїть і пони­
ні завдяки міцній архітектурі,
далекому від центру Києва місцю
розташування і, поза сумнівом,
тому факту, що у 1929 р. Кири­
лівську церкву, враховуючи її
виняткову історичну і художню
цінність, оголосили державним
музеєм­заповідником. Саме тра­
вень 1929 р. став знаменним і
визначальним в сучасній історії
храму: о тій порі, коли масово
знищувалися пам’ятки сакраль­
ної культури, сам факт ого­
лошення Кирилівської церкви
музеєм, Державним історико­
культурним заповідником вия­
вився її порятунком. У 1962 р.
Кирилівська церква увійшла до
складу Державного архітектур­
но­історичного заповідника
«Софійський музей», а з 1994 р.
стає пам’яткою національного
значення.
На сьогодні музей «Кирилів­
ська церква» є відділом На­
ціонального заповідника «Софія
Київська». З 90­х років ХХ ст. у
храмі були відновлені богослу­
жіння, які проходять кожну
суботу та неділю, а також у дні
великих православних свят.

8

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

ліТоПис
КирилівсьКоЇ оБиТелі

К

иївська Кирилівська
церква була заснована у
ХІІ ст. на північно­захід­
ній околиці міста в мальовничо­
му, таємничому урочищі Доро­
гожичі. У часи міжусобиць До­
рогожичі відігравали важливу
роль в процесі історичного роз­

витку Києва. Саме тут вирішу­
валася доля багатьох князів, що
претендували на київський пре­
стол, а часом — і самого міста.
Саме звідси здійснювали напади
на Київ численні загарбники, з
якими київські князі вели крово­
пролитні бої. Таке стратегічне

С нечистым серцем
притекающимъ
въ сей чистый дом
Божій немилосердно
мечъ мой простира­
ющий карает.
Із сувою
Архістратига
Михаїла

С. Гайдук. Архангел Михаїл.
хіх ст. Західна стіна
головного нефа.

9

значення Дорогожичів стало од­
нією з причин заснування тут
монументальної церкви­фортеці.
У 1139 р. до цього важливого
стратегічного пункту Києва пі­
дійшов чернігівський князь Все­
волод Ольгович (1084?—1146) і
заволодів цією місцевістю, відра­
зу одержавши зручний плацдарм
на підступах до столиці.
У 1140–1146 рр. Всеволод
Ольгович зводить на Дорогожи­
чах Кирилівську церкву. Побу­
дова церкви­фортеці — логічний
крок Всеволода, князя­воїна і
стратега, до зміцнення околиць
жаданого для багатьох «столь­
ного града».
Кирилівська обитель є при­
кладом унікального функціо­
нального поєднання: це сакраль­
ний осередок, родовий палацо­
вий храм та водночас монумен­
тальна церква­фортеця. Названа
вона на честь святителя Кирила
Александрійського, який був
християнським патроном за­
сновника храму — князя Все­
волода Ольговича. Перша згадка
про Всеволодів (Кирилівський)
монастир датується 1167 роком.
Кирилівська церква будувалась
як родинна усипальниця Ольго­
вичів, про що свідчать поховаль­
ні ніші у нартексі споруди.
Перші післямонгольські звіс­
тки про Кирилівський монастир
відносяться до 1539 р. Ці доку­
менти стосуються його земель­
них володінь і дають підстави
для висновку, що Кирилівський
монастир не просто існував, але
й функціонував до ХVІІ ст. як

ліТоПиС КириліВСьКоЇ оБиТелі

упорядкована обитель. На по­
чатку ХVІІ ст. патроном Кири­
лівського монастиря став князь
Костянтин­Василь Острозький,
який доручив відновлення храму
та управління ним і монастирем
своєму улюбленцеві — ігумену
Василію Красовському­Чорно­
бривцю, для чого перевів його
туди з Острозького монастиря
Святого Хреста.
Найважливішою справою
ігумена Василія стала реставра­
ція великого монастирського
храму, що після навали хана
Батия залишився без даху і
поступово руйнувався. Після
смерті Василія Красовського
ігуменами у Кирилівському
монастирі були визначні діячі
православної Церкви: Кипріан
Жеребило­Лобунський (1614–
1626), Софроній Жеребило­
Лобунський (1626–1648), Іно­
кентій Гізель (1650–1652),
Лазар Баранович (1652–1657),
Мелетій Дзик (1658–1677).
Найвищого розквіту Кирилів­
ський монастир набув за часів
ігумена Інокентія Монастир­
ського, за якого обитель в еконо­
мічному аспекті посідає друге
місце після Києво­Печерської
лаври. Славну ігуменську тра­
дицію продовжили його наступ­
ники, зокрема Димитрій Ростов­
ський (Данило Туптало), відо­
мий православний письменник,
автор «Житій святих». Не­
зважаючи на його короткочасне
(лише січень — червень 1697 р.)
ігуменство у Кирилівському мо­
настирі, ім’я святого Димитрія

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

залишилося пам’ятним і свя­
щенним в історії цієї обителі.
На рубежі ХVІІ—ХVІІІ ст. у
спорудах монастиря й у собор­
ному храмі проводились ре­
монтно­реставраційні роботи,
внаслідок яких храм набув архі­
тектурних рис, притаманних
українському бароко.
У 1786 р., за указом імпера­
триці Катерини ІІ, Києво­Ки­
рилівський чоловічий монастир
припинив своє існування як
упорядкована обитель, а всі
будівлі, розташовані на терито­
рії монастиря, з храмом св.
Трійці, в ім’я якої в ХVІІ ст.
переосвятили
Кирилівську
церкву, перейшли у володіння
Київського «Приказа Обще­
ственного Призрения» для вла­
штування в них благодійних та
богоугодних установ. Згодом
на території монастиря було
організовано міську лікарню, а
Кирилівський храм перетвори­
ли на лікарняну церкву.
Наступні, незначні за обся­
гом ремонтні роботи, не внесли
змін у зовнішній вигляд Кири­
лівського храму. Натомість в ін­
тер’єрі церкви у 1860 р. під піз­
німи нашаруваннями тиньку та
фарб виявлено унікальні фрес­
кові розписи ХІІ ст., які уперше
відкрили та скопіювали напри­
кінці ХІХ ст.
У повоєнні роки в музеї про­
водилися значні архітектурно­
археологічні дослідження та ре­
ставрації настінного живопису.
Загалом на реставрацію комп­
лексу було витрачено близько 10

10

мільйонів доларів. Упродовж
багатьох років фахівці здійсню­
ють ремонтно­реставраційні
роботи, підтримуючи належний
стан конструкції споруди. У
1990­х роках дах перекрито мід­
ними пластинами, утеплено
горище; а у 2006 р. навколо
пам’ятки влаштовано довгоочі­
кувану гідроізоляцію, проведе­
но осушення стін від надлишко­
вої вологи. Зовнішня поверхня
стін регулярно тинькується та
білиться. Виконано великий об­
сяг робіт з реставрації інтер’єру:
відкриття й консервація фрес­
кового живопису ХІІ ст., закрі­
плення шарів тиньку та фарб,
очищення живопису з­під за­
бруднень тощо.
Досліджується гідрогеологіч­
ний, геодезичний стан Кири­
лівського пагорба. Ведуться
спостереження за температур­
но­вологісним режимом будівлі,
вивчається його вплив на стан
живопису. У приміщенні церкви
підтримуються необхідні мікро­
кліматичні умови. У 60­х роках
ХХ ст. було знято різночасові
нашарування підлоги, аби зни­
зити її до аутентичного рівня
ХІІ ст.; під підлогою археологи
виявили та ретельно дослідили
понад 20 поховань.
З 1995 р., залишаючись дер­
жавним музеєм, Кирилівська цер­
ква стала пам’яткою спільного
використання — музеєм­церквою.
У травні 2014 р. виповнилось
85 років з часу надання Кири­
лівській церкві статусу музею.

11

іСТоріЯ ЗАСНУВАННЯ КириліВСьКоЇ оБиТелі

ісТоріЯ ЗаснУваннЯ
КирилівсьКоЇ оБиТелі

В

історії вивчення Кири­
лівського храму однією із
спірних проблем залиша­
ється з’ясування імені його
засновника, часу заснування та
побудови.
Історики традиційно вважа­
ють найбільш ранньою датою
літописного згадування Кири­
лівської обителі 1171 рік. Ін­
формацію про це містить Київ­
ський літопис ХІІ ст. за Іпатіїв­
ським літописним ізводом XV ст.
«Сняшася братя Вишгороде, и
пришедше сташа на Дорогожичи
под святом Курило» [1]. Саме
це літописне згадування, на
думку численних дослідників,
вважається першим чітким
найменуванням Кирилівського
монастиря [2]. Наведений сю­
жет означає, що в 1171 р. монас­
тир вже існував. Однак той же

самий літопис під 1169 р. (на­
справді дата зсунута і повинен
бути 1167 р.), повідомляючи про
похід на Київ Мстислава Ізя­
славича, згадує Всеволодів монас­
тир: «Ярополк же с берендичами
настигоша Владимира на Желяни
оу Доброгобужа, и не даша
берендичи стрилятися с ними,
бяху берендичи льстяче (тобто,
хитрували. – Авт.). И тако ехаша
берендичи по ни до Всеволожа
монастыря» [3].
Описане в літописі пересліду­
вання князя Володимира Мсти­
славича стосувалося місцевості
Дорогожичі, де був розташова­
ний Всеволодів або Кирилівський
монастир. Желянь – це літопис­
на місцевість неподалік урочища
Дорожіче (Дорогожичі), а її
назва походить від струмка
Желанье, що раніше протікав
Ф. Солнцев. Кирилівський монастир
біля села Куренівка. Акварель. 1843 р.

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

саме в цій місцевості, в якій ні
до, ні після 1169/1167 р. не існу­
вало жодних монастирів, крім
Кирилівського. Якщо ж зверну­
тися до визначення монастиря
як «Всеволож», то відразу ж на­
прошується думка, що заснов­
ником монастиря мав бути князь
Всеволод – представник черні­
гівської династії Ольговичів.
На підставі наведеного може­
мо сміливо констатувати, що в
1167/1169 р. Кирилівська оби­
тель вже існувала і була добре
відома не тільки киянам, але й
представникам різних князівсь­
ких гілок, які воювали за Київ і
використовували зручне геогра­
фічне і стратегічне положення
Дорогожичів.
Літописи вказують на двох
різних засновників храму. При
цьому з пітьми століть виступає
образ чоловіка і жінки, і навіть
Г. Кириленко-Бараникова.
Кирилівська церква.
Полотно, олія. 2007 р.

12

двох жінок. Першим, судячи з
численних публікацій стосовно
Кирилівського храму, з'являєть­
ся образ жінки.
Під 1179 р. літопис повідомляє
про сумну подію: «Того же лета
преставися княгиня Всеволожая,
приємши на сия чернечскоую
схимоу. И положена бысть в Киев,
оу святого Кюрила, юже бе сама
создала» [4]. З цього запису ви­
ходить, що покійна княгиня, дру­
жина князя Всеволода, заснувала
церкву святого Кирила, де по
смерті і була похована. У тому ж
літописі кількома рядками вище
говориться: «В то же лета приве­
дет Святослав за Всеволода за
среднего сына жену из ляхов Ка­
зимерну, во Филипово говенья»
[5]. Ця інформація ніби наклада­
лася на померлу в тому ж році
дружину Всеволода. І саме ця
обставина заплутала дослідників,

13

іСТоріЯ ЗАСНУВАННЯ КириліВСьКоЇ оБиТелі

які не змогли розібратися з двома
Всеволодами і двома їхніми дру­
жинами, які до того ж носили
одне ім'я – Марія. Одразу зазна­
чимо, що Марія Мстиславівна
була дружиною чернігівського, а
згодом київського князя Все­
волода (Кирила) Ольговича, а
Марія Казимирівна, дочка поль­
ського короля Казимира ІІ Спра­
ведливого, була дружиною онука
Всеволода Ольговича – Всеволода
(Данила) Святославича Черм­
ного (Рудого). Хронологічно пер­
шою була версія щодо Марії
Казимирівни. Її однозначно за­
твердив автор популярного ви­
дання – «Київського Синопсиса».
В «Синопсисі» говорилося, що
Марія, дочка польського короля
Казимира, приїхала до Києва,
вийшла заміж за Всеволода
Чермного в 1179 р., померла в
тому ж році і була похована в
церкві Кирилівській, яку сама й
побудувала [6] (за В. Татіщевим,
Марія Казимирівна померла під
час пологів). Як не дивно, це
помилкове твердження було при­
йнято багатьма дослідниками як
достовірне. Марію Казимирівну
вважали упорядницею Кирилів­
ського монастиря автор «Київ­
ського месяцеслова» 1799 р. –
славнозвісний Іриней Фальков­
ський [7], В. Татіщев [8],
М. Карамзін [9], М. Погодін
[10] та іншіі.
Мало хто звернув увагу на
публікацію київського краєзнав­
ця Є. Крижанівського, який ре­
зонно зазначав, що Марія Кази­
мирівна приїхала до Києва «в

Филипов пост», тобто в листопа­
ді (точніше, між 15 листопада і
24 грудня 1179 р.). Рік тоді почи­
нався з березня і, отже, до кінця
1179­го залишалося лише три
місяці. За цей короткий час
неможливо було побудувати ве­
лику кам'яну церкву, адже по­
мерла вона саме у 1179 р. [11].
До цього треба додати ще пару
аргументів «проти» Марії Ка­
зимирівни. По­перше, Марія
Мстиславівна, яка похована в
Кирилівському монастирі, по­
мерла в серпні 1179 р., коли дочка
польського короля ще не приїха­
ла до Києва. По­друге, той самий
Київський літопис вказує на
існування Кирилівського монас­
тиря вже в 1167–1169 рр. (Хро­
нологія зазначена в самому літо­
писі: 1169–1171 рр.) І через де­
сять років не було необхідності
його заново «будувати».
Тобто ідея про Марію Кази­
мирівну як засновницю Кирилів­
ського монастиря остаточно спро­
стована. Тоді про яку ж Марію
йдеться? Однозначну відповідь
на це питання запропонував
відомий києвознавець, історик,
філолог і природознавець Михай­
ло Максимович. Вчений пере­
конливо довів, що в першому
літописному уривку йдеться дій­
сно про Марію Казимирівну,
дочку польського короля, яка в
1179 р. взяла шлюб з середнім
сином князя Святослава – Все­
володом Чермним. Водночас ще
одне згадування, таке важливе
для історії Кирилівської церкви,
розповідає про іншу особу –

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

Марію Мстиславівну, дружину
князя Всеволода Ольговича, яка
померла також 1179 р. і була
похована в церкві святого Ки­
рила, «юже бе сама создала»
[12]. В кінці свого дослідження
М. Максимович приходить до
висновку, що київська Кирилів­
ська церква була побудована
Марією Мстиславівною, вдовою
князя Всеволода Ольговича. Цей
висновок став доволі популяр­
ним в історичній літературі.
Однак чи могла бути Марія
Мстиславівна засновницею Все­
воложого монастиря? Назва
«Всеволож», запропонована лі­
тописцем, має позначати ім'я
засновника монастиря. У разі
його цілковитого будівництва від
самого закладання Марією, мо­
настир для киян і самого літопис­
ця був би «Маріїн», як, напри­
клад, називали один з централь­
них київських монастирів –
«Янчин». Не менше сумнівів
викликає і створення княгинею
Марією не просто церкви і монас­
тиря, а церкви­фортеці. Така спо­
руда не відповідала образу
княгині­вдови, вона їй просто
була не потрібна. Разом з тим
князю­завойовникові київського
столу, який повинен був прокла­
дати собі шлях до Києва силою,
подібні сакрально­оборонні спо­
руди були вкрай необхідні.
Дійсно «сувора» і «аскетична»
архітектура храму противиться
визначенню жінки як засновни­
ці. Як відомо, чоловік княгині
Марії Мстиславівни Всеволод
Ольгович не вельми поважав

14

подружню вірність, мав дуже
важку вдачу, і тому про смерть
князя плакали лише «численні
жінки» – тобто його наложниці,
а кияни, після його смерті, лише
полегшено зітхнули [13]. У цій
ситуації складно припустити,
щоб княгиня Марія в глибокому
смутку і скорботі, стала витрача­
ти свої вдовині заощадження на
будівництво храму і монастиря,
присвяченого Кирилу Алексан­
дрійському, патрону її розбеще­
ного чоловіка, який за В. Таті­
щевим був великим забіякою, до
вина та жінок охочий [14].
Вона швидше заснувала б
жіночий монастир на честь
своєї патронеси – Св. Агафії
(саме це християнське ім'я
княгині записано для поми­
нання в Любецькому синоди­
ку) [15].
Те, що це ім'я дійсно було
дано при хрещенні, а не взято
перед смертю під час постригу
в схиму, засвідчує літописна
інформація, зафіксована істо­
риком В. Татіщевим, де княгиня
«виступає» з ім'ям Агафії як
молода дружина князя Всево­
лода Ольговича (зокрема, разом
з чоловіком була на весіллі
дочки князя Ізяслава Мсти­
славовича та полоцького князя
Рогволода Бориславича в Пе­
реяславі) [16].
Цікаву підказку щодо ролі
Марії Мстиславівни у створенні
Кирилівської церкви пропонує...
сама церква. Цю «підказку»
бачив ще А. В. Прахов – один з
перших дослідників монумен­

15

іСТоріЯ ЗАСНУВАННЯ КириліВСьКоЇ оБиТелі

тального живопису Кирилівської
церкви у другій половині ХІХ
ст., але чомусь не прокоментував
її або його коментарі просто не
дійшли до нас. Як відомо, Прахов
копіював усі відкриті фрески,
написи і навіть виявлені графіті.
У складеному ним зошиті з копі­
ями кирилівських орнаментів і
новими проектами розпису під
кількома смужками з орнамен­
том (на звороті третьої сторін­
ки) є олівцева позначка «Под
Мар. Мст.» [17]. Цей орнамент
написаний у ХІХ ст. на ребрі
південного опорного стовпа нар­
текса Кирилівської церкви від­
повідно до ескізу А. Прахова.
Нині у верхній частині цього
стовпа з­під олійного живопису
ХІХ ст. відкритий невеликий,
але неймовірно цікавий фраг­
мент фрески ХІІ ст.
На цьому фрагменті – іміта­
ція архітектурної споруди, на тлі
якої – погрудне зображення

Схема портрета Марії Мстиславівни.
рисунок Є. Марголіна

жінки, яка виглядає із­за завіси.
Саме це зображення професор
А. Прахов визначив як «Мар.
Мст.», тобто Марія Мстисла­
вівна. Таким чином можна при­
пустити, що під час завершення
будівництва Кирилівської церк­
ви, після кончини свого чоловіка
княгиня могла замовити і свій
скромний, мало помітний пор­
трет на невеличкій ділянці стов­
па нартекса, де в майбутньому
мали упокоїти її останки. У нар­
тексі розміщені поховальні ніші­
аркосолії (від лат. arco – дуга,
solium – домовина, саркофаг),
де були влаштовані давні князів­
ські поховання.
Досліджуючи питання про
те, хто заснував Кирилівський
храм, необхідно звернутися ще
до одного цікавого фрескового
зображення, яке міститься в се­
редній кліті південного нефа, на
південній стіні. Південна части­
на християнського храму, без­

Схема ктиторської композиції.
рисунок Є. Марголіна

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

посередньо південний неф, за
візантійською християнською
традицією вважався імператор­
ським, а на Русі – князівським
компартиментом. Отже, на стіні
південного нефа можна побачи­
ти фрагменти фрескової компо­
зиції ХІІ ст. У центрі композиції
– верхня частина величезної
фігури з розпростертими над
кимось руками. Хрещатий німб
навколо голови підказує, що тут
зображено Ісуса Христа. Під
Його правою рукою зберігся
лише фрагмент німба і верхня
частина чиєїсь голови, а під лі­
вою – частина німба, плече і
фрагмент руки, яка простягнена
до Ісуса Христа і щось подає
Йому. Логічно припустити, що
предстоячий простягав Господу
макет Кирилівської церкви.
Саме так зображувалися кти­
торські композиції, які тради­
ційно розміщувалися в півден­
ному «княжому» нефі. На них
засновник­ктитор храму подає
макет сакральної будівлі Христу
або Богородиці.
З’ясували, що на досліджува­
ній фресці в ХІІ ст. був викона­
ний сюжет «Ісус Христос з пред­
стоячими», або ктиторська ком­
позиція. Розшифровка цього
сюжету могла б остаточно визна­
чити ім'я засновника Кирилів­
ського храму, але погана збере­
женість не дає можливості для
повного з'ясування змісту всієї
сцени. Враховуючи наявність
чітких зображень залишків нім­
бів над головами, можна ствер­
джувати, що на фресці – постаті

16

двох святих, які мають стосунок
до засновника храму.
У цій композиції є також
фрагмент, який, на подив, зали­
шився без уваги більшості до­
слідників пам'ятки. Імовірно це
тому, що лише при уважному
розгляді в лівому боці компози­
ції можна побачити деталь, яка
імітує архітектурну споруду,
всередині якої написана жіноча
голова, що також визирає із­за
завіси, як і на вищезгаданому
фрагменті фрески в нартексі, де
була зображена Марія Мсти­
славівна. Перед нами два прак­
тично ідентичних зображення
«жінки за завісою». Це означає,
що і в композиції, яку ми квалі­
фікували як ктиторську, також є
зображення Марії Мстиславівни.
Однак її роль «жінки за завісою»
повністю суперечить місцю кти­
тора в подібних сюжетах. Якби
вона була ктитором, то саме вона
повинна була подавати макет
церкви Сину Божому, а не вигля­
дати із­за завіси. Схилена жіно­
ча голова, що ледь визирає із­за
завіси, швидше за все, говорить
про те, що Марія претендувала
на відносно скромну другорядну
роль – роль дружини померлого
ктитора храму, яка після смерті
замовника могла фінансувати
завершення розписів і, користу­
ючись можливістю, замовити і
своє зображення. Ось чому на
стінах храму з'явилися два її
скромних портрети.
Реконструюючи давній сю­
жет, припускаємо, що на кири­
лівській фресці перед Спасите­

17

іСТоріЯ ЗАСНУВАННЯ КириліВСьКоЇ оБиТелі

лем могли бути зображені свя­
тий Кирил – патрон князя
Всеволода, і свята Агафія –
патронеса дружини Всеволода
Марії Мстиславівни. Свята
Агафія – біля княгині Марії,
яка виглядає з­під завіси, і від­
повідно князь Всеволод – з
протилежного, правого боку
композиції, біля свого духовно­
го патрона – святого Кирила.
Обабіч Христа могли бути
також зображені лише патрони
Всеволода: парні святі Кирил та
Афанасій Александрійські. По­
за сумнівом, остаточна іденти­
фікація персонажів може бути
поточнена, проте не підлягає
сумніву, що тут представлено
ктиторський сюжет, який ілю­
струє офіру Христу від засно­
вника собору, яким був князь
Всеволод Ольгович.
Нагадаємо, що під 1169/1167
роком Київський літопис вже
називав обитель Всеволожою.
Це вказує на князя Всеволода
Ольговича. Однак є ще одна літо­
писна згадка з найменуванням
Кирилівського храму Всеволо­
жим. В основі літописної інфор­
мації – опис подій 20­х чисел
липня 1194­го, тобто останніх
днів життя великого київського
князя, прославленого в поемі
«Слово о полку Ігоревім»,– Свя­
тослава Всеволодовича (1176–
1194), сина Всеволода Ольговича.
Літопис оповідає про смерть та
поховання Святослава: «поло­
жен быст в монастыре у церкви
святого Кирилла юже бе создал
отец его» [18]. Це підкреслене

ставлення до пам'яті батька, яке
зазначає літописець, досить
однозначно прив'язує появу
Кирилівського монастиря, в
якому заповів себе поховати
великий київський князь Свя­
тослав Всеволодович, саме до
імені Всеволода Ольговича,
тобто підтверджує ктиторство
князя Всеволода Ольговича.
Всі наведені вище факти
роблять переконливим висновок
про те, що засновником Кири­
лівського храму і замовником
його розписів був князь Всеволод
Ольгович.
Не менш логічним був і вибір
місця для храму­фортеці і монас­
тиря: на підступах до Києва, в
урочищі, яке було ключем до ки­
ївського Подолу; звідти можна
було наступати, але там можна
було і оборонятися. Дорогожичі,
місце заснування Кирилівської
церкви та монастиря, як і Виш­
город, все ще перебували у сфері
впливу Чернігівського князів­
ства, з якого походила династія
князів Ольговичів. Спорудження
тут храму­фортеці ніби об'єд­
нувало ці два князівських столи.
Саме з Дорогожицьких висот
князь Всеволод у 1139 р. підій­
шов до Києва, звідси він висунув
ультиматум київському князю,
який «насупротив не вийшов» і
уступив Київ Всеволоду, і зій­
шов Всеволод до Києва «з честію
і славою великою» [19].
Урочище Дорогожичі (в літо­
писі «Дорожиче» або «Доро­
гожичи») отримало таку назву
не лише тому, що там сходилися

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

численні дороги до Києва, але й
тому, що вони пролягали на
«жичє», тобто на болоті. Дійсно,
ця північно­західна околиця
Києва була заболоченою місце­
вістю. У 1146 р. в Дорогожиць­
кому болоті ледь не загинув
князь Ігор Ольгович: «И вбеже
Игорь в болото Дорогожичьское,
и оугряз под им конь и не может
ему яти, бо ногами болен» [20].
У часи міжусобиць Дорогожичі
відігравали важливу роль в істо­
ричній долі стародавнього Ки­
єва. За словами літописця, ця
земля була кров'ю полита і кіст­
ками всіяна. Хто заволодівав
цим місцем, для того київський
Поділ був вже беззахисний. І
тому ворогам протистояли стіни
зведеної тут монастирської
церкви­фортеці і молитви ченців
про Божу допомогу. Такий фор­
пост був необхідний князю­
воїну Всеволоду Ольговичу,
який, на наше переконання, став
фундатором і будівничим Кири­
лівського храму.
Не викликає сумніву, що
назва храму, зведеного на До­
рогожичах, пов’язана зі смака­
ми, бажаннями, вимогами його
замовника.
У багатьох дослідників викли­
кає подив посвята Кирилівської
церкви. Святий Кирил Алексан­
дрійський не належав не тільки
до вельми популярних, але навіть
до просто відомих святих, при­
наймні на теренах Київської Ру­
сі. Його культ на Русі з'явля­
ється в ХІІ ст. зі зведенням
храму на Дорогожичах. Це був

18

перший храм, в якому молилися
на святого Кирила, що і означа­
ло початок «функціонування»
культу.
Святий Кирил був патрональ­
ним святим князя Всеволода
Ольговича, який отримав це ім'я
при хрещенні. Доказом цього
стала знахідка матеріальної
пам'ятки із засвідченням хрис­
тиянського імені Всеволода
Ольговича. Це князівська печат­
ка із зображенням Кирила Алек­
сандрійського і написом: «Го­
споди помози рабу своему Ки­
рилу» (нині зберігається в На­
ціональному музеї історії Укра­
їни). Ніхто з князів ні до, ні
після Всеволода не носив христи­
янського імені Кирил, а тим біль­
ше не княжив у Києві, де була
знайдена печатка. До того ж,
дослідники датують печатку пер­
шою третиною ХІІ ст.
Враховуючи цей факт,
виникає необхідність просте­
жити, якими шляхами культ
Кирила Александрійського про­
никає на Русь, а також з'я­
сувати, що сприяло його поши­
ренню. Широке шанування
культу Кирила і його парного
святого Афанасія Александрій­
ського пов'язане з князем
Всеволодом Ольговичем, а
поява культу Кирила Алексан­
дрійського – з батьком Все­
волода Олегом Святославичем
(«Гориславичем»), у хрещенні
Михайло. Деякі факти біогра­
фії останнього дають можли­
вість зробити припущення що­
до шляхів проникнення культу

19

іСТоріЯ ЗАСНУВАННЯ КириліВСьКоЇ оБиТелі

Кирила і Афанасія Александрій­
ських на Русь.
З 1078 р. чотири роки князь
Олег провів як полоненик у
Візантії, зокрема на острові Ро­
дос. Перебування там Олега
довго пам'ятали. Чернігівський
ігумен Даниїл, який мандрував
по святих місцях на початку
ХІІ ст., у своєму описі також
зазначав, що на Родосі, велико­
му і багатому острові, «два літа
і дві зими» жив руський князь
Олег [21]. Саме там він одру­
жився з представницею зна­
тного роду Феофанією (Тео­
фанія) Музалон (Музалонісса),
що засвідчувало довіру до
князя візантійського імперато­
ра Никифора ІІІ Воніата
(1078–1081).
Феофанія належала до бага­
тої і інтелектуальної родини.
Вона мала безпосередній зв'я­
зок з Константинопольською
Патріархією. Один з її близь­
ких родичів за Патріарха
Миколая ІІІ очолював світ­
ську школу в Константинополі
(був ритором). Сім'я Муза­
лонів перебувала і в прямому
родинному зв'язку з Патрі­
архом: Миколай IV (1147–
1151) походив з роду Муза­
лонів, це він листувався з
Новгород ським єпископом
Ніфонтом. Безперечно, Фео­
фанія Музалон мала в домі
багато книг, ікон і таблиць із
зображеннями святих. Цілком
можливо, що серед цих святих
були і зображення Кирила
Александрійського.

Треба взяти до уваги, що
культ святого Кирила був поши­
рений у Візантії і особливо на
Родосі, де не раз перебував архі­
єпископ Кирил («По благодати
и человеколюбию Христа, Спа­
сителя всех нас, мы переплыли
великое и широкое море, при
ветрах легких и тихих достигли
Родоса...» – з послання святого
Кирила
Александрій ського)
[22]. Враховуючи той факт, що
Феофанія була родичкою Патрі­
арха, вона, вирушаючи з чолові­
ком, князем Олегом, на Русь,
крім благословення, скоріше за
все, отримала також часточки
мощей святого Кирила. Хрещен­
ня сина­первістка Феофанії і
Олега – Всеволода – іменем са­
ме цього святого вказує на її
особливе шанування Кирила
Александрійського і вірогідне
визнання його заступником усієї
сім’ї Музалонів. Зв'язок Муза­
лонів­Ольговичів з культом Ки­
рила Александрійського підтвер­
джується і будівництвом спад­
коємцем цього роду князем Все­
володом храму, присвяченого
святому Кирилу. В концепцію
розпису храму його замовник та
засновник вводить сюжет, дуб­
льований з печатки (зберігаєть­
ся в Ермітажі в Санкт­Петер­
бурзі) своєї матері Феофанії
Музалон.
На лицьовій стороні печатки
Феофанії зображено дві фігури
з німбами в позі адорації (молін­
ня) до образа, який видніється
вгорі (по вертикальній осі кола).
Це зображення на печатці може

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

20

бути розшифровано як моління
двох святих перед Богородицею
чи Христом. Нещодавно в нау­
ковий обіг введено ще одну
печатку Феофанії Музалон з
добре збереженими написами
біля зображених святих (з
колекції Є. Шереметьєва). Про­
фесор В. Ульяновський, дослі­
дивши цю печатку, виявив, що
на ній обабіч Христа зображено
Богородицю та святого Миколая.
Аналогічний сюжет знаходимо в
живопису Кирилівської церкви.
Над фресковою композицією,
яка була нами досліджена вище і
визначена як «ктиторська»,
зображені також двоє святих,
які моляться перед зображенням
в медальйоні. Сюжет з печатки
Феофанії ніби скопійований в
збільшеному та більш рельєфно­
му вигляді на кирилівській фрес­
ці! Цей сюжет, так само як і на

печатці Феофанії, може бути
розшифрований як моління
перед Христом.
Для нашого дослідження
важливо, що подібність сюжетів
на печатці та в стінописі Ки­
рилівського храму може свідчи­
ти про безперечний логічний
зв'язок між печаткою Феофанії
і фресковою ктиторською ком­
позицією. А це, в свою чергу,
засвідчує прямий родинний
зв'язок між власницею печатки і
замовником розписів Кирилів­
ської церкви. Той факт, що ви­
щезгадане зображення розташо­
ване безпосередньо над ктитор­
ською композицією, вказує, що
церква будувалася князем Все­
володом у пам'ять про свій візан­
тійський рід.
З’ясовуючи причини назви
собору на честь Кирила Алек­
сандрійського, а також виявля­

Схема зображень святих з фрески
Кирилівської церкви. рисунок Є. Марголіна

Схема зображення з печатки
Феофанії Музалон

21

іСТоріЯ ЗАСНУВАННЯ КириліВСьКоЇ оБиТелі

ючи ім’я засновника собору,
спираючись на фактологічні, ар­
хеологічні, мистецькі джерела,
можна стверджувати, що Кирил
Александрійський був христи­
янським патроном князя Все­
волода. Культ Кирила та його
парного святого Афанасія був
пов’язаний з родиною батька
Всеволода, Олега Святославича,
та його дружиною, візантій­
ською патриціанкою Феофанією
Музалон. Вшанування цих куль­
тів пов’язане з діяльністю на­
щадків Олега та Феофанії, а
саме з їх сином Всеволодом Оль­

говичем, який через побудову
Кирилівської церкви став актив­
ним поширювачем культу Ки­
рила та Афанасія, а відтак і їх
вчення у Київській Русі.
Отже, здається, таємниця
заснування Кирилівської церкви
розкрита! Храм був заснований,
зведений та розписаний протя­
гом 1139–1146 рр. – періоду
князювання в Києві Всеволода
Ольговича, який, поза всяким
сумнівом, був фундатором
храму, замовником розписів і
автором посвяти цього сакраль­
ного творіння.

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

22

ЗасТигла МУЗиКа сТоліТь
(архіТеКТУра КирилівсьКого храМУ)

К

ирилівська церква –
одна з найдавніших збе­
режених в Києві церков,
створена в давньоруські часи і
одягнена в ХVІІ–ХVІІІ ст. у
барочні шати.
Будувалася церква, перш за
все, як сакральна споруда. Проте,
враховуючи час нескінченних
міжусобних воєн, її зводили і як
церкву­фортецю, яка в будь­яку
мить могла виконати функцію
оборонної споруди; тож це – уні­
кальна пам’ятка сакральної архі­
тектури Русі ХІІ ст. з характер­
ними для епохи феодальних воєн
особливостями. Стоїть церква на
мисі високого плато. З боку плато
територію мису було відділено
ровом та валом, що дає підставу
припустити розташування тут
укріпленого замку. Скромна,
Макет давньої архітектури
Кирилівської церкви.
реконструкція М. холостенка

міцна, фундаментальна архітек­
тура розкриває другу, після
сакральної, функцію цієї спору­
ди: бути фортецею на підступах
до Києва. Поява нового архітек­
турного типу у сакральному бу­
дівництві Київської Русі ХІІ ст.
свідчить про помітне послаблен­
ня візантійського впливу на архі­
тектуру і розвиток національних
рис старокиївського, а відтак і
київського християнського мис­
тецтва взагалі.
У давнину Кирилівська церк­
ва являла собою шестистовпний
хрестовокупольний храм, увін­
чаний однією банею (внутрішні
розміри церкви 31 х 18.4 х 28 м
кратні давньоруській мірі довжи­
ни – «косая сажень»). Площа
будівлі складає 870 кв. м, загаль­
на площа стін 2852 кв. м.

23

Система фундаментів стріч­
кова – поздовжна та поперечна.
Котлован під зовнішні стіни
(190 см) у нижній частині забу­
тований валунами та камінням
на стягуючому розчині; вище –
пісок, потім цегляний щебінь
15–25 см, далі цегляний мур.
Стіни церкви вимуровані з плін­
фи рівношаровою кладкою на
досить товстому (до 4 см) шарі
вапняково­цем’янкового розчи­
ну, у складі якого знайдено улам­
ки плінфи, непрозорі мінерали,
кальцит, зерна кварцу, вапно. З
каталогу зображень знаків цегли
пам'яток Х–ХІІІ ст.
М. Холостенка відомо, що на
цеглах Кирилівської церкви було
виявлено вісім видів міток.
Частіше за все зустрічається
мітка у вигляді колеса або сонця
(можливо, це пов'язано з при­
свяченням храму на честь свя­
того Кирила; один з варіантів
перекладу імені Кирил з грець­
кої – сонце. – Авт.). Особливий
інтерес становить знак у вигляді
князівського тризуба. Цей знак
великого розміру, розміщений
на гладкому боці плінфи, віро­
гідно пов'язаний з родом Всево­
лодовичів. Товщина північної
стіни 196–198 см, південної та
західної 172–176 см. Стіни спо­
руди вірогідно були вкриті за­
тіркою рожевого тону у 3–4 см
завтовшки, фрагменти якої зна­
йдено на зовнішніх стінах цен­
тральної та північної апсид та
на віконних відкосах (склад
затірки: вапно, цем’янка); двір­
ні та віконні відкоси, портали

ЗАСТиГлА МУЗиКА СТоліТь

було прикрашено фресковим
розписом, залишки якого
можна бачити на південному
порталі.
У план споруди покладено ви­
тягнутий у напрямку захід – схід
прямокутник. На сході три нефи
храму завершуються трьома пів­
циркульними апсидами, які скла­
дають вівтарну частину. У давни­
ну з північного, південного та
західного фасадів храм мав при­
будови. Прибудови з північного
та південного боків примикали
відповідно до північного та пів­
денного вівтарів На глибині
30–40 см. від сучасного ґрун­
тового рівня із західного фасаду
будівлі дослідник М. Холостенко
знайшов мурування, що дає мож­
ливість припустити наявність там
критої паперті або галереї.
З ХІІ ст. збереглися підпруж­
ні арки, всі три конхи, арки та
склепіння під хорами. Коробові
склепіння виконані у ХVІІ ст.
Від давніх закомар збереглися їх
нижні частини на висоті 130 см,
далі йде карниз ХVІІІ ст. Під
час ремонту ХVІІ ст. арки дав­
нього карниза були прикрашені
алебастровими зірочками.
Дах був перекритий склепін­
нями. На місці перетину цент­
ральних склепінь був влаштова­
ний міцний четверик, на якому
зведено циліндричний світловий
барабан, прорізаний дванад­
цятьма вікнами. Вінчала спору­
ду півсферична баня. Загальна
архітектура пам’ятки – стрима­
на і аскетична, тяжіє до романсь­
кого архітектурного стилю.

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

24

80–90 см, горішні вікна на пів­
нічній та південній стінах тран­
септа та західному фасаді заму­
ровано повністю, вікна західно­
го фасаду замуровано цеглою
ХV– ХVІ ст. (отже, у цей період
у храмі проводили ремонтні
роботи), ліквідовано аркатуру на
стінах та підбаннику, стесано
півколонки між вікнами бараба­
на, тесову покрівлю замінено на
залізну, замість закомарного за­
1 вершення влаштовано антабле­
Простоту та лаконізм будівлі мент з розвинутим карнизом.
підкреслював скромний декор –
В 1734 р. Кирилівський мона­
аркатурний пояс, що прикрашав стир зазнав великої пожежі.
верхню частину периметра стін Відбудовчі роботи здійснювали­
і барабан бані. Вікна прикраша­ ся протягом 1748–1760 рр. під
ли дерев’яні віконниці. Під час керівництвом відомого україн­
архітектурно­археологічних до­ ського архітектора І. Григорови­
сліджень знайдено фрагменти ча­Барського. Внаслідок перебу­
вітражних рамок і фрагменти дов церкви головній і бічним
8­гранних стекол. Також знай­ баням надали поширеної в той
дено фрагменти дерев'яних ві­ період грушоподібної форми,
конниць і стекол круглої, три­ стіни споруди прикрасили ліп­
кутної та ромбовидної форми.
ленням, над західним фасадом
Внаслідок багатьох історич­ було зведено бароковий фронтон
них подій екстер’єр Кирилівської хвилеподібного абрису і оздобле­
церкви зазнав серйозних перебу­ но його орнаментальним деко­
дов. Під час нашестя хана Батия ром, вікна облямовано лиштвами
собор постраждав – був погра­ з орнаментальними пальметами
бований свинцевий дах. Перші над ними. Фасади прикрасили
документальні відомості про півколонками, які було заверше­
будівельні роботи належать до но капітелями корінфського
початку ХVІІ ст., коли було ордера. Ці перебудови, здійснені
перекладено обвалені склепіння за часів Гетьманщини, надали
рамен просторового хреста. На­ Кирилівському храму рис укра­
прикінці ХVІІ — на початку їнського бароко. Західний фасад
ХVІІІ ст. було добудовано чоти­ було прикрашено медальйонами:
ри бічні бані, позакомарне пере­ двома бічними прямокутної
криття перебудовано на чоти­
рисхиле, вікна у центральній та 1. Кирилівська церква. ліплення хVііі ст.
північній апсидах закладено на 2. Кирилівська церква. Сучасний вигляд

25

форми та круглим над входом до
церкви, у якому було написане
зображення Святої Трійці; піз­
ніше, коли храм виконував
функцію лікарняної церкви, у
медальйоні помістили герб Ро­
сійської імперії. Зараз медаль­
йони, як і всі стіни екстер’єру,
потиньковані. У такому архітек­
турному вигляді собор дійшов
до наших днів.
Внутрішнє планування Кири­
лівської церкви майже не зміни­
лося з давніх часів до сьогоден­
ня. Якщо ззовні вигляд споруди
характеризується ваговитістю,
масивним силуетом та рисами,
що притаманні українському
бароко, то інтер’єр справляє

2

ЗАСТиГлА МУЗиКА СТоліТь

інше враження: він відзначаєть­
ся високою ясністю і злиттям
усіх частин храму в єдиний про­
стір. Храм добре освітлений
дванадцятьма великими вікна­
ми підбанника та тринадцятьма
на фасадах, вони розташовані у
два яруси в стінах основного
об’єму і на рівні закомар. Вікна
у давнину мали дубові рами з
круглими, трикутними та ром­
бовидними шибками.
Західна частина церкви –
нартекс; у візантійській і хрис­
тиянській архітектурі це крите
вхідне приміщення при передній
стіні храму. У південній і захід­
ній стінах нартекса розміщено
чотири ніші­аркосолії: це місце,

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

де знаходилися князівські похо­
вання. Нартекс призначався для
оглашенних – тих, хто готував­
ся прийняти хрещення.
У південній частині нартекса
було розташовано хрещальню –
місце, де відбувався обряд хре­
щення. Східна стіна хрещальні
являла собою нішу­апсиду в
товщі стінки між південним
пілоном та пілястром і була зве­
дена до рівня шиферних карни­
зів. Наявність хрещальні є архі­
тектурною особливістю плану­
вально­просторової структури
споруди (розібрана, вірогідно,
ще у ХVІІ ст. під час реставра­
ції, проведеної ігуменом В. Кра­
совським).
Дослідник А. Азлецький в
описі Кирилівської церкви за
1873 р. відзначає, що у притворі
храму була влаштована тепла
церква. Середня арка із притво­
ру до храму була зайнята скля­
ними дверима. У правій частині
притвору, у прольоті, що веде у
середню частину собору, був
влаштований іконостас, за яким
містився вівтар. Бічна же, ліва,
північна арка була замурована.
Під час шурфування у північно­
західного пілона під мармуровою
підлогою на глибині 30 см було
виявлено дві балки­лаги під де­
рев’яний іконостас ХVІІ ст. Ці
перегородки було ліквідовано у
60­х роках ХХ ст.
Необхідність у хрещальні та
в інших пристроях, не тільки
культового, але й світського ха­
рактеру, пояснюється тим, що
храм був князівським.

26

З нартекса потрапляємо у
простору центральну частину
храму. Над перетином головного
нефа і трансепта на висоті 28 м
височить головна баня собору.
Шість опорних стовпів, які під­
тримують споруду, за досліджен­
нями К. Афанасьєва товстіші,
ніж у Софійському соборі [23].
Далі за трансептом – вівтарна
частина храму, яка складається з
трьох апсид. У дослідженні архі­
тектора М. Холостенка відзна­
чається, що у вівтарі було знайде­
но залишки престолу ХІІ ст. з
основою для надпрестольної сіні,
під яким виявлено отвір розміром
12 х 18 см і заглибленням до 70 см,
з рештками зотлілого дерева.
З дерева, можливо, було виготов­
лено хрест або ларець для мощей,
які обов'язково покладали під
престол. Престол було відновле­
но у ХVІІ ст. і згодом нарощено
муром у ХІХ ст. У бічних вівта­
рях у давнину престолів не було,
їх влаштували на стародавній під­
лозі у ХVІІ ст. та наростили
муром у ХІХ ст. У 1965–1966 рр.
при проведенні ремонтних робіт
із пониження підлоги (на 45–
50 см) до давнього рівня, пре­
столи розібрали [24].
У центральній апсиді зберіг­
ся давній синтрон (місце для
священства) та горне місце, або
місце для єпископа, що вказує
на бажання засновника, незва­
жаючи на віддаленість храму від
міста, тобто певну периферій­
ність, бачити у соборі представ­
ників вищої духовної ієрархії.
Давній синтрон, викладений з

27

ЗАСТиГлА МУЗиКА СТоліТь

плінфи, у ХІХ ст. було облицьо­
вано мармуром. Спинку крісла
єпископа прикрашав орнамент.
У товщі південної стіни пів­
денної апсиди (дияконник)
існує загадковий хід, що схода­
ми веде до місця, де був невели­
кий дерев’яний майданчик­бал­
кон. За останніми дослідження­
ми цей архітектурний пристрій,
що не має аналогів в жодній з
давніх культових пам'яток, був
зроблений на замовлення князя
Всеволода Ольговича. Наявність
такого архітектурного замов­
лення дає змогу з’ясувати ще 1
одне функціональне призначен­ са, що прокладені в товщі північ­
ня Кирилівської церкви: це була ної стіни. Розташування сходів у
не тільки сакральна споруда, не північній стіні, на думку дослід­
тільки фортеця, не тільки уси­ ника В. Подключникова, на від­
пальня, але й власне князівська міну від гвинтових сходів у баш­
церква, де, на відміну від інших тах, прибудованих до храмів, є
мирян, князь міг, завдяки цьому новим і простим архітектурним
«п’єдесталу», «фізично» й вель­ рішенням [26]. У південній час­
ми наочно звеличувати свою тині хорів розміщена невелика
капличка з однією апсидою та
персону [25].
У давнину вівтар відокремлю­
вався від центру храму невисо­
кою передвівтарною перегород­
кою – темплоном, але у ХVІІ ст.
на його місці споруджується
високий п’ятиярусний дерев’я­
ний іконостас, який у ХІХ ст.
замінюється мармуровим. З мар­
муру виконані різьблені парапе­
ти, які містяться на другому
поверсі – хорах. До них ведуть
вузькі круті сходинки з нартек­
1. Вихід на князівський балкон.
Південна апсида
2. Схема-реконструкція ходу на князівський
балкон за авторством Є. Марголіна

2

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

маленькою напівкруглою у плані
нішею жертовні, її визначають
як князівську молитовню.
Середнє приміщення над нар­
тексом (центральна частина хо­
рів) відкривається у центральну
частину храму, в бік підбанного
простору двоарковим отвором з
пучковим стовпом у центрі.
Хори від основної частини при­
міщення відокремлюються різь­
бленим мармуровим парапетом
ХІХ ст., на місці якого у давни­
ну був шиферний.
В оздобленні стародавніх хра­
мів широко використовували
шифер – пластичне в обробці,
ніжно­рожеве природне камін­
ня. Можливо, саме з шиферу у
давнину було зведено передвів­
тарну огорожу – темплон.
У ХІІ ст. шифер, покладений
на глиняну основу, прикрашав

Кирилівська церква.
Фото 70-х років хх ст.

28

більшу частину підлоги Кири­
лівської церкви, а підбанний
простір підлоги був інкрустова­
ний різнокольоровою смальтою.
Центральну вівтарну частину
вкривали зелені майолікові пли­
ти (17 х 17 х 8 см). Підлогу біч­
них вівтарів було викладено з
давньої цегли, яка й досі збері­
гається у північній апсиді. При
проведенні досліджень виявле­
но, що підлога неодноразово пе­
рекладалась. У ХІХ ст. її було
вкрито щитовим паркетом, а у
вівтарній та передвівтарній час­
тинах – мармуром. Під цією
підлогою, під шаром будівель­
ного сміття була цеглова підло­
га на пісочній основі (вірогідно
ХVІІ ст. – Авт.), далі знов шар
сміття й потім шар глиняної
основи під давню підлогу.
Цікавими архітектурними
особливостями Кирилівської
церкви можна вважати наяв­
ність у споруді синтрона з міс­
цем для єпископа, хрещальні у
нартексі, сходів ХІІ ст. у товщі
північної стіни, каплички ігу­
мена або князівської молитовні
на другому поверсі, пучкових
стовпів на хорах, а також за­
гадкового архітектурного ходу
у південній стіні ризниці (пів­
денного вівтаря, призначеного
для засновника храму – князя
Всеволода Ольговича). Загалом
в екстер’єрі та інтер’єрі храму
віддзеркалюються етапи ста­
новлення та розвитку архітек­
тури Київської Русі та доби
Гетьманщини.

29

віД сивини сТоліТь До сьогоДеннЯ
(ісТоріЯ ресТавраціЇ живоПисУ храМУ)

Н

айцінніший скарб Ки­
рилівського храму —
його унікальний на­
стінний живопис. У ХІІ ст. стіни
Кирилівської церкви було роз­
писано у техніці фрески, відпо­
відно до тогочасних християн­
ських іконографічних канонів.
У ХVІІ ст. фресковий живопис
храму був частково поновлений
темперними фарбами. Під час
ремонту храму у ХVІІІ ст. його
стіни не розписали, а лише
потинькували і побілили.
У другій половині ХІХ ст. було
вирішено здійснити нові ремонт­
ні роботи: зняти зі стін всі попе­
редні нашарування тиньку й
живопису та нанести новий
живопис. Під час розчистки з­під
нашарувань несподівано відкри­
лися стародавні розписи. Саме
ця знахідка стимулювала запро­
сити для проведення досліджень
та реставрації старовинного
живопису професора Петербур­
зького університету, відомого
мистецтвознавця, фахівця у га­
лузі християнської іконографії
А. Прахова. Коли древній живо­
пис розчистили від багатовіко­
вих нашарувань, відкрилась уні­
кальність знахідки, яка вимагала
дбайливого, бережного підходу
до реставрації фресок для шано­
бливого збереження їх автен­
тичності. Тоді, окрім робіт з
розкриття фресок, виконали
копіювання та фотофіксацію
давнього фрескового живопису.

Після тривалих роздумів А. Пра­
хов приймає рішення дописати
втрачені фрагменти фресок, а на
тих ділянках стін, де зображен­
ня були зовсім втрачені, написа­
ти нові образи й композиції.
Проте, незважаючи на бажання
Прахова зберегти відкритим
давній живопис, за рішенням
церковної комісії практично всі
збережені фрески покривали
олійними фарбами, залишаючи
їх давній сюжет і малюнок, а у
місцях втрати фресок писали
нові зображення.
У 50–80­х роках ХХ ст. у
музеї «Кирилівська церква» було
розпочато комплексні ремонтно­
реставраційні роботи. Саме тоді
з­під олійних записів ХІХ ст. від­
крили живопис стародавніх май­
стрів, який є своєрідним вікон­
цем у сиву давнину. Завдяки ви­
вченню цього безцінного худож­
нього скарбу ми, сучасні люди,
можемо зануритися у глибини
віків і дізнатися, як і ким створю­
вався цей живопис, чиї бажання
відображає давній розпис, хто
був дотичний до диктату іконо­
графічної програми тощо.
У місцях, де фреска не збере­
глася, залишили олійні розписи
ХІХ ст. Цю складну і копітку
роботу здійснювали художники
Л. Калениченко, О. Плющ,
А. Марампольський, Л. Тоць­
кий, П. Редько, О. Лісаневич,
А. Остапчук, О. Коваленко та
інші. Завдяки їх зусиллям було

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

відкрито понад 800 м2 унікаль­
ного фрескового живопису, і
сьогодні на стінах музею експо­
нуються відкриті з­під олійних
записів автентичні фрескові роз­

30

31

писи, один монументальний тем­
перний портрет ХVІІ ст. і домі­
нуючий в кількісному відношен­
ні олійний живопис ХІХ ст.

ВіКоНце В ДАВНиНУ

віКонце в ДавнинУ
(ФресКовиЙ живоПис)

«Н

бана до підбаневого квадрата)
написано чотирьох євангелістів.
Найкраще збереглося зображен­
ня євангеліста Марка на півден­
но­західному парусі.
Центральні арки, що підтри­
мують барабан бані, декоровані
зображеннями Сорока мучени­
ків Севастійських у медальйо­
нах, пов’язаних між собою ма­
льованими петлями­кільцями.
Ці образи створюють ніби
«живий святий ланцюг» захис­
ту небесної сфери. У централь­
ній апсиді — Богородиця Оранта
(лат. — та, що молить, благає) з
піднятими до неба руками.
Більша частина композиції —
олійний живопис ХІХ ст., а від
стародавнього фрескового зо­
браження зберігся край блакит­
ного хітона Богородиці та поді­
ум, на якому вона стоїть. Під
Орантою розміщено фрескову
композицію
«Євхаристія»—

ебом на землі» на­
звав фрескові роз­
писи Кирилівської
церкви відомий дослідник київ­
ських старожитностей В. Улья­
новський [27]. Фресковий ан­
самбль пам’ятки вирізняється
дивовижною цілісністю, худож­
ньою досконалістю, оригіналь­
ністю. 800 кв. м автентичних
кирилівських фресок ХІІ ст. за
кількістю, сюжетним змістом та
якістю виконання не мають рів­
них серед одночасних їм розпи­
сів сакральних споруд Східної
Європи.
Дійсно, давній живопис став
своєрідним вікном, розкритим в
глибини історії Кирилівського
храму. Бо саме через шанобливе,
уважне й прискіпливе вивчення
фрескових «співів» давніх худож­
ників відкрилося безліч таєм­
ниць, пов’язаних з храмом свя­
того Кирила.
Розташування сюжетів фре­
сок відповідає розробленій
Церквою канонічній схемі небе­
сної ієрархії. У простінках вікон
барабана бані розташовані мону­
ментальні постаті дванадцяти
апостолів. На парусах (архітек­
турних сферичних трикутни­
ках, за допомогою яких здій­
снюється перехід від кола бара­
1. Вид на центральну апсиду. Фрески хіі ст.
та олійний живопис хіх ст.

1

2. А. Прахов (1846–1916).
Портрет роботи і. Крамського

2

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

сцену причастя апостолів, в якій
Христос зображений двічі: зліва
Він подає групі апостолів на
чолі з Петром хліб (істинне Тіло
Господнє), а справа Христос
подає апостолам на чолі із
Павлом чашу з вином (істинну
Кров Господню). Подібний сю­
жет із двома постатями Христа
відомий і в інших іконописних
творах. У Кирилівській церкві,
відповідно до іконографічного
канону, у центрі композиції роз­
ташований престол із ківорієм
над ним; на престолі лежать
хрест, дискос із сімома кругли­
ми плоскими хлібами, чаша з
вином і звіздиця.
Під «Євхаристією» — «Святи­
тельський чин», або «Поклоніння

1

32

жертві». Тут фігурують образи
Отців християнської Церкви,
які уособлюють єдність світу
горнього і земного.
Вісім святителів у Кирилів­
ській церкві схилили голови
перед Агнцем – євхаристични­
ми дарами: хлібом та вином. Всі
вони вдягнені у білі стихарі.
Поверх стихарів – довгі фелоні і
білі з хрестами омофори. Біле
вбрання підкреслюється черво­
ною охрою нимбів і червоно­
коричнюватими
прописами
складок одягу. Видовжені строгі
фігури складають величне і бла­
гоговійне враження. Воно ще
більше підсилююється, а сама
композиція набуває своєрідного
шанованого ритму завдяки
сувоям­хартіям в руках Отців
Церкви.
Супровідні написи імен свя­
тителів не збереглися, однак у
Кирилівській церкві у цьому
ряду мають бути святі Кирил та
Афанасій Александрійські –
покровителі
Кирилівського
храму. Тут можна також при­
пустити зображення святих
Василія Великого, Григорія
Богослова, Іоанна Златоуста,
Миколая Чудотворця, Климента
Папи Римського.
Зображення вселенських учи­
телів міститься і нижче – в
з’єднаних між собою декоратив­
ними петлями дев’яти круглих
медальйонах. Пряму аналогію
цього сюжету можна бачити у
церкві­гробниці (костниці)
Бачковського монастиря (Бол­
гарія) та у церкві Святого Геор­

33

ВіКоНце В ДАВНиНУ

гія і Спаському храмі в Жичі
(Сербія).
На стовпах тріумфальної
арки, у середньому горизонталь­
ному регістрі, міститься біблій­
ний сюжет «Стрітення», що
досить рідко зображується на
цьому місці. Найближчою ана­
логією може бути однойменна
композиція, нещодавно відкрита
з­під пізніх записів у середньо­
му регістрі тріумфальної арки
Спасо­Преображенської церкви
Єфросиньєвого монастиря у
Полоцьку (Білорусь). Якщо по­
лоцька церква датується другою
половиною ХІІ ст., то Кири­
лівський храм — першою. Відтак
можна стверджувати, що кири­
лівське «Стрітення» є найдавні­
шим прикладом розміщення цього
сюжету на тріумфальній арці дав­
ньоруських храмів. Обидва сюже­
ти схожі за композиційною побу­
довою, однак за майстерністю
виконання, натхненністю пред­
ставлених образів полоцька фрес­
ка набагато поступається кири­
лівському «Стрітенню».
Кирилівське «Стрітення»
зображує святу родину —
Йосифа і Марію з маленьким
Христом на руках – на північно­
му вівтарному стовпі. Вони пря­
мують до храму. Святу родину
зустрічають старець Симеон та

пророчиця Анна, образи яких
виконані на західному боці пів­
денного вівтарного стовпа.
Вражає майстерністю виконан­
ня зображення Симеона Бого­
приїмця. Перед глядачем постає
поважний старець у блідо­бла­
китному хітоні, зігнуту спину
якого вкривають локони сивого
волосся. Зморшки на його облич­
чі, сповненому спокою та впев­
неності, виписані плавними ви­
тонченими мазками; руки вкриті
покровом, на який він збираєть­
ся прийняти Немовля.
Під сценою «Стрітення» ба­
чимо величні монументальні
фрескові постаті апостолів Пе­
тра й Павла — намісників Церкви
земної.

1. Свята родина з композиції «Стрітення».
Північний стовп перед вівтарної арки.
Фреска хіі ст.
2. Старець Симеон з композиції «Стрітення».
Південний стовп перед вівтарної арки.
Фреска хіі ст.

2

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

34

35

1

Навпроти вівтарної Тріум­
фальної арки на західній стіні
головного нефа відкрито фраг­
мент із залишками цікавого
фрескового зображення. Не­
зважаючи на погану збереже­
ність, у нижній частині фрески
можна розгледіти ногу, вдягнену
у чобіток, і невеликий фрагмент
одежі; також читаються орна­
ментовані перлами кола, можли­
во, орнамент вбрання, і геоме­
тричні лінії, які можуть бути час­
тиною зображень складок одягу
або будівлі, трону тощо. Про
наявність цих зображень у свій
час у реставраційному звіті писав
реставратор А. Остапчук, який і
відкривав цей живопис з­під
олійних записів ХІХ ст. [28].
Враховуючи пишність фрагмен­
тів одягу, дозволимо собі припу­
щення, що тут у давнину міг бути
розміщений не ктиторський
сюжет, як вважає дослідник
О. Преображенський [29], а
парадний портрет родини князя
Всеволода Ольговича. Проте, із­за

2

Нижче зображення Симеона
Стовпника на тій же північній
стіні трансепта розміщено ком­
позицію «Хмарне Успіння Бого­

поганої збереженості зображень
та їх фрагментарності, на сьо­
годні не можна зробити остаточ­
ного висновку щодо змісту пред­
ставленого тут у ХІІ ст. сюжету.
На простінках між вікнами
північної та південної стін тран­
септа (центральний поперечний
коридор) – по дві фігури стовп­
ників, тобто святих, які викону­
ють молитовний подвиг на стов­
пах. На північній стіні можна
бачити фігуру Симеона Стовп­
ника, який подвизається на двох
колонах, перев’язаних оригіналь­
ним вузлом. Цей вузол не має ані
початку, ані кінця і символізує
нескінченність, вічність – у дано­
му випадку вічність життя, при­
свяченого служінню Господу.
1. хмарне Успіння Богоматері.
Фреска хіі ст. та олійний живопис хіх ст.
Північна стіна трансепта
2. різдво ісуса христа. Фреска хіі ст. та олійний
живопис хіх ст. Південна стіна трансепта
3. Кирил учить царя. Фреска. хіі ст.
Південна апсида

ВіКоНце В ДАВНиНУ

3

родиці». Цей сюжетний розпис
цілком побудований на апокри­
фічних текстах, які повідомля­
ють, що апостоли отримали

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

наказ Господа сісти на хмари і
прибути до Єрусалима до одра
помираючої Богородиці. Отже,
особливою рисою цього сюжету
є зображення апостолів з анге­
лами на хмарах, на яких вони з
усіх кінців світу прямують до
Єрусалима.
На протилежній, південній
стіні трансепта на великій площі
розташовано композицію «Різ­
дво Христове». Цей святковий
сюжет, що немов зітканий з окре­
мих мініатюрних сцен, знаменує
прихід у світ Спасителя. Ком­
позиція начебто вміщена у вели­
чезний сегмент, що імітує земну
сферу; через сегмент ангели про­
стягають долоні до ясел з Не­
мовлям Христом. Над яслами у
райдужному ореолі сяє Виф­
леємська зірка. У центрі, на тлі
червоно­коричневої гори, що імі­
тує печеру, возлягає Богоматір з
Немовлям. Рука Матері Христа
звернута до Йосифа, а його рука
тягнеться до Неї. Нижче – сцена
омовіння, де Немовля зображено
у купелі. Руки маленького Ісуса
підняті на рівень грудей. Ліва
долоня повернута догори, права
розкрита до глядача. Права рука,
так звана «длань, що слухає»,
приймає людські молитви, про­
хання, звернуті до Спасителя.
Ліва, відкрита до неба, передає ці
молитви Господу.
Велике зацікавлення викли­
кає унікальний фресковий цикл
південної апсиди. Це яскраві
деталізовані житійні сцени пар­
них святих — славетних алек­
сандрійських єпископів Кирила

36

та Афанасія, це живопис, який
не має аналогів у давніх пам’ят­
ках усього Візантійсько­балкан­
ського кола.
Збереження розписів хоч і не
повне, але найкраще з усіх фре­
сок пам’ятки. Кольорова гама —
це червоний, блакитний, зелений
та жовті пігменти. Манера вико­
нання нагадує книжкову мініа­
тюру. Фрески дияконника, що
об’єднані сюжетно, складають
послідовну розповідь, яка вво­
дить глядача в реалії церковного
життя ІІІ—V ст. єгипетської
Александрії і періоду ранньої
Візантії.
На стінах південної, або Ки­
рилівської, апсиди розміщено 16
житійних сцен; у техніці фре­
скового живопису з них збере­
глося дванадцять: «Кирил пише
заповідь Божу», «Кирил учить
царя», «Кирил учить у соборі»,
«Богородиця благословляє Ки­
рила і Афанасія», «Святий Кирил
викриває єретиків», «Святий
Кирил проповідує праву віру»,
«Святитель Афанасій у човні»,
Похорон святого Кирила», «По­
хорон святого Афанасія» та інші.
Особливу увагу привертає
сцена «Кирил учить царя», де
виписано постаті святого Ки­
рила, царя та святого Афанасія.
Цікавим є зображення царя у
повному парадному давньорусь­
кому князівському вбранні, яке
вказує на те, що тут зображений
не цар — візантійський імпера­
тор, а давньоруський князь,
яким міг бути фундатор церкви
Всеволод Ольгович.

37

Вже першовідкривач кирилів­
ських фресок А. Прахов на почат­
ку 80­х років ХІХ ст. зауважив,
що одяг «царя» викликає прямі
асоціації з давньоруським кня­
зівським вбранням. На голові
«царя» — великокнязівська діа­
дема (вінець з трьома іконками,
прикрашений дорогоцінним ка­
мінням), на шиї та грудях —
барми (золочене опліччя й на­
грудник, оздоблені перлами та
коштовностями). «Цар» одягне­
ний у короткий червоний, багато
орнаментований каптан, зелені
вигаптувані шаровари, високі
червоні чоботи, інкрустовані
перлами. Усі шати «царя» досить
переконливо вказують на те, що
перед нами великий київський
князь часів будівництва церкви.
Отже, у ролі царя на фресці,
з­поміж усіх київських князів,
міг бути лише засновник храму
— Всеволод Ольгович. Цікаво, що
зображення із цим сюжетом роз­
ташоване саме навпроти князів­
ського балкона, на який веде
загадковий архітектурний хід у
південній стіні ризниці (півден­
ного вівтаря). Таким чином, як
вже відзначалося, загадковий хід
у стіні й «балкон» у дияконнику
Кирилівської церкви були при­
значені саме для князя Всеволода.
Цікаво, що вихід зі сходів на
«балкон» був прикрашений свят­
ковим парадним орнаментом, що
є характерним для палаців, і це
також підтверджує князівське
призначення цієї прибудови.
Оскільки святі Кирил та Афа­
насій Александрійські є хри­

ВіКоНце В ДАВНиНУ

стиянськими патронами князя
Всеволода Ольговича, живопис
дияконника має патрональний
характер. Помітно, що саме цим
розписам було приділено особли­
ву увагу, і тому, враховуючи їх
художню досконалість, можна
стверджувати, що над розписами
працювали найкращі майстри.
На стінах та пілястрах пів­
денної апсиди сцени з житія
Кирила та Афанасія начебто
фланкують зображення 16 свя­
тих: 12 святителів та 4 дияконів.
Логічно припустити, що це
святі, які були пов’язані з житі­
єм та вченням Кирила та Афа­
насія Александрійських. Всі свя­
ті написані на повний зріст, в
руках вони тримають книги; у
більшості зображених — на голо­
ві вистрижена тонзура, що сим­
волізує відречення від мирських
інтересів.
Відсутність супровідних на­
писів робить неможливою пов­
ну ідентифікацію зображених.
Проте, поза сумнівом, серед
святих мають бути представле­
ні святителі, що боролися за
догмат Боговтілення, який від­
стоювали у своїх богословських
працях Кирил та Афанасій
Александрійські.
На південній стіні цієї ж
апсиди, у простінках між вікна­
ми міститься фрескове зобра­
ження скинії – давнього іудей­
ського храму. Скинія не випад­
ково розміщена саме у диякон­
нику. Кирил Александрійський
писав, що диякони зберігають
цілісність скинії, яка є символом

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

жертви. Святі, що оточують її,
як і святителі у центральній
апсиді, вклоняються жертві, що
акцентує на головному христи­
янському догматі – догматі
Боговтілення.
Живопис центральної та пів­
денної апсид Кирилівської церк­
ви загалом відображує головну
тему розпису собору — Бого­
втілення (наявність у Христі
двох іпостасей: людської та
Божественної) та прославляє
культ Богородиці. Недарма
серед житійних сцен південної
апсиди є сцена «Богородиця
благословляє Кирила та Афа­
насія». Матір Божа у Русі­
Україні була Царицею й покро­
вителькою держави, Церкви,
князівської родини, кожного
віруючого. Небесна Заступниця,
або «Нерушима стіна», в Кири­
лівській церкві «заступала» на­
самперед її фундаторів — родину

38

39

князя Всеволода Ольговича.
Живопис жертовника, або
північної апсиди Кирилівської
церкви, репрезентує сюжети, що
не знаходять прямих аналогій у
стародавньому монументально­
му мистецтві. Усього на стінах
апсиди втілено образи 37 бал­
канських святих, більшість з
яких збереглися у фресці.
Поряд з деякими святителя­
ми читаються стародавні напи­
си­імена. Тут представлено фігу­
ри Кирила та Мефодія (Солун­
ських братів), Климента Охрид­
ського, Іоанна Македонського,
Йосифа Солунського, Єфима,
Євменія, Артемія, Власія, Сте­
фана, Кіріака, Ангеларія, Наума.
У стародавньому монументаль­
ному живописі, що зберігся до
наших днів, у таких кількості й
складі ці святителі ніде більше
не зустрічаються. Добра збере­
женість дає можливість відтво­

ВіКоНце В ДАВНиНУ

2

рити програму розпису жертов­
ника, закладену ще на початку
будівництва храму. Найімовір­
ніше, у давнину жертовник був
присвячений Папі Римському
Клименту, зображення якого
розташовувалось у консі апсиди
(до сьогодні не збереглося).
Мощі святого Климента були
віднайдені
просвітителями
слов’ян — братами Кирилом і
Мефодієм — у Корсуні, де той
прийняв мученицьку смерть.
Подальшій сакралізації цього
святого сприяли учні Солунських
братів, зображені в північній
апсиді. Встановлення на Русі

культу святого Климента Рим­
ського пов’язане з діяльністю
князя Володимира Хрестителя,
який привіз частину його мощей
з Корсуня до Києва і поклав їх у
Десятинній церкві. Фундатор

1. Балканські святителі. Фреска хіі ст. та
олійний живопис хіх ст. Північна апсида
2. В. Трояновський. Архангел Михаїл. хіх ст.
Конха північної апсиди

1

3. Святий воЇн. Фреска. хіі ст.
Північний стовп головного нефа

3

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

Кирилівської церкви князь Все­
волод, нащадок Володимира
Хрестителя, продовжив священ­
ну сімейну традицію, замовив­
ши в розписах родової церкви
зображення Климента Римсько­
го. У такий спосіб князь Все­
волод заявив себе продовжува­
чем справи свого великого пра­
щура, який утверджував на Русі
християнську віру.

40

41

зображення, на жаль, не зберіг­
ся. Навколо голови воїна — німб.
Воїна вирізняє густе волосся,
великі очі, довгий ніс; на плечах
плащ­корзно з великою фібу­
лою, а також довга кольчуга,
надягнена на сорочку; рука
зображеного спирається на
величезний щит.
Гордовита імпозантна постать,
коштовний одяг свідчать про те,
1

На стінах собору можна бачи­
ти п’ять фрескових зображень
воїнів. Одне з них різниться від
інших своїм оригінальним трак­
туванням. Це постать воїна на
пілоні центрального північного
стовпа у другому регістрі. На­
пис, що мав супроводжувати

що тут зображено не звичайного
воїна, а князя­полководця. Вбран­
ня та аксесуари нагадують дав­
ньоруське князівське військове
облачення, а в деяких рисах
обличчя й постаті святого вгаду­
ється натяк на зовнішність засно­
вника Кирилівського храму Все­

ВіКоНце В ДАВНиНУ

волода Ольговича, яскраво зма­
льовану істориком В. Татіщевим.
Поза сумнівом, перед нами —
прототип давньоруського князя­
воїна, зображення якого було
замовлено також князем­воїном.
У нартексі увагу привертає
грандіозна композиція «Страш­
ний суд». Велетенська фреска
займає всю площу стін нартекса,
переходить на стовпи та арки,

жене зображення Страшного суду
у давньоруському мистецтві.
Центральна частина компо­
зиції розташована на східній
поверхні склепіння нартекса. У
фресці вона збереглася фрагмен­
тарно. У центрі, в так званій
мандорлі (медальйон, який озна­
чає ореол сяяння), зображений
Христос – Головний Суддя.
Обабіч Нього — Богородиця та

пілястри і коробове склепіння. У
монументальному церковному
живописі цей сюжет поширюєть­
ся на Русі у пам’ятках ХІІ ст. У
Кирилівському храмі цю компо­
зицію можна розглядати як най­
більш раннє та найкраще збере­

Іоанн Предтеча, захисники, які
у молитовній позі звертаються
до Судді з проханням про зми­
лування над усім людством. Їх
фігури фланкують апостоли, що
сидять на синтроні. Всі ці персо­
нажі уособлюють тих, хто
судить. В руках апостолів — роз­
криті книги з чистими аркуша­
ми; відповідно до християнської
іконографічної трактовки чисті
аркуші символізують наближен­
ня Страшного суду: в ці книги
впишуться людські діяння, і по

2

1. Яблонський. Страшний суд. Фреска хіі ст.
та олійний живопис хіх ст.
Східна частина нартекса
2. С. Власенко. Шестя князів. Деталь композиції
«Страшний суд». Фреска хіі ст. та олійний
живопис хіх ст. Північний стовп нартекса

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

ним буде відбуватися суд на
людством. Тобто чисті аркуші є
певним попередженням для люд­
ини, яка заходить до храму і
одразу при вході, у нартексі,
бачить порожні сторінки Книги
життя, в які мають вписати її
життя.
Нижче описаних зображень
– групи людей, які прямують до
Престолу, на якому сидить
Спаситель. Це подвижники, му­
ченики, праведні і навіть князі.
Останні викликають особливу
цікавість: княжа церква перед­
бачала віднесення представни­
ків правлячої династії до числа
спасенних.
Князі представлені у сцені
«Шестя князів», що розташована
на західному боці північного
стовпа нартекса. На жаль, верхня
її частина не збереглася з ХІІ ст.;
голови і, відповідно, обличчя
дописані у ХІХ ст. Тут виведено
п’ять фігур, перша – не тільки

1

42

очолює рух всієї групи, але й
вказує шлях. Одяг того, хто веде,
– рожевий хітон і зеленкуватий
гіматій — дозволяє припустити,
що це ангел. За ним рухаються
князі. Їх ієрархічну належність
підкреслює багате вбрання:
плащі­корзно, довгі орнаменто­
вані і прикрашені перлами со­
рочки, високі чоботи. Коштов­
ний, ваговитий князівський одяг
контрастує з легкими плавними
складками одежі ангела. Водно­
час у композиції надзвичайно
гармонійно поєднані спокійний
ритм малюнка та різнобарвний
колорит. З великою долею віро­
гідності можна припустити, що
за ангелом прямують члени роди­
ни князя Всеволода Ольговича.
Ангел, що очолює процесію,
виступає своєрідним гарантом
того, що княжа родина буде уша­
нована місцями в Раю. Іденти­
фікація фігур ускладнена у
зв’язку з поганою збереженістю
зображень, проте, спробуємо
хоча б приблизно визначити пер­
сони, представлені в композиції.
Здійснити персоніфікацію
легше за все за обличчями, адже
маємо описи вигляду князів за
істориком В. Татіщевим та зна­
ємо приблизний вік і склад
представників князівської ро­
дини на час побудови церкви
(1139—1146). Але самі зобра­
ження голів, як вже було заува­
жено, з ХІІ ст. не збереглися;
вони виконані за малюнком,
абрисом образів, створених у
ХІІ ст., олійними фарбами у
ХІХ ст. В арсеналі наявних

43

ВіКоНце В ДАВНиНУ

фотографії. Цей князь більший
за всіх на зріст, він явно домінує
на тлі всієї групи ще й червоним
(це помітно на фресці) кольором
одежі. Червоний, пурпурний ко­
лір – прерогатива головного,
правлячого князя. Відзначимо,
що у сцені «Кирил учить царя»
Всеволод представлений у пур­
пуровому каптані, у червоному
вбранні його зображено і в
мініатюрі Радзівілівського літо­
пису. За віком цей князь дещо
молодший від попереднього.
Якщо у першого князя — довга
чорна борода, то у Всеволода
(?) борода коротша та більш
широка, що відповідає опису за
В. Татіщевим: «Сей князь — муж
був великий на зріст і дуже тов­
стий. Очі мав не малі, ніс дов­
гий, бороду широку…»
Наступний персонаж — віро­
гідно брат Всеволода, князь Ігор
Ольгович (зайняв київський
стіл, за заповітом Всеволода,

матеріалів, які мають допомог­
ти ідентифікувати князівські
особи, окрім фрескового та
олійного живопису є фотогра­
фія цієї композиції, зроблена до
проведення реставрації, тобто
до зняття олійних фарб. Отже,
спираючись на наявну інформа­
цію про князів з роду Ольго­
вичів, на фотографію й власне
живопис, припускаємо, що по­
переду, одразу за ангелом, напи­
сано фігуру засновника роду
Ольговичів — князя Олега Свя­
тославича (народився 1053 р.).
За виглядом це найстарший се­
ред представлених князів. На
час будівництва Кирилівського
храму князь Олег був уже не­
біжчиком (помер в 1115 р. у
віці 62­х років). Мабуть, тому
його постать дещо заглиблена за
фігурами ангела та наступного
за ним князя, тобто дещо відда­
лена від земного життя.
Далі, на нашу думку, виведено
образ засновника Кирилівського
храму, князя Всеволода Ольго­
вича. Це найбільш акцентована
фігура, їй віддано більше місця:
лише в неї показано обидві руки,
що у молитовному русі простяга­
ються до Головного судді –
Христа, лише вона має найбільш
багате вбрання – декорований не
тільки низ одягу, але й рукави,
якщо судити за зображенням на
1. Князь Всеволод ольгович.
Деталь композиції «Кирил учить царя».
Фреска. хіі ст. Південна апсида
2. С. Власенко. Шестя князів. Деталь композиції
«Страшний суд». Фото 30-х років хх ст.
до зняття олійного живопису

2

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

44

45

1

одразу після його смерті); на
вигляд він має приблизно такий
же вік, як і його попередник.
Завершує ходу, на відміну від
всіх попередніх, молодик, без
бороди та вусів. В ньому припус­
каємо старшого сина Всеволода
Ольговича — князя Святослава
Всеволодовича (1123—1194),
який на час зведення храму був
зовсім молодим чоловіком, йому
мало бути приблизно років 20.
Представлена персоніфікація
може здаватися надто гіпоте­
тичною у зв’язку з тим, що в
ідентифікації князів окрім фрес­
ки було використано і олійний
живопис ХІХ ст. Але згадаймо,
що головний принцип реставра­
ції у ХІХ ст. полягав у макси­
мально наближеному до оригіна­
лу повторі давніх фрескових
зображень. Тоді якщо тут дійсно
представлено князів з роду

Ольговичів, що цілком імовірно
й логічно, то дана побудова сю­
жету могла бути продиктована
лише замовником розписів і
активним учасником формуван­
ня іконографічної програми –
князем Всеволодом Ольговичем.
Портрети представників ро­
дини Ольговичів, як вже відзна­
чалось, наявні у ктиторській
композиції (південний неф), у
сцені «Кирил учить царя» (пів­
денна апсида), у сцені «Шестя
князів» (нартекс). Таке унікаль­
не, незвичне для давньоруських
пам’яток навантаження князів­
ськими зображеннями зайвий
раз підтверджує родинний, кня­
зівський характер пам’ятки!
З протилежного, південного
боку композиції «Страшний суд»
збереглося ще декілька фреско­
вих фрагментів: ваги правосуддя,
Престол уготований з книгою із

ВіКоНце В ДАВНиНУ

2

Завіту Божого, виписані плавни­
ми мазками фігури Адама і Єви,
які, стоячи на колінах, зверта­
ються до Престолу з проханням
про змилування за їхні гріхи.
Трохи далі добре читаються
постаті ангелів, які трублять у
труби, піднімаючи мерців з моря
та з­під землі, скликаючи їх на
останній Суд.
Окрасою Кирилівської церк­
ви без перебільшення є знаме­
нита фреска «Ангел, що згортає
небо». Вона прикрашає пілон
південного стовпа нартекса. Ця
динамічна, вишукана в худож­
ньому відношенні сцена кінця
світу виконана у кращих тради­
1. Ангел згортає небо у сувій.
Сцена з композиції «Страшний суд».
Фреска. хіі ст. Південний стовп нартекса
2. лоно Авраамове. Сцена з композиції
«Страшний суд». Фреска. хіі ст.
Західна стіна нартекса

ціях давньоруського монумен­
тального живопису і є одним із
його шедеврів. Постать ангела
зміщена до краю пілона, решту
композиції займає сувій, що
символізує небо. На малюнку
чітко видно глибоку граф’ю
(прориси контуру по вогкій
штукатурці), особливо в ниж­
ній частині складок одягу. Сцена
сповнена високої духовної
напруги і драматизму: ангел з
натугою згортає ніби підхопле­
ний вітром величезний небес­
ний сувій, що має означати
кінець світу. Сумне обличчя
ангела, тремтливий зліт крил,
покірно схилена голова переда­
ють неминучість і трагізм події.
Вражають витончений малюнок
і колорит сцени, витримані у
ніжних блакитних, рожевих і
зелених тонах — усе це видає
руку великого майстра.

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

Від ХІІ ст. в нартексі збере­
глося ще декілька чудових фре­
сок. На західній стіні північного
нефа — сцена «Лоно Авраамове»,
символ Раю. По центру на пре­
столі посідає старець Авраам –
прабатько всіх народів. В нього
на колінах дитяча фігурка в
білому одязі – праведна душа
Лазаря, який після страждань у
земному житті потрапляє до
Раю. Навколо престолу числен­
ні, здається, дитячі маленькі
фігурки в білому – це душі пра­
ведників (зображені з німбами).
Авраам і душі праведних зобра­
жені на тлі райських кущів, в
оточенні квітів та птахів. Ця
композиція, що розташована
над місцем старовинного похо­
вання, наповнена вічним споко­
єм та благодаттю. У ніші, над
якою написано «Лоно Авраамо­
ве», колись стояв саркофаг сина
засновника Кирилівського хра­
му — князя Святослава Всево­
лодовича, одного з головних
героїв поеми «Слово о полку
Ігоревім».
Чотири поховальні ніші­арко­
солії, розташовані у нартексі,
прикрашені живописом, який
частково зберігся з ХІІ ст. На
схилах ніш виконані фігури
ангелів з державою та скіпетром
у руках, над ангелами написано
зірку. Начебто ангели, як вічні
стражі, мали охороняти спокій
тих, хто спочивав у цих, сьогод­
ні вже спорожнілих, поховаль­
них нішах.
На другому поверсі, на пів­
денній стіні князівської моли­

46

47

товні зображена сцена «Ангел,
що веде юного Іоанна Хрести­
теля в пустелю». Художник май­
стерно передає грацію руху
ангела. Легкими ритмічними
лініями вимальоване його вбран­
ня. Голову повернуто до Іоанна,
якого ангел тримає правою
рукою, а лівою немов вказує
йому шлях на небеса.
Наявність цього сюжету, що
рідко зустрічається у монумен­
тальному живописі, наводить на
думку про те, що у ХІІ ст. розпис
молитовні був присвячений
Іоанну Хрестителю. Від давньо­
го розпису на північній, півден­
ній та західній стінах молитовні
ледве прочитуються фрагменти
фрескового розпису. На півден­
ній стіні, праворуч від вікна –
фігура з німбом зі схрещеними
на грудях руками; поряд фігура у
рухомій позі, у світському вбран­
ні, прикрашеному орнаментом.
На жаль, незадовільний та фраг­
ментарний стан живопису вище­
описаних зображень не дає мож­
ливості їх атрибутувати.
На західному та східному схи­
лах арки північної стіни князів­
ської молитовні розміщені два
напрочуд цікавих фрескових
зображення – фігури святих у
коштовних світських одежах.
Кирилівська церква багато
прикрашена орнаментами, їх
можна нарахувати більше ніж 80
різновидів. За малюнком вони
1. Ангел веде юного іоанна хрестителя
в пустелю. Фреска. хіі ст.
Князівська молитовня. хори

1

ВіКоНце В ДАВНиНУ

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

48

лівських орнаментів вплив на­
родної творчості, а також східні
декоративні мотиви. Численні
орнаментальні візерунки вдало
підкреслюють архітектоніку
споруди, надають неповторного
художнього звучання, мелодій­
ною живописною симфонією
пом’якшують і прикрашають
суворі риси князівського храму­
фортеці.
Іконографічна програма Ки­
рилівського храму, у першу
чергу, відповідає візантійській
християнській живописній тра­
диції, а по­друге, акцентує увагу
на уславленні замовника, його
роду і духовних патронів ктито­
ра – александрійських святих
Кирила та Афанасія.
Слов’янські написи, що су­
проводжують давній живопис,
свідчать про виконання фресок
київськими майстрами, які, на­
слідуючи візантійську і македон­
ську традиції, створили свій
оригінальний фресковий ан­
самбль, настояний на місцевих
давньоруських декоративно­жи­
вописних традиціях.
Фрески Кирилівської церкви,
у порівнянні з фресками інших
сучасних з нею храмів Русі­Ук­
раїни, вирізняються найкращим
збереженням і найбільшою пов­
нотою, цілісністю, ідейно­змі­
стовною наповненістю, худож­
ньою досконалістю, оригіналь­
ністю.
1

розділяються на рослинні та
геометричні. Дослідники вбача­
ють в живописних ритмах кири­

1. орнаменти. Фреска. хіі ст.
2. Портрет інокентія Монастирського. Темпера.
хVіі ст. Пілон південного нефа

49

ЗагаДКовиЙ сТарець
(живоПис хVіі сТ.)

Н

а пілоні південної стіни
Кирилівської церкви
зберігся
написаний
темперою настінний портрет
ХVІІ ст. На тлі усіх монумен­
тальних розписів храму цей
образ вирізняється особливо
тонким психологізмом. З пор­
трета спокійно, велично, але
водночас трохи лукаво й допит­
ливо дивиться загадковий ста­
рець, вдягнений у чорне чернече
вбрання. Його витончене бліде
обличчя, чорні брови, зосеред­
жений погляд, тонкий ніс із гор­
бинкою, широка сива борода
свідчать про неординарність
зображеної особи. У правій руці 2
Іудей за походженням, право­
він тримає закриту книгу, в лівій
— ігуменський посох. На думку славний за вірою, професор
мистецтвознавців, автор пор­ Львівської колегії, а згодом архі­
трета походив зі школи визна­ мандрит Деражицький та ігумен
чних українських художників Києво­Кирилівський, Інокентій
ХVІІ ст. Олександра та Леонтія Монастирський все своє життя
Тарасевичів, а можливо, вико­ присвятив служінню Православ­
ній Церкві й заслуговує на добру
навцем був один з братів.
Під овалом портрета — герб пам’ять своїх нащадків. Заслуга
польського походження, обабіч цього авторитетного діяча,
якого — монограма із семи літер. талановитого вченого­богосло­
Літера «І» означає Інокентій, ва, письменника­полеміста, ви­
«М» — Монастирський, «Й» — нахідливого дипломата, енер­
ігумен (за староукраїнським пра­ гійного та розумного адміні­
вописом), накладені одна на одну стратора полягає не тільки в
літери «С» і «Т» — Свято­Троїць­ його організаторських здібнос­
кий, а подвійне «К» — Києво­Ки­ тях на благо Кирилівського мо­
рилівський. Отже, розшифровка настиря, але й у тому, що своєю
монограми виявила, що на пор­ активною християнською ді­
треті зображений ігумен Кирилів­ яльністю він зробив вагомий
ського монастиря кінця ХVІІ ст. внесок у становлення Україн­
ської Православної Церкви.
Інокентій Монастирський.

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

50

51

оПоВиТі СерПАНКоМ ЗАБУТТЯ

оПовиТі серПанКоМ ЗаБУТТЯ
(живоПис УКраЇнсьКих хУДожниКів хіх сТ.)

Б

ільшість науковців, зна­
вців Києва, які зверталися
до вивчення Кирилівсько­
го храму, перш за все, досліджу­
вали його історію, архітектуру
та стародавній живопис. Напри­
кінці ХІХ — на початку ХХ ст.
дослідники звернулись до опису
монументального живопису Ми­
хайла Врубеля, який працював у
церкві в 1884—1885 рр. При
цьому в тіні фрескових розписів
і монументальних робіт М. Вру­
беля залишався живопис ук­
раїнських митців ХІХ ст. Довгі
роки він був начебто оповитий
серпанком забуття.
Як вже відзначалося, реставра­
ційні роботи у храмі в ХІХ ст.
проводилися під керівництвом
А. Прахова. Відсутність достат­
ніх коштів змушувала Прахова
шукати виконавців роботи в сере­
довищі художників­початківців.
До складу колективу молодих
майстрів, запрошених для прове­
дення реставрації, входили учні
та викладачі Київської малюваль­
ної школи М. І. Мурашка, який
деякий час керував роботами з
поновлення давньої фрески та
виконання нових розписів в міс­
цях втрати фрескового живопису.
Ці художники виконали на стінах
храму цілий комплекс сюжетів на
сакральну тематику.
Загальна площа стін Кирилів­
ської церкви складає 2852 кв. м, з
них 800 кв. м — фрески ХІІ ст.;
один настінний портрет ХVІІ ст.,

окремі стінні площі, де зовсім не
зберігся живопис, затоновані
пастельними фарбами. Приблиз­
ним розрахунком можна вияви­
ти, що десь 2000 кв. м становить
олійний живопис ХІХ століття.
Менша частина цього живопису
атрибутована конкретним вико­
навцям, у тому числі і М. Врубе­
лю. Завдяки виданим спогадам
М. І. Мурашка – засновника Ки­
ївської рисувальної школи, нам
відомі прізвища і відповідно жи­
вописні роботи окремих молодих
українських художників, які
працювали в Кирилівському хра­
мі. Це І. Селезньов, Ф. Зозулін,
І. Їжакевич, Х. Платонов, М. Клі­
манов, С. Гайдук, М. Пимоненко.
У своїх спогадах М. Мурашко
називає ще цілий ряд учнів, які
брали участь у розписах Кири­
лівського храму: В. Отмара,
О. Курінного, Єгоричева, В. За­
мирайла [31]; однак, які роботи
виконували в храмі ці художни­
ки, принаймні на сьогодні зали­
шається невідомим.
З тих же спогадів М. Мурашка
та із записів одного з дослідни­
ків Кирилівської церкви — про­
фесора В. Зуммера [32] точно
визначено, що розпис склепіння
головного купола, а саме зобра­
ження композиції «Вознесіння
Ісуса Христа в оточенні ангелів»,
належить художнику Івану Се­
лезньову.
Живопис стелі головної бані
ілюструє Вознесіння Спасителя

1

на небеса. У центрі композиції на
повний зріст зображено сидячо­
го на веселці Христа. Дещо ви­
тягнуте в бік підборіддя Ісуса
виражає спокій та впевненість.
Навіть з підлоги, на відстані 28 м
помітні великі блакитні очі Сина
Божого. Маленький рот оточу­
ють акуратні вуса та невелика
1. і. Селезньов. Вознесіння ісуса христа. хіх ст.
Склепіння головного купола

роздвоєна борода, волосся тако­
го ж, як і борода, каштанового
кольору спускається на плечі.
Голову оточує хрещатий німб,
на тлі якого перехрещуються
гілки жовтого та ніжно­жовто­
го кольору. Обабіч голови, на
горизонтальній гілці хреста —
монограма ІС ХС з титлами.
Правиця здійнята у благослов­
ляючому жесті, лівою рукою
Ісус тримає згорнутий сувій,

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

52

53

1

який спирається на його коліно.
Спаситель вдягнутий у черво­
ний хітон та блакитний гіматій.
Босі ноги торкаються синьо­
блакитного кола, яке оточує
Вчителя. Це коло підтримують
вісім ангелів, що впевнено сто­
ять на темно­синій небесній
сфері, колір якої з напруженого
темно­синього плавно перетікає
у світло­блакитний. Загальний
синій фон прикрашають різно­
барвні хітони та гіматії крила­
тих небожителів. Це жовті, чер­
воні, зелені, бузкові кольори
вбрання ангелів. Особливо вра­
жає полутонами вбрання анге­
ла, вдягнутого в бірюзово­бла­
китний одяг, який нагадує пере­
ливи спокійної морської гладі.
Ангели, зі здійнятими до кола,
де розташований Христос, рука­
ми, створюють враження хоро­
воду навколо свого Господаря, а
Христос, зображений на жовто­

му тлі, уподоблюється сяючому
сонячному диску. Фігура Хри­
ста на фоні сонячного кола
«купається» у світлі вікон бара­
бана немов у хмарах, щомиті
стаючи дедалі віддаленішою та
вищою.
Традиційно вважається, що і
Оранта в консі центральної
апсиди, на місці втраченого
фрескового зображення, напи­
сана І. Селезньовим, хоча доку­
ментальних підтверджень цьому
поки що не знайдено. Проте
аскетичний, мужній вираз об­
личчя Марії, що схожий з обра­
зом Христа у куполі храму, дає
можливість підтвердити існую­
чу думку про виконання образу
Оранти і композиції «Воз­
несіння» одним і тим же авто­
ром, тобто І. Селезньовим.
1. і. Селезньов. Богоматір оранта. хіх ст.
Конха центральної апсиди

Оранта здійняла руки до свого
Сина, зображеного на сфері
головного купола, Вона молить
Його про змилування над всім
людством. На перший погляд,
смуглясте обличчя Богоматері
дещо схоже на обличчя мозаїчної
Оранти з Софійського собору
Києва – суворе та напружене,
але при уважному погляді можна
розглядіти у цьому виразі добро­
ту та любов, спрямовану на всіх,
хто зводить до Неї свої очі.
Богоматір вбрана у синьо­
блакитний хітон та червоний
мафорій, з­під якого виглядає
довга світло­жовта хустина,
прив’язана до пояса. На відміну
від Спасителя, зображеного на
суцільному сонячному диску,
тло, на якому виконано постать
Марії, сяє чисельними сонячни­
ми променями. Обабіч Заступ­
ниці, як і навколо Спасителя, —
вісім ангелів, по чотири з кож­
ного боку. Ангели в оточенні
Христа зображені на повний
зріст, а ангели біля Богоматері
— колінопреклонені. В компози­
ції «Вознесіння Христа» ангели
схожі на молодиків з довгим
волоссям, а ангели, що схилили
коліна перед Орантою, молодші:
це миловидні підлітки з корот­
ким кучерявим волоссям. Над
ними ширяють херувимчики —
отже, Богоматір вже на небесах.
На північній та південній час­
тинах вівтарної арки централь­
ної апсиди храму святого Кири­
ла зображені величезні постаті
архангелів Михаїла та Гавриїла з
жезлами і державами у руках.

оПоВиТі СерПАНКоМ ЗАБУТТЯ

Спираючись на схожість манери
виконання, близькість розташу­
вання до відомих нам робіт
Селезньова, особливе лояльне
відношення А. Прахова до І. Се­
лезньова в частині розподілу
центральних стінних площ своє­
му приятелеві, ці зображення
також можна атрибутувати пен­
злю цього художника. Під­
твердженням авторства Селез­
ньова може слугувати і виявлена
під час проведення реставрацій­
них робіт (2006 р.) на карнизі
підбанного стінного простору
монограма цього художника.
Треба відзначити, що профе­
сор В. Зуммер, швидше за все,
помилково приписує зображення
Оранти в центральній апсиді
собору [33], – виконане, як уже
зазначалося вище, І. Селезньо­
вим, — Харитону Платонову.
Таку атрибуцію, запропоновану
Зуммером, можна пояснити тим,
що Платонов імовірно брав
участь у розписах центральної
апсиди і купола, проте викону­
вав інші зображення. З великою
долею вірогідності можна при­
пустити, що це — зображення
голівок ангелів в простінках під
вікнами барабана купола. Ангели,
зображені там, дивно схожі з так
званими платоновськими «Ма­
руськами» (зображення україн­
ських дівчаток, циганочок тощо),
надзвичайно популярними серед
колекціонерів кінця ХІХ ст. По­
дібність настільки яскрава, що
дає можливість атрибутувати
зображення цих ангелів пензлю
Х. Платонова.

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

54

55

південній стіні трансепта Кири­
лівської церкви виконав тоді ще
молодий, а згодом відомий україн­
ський художник М. Пимоненко.
Невідомо чи належать пензлю
Пимоненка ще якісь роботи у
Кирилівському храмі. Мабуть, що
ні. Мурашко відзначає, що худож­
нику ніяк не давався візантій­
ський стиль, його постійно «тяг­
нуло» в епоху Відродження [34],
а Прахов намагався провести рес­
таврації у давньому візантійсько­
му стилі, в якому була побудована
й розписана Кирилівська церква.
Сьогодні можна лише припу­
стити, що зображення святих
В’ячеслава та Людмили, які міс­
тяться в нижній частині компо­
зиції «Різдво Христове» і вико­
нані далеко не у візантійських
традиціях, належать пензлю
М. Пимоненка.

На овальному обличчі одного з
ангелів яскраво виділяються
темні очі з ледь помітною поволо­
кою, притаманною представни­
кам східних народів. Очі підкрес­
лено акуратною дугою темних
брів, червоні щоки співзвучні
м’якому абрису пухлих червоних
губ, голова вкрита коротким
темно­каштановим кучерявим
волоссям. Голівку та груди анге­
лятка оточують шість крилець.
Два крила ніби зростають вгору
від голови, складаючи своєрідний
німб, а чотири — зеленими пелюст­
ками спускаються донизу. Мило­
видні обличчя ангеляток, оточені
різнобарвними крильцями, нага­
дують веселі польові квітки, які
наче гірлянда прикрашають
живопис стелі головної бані.
Поновлення фрескової компо­
зиції «Різдво Ісуса Христа» на

На західній стіні південної
частини трансепта розташована
ілюстрація сюжету «Хрещення
Ісуса Христа», який у класичних
академічних традиціях виконав
художник Х. Платонов. Автор
твору створив композицію у кла­
сичних живописних традиціях

1
1. х. Платонов. херувим. хіх ст.
Барабан купола;
«Маруськи ». Полотно, олія. хіх ст
2. х. Платонов. хрещення ісуса христа.
хіх ст. Західна стіна трансепта

2

оПоВиТі СерПАНКоМ ЗАБУТТЯ

ХІХ ст. Як свідчить лист А. Пра­
хова до завідуючого Церковно­
археологічним музеєм при КДА
професора М. І. Петрова, аби
відтворити цей відомий єван­
гельський сюжет у стилі ХІІ ст.,
Харитон Платонов скопіював
мініатюру з відповідним сюже­

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

том знаменитого Нікомідій­
ського Євангелія ХІІ – початку
ХІІІ ст. [35]. В композиції
Платонова Христос стоїть по
коліно у воді і благоговійно при­
ймає хрещення від Іоанна
Предтечі. На Спасителя, через
Духа Святого, сходить небесна
благодать у вигляді світлових
променів. За Христом ангел з
білим покривалом приготувався
вкрити Спасителя по завершен­
ні обряду. Предтеча босоніж
стоїть на березі річки Йордан,
правицею благословляє Христа,
а у лівій руці тримає посох.
Хреститель вдягнений у волося­
ницю та характерний іудейський
плащ з китицями. Колорит твору
сполучає приглушену синю та
м’яку світло­жовту фарби. Синій
колір наповнює прозору воду
річки та димчасті хмари, жовто­
пісочним написано берег ріки, а
світло­жовтим — сяйво навколо
голуба, який уособлює Святого
Духа, та промені, що зіходять на
Спасителя. Спокій і урочистість
наповнюють сюжетне зобра­
ження. Незважаючи на наяв­
ність давнього взірця, Платонов
виконав композицію в класич­
них живописних традиціях ХІХ
ст. Сюжет по краях окантова­
ний колонами з вузлом (цей
мотив запозичений з фресок ХІІ
ст.), а зверху завершується
орнаментальним
півколом.
Заключена в своєрідну раму,
композиція сприймається як
величезна салонна картина.
Стилізована рама складає також
враження своєрідного порталу

56

57

«дщері», які тримають у руках
запалені свічки – символ духо­
вного горіння Марії. У храмі
дівчинку зустрічає первосвяще­
ник Захарія, батько святого
Іоанна Предтечі та родич Анни,
на голові якого зображено тефі­
лін (сувій з молитвами). У пра­
вому верхньому куті компози­
ції, відповідно до хронології
подій, виконано сюжет Благо­
віщення, в якому архангел Гав­
риїл благовістить Марії про на­
родження нею Спасителя. Коли
Марія отримала цю звістку, їй
було 12 років, і символічно, що
до площадки, де Марія приймає
«благу вість», веде саме 12 схо­
динок: дві при вході до храму та
десять стилізованих до площад­

— входу до священної події, яка
відбувається на березі Йордану.
На західній стіні головного
нефа Кирилівської церкви худож­
ник М. Кліманов виконав дві
композиції: «Різдво Богородиці»
і «Введення Марії до храму».
Ці живописні твори справ­
ляють яскраве враження на тлі
фресок ХІІ ст. Композиція
«Різдво Богородиці» — радісна і
святкова. Основний сюжет
зображено напроти архітектур­
них споруд, прикрашених бага­
тим парадним орнаментом.
Мати Марії Анна лежить на
ложі з білим покривалом, оздо­
бленим дорогоцінними каменя­
ми. Біля підніжжя ложа служ­
ниці готують купіль для ново­
народженої Марії. З іншого
боку троє гостей підносять
Анні дорогоцінні дари. По­
трібно визнати досить вдалим
об'єднання червоних, рожевих,
блакитних і зелених тонів. Сам
ритм картини урочистий і спо­
кійний, колористичні переливи
та переплетіння складок вбран­
ня нагадують казкові розписи
палехських скриньок.
У сцені «Введення Марії до
храму» зображені Анна і Іоаким
– батьки маленької трирічної
Марії, які ведуть в храм свою
дочку. Всі троє виділені яскра­
вим кольором пурпурного і
синього вбрання. За батьками
Марії прямують чисті єврейські
1. М. Кліманов. різдво Богоматері
та Введення Марії до храму.
С. Гайдук. Архангели Михаїл та Гавриїл.
Західна стіна головного нефа

1

оПоВиТі СерПАНКоМ ЗАБУТТЯ

ки, на якій возсідає Марія.
Особливість сцени полягає у
тому, що в одній композиції
об’єднано два сюжети, а також
у тому, що Марію у сцені Бла­
говіщення, на відміну від чи­
сельних аналогічних сюжетів,
зображено зовсім маленькою
дівчинкою.
Нагадаємо, що головний прин­
цип реставрації фрескового жи­
вопису у Кирилівській церкві,
розроблений А. Праховим, скла­
дався у відкритті та копіюванні
фресок з наступним повторенням
сюжету олійними фарбами. Для
Прахова було важливо зберегти
малюнок і сюжет, виконаний у
давнину. Фресковий фрагмент на
місці розташування «Введення

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

Богородиці» та «Різдва Богоро­
диці» із­за поганого збереження
не дає уявлення, чи були тут роз­
міщені саме ці сюжети. При цьому
необхідно відзначити, що ці два
сюжети у монументальному жи­

58

59

знаний у канонах давнього хрис­
тиянського живопису, також роз­
міщує ці композиції навпроти
сюжету «Стрітення Господнє»,
який виконано на стовпах вівтар­
ної Тріумфальної арки. Це дає
змогу припустити, що на західній
стіні головного нефа у давнину
могли бути розміщені саме ці два
сюжети, принаймні «Введення
Богородиці до храму».
Праву частину композиції
«Вхід Господній до Єрусалима»,
яка міститься під південною час­
тиною князівської молитовні,
виконав художник Ф. Зозулін,
який допомагав М. Врубелю на­
писати цей сюжет. Разом з Вру­
белем Зозулін брав участь у
поновленнях сюжету «Успіння
Богородиці». В одному з листів
М. Врубеля читаємо: «Зозулин
очень симпатично справился с
живописной стороной своей
картины» [36]. Не виключено,
що зображення святих князя
Володимира і княгині Ольги, роз­
ташовані в нижній частині компо­
зиції «Успіння Богородиці»,
також належать Ф. Зозуліну.
Відомому українському живо­
писцю Івану Їжакевичу атрибу­
тують образ Діви Марії в апсиді
князівської молитовні на друго­
му поверсі. Це дуже зворушли­
вий, ліричний образ зі спокійним,
ніби мрійливим ликом, зовсім
протилежний суворій Оранті в
центральній апсиді. Наш сучас­
ник, відомий в Україні художник­
реставратор­мозаїст Л. Тоцький

вописі зустрічалися з ХІ ст. і
займали важливе місце у системі
храмового живопису. Доволі
часто їх зображували навпроти
композиції «Стрітення». У нашо­
му випадку А. Прахов, добре обі­

1

1. і. Їжакевич. Богоматір. хіх ст. хори

оПоВиТі СерПАНКоМ ЗАБУТТЯ

в 50­х роках ХХ ст. у складі бри­
гади реставраторів працював у
Кирилівській церкві. З його усної
розповіді дізнаємося, що в ті роки
в стінах храму він спілкувався з
Іваном Їжакевичем. Л. Тоцький
згадує: «Коли я запитав у Їжа­
кевича, як вдалося йому виконати
такий чудовий образ, Іван Си­
дорович, соромлячись, зізнався,
що образ Богородиці змалював з
обкладинки цукеркової короб­
ки». Професор В. І. Ульяновський
у спогадах І. Їжакевича відшукав
вказівку на ще одну роботу цього
художника в Кирилівській церк­
ві: «Мне поручили реставриро­
вать фреску, которая лучше
сохранилась. Исполнив работу,
от Прахова и Врубеля получил
похвалу». Тут же Їжакевич зга­
дує, що Врубель, підказуючи, як
писати святого Петра, що веде
стадо до Раю, показав фотогра­
фію, яку треба було використо­
вувати при роботі [37]. Завдяки
цій інформації, віднайденій
В. Ульяновським, з’ясувалось, що
зображення апостола Петра
належить І. Іжакевичу. Спира­
ючись на цей факт, дозволимо
собі таке, на наше переконання,
вагоме припущення: навряд щоб
у цілісній, багатофігурній компо­
зиції «Хода до Раю» Їжакевичу
було доручено виконання тільки
однієї фігури — святого Петра.
Враховуючи той факт, що апос­
тол Петро є одним з головних
персонажів даного сюжету, на­
прошується висновок про те, що
Їжакевич, швидше за все, вико­
нав всю цю композицію. Всі пер­

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

сонажі розпису об’єднані схо­
жою манерою виконання та ком­
позиційною цілісністю. При­
хильність М. Мурашка, керів­
ника розписів у Кирилівській
церкві, до Їжакевича і той факт,
що цьому молодому, талановито­
му художнику доручили вико­
нання головного образу (Бого­
матір) в апсиді князівської моли­
товні, робить більш вагомим вис­
новок про належність його пенз­
лю всієї композиції «Хода до
Раю». Таким чином, ми виявили
ще одну роботу Їжакевича в
храмі: це розпис північної стіни
нартекса — композиції «Хода до
Раю» та «Райський сад».
Зображення архангелів в го­
ловному нефі і на зводі хорів
Кирилівської церкви належать
художнику С. Гайдуку.
Знахідка і уважне досліджен­
ня архівних документів, що
належали професору А. В. Пра­
хову, доповнили інформацію
про невідомих нам досі худож­
ників, які також брали участь у
реставрації і оновленні живопи­
су Кирилівського храму. Крім
того, вивчення архіву Прахова
надала можливість ідентифіку­
вати авторів окремих компози­
цій та поодиноких зображень,
виконаних в техніці олійного
живопису в ХІХ ст.
На двох маленьких аркушах з
вищезазначеного архіву, з позна­
чкою «Кирилівська» у правому
куті, олівцем написано кілька
прізвищ: Яблонський, Новиць­
кий, Кудрін, Косяченко, Нога та
Нога (імовірно брати, а може

60

батько і син), Чехович, Галак­
тіонов. Частину прізвищ, скоро­
чених та написаних нерозбірли­
во, прочитати не вдалося [38].
В архіві також є схеми живопи­
су окремих площин лівого Ми­
хайлівського вівтаря (жертов­
ника), правого Кирилівського
вівтаря (ризниці) і двох стін
Теплої церкви, тобто нартекса
[39]. На жаль, ні в списку, ні в
схемах не позначені ініціали
виконавців, що сьогодні усклад­
нює пошук біографій та творчих
напрацювань цих художників.
Схеми являють собою чернетку
з написами олівцем і з номерами,
під якими зашифровані живо­
писні композиції і окремі зобра­
ження. Біля кожного номера є
прізвище художника, якому було
доручено виконання цієї ланки
живопису. При зіставленні цих
схем з настінним живописом
пам’ятки з’ясувалося, що олій­
ний живопис лівого вівтаря, або
Михайлівського приділу, нале­
жить: Курашкевичу, Кузнєцову,
Короткоручку, Ризниченку, Не­
чаєву, Науменку, Ганюку, Троя­
новському, який написав Архан­
гела Михаїла в консі жертовни­
ка, та Данилову і Новицькому,
які виконали орнаменти в куполі
жертовника.
У південному вівтарі північну
стіну (постаті святителів) роз­
писували Васильченко, Троянов­
ський, Ганюк і Нечаєв; південну
— Яблонський, Нечаєв, Наумен­
1. Новицький. орнаменти. хіх ст.
Склепіння купола південної апсиди

61

оПоВиТі СерПАНКоМ ЗАБУТТЯ

ко і Трояновський; орнаменти
виконали Новицький та Ганюк.
Сцени пекла і фігури преподо­
бних у нартексі виконали Ризни­
ченко та Васильченко. Над за­
хідною нішею південного нар­
текса Федір Іванович Данилов
(1863—1927), викладач у школі
М. Мурашка, написав трьох свя­
тителів. Центральна частина
композиції «Страшний суд»

ній частині західного пілона
північного стовпа нартекса було
також написано Власенком, але
від олійного живопису ХІХ ст. в
цій композиції збереглися тіль­
ки зображення голів.
Таким чином, порівняння ма­
нери живопису кирилівських
розписів зі станковими творами
художників ХІХ ст., які працю­
вали в храмі, вивчення літератур­

(східна частина склепіння нар­
текса) розписана Яблонським.
Зображення Богоматері Заступ­
ниці в медальйоні на західному
пілоні північного стовпа нартек­
са виконав Науменко, а Христос
Всевидець в медальйоні на захід­
ному пілоні протилежного пів­
денного стовпа належить пенз­
лю художника Власенка. Ком­
позицію «Шестя князів» у верх­

них і документальних джерел, а
головне — виявлення і досліджен­
ня документів з архіву А. Прахова
— відкрили ще одну важливу сто­
рінку у вивченні історії живопи­
су Кирилівської церкви. Завдяки
цим складовим, певна частина
олійного живопису ХІХ ст., досі
в своїй більшості не ідентифіко­
ваного щодо його виконавців,
знайшла своїх авторів.

1

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

62

63

ангельсьКі Перлини
(живоПис М. о. врУБелЯ)

У

Михайла Врубеля, який виконав
декілька настінних композицій
та чотири ікони для іконостаса.
Створене Врубелем у Кирилів­
ській царині є дорогоцінним на­
мистом живописних перлин, на­
роджених під патронатом небе­
сних, ангельських сил.
Майже у кожному кирилів­
ському творі, що вийшов з­під
пензля Врубеля, є образи анге­
лів; тому здається, що саме сонм
ангелів надихав майстра на
творчість.
1
Перша монументальна робо­
1884 р. професор А. Пра­ та художника в Кирилівській
хов запросив з Петербур­ церкві — архангел Гавриїл на
га до Кирилівської церкви західному пілоні північного
стовпа тріумфальної арки.
Фігуру Гавриїла намальова­
но по граф’ї, яка збереглася від
ХІІ ст. Граціозна витончена по­
стать благовісника з ликом, що
нагадує лики з кращих зразків
візантійських мозаїк, виконана з
надзвичайною віртуозністю: де­
талі рук, обличчя, одягу ретельно
розроблені.
Роздивляючись
складки біло­рожевого одіяння,
що переплітаються немов орна­
мент, руку, здійняту в благослов­
ляючому жесті, змах крила, —
переконуємося, що перед нами не

АНГельСьКі ПерлиНи

копія, не підробка під старовину,
а глибоко сучасне тлумачення
стародавньої формальної мови
живопису. Стрімка фігура архан­
гела Гавриїла прямує до Діви
Марії, зображеної на протилеж­
ному, південному стовпі тріум­
фальної арки, аби повідомити
радісну звістку про народження
майбутнього Спасителя всього
людства. На жаль, залишається
невідомим ім’я художника, пен­
злю якого належить образ Марії
Богородиці. На думку мисте­
цтвознавців прототипом цієї
композиції стала ікона ХІІ ст.
«Устюзьке Благовіщення», що
зберігається у Третьяковській
галереї в Москві. Але робота Вру­
беля відрізняється від давньої
ікони. У цьому творі Врубель

Після архангела Гавриїла
Врубелю доручили відтворення
композицій на північній і пів­
денній стінах: «Вхід Господній
до Єрусалима» (під південною
частиною князівської молитов­
ні) і «Успіння Богородиці», що
збереглася фрагментарно у
фресці ХІІ ст. Помічником май­
стра в цій справі був художник
Ф. І. Зозулін.
Виконуючи на горішній пів­
денній стіні головного нефа
сюжет «Вхід Господній до Єру­
салима», Врубель мав лише ін­
формацію про те, що на цій пло­
щині колись була аналогічна
композиція. Тож художник,
створюючи твір, тяжіє до давніх
іконографічних традицій. Хри­
стос на осляті прямує до брами

виявив себе не тільки як блиску­
чий інтерпретатор спадщини дав­
ніх майстрів; він пішов далі, об’єд­
нуючи прийоми старовинної іко­
нографії з новітнім модерним
баченням сакрального живопису.

Єрусалима, радісні мешканці ві­
тають його, за ним на певній від­
стані йдуть його учні. На задньо­
му плані – пальми, з яких діти
зривають гілля та кидають під
ноги Ісусу, молоді хлопці пости­

3
1. М. Врубель. Автопортрет. Папір, олівець.
1904 р.
2. М. Врубель. Архангел Гавриїл. 1884 р.
Північний стовп передвівтарної арки

2

3. М. Врубель. Вхід Господній до Єрусалима.
1884 р. Під південними хорами

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

64

65

1

лають одежі під копита осляти,
вшановуючи в такий спосіб при­
хід до Єрусалима довгоочікува­
ного Спасителя.
Врубелю належать централь­
на й права частини композиції,
а художник Зозулін, за його
вказівками, працював над лівою
частиною. Уся вона займає до­
сить значну площу, однак гля­
дач не помічає цього, оскільки
ви тон чений малюнок немов
перетворює весь живопис на
мініатюру. Художник застосо­
вує традиційну для стародав­
нього живопису зворотну пер­
спективу й шляхетний стрима­
ний колорит, у якому домінують
зелені й вохристі тони.
У сюжеті «Хмарне Успіння
Богородиці», розміщеному на
північній стіні трансепта, фрес­
ка ХІІ ст. сусідить з олійним
живописом ХІХ ст. Збережені
фрагменти дають можливість
цілком реконструювати компо­

зицію. Знизу, обабіч одра Бого­
матері зображено колінопрекло­
нених апостолів. Закрита труна
Богородиці прикрашена білими
ліліями, які є символом добро­
чинності, непорочності й чисто­
ти. Над труною – схилені анге­
ли; у центрі, за труною – фігура
Христа, Який тримає в руках
душу Матері. Зверху з усіх боків
на хмарах – поясні зображення
ангелів з апостолами, що зліта­
ються на Успіння Богоматері.
Можна припустити, що одним
із взірців для реконструкції
зображення ангелів на хмарах,
що несуть апостолів, було фото з
колекції репродукцій та фото­
графій кавказьких старожит­
ностей А. Прахова з собору Ус­
піння Богородиці Гелатського
монастиря в Грузії.
Під час відкриття давнього
живопису більшу частину врубе­
лівського розпису було знищено,
але навіть незначні його залишки

АНГельСьКі ПерлиНи

свідчать про глибоке розуміння
художником стилю давньої іко­
нографії й відчуття кольору.
На склепінні центральної час­
тини хорів Кирилівської церкви
М. Врубель усього за три місяці й
без підготовчих ескізів створив
величезну композицію, що стала
легендарною. «Зішестя Святого
Духа на апостолів», або «П’яти­
десятниця», або «Трійця» — це
один з найкращих творів М. Вру­
беля у Кирилівській церкві.
Професіоналів і просто ама­
торів образотворчого мистецтва,
які спостерігали за роботою
2
художника, вражало те, що він
писав багатофігурну, дуже запропонував М. Врубелю вико­
складну у психологічному та нати саме цей сюжет на вільно­
художньому відношенні компо­ му від фрескового живопису
зицію без підготовчих картонів, просторі склепіння хорів.
Не випадково обране й місце
без ескізів – відразу на стіні
фарбами, без переробок та ви­ розташування сюжету. Західна
правлень, і так упевнено, немов частина храму – місце, яке при­
вона вже була отут у закінчено­ ділялося функціонально під по­
му вигляді з давньоруських часів ховання, — символічно відповіда­
і було потрібно лишень акуратно ла тематиці смерті й Воскресіння.
зафіксувати її пензлем.
Зішестя Святого Духа на апос­
Твір займає все склепіння толів, що відбулося на 50­й день
другого поверху храму. Чи існу­ після Воскресіння Христа, сим­
вав аналогічний сюжет на цьому волізувало сходження благодаті
місці в давнину – невідомо, але, на учнів Спасителя, а також вос­
найімовірніше, вибір теми не був кресіння його вчення. Відомо, що
випадковим. У ХVІІ ст. Кири­ бічний вівтар Святого Духа в
лівську церкву переосвятили на ХVІІ ст. розміщувався у північ­
честь Святої Трійці, а компози­ ній частині нартекса, – у місці, де
ції з відповідною темою в соборі були поховані батьки і сестри
не було. Імовірно, це стало одні­ знаменитого святителя Димитрія
єю з причин, через яку А. Прахов Ростовського, ігумена Кирилів­
ського монастиря, упродовж п'я­
1. М. Врубель. Зішестя Святого Духа
ти місяців 1697 р. Таким чином,
на апостолів. 1884 р. хори
Врубель мав усі підстави створи­
2. М. Врубель. Апостол лука. 1884 р.
ти на західному склепінні хорів

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

композицію «Зішестя Святого
Духа на апостолів».
Дослідники, що вивчають іс­
торію створення композиції «Зі­
шестя Святого Духа на апос­
толів», звертаються до двох дже­
рел: спогадів сина Адріана Пра­
хова Миколи і книги С. Яреми­
ча, яка присвячена життю і
творчості М. Врубеля.
Микола Прахов у спогадах про
М. Врубеля пише: «Тема “Со­
шествия святого духа на двенад­
цать апостолов” была указана
Врубелю моим отцом. Среди
собранных им фотографий кав­
казских древностей имеется сни­
мок с чеканного складня визан­
тийской работы, из Тигран­
Анчисхатской церкви. В правой
нижней стороне изображено
“Сошествие св. духа”. Место
заставило чеканщика построить
всю композицию вертикально, а
Михаилу Александровичу про­
порции потолка позволили раз­
вернуть ее в ширину, отчего она,
безусловно, выиграла. Отец посо­
ветовал художнику добавить в
центре собрания апостолов фигу­
ру богоматери, которая, по пре­
данию, на нём присутствовала.
Какого­то грузинского князя в
короне отец посоветовал заме­
нить “Космосом”, в виде полуфи­
гуры старца с воздетыми к небу
ладонями рук» [40].
У дослідників творчості Вру­
беля не виникало сумнівів щодо
достовірності спогадів М. Пра­
хова. Проте авторка цієї книги,
у 2012 р. відвідавши Грузію, ви­
явила певні неточності в поси­

66

ланнях Миколи Прахова на іко­
нографічні джерела. По­перше,
ні в Грузії, ні загалом на Кавказі
немає і ніколи не було Тигран­
Анчисхатської церкви. В центрі
Тбілісі вціліла Анчисхатська
церква, в якій на початку ХХ ст.
зберігалася унікальна святиня –
ікона із зображенням Спасителя,
що, за переказом, є одним із
шести списків Нерукотворного
образу Ісуса Христа.
По­друге, уважне вивчення
карбованого зображення «Зіше­
стя» виявило, що ніякого гру­
зинського князя в короні в даній
композиції немає. У нижній час­
тині композиції, згідно з христи­
янськими іконографічними кано­
нами, зображено Царя­Космоса.
Загалом сюжет «Зішестя Святого
Духа на апостолів» дуже поши­
рений у церковній стінописній та
іконописній традиції Грузії.
Звичайно це вертикально витяг­
нута композиція, в якій із двох
боків у вигляді овалу представ­
лені апостоли, що сидять, а у
нижній частині – або Космос,
або групи людей, тобто племена і
народи, яким апостоли понесуть
нову віру. Найближчу аналогію
кирилівському «Зішестю» в гру­
зинському монументальному
живописі авторка цієї книги від­
найшла в соборному храмі Бо­
городиці ХІІ ст. Гелатського мо­
настиря, який розташований
поряд із м. Кутаїсі. Отже, скорі­
ше за все, Врубель при створенні
кирилівського «Зішестя» взяв за
взірець «Зішестя» з головного
храму Гелатського монастиря.

67

Треба зазначити, що серйоз­
ний інтерес до вітчизняного се­
редньовіччя виник у Врубеля піс­
ля того, як А. Прахов познайомив
молодого художника з творами
«кавказьких» старожитностей.
Саме вони стали джерелом для
його самостійних композицій, але
лише джерелом, підказкою, адже
твори Врубеля були цілком само­
стійними, новаторськими, нез­
вичними і незрівняними…
У лівому нижньому куті «Зі­
шестя» Врубель залишив свою
монограму. Позначивши лише
цю композицію монограмою,
Врубель, мабуть, хотів підкрес­
лити, що цю роботу вважав ціл­
ком самостійною, виконаною
на власний розсуд, у відповід­
ності до свого художнього ба­
чення та смаку.
Широко й вільно, як того
вимагають пропорції склепіння,
твір розгорнутий по горизонталі.
Півколом зображено дванадцять
апостолів, у центрі – постать Бо­
городиці. Зверху, від голуба, що
символізує Святий Дух, через
вогненні смуги сходить небесна
благодать, після чого апостоли
отримують знання різних мов
для проповіді вищої істини –
християнського віровчення. Са­
ме ці апостольські проповіді по­
клали початок народженню хрис­
тиянської Церкви, а П’ятидесят­
ниця є символом народження
Вселенської Церкви.
«Зішестя Святого Духа на
апостолів» виконане М. Врубе­
лем, блискучим художником­мо­
нументалістом, у живописній

АНГельСьКі ПерлиНи

техніці, що імітує мозаїку. Па­
стозний переривчастий мазок
створює враження, що золоті
німби апостолів, підлога під їхні­
ми ногами викладені з окремих
мозаїчних пластинок. Фігури
врубелівських апостолів немов
висічені з мармуру й нагадують
скульптурні твори Мікеландже­
ло. Об'ємність фігур увиразнює
ввігнута півциркульна поверхня
склепіння, на якому розташова­
но композицію.
Незвичайний за красою коло­
ристичної гами одяг святих.
Загальний білий тон хітонів
випромінює різнобарвну палі­
тру перламутру річкової мушлі.
Білий колір – символ Бога­Отця
й чистоти Істини, колір, який
містить у собі найбагатшу колір­
ну гаму – сім відтінків спектра.
У природі розкладання білого
кольору на відтінки ми спостері­
гаємо під час заломлення стру­
менів дощу сонячними променя­
ми: веселка і є розкладанням
білого кольору на сім відтінків.
Врубель, за твердженням ліка­
рів, що вивчали його хворобу, на
відміну від звичайних людей мав
феноменальну здатність бачити
десятки відтінків білого кольо­
ру. На ці невидимі для звичайно­
го людського ока відблиски
художник розклав колір одягу
апостолів, який можна порівня­
ти з оркестром відтінків, з
мальовничою симфонією, що
спалахує різнобарвними від­
блисками залежно від освітлен­
ня. Такий ефект створює види­
мість сяйва, подібного до Фавор­

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

ського світла — таємничого
Божественного сіяння, що з'я­
вилося над апостолами під час
Преображення Ісуса Христа на
горі Фавор.
Відповідно до християнської
традиції ісихазму, справжнє
Богопізнання полягає у спогля­
данні Божественного світла, що
вселяється в людину. Світлова
інформація, або фотодосія, є
посередником між трансценден­
тним Богом і видимими рівнями
буття. Саме таке Божественне
світло випромінює врубелівська
палітра містично­символічної
композиції «Зішестя Святого
Духа на апостолів».
Одяг центральної постаті —
Богородиці — вирізняється бла­
киттю хітона (синій колір неба
– символ Богородиці), ніжно­
фіолетовий (один з відтінків
пурпуру – символу царственос­
ті) мафорій (чотирикутне пок­
ривало у вигляді плаща, накину­
те на голову та схрещене на гру­
дях) на її голові органічно поєд­
нується з перламутровими пере­
ливами одягу апостолів.
Богоматір спокійна, зі схреще­
ними на грудях руками; обабіч
неї – апостоли, кожний у своїй
особливій позі: деякі в очікуванні
благодаті підвелися, інші сидять
у глибокий думі, начебто не в
змозі осмислити чудесну подію.
Лики дванадцяти Христових
посланців і Богоматері, ураже­
них чудесною подією, відбива­
ють складний емоційний стан.
Відчувається колосальна, але
водночас шляхетно­стримана ек­

68

спресія, екзальтація. Величезні,
властиві візантійському стилю
живопису очі апостолів увираз­
нюють зосереджений психоло­
гізм моменту. Врубель у цій ком­
позиції зображає духовне само­
розкриття тринадцяти ізольова­
них одна від одної особистостей.
Деякі з персонажів явно нага­
дують сучасників Врубеля. Бо­
городиця схожа на молоду фель­
дшерку Марію Федорівну Єр­
шову, дружину художника Кося­
ченка (вона жила в родині Пра­
хових і доглядала хворобливу
Емілію Львівну, дружину профе­
сора Прахова). Серед зобра­
жених – археолог М. Гошкевич в
образі апостола Марка (другий
по праву руку Богородиці). Він
підводиться і у хвилюванні при­
тискає руку до грудей. Священик
Кирилівської церкви П. Орлов­
ський виведений в образі апосто­
ла Матфея (третій праворуч),
його лик у глибокій задумі, з
високим відкритим чолом і дов­
гою сивою бородою, позначений
аскетизмом. Професор А. Пра­
хов, зображений в образі апос­
тола Іакова (четвертий право­
руч), з рудим волоссям й боро­
дою, молитовно підніс очі до
небес. Протоієрей Софійського
собору П. Лебединцев, відомий
дослідник київських святинь, –
це мудрий старець, апостол
Іоанн (другий по ліву руку
Богородиці), який застиг у
величному спокої. Варте уваги
те, що всі названі особи –
яскраві представники інтелекту­
альної еліти свого часу, відомі

69

АНГельСьКі ПерлиНи

1

дослідники й знавці київських
старожитностей, люди високої
духовної культури. Молодий
апостол, зображений третім
ліворуч, має безсумнівну подіб­
ність до самого Врубеля. Згідно
з іконографічними канонами,
третім ліворуч від Богородиці
завжди зображують апостола
Луку. Відомо, що Лука був не
лише апостолом і євангелістом, а
й іконописцем; у християнській
традиції його вважають автором
знаменитої ікони «Богоматір
Володимирська». Символічно,
що Врубель свідомо зображує
себе на місці Луки, тобто на
місці художника­іконописця.
За легендою євангеліст Лука
першим у світі намалював образ
Божої Матері, яка тримає на
руках Божественне Немовля, а
1. М. Врубель. цар Космос. 1884 р.

потім ще дві ікони Пресвятої
Богородиці і, бажаючи дізнати­
ся, чи до вподоби це Богоматері,
приніс їх Їй. Богородиця, поба­
чивши свій образ, прорекла пре­
чистими вустами: «Благодать
Народженого від Мене й Моя
нехай буде з цими іконами».
Євангеліст Лука, за переказами,
намалював на дошках і образи
святих першоверховних апос­
толів Петра і Павла. Отже, від
апостола і євангеліста Луки по­
чався іконопис у світі. У компо­
зиції Врубеля цей апостол явно
вирізняється з­поміж інших.
Уражений внутрішнім осяянням
у прийнятті Святого Духа, він
підвівся, його руки із тремтячи­
ми від хвилювання пальцями в
духовному пориві притиснуті до
грудей, чорне волосся, обрамля­
ючи блідий проникливий лик,
локонами спадає на плечі. Якщо

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

70

ми очима, немов намагається
зазирнути в їхню душу. Зрозу­
міти, розгадати, розкрити душу
людську – один з головних
аспектів врубелівського творчо­
го пошуку. Зображуючи себе із
заплющеними очима, художник,
імовірно, показує власне внут­
рішнє сприйняття Божествен­
ного світла.
Завершується композиція
зображенням Царя­Космоса,
велетенська фігура якого ледь
втискується у відведене для
нього місце. Старець із краси­
1 вою сивою бородою, у короні,
в інших апостолів очі широко прикрашеній дорогоцінними
відкриті або напівприкриті, то каменями, із здійнятими до неба
цей персонаж зображений із руками немов підтримує гран­
заплющеними очима. Ледве при­ діозну монументальну компози­
криті або закриті очі виклика­ цію. Вінець, багато прикраше­
ють бажання зазирнути під опу­ ний одяг і браслети з перлів пер­
щені вії і побачити, пізнати їх соніфікують вселенську владу.
вираз – це один з авторських Образ Царя­Космоса у візантій­
ській іконографії символізує
врубелівських прийомів.
Водночас Врубель, наділяючи темну, неосвічену частину людс­
героїв своїх художніх творів тва – до неї апостоли на різних
величезними широко розкрити­ мовах понесуть світле христи­
янське віровчення. Не випадко­
во розкриті долоні старця звер­
нені догори композиції. Від Бога
Отця, Ісуса Христа, Святого
Духа, через прояснених апос­
толів, відкритими небу долоня­
ми Цар­Космос приймає божес­
твенну благодать, що сходить у
вигляді язиків полум'я П'яти­
десятниці. Тлом для зображення
1. М. Врубель. Пророк Мойсей. 1884 р. хори
2. М. Врубель. Пророк Соломон. 1884 р. хори
2

3. М. Врубель. христос. 1884 р. хори

71

АНГельСьКі ПерлиНи

3

старця слугує архітектурна ком­
позиція: контури готичної та
східної, схожої на мінарет, буді­
вель. Різностильові, характерні
для різних географічних регіонів
та різних конфесій архітектурні
спорудження символізують сто­
рони світу: північ, південь, схід,
захід. У всіх цих напрямках
рушать апостоли, аби просвіща­
ти племена і народи віровченням
Ісуса Христа.
Під композицією «Зішестя
Святого Духа на апостолів», на
пілоні опорного стовпа, зобра­
жено пророка Мойсея. Врубелю
належить зображення голови
для цієї постаті, яка дуже нага­
дує відомого врубелівського
«Демона». Величезні очі, трагіч­
ний абрис губ на смаглястому
обличчі молодого пророка нада­
ють образу особливої значущос­
ті. На протилежній західній
стіні хорів, між вікнами, Врубе­
лем також написано голову для
фігури пророка Соломона, обра­

зу якого надано виразних етніч­
них ознак.
На люнеті, що міститься при
вході до князівської молитовні,
— погрудне зображення так зва­
ного блакитноокого Ісуса
Христа, що також належить
пензлю Врубеля. Стиль вико­
нання образу перебуває у явній
суперечності з врубелівською
манерою письма. Монголоїдне
зосереджене обличчя Месії
дивує своєю невідповідністю як
християнському канону, так і
творчому типажу, притаманно­
му роботам Врубеля. Пояснити
цю невідповідність можна було
б творчими пошуками худож­
ника, якщо б не віднайдені фо­
тографії 30­х років ХХ ст. з цим
зображенням. Вони свідчать
про дещо інше трактування
образу. На цих фотографіях очі
Ісуса не вузькі та розкосі, а саме
такі, що притаманні врубелів­
ській манері. Певно, незвичайні
східні риси очей Спасителя

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

72

73

духовний стан благоговіння, що
цілком може розглядатися як
християнська реліквія.
Автор обирає сюжет, співз­
вучний призначенню поховаль­
ної ніші, – оплакування Христа.
Композиція надзвичайно лако­
нічна й сувора: три скорботні
ангели з пониклими крилами
схилилися над померлим Хри­
стом, стримано, благородно опла­
куючи його кончину. На чолі
померлого Христа – крапельки
крові від тернового вінка, в
обличчі — дивний спокій: це не
смерть, це лише глибокий сон.
Традиційна, найбільш поширена
іконографія П’єти – зображення
Богоматері з учнями, які оплаку­
ють Спасителя з виявленням
горя, жестами відчаю. В кирилів­
ській же композиції — над Хри­
стом тихо і стримано сумують
лише ангели. Їх троє. Як диво­
вижно вони нагадують знамени­
з’явилися під час реставрацій­
них робіт. Треба думати, що це
не свавілля реставратора, а при­
кра помилка.
На півсферичній поверхні
східної стіни молитовні —
«Ангели з лабарумами». Дина­
мічні постаті, здається, перебу­
вають у польоті, вражаючи над­
звичайною експресією. Незва­
жаючи на технічні проблеми,
пов’язані зі структурою стіни та
невдалим розміщенням ришту­
вань під час написання компози­
ції, Врубель чудово її скомпону­
вав, органічно вписавши в уві­
гнуту поверхню.

У нартексі Кирилівського
храму, в одній з нині спорожнілих
поховальних ніш міститься твір,
який сам Врубель в останні роки
життя вважав найкращим. Це
знаменита «П’єта», або «Над­
гробний плач», остання мону­
ментальна композиція, виконана
Врубелем у Кирилівському храмі.
Цей твір на сакральну тема­
тику настільки вражає емоцій­
но, створює такий особливий

1

1. М. Врубель. Ангели з лабарумами. 1884 р.
хори
2. М. Врубель. Надгробний плач. 1884 р.
Ніша нартекса

2

АНГельСьКі ПерлиНи

ту «Трійцю» А. Рубльова. Іден­
тичні повороти голів, дещо схо­
жий колір вбрання. Чи звичайні
ангели над тілом Христа? Чи це
не свята Трійця, в якій втілені
Бог­Отець, Бог­Син і Дух Свя­
тий, а померлий Ісус символізує
священного агнця? Якщо так, то
над власним тілом, окрім Бога­
Отця і Духа Святого, схилився і
сам Спаситель, споглядаючи на
себе вже з Горнього світу.
Лінії фігур ангелів мелодійно,
плавно перетікають одна в одну,
створюючи півколо, яке логічно
повторює півколо поховальної
ніші. Горизонтально розташоване
тіло Спасителя підкреслює лінію
основи ніші. Таке вирішення чудо­
во синтезує живопис із архітек­
турним простором відповідно до
головного закону давнього мону­
ментального живопису.
Виконуючи композицію в
кращих традиціях давньорусь­

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

кого живопису, Врубель усе ж
привносить в роботу своє бачен­
ня, своє розуміння моменту,
використовуючи дар чудового
колориста: вохристо­оливкова
кольорова домінанта композиції
контрастує з темно­синім фоном
грозового неба — передвісника і
свідка трагічної події.

74

У 1901 р. Врубель, спогляда­
ючи свою улюблену роботу —
«Надгробний плач», сказав:
«Вот к чему я в сущности должен
был вернуться» [41]. Мабуть,
він мав на увазі повернення до
роботи над сакральним мисте­
цтвом, мистецтвом під орудою
небесних сил.

75

Біля ніші з композицією «Над­
гробний плач» встановлено скуль­
птуру, що зображує М. Врубеля
(автор А. Валієв). Легкий нахил
голови, напружено стиснуті руки,
що прагнуть творення, натягну­
та як струна аристократична
фігура майстра – все свідчить
про колосальний творчий порив.

АНГельСьКі ПерлиНи

Як уже зазначалося, фарбовий
живописний шар композиції був
нанесений безпосередньо на
стіну— без спеціального, необхід­
ного в таких випадках підготов­
чого ґрунту. З часом фарба почала
лущитися й обсипатися. Через
цей прикрий технічний недолік
роботу довелося неодноразово

іконостас. Мармур. 1884 р.

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

реставрувати та свого часу пере­
нести шар олійного живопису зі
стіни на подвійне полотно.
Врубель також виконав у хра­
мі численні деталі, зробив окремі
незначні дописи. Монументальні
розписи він закінчив через сім
місяців, після чого А. Прахов
відправив його до Італії. Ман­
дрівка до Венеції була необхід­
ною для знайомства з творами
майстрів італійського Ренесансу
та виконання там іконописних
образів — Христа, Богородиці,
святих Кирила та Афанасія
Александрійських — для прикра­
шання цими іконами нового
мармурового іконостаса.

1

76

Ікони було вирішено малюва­
ти на цинкових дошках. Цинк –
довговічний, але з технічного
боку невідомий для художника
матеріал. Врубель покрив першу
пластину одним тоном і почав
роботу, але фарби стікали, малю­
вати було складно і незручно. У
листі до Врубеля Прахов, який
консультувався з цієї проблеми у
професора хімії Київського уні­
верситету С. Реформатського,
порадив протравити металеві
дошки соляною кислотою. Після
обробки кислотою цинк став зер­
нистим і фарби чудово закріпи­
лися на ньому. Але таку техноло­
гію Врубель застосував лише для
трьох наступних ікон. Першу
дошку він закінчив без технічної
обробки. А почав Врубель саме з
образу Богоматері, який малю­
вав кілька місяців. Усі чотири
ікони з моменту свого народжен­
ня зберігалися в однакових умо­
вах і всі з плином часу потребува­
ли реставрації, але найбільшу
складність для реставраторів ста­
новила ікона Богоматері через
відсутність необхідної технічної
обробки її основи.
Врубель працював над всіма
образами по багато годин по­
спіль, напружено, не відриваю­
чись, з натхненням. Працюючи
пензлем та олійними фарбами,
художник не профарбовував
цілі площини, як це прийнято, а
тонкими пензлями прокладав
усе штрихами, підкреслюючи
злами й повороти складок.
У Венеції велике враження на
художника справили твори за­

77

АНГельСьКі ПерлиНи

надає величності створеному
Врубелем образові.
Строгу гармонію ліній і фарб
автор поєднує з контрастними
кольорами, підсилюючи емоцій­
ність лику Богородиці. Тон Її
пурпурного мафорія в деяких
місцях наближається до чорно­
го. Маленький Христос – у
яскраво­білому облаченні, яке
немов розцвітає на криваво­
гранатовому тлі одягу Пресвятої
Діви яскравою пелюсткою ніж­
ної квітки. Біля підніжжя пре­
столу Богоматері лежать ніжно­
рожеві троянди, які у християн­
ській іконографії символізують
євхаристичну жертву Спасителя.

сновника венеціанської школи
живопису Джованні Белліні (бл.
1426–1516). На думку дослідни­
ків, на іконах, виконаних Вру­
белем для іконостаса Кирилів­
ської церкви, позначився вплив
живопису Карпаччо й Чіма де
Конельяно, які «розбудили коло­
ристичний дар» Врубеля. Усе це
проявилося в іконах, виконаних
Врубелем для іконостаса Кири­
лівської церкви. Для образа Бого­
матері з Немовлям художник
зробив п'ять підготовчих ескізів.
За спогадами Миколи Прахова,
позувала майстрові італійка.
Пройнятий містичною екзаль­
тацією, образ Богоматері втілює
глибокі й щирі почуття художни­
ка до Емілії Прахової, яку він
боготворив і яка стала головним
прототипом Богоматері. А Боже­
ственне Дитя у неї на колінах має
риси маленької донечки Прахових
– Олі. «Я не знаю, – писав
дослідник творчості Врубеля
С. Яремич, – более благоуханно­
го и более трогательного выра­
жения лица Приснодевы» [42].
Богоматір посідає на білому
мармуровому престолі, надзви­
чайно співзвучному мармурово­
му іконостасу. Її пурпурове, імо­
вірно оксамитове вбрання,
виблискує перлами, що прикра­
шають мафорій та червоні чобіт­
ки. Багато гаптована перловими
візерунками, ніжно­золотава
подушка під Божою Матір’ю
1. М. Врубель. Богоматір з Немовлям. ікона.
1885 р.
2. М. Врубель. ісус христос. ікона. 1885 р.

2

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

Богоматір називають «троян­
дою без шипів», що символізує
безгрішність. Діва Марія зобра­
жується в італійському живопи­
сі як Santa Maria della Rosa (тро­
янду тримає вона або маленький
Христос).
У світській символіці троянда
– символ кохання. Її колір вка­
зує на характер і сутність почут­
тя. Рожева троянда – перше
кохання. Рожеві троянди біля
трону Богоматері – не випадко­
вість. У такий спосіб Врубель
символічно зашифрував своє

1

78

почуття до обожнюваного ним
прототипу Богоматері – Емілії
Прахової.
У лику Матері відчувається
величезне напруження, у сумно­
му віщому погляді, що межує з
екзальтацією, у спаленілих від
душевних страждань вустах –
печать великої трагедії.
Не менш трагічний вираз у
скорботного обличчя маленько­
го Ісуса, обрамленого кільцями
темного волосся. Права ручка
Спасителя ледве здійнята у дво­
перстому благословенні, лівицею
Він притримує згорнутий сувій,
що лежить на руці Матері. Білий
сувій сприймається як єднальна
ланка, через яку Син передає
Матері послання із запевненням
у високому призначенні накрес­
леної Йому долі.
На тлі яскраво­білого обла­
чення Христа особливо виразно
«читається» психологічний ма­
люнок рук Матері. Правою
Богоматір судорожно пригортає
до себе Немовля, однак ліва без­
вільно й смиренно лежить на
ніжній тканині вбрання Дитини,
покірливо приймаючи страшну
трагічну долю єдиного Сина.
Водночас у постаті Богоматері, у
жесті її рук утілено чарівну мате­
ринську ніжність.
Образ Богоматері з Немовлям
виконаний відповідно до іконо­
графічного канону Печерської
Богородиці.
Врубелівська Богоматір вра­
жала і нині вражає глядачів.
Михайло Нестеров, звичайно не
дуже щедрий на похвалу, згаду­

79

АНГельСьКі ПерлиНи

князь Всеволод звів Кирилівську
церкву – Врубель написав дуже
швидко, витративши по два
тижні на кожну. Швидкість
роботи надала живопису свіжос­
ті. Виконано їх своєрідним тех­
нічним прийомом: широким маз­
ком у гармонійних тонах, при­
чому одяг святих проштрихова­
ний (по сухому) тонким пензлем
– де сіруватим, де чорним або
білим кольором. Такий прийом
створює враження матеріаль­
ності, м'яко тушуючи складки
одіянь. Прототипами образів

ючи відвідини Кирилівської
церкви, пише в листі рідним від
1891 р.: «В воскресенье был я в
Кирилловском монастыре (ХІІ
века). Его реставрировал года
три­четыре тому Прахов. Там
между другими художниками
есть работы Врубеля (четыре
образа в иконостасе). Писал он
их в Венеции под впечатлением
старинных мастеров и приложил
к этому свой удивительный
талант, и вышло нечто, от чего
могут глаза разгореться. Осо­
бенно хороша местная икона
Богоматери, не говоря уже про
то, что она необыкновенно ори­
гинально взята, симпатична, но
главное – это чудная, строгая
гармония линий и красок» [43].
Аби подивитися іконостас
Кирилівської церкви, до Києва
приїздив Павло Третьяков, влас­
ник відомої картинної галереї в
Москві, і бідкався, що не може
викупити ці чудесні твори для
себе; хвалив образи, особливо
Богоматір.
Величезне враження справи­
ли твори М. Врубеля у Кирилів­
ській церкві на поетесу А. Ахма­
тову. Вона згадувала: «Киевский
Врубель. Богородица с безумны­
ми глазами в Кирилловской цер­
кви. Дни, исполненные такой
гармонии, которая, уйдя, так ко
мне и не вернулась» [44].
Дві ікони – парних святих
Кирила і Афанасія Александрій­
ських, на честь яких у ХІІ ст.
1. М. Врубель. Святий Афанасій. ікона. 1885 р.
2. М. Врубель. Святий Кирил. ікона. 1885 р.

2

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

обох александрійських святите­
лів стали їх кирилівські фрескові
зображення: ці святі представ­
лені в численних сюжетах пів­
денної апсиди Кирилівської
церкви. Дослідники відзначають
подібність прозорої сітчастої
скуфії на голові Св. Кирила до
деталей фрески ХІІ ст.
Образ Кирила Александрій­
ського (храмова ікона) втілює
яскраву, аскетичну, войовничо
пристрасну натуру святителя.
Широко розкриті карі очі сповне­
ні потужною енергетикою, готов­
ністю до остаточної незаперечної
перемоги в боротьбі за істинно
правильне – і тому праведне
віровчення. Емоційну зосередже­
ність підсилює виражена складка
між чорними бровами, утворена
напруженням лобових м'язів.
Довга, ледь роздвоєна, чорна
борода увиразнює твердий екс­
пресивний типаж запеклого борця
за праву віру. Права рука, рука
суворого ментора, застигла у бла­
гословенні. Та у цьому жесті – не
тільки благословення, а й повчан­
ня і попередження про прийдеш­
ню розплату. У відкритій книзі
Святого Письма, яку тримає свя­
титель, – незаповнені чисті арку­
ші, пересторога віруючим про те,
що заповнити ці аркуші слід пра­
ведним, чистим життям.
Натомість Афанасій, парний з
Кирилом Александрійським свя­
тий, – зображений художником
як навчений життям, розважли­
вий сповнений гідності старець.
Світле відкрите чоло, м'які срі­
блясті кучері, сиві вуса й борода,

80

що приховують вуста, запалі
старечі щоки, закрита священна
книга в руці святителя вказують
на завершення життєвого шляху,
тверду і спокійну готовність до
Суду Божого. А його м’яка і
добра благословляюча рука
віщує про мир і спокій.
Обидва святителі зображені
на повний зріст, на зеленому
поземі, прикрашеному ромашка­
ми. Ромашки символізують
чистоту, вірність, простоту й
терпіння – неодмінні риси бор­
ців за християнську віру.
Як уже зазначалося, виконую­
чи образи Кирила й Афанасія,
Врубель орієнтувався на каноніч­
ні фрескові зображення цих свя­
тих у південній апсиді, у житій­
ному циклі Кирила та Афанасія
Александрійських. Однак в іконо­
писні типажі автор привніс влас­
тиве йому зосереджене занурення
в глибини емоцій і характерів.
Напевно, образи єпископів мали
реальні прототипи, на жаль, неві­
домі нам. Зауважимо, що Святий
Кирил подібний за зовнішнім
виглядом до апостола Павла в
композиції «Зішестя Святого
Духа на апостолів» – тут, поза
сумнівом, був один прототип.
У січні 1885 р. М. Врубель по­
чав працювати над образом
Христа. На створення цього
образу на цинковій дошці також
пішло всього два тижні – стро­
ки гранично короткі для будь­
якого іншого художника, але не
для Врубеля.
Якщо характери святителів
чітко визначені, то образові

81

Спасителя властива загадкова
двоїстість. Прекрасний і таєм­
ничий Христос тоне в чарівному
напівмороку півтонів. Здається,
Його спокій не порушується
жодною сторонньою рисою, але
лик Його тривожний, з очей
глибокого темно­синього кольо­
ру струмують сум і водночас
умиротворення. Червоним ус­
там, окресленим легким абрисом
каштанових вусів, вторить чер­
вона окантовка вишневого хіто­
на. Вишневий колір, що поєднує
червоний і фіолетовий, початок і
кінець спектра, символізує само­
го Христа, який є початком і
кінцем усього сущого.
Христос сидить на мармуро­
вому престолі, покритому атлас­
ною подушкою золотавого ко­
льору, розшитою перлами. Біля
підніжжя престолу – квіти жи­
молості, які символізують вели­
кодушність, щедрість та вдяч­
ність. Пастозні мазки олійної
вишневої фарби, напливаючи на
червоний обідок горловини хіто­
на, нагадують криваві краплі –
сліди катувань Христа, що ро­
бить образ співзвучним жертов­
ному агнцеві. Трагічність образу
підкреслена шляхетним кольо­
ром темно­синього гіматія, пере­
кинутого через праве плече.
Благословляючою правицею
Ісус посилає любов і всепрощен­
ня, лівою рукою притримує
поставлене на коліно Святе
Письмо з відкритими чистими
аркушами.
Усі чотири ікони намальовано
на природному тлі золотавих

АНГельСьКі ПерлиНи

металевих пластин. Золотаве тло
– не площина й не простір, а
дещо хитке, містичне, що мерех­
тить у світлі лампад. Золотий
колір сприймається як боже­
ственний не лише оком, а й розу­
мом. Віруючі називають його
«фаворським світлом», адже на
горі Фавор Ісус постав у золото­
му сяйві. Врубель віртуозними
живописними, матеріальними
засобами зумів відтворити нема­
теріальне, духовне, безтілесне.
Водночас Христос, Богоматір,
святі Кирил і Афанасій були
реальними людьми, тому вони
наділені автором реальними
земними рисами й емоціями. Усе
свідчить про повну рівновагу
всіх здібностей художника.
Звернімо увагу на символічну
деталь: у руках Спасителя й свя­
того Кирила – розкриті книги з
чистими сторінками, а Боже­
ственне Дитя і святий Афанасій,
навпаки, тримають закриту книгу
і згорнутий сувій. У чисті аркуші
впишуть діяння кожного, і на
праведних чекає вічне блажен­
ство, а на грішних – вічна споку­
та. Ікони фланковані мармурови­
ми колонами, перев’язаними «гор­
дієвими вузлами», що не мають ні
початку, ні кінця і є символом
вічності. Символіка очікування
Царства Божого й кінця світу
має бути нагадуванням і поперед­
женням для віруючих, що молять­
ся перед цими іконами.
У 1936 р. всі чотири ікони
перевезли до Київського музею
російського мистецтва для про­
ведення реставраційних робіт.

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

За свідченням співробітників
музею, ікони залишалися там
під час окупації. А в 1969 р., зав­
дяки зусиллям завідувача музею
«Кирилівська церква» І. І. Мов­
чана, ікони і композиція «Над­
гробний плач» були повернуті
на свої первісні місця — в Кири­
лівську церкву. Останню рестав­
рацію ікони Святого Кирила
здійснила в 90­х роках ХХ ст.
художник­реставратор В. Под­
копаєва. Працювала вона на
місці – в південній апсиді Ки­
рилівської церкви.
Ікони Врубеля вмонтовані й
прекрасно вписані в мармуровий
іконостас, виконаний за проек­
том А. Прахова. Іконостас був
спроектований і побудований у
псевдовізантійському стилі на
зразок старовинних темплонів —
перегородок між вівтарем і осно­
вним простором храму. Зобра­
ження «зав'язаних вузлом» ко­
лон, яке трапляється у фресках
Кирилівської церкви, Прахов і
узяв за основу головного каркаса
передвівтарної перегородки.
Чільне місце в іконостасі нале­
жить Царським вратам, що ведуть
до головного вівтаря. Для орна­
ментації вишуканих за формою й
декором низьких бронзових Цар­
ських врат були використані мо­
тиви рослин, що трапляються
уздовж дороги в Кирилівську
церкву. Декоративна композиція
карбування врат (уписані у «ві­
сімки» трилисники) має симво­
лічний зміст: 8 – символ Воскре­
сіння і Божественного правосуд­
дя, а трилисник – Трійці.

82

83

Виготовлення мармурового
іконостаса було замовлено фірмі
«Антоніо Тузіні й Джузеппе
Россі», точніше — її філіям в Одесі
й Києві. Виконаний різьбярами
іконостас виглядає досить ошат­
но: стовпчики – із сірого марму­
ру, бази спираються на чорну
мармурову основу з рожевими
прожилками, капітелі колон під­
тримують білі мармурові арки,
прикрашені орнаментальним
різьбленням рослинного характе­
ру. Над арками – рожевий (імо­
вірно веронський) мармур. За­
вершує іконостас широка смуга з
білого мармуру, прикрашена арка­
турним паском. Царські врата й
двері в жертовник та ризницю
виконані з мережаної бронзи на
заводі Мартінсона. Увінчує іко­
ностас бронзовий проквітлий
хрест – символ Древа Життя й
утвердження християнської віри.
Дослідники вказують на аналоги
іконостаса в соборах Св. Кли­
мента в Римі, Св. Марка у Венеції
й Св. Никодима в Афінах.
Ікони Врубеля й мармуровий
іконостас, виконаний за проек­
том Прахова, – чудовий цілісний
художній твір. Іконостас — без­
перечно, одна з кращих прикрас
Кирилівської церкви, що фактич­
но організує її інтер’єр і завершує
історію його облаштування.
Відомий знавець та реставра­
тор давньоруського живопису
Павло Корін за силою враження
порівнював врубелівський настін­
ний розпис та поновлені ним дав­
1. Головний вівтар

ньоруські фрески, а також образи
іконостаса — з розписом Міке­
ланджело в Сікстинській капелі.
У Києво­Кирилівській церкві
Врубель створив шедеври світо­
вого значення. Тут уперше вия­
вився його дар неперевершеного
в російському церковному мис­
тецтві ХІХ ст. художника­мону­
менталіста, талант стиліста,
переконливого психолога. Тут
розкрився його дивний загадко­
вий світ майстра малюнка й
колориту. Кирилівський храм та

1

АНГельСьКі ПерлиНи

інші київські святині з їх древні­
ми розписами допомогли моло­
дому художнику розгадати та­
ємниці давньоруського й візан­
тійського настінного живопису,
відкрити та по­новому осмисли­
ти і явити світові забуті закони
синтезу архітектури й живопи­
су. І лише в композиції «Зішестя
Святого Духа» Врубель, звіль­
нений від умовностей давньо­
руського розпису, немовби
вирвався з рамок канонів і дав
волю своєму генію.

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

84

85

Казимира Марією, а через рік
вона занедужала (вірогідно після
пологів), постриглася (з ім’ям
Анастасія) і незабаром померла.
У 1194 р. Кирилівський не­
крополь поповнився ще одним
знаменитим похованням: 27
липня в палаці заміської рези­
денції на 78­му році помер стар­
ший син Всеволода Ольговича —
великий київський князь, один з
головних героїв давньоруської
поеми «Слово о полку Ігоревім»
Святослав Всеволодович. Тяжко
хворий, він почав готуватися до
смерті і поїхав поклонитися
батьковій могилі у Вишгороді. У
церкві святих мучеників князь,
зі сльозами на очах, поцілував
святу раку Бориса і Гліба, потім
попрямував до гробниці батька,
тобто Всеволода, якого похова­
ли у вишгородському Борисо­
глібському соборі, та не зміг уві­

Про Що оПовіДаЮТь Поховальні ДЗвони
(КирилівсьКиЙ неКроПоль)

К

рім суто сакральної та
оборонної функції Ки­
рилівська церква, як вже
відзначалося, виконувала роль
князівської церкви й родинної
усипальні. Про таке її призначен­
ня свідчить архітектура притво­
ру (нартекса), у південній і захід­
ній стінах якого розміщено чоти­
ри поховальні ніші­аркосолії.
Перше з відомих поховань у
Кирилівській церкві датується
1179 роком. Це поховання дру­
жини Всеволода Ольговича —
дочки Мстислава Великого,
Марії Мстиславівни, яка того ж
року, незадовго до смерті, при­
йняла чернечу схиму. У Київ­
ському, або Іпатіївському літопи­
сі під 1179 р. говориться: «Того
же лета преставися княгиня
Всеволожая, приемши на ся чер­
нечною схиму положена бысть в
Киеве, у святого Кюрила…» [45].
На жаль літопис не вказує кон­
кретне місце поховання у храмі,
проте уважне дослідження архів­
них матеріалів, а також фреско­
вого живопису Кирилівської
церкви надає можливість при­
пустити, де воно було розташова­
не. У дослідженні ХІХ ст.
«Открытие фресок Киево­Ки­
рилловской церкви ХІІ в., испол­
ненное А. В. Праховым» є цікаве
доповнення — зошит з орнамен­
тами. На зворотному боці тре­
тьої сторінки цього зошита, як
вже зазначалось раніше, є смуж­
ки з орнаментом і нижче — позна­

чка олівцем: «Под Мар. Мст.»
[46]. Цей орнамент написано у
ХІХ ст. у західній частині півден­
ного нефа, на ребрі південного
опорного стовпа нартекса Кири­
лівської церкви, згідно з ескізом
А. Прахова. Зараз у горішній ча­
стині цього стовпа з­під олійного
живопису ХІХ ст. відкрито фраг­
мент фрески ХІІ ст. На фресці
бачимо імітацію архітектурної
споруди, на тлі якої — погруддя
жінки, що виглядає із­за завіси.
Саме це зображення професор
А. Прахов визначив як «Мар.
Мст.», тобто Марія Мстиславів­
на. Імовірно під час завершення
будівництва Кирилівської церк­
ви, після кончини свого чоловіка
Марія Мстиславівна могла замо­
вити і свій портрет у розписах
стін нартекса, де в майбутньому
повинні були впокоїтися її остан­
ки. Мабуть, саме навпроти цього
портрета у західній ніші аркосо­
лія і було розташовано похован­
ня вдови Всеволода — княгині
Марії Мстиславівни, яка пере­
жила його на 33 роки.
Як повідомляють літописи, у
тому ж 1179 р. померла й була
похована в Кирилівській церкві
невістка Марії Мстиславівни —
княжна Марія Казимирівна [47].
У 1178 р. Всеволод Чермний (Ру­
дий), онук Всеволода Ольговича
та Марії Мстиславівни, одружив­
ся з дочкою польського короля
1. Поховальні ніші-аркосолії. Нартекс

Про Що оПоВіДАЮТь ПохоВАльНі ДЗВоНи

1

йти, бо не розшукав священика
з ключем. Не дочекавшись, при­
кро вражений Святослав поїхав
до нового двору в Кирилівському
монастирі, який дуже любив.
Тут він прослухав всеношну і
наступного дня разом з братією
та народом урочисто відзначив
день пам’яті святих Бориса і
Гліба. Після обіду зібрався їхати
до міста, однак хвороба так заго­
стрилася, що він змушений був
залишитися в монастирі. На­
ступного дня, 25 липня, Свято­
слав знепритомнів, а коли прий­
шов до пам’яті, наказав постриг­
ти його в ченці. Під вечір він
помер. Поховали небіжчика в
дорогому його серцю Кирилів­
ському монастирі.
У 1215 р. в Кирилівській
церкві поховали і сина Свято­
слава — Всеволода Чермного.
Вперше в Іпатіївському літописі

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

його згадують у зв’язку з одру­
женням з польською принцесою
Марією Казимирівною в 1178 р.
Помер Всеволод Чермний буду­
чи князем чернігівським, але
поховали його в родинній уси­
пальні князів Ольговичів — у
Кирилівській церкві в Києві. Це
поховання було останнім у най­
давнішій історії Кирилівського
некрополя.
У дослідженні О. Совєтова
1914 р. без належних доказів
зазначається, що князь Свято­
слав був похований у ніші пів­

86

нічної частини нартекса, а Все­
волод Чермний і його дружина
Марія Казимирівна — в півден­
них нішах південної частини
нартекса [48].
У путівнику Н. В. Шероцького
1917 року також без будь яких
доказів зазначається: «Мрамор­
ные саркофаги в ХVІІ ст.
(маються на увазі поховання
Ольговичів. — Авт.) были вы­
ломаны каким­то шляхтичем и
употреблены для ванн» [49].
Історія Кирилівського монас­
тиря в добу монгольської нава­

87

Про Що оПоВіДАЮТь ПохоВАльНі ДЗВоНи

ли, з огляду на відсутність свід­
чень, являє собою певну прога­
лину. Архівні матеріали, що
свідчать про історію пам’ятки,
датуються початком ХVІІ ст. і
повідомляють, що у 1605 р. Ки­
рилівський монастир очолив ігу­
мен Василій Красовський. Він
відроджує до активного право­
славного життя Кирилівський
монастир, ремонтує Кирилівську
церкву, переосвячує вівтарі то­
що. Діяльність ігумена Василія
Красовського була високо оціне­
на після його смерті. Монастир­
ська братія врахувала його плід­
ну діяльність на користь Києво­
Кирилівського монастиря і тому
вирішила поховати його у само­
му храмі: «…року 1614 місяця
лютого 26 дня з четверга на
п’ятницю на спомин святого
отця Василія престависе той
чесний отець ігумен Васелей
Чернобровка, а погребли його
березня у третій день на сирно­
му тижні і поклали тіло його
честное під муром біля правого
крилоса, під стіною, з честю
великою» [50].
Чимало свідчень про наступ­
ні поховання зібрано у творах і
щоденнику відомого святителя
Димитрія Ростовського (в миру
Данило Туптало), життя якого
було тісно пов’язане з Кирилів­
ським монастирем.
У 1689 р. в щоденнику святи­
теля з’явився запис: «…марта 20
дня, во святой великий пяток, в
спасительные страсти, мать моя
Мария Михайловна, законная
супруга отца моего Саввы Гри­

горьевича, преставися в 9 часов
дня. Апреля в З день, в среду,
святого воскресенья седьмицы
совершили мы погребение в
монастыре Кирилловском и по­
ложили в церкви св. Троицы, на
левой стороне, в самой стене,
при дверях, коими на хоры вхо­
дят …» [51].
Під 1697 р. Димитрій Ростов­
ський у своїх записах повідо­
мляє: «Января 17 дня с субботы
на воскресенье, в третьем часу
ночи, преставился честный ста­
рец Иннокентий Монастырский
и по нем я грешный принял игу­
менство» [52].
Протягом 16 років Інокентій
Монастирський був ігуменом
Кирилівського монастиря. Саме
під час його правління Києво­
Кирилівський монастир досягає
свого найвищого розквіту, посі­
дає друге місце після Києво­
Печерської Лаври. Незважаючи
на відсутність повідомлення про
місце поховання ігумена Мона­
стирського у щоденнику святи­
теля, цілком імовірно, що Ди­
митрій Ростовський і чернеча
братія, враховуючи великі заслу­
ги цього ігумена перед монасти­
рем та віддаючи належне його
пам’яті, поховали його в Кири­
лівській церкві. На пілоні пів­
денного нефа Кирилівського
храму зберігся монументальний
темперний портрет І. Монастир­
ського. Цікаво, що у 60­х роках
ХХ ст., під час проведення архе­
ологічних досліджень, під підло­
гою Кирилівської церкви було
знайдено більше 20 поховань,

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

88

ків у соборному приділі Святого
Духа, тобто у північній частині
нартекса [53].
У сім’ї Тупталів було три
дочки: Памфілія, Февронія та
Параскева. Поряд з Києво­
Йорданською церквою вони
заснували Миколаївський жіно­
чий монастир, ігуменство в
якому передавали одна одній у
спадок. Про старшу сестру (в
миру Памфілія) святитель
Димитрій Ростовський записав
1704 року в щоденнику: «Апреля
в неделю Фомину в благовест на
1 литургию преставилась сестра
одне з яких — біля пілона, на моя старейшая инокиня Алексан­
якому зображено портрет Мона­ дра, погребена в церкви Кирил­
стирського. Це поховання дату­ ловские в ногах у матери» [54].
вали ХVІІ століттям; цілком Відомий і заповіт наймолодшої
вірогідно, що це і була могила сестри, Параскеви, від 16 червня
1710 р., в якому вона просила
Інокентія Монастирського.
6 січня 1703 р. у віці 103­х дати упокій її «грішному тілу» в
років помирає батько святителя Кирилівський церкві [55].
Ростовського – Сава Туптало. Документів чи свідчень про
Цей сподвижник Богдана Хмель­ точну дату смерті й місце похо­
ницького, сотник війська Запо­ вання двох молодших сестер
різького, по закінченні служби святителя Димітрія Ростовсько­
довгий час був ктитором Кири­ го не знайдено, але, скоріше за
лівського монастиря. Його прах все, і їх було поховано у Кири­
упокоївся на паперті Кирилів­ лівській церкві, тобто Кирилів­
ської церкви зліва від могили ська церква стала родинною уси­
дружини. Поряд з могилою дов­ пальницею сім’ї Тупталів.
Навколо церкви колись був
гий час був портрет Сави Туп­
тала, який зараз зберігається у Кирилівський цвинтар, але свід­
фондах Національного худож­ чень про нього обмаль. Одне з
нього музею України. Водночас них — це єдина надгробна дошка,
відомо, що 1705 року Димитрій що збереглася до наших часів і
Ростовський надіслав із Ростова міститься недалеко від північної
до Києво­Кирилівського Свято­ стіни церкви, — цілком можливо,
Троїцького монастиря родинну
ікону Божої Матері з проханням 1. Портрет Сави Туптала, ктитора
Кирилівського монастиря
встановити її над могилою бать­

89

Про Що оПоВіДАЮТь ПохоВАльНі ДЗВоНи

не на своєму первісному місці.
На цій рожевій шиферній дошці
ледве читається напис. Ось його
приблизний зміст: «На цьому
місці похований раб Божий Яков
Филипович Маркиевич, який
народився 17... року місяця жов­
тня 7 дня, а преставися: ? часу
життя: 17(86)? року жовтня ?
дня, а поряд і преставішиєся
раніше його батьки Филипп і
Анна поховані: коїм да сотворить
Господь вічну пам’ять». Сьогодні
залишилась лише одинока плита
на місці, де колись був величний
Кирилівський некрополь. Ось як
описав його священик В. Анто­
нов: «Поле это, или кладбище
усеяно и украшено разными
надгробными памятниками, ис­
кусства частию простого, потому
что в лечебнице сего заведения
лечатся и умирают люди боль­
шею частию простые, или хоть и
не простые, но бедные» [56] (у
1787 р. Кирилівська церква стала
лікарняною при інвалідному
будинку, а згодом при лікарні для
душевно хворих). Автор статті
описав і пам’ятник на могилі
колишнього першого київського
губернатора Панкратьєва, який
помер у 1813 р. Побудований він
був з білого каменю у формі
досить високої колони, п’єдестал
вимурували з цегли, а східці – із
синього каменю. Колону увінчу­
вав високий позолочений хрест, а
під ним чи то куля, чи то яблуко.
Священик В. Антонов вже тоді
відзначав, що позолочена дошка з
пам’ятника була вкрадена, як і
дошка із ніші північної зовніш­

ньої стіни церкви, що свідчила
про поховання батьків Димитрія
Ростовського [57].
Саме у північній зовнішній
стіні містяться нині порожні
ніші, де колись було влаштовано
пам'ятні дошки із записами про
визначні поховання, розташова­
ні у церкві. У документі XIX ст.
значиться: «…с наружной сторо­
ны церкви по левую сторону есть
в стене два углубления, в кото­
рых, как говорят очевидцы, были
вставлены два образа на меди (в
30 фунтов каждый), один над
могилой родителей святого Ди­
митрия Ростовского, а другой
над могилой игумена, рукополо­
жившего святого Димитрия в
иночество (йдеться про ігумена
Мелетія Дзика. — Авт.), и что
иконы были сняты в 1865 г. для
обновления ликов святых…»
[58]. Цей архівний документ
(лист від 5 жовтня 1869 р.) оста­
точно з'ясовує призначення ар­
хітектурних ніш на північному
фасаді Кирилівської церкви і,
найголовніше, містить цінні
свідчення, які доповнюють ін­
формацію щодо славетних похо­
вань у Кирилівському храмі.
Найвірогідніше, що ці ніші у
північній стіні було влаштовано
за ігуменства у Кирилівському
монастирі знаменитого святите­
ля Димитрія Ростовського (сі­
чень – червень 1697 р.) та за
його особистим наказом, адже
саме у північній частині нартек­
са, під підлогою, було поховано
батьків і сестер святителя. Ціл­
ком зрозумілим є прагнення

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

Димитрія Ростовського увічни­
ти їх пам'ятною дошкою, вла­
штованою на зовнішній стіні
храму, відповідно до поховань з
північного боку.
Щодо Мелетія Дзика, то відо­
мо, що саме від нього 9 червня
1668 р. Данило Туптало прийняв
схиму з ім’ям Димитрій. Мелетій
Дзик своїм авторитетом, імовір­
но, вплинув на це рішення побож­
ного юнака. У Кирилівський мо­
настир Мелетія Дзика перевели з
ректорів Києво­Могилянської
академії, де він був найулюблені­
шим учителем Данила Туптала.
Саме у Кирилівському монастирі
розпочалася тривала дружба між
Дзиком і майбутнім святителем.
Коли Димитрій вирішив відпра­
витися у мандрівку, саме Дзик
благословив його мощами святої
Варвари, а потім листувався з
ним. Усе життя він любив Ди­
митрія, як свого сина. Перед
кончиною ігумен Мелетій запо­
вів Димитрію Ростовському два
червінці на спомин своєї душі.
Помер Мелетій 7 лютого 1681 р.
Відтак, завдяки винайденим
архівним документам стає відомо,
що Дзика було поховано у
Кирилівській церкві. З огляду на
добрі, щирі відносини між ігуме­
ном Мелетієм та Димитрієм Ро­
стовським розуміємо, чому поряд
з поховальною дошкою на честь
батьків Димитрія було влаштова­
но пам'ятну дошку, присвячену
Мелетію Дзику, другу і наставни­
ку майбутнього святителя.
Якщо поховання батьків та
сестер святителя Димитрія Ро­

90

стовського у північній частині
нартекса є відомим фактом, то
наявність поховання у храмі ігу­
мена Мелетія Дзика є справжнім
відкриттям.
У тих самих архівних доку­
ментах є лист­відповідь на запит
секретаря Статистичного комі­
тету, наглядача кирилівських
богоугодних закладів майора
(«Маіора») Карповича стосовно
подальшої долі пам'ятних дощок:
«…в одном только углублении, а
именно над могилой родителей
Димитрия Ростовского, был
образ на меди, который в 1865 г.
снят Никитой Коцеваленко для
обновления лика, но по приказа­
нию служившего в заведении
священника Иоанна Правикова,
не допустившего обновить
икону, она была поставлена в
церкви и потом по его же распо­
ряжению при отлитии колоко­
лов в 1866 г. брошена в плави­
тельную печь служителем Васи­
лием Кравченко, о другом образе
нельзя собрать сведений …»
[59]. Прикро, що пам'ятні
дошки, влаштовані у нішах пів­
нічної стіни, спіткала така сумна
доля, оскільки їх було знято і
вони безслідно щезли. Сьогодні
вони сприймалися б як унікальні
пам'ятки кирилівського некро­
поля, що мало б неабияке зна­
чення для історії України.
Існують також деякі свідчен­
ня про поховання, які були роз­
ташовані у загадкових Кирилів­
ських печерах. У 45­ти кроках на
північ від храму, біля каплиці був
лікарняний морг, поряд з яким

91

Про Що оПоВіДАЮТь ПохоВАльНі ДЗВоНи

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

виник провал — там і було зна­
йдено печеру. Служка Кирилів­
ської церкви, якийсь Куліш, про­
никав у цю печеру і бачив там
труни у нішах, що розташовані
були не вдовж печерного ходу, як
у Лаврі, а перпендикулярно до
нього. Спогади ці відносяться
приблизно до 1889 р. [60].
Ще до 1941 р. було помічено
деформацію Кирилівської церкви,
що пов'язали з обрушенням скле­
пінь кирилівських печер і підзем­
ного ходу із північно­східного
боку узгір'я, на якому спорудже­
но пам’ятку. Виявлений підзем­
ний хід був на глибині 2,2 м від
поверхні землі і 1 м від підошви
фундаменту храму. У 1949–
1954 рр. було забутовано виявле­
ні порожнини (глибина 8–10 м,
ширина ходів 60–80 см, висота
180–200 см) та проведено укрі­
плення фундаментів храму; проте
деформації у стінах споруди ма­
ють місце і сьогодні. Одночасно
було здійснено шурфування та
виявлено численні поховання, а
також залишки фундаментів дав­
ніх прибудов, що примикали до
зовнішніх вівтарних стін: північ­
ної та південної. З археологічних
звітів відомо, що розміри кладок у
відкритих шурфах становили 185
× 152 см. У 50–60­х роках ХХ ст.
архітектор Микола Холостенко
методом зондування та шурфу­
вання дослідив залишки фунда­
менту і зробив реконструкцію
цих прибудов [61].
Реставраційно­ремонтні гід­
роізоляційні роботи, які прово­
дили навколо Кирилівської цер­

92

кви у 2005 р., дали можливість
археологам Національного запо­
відника «Софія Київська» у
серпні – вересні 2005 р. повніс­
тю відкрити та дослідити фун­
даменти північної прибудови,
що дозволило зробити нові
наукові висновки, які коректу­
ють і доповнюють реконструк­
цію М. Холостенка.
Виявилося, що реконструкція
Холостенка дещо не відповідала
отриманим даним. Така невідпо­
відність пояснюється, найімо­
вірніше, тим, що під час дослі­
джень Холостенка фундаменти
відкрили не повністю, а лише
окремими частинами.
У результаті робіт, що вико­
нувались за підтримки Інституту
археології НАН України силами
співробітників Національного
заповідника «Софія Київська»
та найманих фахівців, відкрито
залишки стін і фундаментів ХІІ
та ХVІІ ст.
У давнину довжина споруди
становила близько 15 м, а шири­
на 4,5 – 4,7 м. Вхід до прибудови
був з північної сторони — нав­
проти північного входу до Ки­
рилівської церкви. Внутрішній
простір був поділений на дві час­
тини: західну (притвор), з якої
можна було потрапити до голов­
ної церкви, та центральну.
Східна стіна південної при­
будови Кирилівської церкви
була прямою, що було засвідче­
но археологічними досліджен­
нями другої половини ХХ ст. та
підтверджено розкопками у
2005 р.

93

Про Що оПоВіДАЮТь ПохоВАльНі ДЗВоНи

У XVII ст. споруда зазнала
суттєвої реконструкції. Була
укріплена її північна стіна і
практично повністю перебудо­
вана північно–східна частина,
де було навіть закладено нові
фундаменти.
Після ретельного обстеження,
виконання фотофіксації та крес­
лень, рештки стародавньої при­
будови було законсервовано, що
не виключає можливості музеє­
фікації об’єкта в майбутньому.
Обстеження та дослідження
мають також на меті з'ясування
функціонального призначення
вищеописаної північної прибудо­
ви Кирилівської церкви, яка, ско­
ріше за все, поклала початок фор­
муванню нині зниклого Кирилів­
ського некрополя.
У межах прибудови та побли­
зу неї розкрито 5 поховань (одне
з них — у склепі), які за попере­
дніми даними можна датувати
ХVІІ та другою половиною
ХVІІІ ст. Наявність мережива на
тканині зі склепу, а також наший­
ної шовкової хустини підказує,
що це було жіноче поховання.
Цілком можливо, що жінка,
похована у склепі, була ктитор­
кою Кирилівського храму або ж
належала до родини ктиторів.
Ще з язичницьких часів хо­
лодна північ асоціюється зі
смертю, потойбічним світом.
Померлого ховали на санях
[62]. Така асоціація мала місце і
в християнські часи. Наприклад,
на поховання до Десятинної
церкви, незважаючи на літній
сезон, тіло Володимира Свято­

славича везли на санях [63], а
князь Володимир Мономах своє
славнозвісне «Повчання» писав,
«сидя на сани»[64], тобто перед
смертю.
Композицію «Успіння Бого­
родиці» за каноном розміщують
на північній стіні храму, ілю­
страцію чого бачимо у Кирилів­
ській церкві. Князівська уси­
пальниця київського Софійсько­
го собору також була влаштова­
на у північній відкритій галереї.
Ці факти дають змогу зроби­
ти вагоме припущення, що зни­
клий кирилівський цвинтар, про
який маємо обмаль свідчень, був
зосереджений саме біля північ­
ного фасаду храму. А вищеописа­
на прибудова до північного фаса­
ду Кирилівської церкви, скоріше
за все, виконувала функцію уси­
пальниці та місця, де відбувалося
відспівування небіжчиків.
Як відзначалося вище, у 30­х
роках ХХ ст. була зруйнована
дзвіниця Кирилівського монас­
тиря, дзвони якої протягом сто­
літь відспівували щасливих не­
біжчиків, яких ховали на тере­
нах Кирилівського некрополя.
Здивований читач запитає, чому
ж вони щасливі? А тому, що
бути похованим під святим
покровом одного з найкращих,
найсакральніших, найдавніших
храмів Києва — це щастя!

«Братіє боритесь за
спасеніє ваше прежде
пріити часу»
Із сувою прп. Феодора Сикеота

КириліВСьКА церКВА НА ДороГожичАх

ПриМіТКи
1. Полное собрание русских летопи­
сей. Т. 2: Ипатьевская летопись. М.,
1998, Стб. 612.
2. Асеев Ю. Архитектура Кирилловско­
го заповедника // Архитектурные
памятники. К., 1950, С. 73–85;
Высоцкий С. А. Киевские граффити
ХІ–ХVІІ вв. К., 1985, С. 84; Каргер
М. К. Древний Киев. Т. 2. М.; Л.,
1961, С. 442; Максимович М. А. О
создании киевской церкви св. Ки­
рилла. Собр. соч. Т. 2. К., 1877, С. 162;
Мовчан И. И. Давньо­Киевская окра­
ина. К., 1993, С. 115; Советов А.
Киево­Кирилловская церковь //
Учебно­Богословские церковно­ про­
поведнические опыты студентов Им­
пер. КДА. К., 1914, Вып.12, С. 245.
3. Полное собрание русских летопи­
сей (ПСРЛ). Т. 2: Ипатьевская ле­
топись. М., 1998, Стб. 534.
4. Там само. Стб. 612.
5. Там само. Стб. 612.
6. Киевский Синопсис от разных лето­
писцев. К., 1836, С. 117.
7. Киевский Месяцеслов. К., 1799, С. 39.
8. Татищев В. Н. История Российская.
Т. 2. М.; Л., 1963, С. 234.
9. Карамзин Н. М. История Государства
Российского. Т. 2. Спб., 1892, С. 90.
10. Погодин М. П. Древняя русская ис­
тория до монгольского ига. Т. 1. М.,
1872, С. 229.
11. Крыжановский Е. М. Киево­Кирил­
ловский упраздненный монастырь
// Киевские епархиальные ведо­
мости. 1863, № 22, С. 668.

94

17. Открытие фресок Киево­Кирил­
ловской церкви ХІІ века, исполнен­
ное 1881 и 1882 гг. А. В. Праховым.
СПб., 1883.
18. ПСРЛ. Т. 1: Лаврентьевкая лето­
пись. М., 1997, Стб.412.
19. ПСРЛ Т. 2: Ипатьевская летопись.
М., 1998, Стб. 302–303.
20. Там само. Стб. 326–327.
21. Путешествие игумена Даниила по
святой земле в начале ХІІ в. (1113–
1115). СПб., 1864, С. 7.

32. Мурашко М. І. Спогади старого вчи­
теля. К., 1964, С. 76; Зуммер В. М.
Художні скарби Кирилівського
заповідника. К., 1931, Машинопис
// ДНАББ ім. В. Г. Заболотного
Держбуду України, С. 22.
33. Зуммер В. М. Художні скарби Ки­
рилівського заповідника. К., 1931,
Машинопис // ДНАББ ім. В. Г. За­
болотного Держбуду України, С. 22.

47. ПСРЛ. Т. 2: Ипатьевская летопись.
М., Языки русской культуры, 1998,
Стб. 612.
48. Советов А. Кіево­Кирилловская
церковь // Учебно­богословские
церковно­проповеднические опы­
ты студентов Импер. КДА., К.,
1914, Вып. 12, С. 216.
49. Шероцкий К. В. Кіев. Путеводи­
тель. К., 1917, С. 212.
50. Дневные записки святого чудот­
ворца Димитрия митрополита Рос­
товского. М., 1781, С. 422–424.

34. Мурашко М. І. Спогади старого
вчителя. К., 1964, С. 76.
35. ІР НБУВ. Ф.ІІІ, спр.13 602, л.1.

52. Там само. С. 67.

23. Афанасьев К. М. О пропорциональ­
ности памятников древнерусской
архитектуры ХІ–ХІІ в. // Архи­
тектурные памятники. Сборник
научных работ. К., 1950, С. 49–54.

36. Гомберг­Вержбинская Э. П. Миха­
ил Александрович Врубель // Вру­
бель. Переписка. Воспоминания о
художнике. Л., 1976, С. 71, № 54.

53. Зверинский В. В. Материал для
историко­топографических иссле­
дований о православных монасты­
рях в Российской империи. Спб.,
1892, С. 164.

24. Холостенко Н. В. Записка в наблю­
дениях над архитектурно­конструк­
тивными особенностями памятни­
ка архитектуры Кирилловской цер­
кви в Киеве, в связи с противоава­
рийными мероприятиями (1949–
1954). Киевпроект. 1955 г., С. 27.
25. И. Е. Марголина. Архитектурная
загадка киевской Кирилловской
церкви // Архитектурное наследс­
тво. Вып. 55. М., 2011, С. 18–24.
26. Подключников В. Древний Киев //
Архитектура СССР № 4, апрель,
М., 1939, С. 59–64.
27. Марголіна І., Ульяновський В. Ки­
ївська обитель святого Кирила. К.,
2005, С. 91.

14. Там само. С. 162.
15. Зотов Р. В. О черниговских князь­
ях по Любецкому синодику и в
черниговских княжествах в татар­
ское время. СПб., 1892, С. 262.

29. Преображенский А. С. Ктиторские
портреты средневековой Руси XI
– начала XVI века. М.: Северный
паломник, 2012, С. 120.

16. Татищев В. Н. История Российская.
Т. 2. М.; Л., 1963, С.132, 159.

30. Татищев В. Н. История Российская.
Т. 2. М.; Л., 1963, С. 162.

13. Татищев В. Н. История Российская.
Т. 2. М.; Л., 1963, С. 162.

31. Мурашко М. І. Спогади старого
вчителя. К., 1964, С. 70.

ПриМіТКи

22. Лященко Т. Св. Кирилл Александ­
рийский: Его жизнь и деятель­
ность. К., 1913, С. 211.

28. Архив Национального заповедни­
ка «София Киевская». Материалы
по реставрации живописи Кирил­
ловской церкви и Софийского
собора в г. Киеве для аттестации
художника­реставратора Остап­
чука А. Н. К., 1982, С. 26–27.

12. ПСРЛ. Т. 2: Ипатьевская летопись.
М., 1998, Стб. 612.

95

37. Ижакевич И. Мои воспоминания /
Публ. В. Ульяновского // Украина.
1989, №2 (январь), С. 12–13.
38. Архив профессора А. В. Прахова.
Кирилловская церковь. 1881–1889
гг. Дело № 6, С. 30–34. // Науч­
ный архив Национального запо­
ведника «София Киевская».
39. Там само.
40. Прахов Н. А. Михаил Александро­
вич Врубель // Врубель. Перепи­
ска. Воспоминания о художнике.
Л.; М., 1963, С. 277–336.
41. Яремич
С.
П.
Михаил
Александрович Врубель: Жизнь и
творчество. М., 1911, С. 55.
42. Яремич С. П. Михаил Александро­
вич Врубель: Жизнь и творчество.
М., 1911, С. 64.
43. Нестеров М. В. Письма. Избран­
ное. Л., 1988, С. 73.
44. Ольшанская Е. Анна Ахматова в
Киеве К., 1994, С. 5–27.
45. ПСРЛ. Т. 2: Ипатьевская летопись.
М., Языки русской культуры, 1998,
Стб. 612.
46. Открытие фресок Киево­Кирил­
ловской церкви ХІІ века, испол­
ненное 1881 и 1882 гг. А. В. Пра­
ховым. СПб., 1883, С. 3.

51. Там само.

54. Шляпкин И. А. Св. Дмитрий Ро­
стовский и его время. Спб., 1891,
Приложение, С. 10.
55. Лазаревский А. Документальные
сведения о Савве Туптало и его
роде. // Киевская старина, Т. 3.,
1882 август, С. 384.
56. Антонов В. Г. Киево­Кирилловское
кладбище // Киевские губернские
ведомости. 1870, № 139, С. 580.
57. Там само.
58. ДАКО. Ф.804, оп. 1, спр. 602,
№ 284.
59. Там само.
60. Зимин Л. Кирилловская обитель
// Киевлянин, 1909, № 238.
61. Холостенко Н. В. Новые данные о
Кирилловской церкви в Киеве //
Памятники культуры. Исследова­
ния и реставрация. М., 1960, Вып.
2, С. 6–19.
62. Попович М. В. Нарис історії куль­
тури України. К., 1999, С. 54.
63. ПСРЛ. Т. 1: Лаврентьевская лето­
пись. М., 2001, Стб. 130.
64. Там само. Стб. 241.

ББК 85.101.(4УКр2)я2
М25
Відповідальна за випуск дійсний член Української академії архітектури,
генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська»
Н. М. Куковальська

М25

Марголіна І. Є.
Кирилівська церква на Дорогожичах./і. Є. Марголіна. — К.: Горобець, 2015.
— 96 с.: іл.
ISBN 978966-2377-22-4
Кирилівська церква – архітектурно-мистецька перлина світового рівня.
історія, архітектура, монументальний живопис пам’ятки відображують етапи
розвитку русі-України хіі–хіх ст. Серед унікальних фрескових композицій хіі ст.
є такі, що не мають аналогів серед пам’яток всього Візантійсько-балканського
кола. На стіні храму можна побачити портрет загадкового старця – ігумена
Кирилівського монастиря. Більшу частину стінопису складають монументальні
твори українських митців хіх ст., серед яких яскравим живописним акордом
«лунають» твори видатного художника М. Врубеля. Кирилівська церква зберігає
чимало таємниць, які намагається розкрити автор цієї книги. Вона і запрошує
подивитися на храм та пов’язані з ним події небайдужими очима.
Для широкого читацького загалу.
ББК 85.101.(4УКР2)я2

Науковопопулярне видання
Марголіна ірина Євгенівна

Кирилівська церква
на Дорогожичах
Фото з архіву Національного заповідника «Софія Київська»
редактор Анатолій лясковський
Дизайн, верстка Володимир Гурович
Видавництво «Горобець»
Свідоцтво про регістрацію ДК № 2852 від 16.05.2007 р.
Тел./факс: (044) 496 0960
www.kievguide.com

Підписано до друку 10.12.2015. Формат 60х90 1/16
Умов. др. л. 6,25. Тираж 2500 пр.

ISBN 978966-2377-22-4

© і.Є. Марголіна, 2015
© Видавництво «Горобець», 2015
</doc>
<doc id="file35144667" filename="58112653.pdf" parent_folder="upload" FT="Academic">
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ
НАУК УКРАЇНИ

ІСТОРІЯ
УКРАЇНСЬКОЇ
МОВИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Василь Німчук

ХРЕСТОМАТІЯ
З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Х – ХІІІ ст.

Київ – Житомир 2015

ББК 81.411.1
УДК 811.161.1(09)
Н67
Це перше у вітчизняній медієвістиці найповніше зібрання пам’яток української мови
найдавнішого періоду (Х – ХІІІ ст.), значна частина яких публікується вперше. Усі
представлені в «Хрестоматії» тексти докладно паспортизовані. У коментарях до кожного
тексту подано стислі відомості про нього, зокрема зазначено оригінал, першодрук, фотокопія
чи пізніші наукові (зокрема і факсимільні) видання, на основі яких публікується пам’ятка,
сказано, де зберігається манускрипт. Уміщені в «Хрестоматії» тексти можна буде
використовувати на заняттях з історії усіх структурних рівнів української мови та історії її
літературного узусу у світських навчальних закладах, а також у духовних семінаріях та
академіях, де читаються відповідні курси церковнослов’янської мови східнослов’янської, у
тому числі вітчизняної редакції.
«Хрестоматія» стане в пригоді не тільки тим, хто вивчає історію української мови, а й
усім, хто цікавиться історією української літератури та культури взагалі.

В і д п о в і д а л ь н і р е д а к т о р и:
д. ф. н. П. І. БІЛОУСЕНКО
к. ф. н. Н. В. ПУРЯЄВА
Рецензенти:
д. ф. н. В. М. МОЙСІЄНКО
д. ф. н. В. Ю. ФРАНЧУК
Затверджено до друку вченою радою
Інституту української мови НАН України
Книгу видрукувано завдяки фінансовій
допомозі видавничого фонду Наукового
товариства ім. Шевченка в Америці

ISBN 978-966-655-802-5

© В.В. Німчук, передмова, упорядкування,
коментарі

ЗМІСТ
Передмова
……………………………………………………………………………………... 8
Х століття
Давньосхіднослов’янські найменування в арабських джерелах ІХ–Х ст.
……………………………………………………………………………………... 16
«Про
управління
імперією»
Костянтина
VІІ
Порфирогенета
(Багрянородного) 948 – 952 років
……………………………………………………………………………………... 17
Напис на корчазі Х ст.
……………………………………………………………………………………... 25
Написи на княжих монетах кінця Х – початку ХІ ст.
……………………………………………………………………………………... 27
ХІ століття
Напис на мечі першої половини ХІ ст.
……………………………………………………………………………………... 30
Напис першої половини ХІ ст. на Спасо-Преображенському соборі
в Чернігові
……………………………………………………………………………………... 31
«Слово о законі і благодаті» митрополита київського Іларіона середини
ХІ ст. у списку ХV ст.
……………………………………………………………………………………... 33
Графіто 1052 року про грім ранньої весни
……………………………………………………………………………………... 40
Остромирове Євангеліє 1056 – 1057 років
……………………………………………………………………………………... 41
Підпис Анни Ярославівни 1063 року
……………………………………………………………………………………... 56
Напис на Тмутороканському камені 1068 року
……………………………………………………………………………………... 57
Напис-графіто ХІ ст. (70-ті роки ?) про князя Святослава Ярославовича
……………………………………………………………………………………... 58
Збірник Святослава 1073 року
……………………………………………………………………………………... 59
Збірник Святослава 1076 року
……………………………………………………………………………………... 68
Архангельське Євангеліє 1092 року
……………………………………………………………………………………... 73
Напис-графіто ХІ ст. (1097 рік ?) про мир на Желяні
……………………………………………………………………………………... 86
Мозаїчний напис у соборі Михайлівського Золотоверхого монастиря в
Києві 1108 – 1113 років
……………………………………………………………………………………... 87
Мстиславове Євангеліє 1095 – 1117 років
……………………………………………………………………………………... 88
Напис на змійовику («Чернігівська гривна») кінця ХІ або початку ХІІ ст.
……………………………………………………………………………………... 100
5

Мінея ХІ ст. (Мінея Дубровського)
……………………………………………………………………………………... 101
Напис-графіто ХІ ст. про смерть єпископа білгородського Луки
……………………………………………………………………………………... 104
Псалтир ХІ ст. із ворожильними приписками того ж часу (Бичковський
Псалтир)
……………………………………………………………………………………... 105
Реймське Євангеліє ХІ ст.
……………………………………………………………………………………... 113
Синайський Патерик ХІ ст.
……………………………………………………………………………………... 118
«Слова» Григорія Богослова (Назіянзина) ХІ ст.
……………………………………………………………………………………... 123
Супрасльський збірник ХІ ст.
……………………………………………………………………………………... 127
Тлумачний Псалтир Феодорита Кирського (Чудовський Псалтир) ХІ ст.
……………………………………………………………………………………... 131
Хроніка Георгія Амартола в перекладі ХІ ст. у списку ХІІІ ст.
……………………………………………………………………………………... 138
Руська правда ХІ – ХІІ ст. за списком 1282 року
……………………………………………………………………………………... 143
ХІІ століття
«Повчання» Володимира Мономаха початку ХІ ст. у списку 1377 року
……………………………………………………………………………………... 150
Напис-грамота початку ХІІ ст. про купівлю Боянової землі
……………………………………………………………………………………... 156
«Повість временних літ» початку ХІІ ст. за списком Лаврентіївського
літопису 1377 року
……………………………………………………………………………………... 158
«Хоженьє Данила, Руської землі ігумена» початку ХІІ ст. у списку ХV ст.
……………………………………………………………………………………... 169
Грамота близько 1130 року великого київського князя Мстислава
Володимировича та його сина Всеволода
……………………………………………………………………………………... 172
Галицьке (Крилоське) Євангеліє 1144 року
……………………………………………………………………………………... 174
Напис на чарі чернігівського князя Володимира Давидовича до 1151 року
……………………………………………………………………………………... 194
Написи на хресті Єфросинії Полоцької 1161 року
……………………………………………………………………………………... 195
Добрилове Євангеліє 1164 року
……………………………………………………………………………………... 197
«Слово о полку Ігоревім» кінця 80-х років ХІІ ст. за першою публікацією
1800 року
……………………………………………………………………………………... 218
Устав князя Володимира про десятини, суди та про людей церковних ХІ –
ХІІ ст. у списках ХІV – ХVІ ст.
……………………………………………………………………………………... 221
6

Устав князя Ярослава про церковні суди ХІ – ХІІ ст. у списках ХV ст.
……………………………………………………………………………………... 226
Напис на прясельці ХІІ ст.
……………………………………………………………………………………... 235
Київський літопис ХІІ ст. за Іпатіївським списком близько 1425 року
……………………………………………………………………………………... 236
«Слово на Антипасху» Кирила Турівського ХІІ ст. у списку ХIV ст.
……………………………………………………………………………………... 248
Виголексинський збірник кінця ХІІ ст.
……………………………………………………………………………………... 257
Устав студійський кінця ХІІ ст.
……………………………………………………………………………………... 261
Служебник Варлаама Хутинського кінця ХІІ – початку ХІІІ ст.
……………………………………………………………………………………... 265
Звенигородська берестяна грамота кінця ХІІ або початку ХІІІ ст.
……………………………………………………………………………………... 268
Успенський збірник кінця ХІІ – початку ХІІІ ст.
……………………………………………………………………………………... 269
ХІІІ століття
Георгієве (Галицько-Волинське) Євангеліє 1264 – 1301 років
……………………………………………………………………………………... 276
Запис Йова (Ієва) близько 1269 року
……………………………………………………………………………………... 290
«Повчання» Георгія Зарубського у списку ХІІІ ст.
……………………………………………………………………………………... 292
Євсевієве Євангеліє 1283 року
……………………………………………………………………………………... 294
Житіє Сави Освященного ХІІІ ст.
……………………………………………………………………………………... 310
Холмське Євангеліє кінця ХІІІ ст.
……………………………………………………………………………………... 314
«Слово» Серапіона ХІІІ ст. у списку ХІV ст.
……………………………………………………………………………………... 326
Запис ХІІІ або ХІV ст. в Галицькому (Крилоському) Євангелії 1144 року
……………………………………………………………………………………... 329
«Шестоднев» Йоана Екзарха Болгарського ХІ – ХІІІ ст. у списку ХІV ст.
……………………………………………………………………………………... 330
Галицько-Волинський літопис ХІІІ ст. за Іпатіївським списком близько
1425 року
……………………………………………………………………………………... 335
«Слово про погибіль Руської землі» ХІІІ ст. за списком ХV ст.
……………………………………………………………………………………... 347

7

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

ПЕРЕДМОВА
Якою б великою не була кількість опублікованих рукописів та перевиданих
стародруків, завжди відчувається потреба в одно- чи багатотомних зібраннях
зразків мови, засвідчених у різні відрізки (століття, рік-місяць, рік-місяць-день)
її буття, щоб мати змогу (не в однаковій, на жаль, повноті) спостерігати
динаміку її структурних рівнів. Хрестоматії таких зразків украй потрібні для
практичних занять студентам, які вивчають історію формування структури
української мови та історію літературної української мови. Крім того, вони
стають у пригоді й науковцям, особливо, якщо містять першопублікації
манускриптів чи перевидання рідкісних стародруків і першодруків.
Уже з самого початку XIX ст. старовинні українські тексти потрапляли до
хрестоматій російських авторів, що не диференціювали східнослов’янських мов
як самостійних. Особливо багато пам’яток нашої мови вмістив у книзі
«Историческая хрестоматия церковнославянского и древнерусского языка»
знаний історик мов Ф. Буслаєв (Москва, 1861,11+ 1632+ VIII с.). Вартісну
підбірку уривків із давньоруськоукраїнських пам’яток із докладними
коментарями надрукував професор О. Соболевський в «Очерках из истории
русского языка» (К., 1884. – Ч. 1. – 90 с.).
Досить рано з’явилися й історико-мовні хрестоматії із суто українськими
текстами. Однією з перших є «Хрестоматія церковно-словенская и
древнерусская въ пользу учениковъ вышшои гимназїи въ ц.к. Австрійской
державѣ» Я. Головацького (Відень, 1854. – 358 с.).
Невелику хрестоматію «Образцы письменного языка с признаками
малорусского наречия» опублікував П. Житецький як додаток до монографії
«Очерк звуковой итории малорусского наречия» (К., 1876. – С. 353–376). Вона
охоплює період XIV – XVIII століть. Повністю надруковано кілька грамот, інші
тексти – уривки з порівняно великих пам’яток. Абсолютну більшість у цій
хрестоматії складають уже друковані тексти. Проте кілька уривків є першими
виданнями манускриптів. Матеріали розміщено в хронологічній послідовності,
паспортизовано, але ширші відомості про тексти відсутні (зазначено лише місце
зберігання рукописів).
За небагатьма винятками, тільки оригінальні давньо- і староукраїнські
пам’ятки подав у своїй книзі «Хрестоматія староруська для высшихъ клясъ
гимназіяльныхъ» (Львів, 1881. – С. 3–425) львівський професор О. Огоновський.
Вона починається літописними текстами договорів Русі з греками й
завершується віршами зі збірки К. Зіновієва. Кожен текст супроводжується
докладними лінгвістичними та ін. коментарями. Але про те, звідки взято текст,
де зберігається пам’ятка, автор не сказав. До хрестоматії пам’яток української
мови автор долучив «Оглядъ исторично-литературный» (с. 426–430), «Додатокъ
граматичный» (с. 431–472; тут – давні парадигми змінних частин мови),
«Словарець» (с. 473–488).
8

Передмова

Збірку текстів окремою книжкою надрукував закарпатський філолог і
церковний діяч Є. Сабов: «Христоматія церковно-славянскихъ и угрорусскихъ
литературныхъ памятниковъ съ прибавленіемъ народныхъ сказокъ на
подлинныхъ нарѣчіяхъ» (Ужгород, 1893. – 182 с.). Вона упорядкована за
мовним і хронологічним принципами, охоплює пам’ятки XI – XIX століть. Тут
виокремлено: «Древнѣйшіе памятники церковно-славянского языка» (уривки з
Остромирового та кілька рядків із Реймського Євангелій), ч. І:
«Церковнославянскій языкъ старый и новый» з підрозділами «Изъ писанныхъ
памятниковъ церковно-славянского языка. Домашніе памятники»; «Изъ
старопечатныхъ памятниковъ», ч. II: «Церковно-славянскій языкъ подъ
вліяніемъ угрорусскихъ мѣстныхъ говоровъ» з підрозділами: «А) Писанные
памятники... Б) Печатные памятники», ч. III: «Угорско-русскій литературный
языкъ отъ Духновича до новѣйшихъ временъ». Хронологічну послідовність у
підрозділах витримано, але мовна віднесеність текстів XV – XVIII століть є
доволі дискусійною. Одначе попри все це «Христоматія» Є. Сабова – дуже
цінна. Вона містить публікації малодоступних нині друків та багатьох
старовинних манускриптів, доля яких тепер невідома. Друковані пам’ятки в
«Христоматії» Є. Сабова паспортизовано: вказано заголовки книжок, рік, місце
їх публікації; уривки з журнальних першовидань – на рік і номер. Публікації
рукописів Є. Сабов паспортизує, називаючи бібліотеку, де зберігається рукопис,
власника пам’ятки. Поодинокі уривки з пам’яток (зокрема Скотарського
Євангелія 1588 року, Гукливського літопису XVII – XVIII століть) не
супроводять жодні відомості.
Будучи приват-доцентом Харківського університету, знаний лінгвістісторик М. Дурново в 1914 р. в Москві надрукував «Хрестоматію по исторіи
русскаго языка. Пособіе при преподаваніи русского языка въ высшихъ
учебныхъ заведеніяхъ» (Вып. І. Памятники ХІ – ХV в. – 48 с.), додавши до
текстів невеликий словник. Майже половина відібраних текстів є пам’ятками
української мови.
«Виїмки из угорськоруського письменства XVII – XVIII ст.» О. Рахівського
(псевдонім філолога-закарпатця О. Бонкала) для учнівства Закарпатської
України (Руської Крайни) були видані 1919 р. в Будапешті на правах рукопису.
Хрестоматія містила вже публіковані тексти XVII – XVIII століть із Закарпаття1.
Відомий філолог І. Свєнціцький у своїх «Нарисах з історії української
мови» (Львів, 1920) упереміш із власне фаховим викладом особливостей
української мови наводить короткі документи й записки та уривки з великих
манускриптів XII – XVII століть. Важливо, що вчений здебільшого вказує не
тільки на місце зберігання пам’яток, але й шифри, під якими вони зареєстровані
у сховищах.

1

Яворский Ю.А. Литературные отголоски «русько-краинскаго» периода в Закарпатской Руси
1919 года // Карпаторусский сборник. Подкарпатская Русь в честь президента Т.Г. Масарика
(1850 – 1930). – Ужгород, 1930. – С. 85–87.

9

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

Неперевершеним досі хрестоматійним виданням є праця академіка
А. Кримського «Хрестоматія з пам’ятників письменської староукраїнщини XI –
XVIII вв.», додана до його студії «Українська мова, звідкіля вона взялася і як
розвивалася», що надрукована в книжці: Шахматов Ол., Кримський Аг. Нариси
з історії української мови та хрестоматія з пам’ятників письменської
староукраїнщини XI – XVIII вв.» (К., 1922. – С. 129–182). Укладати
«Хрестоматію» А. Кримському допомагав В. Дем’янчук (як зазначено в
передмові до цієї книжки). Хронологічні межі опублікованого в першому
виданні матеріалу – IX – XVII століття (починаючи від східнослов’янських слів
у творах давньоарабських географів та істориків IX – X століть, уривку зі
знаного твору «Про управління імперією» візантійського імператора
Костянтина VII Порфирородного). У другому виданні «Хрестоматії» (К., 1924. –
С. 183–195) додано й уривки з творів ХVІІІ ст. Публіковані тексти
супроводжуються відомостями про їхніх авторів, місце зберігання
манускриптів, шифри рукописів в архівосховищах, вказівками на використані
видання, проте, на жаль, у наведенні такої інформації немає послідовності.
Дуже стислу «Історичну хрестоматію» додав П. Бузук до свого «Нарису
історії української мови (Вступ, фонетика, морфологія з додатком історичної
хрестоматії)» (К., 1927. – С. 86–94). Видання охоплює період XI – XVIII століть,
але майже половину його складають коротенькі уривки з пам’яток XI –
XIII століть. Лише при окремих текстах наведені відомості про місце й шифр
зберігання пам’ятки, зроблено покликання на використані публікації.
Чудові зразки пам’яток української мови XI ст. подав І. Огієнко в 5-му томі
своєї монументальної «Історії церковнослов’янської мови: Найважніщі
пам’ятки церковнослов’янської мови. Пам’ятки старослов’янські Х – XI віків»
(Варшава, 1929), де в підрозділі «Старослов’янська мова української редакції»
(с. 103–188) першої частини стисло, але змістовно викладено архівографічну,
кодикологічну, археографічну характеристики манускриптів, а в другій
частині – «Альбом знимків з пам’яток X – XI віків» (с. 214–392) відтворено
фотокопії відповідних рукописів.
На жаль, малодоступними нині є праці В. Сімовича «Староболгарська
хрестоматія з додатком вибору з пам’ятників старо- та середньоукраїнської
мови» (Прага, 1926)2 та «Хрестоматія з пам’ятників староукраїнської мови
(старого і середнього періоду до кінця XVIII ст. з додатком вибору зі
староболгарських пам’яток зі словничком» (Прага, 1932. – 438 с.).
«Хрестоматію з пам’ятників староукраїнської мови» В. Сімович уклав і
літографічним способом видав, будучи професором Українського вищого
педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі, для практичних занять
студентів. Уривки зі старослов’янських «класичних» текстів та Остромирового
Євангелія написано від руки відповідно глаголицею і кирилицею. Кириличним
2

Сімович В. Українське мовознавство / Упоряд. і вступ. стаття Ю. Шевельова. – Оттава, 1981. –
С. 51.

10

Передмова

шрифтом подано уривки «Зі староукраїнських пам’ятників» ХІ – ХІV стст.
Уривки із староукраїнських пам’яток пізніших часів надруковано гражданкою
на машинці. Тут представлено понад 100 пам’яток української мови. Тексти
безпосередньо не паспортизовано, але в післямові дано список друкованих
джерел і зазначено, з якої книги чи статті взято відповідний матеріал.
«Хрестоматія з пам’яток X – XVIII ст.» (фактично XI – XVIII століть, бо з
X ст. тут немає жодного матеріалу) додана до книги М. Грунського та
П. Ковальова «Нариси з історії української мови» (Львів, 1941. – С. 243–328).
Уперше до хрестоматійних матеріалів тут долучено «Словник українських
стародавніх, місцевих та іншомовних слів...» (с. 329–347). Характеристики
пам’яток, як також відомості про авторів, тут відсутні; джерела, звідки взято
надрукований матеріал, наведено непослідовно.
В Ужгороді 1943 року вийшла друга закарпатська регіональна хрестоматія
пам’яток – «Выборъ изъ старого руського письменства Подкарпатя (отъ
найдавнѣйшихъ початковъ до середины XIX в.)», що її уклали М. Лелекач та
М. Ґриґа (136 с.). Вона містить коротенькі уривки з «класичних»
старослов’янських пам’яток (Зографського Євангелія як зразок глаголичного
письма; Синайського требника), по кілька рядків із Остромирового та
Реймського Євангелій, невеликі уривки з місцевих пам’яток XIV – XVI століть.
Найповніше тут представлена підкарпатоукраїнська писемність XVII –
XVIII століть; зразків першої половини XIX століття – небагато. Вступні
зауваження до тематичних груп пам’яток містять стислі загальні відомості з
історії письменства та про окремих давніх авторів. Абсолютну більшість текстів
узято з інших публікацій, але трапляються тут і першопублікації за рукописами.
Проте у «Выборі...» відсутня вказівка, чиї сáме публікації використано в
книжці, де зберігаються використані манускрипти й стародруки.
На ротапринті накладом 560 примірників для студентів філософського
факультету Карлового університету в Празі 1954 року вийшла у світ
«Сhrеstomatie ukrajinských textů ze současné a staré ukrajinské literatury s přílohou
ukázek z historické mluvnice a dialektologie» І. Панькевича, що, крім старовинних
текстів художніх творів, містить невеличкий (с. 293–306) підрозділ «Тексти з
пам’яток української мови XI – XVIII вв.». Надруковані пам’ятки, за кількома
винятками,
не
супроводжуються
жодними
археографічними
чи
архівографічними зауваженнями, їх немає навіть при тих, які І. Панькевич,
здається, опублікував тут уперше (зокрема уривок «З проповідей Івана
Капішовського, пароха Ортутови, з 1640 року»).
У повоєнний час вийшла друком «Хрестоматія з історії української
літературної мови» (К., 1954. – 95 с.) А. Москаленка. При ній є «Словничок
старих та незрозумілих слів» (с. 90–92). Матеріали згруповано за розділами,
котрі відповідають тодішній періодизації історії писемної мови: епоха Київської
Русі та феодальної роздробленості (тут подано уривки з текстів XI – XIII століть
або списків із них), доба формування української народності (зразки мови XIV –
середини XVII століть), доба формування української нації (середина XVII –
11

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

кінець XVIII століть). На відміну від попередніх хрестоматій, тут не вміщено
жодного тексту, який би ще не був опублікований. За нечисленними винятками,
в кінці передруків наведена вказівка на їхні джерела. Книжка А. Москаленка
призначена для практичних студій студентів-філологів.
Відсутність великої збірки текстів з історії української мови певною мірою
надолужувала «Хрестоматія давньої української літератури (до кінця
XVIII ст.)», яку упорядкував академік О. Білецький, що витримала три видання
(вид. 3-є, доп. – К., 1967. – 783 с.).
Такі ж функції хрестоматії нині фактично виконують посібники для
практичних занять з історії писемної мови: О.П. Блик – «Історія української
літературної мови: практичні заняття. Навчальний посібник» (К., 1987. – 208 с.);
Н.Д. Бабич – «Історія української літературної мови / Практикум» (Львів,
1983. – 244 с.); В.Л. Конобродська – «Історія української літературної мови /
Практичні заняття» (Житомир, 2002. – 199 с.), О.І. Ніка – «Історія української
літературної мови. – Ч. І. Навчальний посібник» (К., 2005. – 140 с.);
В.В. Денисюк, О.Ю. Зелінська – «Збірник текстів з історії української мови»
(Умань, 2007. – 415 с.); О.І. Ніка – «Історія української літературної мови.
Навчальний посібник» (К., 2013. – 314 с.).
Варто згадати, що професори Сеґедського університету в Угорщині
І.Г. Товт і М. Кочиш уклали й надрукували хрестоматію з історії української
мови – «Ukrán nyelvtörténeti szöveggyüjtemény» (Szeged, 1998. – 113 c.), яка
містить уривки з пам’яток або цілі тексти ХІ–ХVІІ ст., котрі супроводяться
стислими відомостями про публіковані пам’ятки, а також відомостями про
місця зберігання манускриптів і вказівками на джерела, із яких залучено
метаграфовані матеріали. Поодинокі витяги з рукописів опубліковано вперше.
Ця хрестоматія містить діалектні записи з усіх трьох наріч української мови.
У рамках радянської концепції єдиної давньоруської мови багато пам’яток
із півдня Київської Русі і навіть по одній староукраїнській грамоті ХІV ст.
вміщено в знаних працях навчального типу російських фахівців:
С.П. Обнорский и С.Г. Бархударов. Хрестоматия по истории русского языка.
(Изд. 2-е. – Ч. І. – М., 1952), В.В. Иванов, Т.А. Сумникова, Н.П. Панкратова.
Хрестоматия по истории русского языка. (М., 1990).
Наша праця є першою книгою багатотомного проекту «Історія української
мови. Хрестоматія», яка охоплює давній період розвитку структури (системи)
нашої мови від Х-го до ХІІІ ст.ст. Деякі тексти публікуємо вперше.
Матеріал у ній подано в хронологічному порядку за століттями: Х, ХІ, ХІІ,
ХІІІ ст., без розподілу пам’яток за функціональними стилями (така його
класифікація доцільніша в томі, присвяченому писемно-літературним узусові чи
нормі).
У межах століть ми намагалися подати той самий текст із списків Євангелія,
щоб можна спостерігати рух мовної системи.
У нашій книзі користувач знайде найдавніші українські вкраплення або
запозичення в іншомовних неслов’янських пам’ятках, українські елементи у
12

Передмова

старослов’янських текстах, переписаних, перекладених або створених у
Київській Русі, оригінальні давньоруськоукраїнські твори різних жанрів і
стилів, живомовні написи ХІ – ХІІІ століть на різноманітних речах, зокрема на
стінах храмів.
За весь період існування лінгвоукраїністики не було скомпоновано й
надруковано окремої та повної хрестоматії, яка б охоплювала пам’ятки
української мови від найдавніших часів до кінця староукраїнського (за іншою
класифікацією – середньоукраїнського) періоду.
На початку 1970-х років ми запропонували проект багатотомної академічної
«Історії української мови». Підготовлені за всіма лінгвістичними правилами
публікації пам’яток хрестоматії мали становити останні, заключні книжки серії
(інші томи: 1. Фонетика. 2. Акцентологія. 3. Морфологія. 4. Синтаксис.
5. Словотвір. 6. Лексика. 7. Фразеологія. 8. Антропонімія. 9. Топонімія.
10. Літературна мова. 11. Походження української мови та ін.). Кожен том
«Історії української мови» є автономною книжкою. Із різних причин ще й досі
не вдалося реалізувати весь проект «Історія української мови», і нашу
«Хрестоматію» укладено ще до завершення опрацювання серії.
«Хрестоматію» задумано як кількатомне видання, що в ньому мають бути
представлені насамперед неопубліковані манускрипти, рідкісні стародруки або
їхні частини. Проте не можна оминати пам’яток (чи витягів із них), що вже були
опрацьовані й надруковані на наукових засадах, бо чимало з таких видань стали
раритетними або є конче потрібні для відтворення цілісної картини розвитку
структури української мови та її писемно-літературної форми.
У коментарях до кожної пам’ятки подано стислі відомості про неї, у тому
числі зазначено, на основі якого оригіналу, першодруку, фотокопії чи пізніших
наукових (зокрема і факсимільних) видань публікується текст, сказано, де
зберігається манускрипт. А поважний список фахової літератури про конкретні
писемні пам’ятки XI – XII століть користувач знайде у виданнях: «Сводный
каталог славяно-русских рукописных книг, хранящихся в СССР. ХІ – XIII вв.»
(Москва, 1984), «Словарь книжников и книжности Древней Руси. – Вып. 1 (XI –
первая половина XIV в.) / Отв. ред. Д. С. Лихачев (Ленинград, 1987), до яких і
ми часто зверталися.
Різночитання та інші зауваження до видаваних текстів наведені в примітках.
Тексти метаграфовано за «Правилами видання пам’яток, писаних
українською мовою та церковнослов’янською української редакції. – Ч. 1.
Проект (Київ, 1995), що ми їх уклали на основі власного та чужого досвіду.
Уміщені в «Хрестоматії» тексти можна буде використовувати на
практичних заняттях з історії усіх структурних рівнів української мови та
історії літературної норми – у світських навчальних закладах, зокрема у вишах,
а також у духовних семінаріях та академіях, у яких читаються відповідні курси
церковнослов’янської мови східнослов’янської, в тому числі вітчизняної
редакції.
13

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

Уже готуються до публікації другий том «Хрестоматії», що охоплює
пам’ятки ХІV – ХV ст., який уклала Г.В. Воронич, і третій том її, котрий
містить матеріали ХVІ – ХVІІ ст., опрацьовані І.П. Чепігою.
Після виходу у світ усіх томів серії «Історія української мови. Хрестоматія»
доцільно створити однотомник «Хрестоматія з історії української мови» й
укласти короткий словник, який охоплював би нині не вживану лексику, наявну
в усіх томах «Хрестоматії».
«Хрестоматія» стане в пригоді не тільки тим, хто вивчає історію української
мови, а й усім, хто цікавиться історією української літератури та культури
взагалі.
Автор глибоко вдячний
редакторам книжки П. І. Білоусенкові та Н. В. Пуряєвій,
яка до того ж ретельно вичитала верстку «Хрестоматії»,
а також В. М. Мойсієнкові за вичитування верстки та
організацію друкування книги.
Автор і редактори «Хрестоматії»
висловлюють щиру подяку
Науковому товариству імені Шевченка в Америці.

14

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

ДАВНЬОСХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКІ НАЙМЕНУВАННЯ
В АРАБСЬКИХ ДЖЕРЕЛАХ ІХ–Х СТ.
Важливі матеріали для історії слов’янських та інших мов містять твори
арабських істориків та географів ІХ – Х століть. Специфіка арабської
орфографії не дозволяла точно передавати іншомовні слова, тому транскрипція
зафіксованих слов’янських матеріалів, а відповідно і їх інтерпретація, часто
дискусійні. Як на джерела з історії української мови на них уперше звернув
увагу академік А. Кримський. Видатний україніст і сходознавець, він дав
авторитетну транскрипцію слов’янських лексем, що зафіксовані арабським
письмом. Нижче публікуємо уривки з творів арабських авторів у перекладах
А. Кримського з його транскрипцією слов’янських назв за працею:
Кримський А. Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася
// Шахматов О., Кримський А. Нариси з історії української мови та хрестоматія
з пам’ятників письменської староукраїнщини ХІ – ХVІІІ вв. – К., 1922. – С. 131–132.
Арабський географ ібн Хордадбег (844 – 848) зазначив: «Царі турків,
тибетців і хазарів – кожен з них “хâqâн”… Цар склабіїв – quнâз (= князь)»
(Кримський А. Зазнач. праця. – С. 131).
Арабський географ ібн Русте (бл. 903 р.) писав: «У склабіїв робиться з
дерева щось ніби глеки, де вони держать і бджіл і мед, і оте звуть вони ᾿л-с-дж»
(Кримський А. Зазнач. праця. – С. 131).
Мандрівник ібн Фадлан (922 р.) у підрозділі про волзьких болгарів
занотував: «Як пообідали, то цар загадав принести питво з меду, яке вони звуть
᾿л-с-дж-у» й засвідчив: «Їжа в хазарів – то побільше риж та риба, а все инше,
що в них є, надвозиться до них з Руси (“Рус”), з [волзького] Болгара та Куяби
(“Куйâбе” = Кыєвъ)» (Кримський А. Зазнач. праця. – С. 132).
Примітка. А. Кримський зробив зауваження, що назву напою у творі ібн Фадлана
можна вимовляти «саджу» («саджьу»), «содж[ь]у», «сидж[ь]у», «садж[ь]w», «содж[ь]w»,
«сидж[ь]w» (= сочь? сычь?). Але пор. давньосхіднослов’янське цhжь «розчин для
приготування киселю».

Славетний арабський історик і мандрівник Масуді (помер 956 р.) наводить у
своїх творах дуже цінні відомості про слов’ян на підставі оповідей інших
мандрівників, а також купців (у тому числі, можливо, й слов’янських). Твір
«Золоті луги» (947 р.) містить, зокрема, повідомлення:
«Склабії (= слов’яни) – їхні оселі в північних краях… Одно з їхніх колін
колись мало владу [над усіма іншими], цар його звавсь Мâджек, а само коліно –
В.лінâнâ… Ще є коліно, на ім’я Дульâбе (= Дuлhби), а цар їх зветься
Вâнджслâве». «Найперший поміж царями склабіїв – цар аль-Дір (вар. альДірâ)» (Кримський А. Зазнач. праця. – С. 132).
Примітки. Етноніми й антропоніми, зафіксовані у творі Масуді, одні дослідники
відносять до східнослов’янських, інші – до західнослов’янських (Poppe A. Madżak //
Słownik starożytności słowiańskich. – T. 3. – Wrocław, 1967. – S. 150 – 151). Мâджек,
імовірно, – це *Mečikъ | *Mečьkъ (скорочене ім᾿я *Mečislavъ), В.лінâнâ – це, напевне,
*volyněne, а Вâнджслâве – *Vęčeslavъ.
16

«Про управління імперією» Костянтина VІІ Порфирогенета…

«ПРО УПРАВЛІННЯ ІМПЕРІЄЮ»
КОСТЯНТИНА VІІ ПОРФИРОГЕНЕТА (БАГРЯНОРОДНОГО)
948 – 952 РОКІВ

Візантійський імператор Констянтин VІІ Порфирогенет (Багрянородний)
(905 – 959) у дитячому віці був коронований батьком Леоном VІ Мудрим, але
фактичним імператором став тільки з 944 року. Епоха його цісарювання
відзначається піднесенням Візантійської імперії, розквітом мистецтв і наук
(зокрема, він був ініціатором створення великої історичної енциклопедії).
Костянтин VІІ Порфирогенет є автором кількох праць, серед яких найвідомішу
адресував своєму синові Романові, яка в науці відома під латинською назвою
«De administrando imperio» – «Про управління імперією». У ній зібрано
відомості про народи, землі яких у Х ст. сусідили з Візантією, їхні країни,
історію. В добу життя Костянтина VІІ Порфирогенета з Візантією мала активні
стосунки Київська Русь (походи й договори князя Ігоря, хрещення княгині
Ольги 955 р. у Константинополі). Цілий 9-й розділ («Про росів…») у книзі «Про
управління імперією» Костянтин VІІ Порфирогенет присвятив давнім східним
слов’янам. Тут зафіксована низка наших давніх топонімів, етнонімів, кілька
апелятивів. Але записи недосконало передають слов’янську фонетику. До того
ж вони могли бути спотворені при переписуванні. Хто давав відомості
імператорові про Східну Славію, – невідомо. Не виключено, що це була
людина, знайома зі старослов’янською мовою або живим мовленням південних
слов’ян.
Уривки з твору Костянтина VІІ Порфирогенета «Про управління імперією»
наводимо за публікацією: Константин Багрянородный. Об управлении
империей / Текст. Перевод. Комментарий / Изд. 2-ое. Под ред. чл.кор. АН СССР Г. Г. Литаврина и чл.-кор. АН СССР А. П. Новосельцева. – М.,
1991. – С. 45–50. Тут же наведені різночитання та кон’єктури грецького тексту,
коментарі до кожного слов’янського слова-вкраплення, література про твір та
наукова література, пов’язана з перекладом тексту, інтерпретацією топонімів,
етнонімів, апелятивів. Московська публікація грецького тексту ґрунтується на
критичному виданні, що його підготував угорський візантолог Д. Моравчик:
Constantine Porphirogenitus. De administrando imperio (Washington, 1967). На
підставі зазначених публікацій наводимо різночитання, що стосуються
східнослов’янських лексем. Використовуємо український переклад першого
уривку, який зробив А. Кримський у хрестоматії при праці: Українська мова,
звідкіля вона взялася і як розвивалася // Шахматов О., Кримський А. Нариси з
історії української мови та хрестоматія з пам’ятників письменської
староукраїнщини ХІ – ХVІІ вв. – К., 1922. – С. 135–141. Другий уривок подаємо
у власному перекладі.
13rP

5

9. П ε ρ ί τ  ν  π  ‛ Ρ ω σ ί α ς  ρ χ ο μ έ ν ω ν ‛ Ρ  ς μ ε τ 
τν μονοξύλων ν Κωνσταντινουπόλει.
Ο τ ι τ   π  τ  ς  ξ ω ‛ Ρ ω σ ί α ς μ ο ν ό ξ υ λ α κ α τ ε ρ χ ό μ ε ν α  ν
Κωνσταντινουπόλει εσ μν π το Νεμογαρδάς, ν 
Σ φ ε ν δ ο σ  λ ά β ο ς ,  υ   ς Ι γ γ ω ρ , τ ο   ρ χ ο ν τ ο ς ‛ Ρ ω σ ί α ς ,
κα έζετο, ε σ δ κα π τ κάστρον τ ¾ν Μιλινίσκαν κα
17

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

10

15

20

25

30

35

40

45

50

π Τελιούτ ζαν κα Τ ζερν ιγ γαν κα π το Β ουσεγραδέ.
Τατα
ον
παντα
δι
τ ο
π οταμ ο
κατέρχονται
Δ αν άπ ρε ως , κ α   π ι σ υ ν ά γ ον τ α ι ε  ς τ  κ ά σ τ ρον | τ  Κ ι οάβ α ,
τ π ον ομαζ όμεν ον Σ αμβα τάς. Ο δ  Σκλάβ οι,
ο
πακτ ι ται ατν, ο Κρ ιβητ αιην ο λεγόμεν οι, κα ο
Λενζαν νοι κα α λ οιπα | Σκλ αβηνίαι ες τ ρη ατν
κόπτ ουσι τ μον όξυλα ν τ  τ ο χειμ ν ος κα ιρ, κα
καταρτίσαντες ατά, το καιρο νοιγομένου, νίκα
διαλυ   π αγετός, ε ς τς πλησί ον οσας λίμνας
εσάγουσιν ατά. Κα πέιδ¾ κενα ι εσβά λλ ουσιν ε ς τν
ποταμ ν τν Δάν απριν, π τν κεσε οτοι ες τν ατν
ποταμ ν εσέρχοντα ι, κα πέρχ ονται ε ς τν Κίοβ α, κα
σύρουσιν ες τ¾ν ξάρτισιν, κα πεμπολοσιν ατ ες
τος ‛Ρ ς. Ο δ ‛Ρ ς σκαφ ίδια κα μόνα τατα
γοράζ οντες, τ παλα ι ατν μον όξυλα κ αταλύ οντες, ξ
ατν βάλ λ ουσιν πέλ λας κα σκαρμ ος ες ατ κα λοιπς
| χρείας *** ξ οπ λί ζ ουσιν ατά. Κα ’ Ι ου νί ου μηνς δι
τ ο π οτ α μ ο Δ αν άπ ρε ως  π οκ ι ν ο ν τ ε ς , κ α τ έ ρ χ ον τ α ι ε  ς τ 
Β ιτετζέβη, περ στί πακτ ιωτικν κάστρ ον τν ‛Ρς, κα
συνα ροιζ όμεν οι κεσε μέχρι δύο κα τρ ιν μερν, νίκα
ν παντα π οσυναχ σι τ μ ον όξυλα, τ ότ ε ποκ ιν οσιν,
κ α  κ α τ έ ρ χ ον τ α ι δ ι  τ ο ε  ρ η μ έ ν ου Δ αν άπ ρε ως π ο τ α μ ο .
Κα πρτ ον μν ρχ ονται ες τν πρτ ον φραγμόν, τν
πον ομα ζ όμενον ’Εσσ ουπ ,  ˜ρμηνεύεται ‛Ρωσιστ κα
Σκλαβηνισ τ ‛μ¾ κοιμ σα˙  δ τούτ ου φρ αγμ ς τοσοτόν
στιν στενός, σον τ πλάτ ος τ ο τζυκαν ιστηρί ου ˙ μέσον δ
ατο πέτραι ε σ ιζιμαα ι | ψη λα νησίων δίκην
ποφαιν όμεναι. Πρς ατς ον ρχόμενον τ δωρ κα |
πλημμυρον κκε εν π οκρ ημνιζ όμεν ον πρς τ κάτω
μρος χ ον μέγαν κα φόβ ον π οτε λε. Κα δι τοτ ο μέσον
ατν ο τ ολμ σιν ο ‛Ρ ς διελ εν, λλ π λησί ον
σκαλώσαντες κα τος μ ν ν ρώπους κβ αλ όντες ες τ¾ν
ξηράν, τά δ λοιπ πράγματα άσαντες ε ς τ μονόξυλα,
ε   ’ ο  τ ω ς γ υ μ ν ο  τ ο  ς π οσ  ν α  τ  ν ψ η λ α φ ο  ν τ ε ς ** * ,  ν α μ ή
τ ι ν ι λ ί   π ρ οσ κ ρ ού σ ω σ ι ν . Τ ο  τ ο δ  π οι ο  σ ι ν ο  μ  ν π λ ώ ρ α , ο 
δ  μ έ σ ον , ο  δ  κ α  ε  ς τ ¾ ν π ρύ μ ν α ν μ ε τ  κ ον τ α ρ ίω ν
κ ον τ οβ ε υ όμ ε ν οι , κ α  μ ε τ  τ οι α ύ τ η ς  π άσ η ς  κ ρ ι β ε ί α ς
δ ιέρχ οντα ι τ ν τ οιο τ ον πρ τ ον φρ αγμν δ ι τς γων ίας
κα τ ς χ  ης τ ο ποτ αμ ο . ‛ Ηνί κα δ  δ ιέ λ ω σ ι | τ ν
τοι οτον φραγμ όν, πάλι ν π τς ξηρς ναλαμβαν όμενοι
τος λ οι π ος ποπ λέ ουσι, κα κατέρχοντα ι ε ς τν τερον
φραγμόν, τν πι λεγόμεν ον ‛ Ρωσιστ μν Ο λβορσί,
      , περ ρμηνεύεται ‛τ
νησίον τ ο φραγμ . Εστιν κκενος μ οι ος τ πρώτ,
χαλεπός τε κ α δυσδιέξοδ ος. Κα πάλι ν κβαλ όντες τν
λαν διαβ ιβά ζ ουσι τ μονόξυ λα, κα ëς κα πρότερ ον.
18

«Про управління імперією» Костянтина VІІ Порфирогенета…

55

60

65

70

75

80

85

90

95

‛Ομοίως δ διέρχονται κ α τν τρίτ ον φραγμόν, τν
λεγόμενον Γελανδρί,  ρμηνεύεται Σκλαβηνιστ ‛̃χος
φραγμο, ε̃ ’ οτως τν τέταρτον φραγμόν, τ ν μέγαν,
τν πιλεγ όμενον ‛Ρωσιστ μν ’Αει φ όρ, Σκλα βηνιστ δ
Νεασήτ, δι ότι φωλεύουσι ν ο πελεκν οι ες τ λι άρια τ ο
φραγμο. ’Εν τ ούτω ον τ φραγμ  σκαλών ουσιν παντα |
ες τ¾ν γν Ñρόπλωρα, κα ξέρχονται ο ρισμένοι
νδρες φυλάττειν τ¾ν βίγλαν μετ’ ατν, κα πέρχονται,
κα τς βίγλας οτοι διά τος Πατζιν ακ τας γρπνως
φυλττουσι ν. Ο δ λ οιπ ο τ | πργματα, περ χουσ ιν ες
τ μονξυλα, να λαμβανμεν οι, τ ψυχρια μετ τν
λσεων δι το ξηρο ατ διαβιβζ ουσ ι μ λια ξ, ως ν
διλ ωσι τν φραγμ ν. Ε ’ οτως ο μν σροντες, ο δ
κα ες τος μους βαστζ οντες τ ατν μονξυλα ες τ
το φραγμο κε εν μ ρος δια βιβ ζ ουσιν ˙ κα οτως
πτ οντες ατά ες τν ποταμ ν κα τ πετζιμ ντα ατν
μβλησκμενοι, εσρχονται, κα αις ναποπλουσιν.
Απερχμε|νοι
δ
ες
τν
πμπτον
φραγμν,
τν
πον ομ α ζμ ενον ‛ Ρωσιστ μ ν Βαρ ουφρ ος, Σκλα βηνιστ δ
Β ουλνηπρ χ, διτι μεγ λην λμνην π οτελε , πλι ν ες τς
το π οταμ ο γωνας τ ατν μονξυλα διαβι βσαντες,
κας κα ες τν πρτον φραγμν κα δετερον,
καταλαμβν ουσι τν κτ ον φρ αγμ ν, λεγ μενον μ ν
‛Ρωσιστ Λεντι, Σκλαβηνιστ δ Βερο τζη,  στιν
‛βρσμα νερο, κα διαβαν ουσι κα ατ ν μοως. Κα
π τοτ ου ποπ λ ουσ ι κα πρς τν βδομ ον φραγμ ν, τν
πιλεγμενον ‛Ρωσιστ μν Στρο κουν, Σκλαβηνιστ δ 
Ναπρεζ,

ρμηνεεται
‛μικρς
φραγμς.
Κα
διαβα ν ουσιν ες τ λεγμενον πραμα τ ο Κραρ ου, ν 
διαπερσιν
π ‛Ρωσας
ο
Χερσωνται | κα
ο
Πατζιν ακ τα ι π Χερσνα, χ ον τ ατ πραμα τ μν
πλτος, σον το πποδρομου, τ δ ψος π κτω ως
του πρ οκπτ ουσιν φαλ οι, σον κα φ ζειν σαγ τταν το
τ ο ξ ε  ο ν τ ο ς  ν  ε ν  κ ε  σ ε . ‛′Ο  ε ν κ α  ε  ς τ  ν τ ο ι ο  τ ο ν τ  π ο ν
κατρχ ονται ο Πατ ζινα κτα ι, κα π ολεμ οσι τος ‛ Ρς.
Μετ δ τ διελ εν τν τοι οτ ον τπ ον τν νσον, τν
 π ι λεγ ομ νη ν |   Αγ ι ος Γ ρηγ ρ ι ος κ ατ α λαμβ  ν ουσ ι ν,  ν 
νσ κα τς υσας ατν πιτελοσιν δι τ κεσε
στασ αι παμμεγ  η δρν, κα  ουσι πετεινος ζντ ας.
Πηγνουσι δ  κα σαγττας γυρ εν, λλ οι δ κα ψωμ α
κα κρατα, κ α ξ  χει καστ ος, ς τ  ος ατν
πικρατε . ‛Ρ πτ ουσι δ κα σκαρφ α περ τν πετεινν,
ετε σφξαι ατος, | ετε κα φαγεν, ετε κα ζντας
σειν ατος. Απ  δ τ ο νησ ου τ οτ ου Πατζ ινακ την
ο ‛Ρ ς ο φ οβ ονται, ως ν φ σωσιν ες τν ποταμ ν
τν Σελινν. Ε  οτως ποκ ιν οντες ξ ατο μχρι
19

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

100

105

110

115

120

125

130

135

140

τεσσρων μερν ποπλουσιν, ως ο καταλβωσιν ες
τν λμνην τ ο π οταμο στμι ον οσαν, ν  στιν κα 
νσος το ‛Αγ ου Α ερ ου. Καταλαβντες ον οτ οι τν
τοιατην νσ ον, πρ οσαναπα ουσιν αυτ ος κεσε ως δο
κα τριν μερν. Κα πλιν τ ατν μον ξυλα, ες σας
ν λπωνται χρεας, περιποιονται, τ τε ρμενα κα τ
κατρτια κα τ αχνια, περ πιφροντ α ι. Επε δ τ
στμιον τ ο τ οι οτου π οταμ ο στιν  τοιατη λμνη,
κας ερηται, κα | κρατε  μχρι τς αλ σσης, κα πρς
τν  λασσαν κε ται  νσος το ‛Αγ  ου Α  ερου, χ τν
χεσε πρχονται πρς τν Δναστριν ποταμν, κα
διασω ντες κεσε πλιν ναπαονται. ‛ Ηνκα δ γνηται
καιρς πιτδει ος, π οσκαλσαντες ρχοντα ι ε ς τν
ποταμ ν τν π ιλεγ μενον Ασπρ ον, κα  μοως κκεσε
ναπαυσ μενοι, πλιν π οκι ν οντες ρχοντα ι ε ς τν
Σελινν, ες τ το Δανουβου ποταμο λεγμενον
π α ρα κ λδ ι ον. Κα ως ο δι  λ ωσ ι τ ν Σε λι ν ν | π οτ αμ  ν,
π α ρα ρ χ ου σι ν α τ ος ο Πα τ ζ ιν ακ  τα ι. Κα   ν π ολ λ κ ις 
λασσα μ ονξυλον ες τν γ ν πορρψη, σκαλνουσιν
λα, να τος Πατζινακταις ντιπαρα|ταχσ ιν μ ο.
Απ δ τν Σελινν ο φοβοντα τινα, λλ τν τς
Βουλγαρ ας γ ν νδυσμενοι, ε ς τ το Δαν ουβ  ου
στμιον ρχ ονται. Απ δ  τ ο Δανου β ου κα ταλαμβν ουσιν
ες τν Κωνοπν, κα π τ ο Κωνοπ ες Κωνστντιαν
*** ες τν π οταμ ν Βρνας, κα π Βρνας ρχοντα ι ε ς
τν ποταμν τν Διτζναν, περ πντα εσ γ τς
Βουλγαρ ας. Απ δ  τς Διτ ζ νας ες τ τ ς Μεσημβρας
μρη καταλαμβν ουσιν, κα οτως μ χρι τοτων 
πολυδυν ος ατν κα περ φ οβ ος, δυσδι ξοδς τε κα
χαλεπς ποπερανεται πλ ος. ‛ Η δ  χειμ  ρι ος τν ατν
‛Ρς κα σκ λη ρ δι αγωγ  στι ν ατη. ‛ Ην κ α  Ν ομβ ρι ος
μν εσλ η, ε ως ο ατν ξρχ ονται ρχοντες | μετ
πντων τν ‛Ρς π τν Κ αβον, κα π ρχονται ε ς τ
πολ δια,  λγεται γ ρα, γουν ες τς Σκλαβην ας τν τε
Β ε ρβ ι  ν ων κ α  τ  ν Δ ρ ου γ ου β ι τ  ν κ α  Κ ρι β ι τ ζ  ν κ α  τ  ν
Σ ε β ε ρ ων κα  λ ο ι πν Σ κλ  β ων , ο τ ι ν ς ε  σ ιν π α κ τ ι τ α ι
τν ‛Ρς. Δι ’ λ ου δ  τ ο χειμ ν ος κεσε διατρεφμενοι,
πλιν π μηνς Απ ριλ  ου, δια λυ ομ ν ου τ ο πγ ους τ ο
Δ αν  π ρε ως π οτ α μ ο , κ α τ  ρ χ ον τ α ι π ρ  ς τ  ν Κ  α β ον . Κ α 
ε  οτως πολαμβνοντ αι τ ατν μονξυλα, κα ς
προερηται, κα ξοπλζονται, κα πρς ‛Ρωμαναν
κατρχ ονται.
Οτι ο Οζ οι δνανται τ ος Πατ ζινα κ ταις πολεμεν.

20

«Про управління імперією» Костянтина VІІ Порфирогенета…

Переклад тексту А. Ю. Кримського1
Розділ ІХ
Про русів, як їдуть вони на однодеревках-човнах з Руси до
Константинополя
Котрі
човни-однодеревки
приходять
із
зовнішньої
Руси
до
Константинополя, – бувають поміж ними із Немогарди [= Новгорода], що в ній
сидів Сфендостлав, син Інгоря, князя Руси. А нині знов – ідуть із города
Мілініски [= Смоленська], і з Теліюци [= Любеча], і з Цернігоги [= Чернигова], і з
Вусеграде [= Вишгорода]. Ото-ж усі вони пливуть рікою Данапром [= Дніпром],
і збіраються під городом Кіоáва [= Êûåâú], що має назву Самватáс. А
слов’яни, їхні данники, що називаються: Кривітеїни [= Кривичі] та Ленцаніни
[= Ë@÷àíè?], та й инші слов’яни по своїх горах вирубують зімовою добою
однодеревки, оброблюють їх, і як надійде пора, що потане лід, спускають їх у
поблизькі плеса. А що отакі [плеса?] впадають до ріки Данапру, то вони таким
чином увіходять до самої ріки і прибувають до Кіóви, а тут витягають їх,
підвішують – і продають їх русам. Руси купують самісінькі кадуби, а тоді
розбірають старі свої однодеревки, забірають з них весла і уключини й инакше
знадіб’я і риштують ції. У червні місяці вони, вирушаючи вниз рікою Данапром,
прибувають до Вітецеві [= Витичева] – місто це платить данину русам.
Гуртуються вони тут два-три дні, поки поз’їздяться геть-усі однодеревки; тоді
знову рушають у дорогу і спускаються згаданою рікою Данапром. Найпередше
прибувають вони до першого порога, що зветься [н]Ессупі – а це визнача поруськи та й по-слов’янськи: «не спи» [íå ñúïè]. А його поріг заввужки буде
такий, який завширшки майдан-ціканістерій, а в середині його стирчать скелі
високі, що виглядом своїм скидаються на острови. Вода, підходячи до цих-о
скель і набігаючи вщерть і ринучи звідтіля далі вниз, зчиняє великий гук і
страх. І через це руси не зважуються проходити через їхню середину, а
причалюють поблизу, висаджують людей на суходіл, а все инше знадіб’я
залишають в однодеревках, тоді голі налапують дно власними ногами, щоб
човни не наскочили на яку скелю. Й отак, пхаючи човни палицями, одні
підпихаючи ніс, другі – середину, а тії знов – керму, проходять з отакою
величезною якнайпильнішою обережністю той перший поріг, краєм і берегом ріки.
А як проминуть вони цей поріг, то, знову забравши тих із суходолу, пливуть
далі і прибувають до другого порога, що називається по-руськи Ульворсі
[= Holmfors], а по-слов’янськи – Островуніпрах [= Îñòðîâьíûé ïðàãú], а це
визначає: «острів порога». І цей поріг – такий, як перший: трудний і
непрохідний. І знову, висадовивши людей, переправляють однодеревки так, як
попереду. Отак само проходять і третій поріг, що називається Геландрі [= сканд.
Gellandri] – а це визнача по-слов’янськи: «гомін порога». Далі так само й
четвертий поріг, великий, що зветься по руськи Аіфар [пор. голанд. ôyevar=
бусел], а по-слов’янськи Неасіт [= Íå#ñûòь], бо на скелях цього порога
гніздяться неясити-пелікани. А на цьому порозі вони геть-усі човни витягають
1

Правопис перекладача збережено.

21

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

на тверду землю; тоді вибрані люди виходять одбувати сторожу коло них і
одходять; а сторожу одбувають вони безперестанку, оберігаючися од
пацінакійців [= печенігів]. Решта, вибравши з однодеревків усе, що там мають,
суходолом переводять невольників у кайданах, миль шестеро, аж поки
перейдуть поріг. Тоді так само, хто – тягнучи волоком, а хто – переносючи на
плечах свої однодеревки, перетягують їх на другий бік порога, тут спускають їх
у ріку, зносять у них свою поклажу, входять сами та й одразу одпливають.
Прибувають до п’ятого порога, що називається по-руськи Варуфорос
[= Barufors], а по-слов’янськи Вульніпрах [= Âîëьíûé ïðàãú] – бо кінчиться він
великим плесом, і знову перетягають свої однодеревки по краях ріки так, як на
першому порозі і на другому, і доходять отак до шостого порога, що
називається по-руськи Леанті [= hlaejandi], а по-слов’янськи Веруці [= âьð@÷ь,
âьð@÷ьè] – а це значить “кипіння води». І цей минають вони так само і пливуть
од нього до сьомого порога, що називається по-руськи Струвун, а послов’янськи Напрезі [= íàïð#çè] – а це визнача «малий поріг». І доходять до
так званого броду крарійського [Кичкаса], де херсонці переходять з Руси, а
пацінакійці [= печеніги] до Херсона. А завширшки цей брід як іподром,
заввишки знов – наскільки можуть очі сягнути, чи наскільки може долетіти
стріла, як стріляти звідтіля сюди. Тим-то на отакому місці сходяться пацінакійці
і нападають на русів.
А як зминуть оцеє місце, то доходять до острова, що називається святий
Григорій [= Хортиця]. На цьому острові приносять вони свої жертви, бо на
ньому стоїть превеличезний дуб; а приносять вони в жертву живих птахів.
Навкруги застромляють вони іще стріли, а дехто й хліб кладе і мнясо чи що хто
має, бо такий у них звичай. А за птахів жеребок кидають: чи зарізати їх і з’їсти,
чи живих пустити. Од оцього острова руси не бояться вже ніякого пацінакійця,
поки дійдуть аж до ріки Селіни [= дунайського гирла Сулини]. Одпливши
звідціля [з того острова], пливуть днів четверо, доки доїдуть до лиману, що
править за гирло ріки і що в ньому єсть острів святого Етерія [= Березань].
Дійшовши до цього острова, вони одпочивають днів двоє-троє і дороблюють у
своїх однодеревках котре їм бракує знаряддя: вітрила, щогли, керми – а їх вони
мають з собою. А що гирло цієї ріки, як це зазначено, це і єсть отой лиман і йде
він аж до моря, а над морем лежить острів святого Етерія, то вони звідтіля
пливуть до ріки Данапру [читай: Данастру = Дністра], а допливши щасливо
туди, знову одпочивають. А як випаде добра погода, вийдуть на беріг і йдуть до
ріки, що називається Аспр [= Біла], і так само там одпочивши, знову
одпливають і припливають до Селіни [= Сулини], до так званого гирла ріки
Данувія [= Дуная]. І поки минуть ріку Селіну, їх переслідують пацінакійці
[= печеніги]. І як море,– а бува це частенько – приб’є однодеревки до суходолу,
то всі вони виходять на беріг, щоб стати разом проти пацінаків, а од Селіни не
бояться нікого, але дібравшися до болгарської землі, входять до гирла Данувія.
А од Данувія прибувають до Конопи, а з Конопи до Константії, до ріки Варни, а
од Варни прибувають до ріки Діціни [= Дичини] – а все це в землі болгарській.
А од Діціни прибувають до меж Месемврії, і коло них кінчиться їхня
многостраждальна, небезпечна, безвихідна і тяжка плавба.
22

«Про управління імперією» Костянтина VІІ Порфирогенета…

А зімове життя русів важке, а саме: як настане місяць листопад, то зараз їхні
князі виходять з усіма русами із Кіава і йдуть на полюдіа [= полюддя], що
називається гюра, до слов’янських земель Вервіянів [= деревлян] і Другувітів
[= дреговичів] і Кривиців [= кривичів] і Сервіїв [= сіверян] і инших слов’ян,
котрі платять русам данину. Цілісіньку зіму харчуються вони там, а як знову у
квітні місяці скресне крига на ріці Данапрі, вони вертаються до Кіава. А тоді,
надбавши собі однодеревки так, як це зазначено, споряджують їх і їдуть до
Романії [= Візантії].
А узи можуть воюватися проти пацінакійців.
Примітки. 4. Допускають, що в найменуванні Новгорода друга частина позначена
давньоскандинавським впливом – -garđr-. Гадаємо, що перший елемент урбоніма
спотворений під впливом гр. νμος = 1. «пасовисько», 2. «гай, лісок». 6. У назві
Смоленська дослідники допускають пропуск початкової гр. Σ (с). Реконструюють текст
із назвою міста Любеча (Ëþáь÷à) – τε Λιου[β]τζαν, де гр. τε – «і, та». Можна виправляти,
гадаємо, τ на β – τε Λιουβζαν. У назві Чернігова допускають кон’єктуру Τζερνγωυαν. 7.
Кінцевий ε у передачі найменування Вишгорода, можливо, недосконало передає
редукований ú. 9. У назві Києва кінцевий – α, допускаємо, – форма слов’янського
родового відмінка. 10. Давно дискутується ідентифікація оніма Σαμβατς. Досі
переконливо не локалізований. Нині гідронім Сýбот – назва річки, яка є правою
притокою р. Кам’янки, що впадає в р. Рось – правий доплив Дніпра – функціонує у селах
Малополовецьке, Михайлівка Сквирського р-ну Київської обл. (Словник гідронімів
України. – К., 1979. – С. 538), а ойконім Суботів – це назва міста, в якому була
резиденція гетьмана Б. Хмельницького, розташованого в Чигиринському районі
Черкаської області (через Суботів протікає річка Субота, або Суботь, Суба). До Києва
територіально ближча річка в Сквирському районі, зате поселення Суботів далеко
ближче до Дніпра, шлях яким із Варяг у Греки описує Костянтин VІІ Порфирогенет.
Пор. ще с.Суботці Знам’янського району Кіровоградської обл. 12. Досі точаться
дискусії, яке плем’я тут засвідчується під назвою Λενζαννοι. Допускають, що це –
*lọčane («лучани») або *lẹdjane. Не виключено, що *lędjane (від *lędо «необроблене
поле, діал. лядо»), є старою назвою полян, подібно як аналогічна старовинна назва цього
кореня ë"»õú, (ë»"äьñêûè) пізніше замінена на поляк (польський). 25. Засвідчений тут
топонім Βιτετζβη містить кінцевий голосний, яким недосконало передано кінцевий ú?
У наших літописах назва виступає в формі Âèòè÷åâú. Нині Витачів – місто
Обухівського району Київської області. 30. Допускають гаплографію літери ν при
написанні сполуки πονομαζμεν Νεσσουπ, тому вийшло спотворене Εσσουπ. 49.
Тобто Островьныи прахъ (через х передано гортанний? г: прагъ). 54. Справжню
слов’янську форму-відповідника назви Γελανδρ в науці досі не запропоновано. Пор.
укр. діал. галянрда, халяндра «циганський танок» (Білецький-Носенко П. Словник
української мови. – К., 1966. – С. 93), голосьныи «голосний», сучасну назву порога –
Звонець. 57. Пор. ст.-сл. íå>ñûòь, д.-укр. íå"»ñûòь «пелікан», сучасну назву порога
Ненаситець, Ненаситецький. 73. У слов’янській назві порога більшість дослідників
убачають корінь âúëíà «хвиля», отже âúëíьíûè, деякі – корінь âîë-, тобто âîëьíûè. У
грецькій фіксації можлива гаплографія останнього складу – *Βουλνηνη-. Шведський
дослідник К.-О. Фальк допускає, що тут маємо прикметник âîëьíûè з українським
переходом о в у (Falk K.-O. Dneprforsarnas namn i keisar Konstantin VII Porfyrogennetos’
De administrando imperio. – Lund, 1951. – S. 166–171), що сумнівно, адже в ХХ ст.
23

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

засвідчено назву цього порога як Вовніг, або Вовнізький. Остання форма дозволяє
реконструювати невдало записане в Костянтина VІІ Порфирогенета -*Βουλνην-?
76. Загальноприйнятою є інтерпретація слов’янського найменування шостого порога як
âьð@÷ьè або âьðq÷ьè. Не можна впевнено сказати чи гр. Βεροτζη відбиває вже перехід
носового о в у, чи в гр. написанні помилка переписувача υ замість ν – Βεροντζη.
80. Написання Ναπρεζ звичайно інтерпретують як íàïð#çè < *napręzi «напряжи,
напружи». Щоправда, «значення» його зовсім не в’яжеться з поданим у автора – «малий
острів». 132. Тут, без сумніву, східнослов’янський термін ïîëþäь"», -è"» (називний –
знахідний множини, іменника ïîëþäь~, -è~). Можливо, й слов’янським є слово γυρα –
ãûðà, ãûð"», пор. гиря, діал. гирúти, герити «тратити; нищити; продавати за безцінь»;
праслов’янське *gуrа, *gуr’а, що в слов’янських мовах виступає з різноманітними
значеннями (див.: Этимологический словарь славянских языков / Под ред.
О. Н. Трубачева. – М., 1980. – С. 222). 133. Майже всі дослідники сходяться на тому, що
в пам’ятці йдеться про деревлян (у гр. тексті помилково Βερβιανων замість Δερβιανων),
дреговичів, кривичів та сіверян.

5

10

’Ιστ ον τι α τ σσαρες τν Πατ ζινακ ιτν γενεα, γουν
τ  μα Κουαρτζ ιτζ ορ κα τ  μα Συρ ου κλπεη κα τ |
 μα Βορ οταλμ τ κα τ  μα Βου λατ| ζ οπν, κεντα ι
π ρ αν τ ο Δα ν πρεως π οτ αμ ο πρ ς τ  νατ ολι κ τ ερ α κ α
β ορειτερα μ ρη, ναποβλ π οντα πρς τ ε Οζαν κα
Χαζαραν κα Αλαναν κα τν Χερσνα κα τ λοιπ
κλμ ατα. Α δ   λ λαι τ σ σ αρε ς γ ε νε α  κε νται ν ε ν το
Δανπρεως ποταμ ο πρς τ δυτικτερα κ α ρκτικτερα
μρη, τουτστιν τ μα Γιαζιχοπν πλησιζει τ
Βουλγαρ α, τ δ  μα τ ο κτω Γλα πλησιζει τ
Τουρκ, τ δ   μα τ ο Χαρα βη π λησιζε ι τ ‛Ρωσ, τ
δ  μα Ιαβδιερτμ πλησιζε ι τ ος π οφροις χωρ οις
χρας τς ‛Ρωσας, τος τε Ολτ νοις κα Δερβλεν νοις
κα Λενζεν νοις κα τ ος λ οι π ος Σκ λβ οις.

Треба знати, що чотири роди пачінакітів, а саме: фема Куарціцур, фема
Сірукалпеї, фема Вороталмат і фема Вулацопон, розташовані по той бік ріки
Дніпра в напрямку до країв східніших і північніших, навпроти Узії, Хозарії,
Аланії, Херсона та інших Кліматів. Решта ж чотири роди розташовуються по
цей бік ріки Дніпра, в напрямку до західніших і північніших країв, а саме: фема
Гіазихопон сусідить із Булгарією, фема Нижньої Гіги сусідить із Туркією, фема
Харавоі сусідить із Рóсією, а фема Іавдіертім сусідить із підплатіжними країні
Рóсії місцевостями, з ултинами, дервленинами, лензенинами та іншими
слов’янами.
Примітки. 11. Ултинів Костянтина VІІ Порфирогенета звичайно ототожнюють із
давнім племенем уличів. Дервленини – це деревляни, а лензенини – *lẹdžane, або
*lędjane,– старовинна назва полян (див. коментар 10 до попереднього уривка).

24

Напис на корчазі Х ст.

НАПИС НА КОРЧАЗІ Х СТ.
Виявлений на черепках від верхньої частини корчаги в могилі біля
с. Гньоздово неподалік м. Смоленська. Археологи датують поховання то
першою, то останньою чвертю Х ст. (Авдусин Д. А., Тихомиров М. Н.
Древнейшая русская надпись // Вестник АН СССР. – 1950. – № 4. – С. 76;
Авдусин Д. А. Таинственный ІХ-ый век // Знание – сила. – 1961. – № 1. – С. 74;
Корзухина Г. Ф. О гнездовской амфоре и ее надписи // Исследования по
археологии СССР. – Л., 1961. – С. 226), навіть ІХ ст. (Наровчатов С.
Письменность на Руси // Наука и жизнь. – 1970. – № 3. – С. 42). Реставрована
корчага з написом зберігається в Смоленському краєзнавчому музеї в Росії.
Упевнено читаються в пам’ятці перші чотири букви ãîðq- та остання літера
à. Неясно накреслений знак (знаки?) між ними спричинили різні читання й
тлумачення епіграфеми.
Перші дослідники й публікатори напису Д. А. Авдусін і М. Н. Тихомиров
(Зазнач. праця. – С. 76 та ін.) читають текст:
ãîðqõùà «гірчиця».

П. Я. Черных читає епіграфему:
ãîðqøíà,

вбачаючи в ній форму називного відмінка множини прикметника середнього
роду, допускаючи пропуск редукованого ь після ø. Він тлумачить текст:
ãîðqøíà (із ãîðqøьíà) «гірчичні», при цьому розуміється пропущений
іменник çьðíà (Черных П. Я. Две заметки по истории русского языка //
Известия АН СССР. – Т. 9. – Вып. 5. – 1950. – С. 400; Черных П. Я. Язык и
письмо // История культуры древней Руси: Домонгольский период. – Т. 2:
Общественный строй и духовная культура. – М.; Л., 1951. – С. 136).
Ф. В. Мареш запропонував таке розшифрування пам’ятки:
ãîðqõ jà «Горух (ім’я) писав»

(Mareš F. V. Dva oběvy starých slovanských nápisů (v SSSR u Smolenska a v
Rumunsku) // Slavia. – R. 20. – Seš. 4. – 1951. – S. 508).
А. С. Львов уважає, що автор графіто спочатку написав на корчазі:
ãîðqùà,
25

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

а відтак переробив на
ãîðqíùà «горюча рідина»

(Львов А. С. Еще раз о древнейшей русской надписи из Гнездова // Известия
АН СССР / Серия лит-ра и яз. – Т. 30. – Вып. 1. – 1971. – С. 50–52).
Р. Якобсон читає і тлумачить епіграфему так:
ãîðqíà (розуміється: êúð÷àãà), тобто «(корчага) Горуна, Горунова»

(Р. Якобсон. Гороуна кърчага // В памет на професор Стойко Стойков /
Езиковедни изследвания. – София, 1974. – С. 562–564). Версію Р. Якобсона
підтримував О. М. Трубачов (Трубачев О. Н. В поисках единства. – М., 1992. –
С. 166–177).
Л. П. Жуковська висловила припущення, що на корчазі недосконало
передано давню словоформу
ãîðþ÷à «пальне» – рос. «горючее»

(Жуковська Л. П. Гіпотези й факти про давньоруську писемність до ХІІ ст. //
Літературна спадщина Київської Русі і українська література ХVІ – ХVІІІ ст. –
К., 1981. – С. 13–14).
Усі зазначені читання, а з ними й тлумачення, – дискусійні. Важко
допустити, що писець пропускав редуковані голосні та ін. Бездоганно не
доведено існування давніх імен Ãîðóõú, Ãîðóíú.
Допускаючи, що дискусійна частина епіграфеми – між буквами q та à, на
нашу думку, це літера í (так гадали й Ф. В. Мареш та Р.Якобсон), напис
читаємо:
ãîðqíà «гірчиця».

В українських говірках досі функціонує слово горунка «гірчиця (Sinapis
arvensis L.)», «ріпак (Brassica napus L.)» (Словар української мови / За ред.
Б. Грінченка. – Т. 1. – К., 1907. – С. 316; Makowiecki S. Słownik botaniczny
łacińsko-małoruski. – Kraków, 1936. – S. 346, 61). Наше діалектне слово –
первісно демінутив із суф. -к-а від горуна. На Смоленщину корчага могла
потрапити з півдня Русі.

26

Написи на княжих монетах кінця Х – початку ХІ ст.

НАПИСИ НА КНЯЖИХ МОНЕТАХ
КІНЦЯ Х – ПОЧАТКУ ХІ СТ.
І. Легенди-написи на золотих і срібних грошах великого князя київського
Володимира Святославовича (980 – 1015) датуються між 988 роком – часом
офіційного хрещення Русі (на аверсах – лицевих боках монет – володаря
зображено з хрестом у правиці; хрест викарбовано й на головному уборі
(короні?) князя; на реверсах, зворотних боках, окремих монет викарбоване
зображення Ісуса Христа з відповідним текстом) та 1015 роком, коли князь
помер.
Тексти монет Володимира Святославовича та інших князів даються за
прорисами в кн.: Толстой И. И. Древнейшие русские монеты Великого
княжества Киевского: Нумизматический опыт (СПб.,1882); Сотникова М. П.,
Спасский И. Г. Тысячелетие древнейших монет России / Сводный каталог
русских монет Х – ХI веков (Л., 1983).
На Володимирових золотниках викарбовано легенди:
1. ьëàìèðú íà ñòîëь (аверс),
¿ñóñú õðèñòèñú (реверс) (Толстой И. И. Зазнач. праця. – С. 3;
Сотникова М. П., Спасский И. Г. Зазнач. праця. – С 115. – № 1. –
С. 117. – № 3).
2. âëàèìèð à ñå å çëòî (аверс) (Толстой И. И. Зазнач. праця. – С. 4;
Сотникова М. П., Спасский И. Г. Зазнач. праця. – С. 118. – № 5).
3. ьëçîèìèðú à ñå åãî çëòî (аверс) (Сотникова М. П., Спасский И. Г.
Зазнач. праця. – С. 120. – № 6.).
На срібниках Володимира Святославовича читається:
4. âëàäèìèðú íà ñòîëh (аверс) (Там само. – С. 121. – № 7; С. 123. –
№ 12).
5. + âëàäèìèðú à ñå åãî ñðåáðî (аверс),
¿ñóñú õðèñòîñú (реверс) (Там само. – С. 128. – № 19).
6. âëìðú íà ñòîëh (аверс)
à ñå åãî ñðåáðî (реверс) (Там само. – С. 164. – № 124).
7. âëàäèìèðú íà (аверс) ñòîëh
à ñå åãî ñðåáðî (реверс) (Толстой И. И. Зазнач. праця. – С. 44;
Сотникова М. П., Спасский И. Г. Зазнач. праця. – С. 177. – № 167).
8. +=+ âëäèìèðå ñåðå (аверс)
áðî + ñúâ#òîãî âàñèë# (реверс) (Там само. – С. 79, 179. – № 175).
На деяких срібниках Володимира Святославича дослідники вбачають å на
місці етимологічного h:
+ âëàëèìiðú íà ñòîëå (аверс)
27

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

(Сотникова М. П., Спасский И. Г. Зазнач. праця. – С. 128. – № 18; С. 178. –
№ 171; С. 179. – № 174).
На жаль, на фотографіях зазначених монет тексти дуже нечиткі. Написання
g на місці наголошеного h викликає роздуми щодо точності читання легенди,
яке запропонували видавці давніх грошей.
ІІ. Легенди на срібних монетах Святополка (Окаянного) Володимировича
(згідно з деякими дослідниками – Ярополковича, який був його справжнім
батьком. – див.: Сотникова М. П., Спасский И. Г. Зазнач. праця. – С. 82 – 83),
що княжив у Києві в 1015 – 1016 і 1018 роках:
1. ñòîïëêú… íàñòîë+ (аверс)
+ à ñå åãî ñåðåáðî (реверс) (Сотникова М. П., Спасский И. Г. Зазнач.
праця. – С. 181. – № 180).
Примітки. Фіналь першого слова на прорисі дослідників монет невиразна.
І. І. Толстой читає легенду так: ñòîïëúêêú… (Зазнач. праця. – С. 48).

ІІІ. Написи на монетах великого київського князя Ярослава
Володимировича (Мудрого). Прийнято вважати, що срібники Ярослава
Мудрого карбовано в час його князювання в Новгороді (Великому), до 1019
року. Одним із доказів на користь такого міркування висувають наявність в
окремих написах букви ú після ñ, що ніби в формі ñúðåáðî відбивається
новгородська повноголосна форма ñåðåáðî. Проте такий фонетико-правописний
варіант наявний і на монетах Володимира Святославича та Святополка
Окаянного, безсумнівно, виготовлених у Києві. До того ж форма серебро
зафіксована у староукраїнських текстах і функціонує в сучасних українських
говорах (Німчук В. В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. –
К., 1992. – С. 139 – 140). Гадаємо, що Ярослав Мудрий почав карбувати свої
гроші після того, як став великим київським князем (як це робив його
попередник Святополк). На Ярославових грошах чітко викарбовано:
1. "ðîñëàâëå ñðåáðî (реверс),
1. "Rîñëàâëå ñðåáðî (реверс),
2. "ðîñëàâëå ñúðåáðî (реверс).
(Сотникова М. П., Спасский И. Г. Зазнач. праця. – С. 198. – № 224; С. 199. –
№ 225; С. 197. – №222; Толстой И. И. Зазнач. праця. – С. 61).
Примітки. 1. І. І. Толстой також читає: + "Rîñëàâ+ëå ñðåáðî (Зазнач. праця. –
С. 62).

28

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

НАПИС НА МЕЧІ
ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІ СТ.
У кінці 90-х років ХІХ ст. біля Фощуватої (Хвощуватої ?), неподалік
Миргорода, на Полтавщині, знайдено меч, який датують 1000 – 1050 роками. На
ньому виявлено напис із двох боків, виконаний інкрустованим у метал
замаскованим дротом. Техніка виконання напису та величина букв нагадує
накреслення каролінгських мечів Х ст. Оскільки встановлено, що на мечах ІХ –
ХІ століть зазначені імена ремісників, а не власників, достовірним треба
вважати, що зброю виробив вітчизняний коваль. Епіграфему дослідив і
опублікував А. М. Кирпичников (Советская археология. – 1965. – № 3. – С.196–
201). На мечі добре читається назва професії майстра:
êîâàëь.

На протилежному боці меча наведено ім’я ремісника, що складалося,
очевидно, з шести літер. Однак напис погано зберігся (ушкоджений корозією).
В епіграфемі чітко виступають друга буква þ й остання (шоста ?) – à. Перша
буква – найімовірніше, ë (не виключено, що й ä). Судячи з залишків знаків,
третя й четверта літери, мабуть, відповідно ä та î. З п’ятої літери не залишилося
нічого. Це могли бути зображення широких ò або ø. Гіпотетично антропонім
читається:
ëþäîòà або ëþäîøà.

30

Напис першої половини ХІ ст. на Спасо-Преображенському соборі…

НАПИС ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІ СТ.
НА СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОМУ СОБОРІ В ЧЕРНІГОВІ
На стіні південного фасаду Спасо-Преображенського собору в Чернігові
виявлено епіграфему з двох рядків. При реставрації собору графіто дуже
пошкоджено. Перший рядок, що зберігся краще за другий, виділено двома
горизонтальними лініями (залишки обрамлення ?). Його довжина – 110,5 см;
висота букв – близько 7 см. Текст міститься на висоті близько 2 м 80 см від
первісного рівня ґрунту. Написати епіграфему, стоячи на землі, було
неможливо. Імовірно, її зробили ще в період будівництва споруди. Варто
зазначити, що в «Повісті временних літ» під 1036 роком повідомлено, що
покійного чернігівського князя Мстислава Володимировича поховали
«положиша и [в церкви] оу сЃта(г) СпЃса. юже [бh] самъ заложилъ. бh бо въздано
єÿ при немъ. възвыше ÿко на кони стоÿще [рукою] дос#щи» (Полное собрание
русских летописей. – Т. 1. – М., 1962. – С. 150).
Напис уперше опубліковано в статті В. В. Німчука «Початки літературних
мов Київської Русі» (Мовознавство. – 1982. – № 2. – С. 23). Удруге його
надрукував із численними друкарськими (?) помилками С.О. Висоцький у
спеціальній розвідці «Епіграфічна знахідка з Чернігова» (Археологія. – 1984. –
№ 48. – С. 92).
С. О. Висоцький датує пам’ятку кінцем ХІІ – початком ХІІІ ст. на підставі
своїх спостережень над палеографічними особливостями письма, особливо
того, що буква h тут має коромисло на рівні рядка, а також того, що
антропонім-ім’я святого має форму Юðèè, а не Ãgєt'îðãèè. Автор припускає, що в
написі йдеться про новгородського архиєпископа Іллю, який нібито гостював
тоді в Чернігові. Проте в епіграфемі немає нічого такого, що різко суперечило б
написанням букв в ХІ ст. Літера h з коромислом на рівні або трошечки нижче
верхньої лінії рядка трапляється в Остромировому Євангелії 1056 – 1057 років,
а в Ізборнику (Святослава) 1073 року вона зафіксована безліч разів. Букву h із
коромислом ледь нижче верхньої лінії рядка спостерігаємо навіть у пам’ятках
Х ст., зокрема в написі болгарського царя Самуїла 993 року.
Оскільки форми з початковим é зазначеного антропоніма властиві не тільки
для всіх східнослов’янських мов, є підстави вважати, що вона дуже давня.
Виникла на основі середньогрецької Γɛώργιος, у якій γ вимовлявся як гортанний
звук. Вважається, що форма типу Юðèè виникла внаслідок усного, а не
книжного шляху запозичення імені (Фасмер М. Этимологический словарь
русского языка / Перевод с нем. и доп. О. Н. Трубачева. – Т. 1. – М., 1964. – С.
402). На питання, чи була форма Юðьè в живому мовленні середини ХІ ст.,
відповідь може бути позитивною, адже пам’ятки ХІ ст. (щоправда, в пізніших
списках) зафіксували перехідну форму початку слова з ю, у в першому складі:
[під 1030 роком] [Ярослав] постави градъ Юрьєвъ (ПСРЛ. – Т. 1. – С. 149; та ін.
списки: Гургєвъ); [під 1096 роком] Придоша Половци к Гургеву... Гюргевци же
31

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

избhгоша и идоша Кыеву... Гюргевъ зажгоша Половци тощо (Там само. –
С. 229), Гюр#та Роговичь. Новгородець (Там само. – С. 234). Такі форми
засвідчують й оригінали початку ХІІ ст.: отъ гюргє# (Арциховский А. В.,
Янин В. Л. Новгородские грамоты на бересте / Из раскопок 1962 – 1976 годов. –
М., 1978. – С. 32). У «Повісті временних літ» під 1107 роком задокументовано
антропонім із початковим þ: поÿ Володимеръ за Юрг#. Аєпину дщерь (Там
само. – С. 282).
Відсутність різночитань в інших списках «Повісті» може свідчити, що тут
виступає живомовна форма назви кінця ХІ – самого початку ХІІ ст., а це вказує
й на існування її в попередні часи. При цьому варто зауважити, що форми з
початковим j досліджуваного слова характерні також для хорватської,
словенської, чеської й словацької мов (Skok P. Etimologijski rječnik hrvatskoga ili
srpskoga jezika / Ured. akad. M. Deanović i L.Jonke. – Kn. 1. – 1971. – S. 560;
Bezlaj F. Etimološki slovar slovenskeea jezika. – Kn. 1. – Ljubljana, 1976. – S. 234),
предки носіїв яких мали безпосередній зв’язок із місією слов’янських апостолів
Кирила й Мефодія. Можливо, жива вимова антропоніма кирило-мефодіївських
часів звідси поширилася й на Русь, хоч не виключений незалежний аналогічний
розвиток звукової оболонки імені на давньому східнослов’янському ґрунті.
Найстаріше свідчення (щоправда, небездоганне) існування форми з j в хорватів
виступає під 1086 роком (Skok P. Зазначена праця. – S. 560).
На тих частинах епіграфеми, що їх не ушкодили при розкритті
реставратори, не видно жодних слідів, які б свідчили про тривалий уплив на
нього метеорологічних чинників. Мабуть, цей неофіційний напис зроблено ще
тоді, коли собор був у процесі будівництва, проте незабаром текст було
затиньковано.
У цьому чи не найдавнішому зі збережених настінних написів удається
прочитати:
ìñЃöà àïðèë# q êЃã äíь îáhäàëú іëь# ï... ...ãî þðь# q ñgág äîì[à]
...ìЃâ ë... ...ëú ïèð... çЃі ìЃöà ì...äú q èì...
Примітки: Трьома крапками в публікації відзначено втрачені або дуже ушкоджені
букви. 1. У слові àïðèë# – лігатура перших трьох літер. Дату дня можна читати і як âЃі,
але й êЃã (Висоцький С. О. Зазнач. праця. – С. 92), що більш імовірно, бо 23 квітня
відзначалося християнське свято мученика Георгія, ім’я якого в написі згадується в
народній формі þðьè: èëь# ï[îïú íà ñâ#òî]ãî þðь# ... 2. Частина дати – це буквицифри ìЃâ, можливо, [sô]ìâ ë[hòà], тобто 6542, отже, 1034 року християнської ери.

32

«Слово о законі і благодаті» митрополита київського Іларіона…

«СЛОВО О ЗАКОНІ І БЛАГОДАТІ» МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО
ІЛАРІОНА СЕРЕДИНИ ХІ СТ. У СПИСКУ ХV СТ.
Перший митрополит київський із русинів Іларіон – знаний письменник,
оратор, церковно-політичний діяч Русі ХІ ст. З життєпису Іларіона відомо дуже
мало. У «Повісті временних літ» під 1051 роком зазначено, що великий князь
Ярослав Володимирович, який дуже любив церкву св. Апостолів на
Берестовому, зібрав при ній багато попів, серед яких був «мужь благъ и
книженъ и постникъ» пресвитер іменем Ларіон, який любив ходити на пагорб
коло Дніпра, де він викопав «печеръку малу». Синод руських єпископів 1051
року обрав Іларіона київським митрополитом. Він брав участь у складанні
церковного судебника князя Ярослава, на початку якого сказано: «Се азъ,
кн(я)зь великыи ßрославъ, с(ы)нъ Володимеровъ, по данию w(т)ца своєго
съгадалъ єсмь с митрополитомъ києвьскимъ и всеа Роуси Илариwномъ,
сложихомъ греческыи номоканонъ...» (див.: Древнерусские княжеские уставы
ХІ – ХV вв / Изд. подгот. Я. Н. Щапов. – Москва, 1976. – С. 93–94). Під 1055
роком у Новгородському першому літописі згадується вже київський
митрополит-грек Єфрем. Яка доля спіткала Іларіона – не знати. Коли залишився
в живих, то, можливо, повернувся в Києво-Печерський монастир.
«Слово» Іларіона – це перша пам’ятка давньоруськоукраїнського
ораторського мистецтва. Написане, думають, до 1050 року. Збереглися уривки з
нього з ХІІІ ст., а найраніші збережені списки відносяться до ХV ст. Твір
видавався багато разів.
Лінгвістичне видання пам’ятки кількох редакцій із різночитаннями здійснив
О. М. Молдован у книзі: «Слово о законе и благодати» Илариона
(Москва, 1984). Звідси передруковуємо першу редакцію «Слова» за списком у
збірнику другої половини ХV ст., що зберігається в Державному історичному
музеї в Москві (шифр: Син. № 591, арк. 168а – 195а), звірену з фотопублікацією
в книзі «Идейно-философское наследие Илариона Киевского» (Москва, 1986. – Ч. 1).
Î çàêîíh ìwóñhîìú äàíh|hìú. è w áë‚ãîähòè è iñòè|íh іñ~ó христомъ 168 а
бывшїи. и | како законъ wтиде блгдть | же и истина. всю землю испо|лни. и вhра въ
вс# "зыкы | прострес#. и до нашего "зы|ка роускаго. и похвала кага|ноу нашемоу
влодимероу. | ^ него же кр‚щени быхомъ. | и м‚лтва къ бг‚@. ^ всеа зе|мл# нашеа. г‚и
блгсви wч. % |
Благословленъ г‚ь б‚ъ иі‚левъ. | б‚ъ христїанескъ. "ко посh|ти и сътвори избавленїе
| людемь своимъ. "ко не пре|зрh до конца твари своеа| идольскыимъ мракомъ
wде|ржимh быти. и бhсовьскы|имъ слоужеванїемь гыбноу|ти⁝ %
Нъ wправдh прежде | плем# авраамле скрижаль||ми и закономъ. послhжде | же 168 б
с‚номъ своимъ вс# "зыкы | сп‚се. еvаг~лїемь и кр‚щенїемь. | въвод# а въ wбновленїе
па|кыбытїа. въ жизнь вhчь|ноую. % да хвалимъ его | оубо и прославл#емь.
хвали|мааго ^ агглъ беспрhста|ни. и поклонимс# емоу. | емоу же поклан#ютс#
33

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

херu|вими и серафими. "ко при|зр# призри на люди своа. | и не соль. ни вhстникъ.
нъ | самъ с‚псе ны. не привидh|нїемь пришедъ на землю. | но истинно. пострадавы |
за ны плотїю и до гроба. | и съ собою въскрhсив ны. % |
Къ живоущїмъ бо на земли че|ловhкомъ. въ плоть wдh|вьс# приде. къ соущїмъ |
169 а же въ адh|. расп#тїемь и въ || гробh полежанїемь съниде. | да wбои и живїи и
мертвїи по|знають посhщенїе свое. и бо|жїе прихожденїе. и разоумhють | "ко тъ
есть живыимъ и м‚ртвы|имъ. крhпокъ и силенъ б‚ъ. % |
Кто бо великъ "ко б‚ъ нашь. тъ | единъ твор#и чюдеса. положи | законъ. на
прооуготованїе исти|нh и блгдти. да въ немь wбы|кнеть ч‚лчьско естьство. ^
мно|гоб‚жества идольскааго оукла|н#"с#. въ единого б‚а вhрова|ти. да "ко със@дъ
скверненъ | чл‚чьство. помовенъ водою. | закономъ и wбрhзанїемъ прї|иметь млhко
бл‚годhть и | кр‚щенїа. законъ бо прhдъте|ч# бh и сл@га бл‚годhти и | істинh. истина
же и блгдть | слоуга боудuщемu вhкоу. жи|зни нетлhннhй. % ||
169 б
ßко законъ привождааше възако|неныа. къ бл‚годhтьном@ | кр‚щенїю. кр‚щенїе
же с‚ны своа | прhпuщаеть на вhчн@ю жи|знь. Мwvсh бо и прор~оци.w хри|ствh
пришествїи повhда|ах@. х‚с же и ап‚сли его w въскр‚се|нїи и w б@доущїимъ вhцh. %
| еже поминати въ писанїи се|мь. и прор~очьскаа проповhданїа | о хс~h и апс~льскаа
оученїа w б@дu|щїимъ вhцh. то излиха есть. | и на тъщеславїе съклан#"с#. % |
Єже бо въ инhх книгах писано. и | вами вhдомо. ти сде положи| ти. то дръзости
wбразъ | есть и славохотїю. % |
Ни къ нев h д@ щїимъ бо пише|мь. нъ пр h излиха насышть|шемс# сладости
170 а книжныа. | не къ врагомъ б‚жїемъ иновh|рныимъ. нъ самhмъ с‚номъ || его. не къ
странныимъ. нъ къ|наслhдникомъ н‚бснаго ц‚рьства. % |
Но w законh мwvсhемь данh|hмь. и w благодhти и істи|нh христосомъ бывшїи.
по|вhсть сї есть. и чтw оуспh за|конъ. что ли блгдть. прhжде | законъ. ти по томь
блгдть. | прhжде стhнь. ти по томь | истина. wбразъ же людемь моимъ людїе мои ||
182 б вы. и ти ми рек@ть г‚ь б‚ъ нашь | еси ты. и тако странни с@ще. | людїе б‚жїи
нарекохомс#. и | врази бывше сынове его про|звахомъс#. и не іvдеискы х@|лимъ. нъ
хр‚стїаньскы благо|словимъ. не съвhта творим~ | "ко расп#ти. нъ "ко расп#|том@
поклонитис#. не распи|наемь сп‚са. нъ р@кы к нем@ | въздhваемь. не прободаемь |
ребръ. нъ ^ них пїемь источь|никъ нетлhнїа. не тридес#|ти сребра възимаемь на
немь. | нъ др@гъ др@га и всь животъ | нашь том@ прhдаемь. не | таимъ въскр‚сенїа.
нъ въ всhх | домех своих зовемь х‚с въск‚рсе | изъ м‚ртвыих. не г‚лемь "кw | оукраденъ
быс~. но "ко възнесе|с# иде же и бh. не невhрuемь. | нъ "ко петръ къ нем@ г‚лемь ||
ты еси х‚с с‚нъ б‚а живааго. съ фо|мою. г‚ь и б‚ъ ты еси. съ ра|збоиникомъ. пом#ни ны
г‚и | въ црс~твїи своемь. и тако вh|р@юще къ нем@. и с‚тыихъ | оць седми съборъ
прhданїе | держаще. молимъ б‚а и еще. | и еще поспhшити и направи|ти ны на п@ть
заповhдїи | его. и събыстьс# w насъ "зы|цhх реченое. ^крыеть г‚ь мы|шьц@ свою
с‚т@ю. прhд всh|ми "зыкы. и оузр#ть вси| конци земл#. сп‚сенїе еже ^ | б‚а
34

«Слово о законі і благодаті» митрополита київського Іларіона…

нашего. и др@гое жив@ | азъ гл‚ть г‚ь. "ко мнh покло|нитс# вс#ко колhно. и вс#къ |
"зыкъ исповhстьс# б‚@. | и ісаино. вс#ка дебрь исполни|тс#. и вс#ка гора и холмъ
съ|миритс#. и б@доуть кри|ваа въ праваа. и wстрїи въ п@ти || гладъкы. и "витс# 183 б
слава г‚н#. | и вс#ка плоть оузрить сп‚се|нїе б‚а нашего. и данїиле. вси | людїе племена
и "зыци. томu | поработають. и двдъ. да испо|вhдатс# тобh людїе б‚же. | да
исповhдатс# тобh людие | вси. да възвесел#тс# и възраду|ютс# "зыци. и вси
"зыци въ|сплещhте р@ками. и въскли|кнhте б‚@ гласомъ радости. | "ко г‚ь вышнїи и
страшенъ. | ц‚рь великъ по всеи земли. и по | малh. поите б‚@ нашем@ по|ите. поите
ц‚рви нашемu поите. "ко ц‚рь всеи земли б‚ъ. | поите раз@мно. въц‚рис@ б‚ъ | надъ
"зыкы. и вс# земл# да | поклонить ти с# и поеть тобh. | да поеть же имени твоем@ |
вышнїи. и хвалите г‚а вси | "зыци. и похвалите вси лю|дїе. и еще ^ въстокъ и до ||
западъ. хвално им# г‚не. вы|сокъ над всhми "зыкы г‚ь. | надъ небесы слава его. по 184 а
име|ни твоем@ б‚же. тако и хва|ла твоа на кньцих земл#. оу|слыши ны б‚же с‚псителю
на|шь. оупованїе всhмъ конце|мь земли. и с@щїимъ въ мо|ри далече. и да познаемь
на зе|мли п@ть твои. и въ всhхъ | "зыцhх сп‚сенїе твое. и ц‚ре зе|мьстїи. и в‚си людїе.
кн#зи | и вси с@дїи земьскыи. юношh | и д‚вы старци съ юнотами да | хвал#ть им#
г‚не. и ісаино. | посл@шаите мене людїе мои | г‚лть г‚ь. и ц‚ре къ мнh вън@|шите. "ко
законъ ^ мене изи|деть. и с@дъ мои свhтъ стра|намъ. приближаетс# скоро | правда
моа. и изыдеть "ко свh|тъ спсенїе мое. мене wстрови || жид@ть. и на мышьцю мою | 184 б
страны оуповають страны | оуповають. хвалить же по|хвалныими гласы. римьскаа |
страна петра и паоула. има же | вhроваша въ іс~с хс~а с‚на б‚жїа. | асїа і ефесъ и паѳмъ.
іwанна | б‚гсловьца. індиа ѳwмu. егv|петъ марка. вс# страны и гра|ди и людїе. чт@ть
и слав#ть. | коегождо ихъ оучител#. иже | наоучиша # православнhи вh|рh.
похвалимъ же и мы. по си|лh нашеи. малыими похва|лами. великаа и дивнаа
сътво|рьшааго. нашего оучител# | и наставника. великааго ка|гана. нашеа земли
володиме|ра. вън@ка старааго игор#. | с‚на же славнааго св#тослава. | иже въ своа
лhта владычествu|юще. м@жьствомъ же и хра||боръствомъ просл@ша въ стра|нахъ
многах. и побhдами и крh|постїю поминаютс# нынh | и слов@ть. не въ х@дh бо и
не|вhдомh земли владычьство | ваша. нъ въ р@ськh. "же вh|дома и слышима есть.
всhми | четырьми конци земли. % |
Сїи славныи ^ славныихъ ро|жьс#. благороденъ ^ б‚лгоро|дныих. каганъ нашь
влодиме|ръ. и възрастъ. и оукрhпh|въ ^ дhтескыи младости. | паче же възм@жавъ.
крhпо|стїю и силою съверша"с#. | м@жьствомъ же и съмыслом~ | прhдъспhа. и
единодерже|ць бывъ земли своеи, покори|въ подъ с # wкр @гън#а стра|ны. wвы
миромъ. а непокори|выа мечемь. и тако ем@ въ | д‚ни свои. жив@щю. и землю || свою 185 б
пас@щu правдою. м@|жьствомь же и смысломъ. | приде на нь посhщенїе
вы|шн#аго. призрh н‚а нь всеми|лостивое wко бл‚гааго б‚а. и | въсїа раз@мъ въ срдци
его. | "ко раз@мhти с@ет@ и|дольскыи льсти възыскати | единого б‚а сътворьшааго |
всю тварь. видим@ю и неви|дим@ю. паче же слышано | ем@ бh всегда. w
бл‚говhрь|нїи земли гречьскh. христо|любиви же и сильнh вhрою. | како единого б‚а
въ троицї| чтuть и клан#ютс#. како | въ них дhютс# силы и чюде|са и знаменїа.
35

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

како цр‚кви | люди исполнены. како вси | гради бл‚говhрьни. вси въ | м‚лтвах
предсто"ть. вси б‚го|ви прhсто"ть. и си слыша || въждела срдцемь. възгорh
д@|хомъ. "ко быти ем@. хр­с~тїа|н@ и земли его. еже и бысть. | б‚оу тако изволивш@
чл~чьское | естьство. съвлhче же с# оубо | каганъ нашь и съ ризами ве|тъхааго чл~ка.
съложи тлh|ннаа. ^тр#се прахъ невhрїа. | и вълhзе в с‚т@ю коупhль. | и породис#
^ д‚ха и воды. въ х‚а | крс~тивс# въ х‚а wблhчес#. | и изиде ^ купhли
бhлоwбра|з@"с# с‚нъ бывъ нетлhнїа. | с‚нъ въскрhшенїа. им# прї|имъ вhчно
именито на роды | и роды. василїи. им же напи|сас# въ книгы животныа. | въ
вышнїимъ градh и нетлh|ннhимъ. іерс~лмh. семоу же | бывьш@. не доселh стави|
186 б бл‚говhрїа подвига. ни w том~ | токмо "ви с@щоую въ немь || къ б@ любовь. нъ
подвижес# | паче. заповhдавъ по всеи земли | и крьститис# въ им# w‚ца | и с‚на и
с‚тго д‚ха. и "сно и велегла | сно въ всhх градhх славитис# | стhи троици. и всhмъ
бы|ти хр‚стїаномъ. малыим~ и вели|кыимъ рабомъ и свободныим~ | рабомъ и
свободныим~. @ныим~. | и старыим~. бо"ромъ и просты|им~. б‚гатыим~. оубогыимъ. % |
и не бы ни единого ж против#|щас# блгочс~тном@ его пове|лhнїю. да аще кто и не
любо|вїю. нъ страхом~ поповелhвшаа|го крещаах@с#. понеже бh. | бл‚говhрїе его съ
властїю съ|пр#жено. и въ едино врем#. | вс# земл# наша въславh х‚а | съ w‚цемь и съ
с‚ т ыимъ д‚х омъ.%| тогда начатъ мракъ идольскыи | ^ нас ~ ^ходити. и зор h
187 а бл‚го||вhрїа "вишас#. тогда тма | бhсослuганїа погыбе. и слово | еvаг~льское землю
нашю осїа. % |
капища розрuшаахuс#. и цр‚квї | поставл#ах@с#. идоли съ|крuшаах@с#. и
иконы с‚тыих | "вл#ах@с#. бhси пробhга|ахu. крс~тъ грады с‚щаше. % |
Пастоуси словесныихъ wвець | х‚въ епископи. сташа прhд с‚ты|имъ wлтаремь.
жертвu бе|скверньнuю възнос#ще попо|ве и дїакони. и весь клиросъ. | оукрасиша и
въ лhпот@ wдh|ша с‚тыа ц‚кви. апс~льскаа трu|ба. и еvаг~льскы громъ. вси гра|ды
wгласи. темїанъ б‚@ въспu|щаемь. възд@х wс‚ти. мана|стыреве на горах сташа.
черно|ризьци "вишас#. м uжи и же|ны. и малїи и велицїи вси людие. | исполнеше
187 б ст‚ыа цр‚кви. въ||славиша г‚лще. единъ с‚тъ | единъ г‚ь ї‚с х‚с въ славu б‚@ о‚цu | аминь. х‚с
побhди. х‚с wдолh. | х‚с въц‚рис#. х‚с прославис#. | великъ еси г‚и и чюдна дhла | твоа
б‚же нашь слава тебh. % |
Тебе же како похвалимъ w че|стныи и славныи въ земле|ныих влдках
прhм@жьстве|ныи василїе. како добротh | почюдимс#. крhпости же | и силh.
каково ти б‚лгодарїе | въздадимъ. "ко тобою по|знахомъ г‚а. и льсти идольскыа |
избыхомъ. "ко твоимъ по|велhнїемъ. по всеи земли | твоеи х‚с славитс#. ли что | ти
приречемь хрс ~толюбче. % | дрuже правдh. съмыслu мh|сто. милостыни гнhздо. |
188 а како вhрова. како разгорh|с# въ любовь х‚в@. како въ||селис# въ т# разuмъ. выше |
разuма земленыихъ мuдрець. | еже невидимаго възлюбити. | и w нбс~ныихъ
подвигнuтис#. % |

36

«Слово о законі і благодаті» митрополита київського Іларіона…

Како възиска х‚а. како предас# | емu, повhждь намъ рабомъ | твоимъ. повhждь
оучителю | нашь. ^к@доу ти припахнu | вон# с‚тго д‚ха. ^кuдu испи па|м#ти
б@доуща# жизни | сладкuю чаш@. ^к@д@ въ|кuси и видh "ко бл‚гъ г‚ь. не ви|дилъ
еси х‚а не ходилъ еси по немь. какw оуче|никъ его wбрhтес#. ини. ви|дhвше его не
вhроваша. ты ж | не видhвъ вhрова. по исти|нh быс~ на тебh бл‚женьство | г‚а ї‚са
реченое къ фомh. блаже|ни не видhвше и вhровавше. % |
Тhмъ же съ дръзновенїемъ и не|с@менно зовемь ти. w блаже|ниче. самомu т#
с‚пс@ нарекшu || блаженъ еси "ко вhрова къ не|мu. и не съблазнис# w немь. | по 188 б
словеси его нелъжнuоум@. | и блаженъ есть иже не събла|знитьс# w мнh. вhд@щеи
| бо законъ и прор~окы. расп#ша и. | ты ж ни закона ни пр~оркъ почита|въ. расп#томu
поклонис#. % |
Како ти срдце разверзес#. како | въниде въ т# страхъ б‚жїи | како прилhпис#
любъвї его. | не видh апс~ла пришедша въ зе|млю твою. и нищетою свое|ю и наготою
гла‚домъ и жа|ждею срдце твое на съмhренїе | клон#ща. не видh бhсъ изъ|гонимъ
именемь іс ~v х‚вомъ. | бол #щїихъ съдрав hють. | нhмыихъ г‚лють. wгн# на | хладъ
прилагаема. м‚ртвыих | въстають сихъ всh х не видh |въ. како оубо вh рова. дивно
|| чюдо. ини цре и властеле. вид#|ще вс# си бывающа ^ с‚тыи|хъ мuжь. не 189 а
вhроваша. нъ | паче на м@ки и стрс~ти прhда|ша ихъ. ты же w блажениче | безъ
всhхъ сихъ. притече къ | х‚@. токмо ^ бл‚гааго съмы|сла и wстрооумїа разuмhвъ |
"ко есть б‚ъ единъ творець. | невидимыимъ. и видимыим~. | нбс~ныимъ и земленыимъ.
| и "ко посла въ миръ сп‚сенїа ради | възлюбленаго с‚на своего. си | помысливъ
въниде въ с‚тuю | к@пhль. еже инhмь оуродь|ство мнитс#. тобh сила | б‚жїа
въмhнис# къ семu ж | кто исповhсть многыа твоа | нощныа милостын#. и д‚не|вныа
щедроты. "же къ оубо|гыимъ твор#аше. къ си|рыимъ къ бол#щїимъ. къ || 189 б
дължныимъ. къ вдовамъ | и къ всhмь требuющїмъ | милости. слышалъ бо бh | гл~ъ
гл‚аныи къ данииломъ | къ наоуходоносороу. съвhтъ | мои да боудеть ти годh цр‚ю |
наоуходоносоре. грhхы твоа | м‚лстин#ми wцhсти. и не|правды твоа щедротами |
нищїихъ. еже слышавъ ты | w честьниче. не до слышанїа | стави г‚ланое. нъ дhломъ
съ|конча. прос#щїимъ подаваа. | нагыа wдhва#. жадныа и | алъчныа насыща#.
бол#щї|имъ вс#кw оут h шенїе посы|лаа. должныа иск @ па # . | работныимъ
свобод u да #. | твоа бо щедроты и милосты|н#. и н‚ нh въ чл‚ вц hхъ поми|наемы
с@ть. паче же пред б‚го|мъ и аг‚гломъ его. е" же ради || доброприлюбныа б‚гомъ 190 а
мило|стын#. много дръзновенїе | имhеши къ немu. "ко присныи | х‚въ рабъ.
помагаеть ми слове|си. рекыи. милость хвалитс# | на с@дъ. и милостыни мuжu. | акы
печать съ нимъ. вhрнh|е же самого г‚а г‚лъ. бл‚жени ми|лостивїи "ко тh помиловани |
боуд@ть. ино же "снhе и вh|рнhе послоушьство приведемь | w тебh. ^ с‚тыихъ
писанїи. | реченое ^ іакова апс~ла "ко wбра|тивыи грhшника. ^ заблu|жденїа п@ти
его. сп‚сеть д‚ш@ | ^ см‚рти. и покрыеть множе|ство грhховъ. да аще едино|го ч‚лка
wбративъш@оумu | толико възмездїе ^ бл‚гааго | б‚а. то каково оубо с‚псенїе w|брhте
37

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

190 б || w василїе. како брh|м# грhховное расыпа. едног~ wбративъ ч‚лка ^ заблuжде|нїа
идольскыа льсти. ни дес#|ти. ни града. нъ всю wбласть | сїю. показаеть ны и
оувhр#|еть самъ сп‚съ х‚с. како" т# | славы и чьсти сподобилъ есть | на н‚бсhхъ. г‚л#.
иже испо|вhсть м# прhд ч‚лкы. испо|вhмъ и і азъ прhд w‚цемь моим~. | иже есть на
небесhх. да аще | исповhданїе прїемлеть w | собh ^ х‚а къ б‚оу о‚ц@. испо|вhдавъи
его токмо прhд че|ловhкы. колико ты похва|ленъ ^ него имаши быти. | не токмо
исповhдавъ. "ко | с‚нъ б‚жїи есть х‚с. нъ испо|в hдавъ. и в hрu его оуста|вль. не въ
единомь съборh | нъ по всеи земли сеи. и цр‚кви | х‚ви поставль. и слоужите|л# ем@
191 а въведъ. подобниче || великааго коньстантина. ра|внооумие. равнох‚олюбче.
равно|честителю слоужителемь его. | нъ съ с‚тыими w‚ци никеиска|аго събора законъ
ч‚лкомъ пола|гааше. ты же. съ новыими на|шими w‚ци епс~кпы. сънима|"с# ч#сто. съ
многымъ съ|мhренїемь съвhщаваашес#. | како въ ч‚лцhхъ сихъ ново позна|вшїихъ
г‚а. законъ оустави|ти. wнъ въ елинhхъ и римл#|нhх цр‚ьство б‚оу покори. ты же | въ
роуси. оуже бо и въ wнhхъ | и въ насъ х‚с ц‚ремь зоветс#. % | wнъ съ материю своею
еленою | крс~тъ ^ іерс~лма принесъша | по всемu мироу своемu раславь|ша
раславъша. вhр@ оутве|рдиста. ты же съ бабою тво|ею wльгою. принесъша крс~тъ | ^
191 б || новааго іерс~лма конст#нтина града. по всеи земли своеи по|ставивша оутвердиста
вh|р@. его же оубо подобникъ сыи. | съ тhмь же едино# славы и | чести wбещьника
сътвори|лъ т# г‚ь на небесhхъ бл‚говh|рїа твоего ради. еже имh въ | животh своемь.
добръ пастu|хъ бл‚говhрїю твоемu w блаже|ниче. с‚таа ц‚ркви с‚тыа б‚ца ма|рїа. "же
създа на правовhрь|нhи wсновh. иде же и моужь|ственое твое тhло н‚нh лежи‚т |
жида троубы архаг‚глъскы. % |
добръ же зhло и вhренъ послu|хъ с‚нъ твои геwргїи. его ж сътво|ри г‚ь
намhстника по тебh. | твоем@ владычьств@. не рu|шаща твоих оуставъ. нъ
оутве|ржающа. ни оумал#юща тво|емu бл‚говhрїю положенїа но | паче прилагающа.
192 а не сказаша || нъ оучин#юща. иже недоко|ньчана# твоа наконьча. акы | соломонъ
дад‚вдва. иже дwм~ | б‚жїи великыи с‚тыи его прh|м@дрости създа. на с‚тость | и
wс‚щенїе граду твоемu. юже | съ. | вс#кою красотою оукраси. | златомъ и сребромъ. и
каме|нїемъ драгыимъ. и със@ды че|стныими. "же ц‚ркви дивна | и славна всhмъ
wкрuгъниимъ | странамъ. "ко же ина не wобр#|щетс# въ всемъ пол@нощи |
земнhhмъ. ^о въстока | до запада. и славныи градъ | твои кыевъ. величьствомъ |
"ко вhнцемь wбложилъ. | прhдалъ люди твоа и градъ. | с‚тhи всеславнїи скорhи на
по|мощь хрс~тїаномъ с‚тhи б‚цh. | еи же и ц‚рквь на великыихъ | вртаhх създа. въ им#
192 б || первааг~ г‚дьскааго праздника. с‚тааго | бл‚говhщенїа. да еже цhло|ванїе архаг‚глъ
дасть д‚вци. | б@деть и граду семоу. къ wнои | бо. радуис# wбрадованаа г‚ь с то|бою.
къ градоу же. радуис# бла|говhрныи граде г‚ь с тобою. | въстани w честнаа главо. | ^
гроба твоего. въстани. | ^р#си сонъ. нhси бо оуме|рлъ нъ спиши. до wбьшааго |
всhмъ въстанїа. въстани. | нhси оумерлъ. нhс~ бо ти лh|по оумрhти. вhровавшu | въ
х‚са живота всемоу мироу. | ^р#си сонъ. възведи wчи. | да видиши. како# т# чьсти |
г‚‚ь тамо съподобивъ. и на | земли не беспам#тна wста|вилъ с‚номъ твоимъ. въста|ни
38

«Слово о законі і благодаті» митрополита київського Іларіона…

виждь чадо свое геwргїа. | виждь оутроб@ свою. виждь || милааго своего. виждь его 193 а
же | г‚ь изведе ^ чреслъ твоихъ. | виждь крас#щааго столъ зе|мли твоеи. и
възрадуис# и въ|звеселис#. къ сем@ же виждь | и блговhрнuю снох@ твою ери|нu.
виждь въноукы твоа и | правноукы. како жив@ть. | како храними соуть г‚демь. | како
блговhрїе держать. | по прhда"нїю твоемu. како | въ с‚тыа ц‚ркви ч#ст#ть. | како
слав#ть х‚а како покла|н#ютс# имени его. виждь же | и градъ величьствомъ сїаю|щь.
виждь ц‚ркви цветuщи. | виждь хрс~тїаньство раст@ще. | виждь град иконами с‚тыихъ
| wсвhщаемь и блистающес#. | и тїмїаномъ wбоухаемь. и | хвалами и бжс~твенами и
пh|нїи с‚тыими wглашаемь. И си вьс# видhвъ възрадuис# и | възвеселис#. и
похвали бла|гааго б‚а. всhмь симъ строи|тел#. видh же аще и не тh|ломъ. нъ д‚хомъ
показаеть | ти г‚ь вс# си. w нихъ ж радуис# | и веселис# "ко твое вhрное || въсїание.
не ис@шено бысть | зноемь невhрїа. нъ дождемь | б‚жїа поспhшенїа. расположе|но
бысть много плоднh. % |
радуис# въ влдкахъ апс~ле. не ме|ртвыа тhлесы въскрhшав~. | нъ д‚шею ны м‚ртвы
оумерь|шаа недuгомь идолослuже|нїа въскрhсивъ. тобою бо | wбожихомъ. и живота
х‚а | познахомъ. съкорчени бh|хомъ ^ бесовьскыа лсти. | и тобою прострохомс#. и |
на п@ть животныи настu|пихомъ. слhпи бhхомъ || ^ бhсовьскыа льсти. и тобою | 194 а
прострохомс#. сердечныими | wчима. wслhплени невидh|нїемь. и тобою
прозрhхомъ. | на свhтъ трис‚лнчьнаго божь|ства. нhми бhхомъ. и тобою |
прогла‚хомъ. и н‚нh оуже ма|лї и велицhи. славимъ едино|с@щнuю троиц@. радуис#
оу|чителю нашь и наставниче | бл‚говhрїю. ты правдою бh | wблhченъ. крhпостїю
прh|по"санъ. истиною wбоутъ. | съмысломъ вhнчанъ. и ми|лостынею "ко гривною
и оутва|рью златою крас@"с#. % |
Ты бh w честнаа главо. на|гыимъ wдhнїе. ты бh алчь|ныимъ кърмитель. ты | бh
жаждющїимъ оутробh | оухлажденїе ты бh въдови|цамъ вдовицамъ помощник || ты 194 б
бh странныимъ покои|ще. ты бh бескровныимъ | покровъ. ты бh wбидимы|имъ
заст@пникъ. оубогы|имъ wбогащенїе. им же бла|гыимъ дhломъ и інhмъ | възмездїе
прїемл# на не|бесhхъ. блага #же оуготова | б‚ъ вамъ люб#щїимъ его. | и зрhнїа
сладкааго лица его | насыща"с#. помолис# w зе|мли своеи. и w людех въ нихъ | же
бл‚говhрно влдчьствова. | да съхранить а въ мирh. | и блго~вhрїи прhданhhмь |
тобою. и да славитс# въ нем~ | правовhрїе и да кленетс# | вс#ко еретичьство. и да
съ|блюдеть а г‚ ь б‚ ъ ^ вс # коа | рати и пл h ненїа. ^ глада. | и вс # коа скорби и
сътuжде|нїа ⁝ паче же помолис# w с‚нh || твоемь. бл‚говhрнhмъ ка|ганh нашемь 195 а
геwргїи. въ | мирh и въ съдравїи, поучи|нu житїа прhпл@ти. и въ | пристанищи
нбс~нааго завh|трїа пристати. неврhдно | корабль д‚шевны и вhр@ съ|храньш@. и съ
б‚гатеством~ | добрыими дhлы. безъ бла|зна же б‚гомь даныа ем@ лю|ди
оуправивьш@. стати | с тобою непостыдно прhд прh|столомъ вседръжител# | б‚а. и
за тр@дъ паствы лю|дїи его. прїати ^ него вhне|ць славы нетлhнныа. съ | всhмы
праведныими тр@|дившиимс# его ради. %
39

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

ГРАФІТО 1052 РОКУ
ПРО ГРІМ РАННЬОЇ ВЕСНИ
Графіто виявлено в центральному нефі київського Софійського собору на
третьому від вівтаря південному хрещатому стовпі під зображенням
св. Пантелеймона. Запис складається з семи рядків, але добре збереглися не всі.
Пам’ятка опублікована в книжці: Высоцкий С.А. Древнерусские надписи Софии
Киевской ХІ – ХІV вв. – Вып. 1. – К., 1966. – С.17 (фото – табл. ІІІ, прорис –
табл. ІV). У графіто читається:

5

âë~ú ¾~ ô~ ³~
ìàòð âú ã~
ðîçãðúìåë~
âú f~ ÷~ äí~å
áh æå âòú ì~
ñò~ãî ì÷~êà
åóòðîïèà

Примітки: 2. Після ã~ (= 3), очевидно, було слово äьíь. 3. Останню букву можна
сприймати і як h, тобто ðîçãúðìhë «розгримів(ся)» чи «розгриміло(ся)». 5. Сполука
букв âòú – скорочене написання слова âúòîðúêú. У 1054 році третє березня припадало
якраз на вівторок (див.: Черепнин Л.В. Русская хронология. – М., 1944. – Табл. Х).
Написання ì~, напевне, варто розшифровувати як скорочення ì[q÷åíèêà], а не вбачати в
ньому цифру «40».

40

Остромирове Євангеліє 1056 – 1057 років

ОСТРОМИРОВЕ ЄВАНГЕЛІЄ
1056 – 1057 РОКІВ
Найдавніша слов’янська пам’ятка, що містить пряму дату написання –
1056 – 1057 роки (наведена в післямові). Євангеліє – короткий апракос (тексти,
що читають у неділі та свята). Книгу переписав диякон Григорій для
Остромира, який був посадником київського князя в Новгороді. Книгу, мабуть,
створено в Києві: важко уявити інший скрипторій середини ХІ ст. поза Києвом
(тут лаврський та софійський книжні центри), де б працювали такі
висококваліфіковані каліграфи й художники, як ті, що створили цю пам’ятку. У
всякому разі в Остромировому Євангелії не виявлено характерних рис
новгородського діалекту, зокрема так званого цокання.
Книга оздоблена багатоколірними мініатюрами, заставками, великими й
малими ініціальними буквами з використанням золота, що мають велику
мистецьку вартість. Написана на пергамені великим уставом у два стовпці.
Налічує 294 листи в Іº (в аркуш). Зберігається в Державній публічній бібліотеці
ім. М. Салтикова-Щедріна в Санкт-Петербурзі (г.п. 1.5).
У 1843 р. пам’ятку видав друком О. Востоков у Петербурзі під назвою
«Остромирово евангелие 1056 – 57 года. С приложением греческого текста
евангелий и с грамматическими объяснениями». До публікації додано
словопокажчик. Фотолітографічне видання пам’ятки коштом І. Савинкова
вийшло в Санкт-Петербурзі 1883 року (2-е вид. 1889 року).
Високого рівня факсимільна публікація побачила світ 1988 року в СанктПетербурзі (тоді – Ленінград) зі вступною статею М. М. Розова. За цією
публікацією метаграфовано тексти Остромирового Євангелія.

Л. ІХ,
57–62

5

10

103 зв.
а
Âú âðhì# îíî •
árñòь èä@ùîó
èñѓîó ïî ï@òè
ðg÷g íhêr
è êú í~ìîó
èä@ ïî òєgє áh • "
ìî æg êîëèæäî è
ägøè ãѓè è ðg÷g ~
ìîó èѓñ ëèñèö#
"çâèír èì@òь •
è ïòèö# íáѓñьír

15

20

41

104
а
> ãíhçäà à ñíú
÷ëѓ÷ьñêrè íg è
ìàòь êúäg ãëà
âr ïîäúêëîíè
òè ðg÷g æg äðîó
ãîóîóìîó õîäè
âúñëhäú ìgíg
îíú æg ðg÷g ãѓè. ïî
âgëè ìè äðgâë~
øьäúøîó • ïîãðg
òè îöà ìî~ãî ðg
÷g æg ~ìîó èѓñ îñòà

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

25

30

35

40

Л. ХІІ
16–21
45

50

55

âè ìðьòâr> ïî
ãðgòè ñâî> ìðь
òâьö# òr æg
øьäú • âúçâhùà
è öðѓñòâè~ áæè~
ðg÷g æg è äðîóãr
104
б
è èä@ ïî ògáh
ãѓè • äðgâë~ æg ïî
âgëè ìè • îòúâh
màòè ìè ñ# èæg
ñ@òь âú äîìîó ìî
~ìь ðg÷g æg ~ìîó
èñ íèêúòî æg
âúçëîæь ð@êr
ñâî~> íà ðàëî • è
çьð# âúñï#òь•
îóïðàâë~íú ~ñòь •
âú öðñòâè~ áæè~ < %
104
а
Рgчg гѓь • ïðèòú
÷@ ñè\ ÷лêîó
íhêî~ìîó áîãà
òîó îóãîáьçè
104 зв.
а
ñ# íèâà • è ïîìr
øë"àøg âú ñgáh
ãë" ÷ьòî ñúòâî
ð@ • "êî íg èìàìú
êúäg ñúáьðàòè ïëî
äú ìîèõú è ðg÷g
ñg ñúòâîð@ • ðàçî
ð@ æèòьíèö#
ìî"• è áîëьø# ñú
çèæä@ • è ñúágð@
nòîó âьñà æèòà ìî
"• è áëàãà" ìî" •
è ðgê@ läøè ìî~è

60

65

70

75

Л. Х,
19–21

80

85

90

42

104 зв.
а
äøg • èìàøè ìú
íîãî äîáðî ëgæ#
mg • íà ìúíîãà ëh
òà ïî÷èâàè • hæäь •
ïèè • âgñgëè ñ# ðg
б
÷g æg ~ìîó áѓú ág
çîóìьíg • âú ñè\
íîmь äø@ òâî\
èñò#çàþòь îòú
ògág à "æg îóãî
òîâà êîìîó á@ä@
òь òàêî ñúáèðà
>è ñgáh • à íg âú áѓú
áîãàòh>è ñg ãë"
âúçãëàñè • èìh>
è îóøè ñërøàòè
äà ñërøèòь < %
104 зв.
б
Рg÷gòь ãѓь • îó÷g
íèêîìú ñâî
èìú ñg äàõú âà
ìú âëàñòь íà
105
ñò@ïàòè íà
çìëè> è ñêîðˇ
ïè> • è íà âьñ@
ñèë@ âðàãîó è
íè÷ьòî æg âàñú
íg âðhäèòь îáà
÷g • î ñgìь íg ðàäîó
èòg ñ# • "êî äîó
ñè âàìú ïîâèíîó
\òь ñ# ðàäîóèòg
æg ñ# • "êî èìgíà
âàøà íàïèñàíà
ñ@òь íà ígágñgõú
âú òú ÷àñú âúçäðà

Остромирове Євангеліє 1056 – 1057 років

95

100

105

Л. ХІІІ,
10–17

110

115

120

125

äîâà ñ# äõúìь èñ •
è ðg÷g èñïîâhäà
\ òè ñ# î÷g • ãѓè íg
ágñè è çgìëè • "
б
êî îóòàèëú ~ñè
ñg • îòú ïðhì@äðr
íõú è ðàçîóìьíú •
íî îòúêðr ñg ìëàäg
íьögìú gè î÷g • "
êî òàêî árñòь áëà
ãîâîë~íè~ ïðhäú
òîáî\ < %
105
б
Âú âðhì# îíî •
áh îó÷# èñ •
íà ~äèíîìь
îòú ñúáî
ðèmь âú ñ@
áîòr è ñg ægíà •
äõú èì@mè íg
ä@æьíú • èѓ• ëh
105 зв.
а
òú è áh ñúë@êà •
è ígìîã@mè âú
ñêëîíèòè ñ# îòè
í@äú îóçьðhâú
æg \ èñ • ïðèãëà
ñè è ðg÷g ~è ægíî •
îòúïîómgíà ~
ñè îòú ígä@ãà òâî
~ãî è âúçëîæè íà
í\ ð@öh • è àáè
~ ïðîñòðh ñ# • è ñëà
âëhàøg áѓà îòú
âhmàâú æg àðõè
ñóíàãîãú • ígãî
äîó> • çàí~ âú ñ@

130

135

140

145

150

155

160

áîò@ èñöhëè èñ •
ãëààøg íàðîäîó
øgñòь äьíèè ~ñòь•
105 зв.
б
âú í" æg äîñòî
èòь ähëàòè
âú òr îóáî ïðè
õîä#mg öhëèòg
ñ# • à íg âú äьíь ñ@
áîòьírè îòúâh
mà êú í~ìîó ãѓú
è ðg÷g ëèögìhðè
êúæäî âàñú âú ñ@
áîò@ • íg îòðhøè
òь ëè âîëîó ñâî
~ãî • èëè îñьëà î
òú "ñëèè • è âgäú
íàïà"~òь ñè\
æg äúmgðg àâðàà
ìë\ ñ@m@ • \ æg
ñúâ#çà ñîòîíà •
ñg îñìî~ íà ägñ#òg
106
а
ëhòî • íg ïîäîáà
àøg ëè ðàçäðh
øèòè ~> îòú
>ç# ñg> • âú äь
íь ñ@áîòьírè
è ñg ãë\mq ~
ìîó • ñòrähà
õ@ ñ# âьñè ïðîòè
âëh\mèè ñ# ~
ìîó • è âьñè ëþ
äè~ ðàäîâààõ@
ñ# • î âьñhõú ñëà
âьírèõú • ár
âà\mèèõú îòú
í~ãî < • %

Примітка. 81. çìëè> – так у рукописі; треба çìè>.
43

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

155
б
Мт. ХХVІ, Рg÷g ãѓú • êú ñâî
1–20
èìú îó÷gíè
êîìú âhñòg
"êî ïî äúâî\
5
äьíîó ïàñõà
á@ägòь è ñíú
155 зв.
а
÷ëâѓ÷ьñêrè ïðh
äàíú á@ägòь
íà ðàñï#òè~
10 òîãäà ñúáьðà
ø# ñ# àðõègðg
è è êúíèæь
íèöè è ñòàðь
öè ëþäьñòèè •
15 íà äâîðú àðõèg
ðgîâú • íàðèöà
~ìààãî êàè"
ôà è ñúâhmàø#
ñ# • äà èñà èì@
20 òь ëьñòè\ è
îóáè\òь è ãëà
àõ@ æg íú íg âú
ïðàçäьíèêú •
äà íg ìúëúâà
б
25 á@ägòь âú ëþ
äьõú èѓñîó æg
árâúøîó âú
âèfàíèè • âú
äîìîó ñèìîíà
30 ïðîêàægíààãî •
ïðèñò@ïè êú
í~ìîó ægíà •
èì@mè àëàâà
ñòðú ìóðà äðà
35 ãà è âúçëè"
íà ãëàâ@ ~ìîó
âúçëgæ#mîó

40

45

50

55

60

65

70

75

44

âèähâúøg æg
îó÷gíèöè ~ãî •
ígãîäîâàø#
ãë\mg • ÷gñî ðà
äè ãráhëь ñè
156
а
ìîæààøg áî • ñg
ìóðî ïðîäàíî
áròè íà ìú
íîçh • è äàíî
áròè íèmèè
ìú ðàçîóìh
âú æg èѓñ ðg÷g è
ìú ÷ьòî òðîó
æäà~òg ægí@ •
ähëî áî äîáðî
ñúähëà î ìúíh
âьñgãäà áî íè
m#> ñú ñîáî\
èìàòg • ìgíg
æg íg âьñgãäà
èìàòg âúçë
"âúøè" áî
ìóðî ñg • íà òh
б
ëî ìî~ • íà ïîãðg
ágíè~ ì# ñúòâî
ðè àìèí • ãëЁЁ\
âàìú • èägæg à
mg ïðîïîâhäà
íî á@ägòь єg˜âà
í@ãgëè~ ñg • âú
âьñgìь ìèðh •
ðg÷gòь ñ# è ~æg
ñúòâîðè ñè • âú
ïàì#òь ~>
òîãäà øьäú ~
äèíú îòú îáî\
íà ägñ#òg • íà
íàðèöà~ìúè èþ

Остромирове Євангеліє 1056 – 1057 років

äà èñêàðèîòь
ñêrè • êú àðõè
gðgîìú ðg÷g ÷ь
156 зв.
а
òî õîmgòg ìè äà
80 òè • è àçú âàìú
ïðhäàìь è î
íè æg ïîñòàâè
ø# ~ìîó •ë• ñú
ðgáðьíèêú • è î
85 òú òîëè • èñêàà
øg ïîäîáьíà
âðhìgíg • äà ~ãî
ïðhäàñòь âú
ïьð@ârè æg äь
90 íь îïðhñíúêú
ïðèñò@ïèø#
îó÷gíèöè êú
èñîâè ãѓëþmg
~ìîó êúäg õî
95 mgøè îóãîòî
âà~ìú ògáh
б
hñòè ïàñõ@ î
íú æg ðg÷g èäh
òg âú ãðàäú êú
100 ~äèíîìîó • è
ðьöhòg ~ìîó
îó÷èògëь ãѓë~
òь • âðhì# ìî
~ áëèçú ~ñòь •
105 îó ògág ñúòâî
ð@ ïàñõ@ ñú îó
÷gíèêr ñâîè
ìè è ñúòâîðè
ø# îó÷gíèöè •
110 "êî æg ïîâgëh
èìú èñ • îóãî
òîâàø# ïàñõ@
âg÷gðîó æg ár
âúøîó • âúçëg

157
а
115 æg ñú îáhìà íà
ägñ#òg îó÷gíè
Й. ХІІІ, êîìà âhär
3–17
æg èѓñ • "êî âьñ"
äàñòь ~ìîó îöь
120 âú ð@öh • è "êî
îòú áѓà èçèäg •
è êú áîѓó èägòь •
âúñòà ñú âg÷gð# •
è ïîëîæè ðèçr •
125 è ïðèèìú ëgí@ò
è ïðhïî"ñà ñ#
ïî òîìь æg âúë
" âîä@ âú îóìr
âàëьíèö@ • è
130 íà÷#òú îóìr
âàòè íîçh îó
÷gíèêîìú • è î
б
òèðàòè ëgí@ò
~ìь • èìь æg áh
135 ïðhïî"ñàíú
ïðèäg æg êú ñè
ìîíîó ïgòðîó •
è ãëà ~ìîó òú
ãè • òr ëè ìî
140 è îóìr~øè
íîçh • îòúâh
mà èñ è ðg÷g ~
ìîó ~æg àçú
òâîð@ • òr íg
145 âhñè íríh •
ðàçîóìh~øè
æg ïî ñèõú ãëà
~ìîó ïgòðú
íg îóìr~øè
150 íîãîó ìî~þ âú

45

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

157 зв.
а
âhêú îòúâh
mà ~ìîó èñú
àmg íg îóìr\
ògág • íg èìàà
155 øè ÷#ñòè ñú
ìúíî\ ãëà ~
ìîó ñèìîíú ïg
òðú ãè • íg íî
çh ìîè òúêú
160 ìî íú è ð@öh
è ãëàâ@ ãëà ~
ìîó èñ èçìú
âgírè • íg òðh
áîó~òь • òúêú
165 ìî íîçh îóìr
òè ~ñòь áî âь
ñь ÷èñòú è âr
÷èñòè ~ñòg íú
б
íg âьñè • âhäh
170 àøg áî ïðhäà\
mààãî è ñgãî ðà
äè ðg÷g • "êî íg
âьñè ~ñòg ÷èñòè
~ãäà æg îóìr
175 íîçh èõú • ïðè
>òú ðèçr ñâî
> • è âúçëgæg
ïàêr è ðg÷g è
ìú âhñòg ëè • ÷ь
180 òî ñúòâîðèõú
âàìú • âr çîâg
òg ì# îó÷èòg
ëь è ãѓь • è äîáðh
ãë~òg ~ñìь áî
185 àmg îóáî àçú îó
ìrõú âàøè íî

158
а
çh • ãѓь è îó÷èòg
ëь • è âr äëúæь
íè ~ñòg • äðîóãú
190 äðîóãîó îóìr
âàòè íîçh î
áðàçú áî äàõú
âàìú • äà "êî
æg àçú ñúòâîðè
195 õú âàìú • è âr
òâîðèòg àìè
í • àìèí • ãë\
âàìú íhñòь
ðàáú áîëèè ãî
200 ñïîäèíà ñâî~
ãî íè àплú áî
ëèè ïîñëàâú
øààãî è àmg ñè
âhñòg • áëàæg
б
205 íè ~ñòg àmg òâî
Мт. ХХVI, ðèòg " è hä@
21–39 mgìú èìú ðg÷g "
àìíèú • ãëѓ\ âà
ìú "êî ~äèíú
210 îòú âàñú ïðhäà
ñòь ì# è ñêðú
á#mg çhëî • íà
÷#ø# ãëàòè ~
ìîó ~äèíú êú
æьäî èõú • gäà
215 àçú ~ñìь ãè • î
íú æg îòúâhmà
âú ðg÷g • îìî÷èâr
è ñú ìúíî\ âú
ñîëèëî ð@ê@ • òú
220 ì# ïðhäàñòь
ñíú æg ÷ëѓ÷ьñêr

46

Остромирове Євангеліє 1056 – 1057 років

159
а
ãðhõîâú • ãë\
æg âàìú "êî
260 íg èìàìú ïè
òè îóæg îòú ñg
ãî ïëîäà ëîçьíà
àãî • äî òîãî
äьíg • ~ãäà è ïè
265 \ ñú âàìè íî
âú • âú öðñòâè
è îöà ìî~ãî è
âúñïhâúøg • è
çèäîø# âú
270 ãîð@ ~ëgîíь
ñê@ òîãäà ãëà
èìú èѓñ • âьñè
âr ñúáëàçíè
òg ñ# î ìúíh •
275 âú ñè\ íîmь
б
ïèñàíî áî ~ñòь •
ïîðàæ@ ïàñòr
ð" • è ðàçèä@òь
ñ# îâьö# ñòàäà
280 ïî âúñêðьñíîâg
íèè æg ìî~ìь
âàð\ âr âú ãà
ëèëgè îòúâh
màâú æg ïgòðú •
285 ðg÷g ~ìîó àmg
è âьñè ñúáëà
çí#òь ñ# î òg
áh àçú • íèêî
ëè æg íg ñúáëà
290 æ@í\ ñ# ðg÷g
æg ~ìîó èñ А
ìèí • ãë\ ògáh •
"êî âú ñè\ íî

158 зв.
а
è èägòь • "êî
æg ~ñòь ïèñàíî
î í~ìь ëþòh
225 æg ÷ëêîó òîìîó •
èìь æg ñíú ÷ëî
âh÷ьñêrè ïðh
äà~òь ñ# äîáðh
~ ~ìîó ár ár
230 ëî • àmg ár íg ðî
äèëú ñ# ÷ëêú
òú îòâhmà
âú æg èþäà • ïðh
äà>è ~ãî ðg÷g
235 gäà àçú ~ñìь ðà
â@âè • ãëà ~ìîó
òr ðg÷g hä@
mgìú æg èìú •
ïðèèìú èѓñ õëh
б
240 áú • è áëàãîñëî
âèâú • è ïðhëî
ìè è äà"àøg
îó÷gíèêîìú
ñâîèìú è ðg÷g
245 ïðèèìhòg è h
äèòg ñg ~ñòь òh
ëî ìî~ è ïðèè
ìú ÷àø@ õâà
ë@ âúçäàâú •
250 äàñòь èìú ãë" •
ïèèòg îòú í~
> âьñè ñg ~ñòь
êðúâь ìî" • íî
âààãî çàâhòà •
255 ïðîëèâà~ìà"
çà ìúíîãr • âú
îñòàâë~íè~

47

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

159 зв.
а
mь ïðhæäg äà
295 æg êîóðú íg âú
çãëàñèòь • òðè
êðàòr îòúâь
ð@ægøè ñ# ìgíg
ãëà ~ìîó ïgòðú
300 àmg ìè ñ# ïðè
ëîó÷èòь • ñú òî
áî\ îóìðhòè
íg îòúâьð@ã@ ñ#
ògág òàêîæäg
305 è âьñè îó÷gíè
öè ðgêîø# òî
ãäà ïðèäg ñú íè
ìè èѓñ • âú âьñь
íàðèöà~ì@þ •
310 ãgf@ñèìàíèè •
è ãëà îó÷gíè
б
êîìú ñ#ähòg
òîó • äîíьägæg
øúäú • ïîìîëþ
315 ñ# òàìî è ïî
èìú ïgòðà • è î
áà ñѓíà çgâgägî
âà • íà÷#òú ò@
æèòè è ñêúð@áh
320 òè òîãäà ãëà
èìú èñ ïðèñêú
ð@áьíà ~ñòь äîó
øà ìî" äî ñú
ìьð@òè ïîæè
325 ähòg ñьäg • è áú
äèòg ñú ìúíî
\ è ïðhøьäú
ìàëî • ïàäg íè
öь • ìîë# ñ# è
160
а
330 ãë" î÷g ìîè • à

mg âúçìîæьíî
~ñòь • äà ìèìî
èägòь îòú ìgíg
÷àøà ñè îáà÷g •
335 íg "êî æg àçú õî
m@ • íú "êî æg
Л. ХХІІ, òr •
43–45
"âè æg ñ#
~ìîó àíãëú ñú
340 íáñg îóêðhïë"
> è è árâú âú
ïîäâèçh • ïðè
ëhæьíh~ ìî
ëhàøg ñ# è ár
345 ñòь ïîòú ~ãî •
"êî êàïëh êðú
âè • êàïë\m#
> íà çgìëþ è
б
âúñòàâú îòú ìî
350 ëèòâr • ïðèäg
êú îó÷gíèêîìú
è îáðhòg > ñúï#
Л. XXVI, m#
40–44 è ãѓëà ñèìî
355 íîó ïgòðîó òà
êî ëè íg âúçìî
ægòg ~äèíîãî ÷à
ñà áúähòè ñú ìú
íî\ • áúäèòg è
360 ìîëèòg ñ# • äà
íg âúíèägòg âú
íàïàñòь äõú
áî ~ñòь áúäðú
à ïëúòь ígìî
365 mьíà ïàêr
âúòîðî~ øь
äú • ïîìîëè
160 зв.
а
ñ# ãë" î÷g ìî
è àmg íg ìîæg
48

Остромирове Євангеліє 1056 – 1057 років

î÷è îò#ãú÷g
íh è îñòàâè
380 âú > • ïàêr øú
б
äú ïîìîëè ñ#
òðgòè~~ • òî
æäg ñëîâî ðgêú

òь ñè ÷àøà ìè
ìîèòè îòú ìg
íg àmg íg ïè\
~> • á@äè âîë"
òâî" è ïðèøь
375 äú ïàêr îáðhòg
> ñúï#m#
áhñòg áî èìú

370

Примітки. 4. У слові äúâî\ кінцеве \ замість þ. 36. Слово âúçëgæ#mîó – так у
рукописі; треба âúçëgæàmîó. 73. У слові îáî\ кінцеве \ замість ю. 74. У слові
íàðèöà~ìúè закінчення úè замість rè. 88. У слові ïьð@ârè ьð зам. – ðь. 92. У слові
ãëþmg þ зам. \. 250. У слові ãë" " зам. > (?). 265–266. У слові íîâú ú помилково;
треба íîâî. 300–301. У слові ïðèëîó÷èòè зам. îó - @ (?). 314. øúäú замість øьäú; у
слові ïîìîëþ ñ# кінцеве þ замість \. 346. êàïëh – так у рукописі; потрібно êàïë>. 348.
У слові çgìëþ кінцеве ю замість \. 380–381. øúäú замість øьäú.

204 зв.
б
М. ХVI, Âúñêðьñú èѓñ •
9–20
çà îóòðà âú
ïьð@âr ñ@áî
òr • "âè
5
ñ# ïðhæäg
ìàðèè ìàãäà
ëríè • èç í~
> æg èçãúíà
ñgäìь áhñú îíà
10
æg øьäúøè •
âúçâhñòè ár
âúøèèìú ñú
íèìь • ïëà÷@
mgìú ñ# è ðr
15
äà\mgìú îíè
æg ñërøàâúøg
"êî æèâú ~ñòь •
205
а
è âèähíú ár
ñòь îòú í~> •
20
íg âhðîâàø# •
ïî ñèõú æg • äú
âhìà îòú íè

25

30

35

40

45

49

õú èä@mgìà •
"âè ñ# èíhìь
îáðàçúìь • è
ä@mgìà íà ñg
ëî è òà øúäú
øà • ïîâhäàñòà
ïðî÷èèìú • íè
îíhìà âhðr
>ø# ïîñëhäь
æg • âúçëgæ#
mgìú èìú ~
äèíîìîó íà
ägñ#òg "âè ñ# •
б
è ïîíîñè ígâh
ðьñòâèþ èõú
è ægñòîñðьäèþ
"êî âèähâú
øèèìú ~ãî âú
ñòàâúøà èç ìь
ð@òârõú íg âh
ðîâàø# è ðg
÷g èìú øúäú
øg âú âьñь ìè
ðú • ïðîïîâhäà
èòg єleєó¨aíѓãëè~

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

50

55

60

65

âьñgè òâàðè
èæg âhð@ èìg
òь è êðьñòèòь
ñ# ñïѓñgíú á@äg
òь à èæg íg è
ìgòь âhðr • î
205 зв.
а
ñ@æägíú á@äg
òь çíàìgíè"
æg âhðîâàâúøè
èìú • ïîñëhäь
ñòâîó\òь ñè è
ìgígìь ìîèìь •
áhñr èæägí@
òь • >çrêr âú
çãѓë\òь íîâr
âú ð@êàõú çìè
" âúçьì@òь
àmg è ñúìьðòь
íî ÷ьòî èñïè\
òь • íè÷ьòî æg

70

75

80

85

èõú íg âðhäèòь
íà ígä@æьír
> ð@êr âúçëî
æ#òь • è ñúäðà
б
âè á@ä@òь ãѓь
æg èñ• ïî ãëàíè
è ~ãî êú íèìú
âúçígñg ñ# íà íg
áî è ñhäg • îägñí@
\ áà îíè æg è
ç@øьäúøg • ïðî
ïîâhäàø# âь
ñ@äîó ãîó ïîñïh
øьñòâîó\mîó •
è ñëîâî îóòâðь
æà\mq • ïîñëh
äьñòâîó\mèè
ìè çíàìgíèè
àìèíú < " %

Примітки. 27. øúäú замість øьäú. 44. øúäú замість øьäú. 82–83. У слові
îóòâðьæà\mq æ замість æä.

Л. ІІ,
1–20

5

10

15

249 зв.
а
Âú äьíè îír •
èçèäg ïîâgëh
íè~ îòú êgñà
ðà àó¨ãîñòà •
íàïèñàòè
âьñ@ âьñgë~í@
\ ñg íàïèñàíè
~ • ïьð@âî~ árñòь •
âëàä@mîó ñóðè
~\ êóðèíèîó
è èähàõ@ âьñè
íàïèñàòь ñ#
êúæьäî âú ñâîè
ãðàäú âúçèäg
æg bèîñèôú îòú

20

25

30

50

б
ãàëèëgà èç ãðà
äà íàçàðgfь
ñêà • âú èîóäg\ •
âú ãðàäú äàâr
äîâú • èæg íàðè
öà~òь ñ# âèfëg
gìú • çàí~ æg áh
àøg îòú äîìîó
è îòú îòь÷ьñòâè
" äâѓäâà • íàïè
ñàòè ñ# • ñú ìàðè
~\ îáð@÷gíî\
~ìîó ægíî\ • ñ@
mg\ • ígïðàçäь
íî\ árñòь æg •

Остромирове Євангеліє 1056 – 1057 років

35

40

45

50

55

60

65

~ãäà árñòà òîó •
èñïëúíèø# ñ#
äьíè~ ðîäèòè
250
а
~è è ðîäè ñѓíú
ñâîè ïьð@âhíь
öь • è ïîâèòú
~ãî è ïîëîæè è
âú "ñëgõú çà
í~ íg áh èìà
ìhñòà âú îáè
òhëь è ïàñòîó
ñè áhàõ@ âú òî
è æg ñòðàíh áú
ä#mg • è ñòðhã@
mg • ñòðàæ@ íî
mьí@\ • î ñòà
äh ñâî~ìь è ñg
àíѓãëú ãíь • ñòà
îó íèõú è ñëà
âà ãí" îñè" >
è îóáî"ø# ñ#
б
ñòðàõúìь âgëè
~ìь • è ðg÷g èìú
àíѓãëú íg áîèòg
ñ# • ñg áî áëàãîâh
ñòîó\ âàìú • ðà
äîñòь âgëèê@ • "
æg á@ägòь âьñh
ìú ëþäьìú "
êî ðîäè ñ# âàìú
äьíьñь • ñïñú ~æg
~ñòь õѓú ãѓь âú ãðà
äh äàâräîâh
è ñg âàìú çíàìg
íè~ îáð#mgòg
ìëàägíьöь ïî
âèòú • ëgæ#mь
âú "ñëgõú è âú
ígçààï@ • árñòь

70

75

80

85

90

95

100

105

51

250 зв.
а
ñú àíѓãëîìú ìú
íîæьñòâî âîè
íáñьírèõú •
õâàë#mèèõú
áѓà è ãë\mèè
õú ñëàâà âú âr
øьíèõú áîѓó è
íà çgìëè ìèðú •
âú ÷ëѓâöhõú áëà
ãîâîë~íè~ è
árñòь • "êî îòè
äîø# îòú íèõú
íà íѓáî àíѓãëè • è
÷ëöè ïàñòîóñè
ðgêîø# äðîóãú
êú äðîóãîó • ïðh
èähìú îóáî äî
âèfëggìà è âè
б
äèìú ãëú ñь ár
âúøèè • èæg ãь
ñúêàçà íàìú
è ïðèäîø# ïî
äâèãúøg ñ# è
îáðhòîø# ìà
ðè\ æg èîñèôú
è ìëàägíьöь
ëgæ#mь âú "
ñëьõú âèäh
âúøg æg • ñúêà
çàø# î ãѓëh • ãëà
íhgìь • î îòðî÷#
òè ñgìь è âèñè
ñërøàâúøg äè
âèø# ñ# • î ãëà
írõú îòú ïàñòîó
õú êú íèìú ìà
251
а
ðè" æg • âьñ# ñú

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

110

áëþäààøg ãër
ñè ñúëàãà\mè
âú ñðѓäöè ñâî~
ìь è âúçâðà
òèø# ñ# ïà
ñòîóñè • ñëàâ#mg

115

áѓà • î âьñhõú "
æg ñërøàø#
è âèähø# • "êî
æg ãëѓàíî ár
ñòь êú íèìú < %

Примітки. 10. У слові êóðèíèîó кінцеве îó замість @. 40–41. âú îáèòhëь – так у
рукописі; має бути âú îáèòhëè. 49. îó замість âú. 96–97. âú "ñëьõú – так у рукописі;
пор. вище âú "ñëgõú. 101. âèñè – так у рукописі; потрібно âьñè.

Л. ХІ,
1–13

5

10

15

20

25

274 зв.
а
Âú âðhì# îíî •
ïðèñò@ïëь
øg êú èѓñóñîó
îó÷gíèöè
~ãî ðhø#
~ìîó ãѓè íàîó
÷è ír ìîëèòè
ñ# • "êî æg èîàíú
íàîó÷è îó÷gíè
êr ñâî" ðg÷g
æg èìú ~ãäà ìî
ëèòg ñ# ãëѓèòg
Î÷g íàøь èæg ~
ñè íà íáñgõú • äà
ñâ#òèòь ñ# è
ì# òâî~ • äà ïðè
ägòь öðьñòâè~
òâî~ • äà á@äg
275
а
òь âîë" òâî" •
"êî íà íá~ñè è íà
çgìëè • õëháú
íàøь íàñ@mь
írè • äàæäь íà
ìú äьíьñь • è î
ñòàâè íàìú äú
ëúãr íàø# • "
êî è ìr îñòàâë"

30

35

40

45

50

55

52

~ìú äúëúæú
íèêîìú íàøè
ìú è íg âúâgäè
íàñú âú íàïà
ñòь • íú èçáàâè
ír îòú ígïðè"
çíè è ðg÷g êú
íèìú • êúòî îòú
âàñú èìàòь äðîó
б
ãú • èägòь êú í~
ìîó ïîëîóíîmè •
è ðg÷gòь ~ìîó
äðóæg • äàæäь ìè
âú çàèìú òðè
õëhár • gëьìà æg
äðîóãú ìè ïðèäg
ñú ï@òè êú ìúíh •
è íg èìàìú ÷gñî
ïîëîæèòè ïðh
äú íèìú è òú è
çú@òðь\äîó îòú
âhmàâú ðg÷gòь
íg òâîðè ìè òðîó
äà îóæg äâьðè
çàòâîðgír ñ@òь •
è ähòè ìî> ñú ìú
íî\ íà ëîæè ñ@òь •
275 зв.
а
íg ìîãîó âúñòà
òè äàòь ògáh

Остромирове Євангеліє 1056 – 1057 років

60

65

70

75

ãë\ æg âàìú àmg
íg äàñòь ~ìîó âú
ñòàâú • çàí~ ~ñòь
äðîóãú ~ìîó • íú
çà ágçî÷ьñòâî ~
ãî • âúñòàâú äàñòь
~ìîó ~ëèêî òðh
áîó~òь è àçú âà
ìú ãë\ ïðîñèòg
è äàñòь ñ# âàìú
èmàòg è îáð#mg
òg îóäàðàèòg •
è îòúâðьçgòь ñ#
âàìú âñhêú áî
ïðîñ#è ïðè~ìë~
òь • è èm#è îáðh
б
òà~òь • îóäàðà\
mîóîóìîó îòú
âðьçgòь ñ# êîòî
ðààãî æg îòú âàñú
îöь âúñïðîñèòь

80

85

90

95

ñíú ñâîè õëháà •
gäà êàìgíь ïîäà
ñòь ~ìîó èëè
ðrár • gäà âú ðr
ár ìhñòî ïîäà
ñòь ~ìîó çìèþ
èëè àmg ïðîñèòь
àèöà • gäà ïîäàñòь
~ìîó ñêîð@ïè\
àmg îóáî âr çú
ëè ñ@mg • îóìh~
òg äà"íè" áëà
ãà" ÷#äîìú âà
276
а
øèìú äà"òè •
êîëьìè ïà÷g îöь
âàøь ñú íáñg äà
ñòь • äõú ñòrè
ïðîñ#mèèìú îó
í~ãî < %

Примітки. 10. У слові ñâî" " зам. >. 33–34. У слові ígïðè"çíè " зам. > (?). 44. У
слові ìúíh ú замість ь. 67. У слові èùàòg à замість h (?). 73–74. Слово
îóäàðà\ùîóîóìîó – так у рукописі; треба îóäàð#\ùîóîóìîó. 83. У слові çìèþ буква
þ замість \.

Л. ІХ,
28–36

5

10

283 зв
а
Âú âðhì# îíî • ïî
èìú èñ • ïgòðà
è èîàíà • è è"êî
б
âà âúçèäg íà ãî
ð@ ïîìîëèòú ñ#
è árñòь • ~ãäà ìî
ë"àøg ñ# • âèäh
íè~ ëèöà ~ãî èíî •
è îähíè~ ~ãî áh
ëî • áëèñöà> ñ#
è ñg ì@æà äúâà ñú
íèìú ãë\mà "

15

20

25

53

æg áhñòà ìîó¨ñgè •
è èëè" "âëьøà
ñ# âú ñëàâh ãëà
ñòà æg èñõîäú ~ãî •
èæg õîòhàøg êî
íь÷àòè âú ègð@ñà
ëèìh ïgòðú æg
è ñ@mà" ñú íèìь •
áhàõ@ îò#ãú÷g
284
а
íè ñúíúìь îó
áîóæäьøg æg ñ#
âèähø# ñëàâ@
~ãî • è îáà ì@æà

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

30

35

40

ñòî>mà ñú íè
ìь è árñòь • ~
ãäà ðàçë@÷èñòà
ñ# îòú í~ãî ðg
÷g ïgòðú êú èñî
âè íàñòàâьíè
÷g • äîáðî ~ñòь íà
ìú ñьäg áròè
è ñúòâîðèìú
ñêèíè> òðè
~äèí@ ògáh • è
~äèí@ ìîó¨ñèè •
è ~äèí@ èëèè
íg âhär ~æg ãëà
б
øg ñg æg ~ìîó ãëþ
mîó árñòь îáëà
êú è îñhíè " • è îó
áî"ø# æg ñ# âú

45

50

55

øgäúøgìà æg îíh
ìà âú îáëàêú • è
ãëàñú árñòь èçú
îáëàêà ãë> ñg ~
ñòь ñíú ìîè âú
çëþáë~írè • òî
ãî ïîñëîóøàèòg
è ~äà árñòь ãëà
ñú • îáðhòg ñ# èѓñ ~
äèíú è òè îóìú
ë@÷àø# è íèêî
ìîó æg íg âúçâh
ñòèø# • âú òr
äьíè íè÷gñî æg
284 зв.
а
î òhõú • "æg âè
ähø# : = • %

Примітки. 10. áëèñöà> ñ# – так у рукописі; у Мстиславовому Євангелії áëèñòà"
ñ#. 18–19. ègð‡ñàëèìh – так у рукописі; треба ègðîóñàëèìh. 40. У слові ãëþ þ зам. \.
42. Третє слово " зам. > (?).

5

10

15

294
б
Сëàâà ògáh ãѓè öѓðþ íáñьírè • "êî ñúïîäî
áè ì# íàïèñàòè Еóëèg˜ ñg • ïî÷àõú æg g˜
ïèñàòè • Âú ëh • ҂s•ô•kѓä• А îêîíь÷à
õú g˜ âú ëh • ô k g• Íàïèñàõú æg gó
ëèg ñg • ðàáîó áæèþ íàðg÷gíîó ñ@mîó
âú êðѓmgíèè èîñèôú • à ìèðьñêr îñòðî
ìèðú • áëèçîêîó ñ@mîó èç#ñëàâîó êúí#
294 зв.
а
çîó • èç#ñëàâîó æg êúí#çîó òîãäà
ïðhäðьæ#mîó îáh âëàñòè • è îöà ñâîg
ãî "ðîñëàâà • è áðàòà ñâîgãî âîëîäèìèðà •
ñàìú æg èç#ñëàâú êúí#çь • ïðàâë"à
øg ñòîëú îöà ñâîgãî "ðîñëàâà êrgâh •
А áðàòà ñâîgãî ñòîëú ïîð@÷è ïðàâèòè •
áëèçîêîó ñâîgìîó îñòðîìèðîó íîâh
ãîðîäh. Мúíîãà æg ëh • äàðîóè áѓú ñú
54

Остромирове Євангеліє 1056 – 1057 років

20

25

30

35

ò#æàâúøîóìîó Еóëèg ñg • íà îóòh
øgíèg ìúíîãàìú äѓøàìú êðñòè"
íьñêàìú • äàè gìîó ãѓú áѓú áëíèg ñòr
õú • gâàíãëèñòú • è¿îàíà • ìàfgà •
ëîóêr • ìàð • è ñòrõú ïðàîѓöь • Аâðà
àìà • è ¿ñàêà • è ¿"êîâà • ñàìîìîó
gìîó • è ïîäðîóæèþ g˜ãî fgîôà
íh • è ÷#äîìú gþ • è ïîäðîóæègìь
÷#äú g˜þ • ñúäðàâьñòâîóèòg æg ìú
íîãà ëh • ñúäðьæ#mg ïîðîó÷gíèg˜
б
ñâîg < АМИÍЪ < %
АЗЪ ÃРИÃÎРИИ ДИ
"êî • íàïèñàõú Еóëèg g˜ • äà èæg ãî
ðàçíhg˜ ñgãî íàïèøg • òî íg ìîçè
çàçьðhòè ìьíh ãðhøьíèêîó •
ïî÷àõú æg ïèñàòè • ìöà • îêò# •
êѓà • íà ïàì# • èëàðèîíà • А îêî
íь÷à • ìöà • ìàè" • âú • âѓ• íà ïà •
g˜ïèôàíà < ìîëþ æg âьñhõú ïî
÷èòà\mèõú • íg ìîçhòg êë#
òè • íú èñïðàâëьøg • ïî÷èòàèòg
Тàêî áî è ñѓòr àïѓëú ïàóëú ãëg
òь. Бëòg • А íg êëьíhòg <
АМИÍЪ < %

55

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

ПІДПИС АННИ ЯРОСЛАВІВНИ
1063 РОКУ
Дочка великого князя київського Ярослава Мудрого Анна (між 1024 і 1032 –
близько 1075) була одружена з французьким королем Генріхом І (1008 – 1060).
Уже вдова, вона підписалася кириличними літерами під латиномовною
грамотою 1063 року, яку видали від імені її неповнолітнього сина короля
Франції Филипа І (1052 – 1108). Зберігається в Національній бібліотеці в
Парижі (колекція з Пікардії, т. 294, док. 38). Фотокопію підпису опублікував
Ю. Ф. Карський у кн. «Славянская кирилловская палеография» (Л., 1925 (2-е
вид. – М., 1979). – С. 125). Ю. Ф. Карський писав, що підпис відбиває тодішнє
французьке звучання латинського Anna regina «Анна королева» (див. ще:
Мельников Е. И. К вопросу о звуковом значении буквы ъ в древнерусской
подписи 1063 года // Slavia. – R. 27. – Seš. 4. – Praha, 1959. – S. 507–515). У
другому слові дехто вбачає пропуск фрикативного приголосного [г].
Публікується за знімком у праці Ю. Ф. Карського.

АÍА РЪИÍА

56

Напис на Тмутороканському камені 1068 року

НАПИС НА ТМУТОРОКАНСЬКОМУ КАМЕНІ
1068 РОКУ
Восени 1792 року на Таманському півострові знайдено мармурову плиту,
на одній із граней якої виявлено напис у два рядки, що містить пряму дату –
1068 рік. У ньому йдеться про те, що тмутороканський князь Гліб, син
чернігівського князя Святослава, по замерзлому морю міряв відстань від
Тмутороканя до Корчева (Êúð÷åâà; нині – Керч). Звідси й назва пам’ятки.
Текст публіковано й коментовано багато разів. Висловлено навіть
необґрунтовані сумніви в автентичності епіграфеми. Непідробленість напису
довела А. О. Мединцева в спеціальній праці: Медынцева А. А. Тмутараканский
камень (М., 1979); тут наведена і основна література про пам’ятку.
За фотографією й прорисом А. О. Мединцевої транскрибуємо текст:
† §: âú ëhòî " s ô.  s iíä

s ãëháú êí#çь ìhðèëú ìî

ïî ëєeє äu ^ òúìuòîðîêàí# äî êúð÷eâà "# Ї¿ è " #ä" ñ#æå
Примітки. 1. Літера s написана всередині букви Î. Дата 6576 – від створення світу
(1068 рік по Різдві Христовім). За нею – скорочення ií(ä)[èêòà]. Кінець напису
відбитий, тому немає кінцевого складу в слові ì(î)[ðå]. 2. Місто Êúð÷åєâú існувало на
території сучасного м. Керч у Криму. Буквами позначено цифри 10000 і 4000. Через
пошкодження плити немає двох кінцевих букв у слові ñ#æå[íú], тобто «сяжнів».

57

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

НАПИС-ГРАФІТО ХІ СТ. (70-ТІ РОКИ?)
ПРО КНЯЗЯ СВЯТОСЛАВА ЯРОСЛАВОВИЧА
Графіто виявлено в центральному нефі на другому від вівтаря південному
хрещатому стовпі. Вперше опублікував С. О. Висоцький (Высоцкий С. А.
Древнерусские надписи Софии Киевской ХІ – ХІV вв. – Вып. 1. – К., 1966. –
С. 41–42). На думку дослідника, епіграфема стосується великого князя
київського Святослава Ярославовича (що з його ім’ям пов’язані Збірники 1073 і
1076 років). Помер князь 27 грудня 1076 року. Напис дуже пошкоджений.
Публікуємо перші два рядки за фотокопією С. О. Висоцького, звіреною з
оригіналом.
Д ëєєåòà êúí#æèëú ñâàòîñëàâú
ìö# ìàðàú äьíь ðîóãà â[úäà]íà
Примітки: 1. В імені князя в початковому складі помилково написано à замість #
або ". 2. Перед словом ìö#, можливо, повинне бути число. У такому разі складне
сплетіння літер можна читати ìàðòà âú äьíь. 3. Останнє слово ушкоджене, але
читається досить упевнено як âúäàíà.

58

Збірник Святослава 1073 року

ЗБІРНИК СВЯТОСЛАВА 1073 РОКУ
Збірник Святослава 1073 року, або Святославів збірник 1073 року, після
Остромирового Євангелія належить до найдавніших слов’янських книг, що
мають пряму дату. Видатна пам’ятка мови, книжкового мистецтва, живопису.
Це великий рукопис на пергамені in folio, який налічує 266 аркушів (532 стор.).
Написаний уставом, у два стовпці. Протограф пам’ятки – переклад із грецької
мови на старослов’янську візантійського збірника ІХ або початку Х ст.,
здійснений на півдні Славії, найімовірніше, на замовлення болгарського царя
Симеона (в одному зі списків у післямові наведений цей антропонім). Збірник
1073 року переписаний у Києві; названий за іменем великого київського князя
Святослава (1073 – 1076), яке в пам’ятці зафіксоване чотири рази: на мініатюрі з
зображенням Святослава з родиною; в похвалі князеві Святославові, вміщеній
на початку та в кінцевій частині книги; в післямові писця Йоана (Івана). При
цьому варто зазначити, що в похвалі в кінці книги ім’я Святослава написане (це
тепер остаточно доведено) по вискобленому. Одні дослідники припускають, що
первісно тут було написано ім’я болгарського царя Симеона, інші – ім’я
старшого брата Святослава, київського князя Ізяслава. Мабуть, спочатку було
написано похвалу князеві за післямовою дяка Йоана, а потім її повторено на
початку книги й пишно оздоблено.
Збірник – середньовічна енциклопедія, що містить твори церковних
письменників IV – IX століть, у тому числі Отців Церкви, на найрізноманітніші
теми, пов’язані з християнським віровченням, виписки з Біблії тощо. У
Збірнику 1073 року є й чимало творів на світську тематику, зокрема трактат
Георгія Хировоска «О образhхъ». Нині відомо 22 списки (більшість –
східнослов’янські) Збірника, однак всі вони відрізняються від книги 1073 року й
між собою. Пам’ятку відкрили 1817 року П. М. Строєв та К. Ф. Калайдович у
бібліотеці Воскресенського монастиря біля Москви (нині м. Істра). Тепер вона
зберігається в Державному історичному музеї в Москві – шифр: Син. 1043 (Син.
31-д; до 1920 року книга зберігалася в Синодальній бібліотеці в Москві).
Уперше фотолітографічним способом повністю видана в Санкт-Петербурзі 1880
року обмеженим тиражем (360 примірників). Чудове факсимільне видання
Збірника 1073 року побачило світ у Москві 1983 року під назвою: «Изборник
Святослава 1073 года / Факсимильное издание». У комплекті з ним вийшла
книжка «Изборник Святослава 1073 года / Научный аппарат факсимильного
издания», в якій вміщено наукові дослідження пам’ятки та основна література
про неї. Уривок зі Збірника Святослава 1073 року наводимо за факсимільною
публікацією 1983 року.
Варто зауважити, що в Збірнику 1073 року значки ‫ ۦ‬та › над літерами
переважно вказують на йотацію голосного, м’якість приголосного та на пропуск
редукованого голосного. Привертає увагу знак ` над літерою ð. Так, можливо,
передано палатальність приголосного.
59

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

ѓ

5

10

15

20

25

30

23
б
Î ñѓòû‫ۦ‬èõú è ìèðьñêû‫ۦ‬èõú
øåñòè ñúáîðhõú :-%
Пьðâûè ñúáîðú áûñòь î‫ۦ‬óñå
ë~͐íû"͐ âú íèêå‫ۦ‬è ñúøь
äúøè‫ۦ‬èõú ñ# " ò_è " ñòû‫ۦ‬è
õú ‫ۦ‬îöѓь" ïðè êwíñòàíòè
íh âåëèêàà͐ãî öðñѓòâà " ~͐
ìîó æå ñòàðh‫ۦ‬èøè‫ۦ‬è áh
ø# ñåëâåñòðú ïàïà ðèìь
ñêû‫ۦ‬è" ìèòðîôàíú êwí͐
ñòàí͐òèí͐# ãðàäà " à͐ëå
kàí͐äðú à͐ëåkàí͐äðьñêà
à͐ãî " å͐óñòàfè‫ۦ‬è à͐í͐òè‫ۦ‬î
õè‫ۦ‬èà͐ " ìàêàðè‫ۦ‬è " å͐ðîóñà
ëèìьñêû‫ۦ‬è " íà à͐ðèà͐ ïîïà
23 зв.
а
à͐ëåkàí͐äðьñêàà͐ãî" õîó
ë"øòà áæè~͐ ñëîâî" à͐êû
çьäàíè~͐ ‫ۦ‬è ‫ۦ‬èíîñîómь
íà ‫ۦ‬îöѓþ " ‫ۦ‬è "͐êî æå áh ‫ۦ‬èíî
ãäà ~͐ãäà íå áh ñëàâ#øà"
~͐ãî æå ‫ۦ‬èçâьðãúøè ïðî
êë" ñú ~͐äèíîìûñëьíè
êû ~͐ãî " ñíà æå ~͐äèíî
ñ@øòьíà " ‫ۦ‬è ñúáeçíà÷à
ëьíà ‫ۦ‬îöþ " ‫ۦ‬è áà ‫ۦ‬èñòííà͐
‫ۦ‬è òâîðьöà âñhõú ïðàâî
âhðьíh î‫ۦ‬óñòàâèâú" ‫ۦ‬î
áðàçè æå ‫ۦ‬è ñòîó@͐ ïà
ñõîó " ïðàçäьíîâàòè
íàìú " ïî äьð|æèìîóîó
ìîó ‫ۦ‬îáû÷à\͐ :-%

ѓà

35

40

45

50

55

60

Îòú õðñòîñà äàæå ‫ۦ‬è äî
ïьð|âàà͐ãî " ñúáîðà " òѓè "
ëhòú áû " â :-%
Âúòîðû‫ۦ‬è ñúáîðú áûñòь
âú êwíñòàíòèíè͐ ãðà
äh " ðѓí ñòõú ‫ۦ‬îöь " ïðè
få‫ۦ‬îäwñèà͐ âåëèêà‫ۦ‬àãî
öðñòѓâh" ~ìîó æå áhøà
ñòàðh‫ۦ‬èøè‫ۦ‬è " òèìwfå
‫ۦ‬è à͐ëåkàí͐äðьñêû‫ۦ‬è " äьð|
æà ‫ۦ‬è íàìhñòь‫ " ~ۦ‬äàìà
ñîâî ïàïû ðьìьñêàà͐
ãî" è ìåëåòè‫ۦ‬è à͐íòè‫ۦ‬î
б
õè‫ۦ‬èñêû‫ۦ‬è " ‫ۦ‬è êóðèëú ‫ۦ‬è
å͐ðîóñàëèìьñêû‫ۦ‬è " ‫ۦ‬è
ãðèãîðè‫ۦ‬è áîãîñëîâьöь "
íà ìàêåäîíè"͐ å͐ïñêw
ïà êîí͐ñòàí͐òèí# ãðà
äà" õîóë"øòà ñòû‫ۦ‬è äîó
õú " à͐êû çьäàíè~͐ ‫ۦ‬èíî
ñîóøòьíà " ‫ۦ‬îöѓþ ‫ۦ‬è ñíѓîó"
å͐ãî æå ‫ۦ‬èçâьð|ãú ïðîêë"
ñú òhìь æå ‫ۦ‬è ñàâåëè"͐
‫ۦ‬è à͐ïîëèíàðè"͐" ñòû‫ۦ‬è
æå äõú áú ñîóøòь " æè
âîòâîðèâú " ‫ۦ‬è ~͐äèíîñîó
øòьíú ‫ۦ‬îöѓþ ‫ۦ‬è ñíîó " ïðî
ïîâhäà ïðèáëèæèâú
êú ïîëîæåíîóî‫ۦ‬óìîó ‫ۦ‬îò͐
íèêå‫ۦ‬èñêû‫ۦ‬èõú ‫ۦ‬îöѓь " ñú
ëîãú ‫ۦ‬î ñòhåìь äñh " ~͐æå
ãîñïîäьñòâьíû‫ۦ‬è" ‫ۦ‬è æè
âîòâîðьíû‫ۦ‬è ‫ۦ‬è ïðîêî~͐ :-%

Примітки. 25. В останньому слові лігатура í із í. 34. Очевидно, після слова áû
пропущено дату; літерне позначення â указує на другий собор, про який ідеться далі.
43. Написання ðьìьñêà‫ۦ‬àãî, мабуть, помилкове; потрібно ðèìьñêààãî.
60

Збірник Святослава 1073 року

5

10

15

20

25

30

35

160
б
Fåî͐äîðèòîâî î͐òú öh <
ëьáьíûè͐õú <
<
Âú ~͐ãóï͐òh ìíî
ãî íhêîëèêî è͐çäðà
è͐ë͐þ ïîæèâúø@
âðhì# è͐ çëû‫"ۦ‬
íðàâû òîçåìь
öь ïðè‫ۦ‬èìúø@ è͐ æðь
òè êîóìèðîìú è͐ áh
ñîìú
160 зв.
а
î͐òú òhõú íàâû
êúø@ è͐ãðàòè è͐ ïë#
ñàòè è͐ ãîóñëьìè ì
ñèêèè͐ñêûè͐ìè
ãëîóìèòè ñ# è͐ âú
òû íðàâû âúëh
çúøà ñâîáîäèòè
âúñõîòhâú áú íú
íå âñhìú æðьòè í¿
ïàêû ëúæåè͐ìåí¿
òûè͐ìú ~͐ãóï͐òь
ñêûè͐ìú áãѓîìú
íú òîìîó òú÷ь\͐ "
~͐\͐ï‫ۦ‬òьñêû"͐ ïðè
íîñèòè áîãû " áãѓà
áî òâîð#õîó ïðhæå
è͐ âîëú ~͐ãîó‫ۦ‬ïòà " íå
è͐ î͐âь÷# " è͐ êîçîó è͐
ãîëîóáèö@ " è͐ ãðúëè
ö@ " è͐ è͐íû ïðèíî
ñû íå "͐äîìûõú í¿
íå÷èñòûè͐õú íàðè
öà~͐ìûõú " äà íå òu
æ#òь îó͐áî " à͐êû îáû
÷àè͐ òhõú âñhõú âú
çáðàí͐åíè"͐ ìьíè

40

45

50

55

60

65

70

ìû‫ۦ‬èìú áîãîìú"
î͐òúðå÷å æðьòè " ñå
áh æå æðьòè çàêîíú
б
îó͐ñòàâè ~͐ìîó æå ïðь
âh~͐ ñàìè êëàí͐#õîó
ñ# " î͐òú íàäúç˜ì¨ë͐ь
íûè͐õú " âîëú è͐ êîçu
è͐ î͐âьö@ " à͐ î͐òú ï͐òè
öь è͐ ãðúëèö@ è͐ ãîëu
áь æь‫ۦ‬ðòè æå íåìî
øòè ðàäè æьðîóøòè
è͐õú ïîïîóñòè âú ÷ь
òîìà"͐ æå î͐òú íèõú"
çàêëàòè æå ïîâå
ëhâú " äà î͐òú çàêà
ëàíè"͐ íàâûêíîó
òь" áú íå ì͐íhòè æь
ðîìûè͐õú " äà íå ñåãî
ähë͐# è͐ ñâèíà"͐ ì#
ñà âúçáðàí͐#õîó 
ñòè" è͐ìь æå òî òú÷ь
\͐ ~͐ãóï͐òhíå ä#
õîó è͐íhõú î͐êû áú
âúçäьðьæ#øòå ñ#
íå÷èñòîòû áî òû ìь
íhòè çàêîíîîó͐ñòà
âèâú "͐ñòè ïîâåëh
áîãîòâîðèìà"͐ à͐êû
î͐òú íèõú äîìà
äà íå æðьòâьíààãî
îó͐áî è͐ ãîóñëьíàà͐ãî
ãëàñà òðháîó"͐ áú
æьðьòè ïîâåëh " è͐ ~͐
ðúãàíû è͐ãðàòè íú
íåìîøòè è͐õú ñìî
òð# è͐ âåòúõû"͐ â
äû è͐ñöhë͐#"͐" òî òà
êî îó͐ñòàâè <

Примітки. 23. У першому слові пропущено букву ã; це вказує на гортанний
характер звука в мові писця. 26. Помилково написано ~͐ãîóï͐òà " íå замість ~͐ãîó͐ïò"íå.
41. У слові íàäúç˜ì¨ë͐ьíûè͐õú помилка; потрібно íàäúç˜åì¨ëь͐íûè͐õú.
61

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

kѓs

5

10

15

20

25

30

162
а
Êà"͐ ¿ ëè êîëèêà ñîóòь <
áîæьñòâьíàà͐ãî è͐ëè <
"͐ è͐ è͐~͐ëèñh"͐ " "͐æå <
âú äîóñh ähè͐ñòâà" <
‫ۦ‬
Иëè"͐ îó͐áî ñåäìь ñòâî
ðè ähè͐ñòâú "æå ñ@
òь ñè " à òðè ëhòú íà
âåäå áåçäúæäь~͐ " â"
ìîóöh âúçäðàñòåíè
~͐ ìàëh è͐ ìàñëî ‫ۦ‬ìíî
ãî ñúòâîðè " ã" î͐òðî
êà âúäîâè÷à âúñêðh
ñè " ä" î͐ãíь ñú íåáå
ñå ñúíåñå íà æðьòâu"
å" äúæäь ñúâåäå " s"
è͐ w¨ãíьìь ï#òьäåñ#
òьíû"͐ ñòàðhè͐øè
íû ñú î͐áëàñòè\͐ ïî
ïàëè " ç" è͐~͐ðúäàíú
ðîçähëè " ~͐ëè͐ñhè͐ æå
ä_ " à" è͐~͐ðúäàíú ðîçäh
ëè " â " è͐ñöèëè íåïëî
äьíû"͐ è͐ îóìàð#\͐
øòè"͐ âîäû " ã" ähòè
ðîóãà\͐øòà ñ# äúâh
ìà ìåäâhìà ïîãîó
áè " ìѓâ" ä " ðhêîó№»%№ âî
äàìú íàâåäå âú áå
çäúæäь~͐ " òîóè͐æäå
è͐ ïîáhäîó òhìь íà
ìîà͐âèòû ñúòâîðè

35

40

45

50

55

60

âú " å" ìàñëà ìàëî íà
ìíîæьñòâî âúçäðà
ñòè" áåøòàäú æåíh
÷àäà ðîäèòè ñòâîðè"
"s" òîãî îó͐ìьðúøà
âúñêðhñè ç âàðåíè
~͐ ñúìðьòьíî è͐ñöh
ëè ïî ïðhêðúìåíè
è͐ ñúòà ìîóæь âú ãëà
äú õëháû " è " è͐ ñî÷è
âúìь ìàëúìь "͐êî
æå è͐çáûòè f" íå
~͐ìàíà ñóðèíà î͐òú
162 зв.
а
ïðîêàçû è͐ñöhëè"
_ " ãè~͐çè\͐ ñëîóãîó
âú íå~͐ìàíîâîó ïðî
êàçîó î͐áëh÷å "¿ѓà" æå
ëhçî è͐ç âîäû âú
ñïëîóòè ñòâîðè" âѓ¿"
íåâèähíè~͐ìь ðà
òьíèêû î͐áëh÷å "
ãѓ_" î͐áèëь~͐ ïьøåíè
öà è͐ "͐÷ьìûêà ïðî
ãúíà âú ðàòьíèêû
ñòâîðè" ïðîïîâhäà
âú è͐ ñúìðьòь íå âh
ðîâàâúøàà͐ãî "äѓ_" âú
çâьð͐æåíàãî ìðь
òâьöà íà ñâî~͐ òhëî
âúñêðhñè"

Примітки. 7. У сполуці òðè ëhòú іменник стоїть у формі родового відмінка, як і
при ï#òь, øåñòь тощо. 22. У слові èñöèëè після ö написано è на місці h під впливом
попередньої чи наступної букви. Не виключено, що тут відбито вимову h як звука,
близького чи тотожного з [і]. 26. У другому слові пропущено склад; треба ìåäâhäîìà.
34. У написанні áåøòàäú відбито асиміляційні зміни на межі прийменника та іменника:
із áåç (áåñ) ÷àäú.

62

Збірник Святослава 1073 року

ðѓì

5

10

15

20

25

30

35

214
а
A͐êî âú òðèè͐ ÷èíû è͐ <
îó͐ñòðî~͐íè"͐ ðàçähë͐ <
òь ñ# " ñúïàñà~͐ìè‫ۦ‬è <
ñúêàçàíî ~͐ âú òîìь <
~͐æå íà ~͐ðåñè < < <

40

Рå÷å áî è͐ñàè͐"͐ " è͐ìь æå
~͐ î͐áðàçúìь íåáî íîâî
è͐ çåì‫ۦ‬ë# íîâà " "͐æå ‫ۦ‬à
çú òâîðþ " ïðháûâà
òè " ïðhäú ñîáî\͐ ãëå
òь ãѓь " òàêî æå ñòàíå
òь ñhì# âàøå è͐ è͐ì#
âàøå " è͐ è͐w¨à͐í͐íú âú
î͐áàâë͐åíèè͐ ðå÷å " âè
б
ähõú íåáî íîâî " è͐ çå
ìë͐þ íîâîó " è͐ ãðàäú
ñòûè͐ è͐~͐ðîóñàëèìú "
íîâú âèähõú ñúõîä#
øòь ñú íåáåñå î͐òú áѓà "
îó͐ãîòîâàíú à͐êû íå
âhñòîó ìîóæ@ ñâî~͐
ìîó " è͐ ñëûøàõú ãëà
ñú âåëèêú ðåêîóøòь "
ñå õðàìú áæèè͐ ñú ÷å
ëîâhêû " è͐ âьñåëèòь
ñ# ñú í͐èìè è͐ áѓú ñú í͐¿
ìè áîóäå " è͐çãîóáè
òь î͐òú í͐èõú â‫ۦ‬ñ#êîó
ñëьçîó î͐ò î÷ь\͐ è͐ìú"
‫ۦ‬è ñúìðьòè îó͐æå íå áu
äå " "͐êî ïðьâà"͐ î͐òúè͐
äîøà " è͐ âèähõú ãðà
äú è͐~͐ðîóñàëèìú " è͐
ìîóøòь ñëàâîó î͐òú
áѓà " è͐ î͐ñíîâàíè"͐ ñòh
íàìú ~͐ãî " êàìåíè~͐

45

50

55

60

65

70

63

ìь ÷ьñòьíûè͐ìú îó͐
êðàøåíà" è͐ ñòьãíû
çëàòîìь ÷ñòьìь à͐êû
ñòьêëúìь áëhøòьíî
ìь " è͐ öðьêúâè âú ‫ۦ‬íå
è͐ íå âèähõú "͐êî ãѓь ~͐
è͐ öðьêû ~͐ñòь " è͐ íå âú
214 зв.
а
ëhçåòь âú í@ âьñ#êà
íå÷èñòîòà " è͐ âñ͐#êú
òâîð#è͐ ñêàðhäь~͐ è͐ ëú
æ@ " íú òî÷ь\͐ íàïè

ñàíè‫ۦ‬è âú êúíèãàõú
æèçíьíû‫ۦ‬èõú " è͐ãðà
äú òú íå òðháîó~͐òь
ñëúíьöà " íè ëîóíû " äà
ñè"͐\͐òь âú í͐åè͐ " áîæè
"͐ áî ñëàâà î͐ñâhòè \͐"
è͐ íîøòь êú ñåìîó íå áu
äå âú í͐åìь" ãѓь áî ñâhòè
òь íàäú í͐èìè " è͐ öñðь
ñòâîó\͐òь âú âhêû
âhêîìú" òúãäà áî ñú
ïîäîáë͐åíè æèòь"͐ íå
áåñьíàà͐ãî òîó âúìh
ñò#òь ñ# " î͐âè áî ïîðî
äьíîó\͐ ïèøò@ ïðè
è͐ìîóòь " î͐âè æå ñòîó
\͐ çåìë͐þ è͐ ñâhòьëь
ñòâî ãðàäà òîãî ïðè
è͐ìîóòь " ñú âьñhìè
ñîóøòèèìè áëãûè͐ìè "
âú í͐åìь " ïîäà~͐ìûè͐
ìè î͐òú áà âьñьæäå áî
ñïѓñú âèäîìú áîóäå "
êî æå äîñòîèíьíè áîó
äîóòь âèä#øòèè ~
б
ãî " áîóäåòь æå ðàçíь

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

75

80

ñòâî òî ïðèñâî~͐íè"͐"
òâîð#øòèè͐õú ïëî
äû " ïî " ð" è͐ è͐æå " k" è͐
ë " ‫ۦ‬îòú íèõú æå î͐âè íà
íåáåñà âúçèäîóòь " ‫ۦ‬î
âè æå âú ðàè͐ æèòè íà
÷ьíîóòь" ‫ۦ‬îâè æå âú

85

ãðàäh âåñåë#òь ñ#" äà
ñåãî ðàäè è͐ ðå÷å ãѓь âú
‫ۦ‬î÷èíh ìîè͐ ì͐íîãû
‫ۦ‬îáèòhëè ñîóòь" â͐ñå
áî ~͐ áîæè~͐ " è͐æå âьñh
ìú ïîäîáíî~͐ æèëè
øòå ïîäà~ < < <

Примітки. 2. Очевидно, пропущено букву # (після ë) в слові ðàçähë#òь: на це вказує і
знак пом’якшення. 25. У слові âьñåëèòь ñ# першу літеру ь написано на місці ú. 39. Після
літери ÷ (в слові ÷ñòьìь) «розмито» помилково написану літеру ь.

ðïä

5

10

15

20

25

250 зв.
а
ѓw¨ äàìàñêèíà î͐ ìàêå <
äîíьñêûè͐õú ìöè <
õú" î͐òú öðѓêâьíà‫ۦ‬àãî <
ïðhäàíè"͐ < < <
Ãëѓþòь áî è͐ëè íå ñ@
øòà äúâàíàäåñ#
òå æèâîòû çâh
çäàìè íà íåáåñè ïðî
òèâьíî~͐ ïîøьñòè
~͐ è͐ìîóøòà " ñëîíь
ö@ æå è͐ ëîóíh " è͐ è͐íh
ìú ï#òè ïëàíèòî
ìú " è͐ " _ѓâ" æèâîòû
ïðhõîä#øòà " ñåäìè
òîè͐ " ñåäìè æå ïëàíè
òú ñ@òь è͐ìåíà ñå "
ñëúíьöå ëîóíà " çåó͐
ñ͐ ~͐ð͐ìèñ͐ à͐ðèñ͐ " à͐ôðî
äèòè êðîíîñ͐ " ïëà
íèòû æå íàðè÷@
òь "͐ " è͐ìь æå ñòðàíú
íåáåñå ïîøь~òâè
͐ è͐ìîó
б
òь. ~͐ñòь æå ïî êî~ìu
æьäî ïî"͐ñ@ ~͐äèíú
î͐òú "ç" ïëàíèòú "à"
íà ïðьâh~ìь è͐ íà âû

30

35

40

45

50

64

øьøèèìú " êðîíú " â"
íà âúòîðhìь æå äè
è͐ " ã" íà òðåòèèìь æå
à͐ðåè͐. u .ä. íà ÷åòâь
ðьòhìь æå ñëúíьöå "
íà ï#òhìь æå àôðî
äèòè.⫯.¾. íà øåñòh
ìь æå " ~ð͐ì͐èè " ç " íà
ñåä͐ìh~͐ìь æå è͐ äîëh
øьíè͐è͐ìú ëîóíîó "ℂ
äà ñëúíьöå îó͐áî ïî
êî~͐ìîó æьäî æèâî
òîó õîäèòь ìöь " à"
è͐ íà äúâàíàäåñ#òå
ìöà" î͐áà íà äåñ#òå
ìèíîó~͐òь æèâîòú "
_ѓâ " æå æèâîòú ñ@òь
è͐ìåíà " è͐ òhõú ìöè
à" î͐âû ñú ìöà ìàðòà
êѓà" ïðè~͐ìëå͐òь ñëú
íьöå" â" òåëьöь ìh
ñ#öà à͐ïðèë#" âú êѓã
ä" ðàêú . è͐îóí# êѓä
å" ëьâú " ¿îó͐ë# âú ê_
s" ähâèöà . à͐ó͐ãóñòà
251
а
âú " êѓå " ç" "͐ðьìú " ñåòå

Збірник Святослава 1073 року

55

60

65

70

75

áðà âú " êѓå . è . ñêîð͐
ïèî͐ñ͐ " î͐ê͐òîâð# " êѓå"
f" ñòðhëьöь " íî"͐áð#"
âú " êѓå" _. êîçьëьðîãú"
äåêàâð# âú "êѓå" _ѓà" âî
äîëhè͐öь . ¿~͐íúó͐à͐ð#"
âú . ê. âѓ_" ðèáà . ôåó͐à͐
âðàà͐ðà " ê" ëîóíà æå ïî
êî~͐ìîó æьäî ìhñ#
ö@ ïðhõîäè íèæь
øè ñ@øòè" è͐ âú ñêî
ðh î͐áьõîä#øòè" "͐
êî æå áî à͐øòå ñúòâî
ðèøè" êðîó͐ãú îó͐òðь
âú è͐íîìь êðîóçh" @͐
òðьí͐èè͐ êðîóãú ìà
ëhè ñ# î͐áð#øòå " òà
êîæå è͐ òå÷åíè~͐ ëîó
íьíî~͐ ííæьøè ñ@
øòè õîóæäèè͐ ~͐ñòь
è͐ î͐áèäåòь ñêîðh~͐ < <
ðòå
Мöè ïî ðèìë͐#íåìú <
î͐ ðàçëè÷ьíûè͐õú <

^ ìíîãû
èõú áðà
øьíú

А ìàð͐òà " ëѓà " ñëàäúêî #͐
æäь è͐ ïèè͐ " â" à͐ïðè
ë# "ë" ðhïû íå æь
ã ìàè"͐ " ëѓà" ïîðñ#òå
б
80
íå "æäь " ä. è͐îó͐í# ë
âú ÷#ñú âúòîðûè͐ ïè
è͐ âîäû ìàëî " å" è͐ó͐ëè
"͐ " ëѓà" âúçäьðæè ñ# î͐
85

90

95


òú àôðîäèñèè͐ " s" à͐ó͐
ãîóñòà " ñëhçà íå "͐æäь
ç " ñåòåì͐âðà . ë" ìëhêà
íå "͐æäь " è" î͐ê͐ò#âð#
ëѓà " íå "͐æäь îöьò#íà
f" î͐ê͐ò#áð# " ë" íå ìû
è͐ ñ# ÷#ñòî " _" äåê#áðà
ëѓà " êàïîóñòû íå #æäь"
_ѓà " è͐~͐íîóà͐ðà " ëѓà âú ÷à
ñú " â" ïèè͐ âèíà öhëà
ìàëî " âѓ_" ôå͐óðîóà͐ð#
êè " ñåó͐êëà íå "͐æь < <

Примітки. 15. С. П. Обнорський та С. Г. Бархударов у другому слові сполуки
ñåäìè òîè͐ вбачають узгодження з числівником як із іменником жіночого роду. 18. Буква
ñ (у слові àðèñ) у факсиміле невиразна. 19. Буква ê (у слові êðîíîñ) пошкоджена. 20. У
першому слові в С. П. Обнорського та С. Г. Бархударова в кінці дається è (Зазнач. праця
– С. 20), але у факсиміле читається û. 21. У факсиміле у слові ñòðàíú кінцева буква
невиразна. С. П. Обнорський та С. Г. Бархударов (Зазнач. праця – С. 20), а також
В. В. Іванов, Т. О. Сумникова та Н. П. Панкратова (Хрестоматия по истории русского
языка. – М., 1990. – С. 20) тут читають ú. 30. Знак c, – очевидно, модифікована
помилково написана ÷: наступна літера під титлом має числове значення чотири. 33.
Знак ⫯ – мабуть, модифікована помилково написана буква ÷. 36. Після другого слова в
кінці рядка намальовано схематичне зображення місяця в кінці останньої чверті. 62.
Привертає увагу відсутність -òь у словоформі ïðhõîäè. 65–66. Словоформа ñúòâîðèøè,
можливо, помилкова: замість ñúòâîðèâúøè (?). 76. У факсиміле не видно титла над
буквою А на початку рядка (А ìàðòà), яка має цифрове значення.

65

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

2 зв.
âåëèêû‫ۦ‬è âú êí#çèõú êí#çь ñѓòî
ñëàâú" âúæäåëàíèå͐ìь çhëî âúæ͐
äåëàâú " äьð͐æàëèâû‫ۦ‬è âäѓêà î˜áàâ¿
òè" ïîêðúâåíû"͐ ðàçîóìû âú ã
5
ë@áèíh" ìíîãîñòðúïúòьíûõú
ñèõú êíèãú " ïðhì@äðàãî âàñèë¿
à͐ âúðàç@ìhõú " ïîâåëh ìíh íå ìu
äðîó âhäèþ͐ " ïðhìhíîó ñúòâîðèè
ðh÷è ‫ۦ‬èíàêî " íàáúä#mà òîæьñî
10
ðàç@ìú å͐ãî " "͐æå à͐êû áú÷åëà ëþ›
áîähëьíà" ñú âñ#êîãî öâhòà jàíè
þ͐ ñúáьðàâú à͐êû âú å͐äèíú ñú. â͐ âå
ëьìûñëьíîå͐ ñðѓöå ñâîå͐ " ïðî‫ۦ‬ëèâàå͐òь
à͐êû ñúòь ñëàäúêú " ‫ۦ‬èçú î‫ۦ‬óñòú ñâî‫ۦ‬è
15
õú ïðhäú áîë#͐ðû" íà âúðàçîóìh
íèå͐ òhõú ìûñëьìú " "͐âë"͐"͐ ñ# è͐
ìú íîâû‫ۦ‬è ïòîëîìh‫ۦ‬è" íå âhðîþ͐ íú
æåëàíèå͐ ïà÷å " ‫ۦ‬è ñúáîðà ähë"͐ ìíî
ãî÷ьñòьíû‫ۦ‬èõú " áæѓñòâьíûõú êú
20
íèãú âñhõú " èìè æå ‫ۦ‬è ñâî" êëh
‫ۦ‬èñïúë͐í͐ь " âh÷ьíîóþ͐ ñè ïàì#òь ñú
òâîðè " å͐æå ïàì# âèíîó âúñïðè#͐ "<
2
< á@äè õðñòîëþ͐áèâh‫ۦ‬è äøè òâî~͐è
‫ ۦ‬âú ‫ۦ‬îòúìьøòå <
< íè~͐ âhíьöåìú íåïðháðьäîìû‫ۦ‬è âhêú âhêî <
< ìú à͐ìèíú <

Примітки. Останні три рядки похвали князеві Святославові містяться, як бачимо,
на 2 арк. останнього факсимільного видання пам’ятки, а початок і більшість тексту – на
звороті 2 арк. Можна гадати, що первісно початок похвали був лицевим боком 2 арк.; а
зворотом його – бік із зображенням Христа Спаса, над яким написано кінцеві три рядки
похвали. При цьому необхідно відзначити, що дослідники Збірника 1073 року на вагомій
підставі припускають, що аркуш із Христом-Спасом був вставним (Костюхина Л. М.,
Шульгина Э. В. Описание рукописи Изборника Святослава 1073 года // Изборник
Святослава 1073 года / Научный аппарат факсимильного издания. – С. 60, сноска 9). 7–8.
У слові ìuäðîó перша літера ‒ лігатура ì та u. 18. У першому слові пропущено склад;
треба æåëàíè~ìь. 22. У слові âèíîó лігатура è та í.

66

Збірник Святослава 1073 року

263 зв.
а
А͐ êîíьöь âьñhìú êíèãà
ìú" ‫ۦ‬îæå òè ñîáh íå ë͐@áî"
òîãî ‫ۦ‬è äðîóãîó íå òâîðè :-:
Âú ëhòî " _¾ôïà " íàïèñà
Ї¿w͐ííú äèà͐êú ‫ۦ‬èçáî
ðьíèêú ñь" âåëèêîóî‫ۦ‬ó
ìîó êí#ç͐þ ñòîñëàâîó :—
б
Âåëèêûè âú êí#çьõú
êí#çь ñâ#òîñëàâú
Âúæäåëàíè‫~ۦ‬ìь" çhëî <
âúæäåëàâú < < <
Дðьæäàëèâûè͐ âëàäûêà <
î͐áàâèòè < < <
Пîêðúâåíû"͐ ðàçîóìû <
âú ãëîóáèíh < < <
Мíîãîñòðúïúòьíûõú <
ñèõú êúíèãú < < <
Пðhì@äðàà͐ãî âàñèë# <
âúðàçîóìhõú < < <
Пîâåëh ìí͐h" í~ ìîó <
äðîó âhäè\ < < <
Пðhìhíîó ñúòâîðèò¿ <
ðh÷è" è͐íàêî < < <
Íàáúä#øòå òîæьñòâî <
ðàçîóìú å͐ãî < < <
Aæå à͐êû áú÷åëà ë͐þáî <
ähëьíà∙< < <
Сú âьñ#êîãî öâhòà ï͐ñàí¿îó͐ <
Сúáьðàâú ‫ۦ‬àêû âú ~͐äè <

íú ñúòú < < <
Âú âåëúìûñëьíî~͐ ñðь <
äьöå ñâî~͐ < < <
Пðîëèâà~͐òь à͐êû ñú <
ñëàäúêú < < <
‫ۦ‬
Иç îóñòú ñâîè͐õú ïðh <
äú áîë#͐ðû < < <
264
а
Íà âúðàçîóìèíè~ òhõú
ìûñëåìú < < <
Aâë͐#"͐ ñ# è͐ìú íîâûè <
ï͐òîëåìåè͐ < < <
Íå âhðî\͐ íú æåëàíè~͐ <
ìь ïà÷å < < <
‫ۦ‬
И ñúáîðà ähë͐# ì͐íîãî÷ьñòь <
íûè͐õú < < <
Бîæьñòâьíûè͐õú êú <
íèãú âьñhõú < <
‫ۦ‬
Иìè æå è͐ ñâî‫ "ۦ‬ïîëàòû <
èñïúëúíь͐ < < <
Âh÷ьíîó\› ñè ïàì#ò›ь <
ñúòâîðè <
Еæå ïàì#òè âèí@ âú <
ñïðè"͐òè < < <
Б@äè õðèñòîë›þáèâh
è å͐ãî äѓøè < < <
Âú î͐òúìьøòåíè~͐ âhí͐ <
öåìú < < <
Бëàæåíûè͐õú è͐ ñѓòûè <
õú ì@æь < < <

67

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

ЗБІРНИК СВЯТОСЛАВА 1076 РОКУ
Відомий і під іншими назвами, зокрема як Ізборник 1076 року, Ізборник
Святослава. Пергаменна книга в 40, написана уставом в один стовпець, налічує
277 арк. (перший аркуш і зворотній бік останнього аркуша – не заповнені
текстом). Текст погано зберігся, частково поновлений у ХІV – ХV ст. У кінці
50-их років ХХ ст. було здійснене оптико-фотографічне дослідження пам’ятки
(Д.П. Ерастов) і переконливо прочитано багато вицвілих й нечітких місць
рукопису. Оздоблення скромне. Збірник 1076 року складено в Києві на основі
книг княжої бібліотеки. Містить уривки зі Святого Письма, твори Отців Церкви
та ін., перекладені з грецької мови, очевидно, на півдні Славії; в окремих
текстах відчутне редагування давньокиївських книжників.
Пам’ятка зберігається в Державній публічній бібліотеці ім. М. Є. СалтиковаЩедріна в Санкт-Петербурзі, шифр: Эрм. 20.
Уперше Збірник 1076 року опублікував В. С. Шимановський (СПб., 1887;
1894), але незадовільно. Критичне видання пам’ятки з урахуванням оптикофотографічного її обстеження вийшло в Москві 1965 року – «Изборник 1076
года / Изд. подгот. В. С. Голышенко, В. Ф. Дубровина, В. Г. Демьянов,
Г. Ф. Нефедов». Тут же вміщено результати детального кодикологічного й
археографічного обстеження пам’ятки та повний покажчик словоформ. Текст
видано сторінка в сторінку.
За цим виданням публікуємо уривки зі Збірника 1076 року та повідомлення
писця Йоана (Івана). У публікації пам’ятки в круглі дужки взято букви,
надруковані у виданні на місці відсутніх у рукописі малих киноварних ініціалів;
в ламані (кутові) дужки взято букви або текст, що читаються з труднощами (або
зовсім не читаються неозброєним оком), читання якого, однак, перевірене або
відновлене за допомогою фотоаналізу).
101 зв. 1

[...]
сго васили" како подоба

102

~ть члвкоу быти: 8 : ,, $

5

10

Лhпо ~сть члвкоу имhти
паче вьсего жити":
да не прилежить и
мhньи зhло " нъ тhле
си въздьрж#ни~ " оудо
брени~ норовоу " гласоу
оумилени~ ї оудобрени~:
hдени~ и пити~ без го
вора съ оудьрж#ни~мь " ,, $
Прhдъ старьци мълч#ни

5

10

1

68

~ " прhдъ моудрыими по
слоуш#ни~ " съ тъчьныи
ми любъвь имhти " съ
мьньшиими л@бъвьно
~ съвhщани~ " ,, $
Отъ плътьскыихъ и любо
сластьныихъ вештии
бhгати " мало глати " а
множh~ разоумhвати1 "
не дьрзоу быти словъ
мь " ни прhрhковати въ

Лігатура з т і и.

Збірник Святослава 1076 року

людьхъ " ,, $
Не скоро въ смhхъ въпада
ти " сором#живоу быти "
102 зв. долоу очи имhти а го
рh " не противоу отъвhща
вати " ,, $
Послоушьливоу быти до съ
5
мьрти " троуж#ти с# до
съмрти поминати присно
страшьно~ и въторо~ прї
шьстви~ " и дн~ь съмьрть
ныи " ,, $
10
О надежди радовати с# "
молити с# непрhстань
но " при вьсемь ба хвалити2 "
(В)ъ скърбьхъ тьрпhти: къ
103
всhмъ съмhреноу быти "
велич#ни" бhгати го
вhиноу быти " ,, $
Блюсти срдце отъ помы
5
слъ зълыихъ " събирати3
имhни~ на нбсьхъ " за
конъ хоронити " любити4
га вьсhмь срдцьмь " и блї
жьн#аго "ко самъ с# " ,, $
10
И самомоу с# испытати
о помыслhхъ и о дhлhхъ
по вс# дн~и: ,, $
Не оплитати с# лихыми
103 зв. рhчьми " и не искати жи
" лhнивыихъ " нъ тъкъ
мо подраж#ти " стыи
хъ оць " ,, $
5
Радовати с# съ исправль
шими добронорови~ "
и не завидhти " съ стра
2
3
4

Лігатура з т і и.
Лігатура з т і и.
Лігатура з т і и.

10

104

ж@штими страдати "
и съ плачюштиими зh
ло плакати с# " ,, $
Осоуженоу быт~и неже осоу
дити " ни же поносити w
брашт#юшт@ с# отъ
грhхъ: 8 : ,, $
Николи же себе правьдьна
творити " нъ грhшьни
ка себе имhти прhдъ бь

мь и члвкы: ,, $
Оучити ненаказаны" "
оувhштати малодш~ьны
": слоужити больнымъ "
ногы св#тыихъ оумы
10
вати: ,, $
Страньныихъ и братол@
бьи прилеж#ти " съ ~ди
новhрьныими миръ и
104 зв. мhти: 8 : $
Еретикъ члвк~ъ отъврашт#
ти с# " книгы прhданы
" почитати " а въ съкръ
5
вены" отиноудь не при
ниц#ти: 8 : $
О оц~и и сн~h и стhмь доусh
не пытати " нъ ~диносоу
штьноу стоую троиц@ съ
10
дрьзновени~мь глаго
лати: 8 : $
Крьшт#ти с# ~сть лhпо
"ко же при#хомъ: и не
105
кл#ти с# отиноудь " и не
да"ти сребра сво~го въ
лихвоу " ни иного ничь
со же на оумножени~
5
пишт#: ,, $
Бhгаи пи"ньства " и отъ
печалии жити" сего:
не бесhдоуи лоуками о
5

69

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

тинuдь ни w комь же
глати: ,, $
И никако же послоуш#
ти клеветани": нъ вь
се съ испытани~мь:
[...]
269
о милостивhмь созоменh "
и о томь како да"и нищемоу
"р~" рицею прииме " ,,, $
5
Бh нhкыи члвкъ живы
и въ и~роусалим<h>• со
зоменъ именьмь:
тъ идыи ~дино\ скво
<зh градъ " оузьр>h нища
10
нага и печ#льна " и съ
влъкъ с# дасть <~моу>
одеждю свою " и иде въ
домъ свои " и днь прh
269 зв. клонилъ с# бh на отъве
чери~: ,, $
И легъ мало оусъноувъ: вї
дh въ сънh " "ко wбрhте
5
с# въ дворьци прhчюдь
нh " и въ немь б#ше свh
тъ безмhрьныи чисть "
и цвhтове мънози раз
личьни " и садове вьс#
10
ции: ,, $
И видhхъ же ины ограды:
"же б#ахоу wбрасли о
тъ горы до долоу " пло
270
ды добровоньныими и
красьныими " и вhтвї
~ прhклонило с# бh до
земл# " дроугъ дгоуга
5
добрh~: ,, $
Пътиц# же многообра
зьны сhд#хоу вьрхu
їхъ " пhснь поюшт# сла
дъкоу " дроуга къ дрu
10

зh приклан#юшти с# "
млъч#ни" не имоу
ште: ,, $
ßко же гласоу слыш#ноу
270 зв. быти отъ земл# до нбе
се " садове же колhбаа
хоу с# сто"ште въ сла
вh велицh: ,, $
5
Источьници же теч#ахu
"ко и доуга въ красоу
сто"шти: , $
Си же ~моу вид#шт@ "
приде къ немоу нhкы
10
и оунош# красьнъ зhло "
и гла ~моу поиди въ с
лhдъ мене " онъ же иде
въ слhдъ ~го " и придо
271
с<т>е къ стоборию золотъ5
мь покръвеноу " и пола
ты зhло славьны и кра
сьны " и зьр#штю созо
5
меноу тамо: , $
И се изидош# ис полатъ
тhхъ моужи крилати "
свьт#<ш>те с# "ко и сл~нь
це " нос#ште ларh " д~ " ри "
10
о ко~мьжьдо лари слоу
ж#ште "д~ ",$
śгда же прhчюдьны" ты
двьри миноваахоу анъ
271 зв. гели: ,, $
Разоумh созоменъ "ко
къ немоу б#хоу идоу
ште " и ~гда приидоша
5
къ стоборию ономоу "
и противоу созоменоу
сташ#: ,, $
Съньмъше <же ла>рh съ ши
и своихъ " и <п>оставльше
10

5

70

Лігатура з т і ъ.

Збірник Святослава 1076 року

h жьдаахоу нhко~го
вельможh прити къ
нимъ " и видh созоме
нъ " и се моужь крась
272
нъ зhло " и доброобра
зьнъ вельми " излh
зъ ис полатhхъ прии
де къ англомъ нос#
5
штиимъ ларh " и гла
имъ: ,, $
Отъкрыите ларh и пока
жhте " члвкоу ономоу
чьто ~моу хран#ть свї
10
тъ за ~динu свитоу "
зане помилова нагаа
го оньсицю: ,, $
И тоу аби~ отъкрыш#
272 зв. ~динъ " отъ златыхъ о
нhхъ ларевъ: ,, $
И нач#ш# искладати:
срачицh и свиты цсрь
5
скы": и оскрилы кра
сьны и различьны видh
ни~мь " и простирахu
прhдъ нимь гл@ште "

~ть " за ~диноу сви

10

10

273

5

10

тоу " гла ~моу агглъ "
тебh глаголю сwзо
273 зв. мене: ,, $
Се кол<и>ко ти оуготовахъ
благыихъ <за ~>д<иноу> с
витоу " ~же видh м# на
5
га и оумилосрьди с# и о
блhче м# " иди оу<бо> и т
<вори та>кожде и възда
сть ти с# " р~ " рицею " се слы
ш#въ со<зоменъ гл~а ~>
10
моу страхъмь одьр<ь>
жимь и радостью гла
~моу: ,, $
Да <тако ли> ~сть иже ми
274
лостыню твор#ть оубо
тыимъ " и гла емоу еи "
вс#къ бо облач#"и оу
богааго хса облачить "
и вс#къ съвлач#" ха
съвлачить " или накъ
рьмл#" хса накръми
ть и прииметь: ,, $
Се же ти заповhдаю не р<а>
10
скаи с# николи же о ми
лостыни " ни поноси ни
штю "ко далъ ~моу ~
си чьто " еда въ мьзды
274 зв. мhс<т>о соугоубоу тъште
тоу въсприимеши " <вьс#>
5

воле ги созомени: оуго
дьна ли ти соуть прh
дъ очима: ,, $
Онъ же гл~ааше " нhсмь
достоинъ ни на стhнь
свитъ сихъ зьрhти "
кажюштемъ же имъ
свhтьлы" и пьстры"
и златы" ризы " и въ
зиде число ихъ до ты
с#шт#: ,, $
śгда же показаш# ~мu "
~же гл~еть " р~ " рицею п
рииметь " и животъ
вhчьныи наслhдоу

5

10

71

къ <бо> да"и млстыню и
раскавъ с# и поносивъ
мьздоу си погоубить "
и се слыш#въ созоменъ "
въспр#ноувъ и дивл#а
ше с# чюд# с# видhнию "
и помышл#аше гл#
аште си тако " то и дроу

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

гоую дамь свитоу нищи
имъ " и въ дроугоую но
чь видh тъ же сънъ "
275
И бысть милостивъ зhло
на оубогы" " "ко слыш#
ти вьсhмъ коньцемъ
земл# " млстиво~ ~го
5
жити~ и штедроты " "
же на вс#комъ члвцh:
и бысть uгодьнь бо~у и
члвк~омъ: ,, $
Иже всхочеть самоволь
10
ствъмь и льготою бе
с троуда спсти дш@
свою " млстынею можеть
спсти \ милоу"и бо
275 зв. н<иш>т# бо~у въ заимъ да
<~>ть " и сh"и съ блгсл<о>
влени~мь  съ блгслвле

5

10

276

5

10

6

ни~мь пожьнеть жиз
нь вhчьноу\: ,, $
ßко же самъ гъ6 въ ~уанге

лии глеть " Блжни мило
стивии "ко ти помило
ловани боудоуть: бо~у
<же> нашемоу слава  нын#
Коньч#ш# с# книгы си#
роукою грhшьнааго и
о<ана> " избьрано из мъ
ногъ книгъ кн#ж<ихъ>7
иде же криво брати~
исправивъше чьтhте
блгсловите а не кльнh
т<е:> <аминъ>8
Конч#хъ книжькы си"
въ лhт~ <҂ s~ ф~ п~ д~ •>9 лhто "
при стославh кн#
зи роусьскы зе
мл#: ами
нъ

В рукописі так – г ъ.
Кінець слова (кн# ж<ихъ>) промазаний
настоєм дубового горішка, читається дуже
важко і озброєним оком.
8
Кінець слова (аминъ) читається лише
озброєним оком: вицвіло чорнило.
9
Дата <҂ s~ ф~ п~ д~ •>) в плямі від настою
дубового горішка, яким була промазана для
відновлення вицвілого чорнила. Озброєним
оком видно, що п переправлена в рукописі
на н.
7

72

Архангельське Євангеліє 1092 року

АРХАНГЕЛЬСЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ 1092 РОКУ
Короткий апракос. Пам’ятка в 4° налічує 178 пергаменних аркушів,
заповнених в один стовпець. Первісна книга збереглася не в повному обсязі
(особливо значні втрати на початку). Найдавніша частина кодексу – арк. 1–177 –
написана трьома почерками. Перший писець (арк. 1–76 зв.) – невідомий; другий
переписувач (арк. 77–175) залишив своє ім’я – Мè÷ьêî (Мè÷ьêà ?) на 175
аркуші; третій писець (арк. 175–177) – пресвітер Петро (?), який подав дату
завершення переписування Євангелія: 6600 рік, тобто 1092 рік по Різдві
Христовому. Орфографію Мичка характеризують пропуски букв ъ, ь (на місці
занепалих редукованих голосних – справжніх, етимологічно виправданих та
гаданих), які він позначає двома крапками над наступними приголосними
(можливо, дві крапки – результат модифікації до невпізнання паєрка). Арк.
177 зв. заповнено почерком ХІІІ/ХІV століть, а підшитий до книги арк. 178 –
почерком ХІІ ст. Оздоблене киноварними ініціалами старовізантійського типу.
Над киноварною заставкою (арк. 123) написано: à ëþáà çàñòàâèöå èñêàæå ïþ.
Абсолютна більшість заголовків та календарних вказівок написані киновар’ю.
Пам’ятка зберігається в Державній російській бібліотеці в Москві, шифр:
М. 1666. Рукопис привезено з Архангельська (звідси й назва Євангелія) та
куплено в Москві 1877 року. У 1912 році пам’ятку видано в Москві способом
трикольорової фотоцинкографії з повною імітацією оправи й кожної сторінки:
«Архангельское евангелие 1092 / Изд. Румянцевского музея». За цією
публікацією наводимо уривки з пам’ятки (написані 1-м і 2-м почерками).
Використано транслітерацію Л. П. Жуковської, яка підготувала пам᾿ятку до
видання (див. публікацію «Архангельское Евангелие 1092 года: Исследования,
древнерусский текст, словоуказатель» (М., 1997)). Із лінгвістичних досліджень
пам’ятки варто відзначити статтю П. П. Бузука «Про мову найдавнішої
української євангелії» (Записки Історико-філологічного відділу УАН. – К.,
1927. – Кн.12. – С. 1–11).
76 зв.
С@(á/)" ñrðîï@ góà" ^ ìàòfЃ ãëà. ì_â >$

Мт. VІ
1–2, 6–13
5

Pg÷g ãь âúíèìàèòg ìëòrí# âàøà"
íg òâîðèòg ïðgäú ÷ëâêr" äà âèäèìè
èìè á@ägòg" àùg ëè æg íè ìúçär íg èìàòg ^ îö# âàøgãî èæg gñòь íà íáñьõú" ~ãäà áî òâîðèøè ìëòríþ" íg âúñòð@áè ïðgäú ñîáîþ" "êî îóïîêðròè"
òâîð#òь âú ñúíьìèùèõú" è âú ñòьãíàõú" äà ïðîñëàâ#òь ñ# ^ ÷ëâêú"
73

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

10

Мт. VI
15

20

25

30

àìèíú ãëþ âàì" âúñïðèèì@òь ìьçäîó ñâîþ" òr æg ~ãäà ìîëèøè ñ# âúíèäè âú êëhòь òâîþ" è çàòâîðè äâь76
ðè ñâî"" è ïîìîëèñ# îö¨þ òâî~ì@
âú òàèíh˜" è îöь òâîè âèä#è ò#́ âú
òàèíh" âúçäàñòь ògág "âh" ìîë#ùg æg ñ# íg ëèõî ãëhòǵ" "êî è "çr÷ьíèöè" ìьí#òь áî ñ# "́êî
âú ìúíîçhãë¨àíèè ñâîgìь î́óñërøàíè á@ä@òь• íg ïîäîáèògñ# îóáî èìú• âhñòь áî îöь âàøь
èõú æg òðháîógòg• ïðhæg ïðîøgíè" âàøgãî• ñèög îóáî ìîëèòg
ñ# âr˜" Î÷g íàøь èæg gñè íà íáñ¨õú"
äà ñò¨èòьñ# èì# òâî~• äà ïðèägòь
öðòâè~ òâî~" äà áîóägòь âîë# òâî"" àêà íà íáñ¨è è íà çgìëè" õëháú íàøь íà ñîóùьírè äíь" äàè íàì äíь"
è îñòàâè íàìú äúëãr íàø#" "êî è
ìr îñòàâë#~ìú äúëæьíèêîìú
íàøèìú" è íg âúâgäè íàñú âú íàïàñòь" íú èçáàâè ír ^ ígïðè"çíè"
"êî òâî~ ~ñòь öðòâî" è ñèëà è ñëàâà îöà è ñíà è ñòãî äõà âú âhêr àìè"
77
[...] Сîó" à" ïî" è ñò̔ãî fg”-

М. ІІ,
23–27
5

10

wäîðà < góà < ^ ìàðêà <
Âú îíî âðg" õîæàøg ²ñú âú ñqáîòîó" ñêâî
çh ñh"íè"" è íà÷àøà q÷gíèöè ~ãî ïîóòь òâîðèòè" âúñòьðãàþùg
êëàñú" è ôàðèñgè ãëàõq ~ìq
âèäèøè ëè ÷òî ñè òâîð#òь" âú ñq" ~ãî æg íg äîñòîèòь" è ãëàøg èìú" íhñòg ëè íèêîëè æg ÷ëè" ÷òî ñúòâîðè äâä
~ãäà òðgáîâà" è âúçàëêà ñ# ñàìú" è èæg á#õq ñú íèìь" êàêî âúíèäîøà
âú õðàìú áæèè" ïðè àâèàfàðh àð74

Архангельське Євангеліє 1092 року

15

М. ІІІ,
1–5
20
М. ІІІ

25

30

Й. І,
44–52
35

40

Й. І

45

50

õègðgè" è õëhár ïðgäьëîægíè" ñúíhñòь" èõú æg íg äîñòî"àøg "ñòè
òúêìî ègðgîìú" è äàñòь è ñqùèèìú ñú íèìь• è ãëàøg èìú• ñqáîòà
÷ëâêà ðàäè ár" à íg ÷ëâêú ñqáîòr
ðàäè• òhìь ƒь ~ñòь ñíú ÷ëâ÷ь ñqáîòh
è âúíèäg ïàêr âú ñúíьìèùg" è áh
÷ëâêú òq è ðqêà ~ãî áh ñqõà" è íà77 зв.
çèðààõq ~ãî" àùg âú ñqáîòq èöhëèòь ~ãî" äà âúçãëþòь íà íь"
è ãëà ÷ëâêq èìqùþqìq ñqõq ðqêq" ñòàíè ïîñðgäh èõú• è
ãëà èìú• ÷òî äîñòîèòь âú ñqáîòq•
äîáðî ëè ñúòâîðèòè• èëè çëî ñúòâîðèòè•äøþ ñúïàñòè ëè ïîãqáèòè• W¨íè æg ìúë÷àõq• è âúçðhâú íà Ў# ñú
ãíhâúìь• ñêьðá# î îêàìgí~íèè
ñðöь èõú• è ãëà ÷ëâêq• ïðîñòьðè ðqêq ñâîþ• è ïðîñòðg• è qòâьðäèñ# ðqêà ~ãî öhëà• àêr äðqãà""
Íg •à• ñòõú ïððêú < gó• ^ Iwíà <
Âú îíî âðg• âúõîòh ²ñ èçèòè âú ãàëè
ëgþ• è wґ¨áðhòg ôèëèïà è ãëà ~ìq• èäè ïî ìíh• áh æg ôèëèïú ^ âèfьñàèär ãðàäà• àíäðgîâà è ïgòðîâà•
îáðhòg ôèëèïú íàôàíàèëà• è ãëà
~ìq• ~ãî æg ïèñà ìîñèè âú çàêîíh
è ïððöè• îáðhòîõîìú ñà• ñíà èwñèôîâà• èæg ^ íàçàðgfà• ãëà ~ìq
íàfàíàèëú• ^ íàçàðgfà ìîægòь
ëè ÷òî äîáðî áròè• ãëà ~ìq ôèëèïú• ïðèäè è âèæь• âèähâú æg ñ íàfàíàèëà• èäqùà êú ñîáh• ãëà ~ìu
ñg âú èñòèíq èëèòhíèíú• âú í~ìь æg ëьñòè íh• ãëà ~ìq íàfàíàèëú• êàêî ì# çíà~øè• ^âhùà ñ è ðg÷g
~ìq• ïðgæg äàæg íg âúãëàñè ògág ôèëèïú ñqùà ïîäú ñìîêîâèþ âèähõú
75

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

55

ò#• ^âhùà íàôàíàèëú è ãëà ~ìq•
ðàââè òû ~ñè ñíú áæèè• òû ~ñè öðь
èçë~âú• ^âhùà ñ è ðg ~ìq• çàí~ ðhõú òè• "êî âèähõú ò# ïîäú ñìîêîâèþ• âhðq~øè è áîëьøà ñèõú qçьðèøè•
è ãëà ~ìq• àìíú àìíú ãëþ âàìú• ^ñgëh qçðèòg íáî ^âьðòî• è àíãër
áæè" âúñõîä#ùà è ñúõîä#ùà íàäú ñíà ÷ëâ÷ьñêààãw"
80

[...]
М. VIII,
34–39
5

М. VIII

10

15

М. IХ
1
20

Íg •г• góà• ^ МАР<…

Рg ãú ñâîèìú q÷gíèêîìú• èæg
õîùgòь âú ñëhäú ìgíg èòè• äà
^âьðægòьñ# ñgág• è âúçìgòь êðь
ñâîè• è èägòь ïî ìíh• èæg áî àùg
õîùgòь äøþ ñâîþ ñïñòè• ïîãqáè80 зв.
òь þ• à èæg ïîãqáèòь äøþ ñâîþ ìgíg ðàäè è góàëèà• òú ñïñgòь þ• êà"
qáî ïîëьçà ~ñòь ÷ëâêq• àùg ïðèîáðàùgòь• âьñь ìèðь à äøþ ñâîþ
^ùgòèòь• ëè ÷òî ïîäàñòь ÷ëâêú
èçìhíq íà äøè ñâî~è• èæg áî àùg ïîñòräèòьñ# ìgíg• è ìîèõú
ñëîâgñú• âú ðîäh ñgìь ïðgëþáîähèíhìь• è ãðhøьíhìь• è ñíú ÷ëâ÷ь
ïîñòräròьñ# ~ãî• ~ãäà ïðèägòь âú ñëàâh îöà ñâî~ãî• ñú àíãër
ñòrèìè• è ãëàøg èìú• àìèíú•
ãëþ âàìú• ñqòь íhöèè è ^ ñьäg
ñòî"ùèèõú• èæg íg èìqòь âúêqñèòь ñúìьðòè• äîíägæg âèä#òь öðñòâî áæè~• ïðèøьäúøg âú ñ¿ëh <

76

Архангельське Євангеліє 1092 року

110
[...]
Л. ХХІІІ,
32–49
5

Л. ХХІІІ 10

15

20

25

30

Л. ХХІІІ

góà• è• ^ ëqêr §…

Âú îíî âðg• âgägíà árñòà ñú ñìь• èíà äâà çëîäh"• qáèòú• è ~ãäà
ïðèâgäîøà íà ìhñòî• íàðèöà~ìî~ êðàíè~âî• òq ðàñï#øà ~ãî• è çëîäh"• wâîãî qáî w ägñíqþ• à äðqãààãî î øþþþ• ñú æg ãëààøg• î÷g ^ïqñòè èìú•
íg âhä#òь áî ñ# ÷òî òâîð#ùg• ðàçäh110 зв.
ë"þùg• ðrçr gãî• ìgòàõq ægðgáè"• è ñòî"õq ëþäè~ çð#ùg• ïîäðàæàõq æg ~ãî êí¨ґ#çè• ãëþùg ñú íèìè• èír ~ñòь ñïñëú• äà ñïñòь è ñgág• àùg ñь ~ñòь õñú• ñíú áæè èçáðàírè• ðqãàõq æg ñ# ~ìq è âîèíè• ïðèñòqïëþùg• è îöьòú ïðèíîñ#ùg ~ìq• è ãëþùg• àùg òr ~ñè öðь èþägèñêú• ñïñè ñ# ñàìú• áh
æg è íàïèñàíè~ íàïèñàíî íàäú
íèìь• êúíèãàìè gëèíьñêàìè•
è ðèìьñêàìè• è æèâьêìè• ñь ~ñòь öðь èqägèñêú• ~äèíú æg ^ îáhøgíúèõú• çëґîähè• õqë#øg
~ãî ãë"• àùg òr ~ñè õñú ñïñè ñ#
ñàìú è íàñú• ^âhùàâú æg äðqãrè• ïðhò#øg ~ìq ãë"• íè ëè
òr áîèøè ñ# áà• "êî âú òîìú æg
îñqægíèè ~ñè• äà âh qáî âú ïðàâьäq• äîñòîèíà áî ïî ähëîìú
íàþ ïð~ìë¨ґ~âh• à ñь íґ÷òî æg çë¨ґà
111
íg ñúòâîðè• è ãëàøg ñâè• ïîì#íè
ì" ãè ~ãäà ïðèägøè âú öðñòґâî
òâî~• è ðg÷g ~ìq ñú• àìíú ãëþ
òîáh• äíь ñú ìíґîþ áqägøè âú
77

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

35

40

45

50

ðàè• áh æg ãîäèíà àêr øgñòà"•
è òьìà ár ïî âñґgè çgìëґè• äî ãîärír [!] ägâ#òr"• è ïîìьð÷g ñúëíög• è çàïîíà öðêâьíà"• ðàçäðà
ñ# íà äâî~• ñú ârøьí"ãî êðà"•
äî íèæьí"àãî• è âúçãëàøь ãëàñúìь âgëèêrìь• ñ ðg÷g• î÷g âú ðqöh
òâîè• ïðgäàþ äõ̖ú ìîè• è ñg ðgêú•
èçäúøg• âhähâú æg ñúòьíèêú•
árâúøg~• ïðîñë¨ґàâè áà ãë"• âú èñòèíq ÷ëâêú ñь• ïðàâьäьíú áh•
è âñè ïðèøьäúøg íàðîäè íà ïîçîðú ñь• âèä#ùg áúâàþùà"• áьþùg ïьðñè ñâґ¨î"• âúçâðàùàõq ñ#•
ñòî"õq æg âñґ¨è çíґ¨à~ìè¿ ~ãî• èçäàëg÷à• è ægír ïðèøьäúøà"
ïî í~ìь• îòú ãàëèëg"• çð#ùg ñèõú <

Примітки. 10. ðrçr – так у факсиміле. 14. Стягнення (гаплографія) èè у
передостанньому слові; замість áæèè. 16. Пор. ïðèñòqïëþmg в Мстиславовому
Євангелії. 21. Пропущено в флексії -à; потрібно æèâьêàìè. 43. Пор. âèähâú æg в
Мстиславовому Євангелії.

116
[...] Âú ï# âgëè• íg• íà ëèòóðãèè <…
^ ìàòьfgà <<
Мт. ХХVІІ,
1–38
5

10

Âú w¨íî âðgì"• ñúâhòú ñúòâîèøà• âñ¨è àðõègðgè è êí¨èæьíèöè• è ñòàðьöè ëþäьñöèè•
íà ñà• "êî äà qáèòè ~ãî•
è ñúâ#çàâúøg ~ãî• âgäîøà è ïðgäàøà è ïîíьñêqqìq ïèëàòq• èãgìîíq• òúãäà
âèäh èþäà• ïðgäàâúè ~ãî• "êî îñqäèøà è• ðàñêà"âúñ# âúçâðàòè •ë• ñðgáðьíèêú• àðõègðgw¨ìú• è ñòàðьögìú ãë"• ñúãðhøèõú
ïðgäàâú êðúâь ígïîâèíьíq• îíè
78

Архангельське Євангеліє 1092 року

15

20

25

30

35

40

Мт. ХХVII

45

50

æg ðgêîøà• ÷òî ~ñòь íàìú• òr qçðèøè• è ïîâьðãú âú öðêââè• ñð¨gáðьíèêú• ^èäg è øьäú qäàâè
ñ#• àðõègðgè æg âúçьìúøg ñð¨gáðî
ðgêîøà• íg äîñòîèíî ~ñòь• âúëîæèòè ~ãî âú êðîâîíú• ïîí~æg öh116 зв.
íà êðúâg ~ñòь• ñúâhòú æg ñúòâîðьøg•
êqïèøà èìь ñgëî ñêqähëьíè÷g•
âú ïîãðgágíь~ ñòðàíьírèìú•
òhìь æg íàðg÷g ñ# ñgëî òî• ñgëî
êðúâè äî ñgãî äíg• òúãäà ñúárñòь ñ#• ðg÷gíîg ïððêìь• ègðgìègìь ãëþùgìь• è ïðè"øà •ë• ñð¨gáðьíèêú• öhíq öhí~íààãî• ~ãî æg
öhíèøà• ^ ñíâú èçëâú• è äàøà
"• íà ñgëh ñêqähëьíè÷è• "êî
æg ñúêàçà ìíh ãь• ñ æg ñòà è ïðgäь ãgìîíúìь• è âúïðîñè ~ãî èãgìîíú ãë"• òr ëè ~ñè öðь èþägèñêú• ñ æg ðg÷g ~ìq• òr ãë~øè• è gãäà ãëààõq íà íь• àðõègðgè• è ñòàðьöè• íè÷òî æg íg ^âhùàâàøg• òúãäà ãëà ~ìq ïèëàòú• íg ñëúøèøè ëè êîëèêî íà
ò# ñúâhähògëьñòâqþòь• è íg
^âhùà ~ìq• íè êú ~äèíîìq
ãëq• "êî ä¿â¿òè ñ# èãgìîíq çhëî <
117
íà âñ#êú æg äíь âgëèêú• îár÷àè
áh èãgìîíq• ^ïq÷àòè íàðîäq•
~äèíîãî ñúâ#çьí" ~ãî æg õîò#õq èìàøg æg òúãä¨à• ñúâ#çьí"
íàðî÷èòà• íàðèöà~ìà âàðàâà•
ñúá¨ðàâúøgìú æg ñ# èìú• ðg÷g èìú ïèëàòú• êîãî õî÷gòg ^ îáîþ•
^ïqùþ âàìú• âàðàâq ëè• èëè
ñà• íàðèöà~ìààãî õ̖ñà• âhäàøg
áî• "êî çàâèñòè ðàäè ïðgäàøà
79

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

55

60

Мт. ХХVІІ
65

70

75

80

Мт. ХХVІІ
85

~ãî• ñhä#ùþ æg ~ìq íà ñqäèùè• ïîñ¨ëà êú í~ìq ægíà ñâî"
ãëþùè• íè÷òî æg òîáh• è ïðàâьäьíèêq òîìq• ìí¨îãî áî ïîñòð¨àäàõú• äíь âú ñúíh ~ãî ðàäè• àðõègðgè æg è ñòàðьöè• íàqñòèøà íàðîäú• äà èñïðîñ#òь âàðàâó• ñà æg
äà ïîãqá#òь• ^âhùàâú æg èãgìîíú ðg èìú• êîãî õîùgòg ^ îáîþ äà ^ïqùþ âàìú• îíè æg ðgêîøà âàðàâq• ãëà èìú ïèëàòú•
117 зв.
÷òîæg ñúòâîðq• èñq íàðèöà~ìq õîó•
øà âñ¨è• äà ðàñï#òú áqägòь• èãgìîíú æg ðg÷g èìú• ÷òî æg çë¨î ñòâîðè• îíè æg èçë¨èõà âúïь"õq ãëþùg• äà ðàñï#òú áqägòь• âèähâú
æg ïèëàòú• "êî íè÷òî æg íg qñïh~òь• íú ïà÷g ìúëâà árâà~òь• ïðèèìú âîäq• qìû ðqöh• ïðgäà íàðîäîìú ãë"• ígïîâèíьíú ~ñìь
^ êðúâè ñgãî ïðàâьäьíèêà• âú qçðèòg• è ^âhùàâúøg âñ¨è ëþäè~ ðgêîøà• êðúâь ~ãî íà íàñú è íà
÷àähõú íàøèõú• òúãäà ^ïqñòè
èìú âàðàâq• ñà æg áèâú ïðgäà èìú• äà ~ãî ðàñïьíqòь• òúã¨äà âîèíè èãgìîíîâè ïîèìúøg ²ñà íà ñqäèùè• ñúáьðàøà íà íь âñ¨þ ñïèðq•
è ñúâ¨ëgêîøà ~ãî• õëàìèäîþ ÷ьðâë~íîþ w¨ähøà ~ãî• è èñïëgòúøg
âhíьöь• ^ òьðíè"• âúçë¨îæèøà
íà ãë¨àâq ~ãî• è òðúñòь âú ägñíèöþ ~ãî• è ïîêë¨àí"þùg ñ# ïðgäú íèìь• ðqãàõq ñ# ~ìq ãëþ• ðàäqèñ# öðþ èqägèñêú• è ïë¨ьâàâúøg
íà íь âúçàøà òðúñòь• è áè"õq
~ãî ïî ãë¨àâh• è ~ãä¨à ïîðqãàøà
ñ# ~ìq• ñúâëgêîøà ñú í~ãî õë¨àìèäq• è îáë¨gêîøà ~ãî âú ðrçr
80

Архангельське Євангеліє 1092 року

90

95

100

Мт. ХХVІІ
105

Л. ХХІІІ
39–43

110

115

Мт. ХХVІІ 120
39–40

ñâ¨î"• è âgäîøà è íà ðàñï#òь~• èñõîä#ùg æg• w¨áð¨hòîøà ÷ëâêà•
êóðèígèñêà• èìьíьìь ñèìîíà•
ñgìq çàähøà ïîígñòè êðь ~ãî•
è ïðèøьäúøg íà ìhñòî• íàðèöà~ìî~ ãîëúãîfà• ~æg ãë~òь
ñ# ëúáîâî ìhñòî• äàøà ~ìq
ïèòè îöьòú ñú çúë÷ьþ ñúìhøgíú• è âúêqøь íg õîò#øg ïèòè•
ðàñïьíúøg æg ~ãî• ðàçähëèøà ðèçr ~ãî• ìgòàâúøg æðgáь"• è ñhäúøg ñòðgæàõq ~ãî òq• è ïîëîæèøà íàäú ãë¨àâîþ ~ãî• âèíq íàïèñàíq• ñg ~ñòь öðь èqägèñêú <
118 зв.
òúãäà ðàñï#øà ñú íèìь äâ¨à ðàçáîèíèêà• ~äèíîãî w¨ ägñí¨qþ• à ~äèíîãî w¨ øþþþ• ~äèíú
æg ^ ïîâhøgírèõú• çë¨îähè•
õqë#øg ãë"• àùg òr ~ñè õ̖ñú•
ñïñèñ# ñàìú• è íàñú• ^âhùàâú
æg äðqãrè• ïðhò#øg ~ìq
ãë"• íè ëè òû áîèøèñ# áà• "êî âú òîìь æg îñqægíèè ~ñè• è
âh qáî âú ïðàâьäq• äîñòîèíî
ïî ähëîìú íàþ• âúñïðè~ìë~âh•
à ñь íè÷ò¨î æg çë¨à íg ñúòâîðèâú•
è ãëàøg ñâè• ïîì#íè ì" ãè ~ãä¨à ïðèägøè âú öðñòâî òâî~•
è ðg÷g ~ìq ñ• àìíú ãëþ òîáh•
äíь ñú ìíîþ áqägøè âú ðàè•
ìèìîõîä#ùgè æg õqë#õq ~ãî ïîêûâàþùg ãëàâàìè ñâîèìè• è ãëþùg• qà• ðàçàð#"è ö̖ðьêúâь• è òðьìè äíьìè• ñúçèäà" ñïñè ñgág• àùg ñíú áæèè ~ñè•

Примітки. 7. Слово âgäîøà написане на полі книжки. Хрестик над словом указує,
після котрого слова треба читати âgäîøà. 16. Помилкове написання двох â у словоформі
öðêââè. 20. Написання êðîâîíú – помилкове; у «класичних» старослов’янських текстах
êàðúâàíà. Пор. êîðâîíú у Мстиславовому Євангелії. 31. Можливо, що зайвий знак è
81

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

після ñòà має якесь відношення до слова èãgìîíú, що, однак, у пам’ятці виступає без
початкового голосного. 43. Пор. îòúïqmàòè у Мстиславовому Євангелії. 63.
Пропущену частку æg писець написав над рядком малими літерами. 64. øà – частина
слова, в якому пропущено початок, пор. у Мстиславовому Євангелії: ãëàøà âñ¿. 84.
Недописане слово ãëþmg. 86. У слові âúçàøà після ç буква à – помилка; потрібно
âúç#øà. 89. ðrçr – так у факсиміле. 124. Після слова áæèè витерто помилково ще раз
написане слово ñíú (примітка Л. П. Жуковської).

126 зв.
[...] góà• íà ëèòóð• ^ ëqêû<
Л. Х
38–42
5

10

15

Л. ХІ
27–28
20

Л. ІІІ
2–18

5

Âú wíî âðg• âúíèäg ñ âú âьñь gògðq• ægíà æg íhêà" èìgíьìь ìàðfà• ïðè"òû è âú äîìú ñâîè• è ñgè áh ñgñòðà èìgíьìь•
ìàðè"• "æg ñhäúøè ïðè íîãq
ñâq ñërøàøg ñëîâî ~ãî• ìàðúfà æg ìúëâ#øg î ìí¨îçh ñëqæьáh• ñòàâúøè æg ðg÷g• ãè• íg ðîäèøè ëè• "êî ñgñòðà ìî" gäèíq ì# îñòàâè• ñëqæèòè òè•
ðьöè qáî ~è äà ìè ïîìîægòь•
^âhùàâú æg ñ ðg÷g ~è• ìàðúfà• ìàðfà• ïg÷gøè ñ# è ìúëâ¨#øg î ìí¨îçh• ìðè" áî áëãqþ ÷àñòь èçáðà• "æg íg ^èìgòьñ#
^ í~"• ár æg ~ãä̦¨à ãëàøg ñg• âúçä¨â¨èãúøè ãëà gògðà ægíà• ^
íàðîäà ðg÷g ~ìq• áëæíî~ ÷ðgâî
íîøьøg~ ò#• è ñьñьöà "æg ~ñè
ñúñàëú• îíú æg ðg÷g• òhìь æg áëàægíè• ñërøàùgè ñëîâî áæè~•
è õðàí#ùg ~ <…
151
Бr ãëú áæèè êú èîàíq• çàõàðèèíq ñíq âú ïqñòríè• è ïðèäg âú â¨ñþ ñòðàíq èqägèñêq•
ïðîïîâhäà" êðùgíè~ íà ïîêà"íè~ ãðhõîâú è âú ^ïqùg82

Архангельське Євангеліє 1092 року

10

15

20

Л. ІІІ

25

30

35

40

íè~• "êî æg ~ñòь ïèñàíî âú êí¨èãàõú ñë¨îâgñú èñàèà ïððêà ãëþùà• ãëà âúïьþùààãî âú ïqñòúíè• qãîòîâàèòg ïqòь ãíь•
ïðàâr òâîðèòg ñòьç# ~ãî• âñ¨#êà äьáðь èñïúëí¨èòь ñ#• è âñ¨#êà ãîðà è õúëìú ñúìhðèòь ñ#•
è áqäqòь ñòðúïúòьíà" âú
ïðàâà• è îñòðè" âú ïqòè ãëàäúäúêr• è qçðèòь âñ¨#êà ïë¨úòь•
ñïñgíè~ áæè~• ãëàøà æg èñõîä#ùèìú íàðîäîìú• êðñòèòè ñ#
^ í~ãî• èùàäè# gõèäí¨îâà• êúòî ñúêàçà âàìú• áhæàòè ^
ãð#äqùààãî ãí¨hâà• ñúòâîðè151 зв.
òg qáî ïëîäú äîñòîèíú ïîêà"íèþ• è íg íà÷èíàèòg ãëàòè âú ñgáh• îöà èìàìú àâðààìà• ãëþ áî âàìú• "êî ìîægòь
áú• ^ êàìgíè" ñgãî âúçäâèãí¨qòè ÷àäà àâð¨ààìq• qæg
áî è ñgêrðà ïðè êîðgíèè äðgâà ëgæèòь• âñ#êî qáî äðgâî
íg òâîð#ùg~ ïë¨îäà äîáðà•
ïîñhêàþòь ~ è âú îãí¨ь âúìgùþòь ~• âúïðàøààõq æg è
íàðîäè ãëþùg• q÷èògëþ ÷ò¨î
ñúòâ¨îðèìú• ^âhùàâú æg ãëà
èìú• Иìh"è äâh ðèçè ïîäàñòь ígèìqùqìq• èìh"è
áðàøьíà òàêî æg äà òâîðèòь•
ïðèäîøà æg è ìûòàðg êðñòèòú ñ#• è ðgêîøà êú í~ìq• q÷èògëþ• ÷ò¨î ñúòâîðèìú• îíú
æg ðg÷g êú íèìú• íè÷òî æg áîëg ïîâgëhíààãî âàìú òâîðèòg•

83

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

Л. ІІІ

45

50

55

60

152
Âúïðàøààõq æg è âîèíè ãëþùg•
è ìr ÷ò¨î ñúòâîðèìú• è ðg÷g êú
íèìú• íèêîãî æg íg îáèäèòg•
íè îêëgâgòàèòg• è äîâúëíè
áqägòg îáðîêû âàøèìè• ÷àþùgìú æg ëþäьìú• è ïîìrøë"þùgìú• âñ¨hìú• âú ñðöõú
w¨ èw¨àíh• gäà òú ~ñòь õñú• ^âhùà æg èìú èwíú ãë"• àçú
qáî êðùàþ âr âîäîþ• èägòь
æg êðhïë¨èè ìgíg• ~ìq æg íhñìь äîñòîèíú ^ðhøèòè ðgìgíg ñàïîãq ~ãî• òú âr êðñòèòь
äõìь ñòúèìь è w¨ãí¨ьìь• ~ìq
æg ëîïàòà âú ðqöh ~ãî• è ïîòðgáèòь ãqìьíî ñâî~• è ñúágðgòь
ïьøgíèöþ ñâ¨îþ• à ïë¨gâû ñúæьægòь îãí¨ьìú ígãàñèìúìь•
ìí¨îãà æg èíà áëãîâhñòâq"
ãëàøg êú ëþäьìú<…

Примітки. 3. Пор. ñòðàíq ¿gðäàíьñêqþ в Мстиславовому Євангелії. 23. У
другому слові літера g у факсиміле невиразна. Можна читати й ñîáh. 45. Пор. äîâúëьíè
у Мстиславовому Євангелії. 51. У другому слові титла немає в факсиміле.

162
Мöà òî• âú •f• ñòãî ïðîðêà èñàèà• è ì÷íêà
õðьñòîôw¨ðà < góàíãëèg• ^ ëqêr <……

Л. ХІ
Âú îíî âðgì"• ïðèäîøà êú ñq
1–4, 9–13 q÷gíèöè ~ãî• è ðhøà ~ìq
5 ãè• íàq÷è íû ìîëèòè ñ"•
162 зв.
Л. ХІ
"êî æg èîàíú íàq÷è q÷gíè1–4, 9–13 êr ñâ¨î"• ðg÷g æg èìú• ~ãä̦¨à ìîëèòg ñ# ãëhòg < Î÷g íàøь èæg ~ñè íà íáñõú• äà ñòèòь ñ#
10 èì# òâî~• äà ïðèägòь öðñòâè~ òâî~• äà áîägòь âîë" òâî"•
84

Архангельське Євангеліє 1092 року

Л. ХІ

"êî íà íáñè è íà çgìë¨è• õë¨háú íàøь äí¨gâьírè• äàè íàìú âñ#êú äíь• è îñòà íàìú
15 ãðhõû íàøà• "êî ìû îñòàâë"~ìú• äúëæьíèêîìú íàøèìú• è íg âúâgäè íàñú âú
íàïàñòь• íú èçáàâè ír• ^
ígïðè"çíè <…
20 И àçú ãëþ âàìú• ïðîñèòg è äàñòь ñ# âàìú• èùhòg è îáð#ùgòg• òúëöhòg è ^âьðçgòь ñ#
âàìú• âñ#êú áî ïðîñ#è ïðè~ìë~òь• è èùàè îáð#ùgòь• è
25 òúëêqùþqìq ^âьðçgòь
ñ#• êîòîðàãî æg âàñú îöà• âúïð
163
ñèòь ñíú òâîè õë¨háà• gäà êàìgíь ïîäàñòь ~ìq• ëè ðèáû• gäà
âú ðûáû ìhñòî• ïîäàñòь ~ìq
30 çìèþ• ëè àùg ïðîñèòь "èö#•
gäà ïîäàñòь ~ìq ñêîðïèè• àùg qáî âû çë¨è ñqùg qìh~òg äàíè" áë¨àãà" äà"òè• ÷àäîìú âàøèìú• êîëьìè ïà÷g
35 îöь âàøь• íáñírè• äàñòь äõú
áëãú• ïðîñ#ùèèìú q í~ãî <…

Примітки. 11. Треба äà áqägòь. 14. Передостаннє слово недописане. Потрібно
îñòàâè. 28. Передостаннє слово так у факсиміле: ðèár.

85

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

НАПИС-ГРАФІТО ХІ СТ. (1097 РІК ?)
ПРО МИР НА ЖЕЛЯНІ
Графіто виявлено праворуч від південного давнього входу до Софії
Київської. Публікатор напису С. О. Висоцький припускає, що напис зроблено
4 грудня 1097 року (Высоцкий С. А. Древнерусские надписи Софии Киевской
ХI – XIV вв. – Вып. 1. – К., 1966. – С. 24–25).
Гадаємо, що цифра-буква ä у другому рядку вказує на рік, тобто №҂ ¾.õ.ä =
6604, тобто 1096 рік по Різдві Христовім. За цією датою в «Повісті временних
літ» відразу починається оповідь про пропозицію тоді великого київського
князя Святослава Ізяславовича і переяславського князя Володимира
Всеволодовича Мономаха чернігівському князеві Олегові Святославовичу про
укладення миру в присутності єпископів та ігуменів. Олег із погордою відкинув
її. Тоді Святополк і Володимир розпочали проти нього війну. Олег утік до
Стародубу, який князі взяли в облогу. Тому він змушений був просити миру й
приїхати з братом Давидом для його оформлення, але не дотримав свого слова.
Після тривалих міжкнязівських усобиць Олег зазнав ще однієї поразки в Рязані
від новгородського князя Мстислава. Переможець Мстислав пожалів Олега і
звернувся до нього зі словами:
не бhгаи никано " же " но послис# ко братьи своеи с молбою " не лишать
тебе Русьскои земли " а ÿзъ послю къ wЃцю молитс# w тобh " Wлегъ же
wбhщас# тако створити… се же быс исход#щю лhт №҂ ¾"х"д" иньдикта "д" на
полы (Повесть временных лет по Лаврентьевскому списку / Изд. Археогр.
комиссии. – СПб., 1872. – С. 230).
Цим закінчується літописна нарація про 1096 рік. Мабуть, на цей раз Олег
послухав поради й разом із князями Святополком та Володимиром уклав мир на
Желяні (недалеко Києва; тепер у межах столиці України).
У наведеному вище уривку з літопису привертає увагу четвертий із
половиною індикт. Л. Є. Махновець, перевівши дату з вересневого на січневе
літочислення, установив, що в пам’ятці йдеться про першу половину березня
1097 року (Літопис Руський за Іпатським списком / Переклав Л. Махновець. –
К., 1989. – С. 146).
Графіто публікується за фотографією зі згаданої книжки С. О. Висоцького;
його звірено з самим написом у Софійському соборі.

5

ìñö# äåêåìáð#
âú "ä" å ñîîðèø#
ìèðú íà æåë#íè
ñâ#òîïúëêú âîëî
äèìèðú è îëьãú.

Примітки. 4. У публікації С. О. Висоцького (Зазнач. праця. – С. 25) помилково
пропущено кінцевий ú в імені Сâ#òîïúëêú.
86

Мозаїчний напис у соборі Михайлівського Золотоверхого монастиря…

МОЗАЇЧНИЙ НАПИС У СОБОРІ
МИХАЙЛІВСЬКОГО ЗОЛОТОВЕРХОГО МОНАСТИРЯ
В КИЄВІ 1108 – 1113 РОКІВ
У «Повісті временних літ» під 1108 роком сказано, що князь Святополк
заклав у Києві церкву святого Михаїла Золотоверху, а під 1113 роком
занотовано, що благовірного князя Святополка (в хрещенні – Михайла)
поховано в ній. Величний собор усередині був оздоблений фресковим та
мозаїчним живописом. За тоталітаризму, в 1934 – 1936 роках собор було
зруйновано. На щастя, зусиллями мистецтвознавців-патріотів частину
справжніх шедеврів давнього живопису (ту, що була розкрита до початку 30-х
років минулого століття) врятовано від руйнації. Більшість їх нині зберігається
в одному з приміщень Софії Київської. На стіну цього приміщення перенесено
монументальну мозаїку «Євхаристія» з вівтарної частини собору
Михайлівського Золотоверхого монастиря. Над зображенням апостолів, яких
причащає Ісус Христос, процитовані слова Спасителя, що їх Він промовив на
Тайній Вечері. Напис викладено в два рядки великими буквами, з багатьма
лігатурами. Євангельська цитата не дописана, бо художник поплутав у кінці
тексту окремі слова, а для інших не вистачило місця. Текст напису наводимо за
оригіналом, що зберігається в музейній кімнаті Софійського собору в Києві, але
враховуємо автентичні знімки мозаїки, зроблені до руйнації святині й
опубліковані у виданнях: Срезневский И. И. Древние памятники русского
письма и языка (Х – ХІV веков) / Приложение: Снимки с памятников. – СПб.,
1863. – С. 23 (№14); Прахов А. В. Киевские памятники византийско-русского
искусства: Доклад в Московском археологическом обществе 19 и 20 декабря
1885 г. // Древности. Труды Московского археологического общества. – Т. 11. –
Вып. 3. – М., 1887. – Табл. VІ; Грабарь И. История русского искусства. – Вып.
19. [Муратов П. П. История живописи. – Т. 1]. – М., 1914. – С.124–125.
+ ïðèìhòå è "äèòå ñå ~ñòь òhëî ìîå ëwìèìîå zà âú âú wñòàâëåíè~
ãðhõîâ
ïèòå ^ íå# âьñè ñå ~ñòь êðúâь ìî" íîâàãî zàâhòà  zàâhòà zëâàåìà#
zà âú zà
Примітки. 1. У слові "äèòå лігатура ò і å. У слові ~ñòь – лігатура ò і ь. У
зазначених публікаціях І. І. Срезневського, А. В. Прахова та П. П. Муратова виразно
читається ãðhõîâ. Нині на мозаїці бачимо: ãðåõîâ. Очевидно, при знятті мозаїки зі стіни
Михайлівського Золотоверхого монастиря напис було пошкоджено і при встановленні
мозаїки в окремій кімнаті Софійського собору в Києві при відновленні епіграфеми в
цьому слові зроблено помилку (замінено h на å!). 2. У слові íîâàãî лігатура à та ã. У
повтореному слові zàâhòà й у сполуці zà âú лігатура à та â.

87

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

МСТИСЛАВОВЕ ЄВАНГЕЛІЄ
1095 – 1117 РОКІВ
Євангеліє – повний апракос. Книга іn 1°, написана на 213 пергаменних
аркушах уставом у два стовпці. Оздоблене мініатюрами – зображеннями
євангелистів, заставками, ініціалами. Заголовки читань написані золотом. Як
зазначено в післямові до пам’ятки, Євангеліє переписане для сина Володимира
Мономаха князя Мстислава, коли він княжив у Новгороді. На основі часу
князювання Мстислава в цьому місті манускрипт датується 1095 – 1117 роками.
З 1125 року Мстислав Володимирович був великим князем київським.
Пам’ятка, очевидно, написана в Києві, куди після оправлення й оздоблення
рукопису в Константинополі з книгою повернувся золотописець Жаден, що
зазначено в записі в кінці Євангелія.
Зберігається в Державному історичному музеї в Москві, шифр: Син. 1203.
Під назвою «Апракос Мстислава Великого» пам’ятка повністю опублікована (з
покажчиком словоформ). До видання підготували її Л. П. Жуковська,
Л. А. Владимирова, Н. П. Панкратова, за редакцією Л. П. Жуковської (М., 1983).
За цим виданням наводимо уривки з Євангелія та записи.
Л. ХVІ,
19–31
5

10

15

20

81 в
Рå÷å ãѓь. ÷ë(î)âêú íhêrè
áh áîãàòú. è îáëà÷àà
øå ñ# âú áàãúð#íèöþ è ÷ь
ðâë~íèöþ âåñåë# ñ# íà âñ#
äíè ñâhòьër . íèmь æå áh
íhêòî èìåíьìь ëàçàðь. è
æå ëåæààøå ïðhäú âðàòr ~
ãî ãíîèírè. ïîìrø#"
íàñròèòè ñ# îòú êðqïè
öь ïàäàþmèèõú îòú òðàïå
çr áîãàòààãî. íú è ¼è õî
ä#må îáëèçààõq ãíîè ~ãî.
árñòь æå qìðhòè íèmu
qìq è íåñåíq áròè àíãå
ër íà ëîíî àâðààìë~. q
ìьðå æå è áîãàòrè è ïîãðå
áîøà è âú àäh. è âúçâåäú î
÷è ñâîè ñrè âú ìqêàõú q
çьðh àâðààìà èçäàëå÷à è
ëàçàð# íà ëîíh ~ãî. è òú
ãäà âúçãëàøь ðå÷å . î÷å à
âðààìå ïîìèëqè ì#. è ïî
88

Мстиславове Євангеліє 1095 – 1117 років

25

30

35

40

45

50

55

Л. Х,
22–24
60

81 г
ñúëè ëàçàð# äà îìî÷èòь êî
íьöь ïьðñòà ñâî~ãî âú âîäh.
è qñòqäèòь "çrêú ìîè "
êî ñòðàæþ âú ïëàìåíè ñåìь.
ðå÷å æå àâðààìú. ÷àäî ïîì#
íè. "êî ïðè"ëú ~ñè áëãà"
òâî" âú æèâîòh òâî~ìь à
ëàçîðь òàêî æå çëà". íríh
æå ñьäå qòhøà~ò ñ# à òr
ñòðàæåøè. è íàäú âñhìè
ñèìè ìåæþ âàìè è íàìè
ïðîïàñòь âåëèêà qòâьðäè
ñ#. "êî äà õîò#måè ìèíq
òè îòúñþä@ êú âàìú íå âú
çìàãàþòь. íè æå îòú òq
äq êú íàìú ïðèõîä#òь.
ðå÷å æå ìîëþ ò# qáî î÷å. äà
ïîñúë~øè âú äîìú îöà ìî
~ãî. èìàìú áî .å. áðàòè".
"êî äà âúçâhñòèòь èìú
äà íå è òè ïðèèä@òь íà ìh
ñòî ñå ìq÷åíè". ãëààøå
æå àâðààìú èìqòь ìwó¨
ñhà è ïð(î)ðêr äà ïîñëqøàþ
òь èõú. îíú æå ðå÷å íè î÷å à
82 а
âðààìå. íú àmå ê’òî îòú ìь
ð’òârèõú èäåòь êú í’èìú
ïîêàþò’ ñ#. ðå÷å æå ~ìq à
må ìwó¨ñhà è ïð(î)ðêú íå ïîñëu
øàþòь. íè àmå ê’òî îòú
ìьð’òârèõú âúñêðьñíåòь.
íå èìqòь âhðr¦ ~ âú ïî
íå(ä) .г. íå(ä). åóà(ã).^ ëuê¦ ~
Рå÷å ãь. âьñ# ì’íh ïðå
äàíà árøà îöà ìî~
ãî. è íèê’òî æå íå âhñòь
ê’òî ~ñòь ñíú òúê’ìî îѓöь.
è ê’òî ~ñòь îöь òúê’ìî ñíú.
è ~ìq æå àmå õîmåòь ñíú "
âèòь. è îáðàòèâú ñ# êú q
89

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

65

70

Л. ХІ,
1–13
75

80

85

90

95

100

÷åíèêîìú ~äèíú ðå÷å. áëà
æåíh î÷è âèä#mèè "æå âè
äèòå. ãëþ áî âàìú. "êî
ì’íîçè ïð(î)ðöè è ö(ñ)ðå âúñõîòh
øà âèähòè "æå âr âèäè
òå è íå âèähøà è ñërøà
òè "æå ñërøèòå. è íå ñër
øàøà¦ ~
âú â(ò)ú .г. íå(ä). åvà(ã). ^ ë@ê¦ ~
Âú îíî âðhì#. árñòь
82 б
ñqmq ñîvñ@ ~äèíîìq íà
ìhñòh íhêàêîìь ìîë#mu
ñ#. è "êî ïðhñòà ðå÷å íhêr
è îòú q÷åíèêú ~ãî êú í~ìu
ãѓè. íàq÷è ír ìîëèòè ñ#
"êî æå ¿wàíú íàq÷è q÷å
íèêr ñâî". ðå÷å èìú ~ãäà
ìîëèòå ñ# ãëhòå . O÷å íà
øь èæå ~ñè íà íáѓñhõú. äà
ñâ#òèò ñ# èì# òâî~. äà
ïðèäåòь ö(ñ)ðьñòâî òâî~. äà
áqäåòь âîë# òâî" àêà íà
íáѓñè è íà çåìëè. õëháú íà
øь áròьírè äàæь íàìú
íà âñ#êú äíь. è îñòàâè íà
ìú ãðhõr íàøà "êî æå è ìr
îñòàâë#~ìú âñ#êîì@ äúë
æьíèêq íàøåìq. è íå âú
âåäè íàñú âú èñêqøåíè~
íú èçáàâè ír îòú íåïðè"
çíè. è ðå÷å êú íèìú êòî î
òú âàñú èìàòь äðqãú è è
äåòь êú í~ìq ïîëqíîmè.
è ðå÷åòь ~ì@ äðqæå äàæь
ìè âú çàèìú .ã. xëhár.
82 в.
åëьìà æå äðqãú ìè ïðèäå
ñú ïqòè êú ìíh è íå èìà
ìú ÷ñî ïîëîæèòè ïðåäú íè
ìь. è òú èçúqòðьþäq î
òúâhmàâú ðå÷åòь. íå òâî
ðè ìè òðqäà qæå äâьðè çà
òâîðåír ñqòь. è ähòè ìî
90

Мстиславове Євангеліє 1095 – 1117 років

105

110

115

120

125

130

135

140

Л. ХІІ,

" ñú ìíîþ íà ëîæè ñ@òь íå
ìîãq âúñòàòè äàòè òå
áh. ãëþ æå âàìú. àmå è íå
äàñòь ~ìq âúñòàâú çàí~
~ñòь äðqãú ~ì@. íú çà
áåçúî÷ьñòâî ~ãî âúñòàâú
äàñòь ~ìq ~ëèêî òðåáq~
òь. è àçú ãëþ âàìú. ïðîñè
òå è äàñòь ñ# âàìú. èmh
òå è îáð#måòå. òúëöhòå è
îòúâьðçåò ñ# âàìú. âьñь
ïðîñ#è ïðèèìåòь. è èmà
è îáð#måòь. è òúëêqmu
qìq îòúâьðçåò ñ# : ~
âú ñðå(ä) .г. íå(ä). åvàã. ^ ëuê: ~
Рå÷å ãь êú q÷åíèêîìú
ñâîèìú. ïðîñèòå è
äàñòь ñ# âàìú. èmhòå ¿
82 г
îáð#måòå. òúëöhòå è îòú
âьðçåò ñ# âàìú. âьñь ïðî
ñ#è ïðèèìåòь è èmàè îáð#
måòь è òúëêqmqqì@ î
òúâьðçåò ñ#. êîòîðààãî
æå îòú âàñú îöь âúïðîñèòь
ñíú ñâîè õëháà. åäà êàìåíь
ïîäàñòь ~ìq. èëè ðrár
åäà âú ðrár ìhñòî çìèþ
ïîäàñòь ~ìq. èëè àmå
ïðîñèòь "èöà åäà ïîäàñòь
~ìq ñêúðïèþ. àmå qáî
âr çúëè nñqmå qìh~òå
äà"íè" áѓëãà" äà"òè ÷à
äîìú âàøèìú. êîëìè ïà
÷å îöь âàøь ñú íѓáñå äàñòь
äqõú ñòú. ïðîñ#mèèìú
q í~ãî¦ ~
[...]
96 в
ñîv(á) .à. åvà(ã) . ^ ëîvê¦ ~
Рå÷å ãѓь. íå áîèòå ñ#

91

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

32–40

5

10

15

20

25

30

35

40

Л. ХІV,
16–24

96 г
ìàëî~ ñòàäî. "êî áëѓãîè
çâîëè îöь âàøь äàòè âà
ìú ö(ñ)ðñòâî. ïðîäàäèòå è
ìhíè~ âàøå è äàäèòå
ìèëîñòríþ. ñúòâîðèòå
ñåáh èìhíè" íå âåòúøà
þmà. ñúêðîâèmå íå îñêq
äh~ìî íà íáѓñè. èäå æå òà
òь íå ïðèáëèæà~ò ñ# íè
òь# òьëèòь. èäå æå áî ~
ñòь ñúêðîâèmå âàøå òq
è ñðäöå âàøå áqäåòь. è
÷ðåñëà âàøà ïðhïî"ñàíà
è ñâhòèëьíèöè ãîð#må.
è âr ïîäîáьíè ÷ë(î)âêìú
÷àþmèèìú ãà ñâî~ãî. êú
ãäà âúçâðàòèò ñ# îòú
áðàêà äà ïðèøьäúøq è
òúëêíqâúø@ àáè~ îòú
âьðçqò ñ# äâьðè. áëæí¿
ðàáè òè "æå ïðèøьäú
ãѓь îáð#måòь áúä#mà. à
ìèíь ãëþ âàìú. "êî ïðå
ïî"øåò ñ# è ïîñàäèòь "
è ìèíqâú ïîñëqæèòь ¿
97 а
ìú. ëþáî âú âúòîðqþ ëþ
áî âú òðåòèþþ ñòðàæþ ïð¿
äåòь è îáð#måòь òàêî áëà
æåíè ñqòь ðàáè òè. ñå
æå âhäèòå. "êî àmå ár
âhähëú ãíú õðàìèír âú
êrè ÷àñú òàòь ïðèäåòь.
áúähëú qáî ár. è íå äàëú
ár ïîäúêîïàòè äîìq ñâî
~ãî. è âr áqähòå ãîòîâè.
"êî âú íь æå ÷àñú íå ìьíè
òå. ñíú ÷ë(î)â÷ь ïðèäåòь¦ ~
íå(ä) .à. åvà(ã) . ^ ëîvê¦ ~
Рå÷å ãь ïðèòú÷þ ñèþ.
÷ë(î)âêú íhêrè ñú
òâîðè âå÷åðþ âåëèê@ è
92

Мстиславове Євангеліє 1095 – 1117 років

45

50

55

60

65

70

75

80

Л. ХХ,
27–44

85

âúçúâà ìíîãr. è ïîñú
ëà ðàár ñâî" âú ãîäèíq âå
÷åð# ðåmè çúâàírèìú.
ãð#ähòå "êî qæå ãîòîâà
ñ@òь âñ#. è íà÷àøà âúêu
ïь îòúðèöàòè ñ# âñè. ïьð
ârè ðå÷å ~ì@ ñåëî êqïè
õú è èìàìú íqæþ èçèòè
è âèähòè ~. ìîëþ ò# ¿ìh
97 б
è ì# îòúðî÷ьíà. è äðqãr
è ðå÷å ~ìq ñ@ïðqãú âîëî
âú êqïèõú .å. è ãð#äq è
ñêqñèòь èõú. ìîëþ ò# è
ìhè ì# îòúðî÷ьíà. è äðq
ãrè ðå÷å æåíq ïî"õú è ñå
ãî ðàäè íå ìîãq ïðèòè. è
ïðèøьäú ðàáú òú ïîâhäà
âñå ãîñïîäèíq ñâî~ìq. òú
ãäà ðàçãíhâàâú ñ# ãíú äî
ìq ðå÷å ðàáq ñâî~ì@ èçè
äè ñêîðî íà ðàñï@òè" è
ñòьãír ãðàäà. è íèmà"
è áhäьír". è õðîìr" è
ñëhïr" âúâåäè ñhìî. è
ðå÷å ðàáú ãîñïîäèí@ ár
ñòь ~æå ïîâåëh è ~må ìh
ñòî ~ñòь. è ðå÷å ãíú ðàáq
èçèäè íà ïqòè è õàëq
ãr è qáhäè âúíèòè. äà
íàïúëíèò ñ# äîìú ìîè.
ãëþ áî âàìú. "êî íè ~äè
íú æå ìqæь òhõú çúâà
írèõú íå âúê@ñèòь ìî~
" âå÷åð#. ìíîçè áî ñ@òь
97 в
çúâàíèè. ìàëî æå èçáьðà
írèõú ¦ ~ âú ïî
íå(ä) .â. íå(ä) . åvà(ã) . ^ ëîvê¦ ~
Âú îíî âðhì#. ïðèñò@
ïèøà íhöèè êú ñѓq.
îòú ñàäqêåè ãëmå âú
ñêðьñåíèþ íå áròè.
è âúïðàøààõq è. ãëþmå
93

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

90

95

100

105

110

115

120

125

q÷èòåëþ. ìwó¨ñè íàïè
ñàëú ~ñòь íàìú àmå êîìu
qìьðåòь áðàòú. èìrè
æåí@ è òú áåmàäà qìьðå
òь. äà ïîèìåòь æåíq ~
ãî áðàòú è âúñòàâèòь ïëå
ì# áðàòà ñâî~ãî. ñåäìь q
áî áðàòèè áh. è ïьðârè
æåí@ ïîèìú qìьðå áåmà
äú. è ïî" âúòîðrè æåíq
è òú qìьðå áåmàäú. ¿ òðå
òèè ïî". òàêî æå è âñ# ñå
ìь qìьðîøà íå îñòàâëь
øå ÷àäú. ïîñëhæäå æå âñh
õú è æåíà qìьðå. âú âú
ñêðьñåíè~ qáî êîòîðààãî
èõú áqäåòь æåíà ñåìь áî
97 г
èìhøà þ æåíq. è îòúâh
màâú ñú ðå÷å èìú. ñíîâå
âhêà ñåãî æåí#ò ñ# è ïîñà
ãàþòь. à ñúïîäîáьøåè
ñ# âhêú îíú qëq÷èòè è
âúñêðьñåíè~ ~æå îòú ìьð ˜
òârèõú. íè æåí#ò ñ#
íè ïîñàãàþòь. íè qìðå
òè áî ïî òîìь ìîãqòь ðà
âьíè áî ñ@òь àíãѓëìú. è
ñíîâå ñqòь áæèè è âúñêðь
ñåíè" ñíâå ñqòь. "êî âú
ñòàþòь ìьðòâèè ¿ ìwó¨ñè
ñúêàçà âú êqïèíh "êî æå
ãëà. ãѓà áѓà àâðààì# è áѓà
èñàêîâà è áѓà è"êîâ# . áú
æå íhñòь ìьðòârèõú íú
æèârèõú. âñè áî òîì@
æèâè ñqòь. îòâhmàâú
øå æå íhöèè îòú êíèãú
÷èè ðåêîøà. q÷èòåëþ äî
áðh ðå÷å. ê òîìq æå íå ñú
ìh"àõq ~ãî âúïðàøàò¿
íè÷ñî æå. ðå÷å æå èìú êà
êî ãë~òå õñà ñíà ñ@mà äàâr
94

Мстиславове Євангеліє 1095 – 1117 років

130

135

Мт. VІ,
9–21

5

10

15

20

25

30

98 а
äîâà . ñàìú äâäú ãëòь âú
êíèãàõú ïñàëúìьñêrè
õú. Рå÷å ãь ãâè ìî~ìq ñ#
äè î äåñíqþ ìåíå. äîíúäå
æå ïîëîæþ âðàãr òâî" ïî
äúíîæèþ íîãàìà òâîè
ìà . äâäú áî ãà íàðèöà~òь
è. òî êàêî ñríú ~ìq
~ñòь: ~
[...]
122 г
òàêî áî ìîëèòå ñ# âr. Î÷å
íàøь èæå ~ñè íà íáñhõ
äà ñòèò ñ# èì# òâî~. äà
ïðèäåòь ö(ñ)ðñòâè~ òâî~.
äà áqäåòь âî# òâî" àêà
íà íáñè è íà çåìëè. õëh
áú íàøь íàñqmьírè äà
æь íàìú äíьñь. è îñòàâè
íàìú äúëãr íàøà "êî è
ìr îñòàâë#~ìú äúëæь
íèêîìú íàøèìú. è íå âú
âåäè íàñú âú íàïàñòь íú
èçáàâè ír îòú ëqêàâàà
ãî. "êî òâî~ ~ñòь öhñà
ðьñòâè~ è ñèëà è ñëàâà. âú
âhêr àìèíь¦ ~ ¦ ~
íå(ä). ñrðîïqñòьíà".
åvà(ã). ^ ìàòfå: ~
Рå÷å ãѓь ñâîèìú q÷å
íèêîìú. àmå îòú
ïqmà~òå ÷ë(î)âêìú ñú
ãðhøåíè" èõú. îòú
ïqñòèòь è âàìú îöь âà
123 а
øь íáѓñьírè. àmå ëè íå î
òúïqmà~òå ÷ë(î)âêìú ñú
ãðhøåíèè èõú. íè îöь
âàøь îòúïqñòèòь âà
ìú ñúãðhøåíèè âàøèõú.
~ãäà æå ïîñòèòå ñ# íå áu
ähòå "êî ëèöåìhðè q
95

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

35

40

45

50

55

М. ІІ, 60
23–26

65

írëè. ïðîñìðàæàþòь áî
ëèöà ñâî" äà árøà ñ# "â¿
ëè ÷ë(î)âêìú ïîñò#må ñ#. à
ìèíь ãëþ âàìú "êî qäà
#þòь ìьçäq ñâîþ. òr
æå ïîñò# ñ# ïîìàæè ãëà
âq ñâîþ åëåèìь. è ëèöå ñâî
~ qìrè. äà íå "âèøè ñ#
÷ë(î)âêìú ïîñò# ñ# íú îöþ
òâî~ìq èæå ~ñòь âú òà
èíh. è îöь òâîè âèä#è
ò# âú òàèíh âúçäàñòь òå
áå "âh. íå ñúêðrâàèòå ñå
áh ñúêðîâèmь íà çåìè
èäå æå ÷ьðâь è òь# òьëè
òь. èäå æå òàòè~ ïîäúêî
ïàâàþòь è êðàäqòь. ñú
êðrâàèòå æå ñåáh ñúêðî
123 б
nâèma íà íáñè. èäå æå íè
÷ьðâь íè òь# òьëèòь. è
äå æå òàòè~ íå ïîäúêîïà
âàþòь íè êðàäqòь. èäå
æå áî ~ñòь ñúêðîâèmå âà
øå. òq è ñðäöå âàøå¦ ~ ¦ ~
124 а
***
ñîváîòà. ñòãî ïîñòà.
âú íþ æå árâà~òь ïà
ì#òь. ñòãî ì÷íêà få
wäîðà. àëë(ó)ãà. ïðàâь
äьíèê. åvà(ã). ^ ìàðêà¦ ~
Âú îíî âðhì#. õîæàà
øå ñѓú âú ñqáîòr
ñêâîçh ñhàíè". è
íà÷àøà q÷åíèö¿
~ãî ïqòь òâîðèòè âúñòь
ðçàþmå êëàñr. è ôàðèñh
è ãëàѓàõq ~ìq. âèæь ÷òî
òâîð#òь q÷åíèöè òâîè
âú ñqáîòr ~ãî æå íå äîñòî
èòь. è ãëѓààøå èìú. íh
96

Мстиславове Євангеліє 1095 – 1117 років

70

75

80

Мт. ХVІ,
1–3

5

10

Л. ІV,
24–26 15

20

25

ñòå ëè ÷ьëè ÷òî ñúòâîðè
äâäú. ~ãäà òðåáîâà è âú
çààëêà ñàìú è èæå á#àxu
ñú èìь. êàêî âúëhçå âú
äîìú áæèè ïðèè àâèàfà
ðh ñòàðhèøèíh æьðь÷ь
ñòh. è õëhár ïðåäëîæå
124 б
ír" èçh èõú æå íå äîñòî"
àøå hñòè íú òú÷èþ æьðь
öåìú. è äàñòь è ñqmèèìú
ñú íèìь.
[...]
216 в
Âú îíî âðhì#. ïðèñòu
ïëьøå ôàðèñåè êú ѓñîv
è ñàäqêåè âúïðîñè
øà è èñêqøàþmå
çíàìåíè~ ñú íѓáñå ïîêàçà
òè èìú. îíú æå îòúâhmà
âú ðå÷å èìú âå÷åðq árâú
øþ ãë~òå âåäðî. ïîãàðà~
òь áî íáî. è íà qòðè" äíьñь
çèìà. ïîãàðà~òь áî äð#
õëq" íáî. ëèöåìhðè. ëè
öå íѓáñьíî~ âhñòå ðàñqæà
òè çíàìåíèè æå âðåìåíь
írèõú íå ìîæåòå. ïðàâî
ãëþ âàìú. "êî íèêîòåðr
è æå ïð(î)ðêú ïðè"òьíú ~ñòь
âú î÷ьñòâèè ñâî~ìь. âú è
ñòèíq æå ãëþ âàìú. "êî
ìíîãr âúäîâèöà áhøà.
âú äíè èëèèír âú èçè.
~ãäà çàêëþ÷è ñ# íáî .ã. ëh
212 г
òà. è .г. ì(ñ)öь. "êî árñòь
ãëàäú âåëèêú ïî âñåè çå
ìëè. è íè êú ~äèíîè æå
èõú ïîñúëàíú árñòь è
òúêìî âú ñàðåôfq ñèäî
íьñêqþ êú æåíh âúäîâè
97

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

Й. VІ,
30–33
30

35

40

45

50

55

öè. ãëàøà ~ìq èqähè.
êî~ qáî òâîðèøè çíàìå
íè~ äà âèäèìú è âhðq è
ìåìú òåáh. ÷òî ähëà~
øè. îöè íàøè høà ìàí˜
íq âú ïqñòríè "êî æå ~
ñòь ïèñàíî õëháú ñú íáѓñå äà
ñòь èìú "ñòè. ðå÷å æå è
ìú ñú. àìèí. àìèí. ãëþ
âàìú. íå ìwóñè äàñòь âà
ìú õëháú ñú íáñå. íú îѓöь
ìîè äà~òь âàìú õëháú ñú
íáñå èñòèíьírè. õëháú
áî áæèè ~ñòь ñúõîä#è ñú
íáñå. è æèâîòú äà" ìèðu¦
¦ % àìèíь¦ %
Ãè áѓå îöь íàøèõú. àâðààìîâú èñà
êîâú è"êîâëь. è ñhìåíå èõú ïðàâь
äьíààãî. [ñúïîäîáèârè ì# ãðhøьíà
213 а
àãî ðàáà ñâî~ãî àëåêñq íàïèñàòè
ñè~ åó
àíãåëè~] áëѓãîâhðьíqqìq è õðь
ñòîëþ
áèâîwìq. è áãѓìь ÷ьñòèìîîìq
êí#
çþ‹‹ fåwäîðîó. à ìèðьñêû ìьñ
òèñëà
âîó. âúíîóêîó ñîómþ âьñåâîëîæþ
à ñѓíîó
âîëîäèìèðþ. êíÿçþ íîâúãîðîäь
ñêîó
îìîó. èæå ñúâьðøè ñè~ åóà(ã)~
íà áë(ñ)âíè
~ ïðhñòhè ÷ñѓòhè âë(ä)÷öè íà
øåè áöè.
äàè æå ~ìîó ãь áú ìë(î)ñòь ñâîþ
è íàñëh
äè~ ö(ñ)ðñòâà íáñьíààãî. è äúë
ãîëh(ò)íî
êí#æåíè~ è ñú âñhìè ñâîèìè
àìèíь: ~
98

Мстиславове Євангеліє 1095 – 1117 років

60

Âr æå áðà(ò)~ ïî÷èòàþmå âú ñè~
åóà(ã)~. à
må (ê)äå êðèâî íàëhçåòå. òî èñ
ïðàâèâú
øå ÷ьòhòå æå à íå êëьíhòå. àçú
áî ãðh
øьírè ðàáú àëåêñà íàïèñàõú ñèå
åóà(ã)
~. ñíú ëàçîðåâú. ïðîçâó¨òåðà
<%%
w÷è ñïñè êí#ç# íàøåãî fåwäîðà.
ìú
íîãr ëhò. à ìèðьñêr ìьñòè
æàähíú ïьñàëú ¦ ~

65

70

75

ñëàâà¦ ~

Аçú ðàáú áæèè íåäîñòîèírè õq
ärè ãðh
øьírè. ñúïьñàõú ïàì#òè ähë#.
öð@
íàøåìq è ë@äåìú î ñúêîíь÷àíьè
åóà(ã).
~æå á#øåòь êàçàëú ìьñòèñëàâú
êú
213 б
í#çь. õqäîìq íàñëàâq. è âîçèâú
öðþ ãîðîäq è q÷èíèõú õèìè
ïåòú. áæ
~þ æå âîëåþ âúçâðàòèõú ñ# èñú
öð#.
ãîðîäà. è ñúïðàâèõú âьñå çëàòî
è ñðå
áðî è äðàãrè êàìåíь. ïðèøåäú
êr~
âq. è ñúêîíь÷à ñ# âьñå ähëî.
ì(ñ)öà àâãó
ñòà. âú .ê. öhíq æå åuàíãåëè"
ñåãî
~äèíú áú âhäà~ àçú æå
õq
ärè íàñëàâú. ìíîãî òðqäà ïîäú
"õú è ïå÷àëè […]
99

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

НАПИС НА ЗМІЙОВИКУ
(«ЧЕРНІГІВСЬКА ГРИВНА»)
КІНЦЯ ХІ АБО ПОЧАТКУ ХІІ СТ.
Змійовиками називають давні металеві медальйони-амулети – обереги від
хвороб, на яких містилися зображення християнських святих та переплетених
змій, а також заклинання й молитовні звертання.
Найдавніший із них – золотий круглий (до 7 см у діаметрі) змійовик,
знайдений 1821 року на р. Білоус (притока Десни) в с. Білоусова Чернігівського
району в 17 верстах від Чернігова (звідси – розповсюджене іменування
пам’ятки «чернігівська гривна»). Імовірно, змійовик належав князеві
Володимиру (у святому хрещенні – Василь) Мономахові, що до 1095 року
князював у Чернігові й у 1078 – 1094 роках полював в околицях цього міста, де
й міг під час полювання загубити амулет. Пам’ятка зберігається в Державному
Ермітажі в Санкт-Петербурзі.
Круговий напис на змійовику публікуємо за фотографією пам’ятки в праці
Б. О. Рибакова «Русские датированные надписи ХІ – ХIV веков» (М., 1964. –
Табл. ХХХІV) (Археология СССР. Свод археологических источников. – Вып.
Е 1 – 44) та статті Т. В. Ніколаєвої «Змеевики с изображением Феодора
Стратилата как филактерии преимущественно для воинов» («“Слово о полку
Игореве” и его время». – М., 1985. – С. 344).
+ ãè ïîìîzè ðàáîó ñâî~ìu âàñèëèã@ àìèí
Примітки. У першому слові пропущено титло. У третьому слові буква р має незвичний
вигляд. В імені-антропонімі за допомогою знаків ã та @ передається буква \ (юс великий
йотований).

100

Мінея ХІ ст. (Мінея Дубровського)

МІНЕЯ ХІ СТ.
(МІНЕЯ ДУБРОВСЬКОГО)
Уривки зі Службової мінеї (на червень) ХІ ст. зберігаються в Державній
публічній бібліотеці ім. М. Щедріна в Санкт-Петербурзі (шифр: F. п. І. 36).
Названа за прізвищем відомого збирача рукописів П. Дубровського
(Е. Э. Гранстрем. Греческие параллели к гимнографическим текстам «Минеи
Дубровского». – Русский язык / Источники для его изучения. – М., 1971. –
С. 27 – 43; транслітерація, И. Х. Тот. Минея Дубровского. – Dissertationes
slavicae. – Sectio linguistica. – T. ХVII. – Szеgеd, 1985. – С. 109–128;
транслітерація, фотокопії, бібліографія).
Подаємо за фотокопією в праці І. Х. Тота з урахуванням попередніх
транскрибованих публікацій.
ïh •fЃ• èðìî §
Êàìgíь ígð@êîñh÷єgíû"˜ ãîðû • îòú ígñhêîìû
"˜ òè äöà • êðàè˜îóãîëьíú î˜òúñh÷g ñ# õЃúñú
âúêîóïèâú • ðàñòî#øòèè˜ ñ# g˜ñòьñòâh òhìь
5

10

15

20

âgñgë#øòg ñ# • ò# áög âgëè÷àg˜ìú
Íûí# ñú áë#ægíûèõú ñúáîðû • è ñú ëèêû æg ì@
÷gíèêú • "˜êî ïðhñâhòьëú • ñòðàñòèè˜ ñè ñúâú
äâàð#"˜ ñ# • è ñúâgñgë# ñ" âhíьöь íîñ# • ïð~
ñòîèøè ægëàg˜ìîóìîó fgî˜äîðg § $
Íà íáЃьñíîóþ˜ âûñîòîó âúçèäg • î˜ çgìьíûè˜õú
íg ðîäèâú • è˜æg î˜íîìîó êîíьöþ ñè• ñïîäîáè
ñ# ~˜ãî • êîíь÷ьíhg˜ æg ægëàíьíûè˜ fgî˜äîð~
ïîñòèãíîóâú âúçâgñgëè ñ# §
Gäèíî ò# ígâèäèìî ñëîâî • ïëúòèþ ñòðàäà îó
ìьðúøà• ì÷Ѓíêú ìîóäðú è˜ ëþáèâú • ágñúìь
ðòèg˜ òâîg˜ îó˜ëîó÷gâà • âú íáñьíûè˜õú âgñgë#
ñ# • âьñhìь òâîðь÷g âьñgìîãûè˜ § ||
Иìûè îó˜ áãЃà äьðьçíîâgíè~˜ • "˜êî äîáëè è˜ ìîóäðú

ì÷íêú • õâàë#øòèè˜ìú ò# ëþáúâèþ˜ ñúãðh
øgíè" îñëàáîó˜ èñïðîñè • îòú ñòðàñòèè˜ æg è
ñêьðáèè˜ âьñ# íû èçáàâë#è˜ > $
Пëúòèþ˜˜ ïðèòè âúñõîòhâú • îóêðàñèâûè˜ âьñ#
ñëúâúìь • âú ò# âúñgëèâú ñ# • gäèíîó ïðh÷ñòh
101

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

25

èøîó âьñhõú î˜áðhòú • è˜ áöþ ïîêàç#âú èñòèí@
÷èñòà äâî ìòè : $$

(6–6 зв.)
Примітки. 3. Тобто õЃñú «Христос». 18. Написання äьðьçíîâgíè~˜, очевидно, є
результатом «контамінації» давньорусьукраїнської форми äьðçíîâgíè~
та
старослов’янської äðьçíîâgíè~; форма äîáëè – наслідок звукової зміни сполуки ь + +è:
äîáëь è > äîáëè è.

íà ñòèõî • âgð • ãëàñ •g• ïî• ðàäîóè ñ# : $

5

10

Рàäîóè ñ# îçàðgíîg îêî • ÷èñòà"˜˜ äîáðîäh
ògëè è˜ îáèòhëь • ñâhòèëьíèêú âьñhõú
ñâhò#è˜ • ñâhòîçàðьíà"˜ ìúëíèè˜ • ÷ьñòь
íàãî è˜ áæьñòâьíàãî âú è˜ñòèíîó äõà • ãëàñú
ñëîâgñg ïðèøьñòâьg˜ ïðîïîâhäàâûè˜ ïèøòàëь
áæьñòâьíà" • ïîþ˜øòà"˜ ígè˜çäðg÷gíьíà"˜ ñòú
ëïú íg ïîäâèæèìûè˜ • öðêâьíîg˜ î˜ñíîâàíè~˜ êà
ìgíь ìíîãîöhíьíûè˜ • êàìû÷ьöь íg ðàñhêîìû
è˜ • àïѓëîìú ñëàâà • áëæíg è˜@˜äî è ïîõâàëà • õâè
ïîñëàòè äøàìú íàøèìú ïîäàòè âgëèþ ìè
ëîñòь: $
íà ñòèíh• çà• ãëà •è• ïîä• î˜ ïðgñëàâ: $

(13)

Примітки. 3. Написання îáèòhëь можна трактувати як результат впливу слів, що в
їхньому складі маємо h перед ним – äîáðîähògëè та після нього – ñâhòèëьíèêú, однак
не виключено, що перед нами один із перших випадків фіксації так званого «нового» h
на місці g перед складом, у якому занепав слабкий ь.

ñh• ãëà •ä• ïîä• ñêîðî âàðè: $

5

Иñõîäèòь äíь ñëîâî ãëàñьíî • âúçúïè"˜ • îóãîòî
âàè˜òg ïîóòь è˜ñòîâûè õѓ@ áîѓó íàøgìîó • ïðèáëè
æè áî ñ" öðñѓòâèg˜ íáñьíîg˜ • ñúòâîðèòg ïîêëîí6g
íè~˜ • èñòèíьíàà˜ãî ïëîäà • ïîäâèãíhìú ñ#
îó˜áî òúøòàøò6g ñ# âú âh÷ьíûè˜ æèâîòú •
èíà • ïî • îó˜äèâè ñ# è˜î˜ñèôú: $

10

Чîóäî ñúâûøg ñòðàøьíî ïðèg˜ìëgòь è˜çëь • "êî
âúíîóòðь öðêâg • çàõàðè"˜ áîó ñëîóæà òàè˜íîó
ñúâьðøàà˜øg • àíѓãë@ êú ígìîó ãëàøàþ˜øò6îó
102

Мінея ХІ ст. (Мінея Дубровського)

15

20

ãѓëàà˜øg • ðîäèøè ñíà ïà÷g íàägæäà ñâîg˜"˜ • ìú
íîçè æg âúçäðàäîóþ˜òь ñ# î˜òðî÷àòè • ðàæäà
þ˜øòîó ñ# î˜ ïðèøьñòâèè ˜• ñàìú áî ñèög íàñòà
âèòь ëþäè ãí#: $
êî ñëѓíög ñâhòьëî • è˜ùðgâà ~˜ëèñàâg˜fèíà • âú
ñè"ëú g˜ñòь íàìú • çàõàðèè˜íú ñíú • è î÷g ðà
çäðhøàg˜òь ígãëàøgíèg˜ • è âьñhìú ë6þäьìú
äьðьçíîâgíèg˜ìь ìíîãúìь • îó˜ïðàâèòg âú
ïè"˜ ãí# ïîóòè • èáî òú ïðèägòь
êú íg î˜áðàò#øòèìú ñ# • gãî æg ïðî
ïîâhäà è˜w¨à˜íg • ïîìîëè ñ# äà ñï~ñgòь íàñú: …
èíà• ñh• ãëà •g• ïî• ñú ágçíà÷à: $

25

è˜ùðgâà ïðѓðêà • ïîêàçàâúøà ñ" áæè" • îòú íg
ïëîäúâg ñâhòèëî ìèðîâè ïðèøьäúøg • ïhñíь
ìè äà ïîõâàëèìú • õâú êðьñòèògëь è˜ ïîáhäî
íîñьíà ñòðàñòьíèêà • ïðäò÷@ iw¨àíà • ìîëè
òь áî ñ" ãâè ïîìèëîâàòè ñ# äøàìú íàøèì: $
èíà• ãëà •è• ïî• ïîâgëhíîg ò: $

30

35

40

Зàõàðèg˜âú ïëîäú • ígïëîäúâè öâhòьöь ðîäè ñ#
äíьñь íàìú • î˜áhøòàíèè˜ìь ñòûè ¶wàíú ïðh
äúòg÷à ãíь • èãðà"˜ æg âú ëîægñíhõú ìògðьíè
õú • "˜âë#g˜òь è˜ ïðgæg ðîæьñòâà • çèæèògë#
âьñhìú ïîêàçà • ígè˜çäðg÷gííî áæьg • è ñïñь
íîg˜ "âëgíèg˜ • ñgãî âьñè ïî÷ьòhìú: $
Рàäîóè˜ ñ# î÷g è ìòè âgñgëè ñ# • "êî ïðѓðêà íà
çgìëè ðîäèñòà • äíь è˜çú î˜áhòîâàíè" ígïëî
äû • ìëàägíьöь äîè˜òь êðñѓòë# • è˜ ðàäîógòь
ñ# • ðîæьñòâúìь òâîè˜ìь è˜gðgè˜ • ãë# "çûêú
ìîè ðàçäðhøè ñ# • òâîè˜ìь ïðèøьñòâèèìь
íà çgìëè • ñâhòèëh âgëèêà ñâhòà • îëg ÷îó
äî ïðgñëàâьíî: $

(15–15 зв.)

Примітки. 15, 23 Написання è˜ùðgâà – асиміляція ç до ÷, тобто èç ÷ðgâà.
15. Написання ~ëèñàâg˜fèíà – гіперизм із f замість ò. 18. У формі äьðьçíîâgíèg˜ìь –
контамінація живомовної äьðçíîâgíègìь та старослов’янської äðьçíîâgíègìь. У слові
ìíîãúìь – пропуск ú у слабкій позиції, замість ìúíîãúìь. 27. íàøèì – пропуск
кінцевого слабкого ú. 33. ígè˜çäðg÷gííî – пропуск слабкого ь після í.
103

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

НАПИС-ГРАФІТО ХІ СТ.
ПРО СМЕРТЬ ЄПИСКОПА БІЛГОРОДСЬКОГО ЛУКИ
Напис відкрито в давній південній галереї Софійського собору в Києві на
стовпі з зображенням св. Онуфрія (Высоцкий С. А. Древнерусские надписи
Софии Киевской ХI – XIV вв. – Вып. 1. – К., 1966. – С. 45). С. О. Висоцький
датує графіто 1089 – 1091 роками (Зазнач. праця. – С. 46–47).
Публікується за фотографією С. О. Висоцького. Текст звірено з оригіналом
у Софії Київській.
ìö# àâúãîóñòà âú
êѓâ ïðåñòàâè ñ# ðàáú
áæèè ëuêà åïïú áæå
íû áhëîãîðîäьñêûè
Примітки: 4. У транслітерації С. О. Висоцького (Зазнач. праця – С. 45) помилково
ú замість ь в слові áhëîãîðîäьñêûè.

104

Псалтир ХІ ст. із ворожильними приписками того ж часу…

ПСАЛТИР ХІ СТ.
ІЗ ВОРОЖИЛЬНИМИ ПРИПИСКАМИ ТОГО Ж ЧАСУ
(БИЧКОВСЬКИЙ ПСАЛТИР)
Манускрипт ХІ ст. розміром у 40, написаний на пергамені уставом. У
давнину, розгортаючи біблійні Книги, особливо Книги пророків та Псалтир,
люди прагнули на основі цих текстів дізнатися про долю, майбутнє, події, що
чекають на них, перспективи здійснення їхніх намірів тощо. Факт ворожіння на
Псалтирі відзначив, наприклад, князь Володимир Мономах у своєму відомому
повчанні дітям. В окремих рукописних Псалтирях під псалмами написано
відповіді на загадані питання. Їх містить і Псалтир, уривки з якого публікуємо.
Спершу в науці були відомі 8 (9 ?) аркушів пам’ятки з колекції російського
археографа й бібліографа О. Бичкова (1818 – 1899), які опублікував
І. І. Срезневський. Вони зберігаються в Російській національній бібліотеці в
Санкт-Петербурзі, шифр: Q.n. І. 73. Основна частина рукопису – 135 арк.
зберігається в монастирі св. Катерини на Синаї, шифр: Slav.6; вона є
продовженням «бичковської». Самого початку пам’ятки й досі не знайдено.
Фотокопії «синайської» частини разом із фотографіями «бичковської»
опубліковані в книзі: Saint Catherіne’s Monastery, Mount Sinai An Early Slavonic
Psalter from Rus’. Volume One: Photoreproduction / Edited by Moshé Altbauer with
the collaboration of Horace E. Lunt. – Cambridee, Massachusetts, 1978. За цією
публікацією наводимо уривки з «синайської» частини Псалтиря. Уривок із
«бичковської» частини подаємо за фотокопією, що її опублікував дослідник
пам’ятки І. Товт у щорічнику «Dissertationes slavicaе…» / Материалы и
сообщения по славяноведению. – VIII. – Szeged, 1972.
Дослідники відзначають, що краї рукопису дуже забруднені. На фотокопіях
у таких місцях текст читається погано або його зовсім не видно. У зв’язку з цим
використовуємо видання І. І. Срезневського («Сведения и заметки о
малоизвестных и неизвестных памятниках. – № ХLІІ: Псалтырь без толкований
русского письма ХI века (с гадальными приписками»). – СПб., 1876. – С. 38–
62).
У виданні М. Алтбауера «бичковська» й «синайська» частини Псалтиря
мають окремі пагінації. Їх зберігаємо, позначаючи першу літерою Б, а другу –
літерою С.
І. І. Срезневський відзначив, що рідке чорнило давньоруського писця
подекуди важко прочитати, тому якийсь серб у ХІІІ ст. обвів окремі букви й цілі
рядки. У виданні «бичковських» аркушів Псалтиря дослідник передав такі
фрагменти курсивом. За І. І. Срезневським такі місця з явно сербськими
мовними рисами також друкуємо курсивом.

105

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

ñëà• jà •

5

10

15

20

25

30

35

4 зв. Б
• äâäâú êà > $

Бg ág âúíьìè ìè âúñêîóþ îñòàâè ì#
äàëg÷g îòú ñïñgíè# ìî~ãî ñëîâgñà ãðh
õîïàägíèè ìîèõú > $
Бg ìîè âúçîâîó âú äíь è íg îóñër
øèøè
И íîmèþ íg âú ágçîóìè~ ìíh < $
Тr æg âú ñòhìь æèâgøè õâàëà èçëâà
Íà ò# îóïúâàøà îöè íàøè > $
Îóïúâàøà è è˜çáàâèëú " ~ñè <
Êú ògág âúçúâàøà è ñïñëè ñ# ñîóòь $
Íà ò# îóïúâàøà è íg ïîñòrähøà ñ# <
Аçú ~ñìь ÷ðьâь à íg ÷ëâêú <
Пîíîøgíè~ ÷ëâêúìú è îóíè÷ьæьíè~
ëþäьìú < $ $ ^ ïg÷àëè âú ðàäî ïðèägòь <
5Б
Âьñè âèä#mèè ì# ïîðîóãàøà ìè ñ# <
Ãëàøà îóñòьíàìà è ïîêrâàøà ãëà
âîþ < $
Îóïîâà íà ãЃà äà èçáàâèòь è < $
И ñïñgòь è àmg õîmgòь < $
¤êî òr ~ñè èñòúðãrè ì# èmðgâà <
Îóïúâàíè~ ìî~ îòú ñьñьöþ ìàògðg
ìî~# < $
Êú ògág ïðèâьðægíú ~ñìь èç ëîægñíú "
Îòú îóòðîár ìòðg ìî~# áú ìîè ~ñ¶ Тr : $
Íg îòúñòîóïè îòú ìgíg "êî ñêьðáь áëèçь <
¤êî íhñòь ïîìàãà#è ìè < $
Îáèäîøà ì# ògëьöè ìíîçè < $
И îóíьöè òîó÷ьíè îäьржаша мg
Îòъврьзошg на мg оуñта ñво" <
¤êî ëьâú âúñõrmà# è рика~ <
¤êî âîäà èçëè"õú ñ# è разидошg
ñg коñти мо~ <
Биñть ñрдцg мо~ "ко воñкь
та~• по ñрh чрhва мо~го < $

106

Псалтир ХІ ст. із ворожильними приписками того ж часу…

40

45

50

55

60

65

70

5 зв. Б
И èñúøg àêr ñêîóähëь êðhïîñòь < $
И #çrêú ìîè ïðèëьïg ãðúòàíè ìî~ìь < $
И âú ïьðñòь ñìðòè ñúâgäg ì# < $
¤êî îáèäîøà ì# ïñè ìíîçè < $
И ñúáîðú çëîáèârèõú îñhäg ì# < $
И ïðèâîçäèøà ðîóöh ìîè è íîçh ìîè < $
И èmьòîøà âьñ# êîñòè ìî# < $
Тè æg ñúìîòðèøà ì# è ïðgçьðhøà ì# < $
Рàçähëèøà ñgág ðèçr ìî#
И î ìàòèçìh ìî~è ìgòàøà æðgáè# < $
Тr æg ãЃè íg îóäàëè ïîìîmè òâî~# îòú
ìgíg < $
И íà çàñòîóïëgíè~ ìî~ ïðèçьðè < $
Иçáàâè îòú îðîóæè# äøþ ìîþ < $
Иçä ðîóêr ïьñь# èíî÷àäîóþ ìîþ < $
СïЃñè ì# îòú îóñòú ëьâîâú < $
Îòú ðîãú ~äèíîðîæь ñúìhðgíè~ ìî~ < $
Пîâhìь èì# òâî~ áðàòьè ìî~è < $
И è ïîñðgäh öðâg âúñïîþ ò# < $
Бî"mèè ñ# ãà âúñõâàëèòg è < $
6Б
Âьñg ñhì# è#êîâëg ïðîñëàâьòь è < $
И îóáîèòь æg ñ# îòú ígãî âьñg ñhì# èçЃëgâî < $
¤êî íg îóíè÷ьæè íè ígãîäîâà ìëòâr íèmàãî <
Íè îòúâðàòèëú æg ~ñòь ëèö# ñâî~ãî îòú
ìgíg < $
И ~ãäà âúçrâàõú êú ígìîó îóñërøà
øg ì# < $
Îòú ògág ïîõâàëà ìî# âú öðЃâè
èñïîâhìь òè ñ# < $
Îáhòr ìî# âúçäàìь ïðgäú áî#mèèì¿
ñ# ~ãî < $
Эä#òь íèmèè íàñrò#òь ñ# < $
И âúñõâàë#òь ãЃà âúçèñêàþmèè ~ãî < $
Жèâà áîóäîó ñðäö# èõú âú âhêr âhêîó
Пîì#íîóòь ñ# è îáðàò#òь ñ# êú ãîó âñè
êîíьöè çgìë# <
И ïîêëîí#òь ñ# ïðgäú íèìь âьñ# îòь÷ь
ñòâè# "çrêú < $
107

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

75

80

ßêî ãЃg öðьñòâè~ è òú îáëàäà~òь "çrêr
Эøà è ïîêëîíèøà ñ# âьñè òîó÷ьíèè çgìëè
6 зв. Б
Пðhäú íèìь ïðèïàäîóòь âьñè ñúõîä#mg
è âú çgìëþ < $
Дäøà ìî# òîìîó æèâgòь è ñhì# ìî~ ïî
ðàáîòà~òь ~ìîó < $
Âúçâhñòèòь ãâè ðîäú ãð#ärè <
И âúçâhñò#òь ïðàâьäîó < $
Ëþäьìú ðîäìúmèìú ñ# "æg ñúòâîðè ãь•

Примітки. 14. Елемент -ьíè~ подаємо за транслітерацією І. І. Срезневського, бо на
фото нічого не можна вчитати. 15. ^ ïg÷àëè âú ðàäî‘ ïðèägòь – ворожильна приписка.
29, 32. Під наведеною буквою g в кінці рядка видно сліди літери #. 45. Можливо, î
èìàòèçìh, пор. гр. ƒματισμόϛ. 63. В останньому слові у публікації І. І. Срезневського
надруковане титло. На фотокопії цього знаку не видно. 82. Пор. друге слово в
Болонському Псалтирі: рождьшиимъ.

5

10

15

20

30 зв. С
ïñìú• äâäЃâú• í <
Пîìèëîóè ì# áЃg ïî âgëèöhè ìëî
ñòè òâî~è • è ïî ìíîãrìú mg
äðîòàìú òâîèìú• îöhñòè ágçà
êîíè# ìî" < $
Íàèïà÷g îìrè ì# îòú ágçàêîíè
# ìî~ãî • è îòú ãðhõà ìî~ãî î÷è
ñòè ì# < $
ßêî ágçàêîíè# ìî# àçú çíàþ è
ãðhõú ìîè ïðgäú ìíîþ ~ñòь âú
èíîó < $
Тgág ~äèíîìîó ñúãðhøèõú è çëî
~ ïðgäú òîáîþ ñúòâîðèõú < $
¤êî äà îïðàâьäèøè âú ñëîâgñь
õú ñâîèõú • è ïðgïьðèøè âúíьãäà
ñîóäèòè òè < $
Сg áî âú ágçàêîíèè çà÷àòú ~ñìь
è âú ãðhñhõú ðîäè ì# ìòè ìî"
Сg áî èñòèíîó âúçëþáèëú ~ñè ágçâh
ñòьíà# è òàèíà# ïðgìuäðîñòè òâî~
# #âèëú ìè ~ñè < $
áëàçíь èìàòь ähëî òâî~ <
108

Псалтир ХІ ст. із ворожильними приписками того ж часу…

25

30

35

40

45

50

31 С
Îêðîïèøè ì# îóñîôúìь è î÷èmþ
ñ# îìr~øè ì# è ïà÷g ñíhãà îó
áhëþ ñ# < $
Сëîóõîó ìî~ìîó äàñè ðàäîñòь è âg
ñgëè~ • âúçäðàäîóþòь ñ# êîñòè
ñúìhðgír# < $
Îòúâðàòè ëèög î~ îòú ãðhõú ìî¿
õú • âñ# ágçàêîíè# ìî# îöhñòè < $
СðЃäög ÷èñòî ñúçèæè âú ìíh áЃg • è
äõú ïðàâú îáíîâè âú îóòðîáh ìî~¿
Íg îòúâьðçè ìgíg îòú ëèöà òâî~
ãî• è äõà ñòЃãî òâî~ãî íg ^èìè ^ ìgíg
Âúçäàæь ìè ðàäîñòь ñïЃñgíè# òâî
~ãî• è ä̖õЃìь âëä÷ьíьìь îóòâьðäè ì#
Íàîó÷þ ágçàêîíьír# ïîóòьìú òâî
èìú • è íg÷ьñòèâèè êú ògág îáðàä#òь ñ
Иçáàâè ì# îòú êðúâèè áЃg áЃg ñïñgíè#
ìî~ãî • âúçäðàäîó~òь ñ# #çrêú
ìîè î ïðàâьäh òâî~è < $
Ãè îóñòьíh ìîè îòúâьðçgøè îóñòà
31 зв. С
ì˜î" âúçâhñò#òь õâàëîó òâîþ < $
¤êî àmg ár âúñõîòhëú æьðòâh äàëú
árõú îóáî îëîêàâòîìàòr íg áëЃãîâîë¿ø:
Жьðòâà áîó äõú ñúêðîóøgíú ñðЃäö# ñú
êðîóøgíà è ñúìhðgíà áЃú íg îóíè÷ь
æèòь < $
ÎóáëЃæè ãЃè áëЃãîâîëgíè~ìь òâîèìь
ñèîíà • è äà ñúæäèæþòь ñ# ñòhír
ègðëìьñêr# < $
Тúãäà áëЃãîâîëèøè æьðòâîó ïðàâьäh
âúçíîøgíè~ îëêàâúòîìàòr < $
Тúãäà âúçëîæàòь íà îëòàðь òâîè ògëö# :

Примітки. 22. áëàçíь èìàòь ähëî òâîg – ворожильна відповідь, а не частина
псалма. 29. У фотокопії зовсім не видно двох букв початку третього слова – òâî~ або
ñâî~. 38. У дієслові помилка; кінцевої літери після букви ñ не видно; треба: îáðàò#òь
ñ#. 45. Двокрапку в кінці рядка ледь видно. 50. ñúæäèæþòь ñ# – так у рукописі.

109

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

71 зв. С
ïñëìú• äâäЃâú• ïЃä • > $
БëЃãîâîëèëú ~˜ñè ãЃè çgìëþ òâîþ˜ >
âúçúðàëú ~˜ñè ïëhíú è˜"˜êwâëь > $
îòúïîóñòèëú ~˜ñè ágçàêîíè"˜
5

ëþäьìú òâîèìú > $
íg áîè ñ# âúçígñgøè ñ# ïî ä̖Ѓíьõú

72 С
Пîêðr âьñ# ãðhõr èõú
Îóêðîòèëú ~ âьñь ãíhâú ñâîè˜ > :
Âúçâðàòèëú ñ# ~˜ñè îòú ãíhâà "ðî
10

ñòè òâî~˜"˜ > $
Îáðàòè ír áЃg ñïЃñèògëþ íàøь > : $
И âúçâðàòè "˜ðîñòь òâîþ˜ î˜òú íàñú <

śäà âú âhêr ïðîãíhâà~˜øè ñ# íà ír <
Иëè ïðîñòьðgøè ãíhâú òâîè˜ î˜òú ðî
15

äà âú ðîäú <<

Бg òr î˜áðàmь æèâèòè ír > $

И ëþäè~˜ òâîè˜ âúçâgñgë#òь ñ# î ògág <<
¤âè íàìú ãЃè ìëЃñòь òâîþ˜ > $

И ñïñgíè~ òâî~˜ äàæäь íàìú > $

20

Îóñëúøîó ÷ьòî ðg÷gòь î˜ ìíh ãЃь áЃú : $
Иäg ðg÷gòь ìèðú íà ëþäè ñâî"˜ > $
И íà ïðhïîäîáьír" ñâî"˜ è˜ íà îáðà
màþmà"˜ ñðäöà êú ígìîó <

Îáà÷g áëèçú áî"˜màè˜ìú ñ# ~˜ãî
25

ñïЃñgíè~ ~˜ãî > $
Âúñgëèòè ñëàâîó âú çgìëþ íàøþ <

72 зв. С
МëЃñòь è èòèíà ñúðhòîñòà ñ# <<
Пðàâьäà è˜ ìèðú î˜áëîárçàñòà ñ# <<
Иñòèíà î˜òú çgìë# âúñè"˜ < $
30

И ïðàâьäà ñú íáЃñь ïðèíè÷g <
Иáî ãЃь äàñòь áë̔ãîñòь <
110

Псалтир ХІ ст. із ворожильними приписками того ж часу…

И çgìë" íàøà äàñòь ïëîäú ñâîè <∙""
Пðàâьäà ïðhäú íèìú è˜ägòь <""∙
И ïîëîæèòь âú ïîóòь ñòîïr ñâî"˜ < $
Примітки. 3. У першому слові третя літера нібито виправлена на â, але помилка
залишилася, треба: âúçâðàòèëú. 4. Остання буква у фотокопії невиразна. 6. íg áîè ñ#
âúçígñgøè ñ# ïî ä̖íьõú – ворожильна приписка. 24. áî"˜màè˜ìú ñ# ‒ так в рукописі;
після останнього слова рядка помітна якась буква (è?).

5

10

15

20

25

132 С
ïñëìú• äâäâú• ðЃí > –
Хâàëèòg áЃà âú ñЃòrèõú ~ãî <
Хâàëèòg ~ãî âú îóТâьðægíèè ñ¿
ër ~ãî < $
Хâàëèòg ~ãî è íà ñèëàõú ~ãî <
Хâàëèòg ~ãî è ïî ïðhìúíîãîóîó
ìîó âgëè÷ьñòâèþ ~ãî <
Хâàëèòg ~ãî è âú ãëàñh òðîóáьíh
ìь
132 зв. С
Хâàëèòg ~ãî âú ïñàëТrðè è âú ã@ñëьõ <
Хâàëèòg ~ãî âú òóìïàíh ëèöè <
Хâàëèòg ~ãî âú ñòðîóíàõú è îðãàíh <
Хâàëèòg ~ãî âú êóìâàëhõú äîáðî
ãëàñьíhõú < $
Хâàëèòg ~ãî âú êóìâàëhõú âúñêè
öàíè" < $
Âьñ#êî ärõàíè~ äà õâàëèòg ãЃà <
ñëà âú êîíьöь• ïñëìú• äâäЃâú
êú ãîëь"ä@ "∙ "$
Мьíèè áhõú âú áðàòèè ìî~è < è îó
íhè âú äîìîó îЃöà ìî~ãî • ïàñ#à
õú îâьöà îöà ìî~ãî • ð@öh ìîè ñú
òâîðèñòg wðãàíú < è ïьðòè ìîè ñú
ñòàâèøà jàëòrðь • è êòî âúçâh
ñòèòь ãîó ìî~ìîó < òú ñàìú ñër
øèòь • òú ïîñúëà àãЃãëà ñâî~ãî • è
ïî"òú ì# îòú îâьöь îЃöà ìî~ãî •
è ïîìàçà ì# ìàñòèþ ïîìàçà
íè" ñâî~ãî • áðàòè" ìî" äî
111

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

30

35

133 С
áðà" è âgäèêà" • è íg áë~ãîâîëè âú
íèõú ãЃь • èçèäîõú ïðîòèâîó m@æäg
ïëgìgíьíèêîó • è ïðîêë#òú ì# è
äîër ñâîèìè • àçú æg èçâëhêú ìg
÷ь ~ãî îóñhêí@õú ¿ • è ^"õú íîøg
íè~ îòú ñíâú èë~âú <""""""""∙"""

Примітки. 8. Кінцевої букви h майже не видно. 9. Літер ìь на фотокопії майже не
видно. 10. Передостання літера читається непевно. 17. Треба õâàëèòь; перед цим словом
наче буква ã без крапки (крапок) над нею. 23. У слові ñúòâîðèñòg остання буква
написана невиразно. 29. Букви í у ïîìàçàíè" на фотокопії зовсім не видно. 30.
Помилково âgäèêà" замість âgëèêà". 34. Потрібно ïîíîøgíè~.

112

Реймське Євангеліє ХІ ст.

РЕЙМСЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ ХІ СТ.
Під такою назвою в славістиці відомі оправлені в одній книзі дві пам’ятки
різного віку, написані в різних місцях. Перша частина – кирилична, уривок у 16
пергаменних аркушів (два зошити – 19-й та 20-й) із апракоса датується першою
половиною ХІ ст. Друга частина – глаголична – переписана в ХІV ст., очевидно,
в Емауському монастирі біля чеської Праги. Більшість учених у кириличному
тексті знаходить давньосхіднослов’янські риси, але дехто схильний пов’язувати
його окремі мовно-орфографічні особливості з Сербією.
Нині книга зберігається в місті Реймсі – давній столиці Франції (звідси –
назва пам’ятки). Книга має складну й заплутану історію. У записі близько 1395
року в другій частині пам’ятки зазначається, що кодекс подарував якомусь
монастиреві чеський король Карл ІV. У ХV ст. Євангеліє потрапило до
Костянтинополя. В середині ХVІ ст. воно стало власністю кардинала Лотарінгії
Карла, який 1574 року подарував його кафедральному соборові в Реймсі. На
ньому присягали французькі королі під час коронацій із другої половини ХVІ
до кінця ХVІІІ ст. Існує припущення, що кириличну частину Євангелія доставив
у Чехію з Франції король Карл ІV, який виховувався в Парижі, а до Парижу її
привезла дочка великого київського князя Ярослава Мудрого Анна Ярославівна,
яка 1044 року вийшла заміж за французького короля Генріха І (вона залишила
свій підпис під грамотою 1063 року). Варто згадати, що В. Ягич висловив
гіпотезу, що Реймське Євангеліє походить із південного Підкарпаття (див.:
Jagić V. Entstehuneseeschichte der kirchenslavischen Sprache: Neue berichtigte und
erweiterte Ausgabe. – Berlin, 1913. – S. 105). Пам’ятку не раз видавано. До
найавторитетніших треба віднести видання: Leger L. L’Evangéliaire slavon de
Reims dit: Texte du sacre. Édition facsimile… – Reims, Prague, 1899;
Жуковская Л. П. Реймское евангелие: История его изучения и текст. – М., 1978;
Ротт-Жебровский Т. Кирилловская часть Реймского евангелия / Лингвистическое
исследование. – Lublin, 1985.
Уривки з Реймського Євангелія наводимо за транслітераціями
Л. П. Жуковської та Т. Ротта-Жебровського. Якщо читання зазначених фахівців
не збігаються, ми надаємо одному перевагу на основі власного читання
фотокопії пам’ятки (див. ще факсиміле: Реймське Євангеліє Анни
Ярославівни. – Львів, 2010).
8 зв.
б
МЦА ГЕВАРť
Л. ІІ,
:а: брhзание гЃа нашего ɪЃу
20–52
хЃа. и па стЃго ц̖Ѓа шнге. васи
ль#: - еу ^ лукы: 5
вь вьзвратиша с# па

10

113

стоуси. слав#ще и
хвал#ще бЃа.  вьсh.
хь #же видhша и слы
шаш#. #ко же глЃано
бысть кь нимь. и е
гда напльниша с# ˜
смь д˙нии да ˜брhж@

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

15

20

25

30

35

40

45

50

9
а
ть ˜троч#. и нареко
ша им# емоу ɪЃс. наре
чено ангЃлмь прhже
даже не зач#ть с# вь чр
евh. и ˜троч# раст#
ше и крhпл#ше с# дЃх
мь. испльн## с# прh
моудрости. и блдть бЃжь
# б#ше на немь. и хож.
#ста родител# его по
вьс# лhта вь ерсЃлмь.
вь прадьникы пасхы
и егда бысть ɪЃс :ɪЃв: лh
ть. вьход#щемь имь вь е
рсЃлмь. по быч#@ пр
аздьника. и коньч#
вьшемь имь д̖ни. вь
звраща@щемь с# и
мь. ста ɪЃс трокь вь
ерЃслмh. и не разоум
б
h исифь и мати его.
мнhвьша же и вь др
оужинh с@щь. прh
идоста дни поуть. и и
скаста его вь рожде
нии вь знании. и не
брhтьша его вьзв
ратиста с# вь ерслм
ь. вьзиска@ща его
и бысть по трьхь днь
хь. брhтоста и вь
црЃкви сhд#щь сре
дh оучитель. и по
слоуша@щи ихь
и вьпрашающь #
и оуж#сахоу же с#
вьси послоуша@щи
и его.  разоумh и

55

60

65

70

75

Мт. ІІІ,
1–6
80

85

114

 ^вhтhхь его. и
видhвьша и диви
9 зв.
а
ста с#. и рече кь нему
мти его. ч#до чьто с
ьтвори нама тако. се
ць твои и азь скрь
б#ща искаховh те
бе и рече кь нима чь
то #ко искаста ме
не. не вhсте ли #ков
#же с@ть ^ца моего.
вь тhхь достоить м
и быти. и та не разу
мhста глЃгла. #же гЃл
а има. и сьниде сь ни
ма и прииде вь наза
рефь. и бh повиноу
# и с# има. мати же
его сьблоудаше вьс
# глЃы си#. вь срЃдци
своемь. ɪЃс раст#ше
прhмоудрость@.
б
и тhльмь и блдЃть@ ^
бЃа и члЃвhкь: ̶
с@ та прhже бо#влехь.:
еу ^ мат: ̶
вь. приде инь крьсти
тель. проповhда# вь п
оустыни и@дhистhи:
и гЃл# покаите с#. при
ближи бо с# црЃтво не
бсЃное. сь оубо есть рече
ны исаимь пррмь глЃ@щ
емь. глЃсь вьпь@щаго вь
поустыни оуготоваи
те поуть гнь. правы тв
орите стьзh его. ть же
иань. имh#ше ризоу св

Реймське Євангеліє ХІ ст.

90

95

100

М. І,
1–8

105

110

о@ ^ влась вельбл@жь.
и по#сь оуснь#нь  чре
слhхь своихь. и #дь же
его бh медь дивии. ть
10
а
гда исхож#ше кь нем
оу. вьсь ерЃлмь. и вьс# иу
дh#. и вьс# страна ерьд
аньска#. и крьщахоу с#
вь рhцh иерьданh. ^ не.
го. исповhда@ще грhхы
свое:. не прh бгЃо#вленыхь
еу ^ марка: : ̶
зач#ло евуньгель# ɪЃу
хва сна бжЃи#. #ко же е
сть писано вь пррЃцхь.
се азь посьлоу англь мо
и прhдь лицьмь твои
мь. иже оуготовить п
оуть твои прhдь тобо
@. глЃсь вьпь@щаго вь п
оустыни. оуготовите
поуть гнь правы твор
ите стьз# его. бысть и
ань крьст# вь поусты

115

120

125

130

135

б
ни. и проповhда# крьщ
ение. покаань@ вь 
ставление грhхомь.
и исхож#ше к нему
вьс# жидовьска# стр
ана. и ерсЃамл#не и кр
ьщахоу с# вьси. вь е.
рданьстhи рhцh ^
него. исповhда@ще
грhхы свое. б#ше же
иань блhчень вла.
сы вельбл@жи. и по#
сь оуснь#нь  чреслh
хь его. и еды пр@гы
и медь дивии. и проп
вh даше гл#. гр#дет
ь крhплии мене. вь
слhдь мене. емоу ж
е нhсмь достоинь.
поклонь с#. раздрh
10 зв.
а
шити вьзв@за сап
огоу его. азь оубо
крьстихь вы водо
@. а ть крьстить вы
дхЃмь стЃьмь >

Примітки: 5. Над першим словом літера не виразна: о[íî]. 38. Стягнення ии або
пропущено слово и, пор.: âú ðîæåíèè è âú çíàíèè в Мстиславовому Євангелії.

14 зв.
а
МСЦА ФЕВРАРť
стра стЃм у труфону еу
пи с@ :ɪ: лоукы˜. МЦА
тго .в. сьрhтение гЃа на :хЃа: ̶
5
еу ^ лоукы: ̶
Л. ІІ,
ВЬ : вьзнесоста ро

22–40

10

115

б
дител# тро# ɪсЃа вь и
ерсЃлмь. поставити пр
hдь гмь #ко же есть
ано вь законh гни.
#ко вьс#кь младеньць
моужьска полоу разврь
за# ложесна сто гви на

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

15

20

б
 немь. и блЃви # сьм

речеть с# . и дати трh
б@ по реченоумоу вь
законh. грьлици .в. и
ли два голоубичища.
и се бh члЃвкь вь ерсЃли

ьнь. и рече кь мрЃии
мтЃри его. се лежить
50

мh. емоу же им# сь
мьнь. и члЃвкь сыи

ресение многымь вь
изЃли и вь знамение

правьдьнь и чьстивь.
ч## оутhхы излЃевы .

прhкы глЃемо и тебh
же самои дшЃоу проид

и дЃхь бh стЃы и вь немь.
25

55

и бh емоу бhщано.
дхЃмь стЃмь. не видh

огь срЃдць помышле.

ти сьмрьти. пр же да
15
а
же видить хса. и гЃа. и

ни#. и бh ана пррчца
60

прииде дхЃмь вь црЃкь

65

45

живьши сь моужьм
ь семь лhть ^ дhвь
ства своего. и та вь
дови смь дес#ть.
15 зв.
а
т и четыри лhта. #же

нынh поущаеши раб
ь твои влЃдко. по гл@

не хожд#ше. ^ крЃьв

твоемоу сь миромь.
#ко видhсте чи мои
40

дьщи фаноуилева.
^ племени асирова.
си заматерhвьши
вь днЃхь мнозhхь.

вь. ї ~гда вьведоста ро
дител# троч# ɪса. сьт
ворити по быч#@ за

коньномоу  немь. и
ть при#ты на роукоу
свое@. и блви бЃа и ре
35

еть роужье. #ко да 
тькры@ть с#. ^ мн

h

30

вь на падение. и вьск

спсение твое. еже еси
оvготоваль. прhдь ли
цьмь. вьсhхь лоудии.
свhть вь тькрьвени
е #зыкь. и славоу лоу

70

ди твоихь изЃл#. и бh

75

е постьмь и молитв
ами слоуж#щи днь
и нощь. и та вь ть ч#
сь приставьши испо
вhдаше с# гви и гла

исифь и мти его. ч@
д#щ# с#  глЃемыхь

ше мь вьсhмь ч#@m
имь избани# вь ерЃсл
мh #ко ськоньч#ша
с# вьс# . еже по закон

116

Реймське Євангеліє ХІ ст.

80

оу гн@ вьзвратиша

hпл#ше с# дхЃмь

с# вь галилh@. вь гра

испльн## с# прhму
дрости. и блЃдть бж

дь свои назарефь. 
ч# же раст#ше и кр

85

ь# б#ше на немь: ̶

Примітки: 28. Після слова прииде, очевидно, пропущено слово ведомь.
33. Л. П. Жуковська читає при#ты, Т. Ротт-Жебровський – при#тъ; пор.: ïðè"òú ~ у
Мстиславовому Євангелії. 50. Прийменник вь зайвий (мабуть, написаний помилково під
впливом наступної сполуки з прийменником вь). 53. Пор. у Мстиславовому Євангелії:
çíàìåíè~ ïðåðî÷ьíî. 66. Так у рукописі: вьдови. Пор.: è òà âúäîâà в Мстиславовому
Євангелії. 67. Л. П. Жуковська читає: ти четыри (без коментаря). Т. Ротт-Жебровський:
т и четыри (очевидно, слушно коментуючи, що буква т – зайва). 68-69. Потрібно
öðьêьâå або öðЃêâå, пор.: öьðêúâå в Мстиславовому Євангелії. 74. Треба: ãëàøå î
íåìь, пор.: ãëЃààøå î íåìь у Мстиславовому Євангелії. 75. Потрібно: èçáàâëåíè#, пор.
èçáàâë~íè" в Мстиславовому Євангелії. 80–81. Потрібно îòðî÷# , пор. Îòðî÷à в
Мстиславовому Євангелії.

117

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

СИНАЙСЬКИЙ ПАТЕРИК ХІ СТ.
Таку назву десь у XIV – XV ст. одержав давній слов’янський переклад із
грецької мови збірки оповідей про аскетів-ченців, більшу частину якої
становить «Левада (луг) духовна» візантійського письменника Івана Мосха,
скомпонована в першій чверті VІІ ст. Існує думка, що збірку в
східнослов’янській традиції названо Синайський патерик через те, що в ній
значна кількість оповідань пов’язана з життям і благочестивою діяльністю
ченців монастиря на Синаї, де провів свої перші чернечі роки І. Мосх.
Найдавніший і найповніший старожитній слов’янський переклад твору
І. Мосха зберігся в давньосхіднослов’янському списку ХІ ст. (дехто датує його
початком ХІІ ст.). Манускрипт налічує 184 аркуші in 4º. Написаний уставом
кількома почерками (не менше 8-ми). Зберігається в Державному історичному
музеї в Москві, шифр: Син. 551. Уривки з Синайського патерика ХІ ст.
друкуємо за виданням: Синайский патерик / Изд. подгот. В.С. Голышенко,
В.Ф. Дубровина. – М., 1967. На місці втрачених знаків (букви, що осипалися
тощо) в публікації наведено три крапки.

5

10

15

24 зв.
слово: .мг :$
Повhдаше же намъ нhкъто христолю
25
бьць " о анастасh цсри " по отъставлении
евфима " и македона " патриархама " кост#
ньтин# града " изгъна бо # въ евхаиты
къ понътоу " сѓтаго сьньма дhл# " иже въ
халъкидонh оць " видh въ сънh тъ же
цсѓрь анастасъ " моужа нhкаго съврьшена "
бhлообразьна " прhмо емоу сто#ща " несu
ща кожоу написаноу и чьтоуща " и разгъ
ноувъ п#ть листовъ кож# " и прочьте цсрво
им… ...ече ~моу " се за безвhрие твое изгла
жоу лhтъ четыри на дес#те " и своимь пь
рьстомъ поглади ти рекъше " и по дъвою
дьнию мълънии бывъши " и громоу ве
ликоу зhло " оужасъ с# цсѓрь прhдасть доу
шоу въ скъръби и мънозh " поне же не ч...
ствовавъ стоую ха ба нашего црѓкъвь " и па
стыр# "же изгъна > слово : мz >$
Въ аньтиохию великоую пришьдъ слыша
118

Синайський патерик ХІ ст.

20

25

30

35

40

45

50

55

хъ " отъ одиного прозвутеръ црѓквьныи
хъ повhдающоу " "ко гѓлаше анастасъ
25 зв.
патриаръхъ " чьто толико #ко мьнихъ
нhкъто въ манастыри " аввы севири
"на " поущенъ бысть въ слоужьбоу въ
страны свободьнаго нарицаемаго гра
да " и "ко же приде wбита оу единого дh
лател# холюбива " имоуща дъщерь
одинородьноу " матере свое# оуже оу
мьръшоу " сътворивъ же мьнихъ три
дни въ домоу дhлател# " Иже въиноу
бореть с# съ члвкы ди#волъ " въложи
зълыи и сквьрьньныи помыслъ въ
брата " и бh победимъ на дhвицоу " и и
скаше оупражнени" когда наидеть
на ню " нъ и...е брань въложи въ нь бhсъ "
тъ же и празнь сътвори оцѓь бо дhвици
отъиде въ аскалонъ " соуща# емоу по
трhбъ ради " братъ вhда >ко инъ ни
къто же нhсть въ домоу " тъкъмо тъ
и дhвица иде къ неи " хот# еи ноуждоу
сътворити " она же "ко видh съмоуще
26
на " и вьсего къ сътворению ражизаема "
рече емоу " никако же с# съмоути " ни небы
тьна чьсо сътвори на мънh " оць бо мои ни
...ьньсь ни оутро не придеть " нъ пьрьвое по
слоушаи мене оже ти рекоу " и "ко вhсть гь "
и азъ вьсею мыслию " сътворю #ко же хоче
ши " она же прhмоудрова и гѓлищи " соущю
тебе ги брате " колико лhтъ имаши въ ма
настыри " гѓла еи братъ семь на дес#те лh
тъ " пакы глѓа емоу имаши ли искоуше
ние женьско " гѓла еи ни " отъвhща дhви
ца братоу " то хощеши ли одиного часа
дhл# " погоубити толика лhтъ дhло " колишьды "
аще изли#лъ еси сльзы " да без грhха
плъть не осквьрьненоу поставиши прh
дъ христосомь " и вьсего троуда малы#
дhл# ...и " лишенъ хочеши быти " оба
119

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

60

65

70

75

че #ко хощеши послоую тебе " аще с# паде
ши съ мъною " имаши ли камо по#ти м#
питати " гѓла же братъ ни и " тогда отъвh
ща дhвица и рече " въ истиноу не лъжоу "
26 зв.
аще съмhриши м# мъногамъ зълобамъ по
виньнъ боудеши " глѓа еи мьнихъ " како гла ~мu
дhвица " одино #ко погоубиши свою дѓшоу " въ
торое >ко мое# дша ист#з#нъ боудеши
се же да вhси #ко и кл#твоу на т# прhвhщава
ю " та
ко ми рекъшаго не сълъжи ми " аще съмhриши
м"
абие оудавлени~мь себе погоублю " и
обр#щеши
с# и разбои сътворивъ " и на соудh #ко разбои
никъ осоужаемъ " прhже не боудеши толикамъ
зълобамъ виньнъ " нъ иди съ миръмъ въ мана
стырь свои " и вельми имаши помолити за
м": въспом"н@въ же братъ и въспр"ноувъ:
аби~ иде въ манастырь свои. и поклони с" и
гоуменоу .да потомь из манастыр" не и
зидеть: и сътворивъ :г: мсц# къ господоу иде

Примітки. 16. У публікації въ скъръбии.

5

10

 ٫٫٫9٫٫٫–слово:мн: ٫٫٫9٫٫٫9٫٫٫$
[...] 73 зв.
"рлѓд" ßко ^ ~диного попьрища. сѓтго иер'дана.
рhкы лав’ра ~сть ав’ва. герасима нари
74
ца~ма. въ тоу лав’рю прhход#щемъ намъ.
повhдаша. сhд#щии тоу старьци. о ав’вh ге
расимh. "ко ход# ~диною по блатоу стѓго и~
р’дана. оусърhте и львъ зhло рыда# ^ ногы
сво~#. им#ше бо трьст#ноу трhскоу оунь
зъшю ~моу. "ко ^ сего отещи ~моу нозh. и
плънh гно" быти. "ко же оузьрh львъ ста
рьца. показаше ~моу ногоу. "же бh "звь
на ^ оуньзъша" порhзи. плач# с# "ко
и нhчьсо и мол# с# ~моу. исцhенъ ^ его
быти. "ко же видh и старьць. въ такои бh
дh. сhдъ и имъ и за ногоу и роздвигъ мhсто
120

Синайський патерик ХІ ст.

15

20

25

30

35

40

45

50

из# тръсть. съ м’ногомь гноимь. и добрh о
чистивъ строупъ. и об#завъ платомь поу
сти и. львъ же ицhенъ. по семь не оста ста
рьца. нъ "ко свои оученикъ. "мо же ид#а
ше ~моу. "ко чюдити с# старьцю. толик@
разоумоу звhри. и проче~ ^толh старьць пи
таше и. помеща ~моу хлhбъ и мочена сочи
ва. им#ше же та лавра. одинъ осьлъ на е
74 зв.
мь же приношааше водоу. въ потрhбоу оцемъ.
стѓго иер’дана. ^юдоу же пи\ть водоу. ^сто
ить же ^ лавры рhка. попьрище одино. обы
чаи же им#хоу старьци. да"ти львоу. да ходи
ть и пасеть и по краю стѓго иер’дана. одино\ же
пасомъ осьлъ отъ льва. ^иде ^ его не маломь
^шьстви~мь. и се моужь съ вельблоуды отъ
арави" иды. и обрhтъ и по#тъ и въ сво" си. ль
въ же погоубивъ осьла приде въ лавроу. зhло оу
нывъ и др#хлъ. къ ав’ва герасимоу. мьн#ше
же ав’ва герасимъ. "ко изhлъ ~сть осьла львъ.
глѓа ~моу къде ~сть осьлъ. сь же "ко члѓкъ сто"
ше млъч# и долоу зьр#. гла ~моу сарьць изhлъ
ли и ~си. блѓнъ гѓь ~же твор#ше осьлъ. ^селh
тебh
~сть творити. отътолh же млъвльшю старь
цю. ношаше кан’пилии комърогы имоущь че
тыри ї приношаше воды. приде же одиною вои
нъ. млтвы дh# къ старьцю. и видhвъ льва
нос#ща водоу. и оувhдhвъ виноу помилова и. и
выньмъ три златьникы дасть старьцемъ
75
да коуп#ть осьлъ въ потрhбоу себh. и свобод#
ть ^ таковы" работы льва. вельблоудьникъ
же иже бh осьла по#лъ. ид#ше пакы пьшениц#
прода"тъ въ стыи градъ. имы осьлъ съ собо\. и
прhшьдъ стѓго и~р’дана. оусърhте с# по сълоучаю.
съ львомь. и видhвъ и оставивъ вельблоуды бh
жа. львъ же познавъ осьлъ тече къ емоу. и оусты.
имъ и. "ко же бh обыклъ. вед#ше и съ трьми ве
льблоуды. радоу# с# въкоупh и зовы. "ко осьла
~го же погоуби. обрhтъ приведе и къ старьцю. ста
рьць бо мьн#ше "ко львъ изhлъ осьла. тогда старьць оувhдhвъ "ко облъганъ бысть львъ. положи же им# львоу. иер’данъ. сътвори же въ лаврh ль
121

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

55

60

65

70

75

80

85

90

въ в#ще п#ти лhтъ. не ^лоуча# с# отъ него при
сно. ~гда же къ гѓоу приде. ав’ва герасимъ. и оци по
гребены быс. по съмотрению бжѓию львъ не обрh
те с# въ лаврh. по семь же мало приде львъ въ ла
вроу. и искаше старьца сво~го. ав’ва же севатии
ки:ликъ оученикъ ав’ва герасима. видhвъ и
глаше ~моу. иер’дане. старьць нашь остави на
75 зв.
съ сиры. и къ гоѓу изиде нъ възьми hждь. львъ
же hсти не хот#ше. и нач#тъ сто# очима сво
има сhмо и онамо ч#сто възирати. ища ста
рьца сво~го. рика" вельми и не трьп# отъча
"ти с#. ав’ва же севатии прочии старьци. гла
д#ще и по хрьбьтоу глахоу. ^иде старьць къ
гоѓу. оставивъ ны. ни тако имъ гюще къ е
моу. не мож#хоу ~го ^ въпл# и ^ рыдани"
оуставити. нъ ~лико же мьн#хоу ~го слово
мь оутhшити. и прhмh#ти толико же онъ
паче рыдаше. и въп# боьша двизаше. и
рыданию притвар#ше показа# гласы. и и
змhноу# гласы. и лицьмь и очима. печа
ль \же им#ше не вид# старьца. тогда глѓа ~
моу ав’ва севатии. поиди съ мьною пое же
не имеши намъ вhры. и покажю ти къде
лежить нашь старьць. и поимъ веде и. иде же
бhша погребли ~го. ^сто"ше же ^ цркѓве по
лъ попьрища. ставъ же ав’ва севатии. врьхоу
гроба. ав’ва герасима. гла львоу. се старьць
76
нашь сьде погребенъ бысть. и прhклони ко
лhнh ав’ва саватии врьхоу гроба старьча. "
ко же слыша львъ и видh како поклони с#
ав’ва
саватии врьхоу гроба и плакаше с#. поклони
с# и сь. и оудар#" главою о земю зhло и ревы.
и тако аби~ скоро оумретъ врьхоу гроба. се же
вьсе бысть. не "ко дшю словесьноу имh\ща.
нъ "ко бѓоу хот#щю. слав#щимъ ~го просла
вити. не тък’мо въ житии семь нъ и по съмрь
ти. и показати намъ како повиновени~ им#
ахоу. звhри~ къ адамоу. прhжде ослоушани
" ~го заповhди и. ~же въ породh пища >$

Примітка. 59. киликъ – так у рукописі, гр. ό Κίλιξ «кілікієць».
122

«Слова» Григорія Богослова (Назіянзина) ХІ ст.

«СЛОВА» ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА (НАЗІЯНЗИНА) ХІ СТ.
Пергаменна книжка in 4°, 376 аркушів, написана гарним уставом у два
стовпці. У тексті трапляються глаголичні букви – очевидно, свідчення, що
протограф був глаголичний. За змістом пам’ятка – 13 проповідей Григорія
Богослова (Назіянзина), перекладених недосконало на південнослов’янському
терені (мабуть, у Х ст.). Переклад здійснено майже слово в слово, тому він
важкий для зрозуміння. Неуважний переписувач зробив чимало помилок у
слов’янському тексті і в одному місці критично (для себе?) зауважив: ÷ьãьëg
êðèâà" ãëàâî ïèøè ïðàâî (арк. 101 зв.); див.: Сводный каталог славянорусских рукописных книг, хранящихся в СССР. – С. 75; у виданні
А. М. Будиловича. – С. 78: ÷ьãëg, пор. укр. чеглик, рос. чеглок «підсоколик» –
Falco subbuteo L.).
Книжка оздоблена високохудожніми кольоровими заставками. Зберігається
в Державній публічній бібліотеці в Санкт-Петербурзі, шифр: Q.n.І.16. Уривки
публікуються за виданням А. М. Будиловича: «ХІІІ Слов Григория Богослова в
древнеславянском переводе по рукописи Императорской публичной
библиотеки ХІ века» (СПб., 1875) з урахуванням зауважень І. Фалева в рецензії
«Заметки о “13 словах Григория Назианзина”, рукописи ХІ в.» (ОРЯС. –
Т. 101. – № 3. – Л., 1928. – С. 245–249).
Мову пам’ятки відносно детально дослідив А.М. Будилович у кн.: ХІІІ слов
Григория Богослова по рукописи Императорской публичной библиотеки ХІ в. –
СПб., 1871.
Арк. 6, β
нач#ло,

5

10

Арк. 6, γ
рече, прhм@дро
сти приобр#щи
прhм@дрость;
чьто се гл>: нач#
ло прhм@дрости? Бо
"знь:. Не отъ вида бо начьнъшемъ, въ бо"зни по-

15

20

доба оустати
(видъ бо невъхлаштенъ еда и съ
стины сърине
ть): но бо"знию
съвhтовавъшемъ:; и очистивъшемъс#:, …да
сице рекоу, истhнh
въшемъ, на высость въз#тися:.

Примітка. 13. Тобто съ стhны.

Арк. 143, α
ва# о несъвращенhмъ дhлh:.
Подражаи пилата:

5

123

на оуньше~, зълh
пиш@шта :, добрh
написаны: И рь
ци прhпира\щи

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

10

имъ т#::
Eже уписалъ ~смь
въписахъ:.
Стыдhлъ бо с# бы
хъ:, аще зълh~е6
приhб@деть бес прh
клон~ни":,

15

20

А нын͡# добро~ оудобь прh
клан"~тьс#:;
Лhпо ~сть благо
подвижьномъ
быти: на оуньше
~ отъ горьшаго:,
неподвижьномъ

Примітка. 9–10. Цитується Євангеліє від Йоана ХІХ, 22.

5

10

15

20

25

30

Арк. 195, δ
Въ гладh: %
Въ ж#жди: %
Въ наготh: %
Съвhщ#ва\щ#
#
Низъ :,
Вънh\доу нань,
И изъ@три: %
Противьно твор#
щ##: %.
Оставл"\ отъ
гон~ни",
Съборы: %
Тьмьниц#:,
В@зы%,
Обложьникы,
С@дища,
По вьс# дьни и ча
сы съмрьти: %.
Кошьниц#: %,
Би~ни~ камени

35

40

Бhды рhчьны
#: %,
Бhды разбоини
чьскы%,
Бhды ^ рода: %,
Бhды отъ лъжї
вы#: брати#: – ,
Отъ р@коу житї
~: – ,
Бес кръмл~ни"
благовhстова
Арк. 196, β
ни~: %,
Арк. 271, γ
Пон~же то видh
хъ тоу аби~ рhхъ:
колико зъло ри

5

Арк. 196, α
~мь:,
Би~ни~ жьзль
~мь,
Объхождени
~: %,
Бhды по земли
и
По мореви:%,
Гл@бин@: %,
Тапани~: %,

10

15

124

Арк. 271, δ
мьско~ кръми
ть! и6 прhжде на
мhнивъи6. бы
ти лъжевлъ
хвъ самъ о себh
помоливъс#.
Оуне бо или тацh
хъ исплъни
тис# оусел~нh
и6 зълъї, и тако
моу "витис#
дивоу, "коже
николиже прь
вh~;

«Слова» Григорія Богослова (Назіянзина) ХІ ст.

20

Многамъ же по
вонемъ слов@
щамъ,
Мъногомъ же за
палении6мъ,
И въскыпhни
е6 земли, и6 расh

45

5

Арк. 272, α
25
льмъ,
Еще же м@жемь
нечлскъимь и
звhремь инацh
мь и съложено
30
мъ, естьства но
вотворима.
Сего дhл> и ко
ньць достои6нь
нъ при# безоу
35
мию;
Сьде тъкъмо не
сътрьпhвъшю
боу обыченаго
длъготрьпи",
40
Егда мъногомъ
зъло бhаше члко
любие, и мъног@
хот#аше подати
др#хлот@ пра

Примітка. 9. Тобто оубыва#?

5

10

15

20

Арк. 294, β
Б@де ли онъ
покои6 иже слав@
"же отъложена
блаженъи6мъ, и
ли оно что е? Не и
но, нъ се. Пон~же
се исповhдахомь,

10

15

Арк. 294, γ
и6 ŏно да прhпы
та~мь. Есть ли

20

125

в#щии6мъ,
Арк. 282, β
въин@ же
горh издрива~м6 ,
присно же долоу
съвлачимо; ни сви
ст#щ@ же колоу
съкруча#с#, ни
птицами #дръ оу
стриза~мъ, ни
оубива# николи
же, нъ присно и6
спльн"~мъи6; и6
ли и6стина се есть,
и6ли кощюна, при
показа#6 и6сти
н@ въ тварьхъ;
нъ видимъ чимъ
и6ли кацhми въ
тъгда м@чимы
"ко мнозhмъ си
Арк. 282, γ
хъ лютhишеми,
ельмаже проти
в@ мhрh съгрh
ша~ìъи6хъ

чьто ~же с# да
\ть жилища,
"+коже мо" мы
сль, и+ли ничь
то же? Есть вьс#
ко:. Чьто| се? не еже
ли различь бы
ти жит·и\ и6 и6
збирани\, ино
моу инамо нести
против@ мhрh
вhрнhи:, ~же и6

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

25

5

10

15

20

25

поути и6меноу~
мь. Вьсhми лі оубо
гр#сти, или овh
ми п@тьми си
хъ? Аще е мощьно
томоужде, то вь
сhми;

30

35

Арк. 304, δ
W жестосрьдоу
Арк. 305, α
моу фараос@, и6
люто дhлодав6
ц@, въ прозоръ съ
хран~ноу бжи
и силh на нечь
стивы#:.
...Отък@доу тако
вы# "звы и
раны? и ко~·~
же о сихъ слово?
И кое6 ли движе
ни~ или вьс#
къимъ бещи
на, и безъ оустро
ени", и бе кръ
мьчьствовани
ни" и бе словь
се носимоу, "ко
ниединомоу
с@щими обла
да\щ@, и са

40

45

50

55

Арк. 305, β
мо ли с# о себh
движеть,
ßкоже непьщю
ють нем@дри...,
и6 а6шють носи

60

126

ми отъ дха мра
чьнаго и бечи
ньнаго; или
словомъ етеро
мъ и чиномъ,
"коже быш#
вьс# испрьва,
и раствориш#
с#, но съчьташа
с#... красьно, "ко
~диномоу ство
рьш@ зна~ма,
тако движ@
тьс# и прhла
гаютьс# строе
ние6мь оузда~
Арк. 305, γ
ми и6 водими?
Отък@доу погрh
си, и вhтроть
линh"...; нынh
шьн"" наша
"зва и показа
ни~?
К@доу аеромъ и
стьлhни", и
нед@зи, и въскы
пhни" земли,
и мор@ възм@
щени", и отъ не
бесъ страси? И ка
ко створена" тва
ръ въ работ@ чло
вhкомъ, обьща
пища…

Супрасльський збірник ХІ ст.

СУПРАСЛЬСЬКИЙ ЗБІРНИК ХІ СТ.
Один із найбільших слов’янських рукописів (285 арк. in folio) ХІ ст.
Написаний уставом в одну колонку. Відкрив пам’ятку М.К. Бобровський у
1823 році в Супрасльському монастирі коло Білостока (тепер – у Польщі).
Сьогодні частини манускрипту зберігаються в трьох місцях: у Російській
національній бібліотеці в Санкт-Петербурзі (шифр: Q. п. І. 72), Національній
університетській бібліотеці Словенії в м. Любляна (шифр: Cod. Koр. 2),
Національній бібліотеці Польщі у Варшаві. За змістом – четья-мінея на березень
та різні «Слова», переважно Івана (Йоана) Золотоуста. Досі більшість
дослідників відносять пам’ятку до старослов’янських. Проте деякі видатні
славісти допускають давньосхіднослов’янське походження Супрасльського
рукопису (див.: Ягич И. В. Отчет о присуждении Ломоносовской премии за
1883 год. – СПб., 1884. – С. 71 [Сб. ОРЯС. – Т. 33. – № 2]; Vondrák V.
Altslovenische Studien // Sitzungsberichte der philosophisch-historischen Klasse der
Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften. – B. 122. – Abhand. 7. – Wien, 1890. –
S. 1, 43, 48, 52–53; Крымский А. Е. Украинская грамматика для учеников
высших классов гимназий и семинарий Приднепровья. – Т. 1. – Вып. 1. – М.,
1907. – С. 209 r, виноска). Досліджуючи Супрасльський збірник, ми дійшли
висновку, що це пам’ятка перших десятиліть християнства на Русі, коли
старослов’янські тексти в нас ретельно копіювали й мало редагували
(Німчук В. В. Про походження Супрасльського рукопису // Мовознавство. –
1994. – №6; 1995. – №1).
Окремі уривки з пам’ятки, в яких відбилися елементи рідного мовлення
Ретка – писця-русина, подаємо за публікацією С. М. Северьянов. Супрасльская
рукопись. – Т. 1. – СПб., 1904 (Памятники старославянского языка. – Т. 2. –
Вып. 1) та фотокопіями в книзі: Супрасълски или Ретков сборник: В два тома /
Йордан Заимов. Увод и коментар на старобългарския текст. Марио Капалдо.
Подбор и коментар на гръцкия текст. – София, 1983.

5

10

135
îáðàçè õѓñ âú âàñú• ìëàäè ìîè ïîèäîø– ïî
ægñòîêq ï@òè• írí" ñqñàíà î†óähágíà árñòь• îòú ágçàêîíúíq ñòàðöq• írí" îòúêðrâà\òú ìëàä@ è äîáð@• äà íàñrò–òú ñ– äîáðîòr ~#• è âú ëúæ@ íàâàä–òú íà í†@ írí" î†óáî• ãëàäú íg õë–áьírè
íè æ–æäà âîäúíà"• íú gæg qñërøàòè ñëîâî
ãîñïîäьí†g• írí" î†óáî âьçäðhìàø– ñ– âьñ– ähâíö– è ñúïààõ@• ñúâðúøè áî ñ– ãëú
ãà èñà• ~äà ñríú ÷ëîâh÷ьñêrè îáð–øòg127

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

15

20

25

5

10

15

òú âhð@ íà çgìè• Сërø@ æg "êî è ~äèíú êúæäî áëèæèê@ ïðhäà~òú• äà ñúâðúøèòú ñ– ðg÷gíî~• ~æg ïðhäàòè áðàòú áðàòà âú ñьìðьòь• èëè èñïðîñèëú ~ñòú âàñú ñîòîíà• ïðîñhàòè àêr ï’øgíèö@• íú äà íèêòîæg íg ìíèòú ÷–äà• "êî îòúígìîæg ãѓь•
íú ìr ãëgòú áî• èëè íg ìîægòú ðg÷g ð@êà
ìî" îò–òè âàñú• èëè îò–æь÷à ñëqõú ìîè íg î†óñërøàòè• íú ãðhñè âàøè ðàñòî#òú ïîñðhäq íàñú è áà• îáëhíèõîìú áî ñ–
äðqçèè æg è ïðhîáèähâúøg• ágçàêîíè~ ñúòâîðèõîìú• äðqãú äðqãà õàïь\øòg• è äðqãú äðqãà "ä@øòg ñàìè ñ–
î†óìîðèõîìú• ëhïî æg áh íàìú ïðàâ’ä@
èçëèõà èìhòè• ïà÷g êí†èõ÷èè è ôàðèñgè• ñërø@ áî "êî è êr# îòú âàñú æèäîâg ïðèçrâà\òú âú ñьíьìhõú• òhìú
âьíьìhòg äà íèêàêîæg âàìú• è âgëèêî
è ìàëî• è âîë†ьírè ãðhõú ïðèêîñígòú ñ–•
è íè ~äèíú îòú âàñú äà íg ñúãðhøèòú•

136
âgëèêrèìú ãðhõîìú è õqëî\ "æg íà ñâ–òrè äqõú• íg á@ähòg êqïíî ñь í†èìè
êí–çè ñîäîìьñòè¿• è ëþäè~ ãîìîðьñòèè•
èìæg ð@öh êðúâg èñïëьíь• ìr æg íè ïðîðîêà î†óáèõîìú• íè õñà ïðhäàõîìú íè ðàñï–õîìú• äà ÷òî ìíîãî ãëàãîë†@ âàìú•
ïîìíèòg ~ãîæg ñërøàñòg• è írí" ágñhäqèòg èì’æg íàî†ó÷gíè árñòg• ïîí†gæg
è ñg î†óñërøàñòg• "êî ðhø– æèäîâg õѓñ
÷ëîâhêú áhhøg• è ïî÷è "êî íqæäúíî\ ñúìðьòь\• äà ðgê@òú íàìú êî~ìu
í@æäg\ î†óìьðьøq• âьñь ìèðú î†ó÷gíèêú èñïëьí†gíú árñòú• êî~ìq íqæäg\ î†óìьðúøq ÷ëîâhêq• î†ó÷gíèöè è äðuçèè ñ í†èìú òîëèöè• çà èì– î†ó÷èògë" ñâî~ãî î†óìðhø–• êî~ìq íqæäg\ î†óìьðúøq ÷ëîâhêq• èìgígìь òîëèêî ëh128

Супрасльський збірник ХІ ст.

20

25

30

5

10

15

20

òú áhñè èçãîí–òú ñ–• è gëèêî íà âgëè÷" âú öðúêâè ñúáîðíhè árâà\òú• íg ðàçqìh\òú æg "êî íqæäg\ ñúìðьòьíú ~ñòú• ~æg ïî ñâî~è âîë†è èçâîä– ñgáh
îòú æèòè"• ñg æg ~ìq ãëàãîëàâúøq•
ïîâgëh ïîòúøòàâúøg ñ– èìú èçëhñòè
èñ ògìíèö–• ïðèäîñòà æg ê í†èìú ígîêîðú ègïàðõú fgwôèëú• ñú íàðîäîìú ìíîãîìú ãëàãîë†@øòà• ñg ñòàðhè âàñú î†óêòìîíú âúäàñòú ñ–• è æðúòâ@ ñúòâîðè•
î†óâhøòàèòg ñ– è âr• âúïðàøà\òú áî
âàñú ëgïèäîíú• è góêòèìîíú• ïwíèè
ðg÷g• èæg ñ@òú âьâgägíè âь ògìьíèö@•

[...] 159
æàòg è òâðúäî• äà ïðîò–ægìú äðhâgñr ñúêðqøèòú ñ–• è ïîæьðgòú• èëè
îáëè÷à~ìú î†óìðgòú çьëh• Аëgkàíäðú
ì@÷èìú ãëàãîëà• íè÷’òîæg ñ@òú õròðîñòè òâî#• è ïðèøgäú àëgkàíäðú
ïðîò–ægíú árñòú íà äðhâgñgõú• äîáë†èè æg ì@÷gíèêú õðèñòîâú òàêîâ@\
ì@ê@ òðьïhhøg âèä– âьñ– î†óär
ïðîò–ægír• è âьñ– êîñòè ñâî# ñúêðuøà~ìr• âgëьì@äðq# æg àëgkàíäðь
ðg÷g• òr ~ñè áîãú êðьñòè"ígñêú• ïðèõîäèârè êú ñòrèìú âúãîäèâúøèèìú ògáh• ïðèäè è êú ìьíh ãðhøíqìq• è ïîêàæè "êî èì– òâî~ âgëèêî ~ñòú• è áî#øòèèõú ñ– ògág• è ñg ~ìq
ðgêúøq èçìhíè ñ– ëèög ~ìq• è árñòú
àêr ïëàìr• è ïðèñò@ïè ê í†gìq îòú
ñëqæ–øòèèõú ïðhäú êí–çgìú• è ãëà
~ìq• âьñhìь àâh ~ñòь àëgkàíäðg•
"êî âëúøúáàìè îäîëhâà~øè• áhàøg
áî òè ëèög áëhäî âèäèìî• írí" æg ïàêr ñâhòúëî àêr ñëьíög• Аëgkàíäðú
ðg÷g äîáðh ðg÷g áëhäî• ígìîøòè ðàä
ïëьòьñêr#• âьñhêú áî âú áîëhçíè
129

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

25

30

5

10

15

20

25

30

ñr òhëgñьíhè áëhäh~ çhëî• ñâhòëî
æg ~æg írí" âèäh• òðьïhíè" ðàäè
è ïðîìrøë†gíè" áîæè"• âьñhêú áî
ñúòðьïhârè ñúïàñà~òú ñ– âь âhêr•
ñëqãà ðg÷g äà òðúïhíè" ëè ðàäè èçìhíq~òú ñ– ëèög òâî~• Аëgkàíäðú ðg÷g• gè•

[...] 429
ìàëî÷èñìgíьíà áî áh áëàãîähòь• ðàñï– ñ–
õðèñòîñú è ïðèñíî ïèòà~ìè ~ñìú• è íàñrøòà\øòg ñ– ïàêr ïðîñèìú• è ïðèèì’øg
ëþáèìú• è áîëg ~ñòь ígäîñòàòьêà• ágçú
òьøògòr áî áëàãîähòь• äà õâàëèìú á@ägòú äьíь ñ• ñâhòîâúírè ðîäèògë†ь• ~ãîæg ðàäè ïðî÷èè äьíè~ íà âgñgëè~ íàðgêîø– ñ–• êàêî• ïîñëqøàè• äьígñь àäàìú ñúçúäàíú árñòú âú øgñòrè äьíь• äьígñь
îáðàçú áîæьñòâьírè íîñè• Дьíьñь ìàëà
î†óòâàðь âú î†óòâàðè ñúñòàâè ñ–• äьígñь êðúìíèêú ÷ëîâh÷ьñêú• äîáðà" î†óñgë†gír#
ïðèâgñëà• æèâîòú âьñhõú• æèâîòú ñòàðhèøèíьñòâîó>è• äьígñь çàïîâhäè ïðè#
ñà̅ìîâëàñòúír#• äьígñь èñïàäg èñ ïîðîär• äьígñь ïàêr âúïqøògíú árñòú•
w ìíîãîîáðàçьíààãî äьíè• w ìíîãîïëà÷ьíààãî è ágçïëà÷ьíààãî• w çàî†óòðà îïg÷àëèârè• âg÷gðú æg âьçâgñgëèâú• Пà÷g æg
íg òîëìà âðhäèâú• ~ëìèæg èñöhëèâú•
ñêðúáьíь âàìú èñïîâhäà\ ñ–• âgòúõr#
ñòðàñòè ïîãîí–• ñërøà àäàìà îò÷à äîìu
èñïàäúøà• ÷ëîâhêà ïîðîäьíààãî ãðàæäàíèíà• ágçú çgìьíààãî òðqæäàíè"
æèâ@øòà• ágçú äúæäà êðúì–øòà ñ–•
íèêàêîæg ïîòîâú èëè ðrëà• èëè òðqäîâú• èëè òg÷gíè"• íà æèòè~ òðháq\øà•
ïðèñíî çgëgírèìú ä@áè~ìú âgñgë–øòà
ñ–• îòú öâhòîâú âú öâhòr ïðhõîä–øòà•
îòú ïëîäîâú âú ïëîär ïðhõîä–øòà...
130

Тлумачний Псалтир Феодорита Кирського...

ТЛУМАЧНИЙ ПСАЛТИР ФЕОДОРИТА КИРСЬКОГО
(ЧУДОВСЬКИЙ ПСАЛТИР)
ХІ СТ.
Давньосхіднослов’янський список старослов’янського перекладу Псалтиря з
тлумаченням псалмів (за віршами) візантійського теолога й історика V ст.
Феодорита Кирського. Написаний уставом у два стовпці на пергамені. Бракує
багатьох аркушів усередині книги та частини книги (від псалма 87 до кінця
Псалтиря). Зберігається в Державному історичному музеї в Москві, шифр:
Чуд. 7 (раніше – в Чудівському монастирі в Москві).
Рукопис повністю опублікував В.Погорєлов: Чудовская Псалтырь ХІ века:
Отрывок Толкования Феодорита Киррского на Псалтырь в древнеболгарском
переводе / С приложением двух фототипических снимков. СПб., 1910.
«Памятники старославянского языка». – Т. 3. – Вып. 1; Изд. Отдел. рус.яз. и
словесн. АН). За цим виданням наводимо уривки з пам’ятки, звірені за
фотокопією. За В. Погорєловим, додані пропущені в автографі букви
друкуються в квадратних дужках. Використано також підрядкові зауваження
публікатора. Варто зауважити, що В. Погорєлову належить «Словарь к
толкованиям Феодорита Киррского на Псалтырь в древнеболгарском переводе»
(Варшава, 1910).
Пс. LXXVI, съказани~. .оѓs. jалма.
1 – 19
на коньць. за идиfоу
ма. jалмъ. асафови. су
ммахъ же рече. идиfоу
ма ради < %
Ëèêà è ñú îáð@чåíú
áh ïî\øòèèõú
áà. ñåãî írh àñàôú.
èëè ñàìú ðåêú. èëè ïðî
ðîчьñòâîó äâ•äâîó.
129 в ñëîóæ#. îòúâhøòàòè
áî î ðàñïьðèìúèõú. íå
íå áhäьíî. ïðhäьãå
òь æå. è èzèòhíú. ïî
íîóæäьírèõú ðàáîòà
òè âú åãóïòh. è ðàñ@
ìíhíè" ìrñëèè. è
ðàñòîóøò#" áîëhzíè
îòú òîãî. îóêàzà~òь
æå. è êàêîó ïîäîáà~

(2)
129 г

(3)

131

òь èìú ïðèíåñòè ìîëè
òâ@ êú áâè. èzáròè
" zúërèõú ïðîñ#øòå
ìú. âúîáðàzèëú æå ~
ñòь jàëìà. "êî ïî âú
zâðàøòåíèè. ñå ïîâh
äà\øòåìú èìú. è
áѓà õâàë#øòåìú < %
Ãëàñîìь ìîèìь êú ãî••ó
âúzâàõú. ãëàñîìь ìî
èìь êú áî•ó è âúí#òь ìè < %
Íàòúøòьíî ðå÷å ìîëè
òâ@ ïðèíåñîõú. è âú
ñêîðh ïðîøåíè~ ïðè"
õú ïîòîìь æå è âðhì#
îóêàçà~òь < %
Âú äьíь ïåчàëè ìî~"
áѓà âúzèñêààõú < %
Бîëhzíьìè áî áîäî
ìú ~ñìь. ïðèëhæíî

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

130 а

(4)

130 б

áæè" ïîìîøòè âúzè
ñêàõú. íàòúøòьíîó
\ ìëòâîó "â#~òь
ïîòîìь æå ïîêàzà~òь
îáðàzú ìîëèòâr < %
Р@êàìà ìîèìà íîmь
\. ïðhäú èìь è íå
ïðhëьøòåíú árõú.
Сóììàõú æå ñèöå ðå
чå. ð@êà ìî" íîø
\ ïðîñòðьòà áh. âr
íîó âú íîøòè áåzìúë
âè~ èìh". ð@öh ïðî
ñòðhõú. ìîë# чëêî
þáè" îóëîóчèòè.
è íå ïîãðhøèõú ñ# íà
äåæä#. ñå áî "â#~
òь ~æå íå ïðhëьøòå
íú árõú. ñèðhчь íå
âúñ@~ áúähõú. íú
îáьìàõú ïëîäú ìëòâr < %
Îòúâðьæå ñ# îóòhøå
íè" äø# ìî~". ïîì#
íîóõú áà è âúzâåñåëè
õú ñ# < %
Âьñ#êîó îóáî âèíîó
îòúðàär îòúðh"
õ@. ïðîõëàæäåíè~
æå ~äèíî èì#àõú òú
чè\. áà ìî~ãî ïàì#òь < %
Âúñêðúáhõú è íå ïðh
íåìîæå äõú ìîè < %
Сóììàõú æå ñèöå
ðåчå. ãëààõú ñåáh.
è ïðhíåìàãààãîõú.
ч#ñòî êú ñåáh áåñhäîó
". è îäьðæ#øòà" ì#
zúëà ïîìrø#". íå
чààõú èzáròè" è

õú. è ãîðьêr ïðèèìà
àõú ñòðhër îóíríè# < %
(5)
Âàðèñòà ñòðàæьár
îчè ìîè < %
Сòðàæäьár íàðè÷å
òь. ðàzähåíè"
íîøòè. âú # æå ñòðà
в
130 æè~. èzìh#\òь ñ#.
"â#~òь æå ñèìè. áú
ähíè~ ~æå âúñþ íîøòь < %
Сúì#òîõú ñ# è íå ãëà
àõú < %
И èòè æäå. è âú ìà ðh
Пс. 417 ø# jàëìh. êú ñåáh
äøà ìî" ñúì#òå ñ#. íå
èzâîëèõú áî èíhìú.
ìî" ïîìrøåíè" è
zãëѓàòè < %
(6)
Пîìrñëèõú äьíè ïь
ðâr". è ëhòà âh÷ьíà
(7)
" ïîì#íîóõú è ïîîó
чèèõú < %
Пðьârèõú òâîèõú
äîáðîähàíè ðå÷å î
áíàâ#àõú ïàì#òь1
г
130 êî2 äîáðîähàíè~ ïðè"
ø# îòú òåáå íàøè ïðà
ähäè. êàêî îòú åãó
ïòьñêr" ðàáîòr ñâî
áîæäåíè árø#. êîêî3
чðьìíî~ ìîðå ïðîèäîø#.
êàêî îáhøòàíîó\ îöå
ìú zåìþ ïðè"ø# < %
Íîøòè\ ñьðäьöåìь
ìîèìь ãëîóì#àõú
ñ#. è âúzärõààøå äîó
1
2
3

132

Далі один рядок стерто.
êîëèêî.
êàêî.

Тлумачний Псалтир Феодорита Кирського...

131 а

(8)
(9)

131 б

(10)

4

õú ìîè < %
Еæå âúzärõààøå få
wäîòèîíú ðåчå. î
òúðèãí@. àêóëà æå î
òúãðåíîó ðåчå. ñå ðå4 êú
ñåáh íîøòè\ ïîìrø#
" ïîïròààõú. ïîчòî
î íàøèõú ïðàähäú òî
ëèêî ïðîìrøåíè~ ñú
òâîðèëú ~ñòь. íàñú æå
zúëî òâîð#øòå ïîzьðè
òь. ïîìrø#àõú æå
êú ñèìú è ñå < %
Еãäà âú âhêú îòúðè
íåòь ãѓь" è íå ïðèëîæè
òè áëàãîâîëèòè ïàêr.
èëè äî êîíьöà ìèëîñòь
ñâî\ îòúñhчåòь < %
Еäà áьø\ ~æå î íà
ñú îòúâhøòàëú ~
ñòь. è òîóæä# ír ñâî
~ãî ìèëîâàíè" èzäðå
êëú ~ñòь < %
Сúêîíьчà ãëú îòú ðî
äà âú ðîäú < %
Сóììàõú æå ñèöå ðå
чå. ñúêîíьчà ðåчå
íè~. î ðîäh êîìь æьäî
áî"õú ñ# è ñåãî ðåчå. "êî
èñïьðâà ~æå ïî âьñ#êú
ðîäú. ïðîâhärè. îóñòà
âr èzíîñèòь íà âьñ#
êú ðîäú < %
Еäà zàá@äåòь ïîìè
ëîâàòè áѓú. èëè îóäьð
æèòь âú ãhâh ñâî~
ìь. øòåäðîòú ñâî" < %
Íú ïàêr ñåáå òhøàà

(11)
131 в

131 г

(12)

(13)

ðå÷.

133

õú ïîìrø#". "êî
øòåäðîþáьöь áú. íå
ïðhäàñòь íàñú zàáú
âåíè\. è "êî æå ñòh
íî\ ãíhâîìь âúzáðà
íèòè èñòî÷ьíèêr ìè
ëîñòè < %
И ðhõú írh íà÷#õ.
ñè èzìhíà äåñíèö#
ârøь#àãî < %
Аzú ðå÷å èñõîäàòàè
árõú ñåáh. òàêîãî
ïðhëîæåíè". àzú ãðh
õîìь ìîóêîó ðîäèõú.
íàч#òúêú. írh è
ìàìь zúëú. írh íà
ч#õú ïîêàzàíú ár.
äåñíèöå\ ârøь#à
ãî. zà ïьðârèõú äîáðî
ähàíèè. øîó>" ìîó
êr íàíîñ#øò@. èzìh
åíè~ áî äåñíèö# áæ è
". ìîóêîó íàðåчå. "êî
îár÷ьíî äåñíèöè. äî
áðà" ïîäà"òè. íú è
ñèìè ñëîâåñà íåäîâúë
íà árø#. âúñïîì#íu
õú æå ñàìú ñ#. è î áëàãî
ñòrè âëѓчьè. ñå áî
ãåòь < %
Пîì#íîóõú ähëà ã#.
"êî âúñïîì#íîó î
òú íàч#òúêà чîóäå
ñà òâî". è ïîîóч@ ñ# âú
âьñhõú ähëhõú òâîè
õú. è âú îóìhíèèõú
òâîèõú ïîãëîóìþ ñ# < %
Âьñ# áî чîóäåñà òâî
". árâúøà" íà íàñú
èñïьðâà. âú ñðhäîó ïî

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

(14)
132 а

(15)

(16)

132 б

(17)

(18)

ëîæîó. è âú òhõú âr
íîó ïîîó÷åíè~ òâîð#
áëàæhèø# íàäåæä#.
íå îòúâьðãîó < %
Бîæå âú ñòhåìь ïîó
òь òâîè < %
Суммахъ же сице рече.
áæå âú ñâ#øòåíèè
ïîóòь òâîè. àêóëà æå
ðåчå âú îñâ#øòåíh. ñòú
~ñè ðåчå. è íà ñòrèõú
ïîчèâà~øè. è âú òhõ
æèâåøè è õîäèøè < %
Êúòî áѓú âåëèè "êî áѓú
íàøь. òr ~ñè áѓú òâîð#
è чîóäåñà ~äèíú < %
Âьñå ïðhäьðæèøè âëêî
~äèíú áî ~æå õîøòåøè
чîóäîòâîðèøè < %
Сúêàzàëú ~ñè âú þ
äьõú ñèë@ òâî\. è
záàâèëú ~ñè ìrøьöå
\ òâî~\ ñír èàêwâ#.
èwñèôîâr < %
Âьñhìú ÷ëêîìú. òî
ëèêîó äьðæàâ@ ñúêà
zàëú ~ñè. ðàáîòr åãó
ïòьñêr" ñâîáîäèâú.
ñúòâîðåír" ëþäè òâî
". èæå ïðàähäà èìh
ø# èàêwâà. ñëàâьíè
æå árøà îòú èwñèôî
âà ðîäà < %
Âèähø# ò# âîär áæå.
âèähø# ò# âîär è
îóáî"ø# ñ#. âúzìîó
òèø# áåzäьír". ìú
íîæьñòâî øîóìà âîäú < %
Âьñhìè âëêî. òâî\

132 в

(19)

132 г

134

ñèëîó ïîêàzàëú ~
ñè. åãóïòhír áèëú
~ñè. ñâî" þäè ñâîáî
äèëú ~ñè. "âè ñ# íà
ìîðè. è ðàzähëè ñ#
ïîóчèíà. è æèäúêî ~
ñòьñòâî îáà ïîër ñòà < %
Ãëàñú äàø# îáëàöè. è
áî ñòðhër òâî" ïðhõî
ä#òь. ãëàñú ãðîìà òâî
~ãî âú êîëåñè < %
Сóììàõú æå ðåчå. ø@
ìú äàñòь âúzäîóõ.
íáåñьñêrè. îóãîó áî
âúzâh"âúøîó. "êî
æå è ïîâhñòь ðåчå. ðà
zähëè ñ# ïîóчèíà. âú
zäîóõîó æå ñúì#òîìu.
è îáëàêîìú ñúõîä#øòå
ìú ñ#. âhòðú ðàæäà~
òь ñ#. ìîóêr òâî" ðå
чå. "êî æå ñòðhër íà
ðàòьírèõú èähàõîó
øîóìîìь æå ãðîìà•
êîëåñà îð@æèí" ~ãóïòь
ñêààãî. ñúï#ëú ~ñè. ñå
æå è ïîâhñòь îóêàzà~
òь. árñòь áî âú ñòðà Исх. 14 24–5
æè îóòðьèè. è ïðè
zьðh ãѓь âú ïëúêú åãó
ïòьñêrè. ñòúëïîìь
îãьíîìь è îáëàчьíî
ìь. è ñúì#òå ïëúêú
åãóïòьñêrè. è zàâà
äè îñè êîëåñíèöàìú è
õú. è âîæäààøå ñ# ñú
íîóæäå\ < %
Îñâhòèø# ìëьíè"
òâî" âьñååíîó\ < %
Сâhòú áî чîóäîòâî

Тлумачний Псалтир Феодорита Кирського...

ðåíè". "êî æå ìëьíè
ïî âьñåè âьñååíhè ïî
òåчå < %
133 а Пîäâèæà ñ# и òðåïå
òьíà árñòь zåì# < %
Сòðàõà èñïúëíèø#
ñ# âьñè. òâî\ îó
ñërøàâúøå ñèëîó. ñå
æäå è ðààâú áëîóäьíè
öà. êú ïðhëîãàòà~ìú
ðåчå. "êî ñòðàõú âàøь Іос. 29
è òðåïåòú âàøь íàïà
äå íà ír. ñërøàõîìú
áî. êàêî ðàzähëè ãѓь áѓú
âàøь. чðьìьíî~ ìîðå
îòú ëèöà âàøåãî < %
а

7в

С

[...] 7 Пс. ІІ, ПË ^МЬ. Â̔.
1 – 4 (1) Âúñê@\ âúzãúðäè
ø# ñ# ñòðàír. è þ
äè~ ïîîóчèø# ñ#
òúøòåòьírèì.
(2) ïðèñòàø# öðå zåìьñöè
è. è êí#zè ñúáьðàø#
ñ# âúêîóïh íà ãѓà è íà
õѓà ~ãî < %
Âú ïàì#òè íåчьñòè
ârèõú. ïьðârè
jàëîìú ñúêîíьчàâú.
îòú òî" ïàêr. âúòî
ðààãî íàч#òúêú ñú
òâîðè îóч#. "êî ïðh
äúðåчåíúè íåчьñòè
ârèõú êîíьöь. è âú
zëà"âúøèèõú5 íà ñú
б
7
ïàñà. öð# æå è êí#z#.
è æèär. è ñòðàíьíè
êr ïðèèìåòь. âú âú
5

âúçãë ̔àâøèõ.

7г

6

135

òîðhìь áî ¼àëìh. âëà
ärêr õѓà è чëчñêr
" ñòðàñòè. è öѓðñòâî ïðî
ïîâhäà~òь. ~øòå æå
è ñòðàíú zúâàíè~ ïðh
äúïèøåòь. è íåâhðî
âàíè" æèäîâьñêà
ïëàчåòь ñ#. ~æå áî âú
ñê@\ âúzãúðäèø#
ñ# ñòðàír. îáðàzú ~
ñòь ïëàч@øòà ñ#. è
zàzèðà\øòà áåzîó
ìè\. íå òðháh æå ñ@
òь íàìú ìíîãà ñëîâå
ñà íà ñúêàzàíè~. чь
ñòьíààãî ïåòðà. âьð
õîâь#àãî àïѓëú. âú
ähàíèèõú ïîëîæьøà
ñúêàzàíè~. è èðîäà.
è ïîíòьñêààãî ïèëà
òà. è àðõèåðh". è êíè
ãúчè". öð# è è êí#
z# íàðåêúøîó. îíú áî
îòú ðèìьñêààãî öð#
ïîñúëàíú áh. âëàñòè
~ãî ïîâèíîó" ñ#. à ñь.
ìhñòьírè êí#zь áh
âú òî âðhì#. âú æè
äîâhõú. òhìь æå îíú.
æèär èì#àøå ñëîó
ãr. à ñь ñòðàíьír" î
èìr. íú îáàчå âúêîó
ïh árøà. è âѓëчьþ
ñúìьðòь ñúâhøòàâú
øà. òúøòå è áåzîó
ìà ñúâhøòàø#. zà
áròè\ íå ìîãúøà
ïðhäàòè6. ïðîï#òà

ïðhäîëhòè.

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

8а

8б

àãî èìà. âú òðåòèè
áî äьíь âúñêðьñú. âь
ñååí@ ïðè"òú. ïðè
ëîóчьíî æå zhëî è âå
ëьìè ïîäîáьíî. ~æå
ïîîóчèø# ñ# òúøòå
írèìú. ñå î þäьõú
ðåчåíî ~ñòь. æèäîâå
áî zúërè òú ñúâhòú.
íà ñïñà ñúòâîðèø#.
è ïîñëîóõú ~ñòь. ñú
ïîâhäàíè~ ñòrèõú
åóàíããåëèè íàîóчà
\øòè. "êî èzëhzú
М. 36
øå ôàðèñhè. ñúâhòú
òâîðèø#. "êî äà ïî
ãîóá#òь ~ãî. è êàèà
ôà âúïè" îóå ~ñòь. Й. 1150
äà ~äèíú чëêú îóìьðå
òь. à íå âьñ# ñòðàíà ïî
ãráíåòь. à ~æå âúzãú
ðäèø# ñ#. àêóëà âú
zãîâîðèø# ñ#. ñúêàzàë
~ñòь. ñóììàõú æå. âú
zì#òîø# ñ#. à ~æå ñå
ñòðàír. ñèöå ãð#äå
òь ðàzîóìú. "êî æè
äîìú êú ïèëàòîó "êî
æå ïðîòèâьíèêà. è
ñà ïðèâåäúøå. è ìíî
ãàøьär ðåêúøåìú.
ïîäîáà~òь ~ìîó îó
ìðhòè. íåâîå\ îíú.
èzäðåчåíè~ ñúìьð
íî~ îòúâhmà. âúzáî
"âú ñ#. "êî àøòå îòú
ïîóøòåíú á@äåòь.
åäà êî~ ïèñàíè~ íàìú
ñúâhøòàíî á@äåòь.
"êî æå áî ðåчå áëàæå

(3)

8в

8г

136

írè ëîóêà. êåâåòà
àõ@ íàь ãþøòå
Л. 232
ñåãî îáðhòîõîìú. ðà
zâðàøòà\øòà ñòðà
í@. è áðàí#øòà êåñàð@
äàíь äà"òè. è ã
 þ
øòà. õѓà öð# ñ@øòà <
Рàñòьðãíhìú îózr
èõú. è îòúâьðzhì
èãî èõú < %
Иæå áî íå чьòåòь ðåчå
ñíà. íè îöà чьòåòь.
è âú ïðàâьä@ ñú
ñíîìь è îöѓìь èãî îòú
ïîóøòà\òь. íú àzú
ìþ. âhðîâàâúøèè
ìú. ïîð@чà~òь ñòr
èè äõú. ñåãî ãëàòè. ðà
ñòьðãíhìú îózr è
õú. íåчьñòèârèõú
ñòðàíú è îòúâьðzh
ìú îòú íàñú èãî èõú.
чðhñúzàêîíьírè
õú æèäîâú. è âúzь
ìhìú íà ñ#. ïîìàzà
íî~ èãî ãå. òîãî áî ~
ñòь ãëàñú. ïðèèìhòå
Мт. 1129
èãî ìî~ íà ñ# "êî èãî
ìî~ ïîìàzàíî ~ñòь.
è áðhì# ìî~ ëьãúêî
~ñòь. è ñàìú æå zàêî
íú. èãî ñòrèìè àïѓër
íàðåчå ñ#. чьñòьír
è áî ïåòðú. î òîìь ðåчå.
âú ähàíèèõú. ïî чь Дhян. 1510
òî èñêîóøà~òå áà.
âúzëîæèòè èãî íà âr
\ îóчåíèêú. ~ãî æå
íè îöè. íè ìr. âúzìî

Тлумачний Псалтир Феодорита Кирського...

(4)

ãîõîìú ïîíåñòè. íú
áëàãîähòè\. èñѓà.
âhð@~ìú ñïñòè ñ#.
"êî æå è îíè. ñèìú ïî
äîáьíà ñ@òь. è ïðîðî
чьñêà" ñëîâåñà. ðà
ñòьðãíhìú îózr è
õú. è îòúâьðzhìú
íàñú èãî èõú < %
Жèârè íà íáѓñå ïî
ñìh~òь ñ# èìú. è

9а

137

ãѓь ïîð@ãà~òь ñ# èìú < %
Пðèãâîæäåíú áî è
ìè. è ñúìьðòè ïðhäà
íú. íà íáѓñåõú ñrè. è âú
ñå îäьðæ#. òúøò#. è
ñ@" ["]â#~òь èõú. è î
öѓь æå ~ãî. è âьñhõú
âëêà äîñòîèí@ èìú
ìьñòь ïîäàñòь < %

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

ХРОНІКА ГЕОРГІЯ АМАРТОЛА
В ПЕРЕКЛАДІ ХІ СТ. У СПИСКУ ХІІІ СТ.
Георгій Амартол (гр. αμαρτωλός «грішний»), або Георгій Монах Амартол, –
візантійський письменник-хронограф ІХ ст. Відомий як автор літопису
«Коротка хроніка», що охоплює історію від Адама до кінця панування
імператора Феофіла (842 рік), коли були переможені іконоборці (заперечували
іконописне зображування святих). У Х ст. хроніку Г. Амартола продовжено
(гадають, це зробив Симеон Логофет) до 948 року. В. Істрін вважає, що
переклад хроніки, доведеної до 948 року, в ХІ ст. було, можливо, здійснено в
Києві. Однак деякі вчені висловили міркування про те, що твір Г. Амартола
перекладено в Х ст. в Болгарії, а в ХІ ст. його привезено в Київську Русь
(М. Вейнгарт, М. Дурново, який датує пам’ятку ХІІ ст., та ін.). Пам’ятка
збереглася в різних списках, найстаріший із яких датується ХІІІ – ХІV ст.
У нашій «Хрестоматії» наводимо уривки зі списку кінця ХІІІ – початку
ХІV ст. за виданням В. Істріна: «Êíèãr âðgìgíьír" è wáðàzír" [!] ãgwðãè"
ìíèõà: Хроника Георгия Амартола в древнем славянорусском переводе / Текст,
исследование, словарь. – Т. 1: Текст» (Петроград, 1920. – С. 3; 21–24; 372–373).
Пергаменний оригінал in 10 (273 арк., два стовпці на сторінці, багато
ілюстрацій) зберігається в Державній Російській бібліотеці в Москві, шифр: Ф.
173, № 100 (рукопис колись належав Московській духовній академії, № 100).
КРИНИЦА
истинаа кнɪ сих написаниє дhаніє оуставлені[е] и времень вhнца но и дhаніе ветхrих дhла и наїтиа бrвшіих и
сътворшїм с#. вс# бо оучити хот# сих кни проиті напісаніе
разоум оустави, [да не] оутаитс# нічтоже, "ко оуставиші
тrа невhдущиим а мн#ї вещем горазньствіа

[…]
в. О како наиде на Кост#нтинъ гра бии гнhвъ и болhзнь мозолна", "ко и
домомъ многомъ затворено бrті.
г. О недостоинr изглати дh"нии ^ безаконьнаго цр# и како поставленъ ^
него патриархъ преиде wружи~мъ, сhка инhхъ много.
д. Како во~вавъшю ~моу на Болгарr на Ахилоньстhмь поли, рекше на
власатhмь, и въсточномоу вhтроу доуноувъшю, скроуши лодии воиньскr" •#а•
и •х• и во~мъ истопъшемъ.
е. ßко при временехъ нечтиваго мотилника бr мразъ велии горко, "ко
въсточномоу морю Понетьскомоу wкаменитис# •р• поприщь, а глоубле •л•
локо, а възвrше •к• локо, "ко вс#кои жівотнhи измерзноути.

138

Хроніка Георгія Амартола в перекладі ХІ ст. у списку ХІІІ ст.

s. ßко априль" мца истечені~ бr многrмъ звhздамъ, "ко вид#щимъ
мнhти кончина ~сть. но и бездожь~ и гладъ бr, зане исъхноути источникомъ и
рhкамъ. и прода"хоу споудъ ~динъ "чн#нъ по •вЃɪ• златн.
z. ßко троусоу бrвъшю Соурии велью, мнози гради погrбоша бъшью, а
земл# Месапотамииска", рекше межю рhкама, •г• поприща расhдес# и ина
въскипh земл# бhла и пhсочна, и възиде пречюдно из не" мьска, члвчкомь
глмь гл̔щи "зrкомъ во~вати.
и. Како испроверже жити~ моучитель и чюжии црь, wгнемъ силнrмъ
гор#щемь.
оЃz. По Кост#нтинh цртвова Леwнъ, снъ ~го, иже ^ Козарrнh, лh •е•. се
дерзноу носиті вhнець великr" цркве, абь~ въноуглис# ~моу глава и потомь,
wгнемь вели~мь wдержимъ, жити~ изверже.
а. О псh наповhдавшю гна сво~го дваждr ланоувшю и пре разбоиника
wбличи.
оЃи. По Леwнh цртвова Кост#нтінъ, снъ ~го, и Иринии лh •zЃɪ•. при нею
блгочтна" предани" начало при"тъ и корста wбрhтес# оу долгr" стhнr и,
^кровена бrвши, "вл#ше написани~, изъгл# ~ю блгочтиво цртво.
а. О пришествии Арони, Срациньска кн#з#, и како сhд#ше на Кроусполи и
како, миръ правrи створивъ, ^иде.
в. ßко Павлоу Кюпр#ниноу, патриархоу Кост#нтин# гра, оумершю, и
wставленъ бr Тарасии в него мh. при не и •z• сборъ бr •т• •иЃɪ• оць.
оЃf. По Кост#нтинh держа власть Иринии лh •е• ибо снЃа ~и wслhпиша.
"же снr мотrльнича wбрhте на с# въставъша, wземьствова " въ Афинr и
злh измориша ".
п. По Иринии цртвова Никифоръ древле сr логофетъ саномь по •ѳ• лh.
повелhнї~мь Ирини" оу Лезви. прі немь и Вардании патрикии и стратигъ
наређнъ бr цремъ ноужею. и створивъ днии •н• и не приимъшемъ ~го граждано,
бhжавъ, мнихъ бr въ монастrрі Иракли~вh. иже и wслhпленъ бr послhже ^
моужь, ненавид#щи Ха, бес повелhни" црва.
а. О Срациньскаго колhна кн#з# и како приде на Амарьскоую страноу с
велікою силою и како чюдивъс# глr Никифора цр#, миръ велии створь ^иде.
в. ßко на Болгарr шедъ Никифоръ црь побhди " зhло. кн#зю же Кроумоу
Болгарьскомоу молющюс# и глющю: «годh, црю, побhдилъ ~си повеликоу.» и
не ради w томь црь, възгордhвъс# велми. варваръ же, стоуживъ и събравъ люди
многr, погоуби и и соуща" с нимь.
пЃа. По Никифорh цртвова Стаоувракии, снъ ~го, лh •а•, ~два избhгъ ^
Болгарьска посhчени". боденъ бо бr зhло и не могоша излhчити ~ и никомоу
же "вл#"с#.
139

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

пЃв. По Стаоуракии цртвова Міхаилъ, з#ть ~, лh •а• и мць •ѳ•, иже бh на все
благъ, аже на р#дъ невелико и не можаше исправл#ти. тhмь wземьствованъ въ
wстровъ противоу града съ женою и с чадr и бr мнихъ.
пЃг. По Михаилh цртвова Леwнъ Арменинъ, иже и престоупникъ "ви
послhдь, владhвъ лh •z• и мць •в•, на оудеса расhченъ бh въ црЃкви и животъ
испоусти.
а. ßко при томь "ви звhзда преходна" въ wбразъ двою лоуноу
совъкоупльшюс#, таче пакr раздhлис# на многr wбразr. бrша же и троуси
страшни и гладъ и бездожь~ и оусобица и воинr по всемоу мироу.
в. Ст#зани~ безбожнаго Армени" и подвигr съ "влені~мъ въ стr
Никифора и соущимъ с нимь исповhдникомъ w чтнrхъ иконъ стr.
пЃд. По Леwнh Арменинh цртвова Михаилъ Амор#нинъ лh •и• и мць •ѳ• и
оумре, не могrи ходити къ двьремъ.
а. О Фомh, въземъшемоу рать, и како нападе на Кост#нтинь градъ съ вои
Срациньскіми, и множьство людии по соухоу и по морю воюющю. таче бь~нъ
^ wбоюдоу и "тоу ~моу, оусhкоша роуцh и нозh и, на дрьвh расп#тъ, дшю
злh испоусти, трилhно~ держа мчтльство.
пЃε. По Михаилh цртвова Феwфілъ, снъ ~го, ба ненавид#и, сквернrи, лh
•вЃɪ• и мцh •г•и оумре wканьнrи, зане чревомь не шло.
а. ßко при томь Срацини за •еЃɪ• днии въз#ша Аморhискъ гра и мечи
исhкоша всh, коупно и стратигъ съ вои своими, и wкрьн#" wстровr исказіша
и Критъ и Сикелью въз#.
пЃs. По Феwфилh цртвова Михаилъ, снъ ~го, съ Феwдорою лh •д•, а ~динъ
лh •ɪ•, а с Васили~мь лhто •а•
а. ßко црЃца Феwдора, правовhрна соущи, "же на стr" иконr чтно вhроу
имоущи, патриарха wземьствова "ко соуще ~ретика. wземьствовани же ~моу
соущю, иконh спвh wчи извертh и архнЃгловrма иконама. того ра и тепоша ~го
ремени~мъ до •с• ранъ. и по днехъ нhколицhхъ патриарха постави.
в. О Логофетh Феwктистh, како побhженъ въ Критh, и ßмерови исhкrшю
во" злh.
г. О кони и w Василии Македонинh.
д. Како биЃ~мь ^кровени~мь "вис# w Василии Николh игоуменоу ста
Диwмида предъ дверьми лежащю.
е. Како кесарь Варда Л[о]гофhті" Феwктиста на оудеса расhче въ Скоулh
цр# велhни~.
г. Како црца съжаливъшиси оумrсли на Вардоу и оуби ~го, и ла"нию
"вльшемоус#, а иже б#хоу в томь же свhтh, в Сидон h оусhчени бrша.
140

Хроніка Георгія Амартола в перекладі ХІ ст. у списку ХІІІ ст.

z. ßко попелъ паде с нЃбсе примhщающьс# къ кръви и на поути камени~
wбрhтахоу чьрвлено "ко кровь.
и. ßко црь Михаилъ с Кесаремь идоста во~ватъ на Болгарr, гладомь
оумирающимъ. Болгаре же оубо"въшес# повиноуша црви и кртишас#. и како
старhи кртивъс# Михаилъ нарес#.
ѳ. О ^ побhдъ рашедшемъс# Измаилт#номъ и црю Михаилоу.
ɪ. О велицhмь хлhвh ~же оу кочери божніцh, ~гоже Михаилъ оукраси
всhми лици, и w оубозhмь магистрh.
аЃɪ. О казhхъ злrхъ створи Варда кесарь патриархоу Игнатию, зане
wбличаше и сквернени" ради.
вЃɪ. О Роусьскомь пришествии, како wсрамлени ^идо.
гЃɪ. Како оубь~нъ бr ^ Васили" Варда Кесарь въ wградh и скоро въ
Црьградъ коупно внидоста.
дЃɪ. Како ^ Михаила вhнчанъ бr Василии въ днь •н• нrи.
еЃɪ. О Соубантии з#ти Кесарева.
sЃɪ. Како црь Михаилъ мотrлника исъ кртr вrверже, цhла wбрhтоша "
никакоже на подъроумнии изнесоша " и wбнаживъ тепе " маглави~мь, и посла
во" съжгоша " оу Стамастрhпоу.
zЃɪ. О бrвшихъ оу стЃого Мамонта на вечери сказани~, ~гда и Михаилъ сво~
подроуми~ хвал#ше, за добродhwні~ Васили~мь Михаилъ оубь~нъ бr.
пЃz. По Михаилh цртвова Василии лh •ѳɪ•
а. ßко злh жити" си предаша свhтници Васили~ви на оубииство.
в. Како бr троусъ за •м• днии, тогда Сигматьска" црЃкr падес# и вс#
посrпа.
г. Како на воиноу шедъ црь на Тиверьскr" Срацинr побhженъ бr.
д. ßко Андрhи иже ^ Козаръ, магистръ и деместикъ саномъ сr, то посhче
Измаилт#нr бьшью и погоуби ихъ.
е. ßко созда црЃквь Василии, юже и новоу наре црь, ^ домовъ многъ црвъ
камени~ събравъ. тогда и Соуракоуса градъ ^ Срацинъ плhненъ бr.
s. О Федорh еппh Савр#нинh и како с# на немь сверши.
z. О свhщающимъс# на Василь" и какоу казнь при"ша.
[...]
•а• Въ временьнrхъ же тhхъ троусъ велии и страшенъ бr, "ко въ
Алеѯандрию възбhгноути морю далече, коубаромъ же "ко на соусh обрhстис#
лежащимъ. и множьствоу же людии стекъшюс# на преславно~ видhнь~, водh
же пакr възвративъшис# и шедъши далече wбrчнаго сво~го мhста, и потопи
члвкъ •е• темъ, и тоудоу шьствоующимъ коубаромъ вода покрr,
обрhтъшимъжес# имъ въ рецh Нилh и изверже " вода на соушю и съ многою
141

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

бrстрью за •р• и •п• днии. ~ще же || Критьскr" и Ахаискr" и Виотиискr",
Иперьскr" и Сикилиискr" множаиша" странr ключишас# погrбноути
морю ишедъшю, и многr корабли на горахъ извержени бrша за стаднии •р•.
В[р]hтаниискr" же островr и Африискr" тоже и хоуже пострадаша, и съ
тщань~мъ всеи вселhнеи ^ мор# wва ^ знамень", wви же ^ мор# потоплени
бrша. аще и въ глоубинh и въ поучинh wдержима" Аньдри"ниискоу
поучиноу и ина множаиша растоупишас#, и разидошас# "ко стhнr вода, и
"вис# соуша. и тъгда мнози обрhтошас# корабли плавающе, въ бездьнh
ставше, пакr възидоша воднrмь пакr оуставлень~мь. wдержимомъ же
троусоу бrвшю, градъ нhкrи Вифоуниискrи || весь с" паде, а wкроугr ~го и
вси и села и дhла многа потребишас#. Гервии нарица~мrи градъ въ
śлеиспонтh весь изъ wсновань" падес#. и ктомоу пропасти многr по
мhстомъ различнrмъ бrша, "ко страха ра в горахъ пребrвати члвкмъ, ^
бездождь" же многа скотина и члвци изгrбоша.

142

Руська Правда ХІ – ХІІ ст. за списком 1282 року

РУСЬКА ПРАВДА ХІ – ХІІ СТ.
ЗА СПИСКОМ 1282 РОКУ
Руська Правда – зібрання законодавчих актів Київської держави. До нього
входять: Правда князя Ярослава Мудрого, Правда його синів – Ярославичів,
Устав Володимира Мономаха. Дослідники виділяють три редакції Руської
Правди: коротку, широку, скорочену. У фахівців немає одностайної думки про
те, коли і де виникла кожна з них, про співвідношення між редакціями.
Збереглося понад 110 списків Руської Правди. Найдавніший список
Широкої редакції Руської Правди міститься в так званій Новгородській кормчій
1282 року (арк. 165 зв.–627 зв.), яка зберігається в Москві в Російському музеї,
шифр: Син. 132. Треба мати на увазі, що в списку відбилися деякі риси
давньоновгородського діалекту, особливо – поплутання ö і ÷.
Уривки подаються за чудовою публікацією Ю. Ф. Карського в книжці:
«Русская Правда по древнейшему списку: Введение, текст, списки, объяснения,
указатели авторов, словарного состава» (М., 1930), звіреною з фотокопією,
вміщеною в ній. На жаль, Ю. Ф. Карський не брав до уваги надрядкових знаків,
крім букв і титл, а останні в фотопублікації невиразні. Букви, пропущені в
оригіналі, зокрема ті, що мали бути написані киновар’ю (циноброю),
відновлюються в квадратних дужках за іншими списками пам’ятки.

5

10

15

615 зв. а
СОУДЪ ßРОëàâëь• âîëîäèìèðèöà <$
Правда роусьска"• ажь оубь~ть моужь моужа• то мьстити братоу брата•
любо wцю любо сноу.
любо браточадоу.
любо братню снви•
wже ли не боудеть
кто ~го мьст#• то
положити за головоу. п•грвнъ• аче
боудеть кн#жь
моужь• или тивуна кн#жа• аче ли
боудеть роусинъ
любо гридь• любо

20

25

30

35

143

коупець• любо тивунъ бо"рескъ• любо мечникъ. любо
изгои. любо словенинъ• то •м• грвнъ
б
положити за нь < $
[П]о "рославh же пакr съвъкоупивъшес# снве ~го• из#славъ• стославъ•
всеволодъ• и моужи ихъ късн#чько• перенhгъ• никифоръ• и ^ложиша оуби~ни~ за
головоу• нъ коунами с# вrкоупати•
а ино все "коже "рославъ соудилъ• та-

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

40

45

50

55

60

65

70

75

коже и снве ~го оуставиша<$
Єєw qáèèñòâh<$
Аже кто оуби~ть
кн#ж# моужа•
въ разбои• а головника не ищють
то вирьвноую платити•въ чь~и
же вьрви голова
лежить• то •п• грнъ
616
паки людинъ• то
сорокъ гривенъ <
[К]отора" ли вьрвь• начнеть платити
дикоую вироу. колико лh заплат#ть тоу вироу• занеже безъ головника имъ платити.
боудеть ли головникъ• ихъ въ вьрви• то зане к нимъ прикладrва~ть• того же дhл# имъ помогати головникоу. любо си дикоую вироу• нъ сплатити имъ въ обчɪ•
•м• грвнъ а головничьство• а то самомоу
головникоу. а въ
•м• грвнъ ~моу заплатити• из дроужинr свою часть• нъ
wже боудеть оубилъ• или въ свадh• или въ пироу "влено•
тъ тако ~му платɪти по вьрвинrнh•

80

85

90

95

100

105

110

115

144

иже с# прикладrва~ть вирою <$
Îæå ñòàíåòь áåz âèíû íà ðàzáîè <
Боудеть ли сталъ на
разбои• безъ вс#ко" свадr• то за разбоиника людь~ не плат#ть• нъ вrдад#ть и всего• съ женою
и съ дhтьми на потокъ• а на разграблени~• аже кто не вложитьс# въ дикоую виру.
томоу людь~ не помагають• нъ самъ платить < à ñå ïîêîíè
âèðьíèè <$
А се покони вирнии бrли при "рославh. вирьникоу вз#ти •з•
616 зв.
вhдеръ солодоу на нелю• оже wвьнъ. любо полоть• или •в• ногатh• а въ сре. коуна• оже сrръ• а въ п#тничю такоже• а коуръ по дво~ на днь•а хлhбовъ •з• на нелю. а пшена •з• оубороковъ• а
горохоу •з• оубороковъ•
а соли •з• голважень•
то то вирникоу• съ wтрокомъ• а кони •д•
конемъ на ротъ соути wвьсъ• вирникоу•
•и• грвнъ• а •ɪ• коунъ•
перекладьна"• а метелникоу• •вѓɪ• векши•

Руська Правда ХІ – ХІІ ст. за списком 1282 року

120

125

а съсадна" грвна <$
w âèðàõú <$
Аже боудеть вира• въ•
п• грвнъ• то вирникоу •гѓɪ• грвнъ• и •ɪ•
коунъ• и •вѓɪ• вhкше•
а переди съсадна" грн•
а за головоу •г• грвнr <
î êí#æè îòðîöh <$
Аже в кн#жи wтроцh• или въ конюсh.

130

135

или въ поварh• то
м• грвнъ. а за тиоунъ• за wгнищнrи•
и за конюшии. то•
•п• грвнъ• а въ сельскомъ тиоунh в кн#жи• или в ратаинhмь• то •вѓɪ• грвнh• а
за р#довича •е• грн•
такоже и за бо"рескъ <

Примітки. 46. Очевидно, треба вьрвьноую. 49. Літера під титлом невиразна, можна
читати і як к. 78. Деякі дослідники читають: по вьрви нrнh.

5

10

15

20

620
î ìöьíåìь ðhçh•
А мцьнrи рhзъ• оже за мало то имати ~моу. заидоуть ли с# коунr до
того же года• то дад#ть ~моу коунr въ
треть• а мцьнr рhзъ ^грhноути• послоуховъ ли не боудеть• а боудеть
620 зв.
коунъ •г• грвнr• то
ити ~моу про сво~
коунr ротh• боудеть ли боле коунъ
то рчи ~моу тако•
промиловалъ ~си•
оже ~си не ставилъ
послоуховъ <$ à ñå îóñòàâè âîëîäèìèð<$
А се оуставилъ володимиръ всеволодичь• по стополче съзвавъ дроужиноу

25

30

35

40

45

50

145

свою• на берестовомъ•
ратибора тrс#чького кr~вьского•
и прокопию бhлогородьского тrс#чького• станислава
пере"славьскаго
тrс#чького• нажира мирослава•
иванка чюдиновича. wльогова моужа•
и оустави люди |
до трьть"го рhза•
оже ~млеть въ рhзъ коунr• аже кто
възмhть два рhза
тъ то вз#ти ~моу
исто. пакr ли възметь три рhзr то
иста ~моу не вз#тї <
w ðhçh<
[О]же кто ~млеть по
•ɪ• коунъ• ^ лhта на
грвноу то того не ^метати < î çàêóïh<
[О]же закоупъ бhжи-

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

55

60

65

70

75

80

85

ть ^ гдr• то wбhль
идеть• искать коунъ. а "влено ходить или къ кн#зю•
или къ соуди"мъ•
бhжить wбhдr
дhл# сво~го гна•
нъ про то не робот#ть ~го• нъ дати ~моу правьдоу <$
î ïîñëqøьñòâh<
621
На послоушьство холопа не ск[л]адають• но
оже не боудеть свободьнааго• то по ноужити сложити на
бо"рьскаго тиоуна•
а на инhхъ не складrвати < î áîðîäh<
А въ малh ò#æ~ по
ноуже сложити на
закоупа• а кто поръвhть бородоу• а
вrиметь знамень~• а вrлhзоуть людь~• то •вѓɪ• грвнh•
продаже• аже безъ
людии• а въ поклепе
то нетоу продаже<$
w çqáh<$
Оже вrбьють зоубъ•
а кръвь оувид#ть
оу него въ ртh• а людї
вrлhзоуть• то •вѓɪ•
грвнh продаже• а
за зоубъ грвна<$
w áúðòè<
Аже оукрадеть кто

90

95

100

105

110

115

120

125

борть• то •вѓɪ• грвнh
продаже• аже боудеть росhчена земл#
или земли знамени~• имьже ловлено или сhть• то по вьрви искати• въ собh
тат#• любо платїти продажю <$
Аже разнамена~ть
бърть• то •вѓɪ• грвнh•
аже межю перетнеть борътьноую• или ролhиноую розореть• или дворноую тrномъ перегородить• то •вѓɪ• грнh•
продаже• оже доубъ
перетнеть знаменнrи• или межьнrи• то •вѓɪ• грвнh•
продаже <$
åà ñå íàêëàäè<$
621 зв.
А се наклади •вѓɪ• грївноу• wтрокоу• двh
грвнh• и •к• коунъ•
а самомоу ~хати съ
wтрокомъ на двоу
коню• соути же на ротъ wвьсъ• а м#со дати• wвьнъ или полъть• а инемъ кормомъ•
что има чрево възметь• пюсчю •ɪ• коунъ•
перекладнаго •е• кунъ• а за мhхъ• двh
ногатh•

Примітки. 36. Мабуть, треба читати, як в інших списках: и оуставили до. 62. В
інших списках: а послоушьство на холопа. 69. Заголовок о бородh не на місці; він
146

Руська Правда ХІ – ХІІ ст. за списком 1282 року

повинен бути в 72 рядку перед а кто. 87. Неправильний заголовок; потрібно, як в інших
списках: о бобрh. 89. Потрібно, як і в інших списках, замість борть – бобръ.
123. Замість помилкового пюсчю потрібно писчю, письцю.

5

10

15

20

25

30

624 зв.
î ñìhðäh<
Оже смердъ моучить
смьрда• безъ кн#ж# слова• то •г• грвн•
продаже• а за моуку
грвна коунъ• аже wгнищанина моучить то •вѓɪ• грвне продаже• а за моуку грвна•
аже лодью оукрадеть то •з• коунъ продаже• а лодию лицемь
воротити• а за морьскоую лодью •г•
грвнr• а за набои625
ноую •в• грвне• а за
челнъ •и• коунъ• а
за строугъ грвна<

35

40

45

50

55

 w ïåðåâåñåõú<$
Аже перетнеть вьрвь
въ перевесh• то •г•
грвне продаже• за
вьрвь грвна кунъ•
аже кто оукрадеть
въ че~и перевесе• или соколъ или "стр#бъ• то продаже •г• гривнr• продаже• а гноу
грвна• а за голоубь •A•
коунъ• а за коур# •A•
коунъ• а за оутовъ •л•
коунъ• а за гоусь •л•
коунъ• а за лебедь •л.
коунъ• а за жеравь •л•

60

65

70

147

коунъ• а в сенh• и въ
двровhхъ •A• кунъ•
а гноу• колико боудеть возъ оукрадено• то имати ~моу
по •в• ногатh за возъ< |
w ãqìíh<$
Аже зажьжеть гоумно• то на потокъ•
и на розграбежь домъ ~го• переди пагоубоу исплатить
а въ прочи кн#зю
поточити и• тако
же wже кто дворъ зажьжеть• а кто пакощами порежеть конь. или скотиноу.
то продаже •вѓɪ• грвне•
а за пагоубоу грвноу
оурокъ платити<$
[Т]r т#же все соуд#ть послоухr• свободьнrми• боудеть ли послоухъ холопъ• то холопоу на
правдоу не вrлазїти• нъ wже хочеть
истьчь• или иметь и• а река тако по
сего речи ~млю т#•
625 зв.
нъ азъ ~млю т# а
не холопъ• и ~мете
и на желhзо. аже
wбинить и• то ~мьлеть на немъ сво~• не

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

75

80

85

90

95

обинить ли ~го• а
платити ~моу гривноу за моукоу• за
похолопьи речи "лъ и• а желhзнаго
платити •м• коунъ• а мечникоу •е•
коунъ• а полъ грвне
дhтьчьскомоу• то
ти желhзнrи оурокъ• кто си въ чемь ~млеть• оже иметь на желhзо
по свободьнrхъ людии речи• любо запа на нь боудеть•
любо прохожени~
ночно~• или кrмь
любо wбразомь• аже не wжьжетьс#• |
то про моукr не платити ~моу. нъ wдино желhзно~ кто будеть "лъ < à ñå zà
zàêëàäàþ÷å ãîðîäú<$
А се оурочи городникоу•
закладаче городьн# кuна вз#ти а кончавше ногата• а

100

105

110

115

120

125

за кормъ• и за вологу•
и за м#са• и за рrбr•
•з• коунъ на недhлю•
•з• хлhбовъ •з• оубороковъ пшена •з• лоуконъ wвса• на •д• кони• имати же ~моу
донелh городъ съроуб#ть• а солодоу дад#ть ~моу wдиноу •ɪ•
лоуконъ <$ à ñå qðîöè ìîñòьíèêq<
А се мостьникоу оуроци• помостивъше
мостъ• вз#ти ^ •ɪ•
локотъ• по ногатh•
626
аже починить моста
ветхаго• то колико
городень починить•
то вз#ти ~моу по кунh ^ городне• а мостьникоу ~хати самомоу съ wтрокомъ на
двоу коню• вз#ти
•д• лоукна wвса на недhлю• а hсти что можета<

Примітки. 25. Мабуть, че~и – помилка; потрібно чь~мь. 63. Слово истьчь –
новгородська форма терміна истьць. 67. Останнє слово по списках ~мhти, åмhти,
имhти. 94. Склад за – зайвий.

148

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

«ПОВЧАННЯ» ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА
ПОЧАТКУ ХІІ СТ. У СПИСКУ 1377 РОКУ
Володимир Всеволодович Мономах (1053 – 1125) княжив у різних містах
Київської Русі – Смоленську, Чернігові, Переяславі. Протягом 1113 – 1125 років
був великим київським князем. Видатний політичний діяч, талановитий
письменник-мемуарист. Його «Пîîó÷gíь~» для дітей – видатний зразок давньої
літературної мови, народної у своїй основі. Зберігся лише один список цього
твору, включений під 1096 роком (разом із листом В.Мономаха до князя Олега
Святославовича) до «Повісті временних літ» у складі Лаврентіївського літопису
1377 року. «Пîîó÷gíь~» фахівці звичайно датують 1117 роком.
Уривки наводимо за фототипічним виданням: Повесть временных лет по
Лаврентьевскому списку / Изд. Археографической комиссии. – СПб., 1872,
звіреним із публікацією: Полное собрание русских летописей. –
Т. 1. Лаврентьевская летопись / Изд. 2-е. – Л., 1926–1927.
78
а

< ïîq÷gíь~ <
Аzú õóärè ähäîìú ñâîèìú "
ðîñëàâîìú • áëãâëírìú ñëà
âírìú íàðg÷gíhìь âú êð͝mí¿
5 è • âàñèëèè • ðóñьñêrìú èìg
ígìь âîëîäèìèðú • wö͝ìú âú
zëþáëgírìь • è ì͝òðьþ ñâîå
þ • ìьíîìàõr •
è õьòь"ír ëþäèè ähë# • êîëèêî
10 áî ñáëþäú ïî ìëòè ñâîåè • è ïî
wòíè ìë͝òâh • ^ âñh áhäú • ñh
ä# íà ñàíg ïîìrñëè â ä͝øè
ñâîåè • è ïîõâàëè á͝à • èæg ì#
ñèõú ä͝ígâú ãðhøíàãî äîïðî
15 âàäè • äà ähòè ìîè èëè èíú
êòî ñërøàâú ñþ ãðàìîòèöþ •
íg ïîñìhèòg ñ# • íî wìó æg
ëþáî ähòèè ìîèõú • à ïðèìg
òь å â ñðög ñâî~ • è íg ëhíè
20 ñ# íà÷ígòь • òàêî æg òðóæà
б
òè ñ# • ïgðâîg á͝à ähë# • è ä͝øà ñâî

~" • ñòðà èìhèòg ͝áèè â ñðöè
ñâîåìь • è ìëòíþ òâîð# íg w
ñêóäíó • òî áî ~ñòь íà÷àòîêú
25 âñ#êîìó äîáðó • àmg ëè êîìó
íg ëþáà ãðàìîòèö# ñè • à íg ïî
wõðèòàþòь ñ# • íî òàêî ñg ðg
êóòь íà äàëg÷è ïóòè • äà íà
ñàíg ñhä# ágzëhïèöþ ñè ìî
30 ëâèëú • qñðhòîøà áî ì# ñër
^ áðà" ìîå" íà âîëzh • ðh
øà ïîòúñíè ñ# ê íà • äà âræg
ígìú ðîñòèñëàâè÷à • è âîëî
ñòь èõú ^èìg • èæg ëè íg ïî
35 èägøè ñ íàìè òî ìr ñîáh áó
äg • à òr ñîáh • è ðhõú àmg âr
ñ# è ãíhâàòg íg ìîãó âr " è
òè •íè êðòà ïgðgñòóïèòè • è
^ð#äèâú " âzgìú ïñàëòr
40 ðþ â ïg÷àëè ðàzãíóõú " è
òî ìè ñ# ârí# • âñêóþ ïg÷à
ëó~øè ä͝øg • âñêóþ ñìómàå
øè ì# • è ïðî÷à"

Примітки. 8. Потрібно ìîíîìàõr. Після цього в оригіналі пробіл приблизно
чотири з половиною рядки. 25. В кінці останнього слова лігатура ì та ó. 37. Потрібно
ãíhâàåòg (?).
150

«Повчання» Володимира Мономаха початку ХІІ ст. …

5

10

15

20

25

30

35

79 зв.
а
Âgëèè ~ñè ãè •
è ÷þíà ähëà òâî" • íèêàê æg
ðàzóìú ÷ëâ÷êú íg ìîægòь è
ñïîâhäàòè • ÷þäg òâîèõú • è
ïàêr ðgìú • âgëèè åñè ãè
è ÷þíà ähëà òâî" • è áëãâíî
è õâàëíî èì# òâîå â âhêr •
ïî âñgè zgìëè • èæg êòî íg ïî
õâàëèòь • íè ïðîñëàâë#åòь
б
ñèër òâîå# • è òâîè âgëèêû ÷þäg •
è äîáðîòú qñòðîåíû íà ñgìь ñâh
òh êàêî í͝áî uñòðîåíî • êàêî ëè ñî
ëíög • êàêî ëè ëóíà • êàêî ëè zâh
zär • è òìà è ñâh • è zgìë# íà âî
äà ïîëîægíà • ãè òâîèìú ïðîìr
ñëî • zâhðьå ðîzíîëè÷íèè • è ïòè
öà è ðrár qêðàøgíî òâîèìú
ïðîìrñëî ãè • è ñgìó ÷þäó äè
âóåìú ñ# • êàêî ^ ïgðñòè ñîzäà
âú ÷ë͝âêà • êàêî wáðàzè ðîzíî
ëè÷íèè âú ÷ëâ͝÷ñêrõú ëèöè •
àmg è âgñь ìèðú ñîâîêóïèòь •
íg âñè âú wäèíú wáðà • íî êrè
æg ñâîèìú ëèöь wáðàzî • ïî á͝è
è ìäðòè • è ñgìó ñ# ïîäèâóå
ìr êàêî ïòèöà íáír" • èzú
èðь" èäó • è ïgðâhå íàøè ðóöh •
è íg ñòàâ# ñ# íà wäèíîè zgìëè •
íî è ñèëír" è õóär" èäó •
ïî âñhìú zgìë#ìú • á͝æèèìь
ïîâgëhíьåìь • äà íàïîëí#
ò ñ# ëhñè è ïîë# • âñg æg òî äàëú
á͝ú • íà qãîäьå ÷ë͝âêîìú • íà
ñíhäь íà âgñgëьå • âgëèêà ãè
ìëòь òâî" íà íà • "æg òà q
ãîäь" ñòâîðèëú ~ñè • ÷ë͝âêà
151

ähë# ãðhøíà • è òr æg ïòèöh
íáír" • qìqäðgír òîáîþ •
ãè • tåãäà ïîâgëèøè òî âñïîþ
40
òь • è ÷ë͝âêr âgñgë#òь òîág
è åãäà æg íg ïîâgëèøè èìú •
80
а
"zrêú æg èìhþmg wígìhþòь •
à áëãíú ~ñè ãè • è õâàëgíú zh
ëî • âñ#êà ÷þñà • è òr äîáðîòr
45 ñòâîðèâú è zähëàâú • äà èæg íg
õâàëèòь ògág ãè • è íg âhðó~òь
âñh ñðöìь • è âñgþ ä͝øgþ âî èì#
w͝öà è ñ͝íà è ñ͝òãî ä͝õà • äà áóägòь
ïðîêë#òú • ñè ñëîâöà ïðî÷èòà
50
þ÷g • ähòè ìî" áæòâíà" ïî
õâàëèòg á͝à • äàâøàãî íà ìëòь
ñâîþ • è ñg ^ õóäàãî ìî~ãî ágzó
ìь" íàêàzàíьå • ïîñëóøàè
òg ìgíg àmg íg âñgãî ïðè¿ìg
55
òg òî ïîëîâèíó • àmg âr á͝ú q
ì#ê÷èòь ñðög • è ñëgzr ñâî"
èñïóñòèòg w ãðhñh ñâîè ðg
êómg • "êî áëóäíèöþ è ðàzáî
èíèêà • è ìròàð# ïîìèëî
60
âàëú ~ñè • òàêî è íà ãðhøíû
ïîìèëóè • è â ö͝ðêâè òî ähèТg •
è ëîæà ñ# íg ãðhøèòg • íè wä¿
íó æg íî÷ь àmg ìîægòg ïîêëî
íèòè ñ# äî zgìëè • à ëè âr ñ#
65
íà÷ígòь íg ìî÷è • à òðèæär •
à òîãî íg zàárâàèòg íg ëhíè
òg ñ# • òhìь áî íî÷íû ïîêëî
íî è ïhíьå ÷ë͝âêú ïîáhæàå
äь"âîëà • è ÷òî âú ä͝íь ñîãðh
70
øèòь à òhìú ÷ë͝âêú èzárâà
åòь • àmg è íà êîíè hzä#÷g
íg áóägòь íè ñ êû wðóäь" • à
mg èíh ìë͝òâú íg qìhåòg

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

75

80

85

90

95

100

105

110

б
ìîëâèòè • à ãè ïîìèëóè zîâh
òg ágñ ïðgñòàíè â òàèíh • òà áî
~ñòь ìë͝òâà âñh ëhïøè • ígæg
ëè ìrñëèòè ágzëhïèöþ h
zä# • âñgãî æg ïà÷g qáîãr íg
zàárâàèòg • íî åëèêî ìîãó
mg ïî ñèëh êîðìèòg è ïðèäà
âàèòg ñèðîòh • è âäîâèöþ w
ïðàâäèòg ñàìè • à íg âäàâà
èòg ñèëíû ïîãóáèòè ÷ë͝âêà •
íè ïðàâà íè êðèâà íg qáè
âàèòg • íè ïîâgëhâàèòg q
áèòè ~ãî • àmg áóägòь ïîâèíg
íú ñìðòè • à ä͝øà íg ïîãóáë#
~òg íèêàêî" æg õь"ír • ðh
÷ь ìîëâ#÷g è ëèõî è äîáðî • íg
êëgíèòg ñ# á͝ìь íè õðòèòg ñ# •
íhòó áî òè íóæà íèêîå" æg •
àmg ëè âr áóäå êðòú öhëîâà
òè ê áðàòьè èëè ã êîìó • àëè
qïðàâèâúøg ñðög ñâîå • íà
ígì æg ìîægòg qñòî"òè •
òî æg öhëóèòg • è öhëîâàâøg
áëþähòg • äà íg ïðèñòóïíè
ïîãóáèòg ä͝øh ñâîåh • åïïr
è ïîïr • è èãóìgír ñ ëþáî
âьþ âzèìàèòg ^ íè áëãâëíь
å • è íg qñòðàí#èòg ñ# ^ íè •
è ïî ñèëh ëþáèòg è íàáäèòg •
äà ïðèèìgòg ^ íè ìë͝òâó ^
á͝à • ïà÷g âñgãî ãîðäîñòè íg è
ìhèòg • â ñðöè è âú qìh • íî
80 зв.
а
ðöhìú ñìð͝òíè ~ñìr • äíь æèâè
à • zàqòðà â ãðîáú • ñg âñg ÷òír ~
ñè âäàëú • íg íàøg íî òâîå • ïîðó
÷èëú ír ~ñè íà ìàëî äí^^èè • è
â zgìëè íg õîðîíèòg òî ír ~
152

115

120

125

130

135

140

145

ñòь âgëèêú ãðhõú • Сòàðr"
÷òè "êî w͝öà • à ìîëîär" • "
êî áðàòьþ • â äîìó ñâîåìь íg
ëhíèòg ñ# • íî âñg âèäèòg • íg
zðèòg íà òèâóíà • íè íà wòðî
êà • äà íg ïîñìhþò ñ# ïðèõî
ä#mèè ê âà • è äîìó âàøgìó •
íè wáhäó âàøgìó • Íà âîè
íó ârøgäú íg ëhíèòg ñ# • íg
zðèòg íà âîåâîär • íè ïèòьþ
íè hägíьþ • íg ëàãîäèòg íè
ñïàíьþ • è ñòîðîæh ñàìè íàð#
æèâàèòg • è íî÷ь ^âñþäó íà
ð#äèâøg wêîëî âîè • òî æg ë#
zèòg • à ðàíî âñòàíhòg • à wðó
æь" íg ñíèìàèòg ñ ñgág • â áî
ðzh íg ðîzãë#äàâøg ëhíîmà
ìè • âígzàïó áî ÷ë͝âêú ïîãr
áàåòь • ëæh áëþäè ñ# è ïь"
íьñà • è áëóäà • â òîìú áî äø~à
ïîãráàåòь è òhëî • êóäà æg
õîä#mg ïóògìú ïî ñâîèìú
zgìë#ìú • íg äàèòg ïàêîñòè
äh"òè • wòðîêîìú íè ñâîè
ìú • íè ÷þæèìú • íè â ñgëh •
íè â æèòh • äà íg êë#òè âà
íà÷íóòь • êóäà æg ïîèägòg
б
èägæg ñòàígòg • íàïîèòg íà
êîðìèòg • qíg èíà • è áîëg
æg ÷òèòg ãîñòь • ^êqäó æg ê âà
ïðèägòь • èëè ïðîñòú • èëè äîáðú
èëè ñîëú • àmg íg ìîægòg äàðî
ìú • áðàøíî • è ïèòьåìь • òè áî
ìèìî õîä#÷è ïðîñëàâ#òь ÷g
ëîâhêà ïî âñh zgìë# • ëþáî äî
áðû • ëþáî zërìú • áîëíàãî ïðè
ñhòèòg • íàäú ìgðòâgö# èäh
òg • "êî âñè ìgðgíè ~ñìr • è

«Повчання» Володимира Мономаха початку ХІІ ст. …

150

155

160

165

170

175

180

185

÷ëâ}êà íg ìèíhòg íg ïðèâh÷à
âøg • äîáðî ñëîâî ~ìó äàäèòg •
ægíó ñâîþ ëþáèòg • íî íg äàè
òg èìú íàäú ñîáîþ âëàñòè •
Сg æg âr êîígöь âñgìó ñòðàõú
áæ]èè èìhèòg • ârøg âñgãî • à
mg zàárâàåòg âñgãî • à ÷àñòî
ïðî÷èòàèòg • è ìíh áóägòь ág
ñîðîìà • è âàìú áóägòь äîáðî •
GЕãî æg qìhþ÷è òîãî íg zàár
âàèòg äîáðîãî • à ~ãî æg íg q
ìhþ÷è à òîìó ñ# q÷èòg • "
êî æg áî wö]ь ìîè äîìà ñhä# •
èzóìh"øg • g] • "zrêú â òî
ìú áî ÷òь gñòь ^ èíhõú zgìëь •
ëhíîñòь áî âñgìó ìò]è • gæg
qìhåòь òî zàáóägòь • à ~ãî
æg íg qìh~òь à òîìó ñ# íg
q÷èòь • äîáðh æg òâîð#mg íg
ìîzèòg ñ# ëhíèòè íè íà ÷òî
æg äîáðîå • ïgðâîå ê öð]êâè •
81
а
äà íg zàñòàígòь âà ñëí]ög íà ïî
ñògëè • òàêî áî wö]ь ìîè äh"øå •
áëæ}írè • è âñè äîáðèè ìóæè ñâg
ðøgíèè • zàqòðgíþþ ^äàâøg
áâ}è õâàëó • è ïîòîìú ñëí}öþ âú
ñõîä#mþ • è qzðhâøg ñëí}ög • è
ïðîñëàâèòè á}à ñ ðàäîñòьþ • è ðå
ïðîñâhòè w÷è ìî õg á}g • è äàëú
ìè ~ñè ñâhòú òâîè êðàñír
è • è åmg ãè ïðèëîæè ìè ëhòî êú
ëhòó • äà ïðîêú ãðhõîâú ñâîè
ïîêà"âú ñ# wïðàâäèâú æèâî
òú • òàêî ïîõâàëþ á}à • è ñhäøg
äóìàòè ñ äðóæèíîþ • èëè ëþ
äè wïðàâëèâàòè • èëè íà ëî
âú hõàòè • èëè ïîhzäèòè • èëè
ëg÷è ñïàòè • ñïàíьå åñòь ^ á}à

190

195

200

205

210

215

220

153

ïðèñóægíî ïîëóä}íg • w òú ÷èíà
âîïî÷èâàgòь • è zâhðь • è ïòè
öè • è ÷ë}âöè • à ñg âr ïîâhäàþ •
ähòè ìî" òðóäú ñâîè • wæg ñ#
åñìь òðóæàëú • ïóòè äh" è
ëîâr • ã} ëh • ïgðâîå ê ðîñòî
âó èäîõú ñêâîzh â#òè÷h • ïî
ñëà ì# wö}ь à ñàìú èäg êóðь
ñêó • è ïàêr • â] • å ê ñìîëèíь
ñêó • ñî ñòàâêîìь ñêîðä#òè
÷gìú • òî è ïàêr è ^èäg ê ág
ðgñòèþ ñî èz#ñëàâîìь • à ìg
íg ïîñëà ñìîëèíьñêó • òî è ñìî
ëèíьñêà èäîõú âîëîäèìgðþ •
òîå æg zèìr • òî è ïîñëàñòà ág
б
ðgñòèþ áðàòà íà ãîëîâíh • èäg
á#õó ïîæãëè • òî è òó áëþäú ãî
ðîäú òèõú • òà èäîõú ïgðg"ñëà
âëþ wö}þ • à ïî âgëèöh äíè èñ ïg
ðg"ñëàâë# òà âîëîäèìgðþ •
íà ñóògèñêó ìèðà òâîðèòú •
ñ ë#õr • ^òóäà ïàêr íà ëhòî
âîëîäèìgðþ wï#òь • òà ïîñëà
ì# ñò}îñëàâú âú ë#õr • õîäèâú
zà ãëîãîâr • äî ÷gøьñêàãî ëh
ñà õîäèâú â zgìëè èõú • ä] • ìh
ñ#öè • è â òî æg ëh è ähò# ñ# ðî
äè • ñòàðhèøgå íîâãîðîäьñêî
å • òà ^òóäà òóðîâó • à íà âgñíó
òà ïgðg"ñëàâëþ • òà æg òóðî
âó • è ñò}îñëàâú îóìðg • è "zú
ïàêr ñìîëèíьñêó • à è ñìî
ëèíьñêà òîè æg zèìh òà ê íî
âóãîðîäó • íà âgñíó ãëháîâè
â ïîìî÷ь • à íà ëh ñî wö}ìь ïî
äú ïîëògñêú • à íà äðóãóþ zè
ìó • ñ ñòЁîïîëêîìú ïîäú ïîëòg
ñêú • wæãîøà ïîëògñêú • wíú

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

225

230

235

240

245

èäg íîâóãîðîäó • à " ñ ïîëîâöè
íà wäðьñêú âîþ" òà ÷gðíè
ãîâó • è ïàêr è ñìîëèíьñêà
êú wö]þ ïðèäî ÷gðíèãîâó • è w
ëgãú ïðèäg èz âîëîäèìgð# •
ârâgägíú • è âîzâà è ê ñîáh •
íà wáhäú ñî wö}ìь • â ÷gðíèãî
âh íà êðàñíhìь äâîðh • è âäà
õú wö}þ • ò] • ãðè • zîëîòà • è ïà
81 зв.
а
êr è ñìîëèíьñêà æg ïðèøgäú •
è ïðèäî ñêâîzh ïîëîâg÷ьñêr
è âîè áь" ñ# • äî ïgðg"ñëàâë# •
è wö}à íàëhzîõú • ñ ïîëêó ïðè
øgäøg • òî è ïàêr õîäèõîìú •
òîì æg ëh • ñî wö}ìь è ñî èz#ñë
âîìь áèòú ñ# ÷gðíèãîâó • ñ áî
ðèñîìь • è ïîáhäèõîìú áîðè
ñà è wëãà • è ïàêr èäîõî ïgðg
"ñëàâëþ • è ñòàõî âî wáðîâh •
è âñgñëàâú ñìîëígñêú wæь
æg • è àzú âñhäú ñ ÷gðíèãîâöè •
w äâîþ êîíþ • è íg zàñòàõî âú
ñìîëèíьñêh • òhì æg ïóòå ïî

250

255

260

265

âñgñëàâh • ïîægãú zgìëþ è ïî
âîåâàâú äî ëóêàìë# • è äî
ëîãîæьñêà • òà íà äðþòьñêú
âîþ" • òà ÷gðíèãîâó • à íà òó
zèìó ïîâîåâàøà ïîëîâöè
ñòàðîäóáú âgñь • è àzú øgäú ñ ÷g
ðíèãîâöè è ñ ïîëîâöè • íà äg
ñíh èzьèìàõî êí#zè • àñà
äóêà • è ñàóêà • è äðóæèíó è
õú èzáèøà • è íà zàîóòðgh zà
íîârìú ãîðîäî ðàzãíàõîìú
ñèëír âîè • ágëêàòãèíà à ñg
ìg÷è è ïîëîíú âgñь wò#õî •
à âú â#òè÷è õîäèõî ïî äâh
zèìh • íà õîäîòó è íà ñí]à ~ãî •
è êî êîðьäíó õîäèõú • à] • þ zè
ìó • è ïàêr ïî èz#ñëàâè÷èõú
zà ìèêóëèíú • è íg ïîñòèãî
б
õî èõú • è íà òó âgñíó • êú "ðîïî
ëêó ñîâêóïë#òú ñ# íà áðîär •
òîì æg ëh • ãîíèõî ïî ïîëîâьöèõú
zà õîðîëú • èæg ãîðîøèíú âz#øà

Примітки. 97. В останньому слові, можливо, в префіксі è замість g, h. 107. Можна
текст на слова ділити інакше: ÷ò ír ~ñè äàëú, де перше слово – скорочене ÷ьñòь, а
ír – «нам». 199, 218, 227. Тобто èñ ñìîëèíьñêà – гаплографія букви ñ. 259–260. Можна
читати ñgìg÷è – помилково написаний патронім ñgìè÷è (називання за батьком згаданих
половецьких князів).

82 зв.
б

5

А ñg òðó
æàõú ñ# • ëîâr äh" • ïîígæg ñh
äî ÷gðíèãîâh • à èmgðíèãîâà
ârøå è ä[...і] î ëhòà ïî ñòó óãà
íèâà è èìь äàðî • âñgþ ñè
ëîþ êðîìh èíîãî ëîâà • êðîìh
òóðîâà • èæg ñî wö}ìь ëîâèëú
154

10

15

~ñìú âñ#êú zâhðь • à ñg â ÷gðíè
ãîâh äh"ëú ~ñìú • êîíь äèêè
ñâîèìà ðóêàìà ñâ#zàëú ~ñìь •
â ïóøà ]• è • ê] • æèâû êîíь • à êðî
ìh òîãî èæg ïî ðîâè hzä# èìà
ëú ~ñìú ñâîèìà ðóêàìà òh
æg êîíè äèêèh • òóðà ì# • â] • ìg
òàëà íà ðîzh èñ êîígìú • wëg
íь ì# wäèíú áîëú à • â] • ëîñè

«Повчання» Володимира Мономаха початку ХІІ ст. …

83
ñâîåìь òî " òâîðèëú åìь • і â ëî
а
â÷è ëîâ÷èè íàð#äú ñà åñìь äg
wäèíú íîãàìè òîïòàëú • à äðó
ðæàëú • è â êîíþñh • è w ñîêîëhõú •
ãrè ðîãîìà áîëú • âgïðь ìè íà
è w "ñòð#áh òîæg • è õóäàãî ñìg
ágäðh ìg÷ь ^ò#ëú • ìgäâhäь
40
ðäà • è qáîãrh âäîâèöh íg äà
20
ìè q êîëhíà ïîäúêëàäà qêó
ëú ~ñìú ñèëíû wáèähòè • è
ñèëú • ëþòrè zâhðь ñêî÷èëú êî
öðêЁâíàãî íàð#äà è ñëóæár • ñà
ìíh íà ágäðr • è êîíь ñî ìíîþ
åñìú ïðèzèðàëú • äà íg zàzðè
ïîâgðæg • è á}ú ígâðgægíà ì# ñú
òg ìè ähòè ìîè • íî èíú êòî ïðî
áëþäg • è ñ êîí# ìíîãî ïàäà • ãî
45
÷gòú íg õâàëþ áî ñ# íè ägðzîñ
25
ëîâó ñè ðîzáè äâàæär • è ðóöh è
ñâîå" • íî õâàëþ á}à è ïðîñëàâь
íîzh ñâîè âgðgäè • âú îóíîñòè
ë#þ ìëòь ~ãî • èæg ì# ãðhøíà
ñâîåè âgðgäè íg áëþäà æèâîТà
ãî è õóäàãî ñgëèêî ëh ñáëþ ^ òh
ñâî~ãî • íè màä# ãîëîâr ñâîå" •
б
Еæå árëî òâîðí wòðîêó ìîåìó
õú ÷àñú ñìð}òírõú • è íg ëhíè
30
òî ñà ~ñìь ñîðèëú ähëà • íà âî
50
âà ì# árëú ñîðèëú õóäàãî íà
èíh è íà ëîâhõú íî÷ь è ä}íь • íà
âñ# ähëà ÷ëâ÷êà" ïîòðgáíà •
zíîþ è íà zèìh • íg äà" ñîáh q
Дà ñþ ãðàìîòèöþ ïðî÷èòàþ÷è
ïîêî" • íà ïîñàäíèêè íg zð# í
ïîòúñíhòg ñ# íà âñ# ähëà äî
áðà" • ñëàâ#mg á}à ñ ñò]ìè ~ãî
íà áèðè÷è • ñà òâîðèëú ÷òî ár
35
ëî • íàäîáh âgñь íàð#äú è â äîìó
•
Примітки. 3. В останньому слові асиміляція, тобто èz ÷gðíèãîâà. 4–5. На
середині аркуша в оригіналі порваний пергамент, тому здогадно читають: ä[î ñgã]î…
…qãàíèâà[ëú]. 11. Треба â ïómà. 29. В оригіналі лігатура ì і ó в слові ìîgìó. 35. В
оригіналі лігатура ì і ó у слові äîìó. 36. У п’ятому слові, мабуть, пропущено букву ñ:
~ñìь. 44. За змістом мало б бути íg èíú замість íî.

155

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

НАПИС-ГРАМОТА ПОЧАТКУ ХІІ СТ.
ПРО КУПІВЛЮ БОЯНОВОЇ ЗЕМЛІ
Один із найбільших написів (у 14 рядків, устав), виявлених на стінах
давньокиївських споруд. Відкритий на колишній зовнішній південній галереї
Софії Київської (внаслідок пізнішої добудови до собору нині старожитна
галерея – всередині храму) на стовпі, що на ньому зображено св. Онуфрія. Це
фактично купча грамота княгині Всеволожої, тобто дружини князя Всеволода.
У літописі Всеволожими називаються дві жінки-киянки – вдова князя
Всеволода Ярославича (померла 1111 року, похована в Андріївському –
Янчиному монастирі) та дружина князя Всеволода Ольговича (померла 1179
року, похована в Кирилівській церкві). На думку С. О. Висоцького
(Высоцкий С. А. Древнерусские надписи Софии Киевской ХІ – ХІV вв. – К.,
1966. – С. 70), землю купила друга княгиня, бо за палеографічними ознаками він
датує грамоту другою половиною ХІІ ст. Проте є серйозні підстави датувати
напис початком ХІІ ст. із таких міркувань.
У давнину священиків називали тільки хресними іменами. Наша грамота
кількох попів ідентифікує і за допомогою двочленних антропонімів. Уточнення
виступають насамперед при іменах, що їх носять два чи більше свідків:
Мèõàëêî Íhжьнови÷, Мèõàë Åëиñавини÷ь; Тuäîðú Òоuárновъ, Тóäîðú
Бърз#тичь. Але другий член маємо й при іменах, що їх носить тільки один
свідок: Иâàíú ßнъчинъ, Иëь" Êоп|ëовичь. Це могло б указувати, що такі
свідки є авторитетами, бо вони мають стосунок до відомих і поважних осіб. З
літопису відома Янка – дочка князя Всеволода Ярославича, для якої тато 1086
року заснував монастир у Києві (Андріївський, Янчин). Отже, Іван був із її
монастиря. Померла Янка в листопаді 1112 року. Не можна оминути й
найменування Еëèñàâèíè÷ь. Ім’я Єлисава-Олисава («Єлисавета») зафіксоване в
графіто Софії Київської як ім’я матері князя Святополка Ізяславовича, що
померла 1107 року (Высоцкий С. А. Зазнач. праця. – С. 78). Коли допустити, що
землю купила Янчина мати – дружина князя Всеволода, яка померла 1111 року,
то за документом ідентифікуються три відомі особи, які жили на початку ХІІ ст.
Палеографічні властивості епіграфеми не суперечать характерним
особливостям накреслень літер на початку ХІІ ст. Привертає увагу той факт, що
в графіто вживається тільки графема u (графем ó, q зовсім немає). Вона
характерна для служебників, починаючи з ХІІ ст., де, очевидно, уникали q, щоб
помилково не проспівати окремо î та ó (Карський Ф. Е. Славянская
кирилловская палеография. – М., 1979. – С. 199). Виняткове вживання букви u
може вказувати на те, що грамоту написала духовна особа, для якої звичними
були такі тексти.

156

Напис-грамота початку ХІІ ст. про купівлю Боянової землі

5

10

ìö# ~íàð# âú " (ë " ñòЂãî èï……
… òà
êðèëà zåìëþ êí#ãríè áî"íþ
âñåâîëîæà à ïåðåäú ñòЂîþ ñîôè~þ
ïåðåäú ïîïr à òu árëú ïî
ïèíú "êèìú äúìèëî ïàòåëåè
ñòèïúêî ìèõàëьêî íhæьíîâè÷
ìèõë äàíèëî ìàðêî ñьìúþíú ìèõàë
åëèñàâèíè÷ь èâàíú "íú÷èíú
òuäîðú òîuáríîâú èëь" êîïr
ëîâè÷ь òuäîðú áúðz#òè÷ь à ïåðå
äú òèìè ïîñëuõr êuïè zåìëþ êí#
ãríè áî"íþ âьñþ à âúäàëà íà í~è
ñåìьäåñ#òú ãðèâьíú ñîáîëèè à âú òîìь
äðàíèöь ñåìьñúòu ãðèâьíú %

Примітки. 1. Усередині останнього слова пошкоджені й не читаються три букви.
Мало бути: èïîëèòà (день мученика Іполита відзначається якраз 30 січня). 2. У
передостанньому слові після другої букви í дві риски, між якими значна відстань. Це,
мабуть, невдала спроба викарбувати è. 4. У слові árëú перед ú вертикальна риска.
Очевидно, писець мав намір написати форму множини – árëè. 5. В останньому слові
пропущено букву í, тобто мало б бути ïàíòåëåè. 6. В останньому слові немає кінцевого
ь. 8. У слові "í÷èíú у графіто літера è написана на помилково написаній ь, тому вона
дещо нагадує r, яку й транскрибує С. О. Висоцький (див.: Древнерусские надписи
Софии Киевской. – С. 61). 9. Графічний (звуковий) комплекс, поданий як друге слово, не
вдалося ідентифікувати з певним іменем, через що поділ тексту тут умовний.

157

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

«ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ» ПОЧАТКУ ХІІ СТ.
ЗА СПИСКОМ ЛАВРЕНТІЇВСЬКОГО ЛІТОПИСУ 1377 РОКУ
Найдавніше вітчизняне літописне зведення, яке в Лаврентіївському літописі
має заголовок «Сg ïîâhñòè âðgì#íьír ëh• ^êóäó gñòь ïîøëà ðóñêà"
çgì#• êòî âú êègâh íà÷à ïgðâhg êí#æè è ^êóäó ðóñêà" çgìë#• ñòàëà
gñòь», в науці відоме під скороченою назвою «Повість временних літ».
Збереглася у двох редакціях, що їх умовно називають другою – в складі
Лаврентіївського літопису 1377 року та Радзивилівського літопису ХV ст. – і
третьою – в складі Іпатіївського літопису близько 1425 року та
Хлєбниковського (Острозького) літопису ХVІ ст. Перша редакція пам’ятки до
нас не дійшла.
Із давніх-давен автором «Повісті временних літ» уважається чернець КиєвоПечерського монастиря Нестор; цієї думки дотримуєтся більшість науковців.
Нестор уклав «Повість» близько 1113 року. Її редагували спочатку ігумен
Видубицького монастиря в Києві Сильвестр 1116 року (редакція представлена в
Лаврентіївському літописі), а згодом – у Києво-Печерському монастирі близько
1118 року (редакція представлена в Іпатіївському літописі). Несторова
«Повість» охоплює історію східного слов’янства від часів біблійного Ноя до
початку ХІІ ст.
Уривки з пам’ятки наводимо за літографічним виданням рукопису: Повесть
временных лет по Лаврентьевскому списку / Изд. Археограф. комис (С.-Пб.,
1872). При цьому використано (особливо щодо пунктуації) публікацію в книзі:
Полное собрание русских летописей. – Т. 1. – Вып. 1. – Л., 1926 (М., 1962).
Оригінал зберігається в Державній публічній бібліотеці ім. М.Є.СалтиковаЩедріна в Санкт-Петербурзі; шифр: F. п. ІV. 2.

5

10

15

4
ïî ðàçähëgíьè "çrêú ïðè"øà ñíîâg
ñèìîâè• âúñòî÷ír" ñòðàír• à õàìîâè ñíâg ïî
ëóägíьír" ñòðàír • àôgòîâè æg ïðè"øà çà
ïàäú è ïîëqíîmír" ñòðàír• ^ ñèõú æg •î• è •â•
"çrêó ár "çrêú ñëîâhígñêú• ^ ïëgìgíè àôgòî
âà• íàðöè gæg ñóòь ñëîâhíg• âî ìíîçhõú æg âðgì#
íh• ñhëè ñóòь ñëîâhíè ïî äóíàgâè ãäh gñòь íríg
qãîðьñêà çgìë#• è áîëãàðьñêà• ^ òhõú ñëîâhíú
ðàçèäîøà ñ# ïî çgìëh• è ïðîçâàøà ñ# èìgír ñâî
èìè. ãäh ñhäøg íà êîòîðîìú ìhñòh• "êî ïðè
øgäøg ñhäîøà• íà ðhöh èì#ígìú ìàðàâà• è
ïðîçâàøà ñ# ìîðàâà• à äðóçèè ÷gñè íàðgêîøà•
à ñg òè æg ñëîâhíè õðîâàòg áhëèè è ñgðgáь è õî
ðóòàíg âîëõîìú áî íàøgäøgìú íà ñëîâhíè íà
äóíàèñêè"• ñhäøgìú â íèõ è íàñèë#mgìú èìú•
ñëîâhíè æg wâè ïðèøgäøg ñhäîøà íà âèñëh• è
158

«Повість временних літ» початку ХІІ ст…

20

25

30

35

40

45

50

55

5
ïðîçâàøà ñ# ë#õîâg• à ^ òhõú ë#õîâú ïðîçâàøà ñ#
ïîë#íg• ë#õîâg• äðóçèè ëóòè÷è• èíè ìàçîâøàíg
èíè ïîìîð#íg• òàêî æg è òè ñëîâhíg ïðèøgäøg
è ñhäîøà ïî äíhïðó• è íàðgêîøà ñ# ïîë#íg à äðó
çèè äðgâë#íg çàíg ñhäîøà â ëhñh• à äðóçèè ñhäî
øà ìgæþ ïðèïgòьþ è äâèíîþ è íàðgêîøà ñ# äðg
ãîâè÷è ðh÷ьêè ðàäè "æg âòg÷gòь âú äâèíó èì#
ígìú ïîëîòà• ^ ñg" ïðîçâàøà ñ# ïîëî÷àíg• ñëîâh
íè æg ñhäîøà wêîëî gçgðà èëìgð#• ïðîçâàøà ñ# ñâî
èìú èì#ígìú è ñähëàøà ãðàäú• è íàðgêîøà è íî
âúãîðîäú• à äðóçèè ñhäîøà ïî ägñíh• è ïî ñhëè ïî
ñóëh è íàðgêîøà ñhâgðú• òàêî ðàçèäg ñ# ñëîâh
íьñêèè "çrêú òhì æg è ãðàìîòà ïðîçâà ñ# ñëî
âhíьñêà"• ïîë#íîìú æg æèâøèìú w ñîáh ïî ãîðà
ìú ñèìú• áh ïóòь èçú âàð#ãú âú ãðgêè• è èçú ãðg
êú ïî äíhïðó• è âgðõú äíhïðà âîëîêú äî ëîâîòè•
ïî ëîâîòè âíèòè â rëìgðь wçgðî âgëèêîg• èç íg
ãî æg wçgðà ïîòg÷gòь âîëõîâú è âúòg÷gòь â îçgðî
âgëèêîg íîâî• òîãî wçgðà âíèägòь qñòьg â ìîðg
âàð#æьñêîg• è ïî òîìó ìîðþ èòè äî ðèìà à ^
ðèìà ïðèòè ïî òîìó æg ìîðþ êî öðþãîðîäó à ^
öð#ãîðîäà ïðèòè â ïîíîòь ìîð#• â íg æg âòg÷g
äíhïðú ðhêà äíhïðú áî ïîòg÷g èç îêîâьñêàãî ëh
è ïîòg÷gòь íà ïîëúäíg• à äâèíà èñ òîãî æg ëhñà
ïîòg÷g• à èägòь íà ïîëóíîmьg è âíèägòь â ìî
ðg âàð#æьñêîg• èñ òîãî æg ëhñà ïîòg÷g âîëãà íà
âúñòîêú• è âúòg÷gòь ñgìьþägñ#òú ægðgëú â ìî
ðg õâàëèñьñêîg òhì æg è èç ðóñè ìîægòь èòè
â áîëãàðr è âú õâàëèñr íàñòà âúñòîêú äîèòè
âú æðgáèè ñèìîâú• à ïî äâèíh âú âàð#ãè• èçú
âàð#ãú äî ðèìà• ^ ðèìà äî ïëgìgíè õàìîâà à
äíhïðú âòg÷gòь â ïîígòьñêîg ìîðg ægðgëîìú•
6
gæg ìîðg ñëîâgòь ðóñêîg•ïî ígìó æg q÷èëú ñòrè wíь
äðhè áðàòú ïgòðîâú• "êî æg ðhøà wíьäðhþ q÷àmþ
âú ñèíîïèè• è ïðèøgäøþ gìó â êîðñóíь• qâèäh "
êî èñ êîðñóí# áëèçь qñòьg äíhïðьñêîg• âúñõîòh ïî
èòè âú ðèìú è ïðîèäg âú âóñòьg äíhïðьñêîg• ^òîëg
ïîèäg ïî äíhïðó ãîðh• è ïî ïðèêëþ÷àþ• ïðèäg è ñòà
ïîäú ãîðàìè íà ágðgçh•çàqòðà âúñòàâú è ðå ê ñómè
ìú ñ íèìú qgíèêîìú• âèäèòg ëè ãîðr ñè"• "êî
íà ñèõú ãîðà âîñè"gòь áëãäòь áæь"• èìàòь ãðàäú
159

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

60

65

70

75

80

85

90

95

âgëèêú è öðêâè ìíîãè áú âúçäâèãíóòè èìàòь• âú
øgäú íà ãîðr ñè" áëâè "• ïîñòàâè êðòú è ïîìîëè
âú ñ# áó•è ñúëhçú ñú ãîðr ñg" èägæg ïîñëhæg ár êè
gâú•è ïîèäg ïî äíhïðó ãîðh•è ïðèäg âú ñëîâhíè• èäg
æg íríh íîâúãîðîäú• è âèäh òó ëþäè ñómà"• êàêî
gñòь wár÷àè èìú• è êàêî ñ# ìrþòь õâîmþò ñ#• è
qäèâè ñ# èìú• èäg âú âàðèãè è ïðèäg â ðèìú è ñïî
âhäà gëèêî íàq÷è• è gëèêî âèäh• è ðg èìú äèâíî âè
ähõú ñëîâhíьñêóþ çgìëþ• èäó÷è ìè ñhìî• âèähõú
áàíè äðgâgír• è ïgðgæьãóòь g ðàì#íî• ñîâëîêóòь
ñ# è áóäóòь íàçè• è wáëhþò ñ# êâàñîìú qñíè"írìú•
è âîçìóòь íà ñ# ïðóòьg ìëàäîg• áьþòь ñ# ñàìè• è òî
ãî ñ# äîáьþòь• gãäà âëhçóòь ëè æèâè• è wáëhþò ñ#
âîäîþ ñòóägíîþ• òàêî îæèqòь• è òî òâîð#òь ïî
âñ# äíè•íg ìó÷èìè íèêèì æg• íî ñàìè ñ# ìó÷à
òь• è òî òâîð#òь ìîâgíьg ñîáh à íg ìó÷gíьg• òr ñër
øàmg äèâë#õó• wíäðhè æg árâú âú ðèìh• ïðèäg
â ñèíîôèþ• ïîëgì æg æèâøgìú w ñîáh è âîëîäh
þmgìú è ðîär ñâîèìè• èæg è äî ñgg áðàòьh á#õó
ïîë#íg è æèâ#õó êîæäî ñú ñâîèìú ðîäîìú è
íà ñâîèõú ìhñòhõú• âëàähþmg êîæäî ðîäîìú
ñâîèìú íà ñâîèõú ìhñòh• árøà •ã• áðàòь" gäè
íîìó èì# êèè à äðóãîìó mgêú à òðgòьgìó õîðèâú
7
ñgñòðà èõú ërágäь• ñhä#mg êèè íà ãîðh ãäh æg ír
íg qâîçú áîðè÷gâú• à mgêú ñhä#øg íà ãîðh• ãäh
íríg çîâgò ñ# mgêîâèöà• à õîðèâú íà òðgòьgè
ãîðh• ^ ígãî æg ïðîçâà ñ# õîðgâèöà• è ñòâîðèøà
ãðàäú âî èì# áðàòà ñâîgãî ñòàðhèøàãî• è íàðg
êîøà èì# gìó êègâú• á#øg wêîëî ãðàäà ñhñú è
áîðú âgëèêú• è á#õó ëîâ#mà çâhðь á#õó ìóæè
ìóäðè è ñìrñëgíè íàðèöàõó ñ# ïîë#íg• ^ íèõ g
gñòь ïîë#íg â êègâh è äî ñgãî äíg• èíè æg íg ñâhäó
mg ðgêîøà• "êî êèè gñòь ïgðgâîçíèêú árëú q ê
gâà áî á#øg ïgðgâîçú òîãäà ñ îíî" ñòîðîír äíhïðà•
òhìú ãëõó íà ïgðgâîçú íà êègâú• àmg áî ár ïgðgâî
çíèêú êèè• òî íg ár õîäèëú öðþãîðîäó íî ñg êèè êí#
æàøg â ðîäh ñâîgìь• ïðèõîäèâøþ gìó êî öðþ: "êî
æg ñêàçàþòь• "êî âgëèêó ÷gñòь ïðè"ëú•^ öð#• ïðè êî
òîðîìь ïðèõîäèâú öðè• èäómþ æg gìó wï#òь ïðè
äg êú äóíàgâè• âúçëþáè ìhñòî è ñðóáè ãðàäîêú ìàëú
õîò#øg ñhñòè ñ ðîäîìú âîèìú è íg äàøà gìó òó áë
çь æèâómèè• gæg è äî íríh íàðg÷þòь äóèöè ãîðîäè
160

«Повість временних літ» початку ХІІ ст…

100

105

110

115

120

125

130

135

140

mg êègâgöь• êègâè æg ïðèøgäøþ âú ñâîè ãðàäú êè
gâú• òó æèâîòú ñâîè ñêîí÷à: à áðàòú gãî mgêú è õîðè
âú è ñgñòðà è ërágäь òó ñêîí÷àøà ñ#•è ïî ñèõú áðàòьè
ägðæàòè• ïî÷àøà ðîäú èõú êí#ægíьg â ïîë#õú•
â ägðgâë#õú ñâîg• à äðgãîâè÷è ñâîg• à ñëîâhíè ñâîg•
â íîâhãîðîäh à äðóãîg íà ïîëîòh èæg ïîëî÷àíg ^ íè
õú æg• êðèâè÷è æg ñhä#òь íà âgðõú âîëãè• à íà âgðõú
äâèír è íà âgðõú äíhïðà• èõ æg ãðàäú gñòь ñìîëgí
ñêú òóäà áî ñhä#òь êðèâè÷è òà æg ñhâgðú ^ íèõú íà
áhëhwçgðh ñhä#òь âgñь à íà ðîñòîâьñêîìú wçgðh
ìgð# à íà êëgmèíh wçgðh ìgð# æg• ïî wöh ðhöh ãäg
ïîòg÷g â âîëãó æg• ìóðîìà "çrêú ñâîè è ÷gðgìè
ñè ñâîè "çrêú• ìîðúäâà ñâîè "çrêú• ñg áî òîêìî
8
ñëîâhígñêú "çrêú â ðóñè• ïîë#íg• ägðgâë#íg• íîqãî
ðîäьöè• ïîëî÷àíg• äðgãîâè÷è• ñhâgðú áóæàíg çàíg
ñhäîøà ïî áóãó ïîñëhæg æg âgërí#íg• à ñg ñóòь è
íèè "çröè• èæg äàíь äàþòь ðóñè• ÷þäь• ìgð#• âg
ñь• ìóðîìà• ÷gðgìèñь• ìîðúäâà• ïgðìь• ïg÷gðà
"ìь• ëèòâà• çèìèãîëà• êîðñь• íîðîâà• ëèáь• ñè ñó
òь ñâîè "çrêú• èìómg ^ êîëgíà àôgòîâà• èæg æè
qòь âú ñòðàíàõú ïîëóíîmírõú• ñëîâhíьñêó æg "
çrêó "êî æg ðgêîõîìú• æèqmg íà äóíàè• ïðèäî
øà ^ ñêóôú• ðgêøg ^ êîçàðú• ðgêîìèè áîëãàðg
ñhäîøà ïî äóíàgâè• íàñgëíèöè ñëîâhíîìú ár
øà• ïî ñgìú ïðèäîøà qãðè áhëèè• íàñëhäèøà çg
ìëþ ñëîâhíьñêó• ñè áî qãðè ïî÷àøà áròè• ïðè ðà
êëèè öðè• èæg íàõîäèøà íà õîçäðî" öð# ïgðьñêàãî 
Âú ñè æg âðgì#íà árøà• è wáðè õîäèøà íà àðúêëè
" öð#• è ìàëî gãî íg "øà• äîáðh âîgâàõó íà
ñëîâhíhõ• è ïðèìó÷èøà äóëhár• ñómà" ñëîâhír•
è íàñèëьg òâîð#õó ægíàìú äóëhïьñêèìú• àmg
ïîhõàòè áóä#øg wáúðèíó• íg äàä#øg âúïð#÷è
êîí#• íè âîëà• íî âgë#øg âúïð#÷è •ã• ëè •ä• ëè •g• ëè •
ægíú â ògëhãó• è ïîâgñòè wáðhíà• òàêî ìóàõó äó
ëhár• árøà áî wáúðh òhëîìú âgëèöè• è qìîìь
ãîðäè• è áú ïîòðgáè "• ïîìðîøà âñè• è íg wñòà ñ#
íè gäèíú• wáúðèíú• gñòь ïðèòú÷à â ðóñè• è äî ñgãî
äíg ïîãèáîøà àêè wáðh• èõ æg íh ïëgìgíè íè
íàñëhäúêà• ïî ñèõú æg ïðèäîøà ïg÷gíhçè• ïàêè
èäîøà qãðè ÷gðíèè ìèìî êègâú• ïîñëhæg ïð
wëçh• ïîë#íîìú æg æèqmgìú w ñîáh• "êî æg
ðgêîõîìú• ñómg ^ ðîäà ñëîâhíьñêà• è íàðgêîøà
ñ# ïîë#íg• à äðgâ#í# æg ^ ñëîâhíú æg• è íàðgêî
161

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

145

150

155

160

165

170

175

180

øà ñ# äðgâë#íg• ðàäèìè÷è áî è â#òè÷è ^ ë#õî
âú•á#ñòà áî •â• áðàòà â ë#ñhõ• ðàäèìú•à äðóãîìó â#òêî
9
è ïðèøgäúøà ñhäîñòà ðàäèìú íà ñúæþ• ïðîçâ
øà ñ# ðàäèìè÷è• à â#òúêî ñhäg ñú ðîäîìú ñâîè
ìú ïî wöh• ^ ígãî æg ïðîçâàøà ñ# â#òè÷è• èæg
á#õó â ìèðh ïîë#íg• è ägðgâë#íg• ñhâgðú è ðàäè
ìè÷ь• è â#òè÷è• è õðâàòg• äóëháè æèâ#õó ïî áó
ãäh íríg âgërí#íg• à qëó÷è òèâgðьöè• ñhä#
õó áî ïî äíhñòðó• ïðèñhä#õó êú äóíàgâè áh ìíî
æьñòâî èõú• ñhä#õó áî ïî äíhñòðó• èëè äî ìîð#• ñó
òь ãðàäè èõ• è äî ñgãî äíg•äà òî ñ# çâàõó ^ ãðgêú•âg
ëèêà" ñêóôь• èì#õó áî wár÷àè ñâîè è çàêîíú
wöь ñâîè• è ïðgäàíь" êîæäî ñâîè íðàâú• ïîë#
íg áî ñâîè wöь wár÷àè èìóòь• êðîòîêú è òèõú• è
ñòrähíьg êú ñíîõàìú ñâîèìú• è êú ñgñòðàìú•
êú ìòðìú è ê ðîäèògëgìú ñâîèìú• êú ñâgêðîâgìú
è êú ägâgðgìú• âgëèêî ñòrähíьg èìhõó: áðà÷ír
è wár÷àè èì#õó• íg õîægøg ç#òь ïî ígâhñòó• íî ïðè
âîä#õó âg÷gðú• à çàâúòðà ïðèíîøàõó ïî ígè• ÷òî
âäàäó÷g• à äðgâë#íg æèâ#õó çâhðèíьñêèìú w
áðàçîìú• æèqmg ñêîòьñêè• qáèâàõó äðóãú äðó
ãà• "ä#õó âñ# íg÷èñòî• è áðàêà q íèõú íg árâà
øg• íî qìrêèâàõó q âîär äâö#• è ðàäèìè÷è è
â#òè÷è è ñhâgðú• wäèíú wár÷àè èì#õó æèâ#õó
â ëhñh• "êî æg âñ#êèè çâhðь• "äómg âñg íg÷èñòî
ñðàìîñëîâьg â íè ïðgäú wòьöè• è ïðgäú ñíîõàìè•
áðàöè íg árâàõó âú íè• èãðèmà ìgæþ ñgër• ñõî
æàõó ñ#• íà èãðèmà íà ïë#ñàíьg• è íà âñ# áhñîâь
ñêà" èãðèmà• è òó qìrêàõó ægír ñîáh• ñ ígþ
æg êòî ñúâhmàøg ñ#• èì#õó æg ïî äâh è ïî òðè æg
ír• àmg êòî qìð#øg òâîð#õó òðrçíî íàäú íè
ìú• è ïî ñgìь òîð#õó êëàäó âgëèêó è âúçëîæà
õóòь íà êëàäó ìðòâöà• ñîæьæàõó• è ïî ñgìь
ñîáðàâøg êîñòè• âëîæàõó â ñóäèíó ìàëó• è ïî
10
ñòàâ#õó íà ñòîëïh íà ïóògõ gæg òâîð#òь â#òè÷è
è íríh• ñè æg òâîð#õó wár÷à" êðèâè÷è• ïðî÷èè
ïîãàíèè• íg âhäómg çàêîíà áæ"• íî òâîð#mg ñà
ìè ñîáh çàêîíú•

Примітки. 1. В останньому слові зайва надрядкова буква ñ. 2. У передостанньому
слові над рядком зайва буква ñ. 27. В інших списках пам’ятки передостаннє слово ñgìè
162

«Повість временних літ» початку ХІІ ст…

(йдеться про річку Сейм). 38. Над першим словом у фотомеханічному виданні не видно
титла. 39. Останнє слово недописане: треба ëhñà. 45. У фотомеханічному виданні в
п’ятому слові перша буква невиразна, нагадує ç. П’яте слово в інших списках літопису –
тільки íà. 55. В оригіналі в останньому слові лігатура m та è. 64. У шостому слові
помилка письма: потрібно âàð#ãè. 86. У передостанньому слові помилка письма: треба
ëhñú. 99. У передостанньому слові помилка: потрібно äóíàèöè, як в інших списках
пам’ятки. 123. У четвертому слові помилка письма: потрібно íàñèëíèöè, як в інших
списках пам’ятки. 128. У сьомому слові помилка: треба îáðè, як в інших списках
пам’ятки. 132. В останньому слові в рукописі лігатура ë та è. 145. В кінці рядка
пропущено букву à; треба ïðîçâàøà ñ#. 147 – 148. Написання èæg á#õó – помилкове;
потрібно è æèâ#õó, як в інших списках пам’ятки. 150. У п’ятому слові помилка: треба
qëè÷è, як в інших списках пам’ятки. 152. Написання èëè – помилкове: потрібно îëè, як
в інших списках пам’ятки. 168. В останньому слові лігатура букв ì та è . 173. В інших
списках пам’ятки òðèçíó, òðrçíó. 174, 175. Написання êëàäó помилкове: потрібно
êðàäó, як в інших списках пам’ятки (пор. укр. діал. корода «велика купа дров; купа
складеного кругляка»).

5

10

15

20

74
Â ëh •҂г•ó•÷г• Иäg âîëîäèìgðú ñú âîè íà êîðñóíь ãðà
ãðg÷ьñêèè• è çàòâîðèøà  êîðñóí#íg âú ãðàäh• è ñòà
âîëîäèìgðú wáú îíú ïîëú ãîðîäà â ëèìgíè• äàëè ãðà
äà ñòhëèmg gäèíî• è áîð#õó ñ# êðhïêî èçú ãðà âîëî
äèìgðú æg wáñòî" ãðàäú• èçígìîãàõó âú ãðàäh ëþ
äьg• è ðg âîëîäèìgðú êú ãðàæàíîìú• àmg ñ# íg âäà
ñòg èìàìú ñòî"òè è çà •ã• ëh• îíè æg íg ïîñëóøà
øà òîãî• âîëîäèìgðú æg èçð#äè âîh ñâîh• è ïîâgëh
ïðèñòóïèòè êú ãðàäó• ñèìú æg ñïómg èìú• êîðñó
í#íg ïîäúêîïàâøg ñòhíó ãðàäьñêóþ• êðàäómg
ñrïëgìóþ ïgðьñòь• è íîøàõó ê ñîáh âú ãðàäú• ñr
ïëþmg ïîñðgäh ãðàäà• âîèíè æg ïðèñrïàõó áîëg•
à âîëîäèìgðú ñòî"øg• è ìóæь êîðñóí#íèíú ñòðh
ëè èì#ígìú íàñòàñú• íàïñàâú ñèög íà ñòðhëh•
êëàä#çè "æg ñóòь çà òîáîþ ^ âúñòîêà• èñ òîãî âîäà
èägòь ïî òðóáh• êîïàâú ïgðgèìè• âîëîäèìgðú
æg ñërøàâú• âîçðhâú íà íáî ðg• àmg ñg ñáóäå•
è ñàìú ñ# êðmþ• è òó àáьg ïîâgëh êîïàòè ïðgê
òðóáàìú• è ïgðg"mà âîäó• ëþäьg èçígìîãîøà
âîäíîþ æàægþ è ïðgäàøà • âíèäg âîëîäèìgðú
âú ãðà è äðóæèíà gãî• è ïîñëà âîëîäèìgðú êî öðâ
âàñèëьþ è êîñò#íòèíó ãë# ñèög• ñg ãðà âàþ
ñëàâírè âç#• ñërøþ æg ñg "êî ñgñòðó èìàòà
äâîþ• äà àmg gh íg âäàñòà çà ì#• ñòâîðþ ãðàäó

163

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

25

30

35

40

45

50

55

60

75
âàøgìó "êî æg è ñgìó ñòâîðè•è ñërøàñòà ö̖ð# árñòà
ïg÷àëьíà• âúçäàñòà âhñòь ñèög ãëmà•íg äîñòîèòь õg
"íîìú çà ïîãàír" äàòè• àmg ñ# êðòèøè òî è ñg ïî
ëó÷èøь• è öðòâî íáíîg ïðèèìgøè• è ñ íàìè å˜äèíî
âhðíèêú áóägøè• àmg ëè ñgãî íg õîmgøè ñòâîðèòè•
íg ìîægìú äàòè ñgñòðú ñâîgg çà ò#• ñè ñër
øàâú âîëîäèìgðú ðg• ïîñëàírìú ^ öðþ• ãëòg
öðìà• òàêî "êî àçú êðmþ ñ#• "êî èñïròàõú ïðgæg
ñèõú äíèè çàêîíú âàøь• è gñòь ìè ëþáî âhðà âàøà
è ñëóægíьå˜• å˜æg áî ìè ñïîâhäàøà ïîñëàíèè íàìè
ìóæè• è ñè ñërøàâøà öð# ðà árñòà• è qìîëèñòà
ñgñòðó ñâîþ èì#ígìú àíьíó• è ïîñëàñòà êú âîëîäè
ìgðó ãëmà• êðòè ñ# è òîãäà ïîñëgâh ñgñòðó ñâîþ ê òå̓
áh• ðg æg âîëîäèìgðú äà ïðèøgäúøg ñú ñgñòðîþ âà
øgþ êðòь ì#• è ïîñëóøàñòà öð# ïîñëàñòà ñgñòðó
ñâîþ• ñàíîâíèêè íhêè" è ïðîçâóògðr• wíà æg íg
õîò#øg èòè• "êî â ïîëîíú ðg èäó• ëó÷è ár ìè ñäg
qìðgòè• è ðhñòà å˜è áðàòь"• å˜äà êàêî wáðàòèòь
áú òîáîþ ðóñêóþ çgìëþ âú ïîêà"íьå˜• à ãðg÷ьñêóþ
çgìëþ èçáàâèøь ^ ëþòr" ðàòè• âèäèøè ëè êî
ëьêî çëà ñòâîðèøà ðóñь ãðgêîìú• è íríh àmg íg
èägøè òî æg èìóòь ñòâîðèòè íàìú• è wäâà þ ïð
íóäèøà• wíà æg ñhäúøè â êóáàðó• öhëîâàâøè q
æèêè ñâî"• ñú ïëà÷gìú ïîèäg ÷ðgñú ìîðg• è ïðè
äg êú êîðñóíþ• è èçèäîøà êîðñóí#íg ñ ïîêëî
íîìú• è âúâgäîøà þ âú ãðàäú• è ïîñàäèøà þ â ïîëà
ïî áæьþ æg qñòðîþ• â ñg âðgì# ðàçáîëh âîëîäèìg
ðú w÷èìà è íg âèä#øg íè÷òî æg• òóæàøg âgëìè
è ïîñëà ê ígìó öðöà ðьêómg• àmg õîmgøè èçár
òè áîëhçíè ñg"• âúñêîðh êðòè ñ#• àmg ëè òî íg
èìàøè èçárò ñgãî• ñè ñërøàâú âîëîäèìgðú ðg•
76
äà àmg èñòèíà áóäg• òî ïîèñòèíh âgëèêú áú áóäg•
õgígñêú• è ïîâgëh õèòè ñ#• å˜ïïú æg êîðñóíьñê
è• ñ ïîïr öðöír• wãëàñèâú êðòè âîëîäèìèðà•
"êî âúçëîæè ðóêó íà íь• àáьå˜ ïðîçðh• âèäèâú
æg ñg âîëîäèìgðú• íàïðàñíîå˜ èöhëgíьå˜• è ïðîñëà
âè áà ðgêú• òîïgðâî qâèähõú áà èñòèíьíàãî•
ñg æg âèähâøg äðóæèíà gãî• ìíîçè êðòèøà
164

«Повість временних літ» початку ХІІ ст…

65

ñ#• êðòè æg ñ# â öðêè ñòãî âàñèëь"• è å˜ñòь öðêè òà
ñòî"mè âú êîðñóíh ãðàäh• íà ìhñòh ïîñðgäè ãðà•
èähæg òîðãú ähþòь êîðñóí#íg• ïîëàòà æg âîëî
äèìgð# ñú êðà" öðêâg ñòîè• è äî ñgãî äíg• à öðöíà
ïîëàòà çà wëòàðgìú• ïî êðmíьè æg ïðèâgäg öðöþ•

70

íà áðà÷gíьg• ñg æg ígñâhäómg ïðàâî ãëòь• "êî êðòëú
ñ# gñòь â êèå˜âh• èíèè æg ðhøà âàñèëèâè• äðóçèè
æg èíàêî ñêàæþòь•

Примітки. 4. Потрібно ñòðhëèmg; в інших списках пам’ятки – ñòðgëèùà. 5. В
останньому слові рукопису лігатура ë з þ. 9. Перше слово так написане і в інших
списках, але в Іпатіївському правильно: ïðèñïó ñrïàòè (так мало б бути і за змістом).
27 ‒ 28. В інших списках ïîëó÷èøè. 44. В інших списках èçáàâèøè. 54. Мабуть, після
слова ëè пропущено частку íè.

5

10

15

20

25

96
а
< Íà÷àëî êí#ægíь
" "ðîñëàâë# êrå˜âh < Â ëh
•҂s•ô•êä Пðèäg "ðîñëàâú
è ñòàøà ïðîòèâó• w ïîëú äíh
ïðà• è íg ñì#õó íè ñè îíhõú•
íè wíè ñèõь íà÷àòè è ñòî"øà
ìöh •ã• Пðîòèâó ñîáh• è âîå˜
âîäà íà÷à ñòîïîë÷ь hçä# âú
çëh ágðgãú• qêàð#òè íîâãîðî
äöh ãë#• ÷òî ïðèäîñòg ñ õðîìь
ögìь ñèìь• w âr ïëîòíèöè ñó
mg• à ïðèñòàâèìú âr õîðîìî
ìú ðóáèòè íàøèìú• ñg ñërøà
âøg íîâãîðîäöè ðhøà "ðîñëà
âó• "êî çàqòðà ïgðgâgçgìú
ñ# íà íg• àmg êòî íg ïîèägòь
ñ íàìè• ñàìè ïîòígìú• áh áî
qæg âú çàìîðîçú• ñòîïîëêú ñòî
"øg ìgæè äâhìà wçgðîìà• è
âñþ íîmь ïèëú áh ñ äðóæèíîþ
ñâîå˜þ• "ðîñëàâú æg çàqòðà è
ñïîë÷èâú äðóæèíó ñâîþ• ïðî
òèâó ñâhòó ïgðgâgçg ñ#• è ârñh
äú íà áðgãú• ^ðèíóøà ëîäьh ^
ágðgãà• è ïîèäîøà ïðîòèâó ñî
áh• è ññòóïèøà ñ# íà ìhñòh•
165

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

30

35

40

45

50

55

60

96
б
ár ñh÷à çëà• è íg áh ëçh wçgðîìь
ïg÷gíhãîìú ïîìàãàòè• è ïðè
òèñíóøà ñòîïîëêà ñ äðóæèíîþ
êúçgðó• è âúñòóïèøà íà ëgäú•
è wáëîìè ñ# ñ íèìè ëgäú• è w
äàëàòè íà÷à "ðîñëàâú• ñòîïî
ëêú æg áhæà â ë#õr• "ðîñëàâú
æg ñhäg êrå˜âh íà ñòîëh wòьíè
è ähäíè < И ár òîãäà "ðîñëàâú
íîâhãîðîäh• ëh• êè < Â ëh
•҂ ã•ô•êg < Aðîñëàâú èäg• è ïî
ãîðh öðêâè < Â ëh •҂ ã•ô•êã <$
Пðèäg áîëgñëàâú ñú ñòîïîëêîìь
íà "ðîñëàâà ñ ë#õr• "ðîñëà
âú æg ñîâîêóïèâú ðóñь• è âàð#
ãr• è ñëîâhíh• ïîèäg ïðîòèâó
áîëgñëàâó• è ñòîïîëêó• ïðèäg
âîëríþ• è ñòàøà wáàïîëú ðh
êr• áóãà• è áh q "ðîñëàâà êî
ðìèëgöь• è âîå˜âîäà• èìgíg
ìь áqär• íà÷à qêàð#òè áî
ëgñëàâà ãë#• äà òî òè ïðîáîäg
ìú òðhñêîþ ÷gðgâî• òâîå˜ òîëú
ñòîå˜• áh áî áîëgñëàâú âgëèêú
è ò#ægêú• "êî è íà êîíè íg
ìîãr ñhähòè• íî á#øg ñìr
ñëgíь• è ðg áîëgñëàâú êú äðó
æèíh ñâîå˜è• àmg âr ñgãî qêî
ðà íg æàëь• àçú å˜äèíú ïîãríó•
âñhäú íà êîíь âáðgäg â ðhêó è
ïî ígìь âîè ~ãî• "ðîñëàâ æg
íg qò#ãíó èñïîë÷èòè ñ#•
97
а
è ïîáhäè áîëgñëàâú "ðîñëàâà
"ðîñëàâú æg qáhæà ñú •ä• ìè ìó
æè íîâqãîðîäó• áîëgñëàâú æg
âíèäg â êrå˜âú ñú ñòîïîëêîìь•
è ðg áîëgñëàâú ðàçâgähòg äðóæ¿
íó ìîþ ïî ãîðîäîìú íà ïîêîðú
166

«Повість временних літ» початку ХІІ ст…

65

70

75

80

85

90

95

100

ìú• è ár òàêî• "ðîñëàâó æg ïð¿
áhãøþ íîâóãîðîäó è õîò#øg áh
æàòè çà ìîðg• è ïîñàäíèêú êî
ñí#òèíú• ñíú äîáðríь ñ íîâãî
ðîäьöè• ðàñhêîøà ëîäьh "ðî
ñëàâëh ðgêómg• õî÷gìú ñ# è å˜
mg áèòè ñú áîëgñëàâîìú è ñú
ñòîïîëêîìь• íà÷àøà ñêîòú ñú
áèðàòè• ^ ìóæà ïî •ä• êóír• à
^ ñòàðîñòú ïî •• ãðè• à ^ áî"
ðú ïî •è• ãðè• è ïðèâgäîøà âà
ð#ãr è âäàøà èìú ñêîòú• è ñî
âîêóïè "ðîñëàâú âî" ìíîãr•
áîëgñëàâú æg áh êrå˜âh ñhä#•
wêàíьírè æg ñòîïîëêú ðg• å˜
ëèêî æg ë#õîâú ïî ãîðîäó èçáè
âàèòg "• è èçáèøà ë#õr• áî
ëgñëàâú æg ïîáhæg èñ êrå˜âà•
âúçìà èìhíьå˜• è áî"ðr "ðî
ñëàâëh• è ñgñòðh ~ãî• è íàñòàñà
ïðèñòàâè ägñ#òèíьíàãî êî è
ìhíьþ• áh áî ñ# ~ìó ââhðèëú
ëgñòьþ• è ëþäèè ìíîæьñòâî
âgäg ñ ñîáîþ• è ãîðîär ÷gðâgíь
ñêr" çà" ñîáh• è ïðèäg â ñâî
þ çgìëþ• ñòîïîëêú æg íà÷à
97
б
êí#æèòè êrå˜âh• è ïîèäg "
ðîñëàâú íà ñòîïîëêà• è áhæà
ñòîïîëêú â ïg÷gíhãr <
Â ëh•҂s•ô•êç•Пðèäg ñòî
ïîëêú ñ ïg÷gíhãr• â ñèëh ò#
æьöh• è "ðîñëàâú ñîáðà ìíî
æьñòâî âîè• è âçèäg ïðîòèâó å˜
ìó íà ëьòî• "ðîñëàâú ñòà íà
ìhñòh èägæg îóáèøà áîðèñà•
âúçähâú ðóöh íà íáî ðg êðîâь
áðàòà ìî~ãî âîïьå˜òь ê òîáh
âëêî• ìьñòè ^ êðîâg ïðàâgäíà
ãî ñgãî• "êî æg ìьñòèëú ~ñè êðî
âg àâgëgâr•ïîëîæèâú íà êà
167

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

105

110

115

120

èíh ñògíàíьå˜ è òð#ñgíьå˜•òà
êî ïîëîæè è íà ñgìь• ïîìîëè
âú ñ# è ðgêú• áðàòà ìî" àmg å˜
ñòà è òhëîìь ^ñþäà• íî ìî̓ëòâî
þ ïîìîçhòà ìè íà ïðîòèâíà
ãî ñgãî uáèèöþ è ãîðäàãî• è ñg
å˜ìó ðgêøþ ïîèäîøà ïðîòè
âó ñîáh• è ïîêðrøà ïî ëgòьñêî
å˜ îáîè• ^ ìíîæьñòâà âîè• áh
æg ï#òîêú âúñõîä#mþ
ñëíöþ• è ññòóïèøà ñ# wáîè•
ár ñh÷à çëà• "êà æg íg árëà
â ðóñè• è çà ðóêr å˜ìëþ÷g ñh
ö#õó ñ#• è ññòóïàøà ñ# òðèæär•
"êî ïî uäîëьå˜ìь êðîâè ògmè•
Ê âg÷gðó æg îäîëh "ðîñëàâú•
à ñòîïîëêú áhæà•

Примітки. 4. В інших списках пам’ятки îáàïîëú. 27. У фотомеханічній публікації
над першим словом не видно надрядкової букви ñ. У ПСРЛ І надруковано ár. 37. У
деяких списках пам’ятки після èäg написано âú êègâú. 60. У кінці рядка в пам’ятці
лігатура ì з ó. 108. У деяких списках пам’ятки після слова òhëîìь написано îòîøëà.
112. У кінці рядка гаплографія складу ëg; потрібно ïîëg ëgòьñêî.

168

«Хоженьє Данила, Руської землі ігумена» початку ХІІ ст...

«ХОЖЕНЬЄ ДАНИЛА, РУСЬКОЇ ЗЕМЛІ ІГУМЕНА»
ПОЧАТКУ ХІІ СТ. У СПИСКУ ХV СТ.
Про цього оригінального письменника другої половини ХІ – початку ХІІ ст.
відомо достовірно лише те, що сказав він про себе в заголовку опису своєї
подорожі по Палестині: «Житьє и хоженьє Данила Русьскы# земли игумена».
Отже, Данило був ігуменом якогось монастиря. Руською землею в джерелах
ХІ – початку ХІІ ст. іменуються, як правило, землі Київщини та Чернігівщини.
Описуючи ріку Йордан та її береги, Данило порівнює її з рікою Снов, зокрема
зауважує, що «вширh єсть Іорданъ "ко же Сновь на устіи... болоніе имать "ко
Сновь рhка». Річка Снов – права притока Десни – має устя (гирло) в с. Брусилів
Чернігівського р-ну Чернігівської обл. (див.: Словник гідронімів України. – К.,
1979. – С. 514). На підставі цього можна думати, що Данило народився в
Чернігові або в якомусь поселенні недалеко цього міста. Ігумен Данило згадує в
«Хоженьї» єрусалимського короля Балдуїна, з яким був у гарних стосунках.
Допускається, що Данило подорожував до Палестини в 1104 – 1107 або 1106 –
1108 роках. Збереглося багато списків «Хожень”#» Данила, що відносяться до
ХV – ХІХ ст. Твір багато разів друкувався, але для лінгвістичних потреб
найточнішим вважаємо видання в книжці «Хрестоматия по истории русского
языка» (авторы-составители В. В. Иванов, Т. А. Сумникова, Н. П. Панкратова. –
М., 1990. – С. 213–216), де опубліковано уривки за збірником 1496 р., який
зберігається в Державній публічній бібліотеці в Санкт-Петербурзі (шифр:
Q ХVІІ. 88; арк. 4–4 зв., 5–5 зв., 9–9 зв., 32–32 зв.).
Публікуємо уривки за зазначеною книжкою.
1

5

10

...w кипрьстhм wстровh.
Кипръ e wстровъ " великъ shло и множство в нем
людии и wбиленъ e всhм добром " и соут в нем еппи "кд"
митрополи" же eдина " а стхъ в нем бещисла ле |
жит и тоу лежит стыи eпифаниe и аплъ варнава .
и стыи зизон " и стыи трифолиe еппъ " его же
кртилъ аплъ павелъ < w фини"нh "
И т@ ражаeть  темі"нъ ладан " спадаeт с нбсе " и та
ко взимают на древцих " соут бо по горамъ тhмъ
древца многа " и низка с травою равна " и на том
падаeть теміанъ тъ добрыи " и eмлють eго и
юл# мца и авгоуста " въ ины" же мци не спады
ваeт " но токмо в та два ражаeть  " а кипра " до "
фа града " верстъ "у" все по морю ити […]

Примітка. 12. а кипра; потрібно а отъ кипра.
169

(4–4 зв.)

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

1

5

10

15

w eрсђлмh.
Eсть же стыи град иeросалим в дебрех wколо eго горы |
камены и высоки " да нолны пришeдше близь ко
градоу тоже видhти " пръвоe столпъ двдъ и
потwм дошедше мало " оувидhті eлеwньск@ю го
р@ " и стаа стых " и въскрниe црквь " идh же e гро
бъ гнь " и оузрhти потwм весь град и т@ e гора равъ
на w п@ти близь града іeрлма " "ко версты вда
ле " на тои горh ссhдают с конь вси людіe " и поста
вл#ють крестци т@и " и поклан#ют с# стмu
въскрні@ на обзорh град@ и бываeть тогда радость
велика вс#ком@ хрті"ниноу " видhвше сты
и град иeрлмъ " и т@ слезамъ пролитьe бываеть "
^ вhрных члкъ " никтож бо можеть не прослезиті "
с# " оузрhвъ желанн@ю т@ землю " и мhста
стаа віда " идh же хс бгъ ншь претрьпh стрти на
ради грhшных " и ид@ть всі пhши с радостію велі
ко@ " къ град@ іерлм@ "
Примітка. 16. У першому слові пропущено титло.

1

5

10

15

w столпh двдвh " и e на мhстh томъ
нынh манастырь " цркви стаа бца клhтьскі "
верхъ въсперенъ :$ А ^т@да e до столпа да
выдова и до домоу " с " сажень " столпъ же то e
стго пррка двда " тоу e и дом eго бы " в том столпh
двыд прркъ и псалтырю сстави " и написа " диве
eђ столпъ тъ " великим каменіeмъ сдhла " высо
ко вельми " на "д" оуглы созданъ " и весь e черствъ "
и днероде и камень оуродилс# " посредh eго во
ды в немъ многи " двери же имать "e" ры желh
зны " и степенеи имать "с" по нима же взиті
горh и жита в нем бес числа жели " и e много тве
рдъ ко вз#тию и то eђ глава всемоу град@ то
м@ " и блюд@ть eго велми " и не дад#ть влh
сти ником@ же во нь лапь " мнh же хоудом@
недостоином@ пригоди бгъ в стол ^ стыи |
wдва могох ввести с собою eдиного " издеслава

(5–5 зв.)

(9–9 зв.)

Примітки. 12. Помилково желит замість лежит. 16. стол ^, тобто стол от < столъ тъ.
170

«Хоженьє Данила, Руської землі ігумена» початку ХІІ ст...

1

5

10

1

5

10

15

w домu соломонh
Тоу же бы дwм соломонь " и силно было зданіe его "
и велико велми и shло красно " мощенъ бы ве
сь мраморными дъсками " и eђ на комарах оутве
рженъ " и воды исполне " весь домо тъ бы " храмі
же создани были красни shло и хитро моусиe
ю оукрашено изр#дно " и столпи мрамор#
ни драгаго мрамора и красно поставлени
сто"т по р#д@ " и комары на столпhх тhхъ
создани соуть хитро и покрыт wловwм весь
и т@ с@т врата дом@ тогw красно shло и
хитро покрыта wловwм моусиею испісана и по
кована мhдию позлащеною " и та врата зовu
ть красна# […]
w самаріи
тоу eђ близь град самаріа " "ко пол версты вдалеe
^ клад#з# то " град же самаріа велі
къ eђ велмие и wбиленъ eђ всhм добром градот са
маріа стоитъ межи двhма горама высо
кима " источници воднии мнози стоуде
ни " посредh града того текуть красно
и древеса wвощна" бещисла тоу соут вс#ка "
смокви wрhшиe " и рожца " масличиe " "ко
доубравы " "ко лhси соуть по всеи земли тои "
wколо самари" " по краeмъ нивы многоплодо
виты соут по полем тhмъ " и eђ земл# та wко
ло самаріа красна " и чюдна shло " и eђ мhсто
то wбилно всhм добром " маслом и вином пшоніцею |
и wвощомъ "и просто рещи ^тоуда eђ живъ іeрлмъ
всhм добрwм " и тъ ннh град самариискіи зове
тс# неаполи " […]

171

(10)

(32–32 зв.)

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

ГРАМОТА БЛИЗЬКО 1130 РОКУ
ВЕЛИКОГО КИЇВСЬКОГО КНЯЗЯ МСТИСЛАВА ВОЛОДИМИРОВИЧА
ТА ЙОГО СИНА ВСЕВОЛОДА
Найдавніша зі збережених пергаменних грамот
(розмір 16×19 см).
Написана в Києві. Її дали великий князь київський Мстислав (1076 – 1132), син
Володимира Мономаха, та його син, новгородський князь Всеволод
новгородському Юр’ївському монастиреві. Написана розчином золота.
Публікувалася дуже багато разів. Друкуємо за фотознімком у книзі
І. І. Срезневського «Древние памятники русского письма и языка Х – ХІV вв.
Приложение. Снимки с памятников». – СПб., 1866).
╬

5

10

ñå àzú ìьñòèñëàâú âîëîäèìèðь ñí°˜ú äьðæà ðq
ñьñêq zåìëþ âú ñâî~ êí#æåíè~ ïîâåëhëú ~
ñìь ñí°˜q ñâî~ìq âñåâîëîäq ^äàòè áqè
öh ñòìq ãåw“ðãèåâè ñú äàíè‫ۦ‬þ è ñú âèðàìè è ñú
ïðîäàæàìè äàæå êîòîð|è êí#zь ïî ìî~ìь êí#
æåíè‫ۦ‬è ïî÷ьíåòь õîòhòè ^‫"ۦ‬òè q ñò°˜ãî ãåw“ðãè
‫ • "ۦ‬à áѓú áqäè зà òhìь ‫ۦ‬è ñò°˜à" áö°˜à è òú ñò|‫ۦ‬è ãåw“
ðãè‫ۦ‬è q íåãî òî w“òèìà‫~ۦ‬òь • ‫ۦ‬è ò| ‫ۦ‬èãqìåíå ‫ۦ‬èñà
è‫ • ~ۦ‬è â| áðàòèh • äîí~ëh æå ñ# ìèðú ñúñòî‫ۦ‬èòь•
ìîëèòå áѓà zà ì# ‫ۦ‬è zà ìîh ähòè • êòî ñ# ‫ۦ‬èzîw“ñòà
íåòь âú ìàíàñò|ðè • òî â| òhìь äú‫ۦ‬ëæьíè ‫~ۦ‬
ñòå ìîëèòè zà í| áѓà ‫ۦ‬è ïðè æèâîòh è âú ñúìь

15

20

ðòè • ‫ۦ‬à ‫"ۦ‬zú äàëú ðqêî‫ۦ‬þ ñâî‫ۦ~ۦ‬þ • ‫ۦ‬è ‫ۦ‬îñåíьí~‫ ~ۦ‬ïî
ëþäè~ äàðîâьíî‫ ~ۦ‬ïîëúòðåòè" äåñ#òå ãðè
âьíú ñò°˜îìq æå ãåw“ðãè‫ۦ‬åâè • ‫ۦ‬à ñå ‫ "ۦ‬âñåâîëîäú äà
ëú ‫~ۦ‬ñìь áëþäî ñåðåáðьíî • âú •ë°˜• ãðâ°˜íú ñåðåáðà•
ñò°˜ìq æå ãåw“ðãè‫ۦ‬åâè âåëhëú ‫~ۦ‬ñìь áèòè âú
í~ íà w“áhäh êîëè èãqìåíú w“áhäà‫~ۦ‬òь •
äàæå êòî çàïúðòèòь èëè òq äàíь è ñå áëþ
äî • äà ñqäèòь ~ìq áѓú âú äí°˜ь ïðèøьñòâè
‫ "ۦ‬ñâî‫~ۦ‬ãî è òú ñò°˜|è ãåwðãè‫ۦ‬è • ¦ ɜ↼‫ۦ‬

Примітки. 5. Над словами äàæå êîòîð|è іншим почерком дописано мальтійський
хрестик і слова, які звичайно фахівці читають так: è âåíî âîñêîå. Автори «Словаря
древнерусского языка (ХІ – ХІV вв.)» (Т. 2. – М., 1989. – С. 294) читають: âhíî
âî(ò)nñêîå, однак не тлумачать вислову. Читання дискусійне, бо текст погано зберігся.
Запропоновано різні кон’єктури, однак проблему може розв’язати тільки обстеження
172

Грамота близько 1130 року великого київського князя…

оригіналу за допомогою сучасних технічних засобів – фотографування в
ультрафіолетовому чи інфрачервоному освітленні, лазерне дослідження (пор.: Worth
Deans. The Codification of Nonexistent Phrase: „и вено вотское” in the St. George Gramota //
Studies in Ukrainian Lingvistics in honor of G. I. Shevelov / Ed. by J. P. Hursky. – New York,
1985. – P. 359–368). Пропонуємо читання âîñêîå або âîñêîå. Âîäь – етнонім, назва
прибалтійсько-фінського племені, територія якого була на схід від Нарви і складала
Водську п’ятину давньої Новгородської землі. 10. В останньому слові, можливо, одна
буква на позначення î – зайва (пор. сучасне українське зостатися, зістатися).
Малоймовірно, щоб через îω передано дифтонгізацію î, бо після нього немає
новозакритого складу після занепаду зредукованого голосного.

173

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

ГАЛИЦЬКЕ (КРИЛОСЬКЕ) ЄВАНГЕЛІЄ
1144 РОКУ
Одне з найдавніших Четвероєвангелій (тетрів). Пергаменний манускрипт,
написаний уставом в один стовпець (за небагатьма винятками – в два стовпці).
Налічує 260 арк., з них арк. 1–228 переписані в ХІІ ст., 1144 році, арк. 229–260 –
в ХІV ст. У тексті є невеликі втрати. Оздоблене ініціалами й двома заставками
ХІV ст. На арк. 111 зв. – запис ХІІІ – ХІV ст. На арк. 228 є запис писця з прямою
датою завершення його праці – 1 жовтня – 9 листопада 6652 року (1144 року).
Як свідчить запис, книгу виявив у 1576 році львівський єпископ Гедеон Балабан
у монастирі в с. Крилос, заснованому на місці княжого Галича (нині Галицького
р-ну Івано-Франківської області). Звідси назва пам’ятки. У другій половині
ХVІІ ст. Євангеліє 1144 року перебувало в молдавського митрополита Досифея,
який проживав у Москві і 1679 року мав намір повернути книгу до Крилоса. Та
після його смерті Євангеліє залишилося в Москві.
У пам’ятці за допомогою надрядкового значка › передається як відсутність
редукованого, так і м’якість приголосного. На жаль, на фотокопії він не завжди
виразний.
Повністю опублікував пам’ятку (проте не бездоганно) архимандрит
Амфілохій під назвою «Четвероевангелие Галичское 1144 г., сличенное с
древнеславянскими рукописными евангелиями ХІ – ХVІІ вв. и печатными...»
(Т. 1 – 3. – М., 1882–1883). Євангеліє від апостола Марка опублікував
Г. Воскресенський у книзі «Древнеславянское Евангелие. Евангелие от Марка
по основным спискам четырех редакций рукописного славянского
евангельского текста с разночтениями из ста восьми рукописей Евангелия ХІ –
ХVІ вв.» (Сергиев Посад, 1894). Пам’ятка зберігається в Російському музеї в
Москві, шифр: Син. 404. Уривки наводимо за фотокопією, звіреною з
виданнями архим. Амфілохія та Г. Воскресенського. Написані на полях
скорочені імена євангелистів, числа зачал тощо не метаграфуються.
Мт. V,
1–48

5

10

8
Uzphâú æg íàðîär " âúzäg íà
ãîðîó " è #êo chäte " nïpècttòqïèøà êú
íå͐ìq q÷gíö ~ãî " è ^âьðzú q
ñòà ñâî# q÷àøg # ãë#. %
Бëàægí íèmè äõúìь " "êî òh
õú ~ñòь öðѓñòâь~ íáñьñêî~. %
Бëægí ïëà÷þmgè " "êî òè qòh
øàòь ñ#. %
Бëægí êðîòúöèè " "êî òè íàñëh
ä# zgìë͐þ
174

Галицьке (Крилоське) Євангеліє 1144 року

15

20

25

30

35

40

45

Бëæí àë÷þmgè " è æàæþmg ïðà
âьäh. "êî òè íàñrò#òь ñ#. %
Бëægíè ìëñòâèè " "êî òè ïîìëî
âàíè áqäqòь" %
Бëægíè ÷èñòèè ñðäѓöìь" "êî òè ñíî
âg áæьè íàðgêqòь ñ#" %
Бëægíè èzãúíàíèè ïðàâär ðàä.
"êî òhõú ~ñòь öðѓñòâь~ íáѓñьñêî~.
8 зв.
Бëægíè ~ñòg. ~ãäà ïîíîñ#òь âàìú.
è èæ÷gíqòь âr è ðgêqòь âñ#êú zú
ëú ãëú íà âr ëúæþmg ìgíg ðàäè. %
Pàäqèòg ñ# è âgñgëèòg ñ#. "êî ìь
zäà âàøà ìíîãà ~ñòь íà íáñьõú. %
Tàêî áî èzãúíàøà ïððêr. èæg áh
øà ïðhæg âàñú. %
Âr ~ñòg ñîëь zgìë͐è " àmg æg ñîëь îáq
"~òь " ÷èìь îñîëèòь ñ# " íè÷ñîìq
æg áqägòь ê òîìq " äà èñrïàíà áu
ägòь âúíú. è ïîïèðà~ìà ÷ëêr.
Âr ~ñòg ñâhòú âñgìq ìèðq. íg ìî
ægòь ãðàäú îó͐êðròè ñ# âьðõq ãîðr
ñòî". íè âúæàãàþòь ñâhòë͐íêà.
è ïîñòàâë͐"þòь ïîäú ñïqäúìь.
íú íà ñâhm͐íèöh. è ñâhòòь âñh
ìú. èæg âú õðàìèíh ñqòь. òàêî
äà ïðîñâьòèòь ñ# ñâhòú âàø ïðh
äú ÷ëâêr " äà îó͐zð#òь ähëà âàøà
äîáðà" " è ïðîñëàâ#òь îö# âàøg
ãî èæg ~ñòь íà íáñõú. %
Íg ìíèòg "êî ïðäîõú ðàzîðòú zà
êîíà " ëè ïððêú " íg ïðäîõú ðàzîð
òú " íú èñïúëíèòú. %
9
Aìíь àìíь ãëþ âàìú. äîíägæg
ïðhèägòь íáѓî è zgìë͐#. ã͐gòà ~ä
íî " èëè ~äíà ÷ьðòà " íg ïðhèäg
òь ^ zàêîíà " äîíägæg âñ# áqäq.
Иæg áî ðàzîðòь ~äíq zàïîâhäь
è ñèõú ìàërõú. è íàîó͐÷òь òàêî
175

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

50

55

60

65

70

75

80

85

÷ëѓêr. ìьí͐ьè íàðg÷gòь ñ# âú öðь
ñòâè íáåñьñöhìь " à èæg ñúòâî
ðòь è íàîó͐÷òь " ñь âgëèêú íàðg
÷gòь ñ# âú öðñòâьè ígágñьñöhìь"%
ãëþ áî âàìú " "êî àmg íg èzáqäg
ïðàâ͐äà âàøà . ïà÷g êíæíêú è
ôàðñhè " íg èìàòg âúíèòè âú
öðѓñòâь~ íáѓñьñêî~ . ñërøàñòg #
êî ðg÷gíь ár äðhâë͐ьí͐ìú. íg îó͐
áь~øè " èæg áî îó͐áь~òь . ïîâèíь
íú ~ñòь ñqäq " àzú æg ãëþ âàìЇЪ.
"êî ãí͐hâà"¿ ñ# íà áðàòà ñâî~ãî ñq~"
ïîâèíьíú ~ñòь ñqäq " èæg áî ðg÷g
òь áðàòq ñâî~ìq ðàêêà " ïîâí͐ь
íú ~ñòь ñúíьìèmþ . à èæg ðg÷g
òь áq~ . ïîâèíьíú ~ñòь ã͐gîíh
îãí͐ьíhè " àmg îó͐áî ïðígñgøè
äàðú òâîè êú îëòàðþ . è òq ïî
9 зв.
ì#ígøè "êî áðàòú òâîè èìàòь
íh÷òî íà ò# " îñòàâè òq äàðú
òâîè ïðhäú îëòàðьìь . è øьäú
ïðhæg ñúìèð ñ# ñú áðàòúìь ñâî
èìь . Бqäè q͐âhm#âà" ñ# ñú ñq
ïьðьìь ñâîèìь " äîíägæg ~ñè íà
ïqòè ñ í͐èìь " äà íg ïðhäàñòь
ògág ñqäьè " è ñqäè ò# ïðhäà
ñòь ñëqzh " è âú òьìíöþ âú
âьðægòь ò# " àìèíь ãëþ ògáh
íg èçèägøè ^òqäq " äîíäg
æg âúçäàñè ïîñëhäè êîíäðàòú.
ërøàñòg "êî ðg÷gíî ár äðhâë͐ь
í͐èìú. íg ïðhëþár ñúòâîðøè.
àzú æg ãëþ âàìú. "êî âñ#êú ¿
æg âúçðòь íà ægíq ñú ïîõîòьþ "
îó͐æg ë͐þár ñúòâîðè ñú í͐~þ âú ñь
ðäьöè ñâî~ìь" àmg æg îêî òâî
~ ägñíî~ ñúáëàæí͐#~òь ò# " è
çьìè ~ " è âьðzè ^ ògág " îó͐íh~
áî òè ~ñòь " äà ïîãráígòь ~ä
176

Галицьке (Крилоське) Євангеліє 1144 року

90

95

100

105

110

115

120

íú îó͐äú òâîèõú " à íg âñg òhëî
òâî~ âúâьðægíî áqägòь âú ãg
gíq . è àmg ägíà" òâî" ðqêà
10
ñúáëàæí#~òь ò# " îó͐ñhöè þ "
è âьðzè ^ òg " îó͐íhg áî òè ~ñòь//.
äà ïîãráígòь ~äíú îó͐äú òâî¿õ͐"
à íg âñg òhëî òâî~ èägòь âú ãgg
íq " ðg÷gíî æg ár " èæg àmg ïq
ñòèòь ægíq ñâîþ " äà äàñòь ~è
êíèãr ðàñïqñòьír" " àzú æg
ãëþ âàìú . "êî âñ#êú ïqmà#¿
ñâîþ ægíq ðàzâh ñëîâgñg ë͐þáîäh#íь
íàãî " òâîðèòь þ ïðhë͐þár äh#
òè . è èæg ïîòьáhãq ïî~ìë͐g
òь " ïðhë͐þár äh~òь " ïàêr
ñërøàñòg "êî ðg÷gíî ár äðhâë͐ь
í͐èìú. íg âú ëúæþ êëьígø ñ# "
âúzäàñè æg ãâè êë#òâr òâî# .
àzú æg ãëþ âàìú . íg êë#òè ñ#
îòèíqäь " íè íáìь " #êî ïðh
ñòîëú ~ñòь áæьè " íè zgìë͐~þ "
#êî ïîäíîæь~ ~ñòь íîãàìà ~ãî.
íè ègðëìúìь " "êî ãðàäú ~ñòь
âgëèêàãî öðѓ# " íè ãëàâîþ ñâî~
þ êëьíè ñ# " #êî íg ìîægøè
âëàñà ~äèíîãî áhëà ëè ÷ьðíà ñú
òâîðèòè . áqäè æg ñëîâî âàøg "
10 зв.
gè gè " è íè íè " ëèøg~ áî ñgþ ^
ígïð#zíè ~ñòь " ñërøàñòg #êî
ðg÷gíî árñòь " îêî zà îêî " è zq
áú zà zqáú " àzú æg ãëþ âàìú.
íg ïðîòèâèòè ñ# zëq. %
Íú àmg êòî ò# îó͐äàðòь âú ägñí̆
þ ëàíòq " îáðàòè ~ìq è äðq
ãqþ " è õîò#m~ìq ñqäú ïð#
òè ñú òîáîþ " è ðèzq òâîþ âьz#
òè " ^ïqñòè ~ìq è ñðà÷èöþ
177

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

125

130

135

140

145

Мт. VІ 150,
1–34

155

160

òâîþ . è àmg êòî ïîèìgòь ò#
ïî ñèëh " ïîïьðèmg ~äèíî " èä
ñú í͐èìь äúâh. %
Пðîñ#mgìq q͐ ògág äàè " è õîò#
màãî ^ ògág zà#òè íg ^âðàòè "
ñërøàñòg #êî ðg÷gíî ~ñòь " âú
zë͐þáèøè èñêðьí͐#ãî ñâî~ãî " ¿
âúzígíàâèäø âðàãà òâî~ãî .
Аzú æg ãëþ âàìú " ë͐þáèòg âðàãr
âàøà " áëѓãñëîâèòg êëьíqmà
" âr " äîáðî òâîðèòg ígíàâä#
mìú âàñú " è ìîëèòg zà òâîð#
mà" âàìú íàïàñòè " è èzãî
í#mà" âr " äà áqägòg ñíâg
îö# âàøgãî èæg ~ñòь íà íáѓñõú .
#êî ñëíög ñâî~ ñь#~òь . íà zër è
áëѓãr " è äúæ͐÷èòь íà ïðàâьä͐ír "
è ígïðàâьä͐ír...
Аmg áî ë͐þáèòg ë͐þá#m## âr " êq
þ ìьzäq èìàòg " íg è ìròàðg ëè
òî æg òâîð#òь " è àmg öhëq~òg
äðqãr âàøà òúêìî " ÷òî ëøg
òâîðèòg " íg è ìròàðg ëè òàêî òâî
ð‫ۦ‬#òь " áqähòg q͐áî âr ñúâьðøg
íè . #êî è îöь âàøь íáñьñêrè ñú
âьðøgíú ~ñòь. %
Âúígìë͐hòg ìëѓñòrí͐# âàøg# íg
òâîðèòè ïðhäú ÷ëêr. äà âèäè
ìè áqägòg èìè . àmg ëè æg íè .
ìьzär íg èìàòg ^ îö# âàøgãî
èæg ~ñòь íà íáѓñõú . ~ãäà q͐áî òâî
ðèøè ìëѓñòrí͐þ " íg âúñòðqáè ïðh
äú ñîáîþ " "êî è ëèögähè òâîð# .
âú ñúíìèmèõú " è âú ñòьãíàõú .
äà ïðîñëàâ#òь ñ# ^ ÷ëѓêú " àìíь
ãëþ âàìú " âúñïðèìqòь ìь
zäq ñâîþ " òîáh æg òâîð#mþ ì
ëîñòrí͐þ " äà íg ÷þgòь øþ¿ö#
178

Галицьке (Крилоське) Євангеліє 1144 року

165

170

175

180

185

190

195

11зв.
òâî" " ÷òî òâîðòь ägñíö# òâî# "
äà áqägòь ìëѓñòrí͐ òâî" âú òà
èíh " è îöь òâîè âèä#è âú òàè
íh " òú âúzäàñòь òîáh "âh . è
~ãäà ìîëèøè ñ# " íg áqäè "êî
ëèögìhðè " #êî ë͐þá#òь íà ñúíь
ìèmõú " è âú ñòьãíàõú íà ðà
ñïqòьèõú ñòî"mg ìîëèòè ñ# "
äà "â#òь ñ# ÷ëѓêîìú " àìíь
àìèíь ãëþ âàìú " #êî âúñïð~
ìë͐þòь ìьzäq ñâîþ." òr æg ~
ãäà ìîëèøè ñ# âúíèäè âú êëh
òь òâîþ " è zàòâîðь äâьðè òâî# .
ïîìîëè ñ# îöþ òâî~ìq âú òà¿íh "
è îöь òâîè âèä#è âú òàèíh "
âúzäàñòь òîáh #âh .
Мîë͐#mg æg ñ# íg ëèõî ãëhòg " "êî
æg è "zr÷ьíèöè " ìьí#òь áî
ñ# "êî âú ìíîzh ãëàíьè ñâî~ìь
îïðàâ͐äàíè áqäqòь " íg ïîäî
áèòg ñ# èìь " âhñòь áî îöѓь âà
øь " èõú æg òðháq~òg " ïðhæg
ïðîøgíь" âàøgãî " òàêî q͐áî
ìîëèòg ñ# âr. Î÷g íàøь ¿æg
12
~ñè íà íáñõú " äà ñ# îñòòь ¿ì#
òâî~ " äà ïðägòь öðñòâь~ òâî~ "
äà áqägòь âîë͐# òâî" " "êî íà
íáñè è íà zgìë͐è " õëháú íàøь äî
ñòîèíú ~ñòьñòâq äàæь íàìú
äьíьñь " è ^ïqñòè íàìь äúëãr
íàøà " "êî è ìr ^ïqm#~ìú
äúëæьíèêîìú íàøìú " è íg âúâg
äè íà â͐ íàïàñòь " íî èzáàâè íàñú
^ ígïð"zíè " "êî òâî~ ~ñòь ög
ñàðьñòâь~ è ñèëà è ñëàâà " âú âh
êr àìèíь ...
Аmg áî ^ïqmà~òg ÷ëêîìú . ñú
179

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

200

205

210

215

220

225

230

235

ƒðhøgí" èõú " ^ïqñòòь è
âàìú îöь âàøь íáñьñêrè " àmg
ëè íg ^ïqmà~òg ÷ëêîìú ñúãðh
øgíьè èõú " íè îöь âàøь ^
ïqñòòь âàìú ñúãðhøgíь¿ âà
øõú . śãäà ïîñòèòg ñ# " íg áq
ähòg "êî è ó͐ïîêðèòè. ñhòq
þmg " ïîñìðàæàþòь áî ëèö#
ñâî" " äà árø# ñ# "âèëè ÷ëêî
ìú ïîñò#mg " àìèíь ãëþ âàìú "
"êî âúñïðl~ìëþòь ìьzäq ñâîþ .
12 зв.
òr æg ïîñò# ñ# ïîìàæè ãëàâq
òâîþ " è ëèög òâî~ q͐ìrè " äà íg
"âèøè ñ# ÷ëѓêîìú ïîñò# ñ# " íú î
öþ òâî~ìq èæg ~ñòь âú òàèíh "
è îöь òâîè âèä#è âú òàèíh " âú
zäàñòь òîáh "âh. íg ñúêðrâà¿
òg æg ñîáh ñúêðîâèmь íà zgìë͐è
èägæg ÷ьðâь. è òë͐# òьëèòь " è
ägæg òàòь~ ïîäêîïàâàþ ¿ êðàäq..
Сúêðrâàèòg æg ñîáh ñúêðîâmà
íà íáñg " èägæg íè ÷ьðâь " íè òë͐#
òëèòь . èägæg òàòь~ íg ïîäúêî
ïàâàþòь íè êðàäqòь. ¿ägæg áî
~ñòь ñúêðîâmg âàøg . òq ~ñòь
è ñьðäьög âàøg. %
Câhòèëíêú òhëq ~ñòь îêî "
àmg q͐áî áqägòь îêî òâî~ ïðîñòî "
âñg òhëî òâî~ ñâhòьëî áqägòь "
àmg ëè îêî òâî~ ëqêàâî áqäg.
âñg òhëî òâî~ òьì͐íî áqägòь "
àmg q͐áî ñâhòú èæg âú òîáh òь
ìà ~ñòь " òî òьìà êîëьìè " %
Íèêr æg ðàáú ìîægòь äâhìà
ãìà ðàáîòàòè " ë͐þáî ~äíîãî âú
13
zígíàâäòь " à äðqãàãî âúzë͐þ
áèòь " ëè ~äèíîãî äьðæèòь ñ# "
à äðqãàãî ígáðhmè íà÷ígòь "
180

Галицьке (Крилоське) Євангеліє 1144 року

240

245

250

255

260

265

270

íg ìîægòg áîó ðàáîòàòè è ìàìîíh..
Сgãî ðàäè ãëþ âàìú " íg ïьöhòg
ñ# äøgþ âàøgþ " ÷òî h͐ñòg è ÷òî
ïь~òg " íè òhëúìь âàøìь âú
÷òî îâëh÷gòg ñ# " íg äø# ëè áîë͐ь
øè ~ñòь ïèm# è òhëî îägæà .
âúzðòg íà ïòèö# íáñьñêè"
"êî íg ñhþòь íè æьí͐þòь " íè ñú
áèðàþòь âú æèò͐íèö# " è îöь
âàøь íáñьñêèè ïèòь~òь # .
íg âr ëè ïà÷g q͐í͐ьøè èõú ~ñòg "
êòî æg ^ âàñú ïgêrè ñ# . ìî
ægòь ïðèëîæèòè òhëgñè ñâî
~ìь ëîêúòь ~äèíú . è î îäg
æè ÷òî ñ# ïg÷gòь. ñúìîòð
òg êðèíú ñgëьírõú . êàêî ðà
ñòqòь " íg òðqæàþòь ñ#.
íè ïð#äqòь " ãëþ æg âàìú "
"êî íè ñîëîìîíú âú âñgè ñëàâh
ñâî~è îáëh÷g ñ# " "êî ~äíú
^ ñèõú " àmg æg ñhíî ñgëьíî~
13 зв.
äьíьñь ñqmg~ " à q͐òðh âú îãí͐ь
âúìgmgìî áѓú òàêî îäh~òь . êî
ëìè ïà÷g âàñú ìàëîâhðè " íg ïь
öhòg ñ# q͐áî ãëmg . ÷òî h͐ìú . ëè
÷òî ïь~ìú . ëè ÷èìь îägægìú ñ# .
âñhõú áî ñèõú ñòðàír èmþòь .
âhñòь áî îöѓь âàøь íáñьñêè . "
êî òðháq~òg ñèõú âñhõú ¿mh
òg æg ïà÷g öðѓñòâь" áæь" è ïðà
â͐är ~ãî " è ñè âñ# ïðëîæàòь ñ# âàìь.
íg ïьöhòg ñ# q͐áî íà q͐òðhè.
q͐òðьí͐èè áî äíь ñîáîþ ïg÷g‫ۦ‬òь ñ#
äúâë͐~òь áî äí è zëîáà ñâî"..

Примітки. 14–15. Пропущено текст. Пор.: Бëàægíè ÷èñòèè ñðäѓöìь "êî òè áà
qzьð#òь. Бëàægíè ñúìhð#þmèè "êî òè ñíîâg áæèè íàðgêqòь ñ#. 78. У першому
слові початкова буква ñ на фотокопії не читається. У виданні архимандрита Амфілохія:
ñërøàñòg. 89. У четвертому слові буква ñ, дописана без титла, більша від букв, що
181

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

звичайно пишуться під титлом. 112. Кінцева буква рядка на фотокопії невиразна.
140, 141. Надрядковий паєрок в оригіналі віддалений – аж над буквою í.
147. Надрядковий паєрок в оригіналі аж над початком верхнього елементу букви ò.
175. У четвертому слові буква ò в оригіналі виправлена з ñ. 194. Початок рядка (до слова
íàïàñòь) на фотокопії не повністю читається: видно елементи букви ä, надрядкову ñ та
паєрок. Текст наведено за публікацією архимандрита Амфілохія. 202. Після âàøь
затушковане (?) якесь слово, що на фотокопії не читається. 231. У слові òьìà буква ь в
оригіналі виправлена з î. 251. Пор.: ÷òî ñ# ïg÷gòg в Мстиславовому Євангелії. 267. У
публікації архимандрита Амфилохія âàìú. 270. У публікації архимандрита Амфилохія äѓíьè.

Мт. ХХVІІІ,
1–20

5

10

15

20

25

66 зв.
Âú âg÷gðú æg ñqáîòьírè . ñâòà
þmè âú ïьðârè ñqáîòàìú . ïðè
äg ìàð# ìàãäàërí͐ . ¿ äðuãà"
ìàð# . âähòú ãðîáà . è ñg òðq
ñú árñòь âgëьè . àããgëú áî ãíь ñú
øьäú ñú íáѓñg " è ïðñòqïë͐ь ^âà
ëè êàìgíь ^ äâьðьè ãðîáà " è ñh
ä#øg íà í͐gìь. áh æg zðàêú ~ãî
"êî ìúëíè " è îähíь~ ~ãî áh
ëî "êî ñíhãú.
 ñòðàõà æg ~ãî ñúòð#ñîø# ñ# ñòðh
ãqmgè . è áhø# "êî ìьðòâè "
^âhm#âú æg àããgëú ðg÷g ægíàìà"
íg áîèòà ñ# âr " âhäh áî "êî ñà
67
ïðîï#òàãî èmgòà " íhñòь ñäg "
âúñòà áî "êî æg ðg÷g " õîäòà âä
òà ìhñòî " èägæg ëgæà õñú " è ñêîðî
øьä͐øè ðьöhòà q͐÷gíêîìú ~
ãî. "êî âúñòà ^ ìьðòârõú " è
ñg âàð#~òь âr âú ãàëëgè " òq
è q͐ç͐ðòg " ñg ðhõú âàìà "
И ^øьä͐øè ñêîðî ^ ãðîáà " ñú ñòðàõ͐ìь
è ðàäîñòьþ âgëь~þ " ògêîñòà âúzâh
ñòòú q͐÷gíêîìú ~ãî" ~ãäà æg
èä#øgòà âúzâhñòòú q͐÷gíêî ~ãî "
è ñg ñѓú ñúðhòg è ãë# " ðàäqèòà ñ# "
îíh æg ïðñòqïë͐ьø "ñòà ñ# zà
íîzh ~ãî . è ïîêëîíñòà ñ# ~ìq.
òúãäà ãëà èìú ñú. íg áîèòà ñ#.
182

Галицьке (Крилоське) Євангеліє 1144 року

30

35

40

45

50

55

èähòà è âúzâhñòòà áðàòьè ìî
~è " äà èäqòь âú ãàëëgþ " ¿ òq
ì# âä#òь. èäqm#ìà æg ¿ìà "
ñg íhöè ^ êqñòîä" " ïðøьäú
øg âú ãðàäú " è âúzâhñòø# àðõ
ègðgîìú . âñ# árâúø## " è ñú
áьðàø# ñ# ñòàðö " ñúâhòú æg
ñúòâîðøg " ñðgáðî ìíîãî äàø#
âîèíîìú ãëþmg" ðьöèòg "êî
67 зв.
q÷gíö ~ãî íîmьþ ïðøьäú
øg . qêðàäîø# è íàìú ñï#mg
ìú . è àmg ñg q͐ñëúø#íî áq
ägòь q͐ èã͐gìîíà " ìr q͐ãëgìr
è . è âr ágñ ïg÷#ëè ñúòâîðìú"
îí æg ïðèìúøg ñðgáðî . ñúòâîð
ø# #êî æg íàîó͐÷gí árø# " è ïðî
ì÷g ñ# ñëîâî ñg âú èþähèõú äî ñgãî äíg.
Еäьíà íà ägñ#òg æg q͐÷gíêú " ¿äî
ø# âú ãàëëgþ âú ãîðq àìîæg ïî
âgëh èìú ñú " è âähâøg è ïîêëî
íø# ñ# ~ìq " îâ æg q͐ñîìíh
ø# ñ# " è ïðñòqïëь ñú " ðg÷g èìú
ãë# " äàíà ì ~ñòь âñ#êà ñâàñ
íà íáѓñg è íà zgìë͐è . øьä͐øg îó͐áî
íàîó͐÷òg âñ# "zrêr . õðьñò#
mg " . âú èì# îö# è ñíà è ñòàãî
äõà " q͐÷#mg " áë͐þñòè " âñ# ~ëè
êî zàïîâhäàõú âàìú. è ñg àzú
ñú âàìè ~ñìь âñ# äíè " äî ñú
êîíь÷#íь" âhêà àìèíь .... %

183

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

68
60

65

70

75

80

à
â
ã
ä
єå
s

ãëàâr gâàããg
î áhñьíqmìь.
î òьmè ïgòðîâh.
î èñöhëhâø ^ ðà
zë÷ьíú ígäqã͐."
î ïðîêàæíhìь "
î îñëàáë͐~íhìь.
î ëgâ͐ãè ìròàðè"

ë" ~æg ^ ìàðêà
êѓâ î êâàñh ôàðñgèñöh
êѓã î ñëhïhìь .
êѓä î âúïðîøgíьè êg
ñàðèñöhìь "
êѓg î ïðhîáðàíè õâh"
êѓ¾ î zëîähþmèìь ñ#
íà íîâr ìö#.
êѓz î ïîìrøë͐#þmè
êòî áîë͐ь ~ñòь.
êѓè î âúïðîøьøõú
ôàðñgèõú"
êѓf î âúïðîøьøìь è
áîãàòhìь.
ë î ñíîâq zgâgägîâq"
ëѓà î âàð͐òèìgè .
ëѓâ î ægðgá#òè"
ëѓã î q͐ñúõúøè ñìî
êúâьíèöè"
ëѓä î ígïîìíhò âðàæär.
ëѓg î â͐ïðîøø ãѓà" àðõ͐
ègðgèõú " èêíæíöh.
ëѓ¾ î âèíîãðàäh"
ëѓz î â͐ïðîø͐øõ ëьñòь î êí͐ñh"

î ñqõîðqöhìь//.
z
è
î èzáьðàíьè àïëú.
f
î ñhìgíè ïðò͐÷# "

î zàïðhmgíè âîä "
î ëgãgîíh .
ѓà
î ämgð àðñþíàãîãî
ѓâ
î êðúâîòî÷âhè.
ѓã
î ïîâgëhíè àïëì
ѓä
î
èîàíh è èðîäh.
ѓg
ѓs î ï#òè õëháú .
ѓz
î ìîð͐ñöhìь õîægí¿.
î ïðhñòqïë͐gíèè
ѓè
zàïîâhä áæь#"
ѓf
î ôíèê͐èñèè .
ê
î ãqã͐íâhìь"
î ñgäìè õëháú.
êѓà

Примітка. 52. Останнє слово написано з помилкою. Треба: âëàñòь.

М. І
1–15

5

10

69
~âàã͐ãgë~ ~æg ^ ìàðêà .
Zà÷#ëî gâàã͐ãgë" ѓñ õѓñîâà .
ñíà áæь" " "êî æg ~ñòь ï͐ñà
íî âú ïðѓðöhõú " ñg àzú ïî
ñ͐ëþ àã͐ãgëà ìî~ãî ïðhäú
ëöьìь òâîèìь " èæg q͐ãî
òîâòь òâîè ïðhäú òîáîþ "
Ãëàñú âúïьþm#ãî âú ïqñòrí "
q͐ãîòîâòg ïqòь ãíь " ïðàâr
òâîðèòg ñòьz# ~ãî"
184

Галицьке (Крилоське) Євангеліє 1144 року

15

20

25

30

35

40

45

Бrñòь èîàíú õðò# âú ïqñòrí "
ïðîïîâhäà" õðьmgíь~ ïîêà#íь
" " âú îñòàâë͐gíь~ ãðhõîâú " ¿ è
ñõîæ#øg ê í͐gìq âñ# èþägèñêà
ñòðàíà " è ègðëìë͐#íg " è õðьm#
õq ñ# âñè âú èîðäàíьñòhè ðh
öh q͐ í͐~ãî . èñïîâhäàþmg ãðh
õr ñâî" " áh æg èw͐àíú îáúëú
÷gíú âëàñr âgëьáëqæè " è ïî
"ñú q͐ñíь"òú î ÷ðgñëhõú ~ãî "
è #ärè ïðqãr è ìgäú äâè.
И ïðîïîâhäàøg ãë# " ãð#ägòь êðh
ïë͐ьè ìgíg âú ñëhäú ìgíg " ~ìq
æg íhñìь äîñòîèíú ïîêëîíь ñ#
69 зв.
ðàzäðhøò ðgìgíg ÷ðgâь~ìú
~ãî . àzú q›áî õðьñòõú âr âîäîþ"
à òú õðьñòèòь âr äõúìь ñòrìь"
И árñòь âú äí òr . ïðäg ñѓú ^ íà
zàðgfà ãàëëgèñêàãî . è õðò ñ#
^ èw͐àíà âú èw͐ðäàíh . è àáь~ âú
ñõîä# ^ âîär " è âäh ðàzâîä#
m# ñ# íáñà " è äõú "êî ãîëqáь
ñúõîä#mь íà í͐ь " è ãëàñú árñ
ñú íáñú" òr ~ñè ñíú ìîè âúzë͐þ
áë͐gírè " î òîáh áëãîâîëõú"
И àáь~ äõú èzâgäg è âú ïqñòr
í͐þ " è áh òq âú ïqñòrí͐è äь
íьè "ì" èñêqø#~ìú ñoòoíoþ "
И áh ñú zâhðьìè . è àã͐ãgëè ñëq
æ#õqòь ~ìq .
Пî ïðhäàíèè æg èw͐àíîâh ïðäg
ñѓú âú ãàëëgþ " ïðîïîâhäà" g
âàã͐ãgë~ öðñь# áæь# ãë# "
"êî èñïúëíè ñ# âðhì#. ¿ ïðáë
æ ñ# öðñòâь~ áæь~ " ïîêàèòg
ñ# è âhðqèòg âú gâàíã͐ãgë~

Примітки. 1. Заголовок на фотокопії погано видно. Подаємо його за публікацією
архимандрита Амфілохія. 3. Надрядковий знак у групі ïñ подаємо за тією ж публікацією.
7. Перед словом òâîè в оригіналі пропущено слово ïqòь . 20. Пор. qñíè"íú у
Мстиславовому Євангелії.
185

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

М. VІ
1–21

5

10

15

20

25

30

35

80
И èøьäú ^òqäq " è ïðäg âú î÷ñь
~ ñâî~ . è ïî í~ìь èäîøà q͐÷gíö
~ãî" è áúâ͐ø ñqáîòh . íà÷#òú
íà ñúíì¿m q͐÷ò " è ìíîz ñër
ø#âúøg äâë͐"õq ñ# ãëþmg " ^
êqäq ñg ~ñòь ñgìq " è ÷òî ïðhì‡
äðîñòь äàíà" ~ìq " è ñër òàêî
âr ðqêàìà ~ãî árâàþòь. íg ñь
ë ~ñòь äðgâîähë͐èíú ñíú ìàðèíú"
è áðàòú æg è"êîâq " è èîñè è èþ
äh . è ñìîíq . íg èë ñgñòðr ~ãî
80 зв.
ñqòь ñäg q͐ íàñú è ñúáëàæí͐"õq
ñ# î í͐gìь. ãëàøg æg èìú ñѓú "êî
íhñòь ïðoðêú ágmьñòè . íú âú ñâî
~ìь î÷ñьè " è âú ðîægíè " è âú äîì‡
ñâî~ìь " è íg ìîæ#øg òq í ~ä
íî" ñër ñúòâîðò . íú òúêìî íà
ìàëî ígäqæíêú âúzëîæь ðqöh"
è èñöhë "" è äâ ñ# zà ígâhðñь~ ¿xú"
И îáõîæ#øg âьñè. îêðьñòú q͐÷#.
И ïðzâàâú îáà íà ägñ#òg " è íà÷#òú
" ñúëàòè äâà íú äâà " è äà"øg ¿ìú
âëàñòь íà äñhõú íg÷ñòrõú " ¿ zà
ïðhò èìú äà í÷ñî æg íg âúzìq
òь íà ïqòь . íú òúêìî æьzëú ~äíú"
í ìhõà . í õëháà . í ïð ïî"ñh
ìhäè . íú îáqâgír âú ñàíäàë# "
è íg îáëà÷òg ñ# âú äâh ðzh .
И ãëàøg èìú . èägæg êîëæäî âú
íägòg âú äîìú . òq ïðhárâàè
òg . äîíägæg èzägòg ^òqäq"
И èæg àmg íg ïðèìgòь âàñú . è íg
ïîñëqø#~òь ñëîâgñú âàøxú . è
ñxîä#mg ^òqäq îòð#ñhòg ïðà
xú . èæg ~ñòь ïîäú íîãàì âàøì "
81
âú ñúâhähògë͐ñòâî“ èìь . àìíь
ãëþ âàìú. íg ðàä͐íh~ áîóägòь zg
186

Галицьке (Крилоське) Євангеліє 1144 року

40

45

50

55

60

65

ìë͐è ñîäîìьñöh è ãîìîðьñöh . âú äь
íь ñîóäьírí" ígæg ãðàäîó òîìîó "
И èøьä͐øg Eïðîïîâhäàõîó äà ïîêàþ
òь ñ# " è áhñr ìíîãr èzãîí#õq "
è ìàzàõq ìàñòьþ ìíîãr ígäq
æьír . è èñöhë#õq"
И q͐ñërø# öðѓь èðîäú ñëqãú ñîâú "
"âh áî ár èì# ~ãî " è ãëaøg . "êî
èaíú õðcòë͐ь âúñòa ^ ìьðòârõú"
è ñgãî ðaä ñër ähþòь ñ# î í͐~ìь.
Иí æg ãëàõq " "êî èë" ~ñòь" èí æg
ãëàõq " "êî ïððѓêú ~ñòь. "êî ~äíú
^ ïððêú . ñërø#âú æg èðîäú ðg÷g"
"êî ~ãî æg àzú q͐ñhêíqõú èîàíà"
ñь ~ñòь . òú âúñòà ^ ìьðòârõú "
è ñgãî ðàä ñër ähþòь ñ# î í͐~ìь.
Тú áî èðîäú ïîñëàâú "òú èîàíà
è âúñàä âú òьìьíöþ " èðîä"är
ðàä ægír ôëïïà áðàòà ñâî~ãî"
"êî ægí ñ# ~þ " Ãëàøg áî èîàíь
èðîäîâ " "êî íg äîñòîèòь òîáh è
ìhò ægír áðàòà òâî~ãî " èðîä#
81 зв.
ãí͐hâàøg ñ# íà í͐ь " è õîò#øg è q͐á
ò " è íg ìîæ#øg " èðîäú áî"øg
c# èw͐àíà âhärè ìqæ# ïðàâ͐äь
íà è còà " è õðàí"øg è " è ïîcëqø#
# ~ãî ìíîãî òâîð#øg " è âú cëàcòь ~
ãî ïîcëqø#øg " è árâ͐øþ äí ïî
òðgáьíq . ~ãäà èðîäú ðîæьñòâq
ñâî~ìq " âg÷gðþ òâîð#øg êí#zg
ìú ñâîèìú è òrñqmьíêîìú "
è ñòàðhèøíàìú ãàëëgèñêàìú.

Примітки. 14. Третє слово з асиміляцією на початку: ágñ ÷ьñòè. 19. У слові
ígâhðñòâь~ лігатура ò і â. 44. Пор. ñëqõú ñâú у Мстиславовому Євангелії. 54. Рядок
погано видно на фотокопії. Його подано за публікацією архимандрита Амфілохія.

187

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

М. ХІІІ
1–20

5

10

15

20

25

30

35

99 зв.
И èñõîä#mþ ~ìq ^ öðѓêâg " ãëà ~ìq
~äíú ^ q͐÷gíêú ñâîèõú " q͐÷òg
ë͐þ âæь êàêîâî êàìgíь~ . è êàêîâî
zäàíь~ " ñ æg ^âhm#âú ðg÷g ~ìq "
âäø ë âgëêà# ñ zäàíь# . íg èìà
òь îñòàòè ñäg êàìgíь íà êàìgí "
èæg íg èìàòь ðàzîðò ñ# " è ñhä#
mþ ~ìq íà ãîðh gëgîíьñöh " ïð#ìî
öðѓêâ " âúïðàø#õqòь è ~äèíîãî
ïgòðú è è#êîâú " è èîàíú è àíäðgà "
ðьö íàìú êúãäà ñg áqägòь " è êî~
áqägòь zíàìgíь~ " ~ãäà èìqòь
100
ñúêîí͐÷#ò ñ# âñ# ñè " ñ æg ^âhm#
âú íà÷#òú ãëàò èìú " áë͐þähòg
ñ# äà íg êòî ïðhëьñòòь âàñú " ìú
íîz áî ïðäqòь âú ìî~ èì# ãëþ
mg . #êî àzú ~ñìь " è ìíîãr ïðhëь
ñò#òь " ~ãäà æg q͐ñërøòg áðàí "
è ñëqõr áðàíьè . íg q͐æ#ñàèòg ñ# .
ïîäîáà~òь áî áròè " íú íg q͐ êîíь
÷íà " âúñòàígòь áî "zrêú íà "
zrêà . è öðѓñòâî íà öðѓñî . è áqäq
òðqñ ïî ìhñòà " è áîäqòь ãëàä "
è ì#ògæ " íà÷#ëî áîëhzíьìú ñè "
Бëþähòg æg âr ñ# ñàìè " ïðhäàä#
òь áî âr âú ñúí#òь# " è íà ñúíì
mõú áь~íè áqáqägòg " è ïðhäú
âî~âîäàì " è öðè ñòàígòg ìgíg ð
ä " âú ñúâhähògë͐ьñòâî èìú "
И âú âñhõú "zröhõú ïîäîáà~òь
ïðhæg ïðîïîâhäàò ñ# gâàãã͐gëþ "
Еãäà æg âîä#òь âr ïðhäàþmg íg
ï͐öhòg ñ# ïðhæg ÷òî âúzãë~òg "
í ïîq͐÷#èòg ñ# " íú ~æg äàñòь ñ#
âàìú âú òú ÷#ñú òî ãëèòg " íg âr áî
áqägòg ãëþmgè " íî äõú ñòrè "

188

Галицьке (Крилоське) Євангеліє 1144 року

40

45

50

55

60

100 зв.
ïðhäàñòь æg áðàòú áðàòà íà ñìь
ðòь " è îöь ÷#äî " è âúñòàíqòь ÷#
äà íà ðîäògë" " è q͐áьþòь " . è áq
ägòg ígíàâäì âñhì èìgíg ìî
~ãî ðàä " ïðhòьðïhârè æg äî êîíь
ö# ñь ñïñgòь ñ# " ~ãäà æg q͐zðòg ãà
äú zàïqñòhíь#. ðg÷gírè äàíëú
ìь ïðѓðêúìь " ñòî#mь èägæg íg ïî
äîáà~òь " ÷òrè äà ðàzqìh~òь "
Тúãäà èæg áqäqòь âú èþägè " äà áh
ãàþòь íà ãîðr " è èæg íà êðîâh .
äà íg ñúëàzòь âú äîìú ~ãî " è ñrè
íà ñgëh " äà íg âúzâðàòòь ñ# âúñï#
òь âьz#òь ðzú ñâîèõú "
Ãîðg æg ígïðàzäьírìú è äî"mìú
âú òr äьíè "
Мîëòg æg ñ# äà íg áqägòь áhñòâî
âàøg zèìh .
Бqäqòь áî äíь~ òè ñêúðáьí . "êî
íg ár òàêîâà ^ íà÷#ëà zäàíьþ "
~æg ñúzäà áѓú äî írí͐h è íg áqägòь "
И àmg íg ár ãѓь ñúêðàòëú äíьè . íg
ár árëà ñïѓñgíà âñ#êà ïëúòь "
íú èzáьðàírõú ðàä "æg èzáьðà
101
ñúêðàòèòь äíè.

Примітки. 14. Над третім словом на фотокопії не видно титла. У публікації
наводимо його за виданням архимандрита Амфілохія. 27. У третьому слові помилково
повторено склад áq. 28. На фотокопії не видно букви à у слові ðàä. У публікації
архимандрита Амфілохія ðàä. 50. Друге слово âьz#òú – так в оригіналі.

Л. ХІ
1–13

5

143 зв.

ðg÷g
íhêrè ^ q͐÷gí ~ãî ê íg ãѓè "íaq͐÷
ír ìîëò ñ# " "êî æg íaq͐÷è èw͐
aíú q͐÷gíèêr ñâî" " ðg÷g æg
èìú " ~ãäà ìîëèòg ñ# ãëèòg "
Î÷g íàøь èæg ~ñè íà íáñьõú . äà ñò
189

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

10

15

20

25

30

35

40

òь ñ# èì# òâî~ " äà ïðägòь öð
òâî~ " äà áqägòь âîë# òâî# .
#êî íà íáñè è íà zgìë͐è . õëháú íà
äígâ͐írè " äàæь íàìú íà âñ#êú
äíь . è îñòàâ íàñú ãðhõr íàø# .
èáî è ñàìr îñòàâë͐#~ìú âñ#êî
ìq äúëæьíêq íàøgìq . è íg
âúâgä íàñú âú èñêqøgíь~ . íú
èzáàâ ír ^ ígïðè#zíè .
И ðg÷g ê í͐èìú . êòî ^ âàñú èìàòь äð‡
ãà . è èägòь ê í͐gìq ïîëqíîmè "
è ðg÷gòь ~ìq " äðqæg " äàæь ì
144
âú zàèìú òðè õëhár . èìь æg
äðqã͐ ì ïðäg ñú ïqòè êú ìíh"
è íg èìàìú ÷ñî ïîëîæò ïðhäú
í͐èìь . è òú èz qòðьq͐äq ^âh
m#âú ðg÷gòь . íg òâîð ì òðqäà
q͐æg äâьð zàòâîðgír ñqòь " è
ähò ìî# ñú ìíîþ íà ëîæ ñqòь "
íg ìîãq âúñòàòè äàòú òîáh .
ãëþ âàìú . àmg è íg äàñòь ~ìq
âúñòàâú zàí͐~ ~ñòь äðqãú ~ìu .
íú zà ágzî÷͐ñòâî ~ãî âúñòàâú " äà
ñòь ~ìq ~ëêî òðháq~òь"
И àz ãëþ âàìú " ïðîñòg è äàñòь ñ# âà.
èmhòg è îáð#mgòg . òúëöhòg
òg è ^âьðzgòь ñ# âàìú " âñ#êú
áî ïðîñ#è ïð~ìë͐~òь . è èm#è
îáðhòà~òь " è òúëêqmgìq
^âьðzgòь ñ# " Êîògðàãî æg âàñú
îöѓ# " âúñïðîñòь ñíú ñâîè õëháà "
åäà êàìgíь ïîäàñòь ~ìq "
ëè ðrár . gäà âú ðrár ìhñòî
zìьþ ïîäàñòь ~ìq " èë àmg
ïðîñòь #èö# . gäà ïîäàñòь ~
ìq ñêîðïþ " àmg q͐áî âr zë ñq
mg .

190

Галицьке (Крилоське) Євангеліє 1144 року

144 зв.
q͐ìh~òg äà#íь# áëãà# äà#òè
÷#äîìú âàøìú " Êîëì ïà÷g
ïà÷g îöь âàøь ñú íáñg äàñòь äõú
áëàãú " ïðîñ#mèì͐ú q͐ í~ãî "

45

Примітки. 10. Останнє слово, очевидно, íàøь. 32. Друге слово – лігатура à і z. 34.
На початку рядка òå, очевидно, зайве.

Й. VІІ
38–53

5

10

15

20

25

197
Âú ïîñëhäí͐èè æg äíь " âgëêrè ïðàzäь
íêú "ñòî#øg ñѓú è zâàøg ãë#" Аmg êòî
æ#ægòь"äà ïðägòь êú ìíh è ïь~òь"
âhðq#è âú ì# #êî æg êíãr ðhø# "
Рhêr ^ ÷ðgâà ~ãî èñògêqòь âîär æâr"
197 зв.
ñg æg ðg÷g î äñh. èæg õîò#õq ïðèìàò "
âhðqþmg âú í͐~ãî . íg q͐áî áh äõú
ñòrè äàíú . "êî ѓñú íg q͐ áh ïðîñëàâëgíú .
Мíîz æg ^ íàðîäà ñërø#â͐øg ñëîâgñà ñè "
ãëàõq " ñь ~ñòь âú èñòíq ïðѓðêú "
Дðqzè ãëàõq . ñь ~ñòь õñú " îâ æg ãëàõu "
gäà îäà ^ ãàëëg# õñú ïðägòь " íg êíãr
ë ðhø# " #êî ñhìgíg äàѓâà . è ^ âfëg
îìьñêàãî ãðàä͐ö# . èäg æg áh äѓàäú ïðhäg õѓñ .
Рàñïð# æg árñòь âú íàðîäh ~ãî ðàäè "
Íhöè æg ^ í͐èõú õîò#õq #ò è " íú í
êòî æg íg âúzëîæ íà í͐ь ðqêq "
Пðhäîø# æg ñëqãr àðõ͐ègðgîìú " è
ôàðñgîìú . è ðhøà èìú òè " Пî ÷òî
íg ïðâgäîñòg ~ãî " ^âhm#ø# ñëqãr "
Íêîë æg òàêî ãëàëú ÷ëêú " #êî ñь ÷ëêú "
^âhm#ø# èìú ôàðñgè " Gäà è âr
ïðhëьmgí árñòg . Еäà êòî ^ êí#zь
›
âhðîâà âú í ь " ëè ^ ôàðñgè " íú íàðîäЪ .
ñь . èæg íg âhñòь zàêîíà ïðîêë#òè
ñqòь" ãëà íê͐îäìú êú í͐èìú " ïðøь
ärè ê í͐~ìq íîmьþ " ~äíú ñrè ^ í͐
xú " Eäa zaêîíú íaøь ñqäòь ÷ëêq "
amg íg ñërøòь ^ í͐~ãî ïðhæg " è ðàzq
191

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

30

Й. VІІІ
1–9 35

40

45

50

198
ìh~òь ÷òî òâîðòь " ^âhm#ø# è
ðhø# ~ìq " gäà è òr ^ ãàëëg# ~ñè "
èñïròàè ¿ âæь " "êî ^ ãàëëg# ïðѓðêú
íg ïðõîäòь " % è èäg êúæ͐äî âú äîìú ñâî¿ "
ñ æg èäg âú ãîðq gëgîíьñêq " q͐òðî æg
ïàêr ïðäg âú öðêâь " è âñ ë͐þäь~ èä#
õq ê í͐gìq. è ñhäú q͐÷àøg #. ïðâgäî
ø# æg êíæíö è ôàðñgè ægíq âú ïðh
ë͐þáîäh#íè #òq" è ïîñòàâë͐ьøg þ ïî
ñðgäh " ãëàø# ~ìq " U÷ògë͐þ " ñè ægíà
#òà ~ñòь írí͐h âú ïðhë͐þáîäh#íè
à âú zàêîíh íàìú ìîñè ïîâgëh òàêî
âr# êàìgíь~ìь ïîáâàòè " òr æg
÷òî ãëgø . ñg æg ðhø# èñêqøàþmg è .
äà árø# èìhëè íà í͐ь ÷òî ãëàòè
ѓñ æg ízú ïîêëîí͐ь ñ# . ïьð͐ñòúìь ï͐ñà
øg íà zgìë͐è " #êî æg ïðëgæ#õq âú
ïðàø#þmgè . âúñêëîí ñ# è ðg÷g èìú .
Иæg âàñú ágz ãðhõà ~ñòь . ïðgæg âьðzè
êàìgíь íà í͐þ " è ïàêr ïîêëîí͐ь ñ#
ï͐ñàøg íà zgìë͐è " ñërø#â͐øg æg èñõî
æ#õq " ~äíú ïî ~äíîìq "

Примітка. 28. У слові ñqäòh лігатура ò і h.

Й. ХХІ,
18–25

5

10

227 зв.
Аìèíь àìèíь ãëþ òîáh " ~ãäà áh
q͐íú " ïî#ñàøg ñ# ñàìú " è õîæ#
øg #ìî æg õîò#øg . ~ãäà æg ñúñòà
ðh~ø ñ# . âúzägægø ðqöh òâî
è. è èíú ò# ïî#øgòь " è âgägòь #
ìî æg íg õîmgøè " ñg æg ðg÷g zíàìg
íà# . êî~þ ñúìьðòьþ ïðîñëàâòь áѓà "
è ñg ðgêú ãëà ~ìq èä ïî ìíh . îá͐ðà
mь æg ñ# ïgòðú âäh q͐÷gíêà ~ãî
æg ë͐þáë͐#øg ñѓú èäqmà âú ñëhäú .
èæg âúzëgæg íà âg÷gðè íà ïь‫ۦ‬ðñè ~
ãî è ðg÷g " ãè . êòî ~ñòь ïðgäà#è ò# .
ñgãî âähâú ïgòðú ãëà ѓñîâ " ãѓè " a ñь
192

Галицьке (Крилоське) Євангеліє 1144 року

15

20

25

÷òî " ãëa ~ìq ѓñú " Аmg õîmþ äa
òú ïðhárâa~òь äîíägæg ïðäu .
÷òî ~ òîáh . ïî ìíh òr ãð#äè "
èzäg æg ñëîâî ñg âú áðàòьþ . #êî q͐
÷gíêú òú íg q͐ìðgòь " è íg ðg÷g
ñѓú #êî íg q͐ìðgòь . íú àmg õîmþ
äà òú ïðhárâà~òь " äîíägæg
ïðäq ÷òî ~ñòь òîáh " ñь ~ñòь
228
q͐÷gíêú ñúâhähògë͐ьñòâq#è
î ñõú " èæg è íàïñà ñè " è âhìú
#êî èñòí͐íî~ ~ñòь ñúâhähògë͐ьñь
~ ~ãî " Сqòь æg è èíà ìíîãà# æg ñú
òâîð ñú " #æg àmg ïî ~äíîìq ï
ñàíà árâàþòь . íè ñàìîìq ìь
í͐þ âñgìq ìðq " âúìhñòòè "
ïèøgìrõú ñèõú êíãú . àìèíь ......
Â ëh # àõѓíâ . íàïèñàø# êíãr ñ í ä͐íьè ïî÷#òr
ï͐ñàòè îêò#áð# . âú . à à êîí÷#ø# ñ# íî#áð# âú f.

Примітка. Запис про час створення книги міститься в самому низу сторінки; на
фотокопії погано читається. При метаграфуванні використано публікацію в книжці:
Горский А.В., Невоструев К.Н. Описание славянских рукописей Московской
Синодальной библиотеки. – Отд. І. – М., 1855. – № 20. – С. 211. У цьому джерелі
остання цифра – fЃ. Пор. f у публікації: Калайдович К. Иоанн, ексарх болгарский. –
М., 1824. – С. 105; «Сводный каталог славяно-русских рукописных книг, хранящихся в
СССР: ХІ – ХІІІ вв.» – М., 1984. – С. 4: «…с датой … с 1 окт. По 9 ноября».

193

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

НАПИС НА ЧАРІ
ЧЕРНІГІВСЬКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА ДАВИДОВИЧА
ДО 1151 РОКУ
Карбований (чеканний) напис на вінцях срібної чари (діаметр її – близько 32
см), яка належала князю Володимирові Давидовичу, що княжив у Чернігові в
1139 – 1151 роках. Б. О. Рибаков припускає, що чару виготовлено 1139 року –
часу вступу Володимира Давидовича на чернігівський княжий престол. Напис
ділиться проквітлими хрестами на чотири частини. Зберігається в Оружейній
палаті Московського Кремля.
Публікується за працею Б. О. Рибакова «Русские датированные надписи Х –
ХІV веков» (М., 1964. – Табл. ХХІХ).
à ñå ÷àðà êí# âîëîäèìèðîâà äàâräîâ÷à
êòî èz íåå ïь òîìó íà zäîðîâьå à õâàë# áîãà
ñâîåãî wñïîäàð# âåëèêîãî êí#
Примітки. Четверте й останнє слова недописані, потрібно êí#z# або êí#æ#. В
шостому слові перед ÷ пропущено букву è. У девʼятому слові друга å на місці
ненаголошеного h. У десятому слові, можливо, помилка: пропущено å та своєрідна
гаплографія – пропущено кінцеві òь перед словом, що починається на ò, хоча не
виключаємо, що ïь своєрідно передає живомовну форму ІІІ особи однини пйе «пʼє».
Вважається, що перед словом wñïîäàð# пропущено сполучник è.

194

Написи на хресті Єфросинії Полоцької 1161 року

НАПИСИ НА ХРЕСТІ
ЄВФРОСИНІЇ ПОЛОЦЬКОЇ
1161 РОКУ
Шестиконечний дерев’яний хрест, окований срібними, золотими та
позолоченими пластинками, оздоблений емаллю, коштовним камінням,
перлами, що його подарувала княжна полоцька Євфросинія Георгіївна
жіночому Спаському монастиреві в Полоцьку. На пластинках – вкладний
(дарчий) напис княжни, благальний напис майстра Лазоря-Богші та ін. тексти.
Наводимо їх у нашій хрестоматії з огляду на наявність тут букви h у
новозакритих складах (так званий «новий h”»).
Публікується за фотографіями у книжці Б. О. Рибакова «Русские
датированные надписи ХІ – ХІV веков« (М., 1964. – С. 32, табл. ХХХІ – ХХХІІ)
та прорисом Л. В. Алексеєва в статті «Лазарь Богша – мастер-ювелир ХІІ в.»
(Советская археология. – 1957. – № 3. – С. 231–232).

5

10

15

+ âú ëhò • # s • è • õ • ż • f. ïîêëàäà/~òь wôðîñèíь#
÷ьñòьírè êðñ̏ú• âú ìàíàñòrðè ñâî~ìь• âú öðêâè•
ñѓòãî ñѓïñà " ÷ьñòьíî~ äðhâî áåñöhíьíî ~ñòь•
à êîâàíь~ åãî • zëîòî • è ñåðåáðî• è êàìhíь~• è
æьí÷þãú • âú •ð• ãðèâíú• à
ì• ãðèâíú•
äà íh èzíåñhòь ñ# èz ìàíàñòrð#• íèêîãäà æå "êî
íè ïðîäàòè íè ^äàò àmå êòî ïðhñëîóøàåòь•
èzíåñhòь è ^ ìàíàñòrð# äà íå áîóäè ~ìîó
ïîìîmьíèêú• ÷ьñòьírè êѓðñòú íè âú ñь âhêú íè
ú áîóîómèè• è äà áîóäòь ïðîêë#òú ñѓòîþ
æèâîòâîð#måþ òðîèöåþ• è ñѓòrìè wòöè
ò• è •è• ñåìèþ ñúáîðú ñѓòrõú îòöь• è áîóäè
~ìîó ÷àñòь ñú èþäîþ• èæå ïðhäà õñѓà• êòî æå
äðьzíåòь ñúòâîðèòè ñ
âëàñòåëèíú• èëè
êí#çь• èëè ïèñêîóïú• èëè èãîóìhíь#• èëè èíú
êîòîðrè ëþáî ÷ëâêú à áîóäè ~ìîó êë#òâà ñè
wôðîñèíь# æå ðàáà õâà• ñúò#æàâúøè êðѓñòú ñèè•
ïðèèìåòь âh÷íɤþ æèzíь ñú âñh

Примітки. 5. Кінець пластинки відламаний. Із тексту збереглась перша літера,
нижня частина якої пошкоджена. Її можна читати і як ë і як ä. З другої букви видно
частину її верху. Можливо, це залишок від à. 10. У першому слові не читається перед ú
буква â. 14. Кінець пластинки відломлений. У третьому слові після ñ видно верхню
частину букви å – се. Втрачений текст можна реконструювати приблизно: èëè.18.
Кінець останнього слова не читається.
195

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

+ ìîùh
ñâѓòãî
ïàíòå
ëhèìî
íà
+=+ ãѓè ïîìîçè ðà
áîó ñâî
~ìɤ ëàçî
ðþ• íàðå
÷åíîìîó
áîãúøè
ñúähëàâú
øåìîó
êðьñòú
ñèè öðь
êâè ñѓòà
ãî ñïàñà è w
ôðîñèíьè

+ ìîùh
ñâѓòãî
ñòå
ôàíà

+
+

êðî
âь ñòѓãî
äьìè
òðè"

196

Добрилове Євангеліє 1164 року

ДОБРИЛОВЕ ЄВАНГЕЛІЄ 1164 РОКУ
Добрилове Євангеліє – перша точно датована пам’ятка, в якій широко
засвідчене явище вокалізації – переходу в звуки повного творення –
редукованих голосних у сильній позиції (ъ → о, ь → t) та занепад їх у слабкій, а
також відображений один із наслідків занепаду редукованих – якісні зміни в
вокалізмі в складах перед зниклими ь, ъ – появу так званого нового h.
О. І. Соболевський відніс Добрилове Євангеліє до «галицько-волинських»
пам’яток (Соболевский А. Очерки из истории русского языка. – Ч. 1. – К., 1884.
– С. 1–8). До південноруських пам’яток Добрилове Євангеліє відносять учені:
Г. В. Ягич (Критические заметки по истории русского языка // Сб. ОРЯС. – Т.
46. – СПб., 1889. – С.11–14; дослідник зазначає, що Євангеліє може походити з
Київщини), О. О. Шахматов (Короткий нарис історії української мови //
Шахматов О., Кримський А. Нариси з історії української мови та хрестоматія...
– К., 1922. – С. 54), М. М. Дурново (Введение в историю русского языка. – М.,
1969. – С. 58), П. П. Бузук (Нарис історії української мови: Вступ. Фонетика і
морфологія з додатком історичної хрестоматії // Зб. Історико-філол. відділу
УАН. – №48. – К., 1927. – С. 19), Ф. П. Філін (Происхождение русского,
украинского и белорусского языков. – Л., 1972. – С. 219), М. Б. Тихомиров
(Каталог русских и славянских пергаменных рукописей ХІ – ХІІ вв.,
хранящихся в Отделе рукописей Гоударственной библиотеки СССР
им. В. И. Ленина. Ч. 2 (ХІІ в.) // Записки Отдела рукописей ГБЛ. – Вып. 27. –
М., 1965. – С. 96.) та ін. Північнодавньоруською пам’яткою Євангеліє вважали
Г. О. Воскресенський (Древнеславянское евангелие от Марка ... – Сергиев
Посад, 1894. – С. 41–42; дослідник твердить, що диякон Добрило служив у
новгородській церкві св. Апостолів і переписав книгу для новгородця Симеонасвященика церкви св. Йоана Предтечі), Б. М. Ляпунов (Древнейшие взаимные
связи русского и украинского языков и некоторые выводы о времени их
возникновения как отдельных лингвистических групп // Русская историческая
лексикология. – М., 1968. – С. 199), А. Кримський (Деякі непевні критерії для
діалектологічної класифікації староруських рукописів // Твори в п’ятьох
томах. – Т. 3: Мовознавство. Фольклористика. – К., 1973. – С. 153–155; уперше
опубліковано 1905 року), І. Свєнціцький (Нариси з історії української мови. –
Львів, 1920. – С. 31) та ін. Недавно думку про новгородське походження
пам’ятки висловив Я. М. Щапов (Новое о русском книгописце Добре,
современнике «Слова о полку Игореве« // «Слово о полку Игореве» и его
время. – М., 1985. – С. 375–384 ). Дослідник звернув увагу на назву церкви та
ім’я писця в його замітці в манускрипті ХІІ ст. ‒ Апостолі з Місяцесловом, який
зберігається в монастирі св. Катерини на Синаї. У ньому зазначено: «положилъ
Геwрг [...] оу Петру Павлу [...] книгы. в памÿт. въ церкови ... А Добр [...] псалъ.
Брат# нh к[ль]нhте Ам[и]нь...» (Там само. – С. 377). Я. М. Щапов твердить, що
за джерелами на ХІІ ст. на Русі відомі тільки чотири церкви апостолів Петра й
197

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

Павла: у Новгороді (Великому) (дві), Смоленську та Ярославлі.
Найімовірнішим він допускає відношення синайського рукопису до Новгорода
чи Смоленська, де були відповідні муровані святині. Церкви апостолів Петра й
Павла називалися й просто «святих Апостол». Дослідник допускає якийсь
зв’язок між писцем Євангелія 1164 року та писцем Добром і названими
відповідними храмами – церквою святих Апостолів і церквою Петра й Павла
(Там само. – С. 379, 381–382). Він справедливо зауважує, що необхідне
порівняльне вивчення обох пам’яток – мови й почерків, кодикологічних
особливостей (Там само. – С. 382).
З історичних джерел достовірно відомо, що на південних землях Київської
Русі, в тому числі й недалеко стольного города, були церкви, посвячені
апостолам. Такий храм у Берестовому недалеко від Києво-Печерського
монастиря під 1051 роком згадується в «Повісті временних літ»: «боЃлюбивому
бо кн#зю ßрославу. люб#щю Берестовое. и црЃквь ту сущюю. Стыхъ Аплъ. и
попы многы набд#щю» (Полное собрание русских летописей. – Т. 1:
Лаврентьевская летопись и Суздальская летопись по академическому списку. –
М., 1962. – С. 155–156), а під 1144 роком у Київському літописі – в Білгороді
неподалік Києва: «в то же лhто сщена бы. црЃкви оу Бhлhгородh стхъ аплъ»
(Полное собрание русских летописей. – Т. 2: Ипатьевская летопись. – М.,
1962. – С. 314; очевидно, церква була дерев’яна, бо під 1197 роком у пам’ятці
зазначено: «...созда црквь каменоу. стхъ аплъ. в Бhлhгородh. блЃговhрныи
кн#зь Рюрикъ. приехавъ. ис Киева. и сти црквь ... каменоую. стхъ аплъ. еппь#
Бhлогородьскаÿ...» (Там само. – С. 706). У Галицько-Волинському літописі під
1289 роком сказано, що князь Володимир Василькович «въ пам# събh, въ
манастырь въ свои аплы да еvлїе опрако...» (Там само. – С. 925). Щоправда,
невідомо, коли цей монастир засновано. У Добриловому Євангелії,
найімовірніше, йдеться про церкву на Берестовому, де був, напевне, гарний
книжний центр і скрипторій. Варто при цьому згадати, що саме з берестівської
церкви св. Апостолів «бh презвутеръ. именемь Лариwнъ мужь блЃгъ. и книженъ»
(ПСРЛ – Т. 1. – С. 156) – майбутній перший київський митрополит-русин.
Церква Йоана Предтечі на Копиревому кінці, в Києві була закладена 1121 року:
«Того же лhта заложи црЃкви стго Ивана. въ Копыревh конци» (Полное
собрание русских летописей. – Т. 2. – С. 286). Мабуть, у ній правив замовник
Добрилового Євангелія – піп Семеон.
На півдні Київської Русі ім’я Добрило знане і з інших джерел. У написі на
корчазі, знайденій у Старій Рязані, читаємо: íîâîg âèíî äîáðèëî ïîñëàëú êí#zþ
áîãqíêà (див.: Рыбаков Б. А. Из истории культуры древней Руси. – М., 1984. –
С. 47; автор припускає, що «добрило» – ґатунок вина; що сумнівно).
Антропонім Добрило як прізвище – Josko Dobrilo Kijanin – засвідчується в
козацькому реєстрі 1581 року (див.: Źródła dziejowe. – T. 20. – Warszawa, 1894. –
S. 160).
198

Добрилове Євангеліє 1164 року

Що стосується Добра, який переписав Апостол із Місяцесловом, і храму
апостолів Петра й Павла, то справді не виключено, що йдеться про того ж
Добрила і якусь із церков св. Апостолів, однак це, мабуть, храми в Берестові чи
Білгороді (нині – с. Білгородка біля Києва). Адже в пам’ятці ХІІ ст., яка
зберігається в монастирі св. Катерини на Синаї, є недвозначні південні (руськоукраїнські) риси, наприклад: ñêgðáь ìè âhëь", які серед руських рис відзначив
ще М. Н. Сперанський (Славянская письменность ХІ – ХІV вв. на Синае и в
Иерусалиме // Известия ОРЯС. – Вып. 32. – 1927. – С. 97). До південноруських
пам’яток Добрилове Євангеліє відносить російська дослідниця О. В. Малкова
(Исследования по лингвистическому источниковедению. – М., 1963). Див. ще:
Тихомиров Н. Б. Зазнач. праця. – С. 125; Добрилове Євангеліє 1164 року. –
Львів, 2012. – С. 7–10.
У Добриловому Євангелії налічується 270 пергаменних аркушів in 4º.
Написане в два стовпці. Зберігається в Російській державній бібліотеці в
Москві, шифр: Рум. 103. Уривки з пам’ятки публікуємо за фотокопією.
Запис диякона Добрила (арк. 270 зв.) зберігся погано й нині читається дуже
важко (див.: Сводный каталог славяно-русских рукописных книг, хранящихся в
СССР. ХІ – ХІІІ вв. – М., 1984. – С. 97). Його наводимо за публікацією
О. І. Соболевського (Очерки из истории русского языка. – Ч. 1. – К., 1884).
73 зв.
б
á0
ñq .f. ~óàã " ^ ìàfòt
Мт. ХV, Âú îíî " ïðèçúâà
32–39
ñú îáà íà ägñ#
òg q÷gíèêr
5
ñâî" " è ðg÷g è
ìú ìèëîñg
ðäqþ î íàðîäh ñg
ìь " "êî qæg òðè
äíè ïðèëgæàòь
10
ìíh è íh èìq
74 а
òь ÷òî "ñòè è ^
ïqñòèòè èõú
íg "äúøèõú íg
õîmþ " ~äà êàêî
15
îñëàáhþòь íà
ïqòè " ãѓëàøà ~
ìq q÷gíèöè ^
êqäq âúçьìg
ìú õëhár âú ïq

20

25

30

35

40

199

ñòríè " íàñròè
òè òîëèêî íàðî
äà " è ãëѓà ñѓú êîëè
êî õëháú èìàòg
îíè æg ðgêîøà ñh
äìь è ìàëî ðráú
è ïîâgëh íàðîäq
âúçëgmè íà òðà
âh " è ïðè~ìú õëh
áú è ðráq " õâàëu
âúçäàâú ïðgëî
ìè " è äàñòь q÷g
íèêîìú ñâîèìú "
è q÷gíèöè è íàðî
б
äîìú " è "øà âñè
è íàñròèøà ñ#
è âьç#øà èçár
òúêr qêðqõú
ñgäìь êîøь èñïî
ëíь " è "äúøèõú
áh "ä" òrñ#mh

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

45

Л. VІ,
12–16
5

10

15

ìqæь " ðàçâh
ægíú è ähòèè "
è ^ïqñòè íàðî
är è âúëhçg âú
êîðàáëь " è ïðèäg
âú ïðhähër ìà
ãäàëríьñêr "
111 зв.
б
âú ÷g " â " íg " ^ ëqê "
Âú îíî èçèäg ñѓú
âú ãîðq ïîìîëè
òú ñ# " è áh îá íî
mь âú ìëѓòâh
áæèè " è ~ãäà
Бrñ0 äíь ïðèçúâà
q÷gíèêr ñâî" "
è èçáьðà ^ íèõú
112
а
äâàíàägñ#òg "
æg è àïër íàðg÷g "
ñèìîíà ~ãî æg è
ìgíîâà ïgòðà " è à
íäðh" áðàòà ~ãî "
è "êîâà " èîàíà
ôèëèïà " âàðôîëî
ëh" " ìàòfh""
ôgìq " è "êîâà à

20

25

30

35

40

45

ëьôhîâà " è ñèìî
íà íàðèö#~ìà
ãî çèëîòà " èþäq
è"êîâë" " è þäq
ñêàðèîòьñêàãî è
æg è ïðhäàñòь " è
ñúøgäú ñú íèìè
ñòà ñѓú íà ìhñòh
ðàâьíh " è íàðîäú
q÷gíèêú ~ãî è ìí
ãî ìíîæьñòâî ëþ
äèè " ^ âñg" æèäî
âьñêr" è~ðëìà
è ïîìîðь" òqðь
б
ñêà è ñèäîíьñêà "
èæg ïðèäîøà ïî
ñëqøàòú ~ãî è
èöhëèòú ñ# ^ íg
äqãú ñâîèõú " è
ñòðàæþmg ^ äõú
íg÷èñòú èöhë"
õq ñ# " è âgñь íàðî
äú èñêàøg ïðèêà
ñàòè ñ# ~ìь " "êî
ñèëà èç í~ãî èñõî
æàøg " è öhë"øg
âñ# "

Примітки. 15, 18. Стягнення è + è > è; можна читати і як: è"êîâà. 16–17. Треба
âàðôîëîìh". 18. Треба ôîìq. 22. Можна читати також: èþäq. 39. Стягнення è + è > è:
è è[ñ]öhë"õq ñ#. 44. Також стягнено è + è > è: è è[ñ]öhë"øg.

Л. ХVІ,
19–31
5

124 зв.
б
íg "g" ~óà " ^ ëqê
Рg ãѓь " ÷ëâêú íh
êrè áh áãà
òú " è îáëà÷#øg
ñ# âú áàãð#íèöþ

10

200

è âú qñúñq " âgñg
ë# ñ# íà âñ# äíè
ñâhòьër " íèmь
125
а
æg áh íhêòî èìg
ígìь ëàçîðь " è ëg
æàøg ïðhäú âðà

Добрилове Євангеліє 1164 року

15

20

25

30

35

40

45

50

òr ~ãî " ãíî~íú "
è ïîìrøë"øg íà
ñúòèòè ñ# ^ êðu
ïú ïàäàþmèõú
^ òð#ïgçr áãàòà
ãî " íú è ïñè ïðèõî
ä#mg îáëèçàõq
ãíîè ~ãî " ár æg
qìðhòè íèmg
ìq è ígñgíq ár
òè àíãër íà ëîí
àâðàìë~ " qìðg
æg è áãàòrè è ïî
ãðgágíú ár âú àäh
è âúçâgäú î÷è ñâî
è âú ìqêàõú q
çðh àâðàìà èçäà
ëg÷# " è ëàçîð# íà
ëîíh ~ãî " è òú âú
çãëàøь ðg÷g " î÷g
б
àâðàìg ïîìèëu
è ì# " è ïîñëè ëà
çîð# äà îìî÷èòь
êîígöь ïgðñòà ñâî
~ãî âú âîäh è q
ñòqäèòь "çrêú
ìîè " "êî ñòðàæþ
âú ïëàìgíè ñhìь
ðg÷g æg àâðàìú ÷#
äî ïîì#íè "êî
ïðè"ëú ~ñè áëãà
" âú æèâîòh òâî
~ìь " à ëàçîðь òà
êî æg çëà" " ír
íh æg ñäg qòhøà
~òь ñ# " à òr ñòðà
ægøè íú è íàäî
âñhìè ñèìè ìg
æþ íàìè è âàìè
ïðîïàñòь âgëèêà
qòâgðäè ñ# "êî

Л. ХVІ, 55
[[26]–31

60

65

70

75

80

Л. ХVІ,
22–24
85

90

201

õîò#mèè ìèíu
òè ^ñqäh êú âà
125 зв.
а
ìú íh âúçìàãà
þòь " íè æg ^òq
äq êú íàìú ïðg
õîä#òь " ðg÷g æg ìî
ëþ ò# qáî î÷ѓg äà
ïîñë~øè âú äîìú
îö# ìî~ãî " èìà
ìú ï#òь áðàòь"
"êî äà ñúâhñòè
òь èìú äà è òè
íg ïðèäqòь íà
ìhñòî ñg ìq÷g
íь" " ãëà æg àâðà
ìú èìqòь ìî
ñh" è ïððêr äà
ïîñëqøàþòь èõú
îíú æg ðg÷g íè î÷g
àâðàìg " íú àmg
êòî ^ ìgðòârõú
èägòь êú íèìú
ïîêàþòь ñ# " ðg÷g
æg àâðàìú " àmg
ìîñh" è ïððêú íg
126
а
ïîñëqøàþòь " íè
àmg êòî ^ ìgðòâr
õú âúêðьñíhòь íg
èìqòь âhðr "
âú ïîíg "г" íg ^ ëq
Рg ãѓь âñ# ìíh
ïðhäàíà ñqòь
^ îö# ìî~ãî " è íè
êòî æg íg âhñòь
êòî ~ñòь ñíú " òî
êìî îöѓь " è êòî ~ñТь
îöь òîêìî ñíú " è
~ìq æg àmg õîmg

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

95

100

Л. ХІ,
1–10 105

110

115

120

125

òь ñíú "âèòь " è î
áðàòèâú ñ# êú q
÷gíèêîìú ðg÷g
áëægíh î÷è âèä#
mè "æg âèäèòg "
ãëþ áî âàìú "êî
ìíîçè ïððöè è öðè
âúñõîòhøà âèäh
òè " è íg âèähøà "
è ñërøàòè "æg
126
а
ñërøèòg è íg ñër
øàøà "
âú âúò0 "г" íg " ^ ëqê
Âú îíî " ár ñqmq
èñѓq ~äèíîìq
íà ìhñòh íh
êî~ìь ìîë#
mþ ñ# " è "êî ïðh
ñòà ðg÷g íhêrè
^ q÷gíèêú ~ãî
êú í~ìq ãѓè " íà
q÷è ír ìîëè
ñ# "êî æg èîàíú
íàq÷è q÷gíè
êr ñâî" ðg÷g æg è
ìú " ~ãäà ìîëèТg
ñ# ãëѓòg " Î÷g íàøь
èæg ~ñè íà íáѓñhõ
äà ñòèòь ñ# èì#
òâî~ äà ïðèäh
òь öðòâî òâî~ äà
áqähòь âîë" òâî
" àêà íà íáñè è íà
б
çgìëè " õëháú íà
øь áròьírè äà
æь íàìú äíь " è î
ñòàâè íàìú ãðh
õr íàøà " "êî è

130

135

140

145

150

155

160

165

202

ìr îñòàâë"~ìЪ
äîëæíèêîìú íà
øèìú " íg âúâgäè
íàñú âú íàïàñòь
íî èçáàâè íàñú
^ ígïðè"çíè " è
ðg÷g êú íèìú êòî
^ âàñú èìàòь äðu
ãú " è èägòь êú íg
ìq ïîëqíîmè
è ðg÷gòь ~ìq äðu
æg äàæь ìè âú çà
~ìú òðè õëhár "
~ëìà æg äðqãú
ïðèäg ñú ïqòè êî
ìíh " è íh èìà
ìú øòî ïîëîæè
ïðhäú íèìь " è òú
126 зв.
а
èçú qòðьqäq
^âhmàâú ðg÷gòь
è ähòè ìî" ñî ìíî
þ íà ëîæè ñîóòь " íg
ìîãîó âúñòàòè äà
òè ògág" ãëþ æg
âàìú " àmg è íg äà
ñòь ~ìîó âúñòàâú
çàí~ ~ñòь äðîóãú
~ìîó " íú çà ágçî
î÷ьñòâî ~ãî âúñòà
âú äàñòь ~ìîó ~
ëèêî òðháîó~òь
è àçь ãëþ âàìú "
ïðîñèòg è äàñòь ñ#
âàìú " èmhòg è î
áð#mgòg " òîëöh
òg è ^âgðçqòь ñ#
âàìú " âgñь ïðîñ#è
ïðèèìhòь " èmà
è îáð#mgòь " òîëêu
mgìq è ^âgðçq
òь ñ# "

Добрилове Євангеліє 1164 року

170

Л. ХІ,
9–13

175

180

б
âú ñðg "г" íg " ^ ëqê
Рg ã•ь ñâîèìú q"
ïðîñèòg è äàñТь
ñ# âàìú " èmhòg
è îáð#mgòg " òîëöh
òg è ^âgðçqòь ñ#
âàìú " âgñь ïðîñ#è
ïðèèìhòь " èmà
è îáð#mgòь " è qäà
ð#þmgìq ^âgðçu
òь ñ# " êîòîðàãî æg
^ âàñú îöь âúïðîñè
òь ñíú ñâîè õëháà
~äà êàìgíь ïîäà
ñòь ~ìu " èëè ðr

185

190

195

ár ~äà çìьþ ïî
äàñòь ~ìq " èëè
àmg âúñïðîñèòь "
èö# " ~äà ñêgðïьþ
ïîäàñòь ~ìq " à
mg qáî âr çëè ñq
mg qìh~òg äà"
òè ÷#äîìú âàøè
127
а
ìú áëãà" " êîëìè
ïà÷g îöь âàøь " ñú
íáñg ïîäàñòь äõú
ñòú " ïðîñ#mèìú
q í~ãî "

Примітки. 6. Помилка. Пор. âóññú «вісон, тонке полотно» в Остромировому
Євангелії. 57. Пор. ïðèõîä#òь у Мстиславовому Євангелії. 80. Треба âúñêðьñíhòь. 136,
137, 139. Букви в кінці рядків на фотокопії невиразні. 148. Нижче цього рядка
пропущено текст, пор. у Мстиславовому Євангелії: íg òâîðè ìè òðqäà qæg äâьðè
çàòâîðgír ñqòь " è ähòè...

141 зв.
б
Л. ХVІІ, Âú îíî âúïðîøg
20–25 íú ár " ¶ñѓú ^ ôà
ðèñhè " êîãäà
ïðèägòь öðòâ
5
áæь~ " ^âh
mà èìú ¶ñѓú " íg ïðè
ägòь öðòâî áæь~ ñú
áëþägíь~ìú " íè
ðgêqòь ñg ñьäg èëè
10
îíúäg " ñg áî öðòâî
áæь~ qòðьqäq
âú âàñú ~ñòь " ðg
÷g æg êú q÷gíèêî
ìú ïðèäqòь äíь
15
~ " ~ãäà âúæägëà
~òg ~äèíîãî äíè

20

25

30

203

è ñíà ÷ëâѓ÷# âèäh
òè è íg qçðèòg
142
а
è ðgêqòь âàìú
ñg ñäg ñg îíäg õѓú íh
èmgòg íè ïîægíg
òg " "êî ìîëíèè
áëèñö#þmè ñ# ^
ïîäúíáñír" íà
ïîäúíáñíhè ñâь
òèòь ñ# òàêî áq
ähòь ñíú ÷ëâ÷ь âЪ
äíь ñâîè " ïðhæg
æg ïîäîáà~òь ~ìu
ìíîãî ïîñòðàäà
òè " è èñêqøgíq
áròè ^ ðîäà ñgãî "

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

144 зв.
б
íg "¶" ~óà " ^ ëqê
Л. ХІІІ, Âú îíî " áh ¶ñú q
10–17 ÷# âú ~äèíq
^ ñqáîòú è ñg
5
ægíà èìq
mè äõú ígäu
ægíú îñìь íà äg
ñ#òg ëhòú è áh
10
ñúëqêà è íg ìî
ãqmè âúñêëîíè
òè ñ# îòèíqäь
qçьðhâú æg þ ¶ñú
âîçúâà þ " è ðg÷g ~
15
è ægíî ^ïqmgíà
~ñè ^ ígäqãà òâî
~ãî " è âúçëîæè
íà íþ ðqöh è àáь
~ ïðîñòьðg ñ# " è ñëà
20
â#øg áà " ^âhmà
âú æg ñòàðhèøè
145
а
íà ñúáîðq ígãîäu
" " çàíg æg âú ñqáî
òq èöhëè þ ¶ñú "
25
ãëàøg íàðîäîìú
øhñòь äíèè ~ñòь

30

35

40

45

50

âú í" æg äîñòîè
òь ähëàòè " âú òr
qáî ïðèõîä#mg
öhëèòg ñ# à íg âú
äíь ñqáîòьírè
^âhmàâú æg êú
í~ìq ãѓь ðg÷g ëè
ögìhðè êîæäî âà
ñú âú ñqáîòq íg
îòðhøèòь ëè ñâî
~ãî âîëq èëè îñë#
òg ^ "ñëèè è âgäú
íàïà"~òь ñèþ
æg äúmgðь àâðà
ìëþ ñqmþ þ æg
ñúâ#çà ñîòîíà ñg
îñìî~ íà ägñ#òg
ëhòî " íg äîñòî"
б
øg ëè ðàçäðhøè
òè ~" ^ qçú âú
äíь ñqáîòьírè
è ñg ~ìq ãëþmþ
qñòrähøà ñ# âñè
ïðîòèâë"þmèè
ñ# ~ìq " è âñè ðà
äîâàõq ñ# î âñhõú
ñëàâьírõú ár
âàþmèõú ^ ígãî "

Примітки. 23. У слові çàíg щось подібне на лігатуру з літер í та ¬. 28. У слові
òr буква r – невиразна.

148 зв.
б
íg "à¶" ~óà " ^ ëqê "
Л. ХІV, Pg÷0 ãѓь ïðèòú÷þ
16–24 ñèþ " ÷ëâêú íh
êrè ñúòâîðè âg÷g
5
ðþ âgëèêq " è âî
çúâà ìíîãr è
ïîñëà ðàár ñâî"

10

15

204

âú ãîäú âg÷gð# ðg
mè çúâàírìú
èähòg "êî qæg
ãîòîâî ~ñòь âñg " è
íà÷#øà âúêqïь
^ðèö#òè ñ# âñè
ïgðârè ðg÷g ~ìq
ñgëî êqïèõú " è
èìàìú íqæþ
èçèòè è âèähòè

Добрилове Євангеліє 1164 року

20

25

30

35

~ ìîëþ ò# èìh
è ì# ^ðgêúøà
è äðqãrè ðg÷g ñq
ïðqãú âîëîâú êq
ïèõú ï#òь è èäu
èñêqñèòú èõú
149
а
ìîëþ ò# èìhòè
ì# ^ðgêúøà " è
òðgòèè ðg÷g ægíu
ïî"õú è ñgãî äh
ë" íg ìîãq ïðè
òè " è ïðèøgäú ðà
áú òî ïîâhäà âñg
ãíq ñâî~ìq " òî
ãäà ðàçúãíhâà
ñ# ãíú äîìq " ðg
÷g ðàáq ñâî~ìq "
èçèäè ñêîðî íà ðàñïu
òь" è ñòьãír ãðà
äà " íèmà" è áh

40

45

50

55

äьír" " è õðîìr
" " è ñëhïr" âú
âgäè ñhìî " è ðg÷g
ðàáú ãѓè ár "êî
æg ïîâgëh " è ~mg
ìhñòî ~ñòь " è ðg÷g
ãíú ðàáq " èçè
äè íà ïqòè " è âú
ãðàär è íqäè
б
âúëhñòè è íàïî
ëíè äîìú ìúè "
ãëþ áî âàìú " "êî
íè ~äèíú æg ìu
æь òhõú çâàír
õú âúêqñèòь ìî
~" âg÷gð# " ìíîçè
áî ñqòь çâàíè è
ìàëî æg èçáьðà
írõú "

Примітки. 46. Пор. у Мстиславовому Євангgлії – õàëîóãr è îóáhäè âúíèòè.

151 зв.
а
âú ï# "âѓ¶" íg ^ ëq
Л. ХХІ, Âú îíî " áh ¶ñѓú q
37–38 ÷# âú öðêѓâè äg
íьþ " à íîmьþ è
5
ñõîä# âî äâî
ðú árâàøg
âú ãîðh ~ëgîíьñТh
è " è âñè ëþäь~ èçú
qòðà ïðèõîä#õu
10
êú í~ìq âú öðêѓâь
ïîñëqøàòú ~ãî
б
Л. ХХІІ, ïðèáëèæè æg ñ#
1–8
ïðàçäьíèêú 
ïðhñíîêú íàðè
15
ö#~ìà" ïàñõà

20

25

30

205

è èñêàõq ñòàðh
èøèír æьðg÷ь
ñêr è êúíèæь
íèöè êàêî è ár
øà qáèëè áî"
õq áî ñ# ëþäèè "
âúëhçg æg ñîòî
íà âú èþäq ïðî
çrâà~ìàãî ñêà
ðèîòà " ñqmà ^ ÷è
ñëà ^ äâîþ íà äg
ñ#òg" è øgäú ãëà
ñòàðhèøèíàìú
æьðg÷ьñêrìú
è êúíèæíèêî
ìú è âî~âîäàìЪ
êàêî èìú ïðhäà
ñòè è " è âúçäðà
äîâàøà ñ# è ñâh

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

152
а
35
màøà ~ìq äàòè
ñðgáðî " è îáhmà
øà è èñêàøg ïîä
áьíà âðgìgíg " äà
è ïðhäàñòь ágç
40
íàðîäà " ïðèäg æg
äíѓь îïðhñíîêú
âú íь æg ïîäîáíî
áh æьðhòè ïà
ñõq " è ïîñëà ïgТðà==
45
èîàíà ðgêú " øg
äúøà qãîòîâà
èòà íàìú ïàñõq
äà þ "ìr "
ñq "âѓ¶" ~óà ^ ëîó
Л. ХХІІ, 50 Рg ãѓь ïðèòú÷þ
19–29
ñèþ " qïîäîáè
ñ# öðòâî íáñíî
~ çgðíq ãîðqmь
íq " èæg ïðè~
55
ìú ÷ëâêú âúâg
ðæg âú îãðàäú ñâî
è " âúçäðàñòg è
б
ár " äðhâî âgëè
êî " è ïòèö# íáѓñь
60
ír" âúñgëèøà
ñ# âú âhòâè ~ãî "
è ïàêr ðg÷g êîìu
qïîäîáëþ öðòâî
áæь~ " ïîäîáíî ~
65
ñòь êâàñq " èæg
ïðè~ìúøè ægíà
ñúêðr âú ìqöh
òðè ïîëúñïqäь
" " äîíägæg âúñêè
70
ñg âñg " è ïðîõîæà
øg ñêâîçh ãðàär
è âñè q÷# " è øg
ñòâь" òâîð# âú

75

80

85

90

95

100

105

110

206

è~ðëìú " ðg÷g æg
íhêòî êú í~ìu
ãѓè àmg ìàëî ~ñТь
ñïñàþmèõú ñ# "
îíú æg ðg÷g êú íè
ìú " ïîäâèçàèòg
ñ# âúíèòè ñêâî
152 зв.
а
çh òhñíà" âðà
òà " ãëþ âàìú " "
êî ìíîçè âúçè
mþòь âúíèòè è
íg âúçìîãóòь "
^ígëh æg îóáî âú
ñòàíhòь ãíú äî
ìîó " è çàòâîðèТь
äâьðè è íà÷ьíh
òь âúíh ñòî"òè
è òëhmè âú äâьðè
ãëѓþmg ãѓè ãѓè ^âgðь
çè íàìú è ^âh
màâú ðg÷hòь èìЪ "
íg âhäh âàñú ^êu
äq ~ñòg " òîãäà
íà÷ьíqòь ãëàòè
"õîìú ïðhäú òî
áîþ è ïèõîìú " è
íà ñògãíàõú íà
øèõú q÷èëú ír
~ñè " è ðg÷gòь ãëþ
âàìú íg âhäh âà
б
ñú ^êqäq ~ñòg "
^ñòqïèòg ^ ìg
íg âñè ähëàògëè
íg ïðàâèè " òq áq
ägòь ïëà÷ь è ñêðь
ægòú çqáîìú
~ãäà qçðèòg à
âðàìà èñàêà " è "
êîâà " è âñ# ïððêr
âú öðòâьè áæьè "

Добрилове Євангеліє 1164 року

115

äú " è ñhâgðà è qãà "
è âúçë#ãqòь
âú öðòâьè áæьè "

âàìú æg èçãîíè
ìîìú " è ïðèäqТь
^ âúñòîêú è çàïà

Примітки. 45. Перед першим словом пропущено è. Результат стягнення або
гаплографії. 89–90. Пор. у Мстиславовому Євангелії íà÷ьígòg. 100. Тобто ñòьãíàõú,
ñòúãíàõú „”«вулицях». 110 –111. Можна ділити: àâðàìà è ñàêà. è"êîâà.

М. VІІІ,
11–21
5

10

15

20

25

153
б
âú ïîíg "ãѓ¶" íg " ^ ëq
Âú îíî " ïðèäîøà
ôàðèñhè êú ¶ñq "
è íà÷#øà ñúâú
ïðàøàòè ñ#
ñú íèìь ïðî
ñ#mg ^ í~ãî çíà
ìgíь" ñú íáñg " èñêu
øàþmg è " âúçäú
õíqâú äõîìь ãëѓ#
÷òî ðîäú ñg çíàìh
íь" èmgòg " ïðàâî
ãëþ âàìú àmg äà
ñòь ñ# ðîäq ñgìq
çíàìgíь~ " è îñòà
âèâú " âúëhçg ïà
êr âú êîðàáëь " è è
153 зв.
а
äg íà îíq ñòðàíu
è çàárøà âьç#
òè õëhár " ðàçâh
~äèíîãî õëháà íg
èìh"õq ñú ñîáî
þ âú êîðàáëè è íg
ïðhñòà"øg èìú
ãë" " ñìîòðèòg
áëþähòg ñ# ^ êâà
ñà ôàðèñhèñêà è
ñàäqêgèñêà " è ^
êâàñà èðîäîâà " è

30

35

40

45

50

55

ïîìrøë#õq
äðqãú êú äðqãu
ãëþmg "êî õëháú
íh èìàìú " è ðà
çqìhâú ¶ñú ãëà
èìú " ÷òî ïîìr
øë"~òg "êî õëh
áú íg èìàòg " íg q
ëè ÷þ~òg è ðàçq
ìh~òg " è ~mg ëè
îêàìgígíî ñðäög
б
âàøg " î÷è èìq
mg íg âèäèòg " q
øè èìqmg íg ñëû
øèòg " è íg ïîìíè
òg ëè ~ãäà ï#òь
õëháú ïðhëîìè
õú ï#òè òrñ#
mь êîëèêî êîøь
ïîëíú qêðqõú
âúç#ñòg " ãëàøà
~ìq äâàíàäg
ñ#òg " à ~ãäà ñgäь
ìь ÷gòrðgìú
òrñ#màìú " êî
ëèêî êîøьíèöь
èñïîëíь qêðq
õú âьç#ñòg " îíè
æg ðgêîøà ñhäìь
è ãëg èìú " êà
êî íg ðàçqìhgТg "

Примітки. 11. Потрібно èmgòь. 23. Пор. ïðhmààøg в Мстиславовому Євангелії. 38.
Пор. àmg ëè в Мстиславовому Євангелії.

207

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

М. ІХ,
10–16

5

10

15

154 зв.
а
âú ÷g " ãѓ¶ " íg " ^ ëîó
Âú îíî " îóägðæà
øà îó÷gíèöè ñëî
âî ¶ñîâî âú ñgág "
ñúâîïðàøà
þmg ñ# " ÷òî ~
ñòь ~æg èç ìgðú
òârõú âúñêðьñíu
òè " è âúïðàøàõîó
б
òè è ãëþmg""êî
ãëþòь êúíèæьíè
öè " "êî èëьè ïîäî
áà~òь ïðèòè ïðh
æg " îíú æg ^âhmà
âú ðg÷g èìú " èëь
" îóáî ïðèøgäú ïðg
æg îóñòðîèòь âñg "
êàêî ~ñòь ïèñàíî "
î ñíîó ÷ëâ÷ьñòh "
äà ìíîãî ïîñòðà

20

25

30

35

40

æhòь è èñêîóñ#
òè è " íî ãëþ âàìú
"êî èëь" ïðèäg "
è ñúòâîðèøà ~ìu
~ëèêî õîòhøà "
"êî æg ~ñòь ïèñà
íî î íhìь " è ïðè
øgäú êú îó÷gíèê
ìú âèäh íàðîäú
ìíîãь î íèõú è
êíèæьíèêr ñú
âúïðàøàþmà ñ#
155
а
ñú íèìè " è àáь~
âgñь íàðîäú âèäh
âúøg è îóæàñîøà
ñ# " è ïðèðèmþmg
öhëîâàõîóòè è "
è âúïðîñè êúíèæь
íèêr ÷òî ñúâú
ïðàøà~òg ñ# âú
ñgág "

Примітка. 24. Пор. õîò#àøg в Мстиславовому Євангелії.

М. ХІІІ,
31–37

5

10

170 зв.
а
âú ÷g "çѓ" íg " ^ ìàð "
Рg " ãѓь ñâîèìú îó
íáѓî è çgìë"
ïðhèähòь " à ñëî
âgñà ìî" íg ìè
ìîèäîóòь à w¨
äѓíè òîìь è î
÷#ñh íèêòî æg
íg âhñòь íè àíãëè
èæg ñîóòь íà íáѓñh
õú " íè ñíú íú òî÷ь
þ îöѓь ~äèíú " áëþ
ähòg ñ# áúäèòg

15

20

25

208

è ìîëèòg ñ# íg âh
ñòg áî êîãäà âðh
ì# áîóägòь "êî
æg ÷ëâêú ^õîä# î
ñòàâèòь äîìú ñâî
è " è äàâú ðàáîìú
ñâîèìú âëàñòь è
êîìîóæьäî ähëî
б
ñâî~ " è âðàòàðó ïî
âgëh äà áúäèòь "
áúäèòg îóáî "êî
íg âhñòg êîãäà ãѓь
âú äîìú ïðèähòь
âg÷gðú ëè èëè ïîëu
íîmè " èëè âú êîó

Добрилове Євангеліє 1164 року

30

35

ðr ïîþmà " èëè çà
îóòðà " äà ïðèøgäú
âúígçàïîó îáð#
mgòь âr ñï#mà à
~æg âàìú ãëþ âñh
ìú áúäèòg " á#øg
áî ïàñõà è îïðhñíú
öè ïî äâîó äѓíьþ è

40

ñêàõîó ñòàðhèøè
ír æьðg÷ьñêr " è
êúíèæьíèöè " êà
êî ëgñòьþ ~ìúøg
qáьþòь " ãëàõq
íú íg âú ïðàçäьíè
êú " ~äà êàêî áq
ägòь ïëèmь ëþägì "

Примітки. 3. Пор. ïðhèägòь у Мстиславовому Євангелії. 10. У слові íè букви í на
фотокопії не видно.

186
б
Л. ХХІІІ, Eãäà æg ïðèäîøà
33, 44–51 íà ìhñòî íàðèö#
~ìî~ êðàíь~âî
òîó ðàñï#øà è "
187
а
5
áh æg "êî ãîäè
íà øgñòà" " è òь
ìà ár " ïî âñgè çg
ìëè " äî ägâ#òr
" " ñëѓíög ïîìgð÷g
10
è çàâhñà öðêîâь
íà" ðàçäьðà ñ#
íà äâî~ ^ âgðõîó
äî äîëîó è âúçãëà
øь ãëàñîìь âgëè
15
êîìь ðg÷g î÷g âú
ðîóöh òâîè ïðhäà
þ äõú ìîè " è ñg ðgêЪ
èçäúøg âèähâú
æg ñîòьíèêú ár
20
âúøg~ ïðîñëàâè
áѓà ãë" " âú èñòè

25

30

35

40

íîó ÷ëѓâêú ñg ïðà
âьägíú áh è âñè
ïðèøgäúøg íà ïî
çîðú âèä#mg ár
âúøg~ " áèþ””№mg âú
ïgðñè ñâî" âúçâðà
б
màõîó ñ# " ñòî"õu
æg âñè çíà~ìèè
~ãî èçäàëg÷# " è
ægír âúøgäúøà
" ñ íèìь ^ ãàëèëg
" " çьð#mg ñèõú " è
ñg ìîóæь èìgíg
ìь èîñèôú " ñúâh
òьírêú ñrè è ìîó
æь áëãú è ïðàâь
ägíú " ñь íg áh ïðè
ñòàëú ñúâhòh è
õú " ^ àðèìàôh
" ãðàäà æèäîâь
ñêà " èæg ÷#"øg è
òú öðòâà áѓæь" "

Примітка. 39. У Мстиславовому Євангелії після слова ñúâhòh йдуть слова: è
äh"íèè.

209

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

Мт. VІ,
1–13

5

10

15

20

25

30

35

187
а
ñîó " ñrðîïîó " ^ ìà
Рg ãѓь ñúìîòðè
æg ìëòúí"
âàøg" íg òâîðè
òg ïðhäú ÷ëâѓêr
äà âèäèìè áu
б
ägòg èìè " àmg ëè
æg íè " ìьçär íg è
ìàòg îòь îö# âà
øgãî èæg ~ñòь íà
íáñgõú " ~ãäà îó
áî òâîðèøè ìëòr
íþ íh âúñòðîóáè
òg ïðhäú ñîáîþ "
êî è ëèögìhðè òâî
ð#òь " âî ñáîðè è íà
ñògãíàõú äà ïðî
ñëàâ#òь ñ# ^ ÷ëâêЪ "
ïðàâî ãëþ âàìú
ïðèèìîóòь ìь
çäîó ñâîþ " ògág æg
òâîð#mþ ìëòr
íþ äà íg ÷þgòь øþ
èö# òâî" "æg òâî
ðèòь ägñíèö# òâî
" " äà áîóägòь ìè
ëîñòríè òâî" âú
òàèíh è îöь òâî
è âèä# ò# âú òà
187 зв.
а
èíh âúçäàñòь
ògág "âh " è ~ãäà
ìîëèøè ñ# íg áîó
äè àêr ëèögìh
ðè " "êî ëþá#òь íà
ñúáîðèmèõú è ñòg
ãíàõú " è íà ðàñ
ïîóòьèõú ñòî"
mg ìîëèòè ñ#

40

45

50

55

60

65

70

75

210

äà "â#òь ñ# ÷ëî
âhêîìú ïðàâî
ãëþ âàìú "êî ïðè
èìîóòь ìьçäîó
ñâîþ " òr æg ~ãäà
ìîëèøè ñ# âú
ëhçè âú êëhòь
ñâîþ " è çàòâîðè
äâьðè ñâî" " è ïî
ìîëè ñ# îöþ òâî
~ìîó âú òàèíh "
è îöь òâîè âèä#
ò# âú òàèíh âú
çäàñòь ògág "âh "
б
ìîë#mg æg ñ# íg
ëèxî ãëòg "êî æg
è "çr÷ьíèöè "
ìьí#òь áî ñ# âú ìí
çh ãëàíьè ñâî~ìь
îïðàâьäàíè áîó
äîóòь " íg ïîäîáè
òg ñ# èìú " âhñòь
áî îöѓь âàøь èõú
æg òðháîó~òg ïðh
æg ïðîøgíь" âà
øgãî " òàêî áî ìî
ëèòg ñ# âr " Î÷g
íàøь èæg ~ñè íà
íágñgõú äà îñòè
òь ñ# èì# òâî~
äà ïðèägòь öðòâь
~ òâî~ äà áîóäg
òь âîë" òâî" à
êî íà íáѓñè è íà çg
ìëè õëháú íà
øь äîñòîèíú äà
æь íàìú äíь è
188
а
^ïîóñòè íàìú
äîëãr íàøà " "

Добрилове Євангеліє 1164 року

80

êî è ìr ^ïîómà
~ìú äîëúæьíè
êîìú íàøèìú "
è íh âúâgäè íàñú
âú èñêîóñú " íú è

85

çáàâè íàñú ^ ëu
êàâàãî " "êî òâî
~ ~ñòь öðòâî è ñè
ëà è ñëàâà " âú âh
êr àìèíь "

Примітки. 2. Потрібно ìëòrí". 21. У другому слові на фото не видно
надрядкової букви ñ. 16, 34. Пор. у старослов’янських пам’ятках въ стъгнахъ, але у
Мстиславовому Євангелії – на ñòьãíàõú.

Й. ХІ1,
21–45

5

10

15

20

25

195
а

ðg
÷g æg ìàðôà êú ¶ñu
ãè " àmg ár ñäg ár
ëú íg ár qìgðëú
áðàòú ìîè " ír
б
í" âhìь "êî ~ãî
æg êëèæäî ïðîñè
øè ^ áѓà " äàñòь òg
ág " ãëѓà ~è ¶ñѓú âúñêðь
ñíhòь áðàòú òâî
è " ãëà ~ìq ìàðôà
âhìь "êî âúñêðь
ñíhòь âî âúñêðь
ñhíь~ âú ïîñëh
äíèè äíь " ðg÷g æg
¶ѓñú àçú ~ñìь âúñðь
ñhíь~ è æèâîòú
âhðq"è âú ì# à
mg qìðhòь îæè
âhòь " è âgñь æèâr
è âhðq"è âú ì#
íg qìðhòь âú âh
êr " èìgøè ëè âh
ðq ñgìq " ãëà ~ìq
~è ãè àçú âhðîâà
õú " "êî òr ~ñè õñѓú
ñíú áæèè ãð#är
è âú ìèðú " è ñg ðg

30

35

40

45

50

55

211

195 зв.
а
êúøè èäg è ïðè
çúâà ìðьþ ñgñòðu
ñâîþ îòàè " ðgêú
øè q÷èògëь ñg ~ñТь
è çîâgòь ò# îíà
æg "êî qñërøà
âúñòà ñêîðî è èäg
êú í~ìq íg q
æg áh ïðèøgëú ¶ñѓú
âú âgñь íú áh íà
ìhñòh è ~mg è
äg æg ñúðhòg è ìà
ðôà " æèäîâg æg è
æg ñú í~þ âú äîìu
qòhøàþmg þ
âèähâúøg ìðьþ
"êî ñêîðî âúñòà
âúøè èçèäg è
äîøà âú ñëhäú
ãëþmєєg "êî èähòь
íà ãðîáú äà ïëà÷g
òь ñ# òîó " ìðь"
æg "êî ïðèäg èäg
б
æg áh ¶ñѓú " âèähâЪ
øè ïàäg ~ìîó íà
íîãîó ãëþmè ~ìu
ãè àmg ár ñäg ár
ëú íg ár áðàòú
ìîè îóìgðëú " ñѓú

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

60

65

70

75

80

85

90

æg "êî âèäh þ ïëà
÷þmþ ñ# " è ïðè
øgäúøà" ñú í~
þ æèäîâr ïëà÷ó
mà ñ# " çàïðhòè
äõq è âúçì#
òg ñ# ñàìú è ðg÷g
êäg ïîëîæèñòg è
ãëѓàøà /~ìîó ãè "
ïðèäè è âèæь è
ïðîñëьçè ñ# ñѓú
ãëѓàõîó æg æèäî
âg " âèæь êàêî ëþ
á#øgòè è äðîó
çèè æg ^ íèõú
ðgêîøà " íg ìîæg
òь ëè ñь ^âgðçr
196
а
è î÷è ñëhïьöþ
äà è ñь íg îóìðh
òь " ñѓú æg ïàêr
ïðhò# âú ñgág ïîè
äg êú ãðîáîó " áh
æg ãðîáú è êàìg
íь ëgæàøg íà í~
ìь " ãëà ñѓú âúçь
ìhòg êàìgíь
ãëѓà ~ìîó ìàðôà
ãè îóæg ñìgðäè
òь " ÷gòrðè áî äíè
ñîóòь " ãëà ~è ñѓú
íg ðgêîõú ëè òè
"êî àmg âhðîó~
øè îóçьðèøè ñëà

95

100

105

110

115

120

âîó áæьþ âьç#
øà êàìhíь
ñѓú æg âúçâgäú î
÷è ñâîè ãîðh è ðg
÷g î÷ѓg õâàëîó òg
ág âúçäàþ „"êî îó
ñërøà ì# " àçú
б
æg âèäh "êî âñg
ãäà ìgíg ïîñëîó
øà~øè " íú íàðî
äà ðàäè ñòî"mà
ãî îêðòú ðgêîõú "
äà âhðîó èìîóòь
"êî òr ì# ïîñëà
è ñg ðgêú ãëàñîìь
âgëèêîìь âîçâà
ëàçîðþ ãð#äè âî
íú " è àáь~ èçèäg
îóìgðøèè ñúâ#
çàíú îóêðî~ìь
ðîóêàìà è íîãà
ìà " è ëèög ~ãî îó
áðîóñîìь îá#çà
íî " ãëà èìú ñѓú
ðàçäðhøèòg è è
íg ähèòg ~ãî èòè
ìíîçè æg ^ äîâú
ïðèøgäúøg êú
ìðѓьè " è âèähâú
øg ~æg ñúòâîðè ñú
196 зв.
а
âhðîâàøà âú íь "

Примітки. 20. Пор. âñ#êú æèârè в Мстиславовому Євангелії. 75. Пор. î÷è
ñëhïîîóìîó ñúòâîðèòè в Мстиславовому Євангелії. 98. Пор. àçú æg âhä#àõú у
Мстиславовому Євангелії. 117. Потрібно ^ æèäîâú. Пор. îòú èîóähè у
Мстиславовому Євангелії.

212

Добрилове Євангеліє 1164 року

Мт. ХХІ,
6–11

5

10

15

196 зв.
б
øgäúøà æg îó÷g
íèêà ñúòâîðèñòà
"êî æg ïîâgëh è
ìà ñú " ïðèâgäî
ñòà îñë# è æðhá#
è âúçëîæèøà âg
ðõîó ðèçr ñâî" "
è âúñhäg âgðõîó è
õú ìíîçè æg íà
ðîäè ïîñòèëàõîó
ðèçr ñâî" ïî ïîó
òè " äðîóçèè æg
ðhçàõîó âhòâè
^ äðhâà " è ïîñòè
ëàõîó ïî ïîóòè
íàðîäè æg õîä#mè

20

25

30

197
а
è ïðhäú íèìь è
âú ñëhäú çúâàõîó
ãëþùg " îñàíà ñíѓîó
äâѓäâîó " áëíú ãð#
ärè âú èì# ãíg
îñàíà âú ârøíè
õú " âúøgäøþ æg
~ìîó âú è~ðëìú
ïîäâèæà ñ# âgñь
ãðàäú ãëѓ" êòî ñь
~ñòь " íàðîäè æg
ãëàõîó "êî ñg ~ñТь
ñѓú ïððêú èæg ^ íàçà
ðgôà ãàëèëhèñêà

Примітка. 30. Пор. íàçàðgfà в Мстиславовому Євангелії.

200
б
âú ïîíg " âg " ñòðír
" íg "~ó" ^ ìàòf̩ "
Мт. ХХІV, âú îíî " ñhä#mó
3–2
ñѓîó íà ãîðh ~
ëgîíьñòhè " ïðè
ïðèñòîóïèøà êú
5
í~ìîó îó÷g
íèöè ~ãî ãëþmg ïî
âhæь íàìú êîãäà
ñè áîóäîóòь " è ÷òî
~ñòь çíàìhíь~
10
òâî~ãî ïðèøgñòâь
" è êîíь÷èíà âh
200 зв.
а
êîó " è ^âhmàâú
ñú ðg÷g èìú " áëþ
ähòg ñ# äà íèêòî
15
æg âàñú íg ïðhëь

20

25

30

35

213

ñòèòь " ìíîçè áî
ïðèäîóòь âú èì#
ìî~ ãëþmg " àçú ~
ñìь õñú " è ìíîãr
ïðhëьñò#òь îó
ñërøàòè æg èìà
òg áðàíè è ñër
øàíь" áðàíè âè
ä#mg íg îóæàñàè
òg ñ# " ïîäîáà~òь
áî âñhìú áròè
íú íg òîãäà áîóäh
òь êîíь÷èíà âúñТà
íhòь áî ñòðàíà íà
ñòðàíîó " è öðòâî íà
öðòâî " è áîóäîóòь
ãëàäè è ïàãîóár
è òðîóñè ïî ìhñТî
ìú " âñ# æg ñè íà
б
÷#ëî áîëhçígìЪ "
è òîãäà ïðhäàä#

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

40

45

50

55

60

65

70

75

òь âr âú ñêgðáь "
è îóáьþòь âàñú è
áîóägòg ígíàâèäè
ìè âñhìè ÷ëâêr
èìgíg ìî~ãî ðàäè
è òîãäà ñúáëàçí#
òь ñ# ìíîçè " è äðu
ãú äðîóãà ïðhäà
ñòь " è âúçígíàâè
äèòь äðîóãú äðîó
ãà " è ìíîçè ëúæè
è ïððöè âúñòàíîó
òь " è ïðhëьñò#òь
ìíîãr " è çà îó
ìíîægíь~ ágçà
êîíь" èñ#êíh
òь ëþár ìíîãr
õú " ïðhògðïhâr
è æg äî êîíьö# òú
ñïѓñgòь ñ# " è ïðîïî
âhñòь ñ# ~óàëь~
201
а
öðòâà ïî âñhè âñg
ë~íhè " âú ñúâh
ähògëьñòâî âñh
ìú "çrêîìú "
è òîãäà ïðèähòь
êîíь÷èíà " ~ãäà
æg îóçðèòg ìgðçî
ñòь è çàïîóñòh
íь~ " ðg÷gíîóþ
äàíèëîìь ïððêîìь
ñòî"mþ íà ìhñòg
ñòh " èæg ÷ьòhòь
äà ðàçîóìh~òь "
òîãäà ñîómèè âú è
þähè äà áhãàþòь
íà ãîðîó " è èæg íà
êðîâh äà íg ñúëà
ç#òь âьç#òè ~æg
~ñòь âú õðàìèíh

è èæg íà ñgëh äà íg
âúçâðàmà~òь ñ#
âúñï#òь âьç#òè
80
ðèçr ñâî~" " î ãî
201
а
ðg æg ígïðàçäьír
ìú è äî"mèìú âú
òr äíè " ìîëèòg
æg ñ# äà íg áîóäh
85
òь áhñòâî âàøg çè
ìh íè âú ñîóáîòu
[...] 227 зв.
б
~ó "ã" ^ ìàòf̩ "
Мт. ХХVІ, âú îíî " âîèíè g
57–75
ìúøg ñà " âgäî
øà êú êàè"
5
ôh àðõè~ðg
îâè èäg æg êíèæь
228
а
íèöè è ñòàðьöè ñЪ
áьðàøà ñ# " ïgòðú
æg ïî í~ìь èä#øg
10
èçäàëg÷# äî äâî
ðà àðõè~ðhîâà " è
âúøgäú âúíîóòðь
ñhä#øg ñú ñëîóãà
ìè " äà âèäèòь êî
15
íь÷èíîó " àðõè~
ðgè æg è ñòàðьöè
è âgñь ñáîðú èñêà
õîó ëúæà ñúâhäh
òhëьñòâà íà ñà "
20
"êî äà îóìîð#òь
è è íg îáðhòîøà "
ïîñëhäè æg äâà
ëúæà ñúâhähòg
ë" ïðèñòîóïëь
25
øà ðgêîñòà " ñь ðg÷g
ìîãîó ðàçîðèòè
öðêѓâь áæьþ è òðè
214

Добрилове Євангеліє 1164 року

30

35

40

45

50

55

60

65

ìè äíьìè ñúçäà
òè þ " è âúñòàâú
б
àðõè~ðgè ðg÷g ~ìu "
íè÷òî æg ëè íg ^
âhmàâà~øè ÷òî
ñè íà ò# ñâhäh
ògëьñòâîóþòь " ñú
æg ìîë÷#øg è ^
âhmàâú àðõè~ðg
è ðg÷g ~ìîó çàêëè
íàþ ò# áѓìь æèâr
ìь äà íàìú ðg÷g
øè àmg òr ~ñè õñú
ñíú áæèè " ãëà ~
ìîó ñѓú òr ðg÷g î
áà÷g ãëѓþ âàìú ^
ñgëh îóçðèòg ñíà
÷ëâ÷ьñêà ñhä#
mà î ägñíîóþ ñèër
è èäîómà íà îáëà
öhõú íáѓñírõú "
òúãäà àðõè~ðgè ðà
ñògðçà ðèçr ñâî"
ãë" "êî õîóëîó ðg
÷g " ÷òî è ~mg òðh
228 зв.
а
áîó~ìú ñúâhäh
ògë" " ñg írí" ñër
øàñòg õîóëîó ~ãî
÷òî ñ# âàìú ìíè
òь " îíè æg ^âh
màâúøg ðgêîøà
ïîâèígíú ~ñòь ñЪ
ìgðòè " òîãäà çà
ïëьâàøà ëèög ~
ìîó " è ïàêîñòè ~
ìîó " äh"õîó îâè
æg çà ëàíèòîó îóäà
ðèøà ãëþmg ïðîðь
öè íàìú õѓg êòî ~

70

75

80

85

90

95

100

105

ñòь îóäàðèârè ò#
ïgòðú æg âúíh ñh
ä#øg íà äâîðh è
ïðèñòîóïè êú íg
ìîó ~äèíà ðàár
íè ãëþmè " è òr
áh ñú ñîìь ãàëèëh
èñêrìь " îíú æg
^âgðæg ñ# ïðhäî
б
âñhìè ãë" íg âh
äh ÷òî ãë~øè è øg
äúøó æg ~ìîó âú
âðàòà îóçðh ~ãî äðu
ãà" " è ãëѓà èìú òîó
è ñь áh ñìь àçà
ð#íèíîìь " è ïà
êr ^âgðæg ñ# ñú
êë"òâîþ "êî íg
çíàþ ÷ëâêà " íg ïî
ìíîãîó æg ïðèñòu
ïëьøg ñòî"mèè
ðgêîøà ïgòðîâè
âú èñòèíîó è òr
^ íèõú ~ñè " èáî
ágñhäà òâî" "
âh ò# òâîðèòь
òîãäà íà÷# ðîòè
òè ñ# è êë#òè
ñ# "êî íg çíàþ
÷ëѓâêà " è àáь~ êu
ðú âúñïh " è ïîì#
íîó ïgòðú ãëú ñî
229
а
âú èæg ðg÷g ~ìîó
"êî ïðhæg äàæg
êîóðú íg âúñïî~
òь òðèøäà ^âg
ðægøè ñ# ìgíg è
èøgäú âîíú ïëà
êà ñ# ãîðêî :" " "

Примітка. 80–81. Потрібно íàçàð#íèíîìь. На фото перед à початку слова видно
якийсь невиразний знак.
215

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

Мт. ІІІ,
1–11
5

10

15

20

25

30

35

256
а
Сîó " ïðh ïðîñâhmgíь
~ìь " ~óà . ^ ìàòf "
Âú îíî " ïðèäg èîà
íú êðòëь ïðîïî
âhäà" âú ïîóñТr
íè æèäîâñòg
è. ãë# ïîêàèòg ñ#
ïðèáëèæè áî ñ# öðь
ñòâî íáíî~ ñь áî ~
ñòь ðg÷gírè èñàè
~ìь ïððêîìь ãëѓþ
mèìь " ãëà âúïьþ
màãî âú ïîóñòríè
îóãîòîâàèòg ïîóТь
ãíь ïðàâr òâîðèòg
ñòьç# ~ãî " òú æg
èîàíú èì#øg ðèçu
ñâîþ ^ âëàñú âgëь
áëîóæь " è ïî"ñú u
ñíь"íú î ÷ðhñëh
256
б
õú ~ãî " "äь ~ãî
áh ïðîóçè è ìgäú
äèâèè " òîãäà èñõî
æàøg êú í~ìîó è~ðëì
è âñ# æèäîâьñêà"
è âñ# ñòðàíà è~ðäà
íьñêà" è êðьmàõîó
ñ# âú ðhöh è~ðäàíh
^ í~ãî " èñïîâhäàþ
mg ãðhõr ñâî" " âè
ähâú æg ìíîãr ôà
ðèñh" è ñàäîóêg"
ãð#äîómà íà êðьmg
íь~ " è ðg÷g èìú " ðîäè
~õèäíîâè êòî ñúêà
çà âàìú îóáhæàòè
^ áîóäîómàãî ãíh
âà " ñúòâîðèòg îóáî
ïëîäú äîñòîèíú ïî

40

45

50

55

60

М. І,
1–8
65

70

75

216

êà"íьþ " è íg íà÷è
íàèòg ãëàòè âú ñgág
"êî îö# èìàìú à
âðàìà " ãëþ áî âàìú
256 зв.
а
"êî ìîægòь áѓú ^
êàìgíь" ñgãî âúñТà
âèòè ÷#äà àâðàìu
îóæg áî ñgêèðà ïðè êî
ðgíè äðhâà ëgæèòь "
âñg îóáî äðhâî ~æg
íg ñúòâîðèòь ïëîäà
äîáðà " ïîñhêà~òь
ñ# è âú îãíь âúìgmg
òь ñ# " àçú áî êðьmà
þ âr âîäîþ âú ïîêà
"íь~ " ãð#ähòь æg
ï ìíh êðhïëèè
ìgíg ~ñòь ~ìîó æg
íhñìь äîñòîèíú ñà
ïîãà ïîígñòè òú
âr êðòèòь äõìь "
Íg " ïðh ïðîñâhmgíьg
ìь " ~óà " ^ ìàðê
Íà÷#ëî ~óàëь" ñîѓó
õâà ñíà áæь" "
êî æg ~ñòь ïèñàíî
âú ïððöhõú " ñg àçЪ
б
ïîñëþ àíѓãëà ìî~ãî
ïðhäú ëèögìь òâî
èìь " ãëà âúïьþmà
ãî âú ïîóñòríè îó
ãîòîâàèòg ïîóòь
ãíь ïðàâr òâîðèТg
ñòьç# ~ãî " ár îà
íú êðò# âú ïîóñòr
íè è ïðîïîâhäà"
êðьmgíь~ ïîêà"
íьþ " âú îñòàâë~íь
~ ãðhõîâú èñõîæà
øg êú í~ìîó âñ# æè

Добрилове Євангеліє 1164 року

80

85

90

95

100

Íà âg÷gðíè ñòѓãî ïðîñâg
mgíь" " ~óà " ^ ëîóê.

äîâьñêà" ñòðàíà
è è~ðëìë"íg " è êðь
màõîó ñ# âñè âú è
~ðäàíh ^ ígãî èñïî
âhäàþmg ãðhõr
ñâî" " á#øg æg èîàíЪ
îáëh÷gíú âëàñr
âgëьáîóæè è ïî"
ñú îóñьíь"íú î ÷ðh
ñëhõú ~ãî " è "ärè
257
а
ïðîóãr è ìgäú äè
âèè " è ïðîïîâhäà
øg ãë" ãð#ähòь êðg
ïëèè ìgíg âú ñëh
äú ìgíg " ~ìîó æg
íhñìь äîñòîèíú
ïîêëîíь ñ# ðàçäðh
øèòè ðgìgíg ñàïî
ãîó ~ãî " àçú îóáî êðь
màþ âr âîäîþ à òЪ
êðьñòèòь âr äõî
ìь ñòѓìь

5

10

15

217

Âú ëh sЌ. è. õ. îЃâ íàï(è)
ñàír árøà êíèãr ... ìö#
àâúãЃîó " âú " sЃê
äíь ìíîþ ãðhøьír
ìь ðàáîìь " è äь"êî
ìь ñòõú àïëú êîñò#
íòèíîìь à ìèðьñêr
äîáðèëî " ñgìgîíîó
(ïî)ïîâè " ñòãî èîàíà
ïðò÷à " à áðàòь" è
îöè " àæg âr êäg êðè(âî)
à èñïðàâèâúøg ÷ьòh
òg æg à íg êëьíhòg
"êî æg ðàäîó~òь ñ#
(æ)gíèõú î ígâhñòh
òàêî ðàäîó~
òь ñ# ïèñg
öь âèä# ïîñë(h)
äьíèè ëèñòú "

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

«СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»
КІНЦЯ 80-Х РОКІВ ХІІ СТ.
ЗА ПЕРШОЮ ПУБЛІКАЦІЄЮ 1800 РОКУ
Глибокопоетичний знаний твір про похід новгород-сіверського князя Ігоря
Святославовича на половців 1187 р. та його наслідки. Автор поеми й місце
написання пам’ятки при збереженому тексті не зазначені, тому про локалізацію
пам’ятки та про творця її висунуто багато гіпотез. (Див.: Булахов М. Г. «Слово о
полку Игореве» в литературе, искусстве, науке: Краткий энциклопедический
словарь» (Минск, 1989), «Энциклопедия “Слова о полку Игореве”»/ В 5-и томах
(СПб., 1995). Відкрив пам’ятку в 90-их роках ХVIII ст. граф О. Мусін-Пушкін,
котрий придбав колекцію рукописів Спасо-Ярославського монастиря, серед
яких виявилася й книга «Хронограф», у кінці якої містилось «Слово о полку
Ігоревім». Під час пожежі в Москві, окупованої військами Наполеона в 1812 р.,
разом із бібліотекою О. Мусіна-Пушкіна манускрипт «Слова» згорів. Основним
списком пам’ятки треба вважати перше її видання 1800 р. (Москва), що його
підготував власник рукопису за участю М. Бантиша-Каменського та
О. Малиновського. Другий список пам’ятки – копія, зроблена для цариці
Катерини ІІ (див. його факсимільне видання в Москві, 1954 р.). О. МусінПушкін писав, що за почерком і папером текст, який був у його розпорядженні,
треба віднести до кінця ХІV – початку ХV ст. На основі особливостей
орфографії виданого тексту більшість дослідників «Слова» вважають, що в
О. Мусіна-Пушкіна був текст ХV – ХVІ ст. Оскільки в ньому спостерігаються
написання ø на місці ñ, ö на місці ÷, допускається, що пам’ятку переписано у
Пскові або на Псковщині. Перші дослідники й видавці поеми не були в змозі
адекватно прочитати давній текст, тому в публікації 1800 р. і в катерининській
копії багато так званих «темних місць», над якими дослідники працюють
донині.
При відсутності старовинного тексту ХV – ХVІ ст. з різних міркувань
окремі вчені скептично висловилися щодо давності поеми (А. Мазон та ін.),
висувалися твердження про те, що пам’ятка є фальсифікатом ХVІІІ ст.
(О. Зимін), проте їхні аргументи непереконливі.
Уривок із пам’ятки друкуємо з першого видання, яке має заголовок:
«Ироическая пhснь о походh на половцовъ удhльнаго князя НовагородаСhверскаго Игоря Святославича, писанная стариннымъ русскимъ языкомъ въ
исходh ХІІ столhтія съ переложеніемъ на употребляемое нынh нарhчїе»
(М., 1800).

218

«Слово о полку Ігоревім» кінця 80-х років ХІІ ст. …

5

10

15

20

25

30

35

40

Ярославнынъ
гласъ слышитъ: зегзицею незнаемъ, рано кычеть: полечю, рече, зегзицею по
Дунаеви; омочю бебрянъ
рукавъ въ Каялh рhцh,
утру Князю кровавыя его
раны на жестоцhмъ его
тhлh. Ярославна рано плачетъ въ Путивлh на
забралh, аркучи: о вhтрh!
вhтрило! чему Господине
насильно вhеши? Чему мычеши Хиновьскыя стрhлкы
на своею не трудною крилцю на моея лады вои?
Мало ли ти бяшетъ горъ
подъ облакы вhяти, лелhючи корабли на синh морh? Чему Господине мое
веселїе по ковылїю развhя?
Ярославна рано плачеть
Путивлю городу на заборолh, аркучи : о Днепре
словутицю! ты пробилъ
еси каменныя горы сквозh землю Половецкую.
Ты лелhялъ еси на себh
Святославли носады до
плъку Кобякова: възлелhй.
господине мою ладу къ
мнh, а быхъ неслала къ
нему слезъ на море рано.
Ярославна рано плачетъ
къ Путивлh на забралh,
аркучи: свhтлое и тресвhтлое слънце! всhмъ тепло и красно еси: чему
господине простре горячюю свою лучю на ладh
вои? въ полh безводнh жаждею имь лучи съпряже тугою имъ тули

45

50

55

60

65

70

75

80

85

219

затче.
Прысну море полунощи;
идутъ сморци мьглами;
Игореви Князю Богъ путь
кажетъ изъ земли Половецкой на землю Рускую,
къ отню злату столу.
Погасоша вечеру зари:
Игорь спитъ, Игорь бдитъ,
Игорь мыслїю поля мhритъ отъ великаго Дону
до малаго Донца. Комонь
въ полуночи. Овлуръ
свисну за рhкою; велить
Князю разумhти. Князю
Игорю не быть: кликну
стукну земля; въшумh
трава. Вежи ся Половецкїи
подвизашася; а Игорь
Князь поскочи горнастаемъ
къ тростїю, и бhлымъ
гоголемъ на воду;
въвръжеся на бръзъ комонь, и скочи съ него босымъ влъкомъ, и потече
къ лугу Донца, и полетh соколомъ подъ мьглами избивая гуси и лебеди,
завтроку, и обhду и ужинh. Коли Игорь соколомъ
полетh, тогда Влуръ
влъкомъ потече, труся
собою студеную росу;
претръгоста бо своя бръзая комоня. Донецъ рече:
Княже Игорю! не мало
ти величїя, а Кончаку нелюбїя, а Руской земли веселіа. Игорь рече, о Донче! не мало ти величїя,
лелhявшу Князя на влънахъ, стлавшу ему зелhну траву на своихъ
сребреныхъ брезhхъ, одhвавшу его теплыми мъгла-

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

90

95

100

105

110

115

120

ми подъ сhнїю зелену древу; стрежаше е гоголемъ
на водh, чайцами на струяхъ, Чрьнядьми на ветрhхъ. Не тако ли, рече, рhка Стугна худу струю
имhя, пожръши чужи ручьи, и стругы ростре на кусту? Уношу Князю Ростиславу затвори Днhпрь темнh березh. Плачется мати
Ростиславя по уноши
Князи Ростиславh. Уныша
цвhты жалобою, и древо
стугою къ земли прhклонило, а не сорокы втроскоташа. На слhду Игоревh hздитъ Гзакъ съ Кончакомъ. Тогда врани не
граахуть, галици ломлъкоша, сорокы не троскоташа, полозїю ползоша
только, дятлове тектомъ путь къ рецh кажутъ, соловїи веселыми
пhсьми свhтъ повhдаютъ.
Млъвитъ Гзакъ Кончакови: аже соколъ къ гнhзду
летитъ, соколича ростhляевh своими злачеными
стрhлами. Рече Кончакъ
ко Гзh: аже соколъ къ
гнhзду летитъ, а вh соколца опутаевh красною
дивицею. И рече

125

130

135

140

145

150

155

Гзакъ къ Кончакови: аще
его опутаевh красною дhвицею, ни нама будетъ
сокольца, ни нама красны
дhвице, то почнутъ наю
птици бити въ полh Половецкомъ.
Рекъ Боянъ и ходы
на Святъславля пhстворца стараго времени Ярославля Ольгова Коганя
хоти: тяжко ти головы, кромh плечю; зло
ти тhлу, кромh головы:
Руской земли безъ Игоря.
Солнце свhтится на небесh, Игорь Князь въ Руской земли. Дhвици поютъ
на Дунаи. Вьются голоси
чрезъ море до Кїева.
Игорь hдетъ по Боричеву
къ Святhй Богородици Пирогощей. Страны
ради, гради весели, пhвше
пhснь старымъ Княземъ,
а по томъ молодымъ.
Пhти слава Игорю Святъславлича. Буй туру Всеволодh, Владимїру Игоревичу. Здрави Князи и
дружина, побарая за
христьяны на поганыя
плъки. Княземъ слава,
а дружинh Аминь.

Примітки. 18. Очевидно, в останньому слові помилка; потрібно горh. 36. У
першому слові друкарська помилка; треба въ. 97–98. «Темне місце» читають по-різному,
зокрема рострена к устью ... затвори днh при темнh березh; першу частину можна
зрозуміти й без кон’єктур, коли брати до уваги діалектне значення дієслова потерети
«поламати, потрощити, розбити» (див.: Онишкевич М. Й. Словник бойківських
говірок. – Ч. 2. – Київ, 1984. – С. 124, потерти «те саме» (закарпатські говори). У
пам’ятці ростерети – «розбити» (стругъ – «різновид човна»). 111. Можна читати
полозїе, зіпсоване полози~ «полози-змії». 132. Текст поділяють також: ходына,
інтерпретуючи його як антропонім – ім’я співця.
220

Устав князя Володимира про десятини, суди та про людей...

УСТАВ КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА
ПРО ДЕСЯТИНИ, СУДИ ТА ПРО ЛЮДЕЙ ЦЕРКОВНИХ
ХІ – ХІІ СТ. У СПИСКАХ ХІV – ХVІ СТ.
Під назвою Устав князя Володимира, чи Устав князя Володимира про
десятини, суди та про людей церковних, відома пам’ятка давнього церковного
права, котра формувалася від часів великого князя Володимира Святославича
(Хрестителя) (князював у Києві в 980 – 1015 роках) до початку або першої
половини ХІІ ст. Вона збереглася в кількох редакціях у понад 200 списках
ХІV – ХІХ ст. Найдавніший список так званої Синодальної редакції зберігся від
ХІV ст. як додаток до Новгородської кормчої 1280-их років. Одна з редакцій
Устава входить до складу списків Володимиро-Волинської кормчої, архетип
якої внесено до тексту номоканона, переписаного в 1286 р. у ВолодимиріВолинському на замовлення князя Володимира Васильковича.
Тексти зазначених редакцій друкуються за публікацією Я. М. Щапова в
книзі «Древнерусские княжеские уставы ХІ – ХV вв.» (М., 1976). Зауважимо,
що в ньому надрядкові букви внесено в рядок і набрано курсивом, а в круглих
дужках наведено літери, яких немає в манускрипті. Букви й текст, написані
киновар’ю, передаються півжирним шрифтом.
Оригінал Синодального списку ХІV ст. зберігається в Державному
історичному музеї в Москві, шифр: Син. 132. Оригінал публікованого списку
ХVІ ст. Волинської редакції Устава князя Володимира зберігається в Російській
національній бібліотеці в Санкт-Петербурзі, шифр: Погод. 234.
[...] 628

5

10
ств. 2

15

Оуставъ с(вя)т(о)го кн(я)з# Во|лодимира, кр(е)стивша|го
Роусьскоую землю, | w ц(ерк)о(в)нrхъ соудhх.
[1] Въ им# w(т)ца, и с(r)на, и с(вя)т(о)го д(у)ха.
[2] Се "зъ, | кн#зь Василии, на|рица~мr Володї|миръ, сrнъ
С(вя)тославль, | вноукъ Игоревъ, бла|женr" кн#гини W|лгr,
въспри"лъ ~смь | с(вя)то~ кр(е)щ(е)ни~ wт грець|скаго ц(а)р#
и wт Фоти# | патриарха ц(а)регородь|ского, в’з#хъ пьрва|го
митрополита Леw|на Ки~воу, иже крь|сти всю землю
Роусь|скоую с(вя)т(r)мь кр(е)щень|~мь.
[3] По томь же лh|томъ многrмъ мї|ноувшемъ создахъ | ц(е)рк(о)вь с(вя)тr" Б(огороди)ца Де||с#тиньноую и дахъ | ~и дес#тиноу по все|и земли Роусьстhи | ис кн#жени" въ с’бор|ноую
ц(е)рк(о)вь wт всего | кн#жа соуда дес#тu|ю вhкшю, а ис торгоу дес#тоую недhлю, а | из домовъ на вс#ко | лhто wт вс#кого
ста|да и wт вс#кого жи|та чюдномоу Спасу и чюднhи ~го
м(а)т(е)ри.
[4] По томь разверзъше гре|цьскrи номоканонъ | и wбрhто221

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

20

628 зв.
25

30
ств. 2

35

40

45

ств. 2
50

55

60

629 зв.

хомъ в’ немь, | wже не подоба~ть си|хъ соудовъ и т#жь кн(я)зю
соудити, ни бо|"ромъ ~го, ни соудь|"мъ.
[5] И "зъ, съгада|въ съ сво~ю кн#ги|нею съ Анною и съ
сво|ими дhтми, дал || ~смь тr соудr ц(е)рква|мъ, митрополитоу | и всhмъ пискоупи#|мъ по Роусьскои землї. |
[6] А по семь не надобh въ|стоупатис# ни дhте|мъ моимъ,
ни вноу|чатомъ, ни в’семоу | родоу мо~моу до вhка, | ни в люди
ц(е)рк(о)внrh, | ни во всh соудr ихъ. |
[7] То все далъ ~смь по | всhмъ городомъ и | по погостомъ,
и по сво|бодамъ, гдh нъ соуть | хр(и)сти"не.
[8] И своимъ | тиоуномъ приказr|ваю ц(е)рк(о)внаго соу|да,
не wбидhти, ни | соудити безъ вл(а)д(r)чн# намhстника. |
[9] А се ц(е)рк(о)внии соуди: рw|споустъ, смилно~, заставань~, поши||бань~, uмrчка, промежи му|жемь и женою
w жї|вотh, въ племени и|ли въ сватьствh по|имоутьс#, вhдьство, | зелии’ничьство, по|твори, чародh"ни", | волхвовани", оурh|кани" три: бл#дне|ю и зельи, ~ретичь|ство, зоубоhжа,
їли | с(r)нъ w(т)ца бь~ть, или | м(а)т(е)рь, или дчи, или | снъха
свекровь, брат|" или дhти т#жютьс(я) | w задницю, ц(е)рк(о)вна|"
татба, м(е)ртв(е)ци сво|лочать, кр(е)стъ посhкu|ть или на
стhнахъ | рhжють, скотъ, илї | псr, или поткr бе|з великr ноужи
въ|ведет, или ино что не|подобно ц(е)ркви подh||~ть, или два
дроуга | иметас# бити, ~дї|ного жена ’иметь за|лоно дроугаго
и розда|вить, или кого заста|ноуть съ четвароно|жиною, или
кто мw|литьс# подъ wвино|мь, или в’ рощеньи’, | или оу водr,
или дh|вка дhт# повьрже|ть.
[10] Тh всh соудr це|ркви данr соуть. Кн#|зю и бо"ромъ
и соудь|"мъ ихъ в’ тr соудr | нhлзh въстоупатї|с#.
[11] То в’се дал ~смь | по пьрвrхъ ц(а)р(е)въ оу|р#женью
и по вселе|ньскrхъ с(вя)т(r)хъ семї | зборовъ великrхъ с(вя)т(ите)ль.
[12] Аже кто преw|бидить нашь оуста|въ, таковrмъ не||прощенrмъ бrти | wт закwна б(о)жи" и | горе собh наслhдоують. |
[13] А своимъ тиоуномъ | приказrваю соуда це|рковнаго
не wбидhти | и съ соуда давати f ча|стии кн#зю, а -" с(вя)тh|и
ц(е)ркви.
[14] А кто поwбидї|ть соудъ ц(е)рковнrи, пла|тити ~моу
собою. а пе|ред б(ого)мь томоу же wтвh|чати на страшнhмъ|
соудh пред тмами анг(е)лъ, | иде же когождо дhла не | скрrютьс(я) бл(а)га" илї| зла", иде же не помо|жеть никто же комоу, | но тwкмо правда изба|вить wт вторr" см(е)ртї, | wт
вhчнr" моукr, wт | хр(е)щени" несп(а)сенаго, | wт огн# негасимаго. Г(о)с(под)ь р(е)че: в д(е)нь месть въ||здамь с’держащимъ | неправ’доу в разоумh, | тhхъ wгнь не оугасне|ть
222

Устав князя Володимира про десятини, суди та про людей...

65

70 ств. 2

75

630 80

85

и червь ихъ не оумре|ть, створшимъ же бла|га" ─ въ жизнь
и в’ радо|сть и неизреченноую.| А створшимъ зла" | въ въскрhшень~ соу|да, им же р(е)че, неизмолимъ соудъ wбрhсти. |
[15] Еже искwни оуставле|но ~сть и пороучено| с(вя)т(r)мъ
п(и)с(ко)пr"мъ горо|дьскrh и торговrh вс#ка" мhрила и’ спу|дr
извhсr, ставила, | wт б(ог)а тако искони оуста|влено пискоупоу
блю|сти бес пакости, ни | оумалити, ни оумно|жити, за все
то дати | ~моу слов(о) въ д(е)нь соуда | великаго, "ко же
и w || д(у)шахъ ч(е)л(о)в(е)ч(е)скахъ.
[16] А се ц(е)рк(о)внrh люди: | игоуменъ, попъ, дь|"кwнъ,
дhти ихъ, | попади" и кто въ | клиросh, игоумень|", чернець,
черница, | проскоурница, пало|мникъ, лhчець, про|щеникъ, зад(у)шьнr|и ч(е)л(о)в(е)къ, стороникъ, | слhпець, хромець. | Манастrреве, болнї|цh, гостин’ници, | стран’ноприимни|цh.
[17] То люди ц(е)рк(о)внr|h, б(ог)адhлнrh. Мїтро|пwлитъ
или п(и)с(ку)пъ вh|да~ть межи ими |соудъ, или wбида, илї | котора, или вражда, | или задница.
[18] Аже бu|деть иномоу ч(е)л(о)в(е)коу | с тrмь ч(е)л(о)в(е)комь рhчь, || то wбчии соудъ.
[19] Кто престоупить си | правила, "ко же ~смr | оуправили
по с(вя)т(r)хъ w|(те)ць правиломъ и по | пьрвrхъ ц(а)р(е)въ
оупра|вленью, кто иметь | престоупати правї|ла си, или дhти
мои, | или правноучата, ї|ли в’ которомь городh | намhстникъ,
или | тиоунъ, или соудь|", а поwбид#ть соу|дъ ц(е)рк(о)внrи,
или | кто инrи, да боудu|ть прокл#ти в’ сии | вhкъ и в’ боудоущиї | семию зборовъ с(вя)т(r)хъ | w(те)ць вселеньскrхъ.

Примітки. 6. У рукопису останнє слово має форму црс#. 7. У рукописі
цреЃгородьского; під титлом неясна буква, очевидно, с. 31. Слово uмrчка вставлене над
рядком. 46. У рукопису цсрвъ. 60. Від слова не оумреть – перифраз з Євангелія від
апостола Марка (ІХ 44, 46, 48). 82. Останнє слово в рукопису црсвъ.

181 зв.

5

10

182

[1] Во имя отца, и с(r)на, и с(вя)т(о)го д(у)ха.
[2] Се азъ, кн(я)зь Вълодимерь, нареченrй въ | с(вя)томъ
кр(еще)нїи Василїй, послав въ вся странr испrтати о всякой
вhрh, въ | коем же язrцh великим прилежаниемъ, | и
расмотрhхъ съ всhми боярr своими о всяком законh по всhм
землям и обрhт(е) | едину правую вhру с(вя)тую хр(и)стїян’скоую, як(о) | свhтило пресвhтлое и безцhнrй бисер’ |
прор(о)ческими прореченїи послушеству ему | и Х(ристо)ва
пришествиа смотрением не їзреч(е)но просв(е)щающу всякого
ч(е)л(ове)ка вhрующаго въ | с(вя)тую тро(и)цу по еу(ан)г(е)льским проповеданиемь | ї по ап(о)с(то)льскимъ оучением.
[3] Тьм же и азъ || прїемъ с(вя)тое кр(е)щ(е)нїе, просвещенъ
223

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

15

20

25

30

35

182 зв.
40

45

50

55

бrх д(у)шею | и тhломъ, и абие исцhлhвъ от одръжащая
мя тогда неисцhлнrя болhзни, и просла|вих б(ог)а, яко
сподоби мя пріяти таковую | бл(а)г(о)д(а)ть преос(вя)щ(ен)rм
митрополитомъ Ми|хаиломъ, и взяхъ его пръваго митрополї|та
от патрїярха и от всего събора почте|наго лампадою и сакомь,
яко втораго | патрїярха, с ним же кр(е)стих всю Роускую|
землю.
[4] По том же сказа ми вся митропо|литъ, еже о хр(и)стіян’скои вhрh и како свя|тіи о(т)цr оутврhдиша вhру на всhх
събо|рhх вселен’скихь. От велекихъ с(вя)т(ите)ль велико | послушество прїях, поревновавъ тhмъ | великим ц(а)р(е)мъ помощию с(вя)т(о)го д(у)ха ї с(вя)тrя | б(огороди)ца.
[5] Бл(аго)с(ло)вение прїемъ от Михаила митро|полита
всея Руси съездах ц(е)рк(о)вь Десяти|н’ноую с(вя)тrя
Б(огороди)ца и дахъ ей дес#тиноу | по всей Рuской земли въ
своемъ княженіи | десятоую вhкшоу, и оу торгу десятую |
нед(е)лю, а изъ домовъ на всякое лhто от всего | прибrтка
и от лова княжа и от стад и | от жита десятину чюдному Сп(а)су и с(вя)тhи | Б(огороди)ци, городr и
погостr, села и виногра|дr, земли и борти, озера,
рhки, воло|сти и дани съ всими прибrткr, деся|тое въ всем
ц(а)рствh и княженїи.
[6] И княги|ни моя всю безцhн’ную коузнь, портr, |
и злато, и камение драгое, и великїй же|нчюгъ, иконr,
ї еу(ан)г(е)лїа, трапезr съсоудr || ц(а)рскими оукрасивши обогатих.
[7] И ц(е)рков’|ное б(о)гатство ─ нищих богат’ство възра|ста ради сиротъ, и старости, и немощи | въ недугъ
въпадшихъ, нищим кръмленіе, стран’нrм приложение,
сиротам и оубогим | промrшление, д(е)вам пособие, в’довицам по|требr, въ напастех поможение, въ по|жарh и въ потопh, плhн’нrм искупле|ние, въ глад прекръмленїе, ц(е)рквам и мона|стrремъ подятие, живrм прибhжище | и оутешенїе, м(е)ртвrм память.
[8] То|го дhля ц(е)рковную нед(е)лю далъ есмъ въ
сво|емъ имhнїи.
[9] По том же митрополит’ | тhм же сказа ми z-ю съборъ
греческих | и номоканон ї како велицїи тїи ц(а)ри не въ|схотhша сами судити тhх соудовъ, ни ве|лможам ни бо"ромъ,
ни соудиїамь их, но | предаша ц(е)ркви и с(вя)т(ите)лем.
[10] Тако же и азъ, и|згадавъ съ своею княгинею и съ
своими | дhтми, далъ есми ц(е)ркви с(вя)тhи Б(огороди)ци
ми|трополиту всея Руси и всим еп(и)с(ко)помъ по всей
Руской земли тr соудr.
224

Устав князя Володимира про десятини, суди та про людей...

60

65

70

75

80

85

90

[11] Не оустоу|патися ни дhтем моимъ, ни оунучатом, |
ни роду моемоу до вhка, не оустоупатися | въ ц(е)рковнrи
люди ни в соудr ихъ.
[12] Далъ | есмъ по всhмъ градом и по погостом, и по | свободам, где хр(и)стїане суть: роспустr, сми|рное,
застание, оумrкание, пошибание, | промежи мужем и женою
о животh, оу пле|мени, или въ сватьствh поимется,
вhдь||ство, зелейничьство, оурhканіа три: бля|днею и
зhлїи, еретич(е)ство, зоубоедь, о(т)ца или м(а)т(е)рь бьеть
с(r)нъ или дщи, братїа | или дhти тяжутся о задницу,
ц(е)рковная татба, м(е)ртв(е)ця сволочать, гро|бнrй тать,
кр(е)сть посhкуеть, или на | стhнах рhжють, или скотr,
или пси, или птици без велики ноужда, или что | неподобно ц(е)ркви подhють.
[13] Тїи вси суди | ц(е)ркви дани суть. Кн(я)зю, и бояром,
и судиям | въ тr судr не оуступатися.
[14] То все далъ есмъ | по пръвrхь ц(а)ревь ряженїю, и вселенских | великих с(вя)тrхъ седми съборъ
великих с(вя)т(ите)ль.
[15] Аще кто приобидить нашь оуставь, как|о же оуставиша
с(вя)тїи о(т)ци, таковrм непро|щенrм бrти от закона б(о)жія, горе собh на|слhдоують.
[16] Еже искони оуставлено ес(ть) и по|роучено
с(вя)тrм еп(и)с(копо)м городскrи торговrи вh|сr, и всякая мhрила, от б(ог)а искони тако | оуставлено еп(и)с(ко)пу блюсти без пакости, ни | оумножити, ни оумалити,
за все то дати | емоу отвhтъ въ д(е)нь великаго соуда, яко |
и о д(у)шахъ ч(е)л(овече)скихъ.
[17] А се ц(е)рковнїи людїе: Игуменъ, попъ, дїякон,
кто въ клиросh, | чернець, черница, попадия, попович,
лhчецъ, про|щеник, зад(у)шьнrй ч(е)л(ове)къ; манастrреве,
болни|цr, гостин’ници, страннопрїимци.
[18] То люди | ц(е)рковнїи, богадhлнїи. Митрополит їли
еп(и)с(ко)пъ | вhдает межи ими суд, їли обида
которая, задни|ца л(и).
[19] Аже будет обида їному ч(е)л(ове)коу с ними,
то | обчїй соуд.

Примітки. 27. У рукописі третє слово написане помилково свъздах. 67. На березі
рукопису до слів тяжутся о задницу глоса о статк, тобто о статки?

225

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

УСТАВ КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА
ПРО ЦЕРКОВНІ СУДИ ХІ – ХІІ СТ.
У СПИСКАХ ХV СТ.
Назва Устав князя Ярослава, або Устав князя Ярослава про церковні суди,
носить у науці кодекс родинного та шлюбного права Київської Русі, який почав
формуватися в період володарювання великого князя Ярослава
Володимировича (Мудрого) (княжив у Києві в 1019 – 1054 роках). Зберігся в
шести редакціях, у близько 90 списках. У давніх редакціях виділяються дві –
Простора (Широка) та Коротка.
Тут наводимо так званий Архівний ізвод Просторої (Широкої) редакції, що
виник у ХІV – ХV ст. на заході Русі і зберігся в єдиному списку 1460 – 70-их
років, за публікацією Я. М. Щапова в книжці «Древнерусские княжеские уставы
ХІ – ХV вв.» (М., 1976). Зауважимо, що в ній надрядкові літери внесено в рядок
і набрано курсивом, а в круглих дужках подано букви, яких немає в рукописі.
Написи циноброю передаються півжирним шрифтом.
Оригінал зберігається в Російському державному архіві давніх актів у
Москві, шифр: Ф.181. – №279 (658).
З цієї ж книжки передруковується один зі списків – 80-их років ХV ст. – так
званої Рум’янцевської редакції, в якому поєднані зводи Короткої й Просторої
редакцій. Оригінал зберігається в Російській державній бібліотеці в Москві,
шифр: Рум. 232.
[...] 504

5

504 зв.
10

15

С@д ίрослава | кн#з(я), с(ы)на Володимеров(а).
[1] Се азъ, великїи | кн#зь ßрославъ, с(ы)нъ Владимировъ,
| по правилом с(вя)тых wт(е)ць и по записи wтца | своåго помыслих грhховныа вещи | и д(у)ховны wтдати ц(е)ркви по словu
ми|трополита wт сuдебных книг.
[2] Wтдали | åсмо с(вя)т(ите)лемъ тыа д(у)ховныа сuды, |
сuдити их wприсно мир#нъ, развеå | татбы с поличным, то
сuдити с моим, та ж(е) || и д(у)шегuбленїå, а во иныа дhла
никакож(е) | моим не встuпатис#, да не в прокл#|тіе впадuт;
или дhти мои, или бол#ре, | или заказникъ нашь, аще wт рода
мо|åг(о) встuпитс# ─ да бuдет прокл#т.
[3] Се ж(е) | с(вя)т(ите)л(е)мь wтдано с(вя)тыми wтци:
оумы|канїå, насилованїå. Аще бuдет(ь) бо#рь|скаа дщи, за срам
ѳ гривен злат(а), а митро|полит(у) тако ж(е); а менших бо#ръ,
то грив(на) злат(а); а добрых люди грив(на) среб(ра), а митропол(и)тu | тако ж(е), а на uмытницhх митропол(и)тu | по k грив(ен), а кн#з(ь) казнит(ь).
[4] А кто поши|бет(ь) женu бо#рскu, е грив(ен) злат(а),
а менших | грив(на) à, а митрополит(у) та ж(е); а добрых | людии
226

Устав князя Ярослава про церковні суди ХІ – ХІІ ст…

20

25

30

35

40

ств. 2
45

50

55

60

â рубли, а с(вя)т(ите)лю â рубли; а про|стых чади ─ âЃɪ грив(ен),
а митропол(и)т(у) âЃɪ грив(ен), | а åще кн#зь казнит(ь).
[5] Аще п@стит(ь) бо#|рин женu свою, за срам å грив(ен)
злат(а), с(вя)т(ите)лю | то ж(е); а м(е)ньших à грив(на)злат(а),
а с(вя)т(ите)лю та ж(е); | а нарочитых люди по â рuбли, а с(вя)т(ите)лю та ж(е); а простьцю âЃɪ грив(ен), а с(вя)т(ите)лю та ж(е);
а кн#з(ь) | казнит(ь).
А гривна по п#тидес(я)тъ грош(ей). |
[6] Аже д(е)в(и)цею прижит(ь) и родит(ь) дhтищь | оу wтца
и м(а)т(е)ри, wблич(и)въ, п@ститї ю | в дом божии.
[7] Тако ж(е) и вдова, оли ж(е) род вы|кuпит(ь).
[8] Аще девица зас#дет(ь) великих бо|л#ръ, митрополит(у)
å грив(ен) на wтци или | племени; а нарочитых люди âЃɪ гри|венъ; а простых чади роубль.
[9] А д(е)в(и)цю | кто оумлъвит(ь), дасть в толокu, | на оумлвеници св(я)т(и)т(е)лю грив(на) среб(ра), а д(е)вh за | срам ã
грив(ны), а на толочнех по k | грив(ен), а кн#з(ь) | казнит(ь).
[10] Аже моуж wженит(ь)с# иною, а [с] ста|рою не расп@стивс#, моуж åп(и)с(ко)п@ в’вин(е), | а новuю женu в дом
ц(е)рк(о)вныи, а старu|ю дръжати и жити с нhю.
[11] А поидет(ь) жен(а) | wт мuжа за иныи, а тако ж(е).
[12] Аще в женh | лихїи недuгъ б@дет(ь), или слhпа, или
длъ|гая болhзнь, про то не п@стит(и) åå; так(о) | и жене моуж(а).
[13] Аще кuм с’ кuмою сживuтс#, || а wблич(и)тьс(я), с(вя)т(ите)лю âЃɪ грив(ен), а въ грhсh | сами въ wтца възмuть.
[14] Аще кто за|жжет(ь) дворъ или гuмно, св(я)т(ите)лю ì
грив(е)нъ, | а кн#з(ь) казнит(ь).
[15] Аще с сестрою бл@дить кто, | åп(и)с(ко)п@ ì грив(ен),
а заповhд(ь) по законu.
[16] Аже | ближнии род поимет(ь)с#, св(я)т(ите)лю грив(на),
а их | розл@ч(и)ти.
[17] Аще кто водит(ь) â женh, | åп(и)с(ко)п@ ê гривен, а
котораа подлегла, | тuю в дом вз#т(и) ц(е)рковныи, а пръвuю |
водить по законu. А имет(ь) лихо водити ─ | казнити åг(о).
[18] Аще м@ж с женою росп@|ститс# въ своåи воли, а б@дет(ь) венчал|наа, то с(вя)т(ите)лю âЃɪ грив(ен).
[19] А жид(о)вин б@дет(ь) | с рuскою, или бесерменин, на
иновhрцh | с(вя)т(ите)лю í грив(ен), а рuсскu по"ти в дом | ц(е)рк(о)вныи.
[20] Аще кто бл@дить с черницею, | с(вя)т(ите)лю ì грив(ен).
[21] С животиною сдhåт(ь), | âЃɪ грив(ен).
[22] Аже свекоръ (с) снохою сдhåт(ь), | с(вя)т(ите)лю ì грив(ен).
227

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

65

70

75

80

85

505
90

95

100

[23] А деверь съ "тровью, с(вя)т(ите)лю | âЃɪ грив(ен).
[24] А с мач(е)хою âЃɪ грив(ен).
[25] Аще â брат(а) | съ женою сдhют, åп(и)с(ко)пu à грив(на), а жена | в дом.
[26] А wт(е)ць съ дщерїю сдhåт(ь), ì грив(ен), а опит(емья) по закон(у).
[27] Аще д(е)ва не восхоч(е)ть за|моуж, а wт(е)ць, м(а)ти
силu счин#т, а д(е)в(и)ца | что оучинить над собою, wт(е)ць,
м(а)ти вл(а)д(ы)цh | в’ винh.
[28] Аще кто женu зовет(ь) бл#д(и)ю, | а бл@дет(ь) бо#рскаа жена, за срам å грив(ен) | злат(а), а с(вя)т(ите)лю тако
ж(е); ажь ли гражанка ─ | грив(на) à сребра, а еп(и)с(ко)пu та
ж(е); а сел#нце ─ | k коун, а с(вя)т(ите)лю ã грив(ны) среб(ра).
[29] Аще кто | пострижет(ь) браду или главу, с(вя)т(ите)лю
ã грив(ны). |
[30] Аще моуж или жен(а) крадет(ь) конопли или лен, |
с(вя)т(ите)лю ã грив(ны).
[31] Аще моуж или жен(а) крадет(ь) | белы пръты, полотна
и портище, | с(вя)т(ите)лю ɪ грив(ен).
[32] Аж(е) ли изгородноå и сваде|бноå, то все с(вя)т(ите)лю.
[33] Аще за дhвu сьръ | кра"нъ бuдет(ь), а не так сьчин#т,
за сыръ | гривна à, а что истер#ли, то за|плат#т, а с(вя)т(ите)лю
s грив(ен), а кн#з(ь) казнит(ь).
[34] А жена оу моуж(а) имет(ь) красти, с(вя)т(ите)лю ã грив(ны), || а м@ж казнит(ь); а оу свекра тако же; а не разлuч(и)|ти их.
[35] Аще жена зелеиница, чародhица, | наоузница, влъхва,
а моуж долич(и)тьс(я), | åå казнит(и), а с(вя)т(ите)лю s грив(ен).
[36] Аще моуж | с мuжем биютс#, или одh|рет(ь), или
жена моуж(а) биет(ь), вл(а)д(ы)цh ã грив(ны).
[37] Аж(е) | биютс# женки меж себе, на виноватои | с(вя)т(ите)лю k к@н.
[38] А м@ж чюж жен@, за сором | по закон(о)пис(и), еп(и)с(ко)п@ s грив(ен).
[39] Аж(е) кто биåт(ь) | с(вя)щен’ника, за срам å грив(ен)
злат(а).
[40] А свекоръ | снох@ биет или деверь "тров, с(вя)т(ите)лю
s | грив(ен).
[41] Аще с(ы)нъ wтца биåт(ь) или м(а)т(е)рь, кн#з(ь) | казнит(ь), а с(вя)т(ите)лю в’ винh; или руки кн#з(ь) | полишит(ь),
или въ градскuю казнь, в поз(о)ръ, | а åп(и)с(ко)пu в’ винh безъ
оурок(а).
228

Устав князя Ярослава про церковні суди ХІ – ХІІ ст…

[42] Аще черне|ць с черницею сдhют бл@д, сuдить их с(вя)т(ите)ль, | а мир#н не прип@щаа, аще и вhрни с#т(ь). |
[43] Или поп с нhю, или попад(и)я с черньцем, или про|скuрница, а тих тако ж(е) судит(ь), а во что | осuдит(ь) волен.
[44] Аще поп или инок бьåтьс(я), все|гда åп(и)с(ко)поу въ
110
вин(е).
[45] Аще кто нåчисто | по воли "сть, кобылинu, или медвединu, | и вс#к(о) нечисто wтреч(е)но, åп(и)с(ко)п@ в винh. |
[46] Аще поп дhти кр(е)стит[ь] иног(о) попа въ | прhд(е)ле
wприсно великїа н@жи, åп(и)с(ко)п@ | в’ винh.
115
[47] А не съ кр(е)сщеными не "сти, | ни пити, или съ иновръным, вл(а)д(ы)цh | в’ винh.
[48] Аще кто съ wтлuч(е)ным "сть | и пиåт(ь), wтлuчен
бuдет(ь).
[49] Аще с жидовкою | или с бесерменкою сдhет(ь) бл@д,
120
а не лиши|тс#, ц(е)ркви wтл@чит(ь)с#; åп(и)с(ко)п@ âЃɪ грив(ен). |
[50] Аще чрьнець или черница ростриже|тс#, åп(и)с(ко)пu
ì грив(ен).
[51] А се росп@сты | из нам(о)канон(а) ίрославли | wт
125
правилъ. |
Пръваа вина жене, ажь оуслышит(ь) | wт иных людии, |
что д@мают на ц(а)р#, или | на кн#з(я), а мuжu своемu не скажет(ь), а по | следи wби"вит(ь)с#, разлuчити ю.
Â-# | вина, аже застанет(ь) мuжа своåго жен(а), а мuжь
130 ств. 2 свою жен(у) тако ж(е) с прелюбодhåм, || а с добрыми послоухи
─ разлоучїти ю. |
А ã, подоумает(ь) жена на мuжа своåго | shлїемъ оуморит(и)
или иным чим, разлоучит(и) их. |
Д, аже жена вhдает(ь) на моуж(а) своåг(о), а не ска|жет(ь)
135
мuжu своåм(у), а после wбь"вит(ь)с#, ра|зл@читї ю.
Аж(е) жена безъ мuжа своåго | воли имет(ь) ходити с чюж(и)ми, пити, и #сти, | и спати, а потом wбь"витс#, ра|злоучит(и) ю.
Аже жена начнет(ь) ходит(и) по и|грищ(а)мъ опроч(е) воли
140
мuжа своåг(о), а моужь счю|вал, разлоуч(и)ти ю.
Аще ли крадеть моуж(а) | или ц(е)рк(о)вь кои люб(о), разл@ч(и)тї ю.
[52] А что | оудhют монастырьскы# люди, да не | встuпаåт(ь)с# в них кн#зь, никакїи с@д(и)а, | а безатщина идет(ь)
145
митрополичимъ | заказникwм.
[53] А кто оуставленїе | с(вя)т(ы)хъ правил порuшит(ь), или
дhтї мои, | или род мои, отца моего приданиå Ва|силїа, вели-

105

229

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

150

ког(о) кн#з(я) Володимера, а въ|ст@питс# в соуд с(вя)т(ите)лескъ,
что åсмы | дали ц(е)рк(о)вныа сuд(ы), то, с@дивше, казнит(и) |
их по законu.
[54] А чрес се кто почнет(ь) судити, | сам оскuдååт(ь), а
кл#тва и бл(аго)с(ло)венїå на | них с(вя)тых wт(е)ць, иже
в Никhи тЃнɪ. |

Примітки. 49. Останнє слово виправлене із зри. 91. Слова мuжем биютс#, или
написано двічі. 113. В оригіналі кр(е)стити < крьстить иног(о), тобто ьи > ии!

199 зв.
200
5

10

15

ств. 2
20

25

30

Кн#зь велїкїи ¤ рославь.
[1] Се азъ, великыи кн#sь ¤рославъ, | с(ы)нъ Володимеровь,
по данїю | wтца своåго съгадал åсмь съ мї|трополитомъ Ларїwном, съложї||лъ åсми греческыи номаконо|нъ; иже не
под(о)баåть сихъ | т#жь сuдити кн#sю и бо|#ромъ, далъ
åсми мїтропо|литu и åпископом тh сuды, что пїсаны въ правилhхъ въ но|моканwнhх по всhмъ горо|дом и по всhи wбласти,
гдh | хр(и)стианьство.
[2] Аще кто uмчить дhвкu или на|силить, аще бо#рьска#
до|чка, за соромъ åи å гриве|нъ золота, а митрополитu | å гривенъ золота; а меншихъ | бо#рь грївна золота, а мїтро|политu
гривна золота; | а добрых людеи за сором еи | å гривенъ серебра, [а] митро|политоу å гривенъ серебра; а на uмычницhх по
гривнh | серебра митрополитоу, а | кн#sь казнит.
[3] Аще кто пошибаеть бо#рьсъ|кuю дочкu или бо#рискuю
жо|ноу, за сором еи å гривень | золота, а митрополитu å | гривень золота; а мень|ших бо#ръ гривна золота, | а митрополитu
гривна зо|лота; а нарочитых люди|и ã рuбли; а митрополи|тu ã
рuбли; а простои ча#||ди åЃɪ гривенъ, а митро|политоу åЃɪ гривень, а кн#sь | казнить.
[4] Аще поустить бо#ринь велик | жоноу без вины, за сором еи | å гривенъ злата, а митро| политu å гривень злата; а
менших бо"рь гривна золота, а митрополиту гривна золота;
а нарочитых людии ã роубли, | а митрополитu ã рuбли;
а простои ч#ди åЃɪ гривень, | а митрополитu åЃɪ гривень. |
[5] Аще въ wтца и въ м(а)т(е)ре дочка дh|вкою дhт#ти добuдеть, w|бличивъ, ю пон#ти в дом ц(е)рковны|и.
[6] Тако же и жонка, а чимь ю | род окuпить.
[7] Аще дhвкu оумлъвит кто к собh | и дасть в толокu, на оумлъвь|ници митрополитоу ã гри|вны серебра, а дhвцh
за сором | ã гривны; а на толочанhх | по рuблю. а кн#зь казнить. |
[8] Аще мuжь wт жоны бл#деть, | митрополитu u винh. |
230

Устав князя Ярослава про церковні суди ХІ – ХІІ ст…

35

200 зв.
40

45

50

55
ств. 2

60

65

70

75

[9] Аще мuжь wженитс# иною | жоною, съ старою не роспuсти|вс#, мuжь тои митрополи|тu оу вине, а молодuю в дом |
ц(е)рк(о)вныи, а съ старою жїти. |
[10] Аще жене лихыи недuгъ болить. | или слhпота, или
долга# болh|знь, про то å(е) не пuстити. ||
[11] Тако же и женh нhлзе поу|стити мuжа. |
[12] Аще жена оу моужа крадhть, | а wбличить ю, митрополитu | ã гривны, а мuжь казнить, | про то не разлучити.
[13] Аще клhть покрадет, тако же тво|р#ть над нею. |
[14] Аще дhвка зас#деть великых | бо#ръ, митрополитu å
гри|венъ золота, а менших бо#рь | митрополитu гривна золота;|
а нарочитых людии âЃɪ гри|венъ серебра, а митрополитu | âЃɪ
гривень; а простои ч#ди | гривна серебра, а мїтрополї|тu гривна серебра. |
[15] Аще поидеть жона wт своего мu|жа за иныи мuжь,
тоую жо|ноу пон#ти в дом ц(е)рк(о)вныи, а но|вожен# мїтрополїтu оу про|дажи. |
[16] Аще кuмъ с кuмою блuдъ сътво|рить, мїтрополитоу
гривъ|на золота и въ опїтемьи. |
[17] [А]ще кто зажьжеть дворъ, или | гоумно, или что иноå,
мїтро|полїтоу ð гривенъ, а кн#sь | казнит. |
[18] Аще кто съ сестрою съгрhшить, | митрополитu ð гривень, а оув опїтемии и в казни по за||коноу.
[19] Аще ближнии род поиметс#, | митрополитu í гривень, |
а ихъ разлuчити, а wпїтемь|ю да приимuть.
[20] Аще двh женh кто водить, | митрополитоу ì гривенъ,
а котораа подълегла, тоую | пон#ти в дом ц(е)рк(о)вныи, а первu|ю дръжати по зако|нu; а иметь лихо водити, ка|знїю казнити его. |
[21] Аще мuжь и съ женою по своåи | воли роспuст#тс#,
митро|политu âЃɪ гривень; а боудuт | не вhнчалныи, митрополї|тu
s гривень.
[22] Аще жидовинъ или бесерменин | с роускою бuдеть,
ино"зычь|ници митрополитоу í гри|вень, а роуска пон#ти в дом |
ц(е)рк(о)вныи. |
[23] Аще кто съблuдить съ чрънори|зицею, митрополитu
ð гри|вень.
[24] А съ жївотїною âЃɪ гри|вень, а въ wпитемью вложит. |
[25] [А]ще свhкорь съ снохою съблюдит, | митрополитu ð
гривенъ, а | wпїтемьа по законоу. |
[26] Аще кто съ двома сестрама па|детс#, мїтрополитu ë |
231

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

201

80

85

90

95

ств. 2
100

105

110

115

201 зв.

гривень. ||
[27] [Аще деверь со "тровью падетьс(я), митрополиту ë гривенъ].
[28] Аще и с мачехою кто съблоудит, | мїтрополитu ì
гривень. |
[29] Аще два брата боудоуть съ о|дїною жонкою, мїтрополитu | ð гривень, а жонка в домь. |
[30] Аще девка не восхочеть замuж, | а w(те)ць и м(а)ти
сїлою дадуть, | а что сътворить над собою, | w(те)ць и м(а)ти
митрополитоу оу винh, а исторь има плати|ти. Такожь и отрокь.
[31] Аще кто зовhть чюжюю жонu | бл#дью великих бо#ръ,
за со|ром åh å гривень золота, | а мїтрополитu å гривень. |
а кн#sь казнить; а бuдеть | менших бо#ръ, за сором еh ã |
гривны золота, а мїтропо|литоу ã гривны золота; | а бuдеть
городскых людии, за | соромь åи ã гривны серебра, | а мїтрополитоу ã гривны | серебра; а сельскых людии | за сором
åh грївна серебра, а | мїтрополитоу грївна серhбра. |
[32] Аще кто пострижеть головu | или бородu, мїтрополїтu âЃɪ | гривень, а кн#sь казнить. |
[33] Аще моужь иметь красти ко|нопли, или лень, или вс#ко|å жїто, митрополитu u винh | съ кн#sемъ наполы. Тако ж(е)
и жо||нка, аще имhть то красти.
[34] Аще моужь крадет бhлыи порты, или полотна, или
портища, поневы, тако ж(е) и жонка, ми|трополитu оу винh
съ кн#sем наполы.
[35] Аще имет красти свадебноå и о|городноå бои и uбииство, а что | uчинитис# д(у)шегuбьство, | плат#ть вїнu
кн#sю с мїтро|политом наполы.
[36] Аще про дhвкu сыръ боудеть кра|ань, за сыръ гривна, а
што | стер# заплат#ть, а мїтро|политоу s гривень, а кн#s(ь)
казнит. |
[37] Аще мuжа два бьютс# женьскї, | или вкuсить, или одереть, мї|трополитu ã гривны. |
[38] Аще моужь бьеть чюжоую жоноу, | за сором åи по законu, а мїтропо|литu s гривень, а кн#sь ка|знить.
[39] Аще с(ы)нъ бьåть w(т)ца или м(а)т(е)рь, ка|знїть åго
волостельскою казни|ю, а мїтрополитu оу винh. |
[40] Аще дhвка въсхочеть замuжь, | а w(те)ць и м(а)ти не
дадuть, а что | сътворить, митрополитu u винh w(те)ць и м(а)ти.
Тако (ж)е и wт[рок]. |
[41] Аще чрьнець, или чрьнїца, [поп], или попадїа, или
пр[оскурни]|ца въпадuт во блuд, [тhх судити] || мїтрополитоу wпрочь мїр#|нь, во что их wсuдить во|лень. |
232

Устав князя Ярослава про церковні суди ХІ – ХІІ ст…

[42] Аще попъ или чрънець оупию|тс# безъ времени, митропо|литu u винh. |
[43] Аще чрънець или чрьница ро|стрижетс#, митрополитu |
оу винh, во что ихъ wбр#дит. |
[44] А что дhåтс# в домовьных людех | и въ ц(е)ръков125
ных и в самех мана|стырех, а не uстuпаютс# кн#|жїи волостели
в то, да вhда|ють их митрополичьи воло|стели, а безатщина ихъ
мї|трополитu поидеть. |
[45] Аще двh жене бьåтес#, митро|политоу k рhзань на вино|ватои.
130
[46] Аще без вины свекорь бїåть съ|нохоу или дъверь #тровъ, | то плат#ть åи по законu, |а митрополитоу s гривень. |
[47] Аще что кто поганоå | "сть u сво|åи воли, или мhдвhдинu, и|ли иноå что поганоå, мїтро|полїтоу u вине и в казни. |
[48] [А]ще попъ дит# кр(е)стить u чюжомъ оуåздh или
135
иное что | [с(вя)щен]ническоå, развhи ноужа | [и боле]зни,
митрополитu оу | [винh].
ств. 2
[49] [Съ] некр(е)сщ(е)нным а ино"зы||чьником, wт нашего "зыка | съ некр(е)сщ(е)ными ни пити, ни | åсти, доколh же
кр(е)ст#тьс#. Аще кто вhдаа #сть и пиåть, | да бuдеть
140
мїтрополїтоу оу вї|нh.
[50] Аще кто съ wтлоученым #сть и пїåть, | самъ wтлuченъ боудеть. |
[51] Аще кто съ бесерменкою или съ | жїдовькою блuдъ
сътворить, | а не лишитс#, wт ц(е)ркви да wтлu|читс# и wт
145
хр(и)стианъ, а мїтро|полїтоу âЃɪ гривень.
[52] А тhми винамї разлuчит(и) моужа | с женою.
à вина. | Аще оуслышить жона wт иных лю|деи, что доумають на ц(а)р# | или на кн#s#, а она мuжu сво|емоу не скажеть, а wпосле wбь#|снитс#, разлuчити.
150
â вїна. Аще застанеть мuжь свою жон@ съ | прелюбодhемъ или какъ оучи|нить на нhå исправоу съ добры|ми послuхы,
разлuчити. |
[А]ще доумаåть жона на своåго моу|жа или зелїåмь, или
иными | людми, или пакь иметь вhдать, | что хот#ть моужа
155
åh оубїти, | а wна моужu своемu не скажеть, | а wпослh wбь#снитс#, разлuчит(и). |
ã вина. Аще жена безъ своåго моу|жа имhть ходити, или
арк. 202 питї, || или #сти, а опречь своего домu | иметь спати, а потом
wбь#|снитьс#, разлоучити.
160
ä вина. | Аще иметь жона ходити по игрї|щомъ или во
днї, илї в нощи, | а моужь иметь uсчювати, а | wна не послоушаåть, разлоучи|ти.

120

233

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

165

å вина. | Аще вhдет(ь) жона моужа своего по|красти клhть,
или товарь, или | сама покрадет(ь), да иным пода еть, | или
иметь вhдати, што хот#|ть ц(е)рк(о)вь покрасти, а wна мu|жоу
своåмоу не скажеть, разлu|чити.

Примітки. 22–23. Від слів а менших до гривна золота в цьому списку тексту немає.
Він подається за списком, який зберігається в Бібліотеці Академії наук Литви. 29–30. В
рукопису помилково написано не толокu, а толhкu. 34. В рукопису помилково
wженитис#. 38. У рукопису помилково пuпuстити. 51. У рукописі кuмuю? 61. Після
слова первuю закреслено пон#ти. 77–78. Цієї статті в видаваному списку немає.
Дається за списком, що зберігається в Бібліотеці Академії наук Литви. 116–118. Куток
аркуша з текстом рукопису обірваний, текст відновлено в квадратних дужках за списком
Центральної бібліотеки Литовської АН.

234

Напис на прясельці ХІІ ст.

НАПИС НА ПРЯСЕЛЬЦІ ХІІ СТ.
Під час розкопок на схилах Старокиївської гори в 1968 році археолог
П. П. Толочко знайшов шиферне прясельце (диск, що надівається на кінець
веретена для надання йому стабільності при прядінні), на якому міститься
напис:
#íúêà
âúäàëà
ïð#ñëåíú æèðúöh

П. П. Толочко датує пам’ятку ХІ – ХІІ століттями. Публікується за
фотографією розгортки епіграфеми в кн.: Толочко П. П. Історична топографія
стародавнього Києва. – К., 1972. – С. 115.

235

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС ХІІ СТ.
ЗА ІПАТІЇВСЬКИМ СПИСКОМ БЛИЗЬКО 1425 РОКУ
На самому початку ХІV ст. (допускається – близько 1307 р.) в Україні-Русі
скомпоновано літописне зведення, основою котрого був літопис, укладений у
Києві до завоювання столиці держави ордами хана Батия 1240 р., до якого
долучено пізніше літописні оповіді про події в Галицькому та Волинському
князівствах. Це зведення збереглося в двох основних списках. Іпатіївський
список (названий так за Іпатіївським монастирем у Костромі, де пам’ятку
відкрито) скопійовано десь на Псковщині. Він має заголовок «лhтписець
рускии». Пізнішим є Хлєбниковський список (далі умовно – Х.; належав колись
коломенському купцеві Хлєбникову) – ХVІ ст. Висловлено припущення, що
його зробив у 1570-их роках котрийсь із викладачів Острозької академії й
подарував князю Костянтинові Острозькому – патронові навчального закладу1.
Збереглося п’ять списків XVII ст., зроблених із Хлєбниковського (для цього
запропоновано також найменування Острозький список).
Літописне зведення, представлене в Іпатіївському та Хлєбниковському
списках, складається з «Повісті временних літ» та ще двох літописів, які в науці
одержали назви відповідно Київський та Галицько-Волинський літописи.
Київський літопис є ніби продовженням «Повісті времянних літ». Він
розповідає головним чином про події на півдні Київської Русі від 1118 до
1199 р. Скомпонований із хронологічних записів, що велися в Києві,
Переяславі, Чернігові, Галичі та інших князівських центрах. Існує думка, що
редактором Київського літопису та автором кінцевої його частини (1196 – 1198
роки) був ігумен Михайлівського Видубицького монастиря.
Уривки з Київського літопису наводимо за науковою публікацією «Полное
собрание русских летописей. – Т. 2: Ипатьевская летопись / Изд. 2-е. – М.,
1962», що є фотомеханічним відтворенням видання 1908 р., здійсненого за
редакцією видатного лінгвіста акад. О. О. Шахматова. Це видання
супроводжується різночитаннями за Хлєбниковським, Погодінським (ХVІІ ст.)
та Єрмолаєвським (кін. ХVІІ – поч. ХVІІІ ст.) списками. Оригінал Іпатіївського
літопису (на папері, 307 арк. в 1° , напівустав, у два стовпчики) зберігається в
Бібліотеці Російської академії наук у Санкт-Петербурзі, шифр: 16.4.4.

1

Пріцак О. Вступ // The Old Rus’ Kievan and Galician-Volhynian Chronicles: The Ostroz’kyj
(Xlebnikov) and Četvertyns’kyj (Pogodin) Codices / Harvard Library of Early Ukrainian Literature.
Texts. – Vol. 8. – 1990. – P. LVIII–LIX

236

Київський літопис ХІІ ст. за Іпатіївським списком близько 1425 року

[...] 119

5

10

15

20

25

30

35

40

въ вътрhи же днь прhста||
вис# Всеволодъ, мца авгоуста. въ а днь и
спр#тавше тhло его и положиша. оу цркви
стою мчнку Игорь же hха Киевоу. и созва
Ки"не вси на гору на ßрослаль дворъ. и
цhловавше к немоу хртъ и пакr скоупишас#. вси Ки"не. оу Тоуровr божьницh
и послаша по Игор#. рекоуче кнже поhди к на Игорь же поемъ брата своего Стослава. и hха к ни. и ста съ дроужиною своею.
а брата своего Стослава посла к нимъ оу
вhче. и почаша Ки"не складrвати виноу на
тиоуна на Всеволожа. на Ратью и на
другаго тивоуна Вrшегородьского. на Тоудора рекоуче Ратша нr погоуби Киевъ.
а Тоудоръ Вrшегородъ. а нrнh кнже Стославе цhлоуи намъ хртъ и за братомъ
своимъ. аще комоу на боудеть wбида да
тr прави. Стославъ же ре имъ. "зъ цhлоую кртъ за братомъ своимъ. "ко не боудеть
вr насиль" никоторого же. а (с)е вr и
тивоунъ а по вашеи воли. Стославъ же
съсhдъ с кон#. и на томъ целова хртъ к
нимъ оу вhчи Ки"не же вси съсhдше с конь
и начаша молвити. братъ твои кнзь и
тr и на томъ цhловаше. вси Ки"не хртъ
и с дhтми. wже подъ Игоремь не льстити подъ Стославомъ и Стославъ поима
лоутшhи моужh Ки"нh. и hха с ними
братоу своемоу Игореви. и ре брате на томъ
азъ. цhлова к нимъ хртъ. wже ти
" имhти въ правдоу и любити. Игорь же
съсhдъ с кон#. и цhлова к нимъ кртъ на
вси воли. и на братьнии. hха на
wбhдъ. wни же оустремишас#. на Ратьшинъ
дворъ грабить. и на мhчьникr. и посла к ни Игорь брата своего Стослава
съ дружиною. и wдва оутиши. в то же
верем# посла. Игорь. къ Из#славоу ре. се
брата нашего Бъ пон#лъ. а стоишь ли въ
хртьномъ целованьи. wнъ же ни ^вhта емоу
237

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

119зв.
45

50

55

60

65

70

75

80

не дасть. противоу тои рhчи. ни посла
к немоу поусти. и не оугоденъ || бr Ки"номъ
Игорь. и послашас# къ Пере"славлю къ Из#славоу. рекоуче поиди кнже к намъ хощемъ тебе. Из#славъ же се слrшавъ. и
съвъкоупи во" сво". поиде на нь. ис Пере"славл#. вземъ млтвоу оу стомъ Михаилh. оу еппа оу Ефимь". и переиде
Днhпръ оу Зараба. и тоу прислашас# к немоу Чернии Клобоуци. и все Поросье. и рекоша емоу тr нашь кнзь а Wлговичь не хочемъ. а поhди в борзh а мr с тобою. и
поиде Из#славъ къ Дерновоумоу. и тоу скоупишас# вси Клобоуци. и Поршане. томъ
же мhстh. прислаша к немоу Бhлогородьчи.
и Василевци. тако же рекоуче поиди тr
нашь кнзь. а Wлговичь не хочемъ.
томъ мhстh. приhхаша ^ Ки"нъ моужи.
нарекоуче тr нашь кнзь. поhди Wлговичь
не хоцемъ. бrти акr в задничи. кде
оузримъ ст#гъ твои тоу и мr с тобою
готови есмь. Из#славъ же събравъс# на
поли. и хрть"нr" и поганr". и ре имъ
брае Всеволода есми имhлъ въ правду
брата старишаго. занеже ми братъ и з#ть.
старhи мене "ко wць. а съ сими како ми Бъ
дасть. и сила животвор#щаго крта да любо
си головоу положи. передъ вами любо
си. налhзоу столъ дhда своего. и ^ца своего.
и то рекъ поиде на нь. Игорь же посла
къ братама своима. Володимироу Из#славоу. и ре стоита ли брата оу мене. оу
хртьномъ цhловании. wна же и въспросиста.
оу него волостии много. Игорь же има вда.
и повелh има ити к собh. wна же поидоста. Игорь же посла Оулhба. и Ивана
Воитишича. и ре има како еста бrла оу
брата моего. тако же боудете оу мене.
а Оулhбови ре держи тr тrс#чю. какъ
еи оу брата моего держалъ. всекозненrи
же дь"волъ. не хот# любви межю братьею.
и вложи срце злrмъ свhтькомъ Оулhбови.
238

Київський літопис ХІІ ст. за Іпатіївським списком близько 1425 року

120 85

90

95

100

105

110

115

120

125

тrс#чьскомоу. Иванови Воитишичю иже
свhщаста свh||тъ золъ съ Ки"нr на
кн#з# своего. и почаста с# слати къ Из#славоу. Мьстислаличю. рекоче поиди кнже
в борзh. идета ти Двдвца Игореви в помочь иже б#хоу великоу чть приимали ^ Всеволода. и ^ брата его. ти же почаша
лестити подъ кнземъ своимъ. Из#славъ же
Двдвчь hха в борзh. чhловалъ бо б#ше
хртъ оу стго Спса съ братомъ с Володимиромъ. къ Игореви. и къ братоу его Стославоу. еппъ же Черниговьскии Wнофрии.
прозвитеромъ своимъ ре аще кто сего кртьно цhловани" състоупить. а прокл#тъ
боудеть. гдьскима. в. празникома. и по
малh же днии състоуписта Двдвча хртьного
цhловани". началничи. же бrша свhтоу зломоу томоу w нихъ же переже рекохомъ. Оулhбъ тrс#чкои же Иванъ Воитишичь. и Лазорь Саковьскrи. а въ Стославли полкоу. Василь Полачанинъ. и Мирославъ Хиличь вноукъ и скоупиша wколо
себе Ки"нr. и свhщашас#. како бr имъ
оузъмощи перельстити кнз# своего. а къ
Из#славоу послаша рекоуще. поиди кн#же.
свhщали ти с# есмь рекоуще. с Ки"нr. хочемъ пориноути ст#гъ побhгноути.
с полкомъ своимъ въ Киевъ. къ Игореви
же и къ братоу его Стославоу. почаша лестью
молвити. рекоуче поhди противоу. Из#славоу. Игорь же съ братомъ Стославомъ.
възрhста на нбо и рекоста. Из#славъ чhловалъ кртъ к нама "ко не подъзрhти Киева и прииде Из#славъ ко валови идеже
есть Надово wзеро. оу Шелвова боркоу. и
тоу ста полкr подлh валъ съ сномъ. своимъ
Мьстиславомъ. Ки"не же wсобно сташа. въ
Wлговr могrлr. многое множьство. сто"щимъ же hще полкомъ. межи собою. и
видивъ Игорь. вси его вои. wже Ки"не пославшес#. и по#ша оу Из#слава тrс#чкого и съ ст#гомъ. и приведоша и к со239

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

120 зв.

130

135

140

145

150

155

160

165

бh. и потомъ переhхавше || Берендичи чересъ
Лrбhдь и вз#ша Игореви товарr. передъ Золотrми воротr. и подъ ^городr и. то видивъ Игорь. ре братоу своему Стославоу.
и снвцю своему Стославоу Всеволодичю поhдите брате въ сво" полкr. а како
нr с ними Бъ росоудить. и Оулhбови тrс#чкомоу своемоу и Иванови Воитишичю
тако же ре поhдита въ сво" полкr. И
приhхавъ же Оулhбъ въ свои полокъ. тако
же Иванъ. и поверга ст#гr и поскочи къ
Жидовьскrмъ воротомъ. видивъ же то Игорь.
и Стославъ. и снвець его Всеволододичь не
см#тошас# но поидоша противоу Из#славоу.
и нhльзh бr имъ доhха Надовомъ wзеромъ.
и поидоша на верхъ wзера. и тоу бrша имъ
пророви ^ wзера. а дроузии исъ Соухоh
Лrбеди. и тоу с#. стhсни полци. и бh
имъ в томъ пакость. и wто чина вьhхаша
Берендици вз#ть полкоу. съ сабл#ми и почаша " сhчи. и тоу побhже Игорь. и Стославъ.
въ Слоудовr. Дорогожьчьски". и Из#славъ же съ Мьстиславомъ сномъ своимъ и съ
своею дроужиною. въhха в нh в бокъ имъ. и
начаша сhчи и разлоучиша дроугъ ^ дроуга
и съ Игоремь же не бh кто ^лоучас#. и
вбhже Игорь в болото. Дорогожичьское. и
оугр#зе под нимъ конь. и не може емоу "ти.
бh бо ногама боленъ. а Стославъ бра его
бhжа. на оустье Деснr за Днhпръ. а Всеволодичь Стославъ Всеволодичь вбhже в Киевъ
къ стhи Wрини в манастrрь. и тоу и
"ша и. идоша до нихъ до Вrшегорода. и
до Нhпра до оусть" Деснr и до перевоза до Киевьского. сhкоуще ". а дроугr" во водh избивахоу. и многимъ падение бr.
Начало кнжени" Из#славл#. сна Мьстиславл# в Киевh. Из#славъ же възрhвъ на нбо и похвали Ба и силоу животвор#щаго крта w таковои помощи его. с великою славою и чтью
въhха в Киевъ. и вrидоша противоу емоу мно240

Київський літопис ХІІ ст. за Іпатіївським списком близько 1425 року

121
170

175

180

185

190

195

200

205

жество народа. игоумени съ черноризьци. и
попове всего города Киева в ризахъ. || и приhха
къ стои Софьи. и поклонис# стои Бци и
сhде на столh дhда своего и ^ца своего. и
приведе к собh Стослава. и ре емоу свои ми
еси сестричичь. и поча и водити подлh с# и
бо"рr многr изоимаша. Данила Великаго.
и Гюрг# Прокопьча. Ивора Гюргеви Мирославл#. вноука. и инh изоимаша много в
городh Киевh. и тако тhхъ на искоупh поустиша. се же есть пособьемъ Бжиимъ. и силою чтнго ха. и застоуплениемъ стго Михаила и млтвами стоh Бци бr же състоупъ.
мца авгоу въ г. въ днь въ вторникъ Игор#
же по. д. хъ днехъ. емше в болотh приведоша къ Из#славоу. и посла и в манастrрь. на Вrдобrчь. и wковавr и. посла. Пере"славлю и всади в пороубъ. в манастrрь стго Іонђа и розъграбиша. Ки"не. съ Из#славомъ дроужинr Игоревr.
и Всеволожh. и села и скотr. вз#ша
имhнь" много. в домехъ и в манастrрехъ.
Стославъ же вбhжа в Черниговъ. съ маломъ
дроужинr. послас# ко братома ре Володимироу и Из#славоу стоита ли бра оу хртномъ цhловании. се есми цhловали п#томъ дни wна же рhста стоивh. ре имъ
Стославъ се ва wставливаю. Къст#жка моужа своего. ачеть вам так к собh. а самъ
hха Коурьскоу. оуставливать людии. и ^тоуда Новоугородоу приде и слrшавше
Половецьстии кнзи створившеес# надъ Игоремъ. прислашас# ко Из#славоу мира прос#че < И почаста Двдвича. доумати wтаи.
Стославл# моужа. бr же вhсть. къ Ксн#ткови. моужю Стославлю wже Двдвича доумаета "ти. бра своего. Стослава. и присла.
Косн#тко ко кнзю своемоу. река. кнже
доумають w тобh хот#ть "ти аче по т#
и прислета бра". не hзди к нима. лоукавrи бо пронrрливrи дь"волъ. не хо241

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

121 зв.
210

т#и добра межи браею. хот#и приложити зло
къ злоу. и вложи има мrсль. || не взискати
брата Игор#. ни пом#ноути wцьства и w
хh оутвержени". ни бжественr" любве.

Примітки. 6. У рукописі перед скоупишас# видно сліди зіскобленої букви, напевне,
и. 13. У Х. – ратьшю. 50. У Х. – зароуба. 51. У Х. – пороусе. 56. В оригіналі літера ч
перероблена в ц у слові Бhлогородьчи. 69. В рукописі у слові положи літера и
виправлена на ю. 87. Слово рекоче в рукописі. 88. В оригіналі у слові Двдвца літера ц
виправлена на ч. 92. В оригіналі у слові чhловалъ букву ч перероблено в ц. 100. У слові
началничи буква ч перероблена в ц в оригіналі. 102. У Х. – тrсячскrи. 104.
Полачанинъ – так у рукописі. 105. Слово Хиличь, здається, перероблене з Лихичь. У Х. –
хилич. Над словом скоупиша в оригіналі дописана сполука ово, тобто совокоупиша. 107.
В оригіналі в слові оузъмощи оу перероблено в во. У Х. – измощи. 110. У Х – пориноучи.
115–116. В оригіналі у слові чhловалъ буква ч виправлена на ц. 128. У Х. – огородr.
129. Друге слово треба рече 138. Друга літера д в оригіналі виправлена на в. 140. Треба
доhхати. 143. У слові тоу кінцева буква дописана пізніше. У Х. – стhсниша. 147. У Х.
– слоудвr. 151. У Х. – оулоучася. 159. У Х. – днhпра. 196. У Х. на місці ачеть вам так
написано если вам та доума б@дет. 199. сътворившее се.

5

10

15

20

[...] В то же верем#. Из#славъ посла. к Володимиру Галичкому.
Петра Бориславича съ кртьнrми грамотами.
зане тrи же б#шеть. и в Перемrшли. с
королевr мужи водилъ къ ху и ре ему
Из#славъ кртъ еси к нама с королемъ цhловалъ. на то "ко что Рускои волости. то
ти все воротити. и того еси всего не оуправилъ. нr же азъ того не поминаю всего. но
же хощеши хртьному цhлованию оуправити. и с нама бrти. то оузвороти мо" городr. на ниже еси к нама с королемъ кртъ
цhловалъ. не хощеши ли дати то съступилъ
еси кртьного цhловани". а се твоh грамотr кртьнr". а нама с королемъ с тобою
како Бъ дасть. и ре Володимиръ. рци
брате извеременилъ еси на м#. и корол#
еси на м# възвелъ. но wже буду живъ.
то любо свою голову сложю. любо себе мьщю.
и ре ему Петръ кнже кртъ еси къ брату своему. къ Из#славу и къ королеви цhловалъ.
"ко ти все оуправити. и с нима бrти. то
ти оуже еси съступилъ кртьного цhловани".
242

Київський літопис ХІІ ст. за Іпатіївським списком близько 1425 року

166 зв.
25

30

35

40

45

50

55

60

и ре Володимиръ. || сии ли кртць малrи.
ре Володимиру Петръ. кнже аче кртъ малъ.
но сила велика его есть. на нбси и на
земли. а тобh есть кнже король "вл#лъ
того чтнго ха. wже Бъ своею волею на
томъ руци свои простерлъ есть. и привелr
и Бъ по своеи млти къ стму Степану и
то ти "вилъ wже цhлова всечтнаго ха а
съступиши. то не будеши живъ. и ре ему
Петр а оу королева еси мужа слrшалъ.
ли w томъ. чтномъ кртh и ре Володимиръ.
вr того до сrти есте молвили а нr полhзи вонъ. поhди же къ своему кнзю Петръ
же положа ему грамотr. кртьнr". лhзе
вонъ. и не даша Петрови. ни повоза ни
корма Петръ же поhха на свои конихъ. и
"коже съhха Петръ съ кн#жа двора и Воло
димиръ поиде к божници. къ стму Спсу на
вечернюю. и "коже бr на переходhхђ. до божници и ту види Петра "дуща. и поругас# ему. и ре поhха мужь Рускии wбуимавъ вс# волости и то рекъ иде на полати. и ^пhвше вечернюю Володимиръ же
^ божници "коже бr на томъ мhстh. на
степени идеже поругас# Петрови. и ре
wле тh нhкто м# оудари за плече. и не може
с того мhста ни мало поступити. и хотh летhти. и ту подъхrтиша и подъ руцh. и
несоша и въ горенку. и вложиша и
въ оукропъ и молв#хуть "ко дна есть. подъступила. инии же друго"ко молъвл#ху и
много прикладrвахуть и бъ велми вечеръ. Володимиръ же нача изнемагати.
вhлми и "коже бr вл#гомо. и тако Володимиръ Галичьскrи кнзь прhставис#.
Петрови же вrhхавшю. из Галича и бh ему
оуже вечеръ. и леже оу Болшевh. и "коже
бr оубо къ куромъ. и пригна дhтьскии
из Галича к Петрови. река кнзь ти молвить
не hзди никаможе. но жди ту доколh по т#
вrслю. Петрови же не вhдущю кнжh смрти
243

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

65

167
70

75

80

85

90

95

100

ни ть ему дhтьскии не повhдh. Петръ же
тhмь печаленъ б#ше велми. wже ему б#ше
wп#||ть в городъ поhхати. твор#ш#тьс#
при"ти. муку пуще того. Петръ же тужашеть "ко бh еще до wбhда. и тако из
града пригнаша по Петра рекуще. кнзь т#
зоветь. Петръ же поhха въ градъ и приhха
на кнжь дворъ. и ту снидоша противу ему съ
сhнhи слугr кнжи вси в черни м#тли и
видивъ се Петръ и подивис#. что се есть.
и "же взиде на сhни. и види ßрослава
сhд#ща на wтни мhстh. в черни м#тли и
въ клобуцh. тако же и вси мужи его. и поставиша Петрови столець. и сhде. ßрославъ
же възрhвъ на Петра и росплакас#. Петръ
не вhда" сhд#ше. и нача прашати что
се есть. и повhдаша ему Бъ сrночи
кнз# по"лъ. и ре Петръ. а сrночи есмь
поhхалъ. а wнъ добръ. wни же рекоша.
что си оусунулъ за плече. и с того нача
велми изнемагати и тако Бъ по" и. и ре
Петръ вол# Би". а вси тамо бrти.
ßрославъ же ре Петрови мr есмr тебе того
дhл# позвали. се Бъ волю свою како ему
оугодно. тако створилъ есть. а нr поhди
къ ^цю своему Из#славу. а ^ мене с#
ему поклони. и се ему "виши аче Бъ ^ца
е пон#лъ. а тr ми буди въ ^ца мhсто.
а тr с# с моимђ ^цмь самъ вhдалъ. что межи
има бrло. а то оуже Бъ wсудилъ аче
Бъ и ^ца моегђ пон#лъ а мене Бъ на его
мhстh wставилъ. а полкъ е и дружина е оу
мене суть. развh wдино копие. поставлено
оу гроба его. а и то в руку моею есть.
нr ^че клан#ю ти с" прими м# "ко сна
своего Мьстислава.такоже и мене. ать ездить
Мьстиславъ подлh твои стремень. по wдинои
сторонh. тебе а " по другои сторонh. подлh твои стремень. hждю всими своими
полкr. и тако ^пустиша Петра <

Примітки. 17. Буква л дописана по зіскобленому пізніше в слові извеременилъ.
30. Сьоме слово так у рукописі. 41. В оригіналі слово божници закреслено, а над рядком
244

Київський літопис ХІІ ст. за Іпатіївським списком близько 1425 року

дописано цркви. 42–43. Також. 43. У рукописы перша буква в слові "дуща виправлена
на h. 47. В оригіналі слово божници закреслено й над рядком дописано цркви. 52. Слова
въ горенку в оригіналі виправлено, можливо, з в rстебку; у Х. – на горницоу. 55. Слово
бъ – так у рукописі; у Х. – бrс. 65. Слову ть у Х. відповідає тъи. 67. У Х. твор#ше бо
ся. 70. У Х. після рекуще є ще слово поед. 83. В оригіналі над словом добръ дописано
здоровъ. 84. У Х. на місці си написано се и.

5

10

15

20

227 зв.
25

30

35

[...] В лhтђ. # s. .х. . че. Сдоумавъ кн#зь Стославъ. со сватомъ своимъ Рюрикомъ. поити
на Половцh. в борзh изъeздомъ. повhдахоуть бо имъ Половци. близъ на Татинци.
на Днhпрhискомъ бродh. и eхаша изъhздомъ. безъ возъ. Володимеръ же Глhбови.
приhха к нимъ. ис Пере"славьл#. с дроужиною своeю. испросис#. оу Стослава и во
Рюрика hздhти напереди с Чернимъ
Клобоукомъ. Стославоу же не любо б#шеть.
поустити Володимера. напередъ передъ
снr своими. но Рюрикъ инии вси оубидђи
ша. зане бh моужь бодръ. и дерзокъ.
и крhпокъ на рати. всегда бо тосн#с# на
добра дhла. кн#земъ же Роускимъ идоущимъ на н#. и-Щернrхъ же Клобоукъ
даша вhсть. сватомъ своимъ. в Половци. Половци же слrшавше wже идоуть на н#
кн#зи Роустии. бhжаша за Днhпръ. кн#зем
же Роускимъ нh лз# бh hхати по ни.
оуже борзо. сполонилс# б#шеть Днhпръ.
бh бо вhсна. и возвратишас# во сво"си.
на томъ бо поути разболhс# Володимеръ. Глhбовичь. болhсть||ю т#жкою ~юже скончас#.
И принесоша и во свои градъ. Пере"славль на носилицахъ. и тоу преставис# мца
април#. во и днь и положенъ бr во
цркви стго Михаила. и плакашас# по немь
вси Пере"славци. бh бо люб# дроужиноу. и
злата не сбирашеть. имhни" не щад#шеть.
но да"шеть дроужинh. бh бо кн#зь добръ.
и крhпокъ на рати. и моужьствомъ крhпкомъ
показа"с#. и вс#кими добродhтелми наполненъ. w нем же Оукраина много постона <
В то же лhтђ. оумре снъ Борисъ. великаго
245

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

40

45

50

55

60

65

70

228

75

Всеволода. и положенъ бr в цркви. стоh
Бцh. сборноh подлh Из#слава Глhбовича <
В то же лhтђ воєва Кончакъ. по Рси с Половци. по семь же почаша. часто воeвати по
Рси. в Черниговьскои волости. и на тоу
wсень бr зима зла велми. такои же в нашю
пам#ть не бrвала николи же < Тоh же
зимr Стославъ сославъс# с Рюриком.
сватом свои. и сдоумаста ити на Половцh. Рюрикъ же оулюби Стославль и ре
eмоу. тr брате hди в Черьниговъ. совокоупи же со братьeю своeю. а "зъ сдhсе
со своeю. и тако совокоупившес# вси кн#зи Роускиh. поидоша по Днhпроу. не лзh
бо б#шеть индh ити бh бо снhгъ великъ.
и доидоша до Снепорода. и тоу изъимаша
сђ
торжr Половhцкrh и повhдаша вhжа
и стада Половhцка". оу Голоубого лhса.
ßрославоу же не любо бr дале поити. Ти
поча молвити братоу Стославоу не могоу
ити дале ^ Днhпра. земл# мо" далече. а дроужина мо" изнемоглас#. Рюрикъ же поча
слати ко Стославоу поноужива" eго. река
eмоу брате и сватоу. намъ бrло. сего оу Ба
просити. а вhсть нr eсть. а Половци восе
лежать. за полъ дне. аже кто росдоумrваeть. и не хочеть ити а мr два. до сихъ
мhстъ. ци на того зрhла. но что намъ Бъ
давалъ. то eсвh дали. Стославоу же любо бr
и ре eмоу. азъ eсмь брате готовъ eсмь всегда
и нrнh. но посли ко братоу ßрославоу.
и поноуди eго. а бrхомъ поhхалh вси. Рюрикъ же посла ко ßрославоу. и ре eмоу
брате тобh бrло не лhпо. изм#сти нами.
а вhсть нr права" eсть. аж вежи Половецки". восе за полъ дне. а великого
hздоу нhтоуть. а бра||те клан#ю ти с# тr
мене дhл# поиди до полоуднь". а "зъ тебе
дhл# едоу. . дневъ. ßрославъ же не хот#
hхати ре не могоу поhхати wдинъ. а полкъ
мои пhшь. вr бr есте мнh повhдалh дома
246

Київський літопис ХІІ ст. за Іпатіївським списком близько 1425 року

80

же дотолh ити. и бr межи ими распр# Рюрикъ же много поноужива" и и не може ихъ
повести. Стославъ же хотh ити с Рюрикомъ.
но не wста брата ßрослава. и возвратишас#
во сво"си <

Примітки. 8. У Х. замість во – оу. 9. У слові Чернимь буква и перероблена з r. 38,
40. У Х. замість по Рси – по Рши. 45. В оригіналі в слові Святославль букву ь
виправлено на ю, а на полі приписано рhч. У Х. після слова оулюби наявне ще съвhт.
49. Кінцева буква в Днhпроу виправлена в оригіналі з ю. 52. Перше слово пор. у Х. –
сторожh. У слові вhжа в оригіналі а виправлено на и.

247

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

«СЛОВО НА АНТИПАСХУ»
КИРИЛА ТУРІВСЬКОГО
ХІІ СТ. У СПИСКУ ХІV СТ.
Кирило Турівський – видатний письменник й оратор ХІІ ст. Його перу
належить багато проповідей, повчань, молитов. Достовірних фактів про його
життя майже не збереглося. Єдиний точний факт із біографії Кирила – це те, що
він був єпископом у м. Турові на Поліссі, про що згадує Іпатіївський літопис під
1169 р. У проложному житії Кирила, складеному, як припускають, у ХІІ ст.,
говориться, що він народився в м. Турові в заможній родині, постригся в ченці,
прославився книжністю і на бажання князя та городян був поставлений
єпископом. У житії сказано, що Кирило полемізував із єпископом-єретиком
Федорцем (Федором) та листувався з князем Андрієм Боголюбським. В одній із
проповідей Кирило використав притчу про кривого й сліпого: сторож-сліпець
поніс на плечах кривого й вони разом обікрали сад господаря. На думку
І. П. Єрьоміна, притча, написана між 1160 – 1169 роками, скерована проти
ростовського єпископа Федора (Федорця) й, можливо, проти Андрія
Боголюбського (див.: Ерёмин И. Б. Литературное наследие Кирилла
Туровского // Труды Отдела древнерусской литературы. – Т. ХІІ. – М., Л.,
1956. – С. 340–361). Якщо притча є натяком на погром Києва в 1169 р., який
учинив Андрій Боголюбський, можна припускати, що Кирило був очевидцем
неподобства війська володимиро-суздальського князя і до висвячення на
єпископа мешкав у якомусь із київських монастирів. В Іпатіївському літописі
під 1182 р. згадується турівський єпископ Лаврентій. Отже, на цей час Кирило
або залишив турівську кафедру, або помер.
Із великої письменницької спадщини Кирила Турівського дослідники
друкували дуже багато, особливо І. П. Єрьомін, але видання не відповідають
нинішнім вимогам публікації текстів як пам’яток історії мови. Лінгвістичне
видання твору письменника «Слово въ новую недhлю», відоме в літературі й
під назвою «Слово на Антипасху», містить «Хрестоматия по истории русского
языка» / (Авторы-составители В. В. Иванов, Т. А. Сумникова, Н. П. Панкратова;
М., 1990. – С. 140 – 148), за якою наводимо цей твір. У зазначеній «Хрестоматії»
уривок подано за «Збірником» кінця ХІV ст., який зберігається в Державній
російській бібліотеці в Москві (зібрання Троїце-Сергіївської лаври, ф. 304, №9,
арк. 68 зв.–73 зв.).
1

5

Велика оучител”# и моудра сказател# " требu
eт цркви на uкрашенье праздника " мы же ни
щи есмы словомъ " и медлени оумомъ не имu
ще огн# стго дха в наслаженіe дшеполезныхъ
словесъ " но обаче любве дhл# соуща" со мною
братіа " мало нhчто скажемъ " о поновленьи
248

«Слово на Антипасху» Кирила Турівського ХІІ ст. у списку ХІV ст.

вскрніа хва " в минuвшюю бо недhлю сты"

10

15

20

25

30

35

40

пасхи " оудивленіe бh нбси " и оустрашеніe пре
исподнымъ обновленіе твари " избавленіе
мироу " разрuшеніе адово " и попранье смрти

воскрніе мртвымъ " и погuбленіе прелесть
ны" власти дь"вол# " спнье же члвчкомu
родu " хвымъ воскрньемъ " обетщаніe ве
тхомоу законоу " и порабощенье сuботh " о
бащ̗еніе цркви " и въцреніе недhли " в минu
вшюю недhлю всемоу премhненіе бысђ " створи
бо с# небомъ земл# " очищена бгмъ ^ бh
совьскыхъ сквернъ " англи с женами рабо
лhпно воскрнію служать " обновис# тва
рь " оуже бо не нарекuтс# бози стuхіа " ни
слнце ни огнь ни источници " ни древеса "
^селh бо не приeмлеть адъ закалаeмыхъ
оци младенець " ни смрть почьсти " преста
бо идолослоуженіe и погоубис# бhсовьско
е насильe кртнымъ наитьемъ " и не то
кмо спсес# члвчь родъ " но и остис# хвою
вhрою " ветхіи же законъ wтинuдь обни
ща " ^верженьe телча крове " и козль" же
ртвы " единъ бо хсъ самъ собою ко оцю за
всhхъ " жертвu възнесе " тhмъ и празь ||
никъ сuботh преста " а недhли блгть дана
бы воскрнь" ради " и цртвоуеть uже въ
днехъ недhл# " "ко в тu хъ воскресђ из ме
ртвыхъ " вhнчаемъ братье недhлю црцю
днемъ " и дары чтны" с вhрою бви прине
семъ " дадимъ по силh "ко же можемъ "
овъ млтню и безлобьe и любовь " а дроугіи
двтво что и вhроу правоу " и смhреніe нели
цемhрно " инъ псаломьское пhньe апль
ское оученіe млтва со въздыханіeмъ
къ боу " сам богъ мосhемъ глть " не "вл#
ис# предо мною тощь в днь праздника "
принесемъ eмоу прежеречены" добродh
249

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

45

50

55

60

65

70

75

80

тели " да вспримhмъ бгтоую млть " ибо
не лишить гь добра приход#щихъ с вh
рою " слав#ща" бо м# рече прославлю " по
хвалимъ красно новоую сию недhлю " въ
ню же поновленіe вскрні" праздноуeмъ "
не бо та же пасха "но антипасха наречетс#
пасха бо избавленеe мироу eсть отъ на
силь" дь"вол# " и свобоженіе мртвы
мъ ^ ада преисподн#го " антипасха же
eсть поновленье вскрнь" " образъ имu
щи ветхаго закона " иже завhща гь въ e
гоуптh моисhеви гл# " се избавл#ю лю
ди мо" ^ работъ фараон# " и свобожаю
" ^ мчнь" приставникъ eго " да пона
вл#еши днь спнь" твоего " во нже по
бhдихъ враги тво" излю " се нынh и мы
понавл#eмъ празноующе " побhдныи |
днь хвъ " в онъ же спньe всемоу миру сдh" " по
бhдивъ начала и власти темны" " то
го ради артоусныи хлhбъ ^ пасхи и доны
н# въ цркви сщнъ бы " и днь на иeрhискы
хъ версhхъ ломитс# " за опрhсноки не
сены" на главахъ левгитъ " ^ егоупта
по поустыни " донде же и чермноe море
проидоша " и тоу того остиша бви " eго
же вкоушающе сдрави бывахоу и враго
мъ страшни " они оубо избывше телесь
ны" работы " понавл#хоу празноующе
днь опрhсночныи " мы же влкою спни ^
работы " мысленаго фараwна дь"вола "
понавл#емъ побhдныи на враги днь " сего
сщнаго нынh приeмлюще хлhба " тако
вкuшаeмъ "коже они хлhба нбнаго " и анге
льскаго брашна " и хранимъ eго на вс#кu
потребu блгоу " на сдравье телесемъ и
дшмъ на спнье " и на прогна вс#кого не
дuга " дньс ветха" конець при"ша " и се
быша вс# нова видима" же и невиди
ма" " нынh нбса просвhтишас# " те
250

«Слово на Антипасху» Кирила Турівського ХІІ ст. у списку ХІV ст.

85

90

95

100

105

110

115

120

мныхъ облакъ "ко вретища съвлекъ
ше " и свhтлымъ въздuхомъ славоу
гню исповhдають " не си глю видима"
нбса но разuмны" аплы " иже днь на си
онh к нимъ въшедша познаша га " и въ
сю печаль забыша и скорбь июдhиска
го страха ^вергъше " стмъ дхмъ осh
нившес# воскрніe хво "сно проповh ||
дають " нынh слнце красоу"с# къ вы
сотh въсходить " и радоу"с# землю о
грhваeть " взиде бо намъ ^ гроба пра
ведноe слнце хъ " и вс# вhроующа" e
моу спсаeть " нынh лuна с вышн#го съ
стоупивши степени " болшемоу свhти
лоу чть подаваeть " оуже бо ветхіи зако
нъ по писанію съ соуботами преста и про
роки хвоу законоу чть подаeтьс# " ны
н# зима грhховна" покааньe преста
ла eсть " и ледъ невhріа бгоразuмьeмъ
раста"с# " зима оубо "зычьскаго коу
мирослоуженіа " аплкимъ оученіeмъ
и хвою вhрою престала eсть " ледъ же
фомина невhри" " показаніeмъ хвъ
ребръ раста"с# " днь весна красueтс#
оживл#ющи земноe eстьство " и боу
рніи вhтри тихо повhвающе плоды
гобьзuють " и земл# сhм# напитаю
щи " зеленоую травu ражаeть " весна
оубо красна" eсть вhра хва " "же
крщеніeмъ поражаeть чловhче
ское пакиeстьство " боурнии же
вhтри " грhхотворніи помыслы " и
же покааніе претворшес# на добродh
тель " дшеполезны" плоды гобьзоу
ють " земл# же eстьства нашего "
аки сhм# слово бжіe приeмъши " и
страхомъ eго бол#щи присно " и дхъ
спніа ражаeть " нын# новоражаeми |
агньци и оуньци быстро поуть перuще
251

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

125

130

135

140

145

150

155

160

скачють " и скоро къ мтремъ възвраща
ющес# весел#тс#" да и пастыри свир#
юще весельeмъ ха хвал#ть " агньца глю
кроткы" ^ "зыкъ люди " а оуньца кu
мирослоужител# невhрныхъ странъ "
иже хвмъ въчлвчньемъ и аплкымъ оу
ченіeмъ и чюдесы " скоро по законъ eмше
с# " къ стhи цркви възвратившес# " мле
ко си uчень" съсоуть " да и оучители хва
стада о всhхъ мол#щес# ха ба слав#ть "
вс# волки и агньца въ eдино стадо събра
вшаго " нын# дрhва лhторасли испоуща
ють " и цвhты блгоuхані" процвитаю
ть воню " и дhлатели с надежею трuжа
ющес# плододавца ха призывають " бh
хомъ бо преже аки древа доубравна" не
имuщи плода " нын# же присадис# хва
вhра въ нашемъ невhріи " и uже держаще
с# корене иwсheва " "ко цвhти добро
дhтели пuщающе " раискаго паки
житіа о хh ожидають " да и стли о црь
кви трuжающес# " ^ ха мъзды ожида
ють " нын# ратаи слова словесны" оу
ньца къ дхвномu "рмu привод#ще " и
кртноe рало въ мысленыхъ браздахъ
погрuжающе " и браздu покааніа про
чертающе сhм# дхвноe всыпающе " на
дежами бuдuщихъ блгъ весел#тьс# " ||
днь ветха" конець при"ша " и се быша
вс# нова воскрнь" ради " нын# рhки а
плкы" наводн#ютс# " и "зычны" рhки
плодъ пuщають " и рыбари глоубинu бі"
въчлвчнь" испытавше " полноу црко
внuю мрежю ловитвы обрhтають рh
ками бо рече прркъ рас#детс# земл# оу

зр#ть и разбол#тс# нечтивии людьe "
нынh мнишьскаго образа трuдолюбива
" бчела " свою мuдрость показающи " вс#
оудивл#eть " "ко же бо они в поустын#
252

«Слово на Антипасху» Кирила Турівського ХІІ ст. у списку ХІV ст.

хъ самокорміeмъ живоуще англы и

165

170

175

180

185

190

195

члвкы оудивл#ють " и си на цвhты въ
злhтающи медвены сты ствар#ють "
да члвкомъ сладость и цркви потребна
" подастьс# " нын# все доброгланы"
птица " црквныхъ ликовъ въгнhзд#щес#

весел#тс# " и птица бо рече прркъ обрhте
гнhздо себh олтар# тво" " и свою ка"
ждо поющи пhснь " слав#ть ба гласы не
молчными " днь поновишас# всhхъ сты
хъ чинове " новоу жизнь о хh пріимше
пррци и патріарси троудившеис# " в ра
истhи почивають жизни " и апли съ стии
пострадавшеи " прославл#ютс# на нбси
и на земли " моученици исповhдници
за ха претерпhвше страсть " со англы
вhнчаютс# " цри и кн#зи послuшаніe
мъ спсаютс# " дhвьствьніи лици и ино
чьстии състави " свои крестъ терпhніe |
мъ понесше " первhнець хоу ^ земл# на
небо послhдuють " постници поустынь
ници " ^ роуки гсђн# " трuда мьздоу пріимь
ше въ горнемъ градh съ стми весел#тьс#
днь новымъ людемъ воскрніа хва поновле
нь" праздникъ " и вс# нова" богови при
нос#тс# " ^ "зыкъ вhра " ^ хрт"нъ
трhбы " ^ ерhи жертвы " ^ миродерь
жител# бголюбны" млтн# " ^ вельмо
жь црквноe попеченіe " ^ праведникъ
смhреномоудріe • ^ грhшникъ истинь
ное покааніe " ^ нечтвыхъ обращеніe
къ боу " ^ ненавид#щихъ с# дхвна" лю
бы " взидhмъ нынh и мы братіe мы
слено в сионьскоую горницю " "ко та
мо апли собрашас# " и самъ гь исъ хъ
затворенымъ дверемъ " посредh ихъ
обрhтес# " и рекъ миръ вамъ исполъ
ні " радости " возрадоваша бо с# рече
253

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

200

205

210

215

220

225

230

235

оучнци видhвше га " и всю печаль те
лесноую и страхъ срчныи ^ринuша " да
сть бо с# дшамъ ихъ дхвна" дерзость
познаніeмъ своего влки " "ко обнажи
предъ всhми сво" ребра " и гвоздны"
"звы на рuкu и на ногu показаеть фо
мh " не бh фома въ первыи приходъ съ
оученики видhлъ га " и слышавъ eго въ
скрша " не "ко лжю мн# не вhроваше
но и самовидець хот# быти хоу тако
глше " аще не вложю руки мое" в ребра ||
eго и въ "звu гвоздинноую перста моeго
не имu вhры " тhмъ и гь не понос# емu си
це глше " принеси рuкu твою и вижь пробо
деніe ребръ моихъ " и вhроу ими "ко азъ са
мъ eсмь " мнh бо и преже тебе патріарси и
пррци " разоумhвше вhроваша моeмоу въ

члвчнью " испытаи перво исаино о мнh
писаньe " копьeмъ бо рече в ребра прободе
нъ бы изиде кровь и вода " в ребра прободе
нъ быхъ " да ребромъ падшаго адама въ
скрихъ " а тебе ли невhроующа ми презрю "
ос#заи м# "ко самъ азъ eсмь " eгоже пре
же ос#завъ семеонъ " и вhрою прошаше
^поущеніа с миромъ " и не боуди ми невh
ренъ " "ко же иродъ " иже слыша мое ржтво
глше волъхвомъ " кде хъ ражаeтс# да и
азъ шедъ поклонюс# eмu " а в срци о uби
иствh моeмъ мысл#ше " но аще и мла
денци изби " но искомаго не wбрhте " въ
зищють бо мене злии нъ не обр#щють "
вhрuи " ми ми фомо и познаи м# "ко же и
аврамъ к немuже подъ сhнь съ двhма
англома придохъ " и тъ познав м# га м#
нарече " и о содомh мол#ше ми с# да eго
не погuблю " аще и до дес#ти было бы в не
мъ праведникъ " а не бuди невhренъ "ко
же валамъ " иже дхмъ стмъ прорекъ мо
e за миръ оумртвіe и воскрніe " и пакы мь
254

«Слово на Антипасху» Кирила Турівського ХІІ ст. у списку ХІV ст.

240

245

250

255

260

265

270

275

зды ради прельсти вс# погибе " и вhроу
и ми фомо "ко самъ азъ eсмь " eгоже
видh и"ковъ " в нощи на лhствицh " оутве
ржающас# " то же и паки позна м# дхомъ
eгда бор#хс# с нимъ въ месопотамии " тогда
бо обhщахс# eмu вчеловhчитис# въ племе
ни eго " и не бuди невhренъ "ко навъходъносо
ръ " иже видhвъ м# в пещи отроки ^ огн# съ
пасъша " истиною сна біа нарече м# " и пакы
к свимъ прельстемъ оуклонис# погибе "
вhрuи ми фомо "ко самъ азъ eсмь " eгоже
образъ видh исаи" на престолh высоцh
обьстоима множьствомъ англъ " азъ e
смь "вивыис# eзекhилю посредh живо
тныхъ придержахс# " въздвизающихс#
со мною " тоу бо животныи дхъ бh в коле
сh " егоже и нын# въ васъ доунuхъ дхъ сты
и " азъ eсмь eгоже видh на облацh
хъ нбныхъ и подобьeмъ сна члвча " съшедъ

шаго до ветхаго дньми " и тъ написа данu
ю ми ^ ба оца власть " и цртво на нби и на
земли " нынешн#го и боудuщаго бесконе
чнаго вhка " принеси w близнече твои пе
рстъ " и вижь рuци мои имаже очи слhпы
мъ ^верзохъ " и глuхимъ слuха даровахъ
и нhмы" доброгливы створихъ вижь и но
зи мои " имаже пред вами по морю ходи
хъ и по воздuхu "вествено стuпахъ " и въ
преисподн#" вшедъ " тhма ада попрахъ
и с клеопою и лuкою до eлмаuса шествова
хъ " и не бuди ми невhренъ но вhренъ " ^вh
ща фома гл# вhрuю ги "ко ты eси самъ гь ||
мои бъ мои " о немже писаша пррци прозр#
ще дхомъ " eгоже прообрази в законh мо
иси " eгоже ^вергошас# съ жерци фарисh
и " eмоуже порuгашас# завистію съ кни
жники жидове eгоже съ каифою на расп#тьe
пилатъ предаде " eгоже бъ оць из мртвыхъ
255

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

280

285

290

295

300

вскрси " вижю ребро ^ негоже не точи кровь
и водu " водu же да очистиши оскверньшю
с# землю " и кровь eюже да остиши члвчко
e eстьство " вижю рuцh твои " имаже пре
же створи всю тварь и раи насади " и члвка
созда " имаже блгви патриархы " имаже
помаза цри " имаже ости аплы " вижю но
зи твои " имаже прикосноувшис# блоу
дница грhховъ ^поустъ при"тъ " на ню
же припадши первоe вдовица " ^ мртвы
хъ своeго сна съ дшею при"тъ жива " надъ
сима ногама кровоточива" " подолцh ри
зы прикоснuвшис# ицhлh ^ недоуга " и
азъ ги вhрuю " "ко ты eси бъ мои " и рече
к немu ісъ "ко видhвъ м# и вhрова " блжни
невидhвшеи в м# вhроваша " тhмже бра
тьe вhрuемъ хоу боу нашемu " распеншемu
с# поклонимс# " воскршаго прославимъ
авльшемuс# аплмъ вhрuемъ " и сво" ре
бра фомh показавшемоу въспоимъ " при
шедшаго оживить насъ похвалимъ " и
просвhтившаго ны исповhдаeмъ " и всh
хъ блгъ подавшаго намъ обильe възве
личимъ ^ троица eдиного познаимъ га |
и ба спса нашего іса ха " eмоу же слава съ w
цмъ и с пртымъ дхмъ " нын# и присно "

(68 зв.–73 зв.)

Примітки. 28. Можливо, потрібно ^верженьeм. 79. Потрібно на прогнаньe. 100.
Мабуть, треба покааньeм. 163. сты, тобто съты «стільник меду». 230. Помилково
повторено слово ми.

256

Виголексинський збірник кінця ХІІ ст.

ВИГОЛЕКСИНСЬКИЙ ЗБІРНИК
КІНЦЯ ХІІ СТ.
Під такою назвою в філології відомий манускрипт, що містить «Житіє
Нифонта Констанцського та Феодора Студита» (у пам’ятці: fеwдора
гоумена [!] стuдиискаго). Пам’ятка – пергаменна книжка in 4º, написана
уставом двома почерками кінця ХІІ ст., в один стовпчик. Оздоблена заставками
й ініціалами. Записи свідчать, що протягом ХІІІ – ХVІІ століть манускрипт
зберігався в новгородському Юр’євому монастирі. Невідомо, коли рукопис
потрапив до бібліотеки Виголексинського монастиря, що на півночі Заонежжя в
Росії. Нині зберігається в Російській державній бібліотеці в Москві, шифр:
М. 1832 (ф. 178). Під назвою «Выголексинский сборник» пам’ятку з повним
покажчиком словоформ опубліковано 1977 року в Москві. Видання підготували
В. Ф. Дубровіна, Р. В. Бахтуріна, В. С. Голишенко, ред. С. І. Котков. За цим
виданням наводимо уривки з «Житія Нифонта».
9 зв.

10

поидеши. и на соудъ имаши
блжнъ ~си нифонте "ко
10
зв.
ити. Да трезви с" w всhхъ w
побидилъ ~си ди"вола. тr
каньнь.
разоумhваи грhхr
~си стrи мои. и къто ~сть
сво
"
а
не
възноси с". плачи
такъ на земли акъ же тr.
30
с
"
w
мрачене
горькаго wно
5 Вижь себе вrшьнии члвче.
го
в
h
ка.
иже
т
" имать изh
свhтило вели~ доблии оупа
сти
въ
горести
wгьhи.
ситель. сице глаше хот# пре
си гл" дшоу си съмhр"ше.
льстити стаго. почювъ же
И по сhмь видh правьдьнrи
стrи зълодhиство лоукава
35
како
идоуть бhси искоу
10 го. и главъ себе. блюди оубо
шающе
члвкr. и вълагаю
гrи нифwнте. да ти не оу
ще лоукавьства въ слоухr
крадеть пагоубьникъ съ
члвкомъ. wни же приле
вhтьника дша тво~". въ
жаще въ скьрбьхъ житии
нимаи дше wканьна" да
40 скrихъ. а не разоумhюще
15 не прельщена боудеши. не
скърби "же ^ бhсовъ. да w
wслабл"и ни с" възноси.
ви
въ wклеветани~ въпа
"ко же бо ~дино зерно пьше
дахоу.
wви же wже соуди
ничьно въ житьници лежа.
ти
ближьн
"го. инr же на
прочимъ бо ~сть подобьно.
11
45
котерr
и
сварr.
И се вид"
20 тако и вh дше "ко ~динъ члвh
рабъ
бж
и
и
скърб
"
глаше. w
къ ^ всhхъ члвкъ ~свh. Тако
лоукавьства
бесовьска
". 
и вh дше ^ того же берни" ~
wканьнии съказають члвко
свh. ^ н~го же и вси члвци соу
мъ
съвhсти. wни же мн"
ть съзьдани. да съмотри оубо
50
ще
"ко ^ сво~" мrсли та
25 "ко земл" ~си. и въ землю
257

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

ко глють. и скоро тако твор"
 ть наважа~ми ^ бhсъ< w сварh.
Видhхъ бо рече моужа дhла
юща. и приде нhкто къ ~
55 моу муринъ чьрнъ. и прини
къ шьпташе въ оухо члвкоу
томоу. бh же члвкъ дроугr
и близь ~го. да и томоу шь
дъ бhсъ шьпташе въ оухо и
60 сто"ше и тъ дhла". и по то
мь часh wставльша члвка
дhло сво~. начаста с" котора
11 зв.
ти и бити. Си видhвъ правь
дьнrи нифwнтъ възмоу
65 щаше с" гл". w прельсти
бесовьска". ка ти подвижю
ть члвкr на вражьдоу. дрu
гъ на дроугъ. wни же сего
не разоумhвающе. вс" не
70 подобьна" твор"ть<
И пакr ход" стrи нифонтъ.
видh члвка сhд"ща wбhда
юща. съ женою сво~ю и съ дh
тьми. и видh некоторr"
75 красьнr въ свhтьлrхъ ри
захъ предъсто"ща предъ h
доущими въ храмh томь.
бh же ихъ числъмь ~лико
же и hдоущихъ. вид" же се
80 рабъ бжии почюди с" гл".
12
Воле чьто се соуть сhд"щии
оубозии оубо зhло. а престо
"щии въ свhтьлrихъ wде
жахъ. и недомrсл"щю с"
85 ~моу. и "ви ~моу бъ кто
си соуть престо"щеи. англи
бжии соуть имhють такъ
чинъ. да въ врем" wбhда
предъстаноуть. да ~гда на
90 чьнhть с" слово кл~вhть
но или кощюнr. или ино чь
то неподобьно глати на тр"

пезh. или хоулити начьнh
ть кто брашьно. се добро а
95 се недобро. Да ако се бъчелr
^гонить дrмъ. тако и зъ
лr" бесhдr ^гон"ть англr
бжи". Излаз"щемъ же
12 зв.
англмъ стrимъ. приходи
100 ть темьнrи бhсъ. и въсhва
~ть зълосмрадьнrи дrмъ.
посередh wбhдающихъ. ^ бе
сhдъ зълrхъ. "вл"ють с"
вс" зъла". Да не мозhте оу
105 бо молю вr на тр"пезh сh
д"ще постошьнrхъ глати.
ни брашьна хоулити<
И глахъ къ н~моу. wче нифw
нте чьто сътворю. "ко бhси
110 хоульни сътоужають ми лю
бо ~мь любо пью или съплю.
Не преста~ть ноуд" м" и ~
гда престою на молитвh.
ереси и пронrрьства вълага
115 ють ми въ срдце. на ха ба мо
~го и на стr" иконr. азъ
13
же бhдою wдьрьжимъ. не оу
мhю чьто сътворити. и бою
еда wгнь съ нбсе сънидеть и
120 пожьжеть м". гла ~моу ра
бъ бжѓии. приими оутhше
ни~ по разоумоу мо~моу.
Море ~гда възмоутить с"
^ вhтра. како ти начьнh
125 ть вълнr издрh"ти на
соухо. и би" ими w каме
ни~. да ~да како имать
вредъ камени~. ^ възмu
щени" вълньнаго. и въ
130 лнr възвращають с" въ
море. и камень цhлъ бr
ва~ть. Тако же оубо и по
мrшл~ни". и хоул~ни
" исход"ть ^ ди"вола.
13 зв. 135 и прибивають с" къ помr
258

Виголексинський збірник кінця ХІІ ст.

слоу члвчскоу. Да тhмь чѓлвh
къ искоушенrи не при~
мл~ть wсоужени". нъ па
 че вhньць и славоу<
140 Вълhзохъ въ црквь стаго. Ѳw
мъ политъ с". и wбрhтохъ
wца пооучающаго доуховь
нh и оутhшающа люди. и
гѓлюща w млстrни. иже бо
145 да~ть нищемоу самомоу
боѓу въ роуцh вълага~ть. се
же слrшавъ речено~. не вh
ровахъ рабоу бжию. размr
шл"хъ бо и гѓлахъ. ßко азъ
150 слrшахъ ха на нбѓси wде
сную wца сво~го. да како
на земи wбрhта~ть с" "
14
ко же тr гл~ши. да въземл~
ть "же тr нищемоу да~
155 ши. да ~гда тако помrсли
хъ. Оузьрhхъ на поути ни
ща въ роубhхъ градоуща.
и надъ главою ~го сто"ще
wбразъ гѓа нашего ѓс хѓа. ни
160 како же неразлоучьно. и
"ко же нищии ид"ше поу
тьмь. нhкто млсѓтивr
хъ ид"ше поутьмь и сърh
те и. и дасть ~моу хлhбъ.
165 да "ко же простьре роукоу
дьрьжаи хлhбъ нищелюбь
ць. и се простьре с" wбразъ
спѓсовъ въ роуцh нищелю
бивомоу wноумоу. и при"
170 тъ ^ роукоу ~го хлhбъ. и въ
14 зв.
дасть ~моу блгсловл~ни~. и
то видhвъ ^толh вhровахъ.
"ко да"и нищемоу въ исти
ноу въ роуцh бжии да~ть. и
175 азъ зьрю того же wбраза хва
надъ главою нищихъ сто"

ща. да тhмь страхъмь wдь
рьжимъ творю. ~лико же
могоу по силh нищемоу да
180 ти. и си рече ми сѓтrи нифw
нтъ. w моужи томь нище
 любивемь< И пакr ход"
стѓrи видh члѓвка ~моу же
с" мол"ше множьство ма
185 ломощии. прос"ще ми оу
н~го милостrн". wнъ же
не wзираше с". приближивъ
же с" къ ангѓлоу хранит" ~
15
го рече. рьци ми много ли име
190 ни" имать члѓвкъ сь. Глѓа ангѓлъ
много имать w нифwнте.
сребролюбьць бо ~сть. и ц#тr
ради оунить оумерети. Би~
ть же чел"дь свою голодомь
195 мор" и наготою. дhлъмь оу
насил"" имъ. гла нифwнтъ.
кrимь съмrсломь съста
вл"~ть с" съмrслъ ~го. не
подава" имhни" оубозhи
200 братии. гл̏а
 ~моу анѓглъ. По
слоушаи мене нифwнте и
съкажю ти. приходить бо ть
мьнrи бhсъ. въспомина"
~моу и гл". състарhти ти
205 с" ~сть. И по томь въ болhзнь
въпадеши. да не дажь сво~
15 зв
го никомоу же. еда како недо
статокъ ти боудеть. и начь
неши ка"ти с" и глати. въ
210 поустошь разда"хъ сво~ и
мhни~ нищимъ. и ка" с"
не оуспh~ши ничьсо же. да
се нифwнте прельстилъ и ~
сть нечистr бhсъ. часто въ
215 лага~ть ~моу въ срдце. wнъ
же wмрача~мъ повиноу~
ть с" помrслоу семоу. и
пребrва~ть помрача~мъ
259

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

и не милоу~ть прос"щи

220 хъ. И гла ~моу стrи. съмо

16

три "ко же вhроу~ть боудh
ть ~моу. бѓъ бо не искоуси
тель ~сть зълоу. не искоу
ша~ть бо ниго же. вс"къ
225 бо икоуша~мъ ~сть своими
грhхr. пон~ же послоуша~
ть ди"вола и въспоминани
" ~го. и си рекъ ^иде ^ н~го.
Члвкъ же тъ по малh време
230 ни сълеже. и бh болhзнь ~

го люта зhло. и ~гда въпаде
чѓлвкъ тъ въ лютоую болh
знь. и истъщи съкровища
сво" злата" да" врачемъ.
235 и нико~" же пользr при#
^тъ них. нъ паче въ горе
въпаде. И сице многr дѓни
моучивъ с". изиде ^ ни
хъ дшею и тhломь оумьре.
240 и съконьча с" w н~мь рече
но~. Се члвкъ иже не поло
жи ба помощьника себе.

Примітки. 66. В іншому списку пам’ятки друге слово: како. 136. У слові тhмь в
оригіналі буква h виправлена з е. 140–141. В іншому списку: фомr помолитъ. 195. У
формі дhлъмь буква ъ виправлена в оригіналі з о. 213. В оригіналі в слові прельстилъ
буква ъ виправлена з о. 224. В іншому списку пам’ятки третє слово: никого. 235–236. В
іншому списку: при"тъ ^.͐͐

260

Устав студійський кінця ХІІ ст.

УСТАВ СТУДІЙСЬКИЙ
КІНЦЯ ХІІ СТ.
Пергаменний манускрипт in 1º, налічує 281 арк., написаний уставом.
Оздоблений простими киноварними ініціалами. Містить правила церковні
(арк. 1–96) та монастирські (арк. 196 зв.–281) для ченців-студитів. Первісний
переклад його з грецької мови зробили, мабуть, ченці Києво-Печерського
монастиря. Записи в пам’ятці з кінця ХІІ – початку ХІІІ ст. свідчать про те, що в
цей час рукопис належав Благовіщенському монастиреві в Новгороді. Нині
зберігається в Державному історичному музеї в Москві, шифр: Син. 330.
Уривки з пам’ятки наводимо за працею Д. С. Іщенка «Устав студийский по
списку ХІІ в.» в кн. «Источники по истории русского языка» (М., 1976. –
С. 121–130).
213

5

10

15

213 зв.
20

25

Се оубо тако
написано /~сть. мы же пакы къ слоужь
бh слова възвратимъ с#. оурокъ бо и въ
великоую нед. тъкмо. нъ и въ понедльник.
пороздьноh нед. и въ въторник. а въ про
ч#" дЃни и до пентикости". ~гда оубо
оурокъ. wт ката се да быва~ть. ~гда же
ли нhсть. то тъгда аще wт ловьць оулов#
ть рыбы. и годh боудеть игоуменоу. да
"д#ть мниси рыбы. ~сть же ~гда и сы
ръ и "иц#. и все" вhры съмотрени~мь
игоуменьмь. въ н# же дЃни нhсть оурока
wт коута. въ ты глЃемы" съдроблени~
wт прит#ж#нии да боудеть. сыроу на ч#
сто съдрабл#~моу. и въ вариво зелию
вълага~моу. и сладъкоу оухоу сътва
р#ющю. а въ соубтоу и въ нед. и въ ины дь
ни . пам#ти нарочитоу стЃоумоу соущи.
да вълагають четвьрти великы въ ма
герию. по числоу мнихъ. и да прhдъ по
ставить с# имъ. достоить же игоуме
ноу вьсю нед. ~диною ~гда повелить h
сти рыбы. или просолены. ~гда ли и
прhсны. аще wт ловьць "ты боудоуть.
аще и бЃъ гЃь въ ты дЃни не по~ть с#>~
А издо~но~ млhко. въ нед. да не насыр#
ть ~го. и да изhдено боудет wт мнихъ. а
избывающе~ с# да дасть с# оубогым>~
261

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

30

35

40

241 45

О томь ~же не hсти сво~го ни ~диномоу
же. и не прит#ж#ти въ кели"хъ оу
кропьниц# ни гърньць >~ о кели"хъ>~
Да въход#ть оубо вси въ тр#пезьницю
вьсьгда. и въкоупь да "д#ть. ~же бо
приобидhти комоу обьща" тр#пезы.
и ~же съ всею брати~ю прhбывани".
а въ келии hсти. вьс#цhмь образъмь
трьнии. они же мhс#ть тhсто. и по ко
ньч#нию ~го. аби~ възврат#ть с#
въ црквь. и поють съ прочими. а пьрвы
и р#дить по доспhнию тhста. wтиде
ть аби~ въ мhсивъшихъ кели". и съ
береть ". они же шьдъше близъ хлhбъ.
се на вьс#комь р#доу подоба~ть быва
ти. боуди же и мhшени~. или двоици
или тришьды. а проскоуры повьсьгда
да мhшены боудоуть wт печьц#>~

Примітка. 7. Третє слово, очевидно, написано помилково; треба коута?

[…]242 зв.

5

10

15

20

О недоужьных. и о старыхъ>~
аще ли кто
"ко се много съключ#~ть с#. странь
нъ и бездомъкъ въ гостиньницю при
деть. недоугъмь одьржимь. и тъ того
же промышлени". иже въ манасты
ри съ недоужьными. wт игоумена и wт
врач# да полоучить въ всемь. възле
гъ "вh въ съзьданhмь нами недоужь
нымъ храмh. къ притвороу стою серги
а и вакха. донъдеже въстрабить с. тъ
гда же подобьно~ на поуть трhбh wт и
гоумена приимъ. съ млтвою да wтпоу
щенъ боудеть. Понеже и старымъ. оу
того же притвора нами съзьдано бысть.
подоба~ть и количьствh старьць иже
въ немь. и о прhбывании въ малh рещи.
старьць оубо присно немощьныи оти
ноудь. и вьс#ко" помощи не имоущемъ.
и въ помощи и старыхъ. оустроити же.
трhбованыхъ наслаж#ти с# повелh
ва~мъ. ибо одри тhмъ равьночисльни
262

Устав студійський кінця ХІІ ст.

243
25

30

35

40

45

243 зв.

50

55

60

въ немь поставлени быша. на покои
старыхъ. тhхъ же прhбывани~ боу
ди сице. къждо таковыхъ старьць. да
~млеть на вс#къ дЃнь wт манастыр#.
ч#сть хлhба оукро" два. а замhсита
го дъва. вина wт него же мниси пиють.
по .д. ч#шh оурочьныh. а вологы равьно
съ мнихы. вариво же и сокъ. ~гда же и
мати оурокъ манастырьс. аще ли ~дина
миса боудет. и ти wт того да възимають.
аще ли .в. wт когождо ~ю. аще ли .г. то wт
двою. а ~же за ты да възимають поло
виноу. дад#ть же имъ за одhни~. по .в.
златьника. аще ли что хЃолюбивыхъ
придеть въ манастырь почьсти дhл#
мних. съ тhми и ти възимают. да мыю
ть же с .в. мсцьмь. без мьзды баньны".
~млюще за мыло по .а. срhбрьникоу.
да имhють слоугоу ~диного ~го же хот#т.
тако же имъ възимати на пищю и на
ризы. и всhмъ инhмъ имъ же wтчто
хомъ. и таковыи слоуга на принесе
ни~ пища въ ню. и на оустро~ни~ по
стел#мъ. и проч#". осми сими слоу
ж#щимъ старьцемъ. а пьрани~ ризъ ихъ.
wт ~дино" ближьнихъ женъ. "же за
троудъ свои прииметь wт манастыр#.
пшеницh споуды .д. вина мhры .д. зла
тьникъ ~динъ да дасть с# реченымь
старьцьмь на вс#коу нед. и дръва и оугли.
за оукропъ же имъ. и за съгрhвани~ ~
гда зима боудет. тако же и масло дрhв#
но~ на кыиждо мсць въ кандило иде же
почивають. мhрh. .в. и по свhщи по двh.
оунькии на кыиждо мсць по .е. не толи
ко же. нъ ~лишды мниси свhща възима
ють. въ н# же праздьник оуставихом. и ти
тако възимають. да посhща~ть же ихъ
~диною или двоици нед игоуменъ. и да
почьнеть с да не прhобидими боудоут. аще
ли ключить с комоу разболhти. манасты
рьскомоу врачеви. прилеж#ни~ недоу
жьнаго повел#ть. вино же лоучьше~
263

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

65

[…] 261

5

10

15

261 зв.
20

25

хлhбъ чистъ на вс#къ днь. и ино все ~ли
ко на то оугоди~ неоскоудьно ~моу wт
манастыр# да дають.
О томь иже съ вс#цhмь прилежани~мь
книгъ блюсти книгохранильник порамон>~
Да имh~та ж велико прилеж#ни~ кни
жьных хранител. и парамонар. и книжь
ныи хранител оубо. да отр#са~ть " и за
твар#~т опасно. и да отвар#~ть блюда.
и да не оставл#~ть книжьны" храни
лы отворены. "ко да прахоу испълнь
шю с погоубл#ют. полага~мы" въ нихъ
книгы. ни моусh перелетhти чрhсъ н#.
великы тъщеты повиньна боудета>~
И иже ~сть старhи на обою стороноу. да про
мыслъ имат о книгах. "ко ни самhмъ ни
инhм не обидимы боудоут. "ко се по сълоу
ч#ю помhта~мы и тережемы. ни wтва
р#ти ихъ развh достоинаг. нъ ~лишды ви
дhны быти wт чтоущаг. нъ нагыми пь
рсты да не дасть никомоу ж хартии прико
сноути с# и да не осквьрн#ть их. да быва
ють ж и чьтни" съ свhщами чистами и тъ
нъками. и да блюдоут чьтоущеи. ни ка
пити. ни слиною же из оустъ ихъ окропит.
ни роукама окал#т. се бо послhдьн#го
ненаказани" знамени~. хот#щемоу ж чис.
да повелит старhиши. ~же на пhнихъ ψлтр.
~гда боудет нач#ти~ въторы". и на пhсх.
на .г. мь ж поч#тии и на .s. мь. ~гда же въ
тъ чьтни~ быва~т. тацhмь ж образъмь да
повелhва~ть. и хот#щемоу пhти>9

264

Служебник Варлаама Хутинського кінця ХІІ – початку ХІІІ ст.

СЛУЖЕБНИК ВАРЛААМА ХУТИНСЬКОГО
КІНЦЯ ХІІ – ПОЧАТКУ ХІІІ СТ.
Дуже скорочені тексти трьох Літургій – Василія Великого, Йоана
Золотоустого, Напередосвячених Дарів – 30 пергаменних аркушів; в один
стовпець, іn 4о. Устав кінця ХІІ – початку ХІІІ ст. кількох почерків. Оздоблений
двома мініатюрами – св. Василія Великого та св. Йоана Золотоустого (обидві в
орнаментальних рамках), заставками, золотими та киноварними ініціалами. У
записі ХVІІ ст. зазначено, що книга належала Варлаамові – засновнику
Хутинського монастиря недалеко Новгорода Великого. Судячи з мовних
особливостей (зокрема з «нового h””»), рукопис походить із Півдня Київської
Русі. Зберігається в Державному історичному музеї в Москві, шифр: Син. 604.
Уривки наведено за фотокопією. Перший уривок звірено з публікацією
О. І. Соболевського в «Очерках из истории русского языка». – Ч. 1. – К., 1884, а
другий ‒ з літографованим виданням 1863 р. (?). [Електронний ресурс:
http//old.stsl.ru/manuscripts/f-317/66.]

5

10

15

20

СËÎVæ . СТÎã . ÂАСИËЬ < %
÷èíú âñь ïèñàíú . âî èâàíîâh ñëqæьáh .
ìî òðьñòѓìq . ñòѓãî âàñèëè" < %
Бæg ñòrè ïî÷èâà"è âú ñòõú . èæg òðьñòѓìь ãëà
ìь ^ ñhðàôèìú âúñïhâà~ìú. è ^ õhðîâèìú
ñëîâîñëîâèìú è ^ âñ#êî" íáír" ñèër
ïîêëàí#~ìú . ïðèâgärè ^ ígáròè"
âú áròè~ âñ# ñîçäàâr ÷ëâêà ïî w̉áðà
çq ñâîgìq è ïî ïîäîáèþ . è âñ#÷ьñêrìè òâî
èìè äàðúìè q̉êðàøь . è äà"̉ ïðîñ#mgìq
ìäðñòь è ðàçqìú . è íg ïðhçð# ñúãðhøàþmàãî
íú ïîêà"̉íè~ ïîëîæь íà ñïíè~ . è ñïîäîáëèè
íàñú ñìhðgírõú . è ígäîñòîèírõú ðàáú òâîè
õú . âú ÷à ñь ñòàòè ïðhäú ñëàâîþ ñòãî òâî~ãî æg
ðòâьíèêà . è äîëúæíî~ òîáh ïîêëàí#íè~ è
ñëàâîñëîâè~ ïðèíîñèòè . òr âëärêî ïðèèìè
1 зв.
qñòú íàñú ãðhøírõú . òðьñòѓîóþ ïhc . è ïîñhòè
íàñú áëãòèþ òâî~þ . ïðîñòè íàìú âñ#êî ïðhãðg
øgíè~ âîëíî~ è ígâîëíî~ . w̉ñòѓè íàøà äøà è òg
ëgñà . è äàæь íàìú âú ïðhïîäîáèè ñëqæèòè òî
áh âñ# äíѓè æèâîòà íàøgãî . ìëòâàìè ñòѓr"̉ áöà
è âñhõú ñòõú q̉ãîæьøèõú òè ^ âhêà . "̉êî ñòú g
ñè áѓg íàøь è òîáh ñëàâq âúñrëàgìú w̉öþ < %
è ïî ñhì . ïðî . è àïëú . àëëó . è gó¨àíãëè .
265

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

25

30

35

40

45

âçú

50

55

âçî
60

è ïî gó¨àíãëèè . äè"êîíú ãëѓòь ñg < %
ðьöhìú âñè < òî âñg"̉ äøà è ^ < %
ãѓè âñgägðæèò < áîãàòrè ìëòь < %
íg õîò#è ñìgðь < è w ïðhñòî"̉mè
ïîìèëqè íàñ < ïî . ìî . ïðèëhæíqþ w̉òà
è . ïèñàíà ïðhäè < è ~mg ìîëèì ñ# w̉ áë <
è ~mg q̉ñërøàòè < è ~mg ìîëèì ñ# zà âñþ á<
âúzãëà . "̉êî ìëòèâú è ÷ëâêîëþágöь áѓú <
ïîìîëèòg ñ# w̉ãëàø < âhðíèè w̉ãëàøgírõú <
îãëàñèòь "̉ ñâîâîìь < ^êðr~òь èìú gó¨àíãëè <
ïðè~äèíèòь "̉ êú ñòhè ñâîhè ñáîðíhè àïëь < %
ìî . w̉ ãëàøgírõú . ïî . îòàè <
Ãè áѓg íàøь æèârè íáñõú è ïðèçèðà"̉ íà âñ#
ähëà òâî"̉ . ïðèzðè íà ðàár òâî"̉ w̉ãëàøg
ír"̉ / ïîêëîíèâúøà"̉ âr"̉ ñâî"̉ ïðhä òî
áîþ / äàæь èìú ëgãêî~ èãî / ñòâîðè "̉ q̉är ñòr
"̉ òâî~"̉ öðêâg . è ñïîäîáè "̉ áàíè ïàêè árè
ñòhè . è w̉ñòàâëhíèþ ãðhõîâú . è w̉ähíèþ íh è
2
ñòëhíè"̉ . âî q̉áhähíè~ ògág èñòèíьíàãî áѓà íàøãî <
ñïѓñè ïîìèëqè çàñòq < ãëàøgíèè ãëàâr âà <
äà è òè ñ íàìè ñëàâ#òь ïðчòíî~ è âgëè < %
gëèêî w̉ãëàøgíèè èzè < ãëàøgíèè èçèäh <
gëèêî w̉ãëàøgíèè èçè < äà íhêòî ^ w̉ãëàøg
írõú íú < ìî . w̉ âhðírõú . à òàè <
Тr ãѓè ñêàçà íàìú âgëèêqþ ñèþ ñïѓñíè" òàè
íq . òr ñïîäîáèëú ír ~ñè ñìhðgír"̉ . è íg
äîñòîèír"̉ ðàár òâî"̉ . áròè ñëqæèògëg
ìú ñòìq òâî~ìq ægðòьâíèêq . òr q̉äîâëè
ír ñèëîþ ñòѓãî òâî~ãî äõà . íà ñëqægíè~ ñg . äà
ágçú w̉ñqægíè"̉ ñòàâøg ïðhäú ñòîþ ñëàâîþ òâîg
þ . ïðèígñgìú òîáh ægðòâq õâàëhíè"̉ . òr áî
~ñè ähèñòâq"è âñ# âî âñhõú . äàæь æg ãѓè è w̉ íà
øèõú ãðhñhõú . è w̉ ëþäьñêrõú ígâhähíèèõú .
ïðè"òh áròè ægðòâh íàøgè . è áëѓãîïðè"̉òíh
ïðhäú òîáîþ < % zàñòqïè ñïѓñè ïî ./ ïðìäðî <
"êî ïîäîáà~òь òè âñ#êà ñëàâà ÷gñòь è ïîêëàí < %
ïàêè è ïàêè ìèðîì ./  ñârøíèìь ìèðh <
 ìèðh âьñgãî ìèðà /  ñòѓìь õðàìh ñhìь è <
 èçáàâèòè ñ# íàì / ïî . ìî . w̉òàè .
Бg ïîñhòèârè ìëòьþ mgäðîòàìè ñìhðhíè"̉
266

Служебник Варлаама Хутинського кінця ХІІ – початку ХІІІ ст.

65

íàøgãî . ïîñòàâè è ír ñìhðgír"̉ è ãðhøír
"̉ è ígäîñòîèír"̉ ðàár òâî"̉ . ïðhäú ñѓòîþ
ñëàâîþ òâî~þ . ñëqæèòè ñѓòîìq òâî~ìq
ægðòâьíèêq . òr q̉êðhïè ír ñèëîþ äõà

Примітки. 6. Перша лексема – ñëîâîñëîâèìú – так в оригіналі. 16. У кінці рядка,
можливо, пропущено прийменник èç. 33. Перед словом w̉ãëàøgírõú гаплографія w,
тобто потрібно б w w̉ãëàøgírõú. 34. Третє слово з механічною помилкою: треба
ñëîâîìь. 37. Перед іменником íáѓñõú пропущено прийменник íà. 43. У слові íàøãî
диграф ø+ã. 47. У íhêòî h на місці è.

5

10

15

20

25

27 зв.
Yèíú . íà ïîìîâgíè~ . ñòrìú òð#ïg
zàìú árâà"è . âú ñòrè âgëèêrè ÷g
òâьðòî . ñòëgìú . ïî êîíь÷àíèè . ã . è . s
÷à . ïgðâî~. ïîêàäè . ñòqþ òð#ïgzq /
w̉êîëî / ïî w̉ár÷àþ / ïî/ è òàêî òâîðè
òь ìîëèòâq ñèþ . w ñîáh . è êîígöь .
âúçãëàñèòь . è ^âhmàþòь ñqmèè ñú
íèìь . àìèíь . è òîãäà ñîw̉ägæþòь
ñòqþ òð#ïgçq . è ïîìrâàþòь . ãuáà
ìè íîârìè . ògïëqþ âîäîþ è ðàäîñòî
ìîþ . è ïîòèðàþòь þ qáðqñr . ïî òî
ìь ïàêr ïîêðrâàþòь . è ïàêr ïîêà
òь ïî w̉ár÷àþ . è òàêî òâîðèòь âòî
ðqþ . ìî . w̉ ñîáh . è êîígöь . âúçãëàòь
è ïî ñhìь ðàçäàâàþòь ãqár òr < %
ìî . à . íà ïîìrâàíè~ ñòrìú . òð#çà
Ãè áæg íàøь . èæg æèâîòâîð#mgþ ñè
ñìgðòèþ qìgðrè . è íàñú ^ ñòðàñòè
è ãðhõà âúñêðñè . òr ñàìú è írí# .
wáúõîä#mà ír ñïñíàãî ãðîáà w̉áðàçú .
è äúëægír" ðàäè ñëqæьár ñmír
" ægëàíè~ . ïðhïîäîáьíî~ òâîð#mè
ìú . ïðèèìè ïî ìíîæьñòâq mgäðîòú
òâîèõú . è òàèír" òâî~" âg÷gð# w̉
áhmьíèêr ïðè"òè ñïîäîáè ïðè÷à
ñòьííêr . íáñíàãî öðòâè" òâî~ãî "
28
âè . "êî ^ ògág ~ñòь èñòî÷ьíèêú æè
âîòà . è áëãrõú íàñëàægíè~ . è ágñìь
ðòьíà" ñëàâà w̉öà è ñíà è ñòãî äõà < %

Примітки. 12. В останньому слові рядкові букви êà та надрядкова ä на фотокопії
невиразні.
267

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

ЗВЕНИГОРОДСЬКА БЕРЕСТЯНА ГРАМОТА
КІНЦЯ ХІІ – АБО ПОЧАТКУ ХІІІ СТ.
Берестяні грамоти – різновид писемних пам’яток, названих так за
матеріалом, на який наносився текст, – березовою корою, що по-давньому
називалася бересто (пор. нинішнє укр. літературне берест, укр. діалектне
березто, рос. береста «кора, луб берези»). Текст на бересті протискувано
(«продряпувано») писалом – загостреною металевою або кістяною паличкою
(стрижнем). Писали звичайно на гладкому (внутрішньому) боці кори.
Потрапивши в ґрунт, берестяні грамоти при відповідних природних умовах
законсервовувалися. Усі берестяні грамоти знайдено під час археологічних
розкопок. Першу берестяну грамоту виявлено в Новгороді (Великому) в Росії
1951 року. Звідси походить найбільша кількість знайдених пам’яток. Берестяні
грамоти відкрито також у Пскові, Смоленську, Вітебську, Твері, Москві та
інших містах Східної Славії.
В Україні перші берестяні грамоти (три фрагменти) знайдено влітку 1988
року, а цілу пам’ятку – влітку 1989 року, під час розкопок давнього міста
Звенигорода (нині с. Звенигород Львівської області), якими керував доктор
історичних наук І. К. Свєшников.
Береста, на яку нанесено текст повної грамоти, що її публікуємо, має розмір
6,5×30 см. У тексті п’ять рядків. Уперше пам’ятку надрукував І. К. Свєшников у
статті «Звенигородські грамоти на бересті» (Дзвін. – 1990. – №6 (548)).
Лінгвістичний аналіз грамоти та різночитання див. у статті: Німчук В.В.
«Звенигородські грамоти на бересті» (Мовознавство. – 1992. – №6). У грамоті
спостерігається взаємозаміна букв ú – î, ь – å, написання åєє на місці è після
голосних. Пам’ятка зберігається в Інституті українознавства НАН України у
Львові. Публікуємо за фотокопією, що її дав у наше розпорядження
І. К. Свєшников.
+

^ ãîâhíîâîå: êî íhæьíьöþ äàå ã: äåñ#
êîóíî ëîäèåí îóþ ïîâhäàëî ãîâhíî èäà íà ñîó
äî: à ïîïú ¼ëú: à äàå ëîóöh îëè íь âîäàñè òî # ó
êîí#z# ïîåìà îòðîêî ïðèæь ïðè~ä"
à âî áîëå òè âîíèäь:

Примітки. 1. Останнє слово недописане (треба äåñ#òú). 2. Можливе інше
читання: ëîäèåíîóþ „«лодійну(ю)», але тоді порушується узгодження з êîóíî „«кун». 4. В
останньому слові кінцеву букву можна читати і як þ.

268

Успенський збірник кінця ХІІ – початку ХІІІ ст.

УСПЕНСЬКИЙ ЗБІРНИК
КІНЦЯ ХІІ – ПОЧАТКУ ХІІІ СТ.
Пергаменний манускрипт in 1º, написаний на 304 арк. уставом, у два
стовпці. Оздоблений чорнильними та киноварними ініціалами. Містить житійні
читання на травень, частково – на квітень, червень і жовтень та різні «Слова»,
переважно твори Й. Золотоустого, а також вітчизняні твори про Бориса і Гліба,
Феодосія Печерського. Збірник виявив В. М. Ундольський у 40-х роках ХІХ ст.
серед книг московського кремлівського Успенського собору (звідси – усталена
в науці назва пам’ятки). Зберігається в Державному історичному музеї в
Москві, шифр: Усп. 4 перг. Повністю пам’ятка разом із покажчиком словоформ
опублікована під назвою «Успенский сборник ХІІ – ХІІІ вв.» 1971 р. в Москві.
Вид. підгот. О. О. Князевська, В. Г. Дем’янов, М. В. Ляпон; ред. С. І. Котков. За
цією книгою наводимо уривки з Житія Бориса і Гліба та оповідей про чудеса,
пов’язані з мощами Бориса (Романа) та Гліба (Давида).

5

10

15

20

8б
ВЪ ТЪЖ ДНЬ " СЪКА < %
зани~ " и страсть и похвала "
стюю мчнкоу " бориса " и глh
ба " ги блгсви оче < %
Родъ правыихъ блЃгослови
ть с# рече проркъ " и сhм#
ихъ въ блЃгословлении боу
деть • сице оубо бысть малъ
мь преже сихъ • соущю само
дрьжьцю вьсеи роусьскhи зе
мли • володимироу сноу св#
тославлю • въноукоу же иго
8в
ревоу • иже и стЃыимь крЃще
ни~мь вьсю просвhти сию
землю роусьскоу • проча#
же ~го добродhтели инде
съкажемъ нынh же нh
сть врем" • а о сихъ по р#доу
сице ~сть сь оубо володи
миръ имh"ше сновъ •в •
не отъ ~дино" жены нъ о
тъ раснъ матеръ ихъ • въ
нихъ же б#ше старhи вы
269

25

30

35

40

45

шеславъ • а по немь из#сла
въ •г• стопълкъ • иже и оу
бииство се зъло~ изъобрh
тъ • сего мти преже бh чьрни
цею • гръкыни соущи и по
"лъ ю бh "ропълкъ братъ
володимирь • и ростригъ ю
красоты дhл" лица ~" •
и зача отъ не" сего стоплъ
ка оканьнааго • володими
ръ же поганъи ~ще оубивъ
"ропълка • и по"тъ женоу
~го непраздьноу соущю • о
тъ не" же роди с" сии окань
ныи стопълкъ • и бысть о
тъ дъвою цю и братоу соу
щю • тhмь же и не любл"а
ше ~го володимиръ • акы
не отъ себе ~моу соущю • а о
тъ рогнhди •д• сны имh"
ше • из"слава • и мьстисла
8г
ва • и "рослава • и всеволода •
а отъ ино" стослава и мь

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

50

55

60

65

70

75

80

85

стислава • а отъ българы
нh бориса и глhба • и поса
жа вс" по роснамъ земл"
мъ въ кн"жении • иже и
нъде съкажемъ сихъ же
съповhмы оубо • о нихъ же
и повhсть си ~сть • посади
оубо сего оканьнааго стопъ
лка въ кн"жении пинь
скh • а "рослава • новhгоро
дh• а бориса • ростовh • а глh
ба • моуромh • нъ се остаа
ноу много глаголати • да
не многописании въ забы
ть вълhземъ • нъ о немь
же начахъ си съкажемъ оу
бо сице • многомъ же оуже
дньмъ миноувъшемъ и
"ко съконьчаша с" дни~
володимироу • оуже миноу
въшемъ лhтомъ •к и• по
стhмь крщении • въпаде
въ недоугъ крhпъкъ • въ
то же врем" б"ше прише
лъ борисъ издростова • пе
ченегомъ же о оноудоу па
кы идоущемъ ратию на
роусь • въ велицh печали
б"аше володимиръ • зане
не можааше изити проти
9а
воу имъ и много печал#
аше с# • и призъвавъ бо
риса ~моу же бh им" на
речено въ стhмь крщени
и романъ • блаженааго и
скоропослоушьливааго •
предавъ воh мъногы въ
роуцh ~го посъла и проти
воу безбожьнымъ пече
нhгомъ • онъ же съ радости

90

95

100

105

110

115

5

270

ю въставъ иде рекъ се гото
въ ~смь предъ очима тво
има сътворити ~лико ве
лить вол" срдца тво~го •
о таковыихъ бо рече при
тъчьникъ снъ быхъ оцю
послоушьливъ и любии
мъ предъ лицьмь мтре
сво~" • ошедъшю же ~моу
и не обрhтъшю соупоста
тъ своихъ възвративъ
шю с" въсп#ть ~моу • и
се приде вhстьникъ къ не
моу повhда" ~моу очю
съмрьть • како престави
с# оць ~го василии • въ се
бо им" б"ше нареченъ
въ стhмь крщении • и ка
ко стопълкъ потаи съмь
рть оца сво~го • и ночь про
имавъ помостъ на бере
стовhмь и въ ковъръ обь
9б
ртhвъше съвhсивъше оужи
на землю • везъше на саньхъ
поставиша и въ цркви сты
" бца • и "ко оуслыша стыи
борисъ начатъ тhлъмь оуть
рпывати и лице ~го вьсе сль
зъ испълни с" • и сльзами ра
злива" с# и не могыи гла
ти • въ срдци си начатъ сице
ва" вhщати •
[...] 9 в
и глааше въ срдци сво~мъ •
то понh оузрю ли си лице
9г
братьца мо~го мьньшааго
глhба • "ко же иwсифъ ве
ни"мина • и та вьс# пола
га" въ срдци си вол" тво"

Успенський збірник кінця ХІІ – початку ХІІІ ст.

10

15

20

да боудеть ги мои • помы
шл"ше же въ оумh сво~мь •
аще поидоу въ домъ оца сво
~го • то "зыци мнози пре
врат"ть срдце мо~ • "ко
прогнати брата мо~го • #
ко же и оць мои преже стго
крщени" • славы ради и
кн"жени" мира сего и и
же все мимоходить • и хоу
же паоучины то камо има
мъ -  -  - приити • по w
шьствии мо~мь wтсюдоу •
какъ ли оубо обр"щю с# тъ
гда кыи ли ми боудеть wт
вhтъ • къде ли съкрыю мъ
ножьство грhха мо~го •чь
то бо приобрhтоша преже

25

30

35

40

брати" оца мо~го или оць
мои • къде бо ихъ жити" и
слава мира сего • и багр"ни
ца • и бр"чины • сребро и зо
лото • вина и медове • брашь
на чьстьна" и быстрии ко
ни • и домове красьнии и ве
лиции • и имhни" многа •
и и дани и чьсти бещисльны •
и гърдhни" "же о бол"рhхъ •
10 а
своихъ • оуже все имъ акы
не было николи же вс" съ
нимь ищезоша • и нhсть
помощи ни отъ кого же си
хъ ни отъ имhни" • ни о
тъ множьства рабъ ни о
славы мира сего •

Примітка. 18. Перед словом приити в оригіналі зіскоблено п’ять-шість букв.

5

10

15

18 а
о борисh • какъ бh възъръм < %
Сь оубо блговhрьныи бори
съ • блга корене сыи послu
шьливъ оцю бh • покар"
" с# при всемь оцю тhлъ
мъ б"ше красьнъ • высо
къ лицьмь кроуглъмь •
плечи велицh • тънъкъ
въ чресла • очима добраа
ма веселъ лицьмь- - ро
да мала • и оусъ • младъ
бо бh ~ще • свhт" с" цсрь
скы крhпъкъ тhлъмь
вьс"чьскы оукрашенъ •
акы цвhтъ цвьтыи въ
оуности сво~и • въ ратьхъ
хъбъръ въ съвhтhхъ моу

271

20

18 б
дръ • и разоумьнъ при вьсемь •
и блгодать бжи" цвьт"аше
на немь < %
СЪКАЗАНИœ ЧЮД < %
съ • стою страстьрпьцю хвоу •
романа• и двда • ги блсви оче < %

25

30

Не възможеть члвкъ
глати • и не насытить
с" око зьрhти и не на
пълнить с" оухо слы
шани" • рече еклисиастъ •
тако и стыхъ мчнкъ оумъ
нашь чюдесъ не достигне
ть съказаати • ни "зыкъ
не можеть издрещи • ни сло
во съповhдовати ~лико же

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

35

възмьзди~ троудоу сво~
моу пр"мо отъ га въспри"

ша • акы чада и причастьни
ци бжии •

Примітка. 10. У давньому рукописі пергамен розірваний, утрачені дві-три букви;
над розривом іншим почерком дописана літера б.

5

10

15

20

25

30

[...] 24 в
•# s• х • • лh
то • а послhди по пренесени
и множаиша съдhла надъ
стыима гробома • искова
въ бо сребрьны" дъскы • и
сты" по нимъ издража
въ • и позолотивъ покова •
воръ же серебръмь и золотъ
мь • съ хроустальныими
великыими разнизани
и оустрои • имоущь врьхоу
пообилоу злато свhтиль
на позолочена • и на нихъ
свhщh гор"щh оустрои въ
иноу • и тако оукраси добрh
"ко не могоу съказати оно
го оухыщрени" по досто"
24 г
нию довълнh • "ко многомъ
приход"щемъ и отъ грькъ и
отъ инhхъ же земль и глти •
никде же сице" красоты нh
сть • а многыхъ стыхъ ра
кы видhли ~смы • и сице оу
строи на пам"т добрыихъ
~моу дhлъ • прьво~ оубо wт га
рекъша не съкрываите и
мhни" на земли нъ на небе
си • въторо~ отъ стою "ко та
ко " по тихоу почьстивъшю •
трети~~ же отъ члвкъ блго
словлени~ и похвалоу отъ
вьсhхъ вид"щихъ и слы

35

40

45

50

55

60

65

272

шащихъ • Нъ мы се остави
въше пакы на передъ възи
демъ • ~гда же оубо володи
миръ преже окова стою рацh •
а wльгъ снъ стославль оумы
сли въздвигноути црквь
съкроушивъшюю с" выше
городh кам#ноую • и приве
дъ зьдателе повелh зьдати
въдавъ имъ вьсе пообилоу •
"же на потребоу • и съврьше
нh ~и бывъши и испьсанh •
многашьды поноужаше оу
бо и мол"аше сЃтоплъка да
быша перенесли сЃта" мЃчка
въ съзьданоую цЃрквь • онъ
же пакы акы зазьр" троу
25 а
доу ~го и не хот#ше прене
сти • зане не самъ б#ше ~h
съзьдалъ цЃркве то" • малоу
же времени миноувъшю •
и сЃтоплъкоу преставивъ
шю с" на въторо~ лhто по
оустро~ни~ цЃркве то" • и
многоу м"тежю и крамо
лh бывъши въ людьхъ и мъ
лвh не малh • и тъгда съвъ
коупивъше с" вси люди~
паче же большии и нарочи
тии моужи • шедъше при
чьтъмь всhхъ людии • и
мол"хоу володимира да
въшедъ оуставить крамо

Успенський збірник кінця ХІІ – початку ХІІІ ст.

70

75

80

85

90

95

100

лоу соущюю въ людьхъ •
и въшьдъ оутоли м"те
жь и гълкоу въ людьхъ • и
пре" кн"жени~ вс~" роу
сьскы земл" въ лhто • # s •
•х• и •к а• лhто < %
Володимироу же предрьжа
щю вьсю власть • тъгда оу
мысли пренести си" ста
" страстотрьпьца • въ съ
зьданоую цЃрквь • и възвh
сти братии сво~и двдви
и ольгови • тако же и тhма
всегда оубо глщема и поноу
жающема володимира о
пренесении сЃтою • и тъгда
25 б
володимиръ съвъкоупивъ къ
себе сны сво" • тако и двдъ
и ольгъ съ своими снъми при
идоша вышегородоу • и ми
трополитъ никифоръ събь
ра вьс" епискоупы • ищерни
гова Ѳеоктиста • ис пере"сла
вл" лазор" • миноу отъ поло
тьска • данила из гургева • и
игоумены вьс" • прохора пе
черьскааго • савоу стго прео
бражени" • силвестра сЃтаго
михаила • петра сЃты" бца
из лахернитиса • григори"
сЃтааго андреа • и феофила
стааго дьмитри" • и вьс"
проча" преподобьны" игоу
мены • и вьс"кого чина сти
тельскааго • и чьрноризьчь
скааго • и вьс" клирикы и вь
се поповьство • тоу бh съшьло
с" отъ вьсеh роусьскы землh •
и отъ инhхъ странъ и много
273

105

110

115

120

125

130

135

140

множьство людии • и кн"
зи и вьсе бол"рьство и вьсе
старhишиньство • и во~во
ды вьс" роусьскы землh и вь
си предрьжаща" страны вс" •
и съ проста рещи вьс"ко мно
жьство тоу бhаше • и вс"ка о
блашь и вьси богатии и оубози
и • съдравии же и бол"щии "ко
25 в
испълнити с# градоу весе
моу и по стhнамъ градьны
мъ • не съмhстити с# • и въ •
а • днь • мсца маи" • сЃтиша
црквь • въ соубот •в• нед • по
пас < %
На оутри" же въ сЃтоую недhлю
"же поють с" о муроносица
хъ • въ въторыи днь того же
мсца • и начаша пhти оутрь
нюю въ обою црквию • и въ
ставивъше на сани на росны
"же бhша на то оустро~ны •
повезоша же преже бориса •
и съ нимь ид"ше володи
миръ съмногъмь говени~
мь • и съ нимь митрополи
тъ и поповьство съ свhща
ми и кандилы • и ид"хоу
влекоуще оужи же великы
ими • тhсн"ще с" и гнетоу
ще вельможh и все бол"рь
ство • б"ше же оустро~нъ
въръмь по обhма сторона
ма • оудоу же волочахоу чьсть
нhи рацh • и не б"ше льзh ни
ити ни повлещи отъ мъно
жьства людии • тъгда воло
димиръ повелh метати лю
дьмъ коунами же и скорою
и паволокы • и оузьрhвъше

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

145

150

155

160

165

170

175

люди~ тамо обратиша с# •
а дроузии то оставивъше къ
25 г
стыима ракама течахоу •
да быша достоини были при
косноути с# • и вси ~лико б#
ше множьство людии • ни
~динъ же бесльзъ не бысть •
wт радости же и многааго ве
сели" • и тако одъва възмо
гоша довлещи • тако же и
стааго глhба по немь въста
вивъше на дроугы" сани • и
двдъ съ нимь и епспи и клири
ци • тако же и чьрноризьци •
и бол"рьство и люди~ и бе
щисльно~ множьство • и вь
сhмъ зовоущемъ курелеисо
нъ и съ сльзами б̓а призыва
ющемъ • и се чюдо преславь
но бысть • "ко же бо вез#хоу
сЃтааго бориса • ид"хоу бес па
кости тъкмо отъ людии тh
снота б"ше • а сЃтааго глhба "
ко повезоша ста рака не по
стоупьно • "ко пот#гоша си
лою оужа претьргн"хоу с# •
велика соуща зhло "ко одва
можааше моужь оби"ти о
бhма роукама • и тако ~ди
ною вс" претьргн"хоу с# • а
людьмъ зовоущемъ куреле
исонъ • и б"ше множьство
много по всемоу градоу и по

180

185

190

195

200

205

стhнамъ • и по забороломъ
26 а
городьнымъ - - - - - и въсхожаше гласъ народа •
wт всhхъ ги помилоуи "ко
и громъ • и тако одъва въ
змогоша отъ оутрьн""
до литоурги" превести соу
щии цркви • боу же наше
моу слава съ оцьмь и съ сты
мь дЃхъмь • нын# < %
МСЦА МАИί • ВЪ
•г• днь жити~ прпдбнааго
оца нашего Ѳеwдоси" • и
гоумена печерьскаго • ги < %
БлЃгадарю т# влдко мои
г-(ис) хе • "ко съподобилъ
м" ~си недостоина
аго съповhдател"
быти стыимъ
твоимъ въгодьникомъ •
се бо испьрва писавъшю
ми о жити~ • и о погоубле
нии и о чюдесьхъ сЃтою и
блженою страстрьпьцю •
бориса • и глhба • поноуди
хъ с" и на дроуго~ испо
вhдани~ приити • ~же
выше мо~" силы • ~моу
же и не бhхъ достоинъ
гроубъ сы и неразоуми
чьнъ •

Примітки. 87. ищернигова, тобто иш чернигова «з Чернігова». 151. бесльзъ, тобто
бе[с] сльзъ «без сліз». 179. В оригіналі після першого слова по зіскобленому написано
іншим почерком: аки изо пчелъ.

274

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

ГЕОРГІЄВЕ (ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ) ЄВАНГЕЛІЄ
1264 – 1301 РОКІВ
Євангеліє-апракос із читаннями на весь рік, місяцесловом та читаннями на різні
потреби й випадки – 175 пергаменних аркушів у два стовпці in folio. Письмо –
устав. Оздоблене заставкою та киноварними ініціалами. Датується на основі часу
князювання галицько-волинського князя Лева Даниловича: 1264 – близько 1301
роками, що згадується з його сином Юрієм у післямові пресвитера Георгія.
Найімовірніше це текст ХІІІ ст. Букви, що вказують на рік у післямові, тепер не
читаються, але в ній зазначено, що переписування тексту закінчено в четвер
12 лютого. У ХІІІ ст. 12 лютого на четвер припадало в 1266 і 1288 роках.
Пам’ятка зберігається в Державній публічній бібліотеці в Санкт-Петербурзі,
шифр: F.п. І. 64.
Уривки наведено за фотокопією. Частину текстів звірено за публікацією
О. І. Соболевського (Очерки по истории русского языка. – Ч. 1. – К., 1884).
Післямову друкуємо за текстом, надрукованим у статті О. В. Малкової
«Палеографическое описание галицко-волынской рукописи» (ГПБ. F.п. І. 64.) /
История русского языка. Исследования и тексты. – М., 1982. – С. 298).
27
б
Мт. ХVІІІ, Рg ãѓь áëþähòg ñ# " è
10–20
íg ïðhîáèäьòg " ~
äèíîãî ^ ìàërõú
ñèõú " ãëþ áî âàìú•
5
"êî àíãëè èõú íà íg
áñhõú• âîèíq âèä#òь
ëèög îöѓ# ìî~ãî íáíà
ãî• ïðèèäg áî ñíú ÷ëâh
÷ь âúçèñêàòú• è ñïñòú
10
ïîãráøàãî• ÷ьòî ñ#
ìíèòь âàìú• àmg
áqägòь íhêî~ìq
÷ëѓâêq ñúòî îâgöь• è
çàáëqäèòь ~äèíà
15
^ íèõú• è íg îñòàâè
òь ëè ägâ#òè ägñ#òú
è ägâ#òè íà ãîðàõú• è
øgäú èmgòь çàáëq

20

25

30

35

276

27 зв.
а
æьøà"• è àmg îáð#mg
òь þ• ïðàâî ãëþ âàìú•
"êî ðàäq~òь ñ# î ígè
ïà÷g• ígæg î ägâ#òè
ägñ#òú è ägâ#òè íg çàáëu
æьøèõú• òàêî íhñòь
âîë# ïðh îögìь âàøè
ìь íáírìь• äà ïîãr
áígòь ~äèíú ^ ìàër
õú ñèõú• àmg æg ñúãðhøè
òь ê ògág áðàòú òâîè•
èäè îáëè÷è è ìgæþ
ñîáîþ è òhìь ~äèíh
ìь• àmg ògág íg ïîñëq
øà~òь• ïðèîáð#mè
áðàòà òâî~ãî• àmg ëè
ògág íg ïîñëqøà~òь•
ïîèìè ïàêr ñú ñîáîþ

Георгієве (Галицько-Волинське) Євангеліє 1264 – 1301 років

40

45

50

55

60

65

Мт. ІV,
23–25

70

~äèíîãî èëè äâà• äà
âî âúñòhõú äâîþ ïî
ñëqõq• èëè òðèè• ñòà
ígòь âgñь ãëú• àmg æg
íg ïîñëqøà~òь èõú•
ïîâhæь öðêâè• àmg
æg è öðêâg íg ïîñëq
øà~òь• äà áqägòь
"êî ñòðàíьíèêú è
ìròàðь• ïðàâî ãëþ
б
âàìú• ~ëèêî àmg ñâ#
ægòg íà çìëè• áqäg
òь ñâ#çàíú íà íáñhõú
è ~ëèêî àmg ðàçäðhøè
òg íà çìëè• áqägòь ðà
çðhøgíú íà íáñhõú•
ïàêr ïðàâî ãëþ âàìú
"êî àmg äâà ^ âàñú
ñâhmà~òà íà çgìь
ëè î âñ#êîìь äh"íь
è• ~ëьêî æg êîëèæь
äî ïðîñèòg• áqägòь âà
ìú ^ îö# ìî~ãî èæg
~ñòь íà íáñhõú• èäg
æg áî ~ñòà äâà èëè òðь
~ ñîâúêqïëgíè âî è
ì# ìî~• òq ~ñìь ïî
ñðhäh èõú < Âú âòîðíè•
à • íg • ïî• í • góg • ^ ìàf •
Âú îíî ïðîõîæàøg 
ñѓú âñþ ãàëèëhþ• q
÷à íà ñúáîðèmèõú
èõú• è ïðîïîâhäà"
~âíãëь~ öðòâà• èöh
ë#" âñ#êú ígäqãú è
âñ#êq "çþ âú ëþägõú•
è èçèäg ñëqõú ~ãî ïî
âñhè ñqðèè• è ïðèâg

75

80

85

Мт. V,
1–13
90

95

100

105

110

277

28
а
äîøà ~ìq âñ# áîë#mà
" ðàçëè÷ьír ígäqãr•
è ñòðòьìè îägðæèìr•
è áhñír" è ðàñëàáëg
ír"• è îáqìèðàþmà
" âî âðhìgíà ëqíьíà
" è èñöhëè " < Зà÷ < %
Âú ñëhäú ~ãî èäîøà íà
ðîäè ìíîçè• ^ ãàëh"
è ägêàïîëь"• è ^ è~
ðñѓëìà è þäh"• è èñî
îíî" ñòðàír è~ðäà
íà• qçðhâú æg íàðî
är âúçèäg íà ãîðq• è
"êî ñhäg• ïðèñòqïè
øà ê ígìq âú÷íѓöè
~ãî• è ^âgðúçú qñТà
ñâî" q÷àøg " ãë#•
áëíè íèmèè äõîìь
"êî òhõú ~ñòь öðòь
âь~ íáíî~• áëѓæíè
ïëà÷þmèè ñ# "êî
òè qòhøàòь ñ#• áëà
ægíè êðîòúöèè "êî
òè íàñëhä#òь çìь
ëþ• áëæíè àëь÷þ
mgè è æàæþmgè ïðà
âär "êî òè íàñrò#
б
òь ñ#• áëægíè ìëòè
âèè "êî òè ïîìèëîâà
íè áqäqòь• áëѓæíè
÷èñòèè ñðäögìь "êî
òè áѓà qçð#òь• áëæg
íè ñìhð#þmèè "êî
òè ñíîâg áæèè íàðgêu
òь ñ#• áëæíè èçãíàí

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

115

120

è ïðàâär ðàäè "êî òh
õú ~ñòь öðòьâь~ íáíî
~• áëæíè ~ñòg ~ãäà
ïîíîñ#òь âàìú• èæ÷g
íqòь âr• è ðgêqòь âr
âñ#êú çîëú ãëú íà âr
ëúæþmg ìgíg ðàäè•
Рàäqèòg ñ# è âgñgëè
òg ñ#• "êî ìьçäà âàøà
ìíîãà ~ñòь íà íáñhõú <
êîígö < Тàêî áî èçúãíà

125

130

øà ïðѓðêr• èæg áhøà
ïðhæg âàñú• âr ~ñòь
ñîëь çìëè• àmg áî ñîëь
îáq"~òь ÷èìь îñîëè
òь ñ#• íè÷ьñîìq æg
áqägòь ê òîìq• íú
òî÷ьþ èñrïàòè âîíú•
è ïîïèðà~ìh áròè
÷gëîâhêr < %

Примітки. 38. У другому чергування у – в, пор. âú qñòhõú у Мстиславовому
Євангелії. 83. В останньому слові пропущено склад, треба: ãàëèëh". 85. Пор.: è èqägà в
Мстиславовому Євангелії. 114. Пор.: è èæägíqòь âr у Мстиславовому Євангелії. 123.
Пор.: âr ~ñòg ñîëь у Мстиславовому Єангелії.

Мт. Х,
32–36

5

10

Мт. ХІ, 15
1

20

33 зв.
а
Рg÷ ãь ñâîèìú q÷íèêî
ìú• âñ#êú èæg èñïî
âhñòь ì# ïðhäú ÷ëâh
êr• èñïîâhìь è àçú
ïðhäî îögìь ìîèìь è
æg ~ñòь íà íáñhõú• íg
ìíèòg "êî ïðèèäîõú
âúâðhmè ìèðà íà çìëþ•
íg ïðèèäîõú ïîëîæèòè
ìèðà íú ìh÷ь• ïðèè
äîõú áî ðàçähëèòú ÷ëâ
êà íà îö# ñâî~ãî• è ämh
ðь íà ìѓòhðь ñâîþ• è íg
âhñòq íà ñâgêðîâь ñâî
þ• è âðàçè ÷ëâêq äîìà
øьíèè ~ãî• è ár ~ãäà
ñâgðьøè  ñú çàïîâhäà
" îáhìà íà ägñ#òь q
÷íѓêîìà ñâîèìà• ïðèè
äg ^òqäq âú÷èòú• è
ïðîïîâhäàòú âú ãðàäh
õú èõú < Сqá • ã • góg •

^ ìàf < %
Мт. VІІ, 25 Рg÷ ãь âñ#êú èæg ñër
24–29
øèòь ñëîâgñà ìî" ñè
è òâîðèòь "• qïîäî
б
áëþ è ìqæþ ìqäðq
èæg ñúãðàäè õðàìèíq
30
ñâîþ íà êàìgíè• è ñíèäg
äîæ÷ь è ïðèèäîøà ðhêr•
è âúçâh"øà âhòðè• è íà
ïàäîøà íà õðàìèíq•
òq• è íg ïàäg ñ# îñíîâà
35
íà áî áh íà êàìgíè• è âñ#
êú ñërøàè ñëîâgñà ìî"
ñè• è íg òâîð# èõú• qïî
äîáèòь ñ# ìqæþ qðîäè
âq• èæg ñîçäà ñâîþ õðà
40
ìèíq íà ïhñúöh• è ñíè
äg äîæ÷ь• è ïðèèäî
øà ðhêr• è âúçâh"
øà âhòðè• è îáðàçèøà
ñ# õðàìèíh òîè è ïà
45
äg ñ#• è áh ðàçîðhíь~
~" âhëь~ çhëî• è ár
278

Георгієве (Галицько-Волинське) Євангеліє 1264 – 1301 років

~ãäà ñêîí÷à ñú âñ# ñëî
âgñà ñèè äèâë#õq ñ# íà
ðîäè î âú÷híьè ~ãî• áh
50
áî q÷à "• "êî âëàñòь
èìrè• à íg "êî êíèæь
íèöè èõú è ôàðèñhè•
Мт. VІІІ, ñúøgäøþ æg ~ìq ñú
1–4
ãîðr• âú ñëhäú ~ãî è
55
äîøà íàðîäè ìíîçè•
34
è ñg ïðîêàægíú ïðèñòq
ïëь• êëàí#" ñ# ~ìq è

60

65

ãëѓ#• ãѓè àmg õîmgøè• ìî
ægøè ì# î÷èñòèòè• è
ïðîñògðú ðqêq• êîñíq
è ñú ãë#• õîmþ èmèñòè
ñ#• è àáь~ î÷èñòè ñ# ^
ïðîêàæhíь"• è ðg ~ìq
”ñú• âèæь íèêîìq æg
íg ïîâhæь• íî øgäú ïîêà
æè ñ# ñòàðhèøèíàìú
æьðg÷ьñêàìú• è ïðèíg
ñè äàðú èæg ïîâgëh ìîè
ñè• âî ñâhähíь~ èìú ""

Примітки. 11. У третьому слові буква ä в оригіналі виправлена з іншої. 61. Пор.:
õîmþ î÷èñòè ñ# в Мстиславовому Євангелії.

Мт. VІІІ,
5–13
5

10

15

20

36
б
Ígä • ä • góg ^ ìàf" < %
Âú îíîâ • âúøþäøþ
”ñîѓó âú êàïgðíàq
ìú ïðèñòqïè êь
ígìq ñîòьíèêú
ìîë# è è ãë#• ãè îòðî
êú ìîè ëgæèòь âú äî
ìq îñëàáëgíú ëþòh
ñòðàæà• ãëà ~ìq ”ñú
àçú ïðèøgäú èñöhëþ
è• è ^âhmàâú ñîòíè
36 зв.
а
êú ðg÷g ~ìq• ãѓè íhñь
ìь äîñòî~íú• äà âú äî
ìú ìîè âíèägøè• íú
òîêúìî ñëîâîìь ðьöè•
èöhëh~òь îòðîêú ìî
è• èáî àçú ~ñìь ÷ëâêú
ïîäî âëàñòьþ• èìrè
ïîäú ñîáîþ âîèír• è
ãëþ ñgìq èäè• èägòь•
è äðqãîìq ïðèèäè è

25

30

35

40

ïðèèägòь• è ðàáq ìî
~ìq ñòâîðè ñg è ñòâî
ðèòь ñërøàøàâú æg
”ñú ÷þäè ñ# ~ìq• è
ðg ãð#äqmèìúèìú
ïî ígìь• ïðàâî ãëþ âà
ìú• íè âî èçëè òîëь
êr âhðr îáðhòîõú•
ãëþ æg âàìú• "êî ì
íîçè ^ qñòîêú è çà
ïàäú ïðèèäqòь è âú
çë#ãqòь• ñú àâðàìî
ìь èñàêîìь è"êîâî
ìь âú öðòьâьè íáíh
ìь• à ñíîâg öðòâà è
æ÷gíqòь ñ# âî òьìu
êðîìhøьíþþ• òq
áqägòь ïëà÷ь è ñêðь
б
ægòú çqáîìú• è ðg ”ñú
ñîòьíèêq èäè• "êî
æg âhðîâà áqäè ògáh•
èñöhëh îòðîêú ~ãî âî
òú ÷àñú <

Примітки. 4. Написання ь в останньому слові, очевидно, помилкове. 16. Пор.: è
èñöhëh~òь у Мстиславовому Євангелії. 20. Пор.: èäè è èägòь там же. 24. Треба
ñërøàâú (механічна помилка). 34. Можливий поділ: è ñàêîìь è "êîâîìь. Пор.: è
èñàêúìь è èàêîâúìь у Мстиславовому Євангелії. 43. Пор.: è èñöhëh там же.
279

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

51
а
Âú âòîê • àѓ •
ígä • góg • ^ ìàf" <
Мт. ХХІІІ, Рg÷ ãѓь êú ïðèøgäúøèìú
23–28
ê ígìq èþähþìú• ãî
5
ðg âàìú êíèãî÷è" è ôà
ðèñhè è ëèögìhðè• "êî ^
ägñ#òьñòâîó~òg ì#òq
êðîïú• è êqìèíú• è î
ñòàâèñòg ò#æьøg~ çà
10
êîíà• ñqäú è ìëòь è âh
ðq• ñè æg ïîäîáàøg ñòâî
ðèòè• è òhõú íg îñòàâь
ë#òè• âîæè ñëhïèè• öh
ä#mgè êîìàðú• à âgëь
15
áqäú ïîæèðàþmg• ãîðg
âàìú êíèæьíöè è ôàðè
ñhè è ëèögìhðè• "êî î÷è
mà~òg qíhøьíg~ ñòь
êëьí#öè áëþäq• qòðь

20

25

30

35

þäq æg ïîëíè ñqòь ãðà
áëhíь" è ígïðàâär• ôà
ðèñhþ ñëhïg• î÷èñòè
б
ïgðьâh~ qòðьíg~ ñòьêë#
íèöè áëþäq• äà áqägòь è
âúíhøьíg~ èìà ÷èñòî•
ãîðg âàìú êíèæьíèöè è ôà
ðèñhè ëèögìhðè• "êî
ïîäîáèòg ñ# ãðîáîìú ïî
âàïëgíîìú• èæg qíhî
óäq "âë#þòь ñ# qáîêðàñíè•
qòðьþäq æg ïîëíè ñqòь
êîñòèè ìgðòârõú è âñ#
êî" íg÷èñòîòr• òàêî è
âr• âúíhîþäq ñ# "âë#
~òg ÷ëѓìú ïðàâgäьíè• q
òðьqäq æg ïîëíè ~ñòg
ëèögìhðь" è ágçàêîíь
"<

Примітки. 4. èþähþìú – так у рукописі. 16. У другому слові помилка: треба
êíèæьíèöè. 18–19. Потрібно ñòьêë#íèöè. 34. У другому слові після h зайва буква î
(очевидно, писець хотів спочатку написати q, але під впливом живої мови, що не
любить збігу голосних, написав þ (= й+у).

Мт. ХІХ,
16–26
5

10

55
б
Ígä • ã • góg •
^ ìàf < %
Âú îíîâ • qíîøà íhêr
è ïðèñòîóïè êú ”ñîó• è
ðg÷ ~ìq• âú÷èògëþ
áëѓãrè• ÷ьòî áëãî ñòâîðþ•
äà èìàìú æèçíь âh÷ь
íqþ• îíú æg ðg÷ ~ìq•
÷ьòî ì# ãëgøè áëãà• íè
êòî æg áëãú• íî òîêìî ~
äèíú áѓú• àmg ëè õîmgøè
âúëhñòè âú æèçíь• ñú

15

20

280

áëþäè çàïîâhäè• ãëà ~
ìq êr"• ”ñú æg ðg÷ ~ìq•
íg qáè~øè íè ïðèëþár
ñòâîðèøè• íg qêðàägøè
55 зв.
а
íè ëúæè ïîñëqõú áqägøè•
÷ьòè îö# è ìòðь• è âúçëþ
áèøè áëèæьí#ãî ñâî~ãî à
êr ñàìú ñ#• ãëà ~ìq q
íîøà âñ# ñè ñúõðàíèõú
^ qíîñòè ìî~#• ÷ьòî ~
ñìь è ~mà íg äîêîí÷àëú• ðg÷
~ìq ”ñú• àmg õîmgøè ñь

Георгієве (Галицько-Волинське) Євангеліє 1264 – 1301 років

25

30

35

âgðøgíú áròè• èäè ïðîäà
è èìhíь~ òâî~• è äàæь
qáîãrìú• èìhòè èìà
øè èìhíь~ íà íáñhõú• è
ïîèäè âú ñëhäú ìgíg• ñër
øàâú æg qíîøà ñëîâî• ^è
äg ïg÷àëgíú• á#øg áî è
ìh" ïðèò#æàíь~ ìíîãî•
”ñú æg ðg÷ êî q÷íêìú ñâîè
ìú ïðàâî ãëþ âàìú• "êî
íg qäîáь âúíèägòь áàòú
âú öðòâî íáíî~• ïàêr ãëþ

40

45

âàìú• "êî qäîáh~ ~ñòь
âhëьáîóäq ñêâîçh qøè
èãë#íh ïðîèòè• ígæg áѓà
òq âú öðòâî áæь~ âúíè
òè• ñërøàâúøg æg q÷g
íèöè ~ãî• äèâë#õq ñ#
çhëî ãëþmg• êòî qáî ìî
ægòь ñïñgíú áròè• âúçðh
б
âú æg ”ñú ðg÷ èìú• âú ÷ëâöh
õú ñg íg ìîmьíî ~ñòь• à ^
áà âñg ìîmьíî ~ñòь < %

Примітка. 23. Пор. ~mg в Мстиславовому Євангелії.

М. ІІІ,
13–21
5

10

56
а
Âú âòîê • ãѓ • ígä •
góg • ^ ìàðú < %
Âú îíî • âúçèäg ñú íà
ãîðq• è ïðèçâà "æg ñà
ìú õîòh• è èäîøà
ê ígìq• è ñòâîðè • âѓ • äà
áqäqòь ñ íèìь• è äà ïî
ñëgòь " ïðîïîâhäàòè•
è èìhòè âëàñòь• è öhëè
òè ígäqãr• è èçãîíèòè
áhñr• è ïîëîæè ñèìîíî
âè èì# ïgòðú• è è"êîâà
çgâgägèíà• è èîàíà áðà
òà è"êîâë#• è ïîëîæè è

15

20

25

30

ìà èìgíè• âîàígðьãgñú
~æg ~ñòь ñѓíà ãðîìîâà•
è àíäðhþ è ôèëèïà• è âà
ðôîëîìh"• è ìàòьôh
" ìròàð#• è ôîìq• è "
êîâà àëôh~âà• è ôàäh
"• è ñèìîíà êàíàíèòà•
è èþäq ñêàðèîòьñêàãî•
èæg è ïðhäàñòь è• è ïðèè
äîøà âú äîìú• è ñîáðàøà
ñ# ïàêr íàðîäè• "êî íg
ìîmè èìú íè õëháà ~
ñòè• è ñërøàâúøg èæg
á#õq âú ígãî• èçèäîøà
"òú ~ãî• ãëàõq áî "êî
ígèñòîâú ~ñòь < %

Примітки. 3. Буква ç виправлена з іншої. 17. Треба àíäðh". 20. У кінці рядка
можливий також поділ: è"êîâà.

М. V,
1–20

5

59
а
Âú ÷gò • ä • ígä • ^ ìàðú < %
Âú îíîâ • ïðèèäg ”ñú íà î
íú ïîëú ìîð#• âú ñòðàíó
ãàäàðèíьñêq• è èçëh

10

281

çúøþ ~ìq èñ êîðà
áë#• ñðhòg è àáь~ ^ ãðîáà
÷ëâêú äõîìь íg÷èñòîìь•
èæg æèòь~ èì#øg âú ãðî
áhõú• è íè âgðèãàìè íè
êòî æg íg ìîæàøg ñúâ#

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

15

20

25

30

35

40

çàòè ~ãî• ïîígæg ìíîãî
êðàòr• ïîóòr è âgðèãà
ìè ìíîãî ñâ#çàíq ñq
mþ• ïðhògðçàõq ñ# ^ íg
ãî âgðèãr è ïqòà ñêðq
øàõq ñ#• è íèêòî æg ~ãî
íg ìîæàøg qòîìèòè•
è ïðèñíî äíьþ è íîmьþ•
âú ãðîáhõú è âú ãîðàõú áh•
âîïь" è áè" ñ# êàìhíь
~ìь• qçðhâú æg ”ñà èçú
äàë#÷à• òg÷g è ïîêëîíè
ñ# ~ìq• è âîçúïè ãëà
ìь âgëèêîìь ãë#• ÷òî
ìíh è òîáh ”ñg ñíg áѓà âr
øí#ãî• çàêëèíàþ ò# áѓî
ìь íg ìq÷è ìgíg • ãëà
øg áî ~ìq• èçèäè äøg
б
íg÷èñòrè ^ ÷ëâêà• è âú
ïðàøà ~ãî ÷ьòî òîáh èì#
è ^âhmà ãë# ëgãèîíú èì#
ìíh• "êî ìíîçè ~ñìr• è
ìîëèøà è ìíîãî• äà èõú íg
ïqñòèòь âú èír ñòðàír•
á#øg æg òq ïîäú ãîðîþ ñТà
äî ñâèíèè âgëèêî ïàñîìî•
è ìîëèøà è âñè áhñè ãëþmg•
ïîñòè íàñú âú ñâèíь" äà âú
í# âúëhçgìú• è ïîâgëh è
ìú àáь~ ”ñú• è èøgäúøg
äqñè íg÷èñòèè• âúëhçî

45

50

55

60

65

70

øà âú ñâèíь"• è qñòðьì”
ñ# ñòàäî ñú áðhãà âú ìîðg è
áh æg èõú "êî äâh òèñàmè•
è âúòàïàõq âú ìîðè• è
ïàñqmgè ñâèíь" áhæàøà•
è âúçâhñòèøà âú ãðàäh è
íà ñgëhõú• è ïðèèäîøà âè
ähòú árâúøàãî• è ïðèè
äîøà êî ”ñîó• è âèähøà áh
ñèâúøàãî ñ# ñhä#mà• î
áëh÷gíà è ñìrñë#m#• è
ìhâúøàãî ëgãèîíà• è q
áî"øà ñ#• è ïîâhäàøà è
ìú âèähâúøgè êàêî ár
áhñíqþmgìq è î ñâèíь
59 зв.
а
"õú• è íà÷àøà ìîëèòè è
^èòè ^ ïðhähëú èõú• è âú
ëhçúøþ ~ìq âú êîðàáь
ëь• ìîë#øg è áhñîâàâr
è ñ#• äà ár ñ íèìь ïðhár
ëú• ”ñú æg íg îñòàâè ~ãî•
íú ãëà ~ìq• èäè âú äîìú
ñâîè ê ñâîèìú• è âúçâh
ñòè èìú• ~ëьêî ñòâîðè òî
áh ãѓь è ïîìèëîâà ò#• è
^èäg íà÷à ïðîïîâhäàòè
âú ägêàïîëèí• ~ëьêî ñú
òâîðè ~ìq ãь• è âñè ÷þ
äàõq ñ# <

Примітки. 22. Пор.: èçäàëg÷à в Мстиславовому Євангелії. 38. У першому слові
пропущено ó після î; треба ïqñòè. 44. Пор.: òrñ#mè в Мстиславовому Євангелії. 67.
Пор.: è íà÷à в Мстиславовому Євангелії.

78 зв.
б
Âú âòî •
s • ígä • góg• ^ ëqêr……...

Л. ІІ,
1–10
5

282

Âú îíî • ár ñqmþ ”ñîó
~äèíîìq íà ìhñòh
íhêî~ìь ìîë#mþ
ñ#• è "êî ïðhñòà•

Георгієве (Галицько-Волинське) Євангеліє 1264 – 1301 років

10

15

20

25

ðg íhêrè ^ q÷íêú ~ãî
ê ígìq• ãè íàq÷è ír
ìîëèòè ñ#• "êî æg ”îà
íú íàq÷è q÷íêr ñâî
"• ðg èìú• ~ãäà ìîëèòg
ñ# ãëhòg• î÷g íàøь èæg
~ñè íà íáñè• äà ñòèòь ñ#
èì# òâî~• äà ïðèèägòь
öðòâь~ òâî~• äà áqägòь
âîë# òâî"• àêà íà íáñè
è íà çìëè• õëháú íàøь
íàñqmèè• äàæg íàìú
äíь• è îñòàâè íàìú äî
ëúãr íàøà• "êî æg è
ìr îñòàâë#~ìú äîëú
æьíèêîìú íàøèìú•
79
а
è íg âúâgäè íàñú âú íàïà
ñòь• íî èçáàâè íàñú ^ íg
ïðè"çíè• è ðg ê íèìú êòî
^ âàñú èìàòь äðqãú• è è
ägòь ê ígìq ïîëîóíîmè•

30

35

40

45

50

è ðgòь ~ìq äðqæg• äàæь
ìè âú zà~ìú òðè õëhár•
èìь æg äðqãú ìè ïðèèäg
êî ìíh ñ ïqòè• è íh
èìàìú ÷ьñî ïîëîæèòè ïðhäь
íèìь• è òú èçäьíq ^âh
màâú ðgòь• íg òâîðè ìè
òðqäà• qæg äьâðè çàòâî
ðgír ñqòь• è ähòè ìî"
ñî ìíîþ íà ëîæè ñqòь• íg
ìîãq âúñòàòè äàòè òg
áh• ãëþ æg âàìú• àmg è
íg äàñòь ~ìq âúñòàâú•
çàíg ~ñòь äðqãú ~ãî• íî
çà ágî÷ьñòâî ~ãî âúñòà
âú äàñòь ~ìq ~ëьêî òðh
áq~òь• è àçú ãëþ âàìú•
ïðîñèòg è äàñòь ñ# âàìú
èmhòg è îáð#mgòg• òîëú
öhòg è ^âgðьçgòь ñ# âà
ìú• âñ#êú áî ïðîñ#è ïðè~
ìëgòь• è èmàè îáð#mgòь•
è âúäàð#þmgìq ^âgðь
çgòь ñ# <

Примітки. 18. Пор.: äàæь у Мстиславовому Євангелії. 30. Пор.: ~ëьìà æg. 35. У
третьому слові помилка? Пор.: äâьðè в Мстиславовому Євангелії. 42. У другому слові
помилка, пор.: ágçúî÷ьñòâî у Мстиславовому Євангелії.

Л. ХІІІ,
16–21
5

10

80
а
Сqá • s • góg • ^ ëqêr < %
Рg ãь • íèêòî æg qáî ñâh
òèëíèêà qæь÷gãú• ïî
êðrâà~òь ~ãî ñúïqäî
ìь• èëè ïîäú îäðú
ïîäúëàãà~òь• íú íà
ñâhmьíèöh ïîñòàâë#~
òь• äà âúõîä#mèè âèä#
òь ñâhòú• íhñòь áî òàè
íî• ~æg íg "âëgíî áqäg

15

20

283

òь• íè qòà~íî ~æg íg
áqägòь ïîçíàíî• è âú
"âëhíь~ ïðèèägòь• áëþ
ähòg ñ# qáî êàêî ñërøè
òg• èæg áî èìàòь äàñòь
ñ# ~ìq• à èæg íh èìà
òь• è ~æg ìíèòь ñ# èìh
"• ^èìgòь ñ# ^ ígãî•
ïðèèäîøà æg ê ígìq
ìòè è áðàòь" ~ãî• è íg
ìîæàõq ágñhäîâàòè
ê ígìq íàðîäîìь• è
âúçâhñòèøà ~ìq ãëþ

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

25

б
mg• ìòè òâî" è áðàòь"
òâî" âíh ñòî"òь• âè
ähòè ò# õîò#mg• îíú

30

æg ^âhmàâú ðg ê íèìú
ìòè ìî" è áðàòь" ìî
"• ñè ñqòь ñërøàmèè
ñëîâî áæь~ è òâîð#mg ~ < %

Примітки. 5. У кінці рядка закреслене зайве слово ïîäú. 6. На початку рядка
закреслене зайве слово îäðú.

М. ІХ,
42–50
5

10

15

20

97 зв.
а
Âú ïî • ä • íg •
góg • ^ ìàðêà < %
Рg ãѓь • èæg àmg ñúáëà
çíèòь ~äèíîãî ^ ìà
ërõú ñèõú âhðqþmè
õú âú ì#• äîáðh~ ~ìó
~ñòь ïà÷g• àmg îá#æþ
òь êàìhíь ægðíîâír
è î ârè ~ãî• è âúâgðãq
òь è q ìîðg• è àmg ñúáú
ëàæí#~òь ò# ðqêà
òâî" ^ñhöè þ• äîáðh~
òè ~ñòь âðhäíq âú æè
âîòú âúíèòè• ígæg î
áh ðqöh èìqmþ èòè
âú ~çgðî ãîð#mg è è î î
ãíь íh âúãàñàþmèè• è
äg æg ÷gðьâь èõú íh q
ìèðà~òь è îãíь íh âú
ãàñà~òь• è àmg íîãà òâî
б
" ñúáëàæí#~òь ò# ^
ñhöè þ• äîáðh~ òè ~ñòь
âúíèòè âú æèòь~ õðî

25

30

35

40

45

Мк Х,
1

ìq• ígæg äâh íîçh è
ìîmþ• âúâgðьægíq
áròè âú ~çgðî îãíьíî
~ è íg qãàñàþmg~ èäg
æg ÷gðьâь èõú íg qìè
ðà~òь• è îãíь íg qãàñà
~òь• è àmg îêî òâî~
ñúáëàæí#~òь ò#• èñòg
ðьãíè ~• äîáðh~ òè ~ñòь
ñú ~äèíhìь îêîìь âú
íèòè âú öðòâî áæѓь~• íg
æg îáh î÷è èìqmþ è
òè âú ~çgðî âîãíьíî• è
äg æg ÷gðьâь èõú íg qìè
ðà~òь è îãíь íg qãàñà
~òь• âgñь áî îãígìь îñî
ëèòь ñ#• è âñ#êà òðàâà
ñîëьþ îñîëèòь ñ#• äî
áðî ~ñòь ñîëь•àmg ëè
ñîëь íg ñëàíà áqägòь•
÷èìь îñîëèòg• èìhè
òg ñîëь âú ñîáh• è ìèðú è
ìhèòg ìgæþ ñîáîþ• è
^ òóäq âúñòàâú ïðèèäg
âú ïðhähëú æèäîâgñêú•

Примітка. 16. У кінці рядка двічі написано è î помилково?

Л. ХІХ,
1–10

101зв.
б
Íg• g  • góg • ^ ëqêr…… < %
Âú îíî • ïðîõîæàøg ”ñú

5

284

âú ~ðèôîíú• è ñg ìq
æь íàðèö#~ìrè
çàêúõhè• è ñь áh
ñòàðhè ìròàðgìú• è

Георгієве (Галицько-Волинське) Євангеліє 1264 – 1301 років

10

15

20

102
а
òú áh áàòú• è èñêàøg
âèähòè ”ñà êòî ~ñòь• è
íg ìîæàøg âèähòè íà
ðîäîìь• "êî òhëîìь ìà
ëú áh• è ïðèògêú ïðhæg
âúçëhçg íà "ãîä÷èèíq•
âèähòè ”ñà• "êî òqäh
õîò#øg ìèíqòè• è
"êî ïðèèäg íà ìhñòî•
âúçðhâú ”ñú è âèähâú è
ðg ê ígìq• çàêõh~ ïî
òúmàâú ñ# ñúëhçè• äíь
áî âú äîìq òâî~ìь ïîäî
áà~òь ìè áròè• è ïî
òúmàâú ñ# ñúëhçg• è

25

30

35

ïðè"òú è ðàäq" ñ#• è
âèähâúøg âñè ðîïòàõu
ãëþmg• "êî êú ãðhøíu
ìqæþ âúíèäg âèòà
òú• âúñòàâú æg çàêõh
í• ðg êî ”ñîó ñg ïîëú èìh
íь" ìî~ãî ãè äàìь íè
mèìú• è àmg ~ñìь êî
ãî îáèähëú• âúçâðàmþ
÷gòâgðèögþ• ðg æg ê íg
ìq ”ñú• "êî äíь ñïñh
íь~ äîìq òâî~ìq
ár • çàíg è ñь ñíú àâðà
б
ìëь ~ñòь• ïðèèäg áî ñíú
÷ëâ÷ьñêrè âúçèñêàòú•
è ñïñòú ïîãráúøàãî < %

Примітка. 3. Пор.: gðèõîíú у Мстиславовому Євангелії.

110 зв.
б
Íg • ì#ïîó • ^ ìàf < %
Рg ãѓь • áëþähòg ñ#• äà íg
Мт. ХХV, ïðhëьmgíè áqägòg• ìíî
31–36
çè áî ïðèèäqòь âî èì#
5
ìî~ ãëþmg• "êî àçú ~
ñìь• è âðhì# ïðèáëèæè
ñ# • íg èähòg âú ñëhäú èõú
~ãäà æg qñërøèòg ðà
òè è ígñòðî~íь"• íg qáî
10
èòg ñ#• ïîäîáà~òь áî ñè
ìú ïðhæg áròè• íú íg
òq àáь~ êîígöь• è áq
äqòь çíàìhíь" âú ñî
ëíöè è ëqíh è çâhçäà
15
õú• è íà çìëè òqãà "
çrêîìú ^ íg÷à"íь"
øþìà ìîðьñêàãî è âú
çìqmhíь"• èçärõà
þmgìú ÷ëâêìú• ^ ñòðà

20

25

30

õà è ÷à"íь" ãð#äqmè
õú íà âñgëgíqþ• ñèër
áî íáír" äâèãíqòь ñ#
è òîãäà qçð#òь ñíà ÷ëâ
÷à èäqmà íà îáëàöh
õú• ñú ñèëîþ è ñëàâîþ
ìíãîþ• íáî è çìë#
111
а
ìèìîèägòь• à ñëîâgñà ìî
" íg ìèìîèäqòь• âúíg
ìëhòg æg ñîáh• ~ãäà êî
ãäà îò#ãú÷àþòь ñðäö# âà
øà îáhäàíь~ìь è ïь"
íьñòâîìь• è ïg÷àëьìè
æèòèèñêrìè• è íàèäg

35

òь íà âñ# ñhä#mà" íà ëè
öè âñg" çìë# áúäèòg q
áî íà âñ#êî âðhì# ìîë#

285

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

mg ñ#• äà ñïîäîáèòg ñ# q

70

áhæàòè âñhõú ñèõú õî
ò#mèõú áròè• è ñòàòè
40

ïîèõîìú• êîãäà æg ëè

ïðhäú ñíîìú ÷ëâ÷ьñêr

ò# âèähõîìú ñòðàíьíà
è âúâgäîõîìú• èëè íàãà

ìь < Íg • ì#ïîó • ^ ìà <
f

Мт. ХХV, Рg ãѓь • ~ãäà ïðèèägòь
31–46

75

ñíú ÷ëâ÷ьñêrè âú ñëà

ìú ê ògáh• è ^âhmàâú öðь

ñ íèìь• òîãäà ñ#ägòь íà

ðgòь èìú• ïðàâî ãëþ âà

ïðhñòîëh ñëàâr ñâî~"•
80

è ñúágðqòь ñ# ïðhä íèìь
âñè "çröè• è ðàçëq÷à
òь " äðqãú ^ äðqãà• "êî
50

æg ðàçëq÷à~òь ïàñòrðь•
âîâьöh ^ êîçëèmь• è ïî
ñòàâèòь âîâьöh îägñíq
б
þ ñgág• à êîçëèmà î øþþ•

85

îägñíqþ ~ãî• ïðèèähòg
íàñëhäqèòg âúãîòîâà
ìî~ âàìú öðòâь~• ^ ñëî

90

àëêàõú áî ñ# íg äàñòg ìè
~ñòè• âúæàäàõú ñ# è íg
íàïîèñòg ìgíg• ñòðàíg

æhíь" âñgãî““ ìèðà• âúçà

íú áhõú è íg âúâgäîñòg
ìgíg• íàãú è íg îähñòg

àëêàõú áî è äàñòg ìè ~
ñòè• âúæàäàõú ñ# è íà

ìgíg• áîëgíú è âú ògìь

ïîèñòg ì#• ñòðàígíú áh

95

õú è âúâgäîñòg ì#• íàãú
è îähñòg ì#• áîëgíú áh
65

÷gòь ñqmèìú î øþþþ
~ãî• èähòg ^ ìgíg ïðî

ëq è àíãëìú ~ãî• âúçà

áëãîâëgíèè îö# ìî~ãî•

60

ìú ïîígæg ñòâîðèñòg ~
111 зв.
а
äèíîìq ^ ñèõú ìàërõú
áðàòьè ìî~è ìgíьøèèõú
ìíh ñòâîðèñòg• òîãäà ðg

êë#òèè âú îãíь âh÷ír
è• qãîòîâàírè äь"âî

òîãäà ðgòь öðь ñqmèìú
55

è îähõîìú• êîãäà æg
ò# âèähõîìú áîëíà èëè
âú ògìíèöè• è ïðèèäîõî

âh ñâî~è• è âñè ñòèè àíãѓëè
45

õîìú àëú÷þmà è íàïè
òàõîìú• èëè æàäьíà íà

íèöè è íg ïîñhòèñòg ìg
íg• òîãäà ^âhmàþòь ~
ìq è òè ãëþmg• ƒѓè êî

õú è ïîñhòèñòg ìgíg• âú

ãäà ò# âèähõîìú àë÷þ
mà• èëè æàæþmà• èëè

ògìíèöè áhõú ïðèèäî
ñòg êî ìíh• òîãäà ^âh

100

màþòь ~ìq ïðàâgäíèè
ãëþmg• ãè êîãäà ò# âèäh

ñòðàíьíà• èëè íàãà• è
ëè áîëúíà• èëè âú ògìь

286

Георгієве (Галицько-Волинське) Євангеліє 1264 – 1301 років

íèöè• íg ïîñëqæèõîìú

òâîðèñòg• è èäqòь òè

òîáh• òîãäà ^âhmà~

б
âú ìqêq âh÷ьíqþ•

òь èìú ãë#• ïðàâî ãëþ
105

110

âàìú• ïîígæg íg ñòâî
ðèñòg ~äèíîìq ^ ñèõú
ìgíьøèõú íè ìíh ñú

à ïðàâgäíèè âú æèçíь
âh÷ьíqþ <

Примітки. 53. Пор. у 84: î øþþþ. 72. Після слова êîãäà в оригіналі скісна риска –
початок (елемент) помилкової ненаписаної літери. 78. У слові ògáh буква h в оригіналі
виправлена з іншої. 101. Пор.: áîëьíà у Мстиславовому Євангелії.

Мт. VІ,
1–13
5

10

15

20

25

115 зв.
б
Сq ñrðî
ïq • góg • ^ ëqêr < %
Р g÷ ãь ñìîòðèòg ìëòè
âàøg" íg òâîðèòg ïðh
äú ÷ëâêr• äà âèäèìè
áqägòg èìè• àmg ëè
æg íè• ìьçär íg èìà
116
а
òg ^ îö# âàøgãî• èæg ~ñòь
íà íáѓñhõú• ~ãäà qáî òâî
ðèòg ìëòríþ• íg âúñòðu
áèòg ïðhäú ñîáîþ• "êî
æg è ëèögìhðè òâîð#òь•
âú ñîíьìèmèõú• äà ïðî
ñëàâ#òь ñ# ^ ÷ëâêú• ïðà
âî ãëþ âàìú• âúñïðèèìu
òь ìьçäq ñâîþ• òúáh
æg òâîð#mþ ìëòríþ•
äà íg ÷þ~òь øþèö# òâî
"• ÷ьòî òâîðèòь ägñíè
ö# òâî"• äà áqägòь ìè
ëîñòríè òâî" âú òàèíh•
è îöь òâîè âèä#è ò# âú
òàèíh• âúçäàñòь ògág
"âh• è ~ãäà ìîëèòg ñ#•
íg áqähòg "êî è ëèög

30

35

40

45

50

287

ìhðè• "êî ëþá#òь íà
ñîíьìèmèõú• è âú ñòь
ãíàõú è íà ðàñïqòьè
õú ñòî"mè ìîëèòè ñ#•
äà "â#òь ñ# ÷ëâêìú•
ïðàâî ãëþ âàìú• "êî âú
ñïðèèìqòь ìьçäq
ñâîþ• òr æg ~ãäà ìëè
øè ñ#• âúíèäè âú êëh
òь ñâîþ• è çàòâîðè äьâь
б
ðè òâî"• è ïîìîëè ñ# î
öѓþ òâî~ìq âú òàèíh•
è îöь òâîè âèä# ò# âú òà
èíh• âúçäàñòь ògág "âh•
ìë#mg æg ñ# íg ëèõî ãѓëh
òg "êî è "çríèöè•
ìí#òь áî ñ# "êî âú ìíî
çh ãëàíьè ñâî~ìь qñër
øàíè áqäqòь• íg ïîäî
áèòg ñ# qáî èìú• âhñòь
áî îöѓь âàøь• èõú æg òðh
áq~òg• è ïðhæg ïðîøh
íь" âàøgƒî• ñèög qáî
ìëèòg ñ# âr• î÷g íàøь
èæg ~ñè íà íáñhõú• äà
ñòèòь ñ# èì# òâî~• äà
ïðèèägòь öðòьâь~ òâî~•

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

55

äà áqägòь âîë# òâî" à
êà íà íáñè è íà çìëè•
õëháú íàøь íàñrmèè
äàæg íàìú äíь• è îñòà
âè íàìú äîëúãr íàøà•
"êî è ìr îñòàâë#~ìú
äîëæьíèêúìú íàøè

60

ìú• è íg âúâgäè íàñú
âú èñêqøhíь~• íî è
çáàâè ír ^ ëqêàâàãî•
"êî òâî~ ~ñòь öðòâь~
116 зв.
г
âú âhêr àìèíь•

Примітки. 2. ^ ëqêr ‒ помилка, потрібно ^ матfgя. 16. В останньому слові ú
на місці î. 29. Пор.: ñòî"mg у Мстиславовому Євангелії. 56. Перше слово пор. у
Мстиславовому Євангелії: äàæь.

Мк. VІІ,
31–37
5

10

15

118 зв.
а
Сq • ä • ïî • góg • ^ ìàðêà <
Âú îíî èøgäú ”ñú ^ ïðh
ähëú òqðьñêú• ïðèè
äg íà ìîðg ãàëèëhè
ñêî• ìgæþ ïðhäh
ër ägñ#òè ãðàäú• è ïðè
âgäîøà ê ígìq ãëqõà
è íhìà è ìîë#õqòь è•
äà âúçëîæèòь ðqêq íà
íь• è ïîèìú è ~äèíîãî
^ íàðîäà• è âúäh ïgðñòà
ñâî" âî âúøè ~ãî• è ïëþ
íqâú êîñíq è âú "çr
êú ~ãî• è âúçðhâú íà íь
âúçäúõúíq• è ãëà ~ìq

20

25

îôôàôà• ~æg ~ñòь ðà
çьâgðьçè ñ#• è àáь~ ðà
çâgðãîñòà ñ# qøè ~ƒî•
è ðàçäðhøè ñ# qçà "
çrêà ~ãî• è ãëàøg ÷è
ñòî• è çàïðhòè èìú•
äà íèêîìq æg íg ïîâh
ä#òь• è ~ëьêî æg èìú
òú çàïðhmaøg• îíè
б
ïà÷g ïðîïîâhäàõq• è ïðh
èçëèõà äèâë#õq ñ# ãëþ
mg• äîáðh âñg òâîðèòь• è
ãëqõr" òâîðèòь ñërøa
òè• è íhìr" ãëàòè < %

Примітки. 16. Пор. gôôàfà у Мстиславовому Євангелії.

Мт. ІV,
12–17
5

162 зв.
а
Íg • ïî ïðîñâhmhíьè∙. < %
góg • ^ ìàf" < %
Âú îíî • ñërøàâú ”ñú "êî ”î
àíú ïðhäàíú ár è ^èäg âú ãà
ëèëhþ• îñòà âú íàçàðg
ôh• è ïðèøgäú âúñgëè
ñ# âú êàïgðíàqìh• âú ïî

10

15

288

ìîðь~ âú ïðhähëhõú ígõòà
ëèìëèõú• äà ñúáqägòь ñ#
ðgíî~ èñàè~ìь ïðѓðêìь ƒëþ
mèìь• çìë# çàqëîí#• è çg
ìë# ígõòàëèìë#• ïqòь
ìðþ îá îíú ïîëú è~ðäàíà•
ãàëèëh" "çrêú• ëþäь~ ñh
ä#mèè âî òьìh âèähøà ñâh
òú âgëèè• ñhä#mèìú âú òь

Георгієве (Галицько-Волинське) Євангеліє 1264 – 1301 років

ìh è ñhíè ñìðòíhè ñâhòú
âîñь" èìú• è ^òîëh íà÷à
òú ”ñú ïðîïîâhäàòè è ãëà

20

òè ïîêà"íь~" ïðèáëèæè
áî ñ# öðòâî íáíî~ < %

Примітка. 7. Пор.: êàïgðíàqìú у Мстиславовому Євангелії.

5

Въ лhт #s ... мц#. фе
врар# въ вЃі днЃь. въ днЃь
четвек " при лвовh кн#жh
ньи. и сна ~го юрь". при и
хъ тишинh хвал# ихъ съ
доровь~. роукою грhшна
го раба бжья георьгь" про
звоутора. скончашас#
книгr си". въ честь гви

10

15

Примітка. 17. Так у рукописі. Треба блгсовhте.

289

собh на спсhнь~. wт сво~го
довола. а вr господо " и бра
ть" " и оци исправлеваюче
чьтhте не кльноуче. но по
минаюч ... цh зла боудоу
кде опъсалъс# хоудrмь
... умомь грhшнrмь простh
те блгсовhh аминь амин.
амин <

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

ЗАПИС ЙОВА (ІЄВА) БЛИЗЬКО 1269 РОКУ
На останній сторінці збірника старослов’янських перекладів повчань
Єфрема Сирина в списку ХІІІ ст., який зберігається в Російській національній
бібліотеці в Санкт-Петербурзі (шифр: Погод., № 71) міститься післямова писця
Йова (Ієва). У ній писець бажає «многа лhта» волинському князеві Володимиру
Васильковичеві, котрий упокоївся 10 листопада 1288 року. Цей князь тяжко
недужав чотири роки. Оскільки Йов (Ієв) просто побажав йому здоров’я і не
згадав про хворобу, І. І. Срезневський уважав, що запис зроблено до 1284 або до
1288 року (Срезневский И. И. Сведения и заметки о малоизвестных и
неизвестных памятниках. – Вып. І – ХL. – СПб., 1867. – С. 39). До ХІІІ ст.
післямову відносять і інші дослідники (Дурново Н. Н. Введение в историю
русского языка. – М., 1969. – С. 67). О. І. Соболевський приймає вислів «В лhто
семо~ тrс#щh» як 7000 рік «від створення світу» і вважає, що текст ХІІІ ст.
скопійовано 1492 року (Очерки по истории русского языка. – Ч. 1. – К., 1884).
Гадаємо, що Йов скорочено написав дату 6777, тому допускаємо, що запис
зроблено в 1269 році. У своєму записі Йов (Ієв) згадує Лаврентія – сина особи з
оточення князя. Напевно про загибель цього Лаврентія – сина галицького
тисяцького повідомлено в Галицько-Волинському літописі під 6776 р. = 1268 р.
(ПСРЛ, ІІ, с. 867).
Фрагмент пам’ятки наводимо за публікацією О. І. Соболевського, а
різночитання – за виданням І. І. Срезневського.

5

10

15

Сëàâà òîáh ãè âú ñèè ÷àñú.
Â ëhòî ñgìî~. òrñ#mh íà
ïèñàøà ñ" êíèãr ñè" ïðè
öðòâh áëãîâhðíàãî öð#
âîëîäèìhðà. ñíà âàñèëêî
âà. qíóêà ðîìàíîâà. áîëþ
áèâîìó òèâóíó ~ãî ïgòðîâè
äà àmg ïðèêëþ÷èòь ñ# êî
ìó ñè" êíèãr ïðî÷èòà
òè. òî ïgðâî~ ïîì#íè ñòðî
èògë" èõú. íàïèñà æg ñè"
êíèãr íà ñïíьg ñâî~è äøè
è ÷àäîìú ñâîèìú. ëàâðh
íòьgâè. âàðâàðh. äà è àçú
ãðhøírè õóärè. è~âú
^âgðçú ñêâgðíà" ñâî" q
ñòà ïîõâàëþ èçáðàíèêà
áè". ñïèñàâøàãî êíèãr ñè
çà ^ïómhíь~ ~ãî. äàè ~

20

25

30

35

290

ìó ãè ág çäðàâь~. è ògëgñí
~ãî. wägñíóþ ògág âëäêî
ñòî"òè. ñîâêóïëgíó. ñú
ïð#ægíèögþ ñâî~þ è ñú
÷àär. è ñóäú ìëòâú q
ñïðè"òè ^ ògág ág ñú ñòr
ìè òâîèìè ïðè÷òè èõú
íhîñóæírìú ïðhäú òî
áîþ ñòàòè. ïîì#íè èõú
ãè âî öðòâьè ñâî~ìь ñú
ïàñè äøà èõú.
Сgìî~ òrñ#mh q êîíg
÷íîìь ðîäh ár ìóæь â òà
ëhòà ~ìó æg èçähíî ár
q ñòîìь êðmhíьè ïgòðú
ñrè á#øg q êí#ç" âîëî
äèìhðà. è ár q ígãî ñíú
èìgígìь ëàâðhíòèè. g
ãî æg qäà q÷èòè ñòrìú

Запис Йова (Ієва) близько 1269 року

40

45

50

55

êíèãàìú. íàêàçrâàø(g)
àïëьñêrìè çàïîâhäьì(è)
íà âñ" ÷àñr. ñàìú æg ñrè
ñòðî"øgòь ñè" êíèãr ñ(ú)
ìíîãîìь òmàíь~ìь. íà
âñ# äíè ìèëó" ìàñògðà
î òàêîârõú áî ðg ïððêú
áëæíè ìëòâèè äî ñèð(î)
òú "êî òè ïîìèëîâàíè
áóäóòь íà ñóäh. ñòðàøíh
ìь. è ïàêr ïàâgëú ðg̔ ê ñ(g)
ëóí#íîìú. áëîñëîâëg
íè ñóòь èæg èñïîëí#þ
òь ïèñàíь" ñòúõú êíè
ãú. òè áî íh qòà~íè áó
äóòь ïðhäú wögìь ìîè
ìь. èæg ~ñòь íà íáõú. ïî
ïî÷èâà" íà ñgðàôèìhõú
î òàêîârõú áî ðg. ïððêú

60

65

70

75

äâäú. ïðàâgäíèêú ("êî)
ôþíèêú ïðîöâьòg. äà àmg
êòî íg ïîõâàëèòь ñ(òðî)èò(g)
ë# ñèìú êíèãàìú èìgí(g)
ìь ïgòðà. áóäè ~ìó wíàôî
ìà. "êî æg ìîèñhè ðg íî ïî
õâàëèâú ~ãî. ïgðâî~ òîæg
÷òè ñè" êíèãr. íàïèñà
æg ~ìó ñè" êíèãr õóäú(è)
è ígäîñòîèírè. è ìíîã(î)
ãðhøírè. è ÷gðgñь ñèëó
ágçàêîíьírè. õóäîëú íg
âú. ïàêr íàïèñà ïàâgëú
ê òèìîôhþ áóäьòg òâðöè
ñëîâó è q÷èògëè ì(íîãà)
ëhòà êí#çþ âîëîäèìhðó
è êí#ãèíè âîëçh. è ñòðî
èògëþ êíèãàìú ñèìú
èñòî.

Примітки. 24. У публікації І. І. Срезневського ÷#är. 25. В І. І. Срезневського
немає слова ág. 27–28. У публікації І. І. Срезневського немає цих двох рядків. 35–36. В
І. І. Срезневського після слів á#øєєå îó маємо: òà âðåìåíà òèâóíú îó êí#ç"
Âîëîäèìhðà. 47. В І. І. Срезневського: "êî òî. 59. В І. І. Срезневського: ïðîöâhòåє.
63. В І. І. Срезневського: ðå íåє. 64. В І. І. Срезневського: то жåє. 66. В І. І. Срезневського
немає æєå. 66. В І. І. Срезневського: худr. 69–70. В І. І. Срезневського: Иåâь. 76. В
І. І. Срезневського немає слова èñòî.

291

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

«ПОВЧАННЯ» ГЕОРГІЯ ЗАРУБСЬКОГО
У СПИСКУ ХІІІ СТ.
Георгій – чернець монастиря в давньому місті Зарубі (нині село Зарубинці
Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл., розташоване на правому березі
Дніпра проти впадіння в нього річки Трубіж) – жив у середині ХІІ – на початку
ХІІІ ст. Зберігся один твір Георгія Зарубського в кількох списках, найдавніший
із яких виявлено в збірнику повчань Єфрема Сирина, що належить Російській
національній бібліотеці в Санкт-Петербурзі (шифр: Погод., № 71). Цей список
має заголовок «Отъ грhшного Георги" черноризц# Зарубьскы" пещеры
повчhнь~ къ дЃховному чаду». Список датуємо ХІІІ ст.
Друкується за публікацією І. І. Срезневського в кн. «Сведения и заметки о
малоизвестных и неизвестных памятниках. – Вып. І – ХL. – СПб., 1867. – С. 54–
57 (арк. 290 – 292 оригіналу).

5

10

15

20

25

Отъ грhшного Геwрги
" ч е р н о р и з ц # . З а р уб ь
с к r " п е щ е р r . п ов ч h н ь
~ к ъ д Ѓ х ов н ом у ч а д у . . . с
Се пишю к те чадо мо~
оузлюблено~ w˙ гЃи.
єлма же оусхотhлъ
~си дшю свою˙ спти ство
рилъ м# ~си оубЃгаго ста
рц#. вожа оуности тво~#
то пом#ни како влЃдка тво
– рець нЃбу и земли сrи тво
рець. w˜бразъ собою всhмъ
да". пришедъ ^ толикr
власти. до нижнrхъ насъ
нh оусхотh поклонити с#
црю самъ сrи црь цремъ
ни иному властелину вла
дrка сrи влдЃкамъ. ни фи
лософомъ ни краснrми лици
нɪ любъмrмъ си. но слъшавъ
w˙ старци ~диномь. странь
нh оубозh. и алчемь заморь
шис#. назh портъ нос"ща.
ризнrи до колhну. и вс#
ческr оуморьшас# само
вольствомь к тому прише
дъ поклони прчтую главу
свою. глава си всhхъ обра
292

30

35

40

45

50

55

зъ вамъ да". да не и мr
прhзрhвше нищелюби
вr" мужа w˜бнищавша Ха
ради. пути прав#ща" Хвr
оузrщhмъ блЃгъ и чтr
и оучитель погодивъ на
мъ. тr же чадо мо~ сла
– дъко~. аще точию сЃпсени#
ищеши. а нh иного нико~
го же славохоти" то и ми
мо мою грубость нh ищи оу
читъл# иного си. мо" бо
ти грубость доволна ~сть
сказати имже сЃпсеши с"
аще схраниши ~лико же ти
реку аще ^ бhсъ вrшивъ
с# и прhзр# м# начнеши
искати ино любь знати ли
цемь оучител". то аще и
ного грhха нhствориши то и
то ти прhзорьству гонити
начнеть на погибель дшу
нъ си храни чадо мо~ сладко
~ поминаи присно смрть лю
тую напрасньство ~". ка
ко многr въскорh въсхr
ща~ть. не дадущи ни по
нh ~диного словесе издрещи
потомже токмо что. не

«Повчання» Георгія Зарубського у списку ХІІІ ст.

60

65

70

75

80

85

90

95

– страшно~ ли то судище. и
мукr различьнr". лю
тr бесконечнr". оугото
ванrи ди"волу. и твор#
щимъ волю ~го. и ~же по
ношhни~ грhшникомъ
и похулhни~ прhдъ анЃглr
и члЃвкr. и оуготованr
" блгтrн#. и прhсто
лh славh и вhньци на не
бсhЃхъ праведникомъ.
но присно имhи си на ду
мh сими присно поуча
юс#. всели страхъ биЃи
въ срЃдци си. и любовь ве
ликую "же к нему оукра
ша"с# паче злата и срh
бра. и камене драгаго
смhрhни~мъ добрrмъ
своимъ паче. и паче ми
лостrн#. помагаи ни
щимъ. заступникъ буди
– сиротамъ и въдовицамъ лю
бъвь имhи ко всhмъ равну
дружн# таинr храни клеве
тань" же зhло оубhгаи. кл#
твr хранис#. зависти нh
имh". чюжихъ добротъ нh
съгл#даи. да нh оусхоще
ши имъ. смhха бhгаи ли
хаго. скомороха. и слато
чьхара. и гудц#. и свирц#.
нh оуведи оу домъ свои глу
ма ради. поганьско бо то ~˙
сть а не крть"ньско. да лю
б#и та глумлhнь" пога
нъ ~сть. и съ крть"нr при
част" нh имать. дь"во
ли бо то суть. всегда сли съ

100

105

110

115

120

125

130

135

мrсци. и созвань"˙ и ве
сhль" блудьска"˙ бо то ~̦
сть краса. и радость. бhс"
щихс# wтрокъ. а крть#
ньскr суть гусли прhкра
сна" доброглна" псалтr
– р#. ~юже присно должьни
~смr веселитис". къ прчто
му влдцh млтвому Ху Бу на
шему. сЃтъ. сЃтъ. сЃтъ. ~си бЃе
исполнивrи нбо и землю сла
вr тво~". то ти драго ~˙сть
весhлr~. то ти прhславна" ~
сть пh со ань~лr нr совкупл#
ющи. и ту же чть пода" на
мъ грhшникомъ. то ти прh
дивнr суть гусли. вс#кои
дши животъ подающи и ве
сhль~. аще ли глума ищеши
и весhль". и вс#ко# втhхr
то при~мъ животворнr" къ
нигr. и почти стхъ мужь по
вhсти. и оучhнь" и дhла и стра
"же при#ша за Ха Ба. постра
давшаго насъ ради. грhшнr
хъ. и w˜бр#щеши в нихъ ста
до. точнr отhхr. ^ сЃтго дха
оустро~нr. "ко же бо бчелr
^ различенъ цвhтець. не
суща оутремно неразумь
но слово. оутремове створ#
юща стrдива достоинr
множьствомъ клhтокъ
краснrхъ. и ^ росr нбнr
" напо~нr" цвhтц#. и сморъц#ю˜ща на жалhхъ нос"ща
наполн#ю˜ща сво~"˙
тому слава оу вhкr. аминь.
(арк. 290–292)

Примітки. 5. Мабуть, недописане тебh. 89–90. У «Материалах для словаря
древнерусского языка» (Т. 3. – СПб., 1903. – С. 414) І. І. Срезневський уміщує вокабулу
слаточьхаръ без перекладу, паспортизуючи її цитатою з твору Георгія Зарубського.
293

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

ЄВСЕВІЄВЕ ЄВАНГЕЛІЄ 1283 РОКУ
Пам’ятка – короткий апракос. Із післямови до неї відомо, що попович
Євсевій закінчив переписування Євангелія 15 жовтня 6791 року, тобто 1283
року після Різдва Христового, «êîëè ñ# ægíèëî Ãgîðãèè . êí#çg à wЃöь ~ìq â
qãðû õîäèëî».
У Галицько-Волинському літописі під 1281 роком зазначено, що коли князь
Володимир звернувся до свого племінника Юрія Львовича по допомогу, той
відповів: «строю мои. ра бrхъ и самъ с тобою шелъ. но нhколь е мь hдоу
господине до Соуждали женить» (Полное собрание русских летописей. – Т. 2:
Ипатьевская летопись. – Изд. 2-е. – СПб, 1908. – С. 883–884). Та відомо, що
хронологічна мережа (сітка) літопису належить до пізнішого часу, ніж описані
події. Л. Є. Махновець літописну оповідь про подію, що її згадав попович
Євсевій, датує 1282 роком (Літопис Руський / За Іпатським списком переклав
Л. Є. Махновець. – К., 1989. – С. 432). Гадаємо, що треба за ймовірну дату
вважати ту, яку навів Євсевій: і за березневим, і за вересневим новим роком
виходить 1283 рік.
Велику наукову розвідку пам’ятці присвятив Г. Голоскевич (Евсевиево
евангелие 1283 г. // Исследования по русскому языку. – СПб., 1914. – Т. 3. –
Вып. 2. – С. ). Повністю текст підготували до видання співробітники Інституту
української мови НАН України. У серії «Пам’ятки української мови» рукопис
опубліковано 2001 року в Києві під заголовком: «Євсевієве Євангеліє
1283 року».
Уривки публікуються за фотокопією, звіреною з оригіналом.
Пам’ятка зберігається в Російській державній бібліотеці в Москві (шифр:
М. 3168).

5

10

79 зв.
а
[...] < âú ñðh
íà ëèòqðãè ˜ góà ^ ìà
Âú wíî ñîó árâú
øþ âú âèôàíьè
â äîìq ñèìîíà
ïðîêàægíàãî ˜ ïð
èñòqïè ê ígì
q ægíà èìq
ùè ñòьêí#íèöþ
ìqðà äðàãàãî" è
âúçëь" íà ãëàâq
~ãî âúçëgæàùþ•
âèähâúøg q÷ьí

15

20

25

294

èöè ~ãî• ígãîäîâà
õq ãëЃùg ïî ÷òî ïî
ãèáhëь ñè ár• ìîæ
gøè áî ñg ìþðú ïðî
äàíî áròè íà ìíî
çh ˜ è ðàçäà"òè q
áîãrìú ðàçqìh
б
âú• ïî ÷òî òðqäú äà
ñòg ægíh ähëî áî áðî
ñòâîðè w ìíh• qáî
ãr" áî âñgãäà èìà
òg ñú ñîáîþ• ìgíg æg
íg âñgãäà èìàòg ñú

Євсевієве Євангеліє 1283 року

30

35

40

45

Л. ХХІІ
50

55

60

ñîáîþ• âúçëь"âøþ
ìþðî íà òhëî ìî~
íà ïîãðgáhíь~ ìh
ñòâîðè• àìèíь ãëþ
âàìú• èägæg àùg ïðî
ïîâhñòь ñ# góàëè~
ñg âî âñhìь ìèðh ðg
ò ñ#• è ~æg ñòâîðèòь
ñè âú ïàì#òь ~"• òî
ãäà øgäú ^ wáîþ íà
ägñ#òь íàðèöà~ì
rè èþäà ñêàðèwòь
ñêèè• êú àðõè~ðh~
ìú ðg ÷òî ìè õîùgòg
äàòè• è àçî âàìú
ïðhäàìú ~ãî• wíè
æg ïîñòàâèøà ~ìq ë•
ñðháðьíèêú• è ^
òîëh èñêàøg âðhìg
íg äà è ïðhäàñòь <
âú ÷gòúâьðòê. íà
çàó• ~óà• ^ èîàíà
80
а
Âî wíî• ïðèáëèæè
ñ# ïðàçäьíèêú. íà
ðèöà~ìrè ïàñêà è
ñêàõq àðõè~ðhè
è êíèæíèöè. "ê
î árøà qáèëè è áî"
õqáî ñ# ëþäèè. âúíè
äg æg ñîòîíà âú èþäq
íàðèöà~ìàãî ñêàðè
wòîñêàãî. ñqùà ^ 
áîþ íà ägñ#òь ÷èñëà.
è øgäú ãЃëà àðõè~ðh~
ìú è âî~âîäàìú êàêî
~ãî ïðhäàñòь èìú. è
âúçäðàäîâàøà ñ#. è
ñâhùàøà äàòè ~ìq

65

70

75

80

85

90

95

100

295

ñðháðî èñïîâhäà è è
ñêàøà ïîäîáьíà âðh
ìgíg. è ïðhäàñòь è
ìú ágç íàðîäà ˜ ïðèëg
æg äíь wïðhñíî÷ьí
rè. âî íь æg ïîäîáh
æðhòè ïàñêà è ïîñë
à ïgòðà èàíà ðgêú
øgäøà íàìú qãî
òîâàèòà ïàñêq äà
"ìî. wíà æg ðgêú
ñòà ~ìq êäg õîùg
б
øè qãîòîâë~âh. w
íú æg ðå èìà. ñg âúøg
äúøgìà âàìà âú ãð
àäú. ñð#ùgòà âàþ
÷ëâêú âú ñêqähëь
íèöè âîäq íîñ#ùà
ïî íhìь èähòà âî
äîìú. âî íь âîõîäè
òà. è ðå òà ãíq òî
ìq ãëòь ògág q÷è
òьëь. êäg ~ñòь wáè
òhëь èäg æg ïàñêq
ñú q÷ьíèêè ìîèì
è ñíhìь è òú âàìà
ïîêàægòь. ãîðíèö
þ âgëèêq ïîñòëà
íq. è òq qãîòîâà
èòà• è øgäîøà wá
ðhòîñòà "êî æg ðå
èìà. è qãîòîâèñ
òà ïàñêq è ~ãäà
ár ãîäèíà. âúçëg
æg è wáà íà ägñ#òь
àïЃëà ñ íèìь. æàä
àíь~ìь æg âúæàäà
õú ñèþ ïàñêq "ñòè
ñ âàìè. ïðhæg äàè
æg íg ïðèèìq ìq

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

Лк. ХХІІ
105

110

115

120

125

130

135

140

80 зв.
а
êr è ãëþ âàìú. "êî
^ñgëh íg èìàìú "ñ
òè ^ ígãî. äîíьäg æg
êîí÷à~ò ñ# öðòâь
~ áæь~. è ïðè~ìú ÷
àøþ õâàëq âúçäà
âú ðå ïðèèìhòg è
"ähòь. ãëþ áî âàìú
^ñgëh íg èìàìú ïè
òè ^ ïëîäà ëîçíàãî
äîíägæg öðòâь áæg~
ïðèäьòь• ïðè~ìú
õáháú õâàëq âúç
äàâú ïðèëîìè è äà
ñòь èìú ãë#. ñg ~ñòь
òhëî ìú~ äà~ìî~
çà âr. ñg òâîðèòg âú
ìîþ ïàì#òь è ÷àøþ
òàêî æg ïî âg÷gðè ãë#
ñè ÷àøà íîârè çàâh
òú ìî~þ êðîâьþ. "
êî æg ïðîëèâà~ò ñ#
çà âà wáà÷g ñg ðqêà
ïðhäàþùàãî ì# ˜ ñ
î ìíîþ ~ñòg íà òð#
ïgçh è ñíЃú qáî ÷ëâЃ÷
ь èägòь ïî âgëhíîì
q. wáà÷g ãîðg ÷ëâЃêq
б
òîìq èì æg ïðhäà
íú áqägòь. è òè íà
÷àøà èñêàòè âú ñgág
êîòîðrè qáî áqägòь
^ íèõú õîò#è ñúòâîðè
òè ñg• ár æg ïьð# âú íè
õú. êrè ìьíèò ñ# ár
òè âú íèõú áîëèè. w
íú æg ðg èìú öðь "çr
êr ñúâëàähþòь. è w
áëàäàþùg ìè áëãäòg

ë# íàðèöàþò ñ# âr
145
æg íg òàêî íú áîëèè
âàñú áqägòь "êî ìíè
è è ñòàðhíè "êî ñëq
æàè êî~ áîëèè âúçëg
æàè. èëè æg àçú ïî
150
ñðhäh âàñú ~ñìь "êî
ñëqæàè âr æg ~ñòg
ïðhárâàâøgè ñî ìíî
þ. âú íàïàñògõú ìî
èõú è àçú çàâhùàþ
155
âàìú "êî æg çàïîâh
äà ìè îöь ìîè è öðòâî
äà "ñòg è ïь~òь íà ò
ð#ïgçh ìî~è. öðòâh
ìîèìь. è ñ#ägòg
160
íà ïðèñòîëhõú ñqä#
81
а
Лк. ХХІІ ùè wáhìà íà ägñ#ò
1
ь êîëhíîìà èçëâîìà
ðg ãь ñèìîíg ñèìîíg ñ
èìîíg íú ñîòîíà ïð
165
îñèòь âàñú äàár è ñ
h"ëî "êî ïьøgíèöþ
àçú æg ìîëèõú ñ# w ò
gág. äà íg wñêqäh~
òg âhðà òâî" è íríh
170
êîãäà wáðàùь ñ# q •
òâgðäè áðàòьþ òâîþ
wíú æg ðg ãè ñ òîáîþ ãî
òîâú ~ñìь. è âú òьì
íèöþ è âú ñìgðòь è
175
òè. wíî æg ðg ~ìq ãëþ
òè ïgòðg. íg âúçúãëà
ñèòь êqðú äíь äîíäg
æg òðè êðàòú ^âgðæg
øè ñ# ìьíg âèähòè
180
è ðg èìú ~ãäà ïîñëàõú
âú ágçú âëàãàëèùà
è ág ñïèðr è ág ñàïîã
ú ~ãäà ÷ñî ëèøgíè á
296

Євсевієве Євангеліє 1283 року

185

190

rñòg wíè æg ðgêîø
à íè÷ñî æg. è íríh
æg âëàãàëèùg èìà
òg äà âîçìgòg. òàê
î æg è ñïèðq. èæg íg
б
èìàòь äà ïðîäàñòь
ðèçq ñâîþ äà êqïè
òь íîæg ãëþ âàìú. "
êî àøg ïèñàíь~ ñg ïî
äîáà~òь ñêîí÷à~òь

195

200

ñ# w ìhíh ~æg ñú ág
çàêîíьíèêr âúìh
íè ñ#. èáî èæg w ìí
h êîí÷èíq èìàòь
wíè æg ðgêîøà ãЃè ñg
íîæà äâà wíú æg ðg
èìú äîâîëíî ~ñòь
èøgäî ïî wár÷àþ ñ
âî~ìq âú ãîðq ~ëg
wíьñêqþ. ïî íhìь
èäîøà q÷gíèöè ~ãî <

Примітки. 22–23. Замість áî áðî треба äîáðî. 41. àçî – так у рукописі, потрібно
àçú. 51–52. Замість è èñêàõq. 68. Перше à виправлено з â. 117. õáháú – так у рукописі;
треба õëháú. 143. Треба èìè. 147. Третє слово ñòàðhíè; треба ñòàðhè. 181. Перше
слово âú – так у рукописі, потрібно âr.

Âú ÷g. íà ëèòqðã
èè. ~óà. ^ èwàíà
Л. ХХІІ
Рg ãЃь ñâîèìú q÷
ьíèêîìú âhñòg "
5
êî ïî äâîþ äíq ïà
ñêà ñè áqägòg. ñíú
÷ëâ÷ь ïðèäàíî áq
òg íà ðàñï#òь~ òî
ãäà ñîáðàøà ñ# àðõè
10
~ðh~ ñòàðöè ëþäь
ñòèè. íà äâîðú àðõè
~ðh~âú íàðèöà~ìà
Мт. ХХVІ
81 зв.
а
1
ãî êà"ôr• è ñâhùà
øà äà ñà ëgñògþ èì
15
qòь è qáьþòь• ãëþ
æg íú íg âú ïðàçäьíè
êú• äà íg ìîëâà áqä
gòь âú äþägõú• ñq æ
g árâøþ âú âèôàíь
20
è âú äîìq ñèìîíà
ïðîêàægíàãî• ïðèñ
òqïè ê ígìq ægíà
èìqùè àëàâàòðú

25

30

35

40

45

297

ìþðà ìíîãîöhíьí
à• è âúçëg" íà ãëàâq
~ãî âúçëgæàøþ âèä
hâøg æg q÷ьíèöè
~ãî• ígãîäîâàøà ãë
ùg ÷ьñî ðàäè ïîãèáh
ëь ñè• è ìîæàøg áî ñg
ïðîäàíî áròè íà ì
íîçh• è äàíî áròè
íèùèìú ðàçqìh
âú æg ñú ðg èìú• ÷òî
òðqär äà~òь ægí
h ähëî äîáðî ñúähë
à w¨ ìíh• âñgãäà áî í
èùà" èìàòg ñú ñî
áîþ• ìgíg æg íg âñg
ãäà èìàòg• âúçëь
"âúøg áî ñè ìàñòь
ñèþ íà òhëî ìî~ íà
ïîãðháhíь~ ì# ñòâî
ðè• àìьíь ãëþ âàìú
èägæg àùg ïðîïîâh
äàíî áqägòь ~óàëь
~ ñg âî âñhìь ìèðh ðg
÷gò ñ#• è ~æg ñòâîðè

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

ñg âú ïàì#òg ~"• òîã
äà øgäú ^ w¨áîþ íà äg
ñ#òь• èþäà ñêàðèw¨
ägñêrè àðõè~ðh~ì
ú ðg ÷òî ìè õîùgòg
äàòè è àçú âàìú ïðh
55
äàìú ~ãî• w¨íú æg ïî
ñòàâèøà ~ìq• ë•
ñðháðhíèêú• è ^òî
ëh èñêàøg ïîäîáíà
âðhìgíg äà è ïðhäà
60
ñòь• âú ïgðârè æg äíь
w¨ïðhñíîêú• ïðèñòq
ïèøà q÷ьíèöè êú
ñîó ãëѓùg ~ìq• êäg
õîùgøè äà âúãîòî
65
âà~ìú òè ïàñêq• w¨
íú æg ðg èähòg âú ãðà
äú êú ~ògðq• è ðöh
òg q÷èòhëь• ãëòь âðh
Мт. ХХVІ
82
а
ì# ìî~ áëèçь ~ñòь• q
70
ògág ñòâîðþ ïàñêq ñú
q÷gíèêr ìîèìè è
ñòâîðèøà q÷gíèöè
"êî æg ðg èìú ñú• âg
÷gðq æg árâøþ âúç
75
ëgæàøg ñú• ñú w¨áhì
à íà ägñ#òь q÷gíèê
Й. ХІІІ îìà• âhärè æg ñú "
êî âñ# äàñòь ~ìq w¨
öь âú ðqöh• è "êî ^
80
áà èçèäg è êú áîó ãð#
äьòь• âúñòàâú ñú âg
÷gð# è ïîëîæg ðèçr•
ïðè~ìú ëgíòèè ïðè
ïî"ñà ñ#• ïî òîìь æь
85
âúëь" âîäq âî qì
50

90

95

100

105

110

115

120

râàëíèöþ• è íà÷à
òú qìrâàòè íîãr
è w¨òèðàòè ëgw¨íòь~``
ìь• èìь æg áh ïðhïî
"ñàíú• ïðèäg æg êú
ñèìîíq ïgòðq• è
ãëà ~ìq òú• ãè òr
ëè ìîè qìr~øè íî
çh ^âhùà ñú ðg ~ìq
~æg àçú òâîðþ òr íg
âhñè ñèìîíg ðàçq
б
ìh~øg æg ïî ñèõú• ãëà
~ìq ïgòðú íg qìr
~øè íîãq ìî~þ âú
âgêr• ^âhùà ~ìq
ñú• àùg íg qìrþ
òьág íg èìàøè ÷àñò
è ñî ìíîþ ˜ ãëà ~ìq
ñèìîíú ïgòðú• ã©è íg
íîçh ìîè î òúêìî
íú è ðqöh è ãëàâq
ãëà ~ìq ñú• èçìî
âьírè íg òðháq
þòь• òîêìî íîçh
qìròè ~ñòь èáî
âgñь ÷èñòú• è âr ÷è
ñòè ~ñòg íú íh âñè
âhä#øg áî ïðèäàþ
ùàãî è• ñgãî ðàäè ðg
"êî íg âñè ÷èñòè•
~ñòg• ~ãäà æg qì
r íîãr èõú ïðè"
òú ðèçr ñâî" è âúç
ëgæg è ðg èìú• âh
ñòg ëè ÷òî ñòâîðè
õî âàìú• âr ãëà
øà~òь ì# q÷èòg
ë# è ã©à• è äîáðh ã
ëòg ~ñìь áî qæg

Примітки. 2. Треба ìàòôg" (замість èw¨àíà). 7–8. Треба áqägòь замість áqòg.
15. Треба ãëþùg замість ãëþ. 18. Треба ëþägõú. 23. Треба àëàâàñòðú. 51–52. Замість
èñêàðèîòьñêrè. 71. Остання буква в слові ìîèìè виправлена. 88. Треба ëgíòègìь.
105. î зайве.
298

Євсевієве Євангеліє 1283 року

Й. ХІІІ

5

10

15

20

25

30

35

82 зв.
а
áî qìrõú àçú âàì
ú íîãr• ã©©ь è q÷èòh
ëь ñrè• è âr ~ñòg äî
ëæíè äðqãú äðqãq
qìròè íîçh• w¨áðà
çú áî äàõú âàìú äà "
êî æg àçú ñòâîðèõú â
àìú è âr ñòâîðèòg• à
ìèíь àìèíь ãëþ âà
ìú• íh ðàáú áîëèè
ãíà ñâî~ãî íè ñîëú áî
ëèè ïîñëàâøàãî è• è
àùg ñè âhñòg áë©æíè
~ñòg àùg òâîðèòg "
è "äqøgìú ðg• àì
èíь ãëþ âàìú "êî ~
äèíú ^ âàñú ïðhäà
ñòь ì#• è ñêðgðá#ù
g çhëî íà÷àøà ãëò
è ~ìq ~äèíú êîæ
äî èõú ~äè àçú ~ñì
ь ã©è• w¨íú æg ^âhù
gâú ðg• w¨ìî÷èâr ñî
ìíîþ â ñîëèëî ðqê
q òú ì# ïðhäàñòь
ñíú ÷ë©â÷ь èägòь "
êî æg ~ñòь ïèñàíî
w íhìь• ãîðg ÷ë©âêq•
б
èì æg ñíú ÷ë©â÷ь ïðh
äà~ò ñ#• äîáðh ~ì
q ár árëî àùg ár íg
ðîäèëú ñ# ÷ëâêî òî
^âhùàâú æg èþäà
ïðèäàârè• ðg ~äà
àçú ~ñìь ðàâьâè ãëà
~ìq òr• è ðg• "äq
ùgìú æg èìú ïðè~
ìú ñú õëháú è áë©ãâ#

øg è ïðhëîìëь• è äà
"øg q÷ьíèêîìú ñâî
èìú• ðg ïðèìhòь "
ähòь ñg ~ñòg òhëî ìî
~ ëîìèìî~ è ïðè~ìî
÷àøþ è õâàëq âúçäà
45
âú• âúäàñòь èìú ãë#
ïèèòg ^ íg" âñè ñg ~
ñòь êðîâь ìî" íîâà
ãî çàâhòà ïðîëèâà
~ìà" çà ìíîãr• âî
50
w¨ñòàâëhíь~ ãðhõî
âú ã©ëþ æg âàìú• "êî
æg íg èìàìú ïèòè
qæg ^ ñgãî ïëîäà ëî
çíàãî äî äíg ~ãäà
55
ïьþ ñ âàìè íúâú ö©ð
òâь~ w¨öѓà ìî~ãî è
Мт. ХХVІ
83
а
âúñïhè àçúäq âú
ãîðq ~ëgw¨íьñêqþ òî
ãäà ãëà èìú ñú• âñè
60
âr ñúáëàçíèòg ñ# w¨
ìíh• âú ñèþ íîùg ïь
ñàíî ~ñòь ïîðàæþ ïà
ñòrð#• è ðàçèäqòg
ñ# w¨âgöь ñòàäà• ïî âî
65
ñêðíь~ ìî~ìь âàðþ
âr âú ãàëgëhè• ^âh
ùàâú æg ïgòðú ðg ~ì
q• àùg âñè ñúáëàç
í#ò ñ# w¨ ògág• àçú íè
70
êîëè æg íg ñúáëàæíþ
ñ#• ðg ~ìq ñú àìè
íь ãëþ ògág• "êî âú ñè
þ íîùь ïðhæg äàæg ê
qðú íg âúçëãëàñèòь
75
òðú êðàòr ^âgðægø
è ñ# ìgíg• ãëà ~ìq
ïgòðú àùg ìè ñ# êëþ
40

299

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

80

85

90

÷èòь qìðhòè ñ òîáî
þ íg ^âgðãq ñ# ògág•
òàêî æg è âñè q÷ьíè
öh ðhøà• òîãäà ïðè
èäg ñú âú âgñь íàðè
öà~ìqþ ãgïñèìà
íьþ• ãëà q÷gíèêî
б
ìú ñ#ähòg òq• äîíäg
æg øgäú ïîìîëþ ñ# ò
àìî ïî~ìú ïgòðà è
w¨àíà ñíà çgâgäh~âà
íà÷àòú òqæèòè è
ñêgðáhòè• òîãäà
ã©ëà èìú ïðèñêgðáь
íà ~ñòь äøà ìî" äî
ñìgðòg ïîæähòg è á
äèòg ñî ìíîþ• è ïðh

95

100

105

110

øgäú ìàëî ïàäg íèö
ь• ìúë#ñ# è ãëà w¨÷g
ìî~ àùg âúçìîæíî
~ñòь äà ìèìîèäg
òь ÷àøà ñè. w¨áà÷g
íg "êî æg àçú õîùþ
íú "êî æg òr. "âè
æg ñ# ~ìq àí©ãëú ñ í•
áñg qêðhïë#" è• è
è árâú ïîäâèçh ïðh
ëgæà è ìîë#øg ñ#•
è ár ïîòú ~ãî "êî è
êàïë# êðúâg êàïëþ
ùè" íà çgìëþ• è â
úñòàâú ^ ìëòâú è
ïðèèäg êú q÷ьíè
êîìú è îáðhòg " ñï
#ùà è ãëà ïgòðq

Примітки. 10. Замість íh треба íhñòь. 21. Замість ~äè треба ~äà. 33. В слові èþäà:
à виправлено з è. 55–56. Треба íîâî âú öð©òâèè. 57. На початку рядка треба âúñïhâúøg
èçèäîøà. 104. Треба árâú âú або ár âú.

Мт. ХХVІ

5

10

15

83 зв.
а
òàêî ëè âúçìîæg
òg ~äèíîãî ÷à ïîáäh
òè ñî ìíîþ áäèòь è
ìîëèòg ñ#• äà íg âú
íèäьòg âú èñêqø
híè~ äõî áî áîäðú è
ïëîòь ígìîøьíà•
ïàêr âòîðèögþ øg
äú ïîìîëè ñ# ãë#• w¨
÷g ìîè àùg íg ìîæg
òь ñè ÷àøà ìèìîèò
è ^ ìgíg àùg íg ïьþ
~" áqäè âîë# òâî"
è ïðèøgäú ïàêr îáð
hòg " ñï#ùà• áh"
ñòà áî ÷è èìè w¨ò#
ãî÷gíh• w¨ñòàâëь "
ïàêr øgäú ïîìîëè

20

25

30

35

300

ñ# òðgòèöьþ• òî æg
ñëîâî ðgêú• òîãäà ï
ðèèäg êú q÷gíèêî
ìú è ãëà èìú• ñïè
òь• ïðî÷g~ è ïî÷èâà
èòg• ñg ïðèáëèæg ñ#
ãîäèíà• è ñíú ÷ëâ÷ь
ïðhäà~ò ñ# âú ðq
öh ãðhøíèêîìú• â
úñòàíhìú èähìú
б
ñg ïðèáëèæè ñ# ïðh
äà"è ì#• è ~ùg ãëùþ
~ìq• ñg èþäà ~äèíî
^ w¨áîþ íà ägñ#òь ïðè
èäg ñ íèìь íàðîäú•
ìíîãú• ñú w¨ðqæg~
ìь è òðhêîëь~ìь ^
àðõè~ðhè è ñòàðgöь

Євсевієве Євангеліє 1283 року

ëþäьñêèõú• ïðhäà
"è æg äàñòь èìú çí
àìhíь~ ãë#• ~ãî æg
40
àçú ëîáæþ òî ~ñòь
èìhòg è• àáь~ ïðè
ñòqïè êú ñ©îó ðg ~ì
q ðàè ñ# ðàââè• è w¨
áëîárçà" è• ñú æg ðg
45
~ìq äðîæg íà íg æg``
~ñè ïðèøgëú• òîãäà
ïðèñòqïëьøg âúçëî
æèøà ðqöh íà ñà è
"øà è è ñg ~äèíú ^
50
ñqùèõú ñú ñìь ïðî
ñògðú ðqêq è çâëh
÷ь íîæg ñâîè âú ñâî~
ìhñòî âñè áî ïðè~
ìøgè íîæg• íîægìь
55
ïîãráíqòь ëè ìíè
òь òè ñ#• "êî íg ìî
Мт. ХХVІ
84
а
ãq w¨öѓà ìî~ãî qìî
ëèòè è ïðèñòàâè
òь ìíh â#ùg ígæg
60
ëè äâà íà ägñ#òь ëg
ãgw¨íà àí©ãëú• êàêî
æg qáî ñúáqäqòь
ñ# êíèãr• "êî òàê
î ïîäîáàøg áròè âî
65
òú ÷à• ðg ñú íàðîäú
ìú• "êî íà ðàçáîè
íèêà ëè è ïðèägñòg
ñú ðqæь~ìь è òðhêî
ëь~ìь "òè ìgíg• ï
70
î âñ# äíè ñhäàõú ï
ðh âàñú âú öð©êâè q
÷à è íg "ñòg ìgíg• ñg
æg ár âñg äà ñáqäq
ò ñ# êíèãr ïðð÷êr"

75

80

85

90

95

100

105

110

òîãäà q÷ьíèöè âñè
w¨ñòàâëgøg è áhæàø
à• w¨íè æg ~ìúøg ñà
âgäîøà è êú êàè"ô
h àðõè~ðhþ• èäg æg
êíèæíèöè è ñòàðö
è ñîáðàøà ñ#• ïgòðú
æg èä#øg ïî íhìь è
çäàëg÷à• äî äâîðà à
ðõè~ðh~âà• è âúøg
б
äú âúíqòðь ñhä#øg
ñú ñëqãàìè âèähòè
êîí÷èíq• àðõè~ðh
è æg è ñòàðöè è ñíg
ìú âgñь• èñêàõq ëæà
ñâhäèòьëьñòâà íà
ñà "êî äà îóáьþòè è
è íg w¨áðhòîøà ìíî
ãîìú æg ëúægìú ñâh
äèògëgìú ïðèñòq
ïèâøgìú• ïîñëhäь
æg ïðèñòqïëьøà äâà
ìqæà ñâhäèògë#
ðhñòà• ñg ðg ìîãq ðà
çîðèòè öðêâь áæþþ
è òðьìè äíьìè ñîçь
äàòè þ• è âúñòàâú
àðõè~ðhè ðg ~ìq
íè÷òî æg ëè íg ^âh
ùgâà~øè• ÷òî ñè íà
ò# ñâhäèòèëьñòâ
qþòь• ñú æg ìîë÷à
øg è ^âhùàâú àðõ
è~ðhè ðg ~ìq• çà
êëèíàþ ò# áìь æè
ârìь äà ðg÷gøè íà
ìú• àùg òr ~ñè õú
ñíú áà æèâàãî• ãëà

Примітки. 13. У слові ~" остання буква виправлена з >. 43. Треба ðàäqè.
45. Треба äðqæg. 51–52. Треба è èçâëh÷ь. 55. Кінець 51 і початок 52 вірша пропущені.
301

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

Мт. ХХVІ

5

10

15

20

25

30

35

84 зв.
а
~ìq ñú òr ðg• w¨áà÷g
ãëà âàìú ^ñgëh• qçð
èòg ñíà ÷ë©â÷à ñhä#
ùà w ägñíîþ ñèër ãð#
äqøà íà w¨áëàöhõú
ñ íáñьírõú• òîãäà à
ðõè~ðhè ðàñògðçà
øà ðèçr ñâî"• ãë©ùg
"êî âëàñôèìèþ ðg
÷òî è ~øg òðháq~
ìú ñâhäèòhëь• ñg í
ríh ñërøàñòg âëà
ñьôèìèþ ~ãî• ÷òî ñ
# âàìú ìíèòь w¨íè
æg ñâhùàøà è ðhøà
ïîâèígíú ñìgðòь ~
ñòg• òîãäà çàïëьâà
øà ëèög ~ìq è ïà
êîñòè ~ìq äh"øà
w¨âè çà ëàíèòq q
äàð#þùg• ãëùg ïðî
ðöè íàìú õ©g êòî ~
òь qäàðèârè ò# ïg
òðú æg âúíh ñòî"ø
g íà äâîðh àðõè~ðh~
âh• è ïðèñòðóïè ê
î ígìq ~äèíà ðàá
ríh ãë©ùg• è òú áh
б
ñú ñѓìь ãàëgëhèñêè
ìь• w¨íú æg ^âgðæg ñ#
ïðèäî âñhìè ãë# íg
âhìь ÷òî ãëøè• è è
øgäîøþ ~ìq âú â
ðàòà• qçðh è äðq
ãà" ðàáríè ãëà ~
ìq òr è ñь áh ñú ñî
ìь íàçàð#íèíîìь
è ïàêr ^âgðæg ñ# ñú
êë#òâîþ "êî íg çíà

þ ÷ë©âêà• íg ïî ìíî
çh æg ïðèñòqïëьøg
ñòî"øg è ðhøà ïgò
ðq âî èñòèíq òr
^ òhõî ~ñr• ágñhäà
45
òâî" "âh ò# òâîðè
òь• òîãäà íà÷à ðîòè
òè ñ# è êë#òè ñ#• "
êî íg çíàþ ÷ë©âêà• è
àáь~ êqðú âúçúãëà
50
ñè• è ïîì#íq ïgòðî
ãër ñ©âr• èæg ðg ~ìq
"êî ïðèæg äàæg êq
ðî íg âîçã©ëàñèòь• òðè
êðàòr ^âgðægøè ñ#
55
ìgíg. èøgäî âîíî ïëà
êà ñ# ãîðêь• qòðq
Мт. ХХVІ
85
а
árâøþ ñâhòî ñòâîð
èøà àðõè~ðhè è ñò
àðöè ëþäьñòèè íà
60
ñà. "êî äà qáьþò
è è. è âñ#çàâúøg è
ïðèäàøà è ïèëàòq
èãhìîíq <
÷èíî ñò©ãî ï#òúêà ár
65
âà~òь æg òîè íîùè
â© ~qàí©ãëьè• ~óà
Й. XIII ... ^ èàíà•
Рg ã©ь ñâîèìú q÷gíè
êîìú• íríh ïðîñë
70
àâè ñ# ñíú ÷ëâ÷ьñêú
è á©ú ïðîñëàâè ñ# w¨ íh
ìь• àùь á©ú ïðîñëàâè
ñ# w¨ íhìь• è á©ú ïðî
ñëàâèòь ~ âú ñgág• è à
75
áь~ ïðîñëàâèòè è•
÷àö# è ~ùg ñ âàìè ~
ñìь• âúçèùgòg ìь
íь• "êî æg ðgêîõú è
40

302

Євсевієве Євангеліє 1283 року

80

85

90

95

100

105

110

Й. ХІV

115

þäh~ìú• "êî "ìî
æg àçú èäq• íg ìîæg
òg âr ïðèèòè• è âà
ìú ãëþ íríh• çàïî
âhäь íîâq äàþ âà
ìú• äà ëþáèòь äðq
б
ãî äðqãà• "êî æg âúç
ëþáèõî âr• äà è âr
ëþáèòg äðqãî äðq
ãà• w¨ ñhìь ðàçqì
hþòь âñè• "êî ìîè
~ñòg q÷íöè àùg ëþ
áîâь èìàòg ìgæè ñî
áîþ ã©ëà ~ìq ñèìú
íú ïgòðú• ã©è êàìî
èäьøè• ^âhùà ~ìq
ñú• "ìî æg àçú èäq
íg ìîægøè ïî ìíh
èòè• ïîñëhäь æg ïî
ìíh èägøè• ãëà ~
ìq ïgòðú• ã©è• ïî ÷òî
íg ìîãq ïî òîáh ír
íh èòè. íríh äøþ
ìîþ ïîëîæþ çà ò#
^âhùà ~ìq ñ©ú äøþ
ëè ñâîþ çà ì# ïîëî
æèøè• àìèíь àìè
íь ãëþ ògág• íh âú
çã©ëàñèòь êqðú äî
íьägæg ^âgðьægøè
ñ# ìgíg òðè êðàò
r < çà" Дà íh ñìq
ùà~òь ñ# âàøg
ñðäög• âhðqèòg
85 зв.
а
âú á©ú• è âú è ì# âhðq
èòь• âú äîìq wö#
ìî~ãî• ìíîãr w¨áè
òьëè ñqòь• àùg ëè

120

125

130

135

140

145

150

155

303

æg íg ðgêëú árõú âà
ìú "êî èäq qãîò
îâàòî ìhñòà âàìú
ïîèìq âr êî ñgág ï
àêr ïðèèäq ïî~
ìq âr êî ñgág• äîí
ägæg àçî ~ñìь• è âr
áqäьòь• àìîæg àçî
èäq âhñòg è ïqòь
âhñòg è ãëà ~ìq ô
îìà• ãè íg âhìь êà
ìî èägøè. è êàêî
ìîægìú ïqòь âh
äàòè• ãëà ~ìq ñ
àçú ~ñìь ïqòь è
ñòèíà è ægâîòú• í
êòî æè ïðèägòg êú
w¨öþ òîêìî ìíîþ
àøg ì# ár çíàëè
è w¨öà ìî~ãî çíàëè
ár qáî. è ^ñgëh ïî
çíà~òь è. è âèäè
òg è ã©ëà ~ìq ôèëè
ïî• ïîêàæè ír w¨
б
ö©à äîâîëh~òь íàìú
ãëà ~ìq ñú òîëèêî
âðhì# ñ âàìè ~ñìь
íg ïîçíàëè ìьíg
ôèëèïg• âèähâr
è ì# è w¨ö©à ìî~ãî
è êàêî ãëø ïîêàæè
íàìú îöà íg âhðq
~øg "êî àçî âî îöè è
îöь âî ìíh ~ñòь• ãër
"æg àçú ãëþ âàìú î
ñgág íg ãëþ• öь æg
ïðèárâà" âî ìíh
òî òâîðèòь ähëà• âh
ðq èìьòg ìíh• "
êî àçî âî öè è öь âî

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

160

ìíh• àùg ëè æg íè çà
òà ähëà âhðq~òь
àìèíь àìèíь ãëþ
âàìú• âhðq"è âî
ì#• ähëà "æg òâî
ðþ è òî ñòâîðèòь• è

165

áîëьøà ñòâîðèòь ñè
õú• "êî àçî êî öþ
ãð#äq• ~ãî æg òî êî
ëè ïðîñèòg âî èì#
ìî~ òî ñòâîðþ• äà
ïðîñëàâèòь ñ# öь

Примітки. 26. Треба ïðèñòqïè. 61. Замість âñ#çàâúøg треба ñâ#çàâúøg.
64. Замість ÷èíî треба ÷èíú. 67. Не читається на фото. 113. У словосполученні âú è ì#
зайве è. 126. Зайве слово âhñòg.

Й. ХІV

5

10

15

20

25

86
а
w¨ ñíq è àùg ÷ñî ïðî
ñèòg âî èì# ìî~ ò
î ñòâîðþ• àùg ëþáè
òь ì# çàïîâhäè ìî" ñú
áëþäьòь àçú q
ìîëþ ö#• èíîãî ï
àðàêëèòà äàñòь ñ âà
ìè âú âhêr õú èñò
èíьírè ~ãî æg ìèðî
íg ìîægòь ïðè"òè
"êî íg âèäèòь ~ãî
íè çíà~òь ~ãî• âr
æg çíà~òg è• "êî â
ú âàñú ïðhárâà~òь
è âú âàñú áqägòь• í
h w¨ñòàâëþ âàñú ñr
ðú• ïðhäq êî âàìî
è ~ùg ìàëî è ìèðú
ê òîìq íg âgäèòь
ìgíg• âr æg âèäèò
g ì# "êî àçú æèâq
è âr æèâè áqägòg
âî òú äíь ðàçqìh
~òь âr• "êî àçú âî
öь• è âr âî ìíh à
çú âú âàñú• èìh"
çàïîâhäè ìî" è
ñúáëþäà" òî ~ñòь

30

35

40

45

50

55

304

б
ëþá#è ì#• à ëþá#
è ì# âúçëþáëgí
ú áqägòь öìь
ìîèìь• è àçú âúç
ëþáëþ è è "âëþñ
# ~ìq ñàìú• ãëà
~ìq èþäà ñêàð
èäьñêrè ã©è• è
÷òî ár "êî íàìî
õîùgøè ñ# "âè
òè à íg ìèðîâè ^
âhùàâú ñú ðg ~ìq
àùg êòî ëþáèòь
ì# ñëîâî ìî~ ñúá
ëgägòь• è öь ìî
è âîçëþáèòè è• è
êú ígìq èägâh•
w¨áèòhëь q ígãî
ñòâîðèâh• íg ëþ
á#è ìgíg ñëîâgñú
ìîèõú íg õðàíè
òь è ñëîâî ~æg ñër
øàñòg íh ìî~ í
ú ïîñëàâúøgãî ì
# öà• ñg ãëàõú âà
ìú âú âàñú ñrè ïà
ðàêëèòú æg äõú
ñòrè ~ãî æg ïîñëg

Євсевієве Євангеліє 1283 року

Й. ХІV

60

65

70

75

80

85

Й. ІV

90

86 зв.
а
òь öь âî èì# ìî~
òú âr íàq÷è âñg
ìq âúñïîì#ígò
ь âàìú âñ#• "æg ðg
êúõî âàìú• ìèðú 
ñòàâë#þ âàìú íg
"êî æg ìúðú äà~òь
àçî äàþ âàìú < Зà
äà íh ñìîóùà~òь
ñ# ñð©©äöà âàøà. íè
îóñòðàøà~òь ñ# ñë
røàñòg "êî àçú ðh
õú âàìú • àçú èäîó
è ïðhäîó êú âàìî [...]
ëþáèëè• ì# ár• è âî
çäðàäîâàëè ñ# ár
"êî èäq êî öþ• "
êî öь áîëèè ìgíg
~ñòь è íríh ðhõú
âàìú• ïðhæg äàæg
íg áqäьòg• äà• ~ã
äà íg áqägòg âhð
q èìhòg• "êî à
çî ðhõú âàì q
æg íh ìíîãî ãëþ ñ âà
ìè• ãð#ägòь áî ñgãî
ìèðà êí#çь• è âî ì
íh íh èìàòь íè÷ñî
б
æg• íî äà ðàçqìh~
òь âñg ìèðú. "êî ëþ
áëþ ö#• "êî æg çà
ïîâhäà ìíh öь• òà
êî æg òâîðè âúñòà
íhòь èähìú ^ñq
äh < çà àçú ~ñ
ìь ëîçà• èñòèíьíà
"• è öь ìîè ähëà
òúëь• ~ñòь• âñ#êî ëî

95

100

105

110

Й. ХІV

115

120

125

130

305

çq î ìíh íg òâîð#
ùþ ïëîäà èçg
ìqòь þ. è âñ#êq òâî
ð#ùþ ïëîäú îòðh
áë#þòь þ. äà ïëîäî
áîëèè ñòâîðèòь. q
æg âr ÷èñòè ~ñòg
çà ñëîâî ~æg ãëàõî
âàìú• áqäьòь• âî
ìíh è àçú âî âàñú
"êî æg áî ðîçêà• íg
ìîægòь ïëîäà òâî
ðèòè w¨ ñîáh• àùg
íg áqägòь íà ëîçh
òàêî è âr àùg âî ì
íh íg òðháq~òь
àçú ~ñìь ëîçà à âr
ðîæäь~• èæg áqäg
87
а
òú âú ìíh è àçú âî
íhìú• ñòâîðèòь ï
ëîäú ìíîãú• "êî ág
ç ìgíg íg ìîægòg ò
âîðèòè íè÷ñî æg à
ùg êòî âî ìíh íg ïð
háqägòь èçâgðæg
òь ñ# âîíú• "êî æg ðî
çúêà èñúøgòь• è ñú
áèðàþòь þ è ñúãà~
òь [...] àùg áqägòg âî ì
íh• è ãàè ìîè ïðhá
râàþòь âú íèõú . ~
ìq æg äî êîëèæäî
õîùgòь• ïðîñèòь è
áqägòь âàìú< êîí
Î ñhìь ïðîñëàâè ñ# w¨
öь ìîè• äà ïëîäú ìí
ãî ñòâîðèòь è áqäg
òg ìîè q÷íöè < çà
Aêî âúçëþáè ì# w¨öь
ìîè• è àçú âúçëþá

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

135

140

145

150

õú âr• áqägòg âú ë
þáîâè ìî~è• àùg
ïîâhäè ïîâgäè ìî" ñúáë
þäà~òь• ïðháî
óägòg âú ëþáúâè ìî
~è• "êî æg àçú çà
б
ïîâhäè w¨ö# ìî~ãî
ñúáëþäîõú• è ïðh
árâàþòь âú ígãî
ëþáúâè• ñè ãëõú
âàìú äà ðàäîñòь
âàøà èñïîëíèòь
ñ# < çà Сg æg ~
ñòь çàïîâhäь
ìî"• äà ëþáèòg
äðqãî äðqãà• "
êî æg âúçëþáèõî

155

160

165

âr áîëьøà ñgãî
ëþáúâg. íèêòî
æg íh èìàòь• äà
êòî äøþ ñâîþ ïîë
îæèòь çà äðqãr
ñâî"• âr äðqçè
ìîè ~ñòg• àùg ò
âîðèòg ~ëèêî çà
ïîâhäàþ âàìú• q
æg íg ãëþ âàñú ðà
äè• ðàáú áî íg âh
ñòg ÷òî ñòâîðè
òь ñíú ~ãî• âr æg
íàðgêîõú äðqã
r "êî âñ# "æg ñë
røàõú• ^ w¨ö#
ìî~ãî ñêàçàõú

Примітки. 6. Пропуск è. 7. Пропуск äà áqägòь. 8. Треба: äõЃú•. 43. Тобто
ñúáëþägòь•. 63. Треба ìèðú. 110. Треба ïðháqägòg•. 122–123. Треба ñúãàðà~òь•.
125. Треба ãëЃr. 133. ì# – нерозбірливо, напівстерто. 136. Треба çàïîâhäè. 162–
163. Треба ðàáè.

Й. ХV.

5

10

15

87 зв.
а
âàìú íg âr ìgìg
íg èçáðàñòь íî à
çú èçáðàõî âr è ï
îëîæèõî âr äà âr
èägòg• è ïëîäî ïð
èígñgòg è ïëîäî
âàøь ïðèáqägò
ь• äà ~ãî æg êîëè
æäî ïðîñèòь q w¨
ö# ìîè äàñòь âà
ìú < çà Сè çà
ïîâhäàþ âàìú
äà ëþáèòь äðqã
î äðqãà àùg âà
ñú ìèðú âúçígí
àâèäèòь• âhäè

20

25

30

306

òь "êî ïðhæg ìg
íg âúçígíàâèäh
àùg ^ ñgãî ìèðà ár
árëè• ñâîè ìèðî
ñâî" ëþáèëú ár
"êî ^ ñâьãî ìèðà
íh . íî àçú èçáðà
õú âú ^ ñâьãî ìèð
à• ñgãî ðàäè ígíà
іâèäèòь âàñú ìè
ðú• ïîìíèòь ñëî
âî ~æg àçú ðhõú
б
âàìú• íh ðàáú• áî
ëèè ãíà ñâî~ãî• àù
g ëè ìgíg èçãíàøà
è âàñú èæägíqòь
àùg ñëîâî ìî~ ñúáëþ
äîøà è âàøь ñúáëþäq

Євсевієве Євангеліє 1283 року

35

40

45

òь• íú ñè âñ# òâîð#ò
ь âàìú çà èì# ìî~ "
êî íg âhä#òь ïîñëàâî
øà" ì#• àùg íg árõî
ïðèøgëú ãðhõà íg ár
øà èìhëè• íríh æg
âèír íh èìqòь w
ãðhñh ñâî~ìь• íьíà
âèä#è ìьíg îö# ìî
~ãî ígíàâèäèòь à
ùg ähëú íg árõú ñòâî
ðèëú âú íèõú ãðhõà
íg árøà èìhëè ír

50

55

Й. ХV.

íh æg âèähøà ì#
è âúçígíàâèähøà
ìgíg è w¨ö# ìî~ãî
íú äà ñúáqägòь ñ#
ñëîâî ïèñàíî~ âú
çàêîíh èõú• "êî âú
çígíàâèähøà ì#
ágç qìà ~ãäà ïðè
ägòь ïàðàêëèòú•
88
а
~ãî æg àçú ïîñëþ ^
öЃ# сво~го […]

Примітки. 1. Треба ìgíg. 10. Треба âî èì# ìî~•. 19. Остання буква виправлена з
ú•. 22. Замість ñgãî або âñgãî. 24. Замість ñgãî або âñgãî. 25–26. Треба ígíàâèäèòь.

127
ìѓö# òî âú •ç• ñòî
èwàíà êðòë#

Й. І
5

10

15

20

127 зв.
а
góà ^ èwàíà
Âî wíî• âèähâú
èwàíú iñú ãð#äó
ùg ê ñgág• ãëà ñg à
ãíьöь áæèè âú
çgìë#è ãðhõè
ñâgãî ìèðà• ñg ~
ñòь w íhì æg àçú
ðhõú• ïî ìíh ãðh
ägòь• èæg ïðhäî
ìíîþ ár• "êî ïg
ðâh~ ìьíg áh• àçú
íg âhähõú ~ãî• íî
äà "âèò ñ# èçѓëâ
ñgãî ðàäè àçú ïðè
èäîõú êî âàìú âú
âîäh êðьñòèòú•
è ñâhäèòhëьñòâî

25

30

35

Мт. ІV
40

307

âà èwàíú ãë#• "
êî âèähõú äõú ñõî
ä#ùь ñ íáñg• è ïðè
árâàþùь íà íh
ìь• è àçú âèäh
õú ~ãî íú ïîñëàâr
è ì#• êðòèòú âú
âîäh òú ìíh ðg•
íàäî íь æg qçðè
øè äõú ñõîä#
б
ùь è ïðèárâàþùg
íà íhìь• ñg ~ñòь
êðьñò#è äõúìь
ñòìь• è àçú âèäh
õú è ñâhähòhëь
ñòâîâàõú• "êî òî
gñòь ñíú áæèè<
ñq áîãî"âëhíьè
góà ^ ìàòôh"•
Âî wíî• âúçâgäg
íú ár ñú âú ïq
ñòríþ• èñêq
ñèòú ñ# ^ äь"âîëà è ïî

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

45

50

55

Мт. ІV

60

65

70

75

80

ñòè ñ# іñú •ì• äíè
è •ì• íîùèè• è
ïîñëhäh æg âúçà
ëêà• è ïðèñòq
ïèâú èñêqñèòh
ëь ðg ~ìq• àùg ~
ñè ñѓíú áæèè• ðöè äà
êàìhíь~ ñg õëháè
áqäqòь ïèñàíî
~ñòь íg w õëháh ~
äèígìь æèâú áq
ägòь ÷ëâêú• íú è
 âñgêîìь ãëh èñõî
ä#ùьìь èç qñòú
áæьèõú• è òîãäà
128
а
ïî"òr è äь"âîëú•
âú ñòrè ãðàäú è ïîñòà
âè è è íà êðèëh ög
ðêâíhìь ðg ~ìq
àùg ñíú ~ñè áæèè
âgðçè ñ# äîëq ïè
ñàíî áî ~ñòь• "êî
àíѓãëîìú ñâîèìú
çàïîâhñòь w ògág
è íà ðqêàõú âîçg
ìqòь ò#• äà íg
êîãîäà ïðhòúêíg
øè w êàìhíь íîãr
òâî~"• ðg ~ìq
іñú• ïàêè ïèñàíî
~ñòь• íg èñêqñg
øè ãѓà áѓà òâî~ãî• è
ïàêr ïî"òr è äь
"âîëà íà ãîðq âr
ñîêq çhëî• è ïîêàçà
~ìq âñ# öðòâь
" âñgãî ìèðà• è ñëà
âq èõú• è ðg ~ìq
âñ# ñè äàìь ògág• à

85

90

95

100

105

110

Мт. ІV
115

120

308

ùg ïàäú ïîêëîíè
øè ìè ñ#• òîãäà
ðg ~ìq іñú• ^èäè
^ ìьíg ñîòîíî• ïè
б
ñàíî áî ~ñòь ãѓîó áѓó
òâî~ìq• ïîêëîíè
øè ñ#• è òîìq
~äèíîìó ïîñëq
æèøè• òîãäà w
ñòàâè è äь"âîëú
è ñg àíãëè ïðèñòó
ïèøà è ñëqæà
õq ~ìq•
Íg ïî áî"âëhíьè
góà ^ ìàòôh"
Âî wíî• ñërøàâî
іñú• "êî èwàíî
ïðèäàíú ár ^ è
äg âú ãàëèëhþ w
ñòàâëь íàçàðg
ôь è ïðèøgäú
âúñgëè ñ# âú êà
ïgðíàqìú• âú
ïîìîðь~• âú ïðè
ähëhõú çàâëîíè
õú äà ñáqägò ñ#
ðgíî~ èñà~ìь
ïðî̔ðêúìь ãëùèìь
çgìë# çàâëîí#
çgìë# ígôôàëè
ìë#• ïqòь ìî
ðþ• wá îíú ïîëú
128 зв.
а
è~ðäàíà• ãàëèëh
è "çúêú ëþäь~ ñh
ä#ùèè âî òìh âè
ähøà ñâhòú âgëè
è• ñhä#ùgìú âú
ñòðàíh è ñhíè ñìg
ðòьíhè ñâhòî âî

Євсевієве Євангеліє 1283 року

ñь" èìú• ^òîëh
íà÷àòú іñú ïðîïî
âhäàòè• ïîêàè

125

òg ñ# ïðèáëèæè
áî ñ# öðòâî íáíî~<

Примітки. 9. Треба âñgãî•. 41. Треба iñú. 61. Зайве è. 76–77. Треба äь"âîëú.
116. Тобто "çrêú.

Повідомлення поповича Євсевія – писця Євангелія 1283 року
62 зв.
Âú ëh •sЌ• j• }• à Сêî
íg÷àøà ñ# êíèãè
ñè"< ìöà îêò"

5

10

15

20

•g• äíь ñòà• ëþêè"íà
ïðîçâþòîðà< áëãî
ñëîâèòь à íh êëgíh
òь à êgäg áqäq èñg
êðèâèëî èñïðàâë#
òg< ñè æg ïèñàëî
~âñèâèè• ïîïîâè÷g
ñòà• èwàíà• àçú ãðh
øíèè• ãè ïîìîçè
ðàáq ñâî~ìó• êî
ëè ñ# ægíèëî ãîðãè
è• êí#çg à wöь ~

25

30

ìq â qãðr õîäè
ëî òîãär ñêîí÷à
øà ñ# êíèãè ñè"<
ñg êíèãr êqïèëú
êîñò#íьòèíú ìàíîèëú...
íà ñïñhíè~ è ðîä ...
è ïëgìgíþ<
òàòь"ír áðàò ...
ìqøàòà þðà•
èâíà• èâíà• õîäîð...
ôèëèïà• ðàäîñëàâú•
ìèðîñëàâú• #êîâà
#êrìà< ~âãr•
íèêèòr• А êäg áqäq
òь êíè ñè òq ïî
ìèíàèò ...

Примітки. 2. Слово êíèãè написано поверх витертого слова êíèæèöh. Залишок æ
видно в другому рядку, а в третьому виразно читається фіналь -öh. 3. Кінець слова
залитий чорнилом (?), читається погано.

309

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

ЖИТІЄ САВИ ОСВЯЩЕННОГО ХІІІ СТ.
Житіє Сави Освященного – твір візантійського агіографа VІ ст. Кирила
Скіфопольського, перекладений із грецької мови старослов’янською, відомий
на Русі приблизно з другої половини ХІ ст. Найдавніший пергаменний список
ХІІІ ст. – книга in 4°, налічує 134 арк. в один стовпчик. Вирізняються три
почерки: перший належить Воронові, третій – Коханові. Оздоблений ініціалами
старовізантійського типу.
Невідомо, коли рукопис потрапив до монастиря св. Сави в Палестині. Книгу
привіз із Палестини князь П. А. В’яземський, а його син Павло 1884 року
подарував її Товариству шанувальників давньої писемності в Москві (Общество
любителей древней письменности).
Пам’ятка зберігається в Російській національній бібліотеці в СанктПетербурзі, шифр: ОЛДП. Q. 106.
Уривки наведено за публікацією (з паралельним грецьким текстом)
І. Пом’яловського «Житие св. Савы Освященного, составленное Кириллом
Скифопольским в древнерусском переводе / По рукописи Императорского
Общества любителей древней письменности, с присоединением греческого
подлинника и введением» (СПб., 1890). Взято до уваги рецензію на неї
А. С. Будиловича в ж. «Русский филологический вестник» (1891. – Т. 25. –
№1. – С. 143).

5

10

15

20

Сgìq íhêîãäà ähëàþmq âú ìàíàñòrðьñòhìь îãðàäh. ïîìrñëú
íhêrè ïðèèäg ~ìq "4áërêî ñúãðrñòè äîáðî ñrè çhëî êðàñьíî.
äðgâëg qñòàâьíàãî âðhìgíg èæg
ïîìrñëîìь ñ# âúægãú. qòîðãú
æg ^ äðhâà "4áërêî. ïîìrñëèâú æg qägðæàñ# êðhïúöh. è îñqæàøgñ# ñàìú ãë#. êðàñgíú áh
îáðàçîìь è äîáðú "4äèþ. qìîðèârè ì# ïëîäú àäàìîìь èçâîëьøþ ~ìq. "4âèâúøg~ñ# ïëîòьírìà î÷èìà êðàñьíî. è äõЃîâьíàãî íàñëàæhíè"4 ïà÷g ïîëþáèâúøþ. ÷ðhâíî~ ìíîãîáðàøgíьñòâî. èìьæg è ñìgðòь âú ìèðú áúëhçg. òhìæg äà íg îñëàáëþ.
íè qïqmqñ# áëЃãàãî âúçäьðæàíè"4. äøЃьírìь íhêrìь îò#æ÷àâú âúçäьðhàíè~4ìь. "4êîæg
310

Житіє Сави Освященного ХІІІ ст.

25

30

35

áî ïëîäà öâhòú âàð#~4òь. òàêî è
ígâúçäьðæàíè~4 âñgãî çëîíðàâè"4 íà÷àëî ~4ñòь. è áîëьøèìь ñúìrñëîìь ïîìrñëú qäьðæàâú.
ïîâgðæg "4áërêî íà çgìëè. è ñâîèìà ïîïèðàøg íîãàìà. ïîïèðà" è ñ íèìь è ïîìrñëú. è qñòàâè
ñè ^òîëh qñòàâú ñèöь. "4êîæg
äî ñìgðòьíàãî äíЃg íh âúêqøàòè "4áëúêà. ^ñgëh ñèëq ñúârøьíþþ âúçgìú. ïîäà"øg ñ# âúçägðæàíèþ ïà÷g. "4êîæg çër" ^ãîí#mþ ïîìrñër. è ñîíьíqþ âúñïqmàþmþ ò#ãîñòь. êú âúçäьðьæàíèþ æg è ïëúòèþ òðqæàøgñ#. ðgêúøg ðqêàìà ñâîèìà § %

(с. 19–21)

Примітка. 26. А. С. Будилович пропонує читати ïîïèðà"è.

5

10

15

20

[...] Бðàòú íhêrè âú êqíîâьè. ðîäîìь
àëgkàíäð#íèíú. èìgígìь èîà4íú.
èæg ÷àñòî çhëî ìîë#øg áëæíàãî
fgîêòèñòà. äàár è ïqñòèëú âú
àëgkàíäðèþ4. ðîäèògëь ñâîèõú qñòðîèòè äîìú. ñërøàëú áî á#øg.
ðîäèògë# ñâî"4 ïî÷èâúøà. è ^ïqmgíú ìîë#øgñ#. äàár ïî"4ër è
ñú ñîáîþ4 áëæíàãî ñàâq. "4êî èçâhñòà è âhðíà è òðqäèòèñ# ìîãqmà. áëæírè æg fgîêòèñòú. ïîñëqøàâú èîà4íîâú ìîëgáú. ïîñëà
ñàâq ñ íèìь. îíhìà æg âú àëgkàíäðьè ïðhárâúøgìà. î èîà4íîâh áЃàòьñòâh ñêgðá#mgìà. ñïîçíàñ# áëæírè ñàâà. ñîôèè ìòЃð¿
ñâî~è. èîà4íq îöЃþ êîíîíq. ïðhèìhíьíq. è âú ñàâðhõú áîë#ðèíq ñqmq. è ïîáhæ÷gíq èìè
áròè q íèõú. è âú âîèíьñêr"4
ñ# ïîïr íàïèñàòè. è ^ïqñòèâúñ# èõú ãëøg. íg õîmþ ïðgárâàþ4
áî âú ñâî~ìь ÷èíq. äî ïîñëhäí#ãî
311

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

25

30

5

10

15

20

5

ìî~4ãî èçärõàíè"4. è ñêîíь÷àòèñ# íàähþ4. âú ÷èñòhìь æèòèè ñgãî æèòè"4. è "4êîæg ìíîãî õròðèâúøg. íg ìîãîøà ~4ãî îñëàáèòè ëè
qägðæàòè q ñgág. äàøà ~4ìq .ê.
çëàòèöь íà ïqòь. îíú æg íg ïðè"4òú. è âèähâú "4 çhëî ïg÷àëír.
âúçgìú òðè çëàòèöh. äà èõú íg îïg÷àëèòь.
(с. 39–43)

[...] Îíhìú æg òqæàmgìú âîäírìь ágñêuäè~4ìь. ìîë#øgñ# âú ïîëqíîmè ãë#.
ãЃè áЃg ñèëú àmg ~4ñòь òâî"4 âîë#. âúñgëèòèñ# ìhñòq ñgìq âú ñëàâq ïðЃñòàãî òè èìgíg. ñïîäîáè ïðîðàçqìhòè
ðàáîìú òâîè4ìú. ìàëîâîäèþ qòhøhíè~4. ñèög ìëòâьñòâqþ4mþ ~4ìu.
âú ìàëhè öЃðêâèöè. qñërøàñ# òúïúòú äèâè"4ãî îñьë#òg. òâîðèìú
âú ïîòî÷èmè. è4 ïðhçьðhâú ëqíh è4ñïîëíь ñqmè. qçьðh îñьë# ñâîè4ìà íîãàìà êîïàþ4mà çgìëþ âú ìíîçh. è4 êäg
èñêîïà äîâîëíî~4 èñêîïàíè~4. ñìîòð#øg ~4ãî ñú ãîðr. ïðèëîæьøà qñòà âú êîïàíèþ4 è âîäq ïèþ4mà. è ïîìrñëèâú.
"4êî ïà÷g ãЃь áЃú ïðèñhòèâú. âîäq è4ñïqñòèâú ðàáîìú ñâîè4ìú. ñúëhçg òq à4áь~4. è ìhñòî èñêîïàâú. îáðhòg âîäq
æèâq. è4 äîñgëh ~4ñòь âîäà òà ïîñðhäh
ëàâðr. ìíîãî îóòhøhíè~4 îöЃgìú ïîäàâàþ4mè. è íè çèìh qìíîæèòñ#.
íè ëhòh îñêqäh~4òь. âьñhìè áьõúìà ïî èçîáèëèþ4 ÷gðgïëgìà.
(с. 79–81)
[...] Зàòâîðèñ# qáî íáЃî ágçäîæäь~ìь. g.
ëh. íg ár íà çgìëè äúæ÷à. è êú ágçäîæäèþ ïðqçè ìíîçè çhëî árøà. è
õðqñòîâg èìúæg íh áh ñëà è ïîëiçàøà âñg ëèög çgìëè. âúòîðàãî æg ëhòà.
ïðîãîìú ïðèäîøà äðqçè ïðîçè. è
âúçäqõà ïîêðrøà è âñ# äðhâà ñh312

Житіє Сави Освященного ХІІІ ст.

10

15

20

25

30

ëíà" ïîãðrçîøà. è ár êðhïîêú ãëàäú è ñìgðòь. "êîæg è~ðëìëíî ãëòè
"êî árâúøàãî ðàäè ãðhõà è w4 ~ïïh
èëèè. ïðèèäîøà çëà" ñè. òîãäà îöЃь
íàøь ñàâà ñòàðhèøèír q÷àøg
ñâîèõú ìàíàñòrðь. íèêîëè æg ïîïgmèñ# w4 ïëîòíhìь ãíЃь ãëà. âúñïîìèíàøg èìú ãë#. íh ïьöhògñ# ãëmg ÷òî "ìú èëè ÷òî ïè~ìú.
èëè âú ÷òî âúáëg÷gìúñ# âhñòь áî
îöЃь âàøь íáñírè "êî òðháq~ìú
ñèõú âñhõú. îáà÷g èmgòg ïðhæg öhñàñòâà íáñíàãî. è ñè âñ# ïðèëîæàòьñ# âàìú. ñòrè ñè ñòàðgöь ñèög
ñìrñë#øg è q÷àøg. áЃú æg âñg íà òðgáq ígñêqäíh ïîäàâàøg ~ìq. "êîæg ïà÷g íh èìhòè qïîâàíè" qïîâàþmèìú. è îáðhògëèþ ígægëè ñèìú ÷òíêîìú ìhñòú. âú òî qáî âðhì# ãëàäíàãî ëh. ïðèèäg âgëèêr"
ëàâðr èêîíîìú. íg ìîægìú î÷Ѓg qäàðèòè âú áèëî ãë#. âú ñèþ ñqáîòq è âú ígëþ. "êî íè÷òî æg íh èìàìú íèêàêîãî æg âúêqñà. w4öЃìú ñúáðàâúøgìúñ#. è ãëà ~ìq ñòàðgöь
àçú áè" ñëqæár íh âúçáðàíþ.
(с. 345–347)

Примітки. 4. У п᾿ятому слові помилка, треба ÷èñëà. 6. ïðîãîìú ... ïðîçè ‒ помилки.
Потрібно ïðîóãîìú ... ïðîóçè.

313

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

ХОЛМСЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ КІНЦЯ ХІІІ СТ.
Повний апракос. Пергаменний манускрипт, написаний уставом в один
стовпець (крім арк. 151–167, де по два стовпчики); налічує 300 арк. Частину
текстів усередині пам’ятки втрачено. Євангеліє оздоблене кольоровими
заставками та ініціалами ХІІІ ст. Арк. 1, 2, 3 вставлені і містять мініатюри
ХVІ ст. На нижніх полях арк. 4–12 вміщено датований (1376 рік) дарчий запис
князя Юрія, сина холмського князя Данила, церкві Пречистої Богоматері в
м. Холмі (нині – в Польщі). Звідси й назва пам’ятки. Рукопис куплено для
М. П. Рум’янцева 1821 року в Одесі у якогось вихідця з Молдавії. Уривки з
Холмського Євангелія й дарчий запис надрукував О. І. Соболевський в
«Очерках из истории русского языка» (К., 1884. – С. 26, 44–51). Зберігається в
Російській державній бібліотеці в Москві, шифр: Рум. 106. Уривки публікуємо
за фотокопіями.
Й. І,
44–52

5

10

15

20

< Zà . Âúñõîòh ñú è
zèòè âú ãàëèëhþ è wáðhòg ôèëèïà ‫ۦ‬è ãëà ~ìq ãð#
äè ïî ‫ۦ‬ìíh . áh æ‫ۦ‬g ôèëèïú ^ âèfñàèäьñêà ãðàäà . àíь
äðhwâà è ïgòðîâà wáðhòg ôèëèïú íàôàíàèëà . è
ãëà ~ìq ~ãî æg ïèñà ìqñè âú zàêîíh . è ïððѓöè . w
áðhòîõîìú ñѓà ñíà èwñèôîâà èæg ^ íàzàðgôà . è ãëà ~
ìq íàôàíàèëú . ^ íàzàðgôà ìîægòь ëè ÷òî äîáðî
áròè " ãëà ~ìq ôèëèïú . ïðèäè ‫ۦ‬è âèæь . âèähâú
æg ñѓú íàfàíàèëà ãð#äqmà ê ñgág " ‫ۦ‬è ãëѓà ‫ۦ‬w íhìь
ñg âî èñòèíq èzëьò#íèíú âú ígìь æg ëьñòè íhñòь "
ãëѓà ~ìq íàfàíàèëú êàêî ì# zíà~øè " ^âhmà
ñѓú è ðg÷g ~ìq " ïðhæg äàæь íg âúzãëàñè ògág ôèëè
ïú " ñqmà ïîäú ñìîêîâíèögþ âèähõú ò# " ^âhmà
íàfàíà‫ۦ‬èëú è ãëѓà ~ìq. ðàââè òr ~ñè ñíú áæѓèè "
òr ‫~ۦ‬ñè öðь èzëâú " ^âhmà ñѓú è ðg÷g ~ìq  zàíg ðh
õú òè "êî âèähõú ò# ïîäú ñìîêîâíèögþ " âhðq
~øè ‫ۦ‬è áîëøà ñèõú qzðèøè. è ãëà ~ìq " àìè
íь àìèíь ãëþ âàìú " ^ñgëh qzðèòg íáî ^âgðñòî.
è àíãѓër áæѓь" âúñõîä#mà è íèzúõîä#mà íà
äú ñíà ÷gëîâh÷ьñêàãî <

Примітка. 13. Кінцевої букви в імені ôèëèïú на фотокопії не видно – начебто
залита чорнилом.
314

Холмське Євангеліє кінця ХІІІ ст.

М. ХV,
43–47

5

10

М. ХVІ,
1–8

15

20

25

Й. ІV,
46–54
30

35

11
Âú w¦íîâ ïðèäg èw¦ñèôú ^ àðèìàfg" " áëãîwáðàзь
íú ñâhòьíèêú " ‫ۦ‬èæg è òú áh ÷à" öðòâь" áæь" .
ägðзíqâú âúíèäg êú ïèëàòq " è ïðîñè òhëà
ñîâà . ïèëàòú æg äèâè ñ# àmg qæg qìðh
òú . ‫ۦ‬è ïðèçâàâú ñîòíèêà âúïðîñè è àmg q
æg qìðhòú . ‫ۦ‬è qâhähâú ^ êgíòqðèwíà " äàñòь
òhëî ‫ۦ‬èwñèôîâè è êqïëь ïîí#âq ‫ۦ‬è ñúígìr è .
w¦áèòr è͐ âú ïîí#âq . è âúëîæè è͐ âú ãðîáú èæg áh èñh
÷gíú ^ êàìgíg . ïðèâàëè êàìhíь íà äâьðè ãðîáà .
ìðь" æg ìàãäàëríè . è͐ ìðь" è‫ۦ‬wñèwâà zð#øgòà
êäg è ïîãðháàõq. Zà. И ìèíqâøè ñqáîòh ìðь
" ìàãäàëríè . è ìðь" è"êîâë# è͐ ñàëîìè . êq
ïèøà áëѓãîâîíьíq ìàñòь " äà ïðèøgäúøg ïîìà
æþòè è " è zhëî çà qòðà âú ïgðârè ñqáîòh " ïðè
äîøà íà ãðîáú âîñь"âøþ ñëíöþ . è ãëàõq ê ñîáh .
êòî ^âàëèòь íàìú êàìhíь ^ äâьðèè ãðîáà . è âú
zäðhâøà âèähøà "êî ^âàëgíú áh êàìhíь " áh áî
âgëèè zhëî . è âúëhzøg âú ãðîáú âèähøà î¦óíîøþ
ñhä#mà w¦ ägñíqþ . wähíà âú w¦æþ áhëq . è qæà
ñîøà ñ# . w¦íú æg ðg÷g èìú íg qæñàèòg ñ# ñà èmg
òg íàzàð#íèíà ïðîï#òàãî . âúñòà íhc ñäg ñg ìh
ñòî ‫ۦ‬èäg æg áh ïîëîægíú . íú èähòg è͐ ðьöhòg q÷g
íèêîìú è ïgòðîâè "êî âàð#~òь âr âú ãàëèëh
‫ۦ‬è. òq è âèäèòg "êî æg ðg÷g âàìú " è͐ è͐øgäúøg áh
æàø# ^ ãðîáà " è͐ì#øg æg " òðgïgòú è͐ qæàñú " è͐ íè
êîìu æg íè÷ñî æg íg ðgêîøà " áî"õq áî ñ# <

<+ âú ïîígä " ígä . ã . góã. ^ w¦àíà " ãëàâ " ëz "
11 а
Âú w2íîâ . áh ~͐ògðú öðь ìqæь " ~ãî æg ñíú áîë#øg âú
êàïgðíàqìh " ñg ñëúøàâú "êî ñú ïðèäg ^ è
þ͐äh" âú ãàëèëhþ . è͐äg æg ê ígìq è ìîë# è äà
ñíèägòь èñöhëèòь ñíà ~ãî . áh áî qìèðà# "
ðg÷g æg ê ígìîó ñú à͐mg zíàìgíèè è͐ ÷þäg
ñú íg âèäèòg . íg èìàòg âhðr "òè " ãëà ê ígìq öà
ðь ìqæь " ãè ñíèäè ïðhæg äàæь íg qìðgòь w͐òðî
÷à ìî~ . ãëà ê ígìq ñú " è͐äè ñíú òâîè æèâú ~ñòь "
è͐ âhðq è͐ìú ÷ëâêú ñëîâgñè ~͐æg ðg÷g ~͐ìq ñú è͐ä#
øg . àáь~ æg ñõîä#mþ ~ìq . ñg ðàáè ~ãî ñðhòîøà è͐
ãëþmg . "êî ñíú òè æèâú ~ñòь . âúïðàøà æg ãîñïî
315

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

40

äîír ^ íèõú " âú êqþ ñqëh~ ~ìq árc . ðhøà
æg ~ìq "êî âú÷gðà âú ãîäèíq ñgìqþ wñòàâ¦
è͐ w¦ãíь . ðàzqìh æg wöь "êî òà áh ãîäèíà " âú
íþ æg ðg÷g ~ìq ñú . ñíú òâîè æèâú ~ñòь " è͐ âhðî
âà ñàìú è äîìú ~ãî âgñь . ñg ïàêr âòîðî~ ÷þäî ñòâî
ðè ñѓú . ïðèøgäú ^ èþäh" âú ãàëèëhþ<%

Примітки. 19. Помилково написане w¦æþ замість w¦¦ägæþ. 34. Пор. ïðhæg äàæg в
Мстиславовому Євангелії. 38–39. Треба âúïðàøà æg ãîäèír ^ íèõú. Пор.
âúïðàøààøg æg ãîäèír в Мстиславовому Євангелії.

32 зв.
⊂ Сq . â . Еóà . ^ ìàf. ãëàâ "
Рg÷g ãñь íg w¦ñqæàèòg . äà íg w¦ñqægíè áqäg
òg . èìь æg áî ñqäîìь ñqäèòg òú ^ñqäèòь
âàìú . è âú íþ æg ìhðq ìhðèòg âúzìhðèò ñ#
âàìú . ÷òî æg âèäèøè ñqêú âú w¦öh áðàòà ñâî
~͐ãî . à ágðâьíà ~æg ~ñòь âú w¦öh òâî~ìú íg âèä¦
øè. èëè êàêî ðg÷gøè áðàòq ñâî~ìq . íg äh‫ۦ‬è äà
‫ۦ‬èçìq ñqêú èçú w¦÷gñg òâî~ãî . è ñg ágðâьíî âú
w¦öh òâî~ìь ëèöhìgðh . èçìè ïgðâî~ ágðâьíî
èçî w¦÷gñg òâî~ãî . è òîãäà qçðèøè ‫ۦ‬èç#òè ñq
êú ‫ۦ‬èzî w¦÷gñg áðàòà ñâî~ãî . íg äàäèòg ñòàãî ïñî
ìú . íè ïîìhmgòg áèñgðú ñâî‫ۦ‬èõú ïðhäú ñâèíь"
ìè " äà íg ïîïgðqòь èõú íîãàìè ñâîèìè " ‫ۦ‬è âú
zâðàmьøg ñ# ðàñògðãíqòь âr . ïðîñèòg è äàñòь
ñ# âàìú . âñь áî ïðîñ#è ïðè~ìëgòь. ‫ۦ‬è èmà‫ۦ‬è
w¦áð#mgòь . ‫ۦ‬è òîëêqmgìq ^âgðçqòь ñ# <%
á

Мт.VІІ,
1–8
5

10

15

Мт. ІV,
18–23
20

25

ã

⊂ Ígä . â . Еóãà . ^ Мàf . ãëàâ .
Âú w¦íîâ . õîä# ñú ïðè ìîðè ãàëèëgèñöhìь . âè
äh äâà áðàòà . ñèìîíà íàðèöà‫~ۦ‬ìàãî ïgòðà . ‫ۦ‬è à
íäðhà áðàòà ‫~ۦ‬ãî . âúìgmþmà ìðhæþ âú ìîðg .
áhàñòà áî ðráàð# . ‫ۦ‬è ðg÷g èìà è͐ähòà ïî ìíh "
‫ۦ‬è ñòâîðþ âà ëîâö# ÷ëâ÷ñêà. w¦íà æg àáè~ w¦¦ñòà
33
âëьøà ìðhæà ïî ígìь èäîñòà . è ïðhøgäú ^òq
äq . è qzðh ‫ۦ‬èíà äâà áðàòà . è"êîâà zgâgähw¦âà
è͐ è͐w¦àíà áðàòà ~ãî âú êîðàáëè ñú zgâgägw¦ìь w¦öìь
‫~ۦ‬þ . ãîòîâàþmg ìðhæà ñâî" . ‫ۦ‬è âúzâà " w¦íà æg à
áè~ w¦ñòàâëьøà êîðàáëь è w¦öà ñâî~ãî ïî ígìь è
316

Холмське Євангеліє кінця ХІІІ ст.

30

Мт. ІХ,
36–38
35

Мт. Х
1–8
40

45

50

äîñòà . ‫ۦ‬è ïðèõîæàøg âñþ ãàëèëhþ ñú q÷à íà ñú
áîðèmèõú èõú . ‫ۦ‬è ïðîïîâhäà" Góàíãëь~ öñðь
ñòâà . ‫ۦ‬è èöhë#" âñь ígäqãú è âñþ "zþ â ëþägõú <%

※ âú ïîígä . ã . Ígä . Еóàã . ^ ìàf " ãëàâà "
Âú w¦íîâ. âèähâú ñú íàðîäú . è ìëñðäîâà w¦ íèõú "
êî áhàõq ñì#ògíè " ‫ۦ‬è ^âgðægíè "êî æg w¦âь
öà íg èìqmg ïàñòqõà . òúãäà ãëà q÷gíèêîìú
ñâîèìú " æàòâà qáî ìíîãà ‫ۦ‬à ähëàògëь ìàëî "
ìîëèòg ñ# qáî ãñäíq æàòâr . äà èzâgäg
òь ähëàògë# íà æàòâq ñâîþ . ‫ۦ‬è ïðèzâàâú ñú w¦
áà íà ägñ#òь q÷gíèêà ñâî" . äàñòь èìú âëàñòь
íà äõr íg÷còr" äà ‫ۦ‬èçãîí#òь " " ‫ۦ‬è ñöhëèòè âg
ñь ígäqãú ‫ۦ‬è âñþ áîëhzíь. w¦áhìà íà ägñ#òg àïcëî
ìà ‫ۦ‬èìgíà ñqòь ñg " ïьðârè ñèìîíú " ~æg ~ñòь íà
ðèöà~ìrè ïgòðú " ‫ۦ‬è àíäðhè áðàòú ~ãî . ‫ۦ‬è è"
êîâú çgâgägw¦âú. ‫ۦ‬èw¦¦àíú áðàòú ~ãî . ôèëèïú ‫ۦ‬è
âàðôîëîìhè . fîìà è ìàòfhè è ìròàðь " ‫ۦ‬è"
êîâú àëfgw¦âú . è êgëgâgw¦ñú ïðîzâàírè ôàähè "
ñèìîíú êàíàíèòьñêrè . è þäà ñêàðèw¦òьñêr
‫ۦ‬è ‫ۦ‬èæg è ïðhäàñòь . ñè" w¦áà íà ägñ#òg ïîñëà ñú "
zàïîâhäàâú èìú ãë# " âú ïqòь ñòðàíьíú íg ‫ۦ‬è
ähòg . è âú ãðàäú ñàìàð#ígñêú íg âúõîäèòg . ‫ۦ‬èäh
33 зв.
òg æg ïà÷g êú w¦âьöàìú ïîãráúøèìú äîìq èzëg
âà " õîä#mg æg ïðîïîâhäàèòg ãëþmg . "êî ïðèáëè
æè ñ# öðòâî íáíî~ " áîë#mà" öhëèòg . ìgðòâr
" âúñêðhøàèòg . ïðîêàægír" w¦÷èmàèòg . áh
ñr ‫ۦ‬èzãîíèòg . òqíg ïðè"ñòg òqíg è äàäèòg <%

Примітки. 9. Третє слово ‒ так в оригіналі. Треба ëèögìhðg. 15. Пор. âьñь у
Мстиславовому Євангелії і âьñhêú у Маріїнському Євангелії. 28. Пор.: è ïðîõîæààøg у
Мстиславовому Євангелії. 39. Можливий поділ è͐ñöhëèòè. 44. Перед словом ìròàðь
зайве è. 46. Можливий поділ èþäà ñêàðèw¦òьñêrè. Пор.: è èþäà ñêàðèîòьñêrè у
Мстиславовому Євангелії.

45
⊂ âî âòîðíè . è . íg . Еóàã . ^ ìàf .
Рg÷g ãñь ñâîèìú q÷gíèêîìú " ñìîòðèòg ‫ۦ‬è áëþäh
òg ñ# ^ êâàñà ôàðèñhèñêà ‫ۦ‬è ñàäqêgèñêà . w¦íè
ê

Мт.ХVІ,
6–12

ä

317

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

5

10

15

Мт. ХVІ,
20–24
20

25

æg ïîìrøë#õq âú ñgág ãëþmg . êàêî õëháú íg âz#
õîìú . ðàçqìhâú æg ñú ðg÷g èìú . ÷òî ìrñëèòg âú
ñgág ìàëîâhðè . "êî õëháú íg âúz#ñòg íg q ëè ðà
çqìhâà~òg . íè ïîìíèòg ï#òè õëháú . ï#òè
òèñ#mь " ‫ۦ‬è êîëèêî êîøь âúz#ñòg . íè ëè ñgäьìè õú
ëháú ÷gòrðè òrñ#mà . è êîëèêî êîøь âúz#ñòg "
íè ëè ñgäìè õëháú ÷gòrðè òrñ#mh . è êîëèêî
êîøь âúz#ñòg . êàêî íg ðàçqìhñòg . "êî íg w¦ õëh
áhõú âàìú âúíèìàòè ðhõú . õðàíèòg æg ñ# ^ êú
âàñà ôàðèñhèñêà ‫ۦ‬è ñàäqêgèñêà . òúãäà ðàçqìh
øà "êî ðg÷g õðàíèòg ñ# íg ^ êâàñà õëháьíàãî . íú
^ q÷híè" ôàðèñh‫ۦ‬èñêà ‫ۦ‬è ñàäqêg‫ۦ‬èñêà <%

⊂ âú ñðhä . è . ígä . Еóàã . ^ ìàf̞
Âú w¦íî . zàïðhòè ñú q÷gíèêîìú ñâîèìú äà í
êîìq æg íg ðgêqòь "êî ñg ~ñòь ñú õú. ^ òîëh
íà÷à ñú ñêàzàòè q÷gíèêîìú ñâîèìú . "êî ïî
äîáà~òь ~ìq èòè âú è~ðcëìú . ‫ۦ‬è ìíîãî ïî
45 зв.
ñòðàäàòè ^ ñòàðgöь ‫ۦ‬è àðõè~ðh‫ۦ‬è ‫ۦ‬è êíèæíèêú .
‫ۦ‬è qáь~íq áròè . ‫ۦ‬è òðgòèè äíь âúñòàòè . ‫ۦ‬è ïî‫ۦ‬è
ìú è ïgòðú íà÷à ñòàâë#ò‫ۦ‬è ãë# ìcëòèâú òr ãè .
íg èìàòь ògág áròè ñg . w¦íú æg w¦áðàmь ñ# ðg÷g ïg
òðîâè . ‫ۦ‬èäè çà ì# ñîòîíî . ñúáëàzíú ìè ~ñè " "êî
íg ìrñëèøè "æg ñqòь áæь" íú ÷ëâ÷ьñêà" "
òúãäà ñú ðg÷g q÷gíèêîìú ñâîèìú . àmg êòî õîmgòь
ïî ìíh èòè . äà ^âgðægòь ñ# ñgág ‫ۦ‬è âîzìgòь êðcòú ñâî
‫ۦ‬è äà âúñëhäq~òь ìíh <%

Примітка. 10–11. Від слів íè ëè ñgäìè… до êîøь âúç#ñòg помилкове повторення
тексту з різночитанням òrñ#mà – òrñàmh.

Мт. ХІХ,
16–26

5

56
<+ ãëcà . ã . góàã . âúñêcð . ígä . góàã . ^ ìàf "
Âú w¦íîâ . qíîøà íhêr‫ۦ‬è ïðèøgäú êú ñq íà êîëhíq
56 зв.
ïðèïàäà" è ãë# . q÷èògëþ áëãrè . ÷òî áëãî ñîòâîðþ .
äà èìàìú æèzíь âh÷íqþ . w¦íú æg ðg÷g ~ìq " ÷ьòî
ì# ãëøè áëãà . íèêòî æg áëãú íú òúêìî ~äèíú áú.
àmg ëè õîmgøè âú æèçíь âúíèòè . ñúáëþäè zàïîâh
318

Холмське Євангеліє кінця ХІІІ ст.

10

15

20

äè . ãëà ~ìq êr" . ñú æg ðg÷g ~ìq . ~æg íg qáь~
øè " íè ïðhëþár ñòâîðèøè íg qêðàägøè " íg ëú
æg ñâhähògëь áqägøè . ÷ьñòè w¦öà è ìòðь " è âúzëþ
áèøè ‫ۦ‬èñêðьí#ãî ñâî~ãî "êî ñàì ñ# " ‫ۦ‬è ðg÷g ~ìq
qíîøà âñ# ñè ñõðàíèõú ^ qíîñòè ìî~" " ‫ۦ‬è ÷òî ~
ñìь è ~mg íg äîêîíь÷àëú " ðg÷g ~ìq ñú ‫ۦ‬àmg õîmg
øè ñúâgðøgíú áròè " ‫ۦ‬èäè ïðîäàæь èìhíь~ ñâî~

‫ۦ‬è äàæь íèmèìú . ‫ۦ‬èìhòè ‫ۦ‬èìàøè ñêðîâèmg íà í
áñè . ‫ۦ‬è ïðèäè âú ñëhäú ìgíg " ñërøàâú æg qíîøà ñëî
âî ^èäg ñêgðá# " áh áî ‫ۦ‬èìh" ñò#æàíь" ìíîãà " ñú
æg ðg÷g êú q÷gíèêîìú ñâîèìú . ‫ۦ‬àìèíь ãëþ âàìú. "
êî íg qäîáь âúíèägòь áîãàòú âú öðñòâè~ íáñêî~ "
ïàêr æg ãëþ âàìú. "êî qïîäîáь ~ñòь âgëьáqäq
ñêâîzh ‫ۦ‬è qøè èãëèíh ïðîèòè " ígæg áàòq âú öð
ñòâè~ áæь~ âúíèòè . ñërøàâúøg æg q÷gíèöè ~
ãî äèâë#õq ñ# zhëî ãëþmg . êòî qáî ìîægòь ñïñíú
áròè . âúzðhâú æg ñú ðg÷g èìú . ^ ÷ëâêú ñg íg âúzь
ìîæíî ~ñòь . à ^ áѓà âñ# âúzìîæьíà ñqòь <%

Примітка. 19. У кінці рядка лігатура î та ó.

74
⊂ âú ÷g . ã . íg . Еóà . ^ ëqê . ãëàâ . kè .
Âú w¦íîâ . ‫ۦ‬è èzèäg ñëîâî ñâî ïî âñhè æèäîâьñöhè
w¦ ígìь " ‫ۦ‬è ïî âñhè ñòðàíh " ‫ۦ‬è âúzâhñòèøà ‫ۦ‬è
w¦àíq q÷gíèöè ~ãî " ‫ۦ‬è w¦ âñhõú ñèõú . ‫ۦ‬è ïðè
çâà äâà íhêà" ^ q÷gíèêú ñâîèõú. ‫ۦ‬èw¦à
íú ïîñëà êú ñâè ãë# " òr ëè ~ñè ‫ۦ‬èëè ‫ۦ‬èíîãî
÷à~ìú . ïðèøgäúøà æg ê ígìq ðgêîñòà . ‫ۦ‬èw¦‫ۦ‬àí
êðñòëь ïîñëà ír ê ògág ãë# . òr ëè ~ñè ãðàär‫ۦ‬è ‫ۦ‬è
ëè ‫ۦ‬èíîãî ÷à~ìú " âî òú ÷àñ èñöhëè ìíîãr ^ ígäq
ãú ‫ۦ‬è ðàíú . è äõú zîëú. ‫ۦ‬è ìíîãrìú ñëhïrìú
äàðîâà ïðîçðhíè~. è ^âhmà . òàêî ~ñòь äàðîâà
íè~ . øgäúøà âúzâhñòèòà ‫ۦ‬èw¦‫ۦ‬àíîâè "æg âèäh
ñòà " "êî ñëhïèè ïðîzèðàþòь õðîìèè õîä#òь .
ïðîêàægíè‫ۦ‬è w¦÷èmàþòь ñ#. ‫ۦ‬è ãëqñè‫ۦ‬è ñërøà
74 зв.
òь . ‫ۦ‬è ìgðòâèè âúñòàþòь . ‫ۦ‬è íèmèè áëѓãîâhñòqþ
ò

Л. VІІ,
17–30
5

10

15

ã

319

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

20

25

30

35

40

òь . ‫ۦ‬è áëæíú ~ñòь ‫ۦ‬èæg ‫ۦ‬àæg íg ñáëàzíèòь ñ# w¦ ìíh
w¦øgäúøgìà æg q÷gíèêîìà ‫ۦ‬èw¦àíîâwìà . íà
÷à ãëòè êú íàðîäîìú . w¦ ‫ۦ‬èw¦íh ÷ñî èçèäîñòg âú
ïqñòríþ âèähú òðúñòè ëè âhòðîìь êîëráь
ëgìr . íú ÷ñî ‫ۦ‬èçèäîñòg âèähòú " ÷ëâêà ëè ì#êú
êàìè ðèçàìè w¦ähíà " ñg ‫ۦ‬èæg ñëàâíh . ‫ۦ‬è ïèmè ìú
íîçh ñqmg âú öðñòâè‫ۦ‬è ñqòь. íú ÷ñî ‫ۦ‬èzèäîñòg
âèähòú ïððѓêà ëè ~è ãëþ âàìú " è ëèøg ïððêà " ñg
áî ~ñòь w íhìь æg ïèñàíî ~ñòь . ñg àçú ïîñëþ àí
ãëà ìî~ãî ïðhäú ëèögìь òâîèìь . qãîòîâàòè
ïqòь òâî‫ۦ‬è ïðhäú òîáîþ " ãëþ æg âàìú áîëèè
âú ðîægírõú ægíàìè . ïðѓðêú ‫ۦ‬èw¦àíà êðòë#
íèêòî æg íhñòь. ìьíèè æg âú öðñòâè‫ۦ‬è áæèè áî
ëè‫ۦ‬è ~ãî ~ñòь . ‫ۦ‬è âñè ëþäь~ ñërøàâúøg ‫ۦ‬è ìròà
ðg w¦ïðàâäèøà áà êðñòèâøàãî ñ# êðmíь~ìь ‫ۦ‬èw¦
àíîâîìь . ôàðèñh‫ۦ‬è çàêîíьíèöè . ñúâhòú áæè
‫ۦ‬è ^âgðãîøà âú ñgág . íg êðñòèâúøg ñ# ^ ígãî <%

⊂ âú ï#ò . ã . ígä . Еóàã . ^ ëqê . ãëâ . îã .
Рg÷ ãñь êîìq qïîäîáëþ ÷ëѓâêr ðîäà ñgãî . ‫ۦ‬è êîìq
ñqòь ïîäîáíè . ïîäîáíè ñqòь w¦òðî÷èmþìú
ñhä#mgìú íà òîðæèmèõú " è ïðèzrâàþòь äðq
ãú äðqãà ‫ۦ‬è ãëòь " ñâèð#õîìú âàìú ‫ۦ‬è íg ïë#ñàñòg "
ïëàêàõîìú âàìú ‫ۦ‬è íg ïëàêàñòg ñ# " ïðèäg áî ‫ۦ‬èw¦
àíú êðñòëь . íè õëháà "ärè íè âèíà ïь" " ãëòg
áhñr èìàòь . ïðèäg áî ñíú ÷ëâ÷ьñêr‫ۦ‬è "ärè ‫ۦ‬è ïь
" . ‫ۦ‬è ãëòg ñg ÷ëâêî "äьöà ‫ۦ‬è âèíîïè‫ۦ‬èöà . äðqãú
75
ìròàðîìú è ãðhøíèêîìú . è w¦ïðàâúäè ñ# ïь
ðgìqäðîñòь ^ âñhõú ÷àäú ñâî‫ۦ‬èõú <%

Примітки. 6. Пор.: òr ëè ~ñè ãð#ärè èëè… в Мстиславовому Євангелії. 18. w¦
‫ ۦ‬w¦íh – помилка. Треба ‫ۦ‬èw¦àíh. 19. У другому слові пропущено ò. Треба âèähòú.
è
21. Після слова è͐æg пропущено âú wägæè, пор.: âú îägæäè ñëàâьíh у Мстиславовому
Євангелії. 35. У кінці другого слова лігатура í (виправленого з ь?) та è. 40. Пор.: áhñú
èìàòь у Мстиславовому Євангелії. 41. Пор.: ñg ÷ë(î)âêú "äьöà в Мстиславовому
Євангелії.

93
⊂ âú ïîíg .  íg . góàã . ^ ëqêû
Âú w¦íîâ . âúïðîøgíú æg árñ ñú ^ ôàðèñhè " êîãäà
ïðèägòь öðñòâî áæь~ " ^âhmàâú æg ‫ۦ‬èìú ðg÷g . íg
ä

Л. ХVІІ,
20–25

ä

320

Холмське Євангеліє кінця ХІІІ ст.

5

10

ïðèägòь öðñòâî áæь~ ñúáëþägíè~ìь " íè ðg
êqòь ñg ñäg ‫ۦ‬èëè w¦¦íäg . ñg áî öðñòâî áæь~ qòðь
þäq âú âàñú ~ñòь " ðg÷g æg êú q÷gíèêîìú
ïðèäqòь äíь~ ~ãäà âúæ÷gëà~òg ~äèíîãî äь
íè‫ۦ‬è . ‫ۦ‬è ñíà ÷ëâ÷à âèähòè ‫ۦ‬è íg qçðèòg . ‫ۦ‬è ðgêq
òь âàìú . ñg ñäg ñg w¦íäg õñú . ‫ۦ‬è íg ‫ۦ‬èçèägòg íè ïîæg
ígòg . "êî ìîëíè‫ۦ‬è áî áëèñòàþmè ñ# ^ ïîäúígág
ñьír" . íà ïîäúígágñьíh‫ۦ‬è ñâьòèòь ñ# " òàêî áq
ägòь ñíú ÷ëâ÷ь âú äíь ñâîè . ïðhæg ïîäîáà~òь ~
ìq ìíîãî ïîñòðàäàòè . ‫ۦ‬è èñêqøgíq áròè ^
ðîäà ñgãî <%

Примітки. 4. Пор.: ñú ñúáëþägíè~ìь у Мстиславовому Євангелії. 9–10. Пор.: íg
èçèähòg íè ïîægíhòg в Мстиславовому Євангелії.

Л. ХІV,
1–11

5

10

15

20

97 зв.
⊂ Сqá . ã . Еóàã . ^ ëqêû " ãëà " ðîä .
Âú w¦íîâ âúíèäg ñú âú äîìú íhêî~ãî êí#ç# ôà
ðèñhèñêà âú ñqáîòq õëháà "ñòú . ‫ۦ‬è òè á#õq
áëþäqmg ~ãî " è ñg ÷ëâêú íhêòî ‫ۦ‬èìrè âîäír
‫ۦ‬è òðqäú áh ïðhä íèìь . ‫ۦ‬è ^âhmàâú ñú ðg÷g
êú zàêîíьíèêîìú ‫ۦ‬è ôàðèñhw¦ìú ãë# " ‫ۦ‬àmg
äîñòîèòь âú ñqáîòr öhëèòè " w¦íè æg qìîëú
÷àøà . ‫ۦ‬è ïðèèìú ‫ۦ‬èöhëè ‫ۦ‬è è ^ïqñòè è . ‫ۦ‬è ^âh
màâú êú íèìú ðg÷g " êîòîðàãî âàñú ñíú ‫ۦ‬èëè âîëú
âúïàägòь âú êëàä#çь ‫ۦ‬è àáь~ íg èñògðãígòь ëè
~ãî âú äíú ñqáîòьírè . ‫ۦ‬è íg âúzìîãîøà ^âh
màòè ~ìq ê ñgìq . ãëàøg æg êú zâàírìú ïð
òú÷þ w¦äьðæà. êàêî ïðgäúñhäàíè" ‫ۦ‬èçáèðà
õq ãë#øg ê íèìú . ~ãäà zâàíú áqägøè êèìь
98
íà áðàêú íg ñ#äè íà ïðgäíèìь ìhñòh " ~äà êòî
÷gñòьíhè ògág áqäg çâàírõú " è ïðèøgäú çâà
ârè ò# ‫ۦ‬è w¦íîãî ðg÷gòь òè äàæь ñgìq ìhñòî è òîãäà
íà÷ígøè ñú ñòqäîìь ïîñëhäьíg~ ìhñòî ägðæà
òè " íú ~ãäà çâàíú áqägøè . øgäú ñ#äè íà ïî
ñëhäьíèìь ìhñòh . äà ~ãäà ïðèägòь çâàârè
ò# . ðg÷gòь òè äðqæg ïîñ#äè ârøg . òúãäà áqäg
òь òè ñëàâà ïðhäî âñhìè çâàírìè ñ òîáîþ . "
êî âgñь âúzíîñ#è ñ# ñúìhðèòь ñ# . à ñúìhð#"
è ñ# âúzígñgòь ñ# <%
321

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

[…] 116
<+ Сq . z . Еóàã . ^ ìàðêà . ãëàâ . ðìг "
Рg÷ ãcь ñâîèìь q÷gíèêîìú . âúígìëhòg ìëñòrí#
âàøà íg òâîðèòg ïðhäú ÷ëâêr . äà âèäèìè áq
ägòg ‫ۦ‬èìè ‫ۦ‬àmg ëè æg íè ìьzär ‫ۦ‬èìàòg ^ w¦öà âàøg
ãî ‫ۦ‬èæg ~ñòь íà íáñõú . ‫~ۦ‬ãäà qáî òâîðèòg ìëcòr
í# . íg âúñòðqáèòg ïðhäú ñîáîþ . "êî è qïîêð
òh òâîð#òь . âú ñáîðèmèõú ‫ۦ‬è íà ðàñïqòь‫ۦ‬è äà
ïðîñëàâ#òь ñ# ^ ÷ëâêú ‫ۦ‬àìèíь ãëþ âàìú . âúñú
ïðè‫ۦ‬èìqòь ìьzäq ñâîþ " ògág æg òâîð#mþ ì
ëîñòríþ " äà íg ÷þ~òь øþèöà òâî" ÷òî òâî
ðèòь ägñíèöà òâî" " äà áqägòь ìëcòríè òâî"
âú òà‫ۦ‬èíh. ‫ۦ‬è w¦öь òâîè âèä# ò# âú òà‫ۦ‬èíh âúzäà
ñòь ògág "âh . ‫ۦ‬è ~ãäà ìîëèøè ñ# íg áqäè "êî ‫ۦ‬è
ëèögìhðè . "êî ëþá#òь íà ñáîðèmèõú ‫ۦ‬è âú ñòg
ãíàõú . ‫ۦ‬è íà ðàñïqòь‫ۦ‬èõú ñòî"mg ìîëèòè ñ# .
"êî äà "â#òь ñ# ÷ëѓâêîìú . "êî âúñïðè‫ۦ‬èìqòь
á

Мт. VІ,
1–13
5

10

15

20

25

30

ìьzäq ñâîþ . òr æg ‫~ۦ‬ãëà ìîëèøè ñ# âúíèäè âú
êëhòь ñâîþ ‫ۦ‬è çàòâîðè äâьðè òâî" " ‫ۦ‬è ïîìîëè ñ#
w¦öþ òâî~ìq âú òà‫ۦ‬èíh . ‫ۦ‬è w¦öь òâîè âèä#‫ۦ‬è ò#
âú òà‫ۦ‬èíh âúçäàñòь ògág "âh. ìîë#mg æg ñ# íg
ëèõî ãëòg . "êî æg ‫ۦ‬è "çr÷ьíèöè ìí#òь áî ñ#
"êî âú ìíîzh ãëàíь‫ۦ‬è ñâî~ìь qñërøàíè áq
äqòь . íg ïîäîáèòg ñ# èìú . âhñòь áî w¦öь âàøь
116 зв.
èõú æg òðháq~òg . ïðhæg ïðîøhíь" âàøgãî . òàêî
qáî ìîëèòg ñ# âr . w¦÷ь íàøь ‫ۦ‬èæg ~ñè íà íácõú . äà
w¦ñòèòь ñ# ‫ۦ‬èì# òâî~ . äà ïðèägòь öðñòâь~ òâî~ . äà
áqägòь âîë# òâî" ‫ۦ‬àêà íà íáñè ‫ۦ‬è íà zgìëè . õëh
áú íàøь íàñrmьírè . äàæь íàìú äícь. ‫ۦ‬è w¦ñòàâè
íàìú äîëãr íàøà "êî ìr w¦ñòàâë#~ìú äîëæь
íèêîìú íàøèìú . ‫ۦ‬è íg âúâgäè íàñú âú íàïàñòь .
íú ‫ۦ‬èzáàâè íàñú ^ ígïðè"zíè . "êî òâî~ ~ñòь öcðg
ñòâè~ ‫ۦ‬è ñèëà ‫ۦ‬è ñëàâà âú âhêr ‫ۦ‬àìèíь <%

Примітки. 17. Помилково написане ‫~ۦ‬ãëà замість ‫~ۦ‬ãäà. 21. У слові "çr÷ьíèöè
буква після ÷ на фотокопії невиразна. 22. У четвертому слові пропущено титло.
25. Написання w¦÷ь, очевидно, помилкове, замість w¦÷g.
322

Холмське Євангеліє кінця ХІІІ ст.

135 зв.
Мт. ХХVІ,
ïgòðú æg âúíh ñòî"øg âú äâîðh .
69–75
‫ۦ‬è ïðèñòqïè ê ígìq ~äèíà ðàáríè ãëþmè . ‫ۦ‬è òú áh ñú
ñìь ãàëèëh‫ۦ‬èñêèìь " w¦íú æg ^âgðæg ñ# ïðhäú òhìè âь
ñhìè . ãë# íg âhäg ÷òî ãëøè . ‫ۦ‬è øgäúøþ ~ìq êú âðàòî
5
ìú ‫ۦ‬è âèäh ‫ۦ‬è äðqãà" ðàáríè ‫ۦ‬è ãëà ‫~ۦ‬ìq. òq ‫ۦ‬è ñь áh
ñú ñìь íàzàð#íèíîìь . ‫ۦ‬è ïàêr ^âgðæg ñ# ñú êë#òâî
‫ۦ‬þ "êî íg âhäg ÷ëâêà ñgãî . ìàëî æg ïî òîìь ïðèñòqïь
ëьøg ñòî"mè‫ۦ‬è ðgêîøà ïgòðîâè " ‫ۦ‬èñòèíîþ òr ^ òh
õú ‫~ۦ‬ñè ‫ۦ‬è ágñhäà òâî‫"ۦ "ۦ‬âh ò# òâîðèòь . òúãäà íà÷à
10
ðîòèòè ñ# ‫ۦ‬è êë#òè ñ# ‫"ۦ‬êî íg âhäg ÷ëâêà ñgãî . ‫ۦ‬è ‫ۦ‬àáь
~͐ êqðú âúzãëàñè ‫ۦ‬è ïîì#íq ïgòðú ãëú ñâú ðgêú
òz
øþ ~ìq . "êî ïðhæg äàæь êqðú íg âúñïî‫~ۦ‬òь òðè êðà
Мт. ХХVІІ òr ^âgðægøè ñ# ìgíg . ‫ۦ‬è øgäú âîíú ïëàêà ñ# ãîðêî .
1–2
Îóòðq æg árâúøþ ñâhòú ñòâîðèøà âñ# ñòàðh‫ۦ‬èøè
15
ír æðg÷ьñêr . ‫ۦ‬è ñòàðöè ëþäьñòèè íà ñà "êî äà q
áьþòè ‫ۦ‬è . ‫ۦ‬è ñúâ#zàâúøg âgäîøà è . ‫ۦ‬è ïðhäàøà è ïîíg
òьñêîìq ïèëàòq . ‫ۦ‬èãhìîíq <%
Й. ХІІІ,
31–35
20

25

⊂ âú ñòrè âgëèêrè ÷gòâgðòê . âg÷ð . íà ñòðàñ . góàã . â.

⊂ góàã . à . íà ñòðàñ ãñí#. ^ ¦w¦‫ۦ‬àíà . ãëàâ . ðêg .
Рg÷g ãcь ñâî‫ۦ‬èìú q÷gíèêîìú . íríh ïðîñëàâè ñ#
ñíú ÷ëâ÷ьñêrè . ‫ۦ‬è áú ïðîñëàâè ñ# w¦ íhìь . ‫ۦ‬àmg
áú ïðîñëàâè ñ# w¦ ígìь. ‫ۦ‬è áú ïðîñëàâèòè ‫ۦ‬è âú ñgág . ‫ۦ‬è
àáь~ ïðîñëàâèòè ‫ۦ‬è . ÷àäьöà ‫ۦ‬è ~mg ñ âàìè ~ìcь . âúzè
mgòg ìgíg . ‫ۦ‬è "êî ðhõú ‫ۦ‬èþähw¦¦ìú. ‫"ۦ‬êî àìî æg ‫ۦ‬àzú
èäq âr íg ìîægòg èòè " ‫ۦ‬è âàìú ãëþ íríh çàïîâh
136
äь íîâq äàþ âàìú . äà ëþáèòg äðqãú äðqãà . "êî
æg âúzëþáèõú âr . äà ‫ۦ‬è âr ëþáèòg äðqãú äðqãà . äà
w¦ ñgìь ðàzqìhþòь âñè "êî ìî‫ۦ‬è q÷gíèöè ~ñòg " à
mg ëþáîâь ‫ۦ‬èìàòg ìgæþ ñîáîþ .

Примітки. 4. Пор.: íg âhäh у Мстиславовому Євангелії. 23. Надрядкова ñ у слові
~ìcь дописана без титла.

Й. ХVІІ,
1–26

139
‫ ۦ‬âúçâgäú íà íáî w¦÷è ñâîè ðg÷g. w¦÷g
è
ïðèäg ÷à " ïðîñëàâè ñíà ñâî~ãî äà ‫ۦ‬è ñíú ïðîñëàâèòь ò# .
323

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

5

10

15

20

25

30

35

"êî æg äàëú ~ñè ~ìq âëàñòь âñ#êî" ïëúòè . äà âñg ~
æg ~ìq äàëú . äàñòь ‫ۦ‬èìú æèâîòú âh÷írè . äà çíàþòь
ògág ‫ۦ‬èñòèíьíàãî áà ~ãî æg ïîñëà ñà õà . àçú ò# ïðîñëà
âèõú íà çgìëè ähëî ñúâgðøèõú . ‫~ۦ‬æg äàëú ~ñè ìíh äà
ñòâîðþ . ‫ۦ‬è íríh ïðîñëàâè ì# w¦÷g q ògág ñàìîãî ñëàâî
þ . ‫ۦ‬þæg ‫ۦ‬èìhõú ïðgæg äàæь íg áh ìèðú q ògág . "âèõú
‫ۦ‬èì# òâî‫÷ ~ۦ‬ëâêîìú . "æg äàëú ~ñè ìíh ^ ògág ñqòь .
‫"ۦ‬êî ãër "æg äàëú ~ñè ìíh äàõú ‫ۦ‬èìú . ‫ۦ‬è òè ïðè"øà
âî ‫ۦ‬èñòèíq ‫ۦ‬è ðàçqìhøà "êî ^ ògág ‫ۦ‬èçèäîõú . ‫ۦ‬è âh
ðîâàøà "êî òr ì# ïîñëà . ‫ۦ‬àzú w¦ ñèõú ìîëþ íg w¦ ìèðh
ìîëþ . íú w¦ ñèõú "æg äàëú ~ñè ìíh "êî òâî‫ۦ‬è ñqòь
‫ۦ‬è ìî" âñ# òâî" ñqòь ‫ۦ‬è òâî" ìî" . ‫ۦ‬è ïðîñëàâèõú ñ#
âú íèõú . ‫ۦ‬è ê òîìq íhñìь âú ìèðh . ‫ۦ‬è ñè âú ìèðh ñqòь "
‫ۦ‬è ‫ۦ‬àzú ê ògág ãð#äq w¦÷g ñòr‫ۦ‬è ñúáëþäè " âî ‫ۦ‬èì# ìî~.
139 зв.
"æg äàëú ~ñè ìíh äà áqäqòь ~äèíî "êî æg ìr . ‫~ۦ‬ãäà
áhõú ñ íèìè âú ìèðh ‫ۦ‬àçú ñîáëþäîõú " âî ‫ۦ‬èì# òâî~ .
‫"ۦ‬æg äàëú ~ñè ìíh ñúõðàíèõú " " ‫ۦ‬è íèêòî æg ^ íèõú íg
ïîãrág . òúêìî ñíú ïîãèágëírè . äà ñêîí÷à~òь ñ#
ïèñàíь~ . íríh æg ê ògág èäq . ñg ãëþ âú ìèðh . äà ‫ۦ‬è
ìhþòь ðàäîñòь ìîþ ‫ۦ‬èñïîëígíq âú ñgág . ‫ۦ‬àzú äàõú
‫ۦ‬èìú ñëîâî òâî~ ‫ۦ‬è ìèðú âúçígíàâèäh " . "êî íg ñq
òь ^ ìèðà . ‫"ۦ‬êî æg ‫ۦ‬è ‫ۦ‬àzú ^ ìèðà íhñìь. íú ìîëþ äà
âîzìgøè " ^ ìèðà " íú äà ñáëþägøè " ^ ígïðè‫"ۦ‬çь
íè " ñòè " âî ‫ۦ‬èñòèíq . ñëîâî òâî~ ‫ۦ‬èñòèíà ~ñòь . "êî
òr ì# ïîñëà âú ìèðú . ‫ۦ‬è ‫ۦ‬àzú ïîñëàõú " âú ìèðú . ‫ۦ‬è
çà í# ‫ۦ‬àzú ñm ñ# ñàìú. äà áqäqòь ‫ۦ‬è ñè w¦ñmíè âî ‫ۦ‬è
ñòèíq " íg w¦ ñèõú æg ~äèíhõú ìîëþ . íú w¦ âhðq‫ۦ‬þ
mèõú ñëîâgñgõú èõú âú ì# äà âñè ~äèíî áqäqòь "
êî æg òr w¦÷g âî ìíh ‫ۦ‬è ‫ۦ‬àzú âú òîáh äà ‫ۦ‬è ñè âú íàñú ‫~ۦ‬
äèíî áqäqòь . äà ‫ۦ‬è ìèðú âhðq ‫ۦ‬èìgòь "êî òr ì#
ïîñëà . ‫ۦ‬è ‫ۦ‬àçú ñëàâq ‫ۦ‬þæg äàëú ~ñè ìíh äàõú ‫ۦ‬èìú . äà
áqäqòь ‫~ۦ‬äèíî . "êî æg ‫ۦ‬è ìr âú ~äèíî . ‫ۦ‬àzú âú íèõú
‫ۦ‬è òè âî ìíh äà áqäqòь ñâgðøgíè . ‫ۦ‬è ðàçqìhþòь
"êî òr ì# ïîñëà . ‫ۦ‬è âúzëþáèëú ‫~ۦ "ۦ‬ñè . "êî æg ‫ۦ‬è ì#
âúzëþáèëú ~ñè . w¦÷g "æg äàëú ~ñè ìíh õîmþ äà ‫ۦ‬è
ägæg ~ñìь ‫ۦ‬àzú ‫ۦ‬è òè áqäqòь ñî ìíîþ . äà âèä#òь
ñëàâq ìîþ þæg äàëú ~ñè "êî âúzëþáèëú ì#
324

Холмське Євангеліє кінця ХІІІ ст.

40

Й. ХVІІІ,
1
45

‫ ۦ‬ñè ïðhæg ñëîæhíè" âñgãî ìèðà. w¦÷g ïðàâgäьírè .
~
‫ۦ‬è ìèðú òg íg ïîçíà ‫ۦ‬àzú æg ò# ïîzíàõú . ‫ۦ‬è ñè ïîçíà
øà ‫"ۦ‬êî òr ì# ïîñëà . ‫ۦ‬è ñêàzàõú ‫ۦ‬èì# òâî~ ‫ۦ‬è ñêà
æþ . äà ëþár ‫ۦ~ۦ‬þ æg ì# ~ñè âúçëþáèëú âú íèõú áq
140
ägòь ‫ۦ‬è ‫ۦ‬àzú âú íèõú" ñg ðgêú ñú èäg ñú q÷gíèêr ñâî‫ۦ‬è
ìè . íà w¦íú ïîëú ïîòîêà êgäðьñêà " è͐äg æg áh w¦ãðà
äú . âú íь æg âúíèäg ñàìú ‫ۦ‬è q÷gíèöè ~ãî <%

Примітки. 9. У третьому слові відстунє титло. 16. Пор.: âú èì# òâî~ у
Мстиславовому Євангелії і в сучасних канонічних текстах. 24. Помилкове íú замість íg.
26. Пропущено 16-ий вірш. 28. Пор.: ñâ#mþ ñ# ñàìú у Мстиславовому Єєвангелії.
29. На фотокопії кінцева літера в рядку невиразна. 30. Помилка у першому слові, треба
ñëîâgñg. 41. Третє слово недописане, треба ògág.

325

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

«СЛОВО» СЕРАПІОНА
ХІІІ СТ. У СПИСКУ ХІV СТ.
Серапіон – видатний письменник та оратор-проповідник ХІІІ ст.
Джерелознавчих свідчень про нього збереглося надзвичайно мало. Відомо, що
від 1249 до 1274 року Серапіон був архимандритом Києво-Печерського
монастиря, а в 1274 році його поставлено на єпископську кафедру у Володимирі
на Клязьмі. Наступного 1275 року Серапіон упокоївся. Похований у
Володимирському Успенському соборі (див. детальніше: Петухов Е. Серапион
Владимирский, русский проповедник ХІІІ века. – СПб., 1888. – С. 1–5;
Творогов О. В. Серапион // Словарь книжников и книжности Древней Руси: ХІ –
первая половина ХІV в. – Л., 1987. – С. 387–390). Російські вчені іменують
Серапіона Володимирським (Владимирский), проте є більше підстав називати
його Серапіоном Києво-Печерським.
Збереглося п’ять «Слів», автором яких уважають Серапіона. Чотири твори з
його ім’ям дійшли в збірнику ХІV ст. «Златая чhпь”»” “”(тобто цhпь), що
зберігається в Російській державній бібліотеці в Москві (шифр: ф. 304, № 11).
Так зване третє «Слово» Серапіона, виголошене (написане) у зв’язку з татаромонгольським нашестям, наводимо за науковою публікацією в книжці
«Хрестоматия по истории русского языка» (авторы-состав. В. В. Иванов,
Т. А. Сумникова, Н. П. Панкратова. – М., 1990. – С. 148–150) за збірником
«Златая чhпь»” ХІV ст. Різночитання наведено за публікацією Є. Пєтухова.
1

5

10

15

Слов сЃтго прпбнаго сирапиw "
20
нше показахомь
Почюдимъ брає
с
# " тогда наведе
чЃлвкольбьє бЃа
на
ны "зыкъ не
нашего " како ны
т
млт
въ "зыкъ лю
приводи к себе
тъ " "зыкъ неща
кыми ли словесы
не наказаєть на "
25
д#щь красы оуны "
кими ли запрhще
немощи старець
младости дhти
нии не запрhти нам "
и " двигну мь бо
мы же никак же к не
му wбратимс# "
на с# "рость бЃа на
видhвъ наша безаконь" "
30
шего " по дЃвду въ
оумноживша ви
скорh " възгори "
дhв ны заповhди
рость єго на ны
єго ^вергъша мно
разрушены бжт
го знамении пока
вены" црЃкви " w
завъ много страха |
35
сквернени быша
пущаше " много
ссуди сЃщнии пото
рабы своими оуча
птана бы сЃта"
ше " ничим же оу
сЃтли мечю во "дь
326

«Слово» Серапіона ХІІІ ст. у списку ХІV ст.

40

45

50

55

60

65

70

75

80

быша " плоти прпд
бныхъ мних пти
цамъ на снhдь по
вержени быша " кро
вь и wЃць и бра" на /||
ше" " аки вода мно
га землю напои "
кн#зи наши во
єводъ крhпость
бы трудъ нашь по
гании наслhдова
ша " "з" нам инопле
меникомь в до
сто"ниє бы в по
ношениє быхомь
живущии въскра
и земл# наше" "
в посмhхъ быхом
врагомъ нашимъ "
ибо свhдохом собh |/ |
акы дождь съ нбЃси "
гнhвъ гнь " подви
гънемь єго "рость єго
на с# " и ^вратихом
велию єго млть "
и дахом призирати
на с# млрдныма
wчима " не бы казни
ка" бы премила на "
и нынh беспреста
ни казними єcмы
не wбратихомс#
к гу " непока"хомс#
w безаконии наших
не ^ступихомъ злых
wбычаи наших " не w
цhстихомс# калу
грhховнаго забы
хомъ казни стра
шны" всю землю
наш " мали wставши
велицh творимс# "
тhмже не престаю

85

90

95

100

105

110

115

120

327

ть зла" мучаще нас "
завhсть оумножи
лас# злоба премноже
ны величаньє възне |/ |
се оумъ "н" ненави
сть на другы всели
с# въ срца наша не
сытовьство имh
ньє поработи ны "
не дасть миловаті
ны " не дасть мило
вати сиротъ " не да
сть знати члЃвчьска
го єства " но акы звh
рьє жадають насы
титис# плот " тако и
мы жадаємъ и не
престанем " абы всh
погубити " а горко
є то имhньє и крова
во~ к собh пограби
ти звhрьє hдше на
насыщають мы же
насытитис# не мо
жемъ " того добы
вше другаго жела
ємъ за праведноє
бЃатьство бЃъ не гнh
ваетс# на на " но є
же реч прркомъ с нби
призри га видhті |
аще е кто разумh
ва"и ли взиска
"и бЃа " вси оукло
нишас# вкупh и
прочеє " ни ли ра
разумhвають всі
твор#щи безако
ньє снhдающе лю
ди мо" въ хлhба
мhсто " апл же па
велъ беспрестані
въпиєть гЃл# брат

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

125

130

135

140

145

150

є не прикасаитес#
дhлехъ злых и те
мныхъ ибо лихо
имци грабител со
идолослужите
ли wсутьс# " мо
исhєви и что реч бЃъ а
ще злобою wзло
бите вдовицю и
сироту " взопьют
ко мнh слухом оу
слышю вопль их "
и разгнhваюс#
"ростью погу
блю вы мечем и ны /||
не збыть о на реч
ноє " не ^ меча ли
падохом " не єдино
ю ли ни двожды "
что же подобаєт "
намъ творити
да зла" преста
нуть "же том#
т ны " пом#ните
чтно написано
въ бжтвеныхъ
книгахъ єже са
мого влкы наше

155

160

165

170

175

го болша" заповh
дь єже любити
другъ друга " єже
млть любити ко
вс#кому чЃлвку "
єже любити бли
жн#го своєго а
ки и себе єже тhло
что зблюсти а не
wсквернено буть
блюдом " аще ли
wскверниши то
очти є пока
"ниємь " еже /|
не высокомысли
ти " ни вздати зла
противу злу " ниче
го же " тако ненави
дить гь бЃъ нЌ "ко
злупам#тива чЃл
вка " како речмъ wЃче
"н" остави нам грhх
наш " а сами не ставл#
юще в нюже бо реч мh
ру мhрите ^мhри
т вы с# бЃу нашем "
(арк. 83а–84г)

Примітки. 28. У публікації Є. Пєтухова виправлення: äâèãíó(õî)ìь. 43. У
«Хрестоматии» друкарська помилка? êðîâьè замість êðîâь è. 45. У публікації
Є. Пєтухова після íàïîí надруковано: êí#çèè íàøè âî¸âîäú êðhïîñòь è˜måçå; õðàáðèè
íà‚ ñòðàõà íàïîëúíьøå‚ áhæàøà; ìьíîæàè˜øà æå áðà"˜ è ÷à íà âú ïëhíú âåäåíè
áû; ñåëà íà ë#äèíîþ ïîðîñòîøà‚ ¿ âåëè÷ьñòâî íà ñìhðèñ#; êðàñîòà íàøà ïîãûáå;
áàñòâî íàøå wíhìь â êîðèñòь áû. Цей же текст надруковано в публікації твору
Серапіона в книжці «Памятники литературы Древней Руси» (М., 1981. – С. 448).
Очевидно, в «Хрестоматии» механічно пропущено цю частину тексту пам’ятки. 50. "з",
тобто земл". 67. Очевидно, треба: преминула нас. 78. У публікації Є. Пєтухова: íà âñþ
çåìëþ. 84. У публікації Є. Пєтухова: çàâhñòь ïðåìîæå íû. 86. "н", тобто íàøь. 103–
104. Помилка письма: на насыщають‚ елемент на – зайвий. 163. Очевидно, блюдом
замість блудом написано помилково під упливом зблюсти. 171. "н", тобто нашь.
178. Мабуть, у кінці рядка пропущено: слава.

328

Запис ХІІІ ст. або ХІV ст. в Галицькому (Крилоському) Євангелії…

ЗАПИС ХІІІ АБО ХІV СТ.
В ГАЛИЦЬКОМУ (КРИЛОСЬКОМУ) ЄВАНГЕЛІЇ
1144 РОКУ
На арк. 111 зв. Галицького (Крилоського) Євангелія 1144 року можна
прочитати частину запису, здійсненого не дуже дбалим уставом. Євангеліє
зберігається в Російському музеї в Москві, шифр: Син. 404. Публікуємо за
фотовідбиткою.

5

^ ñâî
~# ïàzqõr " à ígg ïîâèíьír íèêî
ìó æg " à êúäg èìú áЃú äàñòь ëьæà
òè êäg ìî# ðóêà ïîëîæèòь òîìq
áѓà ìîëèòè zà zäîðîâь~ " #êîâà "
àðòèìь# " èâàíà " ëьâîíьòь# "
õîäîðà " äîìьír " ì " õîòèìьh "
ñàâû " èëьh " ãðèãîðь# " íàòàëьh "
(ô)gêër "

Примітки. 1. Початок першого рядка в оригіналі не читається. 7. Перші два слова
на фотокопії не читаються. Метаграфуємо їх за публікацією в «Очерках из истории
русского языка» О. І. Соболевського (К., 1884. – С. 32). 8. Слова на фотокопії не видно.
Наводимо за публікацією в «Очерках» (Там само) О. І. Соболевського.

329

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

«ШЕСТОДНЕВ» ЙОАНА ЕКЗАРХА БОЛГАРСЬКОГО
ХІ – ХІІІ СТ. У СПИСКУ ХІV СТ.
Йоан Екзарх Болгарський (кінець ІХ – початок Х століть), використовуючи
надбання візантійської вченості й на основі власних спостережень, скомпонував
науково-філософську книжку «Шестоднев», присвячену створенню світу. Твір
був популярним, але повні старослов’янські його списки зʼявилися на Русі
досить пізно. Чи не найдавнішим є уривок із «Шестоднева», вміщений у
збірнику ХІV ст. «Мірило праведне», який виник у другій половині ХІІІ ст. Цей
уривок наводимо за фотомеханічною публікацією: Мерило праведное по
рукописи ХІV века / Изд. под наблюдением и со вступительной статьей акад.
М. Н. Тихомирова. – М., 1961. – С. 61–68 (арк. 31–34 зв.). Частину тексту
звірено з уривками в публікації у книжці: Хрестоматия по истории русского
языка. – М., 1990. – С. 137–138.

5

10

15

20

31
^ øgñòîäЃíьö# ¿çáðàíw î æèâîòhõú
Бú ïðgõèòðrè òâîðgöь âñg" òâàðè ¿ âgë¿
êèè ïðîìrñëgíèêú ÷ëâ÷êîìó æèâî
òv è ñïíèþ âî âñgè ñâî~è òâàðè " ¿ âú ñêî
òhõú " ¿ âú çâhðgõú " ¿ âú ïòèö#õú " ¿
31 зв.
â ðráàõú " ¿ â ãàähõú " ¿ âú æþïgëè÷ьè
âëîæèëú âñhìú " ~ñòâgírh íîðîâr "
÷ëЃâêìú íà îv÷gíè~ " êàêî êîòwðr
h ïwäðàæàòè " äwáðrh íîðîâr " à ëv
êàârh ¿ íg÷òrh íîðîâr ^ìhòàòè " è
ãívñír ¿ìhòè âñgãäà " ~ñòâîìь äî
áðîïîêîðëèâî âwëú è ígòùèâú " îvír
ëî æg wñë# " ògïëú íà ægëàíè~ êwíь "
âîëêú æg íg îvêðîòèòь " ëvêàâà ëèñèö# "
ñòðàøèâú ~ëgíь " ãváèògëь ãàäîìú "
çà"öь è ñâî~ãw ñòhí# áîèòьñ# " íg
çàáròëèâú äîáðà ïgñú " çëîïàì#òè
âú âgëáëv ñú ãíhâîìь ðîäè ëgâú " ár
ñòðîñêî÷èâà ñgðíà " áîðçà æg è ðrñь " ¿íú
ðwãú ñòðàøgíú â ðîçh èìrè âñþ êðhïî
ñòь " ñèëgíú æg ñêvìgíú " ágùgëgíь
íî òhëî ìgäâhäè÷g " ágñêîëhíьír íî
ãè ñëîíîâè " íwçäðîðwãó ðîãà íà ãv‡áh "
î÷è æg äîëh ïw ÷gëþñòьþ " êîðêîäèëú
330

«Шестоднев» Йоана Екзарха Болгарського ХІ – ХІІІ ст…

25

30

35

40

45

50

55

60

âgðьõígþ ÷gëþñòьþ êð#òà~òь " äèâè
è âîëú âîëîñà ùàäèòь " ñàìîëþáèâî
ñîáwëь " àíàãðú
ìðàâîëgâú íg hñòь íè÷gãw æg òhìь
è íg æèâgòь "
32
Eðîäwâî æèëèmg î̦áëàäà" ïòèö#ìè "
ëàñòîâèöè ¿ ëàñòvíè " â íîæírh ìh
ñòî ñëvæár èìhþòь ïîïðèzgìíî
~ ïàðgíè~. ¿ õèòðî~ ñòðî~íè~. êî
ñàòêè â çîðþ ñhäú âêvïh ïîþòь è äî
ñâhòà " ä#ògëú âg÷gðú íà âgðñh ägðgâà
ïhâú " ëgòèòь íà ïîêwè . ñòîðîæèâ îöh
âь. ògòèãà ðàäv~òь ñ# ñëíöþ. à êwëь
õèè ðîñh. ñàëàìàíäðú âú wãíè ¿ãðà
~òь . êðèëîìь êðàñ#mè ñ# ~ëàñúñà
ïhògëèíú âgñgëú ~ñòь " Мwðñêèè
êvðú êè÷èâú . ¿ ëþáèâú äîáðwòh . áëv
äëèâè ãîëváè " ¿ äîìà÷í#" êvð#òà "
ãîðëèöè ñvïðvãú ìèígòь  . ¿íîãî íg
ïîèìgòь . ð#áь ÷þæà" ÷à ê ñîáh
ïðèzrâà~òь " zîãzvë# â ÷þæà ãíh
zäà "èö# ñâî" ìg÷gòь . Аëêîíw
ñòú "èö# ñâî" âú ãëváèív êëàägòь .
ñàìà âgðõv âîär íàñhäèòь . àñàäà
è íwñúñà . "èö# ñâî" â zgìëþ âú
ãðháàþòь " ¿ zàárâú ^ëhòàþòь " î¨
òhõú ðg âî èwâh . ñâî~ ¿ íà ïgðñòè ñú
ãðh~òь. ñàïëàðь ñî î¨ïògíöè ïñà âr
ñhähâú ïw äígõú èzúhñòь " ~õè
32 зв.
äív ÷à îvìàð#þòь " îvòðwáv ïðîãðr
çú èñõwä#òь. ñògðêîâg áëãîäh"íь
íè ðîäèògìú " âîðwír ãîñòîëþáè
âr ïðîâàæàþòь ñògðêè . ¿ áwðþòь 
çà í# ñú ñvïîñòàòírìè ïòèö#ìè "
ñêîïà .. þ ðráv äà~òь wðëv . ôèíè
êñú èíwêú ~ñòь . âú ãíhçäh ñâî~ìь
îvìgðú ïàêè î¨æèâgòь " òwòà ÷ëâЃ÷ь
ñêè ágñhäv~òь .
И âîzävøírh ïðgìhír ïðgæg ðà
çvìhòè . êàöhõú ñìrñëgírõú
331

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

65

70

75

80

85

90

95

100

105

ðàzvìú íg ìèív~òь . wâö# zèìh
ïðèõwä#mè . âgëìè ïèmþ ãðàáèòь
÷þ" áròè ñêväîñòè . âîëwâg æg çàòâî
ðgíè " ÷þ" âgñív . àêè ñâhmàâøg ñ# âñè
ñòàívòь çð#mg âîíú . ¿ çgìíàãî ~æà
ñvãvár ïðîävõè . ^êîëh âhòðv áròè.
ïgðgæg zàãðàäèòь . áwáðú òðväîëþáè
âî . î¨ñgíь äîêwëh ïîâîäèþ áròè . ágðg
ãú zíàìgíà~òь" íwðú êàìî êðè÷à
ïîëgòèòь . ^òwëh áròè ávðè . ~õè
íú îv÷òëь árâà~òь ïëîâvmèìú. ~
ãäà âèä#òь è íà êàìgíè âgëìè çráëþ
mà ñ# . ðàzvìhþòь áròè ávð#ìú. ìî
ðàâèè â æàòâv ïèmþ ãîòwâèòь . ¿ äîâw
33
ëíî æèòíèöþ ñè íàëîæèòь. ¿ ïëwäú
ïðgñòðèzà~òь. äà íg ïðîðàñògòь . âú
âgäðî èçíîñ# ñvøèòь " â òr äíè äúæä#
íg árâà~òь . mþðîâg ëhòà òà" âúñïîþòь
äúæäь íàzíàìgíàþòь . õàðàäðà
ïwzíàâà~òь áîëgâè æèâv áròè è
ëè qìðgòè .
Êwëèêà ~ñòь ágñëîâgñírõú ñèëà " ñâî
~" æèzíè ïîäâèzàíè~ " õðàígíè
~ è ïðîìrñëú " ïðwèägìú íà ñâwè
ñïñú äøьírè. äà íg î¨ñväèìú ñ# " ~
ãäà î¨áð#mgìú  ágñëîâgñíàãw ¿ íg îv
÷gíàãw ~ñòâà õvæg . Îðgëú ñòàðhâú
ñ# î¨ñëàáh~òь . ïîãðvæà~òь  âî èñòw
÷íèöh . ¿ îáíîâèòь . ãvñè ïðîëhòà"
ãîðr . â íèõú æg ìíwzè wðëè . ¿ èír
ïëîòîhäírh ïòèöh æèâvòь . êàìg
íè~ âî îvñòà ñè ~ìëþòь . ¿ â íîmь mþ
êîìь ìhñòà òà ïðîëhòàþòь . ægðàâè
íwmíèè èìhþòь ñòîðîæè ¿zìhíà
ìè . ¿ íà ïgðgëgòhõú âîægâg . ìgäâh
äèö# ìíîãî "zâgíà ñàìà èöhë#~
òь  . âñhìè êîçíьìè hzâr zàêðr
âàþmè . ëèñèö# ñëgzîþ âgðáьíîþ ñà
ìà ëh÷èòь  . æër ïëîòè ~õèäír íà
33 зв.
häøè ñ#. ^ðèãàíè~ìь âgðgäà häî
âèòàãw ãîízà~òь . ¿ ãíhçäî ñâî~
çàòâîðgíw ^âgðzà~òь . ¿ zìè" î¨÷ь
332

«Шестоднев» Йоана Екзарха Болгарського ХІ – ХІІІ ст…

110

115

120

125

130

135

140

145

ívþ áîëhzíь èzëh÷èòь ìîëwòðú
ãðrzúøè . ^ òðàâr âgðgäú ïðè¿ìú
â vzèív âøgäú êwæþ ñâîëî÷gòь .
è áь~ìà ãîëîâr áëþägòь . ægëíà
÷à ñâî" çàòâîðgíà õèòðî ^âàð#~òь
íg"ñròь ÷à ñâî" èçáèâú . è ðgáðà ñè
ïðîêëþ~òь . êðîâь òî÷à íà íèõú î¨æè
âèòь . ìîëîärh ôwêè îvæàñívâú
ñ# ÷gãw . â ìòðь âúñêà÷þòь . ¿ ìíw
ïîòêè âêvïh . õèòðh îêðvæàþòь
ðrár ïèòàþòь . wï÷g æèëèmg á÷g
ëàìú ïw ìòèögþ . ìäðî ñòðw"òь
ìgäâgírh ñòr . íèêw~ìv æg ïëî
äv âgðgäà íg òâîð#òь . ïðvzè "êî ïw
âëêîþ äîáðî÷èíьíh âîþþòь ñúñðh
òà" ñ# ñú ñêâwðöè áwðþòь . ïàqêú
íà ëwâú õèòðh ìgðgæè ñòðwèòь
è áwëøèh êðèëàòrh ïîòêè ïèòà
þòь  îv ígãî . ìrøь áëþägòь ñâî~"
ëîâèòâgíèö#. àñïèäà îvøè ñâwè
çàòrêà~òь . àár íg ñërøàòè ãëà
î¨áàâíè÷à .
34
Сg íh îväèö# ëgñòьþ zà ëàëîêv ~ìëþ
mè . ¿ íh îìgòь ìgðgæà . ¿íwãw áhäà
ìè ñîág îvòhøà" . êàðêèíú íg ìî
ãà ÷òî ñòâîðèòè î¨ñòðî~âè . îváëþäú
íà ñëíöè ãðhþmà ñ# . êàìgíь âgðæg
òь . ¿ òhìь ñêwëêþ íg äà ñúñògãívòè .
ñèëîþ íg ìîãà . ëgñòьþ ïðîìrñëèâú
èzúhñòь è . ðráà ìíwãîíwæèö# "
êú êàêîìv êàìgíè ïðèägòь " òàêà
ïëwòьþ "âèòь . ìíwãè ðrár â ÷gëþ
ñòè ~è âïàþòь . ìí#mg êàìgíь . ãî
òwâú ëwâú . òîìv ïðîírðèâîìv æè
âîòv . òàöè ñvòь èæg ïðè âëàñògëgõú ïðg
ìgmþòь  íà âñ# ïîòðgár ãîä#÷g ¿ìú "
òàêè íîðîâr ãь. âîëêè è ãðàáьö# çî
âgòь . âî î¨ägæàõú wâ÷àõú . ¿ çìè"
áh ìväðhèøè âñhõú çâhðèè . ìíw
ãèìè ëvêàìè . òîãî ähë# íà ïîëzà
íè~ î¨ñvægíà ár . ~õèäíà çìè".
333

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

150

155

160

ëhòhèøè â ãàähõú . çîâgòь ñâèñòî
ìь " ìwðьñêvþ ìþðwív . ¿ ñïëhòà
~òь  ñ ígþ " ðàzvìhèòg " ¿æg ÷þæà"
ëîæà î¨ñêâgðí#òь " êàêîìv òè ãàäv
ïîáíè ñvòь . Пèmà ðráàìú íà ðîär
ðîzähëgíà . îâr ïhñêîìь êîðì#òь .
34 зв.
î¨âr êàëîìь. ¿íè¿ ìøèö#ìè ¿ è
írìь æèâîòîìь. ¿ ïîïwíîìь
âîäírìь " à èíèè òðàâàìè . íàè
áîëg ñàìè ñ# hä#òь " ëv÷èòь  ìàëh
ðráh . ìgíøþ ñîág ïwæðgòè . è áw
ëøà" òîþ ðráà ïwæðgòь . ¿ îáh â òî
" ÷ðhâî âíèägòà .

Примітки. 52. Перша літера в слові î¨ïògíöè зайва. 102. Тобто æьër (род. відм.
æьëъâg) «черепаха». 115. Останнє слово недописане (?); потрібно ìíwãè (?). 134.
Потрібно замість ñêwëêþ ‒ ñêwëьþ (?)

334

Галицько-Волинський літопис ХІІІ ст. за Іпатіївським списком…

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС ХІІІ СТ.
ЗА ІПАТІЇВСЬКИМ СПИСКОМ БЛИЗЬКО 1425 РОКУ
Входить до складу літописного зведення, скомпонованого на самому
початку ХІV ст. (допускається – в 1307 році), яке збереглося в двох основних
списках – Іпатіївському близько 1425 року (названо так за Іпатіївським
монастирем у російському м. Кострома, де його виявлено) та Хлєбниковському
ХVІ ст. (коломенський купець Хлєбников був власником манускрипту;
О. Пріцак уважає, що список зроблено в 1570-их роках в Острозькій академії).
Зведення містить «Повість временних літ» (див.), Київський (див.) та ГалицькоВолинський літописи. У Галицько-Волинському літописі йдеться про події у
відповідному князівстві та сусідніх землях і країнах. Пам’ятка складається з
двох частин – Галицького літопису (події 1201 – 1261 років) та Волинського
літопису (1202 – 1292 роки).
Уривки з Галицько-Волинського літопису наводимо за Іпатіївським списком
(він має заголовок «ëhîïèñgöь ðóñêèè») за науковим виданням (редактором
якого був видатний мовознавець акад. О. Шахматов), що побачило світ 1908
року в Санкт-Петербурзі і фотомеханічним способом повторене 1962 року (див.:
Полное собрание русских летописей. – Т. 2: Ипатьевская летопись. – М., 1962).
У ньому текст супроводжується різночитанням за Хлєбниковським (ХVІ ст.)
(далі Х.), Погодінським (ХVІІ ст.) та Єрмолаєвським (кін. ХVІІ – поч. ХVІІІ ст.)
списками. Оригінал Іпатіївського літопису (папір, 307 арк. в 10, напівустав, у
два стовпчики) зберігається в Бібліотеці Російської академії наук у СанктПетербурзі, шифр: 16.4.4.

5

10

15

Въ лh ≠s• j• ми. Приде Батыи
265
Кыевоу в силh т#жь||цh . многомь множьствомь силы своеи . и wкроужи гра . и
wстолпи си Татарьска" ю и бы гра во
wбдержаньи велицh . и бh Батыи оу города . и троци его wбьсhд#хоу гра . и не
бh слышати ^ гласа . скрипани" телhгъ е .
множества ревени" . вельблuдъ его . и рьжани" ^ гласа стадъ конь его . и бh исполнена земл# Роуска" ратны . "ша же в
ни Татарина именемь Товроулъ . и тъ исповhда имъ всю силоу ихъ . се б#хоу брать"
его силныи воеводы . Оурдю . и Баидаръ .
Бирюи Каиданъ . Бечакъ . и Меньго . и
Кююкь иже вратис# . оувhдавъ смрть кано335

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

20

25

30

35

40

45

50

воу . и бы каномь . не ^ родu же его . но бh
воевода его перьвыи . Собhд#и богатоуръ . и
Боуроунъдаии багатырь иже вз" Болгарьскоую землю . и Соуждальскоую . инhхъ бещисла воеводъ . ихже не исписахомъ зде .
постави же Баты порокы городоу подълh
вратъ Л#дьскь . тоу бо бhахоу . пришли
дебри . порокомъ же бес престани бьющимъ .
днь и нощь . выбиша стhны . и возиидоша
горожаны на избыть стhны . и тоу бhаше
видити ломъ копhины . и щетъ скhпание
стрhлы wмрачиша свhтъ побhжены . и Дмитрови раненоу бывшоу . взиидоша Татарh
на стhны и сhдоша того дне и нощи . гражанh же создаша пакы другии гра
wколо стое Бцh . наоутрh# же прɪдоша
на нh . и бы брань межи ими велика . людем же . оузбhгшимъ и на црквь . и
на комаръ црквны# и с товары своими . ^
т#гости повалишас# с ними стhны црквны# .
и при"ть бы гра сице воими Дмитрh# же
изведоша "звена и не оубиша его . моужьства ради его < В то же врем# . hхалъ
б#ше Данилъ Оугры королеви . и еще бо
б#шеть не слышалъ прихода поганыхъ Татаръ на Кыевъ . Батыю же вземшю гра
Кыевъ . и слышавшоу емоу w Данилh .
"ко Оугрhхъ есть . поиде самъ Володимероу и приде к горо . Колод#жьноу .
и постави порока . вɪ . и не може разбити
стhны . и начать перемолъвливати люди .
wни же послоушавше . злого свhта его .
передашас# . и сами избити быша . и приде
Каменцю Из#славлю вз#тъ # . видивъ же
Крем#нhць и градъ Даниловъ . "ко не воз265 зв.
можно при"ти емоу . и ^иде |/ | ^ нихъ .
и приде к Володироу . и вз# и копьемь . и изби и не щад# . тако же и гра
Галичь . иныи гра многы . имже нh чи336

Галицько-Волинський літопис ХІІІ ст. за Іпатіївським списком…

55

60

65

70

75

80

85

90

сла . Дмитрови же Кыевьскомоу тыс#цкомоу . Даниловоу . рекшоу Батыеви . мози стр#пати в землh сеи долго врем# ти еñть . на Оугры оуже поити . аще
ли встр#паеши земл# ти есть силна . сбероуть на т# . и не поуст#ть тебе в
землю свою . про то же ре емоу . види бо
землю гибноущоу Роускоую . ^ нечтваго .
Батыи же послоуша свh Дмитрова . иде
Оугры король жь Бhла и Каломанъ . срhто h на рhцh . Солонои . бившимс# имъ
полкомъ . бhжаща Оугре . и гнаша h Татарh до рhкh Доуна# . сто"ша по побhдh
три лh . преже того hхалъ бh . Данило кнзь .
ко королеви Оугры . хот# имhти с ни любовь сватьства . и не бы любови межи
има . и воротис# . ^ короë# . è приhха въ
Синеволодсько . во манастырь стьа Бца .
наоутре" же воставъ . видh множество
бhжащи . ^ безбожны Татаръ и воротис#
назадъ Оугры . не може áо проити Роуское земли . зане мало бh с нимь дроужины. и wставивъ сна своего Оугрhхъ . и
вьдасть и воу роуцh Галичаномъ . вhдаа . невhроствие ихъ . про то его не по#
с собою . иде изо Оугоръ во Л#хы на
Бардоуевъ и приде во Соудомирь . слыша w братh си w дhте . и w гн#гини
своеи . "êî вышли соуть из Роуское землh
в Л#хы . предъ безбожными Татары . и потосьноус# взискати ихъ . и wбрhте ихъ .
на рhцh рекомhи Полцh и возрадовашас# .
w совокоупленьи сво~мь . и жалишаси w
побhдh землh Роуское . и w вз#тьи гра .
^ иноплеменьникъ множьства . Данилови же
рекшоу . "ко не добро намъ . сто"ти сде .
близъ воюющи на иноплеменьникомъ . иде в
землю . во Wмазовськоую . ко Болеñлавоу . Кондратовоу снви . и вдасть емоу
кнзь Болеславъ . гра . Вышегородъ . и бы тоу
337

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

95

100

105

110

115

120

125

130

донедеже вhсть при" . "ко сошли соуть и землh Роуское . безбожнии . и возвратис# в
землю свою . и приде ко градоу . Дорогычиноу . и восхотh внити во гра . и вhстьно бы емоу . "ко не внидеши во гра . wномоу рекшоу . "ко се былъ гра нашь . и
wць наши . вы же не изволисте внити
вонь . и ^иде мысл# си . иже Бъ послhже ^мьстье ство||ри äержателю града
того . и вьдасть и в роуцh Данилоу . и
wбьновивы и созда црквь прекрасноу стое
Бци . и ре се градъ мои преже бо при#хъ
и копьемь . Данилови же со братомъ
пришешоу ко Берестью . и не возмогоста
ити в поле . смрада ра и множьства избhены . не бh бо на Володимhрh не wсталъ
живыи . цркви стои Бци исполнена троупь" .
иныа цркви наполнены быша . троубь" и
телесъ мртвы . потом же . Михаилъ . иде ^
оу" своего . на Володимhроъ . сномъ свои и
^тоуда иде Пиньскоу . Ростислав же Володимhричь . приде к Данилоу во
Холмъ . wдержалъ бо бhаше Бъ . ^ безбожны Татаръ . Ростислав же показа правдоу
свою . "ко не есть во свhтh . с Михаиломъ .
Михаилъ же не показа правды воз добродhанье . Данилоу же и Василкоу . но проиде . землю его и и пославъ . посла иде въ
Киевъ . и жив#ше подъ Киевомъ во wстровh . а снъ его иде в Черниговъ . Ростиславъ . вышедшоу же Лвови изъ Оугоръ . с
бо"ры Галичкыми и приhха во Водавоу .
ко wцю сї . и радъ бы емоу wць . бо"ре же
Галичьстии Данила кн#земь собh называхоу . а самh всю землю держахоу . Доброслав же вокн#жилъс# бh . и Соудьичь поповъ вноукъ . и граб#ше всю землю . и въше
во Бакотоу . все Понизье при# . безъ кн#жа
повелени" . Григорьи же Васильевичь .
собh ãорноую страноу Перемышльскоую
338

Галицько-Волинський літопис ХІІІ ст. за Іпатіївським списком…

135

140

145

150

155

160

165

170

мышл#ше wдержати . и бь м#тежь великъ
в землh и грабежь . ^ ни . Данилъ же оувhдавъ . посла ßкова столника своего . с великою жалостью . ко Доброславоу гл# к
нимь . кн#зь вашь аз есмь . повелени" моего
не творите çемлю грабите . Черниговьски бо"ръ íе велhх ти . Доброславе приимати . нъ дати волости Галичкимъ . а Коломыискюю солъ ^лоучите на м# . wномоу же рекшоу . да боудеть тако во тъ
же часъ . ßковоу сhд#щоу оу него приидоста
Лазорь Домажирець и Иворъ . Молибожичь .
два безаконьника . ^ племени смердь# .
и поклонистас# емоу до землh . ßковоу
же оудивившоус# . и прашавшоу вины . про
что поклонистас# . Доброславоу же рекшоу .
вдахъ има Коломыю ßковоу же рекшоу
266 зв.
емоу . || како можеши бес повелени" кн#жа
^дати ю сима . "ко величии кн#зи держать сию Коломыю на роздавание wроужьникомъ си бо еста недостоина . ни Вотьнина
держати . wн же оусмh"вьс# ре . то что
могоу же глати . ßковъ же приехавъ вс#
си сказа . кн#çю Данилови . Данилъ же скорб#ше . и мол#шес# Боу w wчинh своеи .
"ко нечтвымъ симъ держати ю и wбладати
ею и малоу же времени миноувшоу присла
Доброславъ . на Григор# река "ко невhренъ ти есть . противл#шеñ# емоу . а самъ
хот#ше всю землю wдержати . свадивьшес#
сами . и приhхаша с великою гордынею . едоучю Доброславоу во wдинои сорочьцh .
горд#щоу ни на землю смотр#щю . Галичаном же текоущимъ оу стремлени его . Данилови же вид#щоу и Василкови гордость
его . болшоую враждоу на нь воздвигоуста .

Примітки. 4. У Х. – сила татарскаа. 6. Пізніше дописано w перед троци, тобто
правильно wтроци. 17. У Х. – багатыръ. 22. Слово л#дьскь так у рукопису. 25. У Х. –
на избиты. 26. У Х. – щитом скепане. 34. У Х. на комары црквъныа. 39. У Х. – після
339

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

Данилъ маємо во. 43. Після "ко в рукописі над рядком въ. 52. У слові Володироу буква м
дописана пізніше. 56–57. Над рядком над мози приписано не. У Х. – не мози мешкати в
земли. 63. Після иде над рядком надписано во. 69. Після слова королеви над рядком
написано во. 72. У Х. – синеводско. 75. Після слова назадъ в оригіналі надписано во.
77. Після своего над рядком надписано во. 82. У слові гнuгини початкова г виправлена
на к іншим чорнилом. 88. Слово віз#тьи – так у рукописі. 92. У Х.а – мазовецкую.
112. Друге від кінця слово так у рукописі. Пор., у Х. – трупіа. 142. У слові волости
кінцева буква в оригіналі виправлена з ь. 143. Так у рукописі – солъ. У Х. –
коломыискоую соль. 153. У слові величии буква ч в оригіналі перероблена на ц. 167. У
слові смотр#щю в оригіналі буква # перероблена з а, а кінцева ю – із е.

5

10

15

20

25

276 зв.
В лh . ≠s . j . kã . Присла папа послы
чтны нос#ùе вhнhць . и скыпетрь . и
короуноу еже нареть . королевьськыи санъ . рекыи сноу приими ^ насъ . вhнhчь королевьства . древле бо того прислалъ к немоу .
пискоупа . Береньского . и Камецького .
река емоу . и приими вhнhць королевьства . wн же в то врåм# . не при"лъ бh . рhка рать Татарьска" не престаеть . злh
277
живоущи с на . || то како могоу при"ти вhнhць бес помощи твоеи . Wпиза же .
приде вhнhць нос# wбhщева"с# . "ко помощь имhти ти ^ ïапы . wномоу же wдинако
не хот#щоу . и оубhди его мти его . и Болеславъ . и Семовитъ и бо"ре Л#äьскыh . рекоуще да бы пр"лъ бы вhнhць . а мы
есмь на помощь . противоу поганымъ . wнъ
же вhнhць ^ Ба при" . ^ цркве стхъ апостолъ . и ^ стола стго Птра . и ^ wца
своего папы Некhнти" . и ^ вси епповъ
своихъ . Некентии бо кльн#ше тhхъ . хоул#щимъ вhðоу Грhцкоую . правовhрноую . и
хот#щоу емоу . сборъ творити . w правои
вhрh . w воединеньи црькви Данило же
при" . ^ Ба вhнhць . в городh . Дорогычинh . идоущоу емоу на воиноу со снмь
Лвомь . и со Сомовитомъ кн#земь Л#дь скымь братъ бо емоу . воротис# . бh бо
340

Галицько-Волинський літопис ХІІІ ст. за Іпатіївським списком…

30

35

40

45

50

55

60

"зва ¬моу на нозh . и посла воh своh . со
братомъ всh . королеви же Данилоу ю пришешоу на землю . ßтв#зьскоую . и воевавшоу .
Левъ же оувhдавъ . "ко Стhикинтъ в лhсh
wсhклъс# есть . и с ними ßтв"зh . и
гна на нь . поима люди . и приде к осhкоу .
ßтвеземь вытекшимъ на нь изо wсhка
соущии же с нимь . сноузници возбhгоша .
Лвови же сосhдшоу с кон# wдиномоу . и
бьющюс# с ними крhпко видившимъ же имъ
"ко Левь wäинъ бь~тьс# с ними . навратишас# малии на помощь емоу . Лвови же
оубодшемоу соулицю свою въ щитъ его . и не
могоущu емоу тоулити Левь Стекыит#
мечемь . оубии . и бра его прободе мечемь . wни же погибоша . wн же гон#ше "
пhшь . и wни же на конихъ гоí#ще побивахоуть " . и бод#хоуть "§ Данилоу
же королеви . ставшоу в домоу . Стhкинтовh
принесе в немоу Левъ wроужье . Стhкинтовъ
и брата его и wбличи побhдоу свою . wцю же
его королеви в радости бавши велицhи . w
моужьствh . и дерзости сна своего . Коматови
же приhхавшоу ^ ßтв#çь . wбhщевающимс# имъ в работh быти Л#хом же исполнившимс# çависти и льсти . наченшимъ при"ти
поганымъ . се же оувhдавь Данило король .
повелh воеватити . землю ßтв#жьскоую .
и домъ Стhкинтовъ . всь погоубленъ
бы . еже и донынh поусто . стоить . Дани277 зв.
лоу же королеви . || идоущоу емоу . по езероу и видh при березh . горо красноу .
и градъ бывш на неи . преже именемь
Раи . ^тоуда же приде в домъ свои <

Примітки. 4. У рукописі в слові вhнhчь буква ч виправлена в ц іншим чорнилом.
16. Так у рукописі ‒ пр"лъ. Пор. у Х. – пріалъ. 42. Слова не могоущu емоу в оригіналі
виправлені з могоущомоу. Видавці літопису вважають, що переписувач написав Левь
Стекыит# мечемь" оуби, не зрозумівши текст, замість лєвь стекыи тя мечемь" оуби и.
341

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

43. У Х. – брата. 48. У Х. – ороужіе стекынтово. 56. Слово воеватити написане так в
оригіналі. 57. Пор. у Х. – стикентов весь. 60. Пор. у Х. – гороу красноу.

5

10

15

20

25

30

35

Въ лh. ≠s . j . пи . По смрти же великаго кн#з# . Болеслава . не бы кто кн#жа в
Л#дьскои земли . зане не бь îу него сна .
и восхотh собh Левъ землh . но бо"рh б#хоуть силнии . не даша емоу землh б#шеть бо оу Болеслава сыновhць . е. Сомовитовича . в . Кондратъ же Болеславъ а
Казимиричи трие . Лестько Земомыслъ . Володиславъ . бо"рh же . Л#дьсцhи . избраша
собh wдиного ^ них Лестъка . и посадиша
и во Краковh . на столh Болеславли . и поча
кн#жи Льстко . Посем же Левъ âосхотh
собh части (собh) в землh Л#дьскои .
города на Въкраини . еха к Ногаеви wканьномоу прокл#томоу . помочи собh прос# . оу
него на Л#хы . wнъ же да емоу помочь wканьнаго Кончака . и Козh" . и Коубатана . зимh
же приспhвши . и тако поидоша . Левъ радъ
поиде с Татары и со снмъ своимъ Юрьемь . ||
293
а Мьстиславъ и Володимеръ снъ Мьстиславль
Данило . и поидоша неволею Татарьскою . и
тако поидоша вси . ко Соудомирю . и пришедше к Соудомирю . и поидоша на wноу стороноу . рhкы Вислы . тоу же и переидоша
рhкоу . по ледови подъ самимъ городомъ .
первое переиде Левъ своимъ (своимъ)
полкомъ . и снмъ своимъ . Юрьемь . и по немь
Мьстиславъ . и снъ емоу Данило . таже по ни .
Татарове . и тако перешедша сташа wколо
города сто"вше же малъ ча не биша . посем
же поиде Лево . своими полкы . со силою
великою . ко Кропивници . с гордостью великою . хот# ити ко Кравоу . Володимеръ
же бh назадh сто" оу города свои полкомъ .
и начаша емоу повhдати . wсhкъ во лhсh .
полнъ люди и товара . не взиманъ бо бh никоторою же ратью . зане твердъ б#ше вел342

Галицько-Волинський літопис ХІІІ ст. за Іпатіївським списком…

40

45

50

ми . Володимhръ же ^ð#ди к немоу люди добрыи и Кафилата . с ними же Селезенца .
бы же пришедшимъ имъ . ко wсhкови и бишас# с ними Л#ховh крhпко wдва могоша и
вз#ти с великимь пото и поимаша в немь
мноство людии и товара . "коже передh
писахо w Лвh и бы же идоущоу емоу
полкы своими . и начаша росходитис# воеватъ . Бъ оучини надъ нимъ волю свою . оубиша бо Л#ховh . ^ полкоу его . многы бо"ры
и слоуги добрhh . и Татаръ часть оубиша .
и тако возвратис# Ëевъ назадъ . с великымь
бещестьемь .

Примітки. 12. Слово кн#жи – так у рукописі. 13. Слово, подане тут у дужках
(собh), – в рукописі зіскоблене й закреслене. 14. Пор. у Х. – оукраинh. 26. Слово, подане
тут у дужках (своимъ), – в рукописі зіскоблене й закреслене. 43. В оригіналі над
частиною слова мноство дописано жь. 48. Словоформа добрhh – так у рукописі.

5

10

15

20

299
Володимеръ же повелh писцю своемоу . Федорцю . писать грамоты<
(Преставлени~) . кн#з# Володимер# роукописаніе<
Во им# Wца и Сна и Стго Дха . молитвами. стыа Бца . и при двца Мрь" . и стхъ
агглъ . се "зъ . кн#зь Володимерь . снъ Василковъ . вноукъ Романовъ . даю землю свою
всю и городы по своемь животh . братоу своемоу Мьстиславоу . и столныи свои городъ
Володимиръ . дроугоую же грамотоу напсахъ .
братоу своемоу такоую же . хочю и еще и
кн#гинh своеи псати грамоутоу такоую
же< Въ им# Wца и и Сна и Стго Дха
млтвами стыа . Бца . и придвца Мрь" .
стхъ агглъ . Се "зъ . кн#зь Володимhръ
снъ Василковъ . вноукъ Романовъ . пишоу грамотоу . далъ есмь кн#гинh своеи . по своемь
животh . городъ свои Кобрынь . и с людми
и з данью . како при мнh да"ли тако и
по мнh . ать дають кн#гинh моеи . иже
далъ есмь . еи село свое Городелъ . и
343

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

25

30

35

40

45

50

55

60

с мыто а людье како то на м# страдалh тако и на кн#гиню мою . по моемь
животh . аже боудеть кн#çю городъ роубити .
ини к городоу а поборомъ . и тотарьщиною . ко кн#зю . а Садовое еи Сомино
же далъ есмь кн#гинh свое . и манастырь
свои Аплы же создахи и своею силою .
а село есмь коупилъ . Березовичh . оу Рьевича оу Давыдовича . Фодорка . а далъ
есмь на немь . н . гривенъ коунъ а . е.
локотъ . скорлата . да бронh дощатые .
а тое далъ есмь ко Аплмъ же . а кн#гини моа . по моемь животh . wже восхочеть в черничh ïоити поидеть . аже не
восхочеть ити . а како еи любо . мнh не
299 зв.
воставши смо||трить что кто иметь чинити . по моемь животh . посем же посла Володимhрь ко братоу тако река . бра мои
Мьстиславе . цhлоуи ко мнh . хртъ на томъ .
како ти не ^"ти . ничего ^w кн#гини
моеи . по моемь животh . что есмь еи далъ .
и ^ сего дhтища . ^ Из#славы же . не
^дать еh неволею ни за кого же . но кдh
боудеть кн#гинh моеи любо . тоутоть ю
дати . Мьстиславъ же ре гне рчи брате .
не даи ми Бъ того wже бы мнh ^"ти
что по твоемь животh . оу твоеи кн#гинh и
оу сего дhтища . но даи ми Бъ имhти свою
"тровь . аки достоиноую мтрь собh и чтити . а про се . дhт# wже с#ко молвишь .
абы ю . Бъ того довелъ . даи ми ю Бъ . ^дати
аки свою дщерь . родимоую . и на томъ
кртъ челова . се же с# дh"шеть Федоровы не . взем же р#дъ . с братомь . поhха до
Володимhр# . и приhõа Володимhрь . hха
во ппью ко стh Бци . и созва бо"ры
Володимhрьскы" . бра своего . и мhстичh
Роусци и Нhмцh . и повелh передо всими чести грамотоу братноу w даньи зем344

Галицько-Волинський літопис ХІІІ ст. за Іпатіївським списком…

65

70

75

80

85

90

95

100

лh и всh городовъ . и столного города Володимhр# . и слышаша вси ^ мала и до велика . еппъ же Володимерьскии Євьсhгнhи .
и блгослови Мьстислава кртмъ воздвизалнымъ . на кн#жение Володимhðьское . хот#шеть бо уоже кн#жити в Володимhрh .
но братъ емоу не да . тако река моглъ . wльны по моемь животh кн#жити . Мьстислав
же пребывъ неколько днии . оу Володимhри hха во свои городы . в Лоуческъ и в
Доубенъ . и во иныи городы . ихже не писахъ .
Володимhръ же приhха из Раю . в Любомлю .
тоу же и лежаше всю зимоу . в болести .
своеи . росыла" слоуги своh на ловы . б#шеть бо и самъ ловечь . добръ хороборъ .
николи же ко вепреви и ни к медвhдеве
не ждаше слоугъ свои . а быша емоу помогли .
скоро самъ оубиваше вс#ки звhрь . тhм
же и прослоулъ б#шеть во всеи землh
понеже далъ б#шеть емоу Бъ вазнь . не
токмо и на wдиныхъ ловехъ . но и во
всемь . за его добро и правдоу . но мы на
предлежащее возвратимс# . наставшоу же лhтоу . и оуслыша Конъдратъ кн#зь Сомовитовичь . братъ Володимhровъ . wже далъ
землю свою всю . и городы присла к Володимhрю . посолъ свои . река тако . гне братъ
300
мои ты же ми былъ во wца мhсто . || како
м# еси держалъ . подъ своею роукоую своею
млтью . тобою есмь господине кн#жилъ и городы своh держалъ . и братьи своеи ^"лъс#
есмь грозенъ былъ . а нынh господине не
слышалъ есмь . wже еси далъ землю свою
всю и городы братоу своемоу Мьстиславоу .
а надhюс# на Бъ и на т# . абы тъ г‹нъ
мои послалъ свои посолъ с моимъ посломъ ко братоу своемоу Мьстиславоу .
абы м# гне со твоею млтью при"лъ . братъ
твои . подъ свою роукоу . и сто"лъ бы за м#
во мою wбидоу . коко ты гнъ мои сто"лъ
345

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

за мною во мою wбидоу . Володимеръ же
посла ко братоу своемоу . Мьстиславоу тако
река .
Примітки. 2. У слові Федорцю буква ф перероблена з х. У Х. – ходорцю. 3. Слово
Преставлени~ в рукописі зіскоблене й закреслене. 22. У Х. – село городло. 30–31. У Х. –
оу юрьевича. 31. У слові Фодорка буква ф виправлена в оригіналі з х. Пор. у Х. – в
ходорка. 32. У слові коунъ сам писець виправив початкову літеру з г. 33. У слові
скорлата букви ск перероблені із ш, а буква о з а (було шарлата). У Х. – шарлатоу.
33. Пор. у Х. – брынh. 36. У слові черничh в оригіналі перше ч написане по
зіскобленому, а друге виправлене з ц. 42. Так у публікації – ^w. 47. У слові рчи в
оригіналі буква ч виправлена на ц. 55. В оригіналі у слові челова літера ч виправлена на
ц. У слові дh"шеть буква ш виправлена з ло. 70–71. У слові Володимhри остання буква
и перероблена з а. 76. В оригіналі у слові ловечь буква ч виправлена на ц. 77. Пор. у Х. –
медведеви. 81. Пор. у Х. – васнь. 88. Пор. у Х. – брате. 90. Словоформа роукоую – так у
рукописі. 96. Слово т# в оригіналі перероблене з твое. Слово тъ замість ты – так в
оригіналі. Пор. у Х. – ты. 101. Слово коко – так у рукописі. Пор. у Х. – како.

346

«Слово про погибіль Руської землі» ХІІІ ст…

«СЛОВО ПРО ПОГИБІЛЬ РУСЬКОЇ ЗЕМЛІ»
ХІІІ СТ. ЗА СПИСКОМ ХV СТ.
Це, очевидно, уривок із твору, який був написаний у зв’язку з нашестям орд
Батия на Русь. Пам’ятка збереглася завдяки тому, що її використано як вступ до
першої редакції «Житія Олександра Невського». Хто, коли і де написав «Слово
про погибіль Руської землі», не встановлено. Про ці речі висловлено різні
міркування (див.: Словарь книжников и книжности Древней Руси: ХІ – первая
половина ІV в. – Л., 1987. – С. 433). Найімовірніше, автор жив у ХІІІ ст.,
походив із півдня Русі: він описує межі держави, наче перебуваючи в Києві або
Галичі, виразно натякає на міждержавні та міжетнічні стосунки на заході та
північному заході Східної Славії в ХІІІ ст. На південноруське походження
автора вказують і особливості лексики твору. В кінці уривку згадуються князі
Ярослав Всеволодович та його брат Юрій – князь володимирський (на півночі).
Ярослав-Федір Всеволодович (1191 – 1246) – князь володимиро-суздальський –
кілька разів займав київський великокнязівський престол. Востаннє – з
1243 року, коли хан Батий затвердив його князем усієї Русі, включаючи
Київське князівство, до своєї смерті. У Києві Ярослав посадив свого боярина
Дмитра Єйковича.
Твір звучить елегійно; можливо, це був вступ до некролога-похвали князеві
Ярославу Всеволодовичу. За стилем дуже нагадує твори Серапіона –
письменника ХІІІ ст. Пам’ятка відома в двох списках (див.: Gorlin M. Le dit de la
ruine de la Terre Russe et la mort du grand-prince Jaroslav // Revue des études
slaves. – T. 23. – 1947. – Fas. 1–4; Бегунов Ю. К. Памятник русской литературы
ХІІІ века «Слово о погибели Русской земли». – М., Л., 1965. – С. 154–156). На
жаль, в обох повторюються майже одні й ті ж помилки.
Список ХV ст., який публікуємо, зберігається в Державному архіві
Псковської області Російської Федерації, із зібрань Псковсько-Печерського
монастиря, фонд 449. – № 60. Виданий як факсиміле в книжці «Кто с мечом:
Три произведения древнерусской литературы ХІІІ – ХV веков» (М., 1973. –
С. 14–16, арк. 273 зв. – 274 зв. рукопису). Факсиміле не дуже чітке, тому текст
метаграфується без нелітерних надрядкових знаків, крім, звичайно, титл).

5

243 зв.
ñëîâî w ïîãèágëè ðîóêû" çgëè wî ñìg
ðòè âgëèêî êí#ç# "ðîñëàâà:
Î ñâhòëî ñâhòëà" è qêðàñíî qêðà
øgíà çgìë# ðuñьêà" è ìíîãûìè êðàñî
òàìè qäèâëgíà gñè. îçgðû ìíîãûìè
qäèâëgíà gñè ðhêàìè è êëàä#çьìè
ìhñòî÷òьíûìè ãîðàìè êðqòû
ìè õîëìè âûñîêûìè äqáðàâîìè
347

Історія української мови. Хрестоматія Х – ХІІІ ст.

10

15

20

25

30

35

40

45

÷òûìè ïîëьìè äèâíûìè çâhðь
ìè ðàçëû÷íûìè ïòèöàìè ágmèñëg
íûìè. ãîðîäû âgëèêûìè. ñgëû äè
âíûìè âèíîãðàäû wáèògëíûìè.
äîìû ö͡ðêьíûìè • êí#çь†ìè ãðî
çíûìè • áî"ðû ÷òíûìè âgëьìî
æàìè ìíîãàìè • âñgãî gñè èñïîëь
ígíà çgìë# ðqñêà" î ïðàâàâhðь
íà" âhðà õðòè"íьñêà" ^ñgëh äî
qãîðú • è äî ë#õîâú äî ÷àõîâú ^ ÷àõî
244
äî "òâ#çè è ^ "òâ#çè äî ëèòâû äî íg
ìgöь ^ íhìgöь äî êîðhëû . ^ êîðhëû
äî qñòьþãà ãäh òàìî á#õq òîèìèöè
ïîãàíèè è çà äûøþ÷èìú ìîðgìú ^ ìî
ð# äî áîëãàðь äî áqðòàñú ^
áqðòàñú äî ÷gðìèñú ^ ÷gðìèñú äî ìî
ðúäâè òî âñg ïîêîðgíî áûëî áЃãîìú
êðòè"íьñêîìu "çûêq ïîãàíьñêû"
ñòðàíû • âgëèêîìu êíçþ âñgâîëîäu
îöþ gãî þðьþ êíçþ êûgâьñêîìq äh
äu gãî âîëîìgðu . è ìàíàõu êîòîðûìú
òî ïîëîâîöè ñâî" íîøàõu â êî
ëûáhëè • à ëèòâà èç áîëîòà íà ñâhòú •
íg âûíèêûâàõu à qãðû òâgðä#õq•
êàìgíûè ãîðîäû ægëhçíûìè âîðîòû
àáû íà íè âgëèêûè âîëîìgðú òàìî íg âь
ñhõàëú. à íhìöè ðàäîâàõq ñ# äàëg÷g áq
äq÷g. çà ñèíèìú ìîðgìú áqðòàñè•
÷gðgìèñè • â#äà è ìîðúäâà áîðòьíè÷à
õq íà êíЃç# âgëèêî âîëîäèìgðà è æþðú
ìàíqèëú öðgãîðîñêûè wïàñú èìh"
ïîíg è âgëèêû" äàðû ïîñûëàøà ê íg
ìq àáû ïîä íèìú Âgëèêûè Êíçь Âî
244 зв.
ëîäèìgðú öð#ãîðîäà íg âç# • А â òû äíè áîëh
çíь êðòè"íî ^ âgëèêà ßðîñëàâà è äî âîëî
äèìgðà• è äî íûí#øí# "ðîñëàâà è äî áðà
òà g þðь" êíç# âîëîäèìgðьñêà.

Примітки. 1. У п’ятому слові після g буква дуже схожа на í з високо поставленою
товстою перекладиною. Очевидно, писець помилково почав писати букву è, яку
виправив на ë. У кінцевій частині рядка спочатку явно написано літеру w з
348

«Слово про погибіль Руської землі» ХІІІ ст…

надрядковими дужечками, але згодом верхні кінці її з’єднано горизонтальною лінією, а
над рядком вміщено маленьку букву î. Фактично сполуку è w ñìgðòè виправлено на è ïî
ñìgðòè. М. К. Гудзій (у: Хрестоматия по древней русской литературе. – Изд. 8-ое. –
М., 1973. – С. 156) читає: Слово о погибели рускыя земли. О смерти великого князя
Ярослава, а Ю. К. Бегунов (у: Памятник русской литературы ХІІІ века «Слово о
погибели Русской земли». – М.; Л., 1965. – С. 154.) – Сëîâî w ïîãèágëè Рqñêû" çgìëè è
ïî ñìgðòè âgëèêîã(î) êí#ç# ßðîñëàâà. 8. Мабуть, äqáðàâîìè написано замість
äqáðîâàìè. 9. Перше слово треба, очевидно, читати ÷àñòûìè. 16–17. Напевно, треба
ïðàâîâhðьíà". 18. Тобто до ÷gõîâú. 29. Замість ìàíàõu треба ìîíîìàõu. 30. Потрібно
ïîëîâьöè. 30. В обох списках читається íîøàõu. Гадаємо, видавці й коментатори
пам’ятки виправляють слушно на ïîëîøàõu. Пор. у Галицько-Волинському літописі:
«наследивши путь wца своего великаго Романа. иже бh изоwстри с# на поганы". "ка
левъ. имже Половци дhти страшахоу» (див.: Полное собрание русских летописей. – Т.
2: Ипатьевская летопись. – СПб., 1908. – С. 813).

349

Наукове видання

Василь Німчук
ХРЕСТОМАТІЯ
З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Х – ХІІІ ст.
Верстка та оригінал-макет
Жанни Ганько
Комп’ютерний набір
Галини Волинець
Просимо про помічені помилки та недогляди повідомляти автора за
адресою: Київ, 1, вул.Грушевського, 4, Інститут української мови,
Німчукові В.В. nimchuk.v@gmail.com
Формат ???
Папір ???. Друк ???.
Ум. друк. арк. ??? Обл. вид. арк. ???
Наклад ??? примірників
Віддруковано з готових оригінал-макетів
у комунальному книжково-газетному видавництві «Полісся».
10008, м. Житомир, вул. Шевченка, 18а
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру:
???
</doc>
<doc id="file31952920" filename="Kornii︠e︡nko - 2010 - Korpus hrafiti Sofiï Kyïvsʹkoï (XI - pochatok XVII.pdf" parent_folder="upload" FT="Published corpus">
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМ. М.С. ГРУШЕВСЬКОГО
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК “ДАВНІЙ ГАЛИЧ”

ВЯЧЕСЛАВ КОРНІЄНКО

Е П І Г РА Ф І К А
С А К РА Л Ь Н И Х
ПАМ’ЯТОК
ГА Л И Ч А
(ХІІ–ХІХ ст.)

Галич – 2017

УДК 930.2:003.071]:27(477-86)"11/18"
ББК 63.2+86.372-505
К67

К67

Вячеслав Корнієнко
Епіграфіка сакральних пам’яток Галича (ХІІ–ХІХ ст.). – Галич, 2017. – 448 с.; іл.

ISBN 978-966-2377-01-9

Монографія присвячена публікації інскульптів, графіті та дипінті ХІІ–ХІХ ст., що збереглись
на стінах культових споруд давнього Галича: Успенської церкви XVI ст. (с. Крилос), Василівської
каплиці XVI–XVII ст. (с. Крилос), церкви Різдва Христового XIV ст. (м. Галич) та церкви
св. Пантелеймона ХІІ ст. (с. Шевченкове). Епіграфічні пам’ятки публікуються з відповідними
коментарями, детальним розбором текстів та визначенням хронології. До тексту додані таблиці
ілюстрацій, а також необхідні покажчики, що дозволять легко віднайти необхідний матеріал на
сторінках книги.

УДК 930.2:003.071]:27(477-86)"11/18"
ББК 63.2+86.372-505

Рецензенти:
доктор історичних наук Олександр Борисович Головко
доктор історичних наук Георгій Володимирович Папакін
кандидат історичних наук Інна Леонідівна Калечиц

Затверджено до друку Вченою радою Інституту української археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України (протокол № 10 від 08.12.2016)

ISBN 978-966-2377-01-9

© В.В. Корнієнко, 2017
© Інститут української археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України, 2017
© Національний заповідник “Давній Галич”, 2017

ПЕРЕДМОВА
Серед багатьох видів історичних джерел, особливо тих, що стосуються середньовічних і ранньомодерних часів України взагалі та Галича зокрема, чільне місце
належить епіграфічним пам’яткам, що обумовлено недостатньою кількістю збережених писемних пам’яток тих часів. Проте суттєвою перешкодою на шляху залучення
цієї інформації для історичних студій стає епізодичний характер публікації епіграфічних пам’яток, їх розпорошеність по різних виданнях та, здебільшого, ілюстративний характер введених у науковий обіг матеріалів. Виходом з такої ситуації покликана
стати публікація максимально повного корпусу інскульптів, графіті та дипінті, що надасть до рук дослідників необхідний масив інформації, залучення якого в подальшому
сприятиме поглибленому вивченню давнього минулого нашої держави.
Стосовно епіграфічних пам’яток давнього Галича, то їх наукове дослідження
триває вже понад сто років. Першим вченим, який серйозно підійшов до їх вивчення,
був відомий історик та мистецтвознавець Йосип Пеленський, який на початку ХХ ст.
у присвяченій історії давньої княжої столиці книзі спробував зібрати усі доступні на
той час історичні джерела, в тому числі й епіграфічні, переважна більшість яких перебувала на стінах церкви св. Пантелеймона1. Цінність праці Пеленського полягає не
тільки у становленні наукових принципів досліджень епіграфічних пам’яток, але й у
тому, що низка опублікованих ним матеріалів до нашого часу не збереглась. У подальшому інтерес до епіграфіки Галича не згаснув, декілька нововиявлених графіті та уточнене прочитання вже відомих науці написів церкви св. Пантелеймона були опубліковані
в роботах О. Халпахчяна2, В. Вуйцика3 та Т. Рождественської4. З останніх робіт, де здійснено загальний огляд епіграфічних пам’яток храму, варто відзначити працю В. Дідуха5.
Проте опублікований дослідниками матеріал значно поступався загальній кількості наявних на стінах культових споруд Галича графіті, розташованих, до того ж, на їх фасадах, а, отже, повністю відкритих впливу ерозії під дією атмосферних опадів та сезонних
коливань температури, що суттєво позначились на брилах пісковику, з яких зведені будівлі. Тому фіксація та публікація повного корпусу галицьких епіграфічних пам’яток
стала не тільки пріоритетним завданням історичної науки, але й першочерговим завданням пам’яткоохоронної функції Національного заповідника “Давній Галич”. З огляду на ці обставини, мене у 2014 р.6 було запрошено для дослідницьких робіт і
______________________________________________________

J. Pełeński, Halicz w dziejach sztuki średniowiecznej na podstawie badań archeologicznych i źródeł archiwalnych,
Kraków 1914, s. 31–43.
О.Х. Халпахчьян, Культурные связи Древней Руси и Армении, Проблемы истории архитектуры народов СССР:
Сборник научных трудов 2 (1975) 19–20, рис. 9.
3
В. Вуйцик, Графіті ХІІ–XV століть церкви святого Пантелеймона в Галичі, Записки Наукового товариства
імені Тараса Шевченка 231: Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін (1996) 189–194. Окрім
того, В. Вуйцик опублікував напис на кам’яному блоці, що походить зі знахідок на Крилоській горі: В. Вуйцик,
Різьблений камінь ХІІ ст. з Галицького дитинця, Вісник інституту “Укрзахідпроектреставрація” 14: Володимир
Вуйцик. Вибрані праці. До 70-річчя від дня народження (2004) 286–289.
4
Т.В. Рождественская, Древнерусские надписи на стенах храмов: новые источники ХІ–XV вв., Санкт-Петербург
1992, с. 124–134; О.М. Иоаниссян, Т.В. Рождественская, Надпись с именами Мстислава и Игната на стене церкви
св. Пантелеймона в Галиче в контексте политических событий конца ХІІ века, Труды Государственного Эрмитажа
46 (2009) 198–218.
5
В. Дідух, Пантелеймонівський храм – перлина білокам’яного зодчества, Пам’ятки України: історія та культура
6 (червень, 2013) 28–29.
6
Уточнення прочитання низки графіті безпосередньо в Галичі здійснювалось мною також під час короткотермінових візитів до Галича у 2014 та 2016 рр.
1

2

3

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

підготовки до публікації повного корпусу епіграфічних пам’яток Галича, спершу тільки
церкви св. Пантелеймона; згодом “географія” досліджень була поширена на інші архітектурні споруди міста – Успенську церкву та каплицю св. Василя у Крилосі та церкву
Різдва Богородиці у Галичі. Завдяки високому рівню організаційного забезпечення дослідницьких робіт адміністрацією Заповідника та щиру допомогу його співробітників, за
що хотілося б висловити велику подяку всім їх учасниками, вдалося здійснити фіксацію
всіх наявних на стінах храмів епіграфічних пам’яток7 та підготувати до друку цю книгу.
Самі дослідження проводились по напрацьованій мною та апробованій на київських пам’ятках методиці, особливості якої мною вже детально висвітлені8, тому у
книзі я назву тільки основні моменти її застосування на архітектурних пам’ятках Галича. Одним з головних та засадничих принципів роботи я вважаю необхідність введення до наукового обігу абсолютно всіх давніх епіграфічних пам’яток, які знаходяться
на стінах споруди, адже навіть збережені у вигляді невеликого фрагмента, вони все
ж є цінним історичним джерелом. Відповідно, в роботі я дотримуюсь позицій суцільного комплексного обстеження поверхні стін, що і дозволяє виявити збережені тут
дипінті та графіті. Для цього стіна умовно розбивається на більші за обсягом ділянки
(для церков Галича, як правило, це простір між виступами стін), а кожна з них – на
квадрати, поверхня якого сантиметр за сантиметром ретельно вивчається для встановлення загальної кількості та меж епіграфічних пам’яток. Їх координати на площині
стіни по вертикалі визначаються від рівня ґрунту під ним, а по горизонталі – від обмежуючої її вертикальної ділянки, такої як кут чи ребро. У подальшому кожне графіті
чи дипінті фотографується при бічному освітленні, причому в умовах Галича, де більшість з них знаходиться на фасадних стінах, цей етап роботи здійснювався або в той
час, коли сонце висвітлювало прорізи під необхідним кутом, або у сутінках за допомогою бічного електричного освітлення. Під час фотографування до стіни прикріплювалась двохсантиметрова стрічка, яка слугує масштабною сіткою. Після цього
виготовлялась фотографія кожної епіграфічної пам’ятки, по якій виконувалась прорисовка – наводились контури прорізів. Особливості застосовуваної мною методики
полягають у виконанні цього етапу роботи не в кабінетних умовах, а безпосередньо
біля досліджуваного напису та малюнку, що дозволяє одразу встановити, які їх складові є дійсно прорізами, а які є просто механічними пошкодженнями. І лише після
цього етапу в кабінетних умовах виконується чистова прорисовка контурів прорізів
шляхом накладання на фотографію чистого аркушу паперу та перенесення на нього
ліній прорізів на столі з підсвіткою. Останнім етапом роботи є складання опису епіграфічної пам’ятки, куди заносяться основні відомості про неї. Два останні етапи,
що займають доволі багато часу, здійснювались мною вже у Києві.
Виявлені на одній досліджуваній ділянці епіграфічні пам’ятки об’єднуються в
підрозділи у межах розділу, присвяченого їх публікації на стінах окремих архітектурних споруд або на окремих деталях (наприклад, кам’яні блоки, виявлені під час досліджень). На початку кожного розділу та підрозділу наводиться інформація щодо
особливостей досліджуваних поверхонь, стан збереження поверхні стін, загальну
кількість та номери наявних епіграфічних пам’яток. А в межах окремого підрозділу
______________________________________________________
7
Стіни архітектурних споруд досліджувались на висоту бл. 5 м від поверхні сучасного ґрунту. Для обстеження
поверхні стін вище означеного рівня необхідне установлення риштування, що стане можливим під час чергових
реставраційних робіт на пам’ятках. Тоді, вочевидь, книга буде доповнена.
8
З останніх робіт на цю тему див.: В.В. Корнієнко, Графіті Софії Київської ХІ – початку XVIII ст.: Інформаційний
потенціал джерела, К. 2014, с. 22–45.

4

Передмова
________________________________________________________________________________________________________________________________

в порядку нумерації публікуються написи та дипінті за усталеною структурою, яка
містить такі складові.
Номер. Порядковий номер надається кожній епіграфічній пам’ятці, він відображає порядок її вивчення, полегшуючи подальший пошук.
Публікація. У цій частині зазначається, ким була здійснена попередня публікація графіті, або повторна публікація зі змінами чи доповненнями тексту.
Розташування. Вказуються координати епіграфічної пам’ятки, від рівня ґрунту
чи підлоги під нею (вертикальна вісь) та від обмежуючої ділянку стіни вертикалі (горизонтальна вісь) – куту чи ребра до умовної середньої точки графіті чи дипінті.
Опис. У цій частині коротко характеризується стан збереженості поверхні стіни
в місці розташування напису, наводиться його прочитання в тому вигляді, в якому він
зберігся, реконструкція тексту та його переклад; якщо це малюнок, то наводиться
його стислий опис. Якщо напис був опублікований раніше і має різночитання зі збереженим на стіні оригіналом, то такі різночитання в кожному конкретному випадку
розглядаються у примітках. Також до описової частини включені необхідні в окремих
випадках коментарі.
Варто наголосити, що важливою рисою сучасних епіграфічних досліджень є те,
що побудові реконструйованого тексту передує аналіз чітко ідентифікованих літер та
тих, визначення яких не зовсім впевнене. На підставі цих фактів будується модель
реконструкції, правильність якої перевіряється повторним вивченням чи, за необхідності, повторними дослідженнями оригіналу напису. І лише після цього остаточно
пропонується авторський варіант реконструкції наявного на стіні тексту.
У цій частині застосовуються такі види умовних позначень:
цей знак передає втрачені внаслідок вибоїв літери в тій частині, коли наводиться
прочитання напису на стіні; варто зауважити, що в деяких випадках неможливо
впевнено визначити, скільки саме літер втрачено, тому не завжди один цей знак
відображає одну втрачену літеру; це спеціально не оговорюється;
[ ] квадратні дужки застосовуються для передачі чітко визначених втрачених внаслідок пошкоджень тиньку літер у реконструйованому тексті напису;
( ) титла, якщо вони не стосуються цифр, наводяться у тій частині, коли йде мова
про вигляд тексту на стіні, а під час реконструкції – розкриваються та беруться
у круглі дужки; крім того, цей же знак застосовується у випадках, коли автор
помилково пропустив літеру в слові, а також під час відновлення скорочених
слів без титл, якщо контекст напису вказує, що маємо справу саме зі скороченим
варіантом тексту;
{ } фігурні дужки позначають ті частини тексту, які відновлені за контекстом у випадку, якщо напис залишився незавершеним, або тоді, коли для впевненої реконструкції тексту бракує даних;
//
скісні дужки вживаються тільки в тих випадках, коли в тексті наявні випадкові
подвоєння літер, що обумовлюється випадінням шматків каменю в момент виконання однієї літери, яке спонукало автора прокреслити її знову поруч;
|
цей знак позначає поділ між рядками напису.
Хронологія. Структурно цей підрозділ містить дві складові – зазначені хронологічні рамки та параметри, за якими датується епіграфічна пам’ятка. В окремих випадках, якщо в рамках датування можливе виділення більш вірогідного часового
проміжку, то після перших двох обов’язкових складових наводиться знову ймовірний
5

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

хронологічний діапазон та уточнюється, на підставі яких параметрів він встановлений. Звісно, ідеальним варіантом для визначення часу появи епіграфічної пам’ятки є
вказівка прямої дати. Проте датованих написів зустрічаємо не так багато, тому датування здійснюється за низкою інших параметрів, які дозволяють встановити відносну
хронологію тої чи іншої недатованої за текстом епіграфічної пам’ятки.
Перший з цих параметрів встановлений мною на підставі ретельного вивчення
форми прорізів прямо датованих графіті, що дозволяє в подальшому, на підставі аналогій з пошкодженням прорізів інших графіті, робити висновки про відносні хронологічні рамки їх можливої появи. Проте цей метод є доволі умовним, позаяк найчіткіше
датуються написи XVI–XVIІI ст., адже в цей період вказівка року виконання напису набуває поширення, тому виконані в цей часовий діапазон недатовані графіті доволі легко
ідентифікуються, як за змістом, так і за формою9. У написах ранішого часу дати вказувались рідко, тому у нас відсутні чіткі критерії для детальнішого хронологічного поділу.
Тому час появи таких графіті визначається широким хронологічним діапазоном, адже
ми не маємо більш чітких критеріїв поділу форми прорізів для цього періоду.
На підставі ретельного вивчення форми прорізів графіті10 церкви св. Пантелеймона, для них стало можливим визначити три основні етапи виконання на стінах:
1)
кінець ХІІ11 – середина XVІ ст., форма каналів прорізів згладжена, що обумовлене їх руйнуванням під дією факторів вивітрювання (атмосферні опади, коливання температури);
2)
друга половина XVI – кінець XVIII ст., форма каналів прорізів подібна до попереднього, однак фактори вивітрювання слабо позначились на прорізах, місцями простежуються незгладжені нерівності поверхні каменю;
3)
початок XIX ст., фактори вивітрювання майже не позначились на формі прорізів.
Схожу ситуацію дало вивчення форми прорізів графіті Успенської церкви та каплиці св. Василя, адже усі пізніші написи, що датуються в межах другої половини XVI –
кінця XVII ст., доволі впевнено виділяються за ступенем ерозії.
Однак не варто забувати, що це тільки один з можливих параметрів, за яким можуть бути датовані епіграфічні пам’ятки, та й датування за ним є досить умовним.
Проте для багатьох малюнків він лишається наразі єдино можливим критерієм визначення їхньої хронології. А для інших графіті слугує своєрідним критерієм відповідності ймовірним хронологічним рамкам, визначеним за іншими параметрами.
Другий параметр, за яким може відбуватись датування епіграфічних пам’яток,
визначає відносну хронологію графіті за розташуванням на поверхні стіни. Адже
низка авторів могли виконувати свої написи чи малюнки поверх вже наявних графіті
на стіні, або були змушені переносити рядки через існування на стіні іншого напису.
Тому, якщо встановлена відносно чітка хронологія бодай одного з них, існують можливості для визначення однієї з меж (верхньої чи нижньої) появи тут іншої епіграфічної пам’ятки. Також допомогу у визначенні часу появи того чи іншого графіті дає
спостереження над його розташуванням разом з кам’яним блоком. Зокрема, у стінах
______________________________________________________

Прикметне, що у Софії Київській та церкві Спаса на Берестові спостерігається така сама картина. На підставі
датованих написів, як латиничних, так і кириличних, верхній можливий діапазон датування за формою прорізів
також визначається кінцем XVI – кінцем XVII ст.
10
Написи ХХ–ХХІ ст., на жаль теж присутні на стіні церкви св. Пантелеймона, так само добре вирізняються за
формою прорізів, проте, оскільки в книзі розглядаються епіграфічні пам’ятки більш ранього часу, то ці сучасні
графіті до книги не включені. Тому цей хронологічний діапазон окремо не виділяється.
11
Нижня можлива хронологічна межа появи графіті визначається часом побудови церкви – у межах 1190-х рр.
9

6

Передмова
________________________________________________________________________________________________________________________________

Успенської церкви знаходиться декілька блоків, графіті на яких розташовані догори ногами, що означає потрапляння брил з нанесеними на них написами на час побудови
храму, тож у цьому випадку чіткіше окреслюється верхня межа появи графіті.
Третій параметр, який дозволяє встановити відносно стислу хронологію виконання графіті, є палеографічний аналіз його складових. Проте у випадку з палеографічним датуванням наштовхуємось на низку труднощів, насамперед, через відсутність
чітких відомостей щодо особливостей написання літер саме у галицькій епіграфічній
традиції. Справа в тому, що відомості про єдину палеографічну систему на великих
теренах середньовічної України спираються на хибні твердження пострадянської історіографії щодо єдиної “давньоруської” народності та мови. Церковнослов’янська
богослужбова мова в цілому дійсно була спільною для православної Руси-України,
подібно латини для католицької Європи. Проте це ніяк не може бути доведеним фактом про існування єдиної мови у великій державі, позбавленої суттєвих діалектних
(та й графічних) особливостей. Такі твердження спираються на невелику кількість пам’яток, писаних не церковнослов’янською, а розмовною мовою. Там, де такі пам’ятки
виявлені у достатній кількості (наприклад, Новгород), дослідники отримують необхідний для роботи матеріал та виділяють елементи живої тогочасної мови регіону12.
Такі самі особливості виявляють спостереження над вкрапленнями елементів київського діалекту до епіграфічних пам’яток13. Сучасні дослідження епіграфічних
пам’яток Києва не тільки підтвердили цю тезу, але й довели відмінності місцевої палеографічної системи від тої ж новгородської14, яка на сьогодні найбільш детально розроблена А. Залізняком на підставі вивчення новгородських берестяних грамот ХІ –
середини XV ст.15 Саме тому остання, що нею як найдетальнішою все ж мусимо послуговуватись, постійно корелюється з київськими надійно датованими пам’ятками,
як епіграфічними (графіті, написи на монетах16 та печатках17), так і писемними18, адже
ці дві системи існували паралельно, взаємно впливаючи одна на одну19. З огляду на згадані відмінності та зважаючи на наявність у Галичі власного писемного центру, навряд
чи слід доводити, що в регіоні формувалась і галицька палеографічна традиція, яка
мала свої відмінності від тої ж київської або новгородської. Необхідність виявлення
та врахування цих відмінностей під час датування написів змушує звертатись до писемних пам’яток, що пов’язані з Галичем, відомості про які зібрані Я. Запаском20.
______________________________________________________

12
Докл. див.: А.А. Зализняк, Древненовгородский диалект, 2-е издание, переработанное с учетом находок 1995–
2003 гг., Москва 2004, 872 с.
13
З перших робіт на цю тему див.: С.О. Висоцький, Київська писемна школа Х–ХІІ ст. (до історії української писемності), Л., К., Нью-Йорк 1998, 248 с.
14
Докл. див.: В.В. Корнієнко, Графіті Софії Київської.., с. 45–57.
15
А.А. Зализняк, Палеография берестяных грамот и их внестратиграфическое датирование, [у:] В.Л. Янин,
А.А. Зализняк, Новгородские грамоты на бересте (из раскопок 1990–1996 гг.). Палеография берестяных грамот
и их внестратиграфическое датирование, Москва 2000, с. 134–429; роботи були апробовані на київських епіграфічних матеріалах: А.А. Зализняк, К изучению древнерусских надписей, [у:] В.Л. Янин, А.А. Зализняк, А.А. Гиппиус, Новгородские грамоты на бересте (Из раскопок 1997–2000 гг.), т. ХІ, Москва 2004, с. 233–287.
16
М.П. Сотникова, И.Г. Спасский, Тысячелетие древнейших монет России: Сводный каталог русских монет X–
XI веков, Ленинград 1983, 240 с.
17
В.Л. Янин, Актовые печати Древней Руси Х–XV вв., в 2-х т., Москва 1970, т. 1. Печати Х – начала ХІІІ в., 328 с.,
илл.; В.Л. Янин, П.Г. Гайдуков, Актовые печати Древней Руси Х–XV вв., Москва 1998, т. 3: Печати, зарегистрированные в 1970–1996 гг., [електронний ресурс], режим доступу: http://www.siegel.ru/; Тисяча років української
печатки. Каталог виставки, К. 2013, 502 с.
18
Див., напр.: В.В. Корнієнко, Корпус графіті Софії Київської (ХІ – початок XVIII ст.), ч. IV: Приділ свв. Іоакима
та Анни, К. 2014, с. 5–6.
19
Ця особливість була виявлена й іншими дослідниками. Див., напр.: Л. Коць-Григорчук, Дипінті українських середньовічних ікон, Л. 2011, с. 140–142.
20
Я.П. Запаско, Пам’ятки книжкового мистецтва: Українська рукописна книга, Л. 1995, 480 с. Також під час
датування написів залучаються результати напрацювань інших вчених, роботи яких мають загальний характер:
Б.А. Рыбаков, Русские датированные надписи XI–XIV веков, Свод археологических источников, вып. Е – 144,

7

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Фактично палеографічне датування відбувається по двох шкалах, які співвідносяться між собою та аналізуються, що, за браком місця у книзі, спеціально не оговорюється, а датуючи палеографічні матриці не наводяться. У цій частині присутній
також опис найбільш важливих для визначення хронології записів форм написання
літер, проте таке датування не є “датуванням за вибраними ознаками”, воно враховує
всі літери напису, проте форма написання частини з них мають доволі широкий діапазон побутування, який не впливає на хронологію.
Четвертий параметр, який застосовувався для датування пам’яток галицької епіграфіки, названий мною типологічним. Адже окремі групи графіті, виконаних однією
мовою, графічною або формульною системами, зустрічаються в невеликі хронологічні проміжки. Тому за типологічним методом, якщо немає можливості чіткіше визначити час появи графіті, датуються такі групи:
1) Латиничні написи, виконані польською та латинською мовами. Вивчення хронології датованих латиничних написів на церкві св. Пантелеймона та інших спорудах доводить, що вони виникали з середини ХVI ст. до кінця XVIII ст. Це дає
підстави відносити хронологію латиничних написів, якщо вони не містять прямої дати, саме до цього проміжку часу. Звісно, латина в цьому регіоні вживалась
і раніше, маючи деякі особливості написання21, проте в епіграфічних пам’ятках
більш ранніх за середину XVI ст. (1552 р.) написів не виявлено.
2) Записи обчислення кількості проведених поминальних служб, які виникали внаслідок замовлення певної кількості заупокійних відправ за душу людини, що обумовило структуру формул з трьох складових: малюнок хреста, ім’я людини, за яку
треба було молитись та літер а (=1) чи засічок рахункової частини. Часто формули
скорочувались, тому більшість подібних написів має вигляд рядків горизонтальних
та вертикальних засічок, які, власне, і виявлені в Галичі. Подібні графіті в межах
України-Руси датуються проміжком часу від початку ХІ ст. до кінця XIV ст.22
3) Записи за усталеною формулою “Господи, поможи рабу своєму”, що датуються у
межах другої чверті ХІ – кінця XV ст.23
Категорія. У цій частині написи та малюнки, які публікуються у книзі, згруповуються на підставі певних змістовних чи формальних ознак, що виносяться як додаток до книги, дозволяючи без складнощів віднайти всі епіграфічні пам’ятки,
віднесені до певної групи. Такий поділ дозволить зібрати докупи розпорошені по сторінках книги24 і полегшить статистичний підхід до виявлення переважного характеру
тих чи інших категорій графіті.
______________________________________________________

Москва 1964, 48 с., илл.; Е.Ф. Карский, Славянская кирилловская палеография, Ленинград 1928, 494 с.; Л.В. Черепнин, Русская палеография, Москва 1956, 616 с.
21
Див., напр.: Н.М. Илькив-Свидницкий, Палеографические особенности латинских документов Галичско-Волынского государства первой половины XIV в., Палеография, кодикология, дипломатика. Современный опыт исследования греческих, славянских и латинских рукописей и документов. Материалы международной научной
конференции в честь 75-летия доктора исторических наук, члена-корреспондента Афинской академии Бориса
Львовича Фонкича (Москва, 27–28 февраля 2013 г.), Москва 2013, с. 101–118.
22
В.В. Корнієнко, Графіті – записи лічби з Софії Київської: нове джерело для дослідження розвитку ідей “малої
есхатології” Давньої Русі, Філософські ідеї в культурі Київської Русі. Збірник наукових праць за матеріалами ІІ
давньоруських історико-філософських читань “Філософські ідеї в культурі Київської Русі” (Полтава, 10 червня
2009 р.), Полтава 2009, с. 102.
23
В.В. Корнієнко, Графіті Софії Київської.., с. 235–237.
24
Вище мною зазначалось, що епіграфічні пам’ятки на сторінках книги групуються за принципом розташування
на поверхні стіни. Такий підхід дає уявлення про особливості виконання написів та малюнків у межах конкретної
ділянки стіни та дозволяє без складнощів відшукати їх безпосередньо на самій пам’ятці архітектури.
8

Передмова
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті поділяються на дві великі групи – написи та малюнки, а кожна з них
розбивається за зовнішніми характеристиками графіті на менші категорії.
Написи поділяються на такі категорії:
1) молитовні написи, які мають у своєму тексті звернення до Господа або святих та
прохання автора;
2) пам’ятні написи, що виконувалися з метою закріплення пам’яті про подію, незалежно від її значущості, чи то смерть якоїсь особи, знаної лише в певній місцевості чи в усій державі, відвідання храму певною особою або інша подія
місцевого, загальнодержавного чи навіть світового (наприклад, очікування Кінця
світу) значення;
3) цитати та посилання на твори книжної писемності, до якої зараховуються написи,
що є уривками окремих цитат зі Старого та Нового Завітів, богослужебних та
літургійних творів, указівки на відповідні глави Святого Письма;
4) написи-прокляття, що виявляють прагнення їх авторів вилаяти або висловити різкий
осуд чи обурення щодо вчинків, здійснених певною особою, проклясти її;
5) написи-покаяння, автори яких розкаюються у власних негативних вчинках;
6) написи-запитання, де об’єднуються вислови у вигляді звернених до Господа, святих
або людей запитань, здебільшого риторичних;
7) підписи до фрескових образів, що об’єднують записи, текст яких складається
тільки з імені святого, зображеного на фресці;
8) окремі слова та словосполучення, куди включені написи, текст яких складається з
одного слова або невеличкого речення, мету виконання яких встановити важко,
тож їх не можна віднести до попередніх категорій;
9) написи музичного змісту, до яких належать численні приклади розспівів (аненайок
тощо), залишені авторами на стінах храмів;
10) написи календарного змісту, що включають різні зразки розрахунку пересувних
християнських свят, насамперед, Великодня;
11) абетки, склади та окремі літери, до якої належать повні та неповні записи абеток,
окремих та декількох (до десяти) літер;
12) написи, зміст яких не встановлений, що містить певну групу великих за обсягом
текстів, які скидаються просто на хаотичний набір літер (більше десяти);
13) фрагменти написів, куди відносяться пошкоджені графіті, від яких збереглося декілька літер або окремих слів, що не дозволяють установити їх повний текст;
14) записи цифр, текст яких складається тільки з арабських цифр, які не є позначенням року;
15) записи лічби, тобто розрахунки, що мають здебільшого вигляд стовпчиків горизонтальних або рядків вертикальних засічок чи декількох літер а (= 1).
Малюнки поділяються на такі категорії:
1) хрести, монограми та теонімограми, що включає в себе хрести різноманітної
форми, христограми, монограми Богородиці, складові підписів ІС ХС та NIKA;
2) зображення святих, куди мною відносяться малюнки, які достеменно можуть бути
визначені як святі образи (мають німб, підпис);
3) символи, пов’язані з частинами людського тіла, до якої зараховуються малюнки
рук у жесті благословення, відкритих долонь, голів тощо (для номенклатури
цієї та наступної категорії я спираюсь на Дж. Фергюсона25);
______________________________________________________
25

Д. Фергюсон, Христианский символизм, Москва 1998, с. 79–84, 269–322.
9

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

4) предмети релігійного вжитку та артефакти, що включають малюнки різних предметів, які можуть бути пов’язані з християнським символізмом (чаші, списи,
євхаристичний хліб тощо);
5) символи, пов’язані з землею та небом, куди відносяться малюнки небесних тіл,
зображення яких також може тлумачитись з позицій християнського символізму
(сонце, зірка);
6) антропоморфні зображення, що складають схематичні або реалістичні малюнки
людей, які не можуть розглядатись як зображення святих, оскільки не мають
відповідних атрибутів (німби, підписи);
7) зооморфні зображення, що містять малюнки різноманітних тварин (коні, собаки,
кішки тощо);
8) орнітоморфні зображення, що об’єднують малюнки різноманітних птахів (голуби,
павичі, соколи тощо);
9) іхтіоморфні зображення, що включають різноманітні зображення риб;
10) зображення храмів, до яких відносяться малюнки культових споруд;
11) сюжетні зображення, куди відносять малюнки, що мають на меті висвітлення певної події релігійного чи світського змісту;
12) емблеми, до яких зараховуються протогеральдичні та геральдичні символи, тобто,
різноманітні літерні, геометричні або інші знаки, близькі до клейм на предметах, печатках, князівські тамги тощо.
Окрім цього, наприкінці монографії наводяться іменний вказівник та вказівник
епіграфічних пам’яток, які дозволять читачеві з легкістю відшукати потрібний напис
чи малюнок на сторінках книги.

Розділ І.

ЕПІГРАФІЧНІ
ПАМʼЯТКИ
КРИЛОСА

Успенська церква та Василівська каплиця. XVI ст. Крилос. Сучасний вигляд

Від давнього, зведеного у ХІІ ст. Успенського собору Галича на сьогоднішні збереглись тільки викладене камінням трасування фундаментів, тому доводиться констатувати, що основний масив епіграфічного матеріалу нині втрачений. Від нього
збереглись окремі графіті, що знаходились колись на кам’яних блоках собору, які з
часом увійшли до мурування пізніших архітектурних споруд – церкви Успіння Пресвятої Богородиці та каплиці св. Василя; також до церкви потрапила низка інскульптів. Окрім цього, у фондовій колекції Національного заповідника “Давній Галич”
знаходиться декілька виявлених під час археологічних досліджень кам’яних блоків з
Успенського собору, на поверхні яких збереглись графіті. Ці блоки представлені в
експозиції. Оскільки всі ці споруди знаходились та знаходяться в межах Крилоської
гори, вони об’єднані в один розділ.
І.1. Графіті та інскульпти церкви Успіння Пресвятої Богородиці
Успенська церква, як доводять сучасні дослідження, збудована у 1579–1584 рр.
неподалік від давнього Успенського собору ХІІ ст. Причому будівельні матеріали брались зі старого храму, який на той час, як засвідчують написи-графіті на камʼяних
брилах, ще стояв. Ймовірно, збереглась частина давнього храму, що була у пізніші
часи добудована для потреб громади та неодноразово ремонтувалась1. З середини
XVI ст. споруда почала занепадати, тож невдовзі постала нова, зведена зі старих
матеріалів. Храм неодноразово зазнавав часткових руйнувань, особливо сильно постраждав після татарського нападу 1679 р., проте був відремонтований стараннями єпископа Львівського, Галицького та Камʼянецького Йосипа Шумлянського у
1699–1702 рр. Під час Першої світової війни внаслідок артилерійського обстрілу
була зруйнована баня храму, тому її замінили чотирисхилою; після реставраційних
робіт 2001 р. церкві повернули вигляд, який вона мала до 1914 р. В інтерʼєрі храму
стіни повністю потиньковані, відкриті тільки невеликі ділянки з вмурованими до
стіни орнаментованими плитами, фасадні стіни також частково закриті тиньком.
Внаслідок цього для дослідження доступні тільки невеликі ділянки стіни, тож опублікована нижче кількість епіграфічних памʼяток не є граничною. Загалом їх виявлено
сімнадцять – пʼять інскульптів, що отримали номери 1–3, 13–14, та дванадцять
графіті, яким надано номери 4–12, 15–17 (табл. І).
Інскульпт № 1 (табл. ІІ–ІІІ)
Публікації. Й. Пеленський2.
Розташування. Знаходиться у північно-східному куті нартексу церкви праворуч від сходів на хори, плита поставлена вертикально тильною стороною до стіни.
______________________________________________________
1
Див. аналогічну історію з київською церквою Пресвятої Богородиці Десятинною, зруйнованою у 1240 р., що у
подальшому неодноразово оновлювалась, як і інші давні церкви міста. Див.: М.Ю. Брайчевський, З історії Десятинної церкви, Церква Богородиця Десятинна в Києві. До 1000-ліття освячення, К. 1996, с. 35–36.
2
J. Pełeński, Op. cit., s. 114–115.

13

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Як зазначав першовідкривач напису Й. Пеленський, плита ця знаходилась у проймі північних дверей церкви. Згодом, коли їх відкривали для входу, вона була вийнята та покладена як поріг під ними. Надгробок перебував на дворі аж до 1991 р., коли його
було повернуто до храму та встановлено у тому місці, де перебуває зараз.
Опис. Поверхня кам’яної плити, на якій виконаний напис, збереглась досить
добре, усі складові впевнено читаються:
D: O: M:
тꙋ3 лежит маⷬ4
ко шꙋлⷨѧнскии
навеликиⷯ ималиⷯ
шꙋлⷨѧнаⷯ дѣдиⷱни᷄
п͠а цр͠ кв сїꙗ5 кат6еⷣ
р͠ л7нои галиⷰко᷄ оу͠с8пе
пр͠ с9то б͠ци крилⷭоко᷄
фꙋндатор жиⷧ лѣт
п͠е преставⷭиⷽ за
королꙗ полского
зигмꙋта авгꙋста
в р͠ о10 б͠жїи афле
Отже, з відновленням пропущених фрагментів виконаний на плиті текст виглядає таким чином:
D(eo) O(ptimo) M(aximo). Тꙋт лежит Марко Шꙋмлѧнскии, на Великих и Малих Шꙋмлѧнах
дѣдични(и) па(н), ц(е)ркв(и) сїꙗ катедр(а)лнои галицко(и) ОУспе(нїѧ) Пр(е)с(вѧ)то(и) Б(огороди)ци Крилоскои фꙋндатор. Жил лѣт п͠е. Престависѧ за королꙗ полского Зигмꙋнта Авгꙋста в
ро(к) Б(о)жїи афле.
Господь Всемогутній Великий. Тут лежить Марко Шумлянський, на Великих та
Малих Шумлянах дідичний пан, церкви цієї кафедральної галицької Успіння Пресвятої
Богородиці Крилоської фундатор. Жив літ 85. Приставився за короля польського Сигизмунда Агуста в рік Божий 1535.
У нижній частині під написом у квадратному полі, прикрашеному по кутах
пальметками, посередині в оточенні симетричних переплетених пагонів знаходяться
три вруби, над якими з нашоломника у вигляді корчака виникає пес, причому зображений досить схематично. Подібні варіанти гербу “Корчак”, до якого належала родина Шумлянських, зустрічались у матеріалах сфрагістики11.
Датування. 1535 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
______________________________________________________

3
Перше слово цього рядка Й. Пеленський помилково читав як тꙋки, проте наприкінці цього слова у місці вказаних
літер чітко читається тринога т без перемички.
4
Літера р насправді надрядкова під титлом, а не знаходиться в рядку, як зазначено у Й. Пеленського.
5
На поверхні каменю чітко читається ꙗ, а не и, як показано у Й. Пеленського.
6
У цьому місці замість , зазначеної Й. Пеленським, чітко читається т.
7
У місці вказаних Й. Пеленським літер дⷬа насправді простежуються тільки рядкові рл під титлом, а надрядкова
д частково збереглась наприкінці попереднього шостого рядка.
8
Вказана Й. Пеленським як надрядкова с насправді знаходиться у рядку.
9
Незважаючи на пошкодження поверхні плити у цьому місці, тут все ж чітко читається літера с, а не е.
10
Нижній рядок зберігся непогано, тож тут впевнено читається не пошкоджене [рок]о[у], а фраза в р͠ о.
11
Див., напр., зображення печаток Станіслава Дершняка 1571 та 1585 рр., Петра Барзого 1564 р., Станіслава Дорогоївського 1574 р., Юрія Чурила 1602 р., Себастіана Комаровського 1620 р.: О. Однороженко, Родова геральдика
Руського королівства та Руських земель Корони Польської XIV–XVI ст., Х. 2009, с. 194–195, 265.

14

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

Інскульпт № 2 (табл. ІV, 1)
Публікації. Й. Пеленський12; В. Вуйцик13.
Розташування. Знаходиться на північному схилі арки-переходу від притвору
до центру храму на висоті близько 440 см від підлоги.
Опис. У центрі блоку вирізьблене вістря стріли вгору, древко якої трохи нижче
оточене півколом, та дві літери – А та С обабіч. Нижня частина цього блоку пошкоджена, проте його порівняння з розмірами інших блоків кладки стіни церкви та каплиці св. Василя вказує, що втрачена невелика частина каменю.
Першу спробу встановити зміст означених літер А та С здійснив Й. Пеленський,
який припускав можливість їх розгляду як запису 1200 року, де А позначає тисячі, а
С – сотні, хоча з погляду палеографії таке датування суперечливе. На цю обставину
звернув увагу В. Вуйцик, який схилявся до визначення цього каменя як мулярського
знака майстра-будівничого, уникаючи питання про час появи цієї плити. Власне, ці два
варіанти й були єдиною серйозною спробою атрибутувати цю памʼятку епіграфіки. Сучасні дослідження довели неправомірність подібних підходів, зміна яких дозволила з
великою долею вірогідності встановити, ким, коли та з якої нагоди вона вирізьблена.
Загальний вигляд літер, кінці яких мають невеликі плавні відвороти-розкриття
назовні, рівно як і форма літери А з горизонтальною перемичкою, притаманні для
періоду від кінця XІV до першої половини XVI ст., що добре ілюструють матеріали
сфрагістики14.
Власне сам знак, розміщений у центрі плити, за формою зближується зі знаками
на печатках, що, рівно як і літери на них, ідентифікують власника цього знака. Поява
подібного оформлення поля печатки із зазначенням перших літер особистого та родового імен власника фіксується з початку XVІ ст.15
Зважаючи на ці два фактори, на підставі аналізу особливостей оформлення
самої плити час її появи може бути віднесений до першої половини XVІ ст. Втім, історичний контекст дозволяє встановити більш точний час її виготовлення. Адже, зазвичай, подібні плити встановлювались в інтерʼєрах храмів аби засвідчити участь
ктитора у відбудові та ремонті церкви, свідчення цьому, щоправда, пізнішого часу,
можемо бачити у тій же церкві Успіння Пресвятої Богородиці над її північним порталом, де вмурована плита, виготовлена на честь реставрації храму 1702 р. стараннями
єпископа Львівського, Галицького та Камʼянецького Йосипа Шумлянського, що містить у центрі його герб та початкові літери титулатури довкола (див. нижче). Відтак,
для атрибуції означеної епіграфічної памʼятки слід зʼясувати можливу ідентифікацію
особи, чиї ініціали та герб вирізьблені на плиті, та час виконання ремонтних чи відбудовчих робіт самої церкви.
Власне, зображений на поверхні плити знак – стріла вгору з перехрещеним півмісяцем рогами донизу – застосовувався на гербових печатках родини Сваричовських,
що походить з Львівщини16. Відтак, зважаючи на наявні дані та хронологію самої плити,
літери А та С, виконані обабіч родового знака, можуть бути визначені як скорочена
______________________________________________________

J. Pełeński, Op. cit., s. 118.
В. Вуйцик, Церква Успення Пр. Богородиці в Крилосі: до проблеми датування, Вісник інституту “Укрзахідпроектреставрація” 14: Володимир Вуйцик. Вибрані праці. До 70-річчя від дня народження (2004) 271.
14
Див., напр.: О. Однороженко, Руські королівські, господарські та князівські печатки ХІІІ–XVI ст., Х. 2009,
с. 205, 208, 224, 268, 294.
15
О. Однороженко, Родова геральдика.., с. 123, 135.
16
Ibid., с. 147.
12
13

15

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

форма імені Андрія зі Сваричова. Він належав до дрібної галицької шляхти руського
походження, був учасником Львівської конфедерації 1464 р.17 Зважаючи на геронтологічний аспект, за умови такої ідентифікації згаданої у тексті особи, час виготовлення плити слід віднести до кінця XVI – початку XVI ст., що цілком узгоджується
як з палеографічним, так і з типологічним датуванням.
Відповідно результатам сучасних епіграфічних досліджень, церква Успіння
Пресвятої Богородиці, що її можемо нині бачити у Крилосі, була збудована у 1579–
1584 рр. Втім, теоретично Андрій Сваричовський міг бути фундатором цієї церкви,
внісши пожертву на її відбудову у перші десятиліття XVI ст., однак помер, не дочекавшись постання храму. Адже схожа ситуація відбулася з іншим ктитором Марком
Шумлянським. Згадується він як ктитор у листі єпископа Макарія Тучапського від 1
липня 1548 р. до священиків церкви Успіння Богородиці в Крилосі, окрім нього наводяться ще кілька осіб-ктиторів: Васько Лагодовський, Станимир та Олехно Замоські,
Федір Загвоздецький; їх стараннями мала постати нова церква поруч зі зруйнованою
старою18. В. Вуйцик, що згадує лист 1548 р., припускав, що ці ктитори прилучилися
до відбудови старого Успенського собору ХІІ ст., а не до побудови нової церкви19.
Втім, за будь-яких обставин – відбудова старого храму чи підготовка до будівництва
нового – припущення про можливу участь Андрія Сваричовського у цій фундації неправомірне, адже за таких обставин він би був все ж згаданий у листі 1548 р. разом з
померлим тринадцять років до того ктитором Марком Шумлянським.
Відтак, можна пов’язати появу цієї плити з ремонтними роботами, що їх могло
бути проведено у старому Успенському соборі або на межі XV–XVI ст., або, вірогідніше, на самому початку XVI ст., ще до відновлення Галицької єпархії 1539 р. та до
появи задуму відбудови храму. Ймовірно, що Андрієм були виділені певні кошти на ремонт Успенського собору (або каплиці св. Василя на фундаментах старого храму). Сваричів, з якого походить родина, знаходиться за 50 км від Крилоса, тож така пожертва
цілком припустима. Відтоді ця плита з написом могла знаходиться у відремонтованій
частині собору, а згодом, коли розпочалось будівництво нової церкви Успіння Пресвятої
Богородиці, потрапити разом з іншим камінням до мурування її стін, подібно іншим
рельєфним плитам з княжого Успенського собору, що прикрашають мурування й нині,
як, наприклад, камінь з рельєфним зображенням дракона20. Це підтверджує і сама плита,
що має явні сліди вторинного використання, зокрема, ламану нижню частину.
Датування. Кінець XV – початок XVI ст.; за ідентифікацією автора.
Категорія. Пам’ятний напис.
Інскульпт № 3 (табл. ІV, 2)
Публікації. Й. Пеленський21.
Розташування. Знаходиться над північним порталом у тимпані фронтончика
на висоті понад 300 см від рівня вимощення.
______________________________________________________
17
Ю. Зазуляк, Львівська конфедерація 1464 року: спроба прозопографічного дослідження її учасників, Записки
Наукового товариства імені Шевченка 240: Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін (2000)
409–410, 413.
18
В. Вуйцик, Церква Успення Пр. Богородиці.., с. 273.
19
Ibid., с. 273.
20
В. Вуйцик, Нова пам’ятка давньоруської білокам’яної різьби, Вісник інституту “Укрзахідпроектреставрація”
14: Володимир Вуйцик. Вибрані праці. До 70-річчя від дня народження (2004) 279–282.
21
J. Pełeński, Op. cit., s. 117.

16

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. Центр плити займає коло в оточенні пагонів, у колі – три вруби гербу Корчак. Над колом знаходиться митрополича митра, праворуч скіпетр, ліворуч – хрест.
Довкола знаходяться шість літер:
І
Ш
Е
Л
Г
К
Ці шість літер є скороченою формою запису: І(ѡсифъ) Ш(ꙋмлянскии) Е(пископъ)
Л(ьвовскии) Г(алицкии) К(аменецкии) ‘Йосип Шумлянський, єпископ Львівський, Галицький, Кам’янецький’.
У лівому куті в колі літерами виконаний рік аѱв, у правому, так само в колі,
арабськими цифрами – 1702.
Різьблений камінь фіксує завершення ремонтно-реставраційних робіт Успенської церкви, що їх проводили у 1699–1702 рр., після того як, внаслідок нападу татар
1676 р., храм та споруди довкола нього були розорені. Роботи проводились за ініціативи єпископа Йосипа Шумлянського (1644–1708)22, яким було відновлено василіанський монастир на Крилоській горі.
Датування. 1702 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 4 (табл. V, 1)
Розташування. Знаходиться на північній фасадній стіні церкви праворуч від
північно-західного порталу, на висоті близько 120 см від рівня вимощення та на відстані близько 50 см від лівого кута стіни.
Опис. Ліва частина напису пошкоджена, закрита тиньком, тож наразі помітні
тільки літери ѢИ. Вірогідніше реконструювати текст як запис імені [Аньдр]ѣи ʽАндрійʼ.
Літери розташовані правильно, що виказує на можливу появу напису вже після того,
як кам’яний блок з Успенського собору ХІІ ст. був вміщений до мурування Успенської
церкви наприкінці XVI ст.
Датування. Остання чверть XVI – кінець XVII ст.; за формою написання літер
та особливостями їх розташування.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 5 (табл. V, 3)
Розташування. Знаходиться на північній фасадній стіні церкви праворуч від
північно-західного порталу на висоті близько 230 см від рівня вимощення та на відстані близько 60 см від правого кута стіни. Блок з літерами повернутий по відношенню до горизонталі вимощення на 180о.
Поверхня блоку сильно затерта, простежуються тільки окремі лінії, з-поміж
яких – літера А у верхньому рядку та П в нижньому.
Датування. Кінець XV – третя чверть XVI ст.; за особливостями розташування
та формою написання а з горизонтальною перемичкою.
Категорія. Фрагмент напису.
______________________________________________________

Про нього див., напр.: Т. Чухліб, Львівський єпископ Йосип Шумлянський – військовий діяч та дипломат Корони
Польської (60-ті рр. XVII – початок XVIII ст.), Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність
21 (2012) 787–801. Там само див. історіографію.
22

17

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 6 (табл. V, 2)
Розташування. Знаходиться на північній фасадній стіні церкви між північносхідним та північно-західним порталами на висоті близько 150 см від рівня вимощення та на відстані близько 50 см від лівого кута стіни. Блок з літерами повернутий
по відношенню до горизонталі вимощення на 180о.
Опис. Незважаючи на пошкодження поверхні блоку та заповнені тиньком прорізи, текст читається досить добре як запис імені Васько ʽВаськоʼ.
Датування. Початок XІV – третя чверть XVI ст.; за скорописними формами написання літер та особливостями розташування.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 7 (табл. VІ, 2)
Розташування. Знаходиться на західній грані пілону фасадної стіни церкви
між північно-східним та північно-західним порталами на висоті близько 110 см від
рівня вимощення та на відстані 5 см від лівого ребра стіни.
Опис. Верхня частина блоку пошкоджена та закрита тиньком, трохи нижче простежуються дві округлі вертикальні лінії, знизу замкнені горизонтальною.
Датування. Остання чверть XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 8 (табл. VІ, 1)
Розташування. Знаходиться на північній грані пілону фасадної стіни церкви
між північно-східним та північно-західним порталами на висоті близько 110 см від
рівня вимощення та на відстані 20 см від лівого ребра стіни. Блок з літерами повернутий по відношенню до горизонталі вимощення на 180о.
Опис. Структура тексту вказує на те, що запис був первісно розташований на
кількох камʼяних блоках, з яких зберігся тільки останній. По напрямку до закінчення
рядка літери збільшуються в розмірах та виконуються менш охайно, проте структура
форми прорізів однакова, що вказує на їх виконання одним автором.
Незважаючи на затертість поверхні стіни, складові напису простежуються добре:
---о-стою фед᷄ ак͡с
Нижче знаходяться два знаки, схожі на літери хі, однак форма прорізів їх дещо
відмінна, тож із впевненістю повʼязати їх з основним написом складно.
З відновленням пропущених фрагментів наявний текст виглядає таким чином:
… с(вѧ)тою Фед(оръ) Акс(акъ).
… святою Федір Аксак.
Подібна форма скорочення імен до початкових літер, що веде свій початок від
більш раннього часу23, присутня у матеріалах сфрагістики першої половини XVI ст.24,
тож може бути датована цим часом. Палеографія не суперечить такому датуванню.
Такий варіант підтверджується й ідентифікацією особи Федора Аксака, від
якого ведуть свій рід представники відомої шляхетської родини25. Він згадується під

______________________________________________________

23
Див., напр., форми скорочення імен у записах обчислення кількості поминальних служб: В.В. Корнієнко, Корпус
графіті Софії Київської (ХІ – початок XVIII ст.), ч. І: приділ св. Георгія Великомученика, К. 2010, с. 386–391.
24
Див.: О. Однороженко, Руські королівські.., с. 230, 234–235, 245, 257, 262, 267, 271, 277, 308–309, 313.
25
Korona Polska przy złotey wolnosci starożytnemi Wszstkich Kathedr, Prowincyi, y Rycerstwa kleynotami Heroicznym
Męstwem y odwagą, naywyższymi Honorami; a naypierwey Cnotą, Pobożnością, y Swiątobliwością ozdobiona Potomnym
zaś wiekom na zaszczyt y nieśmiertelną sławę Pamiętnych w tey Oyczyźnie Synow podana Przez X. Kaspra Niesieckego

18

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

1517 р., коли польський король Сигизмунд І Август за вислугу надав Федорові Норинськ26, що його пізніше успадкував його син Григорій, який згадується як власник
Норинська під 1545 р.27 Появу литовського шляхтича Федора Аксака в околицях Галича можна повʼязати з бойовими діями 1497 р., коли польські війська Яна І Ольбрахта, посилені загоном тевтонських лицарів, що саме стояли біля Галича28, та
литовськими добровольцями, рушили на південь до Молдавії проти турків; війська
короля були розбиті, їхній відхід з Молдавії прикривали саме литовські війська29.
Блок з написом, виконаним на стіні Успенського собору ХІІ ст., пізніше був перенесений до мурування Успенської церкви, що надійно засвідчує участь Федора у цій
військовій виправі. Напис міг бути виконаний як перед походом, так і після його завершення, як подяка Господу за те, що зберіг його від загибелі. Можливо, саме цей
похід став основою тої “вислуги”, за яку Федір Аксак отримав Норинськ.
Датування. 1497–1498 рр.; за контекстом.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 9 (табл. VІ, 3)
Розташування. Знаходиться на фасадній стіні північної апсиди на висоті
близько 190 см від рівня вимощення та на відстані близько 50 см від правого кута
стіни. Блок з зображенням повернутий праворуч на 90о по відношенню до горизонталі
вимощення.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслене контурне зображення коня.
Датування. Середина XІІ – третя чверть XVI ст.; за формою прорізів та особливостями розташування.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 10 (табл. VІІ, 1)
Розташування. Знаходиться на фасадній стіні північної апсиди на висоті
близько 100 см від рівня вимощення та на відстані близько 50 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок простого чотириконечного хреста.
Незначна висота розташування вказує, що ймовірніше малюнок зʼявився на
блоці раніше, аніж той потрапив до мурування Успенської церкви, адже такої висоти
недостатньо для виконання графіті стоячи та замало для виконання на колінах.
Датування. Середина XІІ – третя чверть XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 11 (табл. VІІ, 2)
Розташування. Знаходиться на фасадній стіні північної апсиди на висоті
близько 110 см від рівня вимощення та на відстані близько 320 см від правого кута стіни.

______________________________________________________

Societatis Jesu, Lwów 1728, s. 12–13 (далі – К. Niesiecki, Korona Polska...); А. Boniecki, Herbarz polski, t, 1: Aaron –
Boniccy, Warszawa 1899, s. 25–26.
26
Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, pod. red. B. Chlebowskiego, W. Walewskiego,
t. 7, Warszawa 1886, s. 179.
27
Архив юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, ч. 4, т. 1: Акты о происхождении шляхетских родов в юго-западной России, К. 1867, с. 29. Адам Бонецький зазначає, що Григорій згадується під 1549 р. спільно з Кисілем, однак не виключено, що мова йде про ту саму згадку з опису Овруцького
замку: А. Boniecki, Herbarz polski.., t, 1, s. 26.
28
З. Федунків, Галицький замок, Івано-Франківськ 2013, с. 20–21.
29
Э. Гудавичус, История Литвы с древнейших времен до 1569 года, Москва 2005, с. 496–498.
19

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні стіни простежується малюнок дзеркальної літери Б.
Датування. Середина XІІ – третя чверть XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 12 (табл. VІІ, 3)
Розташування. Знаходиться на фасадній стіні північної апсиди на висоті
близько 200 см від рівня вимощення та на відстані близько 306 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслена ініціальна літера Б або В.
Датування. Середина XІІ – третя чверть XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Інскульпт № 13 (табл. VІІІ, 1)
Публікації. В. Вуйцик30, В. Корнієнко31.
Розташування. Знаходиться на фасадній стіні центральної апсиди церкви на
висоті близько 350 см від рівня вимощення.
Опис. Пам’ятка входить до складу оформлення фасаду центральної апсиди у
вигляді двох плит, що фланкують камінь з отвором посередині, де знаходилось фрескове погрудне зображення Богородиці Втілення32, нині втрачене внаслідок випадіння
тиньку. Попри те, що обидві вони мають відмінності, адже літери розташованої ліворуч плити (№ 14) виконані у техніці гравіювання та заглиблені, а розташованої праворуч (№ 13) – у техніці рельєфу. Відмінна й форма написання літер обох текстів, що
вказує на їх виконання різними майстрами. Проте, водночас, обидві плити виготовлені
з однакового матеріалу, вони мають приблизно рівні форму та розміри, висотою відповідають камʼяним блокам, з яких муровано апсиду церкви. Натомість камінь, який
ці плити обрамлюють, має більші розміри, приблизно на дві висоти блоку, причому
його верхня частина діагонально зрізана, тож під час будівництва майстрам довелося
вирівнювати кладку стіни невеликими брусками каменю. Загалом композиція та розташування цих деталей вказує, що вони синхронні часу побудови церкви та входять
до первісного задуму її архітектурного плану.
Плита, розташована праворуч, дослідниками вважалась пошкодженою настільки, що її текст прочитати не вдається, а зміст лишається загадкою33. Сучасні дослідження дозволили встановити, що права нижня сторона плити, яка вважалась
пошкодженою, насправді є необробленою та має рівний рельєф з літерами напису.
Оброблена поверхня складається з трьох частин. У верхній знаходиться виділений
рядок, заповнений текстом із зазначенням імені автора, що також зберігся доволі
добре й читається як Роман Сомко. Трохи нижче цього імені ліворуч виконані чотири
літери року – афо, тобто 1579 р. Ще нижче знаходяться дві вертикальні риски, що
мають у верхніх частинах два відвороти назовні – так звані “рубежі”, аналоги яким
присутні у догеральдичних знакових комплексах цього часу34. Тобто, означений символ мав ідентифікаційну функцію позначення його власника.
Датування. 1579 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Памʼятний напис.
______________________________________________________

В. Вуйцик, Церква Успення.., с. 278.
В. Корнієнко, Датування церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі в світлі сучасних епіграфічних досліджень, Православʼя в Україні. Збірник матеріалів IV Міжнародної наукової конференції, К. 2014, с. 709–712.
32
В. Вуйцик, Церква Успення.., с. 270.
33
Ibid., с. 278.
34
О. Однороженко, Руські королівські.., с. 83, мал. 120.
30

31

20

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

Інскульпт № 14 (табл. VІІІ, 2)
Публікації. Й. Пеленський35, В. Вуйцик36, В. Корнієнко37.
Розташування. Знаходиться на фасадній стіні центральної апсиди церкви на
висоті близько 350 см від рівня вимощення.
Опис. Входить до складу оформлення фасаду центральної апсиди у вигляді двох
плит, що фланкують камінь з отвором посередині, де знаходилось фрескове погрудне
зображення Богородиці Втілення.
На поверхні каменю прокреслений чотириконечний хрест на великій триступінчастій замкненій Голгофі. У верхній її сходинці виконаний чотириконечний рівнораменний хрест. Середню сходинку займає запис року – а҃фп҃д,҃ тобто 1584 рік. У
нижній прокреслені літери імені Ромаⷩ Івановиⷱ ʽРоман Івановичʼ. Звертає на себе увагу
написання надрядкової н, що більше скидається на м.
Датування. 1584 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 15 (табл. VІІ, 4)
Розташування. Знаходиться на південній фасадній стіні праворуч від південного порталу на висоті близько 165 см від рівня вимощення та на відстані близько 78 см
від лівого кута стіни. Блок з зображенням повернутий ліворуч на 90о по відношенню
до горизонталі вимощення.
Опис. Поверхня камʼяного блоку сильно затерта, тому частина малюнка не збереглась. Однак можемо встановити, що тут подвійними рисками було виконане зображення шестикінечного хреста, що складається зі щогли та перекладини з
розширеними кінцями, а також підніжжя. Обабіч щогли над та під перекладиною виконані складові теонімограми ІС ХС та [НИ]КА.
Датування. Друга чверть XV – третя чверть XVI ст.; за особливостями розташування та формою написання розімкненої широкої к і вертикальної а з видовженою
спинкою.
Категорія. Хрести, монограми, тенімограми.
Графіті № 16 (табл. ІХ, 1)
Розташування. Знаходиться на південній фасадній стіні ліворуч від південного
порталу на висоті близько 220 см від рівня вимощення та на відстані близько 90 см
від лівого кута стіни.
Опис. Поверхня стіни затерта та частково закрита розчином, через поверхню
напису проходить тріщина.
Загальний вигляд та структура тексту, у якому відсутня права та нижня частини,
свідчать, що він був виконаний на кількох блоках, один з яких і був вмурований до
стіни Успенської церкви.
На поверхні стіни знаходиться запис імені Sim[e]o[n] W[…] ʽСимон В…ʼ.
Датування. За особливостями розташування час появи графіті визначається
початком – третьою чвертю XVI ст.
Категорія. Памʼятний напис.
______________________________________________________

J. Pełeński, Op. cit., s. 118.
В. Вуйцик, Церква Успення.., с. 270.
37
В. Корнієнко, Датування церкви Успіння Пресвятої Богородиці.., с. 709–712.

35
36

21

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 17 (табл. ІХ, 2)
Розташування. Знаходиться на південній фасадній стіні ліворуч від південного
порталу на висоті близько 70 см від рівня вимощення та на відстані близько 20 см від
правого кута стіни. Блок повернутий праворуч на 90о по відношенню до горизонталі
вимощення.
Опис. Збереженість напису досить добра, всі його складові чітко читаються:
iaⷩ kisil | a do 1564
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином:
Ian Kisil a(nno) Do(mini) 1564.
Ян Кисіль, року Божого 1564.
Звертають на себе увагу особливості написання імені Ян, що подібне до кириличного скорочення цього імені, а також форма написання літери а скороченого слова
а(nnо), яка більше скидається на кириличну ꙗ. Вочевидь, остання виникла внаслідок
взорування автора на написання цієї літери у готичних текстах38, яка в деяких випадках нагадує ѧ. Загалом форма написання слів у змішаній кирилично-латиничній формі
відображає процеси ополячення української шляхти, що активізувались приблизно з
середини XVI ст.39
Автор напису входив до відомої волинської шляхетської родини Кисілів40, проте
наразі впевнено ідентифікувати згадану в ньому особу складно, адже в цій родині
було двоє представників, що носили імʼя Ян та жили в той проміжок часу, коли ймовірно могли лишити напис на стіні Успенської церкви. Вони були двоюрідними братами, перший з них був сином Андрія Тихоновича Кисіля Дорогицького41, другий –
Гнівоша Тихоновича42.
Датування. 1564 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Памʼятний напис.

І.2. Графіті Василівської каплиці
Василівська каплиця43 збудована на місці південного притвору Успенського собору ХІІ ст. Північна та південна стіни каплиці стоять на залишках мурів храму
княжої доби, а східна, як довели археологічні дослідження 1992–2000 рр., на фундаментах, що виведені значно вище підлоги давнього собору та стратиграфічно датуються XVI–XVII ст.; відповідно, час побудови каплиці є близький часу побудови
Успенської церкви (друга половина XVI – перша половина XVII ст.)44. Під час побудови
каплиці та церкви активно розбирались стіни давнього храму, тому для набору апсиди каплиці були використані алебастрові блоки повторного використання, які походять з кладки бічної апсиди собору ХІІ ст.45 Відтак, частина графіті могла вже
______________________________________________________

Див., напр.: P. Mrozowski, Polskie nagrobki gotyckie, Warszawa 1994, s. 187 (№ 36), 225 (№ 107).
М. Грушевський, Історія України-Руси, К. 1995, т. VI, c. 240.
40
К. Niesiecki, Korona Polska.., t. 2, Lwów 1738, s. 519–521.
41
І. Ворончук, Родоводи волинської шляхти XVI – першої половини XVII ст. (реконструкція родинних структур:
методологія, методика, джерела): Науково-методичне видання, К. 2009, с. 234.
42
Ibid., с. 235.
43
Опис див.: Я. Пастернак, Старий Галич. Археологічно-історичні досліди 1850–1943 рр., Івано-Франківськ 1998,
с. 151–156.
44
Ю. Лукомський, Успенський собор Давнього Галича (за результатами нових досліджень 1992–2000 років), Записки наукового товариства імені Шевченка, т. ССХLIV: праці Археологічної комісії, 2002, с. 597, 607.
45
Ibid., c. 597, 607.
38

39

22

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

бути нанесена на поверхню блоків, коли вони потрапили до мурування каплиці. На
фасадах та всередині каплиці виявлено двадцять два графіті, які отримали номери
від 18-го до 39-го (табл. Х).
Графіті № 18 (табл. ХІ)
Розташування. Знаходиться на південному фасаді каплиці на висоті близько
280 см від сучасного рівня ґрунту та на відстані близько 120 см від правого кута стіни.
Опис. Напис розташований у правій частині блоку, закінчення двох його рядків
відсутнє. Це дозволяє встановити, що первісно він розташовувався на двох блоках
(схожу ситуацію можемо спостерігати в церкві св. Пантелеймона), з яких нині зберігся тільки один. Наразі неможливо встановити, чи графіті було нанесене на блоки
вже після зведення каплиці й другий блок зник внаслідок пізнішої перебудови стіни,
чи блок потрапив до стіни каплиці вже з написом. Жодних слідів другого блоку з продовженням у стіні ані каплиці, ані Успенської церкви не виявлено.
Збереженість напису, попри численні тріщини на поверхні блоку, досить непогана. У верхньому рядку читається скорочена форма слова an(no) ʽрокуʼ та дві перші
цифри дати – 16. У середньому рядку чітко простежується запис імені Ian ʽЯнʼ, у нижньому – частково пошкоджене родове імʼя Iedkow[sky] ʽЄдковськийʼ.
Особу автора найвірогідніше ототожнити із мстиславським стольником Яном
Йодковським (герб Наленч), родина якого походила з Великого князівства Литовського; про неї пише А. Бонецький46.
Певні сумніви у такій ідентифікації може викликати вжита автором графіті
форми Jedkowski замість очікуваного Jodkowski. Проте така форма заміни-переходу
e↔o зустрічається в номенклатурі шляхетських родів, для прикладу можна назвати
родину, згадану А. Бонецьким кількома сторінками раніше, Jodkowie або Jedkowie47.
Тож подібна ідентифікація цілком імовірна, як і можливість відвідання мстиславським
стольником Яном Йодковським Галича десь у середині XVII ст., хоча мету такої подорожі наразі встановити складно.
Датування. Середина XVII ст.; за ідентифікацією автора.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 19 (табл. ХІІ, 1)
Розташування. Знаходиться на східному фасаді каплиці на висоті близько
280 см від сучасного рівня ґрунту та на відстані близько 20 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні блока майже від граней до граней прокреслений великий
простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга половина XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 20 (табл. ХІІ, 2)
Розташування. Знаходиться на північній стороні апсиди на висоті 31 см від сучасного рівня її підлоги48 та на відстані 17 см від лівого кута стіни.
______________________________________________________
46
А. Boniecki, Herbarz polski, Cz. 1, Wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, Warszawa 1906,
t. 9: Jelowscy – Kęstowiczowie, s. 71.
47
Ibid., s. 69.
48
Нині рівень підлоги апсиди вищий від рівня підлоги самої каплиці приблизно на 1 м.

23

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. Напис виконаний з незначним натиском на поверхню алебастрового
блоку, частина прорізів не помітна через зриви різця внаслідок нерівності поверхні
каменю. Тим не менше, тут чітко читається запис року 1629.
Датування. 1629 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 21 (табл. ХІІ, 3)
Розташування. Знаходиться на північній стороні апсиди на висоті 160 см від
сучасного рівня її підлоги та на відстані 67 см від лівого кута стіни.
Опис. Напис на поверхні кам’яного блоку прорізаний досить глибоко і впевнено,
він складається з двох літер – И та І.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою написання літери и зі скісною перемичкою та формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 22 (табл. ХІІ, 4)
Розташування. Знаходиться на північній стороні апсиди на висоті 112 см від
сучасного рівня її підлоги та на відстані 128 см від лівого кута стіни.
Опис. На поверхні камʼяного блоку подвійними замкненими рисками прокреслений шестикінечний хрест, що складається зі щогли, перекладини та підніжжя. Кінці
перекладини та вершина щогли розширюються у вигляді незамкнених у верхівці трапецій. Основа щогли спирається на закриту трикутну Голгофу.
Датування. Середина ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 23 (табл. ХІІІ, 1)
Розташування. Знаходиться на північній стороні апсиди на висоті 114 см від
сучасного рівня її підлоги та на відстані 120 см від лівого кута стіни.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслений малюнок, що нагадує зображення двох видовжених листочків дерева.
Датування. Друга половина ХVI – кінець ХVІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 24 (табл. ХІІІ, 2)
Розташування. Знаходиться на південній стороні апсиди на висоті 160 см від
сучасного рівня її підлоги та на відстані 135 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні стіни прокреслена літера В.
Датування. Друга половина XVI – кінець XVII ст.; за скорописною формою
написання літери та формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 25 (табл. ХІІІ, 3)
Розташування. Знаходиться на південній стороні апсиди на висоті 165 см від
сучасного рівня її підлоги та на відстані 110 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслена фігура, що складається з кількох трохи нахилених ліворуч вертикальних штрихів.
24

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Друга половина ХVI – кінець ХVІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 26 (табл. ХІІІ, 4)
Розташування. Знаходиться на південній стороні апсиди на висоті 167 см від
сучасного рівня її підлоги та на відстані 135 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні стіни прокреслена схожа на попередню фігура, що складається з кількох вертикальних, горизонтальних та скісних штрихів.
Датування. Друга половина ХVI – кінець ХVІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 27 (табл. ХІV)
Розташування. Знаходиться на південній стороні апсиди на висоті 167 см від
сучасного рівня її підлоги та на відстані 155 см від правого кута стіни.
Опис. По алебастровому блоку подвійними замкненими рисками прокреслений
хрест, що складається зі щогли, перекладини, символічної таблички на головою Ісуса
Христа та підніжжя. Основа щогли спирається на двоступінчасту відкриту донизу
Голгофу. Від кутів верхньої сходинки відходять знаряддя Страстей – спис ліворуч та
спис з губкою праворуч. Обабіч символічної таблички прокреслені літери теонімограми ІС ХС, а над самою табличкою – трохи менші за розмірами літери Ц СЛА (тобто,
“Цар Слави”). Під щоглою – інші складові теонімограми НИ КА. Ліворуч від списа
прокреслена стилізована літера К, яка більше нагадує латинську “Р”.
Датування. Друга половина ХVI – кінець ХVІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 28 (табл. ХV, 1)
Розташування. Знаходиться на південній стороні апсиди на висоті 163 см від
сучасного рівня її підлоги та на відстані 126 см від правого кута стіни.
Опис. Збереженість напису дуже добра, практично всі його складові читаються:
спасибе
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів текст виглядає так:
Спаси Б(ож)е.
Спаси, Боже.
Датування. Друга половина ХVI – кінець ХVІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 29 (табл. ХV, 2)
Розташування. Знаходиться на південній стороні апсиди на висоті 196,5 см від
сучасного рівня її підлоги та на відстані 20 см від правого кута стіни.
Опис. Літери прорізані з незначним натиском на лезо різця, через що частина з
них ледь простежується, у центрі рядка наявний невеликий вибій:
оіоан-ольски
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний текст вірогідніше представити так:
О(тецъ) Іоан(ъ) [П]ольски(и).
Отець Йоанн Польський.
25

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Зважаючи на наявність великої виділеної літери О перед текстом, що розглядається мною як підкреслення духовного сану автора (на кшталт латиничної P як скорочення слова pater), автором напису міг бути служитель Успенської церкви. На жаль,
віднайти додаткових відомостей про цю особу наразі не вдалося.
Датування. Друга половина ХVI – кінець ХVІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 30 (табл. ХVІ, 1)
Розташування. Знаходиться на південній стороні апсиди на висоті 162 см від
сучасного рівня її підлоги та на відстані 28 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні алебастрового блоку виконаний дворядковий запис обчислення кількості проведених поминальних служб. У верхньому знаходиться двадцять
чотири вертикальні засічки, у нижньому – дванадцять. Засічки в кожному рядку прокреслювались вниз від горизонтальної лінії.
Датування. Середина ХІІ – кінець XІV ст.; за хронологією поширення подібних
написів.
Категорія. Запис лічби.
Графіті № 31 (табл. ХVІ, 2)
Розташування. Знаходиться на південній стороні апсиди на висоті 196 см від
сучасного рівня її підлоги та на відстані 3 см від правого кута стіни.
Опис. Напис виконаний дрібними літерами, проте зберігся досить добре:
Βοεφε ιωⷩ
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст можна представити таким чином:
Βοεφε Ιω(ανο)ν.
Βοήθει Ιωανον.
Поможи Йоанну.
Прикметне, що означена структура молитовної формули виходить з ужитку десь
наприкінці XV ст. й серед графіті цього часу практично не зустрічається. Оскільки
автор плутає схожі за звучанням φ та θ, допускаючи низку помилок, можемо виснувати, що він не був носієм грецької мови, хоча й знав її (принаймні, окремі фрази).
Тож у цьому випадку маємо справу зі спробою на слух відтворити текст молитовного
звернення грецькою мовою. Не виключено, що автора “надихнуло” на виконання
такої молитви прочитання деяких грекомовних графіті на стіні Успенського собору.
Датування. Друга половина ХVI – кінець ХVІI ст.; за формою прорізів та скорописними формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 32 (табл. ХVІІ)
Розташування. Знаходиться на південній стороні апсиди на висоті 185 см від
сучасного рівня її підлоги та на відстані 18 см від правого кута стіни.
Опис. Збереженість напису добра, всі його складові впевнено простежуються.
У верхньому рядку латиницею виконаний запис у два рядки: Andrey Czolhanski a(nno)
1619 ʽАндрій Чолганський року 1619ʼ. У нижньому рядку аналогічний напис виконаний кирилицею: Андри(и) Чолгаⷩски(и) р(оку) ах͠і ʽАндрій Чолганський року 1619ʼ.
26

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

У родині, з якої походить автор графіті – Чолганські (герб Сас), було два представники, що мали імʼя Андрій і могли в означений час залишити запис на стіні каплиці св. Василія, батько й син49. Утім, зважаючи на час виконання запису (1619 р.) більш
вірогідним буде ототожнення автора графіті саме з сином, володимирським войським
Андрієм Чолганським50. Родина Чолганських володіла маєтностями як на Волині51,
так і в Галицькій землі52.
Датування. 1619 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 33 (табл. ХVІІІ, 1)
Розташування. Знаходиться на південній стороні апсиди на висоті 98 см від
сучасного рівня її підлоги та на відстані 32 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні алебастрового блоку прокреслені розташовані на певній відстані одна від одної та зʼєднані горизонтальною рискою літери Б та О.
Датування. Друга половина ХVI – кінець ХVІI ст.; за формою прорізів та скорописними формами написання літер.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 34 (табл. ХVІІІ, 2)
Розташування. Знаходиться на південній стороні апсиди на висоті 132 см від
сучасного рівня її підлоги та на відстані 3 см від правого кута стіни.
Опис. Поверхня алебастрового блоку затерта у місці розташування напису, тому
найкраще збереглись літери трьох останніх рядків. У першому рядку помітні залишки
літер, що важко ідентифікувати, у другому читається З та фрагмент літери за нею, у
третьому – ПС, у четвертому Ꙅ, у пʼятому – фрагменти літер та закінчення ОС, у шостому – ОПГР, у сьомому – ІОСРГИ.
Датування. Друга половина ХVI – кінець ХVІI ст.; за формою прорізів та скорописними формами написання літер.
Категорія. Написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 35 (табл. ХІХ, 1)
Розташування. Знаходиться на південній стороні апсиди на висоті 86 см від
сучасного рівня її підлоги та на відстані 27 см від правого кута стіни.
Опис. Літери прорізані впевненою рукою. Вони є блоковою монограмою імені
еодор(ъ) ʽФедірʼ.
Датування. Друга половина ХVI – кінець ХVІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Памʼятний напис.
______________________________________________________

А. Boniecki, Herbarz polski, т. 4: Czetwertyńscy – Dowiakowscy, Warszawa 1901, s. 17. Прикметно, що в київських
архівосховищах збереглись дві печатки Андрія Чолганського, 1570 р. та 1628 р., що мають відмінності: О. Алфьоров, О. Однороженко, Українські особові печатки XV–XVII ст. за матеріалами київських архівосховищ, Х.
2008, с. 183–184. Ці відмінності можуть бути пояснені саме приналежністю печатки 1570 р. батькові, а печатки
1628 р. – синові.
50
А. Boniecki, Herbarz polski, т. 4, s. 17; К. Niesiecki, Korona Polska.., Lwów 1728, s. 387.
51
І. Ворончук, Населення Волині в XVI – першій половині XVII ст.: родина, домогосподарство, демографічні чинники, К. 2012, с. 413; Н. Яковенко, Українська шляхта з кінця XIV – до середини XVII ст. Волинь і Центральна
Україна, видання друге, переглянуте і виправлене, К. 2008, с. 230.
52
В. Михайловський, Еластична спільнота. Подільська шляхта в другій половині XIV – 70-х роках XVI ст., К.
2012, с. 47.
49

27

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 36 (табл. ХІХ, 2)
Розташування. Знаходиться на південній стороні апсиди на висоті 92 см від
сучасного рівня її підлоги та на відстані 39 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні алебастрового блоку виконаний малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. Друга половина ХVI – кінець ХVІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 37 (табл. ХІХ, 3)
Розташування. Знаходиться у південно-східному куті каплиці на висоті 195 см
від сучасного рівня підлоги та на відстані 9 см від лівого кута стіни.
Опис. На поверхні стіни прокреслений шестикінечний хрест, що складається зі
щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса Христа. Верхня частина щогли має розширення у формі трикутника.
Датування. Друга половина ХVI – кінець ХVІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 38 (табл. ХІХ, 4)
Розташування. Знаходиться у південно-східному куті каплиці на висоті 201 см
від сучасного рівня підлоги та на відстані 11 см від лівого кута стіни.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. Друга половина ХVI – кінець ХVІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 39 (табл. ХХ)
Розташування. Знаходиться у південно-східному куті каплиці на висоті 240 см
від сучасного рівня підлоги та на відстані 47 см від лівого кута стіни.
Опис. Незважаючи на відносно низький рельєф прорізів, складові напису простежуються доволі добре:
грцамо | лидіакъ | хл
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів текст можна
представити таким чином:
Гр(и)ца(и) моли(лъ) діакъ (а)хл.
Грицай молив, дяк, {року} 1630.
Датування. 1630 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Памʼятний напис.
І.3. Графіті та інскульпти на фрагменті вапнякової колонки
вівтарної перегородки Успенського собору ХІІ ст.
Перша публікація прямокутної у перетині вапнякової колонки з орнаментом та
написів на ній здійснена В. Вуйциком53. Як повідомляє дослідник, кам’яний блок з різбленням виявлений 1999 р. під час консерваційних робіт на розкопі 1998 р. неподалік

______________________________________________________
53

В. Вуйцик, Різьблений камінь ХІІ ст.., с. 286–289.
28

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

від споруди Митрополичих палат ХІХ ст. (нині – Історичний музей Національного
заповідника “Давній Галич”) у культурному шарі XVIII ст. Блок зберігся фрагментарно, його нижня частина відбита, тож встановити повну висоту не виявляється
за можливе. На лицьовому боці (табл. ХХІ, 1) блок має різьблений орнамент: у нижній частині це плетений хрест у колі, у верхній – вертикальна прямокутна фігура з
рослинним орнаментом у нижній загостреній частині та двома пальметками обабіч.
Посередині прямокутної фігури вирізьблені літери к͠а (табл. ХХІ, 1). Зворотна сторона (табл. ХХІ, 2) має плетений ромбоподібний орнамент, сильно затертий внаслідок повторного використання блоку в пізніші часи, ймовірно, як сходинки. Стилістика різьблення та матеріалу у порівнянні з іншими архітектурними деталями,
що походили з розкопок Успенського собору ХІІ ст., дозволили В. Вуйцику визначити
виявлений блок як елемент кам’яного стовпа від різьбленої вівтарної перегородки
або оформлення низки отворів між бічною навою та другим ярусом галереї. На мою
думку, більш вірогідним буде розглядати блок як елемент саме вівтарної перегородки
Успенського собору ХІІ ст. Нині пам’ятка експонується в Історичному музеї Національного заповідника “Давній Галич”.
Інскульпт № 40 (табл. ХХІ, 1)
Розташування. На лицьовому боці у нижній частині вапнякової колонки.
Опис. На поверхні каменю вирізьблені літери к͠а, що виконані під час оформлення рельєфних композицій. В. Вуйцик справедливо інтерпретував цю частину як
фрагмент складової теонімограми ІС ХС та НІ КА, розташованої по дві літери на кінцях
чотириконечного хреста54. Написання слова νίκα у два склади з титлом над кожним
зустрічається як в інскульптах, наприклад, на саркофазі Ярослава Мудрого у Софії
Київській55, так і в графіті, зокрема софійських56.
Датування. Середина ХІІ ст.; за формою к звичайного вигляду з переломом при
середині щогли та а зі злегка нахиленою спинкою та увігнутою петлею, а також за
обставинами виникнення.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 41 (табл. ХХІІ, 1)
Публікації. В. Вуйцик57.
Розташування. Знаходиться у верхній частині лівої сторони блоку.
Опис. Напис частково пошкоджений вибоями, однак у цілому всі складові підлягають впевненій ідентифікації:
гкузъ58мапс59а60 | 61лъхр͠ тъс62

______________________________________________________

В. Вуйцик, Різьблений камінь ХІІ ст.., с. 287–288.
Е. Архипова, Резной камень в архитектуре древнего Киева (конец Х – первая половина ХІІІ вв.), К. 2005, с. 250,
табл. 53, 1
56
С.А. Высоцкий, Средневековые надписи Софии Киевской (по материалам граффити ХІ–XVII вв.), К. 1976,
табл. CXLI, 2; СXLIX; CL.
57
В. Вуйцик, Різьблений камінь ХІІ ст.., с. 286–287.
58
На поверхні вапнякової плити чітко простежується літера ъ а не ь, як показано у В. Вуйцика.
59
Вказана В. Вуйциком як втрачена літера і насправді є літерою с.
60
У місці вказаної В. Вуйциком літери ѱ на поверхні вапняку була видряпана літера а, від якої через пошкодження
кам’яного блоку збереглась тільки петля.
61
Жодних слідів “втраченої” літери а, як зазначено у В. Вуйцика, на поверхні каменю не простежується.
62
В. Вуйциком не були відчитані чотири останні літери хръс, над якими прокреслена довга лінія, так, що літера
р нагадує лігатуру рт; щоправда публікатор писав про наявність літер х та ъ.
54

55

29

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів текст виглядає
таким чином:
Г(оспод)и Кузъма псалъ хръст(ъ).
Господи, Кузьма писав хрест.
Напис фактично тотожний виявленому С. Висоцьким у Софійському соборі на
північних хорах графіті Жадъко ѱлъ хрс͠ тъ ‘Жадько писав хрест’, який супроводжував
малюнок шестиконечного проквітлого хреста63. Ця аналогія дозволяє визначити, що
запис Кузьми також супроводжував малюнок хреста, що міг бути розташований на
верхньому блоці вівтарної перегодки.
В. Вуйцик вважав автором запису єпископа Козьму, поставленого Галичу 1157 р.,
про що повідомляє літопис: того же лѣта поставленъ бысть епископъ Василецъ Переяславлю,
а другаго Козму поставиша епископомъ въ Галичь64; згадується цей єпископ Кузьма також
у записі 1165 р.65; окрім того, відомі його печатки66. З огляду на підтвердження існування єпископа Козьми джерелами та зовні логічність пропонованого В. Вуйциком
тлумачення напису, таке ототожнення набуло поширення в історіографії67.
Разом із тим В. Александрович вважав Кузьму майстром, що оздоблював різьбою цей кам’яний блок68. Втім, наразі аби прийняти ту чи іншу версію доказів недостатньо. Адже, як справедливо зазначив В. Вуйцик, опонуючи В. Александровичу,
відмінність між літерами вирізьбленого напису та графіті очевидна69. Від себе додам,
що різниться й динаміка почерку. Під час виконання напису різець зривався, тому літери отримують видовжені лінії (особливо помітно на ъ та а). А ця обставина видає
руку людини, що добре володіла навичками письма, проте була недосвідчена у техніці
вирізання на камені, тож не може вважатись майстром, який виконав цей напис. Водночас, для ототожнення згаданого в графіті Кузьми з галицьким єпископом теж даних
недостатньо. Тому більш вірогідним буде припустити, що автором графіті був, з огляду на можливість виконання напису на поверхні колони вівтарної перегородки, клірик Успенського собору княжого Галича.
Датування. Кінець ХІІІ – середина XIV ст.; за формою написання а з опуклою
петлею, з із переломом хвоста, и з високою горизонтальною перемичкою, м з верхньою засічкою, л з покриттям, вигнутої р з округлою петлею, Y-подібної у та х маленьким верхом та широким низом.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 42 (табл. ХХІІ, 2)
Публікації. В. Вуйцик70.
Розташування. Знаходиться у верхній частині лівої сторони блоку, трохи
нижче попереднього напису.
______________________________________________________
63
С.А. Высоцкий, Древнерусские надписи Софии Киевской ХІ–XIV вв. Выпуск І, К. 1966, с. 111, табл. LXIX, 2;
LXX, 2.
64
Полное собрание русских летописей, т. 7: летопись по Воскресенскому списку, Санкт-Петербург 1856, с. 66.
65
Ibid., с. 78.
66
Митрополит Іоасаф (Васильків), І. Коваль, О. Білик, Перший галицький єпископ Косма – визначний церковний
діяч ХІІ ст., Із Києва по всій Русі: збірник матеріалів наукової богословсько-історичної конференції, присвяченої
1025-літтю Хрещення Київської Руси-України, К. 2013, с. 28–29.
67
Ibid, с. 32.
68
В. Александрович, Мистецтво Галицько-Волинської держави, Л. 1999, с. 51–52.
69
В. Вуйцик, Різьблений камінь ХІІ ст.., с. 289, прим. 7.
70
Ibid., с. 287.

30

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні колонки прокреслені літери ВЪ71.
Вірогідно інтерпретувати їх як прийменник въ ‘у’.
Вигляд каналів прорізів вказує, що напис Кузьми (№ 41) та цей текст були виконані різними авторами.
Датування. Третя чверть ХІІ – перша чверть XIV ст.; за формою написання в з
переломом при щоглі та ъ з вертикальною щоглою; відповідно до типовості поширення такої форми в, верхню ймовірну хронологічну межу можна окреслити першою
чвертю ХІІІ ст.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 43 (табл. ХХІІ, 2)
Публікації. В. Вуйцик72.
Розташування. Виконане у верхній частині правої сторони блоку.
Опис. Середня частина графіті знищена великим вибоєм. У першому рядку збереглась літера Т на початку та В (без щогли) – наприкінці. У другому помітна Х73 на
початку. У третьому збереглась літера А на початку, а наприкінці – фрагмент Л74 та
щогла ще однієї літери, ймовірно прямолінійної Р. Четвертий рядок містить літеру М
на початку та літери Ѱ й фрагмент лівої скісної Л наприкінці.
Через значні втрати реконструкція повного тексту неможлива, тільки наприкінці
рядка можна реконструювати вірогідне дієслово ѱ(а)[лъ] ‘писав’.
Датування. Остання чверть ХІІІ – початок XIV ст.; за формою написання а з
округлою петлею, в з переломом, петлі якої не торкаються щогли, м з вертикальними
плечима та дугою, т без бічних засічок та х зі зменшеним верхом.
Категорія. Пам’ятний напис.
І.4. Вапняковий блок з Успенського собору ХІІ ст.
За повідомленням М. Костик, блок, що нині знаходиться в експозиції Історичного музею Національного заповідника “Давній Галич” (будівля Митрополичих палат
ХІХ ст.), походить з розкопок 2001 р., що були здійснені в інтер’єрі Успенської церкви
XVI ст. Під час цих ремонтно-реставраційних робіт у підмурках підкупольних стовпів церкви було виявлено багато кам’яних блоків, у тому числі фрагментів блоків з
фресковим розписом, а також низка елементів кам’яного декору. Усі ці будівельні
матеріали, що походять з Успенського собору ХІІ ст., в подальшому були використані
для зміцнення опор колон Успенської церкви XVI ст.
Графіті № 44 (табл. ХХІІІ, 1)
Опис. На поверхні вапнякового блоку доволі реалістично прокреслене зображення голови коня.
Датування. Середина ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів та обставинами виявлення.
Категорія. Зооморфні зображення.
______________________________________________________

Цю літеру В. Вуйцик хибно визначив як т.
В. Вуйцик, Різьблений камінь ХІІ ст.., с. 286–287.
73
В. Вуйциком ця літера була хибно визначена як л.
71
Ця літера В. Вуйциком була помилково інтерпретована як а.
71

72

31

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

І.5. Вапняковий блок з фресковим тиньком
з Успенського собору ХІІ ст.
За повідомленням М. Костик, цей блок, який нині експонується в Історичному
музеї Національного заповідника “Давній Галич”, також був виявлений під час ремонтно-реставраційних робіт 2001 р. в інтер’єрі Успенської церкви. Його поверхня
прикрашена фресковим тиньком темночервоного кольору, який, імовірно, був тлом.
Графіті № 45 (табл. ХХІІІ, 2)
Опис. По фресковому тиньку прокреслене невелике зображення простого чотириконечного хреста.
Датування. Середина ХІІ ст., за формою прорізів, виконаних по вогкому тиньку.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.

32

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця І
Схема церкви Успіння Пресвятої Богородиці (подається за Й. Пеленським)
з вказівкою місця розташування епіграфічних памʼяток.
33

В. Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця ІІ
Фотографія надгробку Марка Шумлянського.
34

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця ІІІ
Прорисовка надгробку Марка Шумлянського.
35

36

Таблиця ІV
Фотографія та прорисовка: 1 – памʼятної плити Андрія Сваричовського; 2 – памʼятної плити Йосипа Шумлянського.

1

2

В. Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

Таблиця V
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4; 2 – № 6; 3 – № 5.
37

В. Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

2

1

2

3

Таблиця VI
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 8; 2 – № 7; 3 – № 9.
38

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця VIІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 10; 2 – № 11; 3 – № 12; 4 – № 15.
39

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця VIІІ
Фотографія та прорисовка: 1 – памʼятної плити Романа Сомка;
2 – памʼятної плити Романа Івановича.
40

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця ІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 16; 2 – № 17.
41

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця Х
Схема каплиці св. Василія Великого (подається за Ю. Лукомським)
з вказівкою місця розташування графіті.
42

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця ХІ
Фотографія та прорисовка графіті № 18.
43

В. Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця ХIІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 19; 2 – № 20; 3 – № 21; 4 – № 22.
44

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

Таблиця ХIІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 23; 2 – № 24; 3 – № 25; 4 – № 26.
45

4

Таблиця ХIV
Фотографія та прорисовка графіті № 27.

В. Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

46

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця ХV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 28; 2 – № 29.
47

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

3

1

2

Таблиця ХVІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 30; 2 – № 31.
48

Таблиця ХVIІ
Фотографія та прорисовка графіті № 32.

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

49

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця ХVIIІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 33; 2 – № 34.
50

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця ХIX
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 35; 2 – № 36; 3 – № 37; 4 – № 38.
51

В. Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця ХX
Фотографія та прорисовка графіті № 39.
52

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

2

1

Таблиця ХXІ
Фотографія та прорисовка: 1 – лицьового боку фрагмента вапнякової колонки з вирізьбленим написом (№ 40); 2 – зворотного боку фрагмента вапнякової колонки.
53

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця ХXІІ
Фотографія та прорисовка: 1 – бічної сторони фрагмента вапнякової колонки
з написами № 41 та № 42; 2 – бічної сторони фрагмента вапнякової колонки
з написом № 43.
54

Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця ХXІІІ
Фотографія та прорисовка: 1 – камʼяного блоку з графіті № 44; 2 – графіті № 45.
55

Рельєф з зображенням крилатого змія з Успенського собору. XІІ ст. Крилос, Успенська церква.
Сучасний вигляд

Розділ ІI.

ЕПІГРАФІЧНІ
ПАМʼЯТКИ
ЦЕРКВИ
РІЗДВА ХРИСТОВОГО

Церква Різдва Христового. XІV ст. Галич. Сучасний вигляд

На сьогодні безпосередньо в Галичі залишилась від княжих часів церква Різдва
Христового, що дійшла до нас у перебудованому вигляді, хоча й зберегла в основі середньовічне планування. Перша писемна згадка про храм відноситься до 1550 р., коли
Галицький магістрат видав статут цеху шевців, у якому згадувалась парафіяльна
церква міста, в якій цей цех мав свій вівтар. Наступна згадка відноситься вже до
1593 р., коли польський король Сигизмунд ІІІ затвердив статут галицького гончарського цеху, згідно якого церква Різдва Христового була його власністю. Пізніше храм
згадувався ще у 1642 та 1693 рр.1 Відтак, відсутність надійних писемних згадок про
час побудови церкви та фундатора спричинив до дискусії щодо часу її будування. На
підставі архітектурних досліджень найбільш вірогідним часом побудови храму вважається XIV ст., хоча таке датування не є загальноприйнятим в історіографії, дослідники називають час від ХІ до XV ст.2 Пролити світло на дату спорудження
церкви могли б написи-графіті на його стінах (звісно, якщо такі збереглися), проте
нині давнє мурування практично повністю закрито пізнім личкувальним розчином, відкрита тільки невелика ділянка на східному фасаді. Її натурний огляд показав відсутність тут графіті. Наразі достеменно відомо про дві епіграфічні памʼятки з цієї
церкви, причому одна з них нині втрачена. Їм надано номери 1 та 2 (табл. ХХІV). У покажчиках застосовуватиметься номенклатура 1–Га та 2–Га.
Інскульпт № 1 (табл. ХХV, XXVI)
Публікації. Й. Пеленський3.
Розташування. Знаходиться на східній стіні нартексу праворуч від входу до
центральної нави, на висоті близько 170 см від рівня сучасної підлоги.
Опис. Збереженість пам’ятки дуже добра, всі складові чітко простежуються.
Поле, у якому виконаний десятирядковий текст, обмежене рамкою. Зверху посередині вона прикрашена круглою рельєфною розеткою, обабіч якої знаходиться по
девʼять заглиблених усередину двосхилих вертикальних врубів (лінія розділу проходить
посередині кожного). У нижній частині виконане рельєфне зображення чотириконечного корсунського хреста, обабіч якого містяться по девʼять аналогічних верхнім двосхилих вертикальних врубів, за винятком тих, що розташовані обабіч хреста, – вони
мають рівну поверхню всередині. Ліве ребро рамки містить літери C. H., обабіч яких
по чотири горизонтальні вруби, праворуч – такі самі, що оточують літери G. P. По
всіх кутах біля рамки – обернені досередини рельєфні розетки у чверть кожна.
Сам текст відцентрований по центру наявного поля, літери мають різні розміри,
менші вони у двох останніх рядках:
D(eo) O(ptimo) M(aximo)
Decrepitam senio quæ novem Lustra revidi
LEWICKI Præsul juvene forma donat

______________________________________________________

J. Pełeński, Op. cit., s. 101–102.
Докл. див.: Т.З. Маланюк, Сакральна архітектура давнього Галича: стан та перспективи використання, Карпатський край 2 (2012) 28.
3
J. Pełeński, Op. cit., s. 102, prz. 9.
1

2

59

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Et sic Fenici similem me riddidit avi
Surgere dum ex proprio cinere cura facit.
Exstructa 1002 A(nn)o
Restaurata cura et impensis S(uae) Ex(ce)ll(entiae) I(llustrissi)mi R(everendissi)mi Domini D(omi)ni
MICHAELIS LEWICKI
Recuperata Metropolia Haliciensi Metropolitæ II, Archiepscopi Leopoli, Episcop(i)
Cameneensis, S(u)æ C(aesareae) R(egiae) M(ajestatis) Consularii Intimi, A(nn)o 1825.
Переклад цієї латиномовної епітафії українською мовою, що максимально
близький до оригінального тексту, виглядає таким чином4:
Господь Всемогутній Великий
Дряхлий від старості, що побачив дев’ять п’ятиріч,
Покровитель Левицький обдаровує молодечою зовнішністю
І в такий спосіб відтворив мене подібним до птаха Фенікса
І турботою зробив, щоб я тим часом постав з власного попелу
Споруджений 1002 року
Реставрований турботою і коштами Його Ексцелленції Ясновельможного і Високоповажного Пана
Михайла Левицького
Відновленої Галицької Метрополії Митрополита ІІ, Архієпископа Львівського,
Єпископа Кам’янецького, Довіреного / Радника, Його Цісарсько-Королівської Величності 1825 року.
Отже, як бачимо, текст таблички складений у вигляді латиномовної епітафії на
честь реставрації храму стараннями галицького митрополита Михайла Левицького
(1774–1858), другого митрополита відновленої 1807 р. Галицької митрополії, яку він
очолював протягом 1816–1858 рр.
Водночас, попри доволі чіткий текст, у ньому міститься низка суперечностей.
Це, зокрема, фраза “що побачив девʼять пʼятиріч”, адже на момент 1825 р., вказаного
в табличці, Михайло Левицький, який народився 16 серпня 1774 р., “побачив” десять
пʼятиріч, адже на той час йому йшов 51-й рік. Малоймовірно, що майстер переплутав
слова “novem” (девʼять) та “decem” (десять), яке мало б тут стояти. Зважаючи на текст
таблички, то замість 1825-го р. мав би стояти 1820-й, адже саме тоді Левицький мав
віку “девʼять пʼятиріч”. Проте текст зорганізований так, що дата 1825 р. якраз вказує
на час відновлення храму, а помилка майстра у записі року теж малоймовірна.
Інша загадка повʼязана з вказівкою 1002 р. як дати будівництва церкви Різдва
Христового. Хоча точна дата будівництва храму невідома, однак за своїми архітектурними особливостями він не може бути датований початком ХІ ст.
Й. Пеленський вважав, що за дату спорудження храму було прийнято дві нижні
літери виявленого біля вівтаря каменя (інскульпт № 2), що їх було помилково прочитано як АВ замість ЛВ, звідки й виведена дата 1002 р.: А як позначення тисячі, В – як
позначення двійки5. Однак означене пояснення спирається на декілька припущень,
тож вже через це виглядає малоймовірним. Як невірогідним слід визнати припущення
про довільність обрання цієї дати для включення до тексту памʼятного знака, адже
подібні вказівки мали все ж спиратись на якісь конкретні відомості.
______________________________________________________

Реконструкція та переклад тексту здійснене мною за консультативною допомогою кандидата філологічних наук
Х. Куйбіди та кандидата історичних наук Д. Гордієнка.
5
J. Pełeński, Op. cit., s. 102.

4

60

Розділ ІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви Різдва Христового
________________________________________________________________________________________________________________________________

Можливо, у визначенні віку споруди Левицький спирався на якусь місцеву традицію, яка відносила до глибокої давнини побудову церкви Різдва Христового у Галичі біля давньої пристані. Зокрема, пізніше, у 1890 р., наявність деревʼяної церкви
на місці мурованої встановив О. Чоловський, який обстежив фундаменти храму за
участю І. Шараневича; цю деревʼяну церкву він вважав зруйнованою внаслідок походу Батия6. Можливо, схожі відомості існували й на початку ХІХ ст., під впливом
яких дата 1002 р. зʼявилась в означеній табличці.
Датування. 1825 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Памʼятний напис.
Інскульпт № 2
Публікації. Й. Пеленський7.
Розташування. До нашого часу пам’ятка не збереглась. Й. Пеленський зазначав, що вона була виявлена в інтер’єрі храму під час ремонтно-реставраційних робіт
часів Михайла Левицього.
Опис. Й. Пеленський зазначав, що пам’ятка мала вигляд округлого каменя
зі слідами орнаменту або гербу, довкола якого знаходились три чотириконечні хрести
та літери В, Г, Л, В, що, на думку публікатора, мали розглядатись як абревіатура “Варлам, Галицько-Львівський владика”. На цій підставі він відносив час появи плити
до початку XVIII ст. і пов’язував її з ім’ям Варлама Шептицького, єпископа Львівського, Галицького та Камʼянецького (1708–1715).
Наведений дослідником опис дозволяє виснувати, що під час реставрації була
виявлена плита з гербом фундатора та його скороченою титулатурою. Подібний
памʼятний знак можна й нині бачити над північним порталом Успенської церкви
XVI ст. в Крилосі: у центрі трикутної форми плити вирізьблений герб єпископа Йосипа Шумлянського “Корчак” в оточенні літер І, Ш, Е, Л, Г, К8.
Вочевидь, плита з церкви Різдва Христового відносилася до одного з етапів якихось ремонтно-реставраційних робіт храму. Проте із пропонованим Й. Пеленським
розкриттям абревіатури важко погодитись, адже в подібних написах чітко вказувалась
титулатура владики, прикладом чому є згадана вище плита Йосипа Шумлянського, а
також печатка Варлама Василя Шептицького, де він йменується єпископом Львівським,
Галицьким та Камʼянецьким9. Відтак, абревіатура на плиті мала б включати шість літер
В, Ш, Е, Л, Г, К. Тому, аби прийняти версію Й. Пеленського, слід припустити втрату останньої літери верхнього рядка та першої літери середнього, а також неправильне прочитання останньої літери (замість “правильної” К – “неправильно прочитана” В). За
умови відсутності оригінала означеного каменя робити такі припущення було б надто
ризиковано. Спираючись на наведений вченим опис, впевнено можна констатувати лише
те, що в абревіатурі могла згадуватись як духовна, так і світська особа.
Датування. XVIІ–XVIII ст.; на підставі описаних Й. Пеленським іконографічних особливостей плити та за аналогією з іншими інскульптами давнього Галича.
Категорія. Памʼятний напис.
______________________________________________________

М. Фіголь, Мистецтво стародавнього Галича, К. 1997, с. 72. Щоправда, час побудови деревʼяної церкви не відносився до такого раннього часу. Наприклад, у шематизмі 1909 р. час побудови церкви Різдва Христового відносили до ХІІ ст.: Шематизм всего клира греко-католицкой митрополичой архиепархии Львовской на рок 1909,
рочник 65, впорядкував о. В. Семков, Л. 1909, с. 97.
7
J. Pełeński, Op. cit., s. 102, prz. 8.
8
Див. інскульпт № 3 у першому розділі цього видання.
9
Т. Денисова, Гербові та агіографічні печатки ієрархів Української Греко-Католицької церкви, Сфрагістичний
щорічник 4 (2013) 235.
6

61

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця ХХІV
План-схема церкви Різдва Христового (за Й. Пеленським)
з позначенням місця розташування пам’ятної таблички 1825 р.
62

Таблиця ХXV
Фотографія памʼятної таблички 1825 р.

Розділ ІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви Різдва Христового
________________________________________________________________________________________________________________________________

63

Таблиця ХXVІ
Прорисовка памʼятної таблички 1825 р.

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Розділ ІІI.

ЕПІГРАФІЧНІ
ПАМʼЯТКИ
ЦЕРКВИ
св. ПАНТЕЛЕЙМОНА

Церква св. Пантелеймона. XІІ ст. Шевченкове. Сучасний вигляд

Переважна більшість епіграфічних пам’яток церкви св. Пантелеймона або
костелу св. Станіслава, на який було переосвячено храм в XIV ст., знаходиться на
його фасадах, що створює певні труднощі для їх дослідження. Насамперед, вони піддаються сильному впливу атмосферних опадів та перепадам температур, що руйнують поверхню окремих кам’яних блоків, знищуючи разом з тим і розташовані на
них графіті. Це обумовлює часто дуже низький рельєф прорізів багатьох графіті,
які ледь-ледь простежуються. У деяких випадках мені вдалося зафіксувати лише
сліди від наявних на кам’яних блоках малюнків хрестів, від яких залишились заглиблені
ямки. Тому, окрім введення до наукового обігу нових історичних джерел, публікація епіграфічних пам’яток переслідує й пам’яткоохоронну мету. Низку графіті, свого часу
опублікованих Й. Пеленським у 1914 р., наразі виявити не вдалося, що свідчить про
їх можливу безповоротну втрату через історичні випробування, які випали на долю
храму у ХХ ст., у тому числі й артобстріл під час Першої світової війни. І якщо розташовані на західному фасаді графіті можуть бути нині закриті кам’яними колонками, якими був оформлений західний портал на межі XVI–XVII ст.1, то графіті на
південному та східному фасадах храму втрачені назавжди. Тим не менше, і ці графіті
також включені до корпусу епіграфічних пам’яток церкви св. Пантелеймона. Іншою
складністю є проблема номенклатури ділянок досліджуваних поверхонь, адже стіни
храму викладені кам’яними блоками та мають часто симетричні чи аналогічні деталі на різних сторонах (виступи стін чи апсид). Через це я відмовився від детального опису назви ділянки, де виявлено графіті, а для кращого орієнтування читача
кожній великій ділянці стіни як зовні, так і всередині храму, надається позначення
латинськими літерами A, B, D, С тощо, а вже кожна з цих великих ділянок поділяється на менші, яким надаються додаткові позначення великої ділянки латинською
літерою та меншої ділянки в її межах арабськими цифрами, наприклад, С1, С2, С3
тощо, які позначаються на окремій таблиці (табл. XXVII).
ІІІ.1. Графіті на північній фасадній стіні (ділянка А)
Планомірні епіграфічні дослідження церкви св. Пантелеймона почалися саме з
цієї стіни, за напрямком захід-схід, тому вона отримала позначення А. На північній
фасадній стіні виявлено тридцять сім стародавніх графіті, що отримали номери
від 1-го по 37-й (табл. XXVII). Розподіл поверхонь з графіті в межах ділянки виглядає
таким чином:
А1 – № 1;
А2 – №№ 2–4, 34–36;
А3 – № 37;
А4 – №№ 5–23;
А5 – № 24;
А6 – №№ 25–31;
А7 – №№ 32–33.
______________________________________________________

В сучасній літературі поширеною є думка про давність оздоблення західного порталу церкви колонами вже наприкінці ХІІ ст., одночасно з будівництвом храму. Проте під цими колонами на поверхні кам’яних блоків наявні
графіті, які могли виникнути тільки тоді, коли колон ще не було. Такі графіті датуються ХІІ–XVI ст., остання
пряма зафіксована дата – 1589 р. Ці факти однозначно вказують на появу колонок наприкінці XVI – на початку
XVII ст., коли костел св. Станіслава перебудовувався монахами-францисканцями.

1

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 1 (табл. XXVIII, 1)
Розташування. Ділянка А1, знаходиться на висоті 201 см від рівня ґрунту та
на відстані 8 см від правого ребра стіни.
Опис. На камʼяному блоці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2 (табл. XXVIII, 2)
Розташування. Ділянка А2, знаходиться на висоті 145 см від рівня ґрунту та
на відстані 273 см від правого кута стіни.
Опис. Рельєф прорізів малюнка майже зведений нанівець, проте можна встановити, що тут був виконаний простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 3 (табл. XXVIII, 3)
Розташування. Ділянка А2, знаходиться на висоті 191 см від рівня ґрунту та
на відстані 236 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні камʼяного блоку читається дієслово byl ʽбувʼ. Це дієслово є
першою частиною традиційної формули польськомовних графіті, що набули поширення з другої половини XVI ст. Праворуч від цього тексту знаходяться камені пізнішого часу, вочевидь, наслідки одного з пізніших ремонтів, тож вірогідно, решта
складових формули не збереглась.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 4 (табл. XXVIII, 4)
Розташування. Ділянка А2, знаходиться на висоті 193 см від рівня ґрунту та
на відстані 94 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслені літери Kl, які найвірогідніше
розглядати як скорочену форму особового імені автора, наприклад, Klement ‘Климент’, а за ними – родове ім’я Pasamani ‘Пассамані’.
Ідентифікувати особу автора наразі не вдалося.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 5 (табл. XXIХ, 1)
Розташування. Ділянка А4, знаходиться на висоті 130 см від рівня ґрунту та
на відстані 190 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслений малюнок шестикінечного
хреста, що складається зі щогли, перекладини та підніжжя. Основа щогли спирається
на відкриту донизу прямокутну одноступінчасту Голгофу.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
68

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 6 (табл. XXIХ, 2)
Розташування. Ділянка А4, знаходиться на висоті 127 см від рівня ґрунту та
на відстані 414 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслений малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 7 (табл. XXIХ, 3)
Розташування. Ділянка А4, знаходиться на висоті 147 см від рівня ґрунту та
на відстані 247 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні камʼяного блоку простежується зображення скісного Андріївського хреста.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 8 (табл. XXIХ, 4)
Розташування. Ділянка А4, знаходиться на висоті 166 см від рівня ґрунту та
на відстані 442 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок чотириконечного
хреста з розширеними у вигляді заглиблених крапок кінцями.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 9 (табл. XXIХ, 5)
Розташування. Ділянка А4, знаходиться на висоті 162 см від рівня ґрунту та
на відстані 318 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні камʼяного блоку простежується малюнок чотириконечного
хреста з розширеними у вигляді заглиблених крапок кінцями. Ці розширення збереглись на кінцях щогли.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 10 (табл. XXХ, 1)
Розташування. Ділянка А4, знаходиться на висоті 168,5 см від рівня ґрунту та
на відстані 483 см від правого кута стіни.
Опис. Незважаючи на пошкоджені ерозією прорізи, на поверхні каменю простежується малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 11 (табл. XXХ, 2)
Розташування. Ділянка А4, знаходиться на висоті 166 см від рівня ґрунту та
на відстані 561 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні камʼяного блоку добре збереглося зображення чотириконечного хреста з розширеними у вигляді заглиблених крапок кінцями.
69

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 12 (табл. XXХ, 3)
Розташування. Ділянка А4, знаходиться на висоті 162 см від рівня ґрунту та
на відстані 542 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні камʼяного блоку вирізаний малюнок чотириконечного хреста
з розширеними у вигляді трикутників кінцями.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 13 (табл. XXХ, 4)
Публікації. Й. Пеленський2, В. Вуйцик3.
Розташування. Ділянка А4, знаходиться на висоті 166 см від рівня ґрунту та
на відстані 533 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні каменя добре простежується малюнок чотириконечного
хреста з розширеними у вигляді заглиблених крапок кінцями, основа щогли якого
спирається на обернений догори рогами півмісяць.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 14 (табл. XXХ, 5)
Публікації. Й. Пеленський4.
Розташування. Ділянка А4, знаходиться на висоті 153 см від рівня ґрунту та
на відстані 537 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслений подібний малюнок чотириконечного хреста з розширеними у вигляді заглиблених крапок кінцями, основа щогли
якого спирається на обернений догори рогами півмісяць.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 15 (табл. XXХ, 6)
Розташування. Ділянка А4, знаходиться на висоті 155 см від рівня ґрунту та
на відстані 532 см від правого кута стіни.
Опис. Незважаючи на майже зведені нанівець через пошкодження ерозією поверхні кам’яного блоку прорізи, на ній все ж таки простежується малюнок простого
чотириконечного хреста.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 16 (табл. XXХІ, 1)
Розташування. Ділянка А4, знаходиться на висоті 197 см від рівня ґрунту та
на відстані 423 см від правого кута стіни.

______________________________________________________

J. Pełeński, Op. cit., s. 34; 36, fig. 26.
В. Вуйцик, Графіті ХІІ–XV століть.., вклейка.
4
J. Pełeński, Op. cit., s. 34; 36, fig. 26.
2

3

70

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслені літери HC та FUT у верхньому
рядку та монограма WA у нижньому. Верхній рядок слід розглядати як скорочену
форму словосполучення h(i)c fu(i)t ʽбув тутʼ, а нижній – як ініціали особового та родового імен автора.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVIІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 17 (табл. XXХІ, 2)
Розташування. Ділянка А4, знаходиться на висоті 153 см від рівня ґрунту та
на відстані 537 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслені літери AU у верхньому рядку
та CI – у нижньому.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVIІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 18 (табл. XXХІ, 3)
Розташування. Ділянка А4, знаходиться на висоті 150 см від рівня ґрунту та
на відстані 168 см від правого кута стіни.
Опис. Малюнок зберігся частково, за наявними контурами можемо встановити,
що тут знаходилося зображення коня, що подібне тим малюнкам, які знаходяться на
інших фасадах храму.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 19 (табл. XXХІІ, 1)
Розташування. Ділянка А4, знаходиться на висоті 194 см від рівня ґрунту та
на відстані 360 см від правого кута стіни.
Опис. Збереженість напису доволі непогана, його складові впевнено читаються.
Спочатку були прокреслені літери SKLE, проте вони були виконані не зовсім вдало.
Через те автор покинув писати тут та переніс рядок вище, виконавши літеру S, скоротивши особове імʼя, та, повністю, родове Klesczynsky ʽКлещинськийʼ.
Вірогідно, автором цього графіті є Станіслав Клещинський (герб Гриф), згадки
про якого маємо у 1690 р.; він мав маєтності у воєводстві Хелмському, тож мав можливість відвідати Галич та залишити автограф на стіні храму5.
Датування. Друга половина XVII ст.; за ідентифікацією автора.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 20 (табл. XXХІІ, 2)
Публікації. В. Вуйцик6.
Розташування. Ділянка А4, знаходиться на висоті 160 см від рівня ґрунту та
на відстані 246 см від правого кута стіни.
______________________________________________________

K. Niesiecki, Korona Polska.., t. 2, Lwów 1738, s. 529; А. Boniecki, Herbarz polski, t. 10: Kęstowscy – Komorowscy,
Warszawa 1907, s. 128.
6
В. Вуйцик, Графіті ХІІ–XV століть.., вклейка.
5

71

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні каменю прокреслений восьмикінечний хрест, що складається
зі щогли, перекладини, символічної таблички над головою Ісуса Христа та підніжжя.
Кінці всіх частин, за винятком основи щогли, розширюються у вигляді кіл.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 21 (табл. XXХІІ, 3)
Розташування. Ділянка А4, знаходиться на висоті 190 см від рівня ґрунту та
на відстані 28 см від правого кута стіни.
Опис. Поверхня каменя у місці розташування малюнка сильно пошкоджена ерозією, проте можна встановити, що тут був прокреслений стилізований тризуб.
В якості емблеми тризуби використовували галицькі князі Даниловичі, тож вірогідно, що знак належить котромусь з них7.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів; найвірогідніше,
друга половина ХІІІ – початок XIV ст.; за вірогідною атрибуцією.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 22 (табл. XXХІІ, 4)
Розташування. Ділянка А4, знаходиться на висоті 154 см від рівня ґрунту та
на відстані 200 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні каменя прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 23 (табл. XXХІІІ, 1)
Розташування. Ділянка А4, знаходиться на висоті 206 см від рівня ґрунту та
на відстані 476 см від правого кута стіни.
Опис. Незважаючи на сильне пошкодження поверхні каменя можемо встановити, що тут був прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 24 (табл. XXХІІІ, 2)
Розташування. Ділянка А5, знаходиться на висоті 166 см від рівня ґрунту та
на відстані 43 см від правого ребра стіни.
Опис. На поверхні каменя прокреслений чотириконечний хрест з розширеними
у вигляді кіл кінцями.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 25 (табл. XXХІІІ, 3)
Розташування. Ділянка А6, знаходиться на висоті 155 см від рівня ґрунту та
на відстані 277 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні каменя прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.

______________________________________________________
7

Дякую за консультацію кандидату історичних наук О. Алфьорову.
72

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 26 (табл. XXХІІІ, 4)
Розташування. Ділянка А6, знаходиться на висоті 170 см від рівня ґрунту та
на відстані 230 см від правого кута стіни.
Опис. Незважаючи на сильне пошкодження поверхні каменя у місці розташування напису, на ній чітко простежуються літери Г, що є традиційним скороченням
слова-звернення Г(оспод)и ʽГосподиʼ.
Датування. Кінець ХІІ – кінець XV ст.; за структурою формули та формою написання и з горизонтальною перемичкою.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 27 (табл. XXХІІІ, 5)
Розташування. Ділянка А6, знаходиться на висоті 163 см від рівня ґрунту та
на відстані 340 см від правого кута стіни.
Опис. Поверхня стіни в цьому місці сильно пошкоджена, проте можемо встановити, що тут був прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 28 (табл. XXХІV, 1)
Публікації. Й. Пеленський8, В. Вуйцик9.
Розташування. Ділянка А6, знаходиться на висоті 151 см від рівня ґрунту та
на відстані 267 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні каменя прокреслений проквітлий шестикінечний хрест, що
складається зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса
Христа. Верх щогли, кінці таблички та перекладини розширюються у вигляді трикутників, основа щогли розходиться пишними пагонами.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 29 (табл. XXХІV, 2)
Розташування. Ділянка А6, знаходиться на висоті 140 см від рівня ґрунту та
на відстані 144 см від правого кута стіни.
Опис. На поверхні каменя прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 30 (табл. XXХІV, 3)
Розташування. Ділянка А6, знаходиться на висоті 148 см від рівня ґрунту та
на відстані 174 см від правого кута стіни.
Опис. На камʼяному блоці прокреслений простий чотириконечний хреста.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 31 (табл. XXХІV, 4)
Розташування. Ділянка А6, знаходиться на висоті 155 см від рівня ґрунту та
на відстані 179 см від правого кута стіни.
______________________________________________________
8
9

J. Pełeński, Op. cit., s. 37, fig. 34a. У публікації наявні певні відмінності від оригіналу у формі нижніх пагонів.
В. Вуйцик, Графіті ХІІ–XV століть.., вклейка.
73

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На кам’яному блоці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 32 (табл. XXХІV, 5)
Розташування. Ділянка А7, знаходиться на висоті 168 см від рівня ґрунту та
на відстані 61 см від правого ребра стіни.
Опис. На поверхні каменя прокреслений чотириконечний хрест, кінці перекладини якого мають розширення у вигляді трикутника.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 33 (табл. XXХV, 1)
Розташування. Ділянка А7, знаходиться на висоті 139 см від рівня ґрунту та
на відстані 67 см від правого ребра стіни.
Опис. На поверхні стіни помітні літери ВЪ. Слідів продовження напису не простежується, він залишився незавершеним. Сам текст є прийменником въ ʽуʼ.
Датування. Кінець ХІІ – початок ХІІІ ст.; за формою написання літери в, верхня
петля якої більша за нижню.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 34 (табл. XXХV, 2)
Розташування. Ділянка А2, знаходиться на висоті 157 см від рівня ґрунту та
на відстані 83 см від правого кута стіни.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування малюнка сильно вивітрилась, збереглись тільки праві частини щогли та символічної таблички над головою Ісуса
Христа, що були прокреслені подвійними незамкненими рисками, розділеними посередині, і мали розширення у вигляді відкритих у верхівці трапецій. Розміри малюнка вказують, що він був виконаний на двох камʼяних блоках.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 35 (табл. XXХV, 3)
Розташування. Ділянка А2, знаходиться на висоті 167 см від рівня ґрунту та
на відстані 260 см від правого кута стіни.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування малюнка сильно пошкоджена, його
складові затерті. За збереженими частинами можемо встановити, що тут був виконаний чотириконечний хрест, кінці якого розширювались у вигляді трикутників.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 36 (табл. XXХV, 4)
Розташування. Ділянка А2, знаходиться на висоті 164 см від рівня ґрунту та
на відстані 84 см від правого кута стіни.
Опис. Малюнок майже повністю знищений. За характером пошкодження та збереженими частинами можемо реконструювати тут зображення чотириконечного
хреста, кінці якого розширювались у вигляді заглиблених крапок.
74

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 37 (табл. XXХV, 5)
Розташування. Ділянка А3, знаходиться на висоті 130 см від рівня ґрунту та
на відстані 9 см від лівого ребра.
Опис. На кам’яному блоці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
ІІІ.2. Графіті на фасаді північної апсиди (ділянка B)
Наступною ділянкою стіни, поверхня якої вивчалась на предмет наявності графіті, була північна апсида, яка отримала позначення В. На досліджуваній ділянці виявлено сімдесят п’ять стародавніх графіті, які одержали номери від 38-го по 112-й
(табл. XXVII). Розподіл поверхонь з графіті в межах ділянки виглядає таким чином:
В1 – №№ 38–44;
В2 – № 45;
В3 – №№ 46–56;
В4 – №№ 57–86, 110–111;
B5 – №№ 87–109;
В6 – № 112.
Графіті № 38 (табл. XXХVІ, 1)
Публікації. Й. Пеленський10.
Розташування. Ділянка В1, знаходиться на висоті 165 см від рівня ґрунту та
на відстані 25 см від правого ребра.
Опис. На поверхні каменя подвійними рисками був прокреслений чотириконечний хрест з розширеними у вигляді відкритих у верхівці трапецій кінцями. Права
частина малюнку не збереглась.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 39 (табл. XXХVІ, 2)
Розташування. Ділянка В1, знаходиться на висоті 168 см від рівня ґрунту та
на відстані 10 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслене зображення простого чотириконечного хреста, кінці якого мали розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 40 (табл. XXХVІ, 3)
Розташування. Ділянка В1, знаходиться на висоті 198 см від рівня ґрунту та
на відстані 58 см від правого ребра.
______________________________________________________
10

J. Pelenski, Op. cit., s. 37, fig. 35b.
75

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. Поверхня стіни значно пошкоджена, проте на ній простежується малюнок
прокресленого подвійними рисками хреста з розширеними у вигляді відкритих у верхівці трапецій кінцями перекладини та вершини щогли.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 41 (табл. XXХVІ, 4)
Розташування. Ділянка В1, знаходиться на висоті 402 см від рівня ґрунту та
на відстані 27 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 42 (табл. XXХVІ, 5)
Розташування. Ділянка В1, знаходиться на висоті 416 см від рівня ґрунту та
на відстані 29 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 43 (табл. XXХVІ, 6)
Розташування. Ділянка В1, знаходиться на висоті 199 см від рівня ґрунту та
на відстані 46 см від правого ребра.
Опис. На поверхні камʼяного блоку простежуються літери СЪ. Оскільки камінь
у цьому місці значно пошкоджений, найвірогідніше розглядати їх як складову більшого за обсягом тексту.
Датування. Кінець ХІІ ст.; за формою написання ъ з петлею кутом вперед.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 44 (табл. XXХVІI, 1)
Розташування. Ділянка В1, знаходиться на висоті 190 см від рівня ґрунту та
на відстані 53 см від правого ребра.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслений малюнок прямокутника, розділеного діагоналлю.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 45 (табл. XXХVІI, 2)
Розташування. Ділянка В2, знаходиться на висоті 210 см від рівня ґрунту та
на відстані 8 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку простежується велика літера М з прямими
щоглами та високо піднятою петлею. Права щогла літери частково заходить на вапняковий розчин між каменями.
Датування. Кінець ХІІІ – середина XVI ст.; за особливостями написання м та
за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
76

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 46 (табл. XXХVІI, 3)
Розташування. Ділянка В3, знаходиться на висоті 125 см від рівня ґрунту та
на відстані 114 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 47 (табл. XXХVІI, 4)
Розташування. Ділянка В3, знаходиться на висоті 170 см від рівня ґрунту та
на відстані 30 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок пентаграми.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 48 (табл. XXХVІI, 5)
Розташування. Ділянка В3, знаходиться на висоті 128 см від рівня ґрунту та
на відстані 63 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 49 (табл. XXХVІІI, 1)
Розташування. Ділянка В3, знаходиться на висоті 172 см від рівня ґрунту та
на відстані 182 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 50 (табл. XXХVІІI, 2)
Розташування. Ділянка В3, знаходиться на висоті 148 см від рівня ґрунту та
на відстані 51 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 51 (табл. XXХVІІI, 3)
Розташування. Ділянка В3, знаходиться на висоті 207 см від рівня ґрунту та
на відстані 77 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 52 (табл. XXХVІІI, 4)
Розташування. Ділянка В3, знаходиться на висоті 175 см від рівня ґрунту та
на відстані 120 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого розширюються у вигляді заглиблених крапок.
77

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 53 (табл. XXХVІІI, 5)
Розташування. Ділянка В3, знаходиться на висоті 160 см від рівня ґрунту та
на відстані 43 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку виконаний малюнок чотириконечного
хреста, кінці якого колись мали розширення у вигляді заглиблених крапок. Проте з
часом камінь у місці прорізів щогли та перекладини викришився, тож контури малюнка набули іншого вигляду.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 54 (табл. XXХVІІI, 6)
Розташування. Ділянка В3, знаходиться на висоті 115 см від рівня ґрунту та
на відстані 72 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 55 (табл. XXХIХ, 1)
Розташування. Ділянка В3, знаходиться на висоті 168 см від рівня ґрунту та
на відстані 124 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 56 (табл. XXХIХ, 2)
Розташування. Ділянка В3, знаходиться на висоті 161 см від рівня ґрунту та
на відстані 124 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена літера W. Її ліва скісна виконана таким чином, що нагадує також літеру Y. Відтак, найвірогідніше розглядати тут
лігатуру YW або YN.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 57 (табл. XXХIХ, 3)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 150 см від рівня ґрунту та
на відстані 52 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 58 (табл. XXХIХ, 4)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 148 см від рівня ґрунту та
на відстані 65 см від правого кута.
78

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні стіни простежуються літери HIC FV, що є складовою незавершеної фрази традиційної для цього часу формули hic fu{it} ʽбув тутʼ.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 59 (табл. XL, 1)
Публікації. Й. Пеленський11.
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 167 см від рівня ґрунту та
на відстані 54 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни прокреслений чотириконечний хрест, кінці якого розширюються у формі заглиблених крапок.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 60 (табл. XL, 2)
Публікації. Й. Пеленський12.
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 155 см від рівня ґрунту та
на відстані 66 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 61 (табл. XL, 3)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 167 см від рівня ґрунту та
на відстані 64 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 62 (табл. XL, 4)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 168 см від рівня ґрунту та
на відстані 38 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку помітний малюнок косого Андріївського
хреста. Окрім того, означений малюнок також може трактуватись як літера Х, проте,
на мою думку, така інтерпретація менш вірогідна.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 63 (табл. XL, 5)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 155 см від рівня ґрунту та
на відстані 37 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
______________________________________________________
11
12

J. Pelenski, Op. cit., s. 37, fig. 35b.
Ibid.
79

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 64 (табл. XL, 6)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 162 см від рівня ґрунту та
на відстані 35 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку помітні дві вертикальні паралельні риски,
що є, найімовірніше, щоглою незавершеного малюнку хреста.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 65 (табл. XLІ, 1)
Публікації. Й. Пеленський13.
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 165 см від рівня ґрунту та
на відстані 24 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслений шестикінечний проквітлий
хрест, що складається зі щогли, перекладини та підніжжя. Вершина щогли, кінці підніжжя та перекладини розширюються у вигляді трикутників. Основа щогли роздвоюється та розгортається назовні пишними пагонами.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 66 (табл. XLІ, 2)
Публікації. Й. Пеленський14.
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 258 см від рівня ґрунту та
на відстані 66 см від правого кута.
Опис. Незважаючи на низку пошкоджень поверхні каменя, складові напису простежуються досить добре:
Hic Fuit Al Hazłer | 1647 A 27 7b
З відновленням пропущених фрагментів найвірогідніше представити текст напису таким чином:
Hic Fuit Al(exander) Hazłer 1647 a(nno) 27 7b(ris).
Був тут Александр Газлер 1647-го року 27 вересня.
Віднайти інформацію про автора запису наразі не вдалося. А. Бонецький згадує
Стефана Газлера, який був прихильником польського короля Августа ІІІ, за якого він
голосував у 1733 р.15 Ймовірно, автор напису походив з цієї родини.
Датування. 1647 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 67 (табл. XLІІ, 1)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 194 см від рівня ґрунту та
на відстані 118 см від правого кута.
______________________________________________________

J. Pelenski, Op. cit., s. 37, fig. 35b.
J. Pełeński, Op. cit., s. 38. Дослідник допустив низку помилок, читаючи родове ім’я як Milaszko та пропустивши
вказівку дати виконання тексту, опублікувавши тільки рік.
15
А. Boniecki, Herbarz polski, t. 7: Grabowscy – Hulkiewiczowie, Warszawa 1904, s. 249.
13

14

80

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні каменя виконані три великі літери:
• I •• T •• B •
Найвірогідніше інтерпретувати цей текст як ініціали автора.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 68 (табл. XLІІ, 2)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 194 см від рівня ґрунту та
на відстані 62 см від правого кута.
Опис. Малюнок майже повністю знищений написом № 69, простежуються
тільки окремі його складові, що дозволяють реконструювати його як зображення храму.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.

…

Графіті № 69 (табл. XLІІІ)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 194 см від рівня ґрунту та
на відстані 64 см від правого кута.
Опис. Літери виконані дуже ретельно, тож текст впевнено читається:
FR CHR16İSTOFHE17RUS18 | KAME19NE20C:A:D: | 1·6·1·0 24·İVL
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів текст виглядає
таким чином:
Fr(ater) Christofherus Kamenec A(nno) D(omini) 1610 24 iul.
Брат Христофор {з} Камʼянця, року Божого 1610, 24 липня.
Літери прорізані доволі ретельно, автор часто вживає лігатури та інші знаки,
що мали на меті прикрасити текст. Звертає на себе увагу й видовжений хрест, який
прикрашає початок імені монаха. Всі ці факти видають руку досвідченого писця, який
до того ж мав навички роботи з інструментом по обробці каменю. Вочевидь, саме
цією обставиною було обумовлене направлення Христофора до Галича для робіт з
реставрації давньої церкви.
Цей текст є одним з шести написів-графіті братів-франсциканців, розташованих
на стінах церкви св. Пантелеймона / костелу св. Станіслава: Христофора з Кам’янця,
Симеона з Рулікова (№ 253), Симона з Галича (№ 717), Гіацинта з Салена (№ 118),
Франциска з Руа (№ 119) та Йоанна з Ютрова (№ 655). Три з цих автографів-графіті
прямо датовані 24 липня 1610 р., а три датуються на підставі типологічної близькості
текстів, однаковий рівень пошкодження прорізів під дією атмосферних опадів (вивітрювання), а також відсутністю написів-графіті францисканських монахів пізніших
періодів, хоча монастир ще тривалий час існував. Ці обставини вказують на якусь одноразову акцію залишення автографів францисканськими монахами, що була інспірована саме українськими братами-міноритами – Христофором з Кам’янця-Подільського та Симеоном з Рулікова, які були направлені Орденом до Галича для відбудови костелу св. Станіслава. Можливо, інші брати-францисканці також брали участь у
______________________________________________________

Літери HR написані у вигляді лігатури.
Літери FHE написані у вигляді лігатури.
18
Літери US написані у вигляді лігатури.
19
Літери AME написані у вигляді лігатури.
20
Літери NE написані у вигляді лігатури.
16
17

81

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

відродженні монастиря, виконуючи низку інших видів робіт, не пов’язаних з каменярською справою. Не виключено, що подальші дослідження документів Францисканського ордену дозволять відшукати більше відомостей про цих осіб, які відродили
давню церкву св. Пателеймона та заснували монастир у Галичі на межі XVI–XVII ст.
Поява ж написів-графіті 24 липня 1610 р. може розглядатись як засвідчення завершення відбудови костелу на цей час, напередодні дня народження св. Станіслава (26
липня), що стало своєрідним подарунком покровителю храму. Відтак, початок функціонування францисканського монастиря у складі шести монахів слід віднести саме
до 1610 року, а не 1611, як то поширене в історіографії21.
Датування. 1610 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 70 (табл. XLІV, 1)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 194 см від рівня ґрунту та
на відстані 70 см від правого кута.
Опис. Напис пошкоджений № 69, проте в цілому зберігся непогано, він складається з трьох літер А, розміри яких зменшуються в напрямку до кінця рядка.
Датування. Початок XV – середина XVI ст.; за формою написання а з видовженою вертикальною спинкою та формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 71 (табл. XLІV, 2)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 167 см від рівня ґрунту та
на відстані 90 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку простежується незавершений малюнок чотириконечного хреста з розширеними у вигляді трикутників кінцями. Автор прокреслив нижнє розширення, почав виконувати ліве, проте через зриви різця не зміг
закінчити його.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 72 (табл. XLІV, 3)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 158 см від рівня ґрунту та
на відстані 98 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
______________________________________________________
21
Загалом, історія костелу св. Станіслава цього часу висвітлена доволі слабо через брак джерел, відомо тільки,
що ченці-францисканці реставрували костел на межі XVI–XVII ст., після того, як вони отримали запустілий на
той час храм згідно з рескриптом польського короля Сигізмунда ІІІ 5 травня 1596 р. Інформація про цей період
життя храму спирається тільки на короткий переказ відомостей Й. Пеленського (див. J. Pelenski, Op. cit., s. 183–
184) про те, що реставраційні роботи проводились у 1598–1611 рр. і храм був перебудований, а поруч постали
монастирські споруди. Власне, цим коротеньким нарисом у сучасній українській історіографії обмежується виклад
перших років існування францисканського монастиря в Галичі. Див., напр.: В. Дідух, Op. cit., с. 25; И. Могитич,
Церковь Святого Пантелеймона в Галиче, [електронний ресурс], режим доступу: http://www.ardruss.ru/MaRa_Library/M/Mogytych_IR_Tzerkov_Svyatogo_Panteleymona_v_Gsliche.pdf, с. 3; А.Стасюк, Середньовічний монастир
у Галичі: від св. Пантелеймона до св. Станіслава, Вісник Прикарпатського університету: Історія 20 (Івано-Франківськ 2011) 185.

82

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 73 (табл. XLІV, 4)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 158 см від рівня ґрунту та
на відстані 93 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 74 (табл. XLІV, 5)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 154 см від рівня ґрунту та
на відстані 95 см від правого кута.
Опис. Між основами щогл двох хрестів знаходиться літера Л.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 75 (табл. XLІV, 6)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 264 см від рівня ґрунту та
на відстані 16 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 76 (табл. XLV, 1)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 134 см від рівня ґрунту та
на відстані 95 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку виконаний малюнок чотириконечного
хреста з розширеними у вигляді заглиблених ямок кінцями.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 77 (табл. XLV, 2)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 124 см від рівня ґрунту та
на відстані 117 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку виконаний малюнок чотириконечного
хреста з розширеними у вигляді заглиблених ямок кінцями.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 78 (табл. XLV, 3)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 120 см від рівня ґрунту та
на відстані 130 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни подвійними замкненими рисками прокреслена літера Г.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 79 (табл. XLV, 4)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 168 см від рівня ґрунту та
на відстані 126 см від правого кута.
83

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 80 (табл. XLV, 5)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 161 см від рівня ґрунту та
на відстані 23 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку простежується літера М.
Датування. Остання чверть ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 81 (табл. XLV, 6)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 105 см від рівня ґрунту та
на відстані 110 см від правого кута.
Опис. Малюнок сильно пошкоджений, його середня частина майже вся викришилась. За збереженими контурами можемо реконструювати його як зображення чотириконечного хреста, кінці якого мали розширення, передане за допомогою заглиблених крапок, які, власне, найкраще збереглись.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 82 (табл. XLVІ)
Публікації. Й. Пеленський22.
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 222 см від рівня ґрунту та
на відстані 53 см від правого кута.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису частково пошкоджена вибоями та затерта, тому декілька складових не простежуються:
Hi-23 | fuit24 WM25 | an26o27 | 162815.
З відновленням втраченого фрагмента наявний на поверхні кам’яного блоку
текст виглядатиме таким чином:
Hi[c] fuit WM an(n)o 1615.
Був тут В.М., року 1615-го.
Датування. 1615 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 83 (табл. XLVІІ, 1)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 151 см від рівня ґрунту та
на відстані 135 см від правого кута.
______________________________________________________

J. Pełeński, Op. cit., s. 38, fig. 40.
Вказана Й. Пеленським літера w тут не простежується, пошкодженого місця вистачає тільки на реконструкцію
тут втраченої с.
24
Хоча літери в цьому місці виконані дещо незграбно, проте на початку рядка досить добре читаються літери fuit,
а не MNR, як вказано у Й. Пеленського.
25
Й. Пеленський зазначав тут літери Tran, проте на поверхні каменя чітко читаються дві літери WM.
26
На поверхні стіни чітко читається літера n, а не хі, як показує Й. Пеленський.
27
Жодних слідів літери n на поверхні каменя не простежуються.
28
Цифра дати не знищена, вона просто зсунута праворуч.
22
23

84

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні камʼяного блоку виконаний малюнок чотириконечного
хреста з розширеними у вигляді заглиблених крапок кінцями.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 84 (табл. XLVІІ, 2)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 157 см від рівня ґрунту та
на відстані 137 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 85 (табл. XLVІІ, 3)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 120 см від рівня ґрунту та
на відстані 118 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 86 (табл. XLVІІ, 4)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 167 см від рівня ґрунту та
на відстані 137 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслений прямокутник.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 87 (табл. XLVІІ, 5)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 169 см від рівня ґрунту та
на відстані 13 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслений малюнок чотириконечного
хреста, кінці якого мають розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 88 (табл. XLVІІ, 6)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 164 см від рівня ґрунту та
на відстані 68 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку подвійними замкненими рисками видряпаний малюнок чотириконечного хреста.
Датування. За формою прорізів графіті датується кінцем XІІ – кінцем XVI ст.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 89 (табл. XLVІІІ, 1)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 162 см від рівня ґрунту та
на відстані 26 см від правого кута.
Опис. На кам’яному блоці виконаний малюнок чотириконечного хреста, кінці
перекладини та вершина щогли якого мають заглиблення у вигляді заглиблених крапок.
85

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 90 (табл. XLVІІІ, 2)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 158 см від рівня ґрунту та
на відстані 14 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок шестикінечного хреста,
що складається зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса Христа.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 91 (табл. XLVІІІ, 3)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 169 см від рівня ґрунту та
на відстані 24 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни прокреслена літера С.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 92 (табл. XLVІІІ, 4)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 133 см від рівня ґрунту та
на відстані 48 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслений малюнок чотириконечного
хреста, кінці якого мають розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 93 (табл. XLVІІІ, 4)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 132 см від рівня ґрунту та
на відстані 39 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслений малюнок шестикінечного проквітлого хреста, що складається зі щогли, перекладини та символічної таблички над
головою Ісуса Христа. Кінці перекладини та таблички, а також вершина щогли, розширюються у вигляді трикутників. Основа щогли роздвоюється та розквітає пагонами,
причому лівий має ще два відгалуження. Можливо, правий так і не був завершений.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 94 (табл. XLVІІІ, 5)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 125 см від рівня ґрунту та
на відстані 26 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 95 (табл. XLІХ, 1)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 164 см від рівня ґрунту та
на відстані 72 см від правого кута.
86

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку знаходиться виконаний подвійними замкненими рисками малюнок чотириконечного хреста.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 96 (табл. XLІХ, 2)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 169 см від рівня ґрунту та
на відстані 64 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 97 (табл. XLІХ, 3)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 159 см від рівня ґрунту та
на відстані 105 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок чотириконечного
хреста, кінці якого мають розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 98 (табл. XLІХ, 4)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 193 см від рівня ґрунту та
на відстані 135 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 99 (табл. XLІХ, 5)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 150 см від рівня ґрунту та
на відстані 97 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни помітна літера Ь.
Датування. Кінець XІІ – кінець XV ст.; за формою написання ь з нахиленою
щоглою та за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 100 (табл. XLІХ, 6)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 191 см від рівня ґрунту та
на відстані 55 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 101 (табл. L, 1)
Публікації. Й. Пеленський29.
______________________________________________________
29

J. Pełeński, Op. cit., s. 38, fig. 41; дослідник вказав над літерами хвилясте титло, яке не простежується.
87

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 550 см від рівня ґрунту та
на відстані 100 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку виконані літери HNS. Значна висота розташування, куди неможливо було піднятись без риштувань, дозволяє з великою часткою
вірогідності пов’язати появу цього тексту з відбудовчими роботами монахів-францисканців на межі XVI–XVII ст. Можливо, на стіні виконані ініціали майстра, який
працював над відбудовою храму.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці; найвірогідніше, кінець XVI – початок XVII ст.; за особливостями
розташування.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 102 (табл. L, 2)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 442 см від рівня ґрунту та
на відстані 71 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслені літери LK. Значна висота розташування, як і в попередньому випадку, вказує на виконання запису з риштувань,
тобто, під час відбудови храму францисканцями. Ймовірно, тут виконані ініціали
майстра, який відроджував храм.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці; найвірогідніше, кінець XVI – початок XVII ст.; за особливостями
розташування.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 103 (табл. L, 3)
Публікації. Й. Пеленський30.
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 524 см від рівня ґрунту та
на відстані 105 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку у три рядки виконаний запис імені Biartolomeus ʽВарфоломійʼ. Можемо погодитисьз публікатором напису Й. Пеленським,
що така висота розташування напису свідчить про його виконання давнім майстром,
який брав участь у відбудові храму.
Графіті, вочевидь, відноситься до часів відбудови храму монахами-францисканцями наприкінці XVI – на початку XVII ст. Автором напису міг бути муляр Варфоломій зі Львова, відомості про якого, що датуються 1594 р., відшукав Й. Пеленський.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці; найвірогідніше, кінець XVI – початок XVII ст.; за особливостями
розташування.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 104 (табл. L, 4)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 190 см від рівня ґрунту та
на відстані 112 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслені літери I•V•I.
______________________________________________________
30

J. Pełeński, Op. cit., s. 38, fig. 41; під час публікації дослідник пропустив другу літеру і.
88

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Остання чверть ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом вживання латиниці.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 105 (табл. LІ, 1)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 197 см від рівня ґрунту та
на відстані 125 см від правого кута.
Опис. Попередній напис (№ 104) значно пошкодив малюнок вершника, від якого
збереглась тільки передня частина коня та частково зображення людини.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Сюжетні зображення.
Графіті № 106 (табл. LІ, 2)
Публікації. Й. Пеленський31.
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 198 см від рівня ґрунту та
на відстані 51 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку виконаний запис імені Simon ʽСимонʼ.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 107 (табл. LІІ, 1)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 195 см від рівня ґрунту та
на відстані 58 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслений малюнок чотириконечного
хреста, нижня частина щогли якого вдвічі довша за верхню.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 108 (табл. LІІ, 2)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 150 см від рівня ґрунту та
на відстані 97 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку знаходиться незавершений малюнок чотириконечного хреста – відсутня ліва частина перекладини.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 109 (табл. LІІ, 3)
Розташування. Ділянка В5, знаходиться на висоті 193 см від рівня ґрунту та
на відстані 135 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку знаходиться малюнок чотириконечного
хреста. Його щогла виконана потрійною замкненою рискою, перекладина – подвійною незамкненою. Обабіч нижньої частини щогли під перекладиною виконані два
округлі відрізки вниз.
______________________________________________________
31

J. Pełeński, Op. cit., s. 38.
89

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 110 (табл. LVІ, 1)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 192 см від рівня ґрунту та
на відстані 116 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни простежується літера J.
Датування. Остання чверть ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом вживання латиниці.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 111 (табл. LVІ, 2)
Розташування. Ділянка В4, знаходиться на висоті 194 см від рівня ґрунту та
на відстані 119 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 112 (табл. LІІ, 4)
Розташування. Ділянка В6, знаходиться на висоті 204 см від рівня ґрунту та
на відстані 5,5 см від лівого ребра.
Опис. У першому рядку чітко читається слово Васили(и) ʽВасильʼ. У другому
рядку збереглись тільки три початкові літери Сок та фрагмент ще однієї, р або у, за
ними. Значна затертість рядка не дозволяє встановити родове імʼя автора. Третій та
четвертий рядок, попри низький рельєф прорізів, читаються добре: року 1646.
Датування. 1646 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Памʼятний напис.
ІІІ.3. Графіті на фасаді центральної апсиди (ділянка С)
У процесі досліджень центральна апсида отримала позначення С. На її поверхні виявлено сто п’ятдесят одне стародавнє графіті, що отримали номери від
113-го по 263-й (табл. XXVII). Розподіл поверхонь з графіті в межах ділянки виглядає
таким чином:
С1 – №№ 113–116;
С2 – № 117;
С3 – №№ 118–179;
С4 – №№ 180–191;
С5 – №№ 192–219;
С6 – №№ 220–245;
С7 – №№ 246–260;
С8 – №№ 261–262;
С9 – № 263.
Графіті № 113 (табл. LІІІ, 1)
Розташування. Ділянка С1, знаходиться на висоті 196 см від рівня ґрунту та
на відстані 27 см від правого кута.
90

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. Напис виконаний досить незграбно, проте найвірогідніше, що тут видряпане родове імʼя автора – Zawadzki ʽЗавадзькийʼ.
На жаль, ідентифікувати особу не виявляється за можливе, оскільки у Речі Посполитій існувало кілька родин Завадзьких32, чий представник міг гіпотетично відвідати Галич та залишити запис на стіні костелу св. Станіслава.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 114 (табл. LІІІ, 2)
Розташування. Ділянка С1, знаходиться на висоті 207 см від рівня ґрунту та
на відстані 23 см від правого кута.
Опис. Збереженість напису відносно непогана, незважаючи на сильне пошкодження останнього слова:
Anna Kowska.
Анна Ковська.
Генеолог А. Бонецький згадує кількох представників цієї родини33, хоча особа
на імʼя Анна в них не присутня.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 115 (табл. LІV, 1)
Розташування. Ділянка С1, знаходиться на висоті 252 см від рівня ґрунту та
на відстані 28 см від правого кута.
Опис. Збереженість напису добра, його складові практично повністю збереглися. У верхньому рядку прокреслені літери THC, значення яких встановити наразі
не вдалося. На деякій відстані виконане родове ім’я автора – Cołuski ‘Колуський’, а
під ним, у другому рядку, де глибина прорізів значно менша, проте особливості натиску на лезо вказують на виконання їх одним автором, читається особове ім’я Bas[i]l
‘Василь’ та зазначення року виконання a(nno) 1666 ʽроку 1666ʼ.
На жаль, встановити особу автора наразі не виявляється за можливе. Найраніші
відомості про цю родину, які наводить А. Бонецький34, відносяться до 1699 р.
Датування. 1666 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 116 (табл. LІV, 2)
Розташування. Ділянка С1, знаходиться на висоті 186 см від рівня ґрунту та
на відстані 20 см від правого кута.
Опис. На поверхні каменя прокреслені літери WZ.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
______________________________________________________

K. Niesiecki, Korona Polska.., t. 3, Lwów 1743, s. 694–699.
А. Boniecki, Herbarz polski, t. 12: Korty – Krzemieniewscy, Warszawa 1908, s. 40.
34
А. Boniecki, Herbarz polski, t. 10: Kęstowscy – Komorowscy, Warszawa 1907, s. 351.

32
33

91

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 117 (табл. LІV, 3)
Публікації. Й. Пеленський35.
Розташування. Ділянка С2, знаходиться на висоті 200 см від рівня ґрунту та
на відстані 6 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку глибоко прорізаний малюнок у вигляді літери H, від середини перемички якої вгору піднімається хрест, причому верхня його
частина дещо зміщена ліворуч.
Саме зображення є середньою частиною монограми IHS, що має кілька тлумачень: латинська форма перших трьох літер імені ’Ιησοῦς ‘Ісус’, скорочена форма латинських висловів In hoc signovinces ‘цим переможеш’ або Iesus Hominum Salvator
‘Ісус людей Спаситель’. Ця теонімограма з хрестом на перекладині середньої літери
зустрічається в емблемі ордену єзуїтів.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 118 (табл. LV, 1)
Публікації. Й. Пеленський36.
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 220 см від рівня ґрунту та
на відстані 30 см від правого кута.
Опис. Збереженість напису добра, його складові простежуються чітко:
FRIACINCTUS37 | SALENSIS
З розбивкою на слова та відновленням пропущених складових текст виглядає
таким чином:
Fr(ater) Iacinctus Salensis.
Брат Гіацинт Саленський.
В Європі відомо кілька населених пунктів з назвою Салєн, більшість з яких зосереджена на теренах Франції, тому вони містять додаткову складову для уточнення
локалізації. Окрім Франції, містечко з такою назвою є у Швейцарії. Причому саме
для нього джерела фіксують варіанти написання назви Salins (фр.) у тій же формі, що
й запис на стіні церкви – Salens або Sallens. Саме тому, вважаю, найвірогідніше, що
брат Гіацинт походить саме з цього містечка на лівому березі річки Рони.
Графіті відноситься до часів відбудови храму монахами-францисканцями наприкінці XVI – на початку XVII ст. і було інспіроване закінченням цих робіт38.
Датування. 1610 р.; за контекстом.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 119 (табл. LV, 2)
Публікації. Й. Пеленський39.
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 224 см від рівня ґрунту та
на відстані 82 см від правого кута.
Опис. Збереженість напису добра, його складові чітко простежуються:
______________________________________________________
35
J. Pełeński, Op. cit., s. 38, fig. 39. Публікатор помилково вказує його розташування на центральній апсиді поруч
із написом № 118.
36
J. Pełeński, Op. cit., s. 38, fig. 39.
37
Літери US виконані у вигляді лігатури.
38
Див. коментар до № 69.
39
J. Pełeński, Op. cit., s. 38, fig. 39.

92

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

FR·FRAC·RUA
З розбивкою на слова та відновленням пропущених складових текст виглядає
таким чином:
Fr(ater) Fra(n)c(iscus), Rua.
Брат Франциск, з Руа.
Автор напису походить з містечка Руа, що знаходиться на півночі Португалії.
Графіті відноситься до часів відбудови храму монахами-францисканцями наприкінці XVI – на початку XVII ст. і було інспіроване закінченням цих робіт40.
Прикметно, що написи Франциска та Гіацинта розташовані поруч один з одним,
у той час як графіті інших монахів-францисканців розпорошені по різних ділянках стін
церкви. Можливо, це пояснюється походженням їх авторів з містечок, що знаходяться
далеко поза межами Речі Посполитої, тож природно, що через цю обставину в іншій
країні вони намагалися триматися разом. Варто також зазначити, що написи виконані
не досить вправно, і це видає руку осіб, які не мали навичок роботи з каменем.
Датування. 1610 р.; за контекстом.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 120 (табл. LVІ, 3)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 216 см від рівня ґрунту та
на відстані 24 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни простежується літера N.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 121 (табл. LVІ, 4)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 199 см від рівня ґрунту та
на відстані 88 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку помітна літера П.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 122 (табл. LVІ, 5)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 162 см від рівня ґрунту та
на відстані 102 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку видряпаний невеликий чотириконечний
хрест з розширеними у вигляді трикутників кінцями.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 123 (табл. LVІ, 6)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 161 см від рівня ґрунту та
на відстані 105 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни подвійною замкненою рискою виконаний малюнок
щогли хреста, перекладина якого так і не була завершена. Праворуч тим же автором
виконана вертикальна риска.

______________________________________________________
40

Див. коментар до № 69.
93

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 124 (табл. LVІІ, 1)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 217 см від рівня ґрунту та
на відстані 120 см від правого кута.
Опис. Невеликими круглими просвердленими заглибинами прямокутна поверхня камʼяного блоку розділена на чотири частини. Ці крапки утворюють чотириконечний хрест з видовженою щоглою.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 125 (табл. LVІІ, 2)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 158 см від рівня ґрунту та
на відстані 140 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни видряпані три невеликі чотириконечні хрести з розширеними кінцями.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 126 (табл. LVІІІ, 1)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 161 см від рівня ґрунту та
на відстані 122 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку потрійними рисками видряпаний чотириконечний хрест, кінці щогли якого роздвоюючись розгортаються назовні та зʼєднуються з кінцями перекладини.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 127 (табл. LVІІІ, 2)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 169 см від рівня ґрунту та
на відстані 86 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого розширюються у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 128 (табл. LVІІІ, 3)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 164 см від рівня ґрунту та
на відстані 88 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 129 (табл. LVІІІ, 4)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 162 см від рівня ґрунту та
на відстані 83 см від правого кута.
94

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 130 (табл. LІХ, 1)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 164 см від рівня ґрунту та
на відстані 79 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку помітна літера А.
Датування. Початок XV – середина XVI ст.; за формою написання а з видовженою та майже вертикальною спинкою та за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 131 (табл. LІХ, 2)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 156 см від рівня ґрунту та
на відстані 44 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 132 (табл. LІХ, 3)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 150 см від рівня ґрунту та
на відстані 70 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 133 (табл. LІХ, 4)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 168 см від рівня ґрунту та
на відстані 69 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 134 (табл. LІХ, 5)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 160 см від рівня ґрунту та
на відстані 67 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 135 (табл. LХ, 1)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 167 см від рівня ґрунту та
на відстані 44 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
95

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 136 (табл. LХ, 2)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 160 см від рівня ґрунту та
на відстані 27 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни простежуються дві вертикальні риски, які, найвірогідніше, є щоглою незавершеного малюнка хреста.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 137 (табл. LХ, 3)
Публікації. Й. Пеленський41.
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 151 см від рівня ґрунту та
на відстані 18 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний проквітлий хрест, основа щогли якого розходиться пишними
пагонами (лівий пагін незавершений).
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 138 (табл. LХ, 4)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 160 см від рівня ґрунту та
на відстані 16 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни подвійними рисками прокреслена восьмипелюсткова
розетка. Середня частина її містить вибої, зроблені кимось навмисно.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 139 (табл. LХІ, 1)
Публікації. Й. Пеленський42.
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 168 см від рівня ґрунту та
на відстані 25 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний проквітлий хрест, основа щогли якого розходиться пишними пагонами.
Правий пагін частково пошкоджений № 138, а нижня частина блоку затерта.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 140 (табл. LХІ, 2)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 171 см від рівня ґрунту та
на відстані 5 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслений малюнок чотириконечного
хреста, кінці якого мають розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
______________________________________________________
41
42

J. Pelenski, Op. cit., s. 37, fig. 35e. На опублікованому малюнку контури пагонів дещо змінені.
Ibid. На опублікованому малюнку контури пагонів дещо змінені.
96

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 141 (табл. LХІ, 3)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 170 см від рівня ґрунту та
на відстані 28 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслена літера І.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 142 (табл. LХІ, 4)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 160 см від рівня ґрунту та
на відстані 28 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 143 (табл. LХІІ, 1)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 159 см від рівня ґрунту та
на відстані 33,5 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 144 (табл. LХІІ, 2)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 150 см від рівня ґрунту та
на відстані 30 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни простежується відкрите донизу виконане подвійними
рисками півколо з овальним відгалуженням посередині.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 145 (табл. LХІІ, 3)
Публікації. Й. Пеленський43.
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 144 см від рівня ґрунту та
на відстані 25 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку вирізьблений малюнок чотириконечного
проквітлого хреста.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 146 (табл. LХІІ, 4)
Публікації. Й. Пеленський44.
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 133 см від рівня ґрунту та
на відстані 7 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни виконаний малюнок чотириконечного хреста, кінці
якого замкнені прямими відрізками.
______________________________________________________
43
44

J. Pelenski, Op. cit., s. 37, fig. 35e.
Ibid. На опублікованому малюнку показаний як літера H.
97

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 147 (табл. LХІІ, 5)
Публікації. Й. Пеленський45.
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 133 см від рівня ґрунту та
на відстані 10 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку видряпаний малюнок чотириконечного проквітлого хреста, кінці перекладини якого мають вигляд обернених одна до одної верхівками трапецій.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 148 (табл. LХІІ, 6)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 128 см від рівня ґрунту та
на відстані 11 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 149 (табл. LХІІІ, 1)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 132 см від рівня ґрунту та
на відстані 14 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни прокреслений чотириконечний хрест з петлею літери
Р на правій верхній частині щогли.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 150 (табл. LХІІІ, 2)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 131 см від рівня ґрунту та
на відстані 20 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслена фігура у вигляді кола, всередині якої висвердлені невеликі круглі отвори.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 151 (табл. LХІІІ, 3)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 129 см від рівня ґрунту та
на відстані 21 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни прокреслений чотириконечний хрест, кінці якого мають
розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається в межах кінця
XІІ – кінця XVI cт.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
______________________________________________________
45

J. Pelenski, Op. cit., s. 37, fig. 35e.
98

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 152 (табл. LХІІІ, 4)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 124 см від рівня ґрунту та
на відстані 16 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку виконаний малюнок шестипроменевої зірки.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 153 (табл. LХІІІ, 5)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 76 см від рівня ґрунту та на
відстані 78 см від правого кута.
Опис. Поверхня кам’яного блоку сильно пошкоджена, малюнок майже повністю
знищений. Збереглась тільки невелика видовжена прокреслена подвійними рисками
фігура, що нагадує пагін проквітлого хреста.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 154 (табл. LХІІІ, 6)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 170 см від рівня ґрунту та
на відстані 136 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 155 (табл. LХІV, 1)
Публікації. Й. Пеленський46.
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 400 см від рівня ґрунту та
на відстані 135 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслений чотириконечний проквітлий
хрест. Кінці його перекладини та вершина щогли розширюються у формі трикутників. Основа щогли розходиться пишними пагонами, прокресленими подвійною рискою. Ліворуч від малюнка на рівні перекладини виконана літера Т.
Датування. Кінець XІI – середина XVI cт.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 156 (табл. LХІV, 2)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 420 см від рівня ґрунту та
на відстані 145 см від правого кута.
Опис. Трохи вище попереднього малюнка прокреслений подібний чотириконечний проквітлий хрест. Кінці його перекладини та вершина щогли розширюються
у вигляді трикутників, а основа розходиться пишними вигнутими пагонами. Ліворуч
від малюнка на рівні перекладини прокреслена літера Ѣ.
Датування. Середина ХІІІ – кінець XV ст.; за формою написання ѣ з прямою
щоглою та без бічних засічок.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
______________________________________________________
46

J. Pelenski, Op. cit., s. 37, fig. 35c.
99

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 157 (табл. LХV, 1)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 129 см від рівня ґрунту та
на відстані 100 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку подвійними замкненими рисками виконаний
малюнок шестикінечного проквітлого хреста, що складається зі щогли, перекладини
та символічної таблички над головою Ісуса Христа.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 158 (табл. LХV, 2)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 130 см від рівня ґрунту та
на відстані 81 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни помітна виконана подвійними замкненими рисками
щогла хреста. Перекладина не була видряпана, тож малюнок залишився незавершеним.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 159 (табл. LХV, 3)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 113 см від рівня ґрунту та
на відстані 72 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 160 (табл. LХV, 4)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 135 см від рівня ґрунту та
на відстані 118 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 161 (табл. LХVІ, 1)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 136 см від рівня ґрунту та
на відстані 110 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 162 (табл. LХVІ, 2)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 116 см від рівня ґрунту та
на відстані 85 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку виконані чотири скісні засічки. Вони нагадують запис обчислення кількості проведених поминальних служб, проте такі записи
присутні здебільшого у вівтарних частинах храмів, а не на фасадах. Тому важко визначити, що саме підлягало обрахунку.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Запис лічби.
100

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 163 (табл. LХVІ, 3)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 86 см від рівня ґрунту та на
відстані 17 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 164 (табл. LХVІ, 4)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 84 см від рівня ґрунту та на
відстані 9 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 165 (табл. LХVІ, 5)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 76 см від рівня ґрунту та на
відстані 15 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 166 (табл. LХVІ, 6)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 122 см від рівня ґрунту та
на відстані 130 см від правого кута.
Опис. Рельєф прорізів майже зведений нанівець, проте на поверхні каменя все
ж помітний малюнок трикутника.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 167 (табл. LХVІІ, 1)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 222 см від рівня ґрунту та
на відстані 80 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни прокреслені літери ІОС, що вірогідніше розглядати як
незавершений чи скорочений запис імені Іос(ифъ) ʽЙосип’.
Датування. Кінець ХІІ – середина ХІІІ ст.; за формою написання простого і та
нахиленої праворуч с.
Категорія. Памʼятний напис.
Графіті № 168 (табл. LХVІІ, 2)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 135 см від рівня ґрунту та
на відстані 39 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслений чотириконечний хрест-якір.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 169 (табл. LХVІІ, 3)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 116 см від рівня ґрунту та
на відстані 38 см від правого кута.
101

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. Подвійними замкненими рисками на поверхні камʼяного блоку прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 170 (табл. LХVІІ, 4)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 133 см від рівня ґрунту та
на відстані 37 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 171 (табл. LХVІІ, 5)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 126 см від рівня ґрунту та
на відстані 42 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку виконаний малюнок чотириконечного
хреста, кінці якого мають розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 172 (табл. LХVІІ, 6)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 135 см від рівня ґрунту та
на відстані 42 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку виконаний малюнок чотириконечного
хреста, кінці якого мають розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 173 (табл. LХVІІІ, 1)
Публікації. Й. Пеленський47.
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 127 см від рівня ґрунту та
на відстані 50 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслений шестикінечний проквітлий
хрест, що складається зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою
Ісуса Христа. Кінці перекладини та таблички, а також вершина щогли, розширюються
у вигляді трикутників, основа ж щогли розходиться назовні вгору та вниз пишними
проквітлими пагонами.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 174 (табл. LХVІІІ, 2)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 134 см від рівня ґрунту та
на відстані 58 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни помітний малюнок шестикінечного хреста, що складається зі щогли, перекладини та підніжжя. Його кінці мають розширення у вигляді ямок.

______________________________________________________
47

J. Pelenski, Op. cit., s. 37, fig. 34b.
102

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 175 (табл. LХVІІІ, 3)
Публікації. Й. Пеленський48.
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 133 см від рівня ґрунту та
на відстані 63 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслений малюнок шестикінечного
хреста, що складається зі щогли, перекладини та підніжжя. Вершина щогли, кінці перекладини та підніжжя розширюються у вигляді трикутників, основа щогли спирається на Голгофу у вигляді ромбу посередині з “рогами” по боках. Праворуч на рівні
щогли збереглись складові теонімограми ХС.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 176 (табл. LХVІІІ, 4)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 107 см від рівня ґрунту та
на відстані 49 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслена фігура, що має вигляд вертикального відрізка, основа якого замкнена горизонтальною рискою, а вершина – відкритим донизу півколом.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 177 (табл. LХVІІІ, 5)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 122 см від рівня ґрунту та
на відстані 62 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку прокреслена літера С.
Датування. Кінець ХІІ – середина ХІІІ ст.; за формою написання простої нахиленої праворуч літери с.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 178 (табл. LХVІІІ, 6)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 121 см від рівня ґрунту та
на відстані 68 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 179 (табл. LХІХ, 1)
Розташування. Ділянка С3, знаходиться на висоті 137 см від рівня ґрунту та
на відстані 43 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.

______________________________________________________
48

J. Pelenski, Op. cit., s. 37, fig. 35c. На опублікованому малюнку контури Голгофи були змінені.
103

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 180 (табл. LХІХ, 2)
Розташування. Ділянка С4, знаходиться на висоті 154 см від рівня ґрунту та
на відстані 50 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 181 (табл. LХІХ, 3)
Розташування. Ділянка С4, знаходиться на висоті 236 см від рівня ґрунту та
на відстані 51 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку виконаний малюнок шестикінечного хреста,
що складається зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса
Христа. Основа щогли роздвоюється.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 182 (табл. LХІХ, 4)
Розташування. Ділянка С4, знаходиться на висоті 161 см від рівня ґрунту та
на відстані 30 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 183 (табл. LХІХ, 5)
Розташування. Ділянка С4, знаходиться на висоті 160,5 см від рівня ґрунту та
на відстані 29,5 см від правого кута.
Опис. Неподалік від попереднього малюнка праворуч виконане зображення
простого чотириконечного хреста, який обведений колом.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 184 (табл. LХІХ, 6)
Розташування. Ділянка С4, знаходиться на висоті 164 см від рівня ґрунту та
на відстані 107 см від правого кута.
Опис. Незважаючи на значні пошкодження поверхні каменя, на його поверхні
проглядаються контури простого чотириконечного хреста з розширеними у вигляді
заглиблених крапок кінцями.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 185 (табл. LХХ, 1)
Розташування. Ділянка С4, знаходиться на висоті 272 см від рівня ґрунту та
на відстані 100 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку дуже глибоко виконане зображення шестикінечного хреста, що складається зі щогли, перекладини та підніжжя. Основа щогли
спирається на прямокутну відкриту донизу Голгофу. Особливості виконання вказують,
104

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

що спочатку гострим тонким лезом намічались контури малюнка, а потім вибиралась
середня частина.
Датування. Перша третина ХІХ ст., за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 186 (табл. LХХ, 2)
Розташування. Ділянка С4, знаходиться на висоті 256 см від рівня ґрунту та
на відстані 75 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотирирядковий напис:
AD | 1603 | HM | Hic FuiЗ розбивкою на слова та відновленням втрачених і пропущених фрагментів
текст виглядає таким чином:
A(nno) D(omini) 1603 HM hic fui[t].
Року Божого 1603. І.М. (або Г.М.) був тут.
Датування. 1603 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 187 (табл. LХХІ, 1)
Розташування. Ділянка С4, знаходиться на висоті 148 см від рівня ґрунту та
на відстані 31 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена покладена ліворуч літера В.
Зазвичай, “покладання” літери маркувало її цифрове значення49.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 188 (табл. LХХІ, 2)
Розташування. Ділянка С4, знаходиться на висоті 192 см від рівня ґрунту та
на відстані 146 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений знак, що має вигляд подвійної
стріли. Над верхнім вістрям прокреслене трикутне покриття, а ще вище – дві скісні риски
обабіч. Нижнє вістря продовжується униз та замикається горизонтальним відрізком.
Означений малюнок подібний до знаків на печатках деяких львівських міщан
XVI ст.50, тому не виключено, що він мав ідентифікувати власника та за своїм змістом
та мотиваційними чинниками виконання співвідносився з пам’ятним написом.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 189 (табл. LХХІ, 3)
Розташування. Ділянка С4, знаходиться на висоті 260 см від рівня ґрунту та
на відстані 72 см від правого кута.
______________________________________________________
49
Див., напр. графіті № 7 з Софії Київської: В. Корнієнко, Корпус графіті Софії Київської (ХІ – початок XVIII ст.),
ч. ІІІ: Центральна нава, К. 2011, с. 106–107.
50
Див.: О.А. Однороженко, Родова геральдика Руського королівства.., с. 236–237, рис. 579, 581. Подібні знаки
знаходять, наприклад, на предметах XIV–XV ст. з розкопок Готського подвір’я у Новгороді: Е.А. Рыбина, Новгород
и Ганза, Москва 2009, с. 138, рис. 21; с. 139, рис. 22; с. 140, рис. 23. Виявлені такі зображення і в Києві, на фасадах
церкви Спаса на Берестові: В.В. Корнієнко, Корпус графіті церкви Спаса на Берестові (остання третина ХІ –
перша третина XVIII ст.), К. 2013, с. 36, 110–111.

105

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений знак у вигляді трикутника
вершиною донизу.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 190 (табл. LХХІ, 4)
Розташування. Ділянка С4, знаходиться на висоті 126 см від рівня ґрунту та
на відстані 74 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена пентаграма.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 191 (табл. LХХІ, 5)
Розташування. Ділянка С4, знаходиться на висоті 270 см від рівня ґрунту та
на відстані 75 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку виконана літера М, причому при виконанні
її правої щогли рука автора зісковзнула, тож вона сильно опустилася донизу.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 192 (табл. LХХІІ, 1)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 140 см від рівня ґрунту та
на відстані 21 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого мають розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 193 (табл. LХХІІ, 2)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 124 см від рівня ґрунту та
на відстані 10 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни знаходиться малюнок чотириконечного хреста, кінці
якого мають трикутної форми розширення.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 194 (табл. LХХІІ, 3)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 164 см від рівня ґрунту та
на відстані 36 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 195 (табл. LХХІІ, 4)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 132 см від рівня ґрунту та
на відстані 46 см від правого кута.
106

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку виконаний стилізований малюнок дерева
або однієї гілки.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 196 (табл. LХХІІ, 5)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 130 см від рівня ґрунту та
на відстані 42 см від правого кута.
Опис. На поверхні камʼяного блоку виконаний малюнок чотириконечного
хреста, кінці якого мають розширення у вигляді заглиблених крапок. Зображення збереглось дуже погано через пошкодження поверхні каменя.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 197 (табл. LХХІІ, 6)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 172 см від рівня ґрунту та
на відстані 21 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку виконаний малюнок чотириконечного
хреста, щогла якого була прокреслена подвійною незамкненою рискою, а перекладина
виконана одинарною.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 198 (табл. LХХІІІ, 1)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 165 см від рівня ґрунту та
на відстані 26 см від правого кута.
Опис. Трохи ліворуч від попереднього зображення знаходиться аналогічний малюнок чотириконечного хреста.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 199 (табл. LХХІІІ, 2)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 163 см від рівня ґрунту та
на відстані 34 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку виконаний малюнок чотириконечного
хреста, щогла якого має розширення у вигляді трикутників.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 200 (табл. LХХІІІ, 3)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 163 см від рівня ґрунту та
на відстані 28 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
107

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 201 (табл. LХХІІІ, 4)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 160 см від рівня ґрунту та
на відстані 20 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни помітні контури зображення коня.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 202 (табл. LХХІІІ, 5)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 176 см від рівня ґрунту та
на відстані 80 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 203 (табл. LХХІІІ, 6)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 205 см від рівня ґрунту та
на відстані 79 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 204 (табл. LХХІV, 1)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 145 см від рівня ґрунту та
на відстані 145 см від правого кута.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена, частина складових не простежується:
ꙅѱ҃авък҃вавъг--З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
{Въ лѣто} ꙅѱ҃а въ к҃в авъг[уста]…
{У літо} 6701 (1193) у 22-ге серпня…
Датування. 1193 р., за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 205 (табл. LХХІV, 2)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 200 см від рівня ґрунту та
на відстані 76 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку виконаний малюнок риби.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Іхтіоморфні зображення.
Графіті № 206 (табл. LХХV, 1)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 162 см від рівня ґрунту та
на відстані 82 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку виконане зображення коня.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
108

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 207 (табл. LХХV, 2)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 189 см від рівня ґрунту та
на відстані 28 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку видряпаний запис імені Andrey ‘Андрій’.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 208 (табл. LХХVІ, 1)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 151,5 см від рівня ґрунту та
на відстані 20,5 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 209 (табл. LХХVІ, 2)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 193 см від рівня ґрунту та
на відстані 15 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 210 (табл. LХХVІ, 3)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 201 см від рівня ґрунту та
на відстані 20 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 211 (табл. LХХVІ, 4)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 204 см від рівня ґрунту та
на відстані 46 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 212 (табл. LХХVІ, 5)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 153 см від рівня ґрунту та
на відстані 89 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 213 (табл. LХХVІ, 6)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 134 см від рівня ґрунту та
на відстані 139 см від правого кута.
109

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 214 (табл. LХХVІІ, 1)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 163,5 см від рівня ґрунту та
на відстані 57 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни знаходиться малюнок чотириконечного хреста з розширеними у вигляді трикутників кінцями.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 215 (табл. LХХVІІ, 2)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 192 см від рівня ґрунту та
на відстані 157 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни виконаний запис імені Adam ‘Адам’.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 216 (табл. LХХVІІ, 3)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 234 см від рівня ґрунту та
на відстані 131 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни виконана монограма літер A та O.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 217 (табл. LХХVІІІ, 1)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 140 см від рівня ґрунту та
на відстані 160 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 218 (табл. LХХVІІІ, 2)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 175 см від рівня ґрунту та
на відстані 79 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 219 (табл. LХХVІІІ, 3)
Розташування. Ділянка С5, знаходиться на висоті 132 см від рівня ґрунту та
на відстані 21 см від правого кута.
Опис. Поверхня кам’яного блоку сильно пошкоджена, проте на ній визначаються залишки літер АБ.
110

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Початок ХV – середина XVI ст.; за формою написання опуклої а з
вертикальною спинкою та формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 220 (табл. LХХVІІІ, 4)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 166 см від рівня ґрунту та
на відстані 14 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 221 (табл. LХХVІІІ, 5)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 161 см від рівня ґрунту та
на відстані 21 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни прокреслена літера D.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 222 (табл. LХХVІІІ, 6)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 168 см від рівня ґрунту та
на відстані 8 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 223 (табл. LХХІХ, 1)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 210 см від рівня ґрунту та
на відстані 86 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери KKL.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 224 (табл. LХХІХ, 2)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 172 см від рівня ґрунту та
на відстані 144 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 225 (табл. LХХІХ, 3)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 129,5 см від рівня ґрунту та
на відстані 122,5 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена фігура у вигляді клину, яка
дещо нагадує писало.
111

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 226 (табл. LХХІХ, 4)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 129 см від рівня ґрунту та
на відстані 122 см від правого кута.
Опис. Трохи нижче праворуч прокреслена аналогічна попередній фігура.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 227 (табл. LХХХ, 1)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 165 см від рівня ґрунту та
на відстані 144 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку виконаний малюнок коня.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 228 (табл. LХХХ, 2)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 156 см від рівня ґрунту та
на відстані 155 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 229 (табл. LХХХ, 3)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 154 см від рівня ґрунту та
на відстані 147 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 230 (табл. LХХХ, 4)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 158 см від рівня ґрунту та
на відстані 64 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена доволі велика фігура, за формою наближена до трикутника.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 231 (табл. LХХХІ, 1)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 165 см від рівня ґрунту та
на відстані 116 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок коня. По ньому виконані дві вертикальні риски, які починаються згори і закінчуються на тілі коня, наче
його проткнули двома списами.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
112

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 232 (табл. LХХХІ, 2)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 151 см від рівня ґрунту та
на відстані 64 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 233 (табл. LХХХІ, 3)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 143 см від рівня ґрунту та
на відстані 61 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 234 (табл. LХХХІ, 4)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 142 см від рівня ґрунту та
на відстані 43 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку видряпаний малюнок шестикінечного
хреста, що складається зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою
Ісуса Христа. Кінці хреста розширюються у вигляді заглиблених крапок, основа
щогли не збереглась.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 235 (табл. LХХХІІ, 1)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 171 см від рівня ґрунту та
на відстані 126 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений знак у вигляді перехрещеної
роздвоєної здолу стріли – герб Костеша, найдавніші згадки про який маємо з XIV ст.
Найвірогідніше, подібні малюнки ідентифікували особу автора. Цим гербом користувалось багато родин Речі Посполитої51, тому чітко встановити, кому саме належав
цей знак, не виявляється за можливе.
Датування. Початок ХІV – середина XVI ст.; за інтерпретацією зображення та
формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 236 (табл. LХХХІІ, 2)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 136 см від рівня ґрунту та
на відстані 65 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 237 (табл. LХХХІІ, 3)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 134 см від рівня ґрунту та
на відстані 110 см від правого кута.
______________________________________________________
51

K. Niesiecki, Korona Polska.., t. 2, s. 643–646.
113

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку виконаний малюнок чотириконечного
хреста з розширеними у вигляді трикутників кінцями.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 238 (табл. LХХХІІ, 4)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 134 см від рівня ґрунту та
на відстані 116 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку виконаний невеликий малюнок перегорнутої рівнобічної трапеції, всередині якої виконані чотири крапки.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 239 (табл. LХХХІІІ, 1)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 123 см від рівня ґрунту та
на відстані 111 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни виконаний малюнок п’яти чотириконечних хрестів з
розширеними у вигляді трикутників кінцями. В основу покладений великий хрест, а
в кожному полі, утвореному перетином щогли та перекладини, прокреслено по меншому хрестику. Під основою перекладини великого хреста обабіч щогли маленьких
хрестів прокреслені чотири крапки.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 240 (табл. LХХХІІІ, 2)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 125 см від рівня ґрунту та
на відстані 118 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку виконаний малюнок чотириконечного
хреста, кінці якого розширюються у вигляді трикутників.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 241 (табл. LХХХІІІ, 3)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 125 см від рівня ґрунту та
на відстані 132 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни знаходиться зображення чотириконечного хреста, кінці
якого розширюються у вигляді трикутників.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 242 (табл. LХХХІІІ, 4)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 111 см від рівня ґрунту та
на відстані 122 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни знаходиться прокреслений шестикінечний хрест, що
складається зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса
Христа. Кінці хреста, за винятком основи щогли, мають розширення у вигляді ямок.
114

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 243 (табл. LХХХІV)
Публікації. Й. Пеленський52.
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 210 см від рівня ґрунту та
на відстані 25 см від правого кута.
Опис. Збереженість трирядкового напису доволі добра, незважаючи на низький
рельєф прорізів усі складові тексту читаються чітко:
Iakow Ian Sobocki 1797.
Яків-Ян Собоцький, 1797.
У Речі Посполитій існувало кілька родин Собоцьких (гербів Доліва, Наленч,
Кораб та Тромби)53.
Інформації про Якова-Яна Собоцького, який міг наприкінці XVIII ст. залишити
свій автограф на стіні церкви св. Пантелеймона в Галичі, відшукати не вдалося.
Датування. 1797 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 244 (табл. LХХХV, 1)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 125 см від рівня ґрунту та
на відстані 134 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 245 (табл. LХХХV, 2)
Розташування. Ділянка С6, знаходиться на висоті 126 см від рівня ґрунту та
на відстані 93 см від правого кута.
Опис. Поверхня кам’яного блоку в місці розташування малюнка значно пошкоджена та затерта, за збереженими частинами можемо визначити, що тут подвійними
замкненими рисками було виконане зображення чотириконечного хреста.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 246 (табл. LХХХV, 3)
Розташування. Ділянка С7, знаходиться на висоті 157 см від рівня ґрунту та
на відстані 35 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку виконаний малюнок княжого знака у вигляді
двозубу. Верхня частина видряпана подвійними рисками, нижня – одинарною.
Аналогії подібному княжому знаку зустрічаються на пломбах дорогичинського
типу, які дослідники атрибутують, вірогідно, Леву Даниловичу54.

______________________________________________________

J. Pelenski, Op. cit., s. 38. Щоправда, публікатор помилково читав родове ім’я автора як Sobacki, а не Sobоcki.
K. Niesiecki, Korona Polska.., t. 4, s. 152–153; Polski słownik biografiszno-genealogiczny (materiały), [електронний
ресурс], режим доступу: http://polishgenealogy.blogspot.com/2011/10/genealogie-rodzin-rzeczypospolitej.html#!/tcmbck.
54
О. Алфьоров, Пломби дорогичинського типу: методологічні рекомендації до опису та каталогізації, Сфрагістичний щорічник 1 (2011) 215–216.
52

53

115

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів; найвірогідніше,
друга половина ХІІІ ст.; за ймовірною атрибуцією.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 247 (табл. LХХХV, 4)
Розташування. Ділянка С7, знаходиться на висоті 169 см від рівня ґрунту та
на відстані 20 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслене зображення людського обличчя, на якому позначені лице, очі, ліве вухо та зачіска. Частково малюнок пошкоджений написом № 253.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Символи, пов’язані з частинами людського тіла.
Графіті № 248 (табл. LХХХVІ, 1)
Розташування. Ділянка С7, знаходиться на висоті 198 см від рівня ґрунту та
на відстані 69 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери AN. Можливо, їх варто
тлумачити як незавершений або скорочений запис імені Andrei ‘Андрій’, проте із впевненістю стверджувати це важко.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 249 (табл. LХХХVІ, 2)
Розташування. Ділянка С7, знаходиться на висоті 180 см від рівня ґрунту та
на відстані 50 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери WMM. Середня літера
M досить схематична, ймовірно, автору не сподобалось її виконання, тож він вдруге
прокреслив літеру M праворуч. Під час виконання правої скісної W її верхня частина
зісковзнула в малюнок хреста (№ 252), виконаний тут раніше.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 250 (табл. LХХХVІ, 3)
Розташування. Ділянка С7, знаходиться на висоті 170 см від рівня ґрунту та
на відстані 143 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку видряпаний малюнок чотириконечного
хреста, кінці якого розширюються у вигляді трикутників.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 251 (табл. LХХХVІ, 4)
Розташування. Ділянка С7, знаходиться на висоті 175 см від рівня ґрунту та
на відстані 35 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
При виконанні верхньої частини щогли лезо різця спричинило до випадіння черепашки, тож вона отримала “відворот” ліворуч.
116

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 252 (табл. LХХХVІ, 5)
Розташування. Ділянка С7, знаходиться на висоті 171 см від рівня ґрунту та
на відстані 50 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 253 (табл. LХХХVІІ)
Розташування. Ділянка С7, знаходиться на висоті 198 см від рівня ґрунту та
на відстані 16 см від правого кута.
Опис. На поверхні двох кам’яних блоків доволі ретельно у п’ять рядків прокреслений напис:
FR˸SİME55 | ONRVL56İ | KWAD | 1610 24 | IVLI
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів текст виглядає
таким чином:
Fr(ater) Simeon Rulik(o)w. A(nno) D(omini) 1610 24 iuli.
Брат Симеон (з) Рулікова. Року Божого 1610, 24 липня.
Автор походив з невеликого селища неподалік від Василькова на Київщині57.
Графіті відноситься до часів відбудови храму монахами-францисканцями наприкінці XVI – на початку XVII ст. і було інспіроване закінченням цих робіт58.
Як і в написі брата Христофора (№ 69), літери графіті прорізані доволі ретельно,
автор часто вживає лігатури та інші знаки, що мали на меті прикрасити текст. Проте
рука Симеона була менш вправною, хоча все ж засвідчує його вміння працювати з
інструментом по обробці каменю.
Датування. 1610 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 254 (табл. LХХХVІІІ)
Публікації. Й. Пеленський59.
Розташування. Ділянка С7, знаходиться на висоті 207 см від рівня ґрунту та
на відстані 54 см від правого кута.
Опис. Збереженість прокресленого у чотири рядки напису дуже добра, всі його
складові чітко читаються:
Ioanes Stankiewic 1625 1625.
Йоанн Станкевич. 1625. 1625.
Автор напису походив з родини Станкевичів гербу Могила, він був сином жмудського підсудка Христофора60. Згадки про Йоанна відносяться до 1622 р., коли з ним
______________________________________________________

Літери ME написані у вигляді лігатури.
Літери VL написані у вигляді лігатури.
Słownik geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, pod red. B. Chłebowskiego, W. Walewskiego,
t. X, Warszawa 1889, s. 6.
58
Див. коментар до № 69.
69
J. Pelenski, Op. cit., s. 38. Публікатор не вказав рік виконання напису.
60
K. Niesiecki, Korona Polska.., t. 4, s. 187.

55
56
57

117

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

відбулось диво зцілення перед іконою Божої Матері Ченстоховської, що Йоанн засвідчив пізніше Амброзію Нешпорковичу61.
Датування. 1625 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 255 (табл. LХХХІХ, 1)
Публікації. Й. Пеленський62.
Розташування. Ділянка С7, знаходиться на висоті 204 см від рівня ґрунту та
на відстані 140 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку у два рядки ретельно прокреслений напис:
Hic fuit Ian Reklowski Anno Dio 1600.
Тут був Ян Рекловський року Бога 1600.
Ян Рекловський, який залишив автограф на стіні церкви св. Пантелеймона, походив з міста Любліна, у 1622–1652 рр. він обіймав посаду райці цього міста63. Можливо, його перебування у Галичі було якимось чином пов’язане з відбудовою костелу
св. Станіслава монахами-францисканцями.
Датування. 1600 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 256 (табл. LХХХІХ, 2)
Розташування. Ділянка С7, знаходиться на висоті 225 см від рівня ґрунту та
на відстані 19 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена фігура у вигляді перехрещеної
стріли вістрям вгору над півколом кінцями догори.
Аналогічний геральдичний знак зустрічається на печатках галицького земʼянина
Івана з Луки 1427 р.64, що дає підстави атрибутувати виконання зображення на стіні
церкви саме цьому автору.
Датування. Перша половина XV ст.; за інтерпретацією та формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 257 (табл. LХХХІХ, 3)
Розташування. Ділянка С7, знаходиться на висоті 195 см від рівня ґрунту та
на відстані 57 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена літера K. Видовжені форми
написання літери аналогічні тим, які зустрічаються у латиничних графіті на стінах
церкви св. Пантелеймона.
______________________________________________________

A. Nieszporkowicz, Analecta Mensae Reginalis sev historia imaginis Divae Virginis Claromontanae Mariae a divo Lvca
Evangelista in Cupressina Domus Nazaraeae mensa Depictae, Origine, Magnalijs, Miraculis, Gratijs Admirabilis & Amabilis, ex vetustis Graecis [et] Latinis tum ex Recentioribus Authoribus, [et] ex Notarijs Apostolicis Conventus Clari Montis
Czestochoviensis accurate collecta. Jn XII. Patritiones distributa, & in Lucem publicam data, Krakow 1681, s. 194–195.
62
J. Pelenski, Op. cit., s. 38. Публікатор помилково вказав слово Dni замість оригінального Dio.
63
J. Riabinin, Rada miejska Lubelska w XVII wieku, Lublin 1931, s. 33. Відомо ще кілька осіб з таким особовим та
родовим ім’ям. Зокрема, Ян Рекловський згадується у 1534 р. як власник невеликого села Галонки Радомського повіту Лодзького воєводства: T.A. Nowak, Społeczność parafii Dobryszyce (XVI – poł. XVIII w.), Zeszyty Radomszczańskie.
Prace z dziejów Radomska i powiatu radomszczańskiego, t. 9, Radomsko 2014, s. 149. Однак значний хронологічний
діапазон між цією згадкою та датою виконання графіті робить цю версію малоймовірною. З цієї ж причини не можна
ототожнювати з автором графіті Яна Рекловського, який згадується серед депутатів сейму 1697 р.: Prawa, konstytucye
y przywileie: Krolestwá Polskiego, y Wielkiego Xięstwá Litewskiego, y wszystkich prowincyi należaych: Ná wálnych Seymiech
koronnych od Seymu Wiślickiego Roku Páńskiego 1347. Aż do ostátniego Seymu uchwalone, t. 5, Wаrszаwа 1738, s. 923.
64
О. Однороженко, Руські королівські.., с. 161, мал. 360.
61

118

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 258 (табл. LХХХІХ, 4)
Розташування. Ділянка С7, знаходиться на висоті 160 см від рівня ґрунту та
на відстані 149 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого замикаються горизонтальними відрізками.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 259 (табл. ХС, 1)
Розташування. Ділянка С7, знаходиться на висоті 164 см від рівня ґрунту та
на відстані 82 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого роздвоюються.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 260 (табл. ХС, 2)
Розташування. Ділянка С7, знаходиться на висоті 156 см від рівня ґрунту та
на відстані 120 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест. Його нижня частина не збереглась внаслідок пошкоджень.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 261 (табл. ХС, 3)
Розташування. Ділянка С8, знаходиться на висоті 165 см від рівня ґрунту та
на відстані 5 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 262 (табл. ХС, 4)
Розташування. Ділянка С8, знаходиться на висоті 135 см від рівня ґрунту та
на відстані 6 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені чотири прості чотириконечні
хрести. Манера виконання та форма прорізів вказує, що вони були видряпані одним
автором одночасно.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 263 (табл. ХС, 5)
Розташування. Ділянка С9, знаходиться на висоті 139 см від рівня ґрунту та
на відстані 16 см від правого ребра.
119

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений хрест-якір. Його щогла виконана одинарною рискою, в основі розходиться назовні у вигляді літери ω. Перекладина виконана подвійною замкненою рискою, причому її кінці замикають
видовжені відрізки.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
ІІІ.3. Графіті та дипінті на фасаді південної апсиди (ділянка D)
У процесі досліджень південна апсида отримала позначення D. На поверхні
стіни південної апсиди виявлено вісімдесят давніх графіті та дипінті, що отримали
номери від 264-го по 343-й (табл. XXVII). Розподіл поверхонь з графіті в межах ділянки виглядає таким чином:
D1 – №№ 264–268;
D2 – № 269;
D3 – №№ 270–292;
D4 – №№ 293–309;
D5 – №№ 310–341;
D6 – №№ 342–343.
Графіті № 264 (табл. ХСІ, 1)
Публікації. Й. Пеленський65.
Розташування. Ділянка D1, знаходиться на висоті 174 см від рівня ґрунту та
на відстані 22 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку ретельно у два рядки прорізаний запис:
Ian Grzimalski A(nno) D(omini) 1…
Ян Гржимальський, року Божого 1…
Вигляд поверхні каменя за останньою цифрою вказує, що напис залишився незавершеним.
Автором цього тексту міг бути Йоанн (Ян) Замойський Гржимальський (†1614 р.),
дипломат, допоміжний єпископ Плоцький (1595–1604), львівський католицький архієпископ (1604–1614 рр.)66. Ян двічі був послом польського короля Сигизмунда ІІІ
до османського султана. Оскільки найзручніший шлях до Порти пролягав через
Галич, вочевидь, в один з таких візитів і з’явився написи на стіні костелу св. Станіслава. Можливо, він вплинув на короля в питанні передачі занедбаного на той час костелу
монахам-францисканцям, що мало наслідком відбудову храму.
Датування. Кінець XVІ – перше десятиліття XVII ст.; за атрибуцією автора.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 265 (табл. ХСІ, 2)
Розташування. Ділянка D1, знаходиться на висоті 172 см від рівня ґрунту та
на відстані 20 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку в один рядок виконаний запис особового та
родового імен автора:
______________________________________________________
65
66

J. Pelenski, Op. cit., s. 38.
F.K. Gadebush, Livländische Bibliothek nach alphabetischer Ordnung, t. 3, Riga 1777, S. 342.
120

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Woj(ciech) Zaslawski.
Войцех Заславський.
У Речі Посполитій існувало дві родини Заславських, одні мали власний герб67,
інші використовували герб Погоня68. Проте у жодній з них не згадується особа на ім’я
Войцех, тому ідентифікація автора графіті наразі ускладнена.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 266 (табл. ХСІІ, 1)
Публікації. Й. Пеленський69.
Розташування. Ділянка D1, знаходиться на висоті 190 см від рівня ґрунту та
на відстані 17 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку ретельно в один рядок виконаний запис:
Ian Kozieler.
Ян Козелер.
Як повідомляє публікатор напису Й. Пеленський, Ян Козелер походив з відомої
родини галицьких міщан.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Дипінті № 267 (табл. ХСІІ, 2)
Розташування. Ділянка D1, знаходиться на висоті 196 см від рівня ґрунту та
на відстані 19 см від лівого ребра.
Опис. Більша частина запису, виконана червоною фарбою, не збереглась через
дію атмосферних опадів. Помітні літери DARIEWS, що є, вочевидь, частиною родового імені автора Dariews[ki] ‘Даревський’.
Автор напису походив з родини Даревських гербу Шренява70.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за фактом вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 268 (табл. ХСІІІ, 1)
Розташування. Ділянка D1, знаходиться на висоті 206 см від рівня ґрунту та
на відстані 14 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений запис родового імені автора
Poglodowski ‘Поґлодовський’.
Автор напису походив з родини Поґлодовських герба Яніна71.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.

______________________________________________________

K. Niesiecki, Korona Polska.., t. 4, s. 688–693.
Ibid., s. 693–694.
69
J. Pelenski, Op. cit., s. 38.
70
А. Boniecki, Herbarz polski, t. 4: Czetwertyńscy – Dowiakowscy, Warszawa 1901, s. 102–103.
71
K. Niesiecki, Korona Polska.., t. 2, s. 398.
67

68

121

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 269 (табл. ХСІІІ, 2)
Розташування. Ділянка D2, знаходиться на висоті 154 см від рівня ґрунту та
на відстані 7 см від лівого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений перегорнутий тризуб, основа
та центральний зубець якого обмежені горизонтальними відрізками.
Близький за формою знак атрибутують князю Мстиславу Даниловичу72. Проте
тризуб князя Мстислава, на відміну від зображеного на поверхні стіни, не має обмеження верху центрального зубця, а ніжка оформлена хрестиком.
Можливо, виконаний на церкві св. Пантелеймона знак слід атрибутувати одному
з синів Данила Романовича73.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів; друга половина
ХІІІ – початок XIV ст.; за вірогідною атрибуцією.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 270 (табл. ХСІІІ, 3)
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 245 см від рівня ґрунту та
на відстані 76 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери HI, вочевидь, початок
незавершеного слова hi{c} ‘тут’.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 271 (табл. ХСІІІ, 4)
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 148 см від рівня ґрунту та
на відстані 32 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений шестикінечний хрест, що складається зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса Христа.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 272 (табл. ХСІV, 1)
Публікації. Й. Пеленський74.
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 234 см від рівня ґрунту та
на відстані 57 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений восьмикінечний хрест, що
складається зі щогли, перекладини, символічної таблички над головою Ісуса Христа
та підніжжя. Основа щогли спирається на прямокутну відкриту донизу одноступінчасту Голгофу, всередині якої прокреслений скісний хрест. Від основи щогли вбоки
відходять пишні пагони, на яких розташовані невеликі прості хрести. У правому верхньому куті тим же автором прокреслена літера Ѣ.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
______________________________________________________

О. Алфьоров, Пломби дорогичинського типу.., вклейка І, дод. 2А.
Дякую О. Алфьорову за надану консультацію.
74
J. Pełeński, Op. cit., s. 37, fig. 35f.
72

73

122

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 273 (табл. ХСІV, 2)
Публікація. Й. Пеленський75.
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 201 см від рівня ґрунту та
на відстані 90 см від правого кута.
Опис. Збереженість напису погана, поверхня стіни сильно пошкоджена. У верхньому рядку помітні літери особового імені Ian ‘Ян’ та частково збережені літери родового імені – Av на початку рядка, o – посередині та wsk – наприкінці. У другому
рядку тим же автором прокреслені літери Ioa, що є початком імені Ioa(nnes) ‘Йоанн’,
далі – особове ім’я Ian ‘Ян’ та частково збережені літери родового імені – Av на початку рядка, s – посередині та k – наприкінці.
Через втрати реконструювати родове ім’я не виявляється за можливе.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 274 (табл. ХСV, 1)
Публікації. Й. Пеленський76.
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 170 см від рівня ґрунту та
на відстані 29 см від правого кута.
Опис. Збереженість поверхні стіни в місці розташування однорядкового напису
доволі добра, його складові чітко читаються:
Lemikowski 1703.
Леміковський 1703.
Особа автора не ідентифікована. У рукописі митрополита Лева (Кішки), що зберігається у Центральному державному історичному архів м. Львова, згадується Миколай Леміковський77, однак, через відсутність вказівки особового імені у графіті,
неможливо атрибутувати авторство напису на стіні церкви св. Пантелеймона / костелу
св. Станіслава саме цій особі.
Датування. 1703 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 275 (табл. ХСV, 2)
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 170 см від рівня ґрунту та
на відстані 29 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 276 (табл. ХСV, 3)
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 158 см від рівня ґрунту та
на відстані 30 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого замкнені прямими лініями.

______________________________________________________

J. Pełeński, Op. cit., s. 38.
Ibid.. Публікатор помилково вказав тільки закінчення …kowski та дату 1779.
77
Див.: O. Baran, Rękopis Lwa Kiszki: struktura i treść źródła. Z dziejów bazyliańskiej historiografii przełomu XVII i
XVIII wieku, Rocznik Instytutu Europy Środkowo-Wschodniej, Rok (3) 2005, s. 46.
75
76

123

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 277 (табл. ХСV, 4)
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 169 см від рівня ґрунту та
на відстані 18 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 278 (табл. ХСVІ, 1)
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 165 см від рівня ґрунту та
на відстані 16 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 279 (табл. ХСVІ, 2)
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 130 см від рівня ґрунту та
на відстані 28 см від правого кута.
Опис. На камені подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест, кінці якого розширюються у вигляді незамкнених у верхівці трапецій.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 280 (табл. ХСVІ, 3)
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 166 см від рівня ґрунту та
на відстані 15 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена фігура, яка нагадує верхню
частину щогли виконаного подвійною рискою хреста з розширеним кінцем. Проте
жодних слідів продовження її вниз, рівно як і слідів перекладини, немає.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 281 (табл. ХСVІ, 4)
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 160 см від рівня ґрунту та
на відстані 10 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 282 (табл. ХСVІ, 5)
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 176 см від рівня ґрунту та
на відстані 14 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку у два рядки прокреслені літери К та КН.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
124

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 283 (табл. ХСVІ, 6)
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 122 см від рівня ґрунту та
на відстані 34 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого мають розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 284 (табл. ХСVІІ, 1)
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 121 см від рівня ґрунту та
на відстані 17 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 285 (табл. ХСVІІ, 2)
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 175 см від рівня ґрунту та
на відстані 118 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 286 (табл. ХСVІІ, 3)
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 161 см від рівня ґрунту та
на відстані 76 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений знак у вигляді перегорнутого
тризубця з видовженою основою.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 287 (табл. ХСVІІ, 4)
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 157 см від рівня ґрунту та
на відстані 59 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
перекладини якого обмежені невеликими відрізками.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 288 (табл. ХСVІІ, 5)
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 150 см від рівня ґрунту та
на відстані 69 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
125

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 289 (табл. ХСVІІ, 6)
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 168 см від рівня ґрунту та
на відстані 77 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 290 (табл. ХСVІІІ, 1)
Публікація. Й. Пеленський78.
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 168 см від рівня ґрунту та
на відстані 117 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку в один рядок прокреслений напис:
Ian Fusski.
Ян Фусський.
Особа автора не ідентифікована. У м. Паб’яніце (Лодзьке воєводство, Польща)
на стіні костелу св. Матвія та Лаврентія знаходиться напис 1585 р., в якому згадується
Яків Фусський, каменяр з Кракова, який брав участь у відбудові храму79. Можливо,
Ян походив з цієї ж краківської родини. Не виключено також, що він теж був каменярем та брав участь у відродженні костелу св. Станіслава на межі XVI–XVII ст., що проводились монахами-францисканцями.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 291 (табл. ХСVІІІ, 2)
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 156 см від рівня ґрунту та
на відстані 102 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого мають розширення у вигляді крапок.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 292 (табл. ХСVІІІ, 3)
Розташування. Ділянка D3, знаходиться на висоті 205 см від рівня ґрунту та
на відстані 136 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку в один рядок прокреслений напис Ian N ‘Ян Н’.
Вигляд поверхні стіни за останньою літерою, що прорізана слабше порівняно з
іншими, дозволяє зробити висновок, що цей напис на стіні костелу св. Станіслава залишився незавершеним.
Особа автора не ідентифікована через відсутність вказівки родового імені.
Датування. Середина XVІ – кінець XVIII ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
______________________________________________________

J. Pełeński, Op. cit., s. 38, fig. 38. На прорисовці дослідника перша літера родового імені вказана неправильно.
T. Pietras, Na tropie pabianickich dziejów, [електронний ресурс], режим доступу: http://www.historycznie.uni.lodz.pl/pabianice.htm.
78
79

126

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 293 (табл. ХСІХ, 1)
Розташування. Ділянка D4, знаходиться на висоті 163 см від рівня ґрунту та
на відстані 17 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 294 (табл. ХСІХ, 2)
Розташування. Ділянка D4, знаходиться на висоті 135 см від рівня ґрунту та
на відстані 27 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 295 (табл. ХСІХ, 3)
Розташування. Ділянка D4, знаходиться на висоті 136 см від рівня ґрунту та
на відстані 85 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 296 (табл. ХСІХ, 4)
Розташування. Ділянка D4, знаходиться на висоті 137 см від рівня ґрунту та
на відстані 80 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, основа
щогли якого спирається на основу трикутної Голгофи, над вершиною якої прокреслене
коло. Кінці перекладини та вершина щогли мають розширення у вигляді трикутників.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 297 (табл. ХСІХ, 4)
Розташування. Ділянка D4, знаходиться на висоті 135 см від рівня ґрунту та
на відстані 113 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку потрійними рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 298 (табл. С, 1)
Публікація. Й. Пеленський80.
Розташування. Ділянка D4, знаходиться на висоті 168 см від рівня ґрунту та
на відстані 56 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку знаходиться незавершений малюнок вершника. Невідомим автором було виконано зображення коня з вуздечкою та прокреслені
ноги людини.
______________________________________________________
80

J. Pełeński, Op. cit., s. 38, fig. 38.
127

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Сюжетні зображення.
Графіті № 299 (табл. С, 2)
Розташування. Ділянка D4, знаходиться на висоті 178 см від рівня ґрунту та
на відстані 111 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку в один рядок між двома чотириконечними
хрестами прокреслені літери Н, І, Ѯ (?), І, И та Н.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 300 (табл. СІ, 1)
Розташування. Ділянка D4, знаходиться на висоті 126 см від рівня ґрунту та
на відстані 109 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокресленe особове ім’я автора Petr ‘Петро’,
над якими виконані три вертикальні риски.
Датування. Середина XVІ – кінець XVIII ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 301 (табл. СІ, 2)
Публікація. Й. Пеленський81.
Розташування. Ділянка D4, знаходиться на висоті 180 см від рівня ґрунту та
на відстані 60 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери WOY.
Зважаючи на форму скорочення, що вже зустрічалась серед графіті на церкві
св. Пантелеймона (№ 265), це скорочена форма написання імені Woy(ciech) ‘Войцех’.
Датування. Середина XVI – кінець XVIII ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 302 (табл. СІ, 3)
Публікація. Й. Пеленський82.
Розташування. Ділянка D4, знаходиться на висоті 180 см від рівня ґрунту та
на відстані 60 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери AU.
Зважаючи на структуру скорочених записів імен поруч, найвірогідніше реконструювати тут запис імені Au(gustin) ‘Августин’.
Датування. Середина XVI – кінець XVIII ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 303 (табл. СІ, 4)
Розташування. Ділянка D4, знаходиться на висоті 164 см від рівня ґрунту та
на відстані 149 см від правого кута.
______________________________________________________
81
82

J. Pełeński, Op. cit., s. 38, fig. 38. Дослідник опублікував тільки першу літеру.
Ibid.
128

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери HIE та, на деякій відстані,
R у вигляді вертикальної риски, аналогічно розташованому поруч запису Петра (№ 300).
Цей текст найвірогідніше представити як скорочену форму особового імені автора Hier(onim) ‘Ієронім’.
Датування. Середина XVI – кінець XVIII ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 304 (табл. СІI, 1)
Розташування. Ділянка D4, знаходиться на висоті 204 см від рівня ґрунту та
на відстані 99 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери J та I та, на деякій відстані, фраза r(oku) 1695 ‘року 1695’. Передостання літера дати, яка скидається також
на цифру “0”, в нижній частині пошкоджена вибоєм, спричиненим випадінням вкраплення черепашки до вапнякового блоку через прорізання тут складової цифри, тож
правильно реконструювати тут саме цифру “9”.
Датування. 1695 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 305 (табл. СІI, 2)
Розташування. Ділянка D4, знаходиться на висоті 150 см від рівня ґрунту та
на відстані 130 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, літери
MIKO за ним та, на деякій відстані, літера K.
Початок напису слід розглядати як скорочену форму імені Miko(lay) ‘Миколай’.
Датування. Середина XVI – кінець XVIII ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 306 (табл. СІІI, 1)
Розташування. Ділянка D4, знаходиться на висоті 159 см від рівня ґрунту та
на відстані 116 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 307 (табл. СІІI, 2)
Розташування. Ділянка D4, знаходиться на висоті 190 см від рівня ґрунту та
на відстані 73 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений перегорнутий трикутник.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 308 (табл. СІІI, 3)
Розташування. Ділянка D4, знаходиться на висоті 209 см від рівня ґрунту та
на відстані 147 см від правого кута.
129

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 309 (табл. СІІI, 4)
Розташування. Ділянка D4, знаходиться на висоті 209 см від рівня ґрунту та
на відстані 147 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний
хрест. Щоглу, яка видовжується донизу, перетинає вертикальна лінія, яка скидається
на перекладину, проте ретельне вивчення поверхні каменя в цьому місці дозволило
встановити, що вона не є прорізом.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 310 (табл. СІІI, 5)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 126 см від рівня ґрунту та
на відстані 88 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест. Авторові не завжди вдавалося правильно поєднати лінії,
тому в деяких місцях він має додаткові зайві штрихи.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 311 (табл. СІІI, 6)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 158 см від рівня ґрунту та
на відстані 12 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 312 (табл. СІV, 1)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 156 см від рівня ґрунту та
на відстані 32 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 313 (табл. СІV, 2)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 152 см від рівня ґрунту та
на відстані 25 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 314 (табл. СІV, 3)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 157 см від рівня ґрунту та
на відстані 9 см від правого кута.
130

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 315 (табл. СІV, 4)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 156 см від рівня ґрунту та
на відстані 12 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 316 (табл. СІV, 5)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 160 см від рівня ґрунту та
на відстані 108 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена фігура у вигляді ромба.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 317 (табл. СІV, 6)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 164 см від рівня ґрунту та
на відстані 38 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест-якір.
Кожна частина перекладини обабіч щогли ділиться двома вертикальними рисками на
рівні частини.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 318 (табл. СV, 1)
Публікація. Й. Пеленський83.
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 160 см від рівня ґрунту та
на відстані 27 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни прокреслений чотириконечний проквітлий хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 319 (табл. СV, 2)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 168 см від рівня ґрунту та
на відстані 35 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий тризуб зубцями догори, який має вигляд літери Щ. У нижній частині камінь затертий, тому не виключено, що тут міг знаходитись невеликий хрестик. Таке припущення дозволяє
атрибутувати знак князю Мстиславу Даниловичу84.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів; найвірогідніше,
друга половина ХІІІ ст.; за атрибуцією.
Категорія. Емблеми.
______________________________________________________
83
84

J. Pełeński, Op. cit., s. 37, fig. 35g.
Див. коментар до № 269.
131

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 320 (табл. СV, 3)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 173 см від рівня ґрунту та
на відстані 106 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена літера А.
Датування. Кінець XІІ – кінець XV ст.; за формою написання а з петлею із
двома заломами.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 321 (табл. СV, 4)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 177 см від рівня ґрунту та
на відстані 122 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 322 (табл. СVІ, 1)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 176 см від рівня ґрунту та
на відстані 27 см від правого кута.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена та затерта, тож частина його складових збереглась фрагментарно:
Ãí éÓ »ë ÙË--ë-На початку рядка впевнено читається вказівка року Ãí(ÇÓ) éÓ ‘року 1050
(1602)’, далі добре помітний сполучник »ë ‘я’. Три останні літери ÙË, залишки інших
літер між ними та добре помітною ë, найвірогідніше розглядати як пошкоджене ім’я
ØË[ÇÃ]³[ñë] ‘Мхітар’. Тобто, останню збережену літеру варто розглядати як ліву
половину літери ³. Ймовірно, напис мав продовження, але не зберігся через пошкодження поверхні каменя.
Датування. 1602 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 323 (табл. СVІ, 2)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 179 см від рівня ґрунту та
на відстані 121 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 324 (табл. СVІ, 3)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 177,5 см від рівня ґрунту та
на відстані 120 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 325 (табл. СVІ, 4)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 178 см від рівня ґрунту та
на відстані 132 см від правого кута.
132

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені дві паралельні лінії, що нагадують щоглу виконаного подвійною рискою незавершеного зображення хреста.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 326 (табл. СVІІ, 1)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 167 см від рівня ґрунту та
на відстані 124 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 327 (табл. СVІІ, 2)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 134 см від рівня ґрунту та
на відстані 122 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери ВА. Динаміка написання
літер подібна до № 328 та № 329, що вказує на їх виконання одним автором, проте
різними інструментами.
Датування. Кінець XІІ – кінець XІIII ст.; за формою написання в з округлою
верхньою петлею.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 328 (табл. СVІІ, 3)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 128 см від рівня ґрунту та
на відстані 64 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери ВА. Динаміка написання
літер подібна до № 327 та № 329, що вказує на їх виконання одним автором, проте
різними інструментами.
Датування. Кінець XІІ – кінець XІII ст.; за формою написання в з округлою
верхньою петлею.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 329 (табл. СVІІ, 4)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 129 см від рівня ґрунту та
на відстані 66 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери ВА. Динаміка написання
літер подібна до № 327 та № 328, що вказує на їх виконання одним автором, проте
різними інструментами.
Датування. Кінець XІІ – кінець XІIII ст.; за формою написання в з округлою
верхньою петлею.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 330 (табл. СVІІ, 5)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 215 см від рівня ґрунту та
на відстані 130 см від правого кута.
133

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 331 (табл. СVІІ, 6)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 115 см від рівня ґрунту та
на відстані 88 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого розширюються у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 332 (табл. СVІІІ, 1)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 135 см від рівня ґрунту та
на відстані 120 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 333 (табл. СVІІІ, 2)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 117 см від рівня ґрунту та
на відстані 97 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого розширюються у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 334 (табл. СVІІІ, 3)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 130 см від рівня ґрунту та
на відстані 122 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 335 (табл. СVІІІ, 4)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 136 см від рівня ґрунту та
на відстані 124 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений трикутник, всередині якого
при вершині виконане півколо.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 336 (табл. СVІІІ, 5)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 126 см від рівня ґрунту та
на відстані 62 см від правого кута.
134

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 337 (табл. СVІІІ, 6)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 121 см від рівня ґрунту та
на відстані 63 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 338 (табл. СІХ, 1)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 130 см від рівня ґрунту та
на відстані 120 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені декілька вертикальних ліній,
що розходяться з однієї точки вниз. У середній частині її перетинає ламана лінія.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 339 (табл. СІХ, 2)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 131 см від рівня ґрунту та
на відстані 95 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери ВІН.
Датування. Кінець XІІ – початок XІV ст.; за формою написання в з переломом
при щоглі.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 340 (табл. СІХ, 3)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 119 см від рівня ґрунту та
на відстані 86 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку потрійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 341 (табл. СІХ, 3)
Розташування. Ділянка D5, знаходиться на висоті 123 см від рівня ґрунту та
на відстані 78 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест. Його
щогла виконана подвійною рискою, а перекладина – одинарними обабіч щогли.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 342 (табл. СХ, 1)
Розташування. Ділянка D6, знаходиться на висоті 98 см від рівня ґрунту та на
відстані 78,5 см від правого кута.
135

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 343 (табл. СХ, 2)
Розташування. Ділянка D6, знаходиться на висоті 86 см від рівня ґрунту та на
відстані 76,5 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена фігура у вигляді перегорнутої
літери Т.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
ІІІ.5. Графіті на східній частині південної фасадної стіни (ділянка E)
Ділянка південної стіни від східного кута до східної половини південного порталу отримала позначення Е. У її межах виявлено сімдесят шість стародавніх графіті, що отримали номери від 344-го по 419-й (табл. XXVII). Розподіл поверхонь з
графіті в межах ділянки виглядає таким чином:
Е1 – №№ 344–382;
Е2 – №№ 383–388;
Е3 – №№ 389–414;
Е4 – №№ 415–416;
Е5 – № 417.
Е6 – № 418.
Графіті № 344 (табл. СХ, 3)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 126 см від рівня ґрунту та
на відстані 80 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого мають розширення у вигляді крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 345 (табл. СХ, 4)
Публікації. Й. Пеленський85.
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 144 см від рівня ґрунту та
на відстані 68 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери Г Б, що вірогідніше реконструювати як слова-звертання Г(оспод)и Б(оже) ‘Господи, Боже’.
Датування. Кінець XІІ – кінець XV ст.; за формою написання и з горизонтальною перемичкою.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 346 (табл. СХ, 5)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 124 см від рівня ґрунту та
на відстані 86 см від правого кута.

______________________________________________________
85

J. Pelenski, Op. cit., s. 34.
136

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок одноповерхової прямокутної в плані споруди, ймовірно, храму.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 347 (табл. СХІ, 1)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 138 см від рівня ґрунту та
на відстані 35 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого мають розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 348 (табл. СХІ, 2)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 126 см від рівня ґрунту та
на відстані 29 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого мають розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 349 (табл. СХІ, 3)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 143 см від рівня ґрунту та
на відстані 27 см від правого кута86.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
перекладини та вершина щогли якого мають розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 350 (табл. СХІ, 4)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 136 см від рівня ґрунту та
на відстані 35 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена фігура у вигляді кількох вертикальних рисок, які всередині перетинає хвиляста горизонтальна лінія.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 351 (табл. СХІІ, 1)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 137 см від рівня ґрунту та
на відстані 126 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок одноповерхової прямокутної в плані споруди, ймовірно, храму.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
______________________________________________________
86

Частково малюнок закритий зливною трубою.
137

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 352 (табл. СХІІ, 2)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 136 см від рівня ґрунту та
на відстані 126 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 353 (табл. СХІІ, 3)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 138 см від рівня ґрунту та
на відстані 129 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 354 (табл. СХІІ, 4)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 126 см від рівня ґрунту та
на відстані 137 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 355 (табл. СХІІІ, 1)
Знаходження. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 126 см від рівня ґрунту та
на відстані 134 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 356 (табл. СХІІІ, 2)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 136 см від рівня ґрунту та
на відстані 186 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними замкненими рисками прокреслений малюнок чотириконечного хреста, кінці якого мають розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 357 (табл. СХІІІ, 3)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 147 см від рівня ґрунту та
на відстані 185 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок чотириконечного
хреста, кінці якого розширюються у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 358 (табл. СХІІІ, 4)
Знаходження. Південна стіна, фасад, ділянка С (табл. XXVII), 138 см від рівня
ґрунту та на відстані 183 см від правого кута.
138

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок чотириконечного
хреста, кінці якого розширюються у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 359 (табл. СХІІІ, 5)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 140 см від рівня ґрунту та
на відстані 172 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 360 (табл. СХІІІ, 5)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 146 см від рівня ґрунту та
на відстані 212 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 361 (табл. СХІV, 1)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 142 см від рівня ґрунту та
на відстані 289 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 362 (табл. СХІV, 2)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 354 см від рівня ґрунту та
на відстані 256 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 363 (табл. СХІV, 3)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 280 см від рівня ґрунту та
на відстані 41 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 364 (табл. СХІV, 4)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 140 см від рівня ґрунту та
на відстані 282 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку схематично прокреслений малюнок вітрильника, який пливе хвилями.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Предмети релігійного вжитку та артефакти.
139

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 365 (табл. СХV, 1)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 138 см від рівня ґрунту та
на відстані 286 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок чотириконечного
хреста з розширеними кінцями. Частково він пошкодив малюнок вітрильника.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 366 (табл. СХV, 2)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 172 см від рівня ґрунту та
на відстані 211 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери MA та незавершена F
або, більш вірогідно, R. За такої ідентифікації текст може бути реконструйований як
скорочена форма імені Mar(tin) ‘Мартин’.
Датування. Середина ХVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 367 (табл. СХV, 3)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 178 см від рівня ґрунту та
на відстані 214 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок чотириконечного
хреста, кінці якого замикаються прямими відрізками.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 368 (табл. СХV, 4)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 171 см від рівня ґрунту та
на відстані 54 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест. Кінці
його щогли замикаються прямими відрізками, а кінці перекладини роздвоюються.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 369 (табл. СХV, 5)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 176 см від рівня ґрунту та
на відстані 53 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 370 (табл. СХVІ; СХVІІ, 1)
Публікація. Й. Пеленський87.
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 203 см від рівня ґрунту та
на відстані 24 см від правого кута.

______________________________________________________
87

J. Pełeński, Op. cit., s. 34, fig. 22.
140

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. Частково напис перекритий зливною трубою, а на місці однієї з літер,
опублікованої Й. Пеленським, тепер знаходиться круглий вибій. Проте в цілому збереженість напису доволі добра, його складові чітко читаються:
HİŁAR88İUS89 : MIEL | M A 1584 | 7 DEN 1909
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів текст виглядає
таким чином:
Hiłarius Miel(…) a(nno) 1584, m(ensis) 7, den 19.
Іларіон Мел(…) рік 1584, місяць 7, день 19.
На жаль, через скорочену форму родового імені особу автора впевнено ідентифікувати не виявляється за можливе.
Датування. 1584 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 371 (табл. СХVІІ, 2)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 170 см від рівня ґрунту та
на відстані 36 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена літера Б.
Датування. Кінець XІІ – кінець XIII ст.; за формою написання літери б з округлою петлею.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 372 (табл. СХVІІ, 3)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 171 см від рівня ґрунту та
на відстані 38 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена прямокутна фігура, яка нагадує
незавершене зображення нижньої частини церкви.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 373 (табл. СХVІІ, 4)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 178 см від рівня ґрунту та
на відстані 33 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери НІА.
Датування. Початок XV – середина XVI ст.; за формою написання а з вертикальною видовженою щоглою, н з діагональною перемичкою та за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 374 (табл. СХVІІ, 5)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 173 см від рівня ґрунту та
на відстані 34 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений знак у вигляді двозуба без
нижньої частини. Знак належав одному з князів Даниловичів, імовірно, Леву91.
______________________________________________________

Літери AR написані з інверсією.
Літери US написані з інверсією.
Ці дві літери закриті трубою.
91
Див. коментар до № 246.
88
89
90

141

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець XІІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів; найвірогідніше,
друга половина ХІІІ ст.; за атрибуцією.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 375 (табл. СХVІІІ; СХІХ)
Публікації. Й. Пеленський92, Т. Рождественська93, Т. Рождественська та О. Іоаніссян94.
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 140 см від рівня ґрунту та
на відстані 330 см від правого кута.
Опис. У багатьох місцях поверхня каменів сильно вивітрена, тож контури прорізів сильно постраждали, в деяких випадках вони майже зведені нанівець. Однією з
причин погіршення стану прорізів, окрім природних факторів, стала їх обробка наприкінці 1970-х рр. рідким вапном, аби виділити прорізи білим кольором для отримання якісних фотографій. Деякі літери підведені олівцем. Але, незважаючи на пошкодження прорізів дослідниками, складові напису простежуються відносно добре:
въкн͠жнѥмьстславледе95
ре96жа97вугнатъвускал
лѧхавъплотенк98нена
шлв99кладеное100дал101ъ
атомупослу102споповест͠гопа
нтелѣмоналаꙁорьꙍлѣ103ѯѣ104стефанъ105дмтръб͠гданъ
акъ106нѧꙁьсуд107лънеск108атнкому109а110ѥжесѧ111ꙍс112
113
луш114ае115тъ116
______________________________________________________

J. Pełeński, Op. cit., s. 32–33.
Т.В. Рождественская, Op. cit., с. 126, 127–134.
94
О.М. Иоаниссян, Т.В. Рождественская, Op. cit., c. 198–218.
95
Закінчення рядка Й. Пеленський подавав як а [а въ], Т. Рождественська – як вледе, що підтверджується.
96
У цьому місці Й. Пеленський вказав три літери дер, натомість тут добре простежуються літери ре, як і зазначено
у Т. Рождественської.
97
Й. Пеленський вказав тут ѧ, проте в цьому місці чітко читається а.
98
Й. Пеленський вказує тут ж, проте тут добре простежується к.
99
Під час попереднього прочитання (1992) Т. Рождественська ідентифікувала літеру як б, проте в подальшому
підтвердила правильну ідентифікацію цієї літери Й. Пеленським як в.
100
У цьому місці літера збереглась добре, вона читається як е, а не ѥ (Т. Рождественська).
101
Цю літеру Й. Пеленський помилково ідентифікував як н, проте тут чітко читається л.
102
Й. Пеленський помилково вказав тут , а не у.
103
У цьому місці поверхня каменя сильно пошкоджена, тому закінчення рядка на одному камені читалося по різному та залежало від інтерпретації авторів: симеонъ (Й. Пеленський) чи моисее (Т. Рождественська). Насправді тут
простежуються літери ꙍлѣ (щоправда, від омеги залишилась тільки права частина).
104
Ці дві літери, що починають рядок на наступному камені, Й. Пеленський подавав як ть, хоча тут добре збереглись літери ѯ. Т. Рождественська вважала їх утраченими.
105
Цю частину запису Й. Пеленський прочитав правильно, натомість Т. Рождественська безпідставно запропонувала читати тут дієслово ѱл͠.
106
Цю літеру Т. Рождественська помилково читала як о.
107
Цю частину тексту Й. Пеленський помилково читав як дан.
108
Цю частину тексту Й. Пеленський пропустив.
109
Літеру Й. Пеленський помилково визначав як ъ.
110
Т. Рождественська уникла прочитання закінчення цього рядка, Й. Пеленський помилково вказав тут літеру н.
111
Й. Пеленський помилково визначив літери як зл.
112
Й. Пеленський цю літеру пропустив.
113
На початку рядка Й. Пеленський зазначає наявність літери с, проте її тут немає.
114
Ця літера добре читається як ш, а не ч (Й. Пеленський).
115
У цьому місці читається літера е.
116
Далі простежується щогла літери, за якою поверхня каменя настільки пошкоджена, що встановити наявність
літер тут неможливо.
92

93

142

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів текст читається
таким чином:
Въ кн(ѧ)ж(е)ниѥ Мьстиславле дережаву Игнатъву искали лѧха въ плотеники и не нашли
вкладеное далъ а тому послуси попове ст(вѧто)го Пантелѣимона Лаꙁорь Ꙍлѣѯѣи Стефанъ
Димитръ Б(о)гданъ а кънѧꙁь судилъ не искати никому а ѥже сѧ ꙍслушаетъ {кто}…
Зміст цього запису сучасною мовою можемо представити таким чином:
За княжіння Мстиславого {та у} правління Ігнатове домагалися Ляха у платники та не знайшли {провини, бо} домовлене дав, а тому {були} послухи – попи {церкви} святого Пантелеймона Лазар, Олексій, Стефан, Дмитро {та} Богдан. А князь
звелів не домагатися {ляха у платники} більше нікому, а якщо не послухається хто…
Зважаючи на зміст означеного тексту, на стіні церкви св. Пантелеймона викладено результати розгляду справи про повернення боргу Ляхом та, у зв’язку з цим, виправдання цієї особи, що було засвідчено послухами – попами церкви св. Пантелеймона – Лазарем, Олексієм, Стефаном, Дмитром та Богданом. У цілому цей текст подібний угодам, які інколи виконувались як графіті на стінах храмів, яскравим прикладом чому є запис із Софії Київської про купівлю княгинею Всеволодовою землі
княгині Боянової, що було здійснено перед низкою послухів, у тому числі й кліриків
Софійського собору117. Напис на південному фасаді церки св. Пантелеймона цікавий
також тим, що називає нам імена її кліриків перших десятиліть по збудуванню храму.
Загадковою в цьому тексті залишається особа князя Мстислава та такого собі
Гната, який, судячи зі змісту тексту, був наділений у Галичі владними повноваженнями. Публікатор напису ототожнив згаданого у тексті князя з Мстиславом Мстиславичем Удатним, а Гната – з помічником князя, датувавши появу запису першою
третиною ХІІІ ст.118
Натомість Т. Рождественська та О. Іоаніссян запропонували розглядати цей
запис з інших позицій, зокрема, тлумачивши першу фразу “у княжіння Мстиславове
в державу Гнатову” як свідчення своєрідного дуумвірату князів на галицькому престолі. Відповідно, зі згаданим у написі Мстиславом, спираючись на пізні джерела, був
ототожнений Олег-Мстислав Настасич-Ярославич, незаконнороджений син Ярослава
Осмомисла, а з Гнатом – Володимир-Ігнат Ярославич; на думку дослідників, означений напис засвідчує події боротьби за галицький стіл 1187–1189 рр.119 Слід зазначити,
що дослідники звернули увагу на особливості вживання на теренах Русі слова держава
по відношенню до церковної влади, однак, зауваживши на відсутність згадок у Галичі
кінця ХІІ – першої половини ХІІІ “ані єпископа, ані боярина” на ім’я Ігнат120, віддали
перевагу тлумаченню цього слова для позначення владних функцій саме світської
особи, яку ототожнили з іншим володарем Галича – Володимиром Ярославичем.
Проте все ж пізні джерела згадують духовну особу з таким ім’ям – мовиться
про виявлений А. Петрушевичем список галицьких єпископів (пізніший за часом,
але, як зазначено, списаний з давнішого оригіналу), серед яких згадується й “Ignatius”121, діяльність якого дослідники відносили до першої половини ХІІІ ст.122 Тобто,
______________________________________________________

В.В. Корнієнко, Графіті Софії Київської.., с. 151–154; там само див. бібліографію.
J. Pełeński, Op. cit., s. 32–33.
119
О.М. Иоаниссян, Т.В. Рождественская, Op. cit., c. 213–215.
120
Ibid., с. 213.
121
А.С. Петрушевич, О соборной Богородицкой церкви и святителях в Галиче, Галицкий исторический сборник,
издаваемый Обществом Галицко-русской матицы, вып. 1, Л. 1853, с. 144–145.
122
Н. Д[урново], Девятисотлетие русской иерархии. 988–1888: Епархии и архиереи, Москва 1888, с. 33.
117
118

143

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

якщо зважити на цю інформацію та ототожнити єпископа Ігната з тією ж особою, що згадується в графіті, то напис отримує логічне пояснення, називаючи ім’я князя, який на той
час тримав Галич, – Мстислава Мстиславича, та ім’я єпископа, якому належала церковна
влада у Галичі. Звичайно, така версія тлумачення тексту є гіпотетичною, зважаючи на
відсутність інших джерел, які б підтвердили правильність цього списку єпископів. Проте
вона є більш відповідною текстові графіті, аніж гіпотеза про дуумвірат князів у місті.
Датування. Середина1210-х – середина 1220-х рр.; за інтерпретацією.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 376 (табл. СХХ)
Публікація. Й. Пеленський123.
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 210 см від рівня ґрунту та
на відстані 176 см від правого кута.
Опис. Збереженість напису добра, затертий тільки кінець нижнього рядка:
HİC FUİT IOANNES | MUNCIEWIC | AD 1--З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином:
Hic fuit Ioannes Munciewic a(nno) D(omini) 1…
Був тут Йоанн Мунцевич року Божого 1…
Трохи нижче ліворуч тим же автором прокреслені літери IHS, причому перекладину середньої літери перетинає щогла хреста, верхня частина якого не збереглась
через затертість поверхні каменя. Оскільки означені знак є емблемою ордену єзуїтів124, не виключено, що вони маркують приналежність Йоанна до цього ордену.
Особа автора наразі не ідентифікована.
Датування. Середина XVI – кінець XVIII ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 377 (табл. СХХІ, 1)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 169 см від рівня ґрунту та
на відстані 125 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 378 (табл. СХХІ, 2)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 208 см від рівня ґрунту та
на відстані 120 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 379 (табл. СХХІ, 3)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 221 см від рівня ґрунту та
на відстані 348 см від правого кута.
______________________________________________________

J. Pełeński, Op. cit., s. 34. Під час публікації був пропущений нижній рядок, а родове ім’я автора неправильно
прочитане як Munkowysz.
124
Див. коментар до № 117.
123

144

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена літера А.
Датування. Кінець XІІ – кінець XV ст.; за формою написання а з гострою петлею.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 380 (табл. СХХІ, 4)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 164 см від рівня ґрунту та
на відстані 124 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена фігура у вигляді перегорнутої
літери Щ. Права частина фігури виконана подвійною рискою, а верхні містить сліди
спроб накреслення хреста. У цілому цей знак нагадує атрибутований Мстиславу Даниловичу перегорнутий тризуб125.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів; найвірогідніше,
друга половина ХІІІ ст.; за атрибуцією.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 381 (табл. СХХІ, 5)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 206 см від рівня ґрунту та
на відстані 252 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений прямокутний трикутник.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 382 (табл. СХХІІ, 1)
Розташування. Ділянка Е1, знаходиться на висоті 217 см від рівня ґрунту та
на відстані 348 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 383 (табл. СХХІІ, 2)
Знаходження. Ділянка Е2, знаходиться на висоті 170 см від рівня ґрунту та на
відстані 89 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 384 (табл. СХХІІ, 3)
Знаходження. Ділянка Е2, знаходиться на висоті 145 см від рівня ґрунту та на
відстані 37 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 385 (табл. СХХІІ, 4)
Знаходження. Ділянка Е2, знаходиться на висоті 145 см від рівня ґрунту та на
відстані 75 см від правого ребра.
______________________________________________________
124

Див. коментар до № 269.
145

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. Нижня частина малюнка знищена обвалом частини кам’яного блоку, збереглось тільки декілька ліній, що нагадують малюнки куполів церкви.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 386 (табл. СХХІІІ, 1)
Знаходження. Ділянка Е2, знаходиться на висоті 180 см від рівня ґрунту та на
відстані 14 см від правого ребра.
Опис. Ліва частина напису повністю знищена обвалом поверхні кам’яного
блоку. У верхньому рядку простежуються літери NIEL, які слід розглядати як закінчення родового імені автора [Da]niel ‘Даниїл”. У другому рядку простежуються залишки родового імені автора […Z/L]UPRYN|SKY, причому закінчення перенесене
на наступний рядок. У ньому ж помітна цифра 5, вочевидь, року виконання запису.
У самому нижньому рядку помітна цифра 0, що є, найімовірніше, складовою дати
виконання графіті.
На жаль, через втрату початкових літер родового імені автора його особа не
ідентифікована.
Датування. Середина XVІ – кінець XVIII ст.; за формою прорізів та фактом застосування латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 387 (табл. СХХІІІ, 2)
Знаходження. Ділянка Е2, знаходиться на висоті 152 см від рівня ґрунту та на
відстані 52 см від правого ребра.
Опис. Незважаючи на значні пошкодження поверхні кам’яного блоку, на ній
простежуються контури малюнку простого чотириконечного хреста.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 388 (табл. СХХІV, 1)
Знаходження. Ділянка Е2, знаходиться на висоті 190 см від рівня ґрунту та на
відстані 84 см від правого ребра.
Опис. Поверхня кам’яного блоку в місці розташування напису пошкоджена,
тому неглибокі прорізи частково стерлися, простежується тільки фраза hic fuit ‘був
тут’, від решти тексту помітні тільки кілька окремих рисок.
Датування. Середина XVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів, структурою
формули та фактом вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 389 (табл. СХХІІІ, 3)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 154 см від рівня ґрунту та на
відстані 78 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок чотириконечного
хреста, кінці якого розширюються у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
146

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 390 (табл. СХХІІІ, 4)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 153 см від рівня ґрунту та на
відстані 76 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок простого чотириконечного хреста. Праву частину щогли перетинає нерівна вертикальна риска, можливо, автор спробував прокреслити хрест подвійними рисками, проте через зрив різця
вирішив не продовжувати.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 391 (табл. СХХІV, 2)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 213 см від рівня ґрунту та на
відстані 162 см від правого кута.
Опис. Поверхня кам’яного блоку дещо затерта та пошкоджена вертикальною
тріщиною, проте в цілому збереженість напису добра, його складові чітко простежуються як запис особового та родового імен автора: Дамиѧнь Волошинь ‘Дем’ян Волошин’. Над записом імені помітна ще одна літера Н, поруч із нею кілька вертикальних
рисок, так само у родовому імені помітні декілька зайвих вертикальних штрихів. Загалом складається враження, ніби автор по ходу виконання напису намагався обрати
найліпший варіант написання свого імені напівв’яззю.
Особа автора наразі не ідентифікована.
Датування. Кінець XV – середина XVI ст.; за формою написання літер а з вертикальною перемичкою, в з маленькою голівкою, и та н з напівдіагональними перемичками, м з плечима та за формою прорізів
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 392 (табл. СХХV, 1)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 140 см від рівня ґрунту та на
відстані 120 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку потрійними замкненими рисками прокреслений малюнок чотириконечного хреста.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 393 (табл. СХХV, 2)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 146 см від рівня ґрунту та на
відстані 120 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери Г, що є традиційним
скороченням слова-звернення Г(оспод)и ‘Господи’.
Датування. Кінець XІІ – кінець XV ст.; за формою написання и з горизонтальною перемичкою та структурою формули.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 394 (табл. СХХV, 3)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 146 см від рівня ґрунту та на
відстані 155 см від правого кута.
147

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 395 (табл. СХХV, 4)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 144 см від рівня ґрунту та на
відстані 151 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок шестикінечного
хреста, що складається зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою
Ісуса Христа. Основа щогли спирається на трикутну Голгофу, всі інші кінці мають
розширення у вигляді трикутників.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 396 (табл. СХХV, 5)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 142 см від рівня ґрунту та на
відстані 146 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок чотириконечного
хреста. Основа щогли спирається на трикутну Голгофу, всі інші кінці мають розширення у вигляді трикутників.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 397 (табл. СХХV, 6)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 139 см від рівня ґрунту та на
відстані 151 см від правого кута.
Опис. Ліва та нижня частини малюнка знищені, збереглась тільки права та верхня, за якими можна встановити, що на поверхні кам’яного блоку був прокреслений
малюнок квадрата.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 398 (табл. СХХVІ, 1)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 179 см від рівня ґрунту та на
відстані 169 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери Г, що є традиційним
скороченням слова-звернення Г(оспод)и ‘Господи’. Прикметно, що спочатку автор
почав креслити літеру и в рядку, однак у цьому місці вапняк почав сильно кришитись,
тож він переніс літеру трохи нижче.
Датування. Кінець XІІ – кінець XV ст.; за формою написання и з горизонтальною перемичкою та структурою формули.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 399 (табл. СХХVІ, 2)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 179 см від рівня ґрунту та на
відстані 171 см від правого кута.
148

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок шестикінечного
хреста, що складається зі щогли, перекладини та підніжжя. Обидва кінці щогли наприкінці перетинаються вертикальними відрізками.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 400 (табл. СХХVІ, 3)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 179 см від рівня ґрунту та на
відстані 60 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери Е.
Датування. Кінець XІІ – перша третина XІІІ ст.; за формою написання нахиленої праворуч е з довгим язичком та и з горизонтальною перемичкою.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 401 (табл. СХХVІ, 4)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 180 см від рівня ґрунту та на
відстані 181 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери ВА.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 402 (табл. СХХVІ, 5)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 170 см від рівня ґрунту та на
відстані 181 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку збереглись фрагменти малюнку церкви.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 403 (табл. СХХVІ, 6)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 168 см від рівня ґрунту та на
відстані 179 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 404 (табл. СХХVІІ, 1)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 185 см від рівня ґрунту та на
відстані 72 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери ВА.
Датування. Кінець XІІ – початок ХІІІ ст.; за формою написання а з видовженою
спинкою та в з округлою нижньою петлею.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 405 (табл. СХХVІІ, 1)
Знаходження Ділянка Е3, знаходиться на висоті 177 см від рівня ґрунту та на
відстані 64 см від правого кута.
149

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 406 (табл. СХХVІІ, 3)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 177 см від рівня ґрунту та на
відстані 58 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені чотири вертикальні риски.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 407 (табл. СХХVІІ, 4)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 174 см від рівня ґрунту та на
відстані 55 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 408 (табл. СХХVІІ, 5)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 177 см від рівня ґрунту та на
відстані 48 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені дві вертикальні замкнені риски.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 409 (табл. СХХVІІ, 6)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 176 см від рівня ґрунту та на
відстані 56 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена літера А.
Датування. Середина XVІ – кінець ХVІІІ ст.; за формою написання а з горизонтальною перемичкою та формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 410 (табл. СХХVІІІ, 1)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 224 см від рівня ґрунту та на
відстані 23 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок чотириконечного
хреста, кінці якого розширюються у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 411 (табл. СХХVІІІ, 2)
Публікації. Й. Пеленський126.
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 227 см від рівня ґрунту та на
відстані 148 см від правого кута.
______________________________________________________

J. Pelenski, Op. cit., s. 34, fig. 27. На прорисовці автора друга літера виглядає як R, а також вказані цифри 39,
слідів яких не виявлено.

126

150

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери АТ.
Датування. Кінець XVІ – кінець ХVІІІ ст.; за формою написання а з горизонтальною перемичкою та формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 412 (табл. СХХVІІІ, 3)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 217 см від рівня ґрунту та на
відстані 178 см від правого кута.
Опис. Права частина малюнка не збереглась, проте за наявними частинами
можна встановити, що на поверхні кам’яного блоку був виконаний малюнок шестикінечного хреста, що складався зі щогли, перекладини та символічної таблички над
головою Ісуса Христа. Кінці перекладини перетинались вертикальними відрізками.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 413 (табл. СХХVІІІ, 4)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 215 см від рівня ґрунту та на
відстані 158 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери КА.
Датування. Середина XVІ – кінець ХVІІІ ст.; за формою написання а з горизонтальною перемичкою та формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 414 (табл. СХХVІІІ, 5)
Знаходження. Ділянка Е3, знаходиться на висоті 132 см від рівня ґрунту та на
відстані 166 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений рівнобічний трикутник.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 415 (табл. СХХVІІІ, 6)
Знаходження. Ділянка Е4, знаходиться на висоті 180 см від рівня сходинки та
на відстані 7 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого розширюються у формі трикутників.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 416 (табл. СХХХ, 1)
Знаходження. Ділянка Е4, знаходиться на висоті 133 см від рівня сходинки та
на відстані 10 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери T у верхньому рядку та
NS – у нижньому.
Датування. Середина XVІ – кінець XVIII ст.; за формою прорізів та фактом використання латиниці.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
151

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 417 (табл. СХХХ, 2)
Знаходження. Ділянка Е4, знаходиться на висоті 179 см від рівня сходинки та
на відстані 7 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку простежується слово hic ‘тут’. Вочевидь,
напис залишився незакінченим.
Датування. Середина XVІ – кінець XVIII ст.; за формою прорізів та фактом використання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 418 (табл. СХХІХ, 1)
Знаходження. Ділянка Е5, знаходиться на висоті 160 см від рівня сходинки та
на відстані 12 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена фігура, яка складається з кількох вертикальних, горизонтальних та нахилених ліній.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 419 (табл. СХХІХ, 2)
Знаходження. Ділянка Е6, знаходиться на висоті 208 см від рівня сходинки та
на відстані 10 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений шестикінечний проквітлий
хрест, що складається зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса
Христа. Основа щогли розходиться пагонами, які розгортаються у напрямку до щогли.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
ІІІ.6. Графіті на західній частині південної фасадної стіни (ділянка F)
Ділянка південної стіни від західного кута південного порталу до західного
кута в процесі дослідницької роботи отримала позначення F. На поверхнях цієї частини південної стіни виявлено двісті тринадцять стародавніх графіті, що отримали номери від 420-го по 632-й (табл. XXVII). Розподіл поверхонь з графіті в межах
ділянки виглядає таким чином:
F1 – №№ 419–427;
F2 – №№ 428–431;
F3 – №№ 432–434;
F4 – №№ 435–498;
F5 – № 499;
F6 – №№ 500–525;
F7 – №№ 526–527;
F8 – №№ 528–616;
F9 – №№ 617–632.
Графіті № 420 (табл. СХХХ, 3)
Знаходження. Ділянка F1, знаходиться на висоті 178 см від рівня сходинки та
на відстані 8 см від лівого ребра.
152

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 421 (табл. СХХХ, 4)
Публікації. Й. Пеленський127.
Знаходження. Ділянка F1, знаходиться на висоті 213 см від рівня сходинки та
на відстані 8 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслено ім’я Ioanne(s) ‘Йоанн’.
Датування. Середина XVІ – кінець XVIII ст.; за формою прорізів та фактом використання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 422 (табл. СХХХІ, 1)
Знаходження. Ділянка F1, знаходиться на висоті 172 см від рівня сходинки та
на відстані 7 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 423 (табл. СХХХІ, 2)
Знаходження. Ділянка F1, знаходиться на висоті 172 см від рівня сходинки та
на відстані 13 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена фігура у вигляді двох літер .
Цей символ неодноразово використовували власники печаток128.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 424 (табл. СХХХІ, 3)
Знаходження. Ділянка F1, знаходиться на висоті 155 см від рівня сходинки та
на відстані 13 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 425 (табл. СХХХІ, 4)
Знаходження. Ділянка F1, знаходиться на висоті 159 см від рівня сходинки та
на відстані 9 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 426 (табл. СХХХІ, 5)
Знаходження. Ділянка F1, знаходиться на висоті 165 см від рівня сходинки та
на відстані 8 см від лівого ребра.
______________________________________________________

J. Pelenski, Op. cit., s. 34.
Такі знаки на своїх печатках використовували, напр., Федір Єлець, Філон Кміта-Чорнобильський, Федір Тиша:
О. Алфьоров, О. Однороженко, Op. cit., c. 49, 74, 166.
127

128

153

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 427 (табл. СХХХІ, 6)
Знаходження. Ділянка F1, знаходиться на висоті 154 см від рівня сходинки та
на відстані 9 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений знак, який нагадує літеру Ѧ
без перемички.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 428 (табл. СХХХІІ, 1)
Знаходження. Ділянка F2, знаходиться на висоті 180 см від рівня сходинки та
на відстані 6 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 429 (табл. СХХХІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F2, знаходиться на висоті 167 см від рівня сходинки та
на відстані 4 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений восьмиконечний хрест, який
складається зі щогли, перекладини, символічної таблички над головою Ісуса Христа
та горизонтального підніжжя.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 430 (табл. СХХХІІ, 3)
Знаходження. Ділянка F2, знаходиться на висоті 161 см від рівня сходинки та
на відстані 8 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого розширюються у вигляді трикутників.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 431 (табл. СХХХІІ, 4)
Знаходження. Ділянка F2, знаходиться на висоті 228 см від рівня сходинки та
на відстані 8,5 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 432 (табл. СХХХІІ, 5)
Знаходження. Ділянка F3, знаходиться на висоті 212 см від рівня сходинки та
на відстані 2 см від лівого ребра.
154

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена літера Н.
Датування. Середина XVІ – кінець XVIII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 433 (табл. СХХХІІ, 6)
Знаходження. Ділянка F3, знаходиться на висоті 213 см від рівня сходинки та
на відстані 12 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслене скорочене дієслово-прохання
поме(ни) ‘пом’яни’.
Датування. Середина XVІ – кінець XVIII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 434 (табл. СХХХІІІ, 1)
Знаходження. Ділянка F3, знаходиться на висоті 142 см поверхні ґрунту та на
відстані 10 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 435 (табл. СХХХІІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 143 см від поверхні ґрунту та
на відстані 6 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний
хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 436 (табл. СХХХІІІ, 3)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 144 см від поверхні ґрунту та
на відстані 7 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 437 (табл. СХХХІІІ, 4)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 155 см від поверхні ґрунту та
на відстані 8 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 438 (табл. СХХХІV, 1)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 147 см від поверхні ґрунту та
на відстані 65 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
155

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 439 (табл. СХХХІV, 2)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 133 см від поверхні ґрунту та
на відстані 115 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 440 (табл. СХХХІV, 3)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 123 см від поверхні ґрунту та
на відстані 31 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок ніг людини, подібний до графіті № 460. Рівна поверхня стіни у частині ймовірного продовження малюнку вказує, що він залишився незавершеним.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Антропоморфні зображення.
Графіті № 441 (табл. СХХХІV, 4)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 123 см від поверхні ґрунту та
на відстані 43 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 442 (табл. СХХХІV, 5)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 135 см від поверхні ґрунту та
на відстані 105 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений шестикінечний хрест, що
складається зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса
Христа. Кінці щогли та перекладини розширюються у формі трикутників.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 443 (табл. СХХХІV, 6)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 138 см від поверхні ґрунту та
на відстані 52 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого розширюються у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 444 (табл. СХХХV, 1)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 123 см від поверхні ґрунту та
на відстані 115 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений незавершений малюнок проквітлого хреста – щогла, яка в основі розходиться пагонами.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
156

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 445 (табл. СХХХV, 2)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 123 см від поверхні ґрунту та
на відстані 123 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 446 (табл. СХХХV, 3)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 127 см від поверхні ґрунту та
на відстані 108 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними рисками прокреслений чотириконечний хрест. Причому щогла виконана суцільною, а перекладина складається з
двох частин, розміщених обабіч щогли.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 447 (табл. СХХХV, 4)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 127 см від поверхні ґрунту та
на відстані 102 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 448 (табл. СХХХV, 5)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 142 см від поверхні ґрунту та
на відстані 148 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 449 (табл. СХХХVІ, 1)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 137 см від поверхні ґрунту та
на відстані 34 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку знаходиться незавершений малюнок церкви.
Автор навів тільки загальні контури споруди, стіни якої плавно переходять у купол.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 450 (табл. СХХХVІ, 2)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 140 см від поверхні ґрунту та
на відстані 143 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений шестикінечний хрест, що
складається зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса
Христа. Верхня частина щогли, кінці таблички та перекладини розширюються у вигляді трикутників, основа щогли спирається на прямокутну Голгофу.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
157

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 451 (табл. СХХХVІ, 3)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 144 см від поверхні ґрунту та
на відстані 152 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними рисками прокреслена фігура,
що має вигляд кола, у верхню частину якого вписаний стилізований тризуб.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 452 (табл. СХХХVІІ, 1)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 172 см від поверхні ґрунту та
на відстані 156 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними рисками прокреслений малюнок церкви. Його нижня, прямокутна в плані частина, обернена широкою стороною
донизу. Вона відділена від високого купола, увінчаного чотириконечним хрестом, основа якого спирається на півмісяць, обернений рогами догори. У полі купола прокреслена фігура у вигляді Андріївського хреста.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 453 (табл. СХХХVІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 207 см від поверхні ґрунту та
на відстані 133 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок коня.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 454 (табл. СХХХVІІІ, 1)
Публікації. Т. Рождественська129.
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 172 см від поверхні ґрунту та
на відстані 156 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку виконаний малюнок церкви. Його нижня,
прямокутна в плані частина, обернена донизу меншою стороною. Вона відділена від
купола, оформленого у вигляді трикутника й увінчаного чотириконечним хрестом. У
полі купола також прокреслений малюнок чотириконечного хреста. Обабіч стику купола та стін прокреслені півокруглі фігури, що увінчані чотириконечними хрестами.
У лівій верхній частині споруди в прямокутній рамці прокреслений чотириконечний
хрест, причому щогла виконана подвійною рискою. У правій верхній частині прокреслений чотириконечний хрест з розширеними кінцями. Поруч знаходиться кілька
скісних ліній, однак складно сказати, який зв’язок з малюнком хрестів та церкви. Ці
лінії з’явились пізніше, адже перетинають перекладини обох хрестів. Нижче змальованих вище зображень хрестів, приблизно посередині, але з легким зсувом праворуч,
виконаний малюнок ще одного чотириконечного хреста, щогла та перекладина якого
приблизно посередині кожної частини перетинаються перпендикулярними відрізками
з розширеними кінцями.
______________________________________________________
129

Т.В. Рождественская, Op. cit., с. 126–127. Під час публікації частина складових малюнка була пропущена.
158

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Середина XVІ – кінець XVIІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 455 (табл. СХХХVІІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 144 см від поверхні ґрунту та
на відстані 165 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
щогли якого мають розширення у вигляді крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 456 (табл. СХХХVІІІ, 3)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 144 см від поверхні ґрунту та
на відстані 167 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест. Верхня
частина щогли та ліва частина перекладини розширюються у вигляді трикутників. Основа щогли спирається на прямокутну відкриту донизу Голгофу. Приблизно посередині
щогли знаходиться півмісяць рогами догори, який вона перетинає. Трохи нижче більш
тонкою та менш глибокою лінією виконаний малюнок нахиленого праворуч підніжжя.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 457 (табл. СХХХІХ, 1)
Публікації. Т. Рождественська130, В. Вуйцик131.
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 176 см від поверхні ґрунту та
на відстані 156 см від правого ребра.
Опис. Напис пошкоджений малюнком церкви (№ 454), проте в цілому збереженість тексту добра, всі його складові впевнено читаються:
вълѣⷮ҂ꙅѱл͠ꙁ | м-ⷭа132маѧвъ133 | і҃о134-мреб-гдаЗ розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
Въ лѣт(о) ҂ꙅѱл͠ꙁ м(е)с(ѧ)[ц]а маѧ въ і҃ о[у]мре Б[о]гда[н].
В літо 6737 (1229) місяця травня в 10 помер Богдан.
Зважаючи на близькість дат виконання цього тексту та великого напису № 375,
де серед послухів згадується клірик церкви св. Пантелеймона Богдан, можливо, в
обох графіті мова йде про одну і ту саму особу.
Датування. 1229 p.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 458 (табл. СХХХІХ, 2)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 207 см від поверхні ґрунту та
на відстані 114 см від правого ребра.

______________________________________________________

Т.В. Рождественская, Op. cit., с. 126–127.
В. Вуйцик, Графіті ХІІ–XV століть.., с. 192.
132
Т. Рождественська не вказала надрядкової с під титлом.
133
Нижній рядок не був прочитаний В. Вуйциком.
134
Т. Рождественська помилково визначила цю літеру як е, а не о.
130

131

159

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок коня, на якого накинута вуздечка та надіто сідло.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 459 (табл. СХL, 1)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 175 см від поверхні ґрунту та
на відстані 28 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними рисками виконаний малюнок
церкви. Автор зобразив прямокутну споруду, стіни якої плавно переходять у купол,
увінчаний чотириконечним хрестом, верхня частина щогли та кінці перекладини
якого розширюються у вигляді трикутників, а основа щогли спирається біля вершини
купола на півмісяць рогами догори. У центральній частині споруди прокреслені три
чотириконечні хрести з розширеними у вигляді відкритих у верхівці трапецій кінцями, один зверху посередині, два знизу по боках.
Датування. Середина XVІ – кінець XVIІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 460 (табл. СХL, 2)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 187 см від поверхні ґрунту та
на відстані 40 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок воїна. Відносно
правильно передані ноги, натомість досить схематично накреслено прямокутний тулуб, округлу голову, та ліву руку, що зігнута в лікті та спирається на меч у піхвах.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Антропоморфні зображення.
Графіті № 461 (табл. СХLІ, 1)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 165 см від поверхні ґрунту та
на відстані 19 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
перекладини та вершина щогли якого розширені у вигляді трикутників, а основа
щогли спирається на прямокутну відкриту донизу Голгофу.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 462 (табл. СХLІ, 2)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 188 см від поверхні ґрунту та
на відстані 22 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 463 (табл. СХLІ, 3)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 164 см від поверхні ґрунту та
на відстані 59 см від правого ребра.
160

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 464 (табл. СХLІ, 4)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 177 см від поверхні ґрунту та
на відстані 50 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 465 (табл. СХLІ, 5)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 183 см від поверхні ґрунту та
на відстані 59 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена літера М.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 466 (табл. СХLІ, 6)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 188 см від поверхні ґрунту та
на відстані 12 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 467 (табл. СХLІІ, 1)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 160 см від поверхні ґрунту та
на відстані 56 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений хрест, що складається зі
щогли, перекладини, символічної таблички над головою Ісуса Христа та нахиленого
праворуч підніжжя.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 468 (табл. СХLІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 163 см від поверхні ґрунту та
на відстані 48 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 469 (табл. СХLІІ, 3)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 187 см від поверхні ґрунту та
на відстані 20 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена літера А.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
161

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 470 (табл. СХLІІ, 4)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 209 см від поверхні ґрунту та
на відстані 101 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 471 (табл. СХLІІ, 5)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 222 см від поверхні ґрунту та
на відстані 12 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест. Його
середня частина вписана в ромб, причому кінці хреста заходять далеко за його кути.
Частини перекладини та вершини щогли, що виходять за межі ромба, приблизно посередині діляться прямими відрізками, що перетинають їх під прямим кутом. Виступаюча частина основи щогли вписана у трикутник.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 472 (табл. СХLІІ, 6)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 183 см від поверхні ґрунту та
на відстані 57 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена голова тварини на довгій шиї.
Морда її виконана схематично, позначена тільки паща та два гострі вуха.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 473 (табл. СХLІІІ)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 218 см від поверхні ґрунту та
на відстані 14 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена фігура, що складається з кількох вертикальних, горизонтальних та скісних ліній; деякі з них утворюють чотириконечні хрести.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 474 (табл. СХLІV)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 185 см від поверхні ґрунту,
192 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними рисками прокреслений малюнок церкви. Нижня частина втрачена через обвал частини блоку. Простежуються верх –
похилий дах, який переходить у маківку з чотириконечним хрестом на вершині, щогла
якого прокреслена подвійною рискою, а перекладина одинарною. У центрі споруди виконаний простий чотириконечний хрест. У лівому нижньому полі цього хреста прокреслений малюнок капелюха пілігримів, під яким на трапецієподібній підставці –
палаюче серце. У правому полі хреста простежується фрагмент малюнку, що складається
з горизонтальної, вертикальної та скісної ліній. Його нижня частина не збереглась.
162

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 475 (табл. СХLІV)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 185 см від поверхні ґрунту та
на відстані 178 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку праворуч від попереднього малюнка виконане
інше зображення церкви. Нижня частина його також не збереглась через обвал частини
кам’яного блоку. Простежується верхня частина даху у виглядів трьох гострих зубців,
серед яких середній дещо вивищується та має на вершині хрест. Кінці бічних зубців завершуються глибокими круглими крапками. Частково малюнок пошкодив № 474.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 476 (табл. СХLV, 1)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 209 см від поверхні ґрунту та
на відстані 110 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 477 (табл. СХLV, 2)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 216 см від поверхні ґрунту та
на відстані 40 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 478 (табл. СХLV, 3)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 217 см від поверхні ґрунту та
на відстані 137 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери МР.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 479 (табл. СХLV, 4)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 222 см від поверхні ґрунту та
на відстані 36 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 480 (табл. СХLV, 5)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 218 см від поверхні ґрунту та
на відстані 55 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
163

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 481 (табл. СХLV, 6)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 235 см від поверхні ґрунту та
на відстані 44 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Початок XV – середина XVI ст.; за формою прорізів та особливостями розташування – права частина перекладини пошкодила № 498.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 482 (табл. СХLVІ, 1)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 250 см від поверхні ґрунту та
на відстані 160 см від правого ребра.
Опис. На поверхні двох кам’яних блоків прокреслено особове ім’я автора Adam
‘Адам’ та ініціал родового імені – літера M.
Датування. Середина XVІ – кінець XVIII ст.; за формою прорізів та фактом використання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 483 (табл. СХLVІ, 2)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 186 см від поверхні ґрунту та
на відстані 122 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку схематично прокреслені контури церкви,
стіни якої переходять у купол, вершина його увінчана хрестом.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 484 (табл. СХLVІІ, 1)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 132 см від поверхні ґрунту та
на відстані 114 см від правого ребра.
Опис. Верхня частина малюнка знищена обвалом частини поверхні каменя. На
поверхні кам’яного блоку збереглась основа хреста-якоря.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 485 (табл. СХLVІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 188 см від поверхні ґрунту та
на відстані 98 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені подвійними замкненими рисками два паралельні відрізки.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 486 (табл. СХLVІІ, 3)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 204 см від поверхні ґрунту та
на відстані 92 см від правого ребра.
164

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена літера R.
Датування. Середина XVІ – кінець XVIІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 487 (табл. СХLVІІ, 4)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 170 см від поверхні ґрунту та
на відстані 91 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними незамкненими рисками прокреслений малюнок чотириконечного хреста, кінці якого розширюються у вигляді
незамкнених у вершині та основі трапецій.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 488 (табл. СХLVІІ, 5)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 190 см від поверхні ґрунту та
на відстані 90 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними замкненими рисками прокреслені два паралельні вертикальні відрізки, які приблизно посередині перетинаються
горизонтальним.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 489 (табл. СХLVІІІ, 1)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 171 см від поверхні ґрунту та
на відстані 28 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 490 (табл. СХLVІІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 175 см від поверхні ґрунту та
на відстані 118 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 491 (табл. СХLVІІІ, 3)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 192 см від поверхні ґрунту та
на відстані 98 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслене відкрите донизу півколо.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 492 (табл. СХLVІІІ, 4)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 174 см від поверхні ґрунту та
на відстані 93 см від правого ребра.
165

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслене дієслово-звернення помꙗ(ни)
‘пом’яни’.
Датування. Середина XVІ – кінець XVIІI ст.; за формою скорописного написання літер та структурою формули.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 493 (табл. СХLVІІІ, 5)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 168 см від поверхні ґрунту та
на відстані 28 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест з розширеними у вигляді відкритих у верхівці трапецій
кінцями.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 494 (табл. СХLVІІІ, 6)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 217 см від поверхні ґрунту та
на відстані 33 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена літера Н.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 495 (табл. СХLІХ)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 217 см від поверхні ґрунту та
на відстані 110 см від правого ребра.
Опис. На поверхні двох кам’яних блоків виконаний малюнок церкви, стіни якої
плавно переходять у похилий купол. Хрест на його вершині не прокреслений.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 496 (табл. СL, 1)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 190 см від поверхні ґрунту та
на відстані 122 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 497 (табл. СL, 2)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 184 см від поверхні ґрунту та
на відстані 126 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 498 (табл. СL, 3)
Знаходження. Ділянка F4, знаходиться на висоті 237 см від поверхні ґрунту та
на відстані 41 см від правого ребра.
166

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена літера В.
Датування. Початок XV – середина XVI ст.; за формою прорізів та скорописними формами написання літери.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 499 (табл. СL, 4)
Знаходження. Ділянка F5, знаходиться на висоті 190 см від поверхні ґрунту та
на відстані 10 см від лівого ребра.
Опис. Поверхня каменя в місці розташування напису затерта, проте його складові впевнено простежуються. На поверхні каменя виконаний запис особового та родового імен автора: Федор(ъ) Самоловичъ ‘Федір Самолович’.
Датування. Середина XV – початок XVI ст.; за формою написання и з горизонтальною та н з діагональною перемичками, ч зі зміщеною ліворуч чашею.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 500 (табл. СLІ, 1)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 200 см від поверхні ґрунту та
на відстані 68 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку виконані літери AD. Вірогідно розглядати
їх як скорочену форму словосполучення a(nno) D(omini) ‘року Божого’ незавершеного напису про перебування тут автора запису.
Датування. Середина XVІ – кінець XVIІІ ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 501 (табл. СLІ, 2)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 215 см від поверхні ґрунту та
на відстані 14 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку тим же автором, що і попередній запис, видряпана літера A. Вочевидь, він знову почав писати скорочену форму вказівки року –
слово a(nno) ‘року’.
Датування. Середина XVІ – кінець XVIІІ ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 502 (табл. СLІ, 3)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 210 см від поверхні ґрунту та
на відстані 33 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 503 (табл. СLІ, 4)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 181 см від поверхні ґрунту та
на відстані 45 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
167

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 504 (табл. СLІ, 5)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 167 см від поверхні ґрунту та
на відстані 45,5 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 505 (табл. СLІІ, 1)
Публікації. Й. Пеленський135.
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 142 см від поверхні ґрунту та
на відстані 36 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок церкви, стіни якої
плавно переходять у трикутної форми купол, увінчаний чотириконечним хрестом. У
правому нижньому куті споруди знаходиться малюнок квадрата, причому праву бічну та
нижню його сторони формують ділянки стін. Посередині наявні дві паралельні риски.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 506 (табл. СLІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 176 см від поверхні ґрунту та
на відстані 15 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні двох кам’яних блоків подвійними рисками прокреслений малюнок церкви у вигляді півовальної фігури, у верхній частині якої зображений чотириконечний хрест, основу щогли якого перетинає обернений рогами догори півмісяць.
У полі фігури виконані потрійними рисками три півовальні фігури в основі, дві –
вище, між стиками трьох попередніх фігур, одна – вище, між стиком двох попередніх.
По краях цих фігур також прокреслені менші за розмірами півовальні фігури. У нижній правій великій півовальній фігурі посередині також зображений квадрат. Зверху
праворуч прокреслені три скісні та дві вертикальні засічки. Ліворуч прокреслена горизонтальна лінія, від лівого кінця якої вгору виконана вертикальна риска.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 507 (табл. СLІІІ, 1)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 175 см від поверхні ґрунту та
на відстані 45 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена фігура, що складається з кількох вертикальних та скісних хвилястих ліній.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 508 (табл. СLІІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 142 см від поверхні ґрунту та
на відстані 28 см від лівого ребра.

______________________________________________________
135

J. Pelenski, Op. cit., s. 35–35, fig. 24.
168

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого мають розширення у вигляді крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 509 (табл. СLІІІ, 3)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 128 см від поверхні ґрунту та
на відстані 34 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест. Приблизно на двох третинах довжини кінців щогли та перекладини вони перетинаються
перпендикулярними відрізками. Всі кінці хреста мають розширення у вигляді крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 510 (табл. СLІІІ, 4)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 170 см від поверхні ґрунту та
на відстані 79 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслене відкрите донизу півколо.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 511 (табл. СLІV, 1)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 134 см від поверхні ґрунту та
на відстані 59 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок церкви, стіни якої
плавно переходять у купол, увінчаний чотириконечним хрестом.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 512 (табл. СLІV, 2)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 208 см від поверхні ґрунту та
на відстані 36 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок коня.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 513 (табл. СLV, 1)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 208 см від поверхні ґрунту та
на відстані 36 см від лівого ребра.
Опис. Згаданий вище малюнок коня (№ 512) був іншим автором обведений у
прямокутну рамку, ніби тварину було поставлено у “стайню”.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 514 (табл. СLV, 2)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 184 см від поверхні ґрунту та
на відстані 63 см від лівого ребра.
169

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку глибокими рисками був прокреслений чотириконечний хрест, основа щогли якого спирається на прямокутну відкриту донизу
одноступінчасту Голгофу. Від її країв приблизно на третину довжини щогли піднімаються два скісні відрізки. Кінці перекладини на відстані приблизно двох третин від
перетину зі щоглою перетинають два вертикальні відрізки. Ліворуч з менш глибоким
натиском прокреслений малюнок списа. Праворуч знаходиться фігура у вигляді вертикального кілка, від гострої частини якого ліворуч вбік перекладини прокреслена
скісна риска. Вочевидь, це спроба виконати малюнок губки на списі.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 515 (табл. СLVІ, 1)
Публікації. В. Вуйцик136.
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 186 см від поверхні ґрунту та
на відстані 89 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена фігура вояка з пташиною головою, який правою рукою тримає вертикально довгий спис, а ліва вперта у бік.
Трохи нижче простежується зображення або піхов меча, або хвоста. Тіло повернуто
в фас, обличчя – у профіль.
Загалом, цей малюнок є цікавим виявом середньовічної антилицарської пародії,
коли уславленню лицарської звитяги протиставлялась їх дегероїзація, розвінчування
уявних лицарських чеснот виливались у жарти, комічні сюжети, коли у гротескних фігурах лицарів підкреслювалося їхнє самолюбство, пиха, хвальковитість та боягузтво137.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Антропоморфні зображення.
Графіті № 516 (табл. СLVІ, 2)
Публікації. Й. Пеленський138.
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 148 см від поверхні ґрунту та
на відстані 22 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок коня.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 517 (табл. СLVІІ, 1)
Публікації. Й. Пеленський139.
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 179 см від поверхні ґрунту та
на відстані 80 см від лівого ребра.
Опис. Збереженість напису добра, його складові впевнено простежуються:
DIE XXII MAI | AD 1552 | BENE140DICTVS SKOTNICKI
З відновленням пропущених фрагментів наявний текст виглядає таким чином:

______________________________________________________

В. Вуйцик, Графіті ХІІ–XV століть.., мал. на вклейці.
Докл. див. В.П. Даркевич, Народная культура средневековья: Пародия в литературе и искусстве ІХ–XVI вв.,
Москва 2004, с. 74–79.
138
J. Pelenski, Op. cit., s. 35, fig. 24.
139
Ibid.
140
Літери NE виконані з інверсією.
136

137

170

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Die XXII mai a(nno) D(omini) 1552 Benedictus Skotnicki.
Дня 22 травня року Божого 1552 {був тут} Бенедикт Скотницький.
У Речі Посполитій було декілька родин Скотницьких141, проте в жодній з них
не виявлено особи на ім’я Бенедикт. Найвірогідніше він походив з родини гербу Гржимала, представники якої займали уряди в Галичі142, зокрема, Павло Скотницький
(† бл. 1597 р.), був галицьким каштеляном143.
Датування. 1552; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 518 (табл. СLVІІ, 2)
Публікації. Й. Пеленський144.
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 149 см від поверхні ґрунту та
на відстані 9 см від лівого ребра.
Опис. Збереженість напису добра, його складові впевнено простежуються. У
верхньому рядку накреслене ім’я Вавѵла ‘Вавила’, у нижньому – Ꙁахаръ ‘Захар’.
Датування. Кінець ХІІ – початок ХІІІ ст.; за формою написання в з петлею
кутом вперед, нахиленої праворуч з, прямолінійної р з округлою петлею.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 519 (табл. СLVІІІ, 1)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 282 см від поверхні ґрунту та
на відстані 83 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок церкви, стіни якої
плавно переходять у купол.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 520 (табл. СLVІІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 136 см від поверхні ґрунту та
на відстані 19 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені три хрести, які основою щогли
спираються на прямокутну фігуру. Можливо, це є зображення Голгофи.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 521 (табл. СLІХ, 1)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 139 см від поверхні ґрунту та
на відстані 71 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними рисками прокреслене зображення
церкви. Її стіни плавно переходять у купол, увінчаний чотириконечним хрестом з розширеними кінцями, щогла якого перетинає обернений рогами догори півмісяць. У середині храму прокреслена фігура у вигляді хреста з виконаною одинарною рискою
______________________________________________________

K. Niesiecki, Korona Polska.., t. 4, s. 117–118.
Ibid., s. 118.
143
Див.: Paweł Skotnicki h. Grzymała, Internetowi Polski słownik biograficzny, [eлектронний ресурс], режим доступу:
http://www.ipsb.nina.gov.pl/index.php/a/pawel-skotnicki-h-grzymala.
144
J. Pelenski, Op. cit., s. 35, fig. 24.
141

142

171

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

щоглою та подвійними перекладиною, обабіч якої знаходяться зображення світильників. Від них вгору відходять дві скісні лінії, які з’єднуються з вершиною щогли
хреста та вершиною купола церкви. Під ними прокреслене відкрите донизу півколо,
у якому обабіч щогли виконані малюнки чотириконечних хрестів.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 522 (табл. СLІХ, 2)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 139 см від поверхні ґрунту та
на відстані 59 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена фігура, нижня частина якої
складається з двох паралельних вертикальних рисок, які у верхній частини перетинаються кількома горизонтальними. Також у верхній частині обабіч цих вертикальних
ліній знаходиться декілька скісних.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 523 (табл. СLІХ, 3)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 137 см від поверхні ґрунту та
на відстані 45 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 524 (табл. СLІХ, 4)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 144 см від поверхні ґрунту та
на відстані 45 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслене схематичне погрудне зображення святого. Простежуються контури голови з німбом. Обличчя не деталізоване.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення святих.
Графіті № 525 (табл. СLХ, 1)
Знаходження. Ділянка F6, знаходиться на висоті 184 см від поверхні ґрунту та
на відстані 77 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 526 (табл. СLХ, 2)
Публікації. Т. Рождественська145, В. Вуйцик146.
Знаходження. Ділянка F7, знаходиться на висоті 192 см від поверхні ґрунту та
на відстані 11 см від правого ребра.
Опис. Збереженість напису добра, його складові впевнено простежуються:
______________________________________________________
145
146

Т. Рождественская, Op. cit., с. 125–126.
В. Вуйцик, Графіті ХІІ–XV століть.., с. 192.
172

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

вълѣⷮ҂ꙅ҃ѱв147е | мцаавъгоус | т
З розбивкою на слова та відновленням відсутніх фрагментів текст виглядає
таким чином:
Въ лѣт(о) ҂ꙅѱве м(ѣсѧ)ца авъгоуст{а}…
В літо 6702-ге (1194) місяця серпня…
Рівня поверхня каменя за літерою у третьому рядку дозволяє зробити висновок,
що напис залишився незавершеним.
Тим же автором виконаний напис № 753 в інтер’єрі церкви св. Пантелеймона.
Датування. 1194 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 527 (табл. СLХІ)
Знаходження. Ділянка F7, знаходиться на висоті 130 см від поверхні ґрунту та
на відстані 15 см від правого ребра.
Опис. Права частина малюнку знищена обвалом шматка каменя. За збереженою
частиною можемо встановити, що тут подвійними рисками був прокреслений малюнок церкви, стіни якої плавно переходили у похилий купол, увінчаний хрестом з розширеними у вигляді відкритих у верхівці трапецій, основа щогли якого спиралася на
обернений догори рогами півмісяць.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 528 (табл. СLХІІ, 1)
Публікації. В. Вуйцик148.
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 183 см від поверхні ґрунту та
на відстані 144 см від правого кута.
Опис. На поверхні двох кам’яних блоків прокреслений малюнок церкви, стіни
якої плавно переходять у високий триступінчастий дах, увінчаний трикутної форми
куполом, на вершині якого знаходиться малюнок шестикінечного хреста, що складається зі щогли, перекладини та підніжжя. Щогла хреста прокреслена подвійною рискою, підніжжя та перекладина – одинарними. Кінці перекладини поділяються вертикальними відрізками.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 529 (табл. СLХІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 135 см від поверхні ґрунту та
на відстані 14 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок церкви, стіни якої
переходять у прямокутний дах, увінчаний трикутної форми куполом. У середній частині даху прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.

______________________________________________________
147
148

Цю літеру В. Вуйцик помилково читав як к.
В. Вуйцик, Графіті ХІІ–XV століть.., вклейка.
173

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 530 (табл. СLХІІІ, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 174 см від поверхні ґрунту та
на відстані 283 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок церкви, стіни якої
плавно переходять у похилий дах з високим куполом. Його вершина не збереглась. У
середині поле храму прикрашене скісними рисками.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 531 (табл. СLХІІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 126 см від поверхні ґрунту та
на відстані 153 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок оленя. В цілому,
попри схематичність зображення, автор досить правильно передав обриси контурів
тіла тварини, хоча одна задня нога оленя вийшлав все ж неприродньо вивернутою.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 532 (табл. СLХІV, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 131 см від поверхні ґрунту та
на відстані 126 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 533 (табл. СLХІV, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 147 см від поверхні ґрунту та
на відстані 126 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 534 (табл. СLХІV, 3)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 157 см від поверхні ґрунту та
на відстані 154 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 535 (табл. СLХІV, 4)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 136 см від поверхні ґрунту та
на відстані 105 см від правого кута.
Опис. На поверхні двох кам’яних блоків прокреслений шестикінечний хрест,
що складається зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса
Христа. Основа щогл спирається на прямокутну відкриту донизу Голгофу. Кінці перекладини поділяються вертикальними відрізками.
174

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 536 (табл. СLХІV, 5)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 132 см від поверхні ґрунту та
на відстані 95 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого розширюються у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 537 (табл. СLХІV, 6)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 128 см від поверхні ґрунту та
на відстані 115 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 538 (табл. СLХV, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 123 см від поверхні ґрунту та
на відстані 97,5 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, вершина та основа щогли якого мають розширення у вигляді трикутників.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 539 (табл. СLХV, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 131,5 см від поверхні ґрунту
та на відстані 88 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 540 (табл. СLХV, 3)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 120 см від поверхні ґрунту та
на відстані 126 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 541 (табл. СLХV, 4)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 126 см від поверхні ґрунту та
на відстані 109 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
175

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 542 (табл. СLХV, 5)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 133 см від поверхні ґрунту та
на відстані 96 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена дзеркальна літера А.
Датування. Кінець XІV – кінець XVІ ст.; за формою написання а з вертикальною видовженою спинкою та формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 543 (табл. СLХV, 6)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 131 см від поверхні ґрунту та
на відстані 118 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, вписаний у коло.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 544 (табл. СLХVІ, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 127 см від поверхні ґрунту та
на відстані 74 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними рисками прокреслений малюнок
церкви, стіни якої плавно переходять у купол, увінчаний чотириконечним хрестом. Його
щогла прокреслена подвійною рискою, а перекладина – одинарною. Її кінці завершуються розширеннями у вигляді крапок. Всередині поля церкви прокреслений чотириконечний хрест, кінці якого мають розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 545 (табл. СLХVІ, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 94 см від поверхні ґрунту та
на відстані 294 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними рисками прокреслений малюнок
церкви. Споруда зображена у вигляді перегорнутої трапеції, від основи якої вбік відходять відрізки, кінці яких мають розширення у вигляді крапок. Приблизно посередині
проходить нахилена ліворуч хвиляста лінія, від якої вниз з обох боків прокреслені нахилені відрізки. На цій хвилястій лінії приблизно посередині зображено високий купол,
що увінчаний чотириконечним хрестом, кінці якого мають розширення у вигляді крапок. Трохи нижче основи щогли на куполі прокреслена горизонтальна лінія, яка виходить за лінії купола. Її кінці мають розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 546 (табл. СLХVІІ, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 156 см від поверхні ґрунту та
на відстані 161 см від правого кута.
Опис. Верхня частина малюнка не збереглась, однак за наявними фрагментами –
ноги тварини, можемо встановити, що тут було зображено коня подібно багатьом аналогічним малюнкам на стінах церкви.
176

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 547 (табл. СLХVІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 137 см від поверхні ґрунту та
на відстані 80 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок свастики. Автору
не вдалося правильно замкнути лінії, тому зображення залишилось незавершеним.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 548 (табл. СLХVІІ, 3)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 143 см від поверхні ґрунту та
на відстані 28 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 549 (табл. СLХVІІ, 4)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 141 см від поверхні ґрунту та
на відстані 26 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 550 (табл. СLХVІІІ, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 139 см від поверхні ґрунту та
на відстані 28,5 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 551 (табл. СLХVІІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 102 см від поверхні ґрунту та
на відстані 287 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслене коло, в яке був вписаний чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 552 (табл. СLХVІІІ, 3)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 145 см від поверхні ґрунту та
на відстані 346 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
177

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 553 (табл. СLХVІІІ, 4)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 96 см від поверхні ґрунту та
на відстані 225 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого розширюються у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 554 (табл. СLХVІІІ, 5)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 119 см від поверхні ґрунту та
на відстані 98 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслене коло.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 555 (табл. СLХVІІІ, 6)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 156 см від поверхні ґрунту та
на відстані 351 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 556 (табл. СLХІХ, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 98 см від поверхні ґрунту та
на відстані 70 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 557 (табл. СLХІХ, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 206 см від поверхні ґрунту та
на відстані 346 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 558 (табл. СLХІХ, 3)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 179 см від поверхні ґрунту та
на відстані 213 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку двома лініями прокреслені контури тіла
коня. Вочевидь, малюнок залишився незавершеним
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 559 (табл. СLХІХ, 4)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 178 см від поверхні ґрунту та
на відстані 324 см від правого кута.
178

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. Закінчення напису не збереглось через пошкодження поверхні кам’яного
блоку. У верхньому рядку читаються слова hic fuyt ‘був тут’. На початку нижнього простежується особове ім’я автора Ja[n] ‘Ян’, від родового імені залишились окремі риски.
Датування. Середина XVІ – кінець XVIІ ст.; за формою прорізів та фактом використання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 560 (табл. СLХІХ, 5)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 142 см від поверхні ґрунту та
на відстані 350 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 561 (табл. СLХІХ, 6)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 138 см від поверхні ґрунту та
на відстані 332 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 562 (табл. СLХХ, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 140 см від поверхні ґрунту та
на відстані 330 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок церкви, стіни якої
оформлені у вигляді вертикального поставленого прямокутника, обабіч довгих сторін
якого прокреслені по два півкола. У верхній частині виконане зображення округлого
купола, увінчаного чотириконечним хрестом з зображеним рогами догори півмісяцем
у нижній частині щогли. Основа щогли далеко опускається донизу, заходячи на третину у поле церкви, де вона замикається горизонтальним відрізком.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 563 (табл. СLХХ, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 125 см від поверхні ґрунту та
на відстані 302 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок церкви, стіни якої
плавно переходять в округлий купол, увінчаний чотириконечним хрестом з зображеним рогами догори півмісяцем у нижній частині щогли.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 564 (табл. СLХХІ, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 94 см від поверхні ґрунту та
на відстані 316 см від правого кута.
179

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку виконана монограма у вигляді прокреслених
подвійними рисками літер EI.
Датування. Середина XVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 565 (табл. СLХХІ, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 162 см від поверхні ґрунту та
на відстані 48 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена свастика.
Датування. Середина XVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 566 (табл. СLХХІ, 3)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 169 см від поверхні ґрунту та
на відстані 169 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Середина XVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 567 (табл. СLХХІ, 4)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 246 см від поверхні ґрунту та
на відстані 152 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені літери MI.
Датування. Середина XVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 568 (табл. СLХХІ, 5)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 176 см від поверхні ґрунту та
на відстані 56 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені слово граду ‘місту’.
Напис пошкоджений малюнком коней (№ 573).
Датування. Кінець XІІ – перша чверть XІV ст.; за формою написання д з довгими ніжками та прямолінійної р з округлою петлею.
Категорія. Окремі слова та словосполучення.
Графіті № 569 (табл. СLХХІІ, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 204 см від поверхні ґрунту та
на відстані 57 см від правого кута.
Опис. На поверхні двох кам’яних блоків прокреслений напис:
Hic fuit Martin Sul a(nno) D(omini) 1642 24 april.
Був тут Мартін Сул, року Божого 1642, 24 квітня.
Родове ім’я автор скоротив до перших трьох літер, у зв’язку з чим встановити
його особу наразі не виявляється за можливе.
Датування. 1642 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
180

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 570 (табл. СLХХІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 186 см від поверхні ґрунту та
на відстані 103 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок коня.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 571 (табл. СLХХІІІ, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 168 см від поверхні ґрунту та
на відстані 30 см від правого кута.
Опис. Права частина малюнка знищена великим вивалом пісковику, його збережений фрагмент складається з прямокутної фігури, у якої помітні тільки ліва та
верхня сторони. Від середини лівої сторони ліворуч прокреслена горизонтальна лінія.
На верхній стороні прокреслений малюнок гострого трикутника, нижню частину
якого складає частина основної фігури.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 572 (табл. СLХХІІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 290 см від поверхні ґрунту та
на відстані 20 см від правого кута.
Опис. Первісно напис був виконаний на двох блоках, з яких зберігся тільки той,
що містив особове та початок родового імені автора: Florian Bykow[ski] ‘Флоріан Биковський’. Трохи нижче знаходиться ще одна літера F.
У Речі Посполитій було кілька родин Биковських, наприклад, гербу Хоругви та
гербу Гриф149. Найвірогідніше, автор напису походить з останньої, позаяк в ній у останній чверті XVII ст. згадується кілька осіб, що мали ім’я Флоріан і теоретично
могли залишити запис на стіні храму150.
Датування. Середина XVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів; найвірогідніше, середина – третя чверть XVII ст.; за контекстом.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 573 (табл. СLХХІV, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 172 см від поверхні ґрунту та
на відстані 86 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслені два малюнки коней. Положення
тіл вказує на те, що невідомий автор зобразив жеребця, який покриває кобилу.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 574 (табл. СLХХІV, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 172 см від поверхні ґрунту та
на відстані 86 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок коня.
______________________________________________________
149
150

А. Boniecki, Herbarz polski, t. 2: Bończa – Chmieleńscy, Warszawa 1900, s. 274–284.
Ibid., s. 282.
181

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 575 (табл. СLХХV, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 184 см від поверхні ґрунту та
на відстані 40 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
перекладини якого обабіч щогли приблизно посередині перетинають два вертикальні
відрізки.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 576 (табл. СLХХV, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 178 см від поверхні ґрунту та
на відстані 80 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений схематичний малюнок, який
нагадує пальмову гілку.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 577 (табл. СLХХV, 3)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 163 см від поверхні ґрунту та
на відстані 192 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 578 (табл. СLХХV, 4)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 179 см від поверхні ґрунту та
на відстані 171 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена ламана лінія.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 579 (табл. СLХХV, 5)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 181 см від поверхні ґрунту та
на відстані 208 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку схематично прокреслений малюнок тварини.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 580 (табл. СLХХV, 6)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 169 см від поверхні ґрунту та
на відстані 211 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку схематично прокреслений малюнок зайця.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
182

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 581 (табл. СLХХVІ, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 175 см від поверхні ґрунту та
на відстані 153 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок коня, з добре деталізованою головою та більш схематично переданим тулубом.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 582 (табл. СLХХVІ, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 166 см від поверхні ґрунту та
на відстані 145 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок оленя, з більш деталізовано проробленою головою та доволі схематично накресленим тулубом.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 583 (табл. СLХХVІІ, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 181 см від поверхні ґрунту та
на відстані 208 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок списа з великим
листоподібним наконечником.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Предмети релігійного вжитку та артефакти.
Графіті № 584 (табл. СLХХVІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 123 см від поверхні ґрунту та
на відстані 268 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, всі
кінці якого, за винятком правої частини перекладини, на відстані приблизно в третину
перетинаються невеликими відрізками. Всі кінці мають розширення у вигляді крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 585 (табл. СLХХVІІ, 3)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 124 см від поверхні ґрунту та
на відстані 276 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений восьмикінечний хрест, що
складається зі щогли та рівних горизонтальних перекладини, символічної таблички
над головою Ісуса Христа та підніжжя.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 586 (табл. СLХХVІІ, 4)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 142 см від поверхні ґрунту та
на відстані 276,5 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
183

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 587 (табл. СLХХVІІ, 5)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 141,5 см від поверхні ґрунту
та на відстані 277 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 588 (табл. СLХХVІІ, 6)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 141 см від поверхні ґрунту та
на відстані 293 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений шестикінечний проквітлий
хрест, що складається зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою
Ісуса Христа. Всі кінці мають розширення у вигляді трикутників, основа щогли роздвоюється та розходиться назовні пишними пагонами.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 589 (табл. СLХХVІІІ, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 133 см від поверхні ґрунту та
на відстані 293 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена прямокутна фігура, верхня та
права сторони якої виконані подвійними рисками, а в нижній виконане прямокутне
доповнення. Поверхня фігури перетинається кількома вертикальними рисками.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 590 (табл. СLХХVІІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 138 см від поверхні ґрунту та
на відстані 257 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого мають розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 591 (табл. СLХХVІІІ, 3)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 137,5 см від поверхні ґрунту
та на відстані 257 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого мають розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 592 (табл. СLХХVІІІ, 4)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 123 см від поверхні ґрунту та
на відстані 239 см від правого кута.
184

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 593 (табл. СLХХVІІІ, 5)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 130 см від поверхні ґрунту та
на відстані 247 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 594 (табл. СLХХVІІІ, 6)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 144 см від поверхні ґрунту та
на відстані 194 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 595 (табл. СLХХІХ, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 133 см від поверхні ґрунту та
на відстані 251 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку простежуються літери АВ.
Датування. Кінець XІІ – початок XІV ст.; за формою написання а з пласким
верхом та покриттям, в з округлою нижньою та широкою верхньою петлею.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 596 (табл. СLХХІХ, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 135 см від поверхні ґрунту та
на відстані 196 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого розширюються у вигляді трикутників.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 597 (табл. СLХХІХ, 3)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 139 см від поверхні ґрунту та
на відстані 194 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 598
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 141 см від поверхні ґрунту та
на відстані 192 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
185

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 599 (табл. СLХХІХ, 4)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 146 см від поверхні ґрунту та
на відстані 188 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 600 (табл. СLХХІХ, 5)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 136 см від поверхні ґрунту та
на відстані 214 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена літера Т.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 601 (табл. СLХХХ, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 131 см від поверхні ґрунту та
на відстані 205 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 602 (табл. СLХХХ, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 122 см від поверхні ґрунту та
на відстані 195 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 603 (табл. СLХХХ, 3)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 133 см від поверхні ґрунту та
на відстані 208 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений відкритий донизу овал.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 604 (табл. СLХХХ, 4)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 125 см від поверхні ґрунту та
на відстані 217 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 605 (табл. СLХХХ, 5)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 120 см від поверхні ґрунту та
на відстані 209 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
186

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 606 (табл. СLХХХ, 6)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 127 см від поверхні ґрунту та
на відстані 194 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними незамкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 607 (табл. СLХХХІ, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 168 см від поверхні ґрунту та
на відстані 80 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена прямокутна в плані фігура, яка
складається переважно з вертикальних ліній; також присутні округлі та горизонтальні
лінії. У лівій верхній частині помітний малюнок простого чотириконечного хреста,
трохи нижче та ближче до середини помітний знак, схожий на літеру а.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 608 (табл. СLХХХІ, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 130 см від поверхні ґрунту та
на відстані 184 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена розділена навпіл вертикальною
рискою ромбоподібна фігура.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 609 (табл. СLХХХІ, 3)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 121 см від поверхні ґрунту та
на відстані 60 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 610 (табл. СLХХХІ, 4)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 145 см від поверхні ґрунту та
на відстані 78 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 611 (табл. СLХХХІІ, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 146 см від поверхні ґрунту та
на відстані 208 см від правого кута.
187

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. Перше слово дворядкового напису простежується доволі добре – hic
‘тут’, що вказує на початок традиційної формули латиничного пам’ятного напису.
Далі, замість очікуваного fuit ‘був’ помітні літери Gr та на деякій відстані дві щогли
ще однієї літери, що найімовірніше розглядати як фрагмент особового або родового
імені автора. Далі читається anes 25 (вочевидь, варто розглядати як помилкове ‘року
25-го’), за ним помітні літери SM. На початку другого рядка більш тонше прокреслена
монограма літер ZFR та, на деякій відстані – літери Z, W та J. Наприкінці рядка під
цифрами “25” помітна монограма AM та літери IS за ними.
Датування. Середина XVІ – кінець XVІIІ ст.; за формою прорізів та фактом використання латиниці; найвірогідніше – 1625 р.; за прямим(?) датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 612 (табл. СLХХХІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 167 см від поверхні ґрунту та
на відстані 40 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест з розширеними у вигляді заглиблених крапок кінцями.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 613 (табл. СLХХХІІ, 3)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 133 см від поверхні ґрунту та
на відстані 59 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 614 (табл. СLХХХІІ, 4)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 130 см від поверхні ґрунту та
на відстані 61 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена літера Ꙅ.
Датування. Кінець XІІ – кінець XІV ст.; за формою написання г-подібної ꙅ.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 615 (табл. СLХХХІIІ, 1)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 128 см від поверхні ґрунту та
на відстані 284 см від правого кута.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно затерта, частина
складових знищена вибоями, тож у дворядковому написі простежуються тільки окремі літери:
---опамѧ--м------.
Датування. Кінець XІІ – кінець XV ст.; за формою написання ѧ з пласким
верхом та покриттям; найвірогідніше – кінець ХІІ – остання третина XIV ст.
Категорія. Фрагмент напису.
188

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 616 (табл. СLХХХІІІ, 2)
Знаходження. Ділянка F8, знаходиться на висоті 124 см від поверхні ґрунту та
на відстані 187 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок коня.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 617 (табл. СLХХХІV, 1)
Знаходження. Ділянка F9, знаходиться на висоті 188 см від поверхні ґрунту та
на відстані 40 см від правого ребра.
Опис. Початок напису знищений обвалом поверхні каменя, простежуються
тільки три літери Х.
Датування. Кінець XІІ – кінець XV ст.; за формою написання  з горизонтальною перемичкою та простої х.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 618 (табл. СLХХХІV, 2)
Публікації. Я. Пеленський151.
Знаходження. Ділянка F9, знаходиться на висоті 182 см від поверхні ґрунту та
на відстані 73 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку виконаний запис року: 1831.
Датування. 1831 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 619 (табл. СLХХХІV, 3)
Знаходження. Ділянка F9, знаходиться на висоті 186 см від поверхні ґрунту та
на відстані 7 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 620 (табл. СLХХХІV, 4)
Знаходження. Ділянка F9, знаходиться на висоті 178 см від поверхні ґрунту та
на відстані 7 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, від верхньої частини щогли якого до кінців перекладини прокреслені прямі відрізки.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 621 (табл. СLХХХІV, 5)
Знаходження. Ділянка F9, знаходиться на висоті 130 см від поверхні ґрунту та
на відстані 42 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
______________________________________________________
151

J. Pelenski, Op. cit., s. 34.
189

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 622 (табл. СLХХХV, 1)
Знаходження. Ділянка F9, знаходиться на висоті 155 см від поверхні ґрунту та
на відстані 43 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, основа щогли якого спирається на трикутної форми Голгофу.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 623 (табл. СLХХХV, 2)
Знаходження. Ділянка F9, знаходиться на висоті 135 см від поверхні ґрунту та
на відстані 57 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 624 (табл. СLХХХV, 3)
Знаходження. Ділянка F9, знаходиться на висоті 155 см від поверхні ґрунту та
на відстані 38 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена цифра 7.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Записи цифр.
Графіті № 625 (табл. СLХХХV, 4)
Знаходження. Ділянка F9, знаходиться на висоті 135 см від поверхні ґрунту та
на відстані 57 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 626 (табл. СLХХХV, 5)
Знаходження. Ділянка F9, знаходиться на висоті 154 см від поверхні ґрунту та
на відстані 58 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 627 (табл. СLХХХV, 6)
Знаходження. Ділянка F9, знаходиться на висоті 126 см від поверхні ґрунту та
на відстані 7 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 628 (табл. СLХХХVІ, 1)
Знаходження. Ділянка F9, знаходиться на висоті 148 см від поверхні ґрунту та
на відстані 6 см від правого ребра.
190

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена літера М.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 629 (табл. СLХХХVІ, 2)
Знаходження. Ділянка F9, знаходиться на висоті 112 см від поверхні ґрунту та
на відстані 38 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 630 (табл. СLХХХVІ, 3)
Знаходження. Ділянка F9, знаходиться на висоті 104 см від поверхні ґрунту та
на відстані 24 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 631 (табл. СLХХХVІ, 4)
Знаходження. Ділянка F9, знаходиться на висоті 100 см від поверхні ґрунту та
на відстані 34 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 632 (табл. СLХХХVІ, 5)
Знаходження. Ділянка F9, знаходиться на висоті 97 см від поверхні ґрунту та
на відстані 63,5 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
ІІІ.7. Графіті на південній частині західної фасадної стіни (ділянка G)
Ділянка західної стіни від південного кута до південного кута західного порталу в процесі дослідницької роботи отримала позначення G. На її поверхні виявлено
сімдесят три стародавні графіті, що отримали номери від 633-го по 705-й (табл.
XXVII). Розподіл поверхонь з графіті в межах ділянки виглядає таким чином:
G1 – №№ 633–635;
G2 – №№ 636–654;
G3 – № 655;
G4 – № 656;
G5 – №№ 657–660;
G6 – №№ 661–671;
G7 – №№ 672–688;
G8 – №№ 689–705.
191

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 633 (табл. СLХХХVІ, 6)
Знаходження. Ділянка G1, знаходиться на висоті 98 см від поверхні ґрунту та
на відстані 30 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 634 (табл. СLХХХVIІ, 1)
Публікації. Я. Пеленський152.
Знаходження. Ділянка G1, знаходиться на висоті 185 см від поверхні ґрунту та
на відстані 24 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, основа щогли якого спирається на двоступінчасту Голгофу.
Датування. Кінець XVIIІ – початок XІХ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 635 (табл. СLХХХVІІІ, 1)
Знаходження. Ділянка G1, знаходиться на висоті 210 см від поверхні ґрунту та
на відстані 12 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними замкненими рисками прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 636 (табл. СLХХХVІІ, 2)
Знаходження. Ділянка G2, знаходиться на висоті 178 см від поверхні ґрунту та
на відстані 121 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений шестикінечний хрест, який
складається зі щогли, перекладини та підніжжя. Обабіч хреста схематично прокреслені знаряддя страстей.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 637 (табл. СLХХХVІІІ, 2)
Знаходження. Ділянка G2, знаходиться на висоті 130 см від поверхні ґрунту та
на відстані 86 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 638 (табл. СLХХХVІІІ, 3)
Знаходження. Ділянка G2, знаходиться на висоті 91 см від поверхні ґрунту та
на відстані 180 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, вершина щогли якого має розширення у вигляді заглибленої крапки.
______________________________________________________
152

J. Pelenski, Op. cit., s. 34.
192

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 639 (табл. СLХХХVІІІ, 4)
Знаходження. Ділянка G2, знаходиться на висоті 104 см від поверхні ґрунту та
на відстані 240 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 640 (табл. СLХХХVІІІ, 5)
Знаходження. Ділянка G2, знаходиться на висоті 130 см від поверхні ґрунту та
на відстані 257 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 641 (табл. СLХХХVІІІ, 6)
Знаходження. Ділянка G2, знаходиться на висоті 140 см від поверхні ґрунту та
на відстані 259 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 642 (табл. СLХХХІХ, 1)
Знаходження. Ділянка G2, знаходиться на висоті 173 см від поверхні ґрунту та
на відстані 158 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок коня.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 643 (табл. СLХХХІХ, 2)
Знаходження. Ділянка G2, знаходиться на висоті 142 см від поверхні ґрунту та
на відстані 346 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку доволі схематично прокреслений малюнок коня.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 644 (табл. СLХХХІХ, 3)
Знаходження. Ділянка G2, знаходиться на висоті 155 см від поверхні ґрунту та
на відстані 267 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни прокреслене коло з заглибленою крапкою всередині.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 645 (табл. СLХХХІХ, 4)
Знаходження. Ділянка G2, знаходиться на висоті 155 см від поверхні ґрунту та
на відстані 269 см від правого кута.
193

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 646 (табл. СLХХХІХ, 5)
Знаходження. Ділянка G2, знаходиться на висоті 109 см від поверхні ґрунту та
на відстані 292 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого мають розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 647 (табл. СХС, 1)
Знаходження. Ділянка G2, знаходиться на висоті 134 см від поверхні ґрунту та
на відстані 60 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, вписаний у коло.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 648 (табл. СХС, 2)
Знаходження. Ділянка G2, знаходиться на висоті 131 см від поверхні ґрунту та
на відстані 22 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку простежується малюнок чотириконечного
хреста, кінці якого перетинаються вигнутими назовні відрізками.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 649 (табл. СХС, 3)
Знаходження. Ділянка G2, знаходиться на висоті 140 см від поверхні ґрунту та
на відстані 348 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого завершуються круглими заглибленими розширеннями.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 650 (табл. СХС, 4)
Знаходження. Ділянка G2, знаходиться на висоті 152 см від поверхні ґрунту та
на відстані 306 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку простежується нижня частина щогли прокресленого подвійною рискою хреста, кінець якої має розширення у вигляді незамкненої у верхівці трапеції.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 651 (табл. СХС, 5)
Знаходження. Ділянка G2, знаходиться на висоті 149 см від поверхні ґрунту та
на відстані 157 см від правого кута.
194

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена літера D.
Датування. Середина XVІ – кінець XVІІІ ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 652 (табл. СХС, 6)
Знаходження. Ділянка G2, знаходиться на висоті 139 см від поверхні ґрунту та
на відстані 122 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 653 (табл. СХСІ, 1)
Знаходження. Ділянка G2, знаходиться на висоті 136 см від поверхні ґрунту та
на відстані 119 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 654 (табл. СХСІ, 2)
Знаходження. Ділянка G2, знаходиться на висоті 184 см від поверхні ґрунту та
на відстані 62 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 655 (табл. СХСІІ)
Публікації. Й. Пеленський153.
Знаходження. Ділянка G3, знаходиться на висоті 210 см від поверхні ґрунту та
на відстані 12 см від правого кута.
Опис. Поверхня каменя в місці розташування напису пошкоджена, тому деякі
з його складових збереглись погано:
Fr Joa- | Jutrowo
З розбивкою на слова та відновленням втраченого фрагмента текст виглядає
таким чином:
Fr(ater) Ioa[n] Jutrowo.
Брат Йоанн (з) Ютрова.
Автор напису походив з села Ютрово (або Ютрково) біля Підзамчого (або Вільгельмсбруку) у Великопольщі154.
Графіті відноситься до часів відбудови храму монахами-францисканцями наприкінці XVI – на початку XVII ст. і було інспіроване закінченням цих робіт155.
______________________________________________________
153
J. Pelenski, Op. cit., s. 36, fig. 33. Під час публікації автор продовжив напис праворуч, додавши частину відсутніх
літер наприкінці обох рядків. Відтак, верхній рядок у нього вийшов як Fr Wo[y]ceh, а нижній як Jan Troianowicz.
Проте для продовження тексту просто не вистачає місця, оскільки там знаходиться кут стіни. Сусідній камінь
гладенький, слідів літер на ньому не виявлено.
154
Słownik geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, рod red. B. Chłebowskiego, W. Walewskiego,
t. X, Warszawa 1889, s. 643.
155
Див. коментар до № 69.

195

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Порівняно з записами інших братів-францискан, цей текст виконаний досить
незграбно, прорізи різної ширини та глибини. Це свідчить про те, що справа “вирізування” текстів на стіні була для брата Йоанна незвичною та складною, тобто, він не
мав навичок роботи з каменем.
Датування. 1610 р.; за контекстом.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 656 (табл. СХСІ, 3)
Знаходження. Ділянка G4, знаходиться на висоті 91 см від поверхні ґрунту та
на відстані 22 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, основа щогли якого спирається на відкриту донизу одноступінчасту Голгофу.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 657 (табл. СХСІ, 4)
Знаходження. Ділянка G5, знаходиться на висоті 151 см від поверхні ґрунту та
на відстані 26 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 658 (табл. СХСІ, 5)
Знаходження. Ділянка G5, знаходиться на висоті 130 см від поверхні ґрунту та
на відстані 9 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 659 (табл. СХСІ, 6)
Знаходження. Ділянка G5, знаходиться на висоті 151 см від поверхні ґрунту та
на відстані 52 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 660 (табл. СХСІІІ, 1)
Знаходження. Ділянка G5, знаходиться на висоті 139 см від поверхні ґрунту та
на відстані 60 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 661 (табл. СХСІІІ, 2)
Публікації. Й. Пеленський156.
______________________________________________________
156

J. Pelenski, Op. cit., s. 36, fig. 31.
196

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Знаходження. Ділянка G6, знаходиться на висоті 143 см від поверхні ґрунту та
на відстані 44 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого розширюються у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 662 (табл. СХСІІІ, 3)
Знаходження. Ділянка G6, знаходиться на висоті 204 см від поверхні ґрунту та
на відстані 33 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого розширюються у вигляді трикутників.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 663 (табл. СХСІІІ, 4)
Публікації. Й. Пеленський157.
Знаходження. Ділянка G6, знаходиться на висоті 142 см від поверхні ґрунту та
на відстані 41 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена літера Ꙋ.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 664 (табл. СХСІІІ, 5)
Знаходження. Ділянка G6, знаходиться на висоті 196 см від поверхні ґрунту та
на відстані 49 см від правого кута.
Опис. Права частина напису прихована під колоною, простежується тільки його
початок: року 1 ‘року 1…’.
Датування. Середина XVІ – початок XVІІ ст.; за особливостями розташування.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 665 (табл. СХСІV, 1)
Публікації. Й. Пеленський158.
Знаходження. Ділянка G6, знаходиться на висоті 121 см від поверхні ґрунту та
на відстані 50 см від правого кута.
Опис. Ліва частина прокресленого на двох кам’яних блоках малюнку не збереглась. За наявними фрагментами можна встановити, що на поверхні стіни був виконаний малюнок церкви, прямокутна в плані споруда якої увінчувалась куполом, на
якому знаходився шестикінечний хрест, що складався зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса Христа, нижня частина щогли якого перетинала
обернений догори рогами півмісяць.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
______________________________________________________

J. Pelenski, Op. cit., s. 36, fig. 31. Дослідник помилково вказав тут літеру Х. Насправді, нижня частина петлі
збереглась добре.
158
Ibid. Під час публікації була вказана і права частина церкви, нині втрачена.
157

197

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 666 (табл. СХСІV, 2)
Знаходження. Ділянка G6, знаходиться на висоті 224 см від поверхні ґрунту та
на відстані 40 см від правого кута.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена, простежується літера М у верхньому рядку та АР – у нижньому.
Датування. Середина XVІ – кінець XVIІІ ст.; за формою прорізів та скорописними формами написання літер.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 667 (табл. СХСІV, 3)
Публікація. Й. Пеленський159.
Знаходження. Ділянка G6, знаходиться на висоті 256 см від поверхні ґрунту та
на відстані 19 см від правого кута.
Опис. Права частина напису уходить за колону, проте всі складові простежуються чітко:
Hic fuit BT160 1589161.
Був тут БТ. 1589.
Датування. 1589 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 668 (табл. СХСV, 1)
Знаходження. Ділянка G6, знаходиться на висоті 183 см від поверхні ґрунту та
на відстані 44 см від правого кута.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена, простежується літера R та, на деякій відстані, TA.
Датування. Середина XVІ – кінець XVІІІ ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 669 (табл. СХСV, 2)
Знаходження. Ділянка G6, знаходиться на висоті 224 см від поверхні ґрунту та
на відстані 58 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений косий хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 670 (табл. СХСV, 3)
Публікації. Й. Пеленський162.
Знаходження. Ділянка G6, знаходиться на висоті 254 см від поверхні ґрунту та
на відстані 55 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена квітка.
Датування. Середина XVІ – початок XVІІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.

______________________________________________________

J. Pełeński, Op. cit., s. 35–36, fig. 27.
Й. Пеленський читав тут склад Во, вважаючи його початком тексту, закритого колоною. Насправді тут чітко
читаються ініціали ВТ.
161
Під час публікації Й. Пеленським дата була прочитана як 1539, а не 1589.
162
J. Pelenski, Op. cit., s. 36, fig. 32.
159
160

198

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 671 (табл. СХСVІ, 1)
Знаходження. Ділянка G6, знаходиться на висоті 216 см від поверхні ґрунту та
на відстані 47 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена монограма MA.
Датування. Середина XVІ – кінець XVІIІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 672 (табл. СХСVІ, 2)
Знаходження. Ділянка G7, знаходиться на висоті 205 см від поверхні ґрунту та
на відстані 40 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
перекладини та верхня частина щогли перетинаються перпендикулярними відрізками.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 673 (табл. СХСVІ, 3)
Знаходження. Ділянка G7, знаходиться на висоті 101 см від поверхні ґрунту та
на відстані 18 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 674 (табл. СХСVІ, 4)
Знаходження. Ділянка G7, знаходиться на висоті 166 см від поверхні ґрунту та
на відстані 19 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 675 (табл. СХСVІ, 5)
Знаходження. Ділянка G7, знаходиться на висоті 169 см від поверхні ґрунту та
на відстані 26 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, обабіч
якого розташовані стилізовані малюнки знарядь страти – списа та губки.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 676 (табл. СХСVІІ, 1)
Знаходження. Ділянка G7, знаходиться на висоті 154 см від поверхні ґрунту та
на відстані 29 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 677 (табл. СХСVІІ, 2)
Знаходження. Ділянка G7, знаходиться на висоті 154,5 см від поверхні ґрунту
та на відстані 25 см від правого кута.
199

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 678 (табл. СХСVІІ, 3)
Знаходження. Ділянка G7, знаходиться на висоті 140 см від поверхні ґрунту та
на відстані 9 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 679 (табл. СХСVІІ, 4)
Знаходження. Ділянка G7, знаходиться на висоті 144 см від поверхні ґрунту та
на відстані 30 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 680 (табл. СХСVІІ, 5)
Знаходження. Ділянка G7, знаходиться на висоті 186 см від поверхні ґрунту та
на відстані 45 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 681 (табл. СХСVІІ, 6)
Знаходження. Ділянка G7, знаходиться на висоті 191 см від поверхні ґрунту та
на відстані 45 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 682 (табл. СХСVІІІ, 1)
Публікації. О. Халпахчьян163.
Знаходження. Ділянка G7, знаходиться на висоті 215 см від поверхні ґрунту та
на відстані 40 см від правого кута.
Опис. Ліва частина напису закрита кам’яною колонкою, у середній частині вона
пошкоджена вибоєм:
----пом-------- | -----грѣш-------- | -----г---л----
______________________________________________________

О.Х. Халпахчьян, Op. cit., c. 19–20, рис. 9. Напис наводився у праці О. Халпахчана як виконаний кирилицею
та вірменським шрифтом; за такої інтерпретації кирилична частина читалась як “поможи Господи, поможи
писцю”, а з вірменської читалося тільки слово “рік” та окремі літери; публікатор вважав, що цей напис виконав
вірменин, який спробував писати кирилицею, але через погане знання мови продовжив писати звичним йому
шрифтом. Ілюстрація та інтерпретація напису О. Халпахчана набули поширення в історіографії і часто наводились
в інших працях (див., напр.: К.В. Айвазян, История отношений русской и армянской церквей в средние века, Ереван 1989, с. 93; В. Вуйцик, Графіті ХІІ–XV століть… с. 193, 195). Проведене мною дослідження цього напису не
підтвердило наявності вірменських літер, напис повністю виконаний кирилицею.

163

200

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Через значні пошкодження можемо тільки відновити слово пом[ози] ‘поможи’ у
верхньому рядку та грѣш[ьномоу] ‘грішному’ – у середньому. Вочевидь, напис був виконаний за розширеною структурою традиційної молитовної формули.
Датування. Кінець XІІ – перша чверть XІIІ ст.; за формою написання прямолінійної р з округлою голівкою, яка повністю знаходиться у рядку, ш з платформою
над рядком.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 683 (табл. СХСVІІІ, 2)
Знаходження. Ділянка G7, знаходиться на висоті 196 см від поверхні ґрунту та
на відстані 40 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого мають розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 684 (табл. СХСVІІІ, 3)
Знаходження. Ділянка G7, знаходиться на висоті 194 см від поверхні ґрунту та
на відстані 38 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний скісний
Андріївський хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 685 (табл. СХСVІІІ, 4)
Знаходження. Ділянка G7, знаходиться на висоті 202 см від поверхні ґрунту та
на відстані 28 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
перекладини та верхня частина щогли якого перетинаються перпендикулярними
відрізками.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 686 (табл. СХСІХ, 1)
Знаходження. Ділянка G7, знаходиться на висоті 223 см від поверхні ґрунту та
на відстані 36 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
перекладини та щогли якого перетинаються перпендикулярними відрізками.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 687 (табл. СХСІХ, 2)
Знаходження. Ділянка G7, знаходиться на висоті 220 см від поверхні ґрунту та
на відстані 29 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
201

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 688 (табл. СХСІХ, 3)
Знаходження. Ділянка G7, знаходиться на висоті 222 см від поверхні ґрунту та
на відстані 49 см від правого кута.
Опис. Ліва частина малюнка закрита кам’яною колонкою, проте за наявною частиною можемо встановити, що на поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці якого завершуються кутовими покриттями.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 689 (табл. СХСІХ, 4)
Знаходження. Ділянка G8, знаходиться на висоті 130 см від поверхні ґрунту та
на відстані 31 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого мають розширення у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 690 (табл. СХСІХ, 5)
Знаходження. Ділянка G8, знаходиться на висоті 137 см від поверхні ґрунту та
на відстані 30,5 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 691 (табл. СХСІХ, 6)
Знаходження. Ділянка G8, знаходиться на висоті 137 см від поверхні ґрунту та
на відстані 27 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 692 (табл. СС, 1)
Публікація. Й. Пеленський164.
Знаходження. Ділянка G8, знаходиться на висоті 149 см від поверхні ґрунту та
на відстані 25 см від лівого ребра.
Опис. Ліва частина напису не збереглась, за наявними фрагментами тут реконструюється літера М. Праворуч чітко читається літера Ѣ.
Датування. Середина XVІ – кінець XVIІІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 693 (табл. СС, 2)
Знаходження. Ділянка G8, знаходиться на висоті 134 см від поверхні ґрунту та
на відстані 34 см від лівого ребра.
Опис. Права частина малюнка частково пошкоджена вибоєм та закрита кам’яною
колонкою, проте в цілому його контури добре простежуються: на поверхні каменя було

______________________________________________________
164

J. Pełeński, Op. cit., s. 35–36, fig. 27. Під час публікації літера М була пропущена.
202

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

виконано малюнок храму, стіни якого плавно переходять у купол, увінчаний чотириконечним хрестом.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 694 (табл. ССІ, 1)
Знаходження. Ділянка G8, знаходиться на висоті 167 см від поверхні ґрунту та
на відстані 31 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
перекладини та верхня частина щогли якого перетинаються перпендикулярними
відрізками.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 695 (табл. ССІ, 2)
Знаходження. Ділянка G8, знаходиться на висоті 164 см від поверхні ґрунту та
на відстані 32 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 696 (табл. ССІ, 3)
Знаходження. Ділянка G8, знаходиться на висоті 190 см від поверхні ґрунту та
на відстані 34 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, основа щогли якого спирається на трикутної форми Голгофу.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 697 (табл. ССІ, 4)
Знаходження. Ділянка G8, знаходиться на висоті 206 см від поверхні ґрунту та
на відстані 39 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, вписаний у коло.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 698 (табл. ССІ, 5)
Знаходження. Ділянка G8, знаходиться на висоті 212 см від поверхні ґрунту та
на відстані 37 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 699 (табл. ССІ, 6)
Знаходження. Ділянка G8, знаходиться на висоті 207 см від поверхні ґрунту та
на відстані 26 см від лівого ребра.
203

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 700 (табл. ССІІ)
Публікації. О. Халпахчан165.
Знаходження. Ділянка G8, знаходиться на висоті 212 см від поверхні ґрунту та
на відстані 33 см від лівого ребра.
Опис. Права частина напису закрита кам’яною колонкою. Тим не менше, текст
прорізаний доволі ретельно, його складові доволі чітко читаються (курсивом виділені
літери, які зараз заховані за кам’яною колонкою):
¿ë ³ëí³ïáõñë
ÃëÉ³ÛÉÇã áñ¹Çã
½Çñ»ó ½Çñë Âì äÔ¶
Я Асватур, син Толайла, залишив цей напис року 893 (1444).
О. Халпахчьян відмічав, що ім’я Асватур – це скорочене від Асватацур (Богдан), що, на думку публікатора, може вказувати на місцеве походження автора, а особисте ім’я Тулак є похідним від заняття майстра-каменяра (тула, в говірці вірмен цієї
місцевості – цегла)166. На підставі такого тлумачення публікатор дійшов висновку, що
й автор напису, як і батько, був каменярем та брав участь у відновлювальних роботах
церкви, наслідком чого й стала поява тексту на стіні храму та знак майстра у вигляді
трикутника, розташованого під нижнім рядком167.
Зважаючи на якість виконання графіті, Асватур дійсно мав досвід робот із каменерізним інструментом, тому припущення щодо професійної спеціалізації автора є
логічним. Проте чи брав він участь у відбудовчих роботах церкви у другій половині
XV ст., сказати складно, адже відомості про такі в джерелах не зустрічаються. Утім, це
аж ніяк не означає, що вони не відбувалися.
Важливо також відзначити, що наявність напису 1444 р., закритого колонкою,
дало підстави публікатору справедливо поставити під сумнів тезу про декоративне
оформлення західного порталу наприкінці ХІІ ст., що сприймається зараз дослідниками ледь не як аксіома. Оскільки колона перекрила напис (а також і інші графіті),
вона ніяк не могла бути сучасною даті побудови церкві. Наявність під іншою колонкою
дати 1589 р. (№ 667) вказує на остаточне оформлення порталу під час реставрації костелу св. Станіслава монахами-францисканцями наприкінці XVI – на початку XVII ст.
Датування. 1444 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 701 (табл. ССІІІ, 1)
Знаходження. Ділянка G8, знаходиться на висоті 227 см від поверхні ґрунту та
на відстані 30 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.

______________________________________________________

О.Х. Халпахчьян, Op. cit., с. 19–20, рис. 9.
Ibid., c. 20.
167
Ibid.

165

166

204

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 702 (табл. ССІІІ, 2)
Знаходження. Ділянка G8, знаходиться на висоті 267 см від поверхні ґрунту та
на відстані 31 см від лівого ребра.
Опис. Права частина малюнка закрита кам’яною колонкою. На поверхні
кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці перекладини та верхньої
частини щогли якого мають кутове покриття, а нижня частина щогли перетинається
перпендикулярним відрізком.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 703 (табл. ССІІІ, 3)
Знаходження. Ділянка G8, знаходиться на висоті 260 см від поверхні ґрунту та
на відстані 27 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 704 (табл. ССІІІ, 4)
Знаходження. Ділянка G8, знаходиться на висоті 235 см від поверхні ґрунту та
на відстані 30 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест з дуже
довгою щоглою та короткою перекладиною.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 705 (табл. ССІІІ, 5)
Знаходження. Ділянка G8, знаходиться на висоті 226 см від поверхні ґрунту та
на відстані 32 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
ІІІ.8. Графіті на південній частині західної фасадної стіни (ділянка H)
Ділянка західної стіни від північного кута західного порталу до північного кута
в процесі дослідницької роботи отримала позначення H. На поверхнях виділених ділянок стіни виявлено двадцять два стародавні графіті, що отримали номери від
706-го по 727-й (табл. XXVII). Розподіл поверхонь з графіті в межах ділянки виглядає
таким чином:
H1 – №№ 706–709;
H2 – №№ 710–713, 727;
H3 – № 714;
H4 – № 715;
H5 – №№ 716–726.
Графіті № 706 (табл. ССІІІ, 6)
Знаходження. Ділянка H1, знаходиться на висоті 115 см від поверхні ґрунту та
на відстані 29 см від правого ребра.
205

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 707 (табл. ССІV, 1)
Знаходження. Ділянка H1, знаходиться на висоті 117 см від поверхні ґрунту та
на відстані 28 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 708 (табл. ССІV, 2)
Знаходження. Ділянка H1, знаходиться на висоті 117 см від поверхні ґрунту та
на відстані 28 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 709 (табл. ССІV, 3)
Знаходження. Ділянка H1, знаходиться на висоті 164 см від поверхні ґрунту та
на відстані 42 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 710 (табл. ССІV, 4)
Знаходження. Ділянка H2, знаходиться на висоті 175 см від поверхні ґрунту та
на відстані 39 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого розширюються у вигляді круглих заглиблених крапок.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 711 (табл. ССІV, 5)
Знаходження. Ділянка H2, знаходиться на висоті 172 см від поверхні ґрунту та
на відстані 37 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 712 (табл. ССІV, 6)
Публікації. Й. Пеленський168.
______________________________________________________
168

J. Pelenski, Op. cit., s. 36, fig. 30.
206

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Знаходження. Ділянка H2, знаходиться на висоті 206 см від поверхні ґрунту та
на відстані 40 см від лівого ребра.
Опис. Права частина напису закрита кам’яною колонкою, простежуються тільки
літери Г у верхньому рядку, що є традиційним скороченням слова-звернення Г(оспод)и
‘Господи’, та літери У – в нижньому.
Датування. Кінець XІІ – кінець XV ст.; з формою написання и з горизонтальною перемичкою та структурою молитовної формули.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 713 (табл. ССV, 1)
Знаходження. Ділянка H2, знаходиться на висоті 153 см від поверхні ґрунту та
на відстані 45 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 714 (табл. ССV, 2)
Знаходження. Ділянка H3, знаходиться на висоті 207 см від поверхні ґрунту та
на відстані 22 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена літера W.
Датування. Середина XVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 715 (табл. ССV, 4)
Знаходження. Ділянка H4, знаходиться на висоті 203 см від поверхні ґрунту та
на відстані 76 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок вершника.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Сюжетні зображення.
Графіті № 716 (табл. ССV, 3)
Знаходження. Ділянка H5, знаходиться на висоті 203 см від поверхні ґрунту та
на відстані 109 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 717 (табл. ССVІ, 1)
Публікації. Й. Пеленський169; В. Вуйцик170.
Знаходження. Ділянка H5, знаходиться на висоті 162 см від поверхні ґрунту та
на відстані 40 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні двох кам’яних блоків прокреслений у три рядки напис. У
верхньому рядку читається фраза фратер симеꙍн ‘брат Симеон’, у якій примітним є
кирилична транслітерація латинського frater. У середньому рядку виконана частина

______________________________________________________

J. Pełeński, Op. cit., s. 36.
В. Вуйцик, Графіті ХІІ–XV століть.., с., 191. Публікатором допущена помилка в прочитанні першого слова
другого рядка як оꙋли та у прочитанні третього замість цифр латиничного iul.

169
170

207

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

дати іꙋл ‘липня’та A(nno) D(omini) 16 ‘року Божого 16’. У нижньому виконаний
запис дати – “24” та закінчення року – “10”.
Графіті відноситься до часів відбудови храму монахами-францисканцями наприкінці XVI – на початку XVII ст. і було інспіроване закінченням цих робіт171.
Порівняно з записами інших братів-францискан, Симеон менше вживає лігатур,
хоча й добре помітно прагнення прикрасити текст, надавши літерам видовжених щогл
або плавних вигинів. І хоча напис виконаний ретельно, проте в цьому випадку добре
помітно, особливо у формах написання літер, що автор був менш вправним у роботі
з інструментом для обробки каменю. Показово також і те, що це – єдиний напис з
усіх, в якому не міститься вказівки походження автора. Зважаючи на цю обставину
ймовірніше буде допустити, що цей Симон мав місцеве, галицьке походження, тому
не вважав за доцільне вказувати його.
Датування. 1610 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 718 (табл. ССVІ, 2)
Знаходження. Ділянка H5, знаходиться на висоті 118 см від поверхні ґрунту та
на відстані 107 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 719 (табл. ССVІ, 3)
Знаходження. Ділянка H5, знаходиться на висоті 136 см від поверхні ґрунту та
на відстані 111 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, від
вершини щогли якого вниз до кінців перекладини прокреслені скісні риски.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 720 (табл. ССVІ, 4)
Знаходження. Ділянка H5, знаходиться на висоті 113 см від поверхні ґрунту та
на відстані 103 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
перекладини та вершина щогли якого розширюються у вигляді трикутників. Основа
щогли спирається на відкрите вгору півколо.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 721 (табл. ССVІІ, 1)
Знаходження. Ділянка H5, знаходиться на висоті 254 см від поверхні ґрунту та
на відстані 202 см від правого кута.
Опис. Напис сильно пошкоджений. У верхньому рядку простежуються залишки
фрази hic [f]uit ‘був тут’ та фрагменти літер за ними. У нижньому рядку помітна одиниця дати або літера I.

______________________________________________________
171

Див. коментар до № 69.
208

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Середина XVІ – кінець XVІІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 722 (табл. ССVІІ, 2)
Знаходження. Ділянка H5, знаходиться на висоті 132 см від поверхні ґрунту та
на відстані 87 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 723 (табл. ССVІІ, 3)
Знаходження. Ділянка H5, знаходиться на висоті 86 см від поверхні ґрунту та
на відстані 268 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 724 (табл. ССVІІ, 4)
Знаходження. Ділянка H5, знаходиться на висоті 152 см від поверхні ґрунту та
на відстані 338 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 725 (табл. ССVІІІ, 1)
Знаходження. Ділянка H5, знаходиться на висоті 89 см від поверхні ґрунту та
на відстані 337 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний
хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 726 (табл. ССVІІІ, 2)
Знаходження. Ділянка H5, знаходиться на висоті 97 см від поверхні ґрунту та
на відстані 30 см від правого ребра.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений чотириконечний хрест з
розширеними у вигляді заглиблених крапок кінцями.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 727 (табл. ССVІІІ, 3)
Знаходження. Ділянка H2, знаходиться на висоті 155 см від поверхні ґрунту та
на відстані 35 см від лівого ребра.
Опис. Права частина малюнка закрита кам’яною колонкою, проте можна встановити, що на поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
209

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
ІІІ.9. Графіті на північно-західній ділянці внутрішньої стіни (ділянка І)
Графіті на цій частині стіни, що отримала позначення I, на північ від західного
порталу, виявленого лише два, це малюнок хреста та напис, які, відповідно, отримали номери 728 та 762 (табл. XXVII).
Графіті № 728 (табл. ССVІІІ, 4)
Знаходження. Ділянка I, знаходиться на висоті 155 см від підлоги та на відстані
240 см від лівого кута.
Опис. На поверхні стіни прокреслений шестикінечний хрест, що складається зі
щогли, перекладини та підніжжя. Основа щогли спирається на горизонтальну риску.
Праворуч прокреслені літери НУ, що, можливо, є початком теонімограми νίκα.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 762 (табл. ССХХІІІ, ССХХІV)
Знаходження. Ділянка I, знаходиться на висоті 185 см від підлоги та на відстані
60 см від лівого кута.
Опис. Поверхня кам’яного блоку пошкоджена вибоями, особливо у верхній частині; особливості розташування вказують, що напис був виконаний на трьох кам’яних
блоках, з яких перший не зберігся. Наявний на стіні текст виглядає таким чином:
----------ндр-------------на------------------ало---------------п-г-------------нт--есѣѧ----------------------------ѣ
----тхъдоданосепослꙋсва
--андрѣиростславъ
---лтъпеⷮмк172оластефан—ъ
----алазорьпетрлоуки------ксахрⷭтнов---апрмьстславѣкнѧꙁ---шлжехъ
Через значні втрати у верхньому рядку можна реконструювати лише складову
імені [А]ндр[ѣи] ‘Андрій’, а нижні рядки реконструюються таким чином:
…{до} тихъ додано се послꙋси … Андрѣи Ростиславъ … [Ипо]литъ Пет(ръ) Микола Стефан …
Лазорь Петр Лоуки[ничь] … [Оле]кса Христинов[ичь] … при Мстиславѣ кнѧз[ѣ на]шли же ихъ.
… до тих додано цих послухів … Андрій, Ростислав … Іполит, Петро, Микола, Стефан … Лазар, Петро Лукинич … Олекса Христинич … при Мстиславі князі знайшли
ж їх {провини}.
Як можна виснувати з наявного тексту, у першій частині було коротко викладено
прийняте раніше рішення щодо суперечок майнового характеру, як то випливає зі
змісту аналогічних написів храму, що розглядалось повторно. Важко сказати, чи було
воно змінене, проте впевнено можна визначити, що його посилили додаванням до
попередніх послухів низки інших осіб.
Зважаючи на близькість цього графіті запису на південному фасаді церкви (№ 375)
як за змістом, так і за формою викладення матеріалу та особливостями виконання
______________________________________________________
172

Літери к виконані з інверсією.
210

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

літер, згаданого у тексті князя Мстислава найвірогідніше, на мою думку, ототожнити
з князем Мстиславом Мстиславичем.
Датування. Середина 1210-х – середина 1220-х рр.; за інтерпретацією особи
згаданого князя та за аналогією з подібними написами храму.
Категорія. Пам’ятний напис.
ІІІ.10. Графіті на північній внутрішній стіні (ділянка J)
Ділянка J охоплює північну стіну храму до віми. На її поверхні виявлено чотирнадцять стародавніх графіті, яким надано номери від 729-го по 741-й, а також 763
(табл. XXVII).
Графіті № 729 (табл. ССVІІІ, 5)
Знаходження. Ділянка J, знаходиться на висоті 192 см від підлоги та на відстані
105 см від лівого кута.
Опис. На поверхні стіни прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 730 (табл. ССVІІІ, 6)
Знаходження. Ділянка J, знаходиться на висоті 170 см від підлоги та на відстані
175 см від лівого кута.
Опис. На поверхні стіни прокреслені літери Па.
Датування. Початок XV – кінець XVІ ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 731 (табл. ССІХ, 1)
Знаходження. Ділянка J, знаходиться на висоті 160 см від підлоги та на відстані
193 см від лівого кута.
Опис. На поверхні стіни прокреслені літери АБВГДЕЖꙄꙀІК.
Датування. Кінець XІІ ст.; за формою написання б з петлею кутом вперед, нахиленої ліворуч е, г-подібної ꙅ та зіркоподібної ж, вертикальної ꙁ із переломом.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 732 (табл. ССІХ, 2)
Знаходження. Ділянка J, знаходиться на висоті 157 см від підлоги та на відстані
193 см від лівого кута.
Опис. На поверхні стіни простежується запис імені Ian ‘Ян’.
Датування. Друга половина XVІ ст.; за формою прорізів та фактом вживання
латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 733 (табл. ССІХ, 3)
Знаходження. Ділянка J, знаходиться на висоті 190 см від підлоги та на відстані
369 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні стіни потрійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
211

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 734 (табл. ССХ, 1)
Знаходження. Ділянка J, знаходиться на висоті 174 см від підлоги та на відстані
265 см від лівого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку подвійними рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 735 (табл. ССХ, 2)
Знаходження. Ділянка J, знаходиться на висоті 176 см від підлоги та на відстані
267 см від лівого кута.
Опис. На поверхні стіни подвійними рисками прокреслений чотириконечний
хрест, основа щогли якого спирається на прямокутну Голгофу.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 736 (табл. ССХ, 3)
Знаходження. Ділянка J, знаходиться на висоті 180 см від підлоги та на відстані
281 см від лівого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку потрійними рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 737 (табл. ССХ, 4)
Знаходження. Ділянка J, знаходиться на висоті 189 см від підлоги та на відстані
373 см від лівого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 738 (табл. ССХ, 5)
Знаходження. Ділянка J, знаходиться на висоті 189 см від підлоги та на відстані
383 см від лівого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 739 (табл. ССХ, 6)
Знаходження. Ділянка J, знаходиться на висоті 146 см від підлоги та на відстані
230 см від лівого кута.
Опис. На поверхні стіни прокреслене коло з крапкою у центрі.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
212

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 740 (табл. ССХІ, 1)
Знаходження. Ділянка J, знаходиться на висоті 175 см від підлоги та на відстані
589 см від лівого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку за допомогою циркуля одне в одному прокреслені три кола.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 741 (табл. ССХІ, 2)
Знаходження. Ділянка J, знаходиться на висоті 220 см від підлоги та на відстані
212 см від лівого кута.
Опис. На поверхні стіни прокреслений чотириконечний хрест, під правою частиною перекладини якого вниз видряпаний трикутник, причому лінія перекладини
слугує йому основою.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 763 (табл. ССХХV, ССХХVI)
Знаходження. Ділянка J, знаходиться на висоті 190 см від підлоги та на відстані
435 см від лівого ребра.
Опис. Поверхня кам’яного блоку в місці розташування напису сильно пошкоджена, внаслідок чого вціліли тільки окремі його складові:
----------н---в-----лаза------------------о------федор-----ор-----------------ван--о-свѧт--воꙁе------------ор----о-пр-------------м-------------ма--во-н--------------------р-------н--васл-----------------------------чьфедо------------------т--ꙁ-------е---о-------------------------мхм-альгргор------------------н-далъонълѧхце--старинцев-------ньничо--------------------------------Через значні втрати можна реконструювати:
- у першому рядку – складову імені Лаза[рь] ‘Лазар’;
- у другому – Федор ‘Федір’ та [Григ]ори[и] ‘Григорій’;
- у третьому – Иван ‘Іван’;
- у шостому – Васил[ии] ‘Василь’;
- у сьомому – Федо[ръ] ‘Федір’.
Три останні рядки реконструюються таким чином:
… Мих(аилъ) Ми[х]аль Григори[и] … н[е] далъ онъ Лѧхце[ви] Старинцев[и] … нь ничого.
… Михайло, Міхаль, Григорій … не дав він Ляхцеві Старинцеві … геть нічого.
Вочевидь, згадані особи, принаймні, більшість з них, виступають послухами
при розгляді чергової майнової суперечки, як випливає з подальшого тексту.
Датування. Середина 1210-х – середина 1220-х рр.; за аналогією з подібними
написами храму.
Категорія. Пам’ятний напис.
213

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

ІІІ.11. Графіті на північній стіні віми жертовника (ділянка K)
На поверхні ділянки K виявлено тринадцять стародавніх графіті, яким надано
номери від 742-го по 754-й (табл. XXVII).
Графіті № 742 (табл. ССХІ, 3)
Знаходження. Ділянка K, знаходиться на висоті 153 см від підлоги та на відстані 36 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни прокреслений вертикально поставлений прямокутник.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 743 (табл. ССХІ, 4)
Знаходження. Ділянка K, знаходиться на висоті 133 см від підлоги та на відстані 96 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 744 (табл. ССХІ, 5)
Знаходження. Ділянка K, знаходиться на висоті 128 см від підлоги та на відстані 95 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 745 (табл. ССХІ, 6)
Знаходження. Ділянка K, знаходиться на висоті 128 см від підлоги та на відстані 100 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 746 (табл. ССХІІ, 1)
Знаходження. Ділянка K, знаходиться на висоті 178 см від підлоги та на відстані 165 см від правого кута.
Опис. Ліва сторона напису не збереглася, простежуються літери:
----т͠ѧголосѧ.
Через втрату лівої частини повністю текст реконструювати не вдається, останнє
ж слово є дієприслівником голосѧ ‘волаючи’.
Датування. Кінець XІІ – кінець XІV ст.; за формою прорізів та формами написання літер.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 747 (табл. ССХІІ, 2)
Знаходження. Ділянка K, знаходиться на висоті 131 см від підлоги та на відстані 90 см від правого кута.
214

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, тож частина
його складових не простежується:
--по-ꙁр--оу-------ѧ-вьсюдофад-----ю-кольі
апсалромаЗ розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний текст виглядає таким чином:
[Господи] по[м](о)зи р[аб]оу … вьсю до … колы а п(и)сал(ъ) Рома[н](ъ).
Господи, поможи рабу … усю до … коли, а писав Роман
У другому рядку перші літери Фад можемо розглядати як складову імені
“Фадей” у формі іменника або прикметника.
Датування. Кінець XІІ ст.; за формою написання а, д та л з покриттям, А-подібної д, вертикальної з із переломом, прямолінійної р з округлою петлею та вертикальної дзеркальної у.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 748 (табл. ССХІIІ, 1)
Знаходження. Ділянка K, знаходиться на висоті 154 см від підлоги та на відстані 136 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни у стовпчик прокреслені тридцять вісім горизонтальних
засічок рахункової частини запису обчислення кількості поминальних служб.
Датування. Кінець XІІ – кінець XІV ст.; за хронологією поширення подібних
записів.
Категорія. Запис лічби.
Графіті № 749 (табл. ССХІIІ, 2)
Знаходження. Ділянка K, знаходиться на висоті 124 см від підлоги, 97 см від
правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 750 (табл. ССХІIІ, 3)
Знаходження. Ділянка K, знаходиться на висоті 101 см від правого кута.
Опис. Рахункова частина запису обчислення кількості поминальних відправ у
вигляді стовпчика з тридцяти двох горизонтальних засічок.
Датування. Кінець XІІ – кінець XІV ст.; за хронологією поширення подібних
записів.
Категорія. Запис лічби.
Графіті № 751 (табл. ССХІIІ, 4)
Знаходження. Ділянка K, знаходиться на висоті 129 см від підлоги та на відстані 80 см від правого кута.
Опис. На поверхні стіни простежуються виконані у стовпчик тринадцять горизонтальних засічок.
215

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Кінець XІІ – кінець XІV ст.; за хронологією поширення подібних
записів в епіграфіці.
Категорія. Запис лічби.
Графіті № 752 (табл. ССХІIІ, 5)
Знаходження. Ділянка K, знаходиться на висоті 125 см від підлоги та на відстані 89 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 753 (табл. ССХІV, 1)
Публікації. В. Вуйцик173.
Знаходження. Ділянка K, знаходиться на висоті 170 см від підлоги та на відстані 224 см від правого кута.
Опис. Збереженість напису досить добра, його складові впевнено читаються:
въл ⷮѣ174҂ꙅ175ѱв176е177прѣ178 | с179тависѧꙋлиѧ | нам͠цамаѧвъ | з͠ ід͠нь.
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
Въ лѣт(о) ҂ꙅѱве прѣстависѧ Ꙋлиѧна м(ѣсѧ)ца маѧ въ з͠ і д(ь)нь.
У літо 6702-ге (1194) приставилася Уляна місяця травня у 17 день.
Текстологічний аналіз двох написів 1194 р. (на фасаді – № 526 та цього), порівняння загального вигляду літер дозволило встановити, що обидва графіті виконані
одним автором. На це вказують загальні форми та динаміка написання а, в, е, ѕ, с, м,
т, ц, ѱ. Дещо відмінні форми написання ѣ, яка у першому випадку не має бічних засічок на коромислі, а в другому такі засічки присутні. Втім, подібні відмінності трапляються серед виконаних одним автором написів-графіті, що можна проілюструвати
на прикладі молитовних звернень київського священика Мартина Семьюновича, виявлених у Софійському соборі та Кирилівській церкві180. В одних написах цей автор
ХІІ ст. пише літеру а з гострою петлею, в інших – з округлою, або округлою незамкненою, літеру в – з нижньою петлею гострою, округлою або кутом вперед тощо; відмінності торкаються навіть словотворення, адже в одних написах називає себе
Семьюновчь, в інших – Семъюновчь, Смьѭновчь, Семюновичь чи Сьмюновчь. Навряд чи
варто пов’язувати таку варіативність з волаючою безграмотністю Мартина Семьюновича, який так і не навчився писати власне ім’я. Скоріше за все, такі форми написання імені обумовлювались різними внутрішніми причинами, у тому числі й
поширеною на Русі варіативністю правопису181, яка сильніше виявлялась в епіграфічних пам’ятках, більшою мірою вільних від норм книжної писемності. У випадку
______________________________________________________

В. Вуйцик, Графіті ХІІ–XV століть.., с. 192.
У В. Вуйцика на прорисовці вказані літери лъ, проте на поверхні стіни чітко простежуються літери лтѣ.
Літера ѕ насправді не пропущена, як то пише публікатор, а збереглась доволі добре й має позначення тисяч.
176
Після літери ѱ дослідник вказав ч, що насправді “зібрана” з нерівностей поверхні каменя, насправді в цьому
місці жодних прорізів немає.
177
Вказана В. Вуйциком на прорисовці доволі незвичайного вигляду літера е насправді “виникла” через наведення
тільки кількох складових літери в, що насправді доволі впевнено простежується на поверхні стіни.
178
Замість зазначеного В. Вуйциком ъ на поверхні кам’яного блоку впевнено простежується літера ѣ.
179
Вказана у В. Вуйцика літера з насправді чітко та впевнено читається як с.
180
В.В. Корнієнко, Київський священик ХІІ ст. Мартін та його автографи-графіті в Софійському соборі та Кирилівській церкві, Історія релігій в Україні: науковий щорічник, Л. 2011, вип. 2, с. 28–37; В.В. Корнієнко, Перші служителі
Кирилівської церкви диякон Федір та священик Мартин, Пам’ятки України: історія та культура 2 (2013) 26–31.
181
В.М. Живов, Восточнославянское правописание ХІ–ХІІІ века, Москва 2006, с. 9–75.
173

174

175

216

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

з графіті 1194 р. церкви св. Пантелеймона в Галичі маємо більшу подібність у написанні слів, аніж написи Мартина Семьюновича з Києва. Зокрема, ідентичні форми
написання іменників лѣто у вигляді скорочення лѣ з виносним т та мѣсѧца у вигляді
мца з лігатурою мц. Однаковим є написання числівника ѕѱв із позначенням закінчення е, що неодноразово зустрічається в епіграфіці182. Тож вся ця сукупність спостережень вказує на виконання цих двох пам’ятних написів 1194 р. однією людиною,
найімовірніше кліриком Пантелеймонівської церкви, на що вказують рівні форми
літер, близькі до книжного півуставу.
Датування. 1194 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 754 (табл. ССХІV, 2)
Знаходження. Ділянка K, знаходиться на висоті 148 см від підлоги та на відстані 22 см від правого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Кінець XІІ – середина XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
ІІІ.12. Графіті в апсиді головного вівтаря (ділянка L)
Ділянка L охоплює південну сторону центральної апсиди. На час досліджень
2014 р. стіна головного вівтаря була завішана килимом, мені вдалося дослідити
тільки ті частини, де килим вдалось відгорнути. Тут виявлено одне графіті, яке отримало номер 755 (табл. XXVII).
Графіті № 755 (табл. ССХV)
Знаходження. Ділянка L, знаходиться на висоті 190 см від підлоги та на відстані 35 см від правого кута.
Опис. Права частина напису не збереглась, проте збережені частини простежуються доволі добре:
---PORGITI- | BOWIU | RANYE
На жаль, реконструкція тексту наразі ускладнена, осмисленому прочитанню підялгає тільки перше дієслово porgiti[s] ‘витягуєте, простягаєте, даєте, піднімаєте’183.
Датування. Середина XVІ – кінець XVIІI ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Окремі слова та словосполучення.
ІІІ.13. Графіті та дипінті на південній стіні віми дияконика (ділянка M)
На досліджуваній ділянці виявлено одне графіті та два дипінті, які отримали
номери від 756-го по 758-й (табл. XXVII).
Графіті № 756 (табл. ССХVІ, 1)
Знаходження. Ділянка M, знаходиться на висоті 162 см від підлоги та на відстані 135 см від лівого кута.
______________________________________________________
182
183

Н.Никитенко, В. Корниенко, Древнейшие граффити Софии Киевской и время ее создания, К. 2012, с. 114.
Дякую кандидату філологічних наук М. Домбровському за надану консультацію.
217

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена, простежуються тільки залишки літер К та А або Л.
Датування. Кінець XІІ – середина XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Фрагмент напису.
Дипінті № 757 (табл. ССХVІ, 1)
Знаходження. Ділянка M, знаходиться на висоті 420 см від підлоги та на відстані 313 см від лівого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку червоною фарбою прокреслений прямокутник, у якому помітні великі літери M та N, а також залишки менших знаків.
Датування. Середина XVІ – кінець XVІII ст.; за аналогією з подібними зображеннями та написами.
Категорія. Фрагмент напису.
Дипінті № 758 (табл. ССХVІІ)
Знаходження. Ділянка M, знаходиться на висоті 254 см від підлоги та на відстані 145 см від лівого кута.
Опис. На поверхні кам’яного блоку червоною фарбою прокреслений трирядковий напис, частина складових якого не збереглась. У верхньому рядку чітко читається початок фрази hic fuit ‘був тут’, далі – залишки особового імені Hy[lary]
‘Іларіон’ та початок родового Mosiw. У середньому рядку простежуються тільки окремі літери та їх залишки, з яких добре читається посередині склад WI. У нижньому
рядку збереглось закінчення [an]no 1595 ‘року 1595’.
Датування. 1595 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
ІІІ.14. Дипінті на південно-східній стороні південної нави (ділянка N)
Ділянка охоплює південну стіну південної нави від віми до південного порталу.
На досліджуваній ділянці виявлено одне дипінті, яке отримало номер 759 (табл.
XXVII).
Дипінті № 759 (табл. ССХVІ, 2)
Знаходження. Ділянка N, знаходиться на висоті 350 см від підлоги та на відстані 14 см від лівого ребра.
Опис. На поверхні стіни червоною фарбою прокреслений візерунок у вигляді
поставленого на триногу овалу, від верхньої частини якого посередині відходить пишний пагін, вершина якого нагадує цифри “89”. Зверху ліворуч простежуються залишки якихось знаків.
Датування. Середина XVІ – кінець XVІII ст.; за аналогією з подібними написами, виконаними тією ж фарбою.
Категорія. Емблеми.
ІІІ.15. Графіті на південно-західній стороні південної нави (ділянка О)
Ділянка охоплює південну стіну південної нави від південного порталу до південно-західного кута. На досліджуваній ділянці виявлено одне графіті, яке отримало
номер 760 (табл. XXVII).
218

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 760 (табл. ССХVІ, 2)
Знаходження. Ділянка O, знаходиться на висоті 210 см від підлоги та на відстані 60 см від лівого кута.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена, добре
читається перше слово – особове ім’я Roman ‘Роман’ та залишки родового імені Mino.
Датування. Середина XVІ – кінець XVІII ст.; за формою прорізів та фактом
вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
ІІІ.16. Графіті на південно-західній стороні західної стіни (ділянка P)
Ділянка охоплює південну сторону західної стіни від західного порталу до південно-західного кута. На досліджуваній ділянці виявлено одне графіті, яке отримало
номер 761 (табл. XXVII).
Графіті № 761 (табл. ССХXІ, CCXXII)
Публікації. В. Вуйцик, окремі слова напису184.
Знаходження. Ділянка P, знаходиться на висоті 135 см від підлоги та на відстані
157 см від правого ребра.
Опис. Камінь, на якому виконаний напис, зверху та ліворуч має втрати, які знищили частину його складових на початку верхнього рядка та наприкінці інших:
--впрданлѣм185ар----дв͠дѣподвосква------симѣсоцкомьмже186ѧков--юдканедо---в-взѧ---ломогорчп-а-ꙋденѥг--слꙋскол-амарт187нрѧзанец-оⷶборꙁѧтасоцк188--стан---рзѧчерадославдѣлоска----степаноупост͠отр͠ цѣ
Через значні втрати реконструювати повний текст напису, який, вочевидь, знаходився на двох каменях, не виявляється за можливе:
… при Данилѣ Мари[и] … Д(а)в(и)дѣ подвоискии Ива[нъ]… [Мак]симѣ соцкомь им же Ѧкови
… [Д]юдка и недои[мки] в[с]и взѧ[лъ] … и могорич п[л]а[т]ꙋ денѥг[ъ] … [по]слꙋси кол[к]а Мартин рѧзанец[ь] … Иоа(нъ) Борзѧта соцкии [Ко]стан[тин] … [Бо]рзѧче Радослави дело ска[зати]…
Степаноу по С(вѧ)то(и) Тр(ои)цѣ.
… при Данилі, Марії … Давиді підвойский Іван … Максимі соцькому ним же Якові …
Дюдка, він недоїмки всі узяв … и могорич, плату грошей … послухів кілька: Мартин
рязанець … Йоанн, Борзята соцький, Костянтин … Борзятине Радославу діло звелів
… Степану по Святій Трійці.
Отже, незважаючи на втрати у тексті, можна встановити, що на стіні церкви
св. Пателеймона викладено зміст розбору якоїсь фінансової справи, пов’язаної з недоотриманням одним з учасників коштів і прагненням їх повернути. Цим воно подібне до добре збереженого напису № 375.
______________________________________________________

В. Вуйцик, Графіті ХІІ–XV століть.., с. 194.
Літери ѣм написані з інверсією.
186
Літери же написані з інверсією.
187
Літери рт написані з інверсією.
188
Літери цк написані з інверсією.

184
18

219

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Датування. Друга чверть XІІІ – початок XІV ст.; за формою написання а з опуклою петлею, в з високою нижньою петлею, д на трикутних ніжках, нахиленої ліворуч
е, зіркоподібної ж, вертикальної або нахиленої праворуч з із переломом, п з виступом
зверху, криволінійної р з округлою петлею або прямолінійної з петлею кутом донизу;
найвірогідніше, середина 1220-х рр.; за аналогією з подібними написами храму.
Категорія. Пам’ятний напис.
ІІІ.17. Опубліковані Й. Пеленським графіті, які виявити не вдалося
У книзі Й. Пеленського була опублікована низка епіграфічних пам’яток, які під
час сучасних досліджень виявити не вдалося. Таких написів та малюнків нараховується вісімнадцять, їм надано номери від 764-го по 781-й.
Графіті № 764 (табл. ССХІX, 4)
Публікації. Й. Пеленський189.
Знаходження. Південна стіна, фасад.
Опис. На поверхні стіни публікатор прочитав затертий напис:
… с[вѧ]т[ог]о Пантелеимон[а].
… святого Пантелеймона.
Датування. Кінець XІІ – кінець XІII ст.; за формою написання р з округлою петлею.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 765 (табл. ССХІX, 4)
Публікації. Й. Пеленський190.
Знаходження. Південна стіна, фасад.
Опис. На поверхні стіни публікатор прочитав затертий напис:
…бъ да проклѧт(ъ) ѧко Лазар.
… да проклят яко Лазар.
Датування. Кінець XIV – кінець XVI ст.; за формою написання з із переломом
хвоста, р з петлею із двома заломами, триногої т та ѧ з язичком кутком.
Категорія. Напис-прокляття.
Графіті № 766 (табл. ССХІX, 8)
Публікації. Й. Пеленський191.
Знаходження. Центральна апсида, інтер’єр.
Опис. На поверхні стіни прокреслений малюнок чотириконечного проквітлого
хреста, основа щогли якого розширюється пишними пагонами, які піднімаються
вгору майже до її вершини. Над нею, як можна виснувати з наведеного малюнку, прокреслені складові теонімограми ІС ХС. Утім, Й. Пеленський розглядав їх як запис року:
[ро]кꙋ [а]хе ‘року 1605’, хоча така трактовка видається мені менш вірогідною.
Датування. Кінець ХІІ – кінець XVIII ст.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
______________________________________________________

J. Pelenski, Op. cit., s. 34, fig. 21.
Публікатор прочитав на початку рядка слово ц[е]р[к]о[в], однак на прорисовці в цьому місці показані тільки літери РО та фрагменти ще однієї літери за ними.
191
J. Pelenski, Op. cit., s. 34, fig. 21.
189

190

220

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 767 (табл. ССХІX, 1)
Публікації. Й. Пеленський192.
Знаходження. Південна стіна, фасад.
Опис. На поверхні кам’яного блоку Й. Пеленський прочитав слова Tимош Ба…
‘Тиміш Ба…’. Тим не менше, загальний вигляд опублікованої фотографії дозволяє
прочитати також перші літери як частину фрази [прос]ти мѧ [ра]ба ‘прости мене, раба’.
Датування. Кінець ХІІ – кінець XV ст.; за формою написання и з горизонтальною перемичкою.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 768 (табл. ССХІX, 1)
Публікації. Й. Пеленський193.
Знаходження. Південна стіна, фасад.
Опис. На опублікованій Й. Пеленським фотографії помітні літери ПО, вочевидь,
частина дієслова-звернення по[мози] ‘поможи’.
Датування. Кінець ХІІ – кінець XV ст.; за структурою формули.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 769 (табл. ССХІX, 1)
Публікації. Й. Пеленський194.
Знаходження. Південна стіна, фасад.
Опис. На поверхні стіни прокреслений малюнок церкви, стіни якої плавно переходять у трикутної форми купол, на вершині якого знаходиться чотириконечний
хрест, кінці якого розширюються у вигляді заглиблених крапок, а основа якого спирається на обернений догори півмісяць. У середині будівлі зі зміщенням праворуч
прокреслений малюнок чотириконечного хреста, кінці якого розширюються у вигляді
заглиблених крапок.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVІ ст.; за аналогією з подібними малюнками на стінах церкви св. Пантелеймона.
Категорія. Зображення храмів.
Графіті № 770 (табл. ССХІX, 1)
Публікації. Й. Пеленський195.
Знаходження. Південна стіна, фасад.
Опис. На поверхні стіни прокреслений малюнок церкви, стіни якої плавно переходять у трикутної форми купол, на вершині якого знаходиться шестикінечний
хрест, що складається зі щогли, перекладини та підніжжя. Їх кінці розширюються у
вигляді заглиблених крапок. Основа хреста спирається на горизонтальну риску, кінці
якої мають розширення у вигляді заглиблених крапок. Вочевидь, ця лінія символізує
півмісяць. У середині будівлі прокреслений малюнок чотириконечного хреста, кінці
якого розширюються у вигляді заглиблених крапок.
Датування. Кінець ХІІ – середина XVІ ст.; за аналогією з подібними малюнками на стінах церкви св. Пантелеймона.
Категорія. Зображення храмів.
______________________________________________________

J. Pelenski, Op. cit., s. 37, fig. 35d; s. 38.
Ibid., s. 34, fig. 25.
194
Ibid., s. 35, fig. 25.
195
Ibid.
192

193

221

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 771
Публікації. Й. Пеленський196.
Знаходження. Західна стіна, фасад.
Опис. На поверхні кам’яного блоку Й. Пеленський прочитав слово помѧни
‘пом’яни’.
Датування. XV–XVI ст.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 772 (табл. ССХІX, 2)
Публікації. Й. Пеленський197.
Знаходження. Західна стіна, фасад.
Опис. На поверхні кам’яного блоку Й. Пеленський прочитав восьмирядковий
напис таким чином:
S Krakowa Grigier złotnik. Hic fuit Stanislaus Protvic[z] cirulik.
З Кракова Григорій злотник. Був тут Станіслав Протвич цирульник.
Особа Григорія наразі не ідентифікована.
Станіслав Протвич був учасником Хотинської війни 1622 р., як випливає з тексту на стіні храму, в якості військового хірурга198.
Датування. Середина XVІ – початок XVІІ ст.; за особливостями розташування
та фактом вживання латиниці.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 773 (табл. ССХІX, 7)
Публікації. Й. Пеленський199.
Знаходження. Західна стіна, фасад.
Опис. На поверхні кам’яного блоку Й. Пеленський виявив однорядковий напис,
який був прочитаний таким чином:
Ѧцъко из ю…
Яцко з …
Датування. Початок XV – кінець XVІ ст.; за формою написання и з діагональною перемичкою, округлої з та ц з прямим хвостом
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 774 (табл. ССХІX, 9)
Публікації. Й. Пеленський200.
Знаходження. Західна стіна, фасад.
Опис. На опублікованому малюнку Й. Пеленський вказав декілька кириличних
літер, написаних вертикально.
Датування. Кінець XІІ – початок XVІІ ст.; за особливостями розташування.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
______________________________________________________

J. Pelenski, Op. cit., s. 34.
J. Pelenski, Op. cit., s. 35–36, fig. 28.
198
Див.: M. Rolle, Z minionych stuleci: szkice historyczne i literackie, Lwów 1908, s. 178. Про тлумачення терміну
“цирульник” див.: Л.П. Борисова, Хирург, то есть... цирюльник, Языкознание, [електронний ресурс], режим доступу: http://genling.ru/books/item/f00/s00/z0000021/st027.shtml. Дякую Д. Гордієнку за надану допомогу.
199
J. Pelenski, Op. cit., s. 35–36, fig. 29.
200
Ibid., s. 35–36, fig. 30.
196

197

222

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Графіті № 775 (табл. ССХІX, 9)
Публікації. Й. Пеленський201.
Знаходження. Західна стіна, фасад.
Опис. Між зазначеними вище кириличними літерами простежується літера Ф.
Датування. Кінець XІІ – початок XVІІ ст.; за особливостями розташування.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 776 (табл. ССХІX, 6)
Публікації. Й. Пеленський202.
Знаходження. Західна стіна, фасад.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслена літера Ꙃ.
Датування. Кінець XІІ – початок XІІІ ст.; за формою написання з із переломом
хвоста та пересічкою.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 777 (табл. ССХІX, 6)
Публікації. Й. Пеленський203.
Знаходження. Західна стіна, фасад.
Опис. На поверхні кам’яного блоку поруч з малюнком № 670 публікатором вказані літери CHRISTO… у верхньому рядку та HA у нижньому. Вочевидь, верхній
рядок варто розглядати як початкові літери особового імені Christo[pher] ‘Христофор’,
а нижній – як частину родового.
Датування. Середина XVІ – початок XVІІ ст.; за фактом вживання латиниці та
особливостями розташування.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 778 (табл. ССХІX, 3)
Публікації. Й. Пеленський204.
Знаходження. Південна апсида (?), фасад.
Опис. На поверхні кам’яного блоку прокреслений малюнок восьмиконечного
хреста, що складається зі щогли, перекладини, символічної таблички над головою
Ісуса Христа та підніжжя. Основа щогли спирається на прямокутну одноступнічасту
відкриту донизу Голгофу. Ліворуч від перекладини показаний знак, який нагадує скорописну E, а вгору – знак, який нагадує H. Їх зв’язок з малюнком встановити складно.
Датування. Кінець XІІ – кінець XVІIІ ст.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 779 (табл. ССХІX, 5)
Публікації. Й. Пеленський205.
Знаходження. Південна апсида (?), фасад.
Опис. На поверхні стіни прокреслений хрест із загнутими кінцями.
______________________________________________________

J. Pelenski, Op. cit., s. 35–36, fig. 30.
J. Pelenski, Op. cit., s. 35–36, fig. 32.
203
Ibid.
204
Ibid., s. 37–38, fig. 35а.
205
Ibid., s. 38, fig. 37.
201

202

223

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Подібні знаки часто використовувались власниками печаток206.
Датування. Кінець XІІ – кінець XVІIІ ст.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 780
Публікації. Й. Пеленський207.
Знаходження. Південна апсида (?), фасад.
Опис. На поверхні стіни Й. Пеленським був прочитаний напис:
Михаилъ Говорковичь, афчѕ.
Михайло Говоркович, 1596.
Особа автора наразі не ідентифікована.
Датування. 1596 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.
Графіті № 781
Публікації. Й. Пеленський208.
Знаходження. Центральна апсида (?), інтер’єр.
Опис. На поверхні двох кам’яних блоків Й. Пеленським виявив напис, текст
якого читається таким чином:
Andreas Sobiera… A(nno) D(omini) 1591.
Андрій Собера(…) року Божого 1591.
Особа автора наразі не ідентифікована.
Датування. 1591 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам’ятний напис.

______________________________________________________
206
Такі знаки розміщували на своїх печатках, наприклад, Тишко Проскура, Богдан Сомкович, Теодор Єлець, Юрій,
Іван та Демко Діковські: О. Алферов, О. Однороженко, Op. cit., c. 50, 129, 152; О. Однороженко, Родова геральдика.., с. 279.
207
J. Pelenski, Op. cit., s. 38.
208
Ibid.

224

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця ХXVII
План-схема церкви св. Пантелеймона з позначенням номенклатури
досліджуваних ділянок з графіті та дипінті.
225

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця ХХVIІI
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 1; 2 – № 2; 3 – № 3; 4 – № 4.
226

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

3

4

2

5

Таблиця ХХIХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 5; 2 – № 6; 3 – № 7; 4 – № 8; 5 – № 9.
227

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

3

6

Таблиця ХХХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 10; 2 – № 11; 3 – № 12; 4 – № 13;
5 – № 14; 6 – № 15.
228

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

Таблиця ХХХІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 16; 2 – № 17; 3 – № 18.
229

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця ХХХІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 19; 2 – № 20; 3 – № 21; 4 – № 22.
230

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

5

Таблиця ХХХIІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 23; 2 – № 24; 3 – № 25; 4 – № 26; 5 – № 27.
231

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

3

2

4

5

Таблиця ХХХIV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 28; 2 – № 29; 3 – № 30; 4 – № 31; 5 – № 32.
232

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

5

Таблиця ХХХV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 33; 2 – № 34; 3 – № 35; 4 – № 36; 5 – № 37.
233

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

Таблиця ХХХVІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 38; 2 – № 39; 3 – № 40; 4 – № 41;
5 – № 42; 6 – № 43.
234

3

6

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

5

Таблиця ХХХVІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 44; 2 – № 45; 3 – № 46; 4 – № 47; 5 – № 48.
235

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця ХХХVІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 49; 2 – № 50; 3 – № 51; 4 – № 52;
5 – № 53; 6 – № 54.
236

6

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

3

2

4

Таблиця ХХХІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 55; 2 – № 56; 3 – № 57; 4 – № 58.
237

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

Таблиця ХL
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 59; 2 – № 60; 3 – № 61; 4 – № 62;
5 – № 63; 6 – № 64.
238

3

6

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця ХLI
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 65; 2 – № 66.
239

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця ХLII
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 67; 2 – № 68.
240

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця ХLIII
Фотографія та прорисовка графіті № 69.
241

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

Таблиця ХLIV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 70; 2 – № 71; 3 – № 72; 4 – № 73;
5 – № 74; 6 – № 75.
242

3

6

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

Таблиця ХLV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 76; 2 – № 77; 3 – № 78; 4 – № 79;
5 – № 80; 6 – № 81.
243

3

6

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця ХLVI
Фотографія та прорисовка графіті № 82.
244

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

4

2

3

5

6

Таблиця ХLVII
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 83; 2 – № 84; 3 – № 85; 4 – № 86;
5 – № 87; 6 – № 88.
245

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

6

Таблиця ХLVIІI
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 89; 2 – № 90; 3 – № 91; 4 – № 92;
5 – № 93; 6 – № 94.
246

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця ХLIХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 95; 2 – № 96; 3 – № 97; 4 – № 98;
5 – № 99; 6 – № 100.
247

6

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

3

2

4

Таблиця L
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 101; 2 – № 102; 3 – № 103; 4 – № 104.
248

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця LІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 105; 2 – № 106.
249

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця LІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 107; 2 – № 108; 3 – № 109; 4 – № 112.
250

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця LІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 113; 2 – № 114.
251

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця LІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 115; 2 – № 116; 3 – № 117.
252

3

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця LV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 118; 2 – № 119.
253

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

6

Таблиця LVІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 110; 2 – № 111; 3 – № 120; 4 – № 121;
5 – № 122; 6 – № 123.
254

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця LVІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 124; 2 – № 125.
255

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

Таблиця LVІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 126; 2 – № 127; 3 – № 128; 4 – № 129.
256

4

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

3

2

4

Таблиця LІX
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 130; 2 – № 131; 3 – № 132;
4 – № 133; 5 – № 134.
257

5

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця LX
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 135; 2 – № 136; 3 – № 137; 4 – № 138.
258

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця LXI
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 139; 2 – № 140; 3 – № 141; 4 – № 142.
259

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

5

6

Таблиця LXII
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 143; 2 – № 144; 3 – № 145; 4 – № 146;
5 – № 147; 6 – № 148.
260

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

4

2

3

5

6

Таблиця LXIII
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 149; 2 – № 150; 3 – № 151; 4 – № 152;
5 – № 153; 6 – № 154.
261

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця LXIV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 155; 2 – № 156.
262

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

Таблиця LXV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 157; 2 – № 158; 3 – № 159; 4 – № 160.
263

4

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

4

2

3

5

6

Таблиця LXVI
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 161; 2 – № 162; 3 – № 163; 4 – № 164;
5 – № 165; 6 – № 166.
264

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

3

6

Таблиця LXVII
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 167; 2 – № 168; 3 – № 169; 4 – № 170;
5 – № 171; 6 – № 172.
265

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

6

Таблиця LXVIII
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 173; 2 – № 174; 3 – № 175; 4 – № 176;
5 – № 177; 6 – № 178.
266

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця LXIХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 179; 2 – № 180; 3 – № 181; 4 – № 182;
5 – № 183; 6 – № 184.
267

6

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця LXХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 185; 2 – № 186.
268

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця LXХІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 187; 2 – № 188; 3 – № 189;
4 – № 190; 5 – № 191.
269

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

Таблиця LXХІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 192; 2 – № 193; 3 – № 194; 4 – № 195;
5 – № 196; 6 – № 197.
270

3

6

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

6

Таблиця LXХІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 198; 2 – № 199; 3 – № 200; 4 – № 201;
5 – № 202; 6 – № 203.
271

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця LXХІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 204; 2 – № 205.
272

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця LXХV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 206; 2 – № 207.
273

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця LXХVІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 208; 2 – № 209; 3 – № 210; 4 – № 211;
5 – № 212; 6 – № 213.
274

6

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

Таблиця LXХVІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 214; 2 – № 215; 3 – № 216.
275

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

4

2

3

5

6

Таблиця LXХVІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 217; 2 – № 218; 3 – № 219; 4 – № 220;
5 – № 221; 6 – № 222.
276

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця LXХІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 223; 2 – № 224; 3 – № 225; 4 – № 226.
277

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

Таблиця LXХХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 227; 2 – № 228; 3 – № 229; 4 – № 230.
278

4

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця LXХХІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 231; 2 – № 232; 3 – № 233; 4 – № 234.
279

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

Таблиця LXХХІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 235; 2 – № 236; 3 – № 237; 4 – № 238.
280

4

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

Таблиця LXХХІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 239; 2 – № 240; 3 – № 241; 4 – № 242.
281

4

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця LXХХІV
Фотографія та прорисовка графіті № 243.
282

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця LXХХV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 244; 2 – № 245; 3 – № 246; 4 – № 247.
283

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця LXХХVІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 248; 2 – № 249; 3 – № 250;
4 – № 251; 5 – № 252.
284

5

Таблиця LXХХVІІ
Фотографія та прорисовка графіті № 253.

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

285

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця LXХХVІІІ
Фотографія та прорисовка графіті № 254.
286

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

Таблиця LXХХІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 255; 2 – № 256; 3 – № 257; 4 – № 258.
287

4

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4
5

Таблиця ХС
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 259; 2 – № 260; 3 – № 261;
4 – № 262; 5 – № 263.
288

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця ХСІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 264; 2 – № 265.
289

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця ХСІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 266; 2 – № 267.
290

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця ХСІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 268; 2 – № 269; 3 – № 270; 4 – № 271.
291

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця ХСІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 272; 2 – № 273.
292

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця ХСV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 274; 2 – № 275; 3 – № 276; 4 – № 277.
293

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

3

6

Таблиця ХСVІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 278; 2 – № 279; 3 – № 280; 4 – № 281;
5 – № 282; 6 – № 283.
294

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця ХСVІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 284; 2 – № 285; 3 – № 286; 4 – № 287;
5 – № 288; 6 – № 289.
295

6

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

Таблиця ХСVІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 290; 2 – № 291; 3 – № 292.
296

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

5

Таблиця ХСІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 293; 2 – № 294; 3 – № 295;
4 – № 296; 5 – № 297.
297

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця С
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 298; 2 – № 299.
298

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця СІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 300; 2 – № 301; 3 – № 302; 4 – № 303.
299

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СIІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 304; 2 – № 305.
300

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця СІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 306; 2 – № 307; 3 – № 308; 4 – № 309;
5 – № 310; 6 – № 311.
301

6

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця СІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 312; 2 – № 313; 3 – № 314; 4 – № 315;
5 – № 316; 6 – № 317.
302

6

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

Таблиця СV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 318; 2 – № 319; 3 – № 320; 4 – № 321.
303

4

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця СVІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 322; 2 – № 323; 3 – № 324; 4 – № 325.
304

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

6

Таблиця СVIІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 326; 2 – № 327; 3 – № 328; 4 – № 329;
5 – № 330; 6 – № 331.
305

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

4

2

3

5

6

Таблиця СVІIІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 332; 2 – № 333; 3 – № 334; 4 – № 335;
5 – № 336; 6 – № 337.
306

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

Таблиця СІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 338; 2 – № 339; 3 – № 340; 4 – № 341.
307

4

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

Таблиця СХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 342; 2 – № 343; 3 – № 344;
4 – № 345; 5 – № 346.
308

3

5

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця СХІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 347; 2 – № 348; 3 – № 349; 4 – № 350.
309

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця СХІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 351; 2 – № 352; 3 – № 353; 4 – № 354.
310

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

3

6

Таблиця СХІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 355; 2 – № 356; 3 – № 357; 4 – № 358;
5 – № 359; 6 – № 360.
311

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця СХІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 361; 2 – № 362; 3 – № 363; 4 – № 364.
312

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця СХV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 365; 2 – № 366; 3 – № 367;
4 – № 368; 5 – № 369.
313

5

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця СХVІ
Фотографія та прорисовка графіті № 370.
314

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

3

4

Таблиця СХVІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 370 (правої частини); 2 – № 371;
3 – № 372; 4 – № 373; 5 – № 374.
315

2

5

Таблиця СХVІІІ
Фотографія графіті № 375.

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

316

Таблиця СХІХ
Прорисовка графіті № 375.

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

317

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця СХХ
Фотографія та прорисовка графіті № 376.
318

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

Таблиця СХХІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 377; 2 – № 378; 3 – № 379;
4 – № 380; 5 – № 381.
319

3

5

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця СХХІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 382; 2 – № 383; 3 – № 384; 4 – № 385.
320

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

Таблиця СХХІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 386; 2 – № 387; 3 – № 389; 4 – № 390.
321

4

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СХХІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 388; 2 – № 391.
322

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

3

6

Таблиця СХХV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 392; 2 – № 393; 3 – № 394; 4 – № 395;
5 – № 396; 6 – № 397.
323

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця СХХVІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 398; 2 – № 399; 3 – № 400;
4 – № 401; 5 – № 402; 6 – № 403.
324

6

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

3

6

Таблиця СХХVІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 404; 2 – № 405; 3 – № 406; 4 – № 407;
5 – № 408; 6 – № 409.
325

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця СХХVІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 410; 2 – № 411; 3 – № 412; 4 – № 413;
5 – № 414; 6 – № 415.
326

6

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СХХІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 418; 2 – № 419.
327

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця СХХХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 416; 2 – № 417; 3 – № 420; 4 – № 421.
328

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

Таблиця СХХХІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 422; 2 – № 423; 3 – № 424; 4 – № 425;
5 – № 426; 6 – № 427.
329

3

6

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

4

2

5

3

6

Таблиця СХХХІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 428; 2 – № 429; 3 – № 430; 4 – № 431;
5 – № 432; 6 – № 433.
330

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

Таблиця СХХХІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 434; 2 – № 435; 3 – № 436; 4 – № 437.
331

4

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця СХХХІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 438; 2 – № 439; 3 – № 440; 4 – № 441;
5 – № 442; 6 – № 443.
332

6

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

3

4

Таблиця СХХХV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 444; 2 – № 445; 3 – № 446;
4 – № 447; 5 – № 448.
333

2

5

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СХХХVІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 449; 2 – № 450; 3 – № 451.
334

3

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СХХХVІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 452; 2 – № 453.
335

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

Таблиця СХХХVІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 454; 2 – № 455; 3 – № 456.
336

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СХХХІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 457; 2 – № 458.
337

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СХL
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 459; 2 – № 460.
338

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

6

Таблиця СХLІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 461; 2 – № 462; 3 – № 463; 4 – № 464;
5 – № 465; 6 – № 466.
339

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

5

4

6

Таблиця СХLІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 467; 2 – № 468; 3 – № 469; 4 – № 470;
5 – № 471; 6 – № 472.
340

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця СХLІІІ
Фотографія та прорисовка графіті № 473.
341

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця СХLІV
Фотографія та прорисовка графіті № 474 (ліворуч) та № 475 (праворуч).
342

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

3

6

Таблиця СХLV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 476; 2 – № 477; 3 – № 478; 4 – № 479;
5 – № 480; 6 – № 481.
343

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СХLVI
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 482; 2 – № 483.
344

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця СХLVII
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 484; 2 – № 485; 3 – № 486;
4 – № 487; 5 – № 488.
345

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця СХLVIII
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 489; 2 – № 490; 3 – № 491; 4 – № 492;
5 – № 493; 6 – № 494.
346

6

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця СХLIX
Фотографія та прорисовка графіті № 495.
347

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця СL
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 496; 2 – № 497; 3 – № 498; 4 – № 499.
348

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

3

2

4

Таблиця СLІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 500; 2 – № 501; 3 – № 502;
4 – № 503; 5 – № 504.
349

5

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СLІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 505; 2 – № 506.
350

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

3

2

4

Таблиця СLІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 507; 2 – № 508; 3 – № 509; 4 – № 510.
351

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СLІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 511; 2 – № 512.
352

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СLV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 513; 2 – № 514.
353

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СLVI
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 515; 2 – № 516.
354

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СLVII
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 517; 2 – № 518.
355

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СLVIII
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 519; 2 – № 520.
356

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця СLIX
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 521; 2 – № 522; 3 – № 523; 4 – № 524.
357

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СLX
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 525; 2 – № 526.
358

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця СLXI
Фотографія та прорисовка графіті № 527.
359

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СLXІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 528; 2 – № 529.
360

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СLXІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 530; 2 – № 531.
361

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця СLXІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 532; 2 – № 533; 3 – № 534; 4 – № 535;
5 – № 536; 6 – № 537.
362

6

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

Таблиця СLXV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 538; 2 – № 539; 3 – № 540; 4 – № 541;
5 – № 542; 6 – № 543.
363

3

6

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СLXVI
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 544; 2 – № 545.
364

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця СLXVІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 546; 2 – № 547; 3 – № 548; 4 – № 549.
365

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

3

6

Таблиця СLXVІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 550; 2 – № 551; 3 – № 552; 4 – № 553;
5 – № 554; 6 – № 555.
366

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

6

Таблиця СLXІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 556; 2 – № 557; 3 – № 558; 4 – № 559;
5 – № 560; 6 – № 561.
367

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СLXХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 562; 2 – № 563.
368

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця СLXХІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 564; 2 – № 565; 3 – № 566;
4 – № 567; 5 – № 568.
369

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СLXХІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 569; 2 – № 570.
370

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СLXХІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 571; 2 – № 572.
371

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СLXХІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 573; 2 – № 574.
372

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця СLXХV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 575; 2 – № 576; 3 – № 577; 4 – № 578;
5 – № 579; 6 – № 580.
373

6

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СLXХVI
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 581; 2 – № 582.
374

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

6

Таблиця СLXХVII
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 583; 2 – № 584; 3 – № 585; 4 – № 586;
5 – № 587; 6 – № 588.
375

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця СLXХVIII
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 589; 2 – № 590; 3 – № 591; 4 – № 592;
5 – № 593; 6 – № 594.
376

6

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

3

4

Таблиця СLXХIX
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 595; 2 – № 596; 3 – № 597;
4 – № 599; 5 – № 600.
377

2

5

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

3

6

Таблиця СLXХX
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 601; 2 – № 602; 3 – № 603; 4 – № 604;
5 – № 605; 6 – № 606.
378

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

Таблиця СLXХXI
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 607; 2 – № 608; 3 – № 609; 4 – № 610.
379

4

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця СLXХXII
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 611; 2 – № 612; 3 – № 613; 4 – № 614.
380

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СLXХXIІI
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 615; 2 – № 616.
381

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

5

Таблиця СLXХXIV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 617; 2 – № 618; 3 – № 619; 4 – № 620;
5 – № 621.
382

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця СLXХXV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 622; 2 – № 623; 3 – № 624; 4 – № 625;
5 – № 626; 6 – № 627.
383

6

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

5

6

Таблиця СLXХXVI
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 628; 2 – № 629; 3 – № 630; 4 – № 631;
5 – № 632; 6 – № 633.
384

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СLXХXVIІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 634; 2 – № 636.
385

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця СLXХXVIІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 635; 2 – № 637; 3 – № 638; 4 – № 639;
5 – № 640; 6 – № 641.
386

6

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

3

2

4

Таблиця СLXХXІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 642; 2 – № 643; 3 – № 644;
4 – № 645; 5 – № 646.
387

5

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

3

6

Таблиця СХС
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 647; 2 – № 648; 3 – № 649; 4 – № 650;
5 – № 651; 6 – № 652.
388

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

Таблиця СХСІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 653; 2 – № 654; 3 – № 656; 4 – № 657;
5 – № 658; 6 – № 659.
389

3

6

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця СХСІІ
Фотографія та прорисовка графіті № 655.
390

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця СХСІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 660; 2 – № 661; 3 – № 662;
4 – № 663; 5 – № 664.
391

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

Таблиця СХСІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 665; 2 – № 666; 3 – № 667.
392

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1
2

3

Таблиця СХСV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 668; 2 – № 669; 3 – № 670.
393

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

3

2

4

Таблиця СХСVІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 671; 2 – № 672; 3 – № 673;
4 – № 674; 5 – № 675.
394

5

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця СХСVІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 676; 2 – № 677; 3 – № 678; 4 – № 679;
5 – № 680; 6 – № 681.
395

6

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця СХСVІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 682; 2 – № 683; 3 – № 684; 4 – № 685.
396

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

4

2

3

5

6

Таблиця СХСІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 686; 2 – № 687; 3 – № 688; 4 – № 689;
5 – № 690; 6 – № 691.
397

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця СС
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 692; 2 – № 693.
398

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

Таблиця ССІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 694; 2 – № 695; 3 – № 696; 4 – № 697;
5 – № 698; 6 – № 699.
399

6

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця ССІІ
Фотографія та прорисовка графіті № 700.
400

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

3

5

6

Таблиця ССІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 701; 2 – № 702; 3 – № 703; 4 – № 704;
5 – № 705; 6 – № 706.
401

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

3

6

Таблиця ССІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 707; 2 – № 708; 3 – № 709; 4 – № 710;
5 – № 711; 6 – № 712.
402

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця ССV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 713; 2 – № 714; 3 – № 716; 4 – № 715.
403

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця ССVІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 717; 2 – № 718; 3 – № 719; 4 – № 720.
404

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

Таблиця ССVІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 721; 2 – № 722; 3 – № 723; 4 – № 724.
405

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

3

6

Таблиця ССVІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 725; 2 – № 726; 3 – № 727; 4 – № 728;
5 – № 729; 6 – № 730.
406

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2
3

Таблиця ССІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 731; 2 – № 732; 3 – № 733.
407

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

3

4

5

6

Таблиця ССХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 734; 2 – № 735; 3 – № 736; 4 – № 737;
5 – № 738; 6 – № 739.
408

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

Таблиця ССХІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 740; 2 – № 741; 3 – № 742; 4 – № 743;
5 – № 744; 6 – № 745.
409

3

6

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця ССХІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 746; 2 – № 747.
410

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

3

4

Таблиця ССХІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 748; 2 – № 749; 3 – № 750;
4 – № 751; 5 – № 752.
411

2

5

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця ССХІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 753; 2 – № 754.
412

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Таблиця ССХV
Фотографія та прорисовка графіті № 755.
413

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця ССХVІ
Фотографія та прорисовка: 1 – графіті № 756; 2 – дипінті № 759.
414

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

Таблиця ССХVIІ
Фотографія та прорисовка: 1 – дипінті № 757; 2 – графіті № 760.
415

Таблиця ССХVIІI
Фотографія та прорисовка дипінті № 758.

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

416

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

1

2

4

5

7

8

Таблиця ССXІХ
Фотографії та прорисовки Й. Пеленського:
графіті №№ 764–781.
417

3

6

9

Таблиця ССХХ
Фотографія графіті № 761.

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

418

Таблиця ССХХI
Прорисовка графіті № 761.

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

419

Таблиця ССХХІІІ
Фотографія графіті № 762

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

420

Таблиця ССХХIV
Прорисовка графіті № 762.

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

421

Таблиця ССХХV
Фотографія графіті № 763

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

422

Таблиця ССХХVI
Прорисовка графіті № 763.

Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона
________________________________________________________________________________________________________________________________

Церква св. Пантелеймона. Західний портал. Межа XVI-XVIІ ст. Шевченкове. Сучасний вигляд

ПІСЛЯМОВА
У книзі публікуються результати дослідження понад восьми сотень пам’яток
епіграфіки ХІІ–ХІХ ст. (графіті, дипінті, інскульпти), що збереглися на стінах споруд
давнього Галича, таких як церква св. Пантелеймона (с. Шевченкове), церква Різдва
Христового (Галич), Успенської церква та Василівська каплиця (с. Крилос). Переважна
більшість з цих пам’яток уводиться до наукового обігу вперше, тож книга стане в нагоді
дослідниками різних галузей історичної науки як збірник нових джерел. Структурно
монографія поділяється за тематичним принципом, розділи визначені за пам’ятками
архітектури, в яких виявлені давні написи та малюнки, лише у першій частині об’єднані
епіграфічні матеріали різних споруд у Крилосі. Це було обумовлено тим, що Успенська
церква та Василівська каплиця збудовані у XVI ст. з кам’яних блоків, які походять з Успенського собору ХІІ ст., тому на них можна зустріти пам’ятки епіграфіки ранішого
часу, які потрапили до мурування разом з блоками розібраного храму. Загальна кількість пам’яток епіграфіки, що походять з Крилоса, налічує сорок п’ять одиниць.
Специфікою Успенської церкви можна назвати наявність в її стінах низки інскульптів, що відносяться як до часів зведення храму у 1579–1584 рр. (плити на східному фасаді зі згадками Романа Івановича та Романа Сомка) та подальшої реставрації
1702 р. (плита на південному фасаді часів Йосипа Шумлянського), так і до більш раннього часу, коли споруда ще не була зведена (плита Андрія Сваричовського та надгробок Марка Шумлянського). Більшість графіті походять з Успенського собору ХІІ ст.,
про що свідчить їх розташування блоків з ними у муруванні під кутом у 90о або 180о.
Деякі графіті надійно датуються у межах XV–XVI ст., що дозволяє говорити про функціонування княжого храму майже до часу побудови Успенської церкви. Стосовно
тематики цих епіграфічних пам’яток, то вона мало відрізняється від специфіки графіті
на фасадах храмів. Це, здебільшого, малюнки (зображення хрестів, тварин та емблем),
окремі літери та пам’ятні написи, у текстах яких згадується низка представників відомих шляхетських родин Речі Посполитої XVI ст.
Схожий у тематичному плані набір графіті зустрічається на поверхні кам’яних
блоків Василівської каплиці, епіграфічні пам’ятки якої розташовані переважно у вівтарній частині. Частина з них, наприклад, запис обчислення кількості проведених поминальних служб, датується ранішим часом, аніж були зведені стіни каплиці. Вони
потрапили сюди разом з блоками Успенського собору. Це підтверджує думку Ю. Лукомського про мурування східної стіни каплиці з кам’яних блоків, що колись формували бічну апсиду храму ХІІ ст. Низка графіті виникли вже безпосередньо в стінах
побудованої та функціонуючої каплиці в XVI–XVII ст. Стосовно їх тематики, то вона
повністю відповідає епіграфічній традиції ранньомодерного часу, поширеній на землях Речі Посполитої, в якій переважають пам’ятні написи порівняно з молитовними.
Низка графіті виявлена також і на будівельних матеріалах з Успенського собору
ХІІ ст., які не потрапили до мурування церкви та каплиці. Ці блоки були виявлені під
час архітектурно-археологічних досліджень Успенської церкви та розкопок біля споруди Митрополичого палацу. Віднайдений біля останньої споруди фрагмент є елементом вівтарної перегородки собору. На ньому виконано кілька графіті, в тому числі
й пам’ятний напис Кузьми, який помилково був ототожнений В. Вуйциком з ім’ям
425

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Галицького єпископа ХІІ ст. Сучасні дослідження не підтвердили пропонованої вченим атрибуції.
Давнє мурування церкви Різдва Христового XIV ст., на жаль, майже повністю
недоступне для вивчення, тож встановити наявність на її стінах епіграфічних
пам’яток не виявляється за можливе без виконання зондажів, але масштабних робіт
у цьому напрямку поки не планується. Тим не менше, в інтер’єрі храму збереглась
цікава пам’ятка епіграфіки початку ХІХ ст., що відноситься до часів оновлення церкви галицьким митрополитом Михайлом Левицьким. Ще одна епіграфічна пам’ятка
з церкви Різдва Христового, яка увійшла до книги, нині втрачена, вона лише згадується в праці Й. Пеленського.
Основний масив епіграфічного матеріалу походить зі стін церкви св. Пантелеймона / костелу св. Станіслава, що обумовлено непоганою збереженістю первісного
мурування стін ХІІ ст. на рівні людського зросту, де, зазвичай, зосереджуються графіті
та дипінті. Переважна більшість з них виявлені на фасадних стінах, що й обумовило
певну специфіку та тематичну спрямованість епіграфічних пам’яток, серед яких домінуюче становище посідають малюнки. Аналогічну ситуацію можна спостерігати в
київських пам’ятках архітектури – церкві Спаса на Берестові або Михайлівській церкві Видубецького монастиря, давні фасади яких доступні для вивчення. У цій категорії малюнків беззаперечне лідерство – більше половини, мають зображення хрестів
різноманітної форми, від простих чотириконечних до вичурних проквітлих, схожих
на вірменські хачкари. Це явище притаманне епіграфічній традиції середньовічного
та раннього модерного часів. Хрест був універсальним символом, він міг заміняти
інвокацію “в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа”, стаючи своєрідною молитвою, яку
могла виконати навіть малограмотна людина. Разом з тим, низка зображень хрестів
зустрічає аналогії у матеріалах сфрагістики, що зближує їх з емблемами, яких на стінах церкви виявлено також чимало. З-поміж них, безперечно, доволі цікавими є низка
князівських знаків ХІІІ ст., що їх атрибутують князям Даниловичам, проте, на жаль,
важко становити приналежність кожного з них конкретному представнику родини.
Разом з тим, емблеми пізнішого часу вдалося пов’язати з відомими за іншими джерелами особами, наприклад, галицьким земʼянином Іваном з Луки.
Досить численну групу малюнків складають зображення церков, кількість яких набагато більша, аніж в усіх інших храмах України-Руси, де виявлені графіті. Ці малюнки
храмів не є тотожними, вони різняться між собою в окремих деталях, що дозволяє припустити зображення тут різних церков давнього Галича, а не лише церкви св. Пантелеймона або костелу св. Станіслава. Утім, питання ототожнення малюнків з конкретним
храмом Галича наразі не може бути успішно розв’язане за браком інших іконографічних
аналогій, адже більшість з храмів дійшли до нашого часу лише у вигляді фундаментів.
Також на стінах споруди зустрічається багато зображень тварин, серед яких переважають малюнки коней. Причому особливості контурного виконання деяких з них
дають підстави припустити видряпування одним автором. На жаль, причин такої його
пристрасті до зображення коней, встановити навряд чи вдасться.
Варто також відзначити виявлення малюнка, що є виразом середньовічної антидружинної пародії – воїна з пташиною головою. Подібних зображень, зважаючи на
значні втрати української книги домонгольської доби, нараховуємо, на відміну від західноєвропейських пам’яток, буквально одиниці. Наразі вони виявлені у Києві (Софійський собор, церква Спаса на Берестові) та Полоцьку (Спасо-Преображенська церква
426

Післямова
________________________________________________________________________________________________________________________________

Євфросинівського монастиря). Тож кожен такий малюнок-графіті є важливим джерелом для вивчення теми сміхової культури на теренах України доби середньовіччя.
Щодо написів, то їх більшість відноситься до часів функціонування храму як
костелу св. Станіслава. Вони представлені пам’ятними написами, в яких згадується
низка відомих осіб або ж представників шляхетських та міщанських родин Речі Посполитої, які в писемних джерелах не згадуються, що об’єктивно посилює значення
цих пам’яток для генеалогічних студій. Окремо хотілося б відзначити шість написівграфіті монахів-францисканців, залишених на стінах відбудованого костелу 24 липня
1610 р., що надають важливу інформацію про склад францисканського осідку в Галичі
на початку XVII ст., а також маркують початок фактичного функціонування костелу.
З середньовічних написів на стінах церкви св. Пантелеймона варто відмітити
три ранні датовані графіті 1193 р. та 1194 р. (два написи), які надійно маркують час
побудови храму, що був зведений наприкінці 1180-х – на початку 1190-х рр.
Доволі цікавою та певною мірою унікальною в епіграфічній традиції можна назвати групу з чотирьох написів 1220-х рр., які є викладенням прийнятих рішень під
час розбору князем Мстиславом Мстиславичем судово-майнових суперечностей, що
мали місце серед його підданих. Ім’я цього князя згадується у двох графіті, інші ж
два віднесені мною до цього часу за контекстом, бо в них йшлося про певні майнові
відносини та послухів, які засвідчували легітимність рішення, а також за палеографічним датуванням, який охоплює й означений проміжок часу. Утім, варто зазначити,
що один з таких написів, який зберігся в інтер’єрі церкви найкраще, був датований
В. Вуйциком другим десятиліттям ХІІІ ст. на підставі відчитаних ним декількох особових імен та фрази зі згадкою імені “Коламан”. Сучасні дослідження цього графіті
встановили неповну збереженість тексту, виконаного на принаймні двох кам’яних
блоках, а також відсутність у відповідному рядку імені угорського королевича. Утім,
оскільки напрямок прочитання цього тексту вже був свого часу заданий дослідником,
то не можна виключати подальших спроб прочитання тут запису “літописного” характеру про події часів панування в Галичі Коломана*. Насправді всі ці чотири
пам’ятки епіграфіки аж ніяк не можуть вважатись “літописними” записами, а є цікавим джерелом до вивчення історії діловодства княжої адміністрації Галича.
Звісно, уведення до наукового обігу епіграфічних пам’яток давнього Галича,
ще повинно мати своє продовження, адже фактично поза увагою вчених залишаються
багато написів та малюнків на предметах, отриманих під час багатолітніх розкопок
княжого граду – будівельних матеріалах, предметах побуту, декоративно-ужиткового
мистецтва тощо, які знаходяться у фондових колекціях різних наукових установ, що
проводили тут дослідження. Сподіваюся, ця монографія спонукає інших дослідників
до подальшої плідної праці в цьому напрямку.

______________________________________________________

Коли монографія була підготовлена до друку, мені трапила до рук праця російського дослідника А. Гіппіуса
(А.А. Гиппиус, Галицкие акты ХІІІ в из церкви св. Пантелеймона, Письменность Галицко-Волынского княжества:
историко-филологические исследования, Olomouc 2016, с. 49–64), у якій автор спробував внести корективи у
прочитання напису на південному фасадні церкви св. Пантелеймона, а також опублікувати графіті на західній
стіні в її інтер’єрі. На жаль, дослідження було проведене непрофесійно, без відповідного освітлення, що обумовило величезну кількість помилок у визначенні низки літер, а, відтак, мало наслідком хибну інтерпретацію тексту.
Утім, А. Гіпіус все ж правильно визначив діловодний характер графіті та уник спокуси побачити на стіні згадку
“слугів Коламана”. Принагідно хочу висловити подяку А. Гусаку за надання відомостей щодо цієї статті.
*

EPILOGUE
In the book are published the results of a study of more than eight hundred epigraphic
monuments of the 12–19th (Graffiti, dipinti, inskulpts) preserved on the walls of buildings
of ancient Halych, such as the Church of St. Panteleimon (v. Shevchenkove), the Church
of the Nativity (Halych), the Assumption Church and St. Basil’s Chapel (v. Krylos). The
most of these monuments is introduced into scientific circulation for the first time, so the
book will be useful to researchers of different branches of historical science as a collection
of new sources. On Structure the monograph is divided thematically, sections are defined
by architectural monuments, where are revealed the ancient inscriptions and drawings, only
the first part combined epigraphic materials of various buildings in Krylos. It is due to the
fact that the Church of the Assumption and St. Basil’s Chapel were built in the 16th century
of stone blocks were originating from the Assumption Cathedral of the 12th, so there we
can meet the epigraphic monuments of an earlier time, which were in brickwork with blocks
of the demolished church. The total number of epigraphic monuments originating from
Krylos has forty-five units.
The specificity of the Assumption Church could be called the presence in its walls a
number of inskulpts were relating to the time of construction of the church in the 1579–
1584 (plates on the east facade of the memory about Roman Ivanovych and Roman Somko)
and the further restoration in 1702 (plate on the south facade of the times of Joseph Shumliansky) and to an earlier time when the building has not been built (plate of Andrew
Svarychovsky and tombstone of Mark Shumliansky). Most of these graffiti originated from
the Assumption Cathedral of the 12th century, as evidenced by their location at an angle of
90o or 180o. Some graffiti are reliably dating back within the 15–16th centuries, it is possible
to talk about the functioning of the prince’s church until the time of construction of the Assumption Church. Concerning subject of these epigraphic monuments, it differs little from
the graffiti specific on the facades of churches. Mostly these are pictures (images of crosses,
animals and emblems), individual letters and memorial inscriptions in the texts of them is
mention a number of prominent members of noble families of Rzecz Pospolita of the 16th.
A similar in thematic plan graffiti collection is found on the surface of the stone blocks
of St. Basil’s Chapel, the epigraphic monuments of it are mainly located in the altar part.
Some of them, such as inscription of held memorial services, are dating from the earlier
time than the chapel’s walls were built. They came here together with blocks of the Assumption Cathedral. It confirms the idea of Yu. Lukomsky on brickwork the eastern wall
of the chapel of stone blocks that once time formed the lateral apse of the church of the 12th
century. A number of graffiti has arisen directly in the inside of the built and functional
chapel in the 16–17th centuries. Concerning their subjects, it is fully consistent with epigraphic tradition of the early modern time, which was popular on the Rzecz Pospolita’s
lands, there was dominated the commemorative inscriptions in comparison with prayer.
Also a number of graffiti is found on the building materials from the Assumption
Cathedral of the 12th century, which wasn’t used in brickwork of the church and the chapel.
These blocks were found during the architectural and archaeological researches of the Assumption church and the excavations near the buildings of Metropolitan Palace. A piece
found near the last construction is part of the altar wall of the cathedral. On it were made
428

Epilogue
________________________________________________________________________________________________________________________________

several graffiti, including a commemorative inscription by Kuzma, which was mistakenly
identified by V. Vuitsyk with a name of Halycian bishop of the 12th century. Present researches have not confirmed the attribution proposed by scholar.
Unfortunately an ancient brickwork of the Church of the Nativity of the 14th is almost
completely inaccessible to study, so to establish the existence on it the epigraphic monuments is not possible without performing probing, but large-scale work in this direction has
not planned. However, in the interior of the church is preserved an interesting epigraphic
monument of the beginning of the 19th century, that dating from the time of renewal of the
church by Halycian Metropolitan Michael Levitsky. One more epigraphic monument from
the Church of the Nativity included in the book is lost now, but it is mentioned in the works
by J. Pelensky.
Main part of the epigraphic material comes from St. Panteleimon Church / St. Stanislav
Church, due to a good preservation of the original brickwork of walls of the 12th century at
the level of human growth, there are usually concentrated graffiti and dipinti. Most of them
were found on the facade walls. It caused a specific and thematic focus of the epigraphic
monuments, among them the dominant position is occupied by pictures. A similar situation
can be observed in Kyiv architectural monuments – Church of the Saviour at Berestovo or
St. Michael’s Church of Vydubychi Monastery, the old facades of them are available for
study. In this category of pictures the unquestionable leadership – more than half of them
are images of the various shapes cross, from simple four-arms to chimerical similar to the
Armenian cross-stone. This phenomenon was inherent an epigraphic tradition of the medieval and early modern times. The cross was a universal symbol. It could replace the invocation “in the name of the Father, Son and Holy Spirit”, was becoming a kind of prayer
that was even could perform by a little literate people. However, a number of images of
crosses has parallels in materials of the Sphragistics. It brings them with emblems that are
much found on the walls of the church. Among them, of course, is quite interesting a number
of princely signs of the 13th, that there are attributive to princes from the Daniloviches, but
unfortunately, it is difficult to establish their belonging of particular members of the family.
However, it could associate later time’s emblems with known on other sources persons,
such as Halycian land-man John from Luky.
Quite a large group of pictures consists images of churches, which number is much
larger than in other churches of Ukraine-Rus’, there were found graffiti. These pictures of
churches are not identical, among themselves they differ in some details. It is possible to suggest there are imaged different churches of ancient Halych, not just St. Panteleimon Church
or St. Stanislav Church. However, the issue of identification of images to a particular churches
of Halych currently can’t be successfully resolved due to lack of other iconographic analogies,
because the most of the churches have survived only in the form of substructures.
Also on the walls of buildings are found many images of animals, among which are
dominated by pictures of horses. Moreover features of contour’s perform of some of them
give reason to assume scratching by the one author. Unfortunately, it isn’t possibility to define the reasons for such his passion for images of horses.
Also it is worth noting a founding a picture, that is an expression of medieval antiwarrior parody – an image of warrior with a bird head. Because of the considerable losses
of Ukrainian books of the pre-Mongol era, we have such images literally units, in contrast
to Western monuments. At present they are found in Kyiv (St. Sophia Cathedral, Church of
the Saviour at Berestovo) and Polotsk (Transfiguration Church of the St. Euphrosine
429

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

monastery). Therefore, each such drawing graffiti is an important source for studying the
topic of comic culture in Ukraine of the middle Ages.
As for inscriptions, the majority of them are dating from the times of an operation of
the church as the St. Stanislav church. These are commemorative inscriptions, there are
mentioning a number of famous persons or representatives of aristocratic and bourgeois
families of Rzecz Pospolita, which are not mentioned in the written sources. It objectively
enhances the importance of these monuments for Genealogical Studies. We should also
note the six graffiti-inscriptions by Franciscan monks left on the walls of the reconstructed
church 24 July 1610. They give an important information on the composition of the Franciscan community in Halych in the early 17th, and mark the beginning of the actual functioning of the church.
From medieval inscriptions on the walls of the St. Panteleimon church we should
note three early graffiti dated 1193 and 1194 (two inscriptions) that reliably mark a time of
construction the church, which was built in the late 1180’s – at the beginning of 1190’s.
As quite interesting and to some extent unique in an epigraphic tradition could be
called a group of four inscriptions of 1220-ies, which are a set of decisions made during
the parsing by the prince Mstyslav Mstyslavych judicial property controversies that took
place among his subjects. The name of the prince is mentioned in two graffiti, the other
two are referred by me to this time contextually, because they talked about certain property
relations and the obedience that certify the legitimacy of the decision, and for paleographic
dating, which also covers the definite period of time. However, it should be noted the one of
these inscriptions, which best survived in the interior of the church was datedby V. Vuytsyk
the second decade of the 13th century. It was read by him on the basis of several personal
names and phrases with the mention of the name “Koloman”. Present research of this graffiti
has established incomplete preservation of the text performed on at least two stone blocks,
and lack a name of Hungarian Prince in an appropriate line. However, since the direction
of reading of the text has been already given by the researcher one time, we can’t exclude
further attempts to read this “chronicle” character’s inscription on the events of domination
by Koloman in Halych. Actually the all of four epigraphic monuments can’t be considered
“chronicle” records. They are an interesting source for studying the history of а paperwork
of Halych’es princely administration.
Of course, the introduction of epigraphic monuments of ancient Halych to the scientific circulation, still must be continued, because in fact there are unnoticed by scholars remain many inscriptions and drawings on subjects received during perennial excavations of
a princely castle – on building materials, household items, arts and crafts etc., which are in
fund collections of various scientific institutions conducted this study. I hope this monograph will motivate other researchers to further productive work in this direction.

ПОКАЖЧИКИ

Успіння Пресвятої Богородиці. Західний портал Успенської церкви. XVI ст. Крилос. Сучасний вигляд

ПОДІЛ ЕПІГРАФІЧНИХ ПАМ’ЯТОК ЗА КАТЕГОРІЯМИ
І. Написи
І.1. Молитовні написи
28–Кр, 31–Кр;
26, 345, 393, 398, 433, 492, 682, 712, 747, 767, 768, 771.
І.2. Пам’ятні написи
1–Кр; 2–Кр, 3–Кр, 4–Кр, 6–Кр, 8–Кр, 13–Кр, 14–Кр, 16–Кр, 17–Кр, 18–Кр, 20–Кр, 29–Кр,
32–Кр, 35–Кр, 39–Кр, 41–Кр, 42–Кр, 43–Кр;
1–Га, 2–Га;
3, 4, 16, 19, 33, 58, 66, 69, 82, 103, 106, 112, 113, 114, 115, 118, 119, 167, 186, 204, 207, 215,
243, 253, 254, 255, 264, 265, 266, 267, 268, 270, 274, 290, 292, 300, 301, 302, 303, 304, 305, 322,
366, 370, 375, 376, 386, 388, 391, 417, 421, 457, 482, 499, 500, 501, 517, 518, 526, 559, 569, 572,
611, 618, 655, 664, 667, 700, 717, 721, 732, 753, 758, 760, 761, 762, 763, 773, 776, 780, 781.
І.3. Цитати та посилання на твори книжної писемності
немає.
І.4. Написи-прокляття
765.
І.5. Написи-покаяння
немає.
І.6. Написи-запитання
немає.
І.7. Підписи до фрескових образів
немає.
І.8. Окремі слова та словосполучення
568, 755.
І.9. Написи музичного змісту
немає.
І.10. Написи календарного змісту
немає.
І.11. Абетки, склади та окремі літери
11–Кр, 12–Кр, 21–Кр, 24–Кр, 33–Кр;
17, 45, 56, 67, 70, 74, 78, 80, 91, 99, 101, 102, 104, 110, 116, 120, 121, 130, 141, 177, 187, 191,
216, 219, 221, 223, 248, 249, 257, 282, 299, 320, 327, 328, 329, 339, 371, 373, 379, 400, 401, 404,
409, 411, 413, 416, 432, 465, 469, 478, 486, 494, 498, 542, 564, 567, 595, 600, 614, 628, 651, 663,
671, 692, 714, 730, 731, 774, 775, 776.
І.12. Написи, зміст яких не встановлений
34–Кр.
І.13. Фрагменти написів
5–Кр;
43, 615, 617, 666, 668, 746, 756, 757, 764.
433

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

І.14. Записи цифр
624.
І.15. Записи лічби
30–Кр;
162, 748, 750, 751.
ІІ. Малюнки
ІІ.1. Хрести, монограми, теонімограми
10–Кр, 15–Кр, 19–Кр, 22–Кр, 27–Кр, 36–Кр, 37–Кр, 38–Кр, 40–Кр, 45–Кр;
1, 2, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 20, 22, 23, 24, 25, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 34, 35, 36, 37, 38,
39, 40, 41,42, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 57, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 71, 72, 73,
75, 76, 77, 79, 81, 83, 84, 85, 87, 88, 89, 90, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 100, 107, 108, 109, 111,
122, 123, 124, 125, 126, 127, 128, 129, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 139, 140, 142, 143, 145,
146, 147, 148, 149, 151, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 163, 164, 165, 168, 169, 170,
171, 172, 173, 174, 175, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 192, 193, 194, 196, 197, 198, 199,
200, 202, 203, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 217, 218, 220, 222, 224, 228, 229, 232, 233, 234,
236, 237, 239, 240, 241, 242, 244, 245, 250, 251, 252, 258, 259, 260, 261, 262, 263, 271, 272, 275,
276, 277, 278, 279, 281, 283, 284, 285, 287, 288, 289, 291, 293, 294, 295, 296, 297, 306, 308, 309,
310, 311, 312, 313, 314, 315, 317, 318, 321, 323, 324, 325, 326, 330, 331, 332, 333, 334, 336, 337,
340, 341, 342, 344, 347, 348, 349, 352, 353, 354, 355, 356, 357, 358, 359, 360, 361, 362, 363, 365,
367, 368, 369, 377, 378, 382, 383, 384, 387, 389, 390, 392, 394, 395, 396, 399, 403, 405, 407, 410,
412, 415, 419, 420, 422, 424, 425, 426, 428, 429, 430, 431, 434, 435, 436, 437, 438, 439, 441, 442,
443, 444, 445, 446, 447, 448, 450, 455, 456, 461, 462, 463, 464, 466, 467, 468, 470, 471, 476, 477,
479, 480, 481, 484, 487, 489, 490, 493, 496, 497, 502, 503, 504, 508, 509, 514, 520, 523, 525, 532,
533, 534, 535, 536, 537, 538, 539, 540, 541, 543, 547, 548, 549, 550, 551, 552, 553, 555, 556, 557,
560, 561, 565, 566, 575, 577, 584, 585, 586, 587, 588, 590, 591, 592, 593, 594, 596, 597, 598, 599,
601, 602, 604, 605, 606, 609, 610, 612, 613, 619, 620, 621, 622, 623, 625, 626, 627, 629, 630, 631,
632, 633, 634, 635, 636, 637, 638, 639, 640, 641, 645, 646, 647, 648, 649, 650, 652, 653, 654, 656,
657, 658, 659, 660, 661, 662, 669, 672, 673, 674, 675, 676, 677, 678, 679, 680, 681, 683, 684, 685,
686, 687, 688, 689, 690, 691, 694, 695, 696, 697, 698, 699, 701, 702, 703, 704, 705, 706, 707, 708,
709, 710, 711, 713, 716, 718, 719, 720, 722, 723, 724, 725, 726, 727, 728, 729, 733, 734, 735, 736,
737, 738, 741, 743, 744, 745, 749, 752, 754, 766, 778, 779.
ІІ.2. Зображення ангелів та святих
524.
ІІ.3. Символи, пов’язані з частинами людського тіла
247.
ІІ.4. Предмети релігійного вжитку та артефакти
364, 583.
ІІ.5. Символи, пов’язані з землею та небом
немає.
ІІ.6. Антропоморфні зображення
440, 460, 515.
434

Поділ
епіграфічних пам’яток за категоріями
________________________________________________________________________________________________________________________________

ІІ.7. Зооморфні зображення
9–Кр, 44–Кр;
18, 201, 206, 227, 231, 453, 458, 472, 512, 516, 531, 546, 558, 570, 573, 574, 579, 580, 581, 582,
616, 642, 643.
ІІ.8. Орнітоморфні зображення
немає.
ІІ.9. Іхтіоморфні зображення
205.
ІІ.10. Зображення храмів
68, 346, 351, 372, 385, 402, 449, 452, 454, 459, 474, 475, 483, 495, 505, 506, 511, 519, 521, 527,
528, 529, 530, 544, 545, 562, 563, 665, 693, 769, 770.
ІІ.11. Сюжетні зображення
105, 298, 715.
ІІ.12. Емблеми
№ 7–Кр, 23–Кр, 25–Кр, 26–Кр;
21, 44, 86, 117, 138, 144, 150, 152, 166, 176, 188, 189, 190, 195, 196, 225, 226, 230, 235, 238,
246, 256, 269, 280, 286, 307, 316, 319, 335, 338, 343, 350, 374, 380, 381, 397, 406, 408, 414, 418,
423, 427, 451, 473, 485, 488, 491, 507, 510, 513, 522, 554, 571, 576, 578, 589, 603, 607, 608, 644,
669, 739, 740, 742, 759.

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
Август ІІІ, польс. кор. 80
Августин, авт. гр. (№ 302) 121
Адам, авт. гр. (№ 215) 110
Адам М(...), авт. гр. (№ 482) 164
Айвазян К.В. 200
Аксак Григорій 19
Аксак Федір, авт. гр. (№ 8–Кр) 18–19
Александрович В.С. 30
Алфьоров О.А. 27, 72, 115, 122, 153, 224
Андрій, авт. гр. (№ 4–Кр) 17
Андрій, авт. гр. (№ 207) 109
Андрій, авт. гр. (№ 248) 116
Андрій Собера(…), авт. гр. (№ 781) 224
Андрій Чолганський, авт. гр. (№ 32–Кр) 26
Андрій Чолганський 26
Андрій, згад. в гр. (№ 762) 210
Андрій Тихонович Кисіль 22
Андрій Сваричовський, згад. в інск. (№ 2–Кр) 16,
36, 425, 428
Анна Ковська, авт. гр. (№ 114) 91
Архіпова Є.І. 29
Асватур, авт. гр. (№ 700) 204
Баран О.В. 123
Барзий Петро 14
Батий 13
Бенедикт Скотницький, авт. гр. (№ 517) 170–171
Биковський Флоріан, авт. гр. (№ 572) 181
Биковські 181
Білик О.І. 30
Богдан, згад. в гр. (№ 375) 142–143
Богдан, згад. в гр. (№ 457) 159
Богдан Сомкович 224
Бонецький А. 19, 23, 27, 80, 91, 121, 181
Борзята, згад. в гр. (№ 761) 219
Борисова Л.П. 222
Боянова, княгиня 143
Брайчевський М.Ю. 13
Вавила, згад. в гр. (№ 518) 171
Валєвський В. 19, 117, 195
Варлам Шептицький, єп. 61
Варфоломій, авт. гр. (№ 103) 88
Василь Великий, св. 4, 6, 13, 15–16, 27, 42
Василь, єп. Переяславський 30
Василь Сок(...), авт. гр. (№ 112) 90
Василь, згад. в гр. (№ 763) 213
Василь Колуський, авт. гр. (№ 115) 91
Васко Лагодовський 16
Васько, авт. гр. (№ 6–Кр) 18
Висоцький С.О. 7, 29–30

Войцех, авт. гр. (№ 301) 128
Войцех Заславський, авт. гр. (№ 265) 121
Володимир Ярославич 143
Волошин Дем’ян, авт. гр. (№ 391) 147
Ворончук І.О. 22, 27
Всеволодова, княгиня 143
Вуйцик В.С. 3, 15–16, 20–21, 28–31, 70–71, 73,
131, 170, 172–173, 200, 207, 216, 425, 427,
429–430
Газлер Олександр, авт. гр. (№ 66) 80
Газлер Стефан 80
Гадебуш Ф.К. 120
Гайдуков П.Г. 7
Георгій, св. 18
Гіацинт з Салена, авт. гр. (№ 118) 81, 92–93
Гіпіус О.О. 7, 427
Гнівош Тихонович Кисіль 22
Говоркович Михайло, авт. гр. (№ 780) 224
Гордієнко Д.С. 60, 222
Гржимальський Ян, авт. гр. (№ 264) 120
Григорій Аксак 19
Григорій, авт. гр. (№ 772) 222
Григорій, згад. в гр. (№ 763) 213
Грицай, авт. гр. (№ 39–Кр) 28
Грушевський М.С. 22
Гудавічус Е. 19
Гусак А. 427
Давид, згад. в гр. (№ 761) 219
Даниїл (...)упринський, авт. гр. (№ 386) 146
Данило, згад. в гр. (№ 761) 219
Данило Романович 122
Даниловичі 72, 141
Даревський, авт. гр. (№ 267) 121
Даревські 121
Даркевич В.П. 170
Денисова Т.Я. 61
Дем’ян Волошин, авт. гр. (№ 391) 147
Дершняк Станіслав 14
Дмитро, згад. в гр. (№ 375) 142–143
Домбровський М.Б. 217
Дорогоївський Станіслав 14
Дідух В.М. 3
Діковський Дмитро 224
Діковський Іван 224
Діковський Юрій 224
Дурново М.М. 143
Дюдкан, згад. в гр. (№ 761) 219
Єлець Теодор 224

436

Іменний покажчик
________________________________________________________________________________________________________________________________

Єлець Федір 153

Коваль І.М. 30
Ковська Анна, авт. гр. (№ 114) 91
Козелер Ян, авт. гр. (№ 266) 121
Козма, авт. гр. (№ 41–Кр) 29–31, 425, 429
Козма, єп. Галицький 30
Коломан 427, 430
Колуський Василь, авт. гр. (№ 115) 91
Комаровський Себастіан 14
Корнієнко В.В. 4, 7–8, 18, 20–21, 105, 143, 216–217
Костик М.В. 31–32
Костянтин, згад. в гр. (№ 761) 219
Коць-Григорчук Л.М. 7
Куйбіда Х.І. 60

Жадько 30
Завадзький, авт. гр. (№ 113) 91
Завадзькі 91
Загвоздецький Федір 16
Залізняк А.А. 7
Замоський Станимир 16
Замоський Олехно 16
Запаско Я.П. 7
Заславський Войцех, авт. гр. (№ 265) 121
Заславські 121
Захар, згад. в гр. (№ 518) 171
Зозуляк Ю.П. 16
Іван, підвойський, згад. в гр. (№ 761) 219
Іван, згад. в гр. (№ 763) 213
Іван з Луки, авт. гр. (№ 256) 118, 426, 429
Іван Діковський 224
Іванович Роман, зг. в інск. (№ 14–Кр) 21, 40, 425,
428
Ігнат, згад. в гр. (№ 375) 3, 142–144
Ігнат, єпископ Галицький 143
Ієронім, авт. гр. (№ 303) 129
Іларіон Мел(…), авт. гр. (№ 370) 141
Іларон Мосів(…), авт. гр. (№ 758) 218
Ількив-Свидницкий М.М. 8
Іоаннісян О.М. 3, 142–143
Іоасаф (Васильків), митрополит 30
Іполит, згад. в гр. (№ 762) 210
Йоанн, авт. гр. (№ 31–Кр) 26
Йоанн, авт. гр. (№ 421) 153
Йоанн (Ян), авт. гр. (№ 273) 123
Йоанн з Ютрово, авт. гр. (№ 655) 81, 195–196
Йоанн Мунцевич, авт. гр. (№ 376) 144
Йоанн Польський, авт. гр. (№ 29–Кр) 25
Йоанн Станкевич, авт. гр. (№ 254) 117–118
Йоанн, згад. в гр. (№ 761) 219
Йодкови 23
Йодковський Ян, авт. гр. (№ 18–Кр) 23
Йосип Шумлянський, згад. в інск. (№ 3–Кр) 13,
15, 17, 36, 61, 425, 428
Йосип, авт. гр. (№ 167) 101
Карський Є.Ф. 8
Киселі 19, 22
Кисіль Андрій Тихонович 22
Кисіль Гнівош Тихонович 22
Кисіль Ян, авт. гр. (№ 17–Кр) 22
Клещинський Станіслав, авт. гр. (№ 19) 71
Климент Пассамані, авт. гр. (№ 4) 68
Кміта-Чорнобильський Філон 153

Лаврентій, св. 126
Лазар, св. 220
Лазар, згад. в гр. (№ 375) 142–143
Лазар, згад. в гр. (№ 762) 210
Лазар, згад. в гр. (№ 763) 211
Лагодовський Васко 16
Лев ІІ (Кишка), митрополит 123
Лев Данилович 115, 141
Левицький Михайло, згад. в інск. (№ 1–Га) 59–61,
426, 429
Леміковський, авт. гр. (№ 274) 123
Леміковський Миколай 123
Лукинич Петро, згад. в гр. (№ 762) 210
Лукомський Ю.В. 22, 42, 425, 428
Лях, згад. в гр. (№ 375) 142–143
Лях Старинцев, згад. в гр. (№ 763) 213
Макарій Тучапський 16
Максим, соцький, згад. в гр. (№ 761) 219
Маланюк Т.З. 59
Марія, згад. в гр. (№ 761) 219
Марко Шумлянський, згад. в інск. (№ 1–Кр) 14,
16, 34–35, 425, 428
Мартин, авт. гр. (№ 366) 140
Мартин Сул(...), авт. гр. (№ 569) 180
Мартин, рязанець, згад. в гр. (№ 761) 219
Мартин Семьюнович 216
Матвій, св. 126
Микола, згад. в гр. (№ 762) 210
Миколай, авт. гр. (№ 305) 129
Миколай Леміковський 123
Михайло, згад. в гр. (№ 763) 213
Михайло Говоркович, авт. гр. (№ 780) 224
Михайло Левицький, згад. в інск. (№ 1–Га) 59–61,
426, 429
Михайловський В.М. 27
Міхаль, згад. в гр. (№ 763) 213
Могитич І.Р. 82
Мрозовський П. 22

437

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

Мстислав, згад. в гр. (№ 375, № 762) 3, 142–144,
210–211
Мстислав Данилович 122, 131, 145
Мстислав Мстиславич Удатний 143–144, 211,
427, 430
Мунцевич Йоанн, авт. гр. (№ 376) 144
Мхітар, авт. гр. (№ 322) 132
Несецький К. 18, 71, 91, 113, 115, 117, 121, 171
Нешпоркович А. 118
Нікітенко Н.М. 217
Новак Т.А. 118
Однороженко О.А. 14–15, 18, 20, 27, 105, 118, 153,
224
Олег Настасич 143
Олекса Христинич, згад. в гр. (№ 762) 210
Олександр Газлер, авт. гр. (№ 66) 80
Олексій, згад. в гр. (№ 375) 142–143
Олехно Замоський 16
Павло Скотницький, гал. каштелян 171
Пантелеймон, св. 3–4, 6, 23, 67, 81–82, 115, 118, 123,
142–143, 159, 217, 219–220, 426, 429
Пассамані Климент, авт. гр. (№ 4) 68
Пастернак Я.І. 22
Пеленський Й.Г. 3, 13–16, 21, 33, 59–61, 67, 70, 73,
75, 79–80, 82, 84, 87–89, 92, 96–99, 102–103,
115, 117–118, 120–123, 126–128, 136, 140–142,
144, 150, 153, 168, 170–171, 189, 192, 195–198,
202, 206–207, 219–224, 426–427, 429–430
Петраш Т. 126
Петро, авт. гр. (№ 300) 128
Петро, згад. в гр. (№ 762) 210
Петро Лукинич, згад. в гр. (№ 762) 210
Петро Барзий 14
Петрушевич А.С. 143
Поглодовський, авт. гр. (№ 268) 121
Поглодовські 121
Польський Йоанн, авт. гр. (№ 29–Кр) 25
Проскура Тишко 224
Протвич Станіслав, авт. гр. (772) 222
Радослав, згад. в гр. (№ 761) 219
Рекловський Ян, авт. гр. (№ 255) 118
Рекловський Ян, вл. с. Галонка 118
Рекловський Ян, деп. сейму 118
Рибіна О.О. 105
Роман, авт. гр. (№ 747) 215
Роман, авт. гр. (№ 760) 219
Роман Іванович, зг. в інск. (№ 14–Кр) 21, 40, 425,
428
Роман Сомко, зг. в інск. (№ 13–Кр) 20, 40,425, 428
Ролле М. 222

Ростислав, згад. в гр. (№ 762) 210
Рибаков Б.О. 7
Рождественська Т.В. 7
Рябінін Я. 118
Самойлович Федір, авт. гр. (№ 499) 167
Сваричовські 15
Сваричовський Андрій, згад. в інск. (№ 2–Кр) 16,
36, 425, 428
Себастіан Комаровський 14
Семков В. 61
Семьюнович Мартин 216
Сигизмунд І Август, пол. кор. 14, 29
Сигизмунд ІІІ, пол. кор. 82, 120
Симон В(...), авт. гр. (№ 16–Кр) 21
Симон, авт. гр. (№ 106) 89
Симон з Галича, авт. гр. (№ 717) 81, 207–208
Симон з Рулікова, авт. гр. (№ 253) 81, 117
Скотницький Бенедикт, авт. гр. (№ 517) 170–171
Скотницький Павло, гал. каштелян 171
Скотницькі 171
Собоцький Яків-Ян, авт. гр. (№ 243) 115
Собоцькі 115
Сомко Роман, зг. в інск. (№ 13–Кр) 20, 40, 425, 428
Сомкович Богдан 224
Сотнікова М.П. 7
Спаський І.Г. 7
Станіслав, св. 67, 81–82, 118, 120, 123, 126, 426–
427, 429–430
Станимир Замоський 16
Станіслав Дершняк 14
Станіслав Дорогоївський 14
Станіслав Клещинський, авт. гр. (№ 19) 71
Протвич Станіслав, авт. гр. (772) 222
Станкевич Йоанн, авт. гр. (№ 254) 117–118
Станкевич Христофор 117
Станкевичі 117
Старинцев Лях, згад. в гр. (№ 763) 213
Стасюк А.Є. 82
Степан, згад. в гр. (№ 761) 219
Стефан, згад. в гр. (№ 375) 142–143
Стефан, згад. в гр. (№ 762) 210
Стефан Газлер 80
Теодор Єлець 224
Тиша Федір 153
Тишко Проскура 224
Тулак 204
Тучапський Макарій 16
Уляна, згад. в гр. (№ 753) 216
Фадей, згад. в гр. (№ 747) 215
Федір, авт. гр. (№ 35–Кр) 27

438

Іменний покажчик
________________________________________________________________________________________________________________________________

Федір, згад. в гр. (№ 763) 213
Федір, диякон 216
Федір Аксак, авт. гр. (№ 8–Кр) 18
Федір Єлець 153
Федір Загвоздецький 16
Федір Самойлович, авт. гр. (№ 499) 167
Федір Тиша 153
Федунків З.Б. 19
Фергюсон Дж. 9
Фіголь М.П. 61
Філон Кміта-Чорнобильський 153
Флоріан Биковський, авт. гр. (№ 572) 181
Фонкіч Б.Л. 8
Франсцик з Руа, авт. гр. (№ 119) 81, 93
Фусський Яків, каменяр 126
Фусський Ян, авт. гр. (№ 290) 126
Халпахчьян О.Х. 8, 200, 204
Хлєбовський С. 19, 117, 195
Христинич Олекса, згад. в гр. (№ 762) 210
Христофор з Кам’янця, авт. гр. (№ 69) 81
Христофор, авт. гр. (№ 777) 223
Христофор Станкевич 117
Черепнін Л.В. 8
Чолганський Андрій, авт. гр. (№ 32–Кр) 26–27
Чолганський Андрій 27
Чолганські 27
Чоловський А. 61
Чурило Юрій 14
Чухліб Т.В. 17

Шараневич І.І. 61
Шептицький Варлам, єп. 61
Шумлянський Йосип, згад. в інск. (№ 3–Кр) 13,
15, 17, 36, 61, 425, 428
Шумлянський Марко, згад. в інск. (№ 1–Кр) 14,
16, 34–35, 425, 428
Юрій Діковський 224
Юрій Чурило 14
Яків, згад. в гр. (№ 761) 219
Яків-Ян Собоцький, авт. гр. (№ 243) 115
Яків Фусський, каменяр 126
Яковенко Н.М. 27
Ян (Йоанн), авт. гр. (№ 274) 123
Ян, авт. гр. (№ 559) 179
Ян, авт. гр. (№ 732) 211
Ян Гржимальський, авт. гр. (№ 264) 120
Ян Йодковський, авт. гр. (№ 18–Кр) 23
Ян Козелер, авт. гр. (№ 266) 121
Ян Рекловський, авт. гр. (№ 255) 118
Ян Фусський, авт. гр. (№ 290) 126
Ян Рекловський, вл. с. Галонка 118
Ян Рекловський, деп. сейму 118
Ян І Ольбрахт 19
Ян Кисіль, авт. гр. (№ 17–Кр) 22
Янін В.Л. 7
Ярослав Мудрий 29
Ярослав Осмомисл 143
Яцко, авт. гр. (№ 773) 222

ПОКАЖЧИК ЕПІГРАФІЧНИХ ПАМ’ЯТОК
1–Кр 13–14, 33, 34–35
2–Кр 13, 15–16, 33, 36
3–Кр 13, 16–17, 33, 36
4–Кр 13, 17, 33, 36
5–Кр 13, 17, 33, 37
6–Кр 13, 18, 33, 37
7–Кр 13, 18, 33, 38
8–Кр 13, 18–19, 33, 38
9–Кр 13, 19, 33, 38
10–Кр 13, 19, 33, 39
11–Кр 13, 19–20, 33, 39
12–Кр 13, 20, 33, 39
13–Кр 13, 20, 33, 40
14–Кр 13, 20, 21, 33, 40
15–Кр 13, 21, 33, 39
16–Кр 13, 21, 33, 41
17–Кр 13, 22, 33, 41
18–Кр 23, 42, 43
19–Кр 23, 42, 44
20–Кр 23–24, 42, 44
21–Кр 23, 24, 42, 44
22–Кр 23, 24, 42, 44
23–Кр 23, 24, 42, 45
24–Кр 23, 24, 42, 45
25–Кр 23, 24–25, 42, 45
26–Кр 23, 25, 42, 45
27–Кр 23, 25, 42, 46
28–Кр 23, 25, 42, 47
29–Кр 23, 25–26, 42, 47
30–Кр 23, 26, 42, 48
31–Кр 23, 26, 42, 48
32–Кр 23, 26–27, 42, 49
33–Кр 23, 27, 42, 50
34–Кр 23, 27, 42, 50
35–Кр 23, 27, 42, 51
36–Кр 23, 28, 42, 51
37–Кр 23, 28, 42, 51
38–Кр 23, 28, 42, 51
39–Кр 23, 28, 42, 52
40–Кр 29, 53
41–Кр 29–30, 42, 54
42–Кр 30–31, 42, 54
43–Кр 31, 54
44–Кр 31, 55
45–Кр 32, 53
1–Га 59–61, 62, 63–64
2–Га 61

1 67, 68, 226
2 67, 68, 226
3 67, 68, 226
4 67, 68, 226
5 67, 68, 226
6 67, 69, 227
7 67, 69, 227
8 67, 69, 227
9 67, 69, 227
10 67, 69, 228
11 67, 69–70, 228
12 67, 70, 228
13 67, 70, 228
14 67, 70, 228
15 67, 70, 228
16 67, 70–71, 229
17 67, 71, 229
18 67, 71, 229
19 67, 71, 230
20 67, 71–72, 230
21 67, 72, 230
22 67, 72, 230
23 67, 72, 231
24 67, 72, 231
25 67, 72, 231
26 67, 73, 231
27 67, 73, 231
28 67, 73, 232
29 67, 73, 232
30 67, 73, 232
31 67, 73–74, 232
32 67, 74, 233
33 67, 74, 233
34 67, 74, 233
35 67, 74, 233
36 67, 74–75, 233
37 67, 75, 233
38 75, 234
39 75, 234
40 75–76, 234
41 75, 76, 234
42 75, 76, 234
43 75, 76, 234
44 75, 76, 235
45 75, 76, 235
46 75, 77, 235
47 75, 77, 235
48 75, 77, 235
49 75, 77, 236
440

50
51
52
53
54
55
56
57
58
59
60
61
62
63
64
65
66
67
68
69
70
71
72
73
74
75
76
77
78
79
80
81
82
83
84
85
86
87
88
89
90
91
92
93
94
95
96
97

75, 77, 236
75, 77, 236
75, 77–78, 236
75, 78, 236
75, 78, 236
75, 78, 237
75, 78, 237
75, 78, 237
75, 78–79, 237
75, 79, 238
75, 79, 238
75, 79, 238
75, 79, 238
75, 79–80, 238
75, 80, 238
75, 80, 239
75, 80, 239
75, 80–81, 240
75, 81, 240
75, 81–82, 92–93, 117, 195,
208, 241
75, 82, 242
75, 82, 242
75, 82, 242
75, 83, 242
75, 83, 242
75, 83, 242
75, 83, 243
75, 83, 243
75, 83, 243
75, 83–84, 243
75, 84, 243
75, 84, 243
75, 84, 244
75, 84–85, 245
75, 85, 245
75, 85, 245
75, 85, 245
75, 85, 245
75, 85, 245
75, 85–86, 246
75, 86, 246
75, 86, 246
75, 86, 246
75, 86, 246
75, 86, 246
75, 86–87, 247
75, 87, 247
75, 87, 247

Покажчик епіграфічних пам’яток
________________________________________________________________________________________________________________________________

98 75, 87, 247
99 75, 87, 247
100 75, 87, 247
101 75, 87–88, 247
102 75, 88, 248
103 75, 88, 248
104 75, 88–89, 248
105 75, 89, 249
106 75, 89, 249
107 75, 89, 250
108 75, 89, 250
109 75, 89–90, 250
110 75, 90, 254
111 75, 90, 254
112 75, 90, 250
113 90–91, 251
114 90, 91, 251
115 90, 91, 251
116 90, 91, 252
117 90, 92, 154, 251
118 81, 90, 92, 253
119 81, 90, 92–93, 253
120 90, 93, 254
121 90, 93, 254
122 90, 93, 254
123 90, 93–94, 254
124 90, 94, 255
125 90, 94, 255
126 90, 94, 256
127 90, 94, 256
128 90, 94, 256
129 90, 94–95, 256
130 90, 95, 257
131 90, 95, 257
132 90, 95, 257
133 90, 95, 257
134 90, 95, 257
135 90, 95, 258
136 90, 96, 258
137 90, 96, 258
138 90, 96, 258
139 90, 96, 259
140 90, 96, 259
141 90, 97, 259
142 90, 97, 259
143 90, 97, 260
144 90, 97, 260
145 90, 97, 260
146 90, 97–98, 260
147 90, 98, 260
148 90, 98, 260
149 90, 98, 261
150 90, 98, 261

151
152
153
154
155
156
157
158
159
160
161
162
163
164
165
166
167
168
169
170
171
172
173
174
175
176
177
178
179
180
181
182
183
184
185
186
187
188
189
190
191
192
193
194
195
196
197
198
199
200
201
202
203

90, 98, 261
90, 99, 261
90, 99, 261
90, 99, 261
90, 99, 262
90, 99, 262
90, 100, 263
90, 100, 263
90, 100, 263
90, 100, 263
90, 100, 264
90, 100, 264
90, 100, 264
90, 100, 264
90, 100, 264
90, 101, 264
90, 101, 265
90, 101, 265
90, 101–102, 265
90, 102, 265
90, 102, 265
90, 102, 265
90, 102, 266
90, 102–103, 266
90, 103, 266
90, 103, 266
90, 103, 266
90, 103, 266
90, 103, 267
90, 104, 267
90, 104, 267
90, 104, 267
90, 104, 267
90, 104, 267
90, 104–105, 268
90, 105, 268
90, 105, 269
90, 105, 269
90, 105–106, 269
90, 106, 269
90, 106, 269
90, 106, 270
90, 106, 270
90, 106, 270
90, 106, 270
90, 106–107, 270
90, 107, 270
90, 107, 270
90, 107, 271
90, 107, 271
90, 108, 271
90, 108, 271
90, 108, 271
441

204
205
206
207
208
209
210
211
212
213
214
215
216
217
218
219
220
221
222
223
224
225
226
227
228
229
230
231
232
233
234
235
236
237
238
239
240
241
242
243
244
245
246
247
248
249
250
251
252
253
254
255
256

90, 108, 272
90, 108, 272
90, 108, 273
90, 109, 273
90, 109, 274
90, 109, 274
90, 109, 274
90, 109, 274
90, 109, 274
90, 109–110, 274
90, 110, 275
90, 110, 275
90, 110, 275
90, 110, 276
90, 110, 276
90, 110–111, 276
90, 111, 276
90, 111, 276
90, 111, 276
90, 111, 277
90, 111, 277
90, 111–112, 277
90, 112, 277
90, 112, 278
90, 112, 278
90, 112, 278
90, 112, 278
90, 112, 279
90, 113, 279
90, 113, 279
90, 113, 279
90, 113, 280
90, 113, 280
90, 113–114, 280
90, 114, 280
90, 114, 280
90, 114, 281
90, 114, 281
90, 114-115, 281
90, 115, 282
90, 115, 283
90, 115, 283
90, 115–116, 141, 283
90, 116, 283
90, 116, 284
90, 116, 284
90, 116, 284
90, 116–117, 284
90, 117, 284
81, 90, 116, 117, 285
90, 117, 286
90, 118, 287
90, 118, 287

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

257 90, 117–118, 287
258 90, 119, 287
259 90, 119, 288
260 90, 119, 288
261 90, 119, 288
262 90, 119–120, 288
263 120, 289
264 120-121, 289
265 120, 121, 290
266 120, 121, 290
267 120, 121, 290
268 120, 121, 291
269 131, 120, 121–122, 145, 291
270 120, 122, 291
271 120, 122, 291
272 120, 122, 292
273 120, 122, 292
274 120, 122, 293
275 120, 122, 293
276 120, 122–123, 293
277 120, 123, 293
278 120, 124, 294
279 120, 124, 294
280 120, 124, 294
281 120, 124, 294
282 120, 124, 294
283 120, 125, 294
284 120, 125, 295
285 120, 125, 295
286 120, 125, 295
287 120, 125, 295
288 120, 125, 295
289 120, 126, 295
290 120, 126, 296
291 120, 126, 296
292 120, 126, 296
293 120, 127, 297
294 120, 127, 297
295 120, 127, 297
296 120, 127, 297
297 120, 127, 297
298 120, 127–128, 298
299 120, 128, 298
300 120, 127, 129, 299
301 120, 128, 299
302 120, 128, 299
303 120, 128-129, 299
304 120, 129, 300
305 120, 129, 300
306 120, 129, 301
307 120, 129, 301
308 120, 129–130, 301
309 120, 130, 301

310
311
312
313
314
315
316
317
318
319
320
321
322
323
324
325
326
327
328
329
330
331
332
333
334
335
336
337
338
339
340
341
342
343
344
345
346
347
348
349
350
351
352
353
354
355
356
357
358
359
360
361
362

120, 130, 301
120, 130, 301
120, 130, 302
120, 130–131, 302
120, 131, 302
120, 131, 302
120, 131, 302
120, 131, 302
120, 131, 302
120, 131, 302
120, 132, 303
120, 132, 303
120, 132, 304
120, 132, 304
120, 132, 304
120, 132–133, 304
120, 133, 305
120, 133, 305
120, 133, 305
120, 133, 305
120, 133–134, 305
120, 134, 305
120, 134, 306
120, 134, 306
120, 134, 306
120, 134, 306
120, 134–135, 306
120, 135, 306
120, 135, 307
120, 135, 307
120, 135, 307
120, 135, 307
120, 135–136, 308
120, 136, 308
136, 308
136, 308
136-137, 308
136, 137, 309
136, 137, 309
136, 137, 309
136, 137, 309
136, 138, 310
136, 138, 310
136, 138, 310
136, 138, 310
136, 138, 311
136, 138, 311
136, 138, 311
136, 138–139, 311
136, 139, 311
136, 139, 311
136, 139, 312
136, 139, 312
442

363 136, 139, 312
364 136, 139, 312
365 136, 140, 313
366 136, 140, 313
367 136, 140, 313
368 136, 140, 313
369 136, 140, 313
370 136, 140-141, 314-315
371 136, 141, 315
372 136, 141, 315
373 136, 141, 315
374 136, 141-142, 315
375 136, 142-144, 159, 219, 316–
317
376 136, 144, 318
377 136, 144, 319
378 136, 144, 319
379 136, 144–145, 319
380 136, 145, 319
381 136, 145, 319
382 136, 145, 320
383 136, 145, 320
284 136, 145, 320
285 136, 145–146, 320
386 136, 146, 321
387 136, 146, 321
388 136, 146, 322
389 136, 146, 321
390 136, 147, 321
391 136, 147, 322
392 136, 147, 323
393 136, 147, 323
394 136, 147–148, 323
395 136, 148, 323
396 136, 148, 323
397 136, 148, 323
398 136, 148, 324
399 136, 148–149, 324
400 136, 149, 324
401 136, 149, 324
402 136, 149, 324
403 136, 149, 324
404 136, 149, 325
405 136, 149–150, 325
406 136, 150, 325
407 136, 150, 325
408 136, 150, 325
409 136, 150, 325
410 136, 150, 326
411 136, 150–151, 326
412 136, 151, 326
413 136, 151, 326
414 136, 151, 326

Покажчик епіграфічних пам’яток
________________________________________________________________________________________________________________________________

415
416
417
418
419
420
421
422
423
424
425
426
427
428
429
430
431
432
433
434
435
436
437
438
439
440
441
442
443
444
445
446
447
448
449
450
451
452
453
454
455
456
457
458
459
460
461
462
463
464
465
466
467

136, 151, 326
136, 151, 328
136, 152, 328
136, 152, 327
136, 152, 327
152-153, 328
152, 153, 328
152, 153, 329
152, 153, 329
152, 153, 329
152, 153, 329
152, 153–154, 329
152, 154, 329
152, 154, 330
152, 154, 330
152, 154, 330
152, 154, 330
152, 154–155, 330
152, 155, 330
152, 155, 331
152, 155, 331
152, 155, 331
152, 155, 331
152, 155, 332
152, 156, 332
152, 156, 332
152, 156, 332
152, 156, 332
152, 156, 332
152, 156, 333
152, 157, 333
152, 157, 333
152, 157, 333
152, 157, 333
152, 157, 334
152, 157, 334
152, 158, 334
152, 158, 335
152, 158, 335
152, 158–159, 335
152, 159, 336
152, 159, 336
152, 159, 337
152, 159–160, 337
152, 160, 338
152, 156, 160, 338
152, 160, 339
152, 160, 339
152, 160–161, 339
152, 161, 339
152, 161, 339
152, 161, 339
152, 161, 340

468
469
470
471
472
473
474
475
476
477
478
479
480
481
482
483
484
485
486
487
488
489
490
491
492
493
494
495
496
497
498
499
500
501
502
503
504
505
506
507
508
509
510
511
512
513
514
515
516
517
518
519
520

152, 161, 340
152, 161, 340
152, 162, 340
152, 162, 340
152, 162, 340
152, 162, 341
152, 162–163, 342
152, 163, 342
152, 163, 343
152, 163, 343
152, 163, 343
152, 163, 343
152, 163–164, 343
152, 164, 343
152, 164, 344
152, 164, 344
152, 164, 345
152, 164, 345
152, 164–165, 345
152, 165, 345
152, 165, 345
152, 165, 346
152, 165, 346
152, 165, 346
152, 165–166, 346
152, 166, 346
152, 166, 346
152, 166, 347
152, 166, 348
152, 166, 348
152, 166–167, 348
152, 167, 348
152, 167, 349
152, 167, 349
152, 167, 349
152, 167–168, 349
152, 168, 349
152, 168, 350
152, 168, 350
152, 168, 351
152, 168–169, 351
152, 169, 351
152, 169, 351
152, 169, 352
152, 169, 352
152, 169, 353
152, 169–170, 353
152, 170, 354
152, 170, 354
152, 170–171, 355
152, 171, 355
152, 171, 356
152, 171, 356
443

521
522
523
524
525
526
527
528
529
530
531
532
533
534
535
536
537
538
539
540
541
542
543
544
545
546
547
548
549
550
551
552
553
554
555
556
557
558
559
560
561
562
563
564
565
566
567
568
569
570
571
572
573

152, 171–172, 357
152, 172, 357
152, 172, 357
152, 172, 357
152, 172, 358
152, 172–173, 358
152, 173, 359
152, 173, 360
152, 173, 360
152, 174, 361
152, 174, 361
152, 174, 362
152, 174, 362
152, 174, 362
152, 174–175, 362
152, 175, 362
152, 175, 362
152, 175, 363
152, 175, 363
152, 175, 363
152, 175, 363
152, 176, 363
152, 176, 363
152, 176, 364
152, 176, 364
152, 176–177, 365
152, 177, 365
152, 177, 365
152, 177, 365
152, 177, 366
152, 177, 366
152, 177, 366
152, 178, 366
152, 178, 366
152, 178, 366
152, 178, 367
152, 178, 367
152, 178, 367
152, 178–179, 367
152, 179, 367
152, 179, 367
152, 179, 368
152, 179, 368
152, 179–180, 369
152, 180, 369
152, 180, 369
152, 180, 369
152, 180, 369
152, 180, 370
152, 181, 370
152, 181, 371
152, 181, 371
152, 181, 372

В.
Корнієнко. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича
________________________________________________________________________________________________________________________________

574
575
576
577
578
579
580
581
582
583
584
585
586
587
588
589
590
591
592
593
594
595
596
597
598
599
600
601
602
603
604
605
606
607
608
609
610
611
612
613
614
615
616
617
618
619
620
621
622
623
624
625
626

152, 181–182, 372
152, 182, 373
152, 182, 373
152, 182, 373
152, 182, 373
152, 182, 373
152, 182, 373
152, 183, 374
152, 183, 374
152, 183, 375
152, 183, 375
152, 183, 375
152, 183–184, 375
152, 184, 375
152, 184, 375
152, 184, 376
152, 184, 376
152, 184, 376
152, 184–185, 376
152, 185, 376
152, 185, 376
152, 185, 377
152, 185, 377
152, 185, 377
152, 185, 377
152, 186, 377
152, 186, 377
152, 186, 378
152, 186, 378
152, 186, 378
152, 186, 378
152, 186–187, 378
152, 187, 378
152, 187, 379
152, 187, 379
152, 187, 379
152, 187, 379
152, 187–188, 380
152, 188, 380
152, 188, 380
152, 188, 380
152, 188, 381
152, 189, 381
152, 189, 382
152, 189, 382
152, 189, 382
152, 189, 382
152, 189, 382
152, 190, 383
152, 190, 383
152, 190, 383
152, 190, 383
152, 190, 383

627
628
629
630
631
632
633
634
635
636
637
638
639
640
641
642
643
644
645
646
647
648
649
650
651
652
653
654
655
656
657
658
659
660
661
662
663
664
665
666
667
668
669
670
671
672
673
674
675
676
677
678
679

152, 190, 383
152, 191, 384
152, 191, 384
152, 191, 384
152, 191, 384
152, 191, 384
191, 192, 384
191, 192, 385
191, 192, 386
191, 192, 385
191, 192, 386
191, 192–193, 386
191, 193, 386
191, 193, 386
191, 193, 386
191, 193, 387
191, 193, 387
191, 193, 387
191, 193–194, 387
191, 194, 387
191, 194, 388
191, 194, 388
191, 194, 388
191, 194, 388
191, 194–195, 388
191, 195, 388
191, 195, 389
191, 195, 389
81, 191, 195, 390
191, 196, 389
191, 196, 389
191, 196, 389
191, 196, 389
191, 196, 391
191, 196–197, 391
191, 197, 391
191, 197, 391
191, 197, 391
191, 197, 392
191, 198, 392
191, 198, 204, 392
191, 198, 392
191, 198, 392
191, 198, 392
191, 199, 394
191, 199, 394
191, 199, 394
191, 199, 394
191, 199, 394
191, 199, 395
191, 199–200, 395
191, 200, 395
191, 200, 395
444

680
681
682
683
684
685
686
687
688
689
690
691
692
693
694
695
696
697
698
699
700
701
702
703
704
705
706
707
708
709
710
711
712
713
714
715
716
717
718
719
720
721
722
723
724
725
726
727
728
729
730
731
732

191, 200, 395
191, 200, 395
191, 200–201, 396
191, 201, 396
191, 201, 396
191, 201, 396
191, 201, 397
191, 201, 397
191, 202, 397
191, 202, 397
191, 202, 397
191, 202, 397
191, 202, 398
191, 202–203, 398
191, 203, 399
191, 203, 399
191, 203, 399
191, 203, 399
191, 203, 399
191, 203–204, 399
191, 204, 400
191, 204, 401
191, 205, 401
191, 205, 401
191, 205, 401
191, 205, 401
205–206, 401
205, 206, 402
205, 206, 402
205, 206, 402
205, 206, 402
205, 206, 402
205, 206–207, 402
205, 207, 403
205, 207, 403
205, 207, 403
205, 207, 403
81, 205, 207–208, 403
205, 208, 404
205, 208, 404
205, 208, 404
205, 208–209, 405
205, 209, 405
205, 209, 405
205, 209, 405
205, 209, 406
205, 209, 406
205, 209–210, 406
210, 406
211, 406
211, 406
211, 407
211, 407

Покажчик епіграфічних пам’яток
________________________________________________________________________________________________________________________________

733
734
735
736
737
738
739
740
741
742
743
744
745
746
747
748
749

211–212, 407
211, 212, 408
211, 212, 408
211, 212, 408
211, 212, 408
211, 212, 408
211, 212, 408
211, 213, 409
211, 213, 409
214, 409
214, 409
214, 409
214, 409
214, 410
214–215, 410
214, 215, 411
214, 215, 411

750
751
752
753
754
755
756
757
758
759
760
761
762
763
764
765
766

214, 215, 411
214, 215–216, 411
214, 216, 411
173, 214, 216–217, 412
214, 217, 412
217, 413
217-218, 414
217, 218, 415
217, 218, 416
218, 414
218, 219, 415
219–220, 418–419
210, 420–421
211, 213, 422–423
220, 417
220, 417
220, 417

767
768
769
770
771
772
773
774
775
776
777
778
779
780
781

221, 417
221, 417
221, 417
221, 417
222
222, 417
222, 417
222, 417
223, 417
223, 417
223, 417
223, 417
223–224, 417
224
224

Дзвіниця церкви св. Пантелеймона. XVІI ст. Шевченкове. Сучасний вигляд

ЗМІСТ
Передмова .................................................................................................................................................. 3
Розділ І. Епіграфічні пам’ятки Крилоса ................................................................................... 11
Розділ ІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви Різдва Христового .......................................... 57
Розділ ІІІ. Епіграфічні пам’ятки церкви св. Пантелеймона .......................................... 65
Післямова ................................................................................................................................................. 425
Epilogue ................................................................................................................................................... 428
Поділ епіграфічних пам’яток за категоріями ....................................................................... 433
Іменний покажчик .............................................................................................................................. 436
Покажчик епіграфічних пам’яток .............................................................................................. 440

447

Н А У К О В Е

В И Д А Н Н Я

Вячеслав Васильович Корнієнко

Е П І Г РА Ф І К А С А К РА Л Ь Н И Х
П А М ’ Я Т О К ГА Л И Ч А
(ХІІ–ХІХ ст.)

Оригінал-макет, верстка – В. Корнієнка
Фото – В. Корнієнка
Редагування – Д. Гордієнка
Дизайн обкладинки – А. Кальченка

Формат 70х100/16. Папір офсетний.
Гарнітура Times New Roman. Друк офсетний.
Ум.-друк. арк. 35.75. Обл.-вид. арк. 33.41
</doc>
<doc id="file32708429" filename="Korpus_hrafiti_Sofii_Kyivskoi_XI_pochatok_XVIII_st_Chastyna_I.pdf" parent_folder="upload" FT="Published corpus">
Національна академія наук України
Інститут української археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського
Національний заповідник „Софія Київська”

В.В. Корнієнко

КОРПУС ГРАФІТІ
СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ
(XI – початок XVIІI ст.).

Частина І: Приділ св. Георгія
Великомученика

КИЇВ 2009

До першої частини „Корпусу графіті Софії Київської (ХІ – початок XVIII ст.)” увійшли
виявлені в присвяченому св. Георгію Великомученику край­ньо­му північному приділі
собору Святої Софії 482 написи та малюнки, які пуб­лікуються з детальним розбором
текстів, палеографічними аналізом та датуванням. Другу частину книги складають
коментарі та дослідження наяв­ного корпусу графіті, присвячені їх інтерпретації. До
книги додаються таблиці фотографій та прорисовок кожного напису чи малюнку.

Рецензенти:
член-кореспондент НАН України,
доктор історичних наук, професор Любов Андріївна Дубровіна
доктор історичних наук, професор Ірина Борисівна Матяш
доктор історичних наук, професор Марія Федорівна Дмітрієнко
доктор філологічних наук, професор Микола Іванович Зубов

Відповідальний редактор
доктор історичних наук, професор Надія Миколаївна Нікітенко

Затверджено до друку Вченою радою Інституту української археографії та джере­ло­
знав­ства ім. М.С. Грушевського НАН України (протокол № 2 від 23.06.2009)
Затверджено до друку Вченою радою Національного заповідника „Софія Київська”
(протокол № 5 від 09.09.2009)

ПЕРЕДМОВА
Дослідження в галузі середньовічної епіграфіки від­кри­ва­ють доволі
ши­рокий спектр джерел, які суттєво доповнюють відо­мості традиційних
пись­мових, та, на відміну від останніх, виділяються набагато більшим сту­
пе­нем автентичності, позаяк тісно пов’язані в хронологічному й смисловому
ас­пектах з тим середовищем, в якому виникли. Епіграфіку визначають як
розділ історичної науки, що займається вивченням форми та змісту написів,
виконаних не на основному матеріалі для письма, а на різних предметах
чи випадкових, не призначених для цього поверхнях, а також питаннями
істо­рико-культурної інтерпретації з метою використання як джерела для
історичних студій. Графіті Софії Київської складають колосальний кор­пус
автентичних епіграфічних текстів доби середньовіччя та раннього модер­
ного часу й охоплюють проміжок часу від початку ХІ до початку XVIII ст.
Питання вивчення софійських графіті постало у 1920/30-х рр. У
30-х рр. ХХ ст., коли розпочались роботи по розчищенню фресок з-під
олійних ма­­лювань ХІХ ст., склались сприятливі умови для дослідження
софійської епіг­­рафіки, у реставраційних звітах фіксується наявність
значної кількості старо­давніх написів на розкритих ділянках, одночасно
наголошується на необ­хідності їх вивчення. Проте планомірні роботи по
дослідженню та вве­ден­­ню у науковий обіг епіграфічних пам’яток Софії
Київської стали мож­ли­­вими лише після Другої світової війни, початок
яким було покладено ста­т­тею Б. Рибакова, що вийшла друком у 1947 р.
[Рибаков 1947]. Починаючи з 1957 р. С. Висоцьким протягом двадцяти
трьох років здійснювалось пла­но­­мірне вивчення епіграфічних пам’яток
Софії Київської, а згодом й ін­ших архітектурних споруд середньовічного
Києва: руїн Золотих Воріт та Ус­­пенського собору Києво-Печерської
лаври, Михайлівської церкви Ви­ду­­­бицького монастиря, церкви Спаса на
Берестовім, Кирилівської церкви. Резуль­­татом стало введення в науковий
обіг понад чотирьох сотень написів та малюнків ХІ – XVII ст., зведених
у єдиний корпус, три частини якого у виг­­ляді окремих монографій
вийшли друком у 1966, 1976 та 1985 рр. [Вы­соц­­кий 1966; 1976; 1985].
Окрім того, під час досліджень С. Висоцького у Софій­сь­кому соборі були
виявлені двадцять чотири вірменомовні написи, що їх бу­ло досліджено
та опубліковано Г. Григоряном [Григорян 1979].
Втім, опублікований С. Висоцьким матеріал містить багато спірного
в плані прочитання й, відтак, в плані інтерпретації. Вже рецензуючи перші
дві книги С. Висоцького, В. Німчук, В. Борковський та А. Колесов спробували
усу­нути деякі допущені під час публікації неточності [Борковский 1966; Нім­
чук 1967; Колесов 1978]. У 1992 р. побачила світ стаття В. Яніна, в якій дос­
лід­ник висловив ряд зауважень до ряду даних прочитань та інтерпретацій
[Янин 1992]. В опублікованій того ж року монографії Т. Рождественською
та­кож були запропоновані нові прочитання та тлумачення кількох написів
[Рож­дественская 1992]. Дещо пізніше В. Орел та А. Кулик наголосили на
необхідності подальшого поглибленого вивчення слов’янських написів
собору з історико-лінгвістичної точки зору, тобто, по-суті, на повторному
дослідженні вже опублікованих графіті; вони ж запропонували результати
власного прочитання кількох графіті, опублікованих у першій монографії
С. Висоцького [Орел, Кулик 1996]. Останнім часом у працях А. Турілова [Ту­
ри­лов 2000] та А. Залізняка [Зализняк 2004а] результати робіт С. Висоцького

піддаються жорсткій критиці. Дослідниками було запропоновано нові про­
чи­тання, інтерпретація та датування великої кількості графіті, які доволі
час­то кардинально відрізнялось від опублікованих. Обидва дослідники
причи­ною такої розбіжності вбачають у застосовуваній С. Висоцьким мето­
ди­ці: в тих випадках, коли прочитання за певних обставин виявляється ус­
кла­дненим, „в основу реконструкции и интерпретации кладется догадка,
при этом автор исходит из убеждения в низкой грамотности писавшего, что
обес­печивает необоснованно широкую свободу истолкования” [Турилов
2000, с. 28]. Крім схожого за змістом визначення, А. Залізняк вказав, що ува­ж­
не дослідження фотографій дозволило встановити наявність на деяких з них
слі­дів ретушування: „Выступая в роли ретушера, С. Высоцкий ... добавлял к
светлому штриху, принадлежащему букве, тонкую черную полоску, изоб­
ра­жающую тень; благодаря этому буква кажется выпуклой и отчетливо
выс­тупает из фона” [Зализняк 2004а, с. 241]. Справедливості заради варто
наго­лосити на тому, що, як свідчить натурне порівняння оригіналів гра­фі­
ті з опублікованими фотографіями, особливо у виданнях 1976 р. та 1985 р.,
на деяких з них дійсно помітне додаткове втручання у наведенні про­різів.
Такі дії, вочевидь, варто пояснювати прагненням публікатора „донести до
читателя надписи (с его точки зрения) уже прочитанные в мак­си­мально
наглядной форме” [Зализняк 2004а, с. 241-242]. Одразу хочемо заз­на­чити,
що наведений пасаж абсолютно немає за мету дискредитацію та при­ни­жен­
ня вартісної сторони праць С. Висоцького. Навпаки, його заслуги в га­лузі
вивчення софійської епіграфіки не можна недооцінювати, особливо що­до
розроблення та впровадження методики їх дослідження. Проте ми пере­
конані, що будь-яке втручання у фотографію графіті неможливе, для по­
казу прорізів застосовується прорисовка, а найбільш наочною для читача
фор­мою публікації ілюстративного матеріалу буде бінарна публікація роз­
ташованих поруч фотографії та прорисовки. Окрім неточностей у про­
читанні, інтерпретації та датуванні опублікованих графіті, навіть по­
біж­не ознайомлення дозволило констатувати наявність значної кількості
недо­с­лід­жених написів та малюнків, досі не введених у науковий обіг.
Відтак, необхідність перевидання та доповнення епіграфічного кор­
пу­су була передумовою тому, що з листопада 2006 р. відділом науково-іс­
то­ричних досліджень Національного заповідника „Софія Київська” за­­п­ла­
новано планомірне вивчення та видання повного корпусу графіті Софій­
ського собору, здіснення якого покладене на провідного наукового спів­ро­
біт­ника відділу, кандидата історичних наук В. Корнієнка. Роботи ведуться
під керівництвом завідуючої названим відділом доктором історичних наук,
про­фесором Н. Нікітенко, яка бере особисту участь у дослідженні ряду на­
писів. Вивчення латиничних графіті та деяких кириличних записів XVI –
XVII ст. здійснюється спільно з провідним науковим співробітником відділу,
кан­дидатом історичних наук Н. Сінкевич, а грекомовних – магістром Львів­
сь­кого національного університету імені Івана Франка Д. Гордієнком.
Важливою та відмінною від попередніх рисою сучасних досліджень
є прийнята методика суцільного комплексного прочитання та інтерпретації
гра­фіті в контексті функціонального призначення приміщення, де вони ви­
никли, а також середньовічного церковно-теологічного та символічного тлу­
ма­чення образних архітектурно-художніх форм, з якими написи та малюнки
пов’язані у топографічному й смисловому аспектах. Застосування такого
під­ходу, рівно як і залучення більш досконалих технічних засобів, дозволило
вия­вити та по-новому інтерпретувати величезну кількість недосліджених на­
4

пи­сів та малюнків, а також виправити допущені при публікації помилки як
в плані прочитання, так і, відповідно, в плані інтерпретації. Водночас маємо
заз­начити, що, попри всі недоліки, напрацьована С. Висоцьким методика є,
на нашу думку, найбільш вдалою для роботи. Відповідно, вивчення графіті
со­бору включає п’ять основних етапів.
І. Огляд поверхні тиньку в межах певної ділянки стіни з метою виявлення
графіті. На цьому етапі фіксуються вертикальні (від підлоги) та горизонтальні
(від краю стіни) координати напису чи малюнку від їх умовної середньої
точки. Висота досліджуваної поверхні стін становить близько трьох з поло­
ви­ною метрів від рівня сучасної підлоги.
ІІ. Фотографування окремого графіті при бічному освітленні. Важливою
умо­вою є розташування джерела освітлення під таким кутом, щоб мак­си­
маль­но висвітлити прорізи. Оптимальним варіантом є кут приблизно в 45°
до горизонталі рядка, завдяки чому можливо простежити на фотографії
вер­­тикальні та горизонтальні лінії прорізів. Водночас світло має падати на
поверхню стіни під гострим кутом у межах 20-35°. Таке розташування доз­
во­ляє висвітлити не лише розчищені від шпаклівки прорізи, але й закриті.
Для ілюстрації розмірів графіті біля нього до стіни прикріплюється мірна
стріч­ка довжиною два сантиметри. Проте на фотографії не завжди помітні
всі деталі напису чи малюнку, а в деяких випадках пошкодження та рельєф
по­верхні тиньку можуть спотворювати зовнішній вигляд окремих знаків. До
то­го ж лише по ній важко відрізнити дрібні вибої, подряпини або „гнізда”
доданої до тиньку соломи від прорізів, що, нерідко, закриті шпаклівкою чи
слабо розчищені від неї. В окремих випадках прорізи можуть співпадати з
„гніздами”, які утворились через проріз, що зруйнував вапнякову оболонку
навколо зниклої вже соломки; так само прорізи літер можуть інколи спів­
па­дати з тріщинами тиньку, однак на викришених ділянках можна прос­
те­жити слабкі контури прорізів літер. Ці візуальні характеристики графіті,
що можуть бути виявлені лише під час дослідження їх оригіналів, у
більшості випадків залишаються непомітними на фотографіях. Саме тому
прорисовка контурів графіті, своєрідний горизонтальний зріз поверхні
стіни, є необхідним робочим інструментом дослідника, своєрідним ключем
до прочитання запису чи визначення контуру малюнка.
ІІІ. Виготовлення фотографії та прорисовка по ній контурів прорізів при
натурному дослідженні графіті. Прорізи на фотографії наводяться олівцем,
потім тушшю, після чого переносяться на чистий аркуш паперу, скануються
для отримання негативів, адже, як показує досвід С. Висоцького, такі „ви­во­
рітки” краще сприймаються. Подібне натурне дослідження дозволяє чіт­ко
визначити ті елементи, які відносяться до графіті, і які є механічними по­
шкод­женнями. Випадкові подряпини, штрихи та вибоїни зображуються на
про­рисовці лише в тому випадку, якщо вони торкаються елементів напису
чи малюнку. Важливо також зауважити, що на фотографіях, особливо, коли
про­різи розчищені від шпаклівки, останні виглядають вдвічі тоншими.
ІV. Складання опису графіті, який наводиться у першій частині книги
за нас­тупною схемою: розташування. Вказується місцезнаходження графіті
в конкретній час­тині архітектурного об’єму, ділянці стіни та зображенні
на фресці. При наведенні імен святих ми спирались на дослідження Н. Ні­­
кітенко [Ни­ки­тенко 2004; 2008] та, в окремих випадках, на результати
вивчення графіті хра­му. Оскільки інформація щодо розташування буде
повторюватись під час опису кожного напису або малюнку, розташованого
на поверхні од­ні­єї фрески, епіграфічні пам’ятки подаються підрозділами,
5

а дані щодо місцезнаходження фрески, сучасного стану поверхні тиньку,
кількості опублікованих та неопублікованих графіті, наявності сучасних
написів, наводяться на початку підрозділу. Для більшої наочності на кількох
схемах вказані вживані в описовій частині назви архітектурних об’ємів
храму та місцезнаходження графіті. В додатку вказані їх вертикальні та
горизонтальні координати.
Номер. Нами було прийнято рішення продовжити суцільну ну­ме­
ра­цію, застосовувану С. Висоцьким. Відповідно, всім нововиявленим графіті
на­даються порядкові номери від 417-го, а вже опубліковані зберігають по­
пе­редні. Дослідник нумерував графіті за хронологічним принципом, однак
йо­го було порушено вже під час публікації другої частини корпусу. З огляду
на це наша нумерація виконує суто технічну роль, вказуючи виключно на
по­рядок складання облікових карток. У тому випадку, якщо С. Висоцьким
під одним номером були опубліковані різні графіті, їм надається додаткова
нумерація, наприклад, № 1 (основний текст чи малюнок), № 1а (додатковий)
то­що. Та ж сама система застосовується, коли під час дослідження різні
записи потрапили під один номер, але додаткове вивчення довело їх різне
авторство.
Історіографія. В цій частині зазначається, ким було опубліковане
графіті, а також вказуються праці, в яких подано відкориговане прочитання
напису. Тут же розглядаються основні розбіжності в плані прочитання
тексту різними дослідниками, аналізуються спірні моменти.
Прочитання напису або опис малюнку. На цьому етапі подається
вигляд напису в тому вигляді, в якому він зберігся на стіні, тобто, відповідно
до оригіналу. Відсутні через пошкодження літери передаються знаком „–”.
Застосовувані знаки позначають лише місця втрат тексту, їх кількість не
співвідноситься з кількістю знищених літер, оскільки в багатьох випадків
ми не можемо точно її встановити. Наявні літери подаються у друкованому
уніфікованому вигляді кириличним, глаголичним, грецьким або
латинським шрифтами, скоропис графічно не передається. У цій частині
різні розміри літер графічно не передаються, за винятком чітко видимої
навмисної передачі великих та малих літер. Покладені або перегорнуті
літери у рядку також передаються у загальному вигляді напису. В разі
спірної ідентифікації окремих літер розглядаються можливі варіанти її
визначення, які, по можливості, перевіряються контекстом напису; у схемі
його загального вигляду зазначається найбільш вірогідний. Якщо графіті є
малюнком, то на цьому етапі наводиться його стислий опис. За необхідністю
спірні в плані ідентифікації елементи малюнку розглядаються додатково.
Реконструкція тексту та переклад. Текст напису подається з роз­
бив­кою на слова та реконструкцією втрачених фрагментів. У тому випадку,
якщо літера збереглась приблизно на 50% і більше, а контекст не дозволяє
сумніватись у її правильній ідентифікації, вона подається як ціла, тобто,
без дужок. В інших випадках реконструйовані частини тексту наводяться у
дужках різної форми:
квадратних [ ], що позначають літери, знищені внаслідок пош­ко­
д­же­н­ня тиньку, однак контекст напису дозволяє їх відновити;
круглих ( ), в яких подаються навмисно або помилково пропущені
ав­тором літери, ці ж дужки застосовуються при розкритті титла над ско­ро­
че­ни­ми словами;
скісних / /, що маркують випадкове подвоєння літер, коли в процесі
видряпування тиньк у місці розташування знаку викришився, тому автор
6

змушений був поруч прокреслити його знову;
фігурних { }, які передають реконструйовані за змістом частини
тексту та завершення слів у незакінчених записах.
Грекомовні графіті подаються в орфографії пам’яток із зас­то­
су­ванням тієї самої системи позначення реконструйованих частини, а
нижче – в уніфікованому вигляді. В усіх випадках обов’язково на­во­диться
переклад су­часною мовою, який не містить знаків позначення ре­кон­
струйованих час­тин.
Датування. Під час датування написів або малюнків ми прагнули
встановити максимально можливі граничні межі можливої їх появи на
фресці, спираючись при цьому на кілька параметрів:
- форму каналів прорізів: дослідження великої кількості графіті
дозволило окреслити три хронологічні етапи:
1) друге десятиліття ХІ ст.*, тобто, час, коли ще тривали роботи по
оформленню інтер’єру Софії Київської: записи мають згладжені прорізи,
нерідко зі слідами фарби, що свідчить про їх виконання по сирому тиньку;
2) друга чверть ХІ – кінець XVI ст.: внутрішня поверхня каналів
прорізів нерівна, що свідчить про їх видряпування по сухому тиньку;
3) кінець XVI – кінець XVII ст.: форма каналів прорізів відрізняється
від попередньої дещо „розірваними” краями біля поверхні;
- стратиграфію: в окремих випадках вдається встановити
передування одного графіті іншому, що дозволяє визначити гранично
можливу верхню або нижню хронологічну межу появи напису, або малюнку
на стіні храму;
- палеографію: для датування кириличних написів нами ви­ко­
рис­товуються таблиці зразків написання літер, складені А. Залізняком за
результатами дослідження корпусу датованих за стратиграфією нов­го­род­сь­
ких берестяних грамот ХІ – XV ст. [Зализняк 2000], Б. Рибаковим на основі вив­
чення датованих епіграфічних пам’яток XI – XIV ст. [Рыбаков 1964], Є. Кар­
ським та Л. Черепніним на підставі даних писемних пам’яток ХІ – XVIII ст.
[Карский 1928; Черепнин 1956], виконані В. Панашенко порівняльні таблиці
зразків скоропису урядових документів та магістратських книг Гетьманщини
середини – другої половини XVII ст. [Панашенко 1974], Я. Запаском описи
рукописних книг ХІ – XVII ст., де автор наводить також фотографії сторінок
рукописів [Запаско 1995], форми написання літер в легендах на монетах
початку ХІ ст. Володимира, Святополка та Ярослава [Сотникова, Спасский
1983], а також, звичайно, власні спостереження над особливостями палеографії
софійських датованих графіті. Назви палеографічних ознак складових
літер ми наводимо відповідно до типології А. Залізняка [Зализняк 2000].
Хронологічні матриці в коментарі до графіті не на­во­дяться, а вказуються
лише ті форми написання літер, які дозволяють обмежити часові межі появи
напису. При цьому варто наголосити, що форми написання інших складових
запису, якщо вони не згадуються в тек­сті, мають ширші хронологічні рамки.
Стосовно грекомовних написів, а також виконаних латиницею та глаголицею,
то наразі ми позбавлені ін­струментарію для їх вузького палеографічного
датування. Саме тому виз­на­чення хронології цих записів на даному етапі
дослідження базується на нас­тупному параметрі;
* Ми повністю підтримуємо концепцію Н. Нікітенко щодо заснування храму Володимиром у 1011
р. та завершення робіт за Ярослава у 1018 р. [Нікітенко Н., Нікітенко М. 1996; Никитенко 2004, с. 281341; 2008, с. 11-29; Нікітенко 2003, с. 23-31; Нікітенко, Корнієнко 2008а, 2008б].

7

- типологію:
- для датування грекомовних написів ми наразі приймаємо
твердження О. Євдокімової, що верхня хронологічна межа появи грецьких
графіті має бути віднесена до кінця ХІІІ ст. [Евдокимова 2008, с. 23];
оскільки нижня межа побутування таких написів нею відноситься до часу
побудови Софії Київської, то, відповідно до нашої концепції зведення
храму на рубежі правління Володимира та Ярослава, вона визначається
другою чвертю ХІ ст.;
- для визначення часу появи латиничні графіті ми спираємось на
палеографічні характеристики їх складових, чому сприяє часте вживання
прямого датування, контекстний аналіз (за умови, якщо вдається встановити
особу автора запису за писемними джерелами) та форму прорізів; хро­
нологічні рамки латиничних графіті Софії Київської охоплюють проміжок
часу від останньої чверті XVI до кінця XVII ст.;
- верхня хронологічна межа глаголичних записів новгородського
Софійського собору відноситься А. Мединцевою до початку ХІІ ст.
[Медынцева 1978, с. 30], однак, як свідчать результати досліджень надписи
на пергаменних кодексах Л. Столярової, глаголиця застосовувалась до кінця
ХІІІ ст. [Столярова 1998, с. 56-69]; відповідно, виконані глаголицею написи
датуються нами в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.;
- записи обчислення кількості проведених поминальних служб ви­ко­
нувались у проміжок часу від другої чверті ХІ до кінця ХIV ст.; ці факти
встановлені нами на підставі палеографічного датування текстової частини
подібних формул.
V. Інтерпретація графіті. На цьому етапі нами здійснено спробу
встановити семантику того чи іншого напису або малюнку, визначити
можливі мотиваційні чинники, які спонукали їх авторів залишати їх на
стінах храму. Власне цьому присвячений другий розділ монографії, по-суті,
це змістовний коментар до графіті, які згруповані нами у відповідні категорії,
присутні в описовій частині. Складовою другого розділу є три екскурси, які
присвячені додатковому дослідженню окремих груп написів.
***
Застосована нами методика дослідження дозволила виявити
величезну кількість раніше не введених у науковий обіг графіті, що
зумовило розбивку запланованого нами видання епіграфічного корпусу
Софії Київської на кілька випусків. До першого увійшли 480 написів та
малюнків середньовіччя та раннього модерного часу, що знаходяться в
приділі св. Георгія Великомученика.

8

Розділ І.

ГРАФІТІ ПРИДІЛА СВЯТОГО ГЕОРГІЯ
ВЕЛИКОМУЧЕНИКА
І.1. Фреска з образом св. Василія Великого.

Знаходиться у південно-західному куті віми на північній грані східної
лопатки передвівтарного хрещатого стовпа (табл. ІІ, 1). Поверхня тиньку
збереглась відносно добре, хоча вона в багатьох місцях пошкоджена дрібними
вибоями та подряпинами, місцями затерта, особливо в нижній частині. На
рівні ніг святого фресковий тиньк втрачений на всю ширину лопатки, ліворуч
біля ребра фреска також має втрати. Під час досліджень С. Висоцького в
науковий обіг введені лише чотири записи (№№ 1, 2, 15 та грекомовний напис
біля № 2). Сучасні дослідження дозволили встановити, що загальна кількість
графіті на фресці становить п’ятдесят дві одиниці, що їм надано номери від
720-го до 766-го включно (табл. ІІ, 2). Написи №№ 1, 1а, 2, 720-721, 723-730,
758 досліджувались спільно з Н. Нікітенко, малюнок № 722 – з Ю. Панченком,
грекомовні записи №№ 725, 739, 744 та 745 – з Д. Гордієнком.

Графіті № 1 (табл. ІІІ, 1).

Напис вперше був опублікований С. Висоцьким [Высоцкий 1966,
с. 15-16, табл. І, 1; табл. ІІ, 1], причому вміщений у книзі текст дещо відрізнявся
від попереднього прочитання дослідником, як це видно з матеріалів звіту за
1959 р. [Высоцкий 1959, л. 73-74; у звіті графіті надано номер 24]. Прочитання
коригували В. Орел та А. Кулик [Орел, Кулик 1996, с. 124-125]. Результати
нових досліджень опубліковані Н. Нікітенко та В. Корнієнком [Нікітенко,
Корнієнко 2007, с. 246-247, 250-251, мал. 3; 2008б, с. 367-372, іл. 1].
Враховуючи велику кількість розбіжностей в ідентифікації літер
графіті, вважаємо за доцільне порівняти його окремі частини. Оскільки
літери ½Ô вдвічі більші порівняно з іншими й завдяки розмірам вони є
приналежними до обох рядків, саме від них ми будемо відштовхуватись при
виділенні розглядуваних частин тексту.
Верхній рядок праворуч від літер ½Ô
С. Висоцький
ïîf2 (1959), ëîå2 або òîå2 (1966)
В.Орел, А. Кулик

[ì]1 ïîf2

Розбіжності прочитання цієї частини включають наступне:
1) наявність або відсутність ì: В. Орел та А. Кулик реконструювали
першу літеру після великої Ô як ë або, радше, ì, про що, на їхню думку,
свід­чить „невеликий слід над лівим нахиленим елементом”; насправді тут
ніяким чином не читається ì, оскільки жодного сліду необхідного для ì „еле­
мен­та” на тиньку не простежується, натомість чітко читається ë, ліва скісна
якої спускається зі значним ухилом і перетинає ô; над ë прокреслене титло у
виг­ляді горизонтальної риски, яке з’єднується з верхньою частиною літери;
2) прочитання літер як ëîå, òîå чи ïîf: В. Орел та А. Кулик вважали
цю частину графіті приналежною до іншого запису, однак при визначенні
її складових допустили доволі грубу помилку, адже жодних слідів літери ï у
тому варіанті реконструкції тексту, що його подають дослідники, не помітно
9

ні на стіні, ні на фотографіях С. Висоцького, якими вони користувались;
останній на початку дослідження читав перші три літери верхнього рядка
як ïîf [Высоцкий 1959, л. 73-74], приймаючи за ï літеру ë (див. вище), а за f
– літеру ï з виступом зверху, щогли якої у нижній частині з’єднало гніздо від
доданої до тиньку соломи; пізніше, публікуючи графіті, він прочитав три
початкові літери як ëîå або òîå (перевага віддавалась першому варіанту),
вважаючи їх закінченням чисельника Ô (500), отримавши, як слушно
зазначили В. Орел та А. Кулик, невірогідну з лінгвістичної точки зору форму
„пятисотлоє” або „пятисотоє”, в подальшому публікатор наполягав на
правильності попереднього прочитання цих знаків як літер òîå [Висоцький
1998б, 130].
Варто відмітити ще одну неточність: верхній рядок включає не три
літери, в ідентифікації яких у дослідників виникли сумніви, а сім. Повністю
збереглись чотири літери, вони впевнено читаються як ë, î, ï та à. За ними
простежуються ще дві пошкоджені: перша має обриси кириличної î або
грецької d, а від другої помітна лише права щогла та фрагмент перемички.
Їх можна реконструювати, відповідно, як ñ, å або î та ö, m, ~, "«, «þ, è або h; за
контекстом в обох випадках перший варіант реконструкції літер, відповідно,
ñ та ö, виглядає найбільш прийнятним. Останній знак графіті не зберігся
зовсім, він відновлюється за контекстом.
Нижній рядок ліворуч від літер ½Ô
С. Висоцький
В.Орел, А. Кулик

âúë1òîí2
z[ë]à1òîè2

Розбіжності в прочитанні включають два основні моменти:
1) прочитання перших трьох літер âúë або z[ë]à: при дослідженні
оригіналу запису на початку чітко читається вертикальна z з розвилкою,
за нею йде знищена вибоєм літера, а далі – à; тож, коригуючи цю частину
тексту, рацію мали В. Орел та А. Кулик;
2) остання літера í або è: С. Висоцький інтерпретував її як складову
числівника дати, що позначає десятки (í = 50), хоча знак впевнено може бути
визначений як è з горизонтальною перекладиною.
Нижній рядок праворуч від літер ½Ô
С. Висоцький
В.Орел, А. Кулик

ãèäè
ãèäè

Як бачимо, тут дослідники солідарні, проте варто зауважити, що
ця частина запису складається не з чотирьох знаків, а з десяти: пер­шоїчетвертої ãèäè, знищених п’ятої й шостої, сьомої-десятої îñòè. Дев’ята має
обриси триногої ò, бічні засічки якої, принаймні повністю збе­режена ліва,
спускаються майже до основи щогли – палеографічна оз­на­ка, притаманна
більш пізньому часу; однак варто зауважити, що по­діб­на форма написання
зустрічається і в ранньому ХІ ст., зокрема, у слові Ïåòðîñ в легенді ІІ типу
монет Святополка І: ”Îãåîñ Ïåòðîñ” (1018 р.) [Сот­никова, Спасский 1983,
с. 86], тож можна припустити, що автор запису ці­ле­спря­мовано надав
літері такої форми; втім, означені довгі засічки могли ви­ник­­нути також
внаслідок зриву руки автора в процесі вид­ряпування літери, ад­же
пошкоджена вибоїною права засічка цілком мог­ла бути і короткою; на­
решті, не виключена можливість випадкового ха­рактеру цього штриха,
по­дібно до схожої на діагональ í подряпини десятої літери è. На думку
10

Н. Нікітенко, перевагу варто віддати першому поясненню форми ò,
зваживши на символічний аспект: така ò, утворена трьома літерами
ã (гамма) має цифрове значення, що дорівнює дев’яти (ã = 3; 3х3=9), а
число 9 означає кінець, межу цифрової серії до її повернення до одиниці
– символу Бога [Керлот 1994, с. 576, 579], тобто, використання цієї літери
може означати Кінець Часів, Друге Пришестя та воскресіння праведних;
можливо, саме такого значення надано формі літери на монеті Святополка,
оскільки його патрон св. апостол Петро, в чиєму імені написана подібна
ò, проголошує скорий прихід дня Господнього та створення „неба нового
й нової землі, що правда на них пробуває”* (2 Пет. 3: 10-13).
Отже, дослідження оригіналу графіті дозволило внести суттєві
корективи в плані ідентифікації його збережених складових:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає наступним чином:
SÔË î ïàñ[öh] z[ë]àòîè ã(îñïîäüñòâåíî)è ä(üí)è [ïð]îñòè.
6530 на Пасху злату господственну дні. Прóсті.
Датування. С. Висоцький спочатку відносив час появи графіті до
6580 або 6588 (1072 або 1080) р. [Высоцкий 1959, л. 73-74], а під час публікації
– до 6550 (1042) р. В. Орел та А. Кулик зазначали, що в графіті читається 6530
(1022) р. (що є малоймовірним на їх думку), або ж, найбільш вірогідно, 6540
(1032) р. Проведені нами дослідження вказують: запис розпочинається датою
6530 (1022) р. з винесеною у верхній рядок літерою ë (30), що дозволило автору
поєднати обидва рядки. У верхньому автор вказує на Пасху 6530 (1022) року,
а в нижньому зазначає її характеристики, з яких можна зробити висновок,
що мова йде про Кіріопасху, коли вона збігається зі святом Благовіщення:
саме тому, на нашу думку, слова zëàòîè і ãîñïîäüñòâåíîè, які характеризують
Кіріопасху, написані в одному рядку обабіч дати. У 1022 р. Пасха співпала
з Благовіщенням. Палеографічні ознаки складових запису не вступають у
протиріччя з віднесенням часу його появи до 20-х рр. ХІ ст. Датування графіті
1022 р. підтверджується також його контекстним аналізом (див. екскурс 1).
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 1а (табл. ІІІ, 1).

Розташоване у безпосередній близькості від запису № 1 графіті було
пропущене С. Висоцьким, але частково відновлене В. Орлом та А. Куликом
[Орел, Кулик 1996, с. 124-125]. Результати сучасних досліджень опубліковані
Н. Нікітенко та В. Корнієнком [Нікітенко, Корнієнко 2007, с. 251, мал. 3;
2008б, с. 372. іл. 1].
Незважаючи на численні пошкодження дрібними вибоями, всі скла­
дові графіті піддаються ідентифікації:
Права частина напису після ì виконана доволі незграбно: непро­
пор­ційно маленька î спускається під рядок, що обумовлено прагненням ав­
то­ра вмістити її у вузький простір між складовими графіті № 1 – верхньою
час­тиною S та титлом над нею; z також непропорційно маленька, вона
та де­що піднята над рядком è частково змикаються з іншою складовою
запису № 1 Ô.
* Тут і далі цитати зі Святого Письма подаються за виданням: Біблія 1995.

11

На слова текст поділяється наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè.
Господи, поможи.
Датування. Очевидний зв’язок написів № 1 та № 1а дозволяє віднести
час появи останнього до початку 20-х рр. XI ст., що не вступає в протиріччя
з палеографічними ознаками його складових.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 2 (табл. ІІІ, 2).

Запис опублікований С. Висоцьким [Высоцкий 1966, с. 16, табл. І,
2; табл. ІІ, 2], пізніше його прочитання було переосмислене та по-новому
інтерпретоване дослідником [Висоцький 1975, с. 179-180; Высоцкий 1976, 198201, рис. 10; с. 251], а також В. Орлом та А. Куликом [Орел, Кулик 1996, с. 125].
Результати нових досліджень опубліковані Н. Нікітенко та В. Корнієнком
[Нікітенко, Корнієнко 2007, с. 251-252, мал. 3; 2008б, с. 372, іл. 2; Корнієнко
2008в, с. 209-211].
С. Висоцький спочатку запропонував розглядати графіті як запис
6554 (1046) р., (щоправда при попередньому дослідженні літера ä ним
читалась як à [Высоцкий 1959, л. 64-65]), в якому десятки були записані за
допомогою двох літер – ì (40) та i (10), оскільки автор, на думку дослідника,
забув, якою літерою позначається число 50. Пізніше С. Висоцький поставив
під сумнів попереднє тлумачення на тій підставі, що літери, які позначають
десятки – ì (40) та i (10) – прокреслені не під одним титлом. Відповідно,
перша частина дати розглядалась як позначення 6540-го р. (¾ôì), а літери iä,
числове значення яких дорівнює чотирнадцяти – як вказівка індикту цього
року. На думку С. Висоцького, автор графіті користувався ультраберезневим
стилем літочислення, що для теплої пори 6540-го року дає саме 14-й індикт. У
результаті графіті читалось як „6540, 14 (індикту)”, і датувалось 1031/1032 рр.
Таке прочитання графіті №2 дало С. Висоцькому підставу вважати
його найдавнішим датованим написом Софії Київської, воно залучалось в
якості аргументу на користь закладин храму Ярославом Володимировичем у
1017 р. [Висоцький 1975, с. 180; Высоцкий 1976, с. 250-251], відповідно до даних
Новгородського першого літопису: „Â ëhòî 6525. ßðîñëàâú èäå êú Áåðåñòèþ;
è çàëîæåíà áûñòü ñâÿòûÿ Ñîôhÿ âú Êèhâå” [ПСРЛ 3, с. 180]. Завершення
будівництва митрополичої резиденції С. Висоцьким приурочувалось до
1037 р., відповідно до дати цього ж літопису: „Â ëhòî 6545. Çàëîæè ßðîñëàâú
ãîðîä Êûåâú, è öåðêîâü ñâÿòûÿ Ñîôhÿ ñâåðøè” [ПСРЛ 3, с. 180]. Введене
в науковий обіг графіті сприяло активізації дискусії щодо проблеми часу
заснування Софії Київської, під час якої дана С. Висоцьким інтерпретація
була піддана критиці А. Поппе [Поппе 1968, с. 94]. Останній вважав напис
прос­тою хронологічною вправою, або, якщо і датою, то ретроспективною.
Та­ку аргументацію підтримав Ю. Асєєв, обґрунтовуючи пізню дату
закладання Софії Київської [Асєєв 1979, с. 6]. Критика досягла мети, тому
С. Висоцький, підводячи підсумок 23-річному дослідженню епіграфічних
пам’яток Києва, жодним словом не згадав про виявлене ним раннє графіті,
а собор дипломатично називався зведеним у 1037 р. [Висоцький 1983, с. 132;
Высоцкий 1985, с. 20]. Проте повернення до дослідження запису, правильність
тлумачення якого підтвердив В. Янін, обстеживши оригінал в присутності
Г. Логвина та Є. Боровського, переконали С. Висоцького у відповідності
запропонованого ним раніше прочитання як запису 14-го індикту 6540-го
року (1032 р.) [Высоцкий 1989, с. 17-18], яке набуло поширення в історіографії

12

[див. наприклад: Симонов 2007, с. 49-50], а саме графіті дослідники
стали залучати на користь обґрунтування закладин собору Ярославом
Володимировичем у 1017 р. й завершення будівництва в другій половині
30-х рр. [див. наприклад: Толочко 1983, с. 78; Тоцька 2003]. Щоправда, більш
поширеною в історіографії залишається пізня дата заснування митрополичої
резиденції [див. наприклад: Комеч 1987, с. 178-181; Колпакова 2007, с. 38,
507-508; Яковенко 2006, с. 54 (хоча дослідниця згадує як альтернативну дату
1017 р.); История 2007, с. 146-147, прим. 129; Попова 2008, с. 388]. Розгляд
проблеми датування Софії Київської виходить за межі необхідного до
даного графіті коментарю, проте варто зауважити, що на сьогоднішній день
завдяки дослідженням софійської епіграфіки було виявлено ряд ранніх
написів [Нікітенко, Корнієнко 2008а; 2008б], які підтверджують концепцію
Н. Нікітенко щодо заснування головного митрополичого храму Київської
Русі у 1011-1018 рр. на межі правління Володимира та Ярослава [Никитенко
1999; Нікітенко 2003; Нікітенко Н., Нікітенко М. 1996].
Водночас, ті дослідники, які прийняли інтерпретацію С. Висоцького,
не взяли до уваги ряд неузгодженостей в аргументації, які першими
спробували усунути В. Орел та А. Кулик, що за опублікованою фотографією
намагались по новому прочитати це графіті [Орел, Кулик 1995, с. 125]. Вони
вважали обидві версії С. Висоцького щодо інтерпретації напису абсолютно
абсурдними. На їхню думку, запис ¾ôì пов’язаний із такою ж датою гра­
фі­ті №1, а літери iä (в транскрипції дослідників id) є початком другого
рядка грекомовного графіті, розташованого вище. Однак при цьому було
проігноровано аналогічні форми прорізів обох „частин” написів, що добре
помітно навіть на фотографії. Тому аргументація дослідників, як і висловлені
ними критичні зауваження, в свою чергу варто визнати безпідставними, на
що звернув увагу сам С. Висоцький [Висоцький 1998, с. 130-131].
Головним аргументом на користь своєї версії прочитання графіті
С. Висоцький залучав твердження, що запис є складовою грекомовного
тек­сту (№ 725), розташованого над цим записом. На користь цього на­во­
ди­лись такі доводи, як прокреслені під одним титлом літери iä без інверсії
та написання ä у вигляді трикутника – грецької „дельти”. Оскільки автор
за­пису вказав рік „6540”, а поруч прокреслив число „14”, то воно, на дум­ку
дослідника, мало вказувати або день виконання запису, або індикт ро­ку.
Оскільки в першому випадку необхідно було вказати назву місяця, а цьо­
го не було зроблено, С. Висоцький відкидав цей варіант. Проте для прий­
нят­тя другого необхідно було, щоб біля числа індикту вказувалось його
пов­на або скорочена назва. Оскільки графіті № 2 такого тексту не мало,
вка­зівка індикту була „виявлена” праворуч у вигляді літери, „яку через
пош­кодження прочитати не вдається”. На підставі цих тверджень і була
зап­ропонована реконструкція тексту: „[В літо] 6540, 14 індикта” [Высоцкий
1976, с. 199-201]. Пізніше, у відповідь на висловлені В. Орлом та А. Куликом
зау­важення, аргументація була посилена несподіваним висновком, що
„нак­реслення першої літери дати (6000) теж не відповідає слов’янському
„зело” [Висоцький 1998б, с. 130]. Це твердження виглядає принаймні див­
ним, адже ним автор суперечив результатам власних спостережень, ос­кіль­
ки S-подібна форма „зело” в кириличних записах року присутня в особисто
дос­ліджуваних С. Висоцьким датованих ХІ ст. графіті, наприклад, записів
про грім у березні (№ 3) та про смерть Ярослава Володимировича (№ 8).
Прагнення датувати цей напис 1032 р., на нашу думку, пояснюється
тим, що, за словами С. Висоцького „дата 6540 (в статті явна друкарська
13

помилка, адже замість цієї дати поставлено 5640 – В.К.) … вважається нами
беззаперечною і має важливе значення для уточнення дати будівництва
Софійського собору у 1017 – 1037 рр.” [Висоцький 1998, с. 130-131]. Оскільки
саме це графіті лягло наріжним каменем в основу концепції щодо дати
заснування храму в 1017 р., легко зрозуміти причини, які спонукали його
так жорстко обстоювати власну інтерпретацію та відмовитись від будь-яких
альтернатив. Проте результати сучасних досліджень оригіналу повністю
розбивають залучену аргументацію.
По-перше, відмінності у прорізах між грекомовним графіті № 725 та
записом № 2 настільки очевидні, що не дозволяють вважати їх приналежними
одному авторові. По-друге, запис числа „14” (iä) без інверсії не може свідчити
на користь грекомовної приналежності графіті, виконаному у „візантійській
традиції”, оскільки в ході дослідження софійської епіграфіки нами виявлено
кириличні записи чисел як з інверсією, так і без неї: це явище притаманне
давньоруським писемним пам’яткам ХІ – ХІІ ст. [Симонов 2007, с. 214]. Потретє, в нижній частині ä тиньк пошкоджений, тому вона цілком могла
мати, і, судячи з зовнішнього вигляду літери, таки мала ніжки, хоча їх форму
чітко встановити не вдається. Як вказують загальні обриси літери, ніжки
могли бути оформлені у вигляді невеликих трикутників або „плечиків”. Почетверте, у виявлених трьох датованих ХІ-м ст. грекомовних графіті перша
літера s записана у вигляді лежачої вісімки, на відміну від кириличних
записів цього ж часу, де літера має S-подібну форму. По-п’яте, жодних слідів
розташованої праворуч від числа „14” пошкодженої літери, що позначає
індикт, не виявлено. По-шосте, запис складається не з п’яти знаків, а з чотирьох.
Сучасними дослідженнями встановлено, що вертикальна риска між третьою
та четвертою літерами є випадковим штрихом, який виник тоді, коли в процесі
прорізання літери ä автор графіті помилково замість скісної видряпав пряму
вертикальну риску, внаслідок чого змушений був повторно прокреслити ä
праворуч. Спостереження над графіті Софії Київської вказують, що у ви­
пад­ку допущення помилки неправильно написана літера чи штрих не за­
к­реслювались і не затирались, залишаючись у складі рядка. Випадковий
ха­рак­тер штриха добре помітний при спостереженні над співвідношенням
тит­ла та літери – в усіх випадках прокреслене у вигляді горизонтальної рис­
ки титло виступає вперед порівняно із центральною віссю літери.
Відтак, записаний на стіні текст виглядає наступним чином:
Датування. В світлі нових досліджень текст графіті має розглядатись
як зазначення 6544 (1036) р. Палеографічні ознаки його складових не
вступають у протиріччя з віднесенням напису до 30-х рр. ХІ ст. Правильність
датування підтверджує контекстний аналіз (див. екскурс 1).
Категорія: поминальний або пам’ятний напис.

Графіті № 15 (табл. ІІІ, 3).

Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1966, с. 48, табл. ХV, 2;
табл. ХVI, 2], прочитання коригували В. Орел та А. Кулик [Орел, Кулик
1996, с. 131; помилково подали запис під № 12].
Знаки графіті простежуються доволі чітко, лише один знак напри­
кін­ці рядка пошкоджений вибоєм:

14

С. Висоцький, В. Орел та А. Кулик вбачали на місці знищеної літери
ú. Ми повністю приймаємо запропоновану дослідниками реконструкцію,
відтак текст графіті читається як Æèzíîáqä[ú] ‘Жизнобуд’.
Датування. С. Висоцький відносив запис до ХІІ ст., його висновкам
не заперечували В. Орел та А. Кулик. Однак палеографічні характеристики
двох складових графіті – á з виступом зверху й петлею кутом вперед та
написаної у три змахи зіркоподібної æ – дозволяють визначити хронологічні
рамки можливої появи графіті другою чвертю ХІ – першою чвертю ХІІ ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 720 (табл. ІV, 1).

Запис опублікований Н. Нікітенко та В. Корнієнком [Нікітенко,
Корнієнко 2007, с. 254, мал. 12; 2008б, с. 377, іл. 11; Корнієнко 2008в, с. 212].
Всі його складові впевнено читаються:
Перша літера виглядає як лежача вісімка. Таке написання ½
зустрічається ще у двох датованих грекомовних графіті ХІ ст., одне з яких з
датою 1038/39 р. виявлене О. Євдокімовою у південній сходовій вежі, а друге
– на південній стіні апсиди Георгіївського приділа (№ 803). В усіх випадках
титла над літерами відсутні, тож покладання вказувало на їх цифрове
значення. Такого погляду дотримувався також С. Висоцький, пояснюючи
цифру 9 у вигляді лежачої F в записі (№ 7) про поставлення владики [Вы­
соц­кий 1966, с. 37]. Враховуючи наявність трьох грекомовних написів з по­
діб­ним написанням року, можемо констатувати існування такої традиції,
при­таманної письмовій культурі ХІ ст.
Датування. Як і № 2, графіті складається лише з одної дати – 6541
(1033) р. Віднесення часу появи напису до 30-х рр. ХІ ст. підтверджується
контекстним аналізом (див. екскурс 1).
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 721 (табл. ІV, 2).

Опубліковане Н. Нікітенко та В. Корнієнком [Нікітенко, Корнієнко
2007, с. 254-255, мал. 13; 2008б, с. 377-378, іл.12; Корнієнко 2008в, с. 212-213].
Початок напису знищений вибоїною, простежуються лише три знаки:
На місці вибою помітний схожий на лежачу трійку „знак”, ліва
частина якого може бути впевнено ідентифікована як фрагмент літери,
права ж, скоріше за все, є звичайною подряпиною.
Під час першого дослідження нами було припущена можливість
розгляду напису як слова „Софія”, в якому початкова S написана лежачи.
Проте вивчення структури інших грекомовних графіті Софії Київської
дозволило з більшою впевненістю реконструювати текст як фрагмент
традиційної молитовної формули, що складається зі слова [b]o(h)qh ‘bo»qei,
поможи’.
Датування. Оскільки графіті в змістовному плані скоріше за все
пов’язане з попереднім записом 1033 р. й не виключено, як показує форма
прорізів, що обидва належать одному авторові, графіті умовно можна
датувати початком 30-х рр. ХІ ст.
Категорія: молитовний напис.

15

Графіті № 722 (табл. ІV, 3).

Незважаючи на низький рельєф прорізів, контури малюнку доб­
ре простежуються: в іспанському щиті (у вигляді латинської літери U)
зображено подвійну перегорнуту крокву, а над ним прокреслено на­пів­круг­
лу смугу, яку можна розглядати як спробу намалювати лицарський на­мет.
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті могло виникнути в
проміжок часу від другої чверті ХІ до кінця XVI ст.
Категорія: емблеми.

Графіті № 723 (табл. ІV, 4).

Запис під номером 17 подається у звіті С. Висоцького разом з
фотографією та прорисовкою [Высоцкий 1959, л. 63, 65], проте він не
увійшов до опублікованого корпусу. В науковий обіг введений Н. Нікітенко
та В. Корнієнком [Нікітенко, Корнієнко 2007, с. 253, мал. 5; 2008б, с. 374, іл. 4;
Корнієнко 2008в, с. 212].
Збереженість запису добра, всі його складові впевнено
ідентифікуються:

Подвоєння â наприкінці другого рядка пояснюється тим, що в
процесі прорізання першої літери â тиньк частково викришився, тому автор
вимушений був прокреслити її вдруге, праворуч від попередньої.
На слова текст поділяється наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáq ñâîåìq Ïåòðî//â///âè.
Господи, поможи рабу своєму Петрові.
Датування. Графіті явно тяжіє до запису 1036 р. (№ 2), що дає підстави
віднести його появу до 30-х рр. ХІ ст. Таке датування не вступає у протиріччя
з палеографічними ознаками складових напису й підтверджується
контекстним аналізом (див. екскурс 1).
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 724 (табл. V, 1).

Опубліковане Н. Нікітенко та В. Корнієнком [Нікітенко, Корнієнко
2007, с. 253, мал. 6; 2008б, с. 374-375, іл. 5; Корнієнко 2008в, с. 212].
Незважаючи на дрібні пошкодження тиньку, складові графіті про­
сте­жуються чітко:

Порівняно з попереднім записом, графіті виконане менш охайно.
Перші дві літери четвертого рядка написані з інверсією. Можливо це
пояснюється тим, що в процесі видряпування перша літера í викришилась,
тому автор змушений був прокреслити її повторно, перед самою è. Поверхня
фрескового тиньку на початку рядка дає підстави для такого визначення,
хоча впевнено це стверджувати складно.
З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáq ñâîåìq Íèêîëè.
Господи, поможи рабу своєму Ніколі.
16

Датування. Подібно до попереднього, графіті явно тяжіє до
за­п и­с у 1036 р. (№ 2), відтак час його появи може бути віднесений до
30-х рр. ХІ ст. Палеографічні ознаки його складових не суперечать
та­к ому датуванню, яке підтверджується також контекстним аналізом
(див. екскурс 1).
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 725 (табл. V, 2).

Запис опублікований С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 250-251],
проте порядкового номера йому надано не було; прочитання коригували
В. Орел та А. Кулик [Орел, Кулик 1996, с. 125]. Результати нових досліджень
опубліковані Н. Нікітенко та В. Корнієнком [Нікітенко, Корнієнко 2008б,
с. 373-374, іл. 3; Корнієнко 2008в, с. 211-212].
Згідно С. Висоцького, запис був виявлений у процесі повторного
дослідження графіті № 2 для спростування версії А. Поппе стосовно
його інтерпретації як простої арифметичної вправи або ретроспективної
дати. Нагадаємо, аргументом А. Поппе було те, що дата не пов’язана з
якимось текстом. На прохання С. Висоцького фресковий тиньк навколо
графіті № 2 було розчищено від олійного живопису, а над ним виявлено
грекомовне графіті.
Одразу необхідно зазначити, що історія виявлення цього запису
на­ми викладена у версії С. Висоцького, вміщеній у його публікаціях. Нас­
правді ж у звіті по дослідженню епіграфіки Софії Київської за 1959 р. міс­
титься фотографія графіті № 2 (фото 61), над яким чітко простежується
на­пис № 725, до фотографії також додається власноруч виготовлена
С. Висоцьким прорисовка [Высоцкий 1959, л. 65]. Ми не беремося виз­
на­чати причину, за якою досліднику знадобилось повторно виявляти
на­пис під неіснуючим вже олійним живописом, тож обмежимось лише
кон­статацією цього факту.
С. Висоцький вважав графіті фрагментом підпису до фрескового
образу святого, ім’я якого, написане на початку, не збереглося. Повністю
реконструкція напису дослідником не приводилась, проте можна вста­
но­вити уявлюваний С. Висоцьким первинний текст, отриманий шляхом
об’єд­на­ння двох графіті (№ 2 та № 725): Bas…leioj Р ¤gioj, K(Úri)e. (˜n Ÿtei)
$fm, (‡ndiktoj) id ‘Василій святий, Господи. (В літо) 6540 (1032), (індикт) 14)’
[Вы­соцкий 1989, с. 17]. В. Орел та А. Кулик в цілому підтримали прочитання
С. Висоцьким збереженого фрагменту першого речення (Р ¤gioj), проте
літери Κε вважали не словом K(Úri)e ‘Господи’, а повною формулою – KÚrie
™lšhsТn ‘Господи, помилуй’. Дослідження оригіналу графіті дозволило
внести суттєві корективи у його прочитання.
Початок рядка дуже пошкоджений, простежуються лише окремі
штрихи та, можливо, літера l. Закінчення запису збереглось набагато краще,
його складові читаються відносно чітко:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
може бути представлений наступним чином:
{Elehson} [hm]aj o agioj K(uri)e.
‘ElšhsТn »m©j Р ¤gioj KÚrie.
Помилуй нас, Святий Господи.
Досить цікавим виглядає неузгодження відмінків, адже замість звер­

17

не­ння “Agie ð KÚrie автор графіті вжив “Agioj Ñ KÚrie. На нашу думку, цей
факт вказує, що автором запису був скоріше за все русич, а не грек.
Графіті розташоване між записами № 2, № 723 та № 724, завдяки чо­
му може бути впевнено віднесене до середини 30-х рр. ХІ ст.
Датування. Як і попередні, графіті входить до комплексу написів
(див. екскурс 1), що групуються навколо дати 1036 р. (№ 2), завдяки чо­му час
його появи може бути віднесений до 30-х рр. ХІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 726 (табл. VІ, 1).

Графіті згадується у звіті С. Висоцького за 1959, де міститься його фо­
тографія та прорисовка [Высоцкий 1959, л. 65, фото 61], проте воно не увій­шло
до опублікованого корпусу. В науковий обіг введене Н. Нікітенко та В. Кор­ні­єн­
ком [Нікітенко, Корнієнко 2007, с. 253, мал. 7; 2008б, с. 375, іл. 6].
Літери у верхньому рядку пошкоджені дрібними вибоїнами, проте
доб­ре ідентифікуються як за змістом, так і за контурами; в нижньому ж
впев­нено ідентифікуються дві середні літери, перед якими можемо бачити
фрагменти ще трьох, що найімовірніше можуть бути реконструйовані як è,
î та à:

Звертає на себе увагу написана над рядком à. Це вказує на те, що
автор пропустив її, тому змушений був написати над рядком. Загалом,
графіті виконане дуже незграбно, літери мають різні розміри. Нижній рядок
дуже пошкоджений. На початку збереглись окремі фрагменти трьох літер.
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
може бути представлений наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáq ñâî~ìq [Èîa]íî[âè].
Господи, поможи рабу своєму Іоанну.
Датування. Графіті явно тяжіє до запису № 1 про Кіріопасху 1022 р.
(див. екскурс 1), тож його появу варто віднести до початку 20-х рр. ХІ ст., що
не вступає у протиріччя з палеографічними ознаками його складових.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 727 (табл. VІ, 2).

Опубліковане Н. Нікітенко та В. Корнієнком [Нікітенко, Корнієнко
2007, с. 253, мал. 8; 2008б, с. 375, іл. 7].
Початок рядка пошкоджений, простежуються лише літера á та
дифтонг q. Найвірогідніше реконструювати текст як слово [ðà]áq ‘рабу’.
Очевидно, автор прагнув дописати своє ім’я до молитви Іоанна (№ 726).
Датування. Оскільки графіті приписане до попереднього тексту,
його можна розглядати як складову комплексу записів (див. екскурс 1),
що групуються навколо дати 1022 р. (№ 1). Відтак часом появи напису
варто визнати початок 20-х рр. ХІ ст. Форма літер не суперечить такому
датуванню.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 728 (табл. VІ, 3).

Опубліковане Н. Нікітенко та В. Корнієнком [Нікітенко, Корнієнко
2007, с. 254, мал. 9; 2008б, с. 376, іл. 8].
Усі складові графіті чітко простежуються:

18

Вигляд поверхні фрескового тиньку навколо запису вказує, що
графіті з самого початку складалось лише з одного слова ïîìîzè ‘поможи’,
яке є припискою до молитви Іоанна (№ 726). Враховуючи зовнішній вигляд
літер та характер прорізів, графіті №№ 727-728 могли бути виконані однією
людиною.
Датування. Графіті входить до комплексу записів (див. екскурс
1), що групуються навколо дати 1022 р. (№ 1), відтак його варто датувати
початком 20-х рр. ХІ ст., що не вступає у протиріччя з палеографічними
ознаками складових.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 729 (табл. VІІ, 1).

Графіті наявне у звіті С. Висоцького за 1959 р., дослідник наводить фо­
тографію та прорисовку [Высоцкий 1959, л. 73], але до опублікованого кор­пусу
його не було зараховано. В науковий обіг введене Н. Нікітенко та В. Корнієнком
[Нікітенко, Корнієнко 2007, с. 254, мал. 10; 2008б, с. 376, іл. 9].
Складові пошкоджені вибоїнами, однак збережені частини та
контекст дозволяють їх впевнено ідентифікувати:
З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:
Ãî(ñïîäè) ïîìîzè ðàáq.
Господи, поможи рабу.
Датування. Графіті явно тяжіє до запису № 1 про Кіріопасху 1022 р.
(див. екскурс 1), тож його появу варто віднести до початку 20-х рр. ХІ ст.,
чому цілком відповідають палеографічні ознаки його складових.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 730 (табл. VІІ, 2).

Опубліковане Н. Нікітенко та В. Корнієнком [Нікітенко, Корнієнко
2007, с. 254, мал. 11; 2008б, с. 376, іл. 10].
Рядок дуже пошкоджений, його середина та закінчення не
збереглись:
збережена частина тексту може бути реконструйована наступним
чином:
Ã(îñïîä)[è] … ðàáq ñâ[îåìq]…
Господи … рабу своєму…
Датування. Як і попередні, графіті входить до комплексу записів
(див. екскурс 1), розташованих навколо дати 1022 р. (№ 1). Відповідно, час
його появи визначається початком 20-х рр. ХІ ст. Форма літер не суперечить
такому датуванню.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 731 (табл. VІІІ, 1).

Початок та закінчення рядка знищені обвалами тиньку, про­сте­жу­
ють­ся лише чотири знаки:

19

Другий знак скидається на літеру ñ, однак контекст напису примушує
роз­глядати її як å, в якої не зберігся язичок.
Найвірогідніше, збережене слово òåáå ‘тобі’ є фрагментом мо­ли­
товної формули, що звернена до Господа: саме в такому значенні воно вжи­
ва­лось у складі інших написів, наприклад, № 109 та № 149 [Высоцкий 1976,
с. 34, 59-60].
Датування. Згідно форми написання літери á з виступом зверху та ò
з нижньою засічкою час появи графіті може охоплювати хронологічні рамки
від другої чверті ХІ до першої чверті XV ст.; при цьому більш ймовірною
виглядає нижня межа – від другої чверті ХІ до першої третини ХІІІ ст., коли
такі ознаки літер зустрічаються найчастіше.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 732 (табл. VІІІ, 2).

Збереглось лише п’ять знаків напису, початок та закінчення якого
знищені обвалами тиньку:
Графіті варто розглядати як фрагмент традиційної молитовної
формули, від якої збереглось слово-прохання ïîìîz[è] ‘поможи’.
Датування. На підставі форми написання літери ì з верхніми
засічками та нахиленої вліво z з переломом, час появи графіті визначається
другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.; при цьому більш вірогідними
хронологічними рамками є остання чверть ХІІІ – перша чверть XIV ст., коли
наведені палеографічні ознаки зустрічаються найчастіше.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 733 (табл. VІІІ, 3).
Тиньк у місці розташування графіті дуже пошкоджений, прос­те­жу­
ють­ся залишки літери á, яка розпізнається лише за контурами, та невелика
î за нею. Зважаючи на її невеликі розміри, скоріше за все вона є складовою
дифтонга q.
Найбільш вірогідним виглядає реконструкція графіті як фрагмента
слова [ðà]áî[ó] ‘рабу’, що є складовою традиційної молитовної формули.
Датування. Враховуючи запропоновану вище реконструкцію
дифтонга q, за формою його написання зі зменшеним î час появи графіті
може бути обмежений хронологічними рамками від другої чверті ХІ до
першої чверті ХV ст.; при цьому більш імовірним виглядає зниження
верхньої межі по першої чверті ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 734 (табл. VІІІ, 4).

Графіті складається з літери À під дугоподібним титлом у верхньому
рядку та шести вертикальних засічок у нижньому.
Датування. Нижня хронологічна межа встановлюється завдяки
розташуванню графіті: воно виникло після появи запису № 737, відтак, не
раніше початку ХІІ ст. За аналогією з іншими подібними написами верхня
хронологічна межа відноситься до останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 735 (табл. ІХ, 1).
В усіх чотирьох рядках літери ідентифікуються без ускладнень:

20

Напис залишився незавершеним, на що вказує рівна поверхня
фрескового тиньку під четвертим рядком.
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів
текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàá{q}...
Господи, поможи рабу…
Датування. Форма написання літери à з видовженою спинкою й
опуклою петлею, нахиленої праворуч z з переломом та ì з провисаючою
петлею та прямими щоглами дозволяють віднести час появи графіті до
другої чверті ХІІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 736 (табл. ІХ, 2).

Малюнок пошкоджений двома зашпакльованими вибоїнами, тим не
менше, його контури добре простежуються. Він є схематичним зображенням
кисті руки з витягнутим вперед вказівним пальцем.
Датування. Відповідно до спостережень за формою прорізів, графіті
могло виникнути в період з другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: символи, пов’язані з частинами людського тіла.

Графіті № 737 (табл. Х, 1).

На фресці прокреслений рядок з десяти літер, з них повністю
збереглись лише четверта, п’ята та дев’ята літери, решта частково
пошкоджені. Графіті є рахунковою частиною запису обрахунку десяти
поминальних служб (à = 1).
Датування. Форми написання à з видовженою спинкою та à з
опуклою петлею співпадають в період від початку ХІІ до початку ХІІІ ст.,
тож запис може бути впевнено датований саме цим часом.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 738 (табл. Х, 2).

На фресці прокреслена христограма, утворена шляхом поєднання
двох початкових літер I та C імені ‘Ihsoàj CristÒj ‘Ісус Христос’, причому
першою була прокреслена літера C, а після неї, через точку перетину скісних
– літера I в горизонтальному положенні.
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті виникло у проміжок
часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 739 (табл. ХІ, 1).

Тиньк у місці розташування графіті пошкоджений вибоями. У
вер­х­­ньому рядку можемо ідентифікувати три перші літери STH та, менш
впевнено, дві останні ON, в середньому – R посередині та A наприкінці, у
нижньому – склад NA. Реконструкція тексту наразі ускладнена.
Датування. За типологічним методом датування час появи графіті
визначається другою чвертю ХІ – кінцем XIII ст.
Категорія: фрагмент напису.
21

Графіті № 740 (табл. ХІ, 2).

Літери прокреслені доволі незграбно, вони частково пошкоджені
вибоїнами та тріщинами, від останньої зберігся лише невеликий фрагмент:
Спочатку ці знаки були прийняті нами за окремий запис, проте
подальші дослідження прорізів дозволили встановити одне авторство цього
та наступного графіті. Оскільки розміри складових останнього значно
більші, а напис не може бути віднесений до жодного його рядка, він і був
прийнятий нами за інше графіті.
З відновленням втраченого фрагмента текст може бути рекон­стру­­
й­о­ваний як слово ðîê[u] ‘року’.
Датування. Відповідно до наших спостережень, графіті варто
розглядати як уточнюючу приписку до № 2, відтак і датувати 1591-м р.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 741 (табл. ХІІ, 1).

Збереженість графіті непогана, в цілому його складові, за винятком
знищеного значною кількістю вибоїн та подряпин останнього знаку, добре
визначаються:

Перша літера верхнього рядка нахилена праворуч, її форма нагадує
латиничну J.
З відновленням втрачених фрагментів та врахуванням приписки
(№ 740) текст може бути представлений наступним чином:
Iâàí[ú] ðîê[u] 1591.
Іван, року 1591-го.
Датування. Запис містить пряму вказівку року, відтак і датується
1591 р. Палеографічні характеристики складових графіті не суперечать
віднесенню часу його появи до початку 90-х рр. XVI ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 742 (табл. ХІІ, 2).

Фрагментарно збережена рахункова частина трирядкового запису
лічби поминальних служб. У верхньому та нижньому рядках збереглось по
п’ять вертикальних рисок, у середньому – десять, частина з них перекреслена
горизонтальною рискою.
Датування. За аналогією з іншими записами лічби, що датуються
за палеографічними ознаками, час появи графіті може бути віднесений до
другої чверті ХІ – останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 743 (табл. ХІІ, 3).

Від текстової частини запису лічби збереглась лише одна літера
Î, однак через пошкодження тиньку ми не можемо встановити їх точну
кіль­кість. Так само через пошкодження тиньку ми не можемо визначити,
скільки було проведено служб: збереглись лише дванадцять рисок на­при­
кінці рядка та три їх фрагменти в середній частині.
Датування. Згідно наших спостережень подібні записи виконувались
на стінах собору в проміжок часу від другої чверті ХІ до останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.
22

Графіті № 744 (табл. ХІІІ).

Тиньк у місці розташування запису пошкоджений вибоями, внас­
лідок чого впевнено ідентифікуються окремі літери:

Реконструкція тексту наразі ускладнена.
Датування. Згідно спостережень над хронологією грекомовних
графіті Софії Київської час появи запису визначається хронологічними
рамками від другої чверті ХІ до кінця ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.

Графіті № 744а (табл. ХІІІ).

Запис знаходиться безпосередньо під попереднім графіті, він на
перший погляд скидається на його продовження. Однак відмінність у формі
літер доволі суттєва, також наявні певні розбіжності у формі прорізів, що
примушує надати йому окремий номер.
Графіті містить чотири знаки, з них непогано збереглись три:
Через пошкодження à набула схожості з грецькою D.
Найвірогідніше реконструювати текст запису як слово ðà[á]u ‘рабу’,
яке є складовою традиційної молитовної формули.
Датування. Форма написання літери ð, яка має петлю з двома за­ло­
ма­ми, та u з короткими вусами й широкою нижньою частиною доз­воляють
віднести час появи графіті найімовірніше до початку XIV – початку XV ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 745 (табл. ХІV, 1).

Збереженість запису відносно добра, дрібними вибоями пошкоджені
лише чотири передостанні літери верхнього рядка:

Реконструкція повного тексту наразі ускладнена, позаяк впевнено
читається лише перше слово eorth ‘˜ort», свято’.
Датування. За типологічними методом час появи графіті виз­на­ча­
ється в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.

Графіті № 746 (табл. ХІV, 2).

Тиньку в місці розташування першого рядка дуже пошкоджений,
жодна літера не збереглась; його наявність встановлена нами за
контекстом реконструйованого запису; в другому рядку від третьої літери
ð простежується лише петля кутом донизу, у третьому помітний лише
дифтонг q, в четвертому – літера e:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів
збережений текст може бути представлений наступним чином:
... [ïîìî]z[è] ðà[á]q [ñâî]å[ìq].
… поможи рабу своєму.
Датування. Форма написання вертикальної z з переломом хвоста та
p з петлею кутом донизу дозволяють віднести час появи графіті до третьої
чверті ХІІ – середини ХV ст., при цьому більш вірогідним буде обмежити
верхню хронологічну межу другою чвертю ХІV ст., адже після цього така
форма написання z зустрічається порівняно рідко.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 747 (табл. ХV, 1).

Фрагмент рахункової частини запису лічби, що складається з три­
надцяти вертикальних засічок. Особливості прорізів вказують, що спо­чат­ку
зліва направо було прокреслена горизонтальна лінія, від якої вниз вид­ря­пу­
ва­лись вертикальні засічки.
Датування. Згідно даних палеографічного датування подібних
графіті, цей фрагмент обрахунку поминальних служб міг виникнути у
проміжок часу від другої чверті ХІ до останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 748 (табл. ХV, 2).

Текстова частина запису лічби складалась з двох літер, з них повністю
збереглась перша Í. Наявність другої встановлена нами за фрагментами
двох вертикальних рисок за першою: відстань між ними дорівнює відстані
між щоглами літери í, вони прямі, в той час як чотири збережені засічки
рахункової частини нахилені ліворуч.
Датування. За аналогією з іншими записами обчислення кількості
поминальних служб час появи графіті може бути віднесений до другої
чверті ХІ – останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 749 (табл. ХV, 3).

Запис обчислення поминальних служб у вигляді літери Ï текстової
частини та двох вертикальних засічок рахункової.
Датування. Відповідно до палеографічного датування подібних
графіті, час появи нашого може бути обмежений хронологічними рамками
від другої чверті ХІ до останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Розташовані у стовпчик вісім записів від № 750 по № 757 становлять
єдиний тематичний комплекс. Особливості прорізів, розташування, форми
скорочення імен та вигляд окремих літер вказують на їх виконання однією
людиною.

Графіті № 750 (табл. ХVІ, 1).

Текстова частина запису обрахунку складається з літер ÂÀ та
пош­ко­­д­же­ної третьої, яка за контекстом може бути реконструйована як

Ñ. Рахункова налічувала вісім вертикальних засічок, одна з яких була
знищена вибоїною. Проведені вісім поминальних служб є продовженням
зафіксованих у № 751 двадцяти трьох.

Графіті № 751 (табл. ХVІ, 2).

Текстова частина запису ідентична попередній (ÂÀÑ), у рахунковій
міститься двадцять три вертикальні засічки.
Відповідно, загалом за душу згадуваної в обох записах людини було
проведено тридцять одну поминальну службу. Причини виникнення двох
аналогічних написів можна пояснити, наприклад тим, що верхній фіксує
основну кількість оплачених відправ, а нижній – додаткову, коли руга за
поминання душі була внесена повторно.

Графіті № 752 (табл. ХVІІ, 1).

Запис лічби складається з двох рядків: верхній рядок включає
літери Ì²Õ текстової частини та двадцять чотири вертикальні засічки
рахункової. Нижній рядок розпочинається під третьою літерою верхнього,
він складається з вісімнадцяти вертикальних засічок.

Графіті № 753 (табл. ХVІІ, 2).

Запис обрахунку поминальних служб складається з літер ÌÈ та трьох
вертикальних засічок рахункової частини. Він є продовженням № 754.

Графіті № 754 (табл. ХVІІ, 3).

На відміну від попереднього графіті, текстова частина складається
лише з одної літери Ì. Кількість зафіксованих служб становить двадцять
дев’ять, що їх позначає рядок вертикальних засічок.
Тож загалом за душу згадуваної у записах людини було проведено
тридцять три відправи.

Графіті № 755 (табл. ХVІІІ, 1).

Текстова частина запису містить три добре збережені літери ÄÚÌ,
рахункова ж пошкоджена, простежуються лише п’ятнадцять вертикальних
засічок.

Графіті № 756 (табл. ХVІІІ, 2).

Складові текстової частини літери ÈÎÍ написані з інверсією та під го­
ризонтальним титлом. Рахункова налічує чотирнадцять вертикальних за­січок.

Графіті № 757 (табл. ХІХ, 1).

Останній запис комплексу містить літери ÌÐÀ текстової частини та
двадцять вертикальних засічок рахункової.
Датування. Форма написання літери â з округлою нижньою пет­лею
(№ 750), ú з петлею кутом вперед (№ 755), ì із провисаючою петлею та на­хи­
леними щоглами (№ 757), а також ð з петлею кутом вперед (№ 757) доз­во­ля­ють
віднести час появи комплексу до середини ХІІ – останньої чверті XIІI ст.
Категорія: записи лічби.

Графіті № 758 (табл. ХІХ, 2).

Початок та закінчення напису пошкоджені:
Літера перед ë визначається не зовсім впевнено, через пошкодження
вона набула схожості з è або û, не виключена також її реконструкція як â.
Тиньк тут слабо розчищений від шпаклівки, що не дозволяє відрізнити

випадкові подряпини від прорізів. За контекстом найбільш вірогідним нам
виглядає останній варіант ідентифікації. Між четвертою та п’ятою літерами
тиньк на відстань ще одного знаку має рівну поверхню, отже, тут нічого не
було прокреслено.
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
може бути представлений наступним чином:
[B] ë(h)òî {Z}íîå â ä(h)[íü]...
В літо 7000-не (1492) у день ...
Рік в графіті не вказаний. Однак автор створив умови, за якими його
можна впевнено відновити, адже закінчення íîå буде правильним лише тоді,
коли в році вказані тисячі. В нашому випадку єдиним можливим варіантом
може бути семитисячний рік; відповідно, автором свідомо була пропущена
літера z.
У середньовіччі семитисячний рік найбільше асоціювався з початком
Кінця Світу [див. наприклад: Данилевский 2001, с. 236]. Можливо, саме
тим, що зазначений у графіті рік відповідає даті Другого Пришестя, автор
пропустив його позначення літерою Z, проте зберіг закінчення íîå, яке
дозволяє з упевненістю ідентифікувати вказану дату.
Датування. За формою написання â з нижньою скісною до щогли,
ä з довгими широкими ніжками та широкої î час появи графіті може бути
віднесений до середини ХІV – останньої чверті XV ст. Таке датування
підтверджує також факт вживання прийменника â без кінцевого ú, що часто
зустрічається серед писемних пам’яток XIV – XV ст. [Словник 1977, 205-207].
На думку Н. Нікітенко, яку ми повністю поділяємо, цей запис міг виникнути
під впливом подій 1480-х р., коли Київ у 1482 р. був розорений ордами
кримського хана Менглі Гірея, а через шість років, у 1488 р. Київщина знову
зазнала нападу з боку орди. Адже, згідно Мефодія Патарського, на праці
якого і спиралось визнання 7000-го року як початку Другого Пришестя,
перед початком сьомого тисячоліття безбожні агаряне повстануть проти
царства грецького та Господь передасть християнські землі в руки варварам,
„è íèêòî æå á@äåòü èæå âúçìîæåòü ñòàòè ñúïðîòèâ@ èìú” [Слово Мефодия
1863, с. 224]. Відтак запропонованому датування часу появи запису початком
80-х рр. XV ст. не суперечать ані палеографічні ознаки його складових, ані
контекстний аналіз (див. екскурс 1).
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 759 (табл. ХХ, 1).

Початок верхнього рядка пошкоджений вибоями, збереглись лише
окремі фрагменти літер, окремі складові інших рядків також пошкоджені:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає наступним чином:
…[ïîì]î[z]è ðàáq ñâ[î]åìq Ìîèñ~[å]âè.
… поможи рабу своєму, Мойсеєві.
Датування. Форма написання літери à з верхньою засічкою, ì
з провисаючою петлею й вертикальними щоглами, прямолінійної ð з
округлою великою петлею дозволяє віднести час появи графіті до другої
чверті ХІІ – середини XIV ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 760 (табл. ХХ, 2).

Початок рядка знищений вибоїною:
Зовнішній вигляд каналів прорізів дозволяє визначити, що графіті
№ 759 та № 760 скоріше за все виконані однією особою, хоча загальна форма
літер дещо відрізняється.
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
можна представити наступним чином:
… ïîìîzè ìè.
… поможи мені.
Припустимо, що автором цього графіті був згадуваний у
попередньому записі Мойсей. У цьому контексті напис можна розглядати як
приписку до основного тексту для посилення молитви з метою досягнення
своєрідного кумулятивного ефекту. Однак не виключено, що графіті № 759
було виконане на замовлення, тоді записи варто розглядати як такі, в яких
автор спочатку просить Господньої допомоги для замовника Мойсея, а потім
молить за себе особисто.
Датування. Оскільки записи № 759 та № 760 виконані скоріше
за все одним автором, час їх появи визначатиметься другою чвертю ХІІ –
серединою XIV ст. Палеографічні ознаки складових графіті не суперечать
такому датуванню.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 761 (табл. ХХІ, 1).

Обведене круглою рамкою графіті складається з чотирьох знаків:

Щогла літери â не збереглась. Діагоналлю í слугує видовжена спинка à.
Графіті має розглядатись як ім’я Èâàí(ú) ‘Іван’, що стоїть у на­зив­
ному відмінку й може бути співвіднесене з формулою „Писав такий-то”.
Датування. Форма написання літери à з видовженою спинкою, â
зі скісною до щогли нижньою петлею та è з нахиленою перекладиною час
появи графіті може бути віднесений до середини XV – початку XVI ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 762 (табл. ХХІ, 2).

Нижня частина графіті не простежується, з його складових можемо
бачити лише невеликий хрестик та літери ìî. Оскільки запис був обведений
круглою рамкою, від якої збереглась верхня половина, можна встановити,
що втрачено один або два рядки.
Структура та загальний вигляд прорізів графіті ідентичний
попередньому, тож вони виконані одним автором. Відтак найвірогідніше
реконструювати текст як ім’я в називному відмінку: Ìî[èñè](è) ‘Мойсей’.
Датування. Факт виконання цього і попереднього графіті одним
автором, на що вказують зовнішній вигляд прорізів та стиль оформлення,
дозволяє окреслити час появи запису серединою XV – початком XVI ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 763 (табл. ХХІ, 3).

Графіті суттєво пошкоджене вибоями та подряпинами, що частково
зашпакльовані. Тим не менше, за допомогою збережених частин усі складові

малюнка добре піддаються реконструкції: на фресці видряпаний проквітлий
хрест. Вершина щогли та кінці перекладини розширюються у вигляді
трикутників. Від її основи відходять два паростки, які, закруглюючись,
піднімаються майже до перекладини, де розширюються у вигляді крапель.
Дещо вище основи відходять два менші паростки, що заокруглюються
всередину.
Датування. Прорізи графіті пошкоджені та зашпакльовані, тому
хронологічні рамки його появи визначаються широким проміжком часу від
другої чверті ХІ до кінця XVII ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 764 (табл. ХХІІ, 1).

Дворядкове графіті сильно пошкоджене. Верхня велика літера може
бути визначена як í або дзеркальна à. У нижньому рядку чітко читається
лише перша ì, друга літера може бути ідентифікована як ë або î, остання –
як â або Е-подібна å.
Датування. Хронологічні рамки можливої появи графіті охоплюють
другу чверть ХІ – кінець XVII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 765 (табл. ХХІІ, 2).

На фресці прокреслені сім горизонтальних засічок, розташованих у
стовпчик, їх розміри зменшуються від гори до низу. Графіті дещо нагадує
записи обрахунку поминальних служб.
Датування. Відповідно до форми прорізів графіті могло виникнути
в проміжок часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 766 (табл. ХХІІ, 3).

Незважаючи на зашпаклювання окремих прорізів, усі складові
графіті чітко простежуються. Вони включають прокреслені у стовпчик
п’ятнадцять горизонтальних засічок, з яких середня вдвічі перевищує за
розмірами інші. Відповідно, над та під нею знаходиться по сім рисок. Отже,
як і в попередньому випадку, в основу обрахунку покладено число сім.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час можливої появи
графіті до другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: запис лічби.

І.2. Фреска із зображенням Чесного хреста.

Знаходиться у північно-західному куті віми на схід від арки-переходу
до вівтарної частини приділа св. апостолів Петра і Павла (табл. ІІ, 1). Нижня
частина фрески має втрати на всю ширину, у правій частині біля ребра лопатки
також наявні значні втрати. Поверхня фрескового тиньку пошкоджена дрібними
вибоїнами, окремі з яких зашпакльовані. Під час досліджень С. Висоцьким у
науковий обіг було введено два графіті, що отримали номери 141 та 214. Сучасні
дослідження дозволили виявити ще двадцять два графіті, що отримали номери
141а (оскільки було опубліковане в складі номеру 141), від 767-го до 787-го включно
(табл. ІІ, 2). Тож загальна кількість видряпаних на фресці графіті становить
двадцять чотири одиниці.

Графіті № 141 (табл. ХХІІІ, 1).

Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 55-56, табл. XLIX, 2; L, 2].

Перед трирядковим записом прокреслені літери ì та f, причому
остання є надрядковою, вписаною у кутове титло. Завдяки такому роз­та­шу­
ванню літер вони сприймаються належними до обох рядків. Стосовно са­
мо­го запису, то під час публікації С. Висоцький допустив суттєві помилки в
пла­ні прочитання та реконструкції тексту:
èãíàòèuïåòð[ó]1 | ðîáó2ìîè3uëè4ä[èu5] | ìàð[è]" 6
Відтак, маємо детальніше розглянуті основні моменти різ­но­
читання:
1) остання літера першого рядка дослідником реконструйована як ó,
проте автор запису всюди вживає u;
2) склад áó був прочитаний на місці подвоєної літери ì; власне
подвоєння виникло через те, що в процесі видряпування першої ì тиньк
викришився (від неї збереглась лише ліва частина), тому автор прокреслив
поруч ще одну ì; саме пошкоджена літера і була прийнята за два знаки á та ó;
3) літери îè були поставлені на місці складу àí;
4) замість іншого складу àí дослідник прочитав ëè;
5) запропонована реконструкція двох останніх літер як èu спирається
на неправильну ідентифікацію складових всього рядка, тому не може бути
прийнятою, тим більше, що за літерою ä впевнено читається ð;
6) нижній рядок дійсно містить п’ять знаків, проте два останні дуже
пошкоджені, внаслідок чого прорізи літери, яку С. Висоцький прочитав як ",
виділити зі скупчення подряпин, тріщин та вибоїн не виявляється за можливе.
У цілому ж збереженість запису відносно добра, практично всі його
складові можуть бути визначені:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
може бути представлений наступним чином:
M(»thr) Q(eoà) Èãíàòèu Ïåòð[u] Ðî//ì//ìàíu Àíäð[hu] Ìàðè[è].
Матір Божа, {поможи} Ігнатію, Петру, Роману, Андрію та Марії.
С. Висоцький вважав автором графіті Ігнатія, який просить допомоги
у Богоматері за себе, Петра, ймовірно, свою дружину Лідію (фраза ðîáó ìîþ
Ëèäèu була складена на підставі неправильного визначення літер другого
рядка), в кінці звертаючись до Богоматері просто по імені – Марія. Поставлені
перед графіті грецькі літери С. Висоцький відновлював як дослівне
„Богоматір”, а не „мати Бога” – Q(eoà) M(»thr) замість M(»thr) Q(eoà).
Проте той факт, що літера Q вписана у кутове титло, дозволяє розглядати її
як надрядковий знак, тобто, фраза мала починатись з літери M. Відповідно,
грецький запис має відновлюватись у звичній формі M(»thr) Q(eoà).
Структура запису, зверненого до Богоматері відповідає скороченому
варіанту традиційної формули „Господи, поможи рабу своєму”. Він містить
звернення, замість традиційного „Господи” – „Матір Божа”, та імена п’яти
прохачів, тож графіті, очевидно, виконане на замовлення.
Датування. С. Висоцький відносив напис до ХІІ ст. Форма написання
літер ä з довгими ніжками, Е-подібної å, ð з петлями кутом вперед та кутом
вгору, ò з засічками або без них, u з вусами, які дорівнюють висоті петлі,
дозволяють уточнити датування, обмеживши хронологічні рамки появи
графіті останньою третиною ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 141а (табл. ХХІІІ, 1).

Запис помітний на фотографії та прорисовці графіті № 141 [Высоцкий
1976, табл. XLIX, 2; L, 2], однак в коментарі до останнього не згадувався.
Текстова частина складається з одної пошкодженої літери À,
рахункова – з п’яти вертикальних засічок, з’єднаних в основі горизонтальною
лінією.
Датування. Час появи графіті визначається другою чвертю ХІ –
останньою чвертю ХІІ ст. Верхня хронологічна межа впевнено визначається
завдяки тому факту, що нижній рядок попереднього запису зсунутий саме
через графіті № 141а.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 214 (табл. ХХІІІ, 2).

Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 99, табл. CIV, 2; CV, 2].
Суттєвих розбіжностей між наведеним ним прочитанням та оригіналом не
виявлено, відмінності включають лише два моменти:
1) в першому рядку збереглось не п’ять літер, а шість: остання хоча і
пошкоджена, але від неї залишилась нижня округла петля та частина щогли;
збережені частини та контекст дозволяють відновити її як â;
2) також у верхньому рядку дослідник вказав надрядкову ñ під
скісним титлом, проте в оригіналі чітко простежується хрестовидне титло.
Закінчення двох верхніх рядків знищене обвалом тиньку, проте
збереженість решти складових непогана:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів
наявний текст може бути представлений наступним чином:
Ì(hñ#)ö# ôåâ[ðàð#] … ìàðòà âú Ä ... Iw(àíú) Ñëåïúêî.
Місяця лютого … березня в 4-те … Іоанн Слєпко.
Датування. С. Висоцький відніс графіті до ХІІІ – XIV ст. Утім, форми
написання літер â з виступом, А-подібної ä, ì з провисаючою петлею й
нахиленими щоглами, ð з петлею кутом вперед, W-подібної w, ú з петлею
кутом вперед та покриттям примушують переглянути датування графіті,
яке, найімовірніше, виникло у проміжок часу від останньої третини ХІІ до
початку ХІІІ ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 767 (табл. ХХІV, 1).

Текстова частина запису включала три літери. Від першої за­ли­ши­
лась права щогла, за контекстом її можна реконструювати як Í, за нею чіт­ко
читаються Î та À. Від рахункової частини збереглось лише чотири фраг­мен­
ти вертикальних засічок.
Датування. Відповідно до палеографічного датування подібних
графіті приділа, час появи запису визначається другою чвертю ХІ – ос­
танньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 768 (табл. ХХІV, 2).

На фресці помітна фігура у вигляді літери П, перекладина якої
прокреслена подвійною рискою. Від середини „перекладини” вгору

піднімаються невеликі вертикальні засічки – подвійна ліворуч та одинарна
праворуч. Реконструювати малюнок можна як зображення хреста, основа
якого спирається на одноступінчасту прямокутну Голгофу. Саме остання,
вочевидь, і збереглась від малюнку, верхня частина якого знищена обвалом
тиньку.
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті виникло в проміжок
часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 769 (табл. ХХV, 1).

Літери Ì²Õ текстової частини запису обчислення кількості
поминальних служб простежуються дуже чітко, однак від рахункової
збереглись лише п’ять фрагментів вертикальних засічок.
Датування. За аналогією з подібними записами, що впевненіше
датуються на підставі палеографічних ознак, хронологічні межі появи
графіті визначаються другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 770 (табл. ХХV, 2).

Перші дві літери пошкоджені горизонтальною подряпиною,
що створює враження їх закреслення. Закінчення напису не збереглось,
за останньою літерою простежуються лише вертикальна риска. Тим не
менше, ми можемо констатувати незавершеність запису, позаяк розміри
пошкодженої ділянки незначні, а слідів його ймовірного продовження не
виявлено:
З відновленням пропущених фрагментів збережений текст виглядає
наступним чином:
Ì(h)ñ(#)öü à...
Місяць а…
Датування. За формою написання à та ü з округлими петлями, а
також дзеркальної ö, час появи графіті окреслюється проміжком часу від
другої чверті ХІ до останньої чверті ХІІІ ст.; при цьому більш імовірною
нижньою хронологічною межею варто визнати середину ХІІ ст., адже саме
від цього часу найчастіше зустрічається написання дзеркальної ö.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 771 (табл. ХХVІ, 1).

Запис складається з двох літер ½. Відстань між ними дозволяє
„вписати” у залишене поле ще два знаки. Відповідно, цілком можливою була
б інтерпретація графіті як запису року, проте зовнішній вигляд поверхні
тиньку між літерами, незважаючи на окремі подряпини, вказує, що жодного
елемента тут не було накреслено. Отже, графіті із самого початку включало
лише дві складові. Причому при прорізуванні другої рука автора зіскочила,
тому нижня петля літери замість округлої набула гострої форми.
Датування. S-подібна форма s вказує, що запис було виконано у
проміжок часу від другої чверті ХІ до кінця XV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 772 (табл. ХХVІ, 2).

Збереженість запису дуже добра, чітко читається його текстова та
рахункова частини. Перша містить літери ÌÎÒÐ, остання – шістнадцять

вертикальних засічок, з’єднаних у своїй основі горизонтальною лінією.
Датування. Форма написання літери ò з нижньою засічкою та
прямолінійної p з округлою петлею дозволяє окреслити граничні межі появи
графіті другою чвертю ХІ – першою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 773 (табл. ХХVІ, 3).

Збереженість графіті задовільна, його складові добре простежуються,
лише середня частина останньої літери викришилась:
Перші чотири літери розглядаються нами як текстова частина, а
три останні à – як рахункова (à = 1), саме тому автор запису зробив їх вдвічі
меншими.
Датування. Форма літер à, що мають округлу петлю простого
вигляду та краплеподібну, дозволяє визначити час появи графіті серединою
ХІІІ – першою чвертю ХІV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 774 (табл. ХХVІІ, 1).

Текстової частини графіті виявити не вдалось, очевидно, вона
була знищена через пошкодження тиньку. Проте не виключено, що її не
існувало з самого початку. Рахункова частина складається з трьох рядків
вертикальних засічок. Верхній, середина якого не збереглась, нараховує
п’ять невеликих вертикальних засічок на початку та ще п’ять в кінці, у
середньому простежується тринадцять вертикальних засічок, у нижньому
– десять.
Датування. За аналогією з іншими подібними графіті час появи
запису визначається другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 775 (табл. ХХVІІ, 2).

Текстова частина, що становить верхній рядок, містить літери ²W
з горизонтальним титлом над ними. Рахункова складається з двох рядків.
Перший включає горизонтальну лінію, від якої на початку згори донизу
прокреслена довга вертикальна риска, а на деякій відстані знизу догори
– сорок вертикальних засічок, розміри яких збільшуються до кінця рядка.
Другий рядок складається з горизонтальної лінії та вертикальної засічки на
ній, направленої вниз. Очевидно, цю частину запису варто розглядати як
підготовку до обрахунку додаткових поминальних служб, які, що засвідчує
відсутність вертикальних засічок, так і не були проведені.
Датування. W-подібна форма написання w дозволяє окреслити
час появи графіті хронологічними рамками від початку ХІІ до останньої
третини ХІІІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 776 (табл. ХХVІІ, 3).

Дворядковий запис лічби без текстової частини. Автор графіті
прокреслив горизонтальну лінію, яка стала віссю верхнього рядка.
Вертикальні засічки, яких нараховується двадцять сім, видряпувались
зверху донизу від цієї лінії. Через наявність на стіні запису № 772 автор був
вимушений розпочати другий рядок, аналогічно до першого: спочатку
була прокреслена горизонтальна лінія, від якої згори вниз були видряпані

двадцять чотири вертикальні засічки. Тож загальна кількість поминальних
служб становитиме п’ятдесят одну.
Датування. Оскільки через наявність на стіні запису № 772 автор
змушений був перенести лінію рядка, запис міг виникнути у проміжок часу
від другої чверті ХІ до першої чверті ХІV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 777 (табл. ХХVІІІ, 1).

Текстова частина становить верхній рядок графіті, всі її складові
добре простежуються: літери ÌÈ та Õ над ними, вписану у дугоподібне
титло. Рахункову оформлено у вигляді горизонтальної лінії, від якої знизу
вгору прокреслені вертикальні засічки; їх налічується три.
Форма прорізів вказує, що графіті № 777 та № 778 виконані одним
автором.
Датування. За аналогією з подібними графіті, час появи запису
визначається другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.; за формою
написання літери õ без засічок нижня хронологічна межа найвірогідніше
має бути обмежена другою чвертю ХІІ ст., адже саме з цього часу вона
зустрічається найчастіше.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 778 (табл. ХХVІІІ, 2).

Верхній рядок містить малюнок хреста, текстову частину в складі
літер ÈËÈÀ та дві вертикальні засічки. Нижній рядок, який виступає вперед,
складається з довгої горизонтальної лінії, від якої згори донизу прокреслені
дванадцять вертикальних засічок.
Датування. Відповідно до даних палеографічного датування по­діб­
них графіті, час появи запису визначається другою чвертю ХІ – останньою
чвер­тю XIV ст. Позаяк записи № 777 та № 778 виконані одним автором,
нижня хронологічна межа може бути піднята до другої чверті ХІІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 779 (табл. ХХІХ, 1).

Запис фрагментований. Текстова частина у складі літер ÌÐ з
хрестоподібним титлом над ними збереглась повністю, від рахункової ж
залишились дві вертикальні засічки. Решта знищена обвалом тиньку.
Форма прорізів та вигляд літер вказують, що графіті № 779 та № 780
виконані однією людиною.
Датування. Форма написання прямолінійної літери ð з маленькою
округлою петлею дозволяє обмежити час можливої появи графіті другою
чвертю ХІ – серединою ХІІІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 780 (табл. ХХІХ, 2).

Як і в попередньому випадку, графіті пошкоджене обвалом тиньку.
Текстова частина зберегла всі три літери ÀÃF, а, від рахункової залишились
лише чотири вертикальні засічки.
Датування. Оскільки графіті № 779 та № 780 виконані однією лю­
ди­ною, на підставі форми написання літери ð (№ 779) час появи ос­тан­ньо­
го визначається другою чвертю ХІ – серединою XIІІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 781 (табл. ХХХ, 1).
Текстова частина запису в складі літер ÃÐÈ під дугоподібним титлом

збереглась повністю, натомість закінчення рахункової знищене обвалом
тиньку, простежується лише дванадцять вертикальних засічок.
Датування. За формою написання p з округлою петлею, що не
змикається зі щоглою, хронологічні рамки появи графіті визначаються
початком ХІІ – останньою чвертю ХІІІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 782 (табл. ХХХ, 2).

Запис дворядковий. Верхній складають текстова частина та
рахункова. Перша містила дві або три поставлені під горизонтальне титло,
з них збереглась лише перша Ï. За ними простежуються шістнадцять
вертикальних засічок, хоча їх загальну кількість встановити не вдається через
пошкодження тиньку. Нижній рядок становить продовження рахункової
частини, тут помітні сімнадцять засічок, з них перші чотири у верхній
частині з’єднані горизонтальною лінією.
Датування. Оскільки записи лічби датуються за палеографічними
ознаками в межах другої чверті ХІ – останньою чвертю XIV ст., час появи
графіті можна обмежити цими ж хронологічними рамками.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 783 (табл. ХХХІ, 1).

Збереженість графіті дуже добра, всі його складові впевнено
ідентифікуються. Текстова частина містить ім’я Íèêîëà ‘Нікола’, рахункова
складається з двадцяти одної вертикальної засічки. Через основу перших
чотирьох та середні частини інших проходить горизонтальна лінія.
Починаючи від п’ятої, їх розміри зростають, внаслідок чого змикаються з
засічками № 784. Обидва записи виконані однією людиною.
Датування. Відповідно до датування подібних записів, час появи
графіті визначається другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст. Оскільки
записи № 783 та № 784 виконані однією людиною, найімовірніше обмежити
хронологічні рамки виконання запису другою третиною ХІІ – першою
чвертю ХІІІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 784 (табл. ХХХІ, 2).

Текстова частина складається з літер FÅ, рахункова – з двадцяти
чо­тирьох засічок, через основу яких проходить горизонтальна лінія. По­чи­
наючи від сьомої, їх розміри зростають, внаслідок чого вони частково зми­ка­
ють­ся засічками попереднього запису.
Датування. За аналогією з іншими записами лічби хронологічними
рамками появи графіті варто визнати першу чверть ХІ – останню чверть XIV ст.
Втім, форма написання літери f без бічних засічок дозволяє з великим ступенем
вірогідності звузити їх до другої третини ХІІ – першої чверті ХІІІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 785 (табл. ХХХІІ, 1).

Текстова частина запису складається записаних у стовпчик літер Ì
та Ð, розділених горизонтальною рискою. Рахункова містить п’ять вер­ти­
кальних засічок, через середину яких проходить довга горизонтальна лінія.
Датування. Форма написання прямолінійної ð з петлею кутом
вперед та проведення аналогії з подібними записами дозволяють окреслити
межі появи графіті серединою ХІІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 786 (табл. ХХХІІ, 2).

Текстова частина включає літери ÑÒ, рахункова – п’ять à (à = 1) та
десять вертикальних засічок, з них п’ять останніх вдвічі більші за розмірами.
Через верхню частину перших п’яти та середину п’яти наступних рисок
проходить горизонтальна лінія; вона починається від верхньої частини
передостанньої à. Остання ж à прокреслена під горизонталлю, внаслідок
чого опускається під рядок. Таким чином, загальна кількість проведених
поминальних служб становитиме п’ятнадцять. Зміни у формі лічби в
рамках одного напису чітко вказують на можливість його виконання не
одномоментно, а протягом певного часу, та, ймовірно, різними особами.
Датування. Форма написання літер à з опуклою петлею, з
видовженою спинкою та з пласким верхом дають підстави віднести час
появи графіті до другої чверті ХІІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 787 (табл. ХХХІІ, 3).

Текстова частина запису лічби містить літери ÊÎ, прорізи яких
відмінні за прорізи розташованої нижче одинадцяти збережених вер­ти­
кальних засічок рахункової (закінчення рядка не збереглось). Очевидно,
лі­тери були видряпані раніше й, не виключено, іншим автором. Форма
про­різів засічок ідентична складовим запису № 781, тож з великою долею
ймовірності можемо визнати їх виконання однією людиною.
Датування. Оскільки записи № 781 та 787 виконані скоріше за все
однією людиною, можемо визначити хронологічні рамки появи останнього
початком ХІІ – останньою чвертю ХІІІ ст.
Категорія: запис лічби.

І.3. Південна сторона апсиди (табл. ІІ, 1).

Фреска нижнього регістру на висоті до двох метрів від підлоги
містить зображення орнаменту, верхнього – орнаменту на відстані
п’ятдесят сантиметрів від ребра виступу апсиди та образи трьох святих
святительського чину, із заходу на схід – св. Власія, єпископа Севастійського,
св. Мартіна Сповідника, Папу Римського (649-653/655 рр.), св. Прокла, Патріарха
Константинопольського (434-446 рр.), визначених завдяки наявності трьох
графіті – підписів до фрескових образів (№№ 856, 923, 930). На рівні близько
одного метра фресковий тиньк має втрати, в інших місцях він пошкоджений
дрібними вибоями. Під час досліджень С. Висоцького в науковий обіг було введено
шість графіті, що отримали номери 124, 125, 126, 127, 155 та 251. Сучасні
дослідження дозволили виявити на цій ділянці стіні сто шістдесят чотири
написи та малюнки, включно з вже опублікованими. Відповідно, нововиявлені
графіті отримали номери 124а, 126а, 251а, від 788-го до 941-го, плюс 904а (табл.
ІІ, 2). У верхній частині фрески знаходяться також кілька сучасних написів, які
до корпусу не ввійшли.

Графіті № 124 (табл. ХХХІІІ, 1).

Вперше запис був опублікований Б. Рибаковим [Рибаков 1947, с. 55],
пізніше він увійшов до зводу С. Висоцького [Высоцкий 1976, с. 45-46, табл.
XХX, 2; ХХХІ, 2]. Прочитання графіті коригували В. Янін [Янин 1992, с. 26] та
Т. Рождественська [Рождественская 1992, с. 136]:
Б. Рибаков
С. Висоцький

õîõîõî1 | êðú2ëîøà | íèè3íúñâ#òè | 4áîãîðîî5äè | öè6
õîõîõî1 | êðú2ëîøà | íèè3íúñâ#òè | i4áîãîðî5äè | öè6

В. Янін
Т. Рождественська

õîõîëú1 | êðú2ëîøà | íèè3íúñâ#òè | i4áîãîðî5äè | öè6
õîõîõú1 | êðû2ëîøà | íè3íúñâ#òè |+4áîãîðî5äè | öè6

Отже, маємо ряд суттєвих розбіжностей в публікації графіті:
1) прочитання двох останніх літер як õî, ëú або õú: візуально вони
відрізняються від чотирьох попередніх, адже верхня частина õ пошкоджена,
î в усіх випадках має округлу форму, однак в останньому наближається до
трикутника; проте детальне дослідження цієї частини оригіналу напису
дозволило встановити, що п’ята та шоста літери є третім складом õî;
2) прочитання третьої літери ú або û: стан збереження тиньку в цьому
місці досить добрий, тому ú тут читається однозначно;
3) подвоєння літер è (друга та третя) чи його відсутність: загалом,
в цьому рядку не десять знаків, а дванадцять, тому подальші розрахунки
подаватимуться згідно нашої нумерації літер; відтак на місці другої літери
знаходиться велика вибоїна, зверху та знизу якої простежуються фрагменти
двох вертикальних щогл; третя та четверта літери – подвоєні è – „з’єднані”
двома паралельними горизонтальними зашпакльованими штрихами,
очевидно, тріщинами; на місці дев’ятої літери знаходиться кругла вибоїна,
над якою помітна паралельна риска, що нагадує покриття сусідньої десятої
#; дослідження зовнішнього вигляду вибоїн на місці другої та дев’ятої
літер дозволили встановити, що в процесі їх прорізування тиньк значно
викришився, тому автор змушений був видряпувати ці літери вдруге
поруч;
4) відсутність, наявність літери i або малюнку хреста: тиньк тут доволі
добре зберігся, ми можемо впевнено ідентифікувати літеру як i з засічкою
та перемичками;
5) подвоєння î наприкінці четвертого рядка між літерами ð та ä:
збереженість тиньку в цьому місці добра, жодних слідів подвоєння не
спостерігаємо;
6) всі дослідники проігнорували третій знак наприкінці п’ятого
рядка, який може бути сприйнятий за i або ñ; останній варіант визначення
літери є найбільш прийнятним, на що вказує вигин та відсутність пересічки,
оскільки приблизно так передано ñ у третьому рядку напису; за цією
літерою тиньк пошкоджений вибоєм, що нині зашпакльований, тут могли
знаходитись ще дві-три літери, не більше.
Відповідно, незважаючи на дрібні пошкодження, практично всі
складові графіті добре простежуються:

Відтак, з розбивкою на слова та реконструкцією втрачених частин
текст може бути представлений наступним чином:
Õî õî õî êðúëîøàí///[í]//èèíú ñâ//[#]//#òèi Áîãîðîäèöè Ñ{àâà}.
Хо, хо, хо, клірошанин святої Богородиці Сава.
Ім’я автора запису визначено нами як найбільш вірогідно відповідно
до початкової літери та можливої кількості втрачених знаків (два-три).

Датування. Б. Рибаков та С. Висоцький відносили графіті до ХІІ ст.
Форма написання літери á, ú та ü з високою петлею, i з пересічкою, ð з петлею
кутом донизу та пересічкою під петлею дозволяють уточнити хронологічні
рамки появи графіті останньою чвертю ХІІ ст. – початком ХІІІ ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 124а (табл. ХХХІІІ, 1).

Дві літери îâ добре помітні на опублікованій С. Висоцьким фотографії
запису № 124 [Высоцкий 1976, табл. XХX, 2], проте вони не згадувались в
коментарі. Деякі відмінності між формою літер та каналами прорізів обох
записів примушують виділити це графіті окремо.
Датування. Через те, що автор попереднього напису був змушений
зсунути рядки, хронологічні межі появи графіті відносяться до другої чверті
ХІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 125 (табл. ХХХІІІ, 2).

Запис опублікований С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 46, табл. XXХІІ,
2; ХХХІІІ, 2]. Включені до нього дослідником літери ìà та ì є складовими
інших графіті (№ 828 та № 829). Тож напис включає шість добре збережених
літер:
Датування. С. Висоцький відносив графіті до ХІІ ст., оскільки
вважав написи № 124 та № 125 приналежними одному авторові. На думку
дослідника, автор розпочав видряпувати графіті, проте, вишкрябавши
кілька літер, помітив, що місця для задуманого напису мало, тому він
покинув його та почав писати дещо ліворуч. Дійсно, обидва написи доволі
подібні як за формою прорізів, так і за загальними обрисами літер. Форма
написання à з округлою петлею та á з виступом зверху дозволяють віднести
час появи графіті до другої чверті XI – кінця ХІІІ ст., однак, враховуючи
значну подібність обох записів та їх ймовірне виконання одним автором,
більш очевидною хронологічною межею варто визнати останню чверть ХІІ
– початок ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 126 (табл. ХХХІV, 1).

Вперше графіті було опубліковане Б. Рибаковим [Рибаков 1947,
с. 55], пізніше воно увійшло до корпусу С. Висоцького [Высоцкий 1976,
с. 46, табл. ХХХІІ, 3; ХХХІІІ, 3]:
Б. Рибаков

äàiêîzîó1∗|ìîþ

С. Висоцький
äàiêîzó|ìîþ
Маємо виділити лише різночитання в ідентифікації останнього
знаку першого рядка як літери ó чи дифтонга q; дослідження оригіналу
[Корнієнко 2009в, с. 326] дозволило впевнено визначити його як ó:

∗

Як видно з публікації Б. Рибакова [Рибаков 1947] в усіх випадках для передачі літери ó
застосовуються u, тож при порівнянні обох варіантів прочитання графіті № 126 îíèêú (u)
замінений нами на óêú.

Особливості написання четвертої літери ê верхнього рядка дали
підстави С. Висоцькому припустити можливість її визначення як â, однак
подібна форма написання останньої серед графіті собору нами поки що не
зустрінута.
З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:
Äài êîzy ìîþ.
Дай козу мою.
Датування. Б. Рибаков та С. Висоцький відносили напис до ХІІ ст.
Форма написання à з округлою петлею, А-подібної літери ä, ê з відворотом
ліворуч на верхній скісній, Y-подібної ó, вертикальної z з переломом, i з
перемичкою та засічками дозволяють окреслити час можливої появи графіті
другою третиною ХІІ – першою чвертю ХІІІ ст.
Категорія: цитати та посилання на твори книжної писемності.

Графіті № 126а (табл. ХХХІV, 1).

Прорізи літер помітні на фотографії запису № 126 [Высоцкий 1976,
табл. ХХХІІ, 3], хоча в коментарі до цього графіті вони не згадувались.
Розбіжності у характері прорізів примушують розглядати обидва записи
окремо.
Верхній рядок складався з восьми знаків, через пошкодження з них
впевнено ідентифікуються лише три літери: третя ï, четверта та шоста î;
восьма літера може бути визначення як ~ або è з довгою перемичкою, що
виступає за праву щоглу (за контекстом останній варіант виглядає більш
прийнятним); загальну кількість літер у нижньому рядку встановити важко,
більш-менш впевнено ідентифікуються лише дві – î та å:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
може бути представлений наступним чином:
… ïî[ì]î[z]è … [ñâ]îå[ìq].
… поможи … своєму.
Датування. Попереднє графіті явно вписане у поле між цим на­
пи­сом та вертикальними засічками № 898; відтак хронологічні межі появи
гра­фіті варто віднести до другої чверті ХІ – першої чверті ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 127 (табл. ХХХІV, 2).

Опубліковане Б. Рибаковим [Рибаков 1947, с. 55], пізніше – С. Ви­соць­ким
[Высоцкий 1976, с. 46, табл. ХХХІІ, 1; ХХХІІІ, 1]. Зауваження щодо різночитання
обох публікаторів аналогічні до № 126 [Корнієнко 2009в, с. 326].
Збереженість запису добра, всі його складові чітко читаються:

У цілому загальний вигляд обох написів дуже подібний, тож цілком
припустимо визнати їх приналежними одному авторові.
З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:
Äài êîzy ìîþ.
Дай козу мою.

Датування. Б. Рибаков та С. Висоцький датували графіті ХІІ ст.,
проте форма написання А-подібної літери ä, вертикальної z з переломом, i з
перемичкою та засічками, ê з відворотом вліво на верхній скісній, Y-подібної ó
примушують радше говорити про другу третину ХІІ – першу чверть ХІІІ ст.
Категорія: цитати та посилання на твори книжної писемності.

Графіті № 155 (табл. ХХХV, 1).

Запис був опублікований С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 67-68,
табл. LVIІІ, 3; LIХ, 3]. Складові графіті збереглись добре, розбіжностей між
опублікованим дослідником прочитанням та оригіналом не виявлено:

У записі зафіксовані три імені в родовому відмінку: Ôèëèïà Ïðîêîïüh
Qëü"íû ‘Філіпа, Прокопія, Уляни’, що вказує на його замовний характер.
Датування. С. Висоцький відніс напис до ХІІ ст. Форма написання ï з
виступом зверху, криволінійної ð з петлею кутом донизу, дзеркальної прямої
ó, û з петлею кутом вперед та ü з округлою петлею дозволяють уточнити
датування графіті, обмеживши час його можливої появи останньою
третиною ХІІ – початком ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 251 (табл. ХХХV, 2).

Вміщене у корпусі софійської епіграфіки графіті [Высоцкий 1976,
с. 67-68, табл. LVIІІ, 3; LIХ, 3] складається з малюнка та супроводжуючого
напису праворуч, що лише частково був опублікований дослідником: три
останні літери четвертого рядка âîè та перша літера п’ятого í. Окрім того,
до супроводжуючого напису були зараховані текстова частина запису
обрахунку поминальних служб (№ 898) та слово „Георгій” (№ 251а), що
розташоване дещо нижче ліворуч від малюнка.
Попередні результати дослідження опубліковані В. Корнієнком
[Корнієнко 2009а].
Супроводжуючий напис зберігся фрагментарно: перший рядок
знищений іншим написом (№ 898), тому ідентифікувати літери не
вдається, орієнтовна кількість пошкоджених знаків становить один або два;
незважаючи на дрібні пошкодження, літери другого рядка відносно добре
ідентифікуються, вони помітні на опублікованій дослідником прорисовці; у
третьому рядку збереглась лише перша літера (показана С. Висоцьким), інші
знищені вибоїною, їх орієнтовна кількість – одна або дві; літери четвертого
та п’ятого рядка добре читаються:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
може бути представлений наступним чином:
[Zú]ëîè hä[å] íà âîèíó.

Нікчемний йде на війну.
Цей напис жартівливого характеру добре узгоджується з незграбною
фігурою воїна, представленої малюнком озброєної людини з непомірно
великою головою, на яку буквально поставлено конічний шолом. У правій
руці воїн тримає короткий спис, у лівій – щит. С. Висоцький, як це помітно
з публікації, більше схилявся розглядати предмети озброєння як стрілу
та лук, проте така трактовка нам видається малоймовірною: „стріла”
позбавлена оперення, яке мусив би передати автор, а „лук” вояка тримає
за тятиву, що теж є неприроднім. До того ж, на правій руці пальці вказані,
а на лівій вони відсутні, більш логічним поясненням цьому буде те, що
вони заховані під щит. На думку О. Мусіна, який досліджував графіті
в прорисовці С. Висоцького, в руці воїна знаходиться не щит і не лук, а
„павеза подпрямоугольной формы” [Мусин 2005, с. 246]. Повторне вивчення
оригіналу графіті дозволяє з більшою впевненістю розглядати предмети
озброєння в руках людини все ж таки як спис та щит. Схематично передано
риси обличчя – великі очі, ніс та рот. Одяг зображено за допомогою рядів
скісних ліній. С. Висоцький, публікуючи графіті, відмітив малоймовірну
його атрибуцію як образ святого Георгія, котрому присвячено приділ та
подібність цьому зображенню малюнків воїнів новгородського хлопчика
Анфіма. Дійсно, якщо придивитись до прокреслених ним на бересті
фігур, можна знайти деякі спільні деталі, зокрема, доволі великі голови з
проробленими деталями обличчя, та, в одному випадку, зображення на ній
шолому [Арциховский 1957, с. 223, рис. 7-9]. Однак ця характеристика не
дає підстав визнати в авторові малюнка дитину, рівно як і заперечити таку
можливість; щоправда висота розташування графіті – на рівні півтора метра
від горизонталі стародавньої підлоги (вище грудей людини середнього
зросту) – додає додаткових аргументів першому твердженню.
Датування. Відповідно до спостережень над формою написання à
з пласким верхом, â з округлими петлями, D-видної ä, Ч-подібної ó та h з
петлею, яка опускається під рядок, а також того факту, що перший рядок
супровідного напису знищений № 898, графіті могло виникнути у проміжок
часу від кінця ХІІ до першої чверті ХІІІ ст.
Категорія: антропоморфне зображення.
Графіті № 251а (табл. ХХХV, 2).
Опубліковане С. Висоцьким у складі № 251 [Высоцкий 1976, с. 67-68,
табл. LVIІІ, 3; LIХ, 3], воно розглядалось як підпис до малюнка. Структура
каналів прорізів напису дещо відрізняється від прорізів останнього, що
дозволяє зробити висновок про приналежність обох різним авторам.
Збереженість запису непогана, лише друга літера знищена круглим
вибоєм:
У тексті зафіксоване лише одне слово – ім’я в називному відмінку
Ã[å]îðãè ‘ Георгій ’.
Датування. Форма написання літер ã з виступом зверху та
прямолінійної ð з округлою петлею дозволяють віднести час появи напису
до другої чверті ХІ – першої чверті XIV ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 788 (табл. ХХХVІ, 1).

Вигляд поверхні тиньку вказує, що графіті з самого початку
складалось лише з однієї літери Ô.

Датування. Форма прорізів дозволяє встановити, що графіті могло
виникнути у проміжок часу від другої чверті ХІ до середини XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 789 (табл. ХХХVІ, 2).

Тиньк навколо запису рівний, тож графіті з самого початку містило
лише дві складові – літери ²Å. Перша простежується гірше, рельєф її прорізів
незначний.
Датування. За формою прорізів час імовірної появи напису
визначається другою чвертю ХІ – серединою XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 790 (табл. ХХХVІ, 3).

Запис лічби, що містить лише рахункову частину, складається з
тридцяти трьох вертикальних засічок, дві з яких втрачені; останні дев’ять
дещо нахилені ліворуч. Через рядок проходить пряма лінія граф’ї, яка
слугує йому віссю. Закінчення запису, очевидно, навмисно пошкоджене
шістьма скісними рисками.
Датування. За аналогією з іншими записами лічби, що датуються
на підставі палеографічних ознак, час появи графіті відноситься до другої
чверті ХІ – останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 791 (табл. ХХХVІІ, 1).

На фресці прокреслений рядок з одинадцяти вертикальних засічок;
перша та остання приблизно вдвічі більші порівняно з іншими. На нашу
думку, запис можна розглядати як обрахунок поминальних служб, де не
було зазначене ім’я людини.
Датування. Відповідно до даних палеографічного датування
подібних записів, час появи графіті варто окреслити другою чвертю ХІ –
останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 792 (табл. ХХХVІІ, 2).

Запис зберігся добре, лише остання літера верхнього рядка частково
пошкоджена вибоїною, проте легко ідентифікується як дзеркальна à:

Нижній рядок містить лише схожий на літеру x знак. Враховуючи
спе­цифіку подібних графіті, нами він інтерпретується як зображення
„ан­дріївського” хреста, що, рівно як „грецький” та „латинський”, також
зус­­трічається у текстах [Факкани 1999, с. 330]. Однак ми не виключаємо
мож­­ливості його визначення як літери õ, тоді запис варто розглядати як
незавершений.
Наразі можемо впевнено встановити, що графіті складається з імені
в родовому відмінку Èîàíà ‘Іоанна’.
Датування. Відповідно до форми написання дзеркальних à та
широкої î графіті найімовірніше з’явилось на стіні вівтаря у проміжок часу
від середини ХІІ до третьої чверті XIV ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 793 (табл. ХХХVІІІ, 1).

Збереженість графіті добра, всі його складові впевнено визначаються:

Поверхня тиньку за третьою літерою рівна, що вказує на відсутність
тут інших знаків: графіті залишилось недописаним.
Реконструкція тексту виглядатиме наступним чином:
Ã(îñïîä)è ï{îìîzè}.
Господи, поможи.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести напис до другої чверті
ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 794 (табл. ХХХVІІІ, 2).

Рівна поверхня тиньку навколо літери вказує, що графіті включало
лише одну літеру Â.
Датування. Форма написання â з направленою кутом вперед нижньою
петлею дозволяє датувати графіті другою чвертю ХІ – серединою ХІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 795 (табл. ХХХVІІІ, 3).

Літери частково пошкоджені, проте ідентифікуються без труд­но­щів:

Вибій над верхнім рядком графіті знищив титло, а вертикальна под­­
ряпина знищила в нижньому рядку літера i (на її наявність вказує ана­ло­
гічний текст запису № 831). Відтак, наявний текст може бути рекон­стру­йо­
ва­ний як À(ãú)ãh# S[I] ‘Аггія, 16’.
Датування. Форми написання літери à з опуклою петлею та h з вис­ту­
па­ючою над рядком щоглою та петлею, яка має два заломи, вказують, що графіті
мог­­ло виникнути в проміжок часу від другої третини XIV до се­ре­ди­ни XV ст.
Категорія: цитати та посилання на твори книжної писемності.

Графіті № 796 (табл. ХХХІХ).

Опубліковане В. Корнієнком [Кор­нієнко 2008г, с. 294-295, іл. 1].
Збереженість запису відносно добра, практично всі його складові
впев­нено ідентифікуються:

Посередині п’ятого рядка знаходиться інше графіті (№ 797), нап­ри­
кін­ці тиньк пошкоджений, проте літери, крім останньої, добре читаються.
Два­надцята літера знищена вибоїною, над нею знаходилось титло, фраг­
мент якого у вигляді невеликого горизонтального штриха помітний над
тринадцятою літерою ð. У шостому рядку посередині дві літери знищені
вибоєм (десята – одинадцята), закінчення також не збереглося. Восьмий рядок
втратив дві літери в середній частині внаслідок пошкодження тиньку.

Порівняно з попередньою нашою публікацією пропонуємо дещо
іншу реконструкцію останньої літери п’ятого рядка: збережений фрагмент
примушує відновлювати її радше як å, а не h.
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає наступним чином:
Èæåè õ~ðîâèìú òàèíî îáðàzqþmå æèâîòâîð#må Òðîèöè òðèñ(â#)òqþ
ïhñ(íü) ïðèíîñ#må âñ#êî íríå ^âð(hmè) zhìíîå ò[å]ëî "êî Öàðþ [âñ]hõú
ïðè~ìëþ[må] àíãåëüñêú íhâèäèìî äàðr íîñ#må /[÷è]íúìà.
Подібно до херувимів, які таємничо уявляються животворящій Трійці
три­святу пісню виголошуючими, усяке зараз відкинь земне тіло, подібно до того,
як Царю всіх приймаючому ангельськими чинами невидимо дари підносяться.
Датування. За формою написання à з опуклою петлею, á з округлою
петлею, â з округлою нижньою петлею, А-подібної ä, æ типу „неповний жук”
з опуклими нижніми та прямими верхніми скісними, розімкнутої ê зі змен­
шеним верхом, криволінійної ð з петлею кутом донизу, ò без засічок, вер­ти­
каль­ної дзеркальної ó, ú з округлою петлею, û з низькою перемичкою, h з
ок­руглою та направленою кутом вперед петлями графіті датується другою
чвер­тю – серединою ХІІ ст.
Категорія: цитати та посилання на твори книжної писемності.

Графіті № 797 (табл. XL, 1).

Графіті є записом лічби, який включає лише рахункову частину, що
складається з п’ятнадцяти видимих вертикальних засічок. Тиньк у середній
частині рядка пошкоджений вибоїною, можливо, тут знаходилось ще двітри риски.
Датування. Оскільки автор „Херувімської пісні” змушений був
оминати цей запис, ми можемо визначити хронологічні рамки його можливої
появи другою чвертю ХІ – серединою ХІІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 798 (табл. XL, 2).

Тиньк у місці розташування графіті пошкоджений дрібними ви­
бо­їнами та подряпинами, прорізи не дуже чіткі, вони частково закриті
шпаклівкою. Зображення складається з двох частин.
У нижній простежується рядок одинадцяти вертикальних засічок,
при­чому перші дві через пошкодження набули форми літери è з високою
перекладиною та засічками, які змикаються, або літери ï з прокресленою
подвійною лінією перекладиною. Над цим рядком видряпані кілька ду­го­
подібних вертикальних рисок, які нагадують прокреслені по кілька разів
ліві та праві круглі дужки. Над останніми знаходяться дві групи знаків,
що нагадують „дужки”, які покладені горизонтально відкритою стороною
донизу. Ці групи знаків дещо зміщені ліворуч від центральної вісі графіті.
Нижню частину ми можемо умовно визначити як запис обрахунку
поминальних служб, що, однак, не пояснює зміст прокресленого над ними
ма­люнку. Як вказують форма прорізів, обидві складові виконані одним ав­
т­ором, відтак, очевидно, становлять єдиний комплекс, інтерпретація якого
на­разі лишається відкритою.
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті виникло у проміжок
часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: емблеми.

Графіті № 799 (табл. XLІ, 1).

Напис дуже пошкоджений, втім, його складові можна ідентифікувати:

Від другої літери ö збереглась лише вертикальна щогла та хвіст;
за відстанню між нею та першою літерою ì можна визначити, що ö була
дзеркальною. Від третьої літери à чітко простежується округла петля, від
п’ятої þ збереглась лише права частина. Розміри літер збільшуються до кінця
рядка. Вигляд поверхні тиньку навколо графіті вказує, що воно залишилось
незавершеним.
З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:
Ì(hñ#)öà èþí# …
Місяця червня …
Датування. Форма написання à з округлою петлею й пласким вер­
хом, дзеркальної ö та þ з високою перемичкою дозволяють віднести час
появи графіті до кінця XIII – першої третини XIV ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 800 (табл. XLІ, 2).

Літери першого рядка не збереглися, загальна їх кількість може
становити чотири або п’ять; другий рядок зберігся набагато краще, знищена
лише одна літера, яка за контекстом впевнено визначається як è; закінчення
трьох нижніх рядків не збереглось:

Текст може бути реконструйований наступним чином:
… [ìî]ë[è]òå Ã(îñïîä)à zà ì# [ãðå]øú[íàãî] Í...
… моліть Господа за мене, грішного Н…
Запис складений за традиційною формулою зверненої до святого
або святих молитви, тож початок напису мав включати імена святих або
лише звернення „Святі”. Останнє слово графіті, від якого збереглась лише
перша літера, було вказівкою імені автора молитви.
Датування. За формою написання літери à з округлою петлею,
Ъ-подібної z, ò без засічок та ø з піднятою над рядком платформою час появи
запису визначається другою третиною ХІІ – першою третиною ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 801 (табл. XLІІ, 1).

На фресці видряпаний малюнок списа з великим листовидним
наконечником.
Датування. Вигляд каналів прорізів дозволяє віднести час появи
графіті до другої чверті ХІ – середини XVІ ст.
Категорія: предмети релігійного вжитку та артефакти.

Графіті № 802 (табл. XLІІ, 2).

Запис пошкоджений обвалом тиньку, простежується літера Ì,
пра­во­руч від якої збереглись фрагменти двох вертикальних рисок. Їх
можна роз­глядати як залишки літери è, ö або початку рядка вертикальних
засічок. Через пошкодження надійна реконструкція тексту унеможливлена,
проте нам виявляється за більш імовірне вважати графіті початком запису
обрахунку кількості проведених поминальних служб.

Датування. Відповідно до запропонованої нами інтерпретації
час появи графіті може бути окреслений другою чвертю ХІ – останньою
чвертю XІV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 803 (табл. XLІІІ, 1).

Графіті дуже пошкоджене вибоїнами, перший, третій та четвертий
рядки не збереглись зовсім, у другому читаються лише п’ять початкових
літер, у п’ятому – три, перша з яких прокреслена у вигляді лежачої вісімки,
що маркує початок цифрового значення наступних знаків:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів
збережений текст може бути представлений наступним чином:
… to(n) dou[lon] … Sfo{a-q}
… tÕn doàlon … Sfo{a-q}
… рабу… 657(1-9).
Датування. Остання цифра в даті не збереглась, тому рік може бути
прочитаний від Sfo (6570) до Sfoq (6579), тобто, хронологічні межі появи
запису коливатимуться від 1062 до 1071 рр.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 804 (табл. XLІІІ, 2).
літери:

Графіті практично знищене, в обох рядках збереглось лише по дві

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів
збережений текст може бути представлений наступним чином:
[Ã](îñïîä)è ï[îìîzè] ... [ñ]â[î]å[ìq] …
Господи, поможи … своєму…
Датування. За формою написання літери â з округлою нижньою
петлею графіті найімовірніше датувати другою чвертю ХІ – серединою ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 805 (табл. XLІV, 1).

Вигляд поверхні тиньку вказує, що графіті з самого початку містило
лише одну літеру Â.
Датування. Форма написання â з округлою нижньою петлею доз­во­ляє
віднести час можливої появи графіті до другої чверті ХІ – середини ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 806 (табл. XLІV, 2).

Запис складається з однієї літери Í. Її права щогла значно опус­ка­
єть­ся вниз. Це вказує на те, що в процесі прорізування літери рука автора
зіскочила.

Датування. Форма прорізів дозволяє встановити, що най­ві­ро­
гіднішим часом появи графіті є проміжок часу від другої чверті ХІ до кінця
XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 807 (табл. XLІV, 3).

Запис складається лише з однієї літери Í, діагональна перемичка
якої дуже видовжена, вона перетинає праву щоглу. Відповідно, можемо
встановити, що в процесі видряпування літери рука автора зіскочила, як і
в попередньому випадку. В цілому графіті № 806 та № 807 дуже подібні,
очевидно, що вони виконані однією людиною.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається
другою чвертю ХІ – серединою XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 808 (табл. XLV, 1).

Збереженість графіті добра, пошкоджені лише сьома та восьма літери:
Текст складається лише з одного слова: імені в називному відмінку

Kolokiro[j] ‘Колокір’. Форма імені виглядає доволі дивною, адже воно мало
писатись з другою a, а саме – Kalok…roj ‘Калокір’.

Датування. Якщо застосувати до грецького запису кириличну
палеографію, ми можемо віднести час появи графіті початку ХІІ – кінця
ХІІІ ст. за формою написання ІС-подібної ê та ð з округлою петлею, верх
якої не змикається із прямою щоглою.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 809 (табл. XLV, 2).

Вигляд поверхні тиньку вказує, що графіті з самого початку
складалось лише з одної літери Z.
Датування. Форма написання вертикальної з переломом z дозволяє
визначити можливі межі появи напису другою чвертю ХІ – серединою ХV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 810 (табл. XLVІ, 1).

Запис складається лише з однієї літери Â.
Датування. Форма літери â з переломом, петлі якої не торкаються
щогли, дозволяє віднести появу графіті до проміжку часу від другої чверті
ХІ до останньої чверті XIV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 811 (табл. XLVІ, 2).

Усі літери графіті впевнено читаються:
На слова текст поділяється наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè.
Господи, поможи.
Датування. За формою написання нахиленої вправо літери z пе­
реломом, è з високою перекладиною та ì з провисаючою петлею й на­хи­ле­
ни­ми щоглами графіті час появи графіті визначається кінцем XIII – першою
чвер­тю XIV ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 812 (табл. XLVІІ, 1).

Вигляд поверхні тиньку вказує, що запис включав лише літери ÃÎ
під горизонтальними титлом: скорочений варіант традиційної молитовної
формули, що включає лише слово-звернення Ãî(ñïîäè) ‘Господи’.
Датування. Форма прорізів дозволяє встановити, що запис виник у
проміжок часу від другої чверті ХІ до середини ХVІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 813 (табл. XLVІІ, 2).

Незважаючи на дрібні пошкодження, всі три складові запису
впевнено ідентифікуються: літери Ô та, на деякій відстані від неї, ÁÀ.
Датування. Форма написання дзеркальної à та á з округлою петлею
дозволяють окреслити час появи графіті другою чвертю – серединою ХІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 814 (табл. XLVІІ, 3).

Графіті складається з восьми вертикальних засічок, розташованих
групами – три, три, дві. Перші дві групи складають верхній рядок, остання
– нижній. Запис нагадує обрахунок проведених поминальних служб, але
повної впевненості у такій інтерпретації немає.
Датування. За типологічними методом час можливого виконання
графіті визначається другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 815 (табл. XLVІІІ, 1).

На фресці видряпані шість вертикальних засічок. У цілому зовнішній
вигляд графіті подібний до записів лічби поминальних служб.
Датування. За аналогією з подібними графіті хронологічні рамки
появи запису окреслюються другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 816 (табл. XLVІІІ, 2).

Пошкоджене графіті складається з літер текстової частини ÊÎ під
горизонтальними титлом та вертикальної засічки рахункової за ними.
Датування. Палеографічні ознаки подібних записів дозволяють
датувати графіті другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 817 (табл. XLVІІІ, 3).

Збереженість графіті незадовільна, його складові пошкоджені
вибоями. Впевнено читається лише одна літера ð. Ліворуч від неї прос­
тежується знак, схожий на петлю дзеркальної à, а праворуч – три вертикальні
риски, посередині яких проходить вибоїна.
Датування. Форма написання прямолінійної ð з направленою кутом
вперед петлею дозволяють датувати напис серединою ХІІ – кінцем ХІV ст.
Категорія: фрагмент запису.

Графіті № 818 (табл. XLІХ, 1).

Текстова частина запису лічби містить літери ÌÀ, розміри яких удвічі
менші порівняно з вертикальними засічками рахункової, що їх налічується
дванадцять.
Датування. За формою написання дзеркальної à з округлою пет­
лею та видовженою спинкою час появи графіті можна віднести до се­ре­
ди­ни ХІІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 819 (табл. XLІХ, 2).

Фрагмент (закінчення) рахункової частини запису лічби, що
складається з десяти вертикальних засічок.
Датування. Відповідно до даних палеографічного датування
подібних записів, час появи графіті визначається другою чвертю ХІ –
останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 820 (табл. XLІХ, 3).

Запис пошкоджений вибоїнами, проте добре помітно, що він
складався з двох літер ÃÈ під горизонтальними титлом.
Текст є скороченим варіантом традиційної молитовної формули, що
включає лише слово-звернення Ã(îñïîä)è ‘Господи’.
Датування. Форма прорізів свідчить, що напис виник у проміжок
часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 821 (табл. L, 1).

Текстова частина запису містить чотири літери ËÀZÀ, що чітко
ідентифікуються, незважаючи на пошкодження перших двох. Рахункова
складається з п’ятнадцяти добре збережених вертикальних засічок.
Датування. За формою написання вертикальної z з розвилкою нижня
хронологічна межа появи запису окреслюється початком ХІІ ст., верхня ж за
аналогією з подібними графіті визначається останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 822 (табл. L, 2).

На фресці видряпане зображення руки від ліктя до кисті, на якій
позначені пальці. Схоже, що людина мала тримати в руці хрест, подібно до
малюка на фресці із образом св. Пантелеймона [Высоцкий 1966, табл. XLVI].
Рівна поверхня тинку в місці ймовірного продовження хреста вказує, що
графіті залишилось незавершеним.
Датування. Форма прорізів дозволяє встановити, що малюнок виник
у проміжок часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: символи, пов’язані з частинами людського тіла.

Графіті № 823 (табл. LІ, 1).

Літери пошкоджені, закінчення рядка не збереглось:
З відновленням втрачених фрагментів та розбивкою на слова текст
виглядає наступним чином:
K(uri)e b[ohqh]…
KÚrie bo»qei…
Господи, поможи…
Датування. За типологічним методом графіті може бути датоване в
межах другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 824 (табл. LІ, 2).

Запис складається з трьох знаків. Вибоїна пошкодила два початкові,
що унеможливлює їх однозначне прочитання. Перший може бути
ідентифікований як літера h або ¼, другий нагадує ô, m, Ш-подібну w,

останній без ускладнень читається як ö. На нашу думку, найбільш логічним
прочитанням буде наступне: ¼ w ö. Відповідно літери складають цифровий
ряд сотень: 700 (¼), 800 (w), 900 (ö).
Датування. Позначення дев’яти сотень через ö замість # під
південнослов’янським впливом поширюється з другої чверті XV ст. [Щепкин
1999, с. 143-144; Симонов 2007, с. 62]. З огляду на це та враховуючи форму
прорізів графіті варто датувати другою чвертю XV – кінцем XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 825 (табл. LІІ, 1).

Запис пошкоджений, з чотирьох знаків впевнено визначаються три:
У графіті зазначене ім’я в родовому відмінку [À](ãú)ãh# ‘Аггія’.
Датування. Форма написання ã з виступом зверху дозволяє
окреслити час можливої появи графіті другою чвертю ХІ – початком
XV століття; контекстний аналіз дозволяє більш впевнено датувати його
верхньою хронологічною межею.
Категорія: цитати та посилання на твори книжної писемності.

Графіті № 826 (табл. LІІ, 2).

Рівна поверхня тиньку навколо літери вказує, що графіті складалось
лише з одної літери Z.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час можливої появи
запису в межах другої чверті ХІ – останньої чверті ХVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 827 (табл. LІІ, 3).

Збереженість запису непогана, з шести його складових впевнено
читаються п’ять:
Зафіксоване у записі слово є частиною літургійного проголошення
[ï]ðîñòi ‘прóсті’.
Датування. Верхня частина літери ð не простежується, але помітно,
що її петля була направлена кутом вгору або кутом вперед; останнє виглядає
більш вірогідним. Відтак форма написання прямолінійної ð з петлею кутом
вперед дозволяє датувати напис серединою ХІІ – кінцем ХIV ст.
Категорія: окремі слова та словосполучення.

Графіті № 828 (табл. LІІІ, 1).

С. Висоцький помилково включив перші два знаки цього графіті до
складу № 125 [Высоцкий 1976, с. 46, табл. ХХХІІ, 2; ХХХІІІ, 2].
Текстова частина запису лічби містить дві добре збережені літери
ÌÀ, рахункова – десять вертикальних засічок.
Датування. Форма написання дзеркальної à дозволяє віднести час
появи графіті до середини ХІІ – третьої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 829 (табл. LІІІ, 2).

Одна літера запису була помилково включена С. Висоцьким до
графіті № 125 [Высоцкий 1976, с. 46, табл. ХХХІІ, 2; ХХХІІІ, 2].
Графіті складається з літери Ì текстової частини та шести

вертикальних засічок рахункової, з’єднаних у вершині горизонтальною
лінією. Закінчення не збереглось.
Датування. Аналогія з іншими записами лічби, які більш надійно
датуються на підставі палеографічних ознак, дозволяє віднести час появи
графіті до другої чверті ХІ – останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 830 (табл. LІV, 1).

Збереженість графіті добра, всі літери, прорізані гострим тонким
предметом досить впевненою рукою, чітко читаються:

Поверхня тиньку за літерою ò рівна, тож можемо констатувати, що
запис залишився незавершеним.
Найбільш вірогідною буде реконструкція тексту графіті як імені в
родовому відмінку Õðèñò{èíû} ‘Христини’.
Датування. За формою написання літери ð з петлею кутом донизу та
õ у вигляді ножиць з двома верхніми засічками час появи напису визначається
серединою ХІІ – серединою ХV ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 831 (табл. LІV, 2).

Складові запису, який вписаний у коло орнаменту фрески, що ство­
рює враження обведення графіті круглою рамкою, впевнено чита­ють­ся:

З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:
À(ãú)ãh# SI À(ãú)ãh#.
Аггія, 16, Аггія.
Датування. За формою написання літер à з верхньою засічкою,
S-подібної s, h із петлею, що торкається коромисла та # з язичком у вигляді
кутка запис може бути датований серединою ХІІ – третьою чвертю XIV ст.;
контекстний аналіз дозволяє з більшою впевненістю говорити про верхню
хронологічну межу появи напису.
Категорія: цитати та посилання на твори книжної писемності.

Графіті № 832 (табл. LІV, 3).

Фрагмент рахункової частини запису лічби, який складається з двох
рядків по шість видимих вертикальних засічок у кожному.
Датування. Відповідно до палеографічного датування подібних
записів, час появи графіті визначається другою чвертю ХІ – останньою
чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Розташовані у стовпчик вісім записів від № 833 до № 840 становлять
єдиний тематичний комплекс. Загальний вигляд складових комплексу та їх ком­
пак­тне розташування вказують на його виникнення та побутування у відносно
короткий проміжок часу.

Графіті № 833 (табл. LV, 1).

Збереглась лише рахункова частина у вигляді сорока вертикальних

засічок, частина з яких наприкінці закреслена двома горизонтальними лініями.

Графіті № 834 (табл. LV, 2).

Текстова частина у складі двох літер ÍÈ збереглась добре, пер­ша
літера прокреслена доволі незграбно, діагональна перемичка не зми­ка­
ється зі щоглою. Рахункова частина пошкоджена в середній частині, про­
с­те­жується сорок три вертикальні засічки.

Графіті № 835 (табл. LVІ, 1).

Текстова та рахункова частини збереглись повністю: перша містить
літери Ì², друга – двадцять три вертикальні засічки.

Графіті № 836 (табл. LVІ, 2).

У текстовій частині запису лічби маємо три літери ÈË², з яких середня
значно опускається під рядок. За ними прокреслені сорок вертикальних
засічок, через середину яких проходить горизонтальна лінія.

Графіті № 837 (табл. LVІІ, 1).

Текстова частина графіті складається з літер Í², рахункова – з тридцяти
дев’яти вертикальних засічок, що закреслені двома горизонтальними рисками.

Графіті № 838 (табл. LVІІ, 2).

Графіті є продовженням попереднього обрахунку, на що вказує
ідентична текстова частина – літери Í². Рахункова містить дванадцять
вертикальних засічок, закреслених горизонтальною лінією.
Відповідно до сукупності даних обох графіті, за душу згадуваної в
них людини було проведено п’ятдесят одну поминальну службу.

Графіті № 839 (табл. LVІІІ, 1).

Текстова частина складається з поставлених під горизонтальне титло
літер ²W, рахункова – з чотирьох вертикальних засічок.

Графіті № 840 (табл. LVІІІ, 2).

Фрагмент рахункової частини у вигляді шести вертикальних за­сі­
чок, дещо нахилених ліворуч. Його приналежність до цієї групи вста­нов­
лю­ється завдяки ідентичності прорізів.
Датування. За формою написання i простої (№№ 835, 836, 839) та з
перемичкою (№№ 837, 838), а також Ш-подібної w (№ 839), час появи комплексу
визначається останньою чвертю ХІІ – останньою чвертю ХІV ст.
Категорія: записи лічби.

Графіті № 841 (табл. LVІІІ, 3).

Текстова частина запису обчислення кількості проведених по­ми­
нальних служб містить літери ÂÀ, рахункова складалась з сорока вер­ти­
каль­них засічок (одна з них знищена вибоєм), перекреслених по­се­ре­ди­ні
го­ризонтальною лінією.
Датування. Формою літери à з видовженою спинкою та â з округлою
нижньою петлею дозволяють окреслити хронологічні рамки можливої по­я­
ви графіті другою чвертю ХІ – кінцем ХІІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 842 (табл. LVІХ, 1).

Збереглась лише рахункова частина у вигляді пошкодженого
вибоями рядка з двадцяти вертикальних засічок, перекреслених двома
горизонтальними рисками. Прорізи ідентичні графіті № 841, тож можемо

констатувати виконання обох однією людиною.
Датування. Враховуючи одне авторство № 841 та № 842, час появи
останнього відноситься до другої чверті ХІ – кінцем ХІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Розташовані у стовпчик вісім записів від № 843 до № 850 становлять
єдиний тематичний комплекс. Загальний вигляд складових комплексу та їх
компактне розташування вказують на його виникнення та побутування у відносно
короткий проміжок часу.

Графіті № 843 (табл. LVІХ, 2).

Фрагмент середньої частини запису лічби у вигляді шести
вертикальних засічок, закреслених посередині горизонтальною лінією. Його
приналежність до комплексу встановлена завдяки ідентичності прорізів.

Графіті № 844 (табл. LVІХ, 3).

Текстова частина запису нараховувала три літери, з них збереглись
дві перші ÄÈ, остання ж знищена вибоєм; за контекстом її можна відновити як
Ì. Рахункова також пошкоджена, вона зберегла тридцять одну вертикальну
засічку, що перекреслені трьома горизонтальними рисками.

Графіті № 845 (табл. LХ, 1).

Графіті складене за повною формулою записів лічби, воно містить
зображення хреста, літери ÍÈÊÎ текстової та тридцять шість вертикальних
засічок, закреслених посередині горизонтальною лінією, рахункової
частин.

Графіті № 846 (табл. LХ, 2).

Складений за повною формулою запис складається з малюнка
хреста, літер ÈÎ текстової частини та перекреслених у середній частині
довгою лінією десяти вертикальних засічок рахункової.

Графіті № 847 (табл. LХІ, 1).

Як і попередні, добре збережений запис має всі складові повної
формули запису лічби: невеликий хрестик на початку, літери ÍÊÔ тек­
сто­вої частини та двадцять чотири вертикальні засічки рахункової, пере­
крес­лені посередині горизонтальною рискою.

Графіті № 848 (табл. LХІ, 2).

Текстова частина запису збереглась добре, впевнено визначаються її
складові – літери ÌÈÕ. Рахункова пошкоджена вибоєм у середній частині,
простежуються тридцять три вертикальні засічки, перекреслені посередині
горизонтальною лінією.

Графіті № 849 (табл. LХІІ, 1).

Добре збережений запис лічби містить усі три складові повної
фор­мули: зображення хреста на початку рядка, літери ÌÀ скороченого
запису імені та позначення проведених тридцяти дев’яти поминальних
служб у вигляді відповідної кількості вертикальних засічок, перекреслених
посередині горизонтальною рискою.

Графіті № 850 (табл. LХІІ, 2).

Фрагмент рахункової частини запису у вигляді двадцяти дев’яти
вертикальних засічок, закреслених у середній частині горизонтальною лінією.
Датування. За формою написання літери à з опуклою петлею (№ 849),
D-подібної ä (№ 844), ì з провисаючою петлею й скісними щоглами (№ 849)

та широкої î (№№ 845, 846) комплекс датується останньою третиною ХІІ –
початком ХІІІ ст.
Категорія: записи лічби.

Графіті № 851 (табл. LХІІІ, 1).

Опубліковане В. Корнієнком [Корнієнко 2009в, с. 326].
Початок та закінчення рядка пошкоджені, перша літера ще розпіз­на­
єть­ся за контурами, натомість від п’ятої збереглась лише щогла з верхньою
за­січкою:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
може бути представлений наступним чином:
… êîzy [ì]{îþ}.
… козу мою.
Датування. Форма нахилена вліво z з розвилкою та ó з перемичкою
дозволяють визначити час появи графіті серединою ХІІ – серединою ХV ст.
Категорія: цитати та посилання на твори книжної писемності.

Графіті № 852 (табл. LХІІІ, 2).

Запис лічби містить зображення хреста та шість вертикальних
засічок за ним, які перекреслені двома горизонтальними лініями, причому
нижня співпадає з перекладиною хреста.
Датування. Проведення аналогії з подібними графіті дозволяє
датувати запис другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 853 (табл. LХІІІ, 3).

Вигляд поверхні тиньку навколо запису вказує, що графіті складалось
лише з двох літер ÃÈ, поставлених під дугоподібне титло.
Перед нами скорочений запис традиційної молитовної формули,
що включає лише слово-звернення Ã(îñïîä)è ‘Господи’.
Датування. Форма прорізів вказує, що напис виконано в проміжок
часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 854 (табл. LХІV, 1).

Опубліковане В. Корнієнком [Корнієнко 2009в, с. 326].
Тиньк навколо запису пошкоджений, простежуються лише три знаки:

Текст графіті може бути відновлений як слово в давальному відмінку
êîz[y] ‘козу’, яке, очевидно, є частиною фрази „дай козу мою”.
Датування. Форма написання вертикальної з розвилкою z дозволяє
датувати запис початком ХІІ – першою третиною ХV ст.
Категорія: цитати та посилання на твори книжної писемності.

Графіті № 855 (табл. LХІV, 2).

Збереженість графіті добра, вибоями знищені кілька складових,
проте контекст дозволяє впевнено їх відновити:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів, текст
виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìî[zè] ñâîåìq Ãðèãîð[è]þ.
Господи, поможи своєму Григорію.
Звертає на себе увагу те, що автор традиційної формули молитви
допустив помилку, пропустивши слово „рабу”. Загалом, запис виконано
доволі незграбно, його рядки нерівні.
Датування. Форма написання літери â з направленою кутом
вперед нижньою петлею, криволінійної ð з петлею кутом донизу, а також
прямолінійної ð з округлою петлею, дозволяють датувати напис початком
ХІІ – початком ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 856 (табл. LХV, 1).

Опубліковане В. Корнієнком [Корнієнко 2008б, с. 523,525].
Усі п’ять знаків впевнено читаються:
На нашу думку, в графіті зафіксований скорочений грекомовний
варіант імені в називному відмінку Blash(oj) ‘Bl£sioj, Власій’. Звичайно
ж, не можна виключати реконструкцію імені як скороченого варіанта
кириличного Âëàñèè, у якому опущена остання è. Однак на користь зап­ро­
по­нованого нами варіанта свідчать подібні грекомовні написи біля постатей
свя­тих у святительському чині Михайлівського приділа на південній стіні
апсиди, опубліковані С. Висоцьким [Высоцкий 1985, c. 25, рис. 3, 4, 5]. Вони
зберегли повну структуру слова, в тому числі й закінчення oj , подібно до
імені в графіті № 977. Приклади, коли закінчення відсікались, причому
без усіляких знаків скорочення, зустрічаються в пам’ятках гре­ко­мов­ної
епіграфіки. Зокрема, це відмітила О. Скржинська, вивчаючи напис на
мармуровій плиті ХІ ст. із Керченського музею [Скржинская 2000, с. 95-96].
Датування. Зовнішній вигляд каналів прорізів вказує, що літери
були видряпані по сирому фресковому тиньку. Завдяки цьому напис може
бути датований періодом 1014/1015-1018 рр., коли тривали роботи по
оформленню інтер’єру Софії Київської [Нікітенко, Нікітенко 1996, с. 33-35;
Никитенко 2004, с. 328]. Палеографічні ознаки складових графіті повністю
узгоджуються з його датуванням першою чвертю ХІ ст.
Категорія: підпис до фрескового образу.

Графіті № 857 (табл. LХV, 2).

Запис лічби у вигляді малюнка хреста та трьох вертикальних засічок.
Датування. За аналогією з подібними графіті хронологічні рамки
можливої появи напису окреслюються другою чвертю ХІ – останньою
чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 858 (табл. LХVІ, 1).

Запис складається з малюнка хреста та трьох вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті визна­ча­
єть­ся другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 859 (табл. LХVІ, 2).

Фрагмент (початок) запису обрахунку кількості поминальних служб

у вигляді зображення хреста та літери Ï.
Датування. Відповідно до наших спостережень над хронологічними
рамками побутування подібних графіті, напис датується в межах другої
чверті ХІ – останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 860 (табл. LХVІ, 3).

Добре збережений запис обчислення проведених поминальних служб
складається з малюнка хреста та одинадцяти вертикальних засічок за ним.
Датування. Час появи графіті визначається другою чвертю ХІ –
останньою чвертю XIV ст. за типологічним методом.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 861 (табл. LХVІІ).

Опубліковане В. Корнієнком [Корнієнко 2009в, с. 329-330, іл. 3].
Незважаючи на значні пошкодження, особливо двох верхніх ряд­ків,
більшість складових графіті можуть бути впевнено прочитані або ж рекон­
стру­йовані за збереженими фрагментами та контекстом:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
може бути представлений наступним чином:
[Ì]hñ#ö# ìà# [ðhõ]îìú ñqmiå [â]îñêqðq Áîãq h{zü} íà îñú[ì]ú ä(h)íü.
Місяця травня сказали сущі: „Воскурю Богові я на восьмий день”.
Датування. Форма написання літери à з опуклою петлею, á з високою
петлею та виступом зверху, А-подібної ä, криволінійної ð з петлею кутом
донизу, С-подібної ó, ú з високою петлею, ü з високою петлею та покриттям,
h з округлою петлею, що опускається під рядок, час появи напису може бути
віднесений до останньої чверті ХІІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: цитати та посилання на твори книжної писемності.

Графіті № 862 (табл. LХVІІІ, 1).

Запис обчислення кількості проведених поминальних служб ви­ко­
на­ний за повною формулою: наявні малюнок хреста, літери ÂÀ текстової
частини та, пошкоджена вибоєм, рахункова, що зберегла сорок одну засічку,
які посередині перекреслені двома горизонтальними лініями.
Датування. Форма написання à з розкритою петлею дозволяє ок­рес­лити
час можливої появи графіті другою чвертю ХІІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 863 (табл. LХVІІІ, 2).

Початок напису не зберігся, у верхньому рядку перед è простежуються
невиразні фрагменти літери:

Вигляд поверхні тиньку вказує, що нижній рядок складався лише з
чотирьох знаків.
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст

можна представити наступним чином:
... [ïîìîz]è ðàáó ñâîåìó Ôåäó{ëó}.
… поможи рабу своєму, Федулу.
Датування. За формою написання літери à з опуклою петлею, á з
високою петлею, широкої î, прямолінійної ð з округлою петлею, К-подібної
ó (остання в другому рядку) час появи графіті визначається кінцем XIII –
першою чвертю XIV ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 864 (табл. LХІХ, 1).

Верхній рядок запису є початком абетки, що доволі часто зустрі­
чаєть­ся в епіграфіці [Рождественская 1992, с. 90-91, 105], нижній містить
види складів, утворених за допомогою перших двох літер абетки:

Складається враження, наче на стіні видряпана граматична вправа.
Втім, це цілком узгоджується не лише з уявленнями святенності абетки, а
й з її практичним значенням, адже оволодіння грамотою сприймалось у
середньовіччі як залучення до книжкової традиції, що мала сакральний
характер [Рождественская 1992, с. 16].
Датування. Форма написання літер à з опуклою петлею та покриттям,
з опуклою петлею та пласким верхом, з округлою петлею у вигляді краплі, á
з округлою петлею та високою петлею з заломом, дозволяють окреслити час
появи графіті серединою ХІІІ – першою чвертю XIV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 865 (табл. LХІХ, 2).

Текстова частина запису обчислення кількості проведених поми­
наль­них служб містить літери ÅÔÎ, рахункова – два ряди по чотирнадцять
вер­тикальних засічок.
Датування. Відповідно до палеографічного датування подібних гра­
фі­ті час появи запису може бути віднесений до другої чверті ХІ – останньої
чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Розташовані у стовпчик тридцять два записи від № 866 до № 897
становлять єдиний тематичний комплекс. Загальний вигляд складових комплексу
та їх компактне розташування вказують на його виникнення та побутування у
відносно короткий проміжок часу. Наразі це найбільший комплекс написів, вияв­ле­
ний у межах архітектурного об’єму собору.

Графіті № 866 (табл. LХХ, 1).

Текстова чатина графіті містить літери È~, з яких перша дуже по­
ш­код­жена, однак за контурами може бути ідентифікована. Рахункова час­
тина виг­лядає як рядок з двадцять одної вертикальної засічки, що по­се­ре­
ди­ні пе­рек­реслені горизонтальною лінією.

Графіті № 867 (табл. LХХ, 2).

Текстова частина напису нараховує три літери ÈÀÊ, з яких пер­
ша збереглась частково у вигляді двох щогл. У рахунковій частині ба­чи­мо
дев’ятнадцять вертикальних засічок, перекреслених нерівною го­ри­зон­таль­
ною лінією.

Графіті № 868 (табл. LХХ, 3).

Запис складений за повною формулою, він містить малюнок

хреста, фрагментарно збережену літеру À текстової частини та шістдесят
перекреслених горизонтальною лінією вертикальних засічок рахункової.

Графіті № 869 (табл. LХХІ, 1).

Від текстової частини дворядкового запису збереглись лише дві
вертикальні риски-щогли. За ними простежується вертикальна засічка,
а на деякій відстані – ще тридцять шість, які перекреслені фрагментарно
збереженою горизонтальною лінією. Оскільки нижня частина щогл
першої літери знаходиться на рівні середини другого рядка, це дало нам
підстави розглядати графіті як дворядковий запис лічби. У нижньому
бачимо тридцять дев’ять вертикальних засічок, також перекреслених
горизонтальною лінією.

Графіті № 870 (табл. LХХІ, 2).

Рахункова частина запису лічби. Початок рядка маркує довга
вертикальна засічка, від верхньої частини якої прокреслена горизонтальна
риска. Під останньою видряпані двадцять вертикальних засічок,
перекреслених посередині горизонтальною лінією. Скидається на те, що
ці двадцять рисок доповнюють запис № 868, адже з його тридцять восьмою
засічкою співпадає перша лінія нашого запису, що маркує початок рядка.

Графіті № 871 (табл. LХХІІ, 1).

Фрагмент рахункової частини дворядкового запису лічби: у верх­
ньо­му простежуються двадцять сім вертикальних засічок, у нижньому – два­
над­цять, з них шість останніх перекреслені горизонтальною лінію.

Графіті № 872 (табл. LХХІІ, 2).

Добре збережений запис лічби складений за повною формулою:
прокреслене зображення хреста, дві літери ÑÀ текстової частини та пере­
крес­лені посередині горизонтальною рискою двадцять одна вертикальна
за­січка рахункової.

Графіті № 873 (табл. LХХІІ, 3).

Скорочена формула запису лічби в складі літер ÌÈ текстової
частини та збережених тридцять одної вертикальної засічки, які були
перекреслені горизонтальною лінією.

Графіті № 874 (табл. LХХІІІ, 1).

Запис лічби, який містить літери ²W у текстовій частина та тридцять
сім перекреслених посередині горизонтальною лінією вертикальних засічок
рахункової.

Графіті № 875 (табл. LХХІІІ, 2).

Початок запису дуже пошкоджений, однак ми можемо виділити
ма­­люнок хреста, дві літери ÈÎ текстової частини, які впевнено іден­ти­
фікуються за збереженими частинами та контекстом. У рахунковій час­ти­ні
міститься тринадцять вертикальних засічок, що були перекреслені по­се­ре­
ди­ні горизонтальною лінією, яка частково збереглась.

Графіті № 876 (табл. LХХІІІ, 3).

Фрагмент запису лічби, який складається з дев’яти вертикальних за­сі­
чок, перекреслених посередині горизонтальною лінією.

Графіті № 877 (табл. LХХІV, 1).

Складений за повною формулою запис лічби в декількох місцях по­шкод­

жений вибоями. Так, текстова частина в складі шести літер „позбулась” четвертої
та шостої; втім, остання зберегла щоглу. Відтак впевнено простежуються
малюнок хреста, перші три літери ÂÀÐ та п’ята À. Початок рахункової частини
має значні втрати, ми можемо бачити лише тридцять чотири вертикальні за­
січки, які закреслені кількома горизонтальними рисками.

Графіті № 878 (табл. LХХІV, 2).

Порівняно з попереднім записом, збереженість цього графіті можна
назвати ідеальною: чітко читаються літери ÑÀÂ та тридцять дев’ять закреслених
кількома горизонтальними рисками вертикальних засічок за ними.

Графіті № 879 (табл. LХХV, 1).

Запис складений за повною формулою. Друга літера його текстової
частини пошкоджена, однак збережені фрагменти дозволяють її іден­ти­фі­
кувати як à. Третя літера за обрисами схожа на z з виступом зверху, за кон­
тек­стом вона розглядається нами як одиничний приклад особливої моделі
літери õ. Відтак текстова частина має читатись як ZÀÕÀ. Рахункова частина
налічує, як і в попередньому випадку, тридцять дев’ять закреслених кількома
лініями вертикальних засічок.

Графіті № 880 (табл. LХХV, 2).

Велика вертикальна тріщина, яка пошкодила попередній запис,
повністю знищила другу літеру в текстовій частині, тому простежуються
лише малюнок хреста та Ï за ним. Стосовно рахункової, то вона повністю
збереглась у вигляді сорока вертикальних засічок, закреслених кількома
горизонтальними рисками.

Графіті № 881 (табл. LХХVІ, 1).

Графіті збереглось добре, незважаючи на згадувану вище велику
тріщину, яка проходить між двома складовими È та À текстової частини.
Рахункова частина запису налічує тридцять чотири вертикальні засічки,
через середину яких прокреслена горизонтальна лінія. Перед записом
прокреслений невеликий хрестик.

Графіті № 882 (табл. LХХVІ, 2).

Верхній рядок запису лічби містить традиційні для його формули
складові: малюнок хреста, дві літери ÂÀ та закреслені кількома лініями
вісімнадцять вертикальних засічок. В нижньому їх нараховуємо десять, які
так само закреслені кількома рисками.

Графіті № 883 (табл. LХХVІІ, 1).

У кількох місцях запис пошкоджений вибоями, однак усі його
частини добре визначаються: малюнок хреста, написані з інверсією літери
ÍÈ та закреслені кількома горизонтальними рисками тридцять дев’ять
вертикальних засічок.

Графіті № 884 (табл. LХХVІІ, 2).

Як і в попередньому випадку, запис зберіг всі свої складові: зображення
хреста, дві літери ÈÀ текстової частини та сорок вертикальних засічок, що
закреслені кількома горизонтальними рисками наприкінці рядка.

Графіті № 885 (табл. LХХVІІ, 3).

Запис так само виконаний за повною формулою: хрест, літери ÈÎÀ,
причому остання в дзеркальному відображенні, та вертикальні засічки.
Відмінною рисою цього запису від інших складових комплексу є те, що з

тридцяти дев’яти вертикальних засічок кожна десята вдвічі більша за інші.

Графіті № 886 (табл. LХХVІІІ, 1).

Графіті пошкоджене в кількох місцях вибоями. Рахункова частина
постраждала менше, тож, незважаючи на втрати тиньку, ми можемо чітко
встановити, що вона становить сорок вертикальних засічок, які були
закреслені кількома рисками. Перша ж літера текстової частини не збереглась,
вибоїна на її місці за контурами скидається на À. Друга впевненіше читається
як Â. Перед записом прокреслений невеликий хрестик.

Графіті № 887 (табл. LХХVІІІ, 2).

Запис зберігся непогано, його складові добре визначаються: малюнок
хреста, дві літери ÕÐ та чотирнадцять закреслених кількома рисками
вертикальних засічок.

Графіті № 888 (табл. LХХІХ, 1).

Початок запису дуже пошкоджений, тому його текстова частина
не може бути впевнено ідентифікована, ми можемо виділити тут малюнок
хреста, щоглу та півколо – все, що залишилось від двох літер. Найвірогідніше
реконструювати їх як ²W. У рахунковій частині наявні дев’ятнадцять
вертикальних засічок за ними, вони не закреслені.

Графіті № 889 (табл. LХХІХ, 2).

Незважаючи на вибої, складові повної формули запису лічби добре
читаються. Його текстова частина містить три літери Ì²Õ, а рахункова –
шістдесят засічок, які закреслені кількома горизонтальними рисками. Перед
записом прокреслений невеликий хрестик.

Графіті № 890 (табл. LХХХ, 1).

Запис дуже пошкоджений вибоями, його рахункова частина збереглась
погано, однак ми можемо встановити, що вона складалась з двадцяти п’яти
вертикальних засічок, закреслених посередині горизонтальною лінією.
Перед ними видряпане зображення хреста та літери ÀÃ текстової частини.

Графіті № 891 (табл. LХХХ, 2).

Вигляд поверхні тиньку навколо літер вказує, що запис лічби
складався лише з текстової частини – літер ²ÎÀ. На нашу думку, їх варто
розглядати як підготовку до обрахунку поминальних служб, які з певних
причин так і не були проведені.

Графіті № 892 (табл. LХХХ, 3).

Подібно до інших повних формул записів лічби, графіті складається
з малюнка хреста, літери Z текстової частини та двадцяти вертикальних
засічок, закреслених кількома горизонтальними рисками. Z сильно нахилена
вліво, завдяки чому дещо скидається на ì.

Графіті № 893 (табл. LХХХІ, 1).

Запис складається з зображення чотириконечного хреста на початку
рядка та тридцяти одної вертикальної засічки, що закреслені кількома
горизонтальними рисками. Тиньк дуже пошкоджений, посередині ра­хун­
ко­вої частини знаходиться великий вибій. Однак, оскільки кінці засічок ви­
хо­дять за межі вибою, ми змогли встановити їх точну кількість.

Графіті № 894 (табл. LХХХІ, 2).

Як і в попередньому випадку, текстова частина пропущена, тож фор­

мула містить лише малюнок хреста та тридцять вісім закреслених го­ри­зон­
таль­ною лінією вертикальних засічок.

Графіті № 895 (табл. LХХХІ, 3).

Запис виконаний доволі незграбно. Складові текстової частини
літери ÈÎÀ мають різні розміри, остання вдвічі більша за дві перші.
Створюється враження, що вона була приписана пізніше, коли вже з’явились
перші засічки, яких налічується тридцять три. Перед записом прокреслене
зображення хреста.

Графіті № 896 (табл. LХХХІІ, 1).

Складові графіті дуже пошкоджені. В текстовій частині знаходилось
дві літери, з них збереглась лише перша Õ. Друга знищена вибоєм, за кон­
ту­рами та контекстом вона може бути реконструйована як Ð. У ра­хун­ко­вій
частині маємо двадцять одну вертикальну засічки.

Графіті № 897 (табл. LХХХІІ, 2).

Тиньк у місці розташування запису дуже пошкоджений, однак можна
про­с­­тежити малюнок хреста, дві літери ËÀ та одинадцять вертикальних засічок.
Датування. Форми написання літери à з опуклою петлею із за­січ­кою (№
867) або із пласким верхом (№ 884), з видовженою спинкою (№ 897) та дзеркальної
(№ 885), â з округлою нижньою петлею (№№ 877, 878), вер­ти­кальної із переломом
z (№ 879) або нахиленої вліво із переломом хвоста (№ 892), простої, без засічок i
(№№ 874, 889, 891), ð з петлею кутом вперед (№ 877) або округлою петлею при
прямій щоглі (№ 887), кутової w (№ 874), доз­воляють датувати комплекс записів
лічби серединою XII ст. – першою чвертю ХІІІ ст.
Категорія: записи лічби.

Графіті № 898 (табл. LХХХІІІ).

С. Висоцький вважав три літери ÊÎÌ текстової частини запису ліч­би
складовою графіті № 251 [Высоцкий 1976, с. 67-68, табл. LVIІІ, 3; LIХ, 3]. Ра­хун­ко­
ва частина графіті є на сьогодні найбільшою, вона налічує сто тридцять чо­тири
вертикальні засічки, кожна десята з яких вдвічі більша за інші.
Датування. Оскільки написи № 125 та № 126 явно вписані між довгими
засічками, а також той факт, що запис перериває згаданий вище комплекс,
верхня хронологічна межа його можливої появи визначається першою чвертю
ХІІІ ст. Текстова частина графіті пошкодила верхній рядок супроводжуючого
напису малюнка № 251, завдяки чому нижня хронологічна межа визначається
кінцем ХІІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 899 (табл. LХХХІV, 1).

Текстова частина графіті складається з літер À, Õ та Ã, написаних у вигляді
монограми: спинка À є одночасно скісною Õ, до якої примикає Ã. Рахункова
частина складається з тридцяти чотирьох вертикальних засічок, кожна десята з
яких вдвічі довша за інші; вибоєм наприкінці рядка знищено ще кілька складових
обрахунку. Форма прорізів та оформлення текстової частини № 899 та № 900
примушують розглядати обидва записи приналежними руці одного автора.
Датування. Видовжена спинка літери à дозволяє датувати графіті в
межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 900 (табл. LХХХІV, 2).

Як і в попередньому випадку, текстова частина складається з літер Ì, È

та Õ, прокреслених у вигляді монограми: права щогла Ì є лівою щоглою È, до
якої примикає Õ. У рахунковій частині міститься сорок дві вертикальні засічки,
кожна десята з яких вдвічі більша за інші.
Датування. Оскільки записи № 899 та 900 виконані одним автором, ми
можемо віднести час появи графіті до другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 901 (табл. LХХХV, 1).

На фресці прокреслений малюнок у вигляді невеликої колоподібної
фігури, від якої в різні сторони прокреслені кілька рисок. Середня частина
зображення пошкоджена вибоєм, через що ми не можемо реконструювати його
загальний вигляд.
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті виникло у проміжок часу
від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: емблеми.

Графіті № 902 (табл. LХХХV, 2).

Запис складається лише з однієї літери À.
Датування. Згладжена поверхня каналів прорізів вказує, що літера
була видряпана по вогкому тиньку. Відповідно, час появи графіті може
бути визначений 1014/1015-1018 рр., коли тривали оздоблювальні роботи в
Софійському соборі. Палеографічні характеристики літери не вступають у
протиріччя з таким датуванням.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 903 (табл. LХХХV, 3).

Збереженість запису непогана, чітко простежуються записані в ря­
док літери ÐÀ та літера Á над останньою. Очевидно, текст має бути ре­кон­
стру­­й­ов­ аний як слово ðàá(ú) ‘раб’.
Датування. За формою написання літери à з видовженою спинкою
та прямолінійної ð з петлею кутом донизу графіті датується останньою чвер­
тю ХІІ – початком ХІІІ ст.
Категорія: окремі слова та словосполучення.

Графіті № 904 (табл. LХХХVІ).

Опубліковане В. Корнієнком [Корнієнко 2009в, с. 326].
Незважаючи на пошкодження окремих складових та знищення за­
кін­чення нижнього рядка, збереженість графіті непогана, більшість знаків
мо­жуть бути впевнено визначені:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів, текст
виглядає наступним чином:
^(ä)à[è] êîzó ìîþ ïîïî[âè].
Віддай козу мою попові.
Датування. За формою написання літери à з опуклою петлею та
видовженою спинкою, нахиленої вліво z з переломом, ì з провисаючою
петлею та нахиленими щоглами, ê з нижньою скісною до щогли, Ц-подібної
ó, кутової ^ та þ з направленою вгору перемичкою час появи графіті
визначається останньою чвертю XIV – першою чвертю XV ст.
Категорія: цитати та посилання на твори книжної писемності.

Графіті № 904а (табл. LХХХVІ).

Через велику схожість прорізів спочатку обидва графіті були
прийняті нами за один напис, однак деякі відмінності у формах написання
літер примушують розглядати їх окремо.
Незважаючи на часткове пошкодження вибоями та подряпинами,
складові графіті добре ідентифікуються:
Перша літера скидається на ï, проте за контекстом вона має
розглядатись як í із високо піднятою горизонтальною перемичкою.
Текст складається лише з імені в називному відмінку Í³êîëà ‘Нікола’.
Датування. Форма написання дзеркальної à, ê зі зменшеним верхом,
í з високою горизонтальною перемичкою та î з прямою лівою стороною
дозволяють віднести час появи графіті до середини XIV – третьої чверті XIV ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Розташовані у стовпчик сім записів від № 905 до № 911 становлять єди­
ний тематичний комплекс. Особливості прорізів, розташування, форми ско­ро­чен­
ня імен та вигляд окремих літер вказують на виконання цих записів у відносно
ко­роткий проміжок часу та, найімовірніше, однією людиною.

Графіті № 905 (табл. LХХХVІІ, 1).

Текстова частина запису включає дві літери ÊÎ, рахункова – п’ят­над­
цять вертикальних засічок, останні закреслені кількома го­ри­зон­таль­ними
лініями.

Графіті № 906 (табл. LХХХVІІ, 2).

Скорочена формула запису складається з малюнка хреста та трид­ця­
ти восьми вертикальних засічок за ним, закреслених кількома го­ри­зон­таль­
ними рисками.

Графіті № 907 (табл. LХХХVІІІ, 1).

Складові текстової частини літери ÊÎÑ простежуються дуже чітко,
натомість рахункова частина в кількох місцях пошкоджена вибоями, про­
с­тежуються двадцять шість вертикальних засічок, перекреслених го­ри­
зонтальною рискою, яка проходить через їх середину. Закінчення рядка ду­
гою піднімається вгору.

Графіті № 908 (табл. LХХХVІІІ, 2).

Текстова частина запису в складі літер ÈÎÀ збереглась добре, а
рахункова пошкоджена кількома вибоями, можемо бачити лише двадцять
шість вертикальних засічок, закреслених посередині горизонтальною лінією.

Графіті № 909 (табл. LХХХІХ, 1).

Запис виконаний за повною формулою: наявне дещо пошкоджене
зображення хреста, літеру Ì текстової частини та двадцять вісім вер­ти­каль­
них засічок.

Графіті № 910 (табл. LХХХІХ, 2).

Збереженість запису добра, всі його складові дуже чітко просте­жу­
ють­ся. Вони містять дві літери ËÀ текстової частини та п’ять закреслених
кількома горизонтальними рисками вертикальних засічок рахункової.

Графіті № 911 (табл. ХС, 1).

Запис виконаний за повною формулою, він включає малюнок хреста,

дві літери ÅÐ текстової частини та двадцять дев’ять вертикальних засічок
рахункової, що закреслені двома горизонтальними рисками.
Датування. За формою написання літер à з опуклою петлею (№ 908, 910),
å з направленим донизу язичком (№ 911) та прямолінійної ð з округлою петлею (№
911) комплекс датується в межах останньої третини XII – першої чверті XIV ст.
Категорія: записи лічби.

Графіті № 912 (табл. ХС, 2).

Скорочена формула обрахунку поминальних служб у вигляді рядка
з шістдесяти вертикальних засічок; деякі з них вдвічі довші за інші.
Датування. За аналогією з подібними записами, час появи яких
визначається на підставі палеографічних ознак, графіті можне бути датоване
другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 913 (табл. ХСІ, 1).
Напис складається з двох літер À. Петля трохи більшої за розмірами
першої літери у нижній частині пошкоджена вертикальною подряпиною,
яка надала останній схожості з #. Проте при досліджені оригіналу графіті
було встановлено, що означена подряпина механічним шляхом з’явилась
пізніше, тож літера має бути реконструйована як дзеркальна à, поруч з якою
прокреслена дещо менша літера à у звичній формі.
Датування. Дзеркальна à та à з округлою петлею й покриттям доз­
воляє віднести час появи графіті до другої чверті ХІІ – першої чверті XIV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 914 (табл. ХСІ, 2).

На фресці прокреслені дві літери Í², що є, очевидно, текстовою час­
ти­ною запису обчислення кількості проведених поминальних служб.
Датування. За типологічним методом датування час появи графіті
виз­начається другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 915 (табл. ХСІ, 3).

На фресці подвійною лінією прокреслена зав’язана у вузол стрічка.
Датування. Форма прорізів дозволяє встановити межі можливої по­
я­ви графіті від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: емблеми.

Графіті № 916 (табл. ХСІІ, 1).

Малюнок зберігся фрагментарно, але в цілому ми можемо ре­кон­
стру­ювати його вигляд як зображення прокресленої подвійною рискою
стрічки, зав’язаною у вузол: сюжет, аналогічний попередньому графіті.
Датування. Форма прорізів вказує, що малюнок був виконаний у
про­міжок часу між другою чвертю ХІ – серединою XVІ ст.
Категорія: емблеми.

Графіті № 917 (табл. ХСІІ, 2).

Усі складові запису добре простежуються:

Напис нагадує граматичну вправу по утворенню складів.

Датування. За формою написання літери â з виступом зверху,

D-подібної ä та î з засічкою зверху напис може бути датований у межах

кінця ХІ – останньої чверті ХІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 918 (табл. ХСІІІ, 1).
Перший знак верхнього рядка скидається на глаголичну (ê), другий
– на
(q). Подібні написання означених літер зустрічаються в писемних
пам’ятках, зокрема, у київських глаголичних листках, факсимільне видання
яких додане до праці В. Німчука [Німчук 1983], у південнослов’янській епі­
графіці, наприклад, у хумському графіті другої половини ХІІ ст., на ба­
чанській плиті кінця ХІ ст. [Katicic, Novak 1988, s. 210, 236; Horvat 2006, s. 28-29,
35]. Перший знак нижнього рядка впевнено ідентифікується як глаголична
(è), форма якої практично тотожна означеній літері новгородських
графіті, наприклад, у записі № 10 Софійського собору [Медынцева 1978, с.
206], а також у глаголичних написах № 2 та № 5 на давньоруських кодексах
ХІ-ХІІІ ст. [Столярова 1998, с. 60-63, 66-67]. Ідентифікувати другий знак,
схожий на літеру õ складно, найбільше його форма скидається на дещо
(æ) з відсутніми нижніми петлями або
схематично видряпану глаголичну
на
(ì); останній варіант виглядає більш імовірним, оскільки схожа форма
зустрічається у глаголичних написах № 2 та № 4 на пергаментних кодексах
[Столярова 1998, с. 60-66].
Датування. За типологічним методом час можливої появи гла­го­
личного графіті може бути окреслений першою чвертю ХІ – кінцем ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 919 (табл. ХСІІІ, 2).

Запис зберігся фрагментарно, частина знаків практично знищена:
Від першої літери збереглись лише довгі нижні засічки, які доз­во­
ляють реконструювати її як ä.
Текст може бути реконструйований як ім’я у давальному відмінку
[Ä]ü[ìè]òúðq ‘Дмитру’.
Датування. Форма написання літер ü та ú з високими петлями, а
також ä з довгими ніжками, дозволяє віднести час появи графіті до першої
чверті XIV – останньої чверті XV ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 920 (табл. ХСІІІ, 3).

Графіті дуже пошкоджене вибоями, характер яких дозволяє при­пус­
ти­ти навмисне пошкодження запису церковною цензурою:

Через значні пошкодження напису реконструювати повний текст
напису не виявляється за можливе, лише в нижньому рядку можна умовно
встановити наявність дієслова îòúäàòè ‘віддати’, від якого збереглись чотири
початкові літери îòäà.
Датування. Форма написання D-подібної ä та û з високою
перемичкою дозволяють віднести час появи графіті до середини ХІІ –

початку ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.

Графіті № 921 (табл. ХСІV, 1).

Закінчення обох рядків не збереглось через пошкодження тиньку:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)[è] ïîìîz[è] … [ñâîå]ìó ãðhñ[úíàìó].
Господи, поможи … своєму грішному.
Датування. За формою написання ì з провисаючою петлею та на­
хи­леними щоглами, ï з виступом зверху, прямолінійної ð з петлею кутом
вгору, h, що, як і ð, повністю знаходиться у рядку, графіті може бути датоване
першою чвертю ХІІ – першою чвертю ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 922 (табл. ХСІV, 2).

Збереженість запису добра, лише один знак з дев’яти (восьмий)
пошкоджений вибоєм:
У тексті зафіксоване лише одне ім’я в називному відмінку Ìèòðîôà[í]ú
‘Митрофан’.
Датування. Форма написання літери è з діагональною перемичкою,
ô з довгою щоглою й маленькою голівкою, ú у формі ламаної вісімки, а та­
кож форма прорізів, дозволяють окреслити час можливої появи графіті ос­
тан­ньою чвертю XV – кінцем XVІ ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 923 (табл. ХСV, 1).

Опубліковане В. Корнієнком [Корнієнко 2008б, с. 525].
Усі складові напису чітко простежуються:
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає як запис
імені в називному відмінку Marthn(oj) ‘Mart‹noj, Мартін’.
Датування. Вигляд каналів прорізів вказує, що літери були вид­ря­
па­ні по сирому фресковому тиньку, подібно до графіті №№ 856, 930, 970, 977
та 978. Завдяки цьому воно може бути віднесене до 1014/1015-1018 рр., коли
три­вали роботи по оформленню інтер’єра храму. Палеографічні ознаки
скла­дових напису повністю узгоджуються з його датуванням першою чвер­
тю ХІ ст.
Категорія: підпис до фрескового образу.

Графіті № 924 (табл. ХСV, 2).

Рахункова частина запису лічби в складі тридцяти чотирьох вер­ти­
каль­них засічок, розміри яких поступово зростають.
Датування. За аналогією з подібними записами, час появи яких виз­
начається на підставі палеографічних ознак текстових частин, графіті мож­
на датувати другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 925 (табл. ХСVІ, 1).

Запис лічби виконаний за скороченою формулою: він складається
з літер ÀÍ текстової частини та сорока вертикальних засічок рахункової.
Кожна десята вдвічі більша порівняно з іншими. Прорізи № 925 та № 926
ідентичні, отже, обидва вони виконані одним автором.
Датування. Форма написання літери à з розкритою петлею дає під­
стави окреслити хронологічні межі появи графіті другою чвертю ХІІ – ос­
тан­ньою чвертю ХІV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 926 (табл. ХСVІ, 2).

Як і попередній, запис містить дві літери ÌÀ текстової частини та
сорок вертикальних засічок, з яких кожна десята вдвічі більша за інші. Власне
завдяки цьому можна встановити їх загальну кількість, позаяк середня
частина рядка пошкоджена вибоєм. Нагадаємо, № 925 та № 926 приналежні
руці однієї людини.
Датування. На підставі форма написання літери à з розкритою
петлею час появи графіті визначається другою чвертю ХІІ – останньою
чвертю ХІV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 927 (табл. ХСVІІ).

Опубліковане В. Корнієнком [Корнієнко 2009в, с. 326, іл. І].
Графіті було виявлене ще Б. Рибаковим [Рибаков 1947, с. 55], проте
текст напису не приводився з огляду на „непристойність” останнього: згідно
інтерпретації дослідника „коза” – пюпитр (Б. Рибаков вважав, що „козою”
на­зивали пюпітр для нот – В. К.) навела клирошанина на очень вольные
мыс­­ли, и он тут же, в алтаре, написал совершеннейшую непристойность о
ко­зе и о бесе, но не успел ее закончить” [Рыбаков 1963, с. 64]. Не увійшло гра­
фі­­ті й до корпусу С. Висоцького.
Складові запису добре читаються, незважаючи на окремі пош­ко­д­жен­
ня та нерозчищені від шпаклівки прорізи наприкінці нижнього рядка:

Передостання літера п’ятого рядка ідентифікується не зовсім впев­
не­­но: за контекстом вона відновлена нами як ê особливої форми написання,
у якої нижня скісна далеко відсунута вперед.
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає наступним чином:
Ñïðàøèâà~ò(ú) ñ# êîzà ñ(ú) áhñîì(ú) å(è) ïîiòè êèâà áàðàí(ú) åè.
Питається коза: „Із бісом їй піти?” Киває баран: „Так!”
Датування. За формою написання літер à з видовженою спинкою, â
з округлою нижньою петлею, нахиленої вправо z з переломом, ê з відворотом
влі­во, прямолінійної ð з петлею кутом вниз, i з перемичкою та засічками, час
по­яви графіті може бути віднесений до середини ХІІ – першої чверті ХІІІ ст.
Категорія: цитати та посилання на твори книжної писемності.

Графіті № 928 (табл. ХСVІІІ, 1).

Трьохрядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб складається лише з рахункової частини: у верхньому рядку маємо
дев’ять вертикальних засічок, у середньому та нижньому – по десять.
Датування. Провівши аналогію з подібними записами можемо виз­на­
чи­ти час появи нашого графіті другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 929 (табл. ХСVІІІ, 2).

Напис складається лише з однієї великої літери À.
Датування. Рівна поверхня каналів прорізів вказує, що вона була
видряпана по вогкому тиньку. Відповідно, час появи графіті відноситься до
1014/1015 – 1018 рр., коли тривали оздоблювальні роботи в храмі.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 930 (табл. ХСІХ, 1).

Опубліковане В. Корнієнком [Корнієнко 2008б, с. 526].
Запис складався з п’яти знаків, однак останній був знищений вибоєм:
Текст графіті може бути реконструйований як запис імені в на­зив­но­
му відмінку Prok[l](oj) ‘PrÒkloj, Прокл’.
Датування. Характер прорізів вказує на виконання напису по си­
ро­му тиньку, що дозволяє віднести час його появи до 1014/1015 – 1018 рр.
Па­леографічні ознаки складових графіті не вступають у протиріччя з таким
да­туванням.
Категорія: підпис до фрескового образу. Графіті цінне також тим, що
на сьогоднішній день зображення практично знищене віконним прорізом,
від постаті святого збереглась неповна ліва частина, тому за іконографією
аб­солютно неможливо ідентифікувати образ святого.

Графіті № 931 (табл. ХСІХ, 2).

Запис дуже пошкоджений вибоями та подряпинами, причому
характер останніх може вказувати на свідоме пошкодження літер (до речі,
праворуч розташоване інше, можливо, також пошкоджене цензурою графіті
№ 920). У верхньому та нижньому рядках впевнено не ідентифікується
жодна літера, в середньому можна розпізнати другу Ó та, менш впевнено,
четверту Á.
Датування. Написана в дзеркальному відображенні вертикальна ó
дає підстави датувати напис серединою ХІІ – серединою XV ст.; найімовір­
ні­ше буде обмежити ці хронологічні рамки останньою чвертю ХІІІ – ос­тан­­
ньою чвертю XIV ст., коли подібні форми літери зустрічаються найчастіше.
Категорія: фрагмент напису.

Графіті № 932 (табл. С, 1).

Рахункова частина запису обчислення кількості поминальних служб
у вигляді рядка сорок одної вертикальної засічки; перші перекреслені го­ри­
зон­тальною рискою.
Датування. За типологічним методом час появи графіті можемо
віднести до другої чверті ХІ – останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 933 (табл. С, 2).

На фресці доволі схематично зображено постать святого. Тулуб пере­

да­ний півколом, посередині якого проведені дві скісні риски у вигляді літери
„Х”. Верхні її частини переходять у німб. Голова оформлена незамкненим
донизу овалом, у верхній частині якого прокреслені очі. Збереглась ліва рука
– довга риска, що відходить від середини тулуба і нап­ри­кінці перекреслена
двома скісними засічками у вигляді „Х”, що поз­на­ча­ють пальці. Хоча ноги
фігури пошкоджені, проте складається враження, що вони були оформлені
у такому ж стилі.
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті було видряпане в
про­міжок часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: зображення святих.

Графіті № 934 (табл. С, 3).

Початок та закінчення запису знищені вибоями, простежуються
лише три літери ÂÀÍ. Залишки останнього знаку нагадують верхню
частину Ú. Відтак найбільш вірогідною буде реконструкція тексту як імені в
називному відмінку [È]âàí[ú] ‘Іван’.
Датування. За формою написання літери à з увігнутою перемичкою,
â зі скісною до щогли високою нижньою петлею та í з горизонтальною
перекладиною, час появи графіті може бути окреслений останньою чвертю
XIV – останньою чвертю XV ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 935 (табл. СІ, 1).

На початку та наприкінці рядка тиньк пошкоджений, простежуються
лише шість літер, розташованих попарно: ÀÎ, ÈÑ, ÍÒ.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести хронологічні рамки
появи графіті до другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 936 (табл. СІ, 2).

Дуже пошкоджений запис лічби виконаний за скороченою
формулою: наявні текстова частина у складі двох літер ÊÎ та фрагмент
рахункової, що зберіг п’ять вертикальних засічок.
Датування. Відповідно до палеографічного датування подібних за­
пи­сів час появи графіті визначається в межах другої чверті ХІ – останньої
чвер­ті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 937 (табл. СІІ, 1).
На фресці видряпане слово N…ka ‘Перемагай’, яке серед графіті со­бо­

ру зустрічається поруч зі складовими теонімограми. Відмінною рисою цього
за­пису є те, що в ньому замість звичного H або I вжито U (іпсилон). Графіті
про­різане по напису № 938.
Датування. Форма прорізів вказує, що напис міг виникнути від дру­
гої чверті ХІ до кінця XVI ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 938 (табл. СІІ, 2).

У верхньому рядку запису впевнено ідентифікується лише літера Î.
Також тут помітний знак, що нагадує перегорнуту ò. Найвірогідніше буде
визначити його як літеру ø або Ш-подібну ^. У нижньому рядку збереглись
лише чотири літери: Î на початку та ÒÅÒ наприкінці.
Датування. Відповідно до отриманої в ході вивчення каналів прорізів

інформації час появи графіті визначається другою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: фрагмент напису.

Графіті № 939 (табл. СІІІ, 1).

На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів малюнок може бути датований
другою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 940 (табл. СІІІ, 2).

Початок та закінчення запису не збереглись, простежується лише
одна літера À.
Датування. Форма літери à з увігнутою перемичкою та видовженою
спинкою дають підстави віднести час появи графіті до другої чверті –
останньої чверті XV ст.
Категорія: фрагмент напису.

Графіті № 941 (табл. СІV).

На фресці добре простежується п’ять великих літер:
Найвірогідніше реконструювати текст як слово в називному відмін­
ку íàïðh{ñòîë³å} ‘напрестоліє’. „Напрестолієм” або антимінсом називають
шов­ковий плат із часткою святих мощів, що покладається на престолі.
Датування. Форми написання прямолінійної літери ð з петлею ку­
том донизу, h з виступаючими над рядком прямою щоглою та під рядком
пет­­лею дають підстави датувати запис серединою XIV – останньою чвертю
XV ст.
Категорія: окремі слова та словосполучення.

І.4. Північна сторона апсиди (табл. ІІ, 1).

Фреска нижнього регістру на висоті до двох метрів від підлоги містить
зоб­раження орнаменту, верхнього – орнаменту на відстані п’ятдесят сантиметрів
від ребра виступу апсиди та образи трьох святих святительського чину, із за­хо­
ду на схід – св. Єпифанія Кіпрського, св. Павла Неокесарійського, св. Васіана Ла­
в­дій­ського, визначених завдяки наявності трьох графіті – підписів до фрескових
об­разів (№№ 970, 977, 978). На рівні близько двох метрів від підлоги фресковий
тиньк має значні втрати, його поверхня практично по всій площини надзвичайно
пош­коджена численними дрібними вибоями. Жодне з тридцяти семи графіті не
ввій­шло до опублікованого С. Висоцьким корпусу, відтак вони одержали порядкові
но­мери від 942-го по 978-й включно (таб. ІІ, 2).

Графіті № 942 (таблиця СV, 1).

Особливістю цього запису лічби варто назвати передування ра­хун­
ко­вої частини, яка налічує двадцять сім вертикальних засічок, тек­сто­вій, що
складається з літери Ä. Вочевидь, обчислення кількості проведених по­ми­
наль­них служб велося справа наліво.
Датування. Форма написання гостроверхої з верхньою засічкою лі­
те­ри ä на трикутних ніжках дозволяє віднести час можливої появи графіті
до другої чверті ХІ – третьої чверті ХІV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 943 (таблиця СV, 2).

Текстова частина запису містить літери ÌÕ, рахункова – двадцять

три вертикальні засічки. Над літерою õ помітна горизонтальна риска, мож­
ливо, титло.
Датування. Відповідно до наших спостережень над хронологічними
рамками побутування подібних записів, графіті варто датувати другою
чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 944 (таблиця СVІ, 1).

Запис пошкоджений вибоями, які знищили другу та четверту літери
так, що з восьми знаків простежується шість:
Тим не менше, незважаючи на пошкодження текст може бути
відновлений як іменник у давальному відмінку: è[ã]ó[ì]åíó ‘ігумену’. В цьому
ви­падку прокреслений на початку рядка хрест може заміняти стандартну
фор­мулу „Господи, поможи рабу своєму”.
Датування. За формою написання літер í з горизонтальною пе­ре­
мич­кою та Ч-подібних ó час появи графіті може бути віднесений до середини
XIV – першої чверті XV ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 945 (таблиця СVІ, 2).

Текстова частина запису містить чотири літери Ì²ÕÀ, рахункова –
десять вертикальних засічок, з’єднаних у вершині горизонтальною лінією.
Датування. Написання ì з Y-подібною петлею вказує, що графіті
виникло у проміжок часу від останньої чверті ХІІ до останньої чверті ХІV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 946 (таблиця СVІІ, 1).

Рахункова частина запису лічби у вигляді п’яти вертикальних засічок.
Датування. За аналогією типологічним методом датування час появи
графіті варто окреслити рамками другої чверті ХІ – останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 947 (таблиця СVІІ, 2).

Незважаючи на дрібні пошкодження, всі складові запису впевнено
ідентифікуються:
Текст може бути співвіднесений із так званим розспівом з „аленею”,
що виникає внаслідок поєднання співу алілуя з аненайкою: їх з’єднання
утворює розспів „алененена…луіа” і складає певну мелодійну формулу без
слів [Владышевская 2006, с. 414, 422-423]. Запис „алаліін” доволі подібний до
„алені”, тож найімовірнішим буде визнання його прикладом розспіву.
Датування. За формою написання à з опуклою гострою петлею й
покриттям та ë з покриттям час появи графіті визначається початком ХІІ –
першою чвертю XIV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 948 (таблиця СVІІ, 3).

Рахункова частина запису лічби у вигляді чотирьох вертикальних
засічок, інші складові традиційної формули відсутні.
Датування. На підставі спостережень за хронологією подібних
записів графіті може бути датоване в межах другої чверті ХІ – останньої
чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 949 (таблиця СVІІІ, 1).

Подібно до попереднього, запис лічби складається лише з чотирьох
вертикальних засічок рахункової частини.
Датування. За типологічним методом час появи графіті визначається
другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 950 (таблиця СVІІІ, 2).

Складові запису пошкоджені вибоями, проте можемо встановити, що
його текстова частина складається з літери Ë, рахункова містить тридцять
шість вертикальних засічок.
Датування. Відповідно до часу побутування подібних записів
можемо датувати графіті другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 951 (таблиця СVІІІ, 3).

Невеликий фрагмент рахункової частини запису лічби, який скла­
да­ється з п’ятнадцяти пошкоджених вибоями вертикальних засічок.
Датування. За аналогією з датованими на підставі палеографічних
ознак подібними записами, графіті відноситься до другої чверті ХІ –
останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 952 (таблиця СІХ, 1).

Скорочена формула запису лічби у вигляді двох літер ÈÀ текстової
частини та тридцяти одної вертикальної засічки рахункової.
Датування. Незважаючи на пошкодження вибоями, ми можемо
встановити, що літера à була написана з опуклою петлею та видовженою
спинкою, що дозволяє датувати графіті початком ХІІ – початком ХІІІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 953 (таблиця СІХ, 2).

Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості
поминальних служб, що складається з тридцяти пошкоджених вибоями
вертикальних засічок.
Датування. За аналогією з подібними записами графіті датується в
межах другої чверті ХІ – останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 954 (таблиця СХ, 1).

Тиньк у місці розташування графіті дуже пошкоджений вибоями, тому з
усього напису відносно впевнено ідентифікуються лише п’ять літер: Ï та,
на деякій відстані від неї, ÑÅÎÍ. Через значні пошкодження реконструкція
тексту та інтерпретація запису наразі ускладнені.
Датування. За формою прорізів час виникнення графіті може бути
віднесений до другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: фрагмент напису.

Графіті № 955 (таблиця СХ, 2).

Невелика частина запису обчислення кількості поминальних служб,
що складається з восьми пошкоджених вибоями вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується проміжком
часу від другої чверті ХІ до останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 956 (таблиця СХ, 3).

Як і в попередньому випадку, маємо фрагмент (закінчення) запису
лічби, що нараховує десять вертикальних засічок.
Датування. За аналогією з подібними записами графіті датується
другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 957 (таблиця СХІ, 1).

Текстова частина запису лічби складається з літер ÑÎÔ. Перша й
друга пошкоджені вибоєм, однак за збереженими фрагментами можуть
бути впевнено визначені. В рахунковій частині бачимо сорок вертикальних
засічок.
Датування. Відповідно до палеографічного датування подібних
написів час появи графіті визначається другою чвертю ХІ – останньою
чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 958 (таблиця СХІ, 2).

Запис обчислення кількості проведених поминальних служб ви­ко­
наний за повною формулою, він містить малюнок хреста, дві літери ÅË тек­
сто­вої частини та десять вертикальних засічок рахункової.
Датування. Згідно даних хронології записів лічби час можливої
появи графіті може бути віднесений до другої чверті ХІ – останньої чверті
XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 959 (таблиця СХІІ, 1).

Фрагмент (закінчення) рахункової частини запису лічби, що скла­да­
єть­ся з вісімнадцяти вертикальних засічок.
Датування. Оскільки за палеографічними ознаками подібні графіті
датуються в межах другої чверті ХІ – останньої чверті XIV ст., цей фрагмент
має бути віднесений до цього ж часу.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 960 (таблиця СХІІ, 2).

Запис дуже пошкоджений. Його текстова частина містила три знаки,
проте збереглись лише перший Ì та другий È. Рахункова частина також
збереглась фрагментарно, нараховуємо лише двадцять чотири вертикальні
засічки у верхньому рядку та дві – в нижньому.
Датування. За аналогією з подібними графіті хронологічні рамки
появи запису визначатимуться другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 961 (таблиця СХІІ, 3).

Текстова частина запису, яка складалась з трьох літер, збереглась по­га­
но, простежується лише друга Ú, що через подряпину у верхній частині може
бути помилково визначена як â з виступом зверху. Рахункова частина роз­
ташована на деякій відстані від текстової, тут збереглось одинадцять засічок.
Датування. За типологічним методом час виникнення графіті ок­
рес­люється другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 962 (таблиця СХІІІ, 1).

Запис складається з двох літер ËÀ текстової частини та розташованих

на деякій відстані від них дев’яти вертикальних засічок рахункової.
Датування. Відповідно до палеографічного датування подібних на­
писів графіті могло з’явитись у проміжок часу від другої чверті ХІ до ос­тан­
нь­ої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 963 (таблиця СХІІІ, 2).

Початок та закінчення напису знищені вибоями, простежуються лише
три літери ÀÐÈ. На нашу думку, найбільш вірогідним буде реконструювати
текст як запис імені в родовому відмінку [Ì]àðè[è] ‘Марії’.
Датування. Форма написання літер à з увігнутою перемичкою
та криволінійної ð з петлею кутом донизу дозволяють датувати графіті
серединою XIV – серединою XV ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 964 (таблиця СХІІІ, 3).

Фрагмент рахункової частини запису лічби з дев’яти засічок.
Датування. На підставі палеографічного датування подібних записів
час появи графіті визначається другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 965 (таблиця СХІV, 1).

Фрагмент рахункової частини запису лічби з двадцяти семи вер­ти­
каль­них засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою
чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 966 (таблиця СХІV, 2).

Текстова частина запису лічби у вигляді двох літер ÀÍ збереглась
доб­ре, натомість рахункова має деякі втрати, тож від неї залишилось трид­
цять вісім вертикальних засічок, кожна десята з яких удвічі довша за ін­ші;
засічки перекреслені двома горизонтальними рисками.
Датування. Форма написання літери à з округлою петлею та
проведення аналогії з подібними записами дозволяють віднести час появи
гра­фіті до другої чверті ХІ – останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 967 (таблиця СХІV, 3).

Рахункова частина запису лічби складається з трьох вертикальних
засічок, через верхню частину яких прокреслена горизонтальна лінія, зав­дя­
ки чому він набув вигляду триногої ò.
Датування. За типологічним методом хронологічні рамки появи
графіті визначаються другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 968 (таблиця СХV, 1).

Як і в попередньому випадку, запис містить лише рахункову частину,
що складається з п’яти вертикальних засічок.
Датування. Відповідно до спостережень над хронологією подібних
записів графіті могло виникнути у проміжок часу від другої чверті ХІ до ос­
тан­ньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 969 (таблиця СХV, 2).

Усі чотири складові напису простежуються добре:

Над верхнім рядком прокреслена довга горизонтальна лінія.
На нашу думку, найвірогідніше буде реконструювати ці чотири лі­
те­ри як скорочений запис імені в називному відмінку Íèêî(ëà) ‘Нікола’.
Датування. За формою написання літери ê зі збільшеним верхом
при короткій ніжці та широкої î час появи графіті визначається кінцем XIV –
останньою чвертю ХV ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 970 (таблиця СХVІ).

Опубліковане В. Корнієнком [Корнієнко 2008б, с. 526].
Усі складові дворядкового запису добре визначаються:

Над чотирма першими літерами верхнього рядка прокреслена
горизонтальна риска, лівий край якої дещо заокруглений.
Текст може бути реконструйований як ім’я в називному відмінку
Ephfanh(oj) ‘'Epif£nioj, Єпифаній’.
Датування. Вигляд каналів прорізів вказує, що літери були вид­ря­пані по
сирому тиньку, подібно до графіті №№ 856, 923, 930, 977 та 978. Від­так його можна
датувати 1014/1015-1018 рр., коли тривали роботи по офор­мленню інтер’єра
храму. Палеографія складових напису повністю відповідає першій чверті ХІ ст.
Категорія: підпис до фрескового образу.

Графіті № 971 (таблиця СХVІІ, 1).

Незважаючи на дрібні пошкодження, всі складові добре читаються:

З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів
текст виглядає наступним чином:
Míî(ãî)ãðhøíûè ï(è)ñ(à)ë(ú) Ô(å)ä(îðú).
Многогрішний писав Федір.
Датування. За формою написання гостроверхої ä на високих ніж­
ках, í з горизонтальною перемичкою, ô з маленькою голівкою та довгою
щог­лою, h та û з петлями, що мають два заломи, а також враховуючи форму
прорізів, графіті має бути датоване серединою XV – кінцем XVІ ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 972 (таблиця СХVІІ, 2).

Фрагмент рахункової частини запису лічби, що складається з оди­
над­цяти вертикальних засічок у верхньому рядку та семи в нижньому.
Датування. За аналогією з подібними записами час появи графіті
може бути віднесений до другої чверті ХІ – останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 973 (таблиця СХVІІІ, 1).

Частково збережена рахункова частина з десяти вертикальних засічок.
Датування. Відповідно до отриманих у ході вивчення подібних записів

даних графіті датується другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 974 (таблиця СХVІІІ, 2).

Фрагмент (закінчення) рахункової частини запису лічби, що скла­
да­ється з двадцяти шести вертикальних засічок у верхньому рядку та двох
у нижньому.
Датування. За типологічним методом час появи графіті відноситься
до другої чверті ХІ – останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 975 (таблиця СХІХ, 1).

Частково збережена рахункова частина запису лічби містить тридцять
ви­димих вертикальних засічок, які закреслені двома горизонтальними рисками.
Датування. За аналогією з подібними записами графіті датується в
межах другої чверті ХІ – останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 976 (таблиця СХІХ, 2).

Фрагмент рахункової частини запису лічби з десяти вертикальних
засічок.
Датування. Відповідно до даних палеографічного датування
подібних записів час появи графіті може бути віднесений до другої чверті
ХІ – останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 977 (таблиця СХХ).

Опубліковане В. Корнієнком [Корнієнко 2008б, с. 526-527].
Під час попередньої публікації нами було запропоновано прочитання
та реконструкція тексту як Pabel(oj) Somonobht(hj) ‘Paаloj Somonou…
thj, Павло Соманітський’. У відповідності до такого прочитання образ святого
був гіпотетично визначений як образ неокесарійського єпископа прп. Павла
[Корнієнко 2008б, с. 526-527]. Під час приватної бесіди дослідниця А. Захарова
звернула нашу увагу на інший можливий варіант прочитання епітета святого
– Ðmologht»j ‘сповідник’. Відповідно, образ на фресці міг бути впевнено
ідентифікований як образ константинопольського архієпископа IV ст. Павла
Сповідника. Зважаючи на це, нами було проведене повторне дослідження
графіті, яке дозволило внести корективи у попереднє прочитання:

Pabel(oj) S1omon2ob3ht(hj)

Розбіжності містять три основні моменти:
1) під час попереднього вивчення напису ми спирались на факт
опускання закінчень у записах групи, тому літери L та S були визначені
приналежними до різних слів; водночас форма вибою між двома літерами
доволі схожа на невелику літеру o, відтак ця частина може реконструюватись
як закінчення першого слова l[o]j;
2) прорізи літери пошкоджені вибоєм, тому вона ідентифікувалась
нами за збереженими контурами як N, однак може бути визначена і як L;
відтак прийнятий спочатку за праву щоглу N штрих має бути визнаний
складовою подряпиною, а не прорізом;
3) як і в попередньому випадку, прорізи літери пошкоджені, тож вона
визначалась нами за контурами як B; втім, так само не виключене прочитання тут
літери G, пошкодження у нижній частині якої набули схожості з нижньою петлею B.
Отже, збережений текст може бути представлений наступним чином:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів:

Pabel[o]j Omologht(hj).
Paаloj `Omologht»j.

Павло Сповідник.
Звертає на себе увагу форма написання слова „Paаloj” через be, а не
aа, адже саме остання зустрічається у синхронному до нашого графіті написі
в барабані центрального купола [Белецкий 1960, с. 188]. Загалом вживання
be замість aа відповідає транслітерованій грецькими літерами кириличній
формі „Ïàâüëú” з традиційним останньої правилом передачі слов’янських ü
та ú грецькими e та o*. На жаль, наразі ми не можемо встановити причину, яка
спонукала автора комплексу підписів до фрескових образів святительського
чину приділа передати саме кириличну форму імені святого в грекомовній
транскрипції.
Датування. Вигляд каналів прорізів вказує, що літери були видряпані
по сирому тиньку, подібно до графіті №№ 856, 923, 930, 970 та 978. Завдяки цьому
появу запису можемо віднести до 1014/1015-1018 рр. Палеографія складових
графіті повністю узгоджується з його датуванням другою чвертю ХІ ст.
Категорія: підпис до фрескового образу.

Графіті № 978 (таблиця СХХІ).

Опубліковане В. Корнієнком [Корнієнко 2008б, с. 527].
Тиньк у місці розташування графіті значно пошкоджений вибоями
та подряпинами, закритими нині шпаклівкою, проте добре помітно, що
запис складався лише з одного рядка, від якого збереглись три початкові
знаки:

На нашу думку, найвірогідніше реконструювати текст як запис
імені в називному відмінку Bas[han](oj) ‘BasianÒj, Васіан’. Звичайно ж,
збережені літери передбачають можливість реконструкції імені також як
„Василій”. Однак така реконструкція хибна, позаяк святителів з таким ім’ям
було декілька, тож за необхідне для автора було вказати епітет святого,
подібно до графіті № 977, в якому, окрім вказівки імені Павло уточнено –
Сповідник. Проте, як показують дослідження фрескового тиньку, графіті
складалось з одного рядка, тобто, містило лише ім’я святого.
Датування. Через пошкодження неможливо простежити, було
графіті видряпане по сирому тиньку чи ні. Враховуючи типологічну
близькість виконаних однією особою написів №№ 856, 923, 930, 970 та 977,
можемо стверджувати, що графіті з’явилось у 1014/1015-1018 рр.
Категорія: підпис до фрескового образу.

* Нам залишилась недоступною робота Г. Кунстмана, де розглядається правило відповідності
ú та ü // o та e, тому ми скористались посиланням на цю працю О. Майорова [Майоров 2006,
с. 20, прим. 41].

І.5. Фреска з образом невідомого святого.

Знаходиться на північній стіні віми (табл. ІІ, 1). Практично вся постать
святого втрачена, зберігся лише її невеликий фрагмент: праве плече та частина
нім­бу. Всі три написи публікуються вперше, їм надано номери 979, 980 та 980а
(табл. ІІ, 2). Останнє було включене до корпусу пізніше, позаяк його виділення са­ме
як графіті потребувало додаткового дослідження. Ще в двох місцях можливо зна­
хо­д­яться фрагменти рахункових частин записів лічби, однак наразі ми не мо­жемо
стверджувати цього впевнено, тож до корпусу вони не увійшли.

Графіті № 979 (табл. СХХІІ, 1).

П’ять видимих знаків графіті пошкоджені вибоями, з них біль-менш
впевнено визначаються три:

На місці першої та другої літер верхнього рядка бачимо чотири
щогли, що дозволяє реконструювати їх як склад íè.
На нашу думку, найбільш вірогідно розглядати ці літери як запис
імені в називному відмінку Íèêî[ë]à ‘Нікола’.
Датування. Видовжені форми літер, які близькі в стилі виконання
до в’язі, а також форма прорізів дозволяють окреслити час можливої появи
напису кінцем XV – кінцем XVІ ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 980 (табл. СХХІІ, 2).

На фресці видряпане зображення людського обличчя; яке дуже по­
діб­не до малюнка святого на фресці з образом св. Ірини (№ 1018).
Датування. Форма прорізів дозволяє встановити, що графіті було
виконане у проміжок часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: зображення святих.

Графіті № 980а (табл. СХХІІ, 3).

Графіті є записом лічби, верхній рядок якого становить текстова
частина з одної літери À, а нижній – фрагмент рахункової в складі шести
засічок.
Датування. Форма написання літери à з опуклою петлею, а також
аналогія з іншими подібними записами, дозволяють датувати графіті
початком ХІІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

І.6. Фреска із зображенням сцени мучеництва.

Знаходиться на північній стіні передвівтарного компартимента на схід від
арки-переходу до північної внутрішньої галереї (табл. ІІ, 1). Поверхня зображення
має значні втрати, вона пошкоджена дрібними вибоями та подряпинами. Виявлені
тут графіті не увійшли до корпусу С. Висоцького, всі дванадцять вводяться в
науковий обіг вперше, їм надано номери від 981-го по 992-й включно (табл. ІІ, 2).

Графіті № 981 (таб. CXXIII, 1).

На фресці прокреслена теонімограма, утворена з двох початкових
літер ² та X слів 'Ihsoàj CristÒj. Вона відрізняється від традиційної IÑ ÕÑ,
що може викликати сумніви у запропонованій нами інтерпретації. Проте
аналоги існують, зокрема, подібна форма скорочення імені Христа вжита
у малюнку на гальці з Білоозера, де зображено хрест на Голгофі, а обабіч –

літери ² та X [Захаров 2004, с. 216, рис. 220,4].
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті виникло в проміжок
часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 982 (таб. CXXIII, 2).

Початок та закінчення рядка не збереглись, простежуються лише дві
літери ÒÌ.
Датування. За формою триногої ò, а також виглядом каналів про­
рі­зів, час появи графіті може бути визначений другою чвертю XV – кінцем
XVІ ст.
Категорія: фрагмент напису.

Графіті № 983 (таб. CXXIV, 1).

На фресці прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Прорізи графіті закриті шпаклівкою, що унеможливлює
датування малюнка за таким критерієм, як їх форма; відтак малюнок
датується в межах другої чверті ХІ – останньої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 984 (таб. CXXIV, 2).

По тиньку прокреслений чотириконечний хрест, кінці якого
роздвоюються під кутом приблизно в 45о.
Датування. Оскільки прорізи закриті шпаклівкою, можемо
встановити лише, що малюнок міг з’явитись на стіні храму в період від
другої чверті ХІ до кінця XVII ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 985 (таб. CXXV, 1).

Запис складається з рівнобічного трикутника, що до нього вписано
схожий на латинську L знак, та трьох вертикальних засічок за ним.
У цілому спостерігається відповідність цього графіті записам об­ра­
хун­ку поминальних служб. Відповідно, поставлений на початку рядка знак
має розглядатись як його текстова частина. За своєю формою він нагадує
глаголичну літеру
, хоча повної тотожності не спостерігаємо, адже в
трикутник вписана L а не Т: саме остання форма літери зустрічається
в інших епіграфічних та писемних пам’ятках, наприклад, у київських
глаголичних листках Х ст. [Німчук 1983], на бачанській плиті кінця ХІ ст.,
у хумському графіті другої половини ХІІ ст. [Katicic, Novak 1988, s. 210, 236;
Horvat 2006, s. 28-29, 35] та новгородських глаголичних графіті ХІ – початку
ХІІ ст. [Медынцева 1978, с. 28-30]. Глаголична
має подвійне фонетичне
значення, тому використовувалась для передачі h або " [Иванова 2005, с. 30].
У новгородській епіграфіці
відповідає саме останній варіант, що дає нам
підстави ідентифікувати його кириличний відповідник як літеру ".
Датування. Оскільки текстова частина виконана глаголицею, за
типологією хронологічні рамки графіті варто окреслити другою чвертю
ХІ – кінцем ХІІІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 986 (таб. CXXV, 2).

Запис складається з шести відносно добре збережених знаків:
Загалом, його виконано доволі неохайно, складові мають різний

розмір, місцями рука автора зривалась, тому літери отримували надто довгі
щогли: всі ці факти видають руку не зовсім вправного писця.
З розбивкою на слова та реконструкцією відсутніх фрагментів текст
виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìî{zè}.
Господи, поможи.
Датування. Форма прорізів дозволяє встановити, що графіті ви­ник­
ло у проміжок часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 987 (таб. CXXVІ, 1).

Зображення виглядає як дещо нахилені вліво дві паралельні риски,
які зверху замикає рівнобічна трапеція меншою стороною донизу. Від пра­
во­го кута широкої сторони трапеції вгору прокреслено невелику овальну
фігуру. Через фрагментарність зображення його інтерпретація ускладнена,
можливо, автор намагався намалювати випростану руку.
Датування. Вигляд прорізів дозволяє віднести графіті до другої
чвер­ті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: символи, пов’язані з частинами людського тіла.

Графіті № 988 (таб. CXXVІ, 2).

На фресці прокреслений шестикінечний хрест, що складається зі
щогли, перекладини та нахиленого ліворуч підніжжя.
Датування. За формою прорізів малюнок має датуватись другою
чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 989 (таб. CXXVІІ, 1).

Права частина верхнього рядка знищена вибоєм, на поверхні тиньку
простежуються лише чотири знаки:

Датування. Форма літери u з довгими вусами вказує, що запис скоріше
за все виник у проміжок часу між початком ХІІ – першою третиною XІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.

Графіті № 990 (таб. CXXVІІ, 2).
знаків:

Початок та закінчення рядка знищені, можемо бачити лише вісім

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає наступним чином:
[Ì]hñ(#)ö# ôåâð[àð#]…
Місяця лютого…
Датування. За формою написання літери â з великою верхньою пет­
лею, ð з прямою щоглою та округлою петлею, ö, яка повністю знаходиться
у рядку, h з високою петлею, що опускається під рядок, графіті може бути
да­товане в межах другої чверті ХІ – першої чверті ХІV ст.; більш імовірним
часом появи графіті варто визнати середину ХІІ – першу чверть ХІІІ ст., коли
форми написання ö та h зустрічаються найчастіше.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 991 (таб. CXXVІІ, 1).

Закінчення рядка знищене вибоєм, збереглось лише п’ять знаків
напису:
Реконструйований текст запису виглядає наступним чином:
Ìå(ñ#ö#) ì"ài[#] …
Місяця травня…
Датування. Форма написання дзеркальної a та å з засічкою на язичку
доз­воляють датувати графіті серединою ХІІ – третьої чвертю XIV ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 992 (таб. CXXVІІ, 2).

Чотири знаки запису простежуються доволі чітко:

Форма прорізів та загальний вигляд літер дуже подібні до
попереднього напису, ймовірно, що вони виконані однією людиною.
Текст складається лише з одного слова ìå(ñ#)ö# ’ місяця ’.
Датування. За формою написання літери ö з платформою по низу
рядка час появи графіті має бути окреслений у межах другої чверті ХІ –
останньої чверті XV ст. Якщо припустити єдине авторство записів № 991
та № 992 ці рамки можуть бути звужені до середини ХІІ – останньої чверті
XIV ст.
Категорія: пам’ятний напис.

І.7. Фреска із зображенням сцени увірування.

Знаходиться на північній стіні передвівтарного компартимента на захід
від арки-переходу до північної внутрішньої галереї (табл. ІІ, 1). Зображення має
значні втрати, поверхня тиньку надзвичайно сильно пошкоджена численними
вибоями та подряпинами. На фресці виявлено три графіті, яким надано номери
993, 994 та 995 (табл. ІІ, 2).

Графіті № 993 (таб. CXXІХ).

Поверхня тиньку в місці розташування графіті пошкоджена
численними дрібними вибоями, які знищили більшу частину малюнку.
За збереженими фрагментами можна встановити, що на фресці було
намальовано птаха: помітні частина крила, шия та грудка. Через поганий
стан графіті складно визначити, якого саме птаха тут було зображено. На
нашу думку, найімовірніше ототожнити його з голубом.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити межі можливої по­я­
ви графіті другою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: орнітоморфні зображення.

Графіті № 994 (таб. CXXХ, 1).

На фресці прокреслений чотириконечний хрест, основа якого спи­
ра­ється на трикутну Голгофу.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається
проміжком часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 995 (таб. CXXХ, 2).

Незважаючи на численні пошкодження, простежити контури малюнка

цілком можливо: автор намалював чотириконечний проквітлий хрест.
Щогла прокреслена за допомогою двох паралельних рисок, зверху та знизу
замкнених прямокутниками. Перекладина складається з двох частин: її ліва
та права сторони примикають до щогли, не перетинаючи її. Обидві складові
перекладини прокреслені двома паралельними рисками, замкненими кутами
назовні. Від місця переходу прямої до кута вгору та вниз відходять однолінійні
пагони, які заокруглюються до середини закінчень щогли.
Датування. Незважаючи на пошкодження тиньку, за формою
прорізів можемо встановити, що графіті було прокреслене у проміжок часу
між другою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

І.8. Фреска з образами трьох іудейських
мучеників-отроків Ананії, Азарії та Мисаїла.
Знаходиться на північній стіні другого із заходу компартимента (табл. ІІ,
1). Вона має втрати у південній частині, проте збереженість тиньку досить добра,
тож під час дослідження можна було очікувати знаходження тут великої кількості
графіті. Проте встановлено, що тут був прокреслений лише однин малюнок, який
одержав порядковий номер 996 (табл. ІІ, 2).

Графіті № 996 (табл. СХХХІ, 1).

Малюнок птаха із човноподібним тілом великим дзьобом та довгими
три­па­лими лапами прокреслений дуже тонким гострим предметом, най­
імо­вірніше го­лкою. За своєю зовнішністю птах найбільше асоціюється з
півнем.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести хронологічні рамки
можливої появи графіті до другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: орнітоморфні зображення.

І.9. Фреска з образом пророка Софонії.

Знаходиться в арці між західним та другим із заходу компартиментами на
південній грані лопатки стіни (табл. ІІ, 1). Образ святого ідентифікований завдяки
графіті, в якому зазначене його ім’я (№ 997). Збереженість тиньку досить добра,
незважаючи на дрібні вибої та подряпини. Всі три графіті, яким надано номери
997, 998 та 999 (табл. ІІ, 2), публікуються вперше. У верхній частині фрески
знаходиться сучасний напис, який, звісно, до нашого корпусу не включений.

Графіті № 997 (табл. СХХХІІ).

Збереженість запису відносно добра, з семи знаків шість збереглось
повністю, вони впевнено ідентифікуються:

Остання літера у нижньому рядку знищена великим вибоєм, від неї
залишилась лише ліва частина у вигляді щогли та фрагменту перемички.
Текст складається з імені в називному відмінку Ñîôîíè ["]‘Софонія’.
Датування. За збереженими залишками останньої літери «можна
встановити, що її перемичка була нахилена вгору; це факт дозволяє датувати
графіті другою чвертю XIV – серединою XV ст.
Категорія: підпис до фрескового образу.

Графіті № 998 (табл. СХХХІІІ, 1).

Збереженість запису задовільна, простежуються лише окремі його
складові. Початкова літера набула форми нахиленої ліворуч великої e або
w з дещо піднятою лівою частиною. Над її верхньою петлею прокреслена
à, а дуже видовжена нижня петля ніби огортає літеру è. На нашу думку,
знаки w, a та è можуть бути визначені як монограма скороченої форми імені
Èwa(íú) ‘Іоанн’. Реконструкція ж всього тексту наразі ускладнена, позаяк у
подальшому можемо виділити лише дві триногі літери ò.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час можливої появи
графіті кінцем XVI – кінцем XVII ст.
Категорія: фрагмент напису.

Графіті № 999 (табл. СХХХІІІ, 2).

На фресці прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Прорізи повністю закриті шпаклівкою, тож час появи
графіті визначається широкими хронологічними межами від другої чверті
ХІ до кінця XVII ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

І.10. Фреска з зображенням орнаменту.

Знаходиться в північно-східному куті західного компартимента на за­хід­
ній грані лопатки стіни (табл. ІІ, 1). Збереженість тиньку непогана. Тут ви­явлено
два графіті, яким надано номери 1000 та 1001 (табл. ІІ, 2). У верхній частині
фрес­ки знаходиться сучасний напис, не включений до корпусу.

Графіті № 1000 (табл. СХХХІV, 1).

На фресці зображено чотириконечний хрест. Цікавою особливістю
цього зображення є можливість простежити процес видряпування ма­
люнка: автор кілька разів проводив гострим тонким предметом по поверхні
фрески, що добре помітно в лівій частині перекладини, де наявні кілька
ліній замість однієї.
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті могло з’явитись у
проміжок часу від другої чверті ХІ до кінця XVI ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1001 (табл. СХХХІV, 2).

На поверхні тиньку прокреслено знак, схожий на велику літеру А зі
вписаним до її петлі хрестом латинської форми.
Схожий малюнок був виявлений на гальці з Білоозера: він має виг­
ляд трьох ліній, що розходяться від однієї точки, з’єднаних поперечною
(перегорнута, розділена навпіл літера А – В.К.); в кінці на центральній
вісі прокреслений косий хрест. С. Захаров назвав цей знак схематичним
зображенням хреста зі знаряддями страстей [Захаров 2004, с. 216, рис. 220, 3].
Направленість ліній цього малюнка визначалась С. Захаровим у відповідності
до отвору для підвішування: оскільки останній був просвердлений над
широкою частиною знаку, літера А виявилась перегорнутою. Виявлений
серед графіті Софії Київської знак дозволяє припустити, що отвір був
прокреслений людиною, не обізнаною із значенням видряпаного на гальці
символу, тому останній виявився „перегорнутим”.
Подібний до запису № 1001 знак зафіксований також серед графіті
(№ 8) Круглої церкви у Преславі: літера А з прокресленим на її вершині

хрестом, середня частина перекладини якої спускається майже до основи
літери, утворюючи латинську v [Медынцева, Попконстантинов 1984, с. 56,
табл. VIII, 1, 2]. Публікатори розглядали літеру як кириличний малий юс
(#) або тамгоподібний знак. Дійсно, серед пам’яток болгарської епіграфіки
зустрічається подібне написання малого юса, показовими є, наприклад,
графіті з Тирново [Попов 1984, с. 70, 72, 170]. На теренах Київської Русі за
матеріалами новгородських берестяних грамот А. Залізняк фіксує появу
подібного написання # з останньої чверті ХІІІ ст. Водночас у грекомовній
епіграфіці зустрічається схоже написання альфи [див. наприклад: Степанова
2006, с. 116].
Тож ми можемо припустити, що у всіх трьох випадках автори
графіті прокреслили літеру à та показали її зв’язок з малюнком хреста, який
у глаголичних текстах також передає першу літеру абетки.
Датування. За формою прорізів зображення має бути датоване в
межах другої чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

І.11. Фреска з образами мч. Софії та Любові.

Знаходиться на північній стіні західного компартимента (табл. ІІ,
1), вона має втрати у середній частині, а поверхня стародавнього тиньку
пош­к од­ж ена дрібними вибоями, місцями доволі щільно розташованими. Всі
графіті зо­с е­р еджені в правій частині стіни біля медальйону з образом мч.
Софії. Під час дос­л іджень С. Висоцького з означеної ділянки введено в науковий
обіг два графіті: № 260 та № 270, причому під останнім номером було
опубліковано виконані різ­н ими авторами малюнок та напис, тож останньому
надано номер 270а. Крім них виявлено ще дев’ять графіті: №№ 1002-1008,
1163-1164 (табл. ІІ, 2). Запис № 1008 досліджувався спільно з Н. Сінкевич.

Графіті № 260 (табл. СХХХV).

Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 120, табл. CХLIII].
Дослідник не зовсім впевнено зазначив, що на фресці зображений го­
луб, який тримає у дзьобі схожий на хрест з розширеними до краю раменами
пред­мет. Дійсно, подібний сюжет зустрічається у християнському мистецтві:
для прикладу можемо навести зображення голубиць, що тримають у дзьобі
виноградне гроно, на плиті та верху вівтарної огорожі ІХ ст., які знаходяться
в музеї Хорватських археологічних пам’яток у Спліті [Jaksic 2006, s. 78-83].
Проте вигляд птаха не зовсім відповідає його визначенню саме як голуба,
адже звертає на себе увагу дуже довгий хвіст, що вдвічі перевищує довжину
тіла, а також видовжена голова. Предмет, який птах „тримає у дзьобі”, нас­
прав­ді є не хрестом, а чашею. До того ж положення голови та чаші дозволяють
го­ворити радше не про тримання у дзьобі, а про клювання з чаші. Отже, на
на­шу думку, автор графіті зобразив павича, який харчується із чаші.
Датування. Форма прорізів дозволяє встановити, що графіті було
прок­реслене в проміжок часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: орнітоморфні зображення.

Графіті № 270 (табл. СХХХVІ).

Під цим номером С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 120, табл. CХLVII;
CХLVIII] опубліковані малюнок проквітлого хреста та запис молитви, хоча
про їх зв’язок говорити складно. Саме тому ми вирішили розділити обидва
графіті. Оскільки С. Висоцький відніс їх до малюнків, додатковий номер
270а надано напису.

На фресці подвійною рискою прокреслений проквітлий шес­ти­
кі­нечний хрест, який складається зі щогли, перекладини та таблички над
головою Ісуса Христа. Основа хреста незамкнена, лінії щогли плавно пе­
ре­ходять у паростки, які, закручуючись, піднімаються до її вершини. Над
символічною табличкою обабіч щогли прокреслені поставлені під ду­го­по­
дібне титло складові теонімограми: ÈÑ Õ[Ñ] (остання літера знищена ви­бо­
єм, однак впевнено реконструюється за контекстом).
Датування. С. Висоцький на підставі визнання приналежності гра­
фі­ті № 270 та № 270а одному авторові вважав за можливе віднести малюнок
до ХІІ – ХІІІ ст. Дійсно, запис № 270а розташований близько до малюнку,
але виконані вони різними авторами, як показують дослідження прорізів та
форм літер. Відтак для датування малюнку ми можемо залучити лише та­
кий критерій як форма прорізів, за яким графіті може бути датоване в ме­
жах другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 270а (табл. СХХХVІ).

Опубліковане С. Висоцьким в складі № 270 [Высоцкий 1976, с. 120,
табл. CХLVII; CХLVIII].
Початок напису знищений обвалом тиньку, однак збережені складові
впевнено визначаються:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів
збережений текст можна представити наступним чином:
… [ï]îìîzè ðàáq ñâîåìq Èîíq.
… поможи рабу своєму Іону.
Датування. С. Висоцький відносив напис до ХІІ – ХІІІ ст. За формою
написання à з округлою петлею, нахиленої вправо z з переломом та вис­ту­
пом зверху, è з довгими верхніми засічками, криволінійної ð з петлею кутом
до­низу час появи графіті може бути уточнений: його хронологічними рам­
ка­ми є остання третина ХІІ – початок ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1002 (табл. СХХХVІІ, 1).

Збереженість запису дуже добра, практично всі його складові
впевнено визначаються:
З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìúz[è] ðàáó ñâîåìó Âàñèëåâè.
Господи, поможи рабу своєму Василю.
Датування. Форми написання á з виступом зверху, нахиленої вліво
літери z з переломом, прямолінійної ð з округлою петлею, Y-подібної ó та ú
з високою петлею й виступом зверху дозволяють віднести час появи графіті
до другої чверті ХІ – першої чверті ХІV ст. При цьому більш вірогідними
виг­лядатимуть хронологічні рамки від останньої чверті ХІІІ до першої
чверті XIV ст., коли означені форми літер, особливо z та ú, зустрічаються
най­частіше.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1003 (табл. СХХХVІІ, 2).
Усі складові чітко простежуються:

З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè.
Господи, поможи.
Датування. Форми написання нахиленої вліво z з переломом, è з ко­
роткими верхніми засічками та ï з виступом зверху дозволяють окреслити
час можливої появи графіті другою чвертю ХІ – кінцем ХІІІ ст., при цьому
більш вірогідною виглядає остання чверть ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1004 (табл. СХХХVІІ, 3).

Незважаючи на дрібні пошкодження, всі шість складових запису, що
залишився незавершеним, простежуються добре:
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів
текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìî{zè}…
Господи, поможи…
Датування. Форма написання літери ï з виступом зверху дозволяє
визначити час можливої появи графіті другою чвертю ХІ – кінцем ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1005 (табл. СХХХVІІІ, 1).

Усі десять знаків незавершеного запису добре читаються:
На слова текст поділяється наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðà{áq}…
Господи, поможи рабу…
Датування. За формою написання вертикальної z з розвилкою, ì з
провисаючою петлею та нахиленими щоглами, прямолінійної з округлою
пет­лею ð, яка повністю знаходиться у рядку, графіті може бути датоване в
ме­жах початку ХІІ – першої чверті ХІV ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1006 (табл. СХХХVІІІ, 2).

Початок верхнього рядка знищений обвалом тиньку, тож від неза­
кін­ченого запису залишилось лише сім складових:

Збережена частина тексту поділяється на слова наступним чином:
… [ð]àáó ñâîå{ìó}.
… рабу своєму.
Датування. За формою написання a з покриттям, á з відкритою
петлею, â з переломом при щоглі та å з язичком донизу час появи графіті
мо­же бути віднесений до початку ХІІ – кінця ХІV ст.; при цьому більш імо­
вір­ними хронологічними рамками є початок ХІІ – перша чверть ХІІІ ст., ко­
ли означені форми á та â зустрічаються найчастіше.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1007 (табл. СХХХVІІІ, 3).

Через значні пошкодження тиньку в місці розташування графіті
неможливо визначити загальну кількість літер та рядків. Ми можемо бачити
лише три пошкоджені літери ÎÔÈ.
На нашу думку, найбільш вірогідним буде реконструювати текст як
ім’я в називному відмінку [Ñ]îôè["]‘Софія’.
Датування. Прорізи пошкоджені та закриті шпаклівкою, тож
хронологічний діапазон можливої появи графіті може бути окреслений
другою чвертю ХІ – кінцем XVII ст.
Категорія: підпис до фрескового образу.

Графіті № 1008 (табл. СХХХІХ, 1).

Перші три знаки ідентифікуються не зовсім впевнено, шостий,
дев’ятий та десятий хоча й пошкоджені вибоїнами, проте визначаються
задовільно:
Відповідно до запропонованої ідентифікації літер, текст може бути
відновлений як слово ìëàäåíåöú ‘немовля’, хоча при цьому не зрозумілою
лишається значення літери ì на початку рядка.
Датування. За формою прорізів графіті датується кінцем XVI – кінцем
XVII ст., що не суперечить палеографічним ознакам його складових.
Категорія: окремі слова та словосполучення.

Графіті № 1163 (табл. СХХХІХ, 2).

Незважаючи на низький рельєф прорізів, складові графіті – літери ËÂ
– впевнено визначаються. Над ними знаходиться подряпина, яку помилково
можна прийняти за титло.
Датування. Форма написання â з нижньою петлею кутом вперед
дозволяє віднести час появи графіті до другої чверті ХІ – середини ХІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 1164 (табл. СХL).

На фресці зображена христограма, утворена шляхом поєднання
двох початкових літер I та C слів ‘Ihsoàj CristÒj. Літера I прокреслена
у вертикальному положенні через точку перетину скісних C, тобто так, як
вона має стояти в рядку. Ця особливість відрізняє її від іншої христограми
(№ 738), прокресленої у вівтарній частині приділа.
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті виникло в проміжок
часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

І.12. Фреска з образами мч. Надії та Віри.

Знаходиться на західній стіні західного компартимента (табл. ІІ, 1). У
се­редній частині тиньк має значні втрати, його поверхня місцями пошкоджена ви­
бо­ями. Біля медальйону з образом мч. Надії (образ визначений завдяки збереженому
дипінті) виявлено два графіті, яким надано номери 1009 та 1009а (табл. ІІ, 2).

Графіті № 1009 (табл. CXLI).

Складові запису пошкоджені вибоями, деякі з них нерозчищені від
шпаклівки; відтак, він зберіг лише сім складових:

Складові верхнього рядка можуть бути визначені як скорочена форма
запису імені в називному відмінку Àíä(ðhè) ‘Андрій’, друга – як родинне
ім’я Ìhòê[îâè÷ú] ‘Меткович, Миткович, Митькович’, яке зустрічається в
писемних пам’ятках з XV ст.: острозький воєвода Пашко Миткович, боярин
Роман Миткович [Словник 1977, с. 597].
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті виникло в проміжок
часу від кінця XVІ ст. до останньої чверті XVІI ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 1009а (табл. CXLI).

Розташований праворуч від третього знаку верхнього рядка по­пе­
ред­нього запис складається з літер ÎÑÒÀ. Вигляд прорізів, розміри та форма
літер примушують розглядати обидва як виконані різними авторами, хоча,
не виключено, пов’язані у смисловому контексті.
На нашу думку ці чотири літери варто розглядати як скорочену
форму запису імені в називному відмінку Îñòà(òèè) ‘Євстафій’.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається в
межах кінця XVI – кінця XVII ст.
Категорія: пам’ятний напис.

І.13. Фреска з зображенням орнаменту.

Знаходиться в південно-західному куті західного компартимента на пів­ніч­
ній грані лопатки стіни (табл. ІІ, 1). Поверхня тиньку пошкоджена дрібними ви­бо­ями,
але в цілому її збереженість непогана. Тут було виявлено два графіті, яким на­дано
номери 1010 та 1010а (табл. ІІ, 2). Запис № 1010 досліджувався спільно з Н. Сінкевич.

Графіті № 1010 (табл. CXLIІ).

Складові запису видряпані тонким предметом, рельєф прорізів
незначний. У верхньому рядку впевнено визначаються літери CEPOL та, на
деякій відстані, S; у нижньому – MP. Загальну кількість знаків встановити не
виявляється за можливе.
Відштовхуючись від ідентифікованих літер, можемо запропонувати
най­більш логічну реконструкцію тексту, яка виглядатиме наступним чином:
Cepol[ow]s[ky] m(anu) p(ropria).
Цеполовський, рукою власною.
Датування. За такими критеріями як форма прорізів та типологія
можемо встановити, що графіті виникло в межах останньої чверті XVI –
кінця XVII ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 1010а (табл. CXLIІ).

Запис містить два знаки. Перший, пошкоджений №–1010, за
обрисами може бути визначений за монограма êè, èí чи íè, або окрема
літера è або í, в обох випадках з одною зайвою діагоналлю, або як «, в якої
петля знаходиться дещо нижче середини вертикальної спинки. Друга літера
нагадує пошкоджену ê або v.
Датування. Форма прорізів дозволяє визначити час появи графіті
кінцем XVI – кінцем XVII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
87

І.14. Фреска з образом св. рівно­апос­толь­
ної Марії Магдалини.

Знаходиться в арці-переході між західними компартиментами приділів
св. Георгія та свв. апостолів Петра і Павла на східній грані лопатки західної
стіни (табл. ІІ, 1). Образ ідентифікований завдяки виявленому С. Висоцьким
запису № 44, що містив ім’я святої. Крім опублікованого дослідником нами
виявлено ще два графіті № 1011 та № 1012.

Графіті № 44 (табл. CXLIІІ, 1).

Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1966, с. 90, табл. ХLIIІ, 1; табл.
ХLIV, 1], прочитання коригував А. Залізняк [Зализняк 2004а, с. 282]:
С. Висоцький
ìàðèà1ìàãäàë[èíà]2
А. Залізняк
ìàðè["]1ìàãäàë[ûí]è2
Різночитання включають два основні моменти:
1) четвертої літери à або «" : в цьому місці збереженість тиньку добра,
то­му, незважаючи на дрібні вибої, літера à читається впевнено;
2) трьох останніх літер èíà або ûíè: стан тиньку дозволяє відносно
впевнено зафіксувати тут залишки двох останніх літер íè; третя спірна літера
фак­тично знищена кількома подряпинами, тому визначити її фрагменти не
виявляється за можливе.
Відтак, записаний на стіні текст виглядає наступним чином:
Стосовно тексту, то допустимі два можливі варіанти його ре­кон­
струк­ції:
1) Ìàðèà Ìàãäàë[è]íè.
2) Ìàðèà Ìàãäàë[û]íè.
Марія Магдалина.
Датування. С. Висоцький відносив напис до ХІІ ст. Форми написання
літери à з видовженою спинкою, А-подібної ä та прямолінійної ð з округлою
петлею дозволяють датувати графіті в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.;
при цьому більш вірогідною нижньою хронологічною межею варто визнати
початок ХІІ ст., від якої подібна форма ä регулярно зустрічається протягом
століття.
Категорія: підпис до фрескового образу.

Графіті № 1011 (табл. CXLIІІ, 2).

На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Прорізи малюнка повністю закриті шпаклівкою, тож
час його появи визначається широкими хронологічними рамками від другої
чверті ХІ до кінця XVII ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1012 (табл. CXLIV).

Опубліковане В. Корнієнком [Корнієнко 2009в, с. 327-329, іл. 2].
Прорізане гострим тонким предметом, найвірогідніше голкою. Його
окремі складові знищені дрібними вибоями та тріщиною, проте в цілому
збереженість запису непогана:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст

може бути представлений наступним чином:
Ïðîñ[ò]#òú [F]îìh àmå íà ÷úòî òâîðèìü [íå] âhìú.
Пробачать Фомі, адже що творимо не відаємо.
Датування. Форми написання літери a з покриттям, â з переломом
при щоглі, å з направленим донизу язичком, í з верхньою засічкою, ï з
виступом зверху, криволінійної ð з округлою петлею, ÷ у вигляді чаші, ú з
виступом зверху, h з петлею кутом вперед та # без перекладини дозволяють
датувати графіті другою чвертю ХІІ – початком ХІІІ ст.
Категорія: цитати та посилання на твори книжної писемності.

І.15. Фреска з образом св. Ірини.

Знаходиться в арці між західними компартиментами приділів св. Ге­ор­
гія та свв. Петра і Павла на західній грані західної лопатки третього від вів­та­
ря південного хрещатого стовпа (табл. ІІ, 1). Поверхня фрескового тиньку збе­
реглась відносно добре. На фресці виявлено дев’ять графіті, яким надано номери
від 1013-го до 1021-й; № 1013 та № 1021 досліджувались спільно з Н. Сінкевич.
Під № 1021 прокреслений сучасний напис, автор якого намагався зімітувати
літери стародавнього графіті.

Графіті № 1013 (табл. CXLV).

Запис обведений овальною рамкою, яка відкривається до ребра стовпа.
Над верхнім рядком подвійними незамкненими рисками прокреслений
чотириконечний хрест. Складові напису простежуються відносно добре:

П’ята літера верхнього рядка виглядає як ä, поверх якої прокреслені
інша або інші літери. Складність у визначені цієї частини запису перешкоджає
цілісній реконструкції тексту, впевнено можемо прочитати особисте та ро­
до­ве ім’я в називному відмінку Äèìêî Ôåäîðîâ[ú] ‘Дімко Федоров’.
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті могло виникнути в
проміжок часу від кінця XVІ до кінця XVІI ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 1014 (табл. CXLVІ, 1).

На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається
другою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1015 (табл. CXLVІ, 2).

Закінчення графіті не збереглось через затертість тиньку:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáó ñâîåìó Èâ[àíîâè].
Господи, поможи рабу своєму Івану.
Датування. Форма написання á з округлою петлею та вертикальної z з
переломом дозволяють датувати графіті першою чвертю ХІ – серединою ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1016 (табл. CXLVІІ, 1).

На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час можливої появи малюнка ви­
з­на­чається другою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1017 (табл. CXLVІІ, 2).

Незважаючи на низький рельєф прорізів, складові малюнка добре
прос­тежуються: людське обличчя, на якому відкритим доверху видовженим
овалом позначено ніс.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час можливої появи
графіті другою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: зображення святих.

Графіті № 1018 (табл. CXLVІІІ, 1).

Контури малюнка добре простежується: овал обличчя з позначенням
очей, брів, носа та рота, замкнений овальний німб навколо голови та фраг­
мент лівої руки.
Датування. За формою прорізів можемо встановити, що графіті ви­
ко­нане в проміжок часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: зображення святих.

Графіті № 1019 (табл. CXLІХ, 1).

На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Прорізи закриті шпаклівкою, що унеможливлює да­
ту­вання за таким критерієм як їх форма, тож хронологічні межі графіті
охоплюють період від другої чверті ХІ до останньої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1020 (табл. CXLІХ, 2).

На поверхні тиньку прокреслено шестикінечний хрест, який
складається зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою
Ісуса Христа. Основа хреста спирається на двоступінчасту незамкнену знизу
Голгофу.
Датування. За формою прорізів малюнок може бути датований в
межах другої чверті XI – кінця XVI ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1021 (табл. CL).

Рельєф прорізів доволі низький, утім, складові напису відносно
добре простежуються:
Третя літера прізвища має вигляд вертикальної риски, що дозволяє
ідентифікувати її як i, j, l або t; два останні варіанти реконструкції виг­ля­
да­ють найбільш прийнятними, тому передбачаємо два можливі варіанти
прочитання тексту:
1)
Ian Kalcky.
2) Ian Katcky.
Ян Кальський.
Ян Катський.
Датування. Форма прорізів та типологія запису дозволяють ок­рес­
ли­ти час можливої появи графіті останньою чвертю XVI – кінцем XVII ст.;
в разі прийняття другого варіанта прочитання напису контекстний аналіз
напису дозволяє звузити хронологічні рамки до останньої чверті XVII –
початку XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.

І.16. Фреска із зображенням орнаменту.

Знаходиться у південно-східному куті західного компартимента на пів­ніч­
ній грані західної лопатки третього від вівтаря південного хрещатого стовпа (табл.
ІІ, 1). Збереженість тиньку добра, незважаючи на вибої, подряпини та тріщини.
Тут виявлено три графіті – № 1022, № 1023 та № 1024 (табл. ІІ, 2).

Графіті № 1022 (табл. CLІ, 1).

Запис складається з літер ÊÅ, зверху та знизу обмежених го­ри­зон­
тальними рисками.
Напис є скороченим варіантом традиційної молитовної формули,
яка складається лише зі слова-звернення K(uri)e ‘KÚrie, Господи’.
Датування. За типологічним методом час можливої появи графіті
визначається другою чвертю ХІ – останньою чвертю ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1023 (табл. CLІ, 2).

Незважаючи на пошкодження, збереженість запису непогана, майже
всі його складові впевнено читаються:

Незначна висота запису від рівня підлоги дозволяє зробити
припущення, що, виконуючи його, людина стояла на колінах.
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîì[î]zè ðàá@ ñâî[åì@] Íèêîëh.
Господи, поможи рабу своєму Ніколі.
Датування. За формою написання літери á з округлою петлею,
вертикальної z з переломом, ê зі зменшеним верхом, ì з верхніми засічками,
ï з виступом зверху, прямолінійної ð з петлею кутом вгору та h з петлею
кутом вперед графіті можна датувати кінцем ХІ – серединою ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1024 (табл. CLІІ).

Зображення складається з чотирьох півкіл. Два нижні з’єднуються
між собою, утворюючи неправильної форми коло. Зверху їх перетинає
відкрите вправо третє півколо, а на деякій відстані знаходиться відкрите
вліво четверте. Між двома останніми прокреслена літера À.
Датування. Форма написання à з довгою гострою петлею та
видовженою спинкою дозволяє датувати графіті в межах другої чверті ХІ –
кінця ХІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

І.17. Фреска із зображенням Чесного хреста.

Знаходиться у південно-східному куті західного компартимента на західній
грані північної лопатки третього від вівтаря південного хрещатого стовпа (табл.
ІІ, 1). На поверхні тиньку виявлено кілька сучасних написів та чотири стародавні
графіті, яким надано номери від 1025-го до 1028-го (табл. ІІ, 2). Напис № 1026
досліджувався спільно з Н. Сінкевич.

Графіті № 1025 (табл. CLІІІ, 1).

Незважаючи на дрібні пошкодження окремих літер та низький рельєф

прорізів, усі складові запису, розташовані в три групи, впевнено визначаються:

Датування. Форма написання прямолінійної ð з округлою петлею доз­во­
ляє окреслити час появи графіті другою чвертю ХІ – першою чвертю ХІV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 1026 (табл. CLІІІ, 2).

Опубліковане Н.Сінкевич та В. Корнієнком [Сінкевич, Корнієнко
2009, с. 167, табл. XL].
На фресці прокреслені три великі літери NZR.
Датування. За типологічним методом час появи графіті має бути
віднесений до останньої чверті XVI – кінця XVII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 1027 (табл. CLІV, 1).

Вісім складових напису простежуються добре, хоча не виключено,
що перед ними були прокреслені ще літери:
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає наступним чином:
… ì# Ã(îñïî)äè Ã(îñïî)äè.
… мене, Господи, Господи.
Датування. Форма прорізів дозволяє встановити, що графіті ви­ко­
на­но в проміжок часу від кінця XVI до кінця XVII ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1028 (табл. CLІV, 2).

На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест. У
вер­х­­нь­ому рядку обабіч перекладини записана теонімограма IÑ ÕÑ, у
нижньому – слово ÍÈÊÀ. Над кожною парою літер автор вказав титло у
вигляді шес­типроменевої зірки.
Датування. Форма написання i з пересічкою дозволяє встановити,
що малюнок виконано в проміжок часу від останньої чверті ХІІ до першої
чверті XV ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

І.18. Фреска з образом св. апостола Іакова,
брата Господнього.
Знаходиться в арці між західним та другим з заходу компартиментами на
північній грані північної лопатки третього від вівтаря південного хрещатого стовпа
(табл. ІІ, 1). Збереженість тиньку непогана, незважаючи на дрібні пошкодження.
Тут виявлено три графіті – № 1029, № 1030 та № 1030а (табл. ІІ, 2).

Графіті № 1029 (табл. CLV, 1).

На фресці прокреслене відкрите донизу півколо.
Датування. Форма прорізів дозволяє встановити, що малюнок
виконано в проміжок часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: емблеми.

Графіті № 1030 (табл. CLV, 2).

Запис доволі сильно пошкоджений, у трьох рядках збереглось по
кіль­ка знаків:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
можна реконструювати наступним чином:
Ì(hñ#)öa [ô]å[âð]àð# IÀ {âú ä(h)íü} Âëà[ñè»]…
Місяця лютого 11-го в день Власія…
Датування. За формою написання літери à з видовженою спинкою
та прямолінійної ð округлою петлею графіті може бути датоване другою
чвертю ХІ – кінцем ХІІ ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 1030а (табл. CLV, 2).

Тиньк праворуч від першого рядка попереднього графіті пош­код­же­
ний великим вибоєм, однак біля нього ми можемо розпізнати прорізи літери
Ô. Співвідношення записів № 1030 та № 1030а наразі встановити складно, як
і визначити загальну кількість літер в останньому.
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті відноситься до другої
чвер­ті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: фрагмент напису.

І.19. Фреска із зображенням орнаменту.

Знаходиться у південно-західному куті другого із заходу компартимента
на північній грані східної лопатки третього від вівтаря південного хрещатого
стов­па (табл. ІІ, 1). На поверхні тиньку видряпаний один малюнок, який отримав
по­рядковий номер 1031 (табл. ІІ, 2).

Графіті № 1031 (табл. CLVІ).

На фресці прокреслене зображення хреста типу Безант [Смирнова
2007, с. 295], що складається з п’яти кіл: центрального та чотирьох навколо
нього. В нашому випадку ліве та праве дещо опущені донизу.
Датування. Форма прорізів дозволяє визначити, що графіті виникло
в проміжок часу від другої чверті ХІ до кінця XVI ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

І.20. Фреска з образом св. апостола Іуди,
брата Господнього.

Знаходиться в арці між другими із заходу компартиментами приділів св. Ге­
оргія та свв. апостолів Петра і Павла на східній грані східної лопатки третього від
вівтаря південного хрещатого стовпа (табл. ІІ, 1). Поверхня тиньку пошкоджена чис­
ленними вибоями. Тут виявлено чотири графіті, що отримали номери 1032а та 1032б,
позаяк становлять один тематичний комплекс, 1033 та 1034 (табл. ІІ, 2).

Графіті № 1032а (табл. CLVІІ, 1).

Літери записані у стовпчик над правим плечем постаті святого:

У нижній частині запис пошкоджений вибоєм, тому слідів четвертої
літери простежити не вдається.

Графіті № 1032б (табл. CLVІІ, 2).

Стовпчик літер розташований над лівим плечем постаті святого, де
мало б знаходиться дипінті з його ім’ям:

Друга та третя літери написані з інверсією, що обумовлене прагненням
автора розташувати запис у чотири рядки, подібно до № 1032а.
З відновленням втрачених фрагментів загальний текст написів
№ 1032а та № 1032б виглядає наступним чином:

Hlh[a](j) aghoj.
‘Hl…aj Р ¤gioj.

Ілля святий.
Датування. Форма написання дзеркальної à дозволяє віднести можливу
появу графіті до проміжку часу від середини ХІІ до третьої чверті XIV ст.
Категорія: підпис до фрескового образу.

Графіті № 1033 (табл. CLVІІІ, 1).

Початок напису знищений великим вибоєм, збереглось лише п’ять знаків:
Між третьою та четвертою збереженими літерами знаходиться
вертикальна риска, яка може бути прийнята за дещо нахилену вліво
щоглу, складову літери «, однак це не узгоджується з закінченням слова,
характерного для грекомовного напису. Відтак поява „щогли” може бути
пояснена наступним чином: автор після третьої літери è розпочав писати à зі
спинки, проте, помітивши, що для петлі місця недостатньо, дещо відступив
праворуч. Втім, якщо допустити виконання запису слов’янином, четверта
літера може бути визнана як «; в такому разі автор змішав кириличні та
грецькі літери, написавши кирилицею слово й додавши до нього грецьке
закінчення. Проте нам більш імовірним видається все ж таки ідентифікувати
третю літеру як à.
Збережена частина тексту є іменем у називному відмінку Hlhaj
‘'Hl…aj, Ілля’.
Датування. За типологічним методом датування час появи графіті
визначається в межах другої чверті ХІ – кінця XIII ст.
Категорія: підпис до фрескового образу.

Графіті № 1034 (табл. CLVІІІ, 2).

Складові запису дуже пошкоджені вибоями, їх прорізи закриті
шпаклівкою та, в більшості випадків, деформовані:

Незначна висота напису вказує, що графіті було виконане людиною,
яка стояла на колінах.

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає наступним чином:
… ï[î]ìîzè ðàá[ó] …
… поможи рабу …
Датування. Форма написання літери á з округлою петлею, нахиленої
вліво z з переломом та ï з виступом зверху дозволяють віднести час появи
графіті до другої чверті ХІ – середини ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

І.21. Фреска з образом св. первосвященика
Аарона.

Знаходиться в арці між другими з заходу компартиментами приділів св. Ге­оргія
та свв. апостолів Петра і Павла на західній грані західної лопатки другого від вівтаря
південного хрещатого стовпа (табл. ІІ, 1). Поверхня тиньку пошкоджена численними
вибоями, однак збереженість її непогана. Тут виявлено одинадцять стародавніх графіті,
що отримали номери від 1035-го до 1045-го (табл. ІІ, 2).

Графіті № 1035 (табл. CLІХ, 1).

На фресці прокреслений чотириконечний хрест.
Верхня частина щогли має трикутне розширення, нижня спирається
на Голгофу у вигляді відкритого до низу півкола, причому щогла перетинає
її, утворюючи обернений зубцями донизу тризуб. Перекладина має
розширення у вигляді трикутників.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути від­не­
сений до другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1036 (табл. CLІХ, 2).

На поверхні тиньку прокреслений невеликий чотириконечний
хрест та складові теонімограми ÈÑ Õ[Ñ]. Під час видряпування ñ рука автора
зісковзнула, на що вказує довгий штрих донизу. Верхня частина õ знищена
вибоїною, внаслідок чого вона скидається на ë.
Датування. Форма написання літери õ з маленьким верхом та
широким низом дозволяє віднести час появи графіті до останній чверті XIІ –
останньої чверті XV ст.; при цьому більш імовірною нижньою хронологічною
межею є середина XIV ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1037 (табл. CLХ, 1).

Малюнок пошкоджений вибоями, але в цілому ми можемо уявити
його структуру: простий чотириконечний хрест, основа якого спирається
на прямокутну одноступінчасту Голгофу, а верхня частина щогли й кінці
перекладини розширюються у вигляді трикутників.
Датування. За формою прорізів час появи малюнка визначається
дру­гою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1038 (табл. CLХ, 2).

На фресці зображено прокреслений подвійною рискою чо­ти­
риконечний хрест, основа якого спирається на одноступінчасту тра­пе­ціє­
вид­ну Голгофу, всередині якого колом передане зображення черепа Адама.
У верхній частині хреста обабіч щогли прокреслені складові теонімограми

IÑ ÕÚ, у нижній – слово ÍÈÊÀ.
Датування. Форма написання à з опуклою петлею й видовженою
спинкою та ú з округлою петлею дозволяють віднести час появи графіті до
початку ХІІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1039 (табл. CLХІ, 1).

На поверхні тиньку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Прорізи пошкоджені вибоями та закриті шпаклівкою,
відтак час появи графіті визначатиметься другою чвертю ХІ – останньою
чвертю XVІІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1040 (табл. CLХІ, 2).

На фресці прокреслені літери IÑ ÕÐÈ.
Датування. За формою написання літери ð з відкритою петлею, що
не звужується до низу, час появи графіті визначається першою чвертю ХІ –
першою чвертю ХІІІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1041 (табл. CLХІІ).

Всі складові запису пошкоджені вибоями та потертістю тиньку:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає наступним чином:
[Ã](îñïîä)è ïîìîzè ðàáq …
Господи, поможи рабу …
Датування. За формою написання á з виступом зверху, нахиленої
влі­во z з переломом та прямолінійної ð з округлою петлею час появи графіті
ок­реслюється в рамках другої чверті ХІ – першої чверті ХІV ст.; при цьому
більш імовірною верхньою хронологічною межею є перша чверть ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1042 (табл. CLХІІІ, 1).

Фрагмент малюнка хреста: збереглось ліве рамено, яке розширюється
у вигляді трикутника.
Датування. Прорізи закриті шпаклівкою, тож час появи зображення
визначається другою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1043 (табл. CLХІІІ, 2).

На фресці прокреслений чотириконечний хрест, основа якого спи­
ра­ється на прямокутну одноступінчасту Голгофу. Щогла хреста пе­ре­ти­нає
ос­танню та опускається нижче.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час можливої появи
графіті другою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1044 (табл. CLХІV, 1).

На поверхні тиньку прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого розширюються у вигляді трикутників.
Датування. За формою прорізів час появи графіті відноситься до
дру­гої чверті ХІ – кінця XVІ ст.

Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1045 (табл. CLХІV, 2).

Вигляд поверхні тиньку навколо літери вказує, що графіті з самого
початку складалось лише з одної літери S.
Датування. За формою написання S-подібної s графіті може бути
датоване в межах другої чверті ХІ – кінця XIV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

І.22. Фреска із зображенням орнаменту.

Знаходиться у південно-західному куті передвівтарного компартимента
на північній грані східної лопатки другого від вівтаря південного хрещатого стовпа
(табл. ІІ, 1). Поверхня тиньку має втрати у верхній та нижній частинах, однак
її збереженість доволі непогана. На фресці виявлено тринадцять графіті, яким
надано номери від 1046-го по 1058-й включно (табл. ІІ, 2).

Графіті № 1046 (табл. CLХV, 1).

Запис доволі сильно пошкоджений, у верхньому рядку з трьох
знаків простежуються два перші ÌÑ, поставлені під горизонтальне титло; у
нижньому, що також складався з трьох літер, простежується лише остання ".
Найбільш імовірною буде наступна реконструкція тексту:
Ì(h)ñ(#ö)[#] [ìà]" …
Місяця травня …
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути від­не­
се­ний до другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 1047 (табл. CLХV, 2).

На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час можливої появи
графіті другою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1048 (табл. CLХV, 3).

На поверхні тиньку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті другою
чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1049 (табл. CLХVІ, 1).

На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути
віднесений до другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1050 (табл. CLХVІ, 2).

На поверхні тиньку прокреслено Андріївський хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє встановити, що графіті
виконано в проміжок часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1051 (табл. CLХVІ, 3).

Малюнок частково пошкоджений вибоями, однак збережена частина
дозволяє скласти уявлення про його вигляд: чотириконечний хрест, кінці

якого розширюються у вигляді трикутників.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті другою
чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1052 (табл. CLХVІІ, 1).

На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи малюнка відноситься до
другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1053 (табл. CLХVІІ, 2).

На поверхні фрескового тиньку доволі незграбно прокреслена літера
S, верхня петля якої набагато більша за нижню.
Датування. За формою написання S-подібної s графіті може бути
датоване в межах другої чверті ХІ – кінця XIV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 1054 (табл. CLХVІІ, 3).

На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до
другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1055 (табл. CLХVІІІ).

Середня частина малюнка пошкоджена вибоїною, однак його збе­ре­
жені складові сприяють повній реконструкції загального вигляду: квадрат,
розділений чотирма лініями на вісім частин. У лівій верхній частині фігури
прокреслено по одній з літері в кожному сегменті: Ñ, W та Í. Найвірогідніше
реконструювати цей напис як кириличну форма грецького Р кn ‘Сущій,
Вічний’, що є одним з імен Господніх, яке застосовувалось тоді, коли мова
йшла про заповіт між Богом та людьми [Дьяченко 1993, с. 696]. Відповідно до
такої інтерпретації запису вказана нами перша літера Ñ має ідентифікуватись
як фрагментарно збережена Î, від якої залишилась ліва частина. На нашу
думку, графіті є символічним зображенням євхаристичного хлібу.
Датування. Округла w без перемички, í з горизонтальною пе­ре­мич­
кою, а також форма прорізів, дозволяють датувати графіті останньою чвертю
ХІІІ – кінцем XVІ ст.; при цьому більш імовірними часовими рамками появи
малюнка варто визнати останню чверть ХІІІ ст., для яких означені форми
написання w є найбільш відповідними.
Категорія: предмети релігійного вжитку та артефакти.

Графіті № 1056 (табл. CLХІХ, 1).

На фресці зображено постать мученика: добре помітно відкритий
донизу овал обличчя, прокреслений подвійною лінією, овальний німб, зрі­
за­ний у нижній частині овалом тулуба; ліва рука святого опущена вздовж
ті­ла, права зігнута в лікті й притиснута до грудей, вона тримає хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути від­не­
се­ний до другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: зображення святих.

Графіті № 1057 (табл. CLХІХ, 2).

На поверхні тиньку прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті другою чвер­
тю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.
98

Графіті № 1058 (табл. CLХХ).

Незважаючи на дрібні пошкодження, практично всі складові запису
добре читаються:

Наприкінці третього рядка дві літери знищені вибоєм, а остання à
піднята вгору, оскільки завершити напис автору заважав кут стіни.
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáó ñâîåìó Fåäîðîâè íà ìîíîãà [ëh]òà.
Господи, поможи рабу своєму Федору на многая літа.
Датування. За формою написання літери à з відкритою петлею, á з
високою петлею, нахиленої вліво z з переломом, прямолінійної ð з округлою
або кутом вперед петлею графіті датується в межах останньої чверті ХІІ –
пер­шої чверті ХІV ст.; при цьому більш вірогідним буде окреслити нижню
хро­нологічну межу останньою чвертю ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

І.23. Фреска з образом св. Онуфрія.

Знаходиться в арці між південно-західним восьмигранним стовпом пот­
рійної аркади та другим від вівтаря південним хрещатим стовпом між пе­ред­вів­
тарними компартиментами приділів св. Георгія та свв. апостолів Петра і Павла
на східній грані східної лопатки хрещатого стовпа (табл. ІІ, 1). На поверхні тиньку,
доволі сильно пошкодженому дрібними вибоями, виявлено два графіті, яким надано
номери 1059 та 1060 (табл. ІІ, 2).

Графіті № 1059 (табл. CLХХІ, 1).

Поверхня тиньку дуже пошкоджена вибоями, проте в цілому можемо
визначити, що тут прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до
другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1060 (табл. CLХХІ, 2).

На фресці прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути
віднесений до другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

І.24. Ділянка личкувального розчину на пів­
денно-західній грані південно-західного вось­ми­
гран­ного стовпа потрійної аркади (табл. ІІ, 1).
Поверхня збереглась відносно добре, хоча місцями помітні залишки фарби
пізнішого часу. Тут виявлено графіті № 1061 та № 1062 (табл. ІІ, 2).

Графіті № 1061 (табл. CLХХІІ, 1).

На поверхні тиньку прокреслена півовальна фігура, вкрита чис­ле­н­
ними рисками та засічками. Певну систему простежити не вдається, лише у

99

верхній частині помітно щось на зразок зображення сітки. Єдине, що можна
чіт­ко встановити, так це цілеспрямований характер прорізів. Можливо,
даний малюнок є виявом творчості дитини, на що можуть вказувати як ма­
не­ра його виконання, так і невелика висота від рівня підлоги.
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті прокреслене по си­
рому личкувальному розчині, відтак його появу варто віднести до другого
десятиріччя ХІ ст.
Категорія: емблеми.

Графіті № 1062 (табл. CLХХІІ, 2).

На поверхні личкувального розчину прокреслено чотириконечний хрест.
Датування. Графіті, як свідчить форма прорізів, було прокреслене
по сирому тиньку, тож його варто датувати другим десятиріччям ХІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

І.25. Ділянка личкувального розчину на
пів­­денній грані південно-західного вось­ми­
гран­­ного стовпа потрійної аркади (табл. ІІ, 1).

Місцями на поверхні досліджуваної ділянки збереглись фрагменти фарби
та шпаклівки пізнішого часу. Тут виявлено чотири графіті, які отримали номери
від 1063-го по 1066 включно (табл. ІІ, 2).

Графіті № 1063 (табл. CLХХІІІ, 1).

На поверхні тиньку прокреслено простий чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів, вказує, що малюнок виконано по сирому
розчину, тож час появи графіті відноситься до другого десятиріччя ХІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1064 (табл. CLХХІІІ, 2).

На поверхні личкувального розчину прокреслено чотириконечний хрест.
Датування. Прорізи значно розширені та повністю зашпакльовані,
що не дозволяє датувати графіті за таким критерієм як їх форма; втім,
імовірно, його варто датувати, як і розташовані поруч малюнки, другим
десятиліттям ХІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1065 (табл. CLХХІV, 1).

На поверхні тиньку прокреслений чотириконечний хрест, обабіч
кінців перекладини якого прокреслені літери IÑ ÕÑ.
Датування. Малюнок було виконано по сирому личкувальному
розчину, тобто, у другому десятиріччі ХІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1066 (табл. CLХХІV, 2).

Фрагментарно збережений напис, у якому більш-менш впевнено
можна визначити п’ять знаків: Ì на початку, ËÞÂ під титлом у вигляді
перегорнутої літери ò посередині та Õ наприкінці рядка, що він опускається
до підлоги.
Датування. Форми написання літер â з округлими щоглою та петлями,
ì з нахиленими щоглами й провисаючою петлею та þ з високою нахиленою
вгору перемичкою характерні для скоропису XV ст., тож хронологічними
рамками появи графіті варто визнати кінець XIV – кінець XV ст.
Категорія: фрагмент напису.
100

І.26. Ділянка личкувального розчину на
пів­­денно-східній грані південно-західного вось­
ми­г­ранного стовпа потрійної аркади (табл. ІІ, 1).

Поверхня тиньку пошкоджена дрібними вибоями, місцями збереглись
залишки пізнішого розчину та фарби. На означеній ділянці виявлено три графіті,
№ 1067, № 1068 та № 1069 (табл. ІІ, 2). Запис № 1067 досліджувався спільно з
Н. Сінкевич.

Графіті № 1067 (табл. CLХХV, 1).

Збереженість напису відносно добра, практично всі його складові
впевнено читаються:

Текст напису виглядає наступним чином:
Floria(n) Bartos(z) Sosnowsky.
Флоріан Бартош Сосновський.
Не зовсім зрозумілим лишається значення та зв’язок з текстом
маленької n під четвертою літерою другого рядка.
Датування. За типологічним методом датування час появи запису
визначається останньою чвертю XVI – кінцем XVII ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 1068 (табл. CLХХV, 2).

Складові запису прорізані доволі глибоко, чітко читаються літера È,
Â та À, причому â має довгі виступи зверху та знизу. На нашу думку, текст
варто відновлювати як ім’я в називному відмінку Èâà(íú) ‘Іван’.
Датування. За формою написання літери à з перемичкою, â з
переломом, петлі якої не торкаються щогли та è з діагональною перемичкою
графіті має бути датоване серединою XVII – початком XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 1069 (табл. CLХХVІ).

Доволі дрібні складові запису в середній частині знищені вибоями та
подряпинами, внаслідок чого у верхньому рядку впевнено визначаються три
початкові літери ÃÄÈ, в середньому – початкові ÑÂÎ, в нижньому – велика
Î. Для впевненої реконструкції тексту даних недостатньо, можемо лише
встановити іменник-звернення Ã(îñïî)äè та займенник ñâî[åãî]. Загалом,
структура подібних написів для цього часу передбачає дієслово-прохання
„ïîìèëóè” або „ñïàñè”.
Датування. Запис виконаний писарським скорописом, характерним
для періоду від кінця XVI до кінця XVII ст.
Категорія: молитовний напис.

І.27. Фреска з образом св. Іоанна Предтечі.

Знаходиться в арці між південно-східним восьмигранним стовпом потрійної
аркади та передвівтарним південним хрещатим стовпом між передвівтарними
компартиментами приділів св. Георгія та свв. апостолів Петра і Павла на західній
грані західної лопатки передвівтарного хрещатого стовпа (табл. ІІ, 1). Доступ
до фрески ускладнений через експозиційні ковпаки, зведені над виявленими in situ
залишками стародавньої підлоги. Поверхня тиньку пошкоджена вибоями, має ряд
101

невеликих втрат. На фресці виявлено сім графіті, що отримали номери 10701074, 1165-1166 (табл. ІІ, 2). Записи № 1073, № 1074 та № 1166 досліджувались
спільно з Н. Сінкевич.

Графіті № 1070 (табл. CLХХVII, 1).

Середня частина графіті знищена довгим вибоєм, нині
зашпакльованим. У верхньому рядку читається перша W, в нижньому – ÒÂ
на початку та Û в кінці.
Датування. Форма написання округлої w та r без перемички доз­во­
ля­ють віднести час можливої появи графіті до початку ХІІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.

Графіті № 1071 (табл. CLХХVII, 2).

Закінчення рядка пошкоджене, внаслідок чого впевнено читаються
лише чотири початкові знаки:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
можна представити наступним чином:
Ì(hñ#)ö# "[íâàð#] ...
Місяця січня …
Датування. За формою написання à з довгою спинкою в складі "
та дзеркальної ö час появи графіті визначається в рамках другої чверті ХІ –
кінця ХІІ ст.; при цьому більш імовірно підняти нижню хронологічну межу
до другої чверті ХІІ ст., коли подібні форми написання ö зустрічаються
найчастіше.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 1072 (табл. CLХХVІII, 1).

Усі складові напису чітко ідентифікуються:
Реконструкція повного тексту наразі ускладнена, можемо виділити
лише прикметник ñâ#òú ‘святий’.
Датування. За формою написання â з нижньою петлею „подушкою
” та ú з високою петлею час появи графіті може бути віднесений до останньої
чверті XIV – середини XV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 1073 (табл. CLХХVІII, 2).

З чотирьох знаків запису впевнено читаються три початкові KRA.
Останній прокреслений у вигляді вертикальної риски, яка значно опус­
кається під рядок, й може розглядатись як i, j, l або s; останній варіант виг­ля­
дає найбільш вірогідним. Вигляд поверхні тиньку вказує, що графіті з самого
по­чатку включало лише чотири складові. Тож, очевидно, воно залишилось
не­закінченим.
На нашу думку, запис мав містити родинне ім’я автора, проте виз­на­
чи­ти, представник якої саме родини залишив свій автограф на стіні храму,
проб­лематично, оскільки імена багатьох з них розпочинаються з літер Kras
[Niesiecki 2, s. 692-702].
Датування. Застосування типологічного методу дозволяє окреслити
хронологічні рамки можливої появи графіті останньою чвертю XVI – кінцем
XVII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
102

Графіті № 1074 (табл. CLХХІХ, 1).

Опубліковане Н.Сінкевич та В. Корнієнком [Сінкевич, Корнієнко
2009, с. 165, табл. XХХІХ].
Складові напису, незважаючи на окремі пошкодження, читаються
доволі впевнено як записане у називному відмінку ім’я Jan ‘Ян’, який є,
очевидно, автором запису.
Датування. Відповідно до типологічного методу датування графіті
виникло у проміжок часу від останньої чверті XVI до кінця XVII ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 1165 (табл. CLХХІХ, 2).

На фресці прокреслені розташовані у стовпчик сім горизонтальних
засічок.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час можливої появи
графіті другою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 1166 (табл. CLХХХ).

Середня частина запису пошкоджена вибоями, проте в цілому його
збереженість досить добра:

Повний текст виглядає наступним чином:
Jan O[b]odrynsky octo[b](e)[r] 1622.
Ян Ободринський, жовтень 1622.
Датування. Графіті містить пряму вказівку дати виконання –
жовтень 1622 р.
Категорія: пам’ятний напис.

І.28. Фреска із зображенням орнаменту.

Знаходиться у південно-східному куті передвівтарного компартимента
на північній грані західної лопатки передвівтарного хрещатого стовпа (табл. ІІ, 1).
Поверхня тиньку збереглась добре. На фресці виявлено одне графіті, якому надано
номер 1075 (табл. ІІ, 2).

Графіті № 1075 (табл. CLХХХІ).

Напис складається з двох пошкоджених літер ÊÅ під прямокутним
титлом: скорочений варіант традиційної молитовної формули, що містить
лише слово-звернення K(uri)e ‘KÚrie, Господи’
Датування. За типологічним методом датування час появи графіті
має бути окреслений у межах другої чверті ХІ – останньої чверті ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

І.29. Фреска з образом пророка Авакума.

Знаходиться в південно-східному куті передвівтарного компартимента
на західній грані північної лопатки передвівтарного хрещатого стовпа (табл. ІІ,
1). Поверхня тиньку збереглась добре. На фресці виявлено чотири графіті, яким
надано номери 1076, 1076а, 1077 та 1078 (табл. ІІ, 2).

Графіті № 1076 (табл. CLХХХІІ, 1).

Невеликий запис лічби у вигляді п’яти вертикальних засічок
рахункової частини у верхньому рядку та двох літер ÊÎ текстової – в
нижньому.
103

Датування. За аналогією з подібними записами графіті може бути
датоване в межах другої чверті ХІ – останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 1076а (табл. CLХХХІІ, 1).

Опубліковане В. Корнієнком [Корнієнко 2009в, с. 326].
Усі чотири складові запису впевнено визначаються:

Текст, що складається лише з одного слова êîzà ‘коза’, на нашу думку, варто
роз­глядати в контексті записів у вівтарній частині приділа, де також згадується ко­за.
Датування. За формою написання вертикальної Ъ-подібної літери
z графіті датується другою чвертю ХІІ – останньою чвертю ХIV ст.
Категорія: цитати та посилання на твори книжної писемності.

Графіті № 1077 (табл. CLХХХІІ, 2).

Незважаючи на численні пошкодження, складові запису прос­те­жу­
ють­ся доволі добре:

На початку верхнього рядка знаходиться схожий на букву s знак, проте
вигляд „прорізів” не дозволяє впевнено розглядати його саме як літеру.
Аналогів вжитому в другому рядку слову àíîìîèñi нам виявити
не вдалося. Можливо, його варто розглядати як записане у слов’янській
транскрипції грецьке anЈgnwsij ‘читання’. Дві літери у верхньому
найвірогідніше слід розглядати як скорочене слово àãèîñ ‘святий’.
У новгородській церкві Феодора Стратилата на Ручью Т. Рож­дес­т­
венська виявила графіті, яке дослідниця розглядає як русифікований грець­
кий напис pЈnta ќtoi – ïàíòå åòè ‘весь час, всі часи’, тобто, ‘вічність’ [Рож­дес­
твенская 2007, с. 351]. У писемних пам’ятках XV – XVI ст. доволі часто вжи­
ва­ють­ся грецизми, що дослідники пояснюють або ж свідомою грекізацією
та арха­їзацією (Л. Жуковська, Д. Ворт), або ж новим південнослов’янським
(М. Галь­ченко), чи болгарським та молдавським впливами (А. Турілов)*.
Відповідно, напис може розглядатись як транслітерація грекомовного
сло­во­сполучення „Святе читання”.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час появи графіті
другою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.; враховуючи час поширення грецизмів
більш вірогідними хронологічними межами виглядають кінець ХІІІ –
початок XVI ст.
Категорія: окремі слова та словосполучення.

Графіті № 1078 (табл. CLХХХІІІ).

Запис пошкоджений, втім, більшість його складових вціліла й впев­
не­но читається:

Ми не ставили собі за мету детальне дослідження цієї проблематики, а ско­ристались оглядом
основних робіт по темі, що приводиться в праці В. Ульяновського [Ульяновський 2004, с. 12,
прим. на с. 46].
∗

104

З розбивкою на слова та відновленням втрачених складових текст
виглядає наступним чином:
Ìîëåíèå êî Ñâ#òîå Ñîôè~ î ðàáå Á(î)[æ](èå)[è] Àíè î ñäðàâè[è] {è} ñ[ï]àñ[å]íèè.
Моління до Святої Софії за рабу Божу Анну за здоров’я та спасіння.
Текст графіті тотожний виявленому С. Висоцьким графіті в приділі
Іоакима та Анни [Высоцкий 1976, с. 110, табл. СХХІ, 2; СХХІІ, 2]. Саме цей
запис, краще збережений (який був, щоправда, під № 230 опублікований зі
значними помилками), значно сприяв для реконструкції тексту № 1078. В
обох записах згадується одна й та сама Анна, на замовлення якої, скоріше за
все, виконані обидва записи.
Датування. За формою написання літери à з округлою петлею
та видовженою спинкою, А-подібної ä, прямолінійної ð з округлою пет­
лею графіті датується другою чвертю ХІ – початком ХІІІ ст.; при цьому
найвірогідніше віднести нижню хронологічну межу появи напису до
початку ХІІ ст., від якої подібна форма написання літери ä зустрічається
регулярно протягом століття.
Категорія: молитовний напис.

І.30. Фреска з образом св. Кіра.

Знаходиться на північній грані північної лопатки передвівтарного
хрещатого стовпа в арці між передвівтарним компартиментом та вімою (табл. ІІ,
1). Збереженість тиньку досить добра, незважаючи на дрібні вибої та подряпини. Під
час досліджень С. Висоцького в науковий обіг було введено два графіті, № 11 та № 12,
в тому числі виділені нами № 11а, № 11б та № 12а. Загальна кількість графіті на
фресці становить шістдесят дев’ять одиниць, до яких входять, окрім вищезгаданих,
написи та малюнки від № 1079 до № 1140, а також № 1086а та № 1108а (табл. ІІ,
2). Записи № 1086 та № 1108 вивчались спільно з Д. Гордієнком.

Графіті № 11 (табл. СLХХХІV).

Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1966, с. 47, табл. ХV, 1; ХVI,
1], прочитання й інтерпретацію коригували В. Німчук [Німчук 1967, с.
88], В. Янін [Янін 1983], Є. Кабанець [Кабанець 1992], В. Орел та А. Кулик
[Орел, Кулик 1996, с. 130]; нові результати вивчення напису містяться в
статті В. Корнієнка [Корнієнко 2008д, с. 37-39, іл. 2]:
С. Висоцький

Ì1 | ìö#ìài# | êå2 --3uòîïëh4[í]ú5 | õêìõ+f6êzå7

В. Німчук
Ì1 | ìö#ìài# | êå2 --3uòîïëú4[ê]úí[#zü]5 | õêìõ+f6êzå7
В. Янін
Ì1 | ìö#ìài# | êå2 --3uòîïëh4[í]ú5 | àõêìõzå,zî6 | êå7
В. Орел,
Ì1 | ìö#ìài# | êå2[åñòü]3uòîïëú4[ê]úí[#zü]5 | [õ]õêìõ-f z6 | êå7
А. Кулик
Є. Кабанець Ì1 | ìö#ìài# | êå2[åê]3uòîïëh4-úí5 | êõêìõ³f6êzå7
Розбіжності включають наступні моменти:
1) приналежність великої літери Ì записові № 11: С. Висоцький згадував
про розташовану праворуч від першого рядка графіті № 11 Ì, однак чітко
не висловився про її приналежність до тексту; В. Німчук та Є. Кабанець
зосередили свою увагу на коригуванні інших частин тексту; В. Янін вказав,
що Ì над першим рядком не має відношення до графіті, позаяк форма її
написання відрізняється від аналогічних знаків у тексті; В. Орел та А. Кулик
вважали літеру першим рядком графіті, яка, очевидно, є ініціалом його
автора; дослідження оригіналу графіті примушують виділити велику літеру
Ì в окремий запис, можливо, в змістовному плані пов’язаний з даним текстом

105

(див. коментар до № 11а);
2) приналежність записові буквосполучення êå: С. Висоцький, В. Янін
та Є. Кабанець вважали літери приналежними № 11; оскільки В. Німчук
коригуванню піддавав прочитання іншої частини запису, це питання він не
розглядав; В. Орел та А. Кулик встановили, що ці літери є приналежними
окремому графіті; останню тезу підтвердили дослідження оригіналу (див.
коментар до № 11б);
3) реконструкція двох втрачених літер: В. Орел та А. Кулик
реконструювали на їх місці слово åñòü, в якому перші два знаки å та ñ
відновлені гіпотетично, а третій-четвертий òü – на основі цих двох знищених
літер; Є. Кабанець вважав, що тут була записана помилкова дата з інверсією
åê, що протиставлена розташованому ліворуч êå; дослідження оригіналу
графіті дозволило встановити, що на початку ці дві літери в рядку взагалі
не простежуються, причому вигляд поверхні фрескового тиньку в цьому
місці дозволяє стверджувати про навмисний характер їх пошкодження; під
титлом можна побачити схожий на петлю проріз, проте встановлено, що він
є елементом пошкодження літер, закреслених круговими подряпинами, а
потім затертих; тож від цієї частини тексту залишилось лише пряме титло;
4) літера h або ú: восьма літера рядка була визначена С. Висоцьким як
h, таке прочитання підтримали В. Янін та Є. Кабанець; натомість В. Німчук,
В. Орел та А. Кулик у відповідності до оригіналу правильно ідентифікували
її як ú; в подальшому таку ідентифікацію прийняв сам С. Висоцький
[Висоцький 1998а, с. 147; 1998б, с. 132];
5) прочитання закінчення рядка: публікуючи напис, С. Висоцький
подав закінчення (десята-одинадцята літери) як [í]ú, однак в подальшому
реконструював його як [ê]ú [Висоцький 1998а, с. 147; 1998б, с. 132]; В. Німчук
відновлював закінчення як слово [ê]úí[#zü], цього ж дотримувались В. Орел
та А. Кулик; натомість В. Янін підтримав попереднє (1966 р.) тлумачення
тексту С. Висоцьким, проігнорувавши наявність добре збереженої літери
í (дванадцята літера); суперечність спробував усунути Є. Кабанець,
зазначивши, що „знак твердости поставлен неправильно: сначала пропущен
как не имеющий звукового выражения, потом вписан слева, как если бы
это слово читалось с конца, но при традиционной левосторонней записи”
[Кабанец 1992, с. 93]; дослідження оригіналу графіті дозволило встановити,
що закінчення рядка читається як слово [ê]úí#[zü];
6) значні суперечності викликає ідентифікація семи початкових літер
нижнього рядка: проведене нами дослідження оригіналу напису дозволило
встановити, що перша з них, яку В. Орел та А. Кулик реконструювали її як
õ, В. Янін – як à, Є. Кабанець – як ê, не збереглась зовсім, натомість решта
ідентифікується без ускладнень як õ, ê, ì, ë (всі дослідники читали її як õ), ï
(на її місці С. Висоцький подавав невеликий хрестик, В. Янін – z, Є. Кабанець
– i, В. Орел та А. Кулик вказали тут не зовсім зрозумілий знак, який зовні
скидається на i), f (В. Янін визначав її як å); В. Янін вважав, що ця частина
рядка складається з десяти літер, окрім зазначених вище, не збережена
восьма, дев’ята z (середня складова останніх літер êzå рядка; В. Орел та А.
Кулик також відносили її до цієї частини запису) та десята î (за літеру була
прийнята пошкоджена невеликою тріщиною верхня частина å означених
літер êzå); причиною, яка послужила таким великим розбіжностям у
прочитанні рядка ми вважаємо те, що ці, поставлені під титла літери,
неможливо перевірити за контекстом напису, тому їх ідентифікація
узгоджувалась з інтерпретацією прочитання зашифрованого рядка (тобто,
106

замість того щоб розшифровувати текст на підставі встановлених літер,
дослідники будували алгоритм розшифрування запису, що автоматично
„підтягувало” за собою визначення окремих літер);
7) прочитання останніх літер рядка êzå: В. Янін вважав середню z при­
на­лежною до згаданого вище рядка, а êå – іншим рядком, в якому повторена
дата події êå (= 25); В. Орел та А. Кулик в цілому підтримали таку розбивку
цієї частини тексту, хоча êå вони вважали іншим графіті; дослідження
оригіналу дозволило встановити, що всі три літери стоять під одним титлом,
тож вони є приналежними одному слову, яким закінчується запис № 11.
Варто відмітити ще одну неточність: у верхньому рядку під титлом
над літерами ìö# чітко читається надрядкова ñ, пропущена іншими дос­
лідниками.
Наведені вище спостереження дозволили визначити практично всі
складові графіті:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
перших двох рядків виглядає наступним чином:
Ì(h)ñ(#)ö# ìài# {ÊS} uòîïëú [ê]úí#[zü] …
Місяця травня у 26-те утонув князь …
Питання відновлення тексту нижнього рядка наразі лишається
від­критим. На нашу думку, в напрямку до його розв’язання найближче
підійшли В. Орел та А. Кулик, які вважали, що поставлені під титла літери
треба розглядати як послідовність грекомовних абревіатур. Наприклад,
згідно версії дослідників, літери õê або if можна інтерпретувати як 'Ihsoàj
KÚrie та 'Ihsoàj CristÒj (хоча в останньому випадку доцільніше було б
замість CristÒj писати QeÒj, а в першому замість 'Ihsoàj – CristÒj, щоб
грекомовні абревіатури відповідали словосполученням, що їх розкривають
– В.К.). Звичайно ж, ці варіанти реконструкції не можуть бути прийняті
безумовно, проте в цілому рядок можна розглядати як скорочений варіант
молитовної формули, хоча не обов’язково грекомовної. Причому автор
в цьому тексті звертається безпосередньо до князя, на що вказують літери
êzå. Адже, на відміну від інших літер, вони поставлені під одне титло,
знаходяться дещо нижче рядка і мають більші розміри. Тобто слово, яке
може бути реконструйоване як ê(úí#)zå ‘князю’, свідомо виділене.
Датування. С. Висоцький відповідно до власної інтерпретації на­пи­
су датував його кінцем ХІ ст., пов’язуючи зі смертю князя Ростислава Все­
во­лодовича у 1093 р., інші дослідники не заперечували цьому твердженню.
Фор­ми написання літери a з округлою петлею, нахиленої вліво z з переломом,
ê зі зменшеним верхом, ì з нахиленими щоглами та провисаючою петлею,
ï з виступом зверху та ú з нахиленою щоглою й петлею кутом в цілому
не суперечать такому датуванню, адже згідно наведених палеографічних
ознак час появи графіті окреслюється другою чвертю ХІ – першою чвертю
ХІІ ст.; втім, деякі сумніви може викликати u з короткими вусами, яка більше
притаманна часові від кінця ХІІ ст. Однак цю палеографічну ознаку ми
вважаємо раннім варіантом подібного написання літери, адже, відповідно
до інтерпретації тексту (див. екскурс 2), час появи графіті дійсно має бути

107

віднесений до 1093 р.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 11а (табл. СLХХХІV).

Опубліковане С. Висоцьким у складі № 11 [Высоцкий 1966, с. 47,
табл. ХV, 1; табл. табл. ХVI, 1]. Нові результати досліджень опубліковані
В. Корнієнком [Корнієнко 2008д, с. 39, іл. 2].
Запис складається з однієї літери Ì.
На перший погляд літера може бути віднесена до графіті № 11, проте
деякі відмінності зовнішнього вигляду каналів прорізів та форма самої
літери в порівнянні з текстом дозволяють виділити її як окреме графіті.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається в
межах другої чверті ХІ – останньої чверті ХVI ст.; якщо прийняти припущення
про контекстний зв’язок № 11 та № 11а, останній варто датувати початком
90-х рр. ХІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 11б (табл. СLХХХІV).

Опубліковане С. Висоцьким у складі № 11 [Высоцкий 1966, с. 47,
табл. ХV, 1; табл. табл. ХVI, 1]. Нові результати досліджень опубліковані
В. Корнієнком [Корнієнко 2008д, с. 39, іл. 2].
Запис складається з літер ÊÅ, поставлених під горизонтальне титло,
що є стандартним скороченням до одного слова-звернення K(uri)e ’ KÚrie,
Господи ’ традиційної молитовної формули.
Датування. Відповідно до хронології грекомовних графіті Софії
Ки­ївської час появи напису може бути віднесений до другої чверті ХІ –
кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 12 (табл. СLХХХV).

Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1966, с. 48, табл. XV, 2; табл.
XVI, 2], прочитання коригував А. Залізняк [Зализняк 2004а, с. 281]; результати
нових досліджень опубліковані В. Корнієнком [Корнієнко 2008а].
А. Залізняк в цілому підтримав прочитання напису С. Висоцьким,
заперечення викликала лише ідентифікація двох літер у другому рядку:
С. Висоцький
îêò#1ìáð#2âú:fiïåðåñòà
А. Залізняк
îêòî1ìáð[#]2âú:fiïåðåñòà
Розбіжності включають два основні моменти:
1) четверта літера # або î: тиньк у цьому місці пошкоджений, проте
ідентифікація літери як î не повинна викликати сумнівів;
2) ступінь збереженості восьмої #: незважаючи на дрібні пошкодження,
контури літери # простежуються цілком задовільно.
Варто відмітити ще кілька неточностей:
1) у першому рядку С. Висоцький відмічав наявність погано збе­ре­
же­ної літери ö перед #, але прийняті ним за прорізи штрихи виявились под­
ря­пинами (праворуч такі ж подряпини набули схожості з літерою ê, вони
на­водяться в прорисовці);
2) перші чотири літери третього рядка були пропущені при пуб­
лі­кації напису, натомість вони добре простежуються: перша, декоративно
офор­млена у вигляді грецької p літера ï (на прорисовці С. Висоцького вона
набула форми à) та друга å частково пошкоджені дрібними вибоїнами, між
ними та іншими літерами рядка проходить лінія рамки; проте дослідження

108

каналів прорізів доводять їх приналежність запису № 12, водночас фіксуючи
появу цих літер пізніше за основний текст;
3) під четвертою літерою ð нижнього рядка прокреслений невеликий
хрест; загалом, малюнок хреста в тексті добре узгоджується з даними
слов’янської епіграфіки та рукописної традиції, він оформлював як його
початок, так і закінчення [Рождественская 1992, с. 17; Факкани 1999, с. 330-331];
4) обидва дослідники неправильно ідентифікували шостий знак
другого рядка як á, адже дослідження оригіналу дозволило встановити, що
в цьому місці знаходяться дві літери, пошкоджена ú та â.
Відтак, повторне вивчення напису дозволило визначити всі його
складові:

З розбивкою на слова текст може бути представлений наступним чином:
Ì(h)ñ(#ö)# îêòîìúâð# âú :FI ïåðåñòàâèëú ñ# Ïåòð(ú) à âú Ê ïîãðháåíú.
Місяця жовтня у 19-е преставився Петро, а в 20-те був похований.
Датування. С. Висоцький за характером почерку та нарисів ок­ре­
мих літер графіті відносив його до ХІ – ХІІ ст. За формою написання лі­те­
ри à з округлою загостреною петлею, â з виступом зверху, ІС-подібної ê з
засічкою на щоглі, ò без засічок, h з верхньою засічкою й високою пет­лею,
яка примикає до коромисла, вертикальної ú найбільш вірогідними хро­но­ло­
гіч­ними рамками появи напису варто визнати другу третину ХІІ – початок
ХІІІ ст. Відповідно до інтерпретації тексту (див. екскурс 3) час його появи
відноситься до 1147 р.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 12а (табл. СLХХХV).

Опубліковане С. Висоцьким у складі № 12 [Высоцкий 1966, с. 48, табл.
XV, 2; табл. XVI, 2]. З чотирьох літер напису ÌÎÍÎ дослідник визначив три,
пропустивши другу î, від якої збереглась лише ліва половина.
Датування. Для надійного палеографічного датування даних бра­
кує, проте факт зміщення праворуч третього та четвертого рядків запису
№ 12 свідчить на користь передування йому № 12а. Відповідно, верхня хро­
нологічна межа появи останнього визначатиметься 1147 р., нижня ж від­но­
си­тиметься до другої чверті ХІ ст.
Категорія: фрагмент напису.

Графіті № 1079 (табл. СLХХХVІ, 1).

На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до
другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1080 (табл. СLХХХVІ, 2).

Початок та закінчення напису не збереглись, простежуються лише
літери ÎÌÎ: середня частина слова [ï]îìî[zè] ‘поможи’.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити хронологічні рамки
можливої появи графіті другою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
109

Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1081 (табл. СLХХХVІІ, 1).

Запис пошкоджений, з п’яти знаків визначаються лише три: BO та Q,
що є складовою слова bo[h]q[h] ‘bo»qei, поможи’.
Датування. Відповідно до хронології грекомовних записів графіті
датується в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1082 (табл. СLХХХVІІ, 2).
Початок та закінчення рядка пошкоджені:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає наступним чином:
[K](uri)e bohq[h].
KÚrie bo»qei.
Господи, поможи.
Датування. Згідно даних хронології грекомовних софійських
графіті, напис можна датувати другою чвертю ХІ – кінцем ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1083 (табл. СLХХХVІІ, 3).

Розташований ліворуч від попереднього напис складається з п’яти
літер ÍÈÊÎË. Найвірогідніше, вони є скороченим записом імені в давальному
відмінку Íèêîë(å) ‘Ніколі’, що має розглядатись як припис до № 1082.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається дру­
гою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1084 (табл. СLХХХVІІІ, 1).

Складається з трьох добре видимих знаків ÈÑÎ.
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті виникло в проміжок
часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 1085 (табл. СLХХХVІІІ, 2).

Запис доволі сильно пошкоджений у середній частині:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів збе­ре­
же­ний текст виглядає наступним чином:
K(uri)e bohqh … [d]o[ulon] ...
KÚrie bo»qh ... doаlon...
Господи, поможи рабу…
Датування. Відповідно до хронології грекомовних записів собору
графіті варто датувати в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1086 (табл. СLХХХІХ).

Тиньк у місці розташування графіті пошкоджений, внаслідок чо­го
більша частина його складових знищена. У першому рядку можемо іден­ти­
фі­кувати літери EN на початку та P посередині, в другому – початкові QEOS
та середню O, у нижньому – лише I.

110

Через пошкодження реконструкція тексту ускладнена, ми можемо
лише відновити слово Qeos ‘QeТj, Господь’. З меншою ймовірністю в пер­
шому ряд­ку читається прийменник en ‘в, на, перед’, адже не виключено, що
літери є початком іншого слова.
Датування. За типологічним методом датування час появи графіті
відноситься до другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.

Графіті № 1086а (табл. СLХХХІХ).

Початок та закінчення напису не збереглись, простежуються лише
п’ять знаків ÑQÊÎ.
Датування. Форма написання y, яка повністю знаходиться в рядку,
час появи графіті може бути віднесений до другої чверті ХІ – першої чверті
XV ст.; при цьому більш імовірними хронологічними рамками варто визнати
се­редину ХІІ – початок XІV ст.
Категорія: фрагмент напису.

Графіті № 1087 (табл. СХС, 1).

Незважаючи на те, що ліва частина малюнка знищена, збережена
пра­ва дозволяє реконструювати його загальний вигляд: проквітлий чо­ти­
ри­конечний хрест, прокреслений потрійними рисками. В основі щогла роз­
дво­юється й розходиться пагонами, які піднімаються до перекладини. Дещо
ви­ще роздвоєння основи подвійною рискою прокреслено коло, вплетене в
ниж­ню частину щогли.
Датування. Оскільки автор запису № 1095 змушений був оминати
перекладину хреста, час його появи окреслюється в межах другої чверті
ХІ – середини XIV ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1088 (табл. СХС, 2).

На фресці прокреслений шестикінечний хрест, який складається
зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса Христа,
кінці яких розширюються у вигляді слабо виражених трикутників.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті другою
чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1089 (табл. СХСІ, 1).

Запис частково пошкоджений, однак в цілому його збереженість за­
довільна:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáó [ñ]âî[å]ìó Z...
Господи, поможи рабу своєму З…
Датування. За формою написання літери á з петлею кутом вперед,
нахилених ліворуч та праворуч літер z з переломом, прямолінійної ð з
округлою петлею графіті може бути віднесене до другої чверті ХІ – се­ре­
ди­ни ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1090 (табл. СХСІ, 2).

Запис частково пошкоджений вибоями:

111

Друга та третя літери верхнього рядка не збереглись, однак поверхня
тиньку навколо них рівна, титло збереглось дуже добре, що вказує на
навмисний характер пошкодження (подібно до № 11).
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
можна представити наступним чином:
Âú -- ì(hñ#)ö# ìà# ïðåñòà[âèëú ñ#] ...
У --, місяця травня, преставився …
Датування. За формою написання літери à з опуклою петлею,
Е-подібної å, ì з провисаючою петлею та нахиленими щоглами, ï з виступом
зверху й прямолінійної ð з округлою петлею час появи графіті може бути
віднесений до початку ХІІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 1091 (табл. СХСІІ).

Прочитання перших шести рядків графіті, яке спиралось на сучасний
текст „Херувимської пісні”, було опубліковане Н. Нікітенко [Никитенко
2007, с. 278; Никитенко 2008, с. 195].
Графіті виконане доволі впевненою рукою, практично всі складові
десяти рядків ідентифікуються без ускладнень:

При нашій попередній публікації [Корнієнко 2008г, с. 296] перші
чотири літери третього рядка ми запропонували читати як слово îiíè, та­ке
тлумачення спиралось на близькість за звучанням слову îèìè, що пе­ре­кла­
да­ється як іменник множини воїни [див. наприклад: Словарь ІІ, с. 526]. Проте
по­дальший аналіз тексту та детальніше ознайомлення з принципами роботи
се­редньовічних перекладачів літургійної чи гімнографічної літератури доз­
во­лило запропонувати більш коректне прочитання цієї частини як î iíè ‘поіншому, інакше’, в значенні незвичного, відмінного від усталеного, що виступає
си­нонімом більш усталеному слову òàèíî ‘таємничо’. Відтак з розбивкою на
сло­ва та відновленням втрачених фрагментів текст може бути представлений
нас­тупним чином:
²æåi õhðîâèìî î iíè îáðàzqþmåi æèâîòâîð#måi Òðîè//i//iöè òðè(ñ)âå#òîi
ïhñ[íü] ïðèíîñèìî âñ#êî íû{íå} …
Подібно до херувимів, які по-іншому уявляються животворящій Трійці трисвяту
пісню виголошуючими, усяке нині …
Датування. За формою написання â з округлою нижньою петлею,

112

æ з дугами ліворуч та праворуч, вертикальної z з переломом, простої та з
пе­ремичкою i, широкого очного î, прямолінійної ð з округлою або нап­рав­
ле­ною кутом вгору петлею, ò без засічок, Y-подібної y в складі дифтонга q,
m з платформою по низу рядка, h та û з петлями, які мають два заломи, час
появи графіті окреслюється хронологічними рамками від середини ХІІІ до
по­чатку ХІV ст.
Категорія: цитати та посилання на твори книжної писемності.

Графіті № 1092 (табл. СХСІІІ, 1).

Опубліковане В. Корнієнком [Корнієнко 2008д, с. 39-40, іл. 3].
Запис доволі сильно пошкоджений, втім, практично всі його складові
можуть бути ідентифіковані:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає наступним чином:
Äà íh ï[ðè]# Ðîñòèñëàâà.
Нехай не буде прийнято Ростислава.
Датування. Форма написання літери a з округлою петлею, дель­
то­видної ä, прямолінійної ð з округлою петлею, h з нахиленою щоглою та
пет­лею кутом вперед час появи графіті може бути віднесений до кінця ХІ
– кінця ХІІ ст.; контекстний аналіз (див. екскурс 2) дозволяє датувати його
початком 90-х рр. ХІ ст.
Категорія: напис-прокляття.

Графіті № 1093 (табл. СХСІІІ, 2).

Запис прокреслений по № 1094, втім, майже всі його складові можуть
бути визначені:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáq [ñâ]î[å]ìq àìèíú.
Господи, поможи рабу своєму. Амінь.
Датування. Форма написання літери á з округлою петлею, нахиленої
вліво z з переломом, прямолінійної ð з округлою петлею, ú з виступом звер­
ху дозволяють окреслити час можливої появи графіті другою чвертю ХІ – се­
рединою ХІІІ ст.; при цьому більш імовірною верхньою хронологічною ме­
жею варто визнати першу чверть ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1094 (табл. СХСІV, 1).

Запис практично знищений попереднім, можемо розібрати лише
ÌÖÀ у верхньому рядку та Å під ними; в обох випадках літери поставлені під
пряме титло. З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів
збережений текст виглядає наступним чином:
Ì(hñ#)ö# ... {âú} Å {ähíü}...
Місяця … у 5-ий день …
Датування. Оскільки графіті пошкоджене № 1093, його
хронологічними рамками варто визнати межі другої чверті ХІ – середини
113

ХІІІ ст.; при цьому більш імовірною верхньою хронологічною межею є
перша чверть ХІІ ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 1095 (табл. СХСІV, 2).

Складові рядка дуже пошкоджені, рельєф прорізів в окремих місцях
ледь слабопомітно:
Не зовсім зрозумілою є визначення пошкодженого п’ятого знаку, що
його можна реконструювати як è, û або ü.
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів
текст можна представити наступним чином:
Ì(h)ñ(#)ö# … åí[â]{àð#} ...
Місяця … січня…
Датування. Форма написання літери # без перекладини дозволяє
віднести час появи графіті до другої чверті ХІІ – середини XIV ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 1096 (табл. СХСV, 1).

Початок верхнього рядка не простежується, збереглись лише три
зна­ки літери ÈÐÀ; нижній рядок включав лише дві літери ÁÀ. Родовий від­
мінок слова ðàáà ‘раба’ дозволяє припустити, що на початку містилось діє­
сло­во-прохання, звернене до Господа: пом’яни, помилуй або спаси.
Датування. За формою написання літери à з видовженою спинкою
та прямолінійної ð з петлею кутом вперед графіті може бути датоване в
межах середини ХІІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1097 (табл. СХСV, 2).

Графіті доволі сильно пошкоджене, збереглись лише три початкові
літери ÏÎÌ, що їх найвірогідніше розглядати як фрагмент слова ïîì[îzè]
‘поможи’.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час появи графіті
другою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1098 (табл. СХСV, 3).

Невеликий фрагмент запису, від якого збереглись три знаки ÈÏÎ,
що їх найвірогідніше варто розглядати як початок традиційної молитовної
формули [Ã](îñïîä)è ïî[ìîzè] ’ Господи, поможи ’.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті другою
чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1099 (табл. СХСV, 4).

Початок та закінчення запису не збереглись, читаються лише літери
ÀÁ та залишки Î. Найвірогідніше реконструювати це слово [ð]àáî[y] ‘рабу’.
Датування. Написання літери à з опуклою петлею та формою про­
рі­зів дозволяють окреслити час появи запису в межах кінця ХІ – останньої
чверті ХVI ст.
Категорія: молитовний напис.

114

Графіті № 1100 (табл. СХСVІ).

Запис дуже пошкоджений вибоями, внаслідок чого в рядках впев­
не­но ідентифікуються лише окремі літери:

Хоча запис значно пошкоджений, загальний зміст тексту, зважаючи
на його структуру та ідентифікацію зображених в арці святих може бути
реконструйований наступним чином:
Î {àã}è{è} Êiðî{ñ} È{îàíîñ} {ï}î{ìèë}u{è}òå.
О, святі Кір та Іоанн, помилуйте.
Датування. Форма написання літери ê з відворотом вліво на ниж­ній
скісній, прямолінійної ð з округлою петлею, u звичайного вигляду доз­во­
ляють датувати графіті в межах другої чверті ХІІ – останньої чверті ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1101 (табл. СХСVІІ, 1).

Початок та закінчення запису не збереглись:

Збережений фрагмент графіті дозволяє реконструювати його
як іменник ãðhøúíèêú ‘грішник’ або прикметник ãðhøúíú ‘грішний’. В
софійській епіграфіці це слово зустрічається здебільшого у вигляді прик­
мет­ника в складі молитов, тому найбільш вірогідною буде реконструкція
тек­сту як [ã]ðhøúí[àãî] ‘грішного’.
Датування. За формою написання літери ø з піднятою платформою
та ú з високою петлею час появи графіті може бути віднесений до другої
чверті ХІ – кінця XIV ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1102 (табл. СХСVІІ, 2).

Прорізи літер пошкоджені та частково закриті шпаклівкою, втім,
вони можуть бути визначені:
Від тексту залишилось лише ім’я у родовому відмінку Èëàðèîíà ‘Іларіона’ та
остання літера à попереднього слова.
Датування. Форма написання à з видовженою спинкою та кри­во­лі­
ній­ної ð з округлою петлею дозволяють окреслити час появи графіті в межах
дру­гої чверті ХІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1103 (табл. СХСVІІІ, 1).

Усі п’ять складових запису пошкоджені вибоями, однак можуть бути
виз­начені, хоча, особливо в нижньому рядку, не зовсім впевнено:

115

З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів
текст можна представити наступним чином:
£à(ëú) Ò(è)ì(îfå)è.
Писав Тимофій.
Датування. Форма написання літери à з видовженою спинкою доз­
во­ляє датувати графіті другою чвертю ХІ – початком ХІІІ ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 1104 (табл. СХСVІІІ, 2).

Вигляд поверхні тиньку вказує, що запис складався лише з однієї
пос­тавленої під горизонтальне титло літери F.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до
другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 1105 (табл. СХСVІІІ, 3).

Над записом прокреслена довга горизонтальна лінія, можливо,
скла­­дова рамки. Дві останні літери верхнього рядка пошкоджені вибоєм.
Ниж­ній рядок зсунутий ліворуч, він розпочинається приблизно на рівні
середини верхнього; третя та четверта літера пошкоджені вибоями, від них
простежуються окремі фрагменти:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає наступним чином:
Ì(hñ#)ö# ãîãuø# î äå[íå] åíäå.
Місяця …(?) дня першого.
Датування. Форма написання літери ä з верхньою засічкою, ö з плат­
фор­мою по низу рядка та пересічкою на щоглі, дозволяють окреслити час
по­яви графіті серединою ХІІ – кінцем XІV ст.; при цьому більш імовірною
ниж­ньою хронологічною межею є початок XIV ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 1106 (табл. СХСІХ, 1).

Незакінчений напис за традиційною молитовною формулою скла­
да­ється з п’яти знаків:
Текст реконструюється наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîì{îzè}.
Господи, поможи.
Датування. За формою написання î з прямою лівою частиною та ï
з виступом зверху час появи запису визначається хронологічними рамками
від кінця ХІ до середини ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1107 (табл. СХСІХ, 2).

Літери прокреслені доволі впевнено, прорізи широкі та глибокі:

С. Висоцький виявив подібний запис (№ 391) у Кирилівській
116

церкві, який включав поставлені під титла літери ÀÐ та ÌË (в останньому
буквосполученні за фотографією радше читати ÌÀ – В.К.). Дослідник
припускав можливість розглядати запис як слова „Архангел Михаїл”,
інтерпретуючи їх як робочу позначку під час оздоблювальних робіт в
церкві [Высоцкий 1986, с. 95-96, табл. LII, 1, 2]. Проте розміщення нашого
запису на фресці в приділі св. Георгія примушує поставити під сумнів таку
інтерпретацію.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті другою
чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 1108 (табл. СС).

Тиньк у місці розташування графіті доволі пошкоджений, внаслідок
чого в усіх рядках впевнено ідентифікуються лише окремі складові:

Через значні пошкодження реконструкція тексту наразі ускладнена.
Датування. Застосування типологічного методу дозволяє датувати
графіті в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.

Графіті № 1108а (табл. СС).

Запис складається з трьох записаних у стовпчик літер À (від нижньої
літери збереглись лише окремі складові). При попередньому дослідженні
було прийнято нами за складову № 1108, адже всі три літери розташовані на
рівні трьох його рядків. Подальші дослідження дозволили встановити, що
між літерами та текстом наявний досить широкий проміжок..
Літери à зустрічались серед графіті приділа окремо або в складі
за­­пи­су лічби поминальних служб. Однак відмінність між нашим графіті та
оз­­наченими записами примушують шукати інше пояснення поставлених
в стовп­чик à. На нашу думку, найвірогідніше розглядати літери як поз­на­
чення слів:

A(ghoj), A(ghoj), A(ghoj).

Свят, Свят, Свят.
Це слова пісні або гімну tХ trisЈgion (Трисвяте), що співається в
літургії св. Іоанна Златоустого та св. Василія Великого при малому вході
[Дьяченко 1993, с. 733]; слова „Aghoj, Aghoj, Aghoj” зображені на знаменах
ангелів у куполі Софії Київської навколо центрального медальйона [Белецкий
1960, с. 188]. Відтак графіті може бути інтерпретоване як скорочений запис
молитви “Agioj Р QeТj, “Agioj 'IscurТj, “Agioj 'AqЈnatoj, ™lќhson №m©j
‘Святий Господь, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас’.
Датування. За формою написання à з опуклою розкритою петлею
(дру­гий рядок) графіті можна датувати другою третиною ХІІ – кінцем XIV ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1109 (табл. ССІ, 1).

Графіті складається з семи нахилених праворуч вертикальних засічок,
чотири останні з яких перетинають інші дві нахилені ліворуч засічки.
Датування. За формою прорізів графіті може бути віднесене до
другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
117

Категорія: запис лічби.

Графіті № 1110 (табл. ССІ, 2).

Графіті дуже пошкоджене, внаслідок чого контури малюнка дуже
слабо простежуються. За збереженою частиною можна визначити, що він
складається з вертикальної риски, яка внизу роздвоюється, закручуючись у
формі „бантика”. Вигляд малюнка подібний до № 915 та № 916.
Датування. Форма прорізів вказує, що малюнок виник у проміжок
часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: емблеми.

Графіті № 1111 (табл. ССІІ, 1).

Нагадує попередній малюнок: вертикальна риска, що закручується в
кільце знизу ліворуч та, можливо, праворуч (права нижня частина знищена
вибоєм). Можливо, його варто розглядати як незакінчене зображення хреста
(без перекладини) на шоломоподібній Голгофі. Водночас, не виключена
можливість інтерпретації графіті як елемента оздоблення ініціала.
Датування. За формою прорізів малюнок датується другою чвертю
ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: емблеми.

Графіті № 1112 (табл. ССІІ, 2).

На фресці подвійною рискою прокреслений хрест-якір.
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті виникло в проміжок
часу від другої чверті ХІ до середини XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1113 (табл. ССІІІ, 1).

Закінчення всіх трьох рядків не збереглось, їх складові пошкоджені
численними дрібними вибоями та подряпинами, особливо у нижній
частині:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
можна реконструювати наступним чином:
Ã(îñïîä)è, Ã(îñïîä)è, ïîìîz[è]. Ñ(â#)ò(è)è ïî[ìèëóè]òå ñâ[î]å[ãî]…
Господи, Господи, поможи. Святі, помилуйте свого…
Датування. Форма написання літери ã без засічок та з виступом
зверху, нахиленої вправо літери z з переломом, ï з виступом зверху, доз­
во­ляють віднести час появи графіті до другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.; при
цьому більш імовірним буде знизити верхню межу до кінця ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1114 (табл. ССІІІ, 2).

Рельєф літер дуже низький, тому складові запису простежуються
слабо; можемо виділити лише три знаки ZÀÐ. Найбільш вірогідним буде
реконструювати збережену частину тексту наступним чином:
... zà ð{àáà}…
… за раба …
Датування. Форма написання à з опуклою петлею, нахиленої вліво
z з виступом зверху та прямолінійної ð з округлою петлею дозволяють
датувати графіті початком ХІІ – першою чвертю XIV ст.
118

Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1115 (табл. ССІV, 1).

Графіті складається з восьми вертикальних засічок різної довжини.
Третя у верхній частині над рядком зігнута під прямим кутом ліворуч, а
потім вниз. Четверта риска вигнута так само праворуч.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути
віднесений до другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 1116 (табл. ССІV, 2).

Початки обох рядків запису не простежуються, літери b та q верхнього
рядка „перерізані” посередині нижньою лінією рамки № 12:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
може бути представлений наступним чином:

… bo(h)q[h] tw(n) sou [dou]los.
… bo»qei tХn soа doаlos.

… поможи своєму рабу.
В останньому слові автор помилково вжив замість doаlon ‘рабу’
неправильне в даному випадку doаlos ‘раб’. Ця помилка дозволяє вбачати
у авторові русича.
Датування. Оскільки перший рядок пошкоджений рамкою графіті
№ 12, яке датується 1147 р., час появи напису обмежується рамками від
другої чверті ХІ до середини 40-х рр. ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1117 (табл. ССV, 1).

Добре помітне на фотографії та прорисовці запису № 12, проте в
коментарі не розглядалось [Высоцкий 1966, табл. XV, 2; XVI, 2]. Незавершений
напис складається з одинадцяти знаків:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è, ïîìîzè ðàá{q}…
Господи, поможи рабу…
Датування. За формою написання літери à з округлою петлею,
нахиленої вліво z з переломом хвоста, è з довгими верхніми засічками, ï з
виступом зверху, прямолінійної ð з петлею кутом вперед графіті датується
серединою ХІІ – кінцем ХІІІ ст.; при цьому найбільш вірогідною нижньою
хронологічною межею є остання чверть ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1118 (табл. ССV, 2).

Добре помітне на фотографії та прорисовці запису № 12, проте в
коментарі не згадувалось [Высоцкий 1966, табл. XV, 2; XVI, 2]. Вигляд поверхні
тиньку вказує, що напис з самого початку включав лише літеру À.
Датування. Форма написання à з видовженою спинкою дозволяє
датувати графіті в межах другої чверті ХІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 1119 (табл. ССV, 3).
119

Через пошкодження складових графіті вдається ідентифікувати
лише початкову літеру À верхнього рядка та передостанню Î нижнього.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути
віднесений до другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: фрагмент напису.

Графіті № 1120 (табл. ССVІ).

Нижній рядок добре помітний на фотографії запису № 12, С. Ви­
соцький вказав його і на прорисовці, щоправда, у дуже зміненому вигляді
[Высоцкий 1966, табл. XV, 2; XVI, 2].
Складові запису в цілому простежуються добре:

З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:

O aghoj Qeofhloj.
/O ¤gioj QeÒfhloj.

Святий Феофіл.
Датування. За формою написання літери è з верхніми та нижніми
засічками, ë з покриттям, î з верхньою засічкою, ô з верхньою та нижньою
засічками, час появи графіті може бути віднесений до середини ХІІ –
середини XIV ст.
Категорія: підпис до фрескового образу.

Графіті № 1121 (табл. ССVІІ, 1).

Невеликий фрагмент запису, в якому впевнено ідентифікуються дві
початкові літери ZÈ.
Датування. За формою написання нахиленої праворуч літери z з
розвилкою час появи графіті може бути віднесений до другої чверті ХІ –
кінця XIV ст.; імовірною верхньою хронологічною межею є кінець ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.

Графіті № 1122 (табл. ССVІІ, 2).
Запис складається з чотирьох знаків:

Літери à виконані схематично, складаючись лише зі спинки та перемички.
Датування. За формою написання нахиленої ліворуч z з розвилкою
час появи графіті визначається другою чвертю ХІ – серединою XV ст.; при цьо­
му більш імовірним буде підняти нижню межу до останньої чверті ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

Графіті № 1123 (табл. ССVІІ, 3).

Початок напису знищений вибоєм, збереглось лише п’ять знаків:
Через пошкодження реконструкція повного тексту унеможливлена,
можемо відмітити лише наявність прикметника ñâ#ò(ú) ’ святий ’
Датування. Форма написання літери â зі скісною до щогли нижньою
петлею дозволяє окреслити час появи графіті серединою ХІІ – серединою XIV ст.
Категорія: фрагмент напису.

Графіті № 1124 (табл. ССVІІІ, 1).

Перший рядок запису обчислення кількості поминальних служб

120

включає літеру À текстової частини та одинадцять вертикальних засічок
рахункової. В другому, третьому та четвертому рядках знаходиться по десять
вертикальних засічок, що закреслені посередині горизонтальною лінією.
Датування. За типологічним методом запис датується в межах
другої чверті ХІ – останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 1125 (табл. ССVІІІ, 2).

Напис частково пошкоджений № 1120, внаслідок чого окремі складові
не простежуються:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
може бути представлений наступним чином:

[K](uri)e eleh[son] {ton} Hak(o)[b]o[u].
KЪrie ™lќhsТn tТn ‘IЈkobou.

Господи, помилуй Якова.
Датування. Відповідно до даних хронології грекомовних написів
Софії Київської графіті має бути датоване в межах другої чверті ХІ – кінця
XIII ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1126 (табл. ССVІІІ, 3).

Початок та закінчення напису не збереглись, простежуються ли­
ше три літери ÎÌÎ, що їх варто розглядати як фрагмент слова [ï]îìî[zè]
‘поможи’.
Датування. Форма прорізів вказує на можливу появу графіті в
проміжок часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1127 (табл. ССІХ).

На фресці у стовпчик прокреслені десять горизонтальних засічок.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до
другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 1128 (табл. ССХ).

Трьохрядковий запис обрахунку поминальних служб. Текстова час­
тина у вигляді трьох літер ÈÀÊ складає верхній рядок, рахункова – середній
(вісім вертикальних засічок) та нижній (п’ятнадцять вертикальних засічок).
Датування. За формою написання літери à з видовженою спинкою
запис може бути датований у межах другої чверті ХІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 1129 (табл. ССХІ, 1).

Загальний вигляд літер дуже подібний до № 1130, однак деякі
відмінності у формі прорізів примушують розглядати ці два записи окремо.
Вигляд поверхні тиньку навколо напису вказує, що слово ðàáq ‘рабу’ не було
складовою якогось більшого за обсягом тексту.
Датування. За формами написання літери à з видовженою спинкою,
á, як помітно зі збереженої частини, з петлею кутом вперед, прямолінійної
ð з петлею кутом вперед, а також Y-подібної ó, час появи графіті може бути
121

віднесений до другої чверті – середини ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1130 (табл. ССХІ, 2).

Збереженість запису відносно добра, майже всі його складові
простежуються:

Реконструкція тексту та його інтерпретація наразі ускладнені.
Загалом, дещо схожі написи, текст яких складений за принципом
літореї, зустрічаються серед графіті інших архітектурних споруд. Зокрема,
в церкві Феодора Стратилата на Ручью Т. Рождественська виявила два
хронологічно близькі (XIV – XV ст.) до нашого написи (№ 56 та № 66)
[Рождественская 2007, с. 344-346, 351, 353]; подібний запис більш раннього
часу (ІХ – ХІ ст.) був виявлений у водозбірній цистерні житлового будинку
VII кварталу Херсонеса [Бжустковска 2006, с. 56, фото 2].
Датування. За формою написання літери ÷» у формі бокальчика з
дещо зсунутою праворуч ніжкою та " з високою перемичкою, а також
формою прорізів, графіті датується в межах середини XIV – кінця XVI ст.
Категорія: молитовний напис (?).

Графіті № 1131 (табл. ССХІІ, 1).

Текстова частина запису обрахунку поминальних служб містить дві
літери ÌÈ, рахункова – чотирнадцять вертикальних засічок.
Датування. За аналогією з подібними записами лічби час появи
графіті визначається другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 1132 (табл. ССХІІ, 2).

Початок рядка пошкоджений, на місці першої літери простежуються
невиразні фрагменти; над другою та третьою прокреслене півколо, що може
умовно розглядатись як титло:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
можна представити наступним чином:
[Ì](hñ#)ö# åíóå{ðè#} …
Місяця січня …
Датування. За формою написання Е-подібної літери å та гостроверхої
# з V-подібним язичком графіті можна датувати третьою чвертю ХІІІ –
третьою чвертю XIV ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 1133 (табл. ССХІІІ, 1).
Усі складові чітко простежуються:

З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè.
Господи, поможи.

122

Датування. За формою написання нахиленої ліворуч z з переломом
хвос­та та ï з виступом зверху час появи графіті може бути віднесений до
дру­гої чверті ХІІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1134 (табл. ССХІІІ, 2).

Фрагмент рахункової частина запису обчислення кількості про­ве­де­
них поминальних служб у вигляді шести вертикальних засічок.
Датування. За аналогією з подібними записами, часом появи графіті
варто визнати другу чверть ХІ – останню чверть XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 1135 (табл. ССХІІІ, 3).

Рахункова частина запису обчислення кількості поминальних
служб, що складається з чотирьох вертикальних засічок у верхньому рядку
та п’яти – у нижньому.
Датування. Відповідно до палеографічного датування подібних за­
пи­сів час появи графіті може бути віднесений до другої чверті ХІ – останньої
чвер­ті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 1136 (табл. ССХІV, 1).
Складові графіті впевнено читаються:

Текст містить лише одне ім’я в родовому відмінку Èîàíà ‘Іоанна’.
Структура та вигляд окремих літер практично тотожні № 792, що дозволяє
виз­начити їх приналежність одному авторові.
Датування. За формою написання дзеркальних à та широкої î
графіті датується другою чвертю ХІІ – третьою чвертю XIV ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1137 (табл. ССХІV, 2).

Складові графіті чітко визначаються – поставлені під горизонтальне
тит­ло літери ÊÅ, що є скороченим варіантом написання традиційної фор­
му­ли молитви: K(uri)e ‘KЪrie, Господи’
Датування. За формою написання ІС-подібної ê з невеликою відстанню
між щоглою та скісними напис може бути віднесений до другої чвер­ті ХІІ –
початку ХІІІ ст., що не суперечить хронології грекомовних графіті Софії.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1138 (табл. ССХV, 1).

Чотирьохрядковий запис обрахунку поминальних служб, що
складається лише з рахункової частини – двадцяти двох вертикальних за­
сі­чок: по шість у першому, третьому та четвертому рядках і чотирьох – у
дру­гому.
Датування. За аналогією з подібними записами лічби час появи гра­
фі­ті окреслюється в межах другої чверті ХІ – останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 1139 (табл. ССХV, 2).

Запис практично знищений, простежується лише одна літера À.
Датування. За формою прорізів можемо встановити, що графіті ви­
ник­ло у проміжок часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
123

Графіті № 1140 (табл. ССХVІ).

На фресці прокреслений шестикінечний хрест, що складається зі
щог­ли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса Христа. Ос­
но­ва щогли спирається на трьохступінчасту Голгофу.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити хронологічні межі
мож­ливої появи графіті від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

І.31. Фреска із зображенням орнаменту.

Знаходиться в південно-східному куті віми на східній стороні північної
ло­патки передвівтарного хрещатого стовпа (табл. ІІ, 1). Стан поверхні тиньку
до­волі непоганий, хоча в окремих місцях спостерігаємо щільно розташовані дрібні
ви­бої. На фресці виявлено двадцять два графіті, яким надано номери від 1141-го
по 1162-й включно (табл. ІІ, 2). Грекомовний напис № 1158 досліджувався спільно
з Д. Гордієнком.

Графіті № 1141 (табл. CCXVII, 1).

Чотирирядковий запис обрахунку кількості поминальних від­
прав. Його текстова частина в складі трьох крапок та двох літер ÃÅ
зай­має верхній рядок, наступні три – рахункова: другий налічує п’ять
вер­тикальних за­січок, зак­реслених кількома скісними рисками, третій –
п’ять дуже по­ш­код­жених вибоєм, четвертий – чотири нахилені ліворуч,
дві останні з яких пош­коджені вибоєм.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах
дру­гої чверті ХІ – останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 1142 (табл. CCXVII, 2).

Запис обрахунку поминальних служб у вигляді двох літер ÅÎ
текстової частини та трьох вертикальних засічок рахункової.
Датування. За аналогією з подібними записами, які впевненіше
датуються за палеографічними ознаками, час появи графіті визначається
другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 1143 (табл. CCXVІII, 1).

Запис дуже пошкоджений численними вибоями, його середня
частина практично знищена:

Незважаючи на численні пошкодження, текст може бути повністю
реконструйований:
[Ñ]â(#òr)è Ã(îñïîä)è ïî[ìîzè ðàá]q ñâ[îåìq Fåîôèë]àêòîâè.
Святий Господи, поможи рабу своєму Феофілактові.
Датування. Форма написання літери à з округлою петлею дозволяє
да­тувати графіті другою чвертю ХІ – кінцем ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1144 (табл. CCXVІII, 2).
124

Запис доволі сильно пошкоджений, простежується перша рядкова
Ì та друга надрядкова Ñ, що можуть розглядатись як залишки скороченої
форми слова ì(h)ñ(#)[ö#] ‘місяця’.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути
віднесений до другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 1145 (табл. CCXVІII, 3).

Текстова частина запису обчислення кількості поминальних служб
скла­дається з одної літери Ê, рахункова – трьох вертикальних засічок за нею.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою
чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 1146 (табл. CCXІХ, 1).

Запис обрахунку поминальних служб складається з одної літери Å
текстової частини та семи вертикальних засічок рахункової, причому дві
останні змикаються верхніми частинами. На початку рядка перед å помітні
подряпини, схожі на фрагменти літери, однак чітко визначити їх саме так
доволі проблематично; можливо, тут було прокреслено хрест.
Датування. За аналогією з подібними записами графіті датується в
межах другої чверті ХІ – останньої чверті XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 1147 (табл. CCXІХ, 2).

Закінчення верхнього та нижнього рядків знищені вибоями:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
можна представити наступним чином:
Àïðèë[#] ì(hñ#)öà Ê î...
Квітня місяця 20-го о…
Через те, що титло над літерою ê не простежується, виділення її як числа
дня не зовсім впевнене, хоча за контекстом вона має розглядатись саме так.
Датування. За формою написання літер à з відкритою петлею й
вер­х­­­ньою засічкою та прямолінійної ð з округлою петлею графіті датується
в ме­жах другої чверті ХІІ – першої чверті XIV ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 1148 (табл. CCXХ, 1).

Запис лічби, в якому рахункова частина, що складається з трьох за­сі­
чок, передує текстовій у вигляді літер ÃÅ, за якими простежується ще од­на
вертикальна риска.
Датування. За аналогією з подібними записами лічби час появи гра­
фі­ті визначається другою чвертю ХІ – останньою чвертю XIV ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 1149 (табл. CCXХ, 2).

Вигляд поверхні тиньку довкола напису дозволяє визначити, що
гра­фіті з самого початку включало лише чотири літери: поставлені під
горизонтальне титло ÃÈ та склад ÏÎ за ними.
З розбивкою на слова та відновленням відсутніх фрагментів текст
виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïî{ìîzè}.
125

Господи, поможи.
Датування. За формою графіті можна датувати другою чвертю ХІ –
кінцем XVІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1150 (табл. CCXХ, 3).

Запис сильно пошкоджений, унаслідок чого з усіх трьох рядків
упевнено ідентифікуються лише окремі літери: початкові ÈÀ у першому
рядку, останні ÎÑ в другому та середня Î в третьому.
Датування. За формою прорізів час появи напису може бути
віднесений до другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: фрагмент напису.

Графіті № 1151 (табл. CCXХІ, 1).

Малюнок складається з майже паралельних п’яти горизонтальних та
чотирьох (дві довгі, дві короткі) вертикальних рисок, які перетинаються між
собою, утворюючи сіткоподібну фігуру.
Датування. За формою прорізів можемо визначити, що малюнок
виник у проміжок часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: емблеми.

Графіті № 1152 (табл. CCXХІ, 2).

На фресці прокреслені розташовані у стовпчик дванадцять го­ри­зон­
таль­них засічок.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається
другою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: запис лічби.

Графіті № 1153 (табл. CCXХІІ, 1).

Вигляд поверхні тиньку навколо поставлених під пряме титло літер
ÃÈ – традиційного скорочення слова Ã(îñïîä)è ‘Господи’ – вказує, що запис з
самого початку складався лише з цих складових.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до
другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1154 (табл. CCXХІІ, 2).

На фресці прокреслений восьмикінечний хрест, який складається
зі щогли, перекладини, символічної таблички над головою Ісуса Христа та
нахиленого ліворуч підніжжя.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті періодом
з другої чверті ХІ до кінця XVІ ст. Згідно спостережень І. Смирнової, в ХІХІІІ ст. зображення восьмикінечних хрестів відносно рідкісні, великого
розповсюдження вони набули не раніше XIV ст. [Смирнова 2007, с. 257], тому
більш вірогідним часом виконання малюнка варто назвати XIV – XVI ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1155 (табл. CCXХІІ, 3).

Напис складається з чотирьох літер ÍÈÊÀ, причому дві перші
записані з інверсією.
Датування. За формою прорізів графіті може бути віднесене до
дру­гої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

126

Графіті № 1156 (табл. CCXХІІІ, 1).

Усі складові запису впевнено читаються:
Над літерою ï прокреслено квадрат, значення якого та його зв’язок з
написом встановити складно.
З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè.
Господи, поможи.
Датування. За формою написання нахиленої праворуч літери z з
переломом графіті може бути датоване другою чвертю ХІ – першою чвертю
ХІV ст.; при цьому більш імовірною верхньою хронологічною межею варто
визнати кінець ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1157 (табл. CCXХІІІ, 2).

На фресці прокреслений восьмикінечний хрест, що складається зі
щогли, перекладини, символічної таблички над головою Ісуса Христа та
горизонтального підніжжя.
Датування. За формою прорізів час появи графіті має бути
віднесений до другої чверті ХІ – кінця XVІ ст. Відповідно до спостережень І.
Смирнової над часом розповсюдження зображень восьмикінечних хрестів
[Смирнова 2007, с. 257], найвірогідніше датувати малюнок у межах XIV –
XVI ст., подібно до № 1154.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.

Графіті № 1158 (табл. CCXХІV, 1).

Частина складових запису знищена вибоями:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
може бути представлений наступним чином:

A(gho)j K(uri)e b[oh]qh ton [doulon s]o[u Ig]nat(h)o.
“Agie (ð) KÚrie bo»qei tÕn doàlÒn sou ‘Ignat…J.

Святий Господи, поможи рабу своєму Ігнатію.
Варто відмітити вживання неправильного відмінку слова „Святий”:
“Aghoj замість “Agie. Цей факт дозволяє припустити, що Ігнатій, який
згадується в тексті молитви, був слов’янином.
Датування. Застосування кириличної палеографії дозволяє виз­на­
чи­ти час появи графіті за формою написання літери a з довгою спинкою,
від­нісши його появу до другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст., що не суперечить
загальній хронології грекомовних записів Софії.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1159 (табл. CCXХІV, 2).

На фресці видряпаний знак, що нагадує прокреслену подвійною
рискою покладену праворуч літеру Ê з довгою щоглою та короткими
скісними.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час можливої появи
графіті до другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

127

Графіті № 1160 (табл. CCXХV).

Тиньк у місці розташування графіті дуже пошкоджений, тому пе­
ре­важна більшість дрібних літер запису з шістнадцяти рядків не піддається
ідентифікації. Відтак, повна реконструкція та, відповідно, інтерпретація,
тек­сту наразі ускладнені. З великою долею вірогідності ми можемо відновити
шостий, сьомий та восьмий рядок, текст яких виглядатиме наступним
чином:
…[íà] ìíî[ãà ë]åòà [²]w[à]í[îâè]...
… на многая літа Іоаннові…
Датування. Форми написання літери à з опуклою петлею та довгою
спинкою, ï з виступом зверху та округлої w дозволяють датувати графіті по­
чат­ком ХІІ – початком ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

Графіті № 1161 (табл. CCXХVІ, 1).

Запис складається з трьох великих літер ²ÀÊ, що їх найвірогідніше
розглядати як скорочений запис імені в називному відмінку ²àê(îâú) ‘Яків’.
Датування. За формою написання дзеркальної à запис може бути
датований у межах середини XII – третьої чверті XIV ст.
Категорія: пам’ятний напис.

Графіті № 1162 (табл. CCXХVІ, 2).

Незважаючи на пошкодження, вигляд поверхні тиньку дозволяє
вста­новити, що запис складається з двох літер ÊÅ, які є скороченим до од­
но­го слова-звернення текстом традиційної молитовної формули K(uri)e
‘KÚrie, Господи’.
Датування. Відповідно до хронології грекомовних написів час появи
графіті визначається другою чвертю ХІ – кінцем XІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.

128

Таблиця І

План першого поверху Софії Київської із позначенням архітектурного об’єму досліджуваної ділянки.

ТАБЛИЦІ ІЛЮСТРАЦІЙ

Таблиця ІІ

1 – план Георгіївського приділа із позначенням його архітектурних об’ємів.
Умовні позначення: І – передвівтарний південний хрещатий стовп; ІІ
– другий від вівтаря південний хрещатий стовп; ІІІ – третій від вівтаря
південний хрещатий стовп; IV – південно-східний восьмигранний стовп
потрійної аркади; V – південно-західний восьмигранний стовп потрійної
аркади; VI – перехід до північної внутрішньої галереї
2 – план Георгіївського приділа зі схемою розташування графіті.

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця ІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1, № 1а, 2 – № 2, 3 – № 15.

131

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

4

3

Таблиця ІV

Фото та прорис графіті:1 – № 720, 2 – № 721, 3 – № 722, 4 – № 723.

132

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця V

Фото та прорис графіті:1 – № 724, 2 – № 725.

133

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця VI

Фото та прорис графіті:1 – № 726, 2 – № 727, 3 – № 728.

134

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця VІI

Фото та прорис графіті:1 – № 729, 2 – № 730.

135

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2
3

4

Таблиця VІІI

Фото та прорис графіті:1 – № 731, 2 – № 732, 3 – № 733, 4 – № 734.

136

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця IX

Фото та прорис графіті:1 – № 735, 2 – № 736.

137

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця Х

Фото та прорис графіті:1 – № 737, 2 – № 738.

138

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ХI

Фото та прорис графіті:1 – № 739, 2 – № 740.

139

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця ХІI

Фото та прорис графіті:1 – № 741, 2 – № 742, 3 – № 743.

140

Таблиці ілюстрацій

Таблиця ХІІI

Фото та прорис графіті № 744 та № 744а.

141

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ХІV

Фото та прорис графіті:1 – № 745, 2 – № 746.

142

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця ХV

Фото та прорис графіті:1 – № 747, 2 – № 748, 3 – № 749.

143

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ХVI

Фото та прорис графіті:1 – № 750, 2 – № 751.

144

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця ХVІI

Фото та прорис графіті:1 – № 752, 2 – № 753, 3 – № 754.

145

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ХVІІI

Фото та прорис графіті:1 – № 755, 2 – № 756.

146

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ХIX

Фото та прорис графіті:1 – № 757, 2 – № 758.

147

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ХХ

Фото та прорис графіті:1 – № 759, 2 – № 760.

148

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця ХХI

Фото та прорис графіті:1 – № 761, 2 – № 762, 3 – № 763.

149

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

3

2

Таблиця ХХІI

Фото та прорис графіті:1 – № 764, 2 – № 765, 3 – № 766.

150

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ХХІІI

Фото та прорис графіті:1 – № 141 та № 141а, 2 – № 214.

151

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ХХІV

Фото та прорис графіті:1 – № 767, 2 – № 768.

152

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ХХV

Фото та прорис графіті:1 – № 769, 2 – № 770.

153

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця ХХVI

Фото та прорис графіті:1 – № 771, 2 – № 772, 3 – № 773.

154

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця ХХVIІ

Фото та прорис графіті:1 – № 774, 2 – № 775, 3 – № 776.

155

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ХХVIІІ

Фото та прорис графіті:1 – № 777, 2 – № 778.

156

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ХХІХ

Фото та прорис графіті:1 – № 779, 2 – № 780.

157

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ХХХ

Фото та прорис графіті:1 – № 781, 2 – № 782.

158

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ХХХІ

Фото та прорис графіті:1 – № 783, 2 – № 784.

159

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця ХХХІІ

Фото та прорис графіті:1 – № 785, 2 – № 786, 3 – № 787.

160

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ХХХІІІ

Фото та прорис графіті:1 – № 124 та 124а, 2 – № 125.

161

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ХХХІV

Фото та прорис графіті:1 – № 126 та 126а, 2 – № 127.

162

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ХХХV

Фото та прорис графіті:1 – № 155, 2 – № 251 та № 251а.

163

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця ХХХVІ

Фото та прорис графіті:1 – № 788, 2 – № 789, 3 – № 790.

164

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ХХХVІІ

Фото та прорис графіті:1 – № 791, 2 – № 792.

165

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця ХХХVІІІ

Фото та прорис графіті:1 – № 793, 2 – № 794, 3 – № 795.

166

Таблиці ілюстрацій

Таблиця ХХХІХ

Фото та прорис графіті № 796.

167

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ХL

Фото та прорис графіті:1 – № 797, 2 – № 798.

168

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ХLI

Фото та прорис графіті:1 – № 799, 2 – № 800.

169

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ХLIІ

Фото та прорис графіті:1 – № 801, 2 – № 802.

170

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ХLІІI

Фото та прорис графіті:1 – № 803, 2 – № 804.

171

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця ХLІV

Фото та прорис графіті:1 – № 805, 2 – № 806, 3 – № 807.

172

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ХLV

Фото та прорис графіті:1 – № 808, 2 – № 809.

173

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ХLVІ

Фото та прорис графіті:1 – № 810, 2 – № 811.

174

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця ХLVІІ

Фото та прорис графіті:1 – № 812, 2 – № 813, 3 – № 814.

175

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця ХLVІІІ

Фото та прорис графіті:1 – № 815, 2 – № 816, 3 – № 817.

176

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця ХLІХ

Фото та прорис графіті:1 – № 818, 2 – № 819, 3 – № 820.

177

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця L

Фото та прорис графіті:1 – № 821, 2 – № 822.

178

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця LІ

Фото та прорис графіті:1 – № 823, 2 – № 824.

179

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця LІІ

Фото та прорис графіті:1 – № 825, 2 – № 826, 3 – № 827.

180

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця LІІІ

Фото та прорис графіті:1 – № 828, 2 – № 829.

181

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця LІV

Фото та прорис графіті:1 – № 830, 2 – № 831, 3 – № 832.

182

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця LV

Фото та прорис графіті: 1 – № 833, 2 – № 834.

183

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця LVІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 835, 2 – № 836.

184

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця LVІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 837, 2 – № 838.

185

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця LVІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 839, 2 – № 840, 3 – № 841.

186

Таблиці ілюстрацій

2

1

3

Таблиця LVІХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 842, 2 – № 843, 3 – № 844.

187

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця LХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 845, 2 – № 846.

188

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця LХІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 847, 2 – № 848.

189

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця LХІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 849, 2 – № 850.

190

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця LХІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 851, 2 – № 852, 3 – № 853.

191

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця LХІV

Фото та прорис графіті: 1 – № 854, 2 – № 855.

192

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця LХV

Фото та прорис графіті: 1 – № 856, 2 – № 857.

193

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця LХVІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 858, 2 – № 859, 3 – № 860.

194

Таблиці ілюстрацій

Таблиця LХVІІ

Фото та прорис графіті № 861.

195

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця LХVІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 862, 2 – № 863.

196

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця LХІХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 864, 2 – № 865.

197

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця LХХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 866, 2 – № 867, 3 – № 868.

198

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця LХХІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 869, 2 – № 870.

199

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця LХХІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 871, 2 – № 872, 3 – № 873.

200

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця LХХІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 874, 2 – № 875, 3 – № 876.

201

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця LХХІV

Фото та прорис графіті: 1 – № 877, 2 – № 878.

202

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця LХХV

Фото та прорис графіті: 1 – № 879, 2 – № 880.

203

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця LХХVІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 881, 2 – № 882.

204

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця LХХVІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 883, 2 – № 884, 3 – № 885.

205

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця LХХVІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 886, 2 – № 887.

206

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця LХХІХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 888, 2 – № 889.

207

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця LХХХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 890, 2 – № 891, 3 – № 892.

208

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця LХХХІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 893, 2 – № 894, 3 – № 895.

209

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця LХХХІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 896, 2 – № 897.

210

Таблиця LХХХІІІ

Фото та прорис графіті № 898.

Таблиці ілюстрацій

211

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця LХХХІV

Фото та прорис графіті: 1 – № 899, 2 – № 900.

212

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця LХХХV

Фото та прорис графіті: 1 – № 901, 2 – № 902, 3 – № 903.

213

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

Таблиця LХХХVІ

Фото та прорис графіті № 904 та № 904а.

214

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця LХХХVІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 905, 2 – № 906.

215

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця LХХХVІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 907, 2 – № 908.

216

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця LХХХІХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 909, 2 – № 910.

217

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ХС

Фото та прорис графіті: 1 – № 911, 2 – № 912.

218

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця ХСІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 913, 2 – № 914, 3 – № 915.

219

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ХСІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 916, 2 – № 917.

220

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця ХСІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 918, 2 – № 919, 3 – № 920.

221

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ХСІV

Фото та прорис графіті: 1 – № 921, 2 – № 922.

222

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ХСV

Фото та прорис графіті: 1 – № 923, 2 – № 924.

223

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ХСVІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 925, 2 – № 926.

224

Таблиці ілюстрацій

Таблиця ХСVІІ

Фото та прорис графіті № 927.

225

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ХСVІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 928, 2 – № 929.

226

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ХСІХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 930, 2 – № 931.

227

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця С

Фото та прорис графіті: 1 – № 932, 2 – № 933, 3 – № 934.

228

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 935, 2 – № 936.

229

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 937, 2 – № 938.

230

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 939, 2 – № 940.

231

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

Таблиця СІV

Фото та прорис графіті № 941.

232

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СV

Фото та прорис графіті: 1 – № 942, 2 – № 943.

233

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СVІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 944, 2 – № 945.

234

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця СVІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 946, 2 – № 947, 3 – № 948.

235

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця СVІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 949, 2 – № 950, 3 – № 951.

236

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СІХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 952, 2 – № 953.

237

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця СХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 954, 2 – № 955, 3 – № 956.

238

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СХІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 957, 2 – № 958.

239

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця СХІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 959, 2 – № 960, 3 – № 961.

240

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця СХІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 962, 2 – № 963, 3 – № 964.

241

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця СХІV

Фото та прорис графіті: 1 – № 965, 2 – № 966, 3 – № 967.

242

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СХV

Фото та прорис графіті: 1 – № 968, 2 – № 969.

243

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

Таблиця СХVІ

Фото та прорис графіті № 970.

244

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СХVІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 971, 2 – № 972.

245

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СХVІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 973, 2 – № 974.

246

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СХІХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 975, 2 – № 976.

247

Таблиця СХХ

Фото та прорис графіті № 977.

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

248

Таблиці ілюстрацій

Таблиця СХХІ

Фото та прорис графіті № 978.

249

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця СХХІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 979, 2 – № 980, 3 – № 980а.

250

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СХХІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 981, 2 – № 982.

251

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СХХІV

Фото та прорис графіті: 1 – № 983, 2 – № 984.

252

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СХХV

Фото та прорис графіті: 1 – № 985, 2 – № 986.

253

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СХХVІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 987, 2 – № 988.

254

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СХХVІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 989, 2 – № 990.

255

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СХХVІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 991, 2 – № 992.

256

Таблиця СХХІХ

Фото та прорис графіті № 993.

Таблиці ілюстрацій

257

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СХХХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 994, 2 – № 995.

258

Таблиця СХХХІ

Фото та прорис графіті № 996.

Таблиці ілюстрацій

259

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

Таблиця СХХХІІ

Фото та прорис графіті № 997.

260

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СХХХІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 998, 2 – № 999.

261

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СХХХІV

Фото та прорис графіті: 1 – № 1000, 2 – № 1001.

262

Таблиця СХХХV

Фото та прорис графіті № 260.

Таблиці ілюстрацій

263

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

Таблиця СХХХVІ

Фото та прорис графіті № 270 та № 270а.

264

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця СХХХVІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1002, 2 – № 1003, 3 – № 1004.

265

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця СХХХVІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1005, 2 – № 1006, 3 – № 1007.

266

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СХХХІХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1008, 2 – № 1163.

267

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

Таблиця СХL

Фото та прорис графіті № 1164.

268

Таблиця СХLІ

Фото та прорис графіті № 1009 та № 1009а.

Таблиці ілюстрацій

269

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

Таблиця СХLІІ

Фото та прорис графіті № 1010 та № 1010а.

270

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СХLІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 44, 2 – № 1011.

271

Таблиця СХLІV

Фото та прорис графіті № 1012.

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

272

Таблиці ілюстрацій

Таблиця СХLV

Фото та прорис графіті № 1013.

273

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СХLVІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1014, 2 – № 1015.

274

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СХLVІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1016, 2 – № 1017.

275

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

Таблиця СХLVІІІ

Фото та прорис графіті № 1018.

276

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СХLІХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1019, 2 – № 1020.

277

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

Таблиця СL

Фото та прорис графіті № 1021.

278

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СLІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1022, 2 – № 1023.

279

Таблиця СLІІ

Фото та прорис графіті № 1024.

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

280

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СLІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1025, 2 – № 1026.

281

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СLІV

Фото та прорис графіті: 1 – № 1027, 2 – № 1028.

282

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СLV

Фото та прорис графіті: 1 – № 1029, 2 – № 1030 та № 1030а.

283

Таблиця СLVІ

Фото та прорис графіті № 1031.

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

284

285

Фото та прорис графіті: 1 – № 1032а, 2 – № 1032б.

Таблиця СLVІІ

1

2

Таблиці ілюстрацій

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СLVІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1033, 2 – № 1034.

286

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СLІХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1035, 2 – № 1036.

287

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СLХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1037, 2 – № 1038.

288

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СLХІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1039, 2 – № 1040.

289

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

Таблиця СLХІІ

Фото та прорис графіті № 1041.

290

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СLХІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1042, 2 – № 1043.

291

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СLХІV

Фото та прорис графіті: 1 – № 1044, 2 – № 1045.

292

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця СLХV

Фото та прорис графіті: 1 – № 1046, 2 – № 1047, 3 – № 1048.

293

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця СLХVІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1049, 2 – № 1050, 3 – № 1051.

294

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця СLХVІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1052, 2 – № 1053, 3 – № 1054.

295

Таблиця СLХVІІІ

Фото та прорис графіті № 1055.

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

296

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СLХІХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1056, 2 – № 1057.

297

Таблиця СLХХ

Фото та прорис графіті № 1058.

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

298

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СLХХІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1059, 2 – № 1060.

299

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СLХХІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1061, 2 – № 1062.

300

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СLХХІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1063, 2 – № 1064.

301

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СLХХІV

Фото та прорис графіті: 1 – № 1065, 2 – № 1066.

302

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СLХХV

Фото та прорис графіті: 1 – № 1067, 2 – № 1068.

303

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

Таблиця СLХХVІ

Фото та прорис графіті № 1069.

304

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СLХХVІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1070, 2 – № 1071.

305

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СLХХVІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1072, 2 – № 1073.

306

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СLХХІХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1074, 2 – № 1165.

307

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

Таблиця СLХХХ

Фото та прорис графіті № 1166.

308

Таблиці ілюстрацій

Таблиця СLХХХІ

Фото та прорис графіті № 1075.

309

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СLХХХІІ

Фото та прорис графіті : 1 – № 1076 та 1076а, 2 – № 1077.

310

Таблиці ілюстрацій

Таблиця СLХХХІІІ

Фото та прорис графіті № 1078.

311

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

Таблиця СLХХІV

Фото та прорис графіті № 11, № 11а та № 11б.

312

Таблиця СLХХV

Фото та прорис графіті № 12 та № 12а.

Таблиці ілюстрацій

313

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СLХХХVІ

Фото та прорис графіті : 1 – № 1079, 2 – № 1080.

314

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця СLХХХVІІ

Фото та прорис графіті : 1 – № 1081, 2 – № 1082, 3 – № 1083.

315

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СLХХХVІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1084, 2 – № 1085.

316

Таблиці ілюстрацій

Таблиця СLХХХІХ

Фото та прорис графіті № 1086 та № 1086а.

317

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СХС

Фото та прорис графіті: 1 – № 1087, 2 – № 1088.

318

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СХСІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1089, 2 – № 1090.

319

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

Таблиця СХСІІ

Фото та прорис графіті № 1091.

320

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СХСІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1092, 2 – № 1093.

321

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця СХСІV

Фото та прорис графіті: 1 – № 1094, 2 – № 1095.

322

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

4

Таблиця СХСV

Фото та прорис графіті: 1 – № 1096, 2 – № 1097, 3 – № 1098, 2 – № 1099.

323

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

Таблиця СХСVІ

Фото та прорис графіті № 1100.

324

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СХСVІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1101, 2 – № 1102.

325

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця СХСVІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1103, 2 – № 1104, 3 – № 1105.

326

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця СХСІХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1106, 2 – № 1107.

327

Таблиця СС

Фото та прорис графіті № 1108 та № 1108а.

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

328

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ССІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1109, 2 – № 1110.

329

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ССІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1111, 2 – № 1112.

330

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ССІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1113, 2 – № 1114.

331

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ССІV

Фото та прорис графіті: 1 – № 1115, 2 – № 1116.

332

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця ССV

Фото та прорис графіті: 1 – № 1117, 2 – № 1118, 3 – № 1119.

333

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

Таблиця ССVІ

Фото та прорис графіті № 1120.

334

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця ССVІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1121, 2 – № 1122, 3 – № 1123.

335

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця ССVІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1124, 2 – № 1125, 3 – № 1126.

336

Таблиці ілюстрацій

Таблиця ССІХ

Фото та прорис графіті № 1127.

337

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

Таблиця ССХ

Фото та прорис графіті № 1128.

338

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ССХІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1129, 2 – № 1130.

339

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ССХІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1131, 2 – № 1132.

340

Таблиці ілюстрацій

1

2

3

Таблиця ССХІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1133, 2 – № 1134, 3 – № 1135.

341

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ССХІV

Фото та прорис графіті: 1 – № 1136, 2 – № 1137.

342

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ССХV

Фото та прорис графіті: 1 – № 1138, 2 – № 1139.

343

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

Таблиця ССХVІ

Фото та прорис графіті № 1140.

344

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ССХVІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1141, 2 – № 1142.

345

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ССХVІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1143, 2 – № 1144, 3 – № 1145.

346

3

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ССХІХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1146, 2 – № 1147.

347

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця ССХХ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1148, 2 – № 1149, 3 – № 1150.

348

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ССХХІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1151, 2 – № 1152.

349

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

3

Таблиця ССХХІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1153, 2 – № 1154, 3 – № 1155.

350

Таблиці ілюстрацій

1

2

Таблиця ССХХІІІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1156, 2 – № 1157.

351

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ССХХІV

Фото та прорис графіті: 1 – № 1158, 2 – № 1159.

352

Таблиці ілюстрацій

Таблиця ССХХV

Фото та прорис графіті № 1160.

353

Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської

1

2

Таблиця ССХХVІ

Фото та прорис графіті: 1 – № 1161, 2 – № 1162.

354

Розділ ІІ.
КОМЕНТАРІ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ
ГРАФІТІ ГЕОРГІЇВСЬКОГО ПРИДІЛА
Будь-який масовий матеріал потребує певної систематизації, відтак і
блок епіграфічних пам’яток, що його репрезентують 482 написів та малюнків
приділа Святого Георгія, вимагає розмежування на певні таксони, що значно
полегшує підведення попередніх підсумків дослідження.
С. Висоцький виділив серед графіті сім груп: 1) написи, що містять
відомості про військово-політичну історію Русі (в рукописі надписано
– „памятные надписи”); 2) побутові написи; 3) написи пам’ятні та
поминальні; 4) написи, що містять прохання; 5) написи, що відносяться
до фресок; 6) малюнки; 7) хрести, клейма, окремі літери (останній пункт
закреслений С. Висоцьким) [Высоцкий 1960, с. 8]. З цього переліку добре
помітно, що дослідником, в основу виділення таксономічних ланок пок­
ла­дено тематично-репрезентативний принцип. У подальшому система
кла­сифікації зазнала певних видозмін й у такому вигляді увійшла до
першої частини епіграфічного корпусу: 1) написи, що містять відомості
про військово-політичну історію давньої Русі, та інші пам’ятні графіті;
2) поминальні написи, що близькі до літописних; 3) благопобажальні
написи; 4) автографічні написи; 5) написи, що стосуються фрескових
зображень; 6) символічні малюнки; 7) побутові малюнки [Высоцкий 1966.
с. 12]. Окрім того, С. Висоцький виділив дві найбільш розповсюджені
традиційні формули написів-графіті: „Ãîñïîäè ïîìîzè ðàáq ñâîåìq …”
та „Ìhñ#ö# … âú … ähíü ïðåñòàâèñ# ðàáú Áîæèè …” [Высоцкий 1985,
с. 114]. Власне, стійка мовна формула врахована Т. Рождественською під
час систематизації написів-графіті. Дослідниця справедливо зазначає, що
більшість з них складається з молитовних та поминальних формул, які,
маючи відкриту структуру, разом з тим забезпечують стійкість лапідарного
стилю; перші з них – молитви до Господа або святих – виконують сакральну
комунікативну функцію, другі – поминальні, пам’ятні, літописні –
орієнтовані на закріплення пам’яті про подію, незалежно від її значущості,
тобто, вони звернені до вічності [Рождественская 1992, с. 13, 154]. Окрім цих
двох великих категорій дослідниця виділяє також цитати богослужбових та
літургійних текстів, Старого та Нового Завітів, Псалтирі та інших джерел
не лише канонічного, а й апокрифічного змісту; абетки, а також тексти
ділового, побутового та світського характеру, важливою властивістю яких
вона називає постійне змішування юридичних, поетичних та побутових
формул [Рождественская 1992, с. 14-21].
На нашу думку, наразі ще зарано вести мову про створення стрункої
відкритої ступінчастої системи класифікації графіті, адже в основу поділу
мають бути покладені їх внутрішні сутнісні характеристики, однак не завжди
вони можуть бути впевнено й однозначно окреслені. Відтак ми пропонуємо
наразі розділити графіті приділа на дві великі групи – написи та малюнки;
кожна з груп поділяється на менші таксони-категорії, виділені на підставі
мотиваційних чинників їх появи, якщо це можливо, або ж за формальними
ознаками.

***

ІІ.1. Написи-графіті.

У цій групі можемо виділити дев’ять категорій:
1) молитовні;
2) пам’ятні;
3) написи-прокляття;
4) цитати та посилання на твори книжної писемності;
5) підписи до фрескових образів;
6) окремі слова та словосполучення;
7) абетки, склади та окремі літери;
8) фрагменти написів;
9) записи лічби.
Співвідношення між різними категоріями написів-графіті приділа
виглядає наступним чином:
Загальна
кількість

Відсоткове
співвідношення

Молитовні написи

90

18,67 %

Пам’ятні написи

48

9,96 %

Написи-прокляття
Цитати творів книжної
писемності
Підписи до фрескових образів

1

0,21 %

14

2,9 %

13

2,7 %

Окремі слова та словосполучення

5

1,04 %

Абетки, склади та окремі літери

39

8,09 %

Фрагменти написів

24

4,98 %

Назва категорії

Записи лічби
171
35,48 %
Нижче розглянемо записи різних категорій більш детально.

ІІ.1.1. Молитовні написи.

Слово „молитва” тлумачиться як дія, пов’язана з мовний актом
моління, або як усталений текст, що промовляється віруючими під час
звернення до Бога, або святих. Відтак можемо встановити дві головні ознаки
молитовної формули – звернення та прохання. За такими критеріями
в межах приділа св. Георгія з 482-х графіті трохи менше п’ятої частини
можуть бути віднесені до категорії молитовних написів. Серед них значна
частина складена за усталеною формулою „Ãîñïîäè ïîìîzè ðàáq ñâîåìq
…”, грекомовним аналогом якої є „KЪrie bo»qei tÕn doàlÒn sou…”; обидва
варіанти зустрічаються в межах приділа. Стандартний текст містить три
компоненти: 1) звернення Ãîñïîäè; 2) прохання ïîìîzè; 3) вказівку особи
прохача, що вводилась словами ðàáq ñâîåìq.
Серед молитов приділа за такою структурою складено одинадцять, у
них зазначені наступні імена: Петро (№ 723), Нікола (№ 724 та № 1023), Іоанн
(№ 726 та № 1015), Григорій (№ 855), Федул (№ 863), Іона (№ 270а; не виключено
однак, що автор пропустив літеру „а” в імені Іоанн), Василь (№ 1002) та Мойсей
(№ 759); ще одне графіті зберегло лише початкову літеру імені Z (№ 1089).
Спостереження над розташуванням таких графіті не дозволили встановити

наявності патронального зв’язку між вказаними у записах іменами та
зображеними на фресках образами святих, відтак критерії вибору місця
видряпування графіті потребують додаткового дослідження. Можливо, її
розв’язання лежить у площині популярності культу того чи іншого святого.
Серед прикладів заміни основних елементів традиційної формули
варто відмітити вживання замість імені прикметника грішного у записі №
921, щоправда, його закінчення не збереглось, тож не виключено, що ім’я все
таки було; можливо, до цієї групи варто зарахувати напис № 1101 у вигляді
середньої частини прикметника грішного (…ðhøúí…). В одному випадку
ім’я замінене на àìèíú (№ 1093), в іншому – на прийменник ìè (№ 760).
Під час скорочення традиційної формули зазвичай опускалась її
третя частина (№№ 1а, 811, 1003, 1083, 1133, 1156), друга та третя (№№ 11б,
812, 820, 1022, 1075, 1137, 1153, 1162), або перша й третя (№ 1081); можливо,
два записи зі словом „рабу” (№ 744а та № 1129) також варто розглядати як
приклад скорочення. Ряд записів приділа зберіг фрагменти традиційної
формули, проте ми не можемо впевнено визначити, яку структуру вони
мали – повну чи скорочену.
Окремо варто відмітити випадок скорочення текстової частини, коли
традиційні складові були замінені хрестиком, а замість імені вжито слово
èãóìåíó. Малюнок хреста, згідно Єфрема Сірина, символізує інвокацію
„в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа”. Поставлений на початку рядка, він
співвідноситься з накладанням на себе хресного знамення перед якоюсь
важливою справою, а також символізує мовний акт, звернений до Господа
та святих [Рождественская 1992, с. 17-18]. Очевидно, саме такого значення
надано хрестам перед словами „Господи, поможи”, що їх видряпали автори
записів № 811 та № 823. Проте в нашому випадку після хреста одразу йде
слово ігумену. Давальний відмінок примушує розглядати графіті саме
як скорочену формулу традиційної молитви, адже він співвідноситься зі
словами „рабу своєму” її третьої частини.
Відтак, спираючись на визнання давального відмінка як ознаки
ско­рочення традиційної молитовної формули, ми зарахували до цієї ка­
те­горії записи, що містять лише імена Дмитра (№ 919), а також Ігнатія,
Петра, Романа, Андрія та Марії (№ 141); в останньому випадку переліку
імен передують слова M»thr Qeoà, тож можемо констатувати, що автор не
лише скоротив, а й змінив стандартний текст, вживши замість традиційного
Господи звернення Богородице.
У деяких випадках автори просто приєднувались до вже вид­р я­
па­ної на стіні молитви. Наприклад, так зробив Нікола, який додав своє
ім’я до грекомовного KÚrie bo»qei (№ 1082 та № 1083), або невідомий
автор (№ 727 та № 728), що написав слова поможи та рабу обабіч рядків
молитви Іоана (№ 726).
У межах блоку графіті приділа маємо кілька випадків доповнення
традиційної молитовної формули. Зокрема, до стандартного тексту Федір
додає: íà ìîíîãà ëhòà (№ 1058), розширюючи та уточнюючи зміст прохання.
Досить рідкісним є зазначення дати видряпування графіті (в межах
1062/1063 – 1071/1072 рр.), що зробив автор грекомовного напису № 803. У
двох випадках замість традиційного Ãîñïîäè автор вживає словосполучення
Ñâ#òrè Ãîñïîäè (№ 1143) або його грекомовний аналог “Agioj (Ñ) KÚrie
(№ 1158). Прикметне, що обидва графіті розташовані на одній фресці, й,
очевидно, більш ранній грекомовний напис Ігнатія послужив зразком
для пізнішого запису Феофілакта. Показово також і те, що Ігнатій замість

звернення “Agie (ð) KÚrie застосував неправильну форму “Agioj (Ñ)
KÚrie, на що нашу увагу звернув Д. Гордієнко. Подібна форма звернення
(“Agioj Ñ KÚrie замість “Agie ð KÚrie) зустрічається ще в одному графіті
приділа (№ 725). Ця невідповідність дозволяє встановити, що Ігнатій був
слов’янином, який володів грецькою мовою на рівні знання богослужбової
літератури та вжив слова з пісні або гімну tХ trisЈgion (Трисвяте), що
співається в літургії св. Іоанна Златоуста та св. Василія Великого при
малому вході [Дьяченко 1993, с. 733]: „“Agioj Р QeТj, “Agioj ‘IscurТj,
“Agioj ‘AqЈnatoj, ™lќhson №m©j” ‘Святий Господь, Святий Кріпкий,
Святий Безсмертний, помилуй нас’, замінивши у першій частині QeТj на
традиційне для молитовної формули KÚrie. До речі, одне з графіті, яке
складається з трьох записаних у стовпчик літер À (№ 1108а), розглядається
нами як скорочений запис гімну Трисвяте. На вірогідне слов’янське
походження автора другого фрагментарно збереженого грекомовного
напису № 1116 вказує помилкове вживання замість знахідного відмінка
doаlon називного doаlos. Помилки в написанні грецьких слів додають
додаткових аргументів на користь того, що „учение книжное” в стінах
софійського скрипторію передбачало вивчення грецької мови.
Як слушно зауважив С. Висоцький, формула „Господи, поможи
рабу своєму” набула широкого розповсюдження, слідом за Візантійською
імперією, на Русі [Высоцкий 1976, с. 255]. В історіографії висловлювалась
думка, що виконані за нею написи „имели в древней Руси значение
подписи”, оскільки „каждая такая надпись содержит лишь одно имя”
[Арциховский 1957, с. 218-219], очевидно, цим дослідник мав би пояснювати
її широку розповсюдженість. Означене твердження досить дипломатично
було піддано під сумнів С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 255], який відмітив
зв’язок подібних написів з практикою моління. Т. Рождественська висловила
думку про те, що головною причиною значного поширення формули варто
вважати її відкриту структуру, що здатна включати додаткові елементи,
заміняти основні або скорочуватись до одного чи двох слів [Рождественская
1989, с. 131; 1992, с. 14]. Це добре простежується на наведеному вище аналізові
структури виконаних за традиційною формулою молитов з Георгіївського
приділа. Проте, на нашу думку, причини поширення означеного тексту
варто шукати в іншій площині, зокрема, семантиці вжитого слова-прохання
ïîìîzè, яка розглядатиметься нижче. Загалом, у звернених до Господа або
святих молитовних записах, крім цього дієслова, найчастіше вживаються
слова-прохання ïîìèëóè та ïîì#íè, однак в кількісному аспекті вони значно
поступаються місцем традиційному ïîìîzè.
Так, ïîìèëóè вжито чотири рази. В одному випадку графіті структурно
нагадує традиційну формулу: грекомовна молитва Якова KЪrie ™lќhsТn
tТn 'IЈkobou (№ 1158). Доволі цікавою є грекомовна молитва, що входить до
комплексу есхатологічних записів довкола вказівки 1036 р. (™lšhsТn ¹m©j Р
¤gioj KÚrie), яка структурно нагадує слова третього вірша 123-го Псалма
(Пісня прочан): „Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо погорди ми досить
наситились” та пісні або гімну tХ trisЈgion, слова якого ми наводили вище;
очевидно, саме ці рядки послужили авторові графіті основою для складання
тексту. Це виказує його добру обізнаність з літургійною практикою та
методикою складання гімнографічних текстів, і, водночас, не зовсім вправне
володіння грецькою мовою: ми вже зазначали помилковість форми побудови
звернення до Господа. Завдяки цій невідповідності можемо з великою долею
вірогідності припустити, що автором цієї молитви був клірик Софійського

собору, також русич за походженням, який для складання тексту використав
знайоме зі службової практики кліше, не задаючись питанням правильної
синтаксичної побудови речення.
Інші дві молитви з вживанням дієслова помилуй звернені до святих.
Згідно церковної традиції, що спирається на тексти Священного Писання,
святі мають право, у день Страшного Суду молитися та просити перед
Господом за тих, хто їх закликає, позаяк знаходитимуться біля престолу
Господа (Об. 6: 9-11; 7: 14-17); тож прагнення їх заступництва можна назвати
мотиваційним чинником появи подібних молитов. Структура звернення
до святих передбачає застосування дієслів помилуйте або моліть; останнє
вживає автор запису № 800: ìîëèòå Ãîñïîäà zà ì# ãðåøúíàãî. Початок та
закінчення цього графіті не збереглись, тож ми не можемо встановити ані
імені святих, ані імені самого автора молитви. Очевидно, він звертався до
всіх святих, подібно до автора запису № 1113, в якому використані елементи
традиційної формули: Ãîñïîäè, Ãîñïîäè, ïîìîzè. Ñâ#òèè ïîìèëóèòå
ñâîåãî… Лише в одному випадку можемо встановити, що автор молиться
безпосередньо до святих Кіра та Іоанна, зображених на фресках аркипереходу між передвівтарним компартиментом та вівтарною частиною, де
й видряпане це графіті (№ 1100). В цьому контексті варто відмітити ще одну
звернену до персоніфікованого образу Премудрості Божої – Святої Софії
– молитву (№ 1078), невідомий автор якої молиться за здоров’я та спасіння
Анни.
Серед графіті приділа зустрічається кілька записів імен у родовому
відмінку: Іоанна (№ 792 та № 1136), Філіпа, Прокопія, Уляни (№ 155), Христини
(№ 830), Марії (№ 963), Іларіона (№ 1102). С. Висоцький у коментарі до
напису № 155 [Высоцкий 1976, с. 67-68] зазначав, що в цьому графіті мова йде
про поминання давно померлих осіб, дата смерті яких була забута. Родовий
відмінок імен вказує на його найвірогідніше співвідношення з дієсловами
ïîìèëóè, ñïàñè або ïîì#íè. Формула Ïîì#íè Ãîñïîäè застосовувалась при
укладанні поменників [див. наприклад: Поменник 2004; Поменник 2007],
приблизно з XVI ст. набуває значного поширення в епіграфіці, та, рівно як
і формула Ñïàñè Ãîñïîäè, поступово витісняє традиційне Ãîñïîäè ïîìîzè.
Саме тому повний текст молитви XVI – XVII ст. невідомого автора (№ 1027),
варто реконструювати як „пом’яни / спаси мене, Господи, Господи”.
Отже, автори молитов, виявлених в приділі св. Георгія Велико­му­че­
ника, найчастіше застосують формулу „Ãîñïîäè ïîìîzè ðàáq ñâîåìq …”.
Як ми зазначали вище, вирішення питання її значного розповсюдження
лежить у площині семантичного навантаження її другої складової. Дієслово
помагати означає подавати допомогу кому-небудь, підтримуючи важкий
тягар, полегшувати чиєсь важке становище, рятувати від чогось чи когось,
приводити до бажаних наслідків, робити потрібний вплив, сприяти
виліковуванню, полегшувати стан здоров’я. На відміну від широкого
семантичного навантаження цього дієслова, помилувати та пом’янути
мають вужчий зміст: в першому випадку – пробачати кому-небудь провину,
виявляти поблажливість чи жалість до когось, в другому – молитися за
здоров’я живого або за упокій померлого. Варто відмітити й символічний
аспект: слова допомогти, допомога, помагати, помогти, поміч та помічник
зустрічаються у Святому Писанні 251 раз, а слова помилувати, помилування,
помилуваний – лише 36 [Симфонія 2004, с. 331, 828, 830]. У багатьох випадках
фрази Святого Писання з дієсловом „помагати” дуже нагадують традиційну
молитовну формулу. Для прикладу можна навести двадцять шостий вірш

109-го псалма „Поможи мені, Господи, Боже мій, за своїм милосердям спаси
Ти мене” (Пс. 109: 26). А автор напису Ãîñïîäè ïîìîzè ìè (№ 760) дослівно
повторив звернені до Ісуса Христа слова хананеянки [Остромирово евангелие
2007, с. 88], що прохала врятувати її доньку (Мт. 15: 21-28). Не виключено,
що відповідні рядки Святого Писання послужили основою для складання
тексту традиційної формули „Господи, поможи рабу своєму …” Отже, на нашу
думку, саме багате семантичне значення дієслова ïîìàãàòè спричинило до
значного її поширення.
До цієї ж категорії ми умовно віднесли також і запис № 1130,
прочитання тексту якого наразі представляє певні труднощі.

ІІ.1.2. Пам’ятні написи.

Як слушно зазначила Т. Рождественська, головною метою таких
графіті, а, отже, і мотиваційним чинником, варто назвати закріплення
пам’яті про подію, незалежно від її значущості, будь то смерть якоїсь особи,
знаної лише в певній місцевості чи в усій державі, або подія місцевого,
загальнодержавного чи навіть світового значення. Доволі цікавим з цього
погляду є есхатологічний календар, що його розташовано на фресці з
образом св. Василія Великого у вівтарній частині приділа, адже в ньому
зазначені роки такої важливої події загальнолюдського значення, як Друге
Пришестя та Кінець світу: 6530 р. (№ 1), 6541 (№ 720) та 6544 рр. (№ 2), а також
7000-й (№ 758); саме ці дати відомі з письмових джерел як найбільш вірогідні
розрахунки початку Страшного суду (див. екскурс 1). Однак здебільшого
пам’ятні дати стосуються більш обмежених у просторі подій, відображаючи
реалії місцевої регіональної історії.
На думку С. Висоцького, найпоширенішою формулою поминального
запису середньовічного Києва є наступна: „Ìhñ#ö# … âú … ähíü ïðåñòàâèñ#
ðàáú Áîæèè …”. Зазвичай у таких записах вказано місяць, день та ім’я помер­
ло­го, з використанням дієслова ïðåñòàâèñ#. Т. Рождественська вважає, що
останнє відображає своєрідність давньоруських поминальних графіті
[Рождественская 1992, с. 13]. Втім, зважаючи на структуру формули „Місяця
такого-то у такий-то день представився …” більш доцільним буде називати
такі записи пам’ятними, адже в багатьох випадках вона використовувалась не
лише для повідомлення про смерть людини, а й про початок чи завершення
якоїсь справи тощо. Для прикладу можемо навести приписку диякона
Григорія до Остромирова євангелія, де він зазначає, що почав писати
„місяця жовтня у 21-ше на пам’ять Іларіона”, а закінчив „місяця травня у
12-те на пам’ять Єпифана” [Остромирово евангелие 2007, с. 295]. Подібно
до молитви „Господи, поможи рабу своєму” формула пам’ятного запису також
володіє відкритою структурою, здатною включати нові елементи, випускати
або замінювати основні, що й зумовило її поширенню та зберіганню в
письмовій та епіграфічній традиціях. Зокрема, якщо формула Ãîñïîäè
ïîìîzè$… з XVI ст. змінюється, то друга залишається практично без видозмін
і у такому вигляді ми можемо її бачити в поменниках XVII ст. [Поменник
2007] або епітафіях надгробків [Русское 2006].
Проте все ж таки ця категорія графіті приділа значно поступається
молитовним написам, у кількісному аспекті їх нараховуємо не більше
двадцяти одиниць. З них завершеними можемо достеменно назвати лише
три графіті – № 11, № 12 та № 214, з яких перші два можуть бути впевнено
датовані завдяки згадуваним у них подіям, що знайшли відображення

у писемних джерелах: смерті князя Ростислава Всеволодовича у 1093
р. (див. екскурс 2) та князя Ігоря Ольговича у 1147 р. (див. екскурс 3).
В обох випадках традиційної формули не було дотримано. В № 11
вказано, як померла особа: „ Місяця травня у 26-те утонув князь …”; у
№ 12 зазначено дату поховання: „Місяця жовтня у 19-те приставився
Петро, а в 20-те похований”. Так само порушено структуру формули в
частково збереженому записі про смерть Іоанна Слєпка (№ 214): Ì(hñ#)
ö# ôåâ[ðàð#] … ìàðòà âú Ä ... Iw(àíú) Ñëåïúêî. Текст графіті в цілому
нагадує запис про смерть Ігоря Ольговича (№ 12), де вказано, що князь
помер 19 жовтня та був похований 20-го. В такому випадку можна було б
розглядати напис як повідомлення про смерть Іоанна Слєпка в останній
день лютого та його поховання 4-го березня. Проте у Михайлівському
приділі С. Висоцьким було виявлене графіті № 213, в якому зазначалось,
що смерть спіткала того ж Іоанна Слєпка саме четвертого березня, на що
вказує вживання дієслова „преставився” [Высоцкий 1976, с. 98]. Це дало
привід публікатору припустити, що в першій частині зі згадкою місяця
лютого мова йде про хворобу Іоанна Слєпка, а в другій – про його смерть
4-го березня. Однак не виключено, що автор запису № 213 вжив дієслово
„преставився” замість „похований”, в такому разі дату смерті Іоанна Слєпка
можна віднести до кінця лютого, а його поховання – до четвертого березня.
Наразі важко віддати перевагу будь-якому з запропонованих тлумачень.
С. Висоцький висловив припущення про можливість ототожнення
Іоанна Слєпка з митрополитом Іоанном IV. Однак через відсутність в обох
графіті (№ 213 та № 214) слова „митрополит” вважав її малоймовірною.
Тим більше, що Іоанн IV був митрополитом у ХІІ ст., а графіті, на думку
дослідника, датувалось ХІІІ – XIV ст. Уточнення хронології запису № 214,
що на підставі даних палеографічних ознак відноситься нами до останньої
третини ХІІ – початку ХІІІ ст. додає додаткових аргументів на користь
такої інтерпретації, адже Іоанн IV посідав митрополичу кафедру з весни
1164 по 1166 рр. [Поппэ 1989, с. 198], тобто, приблизно в той же час, коли
було виконане графіті. Втім, за браком даних розглядати запис № 14 як
повідомлення про смерть митрополита Іоанна IV на даний час ми можемо
лише гіпотетично.
Інші записи, виконані за традиційною формулою, як правило містять
лише її початок; можливо, вони залишились незавершеними. Серед назв
місяців у записах приділа зустрічаються січень (№ 1071, № 1095 та № 1132),
лютий (№ 214, № 990 та № 1030; в останньому випадку подано розширені
відомості про дату події – 11-го, на день пам’яті Власія), березень (№ 214),
квітень (№ 1147), травень (№ 11, № 991, № 1046 та № 1090), жовтень (№ 12);
не зовсім зрозумілою лишається назва місяця ãîãuøü, вжитої автором запису
№ 1105.
Друга поширена формула пам’ятних написів складається з дієслова
ïúñàëú та імені автора. С. Висоцький відносив такі графіті до „записів авто­
гра­фічного характеру” [Высоцкий 1966, с. 55], однак інші дослідники се­ред­
ньовічної епіграфіки, зокрема, А. Мединцева, висловили думку про мо­ли­
товний характер принаймні частини таких написів, інші ж продовжували
роз­глядатись як „оставленные от скуки во время богослужебного обряда”
[Медынцева 1978, с. 194]; при цьому жодних критеріїв відділення перших
від других не наводилось. На нашу думку, тлумачення формули „писав
такий-то” як залишений від нудьги під час служби автограф є абсолютно
безпідставним, оскільки воно вступає у протиріччя як з релігійним

світоглядом середньовічної людини, так і з мотиваційними чинниками,
що спонукали її видряпувати записи на стінах храму. Такі графіті, на нашу
думку, мають розглядатись з позицій підкреслення факту перебування
автора у храмі, своєрідне підтвердження своєї присутності з метою отримання
надії на звершення висловлених молитовних сподівань, адже в деяких з
них вказана дата перебування в храмі Публікуючи попередні результати
вивчення ряду латиничних графіті Софії Київської XVI – XVII ст., ми
припускали можливість тлумачення деяких пам’ятних записів з вказівкою
дати або року як поминальних молитовних графіті, в яких вказане ім’я
померлої людини, а зазначена дата є нижньою хронологічною межею появи
напису, верхня ж може відстояти від неї на 10-20 років, поки ще особливо
живою була пам’ять про померлого родича; тобто, вказаний у записі рік
означав час смерті, а не виконання напису [Сінкевич, Корнієнко 2009, с. 170].
Однак проведені нами додаткові дослідження структури написів дозволили
встановити, що формула „писав такий-то” у XVI – XVII ст. трансформується
в формулу „був тут такий-то”: серед залишених у цей час на стінах храму
написів С. Висоцьким відмічено п’ять кириличних графіті (насправді їх
набагато більше), складених за такою структурою [Высоцкий 1976, с. 115116], а нами виявлено також латиномовні та польськомовні її варіанти, що
розпочинаються словами Hyc fuit … або Byl tu … [Сінкевич, Корнієнко 2009,
с. 168]. Відповідно, подібно до інших традиційних формул, латиничний
аналог формули „був тут такий-то”, володіючи відкритою структурою, та­
кож здатний до розширення або скорочення, тому написами, де вказані ім’я
людини та рік, мають розглядатись не як поминальні молитовні написи, а
як скорочення традиційної для XVI – XVII ст. формули пам’ятного напису, в
якому опущена перша частина „Hyc fuit” або „Byl tu”.
Лише два написи приділа складені за повною формулою й містять
вказівку дії автора, передану дієсловом ïúñàòè: в написі Тимофія у вигляді
двох літер jà (№ 1103) та Федора у вигляді літер ïñë (№ 971). Окремо варто
відмітити один латиничний напис (№ 1010), в якому автор, представник
родини Чепеловських (Cepolowsky, Ciepielowsky) з Сандомирського
воєводства [Niesiecki 1, s. 312-313], зазначає, що виконав напис рукою власною
(manu propria), тобто, по-суті, останнє заміняє дієслово писав.
Ряд записів містить лише ім’я людини в називному відмінку, серед
яких зустрічаємо Жизнобуда (№ 15), Георгія (№ 251а), Калокіра (№ 808),
Ніколу (№ 904а, № 969 та № 979), Митрофана (№ 922), Івана (№ 761, № 934 та
№ 1068), Яна (№ 1074), Мойсея (№ 762), Євстафія (№ 1009а), Якова (№ 1161).
Окремо слід зупинитись на „автографі” Жизнобуда, насамперед
тому, що це, поза сумнівом, нехристиянське ім’я, було видряпане у
вівтарній частині приділа, куди доступ мали священнослужителі. Причому
його не було знищено цензурою, відтак він залишився на стіні зі згоди
кліру. Спираючись на згадку про Жизнобуда у новгородській берестяній
грамоті, що була виявлена під час розкопок на Троїцькій садибі „А” та
отримала порядковий номер № 607 (æèçíîáqäå ïîãqáëåíå q ñû÷åâèöü
[Янин, Зализняк 1986, с. 71]), В. Орел та А. Кулик висловили припущення
про велику можливість ототожнення згадуваного в графіті та грамоті
Жизнобудів, враховуючи хронологічну близькість графіті й грамоти, а також
рідкісність імені; ці факти дали підставу дослідникам розглядати запис як
одне із фактологічних свідчень новгородсько-київських контактів [Орел,
Кулик 1996, с. 131]. Берестяна грамота № 607 є фрагментом листа, його друга
частина була виявлена п’ятьма роками раніше та одержала порядковий

номер 562 (відтак сама берестяна грамота має подвійну нумерацію 607/562).
У документі Жизнобуда названо новгородським смердом, що був вбитий
Сичевичами (або у будинку Сичевичів), в руках яких залишається його
спадок: æèçíîáqäå ïîãqáëåíå q ñû÷åâèöü íîâúãîðîäüñêå ñìüðäå à çà íèì[è
è] ç[à]äüíèöà [Зализняк 2004б, с. 245]. Дійсно, в плані хронології грамота
№ 607/562 (остання чверть ХІ ст.) та графіті № 15 (друга чверть ХІ – перша
чверть ХІІ ст.) доволі близькі, в них згадується людина з одним і тим самим
іменем – Жизнобуд. Можна погодитись з В. Орлом та А. Куликом, що воно
в давньоруському іменослові було рідкісним, однак навряд чи зустрічалось
в єдиному варіанті. Тож інтерпретація запису № 15 як автографа
новгородського смерда, який, перебуваючи у Києві, спромігся потрапити
до вівтарної частини митрополичого храму та видряпати на фресці своє
ім’я, не виходить за межі малоймовірного гіпотетичного припущення.
Доволі цікавий випадок розширення традиційної формули
пам’ятного напису демонструє автор графіті № 124: Õî õî õî êðúëîøàí/
[í]/èèíú ñâ/[#]/#òèi Áîãîðîäèöè Ñ{àâà}. Одразу варто зазначити, що
ім’я відновлене нами як найбільш вірогідне на підставі наявної по­ч ат­
ко­в ої літери ñ та знищених вибоєм ще двох-трьох літер. Ця час­т и­н а за­
пису іншими дослідниками не була реконструйована, через що в істо­
ріо­г рафії поширилось кілька поглядів на інтерпретацію графіті. На
дум­к у Б. Рибакова, вигук „хо – хо – хо” та подвоєння голосних, що ніби імітує
їх розтягування під час співу, вказує на „такий випадок, коли в Софійському
со­борі співали клірошани „Святої богородиці”, тобто, Десятинної церкви,
а місцеві софійські клірошани креслили на стіні глузливі написи на їх ад­
ре­су” [Рыбаков 1963, с. 64]. Однак подвоєння голосних зустрічається лише в
од­ному випадку (це дві літери èè в слові êðúëîøàíèèíú), а утворитись воно
мог­ло внаслідок пошкодження фрескового тиньку в процесі видряпування
гра­фіті, адже саме так виникло „подвоєння” í та # в третьому рядку. С. Ви­
соцький відмічав, що при прочитанні напису складається думка про те, що
автор графіті насміхався над своїм колегою церкви Богородиці Десятинної
у Києві, водночас не виключаючи можливості розгляду напису як „воз­ды­ха­
тель­ного”, що починається з „Ох, ох, ох...” [Высоцкий 1976, с. 45-46]. В. Янін
вважав, що інтерпретація Б. Рибакова та С. Висоцького „рисует очень живую
кар­тину быта средневековых киевских клирошан, однако в граффито …
без особых затруднений читается имя или прозвище: Хохолъ” [Янин 1992,
с. 26]. Т. Рождественська читала на початку запису буквосполучення õîõîõú,
але уникла будь-якої інтерпретації напису [Рождественская 1992, с. 136].
І. Тоцька [Тоцька 1996] вважає, що перший рядок цього графіті õî õî õî
(а також графіті № 125) є „хабувами”, тобто, вставними складами, які, не
маючи смислового значення, слугували співакові для опори звуку. Дійсно,
в давньоруських кондакаріях зустрічаються тексти, насичені вставними
складами, на кшталт „оховуоховуо”, „ивуи”, „авуа” [Владышевская 2006,
с. 403-405]. На думку дослідниці, в цьому графіті „хабуви” пов’язані з клі­
ро­шанином святої Богородиці (Десятинної церкви), чим були зазначені
особливості вокальної манери доместика, що керував хором Десятинної цер­
кви, яка була визначена при зведенні хорів її та Софійського собору. Однак
в цьому випадку для жартівливого відзначення вокальної манери доместика
скла­ди-хабуви мали б бути вставлені до самого тексту, а не винесені в ок­ре­
мий рядок. На нашу думку, найбільш вірогідне припущення щодо інтер­
пре­тації графіті висловив С. Висоцький, розглядаючи можливість його виз­
на­чення як напису-зітхання. Для прикладу можна привести графіті № 204 з

Софії Київської „о горе тобі Андроніку, ох тобі небоже… ” [Высоцкий 1976,
с. 204], № 128 та № 129 із Софії Новгородської – „Ох, тоскно душі грішній.
Ясиг писав” та „Ох, тоскно Геребену, грішнику” [Медынцева 1978, с. 88-89],
№ 57 з церкви Спаса на Нередиці „Ох, тут був я” [Рождественская 1992,
с. 98]. А запис писаря Місаха на пергаменному кодексі першої половини
ХІІІ ст. доволі подібний в плані оформлення вигуку до нашого графіті:
Wõî, wõî, wõî, äðüìëåò Ìèñ[àõå] […]ìåâhíü ‘Охо, охо, охо, дрімає Місах…’
[Столярова 2000, с. 163].
Вище ми вже зазначали, що традиційна формула „писав такийто” в XVI – XVII видозмінюється у формулу „року такого-то був тут та­
кий-то”. Серед графіті приділа не зустрічається записів за повною фор­
му­лою, вони складаються з вказівки імені та року виконання. Так, автор
за­пису № 740/741 Iâàíú зазначив час виконання запису: ðîêu 1591. А ось
ав­тор латиничного запису № 1166 Ян Ободринський вказав, що напис
ви­конано в жовтні 1622 р. Дехто з авторів вважав за недостатнє навести
ли­ше особисте ім’я, тому поруч вказував родове (№ 1009, № 1013, № 1021,
№ 1067, № 1166). У більшості випадків графіті називають імена пред­
ставників ро­дин, відомостей про яких з письмових джерел не було ви­
явлено, що по­силює роль епіграфіки для генеалогічних студій.
Так, автор запису № 1009 Андрій вказав, що він належить до Мет­
ко­вичів; можливо, Євстафій, який підписався поруч (№ 1009а), також є
представником цієї родини. На Київщині та Брацлавщині відомий шля­хет­
ський рід Митьковичів [Яковенко 2008, с. 163], однак нам видається більш ві­
рогідним визнання приналежності Андрія та Остафія до родини київських
мі­щан Митковичів, представники якої займали міські уряди в XVI – XVII ст.
[Білоус 2008, с. 65, 113, 124, 152-153, 159, 173].
Доволі цікавим є запис Дмитра Федорова, виконаний в арці-переході
між західними компартиментами Георгіївського та Петропавлівського
при­ділів (№ 1013). А. Бонецький вказує кілька родин Федоровичів, згадки
про яких стосуються різних земель Речі Посполитої, особливо, Великого
Кня­зівства Литовського [Boniecki 2002, t. 5, s. 264-271]. Найвірогідніше при­
пус­тити, Дмитро Федоров належав до тісніше пов’язаного з руськими воє­
вод­ства­ми роду овруцьких ординських слуг, а потім замкових зем’ян, за
якими бу­ло визнано шляхетство та затверджено власний герб [Яковенко
2008, с. 274]. Втім, більш вірогідним нам виявляється те, що напис на стіні
залишив київський земський писар Дмитро Федорович родини Єльц (herbu
Leliwa), який згадується в писемних джерелах під 1587 р. у зв’язку з продажем
Печерському монастиреві Петричина, а також з участю в засіданнях
Коронного Трибуналу в якості депутата від київського воєводства [Boniecki
2002, t. 8, s. 383]. Таке ототожнення, попри свою гіпотетичність, виглядає
найбільш вірогідним, зважаючи на те, що в плані хронології графіті може
бути співвіднесене з писемними згадками про земського писаря Дмитра
Федоровича (1574-1598; † 1600) [Urzednicy 2002, s. 39], позаяк датується за
формою прорізів останньою чвертю XVI – останньою чвертю XVII ст., а
також і на те, що лише в цьому випадку можемо впевнено встановити зв’язок
автора запису з Києвом.
На цій же фресці розташований латиничний запис № 1021, який
за особливостями написання літери прізвища може бути прочитаний як
Ян Кальський або Ян Катський. За даними гербовників К. Несецького
та А. Бонецького, інформація про родину Кальських зустрічається
у XIV – XV ст. та у XVIII ст., однак, у зв’язку з відсутністю відомостей

про родину в XVI – XVII ст. обидва автори не були впевнені у тому,
що Кальські XVIII ст. належать до того самого роду (herbu Poraj), що й
Кальські XIV – XV ст. [Niesiecki 1, s. 468; Boniecki 2002, t. 9, s. 172]. У пись­
мо­вих джерелах жодних відомостей про зв’язок як тих, так й інших
Каль­ських з руськими воєводствами Речі Посполитої немає, тому більш
віро­гід­ним буде прочитання родинного імені як Катський. Щодо них,
то А. Бо­нецький вказує кілька родин Катських [Boniecki 2002, t. 9, s. 368372], К. Несецький же згадує лише одну – herbu Brochwicz, яка походить
з Руського та Подільського воєводств [Niesiecki 1, s. 492-493]. Очевидно,
саме представник цієї родини залишив свій запис на стіні храму, адже
Мартін Казимір Катський обіймав посаду воєводи київського у 1684 – 1704
рр. [Urzednicy 2002, s. 68]. Найімовірніше припустити, що Ян Катський
перебував у Києві десь в останній чверті XVII – на початку XVIII ст.
На восьмигранному стовпі залишив свій запис (№ 1067) Флоріан
Бартош Сосновський. К. Несецький [Niesiecki 4, s. 168-169] вказує дві родини
Сосновських, одна походить з Великого Князівства Литовського (herbu
Godziemba), друга – з Хелмського воєводства (herbu Natecz). На жаль, жодних
відомостей про Флоріана Бартоша він не наводить.
У жовтні 1622 р. в кафедральному соборі побував Ян Ободринський
(Ободжинський), що засвідчив напис (№ 1166) на фресці з образом Іоанна
Предтечі. Згідно даних К. Несецького, родина Ободжинських (Obodzinski)
походить з Познанського та Брацлавського воєводств [Niesiecki 3, s. 380],
проте у джерелах відсутні дані щодо Яна. Означене графіті № 1166 та
розташоване поруч № 1074, де вказане лише ім’я Ян, – це єдиний випадок,
коли можна простежити патрональний зв’язок запису з фресковим образом
св. Іоанна Предтечі.

ІІ.1.3. Написи-прокляття.

Мотиваційними чинниками подібних написів варто визнати
прагнення їх авторів піддаючи кого-небудь прокляттю, вилаяти або
висловити різкий осуд чи обурення по відношенню до вчинків, здійснених
цією особою. Цей вид записів доволі рідкісний, тим не менше, зустрічається
в епіграфіці. В межах приділа він представлений графіті № 1092, текст якого
нами реконструюються наступним чином: Äà íh ï[ðè]# Ðîñòèñëàâà. Його
автор висловлює думку про неприйняття переяславського князя Ростислава
Всеволодовича до Царствія Небесного, позаяк він, вчинивши гріх вбивства
ченця Григорія, помер без розкаяння (див. екскурс 2).

ІІ.1.4. Цитати та посилання на твори
книжної писемності.

У межах опублікованого С. Висоцьким корпусу пам’яток софійської
епіграфіки В. Німчук виділив в окрему категорію написів, які є пам’ятками
„літературної творчості, образного мислення та художніх смаків епохи
Київської Русі” [Німчук 1988 с. 25]. В подальшому ряд дослідників також роз­
гля­дали деякі записи Софії Київської як цитати творів книжної писемності
[див. наприклад: Рождественская 1992, с. 20, 142-150; Турилов 2000, с. 35-36,
39-41].
У приділі виявлено чотирнадцять подібних графіті, в жанровому
плані вони можуть бути поділені на цитати літургійної літератури, твору

гімнографічного характеру, праці пропедевтичного змісту та фольклорного
твору, а також на посилання на біблійні тексти.
Цитати літургійної літератури. Ця група пам’яток давньоруської
книжності представлена двома записами „Херувимської пісні”, один з яких
(№ 796) датується другою чвертю – серединою ХІІ ст., другий (№ 1091) –
серединою ХІІІ – початком XIV ст.
Пісня, згідно церковної традиції, була складена констан­ти­но­поль­­
сь­ким патріархом Іоанном ІІІ Схоластиком (565-577) і введена в церковну
прак­ти­ку в VI ст., на дев’ятому році правління імператора Юстина ІІ (565-578),
як така, що співається під час перенесення Дарів з жертовника на престол
[Шульц 2002, с. 91]. У процесі впровадження в літургію Руської Церкви
„Херувимська пісня”, як стало відомо завдяки дослідженням епіграфіки
Софії Київської, у ХІІ – ХV ст. мала, принаймні, три редакції, одна з яких
еволюціонувала в сучасний текст. „Херувимські пісні”, зафіксовані у графіті,
різняться як між собою, так і зі збереженою у писемних пам’ятках ХІІ – XV ст.
піснею. Її текст нами відтворений за виданням „Давньоруський словник”, в
якому у п’яти статтях наводяться окремі частини за текстами служебників
цих часів [Словарь І, с. 609; Словарь ІІ, с. 105; Словарь ІІІ, с. 421, 507, 867]. Для
повного порівняння поруч приводиться прийнятий у сучасній літургійній
практиці текст.
№ 796

№ 1091

èæåè õ~ðîâèìú
òàèíî
îáðàzqþmå
æèâîòâîð#må
Òðîèöè
òðèñâ#òqþ
ïhñíü ïðèíîñ#må
âñ#êî íríå
^âðhmè zhìíîå
òhëî
«êî öàðþ
âñhõú
ïðè~ìëþmå
àíãåëüñêú
íhâèäèìî
äàðr íîñ#må
÷èíúìà//.

iæåi õhðîâèìî
î iíè
îáðàzqþmåi
æèâîòâîð#måi
Òðîè/i/iöè
òðè(ñ)âå#òîi
ïhñ[íü]
ïðèíîñèìî
âñ#êî íû{íå}
…

тексти
служебників
èæå õåðuâèìè
òàèíî wáðàçuþmå
æèâîòâîð#måè
Òðîèöå
òðèñâ#òuþ ïhñíü
ïðèíîñ#må âñ#êq
íûíh æèòåèñêqþ
wòüâåðçåì ïå÷àëü
«êî öhñàð# âñhõú
ïîäúåìëþmå
àããåëüñêèìè
íåâèäèìî
äàðîíîñèìà ÷èíìè.

Сучасний текст
èæg õgðóâèìû
òàéíî îáðàçóþùg
è æèâîòâîðÿùgé
Òðîèöh
òðèñâÿòóþ ïhñíü
ïðèïhâàþùg,
âñÿêîg íûíh
æèògéñêîg
îòëîæèìú
ïîïg÷gíig.
«êî äà öàðÿ
âñhõú ïîäûìgìú
àíãgëüñêèìè
ígâèäèìî
äîðvíîñèìà
÷èíìè.

Зосередимо увагу на основних моментах розбіжностей у змістовній
частині текстів, що включають кілька основних моментів.
При попередній публікації графіті [Корнієнко 2008г], ми зазначили
першу відмінність як таку, що в графіті № 1091 замість слів õ~ðîâèìú òàèíî
îáðàzqþmå ‘херувими таємничо уявляються’ вжито фразу õhðîâèìî îiíè
îáðàzqþmåi ‘херувими-воїни уявляються’. В коментарі до № 1091 ми зазначали,
що запропоноване нами прочитання цього слова варто замінити на î iíè ‘поіншому, інакше’, що є синонімом слову òàèíî ‘таємничо’. Відтак у змістовному
плані пісні розбіжностей не спостерігаємо.
Іншою суттєвою розбіжністю є заміна фрази ^âð(hmè) zhìíîå
ò[h]ëî ‘відкинь земне тіло’ у графіті ХІІ ст. фразою æèòåèñêqþ wòüâåðçåì

ïå÷àëü ‘залишимо житейську печаль’ в записах ХІІ – XV ст., яка пізніше, за
редакторською правкою Нікона, перетворюється на æèògéñêîg îòëîæèìú
ïîïg÷gíig ‘залишимо житейські турботи’, яке існує в сучасному тексті.
Початкова фраза „відкинь земне тіло” закликала віруючих облишити свою
тілесну сутність та піднестись духом до Господа; в подальшому вона стала
закликом полишити всі земні турботи, заглибитись в молитву та роздуми
про Христа.
Порівняно з текстом графіті ХІІ ст. у записах XIII – XV ст. слова öàðþ
âñhõú ïðè~ìëþmå замінено на фразу öhñàð# âñhõú ïîäúåìëþmå. Проте
змістовна частина пісні, на нашу думку, не змінилась, оскільки дієслово
ïîäúèìàòè має також і значення приймати. У сучасному тексті фраза
замінена на öàðÿ âñhõú ïîäûìgìú, що обумовлене редакторською правкою
модерного часу, пов’язаною з наступною фразою.
Слова äàðr íîñ#må ‘дари підносяться’ у графіті № 796 в пізніших
пам’ятках замінене на близьке за змістом äàðîíîñèìà, що значно пізніше
трансформувалось у відсутнє в церковнослов’янській мові слово äîðvíîñèìà,
яке перекладається як „того, що носять на списах”. Слово тлумачиться як
таке, що складається з грецького „дорі” (спис) та слов’янського „носити”;
воно запозичене зі „звичаю давніх римлян при проголошенні новообраного
імператора піднімати його на щиті списами” [Краткое 1991, с. 102-103].
Дійсно, у Візантії існував запозичений від Риму обряд підняття на великому
щиті новообраного імператора, замінений пізніше релігійною церемонією
посвячення, яка, починаючи з Х ст., надала коронації літургійного контексту
[Гийу 2005, с. 102-103]. Однак, у ранніх слов’янських текстах „Херувимської
пісні” жодної згадки про „підняття на списах” немає. Публікуючи графіті з
записами Херувимської пісні [Корнієнко 2008г], ми зазначали, що в грецькому
варіанті також відсутні ці слова, посилаючись на працю Г. Шульца [Шульц
2002, с. 91-92]. Проте на момент публікації статті нам була невідома робота
М. Мурьянова, в якій між іншим згадуються питання взаємовідносин двох
схожих за звучанням дієслів doruforew та doroforew. На думку дослідника,
слов’янський переклад „Херувимської пісні” завжди ніс у собі грубу помилку
нерозуміння дієслова doruforew, який перекладачі приймали за doroforew
‘приношу дар’, не підозрюючи, що в оригіналі V ст. „находится великолепный
образ величания Христа-Царя, основанный на существовавшем с 360 по 565 г.
ритуале утверждения воинами новоизбранного императора – он поднимался
ими стоящим во весь рост на щите, положенном на скрещенные копья”
[Мурьянов 2003, с. 138]. Власне цю помилку допустили й ми, стверджуючи
що в грецькому тексті немає жодної згадки про підняття на списах, оскільки
дієслово doruforew присутнє в грекомовному тексті пісні, опублікованому
в книзі Г. Шульца під посиланням 262 [Шульц 2002, с. 92; запропонований
перекладачами текст „Херувимської пісні” не є оригінальним перекладом
з грецького, а взятий з сучасної літургійної практики]. З цього погляду
використання терміну äîðvíîñèìà виглядає як виправлення помилки та
повернення до первинного змісту гімну.
Наостаннє, варто відмітити що початкове ïðèíîñ#må ‘ті, що
виголошують’ у текстах ХІІ – XV ст. та в сучасній літургії замінене на
ïðèïhâàþùg ‘ті, що співають’. Така зміна слів суттєво не вплинула на зміст
піс­ні, адже слова подібні за значенням і можуть розглядатись як синоніми.
Таким чином, дослідження софійської епіграфіки дозволили ви­
я­вити принаймні три редакції „Херувимської пісні”, які побутували на
те­ренах Київської Русі. Тому цілком можемо погодитись з твердженням

Т. Рождественської, що авторитетний текст, який кодифікував книжкову
норму, з самого початку був варіативним у практиці руських книжників
[Рождественская 1999, с. 338]. Порівняння існуючих редакцій з сучасним
богослужебним текстом „Херувимської пісні” дозволило встановити, що
протографом для останньої, зазнаючи змін у модерний час, стала третя,
представлена у писемних пам’ятках ХІІ – XV ст. Цілком вірогідно, що
причиною прийняття саме її стала більша розповсюдженість, чим можна
пояснити і факт записування на стіні митрополичої резиденції відмінних
редакцій богослужебного тексту. Зважаючи на той факт, що представлені
на стіні приділа редакції „Херувимської пісні” не зустрічаються в інших пи­
сем­них пам’ятках, маємо всі підстави припустити, що тексти є перекладами
з грецького оригіналу, здійсненими саме софійськими книжниками, які
працювали у скрипторії Святої Софії.
Фрагмент твору пропедевтичного характеру. Графіті (№ 1012) було
виявлене на фресці із образом св. Марії Магдалини. Незважаючи на
пошкодження, текст можна повністю прочитати: Ïðîñ[ò]#òú [F]îìh àmå íà
÷úòî òâîðèìü [íå] âhìú. Палеографічне датування: друга чверть ХІІ – межа
ХІІ-ХІІІ ст.
За своєю структурою воно нагадує літературний твір у формі
питання та відповіді, на кшталт діалогів Кіріка з архієпископом Нифонтом
або апокрифічної „Бесіди трьох святителів” (Василія Великого, Григорія
Богослова та Іоанна Златоуста). В даному випадку питання опущене, автор
графіті наводить лише відповідь. Тим не менше, його загальний контекст
ми можемо відновити. Отже, що має бути пробачене Фомі?
Відповісти на це запитання, на нашу думку, можна лише звернувшись
до євангельських текстів, а саме до епізоду про увірування апостола Фоми.
Останній, згідно Євангелії Іоанна, будучи відсутнім під час першого
об’явлення Ісуса Христа Своїм учням, на їх слова про прихід Господа
відповів: „Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця
свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, –
не ввірую” (Ів. 20: 25). У „Пам’яті Симеона Метафраста на апостола Фому”,
що, незважаючи на апокрифічний характер, набула великої популярності
у Візантії [Иванов 2006, с. 309], звідки, вочевидь, стала відома на Русі,
невірування апостола Фоми викликає ряд запитань: „О Фома, чего восхотело
слово твоего неверия! Если ученик не поверил, как же поверили бы иудеи?
Если апостол и друг не признал Воскресения, как же смогли бы признать
его распинавшие? Насколько убедительными для язычников показались бы
те, кто даже Фому не сумел убедить? Неужели не пристыживает тебя и не
побуждает к вере тот шквал чудес, которые этому предшествовали? … Как же
ты, восхищаясь Его делам, сомневаешься в Его Воскресении?..” [Иванов 2006,
с. 320-321]. Очевидно, на подібне питання – чи буде пробачене Фомі його
невірування – і відповідає автор графіті: так, ïðîñò#òú Fîìh. Посилюючою
тезою відповіді виступає фраза àmå íà ÷úòî òâîðèìú íå âhìú, яка передає
слова Ісуса Христа, звернені до Отця: „Отче, відпусти їм, – бо не знають, що
чинять вони” (Лк. 23: 34). Все відбувається Божим промислом, і за вісім днів
вдруге прийшов Ісус до учнів і промовив до Фоми: „Простягни свого пальця
сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку
Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий” (Ів. 20: 27); завдяки цьому,
згідно Симеона Метафраста, Фома сподобився стати більш блискучим
провісником Воскресіння [Иванов 2006, с. 320], і, на нашу думку, отримав
прощення за своє невірування. Не випадково графіті розміщено на фресці

з образом мч. Марії Магдалини. Після того, як Фома побачив Спасителя та
проголосив „Господь мій і Бог мій”, Ісус промовив до нього: „Тому ввірував
ти, що побачив мене? Блаженні ті, що не бачили й увірували” (Ів. 20: 28-29).
Рівноапостольна Марія Магдалина, зображена на фресці, виступає прямою
протилежністю Фомі: для того, щоб ввірувати, їй не потрібно було бачити
чи торкатись „знаку відцвяшного” (Ів. 20: 16-17).
Фрагмент твору гімнографічного характеру. Напис (№ 861) був вияв­
ле­ний на південній стороні апсиди. Незважаючи на значні пошкодження
тиньку, текст повністю піддається прочитанню: [Ì]hñ#ö# ìà# [ðhõ]îìú
ñqmiå [â]îñêqðq Áîãq h{zü} íà îñú[ì]ú ä(h)íü.
На восьме травня припадало друге свято на честь св. апостола
та євангеліста Іоанна Богослова, похованого в Ефесі. Свято 8 травня було
встановлене на згадування цілющого праху, який виходить від гробу
святого. Ті, хто приходить до гробу та отримують цей прах, використовують
його для звільнення від усіх страстей, лікування душ та тіл. Вказівки на
відзначення свята знаходимо вже у IV – V ст. [Дебольский 2002, с. 306-307].
Про це диво, що відбувається біля гробу Іоанна Богослова, повідомляє
паломник початку ХІ ст. ігумен Даниїл [Житье и хоженье 1883, с. 6-7], твір
якого був доволі популярним на Русі [Словарь книжников 1987, с. 109-112].
Можливо, означені рядки графіті стосуються саме свята на честь св. Іоанна
Богослова, і їх варто розглядати як фрагмент гімнографії святому апостолу
та євангелісту. Проте не виключено, що запис пов’язаний з есхатологічними
очікуваннями: вісім виражає ідею дня Господнього, „дня месианского
свершения, как дня восьмого, который преодолевает сакраментальную
седмицу, выводит этот день за ее черту”, відтак перетворюючись на день
перший – початок врятованого та оновленого світу [Никитенко 2008, с. 14950]. Адже саме про це йдеться в Одкровенні Іоанна Богослова.
Фрагмент твору фольклорного характеру. В процесі дослідження
епіграфіки вівтарної частини Георгіївського приділа нами було виявлено
групу написів, в яких згадується слово „коза”. Два з них були опубліковані
Б. Рибаковим [Рибаков 1947, с. 55] та увійшли до зводу С. Висоцького під
номерами 126 [Высоцкий 1976, с. 46, табл. ХХХІІ, 3; ХХХІІІ, 3] та 127 [Высоцкий
1976, с. 46, табл. ХХХІІ, 1; ХХХІІІ, 1]. Крім того, виявлено ще п’ять подібних
графіті:
№

текст

126

äài êîzy ìîþ

127

äài êîzy ìîþ

851

… êîzy [ì]{îþ}

854

… êîz[y] …

904

^(ä)à[è] êîzó ìîþ ïîïî[âè]
Ñïðàøèâà~ò(ú) ñ# êîzà ñ(ú) áhñîì(ú)
927
å(è) ïîiòè êèâà áàðàí(ú) åè
1076а
êîzà
Варто одразу зазначити, що дослідники спирались на суто атеїстичне
сприйняття явища графіті, внаслідок чого записи № 126 та № 127 були
віднесені до категорії побутових [Рыбаков 1963, с. 62-64; Высоцкий 1976, с.
42-128]. У ході сучасних досліджень ми відмовились від такого тлумачення,
оскільки виконаний у храмі напис або малюнок несе на собі відбиток

сакральності, тому він тісно пов’язаний із християнською традицією.
Звичайно, ми не виключаємо можливості видряпування графіті світського
(не побутового!) характеру, що доводить наявність церковної цензури.
На думку Б. Рибакова, під словом êîzà розумівся предмет, при­на­
леж­ний до півчої служби, наприклад, пюпітр для нот [Рибаков 1947, с. 55;
Рыбаков 1963, с. 64]. С. Висоцький, як можливі варіанти, навів згадувану вище
інтерпретацію Б. Рибакова, а також думку А. Багмута про те, що в написі
„козою” названа маска; сам дослідник вважав, що в графіті мова йде про
якийсь предмет, приналежний до церковного вжитку [Высоцкий 1976, с. 46].
На нашу думку, така кількість записів одної тематики вказує на наявність
якогось літературного першоджерела, адже неприйнятно, як це робили
Б. Рибаков та С. Висоцький, зводити появу стількох однотипових написів
лише до фантазії клірошан, які під час богослужіння скупчувались біля
жертовника і, очевидно, від нічого робити креслили глузливі або відверто
непристойні написи на південній стіні Георгіївського вівтаря [Рыбаков 1963,
с. 64]. Приклад такого підходу яскраво ілюструє запис № 927: Питається коза:
„Із бісом їй піти?” Киває баран: „Так!”. Графіті було виявлене ще Б. Рибаковим
[Рибаков 1947, с. 55], проте текст не приводився в жодному виданні,
оскільки, в інтерпретації дослідника, „коза” – пюпитр навела клирошанина
на очень вольные мысли, и он тут же, в алтаре, написал совершеннейшую
непристойность о козе и о бесе, но не успел ее закончить” [Рыбаков 1963,
с. 64]. Проте в такому разі запис був би обов’язково знищений церковною
цензурою, а цього якраз і не спостерігаємо.
Серед написів-графіті часто трапляються цитати з літургійних тек­
стів, Старого та Нового Завіту, Псалтирі або інших творів не лише канонічного,
а й апокрифічного змісту [Рождественская 1992, с. 15]. Водночас зустрічаються
також записи фольклорного типу. Зокрема, в церкві Феодора Стратилата на
Ручью в Новгороді було виявлено групу написів, в яких згадується бобер:
ïîèäó áîáðîìú âîzëh ðhêó [Медынцева 1968, с. 449; Рождественская 2007,
с. 344, 355]. Мотиваційні чинники появи цих написів лишаються поки що
нез’ясованими. Тим не менше, сім графіті, в яких згадується „коза” скоріше
за все можуть бути інтерпретовані як цитати популярного на той час твору,
напевно, гумористичного характеру, на кшталт байки. За сукупністю гра­
фі­ті ми можемо визначити, що у ньому фігурували кілька персонажів: коза,
біс, баран й, очевидно, господар кози, котрому можуть належати слова „Дай
ко­зу мою”. Ця фраза, яка зустрічається аж п’ять разів (№№ 126, 127, 851, 854
та 904), була, ймовірно, одним з кульмінаційних моментів твору, чим і обу­
мов­лене її часте цитування.
Посилання на біблійні тексти. У вівтарній частині приділа виявлено
три графіті, які містять ім’я Аггій у родовому відмінку. Вочевидь, їх вар­то
було б пов’язати з молитовним записом. Однак, на нашу думку, ін­тер­пре­
тація повинна базуватись на символічному тлумаченні, тому група роз­
глядається нами як посилання на книгу старозавітного пророка Аггія VI ст.
до н.е. Книга пророка оповідає про те, що після того, як євреї повернулись
з вавілонського полону, Єрусалимський храм так і не був відбудований.
Після сильного неврожаю, насланого, за словами пророка, за бездіяльність у
відбудові храму, з метою уникнення більших бід євреї таки приступають до
робіт та завершують будівництво.
Графіті в хронологічному плані співвідносяться з часами церковнополітичної боротьби за київську митрополію у другій половині XIV – по­
чат­ку XV ст. між Литовським та Московським князівствами. Стан Софії Ки­

їв­ської добре ілюструється літописом при описі подій у зв’язку з обранням
русь­кими єпископами Великого князівства Литовського митрополита
Григорія Цамблака, на противагу митрополиту Фотію, що перебував у
Московському князівстві. Останнього було звинуваченого у зловживаннях
та занедбанні головного храму митрополії: „ïà÷å òî÷iþ ïðèõîäû è ïðèáûòêè
öåðêîâíûà ñîáèðàåòú, âñÿêîå óçîðî÷iå, ñòàðîå óñòðîåíiå, è âåùè äðàãèà è âñþ
÷åñòü âåëèêià Êiåâüñêià öåðêâè íà èíî ìhñòî ïðåíîñèòú, èähæå æèâåòü, åæå
åñòü âî ãëàãîëåìûé òàìî ãðàäú Ìîñêâó; è ñå íûíh äî êîíöà Êiåâñêàà öåðêîâü,
ñòîëú ìèòðîïîëüñêié, çàïóñòh, è ñèöå íàìú ñêîðáü è ïå÷àëü âåëià î âåëèöhé
ñîáîðíhè öåðêâè Êiåâñêîé” [ПСРЛ 11, с. 223-224].
Втім, неспроможність місцевої адміністрації налагодити ефективну
оборону південних рубежів Литовського князівства від татарських набігів
призвела до того, що митрополити місцем свого перебування обирали
або столичне Вільно, або Новогрудок під Вільном [Нікітенко 2003, с. 217].
Власне з цих причин автор запису, очевидно приналежний до кліру собору,
співвідніс стан митрополичої резиденції з початковими словами пророка
Аггії: „Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Народ цей говорить: не
прийшов тепер час дому Господнього, щоб бути збудованим! І було слово
Господнє через пророка: „Чи час вам сидіти по ваших домах, покритих
кахлями, хоч дім цей збурений? А тепер отак промовляє Господь Саваот:
Зверніть ваше серце до Ваших доріг! Багато ви сієте, та збираєте мало,
їсте – та не насичуєтеся, зодягаєтеся – та не тепло вам, а той, хто заробляє,
заробляє для дірявого гаманця. „Так говорить Господь Саваот: зверніть ваше
серце до ваших доріг! Виходьте на гору, і спроваджуйте дерево, і храм цей
будуйте, – і в ньому знайду Я вподобу, та буду шанований, каже Господь.
Звертаєтесь до численного, та виходить ось мало, і що приносите в дім, то
розвіюю те. За що? питає Господь Саваот. – За храм Мій, що збурений він, а
ви кожен женете до дому свого…” (Ог. 1: 2-9). А записи № 795 та № 831 прямо
відсилають читача до конкретної частини книги пророка Аггія: „Тому так
промовляє Господь: Вернуся Я до Єрусалиму з милосердям, храм Мій буде
збудований у ньому, – говорить Господь Саваот, – а мірничий шнур буде
розтягнений над Єрусалимом” (Ог. 1: 16).
Отже, на думку авторів графіті № 795, № 825 та № 831, варто було
нагадати вищому духовенству головну думку книги пророка Аггія: інколи
Господь позбавляє людей миру та благ, щоб привернути їхню увагу. Саме в
такому контексті, як покарання за гріхи, могли сприйматись занепад міста
з його головним храмом, часті напади татар. Водночас книга пророка дає
відповідь на питання, яким чином ці гріхи можуть бути відкуплені.

ІІ.1.5. Підписи до фрескових образів.

У межах приділа знаходиться трохи більше десятка графіті, що мо­
жуть розглядатись як підписи до фрескових образів. С. Висоцький вва­жав,
що подібні графіті видряпувались вірогідно тому, що виконані фар­бою
супроводжуючі написи-дипінті були виконані грецькою мовою, нез­ро­
зумілою для широких верств населення. Проте в процесі дослідження на­
ми було виявлено ряд грекомовних графіті, які дублюють дипінті. Тому
мотиваційні чинники появи таких записів потребують окремого зауваження.
Загалом, написи, що стосуються фрескових образів, можуть бути поділені на
дві групи. До першої зараховуються звернені безпосередньо до зображених
на фресці святих молитви, до другої – власне підписи до фрескових образів.

Причому останні поділяються на виконані по свіжому фресковому тиньку
(№ 856, № 923, № 930, № 970, № 977 та № 978) та видряпані по сухому (№ 44,
№ 997, № 1007, № 1032а/б, № 1033 та № 1120).
На нашу думку, можна виділити два можливі мотиваційні чинники,
які спонукали авторів графіті видряпувати їхні імена на фресці. В першому
випадку графіті можна розглядати як скорочений варіант молитовної
формули, в якому зазначено лише ім’я святого, на кшталт скорочення
стандартної молитовної формули „Господи, поможи рабу своєму такому-то”
до звернення „Господи”. В другому випадку це дійсно підпис до фрески, який
пояснює зображений на ній сюжет чи образ. Серед численних постатей святих
збереглось дуже мало супроводжуючих написів-дипінті, що було зумовлено
особливостями їх виконання: очевидно, по сирому тиньку виконувалось
зображення святого, написи ж наносились вже після завершення робіт,
коли тиньк встиг підсохнути. В пізнішому часі це могло зумовити осипання
фарби, тому на фресках, де цей процес позначився сильніше, і виникали
супроводжуючі написи-графіті.
Під час досліджень С. Висоцького в науковий обіг було введене одне
подібне графіті (№ 44), з ім’ям святої мироносиці рівноапостольної Марії
Магдалини, яка стала найвідданішою послідовницею Ісуса Христа і не
залишала його ні до смерті, ні після неї; саме Марія була першою відіслана
Господом як благовісниця Воскресіння, ставши апостолом для апостолів
[Жития 11, с. 501-539].
Завдяки ще одному записові (№ 997) стало можливим ідентифікува­
ти об­раз пророка Софонії, зображеного на фресці в арці-переході між
західними компартиментами приділа. Іконографічним підтвердженням та­
кої атрибуції є образ пророка Софонії з Дафні (Греція) [Лазарев 1978, с. 165].
Незалежно від наших даних О. Попова та В. Сарабьянов також підтвердили
таке визначення образу святого [История 2007, с. 297, илл. 252].
Напис № 1007, що зберігся фрагментарно, підтверджує атрибуцію
зображеної в західному компартименті святої як мучениці Софії, матері
мучениць Віри, Надії та Любові.
Водночас варто констатувати, що у двох випадках ми маємо
розбіжності між зафіксованою у графіті інформацією та іконографією
образів на фресці. Так, на фресці з образом св. апостола Іуди знаходиться
напис „Hlh[a](j) aghoj” (№ 1032а/б) та „Hlhaj” (№ 1033), а на фресці
із образом св. мч. Кіра – „O aghoj Qeofhloj” (№ 1120, можливо, сюди ж
варто віднести фрагментарно збережений напис № 1119, який зовні нагадує
підпис до фрескового образу).
Відповідно до даних графіті № 1032а/б та № 1033 на фресці з
образом св. Іуди, брата Господнього, зображено святого Іллю. Таке ім’я но­
сив старозаповітний пророк, кілька мучеників перших століть та святий
преподобний пустельник Єгипетський. Іконографія святого чітко вказує на
неможливість його співвіднесення ані з образом пустельника, ані з образом
ко­трогось з мучеників. Що ж до пророка, то нам вдалося виявити дещо схожий
зовні образ в розписі барабана новгородської церкви другої половини XIV
ст. Феодора Стратилата на Ручью, який впевнено ідентифікується завдяки
напису-дипінті [Царевская 2007, с. 64, рис. 14; илл. 28-29]. Менш схожий
образ пророка Іллі дослідники О. Попова та В. Сарабьянов визначають
на північній грані східної лопатки південно-західного підкупольного
хрещатого стовпа Софії Київської [История 2007, с. 241, рис. 191]. Але ці два
образи відрізняються від зображеного на нашій фресці святого, тому він

не може бути атрибутований як пророк Ілля. До того ж на південній грані
південної лопатки цього ж третього від вівтаря південного хрещатого стовпа,
однак вже в приділі свв. апостолів Петра і Павла, зображено пророка Іллю,
іконографія якого досить типова, тому не викликає сумнівів в ідентифікації
[История 2007, с. 251, рис. 206; Никитенко 2008, с. 229-230, 232]. Натомість
зображений на нашій фресці святий має всі атрибути апостола, саме тому
його визначали як св. апостола Силу [Собор 2001, с. 261, мал. 204], спираючись
на інформацію Ф. Солнцева, який під час реставрації фресок бачив тут
збережені фрагменти дипінті; св. Сила разом зі св. апостолом Павлом був
ув’язнений у м. Філіппах за місіонерську діяльність, а згодом відпущений;
пізніше він став єпископом у Коринфі. Водночас, якщо спиратись на
викладені Ф. Солнцевим дані, образ також можна визначити як св. апостола
Силуана з Іо, учня свв. апостолів Петра і Павла, що постраждав у Солуні
за сповідування християнської віри. Н. Нікітенко на підставі іконографії
та програми однофігурних фресок собору ідентифікувала образ святого
як св. апостола Іуду, брата Господнього [Никитенко 2008, с. 228, 230]. Тим не
менше, в будь-якому випадку, незалежно від визначення постаті апостола
– Іуда, Сила чи Силуан, однозначно можемо стверджувати, що зазначені
у підписі над плечима святого (№ 1032а,б) та в записі № 1033 імена не
відповідають іконографії образу.
Причини розбіжностей між записом та іконографією образу можуть
бути пояснені у двох допустимих варіантах. Насамперед, ми можемо
висловити припущення, що у ХІІ – ХІІІ ст. образ апостола був закритий
іншим зображенням – котрогось з мучеників або святого преподобного
пустельника Іллі Єгипетського. Оскільки в цьому випадку образ мав би
бути виконаний по сухому тиньку, природно виглядає, що до нашого часу
він не зберігся. Втім, на поверхні фрески не вдається виявити слідів більш
ранньої за ХІХ ст. фарби. Через це наведене пояснення не виходить за межі
припущення. Більш логічним з цього погляду виглядає помилка автора
графіті в ідентифікації образу. Однак, в цьому випадку, варто зробити два
припущення: спочатку автор запису № 1033 зробив помилку, неправильно
визначивши образ; графіті могло бути сприйняте автором напису № 1032а/б
як робоча помітка, що ідентифікує зображеного на фресці святого. Знаючи,
що на цьому стовпі знаходиться образ пророка Іллі, автор і видряпав напис
№ 1032 над постаттю апостола, на кшталт граф’ї для подальшого нанесення
фарби. Однак і це пояснення не може бути прийняте остаточно, а з погляду
вірогідності значно поступається попередньому.
Зафіксоване у графіті № 1120 ім’я святого Феофіла також не спів­
па­дає з іконографією образу. Дослідженнями Н. Нікітенко встановлено,
що тут зображено цілителя св. Кіра, який, разом зі св. Іоанном (образ зна­
хо­дився навпроти, на північній стороні арки; на сьогодні не зберігся, на йо­
го місці знаходиться живопис ХІХ ст.), прийняв вінець мучеництва в 311 р.
[Никитенко 2007, с. 276-277; 2008, с. 194-195]. Така інтерпретація дозволила
реконструювати текст графіті № 1099, що розглядається нами як молитва
до святих Кіра та Іоанна і може слугувати непрямим доказом правильності
подібної ідентифікації образів. Факт помилкового визначення автором
графіті образу на фресці зближує цей запис № 1032а/б та № 1033, до яких він
тяжіє також як в плані хронології, так і типології – форма написання літер
ã та è у вигляді лігатури тотожна графіті № 1032б. Відповідно, ми маємо всі
підстави припустити, що в цей час написаний на фресці святий був закритий
іншим образом, очевидно, мученика (в перші століття християнства було

кілька мучеників з таким ім’ям) або святого єпископа антіохійського,
письменника-апологета ІІІ ст. Втім, як і в попередньому випадку, це тверд­
ження на даний час може бути прийняте лише на гіпотетичному рівні,
оскільки у реставраційних звітах фіксується лише наявність вкраплень
фарби пізнішого часу – XVII – XVIII ст. [Материалы 1960, арк. 61].
Не менш цікавою є група виконаних по свіжому тиньку графіті з
іменами Blashoj (№ 856 ), Marthnoj (№ 923), Prokloj (№ 930), Ephfanhoj
(№ 970), Pabeloj Omologhthj (№ 977) та Bashanoj (№ 978), вивченню якої
присвячена наша окрема публікація [Корнієнко 2008б].
Графіті розташовані на рівні ніг кожного образу, праворуч від нього
на правій стороні апсиди, ліворуч – на лівій. Усі записи виконані грецькою
мовою однією людиною, їх особливістю виступає опускання закінчень слів.
У двох випадках ідентифікованим завдяки написам образам святих були
виявлені іконографічні підтвердження, що змушує з довірою поставитись і
до інших графіті, видряпаних невідомим автором.
Крайнім праворуч, згідно даних графіті № 856, зображено сщмч.
Власія, єпископа Севастійського, пам’ять якого 11 лютого. Під час Ліцинієвого
гоніння на християн він переховувався на горі Аргос, проте був викритий
і заарештований. За відмову поклонитись язичницьким богам Власій та
навернені ним язичники були піддані тортурам, а потім страчені. Коли
святому загрожували утопленням, він пройшов по воді як по суші. Тоді
єпископ був страчений шляхом усікновення глави разом з двома отроками.
Страждання та смерть священномученика відносять до 316 р. Їхні тіла були
поховані на місці страти, від гробниць хворим дарувалось зцілення [Жития
6, c. 211-221]. Іконографічним підтвердженням ідентифікації образу святого
є фреска 1199 р. в апсиді церкви Спаса на Нередиці. Тут образ сщмч. Власія
у святительському чині впевнено визначається завдяки супроводжуючому
напису „Святий Власій” [Лазарев 1973, c. 244].
Другим праворуч, згідно даних графіті № 923, зображено свт. Мартіна
Сповідника, Папу Римського (649-653/655), пам’ять якого відзначається
14 квітня. Папа постраждав за відмову прийняти догмати монофелітів –
релігійної течії, згідно положень якої в Ісусі Христі Божественна та людська
природи зливаються воєдино, причому остання поглинається першою.
Цього вчення дотримувався константинопольський патріарх Павло ІІ (641653) та підтримував імператор Констант ІІ (641-668). Скликаний Папою
помісний собор засудив вчення монофілітів, оголосив його єрессю та піддав
анафемі. Папу Мартіна звинуватили у зв’язках з сарацинами з метою
підбурення їх до повстання, а також у „неправильному дотриманні віри та
непочитанні Пречистої Богородиці”, потім таємно заарештували та вивезли
за межі Італії. Після суду Папа був відправлений на заслання до Херсона, де
і помер внаслідок жорсткого відношення до нього, хвороби та старості 16
вересня 655 р. [Жития 8, c. 201-210; Сорочан 2005, c. 1289]. Святого поховали
в храмі заміського монастиря Богоматері Влахернської, з яким дослідники
ототожнюють Південний заміський хрестоподібний храм; мощі святого
були наділені цілющою силою та притягували до себе велику кількість
прочан [Сорочан 2005, c. 787-819, 1302-1307]. Очевидно, цей факт спричинив
до розміщення образу Папи Мартина в одному з вівтарів кафедрального
храму Києва.
Третім ліворуч, згідно даних графіті № 930, зображено свт. Прокла,
патріарха Константинопольського (434-446), пам’ять якого відзначається 20
листопада. Учень свт. Іоанна Златоуста, свт. Прокл при ньому був дияконом,

потім ієромонахом та сінкелом, тобто, келейним служителем патріарха.
Перебуваючи в патріарших покоях, сінкел сподобився дива бачити
прихід до свт. Іоанна св. апостола Павла, який таємно надихав Іоанна під
час написання ним творів. Після вигнання та смерті свого вчителя, свт.
Прокл був поставлений єпископом міста Кізіка, проте через сильні позиції
єресіархів у місті змушений був повернутись до Константинополя, де через
рік був обраний патріархом. Саме він переконав імператора Феодосія ІІ (408450) перенести мощі свт. Іоанна Златоуста до Константинополя. Свт. Прокл
активно боровся з єресями, зокрема, він у 429 р. виступив з публічними
звинуваченнями проти Несторія. Від творчої спадщини свт. Прокла
залишилась 21 проповідь. Помер святий у 446 р. [Жития 3, c. 563-567].
Крайнім ліворуч, згідно даних графіті № 970, зображено свт. Єпи­
фанія, єпископа Саламінського, архієпископа Кіпрського, видатного
християнського проповідника та вченого. Пам’ять святого відзначається 12
травня. За життя святий сподобився на створення багатьох див, зокрема,
він міг зцілювати хворих та воскрешати мертвих. Свт. Єпифаній виступав
активним борцем з єресями. В своїх працях „Анкорат” („Якір віри”) та
„Панарій” („Домашня аптека”), добре відомих на Русі, виклав суть та
спростував близько 20 дохристиянських та 80 християнських єретичних
вчень. Помер святий 12 травня 403 р. у віці 96 років. Похований в місті
Саламін на Кіпрі, у створеній ним церкві, де біля гробу святого хворим
надходило зцілення [Жития 9, c. 387-429]. Іконографічним підтвердженням
такої атрибуції постаті святого виступає образ свт. Єпіфанія, присутній у
мозаїчній композиції святительського чину центральної апсиди Софії
Київської, на її північній стіні. Біля постаті святого зберігся напис грецькою
мовою „Святий Єпіфаній” [Лазарев 1960, с. 112-113, табл. 48, 50; Собор 2001,
c. 212, рис. 154, с. 218, рис. 160].
Згідно даних графіті № 977, на фресці зображено святителя
Павла І Сповідника, константинопольського архієпископа, пам’ять якого
відзначається 6 листопада. Святий був обраний на архієпископський
престол в умовах зростання позицій єресіархів-аріан і невдовзі під тиском
імператора Східної Римської імперії Констанция ІІ (337-361) змушений був
облишити престол, який посів аріанин Євсевій Нікомедійський, та втекти
до Риму. По смерті Євсевія Павло приїздить до Константинополя і вдруге
очолює архієпископську кафедру, однак під тиском Констанция ІІ знову
змушений залишити столицю. Проте невдовзі святитель повернувся завдяки
втручанню імператора Західної Римської імперії Константа (337-350) і втретє
був обраний архієпископом. Після загибелі заступника Павла імператора
Константа Констанций відправив святого на заслання до вірменського
міста Кукуз, в якому Павло був убитий аріанами у 350 р. або 351 р. під час
здійснення Літургії. У 381 р. імператор Феодосій І Великий (379-395) переніс
мощі святого до Константинополя, звідки у 1326 р. їх було перевезено до
Венеції [Жития 3, c. 113-122].
Останній напис, № 978, вказує, що на фресці зображений свт. Васіан,
єпи­скоп Лавдійський, пам’ять якого відзначається 10 червня. На його рим­
ське (західне) походження вказує сам фресковий образ, адже святий зоб­ра­
жений з тонзурою, подібно образів до сщмч. Климента, Папи Римського
або архідиякона Лаврентія Римського з мозаїчного святительського чину
цен­траль­ної апсиди Софії Київської [Лазарев 1960, c. табл. 51, 55; Собор
2005, с. 216, рис. 158, с. 220, рис. 162]. Свт. Васіан був посланий до Риму
для навчання, де й охрестився. Рятуючись від переслідувань слуг батька-

язичника, правителя Сіракуз, що хотів повернути сина, охрещений Ва­сіан
покинув Рим. Напередодні йому в церкві св. Євангеліста Іоанна Богослова
явився сам Апостол, розкривши наміри батька та звелівши йти до Равенни.
Там він був посвячений в сан єпископа, а згодом став єпископом лі­гу­рій­сь­
кого міста Лодії, в східному передмісті якого вибудував храм в ім’я Святих
Апостолів. Святий створив багато див, зокрема, воскресив юнака, що його
вкусила змія. Помер свт. Васіан у 409 р., похований у збудованому ним храмі,
де біля гробу святого хворим надходило зцілення [Жития 10, c. 178-191].
Таким чином, у святительському чині апсиди Георгіївського
приділа зображено свт. Єпіфанія, свт. Павла, свт. Васіана, свт. Прокла,
свт. Мартіна та свщм. Власія. Як показують дослідження Н. Нікітенко, в
розписах посвяченого вмч. Георгію приділа, який є символом перемоги
християнства над язичництвом, серед мученицьких діянь святого обрані
ті моменти, які підкреслюють його місіонерське служіння вірі; головною
ідеєю розпису цьо­го циклу є тема навчання вірі, переконання у правоті
християнства ца­ря та його воїнів (стосовно Русі – князя і дружини), а
також подвигу в ім’я ві­ри [Никитенко 2004, c. 197-199]. Постаті святих
святительського чину пов­ністю відповідають закладеним у програму
роз­пису ідеям. Святителі Вла­сій та Васіан проповіддю та подвижництвом
ствер­джували перемогу хрис­ти­ян­ства над язичництвом, а Єпифаній,
Пав­ло, Мартін та Прокл – істинної християнської віри над єресями.
Об­рази святих розміщені попарно, за прин­ципом діархії та симфонії.
Свт. Єпифанія, який прожив довге життя та активно виступав проти
єресей, зображено навпроти сщмч. Власія, який загинув мученицькою
смертю, стверджуючи силу християнської віри. Свт. Мартіна Сповідника,
архіпастиря Римської церкви зображено навпроти свт. Павла Сповідника,
архіпастиря Константинопольської церкви; обидва святі за сповідування
істинної християнської віри та виступи проти підтриманої владою єресі
зазнали гонінь та загинули мученицькою смертю. Свт. Васіана, який
стверджував християнство серед язичників, зображено навпроти свт. Прокла,
що боровся з єресями; останніх єднає те, що за життя обоє сподобились
бачити явлення святих апостолів – Васіану явився св. Іоанн, а Проклу –
св. Павло. Проте в основі цих протиставлень лежить одна ідея, яка проходить
через все життя святих – служіння істинній вірі, ствердження в правоті і
переможності християнського віровчення. Відповідно, підтверджується теза
про те, що зміст розпису Георгіївського приділа знаходить зв’язок із темою
хрещення Русі, а не з тезоіменством Ярослава [Никитенко 1999, c. 202], подібно
до святительського чину центральної апсиди, його розпочинає постать свт.
Єпифанія. Цей образ було обрано через хронологічне співпадіння дня
пам’яті святителя та дня освячення Десятинної церкви, адже такі факти на­
бу­вали сакрального значення. Саме тому в ряді визначних представників все­
лен­ської церкви поставлено першим того святителя, день пам’яті якого ніби
роз­починає хронологічний відлік становлення руської Церкви [Никитенко
2004, c. 178-180].

ІІ.1.6. Окремі слова та словосполучення.

До цієї категорії можемо віднести п’ять графіті. Запис на південній
стороні апсиди № 827 складається з вигуку ïðîñò³ ‘вставши, стоячи прямо’,
складової частини літургійного проголошення „Премудрість, прóсти!”,
яким перед читанням Святого Писання наголошується на необхідності

особливої уваги, духовної напруги та пильності (прóсти) для того, аби
Слово Боже (Премудрість) було засвоєно розумом і серцем [Дьяченко 1993,
с. 515]. В межах приділа слово зустрічається ще раз у складі № 1, тут воно має
на меті наголосити необхідність бути уважним, духовно очиститися, адже
незабаром можуть наступити останні дні. Можливо, саме таке значення
слова намагався передати автор № 827. На цій же ділянці стіни розташовані
ще два записи, в одному зафіксоване слово ðàáú (№ 903) та íàïðhñòîë³å
(№ 941), причинну їх появи встановити складно, як і видряпаному у
передвівтарному компартименті написові àñ àíîìîèñi (№ 1077). В західному
компартименті слово ìëàäåíåöú (№ 1008) видряпане на фресці з образом
св. мч. Софії, матері св. мчч. Віри, Надії та Любові, тому його, можливо, слід
інтерпретувати як молитву-прохання за дитину, звернену безпосередньо до
святої.

ІІ.1.7. Абетки, склади та окремі літери.

Згідно спостережень Т. Рождественської, видряпування абетокграфіті середньовічними авторами виконувалась з розумінням їх сак­раль­
но­сті, позаяк уявлення про святенність слов’янської азбуки відмічаються
вже у ранній період слов’янської писемності, в ІХ ст. [Рождественская 1992,
с. 16]. Водночас дослідниця не відкидає версії А. Мединцевої та К. Поп­
константінова, що абетки могли мати суто практичне значення й слу­гу­
ва­ти для тренування писця [Медынцева, Попконстантинов 1984, с. 54],
хо­ча при цьому друге не виключає першого. Саме з таких позицій варто
ін­терпретувати початок абетки (№ 864) на південній стороні апсиди à á
â ã, поруч з яким той же автор прокреслив приклади утворення складів:
àá, áà, або ж прокреслені поруч дзеркальна та звичайна літери à в графіті
№ 913. Як граматичну вправу варто розглядати записи № 917 (áî, âî, ãî,
äî) або № 1122 (àá, àz), позаяк приклади нашим графіті можна зустріти
серед берестяних грамот, зокрема, виконаними новгородським хлопчиком
Анфімом [Арциховский 1957, с. 216, рис. 1]. Доволі цікавим є запис з
чотирьох глаголичних літер (№ 918), що його можемо розглядати як
приклад їх напи­сання. Насамкінець, маємо відмітити також, що при на­пи­
санні абеток увага надавалась також розглядові цифрового значення літер,
що добре ілюструється цифровим рядом 700 (¼), 800 (w), 900 (ö) запису № 824.
Всі ці графіті яскраво ілюструють навчання хлопчиків „учению книжному”,
безумовно позитивні результати якого ми можемо спостерігати на стінах
храму. До речі, з погляду процесу навчання співам доволі цікавим є запис
№ 947 на північній стороні апсиди, що розглядається нами як приклад
вставного складу так званого розспіву з „аленею”, який утворюється
внаслідок поєднання співу алілуя з аненайкою.
Декілька виявлених графіті складаються лише з двох літер. Схожий
запис – àï – був виявлений у новгородському Софійському соборі (№ 34).
Його А. Мединцева інтерпретувала як робочу помітку при будівництві
храму [Медынцева 1978, с. 58-59, 219, рис. 29]. Однак дволітерні графіті
приділа виконувались по сухому тиньку, тож їх інтерпретація як робочих
поміток під час будівництва чи оздоблення собору невиправдана. Наразі
важко встановити мотивацію їх виконання, можливо, їх варто розглядати як
позначення певних релігійних текстів, наприклад, посилання на відповідні
псалми або їх частини – îâ (№ 124а), ëâ (№ 864), iå (№ 789), або ж інтерпретацію,
відтак і мотивацію, подібних записів варто шукати у сфері символіко-

числового значення; наприклад, IE може розглядатись як символічне
позначення Євхаристичної жертви: 'Ihsoàj EЩcarist…a [Никитенко 2006, с.
350]. Подібними до наведених вище є записи, літери в яких чітко розташовані
парами або групами (№ 935, № 1025, № 1072 та № 1107). Їх, вочевидь, варто
розглядати як скорочення певних молитовних формул. А ось в латиничному
написі NZR (№ 1026), скоріше за все, зафіксовані ініціали самого автора,
позаяк подібні скорочення ініціалів доволі часто зустрічаються з XVI ст.
[див. напр.: Алферов, Однороженко 2008; Однороженко 2008].
Доволі часто серед записів приділа зустрічаються одиничні літери.
До цього часу в науковий обіг було введене лише одне графіті, що складалось
з літери ì (№ 11а), опублікованої в складі запису № 11. В. Орел та А. Кулик
вважали її ініціалом автора графіті [Орел, Кулик 1996, с. 130]. Дійсно,
подібні написи, які дослідники інтерпретують як позначення першої літери
в скороченому записі антропоніму, зустрічаються в епіграфічних пам’ятках
як античності [див. наприклад: Сапрыкин, Масленников 2007, с. 315-316]
так і середньовіччя [див. наприклад: Попов 1984, с. 30-51]. Відповідно до
такої інтерпретації ми цілком можемо припустити, що автор позначив
ініціал свого імені, наприклад, Ìèõàèëú, адже подібним чином воно могло
скорочуватись у записах лічби (табл. 1). Водночас доволі цікаво поглянути
на графіті з позиції символіко-числового значення ì, яке дорівнює сорока.
Сорок є числом випробувань, воно символізує сорокаденний піст Ісуса
Христа, стільки ж днів триває поминання померлого (сорокоуст) [Дьяченко
1993, с. 640; Иванов 2003, с. 240-328], це число тісно пов’язане з уявленням про
очищення від гріхів та надією, означає молитву та приготування до нового
життя [Данилевский 2001, с. 227]. У складеному в Х ст. та, судячи з сорока
списків ХІІ – XV ст., доволі популярному на теренах Київської Русі [Словарь
книжников 1987, с. 32-34] акровірші „Абеткова молитва”, де кожен вірш
розпочинається з чергової літери слов’янської абетки, Ì відповідають такі
рядки (подається за Псковським списком 1477 р.): „Ìèëîñòè Òâîåÿ õîòÿùå
Áîæå!” [Русская азбука 1998, с. 154]. Враховуючи приведене вище символічне
значення, яке пов’язувалось з літерою, та той факт, що її прокреслено над
записом про смерть князя (№ 11), найбільш вірогідним виглядає наступне
тлумачення графіті: велика Ì символізувала молитву – прохання милості
Господньої з надією очищення від гріхів та спасіння душі переяславського
князя Ростислава Всеволодовича.
Серед прокреслених в межах приділа літер окрім ì зустрічаються
наступні: à, â, s, ê, í, ô, f.
Літера à була прокреслене чотири рази (№№ 902, 929, 1001, 1118).
Відповідно до наших спостережень, вірогідно було б реконструювати пов­
ний текст напису як скорочене ім’я Aíäðhè (табл. 1). Однак доволі цікаво з
по­зицій символіко-числового значення поглянути на графіті № 1001: автор
про­креслив знак, схожий на велику літеру А з вписаним у її петлю хрестом
ла­тинської форми. Схожий знак був виявлений на гальці з Білоозера. Він має
виг­ляд трьох ліній, що розходяться від одної точки, з’єднаних поперечною
(пе­­­регорнута, розділена навпіл літера А – В.К.); в кінці на центральній ві­сі
прокреслений скісний хрест. С. Захаров назвав цей знак схематичним зоб­
ра­женням хреста зі знаряддями страстей [Захаров 2004, с. 216, рис. 220, 3].
Направленість ліній малюнка визначалась С. Захаровим у відповідності до
отво­ру для підвішування: оскільки останній був просвердлений над широкою
час­тиною знаку, літера А виявилась перегорнутою. Виявлений серед графіті
Софії Київської знак дозволяє припустити, що отвір був прокреслений

людиною, не обізнаною зі значенням видряпаного на гальці символу,
тому він і виявився „перегорнутим”. Подібний знак зафіксований також і
серед графіті Круглої церкви у Преславі (№ 8): літера А з прокресленим на
її вершині хрестом, середня частина перекладини якої спускається майже
до основи літери, утворюючи латинську v, [Медынцева, Попконстантинов
1984, с. 56, табл. VIII, 1, 2]. Публікатори розглядали літеру як кириличний
малий юс (#) або тамгоподібний знак. Дійсно, серед пам’яток болгарської
епіграфіки зустрічається подібне написання малого юса, показовими
є, наприклад, пам’ятки Тирново [Попов 1984, с. 70, 72, 170]. На теренах
Київської Русі за матеріалами новгородських берестяних грамот А. Залізняк
фіксує появу подібного написання # з останньої чверті ХІІІ ст. Водночас
у грекомовній епіграфіці так писалась альфа [див. наприклад: Степанова
2006, с. 116]. Тож ми можемо припустити, що у всіх трьох випадках автори
графіті прокреслили літеру à та показали її зв’язок з малюнком хреста.
À відкриває абетку та розпочинає собою відлік ( = 1), тому їй надавалось
особливого сакрального значення, вона є символом божественності, вічності,
єдності [Апостолос-Кападона 2000, с. 159]. В цьому символічному контексті
значення літери посилюється зображенням хреста, який міг асоціюватись з
глаголичною літерою
(à), підкреслюючи сакральність обох абеток. Часто
в складі напису на стіні храму хрест використовувався замість дієслова
говоріння [Рождественская 1992, с. 18]. У згадуваній „Абетковій молитві” Х ст.
літері à відповідає наступний рядок: Àçú – ñèìü ñëîâîìú ìîëþ ñÿ Áîãó [Русская
азбука 1998, с. 154]. Відповідно, накреслений на стіні знак може розглядатись
як символ мовного акту, зверненого до Господа та святих, молитовного
вигуку, який має бути почутий під час молитви [Рождественская 1992, с. 1819]. У подібному символічному значенні, на нашу думку, має розглядатись
і прокреслені на стіні храму в Преславі та на гальці з Білоозера символи. В
протилежному куті західного компартимента прокреслена літера à, вписана
у неправильної форми коло (№ 1024), що також може розглядатись як
звернена до Господа молитва.
Літера â прокреслена тричі (№ 794, № 805 та № 810). Її числове зна­
чення дорівнює двом, а двійка символізує людське та божественне на­ча­
ло в Ісусі Христі, чоловіче та жіноче начала людей та тварин, „Âèäèìûÿ è
íåâèäèìûÿ!” [Апостолос-Кападона 2000, с. 61; Русская азбука 1998, с. 154],
тож ми можемо припустити, що причиною видряпування цієї лі­те­ри було
прагнення автора висвітлити саме таке її значення. Водночас мо­жемо
інтерпретувати літеру як ініціал імені, наприклад, Bàñèëèè (табл. 1).
S зустрічається чотири рази (№ 771 (двічі), № 1045 та № 1053),
особливо цікавим є запис цих двох літер у межах одного графіті № 771.
В коментарі ми вже згадували, що тут не позначено рік, а запис містить
лише два ці знаки. Тому запис варто розглядати аналогічно до видряпаних
окремих літер, розв’язання причин видряпування яких може лежати у
виявленні символіко-числового значення (s = 6), що, в даному випадку
відповідає дванадцяти (6 + 6). Це число пов’язувалось з уявленнями про
досконалість та символізувало оновлене людство, а також небесну та зем­
ну церкву [Данилевский 2001, с. 227]. Обидві складові цього числа є сим­
во­лами Господньої всемогутності, премудрості, милосердя, любові та
спра­ведливості [Апостолос-Кападона 2000, с. 239], що підкреслюється у
від­повідному рядку абеткової молитви: Såëî áî åñòü ñâåòèëíèêú æèçíè
[Русская азбука 1998, с. 154].
Літера z прокреслена двічі (№ 809 та № 826). Сімка (z = 7) є числом

людини, яке означає його гармонійне відношення до світу; воно символізує
чуттєвий вираз всезагального порядку, є знаком вищого ступеня пізнання
Божественної таємниці, досягнення духовної досконалості [Данилевский
2001, с. 227], шлях до якої лежить у виконанні Господніх заповідей, що
розкривається у відповідному літері z рядку абеткової молитви: Zàêîíú Òâîè
ñâåòú ñòåçÿìú ìîèì [Русская азбука 1998. с. 154].
Літера ê зустрічається один раз (№ 1159), її покладено праворуч,
що, згідно наших спостережень, передавало саме числове значення,
яке дорівнює двадцяти. Двадцять символізує слово „Господь” (К – KÚrie)
[Никитенко 2006, с. 348]. У цьому значенні графіті можна представити як
ско­рочену символічну формулу „Господи, поможи рабу своєму”, що включає
ли­ше слово-звернення. В абетковій молитві Ê відповідає наступний рядок:
Êú êðåùåíèþ áî îáðàòèøà ñÿ âñè [Русская… 1998, с. 154] й ми не можемо
виключати, що автор запису прагнув передати саме це символічне значення
літери.
Í прокреслене двічі (№ 806 та № 807). Відповідно до наших
спостережень, її інтерпретацію ми можемо розглядати в кількох аспектах,
насамперед, як ініціалу імені автора, наприклад, Ніколи (табл. 1); по-друге,
з позицій символіко-числового значення, яке для í дорівнює п’ятдесяти,
що може тлумачитись як символ П’ятидесятниці, церковного свята,
встановленого у пам’ять зішесття Святого Духа на апостолів на п’ятидесятий
день після Великодня; другою назвою цього свята є день Трійці, названий
так тому, що після зішесття Святого Духа християни чіткіше усвідомили
таємницю Пресвятої Трійці – триіпостасного та єдиносущного Господа,
Батька, Сина та Духа Святого [Дьяченко 2006, с. 531; Иванов 2003, с. 330-331].
Водночас прокреслена літера Í може розглядатись як своєрідна молитва
про Господнє благословення у вигляді початку рядка абеткової молитві: Íî
ìíå íûíå ïðîñòðàííî ñëîâî ïîäàèæå… [Русская азбука 1998, с. 156].
Літера ô зустрічається один раз (№ 788), відповідно, її можна
розглядати як скорочений запис імені Ôèëèïú чи Ôåäîðú, або як своєрідну
молитву, висловлену початковою літерою абетки: Ôàðàîíÿ ìÿ çëîáû èçáàâè
[Русская азбука 1998, с. 156].
F так само зустрічається один раз (№ 1104), над нею прокреслене
горизонтальне титло. Числове значення фіти дорівнює дев’яти, що є свя­
щен­ним числом, яке символізує потроєну Трійцю; водночас, вона є першою
лі­терою грецького слова QeТj ‘Бог’, тому може розглядатись як символ імені
Господа. Цей знак займав важливе місце в піснях знаменного розспіву, в яких
фіта містила в собі особливий, складний розспів; поєднуючись в графічну
формулу з іншими знаками, фіта змінювала їх значення [Владышевская
2006, с. 140].
Спостереження над однолітерними записами дозволяють з великою
долею вірогідності припустити, що вони могли виконувати проповідницькодидактичну функцію, розкриваючи багатогранність символіко-числового
значення окремих літер, хоча ми не можемо повністю відкидати можливості
їх тлумачення як ініціалів авторів або як своєрідних молитов. Нажаль, наразі
за браком даних ми не можемо впевнено визначити критеріїв, які дозволять
відділити одні записи від інших.

ІІ.1.8. Фрагменти написів.

До цієї категорії нами зараховано кілька графіті, реконструювати
текст яких не виявляється за можливе, бо вони зберегли незначну кіл­

ькість літер: № 12а, № 920, № 931, № 938, № 940, № 954, № 982, № 989,
№ 998, № 1030а, № 1066, № 1070, № 1086а, № 1119, № 1121, № 1123, № 1139,
№ 1150. У двох випадках ми можемо зробити обережне припущення про
пош­кодження текстів, видряпаних в апсиді приділа, церковною цензурою
(№ 920 та № 931). Окрім того, до цієї категорії ми відносимо також п’ять
грекомовних написів № 739, № 744, № 745, № 1086 та № 1108, текст яких наразі
не може бути впевнено реконструйований за збереженими частинами. Втім,
Д. Гордієнком ці написи ще вивчаються, тож не виключено, що в наступному
виданні як доповнення до попередньої частини будуть опубліковані ре­зуль­
тати його дослідження.

ІІ.1.9. Записи лічби.

Доволі численною є група записів, що мають вигляд рядка або рядків
вертикальних засічок. До недавнього часу вони не були виділені в жодну
категорію, хоча й були відомі дослідникам, позаяк зустрічаються в багатьох
середньовічних культових спорудах [див. наприклад: Рождественская, Тур
1978, с. 32; Церква Богородиці 1996, с. 137; Васильев 2006, с. 196, рис. 153].
Б. Рибаков висловив думку, що подібні „часті штрихи” є результатом
діяльності церковної цензури, яка знищувала таким чином непристойні, з
її погляду, написи у вівтарній частині храму [Рибаков 1947, с. 55-56; 1963,
с. 64]; це твердження набуло поширення в історіографії [Медынцева 1983,
с. 196]. На думку Т. Рождественської, подібні записи могли мати зв’язок із
поминанням, водночас вона не виключала можливості їх практичного
значення для навчання лічбі [Рождественская, Тур 1978, с. 34]. Сучасні
дослідження дозволяють стверджувати, що подібні графіті є самостійною,
до того ж, досить чисельною категорією записів службового призначення і
мають безпосереднє відношення до поминальної практики.
Ці графіті можуть бути поділені на два види, перший з яких
становлять горизонтальні засічки (№ 765, № 766, № 1127 та № 1165), другий
– вертикальні. Саме останні можуть бути впевнено визначені як записи
обрахунку кількості проведених поминальних служб.
Повна формула таких графіті включає три складові: 1) малюнок
хреста; 2) християнське ім’я людини; 3) рахункову частину запису у вигляді
певної кількості вертикальних засічок, нерідко, останні закреслюються
одною або кількома горизонтальними лініями, або ж спочатку проводиться
горизонтальна, а від неї вниз або вгору прокреслюються вертикальні засічки.
Проте повна формула зустрічається відносно рідко, найчастіше ми можемо
бачити її скорочений варіант.
Вище ми згадували, що, згідно Єфрема Сірина, хрест символізує
інвокацію „в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа”, а поставлений на початку
рядка співвідноситься з накладанням на себе хресного знамення перед
початком якоїсь важливої справи, а також символізує мовний акт, звернений
до Господа та святих. Він тісно пов’язаний з християнським ім’ям людини, на
що вказує друга частина формули, а у третій вказується кількість подібних
мовних актів. Те, що вертикальні засічки є записом числового ряду і кожен
такий знак дорівнює одиниці, підтверджує інколи паралельне вживання
літери à (= 1) та позначення десятків шляхом видряпування вдвічі довшої
десятої засічки. Кількість „одиниць” не є сталою, вона коливається від двохтрьох до ста тридцяти чотирьох, найчастіше ж – в межах перших п’яти
десятків, від двадцяти до п’ятдесяти. Звертає на себе увагу і розташування

таких записів, адже домінуюча кількість знаходиться у вівтарних частинах
храму.
На нашу думку, інтерпретувати цю категорію графіті можна лише
звернувшись до аналізу ідей „малої есхатології”, а саме – поминальної
практики за спасіння душ живих та померлих людей.
Згідно церковної традиції, душа, після відходу її від тіла, проходить
повітряні митарства, під час яких вона підлягає індивідуальному суду, за
результатами якого мучиться або блаженствує згідно діянь своїх до Страш­
но­го Суду, коли буде вирішена остаточна доля всього людства [Кирилл 1994,
с. 4-6]. У цей час можливо змінити стан душі, пом’якшивши проходження
через кола митарств принесенням за неї Безкровної Жертви (поминання
на Літургії) та інших молитов [докл. див.: Карпов 2008, с. 157-158; Ціґенаус
2006, с. 169-193]. У ХІІ – ХІІІ ст. в західнохристиянській традиції вірування у
можливість за певних умов відкуплення деяких гріхів після смерті призвели
до оформлення в середньовічній теології уявлення про Чистилище з
особливою роллю церкви та родичів у спасінні душ померлих [Ле Ґофф
2007, с. 90-101; Ціґенаус 2006, с. 178-181]. В цей же час відмічається сплеск
заупокійних служб, замовлених у своїх заповітах померлими, що прагнули
досягти своєрідного кумулятивного ефекту, „накоплению заступнической
силы заупокойных молитв” [Арьес 1992, с. 171-172].
Проблемним лишається питання часу поширення концепції
„малої есхатології” на теренах Київської Русі, адже тут подібного „сплеску”
заупокійних служб, на думку дослідників, не відмічено письмовими дже­ре­
лами. Відповідно до сучасних поглядів учених, ідеї „малої есхатології” на­
бу­ли популярності лише з часу пізнього середньовіччя. Показовою в цьому
від­ношенні є позиція О. Карпова: „…Идея о частном суде над умершим,
определяющую его временную участь до Страшного Суда („предчувствия”
наказаний или райского блаженства) не была „популярна” в домонгольской
Руси… „Малая эсхатология” была востребована лишь в период позднего
средневековья с усилением индивидуализации человеческой личности”
[Карпов 2008, с. 158]. О. Алєксєєв вважає, що в ХІ – XIV ст. у духовному
світогляді населення Київської Русі панував релігійний оптимізм,
обумовлений незавершеністю процесів християнізації [Алексеев 2002, с. 5658]. Цей світогляд, на думку дослідника, не міг сприяти розробленню системи
заупокійно-поминального культу, і лише у XIV – XV ст. завдяки процесам
поглиблення християнізації, а також посиленням і кризою есхатологічних
очікувань, на зміну простої моделі порятунку приходить диференційована
модель, згідно якої існувала можливість змінити участь душі, що відійшла
від тіла, завдяки молитовному заступництву церкви; становлення практики
поминання померлих пов’язувалось з діяльністю митрополита Кипріана
[Алексеев 2002, с. 131, 135-137]. І, нарешті, позаяк провідну роль у системі
заупокійно-поминального культу відігравали поменники, до яких за на­
дан­ня певної матеріальної пожертви вносився поминальний запиc, за який
церква брала на себе зобов’язання творити в храмі молитву за душу жер­
тво­давця або його родичів [Алексеев 2002, с. 137-142; Поменник 2004, с. 1315], відповідно до концепції еволюції ідей „малої есхатології”, практика
поминання померлих з метою спасіння їхньої душі на теренах Київської
Ру­сі набула поширення лише, приблизно, з кінця XIV – початку XV ст.,
ко­ли фіксується поява перших вкладних грамот та синодиків-поменників
[Алексеев 2002, с. 139].
Еволюційну концепцію, що пояснювала розвиток ідей „малої есха­

тології” поширенням індивідуалізації у пізньому середньовіччі, за­
пе­речував відомий медієвіст А. Гуревич, який у передмові до книги
Ф. Арьєса „Людина перед обличчям смерті” зазначав наступне: „Идея об
индивидуальном суде над душой, творимом в момент кончины человека,
не была каким-то поздним продуктом развития по пути индивидуализма
– эта мысль всегда присутствовала в сознании христиан” [Гуревич 1992,
с. 22]. Дійсно, у ранньому середньовіччі вчення про приватний суд над
душею померлого знаходить своє відображення в творах Отців Церкви,
агіографічний та апокрифічній літературі [перелік див.: Алексеев 2002,
с. 53]. Зокрема, александрійський архієпископ V ст. Кирил пише, що
душа під час проходження п’яти кіл повітряних митарств „… ужасается,
трепещется и мятется, доколе не произнесен будет приговор освобождения
или осуждения… Небесные силы стоят против нечистых духов и приносят
добрые деяния души – делами, словами, помышлением… Душа … от
слов и дел своих – или, подвергшись осуждению, будет связана, или,
оправданная, освободиться” [Кирилл 1994, с. 4-6]. В наведеному уривку до­
сить чітко висловлюється ідея індивідуального суду над душею. Така ж дум­
ка простежується в перекладному агіографічному творі Х ст. „Житіє Ва­силія
Нового” [Житие Василия 2004, с. 225-226], доволі поширеного в Київ­ській
Русі [Словарь книжников 1987, с. 142-143]. Проте, якщо у „Слові” Ки­ри­ла
Александрійського проходження кіл митарств душею здійснюється ли­ше
завдяки індивідуальному доброчинству, то у „Житії Василія Нового” про­
ходження митарств полегшується завдяки молитвам інших людей: так душа
блаженної стариці Феодори рятується завдяки молитвам св. Василія [Житие
Василия 2004, с. 233]. Молитви за померлих присутні у всіх літургіях Церкви
(Василія Великого, Іоанна Златоуста, літургії несторіан та монофізитів),
тверду віру в посмертне очищення засвідчують твори ранніх Отців Церкви
[Ціґенаус 2006, с. 175-176]. Відповідно, ми можемо зауважити, що ідеї „малої
есхатології” Київська Русь прийняла від візантійської церкви, де вони
тривалий час розвивались. Ці ідеї широко представлені у перекладній та
оригінальній давньоруській літературі, яку досліджувала І. Дергачова
[Дергачова 2004, с. 54-145]. О. Алексєєв зазначав, що доволі легко вказати на
існування тих чи інших текстів, однак більш важливим є простежити видимі
ознаки змін в уявленнях людини [Алексеев 2002, с. 50-51]. Відповідно до такого
твердження, якщо перші матеріальні свідчення поширення поминальних
практик (вкладні грамоти та синодики-поменники) за спостереженнями
дослідника з’являються наприкінці XIV ст., до цього ж часу необхідно
віднести і розвиток ідей „малої есхатології”. Однак І. Дергачова, відмічає,
що „употребление Помянников в русской церковной практике известно по
источникам, начиная с ХІІ в.” [Дергачова 2004. с. 148]. Цим джерелом, на
думку дослідниці, є „Хожение ігумена Даниїла”, в якому автор згадує, що
вписав імена руських князів у лаврі у святого Сави; Даниїл пише, що і нині
їх імена поминаються в єктенії („åêòåí¿#” – це тривало здійснюване моління,
що містить в собі різні прохання [Дьяченко 1993, с. 171]), разом з дружинами
та дітьми їхніми [Дергачова 2004, с. 133]. Причому ігумен згадує окремі
літургії за живих та за померлих: „È îòïhõîìú ëèòóðãiè çà êíÿçè Ðóññêûÿ è
çà âñÿ õðèñòiÿíû 50 ëèòóðãié, à çà óñîïøàà 4O ëèòóðãié îòïhõîìú” [Житье и
хоженье 1883, с. 140-141].
Іншим джерелом, з якого можна отримати інформацію про
застосування практики заупокійних служб по відношенню до руських
князів, є поменник ерфуртського бенедиктинського монастиря св. Петра,

в якому міститься запис про смерть галицько-волинського князя Романа
Мстиславича († 19 червня 1205 р.): „У 13 календи липня Роман, король Русі,
який надав нам 30 марок” [подається за: Головко 2006, с. 244]. Дослідники
по-різному визначають причини такого щедрого дарунку князя [див.
наприклад: Майоров 2008; Головко 2006, с. 245; Войтович 2006, с. 478, 484].
Втім, незалежно від того, що спонукало Романа Мстиславича внести таку
велику суму до ерфуртського монастиря, для нас важливим є сам факт
оплати руським князем подібних поминальних служб.
Серед новгородських берестяних грамот трапляються такі, що
розглядаються дослідниками як записи поминання осіб; для прикладу
можна навести грамоту № 522 (стратиграфічна дата – рубіж ХІІ-ХІІІ ст.), де
вказано імена Прокопія, Семена, Христини, Михайла, Флора, Спиридона та
Марії [Арциховский, Янин 1978, с. 122]. Доволі цікавим у цьому контексті
виглядає спостереження О. Мусіна, що практика приношення літургійних
дарів (просфор та свічок) могла супроводжуватись диптихами імен живих
та померлих, за яких це приношення здійснювалось; зразками таких
поминальних записок, на думку дослідника, і можуть слугувати берестяні
грамоти з помістя „А” Троїцького розкопу, що містять імена понад п’ятдесяти
осіб [Мусин 2004, с. 147].
На нашу думку, записи лічби у вівтарних частинах храму можуть
бути інтерпретовані як практичне втілення поминання конкретних людей,
ім’я яких вказане в другій частині формули, хоча на даному етапі відділити,
в яких саме записах обраховується поминання живих, а в яких померлих,
ми не можемо. З огляду на різну кількість таких служб, чинником, який
визначав кількість „одиниць” в її третій частині, міг бути лише обсяг руги,
тобто, певної суми грошей, сплачених за поминання. На одному зі стовпів
центральної нави собору С. Висоцьким був виявлений напис (№ 9) ХІ ст.
[Высоцкий 1966, с. 41-45, табл. ХІ, ХІІ], який повідомляє про внесення
посмертної руги за душу великого київського князя Святослава Ярославича
(† 27 грудня 1076 р.). Загалом же подібна практика оплати поминання
Церквою душі померлого була передбачена давньоруським законодавством
[див., наприклад: Никитенко 2008, с. 357].
Відтак, розглядувані вище записи обрахунку кількості поминальних
служб, які інколи створюють цілі комплекси, можуть бути співвіднесені
(але не ототожнені!) із обітуаріями [Арьес 1992, с. 162] або поменниками
[Алексеев 2002, с. 138], своєрідними реєстрами, куди заносились імена людей
– кліриків або світських осіб, за душі яких належало молитись: запис імені
людини на стіні храму був занесенням до цього реєстру, а засічки фіксували
кількість проведених відправ за спасіння душі відповідно до внесеної плати.
Тобто, графіті за формулою „хрест” – „ім’я” – „кількість відправ” можуть
бути названі діловодними записами, оскільки, по суті, є своєрідним звітом
про виконання оплаченої роботи за проведення служб для спасіння душі
конкретної людини.
Отже, комплексний аналіз свідчень поменника бенедиктинського
мо­настиря, твору ігумена Даниїла, новгородських берестяних грамот
та графіті Софійського собору дозволяє стверджувати, що практика по­
минання як живих, так і померлих була добре знаною та активно зас­
то­со­ву­валась на Русі в період „релігійного оптимізму” (за термінологією
О. Алек­сєєва). Зафіксоване на західноєвропейських матеріалах Ф. Арьєсом
зростання з ХІІ – ХІІІ ст. кількості заупокійних служб [Арьес 1992, с. 171172] завдяки виявленню нової категорії графіті в цей же час відмічається і в

домоногольській Русі. Палеографічні ознаки літер у записах імен в другій
частині формули вказують, що графіті виникли в проміжок часу з другої
чверті ХІ до, приблизно, останньої чверті XIV ст., причому більшість із
них припадає саме на ХІІ – ХІІІ ст. У світлі цих фактів очевидним стає те,
що діяльність митрополита Кипріана в плані запровадження практики
поминання померлих, про що згадує О. Алєксєєв [Алексеев 2002, с. 135-137],
була своєрідною реформою вже існуючої та діючої системи.
Слід також зазначити, що в процесі обговорення присвяченої
дослідженню цієї категорії записів доповіді автора на IV міжнародній
конференції „Причорномор’я, Крим, Русь в історії та культурі” (вересень
2008, м. Судак), В. Тур висловив припущення, що подібні записи можна
трактувати як свідчення певної кількості покаянних молитов, призначених
монахам їхніми духовними отцями. В такому випадку записи варто
було б розглядати як своєрідний звіт перед наставником, хоча при
такому трактуванні незрозумілою лишається причина оприлюднення
особистої спокути, яка стосується лише того, хто кається. На відміну від
цього, проведення певної кількості літургій відповідно до сплаченої руги
передбачало звітування та обрахунок їх виконання, приклад чому дають
записи за означеною формулою.
Розглянувши проблему загальної інтерпретації подібних графіті,
варто зупинитись докладніше ще на одному моменті. Як ми зазначали
вище, більшість формул є скороченими, це, зокрема, стосується й запису
імені. Повних імен практично не зустрічається, замість них видряпуються
одна або кілька літер. Спостереження над формами скорочення імен у
графіті дозволяють визначити, що в написі вказувалась така кількість
літер і в такій послідовності, щоб ім’я легко можна було ідентифікувати.
Це було обумовлене тим фактом, що звітування за проведені поминальні
відправи у вигляді видряпування вертикальних засічок могло виконуватись
різними особами. В цьому, до речі, полягає відмінність між основною масою
графіті, які виникали одномоментно. Для визначення найбільш вірогідного
імені нами було проаналізовано випадки їх вживання в записах обрахунку
поминальних служб. Дослідження показало, що, як правило, автори
вказували кілька початкових літери імені, інколи додаючи до них середню
або останню; в окремих випадках ім’я наводилось повністю. Причому, чим
більшим було його поширення, тим менше літер вказувалось у записі.
Тож, визначення найбільш поширених імен здійснювалось на підставі
дослідження іменослова Рюриковичів [Литвина, Успенский 2006] та даних
щодо вживання цих імен в період з XI до кінця XIV ст. у Лаврентіївському
[ПСРЛ 1], Іпатіївському [ПСРЛ 2] та Новгородському першому [ПСРЛ
3] літописах. Попередні результати такої роботи представлені в таблиці
1. Звичайно, ми цілком припускаємо можливі зміни запропонованих
реконструкцій повної форми імені, особливо у зв’язку з накопиченням
більшої кількості інформації щодо цього питання. Тим не менше, вважаємо
за доцільне подати попередні результати такої роботи.

Скорочена
форма
імені

№
графіті

à

734, 868,
1124

àí

925, 966

[à]â

886

àãõ

àãf,
àã[f]

899

780, 890

Повна
форма
імені

Примітки

Aíäðhè

Повна форма імені від­нов­ле­
на як найбільш вірогідна на
під­ставі аналізу частоти його
вживання [ПСРЛ 1, с. 542; ПСРЛ
2, с. VI; ПСРЛ 3, с. 597; Литвина,
Успенский 2006, с. 467-475].

Àâðàìú або
Àâàêóìú

З-поміж наведених в антро­по­
німіконі найбільш по­ши­реним є
перший варіант [ПСРЛ 3, с. 593].

Àãàõè» (?)

Нам не вдалося виявити імен
з початковими літерами àãõ.
Структура скороченого за­пи­
су імені в цілому подібна до
графіті № 780 та 890. Це дозволяє
припустити, що в усіх трьох
випадках за­фік­со­ване одне й
те саме ім’я, тіль­ки в нашому
графіті від­бу­лась заміна f на õ.

Àãàfè»

Серед християнських антро­
по­­­­німів з подібним на­б о­р ом
по­­­чаткових літер, що по­б у­
ту­­ва­л и на теренах Давньої
Ру­­сі, зустрічається лише це
ім’я [ПСРЛ 1, с. 541; ПСРЛ 2,
с. V; ПСРЛ 3, с. 595; Литвина,
Успенский 2006, с. 461-463].
На думку А. Литвиної та
Ф. Ус­п енського, ім’я Агафія
можна вважати родовим у
ди­­настії, яке було надане
кіль­­ком її представницям як
під час хрещення, так і при
пос­т ригу [Литвина, Ус­п ен­
ский 2006, с. 463].

âàð-à--

877

âà

841, 862

âàñ,
âà[ñ]

ãå

1141,
1148

781

ä

942

äè[ì]

844

äúì,
[ä]ú[ì]

755, 961

åî

Bàñèëèè

Відносно впевнено від­нов­лю­
єть­­ся завдяки особливостям ско­
ро­чення та частоті вживання
[ПСРЛ 1, с. 543; ПСРЛ 2, с. VIIIIX; ПСРЛ 3, с. 601-603; Литвина,
Успенский 2006, с. 482-495].

Ãåîðãèè

Застосована форма ско­р о­ч ен­
ня, доз­в оляє впевнено від­н о­в и­
ти це часто вживане ім’я [ПСРЛ
1, с. 545; ПСРЛ 2, с. ХІІ; ПСРЛ
3, с. 606; Литвина, Успенский
2006, с. 508-519, 623].

Ãðèãîðèè

Повна форма відновлена зав­дя­
ки особливостям ско­ро­чення.
Це ім’я не було поширене в кня­
зів­ському іменослові [Лит­ви­на,
Успенский 2006, с. 563], однак
доволі часто зустрічається серед
ду­ховного стану [ПСРЛ 1, с. 546;
ПСРЛ 2, с. ХІІІ; ПСРЛ 3, с. 608].

Äèìèòðú
або
Äúìèòðú

Відновлюється завдяки особ­ли­
вос­тям скорочення та частоті
вжи­вання [ПСРЛ 1, с. 546; ПС­РЛ
2, XIV; ПСРЛ 3, с. 610-611; Лит­
вина, Успенский 2006, с. 534-540]

Åëåíà

Ім’я відновлене як найбільш
вірогідне, за частотою вживання
[ПСРЛ 1, с. 547; ПСРЛ 2, с. XIV
– XV; ПСРЛ 3, с. 612; Литвина,
Успенский 2006, с. 545-548].

Ãåîðãèè (?)

В писемних пам’ятках нам не
вдалося
виявити
подібного
імені. Можливо, автор вказав
його другу-третю літери, відтак
гіпотетично повна форма може
бути відновлена як Георгій.

750, 751

ãðè

åë

Bàðëàìú
або Âàðâàðà

Серед згадуваних у літописних
пам’ятках імен записаному в
графіті можуть відповідати
„Варлам” або „Варвара” [ПСРЛ
1, с. 543; ПСРЛ 2, с. VIII; ПСРЛ 3,
с. 601]. Оскільки дві вертикальні
засічки на місці шостої літери
можна реконструювати як за­
лиш­ки ì, першому варіантові
вар­то віддати перевагу.

958

1142

å

1146

åð

911

è~

866

åôî

865

z

892

zàõà

879

èà

881, 884,
952

èàê

867, 1128

Åðåìè» або
È~ðåìè»

Відновлене завдяки особ­ли­вос­
тям скорочення [ПСРЛ 1, с. 548;
ПСРЛ 2, с. XV; ПСРЛ 3, с. 612].

Åôðîñèíè»
(?)

Нам не вдалося виявити форми
імені з початковими літерами
åôî, тому, за аналогією із
способом
скорочення
імені
„Агафья”, вар­то визнати за
найбільш імовірне, що в записі
поставлено першу, дру­гу та
четверту літери доволі по­ши­ре­
но­го імені [ПСРЛ 1, с. 547; ПСРЛ
2, с. XIV; ПРСЛ 3, с. 612; Литвина,
Ус­пенский 2006, с. 544-545].

Zàõàðè»

Відновлене завдяки особ­ли­вос­
тям скорочення [ПСРЛ 3, с. 614]

Èàêîâú

Повна форма відновлена завдяки
особ­ливостям скорочення [ПСРЛ 1,
с. 548; ПСРЛ 2, с. XV; ПСРЛ 3, с. 645;
Литвина, Успенский 2006, с. 588-589,
601].

Èëèà або
Èëià

Відновлене завдяки особ­ли­вос­
тям скорочення [ПСРЛ 1, с. 548;
ПСРЛ 2, с. XVII; ПСРЛ 3, с. 617;
Литвина, Успенский 2006, с. 565566].

Èîàíú,
Iîàíú або
Iwàíú

Повна форма впевнено від­нов­
лена завдяки особливостям ско­
ро­чення [ПСРЛ 1, с. 548; ПСРЛ
2, с. XVII; ПСРЛ 3, с. 614-618;
Лит­вина, Успенский 2006, с. 548561].

985
èëi

836

èëèà

778

èî

846, 875

èîà,
[è]îà

767, 885,
895, 908

iîà

891

iw

775, 839,
874

èîí

756

ê

1145

êî

787, 816,
905, 936,
1076

êîñ

907

êîì

898

ë

950
897, 910,
962

ëà
ëàzà
ì
ìè
ìi
ìõ
ìèõ,
ìè[õ]
ìiõ
ìiõà

Èîíà

Звичайно, можна рекон­стру­
ю­вати зазначене в запи­сі ім’я
також як Іоанн. Однак, на нашу
думку, автору графіті необхідно
було вказати, що всі літери
слідують одна за одною, саме
з цією метою він видряпав їх з
інверсією. Ім’я Іона, зустрінуте
серед поминальних графіті Геор­
гі­ївського приділа в єдиному
ва­рі­анті, вказує на порівняно
рідкісне роз­повсюдження [ПСРЛ
3, с. 618]. Ціл­ком припустимо,
що воно ви­ка­зує духовний
сан його носія: нап­риклад, у
Рюриковичів XV століття ім’я
Іона зустрічається двічі у зв’язку з
прийняттям постригу [Литвина,
Успенский 2006, с. 553, 559-560].

Êîñòàíòèíú

Повна
форма
встановлена
завдяки типовості скорочення
[ПСРЛ 1, с. 549; ПСРЛ 2, с. ХІХ;
ПСРЛ 3, с. 620-621; Литвина,
Успенский 2006, с. 568-572].

Êîìàñèè

Відновлене завдяки особ­ли­вос­
тям скорочення. У залучених
на­ми писемних пам’ятках не
зус­трічається.

Ëàzàðü

Найбільш вірогідна форма від­
новлюється завдяки особ­ли­вос­
тям скорочення [ПСРЛ 1, с. 550;
ПСРЛ 2, с. ХХ; ПСРЛ 3, с. 622].

Ìèõàèëú
або
Ìiõàèëú

Повна форма встановлюється
завдяки типовості скорочення
[ПСРЛ 1, с. 550-551; ПСРЛ 2, с.
ХХІІ; ПСРЛ 3. с. 624-626; Литвина,
Успенский 2006, с. 576-580]

821
754, 829,
909
753, 873,
1131
835
943
777, 848,
900, 960
752, 769,
889
945

ìð

818, 828,
849, 926
779, 785

ìðà

757

ìîòð

772

ìà

íàñò

773

íè,
í[è]

748, 834,
883
837, 838,
914

íi
íèêî

845

íèêîëà

783

íêô

î

ï,
ï-,
ï--

847

746

749, 782,
859, 880

Ìàðèà

Ìîòðîíà

Відновлюється на підставі
особ­­ли­в остей скорочення
[ПСЛ 1, с. 550; ПСРЛ 2,
с. ХХІ; ПСРЛ 3, с. 623;
Литвина, Успенский 2006,
с. 573-576].
Повна форма відновлюється
завдяки особливостям ско­ро­
чення; у залучених нами писем­
них джерелах не зустрічається.

Íàñòàñèà

Відновлене завдяки особ­ли­
вос­тям
скорочення.
Поміж
записів лічби приділа це ім’я
зустрічається один раз, що
може вказувати на відносну
його рідкісність; це підтверджує
аналіз писемних даних [ПСРЛ
1, с. 542; ПСРЛ 2, с. V; ПСРЛ 3, с.
597; Литвина, Успенский 2006, с.
495-496, 595].

Íèêîëà або
Íiêîëà

Повна форма відновлюється
зав­­­дяки типовості ско­ро­чен­
ня [ПСРЛ 1, с. 551-552; ПСРЛ 2,
с. ХХІІІ; ПСРЛ 3, 629; Литвина,
Успенский 2006, с. 501-502, 564,
607, 608-610].

Íèêèôîðú

Відновлене завдяки особ­ли­вос­
тям скорочення [ПСРЛ 1, с. 551;
ПСРЛ, с. ХХІІІ; ПСРЛ 3, с. 628629].

Îíäðhè (?)

Форма імені відновлена як
най­­більш вірогідна подібно
до записів з початковою à. В
літописних пам’ятках спос­те­
рі­гається заміна Î – À: Îâðàìú
– Àâðààìú, Îíäðåÿíú – Àäðiàíú,
Îíäðhè – Àíäðhè, Îôîíàñié –
Àfàíàñié [ПСРЛ 1, с. 552].

Ïåòðú

Повна форма імені відновлена як
найбільш імовірна за частотою
вживання [ПСРЛ 1, с. 552; ПСРЛ
2, с. XXV; ПСРЛ 3, с. 631-632;
Литвина, Успенский 2006, с. 499500, 504, 561-562, 605, 621-622].

ñà

872

ñàâ

878

ñîô

957

Ñàâà

Відновлене завдяки особ­ли­вос­
тям скорочення, ім’я було роз­
пов­сюджене, особливо серед ду­
хо­венства [ПСРЛ 1, с. 553; ПСРЛ
2, с. ХХVII; ПСРЛ 3, с. 634-635;
Литвина, Успенский 2006, с. 470471].

Ñîôè»"

Відновлюється завдяки особ­
ли­вос­тям скорочення [ПСРЛ
2, с. 491; Литвина, Успенский
2006, с. 613-614].

ñò

786

Ñòåôàíú

õð,
õ[ð]

887, 896

Õðèñòèíà

få

784

Fåîäîðú
або
Fåîäîñèè

Повна форма встановлена зав­
дя­ки особливостям скорочення.
Ім’я часто зустрічається серед
духовенства [ПСРЛ 1, с. 554;
ПСРЛ 2, с. ХХІХ; ПСРЛ 3, с. 639].
Відновлене як найбільш віро­
гідне відповідно до да­них дав­
ньо­­руського антро­по­німі­ко­ну
[ПСРЛ, 1, с. 555; ПСРЛ 2, с. ХХХІ;
ПСРЛ 3, с. 643; Литвина, Ус­пен­
ский 2006, с. 572].
Обидва імені визначені як най­
більш вірогідні відповідно до
час­тоти вживання [ПСРЛ 1,
с. 556; ПСРЛ 2, с. ХХХ – ХХХІ;
ПСРЛ 3, с. 641-642; Литвина,
Успенский 2006, с. 615-618].

Таблиця 1. Попередні результати визначення форм скорочення християнських
імен у записах обчислення кількості проведених поминальних служб.
***

ІІ.2. Малюнки-графіті.

Серед графіті приділа питомий відсоток становлять малюнки.
До недавнього часу при вивченні давньоруських епіграфічних пам’яток
їм приділялась менша увага, в науковий обіг вони вводились епізодично,
доволі часто як додаток до корпусу написів-графіті; виняток становить хіба
що присвячена оглядові малюнків Софії Новгородської праця Ю. Нікітіної
[Никитина 1990] та стаття Б. Васильєва, який спробував систематизувати
окремі аспекти дослідження вже опублікованих малюнків-графіті [Васильев
1997]. Хоча дослідник лише зосередив увагу читача на окремих проблемах їх
інтерпретації, його праця на сьогоднішній день лишається єдиною спробою
розв’язання узагальнених питань щодо систематизації, часу виконання,
авторства, змісту та художніх особливостей давньоруських малюнківграфіті. Серед піднятих автором питань доволі важливим є встановлення
мотиваційних чинників, які спонукали середньовічного автора до вид­

ряпування на стінах храмів зображень, а також значення, яке вони в них
вкладали.
Серед важливих питань, розглянутих у праці Б. Васильева, вагомого
значення надається систематизації малюнків-графіті. Як ми зазначали
вище, С. Висоцький розділив їх на дві категорії: символічні, до якої він
відносив зображення святих, князівських та різних магічних знаків, фігур,
що нагадують гончарні клейма, хрестів тощо, та побутові, представлені
зображеннями тварин, птахів, людей, орнаментальних фігур тощо
[Высоцкий 1966, с. 107, 116; 1976, с. 117, 124]. Ю. Нікітіна додала сюди ще
світські малюнки, але не зазначила їх характерних особливостей [Никитина
1990, с. 221]. Хисткість подібного поділу була доведена Б. Васильєвим, котрий
доволі чітко вказав можливості переходу малюнків з категорії побутових до
категорії символічних, якщо поглянути на них з позицій християнського
символізму [Васильев 1997]. Для систематизації малюнків-графіті ми
пропонуємо виділити основну сюжетну лінію цих зображень, виділивши в
межах приділа такі категорії:
1) хрести, монограми та теонімограми;
2) зображення святих;
3) символи, пов’язані з частинами людського тіла;
4) предмети релігійного вжитку та артефакти;
5) антропоморфні зображення;
6) орнітоморфні зображення;
7) емблеми.
Співвідношення між різними категоріями малюнків-графіті приділа
виглядає наступним чином:
Загальна
кількість

Відсоткове
співвідношення

Хрести, монограми та
теонімограми

53

10,99 %

Зображення святих

5

1,04 %

3

00,62 %

2

0,41 %

Антропоморфні зображення

1

0,21 %

Орнітоморфні зображення

3

00,62 %

Емблеми

10

2,07 %

Назва категорії

Символи, пов’язані з частинами
людського тіла
Предмети релігійного вжитку та
артефакти

Нижче розглянемо малюнки різних категорій більш детально.

ІІ.2.1. Хрести, монограми та теонімо­грами.

У християнському мистецтві хрест є найважливішим символом, адже
на ньому Ісус Христос приніс Себе у жертву. Цей символ нагадує християнам
про жертву Спасителя та Його перемогу над смертю – Воскресіння. що
також символічно передається давньою теонімограмою IÑ ÕÑ ÍÈÊÀ, яка
означає Христа Переможця [Фергюсон 1998, с. 256, 272-273]: згідно церковної

традиції, слово N…ka пишеться під Христовим хрестом з часів Константина
Великого, якому на небі було явлено знамення хреста в зірках, що віщувало
перемогу над ворогом, при цьому він почув голос: ñèìú ïîáhæäàè ‘toЪtw
n…ka’ [Дьяченко 1993, с. 354]. Хрест, основа якого спирається на Голгофу,
символізує Дерево Життя, яке рятує людство, те саме значення має
проквітлий хрест [Апостолос-Кападона 2000, с. 54, 118; Смирнова 2007, с. 280281; Ozerkov 2006]. Як правило, Голгофа зображується трьохступінчастою,
це символізує три сходинки християнської доброчинності: Віру, Надію та
Милосердя [Смирнова 2007, с. 282].
Серед малюнків приділа явно впадає у вічі домінування зображень
хрестів, яких тут виявлено понад сорок. З них можемо виділити видряпані за
допомогою простих відрізків чотириконечні (№ 939, № 983, № 999, № 1000,
№ 1011, № 1014, № 1016, № 1019, № 1028, № 1035, № 1036, № 1039, № 1047,
№ 1048, № 1049, № 1050 – „Андріївський”, № 1052, № 1057, № 1059, № 1060,
№ 1062, № 1063, № 1064, № 1065 та № 1079), шестикінечні (№ 988, № 1088) та
восьмикінечні (№ 1154 та № 1157), чотириконечні з розширеними кінцями
(№ 984, № 1042, № 1044 та № 1051), Голгофські, основа яких спирається
на одноступінчасту (№ 768, № 1035, № 1037, № 1038 – зображено череп
Ада­ма, № 1043), двоступінчасту (№ 1020), триступінчасту (№ 1140) чи
трикутної форми Голгофу (№ 994), проквітлі (№ 270, № 763, № 995 та №
1087), прокреслений подвійною лінією хрест-якір (№ 1112) або виконаний за
допомогою п’яти кіл хрест-безант (№ 1031). Нерідко малюнки супроводжують
теонімограми: ÈÑ ÕÑ (№ 270 та № 1036), IÑ ÕÑ (№ 1065), IÑ ÕÑ ÍÈÊÀ
(№ 1028), ²Ñ ÕÚ ÍÈÊÀ (№ 1038). В окремих випадках прокреслена лише
теонімограма: IÑ ÕÐÈ (№ 1040), IÕ (№ 981); або слова ÍÈÊÀ (№ 1155) чи
NUKA (№ 937). Доволі цікавим є запис № 1107, що складається з поставлених
під титла літер ÀÐ та Ì, за якими слідує звична теонімограма IÑ ÕÑ; наразі
відтворення його повного тексту доволі ускладнене, можливо, перед нами
скорочена форма молитовного запису.
Позаяк символіка хреста дуже різноманітна, не завжди ми можемо
побачити мотиваційні чинники та мету їх виконання.
Наприклад, зображення хрестів доволі часто зустрічаються на
особистих печатках [Однороженко 2009], відтак мотиваційні чинники їх
видряпування можуть бути подібними до тих, які спонукали людей до
видряпування пам’ятних записів, адже засвідчують особистість автора. На
думку А. Мединцевої, малюнки хрестів можуть розглядатись як молитовні
записи неграмотних людей [Медынцева 1978, с. 195]. Дійсно, вище ми
згадували, що хрест означає інвокацію „В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа”
й співвідноситься з осяянням себе хресним знаменням. З таких позицій
можемо найвірогідніше запропонувати інтерпретацію ряду малюнків
хрестів як своєрідну молитву, особливо це стосується простих зображень,
виконаних за допомогою двох відрізків, хоча й не обов’язково автор мав
бути неграмотним. Очевидно, подібного значення надавали середньовічні
автори малюнкам христограм або монограм, які складаються з початкових
літер імені Ісуса Христа I та Õ; їх в межах приділа виявлено двічі – на фресці
з образом св. Василія Великого (№ 738) та св. Софії (№ 1164). Водночас ми
не можемо виключати дидактичне значення цієї категорії малюнків-графіті,
тим більше що певна їх частина виконана на високому професійному рівні,
який видає в авторів обізнаність з прийомами книжкової мініатюри. В
такому контексті малюнки могли символічно розкривати тему спокути грі­
хів та спасіння людства через хресну жертву Ісуса Христа, чому особливо

відповідають зображення голгофських та проквітлих хрестів. В. Зоценко
відмічає зв’язок символу проквітлого хреста з культом великомучеників
[Зоценко 1979, с. 106], однак малюнки проквітлих хрестів зустрічаються серед
графіті собору не лише на фресках з образами мучеників, а й на фресках
з іншими святими, зображеннями Чесного хреста або орнаменту. Відтак
наразі ми не можемо простежити чіткий зв’язок між сюжетами фресок та
виконанням хрестів. Впевненіше можемо говорити про їх розташування в
межах архітектурного об’єму приділа: більша частина знаходиться в тих
компартиментах, доступ куди мали прихожани, що вказує на більшу станову
демократизацію авторів малюнків.

ІІ.2.2. Зображення святих.

У межах приділа св. Георгія Великомученика нами виявлено кіль­
ка подібних графіті. Так, у південно-східному куті другого із заходу ком­
пар­тимента на фресці з зображенням орнаменту прокреслена доволі реа­
ліс­тична фігура мученика, на що вказує хрест у руках святого (№ 1056), ще
од­на постать зображена на фресці з образом св. Ірини (№ 1018). В апсиді
при­діла на її південній стороні прокреслене доволі схематичне зображення
людини (№ 933), лише за наявністю німбу можемо визначити, що тут також
зображено святого. В усіх трьох випадках супровідні написи біля графіті
відсутні, тож ми не можемо визначити, кого саме прагнули намалювати їхні
автори. Окрім того, виявлено два графіті у вигляді людського обличчя, одне
з яких видряпане на фресці з образом св. Ірини (№ 1017), друге – на північній
стіні віми (№ 980); найвірогіднішим буде розглядати їх як незавершені
зображення святих, оскільки зовнішній вигляд нагадує обличчя № 1018,
подібність спостерігаємо й у формі прорізів, тож не виключено єдине
авторство усіх трьох зображень. Мотиваційні чинники появи подібних
малюнків наразі лишаються нез’ясованими.

ІІ.2.3. Символи, пов’язані з частинами
люд­сь­кого тіла.

До цієї категорії пропонуємо відносити зображення частин
людського тіла, яким в християнському мистецтві надано символічного
значення [Фергюсон 1998, с. 79-84]. Серед таких в межах приділа можемо
виділити зображення людських рук.
Перше (№ 736), що знаходиться на фресці з образом св. Василія
Ве­ликого, є зображенням кисті з випростаним вгору вказівним пальцем.
Це символізує жест благословення та означає цифру вісім [Quacquarelli
1973, р. 263-264, fig. 24]∗, а вісімка, в свою чергу, є символом Воскресіння
Гос­­поднього, оскільки саме на восьмий день після в’їзду до Єрусалима
Ісус Христос воскрес із мертвих [Фергюсон 1998, с. 260]. Варто поглянути
на символ з позицій есхатології: вісім виражає ідею дня Господнього,
„дня мессианского свершения, как дня восьмого, который преодолевает
сак­раментальную седмицу, выводит этот день за ее черту”, відтак пе­ре­
тво­рюючись на день перший – початок врятованого та оновленого світу
[Никитенко 2008, с. 149-50]; в цьому символічному контексті малюнок може
бути пов’язаний з розташованим на фресці есхатологічним календарем
(див. екскурс 1).
∗

Автор висловлює вдячність співробітниці Державного Ермітажу О. Ошариній за наданий
матеріал.

Друге зображення руки знаходиться на південній стороні апсиди
(№ 822). Графіті залишилось незавершеним, однак, за аналогією з іншими
малюнками, можемо припустити, що найвірогідніше вона мала тримати
хрест. Можливо, цей символ може бути пов’язаний з жертвою Ісуса Христа,
яка дарувала людям спасіння.
Третій малюнок, що знаходиться на фресці з зображенням сцени
мучеництва у передвівтарному компартименті (№ 987), як зображення руки
ідентифікується не зовсім впевнено, тож визначення його семантики наразі
ускладнене.

ІІ.2.4. Предмети релігійного вжитку та
артефакти.

Як і в попередньому випадку, при виділенні цієї категорії малюнківгра­фіті ми спирались на систематизацію Дж. Фергюсона [Фергюсон 1998, с. 269322]. До неї можемо віднести малюнок списа (№ 801) та євхаристичного хліба
(№ 1055).
Видряпане на південній стороні апсиди зображення спису в
християнському мистецтві символізує страждання Ісуса Христа, він виступає
атрибутом святих воїнів [Купер 1995, с. 147; Фергюсон 1998, с. 317]. Напевне,
саме в останньому значенні варто розглядати графіті як атрибут св. Георгія
Великомученика, котрому присвячено приділ.
Символічне зображення хліба представлене малюнком в південнозахідному куті передвівтарного компартимента у вигляді розділеного на вісім
частин квадрата, що є символом причастя, адже призначений для євхаристії
хліб ділиться на вісім частин саме таким чином, як ділиться прямокутник
двома хрестами [Уваров 2001, с. 216-217; Еманов 2004, с. 87]. Запис ÑWÍ,
прокреслений у лівому куті квадрата, – це кирилична форма грецького Р кn
‘Сущій, Вічний’, що є одним з імен Господніх, яке застосовувалось тоді, коли
мова йшла про заповіт між Богом та людьми [Дьяченко 1993, с. 696], зокрема,
і в позначенні Тіла Христового, яке символізує євхаристичний хліб.

ІІ.2.5. Антропоморфні зображення∗.

До цієї категорії ми можемо віднести ті зображення людей, котрі
позбавлені атрибутів святих. Власне у Георгіївському приділі можемо бачити
одне з таких зображень у вівтарній частині приділа (№ 251) – воїна, біля якого
знаходиться супровідний напис „Нікчемний іде на війну”. Схожий малюнок
виявлений також на личкувальному розчині західного фасаду церкви Спаса
на Берестовім [Высоцкий 1985, с. 76-77, табл. XLIII, 1], що тлумачиться нами
як зображення вояка з мечем у руках, пізніше двома горизонтальними
рисками перетворений на хрест; на його голову, з детально проробленими
рисами обличчя, поставлено конічний шолом, подібно до малюнка № 251.
Публікуючи обидва графіті, С. Висоцький уникнув питання їх
датування. Наявність супроводжуючого напису біля малюнка з Софії
Київської в сукупності зі стратиграфією розташування інших датованих
за палеографічними ознаками графіті дозволило окреслити його появу
відносно коротким проміжком часу – від кінця ХІІ до першої чверті ХІІІ ст.
На жаль, для зображення з церкви Спаса такі умови для датування відсутні,
за формою прорізів час його появи можна визначити початком ХІІ – кінцем
∗

В основу підрозділу покладена стаття автора: Корнієнко 2009а.

XVI ст. Типологічна та символічна близькість цього зображення й графіті
з собору Святої Софії дозволяють обмежити верхню хронологічну межу
можливої появи першою третиною ХІІІ ст., тобто, домонгольським часом,
коли відбувається розквіт дружинної культури давньоруського суспільства
[Мусин 2005, с. 339-340].
Попри відмінності в загальних рисах маємо ряд спільних деталей.
Зок­рема, в обох випадках автори малюнків доволі детально проробляли
ри­си обличчя (очі, ніс, рот) одночасно з доволі схематичною передачею
тулуба, рук та ніг. Обом воякам на голову „вдягнули” непомірно малі ко­
ну­со­подібні шоломи, форма якого була найбільш поширеною у давніх
ру­си­чів [Довженок 1950, с. 35-36]. Круглий щит, що його тримає у лівій
руці лю­дина, зображення якої видряпане на стіні Софії Київської, також
часто зус­трі­ча­єть­ся серед захисного обладунку давньоруського вояка
[Довженок 1950, с. 35-36]. З наступальної зброї маємо зображення спису та
меча, теж найбільш поширених у дружинному середовищі [Довженок 1950,
с. 26, 31-32]. Тобто, незважаючи на схематичність обох малюнків, їх автори
подали достатню кількість деталей, завдяки яким глядачі без зайвих зусиль
могли впізнати гротескні зображення представників дружинного стану
давньоруського суспільства. Це є однією з умов пародіювання, сутність яко­
го полягає в наслідуванні оригіналу з одночасним перебільшенням його
ха­рактерних рис, їх гіперболізацією до абсурдного, адже пародія може
бу­ти успішною лише в тому випадку, якщо глядач добре ознайомлений
з оригіналом. У пародійних формулах велику роль відіграє асоціативне
мислення, позаяк відомі явища та речі перетворювались у їх сміхотворні
подібності [Даркевич 2004, с. 10]. На таких засадах відбувалось висміювання
лицарського стану, коли уславленню лицарської звитяги протиставлялась
їх дегероїзація, розвінчування уявних доброчинностей лицарів виливалось
у забавні жарти, комічні перебільшення, у гротескних фігурах лицарів
художник підкреслював їх самолюбство та пиху, хвальковитість та боягузтво
тощо [Даркевич 2004, с. 74-79]. Розквіт антилицарської пародії припадає
на часи, коли цей стан відіграє вирішальну роль у військовій справі і
демонструє вже усталений життєвий стиль [Даркевич 2004, с. 114-115].
Подібний до лицарської розвиток дружинної культури спостерігаємо і на
давньоруських теренах, детальному аналізові чого присвячена монографія
О. Мусіна [Мусин 2005]. Означені графіті фіксують паралельне по­бу­ту­
вання на Русі антидружинної пародії, позаяк гротескні малюнки з Софії
Ки­ївської та церкви Спаса на Берестовім можуть бути співвіднесені з по­
діб­ними зображеннями західноєвропейських лицарів, що неодноразово
зустрічаються в книжковій мініатюрі.
Визначивши мотиваційні чинники появи пародійних малюнків
на стінах київських храмів, спробуємо відповісти на питання їх авторства.
Графіті Софії Київської знаходиться у вівтарі – недоступній для при­
хо­жан частині храму. Тож з впевненістю можемо констатувати, що
автором малюнка гротескного воїна зі списом та щитом був представник
духовного стану, причому його творчість була „сприйнята” кліром, адже
в противному випадку графіті було б знищене церковною цензурою, а
жодних свідомих пошкоджень на ньому ми не спостерігаємо. Стосовно
малюнка з церкви Спаса на Берестовім, то він розташований у тій частині,
що була широко доступною. На нашу думку, це зображення також було
виконане представником духовенства, чим може бути пояснена подальша
трансформація малюнка шляхом перетворення меча на хрест: таким

чином висміюваний та висміювач ніби мінялись місцями, адже пародійний
малюнок вояка, служителя світської влади, перетворювався на гротескне
зображення представника кліру, служителя влади духовної.

ІІ.2.6. Орнітоморфні зображення.

У межах приділа нами виявлено три малюнки птахів: павича (№ 260),
півня (№ 996) та голуба (№ 993).
Павич, який харчується з чаші, прокреслений на фресці з образом
св. Софії. У християнському мистецтві цей птах символізує безсмертя
та Воскресіння Ісуса Христа, втілюючи також всі чесноти справжнього
нас­тавника та проповідника, чаша є символом Таємної Вечері, Жертви
Христа та християнської віри [Апостолос-Кападона 2000, с. 165,
175; Холл 1999, с. 614; Нікітенко М. 2007, с. 82; 2008, с. 497-498]. Серед
ранньохристиянських мис­тецьких пам’яток трапляються зображення
па­вичів, які харчуються з чаші, наповненої Хлібом істинним, Хлібом
не­бесним, або ж павичів при зборі винограду [Уваров 2001, с. 238-243].
Оскілки хліб та вино є сим­во­ла­м и Причастя, а павич – символом без­
смер­тя, зображення може бути інтер­п ретоване як символічна художня
але­г орія Таїнства Причастя, яка розкриває дум­к у про те, що через євха­
рис­тичну жертву Ісуса Христа людині даровано шлях до безсмертя.
Мож­ливо в цьому символічному контексті графіті пов’язане з малюнком
прок­вітлого хреста, прокресленого поруч (№ 270).
Малюнок півня знаходиться на фресці з образами трьох іудейських
мучеників-отроків Ананії, Азарії та Мисаїла; це єдиний малюнок на
північній сті­ні компартимента. Цей птах у ранньохристиянській символіці
асо­ціювався з Воскресінням й знаходився у тісному взаємозв’язку з поняттям
світ­ла [Уваров 2001, с. 236-238], пізніше він став символом пильності та страстей
Гос­подніх [Фергюсон 1998. с. 23-24]. Мотивацію виконання автором малюнка
саме в цьому місці ми можемо визначити у контекстному зв’язку з сюжетом
фрески, на якій зображено трьох іудейських отроків. Ананія, Азарія та
Мисаїл за відмову поклонитись золотому ідолу, за наказом Навуходоносора
були кинуті до печі, однак посланий Богом ангел врятував юнаків; це диво
переконало царя в істинності їх віри (Дан. 3). Дивом врятовані отроки стали
прообразами страждаючих та врятованих християн [Апостолос-Кападона
2000, с. 61]. В цьому контексті зображення півня може також символізувати
врятованих вірою християн, що воскреснуть для нового життя завдяки
Жертві Ісуса Христа.
Зображення голуба прокреслене на фресці зі сценою увірування. Цей
птах є символом чистоти, душі та Святого Духа. Водночас голуб може бути
пов’язаний з символом Таїнства Хрещення, адже в усіх чотирьох Євангеліях
у сюжеті про хрещення Ісуса Христа Святий Дух, що сходить на Нього, має
подобу голуба (Мт. 3: 16, Мр. 1: 10, Лк. 3: 22, Ів. 1: 32). Поява графіті може бути
пояснена в контексті зв’язку між малюнком та фресковою композицією. На
думку Н. Нікітенко, на фресці могла бути зображена пов’язана з мучеництвом
св. Георгія сцена навернення, можливо, одного з мучителів святого. В цьому
випадку зображення голуба на фресці символізувало сходження Святого
Духа на людину, яка увірувала у Христа.

ІІ.2.7. Емблеми.

До цієї категорії нами зараховані графіті, в яких доволі складно
виділити сюжетну лінію, однак вони близькі за своїм виглядом до клейм,
знаків на плінфах, особистих печатках тощо.
Серед подібних знаків, насамперед, варто виділити малюнок № 722:
в іспанському щиті прокреслена подвійна перегорнута пов’язка. Схожий
сюжет – пов’язка (герб Nalecz [Niesiecki 3, s. 333-336]) – зустрічаються на
печатках представників кількох родин Руських земель Корони Польської
від середини XVІ ст.: Станіслава Дибовицького, Михайла Андрієвського,
Миколи Возицького, Олексія та Людовіка Дрогичанських, Мартина
Гарниша [Однороженко 2009, с. 238, рис. 593; с. 260, рис. 713; с. 269, рис. 746,
748, 749; с. 283, рис. 806]. Відтак найвірогідніше було б розглядати малюнок
як засвідчення присутності автора в стінах храму, на кшталт пам’ятних
написів за формулою „писав такий-то” чи „був тут такий-то”. Проте
неоднозначність трактування зображення не дозволяє впевнено розглядати
його саме як герб, адже цілком допустимі й інші варіанти інтерпретації.
Наприклад, у відчуженій „книзі Рафлі” можемо бачити фігуру, що виглядає
як гербовий щит з прокресленими в його полі символами [Турилов,
Чернецов 1985, с. 298; дослідниками наводиться текст за списком рубежу
XVII-XVIII ст.]. Тож не виключено, що графіті якимось чином може бути
пов’язане з символікою ворожильних книг, однак в цьому випадку дивним
лишається його збереження, адже подібні малюнки мали б бути знищені
церковною цензурою. Втім, не виключено, що цьому завадили невеликі
розміри зображення, яке могли просто не помітити.
На південній стороні апсиди приділа св. Георгія виявлено два зоб­ра­
жен­ня у вигляді прокресленої подвійною лінією стрічки, що зав’язана у вузол
(№ 915 та № 916); можливо, до цієї ж категорії варто зарахувати два малюнки
на фресці з образом св. Кіра (№ 1110 та № 1111). Схожий сюжет використаний
в оформленні ініціалів книги „Лествиці Іоанна Лествичника”, що датується
пер­шою половиною ХІІ ст. і, можливо, походить з київського скрипторію
[Запаско 1995, с. 182-183]. Зокрема, в ініціалі Ê стрічка, з якої утворюються
пет­лі літери, у двох місцях зав’язана вузлами; в подібній манері оформлено
Z та Ñ [Русская азбука 1998, с. 69, 80, 106]. Відтак візерунок, представлений
малюнками, може бути інтерпретований як своєрідне наведення прикладу
деталі оформлення ініціалів літер.
У південно-східному куті віми на фресці з зображенням орнаменту
про­креслена сіткоподібна фігура (№ 1151), дещо схоже зображення було
видряпане по свіжому личкувальному розчину восьмигранного стов­
па (№ 1061). Графіті у вигляді сітки неодноразово трапляються серед
пам’яток епіграфіки античності та середньовіччя. С. Саприкін та Ю. Мас­
лєнніков, вивчаючи графіті та дипінті хори античного Боспору, де зоб­ра­
ження подібних „сіток” або „сходинок” зустрічаються неодноразово, на­
водять велику кількість різночасових аналогій з багатьох центрів Пів­ніч­
ного Причорномор’я [Сапрыкин, Масленников 2007, с. 30]. Схожий знак,
у вигляді трикутника з сіткою (за визначенням С. Климовського – „ком­
позиція з послідовно вписаних один в одного косого хреста, ромба і три­
кутника”) прорізано ще до випалу на одному з голосників Софійського
собору [Климовський 2003, с. 50, рис. 4]. Інтерпретація подібних фігур через
схематичність ускладнена, їх пов’язують з магічними уявленнями про добро
та зло, звичайними учнівськими вправами з геометрії тощо [Сапрыкин,
Масленников 2007, с. 30]. На нашу думку, в християнському мистецтві

сітку варто пов’язувати з атрибутом рибаря, в іпостасі якого виступає Ісус
Христос. За спостереженнями О. Уварова, в подібних символах міститься
значення Царствія Небесного, яке Христос пояснює схожим порівнянням
[Уваров 2001, с. 184-185]: „Подібне ще Царство Небесне до невода, у море
закиненого, що зібрав він усячину. Коли він наповниться, тягнуть на берег
його і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають”(Мт.
13, 47-48). Відтак, згідно нашого поділу, це зображення варто було б віднести
до категорії предметів-символів церковного вжитку та артефактів, однак
через непевність трактування цього орнаментального мотиву саме як
цілеспрямованого зображення сітки, на нашу думку, доцільніше наразі від­
нес­ти його до цієї категорії.
В апсиді приділа виявлено ще два малюнки, умовно зараховані
нами до цієї категорії. Перше складається з кількох вертикальних та го­ри­
зонтальних засічок (№ 798), друге, що його пошкоджено вибоєм, є ко­ло­по­
діб­ною фігурою, від якої розходяться нерівної довжини риски (№ 901). В
обох випадках інтерпретація цих графіті ускладнена. Не зовсім зрозумілим
ли­шається також мотивація автора графіті № 1029, який прокреслив півколо
на фресці з образом св. апостола Іакова, брата Господнього; можливо, ма­
люнок залишився незавершеним.
Загалом мусимо констатувати, що мотивація появи малюнків на
стінах храму нерідко лишається слабо з’ясованою, як і час їх виконання. На
думку Б. Васильєва, малюнки-графіті найімовірніше заповнювали простори
церков у перші роки їх життя, і в цьому вгадується частина програми
облаштування місця поклоніння святиням [Васильев 1997]. Ми вважаємо
такі висновки передчасними, тим більше навряд чи малюнки виконувались
лише у перші роки існування церкви, адже в більшості випадків вони
видряпувались, за невеликим винятком, по сухому тиньку. На нашу думку,
малюнки заповнювали внутрішній простір храму синхронно з написами.
Досліджуючи мініатюри „Київської Псалтирі” 1397 р., Г. Вздорнов зазначав:
„Малюнок, композиція, колорит визнавались та вдосконалювались заради
більш високої мети – представити у видимих образах умоглядну ідею,
спрямувати уяву людини на засвоєння таємничих зв’язків оточуючого
світу. Середньовічне мистецтво пронизане цією подвійністю. Його твори
вимагають пильності, зосередження, зустрічної роботи думки. Вони вчать,
настановляють, проповідують” [Вздорнов 1978, с. 52]. Тож найвірогідніше,
що, мотиваційними чинниками, які спонукали людей до видряпування на
стінах малюнки, варто назвати бажання доповнити та розширити символіку
його внутрішнього простору, представлену мозаїчними та фресковими
зображеннями.

Екскурс 1.
ЕСХАТОЛОГІЧНИЙ КАЛЕНДАР НА ФРЕСКАХ
СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ *
Новітні дослідження графіті Софії Київської дозволили виявити
цикл взаємопов’язаних у смисловому відношенні датованих написів-графіті,
що складають своєрідний епіграфічний календар есхатологічного змісту.
Мова йде про п’ять датованих написів, чотири з яких видряпані у вівтарі
Георгіївського приділа на фресці з образом св. Василія Великого (№ 1, № 2,
№ 720, № 758), п’ята – у верхній арці віми в проході з головного вівтаря до
дияконника на фресці з образом св. Євстафія Плакіди, ідентифікованого,
до речі, також завдяки графіті. Це найдавніші датовані написи, у яких
зазначено роки 6530 (1022), двічі 6541 (1033), 6544 (1036), а також більш пізній,
з датою 7000 (1492) р. Метою даного екскурсу є інтерпретація всього циклу як
цілісного феномена, що проливає яскраве світло на есхатологічні очікування
у Давній Русі, які відбили реалії духовного життя тогочасного суспільства.
Варто передусім зазначити, що датовані графіті трапляються досить
рідко, а розташування на одній фресці одразу чотирьох таких написів –
явище взагалі унікальне, тож воно мусить знайти своє логічне пояснення. Не
можна погодитись з твердженням В. Яніна та А. Залізняка, що видряпування
дати на стіні храму є демонстрацією вміння автора, яке сприймалось „как
трудное и престижное искусство, в котором писавшему время от времени
хотелось себя испытать” [Янин, Зализняк 2004, с. 109]. Оскільки графіті,
надто датовані, зазвичай фіксували щось сутнісне, таке, що має сакральне,
отже „вічне”, на думку їх авторів, значення, ми переконані, що в даному
випадку головний наголос поставлено на датах. З цього погляду особливо
цікавим виглядає запис 1022 р., повний текст якого реконструюється нами
наступним чином:
{Bú ëhòî} ¾ôë î ïàñ[öh] z[ë]àòîè ã(îñïîäüñòâåíî)è ä(üí)è [ïð]îñòè.
(В літо) 6530 (1022) на Пасху злату панівну дні. Прóсти.
Як бачимо, напис починається з дати 6530 (1022) із винесеними у
верхній рядок десятками, що позначаються літерою ë (30). Це дозволило
авторові об’єднати обидва рядки. Пошкоджена частина верхнього рядка
графіті відновлюється як словосполучення î ïàñöh (на Пасху). Відповідно,
у верхньому рядку мова йде про Пасху 6530 (1022) року. У нижньому автор
вказує ознаки самої Пасхи: золотої (zëàòîè), тобто особливої, найбільш
святої, панівної (ãîñïîäüñòâåíîè). З подібних характеристик видно, що
мова йде про Кіріопасху, коли перший день Пасхи (Великдень) збігається
зі святом Благовіщення. В XI ст. Кіріопасха дійсно припала на 1022 р.,
повторивши тим самим найпершу Пасху. Богослови перекладають слово
„Êvðiîïàñõà” як „Пасха панівна”, тобто головна, істинна, справжня, оскільки
за церковними переказами Воскресіння Христа відбулося саме 25 березня,
у день Благовіщення Богородиці. Саме тому, на нашу думку, слова zëàòîè
та ãîñïîäüñòâåíîè, що характеризують Кіріопасху, написані в одному рядку
обабіч дати, чим виділяють, „обрамлюють” її.
І спосіб написання графіті, і його зміст свідчать про значне семантичне
навантаження цього унікального тексту, його знаковість. Зупинимося
∗

В основу екскурсу покладена стаття: Нікітенко, Корнієнко 2009а.

передусім на символічному змісті згаданих „рамок” дати 1022 рік. Як відомо,
середньовічна теологізація хронології зумовила введення в літочислення
елементів символізму. Зокрема, візантійські хроністи, відшукуючи заховану
від непосвячених надприродну таїну, захоплювалися не лише символікою,
а й богословським змістом чисел, аби довести істинність християнського
літочислення, обґрунтувати освячені церковною традицією дати. Сим­во­
лічність же виникає лише тоді, коли вимальовується якась тотожність. Нап­
рик­лад, анонімний автор відомої візантійської Пасхальної хроніки VII ст.
вбачає таку тотожність між літерами й цифрами, що для нього складають
єдність, в якій всі елементи взаємозалежать один від одного. Для нього не
істо­рія розповідає про час, а навпаки – час про історію, тож хронологія на­бу­
ває пророчого характеру [Удальцова 1984, с. 60-65].
Саме на такій тотожності фундується гематрія – давнє вчення про
чис­лове значення слів. Фактично це один із засобів герменевтики свя­щен­
ного тексту Біблії для з’ясування його сокровенного змісту. Гематрія була
„дітищем” буквеної цифірі, тобто, передаванням в давніх єврейській,
грецькій та слов’янській мовах букв і цифр одними й тими ж знаками.
Прий­маючи букви за числа й знаходячи їх суму, можна вирахувати сак­раль­
не числове значення будь-якого слова. Причому гематрія передбачає усві­
домлені символічні зв’язки між словами, яким відповідають рівні числа. Роз­
гля­нувши софійське графіті крізь призму гематрії, можна отримати вельми
ці­кавий результат.
Якщо в слові zëàòîè замінити букви їх числовим значенням, і, як того
вимагала середньовічна символіка чисел, додати їх одне до одного та звести
отримане складне число до елементарного, одиничного, отже, сутнісного, то
можна отримати двійку: 7+3+1+3+7+8=29; 2+9=11; 1+1=2. Це – універсальна
жіноча числова субстанція, число місяця як символу цноти і незайманості,
й водночас – число Magna Mater (Великої Матері), а в християнстві – Бо­го­
ма­тері, яка в релігійному мистецтві зображалась з місяцем під ногами. Цей
іко­нографічний атрибут Богоматері зумовлений текстом Апокаліпсиса: „І
з’явилась на небі велика ознака: жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її мі­
сяць, а на голові її вінок із дванадцяти зір. І вона мала в утробі, і кричала від
бо­лю, та муки терпіла від породу” (Об.12:1-2).
За християнською символікою місяць (жіноче начало) – символ Бо­го­ма­
тері, а сонце (чоловіче начало) – символ Христа, іменованого в Святому Пись­
мі „Сонцем Праведності”. Сонце, у світлі якого все стає ясним, є атри­бу­том
персоніфікованої Істини, ім’я якої – Христос. Але сонце водночас є сим­волом
Богоматері [пор. Апостолос-Кападона 2000, с. 208; Холл 1999, с. 524], радше
– єдності Богоматері і Христа. У проповіді Феодора Студита на Успіння
говориться, що замість Богоматері на землі лишився образ, „якого сутність
подібна до Місяця, що вночі освітлюється Сонцем”; ось чому Богоматір –
„жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць”. У Святому Письмі Церква
Божа, образом якої є Богоматір, порівнюється з Нареченою таємничого
Жениха – Христа: вона „прекрасна, як місяць, як сонце – ясна” (Пісн. 6:10).
Символом Сонця є золото, яке теж символізує як Христа, так і Богоматір.
Ці­каво, що саме з символічним тлумаченням образу Богоматері християнська
тра­диція метафорично пов’язує золото: „золота стамна”, „золотий ковчег”, „зо­
ло­та кадильниця”, „золота посудина” (пор. Євр. 9:4) тощо. Число 2 – це єдність
чо­ловічого й жіночого начала, числовий код Боголюдини, який символізує єд­
ність Христа і Богоматері, неба і землі. Здійснивши аналогічне перетворення з
лігатурою слова ã(îñïîäüñòâåíî)è, знову отримаємо число 2: 3+8=11; 1+1=2. Від­

так слово zëàòîè тут семантично тотожне слову ã(îñïîäüñòâåíî)è, і обидва вони
позначають Кіріопасху як таку, що поєднує Христа і Богородицю.
Прикметне, що в даті 6530 дві перші букви ¾ô виділені більшими
розмірами (отже, акцентовані) і стоять в одному рядку зі словами zëàòîè і
ã(îñïîäüñòâåíî)è, а ë значно менша і винесена над рядком. Причому ліва її
скісна є значно довшою за праву, вона опускається вниз і вписано в букву
ô; цим вочевидь показано приналежність ë даті 6530 р. Водночас той факт,
що останню винесено над рядком і зменшено, свідчить про те, що її числове
значення не „вписано” в числовий код дати. Відтак можна помітити, що
букви ¾ô+++ в сумі складають те ж таки число 2: 6+5=11; 1+1=2. Це, на нашу
думку, означає семантичний взаємозв’язок усього тексту, його сакральну
цілісність. Тут присутня і літургійна символіка, адже в Акафісті Пресвятій
Богородиці, що співається на Літургії Кіріопасхи, саме другий ікос розвиває
тему Благовіщення Богородиці і Втілення через Неї Христа.
Орієнтуючись на світоглядні норми середньовічної людини, мож­на
припускати, що узагальнюючим числовим кодом, пов’язаним з апо­ка­ліп­
тичною символікою, була позначена вся ця унікальна (себто притаманна
лише даній конкретній ситуації, що інспірувала появу графіті) тріада:
zëàòîè ¾ô ãè, яка є містичною серцевиною розглядуваного графіті. Таким
чином, сакраментальною числовою субстанцією графіті є число 6: 2+2+2=6.
Книга Буття встановлює, що 6 – число днів створення світу, які належать
космічній седмиці.
Оскільки в Апокаліпсисі всі дії є прямо протилежними актам Творіння
в Книзі Буття [пор. Волохонский 1994], шістка є апокаліптичною антитезою
завершального дня Створення світу, тобто містичним числом Судного дня і
Кінця світу. Саме в шостій главі Апокаліпсиса говориться про зняття шести
печаток з Книги життя в правиці Господа Судії, що сидів на престолі слави,
про з’явлення шести нещасть та загибель світу після розкриття шостої
печатки, „бо прийшов це великий день гніву Його, і хто встояти може?”
(Об. 6:17). Тут саме говориться про згорнення неба в сувій – цей сюжет
традиційно входить до середньовічних зображень Кінця світу (згадаємо,
наприклад знамениту фреску ХІІ ст. в Кирилівській церкві у Києві). Так само
число 6 означає нищення землі по сурмленні шістьох анголів, а вже число 7
(день благословенного дня Божого спочинку в Книзі Буття) в Апокаліпсисі є
символом приходу Царства Божого – Воскресіння (Об. 8-11).
Останнє слово в софійському записі-графіті сильно пошкоджене, од­
нак збережена частина дозволяє реконструювати його як ïðîñòè – встав­
ши, стоячи прямо. Вживання слова „прóсти” дозволяє припустити, що на­
пис зроблений трохи раніше зазначеної дати, яку потрібно зустріти гід­но,
очистившись від гріхів. Це слово – складова частина літургійного про­го­ло­
шення „Премудрість, прóсти!”, яким перед читанням Святого Писання на­
го­лошується на необхідності особливої уваги, духовної напруги та пильності
(прóсти) для того, аби Слово Боже (Премудрість) було засвоєно розумом і
сер­цем. Імовірно, автор графіті напередодні Кіріопасхи 1022 р. залишив
за­пис на стіні Георгіївського вівтаря – необхідно бути уважним, духовно
очиститися, адже незабаром можуть наступити останні дні.
Присутність слова „прóсти” доволі симптоматична і багатозначна. Як
по­казують дослідження давньоруських текстів, есхатологічні записи в них
зни­щувалися шляхом викреслювання або виривання аркушів рукопису
[Романова 2002, с. 235-236]. Справа в тім, що Церква не заохочувала (і не
заохочує) пророцтв про час Кінця світу, тому що він відомий лише Богові. Але

есха­тологічні очікування та пов’язані з ними розрахунки існували завжди, і в
да­ному випадку досить було нагадати про Друге Пришестя словом „прóсти”.
Прикметне, що саме в ньому вжита літер ò у неординарному написанні, що
акцентує на скорому настанні Судного дня. Слово „прóсти” як заклик до
особливої духовної пильності в даному випадку асоціюється зі зверненим до
учнів поясненням Христа про ознаки Кінця світу і про Друге Пришестя та
Його настійним закликом у зв’язку з цим бути напоготові: „Тож пильнуйте,
бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш” (Мт. 24:42); „Тож пильнуйте,
бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!” (Мт. 25:13).
І все ж таки, попри неможливість вирахувати день Другого Пришестя,
збіг Пасхи і Благовіщення – двох головних християнських свят – здавна
віщував людям цю подію і спонукав їх пильнувати чистоту душі. Річ у тім,
що Церква розглядає Благовіщення і Пасху як початок і завершення історії
Спасіння, тому досить рідкому збігові цих свят (у XI ст. такий збіг стався лише
в 1011, 1022 і 1095 рр.) надавалося величезного значення. Саме на Кіріопасху
1022 р., відповідно до досліджень Н. Нікітенко [Никитенко 1999, с. 206-208],
перший київський митрополит-„русин” Іларіон, сучасник створення Софії,
виголосив своє знамените „Слово про Закон і Благодать”, у якому Софія
згадується як уже добре відома „âñhìú wêðuãúíèèìú ñòðàíàìú” [Іларіон
2004, с. 126]. Оскільки вважалося, що Друге Пришестя Христа (або Кінець
світу), коли Він прийде судити живих і мертвих, відбудеться на Кіріопасху,
люди очікували її настання зі щиросердним трепетом і хвилюванням, адже
після Судного дня праведні підуть у рай, а грішні – в пекло. Праведним
приготоване Царство Небесне, тому Кіріопасха – то Пасха золота, бо золото
– символ майбутнього золотого віку, віку нетління й безсмертя. Очевидно,
цим і пояснюється поява на стіні Софії розглянутого напису.
Над словом zëàòîè та початком дати помітний ще один напис, що
одержав номер 1а і читається нами як Ã(îñïîä)è ïîìîzè. Графіті є початком
традиційної молитви, автор якої прагнув розташувати її якнайближче до
запису про Кіріопасху.
Неподалік від попереднього графіті С. Висоцький знайшов ще од­
ну дату без супровідного тексту – графіті № 2, – що розглядається нами
як вказівка 6544-го р. Над датою розташоване грекомовне графіті №
725: { ™lšhsТn } [ ¹m ] ©j Р ¤gioj K ( Úri ) e ’ помилуй нас, Святий Господь ’, а
поруч два записи, виконані кирилицею: Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáq ñâîåìq
Ïåòðî/â/âè (№ 723) та Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáq ñâîåìq Hèêîëè (№ 723).
Симптоматично, що молитви Петра, Ніколи та автора грекомовного
напису групуються навколо запису 1036 р., що вказує на їх взаємозв’язок.
Можливо, що в 1036 р. очікувалася доленосна для авторів графіті по­д ія
Священної історії, що вимагало Господньої допомоги з метою благо­п о­
лучного завершення для них цієї події. У такому самому сенсі варто роз­
глядати розташовані в безпосередній близькості від дати 1022 р. п’ять
написів, які, хоча й виконані різними авторами, все ж складають з нею
єдиний тематичний комплекс: Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáq ñâî~ìq [Èî]aíî[âè]
(№ 726), [ðà]áq (№ 727), ïîìîzè (№ 728), Ãî(ñïîäè) ïîìîzè ðàáq (№ 729),
Ã(îñïîä)[è] {ïîìîzè} ðàáq ñâ[îåìq] (№ 730).
Таким чином, опубліковані під номерами 1 і 2 графіті є не просто
датами без супровідного тексту, а комплексами, що складаються з 7-ми (нав­
ко­ло дати 1022 р.) та 4-х (навколо дати 1036 р.) написів.
Крім згаданих комплексів, у процесі дослідження були виявлені ще
дві видряпані на стіні ранні дати, які не містять супровідного тексту. Одна

з них знаходиться в Георгіївському вівтарі на тій же фресці з образом св. Ва­
си­лія Великого й включає чотири літери: sfma (№ 720); цей напис зазначає
дату 6541 (1033) р. Супровідного тексту він немає, хоча трохи нижче зберігся
фрагмент графіті № 721, що є збереженою частиною молитовної формули
{K(Úri)e} [b]o(»)q(e)i (Господи, допоможи). Ще один напис (№ 653), який
містить дату, був виявлений у другому ярусі арки віми (на рівні хорів) між
головним вівтарем і дияконником, на фресці з образом св. Євстафія Плакіди.
Він складається з літер sôìà і, як в попередньому випадку, позначає 6541
(1033) р.
Роки появи на стінах Софії найдавніших датованих графіті можуть бути
співвіднесені з часом утвердження на київському столі Ярослава Мудрого,
що поклало початок майже 600-літньому правлінню на Русі його власної
династії. Ярослав прийшов до влади в результаті перемоги у кривавій
усобиці, що розпочалася на Русі після смерті Володимира Великого між
його нащадками. Хоча пік усобиці припав на 1015 – 1019 рр., коли загинули
Борис, Гліб та Святослав Володимировичі, боротьба за київський стіл
продовжувалася з перервами від 1015 р. (рік смерті Володимира) по 1036 р.
(рік смерті Мстислава Володимировича і „всажения” Ярославом „у поруб”
Судислава Володимировича). Отже, усі три дати найдавніших графіті – 6530,
6541 і 6544 р. – вкладаються в хронологічні рамки князівської міжусобиці.
У присвяченій опису усобиці розповіді „Повісті минулих літ” при­во­
дяться біблійні пророцтва про кару, що посилається Богом на ту землю,
князі якої „зли и лукави бывають”, тому що князь „глава есть земли”. Гріх
братовбивства, – стверджує літописець, – накликає на руських князів ще
страшнішу кару, ніж та, якою Бог покарав Святополка Окаянного [ПСРЛ 2,
стлб. 127, 132-133].
Ці дати найдавніших софійських графіті не просто маркують складний
період в історії Русі, але, як буде показано нижче, досить точно вписуються
в контекст християнської есхатології, що було надзвичайно важливим для
людини середньовіччя. Як відомо, з розвитком християнства під впливом
текстів Священного Писання, особливо наведених в Євангелії від Матвія
пророцтв Христа про Кінець світу та ознаки його наближення (Мт. 24),
склалася тенденція асоціювати викликувані злом, взаємною ворожнечею
і беззаконнями лиха з ознаками Другого Пришестя, що наближається, та,
відповідно, Кінця світу. Есхатологічні очікування особливо посилились у
переддень 1000-го року від Різдва Христового [див. наприклад: Алексеев
2006], що було навіяно апокаліпсичним пророцтвом про тисячолітнє
Царство Христа на землі наприкінці історії (Об. 20:1). Неймовірно напружено
очікували кінця світу й у 1492, тобто в 7000-му році, оскільки думали, що 7
дням створення світу (космічній седмиці) мають відповідати 7 тисячоліть
його існування, тому що, як сказано в апостола Петра, „ … в Господа один
день - немов тисяча років, а тисяча років – немов один день !” (2 Петр. 3:8).
У той же час, можливість точного розрахунку дати Кінця світу в прин­
ципі відкидалася, оскільки за словом Христа „А про день той і годину не
знає ніхто: ані анголи небесні, ані Син, - лише Сам Отець” (Мт. 24:36). Проте
спроби таких розрахунків робилися неодноразово і визначення конкретної
дати Другого Пришестя Христа, як правило, пов’язувалося з часом Його
Першого Пришестя. Але Перше Пришестя трактувалося неоднозначно:
то як Благовіщення, то як Різдво, то як Воскресіння. У кожному випадку, в
основі розрахунків лежало переконання в симетричності подій Священної
і земної історії: старозавітній історії символічно відповідала новозавітна, а

останній – історія, сучасна авторам розрахунків дати Кінця світу.
Як вважають, конкретний аналіз есхатологічних поглядів у Давній
Русі можливий лише починаючи з кінця XI ст., „когда в источниках,
прежде всего в летописи, появляются относительно развернутые тексты
эсхатологического содержания и комментарии к ним летописцев” [Карпов
2002, с. 4]. Проаналізувавши ці тексти, А. Карпов дійшов висновку, що
„эсхатологические ожидания в Древней Руси были связаны не столько с
различного рода хронологическими расчетами и совпадениями, сколько с
целенаправленным уяснением тех многочисленных знамений, признаков и
примет, которые воспринимались в то время как свидетельство приб­ли­жа­
ю­щегося светопреставления” [Карпов 2002, с. 4].
Однак розглядувані графіті Софії Київської дозволяють говорити
про есхатологічні очікування, що хвилювали давньоруське суспільство
вже на початку XI століття та засвідчують тісний зв’язок цих очікувань
са­ме з „хронологічними розрахунками і збігами”. Тобто, вже незабаром
піс­ля хрещення Русі тут, як видно, існували календарні есхатологічні
роз­рахунки, що цілком відповідало загальнохристиянській традиції, яка
бе­ре свій початок з II – III ст. н.е. Наукою встановлено, що давньоруська
ка­лендарно-обчислювальна традиція відрізнялася сакральним ха­рак­те­
ром і мала есхатологічну семантику, оскільки вся історія Спасіння по сво­
їй суті есхатологічна [Кириллин 2000, с. 64, 119-120, 240 и др.; Шмеман
1996, с. 88-94].
Оскільки на рубежі першого і другого тисячоліть посилились очі­
ку­вання близького Другого Пришестя і Страшного Суду, знову набуло
популярності ранньохристиянське вчення про тисячолітнє Царство
Христове, що передує Кінцеві світу. Це вчення ґрунтувалося на Об’явленні
Івана Богослова про встановлення тисячолітнього Царства для воскреслих
мучеників перед останньою битвою з сатаною та наступним загальним
відродженням, Страшним Судом і вічним Небесним Єрусалимом (Об. 20:1-3).
За вченням Церкви, тисячолітнє Царство вже наступило із втіленням Ісуса
Христа: на Заході цей погляд затвердився завдяки авторитетові блаженного
Августина, на Сході – св. Іоанна Златоуста. У Літургії св. Іоанна Златоуста
ставиться акцент на „вже здійсненій” есхатології, оскільки євхаристичний
канон служить нагадуванням про Друге Пришестя в низці подій, що вже
відбулись – Хреста, Гробу, Воскресіння та Вознесіння [Мейендорф 2007,
с. 310]. Златоуст стверджував, що історія закінчиться, коли буде завершене
збирання тіла Церкви (Св. Іоанн Златоуст. Бесіда на III послання до ефесян
1, 23). З того часу 1000-літнє Царство стали алегорично розуміти як Церкву
в її історичній перспективі – з часу П’ятидесятниці й до Другого Пришестя,
тому що „Церковь есть Пасха, переход от ветхого к новому, из мира сего в
„невечерний день Царства Божия” [Шмеман 2005, с. 146]. Ця есхатологічна
концепція була успадкована Руссю як одна зі складових християнського
віровчення.
Але якщо 1022 р., як рік Кіріопасхи, цілком відповідав есхатологічним
настроям, то дати 1033 і 1036 р. потребують більш детального пояснення,
аналізу чому присвячена окрема публікація В. Корнієнка [Корнієнко 2008в].
Тут наводимо розширене за аргументацією й узагальнене спільне бачення
нами усього циклу як своєрідного „есхатологічного календаря”(термін,
запропонований Н. Нікітенко).
Дослідник І. Данилевський, розглядаючи питання есхатологічних
очікувань в Київській Русі, приводить цитату з першої слов’янської повної

Біблії, названої „Геннадієвою” за ім’ям Новгородського архієпископа, яким
було здійснено переклад усіх канонічних книг Священного Писання в 1499
році. В ній як своєрідна післямова до Об’явлення Івана Богослова, наводиться
наступний уривок:
Ðå÷å åâàíãåëèñò, ÿêî ñâÿçà äèàâîëà íà òûñÿùó ëåò. Îòíåëå æå áûñòü
ñâÿçàíèå åãî? Îò âøåñòâèÿ âú àä Ãîñïîäà íàøåãî Èèñóñà Õðèñòà â ëåòî ïÿòü
òûñþùíîå ïÿòñîòíîå è òðèäåñÿòü òðåòüåå äà èæå äî ëåòà øåñòü òûñþùíàãî
è ïÿòüñîòíàãî èn òðèäåñÿòü òðåòèàãî, âíåãäà èñïîëíèòèñÿ òèñÿùà ëåò. È òàêî
îòðåøèòñÿ ñàòàíà ïî ïðàâåäíîìó ñóäó Áîæèþ è ïðåëüñòèòü ìèð äî ðå÷åíàãî
åìó âðåìåíè, åæå òðè è ïîë ëåòà, è ïîòîì áóäåò êîíåöü. Àìèíü/. [Данилевский
2001, с. 236-237]
На думку І. Данилевського, даний уривок означає те, що після
6537 р. від Створення світу (очевидно, у 1037 р. н. е.) очікування Кінця
світу набуло на Русі особливої напруги, а літописна стаття 1037 р.,
своєрідне „резюме” діяльності Ярослава, приурочена саме до цієї події
[Данилевский 2001, с. 237]. Згідно О. Алєксєєва, окрім „Генадієвої Біблії”
деяким підтвердження очікування Кінця світу на 30-ті рр. ХІ ст. може
слугувати сербський рукопис ХІІІ ст. „Збірник попа Драголі” (веде початок
від оригіналу Х ст.), в якому Кінець світу приурочується до середини сьомої
тисячі років, це, як пояснює автор рукопису, означає тисячний рік від
Втілення, що припадає на 1000 р. від Р.Х. [Алексеев 2006, с. 246].
Неважко помітити, що в цитованому уривку Біблії рахунок ведеться
не за константинопольською (або візантійською) ерою, відповідно до якої
від Створення світу до Різдва Христова проминуло 5508 років, а за ши­ро­ко
вживаною у давньоруських текстах ерою антіохійською (інакше – алек­сан­
дрій­ською, анніанською), що зводила цю різницю до 5500 років∗. Оскільки
Хрис­тос помер на хресті і воскрес у 33 роки∗∗, від Його „âøåñòâèÿ âú àä”
(Вос­кресіння) у 5533 (тобто 33) року до 6533 (тобто 1033) року пройшло рівно
1000 років. Згідно вище цитованого тексту післямови до Об’явлення (Пор.
Об. 20: 2-7), при зішестті в пекло Христос скував сатану на 1000 років, і через
1000 років (тобто в 1033 р.) сатана буде звільнений, щоби „ïðåëüñòèòü ìèð”, а
через „òðè è ïîë ëåòà” (тобто в 1036 р.) наступить Кінець світу. Ці „òðè è ïîë
ëåòà”, так само як і вищезгадані 1000 років, відповідають канонічному тек­
стові Біблії, тому що в Об’явленні Івана Богослова сказано, що після звіль­не­
ння сатани-„звірини” буде „їй дано владу діяти сорок два місяці” (Об. 13:5).
Дати настання Кінця світу в наведеному уривку з Геннадієвої Біблії,
як бачимо, тотожні датам графіті 6541 і 6544 рр. У світлі цієї обставини
цілком логічно виглядає молитва, написана над датою Кінця світу (6544 р.):
„Помилуй нас, Святий Господь”, до якої приєднуються Петро та Нікола.
Відповідно до євангельського тексту, перед самим Кінцем світу
∗

Св. Іполит Римський (170-235) на підставі ряду віршів Священного Писання та їх тлумачення
стверджував, що Різдво Христове відбулось через 5500 років після Створення світу; це літо­
чис­лення лягло в основу антіохійської ери та перейшло у давньоруську традицію. У дав­ньо­
руських хронографах та інших історичних творах повідомляється, що Христос народився „âú
ëåòî 5500” [Кириллин 2000, с. 62, 243]. Прикметне, що саме ця дата фігурує у літописній Промові
фі­лософа, який викладав князеві Володимиру основи християнського віровчення.
∗∗
Чіткого історичного переказу про земне життя Христа не існує, оскільки повністю узгодити да­ні
Євангелій із земною історією неможливо. У Євангелії від Луки говориться, що Христос по­чав своє
служіння у 30 років, „у п’ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, коли Понтій Пі­лат панував
над Юдеєю” (Лк. 3:1, 23). Згідно „Церковної історії” Євсевія Кесарійського († 338), служіння
Христа тривало 3,5 роки, а помер Він у 33-річному віці. Цієї версії, яка стала ка­нонічною,
дотримувалась давньоруська Церква, що й знайшло відображення в тексті Ге­н­на­дієвої Біблії.

„сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з неба, і
сили небесні порушаться” (Мт. 24:29). Оскільки на Кіріопасху 1022 р. Друге
Пришестя не відбулося, у 6541 р. очікували звільнення сатани, а в 6544 –
Кінця світу. Як ознака цього могло бути сприйняте сонячне затемнення,
про яке повідомляється в Густинському літописі [Городецкий 2007, с. 496]:
Âú ñå æå ëhòî (6541 – Авт.) áûñòü çàòìåíÿ ñîëíöà ñòðàøíîå, èþëÿ 29 îò
÷àñà øåñòîãî äî ÷àñà îñìîãî. На думку М. Городецького, в Густинському
літописі, де затемнення датується 29-м липня, очевидною є поширена
описка, оскільки за сучасними даними ця подія сталась 29-го червня 1033-го
року [Городецкий 2007, с. 95, 602]. Дослідження статті 1033 р. Густинського
літопису на основі комп’ютерних програм RedShift-3 та Astronomi Lab, на
які посилається Р. Симонов, показали високу точність початку та закінчення
затемнення, вказаних у „косих” годинах (години, рівні дванадцятій частині
окремо дня та окремо ночі; довжина таких годин була змінною і залежала
від сезону та географічної широти), що дослідник розглядає як вказівку на
раннє використання „косих” годин на Русі [Симонов 2007, с. 151-152, 153].
Проте, в світлі наявних на сьогоднішній день даних з цим твердженням не
можна погодитись. Згадувані вище дослідження базувались на визнанні того
факту, що в літописі зафіксоване спостереження саме на теренах „западной
оконечности Руси”. Однак В. Городецькому вдалося віднайти свідчення
про затемнення у Родульфа Глабера з Клюнійського абатства, цитату якого
дослідник приводить у коментарях до праці Д. Святського „Астрономічні
явища в руських літописах”:
„В год 1000 от страстей Господа, в третьи календы июля, в 6 день
[29 июня, в пятницу – М. Л. Городецкий] в день 28 луны было затмение
или исчезновение Солнца с 6-го по 8-й час дня, чрезвычайно страшное. И,
действительно, солнце приняло сапфировый цвет, приняв в верхней части
вид Луны на четвертый день после обновления. Каждый, кто смотрел на
рядом стоящего человека, видел его бледным, будто бы при смерти, все как
будто в шафрановом облаке” [Святский 2007, с. 96-98].
Практична тотожність у наведених даних літопису та свідчень
Родульфа, а також допущена укладачем літопису помилка у даті
затемнення (29 липня замість 29 червня) цілком справедливо дали підстави
М. Городецькому сумніватись в тому, що в літописі зафіксоване саме
спостереження на Русі, причому дослідник доволі чітко окреслив гіпотетичні
шляхи потрапляння інформації про затемнення до Густинського літопису.
Той факт, що в літописі вказане спостереження із Західної Європи, не
дозволяє розглядати статтю як прояв раннього свідчення про використання
„косих” годин на Русі, як це робить Р. Симонов. Питання застосування косих
годин виходить за межі нашого дослідження, однак нам важливо визначити,
чи міг автор запису чи його інформатор особисто спостерігати затемнення.
Дослідженнями В. Городецького встановлено, що сонячне затемнення було
видиме в Києві (та інших містах Київської Русі) у п’ятницю 29 червня 1033 р.
з 12:49 по 15:32 [Городецкий 2007, с. 607].
Отже, затемнення відбулося у п’ятницю, „у шостий день” (за
біблійною традицією – це п’ятниця), тобто в день Страстей і Розп’яття Ісуса
Христа. Як показано вище, шостий день Апокаліпсиса є днем гніву Божого
і Кінця світу. До того ж незадовго до нього, у березні 1033 р., було відмічено
появу комети, а в грудні – місячне затемнення [Городецкий 2007, с. 624, 635].
У світлі есхатологічних очікувань того часу цей ланцюг небесних явищ,
безумовно, сприймався як передвістя Останніх Часів.

Н. Нікітенко звернула увагу на безперечний смисловий (радше
– літургійно-символічний) зв’язок есхатологічних графіті з фресковим
розписом Софії. Зовсім не випадково більшість цих графіті розміщено
на фресці з образом св. Василія Великого. Святкування його пам’яті 1(14)
січня поєднується з великим святом Обрізання Господнього. Обрізання
Господнє сталося на 8-й день Різдва Христового з нареченням Його іменем
Ісус, тобто Спаситель. Оскільки старозаповітний обряд обрізання як знак
Завіту з Богом є прообразом хрещення (Кол. 2: 11-12), фрескове іконне
зображення св. Василія Великого асоціювалося в новонаверненій Русі з ідеєю
її Спасіння, тим більше що цей святий – небесний патрон князя Володимира
Хрестителя. Не випадково й те, що ще один есхатологічний запис – 1033
року – був виконаний на фресці із зображенням св. Євстафія Плакіди, який
виступає в давньоруській літературі („Читання” про Бориса і Гліба Нестора)
сакральним прообразом Володимира.
Крім того, Василій Великий як всесвітній Учитель згадувався у
візантійському чині літії – сугубому молебні за спасіння народу і послання
милості Божої під час лихоліть. Саме творчість Василія Великого відзначена
особливою увагою до теми приходу часів Месії – „дня восьмого”, який
переборює сакраментальну седмицю, через що виходить за її межу. Так
„день восьмий” стає днем першим – початком спасенного й оновленого світу:
„День Господень – великий и славный. Писание знает этот день – без вечера,
без другого дня, без конца; псалмопевец назвал его днем восьмым, ибо он
вне седмиричного времени. Назовешь ли ты его днем или веком, смысл тот
же” [Шмеман 1996, с. 88-94]. Доволі цікавим з таких позицій буде поглянути
на малюнок кисті руки з випростаним вперед вказівним пальцем (№ 736)
прокреслений на цій же фресці з образом св. Василія Великого: цей малюнок
символізує жест благословення та означає цифру вісім [Quacquarelli 1973, р.
263-264, fig. 24]. Як відомо, число 8 є сотеріологічним, оскільки саме вісім душ
врятувалися в Ноєвому ковчезі під час Всесвітнього потопу. Не виключено,
що вищезгадане затемнення сонця 29 червня 1033 р. „îò ÷àñà øåñòîãî äî
÷àñà îñìîãî” з огляду на символічне значення чисел 6 і 8 могло тлумачитися
автором графіті 1036 р. як небесне знамення настання періоду від Кінця світу
до приходу нового Дня Господнього. Ось чому в есхатологічний календар
XI ст. було „вписано” графіті з датою 7-тисячного (1492) року, що знаменує
прихід „дня восьмого”.
Цей запис (№ 758) також знаходиться на фресці з образом св. Василія
Великого, текст якого може бути реконструйований наступним чином:
[B] ë(h)òî {Z}íîå â ä(h){íü}... Рік у графіті чітко не зазначений, але завдяки
закінченню íîå його можна відновити, адже таке закінчення можливе лише
в тому випадку, коли в числівнику поставлені тисячі. У даному записі єдино
прийнятним варіантом може бути семитисячний рік. Відповідно, автором
була пропущена (ймовірно цілком усвідомлено) буква z (7) Отже, потаємна
табуйована дата, відома лише посвяченим – це 7000-й рік, відтак графіті
перекладається як „В літо 7-тисячне в день…”
Дата Кінця світу – рік 7000-й – ґрунтувалася на „Одкровенні
Мефодія Патарського” [Слово Мефодия 1863], слов’янський переклад якого
став відомий не пізніше початку XII ст. [Словарь книжников 1987, с. 283285]. Есхатологічні очікування Кінця світу у 7000-му році яскраво ілюструє
закінчення грецької пасхалії 1492-им роком: „Увы, увы в конец веком
доспевшим” [Васильев, Автушенко 2006, с. 203].
Семитисячний рік вписується у той складний період в історії України,

коли вона входила до складу Великого князівства Литовського і православна
Церква перебувала в занепаді через внутрішній розбрат, пограбування і
руйнацію церковних маєтностей. Непокоїли Україну і татари, що постійно
чинили набіги на її землі. У вересні 1482 р. Київ був спустошений і спалений
кримським ханом Менглі-Гіреєм, після чого довгий час не міг оговтатися.
„Митрополія руська” зазнала важких збитків: Менглі-Гірей пограбував
ризницю Святої Софії і вивіз звідси чимало коштовностей, в тому числі
священне євхаристичне начиння – золотий потир та дискос, які послав у
дарунок своєму спільникові, московському князеві Івану ІІІ [детальніше див.:
Нікітенко 2003, с. 215-221]. Літописець пояснює ці лиха Божим попущенням
„грех ради наших” [ПСРЛ 35, с. 124].
Протягом усього середньовіччя існувала тенденція ототожнювати
навалу іноплемінників зі „злими” біблійними народами Гог та Магог.
Вважалося, що навала „есхатологічних народів” передує Кінцю світу [Громов
2004, с. 20-42]. Східнослов’янські повір’я про „есхатологічну навалу”, поза сум­
ні­вом, мали коріння у біблійному сюжеті про Антихриста і супроводжуючі
йо­го народи: „Коли ж скінчиться тисяча років, сатана буде випущений із
в’язниці своєї. І вийде він зводити народи, що вони на чотирьох краях землі,
Го­га й Магога, щоб зібрати їх до бою. А число їхнє – як морський пісок”
(Об. 20:7-9). Саме татари порівнюються в літопису з біблійним народом мо­
авитян; під 1224 роком в Іпатіївському списку повідомляється: „Приде нес­
лы­ханная рать, безбожнии Моавитяне, рекомыи Татаръве” [ПСРЛ 2, стлб.
740]. Так само літописець кінця XV століття говорить про набіг у 1497 році
на Південно-Західну Русь „безбожних татар”. З огляду на сказане, можна
вва­жа­ти, що графіті виникло під враженням погрому Києва Менглі-Гіреєм
у 1482 р., тобто за 10 років до очікуваного Кінця світу.
Як зазначено вище, есхатологічні графіті, зокрема ті, які виникли на
образі св. Василія Великого, мали ще й літургійний зміст. Св. Василій Великий,
якому приписується „чиноположення молитов”, у своїй книзі про Духа Святого
багато говорить про богослужбові перекази і порядки. Він згадує про чинення
молитов, стоячи прямо, без поклонів і колінопреклоніння (курсив наш. – Авт.) в
недільні дні на знак недільної радості і нагадування про вік нестаріючий:
„Ибо не только как совоскресшие с Христом и обязанные искать вышних, в
воскресный день прямым положением тела во время молитвы напоминаем
себе о дарованной нам благодати, но и посему сие делаем, что этот день, повидимому, есть как бы образ ожидаемого нами века. Посему, будучи началом
дней, у Моисея назван он не первым, а единым. Ибо сказано: И был вечер, и было
утро: день один (Быт. 1:5), ибо один и тот же день возвращается многократно.
Посему он же есть и единый и восьмой… Посему Церковь по необходимости
научает питомцев своих совершать в сей день молитвы стоя…” [Мейендорф
2002, с.154; Скурат 2003, с. 73-74]. Відтак присутність слова-заклику „прóсти”
(„станьте прямо”) в записі 1022 р. цілком певно вказує на недільний день
Пасхи, коли належало молитися стоячи.
Примітно, що образ св. Василія написаний у вівтарі, присвяченому
св. ве­ликомученикові Георгію, що здавна вважався покровителем зем­ле­
роб­ства (Ге­оргій – „хлібороб”). Натомість св. Василій Великий шанувався
як покровитель скотарства, тому на святки – у „Васильєви вечори” влаш­
то­вували обряди родючості, у тому числі – коляди, зображені, до речі, у
світ­ському стінописі південної вежі Софії.
Цікаво, що в „Святительському чині” Георгіївського вівтаря фігу­
ру­­ють Мартин Сповідник, Папа Римський, котрий помер у засланні

в Корсуні і дуже там шанувався, а також популярний на Русі Власій
Севастійський, що вважався, як і св. Василій Великий, покровителем худоби,
замінивши собою на Русі язичеського „скотьего бога” Велеса. Тут – і св.
Єпифаній Кіпрський, на день пам’яті якого (12 травня) випало освячення
Десятинної церкви, а таким хронологічним збігам надавалося сакральної
значимості. Недаремно фігура св. Єпифанія починає собою і мозаїчний
„Святительський чин” головного вівтаря Святої Софії, і фресковий
„Святительський чин” її Георгіївського вівтаря. Знову ж таки проглядається
ідея Спасіння народу Русі через місіонерський подвиг князя Володимира, у
святому хрещенні Василія. Таким чином, переплетена між собою релігійна та
світська календарна обрядовість, накладена на архаїчні культи й вірування,
зіграла не останню роль як у вирішенні декоративної програми собору, так
і в тісно пов’язаному з нею розміщенні графіті на фресках.
Авторами розглянутих графіті, судячи по всьому, були софійські
книжники. Оскільки написи виникли в тих місцях собору, куди мало
доступ лише духівництво і церковні служителі, а саме – у вівтарній
частині Георгіївського вівтаря та в арці другого ярусу між дияконником і
головним вівтарем (сюди був доступ через поміст над дияконником, що вів
з Андріївського вівтаря на південних хорах), цими книжниками були люди
з оточення митрополита, клірики Святої Софії. Факт появи поруч із графіті
XI століття значно пізнішого запису кінця XV ст., у якому згадується 7000-й
рік, наводить на думку, що софійські клірики не просто уважно читали і
розуміли графіті своїх попередників, але й здебільшого сприймали їх як
сакральні тексти, що благотворно впливали на людські долі. Не виключено,
зокрема, що найдавніші есхатологічні записи-молитви могли бути сприйняті
автором графіті з датою 7000-го року як свідчення милості Бога, що відклав
по молитвах Церкви очікуваний в XI столітті кінець грішного світу. Але
віра в невідворотний прихід страшного для грішників „останнього дня
Господня” залишилася, і книжник вказав точний, на його думку, час цього
приходу – „В літо 7000-ное в день…”, чим вніс „корективу” в есхатологічний
календар пращурів.

Екскурс 2.
ЗАПИС 1093 р. ПРО СМЕРТЬ КНЯЗЯ РОСТИСЛАВА
ВСЕВОЛОДОВИЧА∗.
Запис № 11 розташований на фресці з образом св. мч. Кіра. Він
складається з трьох рядків, перші два читаються як Ì(h)ñ(#)ö# ìài# {ÊS}
uòîïëú [ê]úí#[zü] … ‘Місяця травня у 26-те утонув князь …’, третій же
наразі не піддається розшифруванню. Відносно інтерпретації графіті,
то на сьогоднішній день ми маємо два погляди на особу, про смерть якої
повідомляє автор графіті, відтак і на події, з якими запис пов’язаний у
смисловому аспекті.
Перший висловив С. Висоцький, згідно якого графіті є поминальним
записом переяславського князя Ростислава Всеволодовича (1076/1078-1093;
версії щодо початкової дати правління князя див. [Переяслав 2007, с. 73]). На
користь цих свідчень приводилось два факти.
По-перше, це дата смерті князя. Її дослідник отримав, приєднавши
до середнього рядка інше графіті № 11б. Дійсно, числове значення літер
êå дорівнює 25. Відповідно до літописних даних, Ростислав втопився при
переправі через річку Стугну після поразки об’єднаних князівських сил у
битві з половцями на день Вознесіння, 26 травня 1093 р.: „Ñè æå ñÿ çëîáà
ñêëþ÷è âú äåíü âúçíåñåíüÿ ãîñïîäà íàøåãî Ièñóñà Õðèñòà, ìhñÿöà ìàÿ âú
26” [Бугославский 2006, с. 242]. Дата смерті князя за літописними даними (26
травня) дуже близька до „дати” в графіті.
По-друге, Ростислава поховали у Софійському соборі: „Ðîñòèñëàâà
æå èñêàâøå îáðåòîøà â ðhöh; è âçåìøå ïðèíåñîøà è êú Êèåâó, è ïëàêàñÿ ïî
íåìú ìàòè åãî, è âñè ëþäüå ïëàêàõóñÿ, ïî íåìú ïîâåëèêó, óíîñòè åãî ðàäè. È
ñîáðàøàñÿ åïèñêîïè è ïîïîâå è ÷åðíîðèçöè, ïhñíè îáû÷íûÿ ïhâøå, ïîëîæèøà è
ó öåðêâè ñâÿòûÿ Ñîôüè, ó îòöà ñâîåãî” [Бугославский 2006, с. 242].
Смерть юного князя та літописні свідчення великої жалоби за
ним, на думку С. Висоцького, вразили невідомого автора графіті, який і
залишив запис про це на стіні храму, „зашифрувавши” в третьому рядку
його ім’я. Цю версію щодо особи, про яку йдеться у графіті, підтримала
Н. Нікітенко [Нікітенко 2000, с. 39-40], в цілому не заперечували
такій інтер­пре­т ації В. Німчук, В. Орел та А. Кулик, котрі коригували
прочитання напису.
Проте аргументація С. Висоцького містить певні неузгодженості.
Насамперед, це різниця в датах: якщо князь помер 26 травня, то чому в
графіті вказано 25-те? Далі, з якої причини ім’я князя, смерть якого так
вразила автора напису, було зашифроване? Тим більше, що вказівка того,
як помер князь, робила безглуздим зашифровування його імені, адже
сучасникам і так було зрозуміло, про яку людину йдеться в записі.
Спробою відповісти на ці питання стала версія В. Яніна, згодом
підтримана та уточнена Є. Кабанцем. На думку дослідників, у графіті мова
йде не про Ростислава Всеволодовича, а про монаха Києво-Печерського
монастиря Григорія Чудотворця.
Як повідомляє літопис, у 1093 р., готуючись до війни з половцями,
київський князь Святополк Ізяславич звернувся по допомогу до Володимира
Всеволодовича Мономаха: „Ñâÿòîïîëêú ... ïîñëà ê Âîëîäèìåðó, äà áû
∗

В основу екскурсу покладена стаття автора: Корнієнко 2008д.

ïîìîãëú åìó; Âîëîäèìåðú æå ñîáðà âîè ñâîè è ïîñëà ïî Ðîñòèñëàâà, áðàòà
ñâîåãî, Ïåðåÿñëàâëþ, âåëÿ åìó ïîìàãàòè Ñâÿòîïîëêó” [Бугославский 2006,
с. 240]. Як повідомляє літописець, з’єднавшись в Києві, князі вирушили на
битву з половцями, в якій були розгромлені. Відступаючи, Володимир та
Ростислав спробували вбрід перетнути р. Стугну: „È ïðèáåãîøà ê ðhöh
Ñòóãíh è âáðåäå Âîëîäèìåðú ñ Ðîñòèñëàâîìú, è íà÷à óòîïàòè Ðîñòèñëàâú
ïðåäú î÷èìà Âîëîäèìåðèìà, è õîòh ïîõâàòèòè áðàòà ñâîåãî, è ìàëî íå óòîíó
ñàìú; è òàêî óòîïå Ðîñòèñëàâú, ñûíú Âñåâîëîæü” [Бугославский 2006, с. 241].
Далі літописець оповідає про виявлення тіла князя, жалобу по ньому та
поховання у Софії, що й вразило автора запису, який побажав залишити
графіті на стіні храму. Проте, за версією В. Яніна та Є. Кабанця, автора
вразив не сам факт смерті юного князя, а здійснення пророцтва печерського
монаха Григорія Чудотворця.
Згідно даних Києво-Печерського Патерика, коли війська Ростислава
підійшли до Києва на з’єднання з дружиною Святополка, Григорій
Чудотворець спустився до Дніпра по воду, де й зустрів дружинників
переяславського князя. Останні почали глузувати над старим ченцем,
„говорячи слова сороміцькі”. У відповідь Григорій пророкував їм майбутню
загибель у воді разом зі своїм князем, порадивши покаятись у гріхах, щоб
„радість прийняти в Страшний День”. Нагадаємо, ця подія сталась 25 травня,
напередодні свята Вознесіння. Проте Ростислав, розгнівавшись на такі
слова, звелів зв’язати Григорія, повісити йому на шию камінь та втопити. А
26 травня Ростислав Всеволодович разом з дружинниками втопився у річці
Стугні, як це пророкував Григорій [Патерик 2001, с. 130-131].
Відповідно до такого перебігу подій, В. Янін вважав за можливе
інтерпретувати графіті як запис про смерть Григорія Чудотворця. На
користь цієї версії в якості аргументів були залучені дата смерті „князя” – 25
травня – день вбивства Григорія, а також факт зашифровування третього
рядка, що було зумовлене необхідністю приховати ім’я померлого. Нижній
рядок дослідник розшифровував як абревіатуру фрази àã(iî)ñ ö... ãðå(ãîðiè)
ðî(ñòèñëàâîì), в якій літера ö розглядалась як початкова слова „цудотворец”
(чудотворець), з характерним новгородським цоканням. Є. Кабанець
підтримав та розвинув цю версію, змінивши прочитання третього рядка:
зашифровані літери мали читатись як ãðãîðiè (Григорій). Відповідно, вся фраза
відновлювалась як „Місяця травня у 25 день Григорій утоплений єсть князем”.
Появу запису Є. Кабанець пов’язував з реакцією на поховання святотатця в
храмі, адже графіті, на думку дослідника, коментувало злодіяння князя біля
місця його труни в Георгіївському приділі (щоправда така локалізація
гробниці виглядає доволі дивною, адже великокнязівська усипальня
знаходилась у східній частині північної зовнішньої галереї, а не в
Георгіївському приділі). Як видно з коментарів до Києво-Печерського
патерика, цю версію прочитання та інтерпретації графіті підтримує
І. Жиленко [Патерик 2001, с. 257]. Пізніше не виключав можливості того, що
в третьому рядку графіті зашифроване ім’я печерського ченця Григорія і
сам С. Висоцький [Висоцький 1998, с. 148].
У світлі сучасних досліджень добре помітно, що залучена аргу­мен­
тація базується на хибному прочитанні в обох версіях дати смерті осо­би, про
яку йде мова у графіті, та, у версії В. Яніна та Є. Кабанця, на неп­ра­виль­ній
ідентифікації літер третього рядка, що розбиває всю логіку їх роз­шиф­ру­
вання.
Для інтерпретації напису варто зафіксувати три основні моменти.

По-перше, в графіті чітко вказано, як помер князь. По-друге, ця подія могла
статись в травні, у 90-х рр. ХІ – 20-х рр. ХІІ ст., що підтверджує палеографічне
датування. По-третє, впадає у вічі факт свідомого знищення дати смерті
князя.
Перші два моменти підтверджують найбільшу вірогідність інтер­
претації графіті як запису про смерть Ростислава Всеволодовича. Структура
в цілому нагадує пам’ятні графіті за формулою „Місяця такого в такий-то
день представився раб Божий такий-то”. Записи, в яких вказувались день та
місяць, (рідше рік) та ім’я померлої людини, подібно до формули „Господи,
допоможи рабу своєму такому-то”, мають відкриту структуру, здатну
включати додаткові або заміняти основні елементи [Рождественская 1992, с.
13]. Ця формула написів на стінах храмів доволі чисельна, що пояснюється
прагненням їх авторів або замовників вплинути на долю душі людини
відповідно до концепції „малої есхатології”. В подальшому формула була
покладена в основу оформлення текстів християнських надгробків, що
добре ілюструють пам’ятки XVI – XVII ст. [Русское 2006].
У нашому випадку замість формульних слів „представився раб Божий
такий-то” поставлено „утонув князь”. У канонічних формулах необхідно
було вказувати християнське ім’я людини, а не княже (титульне), що є
більш логічним по відношенню до померлого удільного князя. На нашу
думку, саме неможливість включення до канонічної формули княжого
імені і зумовлювала необхідність варіативності тексту пам’ятних написів
про смерть князів, зокрема, чіткої вказівки або дати смерті, як у записі про
смерть Ярослава (№ 4), або причини смерті, як в нашому випадку. Тому,
незалежно від того, через які причини (юний вік князя або/та здійснення
пророцтва Григорія) киян вразила смерть Ростислава, вказівка на те, як
він загинув, робила для сучасників непотрібним запис імені, адже на той
момент усі добре розуміли, про кого йдеться мова.
Причину появи графіті саме в цьому місці слід пояснювати не
ефемерною наявністю гробниці князя в Георгіївському приділі, а від­по­
відністю між виконаним записом та образом святого на фресці. Дос­лід­жен­
нями Н. Нікітенко встановлено, що тут зображено цілителя св. Кіра, який,
разом зі св. Іоанном (образ знаходився навпроти, на північній стороні арки),
прийняв вінець мучеництва в 311 р. [Никитенко 2007, с. 276-277]. Мощі
святих були покладені в Мануфіні, де від них хворим надходило зцілення
[Жития 10, с. 624-631]. Видряпування запису на фресці з образом св. Кіра було
обумовлене сподіваннями автора або замовника графіті за посередництвом
святого зцілити душу князя, який помер без розкаяння, адже святі цілителі
Кір та Іоанн „âñ# íàø# ñòðàñòè ðuêîähèñòâ¿åìú èçñhöàþmå íåâèäèìw”
(Кондак, глас 3). В цьому твердженні немає нічого дивного, адже згідно
вчення церкви про душу, вона після відходу від тіла проходить суд над
собою, після чого мучиться або блаженствує згідно діянь своїх до Страшного
Суду; в цей час можливі зміни у стані душі, особливо завдяки принесенню за
них Безкровної Жертви (поминання на Літургії) та інших молитов [Карпов
2008, с. 157-158]. Відповідно, поява напису аж ніяк не могла бути негативною
реакцією на поховання Ростислава в Софії. Видряпуючи графіті особисто
або на замовлення, невідомий автор прагнув врятувати душу юного князя,
а не підкреслити негативний характер його вчинку. Іншими мотивами
керувалась особа, яка знищила дату смерті князя. В застосованій у графіті
формулі для поминання необхідно було вказати число, місяць та ім’я
померлого. Вишкрябавши тиньк на початку другого рядка, хтось знищив

одну з необхідних складових для поминання душі князя. Власне цей факт
і фіксує негативне ставлення до Ростислава Всеволодовича, що найбільш
яскраво проявилось у записі Äà íh ïðè# Ðîñòèñëàâà ‘ Нехай не буде прийнято
Ростислава ’ (№ 1092), розташованому на тій же фресці. Показово, що він був
не помічений або, найімовірніше, свідомо пропущений духовною цензурою.
На функціонування останньої вказують окремі ретельно закреслені написи
як в самій Софії, так і в інших культових спорудах.
Відповідно до отриманих в ході вивчення записів даних, ми не
можемо розділити твердження літописця, що „âñè ëþäüå ïëàêàõóñÿ, ïî íåìú
(Ростиславові – В.К.) ïîâåëèêó, óíîñòè åãî ðàäè” [Бугославский 2006, с. 242],
оскільки Ростислав, „не відчуваючи вини з гріху (за вбивство ченця – В.К.),
зі злості не пішов в монастир, і не захотів благословіння, а уникнув його;
возлюбив прокляття …” [Патерик 2001, с. 131]. І хоча князя „åïèñêîïè è
ïîïîâå è ÷åðíîðèçöè, ïhñíè îáû÷íûÿ ïhâøå, ïîëîæèøà è ó öåðêâè ñâÿòûÿ
Ñîôüè, ó îòöà ñâîåãî” [Бугославский 2006, с. 242], через вбивство ченця, не
розкаявшись у вчиненому злочині, юний князь позбавив себе можливості
бути прийнятим в Царствіє Небесне, що досить лаконічно висловив автор
напису № 1092.

Екскурс 3.
ЗАПИС 1147 р. ПРО СМЕРТЬ КНЯЗЯ ІГОРЯ
ОЛЬГОВИЧА∗.
Графіті № 12 знаходиться в арці-переході між вівтарем та пе­ред­
вівтарним компартиментом на фресці з образом св. мч. Кіра, його текст
реконструюється нами наступним чином:
Ì(h)ñ(#ö)# îêòîìúâð# âú :FI ïåðåñòàâèëú ñ# Ïåòð(ú) à âú Ê ïîãðháåíú.
Місяця жовтня у 19-е представився Петро, а в 20-те був похований.
На підставі палеографічних ознак графіті датується другою
третиною ХІІ – початком ХІІІ ст.
Структурно запис складений за традиційною формулою, проте, по­
діб­но до № 11, розташованого поруч, з відхиленнями від стандарту: вказано
да­ту поховання людини, відсутні слова „раб Божий”, а ім’я дописане після
вид­ряпування основного тексту. Це може наштовхнути на думку, що автор
гра­фіті просто забув вказати особу померлого, тому і написав його йм’я по­
руч. Однак, при такому твердженні впадає у вічі ряд неузгодженостей. На­
пис чітко структурований, текст складений грамотно, рівні, як на графіті,
фор­ми написання літер, вичурний характер окремих з них – все це видає
ру­ку людини, що добре володіє грамотою і має непоганий досвід писця.
Зви­чайно ж, і досвідчений книжник міг помилитись, пропустивши слово
чи кілька слів. Але в цьому випадку ім’я померлого цілком можна було б
дописати праворуч, за словом „похований”, адже тиньк у цьому місці був (і є
нині) вільним та непошкодженим. Натомість автор втиснув ім’я у вузький
простір між графіті № 12а та третім рядком, причому йому не вис­тачило
місця: замість п’яти літер імені Ïåòðú написано лише чотири – Ïåòð. З
огляду на ці факти, необхідно відмітити невипадковий характер „за­будь­
ку­ватості” автора. Отже, ім’я померлого було пропущене і дописане поруч
невипадково.
Причиною, яка спонукала писця скласти текст за такою структурою,
на нашу думку, стало усвідомлення можливого негативного сприйняття
появи в соборі графіті з ім’ям саме цієї особи, і як наслідок, його знищення
або понівечення, прикладом чому може служити більш ранній запис про
загибель Ростислава Всеволодовича (№ 11 та, можливо, № 1090). Оскільки
останній хронологічно передує № 12, можна констатувати врахування
„помилки” її автора, чим і пояснюється розташування графіті ближче
до вівтарної частини. Доступ сюди був обмежений, що зменшувало
ймовірність понівечення напису. Факти пошкодження графіті та
спроба уникнути такої можливості свідчать, що в давньоруські часи
існувала не лише „офіційна” церковна цензура, в обов’язки якої входило
знищення написів, які не відповідають сакральному характеру храму, а
й „неофіційна”, представники якої нівечили записи цілком пристойні з
погляду сакральності, своєрідно висловлюючи протест проти їх появи.
Зміни у стандартній структурі пам’ятного напису за формулою
„місяця такого-то в такий-то день представився раб Божий такий-то” на
сьогоднішній день фіксуються у записах про смерть князів (Ярослава
Володимировича та Ростислава Всеволодовича). Це дало нам підстави
зробити припущення, що в графіті № 12 теж згадується князь, який мав
∗

В основу екскурсу покладена стаття автора: Корнієнко 2008д.

християнське ім’я Петро. Крім імовірного негативного ставлення до
постаті цього князя, звертає на себе увагу факт його швидкого поховання,
на наступний день після смерті.
Відповідно до отриманої в ході вивчення графіті інформації, ми
спробували ідентифікувати постать згадуваного у записі князя Петра,
поява пам’ятного напису з ім’ям якого на стіні митрополії руської могла
викликати невдоволення принаймні частини киян. Після дослідження
літописних даних щодо київських подій цього періоду, серед усіх „князівпретендентів” найбільш відповідною постаттю виявився Ігор Ольгович.
Ігор Ольгович пробув великим київським князем кілька днів у
1146 р., проте, не маючи підтримки киян, невдоволених адміністрацією
його попередника Всеволода Ольговича, не зміг втримати владу. Престол
посів переяславський князь Ізяслав Мстиславич, представник династії
Мономаховичів. Він дозволив Ігорю Ольговичу прийняти чернецтво у
київському Федорівському монастирі, розташованому в межах Верхнього
міста, на розі нинішніх вулиць Володимирської та Великої Житомирської
[Толочко 1983, с. 80], тобто, неподалік від великокнязівської резиденції.
У 1147 р. боротьба між Ольговичами та Мономаховичами спалахнула з
новою силою, містом поповзли чутки, що чернігівське військо Ольговичів
рухається на Київ. Невдоволення вилилось на представника нелюбої
киянам династії, який знаходився в цей час у місті. Зібравшись на віче біля
Софійського собору, кияни рушили за Ольговичем до Федорова монастиря.
Згідно літописних даних, брат великого князя Володимир Мстиславич
спробував врятувати Ігоря Ольговича, проте безуспішно: кияни рознесли
двір терему вдови Мстислава Володимировича, схопили колишнього
князя, забили до півсмерті, а потім, ще живого, потягли на Поділ, кинувши
на торговищі, де князь і помер. Вже звідти надвечір тіло Ігоря Ольговича
перевезли до Михайлівської церкви, а вранці поховали у Симеонівському
монастирі [ПСРЛ 1, стлб. 317-318; ПСРЛ 2, стлб. 352-354].
В Іпатіївському літописі, який більш детально оповідає про події
1147 р., наводяться дати загибелі поховання Ігоря Ольговича: „è òàêî ê Áîãq
^èäå . ìhñ#ö# ñåìò#áð# âú fi . â äåíü ï#òîêú” [ПСРЛ 2, стлб. 353]”; „ …
ñqáîòh æå ñâèòàþùè . ïîñëà ìèòðîïîëèòú èãqìåíà Wíàíüþ ñâ#òîãî Ôåäîðà
. è ïðèhõà èãqìåíú âèäè íàãîãî è wáëå÷å è . ^ïh íàäú íèì wáû÷íû» ïhñíè è
âåçå íà êîíåöü ãðàäà â ìàíàñòûðü ñâ#òîìq Ñåìåwíq ... è òàìî ïîëîæèøà”
[ПСРЛ 2, стлб. 354]. Згідно літопису, князь помер 19 вересня, а похований
був 20-го, на наступний день після смерті. Як бачимо, дні співпадають з
вказаними у графіті, зауваження викликає лише розбіжність в назві місяця:
за літописними даними Ігоря Ольговича було вбито у вересні, а в графіті
вказано жовтень. За формулою Бережкова ми спробували розрахувати дні,
на які припадало 19-20 вересня та 19-20 жовтня у 1147 р. За березневим
стилем було встановлено, що 19-20 вересня в 1147 р. дійсно припадало
на п’ятницю-суботу, як вказано у літописі, в той час як ці ж дні у жовтні
– на неділю-понеділок; такі самі дані були отримані за формулою для
ультраберезневого стилю. Саме ці стилі використовувались при укладанні
Іпатіївського та Лаврентіївського літописів [Бережков 1963, с. 47-51, 127132]. У цьому випадку або доводиться констатувати помилку анонімного
автора графіті, який сплутав назви місяців, або визнати не зовсім правильну
передачу літописцем днів події. Враховуючи той факт, що автор графіті був
сучасником подій, до того ж, як показує аналіз тексту та правильна форма
літер, досвідченим писцем, перше пояснення виглядає мало ймовірним.

Помилки у датах доволі часто трапляються серед літописних повідомлень
[підбір прикладів див.: Пронштейн, Кияшко 1981, с. 143-147], тому ми
можемо припустити факт помилкового написання назви місяця у літописі.
Проте навряд чи це пояснить „пересунення” днів смерті та поховання князя
з неділі-понеділка на п’ятницю-суботу. Давньоруською людиною будь-яка
календарна дата чи день тижня розглядались в контексті її реального або
символічного наповнення [Данилевский 2001, с. 233], і саме з цих позицій
варто пояснювати певні „помилки” в літописних повідомленнях.
Загалом, епізод із загибеллю Ігоря дуже нагадує опис вбивства князя
Бориса в цьому ж літописі [ПСРЛ 2, стлб. 118-121], тобто, літописець свідомо
проводить паралель між князями-страстотерпцями Борисом і Глібом та
Ігорем Ольговичем. Це змушує інтерпретувати описані в літописі події з
позицій самого укладача літопису, розглянувши мотиваційні установки,
які спонукали вказати саме п’ятницю та суботу. За церковною традицією
п’ятницю християни проводять у пості, вона є нагадуванням страждань
та розп’яття Ісуса Христа; субота ж стала прообразом смертного спокою,
яким мав упокоїтись у гробі Спаситель після звершень та страждань у
земному житті [Дьяченко 1995, с. 532, 683]. Власне тому, на нашу думку,
літописець і „пересунув” дату смерті та поховання Ігоря Ольговича
з неділі 19 та понеділку 20 жовтня на п’ятницю 19 вересня та суботу 20
вересня, тим самим формально зберігши загальну хронологічну канву й
водночас підкресливши мученицький подвиг князя: „â ðuöh Áîæèè ïðåäà
äóõú ñâîè . è ñúâëhêúñ# ðèçû òëhíüíàãî ÷hëîâåêà . è â íåòëhíüíqþ . è
ìíîãîñòðàñüòüíqþ ðèçq wáîëêúñ# Õðèñòà ^ íåãî æå è âhíöàñ# âúñïðèåìú
ìq÷åíè» íåòëhííûè âhíå÷ü” [ПСРЛ 2, стлб. 353]. Те, що Ігор Ольгович
загинув саме як мученик, підкреслює явлення Божої Благодаті над його
тілом, покладеним у церкві св. Михаїла: „íà òq íî÷ü Áîãú ïðî»âè íàä íèìú
çíàìhíèå âåëèêî . çàæãîøàñü ñâh÷h âñè íàä íèìú â öåðêâè òîè” [ПСРЛ 2,
стлб. 354]. Саме підкреслення мученицької смерті князя, на нашу думку,
зумовило пересування його дати смерті та поховання на більш відповідні,
з точки зору християнської традиції, дні. Останній факт, в свою чергу,
зумовив і коригування місяця смерті князя. Отже, за наявними даними
найбільш вірогідним є датування смерті Ігоря Ольговича неділею 19
жовтня, а його поховання понеділком 20 жовтня.
Проблемою до ідентифікації вказаної у графіті особи є також хрес­
не ім’я князя, не зафіксоване у літописних джерелах. На підставі даних
Любецького синодика чернече ім’я Ігоря Ольговича встановлюється як
Гавриїл, а на підставі Єлецького синодика хрестильне ім’я князя виз­
начається як Георгій. Саме ця версія, як найбільш аргументована, на­бу­
ла поширення в історіографії [докладніше див.: Войтович 2006, с. 399-40;
Литвина, Успенский 2006, с. 561-562]. Водночас, А. Литвина та Ф. Ус­пен­
ський зазначають, що „у историков XVIII – XIX вв. (Т. Мальгин, М. Хмы­ров,
И. Нехачин, М. Погодин) можно встретить никак необоснованное утвер­
ждение, что Игорь Ольгович был в крещении Петром, а в иночестве Давидом”
[Литвина, Успенский 2006а, с. 561]. У світлі дослідження графіті бачимо,
що висновок згаданих вище істориків не такий вже небезпідставний. Мож­
ли­во, вони користувались якимось джерелом, що не збереглося до нашого
ча­су. Проте дані Єлецького синодика, в якому повідомляється про вбивство
у Києві князя на ім’я Георгій, також не варто відкидати. Відповідно до на­
яв­них даних, ми можемо зробити висновок про подвійне хрестильне ім’я
Ігоря Ольговича – Георгій-Петро. Звичай двоіменності практикувався у

Візантії та в країнах візантійського культурного ареалу, в тому числі й на
Русі: дитину спочатку називали на 8-й день після народження таємним
молитовним ім’ям, а на 40-й – відомим усім хрестильним [Голубинский 1911,
с. 517; Дмитриевский 1884, с. 262-263]. Дослідники генеалогії Рюриковичів
А. Литвина та Ф. Успенський відмічають поширення традиції двоіменності
у XIV – XVI ст. [Литвина. Успенский 2006а, с. 382-390; 2006а], проте вона
побутувала набагато раніше. На це вказують дані і софійської епіграфіки,
зокрема, згадка в графіті раннього ХІ ст. подвійного ім’я Меркурій-Іван
(№ 30) [Высоцкий 1966, с. 82, табл. ХХІХ; Нікітенко, Корнієнко 2008а, с. 28,
прим. 8]. З визнанням подвійного імені Ігоря Ольговича поглядом добре
узгоджується розміщення запису в приділі його небесного покровителя
вмч. Георгія з вказівкою в тексті молитовного імені князя. Невипадково,
на нашу думку, було обрано для розміщення графіті фреску з образом
цілителя мч. Кіра. В літописі зазначено, що, коли тіло князя було кинуте
на Подолі, благовірні кияни підходили до нього, щоб набрати крові
його або взяти частину від покрову його собі на спасіння та зцілення:
„ïðèõîä#ùå âçèìàõq ^ êðîâå åãî è ^ ïðèêðîâà ñqùàãî íà íåìú . è íà
òhëh åãî . íà ñïàñåíèå ñåáå . è íà èñöhëåíèå” [ПСРЛ 2, стлб. 353]. Отже,
згідно літописця, мученицька смерть князя Ігоря Ольговича дарувала йому
Благодать рятувати та зцілювати, подібно до св. Кіра. Саме тому в межах
Георгіївського приділа для розташування графіті було обране найбільш
відповідне місце.
Враховуючи нестабільну політичну ситуацію в Києві, зумовлену
не­задоволення киян князюванням Ольговичів, що врешті й призвело до за­
ги­белі князя Ігоря, а також належність на той час великокнязівського столу
про­тивникам Ольговичів Мономаховичам, цілком зрозумілою виглядає
мож­лива негативна реакція на появу в митрополичому храмі графіті зі
згад­кою про смерть колишнього великого князя, адже воно підкреслювало
зло­чин правлячого князя. З цих же позицій варто пояснювати приведену
лі­тописцем розповідь про повеління поставленого князем Ізяславом Мстис­
ла­вичем митрополита Клима Смолятича не розголошувати інформацію
про диво, яке сталося над тілом князя у Михайлівській церкві, та наказ по­
хо­вати його на світанку наступного дня.
Таким чином, за сукупністю наявних даних ми маємо всі підстави
для ототожнення згадуваного в графіті № 12 Петра з київським князем
Іго­рем Ольговичем, а, пізніше, ченцем Федорівського монастиря. Завдяки
дос­лідженню напису вдалося уточнити дату смерті князя, визначити
йо­го хрестильне та молитовне імена, а також чітко встановити дату
видряпування самого графіті, віднісши її до 1147-го року.
***
Оскільки дослідження графіті дозволило встановити день смерті
князя, це дещо проливає світло на події 1147 р., а саме форму проведення
віча біля стін Софії Київської, яке завершилось вбивством Ігоря Ольговича.
О. Толочко, на підставі порівняння статей Іпатіївського та Лаврентіївського
літописів [Толочко 2008], підкреслив, що місце і день збору людей перед
собором виявились, вочевидь, суто випадковими: „послы Изяслава
Мстиславича прибыли незадолго перед тем поставленному митрополиту
Клименту Смолятичу, и именно ему было вменено собрать народ для
оглашения грамот” [Толочко 2008, с. 331]. Однак, факт вбивства Ігоря

Ольговича в неділю 19 жовтня дозволяє поставити під сумнів твердження про
„ви­падковість” вибору часу та місця проведення віча: воно було скликане біля
стін митрополичої резиденції після недільної служби, що правилась у храмі
Святої Софії 19 жовтня 1147 р., тобто, час та місце проведення київського
віча були обрані свідомо. Цілком очевидно, що на Русі практикувались
збори на подвір’ї церкви (в даному випадку митрополичої резиденції) після
недільної служби для оголошення важливої інформації, а звичаєвість цієї
практики, поширеної, до речі, і до сьогоднішнього дня, зумовила мовчання
літописів про частоту скликання подібного „віча”.

ПІСЛЯМОВА
У пропонованій читачу першій частині „Корпусу графіті Софії Київ­сь­
кої” опубліковані 482 написи та малюнки, що знаходяться у приділі св. Георгія Ве­
ли­комученика. До недавнього часу з них лише 16 були опубліковані С. Висоцьким,
реш­та ж фактично залишалась недослідженою. Відтак, значний за обсягом масив
автентичних історичних джерел XI – XVII ст. практично повністю залишався поза
увагою дослідників. Втім, розпочате нами новітнє вивчення епіграфіки Софії Ки­
ївської дозволило переглянути ряд проблем, для вирішення яких графіті на­бу­ва­
ють вагомого значення.
Так, позитивному розв’язанню дискусійного питання часу зведення храму
Святої Софії значно сприяли виявлені в стінах собору датовані написи-графіті, у
яких вказані 1018/1021 [Корнієнко 2009б], 1022, 1033 (тричі), 1036 [Нікітенко, Кор­
нієнко 2007; 2008б; 2009; Корнієнко 2008в], 1038 (виявлене О. Євдокімовою [Евдо­
кимова 2008б]). Три з них (з датами 1022, 1033 та 1036 рр.) виконані на фресці з
образом свт. Василія Великого, вони формують своєрідний есхатологічний ка­лен­
дар, в якому знайшли відображення найбільш поширені дати розрахунку Кінця
світу: на Кіріопасху 1022 р. та в канун тисячоліття Страстей Господніх (докладніше
див.: екскурс І). Окрім того, на північних хорах знаходиться комплекс графіті, поява
якого на підставі згадуваних у текстах осіб відноситься нами до 1019 р. [Нікітенко,
Корнієнко 2008a]. Всі означені записи, як вказує форма каналів прорізів, виконані
по сухому тиньку, тому вони однозначно вказують, що храм був до цього часу вже
розписаний. Отже, літописний 1037-й р. як час заснування Софії Київської вже не
може бути прийнята навіть на гіпотетичному рівні, адже до­во­дить­ся констатувати,
що на початок 20-х рр. ХІ ст. собор вже функціонував. Ці ж за­писи спростовують і
літописний 1017-й р. як дату закладання собору, адже, якщо зва­жити на дати 20-х
рр. ХІ ст., за неповних чотири роки, враховуючи нестабільну по­літичну ситуацію
в Києві у другому десятилітті ХІ ст., звести таку споруду як Со­фійський собор було
абсолютно неможливо. Тож Ярослав Володимирович (Муд­рий) аж ніяк не може
називатись будівничим Софії Київської. Відповідно, підтверджується концепція
Н. Нікітенко, згідно якої Софійський собор зведений протягом 1011-1018 рр., а
його засновником справедливо називається Володимир Святославич, а не його
син Ярослав, що лише завершив розпочате батьком [докладніше див.: Никитенко
2008; Нікітенко 1999; 2003; Нікітенко Н., Нікітенко М. 1996; Нікітенко, Корнієнко
2007; 2008б; 2009].
Незамінна роль графіті для вивчення стінопису храму, зокрема, для
визначення образів святих, адже переважна більшість з них не зберегла су­про­
вод­жуючих написів. Без цієї інформації надзвичайно складно, а почасти навіть
не­можливо, встановити чітку картину іконографічної програми фресок собору.
При визначенні образів святих для її розуміння Н. Нікітенко залучала як виявлені
до неї графіті на фресках, так і раніше невідомі, причому при обов’яз­ко­во­му
співставленні цих даних з іконографією [Никитенко 1999, с. 161-184, 224-240; 2008,
с. 183-243], ця ж методика прийнята й іншими дослідниками [Герасименко, За­
ха­рова, Сарабьянов 2007, с. 26]. Власне завдяки графіті в межах Георгіївського
при­діла були ідентифіковані св. Марія Магдалина, пророк Софонія та весь свя­
тительський чин апсиди: св. Власій, св. Мартін, св. Прокл, св. Єпифаній, св. Пав­
ло Сповідник й св. Васіан. Водночас мусимо констатувати, що у двох випадках
ма­ємо розбіжності між зафіксованою у графіті інформацією та іконографією об­
ра­зів на фресці. Так над образом св. апостола Іуди знаходиться напис „Святий Іл­
ля”, а на фресці з образом св. мч. Кіра – „Святий Феофіл”. Не виключено, що такі

записи відображають реально зафіксовані образи святих, які були зображені на
фресках поверх попередніх. Втім, це питання потребує додаткового дослідження
і, вірогідно, буде розв’язано завдяки подальшим дослідженням.
Детальний аналіз запису про смерть князя Ігоря Ольговича дозволив
визначити не лише хрестильне та молитовне імена князя, а й, залучивши
літописні дані, встановити реальний перебіг подій київського віча 1147 р. та
обставини загибелі колишнього князя, на той момент вже ченця Федорівського
монастиря. Інформація запису про загибель переяславського князя Ростислава
Всеволодовича та запис-прокляття на його адресу дозволили на документальному
рівні зафіксувати негативне ставлення киян до особи князя, а, відтак, і до факту
його поховання в Софії.
На думку дослідників давньоруської літератури, від домонгольської
Русі до нашого часу дійшло не більше кількох частин відсотка всіх написаних
тоді книг, тому для дослідження цього аспекту середньовічної культури також
вагомого значення набувають графіті, адже їх автори часто цитують популярні
на той час твори. Зокрема, ціла група записів зі згадкою „кози”, на нашу думку,
зафіксувала сліди відомого на той час твору фольклорного характеру, в якому
можемо виділити кілька персонажів: козу, біса, барана й, очевидно, господаря кози.
Крім того, в Георгіївському приділі виявлені написи, які розглядаються нами як
фрагменти твору пропедевтичного змісту про апостола Фому та гімнографічного,
можливо, присвяченого св. апостолу та євангелісту Іоанну Богослову. Окремо
варто виділити два тексти „Херувимської пісні”, відмінні від традиційної редакції
і невідомі за писемними пам’ятками, які свідчать про перекладання з грецької
мови на руську літургійних книг в софійському скрипторії. До речі, завдяки
графіті встановлений факт існування в межах митрополичого храму школи, що
засвідчують виконані на стінах собору фрагменти учнівських вправ.
Не можна оминути увагою таку абсолютно групу графіті, як записи
обрахунку проведених поминальних служб, які не привертали уваги дослідників.
Комплексний аналіз наявної інформації, що включає дані епіграфічних
пам’яток, писемних джерел та берестяних грамот, дозволив встановити: практика
особистого поминання людей активно застосовувалась починаючи з ХІ ст. Тому
зафіксоване на західноєвропейських матеріалах зростання протягом ХІІ-ХІІІ
ст. кількості заупокійних поминальних служб мало місце і на давньоруських
теренах. А ці факти повністю перекреслюють твердження щодо слабкого
розвитку поминального культу в ХІ-XIV ст., зумовленого, на думку дослідників
(О. Алєксєєв, О. Капров та ін.), незавершеністю процесів християнізації. Отже,
епіграфічні пам’ятки дозволили окреслити набагато складніші духовні орієнтири
світоглядних основ давньоруського суспільства.
Окремо слід згадати і про велику кількість малюнків, адже багато з них
виконані на дуже високому професійному рівні, відтак по праву можуть посісти
чільне місце серед творів давньоруського образотворчого мистецтва. Завдяки
дослідженню графіті приділа зафіксоване поширення антидружинної пародії,
на кшталт антилицарської західноєвропейської.
Побіжний огляд результатів вивчення графіті Георгіївського приділа
доволі добре ілюструє, наскільки епіграфічні джерела можуть бути корисними
для історичних досліджень. Звичайно, не всі дослідницькі завдання наразі
знайшли повноцінне або однозначне висвітлення, адже в книзі ми вимушені
обмежитись аналізом графіті приділа св. Георгія Великомученика. Більш широкі
висновки та узагальнення стануть можливими лише по завершенню досліджень
епіграфічних пам’яток Софії Київської.

БІБЛІОГРАФІЯ

Алексеев 2002 – Алексеев А.И. Под знаком конца времен. Очерки русской
религиозности конца XIV – начала XVI вв. – СПб.: „Алетейя”, 2002.
– 352 с.
Алексеев 2006 – Алексеев А.И. Эсхатологические переживания в Западной
Европе и на Руси в IX – XV вв. (Синхронно протекавшие процессы
или типологическое сходство?) // Исследования по русской исто­
рии и культуре. Сборник статей к 70-летию профессора Игоря Яков­
левича Фроянова. – М.: Издательский дом „Парад”, 2006. – С. 237-263.
Алферов, Однороженко 2008 – Алферов О., Однороженко О. Українські особ­
ові печатки XV – XVII ст. за матеріалами київських архівосховищ.
– Хар­ків: Національна академія наук України, Інститут української
ар­хеографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, 2008. – 200 с.
Апостолос-Кападона 2000. – Апостолос-Кападона Д. Словарь христианского
искусства. – Челябинск: „Урал LTD”, 2000. – 272 с.
Арциховский 1957 – Арциховский А.В. Берестяные грамоты мальчика
Онфима // Советская археология. – 1957. – № 3. – С. 215-223.
Арциховский, Янин 1978 – Арциховский А.В., Янин В.Л. Новгородские
грамоты на бересте (Из раскопок 1962-1976 гг.). – М.: „Наука”, 1978.
– 192 с.
Арьес 1992 – Арьес Ф. Человек перед лицом смерти. – М.: Издательская
группа „Прогресс”, „Прогресс-Академия”, 1992. – 526 с.
Асєєв 1979 – Асєєв Ю.С. Про дату будівництва київської Софії //
Археологія. – 1979. – № 32. – С. 3-12.
Белецкий 1960 – Белецкий А.А. Греческие надписи на мозаиках Софии
Киевской // Лазарев В.Н. Мозаики Софии Киевской. – М.: „Искус­
ство”, 1960. – С. 159-192.
Бережков 1963 – Бережков Н.Г. Хронология русского летописания. – М.:
Изд-во АН СССР, 1963. – 376 с.
Бжустковска 2006 – Бжустковска А. Иконография цистерны – проба
прочтения // Херсонесский сборник. Supplement I. Топография
Херсонеса Таврического. Водосборная цистерна жилого дома
в квартале VII (IX – XI вв.). – Севастополь: Издательский дом
„Максим”, 2006. – С. 55-84.
Біблія 1995 – Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Завіту
із мови давньоєврейської та грецької на українську наново
перекладена. – К.: „Українське біблійне товариство”, 1995. – 296 с.
Білоус 2008 – Білоус Н. Київ наприкінці XV – у першій половині XVII ст.
Міська влада та самоврядування. – К.: Видавничий дім „КиєвоМогилянська академія”, 2008. – 360 с.
Борковский 1966 – Борковский В.Й. [рецензия]. Высоцкий С.А. Древ­
не­русские надписи Софии Киевской ХІ – XIV вв. Выпуск І. К.:
„Наукова думка”, 1966, 239 с. // Вопросы языкознания. – 1966. –
№ 5. – С. 121-123.
Бугославский 2006 – Бугославский С.А. Текстология Древней Руси. Повесть
временных лет. – М.: Языки славянских культур, 2006. – 312 с.
Васильев, Автушенко 2006 – Васильев А.В., Автушенко М.Н. Загадка
княжества Феодоро. – Севастополь: „Библекстм”, 2006. – 416 с.
Васильев 1997 – Васильев Б.Г. Древнерусские настенные рисункиграффити (к постановке вопроса) // Новгород и Новгородская
земля: история и археология. – 11/97 // http: // bibliotekar.ru.

Васильев 2006 – Васильев Б.Г. Успенский собор ХІІ века в Старой Ладоге.
Живописное убранство. Каталог. – Волхов: „Староладожский
историко-архитектурный музей-заповедник”, 2006. – 250 с.
Вздорнов 1978 – Вздорнов Г.В. Исследования о Киевской Псалтири. – М.:
„Искусство”, 1978. – 172 с.
Висоцький 1975 – Висоцький С.О. Графіті та час побудови Софійського
собору в Києві // Стародавній Київ. – К.: „Наукова думка”, 1975.
– С. 171-181.
Висоцький 1983 – Висоцький С.О. Київські графіті ХІ – ХІІ ст. // Історія,
культура, фольклор та етнографія слов’янських народів. Х
Міжнародний з’їзд славістів. – К.: „Наукова думка”, 1983. – С. 132145.
Висоцький 1998а – Висоцький С.О. Київська писемна школа Х – ХІІ ст.
(до історії української писемності). – Львів-Київ-Нью-Йорк:
Видавництво М.П. Коця, 1998. – 248 с.
Висоцький 1998б – Висоцький С.О. Декілька зауважень до „нотаток про
давні київські графіті” // Археологія. – 1998. – № 3. – С. 130-135.
Высоцкий 1959 – Высоцкий С.А. Научный отчет по теме: „Надписиграффити ХІ – XIV вв. в Софии Киевской” К., 1959 // Національний
заповідник „Софія Київська”, Науково-фондовий відділ. – НАДР
86/1. – 91 арк.
Высоцкий 1966 – Высоцкий С.А. Древнерусские надписи Софии Киевской
ХІ – XIV вв. Выпуск І. – К.: „Наукова думка”, 1966. – 240 с.
Высоцкий 1976 – Высоцкий С.А. Средневековые надписи Софии Киевской
(по материалам граффити XI – XVII вв.). – К.: „Наукова думка”,
1976. – 456 с.
Высоцкий 1985 – Высоцкий С.А. Киевские граффити XI – XVII вв. – К.:
„Наукова думка”, 1985. – 208 с.
Высоцкий 1989 – Высоцкий С.А. Светские фрески Софийского собора в
Киеве. – К.: „Наукова думка”, 1989. – 216 с.
Владышевская 2006 – Владышевская Т.Ф. Музыкальная культура Древней Руси
. – М.: „Знак”, 2006. – 472 с.
Войтович 2006 – Войтович Л.В. Княжа доба на Русі: портрети еліти. – Біла
Церква: Вид. О.В. Пшонківський, 2006. – 784 с.
Волохонский 1994 – Волохонский А. Бытие и Апокалипсис. Комментарий
к книгам Бытия, Творения и откровения Иоанна. – Иерусалим:
«Малер», 1984. – 192 с.
Герасименко, Захарова, Сарабьянов 2007 – Герасименко Н.В., Захарова А.В.,
Сарабьянов В.Д. Изображения святых во фресках Софии Киевской.
Часть І: Внутренние галереи // Византийский временник. – 2007. –
№ 66 (91). – С. 24-59.
Гийу 2005 – Гийу А. Византийская цивилизация. – Екатеринбург:
„У-Фактория”, 2005. – 552 с.
Головко 2006 – Головко О.Б. Корона Данила Галицького: Волинь і
Галичина в державно-політичному розвитку Центрально-Східної
Європи раннього та класичного середньовіччя. – К.: Видавничий
дім „Стилос”, 2006. – 575 с.
Голубинский 1911 – Голубинский Е. История Русской церкви. – М., 1911.
– Т. 2, ч. 2. – 616 с.
Городецкий 2007 – Городецкий М.Л. Каталог астрономических известий в
русских летописях // Святский Д.О. Астрономия древней Руси –

М.: НП ИД „Русская панорама”, 2007. – С. 493-643.
Григорян 1979 – Григорян Г. Армянские надписи Киевского собора
святой Софии // Вестник общественных наук. – Ереван: Изд-во
АН Армянской ССР, 1979. – № 4. – С. 85-93.
Громов 2004 – Громов Д. В. Образ „эсхатологического нашествия” в
восточнославянских поверьях в древности и современности //
Этнографическое обозрение. – 2004. – № 5. – С. 20-42.
Гуревич 1992 – Гуревич А.Я. Предисловие. Филипп Арьес: смерть как
проблема исторической антропологии // Арьес Ф. Человек перед
лицом смерти. – М..: Издательская группа „Прогресс”, „ПрогрессАкадемия”,, 1992. – С. 5-32.
Данилевский 2001 – Данилевский И.Н. Древняя Русь глазами
современников и потомков (ІХ – ХІІ вв.). Курс лекций. – М.„АспектПресс”, 2001. – 339 с.
Даркевич 2004 – Даркевич В.П. Народная культура Средневековья:
Пародия в литературе и искусстве ІХ – XVI вв. – М.: ООО „ИТИ
ТЕХНОЛОГИИ”, 2004. – 238 с.
Дебольский 2002 – Дебольский Г., протоиерей. Дни богослужения
православной кафолической восточной церкви. – Б.м.: ООО
„Харвест”, 2002. – 848 с.
Дергачова 2004 – Дергачова И.В. Посмертная судьба и „иной мир” в
древнерусской книжности. – М.: Изд-во „Кругъ”, 2004. – 352 с.
Дмитриевский 1884 – Дмитриевский А. Богослужение в Русской церкви
в XVI веке. – Казань, 1884. – Ч. 1. Службы круга седмичного и
годичного и чинопоследование таинств: историко-археологическое
исследование.
Довженок 1950 – Довженок В.Й. Військова справа в Київській Русі: Науковопопулярний нарис. – К.: Вид-во АН УРСР, 1950. – 88 с.
Дьяченко 1993 – Дьяченко Г., протоиерей. Полный церковнославянский
словарь (с внесением в него важнейших древнерусских слов и
выражений). – М.: „Отчий дом”, 1993. – 1122 с.
Евдокимова 2008а – Евдокимова А.А. Языковые особенности греческих
граффити Софии Киевской. Автореф… канд. филологических
наук. – СПб., 2008. – 24 с.
Евдокимова 2008б – Евдокимова А.А. Греческие граффити Софии
Киевской (публикация) // Orientalia et Classica: Труды Института
вос­точных культур и античности. Выпуск ХІХ. Аспекты ком­
паративистики ІІІ. – М.: Российский государственный гу­ма­ни­
тар­ный университет, 2008. – С. 609-648.
Еманов 2004 – Еманов А.Г. Граффити солдайского храма //
Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре. Материалы ІІ
Судакской международной научной конференции (12-16 сентября
2004 г.) – Ч. ІІ. – К.-Судак: „Академпериодика”, 2004. – С. 84-90.
Житие Василия 2004 – Житие Василия Нового // Дергачова И.В.
Посмертная судьба и „иной мир” в древнерусской книжности. –
М.: Изд-во „Кругъ”, 2004. – С. 205-326.
Житье и хоженье 1883 – Житье и хоженье Даниила Русьскыя земли
игумена: 1106-1108 гг. // Православный палестинский сборник. –
1885. – Т. ІІІ, вып. 3 (9). – С. 97-297.
Жития 3 – Жития святых, на русском языке изложенные по руководству
четьих-миней св. Дмитрия Ростовского. – К.: Издание Свято-

Успенской Киево-Печерской лавры, 1999. – Кн. 3 (ноябрь). – 830 с.
Жития 4 – Жития святых, на русском языке изложенные по руководству
четьих-миней св. Дмитрия Ростовского. – К.: Издание СвятоУспенской Киево-Печерской лавры, 1999. – Кн. 4 (декабрь). – 894 с.
Жития 6 – Жития святых, на русском языке изложенные по руководству
четьих-миней св. Дмитрия Ростовского. – К.: Издание Свято-Ус­
пенской Киево-Печерской лавры, 1999. – Кн. 6 (февраль). – 542 с.
Жития 8 – Жития святых, на русском языке изложенные по руководству
четьих-миней св. Дмитрия Ростовского. – К.: Издание СвятоУспенской Киево-Печерской лавры, 1999. – Кн. 8 (апрель). – 550 с.
Жития 9 – Жития святых, на русском языке изложенные по руководству
четьих-миней св. Дмитрия Ростовского. – К.: Издание СвятоУспенской Киево-Печерской лавры, 1999. – Кн. 9 (май). – 894 с.
Жития 10 – Жития святых, на русском языке изложенные по руководству
четьих-миней св. Дмитрия Ростовского. – К.: Издание СвятоУспенской Киево-Печерской лавры, 1999. – Кн. 10 (июнь). – 706 с.
Жития 11 – Жития святых, на русском языке изложенные по руководству
четьих-миней св. Дмитрия Ростовского. – К.: Издание СвятоУспенской Киево-Печерской лавры, 1999. – Кн. 11 (июль). – 782 с.
Жития 12 – Жития святых, на русском языке изложенные по руководству
четьих-миней св. Дмитрия Ростовского. – К.: Издание СвятоУспенской Киево-Печерской лавры, 1999. – Кн. 12 (август). – 814 с.
Зализняк 2000 – Зализняк А.А. Палеография берестяных грамот и их
внестратиграфическое датирование // Янин В.Л., Зализняк А.А.
Новгородские грамоты на бересте (из раскопок 1990 – 1996 гг.).
Палеография берестяных грамот и их внестратиграфическое
датирование. – М.: „Русские словари”, 2000. – С. 134-429.
Зализняк 2004a – Зализняк А.А. К изучению древнерусских надписей //
Янин В.Л., Зализняк А.А., Гиппиус А.А. Новгородские грамоты на
бересте (Из раскопок 1997-2000 гг.). – Т. ХІ. – М.: „Русские словари”,
2004. – С. 233-287.
Зализняк 2004б – Зализняк А.А. Древненовгородский диалект. 2-е изда­
ние, переработанное с учетом материала находок 1995-2003 гг. –
М.: Языки русской культуры, 2004. – 872 с.
Запаско 1995 – Запаско Я.П. Пам’ятки книжкового мистецтва: Українська
рукописна книга. – Львів: „Світ”, 1995. – 480 с.
Захаров 2004 – Захаров С.Д. Древнерусский город Белоозеро. – М.:
„Индрик”, 2004. – 592 с.
Зоценко 1979 – Зоценко В.М. Медальйон київського виробництва початку
ХІІ ст. // Археологія Києва: дослідження та матеріали. – К.:
„Наукова думка”, 1979. – С. 104-107.
Иванов 2003 – Иванов Г.П. Библейские числа. – СПб.: Христианское
общество „Библия для всех” РС ЕХБ, 2003. – 368 с.
Иванов 2006 – Иванов С.А. „Апостольская сирена”: память Симеона
Метафраста на апостола Фому (BHG, 1835) // Византийский
временник. – М., 2006. – Т. 65 (90). – С. 309-324.
Иванов 2005 – Иванова Т.А. Старославянский язык: Учебник. – Спб.:
„Авалон”, „Азбука-классика”, 2005. – 240 с.
История 2007 – История русского искусства. – Т. 1: Искусство киевской
Руси. ІХ – первая четверть ХІІ века. – М.: „Северный паломник”,
2007. – 664 с.

Іван Ужевич 2006 – Іван Ужевич та його „Граматика словенська” 1643, 1645
рр., або перші кроки духовної інтеграції в Європу // Дослідження
з історичними коментарями проф. А.П. Ярещенка. – Харків:
„Прапор”, 2006. – 256 с.
Іларіон 2004 – Іларіон, митрополит. Про Закон Мойсеєм даний і про Бла­
годать та Істину в Ісусі Христі втілених. – К.: МАУП, 2004. – 176 с.
Кабанец 1992 – Кабанец Е.П. Тайна софийского граффито (упоминание
лаврской истории в Софийской эпиграфике) // Вопросы
исследования и реставрации памятников архитектуры. – К.: КиевоПечерский государственный историко-культурный заповедник,
1992. – С. 89-99.
Карпов 2002 – Карпов А. Ю. Об эсхатологических ожиданиях в Киевской
Руси в конце XI – начале XII века // Отечественная история. – М.,
2002. – № 2. – С. 3-15.
Карпов 2008 – Карпов А.В. Язычество, христианство, двоеверие:
религиозная жизнь Древней Руси в ІХ – ХІ веках. – СПб: „Алетейя”,
2008. – 184 с.
Карский 1928 – Карский Е.Ф. Славянская кирилловская палеография. –
Ленинград: Изд-во АН СССР, 1928. – 494 с.
Кирилл 1998 – Кирилл Александрийский, свт. Слово о исходе души
и Страшном Суде. Ефрем Сирин, прп. Слово на пришествие
Господне, на скончание мира и на пришествие антихристово. – К.:
Информационно-издательский центр УПЦ, 1998. – 24 с.
Кириллин 2000 – Кириллин В. М. Символика чисел в литературе Древней
Руси (XI – XVI века). – СПб.: „Алетейя”, 2000. – 320 с.
Климовський 2004 – Климовський С.І. Будівельна кераміка Успенського
і Софійського соборів Києва // Лаврський альманах: КиєвоПечерська лавра в контексті української історії та культури . – К.:
ВІПОЛ, 2004. – Вип. 11. – С. 48-51.
Колесов 1978 – Колесов В.В. [рецензия]. Высоцкий С.А. Средневековые
надписи Софии Киевской (по материалам граффити ХІ – XVІІ вв.).
К., 1976. // Вопросы языкознания. – 1978. – № 1. – С. 149-151.
Колпакова 2007 – Колпакова Г.С. Искусство Древней Руси: Домонгольский
период. – СПб: „Азбука-классика”, 2007. – 600 с.
Комеч 1987 – Комеч А.И. Древнерусское зодчество конца Х – начала ХІІ в.
Византийское наследие и становление самостоятельной традиции.
– М.: „Наука”, 1987. – 320 с.
Корнієнко 2008а – Корнієнко В.В. Відображення подій 1147 р. в епіграфіці
Софії Київської: графіті із записом про смерть Ігоря Ольговича //
Науковий збірник, присвячений 900-літтю Свято-Михайлівського
Золотоверхого
монастиря:
Матеріали
науково-практичної
конференції „Михайлівський Золотоверхий монастир: історія і
сьогодення”. – К.: „Архангельський глас”, 2008. – С. 145-149.
Корнієнко 2008б – Корнієнко В.В. Графіті та визначення образів святих
у святительському чині Георгіївського олтаря Софії Київської //
Історія релігій в Україні: Науковий щорічник. – Львів: „Логос”,
2008. – Книга ІІ. – С 521-529.
Корнієнко 2008в – Корнієнко В.В. Датовані графіті 30-х рр. ХІ ст. із Софії
Київської в контексті давньоруської есхатології // „1020-ліття
хрещення Русі-України – із Києва по всій Русі”: Збірник матеріалів
науково-практичної конференції (Київ, 21 жовтня 2008 р.). – К.:

„Архангельський глас”, 2008. – С. 208-216.
Корнієнко 2008г – Корнієнко В.В. Два графіті із записами „Херувимської
пісні” з Софії Київської: до питання еволюції християнських
літургійних текстів // Могилянські читання 2007 року: Музейники
ХХ століття – дослідники української сакральної культури. – К.:
„Фенікс”, 2008. – С. 293-298.
Корнієнко 2008д – Графіті Георгіївського приділа Софії Київської із
записом про смерть Ростислава Всеволодовича в світлі нових
досліджень // Лаврський альманах: Києво-Печерська лавра в
контексті української історії та культури. – К.: „Фенікс”, 2008. –
Вип. 22. – С. 36-41.
Корнієнко 2009а – Корнієнко В.В. Графіті – малюнки вояків як зразки
середньовічної пародії (за матеріалами епіграфіки Софії Київської
та церкви Спаса на Берестовім) // Історія релігій в Україні:
науковий щорічник. – Львів: „Логос”, 2009. – Книга ІІ. – С. 515-520.
Корнієнко 2009б – Корнієнко В.В. Найдавніше датоване кириличне
графіті Софії Київської: нова знахідка // Пам’ятки Національного
заповідника “Софія Київська”: культурний діалог поколінь.
Матеріали ІV міжнародної наукової конференції “Софійські
читання”. Київ, 25-26 жовтня 2007 р. – К.: „Видавництво „Горобец”,
2009. – С. 444-445.
Корнієнко 2009в – Корнієнко В.В. Нововиявлені пам’ятки давньоруської
літератури на фресках Георгіївського приділу Софії Київської //
Могилянські читання 2008 року: Збірник наукових праць: Церква і
музеї: втрати ХХ століття. – К.: „Фенікс”, 2009. – С. 325-330.
Краткое 1991 – Краткое объяснение всенощной, литургии или обедни,
последование таинств, погребения усопших, водоосвящения и
молебнов / составитель прот. И. Бухарев. / Репринтное издание
1904 г. – М.: МПО „МЕТТЭМ”, 1991. – 192 с.
Купер 1995 – Купер Дж. Энциклопедия символов. – М.: Изд-во Ассоциации
Духовного Единения „Золотой век”, 1995. – 412 с.
Керлот 1994 – Керлот Х. Э. Словарь символов. – М.: „REFL-book”, 1994. –
192 c.
Лазарев 1960 – Лазарев В.Н. Мозаики Софии Киевской. – М.: „Искусство”,
1960. – 314 с.
Лазарев 1973 – Лазарев В.Н. Древнерусские мозаики и фрески XI – XV вв.
– М.: „Искусство”, 1973. – 158 с.
Лазарев 1978 – Лазарев В.Н. Византийское и древнерусское искусство:
Статьи и материалы. – М.: „Наука”, 1978. – 335 с.
Ле Ґофф 2007 – Ле Ґофф Ж. Середньовічна уява. Переклад з франц.
Яреми Кравця – Львів: „Літопис”, 2007. – 350 с.
Литвина, Успенский 2006а – Литвина А.Ф., Успенский Ф.Б. Выбор имени у
русских князей в X – XVI вв. Династическая история сквозь призму
антропонимики. – М.: „Индрик”, 2006. – 904 с.
Литвина, Успенский 2006б – Литвина А.Ф., Успенский Ф.Б. Заметки о
дополнительных христианских именах и почитании святых в
культуре средневековой Руси // Вереница литер: К 60-летию В.М.
Живова. – М.: Языки славянской культуры, 2006. – С. 273-291.
Майоров 2006 – Майоров А.В. Великая Хорватия: Этногенез и ранняя
история славян Прикарпатского региона. – СПб.: Изд-во СанктПетербургского университета, 2006. – 209 с.

Майоров 2008 – Майоров А.В. Из истории внешней политики галицковолынского князя Романа Мстиславича // Äüíhñëîâî. Збірка
праць на пошану дійсного члена Національної академії наук
України Петра Петровича Толочка з нагоди його 70-річчя. – К.:
„Корвінпрес”, 2008. – С. 51-57.
Материалы 1960 – Материалы реставрации древних фресок, живописи
в Георгиевском приделе Софийского собора в г. Киеве: Научнотехнический отчет по теме № 4: Исследование и реставрация
памятников архитектуры и монументального искусства. Киев,
1960. // Національний заповідник „Софія Київська”, Науковофондовий відділ. – НАДР 295/1. – 248 арк.
Медынцева 1968 – Медынцева А.А. Древнерусские надписи из церкви
Федора Стратилата в Новгороде // Славяне и Русь. – М.: „Наука”,
1968. – С. 440-450.
Медынцева 1978 – Медынцева А.А. Древнерусские надписи новгородского
Софийского собора XI – XIV века. – М.„Наука”, 1978. – 312 с.
Медынцева, Попконстантинов 1984 – Медынцева А.А., Попконстантинов
К.К. Надписи из Круглой церкви в Преславе. – София: Изд-во
Болгарской академии наук, 1984. – 132 с.
Мейендорф 2002 – Мейендорф И., протопресвитер. Введение в
святоотеческое богословие. – К.: Храм прп. Агапита Печерского,
2002. – 360 с.
Мейендорф 2007 – Мейендорф И., протоиерей. Византийское богословие:
исторические тенденции и доктринальные темы. – Минск: „Лучи
Софии”, 2007. – 336 с.
Мурьянов 2003 – Мурьянов М.Ф. Гимнография Киевской Руси. – М.:
„Наука”, 2003. – 451 с.
Мусин 2004 – Мусин А.Е. Послесловие литургиста // Чукова Т.А. Алтарь
древнерусского храма конца Х – первой трети ХІІІ в. Основные
архитектурные элементы по археологическим данным. – СПб.:
„Петербургское Востоковедение”, 2004. – С. 135-154.
Мусин 2005 – Мусин А.Е. Milites christi Древней Руси. Воинская культура
русского средневековья в контексте религиозного менталитета. –
СПб.: „Петербугское востоковедение”, 2005. – 368 с.
Никитенко 1999 – Никитенко Н.Н. Русь и Византия в монументальном
комплексе Софии Киевской: Историческая проблематика. – К.:
Институт украинской историографии и источниковедения им.
М.С. Грушевского НАН Украины, 1999. – 294 с.
Никитенко 2004 – Никитенко Н.Н. Русь и Византия в монументальном
комплексе Софии Киевской: Историческая проблематика – К.:
Издательский Дом „Слово”, 2004 (2-е изд.). – 416 с.
Никитенко 2006 – Никитенко Н.Н. „Символический синтаксис” орна­
мен­тальной декорации центральной апсиды Софии Киевской //
Дав­ньоруське любомудріє: Тексти і контексти. – К.: Видавничий
дім „Києво-Могилянська академія”, 2006. – С. 343-356.
Никитенко 2007 – Никитенко Н. Святые целители в стенописи Софии
Киевской // Человеческая целостность и встреча культур. – К.:
„ДУХ І ЛІТЕРА”, 2007. – С. 265-281.
Никитенко 2008 – Никитенко Н. Святая София Киевская. – К.: „Горобец”,
2008. – 384 с.
Никитенко М. 2008 – Никитенко М.М. Византийский бестиарий в

пейзажной живописи Троицкой надвратной церкви КиевоПечерской лавры // Сугдейский сборник. – К.-Судак:
„Академперіодика”, 2008. – Вып. ІІІ. – С. 496-502.
Никитина 1990 – Никитина Ю.И. Рисунки-граффити из Софии
Новгородской // Советская археология. – 1990. – № 3. – С. 220-232.
Нікітенко 2000 – Нікітенко Н.М. Під покровом Святої Софії. Некрополь
Софійського собору в Києві. – К.: Українське товариство охорони
пам’яток історії та культури / Український центр біографічної
некрополістики, 2000. – 96 с.
Нікітенко 2003 – Нікітенко Н.Н. Свята Софія Київська: історія в мистецтві.
– К.: „Академперіодика”, 2003. – 332 с.
Нікітенко, Корнієнко 2007 – Нікітенко Н., Корнієнко В. Найдавніші датовані
графіті Софії Київської // Праці Центру пам’яткознавства. – К.:
Центр пам’яткознавства НАН України та УТОПІК, 2007. – Вип. 12.
– С. 244-260.
Нікітенко, Корнієнко 2008а – Нікітенко Н., Корнієнко В. Графіті „групи
Олі­сави” на північних хорах Софії Київської // Пам’ятки України:
істо­рія та культура. – 2008. – № 1 (158). – С. 19-29.
Нікітенко, Корнієнко 2008б – Нікітенко Н., Корнієнко В. Найдавніші графіті
Софії Київської та її датування // Просемінарій: Медієвістика.
Історія Церкви, науки і культури. – К., 2008. – Вип. 7: До ювілею
професора Василія Іринарховича Ульяновського. – С. 365-399.
Нікітенко, Корнієнко 2009 – Нікітенко Н. М., Корнієнко В.В. Найдавніші
графіті Софії Київської та датування собору // Пам’ятки
Національного заповідника “Софія Київська”: культурний
діалог поколінь. Матеріали ІV міжнародної наукової конференції
“Софійські читання”. Київ, 25-26 жовтня 2007 р. – К.: „Видавництво
„Горобец”, 2009. – С. 417-443.
Нікітенко, Корнієнко 2009а – Нікітенко Н.М., Корнієнко В.В. Есхатологічні
дати в графіті Софії Київської на фресках Софії Київської як
історичне джерело. – Архіви України. – Вип. 5-6 (262). – С. 43-63.
Нікітенко, Нікітенко 1996 – Нікітенко Н.М., Нікітенко М.М. Час
виникнення Софії Київської: дані джерел у світлі новітніх
досліджень // Архітектурна спадщина України. 3, ч. 1. Питання
історіографії та джерелознавства української архітектури. – К.:
„Українознавство”, 1996. – С. 25-36.
Нікітенко М. 2007 – Нікітенко М.М. Бестіарій Троїцької надбрамної
церкви в контексті теологічної програми її розписів // Лаврський
альманах: Києво-Печерська лавра в контексті української історії та
культури. – К.: „Фенікс”, 2007. – Вип. 17. – С. 80-91.
Німчук 1967 – Німчук В. [рецензія]. Высоцкий С.А. Древнерусские
надписи Софии Киевской ХІ – XIV вв. Выпуск І. К.: „Наукова
думка”, 1966, 239 с. // Мовознавство. – 1967. – № 2. – С. 86-91.
Німчук 1983 – Німчук В.В. Київські глаголичні листки. Найдавніша
пам’ятка слов’янської писемності. – К.: „Наукова думка”, 1983. –
144 с.
Німчук 1988 – Німчук В.В. Давньоруські написи – пам’ятки літератури
ХІ – ХІІІ ст. // Писемність Київської Русі і становлення української
літератури. Збірник наукових праць. – К.: „Наукова думка”, 1988.
– С. 24-32.
Однороженко 2008 – Однороженко О. Князівська геральдика Волині се­ре­

ди­ни XIV – XVIII ст. – Харків: Національна академія наук України,
Ін­сти­тут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Гру­
шевського, 2008. – 180 с.
Однороженко 2009 – Однороженко О. Родова геральдика Руського ко­ро­
лівства та Руських земель Корони Польської XIV – XVI ст. – Хар­ків:
Національна академія наук України, Інститут української архео­
графії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, 2009. – 312 с.
Орел, Кулик 1995 – Орел В., Кулик А. Заметки о древних киевских
граффити // Археологія. – 1995. – № 1. – С. 124-132.
Остромирово евангелие 2007 – Остромирово евангелие 1056-1057 года по
изданию А.Х. Востокова. – М.: Языки славянских культур, 2007. –
968 с.
Панашенко 1974 – Панашенко В.В. Палеографія українського скоропису
другої половини XVII ст. (на матеріалах Лівобережної України). –
К.: „Наукова думка”, 1974. – 112 с.
Патерик 2001 – Патерик Києво-Печерський / ред. І. Жиленко. – К.:
Видавничий дім „КМ Academia”, 2001. – 348 c.
Переяслав 2007 – Переяслав у віках / авт.-упор. В. Коцур, О. Колибенко. –
К.: „Світ успіху”, 2007. – 422 с.
Поменник 2004 – Поменник Софії Київської: публікація рукописної
пам’ятки другої половини XVIII – першої чверті ХІХ ст. / упор.
О. Прокоп’юк. – К.: Інститут української археографії та дже­
релознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, 2004. – 264 с.
Поменник 2007 – Поменник Введенської церкви на Ближніх печерах
Києво-Печерської лаври. Публікація рукописної пам’ятки другої
половини XVII ст. / Упор. О. Кузьмук / Лаврський альманах:
Києво-Печерська лавра в контексті української історії та культури.
– К.: „Фенікс”, 2007. – Вип. 18, спецвипуск 7. – 120 с.
Попов 1984 – Попов А. Царевград Търнов: Средневековни надписи, мо­но­
грами, букви и знаци от търновската „Велика Лавра” – София: Из­
дателство на Българската академия на науките, 1984. – Т. 4. – 188 с.
Попова 2008 – Попова О.С. Образ и стиль в мозаиках Софии Киевской
// Труды Государственного Эрмитажа: [T.] 42: Византия в
контексте мировой культуры: К 100-летию со дня рождения Алисы
Владимировны Банк (1906-1984): Материалы конференции. – СПб.:
Изд-во Государственного Эрмитажа, 2008. – С. 386-419.
Поппе 1968 – Поппе А. Граффіті й дата спорудження Софії Київської //
Український історичний журнал. – 1968. – № 9. – С. 93-98.
Поппе 1989 – Поппе А.В. Митрополиты Киевские и всея Руси (988 – 1305)
/ Авторизированный перевод с немецкого Назаренко В.А. //
Щапов Я.Н. Государство и церковь Древней Руси Х – ХІІІ вв. – М.:
„Наука”, 1989. – С. 191-206.
ПСРЛ 1 – Полное собрание русских летописей. Том І. Лаврентьевская
летопись. – М.: Языки русской культуры, 2001. – 496 с.
ПСРЛ 2 – Полное собрание русских летописей. Том ІІ. Ипатьевская
летопись. – М.: Языки русской культуры, 2001. – 648 с.
ПСРЛ 3 – Полное собрание русских летописей. Т. ІІІ: Новгородская
первая летопись старшего и младшего изводов. – М.: „Языки
русской культуры”, 2000. – 720 с.
ПСРЛ 11 – Полное собрание русских летописей. Том ХІ. Летописный
сборник, именуемый Патриаршей или Никоновской летописью

/ С прил. извлечений из монографии Б.М. Клосса „Никоновский
свод и русские летописи XVI – XVII веков”. – М.: Языки русской
культуры, 2000. – 264 с.
ПСРЛ. 35 – Полное собрание русских летописей. Т. 35. Летописи
белорусско-литовские. – М.: „Наука”, 1980. – 308 с.
Пронштейн, Кияшко 1981 – Пронштейн А.П., Кияшко В.Я. Хронология:
Учебное пособие. – М.: „Просвещение”, 1981. – 192 с.
Рибаков 1947 – Рибаков Б.А. Іменні написи ХІІ ст. в київському софійському
соборі // Археологія. – 1947. – № 1. – С. 53-64.
Рождественская 1989 – Рождественская Т.В. Эпиграфика и книжная
культура средневекового Новгорода // История и культура
древнерусского города. – М.: „Изд-во Московского Государственного
Университета”, 1989. – С. 128-133.
Рождественская 1992 – Рождественская Т.В. Древнерусские надписи на
стенах храмов: новые источники ХІ-XV вв. – СПб.: Изд-во СанктПетербургского государственного университета, 1992. – 166 с.
Рождественская 1999 – Рождественская Т.В. Богослужебные тексты в не­
книж­ной письменности средневекового Новгорода: перспективы
изучения // Великий Новгород в истории средневековой Европы
(к 70-летию Валентина Лаврентьевича Янина). – М.: „Русские
словари”, 1999. – С. 338-344.
Рождественская 2007 – Рождественская Т.В. Надписи и рисунки в церкви
Фе­одора Стратилата на Ручью // Царевская Т.Ю. Роспись церкви
Феодора Стратилата на Ручью в Новгороде и ее место в искусстве
Византии и Руси второй половины XIV века. – М.: „Северный
паломник”, 2007. – С. 338-382.
Рождественская, Тур 1978 – Рождественская Т.В., Тур А.М. Граффити из
Псковского Спасо-Великопустынского монастыря // Памятники
культуры: Новые открытия. – Л.: „Наука”, 1978. – С. 31-36.
Романова 2002 – Романова А.А. Эсхатологические записи XV в. и записи
в пасхалиях // Российское государство в XIV - XVII вв.: сборник
ста­тей, посвященных 75-летию со дня рождения Алексеева Ю.Г. –
СПб.: ДБ, 2002.
Рыбаков 1963 – Рыбаков Б.А. Русская эпиграфика Х – XIV вв. (Состояние,
воз­можности, задачи) // История, фольклор, Искусство славянских
народов. Доклады советской делегации. V Международный съезд
славистов (София, сентябрь 1963). – М.: Изд-во АН СССР, 1963. – С.
34-72.
Рыбаков 1964 – Рыбаков Б.А. Русские датированные надписи XI – XIV
веков / Свод археологических источников, вып. Е – 144. – М.:
„Наука”, 1964. – 48 с.
Русская азбука 1998 – Русская азбука в инициалах XI – XVI веков. – М.:
НИЦ „Скрипторий”, 1998. – 160 с.
Русское 2006 – Русское средневековое надгробие XIII – XVII века:
материалы к своду / Ин-т археологии РАН. – М.: „Наука”, 2006. –
Вып. 1. – 359 с.
Сапрыкин, Масленников 2007 – Сапрыкин С.Ю., Масленников А.А.
Граффити и дипинти хоры античного Боспора. – К.: „АДЕФУкраїна”, 2007. – 320 с.
Святский 2007 – Святский Д.О. Астрономия древней Руси / Автор
предисловий, комментариев и дополнений – М.Л. Городецкий. –

М.: НП ИД „Русская панорама”, 2007. – 664 с.
Симонов 2007 – Симонов Р.А. Математическая и календарно-астро­но­
мическая мысль в Древней Руси (по данным средневековой книж­
ной культуры). – М.: „Наука”, 2007. – 431 с.
Симфонія 2004 – Повна симфонія до Святого Письма Старого та Нового
Завіту. – Укладач і відповідальний редактор Павло Смук. – Львів:
„Свічадо”, 2004. – 1312 с.
Сінкевич, Корнієнко 2009 – Сінкевич Н.О., Корнієнко В.В. Латиничні
графіті XVI-XVII ст. Софії Київської: до питання класифікації та
атрибуції написів // Труди Київської Духовної Академії. – 2009.
– Число 5: Спеціальний випуск, присвячений 300-літтю з дня
упокоєння гетьмана Івана Мазепи. Матеріали науково-практичної
конференції „Гетьман Іван Мазепа – будівничий Української
Православної Церкви” (22-23 вересня 2009 р., м. Київ). – С. 165-171.
Скржинская 2000 – Скржинская Е.Ч. Русь, Италия и Византия в
Средневековье. – СПб.: „Аллетейя”, 2000. – 288 с.
Скурат 2003 – Скурат К. Е. Золотой век святоотеческой письменности
(IV – V вв.). – М.: Свято-Троицкая Сергеева Лавра, Московская.
Духовная Академия, 2003. – 320 с.
Словарь книжников 1987 – Словарь книжников и книжности Древней Руси.
Вып. І (ХІ – первая половина XIV ст.). – Л.: „Наука”, 1987. – 496 с.
Словарь 1 – Словарь старославянского языка. Репр. изд.: в 4-т. – СПб.: Издво Санкт-Петербургского университета, 2006. – Т. І. – 950 с.
Словарь 2 – Словарь старославянского языка. Репр. изд.: в 4-т. – СПб.: Издво Санкт-Петербургского университета, 2006. – Т. ІІ. – 648 с.
Словарь 3 – Словарь старославянского языка. Репр. изд.: в 4-т. – СПб.: Издво Санкт-Петербургского университета, 2006. – Т. ІІІ. – 680 с.
Словарь 4 – Словарь старославянского языка. Репр. изд.: в 4-т. – СПб.: Издво Санкт-Петербургского университета, 2006. – Т. ІV. – 1054 с.
Словник 1977 – Словник староукраїнської мови XIV – XV ст. – Т. 1. – К.:
„Наукова думка”, 1977. – 632 с.
Словник 1978 – Словник староукраїнської мови XIV – XV ст. – Т. 2. – К.:
„Наукова думка”, 1978. – 592 с.
Слово Мефодия 1863 – Слово Мефодия Патарского о царстій язык
последних времен // Памятники отреченной русской литературы
/ Собраны и изданы Н. Тихонравовым. – М., 1863. – Т. ІІ. – C. 213226.
Смирнова 2007 – Смирнова И.М. Тайная история креста. – М.„Эксмо”,
2007. – 320 с.
Собор 2001 – Собор Святої Софії в Києві: [Книга-альбом] / Автор тексту
Г. Логвин. – К.: „Мистецтво”, 2001. – 352 с.
Сорочан 2005 – Сорочан С.Б. Византийский Херсон (вторая половина VI
– первая половина Х вв.). Очерки истории и культуры. – Харьков:
„Майдан”, 2005. – Ч. 2. – С. 679-1646.
Сотникова, Спасский – Сотникова М. П., Спасский И. Г. Тысячелетие
древнейших монет России: Сводный каталог русских монет X-XI
веков. – Л.: „Искусство”, 1983. – 240 с.
Степанова 2006 – Степанова Е.В. Печати с латинскими и греко-латинскими
надписями VI – VIII вв. из собрания Эрмитажа. – СПб.: Изд-во
Государственного Эрмитаж, 2006. – 171 с.
Столярова 1998 – Столярова Л.В. Древнерусские надписи ХІ-XIV вв. на

пергаменных кодексах. – М.: „Наука”, 1998. – 414 с.
Столярова 2000 – Столярова Л.В. Свод записей писцов, художников и
переплетчиков древнерусских пергаменных кодексов ХІ – XIV
веков. – М.: „Наука”, 2000. – 544 с.
Толочко 2008 – Толочко А.П. „Седоша слышати” или „воставши въ вечи”?
Как происходило киевское вече 1147 г. // Анфологион: власть,
общество, культура в славянском мире в средние века. К 70-летию
Бориса Николаевича Флори. Выпуск 12. – М.: „Индрик”, 2008. – С.
330-333.
Толочко 1983 – Толочко П.П. Древний Киев. – К.: „Наукова думка”, 1983.
– 227 с.
Тоцька 1996 – Тоцька І.Ф. Граффіті Софійського собору та церковні
співи на Русі // Пам’ятки архітектури та мистецтва в світлі
нових досліджень. Тези наукової конференції Національного
заповідника „Софія Київська”. – К.: Державний комітет України в
справах містобудування та архітектури, 1996. – С. 22-23.
Тоцька 2003 – Тоцька І.Ф. До питання про час побудови Софії Київської
// Нові дослідження давніх пам’яток Києва. Матеріали наукової
конференції Національного заповідника „Софія Київська” (Київ,
22-23 листопада 2001 р.). – К.: Держбуд України / Національний
заповідник „Софія Київська”, 2003. – С. 198-204.
Турилов 2000 – Турилов А.А. Заметки о киевских граффити //
Лингвистическое источниковедение и история русского языка. –
М., 2000. – С. 26-58.
Турилов, Чернецов 1985 – Отреченная книга Рафли // Труды Отдела
древнерусской литературы. – Л.: „Наука”, 1985. – Т. XL. – С. 260344.
Уваров 2001 – Уваров А.С. Христианская символика. Символика ран­не­
хрис­тианского периода. – М.: УНИК; СПб.: „Алетейя”, 2001. – 256 с.
Удальцова 1984 – Удальцова З.В. Из византийской хронографии VII в. //
Византийский временник. – Т.45. – М., 1984. С. 54-65.
Ульяновський 2004 – Ульяновський В.І. Митрополит київський Спиридон:
образ крізь епоху, епоха крізь образ. – К.: „Либідь”, 2004. – 376 с.
Факкани 1999 – Факкани Р. Graeco-Novogorodensia. I (позднеантичные
греческие и византийские параллели некоторых формул,
выражений и графических символов новгородских грамот на
бересте) // Великий Новгород в истории средневековой Европы.
К 70-летию Валентина Лаврентьевича Янина. – М.: „Русские
словари”, 1999. – С. 329-337.
Фергюсон 1998 – Фергюсон Д. Христианский символизм. – М.: Изд-во
Ассоциации Духовного Единения „Золотой век”, 1998. – 332 с.
Холл 1999 – Холл Дж. Словарь сюжетов и символов в искусстве. – М.:
„Крон-Пресс”, 1999. – 656 с.
Черепнин 1956 – Черепнин Л.В. Русская палеография. – М.: Госполитиздат,
1956. – 616 с.
Царевская 2007 – Царевская Т.Ю. Роспись церкви Феодора Стратилата на
Ручью в Новгороде и ее место в искусстве Византии и Руси второй
половины XIV века. – М.: „Северный паломник” , 2007. – 616 с.
Церква Богородиці 1996 – Церква Богородиці Десятинна в Києві. До 1000ліття освячення. – К.: „АртЕк”, 1996. – 224 с.
Ціґенаус 2006 – Ціґенаус А. Есхатологія: Майбутнє сотвореного в Бозі. –

Львів: „Свічадо”, 2006. – 352 с.
Шмеман 1996 – Шмеман А., протоиерей. Введение в литургическое
богословие. – М.: Крутицкое патриаршее подворье, 1996. – 248 с.
Шмеман 2005 – Шмеман А., протоиерей. Литургия и предание. – К.:
„Пролог”, 2005. – 206 с.
Шульц 2002 – Шульц Г.Й. Візантійська літургія: Свідчення віри та
значення символів. – Львів: Видавничий відділ „Свічадо”, 2002. –
240 с.
Щепкин 1999 – Щепкин В.Н. Русская палеография. – М.: „Аспект Пресс”,
1999. – 270 с.
Яковенко 2006 – Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та
ранньомодерної України. – К.: „Критика”, 2006. – 584 с.
Яковенко 2008 – Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини
XVII століття. Волинь і Центральна Україна. – К.: „Критика”, 2008.
– 472 с.
Янин 1983 – Янин В.Л. 25 мая 1093 года // Знание-сила. – 1983. – № 4. – С.
31-32.
Янин 1992 – Янин В.Л. Эпиграфические заметки // Вопросы языкознания.
– 1992. – № 2. – С. 21-36.
Янин, Зализняк 1986 – Янин В.Л., Зализняк А.А. Новгородские грамоты на
бересте (из раскопок 1977 – 1983 гг.). – М.: „Наука”, 1986. – 312 с.
Янин, Зализняк 2004 – Янин В. Л., Зализняк А.А. Берестяная иконка
(=грамота № 914-И) // Янин В.Л., Зализняк А.А., Гиппиус А.А.
Новгородские грамоты на бересте (Из раскопок 1997-2000 гг.). – Т.
ХІ. – М.: „Русские словари”, 2004. – С. 108-109.
Boniecki 2002 – Boniecki A. Herbarz Polski: wydanie nowe, elektroniczne /
Dr Minakowski Publikacje Elektroniczne. – Kraków 2002 // www.
przodkowie.com.
Jaksic 2006 – Jaksic N. Prvich pet stolijeca hrvatske umjeynosti. – Zagreb:
Galerija Klovicevi dvori, 2006. – 320 s.
Horvat 2006 – Horvat J. Kultura Hrvata kroz 1000 godina. Knjiga prva. –
Zagreb: Naklada Fran, 2006. – 648 s.
Katicic, Novak 1988 – Katicic R., Novak S. Dva tisucljeca pismene kulture na tlu
hrvatske. – Zagreb: SNL, 1988. – 180 s.
Niesiecki 1 – Korona Polska przy złotey wolnosci starożytnemi Wszstkich
Kathedr, Prowincyi, y Rycerstwa kleynotami Heroicznym Męstwem y
odwagą, naywyższymi Honorami; a naypierwey Cnotą, Pobożnością,
y Swiątobliwością ozdobiona Potomnym zaś wiekom na zaszczyt y
nieśmiertelną sławę Pamiętnych w tey Oyczyźnie Synow podana Przez
X. Kaspra Niesieckego Societatis Jesu. – Lwów: w Drukarni Collegium
LwowskiegoSocietatis JESU, 1728.
Niesiecki 2 – Korona Polska przy złotey wolnosci starożytnemi Rycerstwa
Polskiego y Wielkiego Xięstwa Litewskiego kleynotami naywyższymi
Honorami Heroicznym, Męstwem y odwagą, Wytworną Nauką a
naypierwey Cnotą, nauką Pobożnością, y Swiątobliwością ozdobiona
Potomnym zaś wiekom na zaszczyt y nieśmiertelną sławę Pamiętnych w
tey Oyczyźnie Synow podana TOM DRUGI Przez X. Kaspra Niesieckego
Societatis Jesu. – Lwów: w Drukarni Collegium LwowskiegoSocietatis
JESU, 1738.
Niesiecki 3 – Korona Polska przy złotey wolnosci starożytnemi Rycerstwa
Polskiego y Wielkiego Xięstwa Litewskiego kleynotami naywyższymi

Honorami Heroicznym, Męstwem y odwagą, Wytworną Nauką
a naypierwey Cnotą, nauką Pobożnością, y Swiątobliwością
ozdobiona Potomnym zaś wiekom na zaszczyt y nieśmiertelną sławę
Pamiętnych w tey Oyczyźnie Synow podana TOM TRZECI Przez X.
Kaspra Niesieckego Societatis Jesu. – Lwów: w Drukarni Collegium
LwowskiegoSocietatis JESU, 1740.
Niesiecki 4 – Korona Polska przy złotey wolnosci starożytnemi Rycerstwa
Polskiego y Wielkiego Xięstwa Litewskiego kleynotami naywyższymi
Honorami Heroicznym, Męstwem y odwagą, Wytworną Nauką
a naypierwey Cnotą, nauką Pobożnością, y Swiątobliwością
ozdobiona Potomnym zaś wiekom na zaszczyt y nieśmiertelną sławę
Pamiętnych w tey Oyczyźnie Synow podana TOM CZWARTY Przez
X. Kaspra Niesieckego Societatis Jesu. – Lwów: w Drukarni Collegium
LwowskiegoSocietatis JESU, 1743.
Ozerkov 2006 – Ozerkov D. Flourishing croos: a hierotopical motif in
Jerusalem, Rome, and Russia // Новые Иерусалимы. Перенесение
Сакральных пространств в христианской культуре. Материалы
международного симпозиума / ред.-сост. А.М. Лидов. – М.:
„Индрик”, 2006. – С. 82-87.
Quacquarelli 1973 – Quacquarelli A. L’ogdoade patristica e suoi riflessi nella
liturgia e nei monument // Rivista di archeologia cristiana. – Citta del
Vaticano: Pontificio istituto di archeologia cristiana, 1973. – A. XLIX. –
P. 211-269/
Urzednicy 2002 – Urzednicy dawnej Rzechypospolitej XII – XVIII wieku. T.
III, z. 4: Urzednicy wojewodztw Kijowskiego i Chernihowskiego XV –
XVIII wieku: spisy. – Kornik: Biblioteka Kornika, Instytut historii, 2002.
– 344 s.

Додаток. Координати розташування
графіті приділа
св. Георгія Великомученика
І.1. Фреска з образом
св. Василія Великого
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого ребра
лопатки (см)

1

137,5

19,5

1а

138

18

2

145

19,5

15

157,5

24

720

170,5

23

721

168

21,5

722

163,5

15

723

148,5

19,5

724

148,5

25

725

147

19,5

726

142

21

727

142

25,5

728

143

17,5

729

140

26,5

730

135,5

22,5

731

133,5

17,5

732

124

17

733

126

14,5

734

162

7

735

154,5

3,5

736

135

12,5

737

161,5

24

738

154,5

16,5

739

178

20,5

740

177

6,5

741

178

11

742

184

12

743

190

17

744

183,5

22

744а

180

20

745

153,5

7

746

190

17

747

192

15

748

190,5

4

749

193

3

750

199

15

751

199,5

15

752

205

18

753

211

7

754

212

12

755

217

12,5

756

221

14

757

227

20

758

156

81

759

152

83

760

147

86

761

191

83

762

181

83,5

763

165

76,5

764

165

80,5

765

228,5

94

766

248,5

85

І.2. Фреска з зображенням
Чесного хреста
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
правого ребра
лопатки (см)

141

185

57

141а

184

58

214

217

52

767

186

57

768

181

66

769

198

53

770

172

57,5

771

166

56,5

772

164

60

773

168

42

774

139

13,5

775

169

55

776

162

45

777

230

21

778

217

27

779

239

50

780

237,5

50

781

220

52

782

190

60

783

177,5

57

784

174,5

57

785

177,5

50

786

178

56

787

225

51

І.3. Південна сторона апсиди
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
правого ребра
виступу апсиди
(см)

124

165

102

124а

163

105

125

169,5

47

126

153

109,5

126а

152

109,5

127

153

120

155

165

102

251

154

129

251а

152

132

788

90

15

789

90

9

790

106

39

791

161

37,5

792

172

14

793

156,5

52

794

164

14

795

168

19

796

142

44

797

142

44

798

152

35

799

143,5

18

800

142

12

801

137

14

802

123

22

803

162

8

804

158,5

8

805

154,5

8,5

806

157,5

15

807

155,5

17

808

159

15

809

156

29,5

810

155

28

811

152,5

26

812

156

25

813

175,5

14

814

193

8

815

180

5

816

168

8,5

817

170

22,5

818

178

23

819

174

20,5

820

173,5

13,5

821

167

25

822

166

34

823

164

31

824

170,5

28

825

168,5

32

826

172,5

52

827

172

39,5

828

171

45

829

166,5

44

830

164

46,5

831

163

51,5

832

174

32

833

181

30

834

184

31

835

186

33

836

190

30

837

195

32

838

198,5

35

839

202,5

24

840

206

25

841

213

23

842

211

17

843

204

44

844

210

49,5

845

208,5

46

846

219

56

847

217,5

53

848

213

49

849

215

48

850

207

46

851

128

40

852

182

64

853

207

21

854

115

45

855

224,5

63

856

221

64

857

217

61

858

217

73

859

201,5

84

860

182

56

861

189

55

862

200

74

863

163

60

864

159

61

865

168

57,5

866

177,5

85

867

179

89

868

181

81

869

184

85

870

179,5

60

871

187,5

89

872

175,5

85

873

173,5

81

874

171,5

84,5

875

170

85

876

170

74

877

168

84

878

165

84

879

162,5

84

880

161

84

881

159

84

882

158

89

883

152,5

85,5

884

149,5

85

885

146,5

67

886

146,5

85,5

887

144,5

90

888

142

61

889

142

80

890

140

87

891

138

70,5

892

138

88

893

133,5

84

894

131

86

895

128

86,5

896

125

88

897

124

90

898

155

106

899

152

58

900

156

52,5

901

158

57

902

155,5

65,5

903

155,5

62,5

904

130

63

904а

133

63

905

199

106

906

195

103,5

907

191,5

106

908

189,5

104

909

185

106

910

182

113

911

178,5

107

912

177,5

108

913

164,5

110

914

162,5

108

915

163

115,5

916

159

106,5

917

150,5

99

918

150

105,5

919

147,5

103

920

144

111

921

134

101,5

922

252

139

923

246

141

924

206

123

925

181

137

926

171

127,5

927

164

132

928

162

140

929

155

141

930

234

219

931

144

115

932

146

129

933

144

125

934

142,5

128

935

134

134

936

142

138

937

169

153

938

169

153

939

190,5

176

940

161,5

159

941

162

259

І.4. Північна сторона апсиди
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого ребра
виступу апсиди
(см)

942

160,5

10

943

163

12

944

171,5

8

945

166

10

946

173

5,5

947

168,5

11

948

168

5,5

949

168

6,5

950

174

16

951

183

36

952

182

23

953

169

30

954

166

30

955

185

85,5

956

188

9,5

957

189

26

958

187

34,5

959

192

20

960

196

28

961

198

15

962

200

13

963

203

44

964

200

45

965

209

45

966

218

52

967

216

13,5

968

220

17

969

224

18

970

227

59

971

230

26

972

216

136

973

181

152

974

165

160

975

151

169

976

160,5

130

977

233

138

978

246

211

І.5. Фреска з образом невідомого святого
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого ребра
стіни (см)

979

165

178

980

163

193

980а

208

180

І.6. Фреска із зображенням сцени
мучеництва

№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого ребра
арки-переходу
до північної
внутрішньої
галереї (см)

981

136

195

982

131

43

983

133

44

984

139

42,5

985

147

32

986

150

54

987

180

55

988

172

19

989

173

28

990

176

23

991

178

23

992

184

20,5

І.7. Фреска із зображенням сцени
увірування

№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
правого ребра
арки-переходу
до північної
внутрішньої
галереї (см)

993

139

49

994

122

40

995

106

70

І.8. Фреска з образами трьох іудейських
мучеників-отроків Ананії, Азарії та
Мисаїла
№
996

Відстань від
сучасної підлоги
(см)
133,5

Відстань від
правого кута
стіни (см)
98

І.9. Фреска з образом пророка Софонії
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого ребра
лопатки (см)

997

144,5

91

998

125

88

999

121

45

І.10. Фреска із зображенням орнаменту
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого кута
між стіною та
лопаткою (см)

1000

155

33,5

1001

113

35,5

І.11. Фреска з образами
мч. Софії та Любові
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
правого кута
між стіною та
лопаткою (см)

260

135

36

270

138

94

270а

139

92

1002

124

76

1003

117

97

1004

128,5

104

1005

126

82

1006

133

112

1007

180

40

1008

203

81

1163

102

107

1164

102

102

І.12. Фреска з образами мч. Надії та Віри
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого кута
між стіною та
лопаткою (см)

1009

190

30

1009а

190,5

33

І.13. Фреска із зображенням орнаменту
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого ребра
лопатки (см)

1010

198

42

1010а

196

53

І.14. Фреска з образом св.
рівноапостольної Марії Магдалини
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого ребра
лопатки (см)

44

153

21

1011

119

62

1012

146

20

І.15. Фреска з образом св. Ірини
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого ребра
лопатки (см)

1013

168

97

1014

124

102

1015

116,5

93

1016

154

63,5

1017

113,5

65

1018

116

49

1019

119,5

45,5

1020

119

40,5

1021

154

24

І.16. Фреска із зображенням орнаменту
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
правого ребра
лопатки (см)

1022

140

11

1023

88

19

1024

97

46

І.17. Фреска із зображенням Чесного
хреста
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
правого ребра
лопатки (см)

1025

141

53

1026

177

22

1027

198

29

1028

130,5

13

І.18. Фреска з образом св. апостола
Іакова, брата Господнього
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого ребра
лопатки (см)

1029

151

52

1030

159

15

1030а

160

17

І.19. Фреска із зображенням орнаменту
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого ребра
лопатки (см)

1031

120

7

І.20. Фреска з образом св. апостола Іуди,
брата Господнього
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого ребра
лопатки (см)

1032а

322

22

1032б

322

85

1033

160

13

1034

74

47

І.21. Фреска з образом
св. первосвященика Аарона
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого ребра
лопатки (см)

1035

130

21

1036

114

36

1037

127

85

1038

113

90

1039

117

83,5

1040

154,5

105

1041

111

26

1042

73

30

1043

101

6,5

1044

84

38

1045

113

104

І.22. Фреска із зображенням орнаменту
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого ребра
лопатки (см)

1046

157

45

1047

135,5

28

1048

126

2,5

1049

125,5

23

1050

124

20

1051

112

22

1052

119

20

1053

105

14

1054

117

47

1055

110

36

1056

117

69,5

1057

100,5

57

1058

131

45

І.23. Фреска з образом св. Онуфрія
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого ребра
лопатки (см)

1059

105

39,5

1060

151

19,5

І.24. Ділянка личкувального розчину
на південно-західній грані південнозахідного восьмигранного стовпа
потрійної аркади
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого ребра (см)

1061

101

6

1062

104

15

І.25. Ділянка личкувального розчину
на південній грані південно-західного
восьмигранного стовпа потрійної аркади
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого ребра (см)

1063

129,5

4,5

1064

113,5

22,5

1065

143

26,5

1066

99

27

І.26. Ділянка личкувального розчину
на південно-східній грані південнозахідного восьмигранного стовпа
потрійної аркади
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого ребра (см)

1067

130

29,5

1068

126,5

27

1069

126,5

22,5

І.27. Фреска з образом
св. Іоанна Предтечі
№

Відстань від
стародавньої
підлоги (см)

Відстань від
лівого ребра
лопатки (см)

1070

212

13

1071

157

37

1072

210

90

1073

205

93

1074

196

70

1165

228

109

1166

235

105

І.28. Фреска із зображенням орнаменту
№

Відстань від
стародавньої
підлоги (см)

Відстань від
кута стіни (см)

1075

107,5

33

І.29. Фреска з образом пророка Авакума
№

Відстань від
стародавньої
підлоги (см)

Відстань від
лівого ребра
лопатки (см)

1076

164,5

13,5

1076а

164

14,5

1077

170

8

1078

165

48

І.30. Фреска з образом св. Кіра
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
лівого ребра
лопатки (см)

11

190

97

11а

191

98

11б

190

90

12

158

21

12а

158

19

1079

142

104,5

1080

152

108

1081

147

90

1082

147,5

91

1083

147,5

87

1084

158,5

83,5

1085

158

90

1086

154

90

1086а

152

87

1087

160

103

1088

168,5

101

1089

168

95

1090

166

91

1091

176

82

1092

170

102

1093

164

90

1094

164

90

1095

163

101,5

1096

163

90

1097

162

99

1098

169

93

1099

171,5

95

1100

173,5

92

1101

173,5

99

1102

175

96

1103

179

102

1104

178

97

1105

183

95

1106

210

90

1107

162

57

1108

140

20

1108а

140

16

1109

152,5

82

1110

141

32

1111

147

39,5

1112

153

32,5

1113

147

17

1114

150,5

20

1115

145

23,5

1116

155

26

1117

164

27

1118

161

15,5

1119

156

36

1120

171

25

1121

163

40

1122

172

21

1123

165,5

7,5

1124

170,5

7,5

1125

166

13

1126

183

13

1127

173

11

1128

178

4,5

1129

179,5

27

1130

181,5

26

1131

185

7

1132

189

22

1133

187,5

7,5

1134

189,5

7

1135

190,5

11,5

1136

193

17,5

1137

194

11,5

1138

198

8

1139

125

26

1140

218

16

І.31. Фреска із зображенням орнаменту
№

Відстань від
сучасної підлоги
(см)

Відстань від
правого ребра
лопатки (см)

1141

225

5,5

1142

213

4,5

1143

184

4,5

1144

176

22

1145

172

16

1146

175,5

5,5

1147

171

10

1148

234

4

1149

153

24

1150

159

14

1151

165

9

1152

54

10

1153

143,5

12

1154

133

14

1155

134

24

1156

156

24

1157

133

16,5

1158

129

25

1159

127

34

1160

143

4,5

1161

127

25

1162

166

12

Вказівник слів до графіті приділа
св. Георгія Великомученика
Укладаючи вказівник слів до графіті, ми спирались на основні прин­
ци­пи побудови словників [Словник 1977, с. 11], тобто, кожне відмінюване
сло­во, яке виступає в реєстрі, подається в його основній формі: іменники
та зай­менники іменникового типу в називному відмінку однині, кількісні
числівники в на­зивному, прикметники, числівники, займенники прик­мет­
ни­кової відміни в називному однини чоловічого роду, дієслова в інфінітиві
однини. Вони виз­начались відповідно до давньоруських та староукраїнських
словників [Словарь 1, 2, 3, 4; Словник 1977; Словник 1978]. Форми, в яких
вживані ці сло­ва авторами графіті, наводяться далі з вказівкою порядкового
номеру ос­тан­ніх. До „Вказівника слів” не включені дані написів, що від­но­
сяться нами до категорій абеток, складів та окремих літер, зображень хрес­
тів, монограм та теонімограм, а також скорочені форми імен в записах об­
числення кількості проведених поминальних служб, позаяк їх вірогідні пов­
ні форми наводяться в окремій таблиці у другому розділі.
***
À
à спол. – № 12: à
à цифр., 1 – № 737 (10 разів), № 773 (3 рази), № 786 (5 разів): à; № 1030: ³à
Àãúãhè особ., ч. – № 795, № 831 (двічі): À(ãú)ãh#; № 825: [À](ãú)ãh#
àzú займ. – № 861: h{zü}; № 760: ìè; № 800, № 1027: ì#
àìèíü вигук, букв. ‘нехай так буде’ – № 1093: àìèíú
àíãåëüñêú прикм. – № 796: àíãåëüñêú
Àííà особ., ж. – № 1078: Àíè
Àíüäðhè особ., ч. – № 141: Àíäð[hu]; № 1009: Àíä(ðhè) Ìhтê[îâè÷ú]
àïðèëü ч. – № 1147: àïðèë[#]
àmå спол. – № 1012: àmå íà ÷úòî òâîðèìü
Á
áàðàíú ч. – № 927: áàðàí(ú)
Áîãîðîäèöà ж. – № 124: Áîãîðîäèöè
Áîãú ч. – № 861: Áîãq
Áîæèè прикм. – № 1078: î ðàáå Á(î)[æ](èå)[è]
áûòè недок. – № 1092: íh ï[ðè]#
áhñú ч. – № 927: ñ(ú) áhñîì(ú)
Â
Âàñèëèè особ., ч. – № 1002: Âàñèëåâè
Âëàñèè особ., ч. – № 1030: {âú ä(h)íü} Âëà[ñè"]
âîèíà ж. – № 251: íà âîèíó
âüñü займ. – № 796: [âñ]hõú
âüñ"êî присл. – № 796, № 1091: âñ#êî
âú прийм. – № 12 (двічі), № 214, № 1090: âú; № 758 (двічі): â
âúñêqðèòè док. – № 861: [â]îñêqðq
âhähòè недок. – № 1012: [íå] âhìú

Ã
Ãåîðãèè особ., ч. – № 251а: Ã[å]îðãè
ãîãuøü ч. – № 1105: ì(hñ#)ö# ãîãuø#
Ãîñïîäü ч. – № 800: Ã(îñïîä)à; № 1027 (двічі), № 1069: Ã(îñïî)äè; № 1а, № 723,
№ 724, № 726, № 735, № 793; № 820, № 853; № 855, № 986, № 1002, №
1003, № 1004, № 1005, № 1015, № 1023, № 1058, № 1089, № 1093, № 1106,
№ 1113 (двічі), № 1117, № 1133, № 1149, № 1153, № 1156: Ã(îñïîä)è; №
730, № 921: Ã(îñïîä)[è]; № 804, № 1041, № 1098: [Ã](îñïîä)è; № 729, №
812: Ãî(ñïîäè)
ãîñïîäüñòâüíü прикм. – № 1: î ïàñ[öh] ã(îñïîäüñòâåíî)è
Ãðèãîðèè особ., ч. – № 855: Ãðèãîð[è]þ
ãðhøüíú прикм. – № 800: zà ì# [ãðå]øú[íàãî]; № 1101: [ã]ðhøúí[àãî]; № 921:
ãðhñ[úíàìó]
Ä
ä цифр., 4 – № 214: ä; № 2: sôìä
äà спол. – № 1092: äà íh ï[ðè]#
äàðú ч. – № 796: äàðû
äàòè док. – № 126, № 127: äà³
Äüìèòðú особ., ч. – № 919: [Ä]ü[ìè]òúðq; № 1013: Äèìêî Ôåäîðîâ[ú]
äüíü ч. – № 1105: î äå[íå]; № 861: ä(h)íü; № 758: ä(h)[íü]; № 1: ä(üí)è
Æ
æèâîòâîðèâú прикм. – № 796: æèâîòâîð#må Òðîèöè; № 1091: æèâîòâîð#måi
Æèzíîáqäú особ., ч. – № 15: Æèzíîáqä[ú].
Å
å цифр., 5 – № 1094: å
Åâüñòàòèè особ., ч. – № 1009а: Îñòà(òèè)
åäèíú числ. – № 1105: î äå[íå] åíäå
åè вигук, ‘так, безперечно’ – № 927: åè
åíqàðü ч. – № 1095: åí[â]{àð#}; № 1132: åíóå{ðè#}; № 1071: "[íâàð#]
S
s цифр., 6 – № 831: si; № 795: s[i]
s цифр., 6000 – № 1: sôë; № 2: sôìä
Z
z цифр., 7000 – № 758: [â] ë(h)òî {Z}íîå
zà прийм. – № 800: zà ì#; № 1114: zà ð{àáà}
zåìüñêú прикм. – № 796: zhìíîå ò[å]ëî
zëàòú прикм. – № 1: î ïàñ[öh] z[ë]àòîè
zúëú прикм. – № 251: [zú]ëîè hä[å]
È
È"êîâú особ., ч. – № 1161: ²àê(îâú)
èãqìåíú ч. – № 944: è[ã]ó[ì]åíó
Èãúíàòèè особ., ч. – № 141: Èãíàòèu
èæå займ. – № 796: èæåè õ~ðîâèìú; № 1091: iæåi
Èëàðèîíú особ., ч. – № 1102: Èëàðèîíà
èíú займ. – № 1091: î iíè

Èîíà особ., ч. – № 270а: Èîíq
èòè недок. – № 251: [zú]ëîè hä[å]
èþíèè ч. – № 799: èþí#
²
³ цифр., 10 – № 1030: № ³à; № 831: si; № 795: s[i]; № 12: fi
²wàíú особ., ч. – № 214: Iw(àíú); № 998: Èwa(íú); № 1160: [²]w[à]í[îâè]; № 741:
²âàí[ú]; № 761: Èâàí(ú); № 1068: Èâà(íú); № 934: [È]âàí[ú]; № 1015:
Èâ[àíîâè]; № 792: Èîàíà; № 726: [Èîa]íî[âè]; № 1100: È{îàíîñ}
Ê
ê цифр., 20 – № 12, № 1147: ê
êèâàòè недок. – № 927: êèâà
êîzà ж. – № 927, № 1076а: êîzà; № 126, № 127, № 851, № 904: êîzó; № 854:
êîz[y]
êðúëîøàíèíú ч. – № 124: êðúëîøàí/[í]/èèíú
êú прийм. – № 1078: êî Ñâ#òîå Ñîôè~
êúí#zü ч. – № 11: [ê]úí#[zü]; ê(úí#)zå
Êvðú особ., ч. – № 1100: Êiðî{ñ}
Ë
ë цифр., 30 – № 1: sôë
ëhòî с. – № 758: [â] ë(h)òî; № 1058: íà ìîíîãà [ëh]òà; № 1160: [íà] ìíî[ãà ë]
åòà
Ì
ì цифр., 40 – № 2: sôìä
Ìàãäàëûíè особ., ж. – № 44: Ìàðèà Ìàãäàë[è]íè або Ìàðèà Ìàãäàë[û]íè
ìàè ч. – № 11: ìài#; № 991: ìài[#]; № 861, № 1090: ìà#; № 1046: [ìà]"
Ìàðè" особ., ж. – № 44: Ìàðèà Ìàãäàë[è]íè або Ìàðèà Ìàãäàë[û]íè; № 141:
Ìàðè[è]; № 963: [Ì]àðè[è]
ìàðòú ч. – № 214: ìàðòà
Ìèòðîôàíú особ., ч. – № 922: Ìèòðîôà[í]ú
ìëàäåíåöú ч. – № 1008: ìëàäåíåöú
ìíîãîãðhøüíú прикм. – № 971: ìíî(ãî)ãðhøíûè Ô(å)ä(îðú)
ìîè займ. – № 126, № 127, № 904: êîzy ìîþ; № 851: [ì]{îþ}
Ìîèñèè особ., ч. – № 762: Ìî[èñè](è); № 759: Ìîèñ~[å]âè
ìîëåíèå с. – № 1078: ìîëåíèå
ìîëèòè недок. – № 800: [ìî]ë[è]òå
ìúíîãî присл. – № 1058: íà ìîíîãà [ëh]òà; № 1160: [íà] ìíî[ãà ë]åòà
ìhñ#öü ч. – № 992: ìå(ñ#)ö#; № 991: ìå(ñ#ö#); № 799, № 1030, № 1147: ì(hñ#)
öà; № 770: ì(h)ñ(#)öü; № 861: [ì]hñ#ö#; № 990: [ì]hñ(#)ö#; № 11, №
1095: ì(h)ñ(#)ö#; № 1144: ì(h)ñ(#)[ö#]; № 12: ì(h)ñ(#ö)#; № 1046: ì(h)
ñ(#ö)[#]; № 214, № 1071, № 1090, № 1105: ì(hñ#)ö#; № 1132: [ì](hñ#)
ö#
Ìhтê[îâè÷ú] особ., ч. – № 1009: Àíä(ðhè) Ìhтê[îâè÷ú]
Í
íà прийм. – № 251: íà âîèíó; № 861: íà îñú[ì]ú ä(h)íü; № 1012: àmå íà ÷úòî
òâîðèìü; № 1058: íà ìîíîãà [ëh]òà
íàïðåñòîë³å с. – № 941: íàïðh{ñòîë³å}

íå частка – № 1012: [íå] âhìú
íåâèäèìî присл. – № 796: íhâèäèìî
Íèêîëà особ., ч. – № 979: Íèêî[ë]à; № 969: Íèêî(ëà); № 1083: Íèêîë(å); № 724:
Íèêîëè; № 1023: Íèêîëh; № 904а: Í³êîëà
íîñèòè недок. – № 796: íîñ#må
íûíh присл. – № 796: íûíå; № 1091: íû{íå}
Î
î прийм. – № 1: î ïàñ[öh]; № 1078: î ðàáå; № 1078: î ñäðàâè[è] {è} ñ[ï]àñ[å]íèè;
№ 1091: î iíè; № 1105: î äå[íå] åíäå
î вигук. – № 1100: î {àã}è{è}
îáðàzîâàòè недок. – № 796: îáðàzqþmå; № 1091: îáðàzqþmåi
îêò#áðü ч. – № 12: îêòîìúâð#
îñüìú числ. – № 861: îñú[ì]ú ä(h)íü
îòúâðhøòè док. – № 796: ^âð(hmè)
îòúäàòè док. – № 904: ^(ä)à[è]; № 920: îòäà...
Ï
ïàñõà ж. – № 1: î ïàñ[öh]
Ïåòðú особ., ч. – № 12: Ïåòð(ú); № 723: Ïåòðî/â/âè; № 141: Ïåòð[u]
ïîãðåáàòè недок. – № 12: ïîãðháåíú
ïîèòè недок. – № 927: ïîiòè
ïîìàãàòè недок. – № 1а, № 723, № 724, № 726, № 728, № 729, № 735, № 760,
№ 1003, № 1005, № 1015, № 1041, № 1058, № 1089, № 1093, № 1117, №
1133, № 1156: ïîìîzè; № 732, № 921, № 1113: пîìîz[è]; № 1023: ïîì[î]zè;
№ 270а: [ï]îìîzè; №1034: ï[î]ìîzè; № 855: ïîìî[zè]; № 126а: ïî[ì]î[z]è;
№ 1097: ïîì[îzè]; № 1080, № 1126: [ï]îìî[zè]; № 759: [ïîì]î[z]è; № 746:
[ïîìî]z[è]; № 1098, № 1143: ïî[ìîzè]; № 804: ï[îìîzè]; № 986, № 1004:
ïîìî{zè}; № 1106: ïîì{îzè}; № 1149: ïî{ìîzè}; № 793: ï{îìîzè}; № 863:
[ïîìîz]è; № 1002: ïîìúz[è]
ïîìèëîâàòè док. – № 1113: ïî[ìèëóè]òå; № 1100: {ï}î{ìèë}u{è}òå
ïîïú ч. – № 904: ïîïî[âè]
ïðhñòàâèòè ñ# док. – № 12: ïåðåñòàâèëú ñ#; № 1090: ïðåñòà[âèëú ñ#]
ïðèíîñèòè недок. – № 796: ïðèíîñ#må; № 1091: ïðèíîñèìî
ïðè#òè док. – № 1092: íh ï[ðè]#; № 796: ïðè~ìëþ[må]
Ïðîêîïèè особ., ч. – № 155: Ïðîêîïüh
ïðîñòèòè док. – № 1012: ïðîñ[ò]#òú
ïðîñòi вигук, букв. ‘уставши, стоячи прямо’ – № 1: [ïð]îñòè; № 827: [ï]ðîñòi
ïüñàòè недок. – № 971: ï(è)ñ(à)ë(ú); № 1103: jà(ëú)
ïhñíü ж. – № 796: ïhñ(íü); № 1091: ïhñ[íü]
Ð
ðàáà ж. – № 1078: î ðàáå
ðàáú ч. – № 903: ðàá(ú); № 1096: ðàáà; №1114: ð{àáà}; № 863, № 1002,
№ 1015, № 1058, № 1089: ðàáó; № 1006: [ð]àáó; № 1034: ðàá[ó]; № 270а,
№ 723, № 724, № 726, № 729, № 730, № 759, № 1041, № 1093, № 1129:
ðàáq; № 727: [ðà]áq; № 728: [ðà]áî[ó]; № 735, № 1117: ðàá{q}; № 1005:
ðà{áq}; № 746: ðà[á]q; № 1143: [ðàá]q; № 1099: [ð]àáî[y]; № 744а: ðà[á]u;
№ 1023: ðàá@
ðåøòè недок. – № 861:[ðhõ]îìú
Ðîìàíú особ., ч. – № 141: Ðî/ì/ìàíu

ðîêú ч. – № 740: ðîê[u]
Ðîñòèñëàâú особ., ч. – № 1092: Ðîñòèñëàâà
Ñ
Ñàâà особ., ч. – № 124: Ñ{àâà}
ñâîè займ. – № 1069: ñâî[åãî]; № 1113: ñâ[î]å[ãî]; № 270а; № 723, № 724: ðàáq
ñâîåìq; № 855: ñâîåìq; № 759: ñâ[î]åìq; № 1093: [ñâ]î[å]ìq; № 730,
№ 1143: ñâ[îåìq]; № 746: [ñâî]å[ìq]; № 126а: [ñâ]îå[ìq]; № 804: [ñ]â[î]
å[ìq]; № 863, № 1002, № 1015, № 1058: ñâîåìó; № 1089: [ñ]âî[å]ìó; №
921: [ñâîå]ìó; № 1006: ñâîå{ìó}; № 1023: ñâî[åì@]; № 726: ñâî~ìq
ñâ#òú прикм. – № 1072: ñâ#òú; № 1123: ñâ#ò(ú); № 124: ñâ/[#]/#òèi Áîãîðîäèöè;
№ 1078: êî Ñâ#òîå Ñîôè~; № 1113: ñ(â#)ò(è)è; № 1143: [Ñ]â(#òr)è
Ã(îñïîä)è; № 1100: î {àã}è{è}
Ñëåïêî особ., ч. – № 214: Iw(àíú) Ñëåïúêî
Ñîôîíè" особ., ч. – № 997: Ñîôîíè["]
Ñîôè" особ., ж. – № 1007: [Ñ]îôè["];
Ñîôè" особ., ж., в знач. ‘Премудрість Божа’, вжив. по відношенню до храму – №
1078: êî Ñâ#òîå Ñîôè~
ñú прийм. – № 927: ñ(ú)
ñúäðàâè~ с. – № 1078: î ñäðàâè[è] {è} ñ[ï]àñ[å]íèè
ñúïàñåíè~ с. – № 1078: î ñäðàâè[è] {è} ñ[ï]àñ[å]íèè
ñúïðàøèâàòè ñ# недок. – № 927: ñïðàøèâà~ò(ú) ñ#
ñ@müíú прикм. – № 861: [ðhõ]îìú ñqmiå
Ò
òàèíî присл. – № 796: òàèíî îáðàzqþmå
òâîðèòè недок. – № 1012: òâîðèìü
Òèìîfåè особ., ч. – № 1103: Ò(è)ì(îfå)è
òðèñâ#òú прикм. – № 796: òðèñ(â#)òqþ; № 1091: òðè(ñ)âå#òîi
Òðîèöà ж. – № 796: Òðîèöè; № 1091: Òðîè/i/iöè
òû займ. – № 731: òåáå
òhëî с. – № 796: ò[å]ëî
Q
Qëè"íà особ., ж. – № 155: Qëü"íû
qòîí@òè док. – № 11: uòîïëú
Ô
ô цифр., 500 – № 1: sôë; № 2: sôìä
ôåâðàðü ч. – № 990: ôåâð[àð#]; № 214: ôåâ[ðàð#]; № 1030: [ô]å[âð]àð#
Ôåäîðîâú особ., ч. – № 1013: Äèìêî Ôåäîðîâ[ú]
Ôèëèïú особ., ч. – № 155: Ôèëèïà
Õ
õåðqâèìú ч. – № 796: èæåè õ~ðîâèìú; № 1091: õhðîâèìî
õî вигук – № 124: õî õî õî
Õðèñòèíà особ., ж. – № 830: Õðèñò{èíû}
Ö
öàðü ч. – № 796: Öàðþ

Y
÷èíú ч. – № 796: [÷è]íúìà
÷úòî займ. – № 1012: àmå íà ÷úòî òâîðèìü

"

" займ., ж. – № 251: å(è)
«êî спол. – № 796: «êî
F
f цифр., 9 – № 12: fi
Fåîäîðú особ., ч. – № 1058: Fåäîðîâè; № 971: Ô(å)ä(îðú)
Fåîäqëú особ., ч. – № 863: Ôåäó{ëó}
Fåîôèëàêòú особ., ч. – № 1143: [Fåîôèë]àêòîâè
Fîìà особ., ч. – № 1012: [F]îìh
A

***

a цифр., 1 – № 720: sfma
¤gioj ‘ñâ#òú’ – № 725, № 1120: o agioj; № 1158: agioj; № 1032: Hlh[a](j)
aghoj; № 1108а (тричі): a(ghoj)
B

BasianÒj особ., ч., ‘Âàñè"íú’ – № 977: Bas[han](oj)
Bl£sioj особ., ч., ‘Âëàñèè’ – № 856: Blash(oj)
bohqe‹n ‘ïîìàãàòè’ – № 1085: bohqh; № 1082: bohq[h]; № 1081: bo[h]q[h]; №
721: [b]o(h)qh; № 1116: bo(h)q[h]; № 1158: b[oh]qh; № 823: b[ohqh]

D

doаloj ‘ðàáú’ – № 1116: tw(n) [dou]los; № 803: to(n) dou[lon]; № 1158: ton
[doulon]; № 1085: [d]o[ulon]
E
‘Epif£nioj особ., ч., ‘Åïèôàíèè’ – № 970: Ephfanh(oj)
™lee‹n ‘ïîìèëîâàòè’ – № 1125: eleh[son]
˜ort» ‘ïðàzäüíèêú’ – № 745: eorth
S

s цифр., 6000 – № 720: sfma; № 803: sfo{a-q}
H
‘Hl…aj особ., ч., ‘Èëè»"’ – № 1033а: Hlhaj; № 1032: Hlh[a](j)
№me‹j ‘ìû’ – № 725: {Elehson} [hm]aj
I
‘IЈkwboj особ., ч., ‘È»êîâú’ – № 1125: Hak(o)[b]o[u]
‘IgnЈtioj особ., ч., ‘Èãúíàòèè’ – № 1158: [Ig]nat(h)o
Q

QeТj ‘Áîãú’ – № 1086: Qeos
QeТfiloj особ., ч., ‘Fåîôèëú’ – № 1120: Qeofhloj
K
Kalok…roj особ., ч., ‘Êàëîêiðú’ – № 808: Kolokiro[j].
KЪrioj ‘Ãîñïîäü’ – № 725: o agioj K(uri)e; № 1158: agioj K(uri)e; № 11б, №

823, № 1075, № 1085, № 1137, № 1162: K(uri)e; № 1082, № 1125:
[K](uri)e

M
m цифр., 40 – № 720: sfma

Mart‹noj особ., ч., ‘Ìàðòèíú’ – № 923: Marthn(oj)
M»thr Qeoà ‘Áîãîðîäèöà’, досл. ‘ìàòè Áîãà’ – № 141: M(»thr) Q(eoà)

O
o цифр., 70 – № 803: sfo{a-q}

`Omologht»j ‘èñïîâhäüíèêú’ – № 977: Pabel[o]j Omologht(hj)

P

Paаloj особ., ч., ‘Ïàâüëú’ – № 977: Pabel[o]j Omologht(hj)

S

sТj ‘òâîè’ – № 1116: tw(n) sou [dou]los; № 1158: ton [doulon s]o[u]

F

f цифр., 500 – № 720: sfma; № 803: sfo{a-q}
B

***

Bartosz особ., ч. ‘Бартош’ – № 1067: Floria(n) Bartos(z) Sosnowsky

C

Cepolowsky особ., ч. ‘Цеполовський’ – № 1010: Cepol[ow]s[ky]

F

Florian особ., ч. ‘Флоріан’ – № 1067: Floria(n) Bartos(z) Sosnowsky

I

Ian особ., ч. ‘Ян’ – № 1021: Ian Kalcky / Katcky; № 1166: Jan O[b]odrynsky; №
1074: Jan

K

Kalcky / Katcky особ., ч. ‘Кальський / Катський’ – № 1021: Ian Kalcky /
Katcky

M

manu propria , букв. ‘рукою власною’ – № 1010: m(anu) p(ropria)

О

Obodrynsky особ., ч. ‘Ободринський’ – № 1166: Jan O[b]odrynsky
october ‘жовтень’ – № 1166: octo[b](e)[r] 1622

S

Sosnowsky особ., ч. ‘Сосновський’ – № 1067: Floria(n) Bartos(z) Sosnowsky

***
1 – № 741: 1591
2 – № 1166: 1622
20 – № 1166: 1622
90 – № 741: 1591
500 – № 741: 1591
600 – № 1166: 1622
1000 – № 741: 1591; № 1166: 1622

AFTERWORD
In the first part of The Collection of Graffito of St. Sophia of Kyiv offered to
the reader, 482 inscriptions and drawings located in the chapel of St. George the
Great Martyr are published. Until recently, only 16 of them have been published
by S. Vysotsky. Actually, the rest of them were undiscovered. Afterwards, a
considerable volume of authentic historical sources of the 11th – 17th centuries was
practically completely unconsidered by researchers. However, recent study of
epigraphy of St. Sophia of Kyiv launched by us, enabled to reconsider a variety of
problems, in response to which, the graffito acquire significance.
The discovered on the walls of the cathedral graffito, dated back to
1018/1021, 1022, 1033, 1036 and 1038, significantly facilitated the decision of an
issue concerning the erection of St. Sophia. Three of them (with the dates 1022,
1033 and 1036) executed in the fresco with portrayal of St. Basil the Great form a
peculiar Eschatological calendar, in which the most commonly encountered dates
of Judgement day are specified: on Kyrio-Pascha (in Greek Κύριο Πάσχα) 1022,
and on the eve of millenium of the Passion. Moreover, on the north choir loft there
is a complex of graffito, the appearance of which on the grounds of the persons
mentioned in the texts dates back to 1019. All records indicate that by that time
the murals had been already executed in the church. Therefore, the annalistic year
of 1037 should not be regarded as the time of foundation of St. Sophia of Kyiv
even at a theoretical level, as we can state that at the beginning of the 20-s of the
11th century, the cathedral was functioning. Namely these records disprove the
annalistic year of 1017 as the date of foundation laying of the cathedral, because
if we consider the dates of the 20-s of the 11th century, taking into account
unstable political situation in Kyiv in the second decade of the 11th century, it was
absolutely impossible to erect such structure as St. Sophia Cathedral in almost
four years. Therefore, Yaroslav Volodymyrovych (the Wise) cannot be considered
a constructor of St. Sophia of Kyiv. Correspondingly, the concept by N. Nikitenko
is being confirmed, according to which St. Sophia Cathedral was erected during
1011-1018, and Volodymyr Svyatoslavych is fairly considered to be its founder
rather than his son Yaroslav that only completed his father’s deeds.
An irreplaceable role of graffito for studying the murals of the cathedral,
in particular, to define the images of the saints, because the majority of them
hasn’t preserved captions. Without this information, it is very difficult and partly
impossible to trace the iconographic programme of frescoes of the cathedral. While
defining the images of saints, N. Nikitenko used graffito discovered before her as
well as those that were unknown. Besides, she compared data with iconography.
Such technique was accepted by other researchers. Owing to graffito, within St.
George’s Chapel, St. Maria Magdalen, prophet Sophonias and the whole church
fathers order of the apse: St. Blaise, St. Martin, St. Proclus, St. Epiphanius, St.
Paul the Confessor and St. Bassian were identified. Simultaneously, we can state
that in two cases we have discrepancies between the information in graffito and
iconography of images in the fresco. Thus, above the image of Jude, the inscription
“St. Elias” and in the fresco with portrayal of St. Kyra – “St. Theophilus” are
located. It is possible for such records to reflect real images of saints, which were
depicted in the frescoes over the previous ones. However, this issue requires
additional research and probably will be brought to a close owing to follow-up
studies.
A detailed analysis of inscription concerning the death of prince Ihor
Olhovych enabled to determine not only baptismal and devout names of the prince

and having involved annalistic data to define a real course of events of Kyivan
veche (a popular assembly) in 1147 and circumstances of death of the former
prince, a monk of Theodore Monastery at that moment in time. Information of
inscription about the death of Rostyslav Vsevolodovych prince of Pereyaslav and
a curse record in his address enabled to document a negative attitude of Kyivans
towards the prince and afterwards to the fact of his burial in St. Sophia.
According to researchers of Old Rus literature, from pre-Mongolian Rus
till nowadays not more than several parts of the percentage of books written at
that time has survived. Therefore, in order to study this aspect of medieval culture,
the graffito is also of great value, because their authors often cite works that were
popular at that time. In particular, the entire group of records with mention of
“goat”, in our opinion, noted the traces of the famous work of folk character, in
which we can emphasize a goat, a devil, a sheep and, apparently, the goat owner.
Moreover, in St. George’s Chapel, the inscriptions were discovered, which are
regarded by us as fragments of work of propaedeutic content about St. Thomas
the Apostle and hymnographic, probably, dedicated to St. John the Evangelist.
It is necessary to lay emphasis on two texts of “Cherabic Hymn”, different from
traditional version and unknown by written monuments. They bear record to the
translation of liturgical books from Greek into Rus in St. Sophia scriptorium. By
the way, owing to graffito the fact of existence of a school in the Metropolitan’s
Residence was established (fragments of pupils’ exercises on the walls of the
cathedral).
One should also direct attention to such group of graffito as records about
calculation of conducted memorial services, which didn’t draw attention of the
researchers. The complex analysis of existing information that includes data of
epigraphical monuments, sources and birchbark manuscripts enabled to establish
a fact that the practice of individual commemoration of people was extensively
used from the 11th century. Therefore, stated increase of burial services, during
the 12th – 13th centuries, based on west-european documents, were in evidence on
the territory of Old Rus as well. These very facts entirely cross out the arguments
concerning poor development of commemorative cult in the 11th – 14th centuries,
caused, as many scientists consider (O. Alexeyev, О. Kaprov), by incompleteness
of Christianization processes. Hence, epigraphical monuments enabled to define
much more complicated spiritual orienting points of ideological basis of Old Rus
society.
One should also remember a great number of drawings, because many of
them are executed in a professional manner. Therefore, they can justly occupy the
leading positions among the works of Old Rus fine arts. Due to graffito research
of the chapel, the spread of anti-troop parody like west-european anti-knight one
was recorded.
The examination of results concerning the study of graffito of St. George’s
Chapel sufficiently illustrates, how epigraphic sources can be useful for historical
research. Of course, not all research tasks are highlighted, because in the book we
are restricted to analysis of graffito of the chapel of St. George the Great Martyr.
More inclusive conclusions and summing up will be possible upon completion of
research of epigraphical monuments of St. Sophia of Kyiv.

Передмова

Зміст

Розділ I.
Графіті приділа святого Георгія Великомученика ...............................................
Розділ ІІ.
Коментарі та дослідження графіті Георгіївського приділа ................................
Екскурс 1.
Есхатологічний календар на фресках Софії Київської ........................................
Екскурс 2.
Запис 1093 р. про смерть князя Ростислава Всеволодовича ...............................
Екскурс 3.
Запис 1147 р. про смерть князя Ігоря Ольговича ..................................................
Післямова ........................................................................................................................
Бібліографія....................................................................................................................
Додаток
Координати розташування графіті приділа св. Георгія Великомученика.........
Вказівник слів до графіті приділа св. Георгія Великомученика........................
Afterword .........................................................................................................................
</doc>
<doc id="file32708432" filename="Korpus_hrafiti_tserkvy_Spasa_na_Berestovi.pdf" parent_folder="upload" FT="Published corpus">
СЛОВО ДО ЧИТАЧА
Видання, яке пропонується читачеві, має свою передісторію.
Влітку 2006 року до Національного Києво-Печерського заповідника зателефонував академік Петро Тимофійович Тронько і порадив зустрітися з молодим науковцем Вячеславом Корнієнком. Під час зустрічі
з’ясувалось, що кандидатська цього науковця була по актуальній і цікавій для заповідника темі. Його нова зацікавленість як науковця – графіті
на стінах пам’яток Києво-Печерської лаври і, в першу чергу, давні написи
в церкві Спаса на Берестовому. Продовжуючи інтенсивне вивчення
графіті цього храму, Вячеслав стає співробітником одного з наукових
відділів лаврського заповідника.
Науковцям і працівникам заповідника краще ніж іншим відомо,
наскільки малодосліджена та малознана Лавра в цілому. Незважаючи на
всесвітню відомість Києво-Печерської лаври, вона й досі залишається
своєрідним “сфінксом” у вітчизняній культурі і треба віддати належне
науковцям заповідника, які, активно і захоплено займаються науковою
роботою. Однак, відсутність фінансування, відсутність належної
матеріальної бази, хронічний дефіцит всього, що потребує музейна
наука – причини того, що десятки монографій залишаються не введеними до наукового обігу, тож, і не відомими колегам-наукоцям, а, тим
більше, вкрай важливих досліджень просто не здійснюються.
Колеги прийняли пана Вячеслава доброзичливо, сприяли його роботі. Тим більше, що це був лише другий унікальний випадок, коли
науковець, так би мовити, “зі сторони” виявив справжню зацікавленість
унікальною пам’яткою (звичайно, було немало різних дослідників Лаври,
але більшість з них цікавилась об’єктом досліджень лише за наявності
фінансування). Інший такий науковець це – директор Російського
державного інституту мистецтвознавства Олексій Ілліч Комеч, який
щорічно відвідував Київ і щорічно обстежував храм Спаса на Берестовому та об’єкти архітектури Княжої доби Києва. Результатом стало
відкриття О. Комечем раніше невідомих розписів на стінах горища
церкви Спаса на Берестовому.
Результат наполегливих досліджень Вячеслава Корнієнка – у цій
книзі. Однак у 2010 році і він, і десятки його колег змушені були покинути
стіни Заповідника. Серед них всі шість докторів наук – С.І. Білокінь,
С.П. Сегеда, С.Р. Кагамлик, А.М. Кірідон, В.В. Ластовський, В.І. Уляновський, кандидати наук і серед них такі відомі музейні науковці як С.А. Гальченко, С.П. Петров і багато інших…
За ці три роки в заповіднику в десятки разів збільшились щорічні
витрати на “реставрацію”, змінилось п’ять директорів, однак грошей
на це та інші наукові видання так і не знайшлось.
Розуміючи цінність праці, яку виконав Вячеслав, зважаючи на її
важливість для історичної науки, національної і світової культури досліджених та описаних ним епіграфічних пам’яток, Всеукраїнська асоціація музеїв та заповідників надала грошову меценатську допомогу
молодому вченому для здійснення друку монографії, присвяченої вивченню
графіті церкви Спаса на Берестовому.
Голова ВУАМ

Сергій Кролевець.

Світлій пам’яті
Павла Степановича Соханя
присвячується

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут української археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського
Всеукраїнська асоціація музеїв і заповідників

В.В. Корнієнко

КОРПУС ГРАФІТІ
ЦЕРКВИ СПАСА НА БЕРЕСТОВІ
(остання третина XI – перша третина XVIІI ст.)

КИЇВ 2013

THE NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE

M. S. Hrushevsky Institute
of Ukrainian Archeography and Source Studies
All-Ukrainian Association of Museums and Reserves

V.V. Korniienko

GRAFFITI COMPLEX
OF THE CHURCH OF THE
SAVIOUR AT BERESTOVE
(last third of the 11th – first third of the 18th century)

KIYV 2013

УДК 930.2:75.052(477-25)"10/17"
ББК 85.14
К67
Корнієнко В.В.
Корпус графіті церкви Спаса на Берестові (остання третина XI –
перша третина XVIІI ст.). – К.: НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, 2013. – 304 с.
До монографії увійшли виявлені та досліджені автором протягом листопада 2008 –
листопада 2009 р. 477 стародавніх написів та малюнків, що знаходяться на фасадах
та в інтер’єрі церкви Спаса на Берестові. Графіті публікуються з ретельним розбором
текстів, палеографічними аналізом та датуванням. Другу частину книги складають
коментарі та дослідження наявного корпусу записів та малюнків, присвячені їхній
інтерпретації. До “Корпусу” також додаються таблиці фотографій та прорисовок кожної
епіграфічної пам’ятки.

Видання здійснене за фінансової підтримки
Всеукраїнської асоціації музеїв і заповідників
Відповідальний редактор –
доктор історичних наук Однороженко Олег Анатолійович
Рецензенти:
Дмитрієнко Марія Федорівна – доктор історичних наук, професор
Нікітенко Надія Миколаївна – доктор історичних наук, професор
Пелешенко Юрій Володимирович – доктор філологічних наук, професор

Затверджено до друку Вченою радою Інституту української археографії
та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
(протокол № 5 від 09.12.2010)
Рекомендовано до друку Музейно-експертною радою
Всеукраїнської асоціації музеїв і заповідників
(протокол № 3 від 12.06.2013)
ISBN 978-966-02-6886-9
© В.В. Корнієнко, 2013
© Інститут української археографії
та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, 2013
© Всеукраїнська асоціація музеїв
і заповідників, 2013

__________________________________________________________________________________

ПЕРЕДМОВА
Неподалік від Печерського монастиря було розташоване село Берестове,
в якому містилась резиденція великого київського князя, починаючи, як повідомляють літописи, з кінця Х ст. Слідів цивільних споруд дослідникам виявити не
вдалось, проте в оточенні оборонного валу Печерської фортеці XVIII ст. вивищуються куполи церкви Спаса на Берестові – єдиної вцілілої споруди давньоруського
монастиря ХІ ст. Від первісного вигляду збереглась лише західна частина мурування, в тому числі фреска “Чудесний лов риби” в нартексі. Східна частина
храму була перебудована у 40-і рр. XVII ст. старанням митрополита Петра Могили,
тоді ж в її інтер’єрі з’явились фрескові розписи. У XVIII ст. з заходу було зведено
сучасний нартекс, перебудовані куполи, а в ХІХ ст. – дзвіниця. В такому вигляді
церква Спаса на Берестові збереглася до наших днів. Незважаючи на те, що храм
здавна привертав увагу дослідників, багато питань залишаються нез’ясованими
та дискусійними.
Пропонована монографія присвячена вивченню епіграфічних пам’яток
церкви Спаса на Берестові, адже до недавнього часу науковому загалу було відомо
лише близько сорока графіті на західному фасаді храму, опублікованих С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 73-81, табл. XXXV-XLIV]. Проведені автором попередні
розвідки дали можливість встановити наявність значно більшої кількості записів
та малюнків, причому не лише на стародавніх та сучасних фасадах храму, а й на
фресках XVII ст. в інтер’єрі. Цим була обумовлена необхідність новітніх досліджень епіграфічних пам’яток церкви Спаса на Берестові, які тривали впродовж
року, з листопада 2008 по листопад 2009 р.
Проте перш ніж перейти до розгляду питання, слід навести декілька
вступних зауважень.
За прийнятою нами номенклатурою ми вживаємо в однині та множині
термін “графіті”. Звичайно, у науковій літературі, особливо російськомовній, для
позначення одного напису та малюнка застосовується термін “графіто”. Однак
у сучасній українській мові термін “графіті”, яким визначаються написи та малюнки, видряпані не на основному матеріалі для письма (стінах споруд, посудинах, інших предметах побутового призначення тощо), відмінка однини немає,
а терміном “графіто” або “сграфіто” (слова-синоніми) позначається спосіб двоколірної декоративної обробки керамічних виробів вискоблюванням у певних
місцях кольорового лицювального шару, яким спочатку була вкрита поверхня
виробу, спосіб декоративного оздоблення стін продряпуванням шарів штукатурки або ж сам художній твір, виконаний таким способом [Великий тлумачний
словник 2005, с. 260, 1301; Новий словник 2008, с. 170, 547]. Відтак, спираючись
на сучасні правила вживання терміну “графіті”, він нами не відміняється.
Терміни “напис” та “запис” по відношенню до текстів графіті ми вживаємо як
синоніми з метою уникнення повторень.
7

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Для вивчення епіграфічних пам’яток церкви Спаса на Берестові нами
була застосована методику суцільного комплексного прочитання всіх наявних
графіті, тобто, така сама, до якої ми вдалися під час досліджень у Софійському
соборі [Корнієнко 2010, с. 4-8].
Робота передбачає проведення п’яти основних етапів.
І. Огляд поверхні тиньку в межах певної ділянки стіни з метою виявлення
графіті. Під час проведення цього етапу аналізувались загальний вигляд як прорізів графіті, так і форма вибоїв та подряпин, що в подальшому полегшувало відділення складових напису чи малюнка від випадкових пошкоджень ділянки стіни.
Окрім того, встановлювались межі кожного графіті, від їхньої умовної середньої
точки фіксувались вертикальні (від рівня підлоги) та горизонтальні (від кута чи
краю стіни) координати. Стіни храму на предмет наявності епіграфічних пам’яток
підлягали обстеженню на висоту приблизно трьох метрів від сучасної підлоги,
що обумовлювалось відсутністю риштування, яке б дозволяло роздивитись стіни
на всю висоту.
ІІ. Фотографування графіті при бічному освітленні. Фотоапарат встановлювався на вирівняний за допомогою горизонтального та вертикального рівнів штатив, фотографування в режимі макрозйомки здійснювалось за допомогою
таймера. Джерело освітлення (діодний ліхтар) розташовувалось під кутом приблизно
45° до горизонталі рядка, що дало можливість максимально повно висвітлити
вертикальні та горизонтальні лінії прорізів, а також під гострим кутом (в межах
20-35°) по відношенню до поверхні стіни, що сприяло висвітленню як розчищених, так і не розчищених від шпаклівки прорізів. Для визначення масштабу кожного напису чи малюнка до стіни поруч прикріплювалась мірна стрічка
довжиною два сантиметри, яка потрапляла до об’єктива фотоапарата. Встановлено, що найбільш ефективно здійснювати фотографування графіті у затемненому
приміщенні. Відтак, у сучасному нартексі цей етап дослідження проводився
у ранковий час, коли сонце освітлювало східну частину храму; у стародавньому
нартексі та вівтарній частині – після опівдня, коли сонце повертало на південний
захід; на сучасних фасадах – у сутінках, коли сонце тільки-но сідало. Втім, на
фотографії не завжди залишається можливість простежити всі наявні прорізи
напису чи малюнка, а в деяких випадках, навпаки, випадкові пошкодження та
рельєф поверхні тиньку можуть створювати враження наявності додаткових
складових напису чи малюнка, які відрізнити можна лише в тому випадку, коли
вивчається оригінал епіграфічної пам’ятки. С. Висоцький вирішував цю проблему шляхом підведення контурів прорізів на фотографії, намагаючись у максимально наочній формі донести до читача загальний вигляд напису чи малюнка.
Цей факт відмічали й інші дослідники [Зализняк 2004, с. 241-242]. На нашу
думку, будь-яке ретушування фотографії, якими б намірами воно не обумовлювалось, неправомірне. Для наочної ілюстрації вигляду прорізів по фотографії виконується прорисовка, яка публікується поруч в тому самому масштабі. Власне
прорисовки виготовляються під час наступного етапу дослідження.
ІІІ. Виготовлення фотографії та прорисовка по ній контурів прорізів при
натурному дослідженні графіті. Отримана в ході попереднього етапу дослідження
фотографія друкується та прикріплюється на планшет. Варто зауважити, що під
час проведення цього етапу дослідження, прорізи напису чи малюнка вивчаються
8

Передмова
__________________________________________________________________________________

безпосередньо на стіні під різними кутами освітлення, фактично описуючи коло
та міняючи кут нахилу відносно до поверхні стіни. Цей метод набагато ефективнішій, аніж застосування лупи з підсвіткою на ручці, позаяк незв’язане з лупою
джерело освітлення дозволяє набагато ефективніше висвітлити всі елементи прорізів. Під час цього етапу аналізується загальний вигляд прорізів, їх направленість,
структура пошкоджень на кшталт вибоїв, адже виникнення останніх в деяких
випадках обумовлювалась саме тим фактом, що інструмент автора графіті потрапляв у невеликі пустоти, що й викликало втрати значних шматків тиньку. Виявити
всі ці обставини по фотографіях абсолютно неможливо. Тобто, застосування
методики виготовлення прорисовок безпосередньо біля оригіналу епіграфічної
пам’ятки дозволяє виокремити її елементи, відділивши від випадкових пошкоджень. Останні включаються до складу прорисовки лише в тому випадку, якщо
торкаються елементів графіті.
Важливо також зауважити, що на фотографіях прорізи, особливо коли
розчищені від шпаклівки, виглядають тоншими, аніж це є насправді, адже ліхтарем освітлюється приблизно половина штриха. Після дослідження оригіналу
графіті кожен проріз на віддрукованій фотографії наводиться простим олівцем,
потім, вже у кабінетних умовах – тушшю, після чого із застосуванням скла з нижньою підсвіткою прорізи переносяться на чистий аркуш паперу спочатку олівцем, а потім тушшю. Виготовлені таким чином прорисовки скануються, а потім
відскановані зображення піддаються інверсії для отримання негативів – білі контури прорізів на чорному тлі. Фотографія та прорисовка з’єднуються в один
файл, що дозволяє при подальшому друці зберегти єдність їх масштабу. Таблиці
фотографій подаються наприкінці першого розділу.
ІV. Складання опису кожного графіті. Опис епіграфічної пам’ятки наводиться у першому розділі книги за наступною схемою:
1. Розташування. Насамперед ми вказуємо місцезнаходження графіті
в конкретній частині архітектурного об’єму, ділянці стіни та зображенні на фресці.
Щоб уникнути повторення, перший розділ розбитий на підрозділи, у кожному
згруповані написи та малюнки, розташовані на одній конкретній ділянці стіни.
На початку підрозділу, окрім місця розташування досліджуваної ділянки стіни,
наводиться загальна інформація щодо сучасного стану поверхні тиньку, кількості
опублікованих та неопублікованих графіті, наявності сучасних написів. Для наочності на перших двох таблицях розміщені схеми церкви Спаса на Берестові з позначенням вживаних назв архітектурних об’ємів та місцезнаходження графіті.
У додатку вказані їхні вертикальні та горизонтальні координати, що дасть можливість, за необхідності, самостійно відшукати оригінали графіті.
2. Номер. Під час прийнятої нами методики дослідження кожному напису
або малюнку надається окремий номер. Оскільки С. Висоцький опублікував
лише тридцять дев’ять епіграфічних пам’яток, причому нерідко під один номер
потрапляли різні графіті, нами було прийнято рішення розпочати нумерацію заново. Вона виконує суто технічну роль, вказуючи виключно на порядок складання
облікових карток. Якщо напис чи малюнок вже був опублікований С. Висоцьким,
у квадратних дужках вказується номер, під яким він фігурує у книзі дослідника.
3. Історіографія. У цій описовій частині зазначається, ким і в якому виданні було опубліковане те чи інше графіті, а також вказуються видання, в яких
9

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

пропонується відкориговане іншими дослідниками прочитання напису. У цій же
частині аналізуються причини основних розбіжностей у прочитанні тексту різними дослідниками, розглядаються спірні моменти.
4. Прочитання напису або опис малюнка. У цій частині, після короткої
інформації щодо стану збереження поверхні стіни у місці розташування графіті
(подається за необхідності), напис наводиться у тому вигляді, в якому він зберігся
на стіні, тобто, відповідно до орфографії оригіналу. Відсутні через пошкодження
літери передаються знаком “–”. Слід зазначити, що застосовувані знаки позначають лише місця втрат тексту, їхня кількість не співвідноситься з кількістю знищених літер, оскільки у багатьох випадках ми не можемо точно її встановити.
Наявні літери подаються у друкованому уніфікованому вигляді кириличним,
грецьким або латинським шрифтами, скоропис графічно не передається. Окрім
того, різні розміри літер графічно не передаються. Виконані у горизонтальному
або дзеркальному положенні, написані у вигляді лігатури літери передаються
у загальному вигляді напису.
У разі спірної ідентифікації окремих літер, розглядаються можливі варіанти їх визначення, які, по можливості, перевіряються контекстом напису; у схемі
його загального вигляду зазначається найбільш вірогідний. Якщо графіті є малюнком, то на цьому етапі наводиться його стислий опис. За необхідністю спірні в плані
ідентифікації елементи малюнка розглядаються додатково.
5. Реконструкція тексту та переклад. Текст напису подається з розбивкою на слова та реконструкцією втрачених фрагментів. У тому випадку, якщо літера
збереглась приблизно на 50% і більше, а контекст не примушує сумніватись у її правильній ідентифікації, вона подається як ціла, тобто, без дужок. В інших випадках
реконструйовані частини тексту наводяться у дужках різної форми, відповідно
до прийнятої нами номенклатури [Корнієнко 2010, с. 6-7]. У квадратних – [ ] –
вказуються ті літери, які були знищені внаслідок пошкодження поверхні тиньку,
однак контекст напису дозволяє їх відновити. У круглих – ( ) – вказуються навмисно
або помилково пропущені автором літери, такі самі дужки застосовуються при
розкритті титла над скороченими словами. Скісні – / / – маркують випадкове
подвоєння літер, що виникає тоді, коли в процесі видряпування напису тиньк у
місці розташування знаку викришився, тому автор змушений був поруч прокреслити його знову. Фігурні – { } – передають реконструйовані за змістом частини
тексту та завершення слів у незакінчених записах. Текст подається в орфографії
пам’ятки. Окрім того, обов’язково наводиться переклад сучасною українською
мовою, який не містить знаків позначення реконструйованих частин. Варто зазначити, що після реконструкції тексту нами проводиться додаткова перевірка
оригіналу графіті, яка дозволяє встановити, наскільки відновленим частинам
тексту відповідає вільне місце на стіні.
6. Датування. Досліджуючи графіті церкви Спаса на Берестові ми прагнули встановити максимально обмежені вірогідні хронологічні межі появи того
чи іншого напису чи малюнка. При цьому датування, по можливості, спиралось
на ряд параметрів, таких, як форма каналів прорізів, типологія та палеографія.
а). Форма каналів прорізів. Вивчення особливостей загального вигляду
каналів прорізів графіті, виконаних на поверхні личкувального розчину стародавніх
та сучасних фасадів, дозволило виділити три хронологічні відрізки, коли міг бути
виконаний той чи інший напис або малюнок.
10

Передмова
__________________________________________________________________________________

Перший відрізок часу виконання графіті може бути пов’язаний з часом
будівництва храму, в цьому випадку прорізи мають згладжену форму по всій довжині каналу. Втім, проблемним і слабо дослідженим питанням залишається час
будівництва церкви Спаса на Берестові, який в історіографії коливається в межах
60-х рр. ХІ ст. – 20-х рр. ХІІ ст. Традиційно появу храму дослідники відносять
до періоду князювання у Києві Володимира Мономаха (1113–1125) [див., наприклад:
Асеев. Харламов 1979, с. 84-85; Асеев, 1982, с. 110; Іванцов 2003, с. 235-237;
Комеч 1987, с. 291-293; История 2007, с. 376-377; Кілессо 2003, с. 91-92; Логвин
2009, с. 57-58]. На користь цього твердження наводяться два вагомі аргументи.
Насамперед, це спостереження над особливостями кладки: з плінфи з утопленим
рядом без застосування каменю, що розглядається як перехідний етап від кладки
“opus mixstum” до рівношарової порядової кладки; іншим важливим аргументом
слугують поховання у храмі нащадків Володимира Мономаха, зокрема доньки
князя Єфимії (1138), сина Юрія Долгорукого (1158), онука Гліба (1173) [Каргер
1961, с. 390-391, 377-378; втім, сам М. Каргер відносив час появи графіті до рубежу
ХІ–ХІІ ст., а не до першої чверті ХІІ ст.]. Ці аргументи були критично розглянуті
В. Булкіним, який зазначив, що церква Спаса на Берестові була не єдиною усипальнею Мономаховичів, а в писемних джерелах храм ніколи не називався “вотчим”; стосовно відмічених особливостей кладки, в якій відсутній камінь,
дослідник пояснює економічними факторами: використання бутового каменю
зменшувало витрати плінфи й здешевлювало будівництво, проте поява суто цегляної кладки могла стимулюватись налагодженим виробництвом плінфи й зниженням витрат матеріалів, що пов’язується зі зменшенням розмірів, зведених
у другій половині XI ст. споруд [Булкин 1995, с. 141]. Варто зауважити, що фундаменти церкви Спаса на Берестові зведено із застосуванням плінфи та каменю,
який зустрічається також і в товщі стін [Каргер 1961, с. 390; Сердюк, Гуцуляк,
Коренюк, Скляр 2003, c. 58-59]. На думку В. Булкіна, порівняння архітектурних
особливостей церкви Спаса на Берестові з пам’ятками другої половини ХІ – першої
чверті ХІІ ст. дозволяє пов’язати зведення храму з будівельною діяльністю Ізяслава Ярославича у 60-і рр. ХІ ст., тобто, у перший період його князювання (1054–
1068) [Булкин 1995, с. 142-143]. Спираючись на аналіз конструктивних
особливостей – відкриті під фундаментами церкви конструкції, що складались
з дерев’яних “лежнів”, скріплених на перехресті залізними костилями, які зустрічаються в спорудах Києва останньої чверті ХІ ст. – І. Мовчан відніс час появи
церкви Спаса на Берестові до останньої чверті ХІ ст. [Мовчан 1993, с. 39]. Цю
думку автор підтвердив, досліджуючи писемні джерела: оскільки монастир Святого Спаса згадується у 70-х рр. ХІ ст., його назва не могла існувати без однойменного монастирського храму, а церква Святих Апостолів, яка згадується в більш
ранній час, не могла виконувати функцію головного храму Спаського монастиря
[Мовчан 1993, с. 38]. Вивчення складу будівельних розчинів, в якому застосовувався спеціально випалений лесовидний суглинок та уламки цем’янки з подрібненої відбракованої плінфи, а також склад фрескового тиньку нартекса, дозволило
дослідникам з більшою вірогідністю віднести час будівництва церкви Спаса на
Берестові до другої половини ХІ ст. [Сердюк, Гуцуляк, Коренюк, Скляр 2003, c. 59].
Мистецтвознавець Ю. Коренюк відмічає близькість стилістики та техніки виконання фресок церкви Спаса на Берестові до пам’яток ХІ ст. – Софії Київської,
11

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Михайлівського собору Видубицького монастиря та невідомого храму, розкопаного в садибі Київського художнього інституту [Коренюк 2003, с. 28]; втім, сам
дослідник відносив час виконання фрески до кінця ХІ – початку ХІІ ст. Г. Логвин,
який датував фреску “Чудесний лов риби” ХІІ ст., все ж відзначав її відмінність
від фресок пам’яток цього століття – Михайлівського Золотоверхого собору та
Кирилівської церкви, вважаючи, що майстри, які розписували церкву Спаса на
Берестові, належали до школи, пов’язаної з традицією фрескістів Софії Київської
[Логвин 1971]. Тобто, і в цьому випадку мистецтвознавці відзначають стилістичну
близькість фрески “Чудесний лов риби” ближче до фресок ХІ ст., аніж до фресок
ХІІ ст. Звичайно ж, кожен окремо взятий факт на користь раннього датування
церкви Спаса на Берестові не може бути прийнятий як беззаперечний аргумент.
В окремих випадках сучасні дослідження вказують на хибність деяких тверджень. Зокрема В. Німчук спробував на підставі власного спостереження над
особливостями виконання, текстом та палеографією, опублікованого С. Висоцьким під № 362 напису [Высоцкий 1985, с. 76-77, табл. XXXVII, 1, 2] датувати храм
другою половиною 50-х – початком 60-х рр. ХІ ст. [Німчук 2000]. Як показали
наші дослідження оригіналу цього запису [Корнієнко 2009в; Корниенко 2012;
див. також коментар до графіті № 7], версія В. Німчука не може бути прийнята.
Проте мусимо констатувати, що кожен окремий факт, хоча й беззаперечно не свідчить про зведення церкви Спаса на Берестові у ХІ ст., їх сукупність та різноманітність все ж таки примушує поставити під сумнів традиційну дату будівництва
храму за князювання Володимира Мономаха й віддати перевагу ранній даті як
більш вірогідній. Втім, ми не можемо наразі визначити відносно точну дату виникнення споруди, саме тому час виконання видряпаних по свіжому личкувальному розчину графіті ми відносимо до останньої третини ХІ ст.
Кілька написів на фресках-темперах XVII ст. надійно датуються за формою
згладжених та заповнених фарбою прорізів, вони можуть бути віднесені до 1643–
1644 рр., коли, як свідчать меморіальні написи на стінах, Петро Могила реконструював церкву Спаса на Берестові [Бруснікіна, Кочубинська 2007, с. 37-38].
Форма каналів прорізів написів та малюнків, виконаних по сухому личкувальному розчину, має дещо “розірвані” краї назовні та нерівну структуру
вглибині, які складно виявити через ерозію під дією опадів прорізів графіті на
стародавніх та сучасних фасадах храму, які, вочевидь, залишались нетинькованими. Так, принаймні, видно з опису храму Л. Похилевичем у книзі “Монастирі
та церкви м. Києва” (К., 1865): “кирпичи древней кладки заметны только в стенах
до карнизов” [Похилевич 2007, с. 263]. На думку С. Висоцького, фасадні стіни
були закриті розчином під час реставрації храму на початку ХХ ст. [Высоцкий
1985, с. 73]. Як ми вказали вище, вірогідним часом зведення церкви Спаса на Берестові є остання третина ХІ ст., саме ця дата і визначається нами як нижня хронологічна межа виконаних по сухому личкувальному розчину графіті. Найпізніший
напис, виконаний на фасаді церкви, який містить пряме датування, видряпаний
у 1650 р. Більш пізніші написи, XVIII чи ХІХ ст. на фасадах церкви відсутні,
сучасні написи легко відрізняються за формою прорізів.
Відтак, зважаючи на наведені вище спостереження, верхня хронологічна
межа виконаних на личкувальному розчині стіні написів визначається на підставі форми прорізів серединою XVII ст.
12

Передмова
__________________________________________________________________________________

Кілька графіті на стародавньому західному фасаді храму виконані по сухому тиньку, проте сліди ерозії в каналах прорізів відсутні. Це вказує на виконання
епіграфічних пам’яток у той час, коли давній фасад опинився в закритому приміщенні, тобто, після прибудови сучасного нартекса, що, ймовірно, сталося при
відбудові церкви за митрополита Петра Могили [Бруснікіна, Кочубинська 2007,
с. 39]. Зважаючи на це, ймовірну нижню хронологічну межу їхньої появи можемо
віднести до другої чверті ХVIІ ст. Верхня ж хронологічна межа визначається за
типологією першою третиною XVIІI ст., позаяк найпізніший запис в інтер’єрі
церкви датується 1731 р. Зважаючи на час прибудови сучасного нар текса, верхню
хронологічну межу появи графіті, видряпаних на личкувальному розчині, якщо
їх прорізи пошкоджені ерозією, слід віднести до другої чверті XVII ст.
б). Типологія. За типологічним методом можуть бути датовані написи на
фресках-темперах могилянської доби. Серед епіграфічних пам’яток дев’ять написів містять пряме датування: у двох вказаний 1672 р., ще у двох – 1674 р., далі – 1675,
1680, 1689, 1721 р. та найбільш пізній, – 1731 р. Відтак, зважаючи на інформацію
датованих графіті, основні хронологічні межі складання та побутування комплексу
записів на фресках-темперах 40-х рр. XVII ст. охоплюють приблизно 60 років,
від початку 70-х рр. XVII ст. до початку 30-х рр. XVIII ст. У межах цього комплексу
можемо за типологічним методом виділити в окрему групу латиничні записи,
побутування яких не виходить за межі 70-х рр. XVII ст.
в). Палеографія. Застосовуючи методику палеографічного датування,
слід пам’ятати, що точність окреслених на його підставі хронологічних меж залежить від обсягу тексту, тобто, чим менший текст, тим ширші хронологічні межі його
можливої появи. Відповідно до прийнятої нами методики [Корнієнко 2010, с. 7],
палеографічне датування здійснюється на підставі даних, отриманих А. Залізняком за результатами дослідження корпусу датованих за стратиграфією новгородських берестяних грамот ХІ–XV ст. [Зализняк 2000], Б. Рибаковим на основі
вивчення датованих епіграфічних пам’яток XI–XIV ст. [Рыбаков 1964], Є. Карським
та Л. Черепніним на підставі даних писемних пам’яток ХІ–XVIII ст. [Карский 1928;
Черепнин 1956], виконаних В. Панашенко порівняльних таблиць зразків скоропису урядових документів та магістратських книг Гетьманщини середини – другої
половини XVII ст. [Панашенко 1974], опублікованих Я. Запаском описів рукописних книг ХІ–XVII ст., де автор наводить також фотографії сторінок рукописів
[Запаско 1995], а також власні спостереження над особливостями палеографії
софійських датованих графіті. Адже дослідження епіграфіки Софії Київської дозволило встановити факт “омолодження” окремих палеографічних ознак давньоруських писемних, порівняно з новгородськими, матеріалами [Корнієнко 2008,
с. 239; Корнієнко 2009а], зафіксоване таке явище й іншими дослідниками [Орлов,
Козюба 2008, с. 35, 38]. Для прикладу можна навести спостереження над палеографічними характеристиками складових напису на пірофілітовому біконічному
пряслиці, виявленому в 1996 р. у Вишгороді. Автори публікації, Р. Орлов та В. Козюба відмітили невідповідність між співвідношенням датування часу потрапляння пряслиця у землю з часом побутування палеографічних ознак деяких літер.
Так, за стратиграфією верхньою хронологічною межею археологізації пряслиця
є остання чверть ХІ ст., однак для літер ѧ (без перекладини) та ъ (петля з двома
заломами) нижньою хронологічною межею палеографічних ознак є, відповідно,
13

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

друга чверть ХІІ ст. та друга чверть ХІІІ ст. [Зализняк 2000, с. 204-205, 216-217;
Орлов, Козюба 2008, с. 35, 38]. Відтак, датування пам’яток київського епіграфічного кола мусить обов’язково коригуватись з даними палеографії саме цього регіону, що й нами виконується, хоча, за браком місця. спеціально не оговорються.
Назви палеографічних ознак складових літер ми наводимо відповідно до
номенклатури А. Залізняка [Зализняк 2000]. Хронологічні матриці в коментарі
до графіті не наводяться, а вказуються лише ті форми написання літер, які дозволяють обмежити часові межі появи напису. При цьому варто наголосити, що
форми написання інших складових запису, якщо вони не згадуються в тексті,
мають ширші хронологічні рамки.
V. Інтерпретація графіті. У першому розділі наприкінці опису кожної
епіграфічної пам’ятки присутня графа “категорія”, в якій проводиться попередня систематизація написів та малюнків. Згруповані за такою схемою графіті
розглядаються у другому розділі, де встановлюються можливі мотиваційні чинники їх виконання, аналізується еволюція традиційних формул, змістовний контекст
того чи іншого малюнка. В інтерпретаційній частині тексти наводяться без дужок.
***
Застосовувана нами методика дала можливість виявити 477 пам’яток
епіграфіки, які в хронологічному діапазоні охоплюють проміжок часу від останньої чверті ХІ до першої третини XVIII ст. З них 252 графіті виконані по личкувальному розчину на стародавньому та сучасних фасадах церкви, а 225 – на фрескахтемперах 40-х рр. XVII ст. На нашу думку, така кількість пам’яток епіграфіки не
є граничною, адже у багатьох місцях фреска XVII ст. не розчищена від олійної
фарби (частина графіті включених нами “Корпусу” простежується під шаром
олійної фарби), а личкувальний тиньк фасадів у багатьох місцях закритий цементним розчином.
Зважаючи на важливість виявлених під час досліджень церкви Спаса на
Берестові графіті як автентичних історичних джерел, у 2010 р. до друку було
підготовлено присвячений їхній публікації рукопис. Проте, за незалежних від
автора обставин, його друк із року в рік відтерміновувався. Звісно, за цей час
нові дослідження київської епіграфіки дозволили дещо під іншим кутом зору
поглянути на наші попередні висновки, що торкаються інтерпретаційної частини
книги. Проте, оскільки ці уточнення суттєво на вплинуть на зміст, ми вирішили
публікувати матеріал станом на 2010 р. із незначними доопрацюваннями.
Насамкінець, автор висловлює подяку всім своїм колегам та друзям, тим,
хто допомагав у підготовці рукопису до друку, насамперед, доктору історичних
наук, професору Надії Миколаївні Нікітенко, кандидатам історичних наук Ірині
Євгеніївні Марголіній, Наталії Олександрівні Сінкевич та Дмитру Сергійовичу
Гордієнку, а також голові Всеукраїнської асоціації музеїв та заповідників Сергію
Павловичу Кролевцю, без матеріальної підтримки якого книга навряд би побачила світ у найближчі роки. І, звісно ж, окрему подяку слід висловити членам
своєї родини – батькам Галині та Василю, сестрі Олені та племінниці Надії, які щиро
завжди і в усьому підтримували автора.

__________________________________________________________________________________

Розділ І.
КАТАЛОГ ГРАФІТІ
І.1. Західний стародавній фасад храму, північна ділянка
Знаходиться на східній стіні сучасного нартекса ліворуч від арки-переходу до стародавнього нартекса (табл. І). У цьому місці наявні одинадцять ділянок стародавнього цем’янкового личкувального розчину між рядами плінфи,
на яких збереглись графіті. В окремих місцях поверхня стіни пошкоджена вибоями,
подряпинами та ерозією. На двох нижніх ділянках помітні просвердлені круглі
отвори, які, очевидно, варто розглядати як реставраційні зондажі. Варто
також відмітити, що прорізи окремих графіті були кимсь підведені олівцем,
під час сучасних досліджень вони не розчищались. С. Висоцьким було опубліковано два розташовані тут графіті, № 362, яке пізніше повторно досліджувалось В. Німчуком, та № 372. Окрім того, С. Висоцький під № 379 вказав на цій
ділянці ще одне графіті, яке складалось з малюнків трьох хрестів. Проте означені зображення знаходяться на західному фасаді, праворуч від входу. За результатами сучасних досліджень тут наявні сімдесят чотири графіті, яким
надано номери від 1-го до 74-го (табл. ІІ).
Графіті № 1 (табл. ІІІ, 1)
Запис є монограмою, утвореною з літер М та Б: права щогла М та щогла Б
співпадають, а нижня частина петлі Б сильно видовжена вліво, вона доходить
до лівої щогли М. Монограма розглядається нами як кирилична транскрипція
грекомовної теонімограми Богородиці, утвореної за допомогою літер M та Q слів
M»thr Qeoà ‘Мати Бога’. Форма прорізів та вигляд літер цього запису ідентичні
графіті № 2 та №4, тобто, вони виконані одним автором.
Датування. В каналах прорізів практично відсутні сліди ерозії, що вказує
на доволі пізню їхню появу, коли означена ділянка стіни опинилась у закритому
приміщенні. Тому вірогідними хронологічними рамками виконання графіті варто
визнати другу чверть XVII – першу третину XVIII ст. Оскільки зовнішній вигляд
знаків монограми дуже нагадує вигляд літер написів у творах монументального
мистецтва лаврської іконописної майстерні XVIII ст. [див., напр.: Монументальний
живопис 2005, кольорові вклейки до іл. №№ 38-43, 76-81, 87-88, 91, 133-135],
більш ймовірним буде датувати графіті кінцем XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2 (табл. ІІІ, 2)
Запис є монограмою, утвореною трьома літерами И, Х та С: діагоналлю
літері И слугує нахилена праворуч скісна Х, тобто, фактично літери накладаються
одна на одну; до правої щогли примикає написана у три заходи С. Монограма розкривається як кирилична теонімограма ИС ХС, що складається з першої та передостанньої літер слів Иисусъ Христосъ ‘Ісус Христос’.
Датування. Зважаючи на те, що № 1, № 2 та № 4 виконані одним автором, вірогідно датувати появу запису кінцем XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
15

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Графіті № 3 (табл. ІІІ, 3)
На поверхні стіни прокреслені літери М та , які є традиційною грекомовною теонімограмою Богородиці, яка включає дві початкові літери слів M»thr
Qeoà ‘Мати Бога’.
Датування. Форма прорізів дає підстави датувати напис в межах останньої
третини ХІ – другої чверті XVІI ст. За формою написання літери  без бічних
засічок верхня хронологічна межа появи графіті може бути з великою вірогідністю обмежена початком XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 4 (табл. ІІІ, 4)
Запис є монограмою, утвореною трьома літерами I, Х та С: вертикальна I
є одночасно правою скісною для Х, а зверху її перетинає дуга покладеної ліворуч С,
написаної у три прийоми. Напис є грекомовною теонімограмою, яка складається
з першої та останньої літер слів ’Ihsoàj CristÒj ‘Ісус Христос’.
Датування. Оскільки графіті № 1, № 2 та № 4 виконані одним автором,
час появи напису, найімовірніше, може бути окреслений хронологічними рамками від кінця XVII до першої третини XVIII ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 5 (табл. ІІІ, 5)
По личкувальному розчину прокреслений чотириконечний хрест з розширеними у вигляді трикутників кінцями.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до
останньої третини ХІ – другої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 6 (табл. ІІІ, 6)
Поверхня стіни в місці розташування запису збереглась погано, тому
неглибоко прокреслені літери простежуються слабо:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає таким чином:
Г(оспод)и пом[ози] раб[у] св[оему] Пет[ру].
Господи, поможи рабу своєму Петру.
Датування. За формою написання б та в з виступами зверху, а також прямолінійної р з округлою петлею, графіті може бути датоване в межах останньої
третини ХІ – першої чверті XIV ст.; при цьому, вірогідну верхню хронологічну
межу, відповідно до частоти розповсюдження форм б та в, варто окреслити
кінцем ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 7 [362] (табл. ІV)
Напис був опублікований під № 362 у зводі С. Висоцького [Высоцкий
1985, с. 76-77], його прочитання суттєво коригували В. Німчук [Німчук 2000],
16

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

А. Турілов [Турилов 2000, с. 53-55] та А. Залізняк [Зализняк 2004, с. 247-248].
Результати сучасних досліджень цього напису та його роль для датування церкви
Спаса на Берестові опубліковані В. Корнієнком [Корнієнко 2009в; 2012]:
С. Висоцький

гипомозибе1и2си | овиосв3об4о5 | диводалѥа6 | бе[р?]7злѣт8а

В. Німчук

--------[по]н1о2си| --------3об4а5 | диварлама6 | бе7злѣп8а

А. Турілов

--------озибе1-2си | --------3-в4а5 | -иварлама6 | бе7злѣп8а

А. Залізняк

[ги]п[ом]озибе1[о]2си | овио[же]3об4а5 | диварлама6 | бе7злѣп8а

У запропонованому дослідниками прочитанні бачимо цілий ряд суттєвих
розбіжностей, які включають вісім основних позицій:
1) початкові десять літер першого рядка С. Висоцький розглядав як фразу
ги помози бе; А. Турілов та А. Залізняк в цілому підтримали варіант прочитання
публікатора, по різному лише відмічаючи наявність збережених та реконструйованих літер; В. Німчук вважає, що початок рядка повністю “знесений” внаслідок
пошкодження тиньку, а з означених десяти літер ми можемо реконструювати
лише восьму-дев’яту як по та не впевнено прочитати десяту як н; вивчення оригіналу графіті дозволило встановити наявність всіх десяти літер у рядку, щоправда, сильно пошкоджених, однак таких, які цілком піддаються ідентифікації;
2) одинадцяту літеру першого рядка С. Висоцький у тексті вказав як и,
хоча в коментарі він постійно читав її як о; В. Німчук та А. Залізняк визначили
її як о, А. Турілов вважає літеру повністю втраченою, хоча на поверхні стіни
добре читається літера о;
3) початкові вісім літер другого рядка С. Висоцький розглядав як овиосв;
В. Німчук та А. Турілов відмовились від прочитання цієї частини запису;
А. Залізняк визначив всі літери рядка відповідно до оригіналу як овиоже, хоча
вказав шосту й сьому літери же як втрачені, натомість вони збереглись, щоправда,
остання втратила язичок;
4) з усіх дослідників тільки А. Турілов запропонував читати цю літеру
як в, проте в оригіналі чітко простежується б;
5) С. Висоцький у тексті ідентифікував літеру як о, проте в коментарі
читав як а, відповідно оригіналу;
6) сім останніх літер третього рядка С. Висоцький прочитав як водалѥа;
В. Німчук, А. Турілов та А. Залізняк цілком справедливо піддали сумніву правильність подібного тлумачення, адже навіть за опублікованою фотографією ця
частина рядка впевнено читається як варлама;
7) з коментарю до напису можна зробити висновок, що С. Висоцький
не був упевнений у наявності літери р, та все ж помістив її до тексту; в оригіналі
ця літера відсутня;
8) шосту літеру С. Висоцький вказав як т; проте В. Німчук, А. Турілов
та А. Залізняк визначили тут наявність літери п, відповідно оригіналу.
Таким чином, реконструкцію та прочитання тексту С. Висоцьким
“Господи, поможи, Боже, Йосифові, звільни. Водолія 7 року” усі дослідники
справедливо відкинули як неприйнятну, однак лише А. Залізняк реконструював
текст відповідно до оригіналу, це підтвердили сучасні дослідження.
17

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Зважаючи на наведені вище зауваження наявний на стіні текст виглядає
таким чином:

З розбивкою на слова:
Г(оспод)и помози Б(ож)е Осиови оже обади Варлама без лѣпа.
Господи, поможи, Боже, Йосифові, бо він обмовив Варлама даремно.
Датування. Відповідно до власного тлумачення тексту та спираючись
на твердження, що у ділових документах XVI–XVII ст. дуже часто пропускалося
позначення тисяч, С. Висоцький датував графіті 7007 (1499) р., або, якщо в останньому рядку таки присутня літера р, то 7109 (1599) р.
В. Німчук відносив час появи запису до 60-х рр. ХІ ст. так само відповідно до власного тлумачення контексту, посилюючи тезу спостреженням над
формою прорізів, виконаних, на його думку, по сирому тиньку, тобто, синхронних часу зведення споруди, та палеографічними ознаками окремих літер, зокрема
“типової” для ХІ ст. форми літери ѣ, щогла якої не піднімається над рядком, старовинні накреслення з та и. Проведене нами дослідження оригіналу запису дозволило встановити, що його було виконано по сухому личкувальному розчину,
тобто, він не є синхронним часу побудови церкви, а згладжена форма прорізів
виникла в результаті ерозії поверхні під дією атмосферних опадів. Наведені палеографічні ознаки теж не дозволяють однозначно датувати графіті ХІ ст., адже
форма написання літери ѣ, щогла якої не виступає над рядком, притаманна не
лише для ХІ ст., а й для ХІІ–XV ст., “старовинні” ж форми написання з (вертикальної з переломом) та и (з горизонтальною перекладиною) також зустрічаються
в хронологічних межах від ХІ по XV ст.
На підставі даних палеографії, А. Турілов запропонував відносити напис
до ХІІ–ХІІІ ст., вважаючи верхньою хронологічною межею його появи 1240 р.,
зважаючи на традиційну тезу про занепад церкви після захоплення Києва військами Батия.
А. Залізняк в цілому не заперечував пропонованому А. Туріловим датуванню графіті у межах ХІІ ст. – 1240 р.
Втім, на підставі палеографічних даних, за формою написання літери б
з високою петлею, в з переломом, петлі якої не торкаються щогли, ж у вигляді вертикальної риски з двома дугами (ліворуч та праворуч), прямолінійної р з великою
на весь рядок петлею кутом донизу, час появи графіті має бути визначений в межах
другої третини ХІІІ – кінця XIV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 8 (табл. V, 1)
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час вірогідної появи графіті до останньої третини ХІ – другої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
18

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Графіті № 9 (табл. V, 2)
Початок рядка пошкоджений вибоєм, а його закінчення закриває фреска
могилянської доби з образом Богоматері. Відтак, на поверхні стіни читаються
тільки чотири літери ИПОМ.
Реконструкція наявного тексту виглядає таким чином:
[Г](оспод)и пом[ози]…
Господи, поможи…
Датування. За формою написання п з виступом зверху, вірогідні хронологічні межі появи графіті окреслюються останньою третиною ХІ – кінцем ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 10 (табл. V, 3)
Від напису збереглись лише чотири початкові літери ГИПО.
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний
текст може бути представлений таким чином:
Г(оспод)и по[мози]…
Господи, поможи…
Датування. За формою написання літери и з горизонтальною перемичкою та структурою формули, час появи графіті може бути віднесений до останньої третини ХІ – кінця XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 11 (табл. V, 4)
На поверхні стіни за допомогою подвійних замкнених рисок прокреслений чотириконечний хрест, щогла якого суцільна, а перекладина складається
з двох окремих частин.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 12 (табл. V, 5)
По личкувальному розчину подвійними рисками прокреслений чотириконечий хрест. Його верхня частина щогли та кінці перекладини мають розширення у вигляді незамкнених у верхівці трапецій. Прикметне, що лівий кінець
перекладини здався авторові малюнка замалим, тому він розширив його за допомогою видряпування невеликого кута; щоправда, йому не вдалося правильно
з’єднати обидві складові розширення. Пошкодження тиньку в нижній частині
створюють враження, що в основі хрест також розширювався, однак ретельне
вивчення цієї ділянки виказало відмінний характер між прорізами та “розширенням” у вигляді невеликих подряпин.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
в межах останньої третини ХІ – другої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 13 (табл. VІ, 1)
На поверхні стіни подвійними незамкненими рисками прокреслений
чотириконечний хрест.
19

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити хронологічні рамки
появи графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 14 (табл. VІ, 2)
По личкувальному розчину подвійними рисками прокреслений чотириконечний хрест. Лінії щогли замкнені, перекладини – відкриті. Права частина
останньої частково закрита фрескою з зображенням Богоматері.
Датування. Форма прорізів дає підстави віднести час появи графіті
до останньої третини ХІ – другої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 15 (табл. VІ, 3)
Права частина напису пошкоджена, простежуються лише п’ять літер:
З відновленням втрачених фрагментів та розбивкою на слова текст може
бути реконструйований таким чином:
Г(оспо)ди пом[ози]…
Господи, поможи…
Датування. Форми написання літери д з довгими ніжками та и з діагональною перемичкою дозволяють датувати графіті серединою XIV – кінцем XVІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 16 (табл. VІ, 4)
На поверхні стіни простежується малюнок прокресленого подвійними
замкненими рисками восьмиконечного хреста, який складається із щогли, перекладини, горизонтально розташованої таблички над головою Ісуса Христа та
нахиленого праворуч підніжжя. Над табличкою обабіч щогли виконані складові
традиційної теонімограми ИС ХС.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст. За спостереженнями І. Смірнової, в ХІ–ХІІІ ст.
зображення восьмиконечних хрестів доволі рідкісні, великого розповсюдження вони
набули не раніше XIV ст. [Смирнова 2007, с. 257]. Відтак вірогідна нижня хронологічна межа появи графіті може бути обмежена початком XIV ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 17 (табл. VІ, 5)
По личкувальному розчину прокреслене зображення пташки, яка сидить
на гілці, переданої за допомогою направленого ліворуч півкола, що нижньою
частиною спирається на фігуру у вигляді трапеції з відкритою основою. Автор
малюнка доволі реалістично передав обриси тіла пташки. Ніжки оформлено розділеним посередині вертикальною рискою видовженим півовалом. За контурами
тіла найвірогідніше ідентифікувати птаха як голуба.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах останньої третини ХІ – другої чверті XVІI ст.
Категорія: орнітоморфні зображення.
20

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Графіті № 18 (табл. VІІ, 1)
На поверхні стіни подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дає підстави віднести час появи графіті до
останньої третини ХІ – другої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 19 [372] (табл. VІІ, 2)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 76-77, табл. XLIII, 1],
нові результати дослідження – В. Корнієнком [Корнієнко 2009].
С. Висоцький описав малюнок як грубе зображення людини на повний
зріст у профіль, на голові якого – високий гостроверхий капелюх, очевидно, чернечий клобук; у руках “монах” тримає велику свічку або смолоскип.
Вивчення оригіналу дозволило внести певні корективи до такого опису. Насамперед, у руці людина тримає меч, від якого збереглось лезо у вигляді паралельних вертикальних ліній, що звужуються доверху, та хрестоподібна гарда,
передана паралельними горизонтальними замкненими лініями біля кистей рук.
Посередині леза меча іншим інструментом були прокреслені дві горизонтальні
лінії, що створює враження, ніби в руці людина тримає хрест. “Чернечий клобук”
на голові “монаха” варто розглядати як конічний шолом, буквально поставлений
на непомірно велику голову людини. Риси обличчя передані схематично, втім
добре помітні око, ніс та рот.
Датування. За формою прорізів час появи графіті можна визначити останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст. Його типологічна та символічна
близькість до графіті № 251 з Георгіївського приділу Софії Київської дозволяють
знизити верхню хронологічну межу до першої третини ХІІІ ст. [Корнієнко 2009].
Категорія: антропоморфні зображення.
Графіті № 20 (табл. VІІ, 3)
На поверхні стіни простежуються літери КОЛИ. Вочевидь, їх варто розглядати як закінчення імені в давальному відмінку [Ни]коли ‘Ніколі’.
Датування. За формою написання л з покриттям графіті може бути
датоване в межах останньої третини ХІ – середини XIV ст.; при цьому, зважаючи
на поширення такої форми написання літери, більш вірогідним буде обмеження
верхньої хронологічної рамки третьою чвертю ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 21 (табл. VІІІ, 1)
Доволі глибокими рисками по личкувальному розчину прокреслений
простий чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести вірогідний час появи графіті до останньої третини ХІ – другої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 22 (табл. VІІІ, 2)
На поверхні стіни помітний малюнок чотириконечного хреста з розширеними у формі трикутників кінцями. Варто зауважити, що його щогла перетинає
21

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

трикутні завершення та поділяє їх навпіл, а перекладина, принаймні, як виглядає
збережена права частина, закінчується у вершині трикутника.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване останньою
третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 23 (табл. VІІІ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена, проте за збереженими фрагментами можемо встановити, що тут за допомогою подвійних
замкнених рисок був прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до останньої третини ХІ – другої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 24 (табл. VІІІ, 4)
Малюнок зберігся частково, він пошкоджений кількома подряпинами.
Простежується прокреслена подвійною рискою щогла, яка наче розходиться
в основі. Це дає нам підстави припустити, що автор намагався передати пагони
проквітлого хреста. На висоті двох третин від основи подвійною замкненою рискою була прокреслена перекладина.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до останньої третини ХІ – другої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 25 (табл. VІІІ, 5)
По личкувальному розчину подвійними рисками прокреслений чотириконечний хрест. Лінії його щогли у верхній частині перетинаються, утворюючи
літеру “х” всередині трикутного розширення. Кінці перекладини розширюються
у вигляді трапецій з відкритою верхньою частиною. Основа хреста замкнена
горизонтальним відрізком.
Датування. За формою прорізів графіті датується у межах останньої третини ХІ – другої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 26 (табл. VІІІ, 6)
На поверхні стіни прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 27 (табл. ІХ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена, проте за збереженими фрагментами можемо встановити, що тут подвійними замкненими
рисками був прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
22

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Графіті № 28 (табл. ІХ, 2)
Подвійними замкненими рисками по личкувальному розчину прокреслений шестиконечний хрест, який складається із щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса Христа.
Датування. За формою прорізів хронологічні рамки можливої появи
графіті окреслюються останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 29 (табл. ІХ, 3)
На поверхні стіни прокреслений квадрат із вписаним у нього чотириконечним хрестом.
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті виконане у межах часу
від останньої третини ХІ до другої чверті ХVII ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 30 (табл. ІХ, 4)
По личкувальному розчину прокреслений малюнок шестиконечного
хреста, що складається зі щогли, основа якої спирається на трикутну Голгофу,
перекладини та символічної таблички над головою Ісуса Христа.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 31 (табл. ІХ, 5)
На поверхні стіни прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 32 (табл. Х, 1)
По личкувальному розчину прокреслені літери А та Н.
Датування. За формою написання літери а з округлою краплеподібною
петлею графіті датується серединою ХІІІ – кінцем XIV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 33 (табл. Х, 2)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена, однак збережені частини дозволяють впевнено реконструювати його вигляд: чотириконечний хрест з розширеними у вигляді трикутників кінцями. Обабіч щогли над
перекладиною добре помітні складові теонімограми ІС ХС, а під перекладиною
збереглась лише ліва щогла та діагональ Н, що є початком слова Н[IКА].
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 34 (табл. Х, 3)
На поверхні стіни простежуються літери ГИ, що є традиційним скороченням слова-звернення Г(оспод)и ‘Господи’.
23

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Датування. За формою написання и з горизонтальною перемичкою та
структурою формули графіті датується останньою третиною ХІ – кінцем XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 35 (табл. Х, 4)
По личкувальному розчину подвійними замкненим рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє визначити, що малюнок виник
у межах часу від останньої третини ХІ до другої чверті ХVII ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 36 (табл. Х, 5)
На поверхні стіни простежується знак у вигляді латинської літери Y. Вигляд поверхні тиньку вказує, що малюнок з самого початку включав тільки його,
тобто, він не може бути визначений як фрагмент щогли хреста з розширеними
кінцями. Певна схематичність не дозволяє визначити його і як літеру У, Ч або Ѱ.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 37 (табл. Х, 6)
На ребрі плінфи прокреслений чотириконечний хрест з розширеними
у вигляді трикутників кінцями.
Датування. Вигляд каналів прорізів дає вагомі підстави стверджувати,
що графіті було нанесене на ребро плінфи ще до її обпалу, тож час появи
малюнка впевнено окреслюється останньою третиною ХІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 38 (табл. ХІ, 1)
Поруч з попереднім малюнком на торці плінфи подвійними замкненими
рисками видряпаний чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час появи графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 39 (табл. ХІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису дуже пошкоджена, проте
тут простежуються літери ГИ, тобто, традиційний варіант скорочення слова-звернення Г(оспод)и ‘Господи’.
Датування. За формою написання и з горизонтальною перемичкою та
структурою формули графіті датується останньою третиною ХІ – кінцем XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 40 (табл. ХІ, 3)
По личкувальному розчину подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест, щогла його складається з суцільної лінії, а перекладина – з двох половинок.
24

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити хронологічні рамки
появи графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 41 (табл. ХІ, 4)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена, однак можемо визначити, що він є прокресленим подвійними замкненими рисками
чотириконечним хрестом.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 42 (табл. ХІ, 5)
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті було виконане у межах
часу від останньої третини ХІ до другої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 43 (табл. ХІ, 6)
На поверхні стіни простежується малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 44 (табл. ХІІ, 1)
По личкувальному розчину прокреслена подвійна замкнена риска, яка
нагадує щоглу хреста. Ймовірно, малюнок залишився незавершеним.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час можливої появи
графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 45 (табл. ХІІ, 2)
На поверхні стіни простежуються літери ОАНЪ, перед якими знаходиться
великий вибій. З відновленням втраченої літери запис може бути реконструйований як слово [И]оанъ ‘Іоанн’.
Датування. За формою написання літери ъ з двома заломами графіті,
вірогідно, може бути датоване в межах першої чверті ХІV – кінцем XV ст. Втім,
ця палеографічна ознака, яка в новгородських берестяних грамотах з’являється
у XIV ст., в епіграфіці київського кола фіксується з другої половини ХІ ст. [Орлов,
Козюба 2008, с. 38]. Не виключено, що нижньою хронологічною межею варто
визнати останню третину ХІ ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 46 (табл. ХІІ, 3)
По личкувальному розчину подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест, кінці якого розширюються у вигляді незамкнених
у верхівці трапецій.
25

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 47 (табл. ХІІ, 4)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена, однак за збереженими частинами можемо встановити, що тут подвійними замкненими рисками був прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 48 (табл. ХІІ, 5)
По личкувальному розчину прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити хронологічні рамки
графіті від останньої третини ХІ до другої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 49 (табл. ХІІІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису дуже пошкоджена. На початку
рядка простежуються літери П, права щогла якої знищена вибоєм, так що вона
стала схожою на г, далі О, фрагментарно збережена М, И. Наприкінці рядка чітко
читаються дві літери ГИ.
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає таким чином:
Поми[луи] Г(оспод)и.
Помилуй, Господи.
Датування. За формою написання літери г з виступом зверху та и з горизонтальною перемичкою, графіті датується в межах останньої третини ХІ –
кінця XІV ст.; при цьому більш вірогідною верхньою хронологічною межею
появи напису варто визнати кінець ХІІ ст., відповідно до типовості поширення
такої форми г.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 50 (табл. ХІІІ, 2)
На поверхні стіни впевнено читаються літери КОСТ. Вигляд тиньку вказує, що напис з самого початку включав лише ці складові, які є скороченим варіантом запису імені Кост(антинъ) ‘Костянтин’. Приклади подібного скорочення
демонструють записи кількості проведених поминальних служб, що досліджені
нами в Софії Київській [Корнієнко 2010, с. 389].
Датування. За формою написання ІС-подібної літери к графіті датується
в межах останньої третини ХІ – середини XV ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 51 (табл. ХІІІ, 3)
Незакінчене зображення чотириконечного хреста. Автор прокреслив подвійною рискою щоглу. Її закінчення, як можна зробити висновок із збереженої
26

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

нижньої частини, розширювалось у вигляді незамкненої згори трапеції. Від середини щогли подвійною рискою була накреслена права частина перекладини з
аналогічним розширенням. Ліва частина перекладини, як вказує вигляд поверхні
тиньку, так і не була прокреслена.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 52 (табл. ХІV, 1)
На поверхні стіни прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 53 (табл. ХІV, 2)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена, проте за збереженими фрагментами можемо відновити контури прокресленого подвійною
замкненою рискою чотириконечного хреста.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час появи графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 54 (табл. ХІV, 3)
Личкувальний розчин у місці розташування малюнка пошкоджений
вибоєм, однак збережені складові дозволяють реконструювати його як прокреслений подвійними замкненими рисками чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час появи графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 55 (табл. ХІV, 4)
На торці плінфи видряпаний косий хрест.
Датування. Форма прорізів вказує, що малюнок був прокреслений по
сирій глині ще до її обпалу, тому впевнено може бути датований останньою третиною ХІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 56 (табл. ХІV, 5)
По личкувальному розчину потрійними рисками прокреслений чотириконечний хрест-якір.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 57 (табл. ХІV, 6)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена, однак можемо встановити, що тут подвійними замкненими рисками був прокреслений
27

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

чотириконечний хрест з розширеними кінцями у вигляді незамкнених у верхній
частині трапецій.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час появи графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 58 (табл. ХV, 1)
По личкувальному розчину подвійною замкненою рискою прокреслений
чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до останньої третини ХІ – другої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 59 (табл. ХV, 2)
На поверхні стіни простежується зображення видряпаного одинарними
рисками простого чотириконечного хреста.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 60 (табл. ХV, 3)
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 61 (табл. ХV, 4)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена, однак за збереженими фрагментами його можна реконструювати як прокреслений подвійними замкненими рисками чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час можливої появи графіті в межах останньої третини ХІ – другої чверті XVIІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 62 (табл. ХV, 5)
По личкувальному розчину прокреслений зображення простого чотириконечного хреста.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 63 (табл. ХVІ, 1)
Поверхня стіни значно пошкоджена, тому від прокресленого подвійною
замкненою рискою хреста збереглись лише окремі фрагменти.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
28

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Графіті № 64 (табл. ХVІ, 2)
На поверхні стіни прокреслений чотириконечний хрест, основа щогли
якого спирається на трикутну Голгофу.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до
останньої третини ХІ – другої чверті XVIІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 65 (табл. ХVІ, 3)
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 66 (табл. ХVІ, 4)
На поверхні стіни подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест. Щогла та перекладина його розділені посередині, відповідно,
вертикальною та горизонтальною рисками.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до
останньої третини ХІ – другої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 67 (табл. ХVІ, 5)
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 68 (табл. ХVІ, 6)
На поверхні стіни простежується прокреслений замкненими подвійними
рисками чотириконечний хрест-якір, основа щогли якого спирається на прокреслене подвійною замкненою рискою відкрите доверху півколо.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до
останньої третини ХІ – другої чверті XVIІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 69 (табл. ХVІІ, 1)
По личкувальному розчину прокреслений квадрат, вертикальні сторони
якого зображені подвійними рисками.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 70 (табл. ХVІІ, 2)
На поверхні стіни виконано малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до
останньої третини ХІ – другої чверті XVIІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
29

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Графіті № 71 (табл. ХVІІ, 3)
По личкувальному розчину покреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 72 (табл. ХVІІ, 4)
На поверхні стіни виконано малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті в межах останньої
третини ХІ – другої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 73 (табл. ХVІІ, 5)
По личкувальному розчину подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до
останньої третини ХІ – другої чверті XVIІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 74 (табл. ХVІІ, 6)
На поверхні стіни подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест-якір. Кінці його перекладини та верхня частина щогли доповнені трикутними розширеннями, а основа останньої спирається на прокреслене
однією лінією відкрите доверху півколо.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
І.2. Західний стародавній фасад храму, південна ділянка
Знаходиться на східній стіні сучасного нартекса праворуч від арки-переходу до стародавнього нартекса (табл. І). У цьому місці наявні вісім ділянок
стародавнього цем’янкового личкувального розчину між рядами плінфи, на яких
помітні стародавні графіті. Як і в попередньому випадку, поверхня стіни пошкоджена вибоями, подряпинами та ерозією, позаяк до побудови притвору ця
ділянка підлягала дії атмосферних опадів та коливань температури, через що
прорізи більшості графіті набули дуже низького рельєфу. Під час досліджень
С. Висоцького тут було виявлено та опубліковано сімнадцять графіті (№№ 358359, 361, 363-370, 373-378), причому нерідко під один номер потрапляло кілька
написів та малюнків. Окрім того, зображення трьох хрестів (№ 379), як вказує
дослідник, знаходяться на північній ділянці, насправді виконані на південній. Як
і в попередньому випадку, прорізи окремих написів та малюнків підведені олівцем.
Згідно з результатами нових досліджень, на цій ділянці стіни збереглось сто
тридцять два графіті, яким надано номери від 75-го по 206-й (табл. ІІ).
Графіті № 75 (табл. ХVІІІ, 1)
На поверхні стіни простежується малюнок квадрата з вписаним у нього
чотириконечним хрестом.
30

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до останньої третини ХІ – другої чверті XVIІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 76 (табл. ХVІІІ, 2)
По личкувальному розчину прокреслений чотириконечний хрест з розширеними у вигляді трикутників кінцями.
Малюнок широкими лініями було виконано по вогкому, ще не застиглому
личкувальному розчину. Пізніше ці прорізи з якоїсь причини були заліплені
таким самим розчином, внаслідок чого хрест набув форми барельєфа. Оскільки
нижній шар тиньку встигнув підсохнути, з часом розчин, який закривав прорізи,
був слабо зчеплений із стіною і викришився, зберігшись тільки на окремих ділянках, що й показано на малюнку в таблиці.
Варто зазначити, що з подібним оформленням ми зустрічаємось вперше,
принаймні, у київській епіграфіці.
Датування. Виконане по вогкому тиньку графіті впевнено можна датувати останньою третиною ХІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 77 (табл. ХVІІІ, 3)
По личкувальному розчину прокреслена фігура у вигляді квадрата з вписаним у нього чотириконечним хрестом.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 78 (табл. ХVІІІ, 4)
На поверхні стіни простежуються дві паралельні вертикальні риски, які
вгорі дещо вигинаються назовні. В цілому малюнок нагадує щоглу незавершеного чотириконечного хреста з розширеними кінцями.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 79 (табл. ХVІІІ, 5)
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити можливі хронологічні
рамки появи графіті від останньої третини ХІ до другої чверті XVIІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 80 (табл. ХVІІІ, 6)
На поверхні стіни простежується вертикальна риска, від середини якої
праворуч прокреслений горизонтальний відрізок. Вірогідно розглядати фігуру
як незавершений малюнок чотириконечного хреста, автор якого спочатку прокреслив щоглу, а потім праву частину перекладини.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
31

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Графіті № 81 (табл. ХІХ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена вибоями,
проте за збереженими частинами він може бути реконструйований як простий
чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 82 (табл. ХІХ, 2)
Поверхня стіни пошкоджена великим вибоєм, від напису збереглась
лише щогла невизначеної літери та літера А за нею.
Датування. За формою написання літери а з опуклою петлею, видовженою спинкою та дещо увігнутою перемичкою, графіті може бути датоване другою чвертю XV – початком XVI ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 83 (табл. ХІХ, 3)
По личкувальному розчину прокреслений чотириконечний хрест, кінці
перекладини та вершина щогли якого розширюються у вигляді трикутників.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час можливої появи графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVIІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 84 (табл. ХІХ, 4)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 81, табл. XLIV, 3] разом
з двома іншими малюнками (№ 85 та № 86).
На поверхні стіни прокреслений шестиконечний хрест, що складається
із щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса Христа.
Вершина щогли, кінці таблички та перекладини розширюються у вигляді трикутників, основа щогли хреста спирається на високу одноступінчату незамкнену
в основі Голгофу.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 85 (табл. ХІХ, 5)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 81, табл. XLIV, 3] разом
з № 84 та № 86.
На поверхні стіни простежується одноступінчата незамкнена в нижній
частині Голгофа та невелика частина основи щогли, що була прокреслена
подвійною рискою.
Ретельне вивчення поверхні тиньку в місці ймовірного продовження
малюнку хреста дозволило визначити, що зображення із самого початку містило
тільки наведені вище складові. Тож малюнок залишився незакінченим.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час появи графіті від
останньої третини ХІ до другої чверті XVIІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
32

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Графіті № 86 (табл. ХХ, 1)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 81, табл. XLIV, 3] разом
з № 84 та № 85.
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена, простежується
висока одноступінчата незамкнена в основі Голгофа, щогла, що у вигляді трикутника розширюється у верхній частині, та середня частина перекладини.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 87 (табл. ХХ, 2)
По личкувальному розчину прокреслена літера А.
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті виконане по свіжому розчину. Це дозволяє датувати запис останньою третиною ХІ ст. Цьому датуванню
не суперечить форма написання а з опуклою петлею та видовженою спинкою.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 88 (табл. ХХ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису доволі пошкоджена, однак
в цілому літери можуть бути ідентифіковані як А та Г.
Датування. За формою написання літер а з видовженою спинкою та г
з виступом зверху, графіті може бути датоване у межах останньї третини ХІ –
початку ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 89 (табл. ХХ, 4)
По личкувальному розчину подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 90 (табл. ХХІ, 1)
На поверхні стіни простежується прокреслений подвійними замкненими
рисками малюнок чотириконечного хреста.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 91 (табл. ХХІ, 2)
Збереженість напису дуже добра, всі його складові чітко простежуються.
Тож текст читається як слово-прохання помени ‘пом’яни’. Вигляд поверхні
стіни довкола напису вказує, що він із самого початку містив тільки цей текст.
Датування. За формою написання вертикальної е, н з горизонтальною
перемичкою та и з діагональною перемичкою, графіті може бути датоване
в межах середини XIV – кінця XV ст.
Категорія: молитовний напис.
33

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Графіті № 92 (табл. ХХІ, 3)
Напис зберігся фрагментарно, простежуються лише щогла літери, далі
ОМ та наприкінці И. Найвірогідніше реконструювати слово [п]ом[илу]и ‘помилуй’.
Датування. За формою написання літери м з вертикальними щоглами,
плечима та петлею з двома заломами, а також и з горизонтальною перемичкою,
час появи графіті може бути окреслений серединою XIV – кінцем XVІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 93 (табл. ХХІ, 4)
По личкувальному розчину подвійними незамкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 94 (табл. ХХІІ, 1)
На поверхні стіни простежується малюнок шестиконечного хреста, який
складається зі щогли та майже рівних по довжині перекладини й символічної
таблички над головою Ісуса Христа. Основа щогли спирається на трикутної
форми Голгофу.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVIІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 95 (табл. ХХІІ, 2)
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 96 (табл. ХХІІ, 3)
Помітне на фотографії опублікованого С. Висоцьким під № 364 напису
[Высоцкий 1985, табл. ХХХVIII, 3, 4], проте в коментарі до останнього не згадувався. На прорисовці малюнку надані зайві деталі: прокреслений подвійними
замкненими рисками чотириконечний хрест дослідник показує як шестиконечний, додаючи виконане подвійною замкненою рискою горизонтальне підніжжя.
Проте в оригіналі чітко простежується саме чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 97 (табл. ХХІІ, 4)
Потрапило до опублікованої С. Висоцьким фотографії напису № 364
[Высоцкий 1985, табл. ХХХVIII, 3, 4], проте в коментарі не згадувалося. На прорисовці присутні зайві деталі: замість прокресленого подвійними замкненими
рисками чотириконечного хреста дослідник вказав шестиконечний, значно видовживши вершину щогли, де зобразив неіснуючу табличку над головою Ісуса Христа.
34

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити хронологічні рамки
появи графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVIІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 98 [363] (табл. ХХІІ, 5)
Опублікований С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 77-78, табл. ХХХVIII, 1, 2].
Між публікацією С. Висоцького та оригіналом графіті спостерігаються
розбіжності, які включають кілька моментів:
1

се писалъ2 глѣб3ъ

1) чітко видима початкова велика літера а була проігнорована, натомість
форма каналів прорізів її та решти напису ідентичні;
2) літера ъ не збереглась, залишився лише невеликий фрагмент петлі,
тож її можна реконструювати лише за контекстом;
3) дев’ята-дванадцята літери глѣб зібрані дослідником з різноманітних
тріщин та вибоїн, в оригіналі на цьому місці простежуються фрагментарно збережені ио та н, між якими знаходився ще один знак, повністю знищений.
З урахуванням наведених зауважень текст виглядає так:
Тому запропоновану С. Висоцьким версію прочитання се писалъ Глѣбъ
‘це писав Гліб’ прийняти неможливо, а з розбивкою на слова та відновленням
втрачених фрагментів оригінальний текст читається таким чином:
А се писал[ъ] Ио[а]нъ.
А це писав Іоанн.
Датування. За формою написання а з опуклою петлею та видовженою
спинкою, и з горизонтальною перемичкою, н з діагональною перемичкою та ъ
з високою петлею, найімовірніше датувати графіті у межах другої чверті XV –
початку XVI ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 99 [364] (табл. ХХІІІ, 1)
Опубліковане С. Висоцьким* [Высоцкий 1985, с. 78, табл. ХХХVIII, 3, 4].
Складові запису простежуються відносно чітко: АБВГЕ. Дослідник допустив одну неточність, вказавши замість п’ятої е літеру д.
Датування. За формою написання дзеркальної а з вертикальною спинкою та б з петлею, яка має два заломи, найвірогідніше датувати графіті другою
третиною XІV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 100 (табл. ХХІІІ, 2)
По личкувальному розчину подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
___________________________________________________________________

*

На фотографії та прорисовці вказані окрім цього запису ще кілька інших графіті, однак дослідження оригіналу дозволило встановити наявність тут лише двох малюнків хрестів, яким надано
номери 96 та № 97.

35

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 101 (табл. ХХІІІ, 3)
По личкувальному розчину прокреслені дві вертикальні риски, з’єднані
двома діагоналями.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час появи графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVIІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 102 (табл. ХХІІІ, 4)
По личкувальному розчину прокреслений знак, в основу якого покладено
малюнок простого чотириконечного хреста. Верхня частина щогли з’єднана
діагоналлю з правим кінцем перекладини. Під лівою частиною перекладини від
щогли ліворуч паралельно їй прокреслена ще одна риска.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється межами
від останньої третини ХІ до другої чверті XVIІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 103 (табл. ХХІІІ, 5)
По личкувальному розчину подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест, основа якого спирається на трикутну Голгофу.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 104 (табл. ХХІV, 1)
На поверхні стіни простежується малюнок пентаграми.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється межами
від останньої третини ХІ до другої чверті XVIІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 105 (табл. ХХІV, 2)
По личкувальному розчину прокреслені од на над одною літери А та Б.
Датування. За формою написання літери б з виступом зверху, час появи
графіті може бути окреслений останньою третиною ХІ – серединою XV ст.; при
цьому більш вірогідним буде віднести верхню хронологічну межу до кінця ХІІ
ст., відповідно до частоти вживання такої форми літери.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 106 (табл. ХХІV, 3)
На поверхні стіни простежуються шестиконечний хрест, що складається
зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса Христа.
Основа щогли спирається на прокреслену подвійною незамкненою рискою
одноступінчату Голгофу. Вершина щогли, кінці перекладини та символічної таблички розширюються у вигляді трикутників.
36

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 107 (табл. ХХІV, 4)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка хреста пошкоджена, від
нього збереглась щогла, основа якої спирається на трикутну Голгофу.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється межами
від останньої третини ХІ до другої чверті XVIІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 108 (табл. ХХІV, 5)
Рельєф прорізів дуже низький, однак можемо розібрати практично всі
складові напису:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст
виглядає таким чином:
Г(оспод)и пом[о]зи.
Господи, поможи.
Датування. За формою написання вертикальної з із переломом, час
появи графіті окреслюється межами від останньої третини ХІ до середини XV ст.;
при цьому, зважаючи на поширення цієї форми написання літери, більш вірогідним буде обмежити верхню хронологічну межу початком XIV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 109 (табл. ХХІV, 6)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, частково збереглась лише петля літери А. Вигляд поверхні стіни навколо неї вказує, що графіті з самого початку складалось лише з одного знаку.
Датування. Збережений фрагмент дає можливість встановити, що літера
а мала петлю з увігнутою перемичкою; ця обставина дозволяє датувати графіті
серединою XIV – кінцем XV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 110 (табл. ХХV, 1)
По личкувальному розчину подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 111 (табл. ХХV, 2)
На поверхні стіни простежується виконаний подвійними замкненими
рисками малюнок чотириконечного хреста.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється межами
від останньої третини ХІ до другої чверті XVIІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
37

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Графіті № 112 (табл. ХХV, 3)
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 113 (табл. ХХV, 4)
Незважаючи на пошкодження тиньку, відносно добре простежується
малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 114 (табл. ХХV, 5)
По личкувальному розчину прокреслений шестиконечний хрест, що
складається зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса
Христа. Основа щогли спирається на прокреслену подвійною незамкненою
лінією одноступінчату Голгофу.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 115 [379] (табл. ХХV, 6)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 81, табл. XLIV, 3] разом
з двома іншими малюнками хрестів (№ 117 та № 118).
На фресці простежується малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 116 (табл. ХХVІ, 1)
Помітне на опублікованій С. Висоцьким фотографії малюнка № 379
[Высоцкий 1985, табл. XLIV, 3], проте в коментарі не згадувалось.
На поверхні стіни прокреслена літера Д.
Датування. За формою написання А-подібної д графіті найімовірніше
датувати кінцем ХІ – кінцем ХІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 117 [379] (табл. ХХVІ, 2)
Опубліковане С. Ви соцьким [Высоцкий 1985, с. 81, табл. XLIV, 3] разом
з № 115 та № 118.
На поверхні стіни потрійними замкненими рисками прокреслений шестиконечний проквітлий хрест, що складається із щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса Христа. Пагони збереглись лише в загальних рисах.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
38

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Графіті № 118 [379] (табл. ХХVІ, 3)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 81, табл. XLIV, 3] разом
з двома іншими малюнками (№ 115 та № 117).
По личкувальному розчину прокреслений чотириконечний хрест з високою щоглою та короткою перекладиною. Їхні закінчення мають розширення у
вигляді трикутників.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 119 (табл. ХХVІ, 4)
На поверхні стіни у дзеркальному відображенні написана літера А.
Датування. За формою написання дзеркальної а з видовженою спинкою
графіті можна датувати останньою третиною ХІ – початком ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 120 (табл. ХХVІ, 5)
На поверхні стіни видряпані два знаки, триногої форми літера Т з доволі
видовженою ліворуч перекладиною та Ф. Обидва знаки з’єднує горизонтальна
лінія, що проходить через їх середину.
Датування. За формою написання триногої т графіті датується в межах
другої чверті XV – другої чверті XVIІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 121 (табл. ХХVІ, 6)
По личкувальному розчину прокреслені літери ЛИ.
Датування. За формою написання літери и з діагональною перемичкою
графіті датується серединою XIV – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 122 (табл. ХХVІІ, 1)
Прокреслений подвійними замкненими рисками шестиконечний хрест
знищений записом № 123, збереглась лише права сторона перекладини та таблички над головою Ісуса Христа. Рельєф прорізів незначний, він ледь-ледь
вирізняється на поверхні стіни.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 123 (табл. ХХVІІ, 2)
Складові запису ідентифікуються доволі впевнено:

З розбивкою на слова та відновленням втраченого фрагмента текст може
бути представлений таким чином:
С(ъ)п(а)са с(о)тв(о)р(илъ) т[ы].
Спаса створив ти.
39

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Датування. Прорізи схожі на відносно свіжі, ерозією практично не пошкоджені, що вказує на пізній час виконання графіті, тож найімовірніше датування
може бути кінцем XVI – другою чвертю XVII ст. Таке датування не суперечить
палеографії складових запису.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 124 (табл. ХХVІІ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, однак в цілому
за збереженими фрагментам можемо припустити реконструкцію тексту як написаного у вигляді монограми імені Иоанъ ‘Іоанн’.
Датування. Форма прорізів в цілому досить подібна до попереднього
графіті, тож найімовірніше датувати його кінцем XVI – другою чвертю XVII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 125 (табл. ХХVІІ, 4)
По личкувальному розчину подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест. Кінці його щогли та перекладини мають розширення у вигляді незамкнених трапецій.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 126 (табл. ХХVІІ, 5)
На поверхні стіни виконаний малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 127 (табл. ХХVІІІ, 1)
Малюнок суттєво пошкоджений вибоями, проте в цілому його контури
можемо розпізнати. По личкувальному розчину прокреслений чотириконечний
хрест доволі складної форми. Подвійними рисками виконані щогла та перекладина, їхні кінці мали розширення у вигляді двох півкруглих фігур. Від середини
нижньої частини щогли ліворуч та праворуч вниз відходять прокреслені подвійними замкненими рисками відрізки. Від кутів перехрестя відходять прямі промені, щось подібне можемо бачити й на середині перекладини.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час можливої появи графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 128 (табл. ХХVІІІ, 2)
По личкувальному розчину прокреслена літера Г.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 129 (табл. ХХVІІІ, 3)
На поверхні стіни виконаний малюнок простого чотириконечного хреста.
40

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 130 (табл. ХХVІІІ, 4)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена, однак за збереженими фрагментами можемо відновити його як прокреслений подвійними
замкненими рисками чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час можливої появи графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 131 (табл. ХХVІІІ, 5)
Як і в попередньому випадку, малюнок зберігся фрагментарно, простежується лише нижня частина щогли прокресленого потрійними замкненими рисками хреста.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 132 (табл. ХХVІІІ, 6)
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 133 (табл. ХХІХ, 1)
На поверхні стіни прокреслені літери ГИ, що є традиційним скороченням
слова-звернення Г(оспод)и ‘Господи’.
Датування. Форма написання и з горизонтальною перемичкою та структура формули дозволяють окреслити час можливої появи графіті останньою третиною ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 134 (табл. ХХІХ, 2)
Тиньк у місці розташування напису пошкоджений, тому впевнено
можуть бути ідентифіковані лише літери ОИ та, на деякій відстані від них, А.
Датування. За формою написання літери а з округлою петлею та видовженою спинкою час появи графіті визначається останньою третиною ХІ –
початком ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 135 (табл. ХХІХ, 3)
Напис знищений вибоями, від нього залишилась тільки остання літера Ъ.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: фрагмент напису.
41

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Графіті № 136 (табл. ХХІХ, 4)
На поверхні стіни прокреслена фігура у вигляді двох вертикальних
рисок, з’єднаних у вершині горизонтальним відрізком. Вірогідно, перед нами
незавершений малюнок хреста.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час можливої появи графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 137 (табл. ХХХ, 1)
Помітне на фотографії та прорисовці графіті № 365, опублікованого
С. Висоцьким [Высоцкий 1985, табл. ХХХІХ, 1, 2], однак у коментарі до останнього не згадувалось.
Оригінал набагато гіршої збереженості, аніж вказано на опублікованій
фотографії. Прорізи літери М мають незначний рельєф, а ліва щогла не простежується зовсім. Вигляд поверхні стіни вказує, що запис з самого початку складався лише з одного знаку.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 138 (табл. ХХХ, 2)
Під час публікації графіті № 365 С. Висоцький вказав цей запис на прорисовці та на фотографії [Высоцкий 1985, табл. ХХХІХ, 1, 2], однак у коментарі
про нього не згадував.
На поверхні стіни прокреслений знак, схожий на монограму, утворену
літерами АХД. На нашу думку, найвірогідніше розглядати їх як запис року: 1604.
Датування. Текст містить пряму вказівку часу виконання – 1604 р.,
палеографія складових не суперечить датуванню графіті початком XVII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 139 (табл. ХХХ, 3)
На фотографії та прорисовці графіті № 365 [Высоцкий 1985, табл. ХХХІХ,
1, 2] помітні дуже видозмінені сліди цього запису, однак у коментарі дослідник
його жодним словом не згадував.
Рельєф прорізів майже зведений нанівець, проте на поверхні стіни простежуються літери ПО, вказаної С. Висоцьким літери М та малюнка хреста за
ними не виявлено, тиньк у цьому місці пошкоджений. Найвірогідніше реконструювати текст як слово по[мози] ‘поможи’.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване в межах
останньої третини ХІ – другої чверті XVІI ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 140 (табл. ХХХ, 4)
Під час публікації напису № 365 С. Висоцький вказав малюнок на фотографії та прорисовці [Высоцкий 1985, табл. ХХХІХ, 1, 2], однак у коментарі
зовсім його не згадував.
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний хрест.
42

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час можливої появи графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 141 [365] (табл. ХХХ, 5)
Опубліковане С. Висоцьким у складі напису графіті № 365 [Высоцкий
1985, с. 79, табл. ХХХІХ, 1, 2].
Подвійними замкненими рисками на поверхні стіни прокреслений шестиконечний проквітлий хрест, який складається із щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса Христа. Пагони хреста прокреслені
одинарними рисками.
Публікатор зазначав можливу наявність біля малюнка теонімограми ІС ХС
та НИКА, однак її слідів не виявлено.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 142 [365] (табл. ХХХІ, 1)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 79, табл. ХХХІХ, 1, 2].
Втім, між публікацією та оригіналом спостерігаються певні розбіжності.
Так, у фрагменті верхнього рядка між літерами О та Ѣ дослідник читав вірогідне
нене, проте в цьому місці можемо бачити С та И. Після Ѣ та Л. С. Висоцький відмічав можливу наявність вірменських літер, проте в цьому місці впевнено читаються Ъ та, менш вірогідно, Ш. Про літери наприкінці рядка дослідник нічого
не пише, хоча й показує на прорисовці; у цьому місці ми можемо з великою вірогідністю відмітити наявність літер СТВ. Складові початку другого рядка, літери
ОП та на деякій відстані К, С. Висоцький вважав при належними до теонімограми
малюнка хреста (№ 141), однак їхні прорізи ідентичні решті напису. У другому
рядку публікатором було прочитане закінчення ПѦГОЛ, однак впевнено простежуються лише три середні літери, у першої відсутня перекладина, у п’ятої – ліва
скісна, тож їх ідентифікація як П та Л є лише припущенням. Наприкінці рядка
помітна дзеркальна Ь. Через значні втрати реконструкція тексту наразі неможлива.
Датування. За формою написання літери ѣ з округлою петлею, графіті
датується останньою третиною ХІ ст. Такому датуванню може суперечити форма
літери ъ з петлею, що має два заломи, яка на матеріалах новгородських берестяних грамот з’являється у XIV ст. [Зализняк 2000, с. 205]. Проте в епіграфіці
київського кола така палеографічна ознака фіксується з другої половини ХІ ст.
[Орлов, Козюба 2008, с. 38].
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 143 [370] (табл. ХХХІ, 2)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 80, табл. XLII, 1, 2] разом
з написами №№ 144-147.
Порівнюючи оригінал та фотографію, можна зробити висновок, що опублікований дослідником текст разюче відрізняється від оригіналу й містить цілий
ряд суттєвих розбіжностей:
амко1ин2окъ3
43

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

1) літери амко вказані на прорисовці, однак у тексті С. Висоцький їх не
аналізує; звернення до оригіналу дало можливість встановити, що тут знаходяться літери помо, з них м зберегла лише петлю;
2) замість літери н в оригіналі чітко та однозначно читається л;
3) тиньк у місці розташування вказаних дослідником літер къ пошкоджений, тут простежується лише вертикальна риска; тож къ насправді відсутні,
звернення до фотографії вказує, що вони “виникли” через ретушування знімка.
Відтак, збережений на стіні текст виглядає таким чином:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів:
… помо[з]и Ло[уце].
… поможи Луці.
Датування. Загальний вигляд тиньку в місці розташування диграфа оу
вказує, що о та у не зближені, ця обставина дозволяє окреслити час можливої
появи графіті останньою третиною ХІ – кінцем XV ст.; при цьому, зважаючи на
поширення цієї форми написання диграфа та майже зведений ерозією нанівець
рельєф літер, більш вірогідною верхньою хронологічною межею варто визнати
третю чверть ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 144 [370] (табл. ХХХІІ, 1)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 80, табл. XLII, 1, 2] разом
з іншими написами та малюнками (№№ 143, 145-147).
На поверхні стіни чітко читається слово Марка ‘Марка’.
Датування. За формою написання літери а з видовженою спинкою, розімкненої к та р з округлою петлею й вигнутою щоглою, а також формою прорізів, що складають враження виконаних по сирому розчину, графіті може бути
датоване в межах останньої третини ХІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 145 [370] (табл. ХХХІІ, 2)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 80, табл. XLII, 1, 2] разом
з №№ 143-144, 146-147.
На поверхні тиньку впевнено читаються літери МИ.
Датування. За формою написання літери и з діагональною перемичкою,
найвірогідніше датувати графіті в межах середини XIV – другої чверті XVI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 146 [370] (табл. ХХХІІ, 3)
Опубліковане С. Ви соцьким [Высоцкий 1985, с. 80, табл. XLII, 1, 2]
разом з трьома написами (№№ 143-145) та малюнком (№ 147).
По личкувальному розчину подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час можливої появи графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
44

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Графіті № 147 [370] (табл. ХХХІІ, 4)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 80, табл. XLII, 1, 2] разом
з №№ 143-146.
По личкувальному розчину прокреслений знак у вигляді дещо нахиленого ліворуч чотириконечного хреста, кінці якого утворені трикутниками.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час можливої появи графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 148 (табл. ХХХІІ, 5)
На поверхні стіни простежується знак у вигляді двох вертикальних ліній,
з’єднаних у вершині горизонтальним відрізком. Вірогідно, перед нами незавершений малюнок хреста.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час можливої появи графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 149 [359] (табл. ХХХІІІ, 1)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 75, табл. XXXVI, 3, 4].
Дослідник прочитав лише верхній рядок гипомози, у нижніх зазначив
лише можливу наявність літер помо слова поможи, хоча на прорисовці вказав
значно більшу кількість прочитаних літер. Проведене нами повторне дослідження оригіналу дозволило встановити, що опублікована фотографія була ретушована, що змінило вигляд прорізів окремих знаків, прорізи яких набули вигляду
значно кращої збереженості, ніж це є насправді; форми окремих літер також були
змінені внаслідок ретушування знімка.
Поверхня тиньку в місці розташування графіті доволі сильно пошкоджена, особливо постраждали нижні рядки:

Під третім рядком помітний знак, який схожий на літеру м; його зв’язок
з написом не встановлено.
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний
збережений текст виглядає таким чином:
Г(оспод)и помози [св]о[е]м[у] Вас(и)лѣ[ви].
Господи, поможи своєму Василеві.
Вигляд поверхні стіни біля першого та другого рядка вказує, що автор
пропустив слово “рабу”, тобто, воно не було знищене вибоєм.
Датування. Форми написання літери а з видовженою спинкою, в з нижньою петлею із заломом та петлями розвилкою, нахиленої ліворуч з із переломом
та м з провисаючою петлею і нахиленими щоглами, дозволяють датувати графіті
в межах останньої третини ХІ – кінця ХІІ ст.; при цьому найвірогідніше знизити
верхню хронологічну межу до першої третини ХІІ ст., для якого подібна форма
написання з є характерною.
Категорія: молитовний напис.
45

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Графіті № 150 (табл. ХХХІІІ, 2)
На поверхні стіни простежується літера М.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 151 (табл. ХХХІІІ, 3)
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті виникло у межах часу від
останньої третини ХІ до другої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 152 (табл. ХХХІІІ, 4)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, простежується лише овальна рамка та фрагменти кількох знаків всередині, що не підлягають впевненій ідентифікації. Схожі графіті з записами імен у рамках (№ 761
та № 762) виявлені серед епіграфічних пам’яток Софії Київської [Корнієнко 2010,
с. 27-28, табл. ХХІ, 1-2], тож ми маємо всі підстави припустити, що напис на стародавньому фасаді церкви Спаса на Берестові мав подібну структуру.
Датування. За формою прорізів хронологічні рамки появи графіті
визначаються останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 153 (табл. ХХХІV, 1)
По личкувальному розчину видряпані вісім вертикальних засічок, закреслених кількома горизонтальними лініями.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до останньої третини ХІ – другої чверті XVІI ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 154 (табл. ХХХІV, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена. У верхньому
рядку визначаються літери А та, на деякій відстані, АН. У нижньому можемо ідентифікувати лише М та неясні фрагменти двох інших, які нагадують петлі А.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити хронологічні рамки
можливої появи графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 155 (табл. ХХХІV, 3)
По личкувальному розчину замкненими подвійними рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах останньої третини ХІ – другої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 156 (табл. ХХХІV, 4)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, збереглась
лише літера М та щогла іншої літери за нею.
46

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване в межах
останньої третини ХІ – другої чверті XVI ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 157 (табл. ХХХV, 1)
По личкувальному розчину прокреслені дві вертикальні риски, з’єднані
двома діагоналями. В цілому малюнок аналогічний № 101.
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті виникло у межах часу від
останньої третини ХІ до другої чверті XVІI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 158 (табл. ХХХV, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, простежуються лише літери АС та фрагменти іншої літери у вигляді двох щогл.
Датування. За формою написання літери а з видовженою спинкою та
слабо вигнутою с, найвірогідніше датувати графіті першою чвертю XV – другою
чвертю XVI ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 159 [368] (табл. ХХХV, 3)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 79-80, табл. XLI, 1, 2]
разом з № 181 та № 182.
По личкувальному розчину прокреслений чотириконечний хрест, кінці
якого розширюються у вигляді трикутників.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до
останньої третини ХІ – другої чверті XVIІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 160 [369] (табл. ХХХV, 4)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 79-80, табл. XLI, 1, 2]
разом з № 181 та № 182.
Дослідник не зовсім правильно прочитав лише слово верхнього рядка
помыни та нижнього – памы(луи), яке він вважав частиною іншого запису.
Незважаючи на низький рельєф прорізів, складові напису читаються:

Звертає на себе увагу інверсія літер наприкінці рядка. Вочевидь, автор
напису пропустив літеру г. Стосовно злиття н та и, то випадки їхньої інверсії в
київській епіграфіці нами зустрічаються доволі часто.
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст може
бути представлений так:
Помени Г(оспод)и раба своего Памв[у].
Пом’яни, Господи раба свого Памву.
Датування. С. Висоцький відносив напис до XVII–XVIII ст. За формою
написання в з переломом, и з діагональною та горизонтальною перемичками,
47

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

м з провисаючою петлею та нахиленими щоглами, а також прямолінійної р з округлою петлею, час появи графіті може бути окреслений в межах середини ХІV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 161 (табл. ХХХVІ, 1)
На поверхні стіни простежуються дві літери О та Ѯ.
Датування. За формою написання простої ѯ запис може бути датований
останньою третиною ХІ – кінцем XV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 162 (табл. ХХХVІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, простежуються лише його окремі літери:

З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний
текст виглядатиме таким чином:
Г(оспод)[и] помо[з]и [р]а[бу] …
Господи, поможи рабу …
Датування. За формою написання г з виступом зверху графіті датується
в межах останньої третини ХІ – кінця XIV ст.; при цьому, відповідно до поширення такої форми написання літери, верхня вірогідна хронологічна межа може
бути знижена до кінця ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 163 (табл. ХХХVІ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена, внаслідок
чого простежується тільки верхня частина щогли прокресленого потрійною
замкненою рискою хреста.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час можливої появи графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 164 (табл. ХХХVІ, 4)
По личкувальному розчину прокреслена літера А.
Датування. За формою написання а з видовженою спинкою графіті
датується в межах останньої третини ХІ – початком ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 165 [361] (табл. ХХХVІ, 5)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 75-76, табл. XХХV, 1, 2]
разом з № 166. В цілому дослідник правильно прочитав напис, лише літери нижнього рядка ВЪ вважав приналежними іншому запису.
Незважаючи на пошкодження поверхні стіни, практично всі складові
напису простежуються добре:
48

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Як справедливо зауважив С. Висоцький, не зовсім звичним виглядає скорочення традиційного звернення Г(оспод)и, де замість двох літер ГИ вказані чотири
ГИДИ з явно зайвою першою “іже”. Впадає у вічі також закінчення давального
відмінка особового імені на ъ (остання в третьому рядку): контекст напису примушує розглядати її скоріш як ы, яка втратила правий вертикальний штрих.
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
Г(оспо)/и/ди помози рабу своему Ивановы.
Господи, поможи рабу своєму Іванові.
Датування. С. Висоцький відносив графіті до ХІІІ ст. Форми написання
літери б з округлою високою петлею, в з переломом, петлі якої не торкаються
щогли, причому верхня більша за нижню, прямолінійної р з петлею кутом вгору,
вертикальної дзеркальної у, дозволяють окреслити час можливої появи графіті
останньою чвертю ХІІ – першою третиною ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 166 [361] (табл. ХХХVІІ, 1)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 75-76, табл. XХХV, 1, 2]
разом з № 165.
На поверхні стіни прокреслені літери ИС. Останню С. Висоцький читав
як е, однак тут впевнено простежується саме с.
Датування. Форма написання и з діагональною перемичкою вказує, що
графіті виникло у межах часу від третьої чверті XIV до другої чверті XVIІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 167 [367] (табл. ХХХVІІ, 2)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 79, табл. XL 1, 2] разом з № 168.
На думку дослідника, автор графіті записав числовий ряд АВГД (1, 2, 3, 4),
причому остання літера дослідником визначалась не зовсім впевнено. Тому він
не виключав можливості інтерпретації запису як початку абетки. Дослідження
оригіналу графіті дозволило встановити, що на поверхні тиньку автор видряпав
саме початок абетки у складі чотирьох літер АБВГ.
Датування. За формою написання а з вертикальною спинкою, б з петлею
із двома заломами та в, верхня петля якої ширша за нижню, вірогідні хронологічні рамки появи графіті можуть бути окреслені в межах першої чверті ХІV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 168 [367] (табл. ХХХVІІ, 3)
Опубліковане С. Висоцьким під номером [Высоцкий 1985, с. 79, табл.
XL 1, 2] разом з № 167*.
Малюнок пошкоджений вибоєм, рельєф прорізів незначний. Чітко простежується прокреслена подвійною рискою незамкнена в основі триступінчата
___________________________________________________________________

*
С. Висоцький писав ще про один малюнок хреста на Голгофі, проте під час дослідження оригіналу
встановити його наявність не вдалося.

49

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Голгофа. Від зображення хреста збереглись нижня частина щогли та права сторона перекладини. Обидві прокреслені замкненими потрійними рисками.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVIІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 169 (табл. ХХХVІІ, 4)
Поверхня стіни у місці розташування напису пошкоджена, рельєф прорізів незначний. У верхньому рядку з-поміж семи-восьми знаків впевнено визначаються лише три літери ОСИ, у нижньому з-поміж шести-семи – дві ЛА.
Датування. Форма написання літери а з опуклою петлею та видовженою
спинкою дозволяє датувати графіті останньою третиною ХІ – початком ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 170 (табл. ХХХVІІІ, 1)
У коментарі до запису № 366 С. Висоцький згадував цей малюнок
[Высоцкий 1985, с. 79], однак ані фото, ані прорису не наводив.
По личкувальному розчину прокреслений шестиконечний хрест-якір.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване у межах часу
від останньої третини ХІ до другої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 171 [366] (табл. ХХХVІІІ, 2)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 79, табл. XХХІХ, 3].
На поверхні стіни простежуються літери ГИПОМ, причому перші дві
виконані у вигляді лігатури. Вигляд поверхні тиньку навколо них вказує, що
напис з самого початку складався з п’яти знаків. Відтак, наявний текст може бути
представлений таким чином: Г(оспод)и пом{ози} ‘Господи, поможи’.
Датування. За формою написання літери и з горизонтальною перемичкою, час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 172 [377] (табл. ХХХVІІІ, 4)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 81, табл. XLIV, 2].
По личкувальному розчину прокреслений шестиконечний проквітлий
хрест. Кінці перекладини та символічної таблички над головою Ісуса Христа,
а також верхня частина щогли, розширюються у вигляді трикутників. Основа
щогли хреста спирається на шоломоподібну Голгофу, від якої відходять пагони,
що піднімаються майже до рівня таблички. Між нею та перекладиною обабіч
щогли прокреслені традиційні складові теонімограми: літери IС ХС.
Датування. Форма прорізів вказує, що час можливої появи графіті може
бути окреслений останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 173 (табл. ХХХІХ, 1)
На поверхні стіни простежується фігура у вигляді двох вертикальних
ліній, верхні частини яких з’єднані горизонтальним відрізком, розходяться
50

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

назовні, утворюючи розширення у вигляді незамкненої трапеції. У цілому
малюнок схожий на щогли хреста.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване останньою
третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 174 (табл. ХХХІХ, 2)
На поверхні стіни зображений чотириконечний хрест, причому його
перекладина прокреслена замкненою подвійною рискою, а щогла – широкою
суцільною одинарною.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ –другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 175 (табл. ХХХІХ, 3)
На поверхні стіни прокреслена велика літера А.
Датування. За формою написання літери а з опуклою петлею та видовженою вертикальною спинкою, графіті може бути датоване останньою третиною
ХІ – початком ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 176 (табл. ХХХІХ, 4)
Складові запису простежуються доволі добре, вони містять три літери
ПОШ. За останньою літерою помітна невелика вибоїна, можливо, тут знаходився
ще один знак.
Датування. Наближена до прямої права сторона літери о дозволяє датувати графіті в межах останньої третини ХІ – середини XV ст., причому, відповідно до типовості поширення такої форми літери, більш вірогідною нижньою
хронологічною межею є початок XIV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 177 (табл. ХХХІХ, 5)
Запис зберігся фрагментарно, рельєф прорізів незначний. У верхньому
рядку простежуються літери ГИ та, на деякій відстані, О. У нижньому рядку помітні лише залишки И.
Оскільки графіті починається із скороченого слова-звернення Г(оспод)и
‘Господи’, то з великою вірогідністю можемо розглядати його як фрагмент
традиційної молитовної формули.
Датування. За формою написання и з горизонтальною перемичкою та
структурою формули, графіті датується останньою третиною ХІ – кінцем XІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 178 (табл. ХL, 1)
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
51

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Графіті № 179 [376] (табл. ХL, 2)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 81, табл. XLIV, 1].
На поверхні стіни прокреслений малюнок шестиконечного хреста, основа
щогли якого спирається на двоступінчату Голгофу складної форми. Від кутів її
верхньої сходинки вгору піднімаються пагони, які завершуються пуп’янками.
Верхня частина щогли, кінці перекладини та таблички над головою Ісуса Христа
мають трикутні завершення. Над перекладиною обабіч щогли під прокреслені
складові теонімограми ІС ХС.
Датування. Форма прорізів вказує, що час можливої появи графіті може
бути окреслений останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 180 (табл. ХL, 3)
По личкувальному розчину прокреслені літери ГИ, що є традиційним скорочення слова-звернення Г(оспод)и ‘Господи ’.
Датування. За формою написання и з горизонтальною перемичкою та
стурктурою формули графіті датується останньою третиною ХІ – кінцем XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 181 [368] (табл. ХL, 4)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 79-80, табл. XLI, 1, 2]
разом з № 182*.
Дослідник читав напис як вказівку року аф͠ои ‘1578’. Проте з усіх складових впевнено читається лише літера Ф. На початку рядка від літери А збереглась лише спинка. На місці двох останніх замість ОИ простежуються контури ІА.
Відтак, запис має читатись як аф͠іа ‘1511’. Перед нами один з найбільш
ранніх прикладів датування від Різдва Христового.
Датування. У тексті прямо вказаний час виконання напису – 1511 р.;
палеографія його складових не суперечить датуванню початком XVI ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 182 [368] (табл. ХL, 5)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 79-80, табл. XLI, 1, 2]
разом з № 181.
На поверхні стіни прокреслене людське обличчя, на якому позначені очі,
брови, ніс та рот.
Датування. Форма прорізів вказує, що час можливої появи графіті може
бути окреслений останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: символи, пов’язані з частинами людського тіла.
Графіті № 183 (табл. ХLІ, 1)
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
___________________________________________________________________

*
На фотографії та прорисовці графіті № 368 С. Висоцький вказав значно більшу кількість малюнків, ніж збереглось на поверхні стіни.

52

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Графіті № 184 (табл. ХLІ, 2)
По личкувальному розчину подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване останньою
третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 185 (табл. ХLІ, 3)
На поверхні стіни простежується фігура у вигляді двох довгих вертикальних ліній. Їхні вершини, з’єднані горизонтальним відрізком, розходяться
назовні, утворюючи розширення у вигляді незамкненої трапеції. Вірогідно, перед
нами незавершений малюнок (щогла) хреста.
Датування. Форма прорізів вказує, що час можливої появи графіті може
бути окреслений останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 186 (табл. ХLІ, 4)
По личкувальному розчину прокреслений малюнок чотириконечного
хреста з розширеними у вигляді трикутників кінцями.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване останньою
третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 187 (табл. ХLІ, 5)
На поверхні стіни простежується зображення чотириконечного хреста,
основа якого спирається на незамкнену в основі одноступінчату Голгофу. Кінці
перекладини розширюються у вигляді вертикальних відрізків. Верхня частина
щогли знищена вибоєм, вірогідно, вона теж мала подібне завершення.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване останньою
третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 188 (табл. ХLІ, 6)
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів вказує, що час можливої появи графіті може
бути окреслений останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 189 [369] (табл. ХLІІ, 1)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 79-80, табл. XLI, 3, 4]
разом з № 190.
На фотографії та на прорисовці контури малюнка вказані занадто чіткими,
насправді від малюнка хреста збереглась лише щогла з розширеними у вигляді
незамкнених трапецій кінцями.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване останньою
третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
53

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Графіті № 190 [369] (табл. ХLІІ, 2)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 79-80, табл. XLI, 3, 4]
разом з № 189.
Дослідник чітко вказав прочитання початку формули гипомози, однак
перші три літери в оригіналі не простежуються. Загалом, збережений текст
виглядає таким чином:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів:
… [п]омоз[и] р[абу] …
… поможи рабу…
Датування. За формою написання Ъ-пібної з та прямолінійної р з округлою петлею, графіті датується другою чвертю ХІІ – першою чвертю XІV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 191 [373] (табл. ХLІІ, 3)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 80-81, табл. XLІІI, 2].
По личкувальному розчину прокреслена пентаграма.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване останньою
третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 192 (табл. ХLІІ, 4)
По личкувальному розчину прокреслений чотириконечний хрест. Його
щогла виконана подвійною замкненою рискою, а перекладина – одинарною.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 193 (табл. ХLІІ, 5)
На поверхні стіни подвійними замкненими рисками прокреслений
малюнок чотириконечного хреста.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване останньою
третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 194 (табл. ХLІІІ, 1)
На поверхні стіни простежується квадрат, всередині розділений навпіл
довгою вертикальною рискою. У середній частині прокреслене півколо з відкритою доверху частиною.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване останньою
третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 195 (табл. ХLІІІ, 2)
На поверхні стіни простежуються дві паралельні вертикальні риски. Найвірогідніше, перед нами незавершене зображення (щогла) хреста.
54

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. Форма прорізів дозволяє датувати появу графіті у межах від
останньої третини ХІ до другої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 196 [375] (табл. ХLІІІ, 3)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 81, табл. XLІІI, 4] разом
з двома іншими малюнками (№ 196 та № 197).
По личкувальному розчину подвійними замкненими рисками прокреслене зображення хреста-якоря.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване останньою
третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 197 [375] (табл. ХLІІІ, 4)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 81, табл. XLІІI, 4] разом
з № 195 та № 197.
На поверхні стіни простежується фігура у вигляді прокресленого подвійною рисками квадрата з вписаним до нього чотириконечним хрестом, щогла та
перекладина якого також виконані подвійними лініями.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 198 [375] (табл. ХLІІІ, 5)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 81, табл. XLІІI, 4] разом
з двома іншими малюнками (№ 195 та № 196).
По личкувальному розчину подвійними замкненими рисками прокреслений шестиконечний проквітлий хрест, щогла якого в основі розходяться пишними широкими пагонами.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване останньою
третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 199 (табл. ХLІІІ, 6)
Помітне на опублікованій С. Висоцьким фотографії та прорисовці напису
№ 358 [Высоцкий 1985, табл. ХХХІ, 1, 2], причому на останній контури третьої
літери були змінені. Напис у коментарі до № 358 не згадувався. На поверхні стіни
простежуються літери И, Л та дві вертикальні засічки за ними, можливо, залишки
літери И. Вірогідно реконструювати текст як скорочену форму запису імені у називному відмінку Или(а) ‘Ілля’.
Датування. За формою написання літери и з діагональною перемичкою,
графіті датується серединою XIV – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 200 [374] (табл. ХLІV, 1)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 81, табл. XLІІI, 4] разом
з малюнком № 201.
55

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

По личкувальному розчину прокреслені літери НК під трьома горизонтальними рисками. Жодних слідів вказаної дослідником літери А праворуч від
основного тексту не виявлено.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється останньою третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 201 [374] (табл. ХLІV, 2)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 81, табл. XLІІI, 4] разом
з написом № 200.
По личкувальному розчину подвійними замкненими рисками прокреслений шестиконечний проквітлий хрест, щогла якого суцільна, а перекладина та
табличка над головою Ісуса Христа складаються з двох половинок. В основі
щогли поверхня стіни пошкоджена, тому місця її переходу в пагони простежити
не вдається. Пагони піднімаються майже до вершин щогли.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване останньою
третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 202 (табл. ХLІV, 3)
По личкувальному розчину подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до останньої третини ХІ – другої чверті XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 203 (табл. ХLІV, 4)
В коментарі до № 374 С. Висоцький згадував цей напис [Высоцкий 1985,
с. 81, табл. XLІІI, 4]. На поверхні стіни простежуються записані з інверсією
літери ІѠ та невеликий фрагмент ще однієї, вочевидь, петля від А. Найвірогідніше реконструювати текст як ім’я Іѡ[а](нъ) ‘Іоанн’. Приклади подібного скорочення демонструють текстові частини записів обчислення кількості проведених
заупокійних поминальних служб [Корнієнко 2010, с. 388].
Датування. За формою написання W-подібної ѡ графіті може бути
датоване останньою третиною ХІ – серединою XV ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 204 (табл. ХLІV, 5)
Поверхня стіни у місці розташування малюнка пошкоджена, проте
можемо встановити, що тут був зображений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване останньою
третиною ХІ – другою чвертю XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 205 [358] (табл. ХLІV, 6)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, табл. XXXVI, с. 1, 2] разом
написом з № 206.
56

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

С. Висоцький зазначав, що текст графіті № 358 (№ 206 за нашою нумерацією) починається з малюнка шестиконечного хреста на одноступінчатій Голгофі, однак відмінності у формі прорізів доволі очевидні, тож малюнок варто
визнати самостійним графіті. Окрім того, під час публікації були допущені значні
похибки в описі: основа щогли не спирається на Голгофу, зображення якої взагалі
відсутнє, а її верхня частина закрита фрескою-темперою XVII ст., відтак не виключено, що хрест восьмиконечний та складається із щогли, перекладини, підніжжя й символічної таблички над головою Ісуса Христа.
Датування. За формою прорізів графіті датується у межах останньої третини ХІ – другої чверті XVІI ст.; згідно із спостереженнями І. Смірнової, в ХІ–
ХІІІ ст. зображення восьмиконечних хрестів доволі рідкісні, великого поширення
вони набули не раніше XIV ст. [Смирнова 2007, с. 257], тому вірогідну нижню
хронологічну межу появи малюнка можна обмежити початком XIV ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 206 [358] (табл. ХLV)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 73-75, табл. XXXVI],
прочитання коригував Б. Рибаков [Рыбаков 1988, с. 690, прим. 75; с. 691, рис. 125]*.
Нові результати дослідження опубліковані В. Корнієнком [Корнієнко 2010а].
С. Висоцький

†2 до суд[н]о[г]о3 а4 о 1 дь5ѧко[но6въ] св[ѧ]т[а]го сп[а]са
м7 припе8-о9по10зор11 русали12ми13
дь5ѧко[нъ6] св[ѧ]т[а]го сп[а]са
м приде на9 по10зоръ11 русалиѥ12ми13
1

Б. Рибаков

7

8

Як бачимо, розбіжності у прочитанні та відтворенні тексту доволі значні,
вони складають тринадцять пунктів:
1) на думку Б. Рибакова, перша частина верхнього рядка є приналежною
до іншого графіті; сучасні дослідження доводять неправомірність такого погляду,
на що вказує ідентичність прорізів усіх складових напису та аналогічні форми
написання літер д;
2) С. Висоцький зазначав, що текст починається з малюнка шестиконечного хреста на одноступінчатій Голгофі, однак відмінності у формі прорізів
доволі очевидні, тож малюнок варто визнати самостійним графіті (№ 205);
3) поверхня личкувального розчину в цьому місці пошкоджена, на місці
вказаних С. Висоцьким літер можемо впевнено визначити лише дві –  (дослідник читав її як д) та о;
4) літера, що вказана С. Висоцьким як а, пошкоджена невеликим вибоєм,
тому впевнено не може бути ідентифікована;
5) обидва дослідники визначили літеру як ь, однак в оригіналі доволі
чітко простежується ѣ;
___________________________________________________________________

*
Слід зазначити, що нещодавно О. Гіпіус запропонував прочитання тексту графіті як „Докуд писав,
диякон святого Спаса, що прийшов з Єрусалима”, вивчаючи опубліковану С. Висоцьким фотографію напису. Проте текст його доповіді не опублікований (про нове прочитання він повідомив
автора листом), тож в даному виданні не розглядається. Втім, принагідно маємо все ж зазначити,
що ціла низка запропонованих дослідником коректур не співпадає з оригіналом.

57

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

6) у прокресленому під титлом складі но останню літеру Б. Рибаков
реконструював як ъ, проте тут впевнено читається саме о;
7) на місці вказаної обома дослідниками великої літери м насправді знаходяться невеликі пошкодження тиньку, які під певним кутом освітлення можна
помилково прийняти за літеру, однак проведене нами ретельне дослідження поверхні стіни дозволило констатувати саме випадковий характер цих пошкоджень;
8) п’ять початкових літер нижнього рядка, прочитаних С. Висоцьким як
припе, а Б. Рибаковим як приде, збереглися досить добре, вони без ускладнень
читаються як проча;
9) стан збереженості поверхні стіни у місці зазначених дослідниками знаків -о (С. Висоцький) чи на (Б. Рибаков) незадовільний, тут зберігся тільки невеликий фрагмент пошкодженої тріщиною літери;
10) замість вказаних дослідниками літер по в оригіналі впевнено читається и; за нею не було прокреслено жодного знаку, що підтверджує рівна непошкоджена поверхня стіни;
11) вказані С. Висоцьким криволінійна літера р чи Б. Рибаковим склад ръ
слід ідентифікувати як е, адже саме вона чітко читається в оригіналі;
12) замість зазначеної Б. Рибаковим літери ѥ на поверхні стіни впевнено
простежується и;
13) два останні знаки обидва дослідники читали як склад ми, написаний
з інверсією – права щогла м одночасно є лівою щоглою и; втім, в оригіналі,
незважаючи на малюнок проквітлого хреста, який дещо пошкодив запис, добре
простежуються окремі літери м та а.
Зважаючи на вищевказане, наявний на поверхні стіни текст може бути
представлений так:

Фрагментарність початку першого рядка графіті (ми навіть не можемо
впевнено стверджувати, що літери до є першими) не дозволяє реконструювати
повний текст.
Розбіжності між прочитанням С. Висоцького та оригіналом запису не дозволяють прийняти реконструкцію цієї частини як словосполучення до суд[н]о[г]о
{днѧ} ‘до Судного дня’. Друга ж частина тексту, з розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів виглядає таким чином:
… дѣѧконо(въ) Св(ѧ)т(о)го С(ъ)п(а)са проча[нъ] изо Ерусалима.
… дияконів Святого Спаса, прочан з Єрусалима.
Датування. За формою написання літер а з пласким верхом та опуклою
петлею, д на трикутних ніжках з пласким верхом, нахиленої ліворуч е та праворуч з із розвилкою, л з пласким верхом, прямолінійної р з округлою петлею, дзеркальної вертикальної у, яка повністю знаходиться у рядку, а також У-подібної ч,
графіті може бути датоване у межах середини ХІІ – середини XIV ст. При цьому,
відповідно до зменшення характерних рис написання з та р, більш вірогідною
верхньою хронологічною межею появи запису є кінець XIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
58

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

І.3. Фреска з образом Ісуса Христа
Знаходиться у сучасному нартексі праворуч від арки-переходу до стародавнього нартекса (табл. І). Збереженість тиньку добра. Тут виявлено два
графіті, № 207 та № 208 (табл. ІІ).
Графіті № 207 (табл. ХLVІ, 1)
Поверхня стіни у місці розташування напису збереглась добре, його складові чітко простежуються:

Текст виглядає таким чином:
Спаси Г(о)с(по)ди Даниила.
Спаси, Господи, Даниїла.
Датування. Згладжена форма прорізів створює враження, що вони продавлювались по вогкому тиньку ще до розпису, на це вказує їхнє заповнення фарбою. Ці факти дозволяють віднести появу графіті до 1643–1644 рр., коли тривали
роботи по відновленню церкви. Форми написання літер графіті не суперечать
його датуванню 40-ми рр. XVII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 208 (табл. ХLVІ, 2)
Початок напису не зберігся, від першого слова залишились лише остання
И та верхні частини інших літер перед нею. Друге збереглось повністю, зрізана
лише нижня частина її складових: КАПАЛЕИ.
Датування. Згладжена форма прорізів аналогічна прорізам попереднього
напису, вони так само заповнені фарбою, що дозволяє віднести час появи графіті
до 1643–1644 рр., коли тривали роботи по відновленню церкви. Форми написання літер не суперечать датуванню графіті 40-ми рр. XVII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
І.4. Фреска з образом св. Євфимія
Знаходиться у південно-західному куті стародавнього нартекса (табл. І).
Образ святого ідентифікований на підставі збереженого супровідного напису
Р ¤gioj EÙf»mioj ‘святий Євфимій’. У нижній частині на висоту близько півтора
метри стародавній тиньк втрачено. Ліва частина фрески слабо розчищена від
пізнішої олійної фарби, тож не виключено, що в процесі реставраційних робіт
на цих ділянках будуть виявлені інші написи, які досить щільно вкривають розчищену частину. Нині на доступній для дослідження ділянці стіни виявлено
сорок три стародавні графіті, яким надано порядкові номери від 209-го по 251-й
(табл. ІІ). Окрім давніх написів, на фресці вже з’явилось кілька сучасних графіті,
які до каталогу не включені.
Графіті № 209 (табл. ХLVІІ, 1)
Поверхня стіни у місці розташування напису пошкоджена декількома вибоями та слабо розчищена від пізнішої фарби. Та все ж,незважаючи на це, його
складові добре ідентифікуються:
59

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Звертає на себе увагу цікава деталь: у написі згадуються п’ять імен, однак
вказівка на особу прохача вводиться словами “раба своего”. Це наштовхує на думку
про помилку автора, адже, на перший погляд, запис виконаний однією людиною,
а приклади відмінностей у написанні окремих літер в одному графіті доволі часті.
Втім порівняння почерків дозволило встановити, що текст виконано
двома особами: зокрема перша писала літеру м з низькою петлею, а друга – з високою, права скісна у в першої вигнута праворуч, у другої – ліворуч, скісні літери
л у першої вигнуті дугою, у другої вони рівні. І хоча між обома почерками є також
багато спільного, спостереження над текстом підтверджують виконання графіті
двома авторами. Спочатку напис складався з двох рядків і включав наступні
слова: Спаси Г(о)с(по)ди и помилуи раба своего Маѯима ‘Спаси, Господи, і помилуй
раба свого Максима’. Пізніше інший автор у верхньому рядку додав слова и
нас(ъ) ‘та нас’, а після основного тексту уточнив, кого саме: Наума ‘Наума’,
Иоанна ‘Іоанна’, Алеѯандра ‘Олександра’, Лаврентия ‘Лаврентія’. Привертають
увагу також сліди якихось літер між словами “раба своего”: можливо, автор приписки намагався виправити їх на форму множини.
Датування. Графіті виконане скорописом, за формою написання літер в
у вигляді трикутника з видовженою основою та спрощеною Х-подібною ѯ, найвірогідніше датувати кінцем XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 210 (табл. ХLVІІ, 2)
Тиньк у місці розташування напису пошкоджений вибоями та слабо розчищений з-під пізнішої олійної фарби. Втім, майже всі його складові читаються:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Помени Г(о)с(по)ди раба своего Сими[ѡн]а.
Пом’яни, Господи, раба свого Симеона.
Датування. Відповідно до загального датування комплексу написів на
фресках могилянської доби, найвірогідніше обмежити хронологічні рамки появи
напису останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 211 (табл. ХLVІІІ, 1)
Поверхня стіни у місці розташування напису пошкоджена, слабо розчищена від пізнішої олійної фарби, однак його складові відносно добре читаються:
З реконструкцією втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Помѧни Г(о)с(по)д(и) рабU свою [Uли]анU.
Пом’яни, Господи, рабу свою Уляну.
60

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. Графіті виконане скорописом, за формою написання “лежачої” в та U-подібної ю, найвірогідніше датувати його кінцем XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 212 (табл. ХLVІІІ, 2)
Фресковий тиньк у місці розташування напису пошкоджений та слабо
розчищений від олійної фарби, проте його складові відносно добре читаються:

З реконструкцією втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Спаси Г(о)с(по)ди раба сво[е]го Ѣімиа Ердан[а].
Спаси, Господи, раба свого Євфимія Єрдана.
Датування. Графіті виконане притаманним другій половини XVII ст.
скорописом, тож вірогідні хронологічні рамки його появи можуть бути окреслені
останньою третиною XVII – початком XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 213 (табл. ХLІХ, 1)
Поверхня стіни у місці розташування напису суттєво пошкоджена та
слабо розчищена з-під олійної фарби, внаслідок чого більшість його складових
простежуються фрагментарно:
З реконструкцією втрачених фрагментів збережений текст виглядає
таким чином:
[Г(о)с(по)д]и [поми]лu[и] раба своег[о Ѣі]миа Ердана по[м](ѧни)
Господи, помилуй раба свого Євфимія Єрдана. Пом’яни.
Як бачимо, у№ 212 та № 213 згадується одна й та сама особа, їх почерк
в цілому дуже схожий. Це дає підстави припустити виконання графіті одним автором, тобто, самим Євфимієм Єрданом.
Датування. Оскільки № 212 та № 213 виконані однією людиною, графіті
датується у межах останньої третини XVII – початком XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 214 (табл. ХLІХ, 2)
Поверхня стіни у місці розташування напису слабо розчищена від олійної фарби, однак тут впевнено читається слово-прохання сп(а)си ‘спаси’.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу написів на фресках могилянської доби, графіті може бути датоване останньою третиною XVII –
першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 215 (табл. ХLІХ, 3)
Початок нижнього рядка напису знищений обвалом тиньку, збережені ж
складові простежуються дуже чітко:
61

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Сп(а)си Г(оспо)ди раба … [Ефр]ема.
Спаси, Господи, раба … Єфрема.
Датування. Запис виконаний скорописом другої половини XVII ст.,
що дозволяє датувати графіті останньою третиною XVII – початком XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 216 (табл. L, 1)
Поверхня стіни у місці розташування напису пошкоджена кількома
вибоями, проте більшість його складових підлягають ідентифікації:

З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
[П]омини Г(оспо)ди раба своего И[ѡа]на Дени[сова]. 1674.
Пом’яни, Господи, раба свого Іоанна Денисова. 1674.
Датування. У тексті прямо вказаний час виконання графіті – 1674 р., що
не суперечить палеографії його складових.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 217 (табл. L, 2)
Тиньк у місці розташування виконаного дрібним почерком напису
пошкоджений, два перших знаки збереглись у вигляді незначних фрагментів.
Наступні шість ідентифікуються як РАСИМЪ, відтак повний текст може бути відновлений як ім’я [Ге]расимъ ‘Герасим’.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу графіті на фресках могилянської доби, запис датується останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 218 (табл. L, 3)
Попередня публікація напису здійснена Є. Кабанцем: дослідником було
прочитане родове ім’я автора Wolosowicz та рік an(n)o 1673 [Кабанець 2003, с. 39].
Прорізи напису глибокі та чіткі, незважаючи на невеликі вибої, всі його
складові впевнено ідентифікуються. У верхньому рядку читається фраза an(n)o
1672 ‘року 1672’, у нижньому – StephanWolosowicz ‘Стефан Волосович’.
Датування. У тексті міститься пряма вказівка часу виконання – 1672 р.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 219 (табл. LI, 1)
Складові запису доволі великі, тому, незважаючи на окремі пошкодження, впевнено ідентифікуються.
У верхньому рядку читається слово аn(n)o ‘року’, у середньому – фраза
Sawa M. ‘Сава М.’, у нижньому – вказівка року: 1672.
62

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. У тексті прямо зазначений час виконання графіті – 1672 р.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 220 (табл. LI, 2)
Поверхня стіни у місці розташування обведеного квадратною рамкою
напису пошкоджена вибоями та іншими графіті, тому декілька знаків знищено:

З відновленням втрачених фрагментів текст може бути представлений
таким чином:
Сп(а)си Г(оспо)ди Але[ѯ]ѣа Tuран[ского. Р]ок[u] ах͠о[в].
Спаси, Господи, Олексія Турянського. Року 1672.
Датування. Напис пошкоджений графіті № 219, яке датується 1672 р.
Відтак, останньою літерою в даті могла бути лише а (=1) або в (=2); збережені
фрагменти примушують віддати перевагу саме останньому варіанту. Форми
написання літер не суперечать його віднесенню до початку 70-х рр. XVII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 221 (табл. LI, 3)
Напис складається лише з одного слова помяни ‘помяни’.
Датування. За формою написання А-подібної я графіті найвірогідніше
датується кінцем XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 222 (табл. LI, 4)
Тиньк у місці розташування запису пошкоджений, простежується лише
одна літера М.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу написів на фресках могилянської доби, графіті датується останньою чвертю XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 223 (табл. LIІ, 1)
Тиньк у місці розташування напису сильно пошкоджений вибоями, праворуч від третього рядка знаходиться сучасний запис:

Вивчення структури тексту вказує, що його було складено у два етапи.
Спочатку був прокреслений текст молитви Г(оспо)ди сп(а)си поми[ни] раба своего
Вас[ила] ‘Господи, спаси, пом’яни раба свого Василя’. Пізніше до основного тексту було виконано приписку, праворуч від верхнього рядка було видряпане ім’я
Ната ‘Ната’ (ймовірно, скорочене Натанаилъ), а під основним текстом час виконання а(нно) 1680 ‘року 1680’.
63

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Датування. Оскільки приписка виконана у 1680 р., з огляду на час
побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується
в межах 70-х рр. XVII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 224 (табл. LIІ, 2)
Поверхня стіни у місці розташування напису пошкоджена. На початку
рядка читаються чотири літери ѢРЕИ, на деякій відстані – ЕРД, наступний знак
не зберігся, потім НО, а далі знаходяться ще дві знищені літери.
Найвірогідніше реконструювати текст таким чином:
Ѣреи Ерд[а]но[въ].
Ієрей Єрданов.
Датування. Запис виконаний притаманним другій половині XVII ст.
скорописом, що дозволяє віднести час появи графіті до останньої третини XVII –
початку XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 225 (табл. LIІ, 3)
Незважаючи на пошкодження, на поверхні стіни чітко простежується латиничний запис Kamensky Jan ‘Каменський Ян’.
Датування. Відповідно до хронології побутування комплексу записів на
фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.; зважаючи на те, що датовані латиничні записи тут зустрічаються лише в 70-х рр. XVII ст., більш вірогідно датувати запис саме цим часом.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 226 (табл. LIІІ, 1)
Збереженість напису досить добра, всі його складові чітко читаються:

Текст виглядає таким чином:
Помяни Г(о)с(по)ди раб(а) своего Маия.
Пом’яни, Господи, раба свого Матвія.
Датування. Оскільки напис виконаний поверх ряду інших записів, цей
факт, а також форми написання літер, дозволяють окреслити можливі хронологічні рамки появи графіті кінцем XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 227 (табл. LIІІ, 2)
Поверхня стіни у місці розташування напису дуже пошкоджена, його
права частина знищена повністю:

З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
64

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Г(оспо)ди по[милуи] ра[б]а с[воего] …
Господи, помилуй раба свого …
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 228 (табл. LIІІ, 3)
Фресковий тиньк у місці розташування напису сильно пошкоджений,
внаслідок чого частина його складових не простежується зовсім:

З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Сп(аси) по(милуи) раб(а) [с]в[оего] е[о]дора.
Спаси помилуй раба свого Федора.
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті може бути віднесене до останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 229 (табл. LIV, 1)
Поверхня стіни у місці розташування напису пошкоджена, від нього збереглась лише одна літера Н.
Датування. За часом побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті може бути датоване останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 230 (табл. LIV, 2)
Права частина напису не збереглась:

З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Пома[ни] Параск[еву].
Пом’яни Параскеву.
Зважаючи на невелику відстань між початком рядка та краєм стіни, напис
складався лише з двох слів.
Датування. Згідно із спостереженнями над хронологією комплексу
записів на фресках могилянської доби, графіті виконане у межах часу від останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 231 (табл. LIV, 3)
Запис пошкоджений вибоями, однак в цілому текст може бути прочитаний як ім’я в називному відмінку Іоан(ъ) ‘Іоанн’.
65

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Датування. За хронологією комплексу записів на фресках могилянської
доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 232 (табл. LIV, 4)
Поверхня стіни у місці розташування напису пошкоджена вибоями та слабо
розчищена від олійної фарби, внаслідок чого на фресці простежуються лише
окремі його складові:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
[Сп]аси Г(о)с(по)ди раба …
Спаси, Господи, раба …
Датування. Відповідно до хронології побутування комплексу записів на
фресках могилянської доби, графіті може бути віднесене до останньої третини
XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 233 (табл. LV, 1)
Поверхня стіни у місці розташування напису слабо розчищена з-під
пізнішої олійної фарби, однак його складові добре читаються:

З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Спаси Г(о)с(по)ди Петра.
Спаси, Господи, Петра.
Датування. Зважаючи на час побутування комплексу записів на фресках
могилянської доби, хронологічні рамки появи графіті можуть бути окреслені останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 234 (табл. LV, 2)
Незважаючи на дрібні вибої та слабе розчищення тиньку з-під пізнішої
фарби, майже всі складові напису впевнено ідентифікуються:

З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Спаси Г(о)с(по)ди раба своего Димитри[я] ҂аѱка.
Спаси, Господи, раба свого Димитрія. 1721.
Датування. У тексті прямо вказаний час виконання графіті – 1721 р.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 235 (табл. LV, 3)
Поверхня стіни пошкоджена та слабо розчищена від олійної фарби. Простежується фрагмент літери у вигляді вертикальної засічки, розімкнута К, за нею
И з діагональною перемичкою, наприкінці – А або Ѧ.
66

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. Відповідно до хронології побутування комплексу записів на
фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 236 (табл. LV, 4)
На невеликій ділянці, розчищеної від олійної фарби, простежуються літери СПА, які, найвірогідніше, є складовою слова спа[си] ‘спаси’.
Датування. Зважаючи на хронологію побутування комплексу записів на
фресках могилянської доби, графіті може бути датоване у межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 237 (табл. LVІ, 1)
Поверхня стіни у місці розташування напису пошкоджена та слабо розчищена з-під олійної фарби, простежується фрагментарно збережена літера И.
Датування. Відповідно до хронології комплексу написів на фресках
могилянської доби, графіті датується серединою XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 238 (табл. LVІ, 2)
На невеликій розчищеній від олійної фарби ділянці простежуються М та А.
Датування. Зважаючи на час складання комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 239 (табл. LVІ, 3)
На фресці видряпані літери СП, які, вочевидь, слід розглядати як словозвернення сп(аси) ‘спаси’.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу записів на фресках
могилянської доби, час появи графіті відноситься до останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 240 (табл. LVІ, 4)
Незважаючи на дрібні пошкодження, всі складові чітко простежуються:

Текст графіті виглядає таким чином:
Сп(а)си Г(о)с(по)ди раба Іакова Михаила.
Спаси, Господи, раба Якова Михайла.
Датування. Графіті виконане притаманним для другої половини XVII ст.
скорописом, тож вірогідні хронологічні рамки його появи можуть бути окреслені
останньою третиною XVII – початком XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
67

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Графіті № 241 (табл. LVІІ, 1)
Права частина напису пошкоджена вибоєм, проте наявні складові чітко
ідентифікуються:

З відновленням втраченого фрагмента текст виглядає таким чином:
Спаси Г(о)с(по)ди Лавре[н]тиа Манка.
Спаси, Господи, Лаврентія Манка.
Датування. Відповідно до хронології побутування комплексу записів на
фресках могилянської доби, час появи графіті відноситься до останньої третини
XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 242 (табл. LVІІ, 2)
Останнє слово запису дуже пошкоджене, причому складається враження,
що це було зроблено навмисно. Втім, незважаючи на це, майже всі складові підлягають впевненій ідентифікації:
З відновленням втрачених фрагментів текс виглядає таким чином:
Спаси Г(о)с(по)ди иереа Вас[и]ли[а].
Спаси, Господи, ієрея Василія.
Датування. Зважаючи на хронологію складання комплексу записів на
фресках могилянської доби, час появи графіті окреслюється останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 243 (табл. LVІІІ, 1)
На початку рядка читається слово ХАНДА, друге слово практично повністю знищене, від нього збереглись початкові скорописної форми В у вигляді
квадрата, О та, наприкінці, И. Характер пошкоджень вказує, що друге слово було
знищене навмисно.
Датування. Відповідно до хронології побутування комплексу записів на
фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 244 (табл. LVІІІ, 2)
Збереженість поверхні стіни в місці розташування напису добра, всі його
складові впевнено ідентифікуються:

З відновленням пропущених складових текст виглядає таким чином:
Спаси Г(о)с(по)ди і помилу(и) раба своего Матеѧ.
Спаси, Господи, та помилуй раба свого Матея.
68

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. Згідно з побутуванням комплексу записів на фресках могилянської доби, час появи графіті визначається останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 245 (табл. LІХ, 1)
По фресковому тиньку прокреслені літери СПС, які варто розглядати як
слово-прохання сп(а)с(и) ‘спаси’.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті може бути датоване останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 246 (табл. LІХ, 2)
На фресці прокреслені літери НЕСТРЪ. Вочевидь, перед нами запис імені
в називному відмінку Нест(о)ръ ‘Нестор’.
Датування. Відповідно до часу складання комплексу написів на фресках
могилянської доби, час появи графіті може бути окреслений у межах останньої
третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 247 (табл. LІХ, 3)
Поверхня стіни у місці розташування напису пошкоджена та слабо розчищена від пізнішої фарби:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Сп(аси) … Дементи[а].
Спаси … Дементія.
Датування. Зважаючи на хронологію написів на фресках могилянської
доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 248 (табл. LХ, 1)
На фресці прокреслені три літери СВО.
Датування. Відповідно до часу складання комплексу написів на фресках
могилянської доби, графіті може бути віднесене до останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 249 (табл. LХ, 2)
Поверхня стіни у місці розташування напису пошкоджена, проте в цілому можемо встановити, що тут прокреслене слово-прохання спаси ‘спаси’.
Датування. З огляду на хронологію написів на фресках могилянської
доби, час появи графіті варто віднести до останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
69

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Графіті № 250 (табл. LХ, 3)
На фресці прокреслені літери МР.
Датування. Відповідно до хронології комплексу написів на фресках
могилянської доби церкви Спаса на Берестові, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 251 (табл. LХ, 4)
Тиньк у місці розташування напису пошкоджений, з чотирьох його складових можемо визначити три: літери СП на початку та И наприкінці. Текст може
бути реконструйований як слово-прохання сп(а)[с]и ‘спаси’.
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу написів на фресках могилянської доби, час появи графіті варто окреслити останньою третиною XVII –
першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
І.5. Фреска з образом св. Артемія
Знаходиться у північно-західному куті віми (табл. І). Образ святого ідентифікований завдяки супровідному напису-дипініті Р ¤gioj ’Artšmioj ‘святий
Артемій’. Поверхня стіни майже не розчищена від пізніших олійних нашарувань,
для вивчення доступна лише невелика частина відкритої ділянки ліворуч від ніг
постаті святого, однак у цьому місці тиньк вкритий численними дрібними вибоями.
Цілком вірогідно, що в подальшому після зняття пізніших нашарувань на фресці
будуть виявлені інші графіті. Наразі їх тут виявлено лише два, вони одержали
номери 252 та 253 (табл. ІІ).
Графіті № 252 (табл. LХІ, 1)
Тиньк у місці розташування напису пошкоджений численними дрібними
вибоями, однак більшість його складових впевнено ідентифікуються:

З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Спа[си Г(о)с(по)д]и пом[илуи] раба своего Симеона. 1689.
Спаси, Господи, помилуй раба свого Симеона. 1689.
Датування. У тексті вказаний час виконання: 1689 р.; палеографія складових напису не суперечить його віднесенню до кінця 80-х рр. XVII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 253 (табл. LХІ, 2)
Поверхня стіни у місці розташування напису пошкоджена, від нього
залишились лише літери И або Н у верхньому рядку та Ѡ у нижньому.
Датування. Відповідно до часу складання комплексу написів на фресках
могилянської доби, графіті варто датувати останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: фрагмент напису.
70

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

І.6. Фреска на північній стороні віми
Досліджувана ділянка знаходиться на західній стороні північної стіни,
до віконної пройми (табл. І). Тут виконані фрескові образи св. Феодора та св. Гурія;
обидва ідентифіковані завдяки супровідним написам, відповідно, Р ¤gioj QeÒdwroj
‘святий Феодор’ та Р ¤gioj Gour…aj ‘святий Гурій’. Під вікном знаходиться рельєфне
зображення хреста на одноступінчатій Голгофі. Фресковий тиньк на постатях
святих не звільнений з-під олійної фарби, під якою простежуються лише окремі
записи. Фреска навколо зображення хреста розчищена, однак тут мають місце
втрати первісного тиньку. Відтак, по завершенню реставраційних робіт на досліджуваній ділянці будуть виявлені інші графіті. Наразі тут виявлено двадцять вісім графіті, яким надано номери від 254-го по 281-й (табл. ІІ).
Графіті № 254 (табл. LХІІ, 1)
Тиньк у місці розташування напису слабо розчищений від олійної фарби
та пошкоджений вибоями. Відтак, з його складових впевнено ідентифікуються
дві літери Н та И.
Датування. Відповідно до хронології комплексу написів на фресках
могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 255 (табл. LХІІ, 2)
Напис повністю закритий пізнішою олійною фарбою, проте в цілому
його складові підлягають ідентифікації:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Сп(а)си Г(оспо)ди раба своего Ро[мана].
Спаси, Господи, раба свого Романа.
Датування. Згідно з хронологією комплексу написів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 256 (табл. LХІІ, 3)
Тиньк у місці розташування запису повністю закритий олійною фарбою,
простежується лише незначна кількість його складових:
З відновленням втрачених фрагментів наявний текст можна представити
таким чином:
… [св]оего Григо[риа].
… свого Григорія.
Датування. Відповідно до часу складання комплексу написів на фресках
могилянської доби, графіті може бути датоване останньою третиною XVII –
першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
71

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Графіті № 257 (табл. LХІІІ, 1)
Напис майже повністю закритий олійною фарбою, від нього простежуються лише окремі складові:

З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Сп[аси] … [с]воего…
Спаси … свого …
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу написів на фресках могилянської доби, час появи графіті визначається останньою третиною XVII –
першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 258 (табл. LХІІІ, 2)
Під шаром олійної фарби простежуються фрагменти дворядкового
запису, з яких із певною вірогідністю можемо ідентифікувати Г та С.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу написів на фресках могилянської доби, графіті може бути датоване останньою третиною XVII –
першою третиною XVIII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 259 (табл. LХІІІ, 3)
Поверхня стіни повністю закрита олійною фарбою, внаслідок чого у дворядковому написі ми можемо впевнено ідентифікувати лише М у верхньому
рядку та О в нижньому.
Датування. З огляду на хронологічні рамки існування комплексу написів
на фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII –
першою третиною XVIII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 260 (табл. LХІІІ, 4)
На поверхні стіни простежуються літери У та, на деякій відстані, ПИН.
Вочевидь, перед нами частина більшого за обсягом тексту.
Датування. Зважаючи на хронологію побутування комплексу написів на
фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII –
першою третиною XVIII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 261 (табл. LХІV, 1)
Тиньк у місці розташування напису слабо розчищений від олійної фарби,
простежуються лише його окремі складові:
З відновленням відсутніх фрагментів текст виглядає таким чином:
Г(оспо)д[и] пом[ѧни] …
Господи, пом’яни …
72

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. Хронологічні рамки існування комплексу написів на фресках могилянської доби дозволяють датувати графіті в межах останньої третини
XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 262 (табл. LХІV, 2)
У місці розташування запису тиньк слабо розчищений від олійної фарби.
У верхньому рядку простежуються літери ОМ, які, найвірогідніше, варто розглядати як складову слова [п]ом[ани] ‘пом’яни’. У нижньому рядку помітні літери
ДО, можливо, початкова або середня частина імені.
Датування. З огляду на хронологічні рамки існування комплексу написів
на фресках могилянської доби, графіті можна датувати останньою третиною
XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 263 (табл. LХІV, 3)
Тиньк у місці розташування дворядкового напису слабо розчищений від
олійної фарби, простежується слово спаси ‘спаси’ та нечіткі фрагменти інших літер.
Датування. Хронологія комплексу написів на фресках могилянської
доби дозволяє датувати графіті у межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 264 (табл. LХІV, 4)
Під олійною фарбою простежується літера А.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу написів на фресках могилянської доби, графіті може бути датоване останньою третиною XVII –
першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 265 (табл. LХІV, 5)
Під олійною фарбою простежується літери S та П, що є початком словапрохання сп[аси] ‘спаси’.
Датування. Згідно з часом існування комплексу написів на фресках
могилянської доби, графіті виникло в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 266 (табл. LХV, 1)
Тиньк у місці розташування напису слабо розчищений з-під пізнішої
олійної фарби. Тим не менше, через непогану збереженість всі його складові
впевнено ідентифікуються:
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином:
Сп(а)си Г(оспод)и раба своего Димитриѧ.
Спаси, Господи, раба свого Димитрія.
73

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Датування. Зважаючи на хронологію комплексу написів на фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 267 (табл. LХV, 2)
На фресці прокреслені дві літери А, причому друга значно більша за першу.
Датування. Відповідно до часу виникнення та побутування на фресках
могилянської доби, графіті може бути датоване останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 268 (табл. LХV, 3)
Складові напису прорізані дуже тонким гострим предметом, тому вони
збереглись досить погано. У нижньому рядку за збереженими частинами можемо
встановити наявність тут літер ОМЕ, які, вочевидь, є фрагментом слова-прохання
[п]оме[ни] ‘помяни’.
Датування. За спостереженнями над хронологією комплексу написів на
фресках могилянської доби, графіті може бути датоване останньою третиною
XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 269 (табл. LХV, 4)
На фресці прокреслена літера П.
Датування. Зважаючи на час побутування комплексу написів на фресках
могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 270 (табл. LХVІ)
Поверхня стіни у місці розташування напису пошкоджена, особливо
постраждали верхній та нижній рядки:

Три початкові літери нижнього рядка визначені нами за контекстом.
З відновленням втрачених фрагментів текст виглдає таким чином:
Пом[ѧни] Г(оспод)и раба свои Раива Стефана Астафиѧ.
Пом’яни, Господи, рабів своїх Раїва, Стефана, Астафія.
Значення літер хлл наприкінці нижнього рядка не встановлене, можливо,
це ініціали автора напису, який виконав текст молитви на замовлення.
Датування. Відповідно до хронології комплексу написів на фресках
могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
74

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Графіті № 271 (табл. LХVІІ, 1)
Права частина напису знищена обвалом тиньку, його складові пошкоджені дрібними вибоями та місцями слабо розчищені від пізнішої фарби:

Можемо встановити, що текст верхнього рядка складався з власного
імені Teodor ‘Theodor, Федір’ та родового, від якого збереглась лише літера D.
У нижньому рядку зазначений рік – 1675.
Датування. У тексті чітко вказаний час виконання – 1675 р.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 272 (табл. LХVІІ, 2)
Тиньк у місці розташування напису слабо розчищений від пізнішої олійної фарби, читаються літери ПОМ, вірогідно, початок слова пом[ѧни] ‘пом’яни’.
Датування. Спостереження над хронологією комплексу написів на фресках могилянської доби вказує на те, що графіті датується останньою третиною
XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 273 (табл. LХVІІ, 3)
Збереженість напису відносно добра, його складові читаються впевнено:
Під час виконання четвертої літери с рука автора зіскочила вниз, внаслідок чого вона стала більше схожою на р.
Текст напису може бути представлений таким чином:
Сп(а)с(и) сп(а)с(и) Иѡана.
Спаси, спаси Іоанна.
Датування. Відповідно до хронології комплексу написів на фресках могилянської доби, час появи графіті може бути віднесений до останньої третини
XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 274 (табл. LХVІІІ, 1)
Тиньк у місці розташування напису пошкоджений та слабо розчищений
від олійної фарби, внаслідок чого окремі складові його слабо простежуються:

З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Сп(а)си Г[(о)с(по)ди] по[м]илоуи раба своего Семен[а].
Спаси, Господи, помилуй раба свого Семена.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу написів на фресках могилянської доби хронологічні рамки появи графіті можна окреслити
останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
75

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Графіті № 275 (табл. LХVІІІ, 2)
На фресці прокреслений склад ПО та надрядкова М, а на деякій відстані – МѦ.
Текст може бути відтворений таким чином:
Пом(ѧни) мѧ
Пом’яни мене.
Датування. Зважаючи на час побутування комплексу написів на фресках
могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 276 (табл. LХVІІІ, 3)
На фресці прокреслені дві літери ПО.
Датування. Відповідно до хронології комплексу написів на фресках
могилянської доби, графіті варто датувати останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 277 (табл. LХVІІІ, 4)
На поверхні стіни прокреслені дві літери СИ.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу написів на фресках могилянської доби, графіті може бути датоване в межах останньої третини
XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 278 (табл. LХІХ, 1)
Незважаючи на пошкодження тиньку на фресці простежуються літери
СПСИ ГДИ. Перші чотири перетинають дугові подряпини, видряпані, найвірогідніше, навмисно.
Текст читається таким чином:
Сп(а)си Г(оспо)ди.
Спаси, Господи.
Датування. Відповідно до хронології комплексу написів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 279 (табл. LХІХ, 2)
Складові напису збереглись доволі добре, всі вони чітко читаються:
Спаси Г(осподи).
Спаси, Господи.
Датування. Зважаючи на час побутування комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті варто датувати останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 280 (табл. LХІХ, 3)
На фресці прокреслена літера М.
76

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. Зважаючи на хронологію комплексу написів на фресках
могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 281 (табл. LХІХ, 4)
Тиньк у місці розташування напису пошкоджений, його складові простежуються слабо, проте в цілому підлягають ідентифікації:

З реконструкцією втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
[С]п(а)[с]и Г(о)с(по)ди раба св[оего] …
Спаси, Господи, раба свого …
Датування. Відповідно до хронології комплексу написів на фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
І.7. Фреска на південній стіні апсиди
Досліджувана ділянка знаходиться на південній стіні апсиди, перед дверною проймою (табл. І). В цьому місці виконані фрескові образи св. Григорія на
повний зріст, поясний образ св. Стефана під вікном та св. Кирила на повний
зріст, щоправда нижня частина постаті останнього зрізана дверною проймою.
Образи ідентифіковані завдяки супровідним написами Р ¤gioj GrhgÒrioj ‘святий
Григорій’, Р ¤gioj Stšfanoj ‘святий Стефан’, Р ¤gioj KÚrilloj ‘святий Кирило’.
Фресковий тиньк розчищений від нашарувань олійної фарби. Тут виявлено
чотири графіті, яким надано порядкові номери від 282-го по 285-й (табл. ІІ).
Графіті № 282 (табл. LХХ, 1)
Права частина верхнього рядка знищена обвалом тиньку, однак збережені
складові напису впевнено ідентифікуються:

З відновленням втрачених фрагментів викоаний на стіні текст можемо
представити таким чином:
Помани Г(оспо)ди ра[ба] … Мартина.
Пом’яни, Господи, раба … Мартина.
Датування. Зважаючи на час побутування комплексу написів на фресках
могилянської доби, графіті варто датувати останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 283 (табл. LХХ, 2)
Прорізи графіті закриті шпаклівкою, їх рельєф незначний. Втім, на поверхні фресці впевнено читається слово-прохання спаси ‘спаси’.
77

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Датування. Відповідно до хронології комплексу написів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 284 (табл. LХХ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, простежуються літери ПО та, можливо, М. Найвірогідніше, перед нами початок слова-прохання пом[ѧни] ‘пом’яни’.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 285 (табл. LХХ, 4)
Тиньк у місці розташування запису дуже пошкоджений, однак можемо
простежити фрагментарно збережені літери ПОМИН, що є частиною слова-прохання помин[и] ‘пом’яни’.
Датування. З огляду на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби церкви Спаса на Берестові, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
І.8. Фреска на південній стороні віми
Досліджувана ділянка повністю займає південну сторону віми (табл. І).
У цьому місці ліворуч від вікна знаходиться фрагментарно збережена постать
святого Іоанна Предтечі, образ якого ідентифікується завдяки залишкам супровідного напису Р ¤gioj ’Iw£nnhj ‘святий Іоанн’. Під віконною проймою міститься виконане рельєфне зображення хреста. Праворуч зображені святі
Димитрій та Федір Стратилат. Обидва ідентифіковані завдяки добре збереженим супровідним написам-дипініті Р ¤gioj Dhm»trioj ‘святий Дмитрій’ та
Р ¤gioj QeÒdwroj Strthl£thj ‘святий Федір Стратилат’. Давній тиньк у багатьох місцях втрачений, вкритий дрібними вибоями, тому багато графіті збереглись у фрагментах. На поверхні стіни виявлено сто дванадцять стародавніх
графіті, яким надано порядкові номери від 286-го по 396-й (табл. ІІ).
Графіті № 286 (табл. LХХІ, 1)
Поверхня стіни у місці розташування напису пошкоджена дрібними
вибоями, проте в цілому доволі чітко читається слово Иван(ъ) ‘Іван’.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 287 (табл. LХХІ, 2)
Збереженість напису відносно добра. У верхньому рядку читаються
літери Г, Н, хоча не виключено, що це може бути дзеркальної форми И, Л, О, К та U,
78

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

у нижньому – трохи менші за розмірами Р та О, яку, водночас, можна також розглядати як U з короткими вусами.
Датування. Зважаючи на час побутування комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті варто датувати останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 288 (табл. LХХІ, 3)
На поверхні стіни простежується доволі незграбно виконаний однорядковий запис, що видає руку недосвідченого писця:
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином:
Помѧ(ни) Г(оспо)ди Ивана.
Пом’яни, Господи, Івана.
Датування. З огляду на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби церкви Спаса на Берестові, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 289 (табл. LХХІІ, 1)
Над останнім словом попереднього напису прокреслені літери М, U-подібна И та надрядкова Х. Вочевидь, текст варто розглядати як приписку до молитви Івана і реконструювати як Мих(аила) ‘Михайла’.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті варто датувати в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 290 (табл. LХХІІ, 2)
Праворуч від напису № 288 прокреслене слово Григориа ‘Григорія’.
Вочевидь, автор так само приєднується до молитви Івана.
Датування. Зважаючи на час побутування комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 291 (табл. LХХІІ, 3)
Ліва частина напису знищена вибоєм, його складові пошкоджені, однак
можуть бути ідентифіковані:

З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
[Сп(а)с]и Г(о)с(по)ди Каріа Лазара Іродѧ.
Спаси, Господи, Карія, Лазаря, Іродя.
79

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті варто датувати в межах останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 292 (табл. LХХІІ, 4)
На фресці прокреслена літера Б.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті варто датувати в межах останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 293 (табл. LХХІІ, 5)
Права частина напису знищена вибоєм, збереглась лише літера П, найвірогідніше, початок слова-прохання п[омѧни] ‘пом’яни’.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 294 (табл. LХХІІІ, 1)
На поверхні стіни простежуються літери ОМА та частково пошкоджена
Н, які є середньою частиною слова-прохання [п]оман[и] ‘пом’яни’.
Датування. Спостереження над часом складання комплексу записів на
фресках могилянської доби дозволяють датувати графіті останньою третиною
XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 295 (табл. LХХІІІ, 2)
Права частина напису знищена вибоєм, простежуються літери ПО та
фрагменти ще однієї, найвірогідніше, початок слова по[мѧни] ‘пом’яни’.
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті варто датувати в межах останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 296 (табл. LХХІІІ, 3)
Поверхня стіни у місці розташування напису пошкоджена вибоями:

З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
[П]омѧни Г(оспод)и своег(о) Г(оспод)и.
Пом’яни, Господи, свого, Господи.
Датування. З огляду на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби церкви Спаса на Берестові, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
80

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Графіті № 297 (табл. LХХІV, 1)
Незважаючи на дрібні пошкодження, складові напису відносно впевнено
читаються як ПАНАПА. Можливо, наприкінці також прокреслена надрядкова Д,
проте літера читається невпевнено через вибій.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 298 (табл. LХХІV, 2)
На фресці прокреслені літери К, К, І, які ідентифікуються не зовсім впевнено, И з нахиленою перемичкою, втім можливо розглядати її як Н, та І.
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті варто датувати в межах останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 299 (табл. LХХІV, 3)
Складові напису пошкоджені кількома вибоями. На початку рядка простежуються літери ПО, далі йде вибоїна, над якою прокреслене титло. Трохи поодаль прокреслені літери К, Н або И з горизонтальною перемичкою та щогла ще
однієї літери, над ними також простежується титло.
Цілком вірогідно текст реконструювати таким чином:
По[м](ѧни) Ки[рила].
Пом’яни Кирила.
Датування. З огляду на хронологію комплексу записів на фресках могилянської доби церкви Спаса на Берестові, графіті датується в межах останньої
третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 300 (табл. LХХІV, 4)
На фресці прокреслені літери ПОК у верхньому рядку та ТU у нижньому.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 301 (табл. LХХV, 1)
Поверхня стіни пошкоджена, частина складових напису не простежується:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Помѧни Г(оспо)д[и ра]боу І Н.
Пом’яни, Господи, рабу І.Н.
Датування. Застосування диграфа оу дає можливість з більшою вірогідністю віднести час появи графіті до останньої третини XVII – початку XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
81

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Графіті № 302 (табл. LХХV, 2)
Незважаючи на дрібні пошкодження тиньку в місці розташування напису,
всі його складові впевнено ідентифікуються:
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином:
Сп(а)си Г(оспо)ди рабоу.
Спаси, Господи, рабу.
Датування. Застосування диграфа оу та написання и з горизонтальною
перемичкою дозволяє окреслити хронологічні рамки появи графіті останньою
третиною XVII – початком XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 303 (табл. LХХVІ, 1)
По фресковому тиньку прокреслена літера S.
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті варто датувати в межах останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 304 (табл. LХХVІ, 2)
Неподалік від попереднього запису прокреслена ще одна літера S.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 305 (табл. LХХVІ, 3)
На поверхні стіни прокреслені літери SП, за якими знаходяться кілька
скісних засічок. Вірогідно, перед нами початок слова-прохання сп{аси} ‘спаси’.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, час появи графіті окреслюється останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 306 (табл. LХХVІ, 4)
Напис виконаний доволі дрібними літерами, однак його складові доволі
впевнено визначаються як запис імені Міхалос. Вочевидь, перед нами спроба
передати грецькою мовою латинську форму імені Michal ‘Михаїл, Mica»l’.
Датування. З огляду на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби церкви Спаса на Берестові, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 307 (табл. LХХVІ, 5)
На фресці читається слово-прохання [п]омани ‘пом’яни’, від першої
літери якого збереглась лише права щогла.
82

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. Відповідно до часу побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 308 (табл. LХХVІІ, 1)
Напис частково пошкоджений вертикальними подряпинами, що ускладнює ідентифікацію його складових.
На початку чітко читається О, два інші знаки не можуть бути чітко визначені. Далі під горизонтальним титлом знаходяться літери А, Д, Т та Щ. У кінці
рядка прокреслена літера А.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, час появи графіті окреслюється останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 309 (табл. LХХVІІ, 2)
Від напису збереглась лише одна літера Д.
Датування. З огляду на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 310 (табл. LХХVІІ, 3)
Права частина напису знищена обвалом тиньку, перші два знаки впевнено визначаються як П та О, наступні, найімовірніше, як М та Ѧ. Вірогідно, перед
нами слово-прохання помѧ[ни] ‘пом’яни’.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 311 (табл. LХХVІІІ, 1)
На фресці прокреслені розташовані у вигляді неправильного трикутника
три літери Д.
Датування. За хронологією комплексу записів на фресках могилянської
доби церкви Спаса на Берестові, графіті датується останньою третиною XVII –
першою третиною XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 312 (табл. LХХVІІІ, 2)
На поверхні стіни простежуються слабо збережені літери П та О, найвірогідніше, початок слова по{мѧни} ‘пом’яни’.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
83

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Графіті № 313 (табл. LХХVІІІ, 3)
Права частина напису знищена обвалом тиньку, простежуються літери
ДАР та фрагменти ще однієї літери.
Датування. Відповідно до часу складання комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті варто віднести до останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 314 (табл. LХХVІІІ, 4)
На початку рядка простежуються літера Л з невеликим штрихом над нею,
И, дзеркальні С, А, В, далі, на деякій відстані О, Л, В і, вірогідно, А, О чи дзеркальна
С з довгою верхньою засічкою, И. Дещо праворуч тим же автором видряпані три
вертикальні засічки.
Реконструкція повного тексту наразі ускладнена, тільки на початку напису можемо ідентифікувати написане справа-наліво ім’я у називному відмінку
Васил(ии) ‘Василь’.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною
XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 315 (табл. LХХІХ, 1)
Незважаючи на певну схематичність у накресленні та велику вибоїну
у верхній частині, складові напису простежуються доволі чітко і читаються як
ім’я Lazaroj ‘L£zaroj, Лазар’.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 316 (табл. LХХІХ, 2)
Права частина напису знищена вибоїною, однак в цілому він впевнено
читається як слово-прохання пома[ни] ‘пом’яни’.
Датування. Графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст. за хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 317 (табл. LХХІХ, 3)
Збереженість напису добра, всі його складові впевнено читаються:

Звертає на себе увагу написання дзеркальних и.
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином:
Сп(а)си Г(оспо)ди раба своего Лазара.
Спаси, Господи, раба свого Лазаря.
84

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. Графіті виконане скорописом другої половини XVII ст., що
дозволяє окреслити вірогідні хронологічні рамки його появи останньою третиною XVII – початком XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 318 (табл. LХХІХ, 4)
Незважаючи на певну схематичність в накресленні, складові напису простежуються доволі чітко й читаються як ім’я Perehoj ‘Peršioj,, Перей’.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною
XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 319 (табл. LХХХ, 1)
Початок та закінчення однорядкового напису знищені обвалами тиньку,
збереглась лише його середня частина:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
… [Г(оспо)]ді раба своего Ге[оргиѧ].
… Господи, раба свого Георгія.
Зважаючи на той факт, що нижче розташовані написи з використанням
дієслова прохання помѧни, найвірогідніше, напис виконаний за формулою
“пом’яни Господи раба свого такого-то”.
Датування. За хронологією комплексу записів на фресках могилянської
доби церкви Спаса на Берестові, графіті датується останньою третиною XVII –
першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 320 (табл. LХХХ, 2)
Початок та закінчення напису не збереглись, простежується лише його
середня частина:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
[По]мѧни Г(оспо)ди Ст[ефана].
Пом’яни, Господи, Стефана.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 321 (табл. LХХХ, 3)
Збереженість напису відносно добра, незважаючи на дрібні пошкодження, всі його складові простежуються:
Звертає на себе увагу дзеркальна и наприкінці рядка.
85

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином:
Помѩни Г(о)с(по)ди раба Гр(и)г(ор)иѧ.
Пом’яни, Господи, раба Григорія.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 322 (табл. LХХХІ, 1)
Знак пошкоджений у нижній частині, збережений фрагмент дозволяє
реконструювати його як С.
Датування. За хронологією комплексу записів на фресках могилянської
доби, час появи графіті може бути окреслений у межах останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 323 (табл. LХХХІ, 2)
На фресці чітко простежуються літери SPS: скорочена форма запису
слова-прохання сп(а)с(и) ‘спаси’.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 324 (табл. LХХХІ, 3)
На поверхні стіни прокреслена літера О.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується у межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 325 (табл. LХХХІ, 4)
По фресковому тиньку прокреслена літера Д.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, час появи графіті окреслюється в межах останньої третини
XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 326 (табл. LХХХІ, 5)
На поверхні стіни простежуються літери Ю та Ѧ. Тиньк навколо них
пошкоджений, тож загальну кількість знаків у записі встановити не вдається.
Датування. Згідно з часом побутування комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 327 (табл. LХХХІ, 6)
На фресці прокреслена літера В.
86

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, час появи графіті окреслюється в межах останньої третини
XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 328 (табл. LХХХІІ, 1)
Поверхня стіни у місці розташування напису пошкоджена. У верхньому
рядку простежуються дві щогли літери, розімкнена О та, вірогідно, Л. Нижній
рядок повністю знищений вибоєм, ідентифікується лише остання Ъ.
Датування. Згідно до хронології комплексу записів на фресках могилянської доби, час появи графіті варто віднести до останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 329 (табл. LХХХІІ, 2)
На фресці простежуються дві літери, перша впевнено читається як К,
друга прокреслена більш схематично, її можна ідентифікувати як У, U або Х.
Датування. За хронологією комплексу записів на фресках могилянської
доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 330 (табл. LХХХІІ, 3)
На фресці прокреслені літери ПОМ, що є скороченою формою написання
слова-прохання пом(ѧни) ‘пом’яни’.
Датування. Згідно з часом побутування комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 331 (табл. LХХХІІ, 4)
Закінчення напису знищене обвалом тиньку, збереглись лише три початкові літери СЕМ, вірогідно, початку імені Сем[енъ] ‘Семен’.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, час появи графіті може бути віднесений до останньої третини
XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 332 (табл. LХХХІІІ, 1)
Права частина напису знищена великим вибоєм, простежуються тільки
дві літери: С та Л або А.
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 333 (табл. LХХХІІІ, 2)
Права частина напису знищена, простежуються літери СП та фрагментарно збережена А. Відтак, текст відновлюється як слово-прохання спа[си] ‘спаси’.
87

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Датування. Згідно з часом побутування комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 334 (табл. LХХХІІІ, 3)
На фресці прокреслена монограма, яка складається з літер Р та Т.
Датування. Згідно з хронологічними рамками побутування комплексу
записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 335 (табл. LХХХІІІ, 4)
На поверхні стіни впевнено читається слово-прохання сп(а)си ‘спаси’.
Датування. За хронологією комплексу записів на фресках могилянської
доби церкви Спаса на Берестові, графіті датується останньою третиною XVII –
першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 336 (табл. LХХХІІІ, 5)
На фресці прокреслена літера С.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, час появи графіті може бути окреслений в межах від останньої третини XVII до першої третини XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 337 (табл. LХХХІІІ, 6)
По фресковому тиньку прокреслена літера .
Датування. Зважаючи на час побутування комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 338 (табл. LХХХІV, 1)
На поверхні стіни простежується літера С.
Датування. Згідно з часом побутування комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 339 (табл. LХХХІV, 2)
Початок напису знищений вибоєм, простежуються фрагментарно збережені літери М, Ѧ та І. Втім, остання, можливо, є щоглою незавершеної літери.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті може бути датоване останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: фрагмент напису.
88

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Графіті № 340 (табл. LХХХІV, 3)
Незважаючи на дрібні пошкодження, на фресці впевнено читається ім’я
у називному відмінку еодор(ъ) ‘Федір’.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною
XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 341 (табл. LХХХІV, 4)
Збереженість напису добра, його складові впевнено читаються:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Сп(ас)и Г(оспо)ди Григ(о)[р](и)ѧ.
Спаси, Господи, Григорія.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 342 (табл. LХХХV, 1)
Складові запису пошкоджені, втім, більшість з них ідентифікуються:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Помини І[ѡа]на.
Пом’яни Іоанна.
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 343 (табл. LХХХV, 2)
На фресці прокреслені літери ПОМѦ: скорочений варіант запису словапрохання помѧ(ни) ‘пом’яни’.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, час появи графіті визначається останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 344 (табл. LХХХV, 3)
На поверхні стіни простежуються літери ДО та, можливо, I. В останньому
випадку не виключено, що це щогла незавершеної літери.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, час появи графіті може бути віднесений до останньої третини
XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
89

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Графіті № 345 (табл. LХХХVІ, 1)
Початок напису знищений обвалом тиньку, його складові значно постраждали від вибоїв, проте можуть бути ідентифіковані:

З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
[По]мани Г(о)с(по)ди раба [Ан]тониѧ.
Пом’яни, Господи, раба Антонія.
Датування. Згідно з часом побутування комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 346 (табл. LХХХVІ, 2)
Складові напису пошкоджені дрібни ми вибоями, особливо в середній
частині, тож визначається лише частина з них:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Пом[ѧ](ни) [Г(оспо)ди] Олиѧса.
Пом’яни, Господи, Оліяса.
Вірогідно, ім’я автора молитви варто розглядати як похідне від Олісей.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною
XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 347 (табл. LХХХVІІ, 1)
Нижня частина обведеного рамкою запису знищена обвалом тиньку,
зберігся лише верхній рядок:
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином:
Помѧни Г(о)с(по)ди…
Пом’яни, Господи…
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 348 (табл. LХХХVІІ, 2)
Напис складається з великої літери М у верхньому рядку та трьох знаків
у нижньому, які, через схематичність, не можуть бути впевнено ідентифікованими. Так, перша літера складається з двох елементів у вигляді щогли, а відсутність перемички дозволяє розглядати її як П, Н або И. Дві наступні можуть бути
визначені як С та О.
90

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті можна датувати останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 349 (табл. LХХХVІІ, 3)
Незважаючи на пошкодження складових напису, вони ідентифікуються
без ускладнень:

Рівна поверхня фрескового тиньку за літерою с однозначно вказує, що
напис залишився незавершеним.
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином:
Помѧни Г(оспо)ди раба с{воего}.
Пом’яни, Господи, раба свого.
Датування. Згідно з часом побутування комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті варто датувати останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 350 (табл. LХХХVІІ, 4)
Права частина напису знищена обвалом тиньку. У верхньому рядку читаються літери ПОМ та фрагментарно збережена А тобто, початок слова-прохання
пома[ни] ‘пом’яни’. У нижньому рядку збереглась велика літера Ѡ, вочевидь,
початкова в імені автора напису.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 351 (табл. LХХХVІІІ, 1)
Від напису збереглись літери П, О та фрагменти іншої у вигляді трьох
вертикальних засічок. Найвірогідніше розглядати останній збережений знак як
літеру М особливої форми, а все слово реконструювати як пом[ѧни] ‘пом’яни’
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті варто датувати в межах останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 352 (табл. LХХХVІІІ, 2)
На невеликому фрагменті фрескового тиньку збереглись літери П та О,
вірогідно, початок слова по[мѧни] ‘пом’яни’.
Датування. Зважаючи на час існування комплексу записів на фресках,
графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
91

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Графіті № 353 (табл. LХХХVІІІ, 3)
Безпосередньо під згаданим вище написом зберігся початок іншого
в складі чотирьох літер ПОМѦ: початок слова-прохання помѧ[ни] ‘пом’яни’.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 354 (табл. LХХХVІІІ, 4)
На поверхні фрескового тиньку простежуються літера С, далі поверхня
стіни пошкоджена, наприкінці збереглись літери ГСДИ.
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
С[п(а)си] Г(о)с(по)ди.
Спаси, Господи.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 355 (табл. LХХХІХ, 1)
Збереженість напису доволі добра, його складові впевнено читаються.
Напис починається фразо: спаси Pомана ‘спаси Романа’.
Праворуч від верхнього рядка прокреслен літери М та Ѧ, тобто, займенник мѧ ‘мене’. Вочевидь, автор напису приєднується до молитви Романа.
Датування. Зважаючи на хронологічні рамки появи та побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті варто датувати останньою
третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 356 (табл. LХХХІХ, 2)
Напис значно пошкоджений вибоями, на поверхні фрескового тиньку
збереглись лише окремі його складові.
Так, на початку рядка читаємо літеру S, яка, вочевидь, є фрагментом
слова-прохання с[паси] ‘спаси’. На деякій відстані збереглось слово раба ‘раба’,
а наприкінці рядка – літери ка.
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 357 (табл. ХС, 1)
Закінчення напису не збереглось, на поверхні стіни читається слово
сп(а)си ‘спаси’ та літера Ѧ, вірогідно, початкова в імені автора напису.
Датування. Зважаючи на хронологічні рамки появи та побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті варто датувати останньою
третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
92

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Графіті № 358 (табл. ХС, 2)
На фресці прокреслені літери П та М.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 359 (табл. ХС, 3)
Тиньк у місці розташування напису слабо розчищений від олійної фарби,
тому його складові простежуються слабо. На початку рядка ідентифікуються Е,
В у вигляді квадрата з виступами зверху й знизу, далі Т, А та, можливо, Ф або Ѱ.
Датування. Згідно з часом побутування комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті варто датувати останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 360 (табл. ХС, 4)
Напис складається з літер НПКА, над останньою прокреслена надрядкова
Л, М, над якою видряпані надрядкові Л та О.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 361 (табл. ХСІ, 1)
Напис складається з літер ѦИIЕPА.
Датування. Зважаючи на хронологічні рамки появи та побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті варто датувати останньою
третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 362 (табл. ХСІ, 2)
На поверхні тиньку подвійними рисками прокреслені літери Л та В.
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 363 (табл. ХСІ, 3)
Тиньк у місці розташування напису пошкоджений, частина його складових не простежується:

З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Поман[и] Г(оспо)ди р[аб]а св[о](е)го Феѡдор[а].
Пом’яни, Господи, раба свого Федора.
93

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Датування. Графіті виконане притаманним для другої половини XVII ст.
скорописом, тож вірогідні хронологічні рамки його появи варто окреслити
останньою третиною XVII – початком XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 364 (табл. ХСІІ, 1)
На фресці прокреслені літери ПОМ, тобто, скорочена форма запису словапрохання пом(ѧни) ‘пом’яни’.
Датування. Згідно з часом побутування комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті варто датувати останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 365 (табл. ХСІІ, 2)
Через пошкодження тиньку складові напису простежуються слабо,
на початку рядка читаються літери СПАС, наприкінці – РА.
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Спас[и] ра[ба].
Спаси, раба.
Датування. Зважаючи на хронологічні рамки появи та побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті варто датувати останньою
третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 366 (табл. ХСІІ, 3)
Збереженість напису доволі добра, незважаючи на дрібні вибої всі складові впевнено ідентифікуються:

Дворядковий напис виконаний чітким прямим півуставом, ця обставина
вказує на руку вправного досвідченого писця.
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином:
Да исполнѧтсѧ оуста наша пѣніѧ Г(о)с(по)дна похвали ако да воспоем(ъ)…
Нехай сповняться уста наші співу Господньої похвали, щоб ми оспівували…
Датування. Застосування автором запису диграфа оу дозволяє з великою
долею вірогідності віднести час появи графіті до останньої третини XVII –
початку XVIII ст.
Категорія: цитати творів книжної писемності.
Графіті № 367 (табл. ХСІІІ, 1)
На фресці прокреслені літери СПА: скорочена форма запису слова спа(си) ‘спаси’.
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
94

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Графіті № 368 (табл. ХСІІІ, 2)
На поверхні фрескового тиньку прокреслені літери ПД.
Датування. Відповідно до даних хронології комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 369 (табл. ХСІІІ, 3)
Тиньк у місці розташування напису частково пошкоджений. У верхньому
рядку впевнено читається слово спаси ‘спаси’. У нижньому – збереглась літера Р
та неясні фрагменти інших, вірогідно, від слова р[аба] ‘раба’.
Датування. Згідно з часом побутування комплексу записів на фресках,
графіті варто датувати останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 370 (табл. ХСІІІ, 4)
Напис частково пошкоджений, від першої літери збереглись дві щогли,
далі читаються літери ПХД, потім слідів знаків не простежується, а наприкінці
добре помітні літери СЛ.
Датування. Зважаючи на хронологічні рамки появи та побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті варто датувати останньою
третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 371 (табл. ХСІV, 1)
Незважаючи на пошкодження тиньку в місці розташування напису, він
впевнено читається: Baltazar Selecky ‘Балтазар Селецький’.
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках могилянської доби, час появи графіті окреслюється в межах останньої третини
XVII – першої третини XVIII ст.; враховуючи те, що датовані латиничні записи
тут зустрічаються лише в 70-х рр. XVII ст., більш вірогідним буде датувати запис
саме цим часом.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 372 (табл. ХСІV, 2)
Праворуч від попереднього напису простежуються літери ПО та ліва частина М. Вочевидь, перед нами скорочена форма слова пом(ѧни) ‘пом’яни’.
Датування. Відповідно до даних хронології комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 373 (табл. ХСІV, 3)
Тиньк у місці розташування напису пошкоджений, однак його складові
відносно впевнено ідентифікуються:

95

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Помани Екатер[ину].
Пом’яни Катерину.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті варто датувати останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 374 (табл. ХСV, 1)
У верхньому рядку напису впевнено читаються літери СПА, що є залишками слова спа[си] ‘спаси’. Ідентифікація літер на початку нижнього рядка дещо
ускладнена, перша літера схожа на розімкнуту ІС-подібну К. Втім, таке визначення літери може бути прийняте лише умовно, адже К наприкінці рядка написане з переломом при щоглі. Друга літера впевнено читається як П, за нею
прокреслена В у вигляді прямокутника з виступом зверху. Чотири останні літери
впевнено визначаються як ТРКА.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, час появи графіті окреслюється останньою третиною XVII –
першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 375 (табл. ХСV, 2)
Закінчення напису пошкоджене, збереглись лише шість початкових літер
імені Лаврен[тии] ‘Лаврентій’.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, час появи графіті окреслюється останньою третиною XVII –
першою третиною XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 376 (табл. ХСV, 3)
Між рамкою у вигляді двох паралельних рисок прокреслені літери НКМ,
надрядкова виступаюча за рамку Т, далі – знаходить пошкоджена ділянка, де помітна лише С, потім читаються літери Б, петля якої виступає під рядок, СЛХ.
Датування. Зважаючи на хронологічні рамки появи та побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 377 (табл. ХСV, 4)
На фресці простежуються літери Б та В.
Датування Відповідно до даних хронології комплексу записів на фресках могилянської доби, час появи графіті варто віднести до останньої третини
XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 378 (табл. ХСVІ, 1)
По фресковому тиньку прокреслена літера В.
96

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 379 (табл. ХСVІ, 2)
На фресці прокреслена літера А.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, час появи графіті окреслюється в межах останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 380 (табл. ХСVІ, 3)
На поверхні стіни простежується літера С.
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 381 (табл. ХСVІ, 4)
Початок та закінчення однорядкового напису знищені обвалами тиньку,
його складові пошкоджені, однак можуть бути ідентифіковані:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
[П]омани Г(оспо)ди Иѡа[на].
Пом’яни, Господи, Іоанна.
Датування. Відповідно до даних хронології комплексу записів на фресках могилянської доби, час появи графіті варто віднести до останньої третини
XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 382 (табл. ХСVІ, 5)
На фресці простежуються тринадцять вертикальних засічок, обмежених
зверху та знизу горизонтальними лініями.
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 383 (табл. ХСVІІ, 1)
Права частина напису знищена обвалом тиньку, наприкінці збереженого
рядка літери пошкоджені, тому впевнено ідентифікувати їх неможливо:
З відновленням втрачених фрагментів початкова частина напису реконструююється таким чином:
97

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Помѧн[и Г](оспо)ди …
Пом’яни, Господи …
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 384 (табл. ХСVІІ, 2)
Напис дуже пошкоджений, простежуються літери ПО та ліва частина М.
Вочевидь, перед нами скорочена форма слова-прохання пом(ѧни) ‘пом’яни’.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, час появи графіті окреслюється в межах останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 385 (табл. ХСVІІ, 3)
На початку рядка впевнено ідентифікується літера Д, потім, менш впевнено, І та И. Середня частина напису пошкоджена, наприкінці читаємо М та U.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 386 (табл. ХСVІІІ, 1)
Збереженість напису відносно добра, майже всі його складові чітко та
впевнено ідентифікуються:
Реконструкція тексту наразі ускладнена.
Датування. Зважаючи на хронологічні рамки появи та побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 387 (табл. ХСVІІІ, 2)
На поверхні стіни впевнено читається слово-прохання сп(а)си ‘спаси’.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, час появи графіті окреслюється в межах останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 388 (табл. ХСVІІІ, 3)
На невеликій непошкодженій ділянці тиньку збереглись частина літери
Р та А, які, вочевидь, варто розглядати як початок слова ра[ба] ‘раба’.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках,
графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
98

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Графіті № 389 (табл. ХСVІІІ, 4)
Напис доволі пошкоджений, його ліва частина знищена обвалом тиньку.
Впевнено ідентифікуються лише літери ГДИ, що є традиційною формою скорочення слова-звернення Г(оспо)ди ‘Господи’.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, час появи графіті може бути віднесений до останньої третини
XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 390 (табл. ХСІХ, 1)
Права частина напису знищена обвалом тиньку. На початку рядка читаються літери СПСИГД, далі простежуються нечіткі фрагменті інших.
З відновленням втрачених фрагментів наявний текст виглядає таким чином:
Сп(а)си Г(оспо)д[и] …
Спаси, Господи …
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, час появи графіті окреслюється в межах останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 391 (табл. ХСІХ, 2)
Права частина трирядкового напису знищена обвалом тиньку:

З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Сп(а)си Г(о)с(по)ди раба св[оего] дѧк[а] …
Спаси, Господи, раба свого дяка …
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 392 (табл. ХСІХ, 3)
Великий вибій знищив праву частину напису.У верхньому рядку збереглись літери ІОW, можливо, власного імені, у нижньому – початок запису року – 1.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, час появи графіті окреслюється в межах останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.; оскільки три датовані латиничні записи відносяться
до 70-х рр. XVII ст., більш вірогідним буде віднести час виконання графіті до
цього ж часового відрізку.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 393 (табл. С, 1)
На поверхні стіни прокреслені літери М та Е.
99

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 394 (табл. С, 2)
Незважаючи на пошкодження, практично всі складові напису простежуються доволі впевнено, за винятком кількох знаків наприкінці середнього рядка:

Датування. Зважаючи на хронологічні рамки появи та побутування
комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах
останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 395 (табл. С, 3)
Неподалік від попереднього запису знаходиться подібний:

Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 396 (табл. С, 4)
Тиньк у місці розташування напису слабо розчищений від пізнішої олійної фарби, проте його складові впевнено читаються як запис року: 1731.
Датування. У тексті міститься пряма вказівка на час виконання – 1731 р.
Категорія: пам’ятний напис.
І.9. Фреска з образом св. Якова Перса
Знаходиться у південно-західному куті віми (табл. І). Образ святого
ідентифікований завдяки супровідному напису-дипініті Р ¤gioj ’I£kwboj Ò Pšrshj
‘святий Яків Перс’. У нижній частині фреска має втрати, її поверхня викрита
вибоями та місцями слабо розчищена з-під олійної фарби. На означеній ділянці
виявлено тридцять чотири стародавні графіті, яким надано номери від 397-го
по 430-й (табл. ІІ).
Графіті № 397 (табл. СІ, 1)
Нижній рядок запису пошкоджений, проте в цілому його збереженість
непогана, всі складові можуть бути впевнено ідентифіковані:

100

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Спаси Г(ос)п(о)ди раба Божия Міха[ила] Сокалев[а].
Спаси, Господи, раба Божия Михайла Сокалєва.
Датування. Хронологічні рамки появи графіті окреслюються останньою
третиною XVII – першою третиною XVIII ст., відповідно до часу побутування
комплексу записів на фресках могилянської доби церкви Спаса на Берестові;
зважаючи на застосування літери я, вірогідною нижньою хронологічною межею
варто визнати кінець XVII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 398 (табл. СІ, 2)
На фресці прокреслені літери САПД.
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби церкви Спаса на Берестові, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 399 (табл. СІ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису слабо розчищена від олійної
фарби, проте в цілому його складові впевнено читаються. Верхній рядок містить
літери АКАФТИТА, нижній – АІ.
Датування. Зважаючи на хронологічні рамки появи та побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 400 (табл. СІ, 4)
Дещо нижче від попереднього напису простежується інший, виконаний,
вочевидь, тим самим автором. Запис містить літери МВІЕГЗИ. Втім, зважаючи
на певну схематичність у написанні літер та неможливості наразі за контекстом
перевірити правильність визначення літер у середині рядка, запропонована нами
ідентифікація є певною мірою умовною.
Датування. Відповідно до часу виникнення та побутування комплексу
записів на фресках могилянської доби, графіті варто датувати в межах останньої
третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 401 (табл. СІІ, 1)
На поверхні стіни простежуються літери РОКОП, далі кілька фрагментарно збережених знаків та наприкінці О.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, час появи графіті окреслюється в межах останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 402 (табл. СІІ, 2)
На фресці прокреслені сім вертикальних засічок.
101

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Датування. Зважаючи на час побутування комплексу записів на фресках
могилянської доби, хронологічні рамки появи графіті окреслюються останньою
третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 403 (табл. СІІ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису слабо розчищена від олійної
фарби, тому впевнено можуть бути ідентифіковані лише чотири літери С, О, Т, У.
Датування. Відповідно до часу виникнення та побутування комплексу
записів на фресках могилянської доби, графіті датується останньою третиною
XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 404 (табл. СІІ, 4)
Фресковий тиньк слабо розчищений від фарби, простежуються тільки
три літери ОСТ.
Найвірогідніше, перд нами початок імені Ост[апъ] ‘Остап’.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 405 (табл. СІІІ, 1)
На фресці прокреслені літери ИЦСПОГ, які закреслені кількома горизонтальними лініями.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті варто датувати в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 406 (табл. СІІІ, 2)
Напис виконаний великими літерами, впевнено читається як Остапъ
‘Остап’. Під першими двома літерами тією ж рукою прокреслені три вертикальні засічки.
Датування. Відповідно до хронології записів на фресках могилянської
доби, час виконання графітіокреслюється в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 407 (табл. СІІІ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису слабо розчищена від олійної
фарби, проте на фресці відносно чітко читаються слово Остапъ ‘Остап’ та початок іншого слова Скуп… Вірогідно, останнє є родовим ім’ям Остапа.
Датування. Зважаючи на хронологічні рамки появи та побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
102

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Графіті № 408 (табл. СІІІ, 4)
По фресковому тиньку прокреслене слово Остапъ ‘Остап’.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті варто датувати в межах останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 409 (табл. СІV, 1)
Незважаючи на погане розчищення від олійної фарби, на фресці читаються літери ОСТА, які є фрагментом імені Оста[пъ] ‘Остап’.
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 410 (табл. СІV, 2)
На фресці прокреслені літери Н, а дещо далі – КП.
Датування. Відповідно до хронології комплексу написів на фресках
могилянської доби, графіті датується останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 411 (табл. СІV, 3)
По фресковому тиньку прокреслена літера М, ліва скісна якої доповнена
півколом та засічкою, внаслідок чого вона виглядає як дзеркальна Я. Можливо,
перед нами займенник мя ‘мене’, який варто розглядати як скорочений варіант
молитовної формули.
Датування. Хронологічні рамки появи графіті окреслюються останньою
третиною XVII – першою третиною XVIII ст. зважаючи на час побутування комплексу записів на фресках могилянської доби; застосування літери я дозволяє
з великою вірогідністю обмежити нижню хронологічну межу кінцем XVII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 412 (табл. СІV, 4)
Збереженість напису доволі добра, всі його складові впевнено читаються:

З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином:
М(ѣ)с(я)ця июнѧ а дня 3.
Місяця червня, а дня 3-го.
Датування. За формою написання скорописних д та я, найвірогідніше
датувати графіті кінцем XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 413 (табл. СV, 1)
На фресці прокреслені літери СИ.
103

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби церкви Спаса на Берестові, час появи графіті варто окреслити
останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 414 (табл. СV, 2)
Збереженість напису відносно добра, його складові впевнено читаються:

Під нижнім рядком прокреслена горизонтальна лінія, на початку якої
помітні два знаки у вигляді літер о та ѕ, їх відношення до основного тексту встановити не вдається.
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином:
Сп(а)си Г(о)с(по)ди рабов(ъ) своих(ъ) Іѡсифа Лазар(а)
Спаси, Господи, рабів своїх Йосифа, Лазаря.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів, графіті можна
віднести до останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 415 (табл. СV, 3)
Напис знищений вибоєм, простежується лише перша літера S на початку
рядка та два фрагменти літер за нею. Найвірогідніше, перед нами початок традиційної молитовної формули, яка розпочиналась словом с[паси] ‘спаси’.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті варто датувати в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 416 (табл. СVІ, 1)
Середня частина та закінчення напису не збереглись:

Дослідження особливостей виконання запису дозволило встановити,
що його текст складався у два етапи.
На першому етапі він містив традиційні для молитовної формули складові, яка, з відновленням втрачених фрагментів виглядає таким чином:
С[пас]и Г(оспод)и р[аба] своего Ки[рила].
Спаси, Господи, раба свого Кирила.
У подальшому інший автор дописав перед початком частку не, надавши
негативного відтінку всій формулі, яка тепер розпочиналась словами не спаси.
Датування. Зважаючи на час побутування комплексу записів на фресках
могилянської доби церкви Спаса на Берестові, хронологічні рамки появи графіті
окреслюються останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
104

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Графіті № 417 (табл. СVІ, 2)
На фресці прокреслена цифра 23.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті варто датувати в межах останньої третини XVII –
першої третини XVIII ст.
Категорія: запис цифр.
Графіті № 418 (табл. СVІ, 3)
По фресковому тиньку прокреслені літери СО.
Датування. Зважаючи на час побутування комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті відноситься до останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 419 (табл. СVІ, 4)
На фресці простежуються літери ОЛ.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, час появи графіті варто окреслити останньою третиною XVII –
першою третиною XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 420 (табл. СVІ, 5)
По тиньку прокреслена літера А.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 421 (табл. СVІІ, 1)
На поверхні стіни прокреслені літери ПОМ та невелика скісна з трьома
засічками посередині. Найвірогідніше, напис варто розглядати як слово-прохання
пом(ѧни) ‘пом’яни’.
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті варто датувати останньою третиною XVII – першою
третиною XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 422 (табл. СVІІ, 2)
Незважаючи на дрібні пошкодження, на фресці впевнено читається
слово-прохання сп(а)си ‘спаси’.
Датування. Відповідно до хронології записів на фресках могилянської
доби, час появи графіті відноситься до проміжку часу від останньої третини XVII
до першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 423 (табл. СVІІ, 3)
Початок та закінчення напису пошкоджені вибоями:
105

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

З відновленням втраченого фрагмента текст виглядає таким чином:
Сп(а)с(и) Г(о)с(по)д[и].
Спаси, Господи.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 424 (табл. СVІІ, 4)
Збереженість напису доволі добра, всі його складові добре помітні.
На фресці виконаний запис імені Петра ‘Петра’.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті варто віднести до останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 425 (табл. СVІІ, 5)
Складові напису збереглись погано, на початку рядка простежується
літера К, далі знак, схожий на латиничну d. Наступні знаки не можуть бути впевнено ідентифіковані.
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 426 (табл. СVІІІ, 1)
Складові напису закреслені кількома горизонтальними рисками, проте
в цілому можуть бути ідентифіковані:

За останніми літерами нижнього рядка тиньк рівний, тобто, напис залишився незавершеним. Відтак, текст можна представити таким чином:
Спаси Г(ос)п(о)ди раба своего Іѡана Те…
Спаси, Господи, раба свого Іоанна Те…
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 427 (табл. СVІІІ, 2)
Збереженість напису доволі добра, всі його складові чітко читаються:

106

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином:
Спаси Г(оспо)ди Василиѧ.
Спаси, Господи, Василя.
Датування. Відповідно до хронології комплексу записів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 428 (табл. СVІІІ, 3)
Права частина напису не збереглась:
З відновленням втраченого фрагмента текст виглядає таким чином:
Сп(а)с(и) Г(о)с(по)д[и].
Спаси, Господи.
Датування. Згідно з хронологією комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 429 (табл. СІХ, 1)
Складові напису пошкоджені, особливо постраждав нижній рядок:

Перед першою літерою нижнього рядка прокреслене коло, його зв’язок
з написом не встановлений.
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином:
Сп(а)си Г(оспо)ди раба своего Карпентиѧ.
Спаси, Господи, раба свого Карпентія.
Датування. Відповідно до часу побутування комплексу записів на фресках могилянської доби, графіті варто віднести до останньої третини XVII – першої третини XVIII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 430 (табл. СІХ, 2)
Збереженість напису доволі добра, всі його склдові простежуються.
На фресці виконаний запис імені Иѡсифъ ‘Йосип’.
Датування. Зважаючи на хронологію комплексу написів на фресках
могилянської доби, графіті датується в межах останньої третини XVII – першої
третини XVIII ст.
Категорія: пам’ятний напис.
І.10. Західна фасадна стіна сходової вежі
Поверхня фасадної стіни сходової вежі (табл. І) в багатьох місцях закрита
цементом, на думку С. Висоцького, за часів реставрації храму П. Покришкіним,
107

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

пошкоджена вибоями, подряпинами та ерозією. С. Висоцьким було опубліковано
два розташованих тут графіті: № 360 та № 371. За результатами сучасних
досліджень тут встановлена наявність чотирьох графіті, яким надано номери
від 431-го до 434-го (табл. ІІ).
Графіті № 431 [360] (табл. СХ, 1)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 75, табл. XXXV, 3].
Складові напису простежуються добре, вони чітко читаються: НА.
Датування. За формою написання а з увігнутою перемичкою, вірогідні
хронологічні рамки виконанні графіті можуть бути окреслені в межах середини
XIV – кінця XV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 432 (табл. СХ, 2)
Помітне на фотографії опублікованого С. Висоцьким під № 371 напису
[Высоцкий 1985, с. 75, табл. XLII, 3, 4], проте в коментарі до нього жодним словом не згадувалось.
По личкувальному розчину прокреслений знак у вигляді двох зігнутих
ліворуч паралельних вертикальних рисок. Від правої відходить горизонтальний
відрізок, ліва частина якого вигинається вгору. На ньому знаходяться дві невеликі
вертикальні засічки.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – серединою XVІI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 433 (табл. СХ, 3)
Малюнок помітний на фотографії опублікованого С. Висоцьким під
№ 371 напису [Высоцкий 1985, с. 75, табл. XLII, 3, 4], проте в коментарі жодним
чином не згадувався.
На поверхні давньої кладки стіни простежується зображення простого
чотириконечного хреста.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до останньої третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 434 [371] (табл. СХ, 4)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1985, с. 371, табл. XLII, 3, 4].
Між публікацією С. Висоцького та оригіналом графіті спостерігаються
розбіжності, які включають кілька моментів:
былту1тъспсѣ2въ3марвп4
1) на початку рядка літери былту зібрані з прорізів та подряпин, насправді
тут відносно добре читаються літери вт та, можливо, ѧ;
2) на місці вказаних дослідником літер псѣ тиньк пошкоджений, тут
можемо розібрати тільки останній знак, схожий на ф, петлі якої не торкаються щогли;
3) замість вказаної дослідником літери ъ на фресці доволі чітком простежується літера ь;
108

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

4) на місці літер вп в оригіналі впевнено читаються літери ьт, далі напис
пошкоджений, тому С. Висоцький текст не наводив, хоча тут дуже чітко ідентифікується літера и.
Зважаючи на наведені вище зауваження, наявний на стіні текст може бути
представлений таким чином:
На жаль, фрагментарна збереженість напису не дозволяє повністю реконструювати його текст. На початку рядка читається слово втѧтъ ‘зарубаний’.
Відповідно, далі мало бути зазначене ім’я особи, яку було вбито.
На нашу думку, подальший текст вірогідніше реконструювати як С[имѣ]вь
Марьти[нъ] ‘Симов Мартин’.
Власне ім’я Симъ, ймовірно, походить від імені Симеонъ, яке відносно
часто зустрічається в грамотах XIV–XV ст. [Словник 1978, с. 344], як і Мартинъ
[Словник 1977, с. 577].
Датування. С. Висоцький датував напис XVI–XVІI ст., проте за формою
написання в з нижньою скісною до щогли, и зі скісною щоглою, криволінійної р
з округлою петлею та триногої т, графіті варто датувати в межах другої чверті
XV – початку XVI ст.
Категорія: пам’ятний напис.
І.11. Південна фасадна стіна сходової вежі
Як і на попередній ділянці, поверхня фасадної стіни сходової вежі (табл. І)
частково закрита цементом, а також пошкоджена вибоями, подряпинами та
ерозією. На деяких місцях помітні просвердлені круглі отвори, які, очевидно,
варто розглядати як реставраційні зондажі. У деяких місцях пошкодження поверхні личкувального розчину справляють враження наявності тут малюнків,
однак достеменно це встановити наразі не вдається, тому до корпусу вони не
увійшли. Впевнено можемо визначити наявність тут вісімнадцяти графіті,
яким надано номери від 435-го по 452-й (табл. ІІ).
Графіті № 435 (табл. СХІ, 1)
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний
хрест, за яким – літери ВЛѢ, що є скороченим варіантом написання слів в(ъ) лѣ(то)
‘в літо’. Поверхня личкувального розчину далі рівна, тож ніякої вказівки року
тут не було зазначено. Відповідно, маємо всі підстави для визначення напису як
незавершеного.
Датування. За формами написання в з переломом при щоглі та ѣ з петлею, що має два заломи, графіті найвірогідніше датувати в межах кінця XIII –
першої чверті XIV ст. Втім, така палеографічна ознака як два заломи петлі ѣ зустрічається у епіграфіці київського кола з кінця ХІ ст., тож не виключено, що
нижня хронологічна межа може бути знижена до останньої третини ХІ ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 436 (табл. СХІ, 2)
Складові напису дуже пошкоджені, прорізи закриті цементом. Впевнено
ідентифікуються літери БВ, обабіч яких простежуються фрагменти інших літер.
109

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Датування. Незважаючи на пошкодження, можемо встановити, що
обидві літери мають округлі петлі – це дозволяє датувати графіті в межах останньої третини ХІ – середини ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 437 (табл. СХІ, 3)
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний
хрест, а за ним літери АХН, причому перша літера має позначення тисяч, тобто,
перед нами запис року 1650.
Датування. У тексті міститься пряма вказівка часу виконання – 1650 р.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 438 (табл. СХІІ, 1)
На поверхні стіни простежується знак у вигляді чотириконечного хреста,
вершина та основа щогли якого обмежені півколами, відкритими до перекладини.
Обабіч щогли паралельно їй розташовані два вертикальні відрізки.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – серединою XVІI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 439 (табл. СХІІ, 2)
По личкувальному розчину прокреслений подібний до попереднього
знак у вигляді чотириконечного хреста, вершина та основа щогли якого обмежені
півколами, відкритими до перекладини. Проте в даному випадку від точки перетину щогли та півкола її основа роздвоюється на кшталт літери Л. Ліворуч від
верхнього півкола паралельно щоглі опускається горизонтальний відрізок, який
перетинає перекладину. Обабіч фігури простежуються залишки пагонів.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті в межах останньої
третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 440 (табл. СХІІ, 3)
На поверхні стіни простежується подібна до двох попередніх зображень
фігура у вигляді чотириконечного хреста, вершина та основа щогли якого обмежені півколами, відкритими до перекладини. Причому кінці верхнього з’єднані
між собою. Кінці перекладини хреста замкнені вертикальними відрізками.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється останньою третиною ХІ – серединою XVІI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 441 (табл. СХІІ, 4)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена, проте за збереженими частинами можемо встановити, що тут був прокреслений простий
чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті останньою третиною ХІ – серединою XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
110

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Графіті № 442 (табл. СХІІ, 5)
По личкувальному розчину прокреслений знак у вигляді нахиленої ліворуч літери Ѱ.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – серединою XVІI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 443 (табл. СХІІ, 6)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена, проте на
личкувальному розчині в цілому простежуються контури простого чотириконечного хреста, основа щогли якого спирається на горизонтальну лінію, яка, найвірогідніше, символізує Голгофу.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути обмежений
рамками від останньої третини ХІ до середини XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 444 (табл. СХІІІ, 1)
По личкувальному розчину прокреслене коло.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті в межах останньої
третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 445 (табл. СХІІІ, 2)
Складові напису пошкоджені, впевнено ідентифікується літера И на
початку рядка, далі, вірогідно, прокреслені С та А, потім Б або В.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – серединою XVІI ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 446 (табл. СХІІІ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена.
За збереженими частинами можемо встановити, що тут був прокреслений знак, в основу якого покладений простий чотириконечний хрест. Від вершини щогли до перекладини опускаються два скісні відрізки, на кшталт літери
Л. Основа щогли роздвоюється також у вигляді Л. Від кінців перекладини вниз
паралельно щоглі відходять вертикальні відрізки.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
в межах останньої третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 447 (табл. СХІІІ, 4)
На поверхні стіни простежується Ѯ та фрагмент ще однієї літери за нею.
Вигляд поверхні личкувального розчину навколо них вказує, що напис складався
з двох або трьох знаків.
Датування. За формою написання простої ѯ графіті може бути датоване
останньою третиною ХІ – кінцем XV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
111

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Графіті № 448 (табл. СХІІІ, 5)
Початок та закінчення рядка закриті цементом, простежуються літери СЕ
та дві щогли іншої літери, вірогідно, П за ними. Зважаючи на структуру напису
№ 98 [363] наявний текст можна реконструювати таким чином:
… се п[исалъ] …
… це писав …
Датування. За формою написання е з направленим вгору язичком,
найвірогідніше датувати графіті в межах початку XIV – кінця XV ст.
Категорія: пам’ятний напис.
Графіті № 449 (табл. СХІV, 1)
На поверхні стіни простежується фігура у вигляді кола, в середині якого
прокреслений подібний до літери т з округлою перекладиною знак, а від нижньої
частини кола вниз відходять дві округлі вертикальні риски.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті в межах останньої
третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 450 (табл. СХІV, 2)
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
в межах останньої третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 451 (табл. СХІV, 3)
На поверхні стіни простежується зображення шестиконечного хреста.
Втім, схоже на те, що автор намагався прокреслити перекладину подвійною рискою, проте його рука зіскочила, тому нижня частина була виконана під кутом
до верхньої, а не паралельно їй.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – серединою XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 452 (табл. СХІV, 4)
По личкувальному розчину за допомогою п’яти вертикальних та трьох
горизонтальних відрізків прокреслена фігура у вигляді сітки.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті в межах останньої
третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: емблеми.
І.12. Південна грань східного пілону південної фасадної стіни сходової вежі
Личкувальний розчин на досліджуваній ділянці стіни (табл. І) пошкоджений вибоїнами та подряпинами, в окремих місцях закритий цементом. Тут
виявлено шість графіті, які отримали номери від 452-го по 458-й (табл. ІІ).
Графіті № 453 (табл. СХV, 1)
На поверхні стіни простежується гербовий п’ятикутний щит з округлою
верхньою частиною, в якому прокреслена фігура, що складається з шестиконечного
112

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

хреста, від точки перетину горизонтальних та вертикальних ліній якого вгору
прокреслені скісні риски.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті в межах останньої
третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 454 (табл. СХV, 2)
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – серединою XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 455 (табл. СХV, 3)
На поверхні стіни помітний малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється останньою третиною ХІ – серединою XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 456 (табл. СХV, 4)
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до
останньої третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 457 (табл. СХV, 5)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена великим
вибоєм. За збереженою частиною можемо встановити, що тут було прокреслене
зображення списа з великим листовидним наконечником. Ліворуч паралельно
древку прокреслена довга вертикальна засічка.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – серединою XVІI ст.
Категорія: предмети релігійного вжитку та артефакти.
Графіті № 458 (табл. СХV, 6)
На поверхні стіни помітний малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до останньої третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
І.13. Східна фасадна стіна сходової вежі
Поверхня стіни (табл. І) доволі сильно пошкоджена вибоями та подряпинами, в багатьох місцях стародавній личкувальний розчин закритий цементом. Тут виявлено чотирнадцять графіті, які отримали номери від 459-го по
472-й (табл. ІІ).
Графіті № 459 (табл. СХVІ, 1)
У місці розташування малюнка тиньк сильно пошкоджений, проте за збереженими частинами його вигляд реконструюється.
113

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

По личкувальному розчину поверхні стіни було видряпане зображення
квадрата з хрестом посередині.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до
останньої третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 460 (табл. СХVІ, 2)
На поверхні стіни прокреслена пентаграма.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – серединою XVІI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 461 (табл. СХVІ, 3)
По личкувальному розчину прокреслене коло з хрестом посередині.
Датування. За формою прорізів час появи графіті відноситься до останньої третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 462 (табл. СХVІ, 4)
Тиньк у місці розташування напису пошкоджений вибоєм, внслідок чого
від нього залишились лише літери РО.
Датування. За формою написання прямолінійної р з петлею кутом вгору,
графіті датується в межах останньої третини ХІ – останньої чверті XIV ст.; при
цьому більш вірогідною верхньою хронологічною межею варто визнати першу
чверть ХІІІ ст. відповідно до типовості поширення такої форми літери.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 463 (табл. СХVІ, 5)
По личкувальному розчину прокреслена фігура у вигляді трикутника, від
вершини якого до основи прокреслена вертикальна лінія.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до останньої третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 464 (табл. СХVІ, 6)
На поверхні стіни простежується малюнок пентаграми.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – серединою XVІI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 465 (табл. СХVІІ, 1)
На поверхні стіни прокреслена велика літера А.
Датування. За формою написання а з округлою петлею, графіті найвірогідніше датувати останньою третиною ХІ – початком XІV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 466 (табл. СХVІІ, 2)
На поверхні стіни прокреслений хрест Бранше.
114

Розділ І. Каталог графіті
__________________________________________________________________________________

Датування. За формою прорізів час появи графіті відноситься до початку останньої третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 467 (табл. СХVІІ, 3)
По личкувальному розчину прокреслений хрест Бранше.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – серединою XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 468 (табл. СХVІІ, 4)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, з його складових ідентифікуються літери ЛИМА та наприкінці Ъ. Через значні пошкодження
реконструкція тексту унеможливлена.
Датування. За формою написання а з опуклою петлею, м з провисаючою
петлею та нахиленими щоглами, ъ з вертикальною щоглою графіті датується
в межах останньої третини ХІ – середини XIV ст.; при цьому більш вірогідною
нижньою хронологічною межею варто визнати першу чверть ХІV ст., відповідно
до типовості поширення форм написання ъ.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 469 (табл. СХVІІІ, 1)
По личкувальному розчину прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті відноситься до останньої третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 470 (табл. СХVІІІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена вибоєм.
За збереженими частинами можемо встановити, що тут була прокреслена
фігура, яка мала вигляд довгої вертикальної засічки, від верхньої частини якої в
обидва боки розходяться по чотири скісні засічки, внаслідок чого вона набуває
візуальної схожості з ялинкою.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до останньої третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 471 (табл. СХVІІІ, 3)
По личкувальному розчину прокреслена пентаграма.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – серединою XVІI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 472 (табл. СХVІІІ, 4)
На поверхні стіни читається слово Июда ‘Іуда’.
Датування. За формою написання и з нахиленою перемичкою та ю з направленою вгору перемичкою, графіті може бути датоване в межах другої чверті
115

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

XIV – кінця XV ст.; при цьому більш вірогідною нижньою хронологічною межею
варто визнати кінець XIV ст., від якої така форма ю зустрічається регулярно.
Категорія: окремі слова та словосполучення.
І.14. Південна фасадна стіна
Невелика ділянка стародавнього південного фасаду (табл. І) сильно пошкоджена вибоями та подряпинами, у багатьох місцях стародавній личкувальний
розчин закритий цементом. Тут виявлено п’ять графіті, які отримали номери
від 473-го по 477-й (табл. ІІ).
Графіті № 473 (табл. СХІХ, 1)
На поверхні стіни впевнено читаються літери МОЛ.
Датування. За формою прорізів графіті датується останньою третиною
ХІ – серединою XVІI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 474 (табл. СХІХ, 2)
По личкувальному розчину прокреслена літера М.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті в межах останньої
третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 475 (табл. СХІХ, 3)
На поверхні стіни прокреслений малюнок шестиконечного хреста, який
складається із щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса
Христа.
Датування. За формою прорізів час появи графіті відноситься до останньої третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 476 (табл. СХІХ, 4)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка дуже пошкоджена. За збереженими частинами його можна реконструювати як зображення прямокутника,
розділеного чотирма лініями на вісім частин.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до
останньої третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: предмети релігійного вжитку та артефакти.
Графіті № 477 (табл. СХІХ, 5)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена кількома
вибоями, проте за збереженими фрагментами можемо встановити, що тут була
прокреслена літера В.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті в межах останньої
третини ХІ – середини XVІI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.

ТАБЛИЦІ
ІЛЮСТРАЦІЙ

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця І
План церкви Спаса на Берестові з позначенням
вживаних назв архітектурних об’ємів.
119

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ІІ
План церкви Спаса на Берестові зі схемою розташування графіті.
120

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 1, 2 – № 2, 3 – № 3, 4 – № 4
5 – № 5, 6 – № 6.
121

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ІV
Фото та прорис графіті № 7 [362].
122

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця V
Фото та прорис графіті: 1 – № 8, 2 – № 9, 3 – № 10, 4 – № 11, 5 – № 12.
123

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця VІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 13, 2 – № 14, 3 – № 15,
4 – № 16, 5 – № 17.
124

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця VІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 18, 2 – № 19, 3 – № 20.
125

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця VІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 21, 2 – № 22, 3 – № 23, 4 – № 24,
5 – № 25, 6 – № 26.
126

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 27, 2 – № 28, 3 – № 29,
4 – № 30, 5 – № 31.
127

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця Х
Фото та прорис графіті: 1 – № 32, 2 – № 33, 3 – № 34, 4 – № 35,
5 – № 36, 6 – № 37.
128

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 38, 2 – № 39, 3 – № 40, 4 – № 41,
5 – № 42, 6 – № 43.
129

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 44, 2 – № 45, 3 – № 46,
4 – № 47, 5 – № 48.
130

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 49, 2 – № 50, 3 – № 51.
131

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 52, 2 – № 53, 3 – № 54, 4 – № 55,
5 – № 56, 6 – № 57.
132

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 58, 2 – № 59, 3 – № 60,
4 – № 61, 5 – № 62.
133

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 63, 2 – № 64, 3 – № 65, 4 – № 66,
5 – № 67, 6 – № 68.
134

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 69, 2 – № 70, 3 – № 71, 4 – № 72,
5 – № 73, 6 – № 74.
135

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 75, 2 – № 76 (сірим кольором на прорисовці
виділені ділянки, заповнені личкувальним розчином),
3 – № 77, 4 – № 78, 5 – № 79, 6 – № 80.
136

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 81, 2 – № 82, 3 – № 83,
4 – № 84, 5 – № 85.
137

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 86, 2 – № 87, 3 – № 88, 4 – № 89.
138

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 90, 2 – № 91, 3 – № 92, 4 – № 93.
139

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 94, 2 – № 95, 3 – № 96,
4 – № 97, 5 – № 98.
140

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 99, 2 – № 100, 3 – № 101,
4 – № 102, 5 – № 103.
141

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 104, 2 – № 105, 3 – № 106, 4 – № 107,
5 – № 108, 6 – № 109.
142

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 110, 2 – № 111, 3 – № 112, 4 – № 113, 5 – № 114,
6 – № 115.
143

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 116, 2 – № 117, 3 – № 118, 4 – № 119,
5 – № 120, 6 – № 121.
144

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 122, 2 – № 123, 3 – № 124,
4 – № 125, 5 – № 126.
145

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 127, 2 – № 128, 3 – № 129, 4 – № 130,
5 – № 131, 6 – № 132.
146

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 133, 2 – № 134, 3 – № 135, 4 – № 136.
147

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 137, 2 – № 138, 3 – № 139,
4 – № 140, 5 – № 141 [365].
148

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 142 [365], 2 – № 143 [370].
149

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 144 [370], 2 – № 145 [370],
3 – № 146 [370], 4 – № 147 [370] , 5 – № 148.
150

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 149 [359], 2 – № 150,
3 – № 151, 4 – № 152.
151

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 153, 2 – № 154, 3 – № 155, 4 – № 156.
152

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 157, 2 – № 158, 3 – № 159 [368],
4 – № 160 [369].
153

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 161, 2 – № 162, 3 – № 163,
4 – № 164, 5 – № 165 [361].
154

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 166 [361], 2 – № 167 [367],
3 – № 168 [367], 4 – № 169.
155

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 170, 2 – № 171 [367], 3 – № 172 [367].
156

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХХХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 173, 2 – № 174, 3 – № 175,
4 – № 176, 5 – № 177.
157

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХL
Фото та прорис графіті: 1 – № 178, 2 – № 179 [376], 3 – № 180,
4 – № 181 [368], 5 – № 182 [368].
158

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХLІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 183, 2 – № 184, 3 – № 185,
4 – № 186, 5 – № 187, 6 – № 188.
159

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХLІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 189 [369], 2 – № 190 [369],
3 – № 191 [373], 4 – № 192, 5 – № 193.
160

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХLІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 194, 2 – № 195, 3 – № 196 [375],
4 – № 197 [375], 5 – № 198 [375] , 6 – № 199.
161

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХLІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 200 [374], 2 – № 201 [374],
3 – № 202, 4 – № 203, 5 – № 204 , 6 – № 205.
162

Таблиця ХLV
Фото та прорис графіті № 200 [358].

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

163

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХLVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 207, 2 – № 208.
164

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХLVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 209, 2 – № 210.
165

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХLVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 211, 2 – № 212.
166

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХLІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 213, 2 – № 214, 3 – № 215.
167

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця L
Фото та прорис графіті: 1 – № 216, 2 – № 217, 3 – № 218.
168

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 219, 2 – № 220, 3 – № 221, 4 – № 222.
169

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця LІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 223, 2 – № 224, 3 – № 225.
170

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 226, 2 – № 227, 3 – № 228.
171

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця LІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 229, 2 – № 230, 3 – № 231, 4 – № 232.
172

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LV
Фото та прорис графіті: 1 – № 233, 2 – № 234, 3 – № 235, 4 – № 236.
173

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця LVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 237, 2 – № 238, 3 – № 239, 4 – № 240.
174

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 241, 2 – № 242.
175

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця LVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 243, 2 – № 244.
176

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 245, 2 – № 246, 3 – № 247.
177

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 248, 2 – № 249, 3 – № 250, 4 – № 251.
178

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 252, 2 – № 253.
179

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 254, 2 – № 255, 3 – № 256.
180

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 257, 2 – № 258, 3 – № 259, 4 – № 260.
181

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 261, 2 – № 262, 3 – № 263,
4 – № 264, 5 – № 265.
182

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 266, 2 – № 267, 3 – № 268, 4 – № 269.
183

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХVІ
Фото та прорис графіті № 270.
184

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 271, 2 – № 272, 3 – № 273.
185

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 274, 2 – № 275, 3 – № 276, 4 – № 277.
186

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 278, 2 – № 279, 3 – № 280, 4 – № 281.
187

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 282, 2 – № 283, 3 – № 284, 4 – № 285.
188

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 286, 2 – № 287, 3 – № 288.
189

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 289, 2 – № 290, 3 – № 291,
4 – № 292, 5 – № 293.
190

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 294, 2 – № 295, 3 – № 296.
191

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 297, 2 – № 298, 3 – № 299, 4 – № 300.
192

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 301, 2 – № 302.
193

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 303, 2 – № 304, 3 – № 305,
4 – № 306, 5 – № 307.
194

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 308, 2 – № 309, 3 – № 310.
195

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 311, 2 – № 312, 3 – № 313, 4 – № 314.
196

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 315, 2 – № 316, 3 – № 317, 4 – № 318.
197

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 319, 2 – № 320, 3 – № 321.
198

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 322, 2 – № 323, 3 – № 324,
4 – № 325, 5 – № 326, 6 – № 327.
199

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 328, 2 – № 329, 3 – № 330, 4 – № 331.
200

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 332, 2 – № 333, 3 – № 334,
4 – № 335, 5 – № 336, 6 – № 337.
201

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 338, 2 – № 339, 3 – № 340, 4 – № 341.
202

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 342, 2 – № 343, 3 – № 344.
203

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 345, 2 – № 346.
204

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 347, 2 – № 348, 3 – № 349, 4 – № 350.
205

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 351, 2 – № 352, 3 – № 353, 4 – № 354.
206

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця LХХХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 355 та 355а, 2 – № 356.
207

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХС
Фото та прорис графіті: 1 – № 357, 2 – № 358, 3 – № 359, 4 – № 360.
208

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХСІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 361, 2 – № 362, 3 – № 363.
209

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХСІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 364, 2 – № 365, 3 – № 366.
210

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХСІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 367, 2 – № 368, 3 – № 369, 4 – № 370.
211

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХСІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 371, 2 – № 372, 3 – № 373.
212

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХСV
Фото та прорис графіті: 1 – № 374, 2 – № 375, 3 – № 376, 4 – № 377.
213

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХСVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 378, 2 – № 379, 3 – № 380,
4 – № 381, 5 – № 382.
214

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХСVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 383, 2 – № 384, 3 – № 385.
215

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХСVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 386, 2 – № 387, 3 – № 388, 4 – № 389.
216

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця ХСІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 390, 2 – № 391, 3 – № 392.
217

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця С
Фото та прорис графіті: 1 – № 393, 2 – № 394, 3 – № 395, 4 – № 396.
218

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця СІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 397, 2 – № 398, 3 – № 399, 4 – № 400.
219

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця СІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 401, 2 – № 402, 3 – № 403, 4 – № 404.
220

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця СІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 405, 2 – № 406, 3 – № 407, 4 – № 408.
221

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця СІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 409, 2 – № 410, 3 – № 411, 4 – № 412.
222

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця СV
Фото та прорис графіті: 1 – № 413, 2 – № 414, 3 – № 415.
223

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця СVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 416, 2 – № 417, 3 – № 418,
4 – № 419, 5 – № 420.
224

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця СVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 421, 2 – № 422, 3 – № 423,
4 – № 424, 5 – № 425.
225

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця СVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 426, 2 – № 427, 3 – № 428.
226

Таблиця СІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 429, 2 – № 430.

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

227

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця СХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 431 [360], 2 – № 432, 3 – № 433,
4 – № 434 [371].
228

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця СХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 435, 2 – № 436, 3 – № 437.
229

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця СХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 438, 2 – № 439, 3 – № 440,
4 – № 441, 5 – № 442, 6 – № 443.
230

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця СХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 444, 2 – № 445, 3 – № 446,
4 – № 447, 5 – № 448.
231

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця СХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 449, 2 – № 450, 3 – № 451, 4 – № 452.
232

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця СХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 453, 2 – № 454, 3 – № 455,
4 – № 456, 5 – № 457, 6 – № 458.
233

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця СХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 459, 2 – № 460, 3 – № 461,
4 – № 462, 5 – № 463, 6 – № 464.
234

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця СХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 465, 2 – № 466, 3 – № 467, 4 – № 468.
235

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Таблиця СХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 469, 2 – № 470, 3 – № 471, 4 – № 472.
236

Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________

Таблиця СХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 473, 2 – № 474, 3 – № 475,
4 – № 476, 5 – № 477.
237

__________________________________________________________________________________

Розділ ІІ
КОМЕНТАРІ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ГРАФІТІ
У першому розділі всі 477 графіті були розділені нами на категорії, що
полегшує подальший розгляд однотипних написів та малюнків для встановлення
їх змістовного компонента та мотиваційних чинників виконання. Втім, на сучасному етапі існують кілька варіантів поділу графіті на групи. Так, дослідник епіграфічних пам’яток стародавнього Києва С. Висоцький, як свідчать архівні
матеріали, поділяв графіті на сім груп:
1) написи, що містять відомості про військово-політичну історію Русі;
2) побутові написи;
3) написи пам’ятні та поминальні;
4) написи, що містять прохання;
5) написи, що відносяться до фресок;
6) малюнки;
7) хрести, клейма, окремі літери (останній пункт закреслений С. Висоцьким) [Высоцкий 1959, арк. 11].
У подальшому система класифікації зазнала певних видозмін й у такому
вигляді увійшла до першої частини епіграфічного корпусу С. Висоцького:
1) написи, що містять відомості про військово-політичну історію Давньої
Русі та інші пам’ятні графіті;
2) поминальні написи, що близькі до літописних;
3) благопобажальні написи;
4) автографічні написи;
5) написи, що стосуються до фрескових зображень;
6) символічні малюнки;
7) побутові малюнки [Высоцкий 1966. с. 12].
Стійка мовна формула покладена в основу систематизації написів-графіті
Т. Рождественською. Як слушно зазначає дослідниця, більшість з них складається з молитовних та поминальних формул, які, маючи відкриту структуру,
разом з тим забезпечують стійкість лапідарного стилю; перші з них – молитви
до Господа або святих – виконують сакральну комунікативну функцію, другі –
поминальні, пам’ятні, літописні – орієнтовані на закріплення пам’яті про подію,
незалежно від її значущості, тобто, вони звернені до вічності [Рождественская
1992, с. 13, 154]. Окрім цих двох великих категорій дослідниця виділяє також
цитати богослужбових та літургійних текстів, Старого та Нового Завітів, Псалтирі та інших джерел не лише канонічного, а й апокрифічного змісту; абетки,
а також тексти ділового, побутового та світського характеру, важливою властивістю яких вона називає постійне змішування юридичних, поетичних та побутових формул [Рождественская 1992, с. 14-21].
На нашу думку [Корнієнко 2010, с. 355], наразі ще зарано вести мову про
створення стрункої відкритої ступінчатої системи класифікації графіті, адже
239

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

в основу поділу мають бути покладені їх внутрішні сутнісні характеристики,
однак не завжди вони можуть бути впевнено й однозначно окреслені.
Відтак ми пропонуємо розділити графіті приділу на дві великі групи –
написи та малюнки; кожна з груп поділяється на менші таксони-категорії, виділені на підставі мотиваційних чинників їх появи, якщо це можливо, або ж за формальними ознаками.
***
ІІ.1. Написи-графіті
Виконані на фасадних стінах та фресках-темперах церкви Спаса на Берестові записи, можуть бути розділені на дев’ять категорій:
1) молитовні;
2) пам’ятні;
3) цитати творів книжної писемності;
4) окремі слова та словосполучення;
5) написи, зміст яких не встановлений;
6) абетки, склади та окремі літери;
7) фрагменти написів;
8) записи лічби;
9) записи цифр.
Співвідношення між різними категоріями написів-графіті церкви Спаса
на Берстові виглядає таким чином:
Назва категорії

Загальна кількість

Відсоткове
співвідношення

Молитовні написи

145

30,4%

Пам’ятні написи

41

8,6%

Цитати творів
книжної писемності

1

0,21%

Окремі слова та
словосполучення

1

0,21%

Написи, зміст яких
не встановлений

22

4,61%

Абетки, склади та
окремі літери

60

12,58%

Фрагменти написів

28

5,87%

Записи лічби

3

0,63%

Записи цифр

1

0,21%

ІІ.1.1. Молитовні написи
При виділенні цієї категорії ми спирались на тлумачення слова “молитва”
як дії, пов’язаної з мовним актом моління, або як усталеного тексту, що промовляється віруючими під час звернення до Бога або святих. Традиційною для ХІ –
240

Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті
__________________________________________________________________________________

XV ст. формулою подібних записів є Господи помози рабоу своемоу, а причину її
поширення дослідники вбачають у відкритій структурі, що здатна включати
додаткові елементи, заміняти основні або скорочуватись до одного чи двох слів
[див. напр.: Рождественская 1989, с. 131; 1992, с. 14]. Досліджуючи графіті Софії
Київської, ми висловили думку, що причиною значного поширення цієї формули
є не лише відкрита структура, а й семантика слова-прохання помози [Корнієнко
2010, с. 359-360]. Дієслово помагати означає подавати допомогу кому-небудь,
підтримуючи важкий тягар, полегшувати чиєсь важке становище, рятувати від
чогось чи когось, приводити до бажаних наслідків, робити потрібний вплив,
сприяти виліковуванню, полегшувати стан здоров’я. На відміну від широкого семантичного навантаження цього дієслова, застосовувані у давньоруській молитовній практиці виконання написів-графіті слова помилувати та пом’янути
мають вужчий зміст. Так, дієслово помилувати означає пробачати кому-небудь
провину, виявляти поблажливість чи жалість до когось, а пом’янути – молитися
за здоров’я живого або за упокій померлого. Також ми відмітили й символічний
аспект, оскільки слова допомогти, допомога, помагати, помогти, поміч та помічник зустрічаються у Святому Писанні 251 раз, а слова помилувати, помилування,
помилуваний – лише 36 [Симфонія 2004, с. 331, 828, 830].
Досліджуючи мовну свідомість давньоруської людини, Т. Вєндіна провела цікаве спостереження щодо сприйняття нею Бога та оцінку самої себе. Так,
відчуття могутності Господа, який створив не лише оточуючий світ, а й саму людину, породжувало у неї відчуття залежності та власної мізерності перед ликом
Вседержителя, у руках якого були її життя та доля. Людина відчувала себе одинокою та беззахисною у ворожому їй світі, тому людина зверталась до Господа,
який ставав її опорою в житті, джерелом любові та співчуття, карав за гріхи,
однак і пробачав у Своєму милосерді [Вендина 2002, с. 165-166]. І саме ці сподівання Господньої допомоги в житті середньовічної людини заради спасіння її
душі від мук пекла спричинили до поширення цієї молитовної формули. На нашу
думку, її словесна структура тісно пов’язана з текстами Святого Писання, зокрема вона може бути співвіднесена зі зверненими до Ісуса Христа словами хананеянки, що прохала врятувати її доньку (Мт. 15:21-28): Господи помози ми
[Остромирово Евангелие 2007, с. 88]. Як бачимо, тут наявні всі необхідні компоненти стандартного тексту молитовного напису: 1) звернення Господи; 2) прохання помози; 3) вказівку особи прохача, яку в даному випадку представляє
займенник ми ‘мені’, а в графіті, зазвичай, вказувалось ім’я особи, яке вводилось
словами рабоу своемоу.
На стародавньому фасаді церкви Спаса на Берестові виявлено двадцять
три написи, що можуть бути віднесені до категорії молитовних. З них за повною
формулою “Господи, поможи рабу своєму такому-то” складено лише три – це
молитви Петра (№ 6), Василя (№ 149) та Івана (№ 165). Ще один напис (№ 162),
вірогідно, включав повну структуру формули, проте через пошкодження тиньку
зберіг лише початкові три слова Господи помози рабу. Скорочений варіант традиційної формули, коли особа прохача не вводилась словами рабоу своемоу, а одразу
зазначалось ім’я, демонструє молитовний напис Луки (№ 143). Скорочену форму
запису молитви представляють графіті № 34, № 39, № 133 та № 180, що складаються тільки зі слова-звернення Господи, а також № 108, який містить слово241

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

звернення та слово-прохання Господи помози. Можливо, як молитву в складі словапрохання варто розглядати напис № 139, який зберігся лише в складі двох початкових літер слова помози. Підставою для такого припущення є рівна поверхня
тиньку перед літерами по, тобто, на місці традиційного скороченого слова Господи. Кілька написів збереглись частково (№ 9, № 10, № 15, № 171, № 177 та
№ 190), один (№ 190) залишився незавершеним. За давальною формою відмінку
імені Николи (№ 20), що співвідноситься із словом помози, можемо зарахувати до
цієї категорії ще один фрагментований напис.
Доволі незвичне застосування традиційної молитовної формули демонструє
запис № 7: Господи, помози, Боже, Осиови оже обади Варлама без лѣпа. Для визначення
причин появи цього тексту та його авторства даних недостатньо, адже ми можемо
рівною мірою вважати, що запис виконаний Йосифом, Варламом або третьою
особою. Якщо прийняти версію авторства Йосифа, то мотиваційним чинником
появи графіті є каяття за безпідставне звинувачення Варлама; якщо ж автором
був останній (або третя особа), метою виконання запису було викриття обмовника, причому, як справедливо зазначив А. Залізняк [Зализняк 2004, с. 248], цілком у дусі апостольської заповіді: “Благословляйте тих, хто вас переслідує;
благословляйте, а не проклинайте!” (Рим. 12:14)*. Доволі цікавою є та обставина,
що згадані вище слова апостола Павла наводить писець диякон Григорій, переписувач Остромирового Євангелія (1057), який просить не проклинати, а благословляти та виправляти помилки: молю же вьсѣхъ почитаѭщихъ не мозѣте клѧти
. нъ исправльше . почитаите . Тако бо и с(вѧ)ты(и) ап(осто)лъ Паyлъ гл(агол)е(тъ) .
Бл(агослови)те . А не кльнѣте [Остромирово Евангелие 2007, с. 295; Столярова 2000,
с. 17-18]. З ХІ ст. подібні прохання виправити помилки, а не звинувачувати, не
проклинати, а благословляти писця входять до традиційної формули вихідних
записів [докл. див.: Столярова 1998, с. 74-135]. Зважаючи на цю обставину, можемо зробити припущення, що невідомий автор запису був дотичний до скрипторію, можливо, розташованого поруч Печерського монастиря. Втім, це не
більше, ніж припущення. Складно також визначити, ким було пошкоджено запис
(те, що це було зроблено навмисне, не викликає жодних сумнівів): самим викритим у наклепі Йосипом або церковним цензором, який, очевидно, вважав за неможливе існування подібного графіті на стіні храму.
У цьому контексті варто докладніше розглянути версію В. Німчука, котрий вважав, що напис знищений самим автором, викритим у наклепі у Варлама,
який був знаною людиною парафіянам храму Спаса на Берестові, ченцям недалекого звідси Печерського монастиря та ширшим київським колам. Стверджуючи, що у писемних джерелах, в яких описано події в Києві чи околицях на
зламі ХІ–ХІІ та на початку ХІІ ст., тобто, в межах найбільш поширених хронологічних рамок часу побудови церкви Спаса на Берестові (на думку дослідника,
графіті виконане по сирому личкувальному розчину, тобто, синхронне часу
побудові Спасоберестовської церкви), людини з ім’ям Варлам не засвідчено,
дослідник пропонує звернутися до ранньої історії Києво-Печерського монастиря
[Німчук 2000, с. 5-6]. У Житії преподобного Феодосія Печерського [див., напр.:
Успенский сборник 1971, с. 83-86; Патерик 2001, с. 39-42] Нестор згадує обставини
___________________________________________________________________

*

Тут і далі посилання на Святе Писання подаються за виданням: Біблія 1995.

242

Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті
__________________________________________________________________________________

постриження з благословення Антонія сина знаного київського боярина Варлама
Никоном, а також управителя князівського двору Єфрема скопця, що спричинило
конфлікт між Печерським монастирем та князем Ізяславом. Батько Варлама Іоанн
силоміць забрав сина додому, сподіваючись повернути його до світського життя,
однак, оскільки той виявив стійкість у власних переконаннях, змушений був погодитись на повернення сина до монастиря. Невдовзі конфлікт між князем та
ченцями монастиря було вирішено: Никон та деякі ченці, серед яких і скопець
Єфрем, один з “винуватців” конфлікту, вимушені були покинути межі Києва, а
Антоній призначив ігуменом монастиря Варлама, який пізніше, за велінням
князя, був переведений на ігуменство у Димитріївський монастир. Пізніше Нестор оповідає про паломництво Варлама у Єрусалим та Константинополь, його
повернення додому та приставлення. Згадувані вище події дослідники відносять
до 60-х рр. ХІ ст.: постриг Варлама відбувся 19 листопада 1060 р., ігуменом Печерського монастиря він був у 1061–1062 рр., а пізніше – Димитріївського монастиря, очевидно, до своєї смерті в 1066 р. [див., напр.: Приселков 2003, с.
99-101, 105-113; Хрусталев 2002, с. 21-22, 31-33, 79]. На думку В. Німчука, напевне, саме про цю особу повідомляється у графіті. Хоча встановити, хто звів
наклеп на Варлама, дослідник вважав за неможливе через пошкодження графіті,
він припускав що, найімовірніше, це сталося за часів його ігуменства у Печерському монастирі [Німчук 2000, с. 7], тобто, у 1061–1062 рр. Втім, одного імені
Варлама недостатньо для його ототожнення з печерським ігуменом. Враховуючи,
що означена ділянка стіни була фасадною, відтак широко доступною, ми не можемо навіть впевнено визначити, про світську чи духовну особу йдеться в графіті. До того ж, писемні джерела нічого не оповідають про ситуацію з обмовленням
печерського ігумена (чи ігумена Димитріївського монастиря) Йосифом. Хоча
означені висловлювання все ж не перешкоджають припустити, що в графіті згадується той самий печерський ігумен Варлам. Проте припущення не підкріплюється спостереженнями над датуванням запису, адже запис виконаний не по
сирому, а по сухому тиньку, й на підставі палеографічних ознак графіті датується
в межах другої третини ХІІІ – кінця XIV ст. Тож визначити, які саме Варлам та
Йосиф згадуються в записі № 7 не виявляється за можливе.
Маємо також зазначити, що, скільки спостереження В. Німчука не підтвердились і запис не може бути пов’язаний з ім’ям печерського ігумена Варлама, означене графіті не може залучатись в якості доказу на користь будівництва
церкви Спаса на Берестові у середині ХІ ст.
Молитва зі словом-проханням помѧни авторами написів-графіті на стародавньому фасаді виконана двічі, в одному випадку ми маємо справу із скороченою формулою, що складається лише з прохання помени (№ 91), у другому
застосовано повну формулу – помени Господи раба своего Памву (№ 160).
Слово помилуи так само вжито двічі. Незважаючи на пошкодження
поверхні стіни, можемо встановити, що обидва написи виконані за скороченою
формулою, у першому випадку він складався лише з прохання помилуи (№ 92),
у другому – зі звернення та прохання помилуи Господи (№ 49).
Ще в одному випадку за знахідним відмінком імені – Марка (№ 144), яке
може бути співвіднесене зі словами помѧни та помилуи, можемо інтерпретувати
напис як скорочену форму молитви, в якій було вказано лише особу прохача.
243

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Тож, як бачимо, з двадцяти чотирьох молитовних написів дев’ятнадцять
виконані за традиційною формулою з використанням дієслова помози, що, як ми
згадували вище, обумовлено його широким семантичним значенням, на відміну
від дієслів помѧни та помилуи. Відтак, спостереження над молитовними написамиграфіті на стародавньому фасаді храму підтвердили наші попередні висновки
[Корнієнко 2010, с. 359-360].
На підставі даних епіграфіки Софії Київської нами було встановлено, що
з XVI ст. традиційну формулу молитовного напису Господи помози рабоу своемоу
витісняють формули помѧни Господи раба своего, спаси Господи раба своего або помилуи
Господи раба своего [Корнієнко 2010, с. 359], які, втім, еволюціонували з першої.
Під час досліджень графіті на фресках могилянської доби церкви Спаса на Берестові ця теза була повністю підтверджена, адже серед численних молитовних
написів жодного разу не було вжито дієслово-прохання помози, а замість нього
автори вживають здебільшого помѧни та спаси, рідше – помилуи. Вочевидь, подібні
зміни в структурі традиційного тексту молитовної формули обумовлені суттєвим
зростанням ролі заупокійно-поминального культу в ранньомодерний час: дієслово
спасати за християнським віровченням означає визволяти від вічних мук у загробному житті, дієслово помилувати – пробачати кому-небудь провину, виявляти
поблажливість чи жалість до когось, зокрема задля визволення від пекельних
мук, дієслово поминати – молитися за тілесне та духовне здоров’я живої або упокій душі померлої людини. Як бачимо, всі ці діє слова доволі тісно пов’язані
саме з семантикою заупокійно-поминального культу. В цілому зміни традиційної
формули торкнулись лише змісту прохання, і така заміна не вплинула на її структуру, яка залишилась відкритою.
Серед молитовних написів на фресках могилянської доби найбільш ранньою можна назвати виконану по вогкому тиньку молитву Даниїла (№ 207): Спаси
Господи Даниила. Подібну скорочену структуру, коли опускались слова раба свого,
мають молитви Петра (№ 233), Григорія (№ 233), Василія (№ 427), ієрея Василія
(№ 242), Лаврентія Манка (№ 241), Олексія Турянського, який, натомість, зазначив час виконання запису – 1672 р. (№ 220), а також молитовний напис на південній стороні апсиди (№ 291) із згадкою імен Карія (Каріона), Лазаря та Іроді
(ймовірно, Іродіона). За повною формулою виконані молитви Євфимія Єрдана
(№ 212), Єфрема (№ 215), Димитрія, який вказав час виконання графіті – 1721 р.
(№ 234), іншого Димитрія (№ 266), Лазаря (№ 317) Романа (№ 255), Кирила
(№ 416), Іоанна (№ 426), Карпентія (№ 429), фрагментарно збережені написи
Григорія (№ 256), невідомого диякона (№ 391), невідомих авторів, чиї імена не
збереглись через пошкодження тиньку (№ 232, № 257, № 281), а також молитовний напис на фресці з образом св. Якова Перса із згадкою імен Йосифа та Лазаря
(№ 414). Дещо змінену традиційну формулу демонструють написи Лаврентія
Манка (№ 240), який опустив слово своего, та Михайла Сокалєва (№ 397), який
замінив займенник своего на прикметник Божия. А в написі на південній стороні
апсиди (№ 302) замість жіночого імені вказане лише слово рабоу. Скорочений
варіант молитовної формули, коли опускались слова раба своего, містить напис
Дементія (№ 247), а в записах Романа (№ 355), Іоанна (№ 273) та невідомого автора, чиє ім’я, ймовірно, зашифроване (№ 374), відсутнє і звернення Господи.
244

Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті
__________________________________________________________________________________

Доволі часто серед варіантів скорочення традиційної формули на фресках могилянської доби є записи, що складаються лише із слів звернення та прохання спаси
Господи (№№ 278, 279, 354, 423, 428) або лише прохання спаси (№№ 214, 236, 239,
245, 249, 251, 283, 305, 323, 333, 335, 367, 387, 422). Ще кілька молитовних
написів (№№ 263, 265, 356, 357, 365, 369, 388, 389, 390, 415) збереглось фрагментарно, тож ми не можемо впевнено встановити, за повною чи скороченою
структурою вони були виконані.
Велика кількість написів виконана за формулою помѧни Господи раба своего,
її повну структуру демонструють молитви Симона (№ 210), Уляни (№ 211),
Іоанна Денисова, який до того ж вказав час виконання графіті – 1674 р. (№ 216),
Матвія (№ 226), Мартина (№ 282), Федора (№ 363), Георгія (№ 319), невідомого
автора, чиє ім’я не збереглось через пошкодження тиньку (№ 227) або ж напис
просто не був завершений (№ 349), а також молитва від імені Раїва, Стефана та
Стафія (Євстафія), виконана на північній стороні апсиди (№ 270). В написах
Івана (№ 288), Стефана (№ 320), Іоанна (№ 381), Оліяса (ймовірно, Олісея) та
невідомого автора, чиє ім’я знищене пошкодженнями тиньку (№ 383) опущені
слова раба своего, Григорія (№ 321), Антонія (№ 345) та невідомої особи, яка зазначила лише ініціали жіночого імені І.Н. (№ 301) – лише займенник своего/свою,
а в молитві невідомого автора (№ 296) залишений займенник, натомість відсутній
іменник раба. З прохання та вказівки лише імені автора складаються молитви Параскеви (№ 230), Кирила (№ 299), Іоанна (№ 342), Катерини (№ 373) невідомого
автора (№ 275), який замінив ім’я займенником мѧ. Скорочену до одного дієслова-прохання помѧни формулу демонструють записи №№ 221, 284, 294, 295, 307,
312, 316, 330, 343, 364, 372, 384, 421. Декілька написів збереглись фрагментарно
(№№ 261, 262, 268, 272, 285, 293, 310, 347, 350, 351, 352, 353), тож простежити
структуру формули – скорочена чи повна – не вдається. Відтак, як бачимо, молитва помѧни Господи раба своего демонструє широку варіативність, тобто, здатність
як до розширення, так і до скорочення, яку вона успадкувала від давньоруської
молитовної практики.
На відміну від дієслів спасати та поминати, слово помиловати в складі
самостійних молитовних формул на фресках могилянської доби не зустрічається,
воно завжди зв’язане в тексті з одним із двох наведених вище дієслів. Так, вже
знайомий нам за написом № 212 Євфимій Єрдан в іншому графіті (№ 213) просить
Господа про помилування та поминання, Максим (№ 209), Василій (№ 223),
Федір (№ 228), Матей (№ 244), Симеон, який також вказав рік виконання напису –
1689 р. (№ 252), Семен (№ 274) – про спасіння та помилування.
Ще два графіті віднесені нами до категорії молитовних відповідно до
відмінка, перше містить ім’я Петра (№ 424), друге – займенник мѧ (№ 411). Втім,
співвіднести, з яким проханням (спасти, помилувати чи пом’янути) звертались
їх автори до Господа не виявляється можливим.
В окрему групу варто зарахувати приписки до молитовних написів інших
людей. Так, у написі № 209 до молитви спаси Господи и помилуи раба своего Маѯима
невідомий автор додав слова и нас(ъ) та зазначив імена Наума, Иоанна, Алеѯандра
та Лаврентия; в № 223 до молитви Господи спаси помини раба своего Васила інший автор
додав ім’я в знахідному відмінку Ната (скорочення від Натанаила) та рік виконання
(прикметне, що на латиничний манер – не року, а анно) – а(нно) 1680; до молитви
245

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

помѧни Господи Ивана (№ 288) дописали свої імена Михайло (№ 289) та Григорій
(№ 290); в № 355 невідомий автор додав займенник мѧ.
Доволі незвичну приписку можемо бачити в молитві Кирила (№ 416):
перед текстом спаси Господи раба своего Кирила невідомий автор додав частку не, надавши таким чином негативного відтінку всьому тексту молитовного звернення.
Окрім того, дві молитви – Іоанна (№ 426) та Карпентія (№ 426) – закреслені кількома горизонтальними рисками, а в записі ієрея Василія (№ 242) навмисно пошкоджене останнє слово.
На жаль, нам складно встановити причини вибору того чи іншого напису
для доповнення, так само, як і мотиваційні чинники “шкідництва” цілком благопристойних молитовних написів, що виключає необхідність втручання церковної цензури, до того ж, поруч залишаються “недоторканими” аналогічні
молиовні чи пам’ятні графіті.
На нашу думку, автори цих доповнень добре знали людей, до чиїх написів
приєднувались або ж чиї молитви нівечили, висловлюючи негативне ставлення
щодо появи останніх на стінах храму.
ІІ.1.2. Пам’ятні написи
Головною метою таких записів є прагнення авторів закріпити пам’ять
про подію, що є для нього значимою, вартою для сакралізації, адже виконане на
стіні храму графіті, охоплює сакральний простір культової споруди. У київській
епіграфіці найпоширенішою формулою пам’ятного запису є “Місяця такого-то
у такий-то день приставився раб Божий такий-то”, тобто, в таких записах вказано місяць, день та ім’я померлого. На думку Т. Рождественської, використання
дієслова престависѧ відображає своєрідність давньоруських поминальних графіті
[Рождественская 1992, с. 13]. Втім, на нашу думку, зважаючи на структуру формули більш доцільним буде називати такі записи пам’ятними, адже в багатьох
випадках вона використовувалась не лише для повідомлення про смерть людини,
а й про початок чи завершення якоїсь справи тощо [Корнієнко 2010, с. 360].
Подібно до традиційної молитовної формули “Господи, поможи рабу
своєму такому-то” наведена вище формула пам’ятного запису має відкриту
структуру, а тому здатна включати нові додаткові елементи, випускати або замінювати основні, що й обумовлює її поширення та зберігання в письмовій та епіграфічній традиціях протягом середньовіччя та раннього модерного часу.
Яскравою ілюстрацією цього твердження є графіті № 412 кінця XVII – першої
третини XVIII ст. на фресці-темпері могилянської доби з образом св. Іакова
Перса: мѣсяця июнѧ а дня 3. На жаль, що саме відбулось 3 червня – автор напису
повідомити не забажав або не встиг.
Другою поширеною формулою пам’ятних написів є “писав такий-то”.
Особливою рисою таких записів давньоруського часу називають відсутність займенника першої особи однини азъ [Рождественская 2003, с. 215]; проте наразі
у Софії Київській нами виявлений ряд записів давньоруського та раннього модерного часу із застосуванням таких займенників.
На нашу думку, такі графіті варто розглядати як підкреслення факту перебування автора у храмі, своєрідне підтвердження своєї присутності з метою
отримання надії на звершення висловлених молитовних сподівань [Корнієнко
2010, с. 361-362].
246

Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті
__________________________________________________________________________________

Серед виконаних на фасадах стіни записів повну структуру формули з деякими доповненнями мають лише два графіті, № 98 та № 448. Текст першого повністю підлягає реконструкції: а се писалъ Иоанъ. У другому ж ми можемо відновити
лише середню частину се писалъ. Як бачимо, Іоанн та невідомий автор підкреслили
особисте виконання записів, увівши до стандартної формули слова а се.
Інші пам’ятні графіті мають скорочену структуру, в них опущене дієслово та залишене тільки ім’я в називному відмінку. Такими є записи трьох Іоаннів (№ 45, № 124 та № 203), Костянтина (№ 50), Іллі (№ 199) та невідомого
автора, від обведеного в овальну рамку імені якого залишились невиразні фрагменти (№ 152).
Кириличні пам’ятні написи на фресках-темперах могилянської доби так
само представляють скорочену до одного імені формулу, лише один з них (№ 224)
містить розширені дані про автора, який вказав свою приналежність до священнослужителів: Ієрей Єрданов. Можливо, він має родинний зв’язок з автором двох
виконаних на тій самій фресці з образом св. Євфимія молитовних записів Євфимія Єрдана (№ 212 та № 213). Інші ж кириличні написи на фресках містять вказівки імен в називному відмінку: Герасим (№ 217), Іоанн (№ 231), Іван (№ 286),
Нестор (№ 246), Семен (№ 331), Феодор (№ 340), Лаврентій (№ 375) та Йосиф
(№ 430). Окремо варто виділити п’ять записів Остапа (№ 404, № 406, № 408 та
№ 409), одне з яких зберегло фрагмент родового імені (№ 407). Всі п’ять графіті
знаходяться на фресці з образом св. Іакова Перса, вони мають різні розміри літер
та певні відмінності у формі прорізів, що виказує на неодночасність їх виконання
Остапом. На жаль, наразі ми не можемо встановити причини такої важливості
для автора записів образу св. Іакова Перса, адже п’ять графіті, виконаних на
фресці однією людиною, в київській епіграфіці зустрічаються вперше.
Унікальним в київській епіграфіці наразі є запис № 314, в якому читається написане справа-наліво й у дзеркальному відображенні ім’я Василь.
Виконані грецькою мовою три пам’ятні написи складені за скороченою
структурою, в них вказані імена Міхала (№ 306), Лазара (№ 315) та Перея (№ 318).
Натомість шість латиничних пам’ятних графіті складені за традиційною
для них структурою й містять вказівку власного та родового імені, інколи із зазначенням року виконання [Сінкевич, Корнієнко 2009, с. 165-167]. До першої
групи відносяться записи Яна Каменського (№ 225) та Балтазара Селецького
(№ 371), до другої – виконані у 1672 р. записи Стефана Волосовича (№ 218)
та Сави, який замість родового імені поставив лише ініціал М (№ 219), у 1675 р.
Теодора, від родового імені якого залишилась лише літера D (№ 271), у невідомому році – Іова (№ 392).
Зазначення власного та родового імен дозволило отримати додаткові
відомості щодо осіб їх авторів*.
Очевидно, запис № 225 виконаний Яном Каменського гербу Ястрембець,
сином кременецького гродського судді Станіслава, що згадується у 1689 р. [Niesiecki 2, s. 474]. 4 листопада 1702 р. Яна Каменського було призначено Луцьким
городничим, проте він так і не зайняв цей уряд [Urzędnicy 2007, s. 72].
___________________________________________________________________

*

Автор висловлює вдячність к.і.н. Н. Сінкевич за допомогу у пошуку інформації щодо згаданих
у цих пам’ятних записах осіб.

247

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Рід автора напису № 371 Бальтазара Селецького походить від татарських
князів, відгалуження роду Кадишевичів, які у XVII ст. придбали Селец Ошмянський, від чого і отримали нове прізвище [Polska encyklopedia 1938, s. 43].
Щодо Стефана Волосовича (автора напису № 218), то, ймовірно, він був
родичем настоятеля Свято-Духівської церкви у Вільно Мартиніана Волосовича,
[Кабанець 2003, с. 39].
Окрему групу пам’ятних написів становлять ті, що складаються лише з дат.
Три з них виконані по личкувальному розчину, вони містять дати 1511 р. (№ 181),
1604 р. (№ 138) та 1650 р. (№ 437), інше видряпане на фресці-темпері, на відміну
від попередніх, виконане арабськими цифрами й зазначає 1731 р. (№ 396). Окрім
того, до цієї групи можна умовно віднести незавершений напис кінця XIII – першої чверті XIV ст. (№ 435), що розпочинається словами въ лѣто.
Доволі цікавий пам’ятний напис (№ 206), виконаний на стародавньому
західному фасаді храму, повідомляє про повернення з паломництва до Єрусалима дияконів Спаської церкви, на що вказує вживання прийменника изъ:
дѣѧконовъ Свѧтого Съпаса прочанъ изо Ерусалима. На підставі даних палеографії графіті найвірогідніше датується в межах середини ХІІ – кінця ХІІІ ст. й воно є важливим свідченням русько-палестинських контактів домонгольського часу, адже
писемних свідчень цього часу збереглось не так багато [докл. див.: Назаренко
2001, с. 617-648].
Неподалік виконаний інший пам’ятний напис (№ 123), що також має нестандартну формулу: Съпаса сотворилъ ты. Можемо припустити, що автор графіті
під займенником ты розумів князя Володимира, який, на думку митрополита
Петра Могили, створив церкву Спаса на Берестові. Однак не виключено, що
автор звертається до самого Петра Могили, за часів якого храм було відновлено,
адже дієслово створювати має значення давати життя, існування чому-небудь,
формувати що-небудь, в тому числі будувати й споруджувати, тож його застосування буде справедливим по відношенню як до великого київського князя, так і
до київського митрополита.
На нинішньому фасаді сходової вежі виконано ще один пам’ятний напис
(№ 434), фрагментарність якого не дозволяє повністю реконструювати текст,
однак за збереженими частинами можемо встановити його загальний контекст:
у ньому йдеться про вбивство Мартина, на що вказує вживання дієслова втѧтъ.
На підставі палеографії графіті датується другою чвертю XV – початком XVI ст.,
тож можемо припустити, що тут відбилася інформація про події вересня 1482 р.,
коли Київ був спустошений кримським ханом Менглі-Гіреєм.
ІІ.1.3. Цитати творів книжної писемності
До цієї категорії можемо зарахувати лише один запис (№ 366) на фресцітемпері XVII ст., який є початком молитви-благодаріння за причастя: Да
исполнѧтсѧ оуста наша пѣніѧ Господна похвали ако да воспоемъ. Ці слова виголошуються під час Святої Літургії віруючими в момент останнього явлення їм Святих
Дарів, які священик відносить на жертовник. На жаль, доволі складно встановити
наразі причини, які спонукали авторів виконувати подібні написи.
ІІ.1.4. Окремі слова та словосполучення
До цієї категорії можемо віднести один напис (№ 472), виконаний на східному фасаді сходової вежі церкви Спаса на Берестові на висоті понад три метри
248

Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті
__________________________________________________________________________________

від рівня сучасної денної поверхні. Маємо зазначити, що на сьогодні це один
з найвищих написів-графіті храму.
Текст включає лише одне слово – ім’я в називному відмінку Июда. Структурно запис нагадує скорочений варіант формули “Писав такий-то”, в якому
пропущене дієслово. Однак, зважаючи на зраду Іуди Іскаріота, в християнському
іменослові це ім’я не зустрічається, тож інтерпретувати напис як пам’ятний підстав немає. Встановити мотиваційні чинники появи цього напису на стінах церкви складно, можливо, перед нами зразок покаянного самоприниження автора,
який порівнює себе з Іудою.
ІІ.1.5. Написи, зміст яких не встановлений
У процесі дослідження написів на фресках-темперах XVII ст. нами було
виявлено двадцять графіті, які справляють враження хаотичного набору літер:
№№ 208, 243, 287, 297, 298, 300, 308, 359, 360, 361, 370, 376, 385, 394, 395, 398,
399, 400, 401 та 405. Якщо звернути увагу на способи оздоблення поверхні
дерев’яних обітних хрестів, традиція поставлення яких існувала з давньоруських
часів [Пермиловская 2009, с. 179-180], можемо з великою вірогідністю віднести
ці записи до категорії молитовних або ж цитат творів книжної писемності. Прикрашаючи хрест різьбленням, майстри як написи активно застосовували вислови
з Євангелія, цілі речення або його частини, які передавалися за допомогою скорочень чи криптограм, що створювало образ таємничості, святості та неповторності хреста [Пермиловская 2009, с. 187, іл. на с. 183, 186-187, 191-192]. Втім,
доки не буде чітко встановлена текстова частина таких графіті, віднести їх до
конкретної категорії неможливо.
ІІ.1.6. Абетки, склади та окремі літери
Доволі часто серед записів на стінах культових споруд трапляються
абетки, здебільшого кілька початкових літер. На думку Т. Рождественської, у середньовіччі автори видряпували такі графіті з розумінням їхньої сакральності,
адже ще з ІХ ст., тобто, у ранній період слов’янської писемності, відмічаються
уявлення про святість слов’янської азбуки [Рождественская 1992, с. 16]. Інші
дослідники, зокрема А. Мединцева та К. Попконстантінов, висловили припущення, що подібні графіті-абетки могли мати суто практичне значення й слугувати для тренування писця [Медынцева, Попконстантинов 1984, с. 54]. Зважаючи
на складність однозначного тлумачення мотиваційних чинників виконання
подібних записів, ми не можемо встановити правильність першого чи другого
твердження, втім, одне не виключає іншого.
У Георгіївському приділі Софійського собору ми виявили виконаний
одним автором запис (№ 864) граматичних вправ по утворенню складів (аб, ба),
поруч з початком абетки (абвг), тобто, в цьому випадку можемо говорити про більш
прикладний характер напису [Корнієнко 2010, с. 56, табл. LXIX, 1]. Натомість в
приділі свв. апостолів Петра і Павла виявлені два записи (№ 1209 та № 1509) початкових літер абетки абв людьми, які стояли на колінах [Корнієнко 2010б, с. 15,
табл. XVIII, 3; c. 84, табл. CXXV]. У цьому випадку обидва записи можуть бути
інтерпретовані як молитовні, адже у складеному в Х ст. та, судячи з сорока списків ХІІ–XV ст., доволі популярному на теренах Київської Русі [Словарь книжников 1987, с. 32-34] акровірші “Абеткова молитва”, де кожен вірш розпочинається
249

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

з наступної літери слов’янської абетки, літерам абв відповідають наступні рядки
[Русская азбука 1998, с. 154]:
Азъ – симь словомъ молю ся Богу:
Боже всея твари зижителю,
Видимыя и невидимыя!
Відтак, виконання на стіні записів кількох (або однієї) літер слов’янської
абетки цілком могло заміняти молитовний напис. Проте неоднозначність трактування кожного конкретного напису перешкоджає запропонувати універсальну
інтерпретацію записів, представлених цією категорією, до якої в церкві Спаса
на Берестові можуть бути зараховані п’ятдесят дев’ять графіті (26 на личкувальному розчині фасадів та 33 на фресках-темперах XVII ст.).
До класичних записів початкових літер абеток можуть бути віднесені
чотири написи, всі вони виконані на поверхні личкувального розчину стіни:
виконані в один рядок абвге (№ 99), абвг (№ 167, № 436) та розташовані одна над
одною літери аб (№ 105).
На жаль, у нашому випадку складно визначити, перед нами граматична
вправа чи своєрідна молитва. Той факт, що автор запису № 99 пропустив літеру
д, дозволяє з більшою впевненістю надати перевагу першому тлумаченню.
Ряд графіті є окремими складами, причому подібні записи виконувались
як на стародавньому личкувальному розчині, так і на фресках XVII ст. До недавнього часу А. Мединцевою була запропонована інтерпретація подібних написів
як робочих поміток при будівництві [Медынцева 1978, с. 58-59], ми ж звернули
увагу на неможливість подібного однобічного тлумачення (хоча не виключаємо
можливості й такої інтерпретації окремих написів, виконаних по сирому розчину
або фресковому тиньку), запропонувавши кілька можливих варіантів у напрямі
тлумачення їхнього змісту.
У першому випадку подібні записи можуть розглядатись як позначення
певних частин релігійних текстів. На користь такої інтерпретації можемо навести
два записи (№ 795 та № 831) з Георгіївського вівтаря Софії Київської, що є
посиланнями на конкретний вірш книги пророка Аггія [Корнієнко 2010, с. 42,
50, 370-371]: “Тому так промовляє Господь: Вернуся Я до Єрусалима з милосердям, храм Мій буде збудований у ньому, – говорить Господь Саваот, – а мірничий
шнур буде розтягнений над Єрусалимом” (Ог. 1:16).
У другому випадку подібні графіті з кількох літер могли б розглядатися
з позиції їхнього символіко-числового значення, для прикладу ми наводили запис
№ 789 з літер іе [Корнієнко 2010, с. 41], що може розглядатись як символічне
позначення Євхаристичної жертви: ’Ihsoàj EÙcarist…a [Никитенко 2006, с. 350].
У третьому випадку подібні графіті могли виконуватись як скорочена
молитовна формула, подібні випадки нами розглянуті вище на прикладах початкових літер абеток.
І, нарешті, в четвертому випадку ми не виключали можливості тлумачення змісту подібних графіті як позначення ініціалів їхніх авторів [Корнієнко
2010, с. 378]. На цю думку наштовхує і молитовний напис № 301 на фресці XVII ст.,
він містить текст традиційної молитовної формули та ініціали: помѧни Господи рабоу
ІН. Загалом подібні скорочення імен часто зустрічаються у сфрагістичних матеріалах, починаючи з XVI ст. [див. напр.: Алферов, Однороженко 2008; Однороженко
2008]. Відтак, записи окремих складів на фресках могилянської доби можемо
250

Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті
__________________________________________________________________________________

з більшою вірогідністю розглядати як ініціальні написи, тобто, за мотиваційними
чинниками виконання вони відповідають формулі “Писав такий-то”.
До цієї категорії нами віднесені записи, що містять літери сво (№ 248),
доі (№ 344; останній знак ідентифікується не зовсім впевнено, можливо, він є щоглою незавершеної літери), нкп (№ 410), бв (№ 377), к та іншої літери, що може інтерпретуватись як у, u чи х (№ 329), лв (№ 362), ме (№ 393), мр (№ 250), ол (№ 419),
пд (№ 368), пм (№ 358), по (№ 246; у цьому випадку не виключена інтерпретація
тексту як незавершеного слова помѧни), си (№ 277 та № 413), со (№ 418).
На стародавньому личкувальному розчині фасадів храму подібних записів складів дещо менше, вони містять літери пош (№ 176), мол (№ 473), аг (№ 88),
ан (№ 32), ли (№ 121), ми (№ 145), на (№ 431), нк (№ 200), оѯ (№ 161), тф (№ 120)
та фрагментарно збережений напис, від якого чітко читається лише літера ѯ (№ 447).
Деякі з них нагадують скорочені форми запису імені, наприклад, аг – Агаиа,
ан – Андрѣи, ми – Михаилъ, тф – Тимофѣи, нк – Никифоръ тощо; подібний вигляд
має текстова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, яка містить скорочений до кількох літер запис імені людини, за душу якої
ці служби проводились [див. напр., Корнієнко 2010, с. 386-391]. У разі такого
тлумачення подібні графіті мають розглядатись як скорочена формула “Писав
такий-то”. Водночас, літери мол можуть бути інтерпретовані як скорочення
слова моление, й таке тлумачення примушує розглядати графіті як молитовний
напис. Тож, як бачимо, інтерпретація подібних записів не може бути однозначною.
Серед епіграфічних пам’яток цієї категорії зустрічаються записи одиничних літер, що можуть інтерпретуватись, подібно до складів, як ініціали імені,
скорочена молитовна формула, позначення певних релігійних текстів або як
прагнення передати символіко-числове значення цієї літери.
Доволі часто серед однолітерних написів виконувалась літера а. На личкувальному розчині таких графіті шість (№ 87, № 109, № 119, № 164, № 175, № 465),
на фресках-темперах XVII ст. – три, причому в одному випадку напис складається з маленької й великої а (№ 267, інші два – № 379 та № 420). Літера А розпочинає абетку та відлік (а=1), тому в християнстві їй надавалось особливого
сакрального значення, вона є символом божественності, вічності, єдності [Апостолос-Кападона 2000, с. 159]. Можливо, тому вони часто прокреслювались по
сирому тиньку (наприклад, по ще не засохлому личкувальному розчині виконаний запис № 87, а в Софії Київській у вівтарі Георгіївського приділу нами виявлено два подібні написи – №902 та № 929 [Корнієнко 2010, с. 61, 67]), й ця літера
символізувала початок функціонування храму – Дому Господнього. У згадуваній
вище “Абетковій молитві” літері а відповідає рядок Азъ – симь словомъ молю ся
Богу, що дозволяє інтерпретувати записи і як молитовні звернення до Господа та
святих. Водночас, літера а може розглядатись як скорочена форма запису імені,
наприклад, Aндрѣи, відтак і тлумачитись як пам’ятний напис.
Літера б зустрічається один раз (№ 292). Графіті виконане на фресці-темпері XVII ст., що дозволяє з більшою вірогідністю розглядати її як ініціал автора
напису, наприклад, скорочення імені Борисъ.
В прокреслена тричі, два графіті знаходяться на фресках-темперах XVII ст.
(№ 327 та № 378), одне – на личкувальному розчині фасаду (№ 477). Літера продовжує числовий ряд (в=2), вона символізує людське та божественне начало
251

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

в Ісусі Христі, чоловіче та жіноче начало людей та тварин, це підкреслює відповідний рядок абеткової молитви Видимыя и невидимыя! [Апостолос-Кападона
2000, с. 61; Русская азбука 1998, с. 154]. Втім, ми не можемо впевнено сказати,
що автори записів прагнули передати саме це значення літери. Більш вірогідною
нам видається інтерпретація цих графіті як ініціалів авторів, наприклад, скорочена форма імені Bасилии.
На личкувальному розчині стародавнього фасаду була прокреслена
літера г (№ 128). Вона може розглядатись як скорочена форма слова-звернення
Господи, що відповідає традиційній молитовній формулі. Якщо ж взяти до уваги
можливість інтерпретації запису як ініціалу автора, то його можна інтерпретувати, наприклад, як скорочення імені Григории.
Тричі зустрічається д, одне графіті виконане на личкувальному розчині
(№ 116), два інші (№ 311 та № 325) – на фресках XVII ст., причому в одному
випадку запис складається з трьох літер, розташованих у вигляді трикутника
(№ 311). Літера д може нами розглядатись як скорочена форма запису імені,
наприклад, Димитрии.
На личкувальному розчині тричі прокреслена літера м (№ 137, № 150 та
№ 474), один раз вона зустрічається серед написів на фресках могилянської доби
(№ 280). Якщо розглядати їх як ініціали автора, то, наприклад, тут можемо реконструювати скорочену форму імені Михаилъ. Числове значення літери дорівнює сорока,воно є числом випробувань, символізує сорокаденний піст Ісуса
Христа, стільки ж днів триває поминання померлого (сорокоуст) [Дьяченко 1993,
с. 640; Иванов 2003, с. 240-328], це число тісно пов’язане з уявленням про очищення від гріхів та надією, означає молитву та приготування до нового життя
[Данилевский 2001, с. 227]. В “Абетковій молитві” літері відповідає наступний
рядок: Милости Твоея хотяще Боже! [Русская азбука 1998, с. 154]. У цьому значенні
видряпування літери м може розглядатись як своєрідна молитва з проханням
Господньої допомоги, що в цілому відповідає традиційній молитовній формулі
“Господи, помилуй раба свого”.
Можливо, такого ж значення надавалось літері о (№ 324), адже в “Абетковій молитві” їй відповідає наступний рядок: Отче и Сыне и Святыи Душе! [Русская
азбука 1998, с. 156]. Вона може розглядатись як скорочена форма слова-звернення, що відповідає традиційній молитовній формулі.
Автор міг надати схожого молитовного значення іншій літері  (№ 337),
адже вона є першою в грецькому QeÒj.
Втім, обидва записи видряпані на фресках-темперах XVII ст., тож вони
можуть розглядатись як скорочені форми імен, наприклад, Остапъ та еодоръ.
Виконана на фресці могилянської доби літера п (№ 269), може бути інтрпретована як скорочена форма імені, наприклад, Петръ, водночас, як і скорочена
форма дієслова-прохання помѧни, яке доволі часто зустрічається в молитовних
формулах XVI–XVII ст.
Літера с з-поміж графіті на фресках-темперах XVII ст. зустрічається найчастіше, шість разів (№ 303, № 304, № 322, № 336, № 338 та № 380). Вона є початковою в дієслові-проханні спаси, молитовні формули із застосуванням якого
в XVI–XVIІI ст. зустрічаються найчастіше. Тож найвірогідніше розглядати такі
252

Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті
__________________________________________________________________________________

записи як скорочений варіант традиційної молитовної формули. Втім, не виключено, що перед нами скорочена форма запису імені, наприклад, Семенъ.
ІІ.1.7. Фрагменти написів
Під час дослідження епіграфіки церкви Спаса на Берестові була виявлена
низка записів, збереженість яких незадовільна через суттєві пошкодження фрескового тиньку та личкувального розчину. Такі написи, як правило, складаються
лише з декількох літер, внаслідок чого текст не підлягає реконструкції. Відтак,
ми можемо лише констатувати наявність тут графіті в минулому. Проте ці написи, на нашу думку, також повинні враховуватись при дослідженні, наприклад,
для отримання статистичної інформації. До цієї категорії можуть бути віднесені
одинадцять графіті на стародавніх фасадах (№№ 82, 134. 135, 142, 154, 156, 158,
169, 445, 462 та 468) та сімнадцять на фресках-темперах XVII ст. (№№ 222, 229,
235, 237, 238, 253, 254, 258, 259, 260, 309, 326, 328, 332, 339, 403, 425).
ІІ.1.8. Записи лічби
Серед епіграфічних матеріалів церкви Спаса на Берестові було виявлено
три написи, що складаються з декількох вертикальних засічок. Два таких записи
знаходяться на фресках-темперах могилянської доби, один містить тринадцять
вертикальних засічок (№ 382), другий – сім (№ 402). Під час дослідження епіграфіки Софії Київської нами було виявлено та атрибутовано ряд записів, які
мають вигляд рядка або кількох рядків вертикальних засічок. Дослідження особливостей розташування цих написів, зосереджених у вівтарних частинах храму,
а також структури формул, дозволило встановити, що такі графіті є записами
обрахунку кількості проведених поминальних служб за душу конкретної людини,
живої чи померлої, задля спасіння її душі [докл. див. Корнієнко 2009б; 2010, с. 381385]. Верхньою хронологічною межею появи подібних написів є кінець XIV ст.,
а за типологією два графіті церкви Спаса на Берестові датуються останньою третиною XVII – першою третиною XVIII ст. Тож їх віднесення до категорії записів
обчислення кількості поминальних служб виглядає малоймовірним, проте наразі
нам складно встановити, що саме підлягало обрахунку. Так само ми не можемо
визначити, що саме намагався підрахувати автор запису № 153 на стародавньому
фасаді храму, який складається з восьми вертикальних засічок, закреслених кількома горизонтальними рисками.
ІІ.1.9. Записи цифр
До цієї категорії нами віднесений один запис (№ 417), виконаний на
фресці-темпері XVII ст. з образом св. Якова Перса. Він містить цифри 23, жодних
додаткових складових він не має, тож встановити мотиваційні чинники виконання цього графіті встановити не вдається.
***
ІІ.2. Малюнки-графіті
Серед епіграфічних пам’яток церкви Спаса на Берестові значна кількість
є малюнками. До недавнього часу при вивченні графіті їм приділялась менша
увага, в науковий обіг вони вводились епізодично, доволі часто як додаток до корпусу
написів-графіті. Виняток становить хіба що присвячена оглядові малюнків Софії
253

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Новгородської праця Ю. Нікітіної [Никитина 1990] та стаття Б. Васильєва, який
спробував систематизувати окремі аспекти дослідження вже опублікованих малюнків-графіті [Васильев 1997]. Хоча дослідник лише зосередив увагу читача на окремих проблемах їх інтерпретації, його праця на сьогоднішній день лишається
єдиною спробою розв’язання узагальнених питань щодо систематизації, часу виконання, авторства, змісту та художніх особливостей давньоруських малюнківграфіті. Серед порушених автором питань доволі важливим є встановлення
мотиваційних чинників, які спонукали середньовічного автора до видряпування
на стінах храмів зображень, а також значення, яке вони в них вкладали.
Серед важливих питань, розглянутих у праці Б. Васильева, вагомого значення надається систематизації малюнків-графіті. Як ми зазначали вище, С. Висоцький розділив їх на дві категорії: символічні, до якої він відносив зображення
святих, князівських та різних магічних знаків, фігур, що нагадують гончарні
клейма, хрестів та побутові, представлені зображеннями тварин, птахів, людей,
орнаментальних фігур [Высоцкий 1966, с. 107, 116; 1976, с. 117, 124]. Ю. Нікітіна
додала сюди ще світські малюнки, але не зазначила їх характерних особливостей
[Никитина 1990, с. 221]. Хисткість подібного поділу була доведена Б. Васильєвим, котрий доволі чітко вказав можливості переходу малюнків з категорії побутових до категорії символічних, якщо поглянути на них з позицій християнського
символізму [Васильев 1997]. Для систематизації малюнків-графіті ми пропонуємо виділити основну сюжетну лініюцих зображень [Корнієнко 2010, с. 392],
систематизувавши їх на такі категорії:
1) хрести, монограми, теонімограми;
2) символи, пов’язані з частинами людського тіла;
3) предмети релігійного вжитку та артефакти;
4) антропоморфні зображення;
5) орнітоморфні зображення;
6) емблеми.
Співвідношення між різними категоріями малюнків-графіті церкви
Спаса на Берестові виглядає таким чином:
Назва категорії

Загальна кількість

Відсоткове
співвідношення

Хрести, монограми,
теонімограми

147

30,82%

Символи, пов’язані з
частинами людського тіла

1

0,21%

Предмети релігійного вжитку
та артефакти

2

0,42%

Антропоморфні зображення

1

0,21%

Орнітоморфні зображення

1

0,21%

Емблеми

23

4,82%

254

Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті
__________________________________________________________________________________

ІІ.2.1. Хрести, монограми, теонімограми
Серед малюнків церкви Спаса на Берестові переважну більшість складають зображення різноманітних хрестів, причому на фресках-темперах виконаний лише один малюнок, решта ж знаходиться на стародавніх фасадах храму.
Вивчаючи цю категорію зображень, виявлених у Георгіївському приділі
Софії Київської, ми вже зазначали складність визначення мотиваційних чинників
та мети їх виконання, зважаючи на розмаїття символіки хреста. Нами було запропоновано кілька найбільшвірогідних варіантів інтерпретації подібних зображень [Корнієнко 2010, с. 393-394].
За словами Єфрема Сиріна, малюнок хреста символізує інвокацію “в ім’я
Отця, і Сина, і Святого Духа”, а поставлений на початку рядка, він співвідноситься з накладанням на себе хресного знамення перед якоюсь важливою справою,
а також символізує мовний акт, звернений до Господа та святих [Рождественская
1992, с. 17-18]. Відтак, з огляду на таке значення, цілком можемо погодитись з думкою А. Мединцевої, що деякі малюнки-графіті можуть розглядатись як молитовні
записи неграмотних людей [Медынцева 1978, с. 195]. У текстовому еквіваленті
такому малюнку може відповідати напис за традиційною формулою “Господи,
поможи рабу своєму”.
Водночас, зображення хрестів різноманітної форми доволі часто зустрічаються у матеріалах сфрагістики; наприклад, емблеми у вигляді чотириконечних “грецьких” хрестів можемо бачити на особових печатках пінських зем’ян
Шоломицьких, у вигляді хреста-якоря – волинських зем’ян Яковицьких, у вигляді косого хреста – підстарости городенського Яна Комповольського [Алферов,
Однороженко 2008, с. 77, 189, 191] тощо. Зважаючи на таке значення хреста, виконання його зображення на стіні храму за мотиваційними чинниками наближається до видряпування пам’ятних написів-графіті, які фіксують факт перебування
в соборі конкретної особи. У текстовому еквіваленті подібним малюнкам відповідають записи, виконані за традиційними формулами “писав такий-то” або
“був тут такий-то”.
Водночас ми не можемо виключати дидактичного значення окремих зображень, виконаних на високому професійному рівні, що вказує на обізнаність їх
авторів з прийомами книжної мініатюри. Зважаючи на такий контекст, подібні
малюнки-графіті мали б, на думку виконавців, символічно розкривати тему спокути гріхів та спасіння людства через хресну жертву Ісуса Христа, чому особливо
відповідають зображення голгофських та проквітлих хрестів. Дослідник В. Зоценко пов’язував символ проквітлого хреста з культом великомучеників [Зоценко
1979, с. 106], однак цю думку не підтверджують виявлені у церкві Спаса епіграфічні матеріали, адже вони виконані на фасадних стінах храму. Не підтверджують цю тезу і спостереження над графіті Софійського собору, оскільки малюнки
проквітлих хрестів зустрічаються тут не лише на фресках з образами мучеників,
а й на фресках з іншими святими, зображеннями Чесного Хреста або орнаменту.
На жаль, у нас відсутні можливості запропонувати чіткі критерії, за якими можна
встановити мотивацію виконання конкретного малюнка.
Найчастіше серед малюнків зустрічаються зображення чотириконечних
рівнораменних “грецьких” хрестів, прокреслених за допомогою двох відрізків,
які перетинаються під прямим кутом, або виконаних за допомогою подвійних
255

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

замкнених рисок. Перших варіантів малюнків нараховуємо двадцять вісім
(№№ 21, 26, 31, 42, 59, 60, 62, 65, 71, 79, 81, 112, 113, 115, 126, 129, 132, 151, 178,
183, 204, 433, 441, 450, 455, 456, 458), один з них незавершений, позбавлений
лівої частини перекладини (№ 80), других – двадцять дев’ять (№№ 11, 13, 14,
18, 27, 35, 38, 40, 41, 47, 53, 54, 58, 61, 63, 74, 89, 90, 93, 96, 97, 100, 111, 130, 146,
155, 184, 193, 202). Окрім того, маємо сім прокреслених подвійною замкненою
рискою вертикальних відрізків (№№ 44, 78, 136, 148, 173, 185, 195), які найвірогідніше буде розглядати як незавершені малюнки (щогли) хрестів. Як різновиди
подібних зображень можуть бути названі два малюнки “грецьких” хрестів, щогла
одного прокреслена одинарною рискою, а перекладина подвійною (№ 174), або
ж навпаки, щогла подвійною, а перекладина – одинарною (№ 192). Окрім того,
маємо три малюнки прокреслених потрійною рискою хрестів (№ 66, а також № 131
та № 163, від яких збереглась лише нижня частина щогли). Серед епіграфічних
пам’яток зустрічаються ще чотири зображення виконаних подвійними рисками
хрестів
з розширеними у вигляді відкритих у вершині трапецій (№№ 46, 57,
125, 89). Різновидами подібних малюнків є два хрести, розширення в яких мають
кінці перекладини та вершина щогли, а основа замкнена горизонтальним відрізком (№ 12 та № 25). Також наявні вісім прокреслених одинарними лініями рівнораменних хрестів з розширеними у вигляді трикутників кінцями (№№ 5, 22,
33, 37, 76, 118, 159, 186), причому один з них виконаний на торці плінфи ще до її
обпалу (№ 37), другий – на сирій поверхні личкувального розчину (№ 76), а третій містить додаткові елементи у вигляді прокреслених у кожному полі складових
теонімограми ІС ХС та слова НИКА. Оскільки в ранньому християнстві “грецький”
хрест символізував Ісуса Христа, подібні малюнки можуть найвірогідніше тлумачитись саме як скорочена форма молитовного запису, зверненого до Спасителя, адже саме йому посвячена церква.
Цікавим є виконаний по вогкому тиньку рельєфний малюнок хреста з
розширеними кінцями (№ 76). З ранньохристиянських часів існувала традиція
вкладати святі мощі у фундаменти, стін та склепінь під час будівництва храмів.
Наприклад, у Константинопольському Софійському соборі у місця закладання
реліквій відмічались на стінах та стовпах вмонтованими або вирізаними хрестами; аналогічні позначення місць вкладання мощів у вигляді хрестів зустрічаються серед інших храмів візантійського культурного впливу [див., напр.:
Teteriatnikova 2003, с. 77-92; Герасименко, Захарова, Сарабьянов 2009, с. 210-212].
Зважаючи на існуючу традицію, зображення хреста на західному фасаді церкви
слід розглядати як таке, що позначає місце поховання часточки святих мощів,
вмурованої у кладку стіни.
На торці плінфи в північній частині сучасного нартекса ще до обпалу був
прокреслений косий хрест або хрест св. Андрія. Аналогічні знаки часто зустрічаються у вигляді графіті або опуклих знаків на давньоруській плінфі [див.,
напр.: Холостенко 1975, с. 121, рис. 12; с. 124, рис. 15; Коваленко, Раппопорт
1991, с. 147, рис. 3: 11]. Однак встановити, що саме спонукало автора виконати
це зображення на сирій плінфі, доволі проблематично.
Іншою поширеною формою зображень хрестів серед графіті церкви Спаса
на Берестові є “латинський”, в якого нижня частина щогли довша за верхню.
Простої форми, тобто, прокреслених за допомогою двох відрізків, нараховуємо
256

Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті
__________________________________________________________________________________

одинадцять (№№ 8, 52, 43, 67, 70, 72, 81, 95, 140, 188, 469), причому кінці перекладини та вершина щогл одного з них мають розширення у вигляді трикутників
(№ 81), подвійними замкненими рисками виконано три зображення (№№ 23, 48, 51),
причому один хрест має розширення у вигляді відкритих у вершині трапецій
(№ 51). У християнській традиції з подібної форми хрестом пов’язують розп’яття
Ісуса Христа, тому “латинський” хрест називають також “Хрестом Розп’яття” або
“Хрестом Страстей Господніх”. У Євангелії від Іоанна про страту Ісуса Христа
оповідається так: “А Пилат написав і написа, та й умістив на хресті. Було ж там
написано: “Ісус Назаряин, Цар Юдейський”. І багато з юдеїв читали цей напис,
бо те місце, де Ісус був розп’ятий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано. Тож сказали Пилатові юдейські
первосвященики: “Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я – Цар
Юдейський”. Пилат відповів: “Що я написав – написав” (Ів. 19:19-22). Відтак на
“латинському” хресті зображують символічну табличку над головою Ісуса
Христа, внаслідок чого хрест стає шестиконечним. Простих хрестів такої форми
виявлено два (№ 451 та № 475), прокреслених за допомогою подвійних замкнених
рисок – також два (№ 28 та № 122), один з яких зберігся фрагментарно (№ 122).
До “Хрестів Розп’яття” можемо зарахувати й восьмиконечні хрести, в зображеннях яких окрім вказаних вище деталей додається нахилене підніжжя. Один з таких
хрестів прокреслений за допомогою простих відрізків (№ 205), інший – подвійних замкнених, причому із зазначенням складових теонімограми ІС ХС (№ 16).
Наведені вище зображення також можуть розглядатись як своєрідні звернені до
Ісуса Христа молитви, водночас вони ж могли символічнорозкривати тему спокути гріхів та спасіння людства через хресну жертву Ісуса Христа.
П’ять малюнків мають вигляд хреста-якоря (№№ 56, 68, 74, 170, 196).
У ранньохристиянській символіці якір символізував надію, повне уповання на
волю Господа [Уваров 2001, с. 153-155, 202-205], що спиралось на слова апостола
Павла: “Тому й Бог, хотівши показати спадкоємцям обітниці незмінність волі
Своєї, учинив те при помочі клятви, щоб у двох тих незмінних речах, що в них
не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти
надію, що лежить перед нами, що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна,
що аж до середини входить за заслону, куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус,
ставши навіки Первосвящеником за чином елхіседековим” (Євр. 6:17-20). Зважаючи на семантичне навантження зображення хреста-якоря, подібні малюнки
можуть розглядатись як символічна молитва-звернення до Ісуса Христа з надією
на звершення своїх молитовних сподівань.
Доволі чисельну групу становлять зображення проквітлих хрестів, яких
нараховуємо вісім (№№ 24, 117, 127, 141, 172, 179, 198, 201). Цей символ, який
часто зустрічається в християнському мистецтві, пов’язується з прообразом
хреста Старого Завіту – Деревом Життя, яке рятує людство [Апостолос-Кападона
2000, с. 54, 118; Смирнова 2007, с. 280-281; Ozerkov 2006; Шаповалов 2003]. Подібного значення надавалось символу Голгофського хреста, зображення якого серед
епіграфічних пам’яток церкви Спаса на Берестові зустрічається чотирнадцять
разів. Основа п’яти голгофських хрестів спирається на трикутної форми Голгофу,
два з них чотириконечні (№ 64 та № 103), два – шестиконечні (№ 30 та № 94),
один зберігся фрагментарно – лише щогла та Голгофа (№ 107). Два малюнки є
257

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

чотириконечними хрестами, основа яких спирається на горизонтальну лінію,
що є простою формою передачі одноступінчатої Голгофи; перший прокреслений
подвійними замкненими рисками (№ 110), другий – одинарними (№ 443). Основи
щогл шести хрестів спираються на одноступінчату Голгофу, що символізує вищу
сходинку християнської доброчинності – Віру. Один з хрестів чотириконечний з
розширеними у вигляді трикутників кінцями (№ 187), три – шестиконечні, з них
один простий (№ 114), а два мають розширені у вигляді трикутників кінці (№ 84
та № 106). Ще два зображення збереглись фрагментарно (№ 85 та № 86). Ще
один фрагментарно збережений малюнок (№ 168) є прокресленим потрійною
рискою зображенням чотириконечного хреста, основа щогли якого спирається
на триступінчату Голгофу, сходинки якої символізують три християнські доброчинності: Віру, Надію і Любов (Милосердя).
Один малюнок має вигляд простого чотириконечного хреста, обведеного
колом. “Грецький” хрест всередині кола в астрології символізує землю, зображений на стінах римських готичних соборів він символізував їх святість [Смирнова 2007, с. 214]. Однак подібні сюжети можемо бачити і в київських пам’ятках
середньовічної архітектури: так, у мозаїчних композиціях “Євхаристія” Софії
Київської та Михайлівського Золотоверхого собору євхаристичний хліб у руках
Ісуса Христа оформлений у вигляді кола з хрестом у центрі [Лазарев 1960, табл. 33,
35; Лазарев 1966, табл. 4б, 9, 19, 72; Собор 2001, табл. 135, 143]. Окрім того, подібні
фігури доволі часто застосовувались в емблематиці, наприклад, у давньоруську
добу грецький хрест можемо бачити у вигляді клейма на денцях горщиків впродовж Х–ХІІІ ст. [див. напр.: Новое 1981, с. 297, рис. 129; Брайчевська, Михайлов,
Сагайдак 1993, с. 232, рис. 12; Фіголь 1997, с. 132]. У ранній модерний час схоже
зображення зустрічаємо, наприклад, на печатці не названого по імені подільського зем’янина (1565) [Однороженко 2009, с. 280, мал. 792] або ж на печатці
волинського зем’янина Миколи Лосятинського [Алферов, Однороженко 2008,
с. 95; Однороженко 2008, . 84] чи луцького гродського Кшиштофа Шкленского
[Однороженко 2008, с. 77]. На нашу думку, більш вірогідним буде припущення,
що автор прагнув зобразити хрест круглий “нахлібний” [Смирнова 2007, с. 286-287],
одне із зображень якого також виконане на личкувальному розчині стародавнього
фасаду храму (№ 147). Ймовірно, такого значення надавали автори зображенням
чотириконечних хрестів у квадратах, три з яких прокреслені одинарними рисками
(№№ 29, 75, 77), один – подвійними (№ 197). Подібні зображення також зустрічаються серед мозаїк Софії Київської [Лазарев 1960, табл. 48-49].
Окрім того, на східному фасаді сходової вежі виявлено два малюнки
хреста Бранше (№ 466 та № 467), що в символіці розглядається як прихований
знак Ісуса Христа, утворений перетином чотирьох літер Х [Смирнова 2007, с. 297].
Порівняно із зображеннями хрестів, теонімограм виявлено небагато,
лише шість. Найвірогідніше, теонімограми варто тлумачити як скорочену форму
молитви, на кшталт скорочення до одного слова-звернення Господи традиційної
формули “Господи, поможи рабу своєму такому-то”.
Перехідним від малюнка хреста до теонімограми є монограматичні
хрести, один з них виконаний на фресці-темпері XVII ст. (№ 334). Він складається з літер Р та Т. Відповідно до символічного значення цієї монограми, перша
258

Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті
__________________________________________________________________________________

літера Р символізує Царя-Ісуса (лат. Rex), друга Т символізує Його хрест [Смирнова 2007, с. 224-225].
На личкувальному розчині також виконано три теонімограми Ісуса
Христа (№ 2, № 4, № 166) та дві – Богородиці (№ 1 та № 3). Цікавою є група
теонімограм Христа та Богородиці на західній стародавній фасадній стіні.
Вдається встановити, що спочатку невідомим автором прокреслена грекомовна
теонімограма Богородиці М (№ 3). Вочевидь, саме цей запис послужив поштовхом до виконання іншим автором ще трьох графіті: над № 4 була прокреслена
кирилична теонімограма Богородиці в складі літер МБ (№ 1), ліворуч – грекомовна теонімограма Ісуса Христа IС ХС (№ 4), а над останньою – кирилична
ИС ХС (№ 2). Разом всі чотири графіті утворюють своєрідний комплекс, що складається з двох кириличних та двох грецьких теонімограм, розмежованих лінією
ребра стародавньої плінфи.
ІІ.2.2. Символи, пов’язані з частинами людського тіла
На західній стіні стародавнього фасаду церкви Спаса на Берестові доволі
реалістично видряпаний малюнок голови людини з детально проробленими
рисами обличчя. У символічному значенні голова є виразом місця перебування
життя, вона є головним членом тіла, адже керує всіма іншими його членами
[Фергюсон 1998, с. 79-80]. Подібні зображення трапляються серед епіграфічних
пам’яток інших культових споруд середньовічного Києва, зокрема кілька з них
виявлені в Софії Київській. Втім, мотиваційні чинники їх виконання наразі
залишаються нез’ясованими.
ІІ.2.3. Предмети релігійного вжитку та артефакти
При номенклатурі цієї категорії ми спирались на систематизацію
Дж. Фергюссона, як і під час зарахування до неї зображень [Фергюсон 1998,
с. 269-322]. Серед епіграфічних пам’яток церкви Спаса на Берестові сюди можуть бути зараховані два виконані по личкувальному розчину малюнки, списа
(№ 457) та євхаристичного хліба (№ 476).
Виконане на південному фасаді сходової вежі храму зображення списа,
у християнському мистецтві символізує страждання Ісуса Христа, окрім того,
спис є атрибутом святих воїнів [Купер 1995, с. 147; Фергюсон 1998, с. 317]. На
жаль, встановити причину виконання цього малюнка не виявляється за можливе.
Символічне зображення хліба представлене малюнком у вигляді розділеного на вісім частин квадрата, що є символом причастя, адже призначений для
євхаристії хліб ділиться на вісім частин саме таким чином, як ділиться прямокутник двома хрестами [Уваров 2001, с. 216-217; Еманов 2004, с. 87]. За своїм
символічним значенням до цього малюнка можуть наближатись зображення
чотириконечних хрестів в колі або квадраті, які можуть тлумачитись як малюнки
так званих “нахлібних” хрестів, що неодноразово зустрічались серед графіті церкви Спаса на Берестові.
ІІ.2.4. Антропоморфні зображення*
До цієї категорії нами віднесене одне графіті № 19 [372] на стародавньому фасаді храму. Автор графіті зобразив вояка з мечем у руці, який пізніше
___________________________________________________________________

*

В основу підрозділу покладена стаття: Корнієнко 2009; див. також: Корнієнко 2010, с. 395-396.

259

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

іншим автором був перетворений на хрест. На голову людини, з детально проробленими рисами обличчя, буквально поставлено конічний шолом. Типологічна
та символічна близькість цього малюнка й графіті № 251 [Высоцкий 1976, с. 6768, табл. LVIII, 3: LIX, 3; Корнієнко 2010, с. 39-40, табл. XXXV, 2] з собору Святої
Софії дозволяють обмежити верхню хронологічну межу можливої появи першою
третиною ХІІІ ст., тобто, домонгольським часом, коли відбувається розквіт дружинної культури давньоруського суспільства [Мусин 2005, с. 339-340].
Незважаючи на відмінності в загальних рисах між малюнками з церкви
Спаса на Берестові та Софії Київської маємо ряд спільних деталей. Зокрема в обох
випадках автори малюнків доволі детально проробляли риси обличчя (очі, ніс
та рот) одночасно із схематичною передачею тулуба, рук та ніг. Обом воякам на
голову “поставили” непомірно малі конусоподібні шоломи, форма яких була найбільш поширеною у давніх русичів [Довженок 1950, с. 35-36]. Круглий щит, що
його тримає у лівій руці людина, зображення якої видряпане на стіні Софії Київської,
також часто зустрічається серед захисного обладунку давньоруського вояка
[Довженок 1950, с. 35-36]. З наступальної зброї маємо зображення списа (малюнок з Софії Київської) та меча (малюнок з церкви Спаса на Берестові), теж найбільш поширених у дружинному середовищі [Довженок 1950, с. 26, 31-32].
Тобто, незважаючи на схематичність обох зображень, їх автори подали
достатню кількість деталей, завдяки яким глядачі без зайвих зусиль могли впізнати гротескні зображення представників дружинного стану давньоруського суспільства. Це є однією з умов пародіювання, сутність якого полягає в наслідуванні
оригіналу з одночасним перебільшенням його характерних рис, їхньою гіперболізацією до абсурдного, адже пародія може бути успішною лише тоді, якщо глядач добре ознайомлений з оригіналом. В пародійних формулах велику роль
відіграє асоціативне мислення, позаяк відомі явища та речі перетворювались у
їх сміхотворні подібності [Даркевич 2004, с. 10]. На таких засадах відбувалось
висміювання лицарського стану, коли уславленню лицарської звитяги протиставлялась їх дегероїзація, розвінчування уявних доброчинностей лицарів виливалось у жарти, комічні перебільшення, у гротескних фігурах лицарів художник
підкреслював їх самолюбство та пиху, хвальковитість та боягузтво тощо [Даркевич 2004, с. 74-79]. Розквіт антилицарської пародії припадає на часи, коли цей
стан відіграє вирішальну роль у військовій справі і демонструє вже усталений
життєвий стиль [Даркевич 2004, с. 114-115]. Подібний до лицарської розвиток
дружинної культури спостерігаємо і на давньоруських теренах, детальному аналізові чого присвячена монографія О. Мусіна [Мусин 2005].
Означені графіті фіксують паралельне побутування на Русі антидружинної пародії, оскільки гротескні малюнки з Софії Київської та церкви Спаса на
Берестові можуть бути співвіднесені з подібними зображеннями західноєвропейських лицарів, що неодноразово зустрічаються в книжковій мініатюрі.
Визначивши мотиваційні чинники появи пародійних малюнків на стінах
київських храмів, спробуємо відповісти на питання їх авторства. Графіті Софії
Київської знаходиться у вівтарі – недоступній для прихожан частині храму. Тож
з упевненістю можемо констатувати, що автором малюнка гротескного воїна
зі списом та щитом був представник духовного сану, причому його творчість
була “сприйнята” кліром, адже в іншому випадку графіті було б знищене або,
260

Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті
__________________________________________________________________________________

принаймні, понівечене, а жодних свідомих пошкоджень на ньому ми не спостерігаємо. Щодо малюнка з церкви Спаса на Берестові, то він розташований у тій
частині, що була більш доступною. На нашу думку, це зображення також було
виконане представником духовенства, чим може бути пояснена подальша трансформація малюнка шляхом перетворення меча на хрест: таким чином висміюваний та висміювач ніби мінялись місцями, адже пародійний малюнок вояка,
служителя світської влади, перетворювався на гротескне зображення представника кліру, служителя влади духовної.
ІІ.2.5. Орнітоморфні зображення
На стародавньому західному фасаді церкви виявлене зображення голуба
(№ 17). Цей птах, зображення якого неодноразово зустрічається серед епіграфічних пам’яток, зокрема Софії Київської [Высоцкий 1966, с. 117, табл. LXXX, 1;
Корнієнко 2010, с. 80, табл. СХХІХ], в християнському мистецтві символізує
чистоту, душу та Святого Духа. Водночас голуб може бути пов’язаний з символом
Таїнства Хрещення, адже в усіх чотирьох Євангеліях в сюжеті про хрещення Ісуса
Христа Святий Дух, що сходить на Нього, має подобу голуба (Мт. 3:16, Мр. 1:10,
Лк. 3:22, Ів. 1:32). У графіті на фасаді церкви Спаса на Берестові голуб спокійно
сидить і така поза птаха відображає тему присутності Святого Духа [Гладкая
2009, с. 91]. Відтак, більш вірогідним буде пов’язати мотивацію виконання
графіті як прагнення збагатити художній декор фасадів церкви, зобразивши на
ньому птаха, який символізує Святого Духа та Таїнства Хрещення.
ІІ.2.6. Емблеми
До цієї категорії нами зараховані графіті, в яких доволі складно виділити
сюжетну лінію, однак вони близькі за своїм виглядом до клейм, знаків на плінфах, особистих печатках тощо.
На стародавньому західному фасаді храму виявлений знак у вигляді латинської літери Y (№ 36). Малюнок не може бути визначений як фрагмент щогли
хреста з розширеними кінцями, також його не можна виділити як У, Ч або Ѱ. Схожий знак виявлений і на південному фасаді храму, він нагадує літеру Ѱ, проте
через схематичність його важко визначити саме як літеру. Подібні позначки зустрічаються на плінфах другої половини ХІ–ХІІІ ст. як графіті або як опуклі знаки
[див., напр.: Холостенко 1975, с. 121, рис. 12; с. 124, рис. 15; Коваленко, Раппопорт 1991, с. 147, рис. 3: 2-3].
Окрему групу становлять зображення геометричних фігур – кола (№ 444),
квадрата (№ 69) та трикутника (№ 463). Коло або кільце в християнстві символізує досконалість Бога та Його Вічність, рівнобічний трикутник виступає символом Бога-Отця або Трійці; на відміну від двох попередніх символів, квадрат є
символом землі та мирських турбот, в цьому значенні він використовується для
зображення простихлюдей [Фергюсон 1998, с. 255; Апостолос-Кападона, 2000,
с. 112, 218; Энциклопедия 2005, с. 81-82]. Проте немає впевненості в тому, що
автори малюнків прагнули передати саме ці символічні значення фігур, адже подібні геометричні знаки зустрічаються і в побуті, зокрема серед гончарних клейм
[див., напр.: Новое 1984, с. 296,рис. 129; Терський 2006, с. 149, рис. 129], тож могли
певною мірою слугувати емблемами, що ідентифікують їх авторів.
261

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Проміжною ланкою між геометричними фігурами та подібними до літер
знаками є зображення № 194 та № 449. Перше має вигляд квадрата, в який вписана схематична літера Ѱ. Друге має вигляд кола, в яке вписана літера Т з округлою перекладиною; додатковими елементами слугують дві довгі округлі риски,
які опускаються вниз, надаючи фігурі антропоморфної подоби. Ані встановити
семантику, ані віднайти аналогії подібним зображенням нам не вдалося.
На стародавніх фасадах храму виявлено також п’ять зображень пентаграм (№№ 104, 191, 460, 464, 471), що в християнському мистецтві символізує
п’ять ран Розіп’ятого Христа, а також захист від диявола [Апостолос-Кападона
2000, с. 168; Энциклопедия 2005, с. 215]. Втім, подібні знаки могли слугувати для
ідентифікації їх авторів, позаяк зустрічаються серед гончарних клейм Х–ХІІІ ст.
[див., напр.: Новое 1981, с. 297, рис. 129; Терський 2006, с. 148, рис. 128, 12],
пентаграма також входить до складу герба “п’ятиріг” [Niesiecki 3, s. 593-594],
який носили представники кількох шляхетських родин, наприклад, волинських
панів Єловичів-Малинських [Алферов, Однороженко 2008, с. 54-55].
Ідентичні знаки у вигляді двох вертикальних рисок, з’єднаних двома діагоналями, виконані на західному фасаді храму (№ 101 та № 157). Аналогічний
знак можемо бачити на ребрі плінфи з церкви кінця ХІ ст. на Чернігівському дитинці [Коваленко, Раппопорт 1991, с. 147, рис. 3: 47]. Втім, подібні фігури зустрічаються також в пізніший час. Зокрема на гербах шляхетської родини Аксаків
[Boniecki 2002, t. 1, str. 25; Niesiecki 1, s. 13-13]. На печатках родини можемо бачити знак у вигляді двох трикутників, з’єднаних вершинами, між якими знаходиться стріла, вістрям вправо [Алферов, Однороженко 2008, с. 7-8]. В гербовнику
Вацлава Руліковського наводяться два типи емблем Аксаків, перший аналогічний
наведеному вище, другий ідентичний прокресленому на стіні церкви графіті
[Однороженко 2008, с. 79]. Зважаючи на те, що Аксаки в XVII ст. часто посідали
київські уряди [Urzednicy 2002, s. 55, 58, 62, 70, 142, 145], не виключено, що графіті на стіні церкви залишив один з представників Аксаків, тож за своїм значенням подібні написи наближаються до традиційної формули “писав такий-то”,
позаяк ідентифікують особу автора запису.
Можливо, те саме значення надавалось малюнку у вигляді гербового
п’ятикутного щита з округлою верхньою частиною, в полі якого прокреслена
фігура, яка складається з шестиконечного хреста, від точки перетину горизонтальних та вертикальних ліній якого вгору прокреслені скісні риски.
Під цим кутом доволі цікаво поглянути на групу зображень, виконаних
на стародавньому західному (№ 102) та південному (№ 438, № 439, № 440 та № 446)
фасадах храму. В основі всіх малюнків лежить хрест, який має певну кількість
додаткових ліній. За своїм зовнішнім виглядом ці малюнки дуже подібні до ганзейських купецьких знаків власності, виявлених на предметах XIV–XV ст. з розкопок Готського двору в Новгороді [Рыбина 2009, с. 138, рис. 21; 139, рис. 22;
140, рис. 23], а також до знаків на печатках деяких львівських міщан XVI ст.
[див., напр.: Однороженко 2009, с. 236-237, рис. 579, 581]. Втім, повних аналогів
цим зображенням нам виявити не вдалося.
На південному фасаді храму виявлений малюнок у вигляді сітки (№ 452).
Подібні зображення неодноразово трапляються серед пам’яток епіграфіки як античності, так і середньовіччя. С. Саприкін та Ю. Маслєнніков, вивчаючи графіті
262

Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті
__________________________________________________________________________________

та дипінті хори античного Боспору, де зображення подібних “сіток” або “сходинок” зустрічаються неодноразово, наводять велику кількість різночасових аналогій з багатьох центрів Північного Причорномор’я [Сапрыкин, Масленников
2007, с. 30]. Схожий знак у вигляді трикутника з сіткою (за визначенням С. Климовського –“композиція з послідовно вписаних один в одного косого хреста,
ромба і трикутника”) прорізано ще до випалу на одному з голосників Софійського собору [Климовський 2003, с. 50, рис. 4]. Подібні зображення (№ 1061 та
№ 1151) виявлені в Георгіївському приділі Софії Київської [Корнієнко 2010,
с. 100, табл. CLXXIII, 1; c. 126, табл. ССХХІ, 1]. Як ми зазначали раніше, інтерпретація подібних фігур через схематичність ускладнена [Корнієнко 2010, с. 398399], їх пов’язують з магічними уявленнями про добро та зло, звичайними
учнівськими вправами з геометрії тощо [Сапрыкин, Масленников 2007, с. 30].
Проте більш вірогідним, буде, на нашу думку, з позиції християнського мистецтва пов’язувати зображення сітки з атрибутом рибалки, в іпостасі якого виступає
Ісус Христос. За спостереженнями О. Уварова, в подібних символах міститься
значення Царства Небесного, яке Христос пояснює схожим порівнянням [Уваров
2001, с. 184-185]: “Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого,
що зібрав він усячину. Коли він наповниться, тягнуть на берег його і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають” (Мт. 13:47-48). Відтак,
згідно з нашим поділом, це зображення варто було б віднести до категорії предметів-символів церковного вжитку та артефактів, однак через непевність трактування орнаментального мотиву саме як цілеспрямованого зображення сітки,
на нашу думку, доцільніше наразі віднести його до категорії емблем.
Структурно до попереднього зображення тяжіє малюнок на західному
фасаді сходової вежі, який складається з кількох простих ліній (№ 432). На жаль,
визначити значення цього малюнка не виявляється за можливе, єдине, що можна
точно встановити, це його цілеспрямований характер виконання. Те саме стосується малюнка у вигляді “ялинки”, виявленого на східному фасаді сходової
вежі церкви Спаса на Берестові (№ 470).

__________________________________________________________________________________

ПІСЛЯМОВА
У книзі опубліковано 477 написів та малюнків останньої третини ХІ –
першої третини XVIII ст. на личкувальному розчині стародавніх фасадних стін
та фресках-темперах 40-х рр. XVII ст. церкви Спаса на Берестові.
У науковий обіг було введено значний за обсягом епіграфічний матеріал,
інформаційний потенціал якого важко переоцінити. Зокрема завдяки відомостям
напису № 206 на фасаді храму ми отримали важливе свідчення русько-палестинських контактів у ХІІ–ХІІІ ст. Дуже цікаві дані щодо можливостей застосування традиційної формули “Господи, поможи рабу своєму” продемонстрував
автор напису № 7, що повідомив читачам про зведений Варламом на Йосифа наклеп. Важливу інформацію ми отримали завдяки вивченню групи написів на
фресках часів реставрації храму за митрополита Петра Могили. Наразі ці записи
є найбільш пізнім за часом формування комплексом епіграфічних пам’яток, адже
в Софії Київській, яка на сьогодні є найбільшим “архівом” графіті, верхньою
межею їх появи є третя чверть XVII ст., пізніші записи одиничні. Саме тому написи
на фресках XVII ст. церкви Спаса на Берестові є важливим джерелом для дослідження київських епіграфічних пам’яток другої половини XVII – першої третини XVIII ст. Саме завдяки його вивченню були отримані важливі додаткові
відомості щодо еволюції традиційних формул записів. Не менш цікаві дані були
отримані завдяки дослідженню малюнків, зокрема зображення незграбного вояка
(графіті № 19), що сприяло поглибленню наших знань щодо поширення на теренах
Давньої Русі середньовічної антидружинної пародії, яка, по суті, аналогічна
західноєвропейській антилицарській.
Варто звернути увагу й на особливості розташування графіті в храмі,
де їх кількість явно переважає у південній частині храму порівняно з північною.
Досліджуючи епіграфічні пам’ятки Софії Київської, ми вже звертали увагу на
цю особливість. Так, незначна кількість опублікованих С. Висоцьким графіті у
північних приділах св. Георгія Великомученика та свв. апостолів Петра і Павла
створило враження кардинально чисельної переваги графіті у центральній наві
й південних приділах свв. Іоакима та Анни, архангела Михаїла. Це спостереження дало підстави досліднику стверджувати, що незначна кількість написів у
північній частині й їх переважання у південній відображає особливості розташування вірян у храмі під час богослужіння, коли чоловіки перебували з південного боку, а жінки – з північного. У свою чергу, вже на це твердження спирався
висновок про низький рівень грамотності останніх [Высоцкий 1966, с. 134-135;
1976, с. 134]. Подібні висновки набули поширення в історіографії [Медынцева
1978, с. 191-192; Франклин 2010, с. 133]. Втім, нами було встановлено, що подібні
твердження спираються на недостовірні аргументи, адже сучасні вивчення графіті Софії Київської доводять, що особливості розташування графіті аж ніяк не можуть свідчити про особливості розташування вірян під час богослужіння,
оскільки імена та дієслівні форми вказують, що переважна більшість записів виконана чоловіками, в тому числі і в північних приділах. На нашу думку, переважання
кількості графіті в південній частині храму порівняно з північною (хоча й не таке
кардинальне) обумовлене більшою сакральною значимістю півдня порівняно
264

Післямова
__________________________________________________________________________________

з північчю. Власне цією обставиною і можемо пояснити такі саме особливості
розташування графіті в церкві Спаса на Берестові.
Окрім того, важливо звернути увагу на питання мікрохронології графіті,
тобто, на встановлення можливого часу видряпування написів або малюнків у межах
доби. Справа в тому, що у радянській історіографії набуло поширення твердження, що записи виконувались під час тривалих церковних служб крадькома,
адже такі дії – “різання” на стінах храму – заборонялись Церковним Уставом
князя Володимира [Высоцкий 1966, с. 139; 1985, с. 113]. Однак дослідження
особливостей розташування та виконання графіті Софії Київської дало можливість встановити, що їх автори досить часто прагнули до загального огляду своїх
“творів”. У багатьох випадках графіті видряпували самі клірики, які б, навпаки,
мали, дотримуватись уставу та слідкувати за виконанням мирянами цієї норми.
На думку Ю. Артамонова і І. Зайцева, заборона різати стіни міститься в пізніших
редакціях Уставу князя Володимира (ХІІІ–XVII ст.), тож ця норма була введена
не раніше другої половини ХІІІ – початку XIV ст., що пояснює факт поступового
зменшення кількості графіті у Софії Київській з ХІІІ–XIV ст. [Артамонов, Зайцев
2009, с. 302-303]. Проте варто зауважити, що дослідники спирались у своїх висновках лише на 416 опублікованих С. Висоцьким графіті [Высоцкий 1966; 1976;
1985], що не відображають реальної кількості наявних у храмі написів та малюнків. Зважаючи на результати сучасного вивчення епіграфіки Софійського собору,
можемо стверджувати, що пізніші написи ХІV–XVII ст. у кількісному аспекті
мало чим поступаються написам XI–XIII ст. Ці самі дані отримуємо завдяки вивченню епіграфіки церкви Спаса на Берестові, де з плином часу кількість графіті
зростає. Відтак маємо всі підстави стверджувати, що протягом усього хронологічного проміжку побутування звичаю видряпувати графіті на стінах храмів,
якщо і не толерувались, то, принаймні, не заперечувались духовенством. Щоб
встановити час появи графіті в межах доби, ми можемо звернутися до соціального стану їх авторів. Звичайно, тут виникають певні труднощі, адже виконавці
рідко вказували свою приналежність до тієї чи іншої суспільної верстви. Якщо
на фасадах церкви Спаса на Берестові графіті могли залишати люди вдень, то у
приміщенні храму вони були обмежені часом. Для такого визначення нам необхідно звертатись до непрямих даних, насамперед, до місця розташування графіті
в межах храму. Оскільки багато графіті знаходиться у вівтарній частині, то найбільш логічним буде припустити, що виконували їх представники кліру. Менш
впевнено до виконаних священнослужителями графіті можемо віднести високохудожні малюнки, цитати літературних творів та записи високого професійного
рівня, що вказують на досвідчених виконавців. Тож не буде помилкою припустити, що більшість графіті виконані кліриками, проте неможливо уявити, що
вони займались цим під час Літургії, у якій брали безпосередню участь. Відповідно, ми можемо з більшою впевненістю стверджувати, що написи та малюнки
видряпувались на стінах храму тоді, коли служба не правилась, тобто, коли вірян
(принаймні більшості) в храмі не було. Відтак, отримані в ході вивчення епіграфіки Софії Київської дані знайшли своє підтвердження в результаті дослідження
церкви Спаса на Берестові.
З огляду на вивчення каналів прорізів графіті на західному фасаді церкви
Спаса на Берестові постає питання про співвідношення пошкодження їх під дією
265

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

атмосферних опадів та наявності невеликого притвору, встановленої під час
археологічних досліджень [див., наприклад: Каргер 1961, с. 387-389; Асєєв, Харламов 1979, с. 87-88; Мовчан 1993, с. 34-35]: у давнину графіті знаходились у закритому приміщенні, тобто, не перебували під дією атмосферних опадів. Проте
наслідки їх дій спостерігаються у прорізах написів та малюнків, тобто, західна
фасадна стіна церкви все ж таки була певний час відкритою. Це могло статись
лише внаслідок руйнування притвору (принаймні, його склепіння). Однак встановити час, коли це могло статись, доволі проблематично. Єдина можливість визначити вік графіті, це час, за який були пошкоджені їх прорізи атмосферними
опадами. На південному фасаді храму знаходиться запис (№ 437), який містить
дату виконання – 1650 р. Ця частина стіни здавна була фасадною, до нашого часу
від дати видряпування напису минуло приблизно три з половиною століття.
Форма прорізів № 437 та переважної більшості графіті на західному фасаді церкви Спаса на Берестові при візуальному спостереженні не знаходять суттєвих
відмінностей. Зважаючи на цю обставину, до моменту зведення дерев’яного приміщення за часів реставрації храму Петром Могилою у 40-х рр. XVII ст. мало
минути приблизно три з половиною століття. Тобто, час руйнування притвору
припадає приблизно на кінець ХІІІ ст. Найвірогідніше, ця обставина була
пов’язана з певним занепадом життя Києва внаслідок захоплення військами
Батия у 1240 р. Втім, графіті засвідчують, що життя церкви Спаса на Берестові
не припинилось, адже багато з них датуються в межах XIV–XV ст. Це вказує,
що храм продовжував функціонувати як культова споруда. В цей же період (XIV–
XV ст.) відбувається реставрація храму, яку засвідчили результати сучасних архітектурно-археологічних досліджень [Мовчан 1993, с. 32; Сердюк, Гуцуляк,
Коренюк, Скляр 2003, c. 59]. У писемних джерелах після тривалого мовчання
літописів згадки про церкву Спаса на Берестові вперше з’являються у 1543 р.,
коли польські ревізори серед київських церков згадують її частіше ніж вона згадувалась у XVII ст.; на думку М. Каргера, незважаючи на те, що церква зазнала
руйнувань, вона все ж таки залишалась діючим храмом [Каргер 1961, с. 378].
Цю тезу підтверджують і дані вивчення епіграфічних пам’яток, які вказують на
відносну сталість розвитку традиції видряпування написів на фасадних стінах
протягом кінця ХІ – середини XVII ст.
Спостереження над висотою розташування графіті на фасадних стінах
храму примушує поставити ще одне питання стосовно архітектурного вигляду
стародавньої споруди. Справа в тому, що записи та малюнки виконані на висоті
від 130 до 340 см, проте здебільшого в межах 190-250 см. Тобто, вони розташовані вище, аніж це могла зробити людина, стоячи на підлозі. Складно уявити,
що кожен автор графіті, яких на стінах споруди залишилось більше двохсот, користувався для цього якоюсь підставкою, щоб піднятись для його виконання.
Більш вірогідним буде припустити, що в давнину довкола фасадів храму існувала
висока відмостка, яка дозволяла авторам графіті так високо їх виконувати. Проте
слідів її наявності виявити поки що не вдається, тому таке пояснення висоти розташування напису не виходить за межі гіпотетичного припущення.
Окрім того, вивчення хронології комплексу записів на фресках-темперах
могилянської доби XVII ст. дали можливість отримати важливі свідчення про
першу їх реставрацію. У наявних письмових джерелах нічого не згадується про
266

Післямова
__________________________________________________________________________________

ремонтні роботи XVIII ст., метою яких було б поновлення саме живопису храму.
Відтак, через брак відомостей дослідники змушені лише припускати, що за ктиторства Степана Ковніра (1695–1786) все ж відбувалось якесь поновлення фресок
[Кондратюк 2009, с. 183]. Зважаючи на інформацію комплексу, верхньою хронологічною межею побутування якого є початок 30-х рр. XVIII ст., саме до цього
часу й варто віднести перше поновлення живопису могилянської доби, зумовлене, вочевидь, факторами руйнування фарбового шару та тиньку внаслідок посилення вологості в храмі після зведення фортечного валу. Адже зникнення
графіті на фресках (останнє датується 1731 р.) однозначно вказує на те, що вони
були закриті фарбою, і це унеможливило подальше видряпування написів. Окрім
встановлення часу перших ремонтно-реставраційних робіт живопису XVII ст.,
завдяки графіті вдалося на фактологічному рівні зафіксувати обрізання нижніх
частин фресок з образами Богоматері та Ісуса Христа в сучасному нартексі храму –
на останній знаходиться графіті № 208, по нижній частині якого проходить обріз.
Отже, публікація епіграфічних пам’яток XI–XVIII ст., що знаходяться в
церкві Спаса на Берестові, ввела в науковий обіг значний обсяг автентичних історичних джерел, завдяки яким вдалося отримати додаткові відомості щодо змін
в архітектурі та стінописі храму, історії паломництва, еволюції традиційних молитовних формул тощо.

__________________________________________________________________________________

БІБЛІОГРАФІЯ
Алферов, Однороженко 2008 – Алферов О., Однороженко О. Українські особові
печатки XV–XVII ст. за матеріалами київських архівосховищ. – Харків:
Національна академія наук України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, 2008. – 200 с.
Апостолос-Кападона 2000 – Апостолос-Кападона Д. Словарь христианского
искусства. – Челябинск: Урал LTD, 2000. – 272 с.
Артамонов, Зайцев 2009 – Артамонов Ю.А., Зайцев И.В. Три древнерусские надписи из храма св. Софии в Константинополе-Стамбуле // Вопросы эпиграфики. Выпуск 3 [Сборник статей]. – М.: Русский Фонд Содействия
образованию и науке, 2009. – С. 300-321.
Асеев 1982 – Асеев Ю.С. Архитектура древнего Киева. – К.: Будівельник,
1982. – 160 с.
Асєєв, Харламов 1979 – Асєєв Ю.С., Харламов В.О. Нові дослідження церкви
Спаса на Берестові // Археологія Києва. Дослідження та матеріали. Збірник
наукових праць. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 84-90.
Біблія 1995 – Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Завіту із мови
давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена. – К.:
Українське біблійне товариство, 1995. – 296 с.
Брайчевська, Михайлов, Сагайдак 1993 – Брайчевська О.А., Михайлов П.С.,
Сагайдак М.А. Дослідження ділянки Подолу по вул. Спаській у 1988–1989 рр. //
Стародавній Київ. Археологічні дослідження 1984–1989 рр. – К.: Наукова
думка, 1993. – С. 217-237.
Бруснікіна, Кочубинська 2007 – Бруснікіна Г., Кочубинська Т. Церква Спаса на
Берестовому. – К.: СПД Пугачов О.В., 2007. – 156 с.
Булкин 1995 – Булкин В.А. О времени постройки церкви Спаса на Берестове //
Археология. – 1995. – № 2. – С. 140-143.
Васильев 1997 – Васильев Б.Г. Древнерусские настенные рисунки-граффити
(к постановке вопроса) // Новгород и Новгородская земля: история и археология. – 11/97; [Электронный ресурс]. Режим доступа: http: // bibliotekar.ru.
Великий тлумачний словник 2005 – Великий тлумачний словник української мови
(з дод. і доповн. / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел). – К., Ірпінь: ВТФ “Перун”,
2005. – 1728 с.
Вендина 2002 – Вендина Т.И. Средневековый человек в зеркале старославянского
языка. – М.: Индрик, 2002. – 336 с.
Высоцкий 1959 – Высоцкий С.А. Научный отчет по теме: “Надписи-граффити
ХІ–XIV вв. в Софии Киевской”. К., 1959 // Національний заповідник “Софія
Київська”, Науково-фондовий відділ. – НАДР 86/1. – 88 арк.
Высоцкий 1966 – Высоцкий С.А. Древнерусские надписи Софии Киевской ХІ–
XIV вв. Выпуск І. – К.: Наукова думка, 1966. – 240 с.
Высоцкий 1976 – Высоцкий С.А. Средневековые надписи Софии Киевской
(по материалам граффити XI–XVII вв.). – К.: Наукова думка, 1976. – 456 с.
Высоцкий 1985 – Высоцкий С.А. Киевские граффити XI–XVII вв. – К.: Наукова
думка, 1985. – 208 с.
268

Бібліографія
__________________________________________________________________________________

Герасименко, Захарова, Сарабьянов 2009 – Герасименко Н.В., Захарова А.В.,
Сарабьянов В.Д. Изображения святых во фресках Софии Киевской. Западное
пространство основного объема под хорами // Искусство Христианского
Мира: Сборник статей: Выпуск ХІ. – М.: Изд-во Православного СвятоТихоновского гуманитарного университета, 2009. – С. 208-256.
Гладкая 2009 – Гладкая М.С. Рельефы Дмитриевского собора во Владимире:
опыт комплексного исследования. – М.: Индрик, 2009. – 288 с.
Данилевский 2001 – Данилевский И.Н. Древняя Русь глазами современников
и потомков (ІХ–ХІІ вв.). Курс лекций. – М.: Аспект-Пресс, 2001. – 339 с.
Даркевич 2004 – Даркевич В.П. Народная культура Средневековья: Пародия
в литературе и искусстве ІХ–XVI вв. – М.: ООО “ИТИ ТЕХНОЛОГИИ”,
2004. – 238 с.
Довженок 1950 – Довженок В.Й. Військова справа в Київській Русі: Науковопопулярний нарис. – К.: Вид-во АН УРСР, 1950. – 88 с.
Дьяченко 1993 – Дьяченко Г., протоиерей. Полный церковнославянский словарь
(с внесением в него важнейших древнерусских слов и выражений). – М.:
Отчий дом, 1993. – 1122 с.
Еманов 2004 – Еманов А.Г. Граффити солдайского храма // Причерноморье,
Крым, Русь в истории и культуре. Материалы ІІ Судакской международной
научной конференции (12–16 сентября 2004 г.) – Ч. ІІ. – К.;Судак: Академпериодика, 2004. – С. 84-90.
Зализняк 2000 – Зализняк А.А. Палеография берестяных грамот и их внестратиграфическое датирование // Янин В.Л., Зализняк А.А. Новгородские
грамоты на бересте (из раскопок 1990–1996 гг.). Палеография берестяных грамот и их внестратиграфическое датирование. – М.: Русские словари,
2000. – С. 134-429.
Зализняк 2004 – Зализняк А.А. К изучению древнерусских надписей // Янин В.Л.,
Зализняк А.А., Гиппиус А.А. Новгородские грамоты на бересте (Из раскопок
1997–2000 гг.). – Т. ХІ. – М.: Русские словари, 2004. – С. 233-287.
Запаско 1995 – Запаско Я.П. Пам’ятки книжкового мистецтва: Українська рукописна книга. – Львів: Світ, 1995. – 480 с.
Зоценко 1979 – Зоценко В.М. Медальйон київського виробництва початку ХІІ ст.
// Археологія Києва: дослідження та матеріали. – К.: Наукова думка, 1979. –
С. 104-107.
Иванов 2003 – Иванов Г.П. Библейские числа. – СПб.: Христианское общество
“Библия для всех” РС ЕХБ, 2003. – 368 с.
История 2007 – История русского искусства. – Т. 1: Искусство Киевской Руси.
ІХ – первая четверть ХІІ века. – М.: Северный паломник, 2007. – 664 с.
Іванцов 2003 – Іванцов І.О. Стародавній Київ / Упорядник Г.І. Іванцова-Костенко. –
К.: Фенікс, 2003. – 368 с.
Кабанець 2003 – Кабанець Є. “Світильник, сяючий у пітьмі…”: Церква Спаса-наБерестовім у монументальному живописі та архітектурі // Людина і світ. –
2003. –№ 8-9 (515-516), серпень–вересень. – С. 34-40.
Каргер 1961 – Каргер М.К. Древний Киев. Очерки по истории материальной
культуры древнерусского города. Т. ІІ: Памятники киевского зодчества
Х–ХІІІ вв. – М.;Л.: Изд-во АН СССР, 1961. – 664 с.
269

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Карский 1928 – Карский Е.Ф. Славянская кирилловская палеография. – Л.:
Изд-во АН СССР, 1928. – 494 с.
Кілессо 2003 – Кілессо С.К. Києво-Печерська лавра. – К.: Техніка, 2003. – 200 с.
Климовський 2004 – Климовський С.І. Будівельна кераміка Успенського і Софійського соборів Києва // Лаврський альманах: Києво-Печерська лавра в контексті української історії та культури. – К.: ВІПОЛ, 2004. – Вип. 11. – С. 48-51.
Коваленко, Раппопрот 1991 – Коваленко В.П., Раппопорт П.А. Новый памятник
византийского зодчества на Черниговском детинце // Южная Русь и Византия: Сборник научных трудов (к XVIII конгрессу византинистов). – К.:
Наукова думка, 1991. – С. 142-157.
Комеч 1987 – Комеч А.И. Древнерусское зодчество конца Х – начала ХІІ в.
Византийское наследие и становление самостоятельной традиции. – М.:
Наука, 1987. – 320 с.
Кондратюк 2009 – Кондратюк А.Ю. Історія поновлень і реставрацій розписів
церкви Спаса на Берестові у XVIII–XX ст. // Могилянські читання 2008: Збірник
наукових праць: Церква і музеї: втрати ХХ століття. – К.: Фенікс, 2009. –
С. 183-192.
Коренюк 2003 – Коренюк Ю. Давньоруська фреска в церкві Спаса на Берестові
та монументальне малярство Києва кінця ХІ – початку ХІІ ст. // Мистецтвознавчі студії. – Число 1: Архітектура, образотворче та декоративно-ужиткове
мистецтво. – К.: Вид-во ІМФЕ, 2003. – С. 22-35.
Корниенко 2012 – Корниенко В.В. Граффити и дата постройки церкви Спаса на
Берестове в Киеве // Архитектурное наследство. – М: КРАСАНД, 2012. –
Выпуск 56. – С. 30-37.
Корнієнко 2008 – Корнієнко В.В. Графіті з Софії Київської про дату поставлення
митрополитом Іларіона // Праці Центру пам’яткознавства. – К.: Центр
пам’яткознавства НАН України та УТОПІК, 2008. – Вип. 13. – С. 235-240.
Корнієнко 2009 – Корнієнко В.В. Графіті – малюнки вояків як зразки середньовічної пародії (за матеріалами епіграфіки Софії Київської та церкви Спаса на
Берестовім) // Історія релігій в Україні: науковий щорічник. – Львів: Львівський
музей історії релігії, вид-во “Логос”, 2009. – Книга ІІ. – С. 515-520.
Корнієнко 2009а – Корнієнко В.В. Найдавніше датоване кириличне графіті Софії
Київської: нова знахідка // Пам’ятки Національного заповідника “Софія
Київська”: культурний діалог поколінь. Матеріали ІV міжнародної наукової
конференції “Софійські читання”. Київ, 25–26 жовтня 2007 р. – К.: Видавництво “Горобець”, 2009. – С. 444-445.
Корнієнко 2009б – Корнієнко В.В. Графіті – записи лічби з Софії Київської: нове
джерело для дослідження розвитку ідей “малої есхатології” Давньої Русі //
Філософські ідеї в культурі Київської Русі. Збірник наукових праць за матеріалами ІІ давньоруських історико-філософських читань “Філософські ідеї
в культурі Київської Русі” (Полтава, 10 червня 2009 р.). – Полтава, 2009. –
С. 93-104.
Корнієнко 2009в – Корнієнко В.В. “Господи, поможи, Боже, Йосифові, бо він
обмовив Варлама даремно”: графіті № 362 й дата спорудження церкви Спаса
на Берестові // Лаврський альманах: Києво-Печерська лавра в контексті
української історії та культури. – К.: Фенікс, 2009. – Вип. 24. – С. 5-9.
270

Бібліографія
__________________________________________________________________________________

Корнієнко 2010 – Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської (ХІ – початок
XVIII ст.). – Ч. 1: Приділ св. Георгія Великомученика. – К.: Видавництво
“Горобець”, 2010. – 464 с.
Корнієнко 2010а – Корнієнко В.В. Нове свідчення русько-палестинських контактів ХІІ– ХІІІ ст. // Історія релігій в Україні: науковий щорічник. – Львів:
Львівський музей історії релігії; вид-во “Логос”. – Книга І. – С. 481-485.
Корнієнко 2010б – Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської (ХІ – початок
XVIII ст.). Частина ІІ: Приділ свв. апостолів Петра і Павла. – К.: Видавництво
“Горобець”, 2010. – 272 с.
Купер 1995 – Купер Дж. Энциклопедия символов. – М.: Изд-во Ассоциации
Духовного Единения “Золотой век”, 1995. – 412 с.
Лазарев 1960 – Лазарев В.Н. Мозаики Софии Киевской. – М.: Искусство,
1960. – 314 с.
Лазарев 1966 – Лазарев В.Н. Михайловские мозаики. – М.: Искусство,
1966. – 272 с.
Логвин 1971 – Логвин Г.Н. Возрожденная фреска ХІІ ст. // Искусство. – 1971. –
№ 8. – С. 64-68.
Логвин 2009 – Логвин Н.Г. Архітектурні школи Київської Русі кінця Х – початку
ХІІ століть // Пам’ятки Національного заповідника “Софія Київська”: культурний діалог поколінь. Матеріали ІV міжнародної наукової конференції
“Софійські читання”. Київ,25–26 жовтня 2007 р. – К.: Видавництво
“Горобець”, 2009. – С. 53-62.
Медынцева 1978 – Медынцева А.А. Древнерусские надписи новгородского
Софийского собора XI–XIV века. – М.: Наука, 1978. – 312 с.
Медынцева, Попконстантинов 1984 – Медынцева А.А., Попконстантинов К.К.
Надписи из Круглой церкви в Преславе. – София: Изд-во Болгарской академии наук, 1984. – 132 с.
Мовчан 1993 – Мовчан І.І. Давньокиївська околиця. – К.: Наукова думка,
1993. – 174 с.
Монументальний живопис 2005 – Монументальний живопис Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври: Каталог. – К.: Видавництво “КВІЦ”,
2005. – 252 с.
Мусин 2005 – Мусин А.Е. Milites christi Древней Руси. Воинская культура
русского средневековья в контексте религиозного менталитета. – СПб.:
Петербургское востоковедение, 2005. – 368 с.
Назаренко 2001 – Назаренко А.В. Древняя Русь на международных путях:
Междисциплинарные очерки культурных, торговых, политических связей
ІХ–ХІІ вв. – М.: Языки русской культуры, 2001. – 784 с.
Никитенко 2006 – Никитенко Н.Н. “Символический синтаксис” орнаментальной
декорации центральной апсиды Софии Киевской // Давньоруське любомудріє: Тексти і контексти. – К.: Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”,
2006. – С. 343-356.
Никитина 1990 – Никитина Ю.И. Рисунки-граффити из Софии Новгородской //
Советская археология. – 1990. – № 3. – С. 220-232.
Німчук 2000 – Німчук В.В. Церква Спаса на Берестовому – споруда ХІ ст. //
Київська старовина. – 2000. – № 3. – С. 3-8.
271

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Новое 1981 – Новое в археологии Киева. – К.: Наукова думка, 1981. – 456 с.
Новий словник 2008 – Новий словник іншомовних слів: близько 40000 слів і словосполучень / Шевченко Л.І., Ніка О.І., Хом’як О.І., Дем’янюк А.А.; за ред.
Л.І. Шевченко. – К.: АРІЙ, 2008. – 672 с.
Однороженко 2008 – Однороженко О. Гербовник Вацлава Руліковського: Геральдичні виписи. – Харків: Національна академія наук України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, 2008. – 96 с.
Однороженко 2009 – Однороженко О. Родова геральдика Руського королівства
та Руських земель Корони Польської XIV–XVI ст. – Харків: Національна академія наук України, Інститут української археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського, 2009. – 312 с.
Орлов, Козюба 2008 – Орлов Р.А., Козюба В.К. Нова знахідка пряслиця з графіті
з Вишгорода // Археологія. – 2008. – № 3. – С. 35-39.
Остромирово Евангелие 2007 – Остромирово Евангелие 1056–1057 года по
изданию А.Х. Востокова. – М.: Языки славянских культур, 2007. – 968 с.
Панашенко 1974 – Панашенко В.В. Палеографія українського скоропису другої
половини XVII ст. (на матеріалах Лівобережної України). – К.: Наукова
думка, 1974. – 112 с.
Патерик 2001 – Патерик Києво-Печерський / Упорядкувала, адаптувала українською мовою, склала коментарі та додатки Ірина Жиленко. Відп. редактор
В.М. Колпакова. – Друге видання. – К.: Видавничий дім “КМ Academia”,
2001. – 348 с.
Пермиловская 2009 – Пермиловская А.Б. Деревянные кресты Русского Севера //
Архитектурное наследство / Отв. ред. И.А. Бондаренко. – М.: Книжный дом
“ЛИБРОКОМ”, 2009. – Вып. 50. – С. 179-193.
Похилевич 2007 – Похилевич Л.І. Краєзнавчі праці. – Біла Церква: Видавець
О. Пшонківський, 2007. – 340 с.
Приселков 2003 – Приселков М.Д. Очерки по церковно-политической истории
Киевской Руси Х–ХІІ вв. / Русская библиотека – СПб.: Наука, 2003. – 246 с.
Рождественская 1989 – Рождественская Т.В. Эпиграфика и книжная культура
средневекового Новгорода // История и культура древнерусского города. –
М.: Изд-во Московского Государственного Университета, 1989. – С. 128-133.
Рождественская 1992 – Рождественская Т.В. Древнерусские надписи на стенах
храмов: новые источники ХІ–XV вв. – СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского
государственного университета, 1992. – 166 с.
Рождественская 2003 – Рождественская Т.В. Роль автора в настенной храмовой
эпиграфике Древней Руси // Восточная Европа в древности и средневековье:
Автор и его текст: XV чтения памяти члена-корреспондента АН СССР Владимира Терентьевича Пашуто (Москва, 15–17 апреля 2003 г.): Материалы
конференции – М.: Институт всеобщей истории РАН, 2003. – С. 214-218.
Русская азбука 1998 – Русская азбука в инициалах XI–XVI веков. – М.: НИЦ
“Скрипторий”, 1998. – 160 с.
Рыбаков 1964 – Рыбаков Б.А. Русские датированные надписи XI–XIV веков /
Свод археологических источников. – Вып. Е – 144. – М.: Наука, 1964. –
48 с. + табл.
Рыбаков 1988 – Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. – М.: Наука, 1988. – 784 с.
272

Бібліографія
__________________________________________________________________________________

Рыбина 2009 – Рыбина Е.А. Новгород и Ганза. – М.: Рукописные памятники
Древней Руси, 2009. – 320 с.
Сапрыкин, Масленников 2007 – Сапрыкин С.Ю., Масленников А.А. Граффити
и дипинти хоры античного Боспора. – К.: АДЕФ-Україна, 2007. – 320 с.
Сердюк, Гуцуляк, Коренюк, Скляр 2003 – Сердюк О., Гуцуляк Р., Коренюк Ю.,
Скляр С. Науково-реставраційні дослідження та виконання невідкладних
консерваційних робіт на церкві Спаса на Берестові // Культурна спадщина
Києва: дослідження та охорона історичного середовища. Науково-інформаційний збірник. – К.: Вид-во “АртЕк”, 2003. – С. 56-61.
Симфонія 2004 – Повна симфонія до Святого Письма Старого та Нового Завіту. – Укладач і відповідальний редактор Павло Смук. – Львів: Свічадо, 2004. – 1312 с.
Сінкевич, Корнієнко 2009 – Сінкевич Н.О., Корнієнко В.В. Латиничні графіті
XVI–XVII ст. Софії Київської: до питання класифікації та атрибуції написів
// Труди Київської духовної академії. – 2009. – Число 5: Спеціальний випуск,
присвячений 300-літтю з дня упокоєння гетьмана Івана Мазепи. Матеріали
науково-практичної конференції “Гетьман Іван Мазепа – будівничий Української Православної Церкви” (22–23 вересня 2009 р., м. Київ). – С. 165-171.
Словарь 1 – Словарь старославянского языка. Репр. изд.: в 4-т. – СПб.: Изд-во
Санкт-Петербургского университета, 2006. – Т. І. – 950 с.
Словарь 2 – Словарь старославянского языка. Репр. изд.: в 4-т. – СПб.: Изд-во
Санкт-Петербургского университета, 2006. – Т. ІІ. – 648 с.
Словарь 3 – Словарь старославянского языка. Репр. изд.: в 4-т. – СПб.: Изд-во
Санкт-Петербургского университета, 2006. – Т. ІІІ. – 680 с.
Словарь 4 – Словарь старославянского языка. Репр. изд.: в 4-т. – СПб.: Изд-во
Санкт-Петербургского университета, 2006. – Т. ІV. – 1054 с.
Словарь книжников 1987 – Словарь книжников и книжности Древней Руси.
Вып. І (ХІ – первая половина XIV ст.). – Л.: Наука, 1987. – 496 с.
Словник 1977 – Словник староукраїнської мови XIV–XV ст. – Т. 1. – К.: Наукова
думка, 1977. – 632 с.
Словник 1978 – Словник староукраїнської мови XIV–XV ст. – Т. 2. – К.: Наукова
думка, 1978. – 592 с.
Смирнова 2007 – Смирнова И.М. Тайная история креста. – М.: Эксмо, 2007. – 320 с.
Собор 2001 – Собор Святої Софії в Києві: [Книга-альбом] / Автор тексту Г. Логвин. – К.: Мистецтво, 2001. – 352 с.
Столярова 1998 – Столярова Л.В. Древнерусские надписи XI–XIV веков на пергаменных кодексах. – М.: Наука, 1998. – 414 с.
Столярова 2000 – Столярова Л.В. Свод записей писцов, художников и переплетчиков древнерусских пергаменных кодексов XI–XIV веков. – М.: Наука,
2000. – 543 с.
Терський 2006 – Терський С.В. Луческ Х–XV ст.: Монографія. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2006. – 252 с.
Турилов 2000 – Турилов А.А. Заметки о киевских граффити // Лингвистическое
источниковедение и история русского языка. – М. – 2000. – С. 26-58.
Уваров 2001 – Уваров А.С. Христианская символика. Символика раннехристианского периода. – М.: УНИК; СПб.: Алетейя, 2001. – 256 с.
273

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Успенский сборник 1971 – Успенский сборник ХІІ-ХІІІ вв. / Изд. подг. О.А. Князевская, В.Г. Демьянов, М.В. Ляпон. – М.: Наука, 1971. – 491 с.
Фергюсон 1998 – Фергюсон Д. Христианский символизм. – М.: Изд-во Ассоциации Духовного Единения “Золотой век”, 1998. – 332 с.
Фіголь 1997 – Фіголь М. Мистецтво стародавнього Галича. – К.: Мистецтво,
1997. – 224 с.
Франклин 2010 – Франклин С. Письменность, общество и культура в Древней
Руси (около 950–1300 гг.). – СПб.: Дмитрий Буланин, 2010. – 552 с.
Холостенко 1975 – Холостенко М.В. Успенський собор Печерського монастиря //
Стародавній Київ. – К.: Наукова думка, 1975. – С. 107-170.
Хрусталев 2002 – Хрусталев Д.Г. Разыскания о Ефреме Переяславском. – СПб.:
Издательская группа “Евразия”, 2002. – 448 с.
Черепнин 1956 – Черепнин Л.В. Русская палеография. – М.: Госполитиздат,
1956. – 616 с.
Шаповалов 2003 – Шаповалов Г. Про духовний зміст символу “проквітлий хрест”
// Проблеми та досвід вивчення, захисту, збереження і використання архітектурної спадщини. Матеріали Перших науково-практичних Софійських
читань. Київ, 27–28 листопада 2002 р. – К.: Фенікс, 2003. – С. 214-216.
Энциклопедия 2005 – Энциклопедия символов, знаков, эмблем. – М.: Эксмо;
СПб.: Митгард, 2005. – 608 с.
Boniecki 2002 – Boniecki A. Herbarz Polski: wydanie nowe, elektroniczne / Dr Minakowski Publikacje Elektroniczne. – Krakуw 2002; [Электронный ресурс].
Режим доступа: www.przodkowie.com.
Niesiecki 1 – Korona Polska przy złotey wolnosci starożytnemi Wszstkich Kathedr,
Prowincyi, y Rycerstwa kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą,
naywyższymi Honorami; a naypierwey Cnotą, Pobożnością, y Swiątobliwością
ozdobiona Potomnym zaś wiekom na zaszczyt y nieśmiertelną sławę Pamiętnych
w tey Oyczyźnie Synow podana Przez X. Kaspra Niesieckego Societatis Jesu. –
Lwуw: w Drukarni Collegium Lwowskiego Societatis JESU, 1728.
Niesiecki 2 – Korona Polska przy złotey wolnosci starożytnemi Rycerstwa Polskiego
y Wielkiego Xięstwa Litewskiego kleynotami naywyższymi Honorami Heroicznym, Męstwem y odwagą, Wytworną Nauką a naypierwey Cnotą, nauką
Pobożnością, y Swiątobliwością ozdobiona Potomnym zaś wiekom na zaszczyt y
nieśmiertelną sławę Pamiętnych w tey Oyczyźnie Synow podana TOM DRUGI
Przez X. Kaspra Niesieckego Societatis Jesu. – Lwуw: w Drukarni Collegium
LwowskiegoSocietatis JESU, 1738.
Niesiecki 3 – Korona Polska przy złotey wolnosci starożytnemi Rycerstwa Polskiego
y Wielkiego Xięstwa Litewskiego kleynotami naywyższymi Honorami Heroicznym, Męstwem y odwagą, Wytworną Nauką a naypierwey Cnotą, nauką
Pobożnością, y Swiątobliwością ozdobiona Potomnym zaś wiekom na zaszczyt y
nieśmiertelną sławę Pamiętnych w tey Oyczyźnie Synow podana TOM TRZECI
Przez X. Kaspra Niesieckego Societatis Jesu. – Lwуw: w Drukarni Collegium
LwowskiegoSocietatis JESU, 1740.
Niesiecki 4 – Korona Polska przy złotey wolnosci starożytnemi Rycerstwa Polskiego
y Wielkiego XięstwaLitewskiego kleynotami naywyższymi Honorami Heroicznym, Męstwem y odwagą, Wytworną Nauką a naypierwey Cnotą, nauką
274

Бібліографія
__________________________________________________________________________________

Pobożnością, y Swiątobliwością ozdobiona Potomnym zaś wiekom na zaszczyt
y nieśmiertelną sławę Pamiętnych w tey Oyczyźnie Synow podana TOM
CZWARTY Przez X. Kaspra Niesieckego Societatis Jesu. – Lwуw: w Drukarni
Collegium LwowskiegoSocietatis JESU, 1743.
Ozerkov 2006 – Ozerkov D. Flourishing croos: a hierotopical motif in Jerusalem,
Rome, and Russia // Новые Иерусалимы. Перенесение Сакральных пространств в христианской культуре. Материалы международного симпозиума
/ ред.-сост. А.М. Лидов. – М.: Индрик, 2006. – С. 82Polska encyklopedia 1938 – Polska encyklopedia szlachecka. T. 1-12 / pod naczeln
red. S.J. Starikon-Kasprzyckiego. – Warszawa: T. 11: Wykazy polskich rodzin
szlacheckich. – 1938. – 380 s.
Teteriatnikova 2003 – Teteriatnikova N.B. Relics in the walls, pillars, and columns of
byzantine churches // Восточнохристианские реликвии / Ред.-сост. А.М. Лидов. – М.: Прогресс-Традиция, 2003. – С. 77-92.
Urzednicy 2002 – Urzednicy dawnej Rzechypospolitej XII–XVIII wieku. – Kornik:
Biblioteka Kornika, 2002. – T. III, z. 4: Urzednicy wojewodztw Kijowskiego
i Chernihowskiego XV–XVIII wieku: spisy. – 344 s.
Urzednicy 2007 – Urzednicy Wolynsky XIV–XVIII wieku: spysy / Marian Wolski. –
Kornik: Biblioteka Kornicka, 2007. – 188 s.

275

__________________________________________________________________________________

КООРДИНАТИ РОЗТАШУВАННЯ ГРАФІТІ

І.1. Західний стародавній фасад храму, північна ділянка
№

1
2
3
4
5
6
7 [362]
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19 [372]
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32

Відстань від
сучасної підлоги (см)

Відстань від правого
ребра арки-переходу
між сучасним та
стародавнім
нартексами (см)

303
306
289
289
277
273
257
277
251
257
235
228
230
229
236
231
232
239
235
229
231
237
229
234
237
237
237
217
218
214
216
217

151
166
153
182
199
193
163
178
145
151
145
148
143
142
153
154
149
152
162
170
160
162
200
196
199
181
202
192
196
200
182
175
276

Координати розташування графіті
__________________________________________________________________________________

33
34
35
36
37
38
39
40
41
42
43
44
45
46
47
48
49
50
51
52
53
54
55
56
57
58
59
60
61
62
63
64
65
66
67
68
69
70
71
72
73
74

214
219
214
218
206
206
183
199
199
200
198
200
201
200
198
196
192
193
198
194
198
197
189
184
184
183
184
183
166
166
165
162
163
153
153
152
156
155
152
154
133
130

154
157
151
147
196
203
143
155
158
159
169
170
194
184
193
190
192
196
198
189
202
204
196
208
194
190
150
148
116
115,5
114,5
112
111
116
110
125
170
174
173
198
180
161

277

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

І.2. Західний стародавній фасад храму, південна ділянка
№

75
76
77
78
79
80
81
82
83
84 [378]
85 [378]
86 [378]
87
88
89
90
91
92
93
94
95
96
97
98 [363]
99 [364]
100
101
102
103
104
105
106
107
108
109
110
111
112

Відстань від
сучасної підлоги (см)

Відстань від лівого
ребра арки-переходу
між сучасним та
стародавнім
нартексами (см)

157
175
169
173
173
178
189
189
186
188
184
186,5
191
187
187
190
187
187
186
186
183
201
203
183
203
204
203
203
201
201
199
200
201
209
209
201
197
201

104
91
120
124
125
139
96
107
125
131
136
140
145
146
156
157
205
215
157
40
205
213
207
168
204
193
191
182
183
181
180
176
177
174,5
167
172
171
170
278

Координати розташування графіті
__________________________________________________________________________________

113
114
115 [379]
116
117 [379]
118 [379]
119
120
121
122
123
124
125
126
127
128
129
130
131
132
133
134
135
136
137
138
139
140
141 [365]
142 [365]
143 [370]
144 [370]
145 [370]
146 [370]
147 [370]
148
149 [359]
150
151
152
153
154
155
156
157
158
159 [368]

209
202
199
202
201
201
201
202
201
202
202
202
202
203
203
203
204
201
203
200
219
218
215
221
224
223
223
222
217
220
224
220
217
216
217
223
224
223
223
221
217
220
214
199
208
217
213

167
160
149
147
141
133
128
124
113
98
96
81
50
43
107
52
57
61
67
63
50
53
47
57
73
74
76
77
74
75
90
88
87
88
90
110
109
135
133
125
128
124
134
84
156
102
140
279

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

161 [369]
160
162
163
164
165 [361]
166 [361]
167 [367]
168 [367]
169
170
171 [366]
172 [377]
173
174
175
176
177
178
179 [376]
180
180 [368]
182 [368]
183
184
185
186
187
188
189 [369]
190 [369]
191 [373]
192
193
194
195
196 [375]
197 [375]
198 [375]
199
200 [374]
201 [374]
202
203
204
205 [358]
206 [358]

214
209
214
213
213
219
217
217
217
213
224
226
227
228
228
225
228
231
225
228
231
213
213
241
241
245
239
241
241
217
220
225
220
230
233
230
234
236
233
235
235
235
186
233
188
234
232

160
160
170
177
174
219
219
211
212
174
204
209
175
170
163
156
155
148
140
144
150
145
150
210
203
180
185
177
140
158
159
130
179
187
127
165
121
111
110
106
48
42
77
52
57
66
95
280

Координати розташування графіті
__________________________________________________________________________________

І.3. Фреска з образом Ісуса Христа
№

Відстань від
сучасної підлоги (см)

Відстань від лівого
ребра арки-переходу
між сучасним та
стародавнім
нартексами (см)

207
208

242,5
242

70
23

І.4. Фреска з образом св. Євфимія
№

Відстань від
сучасної підлоги (см)

Відстань від лівого
ребра стіни (см)

209
210
211
212
213
214
215
216
217
218
219
220
221
222
223
224
225
226
227
228
229
230
231
232
233
234
235
236
237
238

190
183
181
170
163
172
158
151
149
154
169
173
164
167,5
160
162,5
164
175
172
177
174
182
184
183
188
188
169
166
161,5
164

61
58
58
81
90
81
83
107
108
103
111
98
120
122
98
94
98
110
122
106
116
117
104
85
84
107
55
41
34
34
281

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

239
240
241
242
243
244
245
246
247
248
249
250
251

210
196
209
202
213
217
226
194
201
194
192
184
190

103
116
117
112
119
119
111
95
76
98
95
90
103

І.5. Фреска з образом св. Артемія
№
252
253

Відстань від
сучасної підлоги (см)
182
164

Відстань від лівого
ребра стіни (см)
23
39

І.5. Фреска на північній стороні віми
№

Відстань від
сучасної підлоги (см)

Відстань від лівого
кута стіни (см)

254
255
256
257
258
259
260
261
262
263
264
265
266
267
268
269
270
271
272

154
159
157
174
172
160
154
170
180
166
172
160
143
177
158
165
169
187
140

55
79
83
84
86
88
88
100
112
141
154
129
225
227
220
226
234
231
245
282

Координати розташування графіті
__________________________________________________________________________________

273
274
275
276
277
278
279
280
281

150
145
148
145,5
155
164
178
177
168

253
252
246
258
265
265
262
284
262

І.7. Фреска на південній стороні апсиди
№
282
283
284
285

Відстань від
сучасної підлоги (см)
160
213
146
170

Відстань від лівого
кута стіни (см)
216
128
213
241

І.8. Фреска на південній стороні віми
№
286
287
288
289
290
291
292
293
294
295
296
297
298
299
300
301
302
303
304
305
306

Відстань від
сучасної підлоги (см)
144
144
139
140
138
161
151
148
150
149
148
143
140
149
146
138
143
169
167
119
123

Відстань від правого
кута стіни (см)
340
336
340
336
332
306
296
295
306
294
300
298
294
306
293
300
292
315
319
297
315

283

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

307
308
309
310
311
312
313
314
315
316
317
318
319
329
321
322
323
324
325
326
327
328
329
330
331
332
333
334
335
336
337
338
339
340
341
342
343
344
345
346
347
348
349
350
351

120
109
130
110
128
129
160
116
166
168
163
171,5
144
141
139
161
190
195
138
135
161
158
158
161
174
170
169
182
166
174
172
170
166
165
161
157
155
156
147
153
143
187
189
147
167,5

306
284
314
274
286
296
264
284
260
244
244
243
240
240
240
248
240
229
236
239
230
231
242
239
236
234
233
222
234
217
220
318
220
210
218
215
217
219
217
213
215
195
183
202
184
284

Координати розташування графіті
__________________________________________________________________________________

352
353
354
355
356
357
358
359
360
361
362
363
364
365
366
367
368
369
370
371
372
373
374
375
376
377
378
379
380
381
382
383
384
385
386
387
388
389
390
391
392
393
394
395
396

152
152
185
182
178
166,5
191
206
247
247
244
213
210
211
200
210
195
190
190
179
179
185
180
164
169
166
162
160
149
156
174
152
192
185
148
179
149
144
149
162
174
200
209
195
201

172
172
118
118
118
184
105
111
105
96
96
44
48
45
44
64
66
54
62
58
48
91
78
85
82
90
89
86
87
187
70
187
188
60
50
90
59
52
37
20
18
36
10
11
23
285

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

І.9. Фреска з образом св. Якова Перса
№

Відстань від
сучасної підлоги (см)

Відстань від правого
ребра стіни (см)

397
398
399
400
401
402
403
404
405
406
407
408
409
410
411
412
413
414
415
416
417
418
419
420
421
422
423
424
425
426
427
428
429
430

225
214
223
218
210
207
198
202
200
188
193
191
188
205
199
192
165
161
172
162
157
161
157
157
154
152
173
201
197
208
199
181
190
178

10
35
63
63
63
68
42
45
31
40
31
31
31
93
58
53
83
47
26
26
26
26
22
18
24
22
17
15
12
13
18
13
18
19

І.10. Західна фасадна стіна сходової вежі
№
431 [360]
432

Відстань від
сучасної підлоги (см)
225
175

Відстань від лівого
кута стіни (см)
32
235

286

Координати розташування графіті
__________________________________________________________________________________

433
434 [371]

175
176

230
235

І.11. Південна фасадна стіна сходової вежі
№
435
436
437
438
439
440
441
442
443
444
445
446
447
448
449
450
451
452

Відстань від
сучасної підлоги (см)
230
210
210
194
196
200
202
202
168
230
230
231
232
240
230
230
231
230

Відстань від лівого
кута стіни (см)
20
81
41
82
71
52
43
60
33
285
280
303
324
442
404
412
408
430

І.12. Південна грань східного пілону південної фасадної стіни сходової вежі
№

Відстань від
сучасної підлоги (см)

Відстань від лівого
кута стіни (см)

453
454
455
456
457
458

245
245
230
231
262
247

19
40
45
32
92
101

І.13. Східна фасадна стіна сходової вежі
№

Відстань від
сучасної підлоги (см)

Відстань від лівого
кута стіни (см)

459
460
461

249
293
293

74
230
233
287

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

462
463
464
465
466
467
468
469
470
471
472

275
275
273
274
273
273
262
340
262
258
341

229
230
234
242
244
257
230
232
210
232
225

І.14. Південна фасадна стіна
№
473
474
475
476
477

Відстань від
сучасної підлоги (см)
309
294
294
278
296

Відстань від лівого
кута стіни (см)
30
29
30
32
83

__________________________________________________________________________________

ВКАЗІВНИК СЛІВ ДО ГРАФІТІ
Укладаючи вказівник слів до графіті, ми спирались на основні принципи
побудови словників [Словник 1977, с. 11]: кожне відмінюване слово, яке виступає
в реєстрі, подається в його основній формі, тобто, іменники та займенники іменникового типу в називному однини, кількісні числівники в називному, прикметники, числівники, займенники прикметникової відміни в називному однини
чоловічого роду, дієслова в інфінітиві однини. Вони визначались відповідно до
давньоруських та староукраїнських словників [Словарь 1999; Словарь 1, 2, 3, 4;
Словник 1977; Словник 1978]. Форми, в яких вживані ці слова авторами графіті,
наводяться з вказівкою порядкового номеру. До „Вказівника слів” не включені
дані написів, що відносяться нами до категорій абеток, складів та окремих літер,
зображень хрестів, монограм та теонімограм.
А
а спол. – № 98 [363]: а се писал[ъ]; № 412: а дня 3
а цифр., 1 – № 181 [368]: аф͠іа; № 234: аѱ͠ка
а цифр., 1000 –№ 181 [368]: аф͠іа; № 138: ах͠д; № 437: ах͠н; № 220: ах͠о[в]; № 234: аф͠іа
азъ займ. – № 275, № 355: мѧ; № 411: мя
Алеѯандръ особ., ч. – № 209: Алеѯандра
Алеѯии особ., ч. – № 220: Але[ѯ]ѣа Tuран[ского]
Антонии особ., ч. – № 345: [Ан]тониѧ
Б
без присл. – № 7 [362]: без лѣпа
Богъ ч. – № 7 [362]: Б(ож)е
Божии прикм. – № 397: Божия
В
в цифр., 2 – № 220: ах͠о[в]
Варламъ особ., ч. – № 7 [362]: Варлама
Василии особ., ч. – № 314: Васил(ии); № 427: Василиѧ; № 242: Вас[и]ли[а]; № 149 [359]:
Вас(и)лѣ[ви]; № 223: Вас[ила]
въ прийм. – № 435: в(ъ)
въспѣти док. – № 366: воспоем(ъ)
Г
Георгии особ., ч. – № 319: Ге[оргиѧ]
Герасимъ особ., ч. – № 217: [Ге]расимъ
Господь ч. – № 207, № 209, № 210, № 211, № 212, № 225, № 232, № 233, № 234,
№ 240, № 241, № 242, № 244, № 281, № 291, № 321, № 345, № 347, № 354,
№ 391, № 414, № 416: Г(о)с(по)ди; № 423, № 428: Г(о)с(по)д[и]; № 213, № 252:
[Г(о)с(по)д]и; № 273: Г[(о)с(по)ди]; № 397, № 426: Г(ос)п(о)ди; № 15, № 215, № 216,
№ 220, № 223, № 227, № 255, № 278, № 282, № 288, № 302, № 317, № 320,
№ 349, № 363, № 381, № 389, № 427, № 429: Г(оспо)ди; № 261, № 301, № 390:
Г(оспо)д[и]; № 383: [Г](оспо)ди; № 165 [361]: Г(оспо)/и/ди; № 346: [Г(оспо)ди];
289

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

№ 6, № 7 [362], № 10, № 34, № 39, № 49, № 108, № 133, № 149 [359], № 160
[369], № 171 [366], № 177, № 180, № 266, № 270, № 296 (двічі): Г(оспод)и; № 9:
[Г](оспод)и; № 162: Г(оспод)[и]; № 279: Г(осподи); № 319: [Г(оспо)]ді
Господьнь прикм. – № 366: Г(о)с(по)дна
Григории особ., ч. – № 290: Григориа; № 256: Григо[риа]; № 321: Гр(и)г(ор)иѧ; № 241:
Григ(о)[р](и)ѧ
Д
д цифр., 4 – № 138: ах͠д
да спол. – № 366: да; № 366: ако да
Даниилъ особ., ч. – № 207: Даниила
Дементии особ., ч. – № 247: Дементи[а]
Димитръ особ., ч. – № 266: Димитриѧ; № 234: Димитри[я]
Денисовъ особ., ч. – № 216: И[ѡа]на Дени[сова]
диаконъ ч. – № 206 [358]: дѣѧконо(въ); № 391: дѧк[а]
дьнь ч. – № 412: дня
Е
Евимии особ., ч. – № 212: Ѣімиа Ердан[а]; № 213: [Ѣі]миа Ердана
Евстаии особ., ч. – № 270: Астафиѧ
Екатерина особ., ж. – № 373: Екатер[ину]
Ердановъ особ., ч. – № 224: Ерд[а]но[въ]
Ерданъ особ., ч. – № 212: Ѣімиа Ердан[а]; № 213: [Ѣі]миа Ердана
Ефремъ особ., ч. – № 215: [Ефр]ема
И
и спол. – № 209 (двічі): и; № 244: і
Иаковъ особ., ч. – № 240: Іакова Михаила
Иванъ особ., ч. – № 240: № 288: Ивана; № 165 [361]: Ивановы; № 286: Иван(ъ)
изъ прийм.– № 206 [358]: изо Ерусалима
Илиа особ., ч. – № 199: Или(а)
Иосифъ особ., ч. – № 414: Іѡсифа; № 430: Иѡсифъ; № 7 [362]: Осиови
Иродионъ особ., ч. – № 291: Іродѧ
исплънати сѧ док.– № 366: да исполнѧт сѧ
Июда особ., ч. – № 472: Июда
июнии ч. – № 412: июнѧ
иѥреи ч. – № 242: иереа; № 224: ѣреи
Иѥроусалимъ особ., ч. – № 206 [358]: Ерусалима
I
і цифр., 10 – № 181 [368]: аф͠іа
Іѡанъ особ., ч. – № 426: Іѡана Те…; № 342: І[ѡа]на; № 203: Іѡ[а](нъ); № 231: Іоан(ъ);
№ 209: Иоанна; № 273: Иѡана; № 273: Иѡа[на]; № 216: И[ѡа]на Дени[сова]; №
45: [И]оанъ; № 98 [363]: Ио[а]нъ
К
к цифр., 20 – № 234: аѱ͠ка
Каріонъ особ., ч. – № 291: Каріа
290

Вказівник слів до графіті
__________________________________________________________________________________

Карпентии особ., ч. – № 429: Карпентиѧ
Кѵрилъ особ., ч. – № 299, № 416: Ки[рила]
Костантинъ особ., ч. – № 50: Кост(антинъ)
Л
Лаврентии особ., ч. – № 375: Лаврен[тии]; № 209: Лаврентия; № 241: Лавре[н]тиа
Манка
Лазарь особ., ч. – № 291, № 317: Лазара; № 414: Лазар(а)
Лоука особ., ч. – № 143 [370]: Ло[уце]
лѣпо присл. – № 7 [362]: без лѣпа
лѣто с. – № 435: лѣ(то)
М
Манко особ., ч. – № 241: Лавре[н]тиа Манка
Маркъ особ., ч. – № 144 [370]: Марка
Мартинъ особ., ч. – № 282: Мартина; № 434 [371]: С[имѣ]вь Марьти[нъ]
Матеи особ., ч. – № 225: Маия; № 244: Матеѧ
Маѯимъ особ., ч. – № 209: Маѯима
Михаилъ особ., ч. – № 240: Іакова Михаила; № 289: Мих(аила); № 397: Міха[ила]
Сокалев[а]
мы займ. – № 209: нас(ъ)
мѣсѧць ч. – № 412: м(ѣ)с(я)ця
Н
н цифр., 50 – № 437: ах͠н
Натъ особ., ч. – № 223: Ната
Наумъ особ., ч. – № 209: Наума
нашь займ. – № 366: оуста наша
не частка. – № 416: не спаси
Несторъ особ., ч. – № 246: Нест(о)ръ
Никола особ., ч. – № 20: [Ни]коли
О
о цифр., 70 – № 220: ах͠о[в]
обадити док.– № 7 [362]: обади
оже спол. – № 7 [362]: оже обади
Олиѧсъ особ., ч. – № 346: Олиѧса
Остапъ особ., ч. – № 404, № 408: Остапъ; № 407: Остапъ Скуп…; № 409: Оста[пъ];
№ 404: Ост[апъ]
П
Памва особ., ч. – № 160 [369]: Памв[у]
Параскева особ., ж. – № 230: Параск[еву]
Петръ особ., ч. – № 233, № 424: Петра; № 6: Пет[ру]
помагати недок. – № 7 [362], № 149 [359], № 165 [361]: помози; № 108: пом[о]зи;
№ 143 [370], № 162: помо[з]и; № 6, № 9, № 15: пом[ози]; № 10, № 139: по[мози];
№ 190 [369]: [п]омоз[и]; № 171 [366]: пом{ози}
291

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

помиловати док. – № 273: по[м]илоуи; № 209: помилуи; № 49: поми[луи]; № 252:
пом[илуи]; № 92: [п]ом[илу]и; № 244: помилу(и); № 213: [поми]лu[и]; № 227:
по[милуи]; № 228: по(милуи)
поминати недок. – № 373: помани; № 345: [по]мани; № 91, № 160 [369], № 210: помени;
№ 268: [п]оме[ни]; № 342: помини; № 216: [п]омини; № 223: поми[ни]; № 285: помин[и];
№ 211, № 301, № 347, № 349: помѧни; № 296: [п]омѧни; № 383: помѧн[и]; № 320:
[по]мѧни; № 310, № 353: помѧ[ни]; № 261, № 270, № 272, № 275, № 284, № 351:
пом[ѧни]; № 295, № 352: по[мѧни]; № 293: п[омѧни]; № 288, № 343: помѧ(ни);
№ 346: пом[ѧ](ни); № 330, № 364, № 372, № 384, № 421: пом(ѧни); № 312:
по{мѧни}; № 213, № 299: по[м](ѧни); № 221, № 225: помяни; № 282: помани;
№ 307, № 381: [п]омани; № 363: поман[и]; № 294: [п]оман[и]; № 262: [п]ом[ани];
№ 230, № 316, № 350: пома[ни]; № 321: помѩни
похвала ж. – № 366: похвали
прочанинъ ч. – № 206 [358]: проча[нъ]
пьсати недок. – № 98 [363]: писал[ъ]; № 448: п[исалъ]
пѣние с. – № 366: пѣніѧ
Р
раба ч. – № 211: рабu № 302: рабоу; № 301: [ра]боу
рабъ ч. – № 160 [369], № 209, № 210, № 212, № 213, № 215, № 216, № 223, № 232,
№ 234, № 240, № 244, № 252, № 255, № 266, № 273, № 281, № 317, № 319,
№ 321, № 345, № 349, № 356, № 391, № 397, № 426, № 429: раба; № 227:
ра[б]а; № 282, № 365, № 388: ра[ба]; № 363: р[аб]а; № 363, № 416: р[аба]; № 225,
№ 228: раб(а); № 165 [361]: рабу; № 6: раб[у]; № 162: [р]а[бу]; № 190 [369]:
р[абу]; № 270 (множ.): раба; № 414: рабов(ъ)
Раивъ особ., ч. – № 270: Раива
рокъ ч. – № 220: [р]ок[u]
Романъ особ., ч. – № 355: Романа; № 255: Ро[мана]
С
свои займ. – № 160 [369], № 209, № 210, № 216, № 223, № 225, № 234, № 244, № 252,
№ 255, № 266, № 273, № 317, № 319, № 416, № 426, № 429: своего; № 212:
сво[е]го; № 213: своег[о]; № 257: [с]воего; № 256: [св]оего; № 281, № 391: св[оего];
№ 227: с[воего]; № 228: [с]в[оего]; № 296: своег(о); № 363: св[о](е)го; № 349: с{воего};
№ 165 [361]: своему; № 6: св[оему]; № 149 [359]: [св]о[е]м[у]; № 211: свою; № 270
(множ.):свои; № 414: своих(ъ)
свѧтъ прикм. – № 206 [358]: Св(ѧ)т(о)го С(ъ)п(а)са
се частка – № 98 [363]: а се писал[ъ]; № 448: се п[исалъ]
Семенъ особ., ч. – № 273: Семен[а]
Симеонъ особ., ч. – № 252: Симеона; № 210: Сими[ѡн]а
Симовъ особ., ч. – № 434 [371]: С[имѣ]вь Марьти[нъ]
Сокалевъ особ., ч. – № 397: Міха[ила] Сокалев[а]
Стефанъ особ., ч. – № 270: Стефана; № 320: Ст[ефана]
съпасати недок. – № 207, № 209, № 212, № 233, № 234, № 241, № 242, № 244, № 249,
№ 263, № 279, № 283, № 355, № 369, № 397, № 426, № 427: спаси; № 365: спас[и];
№ 232: [сп]аси; № 236, № 252, № 333, № 374: спа[си]; № 257, № 265: сп[аси];
292

Вказівник слів до графіті
__________________________________________________________________________________

№ 356, № 415: с[паси]; № 214, № 215, № 220, № 223, № 240, № 255, № 266,
№ 274, № 278, № 302, № 317, № 335, № 357, № 387, № 390, № 391, № 414,
№ 422, № 429: сп(а)си; № 251: сп(а)[с]и; № 281: [с]п(а)[с]и; № 354: с[п(а)си]; № 291:
[сп(а)с]и; № 245, № 273 (двічі), № 323, № 423, № 428: сп(а)с(и); № 367: спа(си);
№ 241: сп(ас)и; № 228, № 239, № 247: сп(аси); № 305: сп{аси}; № 416: не спаси
Съпасъ особ., ч. – № 123, № 206 [358]: С(ъ)п(а)са
сътворити док. – № 123: с(о)тв(о)р(илъ)
Т
ты займ. – № 123: т[ы]
Турѧнскии особ., ч. – № 220: Але[ѯ]ѣа Tuран[ского]
ОУ
Оулиана особ., ж. – № 211: [Uли]анu
оуста мн. – № 366: оуста
оутѧти док. – № 434 [371]: втѧтъ
Ф
ф цифр., 500 – № 181 [368]: аф͠іа
Х
х цифр., 600 – № 138: ах͠д; № 437: ах͠н; № 220: ах͠о[в]
Ѱ
ѱ цифр., 700 – № 234: аѱ͠ка
А
ако спол. – № 366: ако да

еодоръ особ., ч. – № 228: е[о]дора; № 340: еодор(ъ); № 363: Феѡдор[а]
***
А
annus ‘рік’ – № 218, № 219: аn(n)o; № 223: а(нно)
B
Baltazar особ., ч. ‘Бальтазар’ – № 371: Baltazar Selecky
І
Ian особ., ч. ‘Ян’ – № 225: Kamensky Jan
Iow особ., ч. ‘Іов’ – № 392: Iow
K
Kamensky особ., ч. ‘Каменський’ – № 225: Kamensky Jan
S
Sawa особ., ч. ‘Сава’ – № 219: Sawa М.
293

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

Selecky особ., ч. ‘Селецький’ – № 371: Baltazar Selecky
Stephan особ., ч. ‘Стефан’ – № 218: Stephan Wolosowicz
Т
Theodor особ., ч. ‘Федір’ –№ 271: Teodor D…
W
Wolosowicz особ., ч. ‘Волосович’ – № 218: Stephan Wolosowicz
***
L
L£zaroj особ., ч. ‘Лазар’ – № 315: Lazaroj
M
Mica»l особ., ч. ‘Міхал або Михаїл’ – № 306: Міхалос
P
Peršioj особ., ч. ‘Перей’ – № 318: Perehoj

0 – № 223: 1680

***

1 – № 396: 1731
2 – № 218, № 219: 1672
3 – № 412: а дня 3; № 417: 23
4 – № 216: 1674
5 – № 271: 1675
9 – № 252: 1689
23 – № 417: 23
30 – № 396: 1731
70 – № 218: 1672; № 216: 1674; № 271: 1675
80 – № 223: 1680; № 252: 1689
600 – № 218, № 219: 1672; № 216: 1674; № 271: 1675; № 223: 1680; № 252: 1689
700 – № 396: 1731
1000 – № 218, № 219: 1672; № 216: 1674; № 271: 1675; № 223: 1680; № 252: 1689;
№ 396: 1731; № 392: 1…

__________________________________________________________________________________

РЕЗЮМЕ
В последние годы в отечественном источниковедении произошли существенные позитивные изменения в направлении изучения и введения в научный
оборот новых видов исторических источников, которые до недавнего времени
пребывали на периферии исторических исследований, привлекаясь только лишь
в качестве дополнительных иллюстраций к выводам, опирающимся на изучение
традиционных письменных источников. Новые комплексные междисциплинарные подходы к исследованию памятников эпиграфики, сфрагистики, нумизматики и других, лежащих в сфере интересов так называемых “специальных
исторических дисциплин”, позволяют решать различные исторические вопросы,
на которые историческая наука не способна ответить только опираясь на данные
письменных памятников.
С развитием этих новых подходов, вспомогательные исторические дисциплины выделились в мощные научные отрасли, владеющие собственным
набором исследовательских инструментов и методик, способствующих максимально полному выделению исторической информации, заложенной в памятниках материальной культуры, ведь последние отличаются большей степенью
аутентичности, они более тесно связаны с историко-культурной средой, в которой возникли. Именно поэтому одним из важных исследовательских заданий на
современном этапе является введение в научный оборот всех новых памятников
(эпиграфики, сфрагистики, нумизматики и так далее), что создаст необходимую
базу для дальнейших более широких исторических исследований.
Собственно, в рамках этого исследовательского задания – введение в научный оборот памятников эпиграфики древнего Киева – подготовлена данная
книга, посвященная публикации граффити церкви Спаса на Берестове.
До недавнего времени научной общественности были известны только
чуть более тридцати граффити, находящихся на западном фасаде храма, которые
были опубликованы в третьей книге С. Высоцкого (Киев, 1985) вместе с другими
средневековыми надписями и рисунками на стенах архитектурных памятников
Киева (Золотых Ворот, Софийского собора, Михайловской церкви Выдубецкого
монастыря, Успенского собора Киево-Печерской лавры, церкви Спаса на Берестове,
Кирилловской церкви).
В дальнейшем только два граффити привлекали внимание исследователей. Первая – “запись о русалиях” (№ 206 по нашей нумерации), которую Б. Рыбаков использовал в качестве аргумента к христианско-языческому двоеверию
Древней Руси. Вторая – “запись про Варлама” (№ 7 по нашей нумерации), на которую обратил внимание В. Нимчук, который попытавшийся, проведя ее текстологический анализ, ответить на дискуссионный вопрос о времени основания
церкви Спаса на Берестове, обосновав версию ее постройки не в начале ХІІ в.,
как полагает большинство исследователей, в середине ХI ст. Эта надпись привлекла внимание также А. Турилова и А. Зализняка, предпринявших попытку
исправления предложенного С. Высоцким прочтеня. Остальные же граффити
остались вне поля зрения исследователей.
295

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

В 2008 р. предварительные разведки в храме, проведенные автором этих
строк, позволили установить наличие бóльшего количества древних надписей
и рисунков на древнем облицовочном растворе кладки стены, нежели показано
у С. Высоцкого. Кроме того, на фресках-темперах XVII в. времен реставрации
храма митрополитом Петром Могилой было также обнаружено значительное количество надписей раннего модерного времени, что абсолютно не было отражено в своде С. Высоцкого. Эти факты объективно обусловили необходимость
более детального дополнительного исследования эпиграфических памятников
церкви Спаса на Берестове и их более полной публикации.
Эти исследования проводились автором в течении года – с ноября 2008 г.
по ноябрь 2009 г. по стандартной и хорошо зарекомендовавшей себя методике
бесконтактного изучения граффити, предусматривающей фотографирование
каждой надписи при боковом скользящем освещении и дальнейшее выполнение
прорисовки по отпечатанной фотографии при натурном изучении прорезей граффити. При этом нами учитывается ряд важных нюансов, прежде всего таких, как
структура поверхности стены и инструмент для выполнения надписи или рисунка, существенно влияющие на форму прорезей, дальнейшее разрушение последних под воздействием природных и антропогенных факторов. Такой учет
позволяет максимально точно восстановить текст или рисунок в том виде, в котором он был выполнен самим автором.
В результате проведенных нами исследований было обнаружено 477
граффити, из них 252 выполнены на древнем облицовочном растворе кладки
стен, а 225 – на фресках-темперах времен Петра Могилы. Сразу следует оговориться, что, по-нашему мнению, эта цифра не является полной, часть эпиграфических памятников может быть скрыта под слоем позднего цемента,
закрывающего в некоторых местах древнюю кладку, а также под слоем позднейшей масляной живописи, частично закрывающей еще фрески-темперы XVII в.,
так как реставрация живописи храма не была закончена. Поэтому можем рассчитывать на дальнейшее пополнение “Корпуса”.
Вместе с тем, исследованные 477 надписей и рисунков являются, безусловно, довольно ценным историческим источником, позволяющим решать
многие исследовательские задачи, что и обусловило подготовку к изданию рукописи “Корпуса граффити”. Однако, по независящим от автора причинам выход
в свет книги из года в год затягивался. Естественно, что за это время новые
исследованияавтора эпиграфических памятников Киева, прежде всего Софийского
собора, позволили уточнить и расширить предложенные ранее комментарии
и интерпретации ко второму разделу книги. Однако мы все же решились оставить подготовленный к изданию текст в том виде, в котором он был утвержден
и подготовлен к печати, так как в целом дополнительные сведения существенно
не влияют на предложенные нами выводы. Введение же в научный оборот значительного по объему эпиграфического материала, информационный потенциал
которого сложно переоценить, является важным и актуальным этапом на пути
комплексного изучения памятников киевской эпиграфики.
Проведенные исследования позволили уточнить ряд сведений относительно как истории самой церкви Спаса на Берестовом, так и ряда более широких исторических проблем.
296

Резюме
__________________________________________________________________________________

В частности, было установлено, что “запись о русалиях” была неверно
прочитана С. Высоцким, что послужило толчком к дальнейшей ошибке в истолковании надписи Б. Рыбаковым. Не задаваясь вопросом о “двоеверии” населения
Руси, что потребовало бы отдельного серьезного монографического исследования, укажем только, что в надписи ни о каких языческих праздниках “русалиях”
речь не идет. Надпись просто не была прочитана полностью, в ней речь идет
о паломниках, вернувшихся из Иерусалима, что полностью меняет толкование
всего текста. Граффити, датируемое в пределах ХІІ–ХІІІ вв., является важнейшим свидетельством паломнических контактов русичей со Святой Землей,
весьма скупо отраженных в письменных источниках.
Подобным образом обстоит дело и с “записью про Варлама” – как показали современные исследования, текстологические выкладки В. Нимчука не позволяют говорить о том, что надпись синхронна времени постройки церкви Спаса
на Берестове и в тексте упоминается игумен Киево-Печерского монастыря Варлам. Таким образом, граффити не может привлекаться в качестве доказательства
в пользу постройки храма в середине ХІ в. Впрочем, как полагаем, несмотря на
это обстоятельство, аргументы сторонников ранней датировки храма (В. Булкин,
И. Мовчан) представляются более убедительными, так как опираются на результаты архитектурно-археологического исследования самого памятника и общий
исторический контекст. Именно поэтому время постройки церкви Спаса на Берестове, а, значит, и нижнюю хронологическую черту возможного выполнения
граффити на фасадах храма, мы относим к последней трети ХІ в.
Несмотря на то, что “запись про Варлама” не может быть привлечена для
обоснования даты постройки храма, она является довольно редким по типу текстом, сообщающим о навете, наведенном неким Иосифом на Варлаама. Его автор
демонстрирует довольно широкие возможности традиционной для ХІ – XV в.
молитвенной формулы Господи, помози рабу своему, владеющую не только открытой
структурой, способной включать дополнительные элементы или сокращаться,
но и открытым содержанием, позволяющим несколько менять ее значение.
Важные данные были получены в результате исследования граффити на
фресках-темперах XVII в. времен реставрации храма при митрополите Петре
Могиле. На сегодняшний день эти надписи являются наиболее поздним по хронологии формирования комплексом, ведь в Софийском соборе, который является
наибольшим “архивом” эпиграфических памятников Киева, верхней границей
их выполнения является только третья четверть XVII в., более поздние записи
единичны. Именно поэтому надписи на фресках-темперах XVII в. церкви Спаса
на Берестове являются важным источником для исследования киевской эпиграфики второй половины XVII – первой трети XVIII ст.
Кстати, именно благодаря изучению этого комплекса надписей были
полученные важные дополнительные сведения относительно эволюции традиционных молитвенных формул записей более позднего времени, заменивших
c XV –XVI в. древнерусское Господи, помози рабу своему фомулами спаси (или помилуй/помяни) Господи раба своего.
Не менее важны в плане исследований и выцарапанные на стенах храмов
рисунки. В частности, обнаружение на фасаде церкви изображения неуклюжего
воина (№ 19), при сопоставлении с подобным рисунком из Софии Киевской,
297

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

способствовало углублению наших знаний относительно распространения
в Древней Руси средневековой антидружинной пародии, аналогичной западноевропейской антирыцарской. Собственно, эти рисунки являются ее материальным
воплощением, пока неизвестным по другим источникам.
Изложенные выше выводы касаются отдельных надписей и рисунков,
но, кроме индивидуальной ценности, граффити обладают ценностью коллективной, так как только изучение их совокупности позволяет решать ряд важных
задач исторического характера.
Так, следует обратить внимание на особенности расположения граффити
в храме, где они количественно преобладают в южной части по сравнению с северной, попытки объяснить которое породили несколько непраильных толкований, прочно вошедших в историографию.
Исследуя эпиграфические памятники Софии Киевской, мы уже обращали внимание на эту особенность. Незначительное количество опубликованных
С. Высоцким граффити в северных приделах Софийского собора – св. Георгия
Великомученика и свв. апостолов Петра и Павла – создало впечатление кардинально численного преимущества граффити в центральном нефе и южных приделах свв. Иоакима и Анны и архангела Михаила. Это наблюдение дало
основания исследователю утверждать, что малое количество надписей в северной части и их преобладание в южной отображает особенности расположения
верующих в храме во время богослужения, когда мужчины находились с южной
стороны, а женщины – с северной. В свою очередь, уже на это утверждение опирался вывод о низком уровне грамотности последних; подобные выводы без существенного анализа повторили в своих работах другие исследователи (А. Медынцева,
С. Франклин). Однако нами было установлено, что подобное утверждение недостоверно. Современное изучение граффити Софии Киевской показало, что их
расположение отнюдь не может свидетельствовать об особенностях расположения верующих во время богослужения: имена и глагольные формы указывают,
что подавляющее большинство записей выполнено мужчинами, в том числе и в
северных приделах. А выполненные женщинами надписи находятся как в сереной, так и в южной частях храма. По нашему мнению, преобладание количества
граффити в южной части храма по сравнению с северной (хотя и не такое кардинальное) обусловленное большей сакральной значимостью юга сравнительно
с севером. И эта особенность сохранялась в дальнейшем, о чем свидетельствуют
наблюдением над расположением эпиграфических памятников церкви Спаса на
Берестовом. Кстати, молитвенные обращения женщин находятся здесь в южной
“мужской” части, а не в северной.
Кроме того, важно обратить внимание на вопрос микрохронологии граффити, установив возможное временя выцарапывания надписей или рисунков
в пределах суток. Дело в том, что в советской историографии бытовало утверждение, что записи выполнялись во время продолжительных церковных служб
украдкой, ведь такие действия – “резание” на стенах храма – запрещалось Церковным Уставом князя Владимира. Однако исследование особенностей расположения и выполнения граффити Софии Киевской и церкви Спаса на Берестове
дало возможность установить, что их авторы отнюдь не стремились скрыть свои
“произведения”, а надписи и рисунки часто выцарапывали сами клирики, вроде
298

Резюме
__________________________________________________________________________________

бы как никто другой обязанные придерживаться устава. Объяснение этому факту
ряд исследователей (Ю. Артамонов, И. Зайцев) предлагаю видеть в том, что запрет резать стены содержится в более поздних редакциях Устава князя Владимира (ХІІІ–XVII вв.), полагая, что такая норма была введена не ранее второй
половины ХІІІ – начала XIV вв. В доказательсто приводится факт постепенного
уменьшения количества граффити с ХІІІ–XIV вв. Однако мнение исследователей
опирается только на 416 опубликованных С. Высоцким киевских граффити,
не отображающих, как видим, реального количества имеющихся в храме надписей и рисунков (что довольно ясно просматривается и при сравнении опубликованных надписей Софии Киевской и церкви Спаса на Берестове с результатами
новых исследований). Наши наблюдения показывают, что более поздние надписи, датируемые ХІV–XVII вв., в количественном аспекте мало чем уступают
надписям более раннего времени.
Поэтому мы имеем все основания утверждать, что на протяжении всего
периода бытования традиции выцарапывать граффити на стенах храмов, последняя, если и не поощрялась, то, по крайней мере, категорически не запрещалась
духовенством. Поэтому вопрос о запрете/разрешении “резания” стен из-за недостатка данных остается открытым.
Чтобы установить время появления граффити в пределах суток, мы
должны обратиться к анализу социального положения их авторов. Конечно, здесь
возникают определенные трудности, ведь исполнители редко указывали свою
принадлежность к тому или иному общественному сословия. Если на фасадах
церкви Спаса на Берестове граффити могли оставлять люди на протяжении всего
дня, то в помещении храма они были ограничены по времени. Для такого определения нам необходимо обращаться к косвенным данным, прежде всего, к местоположению граффити в пределах храма. Поскольку много эпиграфических
памятников находится в алтарной части, то наиболее логическим будет предположить, что выполняли их представители клира. Менее уверенно к выполненным
священнослужителями граффити можем отнести высокохудожественные рисунки, цитаты литературных произведений и записи высокого профессионального уровня, которые указывают на опытных писцов. Итак, не будет ошибкой
предположить, что большинство надписей и рисунков выполненные клириками,
тем не менее невозможно вообразить, что они занимались этим во время Литургии, в которой принимали непосредственное участие. Соответственно, мы можем
с большей уверенностью утверждать, что граффити выцарапывали на стенах
храма тогда, когда служба не правилась, когда верующих (по крайней мере большинства) в храме не было, но авторы имели доступ к храму (клирики, служки).
Обоснованные в ходе изучения эпиграфики Софии Киевской выводы относительно времени выполнения граффити в пределах суток, нашли свое подтверждение в эпиграфике церкви Спаса на Берестове.
Учитывая изучение каналов прорезей граффити на западном фасаде
церкви Спаса на Берестове, возможным становится решение вопроса о соотношении повреждения их под действием атмосферных осадков и наличия небольшого притвора, следы которого были обнаружены во время археологических
исследований. В древности граффити находились в закрытом помещении,
поэтому не должны были бы подпадать под действие атмосферных осадков. Тем
299

Корнієнко В.В. Корпус графіті церкви Спаса на Берестові
__________________________________________________________________________________

не менее, следы их воздействия наблюдаются в прорезах надписей и рисунков.
Это указывает на то, что западная фасадная стена церкви все же была определенное время открытой. Такое могло произойти лишь вследствие разрушения
притвора или, по крайней мере, его свода. Однако установить время, когда это
могло произойти, только на основании археологических данных, довольно проблематично. Но привлечение эпиграфических источников позволяет ответить на
этот вопрос. Дело в том, что на южном фасаде храма находится запись (№ 437),
в тексте которой содержится прямая дата выполнения – 1650 г. Эта часть стены
издавна была фасадной, к нашему времени от даты появления этой надписи прошло приблизительно три с половиной столетия. Форма прорезей № 437 и подавляющего большинства граффити на западном фасаде церкви Спаса на Берестове
при визуальном сравнении не находит существенных отличий. Учитывая это обстоятельство, к моменту возведения деревянного помещения притвора во времена реставрации храма Петром Могилой в 40-х гг. XVII в. должно было пройти
приблизительно три с половиной столетия. Таким образом, время разрушения
древнего притвора приходится приблизительно на конец ХІІІ в. Вероятнее всего,
это обстоятельство было связано с определенным упадком жизни Киева вследствие захвата войсками Батыя в 1240 г.
Впрочем, те же граффити указывают, что жизнь церкви Спаса на Бересте
не прекратилась, как полагали ранее, ведь многие из надписей датируются в пределах XIV–XV вв. Это подтверждает, что храм продолжал функционировать как
культовое сооружение. В этот же период (XIV–XV вв.), как показывают результаты архитектурно-археологических исследований церкви, происходит реставрация храма. Упоминается церковь и в письменных источниках более позднего
времени (впервые после длительного молчания – в 1543 г.). Все эти факты указывают, что, несмотря на некоторые разрушения, церковь Спаса на Берестове
оставалась действующим храмом.
Наблюдения над высотой расположения граффити на фасадных стенах
храма принуждает поставить еще один вопрос относительно внешнего вида
древнего здания. Дело в том, что записи и рисунки на древних фасадах храма
выполнены на высоте от 130 до 340 см, однако в основном – в пределах 190–250 см.
То есть, они расположены выше, чем их мог выполнить человек, стоящий на
земле. Сложно вообразить, что каждый автор граффити, которых на стенах сохранилось более двухсот, пользовался для этого какой-то подставкой, чтобы подняться для выцарапывания надписи или рисунка. Более возможным будет
предположить, что в древности вокруг фасадов храма существовала высокая отмостка, позволяющая авторам граффити так высоко их выполнять. Либо следует
предположить, что уровень грунта был в древности выше, чем ныне. Хотя при
такой трактовке церковь оказывается несколько углубленной в землю, что также
маловероятно. Поэтому вопрос о возможностях человека так высоко оставлять
граффити пока остается открытым. Возможно, дальнейшие археологические исследования позволят ответить на него.
Наблюдения над хронологией комплекса записей на фресках-темперах
могилянского времени дали возможность получить важные свидетельства о первой их реставрации. В имеющихся письменных источниках ничего не упоминается о ремонтных работах в церкви Спаса на Брестове в XVIII в., целью которых
300

Резюме
__________________________________________________________________________________

было бы возобновление именно живописи храма. Поэтому, в связи с отсутствием
этих данных, исследователи только полагали, что во время ктиторства Степана
Ковнира (1695–1786) все же происходило какое-то возобновление фресок. Учитывая информацию комплекса, верхней хронологической границей бытования
которого является начало 30-х гг. XVIII в., именно к этому времени и следует относить первое поновление живописи XVII в., обусловленное, очевидно, факторами разрушения красочного слоя и штукатурки вследствие усиления влажности
в храме после возведения крепостного вала. Ведь исчезновение граффити на
фресках (последнее датируется 1731 г.) однозначно указывает на то, что они были
закрыты масляной краской, и это сделало невозможным дальнейшее выцарапывание граффити. Кроме установления времени первых ремонтно-реставрационных работ живописи XVII в., благодаря граффити удалось зафиксировать факт
обрезания нижних частей фресок с образами Богоматери и Иисуса Христа в современном нартексе храма – на последней находится графите № 208, по нижней
части которого проходит обрез.
Итак, публикация граффити последней трети XI – первой трети XVIII вв.,
находящихся в церкви Спаса на Берестове, вводит в научный оборот значительный объем аутентичных исторических источников, благодаря которым удалось
получить дополнительные сведения относительно изменений в архитектуре и
стенописи храма, истории древнерусского паломничества, эволюции традиционных молитвенных формул и тому подобное, что подчеркивает важность комплексного подхода к изучению эпиграфических памятников, позволяющему
решать исторические задачи на должном уровне.

__________________________________________________________________________________

ЗМІСТ
Передмова .................................................................................................................. 7
Розділ І.
Каталог графіті ......................................................................................................... 15
Таблиці ілюстрацій .............................................................................................. 117
Розділ ІІ.
Коментарі та дослідження графіті ......................................................................... 239
Післямова ............................................................................................................. 264
Бібліографія ......................................................................................................... 268
Координати розташування графіті ....................................................................... 276
Вказівник слів до графіті .................................................................................... 289
Резюме .................................................................................................................. 295

302
</doc>
<doc id="file31952919" filename="New_00.txt" parent_folder="upload" FT="Published corpus">
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМ. М.С. ГРУШЕВСЬКОГО
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК "СОФІЯ КИЇВСЬКА"
Вячеслав Корнієнко
К О Р П У С Г РА Ф І Т І
С О Ф І Ї К И Ї В С Ь К О Ї
(ХІ – початок XVIII ст.)
Частина VII, том 1:
західна зовнішня галерея
Київ 2016
УДК 75.052(477-25)"10/17"
ББК 85.14(4 Укр-2К)
К67
Вячеслав Корнієнко
Корпус графіті Софії Київської (ХІ – початок XVIII ст.). – К.: Горобець, 2010. – .
ISBN 978-966-2377-01-9
Ч. 7, т. 1: Західна зовнішня галерея. – К., 2016 – 240 с.: іл.
ISBN 978-966-02-8001-4(ч.7)
ISBN 978-966-02-8002-1
Перший том сьомої частини "Корпусу графіті Софії Київської" присвячений публікації 366 написів
та малюнків Х – початку XVIII ст., що знаходяться на стародавніх фасадах, стінах західної зовнішньої
галереї Софійського собору та мармурових колонах, що нині експонуються тут, а у давнину прикра-
шали вхід до храму. Окремий розділ присвячений публікації графіті на мармуровому карнизі головного
вівтаря, відкритих в результаті реставраційних робіт 2016 р. Введення до наукового обігу епіграфічних
пам'яток здійснюється з описом їх розташування, розбором та інтерпретацією текстів, датуванням за
кількома параметрами, наведенням фотографій та прорисовок. Складовою частиною книги є кілька
покажчиків, які дозволяють легко відшукати кожен напис чи малюнок на сторінках книги.
Рецензенти:
доктор історичних наук, професор Ірина Борисівна Матяш
доктор історичних наук, професор Надія Миколаївна Нікітенко
доктор історичних наук, професор Василь Іринархович Ульяновський
кандидат історичних наук Інна Леонідівна Калечиц
Підготовлено до друку в рамках виконання
"Комплексної програми дослідження, реставрації та популяризації
Софійського собору у 2016–2021 рр."
Затверджено до друку Вченою радою Інституту української археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України (протокол № 6 від 30 червня 2016)
© В.В. Корнієнко, 2016
© Інститут української археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського НАН України, 2016
© Національний заповідник "Софія Київська", 2016
УДК 75.052(477-25)"10/17"
ББК 85.14(4 - Укр-2К)
К67
ISBN 978-966-2377-01-9
ISBN 978-966-02-8001-4(ч.7)
ISBN 978-966-02-8002-1
ПЕРЕДМОВА
Книга є першим томом сьомої частини "Корпусу графіті Софії Київської"1, спря-
мованого на публікацію всіх доступних для вивчення епіграфічних пам'яток ХІ – по-
чатку XVIII ст., що збереглись у перлині української середньовічної архітектури та
монументального живопису першої чверті ХІ ст. – Софійському соборі. Сьома час-
тина присвячена публікації графіті та дипінті західних галерей храму, у першому томі
публікуються написи та малюнки, що знаходяться в колишній західній внутрішній
галереї, а також на давніх фасадах та мармурових деталях, що нині знаходяться в екс-
позиції цієї частини архітектурного об'єму. Окрім того, до книги включені й написи,
які знаходяться у головному вівтарі Софійського собору на мармуровому карнизі,
який тільки на початку 2016 р. був очищений від коричневої олійної фарби, що дало
можливість дослідити наявні тут графіті. Тож, загальна кількість епіграфічних
пам'яток, які публікуються в цьому томі, налічує 366 одиниць; з них 15 графіті вве-
дено до наукового обігу С. Висоцьким, який вивчав софійські графіті протягом 1963–
1985 рр. Відтак, переважна більшість написів та малюнків публікуються вперше.
Результативність сучасних епіграфічних досліджень обумовлена багатьма фак-
торами, серед яких визначальним є фронтальне вивчення поверхні стіни на предмет
виявлення всіх графіті, які тут знаходяться, залучення більш сучасних технологій для
освітлення та фотографування, виконання прорисовки безпосередньо в соборі під час
ретельного обстеження кожного з них2.
Вивчення софійської епіграфіки здійснювалось мною під керівництвом доктора
історичних наук, професора Н. Нікітенко, яка приймала особисту участь у дослід-
женні низки середньовічних написів, які стосувались датування собору3 та програми
фрескового розпису4. Вивчення записів XVI–XVII ст., переважно виконаних латини-
цею, здійснювалось за участі кандидата історичних наук Н. Сінкевич, а грекомовних
графіті ХІ–ХІІІ ст. – кандидата історичних наук Д. Гордієнка. Окрім того, на різних
етапах дослідження мною проводились консультації з реставраторами-монумента-
лістами А. Остапчуком та Л. Колодницьким. Користуючись нагодою, хочу висловити
слова подяки усім своїм колегам, які сприяли успіху проведених планомірних епіг-
рафічних досліджень та підготовці усіх частин до друку.
Однак варто зауважити, що, порівняно з попередніми шістьма частинами "Кор-
пусу", структура цього тому дещо змінена в плані викладення інформації та введення
покажчиків. Ці зміни зумовлені проханнями колег, для яких користування томами
3
______________________________________________________
1 На сьогодні опубліковано шість частин: В.В. Корнієнко, Корпус графіті Софії Київської, ч. І: приділ
св. Георгія Великомученика, К. 2010, 464 с.; В.В. Корнієнко, Корпус графіті Софії Київської, ч. ІІ:
приділ свв. апостолів Петра і Павла, К. 2011, 272 с.; В.В. Корнієнко, Корпус графіті Софії Київської,
ч. ІІІ: Центральна нава, К. 2011, 400 с.; В.В. Корнієнко, Корпус графіті Софії Київської, ч. ІV: приділ
свв. Іоакима та Анни (північна сторона), К. 2014, 656 с.; В.В. Корнієнко, Корпус графіті Софії Київ-
ської, ч. V: приділ свв. Іоакима та Анни (південна сторона), К. 2015, 440 с.; В.В. Корнієнко, Корпус
графіті Софії Київської, ч. VІ: приділ архангела Михаїла, К. 2015, 464 с.
2 Докладніше про авторську методику дослідження графіті та результативність її дотримання див.:
В.В. Корнієнко, Графіті Софії Київської ХІ – початку XVIII ст.: Інформаційний потенціал джерела,
К. 2014, с. 22–45.
3 Див.: Н. Никитенко, В. Корниенко, Древнейшие граффити Софии Киевской и время ее создания, К.
2012, 232 с.
4 Див. Н. Никитенко, В. Корниенко, Собор святых Софии Киевской, К. 2014, 336 с.
через велику кількість опублікованих в них матеріалів мало певні труднощі в пошуку
того чи іншого графіті. Не дуже зручним для дослідників виявилось розміщення ко-
ментарів по графіті окремим розділом, а не безпосередньо в описовій частині, а також
координат розташування окремим блоком наприкінці книги. Зважаючи на всі ці об-
ставини, до книги додані, окрім традиційного для попередніх томів вказівника слів,
покажчики категорій, на які поділені написи, прямих дат та імен, які зустрічаються
по тексту книги, а також вказівник згадок графіті по тексту. Таке розташування до-
зволить читачеві зорієнтуватись за покажчиками в змісті написів, згаданих в них іме-
нах та словах, і без складнощів відшукати їх на сторінках книги. Разом з тим,
коментарі до графіті розміщуються безпосередньо в описовій частині, як і вказівка
їх розташування в межах досліджуваної ділянки стіни.
Усі виявлені на одній ділянці епіграфічні пам'ятки об'єднуються в підрозділи у
межах розділу, присвяченого публікації графіті в окремих архітектурних об'ємах со-
бору або на окремих деталях (наприклад, мармурових колонах). На початку кожного
розділу та підрозділу наводиться інформація щодо їх розташування в межах Софії Ки-
ївської,на підставі яких джерел ідентифіковані образи святих на фресках, стан збере-
ження стародавнього тиньку, загальна кількість та номери наявних графіті. А вже в
межах окремого підрозділу в порядку нумерації публікуються епіграфічні пам'ятки
за прийнятою мною структурою, яка містить наступні складові.
Номер. Порядковий номер надається кожному графіті, полегшуючи її подаль-
ший пошук. На початку планомірних епіграфічних досліджень у 2006 р. мною було
вирішено продовжити нумерацію С. Висоцького, тому всі опубліковані ним графіті
зберігають попередні номери. За необхідності, наприклад, коли під час публікації під
один номер потрапили кілька різночасових графіті, номери можуть отримувати до-
даткові позначення: № 1, № 1а, № 1б тощо.
Розташування. Вказуються координати епіграфічної пам'ятки від її середньої
точки на площині стіни, від рівня ґрунту під ним (вертикальна вісь) та від обмежуючої
її вертикальної ділянки (горизонтальна вісь) – кут чи ребро.
Публікація. У цій частині зазначається, ким була здійснена попередня публіка-
ція графіті, або повторне прочитання чи виправлення іншим дослідником. У попе-
редніх книгах "Корпусу" у цій частині також аналізувались відмінності в прочитанні
напису та ідентифікації окремих літер між опублікованим варіантом, повторній пуб-
лікації та оригіналом. Проте, зважаючи на зауваження читачів, що при такому викла-
денні матеріалу, особливо, коли різночитань багато, такий текст доволі складний для
сприйняття, то всі різночитання в ідентифікації окремих літер присутні у наступній
частині "Опис" та винесені у посилання. 
Опис. В цій частині коротко характеризується стан збереженості давнього
тиньку в місці розташування графіті, наводиться прочитання напису в тому вигляді,
в якому він зберігся на стіні, реконструкцію тексту та його переклад; якщо це малю-
нок, то наводиться його стислий опис. Окрім того, до цієї частини включені необхідні
в окремих випадках коментарі.
Варто наголосити, що важливою рисою сучасних досліджень софійської епігра-
фіки є те, що побудові реконструйованого тексту передує аналіз чітко ідентифікованих
літер та тих, визначення яких не зовсім впевнене. На підставі цих фактів будується мо-
дель реконструйованого тексту, правильність якої перевіряється повторним вивченням
оригіналу напису безпосередньо в соборі. І лише після цього остаточно пропонується
авторський варіант реконструкції наявного на стіні тексту.
4
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
В цій частині іикористовуються такі види умовних позначень:
- цей знак передає втрачені внаслідок вибоїв літери в тій частині, коли наводиться
прочитання напису на стіні; варто зауважити, що в деяких випадках неможливо
впевнено визначити, скільки саме літер втрачено, тому не завжди один цей знак
відображає одну втрачену літеру; це спеціально не оговорюється;
[ ] квадратні дужки застосовуються для передачі чітко визначених втрачених внас-
лідок пошкоджень тиньку літер в написі;
( ) титла, якщо вони тільки не стосуються цифр, наводяться у тій частині, коли йде
мова про вигляд тексту на стіні, а під час реконструкції вони розкриваються та
беруться у круглі дужки; крім того, цей же знак застосовується у випадках, коли
автор помилково пропустив літеру в слові, а також під час відновлення скоро-
чених слів без титл, якщо контекст напису вказує, що маємо справу саме зі ско-
роченим варіантом тексту;
{ } фігурні дужки позначають ті частини тексту, які відновлені за контекстом у ви-
падку, якщо напис залишився незавершеним, або тоді, коли для впевненої ре-
конструкції тексту бракує даних;
/ / скісні дужки вживаються тільки в тих випадках, коли в тексті наявні випадкові
подвоєння літер, що обумовлюється випадінням шматків тиньку в момент ви-
конання однієї літери, яке спонукало автора прокреслити її знову поруч;
| цей знак позначає розділення між рядками напису.
Хронологія. Структурно цей підрозділ містить дві складові – зазначені хроно-
логічні рамки та параметри, за якими датується графіті. В окремих випадках, якщо в
рамках датування можливе виділення більш вірогідного часового проміжку, то після
перших двох обов'язкових складових наводиться знову ймовірний хронологічний діа-
пазон та уточнюється, на підставі яких параметрів він встановлений. Для датування
графіті мною, по можливості, залучається максимально повна кількість параметрів.
Перший з них був встановлений на підставі ретельного вивчення форми прорі-
зів, що дозволило визначити три основні етапи можливого створення графіті:
1) друге десятиліття ХІ ст., тобто, часи зведення та декоративного оздоблення собору,
що підкреслює згладжена форма каналів прорізів, нерідко зі слідами фарби в них;
2) друга чверть ХІ – кінець XVI ст., форма каналів прорізів нерівна, що свідчить
про їх видряпування по сухому тиньку, однак краї прорізів плавні, що обумов-
лене їх руйнуванням під дією факторів вивітрювання;
3) кінець XVI – кінець XVII ст., форма каналів прорізів подібна до попереднього,
однак фактори вивітрювання майже не позначились на краях прорізів, тому вони
виглядають дещо розірваними.
Звісно, датування пам'яток софійської епіграфіки за таким критерієм є доволі
умовним, адже другий проміжок часу охоплює близько шести століть: проте, нажаль,
для багатьох епіграфічних пам'яток, насамперед, малюнків, він залишається наразі
єдиним можливим.
Другий параметр умовно можна назвати стратиграфічним. Оскільк деякі автори
виконували свої написи чи малюнки поверх вже наявних на фресці, або змушені були
переносити рядки через існування на стіні іншого графіті, то за умови знання більш
чіткої хронології бодай одного з них, існують можливості для уточнення часу вико-
нання й іншої епіграфічної пам'ятки.
Третій параметр, який дозволяє встановити відносно стислу хронологію вико-
нання графіті, є палеографічний аналіз його складових.
5
Передмова
________________________________________________________________________________________________________________________________
В основу датування написів ХІ–XV ст., за формами написання літер, тобто, за
палеографічним методом, покладені напрацювання А. Залізняка, що спираються на
аналіз форм написання літер новгородських берестяних грамот ХІ – середини XV ст.5,
та Б. Рибакова, що спираються на вивчення саме речової палеографії XI–XIV ст.6
Однак результати досліджень цих двох авторів слід залучати доволі обережно, позаяк
результати сучасних епіграфічних досліджень доводять відмінність форм написання
літер представниками новгородської та київської писемних шкіл, і низка палеогра-
фічних ознак не співвідносять хронологічно, а деякі київські форми написання літер
взагалі відсутні у новгородських грамотах. Ця обставина примушує здійснювати від-
повідну кореляцію під час визначення хронології написів7.
Для її уточнення, окрім точно датованих графіті Софії Київської, залучаються
писемні пам'ятки ХІ–XVII ст., які мають київське походження, їх факсимільні ви-
дання або зібрані Я. Запаском описи з фотографіями сторінок рукописів8, форми на-
писання літер у легендах на монетах початку ХІ ст. – Володимира, Святополка та
Ярослава9, матеріали сфрагістики10, дипінті пам'яток монументальної архітектури
Києва (Софійський собор, Кирилівська церква) чи ікон.
Фактично палеографічне датування відбувається по двом шкалам, які співвід-
носяться між собою та аналізуються, що, за браком місця у книзі, спеціально не ого-
ворюється, а датуючи палеографічні матриці не наводяться. В цій частині присутній
також описом найбільш важливих для визначення хронології записів ознак, проте
таке датування не є "датуванням за вибраними ознаками", воно враховує всі літери
напису, проте частина з них мають доволі широкий часовий діапазон поширення,
який не впливає на обмеження хронологічних рамок появи графіті.
Для встановлення часу виконання графіті XVI – початку XVIII ст., окрім залу-
чення епіграфічних матеріалів, застосовуються напрацювання Є. Карського11, Л. Че-
репніна12 та В. Панашенко13.
Четвертим параметром, який засосовується для датування пам'яток софійської
епіграфіки, можна назвати типологічним. Групи записів, виконаних однією мовою,
графічною або формульною системами, зустрічаються серед пам'яток собору в не-
великі хронологічні проміжки, що дозволяє відносно точно визначити час виконання
такого графіті. Тому за типологічним методом, якщо немає можливості чіткіше ви-
значити час появи графіті, датуються наступні групи:
6
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
5 А.А. Зализняк, Палеография берестяных грамот и их внестратиграфическое датирование, [у:]
В.Л. Янин, А.А. Зализняк, Новгородские грамоты на бересте (из раскопок 1990–1996 гг.). Палеогра-
фия берестяных грамот и их внестратиграфическое датирование, Москва 2000, с. 134–429;
методика була апробована на київських епіграфічних матеріалах: А.А. Зализняк, К изучению древне-
русских надписей, [у:] В.Л. Янин В.Л., Зализняк А.А., А.А. Гиппиус, Новгородские грамоты на бере-
сте (Из раскопок 1997–2000 гг.), т. ХІ, Москва 2004, с. 233–287.
6 Б.А. Рыбаков, Русские датированные надписи XI–XIV веков, Свод археологических источников, вып.
Е – 144, Москва 1964, 48 с., илл.
7 Докладніше див.: В.В. Корнієнко, Графіті Софії Київської.., с. 45–57.
8 Я.П.Запаско, Пам'ятки книжкового мистецтва: Українська рукописна книга, Л. 1995, 480 с.
9 М.П. Сотникова, И.Г. Спасский, Тысячелетие древнейших монет России: Сводный каталог русских
монет X–XI веков, Ленинград 1983, 240 с
10 В.Л. Янин, Актовые печати Древней Руси Х–XV вв., в 2-х т., Москва 1970, т. 1. Печати Х – начала
ХІІІ в., 328 с., илл.; В.Л. Янин, П.Г. Гайдуков, Актовые печати Древней Руси Х–XV вв., Москва 1998,
т. 3: Печати, зарегистрированные в 1970–1996 гг., [електронний ресурс], режим доступу: http://www.sie-
gel.ru/; Тисяча років української печатки. Каталог виставки, К. 2013, 502 с.
11 Е.Ф. Карский, Славянская кирилловская палеография, Ленинград 1928, 494 с.
12 Л.В.Черепнин, Русская палеография, Москва 1956, 616 с.
13 В.В. Панашенко, Палеографія українського скоропису другої половини XVII ст. (на матеріалах Лі-
вобережної України), К. 1974, 112 с.
1) глаголичні написи, які датуються у межах другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст., що спи-
рається на результати досліджень А. Мединцевої14 та Л. Столярової15;
2) грекомовні написи, які датуються в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст., що спи-
рається на результати вивчення таких написів О. Євдокимовою16;
3) латиничні написи, що датуються останньою чвертю XVI – кінцем XVII ст., що спи-
рається на спільні дослідження автора книги та Н. Сінкевич17;
4) вірменомовні написи, що датуються в межах початку XV – початку XVI ст.18;
5) записи обчислення кількості проведених поминальних служб, що датуються у
межах другої чверті ХІ – кінця XIV ст.19;
6) записи за усталеною формулою "Господи, поможи рабу своєму", що датуються у
межах другої чверті ХІ – кінця XV ст.20
Категорія. В цій частині написи та малюнки, які публікуються у книзі, згрупо-
вуються на підставі певних змістовних чи формальних ознак, що виносяться як додаток
до книги, дозволяючи без складнощів віднайти всі графіті, віднесені до певної групи.
Графіті поділяються на дві великі групи – написи та малюнки, а кожна з них
розбивається за зовнішніми характеристиками графіті на менші категорії.
Написи поділяються на наступні категорії:
1) молитовні написи, які мають у своєму тексті звернення до Господа або святих та
прохання автора;
2) пам'ятні написи, що виконувалися з метою закріплення пам'яті про подію, неза-
лежно від її значущості, будь-то смерть якоїсь особи, знаної лише в певній міс-
цевості чи в усій державі, відвідання храму певною особою або інша подія
місцевого, загальнодержавного чи навіть світового (наприклад, очікування кінця
світу) значення;
3) цитати та посилання на твори книжної писемності, до якої зараховуються на-
писи, що є уривками окремих цитат зі Старого та Нового Завітів, богослужебних
та літургійних творів, указівки на відповідні глави Святого Письма;
4) написи-прокляття, що виявляють прагнення їх авторів вилаяти або висловити різкий
осуд чи обурення щодо вчинків, здійснених певною особою, проклясти винуватців;
5) написи-покаяння, що є сповіддю автора перед Богом за вчинений проступок;
6) написи-запитання, де об'єднуються вислови у вигляді звернених до Господа, святих
або людей запитань, у контексті софійської епіграфіки здебільшого риторичних;
7) підписи до фрескових образів, що об'єднують записи, текст яких складається тільки
з імені святого, зображеного на фресці;
7
Передмова
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
14 А.А. Медынцева, Древнерусские надписи новгородского Софийского собора XI–XIV века, Москва
1978, с. 30.
15 Л.В. Столярова, Древнерусские надписи ХІ–XIV вв. на пергаменных кодексах, Москва 1998, с. 56–69.
16 А.А. Евдокимова, Языковые особенности греческих граффити Софии Киевской, автореф... канд.
филологических наук, Санкт-Петербург 2008, с. 23.
17 Н.О. Сінкевич, В.В. Корнієнко, Латиничні графіті XVI–XVII ст. Софії Київської: до питання кла-
сифікації та атрибуції написів, Труди Київської Духовної Академії 5: Спеціальний випуск, присвяче-
ний 300-літтю з дня упокоєння гетьмана Івана Мазепи. Матеріали науково-практичної конференції
"Гетьман Іван Мазепа – будівничий Української Православної Церкви" (22–23 вересня 2009 р., м. Київ)
(2009) 165–171.
18 В.В. Корнієнко, Вірменські графіті на стінах Софії Київської та деякі питання розташування й
часу функціонування "вірменської каплиці", Культура і мистецтво вірменської діаспори в Україні: Ма-
теріали Міжнародної науково-практичної конференції (Львів, 19–20 листопада 2011), Л. 2012, с. 54.
19 В.В. Корнієнко, Графіті – записи лічби з Софії Київської: нове джерело для дослідження розвитку
ідей "малої есхатології" Давньої Русі, Філософські ідеї в культурі Київської Русі. Збірник наукових
праць за матеріалами ІІ давньоруських історико-філософських читань "Філософські ідеї в культурі
Київської Русі" (Полтава, 10 червня 2009 р.), Полтава 2009, с. 102.
20 В.В. Корнієнко, Графіті Софії Київської.., с. 235–237.
8) окремі слова та словосполучення, куди включені написи, текст яких складається з
одного слова або невеличкого речення, мету яких встановити важко, тож їх не
можна віднести до попередніх категорій;
9) написи музичного змісту, до яких належать численні приклади розспівів (аненайок
тощо), залишені авторами на стінах собору;
10) написи календарного змісту, що включають різні зразки розрахунку пересувних
християнських свят, насамперед, Великодня;
11) абетки, склади та окремі літери, до якої належать повні та неповні записи абеток,
окремих та декількох (до десяти) літер;
12) написи, зміст яких не встановлений, що складає певну групу великих за обсягом
текстів, які скидаються просто на хаотичний набір літер (більше десяти);
13) фрагменти написів, куди належать сильно пошкоджені графіті, від яких зберег-
лося декілька літер, що не дозволяють установити їх текст;
14) записи цифр, текст яких складається з арабських цифр, які не є позначенням року;
15) записи лічби, тобто розрахунки, що мають вигляд стовпчиків горизонтальних або
рядків вертикальних засічок, літер а.
Малюнки поділяються на наступні категорії:
1) хрести, монограми та теонімограми, що включає в себе хрести різноманітної
форми, христограми, монограми Богородиці, складові підписів ІС ХС та NIKA;
2) зображення анеглів та святих, куди відносять малюнки, які достеменно можуть
бути визначені як святі образи (мають німб, підпис);
3) символи, пов'язані з частинами людського тіла, до якої зараховуються малюнки
рук у жесті благословення, відкритих долонь, голів тощо (для номенклатури
цієї та наступної категорії я спираюсь на Дж. Фергюсона21);
4) предмети релігійного вжитку та артефакти, що включають малюнки різних
предметів, які можуть бути пов'язані з християнським символізмом (чаші,
списи, євхаристичний хліб тощо);
5) символи, пов'язані з землею та небом, куди відносяться малюнки небесних тіл,
зображення яких також може тлумачитись з позицій християнського символізму
(сонце, зірка);
6) антропоморфні зображення, що складають схематичні або реалістичні малюнки
людей, які не можуть розглядатись як зображення святих, оскільки не мають
відповідних атрибутів (німби, підписи);
7) зооморфні зображення, що містять малюнки різноманітних тварин (коні, собаки,
кішки тощо);
8) орнітоморфні зображення, що об'єднують малюнки різноманітних птахів (голуби,
павичі, соколи тощо);
9) іхтіоморфні зображення, що включають різноманітні зображення риб;
10) зображення храмів, до яких відносяться малюнки культових споруд;
11) сюжетні зображення, куди відносять малюнки, що мають на меті висвітлення
певної події релігійного чи світського змісту;
12) емблеми, до яких зараховують протогеральдичні символи, тобто, різноманітні лі-
терні, геометричні або інші знаки, близькі до клейм на предметах, печатках,
князівські тамги тощо.
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
21 Д. Фергюсон, Христианский символизм, Москва 1998, 79–84, 269–322.
Розділ І.
ГРАФІТІ НА ФАСАДАХ СОФІЙСЬКОГО СОБОРУ
Більша частина давнього мурування Софії Київської нині захована під пізнішим
личкувальних розчином, вкритим побілкою, тож для вивчення наразі доступна тільки
її частина, відкрита зондажами. Поверхня личкувального розчину в цих зондажах
часто вкрита сучасними написами, виконаними олівцем або видряпаними, причому
нерідко з ерозією, внаслідок чого вони скидаються на стародавні. Проте рівень ерозії
виражений слабо, порівняно з давніми пам'ятками, у них відсутні залишки пізнішого
личкувального розчину, який нанесли на стіни храму на межі XVII–XVIII ст. Тож від-
ділити давні графіті від пізніших можливо. Першу знахідку напису на давньому фа-
саді здійснив С. Висоцький, воно було виявлене неподалік від замурованого у
давнину входу до північної сходової вежі. Пізніше мною були виявлені ще три графіті
на західній стіні Софійського собору. У присвяченій публікації графіті західних га-
лерей частині "Корпусу" логічним буде викладення матеріалу саме звідси, розгор-
таючи публікацію наявних графіті по мірі входження до собору – спершу фасадні,
потім західної зовнішньої та західної внутрішньої галерей. Оскільки окрім чотирьох
написів на західному фасаді, мною виявлені ще один напис на північній стіні та один –
на східній. Зважаючи на незначну кількість виявлених на інших фасадах храму гра-
фіті, вважаю за логічне помістити їх в один розділ з епіграфічними пам'ятками за-
хідної фасадної стіни. Таким чином будуть введені до наукового обігу усі "фасадні"
графіті на рівні першого поверху Софійського собору.
І.1. Графіті на західному фасаді Софійського собору
Графіті № 315 (табл. ІІ, 1)
Публікація. С. Висоцький22.
Розташування. Знаходиться на західній стіні, ліворуч від первісного входу до
північної сходової вежі храму та праворуч на виступі стіні біля ніші з малюнком про-
квітлого хреста (табл. І). Висота від рівня ґрунту 143 см, відстань від лівого ребра
стіни 11 см.
Опис. Збереженість напису відносно добра, його складові майже повністю збе-
реглись:
г͠помоꙁ | рабусво-23 | му24несторов
З розбивкою на слова та відновленням втраченого фрагмента текст виглядає
таким чином:
Г(оспод)и помози рабу сво[е]му Несторови.
Господи, поможи рабу своєму Несторові.
9
______________________________________________________
22 С.А. Высоцкий, Киевские граффити ХІ–XVII вв., К. 1985, с. 34–35, табл. XV.
23 У цьому місці С. Висоцький вказав повністю збережену літеру е, проте насправді від неї залишилась
тільки верхня частина, решта знищена обвалом личкувального розчину.
24 Під час публікації напису С. Висоцький вказав у цьому місці диграф оу, хоча насправді тут чітко
простежується тільки літера у. У зв'язку з потребою розміщення о в диграфі, на прорисовці дослідника
конфігурація наступних літер була змінена, що, однак, не вплинуло на загальний зміст тексту.
Датування. Початок ХІІ – початок ХІV ст.; за формою написання в з переломом
при щоглі, вертикальної з із розвилкою, прямолінійної р з округлою петлею та простої
т без засічок; відповідно до типовості поширення таких форм написання літер верхня
хронологічна межа може бути окреслена першою чвертю ХІІІ ст.25
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 579 (табл. ІІ, 2)
Розташування. Знаходиться на північній стороні того ж виступу, що й згаданий
вище напис (табл. І). Висота від рівня ґрунту 129 см, відстань від лівого кута стіни 30 см.
Опис. На поверхні личкувального розчину прокреслені літери ЛА. Поверхня
стіни довкола них вказує, що напис із самого початку містив тільки ці дві складові.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХV ст.; за формою написання а з петлею
із заломом.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 580 (табл. ІІІ, 1)
Розташування. Знаходиться на західній стіні, під нішею з малюнком проквіт-
лого хреста (табл. І). Висота від рівня ґрунту 118 см, відстань від лівого кута стіни
138 см.
Опис. На поверхні личкувального розчину прокреслений простий чотириконеч-
ний хрест.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХV ст.; за формою прорізів, сильно пошкод-
жених ерозією, що свідчить про тривале перебування під дією атмосферних опадів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 581 (табл. ІІІ, 2)
Розташування. Знаходиться на західній стіні під нішею з малюнком проквіт-
лого хреста (табл. І). Висота від рівня ґрунту 126 см, відстань від лівого кута стіни
125,5 см.
Опис. На поверхні личкувального розчину прокреслений чотириконечний хрест,
кінці якого розширюються у вигляді трикутників.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХV ст.; за формою прорізів, сильно пошкод-
жених ерозією, що свідчить про тривале перебування під дією атмосферних опадів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
І.2. Графіті на північному фасаді Софійського собору
Графіті № 4243 (табл. ІІІ, 3)
Розташування. Знаходиться на північній стіні між двома її середніми висту-
пами у невеликому зондажі давнього мурування (табл. І). Висота від рівня нижнього
краю зондажу 31 см, відстань від лівого краю зондажу 38 см.
Опис. На поверхні торця плінфи простежуються три літери КОН. Далі поверхня
пошкоджена, тож імовірно, тут був виконаний запис імені Кон[стантин] 'Костянтин'.
10
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
25 С. Висоцький датував графіті часом не раніше ХІІІ ст.
Схожі написи траплялись на фасадах інших церковних споруд Києва, наприклад, у
церкві Спаса на Берестові26.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХV ст.; за формою прорізів, сильно пошкод-
жених ерозією, що свідчить про тривале перебування під дією атмосферних опадів.
Категорія. Пам'ятний напис.
І.3. Графіті на східному фасаді Софійського собору
Графіті № 4244 (табл. ІІІ, 4)
Розташування. Знаходиться на північній стороні апсиди Михайлівського при-
діла (табл. І). Висота від рівня ґрунту 147 см, відстань від правого кута стіни 100 см.
Опис. На поверхні личкувального розчину прокреслений простий чотириконеч-
ний хрест.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХV ст.; за формою прорізів, сильно пошкод-
жених ерозією, що свідчить про тривале перебування під дією атмосферних опадів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Розділ І. Графіті на фасадах Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
26 № 45 та № 50: В. Корнієнко, Корпус графіті церкви Спаса на Берестові (остання третина ХІ –
перша третина XVIII ст.), К. 2013, с. 25–26.
12
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Т
аб
л
и
ц
я 
І
С
хе
м
а 
пе
рш
ог
о 
по
ве
рх
у 
С
оф
ій
сь
ко
го
 с
об
ор
у 
з 
вк
аз
ів
ко
ю
 м
іс
ць
 р
оз
та
ш
ув
ан
ня
 г
ра
ф
іт
і н
а 
ф
ас
ад
ах
Таблиця ІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 315, 2 – № 579
13
Розділ І. Графіті на фасадах Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1
2
Таблиця ІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 580, 2 – № 581, 3 – № 4244, 4 – № 4243
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 3
4
Розділ ІІ.
ГРАФІТІ ПІВНІЧНОЇ СТОРОНИ ЗАХІДНОЇ ЗОВНІШНЬОЇ ГАЛЕРЕЇ
У цьому розділі розглядатимуться епіграфічні пам'ятки, що знаходяться у ни-
нішньому нартексі Софійського собору, зведеному у 1889 р. на місці західної зовніш-
ньої галереї храму, що зруйнувалась на початок XVII ст. Нині більша частина
поверхні стін нартексу закрита нейтральним тоном. Стародавнє мурування та фреску,
що увійшло до складу нартексу, можемо бачити у північній стороні західної зовнішньої
галереї, що містить зовнішню стіну північної сходової вежі, фреску внутрішньої по-
верхні аркбутану та відкриту зондажем невелику ділянку фрескового тиньку західної
сторони лопатки стіни, закритої наприкінці ХІ ст. підпірним стовпом під аркбутан.
ІІ.1. Графіті на фасаді північної сходової вежі
На південно-східному фасаді північної сходової вежі Софійського собору (табл.
ІV) в окремих місцях збереглись залишки фрескового тиньку, проте більшість його
втрачена, тож перед очима маємо кладку, що складається з брил каменю, плінфи та
личкувального розчину. Епіграфічні пам'ятки, що налічують одне дипінті та сім гра-
фіті, розташовані як на поверхні личкувального розчину, так і на поверхні фрескового
тиньку. Виявленим дипінті та графіті надані номери від 609-го по 616-й (табл. IV, 2).
Графіті № 609 (табл. V, 1)
Публікації. В. Корнієнко27.
Розташування. Знаходиться на личкувальному розчині фасадної стіни північ-
ної сходової вежі (табл. ІV). Висота від рівня давньої підлоги 193 см, відстань від лі-
вого кута стіни 224 см.
Опис. На поверхні личкувального розчину прокреслений візерунок у вигляді
подвійного кола, що орнаментоване всередині завитками. Не виключено, що малюнок
був зразком граф'ї для орнаментування фасаду вежі, проте в подальшому майстри
виконали на фресці інше зображення.
Датування. Друге десятиліття ХІ ст.; за формою прорізів, що виконані по си-
рому личкувальному розчину.
Категорія. Емблеми.
Дипінті № 610 (табл. V, 2)
Публікації. В. Корнієнко28.
Розташування. Знаходиться на личкувальному розчині фасадної стіни північ-
ної сходової вежі (табл. ІV). Висота від рівня давньої підлоги 175 см, відстань від лі-
вого кута стіни 116 см.
Опис. Незважаючи на пошкодження шару фарби, складові напису відносно
добре читаються:
15
______________________________________________________
27 В.В. Корниенко, Памятники эпиграфики юго-восточного фасада северной лестничной башни Софии
Киевской в контексте ее сооружения, Архитектурное наследство 50 (2009) 102–103, мал. на с. 105.
28 Ibid., с. 102–105, мал. на с. 105.
церкоⷡ჻тюжаꙗ:
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
Церков(ь) тюжаꙗ.
Церква скорботна.
Напис виконано на личкувальному розчині стіни. Це свідчить про те, що на момент
виконання тексту давній фресковий тиньк відвалився. Появу напису вірогідніше пов'язу-
вати з подіями початку XV ст., коли у Великому князівстві литовському було обрано
митрополитом Григорія Цамблака замість митрополита Фотія, який занедбав головний
храм митрополії: "паче точію приходы и прибытки церковныа собираетъ, всякое узорочіе, старое
устроеніе, и вещи драгиа и всю честь великіа Кіевскіа церкви на ино мѣсто преноситъ, идѣже живетъ,
еже есть во глаголемый тамо градъ Москву; и се нынѣ до конца Кіевскаа церковь, столъ митрополь-
скійб запустѣ, и сице намъ скорбь и печаль веліа о велицѣй соборнѣи церкви Кіевской"29.
В цілому почерк подібний до писемних пам'яток XIV–XV ст. московської пи-
семної школи30, зокрема, Євангелія 1393 р., Київської Псалтирі 1397 р., Євангелії Хит-
рово початку XV ст., Євангелії Успенського собору Московського Кремля початку
XV ст. Вплив цієї традиції на київську (софійську) писемну школу слід пов'язувати
з перебуванням свити митрополита Кипріана31, який з березня 1396 р. близько півтора
року знаходився у Києві32.
Датування. Кінець ХІV – початок XV ст.; за формою написання а з увігнутою
перемичкою, нахиленої ліворуч е, к з нижньою засічкою, прямолінійної р з округлою
петлею, що повністю знаходиться у рядку, ц зі зміщеним хвостом.
Категорія. Окремі слова та словосполучення.
Графіті № 611 (табл. VІ, 2)
Публікації. В. Корнієнко33.
Розташування. Знаходиться на фресковому тиньку фасадної стіни північної
сходової вежі (табл. ІV). Висота від рівня давньої підлоги 182 см, відстань від лівого
кута стіни 165,5 см.
Опис. На фрагменті фрескового тиньку простежуються літери ПО, які найімо-
вірніше розглядати як частину дієслова-прохання по[мози] 'поможи'.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XІІI ст.; за формою написання п з висту-
пом зверху.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 612 (табл. VІ, 1)
Публікації. В. Корнієнко34.
Розташування. Знаходиться на фресковому тиньку фасадної стіни північної
сходової вежі (табл. ІV). Висота від рівня давньої підлоги 138 см, відстань від лівого
кута стіни 5 см.
16
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
29 Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ), Т. ХІ: Летописный сборник, именуемый Патрар-
шей или Никоновской летописью, С прил. извлечений из монографии Б.М. Клосса "Никоновский свод
и русские летописи XVI – XVII веков", Москва 2000, с. 223–224.
30 Г. Вздорнов, Исследование о Киевской Псалтири, Москва 1978, с. 20–28.
31 Ibid., c. 31.
32 ПСРЛ, т. ХІ, с. 164, 166.
33 В.В. Корниенко, Памятники эпиграфики юго-восточного фасада.., с. 102, мал. на с. 104.
34 Ibid., с. 102, мал. на с. 104.
Опис. На фрагменті фрескового тиньку простежується малюнок руки, що три-
має чотириконечний хрест. Вочевидь, це незначна збережена частина більшого за роз-
мірами малюнка святого.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення ангелів та святих.
Графіті № 613 (табл. VІ, 3)
Публікації. В. Корнієнко35.
Розташування. Знаходиться на личкувальному розчині фасадної стіни північ-
ної сходової вежі (табл. ІV). Висота від рівня давньої підлоги 154,5 см, відстань від
лівого кута стіни 292 см.
Опис. По личкувальному розчину був прокреслений малюнок чотириконечного
хреста, кінці якого мали розширення у вигляді трикутників.
Датування. Друге десятиліття ХІ ст.; за формою прорізів, що виконані по си-
рому личкувальному розчину.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 614 (табл. VІІ, 1)
Публікації. В. Корнієнко36.
Розташування. Знаходиться на фресковому тиньку фасадної стіни північної
сходової вежі (табл. ІV). Висота від рівня сучасної підлоги 31 см, відстань від лівого
кута стіни 472 см.
Опис. Верхня частина малюнка знищена внаслідок обвалу тиньку, простежу-
ються тільки зображення ступнів людини з позначенням пальців, що зверху прикриті
довгим одягом, один кінець якого вільно звисає праворуч.
В цілому сюжет цього малюнка дуже нагадує зображення архангела Гавриїла в
мозаїчному сюжеті "Благовіщення" Софійського собору37. Така подібність дозволяє
припустити, що невідомий автор намагався зобразити сюжет, побачений ним у стінах
храму під час богослужіння. Наявний фрагмент малюнку виконаний на високому про-
фесійному рівні, що вказує на руку досвідченого художника.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення ангелів та святих.
Графіті № 615 (табл. VІ, 4)
Публікації. В. Корнієнко38.
Розташування. Знаходиться на фресковому тиньку фасадної стіни північної
сходової вежі (табл. ІV). Висота від рівня давньої підлоги 101 см, відстань від лівого
кута стіни 410 см.
Опис. Верхня частина малюнка не збереглась, проте за наявними фрагментами
можемо встановити, що тут було зображено коня – добре простежується лінія тулуба
та ноги тварини.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
17
Розділ ІІ. Графіті північної сторони західної зовнішньої галереї
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
35 В.В. Корниенко, Памятники эпиграфики юго-восточного фасада.., с. 102–103 , мал. на с. 104.
36 Ibid., с. 102, мал. на с. 104.
37 Н. Никитенко, Святая София Киевская, К. 2008, с. 168.
38 В.В. Корниенко, Памятники эпиграфики юго-восточного фасада.., c. 102–103, мал. на с. 104.
Графіті № 616 (табл. VІІ, 2)
Публікації. В. Корнієнко39.
Розташування. Знаходиться на личкувальному розчині фасадної стіни північ-
ної сходової вежі (табл. ІV). Висота від рівня сучасної підлоги 152,5 см, відстань від
лівого кута стіни 382 см.
Опис. На поверхні личкувального розчину подвійною рискою прокреслена
овальна фігура, що дещо нагадує підкову.
Датування. Друге десятиліття ХІ ст.; за формою прорізів, що виконані по си-
рому личкувальному розчину.
Категорія. Емблеми.
ІІ.2. Графіті на західній стороні північної лопатки стіни
Фреска на західній стороні північної лопатки стіни наразі повністю закрита
кладкою підпірного стовпа під аркбутан, зведеного наприкінці ХІ ст.40 Для дослід-
ження доступна тільки невеличка ділянка зондажу, відкритого реставраторами на
висоті 172 см (до нижнього краю зондажу) від рівня шиферних плит стародавньої
підлоги. Зважаючи на інформацію графіті № 4250, на фресці наймовірніше був зоб-
ражений св. Даниїл Стовпник. Загалом у невеликому відкритому зондажем полі дав-
ньої фрески збереглось шість давніх графіті, яким надано номери від 4245-го по
4250-й (табл. IV, 2).
Графіті № 4245 (табл. VІІІ, 1)
Розташування. Висота від нижнього краю зондажу 5 см, відстань від лівого
краю зондажу 4 см.
Опис. На поверхні фрескового тиньку лівим боком до глядача прокреслене схе-
матичне зображення воїна, який правою рукою вертикально тримає довгий спис. Ліва
частина малюнку знищена обвалом тиньку, проте за збереженими фрагментами мо-
жемо встановити, що обличчя воїна було деталізоване – збереглись частина ока та
носу, на голові помітне курчаве волосся.
Датування. Друга чверть – кінець ХІ ст.; за особливостями розташування.
Категорія. Антропоморфні зображення.
Графіті № 4246 (табл. VІІІ, 2)
Розташування. Висота від нижнього краю зондажу 7 см, відстань від лівого
краю зондажу 8,5 см.
Опис. Права частина напису закрита кладкою кінця ХІ ст., простежуються
тільки п'ять літер початку рядка:
мцаіꙁ----
З розбивкою на слова та відновленням закритих фрагментів текст можемо ре-
конструювати таким чином:
18
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
39 В.В. Корниенко, Памятники эпиграфики юго-восточного фасада.., с. 102–103 , мал. на с. 104.
40 Останні дослідження в цій частині собору були здійснені археологом М. Нікітенком спільно з авто-
ром цих рядків у 2010 р. Тоді було виявлено давню шиферну підлогу ХІ ст., відкриту ще у 1930-х рр.,
проте пізніше закриту чавунними плитами на засипці забрудненого піску. Тоді ж, у 2010 р., Р. Гуцуля-
ком були проведені аналізи розчинів з цієї частини собору, які й дозволили встановити приблизний
вік побудови підпірного стовпа під аркбутан. Дякую Р. Гуцуляку за надану інформацію.
М(ѣсѧ)ца із{ока}...
Місяця червня...
Прикметне, що в написі згадується слов'янська форма назви місяця изокъ, за-
мість очікуваного июнь.
Датування. Друга чверть – кінець ХІ ст.; за особливостями розташування.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4247 (табл. VІІІ, 3)
Розташування. Висота від нижнього краю зондажу 9 см, відстань від лівого
краю зондажу 8,5 см.
Опис. Права частина напису закрита кладкою кінця ХІ ст., простежуються
тільки чотири літери початку рядка: ог.
Датування. Друга чверть – кінець ХІ ст.; за особливостями розташування.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4248 (табл. VІІІ, 4)
Розташування. Висота від нижнього краю зондажу 5 см, відстань від лівого
краю зондажу 10 см.
Опис. На поверхні стіни простежується простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть – кінець ХІ ст.; за особливостями розташування.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 4249 (табл. VІІІ, 5)
Розташування. Висота від нижнього краю зондажу 3 см, відстань від лівого
краю зондажу 8 см.
Опис. Права частина пошкоджена вибоєм, проте за наявними фрагментами мо-
жемо встановити, що тут була прокреслена літера М.
Датування. Друга чверть – кінець ХІ ст.; за особливостями розташування.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 4250 (табл. ІХ, 1)
Розташування. Висота від нижнього краю зондажу 2 см, відстань від лівого
краю зондажу 5 см.
Опис. Нижня частина напису закрита кладкою кінця ХІ ст., збереглись тільки
чотири знаки виконаного у стовпчик тексту:
а⃝ | да | н-
З розбивкою на слова та відновленням закритих фрагментів текст можна пред-
ставити таким чином:
О а(гиосъ) Дан{иилъ}.
Святий Даниїл.
Зважаючи на інформацію графіті, на фресці найвірогідніше зображений св. Да-
ниїл Стовпник, однак через закриття поверхні фрески пізнішою кладкою перевірити
іконографічну відповідність зображеному тут святому не виявляється за можливе.
Напис частково пошкоджений малюнком воїна (№ 4245).
Датування. Друга чверть – кінець ХІ ст.; за особливостями розташування.
Категорія. Підпис до фрескового образу.
19
Розділ ІІ. Графіті північної сторони західної зовнішньої галереї
________________________________________________________________________________________________________________________________
ІІ.3. Графіті на внутрішній стороні аркбутана
На внутрішній поверхні аркбутана збереглась невелика ділянка фрескового
тиньку з образом святого юного мученика у круглому медальйоні, трохи вище якого
помітна нижня частина аналогічного медальйону. На підставі інформації графіті
№ 4252 образ цього незбереженого святого може бути ідентифікований як св. Ми-
колай, мученик Севастійський. На цій ділянці виявлено два графіті, які отримали но-
мери 4251 та 4252 (табл. IV, 2).
Графіті № 4251 (табл. ІХ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 282 см, відстань від лівого ребра
стіни 43 см.
Опис. Ліва частина напису знищена обвалом тиньку, проте в цілому збереже-
ність напису дуже добра, його складові чітко читаються:
--помозм | амнь
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
[Г(оспод)и] помози ми аминь.
Господи, поможи мені, амінь.
Розміри літер зменшуються до кінця рядка.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХІV ст.; за формою написання нахиленої
ліворуч з із переломом та и з високою перекладиною.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 4252 (табл. Х)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 266 см, відстань від лівого ребра
стіни 24 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, тому частина
його складових не простежується:
ст͠нкуламол----
бжѩꙁа------------
остмѧг------------
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
С(вѧ)ты(и) Никула моли [за раба] Б(о)жиѩ За[харию и пр]ости мѧ г[рѣшнаго].
Святий Нікола, моли за раба Божого Захарію і прости мене грішного.
Розміри літер зменшуються до кінця рядка.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХІІ ст.; за формою написання а з видов-
женою спинкою та виконаною у три змахи зіркоподібною ж.
Категорія. Молитовний напис.
20
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Таблиця ІV
Схема першого поверху Софійського собору з позначенням досліджуваної ділянки
(1) та місця розташування епіграфічних пам'яток (2)
21
Розділ ІІ. Графіті північної сторони західної зовнішньої галереї
________________________________________________________________________________________________________________________________
1
2
Таблиця V
Фотографія та прорисовка епіграфічних пам'яток: 1 – № 609, 2 – № 610
22
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1
2
Таблиця VІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 612, 2 – № 611, 3 – № 613, 4 – № 615
23
Розділ ІІ. Графіті північної сторони західної зовнішньої галереї
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2
3 4
Таблиця VІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 614, 2 – № 616
24
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1
2
Таблиця VІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4245, 2 – № 4246, 3 – № 4247, 4 – № 4248,
5 – № 4249
25
Розділ ІІ. Графіті північної сторони західної зовнішньої галереї
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2
3 4 5
Таблиця ІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4250, 2 – № 4251
26
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1
2
Таблиця Х
Фотографія та прорисовка графіті № 4252
Розділ ІІ. Графіті північної сторони західної зовнішньої галереї
________________________________________________________________________________________________________________________________
Розділ ІІІ.
ГРАФІТІ НА МАРМУРОВИХ КОЛОНАХ У НАРТЕКСІ СОФІЙСЬКОГО СОБОРУ
Цей розділ присвячений публікації епіграфічних пам'яток, що знаходяться на
поверхні двох мармурових колон, які нині експонуються у нартексі Софії Київської
під східною стіною обабіч входу до храму. Ці мармурові колони були виявлені архі-
тектором М. Щуруповим у 1838 р., який провів розкопки на Софійському подвір'ї
("у кількох місцях церковної огорожі") та виявив низку мармурових архітектурних
деталей, в тому числі й дві колони41. Оскільки означені колони, як вважається, при-
крашали західну частину Софійського собору42, то епіграфічні пам'ятки, що знахо-
дяться на них, публікуються у цій частині "Корпусу".
ІІІ.1. Графіті на мармуровій колоні у північній частині нартексу
Мармурова колона довжиною близько 3,5 м, що нині експонується в північній
частині нартексу (табл. ХІ, 1), розбита на дві частини. Окрім самого тіла колони
поруч експонується її мармурова база, у верхній частині якої поставлена робоча по-
значка у вигляді літери Y (табл. ХІ, 3). Така сама робоча позначка знаходиться на
верхній площі колони (табл. ХІ, 4). Оскільки ця колона тонша і довша за іншу, в іс-
торіографії можна зустріти думку про приналежність цієї колони до оздоблення
Десятинної церкви, яка походить з розкопок 1824 чи 1826 рр.43 Однак, тільки за від-
мінностями у пропорціях колон, говорити про їх приналежність різним церквам се-
редньовічного Києва складно. Тож вірогідніше, що колона походить все ж з
Софійського собору. Епіграфічні пам'ятки знаходяться на нижньому фрагменті ко-
лони, їх нараховується дев'ять – №№ 4253–4261. Розташування та ступінь ерозії
прорізів дозволяє встановити, що графіті наносили у той час, коли колона перебувала
у вертикальному положенні, найімовірніше, до початку XVII ст. (якщо вона знахо-
дилась біля західного порталу, що зруйнувався у цей час), або до межі XVII–XVIII
ст., коли масштабні будівельні роботи змінили зовнішній вигляд храму і колони були
забрані та перебували на софійському подвір'ї, допоки не були присипані землею до
їх виявлення у 1838 р. На мій погляд, більш вірогідно віднести верхню межу часу мож-
ливої появи графіті на колоні до початку XVII ст.
Графіті № 4253 (табл. ХІІ, 1)
Розташування. Висота від основи 110 см.
Опис. На поверхні мармурової колони подвійними замкненими рисками про-
креслений малюнок хреста-якоря.
Датування. Друга чверть ХІ – початок XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
28
______________________________________________________
41 Н.А. Яковлев, Начальный этап исследований Софийского собора в Киеве: работы архитектора
М.А. Щурупова (1838), Российская археология 1 (2002) 114–115.
42 Ю.А. Нельговский, Мраморы Софии Киевской, София Киевская. Материалы исследований, К. 1973, с. 57.
43 Е.И. Архипова, Резной камень в архитектуре древнего Киева (конец Х – первая половина XIII вв.),
К. 2005, с. 30, 200 (табл. 3).
Графіті № 4254 (табл. ХІІ, 2)
Розташування. Висота від основи 100 см.
Опис. На поверхні мармурової колони прокреслений чотириконечний хрест,
кінці якого мали розширення у вигляді трикутників. Вони помітні у верхній частині
щогли та правій частині перекладини.
Датування. Друга чверть ХІ – початок XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 4255 (табл. ХІІ, 3)
Розташування. Висота від основи 107 см.
Опис. Більша частина малюнка знищена ерозією поверхні мармуру, за збере-
женими фрагментами можемо встановити, що тут потрійними замкненими рисками
був виконаний малюнок шестикінечного хреста, що складався зі щогли, перекладини
та символічної таблички над головою Ісуса Христа.
Датування. Друга чверть ХІ – початок XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 4256 (табл. ХІІ, 4)
Розташування. Висота від основи 87 см.
Опис. На поверхні колони прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть ХІ – початок XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 4257 (табл. ХІІІ, 1)
Розташування. Висота від основи 109 см.
Опис. На поверхні мармурової колони подвійними замкненими рисками про-
креслений чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть ХІ – початок XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 4258 (табл. ХІІІ, 2)
Розташування. Висота від основи 121 см.
Опис. На поверхні мармурової колони подвійними замкненими рисками про-
креслений чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть ХІ – початок XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 4259 (табл. ХІІІ, 3)
Розташування. Висота від основи 203 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно затерта, одна зі скла-
дових знищена вибоєм. Тим не менше, наявні фрагменти дозволяють реконструювати
текст як запис особового та родового імені автора Кл(иментъ) [С]иниски(и) 'Климент
Синиський'. Особу автора наразі ідентифікувати не вдалося.
Датування. Кінець ХVІ – початок XVII ст.; за формою прорізів та скоропис-
ними формами написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
29
Розділ ІІІ. Графіті на мармурових колонах у нартексі Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
Графіті № 4260 (табл. ХІV, 1)
Розташування. Висота від основи 115 см.
Опис. На поверхні мармурової колони прокреслений простий чотириконечний
хрест.
Датування. Кінець ХVІ – початок XVII ст.; за формою прорізів та скоропис-
ними формами написання літер.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 4261 (табл. ХІV, 2)
Розташування. Висота від основи 209 см.
Опис. На поверхні мармурової колони прокреслені літери ИС, які, вірогідно, слід
розглядати як складову теонімограми імені "Ісус".
Датування. Кінець ХVІ – початок XVII ст.; за формою прорізів та скоропис-
ними формами написання літер.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
ІІІ.2. Графіті на мармуровій колоні у південній частину нартексу
Мармурова колона довжиною близько 2,5 м, що нині експонується в північній
частині нартексу (табл. ХІ, 2), частково пошкоджена, вона має більший діаметр
та меншу висоту. Окрім самого тіла колони поруч експонується її мармурова база,
у верхній частині якої поставлена робоча позначка у вигляді літери П (табл. ХІ, 5).
Щодо цієї колони, то сумнівів у її походження з Софійського собору дослідники не
висловлювали. Епіграфічних пам'яток на цій колоні також нараховується дев'ять –
№№ 4262–4270. Розташування та ступінь ерозії прорізів дозволяє встановити, що
шість з них (№№ 4262–4267) з'явились у той час, коли колона перебувала у верти-
кальному положенні, найімовірніше, до початку XVII ст.; два (№ 4269 та № 4270) –
коли колона вже лежала, тобто, десь до межі XVII–XVIII ст.; а одне (№ 4268) – на-
несене правильно по відношенню до вертикального положення колони, проте ступінь
ерозії прорізів (а також палеографія) вказує, що невдовзі після нанесення напису колона
деякий час перебувала на софійському подвір'ї, а згодом була присипана землею. Мож-
ливо, під час відбудовчих робіт за гетьмана Івана Мазепи мармурові колони планувалось
спершу використати для оздоблення храму, проте згодом від цієї ідеї відмовились.
Графіті № 4262 (табл. ХІV, 3)
Розташування. Висота від основи 72 см.
Опис. На поверхні мармурової колони прокреслений простий чотириконечний
хрест.
Датування. Друга чверть ХІ – початок XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 4263 (табл. ХІV, 4)
Розташування. Висота від основи 81 см.
Опис. На поверхні мармурової колони подвійними незамкненими рисками про-
креслений чотириконечний хрест.
30
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Датування. Друга чверть ХІ – початок XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 4264 (табл. ХІV, 5)
Розташування. Висота від основи 102 см.
Опис. На поверхні мармурової колони прокреслені літери ЛА.
Датування. Кінець ХІ – кінець XII ст.; за формою написання а з видовженою
вгору спинкою.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 4265 (табл. ХІV, 6)
Розташування. Висота від основи 101 см.
Опис. На поверхні мармурової колони прокреслений простий чотириконечний
хрест.
Датування. Друга чверть ХІ – початок XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 4266 (табл. ХV, 1)
Розташування. Висота від основи 106 см.
Опис. На поверхні мармурової колони прокреслений простий чотириконечний
хрест.
Датування. Друга чверть ХІ – початок XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 4267 (табл. ХV, 2)
Розташування. Висота від основи 118 см.
Опис. На поверхні мармурової колони прокреслені літери Н.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XV ст.; за формою написання н з діаго-
нальною перемичкою.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 4268 (табл. ХV, 3)
Розташування. Висота від основи 216 см.
Опис. На поверхні мармурової колони прокреслені літери ЦР.
Датування. Кінець ХVIІ – початок XVІІІ ст.; за формою написання ц зі зміще-
ним хвостом та за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 4269 (табл. ХV, 4)
Розташування. Висота від основи 117 см.
Опис. На поверхні мармурової колони прокреслена літера Ц.
Датування. Початок ХVІІ – початок XVІІІ ст.; за формою написання ц зі змі-
щеним хвостом та особливостями розташування.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 4270 (табл. ХV, 5)
Розташування. Висота від основи 172 см.
31
Розділ ІІІ. Графіті на мармурових колонах у нартексі Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
Опис. На поверхні мармурової колони прокреслені літери ПІ.
Датування. Початок ХVІІ – початок XVІІІ ст.; за особливостями розташування.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
ІІІ.3. Графіті на мармуровій колоні з експозиції у Трапезній церкві
Фрагмент мармурової колони довжиною близько 1,5 м, що нині експонується у
Трапезній церкві Національного заповідника "Софія Київська" (табл. ХVI, 1), як вва-
жають дослідники, також походить з Софійського собору і може бути віднесений
до тих мармурових деталей, що були виявлені М. Щуруповим на подвір'ї Софійського
собору у 1838 р.45 Ця колона, вочевидь, вже в давнину була зруйнована і її використали
для виготовлення надгробку, нанісши на поверхню напис, від якого залишилась тільки
права частина. Звісно це графіті не має прямого відношення до епіграфічного кор-
пусу Софії Київської, позаяк виникло, найвірогідніше, поза її межами. Проте для над-
гробку був використаний елемент архітектурного оздоблення Софійського собору і,
можливо, слугував людині, яка була похована на цвинтарі біля Святої Софії і могла
входити до її кліру. Тому вважаю за доцільне все ж включити цей напис у загальний
корпус софійських епіграфічних пам'яток під № 4271.
Графіті № 4271(табл. ХVІ, 2)
Публікації. Згадувався в роботі Ю. Нельговського з посиланням на прочитання
тексту С. Висоцьким46.
Опис. Ліва частина напису не збереглась, проте складові правої простежуються
досить чітко:
------к͠в претⷭавиⷭⷭ раⷠ бж͠іи ома
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином:
... к͠в преставис(ѧ) раб(ъ) Б(о)жіи ома.
... 22-ге приставився раб Божий Фома.
На жаль, встановити, ким був згаданий в цьому написі Фома, не виявляється за
можливе. Найвірогідніше, він входив до кліру Святої Софії і був похований на мо-
настирському цвинтарі. А для надгробку використали мармурову деталь з собору, у
якому він служив.
Датування. Початок ХV – початок XVI ст.; за формою написання вертикальної
а, широко розставлених петель в, ж з високою щоглою та малих скісних, и зі скісною пе-
ремичкою, м з низько опущеною петлею, вертикальної р з маленькою округлою петлею.
Категорія. Пам'ятний напис.
32
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
44 Ю.А. Нельговский, Op. cit., К. 1973, с. 57; Е.И. Архипова, Op. cit., с. 58, 153, 229 (табл. 32).
45 Ю.А. Нельговский, Op. cit., с. 57.
Таблиця ХІ
Мармурові колони в експозиції нартексу Софійського собору:
1 – колона та база у північній частині нартексу; 2 – колона та база у південній частині
нартексу; 3 – верхня частина бази колони у північній частині нартексу з робочою по-
значкою; 4 – верхня частина колони у північній частині нартексу з робочою познач-
кою; 5 – верхня частина бази колони у південній частині нартексу з робочою
позначкою
33
Розділ ІІІ. Графіті на мармурових колонах у нартексі Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1
2
3 4 5
Таблиця ХІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4253, 2 – № 4254, 3 – № 4255, 4 – № 4256
34
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1
2 3 4
Таблиця ХІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4257, 2 – № 4258, 3 – № 4259
35
Розділ ІІІ. Графіті на мармурових колонах у нартексі Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2
3
Таблиця ХІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4260, 2 – № 4261, 3 – № 4262, 4 – № 4263,
5 – № 4264, 6 – № 4265
36
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 3
4 5 6
Таблиця ХV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4266, 2 – № 4267, 3 – № 4268, 4 – № 4269,
5 – № 4270
37
Розділ ІІІ. Графіті на мармурових колонах у нартексі Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 3
4 5
Таблиця ХVІ
1 – загальний вигляд фрагмента колони в експозиції Трапезної церкви; 2 – фотогра-
фія та прорисовка графіті № 4271
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1
2
Розділ ІV.
ГРАФІТІ У ХРЕЩАЛЬНІ СОФІЙСЬКОГО СОБОРУ
Хрещальня Софійського собору (табл. ХVII, 1) первісно, в ХІ ст., була частиною
відкритої зовнішньої галереї храму, що з півдня обмежувалась стіною сходовою вежі,
а з трьох інших сторін мала відкриті арки. Наприкінці ХІ ст. під аркбутан, як і у ви-
падку з північною стороною відкритої зовнішньої галереї, був зведений підпірний
стовп, який закрив собою первісну фреску. У першій чверті ХІІ ст., за князювання
Володимира Мономаха, зі сходу була збудована апсида, тож це приміщення стало ок-
ремим об'ємом46 (табл. ХVII, 2). З огляду на це, епіграфічні пам'ятки цього архітек-
турного об'єму розглядаються окремим розділом. Причому спершу висвітлюватимуться
написи та малюнки на фресках ХІ ст., а згодом – на фресках ХІІ ст. Варто також одразу
зазначити, що у хрещальні, як і по всій західній зовнішній галереї (за винятком неве-
ликої ділянки в північній частині), рівень підлоги відповідає рівню підлоги ХХ ст.,
тобто, він приблизно на 1 м вищий від стародавньої. Тож не виключено, що декілька
графіті на фресках хрещальні можуть бути виявлені під час подальших археологічних
розкопок в цьому приміщенні.
ІV.1. Графіті на західній стороні північного виступу стіни
На сьогоднішній день ця ділянка стіни, де зберігся фресковий тиньк з розписом
другої чверті ХІ ст., практично повністю закрита кладкою підпірного стовпа під
аркбутан, що був зведений наприкінці ХІ ст. Між ним та первісною стіною знахо-
диться невелика шпарина, ширина якої не дозволяє ані сфотографувати графіті, що
знаходяться тут, ані зняти якісні кальки з поверхні фрески. Тому в цьому підрозділі
епіграфічні пам'ятки публікуються без фотографій та прорисів. Загалом тут вдалося
виявити вісім графіті, яким надані номери від 4272-го по 4279-й (табл. XVIII, 1).
Графіті № 4272
Розташування. Висота від сучасної підлоги 108 см, відстань від правого ребра
4 см.
Опис. На поверхні стіни прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть – кінець XI ст.; за особливостями розташування.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 4273
Розташування. Висота від сучасної підлоги 85 см, відстань від правого ребра
20 см.
Опис. Рахункова частина дворядкового запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. Точну кількість вертикальних засічок, з яких він складається,
встановити не вдається.
39
______________________________________________________
46 З останніх робіт щодо історії цього приміщення, у якій врахована історіографія, див.: Н.Н. Ники-
тенко, Крещальня Софии Киевской: к проблеме функционального назначения и датировки, Архитек-
турное наследство 58 (2013) 15–30.
Датування. Друга чверть – кінець XI ст.; за особливостями розташування.
Категорія. Запис лічби.
Графіті № 4274
Розташування. Висота від сучасної підлоги 33 см, відстань від правого ребра
6 см.
Опис. На поверхні фрескового тиньку прокреслений чотириконечний хрест з
розширеними кінцями, між частинами щогли та перекладини якого знаходяться скла-
дові теонімограми ІС ХС вгорі та НИ КА внизу.
Датування. Друга чверть – кінець XI ст.; за особливостями розташування.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 4275
Розташування. Висота від сучасної підлоги 77 см, відстань від правого ребра
7 см.
Опис. Рахункова частина однорядкового запису обчислення кількості проведе-
них поминальних служб. Точну кількість вертикальних засічок, з яких він склада-
ється, встановити не вдається.
Датування. Друга чверть – кінець XI ст.; за особливостями розташування.
Категорія. Запис лічби.
Графіті № 4276
Розташування. Висота від сучасної підлоги 73 см, відстань від правого ребра
7 см.
Опис. Рахункова частина однорядкового запису обчислення кількості проведе-
них поминальних служб. Точну кількість вертикальних засічок, з яких він склада-
ється, встановити не вдається.
Датування. Друга чверть – кінець XI ст.; за особливостями розташування.
Категорія. Запис лічби.
Графіті № 4277
Розташування. Висота від сучасної підлоги 84 см, відстань від правого ребра
11 см.
Опис. Рахункова частина однорядкового запису обчислення кількості проведе-
них поминальних служб. Точну кількість вертикальних засічок, з яких він склада-
ється, встановити не вдається. Закінчення рядка дугою вигинається вгору.
Датування. Друга чверть – кінець XI ст.; за особливостями розташування.
Категорія. Запис лічби.
Графіті № 4278
Розташування. Висота від сучасної підлоги 99 см, відстань від правого ребра
10 см.
Опис. Рахункова частина однорядкового запису обчислення кількості проведе-
них поминальних служб. Точну кількість вертикальних засічок, з яких він склада-
ється, встановити не вдається. Чотири засічки заходять на сусідню південну сторону
виступу.
40
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Датування. Друга чверть – кінець XI ст.; за особливостями розташування.
Категорія. Запис лічби.
Графіті № 4279
Розташування. Висота від сучасної підлоги 106 см, відстань від правого ребра
12 см.
Опис. Рахункова частина однорядкового запису обчислення кількості проведе-
них поминальних служб. Точну кількість вертикальних засічок, з яких він склада-
ється, встановити не вдається. 
Датування. Друга чверть – кінець XI ст.; за особливостями розташування.
Категорія. Запис лічби.
ІV.2. Графіті на фресці з зображенням орнаменту 
Фреска розташована у північно-східному куті хрещальні, на південній грані за-
хідної лопатки виступу стіни. Поверхня фрески вкрита численними вибоями та по-
дряпинами, біля ребра наявний вивал давнього тиньку, на ній також наявні кілька
сучасних написів. На досліджуваній ділянці стіни виявлено двадцять графіті, які от-
римали номери від 484-го по 493-й та від 601-го по 608-й; окрім того, два отримали
номери 608а та 608б, оскільки повторне вивчення фрески дозволило встановити, що
вони відносяться до інших текстів (табл. XVIII, 2).
Графіті № 484 (табл. ХІХ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 88 см, відстань від правого кута
23 см.
Опис. На фресці прокреслений елемент плетеного орнаменту.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Ембеми.
Графіті № 485 (табл. ХІХ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 91,5 см, відстань від правого кута
17 см.
Опис. На поверхні фрески простежуються літери САМО, які, можливо, варто роз-
глядати як незавершений запис імені Само{уилъ} 'Самуїл'.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 486 (табл. ХІХ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 83,5 см, відстань від правого кута
27 см.
Опис. На фресці прокреслений елемент плетеного орнаменту.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Ембеми.
Графіті № 487 (табл. ХІХ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 98 см, відстань від правого кута 5,5 см.
Опис. На поверхні стіни у стовпчик прокреслені літери NW.
41
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
Датування. Кінець ХVІ – кінець XVII ст.; за формою прорізів та фактом вжи-
вання латиниці.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 488 (табл. ХХ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 80 см, відстань від правого кута 26 см.
Опис. Збереженість напису добра, його складові чітко читаються:
гпомаꙁрабоу | своемоупавъ | лоу
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
Г(оспод)и помази рабоу своемоу Павлу.
Господи, поможи рабу своєму Павлу.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XІI ст.; за формою написання а з видов-
женою спинкою, в з округлою нижньою петлею або широкою верхньою, нахиленої
ліворуч з із переломом, п з виступом зверху, р з маленькою голівкою, оу зі зменшеним
о; найімовірніше, середина – кінець ХІІ ст., зважаючи на можливий смисловий зв'язок
з написом № 493.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 489 (табл. ХХ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 64 см, відстань від правого кута 25,5 см.
Опис. Ліва сторона напису знищена обвалом тиньку:
--пѧ | --анаа | --еееегог
Подібні записи вже траплялись серед графіті Софійського собору, текст цього
подібний написам, що виявлені мною у приділі архангела Михаїла47.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XІI ст.; за формою написання а з видов-
женою спинкою та нахиленої праворуч е.
Категорія. Написи музичного змісту.
Графіті № 490 (табл. ХХІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 83,5 см, відстань від правого кута 18 см.
Опис. На поверхні стіни прокреслена літера Σ.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 491 (табл. ХХІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 36 см, відстань від правого кута 12 см.
Опис. На поверхні стіни прокреслена кисть руки в жесті благословення.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 492 (табл. ХХІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 46 см, відстань від правого кута 19 см.
Опис. На поверхні стіни у стовпчик прокреслені літери ВН.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
42
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
47 В.В. Корнієнко, Корпус графіті Софії Київської.., ч. VI.., с. 103–104.
Графіті № 493 (табл. ХХІ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 78 см, відстань від правого кута
23,5 см.
Опис. Напис виконаний поруч із молитвою Павла (№ 488), тому на перший по-
гляд може здаватись, ніби він є її продовженням. Насправді вони виконані різними
інструментами та з різним натиском на лезо різця.
Складові напису пошкоджені, частина їх ледь простежується:
---уко | упр
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст можна пред-
ставити таким чином: [л]уко упир(ь).
Слово луко може розглядатись в цьому тексті як особове ім'я "Лука" в кличному
відмінку, тоді весь текст слід інтерпретувати як звернення до Луки, автор якого нази-
ває адресата "упирем". В іншому випадку слово можна розглядати як похідне від
слова лѫка 'хитрість', а весь запис – як приписку до молитви Павла, автор якого на-
зиває останнього "хитроупирем". Зважаючи на випадки навмисного паплюження ок-
ремих молитовних написів48, тлумачення графіті як вияву негативного ставлення
невідомого автора до Павла є найбільш вірогідним.
Датування. Середина ХІІ – кінець XІІI ст.; за формою написання широкої р з
відкритою округлою петлею; найімовірніше, середина – кінець ХІІ ст., зважаючи на
можливий смисловий зв'язок з написом № 488.
Категорія. Окремі слова та словосполучення.
Графіті № 601 (табл. ХХІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 71 см, відстань від правого кута
28 см.
Опис. Збереженість напису добра, всі його складові чітко простежуються:
шьльеудока | панкрат-
В написі чітко читаються два імені Еудокиа 'Євдокия' та Панкрат[ъ] 'Панкрат'.
Перше слово шьль найвірогідніше розглядати як форму дієслова ити 'йти' у минулому
часі шьль 'йшов'. Проте, через неузгодження відмінку дієслова з іменами, значення
тексту встановити складно, окрім того, що всі три слова виконані одним автором.
Датування. Друга чверть ХІ – середина XІІI ст.; за формою написання прямо-
лінійної р з округлою петлею та ь з відкритою петлею.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 602 (табл. ХХІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 66 см, відстань від правого кута
19 см.
Опис. Рахункова частина дворядкового запису обчислення кількості проведених
поминальних служб, що містить 24 вертикальні засічки у верхньому рядку та 13 – у
нижньому. Можливо, напис пов'язаний з іменами Євдокиї та Панкрата (№ 601), що
розташований вище. Однак впевнено про це говорити складно.
43
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
48 В. Корнієнко, До питання про інституційний характер, час та форми діяльності церковної цензури
(за результатами епіграфічних досліджень у Софії Київській та церкві Спаса на Берестові), Церква
– наука – суспільство: питання взаємодії. Матеріали Дев'ятої Міжнародної наукової конференції (25–
27 травня 2011 р.), К. 2011, с. 102.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XІV ст.; за типологічним методом.
Категорія. Запис лічби.
Графіті № 603 (табл. ХХІІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 52 см, відстань від правого кута
22 см.
Опис. Ліва частина напису знищена обвалом тиньку, проте наявні складові
добре простежуються:
--пом--рабоусвоѥмоу | --цегрѣшьнамоу
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
[Г(оспод)и] пом[оз]и рабоу своѥмоу [Лу]це грѣшьнамоу.
Господи, поможи рабу своєму Луці грішному.
Датування. Середина ХІІ – початок XІІІ ст.; за формою написання а з видов-
женою вгору спинкою, б, в та ѣ з округлими петлями, нахиленої праворуч е, прямолі-
нійної р з петлею кутом вперед, ш з платформою по низу рядка, ь з відкритою петлею.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 604 (табл. ХХІІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 61 см, відстань від правого кута
23 см.
Опис. Ліва частина напису знищена обвалом тиньку, проте наявні складові
добре простежуються:
помѥнірабаП
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
Помѥні раба П.
Пом'яни раба П.
Датування. Кінець ХVІ – кінець XVIІ ст.; за скорописними формами написання
літер, формою прорізів та структурою формули.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 605 (табл. ХХІV, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 43 см, відстань від правого кута
20 см.
Опис. Ліва частина напису знищена обвалом тиньку, проте наявні складові
добре простежуються:
-помоꙁраба | --оеголазара
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
[Г](оспод)и помози раба [св]оего Лазара.
Господи, поможи раба свого Лазаря.
У написі прикметним є неузгодженість відмінків між дієсловом та рештою тек-
сту, що видає руку недосвідченого писця.
Датування. Середина ХІІ ст.; за формою написання а з видовженою спинкою,
б та прямолінійної р з петлею кутом вперед, нахилених ліворуч е та з із переломом.
Категорія. Молитовний напис.
44
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Графіті № 606 (табл. ХХІV, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 49 см, відстань від правого кута
21 см.
Опис. Збереженість напису дуже добра, всі його складові чітко простежуються:
г͠помоꙁрабоусво | мѫо
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
Г(оспод)и помози рабоу своимѫо.
Господи, поможи рабу своєму.
Датування. Друга чверть – середина ХІ ст.; за формою написання а з видовже-
ною спинкою, б та прямолінійної р з округлими петлями, R-подібної в з ширшою за
нижню верхньою петлею, нахиленої ліворуч з із розвилкою.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 607 (табл. ХХV, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 56 см, відстань від правого кута
22 см.
Опис. Збереженість напису дуже добра, всі його складові чітко читаються як
ім'я Козьма 'Кузьма'.
Датування. Кінець XV – кінець ХVІ ст.; за скорописними формами написання
літер та формою прорізів.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 608 (табл. ХХV, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 42 см, відстань від правого кута
19,5 см.
Опис. На фресці прокреслений восьмикінечний хрест, що складається зі щогли,
перекладини, символічної таблички над головою Ісуса Христа та горизонтального
підніжжя. Основа щогли спирається на відкриту донизу прямокутну Голгофу.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 608а (табл. ХХV, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 41 см, відстань від правого кута
22 см.
Опис. Ліва частина напису не збереглась через обвал тиньку, простежуються
тільки три літери НЕБ.
Датування. Остання чверть ХІІІ – кінець XV ст.; за формою написання б з ви-
сокою петлею, вертикальної е та н з діагональною перемичкою.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 608б (табл. ХХV, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 46 см, відстань від правого кута
21 см.
Опис. На поверхні стіни прокреслена літера Ж.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
45
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
ІV.3. Графіті на фресці з зображенням св. Марка
Фреска розташована у північно-східному куті хрещальні, на західній площині
східної стіни. Образ святого ідентифікується завдяки двом написам-графіті, які
повідомляють його ім'я (№ 432 та № 433)49. Поверхня фрески вкрита численними
вибоями та подряпинами, місцями сильно затерта,особливо в нижній частині та
ближче до лівого кута, де знаходиться більшість графіті. Під час дослідження
С. Висоцького було опубліковано сім графіті, що тут розташовані – №№ 14, 72–74,
147, 152 та 265. Загалом тут знаходиться шістдесят одне графіті, окрім згаданих
вище, це №№ 430–443, 445–449, 467–480, 494, 582–600 та 600а (табл. XVIII, 3).
Графіті № 14 (табл. ХХV, 5)
Публікації. С. Висоцький50, коригування– А. Залізняк51.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 73 см, відстань від лівого кута 61 см.
Опис. Графіті містить дві складові – малюнок та напис. Збереженість остан-
нього досить добра, його складові чітко простежуються:
блѫдъ | сътво | рих52ъвъ | свѧтъ | дьн 53ь
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
Блѫдъ сътворихъ въ свѧтъ дьнь.
Блуд створив у святий день.
По завершенню напису автор виконав праворуч малюнок шестикінечного
хреста, що складається зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою
Ісуса Христа. Основа щогли спирається на відкриту донизу одноступінчасту Голгофу.
Від кінців перекладини над вершиною щогли прокреслене відкрите донизу півколо,
на краях та посередині якого знаходяться чотириконечні хрестики54.
Датування. Кінець ХІ – кінець ХІІ ст.; за формою написання б та ъ з розімкну-
тими петлями, в з верхньою петлею, що ширша за нижню, р з петлею, що не змика-
ється зі щоглою55.
Категорія. Напис-покаяння.
Графіті № 72 (табл. ХХVІ)
Публікації. С. Висоцький56.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 71 см, відстань від лівого кута 32 см.
Опис. На поверхні фрески подвійними замкненими рисками виконаний малюнок
шестикінечного напрестольного хреста, що складається зі щогли, перекладини та сим-
волічної таблички над головою Ісуса Христа. Довкола перетину щогли та перекладини
46
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
49 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам в крещальне Софийского собора:
к проблеме изучения культов святых в Киевской Руси, Софійські читання. Матеріали IV міжнародної
науково-практичної конференції "Пам'ятки Національного заповідника "Софія Київська": культурний
діалог поколінь" (Київ, 25–26 жовтня 2007 р.), К. 2009, с. 240–241.
50 С.А. Высоцкий, Древнерусские надписи Софии Киевской. XI–XIV вв. Выпуск І, К. 1966, с. 52–53, табл.
ХІХ, 1; ХХ, 1.
51 А.А. Зализняк, К изучению древнерусских надписей.., с. 269.
52 С. Висоцький ідентифікував цю літеру як л, А. Залізняк правильно відкоригував її прочитання як х.
53 У цьому місці знаходяться кілька прорізів та подряпин, що нагадують літеру ф, а літера ь напису
написана дещо на віддалі. Це свідчить про наявність тут в давнину, на момент виконання напису, яки-
хось подряпин, через які автор і переніс останню літеру свого напису.
54 Ця деталь у С. Висоцького відсутня.
55 С. Висоцький відносив графіті до ХІ ст.
56 С.А. Высоцкий, Древнерусские надписи Софии Киевской.., с. 108–109, табл. LXVII; LXVIII.
прокреслене коло. Над символічною табличкою обабіч щогли прокреслені літери ІС
ХС. Основа щогли спирається на престол, поділений на чотири стовпчики у два рядки.
В нижній частині він має прямокутні ніжки. Під перекладиною на престолі зображено
обабіч щогли по три свічки, з довгими середніми та короткими бічними. Під пере-
кладиною обабіч праворуч від довгих свічок виконані літери Н КА. Праві клітинки
престолу в обох рядках не мають літер, натомість в усіх інших вони видряпані – по
одній в кожному. У верхньому рядку це Ї Ѧ Ю, у нижньому – Ѧ Ї Ю. Значення цих по-
значок наразі встановити складно. Обабіч престолу виконані літери А та Ꙍ, що від-
силають глядача до рядків Святого Писання: "Я Альфа і Омега, говорить Господь,
Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!" (Об. 1:8).
На думку С. Висоцького, на фресці представлений малюнок "Йордані", яку спо-
руджують на річці під час хрещенських свят. Ця версія дослідника спиралась на текст
напису № 73, який він вважав пов'язаним з малюнком. Однак сучасні дослідження
графіті не підтвердили версії про їх спільний зв'язок, тож вірогідніше, що невідомий
автор зобразив на фресці хрест на престолі, який він міг бачити у вівтарі Софійського
собору, або навіть у тій же хрещальні.
Датування. Середина ХІІ – кінець ХІV ст.; за формою написання дзеркальної
а з відкритою петлею, ї з двома крапками вгорі, ѧ з верхньою засічкою.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 73 (табл. ХХVІІ, 1)
Публікації. С. Висоцький57, уточнений варіант прочитання – В. Корнієнко58.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 72 см, відстань від лівого кута 45 см.
Опис. Збереженість напису доволі добра, його складові чітко читаються:
олътарьпламѧн | ацр͠кледѧнаолъта | рьпогаснетъг59церкро60 | стаѥть
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
Олътарь пламѧны а цркы ледѧна, и олътарь погаснетъ, Г(осподни)и, церкы ростаѥть.
Вівтар полум'яний, а церква крижана, як вівтар погасне Господній – церква розтане.
В. Німчук вбачав у цьому написі силабічний вірш61. Зважаючи на ритмічну ор-
ганізацію тексту, таке тлумачення є цілком прийнятним.
С. Висоцький пов'язував напис з малюнком, що розглядався вище, проте, на
мою думку, доцільніше пов'язати текст з символічним описом подвигу Сорока Се-
вастійських мучеників, зображених у хрещальні на північній стіні. В цьому контексті
"церква крижана" символізує тіла святих мучеників (пор. 1 Кор. 6:19), яких поставили
замерзати на озері, а "вівтар полум'яний" – божественне світло, яке осяяло з неба му-
чеників, вогонь Духа Святого, який запалав у їхніх тілах. Натомість один з воїнів за-
гасив свій "вівтар полум'яний", побігши до лазні, яка була спеціально розпалена на
березі для мучеників, аби ті зріклися Христа.
Датування. Середина ХІІ – перша чверть ХІІІ ст.; за формою написання кри-
волінійної р з округлою петлею, п з виступами зверху, ь з високою петлею, ы та ѥ без
перемички.
Категорія. Цитати та посилання на твори книжної писемності.
47
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
57 С.А. Высоцкий, Древнерусские надписи Софии Киевской.., с. 109, табл. LXVII; LXVIII.
58 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. 238–240, рис.31.
59 Літери ги були пропущені С. Висоцьким.
60 Літери ро були пропущені С. Висоцьким.
61 В.В. Німчук, Давньокиївські написи – пам'ятки літератури ХІ–ХІІІ ст., Писемність Київської Русі
і становлення української літератури, К. 1988, с. 29–30.
Графіті № 74 (табл. ХХVІІ, 2)
Публікації. С. Висоцький62.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 65 см, відстань від лівого кута 33 см.
Опис. Напис виконаний під малюнком № 72, між ніжками вівтаря, його збере-
женість добра, складові простежуються чітко:
г͠помилопомоꙁ | помѧнданла
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
Г(оспод)и помилои помози помѧни Данила.
Господи, помилуй, поможи, пом'яни Данила.
Датування. Середина ХІІ – остання чверть ХІІІ ст.; за формою написання дзер-
кальної а з покриттям, д, л та ѧ з покриттям, вертикальної з із переломом.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 147 (табл. ХХVІІІ, 1)
Публікації. С. Висоцький63.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 57 см, відстань від лівого кута 56 см.
Опис. Збереженість напису добра, його складові чітко читаються:
г͠помъꙁрабоу | своѥмоугрго | рѥв✠
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
Г(оспод)и помъзи рабоу своѥмоу Григориеви.
Господи, поможи рабу своєму Григорієві.
Датування. Середина ХІІ – остання чверть ХІІІ ст.; за формою написання дзер-
кальної а, и та у з покриттям, б та в з виступами зверху, и та ѥ з верхніми та нижніми за-
січками, м з верхніми засічками, криволінійної р з петлею кутом донизу, у з пересічкою64.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 152 (табл. ХХІХ, 1)
Публікації. С. Висоцький65.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 85 см, відстань від лівого кута 4 см.
Опис. Напис знаходиться маже біля кута стіни, де в стовпчик було виконано
кілька текстів, тому це графіті, яке збереглось порівняно з іншими краще, було відді-
лено горизонтальними рисками зверху та знизу:
преста | вис- | рабъ66бо67 | жлазо | р68ъмцⷭа | оунѧ | въ6҃9дь70 | нь71
З розбивкою на слова та відновленням втраченого фрагмента текст виглядає
таким чином:
Преставис[ѧ] рабъ Божии Лазоръ м(ѣ)с(ѧ)ца иоунѧ въ ҃ дьнь.
Приставився раб Божий Лазорь місяця червня у 9-й день.
48
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
62 С.А. Высоцкий, Древнерусские надписи Софии Киевской.., с. 109–110, табл. LXVII; LXVIII.
63 С.А. Высоцкий, Средневековые надписи Софии Киевской (по материалам граффити ХІ–XVII вв.),
К. 1976, с. 58, табл. LVI, 3; LVII, 3.
64 С. Висоцький відносив графіті до ХІІ ст.
65 С.А. Высоцкий, Средневековые надписи Софии Киевской.., с. 63, табл. LVІІI, 2; LІХ, 2.
66 Літера була пропущена С. Висоцьким.
67 Літера була пропущена С. Висоцьким, замість неї вказувалась ж, що знаходиться в наступному рядку.
68 У С. Висоцького літера вказана як втрачена, проте вона збереглась.
69 Літера  не відділяється у тексті крапками.
70 Літера була пропущена С. Висоцьким.
71 Цей рядок був пропущений С. Висоцьким.
Датування. Друга чверть ХІІ – початок ХІІІ ст.; за формою написання дзер-
кальної а з опуклою петлею, б з виступом зверху, А-подібної д, нахиленої праворуч
з із переломом72.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 265 (табл. ХХVІІІ, 2)
Публікації. С. Висоцький73.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 86 см, відстань від лівого кута 16 см.
Опис. На поверхні фрески подвійними рисками прокреслений малюнок чоти-
риконечного хреста, кінці якого розширюються у вигляді трикутників. Перехрестя
обведене в коло, яке, подібно розширенням, прикрашене штриховкою. Згадані С. Ви-
соцьким літери обабіч хреста відсутні.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 430 (табл. ХХХ, 1)74
Розташування. Висота від сучасної підлоги 78 см, відстань від лівого кута 67,5 см.
Опис. На фресці прокреслений чотириконечний хрест, кінці якого розширю-
ються у вигляді лілій.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 431 (табл. ХХІХ, 2)
Публікації. Н. Сінкевич та В. Корнієнко75.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 113 см, відстань від лівого кута 46 см.
Опис. Незважаючи на пошкодження тиньку, складові напису добре читаються:
hyc fuit Albertus Wisensky | anno d--ini 1582
Перед початком першого рядка помітні виконані тим же автором літери АD 1,
тобто, a(nno) D(omini) 1 'року Божого 1'. Альберт почав писати дату свого перебу-
вання у Святій Софії на рівні першого рядка, але помітивши, що залазить на основний
текст, почав писати знову з наступного рядка.
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Hyc fuit Albertus Wisensky anno D[om]ini 1582.
Був тут Альберт Вісенський року Божого 1582.
Особа автора наразі не ідентифікована.
Датування. 1582 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 432 (табл. ХХХ, 2)
Публікації. В. Корнієнко76.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 116 см, відстань від лівого кута 64 см.
Опис. Збереженість напису добра, він чітко читається як ім'я Мар|ко(с) 'Марк'.
49
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
72 С. Висоцький відносив графіті до ХІІ ст.
73 С.А. Высоцкий, Средневековые надписи Софии Киевской.., с. 122, табл. СХLV.
74 Під час публікації № 14 потрапив на фотографію С. Висоцького, проте в описі не згадувався.
75 Н. Сінкевич, В. Корнієнко, Op. cit., с. 168.
76 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. 240–241, рис. 33.
Датування. Друга чверть ХІ – початок ХІV ст.; за формою написання прямолі-
нійної р з округлою петлею та ІС-подібної к.
Категорія. Підпис до фрескового образу.
Графіті № 433 (табл. ХХХ, 3)
Публікації. В. Корнієнко77.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 97 см, відстань від лівого кута 62 см.
Опис. Збереженість напису добра, його складові чітко читаються як запис імені
Мар|кос 'Марк'.
Датування. Друга чверть ХІ – початок ХІV ст.; за формою написання криволі-
нійної р з округлою петлею.
Категорія. Підпис до фрескового образу.
Графіті № 434 (табл. ХХХІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 95 см, відстань від лівого кута 62 см.
Опис. На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 435 (табл. ХХХІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 61 см, відстань від лівого кута 48 см.
Опис. На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 436 (табл. ХХХІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 49 см, відстань від лівого кута 9,5 см.
Опис. На фресці прокреслений чотириконечний хрест з розширеними у вигляді
заглиблених крапок кінцями.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 437 (табл. ХХХІ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 19 см, відстань від лівого кута 44 см.
Опис. На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 438 (табл. ХХХІ, 5)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 63 см, відстань від лівого кута 68 см.
Опис. На фресці прокреслений чотириконечний хрест з розширеними у вигляді
трикутників кінцями.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
50
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
77 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. с. 240–241, рис. 34.
Графіті № 439 (табл. ХХХІ, 6)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 53 см, відстань від лівого кута 45 см.
Опис. На фресці прокреслений малюнок шестикінечної хризми, причому се-
редня риска у верхній частині має розширення у вигляді трикутника.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 440 (табл. ХХХІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 98 см, відстань від лівого кута 49,5 см.
Опис. На фресці прокреслений малюнок шестикінечного хреста, що склада-
ється зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса Христа. Ос-
нова щогли спирається на прямокутну відкриту донизу одноступінчасту Голгофу.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 441 (табл. ХХХІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 99 см, відстань від лівого кута 65 см.
Опис. На фресці прокреслена літера Ꙁ.
Датування. Друга чверть ХІ – початок ХІV ст.; за формою написання нахиленої
праворуч з із розвилкою.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 442 (табл. ХХХІІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 107 см, відстань від лівого кута
38,5 см.
Опис. На фресці прокреслені літери NW.
Датування. Кінець ХVІ – кінець ХVІІ ст.; за формою прорізів та фактом вжи-
вання латиниці.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 443 (табл. ХХХІІ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 58 см, відстань від лівого кута 68 см.
Опис. На фресці прокреслений чотириконечний хрест з розширеними у вигляді
трикутників кінцями.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 445 (табл. ХХХІІ, 5)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 48 см, відстань від лівого кута 67 см.
Опис. На фресці прокреслені чотири вертикальні вигнуті дугою риски.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 446 (табл. ХХХІІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 88 см, відстань від лівого кута 64 см.
Опис. Трирядковий запис обчислення кількості проведених поминальних служб.
51
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
У верхньому виконані літери гⷡа текстової частини та шістнадцять вертикальних
засічок рахункової. У середньому рядку помітні тринадцять вертикальних засічок, у
нижньому – вісімнадцять. Завдяки особливостям скорочення текстової частини мо-
жемо встановити, що поминальні служби здійснювались за душу Гавриїла.
Датування. Кінець ХІ – кінець ХІІ ст.; за формою написання а з видовженою
вгору спинкою.
Категорія. Запис лічби.
Графіті № 447 (табл. ХХХІІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 68 см, відстань від лівого кута 64 см.
Опис. Трохи нижче простежується літера Н та знак, який нагадує не зовсім
вдало виконану Н або . Утім, можлива, хоча й менш вірогідна, її ідентифікація і як
Ф з незамкненими в нижній частині петлями або глаголичної літери Ⰰ.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХV ст.; за формою написання н з діаго-
нальною перемичкою.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 448 (табл. ХХХІV)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 126 см, відстань від лівого кута 65 см.
Опис. Збереженість напису добра, його складові чітко читаються:
госъподпо | моꙁрабоусво | емоугавърило | в
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
Госъподи помози рабоу своемоу Гаврилови.
Господи, поможи рабу своєму Гаврилові.
Датування. Середина ХІІ ст.; за формою написання а з верхньою засічкою, б з
петлею кутом вперед та виступом зверху, в з округлою або кутом вперед перемичкою
з переломом при щоглі, нахиленої ліворуч е, нахиленої праворуч з із переломом, пря-
молінійної р з округлою або кутом вперед петлею, ъ з петлею кутом вперед.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 449 (табл. ХХХV, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 33 см, відстань від лівого кута 62 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена вибоями та
подряпинами, проте в цілому контури малюнка простежуються добре. Тут було про-
креслене дерево, на якому знаходиться змій, який обкрутився довкола стовбура. Во-
чевидь, сцена має зображати диявола в образі змія-спокусника.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Сюжетні зображення.
Графіті № 467 (табл. ХХХV, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 54 см, відстань від лівого кута 58 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно затерта та пошкод-
жена вибоями, тому частина з його складових не простежується:
г͠помоꙁрабусво--у | ом---ег
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів текст виглядає
таким чином:
52
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Г(оспод)и помози рабу сво[ем]у Ом[ел]е Г(оспод)и.
Господи, поможи рабу своєму Омелі, Господи.
Датування. Друга чверть ХІ – середина ХІІ ст.; за формою написання б та в з
петлею кутом вперед, нахиленої праворуч е, нахиленої праворуч з із переломом, кри-
волінійної р з маленькою петлею.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 468 (табл. ХХХVІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 107 см, відстань від лівого кута 65 см.
Опис. Трирядковий запис обчислення кількості проведених поминальних служб.
У верхньому рядку простежуються літери ІОА текстової частини, далі помітні три-
надцять вертикальних засічок рахункової. У середньому рядку збереглось сімнадцять
вертикальних засічок, у нижньому – п'ятнадцять. Особливості скорочення дозволя-
ють визначити, що заупокійні служби проводились за душу людини на ім'я Йоанн.
Датування. Кінець ХІІІ – кінець ХІV ст.; за формою написання о з прямою за-
мість дуги.
Категорія. Запис лічби.
Графіті № 469 (табл. ХХХVІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 63 см, відстань від лівого кута 57 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування графіті затерта та пошкоджена ви-
боями, тому закінчення другого рядка не збереглось:
г͠помоꙁ | рабоусвоемоудъм-р--
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів текст виглядає
таким чином:
Г(оспод)и помози рабу своему Дъми[т]р[ию].
Господи, поможи рабу своєму Дмитру.
Датування. Середина ХІ – середина ХІІ ст.; за формою написання а з округлою
петлею, б, в та ъ з петлею кутом вперед, вертикальної е, нахиленої праворуч з із пе-
реломом, прямолінійної р з округлою петлею.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 470 (табл. ХХХVІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 60,5 см, відстань від лівого кута
56,5 см.
Опис. На фресці прокреслені літери ЛВ.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 471 (табл. ХХХVІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 90 см, відстань від лівого кута 34 см.
Опис. На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 472 (табл. ХХХVІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 92 см, відстань від лівого кута 38 см.
53
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
Опис. Тиньк в місці розташування напису пошкоджений, його закінчення зовсім
не збереглось:
г͠помо--
Характер пошкоджень тиньку вказує, що втрачено не більше двох-трьох літер,
що дозволяє розглядати запис як скорочений варіант традиційної молитовної формули
Г(оспод)и помо[зи] 'Господи, поможи'.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХІV ст.; за формою написання г з висту-
пом зверху.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 473 (табл. ХХХVІІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 78,5 см, відстань від лівого кута 51 см.
Опис. На фресці прокреслена літера А.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 474 (табл. ХХХVІІ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 91 см, відстань від лівого кута 10,5 см.
Опис. На фресці помітні виконані у стовпчик літери ПО та М, які слід розгля-
дати як незавершений або скорочений запис дієслова-прохання поми{лоуи} 'помилуй'.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХІІІ ст.; за формою написання п з висту-
пом зверху та и з горизонтальною перемичкою.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 475 (табл. ХХХVІІ, 5)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 51 см, відстань від лівого кута 19 см.
Опис. На фресці прокреслений шестикінечний хрест, що складається зі щогли,
перекладини та символічної таблички над головою Ісуса Христа. Основа щогли спи-
рається на одноступінчасту відкриту донизу Голгофу.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 476 (табл. ХХХVІІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 80 см, відстань від лівого кута 42 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, проте збере-
жені складові дозволяють повністю відтворити текст:
г͠помо | своеемоу | лгрешънмꙋ | амн
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
Г(оспод)и помо(зи) своеемоу Илии грешън(о)мꙋ амин.
Господи, поможи своєму Іллі грішному, амінь.
Впадає у вічі низка допущених автором помилок та пропущених літер, що видає
руку недосвідченого писця.
Датування. Друга чверть ХІ – друга чверть ХІІ ст.; за формою написання в з
петлею кутом вперед та переломом з петлями, що не торкаються щогли, прямоліній-
ної р з округлою петлею та ш з платформою над рядком.
Категорія. Молитовний напис.
54
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Графіті № 477 (табл. ХХХVІІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 130 см, відстань від лівого кута 5 см.
Опис. На фресці прокреслене слово-звернення Господи 'Господи'.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 478 (табл. ХХХІХ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 71 см, відстань від лівого кута 3,5 см.
Опис. Незважаючи на пошкодження тиньку довкола напису, його складові
добре простежуються:
г͠помо | ꙁрабоу | своемоу | мхалов
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
Г(оспод)и помози рабоу своемоу Михалови и...
Господи, поможи рабу своєму Михайлові та...
Рівна поверхня тиньку за останньою літерою свідчить, що графіті залишилось
незавершеним.
Датування. Середина ХІ – кінець ХІІ ст.; за формою написання а з округлою
чи опуклою петлею, в з округлою нижньою петлею, яка менша за верхню, нахиленої
праворуч з із переломом, р із S-подібною щоглою.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 479 (табл. ХХХІХ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 107 см, відстань від лівого кута 4 см.
Опис. Тиньк в місці розташування шестирядкового напису сильно пошкодже-
ний, права його частина майже повністю знищена:
г҃п------- | о-------- | т------- | л-----------г-- | ла---н------- | матаг-------мо--
Через значні пошкодження реконструювати текст не виявляється за можливе,
за винятком перших двох слів Г(осподи) п[омози] 'Господи, поможи'.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХІІ ст.; за формою написання а з видов-
женою спинкою.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 480 (табл. ХХХІХ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 71 см, відстань від лівого кута 49 см.
Опис. Незважаючи на затертість тиньку, виконані голкою літери читаються до-
волі впевнено:
г͠помоꙁ
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
Г(оспод)и помози.
Господи, поможи.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець ХІІІ ст.; за формою написання вертикаль-
ної з із переломом та п з виступом зверху.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 494 (табл. ХL, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 97 см, відстань від лівого кута 4 см.
55
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
Опис. Складові напису пошкоджені дрібними вибоями, проте в цілому чітко чи-
таються:
г͠поноꙁ | рабоу | свтаѧ-о | еда- | спсѥне | власю
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
Г(оспод)и понози рабоу и св(ѧ)таѧ [С]оие да[и] сп(а)сѥние Власию.
Господи, поможи рабу і свята Софіє, дай спасіння Власію.
Датування. Середина ХІІ – початок ХІІІ ст.; за формою написання б з округлою
петлею, А-подібної д, вертикальної з із переломом хвоста та прямолінійної р з петлею
кутом догори.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 582 (табл. ХL, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 100 см, відстань від лівого кута 35 см.
Опис. На фресці видряпане особове та родове імена автора Andreas Sylewycki
'Андрій Силевицький'.
Особу автора наразі не ідентифіковано.
Датування. Кінець ХVІ – кінець ХVIІ ст.; за формою прорізів та фактом вжи-
вання латиниці.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 583 (табл. ХL, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 112 см, відстань від лівого кута 27 см.
Опис. Напис сильно пошкоджений № 431, так що від нього залишилось тільки
особове ім'я Roman 'Роман' та невиразні фрагменти родового імені.
Датування. Кінець 1570-х – початок 1580-х рр. (до 1582 р.); за особливостями
розташування.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 584 (табл. ХLI, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 41 см, відстань від лівого кута 48 см.
Опис. На фресці прокреслений чотириконечний хрест, основа щогли якого спи-
рається на відкриту донизу одноступінчасту Голгофу. Вершина, кінці перекладини та
середина нижньої частини щогли з'єднані скісними відрізками таким чином, що ут-
ворюють ромб. Схожий малюнок хреста вже зустрічався серед графіті Софійського
собору, його публікував С. Висоцький78.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 585 (табл. ХLI, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 34 см, відстань від лівого кута 41 см.
Опис. Дуже пошкоджений малюнок відкритої долоні руки.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Символи, пов'язані з частинами людського тіла.
56
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
78 С.А. Высоцкий, Древнерусские надписи Софии Киевской.., с. 113, табл.. LXXIV, 2.
Графіті № 586 (табл. ХLI, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 34 см, відстань від лівого кута 49 см.
Опис. На фресці простежуються дуже пошкоджені літери ГПО та ліва щогла
незавершеної або пошкодженої літери М. Тобто, тут знаходиться незавершена тради-
ційна молитовна формула Г(оспод)и по{мози} 'Господи, поможи'.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XІІI ст.; за формою написання п з висту-
пом зверху.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 587 (табл. ХLI, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 27 см, відстань від лівого кута 35 см.
Опис. Напис сильно пошкоджений вибоями та затертий, тож частина його скла-
дових не простежується:
г͠--о |стме--
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
Г(оспод)и [пр]ости ме[не].
Господи, прости мене.
Датування. Друга чверть ХІІ – кінець XV ст.; за формою написання е з язичком
кутом донизу та и з горизонтальною перемичкою.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 588 (табл. ХLII, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 32 см, відстань від лівого кута 23 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування графіті сильно пошкоджена, права
частина напису втрачена:
нау-------- | аꙁъб-га-ы | 79стхъмвоі | мі
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
Нау[мъ грѣхы] азъ б[о]га[т]ыи с(вѧ)т(ы)хъ м҃ воімі.
Наум, гріхами я багатий, святих 40 воїнів.
Оскільки напис не мiстить дієслова-прохання, то можна зробити висновок, що
він, найвірогідніше, залишився незавершеним.
Датування. Кінець ХІ – кінець XІІ ст.; за формою написання а з видовженою
вгору спинкою, вертикальної з із переломом та V-подібної у.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 589 (табл. ХLII, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 40 см, відстань від лівого кута 48 см.
Опис. Запис обчислення кількості проведених поминальних служб, що склада-
ється з малюнку хреста на початку рядка та двадцяти чотирьох видимих вертикальних
засічок рахункової частини.
Датування. Кінець ХІ – кінець XІV ст.; за типологічним методом.
Категорія. Запис лічби.
57
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
79 Пошкодження тиньку справляють враження, ніби літера відділена крапками, проте вивчення форми
"крапок" дозволило встановити їх випадковий характер.
Графіті № 590 (табл. ХLII, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 27 см, відстань від лівого кута 45 см.
Опис. Складові напису сильно пошкоджені подряпинами та вибоями, проте в
цілому простежуються добре:
охъм҃про | стмѧкъ | съмоуохъ
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
Охъ м҃ прости мѧ Късъмоу охъ.
Ох, сороковиця, прости мене, Кузьму, ох.
Датування. Остання чверть ХІІ – кінець XІІІ ст.; за формою написання п з вис-
тупом та прямолінійної р з петлею кутом донизу.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 591 (табл. ХLII, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 56,5 см, відстань від лівого кута 36 см.
Опис. Складові напису сильно пошкоджені подряпинами та вибоями, збереглась
тільки частина з них в кінці рядка, що може бути прочитана як слово мещан 'міщан'.
Датування. Кінець XV – кінець XVI ст.; за скорописними формами написання
літер та формою прорізів.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 592 (табл. ХLIІI, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 59 см, відстань від лівого кута 4 см.
Опис. Напис практично повністю знищений, у верхньому рядку помітні літери
ПР, у середньому – В, у нижньому – В та, на деякій відстані, А. Розміри літер в написі
поступово збільшуються.
Датування. Середина XІ – перша чверть XІV ст.; за формою написання а з ок-
руглою петлею та прямолінійної р з округлою петлею.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 593 (табл. ХLIІI, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 52 см, відстань від лівого кута 4 см.
Опис. Збереженість напису доволі добра, вибоями знищені тільки дві літери в
передостанньому рядку:
г͠помо | ꙁ | нетⷭо-- | в
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
Г(оспод)и помози Несто[ро]ви.
Господи, поможи Несторові.
Датування. Друга чверть ХІІ – кінець XІІІ ст.; за формою написання в з висту-
пом зверху, е з язичком донизу, Ъ-подібної з та и з довгими засічками.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 594 (табл. ХLIV, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 57 см, відстань від лівого кута 41 см.
Опис. Неподалік від запису № 591, але на деякій відстані, прокреслені скоро-
писні літери ꙌНІЖВ, далі знаходиться пошкоджена літера, за якою помітна И. За нею
58
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
тиньк пошкоджений, тож тут, найвірогідніше, могли знаходитись й інші літери. Через
значні втрати реконструкція тексту неможлива.
Датування. Кінець ХVІ – кінець XVII ст.; за скорописними формами написання
літер та формою прорізів.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 595 (табл. ХLIV, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 57 см, відстань від лівого кута 21 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно затерта, простежу-
ються тільки невелика частина його складових:
г͠по---- | м---------
Зважаючи на втрати, реконструювати можна тільки початок фрази Г(оспод)и
по[моз]и 'Господи, поможи'.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XV ст.; за формою написання и з гори-
зонтальною перемичкою та за структурою формули.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 596 (табл. ХLIV, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 38 см, відстань від лівого кута 30 см.
Опис. Напис практично повністю знищений. У верхньому рядку простежуються
літера , у нижньому – ВЪ.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XІІІ ст.; за формою написання в з висту-
пом зверху та переломом з неторкаючимися до щогли петлями.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 597 (табл. ХLIV, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 40 см, відстань від лівого кута 35 см.
Опис. На поверхні фрески помітні літери ꙌА. Зважаючи на наявність титла та
вибоїну перед першою літерою, текст найвірогідніше реконструювати як запис імені
[І]ꙍа(нъ) 'Йоанн'.
Датування. Середина ХІ – кінець XІІ ст.; за формою написання а з опуклою
петлею та видовженою спинкою.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 598 (табл. ХLIV, 5)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 54 см, відстань від лівого кута 33 см.
Опис. На фресці виконаний малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 599 (табл. ХLV, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 31 см, відстань від лівого кута 55 см.
Опис. На фресці виконані три фігури, які нагадують різні варіанти орнаментів.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
59
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
Графіті № 600 (табл. ХLV, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 89 см, відстань від лівого кута 31,5 см.
Опис. На фресці прокреслена літера Г.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 600а (табл. ХLV, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 53 см, відстань від лівого кута 30 см.
Опис. На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть ХІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
ІV.4. Графіті на фресці з зображенням св. Анфіма
Фреска розташована у південно-східному куті хрещальні. Образ святого іден-
тифікується завдяки написам-графіті, що містять ім'я святого – № 499, № 500 та
№ 568. У нижній частині фреска має сліди ремонту – первісний тиньк ХІ ст. відсутній,
а на його місці знаходиться вставка, за своїм складом ідентична фресковому тиньку
апсиди ХІІ ст. Вочевидь, під час будівництва апсиди фреска була пошкоджена та від-
ремонтована, або майстри відбили тут тиньк, який погано тримався. Графіті виявлені
саме на цій, відновленій у ХІІ ст. ділянці стіни, їх тридцять дев'ять, вони отримали
номери 481–482, 498–501, 543–575 (табл. XVIII, 9).
Графіті № 481 (табл. ХLV, 5)
Публікації. В. Корнієнко80.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 65 см, відстань від лівого кута 36,5 см.
Опис. На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть ХІІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 482 (табл. ХLV, 6)
Публікації. В. Корнієнко81.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 70,5 см, відстань від лівого кута
30,5 см.
Опис. На фресці прокреслений квадрат, розділений хрестом на чотири рівні час-
тини, в кожній з яких прокреслена крапка.
Датування. Друга чверть ХІІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 498 (табл. ХLV, 3)
Публікації. В. Корнієнко82.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 107 см, відстань від лівого кута 25 см.
60
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
80 В.В. Корнієнко, Дослідження графіті на фресці "Святий Анфім" в хрещальні Софії Київської, Чер-
нігівські старожитності. Науковий збірник, Чернігів 2008, с. 151.
81 Ibid., с. 151, мал. 8.
82 Ibid., с. 151, мал. 8.
Опис. Незважаючи на пошкодження тиньку, на фресці читається запис особо-
вого та родового імен автора: Stanislaw Jagocki 'Станіслав Ягоцький'.
Відомостей про автора напису розшукати не вдалося, представники родини, зок-
рема, смоленський чашник Казимир Ягоцький, згадуються з кінця XVII ст. (1688 р.)83.
Датування. Кінець ХVІ – кінець XVIІ ст.; за формою прорізів та фактом вжи-
вання латиниці.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 499 (табл. ХLVI, 1)
Публікації. В. Корнієнко84.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 94 см, відстань від лівого кута 9 см.
Опис. Незважаючи на пошкодження тиньку, на фресці чітко простежується ви-
конаний у чотири рядки підпис до фрескового образу – о агос Анмос 'святий Анфім'.
Датування. Середина ХІІ – початок XІІІ ст.; за формою написання а звичайного
вигляду та дзеркальної.
Категорія. Підпис до фрескового образу.
Графіті № 500 (табл. ХLVI, 2)
Публікації. В. Корнієнко85.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 87 см, відстань від лівого кута 47 см.
Опис. На фресці досить великими літерами виконаний напис:
пом-н | ст- | ан | мос
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином
Пом[ѧ]ни с(вѧ)ты[и] Анимос.
Помяни святий Анфім.
Датування. Друга чверть ХІІ – кінець XV ст.; за формою написання н з діаго-
нальною та н з горизонтальною перемичкою, та ы без перемички.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 501 (табл. ХLVІI, 1)
Публікації. В. Корнієнко86.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 57 см, відстань від лівого кута 37,5 см.
Опис. На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть ХІІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 543 (табл. ХLVI, 3)
Публікації. В. Корнієнко87.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 45 см, відстань від лівого кута 35 см.
Опис. Початок та закінчення напису не збереглись, простежується тільки се-
редня його частина, яка реконструюється як слово-звернення [Гос]под[и] 'Господи'.
61
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
83 А. Boniecki, Herbarz polski, t. 8: Humańscy – Jelonek, Warszawa 1905, s. 25–26.
84 В.В. Корнієнко, Дослідження графіті на фресці "Святий Анфім".., с. 149, мал. 2.
85 Ibid., с. 149, мал. 3.
86 Ibid., с. 151.
87 Ibid., с. 150.
Датування. Друга чверть ХІІ – кінець XV ст.; за формою написання гостровер-
хої д на трикутних ніжках, о з вертикальною стороною замість дуги.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 544 (табл. ХLVІIІ, 1)
Публікації. В. Корнієнко88.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 30 см, відстань від лівого кута 64 см.
Опис Поверхня фрескового тиньку в місці розташування напису сильно по-
шкоджена, частина складових напису втрачена:
п- | мо-- | гра | бусво | е-уст | ефа--
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
П[о]мо[зи] Г(оспод)и рабу свое[м]у Стефа[ну].
Поможи, Господи, рабу своєму Стефану.
Датування. Середина ХІІ – кінець XV ст.; за формою написання е з язичком
донизу, и з горизонтальною перемичкою, прямолінійної р з петлею кутом донизу, а
також за структурою формули.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 545 (табл. ХLVІI, 2)
Публікації. В. Корнієнко89.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 20 см, відстань від лівого кута 46 см.
ОписПрава частина напису знищена обвалом тиньку, за збереженими фрагмен-
тами можемо встановити, що тут знаходилась традиційна формула Г(оспод)и п[омози]
'Господи поможи'.
Датування. Друга чверть ХІІ – кінець XV ст.; за формою написання и з гори-
зонтальною перемичкою та структурою формули.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 546 (табл. ХLVІI, 3)
Публікації. В. Корнієнко90.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 42 см, відстань від лівого кута 32 см.
Опис На фресці прокреслений малюнок хижого птаха, орла або чайки.
Датування. Друга чверть ХІІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Орнітоморфні зображення.
Графіті № 547 (табл. ХLVІI, 4)
Публікації. В. Корнієнко91.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 28 см, відстань від лівого кута 30 см.
Опис На фресці прокреслений малюнок голуба.
Датування. Друга чверть ХІІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Орнітоморфні зображення.
62
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
88 В.В. Корнієнко, Дослідження графіті на фресці "Святий Анфім".., с. 150.
89 Ibid., с. 150.
90 Ibid.,, с. 151.
91 Ibid., с. 151, мал. 9.
Графіті № 548 (табл. ХLVІI, 5)
Публікації. В. Корнієнко92.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 24 см, відстань від лівого кута 48 см.
Опис На фресці прокреслені літери ВО.
Датування. Друга чверть ХІІ ст.; за формою написання в з нижньою петлею
кутом вперед.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 549 (табл. ХLIХ, 1)
Публікації. В. Корнієнко93.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 44 см, відстань від лівого кута 52 см.
Опис На фресці прокреслений малюнок людини, що стоїть на колінах.
Датування. Друга чверть ХІІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Антропоморфні зображення.
Графіті № 550 (табл. ХLVІI, 6)
Публікації. В. Корнієнко94.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 46 см, відстань від лівого кута 36 см.
Опис. Малюнок дуже пошкоджений, в цілому він має обриси погрудного зоб-
раження людини. Вірогідно, автор прагнув зобразити святого.
Датування. Друга чверть ХІІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення ангелів та святих.
Графіті № 551 (табл. ХLVІІI, 2)
Публікації. В. Корнієнко95.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 30,5 см, відстань від лівого кута 56 см.
ОписПоверхня стіни в місці розташування малюнку сильно пошкоджена, внас-
лідок чого він набув обрисів геральдичного орла. Однак ретельне дослідження про-
різів цього "орла" дозволило встановити, що спершу тут було виконане зображення
ангела, яке потім через зашпакльовані вибої отримало "дзьоб".
Датування. Друга чверть ХІІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зображення ангелів та святих.
Графіті № 552 (табл. ХLIХ, 2)
Публікації. В. Корнієнко96.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 30,5 см, відстань від лівого кута 56 см.
Опис. Закінчення напису не збереглось через вибій, проте збережені складові
дозволяють реконструювати слово-звернення Госпо[ди] 'Господи'.
Датування. Кінець XV – кінець XVI ст.; за скорописними формами написання
літер та формою прорізів.
Категорія. Молитовний напис.
63
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
92 В.В. Корнієнко, Дослідження графіті на фресці "Святий Анфім".., с. 150.
93 Ibid., с. 151.
94 Ibid., с. 151, мал. 9.
95 Ibid., с. 151, мал. 10.
96 Ibid., с. 151.
Графіті № 553 (табл. L, 1)
Публікації. В. Корнієнко97.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 92 см, відстань від лівого кута 24 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена ви-
боями, внаслідок чого більша частина складових знищена:
г͠по--ꙁраб- | своемум--ъку-- | оуп--ѧн--
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст можна пред-
ставити таким чином:
Г(оспод)и по[мо]зи раб[у] своему М[ер]ъку[ри]оу и п[ом]ѧни {мѧ} [Г](оспод)и.
Господи, поможи рабу своєму Меркурію та пом'яни мене, Господи.
Датування. Друга чверть XІІ – початок XІІI ст.; за формою написання а з видов-
женою спинкою, в, верхня петля якої ширша за нижню, нахиленої праворуч е, прямолі-
нійної р з петлею кутом вгору; з притаманних цьому періоду палеографічних ознак
випадає тільки літера б, що має петлю з двома заломами, але це наслідок невдалого ви-
конання літери автором напису.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 554 (табл. L, 2)
Публікації. В. Корнієнко98.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 86 см, відстань від лівого кута 19 см.
Опис. Складові напису пошкоджені, проте збереженість їх відносно добра, вони
читаються як дієслово-прохання помѧни 'пом'яни'.
Датування. Середина XV – кінець XVI ст.; за формою написання и з діагональ-
ною перемичкою та формою прорізів.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 555 (табл. L, 3)
Публікації. В. Корнієнко99.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 86 см, відстань від лівого кута 19 см.
Опис. Початок напису знищений обвалом тиньку, наявні чотири літери можна
реконструювати як молитовне звернення [помѧ]ни Г(оспод)и 'пом'яни, Господи'.
Датування. Друга чверть XІІ – кінець XІV ст.; за формою написання г з висту-
пом зверху.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 556 (табл. LІ, 1)
Публікації. В. Корнієнко100.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 101 см, відстань від лівого кута 20 см.
Опис. Закінчення напису знищене обвалом тиньку, наявні три літери можна ре-
конструювати як молитовне звернення Г(оспод)и п[омози] 'Господи, поможи'.
Датування. Друга чверть XІІ – кінець XІV ст.; за формою написання г з висту-
пом зверху.
Категорія. Молитовний напис.
64
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
97 В.В. Корнієнко, Дослідження графіті на фресці "Святий Анфім".., с. 150, мал. 7.
98 Ibid., с. 150.
99 Ibid., с. 150.
100 Ibid.,, с. 150.
Графіті № 557 (табл. LІ, 2)
Публікації. В. Корнієнко101.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 79,5 см, відстань від лівого кута
13,5 см.
Опис. Малюнок пошкоджений вибоями, проте можна встановити, що тут по-
двійними замкненими рисками був прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть XІІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 558 (табл. LІ, 3)
Публікації. В. Корнієнко102.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 63 см, відстань від лівого кута 15 см.
Опис. Права частина напису знищена обвалом тиньку:
ст͠нк----------- | ꙁараба-------------
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст можна ре-
конструювати таким чином:
С(вѧ)ты(и) Ники[форе] {моли Бога} за раба...
Святий Никифоре, моли Бога за раба...
Прикметне, що автор звертається з проханням молитовної допомоги до святого
Никифора, у той час як на фресці зображений св. Анфім. Ймовірно, він міг сплутати
схожі зовні образи цих святих. Це означає, що на час виконання графіті дипінті, яке
називало ім'я святого, вже не простежувалось.
Датування. Друга чверть XІІ – початок XІІІ ст.; за формою написання а з опук-
лою петлею, б з виступом зверху, нахиленої ліворуч з із переломом, ы без перемички.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 559 (табл. LІ, 4)
Публікації. В. Корнієнко103.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 58 см, відстань від лівого кута 18 см.
Опис.Права частина напису знищена обвалом тиньку, проте складові збереглись
добре, текст впевнено реконструюється як Г(оспод)и помилу[и] 'Господи, помилуй'.
Датування. Друга чверть XІІ – кінець XV ст.; за формою написання и з гори-
зонтальною перемичкою.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 560 (табл. LІІ, 3)
Публікації. В. Корнієнко104.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 69 см, відстань від лівого кута 15 см.
Опис. Права частина напису знищена обвалом тиньку, проте наявні складові
збереглись добре, текст відновлюється як фраза Г(оспод)и пом[ози] 'Господи, поможи'.
Датування. Друга чверть XІІ – кінець XV ст.; за формою написання и з гори-
зонтальною перемичкою та структурою формули.
Категорія. Молитовний напис.
65
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
101 В.В. Корнієнко, Дослідження графіті на фресці "Святий Анфім".., с. 151.
102 Ibid., с. 149–150, мал. 5.
103 Ibid., с. 150.
104 Ibid., с. 150.
Графіті № 561 (табл. LІІ, 2)
Публікації. В. Корнієнко105.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 75 см, відстань від лівого кута 9 см.
Опис. На фресці прокреслені літери АП.
Датування. Друга чверть XІІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 562 (табл. LІІ, 1)
Публікації. В. Корнієнко106.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 70 см, відстань від лівого кута 7 см.
Опис. Права частина напису знищена обвалом тиньку, проте його складові збе-
реглись доволі добре, текст впевнено реконструюється як традиційна молитва, що
складається зі слова-звернення Г(оспод)[и] 'Господи'.
Датування. Друга чверть XІІ – кінець XV ст.; за структурою формули.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 563 (табл. LІІ, 4)
Публікації. В. Корнієнко107.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 66,5 см, відстань від лівого кута 9 см.
Опис. На фресці прокреслені літери Г, що є традиційним скороченням слова-
звернення Г(оспод)[и] 'Господи'.
Датування. Друга чверть XІІ – кінець XV ст.; за формою написання и з гори-
зонтальною перемичкою та структурою формули.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 564 (табл. LІІ, 5)
Публікації. В. Корнієнко108.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 54 см, відстань від лівого кута 22 см.
Опис.Малюнок зберігся фрагментарно, він має вигляд прокресленої подвійною
рискою закрученої стрічки. Найвірогідніше, що це ліва частина перекладини та па-
гону проквітлого хреста.
Датування. Друга чверть XІІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 565 (табл. LІІІ, 1)
Публікації. В. Корнієнко109.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 45,5 см, відстань від лівого кута 8 см.
Опис. На фресці прокреслені літери Г, що є традиційним скороченням слова-
звернення Г(оспод)[и] 'Господи'.
Датування. Друга чверть XІІ – кінець XV ст.; за формою написання и з гори-
зонтальною перемичкою та структурою формули.
Категорія. Молитовний напис.
66
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
105 В.В. Корнієнко, Дослідження графіті на фресці "Святий Анфім".., с. 150.
106 Ibid., с. 150.
107 Ibid., с. 150.
108 Ibid., с. 151.
109 Ibid., с. 150.
Графіті № 566 (табл. LІІІ, 2)
Публікації. В. Корнієнко110.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 45 см, відстань від лівого кута 11 см.
Опис. На фресці прокреслені літери Г, що є традиційним скороченням слова-
звернення Г(оспод)[и] 'Господи'.
Датування. Друга чверть XІІ – кінець XV ст.; за формою написання и з гори-
зонтальною перемичкою та структурою формули.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 567 (табл. LІV, 1)
Публікації. В. Корнієнко111.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 34 см, відстань від лівого кута 13,5 см.
Опис. На фресці прокреслена відкрита до глядача долоня руки.
Датування. Друга чверть XІІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 568 (табл. LІІІ, 4)
Публікації. В. Корнієнко112.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 61 см, відстань від лівого кута 8 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена, проте
за наявними трьома літерами можемо реконструювати написане у три рядки ім'я зоб-
раженого на фресці святого Ан[имос] 'Анфім'.
Датування. Друга чверть XІІ – кінець XV ст.; за формою написання а з розкри-
тою петлею та н зі скісною перемичкою.
Категорія. Підпис до фрескового образу.
Графіті № 569 (табл. LІІІ, 3)
Публікації. В. Корнієнко113.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 64 см, відстань від лівого кута 41,5 см.
Опис. Права частина напису знищена обвалом тиньку, простежуються літери
СО та фрагмент дуги ще однієї літери за ними.
Датування. Друга чверть XІІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 570 (табл. LІV, 3)
Публікації. В. Корнієнко114.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 59 см, відстань від лівого кута 51 см.
Опис.На фресці простежується слово Ром[а]на 'Романа', яке, зважаючи на рівну
поверхню фрескового тиньку довкола, було єдиною складовою тексту.
Датування. Друга чверть XV – кінець XVІ ст.; за формою написання а з видов-
женою вертикальною спинкою.
Категорія. Молитовний напис.
67
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
110 В.В. Корнієнко, Дослідження графіті на фресці "Святий Анфім".., с. 150.
111 Ibid., с. 151.
112 Ibid., с. 149.
113 Ibid., с. 150.
114 Ibid.,, с. 150.
Графіті № 571 (табл. LІV, 4)
Публікації. В. Корнієнко115.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 54 см, відстань від лівого кута 51 см.
Опис. На фресці прокреслений квадрат з крапкою посередині.
Датування. Друга чверть XІІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 572 (табл. LІV, 5)
Публікації. В. Корнієнко116.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 61,5 см, відстань від лівого кута 64 см.
Опис. На фресці прокреслений знак у вигляді цифри 8.
Датування. Друга чверть XІІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 573 (табл. LV, 1)
Публікації. В. Корнієнко117.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 55 см, відстань від лівого кута 64 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями, тож
частина його складових не збереглась:
г͠по | моꙁ | --боу | -----л | оуце
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
Г(оспод)и помози [ра]боу [своемоу] Лоуце.
Господи, поможи рабу своєму Луці.
Датування. Друга чверть XІІ – середина XІV ст.; за формою написання б з від-
критою високою петлею, Ъ-подібної з; за типовістю поширення таких палеографіч-
них ознак верхня ймовірна межа може бути окреслена першою третиною ХІІІ ст.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 574 (табл. LІV, 2)
Публікації. В. Корнієнко118.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 52 см, відстань від лівого кута 60 см.
Опис.На фресці прокреслений літери ПОМ, що найвірогідніше реконструювати
тут скорочену форму дієслова-прохання пом(ози) 'поможи'.
Датування. Друга чверть XІІІ – кінець XV ст.; за формою написання о з прямою
замість дуги.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 575 (табл. LV, 2)
Публікації. В. Корнієнко119.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 38,5 см, відстань від лівого кута 20 см.
Опис. На фресці прокреслений схематичний малюнок людини.
68
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
115 В.В. Корнієнко, Дослідження графіті на фресці "Святий Анфім".., с. 151.
116 Ibid., с. 151–152.
117 Ibid., с. 150.
118 Ibid., с. 150.
119 Ibid., с. 151.
Датування. Друга чверть XІІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Антропоморфні зображення.
ІV.5. Графіті на фресці з зображенням Сорока мучеників Севастійських
Фреска розташована на південній стіні хрещальні, сюжет впевнено визнача-
ється завдяки іконографії та численним написам-графіті, що називають зображених
тут святих. Давній тиньк має значні втрати, розділяючи композицію на три нерівні
частини, між якими помітне мурування. Фреска втрачена також і в нижній частині.
Під час досліджень С. Висоцького було опубліковано сім графіті, що знаходяться тут –
№№ 39–42, 156, 224 та 312. Окрім них, виявлено ще більше сотні графіті №№ 495–
497, 502–510, 513–535, 617–625, 664–719, 719а–г та два дипінті (№ 719д та № 719е)
(табл. XVIII, 10). Також на досліджуваній поверхні стіни знаходиться велика кількість
сучасних написів, переважно залишених відвідувачами Софії Київської у другій половини
1940-х – 1950-х рр., які до "Корпусу" не включені.
Графіті № 39 (табл. LVІ, 1)
Публікації. С. Висоцький120; В. Корнієнко121.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 117,5 см, відстань від лівого кута
138 см.
Опис. Збереженість напису доволі добра, його складові чітко читаються:
ст͠ꙑм҃
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів текст виглядає
таким чином:
С(вѧ)тыи м҃.
Святі 40.
За останньою літерою помітна щогла ще однієї незакінченої, що свідчить про не-
завершеність напису, зверненого до зображених на фресці святих. Через наявність на
стіні цього тексту автор графіті № 42 змушений був зсунути рядки праворуч.
Датування. Друга чверть XІ – перша чверть XІІ ст.; за особливостями розта-
шування122.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 40 (табл. LVІІ, 1)
Публікації. С. Висоцький123, текст коригував А. Залізняк124; В. Корнієнко125.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 111 см, відстань від лівого кута
121 см.
Опис. Під час реставраційних робіт та досліджень С. Висоцького початкові лі-
тери були розчищені від шпаклівки, внаслідок чого прорізи стали глибшими та шир-
шими порівняно з іншими. Саме цей розчищений та обрізаний текст і був опуб-
лікований. Загалом же збереженість напису добра, його складові чітко читаються:
69
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
120 С.А. Высоцкий, Древнерусские надписи Софии Киевской.., с. 88, табл. XLI, 1; XLII, 1.
121 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. 220, рис. 3.
122 С. Висоцький відносив напис до ХІІ ст.
123 С.А. Высоцкий, Древнерусские надписи Софии Киевской.., с. 89, табл. XLI, 2; XLII, 2.
124 А.А. Зализняк, К изучению древнерусских надписей.., с. 282.
125 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. 220–221, рис. 4.
ст͠:м҃мч͠нкъ126мо | лтеꙁарабасвоего | мхала
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів текст виглядає
таким чином:
С(вѧ)ти :м҃ м(оу)ч(е)н(и)къ молите за раба своего Михаила.
Святі 40 мучеників, моліть за раба свого Михайла.
Датування. Остання третина XІІ – початок XІІІ ст.; за формою написання а з
покриттям, б з високою петлею, нахиленої праворуч з із переломом, р з вигнутою щог-
лою та петлею кутом вперед, ъ з округлою петлею127.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 41 (табл. LVІІ, 2)
Публікації. С. Висоцький128; В. Корнієнко129.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 107 см, відстань від лівого кута
116 см.
Опис. Під час реставраційних робіт та досліджень С. Висоцького початкові лі-
тери були розчищені від шпаклівки, внаслідок чого, як і в попередньому випадку,
прорізи стали глибшими та ширшими порівняно з іншими. Саме цей розчищений та
обрізаний текст був опублікований С. Висоцьким, хоча прорізи інших літер добре по-
мітні на опублікованій ним фотографії та прорисовці. Загалом же збереженість напису
добра, його складові чітко читаються:
ст͠:м҃-мнⷱкъмолт-б͠азаме | негрѣшънагооана
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
С(вѧ)ти :м҃[:] м(оу)ч(е)н(и)къ молит[е] Б(ог)а за мене грѣшнаго Иоана.
Святі 40 мучеників, моліть Бога за мене, грішного Йоанна.
Датування. Друга чверть XІІ – початок XІІІ ст.; за формою написання г з за-
січкою, е з засічкою на язичку, нахиленої праворуч з із переломом, р з маленькою го-
лівкою, ѣ з бічними засічками130.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 42 (табл. LVІ, 2)
Публікації. С. Висоцький131; В. Корнієнко132.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 120 см, відстань від лівого кута
141 см.
Опис. Збереженість напису досить добра, його складові чітко читаються:
ст͠м҃мѫче | нѥц133по | ꙁ-ꙑте | рабѫ | св
З розбивкою на слова та відновленням прорпущених фрагментів текст виглядає так:
С(вѧ)ти м҃ мѫченѥци помоз/ъ/ыте рабѫ св{оему}.
Святі 40 мучеників, поможіть рабу своєму.
70
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
126 С. Висоцький читав цю літеру як а, А. Залізняк слушно виправив це прочитання на ъ.
127 С. Висоцький відносив напис до ХІІ ст.
128 С.А. Высоцкий, Древнерусские надписи Софии Киевской.., с. 89, табл. XLI, 2; XLII, 2.
129 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. 220–221, рис. 5.
130 С. Висоцький відносив напис до ХІІ ст.
131 С.А. Высоцкий, Средневековые надписи Софии Киевской.., с. 68–69, табл. LХ, 2; LХI, 2.
132 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. 221–222, рис. 6.
133 У С. Висоцького літери вказані як ищ, так само були визначені у в моїй попередній публікації. Проте
подальше вивчення прорізів довело, що ліва "щогла" щ є засічкою на язичку ѥ, а частина платформи
є наслідком невдалої розчистки прорізів, тож на фресці чітко читаються ѥ та дзеркальна ц.
Датування. Друга третина XІІ – початок XІІІ ст.; за формою написання, е з за-
січкою на язичку, з із переломом хвоста, прямолінійної р з петлею кутом вгору, дзер-
кальної ц та ы молоточком з покриттям134.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 156 (табл. LVІІІ, LІХ)
Публікації. С. Висоцький135, текст коригували В. Німчук136 та А. Залізняк137;
В. Корнієнко138.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 90 см, відстань від лівого кута 385 см.
Опис. Незважаючи на пошкодження тиньку, який знищив частину складових
напису, більшість з них піддається ідентифікації:
✠св͠т:м҃:мч͠нкъ:помлоутемѧ
грѣшѣ139нагодатемсконъчат
ꙁаветъ140✠г простд141абыхъ
грѣхы142сво143---очстлъ144безоумье145
отѣвѣрг✠146владыкопомѧ
н--г--шѣ147на-овъцесаръст
своемъамнъ148
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
✠Св(ѧ)ти :м҃: м(оу)ч(е)н(и)къ: помилоуите мѧ грѣшѣнаго даите ми сконъчати заветъ ✠
Г(оспод)и прости дабыхъ грѣхы сво[и] {азъ} очистилъ и безоумье отѣвѣрг(ъ) ✠ Владыко помѧни
[мѧ] г[рѣ]шѣна[г]о въ цесарстии своемъ аминъ.
Святі 40 мучеників, помилуйте мене грішного, дайте скінчити завіт. Господи, про-
сти мене, щоб гріхи свої я очистив та безумство відкинув. Владико, пом'яни мене
грішного у царстві твоєму. Амінь.
Датування. Друга третина XІІ ст.; за формою написання вертикальної е, нахи-
леної праворуч з із переломом або вертикальної із розвилкою, прямолінійної р з пет-
лею кутому вгору або кутом вперед, ч у вигляді пласкої чаші, ы без перемички, ѣ з
покриттям та коромислом, яке торкається петлі149.
Категорія. Молитовний напис.
71
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
134 С. Висоцький відносив напис до ХІІ ст.
135 С.А. Высоцкий, Древнерусские надписи Софии Киевской.., с. 89, табл. XLI, 2; XLII, 2.
136 В.В. Німчук, Давньокиївські написи.., с. 29.
137 А.А. Зализняк, К изучению древнерусских надписей.., с. 273.
138 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. 222–224, рис. 7.
139 Літера ѣ простежується доволі чітко, проте С. Висоцький, В. Німчук та А. Залізняк читали її як ь.
140 С. Висоцький читав перші шість літер напису як зъватъ, В. Німчук – як животъ, А. Залізняк слушно
виправив це прочитання на з[а]в[е]тъ, щоправда показані як втрачені літери насправді збереглись.
141 Починаючи з літер ги ця частина напису не була прочитана С. Висоцьким тв. В. Німчуком.
142 С. Висоцький та В. Німчук читали тут ь.
143 Замість літер сво С. Висоцький, В. Німчук та А. Залізняк помилково читали тут бо.
144 С. Висоцький помилково читав замість складу лъ одну літеру е.
145 Зважаючи на значні пошкодження, С. Висоцький та В. Німчук уникли прочитання та реконструкції
цього рядка, А. Залізняк запропонував читати його як фразу гр[ѣ]хы бо[шию] о[ч]и(с)тилъ и [б]езоумье.
146 С. Висоцький та В. Німчук уникли прочитання цієї частини напису, А. Залізняк прочитав її частину
як отъ[м]е[лъ].
147 С. Висоцький, В. Німчук та А. Залізняк помилково ідентифікували літеру як ь.
148 Літери амнъ читаються, незважаючи на пошкодження, доволі чітко, проте В. Німчук їх пропустив.
149 С. Висоцький відносив напис до ХІІ ст.
Графіті № 224 (табл. LХ, 1)
Публікації. С. Висоцький150; В. Корнієнко151.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 132 см, відстань від лівого кута 65 см.
Опис. Збереженість напису доволі добра, його складові чітко читаються:
ст:м҃-мчкъ152м | олтезараба | своегогеорьгѧ
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
С(вѧ)ти :м҃[:] м(оу)ч(ени)кь молите за раба своего Георьгиѧ.
Святі 40 мучеників, моліть за раба свого Георгія.
Датування. Кінець XІ – кінець XІІ ст.; за формою написання а з виступаючою
вгору спинкою, нахиленої праворуч е, р з маленькою голівкою153.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 312 (табл. LХІ, 1)
Публікації. С. Висоцький154.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 84 см, відстань від лівого кута 408 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, проте його
складові простежуються доволі добре:
г͠помоꙁравоу | своемоуван155ов | гр—
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
Г(оспод)и помози рабоу своемоу Ивнови гр{ѣшьномоу}.
Господи, поможи рабу своєму Іванові грішному.
Датування. Середина XІІ – кінець XІІІ ст.; за формою написання дзеркальної
а, в з переломом при щоглі, нахиленої праворуч з із переломом, прямолінійної р з ок-
руглою петлею156.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 495 (табл. LХ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 86 см, відстань від лівого кута 56 см.
Опис. На фресці прокреслені літери П Д Р Ф.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XІІІ ст.; за формою написання д з довгими
ніжками, п з виступом зверху та прямолінійної р з округлою петлею.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 496 (табл. LХІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 91 см, відстань від лівого кута 54 см.
Опис. Збереженість напису добра, його складові чітко простежуються:
помнгⷭамельѧ
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів текст виглядає
таким чином:
Пом(ѧ)ни Г(о)с(под)и Амельѧ(на).
Пом'яни, Господи, Омеляна.
72
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
150 С.А. Высоцкий, Средневековые надписи Софии Киевской.., с. 105–106, табл. CXIV, 3; CXV, 3.
151 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. 224–225, рис. 8.
152 С. Висоцький помилково ідентифікував літеру як і.
153 С. Висоцький відносив напис до ХІV ст.
154 С.А. Высоцкий, Киевские граффити.., с. 33, табл. ХІІІ, 3; 4.
155 Через пошкодження тиньку ця літера була помилково прочитана С. Висоцьким як ш.
156 С. Висоцький ніяк не датував це графіті.
Датування. Кінець XІV – кінець XV ст.; за формою написання а з майже вер-
тикальною спинкою, и з горизонтальною та н з діагональною перемичками.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 497 (табл. LХІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 78 см, відстань від лівого кута 64 см.
Опис. На поверхні фрески досить великими літерами виконаний напис: Андреи
проопоп 'Андрій протопоп'.
Датування. Кінець XV – кінець XVІ ст.; за формою написання а з горизонталь-
ною перемичкою, е у вигляді дзеркальної трійки, и з діагональною та н з горизон-
тально перемичками, п з виступом зверху, триногої т.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 502 (табл. LХІІ, 2)
Публікації. В. Корнієнко157.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 96 см, відстань від лівого кута 56 см.
Опис. Збереженість напису добра, його складові чітко читаються:
ст͠хъм҃мчⷩкъ
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
С(вѧ)т(ы)хъ м҃ м(оу)ч(е)н(и)къ.
Святих 40 мучеників.
Датування. Друга чверть XІІ ст.; за формою написання х у вигляді ножиць з
засічками, ч у вигляді пласкої чаші.
Категорія. Підпис до фрескового образу.
Графіті № 503 (табл. LХІІ, 3)
Публікації. В. Корнієнко158.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 96 см, відстань від лівого кута 58 см.
Опис. Біля останнього слова попереднього напису в два рядки виконане слово
м(оу)ч(е)н(и)ка 'мучеників', яке слід тлумачити як виправлення до тексту графіті № 502.
На думку його автора, множина від слова мѫченикъ буде не мчⷩкъ, а мчнка.
Датування. Друга чверть XІІ ст.; за формою написання ч у вигляді пласкої чаші
та змістовним зв'язком з попереднім текстом.
Категорія. Підпис до фрескового образу.
Графіті № 504 (табл. LХІІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 101,5 см, відстань від лівого кута
59 см.
Опис.Незважаючи на пошкодження тиньку іншим графіті, складові напису збе-
реглись добре і чітко простежуються, завдяки чому можемо встановити, що тут була
виконана традиційна форма молитви Госьподи помоꙁи 'Господи, поможи'.
Датування. Друга чверть XІ – кінець ХІІ ст.; за формою написання нахиленої
праворуч з із переломом.
Категорія. Молитовний напис.
73
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
157 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. 225, рис. 9.
158 Ibid., с. 225–226, рис. 10.
Графіті № 505 (табл. LХІІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 115 см, відстань від лівого кута 65 см.
Опис. На поверхні фрески прокреслене дієслово-звернення помѧн(и) 'пом'яни'.
Вигляд поверхні тиньку біля літер вказує, що текст містив тільки ці складові.
Датування. Друга чверть XІ – кінець ХV ст.; за формою написання н з нахиле-
ною перемичкою.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 506 (табл. LХІІІ, 3)
Публікації. В. Корнієнко159.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 107,5 см, відстань від лівого кута
157 см.
Опис. Збереженість напису доволі добра, його складові чітко простежуються:
ст͠моученщ | молтезарабасво | егована
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
С(вѧ)ти моученищи молите за раба своего Ивана.
Святі мученики, моліть за раба свого Івана.
Датування. Друга третина XІІ – початок ХІІІ ст.; за формою написання а з по-
криттям, в з виступом зверху та з нижньою петлею, що скісна до щогли, г з виступом
зверху, вертикальної з із переломом, и та н з довгими засічками, прямолінійної р з ок-
руглою петлею, оу зі зменшеним о, щ з виступаючим над рядком хвостом.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 507 (табл. LХІV, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 108 см, відстань від лівого кута
140 см.
Опис. На поверхні фрески прокреслене особове та родове імена автора Teodor
Woronkowsky 'Федір Воронковський'. Особа автора наразі не ідентифікована.
Датування. Кінець XVІ – кінець ХVІІ ст.; формою прорізів та фактом вживання
латиниці.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 508 (табл. LХV, 1)
Публікації. В. Корнієнко160.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 87 см, відстань від лівого кута 11,5 см.
Опис. Права частина напису знищена обвалом тиньку:
ст͠:м҃-------- | ꙁам---------
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний текст ви-
глядає таким чином:
С(вѧ)тии :м҃[:] ... за м[ѧ]...
Святі 40 ... за мене...
Датування. Кінець XІ – кінець ХІІ ст.; формою написання а з видовженою
вгору спинкою, нахиленої ліворуч з із переломом та м з провисаючою петлею.
Категорія. Молитовний напис.
74
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
159 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. 226, рис. 11.
160 Ibid., с. 227, рис. 12.
Графіті № 509 (табл. LХІV, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 89 см, відстань від лівого кута 110 см.
Опис. Доволі великий напис, витягнутий в один рядок, зберігся доволі добре,
його складові чітко читаються:
гипоⷨзирабусвоемуⷪпетрухромомуⷪмисативседоброе
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
Г(оспод)и пом(о)зи рабу своемоу Петру хромомоу писати все доброе.
Господи, поможи рабу своєму Петру кульгавому писати все добре.
Датування. Друга чверть – кінець XV ст.; формою написання а з видовженою
вертикальною спинкою, и з діагональною перемичкою, прямолінійної р з петлею
кутом донизу, а також за структурою формули.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 510 (табл. LХV, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 92 см, відстань від лівого кута 107 см.
Опис. Незважаючи на пошкодження тиньку, напис зберігся доволі добре:
тꙋтъ быⷧ раⷠ б͠жи | григор левоновиⷱ
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином:
Тꙋтъ был раб Б(о)жии Григор Левонович.
Тут був раб Божий Григор Левонович.
Особа автора наразі не ідентифікована, оскільки серед відомої на теренах Київ-
щини шляхетської родини Левоновичів161 інформацію про Григорія віднайти не вдалося.
Датування. Кінець XVІ – кінець ХVІІ ст.; за скорописними формами написання
літер та формою порізів.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 513 (табл. LХVI, 1)
Публікації. В. Корнієнко162.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 93 см, відстань від лівого кута 11 см.
Опис. Права частина напису знищена обвалом тиньку:
ст͠м҃м----- | мол-- | ꙁамѧг-- | шьнаг----
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
С(вѧ)ты(и) м҃ м[моученикъ] моли[те] за мѧ г[рѣ]шьнаг[о].
Святі 40 мучеників, моліть за мене грішного.
Датування. Кінець XІ – кінець ХІІ ст.; за формою написання а з видовженою
вгору спинкою, нахиленої праворуч з із переломом, ш з платформою над рядком.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 514 (табл. LХVI, 2)
Публікації. В. Корнієнко163.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 143 см, відстань від лівого кута
113 см.
75
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
161 Н. Яковенко, Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Ук-
раїна, К. 2008, с. ; 163; Н. Білоус, Київ наприкінці XV – у першій половині XVII ст. Міська влада і са-
моврядування, К. 2008, с. 152.
162 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. 227–228, рис. 13.
163 Ibid., с. 228, рис. 14.
Опис. Збереженість напису добра, його складові, незважаючи на дрібні пошкод-
ження тиньку, чітко читаються:
ст͠:м҃:молите | г͠аꙁамѧ
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином:
С(вѧ)ты(и) :м҃: молите Г(оспод)а за мѧ.
Святі 40, моліть Господа за мене.
Датування. Друга чверть XІІ – початок ХІІІ ст.; за формою написання и, л, о та
ѧ з покриттям та нахиленої праворуч Ъ-подібної з; найвірогідніше друга третина ХІІ ст.;
за типовістю поширення таких палеографічних ознак.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 515 (табл. LХVIІ, 1)
Публікації. В. Корнієнко164.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 143 см, відстань від лівого кута
113 см.
Опис. Збереженість напису добра, його складові гарно простежуються:
ст͠:м҃: | моуче | нципо | молите | сѧꙁа | рабасво | егопе | тра
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином:
С(вѧ)ти :м҃: моученици помолитесѧ за раба своего Петра.
Святі 40 мучеників, помоліться за раба свого Петра.
Датування. Кінець XІ – кінець ХІІ ст.; за формою написання а з видовженою
вгору спинкою, в з округлою нижньою петлею, е з засічкою на язичку, нахиленої лі-
воруч з із переломом, п з виступом зверху, прямолінійної р з округлою петлею, ц з
платформою по низу рядка та широко розкритої ч.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 516 (табл. LХVIIІ, 1)
Публікації. В. Корнієнко165.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 114 см, відстань від лівого кута
201 см.
Опис. Збереженість напису добра, майже всі його складові збереглись:
-в͠тм҃моученикъ | молтезаменегрѣшъ | нагог͠а
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
[С]в(ѧ)ти м҃ моученикъ молите за мене грѣшънаго Г(оспод)а.
Святі 40 мучеників, моліть за мене, грішного, Господа.
Датування. Друга чверть XІІ – початок ХІІІ ст.; за формою написання а з ви-
довженою спинкою, нахиленої праворуч з із переломом, прямолінійної р з петлею
кутом вгору та ч у вигляді пласкої чаші; найвірогідніше друга третина ХІІ ст., відпо-
відно до типовості поширення такої форми написання останньої літери
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 517 (табл. LХVIІ, 2)
Публікації. В. Корнієнко166.
76
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
164 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. 228–229, рис. 15.
165 Ibid., с. 229, рис. 16.
166 Ibid., с. 229, рис. 17.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 112 см, відстань від лівого кута
213 см.
Опис. Права частина напису не збереглась через затертість тиньку:
ст͠167е ммоу------------
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний текст ви-
глядає таким чином:
С(вѧ)тие м моу[ченикъ].
Святі 40 мучеників.
Датування. Друга чверть XІ – перша третина ХІІІ ст.; за формою написання
нахиленої праворуч е.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 518 (табл. LХІХ, 1)
Публікації. В. Корнієнко168.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 121 см, відстань від лівого кута
222 см.
Опис. Збереженість напису добра, його складові чітко простежуються:
ствонхв͠мол | теб͠азарабах͠ва | ꙁахароу
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
С(вѧ)ти воини Х(ристо)ви молите Б(ог)а за раба Х(ристо)ва Захариоу.
Святі воїни Христові, моліть Бога за раба Христова Захарію.
Датування. Середина XІІ – початок ХІІІ ст.; за формою написання а з видов-
женою вгору спинкою, б з округлою петлею, нахиленої ліворуч з із переломом та із
заломом хвоста, нахиленої праворуч е, прямолінійної р з петлею кутом вперед.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 519 (табл. LХVІIІ, 2)
Публікації. В. Корнієнко169.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 106 см, відстань від лівого кута
211 см.
Опис. Збереженість напису відносно добра, його складові чітко читаються:
ст͠м͠чнцмол | теб͠азамѧг
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
С(вѧ)тии м(оу)ч(е)н(и)ци молите Б(ог)а за мѧ г{рѣшьнаго}.
Святі мученики, моліть Бога за мене грішного.
Напис лишився незакінченим.
Датування. Кінець XІ – кінець ХІІ ст.; за формою написання а з видовженою
вгору спинкою, е з засічкою на язичку, вертикальної з із розвилкою, и, н, л, м та ѧ з до-
вгими верхніми засічками, ч у вигляді кухлика. 
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 520 (табл. LХХ, 1)
Публікації. В. Корнієнко170.
77
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
167 У моїй попередній публікації ця літера була неправильно зазначена як ы.
168 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. 230, рис. 19.
169 Ibid., с. 230, рис. 19.
170 Ibid., с. 231, рис. 20.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 82 см, відстань від лівого кута 161 см.
Опис. Збереженість фрескового розчину в місці розташування напису добра,
його складові чітко простежуються:
св͠ѧтмоумоученц:м҃:молтеб͠а | ꙁаменегрѣшънагопетра
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
Свѧти /моу/моученици :м҃: молите Б(ог)а ꙁа мене грѣшънаго Петра.
Святі мученики 40, моліть Бога за мене, грішного Петра.
Датування. Друга чверть XІІ – початок ХІІІ ст.; за формою написання а з ви-
довженою вгору спинкою, г з виступом зверху, нахиленої праворуч е, вертикальної з
із переломом, п з виступом зверху, прямолінійної р з петлею кутом вперед, ч у вигляді
пласкої чаші, ъ з петлею кутом вперед; найвірогідніше, друга третина ХІІ ст., за ти-
повістю поширення такої форми ч.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 521 (табл. LХХ, 2)
Публікації. В. Корнієнко171.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 106 см, відстань від лівого кута 84 см.
Опис.Поверхня стіни в місці розташування напису затерта, частина його скла-
дових не простежується:
ст͠мммчн-- | молтеб͠а | ꙁамѧгрр | ---наго
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
С(вѧ)ти м м(оу)чн(и)[къ] молите Б(ог)а за мѧ гр/р/[ѣшъ]аго.
Святі 40 мучеників, моліть Бога за мене грішного.
Звертає на себе увагу помилкове подвійне написання р у передостанньому рядку.
Датування. Остання чверть XІІ – початок ХІІІ ст.; за формою написання б з ви-
сокою петлею, нахиленої праворуч з із переломом, р з маленькою голівкою.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 522 (табл. LХХІ, 1)
Публікації. В. Корнієнко172.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 108 см, відстань від лівого кута
203 см.
Опис.Поверхня стіни в місці розташування напису сильно затерта, частина його
складових не простежується:
св͠ѧт | мюче | нц | -----еꙁа
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
Свѧти мюченици [молит]е за...
Святі мученики, моліть за...
Датування. Друга чверть XІ – початок ХІІ ст.; за формою написання в з петлею
кутом вперед, Z-подібної з, и та ч з верхніми засічками, ю з довгою перемичкою, що
перетинаю праву частину літери.
Категорія. Молитовний напис.
78
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
171 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. 231–232, рис. 21.
172 Ibid., с. 232, рис. 22.
Графіті № 523 (табл. LХХІ, 2)
Публікації. В. Корнієнко173.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 108 см, відстань від лівого кута
203 см.
Опис.Поверхня стіни в місці розташування напису сильно затерта, частина його
складових не простежується:
ст͠м҃мчнбъдте | мо-тьб͠---м-
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
С(вѧ)ти м҃ м(оу)ч(е)н(и)ци бъдите мо[л]ить Б(ог)[а за] м[ѧ]...
Святі 40 мучеників, бдіть, моліть Бога за мене.
Датування. Остання третина XІІ ст.; за формою написання б з високою петлею
та виступом зверху, д з довгими ніжками, м з провисаючою петлею та нахиленими
щоглами, ч у вигляді пласкої чаші, ъ з виступом праворуч.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 524 (табл. LХХ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 98 см, відстань від лівого кута 192 см.
Опис. Напис зберігся доволі добре, його складові чітко простежуються:
поменимꙗг͠и | рабасвоеготи— | мохвеѧиꙍ
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином:
Помени мꙗ Г(оспод)и раба своего Тимохвеѧ Иꙍ(анова).
Пом'яни мене, Господи, раба свого Тимофія Йоаннова.
Останнє слово, що є скороченою формою від імені Йоанн, на мою думку до-
цільніше розглядати не як родове ім'я автора, а як батькове.
Датування. Друга чверть XV – кінець ХVІ ст.; за скорописними формами на-
писання літер та формою прорізів.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 525 (табл. LХХІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 97,5 см, відстань від лівого кута
265 см.
Опис.На фресці прокреслений чотириконечний хрест, праві сторони кінців пе-
рекладини та нижні сторони кінців щогли якого мають розширення трикутної або
прямокутної форми.
Датування. Друга чверть XІ – кінець ХVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 526 (табл. LХХІІ, 2)
Публікації. В. Корнієнко174.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 84 см, відстань від лівого кута 96 см.
Опис.Поверхня стіни в місці розташування напису сильно затерта, частина його
складових не простежується:
ммоунцм--- | тез-гр----------
79
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
173 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. 232, рис. 22.
174 Ibid., с. 233, рис. 24.
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний текст ви-
глядає таким чином:
... м моу(че)ници м[оли]те за гр[ѣшънаго]...
... 40 мучеників моліть за грішного ...
Датування. Друга третина XІІІ ст.; за формою написання г з виступом зверху,
нахиленої праворуч е з довгим язичком, з із переломом хвоста та прямолінійної р з
петлею кутом донизу175.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 527 (табл. LХХІІІ, 1)
Публікації. В. Корнієнко176.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 87,5 см, відстань від лівого кута
155 см.
Опис. Незважаючи на затертість тиньку та низький рельєф прорізів, складові
напису простежуються доволі добре:
ст͠м҃мⷱкъпомлоу-те
З розбивкою на слова та відновленням втраченого фрагмента текст виглядає
таким чином:
С(вѧ)ти м҃ м(оу)ч(ени)къ помилоу[и]те.
Святі 40 мучеників, помилуйте.
Датування. Друга чверть XІ – кінець ХІІ ст.; за формою написання нахиленої
праворуч е, м з нижніми засічками, у зі зменшеним верхом; остання третина ХІІ ст.,
відповідно до типовості поширення таких форм літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 528 (табл. LХХІІІ, 2)
Публікації. В. Корнієнко177.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 86 см, відстань від лівого кута 191 см.
Опис.Нижня частина напису затерта, закінчення останнього рядка знищене об-
валом тиньку, тим не менше, більша частина його складових визначається добре:
мнцчетредесѧте | молтезамѧгрѣ | ш-аготаѫ- | о-а-----
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
М(оуче)ници четыре десѧте молите за мѧ грѣш[ьн]аго та ѫ[б]о[г]а...
Мученики сорок, моліть за мене, грішного та убогого...
Датування. Середина XІІ – початок ХІІІ ст.; за формою написання а з видов-
женою спинкою, А-подібної д, вертикальної е, нахиленої ліворуч з із переломом, пря-
молінійної р з петлею кутом вперед.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 529 (табл. LХХІV)
Публікації. В. Корнієнко178.
80
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
175 Попередньо напис датувався мною останньою чвертю ХІІ ст.
176 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. 233; у виданні помилково
під час верстки замість цього графіті були продубльовані фотографія та прорисовка № 526.
177 Ibid., с. 233–234, рис. 26.
178 Ibid., с. 234–235, рис. 27.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 81 см, відстань від лівого кута 352 см.
Опис. Нижня частина великого напису знищена обвалом тиньку, а частина збе-
режених складових місцями пошкоджена вибоями та затерта:
свѧ---мчнкъпомлоутемѧгр-шъна-о
мщедатем-лостьбожьѭ----ъ-ѫ----
ѣнхъотъ-дс--------
--------------------------
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний текст ви-
глядає таким чином:
Свѧ[ти м] м(оу)ч(е)н(и)къ помилоуте мѧ гр[ѣ]шъна[г]о м(оучени)ще даите ми [м]илость Божью
[от]ъ [м]ѫ[къ огн]ѣныхъ и отъ [а]дс[кихъ] ...
Святі 40 мучеників, помилуйте мене грішного. Мученики, дайте мені милість Божу
від мук вогняних і від пекельних ...
Датування. Друга чверть XІ – кінець ХІІ ст.; за формою написання а з видовженою
спинкою з петлею із заломом або двома заломами, нахиленої праворуч, вертикальної
або нахиленої ліворуч е, написаної у три змахи зіркоподібної ж, криволінійної р з округ-
лою петлею, ы з високою перемичкою, дзеркального ѭ; найвірогідніше, друга чверть
ХІІ ст. відповідно до типовості поширення таких палеографічних ознак.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 530 (табл. LХХІІ, 3)
Публікації. В. Корнієнко179.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 105,5 см, відстань від лівого кута
475 см.
Опис.Поверхня стіни в місці розташування напису сильно затерта, частина його
складових не простежується:
ꙍст͠-͠чн--- | мол---за----
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний текст ви-
глядає таким чином:
ꙍ с(свѧ)ти [м](оу)ч(е)н[ици] мол[ите] за [мѧ]...
О святі мученики, моліть за мене...
Датування. Середина ХІ – кінець XІІІ ст.; за формою написання а з опуклою
петлею, вертикальної з із переломом та округлої ꙍ з верхніми засічками180.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 531 (табл. LХІХ, 2)
Публікації. В. Корнієнко181.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 93 см, відстань від лівого кута 316 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно затерта, простежу-
ються тільки окремі його складові:
стм м-------------
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний текст ви-
глядає таким чином:
81
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
179 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. 235, рис. 28.
180 Попередньо напис датувався мною другою половиною ХІІ ст.
181 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. 235–236, рис. 29.
С(вѧ)ти м м(оуч)[н]и[къ]...
Святі 40 мучеників...
Датування. Друга чверть XІ – кінець ХІІІ ст.; за формою написання м з прови-
саючою петлею та нахиленими щоглами.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 532 (табл. LХХV, 1)
Публікації. В. Корнієнко182.
Розташування. Висота від сучасної підлоги 97 см, відстань від лівого кута 401 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно затерта:
ст----------о | лтеꙁарабасвоегооан- | грѣшънка
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає так:
С(вѧ)ты[и] ... [м]олите за раба своего Иоан[а] грѣшъника.
Святі ... моліть за раба свого Йоанна грішника.
Датування. Середина XІІ ст.; за формою написання б з високою петлею, верти-
кальної або нахиленої ліворуч е, нахиленої ліворуч з із переломом, криволінійної р з ок-
руглою або кутом вперед петлею, ш з платформою над рядком, ы з низькою перемичкою.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 533 (табл. LХХV, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 100 см, відстань від лівого кута
401 см.
Опис.На фресці прокреслений чотириконечний хрест з розширеними у вигляді
заглиблених крапок кінцями.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 534 (табл. LХХV, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 101,5 см, відстань від лівого кута
330 см.
Опис.На фресці прокреслений чотириконечний хрест з розширеними у вигляді
заглиблених крапок кінцями.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 535 (табл. LХХV, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 46,5 см, відстань від лівого кута
54,5 см.
Опис. На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 617 (табл. LХХVІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 110 см, відстань від лівого кута
404 см.
82
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
182 В.В. Корниенко, Граффити-молитвы к Сорока святым мученикам.., с. 236, рис. 30.
Опис. Через дворядковий напис проходить вертикальна тріщина, що нині за-
шпакльована, яка пошкодила другу літеру у верхньому рядку і практично знищила
другу – у нижньому; закінчення верхнього рядка також пошкоджене вибоєм, проте
літера надійно ідентифікується за контурами вибою та збереженими фрагментами:
овъстатъ | п-салъ
З розбивкою на слова та відновленням втраченого фрагмента текст виглядає
таким чином:
Овъстатъ п[і]салъ.
Овстат писав.
Датування. Кінець XІІ – початок XІІI ст.; за формою написання в з нижньою
петлею кутом вперед, і з пересічкою (яка, власне, і зберіглася від літери), та ъ з вис-
тупом праворуч.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 618 (табл. LХХVІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 67 см, відстань від лівого кута 66 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису затерта, права частина зни-
щена обвалом тиньку:
помꙗни гди р-б- | своѥ--
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний текст ви-
глядає таким чином:
Помꙗни Г(оспо)ди р[а]б[а] своѥ[го]...
Пом'яни, Господи, раба свого...
Датування. Кінець XVІ – кінець XVІI ст.; за скорописними формами написання
літер та формою прорізів.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 619 (табл. LХХVІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 92 см, відстань від лівого кута 75 см.
Опис. На фресці прокреслене дієслово-прохання помꙗни 'помяни'.
Датування. Кінець XVІ – кінець XVІI ст.; за скорописними формами написання
літер та формою прорізів.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 620 (табл. LХХVІ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 81,5 см, відстань від лівого кута 72 см.
Опис. На фресці прокреслене дієслово-прохання помꙗни 'помяни' у верхньому
рядку та літера н у нижньому, можливо, ініціал або недописане ім'я автора напису.
Датування. Кінець XVІ – кінець XVІI ст.; за скорописними формами написання
літер та формою прорізів.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 621 (табл. LХХVІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 104 см, відстань від лівого кута
378 см.
Опис. На фресці прокреслені літери NW.
83
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
Датування. Кінець XVІ – кінець XVІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 622 (табл. LХХVІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 95,5 см, відстань від лівого кута
133 см.
Опис. На фресці прокреслені особове та родове імена автора Иванъ Рогаⷱ 'Іван
Рогач'. Особа автора наразі не ідентифікована. Найвірогідніше, що Іван походив з
київських міщан.
Датування. Кінець XVІ – кінець XVІI ст.; за скорописними формами написання
літер та формою прорізів.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 623 (табл. LХХVІІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 96 см, відстань від лівого кута 113 см.
Опис. На фресці прокреслена літера Ꙁ.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XV ст.; за формою написання нахиленої
праворуч з із розвилкою.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 624 (табл. LХХVІІ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 81 см, відстань від лівого кута 99 см.
Опис. На фресці простежується дієслово-звернення помоги 'поможи' та щогла
літери за нею, яка може інтерпретуватись як ініціал І або недописане ім'я автора.
Датування. Кінець XVІ – кінець XVІI ст.; за скорописними формами написання
літер та формою прорізів.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 625 (табл. LХХVІІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 108,5 см, відстань від лівого кута
211 см.
Опис. На фресці прокреслена літера А.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XІI ст.; за формою написання літери з ви-
довженою спинкою.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 664 (табл. LХХVІІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 144 см, відстань від лівого кута
230 см.
Опис. На фресці прокреслене слово рабъ 'раб'.
Датування. Кінець XVІ – кінець XVІI ст.; за скорописними формами написання
літер та формою прорізів.
Категорія. Окремі слова та словосполучення.
Графіті № 665 (табл. LХХVІІІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 144 см, відстань від лівого кута
235 см.
84
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Опис.На фресці тим же автором прокреслені літери РА, вочевидь, незавершене
слово ра{бъ} 'раб'.
Датування. Кінець XVІ – кінець XVІI ст.; за скорописними формами написання
літер та формою прорізів.
Категорія. Окремі слова та словосполучення.
Графіті № 666 (табл. LХХVІІІ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 138 см, відстань від лівого кута
367 см.
Опис. На фресці знаходиться малюнок простого чотириконечного хреста, над
яким прокреслене відкрите донизу півколо.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 667 (табл. LХХVІІІ, 5)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 129 см, відстань від лівого кута
367 см.
Опис. На фресці знаходиться малюнок простого чотириконечного хреста, впи-
саного до відкритого донизу напівовала. Над фігурою тією ж рукою прокреслений
ще один простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 668 (табл. LХХVІІІ, 6)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 84 см, відстань від лівого кута 335 см.
Опис. На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 669 (табл. LХХІХ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 134 см, відстань від лівого кута
370 см.
Опис. Текстова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб у вигляді малюнка простого чотириконечного хреста та літер М. Відсутність
вертикальних засічок свідчить, що лічба так і не була розпочата. За особливостями
скорочення повна форма імені особи, за душу якої належало проводити поминальні
служби, відновлюється як Михаилъ 'Михайло'183.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XІV ст.; типологічним методом.
Категорія. Запис лічби.
Графіті № 670 (табл. LХХІХ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 85 см, відстань від лівого кута 351 см.
Опис. На фресці прокреслений простий шестикінечний хрест, що складається
зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса Христа.
85
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
183 Див., напр.: В. Корнієнко, Корпус графіті.., ч. IV.., с. 609.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 671 (табл. LХХІХ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 83 см, відстань від лівого кута 484 см.
Опис. На фресці прокреслений стилізований малюнок листка.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 672 (табл. LХХІХ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 78,5 см, відстань від лівого кута
360 см.
Опис. На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 673 (табл. LХХІХ, 5)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 94 см, відстань від лівого кута 348 см.
Опис. На поверхні фрески простежуються літери ОР. Тиньк довкола них по-
шкоджений, тож вірогідно, що це – частина більшого за обсягом тексту.
Датування. Друга чверть XІ – початок XІV ст.; за формою написання прямолі-
нійної р з округлою петлею.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 674 (табл. LХХІХ, 6)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 84 см, відстань від лівого кута 438 см.
Опис. На поверхні фрески частково зберігся дворядковий напис. У верхньому
рядку простежується запис імені Илиꙗ 'Ілля', у нижньому – літера І та М, які, вочевидь,
варто розглядати як скорочену форму родового імені автора.
Датування. Друга чверть XV – початок XVI ст.; за формою написання и з діа-
гональною перемичккою, ꙗ з видовженою спинкою та нахиленою перемичкою.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 675 (табл. LХХХ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 103 см, відстань від лівого кута
343 см.
Опис. У середній частині напис пошкоджений вибоєм, який знищив декілька
його складових:
помꙗни Г------мꙗ
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
Помꙗни Г[осподи] мꙗ.
Пом'яни, Господи, мене.
Датування. Кінець XVІ – кінець XVІI ст.; за скорописними формами написання
літер та формою прорізів.
Категорія. Молитовний напис.
86
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Графіті № 676 (табл. LХХХ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 77 см, відстань від лівого кута 395 см.
Опис. На фресці прокреслені літери ГПО, що є незавершеною формою тради-
ційної формули Г(оспод)и по{мози} 'Господи, поможи'.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XV ст.; за формою написання и з гори-
зонтальною перемичкою та структурою формули.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 677 (табл. LХХХ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 87 см, відстань від лівого кута 395 см.
Опис. На фресці прокреслені літери Г, що є традиційним скороченням слова-
звернення Г(оспод)и 'Господи'.
Датування. Друга чверть XІ – початок XІV ст.; за формою написання и з гори-
зонтальною перемичкою та верхніми засічками.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 678 (табл. LХХХ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 100 см, відстань від лівого кута
431 см.
Опис. На фресці прокреслений чотириконечний хрест. Його виконана подвійною
рискою основа щогли спирається на видряпану подвійною рискою відкриту донизу од-
ноступінчасту Голгофу. Перекладина хреста тільки намічена одинарною рискою.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 679 (табл. LХХХ, 5)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 100,5 см, відстань від лівого кута
349 см.
Опис. Закінчення напису не збереглось внаслідок обвалу тиньку, проте наявні
складові дозволяють без труднощів прочитати напис:
поменим-
З розбивкою на слова та відновленням втраченого фрагмента текст виглядає
таким чином:
Помени м[ꙗ].
Пом'яни мене.
Датування. Кінець XVІ – кінець XVІI ст.; за скорописними формами написання
літер та формою прорізів.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 680 (табл. LХХХІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 95,5 см, відстань від лівого кута
508 см.
Опис.На фресці прокреслений малюнок простого чотириконечного хреста, над
яким виконане зображення півкола.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
87
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
Графіті № 681 (табл. LХХХІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 101 см, відстань від лівого кута
426 см.
Опис. На фресці подвійними замкненими рисками прокреслений малюнок чо-
тириконечного хреста.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 682 (табл. LХХХІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 98,5 см, відстань від лівого кута
426 см.
Опис. На фресці прокреслені літери Г та щогла літери П за ними, що є неза-
вершеною формою традиційної формули Г(оспод)и {помози} 'Господи, поможи'.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XV ст.; за формою написання и з гори-
зонтальною перемичкою та структурою формули.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 683 (табл. LХХХІ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 98 см, відстань від лівого кута 342 см.
Опис. На фресці подвійними рисками прокреслений малюнок чотириконечного
хреста, у правій частині перекладини якого намічене декорування у вигляді ламаної лінії.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 684 (табл. LХХХІ, 5)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 97 см, відстань від лівого кута 340 см.
Опис. На фресці прокреслений шестикінечний хрест, що складається зі щогли,
перекладини та символічної таблички над головою Ісуса Христа. Основа щогли спи-
рається на трикутну Голгофу, причому перетинає її приблизно на ½ висоти.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 685 (табл. LХХХІ, 6)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 84 см, відстань від лівого кута 497 см.
Опис. На фресці прокреслені літери ЅХЕ, що є записом 6605 (1097) р.
На жаль, автор напису не згадав самої події, яка спонукала його виконати гра-
фіті. Однак, зважаючи на його наявність у стінах митрополичої резиденції на фресці
з зображенням Сорока мучеників, найвірогідніше пов'язати його або з особою осліп-
леного Василька Ростиславича Теребовлянського, підкресливши його мучеництво.
Проте не виключено й те, що напис виник як своєрідне прохання успішної місії по-
сланців князя Святополка ІІ до Володимира Мономаха – княгині Всеволодової, дру-
жини померлого та похованого у Софійському соборі у 1093 р. Всеволода Ярославича,
та київського митрополита Миколая, які мали примирити ворогуючих князів та при-
пинити міжусобицю, що виникла внаслідок осліплення Василька184. 
88
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
184 Докл. див.: Е.А. Романова, О некоторых событиях 1097 г. и их отражении в русском летописании,
Ладога и эпоха викингов. Четвертые чтения памяти Анны Мачинской, Старая Ладога, 21–23 декабря
1998 г. Материалы к чтениям, Санкт-Петербург 1998, с. 85–89.
Датування. 1097 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 686 (табл. LХХХІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 183 см, відстань від лівого кута
460 см.
Опис. Збереженість напису доволі добра, його складові чітко простежуються
як запис особового та родового імені автора Lucas Horain 'Лукаш Горайн'. За останнім
словом, після невеликої тріщини, помітна літера S, тиньк за нею рівний. Зважаючи
на ідентифікацію автора запису, найвірогідніше розглядати її як недописане слово
s{tolnik} 'стольник'.
Автор відомий за писемними джерелами. Він походив з родини Горайнів або
Гораймів (герб Шренява)185 і був стольником Чернігова (до 1673 р.)186.
Датування. Середина – третя чверть XVII ст.; за формою прорізів та ідентифі-
кацією автора.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 687 (табл. LХХХІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 144 см, відстань від лівого кута
431 см.
Опис. На фресці виконаний запис імені Василиꙗ 'Василя'. Відмінок імені, що
співвідноситься з дієсловами-проханнями пом'яни, помилуй або спаси, дозволяє ви-
значити, що перед нами скорочена форма молитовного звернення.
Датування. Кінець XVІ – кінець XVІI ст.; за скорописними формами написання
літер та формою прорізів.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 688 (табл. LХХХІІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 91 см, відстань від лівого кута 542 см.
Опис.На фресці подвійними замкненими рисками прокреслена відкрита донизу
овальна фігура, що має вигляд підкови.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 689 (табл. LХХХІІ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 83 см, відстань від лівого кута 519 см.
Опис. На фресці прокреслене людське обличчя: простежується овал голови та
очі з бровами над ними.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Символи, пов'язані з частинами людського тіла.
89
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
185 K. Niesieckу, Korona Polska przy złotey wolnosci starożytnemi Rycerstwa Polskiego y Wielkiego Xięstwa
Litewskiego kleynotami naywyższymi Honorami Heroicznym, Męstwem y odwagą, Wytworną Nauką a nay-
pierwey Cnotą, nauką Pobożnością, y Swiątobliwością ozdobiona Potomnym zaś wiekom na zaszczyt y nie-
śmiertelną sławę Pamiętnych w tey Oyczyźnie Synow podana (далі – Korona Polska), t. 2, Lwów 1738,
s. 370–371; А. Boniecki, Herbarz polski, t. 7: Grabowscy – Hulkiewiczowie, Warszawa 1904, s. 331–334.
186 Urzednicy dawnej Rzechypospolitej XII – XVIII wieku, t. III, z. 4: Urzednicy wojewodztw Kijowskiego i
Chernihowskiego XV–XVIII wieku: spisy, Kornik 2002, s. 191.
Графіті № 690 (табл. LХХХІІ, 5)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 83 см, відстань від лівого кута 521 см.
Опис. На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XVІ ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 691 (табл. LХХХІІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 168 см, відстань від лівого кута
590 см.
Опис. На фресці доволі великими літерами прокреслене слово мрецъ 'мрець'.
Напис виконаний на зображенні одного з сорока воїнів, який не витримав випробу-
вання та побіг до розтопленої на березі лазні, позбувшись мученицького вінця. Відтак,
означене графіті пояснює сенс зображеного на фресці.
Датування. Кінець XVІ – кінець XVIІ ст.; за скорописними формами написання
літер та формою прорізів.
Категорія. Підпис до фрескового образу.
Графіті № 692 (табл. LХХХІІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 99 см, відстань від лівого кута 505 см.
Опис. Напис сильно пошкоджений вибоями:
по----в-с-----
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
По[мꙗни] В[а]с[илиꙗ].
Пом'яни Василя.
Датування. Кінець XVІ – кінець XVIІ ст.; за скорописними формами написання
літер та формою прорізів.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 693 (табл. LХХХІІІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 114,5 см, відстань від лівого кута
487 см.
Опис. Напис сильно пошкоджений вибоями, проте за наявними складовими та
пошкодженими частинами можемо визначити, що він містив одне дієслово-прохання
пом[ѧни] 'пом'яни'.
Датування. Кінець XVІ – кінець XVIІ ст.; за скорописними формами написання
літер та формою прорізів.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 694 (табл. LХХХІІІ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 155 см, відстань від лівого кута
204 см.
Опис.Напис практично повністю знищений, від нього залишились тільки літери
МУ. Значні втрати перешкоджають реконструкції тексту.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XІIІ ст.; за формою написання літер и, м
та у з покриттям.
Категорія. Фрагмент напису.
90
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Графіті № 695 (табл. LХХХІІІ, 5)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 141 см, відстань від лівого кута
370 см.
Опис. На фресці прокреслене особове та родове імена автора Jan Kaminski 'Ян
Камінський'.
У Речі Посполитій було кілька родин Камінських (Kaminski або Kamienski)187,
тому достеменно визначити, з якої із них походив автор напису з таким поширеним
ім'ям як "Ян", не виявляється за можливе.
Датування. Кінець XVІ – кінець XVIІ ст.; за формою прорізів та фактом вжи-
вання латиниці.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 696 (табл. LХХХІV, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 76,5 см, відстань від лівого кута
503 см.
Опис. На фресці прокреслені літери Г, що є традиційним скороченням слова-
звернення Г(оспод)и 'Господи'.
Датування. Друга чверть XІ – кінець XV ст.; за формою написання и з гори-
зонтальною перемичкою та за структурою формули.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 697 (табл. LХХХІV, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 189 см, відстань від лівого кута
602 см.
Опис. Права частина напису знищена вибоями, за наявними фрагментами мо-
жемо встановити, що тут було виконане дієслово-прохання пом[ѧни] 'пом'яни'.
Датування. Кінець XVІ – кінець XVII ст.; за скорописними формами написання
літер та формою прорізів.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 698 (табл. LХХХІV, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 172 см, відстань від лівого кута
452 см.
Опис. Збереженість напису досить добра, всі його складові, хоча і виконані до-
волі незграбно, чітко простежуються. На фресці виконане особове та родове імена
автора Юко Росоичакъ 'Юрко Росотинчак'.
Особу автора наразі ідентифікувати не вдалося, йомвірно, він належав до міщан.
Датування. Середина – кінець XVII ст.; за скорописними формами написання
літер та формою прорізів.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 699 (табл. LХХХV, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 244 см, відстань від лівого кута
430 см.
91
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
187 K. Niesieckу, Korona Polska.., t. 2, s. 474–475; А. Boniecki, Herbarz polski, t. 9: Jelowscy –
Kęstowiczowie, Warszawa 1906, s. 185–212.
Опис. На фресці прокреслене особове та родове імена автора Piotr Jasnoborsky
'Петро Ясноборський'.
А. Бонецький згадує Яна (Івана) Ясноборського з Війська Запорізького, який у
1649 р. отримав шляхетство188. Вочевидь, автор напису на стіні хрещальні походив з
тієї самої родини.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та фактом вжи-
вання латиниці.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 700 (табл. LХХХV, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 162 см, відстань від лівого кута
520 см.
Опис.Напис пошкоджений вибоями, тож внаслідок цього частина його складо-
вих не простежується:
ꙗрабъбожи--ва--
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
Ꙗ рабъ Божи[и И]ва[нъ].
Я, раб Божий Іван.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 701 (табл. LХХХV, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 133 см, відстань від лівого кута
445 см.
Опис.Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями та за-
терта, наслідок чого частина його складових не простежується:
пом------поди---------цꙗа--
Через значні втрати реконструкції підлягає тільки початок напису:
Пом[ѧни Гос]поди...
Пом'яни, Господи.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 702 (табл. LХХХVІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 103 см, відстань від лівого кута
140 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена ви-
боями та дуже затерта, тому частина його не зовсім вправно виконаних складових не
збереглася:
іоанъіоанмкм----вічь
Найвірогідніше реконструювати текст як подвоєний запис особового та родо-
вого імен автора: 
92
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
188 А. Boniecki, Herbarz polski, t. 8: Humańscy – Jelonek, Warszawa 1905, s. 311.
Іоанъ Іоан(ъ) М(а)рк(овічь) М[арко]вічь.
Йоанн Йоанн Маркович Маркович.
Спостереження над формою виконання запису дозволяє припустити, що автор
спершу виконав центральну частину тексту у скороченій формі, а потім обабіч ви-
дряпав у розширеній.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 703 (табл. LХХХVІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 97 см, відстань від лівого кута 484 см.
Опис. Збереженість напису доволі добра, його складові, незважаючи на пошкод-
ження тиньку, чітко читаються:
еꙍдо михаилови
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином: 
еꙍдор(ъ) Михаилови(чь).
Федір Михайлович.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 704 (табл. LХХХVІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 80 см, відстань від лівого кута 372 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена, внас-
лідок чого частина складових не простежується:
помен------------о-оманаг͠ди
З відновленням втрачених фрагментів наявний текст виглядає таким чином: 
Помен[и] ... [своег]о [Р]омана Г(оспо)ди.
Пом'яни ... свого Романа, Господи.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 705 (табл. LХХХVIІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 103 см, відстань від лівого кута 87 см.
Опис.Напис виконаний доволі великими літерами, тож, незважаючи на пошкод-
ження тиньку, його складові добре простежуються:
ііібогданіікоинііахоіамі
З розбивкою на слова текст виглядає таким чином: 
ІІІ Богдан(ъ) ІІ Котин(ъ) ІІ ахо І амі(нь).
Богдан Котін. 1670. Амінь.
Прикметно, що автор тексту розділяє слова вертикальними рисками, кількість
яких поступово зменшується в напрямку до кінця рядка.
Особа автора наразі не ідентифікована.
Датування. 1670 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам'ятний напис.
93
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
Графіті № 706 (табл. LХХХVIІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 162 см, відстань від лівого кута
257 см.
Опис.Напис виконаний доволі великими літерами, тож, незважаючи на пошкод-
ження тиньку, його складові чітко простежуються:
Tut byl ja Moysky.
Тут був я, Мойський.
Права частина напису знищена обвалом тиньку. Можливо, тут знаходилось осо-
бове ім'я автора.
Автор напису походив з родини Мойських (герб Яструбець)189.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та фактом вжи-
вання латиниці.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 707 (табл. LХХХVIІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 80 см, відстань від лівого кута 398 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена подря-
пинами та затерта, права частина повністю знищена вибоями, внаслідок чого більша
частина його складових втрачена:
ꙋⷮ был сим-----
хліо-----------
З відновленням втрачених фрагментів верхній рядок напису можна реконструю-
вати таким чином:
Тут был Сим[еонъ]...
Тут був Симон...
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 708 (табл. LХХХVIІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 153 см, відстань від лівого кута
395 см.
Опис.Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями та за-
терта, тож частина його складових не збереглась:
по--- г͠и сидораана--юрааⷧи-ри-----
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
По[мѧни] Г(оспод)и Сидора Ана[ни]ю Рааил[а Г]ри[гориѧ].
Пом'яни, Господи, Сидора, Ананію, Рафаїла, Григорія.
Зважаючи на колективний характер молитви та вживання у тексті тільки осо-
бових імен кількох авторів, доцільно припустити, що в цьому написі згадуються
ченці, які в певний час та за певних обставин, найвірогдніше, як паломники, відвідали
Софійський собор та молились у його стінах.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
94
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
189 K. Niesieckу, Korona Polska.., t. 3, Lwów 1740, s. 316.
Графіті № 709 (табл. LХХХVIІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 138 см, відстань від лівого кута
423 см.
Опис. Незважаючи на пошкодження поверхні фрески, напис в цілому зберігся
доволі добре:
-оменгⷣрабꙋсвоюѯѣ-юрабꙋсвоюꙍгафю
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
[П]омени Г(оспо)ди рабꙋ свою Ѯѣ[н]ию и рабꙋ свою Ꙍгафию.
Пом'яни, Господи, рабу свою Ксенію та рабу свою Огафію.
Датування. Перша чверть XІV ст.; за формою написання б з виступом зверху,
в з переломом при щоглі, и з горизонтальною перемичкою, криволінійної р з округлою
петлею.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 710 (табл. LХХХІХ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 163,5 см, відстань від лівого кута
183 см.
Опис.Поверхня стіни в місці виконаного дуже дрібним почерком напису сильно
пошкоджена та затерта, внаслідок чого частина його складових не простежується або
ідентифікується не зовсім впевнено:
рокꙋ҂а͠͠хн͠е-юнꙗ҃іднꙗбылт--н----------------по-ис---
а-юоп--оꙗшор-до--м----------------пор--------------
Зважаючи на значні втрати, впевненій реконструкції підлягає тільки початок
верхнього рядка напису:
Рокꙋ ҂ах͠не [и]юнꙗ ͠і днꙗ был т[ут]...
Року 1655-го червня 19-го дня був тут...
Датування. 1655 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 711 (табл. LХХХІХ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 420 см, відстань від лівого кута
593 см.
Опис. Ліва верхня частина обведеного рамкою напису знищена обвалом тиньку,
проте збереженість його складових доволі добра, вони чітко читаються:
----ηθη | ---σον | δουλον | κυρια | κονα | μην
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
[Κ(υριε) βο]ηθη [τον] σον δουλον Κυριακον αμην.
Κύριε βοήθει τόν σόν δοῦλον Κυριακόν ἀμήν.
Господи, поможи рабу своєму Киріяку амінь.
Особливості розташування напису-графіті не лишають сумніву в тому, що його
було нанесено під час виконання оздоблювальних робіт у хрещальні, коли тут стояло
риштування та розписувалась верхня частина композиції "Сорок мучеників Севас-
тійських", що складалась з мандорли із зображенням Ісуса Христа у центрі зверху та
вінців мучеників обабіч неї нижче. Вивчення стиків фрескової штукатурки, так званих
95
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
"швів денної роботи" показує, що настил риштування проходив на висоті трохи
більше двох метрів від сучасної поверхні підлоги190. Відтак, напис міг бути виконаний
автором тільки тоді, коли він знаходився на риштуванні.
Найвірогідніше, виконання цього запису засвідчує завершення роботи автора
над верхньою частиною фрески та прохання Господньої допомоги у подальшій роботі
для завершення усієї композиції – зображенні самих мучеників на озері та лазні у
правій частині фрески для одного з відступників. Композиція ця виконувалась у два
етапи з перспективою від ближчого до глядача лівого кута фрески до відділених від
нього постатей з винесенням на передній план сюжету з відступником від сорока,
який тікає до лазні. Саме цим композиційним рішенням, на мою думку, слід поясню-
вати певні відмінності особливостях виконання двох ділянок нижньої частини
фрески, а не виконанням двома майстрами незалежно один від одного, які навіть не
намагалися узгодити свою роботу191.
На сьогоднішній день це вже другий автограф художника-фрескіста, який роз-
писував Софійський собор. Інша молитва майстра – Георгія, знаходиться у Михай-
лівському приділі Святої Софії на фресці з образом Чесного Хреста192.
Датування. Друге десятиліття ХІ ст.; за особливостями розташування.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 712 (табл. ХС, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 131 см, відстань від лівого кута
460 см.
Опис. На фресці прокреслені літери ИИИИ.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 713 (табл. ХС, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 81,5 см, відстань від лівого кута
395 см.
Опис. На фресці прокреслений схематичний малюнок коня.
Датування. Друга чверть XI – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Зооморфні зображення.
Графіті № 714 (табл. ХС, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 135 см, відстань від лівого кута
360 см.
Опис. На фресці прокреслена монограма ПІ та, на деякій відстані, літери АМѢ
схематичний малюнок коня.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
96
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
190 Ю. Коренюк, Деякі спостереження над композицією "Сорок мучеників Севастійських" хрещальні
Софійського собору в Києві і проблеми дослідження індивідуальних манер виконавців софійських фре-
сок, Софійські читання. Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Пам'ятки На-
ціонального заповідника "Софія Київська" та сучасні тенденції музейної науки" (м. Київ, 24–25
листопада 2005 р.), К. 2007, с. 173.
191 Ibid., с. 175–176.
192 Див.: В.В. Корнієнко, Корпус графіті Софії Київської.., ч. VI.., с. 66–67, табл. ХСІІ.
Графіті № 715 (табл. ХС, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 95 см, відстань від лівого кута 131 см.
Опис. Напис частково пошкоджений записом Івана Рогача, однак за наявними
фрагментами всі його складові можуть бути відновлені як фраза ꙗ раб[ъ] 'я раб'. Во-
чевидь, це початок незавершеного напису.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 716 (табл. ХСІ)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 141 см, відстань від лівого кута
332 см.
Опис. Напис виконаний досить розмашистим почерком, так що на перший по-
гляд видається, ніби його складові виконані різними авторами. Проте форма прорізів
та особливості їх виконання ідентичні, тож на фресці автор виконав молитву:
Помени Г(оспо)ди мꙗ.
Пом'яни, Господи, мене.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 717 (табл. ХСІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 163,5 см, відстань від лівого кута
540 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, частина його
складових не збереглась, а частина не може бути впевнено ідентифікована:
ꙍрени---гив----ив---
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 718 (табл. ХСІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 120 см, відстань від лівого кута
250 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями, тож
частина його складових не збереглася:
помени григꙍером----
едора оѯⷧи-и-а--
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає так:
Помени Григꙍре(ꙗ) Ром[ана] едора Ол(е)ѯи[ꙗ] И[о]а[на].
Пом'яни Григорія, Романа, Федора, Олексія, Йоанна.
Зважаючи на колективний характер молитовного звернення та вживання у тексті
тільки особових імен авторів, доцільно припустити, що у тексті згадуються ченці, які
відвідали Святу Софію.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
97
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
Графіті № 719 (табл. ХСІІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 144 см, відстань від лівого кута
242 см.
Опис.Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями та за-
терта, тому частина його складових не збереглася:
поменимꙗ-роко---
спасѵ твое---аба
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
Помени [П]роко[пиꙗ] спасѵ твое[го р]аба.
Пом'яни Прокопія, спаси твого раба.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 719а (табл. ХСІІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 131 см, відстань від лівого кута
435 см.
Опис. На фресці прокреслене дієслово-прохання помени 'пом'яни'.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 719б (табл. ХСІІІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 96,5 см, відстань від лівого кута
204 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно затерта, тому збе-
реглась тільки середня частина напису:
-цамолюпом-----
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
[Б](огороди)ца молю пом[илуи].
Богородице, молю, помилуй.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 719в (табл. ХСV, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 171 см, відстань від лівого кута
223 см.
Опис. На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть XI – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 719г (табл. ХСV, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 115 см, відстань від лівого кута
305 см.
98
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Опис. Незважаючи на пошкодження тиньку, складові напису чітко простежу-
ються. На фресці виконане молитовне звернення:
Помени Марка.
Пом'яни Марка.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Дипінті № 719д (табл. ХСІV, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 120 см, відстань від лівого кута
222 см.
Опис. Напис виконаний червоною фарбою по поверхні фрески, він зберігся
дуже погано, простежуються окремі його складові:
---------------о------с-----
п---------ꙗ----------------
-------ꙍ--п--------ꙗ-----
----------ен----------------
Вочевидь, напис був затертий під час реставраційних робіт, коли з фрески зні-
мався олійний живопис.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за скорописними формами написання
літер та за аналогією з іншими написами-дипінті Софії Київської, виконаними такою
ж червоною фарбою.
Категорія. Фрагмент напису.
Дипінті № 719е (табл. ХСІV, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 120 см, відстань від лівого кута
112 см.
Опис. Напис виконаний червоною фарбою по поверхні фрески, він зберігся
дуже погано, простежуються тільки фрагменти його складових.
Вочевидь, напис був затертий під час реставраційних робіт, коли з фрески зчи-
щався олійний живопис.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за скорописними формами написання
літер та за аналогією з іншими написами-дипінті Софії Київської, виконаними такою
самою червоною фарбою.
Категорія. Фрагмент напису.
ІV.6. Графіті на фресці з зображенням орнаменту
Фреска розташована у південно-західному куті хрещальні, де від часів побудови
собору знаходився виступ стіни південного схилу арки, яка вела до відкритої південної
галереї, а згодом, після побудови апсиди – до хрещальні. Стародавній тиньк тут збе-
рігся частково, на ньому виявлене одне графіті, якому надано номер 4280 (табл.
XVIII, 11).
Графіті № 4280 (табл. ХСV, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 131 см, відстань від лівого кута 4 см.
99
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
Опис. На фресці подвійними незамкненими рисками прокреслений чотирико-
нечний хрест.
Датування. Друга чверть XI – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
ІV.7. Графіті на фресці з зображенням св. Григорія Богослова
та св. Йоанна Золотоустого
Фреска розташована на північній стороні апсиди хрещальні. Образи святителів
надійно ідентифікуються за іконографією193. Структура фрескового тиньку ХІІ ст.194
відзначається більшою крихкістю порівняно з розчином ХІ ст., тому під тиском різця
він сильно кришиться, а під дією природних чинників з часом прорізи сильно розши-
рюються, що перешкоджає їх впевненій ідентифікації. Так само через крихкість
тиньку ХІІ ст. на поверхні фрески знаходиться величезна кількість вибоїв, що нині
закриті реставраційною шпаклівкою. Окрім того, в апсиді наявні пізні написи, пе-
реважно другої половини 1940-х – 1950-х рр., нанесені тоді, коли до хрещальні був
відкритий доступ відвідувачів; більша частина їх також закрита реставраційною
шпаклівкою; такі написи до "Корпусу" не включені. Структура тиньку разом з піз-
нішими пошкодженнями зумовила погане збереження епіграфічних пам'яток на цій
ділянці, яких зараз нараховуємо тридцять. Цим графіті надані порядкові номері від
4281-го до 4310-го (табл. XVIII, 4).
Графіті № 4281 (табл. ХСV, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 100 см, відстань від лівого ребра
78 см.
Опис.Поверхя стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена, тож час-
тина складових не простежується:
--- і--- іоан҇ иларионⷡⷡи
30 -ю-----------
З розбивкою на слова наявний текст виглядає таким чином:
... Іоан(ъ) Иларион(о)ви[ч](ь) 30 [и]ю[нѧ] ...
... Йоанн Іларіонович 30 червня ...
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4282 (табл. ХСVІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 146 см, відстань від лівого ребра
62 см.
Опис. Тиньк в місці розташування напису пошкоджений вибоями, тому частина
його складових не простежується:
п-мꙗни ги евъфимю | к-ⷭанина
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
100
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
193 Н. Никитенко, В. Корниенко, Собор святых Софии Киевской.., с. 135–136.
194 Ю.М. Стріленко, Аналіз зразків фрескових та будівельних розчинів Софії Київської, Стародавній
Київ, К. 1975 , с. 195, 199.
П[о]мꙗни Г(оспод)и Евъфимию К[о]стантина.
Пом'яни, Господи, Євфимію (та) Костянтина.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 4283 (табл. ХСVІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 113 см, відстань від лівого ребра
77 см.
Опис. Складові напису пошкоджені вибоями, закінчення не збереглось:
маи сос----
Оскільки закінчення напису знищене обвалом тиньку, то встановити родове ім'я
автора графіті не виявляється за можливе. Особове ім'я збереглось добре, воно чітко
читається як Мартин 'Мартин'.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4284 (табл. ХСVІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 105 см, відстань від лівого ребра
69 см.
Опис.Напис практично повністю знищений вибоями, залишилась тільки літера
Ꙗ та фрагмент ще однієї літери за нею.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4285 (табл. ХСVІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 105 см, відстань від лівого ребра
51 см.
Опис.На поверхні фрески виконаний малюнок чотириконечного хреста. Основа
щогли спирається на відкриту донизу прямокутну одноступінчасту Голгофу. У вер-
хній частині щогли прокреслене відкрите донизу півколо. Обабіч кінців перекладини
проскреслені літери ІС ХС.
Датування. Друга чверть XІI – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 4286 (табл. ХСVІІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 121 см, відстань від лівого ребра
68 см.
Опис.На початку однорядкового напису читаються літери РИ. Далі простежуються
сильно пошкоджені ерозією літери, що не можуть через це бути впевнено ідентифіковані,
над ними помітна надрядкова Д. Наприкінці рядка впевнено ідентифікуються літери РИ.
На жаль, через втрати, реконструювати текст не виявляється за можливе.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Фрагмент напису.
101
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
Графіті № 4287 (табл. ХСVІІ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 100 см, відстань від лівого ребра
47 см.
Опис. На поверхні фрески прокреслена фігура, в основу якої покладене коло, а
поруч по обидва боки находяться хвилясті лінії.
Датування. Друга чверть XІI – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 4288 (табл. ХСVІІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 133 см, відстань від лівого ребра
75 см.
Опис.Напис сильно пошкоджений вибоями, простежується літера А на початку
збереженої частини рядка та склад МО наприкінці.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4289 (табл. ХСVІІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 108 см, відстань від лівого ребра
40 см.
Опис. На поверхні ще вологого фрескового тиньку було прокреслене велике
коло, всередині якого містилося приблизно вдвічі менше коло.
Датування. Друга чверть XII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Емблеми.
Графіті № 4290 (табл. ХСVІІІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 102 см, відстань від лівого ребра
91 см.
Опис.Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, права частина
знищена обвалом тиньку:
въ-- | дь-- | -----| к--
Через пошкодження може бути відновлена тільки частина напису:
Въ ... дь[нь]...
У ... день...
Датування. Друга чверть XII – початок ХІІІ ст.; за формою написання А-подіб-
ної д.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4291 (табл. ХСVІІІ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 50 см, відстань від лівого ребра
16 см.
Опис. Тиньк в місці розташування дворядкового напису сильно пошкоджений
вибоями, у верхньому рядку помітний склад ГА, у нижньому під ним – склад НА.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Фрагмент напису.
102
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Графіті № 4292 (табл. ХСІХ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 90 см, відстань від лівого ребра 95 см.
Опис.Поверхня фрескового тиньку пошкоджена вибоями, тому більша частина
складових напису не збереглась:
---цркт---- | ----҃наг--- | г͠ъ---
Через значні пошкодження можемо впевнено прочитати тільки слово цр(ь)кы
'церква' у верхньому рядку та г(осподин)ъ 'пан'.
Датування. Друга чверть XІI – початок XІV ст.; за формою написання прямо-
лінійної р та ы молоточком.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4293 (табл. ХСІХ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 84 см, відстань від лівого ребра 37 см.
Опис.Поверхня фрескового тиньку вкрита вибоями, тому загальну кількість скла-
дових трирядкового напису визначити неможливо. Наявні літери пошкоджені настільки,
що часто не можуть бути впевнено ідентифіковані. У верхньому рядку чітко читається
літера А наприкінці рядка, у середньому – склад ТА посередині, у нижньому – літера Н.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4294 (табл. ХСІХ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 91,5 см, відстань від лівого ребра
30 см.
Опис.Напис сильно пошкоджений вибоями, тому частина складових у середній
частині не збереглась:
г͠ипом---мꙗ
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Г(оспод)и пом[ꙗни] мꙗ.
Господи, пом'яни мене.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 4295 (табл. С)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 86 см, відстань від лівого ребра
49 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена, тому
частина його складових не збереглась:
г----о | ꙁ------оемꙋ | --ефаноу--- | пав195едоро--- | га-- | гедѵл---о--- | п рабусв--- | ост- | пану
Через низку втрат повна реконструкція тексту ускладнена, відновленню підля-
гають тільки початок та закінчення напису:
Г(оспод)[и пом]ози ... [св]оемꙋ [Ст]ефаноу ... Пав(лоу) едороу ... рабу св[оему]... и Ио[ану],
Ст[е]пану.
103
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
195 Тиньк в місці розташування літери викришився, але вона впевнено визначається за контурами
вибою та контекстом.
Господи, поможи ... своєму Стефану .., Павлу, Федору ... рабу своєму ... та Йоанну,
Степану.
Остання фраза від слів "рабу своєму" була дописана до основного тексту, проте
тим же інструментом і тим самим автором – Стефаном.
Датування. Кінець XІІI – перша чверть XІV ст.; за формою написання в, г та п
з виступами зверху, б з високою петлею, д із довгими ніжками, Ъ-подібної з, прямо-
лінійної р з округлою петлею або криволінійної з петлею кутом донизу.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 4296 (табл. СІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 75,5 см, відстань від лівого ребра
43 см.
Опис. Напис сильно пошкоджений вибоями, збереглись тільки окремі літери –
М у верхньому рядку та склад ЛꙊ в нижньому.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4297 (табл. СІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 91 см, відстань від лівого ребра 18 см.
Опис.Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена. У вер-
хньому рядку збереглись літери К та, на деякій відстані, О. У нижньому рядку помітні
літери АѲА, які, найвірогідніше, розглядати як початок імені Аа[насии] 'Атанасій'.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4298 (табл. СІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 105,5 см, відстань від лівого ребра
58 см.
Опис. Складові напису сильно пошкоджені ерозією, тому не можуть бути впев-
нено ідентифіковані.
Датування. Друга чверть XІI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4299 (табл. СІ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 75 см, відстань від лівого ребра 35 см.
Опис. На фресці збереглись літери ЛА та фрагменти ще двох літер за ними.
Найвірогідніше реконструювати текст як ім'я Ла[рионъ] 'Іларіон'.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4300 (табл. СІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 89,5 см, відстань від лівого ребра
38 см.
104
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Опис. Збереженість напису доволі добра, його складові чітко читаються як тра-
диційне молитовне звернення:
Сп(а)си мѧ.
Спаси мене.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 4301 (табл. СІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 36 см, відстань від лівого ребра 44 см.
Опис.Початок та закінчення напису знищені обвалом тиньку, збереглось тільки
словосполучення ра[ба] свого 'раба свого'.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 4302 (табл. СІІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 75 см, відстань від лівого ребра 71 см.
Опис.Напис практично повністю знищений вибоями. У верхньому рядку зали-
шилась тільки літера П, у середньому – літера Г та, на деякій відстані, склад МИ, у
нижньому – склад СО.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 4303 (табл. СІІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 103 см, відстань від лівого ребра
40 см.
Опис. Складові напису виконані доволі схематично, вони пошкоджені вибоями,
тому впевнено можуть бути ідентифіковані тільки кілька з них – УГЛДВРВ у серед-
ньому рядку, можливо ХЛ у верхньому та Б – в нижньому.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 4304 (табл. СІV, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 88,5 см, відстань від лівого ребра
32 см.
Опис. Збереженість напису добра, його складовi чітко читаються:
помѧ-игд | мѧ
З відновленням втраченого фрагмента текст виглядає таким чином:
Помѧ[н]и Г(оспо)д(и) мѧ.
Пом'яни, Господи, мене.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
105
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
Графіті № 4305 (табл. СІV, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 81 см, відстань від лівого ребра 71 см.
Опис. Початок та закінчення напису знищені вибоями, залишились тільки три
літери від фрази [помѧн]и ра[ба] 'пом'яни раба'.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 4306 (табл. СІV, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 116 см, відстань від лівого ребра
38 см.
Опис. Виконані голкою складові напису сильно затерті та пошкоджені вибоями.
У верхньому рядку читається особове ім'я Павл 'Павло'. У нижньому літери зберег-
лись гірше, впевнено ідентифікується тільки перша О. За структурою подібних гра-
фіті, тут мало бути видряпане родове ім'я автора.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4307 (табл. СІV, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 121 см, відстань від лівого ребра
16 см.
Опис.Напис практично повністю знищений вибоєм, залишилась тільки частина
літери У.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4308 (табл. СІV, 5)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 23 см, відстань від лівого ребра 60 см.
Опис. На фресці прокреслена літера П.
Датування. Друга чверть XІI – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 4309 (табл. СV, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 117 см, відстань від лівого ребра
26 см.
Опис. Напис зберігся добре, його складові чітко читаються як запис особового
імені автора Ѧиⷦм 'Яким'.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4310 (табл. СV, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 50 см, відстань від лівого ребра 40 см.
Опис. На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть XІI – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
106
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
ІV.8. Графіті з зображенням орнаменту
Фреска розташована на південному схилі невеликої арки, закритої нині фанер-
ним щитом, а в давнину наскрізної, що сполучала апсиду хрещальні та західну внут-
рішню галерею Софійського собору. Збереженість тиньку відносно добра, незва-
жаючи на низку вибоїв. На поверхні фрески виявлено одне графіті, яке отримало
номер 4311 (табл. XVIII, 5).
Графіті № 4311 (табл. СV, 3)
Розташування. Висота від низу закладу арки 71 см, відстань від правого ребра
10 см.
Опис. На фресці по вогкому тиньку прокреслений малюнок простого чотири-
конечного хреста.
Датування. Друга чверть XІI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
ІV.9. Графіті на фресці з зображенням невідомих святителів
Фреска розташована на південній стороні апсиди хрещальні, образи святих на-
разі не ідентифіковані. Як і в у випадку з фрескою на північній стороні, через струк-
туру фрескового тиньку ХІІ ст. прорізи дуже руйнуються, що перешкоджає
впевненій ідентифікації літер. Разом з великою кількістю вибоїв на поверхні фрески,
що нині закриті реставраційною шпаклівкою, це створює погані умови для збере-
ження графіті, тому більшість з них сильно фрагментована. Загалом на південній
стороні апсиди нараховується тридцять шість графіті, яким надані порядкові но-
мері від 4312-го до 4347-го (табл. XVIII, 6). Окрім того, на фресці наявні кілька на-
писів ХХ ст., які до корпусу не включені.
Графіті № 4312 (табл. СV, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 75 см, відстань від правого ребра
22 см.
Опис.На фресці прокреслені літери ПОМ, які найвірогідніше розглядати як ско-
рочену форму дієслова-звернення пом(ѧни) 'пом'яни'.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 4313 (табл. СV, 5)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 110 см, відстань від правого ребра
31 см.
Опис. На фресці прокреслена літера П.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 4314 (табл. СVІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 115 см, відстань від правого ребра
15 см.
107
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
Опис. Права частина напису знищена обвалом тиньку. У верхньому рядку за-
лишився склад МО та невеликий фрагмент щогли літери за ним. У нижньому рядку
помітні літери ЕДО та щогла літери Р за ними. Зважаючи на структуру подібних на-
писів, поширених у ранньомодерну добу, найвірогідніше реконструювати текст як
особове та родове імена автора Мо[исеи] едор[рович] 'Мойсей Федорович'.
Особа автора наразі не ідентифікована.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4315 (табл. СVІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 89 см, відстань від правого ребра
26 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями, які
знищили частину його складових:
пом--иги | р-б-свое--
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
Пом[ѧн]и Г(оспод)и р[а]б[а] свое[го].
Пом'яни, Господи, раба свого.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 4316 (табл. СVІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 83 см, відстань від правого ребра
26 см.
Опис. На фресці прокреслене дієслово-прохання помѧни 'пом'яни'.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 4317 (табл. СVІ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 108 см, відстань від правого ребра
53 см.
Опис. На фресці прокреслена монограма імені Ісус Христос у вигляді літери Х,
яку вертикально перетинає літера І. Утім, не виключена її інтерпретація як літери Ж,
проте вона менш вірогідна.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 4318 (табл. СVІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 123 см, відстань від правого ребра
79 см.
Опис.Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями, тому
частина складових не збереглась:
108
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
п-мѧн | --ꙗ.
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
П[о]мѧн[и м]ꙗ.
Пом'яни мене.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 4319 (табл. СVІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 86 см, відстань від правого ребра
43,5 см.
Опис. На фресці прокреслене дієслово быⷧ 'був'. Вочевидь, напис лишився не-
завершеним.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4320 (табл. СVІІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 50 см, відстань від правого ребра
14 см.
Опис. Напис практично повністю знищений, залишилась тільки літера .
Датування. Друга чверть XІI – кінець XV ст.; за формою прорізів та формою
написання и з горизонтальною перемичкою.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4321 (табл. СVІІ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 89 см, відстань від правого ребра
32 см.
Опис. На фресці прокреслене слово добро 'добро'.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Окремі слова та словосполучення.
Графіті № 4322 (табл. СVІІ, 5)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 79 см, відстань від правого ребра
22,5 см.
Опис. На фресці прокреслена літера П.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, слова та окремі літери.
Графіті № 4323 (табл. СVІІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 102 см, відстань від правого ребра
53 см.
Опис. На фресці прокреслене особове ім'я автора запису Федо 'Федір' та літера
Ж – найвірогідніше, початок незавершеного або скороченого родового імені.
109
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4324 (табл. СVІІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 98 см, відстань від правого ребра
54 см.
Опис. На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть ХІІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 4325 (табл. СVІІІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 85 см, відстань від правого ребра
51 см.
Опис. На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть ХІІ – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 4326 (табл. СVІІІ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 107 см, відстань від правого ребра
25 см.
Опис. На фресці помітна невеличка літера Р, яка є єдиною складовою напису.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 4327 (табл. СVІІІ, 5)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 60 см, відстань від правого ребра
41 см.
Опис. Напис повністю знищений вибоями, на поверхні тиньку помітна тільки
нижня петля літери В.
Датування. Друга чверть XІI – середина XІII ст.; за формою написання в з ок-
руглою нижньою петлею.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4328 (табл. СVІІІ, 6)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 68,5 см, відстань від правого ребра
11 см.
Опис.Напис повністю знищений вибоями. У верхньому рядку помітні пошкод-
жені літери ГДИ, у нижньому – МЕ та щогла наступної літери.
З відновленням втрачених фрагментів наявний текст реконструюється таким
чином:
Г(оспо)ди [по]ме[ни]...
Господи, пом'яни...
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
110
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Графіті № 4329 (табл. СІХ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 118 см, відстань від правого ребра
31 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена кількома ви-
боями та подряпинами, проте в цілому його складові збереглись добре:
- ⷮбыⷧ рабъ б͠жи иоа | н-
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає таким чином:
Т[у]т был рабъ Б(о)жи(и) Иоан[ъ].
Тут був раб Божий Йоанн.
Прикметно, що дві останні літери Йоанн переніс на інший рядок, оскільки йому
заважав продовжувати текст запис Григорія (№ 4334).
Датування. Кінець XVI ст. – 1634 р.; за формою прорізів, скорописними фор-
мами написання літер та особливостями розташування.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4330 (табл. СІХ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 95 см, відстань від правого ребра
25 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена кількома ви-
боями, особливо постраждало закінчення рядка:
молилиг͠а-ом
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає
таким чином:
Молили Г(оспод)а [п]ом(ѧни).
Молили Господа, пом'яни.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4331 (табл. СХ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 110 см, відстань від правого ребра
25 см.
Опис. Напис сильно пошкоджений вибоями, особливо постраждав верхній
рядок. За наявними складовими напис може бути прочитаний як особове та родове
імена автора Maciej Domansky 'Мацей Доманський'.
Автор напису походив з родини Доманських (герб Ларисса)196, особа з таким
ім'ям згадується наприкінці XVI ст.197, що не суперечить датуванню графіті.
Датування. Кінець XVI ст.; за формою прорізів, фактом вживання латиниці та
за контекстним аналізом.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4332 (табл. СХ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 105 см, відстань від правого ребра
22 см.
111
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
196 K. Niesieckу, Korona Polska .., t. 2, s. 58.
197 А. Boniecki, Herbarz polski.., т. 4: Czetwertyńscy – Dowiakowscy, Warszawa 1901, s. 360.
Опис.Напис виконаний дрібними літерами, частково пошкоджений вибоями та
подряпиною. Тим не менше, його збереженість задовільна й текст повністю підлягає
прочитанню: Anna Laszczo[wa] 'Анна Лящова'.
Авторка напису походила з родини Лящ (герб Правдич)198. У цій родині було
кілька осіб з таким ім'ям, які теоретично могли залишити свій автограф на стіні Свя-
тої Софії у XVII ст.199 Проте найвірогідніше, авторкою напису була Анна Лящ, вдова
Адама Жулинського († 1645 р.)200, дідича Новосілок201, що знаходяться неподалік від
Києва202. Тож Анна мала добру нагоду відвідати Софійський собор.
Датування. Перша половина XVІI ст.; за формою прорізів, фактом вживання
латиниці та контекстним аналізом.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4333 (табл. СХ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 108 см, відстань від правого ребра
22 см.
Опис. Напис виконаний, як і в попередньому випадку, доволі дрібними літе-
рами, частково пошкоджений вибоями та записом Мойсея Федоровича (№ 4315), який
знищив закінчення напису. Тим не менше, текст повністю підлягає прочитанню: Piotr
Stojows[ky] 'Петро Стойовський'.
Автор напису походив з родини Стойовських (герб Тромби) Краківського воє-
водства203. На жаль, відомостей про особу з таким ім'ям віднайти не вдалося.
Датування. Кінець ХVI – кінець XVІI ст.; за формою прорізів та фактом вжи-
вання латиниці.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4334 (табл. СХ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 125,5 см, відстань від правого
ребра 12 см.
Опис. Складові напису сильно пошкоджені вибоями, права частина не зберег-
лась через вивал давнього тиньку:
григор---- | 16-4 и---
З відновленням пропущених фрагментів наявний текст реконструюються так:
Григор[ии] ... 16[3]4 и[юнѧ]...
Григорій ..., 1634-го, червня...
Датування. 1634 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4335 (табл. СХІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 96 см, відстань від правого ребра
23 см.
112
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
198 K. Niesieckу, Korona Polska .., t. 3, s. 46–49; А. Boniecki, А. Reyski, Herbarz polski.., т. 15: Liwscy –
Łopuscy, Warszawa 1912, s. 211–222.
199 Див., напр.: А. Boniecki, А. Reyski, Herbarz polski.., т. 15, s. 218.
200 K. Niesieckу, Korona Polska.., t. 3, s. 48; А. Boniecki, А. Reyski, Herbarz polski.., т. 15.., s. 216–217.
201 K. Niesieckу, Korona Polska.., t. 4, s. 762.
202 Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, pod. red. B. Chlebowskiego,
W. Walewskiego, t. 7: Netrebka – Perepiat, Warszawa 1886, 283–286. Нині – с. Новосілки Макарівського
району Київської області.
203 K. Niesieckу, Korona Polska.., t. 4, s. 210.
Опис.Напис пошкоджений вибоями. На початку рядка читається літера К, дали
знаходиться вибій, який за контурами дозволяє реконструювати тут літеру У або Р, за
нею – літери ЛИН, далі знов міститься округлий вибій, який знищив ще одну літеру.
Датування. Кінець XVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4336 (табл. СХІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 107 см, відстань від правого ребра
30 см.
Опис. Незважаючи на пошкодження тиньку, напис чітко читається:
Писал я.
Писав я.
Датування. Кінець XVII ст.; за формою прорізів та за формою написання літери я.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4337 (табл. СХІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 101 см, відстань від правого ребра
32 см.
Опис. На фресці читається особове ім'я автора запису Семен 'Семен'. Родове
ім'я автора знищене вибоями, від його складових залишились тільки невиразні фраг-
менти літер.
Датування. Кінець ХVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4338 (табл. СХІ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 60 см, відстань від правого ребра
33 см.
Опис.Початок та закінчення напису знищені вибоями, залишилось тільки слово
Ио[а]на 'Йоанна'. Вжитий відмінок дозволяє встановити, що текст був молитовною
формулою, найвірогідніше, з проханням до Господа пом'янути її автора.
Датування. Кінець ХVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 4339 (табл. СХІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 83 см, відстань від правого ребра
34 см.
Опис. Напис пошкоджений вибоями, частина його складових знищена:
помени --- | стеа-а
З відновленням втрачених фрагментів наявний текст виглядає таким чином:
Помени ... Стеа[н]а.
Пом'яни Стефана.
Датування. Кінець ХVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
113
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
Графіті № 4340 (табл. СХІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 112 см, відстань від правого ребра
67 см.
Опис. Напис пошкоджений, частина його складових знищена вибоями:
поⷨѧ---- | Іванап | моу--- | лицⷡа
З відновленням втрачених фрагментів наявний текст виглядає таким чином:
Помѧ[ни] ... Івана...
Пом'яни ... Івана...
Датування. Кінець ХVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 4341 (табл. СХІІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 105 см, відстань від правого ребра
68 см.
Опис. Незважаючи на низку вибоїв, складові напису збереглись доволі непо-
гано, він впевнено читається:
Авраамъ многрѣшныи.
Авраам многогрішний.
Датування. Кінець ХVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4342 (табл. СХІІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 80 см, відстань від правого ребра
50,5 см.
Опис. Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений, збереглась
тільки літера М із дуже провисаючою петлею, та фрагменти інших літер обабіч неї.
Датування. Кінець ХVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4343 (табл. СХІІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 27 см, відстань від правого ребра
40 см.
Опис. Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений численними
вибоями, простежується літера А, щогла іншої літери за нею та фрагмент ще однієї
літери А наприкінці.
Датування. Друга чверть ХІI – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4344 (табл. СХІІІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 110 см, відстань від правого ребра
60 см.
Опис.Напис виконано голкою невеликими літерами. Він зберігся вкрай погано
через затертість тиньку та його пошкодження дрібними вибоями. З усіх складових
впевнено визначається тільки одна літера Г посередині рядка.
114
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Датування. Друга чверть ХІI – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4345 (табл. СХІІІ, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 49 см, відстань від правого ребра
60 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена ви-
боями, тому тут простежуються тільки дві фрагментовані літери ДꙖ.
Датування. Кінець ХVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4346 (табл. СХІІІ, 5)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 79 см, відстань від правого ребра
29 см.
Опис. Напис повністю знищений молитвою Стефана (№ 4339), збереглись
тільки незначні фрагменти літер.
Датування. Кінець ХVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4347 (табл. СХІІІ, 6)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 87 см, відстань від правого ребра
55 см.
Опис. На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Друга чверть ХІI – кінець XVI ст.; за формою прорізів.
Категорія. Хрести, монограми, теонімограми.
ІV.10. Графіті на фресці з зображенням невідомого святого
Фреска розташована на західній стороні південного виступу апсиди хрещальні,
образ святого через значні втрати фрескового тиньку не може бути впевнено іден-
тифікований. Поверхня фрескового тиньку дуже крихка, тому тут наявна величезна
кількість вибоїв та подряпин, які негативно вплинули на стан збереження графіті
на цій ділянці, яких тут нараховуємо дванадцять. У процесі дослідження вони от-
римали номери від 4348-го до 4359-го (табл. XVIII, 7).
Графіті № 4348 (табл. СХІV, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 114,5 см, відстань від лівого ребра
39 см.
Опис. Напис практично повністю знищений вибоями, проте за його збереже-
ними складовими можемо реконструювати виконане на фресці дієслово-звернення
[п]ом[ѧ]н[и] 'пом'яни'.
Датування. Кінець ХVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 4349 (табл. СХІV, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 120 см, відстань від лівого ребра
43,5 см.
115
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
Опис.Права частина напису знищена обвалом тиньку, а збережені складові по-
шкоджені вибоями. У верхньому рядку наявна літера К та фрагменти інших літер за
нею. У нижньому залишились літера В, далі Ы або ЬС чи Ь та І, потім И. Неоднознач-
ність в ідентифікації низки літер та їх суттєві пошкодження перешкоджають рекон-
струкції тексту.
Датування. Кінець ХVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4350 (табл. СХІV, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 111 см, відстань від лівого ребра
36 см.
Опис. Напис практично повністю знищений, збереглась тільки його середня
частина, до того ж також пошкоджена. У верхньому рядку бачимо залишки двох літер –
Ꙁ та Е, О або С, у середньому чотирьох – Ь, , Е та О або С, у нижньому чотирьох – А,
М, П та О. Через втрати реконструювати текст не виявляється за можливе.
Датування. Кінець ХVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4351 (табл. СХІV, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 111 см, відстань від лівого ребра
36 см.
Опис.Напис пошкоджений вибоями, закінчення другого рядка знищене обвалом
тиньку. Тим не менше, його збережені складові ідентифікуються добре, а сам текст
піддається повній реконструкції:
С[т]еф/а/ань Иван[овичь].
Стефан Іванович.
Датування. Кінець ХVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 4352 (табл. СХV, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 104 см, відстань від лівого ребра
36 см.
Опис. Напис знищений вибоями. На невеликій ділянці збереженого тиньку за-
лишилась тільки одна літера А.
Датування. Кінець ХVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4353 (табл. СХV, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 83 см, відстань від лівого ребра 17 см.
Опис.Напис знищений вибоями. На невеликій ділянці тиньку збереглась тільки
літера Л або права частина літери М.
Датування. Кінець ХVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Фрагмент напису.
116
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Графіті № 4354 (табл. СХV, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 100 см, відстань від лівого ребра
51 см.
Опис. Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями. У
верхньому рядку збереглись літери  та,на деякій відстані, Ѧ. У середньому рядку
залишилась тільки Н, у нижньому – фрагментована Ч.
Датування. Друга третина ХІI ст.; за формою написання ч у вигляді пласкої
чаші.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4355 (табл. СХV, 4)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 85 см, відстань від лівого ребра 28 см.
Опис. Напис практично повністю знищений вибоями, проте за збереженими
його складовими можна реконструювати тут слово п[омѧн]и 'пом'яни'.
Датування. Кінець ХVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 4356 (табл. СХVІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 125 см, відстань від лівого ребра
31 см.
Опис.Напис практично повністю знищений вибоями, на початку та наприкінці
рядка помітна скорописні літери А.
Датування. Кінець ХVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Фрагмент напису.
Графіті № 4357 (табл. СХVІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 108 см, відстань від лівого ребра
32 см.
Опис.Початок та закінчення напису не збереглось внаслідок вибоїв, його скла-
дові також пошкоджені:
---ниг-р--
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний текст ви-
глядає таким чином:
[Помѧ]ни Г(оспод)[и] р[аба]...
Пом'яни, Господи, раба...
Датування. Кінець ХVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 4358 (табл. СХVІ, 3)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 98 см, відстань від лівого ребра 34 см.
Опис.Фресковий тиньк в місці розташування напису пошкоджений численними
вибоями, тож більша частина його складових не збереглась:
---ꙗ---- | сем-----
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний текст ви-
глядає таким чином:
117
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
[Пом]ѧ[ни] ... Сем[ена].
Пом'яни ... Семена.
Датування. Кінець ХVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
Графіті № 4359 (табл. СХVІІ, 1)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 78,5 см, відстань від лівого ребра
27 см.
Опис. Закінчення напису знищене обвалом тиньку, збереглись тільки початкові
літери ГПО, що є початком формули Г(оспод)и по[мози] 'Господи, поможи'.
Датування. Друга чверть ХІI – кінець XV ст.; за формою написання и з гори-
зонтальною перемичкою та структурою формули.
Категорія. Молитовний напис.
ІV.10. Графіті на фресці з зображенням орнаменту
Фреска розташована на південній стороні південного виступу апсиди хре-
щальні. Структура фрескового тиньку ХІІ ст. визначається крихкістю, тому по-
верхня досліджуваної ділянки вкрита великою кількістю вибоїв та подряпин. Тут
виявлено одне графіті, яке отримало порядковий номер 4360 (табл. XVIII, 8).
Графіті № 4360 (табл. СХVІІ, 2)
Розташування. Висота від сучасної підлоги 69 см, відстань від лівого ребра 7 см.
Опис. Нижні рядки напису практично повністю знищені вибоями, залишився
тільки верхній рядок, в якому читається дієслово-прохання помѧни 'пом'яни'.
Датування. Кінець ХVI – кінець XVII ст.; за формою прорізів та скорописними
формами написання літер.
Категорія. Молитовний напис.
118
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Таблиця ХVІІ
1 – схема першого поверху Софійського собору з позначенням досліджуваного архі-
тектурного об'єму; 2 – розташування давнього мурування у хрещальні (за Н. Нікі-
тенко): а – первісне мурування ХІ ст.; б – мурування підпірного під аркбутан стовпа
ХІ ст.; в – мурування апсиди ХІІ ст.; г – давні (ХІ ст.) пройми арок галереї, закла-
дені під час пізніших перебудов
119
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1
2
Таблиця ХVІІІ
Схема хрещальні Софійського собору з позначенням місця розташування графіті та
дипінті: 1 – на західній стороні північного виступу стіни, №№ 4272–4279; 2 – на
фресці з зображенням орнаменту, №№ 484–493, 601–608; 3 – на фресці з зобра-
женням св. Марка, №№ 14, 72–74, 147, 152, 265, 430–443, 445–449, 467–480, 494,
582–600, 600а; 4 – на фресці з зображенням св. Григорія Богослова та Йоанна Зо-
лотустого, №№ 4281–4310; 5 – на фресці зображенням орнаменту, № 4311; 6 – на
фресці з зображенням невідомих святителів, №№ 4312–4347; 7 – на фресці з зоб-
раженням невідомого святого, №№ 4348–4359; 8 – на фресці з зображенням орна-
менту, № 4360; 9 – на фресці з зображенням св. Анфіма, №№ 481–482, 498–501,
543–575; 10 – на фресці з зображенням Сорока мучеників Севастійських, №№ 39–
42, 156, 224, 312, 495–497, 502–510, 513–535, 617–625, 664–719, 719а–е; 11 – на
фресці з зображенням орнаменту, № 4280.
120
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Таблиця ХІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 484, 2 – № 485, 3 – № 486, 4 – № 487
121
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
3 4
1 2 
Таблиця ХХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 488, 2 – № 489
122
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
2
1
Таблиця ХХІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 490, 2 – № 491, 3 – № 492, 4 – № 493
123
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2
3 4
Таблиця ХХІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 601, 2 – № 602
124
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
2 
1 
Таблиця ХХІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 603, 2 – № 604
125
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця ХХIV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 605, 2 – № 606
126
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця ХХV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 607, 2 – № 608, 3 – № 608а, 4 – № 608б,
5 – № 14
127
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 3 4 
5 
Таблиця ХХVІ
Фотографія та прорисовка графіті № 72
128
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Таблиця ХХVІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 73, 2 – № 74
129
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
2 
1 
Таблиця ХХVІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 147, 2 – № 265
130
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця ХХІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 152, 2 – № 431
131
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
2 
1
Таблиця ХХХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 430, 2 – № 432, 3 – № 433
132
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 
Таблиця ХХХІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 434, 2 – № 435, 3 – № 436, 4 – № 437,
5 – № 438, 6 – № 439
133
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 3 
4 5 6 
Таблиця ХХХІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 440, 2 – № 441, 3 – № 442, 4 – № 443,
5 – № 445
134
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 
3 4 5 
Таблиця ХХХІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 446, 2 – № 447
135
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця ХХХІV
Фотографія та прорисовка графіті № 448
136
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Таблиця ХХХV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 449, 2 – № 467
137
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця ХХХVI
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 468, 2 – № 469, 3 – № 470
138
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 
Таблиця ХХХVII
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 471, 2 – № 472, 3 – № 473, 4 – № 474,
5 – № 475
139
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 
3 4 5 
Таблиця ХХХVIІI
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 476, 2 – № 477
140
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця ХХХIХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 478, 2 – № 479, 3 – № 480
141
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3
Таблиця ХL
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 494, 2 – № 582, 3 – № 583
142
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 
Таблиця ХLІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 584, 2 – № 585, 3 – № 586, 4 – № 587
143
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 
3 4 
Таблиця ХLІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 588, 2 – № 589, 3 – № 590, 4 – № 591
144
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 
4 
Таблиця ХLІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 592, 2 – № 593
145
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця ХLІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 594, 2 – № 595, 3 – № 596, 4 – № 597,
5 – № 598
146
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 
3 4 5 
Таблиця ХLV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 599, 2 – № 600, 3 – № 498, 4 – № 600a,
5 – № 481, 6 – № 482
147
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 3 
4 5 6 
Таблиця ХLVI
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 499, 2 – № 500, 3 – № 543
148
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 
Таблиця ХLVIІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 501, 2 – № 545, 3 – № 546, 4 – № 547,
5 – № 548, 6 – № 550
149
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 3 
4 5 6 
Таблиця ХLVІIІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 544, 2 – № 551
150
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця ХLІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 549, 2 – № 552
151
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця L
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 553, 2 – № 554, 3 – № 555
152
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 3 
Таблиця LІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 556, 2 – № 557, 3 – № 558, 4 – № 559
153
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 
3 4 
Таблиця LІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 562, 2 – № 561, 3 – № 560, 4 – № 563,
5 – № 564
154
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 
3 4 5 
Таблиця LІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 565, 2 – № 566, 3 – № 569, 4 – № 568
155
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 3 
4 
Таблиця LІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 567, 2 – № 574, 3 – № 570, 4 – № 571,
5 – № 572
156
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 
3 4 5 
Таблиця LV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 573, 2 – № 575
157
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця LVІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 39, 2 – № 42
158
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця LVІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 40, 2 – № 41
159
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
160
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Т
аб
л
и
ц
я 
L
V
ІІ
І
Ф
от
ог
ра
ф
ія
 г
ра
ф
іт
і№
 1
56
161
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
Т
аб
л
и
ц
я 
L
ІХ
П
ро
ри
со
вк
а 
гр
аф
іт
і№
 1
56
Таблиця LХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 224, 2 – № 495
162
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця LХІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 312, 2 – № 496
163
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
2 
1 
Таблиця LХІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 497, 2 – № 502, 3 – № 503
164
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 
Таблиця LХІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 504, 2 – № 505, 3 – № 506
165
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 
166
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Т
аб
л
и
ц
я 
L
Х
ІV
Ф
от
ог
ра
ф
ія
 т
а 
пр
ор
ис
ов
ка
 г
ра
ф
іт
і:
 1
– 
№
 5
07
, 2
– 
№
 5
09
2
1
Таблиця LХV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 508, 2 – № 510
167
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця LХVІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 513, 2 – № 514
168
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця LХVІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 515, 2 – № 517
169
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця LХVІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 516, 2 – № 519
170
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця LХІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 518, 2 – № 531
171
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця LХХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 520, 2 – № 521, 3 – № 524
172
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 
Таблиця LХХІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 522, 2 – № 523
173
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця LХХІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 525, 2 – № 526, 3 – № 530
174
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 
3 
Таблиця LХХІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 527, 2 – № 528
175
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
176
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Т
аб
л
и
ц
я 
L
Х
Х
ІV
Ф
от
ог
ра
ф
ія
 т
а 
пр
ор
ис
ов
ка
 г
ра
ф
іт
і№
 5
29
Таблиця LХХV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 532, 2 – № 533, 3 – № 534, 4 – № 535
177
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 3 4 
Таблиця LХХVІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 617, 2 – № 618, 3 – № 619, 4 – № 620
178
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 
4 
Таблиця LХХVІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 621, 2 – № 622, 3 – № 623, 4 – № 624
179
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 
3 4 
Таблиця LХХVІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 625, 2 – № 664, 3 – № 665, 4 – № 666,
5 – № 667, 6 – № 668
180
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 3 
4 5 6 
Таблиця LХХІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 669, 2 – № 670, 3 – № 671, 4 – № 672,
5 – № 673, 6 – № 674
181
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 3 
4 5 6 
Таблиця LХХХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 675, 2 – № 676, 3 – № 677, 4 – № 678,
5 – № 679
182
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 3 4 
5 
Таблиця LХХХІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 680, 2 – № 681, 3 – № 682, 4 – № 683,
5 – № 684, 6 – № 685
183
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 3 
4 5 6 
Таблиця LХХХІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 686, 2 – № 687, 3 – № 688, 4 – № 689,
5 – № 690
184
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 4 5 
Таблиця LХХХІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 691, 2 – № 692, 3 – № 693, 4 – № 694,
5 – № 695
185
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 
4 
5 
Таблиця LХХХІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 696, 2 – № 697, 3 – № 698
186
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 
3 
Таблиця LХХХV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 699, 2 – № 700, 3 – № 701
187
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 
Таблиця LХХХVI
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 702, 2 – № 703, 3 – № 704
188
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2
3 
Таблиця LХХХVII
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 705, 2 – № 706, 3 – № 707
189
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 
190
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Т
аб
л
и
ц
я 
L
Х
Х
Х
V
II
I
Ф
от
ог
ра
ф
ія
 т
а 
пр
ор
ис
ов
ка
 г
ра
ф
іт
і:
 1
– 
№
 7
08
, 2
– 
№
 7
09
2
1
Таблиця LХХХIX
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 710, 2 – № 711
191
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця XC
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 712, 2 – № 713, 3 – № 714, 4 – № 715
192
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 
3 4 
Таблиця XCІ
Фотографія та прорисовка графіті № 716
193
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
Таблиця XCІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 717, 2 – № 718
194
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця XCІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 719, 2 – № 719а, 3 – № 719б
195
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 
Таблиця XCІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 719д, 2 – № 719е
196
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця XCV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 719в, 2 – № 719г, 3 – № 4280, 4 – № 4281
197
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 3 
4 
Таблиця XCVI
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4282, 2 – № 4283
198
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця XCVІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4284, 2 – № 4285, 3 – № 4286, 4 – № 4287
199
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 
3 4 
Таблиця XCVІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4288, 2 – № 4289, 3 – № 4290, 4 – № 4291
200
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 
3 4 
Таблиця XCІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4292, 2 – № 4293, 3 – № 4294
201
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 
Таблиця С
Фотографія та прорисовка графіті № 4295
202
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Таблиця СІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4296, 2 – № 4297, 3 – № 4298, 4 – № 4299
203
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 
3 4 
Таблиця СІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4300, 2 – № 4301
204
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця СІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4302, 2 – № 4303
205
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця СІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4304, 2 – № 4305, 3 – № 4306, 4 – № 4307,
5 – № 4308
206
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 
3 4 5 
Таблиця СV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4309, 2 – № 4310, 3 – № 4311, 4 – № 4312,
5 – № 4313
207
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 
3 4 5 
Таблиця СVІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4314, 2 – № 4315, 3 – № 4316, 4 – № 4317
208
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 
4 
Таблиця СVІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4318, 2 – № 4319, 3 – № 4320, 4 – № 4321,
5 – № 4322
209
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 
3 4 5 
Таблиця СVІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4323, 2 – № 4324, 3 – № 4325, 4 – № 4326,
5 – № 4327, 6 – № 4328
210
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 3 
4 5 6 
Таблиця СІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4329, 2 – № 4330
211
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця СХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4331, 2 – № 4322, 3 – № 4333, 4 – № 4334
212
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 
4 
Таблиця СХІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4335, 2 – № 4336, 3 – № 4337, 4 – № 4338
213
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
3 4 
1 2 
Таблиця СХІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4339, 2 – № 4340, 3 – № 4341
214
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 
Таблиця СХІІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4342, 2 – № 4343, 3 – № 4344, 4 – № 4345,
5 – № 4346, 6 – № 4347
215
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2
3 
4 5 6 
Таблиця СХІV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4348, 2 – № 4349, 3 – № 4350, 4 – № 4351
216
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 
4 
Таблиця СХV
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4352, 2 – № 4353, 3 – № 4354, 4 – № 4355
217
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 2 3 
4 
Таблиця СХVІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4356, 2 – № 4357, 3 – № 4358
218
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
3 
Таблиця СХVІІ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 4359, 2 – № 4360
Розділ ІV. Графіті у хрещальні Софійського собору
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Розділ V.
ГРАФІТІ НА МАРМУРОВОМУ КАРНИЗІ ГОЛОВНОГО ВІВТАРЯ
Публікація епіграфічних пам'яток головного вівтаря здійснена у третій частині
"Корпусу", що вийшов друком у 2011 р.204 На той момент мармуровий карниз, який
зберігся майже по всій північній стороні апсиди, був вкритий коричневою фарбою,
нанесеної на нього, вочевидь, для імітації шиферного карнизу. Ця обставина була
з'ясована тоді, коли торці цього мармурового карнизу було виявлено одне графіті, що
отримало номер 2030. Оскільки поверхню мармуру в місці розташування графіті на
той час вкривала фарба, то прочитання тексту було ускладненим, тож воно було від-
несене до категорії "фрагментів написів". У 2016 р. в рамках виконання чинної
"Комплексної програми дослідження, реставрації та популяризації Софійського со-
бору на 2016–2021 рр." та згідно рішення Науково-реставраційної ради Національ-
ного заповідника "Софія Київська" реставратором-монументалістом Л. Колодниць-
ким карниз було розчищено від коричневої фарби на всю збережену довжину. З'ясо-
вано, що він нині складається з семи окремих блоків різної довжини (від 50 см до
206,5 см), що тягнуться від північно-західного краю апсиди (над шиферною плитою
з зображенням хреста та світильників) до її центру, доходячи майже до крісла мит-
рополита (табл. CXVIII, 2). Окрім вже опублікованого графіті, на карнизі виявлено
ще два написи, які отримали порядкові номери 2030а та 2030б. Усі вони знаходяться
на першому (західному) мармуровому блоці карнизу, самому довгому зі збережених
(табл. CXVIII, 1). Відповідно до прийнятої нами методики внесення змін та доповнень
опублікованих у попередніх книгах епіграфічних пам'яток з метою всебічного напов-
нення "Корпусу", усі три написи публікуються в цьому томі окремим розділом.
Графіті № 2030 (табл. СХІХ, 1)
Публікації. В. Корнієнко205.
Розташування. Висота від верхньої лави синтрону 170 см, відстань від лівого
ребра 45 см.
Опис. Збереженість напису доволі добра, його складові чітко читаються:
илипъ Коровинъ.
Пилип Коровін.
Праворуч помітна велика літера Л, виконана тим же автором. Її зв'язок з основ-
ним текстом лишається невизначеним.
Датування. Остання чверть ХVI – третя чверть XVII ст.; за хронологією ком-
плексу написів в головному вівтарі Софійського собору та скорописними формами
написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 2030а (табл. СХIХ, 2)
Розташування. Висота від верхньої лави синтрону 167 см, відстань від лівого
ребра 176 см.
220
______________________________________________________
203 В. Корнієнко, Корпус графіті.., ч. ІІІ, с. 78–97.
204 Ibid., с. 80, табл. СХХIV.
Опис. Збереженість напису доволі добра, його складові чітко простежуються.
Літери виконані досить незграбно, між ними велика відстань. Перше слово читаються
як особове ім'я автора Іосифъ 'Йосип'. Дві останні літери мн найвірогідніше розгля-
дати як скорочену форму слова м(о)н(ахъ) 'монах'.
Датування. Остання чверть ХVI – третя чверть XVII ст.; за хронологією ком-
плексу написів в головному вівтарі Софійського собору та скорописними формами
написання літер.
Категорія. Пам'ятний напис.
Графіті № 2030б (табл. СХХІ)
Розташування. Висота від верхньої лави синтрону 167 см, відстань від лівого
ребра 153 см.
Опис. Написи виконаний в один довгий рядок, його складові частково затерті
та пошкоджені вибоями, літери часто мають різну глибину прорізування, у верхній
частині внаслідок пошкодження мармуру деякі надрядкові знаки знищені:
року ҂ах͠ке быⷧⷧ тⷹ- Аѯⷧнⷷ боⷢданович і Симон Авдеевиⷱзбро красна
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає таким чином:
Року ҂ах͠ке был(и) тꙋ[т] Алеѯ(а)н(др) Богданович і Симон Авдеевич з Бро[да] Красна.
Року 1625-го були тут Олександр Богданович та Симон Авдійович з Брода Красна.
Відмінні риси написання літер в двох частинах написів при однаковій формі
слідів від леза різця свідчать про виконання першої частини Олександром, а другої –
Симоном. Вони були родом, як свідчить текст графіті, з селища Красний Брід (округ
Меджилабірці, Словаччина), в якому від 1614 р. постав відроджений уніатський Свя-
тодухівській монастир206. Можливо, перебування цих осіб у 1625 р. у Святій Софії,
яка на той час також була уніатським монастирем, було пов'язане якимись справами
між двома цими обителями.
Датування. 1625 р.; за прямим датуванням.
Категорія. Пам'ятний напис.
221
Розділ V. Графіті на мармуровому карнизі головного вівтаря
________________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________
205 М.І. Мушинка, Краснобрідський монастир Зіслання Святого Духа, Енциклопедія сучасної України,
[електронний ресурс], режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=2873.
--
Таблиця СХVІІІ
1 – схема першого поверху Софійського собору з позначенням місця розташування
графіті; 2 – збережена ділянка мармурового карнизу після реставрації, загальний
вигляд
222
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
Таблиця СХІХ
Фотографія та прорисовка графіті: 1 – № 2030, 2 – № 2030а
223
Розділ V. Графіті на мармуровому карнизі головного вівтаря
________________________________________________________________________________________________________________________________
1 
2 
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
Т
аб
л
и
ц
я 
С
Х
Х
Ф
от
ог
ра
ф
ія
 т
а 
пр
ор
ис
ов
ка
 г
ра
ф
іт
і №
 2
03
0б
ПІСЛЯМОВА
У першому томі сьомої частини "Корпусу графіті Софії Київської" публіку-
ються 366 стародавніх графіті та дипінті ХІ – початку XVIII ст., що знаходяться пе-
реважно у західній зовнішній галереї Софійського собору. Більшість з них вводиться
до наукового обігу вперше.
Така невелика кількість епіграфічних матеріалів, порівняно з іншими частинами
Софійського собору, обумовлена поганим станом збереження фрескового тиньку за-
хідної зовнішньої галереї. Основна частина графіті зосереджена у південній її частині,
облаштованої на початку ХІІ ст. на відділене від решти храму приміщення – хре-
щальню, в якій добре збереглись фрески ХІ та ХІІ ст. Центральний об'єм західної га-
лереї у своєму первісному вигляді не зберігся, оскільки ця частина храму була
зруйнована ще на початку XVII ст., а сучасний нартекс зведений наприкінці ХІХ ст.
Так само майже не збереглась у своєму первісному вигляді північна частина західної
галереї, тут наявні лише невеликі ділянки первісного тиньку на фасаді сходової вежі,
аркбутані та виступі стіні, на яких збереглось декілька епіграфічних пам'яток. Варто,
утім зазначити, що ця кількість епіграфічних пам'яток не є граничною. Частина дав-
ніх фресок на виступах стіни в південній та північній частинах галереї були закриті на-
прикінці ХІ ст. підпірними стовпами під аркбутани, тому для вивчення були доступні
тільки невеликі ділянки стіни, де були виявлені графіті. Ця обставина дозволяє припус-
тити, що тут збереглось більше епіграфічних пам'яток, однак наразі вони недоступні
для дослідження. Низка графіті виявлена на мармурових колонах, які в давнину, як вва-
жається, прикрашали західний вхід до Софійського собору, а зараз експонуються в на-
ртексі. Більшість епіграфічних пам'яток нанесена на поверхню колон тоді, коли вони
стояли вертикально, тобто, безпосередньо пов'язані з функціонуванням храму.
Доволі мало, в порівнянні з іншими пам'ятками (церква Спаса на Берестові у
Києві, Пантелеймонівська церква у Галичі), виявлено написів на фасадних стінах Со-
фійського собору. Попри те, що стіни в багатьох місцях закриті пізнішим тиньком,
тим не менш, великі ділянки давнього мурування відкриті, проте графіті тут майже
немає. Цей факт найвірогідніше пояснити тою обставиною, що собор з трьох сторін
оточували розписані фрескою відкриті галереї, на яких було, порівняно з твердим
личкувальним розчином, набагато легше виконувати графіті.
Порівняно з попередніми частинами, у цій змінена структура подання матеріалу,
адже коментарі та дослідження окремих графіті включені до описової частини. Така
структура, сукупно з більш розгорнутою системою покажчиків, дозволить дослідни-
кам легше орієнтуватись на сторінках книги. Загальний же аналіз усього наявного
матеріалу планується здійснити в останній, підсумковій частині "Корпусу", який фак-
тично стане другим, розширеним виданням опублікованої мною раніше монографії
"Графіті Софії Київської ХІ – початку XVIII ст.: інформаційний потенціал джерела". 
225
AFTERWORD
In the first volume of the seven part of "Graffiti Corps of St. Sophia in Kyiv" are
published 366 ancient graffiti and dipinti of the 11 – the beginning of the 18th, that are lo-
cated mainly in the western exterior gallery of St Sophia Cathedral. Most of them are in-
troduced into scientific circulation for the first time.
Such a small number of epigraphic materials in comparison with other parts of
St. Sophia Cathedral has been caused by the poor condition of preservation of fresco plaster
of the Western foreign galleries. Main part of the graffiti is concentrated in the southern
part equipped at the beginning of the 12th century into separate building – baptistery, where
are well-preserved frescoes of the 11th and the 12th. The central spice of Western galleries
has been not preserved in its original form, as this part of the cathedral was destroyed in
the early 17th, and present narthex was built in the late 19th century. Similarly, the northern
part of the western gallery isn't almost preserved in its original form, here are only small
sections of the original plaster on the facade of the ladder towers, flying buttresses and pro-
trusion of wall, where are several preserved epigraphic monuments. However, it should be
noted the number of epigraphic monuments is not the limit. Part of ancient frescos on the
protrusion of wall in the southern and northern parts of the gallery were closed at the end
of the 11th century by retaining pillars under the flying buttresses, because only small sec-
tions of the wall were available for study, where graffiti were discovered. This fact allows
to assume, that there are more preserved epigraphic monuments, but now they are available
for research. A number of graffiti was found on marble columns, which in ancient time, it
is believed, to adorn the western entrance to St. Sophia Cathedral, and now are exhibited
in the narthex. Most of the epigraphic monuments was made on the surface of columns
when they stood upright, that is, they are directly related to the operation of the cathedral.
Enough few, in comparison to other monuments (Church of Our Savior on Berestove in
Kyiv, St. Panteleimon in Halych), have been found inscriptions on the front walls of St. Sophia
Cathedral. Although the walls in many places are closed by later plaster, however, large areas
of ancient brickwork are visible, but graffiti aren't almost here. Most probably this fact can be
explained that the cathedral was surrounded on three sides by the opened gallery painted fresco,
there was much easier to perform graffiti compared to a solid plaster solution.
In comparison to previous part of the corpus of graffiti this part is restructuring presen-
tation of the material, because the comments and study of some graffiti are included in the nar-
rative part. Such a structure, together with a more detailed system of indexes will allow
researchers to more easily navigate on the pages of the book. The general analysis of the all
available material is planned in the last final part of the "Corps", which actually will be the
second, expanded edition of published by me earlier the monograph "Graffiti of St. Sophia in
Kyiv of the 11th – the beginning of the 18th century: the information potential of the sources".
226
ПОДІЛ ГРАФІТІ ТА ДИПІНТІ ЗА КАТЕГОРІЯМИ
І. Написи
І.1. Молитовні написи
39, 40, 41, 42, 74, 147, 156, 224, 312, 315, 448, 467, 469, 472, 474, 476, 477, 478, 479, 480, 488,
494, 496, 498, 500, 504, 505, 506, 508, 509, 513, 514, 515, 516, 517, 518, 519, 520, 521, 522, 523,
524, 526, 527, 528, 529, 530, 531, 532, 543, 544, 545, 552, 553, 554, 555, 556, 558, 559, 560, 562,
563, 565, 566, 570, 573, 574, 586, 587, 588, 590, 593, 595, 603, 604, 605, 606, 618, 619, 620, 624,
675, 676, 677, 679, 682, 687, 692, 693, 696, 697, 701, 708, 709, 711, 716, 718, 719, 719а, 719б,
719г, 4251, 4252, 4282, 4294, 4295, 4300, 4301, 4302, 4304, 4305, 4312, 4315, 4316, 4318, 4328,
4338, 4339, 4340, 4355, 4357, 4358, 4359, 4360.
І.2. Пам'ятні написи
152, 431, 485, 497, 507, 510, 582, 583, 597, 601, 607, 617, 622, 674, 685, 686, 695, 698, 699, 700,
702, 703, 704, 705, 706, 707, 710, 715, 2030, 2030а, 2030б, 4343, 2446, 4259, 4271, 4281, 4283,
4290, 4297, 4299, 4306, 4309, 4314, 4319, 4323, 4329, 4330, 4331, 4332, 4333, 4334, 4336, 4337,
4341, 4348, 4351.
І.3. Цитати та посилання на твори книжної писемності
73.
І.4. Написи-прокляття
немає.
І.5. Написи-покаяння
14.
І.6. Написи-запитання
немає.
І.7. Підписи до фрескових образів
432, 433, 499, 503, 504, 568, 691, 4343, 2446.
І.8. Окремі слова та словосполучення
493, 611, 664, 665, 4321.
І.9. Написи музичного змісту
489.
І.10. Написи календарного змісту
І.11. Абетки, склади та окремі літери
441, 442, 447, 470, 473, 487, 490, 492, 495, 548, 561, 579, 600, 608б, 621, 623, 625, 712, 714,
4249, 4264, 4267, 4268, 4269, 4270, 4308, 4313, 4322, 4326.
І.12. Написи, зміст яких не встановлений
4303.
І.13. Фрагменти написів
569, 591, 592, 594, 596, 608а, 673, 694, 717, 719д, 719в, 4247, 4284, 4286, 4288, 4291, 4292,
4293, 4296, 4298, 4307, 4320, 4327, 4335, 4342, 4343, 4344, 4345, 4346, 4349, 4350, 4352, 4353,
4354, 4356.
227
І.14. Записи цифр
немає.
І.15. Записи лічби
446, 468, 589, 602, 669, 4273, 4275, 4276, 4277, 4278, 4279
ІІ. Малюнки
ІІ.1. Хрести, монограми, теонімограми
72, 265, 430, 434, 435, 436, 437, 438, 439, 440, 443, 471, 475, 481, 501, 525, 533, 534, 535, 557,
564, 580, 581, 584, 598, 600а, 608, 613, 666, 667, 668, 670, 674, 678, 680, 681, 683, 684, 690,
719в, 4244, 4248, 4253, 4254, 4255, 4256, 4257, 4258, 4260, 4261, 4262, 4263, 4265, 4266, 4272,
4274, 4280, 4285, 4310, 4311, 4317, 4324, 4325, 4347.
ІІ.2. Зображення ангeлів та святих
550, 551, 612, 614.
ІІ.3. Символи, пов'язані з частинами людського тіла
491, 567, 585, 689.
ІІ. 4. Предмети релігійного вжитку та артефакти
немає.
ІІ.5. Символи, пов'язані з землею та небом
немає.
ІІ.6. Антропоморфні зображення
549, 575, 2445.
ІІ. 7. Зооморфні зображення
615, 713.
ІІ.8. Орнітоморфні зображення
546, 547.
ІІ.9. Іхтіоморфні зображення
немає.
ІІ.10. Зображення храмів
немає.
ІІ.11. Сюжетні зображення
449.
ІІ.12. Емблеми
445, 482, 484, 486, 571, 572, 599, 609, 616, 671, 688, 4287, 4289.
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
А
а цифр., 1000. – № 2030: ҂ах͠ке; № 710: ҂а͠хн͠е;
№ 705: ахо
а спол. – № 73: а
Авдеевичь особ., ч. – № 2030б: Авдеевич
Авраамъ особ., ч. – № 4341: Авраамъ
Агаиꙗ особ., ж. – № 709: Ꙍгафию
адьскъ прикм – № 529: [а]дс[кихъ]
азъ займ. – № 588: азъ; № 700, № 715: ꙗ; № 4346:
я; № 41, № 516, № 520: мене; № 587: ме[не]; № 156,
№ 529, № 4251: ми; № 156, № 513, № 514, № 519,
№ 521, № 528, № 529, № 590, № 4252, № 4300,
№ 4304: мѧ; № 508, № 532: м[ѧ]; № 156, № 530:
[мѧ]; № 524, № 675, № 716, № 719, № 4294: мꙗ;
№ 679: м[ꙗ]; № 4318: [м]ꙗ
Алеѯандръ особ., ч. – № 2030б: Алеѯ(а)н(др)
Алеѯии особ., ч. – № 718: Ол(е)ѯи[ꙗ]
аминь вигук. – № 4251: аминь; № 156: аминъ; № 476:
амин; № 705: амі(нь)
Ананиꙗ особ., ч. – № 708: Ана[ни]ю
Андрѣи особ., ч. – № 497: Андреи
Анимъ особ., ч. – № 500: Анимос
Аанасии особ., ч. – № 4297: Аа[насии]
Б
безоумиѥ ч. – № 156: безоумье
блѫдъ ч. – № 14: блѫдъ
Богъ ч. – № 41, № 518, № 519, № 520, № 521:
Б(ог)а; № 523: Б(ог)[а]
Богданъ особ., ч. – № 705: Богдан(ъ)
Богдановичь особ., ч. – № 2030б: Богданович
Богородица ж. – № 719б: [Б](огороди)ца
Божии прикм. – № 152: Божии; № 700: Божи[и]; № 510:
Б(о)жии; № 4329: Б(о)жи(и); № 4271: Б(о)жіи; № 529:
Божиѭ; № 4252: Б(о)жиѩ
богатъ прикм. – № 152: б[о]га[т]ыи
Бродъ Красныи вл. назва – № 2030б: Бро[да] Красна
бъдѣти недок. – № 523: бъдите
быти недок. – № 510, № 707, № 710, № 4319,
№4329: был; № 2030б: был(и) № 156: да быхъ
В
в цифр., 2 – № 4271: к͠в
Василии особ. ч, – № 687: Василиꙗ; № 692:
В[а]с[илиꙗ]
владыка ч, – № 156: владыко
Власии особ. ч, – № 494: Власию
воинъ ч. – № 518: воини; № 588 воімі
въ прийм., – № 14, № 152, № 156; № 4290: въ
вьсь займ. – № 509: все
Г
Гавриилъ особ., ч. – № 448: Гаврилови
Георгии особ., ч. – № 224: Георьгиѧ
господинъ ч. – № 4292: г(осподин)ъ
Господьнъ прикм. – № 73: Г(осподни)и
Господь ч. – № 514, № 516, № 4330: Г(оспод)а; № 477:
Господи; № 552: Госпо[ди]; № 701: [Гос]поди; № 543:
[Гос]под[и]; № 543: Г[осподи]; № 496: Г(о)с(под)и;
№ 618, № 704, № 709, № 716, № 4328: Г(оспо)ди;
№ 4304: Г(оспо)д(и); № 74, № 147, № 156, № 312,
№ 315, № 467 (двічі), № 469, № 472, № 476,
№ 478, № 480, № 488, № 494, № 509, № 524,
№ 544, № 545, № 553, № 555, № 556, № 560,
№ 563, № 565, № 566, № 573, № 586, № 587,
№ 593, № 595, № 606, № 676, № 677, № 682,
№ 696, № 708, № 4282, № 4294, № 4315, № 4359:
Г(оспод)и; № 562, № 4295, № 4357: Г(оспод)[и];
№ 553, № 605: [Г](оспод)и; № 479: Г(осподи); №
504: Госьподи; № 448: Госъподи
Григории особ., ч. – № 4334: Григор[ии]; № 147:
Григориѥви; № 510: Григор; № 708: [Г]ри[гориѧ];
№ 718: Григоре(ꙗ)
ВКАЗІВНИК СЛІВ ДО ГРАФІТІ ТА ДИПІНТІ
Під час укладання вказівника мною дотримано основних принципи побудови словників:
кожне відмінюване слово, яке виступає в реєстрі, подається в його основній формі, тобто, імен-
ники та займенники іменникового типу в називному однини, кількісні числівники в називному,
прикметники, числівники, займенники прикметникової відміни в називному однини чоловічого
роду, дієслова в інфінітиві однини. Вони визначались відповідно до давньоруських, грецьких
та староукраїнських словників: Словарь старославянского языка, репр. изд.: в 4-т., Санкт-Пе-
тербург 2006, т. 1–4; Словник староукраїнської мови XIV–XV ст., К. 1977, т. 1; К. 1978, т. 2.;
А.Д. Вейсман, Греческо-русский словарь, Москва 2006, репр. изд. 1899 г. Форми, в яких вживані
ці слова авторами графіті, наводяться з вказівкою їх порядкового номеру. До "Вказівника" не
включені графіті, що відносяться до категорій абеток, складів та окремих літер, зображень
хрестів, монограм та теонімограм, а також скорочені форми імен в записах обчислення кіль-
кості проведених поминальних служб.
229
грѣхъ ч. – № 156: грѣхи
грѣшьникъ ч. – № 532: грѣшьника
грѣшьнъ прикм. – № 41: грѣшнаго; № 4252:
г[рѣшнаго]; № 516, № 520: грѣшънаго; № 529:
гр[ѣ]шъна[г]о; № 521: г/р/р[ѣшъ]наго; № 519:
г{рѣшънаго}; № 513: г[рѣ]шьнаг[о]; № 528:
грѣш[ьн]аго; № 526: гр[ѣшьнаго]; № 156: грѣшѣнаго;
№ 156: г[рѣ]шѣна[г]о; № 603: грѣшьнамоу; № 476:
грешън(о)мꙋ; № 312: гр{ѣшьномоу}
Д
да спол. – № 156: да быхъ
Даниилъ особ., ч. – № 4250: Дан{иилъ}; № 74: Да-
нила
дати док. – № 494: да[и]; № 156, № 529: даите
Димитрии особ., ч. – № 469: Дъми[т]р[ию]
добро с. – № 4321: добро
добръ прикм. – № 509: доброе
дьнь с. – № 14, № 152: дьнь; № 4290: дь[нь];
№ 710: днꙗ
Е
е цифр., 5 – № 685: ѕх҃е҃; № 2030: ҂ах͠ке; № 710: ҂а͠хн͠е
Емелиꙗнъ особ., ч. – № 467: Ом[ел]е; № 496:
Амельѧ(на)
Еуфимиꙗ особ., ж. – № 4282: Евъфимию
Еѵдокиꙗ особ., ж. – № 601: Еудокиа
Ѕ
ѕ цифр., 6000 – № 685: ѕх҃е҃
З
за займ. – № 40, № 41, № 224, № 506, № 508, №
513, № 514, № 515, № 516, № 518, № 519, №
520, № 521, № 522, № 528, № 530, № 532, №
558, № 4252: за; № 526: з[а]; № 523: [за]
завѣтъ ч. – № 156: заветъ
Захариѧ особ., ч. – № 518: Захариоу; № 4252:
За[харию]
И
и спол. – № 73, № 156, № 478, № 494, № 529, № 553,
№ 709, № 4295: и; № 2030б: і; № 528: та
Иванъ особ., ч. – № 622: Иванъ; № 700: [И]ва[нъ];
№ 506: Ивана; № 312: Иванови; № 4340: Івана
Ивановичь особ., ч. – № 4351: Иван[овичь]
изокъ ч. – № 4246: із{ока}
изъ прийм. – № 2030б: з
Иларионъ особ., ч. – № 4299: Ла[рионъ]; № 4281: Ила-
рион(о)ви[ч](ь)
Илиꙗ особ., ч. – № 674: Илиꙗ; № 476: Илии
Иоакимъ особ., ч. – № 4309: Ѧким
Иосифъ особ., ч. – № 2030а: Іосифъ
ити недок. – № 601: шьль
июнь ч. – № 152: иоунѧ; № 710: [и]юнꙗ; № 4334:
и[юнѧ]; № 4281: [и]ю[нѧ]
І
і цифр., 10 – № 710: ͠і
Іꙍанъ особ., ч. – № 597: [І]ꙍа(нъ); № 702: Іоанъ;
№ 702, № 4281: Іоан(ъ); № 4329: Иоан[ъ]; № 41:
Иоана; № 532: Иоан[а]; № 4338: Ио[а]на № 718:
И[о]а[на]; № 4295: Ио[ану]; № 524: Иꙍ(анова)
К
к цифр., 20 – № 4271: к͠в; № 2030: ҂ах͠ке
Климентъ особ., ч. – № 4259: Кл(иментъ) [С]иниски(и)
Козма особ., ч. – № 607: Козьма; № 590: Късъмоу
Константинъ особ., ч. – № 4282: К[о]стантин(ь)
Коровинъ особ, ч. – № 2030: Коровинъ
Котинъ особ., ч. – № 705: Котин(ь)
Красныи Бродъ вл. назва – № 2030б: Бро[да] Красна
Л
Лазарь особ., ч. – № 605: Лазара; № 152: Лазоръ
Левонович особ., ч. – № 510: Левонович
ледѧньнъ прикм. – № 73: ледѧна
Лоука особ., ч. – № 573: Лоуце; № 603: [Лу]це
лѫка ж. – № 493: [л]уко
М
м цифр., 40 – № 588, № 517, № 521, № 526: м; № 39,
№ 40, № 41, № 42, № 156, № 224, № 502, № 508,
№ 513, № 514, № 515, № 516, № 520, № 523,
№ 527, № 590: м҃; № 529: [м]
Марковичь особ., ч. – № 702: М[арко]вічь; № 702:
М(а)рк(овічь)
Маркъ особ., ч. – № 719г: Марка
Мартинъ особ., ч. – № 4282: Мартин
Меркурии особ., ч. – № 553: М[ер]ъку[ри]оу
месѧць ч. – № 152: м(ѣ)с(ѧ)ца; № 4246: м(ѣсѧ)ца
мещанинъ ч. – № 591: мещан
милость ж. – № 529: [м]илость
Михаилъ особ., ч. – № 40: Михаила; № 478: Миха-
лови
Михаиловичь особ., ч. – № 703: Михаилови(чь)
многогрѣшьнъ прикм. – № 4341: многогрѣныи
молити недок. – № 4252: моли; № 719б: молю; № 40,
№ 506, № 514, № 516, № 520, № 521, № 528: мо-
лите; № 41: молит[е]; № 532: [м]олите; № 513:
моли[те]; № 526: м[оли]те; № 530: мол[ите]; № 522:
[молит]е; № 523: мо[л]ить; № 4330: молили
Моисии особ., ч. – № 4314: Мо[исеи]
монахъ ж. – № 2030а: м(о)н(ахъ)
мрецъ ж. – № 691: мрецъ
мѫка ж. – № 529: [м]ѫ[къ]
мѫченикъ ч. – № 42: мѫченѥци; № 516: моученикъ;
№ 40, № 41, № 156, № 502, № 529: м(оу)ч(е)н(и)къ;
230
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
№ 527: м(оу)ч(ени)къ;№ 521: м(оу)ч(е)н(и)[къ];
№ 517: моу[ченикъ]; № 513: м[оученикъ]; № 503:
м(оу)ч(е)н(и)ка; № 224: м(оу)ч(ени)кь; № 506: моу-
ченици; № 520: /моу/моученици; № 526: моу(че)ници;
№ 519, № 523: м(оу)ч(е)н(и)ци; № 528: м(оуче)ници;
№ 530: [м](оу)ч(е)н[ици]; № 529: м(оучени)ще;
№ 506: моученищи; № 522: мюченици
Н
н цифр, 50. – № 710: ҂а͠хн͠е
Наоумъ особ., ч. – № 588: Нау[мъ]
Несторъ особ., ч. – № 315: Несторови; № 593:
Несто[ро]ви
Никифоръ особ., ч. – № 558: Ники[форе]
Никола особ., ч. – № 4252: Никула
О
о цифр. – № 705: ахо
о вигук. – № 530: ꙍ
Овъстатъ особ., ч. (пох. від Євстафій). – № 617:
Овъстатъ
огньнъ прикм. – № 529: [огн]ѣныхъ
олътарь ч. – № 73 (двічі): олътарь
отъ прийм. – № 529: отъ; № 529: [от]ъ
отъвергноути док. – № 156: отѣвѣрг(ъ)
охъ вигук. – № 590 (двічі): охъ
очистити док. – № 156: очистилъ
П
Павьлъ особ., ч. – № 4306: Павл; № 488: Павлоу;
№ 4295: Пав(лоу)
Панкратъ особ., ч. – № 601: Панкрат[ъ]
Петръ особ., ч. – № 515, № 520: Петра; № 509: Петру
пламеньнъ прикм. – № 73: пламѧны
помагати недок. – № 624: помоги; № 74, № 312, № 315,
№ 605, № 606, № 448, № 468, № 478, № 480,
№ 504, № 573, № 593, № 4251: помози; № 472:
помо[зи]; № 550: пом[ози]; № 533: по[мо]зи; № 603:
пом[оз]и; № 544: п[о]мо[зи]; № 585: по[моз]и;
№4295: [пом]ози; № 611, № 4359: по[мози]; № 479,
№ 545, № 556: п[омози]; № 509: пом(о)зи; № 476:
помо(зи); № 574: пом(ози); № 586, № 676:
по{мози}; № 682: {помози}; № 488: помази; № 147:
помъзи; № 494: понози; № 42: помоз/ъ/ыте
помиловати док. – № 74: помилои; № 559: помилу[и];
№ 719б: пом[илуи]; № 474: поми{лоуи}; № 156,
№ 529: помилоуите; № 527: помилоу[и]те
поминати недок. – № 524, № 679; № 716, № 718,
№ 719, № 719а, № 719г, № 4339: помени; № 704:
помен[и]; № 709: [п]омени; № 4328: [по]ме[ни];
№ 74, № 156, № 554, № 4316, № 4360: помѧни;
№ 4318: помѧн[и]; № 500: помѧ[н]и; № 500: пом[ѧ]ни;
№ 553: п[ом]ѧни; № 4315: помѧ[н]и; № 4340:
помѧ[ни]; № 693, № 697, № 701: пом[ѧни]; № 708:
по[мѧни]; № 555, № 4357: [помѧ]ни; № 4355:
п[омѧн]и; № 4305: [помѧн]и; № 4348: [п]ом[ѧ]н[и];
№ 496: пом(ѧ)ни; № 505: помѧн(и); № 4312:
пом(ѧни); № 4330: [п]ом(ѧни); № 618, № 619,
№ 620, № 675: помꙗни; № 4282: п[о]мꙗни;
№ 4294: пом[ꙗни]; № 692: по[мꙗни]; № 4358:
[пом]ꙗ[ни]; № 604: помѥни
помолити сѧ док. – № 515: помолите сѧ
Прокопии особ., чол. – № 719: [П]роко[пиꙗ]
простити док. – № 156, № 590: прости; № 587,
№ 4252: [пр]ости
протопопъ ч. – № 497: протопоп
прѣставити сѧ док. – № 152: преставис[ѧ]; № 4271:
преставис(ѧ)
пьсати недок. – № 4336: писал; № 617: п[і]салъ;
№ 509: писати
Р
раба ж. – № 709 (двічі): рабꙋ
рабъ ч. – № 152, № 664, № 4329: рабъ; № 4271:
раб(ъ); № 715: раб[ъ]; № 665: ра{бъ}; № 510: раб;
№ 40, № 224, № 506, № 515, № 518, № 524,
№ 532, № 558, № 604, № 605: раба; № 719:
[р]аба; № 4301, № 4305: ра[ба]; № 618, № 4315:
р[а]б[а]; № 4357: р[аба]; № 315, № 467, № 509,
№ 544, № 4295: рабу; № 553: раб[у]; № 147,
№ 448, № 488, № 469, № 478, № 494, № 603:
рабоу; № 573: [ра]боу; № 42: рабѫ; № 312: равоу
расътаѧти док. – № 73: ростаѥть
Рафаилъ особ., чол. – № 708: Рааил[а]
Рогачъ особ., ч. – № 622: Рогач
рокъ ч. – № 2030б: року; № 710: рокꙋ
Романъ особ., ч. – № 571: Ром[а]на; № 718: Ром[ана];
№ 704: [Р]омана
Росотинчакъ особ., ч. – № 698: Росотинчакъ
С
Самоуилъ особ., ч. – № 485: Само{уилъ}
свои займ. – № 40, № 224, № 506, № 515, № 524,
№ 532, № 4301: своего; № 4315: свое[го]; № 605:
[св]оего; № 704: [своег]о; № 618: своѥ[го]; № 553:
своему; № 315: сво[е]му; № 544: свое[м]у; № 467:
сво[ем]у; № 4295: св[оему]; № 312, № 448, № 469,
№ 478, № 488, № 509: своемоу; № 476: своеемоу;
№ 4295: [св]оемꙋ; № 147, № 603: своѥмоу; № 42:
св{воемѫ}; № 606: своимѫо; № 156: своемъ; № 709
(двічі): свою; № 156: сво[и]
свѧтъ прикм. – № 4250: о а(гиосъ); № 14: свѧтъ;
№ 520: свѧ[ти]; № 529: свѧти; № 516: [с]в(ѧ)ти;
№ 40, № 42, № 156, № 224, № 506, № 515,
№ 518, № 521, № 523, № 527, № 530: с(вѧ)ти;
№ 517: с(вѧ)тие; № 508, № 519: с(вѧ)тии; № 39:
с(вѧ)тыи; № 532: с(вѧ)ты[и]; № 513, № 514: № 39:
с(вѧ)ты(и);; № 500: с(вѧ)ты[и]; № 558, № 4252:
с(вѧ)ты(и); № 494: св(ѧ)таѧ; № 502, № 588:
с(вѧ)т(ы)хъ
231
Вказівник слів до графіті та дипітні
________________________________________________________________________________________________________________________________
Семенъ особ., ч. – № 4347: Семен; № 4358: Сем[ена]
Сидоръ особ., ч. – № 708: Сидоръ
Симеонъ особ., ч. – № 707: Сим[еонъ]; № 2030: Симон
Синискии особ., ч. – № 4259: Кл(иментии) [С]иниски(и)
Соиꙗ особ., ж. – № 494: [С]оиѥ
Степанъ особ., ч. – № 4295: Ст[е]пану
Стефанъ особ., ч. – № 4351: С[т]еф/а/ань; № 544:
Стефа[ну]; № 4295: [Ст]ефаноу; № 4339: Стеа[н]а
съконьчити док. – № 156: сконъчати
съпасати недок. – № 719: спасѵ; № 4300: сп(а)си
съпасениѥ с. – № 494: сп(а)сѥние
сътворити док. – № 14: сътворихъ
Т
твои займ. – № 719: твое[го]
Тимоеи особ., ч. – № 524: Тимохвеѧ
тоутъ займ. – № 510: тꙋтъ; № 707: тꙋт; № 2030б:
тꙋ(т); № 4329: т[у]т; № 710: т[ут]
тюжии прикм. – № 610: тюжаꙗ
ОУ
оубогъ прикм. – № 528: ѫ[б]о[г]а
оупирь ч. – № 493: упир(ь)
Ф
Филипъ особ, ч. – № 2030: илипъ
Х
х цифр., 600 – № 685: ѕх҃е҃; № 2030: ҂ах͠ке; № 710:
҂а͠хн͠е; № 705: ахо
Христовъ прикм. – № 518: Х(ристо)ва; № 518:
Х(ристо)ви
хромъ прикм. – № 509: хромомоу
Ц
црькы ж. – № 610: церков(ь); № 73, № 4292:
цр(ь)кы; № 73: церкы
цѣсарствиѥ с. – № 156: цесарстии
Ч
четыре десѧте числ. – № 528: четыре десѧте
Ю
Юрии особ, ч. – № 698: Юрко
Ѯ
Ѯениꙗ особ., ч. – № 709: Ѯѣ[н]ию

 числ, 9. – № 152: ҃; № 710: ͠і
еꙍдоръ особ, ч. – № 703: еꙍдор(ъ); № 718:
едора; № 4295: едороу; № 4323: Федор
еꙍдоровичь особ, ч. – № 4314: едор[овичь]
ома особ, ч. – № 4271: ома
Α
ἅγιος 'свѧтъ' – № 499: ο αγηος
ἀμήν 'аминь' – № 711: αμην
Ἂνθιμος особ., ч., 'Анимъ' – № 499: Ανθημος
Β
βοηθέω 'помагати' – № 711: [βο]ηθη
Δ
δοῦλος 'рабъ' – № 711: δουλον
K
Κυριακός особ., ч., 'Кириꙗкъ' – № 711: Κυριακον
Μ
Μᾶρκος, особ., ч.'Маркъ' – № 433: Μαρκος; № 432:
Μαρκο(ς)
Σ
σός 'твои' – № 711: σον
A
Albertus 'Алберт' ч. – № 431: Albertus
Andreas 'Андрій' – № 582: Andreas
Anna 'Анна' – № 4332: Anna
anno 'рік' – № 431: anno; № 431: а(nno)
B
być 'бути' – № 706: byl
D
Dominus 'Бог' – № 431: D[om]ini; № 431: D(omini)
Domanski 'Доманський' – № 4331: Domansky
H
hic 'тут' – № 431: hic
Horain 'Горайн' – № 686: Horain
I
Ian 'Ян' – № 965: Jan
J
ja 'я' – № 706: ja
Jasnoborski 'Ясноборський' – № 699: Jasnoborsky
K
Kaminski 'Камінський' – № 965: Kaminski
L
Łaszcz 'Лащ' – № 4332: Laszczo[wna]
Lucasz 'Лукаш' – № 686: Lucas
232
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
M
Maciej 'Мацей' – № 4331: Maciej
Moyski 'Вісенський' – № 706: Moysky
P
Piotr 'Петро' – № 699, № 4333: Piotr
R
Roman 'Роман' – № 583: Roman
S
Silewicki 'Cілевицький' – № 582: Sylewycki
Stojowski 'Cтойовський' – № 4333: Stojows[ky]
stolnik 'стольник' – № 686: s{tolnik}
sum 'бути' – № 431: fuit
T
Theodor 'Федір' – № 507: Teodor
tu 'тут' – № 706: tut
W
Wisenski 'Вісенський' – № 431: Wysensky
Woronkowski 'Вороньковський' – № 507:
Woronkowsky
30 – № 4281: 30
Прямі дати в графіті
1097 – № 685
1582 – № 431
1625 – № 2030б
1634 – № 4334
1655 – № 710
1670 – № 705
Вказівник слів до графіті та дипітні
________________________________________________________________________________________________________________________________
Авдійович Симон, авт. гр. (№ 2030б) – с. 221
Авраам, авт. гр. (№ 4341) – с. 114
Агафія, згад.в.гр. (№ 709) – с. 95
Адам Жулинський, чол. Анни Лящ – с. 112
Альберт Вісенський, авт. гр. – с. 48
Ананія, згад. в гр. (№ 708) – с. 94
Андрій Сілевицький, авт. гр. (№ 582) – с. 56
Андрій, протопоп (№ 497) – с. 73
Анна Лящ, авт. гр. (№ 4332) – с. 112
Анфім, св. – с. 60, 61, 65, 67, 120
Архіпова Є.І. – с. 28, 32
Атанасій, авт. гр. (№ 4297) – с. 104
Білоус Н.О. – с. 75
Богдан Котін, авт. гр. (№ 705) – с. 93
Богданович Олександр, авт. гр. (№ 2030б) – с. 221
Бонецький А. – с. 61, 89, 91, 92, 111, 112
Валєвський В. – с. 112
Василь, авт. гр. (№ 687) – с. 89
Василь, авт. гр. (№ 692) – с. 90
Василько, князь теребовлянський – с. 88
Всеволод Ярославич – с. 88
Всеволожа, княгиня – с. 88
Вздорнов Г.І. – с. 16
Вісенський Альберт, авт. гр. (№ 431) – с. 48
Висоцький С.О. – с. 3–4, 9, 32, 46–49, 56, 69, 70–
72
Власій, авт. гр. (№ 494) – с. 56
Володимир Святославич – с. 6
Володимир Мономах – с. 39, 88
Воронковський Федір (авт. гр. 507) – с. 74
Гавриїл, архангел – с. 17
Гавриїл, зг. в гр.(№ 446) – с. 52
Гаврило, авт. гр. (№ 448) – с. 52
Гайдуков П.Г. – с. 6
Георгій, авт. гр. (№ 224) – с. 72
Гіпіус О.О. – с. 6
Горайн Лукаш, авт. гр. (№ 686) – с. 89
Григорій, авт. гр. (№ 147) – с. 48
Григорій, згад. в гр. (№ 708) – с. 94
Григорій, згад. в гр. (№ 718) – с. 97
Григорій, згад. в гр. (№ 4334) – с. 111–112
Григорій Богослов, св. – с. 100, 120
Григорій, майстер-фрескіст – с. 96
Григорій Левонович, авт. гр. (№ 510) – с. 75
Григорій Цамблак, митрополит – с. 16
Гордієнко Д.С. – с. 3
Гуцуляк Р.Б. – с. 18
Даниїл Стовпник, св. – с. 19
Данило, авт. гр. (№ 74) – с. 48
Дмитрій, авт. гр. (№ 469) – с. 53
Доманський Мацей, авт. гр. (№ 4331) – с. 111
Євдокимова О.О. – с. 7
Євдокия, згад. в. гр. (№ 601) – с. 43
Євфимія, згад. в гр. (№ 4282) – с. 101
Жулинський Адам, чол. Анни Лящ – с. 112
Захарія, авт. граф. (№ 518) – с. 77
Захарія, авт. граф. (№ 4252) – с. 20
Залізняк А.А. – с. 6, 46, 69, 71
Запаско Я.П. – с. 6
Іван, авт. гр. (№ 312) – с. 72
Іван, авт. гр. (№ 506) – с. 73
Іван, авт. гр. (№ 700) – с. 92
Іван, авт. гр. (№ 4340) – с. 114
Іван Мазепа, гетьман – с. 7, 30
Іван Рогач, авт. гр. (№ 622) – с. 84, 97
Іван (Ян) Ясноборський – с. 92
Іванович Стефан, авт. гр. (№ 4351) – с. 116
Іларіон, авт. гр. (№ 4299) – с. 104
Іларіонович Йоанн, авт. гр. (№ 4281) – с. 100
Ілля, авт. гр. (№ 476) – с. 54
Ілля, авт. гр. (№ 674) – с. 86
Йоанн, авт. гр. (№ 41) – с. 20
Йоанн, авт. гр. (№ 532) – с. 82
Йоанн, авт. гр. (№ 597) – с. 59
Йоанн, авт. гр. (№ 4329) – с. 111
Йоанн, авт. гр. (№ 4338) – с. 113
Йоанн Золотоуст, св. – с. 100, 120
Йоанн Іларіонович, авт. гр. (№ 4281) – с. 100
Йоанн Маркович, авт. гр. (№ 702) – с. 93
Йоанн, згад. в гр. (№ 468) – с. 53
Йоанн, згад. в гр. (№ 718) – с. 97
Йоанн, згад. в гр. (№ 4295) – с. 103–104
Йоаннов Тимофій, авт. гр. (№ 524) – с. 79
Йосип монах, авт. гр. (№ 2030а) – с. 221
Казимир Ягоцький – с. 61
Камінський Ян, авт. гр. (№ 695) – с. 91
Карський Є.Ф. – с. 6
Климент Синиський, авт. гр. (№ 4259) – с. 29
Клос Б.М. – с. 16
Кипріян, митрополит – с. 16
Киріяк, авт. гр. (№ 711) – с. 95
Козьма, авт. гр. (№ 607) – с. 95
Колодницький Л.Б. – с. 3, 220
Коренюк Ю.А. – с. 96
Корнієнко В.В. – с. 3, 7, 11, 15–18, 43, 47, 49–50,
60–81, 96, 100, 220
Коровін Пилип, авт. гр. (№ 2030) – с. 220
Костянтин, згад. в гр. (№ 4282) – с. 101
Котін Богдан, авт. гр. (№ 705) – с. 93
Ксенія, згад. в.гр. (№ 709) – с. 95
Кузьма, авт. гр. (№ 590) – с. 58
Лазар, авт. гр. (№ 605) – с. 44
Лазар, зг. в гр. (№ 152) – с. 48
Левонович Григорій, авт. гр. (№ 510) – с. 75
Лука, авт. гр. (№ 573) – с. 68
234
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
Лука, авт. гр. (№ 603) – с. 44
Лука, можл. тлумач. (№ 493) – с. 43
Лукаш Горайн, авт. гр. (№ 686) – с. 89
Лящ Анна, авт. гр. (№ 4332) – с. 112
Мазепа Іван, гетьман – с. 7,30
Марк, апостол – с. 46, 49, 50, 120
Марк, авт. гр. (№ 719г) – с. 99
Маркович Йоанн, авт. гр. (№ 702) – с. 93
Мартин, авт. гр. (№ 4282) – с. 101
Мацей Доманський, авт. гр. (№ 4331) – с. 111
Мачинська А.Д. – с. 88.
Мединцева А.О. – с. 7
Меркурій, авт. гр. (№ 553) – с. 64
Миколай, митрополит – с. 88
Миколай Севастійський св. – с. 20
Михаїл, архангел – с. 42
Михайло, авт. гр. (№ 40) – с. 70
Михайло, авт. гр. (№ 478) – с. 55
Михайло, згад. в гр. (№ 669) – с. 85
Михайлович Федір, авт. гр. (№ 703) – с. 93
Мойсей Федорович, авт. гр. (№ 4314) – с. 108
Мойський, авт. гр. (№ 706) – с. 94
Мушинка М.І. – с. 221
Наум, авт. гр. (№ 588) – с. 57
Нельговський Ю.А. – с. 32
Несецький К. – с. 89, 91, 94, 111
Нестор, авт. гр. (№ 315) – с. 9
Нестор, авт. гр. (№ 593) – с. 58
Никифор, св. – с. 65
Нікітенко Н.М.3, 17, 39, 100, 119
Нікітенко М.М. – с. 18
Німчук В.В. – с.47, 71
Овстат, авт. гр. (№ 617) – с. 83
Олександр Богданович, авт. гр. (№ 2030б) – с. 221
Олексій, згад. в гр. (№ 718) – с. 97
Омелян, авт. гр. (№ 467) – с. 53
Омелян, авт. гр. (№ 496) – с.72
Остапчук А.М. – с.3
Павло, авт. гр.(№ 488) – с.42–43
Павло, авт. гр. (№ 4306) – с. 106
Павло, згад. в гр. (№ 4295) – с.103–104
Панашенко В.В. – с.6
Панкрат, згад. в гр. (№ 601) – с. 43
Петро, авт. гр. (№ 509) – с. 75
Петро, авт. гр. (№ 515) – с. 76
Петро, авт. гр. (№ 520) – с.78
Петро Стойовський, авт. гр. (№ 4333) – с.112
Петро Ясноборський, авт. гр. (№ 699) – с.92
Пилип Коровін, авт. гр. (№ 2030) – с. 220
Прокіп, авт. гр. (№719) – с.98
Рафаїл, згад. в гр. (№ 708) – с. 94
Рейський А. – с.112
Рибаков Б.О. – с.6
Рогач Іван, авт. гр. (№ 622) – с.84
Роман, авт. гр. (№ 570) – с. 67
Роман, авт. гр. (№ 583) – с. 56
Роман, авт. гр. (№ 704) – с. 93
Роман, згад. в гр. (№ 718) – с. 97
Романова О.О. – с. 88
Росотинчак Юрко, авт. гр. (№ 698) – с. 91
Самуїл, авт. гр. (№ 485) – с.41
Святополк Володимирович – с. 6
Святополк Ізяславич – с. 88
Семен, авт. гр. (№ 4337) – с. 113
Семен, авт. гр. (№ 4358) – с. 118
Сидор, згад. в гр. (№ 708) – с. 94
Симон Авдійович, авт. гр. (№ 2030б) – с. 221
Симеон, авт. гр. (№ 707) – с.94
Синиський Климент, авт. гр. (№ 4259) – с.29
Сілевицький Андрій, авт. гр. (№ 582) – с.56
Сінкевич Н.О. – с. 3, 7, 48
Сотникова М.П. – с. 6
Спаський І.Г. – с. 6
Станіслав Ягоцький, авт. гр. (№ 498) – с. 61
Степан, згад. в гр. (№ 4295) – с.103–104
Стефан, авт. гр. (№ 544) – с. 62
Стефан, авт. гр. (№ 4295) – с.103–104
Стефан, авт. гр. (№ 4339) – с. 113, 115
Стефан Іванович, авт. гр. (№ 4351) – с.116
Стойовський Петро, авт. гр. (№ 4333) – с.112
Столярова Л.В. – с. 7
Стріленко Ю.М. – с. 100
Тимофій Йоаннов, авт. гр. (№ 524) – с. 79
Федір, авт. гр. (№ 4323) – с. 109
Федір, згад. в гр. (№ 718) – с. 97
Федір, згад. в гр. (№ 4295) – с. 103–104
Федір Воронковський (авт. гр. 507) – с. 74
Федір Михайлович, авт. гр. (№ 703) – с. 93
Федорович Мойсей, авт. гр. (№ 4314) – с. 108
Фергюсон Д. – с. 8
Фома, згад. в гр. (№ 4271) – с. 32
Фотій, митрополит – с. 16
Хлєбовський С. – с. 112
Черепнин Л.В. – с. 6
Щурупов М.А. – с. 28
Юрко Росотинчак, авт. гр. (№ 698) – с. 91
Ягоцький Казимир – с. 61
Ягоцький Станіслав, авт. гр. (№ 498) – с. 61
Ян Камінський, авт. гр. (№ 695) – с. 91
Яким, авт. гр. (№ 4309) – с. 106
Яковенко Н.Н. – с. 75
Яковлєв М.О. – с. 28
Янін В.Л. – с. 6
Ярослав Володимирович – с. 6
Ясноборський Іван (Ян) – с. 61
Ясноборський Петро, авт. гр. (№ 699) – с. 699
Іменний покажчик
________________________________________________________________________________________________________________________________
14 – с. 46, 120, 127
39 – с. 69, 120, 158
40 – с. 69–70, 120, 159
41 – с. 69, 70, 120, 159
42 – с. 69, 70–71, 120, 158
72 – с. 46–47, 48, 120, 128
73 – с. 46, 47, 120, 129
74 – с. 46, 48, 120, 129
147 – с. 46, 48, 120, 130
152 – с. 46, 48–49, 120, 131
156 – с. 69, 72, 120, 160–161
224 – с. 69, 72, 120, 162
265 – с. 46, 49, 120, 130
312 – с. 69, 72, 120, 163
315 – с. 9–10, 12, 13
430 – с. 46, 49, 120, 132
431 – с. 46, 49, 56, 120, 131
432 – с. 46, 49–50, 120, 132
433 – с. 46, 50, 120, 132
434 – с. 46, 50, 120, 133
435 – с. 46, 50, 120, 133
436 – с. 46, 50, 120, 133
437 – с. 46, 50, 120, 133
438 – с. 46, 50, 120, 133
439 – с. 46, 51, 120, 133
440 – с. 46, 51, 120, 134
441 – с. 46, 51, 120, 134
442 – с. 46, 51, 120, 134
443 – с. 46, 51, 120, 134
445 – с. 46, 51, 120, 134
446 – с. 46, 51–52, 120, 135
447 – с. 46, 52, 120, 135
448 – с. 46, 52, 120, 136
449 – с. 46, 52, 120, 137
467 – с. 46, 52–53, 120, 137
468 – с. 46, 53, 120, 138
469 – с. 46, 53, 120, 138
470 – с. 46, 53, 120, 138
471 – с. 46, 53, 120, 139
472 – с. 46, 53–54, 120, 139
473 – с. 46, 54, 120, 139
474 – с. 46, 54, 120, 139
475 – с. 46, 54, 120, 139
476 – с. 46, 54, 120, 140
477 – с. 46, 55, 120, 140
478 – с. 46, 55, 120, 141
479 – с. 46, 55, 120, 141
480 – с. 46, 55, 120, 141
481 – с. 60, 120, 147
482 – с. 60, 120, 147
484 – с. 41, 120, 121
485 – с. 41, 120, 121
486 – с. 41, 120, 121
487 – с. 41–42, 120, 121
488 – с. 41, 42, 43, 120, 122
489 – с. 41, 42, 120, 122
490 – с. 41, 42, 120, 123
491 – с. 41, 42, 120, 123
492 – с. 41, 42, 120, 123
493 – с. 41, 43, 120, 123
494 – с. 46, 55–56, 120, 142
495 – с. 69, 72, 120, 162
496 – с. 69, 72–73, 120, 163
497 – с. 69, 73, 120, 164
498 – с. 60–61, 120, 147
499 – с. 60, 61, 120, 148
500 – с. 60, 61, 120, 148
501 – с. 60, 61, 120, 149
502 – с. 69, 73, 120, 164
503 – с. 69, 73, 120, 164
504 – с. 69, 73, 120, 165
505 – с. 69, 74, 120, 165
506 – с. 69, 74, 120, 165
507 – с. 69, 74, 120, 166
508 – с. 69, 74, 120, 167
509 – с. 69, 75, 120, 166
510 – с. 69, 75, 120, 167
513 – с. 69, 75, 120, 168
514 – с. 69, 75–76, 120, 168
515 – с. 69, 76, 120, 169
516 – с. 69, 76, 120, 170
517 – с. 69, 76–77, 120, 169
518 – с. 69, 77, 120, 171
519 – с. 69, 77, 120, 170
520 – с. 69, 77–78, 120, 172
521 – с. 69, 78, 120, 172
522 – с. 69, 78, 120, 173
523 – с. 69, 79, 120, 173
524 – с. 69, 79, 120, 172
525 – с. 69, 79, 120, 174
526 – с. 69, 79–80, 120, 174
527 – с. 69, 80, 120, 175
528 – с. 69, 80, 120, 175
529 – с. 69, 80–81, 120, 176
530 – с. 69, 81, 120, 174
531 – с. 69, 81–82, 120, 171
532 – с. 69, 82, 120, 177
533 – с. 69, 82, 120, 177
534 – с. 69, 82, 120, 177
535 – с. 69, 82, 120, 177
543 – с. 60, 61–62, 120, 148
544 – с. 60, 62, 120, 150
545 – с. 60, 62, 120, 149
546 – с. 60, 62, 120, 149
547 – с. 60, 62, 120, 149
548 – с. 60, 63, 120, 149
549 – с. 60, 63, 120, 151
550 – с. 60, 63, 120, 149
551 – с. 60, 63, 120, 150
552 – с. 60, 63, 120, 151
553 – с. 60, 64, 120, 152
554 – с. 60, 64, 120, 152
555 – с. 60, 64, 120, 152
556 – с. 60, 64, 120, 153
557 – с. 60, 65, 120, 153
558 – с. 60, 65, 120, 153
559 – с. 60, 65, 120, 153
560 – с. 60, 65, 120, 154
561 – с. 60, 66, 120, 154
562 – с. 60, 66, 120, 154
563 – с. 60, 66, 120, 154
564 – с. 60, 66, 120, 154
565 – с. 60, 66, 120, 155
566 – с. 60, 67, 120, 155
567 – с. 60, 67, 120, 156
568 – с. 60, 67, 120, 155
569 – с. 60, 67, 120, 155
570 – с. 60, 67, 120, 156
571 – с. 60, 67, 120, 156
572 – с. 60, 67, 120, 156
573 – с. 60, 67, 120, 157
574 – с. 60, 67, 120, 156
575 – с. 60, 67, 120, 157
579 – с. 10, 12, 13
580 – с. 10, 12, 14
581 – с. 10, 12, 14
582 – с. 46, 56, 120, 142
583 – с. 46, 56, 120, 142
584 – с. 46, 56, 120, 143
585 – с. 46, 56, 120, 143
586 – с. 46, 57, 120, 143
236
ПОКАЖЧИК ГРАФІТІ ТА ДИПІНТІ
587 – с. 46, 57, 120, 143
588 – с. 46, 57, 120, 144
589 – с. 46, 57, 120, 144
590 – с. 46, 58, 120, 144
591 – с. 46, 58, 120, 144
592 – с. 46, 58, 120, 145
593 – с. 46, 58, 120, 145
594 – с. 46, 58–59, 120, 146
595 – с. 46, 59, 120, 146
596 – с. 46, 59, 120, 146
597 – с. 46, 59, 120, 146
598 – с. 46, 59, 120, 146
599 – с. 46, 59, 120, 147
600 – с. 46, 60, 120, 147
600а – с. 46, 60, 120, 147
601 – с. 41, 43, 120, 124
602 – с. 41, 43–44, 120, 124
603 – с. 41, 44, 120, 125
604 – с. 41, 44, 120, 125
605 – с. 41, 44, 120, 126
606 – с. 41, 45, 120, 126
607 – с. 41, 45, 120, 127
608 – с. 41, 45, 120, 127
608а – с. 41, 45, 120, 127
608б – с. 41, 45, 120, 127
609 – с. 15, 21, 22
610 – с. 15–16, 21, 22
611 – с. 15, 16, 21, 23
612 – с. 15, 16–17, 21, 23
613 – с. 15, 17, 21, 23
614 – с. 15, 17, 21, 24
615 – с. 15, 17, 21, 23
616 – с. 15, 18, 21, 24
617 – с. 69, 82–83, 120, 178
618 – с. 69, 83, 120, 178
619 – с. 69, 83, 120, 178
620 – с. 69, 83, 120, 178
621 – с. 69, 83–84, 120, 179
622 – с. 69, 84, 120, 179
623 – с. 69, 84, 120, 179
624 – с. 69, 84, 120, 179
625 – с. 69, 84, 120, 180
664 – с. 69, 84, 120, 180
665 – с. 69, 84–85, 120, 180
666 – с. 69, 85, 120, 180
667 – с. 69, 85, 120, 180
668 – с. 69, 85, 120, 180
669 – с. 69, 85, 120, 181
670 – с. 69, 85–86, 120, 181
671 – с. 69, 86, 120, 181
672 – с. 69, 86, 120, 181
673 – с. 69, 86, 120, 181
674 – с. 69, 86, 120, 181
675 – с. 69, 86, 120, 182
676 – с. 69, 87, 120, 182
677 – с. 69, 87, 120, 182
678 – с. 69, 87, 120, 182
679 – с. 69, 87, 120, 182
680 – с. 69, 87, 120, 183
681 – с. 69, 88, 120, 183
682 – с. 69, 88, 120, 183
683 – с. 69, 88, 120, 183
684 – с. 69, 88, 120, 183
685 – с. 69, 88–89, 120, 183
686 – с. 69, 89, 120, 184
687 – с. 69, 89, 120, 184
688 – с. 69, 89, 120, 184
689 – с. 69, 89, 120, 184
690 – с. 69, 90, 120, 184
691 – с. 69, 90, 120, 185
692 – с. 69, 90, 120, 185
693 – с. 69, 90, 120, 185
694 – с. 69, 90, 120, 185
695 – с. 69, 91, 120, 185
696 – с. 69, 91, 120, 186
697 – с. 69, 91, 120, 186
698 – с. 69, 91, 120, 186
699 – с. 69, 91–92, 120, 187
700 – с. 69, 92, 120, 187
701 – с. 69, 92, 120, 187
702 – с. 69, 92–93, 120, 188
703 – с. 69, 93, 120, 188
704 – с. 69, 93, 120, 188
705 – с. 69, 93, 120, 189
706 – с. 69, 94, 120, 189
707 – с. 69, 94, 120, 189
708 – с. 69, 94, 120, 190
709 – с. 69, 95, 120, 190
710 – с. 69, 95, 120, 191
711 – с. 69, 95–96, 120, 191
712 – с. 69, 96, 120, 192
713 – с. 69, 96, 120, 192
714 – с. 69, 96, 120, 192
715 – с. 69, 97, 120, 192
716 – с. 69, 97, 120, 193
717 – с. 69, 97, 120, 194
718 – с. 69, 97, 120, 194
719 – с. 69, 98, 120, 195
719а – с. 69, 98, 120, 195
719б – с. 69, 98, 120, 195
719в – с. 69, 98, 120, 197
719г – с. 69, 98–99, 120, 197
719д – с. 69, 99, 120, 196
719е – с. 69, 99, 120, 196
2030 – с. 220, 223
2030а – с. 220–221, 223
2030б – с. 221, 224
4243 – с. 10–11, 12, 14
4244 – с. 11, 12, 14
4245 – с. 18, 21, 25
4246 – с. 18–19, 21, 25
4247 – с. 18, 19, 21, 25
4248 – с. 18, 19, 21, 25
4249 – с. 18, 19, 21, 25
4250 – с. 18, 19, 21, 26
4251 – с. 20, 21, 26
4252 – с. 20, 21, 27
4253 – с. 28, 34
4254 – с. 28, 29, 34
4255 – с. 28, 29, 34
4256 – с. 28, 29, 34
4257 – с. 28, 29, 35
4258 – с. 28, 29, 35
4259 – с. 28, 29, 35
4260 – с. 28, 30, 36
4261 – с. 28, 30, 36
4262 – с. 30, 36
4263 – с. 30–31, 36
4264 – с. 30, 31, 36
4265 – с. 30, 31, 36
4266 – с. 30, 31, 37
4267 – с. 30, 31, 37
4268 – с. 30, 31, 37
4269 – с. 30, 31, 37
4270 – с. 30, 31–32, 37
4271 – с. 32, 38
4272 – с. 39
4273 – с. 39–40
4274 – с. 39, 40
4275 – с. 39, 40
4276 – с. 39, 40
4277 – с. 39, 40
4278 – с. 39, 40–41
4279 – с. 39, 41
4280 – с. 99–100, 120, 197
4281 – с. 100, 120, 197
4282 – с. 100–101, 120, 198
237
Покажчик графіті та дипітні
________________________________________________________________________________________________________________________________
4283 – с. 100, 101, 120, 198
4284 – с. 100, 101, 120, 199
4285 – с. 100, 101, 120, 199
4286 – с. 100, 101, 120, 199
4287 – с. 100, 102, 120, 199
4288 – с. 100, 102, 120, 200
4289 – с. 100, 102, 120, 200
4290 – с. 100, 102, 120, 200
4291 – с. 100, 102, 120, 200
4292 – с. 100, 103, 120, 201
4293 – с. 100, 103, 120, 201
4294 – с. 100, 103, 120, 201
4295 – с. 100, 103–104, 120, 202
4296 – с. 100, 104, 120, 203
4297 – с. 100, 104, 120, 203
4298 – с. 100, 104, 120, 203
4299 – с. 100, 104, 120, 203
4300 – с. 100, 104–105, 120, 204
4301 – с. 100, 105, 120, 204
4302 – с. 100, 105, 120, 205
4303 – с. 100, 105, 120, 205
4304 – с. 100, 105, 120, 206
4305 – с. 100, 106, 120, 206
4306 – с. 100, 106, 120, 206
4307 – с. 100, 106, 120, 206
4308 – с. 100, 106, 120, 206
4309 – с. 100, 106, 120, 207
4310 – с. 100, 106, 120, 207
4311 – с. 107, 120, 207
4312 – с. 107, 120, 207
4313 – с. 107, 120, 207
4314 – с. 107–108, 120, 208
4315 – с. 107, 108, 112, 120, 208
4316 – с. 107, 108, 120, 208
4317 – с. 107, 108, 120, 208
4318 – с. 107, 108–109, 120, 209
4319 – с. 107, 109, 120, 209
4320 – с. 107, 109, 120, 209
4321 – с. 107, 109, 120, 209
4322 – с. 107, 109, 120, 209
4323 – с. 107, 109–110, 120, 210
4324 – с. 107, 110, 120, 210
4325 – с. 107, 110, 120, 210
4326 – с. 107, 110, 120, 210
4327 – с. 107, 110, 120, 210
4328 – с. 107, 110, 120, 210
4329 – с. 107, 111, 120, 211
4330 – с. 107, 111, 120, 211
4331 – с. 107, 111, 120, 212
4332 – с. 107, 111–112, 120, 212
4333 – с. 107, 112, 120, 212
4334 – с. 107, 111, 112, 120, 212
4335 – с. 107, 111–112, 120, 213
4336 – с. 107, 113, 120, 213
4337 – с. 107, 113, 120, 213
4338 – с. 107, 113, 120, 213
4339 – с. 107, 113, 120, 214
4340 – с. 107, 114, 120, 214
4341 – с. 107, 114, 120, 214
4342 – с. 107, 114, 120, 215
4343 – с. 107, 114, 120, 215
4344 – с. 107, 114–115, 120, 215
4345 – с. 107, 115, 120, 215
4346 – с. 107, 115, 120, 215
4347 – с. 107, 115, 120, 215
4348 – с. 115, 120, 216
4349 – с. 115–116, 120, 216
4350 – с. 115, 116, 120, 216
4351 – с. 115, 116, 120, 216
4352 – с. 115, 116, 120, 217
4353 – с. 115, 116, 120, 217
4354 – с. 115, 117, 120, 217
4355 – с. 115, 117, 120, 217
4356 – с. 115, 117, 120, 218
4357 – с. 115, 117, 120, 218
4358 – с. 115, 117–118, 120, 218
4359 – с. 115, 118, 120, 219
4360 – с. 118, 120, 219
В. Корнієнко. Корпус графіті Софії Київської
________________________________________________________________________________________________________________________________
ЗМІСТ
Передмова ................................................................................................ 3
Розділ І.
Графіті на фасадах Софійського собору ........................................................... 9
Розділ ІІ.
Графіті північної сторони західної зовнішньої галереї ....................................... 15
Розділ ІІІ.
Графіті на мармурових колонах у нартексі Софійського собору ............................ 28
Розділ IV.
Графіті у хрещальні Cофійського собору .................................................... 39
Розділ V.
Графіті на мармуровому карнизі головного вівтаря ....................................... 220
Післямова ......................................................................................... 225
Afterword .......................................................................................... 226
Поділ графіті та дипінті за категоріями ................................................... 227
Вказівник слів до графіті та дипінті ......................................................... 229
Іменний покажчик ............................................................................... 234
Покажчик графіті та дипітні ................................................................. 236
239
Н А У К О В Е В И Д А Н Н Я
Вячеслав Васильович Корнієнко
КОРПУС ГРАФІТІ
СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ
(ХІ – початок XVIII ст.)
Ч. VII, т. 1:
західна зовнішня галерея
Підписано до друку 08.10.2016.
Формат 70х100/16. Папір офсетний.
Гарнітура Times New Roman. Друк офсетний.
Ум.-друк. арк. 19,5. Обл.-вид. арк. 18.23
Оригінал-макет, верстка – В. Корнієнко
Редагування – А. Кучеренко
Дизайн обкладинки – А. Кальченко
</doc>
<doc id="file31952918" filename="New_01.txt" parent_folder="upload" FT="Academic ">
117
Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської...
В'ячеслав КОРНІЄНКО, Наталія СІНКЕВИЧ (Київ)
НАПИСИ-ГРАФІТІ XVI–XVII СТОЛІТЬ
ЦЕНТРАЛЬНОЇ НАВИ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ ЯК ДЖЕРЕЛО
ДО БІОГРАФІСТИКИ ТА ГЕНЕАЛОГІЇ
В умовах зростання дослідницької зацікавленості тематикою генеалогії
окремих родин та біографій відомих персоналій досить відчутною пробле-
мою лишається брак писемних пам'яток для періоду Середньовіччя та Ран-
нього Нового часу. Така ситуація об'єктивно вимагає від дослідників пошу-
ку нових методик та залучення додаткових видів джерел, одним із яких є
епіграфічні пам'ятки цього періоду.
Попередні результати дослідження комплексу написів у центральній
апсиді Софійського собору та їх аналіз у зв'язку з історією перебудови цієї
частини храму були нами опубліковані раніше1. У цій статті ми акцентува-
тимемо увагу на джерельних можливостях написів-графіті всієї централь-
ної нави Софії Київської власне для висвітлення окремих питань генеалогії
та біографістики XVI–XVII ст.
Тривалий час написи XVI–XVII ст. залишались поза рамками науково-
го дослідження, оскільки основну увагу епіграфістів привертали графіті
давньоруського часу. Ситуація кардинально змінилася з листопада 2006 р.,
коли були розпочаті планомірні дослідження епіграфічних пам'яток Софії
Київської, що передбачають введення у науковий обіг усього корпусу графіті
храму, виконаних на його стінах упродовж ХІ – початку XVIII ст. Під час
дослідження комплексу епіграфічних пам'яток центральної нави у головно-
му вівтарі Софійського собору на мармурових панно декоративного фриза
над синтроном було виявлено комплекс з вісімдесяти графіті XVI–XVII ст.
Цей комплекс вирізняється серед загалу усіх написів передусім своєю хро-
нологічною однорідністю. Тоді як на фресках собору репрезентовані графіті
1 Корнієнко В. В., Сінкевич Н. О. Комплекс графіті центральної апсиди Софії Київ-
ської та деякі питання перебудови декоративного фриза над синтроном у ХІІ–ХІІІ, XVII–
XVIII та ХІХ ст. // Труди Київської Духовної Академії. – К., 2009. – Число 6 (6): Спец.
вип., присв. 300-літтю з дня упокоєння святителя Димитрія (Туптала), митрополита
Ростовського: Мат-ли наук.-практ. конф. "Святитель Димитрій, митрополит Ростовський
та його доба" (8–9 листопада 2009 р., м. Київ). – С. 60–72; Корниенко В. В. К вопросу о
времени создания, перестроек и реконструкции первоначального вида декора нижнего
яруса главного алтаря Софии Киевской в свете новых эпиграфических исследований //
Архитектурное наследство. – М., 2010. – № 53. – С. 5–24.
118
В'ячеслав КОРНІЄНКО, Наталія СІНКЕВИЧ
від ХІ до XVII ст., на мармурових плитах над синтроном наявні тільки на-
писи ранньомодерного часу (більш ранні графіті виконані лише на крайній
шиферній плиті панно).
Написи XVI–XVII cт. вирізняються значною варіативністю мови і фор-
мули написання, а також різноманітністю соціальних та конфесійних ха-
рактеристик їхніх авторів. Мовна палітра графіті представлена латиною,
польською, німецькою, церковнослов'янською та староукраїнською мова-
ми. Переважна більшість графіті даного періоду виконана латиницею2. Знач-
на частина латиничних графіті датовані першою третиною XVII ст. – часом,
коли Софія перебувала у віданні уніатського духовенства. Однак латиничні
написи з'являються на стінах Софії Київської починаючи з 80-х років XVI ст.
й побутують до кінця XVII ст.3 . А отже, мова графіті не залежить від кон-
фесії, під юрисдикцією якої перебував храм, а відображає загальну мовну
ситуацію у шляхетсько-міщанському середовищі Речі Посполитої кінця XVI –
XVII ст. Кириличних написів значно менше, наші спостереження показу-
ють, що вони виконувалися переважно духовенством, як унійним, так і право-
славним.
Більшість графіті ранньомодерного часу належать до категорії так зва-
них пам'ятних написів. Повна формула такого напису повинна містити три
основні складові:
1) зазначення дати або лише року перебування в соборі;
2) фрази-зв'язки "Був тут", "Hyc fuit" або "Byl tu";
3) вказівку особового (власного) та родового імен автора.
Втім, формули графіті мали відкриту структуру, здатну до розширення
або, радше, до скорочення. Зокрема, доволі часто автори пропускали фразу-
зв'язку, вказуючи лише рік перебування у храмі та особове й родове ім'я.
В іншому випадку скорочення традиційної формули передбачало виконан-
ня лише третьої її частини, тобто видряпування особового та родового імен
автора або тільки власного чи родового. Дещо рідше зустрічаємо приклади
скорочення традиційної формули лише до вказівки року виконання. Розши-
рення традиційної формули, як можемо встановити за наявними даними,
передбачало вказівку місця походження автора, зазначення його приналеж-
ності до певного соціального стану (зокрема до духовенства).
Окрім пам'ятних, в означеному епіграфічному корпусі виявлено також
кілька молитовних написів. Стандартною молитовною формулою XVI–XVII ст.
2 Графіті написані латинською, німецькою та польською мовами, саме тому ми
відмовились від застосування терміна "польські", "латинські", "німецькі", назвавши їх
"латиничними" за аналогією до застосування терміна "кириличні".
3 Сінкевич Н. О., Корнієнко В. В. Латиничні графіті XVI–XVII ст. Софії Київської:
до питання класифікації та атрибуції написів // Труди Київської Духовної Академії. –
2009. – Ч. 5: Спец. вип., присв. 300-літтю з дня упокоєння гетьмана Івана Мазепи. Мат-
ли наук.-практ. конф. "Гетьман Іван Мазепа – будівничий Української Православної
Церкви" (22–23 вересня 2009 р., м. Київ). – С. 168.
119
Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської...
є фраза "спаси/пом'яни/помилуй раба свого такого-то". В окремих випад-
ках до неї додаються рік виконання напису та вказується не лише особове, а
й родове ім'я особи, за яку здійснюється молитва. Також слід зазначити, що
серед молитовних графіті центральної нави Софії Київської виявлено один
текст, складений за абсолютно індивідуальною формулою (запис Адріана
Мартіновського, про що йтиметься нижче).
Ідентифікованих авторів графіті можемо розподілити на кілька основ-
них суспільних, конфесійних і територіальних груп:
1) духовенство Святої Софії (православне чи уніатське);
2) римо-католицьке духовенство;
3) шляхта-урядники Київського воєводства;
4) військова залога Київського замку;
5) київські міщани;
6) шляхтичі, які тимчасово перебували у Києві.
Зупинимося детальніше на тих графіті, автори яких є чітко ідентифіко-
вані, оскільки були знаними суспільними, церковними чи політичними дія-
чами Речі Посполитої і чиї автографи цікавлять нас як біографічне джерело.
Для зручності читача всі написи далі розташовуються в порядку їхньої ну-
мерації4.
Графіті № 1761. Анна з Кішок. Текст напису: p(ani) Ana z Kyjshek.
Roku [1]59[9]5 'пані Анна з Кішок. Року 1599'. Очевидно, в записі згадуєть-
ся Анна († 1633 р.) зі шляхетської родини Кішок гербу Dąbrowa, дружина
знаного політичного діяча першої половини XVII ст. віленського воєводи
Христофора Радзивіла Перуна, активна донаторка православних храмів Речі
Посполитої6.
Графіті № 1842. Мартін Волінський. Графіті прокреслене на фресці,
що нині частково закрита олійною композицією XVIII ст. "Повернення
4 Нами було прийнято рішення продовжити суцільну нумерацію, застосовувану
нашим попередником з вивчення київських епіграфічних пам'яток С. Висоцьким, кот-
рим було опубліковано 416 написів та малюнків. Відповідно, всім нововиявленим графіті
надаються порядкові номери від 417-го.
5 Згідно з прийнятою нами методикою (Корнієнко В. В. Корпус графіті Софії Київ-
ської (ХІ – початок XVIII ст.). – К., 2010. – Ч. 1: Приділ св. Георгія Великомученика. –
С. 6–7) під час реконструкції текстів використовуються чотири види дужок. У квадрат-
них подаються втрачені внаслідок пошкоджень тиньку літери, у круглих – помилково
або спеціально пропущені автором, у тому числі й при скороченні слів, у фігурних –
реконструйовані за змістом слова або доповнення незакінчених слів, у скісних – випад-
кове подвоєння літер, обумовлене ушкодженням штукатурки в процесі видряпування
літери й необхідністю її додаткового написання.
6 Korona Polska przy złotey wolności starożytnemi Rycerstwa Polskiego y Wielkiego
Xięstwa Litewskiego kleynotami naywyższymi Honorami Heroicznym, Męstwem y odwagą,
Wytworną Nauką a naypierwey Cnotą, nauką Pobożnością, y Swiątobliwością ozdobiona
Potomnym zaś wiekom na zaszczyt y nieśmiertelną sławę Pamiętnych w tey Oyczyźnie Synow
podana. – T. drugi. Przez X. Kaspra Niesieckego Societatis Jesu. – Lwów, 1738 (далі – Niesiecki K.
Korona Polska). – S. 254.
120
В'ячеслав КОРНІЄНКО, Наталія СІНКЕВИЧ
блудного сина", тому простежити вдається не всі складові напису. Збереже-
ний текст графіті: Marci[n] Wo[lin]ski A[nno] D[omini]... 'Мартін Волінський
року Божого...'. Мартін належав до шляхетської родини гербу Abdank, що
походить з Великого Князівства Литовського, він обіймав посаду подільсько-
го войського7.
Графіті № 1843. Станіслав Бзовський. Як і в попередньому випадку,
частина складових напису закрита олійним живописом XVIII ст. Текст
графіті: Sta[n]islaw [B]zow[s]ky 1... 'Станіслав Бзовський 1...' Станіслав
Бзовський (1567–1637) є знаною історичною особою. Монах-домініканець
(у чернецтві Авраам), він був активним діячем ордену і Католицької Церкви
свого часу, автором кількох історичних праць з церковної історії8. Наявність
у Києві домініканського конвенту пояснює причину перебування Бзовсько-
го у Святій Софії.
Графіті № 1876. Олександр Копець. Текст напису: Alexander Kope[c]
'Олександр Копець'. Родина Копців гербу Kroje походить з Великого Князів-
ства Литовського. Генеалог К. Несецький згадує Олександра Копця, який у
1648 р. став брестським каштеляном9.
Графіті № 1877. Андрій Барський. Текст напису: Andr[zej] Bar[s]ky
'Андрій Барський'. Ймовірно, автора напису слід ототожнити з відомим кра-
ківським правником та дипломатом, доктором світського та канонічного
права Андрієм Кохлер-Барським († 1611 р.)10. Андрій, разом зі своїми рідни-
ми братами Яном та Матвієм, отримали шляхетство на сеймі у Варшаві в
1591 р.11.
Графіті № 1884. Федір Ружинський (рис. 1). Текст напису: Федор(ъ)
Ружинск[и](и) 'Федір Ружинський'. Запис доповнений малюнком родового
герба у вигляді вертикальної подвійної перехрещеної стріли12. Ружинські є
старовинним литовсько-руським князівським родом, який веде своє походжен-
ня від Гедиміновичів13. Автором запису, вірогідно, є Федір Михайлович Ру-
жинський. На жаль, інформації щодо цього представника родини Ружинських
небагато. Зважаючи на те, що по смерті Федора Михайловича († до 1620 р.)
його майно відійшло до родичів, нащадків по собі він не залишив14.
7 Niesiecki K. Korona Polska. – Lwów, 1743. – Т. 4. – S. 594–595.
8 Dynowska M. Bzowski Stanisław // Polski Słownik Biograficzny. – Kraków, 1937. –
T. 3. – S. 186–188.
9 Niesiecki K. Korona Polska. – Т. 2. – S. 598.
10 Barycz H. Barski-Kochler Andrzej // Polski Słownik Biograficzny. – Kraków, 1935. –
T. 1. – S. 307.
11 Boniecki A. Herbarz Polski: wydanie nowe, elektroniczne / Dr Minakowski Publikacje
Elektroniczne. – Kraków, 2002. – T. 17. – S. 82 (www.przodkowie.com).
12 Однороженко О. Князівська геральдика Волині середини XIV – XVIII ст. –
Харків, 2008. – С. 151.
13 Niesiecki K. Korona Polska. – Т. 2. – S. 896–899.
14 Ворончук І. О. Родоводи волинської шляхти XVI – першої половини XVII ст.
(реконструкція родинних структур: методологія, методика, джерела): Науково-методичне
видання. – К., 2009. – С. 125.
121
Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської...
Графіті № 1886. Микола Вессель. Текст напису: Byl tu Mikolay Wessel
an(no) Do(mini) 1585 'Був тут Микола Вессель року Божого 1585'. Весселі
деякий час проживали на Наддніпрянщині. Відомо, зокрема, що один з пред-
ставників роду – Фелікс Вессель – займав у 1623–1641 рр. новгород-сівер-
ський уряд15. Микола Вессель, згідно з інформацією Б. Папроцького, про-
славився своїми антитатарськими походами у XVI ст. Очевидно, він побу-
вав у Києві саме під час однієї зі своїх антитатарських кампаній.
Графіті № 1899. Христофор-Симон Окольський та Станіслав
Окольський (?). Текст напису: Byl tu Kristow Szymo[n] Okolszki y Sztaniszlaw
... roku 1589 'Був тут Христофор Симон Окольський та Станіслав ... року
1589'. Закінчення другого рядка не простежується через сильну затертість
поверхні мармурової плити, на якій виконане графіті, тому нам не вдається
відновити повний текст напису. Втім, не виключено, що в останньому слові
було вказане друге особове ім'я Станіслава й обидва вони належать до відо-
мої подільської шляхетської родини Окольських гербу Rawisz16. Очевидно,
під першим іменем згадується малолітній на той час Симон Окольський
(1580–1653) – майбутній провінціал домініканського ордену, відомий тео-
лог, історик і геральдик. Симон був онуком Яна Окольського, придворного
сандомирського каштеляна Станіслава Мишковського, та сином Станіслава
Окольського17. Ймовірно, саме Станіслав Окольський виконав запис на стіні
Софії Київської, в якому вказав себе та сина.
Графіті № 1906. Олександр Єловицький. Текст напису: Alexander
Jelowicky a(nno) 1625 'Олександр Єловицький року 1625'. Олександр є пред-
ставником волинського магнатського роду Єловицьких. Відомо, що він у
1640-х рр. займав уряд кременецького войського і помер у 1647 р.18 . Олек-
сандр також знаний як активний член Луцького православного братства та
щедрий донатор братств, монастирів та шпиталів (у своєму заповіті він обда-
рував 12 найбільших православних монастирів України)19.
Графіті № 1909. Маріанна Завіша. Текст напису: Rok(u) 1623.
Zmiłaszczi się Maryany Zawiszi 'Року 1623. Змилуйся Маріанни Завіші'.
Графіті виконане неправильною польською, воно взяте у квадратну рамку,
причому автор спочатку прокреслив рамку, а потім почав вписувати до неї
текст великими літерами. Він не розрахував розмірів рамки, тому замість
15 Urzędnicy dawnej Rzechypospolitej XII–XVIII wieku. – Kórnik, 2002. – T. III. –
Z. 4: Urzędnicy województw Kijowskiego i Chernihowskiego XV–XVIII wieku: spisy. –
S. 204, 227.
16 Niesiecki K. Korona Polska. – Lwów, 1740. – Т. 3. – S. 426.
17 Dworzaczek W., Świętochowski R. Okolski Szymon // Polski Słownik Biograficzny. –
Kraków, 1978. – T. 23. – S. 679–681.
18 Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej / Pod red. A. Gąsiorowskiego. – Kórnik, 2007. –
Т. ІІІ. – Z. 5: Urzędnicy wołyńscy XIV–XVIII w. Spisy. – S. 66.
19 Довбищенко М. В. Волинська шляхта у релігійних рухах кінця XVI – першої
половини XVII ст. – К., 2008. – С. 189, 195, 203, 206–207.
122
В'ячеслав КОРНІЄНКО, Наталія СІНКЕВИЧ
повної фрази, яку можемо гіпотетично реконструювати як "Року 1623.
Змилуйся над душею Маріанни Завіші", вжив скорочену "Року 1623. Зми-
луйся Маріанни Завіші". Напис однозначно не може класифікуватися як
автографічний, він є прикладом молитви автора графіті за іншу людину.
Можемо припустити, що графіті виконано з ініціативи Яна Завіші – митропо-
личого урядника, який фігурує в судовому позові до Іпатія Потія 1607 р.20.
Графіті № 1910. Василь Комонницький (Комонецький). Текст напи-
су: Wasyly Komоnnycki а(nno) 1620 'Василь Комонницький року 1620'. Ва-
силь Комонницький відомий як київський міський радця 1630-х рр. Згідно з
даними Н. Білоус, він був радцею на 1638 р., а перед цим, у 1635 р., склав
пожертву на користь відбудови Десятинної церкви21. Отже, можемо охарак-
теризувати автора графіті як багатого та впливового міщанина, який був
активно залучений до релігійного життя Києва свого часу.
Графіті № 1912. Самуїл Бака. Текст напису: Samuel Baka 'Самуїл Бака'.
Самуїл походив з литовської родини Бак гербу Massalski. На момент елекції
короля Яна Казимира (1648) він був стольником смоленським, що зафіксо-
вано у елекційному документі (1648–1668)22.
Графіті № 1917. Микола Верещинський. Текст напису: Mikolay
Weresczinsky 'Миколай Верещинський'. Родовим гніздом Верещинських було
село Верещин у нинішньому Влодавському повіті Седлецької губернії. Ми-
кола Верещинський є сином Федора Верещинського († 1540 р.) і Малгожати
Сосновської, дядьком київського католицького єпископа Йосипа Верещин-
ського (1589–1598)23.
Графіті № 1924. Войцех Надольський. Текст напису: Bil tu Woycech
Nadolsky 'Був тут Войцех Надольський'. Родина Надольських гербу Roch
походила з Равського воєводства, Войцех був сином Олександра Надоль-
ського, чоловіком Сусанни Дзержановської24 .
Графіті № 1932. Мартін Броньовський (рис. 4). Текст напису: аnno
1590. Martin Broniowski 'року 1590. Мартін Броньовський'. Запис вирізняєть-
ся з-поміж інших ретельністю виконання та великими розмірами літер. Нам
відомо одразу кілька історичних осіб з іменем Мартін Броньовський. Мартін
Броньовський гербу Ogończyk разом з братом Яном згадується під 1598 р.25,
а отже, він теоретично міг залишити напис у Святій Софії. Проте якихось
20 Пам'ятки. – К., 2001. – Т. 3: Архів української церкви. – Вип. 1: Документи
до історії унії на Волині та Київщині кінця XVI – першої половини XVII ст. / Упор.
М. В. Довбищенко.– С. 339.
21 Білоус Н. Київ наприкінці XV – у першій половині XVII століття. Міська влада
і самоврядування. – К., 2008. – С. 198, 218.
22 Niesiecki K. Korona Polska. – Lwów, 1728. – Т. 1. – S. 27–28.
23 Стороженко А. В. Малоизвестные сочинения киевского бискупа Иосифа Вере-
щинского (1589–1598 гг.). – К., 1890. – С. 1–2.
24 Niesiecki K. Korona Polska. – Т. 3. – S. 332.
25 Ibidem. – Т. 1. – S. 192–194.
123
Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської...
підстав для його перебування у Києві на сьогодні не виявлено. Мартін Бро-
ньовський гербу Tarnawa в 1578–1579 рр. був секретарем Стефана Баторія і
здійснював дипломатичну місію до перекопських татар. Інформацію про хід
своєї мандрівки він висвітлив у книзі "Tartariae descripio, ante hae in lucem
numquam edita cum tabulis geographicis ejusdem hersonesus Tauricae" (Кйольн,
1595). Мартін помер близько 1593 р., а отже, теж гіпотетично міг залишити
свій підпис у Софії в 1590 р. Однак відома на сьогодні життєва доля Броньов-
ського примушує сумніватися у такому припущенні. Після смерті короля
Баторія у 1587 р. його кар'єра пішла на спад, він мав багато маєткових не-
приємностей, вирішення яких змушувало його до постійної участі у судо-
вих процесах. Згідно з інформацією С. Старовольського, залишок життя
Мартін провів на військовій службі26. Тому найвірогіднішою є ідентифіка-
ція автора софійського графіті з Мартіном Броньовським гербу Leliwa (1568–
1624) – відомим релігійним дисидентом та полемістом своєї доби. Після
навчання в німецьких землях (1581–1587) він повертається до Речі Поспо-
литої і стає активним членом спільноти "Чеських братів", бере участь у про-
тестантському синоді в Торуні 1595 р. Броньовський відомий, передусім,
завдяки авторству книги "Apokrisis abo odpowiedź na książki o synodzie
brzeskim 1596" (Краків, 1597 р., псевдонім – Христофор Філалет) – першої
серйозної відповіді православної сторони на книгу Петра Скарги "Obrona
synodu Brzeskiego"27. Прикметним є те, що цей Броньовський підтримував
тісні стосунки з київським воєводою Василем Острозьким. Відомо, зокре-
ма, що у 1598 р. він діяв на сеймиках від імені Острозького як його "при-
ятель добрий"28, однак добрі стосунки між ними сформувалися ще рані-
ше29. Саме тісні контакти Броньовського з Острозьким та активна участь у
суспільно-релігійному житті Речі Посполитої могли зумовити відвідання
Мартіном Києва та розміщення великого за розміром графіті з його іменем
на центральному панно вівтарної частини Софійського собору.
Графіті № 1945. Антоній Грекович (рис. 3). Текст напису: А(нтонии)
Грек(ови)ч(ъ). Намісник уніатського митрополита в Києві у 1610–1618 рр.,
який був втоплений козаками у Дніпрі 23 лютого 1618 р. Порівнюючи графіті
з автографом, виконаним Грековичем на папері (рис. 2), можемо помітити
подібність начерку окремих літер30, а отже, стверджувати про особисте вико-
нання ним цього напису. Факт залишення автографа митрополичим намісни-
26 Chodynicki K. Broniewski Marcin // Polski Słownik Biograficzny. – Kraków, 1936. –
Т. 2. – S. 461–462.
27 Stradomski J. Spory o "wiarę grecką" w dawnej Rzeczypospolitej. – Kraków, 2003. –
S. 32.
28 Chodynicki K. Broniewski Marcin. – S. 461–462.
29 Byliński J. Marcin Broniewski – trybun szlachty wielkopolskiej w czasach
Zygmunta III. – Wrocław, 1994. – S. 20.
30 Автори висловлюють подяку за це спостереження М. Довбищенку, публікато-
рові автографа Грековича.
124
В'ячеслав КОРНІЄНКО, Наталія СІНКЕВИЧ
ком підкреслює усвідомлення важливості практики написання графіті со-
фійським духовенством.
Графіті № 1948. Іоан Бучацький. Текст напису: Io[a]nis Buc[za]cky
'Іоанн Бучацький'. Родина Бучацьких гербу Pilawa походить з Подільського
воєводства. Нам відомо дві особи з цієї родини з іменем Ян (Іоанн). Перший –
Ян Казимир Бучацький († 1602 р.), син подільського підкоморія Миколи
Бучацького, який, зрікшись кальвінізму, перейшов у католицизм, навчався у
Римі та був активним промотором канонізації домініканця Яцека Одровон-
жа. Згодом займався дипломатією та був відомим суспільно-політичним дія-
чем свого часу31. Другий – Ян Бучацький, творовський підстолій і підстарос-
та оршанський, підписав елекційний документ Яна ІІІ Собеського у 1674 р.32 .
Графіті № 1949. Адріан Мартіновський (рис. 5). Текст напису: Di(e)
29 May {anno} D(o)m(ini) 1587, przed elekciey Krola. Racz dac Boze wiek slawic
we wszey poboznosci i wyrwi z grzechu, smiluy się dla swoiey milosci. Adrian
Marciniowski reką swą. М. 'Дня 29 травня року Божого 1587, перед елек-
цією короля. Боже, зволь дати довіку славити в усій побожності і вирви з
гріха, змилуйся заради своєї милості. Адріан Мартіновський рукою своєю. М.'
Адріан Мартіновський гербу Topor з Краківського воєводства відомий зав-
дяки своєму підпису під документом каптурового (переделекційного) суду
1586 р.33. Найімовірніше, Адріан міг бути в Києві у травні 1587 р. тільки
проїздом і пізніше взяв участь у виборах нового монарха. Текст молитви є
повною імпровізацією (доволі хаотичного характеру), що може свідчити про
поширення новочасних тенденцій індивідуального звернення до Бога, яке
вже не орієнтувалося на традиційні взірці. Уточнення "перед елекцією ко-
роля" (вибори нового короля Сигізмунда ІІІ мали місце 19 серпня 1587 р.)
промовисто говорить про вагому роль політичних подій в житті шляхтича
Речі Посполитої кінця XVI ст.
Таким чином, сьогодні ми можемо виокремити близько двох десятків
відомих історичних персоналій XVI–XVII ст., чиї написи зафіксовані у цен-
тральній наві Софійського собору. Які відомості це додає до біографії цих
осіб? Переважна більшість графіті є автографічними. А отже, виконання
написів у Святій Софії підкреслює факт перебування їхніх авторів у Києві.
Мета цього перебування не завжди є чітко встановленою. У випадку із авто-
графами духовенства є можливість припускати їх резидіювання при митро-
поличій кафедрі. Неодноразово зафіксовано присутність у Софії католиць-
ких ченців-домініканців34. Появу шляхетських автографів пояснюємо фак-
31 Niesiecki K. Korona Polska. – Т. 1. – S. 219.
32 Ibidem. – S. 218–219.
33 Ibidem. – Т. 3. – S. 225.
34 Окрім згаданих у цій статті ченців-домініканців, слід відзначити "автограф"
Габріеля Олевінського у південній сходовій вежі Софії Київської. Див.: Сінкевич Н.,
Корнієнко В. Комплекс графіті центральної апсиди Софії Київської... – С. 166.
125
Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської...
том перебування самих авторів або їхніх родичів на урядових посадах у
Київському воєводстві, володінням земельними посілостями на Київщині.
У випадку зі шляхтою віддалених воєводств мали місце, очевидно, коротко-
термінові місії або ж військові походи.
Тривалий час у європейській історіографії панувала думка про те, що
ранньомодерні графіті є проявом вандалізму стосовно священних зображень.
Лише нещодавно було показано, що графіті, залишені в європейських хра-
мах, є способом маніфестації своєї приналежності до локальної спільноти,
у віданні якої перебуває церква. У випадку із храмами, які були відомими
паломницькими центрами, має місце підкреслення факту здійснення люди-
ною паломницької подорожі. Графіті також залишалися як свідчення про
вагомі події церковного і суспільного життя (наприклад, перенесення мо-
щей), як молитви до тих святих, на фресках яких вони розміщувалися, тощо.
Після тривалого дослідження західноєвропейської ранньомодерної епігра-
фіки історики почали розцінювати графіті переважно як девоційний акт35.
У випадку із софійськими графіті ми однозначно відмовилися від тракту-
вання їх як прояву блюзнірства чи вандалізму – серед авторів графіті зустрі-
чаємо як благочестивих донаторів, так і саме софійське духовенство. На нашу
думку, метою виконання пам'ятних написів у Софії було підкреслення фак-
ту перебування автора у храмі і вираження надії на справдження молитов-
них сподівань36. Показово, що таку надію висловлював як протестант Мартін
Броньовський, так і донатори православних храмів Анна з Кішок та Олек-
сандр Єловицький, чернець-католик Станіслав Бзовський та намісник уній-
ного митрополита Антоній Грекович.
У кількох випадках ми не можемо віднайти даних стосовно осіб, чиї
імена вказані в графіті, проте відомо, що вони походять зі знаних шляхет-
ських родин. У цьому разі згадка імен збагачує інформацію щодо генеалогії
окремих родів.
Наведемо кілька характерних прикладів.
Графіті № 1918. Христофор Замойський. Текст напису: Bil tu Kristof
Zamoisky ro{ku}... 'Був тут Христофор Замойський року...' Поза сумні-
вом, Христофор належав до знаної польської шляхетської родини Замой-
ських гербу Jelita37. Нам відома велика кількість представників родини За-
мойських, які так чи інакше були пов'язані з Києвом. Варто згадати хоча б
київських воєвод Томаша (1619–1628) та Яна (1658–1659) Замойських38.
Однак інформації щодо представника родини на ім'я Христофор віднайти
не вдалося.
35 Plesch V. Destruction or Preservation? The Meaning of Graffiti on Paintings in Reli-
gious Sites // Art, Piety and Destruction in the Christian West, 1500–1700 / Еdited by Virginia
Chieffo Raguin. – Farnham, Surrey, England; Burlington, VT: Ashgate, 2010. – P. 136–161.
36 Див.: Корнієнко В. В. Корпус графіті Софії Київської... – С. 361–362.
37 Niesiecki K. Korona Polska. – Т. 4. – S. 664–675.
38 Urzędnicy dawnej Rzechypospolitej XII–XVIII wieku. – T. III. – Z. 4. – S. 31, 67.
126
В'ячеслав КОРНІЄНКО, Наталія СІНКЕВИЧ
Графіті № 1918. Ян Злотопольський. Текст напису: Ian Zlotopolsky
1601 13 january 'Ян Злотопольський. 1601 р. 13 січня'. Зі збережених писем-
них джерел маємо інформацію про київського підсудка 1614–1629 pp. Пет-
ра Златопольського39, родичем якого, вірогідно, був автор напису.
Графіті № 1991. Прокопій Олександр Скаржевський. Текст напису:
Prokopus Alexander Skarzewsk[y] 'Прокопій Олександр Скаржевський'. Ро-
дина Скаржевських гербу Radwan походить з Київського воєводства40 , од-
нак про особу Прокопія даних віднайти не вдалося.
Часто в текстах графіті зазначаються імена представників міщанських
родин, які взагалі рідко фіксуються в письмових джерелах. Це посилює роль
епіграфіки для соціальної історії. Очевидно, київськими міщанами були
родини Шаїмових (графіті № 2062; текст: Øàèìîâ(ú) Íàzàðú 'Шаїмов
Назар'), Шибек (графіті № 1889; текст: Ìèêîëà Øèáhêà ÀÕÍÈ 'Микола
Шибека 1658') та Дубин (графіті № 1902; текст: Êàðп(ú) Äóáèíà ÀÕÍÅ
'Карп Дубина 1655'). З міщанського середовища походив, очевидно, Олек-
сандр Мостош, запис якого вміщено під 1630 р. (графіті № 1919; текст:
Alexander Mostosz anno 1630 'Олександр Мостош року 1630'). Це стосуєть-
ся й особи Грицая Совогули (графіті № 1954; текст: Hricaj Sowohula an(no)
1621 maj 31 'Грицай Совогула року 1621 травня 31-го') та Симона Радоміти
(графіті № 1942; текст: Simon Radomita 1589 'Симон Радоміта 1589').
В останньому випадку можемо встановити лише, що прізвисько "Радоміта"
вказує на походження Симона з м. Радома, центру Радомського воєводства.
Підводячи загальні пісумки, одразу зазначимо, що пошук і атрибуція
написів ранньомодерної доби у Софії Київській триває до цього часу, їхні
результати будуть опубліковані у повному корпусі софійських графіті41. Не
виключено, що у процесі подальших досліджень нами буде виявлено ще
низку автографів видатних історичних осіб і не відомих до сьогодні пред-
ставників шляхетських та міщанських родин кінця XVI–XVII ст. Сьогодні
ми хотіли представити науковому загалу тільки найважливіші, на наш по-
гляд, написи, які можуть стати у пригоді не тільки генеалогам і просопогра-
фам, а й дослідникам історії Києва, історикам релігійності та міжконфесій-
них відносин в Україні XVI–XVII ст.
39 Ibidem. – S. 342.
40 Niesiecki K. Korona Polska. – Т. 4. – S. 111.
41 На сьогоднішній день складено облікову документацію на понад 2800 епіграфіч-
них пам'яток Софії Київської ХІ – початку XVIII ст. Вже опубліковано першу частину
задуманого корпусу, куди увійшли 480 графіті, що збереглись у приділі св. Георгія Ве-
ликомученика (Корнієнко В. В. Корпус графіті Софії Київської...), до друку подано ще
дві частини, одна з яких присвячена публікації 368 графіті з приділа свв. апостолів Пет-
ра і Павла, друга – 606 графіті з центральної нави Софії Київської.
127
Написи-графіті XVI–XVII століть центральної нави Софії Київської...
Рис. 1. Фотографія та прорисовка графіті № 1884. Пам'ят-
ний напис Федора Ружинського. Перше-друге десятиліття XVII ст.
Рис. 3. Прорисовка графіті № 1945. Пам'ятний напис
Антонія Грековича. 1610–1618 рр.
Рис. 4. Фотографія та прорисов-
ка графіті № 1932. Пам'ятний на-
пис Мартіна Броньовського. 1590 р.
Рис. 2. Підпис Антонія
Грековича в листі до Іпатія
Потія. 1610 р. Фотографія
люб'язно надана М. Довби-
щенком
Рис. 5. Фотографія та прорисовка графіті
№ 1949. Молитовний напис Адріана Мартінов-
ського. 1587 р.
128
В'ячеслав КОРНІЄНКО, Наталія СІНКЕВИЧ
В'ячеслав Корнієнко, Наталія Сінкевич (Київ). Написи-графіті XVI–XVII століть
центральної нави Софії Київської як джерело до біографістики та генеалогії.
Стаття присвячена проблемі використання графіті Софії Київської як джерела для
біографічних і генеалогічних студій. Наводяться найцікавіші й найінформативніші на-
писи-автографи XVI–XVII ст., робляться припущення щодо мети і обставин залишення
графіті в соборі, узагальнюються соціальні та конфесійні характеристики їхніх авторів.
Ключові слова: біографістика, генеалогія, св. Софія, надписи.
Вячеслав Корниенко, Наталья Синкевич (Киев). Надписи-граффити XVI–XVII
столетий центрального нефа Софии Киевской как источник для биографистики и
генеалогии.
Статья посвящена проблеме использования граффити Софии Киевской в качестве
источника для биографических и генеалогических исследований. Показаны наиболее
интересные надписи-автографы XVI–XVII ст., выдвинуты гипотезы относительно цели
и обстоятельств оставления граффити в соборе, обобщены социальные и конфессио-
нальные характеристики их авторов.
Ключевые слова: биографистика, генеалогия, св. София, надписи.
Viacheslav Korniienko, Natalia Sinkevych (Kyiv). The Wall Inscriptions of the 16th
and 17th Centuries of the Central Nave of Saint Sophia's Cathedral as a Biographical
and Genealogical Source.
The article deals with problem of interpretation of Saint Sophia's Cathedral inscriptions
as biographical and genealogical source. The authors publish most interesting and informative
inscriptions – autographs of the 16th and 17th centuries. They present also some hypotheses
about the aims and circumstances of the inscriptions' appearance, as well as describing the
social and confessional characteristics of their authors.
Key words: biographical and genealogical studies, Saint Sophia, inscriptions.
</doc>
<doc id="file31952917" filename="New_02.txt" parent_folder="upload" FT="Dictionary/Encyclopeadia">
ЕПІГРАФІКА
  
Бібліографічне посилання: Скржинська М.В.,  Котляр М.Ф. ЕПІГРАФІКА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Epigrafika (останній перегляд: 13.12.2023)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці
ЕПІГРАФІКА
ЕПІГРАФІКА (від грец. έπιγραφή – напис) – історико-філол. дисципліна, що вивчає написи на твердих матеріалах: камені, кераміці, дереві, на металевих, кістяних та ін. предметах. Виділяють написи на стінах будинків, кам'яних стелах, надгробках, монетах і печатях (останні вивчаються нумізматами і сфрагістами; див. Нумізматика , Сфрагістика ), на фресках та іконах , а також видряпані на різних речах. Застосовувані в Е. класи-фікаційні схеми написів будуються як на їхніх (написів) формальних ознаках (матеріал, знаряддя письма), так і на їхньому змісті та мовних особливостях. Головні завдання Е. – а) визначення місця і часу створення написів (це зближує Е. з палеографією ), б) дослідження закономірностей некнижного письма і некнижної традиції, а також реконструкція цілісних текстів написів, які зазнали мех. та ін. ушкоджень.
Е. як наук. дисципліна сформувалася на поч. 19 ст. Першою науковою працею з Е. став "Корпус грецьких написів" (Corpus inscriptionum graecarum), що видавався протягом кількох десятиліть нім. ученим А.Беком. Справу А.Бека продовжили і продовжують ін. дослідники антич. світу. В річищі цієї традиції рос. історик античності В.Латишев створив звід грец. і лат. лапідарних написів, знайдених на тер. Російської імперії , зокрема в Україні.
Найдавніші з відомих сьогодні епіграфічні пам'ятки на тер. України з'явилися в 6 ст. до н. е. – в античних державах Північного Причорномор'я . Це графіті – написи, нанесені гострим знаряддям, гол. чин., на керамічному посуді та його уламках. Черепки як найбільш дешевий і придатний для накреслень матеріал використовувалися в 6–5 ст. до н. е. для написання на них листів, шкільних вправ і як бюлетені для голосування. На багатьох грец. кубках прокреслено імена їхніх власників, а також застольні написи і присвяти богам. Всі перелічені види графіті виявлені при розкопках антич. міст, поселень і некрополів Пн. Причорномор'я. Набагато менше тут знайдено графіті на свинцевих пластинках з листами і заклинаннями. Після того, як від 3 ст. до н. е. у всьому антич. світі папірус став достатньо дешевим матеріалом для письма, техніка графіті поступово майже повністю виходить з ужитку. Їй на зміну прийшла техніка письма на папірусі, а далі (з 2 ст. до н. е.) також на пергаменті. (Її вивчають фахівці з палеографії.)
Ще один вид епіграфічних пам'яток – написи на камені. Вони були поширеними в давньому світі аж до присмерку антич. доби. Нині саме такі написи є важливим (нерідко єдиним) джерелом інформації про особливості політ., екон., реліг. життя антич. д-в Пн. Причорномор'я. Серед таких записів на камені є: держ. постанови і закони, присяги, угоди з ін. д-вами, накази і листи урядовців, присвяти богам, почесні і буд. записи, імена переможців на спортивних і муз. агонах (змаганнях), манумісії (юрид. свідоцтва про умови відпускання раба на волю), епітафії.
У давнину мармурові або вапнякові стели з текстами декретів виставляли на центр. міській площі або біля гол. храмів. Декретами регулювали різні сторони політ. та екон. життя давньогрец. поліса . Наприклад, у 4 ст. до н. е. в Ольвії було видано декрет про використання в платежах виключно місц. грошей і про умови обміну іноз. золотих і срібних монет на місц. До херсонеського декрету на честь полководця понтійського царя Мітрідата VI Євпатора Діофанта включено опис переможної війни зі скіфами на чолі з Діофантом у 2 ст. до н. е. Особливу групу декретів складають проксенії – постанови, що дарували різні привілегії іноземцям, які надавали різні, гол. чин. екон., послуги д-ві. Проксенії містять важливі свідчення щодо динаміки зв'язків антич. міст Пн. Причорномор'я з багатьма давньогрец. д-вами.
Важливим істор. джерелом рим. часу (див. Рим Стародавній ) є укази та листи царів та імператорів, їхніх намісників та ін. посадових осіб. Такими є, напр., лист боспорського царя Полемона до ради й народу Херсонеса Таврійського , листування цього міста з рим. властями з приводу податків. Кілька боспорських написів перших століть н. е. містять манумісії.
На вівтарях, фронтонах храмів і постаментах статуй нерідко робилися написи з присвятами різним богам. Буд. написи часто мали форму присвят із вказівкою імені божества, на честь якого зводилася споруда. Крім того, в буд. написах вказувалося, на чий кошт велося буд-во чи здійснювався ремонт оборонних стін і башт, храмів, лазень, портиків та ін.
Найбільш значну групу лапідарних написів складають надгробні написи. В більшості з них указано лише ім'я небіжчика із додаванням імені його батька, а в надгробних написах заміжньої жінки – імені її чоловіка. Є й віршовані епітафії, найчастіше їх знаходять під час розкопок у Херсонесі та в містах і поселеннях Боспору Кіммерійського .
Написи з антич. міст Пн. Причорномор'я виконані в основному давньогрец. мовою, лише невелика кількість – латиною (переважно це надгробки рим. легіонерів, які служили в Ольвії та Херсонесі, іноді їхніх дружин, дітей, рабів і вільновідпущеників; збереглися також кілька невеликих вівтарів з присвятами рим. богам).
Давньорус. епіграфічна традиція бере початок у візант.-християн. традиції і має відповідності в Болгарії та Сербії. Виключне значення мають давньорус. написи дохристиян. часу: графіті з Гнєздова "гороухша" (серед. 10 ст.) й легенди давньорус. срібляників . Вони доводять існу-вання писемності дорукописної доби, протягом якого кирилична абетка ( кирилиця ) використову-валася на Русі ще до офіц. запро-вадження християнства , зокрема в держ. цілях.
Майже всі давньорус. написи припадають на християн. час. Це конфесійні і світські, офіц. й приватні епіграфічні тексти. До написів "літописного" зразка належать графіті Софійського собору в Києві . Одним з найдавніших датованих написів є графіті на стіні собору із записом про смерть вел. кн. київ. Ярослава Мудрого (1054). До найдавніших датованих надписів належить також напис, що зроблений на Тмутороканському камені 1068. Важливою групою написів є графіті на берестяних грамотах (їх уже знайдено більше 1300, як правило, при розкопках давньорус. міст, гол. чин. Новгорода Великого ; див. також Берестологія ).
Вивчення давньорус. написів почалося після знахідки наприкінці 18 ст. Тмутороканського каменя. Розвиткові Е. як науки на давньорус. матеріалі сприяли дослідження І.Срезневського , В.Щепкіна, Є.Карського, А.Орлова, Л.Черепніна, Б.Рибакова , С.Висоцького , А.Мединцевої, Т.Рождественської та ін.
</doc>
<doc id="file31952915" filename="New_04.txt" parent_folder="upload" FT="Academic ">
К.Д.Паршак 
ЕПІГРАФІЧНІ ПАМ'ЯТКИ 
ЯК НАЙДАВНІШІ ПИСЕМНІ ДЖЕРЕЛА 
У статті висвітлено питання ролі епіграфічних пам'яток як найдавніших 
писемних джерел вивчення різних галузей духовної культури народу, зокрема 
історії східних слов'ян. 
Ключові слова: напис, письмо, графіті, епіграфічні пам'ятки, 
палеографічні пам'ятки. 
Писемні пам'ятки є не лише основою дослідження історії мови, вони 
важливі джерела вивчення історії, етнографії, літератури та інших галузей 
духовної культури народу, оскільки є, як правило, сучасниками відображених в 
них подій. 
Одними з найдавніших писемних джерел є епіграфічні пам'ятки. Їхня 
назва походить від давньогрецького слова έπιγράφω, спільнокореневого з 
дієсловом γράφω, яке в архаїчну епоху, у Гомера, вживалося зі значенням 
„дряпати, розсікати". Писемність на території давньої Греції існувала 
переважно на твердому матеріалі і була різаною, тобто нашкрябаною або 
висіченою різцем, тому дієслово дряпати отримало значення „писати". 
Найдавніші пам'ятки античної писемності саме „надряпані" на глиняних 
табличках у 2 тисячолітті до н. е. (лінійне письмо Криту та материкової Греції). 
Отже, έπιγράφω – це те, що надряпано, накреслено, написано на чомусь 
твердому, це напис на камені, дереві, металі, кістці, кераміці, глині, 
різноманітних гірських породах, матеріалах, які набули широкого використання 
і якнайкраще збереглися до сьогодні. 
На відміну від рукописів, палеографічних пам'яток, написаних на м'яких 
матеріалах – папірусі, пергаменті, які дійшли до нас у дуже обмеженій 
кількості, написи на твердому матеріалі дожили до нашого часу. В давнину 
письмо створювалося вперше, було відображенням самого життя в усій його 
складності й неподільності. Є цілі епохи цивілізації, які не знали іншого 
письма, крім монументального, або не зберегли пам'яток іншого письма. 
Найдавніші ієрогліфічні написи Єгипту лінгвісти відносять до періоду 4–
3-го тисячоліття до н. е. Це тексти на стінах пірамід та інших культових споруд, 
різноманітних стелах. Клинописні тексти Месопотамії, Сирії та Малої Азії 
датуються кінцем 4-го тисячоліття до н. е. До 6–4 ст. до н. е. відносяться 
давньоіранські клинописні написи на скелях та стінах палаців. 
Давньогрецькі написи 11 ст. до н. е., написані складовим письмом, 
походять переважно з Кіпру, пізніші (з 7 ст. до н. е.) – з материкової Греції, 
Південної Італії та островів Середземного моря. Вони численні та різноманітні 
за своїм змістом: зводи законів, декрети, міжнародні договори, списки 
посадових осіб, різноманітні тексти історичного змісту. 
36
Джерелом історії латинської мови – від архаїки до пізньої латини – є 
написи (з 7 ст. до н. е.), знайдені на всій території Римської імперії та за її 
межами (Північне Причорномор'я, Кавказ, Азія). Серед них є аграрні закони, 
муніципальний закон Юлія Цезаря („Заповіт Августа"), декрети тощо. 
Особливе місце посідає антична керамічна епіграфіка [1, 213]. 
Перший слов'янський кириличний напис на обпаленій корчазі був 
віднайдений у 1949 році під час археологічних розкопок в одному з могильних 
курганів села Гньоздово поблизу Смоленська. Саме тут закінчувався давній 
шлях мілкими ріками із Західної Двіни до Дніпра. На посудині є чіткий 
однослівний напис кириличними літерами, що читається дослідниками по-
різному. 
Першовідкривачі напису читали його ãîðqxma, тобто „гірчиця", що була 
вмістом посудини. Пізніше було висловлено ще кілька думок щодо читання 
напису – ãîðqxøía, ãîðóøía (гірчичне зерно) або ãîðóma, тобто горюча рідина. Деякі 
дослідники вбачають у цьому слові присвійний прикметник від імені Горун: 
„корчага Горунова". Наведені прочитання загалом відповідають типології 
написів на господарських посудинах-корчагах. Серед них звичайні згадки імені 
власника або про вміст посудини. 
Найдавнішими епіграфічними пам'ятками України-Русі є написи на 
монетах Володимира, Святополка та Ярослава Мудрого межі 10–11 століть. 
Після введення християнства при Володимирі розпочалося будівництво 
церков, запровадження шкільного навчання, переписування та перекладання 
книжок, необхідних для храмів. З метою утвердження християнства та 
державності в Києві – центрі політичного, економічного та культурного життя 
Київської Русі – розпочалося карбування золотої та срібної монети. Написи на 
них – легенди – дорогоцінні зразки писемності того часу. Монети Володимира 
Святославича – златники та срібляники, тобто монети із золота та срібла, – на 
думку істориків, були виконані грецькими, болгарськими або київськими 
майстрами. 
На златниках з одного боку зображено князя з хрестом у руці, його 
князівський родовий знак – тризуб та напис кирилицею: „Âëàäèìèðú íà ñòîëh". Зі 
зворотного боку – Христос із Євангелієм і напис „²ñóñú Õðèñòîñú". На інших 
монетах трапляється напис: „Âëàäèìèð, à ñå å çëàòî". Відомі й монети Київського 
князя Святополка. 
Приблизно тоді, коли Володимир у Києві карбував свої златники та 
срібляники, його син Ярослав, що князював як представник київської 
адміністрації в Новогороді, розпочав карбувати власну монету – срібляники, з 
лицьового боку яких було зображення Святого Георгія, а зі зворотного – 
родовий знак тризуб і напис „"ðîñëàâëå ñúðåáðî" або „"ðîñëàâëå ñðåáðî". 
Крім написів на монетах, здавна були відомі інші епіграфічні пам'ятки, 
які також відносяться до київської писемної школи. Серед них за часом 
написання першими є Тмутораканський камінь з написом 1068 року, так звана 
37
„Чернігівська гривня" – золотий змійовик Володимира Мономаха (1084–
1093 рр.) та напис на чарі чернігівського князя Володимира Давидовича, 
датований приблизно 1139 роком, який знайдено під час археологічних 
розкопок татарської столиці Сарая Берке. 
Основним епіграфічним матеріалом стародавнього Києва є написи-
графіті на стінах давніх архітектурних пам'яток. Назва графіті походить з 
італійської мови – graffiti, де вживається зі значенням "видряпані". Написання 
графіті має свої особливості. Їх матеріалом є твердий фресковий тиньк, а 
приладдям – різні гострі предмети, серед яких писала, ножі і навіть голки. 
На стінах архітектурних будівель Києва (руїн Золотих воріт та 
Успенського собору Печерського монастиря, Софійського собору, Кирилівської 
церкви тощо) було виявлено 416 графіті 11–17 століть, серед них 170 датуються 
11–12 століттям. Переважна більшість написів – у Софійському соборі [2, 131–
132]. 
Незважаючи на офіційну заборону писати – "різати" – на стінах церков, 
графіті писали люди різного соціального стану, навіть князі. Найпростішою 
формою записів є такі, які складаються зі слова "ïèñàëú""""" та імені – "Иâàíú 
ïèñàëú". Проте більшість графіті писалися за традиційними формулами. У 
Софійському соборі виявлено дві форми записів: "Гîñïîäè, ïîìîç³ ðàáq ñâîåìq............" і 
"ìhñ#ö#... äí#... ïðåñòàâèâñÿ ðàá áîæèé..." [2, 133]. 
Важливими на архітектурній споруді є пам'ятні графіті літописного 
характеру, які розповідають про різні події; значна частина написів є 
зверненням до персонажів давніх фресок або поясненням сюжетів живопису. 
Разом із книжними пам'ятками київського походження графіті містять 
цінну інформацію для істориків, філологів, істориків культури. Вони свідчать 
про важливе значення Києва як центру писемної культури східних слов'ян. 
ЛІТЕРАТУРА 
1. Большая советская энциклопедия. – М. : Изд-во "Советская энциклопедия", 1978. – Т. 30. 
– С. 213. 
2. Висоцький С. О. Київська писемна школа Х–ХІІ ст. – Львів – Київ – Нью-Йорк : Вид-во 
М. П. Коця, 1998. – 247 с. 
3. Высоцкий С. А. Древнерусские надписи Софии Киевской XI–XIV вв. – К., 1966. 
4. Рыбаков Б. А. Русские датированные надписи XI–XIV вв. – М., 1964. – С. 5-10. 
5. Украинская советская энциклопедия. – К. : Глав. ред. УСЭ, 1985. – Т. 12. – С. 474. 
6. Федорова Е. В. Латинская эпиграфика. – М. : Изд-во МГУ, 1969. – С. 7-13. 
At this article was consider question of epigraph monuments as ancient 
characteries source of study different branches of characteries culture of different 
people, particular the history of easter Slavic. 
Key words: inscription, characters, grafiti, epigraph monuments, paleographic 
monuments. 
38
</doc>
<doc id="file31952914" filename="New_05.txt" parent_folder="upload" FT="Dictionary/Encyclopeadia">
Головна / Реферати / Мистецтво, культурологія, архітектура / Джерелознавство. Епіграфічні пам'ятки
Джерелознавство. Епіграфічні пам'ятки
Епіграфічні пам'ятки (від гр.. сл. epigraphe — напис, власне напис на пам'ятнику) Такі написи виконувалися головно на камені, граніті, мармурі В античній Греції та Римі на такому матеріалі карбувалися надмогильні написи, написи на пам'ятниках, а також на спеціально виготовлених гранітних чи Інших таблицях про видатні поди в житті полісів, подвиги громадян, про закони І правила, що мали регулювати державне І суспільне життя Епіграфи на честь окремих осіб чи видатних подій, як правило, мали поширений зміст І називалися декретами
В широкому розумінні слова до епіграфічних пам'яток належать також написи, нанесені шляхом глибокого чи слабшого дряпання на стінах будов, на поверхні виробів ремісників, зокрема посуду тощо Такі написи мають назву графіті
Класичні епіграфи — написи на камені поширених форм — посідають чільне місце серед Історичних джерел з Історії причорноморських держав-полісів Найбільше таких текстів збереглося з Історії Херсонеса, нинішньої південної околиці Севастополя, де проведено розкопки колишнього грецького міста-колони, на їх основі створено музей-заповідник під відкритим небом Тут чимало фундаментів будинків, акрополя, ринку, порту, цитаделі, господарських кам'яних ям, дорожніх настилів, що в комплексі дають чітку уяву про контури давнього міста та заняття його мешканців Найголовніші джерела малих форм, у тому числі написи на плитах, концентруються в будинку та перед будинком музею, створеному в цьому мертвому місті За характером реконструкції Історичної дійсності музей у Херсонесі дуже нагадує музей на території давньої болгарської столиці Пліски
Зміст херсонеських написів стосується відносин грецької метрополії з містами-емнірніми, відносин цих міст зі Скіфією, характеру торгівлі між ними Але особливо цікавим документом серед епіграфів Херсонеса є текст присяги, викарбуваний на мармуровій прямокутній плиті, яку приймали юнаки Херсонеса після досягнення повноліття Практично це була громадянська присяга всього чоловічого населення міста в період, коли воно переступало віковий рубіж повноліття Юнак клявся Іменем Бога, що буде оберігати демократичний лад Херсонеса, не зрадить ні міста, ні його володінь, служитиме народу, не матиме жодного помислу проти Херсонеса чи його громадян, не розголосить державної таємниці, а якщо дізнається про змову проти міста, то доведе до відома про неї владу Присяга, очевидно, була екстраординарним заходом щодо можливих змов проти влади, системи І була запроваджена наприкінці IV ст до н е після спроби здійснення державного перевороту
В Іншому епіграфі з II ст до н е —- "Декреті про Дюфанта", полководця понтійського царя Мігрідата VI, розповідається про походи І перемоги полководця проти скіфів, таврів та Інших ворогів Тут знаходимо повідомлення про повстання рабів під проводом Савмака у 107 р до н е
В Афінах зберігся епіграф, висічений на мармуровій плиті й поставлений 346 р до н е в афінської гавані Пірей, в якому розповідається про Боспорське царство За формою — це Декрет про правителів Боспору, синів царя Левкона І, ко грі вступили на престол співправителів Спартока IIІ Перисада І Декрет хвалить співправителів за добре ставлення до Афін, яке полягало в тому, що місто І саме, І як посередник дуже сприяло закупівлі грецькими купцями в Боспорі хліба та Інших товарів, боспорська влада надавала грецьким купцям пріоритетне право першими завантажувати свої кораблі, звільняла їх від сплати мита Декрет сповіщав, що Афіни увінчують Спартока 11, Перисада
</doc>
<doc id="file31952911" filename="New_08.txt" parent_folder="upload" FT="Published corpus">
Національна академія наук України
Інститут української археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського
В.В. Корнієнко
КОРПУС ГРАФІТІ 
СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ
(XI – початок XVIІI ст.).
Частина ІV:
Приділ свв. Іоакима та Анни 
(північна сторона)
КИЇВ 2013
УДК 75.052(477-25)"10/17"
ББК 85.14(4 - Укр-2К)
К67
Корнієнко В.В.
Корпус графіті Софії Київської (ХІ – початок XVIII ст.). – К.: Горобець, 2010. –
.
Ч. 4: Приділ свв. Іоакима та Анни (північна сторона). – К., 2013 – 656 с.: іл.
Четверта частина „Корпусу графіті Софії Київської" присвячена науковій публі-
кації виконаних у північній частині приділа свв. Іоакима та Анни 949 написів та
малюнків. Окрім них, в науковий обіг вводяться два щойно виявлені малюнки з
Георгіївського приділа. Публікація епіграфічних пам'яток здійснена з детальним
розбором текстів, палеографічними аналізом та датуванням. Цьому присвячений
перший розділ книги. У другому висвітлюються попередні результати дослід-
ження опублікованих написів та малюнків. Складовою частиною книги є таблиці
фотографій та прорисовок кожного графіті, додаток з вказівкою координат їх роз-
ташування, словник слів, що зустрічаються в текстах.
Рецензенти:
доктор історичних наук, професор Марія Федорівна Дмитрієнко
доктор історичних наук, професор Ірина Борисівна Матяш
доктор історичних наук, професор Василь Іринархович Ульяновський
доктор філологічних наук, професор Микола Іванович Зубов
Відповідальний редактор
доктор історичних наук, професор Надія Миколаївна Нікітенко
Затверджено до друку Вченою радою Інституту української археографії та джерелознав-
ства ім. М.С. Грушевського НАН України (протокол № 4 від 21.06.2011)
© В.В. Корнієнко, 2013 
© Інститут української археографії 
та джерелознавства ім. М.С. Гру-
шевського НАН України, 2013
ПЕРЕДМОВА
Книга є четвертою частиною задуманого нами багатотомного „Корпусу
графіті Софії Київської", що має на меті зробити доступним широкому науко-
вому загалу повний обсяг епіграфічних пам'яток Софійського собору, виконаних
на його стінах протягом сімох століть – від часу зведення храму в другому деся-
тилітті ХІ ст. до початку XVIII ст., коли його стіни були побілені й на них вико-
нали новий розпис.
Частини „Корпусу" структуровані за архітектурними об'ємами собору,
однак величезна кількість виявлених у приділі свв. Іоакима та Анни графіті зму-
сили нас розбити матеріал на два томи. Четвертий присвячений публікації
пам'яток епіграфіки його північної сторони – 949 написів та малюнків. Окрім
них, до четвертої частини „Корпусу" включені два графіті з приділа св. Георгія
Великомученика, виявлені нещодавно, через що до першого тому [Корнієнко
2010] не увійшли.
В наших попередніх книгах нами були викладені принципи та структура
подання матеріалу, методи його наукової обробки. З огляду на це в даному ви-
данні ми лише наголосимо на основних моментах, що дозволить читачеві краще
зрозуміти структуру книги.
Перш за все нагадаємо, що термін „графіті" нами не відміняється, ос-
кільки в сучасній українській мові він не має відмінку однини [Великий тлумач-
ний словник 2005, с. 260; Новий словник 2008, с. 170]. Слова „напис" та „запис"
вживаються нами як синоніми з метою уникнення повторювання.
Над складанням корпусу софійських графіті працює не лише автор книги.
Вивчення епіграфічних пам'яток здійснюється під керівництвом доктора істо-
ричних наук, професора Н. Нікітенко, яка приймає особисту участь у вивченні
ряду написів давньоруського часу. Дослідження текстів написів XVI –XVII ст.,
переважно виконаних латиницею, проходить за участю кандидата історичних
наук Н. Сінкевич, а грекомовних написів ХІ – ХІІІ ст. – аспіранта Інституту ук-
раїнської археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН Ук-
раїни Д. Гордієнка. Користуючись нагодою, хочемо висловити вищеназваним
дослідникам вдячність за допомогу в підготовці та редагуванні матеріалів.
Застосовувана нами методика дослідження софійських графіті передба-
чає ретельне обстеження поверхні стіни з метою виявлення всієї кількості гра-
фіті, фотографування кожного з них, друк фотографії та виконання по ній
прорисовки безпосередньо в соборі.
При цьому до уваги беруться такі моменти, як структура та стан збере-
ження фрескового тиньку в місці розташування графіті, форма каналів прорізів,
яка залежить як від застосовуваного інструменту, так і від подальшого впливу
на них природних та антропогенних чинників [докл. див.: Корнієнко 2011, с. 3-6].
Такий підхід дозволяє впевнено відділити складові графіті від випадкових по-
шкоджень тиньку та реконструювати літери чи елементи малюнка відповідно до
оригіналу. З огляду на необхідність ретельного вивчення поверхні фрескового
тиньку, ми консультуємось із завідувачем науково-реставраційної майстерні На-
ціонального заповідника „Софія Київська", головним художником-реставратором
__________________________________________________________________________________
3
А. Остапчуком, а також з художником-реставратором Л. Колодницьким, яким
також висловлюємо подяку за допомогу в епіграфічних дослідженнях.
Прорізи наводяться тушшю та переносяться на чистий аркуш паперу.
Виготовлена таким чином прорисовка сканується, після чого шляхом інверсії
відсканованого знімку виготовляється т.зв. „виворітка", яка в тому ж масштабі
з'єднується з фотографією. Завдяки цьому читач матиме змогу побачити наявне
на фресці графіті та його чисті контури. Всі фотографії зводяться в окремі таб-
лиці, що подаються наприкінці першого розділу.
У першому розділі всі виявлені на одній фресці епіграфічні пам'ятки
об'єднані в окремі блоки. На початку кожного наводиться інформація щодо роз-
ташування досліджуваної ділянки в межах архітектурного об'єму храму, критерії
визначення образів святих та зображення на фресці, стан збереження стародав-
нього тиньку, кількість та номери наявних графіті.
Опис кожної епіграфічної пам'ятки наводиться за розробленою нами ус-
таленою структурою, що містить кілька основних пунктів.
Номер надається кожному окремому графіті, він відображає порядок до-
слідження та складання облікової картки. Оскільки нами прийнята нумерація
С. Висоцького, то введені дослідником у науковий обіг написи та малюнки збе-
рігають попередні номери. За необхідності надані пам'яткам епіграфіки номери
можуть отримувати додаткові позначення, наприклад, № 1, № 1а, № 1б тощо.
Історіографія. В цій частині зазначається, ким був опублікований напис
або малюнок, хто з дослідників коригував його прочитання чи опис, аналізу-
ються спірні моменти в плані прочитання або реконструкції тексту, які стало
можливим виявити під час порівняння опублікованих графіті та досліджуваного
нами оригіналу безпосередньо на фресці.
В частині прочитання напису текст наводиться в тому вигляді, в якому він
зберігся на фресці, з показом втрачених складових, які передаються знаком „–".
Проте, враховуючи той факт, що не завжди ми можемо впевнено встановити скільки
саме втрачено літер, кількість знаків „–" не завжди може відповідати реальній кіль-
кості відсутніх літер. Стосовно малюнків-графіті, то ми наводимо їх стислий опис.
Пропонуючи реконструкцію наявного тексту ми використовуємо чотири
види дужок: [ ], ( ), / /, { }. У квадратних вказуються знищені через пошкодження
тиньку літери; у круглих – пропущені авторами написів навмисно під час скоро-
чення слів або ненавмисно помилково; у скісних – випадкові подвоєння літер,
коли в процесі виконання автору не вдалося виконати літеру (наприклад, тиньк
викришився), тому він прокреслив її поруч; у фігурних – реконструйовані за зміс-
том частини та закінчення слів у незавершених написах.
Відмінною рисою сучасних досліджень софійської епіграфіки є те,
що побудові реконструйованого тексту передує аналіз чітко ідентифікованих
літер та тих, визначення яких не повністю впевнене. На підставі цих фактів бу-
дується модель тексту, правильність якої перевіряється повторним вивченням
(чи повторними вивченнями) оригіналу напису. І лише після цього остаточного
етапу пропонується авторський варіант прочитання всього тексту.
Кожен текст обов'язково супроводжується перекладом українською
мовою. Всі умовні позначення втрачених чи пропущених літер реконструйова-
ного тексту в перекладі не передаються.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
4
Наступним моментом опису графіті є встановлення вірогідних хроноло-
гічних меж виконання напису або малюнка. При цьому ми спираємось, по мож-
ливості, на декілька критеріїв.
Вивчення форми каналів прорізів дозволяє в більшості визначити три
різні часові етапи виконання графіті:
- друге десятиліття ХІ ст.: згладжені прорізи, нерідко зі слідами фарби,
що свідчить про їх виконання по сирому тиньку;
- друга чверть ХІ – кінець XVI ст.: внутрішня поверхня каналів прорізів
нерівна, що свідчить про їх видряпування по сухому тиньку;
- кінець XVI – кінець XVII ст.: форма каналів прорізів відрізняється від
попередньої дещо „розірваними" краями біля поверхні.
Цей критерій спирається на ретельне вивчення прорізів з метою аналізу
рівня їх ерозії під дією природних чинників. Звичайно, датування за ним є доволі
умовним, адже середній проміжок часу охоплює близько шести століть. Проте, на-
жаль, для багатьох графіті він залишається наразі єдиним можливим для датування.
Окрім форми прорізів, певну допомогу в датуванні може надати вивчення
стратиграфії розташування графіті, коли вдається встановити передування од-
ного запису чи малюнка іншому. Це дозволяє визначити гранично можливу вер-
хню або нижню хронологічну межу його появи. Втім, застосування цього
критерію буде продуктивним лише тоді, коли встановлений відносно точний про-
міжок часу появи хоча б одного з графіті.
Наразі найбільш точним критерієм, якщо, звісно, у тексті не вказане
пряме датування, виступає палеографічний аналіз його складових. У цьому від-
ношенні для датування давньоруських графіті ми спираємось на результати до-
слідження А. Залізняком корпусу датованих за стратиграфією новгородських
берестяних грамот ХІ – XV ст. [Зализняк 2000] та Б. Рибаковим датованих епіг-
рафічних пам'яток XI – XIV ст. [Рыбаков 1964].
Однак одразу варто наголосити, що напрацювання А. Залізняка не зведені
нами до абсолюту як єдиний метод встановлення часу появи та зникнення певних
палеографічних ознак. Справа в тім, що методика позастратиграфічного дату-
вання розроблена вченим на основі даних новгородських берестяних грамот,
вона доведена до середини XV ст. Її застосування для визначення хронології
епіграфічних пам'яток Софії Київської дійсно цілком допустиме [Зализняк 2004,
с. 237-239], однак при цьому варто зважати, що вона спирається виключно на пів-
нічноруські матеріали, які мають певні відмінності порівняно з південноруськими.
Ці відмінності були встановлені під час вивчення прямо датованих графіті Софії
Київської та інших епіграфічних пам'яток, що мають стратиграфічне датування.
Наприклад, ІС-подібна розімкнута ê, згідно спостережень А. Залізняка,
в новгородських берестяних грамотах з'являється з першої чверті ХІІ ст. [Зализ-
няк 2000, с. 172-173], однак така її форма в софійській епіграфіці зустрічається
на сто років раніше, її можемо бачити в датованих написах 1018/1021 р. (№ 1684
[Корнієнко 2011, табл. LI, 2]), 1052 р. (№ 3 [Высоцкий 1966, табл. ІІІ, 1; IV, 1]) та
1078 р. (№ 9 [Высоцкий 1966, табл. ХІ; ХІІ]). В написі № 52 [Корнієнко 2011,
табл. L], що прямо датується 1285 р., присутні палеографічні ознаки, такі як
А-подібна ä та h з петлею кутом вперед, форми написання яких, зважаючи на
матеріали новгородських берестяних грамот, зникають наприкінці ХІІ ст. Такі
Передмова
__________________________________________________________________________________
5
випадки не поодинокі [див., напр.: Корнієнко 2008], зафіксовані вони й іншими
дослідниками.
Цю тезу добре ілюструє приклад аналізу напису на пірофілітовому біко-
нічному пряслиці, виявленому в 1996 р. у Вишгороді, опублікованому Р. Орловим
та В. Козюбою [Орлов, Козюба 2008, с. 35-39]. Автори публікації відмітили не-
відповідність між співвідношенням датування часу потрапляння пряслиця до
землі з часом побутування палеографічних ознак деяких літер. Так, за стратиг-
рафією верхньою хронологічною межею археологізації пряслиця є остання
чверть ХІ ст., однак для літер # (без перекладини) та ú (петля з двома заломами)
нижньою хронологічною межею палеографічних ознак є, відповідно, друга
чверть ХІІ ст. та друга чверть ХІІІ ст. [пор.: Зализняк 2000, с. 204-205, 216-217;
Орлов, Козюба 2008, с. 38, 35]. Як бачимо, в першому випадку відмінність ста-
новить півстоліття, в другому – більше століття.
Тож з усією очевидністю виявляється необхідність врахування специфіки
написання окремих літер в південноруських писемних та епіграфічних пам'ят-
ках. Ігнорування цього факту є грубою методологічною помилкою.
Відтак, для уточнення часу появи тих чи інших форм написання літер в
південноруській епіграфіці ми залучаємо зібрані Я. Запаском описи рукописних
книг ХІ – XVII ст., де автор наводить фотографії сторінок рукописів [Запаско
1995], а також доступні нам факсимільні видання самих рукописів, аналізуємо
форми написання літер у легендах на монетах початку ХІ ст. Володимира, Свя-
тополка та Ярослава [Сотникова, Спасский 1983] та застосовуємо результати
власних досліджень софійських датованих графіті.
Отже, хоча в основу палеографічного датування покладені напрацювання
А. Залізняка, нами обов'язково враховуються часові відмінності написання дея-
ких форм літер в південноруській писемній та епіграфічній традиції. З огляду
на це в ряді випадків пропоноване нами датування не збігається з хронологіч-
ними рамками виконання напису, встановленими виключно на підставі позастра-
тиграфічного методу датування новгородських берестяних грамот. Зважаючи на
скутість обсягів даного видання, специфіка написання кожної літери не може
бути спеціально оговорена в коментарях до всіх написів. В подальшому ми пла-
нуємо скласти зведені таблиці форм написання літер для більш об'єктивного ви-
значення хронології південноруських епіграфічних пам'яток, публікації яких
буде присвячене окреме видання.
В роботі по встановленню палеографічного датування графіті нами ви-
готовляються датуючи матриці на підставі аналізу всіх літер напису, потім вони
коригуються з урахуванням південноруської специфіки написання окремих літер.
Зважаючи на обмежені обсяги книги, такі подвійні матриці не наводяться в тек-
сті, а в рубриці „датування" ми обмежуємось зазначенням найбільш важливих
для встановлення часу виконання палеографічних ознак. Однак це не означає,
що форми інших літер напису нами зігноровані. Вони обов'язково враховуються,
однак форма їх написання притаманна великим хронологічним діапазонам, які
охоплюють і зазначений проміжок часу. З цієї причини вони не можуть суттєво
вплинути на датування. 
Для встановлення часу виконання пізніших графіті застосовуються ро-
боти Є. Карського [Карский 1928] та Л. Черепніна [Черепнин 1956], виконані
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
6
В. Панашенко порівняльні таблиці скоропису урядових документів та магістрат-
ських книг Гетьманщини середини – другої половини XVII ст. [Панашенко 1974].
Окрім того, ще одним застосовуваним критерієм для визначення хроно-
логічних меж появи графіті є типологічний аналіз, наразі більш надійний для да-
тування глаголичних написів, час появи яких окреслюється в межах другої чверті
ХІ – кінця ХІІІ ст. [Медынцева 1978, с. 30; Столярова 1998, с. 56-69].
Не маючи достатньо даних для палеографічного датування грекомовних
графіті Софії Київської, наразі ми приймаємо висновок О. Євдокімової, яка від-
носить верхню хронологічну межу їх появи до кінця ХІІІ ст. [Евдокимова 2008а,
с. 23]. Відтак, грекомовні написи, якщо час їх виконання не може бути впевнено
визначений за наявною в тексті інформацією, датуються в межах другої чверті
ХІ – кінця ХІІІ ст. Втім, підписи до фрескових образів, навіть грецькою мовою,
виконувались русичами, тож датування таких написів здійснюється на підставі
кириличної палеографії. Адже в цьому випадку на формі літер відбивались особ-
ливості, притаманні кириличним графіті.
Щодо виконаних латиницею написів, то вони видряпувались, як показу-
ють сучасні дослідження, протягом останньої чверті XVI – кінця XVII ст. [Сін-
кевич, Корнієнко 2009]. Тобто, якщо напис не може бути датований за наявною
в ньому інформацією, цими хронологічними рамками визначається можливий
час появи таких графіті.
Хронологічний діапазон вірменомовних графіті Софії Київської охоплює
проміжок часу від початку XVI до початку XVII ст. Щоправда, Г. Григорян на-
водить два написи (№ 16 та № 20 за нумерацією дослідника) пізнішого часу –
1657 р. та 1751 р. Остання дата виглядає абсолютно невірогідною, адже стіни
храму були потиньковані та заново розписані на початку XVIII ст. Ретельне ви-
вчення написів, проведене нами за сучасною методикою, дозволило встановити,
що під час визначення літер, які позначають дати, були допущені помилки. Так,
у віднесеному до 1751 р. написі останню літеру дати ՌՄ слід розглядати не як
Մ, а як Ի: за нижню перемичку Մ було прийнято вибій в нижній частині літери,
а за її праву щоглу – фрагмент хвилястої лінії, яка відділяла літери нижнього на-
пису від верхнього й одночасно виконувала роль титла. Тобто, дату слід розгля-
дати не як 1200 (1751) р., а як 1020 (1571) р. Вивчення літер запису 1657 р.
дозволило встановити, що рік був визначений помилково, адже в даті ՌՃԶ за-
мість середньої Ճ (100) чітко читається Ի (20). Відтак, тут зазначений не 1106
(1657) р., а 1026 (1577) р.
За типологічним методом датується більшість записів обчислення кіль-
кості проведених поминальних служб, хронологічні рамки побутування яких
охоплюють проміжок часу від другої чверті ХІ до кінця XIV ст. [Корниенко 2010,
с. 418; Корнієнко 2009, с. 102].
Окрім того, певну допомогу у визначенні відносної хронології написів
надає спостереження над структурою формули. Так, традиційна молитва „Гос-
поди, поможи рабу своєму" зустрічається протягом ХІ – XV ст. Тож, якщо в тексті
відсутні чіткі палеографічні ознаки, виконаний за усталеною формулою запис
може бути датований на підставі хронології побутування.
В останньому пункті опису графіті під назвою „категорія" вказується,
до якої групи віднесений напис або малюнок. Назвам категорій відповідають
Передмова
__________________________________________________________________________________
7
назви підрозділів другого розділу „Коментарі та дослідження графіті північної
частини приділа святих Іоакима та Анни", в якому ми намагаємось визначити
вірогідні мотиваційні чинники появи графіті, аналізуємо закладену в них істо-
ричну інформацію, а також прагнемо встановити можливий змістовний контекст
того чи іншого малюнка, його можливі аналогії та прототипи. Слід зауважити,
що, оскільки на цьому етапі дослідження написи цікавлять нас як цілісний текст,
вони в цьому розділі наводяться без дужок, якими ми позначаємо втрачені чи
пропущені літери.
До книги включені плани Софійського собору з вказівкою місць розта-
шування графіті, додаток у вигляді таблиці їх площинних координат, а також вка-
зівник слів, що зустрічаються в текстах написів.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
Розділ І.
ГРАФІТІ ПІВНІЧНОЇ СТОРОНИ ПРИДІЛА
СВЯТИХ ІОАКИМА ТА АННИ
І.1. Фреска з образом св. Єрміонії
Знаходиться; у північно-західному куті західного компартимента на пів-
денній грані лопатки стіни (табл. ІІ, 1). Поверхня тиньку в багатьох місцях по-
шкоджена дрібними вибоями та подряпинми, які зараз закриті шпаклівкою.
Невелика ділянка в нижній частині фрески біля ребра стовпа не збереглась,
втрачена також верхня частина. На фресці виявлене лише одне графіті № 2094
(табл. ІІ, 2), завдяки якому вдалося правильно ідентифікувати образ святої.
Графіті № 2094 (табл. ІІІ)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений. Верхній рядок
зберігся повністю, тут простежуються літери ÑÒÛÈ з горизонтальним титлом
над першими двома. Другий рядок складався з чотирьох або п'яти знаків, з них
збереглись лише дві останні літери ÐÚ. Нижче тиньк настільки пошкоджений,
що неможливо встановити кількість втрачених літер.
Структура тексту вказує, що перед нами підпис до фрески. Враховуючи,
що тут знаходиться жіночий образ, реконструювати перше слово слід як прикмет-
ник жіночого роду у форму ñ(â#)òûè[à] 'свята', в якому остання літера розпо-
чинала другий рядок. Зважаючи на наявну структуру рядка – одна або дві
знищені літери та склад ðú наприкінці – найбільш вірогідним буде реконструю-
вати тут жіноче ім'я [Èå]ðú[ìèîíà] 'Єрміонія'. Адже використання після „рци"
„єра" свідчить про те, що наступною літерою мала бути приголосна. Таким умо-
вам з-поміж жіночих імен святих задовольняє лише Єрміонія.
Датування. Форми написання прямолінійної ð з петлею кутом вгору, ú
з нахиленою щоглою й петлею кутом вперед, а також û без перемички, дозволя-
ють датувати графіті в межах кінця ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: підпис до фрескового образу.
І.2. Фреска з образом невідомої святої мучениці
Знаходиться в арці-переході між західними компартиментами цен-
тральної нави та приділа св. Іоакима та Анни на східній грані лопатки стіни
(табл. ІІ, 1). Поверхня стіни пошкоджена численними дрібними вибоями та по-
дряпинами, що нині закриті шпаклівкою, місцями стародавній тиньк слабо роз-
чищений від пізнішої олійної фарби ХІХ ст. В нижній частині фреска має
втрати. На ній виявлено сім графіті, яким надано порядкові номери від 2095-го
по 2101-й (табл. ІІ, 2).
Графіті № 2095 (табл. IV, 1)
Складові напису пошкоджені вибоями, слабо розчищені від шпаклівки
та пізнішої олійної фарби ХІХ ст., тиньк навколо зберігся погано. Втім, можемо
встановити, що текст з самого початку містив лише п'ять знаків, які можуть бути
прочитані як ÅÀÐÎË.
Датування. За формою написання å з язичком догори графіті найвіро-
гідніше датувати початком XIV – кінцем XV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
__________________________________________________________________________________
9
Графіті № 2096 (табл. IV, 2)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений та слабо розчищений
від олійної фарби ХІХ ст. На початку рядка відносно впевнено читається літера
Å, на деякій відстані від неї – Î та À.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
другою чвертю ХІ – кінцем XVI ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2097 (табл. IV, 3)
На поверхні стіни прокреслений напис, що складається з чотирьох літер.
Дві перші впевнено визначаються як ÍÜ, дві останні, менш впевнено, як ÎÜ.
Датування. За формою написання ü з округлою петлею графіті датується
в межах другої чверті ХІ – кінця XІI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2098 (табл. IV, 4)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений, його складові в біль-
шості закриті шпаклівкою та слабо розчищені з-під олійної фарби ХІХ ст. У вер-
хньому рядку впевнено ідентифікуються літери ÍÅÅ. В нижньому на початку
рядка простежується, вірогідно, Ñ, далі тиньк пошкоджений на розмір двох-трьох
літер. Останній знак може бути прочитаний як À, ¤ або Ä.
Датування. Форма прорізів, частково розчищених від шпаклівки, дозво-
ляє датувати графіті другою чвертю ХІ – кінцем XVI ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2099 (табл. IV, 5)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений, однак його складові
відносно читаються як латиничні WNM. Втім, не виключена можливість їх про-
читання як кириличних WÈÌ. Зважаючи на те, що у Георгіївському приділі ви-
явлений схожий латиничний напис (№ 1026), який складається з трьох літер NZR
[Сінкевич, Корнієнко 2009, с. 167, табл. XL; Корнієнко 2010, с. 92, табл. CLIII,
2], перший варіант ідентифікації літер видається нам більш ймовірним.
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути
окреслений в межах останньої чверті ХVІ – кінця XVІI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2100 (табл. V, 1)
Тиньк в місці розташування однорядкового напису сильно пошкоджений.
На початку рядка читається склад ÍÅ, далі знаходиться вибій на розмір трьох-
чотирьох знаків, наприкінці збереглись літери ÈÀ.
Датування. Загальний вигляд літер дозволяє найвірогідніше віднести
час появи графіті до другої чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2101 (табл. V, 2)
Незважаючи на дрібні пошкодження тиньку, на фресці впевнено чита-
ється ім'я Fåîô³ë[ú] 'Феофіл'. Напис виконаний великими літерами, причому
перші три були видряпані більш ретельно, їх прорізи відносно глибокі. Наступні
складові прокреслені менш якісно, їхні прорізи неглибокі, місцями ледь про-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
10
стежуються. Петлі ô надто широкі, вони не змикаються зі щоглою. Остання ú
знищена вибоєм, від неї збереглась лише частина петлі та хвоста.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
в межах кінця ХVІ – кінця XVІI ст.
Категорія: пам'ятний напис.
І.3. Фреска з образом св. Пелагії Антіохійської
Знаходиться в арці-переході між західними компартиментами цен-
тральної нави та приділа св. Іоакима та Анни на західній грані західної лопатки
третього від вівтаря північного хрещатого стовпа (табл. ІІ, 1). Як образ святої
Пелагії Антіохійської фреска ідентифікована Н. Нікітенко [Никитенко 2004,
с. 248], Н. Герасименко, А. Захарова та В. Сарабьянов не заперечували цій ат-
рибуції, проте більш вірогідним вважали визначати образ як св. Параскеву
П'ятницю [Герасименко, Захарова, Сарабьянов 2003, с. 219-220]. Поверхня
фрескового тиньку доволі щільно вкрита дрібними вибоями, подряпинами, міс-
цями вона слабо розчищена від олійної фарби ХІХ ст. В правому нижньому кутку
біля ребра наявні невеликі втрати тиньку. На досліджуваній ділянці виявлено
вісім графіті, яким надано порядкові номери від 2102-го по 2109-й (табл. ІІ, 2).
Графіті № 2102 (табл. VI, 1)
На фресці прокреслені дві великі літери ÊÎ.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
в межах кінця ХVІ – кінця XVІI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2103 (табл. VI, 2)
По фресковому тиньку прокреслена літера À. В цілому вигляд літери та
форма прорізів дозволяють визначити, ще це та попереднє графіті були виконані
одним автором.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до кінця
ХVІ – кінця XVІI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2104 (табл. VI, 3)
На поверхні стіни простежуються літери Î².
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до другої чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2105 (табл. VI, 4)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений, простежується лише
прорізана голкою літера Å.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2106 (табл. VI, 5)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена численими ви-
боями. За контурами можуть бути визначені літера Ú у верхньому рядку та Ñ –
в нижньому.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
11
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті другою чвертю ХІ –
кінцем XVI ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2107 (табл. VII, 1)
Тиньк в місці розташування напису значно пошкоджений вибоями, внас-
лідок чого простежуються лише окремі його складові: Â, можливо ² або Ò на
початку рядка та два склади ÍÈ наприкінці. Через значні пошкодження рекон-
струкція тексту неможлива.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване в межах дру-
гої чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2108 (табл. VII, 2)
Напис знищений вибоєм, збереглась лише одна літера Ó.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
в межах другої чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2109 (табл. VII, 3)
Незважаючи на пошкодження тиньку, на фресці відносно добре просте-
жується малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. Прорізи повністю закриті шпаклівкою, тож час появи графіті
може бути окреслений в межах другої чверті ХІ – кінця XVІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
І.4. Фреска з зображенням орнаменту
Знаходиться в північно-східному куті західного компартимента на пів-
денній грані західної лопатки третього від вівтаря північного хрещатого
стовпа (табл. ІІ, 1). Збереженість поверхні стародавнього тиньку доволі добра,
незважаючи на низку дрібних вибоїв. На фресці виявлено шість графіті, які от-
римали порядкові номери від 2110-го по 2115-й (табл. ІІ, 2).
Графіті № 2110 (табл. VIІI, 1)
На фресці тонким гострим предметом, вочевидь, голкою, прокреслені лі-
тери ÏÎ та, на деякій відстані, À.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах кінця XVI –
кінця XVII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2111 (табл. VIІI, 2)
На поверхні стіни простежується літера Ð. Тиньк навколо неї містить не-
великі вибої, нині зашпакльовані, що справляє враження, ніби літера є складовою
більшого запису. Насправді ж він з самого початку містив лише одну складову.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті кінцем XVI – кін-
цем XVII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2112 (табл. VIІI, 3)
По фресковому тиньку прокреслений знак у вигляді вертикальної риски
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
12
з трикутним розширенням зверху. Трохи ліворуч та нижче прокреслена ще одна
вертикальна риска. На перший погляд малюнок може розглядатись як незавер-
шене зображення хреста з розширеними у вигляді трикутників кінцями: автор
прокреслив верхню частину щогли з трикутним завершенням, а потім почав ви-
конувати її нижню частину, проте йому не вдалося зімкнути обидві складові пе-
рекладини. Однак спостереження над особливостями виконання прорізів вказує,
що нижня частина „щогли" прокреслювалась згори донизу, тож автор мав всі
можливості зімкнути нижню вертикальну риску з верхньою. Однак він цього сві-
домо не зробив, тож вірогідно, що автор прагнув прокреслити саме таку фігуру,
яку ми бачимо нині на поверхні тиньку.
Датування. За формою прорізів графіті має датуватись в межах другої
чверті XI – кінця XVI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2113 (табл. VIІI, 4)
На фресці прокреслена велика літера Ì.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до кінця
XVI – кінця XVII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2114 (табл. VIІI, 5)
Ліворуч від попереднього напису простежується літера Î, виконана тим
же інструментом і тим же автором. Однак доволі велика відстань між обома лі-
терами (12 см) примушує розглядати їх як два окремі записи.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити хронологічні межі появи
графіті кінцем XVI – кінцем XVII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2115 (табл. VIІI, 6)
По фресковому тиньку прокреслений шестикінечний хрест, що склада-
ється зі щогли, перекладини та символічної таблички над головою Ісуса Христа. 
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю ХІ –
кінцем XVI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
І.5. Фреска з образом невідомої святої
Знаходиться в північно-східному куті західного компартимента на за-
хідній грані південної лопатки третього від вівтаря північного хрещатого
стовпа (табл. ІІ, 1). Збереженість поверхні стародавнього тиньку погана, в ба-
гатьох місцях вона пошкоджена численними вибоями та слабо розчищена з-під
олійної фарби ХІХ ст. На фресці виявлено дев'ять графіті, які отримали по-
рядкові номери від 2116-го по 2124-й (табл. ІІ, 2). Напис № 2154 досліджувався
спільно з Н. Сінкевич.
Графіті № 2116 (табл. ІХ, 1)
На поверхні стіни простежується велика літера À.
Датування. Скорописна форма написання à дозволяє віднести час появи
графіті до середини – кінця XVІI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
13
Графіті № 2117 (табл. ІХ, 2)
На фресці прокреслена Христограма, утворена шляхом поєднання
двох початкових літер Ι та Χ імені 'Ιησοῦς Χριστός 'Ісус Христос'.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити можливі хронологічні
межі появи графіті кінцем XVІ – кінцем XVII ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.
Графіті № 2118 (табл. ІХ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена, проте за
збереженими частинами можемо встановити, що на фресці прокреслені чо-
тири кола, які перетинаються між собою. Найвірогідніше, перед нами неза-
кінчене зображення хреста типу Безант. Подібні малюнки неодноразово
зустрічались серед софійських графіті (№ 1031, № 1669). 
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої
чверті XІ – кінця XVI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2119 (табл. ІХ, 4)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, проте в ці-
лому можемо встановити, що він складався з чотирьох літер ÐÀÌË.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах кінця XVI –
кінця XVII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2120 (табл. Х, 1)
Фресковий тиньк в місці розташування напису пошкоджений вибоями
та слабо розчищений від олійної фарби ХІХ ст., проте майже всі його складові
впевнено читаються:
Велика відстань між четвертою та п'ятою літерами пояснюється тим,
що тут знаходилась щогла літери ð графіті № 2121 тому автор запису № 2120
змушений був її оминати.
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Ïîì"í[è] Ã(îñïî)äè [I]wàíà.
Пом'яни, Господи, Іоанна.
Датування. Скорописні форми написання літер та структура формули
дозволяють окреслити час можливої появи графіті серединою – кінцем XVII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2121 (табл. Х, 2)
Поверхня тиньку в місці розташування напису дуже пошкоджена, від
нього залишились літери ÐÀ та фрагменти двох інших. На нашу думку, більш
вірогідним буде реконструювати текст як слово ðà[áà] 'раба'.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити можливі хронологічні
межі появи графіті кінцем XVІ – кінцем XVII ст.
Категорія: молитовний напис.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
14
Графіті № 2122 (табл. Х, 3)
Поверхня стіни в місці розташування запису пошкоджена, проте великі
за розмірами літери ÂÀ простежуються відносно добре.
Датування. За формою написання à з широко розкритою петлею та â з
переломом, петлі якої не торкаються щогли, графіті може бути датоване в межах
другої чверті ХІІ – кінця XIV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2123 (табл. ХІ, 1)
Тиньк в місці розташування запису пошкоджений вибоями, його складові
простежуються слабо:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
[Ã](îñïîä)è ï[î]ìîz[è] ðàáq [ñ]âî[åìî]ó ...
Господи, поможи рабу своєму ...
Датування. Форми написання à з видовженою спинкою, á та â з висту-
пами зверху, нахиленої праворуч z з розвилкою, прямолінійної ð з петлею кутом
вгору й виступом зверху, а також q, в якому î та ó не зближені, дозволяють да-
тувати графіті в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.; при цьому більш вірогід-
ною верхньою хронологічною межею є середина ХІІ ст., для якої більш
притаманна така форма написання q.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2124 (табл. ХІ, 2)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений вибоями та слабо роз-
чищений від олійної фарби, тому деякі його складові не простежуються зовсім:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Wol[k] Stefa[n] [an]n(o) 1651.
Волк Стефан, року 1651.
Датування. В тексті прямо вказаний час виконання – 1651 р.
Категорія: пам'ятний напис.
І.6. Фреска з образом св. Сави Освяченого
Знаходиться в арці-переході між західним та другим із заходу компар-
тиментами на південній грані південної лопатки третього від вівтаря північ-
ного хрещатого стовпа (табл. ІІ, 1). Образ святого ідентифікований на
підставі інформації графіті № 2125 та іконографії образу [докл. див.: Гераси-
менко, Захарова, Сарабьянов 2009, с. 240-241]. Збереженість поверхні старо-
давнього тиньку в цілому добра, незважаючи на наявність вибоїв та подряпин,
особливо в нижній правій частині фрески. На ній виявлено дванадцять графіті,
які отримали порядкові номери від 2125-го по 2136-й (табл. ІІ, 2). Напис № 2134
досліджувався спільно з Н. Сінкевич.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
15
Графіті № 2125 (табл. ХІІ, 1)
Опубліковане О. Євдокімовою [Евдокимова 2008, с. 632-633], Н. Гераси-
менко, А. Захаровою та В. Сарабьяновим [Герасименко, Захарова, Сарабьянов
2009, с. 217, ил. 15].
Прорізи добре розчищені від шпаклівки, вони впевнено ідентифікуються:
Під нижнім рядком простежується невеликий вертикальний штрих, який
нагадує фрагмент літери. Можливо, текст ο αγηος Σαβας 'ὁ ἅγιος Σάββας, святий
Сава' мав продовження у вигляді епітету святого, проте тиньк в місці його ймо-
вірного розташування не зберігся.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою, â та ã з вис-
тупами зверху графіті може бути датоване другою чвертю ХІ – кінцем ХІІ ст.
Категорія: підпис до фрескового образу.
Графіті № 2126 (табл. ХІІ, 2)
Опубліковане Н. Нікітенко та В. Корнієнком [Нікітенко, Корнієнко 2011,
с. 94-95, рис. 6].
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений, проте збережені фраг-
менти дозволяють повністю відновити його складові.
На початку рядка впевнено читається г-подібна ½, над якою зберігся
фрагмент нахиленого титла. За нею знаходиться фрагментарно збережена трохи
менша за розмірами Å, що визначається за контекстом. Третя літера пошкоджена,
проте наявні залишки дозволяють впевнено ідентифікувати її як Ô, над якою
зберігся фрагмент хвилеподібного титла. За нею прокреслена трохи менша за
розмірами Å. П'ята літера, незважаючи на дрібні вибої, чітко читається як Ë з
горизонтальним титлом над нею. Далі знову прокреслена Å. Сьома літера може
бути ідентифікована як г-подібна ½, восьма – як Å. Над ними прокреслене хви-
лясте титло складної форми, яке нагадує іншу г-подібну ½. На перший погляд
титло та сьома літера можуть бути сприйняті за Z, верхня та нижня частина якої
не з'єднані. Проте дослідження оригіналу дозволило простежити верхню петлю
½, що ніяк не могла виникнути у випадку виконання Z. Той самий результат дало
вивчення титла – його нижня округла частина плавно переходить у горизон-
тальну частину, що було б неможливим, якби автор графіті справді прагнув про-
креслити Z. Відтак, текст має розглядатись як запис року ½åÔåËå½å, в якому
до кожної цифри додано закінчення –å, тобто, тут зазначено 6536 (1028) р. Отже,
напис мав читатися так: „{У літо } 6-ти тисячне, 5-ти соте, 30-те, 6-те".
Такий спосіб написання років доволі часто зустрічається в епіграфічних
та писемних пам'ятках. Наприклад, в написі № 55 з Софії Київської до позна-
чення сотень та тисяч додано закінчення –íî~, а десятків та одиниць – закінчення
–~ [Высоцкий 1966, с. 98]. У графіті № 114 до всієї дати додано закінчення –å
[Корнієнко 2011, с. 122]. У написі на хресті Володимира Ольгердовича літерні
позначення тисяч та сотень також мають закінчення –íî~ [Івакін, Козубовський
1993, с. 122, рис. 12]. В ряді записів писців у пергаменних кодексах до різних лі-
терних позначень дат також додані закінчення (нумерація подається за Л. Сто-
ляровою): в № 167 до позначення тисяч додано закінчення –íîå, у № 212 –
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
16
закінчення –íî~, в № 235 до числа дати додано закінчення –è, а в № 239 до по-
значення тисяч, сотень і десятків з одиницями додано закінчення –~ [Столярова
2000, с. 187, 222, 235, 237].
Датування. В тексті прямо вказаний час виконання – 1028 р.; форми на-
писання літер не суперечать датуванню графіті третім десятиліттям ХІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2127 (табл. ХІІ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена, про-
різи закриті шпаклівкою. Втім, попри схематичність написання літер можемо
встановити, що напис виконано вірменською мовою, він містить літери ՌԻԶ.
Найвірогідніше розглядати ці три літери як вказівку року виконання. Вірмен-
ський календар використовує вірменські літери для позначення чисел. Він був
прийнятий 11 липня 584 р. та веде відлік з 552 р. Відтак, для перекладу на су-
часне літочислення до вказаної у записі слід додати 551. Отже, числове значення
напису – 1026 р. за вірменською ерою літочислення, тобто, 1577 р.
Датування. В тексті прямо вказаний час виконання – 1577 р., що не су-
перечить хронології побутування вірменомовних графіті у Софії Київській.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2128 (табл. ХІІІ, 1)
Складові напису виконані дуже тонким предметом, вірогідно, голкою.
Оскільки тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений, а рельєф про-
різів майже відсутній, можемо простежити лише склад ZÀ, фрагменти ще однієї
літери за ним, À та щоглу ще однієї літери за нею.
Датування. За формою написання z з виступом праворуч зверху графіті
може бути датоване другою чвертю ХІ – другою чвертю XIV ст., найвірогідніше,
в межах другої чверті – кінця XII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2129 (табл. ХІІІ, 2)
По фресковому тиньку вісьмома лініями, проведеними через одну точку,
прокреслене зображення сяючої зірки.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: символи, пов'язані з землею та небом.
Графіті № 2130 (табл. XIV, 1)
На фресці прокреслена Христограма, утворена шляхом поєднання двох
початкових літер імені 'Ιησοῦς Χριστός 'Ісус Христос', причому спочатку була
прокреслена Χ, а потім, через точку перетину скісних, горизонтальна Ι. З правої
сторони Христограму огортає велике півколо.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити можливі хронологічні
межі появи графіті другою чвертю XІ – кінцем XVI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2131 (табл. XIV, 2)
На поверхні фрескового тиньку, незважаючи на пошкодження, просте-
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
17
жується подвійна Христограма, утворена шляхом поєднання двох літер Χ імені
Χριστός 'Христос'.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю XІ –
кінцем XVI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2132 (табл. XIV, 3)
По фресковому тиньку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Вигляд каналів прорізів вказує, що малюнок видряпаний по
свіжому личкувальному розчину ще до нанесення фарби, яка збереглась у вер-
хній частині щогли; відтак, графіті датується в межах другого десятиліття XI ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.
Графіті № 2133 (табл. XIV, 4)
На поверхні стіни простежується літера Ì. Тиньк навколо неї пошкод-
жений, відтак важко встановити, містив напис одну літеру чи складався з біль-
шого за обсягом тексту.
Датування. Прорізи літери повністю закриті шпаклівкою, тож час появи
графіті визначається широкими хронологічними межами від другої чверті ХІ до
кінця XVII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2134 (табл. XV)
Незважаючи на дрібні пошкодження, складові напису відносно чітко чи-
таються. Верхній рядок складається з літери Р та імені Prokop 'Прокіп'. У ниж-
ньому рядку читаються літери XZ та прикметник Dоłepolsky 'Долепольський'.
Повний текст напису може бути представлений наступним чином:
P(ater) Prokop X(iąd)z Dоłepolsky.
Отець Прокіп, священик Долеполький.
Датування. Зважаючи на хронологію латиничних написів Софії Київської
та форму прорізів графіті датується останньою чвертю XVI – кінцем XVII ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2135 (табл. XVІ, 1)
На фресці прокреслена фігура, що складається з чотирьох нахилених пра-
воруч засічок, які перетинають дві нахилені ліворуч. Дещо нижче прокреслена
ще одна нахилена праворуч засічка. Тобто, в цілому малюнок нагадує зобра-
ження сітки, подібні зображення часто зустрічаються в софійській епіграфіці.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2136 (табл. XVІ, 2)
По фресковому прокреслений малюнок сяючої зірки або сонця. Подібні
зображення зустрічаються в епіграфіці, зокрема, на східних монетах [див., напр.:
Добровольский, Дубов, Кузьменко 1991, с. 75, рис. 37].
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: символи, пов'язані з землею та небом.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
18
І.7. Фреска з зображенням орнаменту
Знаходиться в північно-західному куті другого з заходу компартимента
на східній грані південної лопатки третього від вівтаря північного хрещатого
стовпа (табл. ІІ, 1). Збереженість фрески відносно добра, проте поверхня
тиньку доволі щільно вкрита вибоями та слабо розчищена від пізнішої олійної
фарби ХІХ ст. Тут виявлено чотири графіті, які отримали порядкові номери
від 2137-го по 2140-й (табл. ІІ, 2).
Графіті № 2137 (табл. XVІІ, 1)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений, проте можемо встановити,
що він складався з двох слів, особового та родового імен автора. Від першого зберег-
лись лише дві літери Î, друге впевнено читається як Ñîêîëå[âú] 'Соколів'.
Датування. Прорізи закриті шпаклівкою, проте структура напису та за-
гальні форми написання й розміри літер дозволяють окреслити час появи графіті
кінцем XVI – кінцем XVII ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2138 (табл. XVІІ, 2)
На фресці читаються літери ÍÅÀÏ, далі тиньк пошкоджений вибоями,
що знищили решту тексту.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою та округлою
петлею найвірогідніше датувати графіті серединою ХІ – кінцем ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2139 (табл. XVІІ, 3)
Під попереднім написом читається слово Pio[t]r 'Петро'. Остання літера
обведена в коло, яке, вочевидь, і знищило t.
Датування. Зважаючи на хронологію латиничних написів Софії Київ-
ської графіті датується в межах останньої чверті XVI – кінця XVII ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2140 (табл. XVІІ, 4)
Поверхня стіни в місці розташування напису дуже пошкоджена, з-поміж
його складових у верхньому рядку впевнено ідентифікуються літери ÎÍ, в ниж-
ньому – Ñ та, на деякій відстані, склад ËÎ.
Датування. Прорізи повністю закриті шпаклівкою, тож час появи графіті
визначається хронологічним діапазоном від другої чверті ХІ до кінця XVII ст.
Категорія: фрагмент напису.
І.8. Фреска з образом св. Пантелеймона
Знаходиться в арці-переході між другими з заходу компартиментами
центральної нави та приділа св. Іоакима та Анни на східній грані східної ло-
патки третього від вівтаря північного хрещатого стовпа (табл. ІІ, 1). Образ
святого визначається за іконографією, а також даними молитовних напи-
сів № 47 та № 48. У нижній частині стародавній тиньк втрачений, поверхня
стіни вкрита дрібними вибоями та подряпинами, часто доволі щільними, міс-
цями вона слабо розчищена від олійної фарби ХІХ ст. Під час досліджень С. Ви-
соцького в науковий обіг була введена інформація про дванадцять графіті № 3,
№ 8, № 8а, № 47, № 48 (до складу були включені ще п'ять малюнків), № 196 та
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
19
№ 197. Нами були опубліковані записи № 454 та № 455, О. Євдокімовою – вели-
кий грекомовний напис, № 2213 за нашою нумерацією. Загальна ж кількість ви-
явлених на фресці графіті становить 79 одиниць, їм присвоєні наступні номери:
3, 8, 8а, 47, 48, 48а-є, 196, 197, 454, 455, 2141-2213 (табл. ІІ, 2). Написи №№ 454-
455, 2185-2186 досліджувались спільно з Н. Сінкевич, №№ 2174, 2184, 2209 та
2213 досліджувались спільно з Д. Гордієнком.
Графіті № 3 (табл. XVІІІ)
Текст перших двох рядків опублікований С. Висоцьким в 1959 р. [Вы-
соцкий 1959а, с. 243], повний – у 1966 р. [Высоцкий 1966, с. 16-18, табл. ІІІ, 1;
IV, 1], пізніше він запропонував інший варіант реконструкції тексту [Висоцький
1998а, с. 134-135]. Окрім того, Б. Рибаков незалежно від С. Висоцького запро-
понував абсолютно інший варіант прочитання напису [Рибаков 1964, с. 13-14,
табл. XVII, 1-2]. Опублікований С. Висоцьким текст коригували В. Німчук [Нім-
чук 1967, с. 88], В. Орел та А. Кулик [Орел, Кулик 1996, с. 126]. Різні варіанти
відновленого тексту графіті наводимо нижче:
âú ë(hòî) sôk
ìàðò(à)7 âú ã
ðîzúãðú(ìëå)1
С. Висоцький (1966) âú f ÷(àñú)2 ä(ü)7íå3
áh4 æå âòú ì5
ñ(â#)ò(î)ãî7 ì(ó)÷(åíè)êà6
åóòðîïèà
âú ë(hòî) sôk
ìàðòà7 âú ã
ðîzúãðúìåë(ñ#)1
С. Висоцький (1998) âú f ÷(àñú)2 äü7íå3
áú4æå âú5
ñ(â#òà)ãî7 ì(ó)÷(åíè)êà6
åóòðîïèà
âú ë(hòî) sôk
ìàðò(à)7 âú ã
ðîzúãðúìëå(í)1 / або ðîzúãðúìå(ë)1 / або ðîzúãðúìëå(ñ#)1
В. Німчук âú f ÷(àñú)2 ä(ü)7íå3
áh4 æå âòú ì(ó÷åíèêà)5
ñ(â#)ò(î)ãî7 ì(ó)÷(åíè)êà6
åóòðîïèà
âú ë(hòî) sôk
ìàðò(à)7 âú ã
ðîzúãðúìåë(ú)1 / або ðîzúãðúìåë(î)1
В. Орел, А. Кулик âú f ÷à(ñú)2 ä(ü)7íå3
áh4 æå âòú ì5
ñ(â#)ò(î)ãî7 ì(ó)÷(åíè)êà6
åóòðîïèà
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
20
âú (ë)[hòî] sôk
ìàð(ò)[à]7 âú ã
ðîzúãðà(ä)[è?]øà1
Б. Рибаков âú f³2 äíü3
áh4æå âz[#](ò)ú [^]5
ñ(â#)ò(î)ãî7 ì(ó)÷(åíè)êà6
1) початкові шість літер ðîzúãð ідентифікуються без ускладнень, однак
за ними складові напису пошкоджені; проте можемо встановити, що тут було чо-
тири літери, з них першу, що її, слідом за С. Висоцьким, В. Німчук, В. Орел та
А. Кулик визначали як ú, а Б. Рибаков як à, слід ідентифікувати як ú; наступна лі-
тера сильно пошкоджена, тому за обрисами вона набула схожості з ø (саме так її
читав Б. Рибаков), проте за контекстом та контурами її варто визначати як ì; за
нею, незважаючи на пошкодження, добре читається å (втім, невелика скісна трі-
щина за нею нагадує спинку à, чим, вочевидь, і варто пояснювати помилку Б. Ри-
бакова в її визначенні); над двома останніми літерами прокреслена надрядкова
ë, вона простежується чітко, тож її прочитання як ä (Б. Рибаков) безпідставне;
2) сумніви дослідників викликала фігура у формі трикутника над чашкою
літери Y (Б. Рибаков визначив її як числівник ³); С. Висоцький, а слідом за ним
В. Німчук, не надавали жодного пояснення цьому знакові, В. Орел та А. Кулик
висловили припущення, що „загадочный надписной треугольник" знаходиться
на місці літери à; дослідження оригіналу напису дозволило встановити, що права
„сторона" трикутника є продовженням щогли ð попереднього рядка, а ліва сторона
та основа є складовими написаної у два змахи надрядкової ñ під округлим титлом;
3) на поверхні стіни однозначно читається літера å, помилково визначена
Б. Рибаковим як ü;
4) визначення літери як h однозначне, можливо варіант прочитання тут
С. Висоцьким ú (1998) є друкарською помилкою;
5) після літер áhæå під час попереднього прочитання графіті закінчення
вказувалось С. Висоцьким як âúì з надрядковим ò, хоча останнє не враховува-
лось ні в публікації 1966 р., ані в публікації 1998 р.; літера ì з горизонтальним
титлом над нею спочатку інтерпретувалась як числівник 40 (1966), який вказував
на одного з сорока Севастійських мучеників, потім ì взагалі не згадувалась
(1998); В. Німчук припустив, що, оскільки серед сорока мучеників не було Єв-
тропія, автор таким чином скоротив слово ìó÷åíèêà; В. Орел та А. Кулик під-
тримали ідентифікацію літер С. Висоцького, проте не запропонували
осмисленого прочитання цієї частини напису; Б. Рибаков на місці літери ú по-
милково читав z, а замість прочитаної дослідниками ì – ú; дослідження оригі-
налу напису дозволило встановити, що остання літера „ì" має реконструюватись
як пошкоджені літери äí під горизонтальним титлом;
6) незважаючи на вибої, літера à наприкінці шостого рядка читається до-
волі впевнено;
7) під цією цифрою нами об'єднані відмінності, які стосуються подачі
відсутніх літер в скороченнях слів, вони містяться у публікації С. Висоцького
1998 р., коли на місці пропущеної літери вона вказана як присутня (другий та
четвертий рядок), або замість наявної літери вона зазначена як відсутня (шостий
рядок); ці невідповідності обумовлені, скоріше за все, друкарськими помилками.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
21
Зважаючи на наведені вище зауваження наявний на стіні текст має
виглядати наступним чином:
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів:
Âú ë(hòî) ½ÔK ìàðò(à) âú Ã ðîzúãðúìåë(î) âú F ÷(à)ñ(ú) ä(ü)íå áh æå
âú ò(ú) ä(ü)í(ü) ñ(â#)ò(î)ãî ì(ó)÷(åíè)êà Åóòðîïèà.
В літо 6560-те (1052 р.) березня у 3-тє розгриміло о 9-й годині дня. Було ж
у той день святого мученика Євтропія.
Датування. В тексті вказаний час виконання напису – 3 березня 1052 р.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 8 (табл. XІХ)
Опубліковане Б. Рибаковим [Рыбаков 1959], одночасно текст перших
двох рядків був опублікований С. Висоцьким [Высоцкий 1959а, с. 243]. Напис
увійшов до першої частини корпусу софійських графіті С. Висоцького [Высоц-
кий 1966, с. 39-41, табл. ІХ, 1; Х, 1]. В наступних публікаціях обох дослідників
спостерігаємо інші варіанти прочитання тексту [Рыбаков 1963, с. 58-60, рис. 4;
Рибаков 1964, с. 14-16, табл. XVII, 3-4; Висоцький 1991, с. 46, рис. 3; Висоцький
1998а, с. 135-137]. Окрім того, прочитання тексту коригували В. Зіборов [Зибо-
ров 1988], В. Орел та А. Кулик [Орел, Кулик 1996, с. 128-129], А. Залізняк [За-
лизняк 2004, с. 268-269]. Тож, на сьогоднішній день, маємо значну кількість
варіантів реконструкції тексту напису й, відповідно, численні різночитання:
âú ë(hòî) 1 ¾ôkâ 2
ì(hñ#)öà ôåâðàð³3
ê4 @ñúï[å]í5
С. Висоцький (1966) ~ ö(à6)ð# íàø7
ãî8 âú âú9
10
————
ñ————
fåwäwðà
âú ë(hòî) 1 ¾ôkâ ì 2
ì(hñ#)öà ôåâðàð#3
ê4 @ñúïå[í]è5
С. Висоцький (1991) ~ ö(hñà6)ð# íàø7
ãî8 âú áûñ9
10
[òü15 íåä16hëþ17]
[ñ(â#)òîãî ì(ó)÷(åíè)êà]18
fåwäwðà
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
22
âú ë(hòî)1 ¾ôkâ 2
ì(hñ#)öà ôåâðàð#3
ê4 @ñúïåí5
С. Висоцький (1998) å ö(hñà6)ð# íàø7
ãî8 âú áûñ9
10
(òü)15 íåä16hëþ17
ñ(â#)òàãî ìó÷(åíè)êà18
fåîäîðà
âú 1 ¾ôkâ /ì(hñ#ö)à/ 2
ì(hñ#)öà ôåâðàð³3
ê4 @ñúïüí5
Б. Рибаков (1959) ~ ö(à6)ð# íàø7
ãî8 âú âúñ³9
ñê11ðüñ/ü/12åí³13
â15 [í]åä16h[ëþ]17
[ìó]÷[åíèêà]18
fåwäîðà
âú 1 ¾ôkâ /ì(hñ#ö)à/ 2
ì(hñ#)öà ôåâðàð³3
ê4 @ñúïüí5
Б. Рибаков (1963) ~ ö(à6)ð# íàø7
ãî8 âú âúñ³9
ñê11ðüñü12íü³13
â15 [í]åä16h[ëþ]17
[ìó]÷[åíèêà]18
fåwäîðà
âú 1 ¾ôkâ 2
ì(hñ#)öà ôåâðàð³3
ê4 @ñúïåí5
Б. Рибаков (1964) ~ ö(à6)ð# íàø7
ãî8 âú âúñ9
ñê11ðüñ12åíü[~]13
â15 [í]åä16h[ëþ] 17
[ìó]÷[åíèêà]18
fåwäîðà
âú ë(hòî) 1 ¾ôkâ [ìàðò(à)] 2
ì(hñ#)öà ôåâðàð[#]3
³z4 @ñúïå[í]è5
В. Зіборов ~ ö(à6)ð# íàø[å]7
ã[î]8 âú âû[ø]9
[ãw]11ð[wä]12å [âú ñq]13
[áwòq à íåähëè]14
[ïwñòà íà ñ(â#)ò(w)ãw]14
fåwäwðà
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
23
âú 1 ¾ôkâ ì(hñ#)[öà] 2
ì(hñ#)öà ôåâðàð[#]3
ê4 @ñúï[h]í5
В. Орел, А. Кулик ~ ö(à6)ð# íàø[å]7
ã[î] 8 âú âúñê9
ñê11ðhñ12åí[è~]13
ñ15 [......]16+ ñ[...17
[ê] [......18
fåwäwðà
âú ë(hòî)1 ¾ôkâ 2
ì(hñ#)öà ôåâðàð[#]3
ê4 @ñúï[åí](è)5
А. Залізняк ~ ö(à6)ð# íàø(å)7
ãî8 âú âúñ[ê] 9
ñê11ðüñ12åí[è](~)13
â(ú15 í)åä16[hëþ]17
[ì](q)÷å[íè](êà)18
fåwäîðà
1) над прийменником âú С. Висоцький, а слідом за ним В. Зіборов та
А. Залізняк реконструювали літеру ë, що розглядалась ними як скорочення імен-
ника ë(hòî); дослідження оригіналу дозволило встановити, що жодних слідів
виносної ë на фресці немає, тобто, дата вводилась без іменника;
2) наприкінці першого рядка простежуються залишки трьох літер, з них
перша впевнено ідентифікується як ì, а дві наступні сильно пошкоджені; за кон-
турами вони нагадують à та ð, що дало підстави В. Зіборову реконструювати тут,
відповідно до власного тлумачення тексту слово ìàðò(à); проте спостереження
над особливостями виконання напису в цьому місці дозволили встановити, що
автор почав писати слово ì(hñ#)öà в цьому рядку, однак через те, що тиньк
почав сильно кришитись, не закінчив літеру ö та розпочав писати з нового рядка;
3) наприкінці другого рядка остання літера виглядає як невеликий трохи
нахилений штрих, що й спричинило її ідентифікацію як лівої частини пошкод-
женої # (С. Висоцький, В. Зіборов, В. Орел та А. Кулик, А. Залізняк); проте тиньк
в цьому місці не пошкоджений, тож тут не могла знаходиться ця літера; відтак,
більш вірогідною буде ідентифікація літери як i; цілком вірогідно, що наступна
літера # була прокреслена на куті фрески, тому з часом стерлась;
4) на початку третього рядка літера ê читається однозначно, реконструк-
ція тут iz (В. Зіборов) абсолютно безпідставна;
5) в закінченні третього рядка простежуються два знаки, передостанній
пошкоджений вибоєм, проте його контури дозволяють ідентифікувати літеру як
å; наступна впевнено читається як í; ймовірно, в рядку була ще одна літера è,
яка знаходилась на куті фрески, з часом вона стерлась;
6) різночитання торкається лише відновлення повної форми слова öð#
як ö(à)ð# або ö(hñà)ð#: перший варіант видається нам більш вірогідним;
7) наприкінці рядка на куті фрески вірогідно знаходилась ще одна літера
è, з часом вона стерлась;
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
24
8) незважаючи на пошкодження, літера î збереглась практично повністю;
9) значні різночитання викликає закінчення рядка, доволі сильно затерте;
втім, дослідження оригіналу дозволило встановити, що з чотирьох літер три по-
чаткові можуть бути ідентифіковані як âúñ, від останньої збереглась лише щогла;
найвірогідніше реконструювати її як ê;
10) С. Висоцький помилково вважав цей рядок приналежним іншому на-
пису, проте форма прорізів всіх його рядків ідентична;
11) незважаючи на потертість тиньку, на початку рядка впевнено просте-
жуються літери ñê, тож реконструкція тут складу ãw (В. Зіборов) безпідставна;
12) значні різночитання викликає ідентифікація знаків між добре види-
мими ð та å; дослідження оригіналу напису дозволило визначити, що тут були
прокреслені ü та ñ, далі знаходиться невеликий вибій, який також можна помил-
ково прийняти за літеру;
13) наприкінці рядок пошкоджений, тут простежується лише í, за нею –
фрагменти двох літер, які за контекстом мають бути реконструйовані як è~;
14) В. Зіборов вважав, що сьомий та восьмий рядки повністю не чита-
ються, тому запропонував відповідно до власного тлумачення довільну рекон-
струкцію тексту, що суперечить решті слів напису та збереженим літерам;
15) незважаючи на пошкодження тиньку, на початку рядка можна розіб-
рати літери âú;
16) на поверхні фрески фрагментарно збереглись літери íåä;
17) наприкінці рядка тиньк пошкоджений, тут простежуються невеликі
фрагменти літер;
18) початок передостаннього рядка зберігся добре, на початку простежу-
ються літери ìq÷åí.
Зважаючи на наведені вище зауваження наявний на стіні текст виглядає
наступним чином:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів:
Âú ½ÔKÂ /ì(hñ#)ö{à}/ ì(hñ#)öà ôåâðàð³[#] Ê @ñúï[å]í[è]~ ö(à)ð# íàø[å]ãî
âú âú/ñ[ê]/ñêðüñåí[è~] âú íåä[hëþ] ìq÷åí[èêà] Fåwäîðà.
У 6562-ге (1054) місяця лютого 20-го успіння царя нашого в неділю у тиждень
мученика Феодора.
Датування. В тексті вказаний час виконання напису – 20 лютого 1054 р.
Категорія: пам'ятний напис.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
25
Графіті № 8а (табл. ХХ, 1)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1966, с. 41, табл. ІХ, 2; Х, 1].
На поверхні стіни простежуються три глаголичні літери ÌÊ у верхньому
рядку, та Y в нижньому:
Подібні форми написання означених літер зустрічаються, наприклад,
у київських глаголичних листках, факсимільне видання яких додане до праці
В. Німчука [Німчук 1983].
Датування. За типологічним методом час можливої появи глаголичного
графіті може бути окреслений першою чвертю ХІ – кінцем ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 47 (табл. ХХ, 2)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1966, с. 91, табл. XLV; ХLVI],
прочитання коригував А. Турілов [Турилов 2000, с. 30-31]:
ñ(â#)òû(è) ï#íòåëhè1ìîíå
С. Висоцький ïîìèëþ ðàáà ñâî~ãî
————2
ñ(â#)òû(è) ï#íòåëh~1ìîíå
А. Турілов ïîìèëþ ðàáà ñâî~ãî
ìè(õ)è(ë)2
1) дослідження оригіналу графіті підтвердило правильність ідентифікації
літери як ~, запропонованої А. Туріловим;
2) С. Висоцький уникнув прочитання цієї пошкодженої написом № 48
частини напису, натомість А. Турілов визначив, що у „лівій частині третього
рядка" читається вірогідно ім'я автора запису – ìè(õ)è(ë), тобто, Михайла; про-
ведене нами дослідження оригіналу дозволило встановити, що третій рядок за-
пису № 47 пошкоджений верхнім рядком напису № 48, в окремих місцях щогли
літер обох графіті дещо співпадають, що обумовлене особливістю видряпування
літер по твердому тиньку, коли писало (або інший інструмент) зіскакує у вже іс-
нуючий проріз; встановлення цього факту дозволило відділити складові записів
№ 47 та № 48 й повністю прочитати текст та підтвердити неправомірність за-
пропонованого А. Туріловим прочитання.
Відтак, зважаючи на наведені зауваження, наявний на стіні текст виглядає
наступним чином:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів:
Ñ(â#)òû(è) Ï#íòåëh~ìîíå ïîìèëþ ðàáà ñâî~ãî Ìàðòèí[à].
Святий Пантелеймоне, помилуй раба свого Мартіна.
Датування. С. Висоцький відносив напис до ХІІ ст. За формою напи-
сання à з видовженою спинкою, á з відкритою петлею та виступом зверху, â з
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
26
петлею кутом вперед, ã з виступом зверху, ë з покриттям, прямолінійної ð з ок-
руглою петлею, h з петлею кутом вперед, яка торкається коромисла, графіті варто
датувати в межах другої чверті ХІ – першої чверті ХІІ ст.; за контекстом час мож-
ливої появи графіті слід обмежити 20-30-ми рр. ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 48 (табл. ХХІ)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1966, с. 91, табл. XLV; ХLVI],
щоправда, дослідник прочитав лише два нижні рядки. Вивчення оригіналу до-
зволило визначити, що напис, права частина якого пошкоджена, складається з
п'яти рядків:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìèëî[ó]è ì# ãð[hø]üíàãî Èñ[àê]à. Ïàíòåëåèìîíå àì(è)í[ü].
Господи, помилуй мене, грішного Ісака. Пантелеймоне, амінь.
Датування. С. Висоцький відніс напис до ХІІ ст. За формою написання à з
видовженою спинкою, ã з виступом зверху, прямолінійної ð з округлою петлею та #
без перекладини графіті датується другою чвертю ХІІ – початком ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 48а (табл. ХХІІ, 1)
Опубліковане С. Висоцьким спільно з кількома малюнками та молитов-
ним написом [Высоцкий 1966, с. 92, табл. XLV; ХLVI].
Дослідник змалював зображення як погрудний портрет людини з широко
розкритими очима та з густою шапкою волосся на голові; водночас, припуска-
лась можливість їх тлумачення як німбу. Проте дослідження оригіналу малюнка
дозволило встановити, що насправді це зображення капелюха, причому на ньому
праворуч бачимо підвіску у вигляді хреста. С. Висоцький писав, що людина три-
має в руці схожий на жезл предмет, проте в неї руки складені на грудях, жодних
предметів не зображено. По малюнку були прокреслені два зображення рук в
жесті благословення (№ 48б та № 48є) та молитовний запис Ісака (№ 48). Пізніше
до малюнку було докреслене зображення коня (№ 48д), таким чином людина
була „перетворена" у вершника.
Датування. Оскільки напис № 48 прокреслений по малюнку, графіті має
бути датоване в межах другої чверті ХІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: антропоморфні зображення.
Графіті № 48б (табл. ХХІІ, 2)
Опубліковане С. Висоцьким разом з декількома малюнками та молитов-
ним написом [Высоцкий 1966, с. 92, табл. XLV; ХLVI].
Малюнок прокреслений по № 48а, тому його контури простежити доволі
складно. Втім, можемо встановити, що тут зображена кисть руки в жесті благос-
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
27
ловення з випростаними вказівним та середнім пальцями, зігнутими безіменним
та мізинцем, притиснутими до великого.
Датування. За формою прорізів час появи графіті варто окреслити в
межах другої чверті ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 48в (табл. ХХІІІ, 1)
Опубліковане С. Висоцьким одночасно з молитовний написом та кіль-
кома малюнками [Высоцкий 1966, с. 91, табл. XLV; ХLVI].
На поверхні стіни помітний малюнок лівої руки людини, яка тримає про-
креслений подвійними замкненими рисками хрест з розширеними кінцями.
Датування. За формою прорізів час появи графіті варто окреслити в
межах другої чверті ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 48г (табл. ХХІІІ, 2)
Опубліковане С. Висоцьким разом з декількома малюнками та молитов-
ним написом [Высоцкий 1966, с. 92, табл. XLV; ХLVI].
Права частина зображення пошкоджена № 48д, проте в цілому чітко про-
стежується кисть руки в жесті благословення з випростаними вказівним та се-
реднім пальцями, зігнутими безіменним та мізинцем, притиснутими до великого.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається в межах
другої чверті ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 48д (табл. ХХІV)
Опубліковане С. Висоцьким разом з декількома малюнками та молитов-
ним написом [Высоцкий 1966, с. 92, табл. XLV; ХLVI].
На поверхні стіни доволі незграбно прокреслений малюнок коня в русі.
Досліджуючи графіті, С. Висоцький правильно визначив співвідношення зобра-
жень № 48а та № 48д: спочатку на стіні був прокреслений погрудний малюнок
чоловіка, а пізніше до нього було доданий кінь, причому автор останнього на-
магався видряпати тварину так, щоб здавалось, ніби людина є вершником, а для
переконливості від голови коня до правої руки прокреслив дві горизонтальні
риски, які символізують вуздечку.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті другою чвертю ХІ –
кінцем ХVІ ст.
Категорія: зооморфні зображення.
Графіті № 48е (табл. ХХV, 1)
Опубліковане С. Висоцьким одночасно з кількома малюнками та моли-
товним написом [Высоцкий 1966, с. 92, табл. XLV; ХLVI].
Зображення пошкоджене № 48д, проте в цілому його контури можемо
простежити: на фресці прокреслений малюнок розкритої долоні правої руки.
Датування. За формою прорізів час появи графіті варто окреслити в
межах другої чверті ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
28
Графіті № 48є (табл. ХХV, 2)
Опубліковане С. Висоцьким спільно з молитовним написом та кількома
малюнками [Высоцкий 1966, с. 92, табл. XLV; ХLVI].
На поверхні стіни зображено кисть руки в жесті благословення з випрос-
таними вказівним та середнім пальцями, зігнутими безіменним та мізинцем, при-
тиснутими до великого.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті другою чвертю ХІ –
кінцем ХVІ ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 196 (табл. ХХVІ)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 90-91, табл. XС, 2; ХСІ, 2].
Між публікацією та оригіналом графіті спостерігаються розбіжності, які
включають кілька моментів:
ãè ïîìzè ðàáó ñâî|åìó èâàíó ãðh1øü|íúìó áîãàò[î]2ìó |
ãð[hõî]3ìú4.
1) вказану С. Висоцьким h слід ідентифікувати як ü, адже жодних слідів
коромисла не простежується;
2) поверхня стіни в місці вказаної дослідником втраченої î не пошкод-
жена, ніяких слідів літери не простежується;
3) в місці вказаних дослідником трьох втрачених літер hõî простежу-
ються фрагменти правої скісної õ та нижня частина o;
4) наприкінці рядка збереглась лише скісна літери ú, тобто, вона має по-
даватись як втрачена.
Зважаючи на наведені зауваження, наявний на стіни текст варто пред-
ставляти наступним чином:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів:
Ã(îñïîä)è ïîì(î)zè ðàáó ñâîåìó Èâàíó ãðüøüíúìó áîãàò(î)ìó ãð[hõ]îì[ú].
Господи, поможи рабу своєму Івану грішному, багатому гріхом.
Датування. С. Висоцький відносив графіті до ХІІІ – XIV ст. За формами
написання нахиленої праворуч z з розвилкою, прямолінійних ð з петлями кутом
вгору або кутом вниз, ó, яка повністю знаходиться у рядку, ú з високою петлею
варто датувати графіті серединою ХІІ – кінцем XIV ст.; при цьому, відповідно
до поширення форми прямолінійної ð з петлею кутом донизу, більш вірогідною
нижньою хронологічною межею є середина ХІІІ ст., а верхньою, відповідно до
типовості поширення такої форми ó, початок ХIV ст. .
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 197 (табл. ХХVІІ, 1)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 90-91, табл. XС, 2; ХСІ, 2].
Між публікацією та оригіналом спостерігаються кілька розбіжностей:
èãíàòî1 | ìèë2à | 3.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
29
1) замість вказаної С. Висоцьким літери î впевнено читається ú з висо-
кою петлею;
2) на місці ë простежується õ зі зменшеним верхом, праворуч від якої
знаходиться вертикальна подряпина;
3) дослідник жодним чином не згадав наявності третього рядка, в якому
наявні літери ³ë; остання пошкоджена невеликою горизонтальною подряпиною.
Зважаючи на наведені зауваження, наявний на стіні текст виглядає на-
ступним чином:
З розбивкою на слова:
Èãíàòú Ìèõà³ë(ú).
Гнат, Михайло.
Датування. С. Висоцький датував графіті ХІІІ – XIV ст. Форми напи-
сання à з покриттям, è з високою перемичкою та довгими засічками, õ з малень-
ким верхом та широким низом, ú з високою петлею дозволяють датувати графіті
в межах кінця ХІІІ – початку XIV ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 454 (табл. ХХVІІ, 2)
Опубліковане Н. Сінкевич та В. Корнієнком [Сінкевич, Корнієнко 2009,
с. 166-167, табл. XL].
Напис виконаний доволі великими літерами, всі складові, незважаючи
на слабке розчищення від шпаклівки, впевнено простежуються:
A(nno) D(omini) 1626 Augustin Chrostowsky.
Року Божого 1626 Августин Хростовський.
Оскільки літера t в прізвищі не має горизонтальної перекладини, вона
може бути прочитана як „l", а все слово – як „Хрословський". Проте її написання
мало чим відрізняється від написання „t" в імені „Августин", де, безперечно, має
стояти саме ця літера. Тож прочитання прізвища як „Хростовський" вірогідніше.
Датування. В тексті прямо вказаний час виконання – 1626 р.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 455 (табл. ХХVІІІ, 1)
Опубліковане Н. Сінкевич та В. Корнієнком [Сінкевич, Корнієнко 2009,
с. 165-166, табл. XХХІХ].
Напис виконаний доволі великими літерами, всі його складові впевнено
читаються як Jan Zare(m)ba 'Ян Заремба'
Між складами нижнього рядка re та ba дещо більший проміжок, куди
можна було б вмістити ще одну літеру. Проте прорізів в місці її ймовірного роз-
ташування не помітно. Власне наявність цього проміжку легко пояснити з точки
зору виконання графіті. З одного боку до середини нижнього рядка піднімається
літера t графіті № 454, яке автор не бажав пошкодити власним записом. З другого
боку, для написання літери b йому потрібне було поле у верхньому рядку, яке
автор знайшов, змістивши літеру вправо. Розділена на дві частини зашпакльо-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
30
ваною тріщиною вертикальна риска літери b нижнього рядка заходить на вер-
хній, причому ця її частина дещо зміщена вліво по відношенню до нижньої (тому
її помилково можна прийняти за літеру і).
Датування. Спостереження над особливостями виконання напису вка-
зують, що автор був змушений перенести частину літер прізвища на нижній
рядок щоб не пошкодити запис грецькою мовою більш раннього часу, внаслідок
чого він мав втиснути чотири літери нижнього рядка в вузький проміжок між
першим рядком та графіті № 454; отже, нижньою хронологічною межею появи
графіті є 1626, верхня ж визначається кінцем XVII ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2141 (табл. ХХVІІІ, 2)
Незважаючи на дрібні пошкодження тиньку, складові напису простежу-
ються доволі чітко:
Вигляд поверхні тиньку та останнього знаку в третьому рядку вказують,
що напис залишився незавершеним.
З розбивкою на слова текст виглядатиме наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáó ñâ{îåìó}.
Господи, поможи рабу своєму.
Датування. Форми написання á з високою петлею, z з переломом
хвоста, прямолінійної ð з петлею кутом донизу, ó, яка повністю знаходиться у
рядку, дозволяють віднести час появи графіті до середини ХІІІ – кінця XIV ст.;
при цьому більш вірогідною верхньою хронологічною межею є початок ХIV ст.
відповідно до типовості поширення такої форми ó.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2142 (табл. ХХVІІІ, 3)
На фресці у стовпчик прокреслені п'ять горизонтальних засічок.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване в межах дру-
гої чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2143 (табл. ХХІХ, 1)
По тиньку у стовпчик прокреслені літери ÀÄÅZ. Можливо, ще одна лі-
тера була розташована зверху, проте вона не збереглась.
Датування. За формою написання à з верхньою засічкою, нахиленої лі-
воруч å графіті варто датувати другою чвертю ХІІ – першою чвертю XIV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2144 (табл. ХХІХ, 2)
Тиньк в місці розташування малюнка пошкоджений, прорізи місцями не роз-
чищені від олійної фарби ХІХ ст. Однак можемо встановити, що тут зображений вось-
микінечний хрест, який складається зі щогли та рівних за довжиною горизонтальних
перекладини, символічної таблички над головою Ісуса Христа та підніжжя.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
31
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване в межах дру-
гої чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: хрести, монограми та теонімограми.
Графіті № 2145 (табл. ХХІХ, 3)
На фресці прокреслені в стовпчик літери Å та ².
Датування. За формою написання нахиленої ліворуч å з направленим
догори язичком найвірогідніше датувати графіті початком XIV – кінцем XV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2146 (табл. ХХІХ, 4)
Складові напису пошкоджені дрібними вибоями, поверхня тиньку слабо
розчищена з-під олійної фарби ХІХ ст. Проте можна встановити, що він склада-
ється з чотирьох літер. У верхньому рядку виконано Ð під трикутної форми тит-
лом. В нижньому знаходиться склад ÃÎ а за ним ² під горизонтальним титлом.
Датування. Форми написання î з верхньою засічкою та криволінійної ð
з петлею кутом донизу дозволяють датувати графіті серединою ХІІ – першою
третиною ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2147 (табл. ХХІХ, 5)
На фресці простежується невелика літера Ã у вигляді ініціалу. Знак по-
шкоджений малюнком № 48д та кількома дрібними вибоями.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2148 (табл. ХХХ)
На фресці прокреслений кінь в русі. Ліві передня та задня ноги випрос-
тані вперед, праві передня та задня витягнуті рівно. Ця особливість дозволяє
встановити, що автор намагався зобразити коня-інохідця. Незважаючи на певну
примітивність зображення в цілому контури тварини передані правильно. Ма-
люнок пошкоджений № 48д та № 2149.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
в межах другої чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: зооморфні зображення.
Графіті № 2149 (табл. ХХХІ, 1)
По фресковому тиньку прокреслене зображення голови кота.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: зооморфні зображення.
Графіті № 2150 (табл. ХХХІ, 2)
На фресці прокреслений малюнок кисті руки з випростаним вперед вка-
зівним пальцем. Зображення частково пошкоджене № 48д.
Датування. За формою прорізів графіті варто датувати в межах другої
чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
32
Графіті № 2151 (табл. ХХХІІ, 1)
По фресковому тиньку прокреслений доволі реалістичний малюнок го-
лови тварини родини котячих, барса або, менш вірогідно, левиці.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
другою чвертю ХІ – кінцем XVI ст.
Категорія: зооморфні зображення.
Графіті № 2152 (табл. ХХХІІ, 2)
На поверхні стіни простежуються літери Ë та Ð.
Датування. За формою написання криволінійної ð з великою, на рядок,
петлею кутом вниз графіті датується серединою ХІІІ – кінцем XV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2153 (табл. ХХХІІ, 3)
По фресковому тиньку прокреслена літера À. Вертикальна подряпина на-
гадує видовжену спинку літери, проте вивчення каналів прорізів дозволяє відді-
лити це механічне пошкодження від виконаних голкою складових літери.
Датування. Згладжена форма прорізів вказує, що літера видряпана по
вогкому тиньку, тож час появи графіті визначається другим десятиліттям ХІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2154 (табл. ХХХІІ, 4)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена та затерта,
проте його складові відносно впевнено визначаються. На початку рядка чита-
ється Å, через проміжок у дві літери – Ò, дещо поодаль – склад ÒÅ, через про-
міжок в одну літеру – ÐÎ, причому над першою ð збереглось титло, на відстань
ще однієї літери – ², дещо поодаль – велика Ï. На перший погляд складається
враження, що тут наявні три групи літер, проте загальний вигляд форм прорізів
в цілому подібний, тому вірогідніше буде розглядати їх як один напис. Втім, його
зміст розкрити не вдається.
Датування. За формою написання ³ з засічками та прямолінійної ð з ро-
зімкнутою округлою петлею графіті датується в межах другого десятиліття ХІІ –
початку XIV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2155 (табл. ХХХІІІ)
Поверхня тиньку в місці розташування взятого у прямокутну рамку на-
пису пошкоджена численними вибоями та подряпинами, проте в цілому його
збереженість добра, майже всі складові читаються:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáó ñâîåìþ Ìàðòèíîâè [Ñ](å)ìü\íî[â]è÷[ó].
Господи, поможи рабу своєму Мартину Семьюновичу.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
33
Датування. Форми написання à з розімкнутою петлею, á з виступом
зверху, нахиленої праворуч z з переломом, прямолінійної ð з округлою петлею,
ò без бічних засічок, ÷ у вигляді чаші, а також вживання \ дозволяють датувати
графіті в межах другої чверті ХІІ ст.; при цьому більш вірогідним буде окреслити
час появи напису 20-30-ми рр. ХІІ ст. відповідно до поширення характерної форм
написання літер ò та зниження частоти вживання z.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2156 (табл. ХХХІV)
Збереженість напису добра, майже всі його складові впевнено читаються:
Закінчення верхнього рядка пошкоджене: z – вибоєм, è – рамкою графіті
№ 2155. Остання літера нижнього рядка ï втратила праву щоглу через тріщину.
Посередині четвертого рядка знаходиться інший напис, № 2157, який, судячи з
особливостей розташування літер № 2156, був виконаний раніше.
З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ð#áþ ñâî~ìþ Ìàðòèíîâè Ñåìþíîâè÷þ.
Господи, поможи рабу своєму Мартину Семьюновичу.
Значення літери ï наприкінці рядка не зовсім зрозуміло. Можливо, Мар-
тин хотів посилити своє прохання, додавши до молитви дієслово ïðîñòè 'про-
бач', яке могло б містити й уточнення змісту прохання – zà ãðhõè. Втім, це єдина
можлива версія відновлення незакінченого слова, адже тут цілком могло б бути
й повторне ïîìîzè 'поможи', або ж ïîìèëóè 'помилуй' чи ïîì#íè 'пом'яни'.
Не виключено, що тут могло бути виконане звернення святого Пантелеймона,
адже в написі № 48 наявна схожа приписка: Ïàíòåëåèìîíå àìèíü 'Пантелей-
моне, амінь'. Однак, більш вірогідним нам видається перший варіант.
Датування. Форми написання à з видовженою спинкою, á з виступом
зверху, â з округлою нижньою та кутом вперед петлями, прямолінійної ð з ок-
руглою петлею, ò без бічних засічок, ÷ у вигляді чаші, # з пласким верхом до-
зволяють датувати графіті в межах кінця ХІ – другої чверті ХІІ ст.; при цьому
більш вірогідним буде окреслити час появи напису 20-30-ми рр. ХІІ ст. відпо-
відно до поширення характерної форм написання літер ò та зникнення â.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2157 (табл. ХХХV, 1)
На фресці прокреслена літера À.
Датування. Форма написання à з відкритою петлею та верхньою засіч-
кою, а також факт її пошкодження написом № 2157, дозволяють датувати графіті
другою чвертю ХІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
34
Графіті № 2158 (табл. ХХХV, 2)
По фресковому тиньку прокреслене зображення собаки, що біжить.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
в межах другої чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: зооморфні зображення.
Графіті № 2159 (табл. ХХХV, 3)
Напис помітний на фотографії та прорисовці опублікованого С. Висоць-
ким під № 48 графіті [Высоцкий 1966, табл. XLV, XLVI], проте в коментарі до-
слідник його не згадував. Літери закреслені. З-поміж них впевнено
ідентифікується перша @, менші за розмірами (надрядкові?) Ò та À.
Датування. Оскільки напис пошкоджений рамкою № 47, час появи гра-
фіті може бути окреслений другою чвертю ХІ – першою чвертю ХІІ ст.; при
цьому, зважаючи на поширення форми написання ò без бічних засічок, вірогід-
ний час появи напису може бути обмежений 20-ми рр. ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2160 (табл. ХХХV, 4)
По фресковому тиньку прокреслені три округлі скісні засічки.
Датування. За формою прорізів графіті варто датувати в межах другої
чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2161 (табл. ХХХVІ, 1)
На поверхні стіни прокреслена кисть руки в жесті благословення з ви-
простаними вказівним та середнім пальцями, зігнутими безіменним та мізинцем,
притиснутими до великого.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю ХІ –
кінцем XVI ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 2162 (табл. ХХХVІ, 2)
На фресці прокреслені поставлені під довге горизонтальне титло літери
Ë та ². Втім, цілком вірогідно, що верхня горизонтальна риска не титло, а пере-
кладина Ï, відтак напис можна розглядати як монограму з літер ËÏ.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час появи графіті дру-
гою чвертю ХІ – кінцем XVI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2163 (табл. ХХХVІ, 3)
По фресковому тиньку прокреслений малюнок кисті руки в жесті бла-
гословення з випростаними вказівним та середнім пальцями, зігнутими безімен-
ним та мізинцем, притиснутими до великого.
Датування. За формою прорізів графіті варто датувати в межах другої
чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 2164 (табл. ХХХVІ, 4)
Опубліковане Н. Нікітенко та В. Корнієнком [Нікітенко, Корнієнко 2010,
с. 95-97, рис. 2].
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
35
На фресці досить дрібними літерами прокреслене ім'я Àíà 'Анна'.
Датування. За формою написання літер à з видовженою спинкою най-
вірогідніше датувати графіті в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.; за контекс-
тним аналізом авторства запису як приналежного доньці Ярослава Володи-
мировича Анні, хронологічні рамки появи графіті можуть бути окреслені другою
половиною 40-х рр. ХІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2165 (табл. ХХХVІІ, 1)
По фресковому тиньку прокреслене зображення собаки, який біжить.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті другою чвертю ХІ –
кінцем XVI ст.
Категорія: зооморфні зображення.
Графіті № 2166 (табл. ХХХVІІ, 2)
Безпосередньо по малюнку собаки схематично прокреслене зображення
кисті руки в жесті благословення: помітні випростані вказівний та середній
пальці, а також відведений праворуч великий.
Датування. За формою прорізів графіті варто датувати в межах другої
чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 2167 (табл. ХХХVІІ, 3)
Як і в попередньому випадку, по малюнку собаки (№ 2165) прокреслене
доволі схематичне зображення кисті руки з позначенням випростаних вказівного
та середнього пальців й відведеним великими.
Датування. Форма прорізів вказує, що графіті виконане у проміжок часу
від другої чверті ХІ до кінця XVI ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 2168 (табл. ХХХVІІІ, 1)
Складові напису пошкоджені та закриті шпаклівкою, проте в цілому
впевнено ідентифікуються:
З відновленням пропущених фрагментів виконаний на стіні текст вигля-
дає наступним чином:
Èâàí(ú) ¼àë(ú).
Іван писав.
Датування. За формою написання літер à з видовженою спинкою та â з
округлою нижньою петлею, причому верхня петля якої ширша за нижню, графіті
датується в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2169 (табл. ХХХVІІІ, 2)
Тиньк в місці розташування трирядкового напису пошкоджений дріб-
ними вибоями та досить великою тріщиною, його складові закреслені кількома
горизонтальними рисками. Тим не менше, практично всі літери піддаються впев-
неній ідентифікації:
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
36
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Ãðàì[îò]å î[á]q÷ààñè# Fîìà åâ[ú]íqõ(ú) j(à)ëú òî.
Грамоті навчаючись, Фома євнух писав то.
Розміри літер зростають в напрямку закінчення рядків, що часто зустрі-
чається серед графіті собору.
Датування. За формою написання літер à з видовженою спинкою, â,
верхня частина якої ширша за нижню, å з язичком донизу, ë та # з покриттям, ì
з верхніми засічками, повністю розташованої у рядку ð з направленою догори
петлею, ÷ у вигляді чаші, графіті датується в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.;
при цьому більш вірогідною нижньою хронологічною межею варто визнати
другу чверть ХІІ ст., відповідно до типовості поширення форм написання å та ð.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2170 (табл. ХХХІХ, 1)
Права частина напису № 48 пошкоджена трьома округлими рисками, які
найвірогідніше розглядати як незавершений малюнок руки в жесті благосло-
вення, автор якого зобразив випростані вказівний та середній пальці.
Датування. Оскільки малюнок прокреслений по запису № 48, який да-
тується в межах другої чверті ХІІ – початку ХІІІ ст., час появи графіті № 2170
визначається проміжком часу від другої чверті ХІІ до кінця XVI ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 2171 (табл. ХХХІХ, 2)
Складові напису не розчищені від шпаклівки, однак простежуються чітко:
Датування. Форми написання літер ³ з пересічкою та широкої õ з вер-
хніми засічками дозволяють датувати графіті в межах другої чверті ХІІІ – по-
чатку XIV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2172 (табл. ХХХІХ, 3)
Незважаючи на потертість тиньку, на фресці помітні два знаки. Другий
знак може бути визначений як вірменська літера Թ або глаголична п. Перший
нагадує її дзеркальний аналог.
Датування. За умови визначення літер як глаголичних графіті датується
в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.; якщо ж розглядати їх як вірменські,
напис слід датувати в межах початку XVІ – початку XVІI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2173 (табл. ХХХІХ, 4)
На фресці простежується малюнок кисті руки в жесті благословення.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
37
Його верхня частина сильно затерта, тому простежуються лише вказівний та ве-
ликий пальці.
Датування. Оскільки малюнок пошкоджений написом № 2169, який да-
тується в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст., до цього ж хронологічного діа-
пазону варто віднести появу розглядуваного графіті.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 2174 (табл. XL, 1)
По грекомовному напису прокреслене графіті № 196, яке знищило час-
тину складових на початку рядка. Тут ідентифікується літера О, за нею С або
пошкоджена А чи Δ. Дві наступні літери збереглись надто фрагментарно, аби їх
впевнено визначити. Потім ідентифікується Δ, на деякій відстані – T. Наприкінці
рядка простежуються написані з інверсією літери ΑΝ, далі – ΗσΟС. Реконструк-
ція тексту та встановлення змісту напису наразі ускладнені.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2175 (табл. XL, 2)
По тиньку прокреслена велика літера À.
Датування. За формою прорізів хронологічні межі появи графіті визна-
чаються другою чвертю ХІ – кінцем XVI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2176 (табл. XLІ, 1)
Вигляд поверхні тиньку навколо запису вказує, що його складові нама-
гались вискоблити. У верхньому рядку на початку можемо простежити залишки
Ì, далі тиньк пошкоджений на розмір однієї літери, потім з труднощами чита-
ються літери ÀÀÓÃ, за ними тиньк на розмір двох літер пошкоджений, далі від-
носно добре зберігся склад ÒÀ. В другому рядку читаються лише чотири середні
літери WÀÔÀ. Нижній рядок зберіг лише початкову È.
Зважаючи на наявні фрагменти початок рядка можемо реконструювати
як ì(hñ#)[ö]à àóã[óñ]òà 'місяця серпня'. В середньому рядку вірогідно написане
ім'я Àôà[íàñè]è 'Афанасій', закінчення якого збереглось на початку нижнього
рядка, зважаючи на розмір пошкодженої частини за літерами àôà.
Датування. За формою написання Y-подібної ó та округлої w графіті
найвірогідніше датувати в межах другої чверті ХІ – початку ХІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2177 (табл. XLІ, 2)
Тиньк в місці розташування напису слабо розчищений від пізнішої олійної
фарби, тому прокреслені тонкою лінією літери простежуються дуже слабо. Проте
за наявними фрагментами та контекстом вони можуть бути ідентифіковані:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступний чином:
Ïî[ì"]í[è] Ã(îñïîä)è ðàáà.
Пом'яни, Господи, раба.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
38
Датування. Напис виконаний притаманним для XVII ст. скорописом,
таке датування підтверджує структура молитовної формули.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2178 (табл. XLІІ, 1)
Поверхня стіни слабо розчищена від фарби ХІХ ст., однак складові на-
пису – літери ËÎ – простежуються досить чітко.
Датування. Оскільки прорізи повністю закриті шпаклівкою, графіті да-
тується в широких хронологічних межах від другої чверті ХІ до кінця XVII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2179 (табл. XLІІ, 2)
На фресці чітко простежується зображення кисті руки в жесті благосло-
вення з випростаними вказівним та середнім пальцями, зігнутими безіменним
та мізинцем, притиснутими до великого.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається в межах
другої чверті ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 2180 (табл. XLІІ, 3)
На поверхні стіни прокреслені два паралельні один одному зігнуті в се-
редній частині скісні відрізки.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до дру-
гої чверті ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2181 (табл. XLІІ, 4)
На фресці простежується незавершений малюнок кисті руки в жесті бла-
гословення – випростані вперед вказівний та середній пальці й верхня частина
зігнутого безіменного. Малюнок прокреслений по № 2155.
Датування.За особливостями розташування та формою прорізів графіті
датується в межах другої чверті ХІІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 2182 (табл. XLІІІ, 1)
По фресковому тиньку прокреслені грецькі літери RLH.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця XIII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2183 (табл. XLІІІ, 2)
Під попереднім написом простежуються літери ÂÀÑÈ. Найвірогідніше,
перед нами незакінчена або скорочена форма імені Âàñè(ëèè) 'Василь'.
Датування. За формою написання à з розкритою петлею та видовженою
спинкою, â з переломом, петлі якої не торкаються щогли, найвірогідніше дату-
вати графіті в межах другої чверті ХІІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2184 (табл. XLІІІ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена дріб-
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
39
ними вибоями та затерта. Тим не менше, більшість складових може бути іден-
тифікована. У верхньому рядку виконані літери Ò²Ð²²ÀÑUÅ. Літери нижнього
рядка збереглись гірше, під час їх виконання автор зменшив тиск на лезо, тому
прорізи вийшли тонкими та менш глибокими. Відтак ідентифікувати їх через по-
шкодження тиньку складніше. На початку рядка виконані літери ÎË²²ÏÀ, на дея-
кій відстані – велика È, наприкінці – Ò, знищена літера, потім менші за
розмірами Î², далі велика Ò та лежача S-подібна S між двома вертикальними
рисками. Різні розміри літер в нижньому рядку надають йому схожості з грець-
ким письмом.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 2185 (табл. XLІV, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена тріщинами та
вибоїнами, слабо розчищена з-під олійної фарби ХІХ ст., прорізи закриті шпак-
лівкою. Втім, більшість складових вдається простежити. На початку рядка по-
мітна велика заголовна J, яку слід розглядати як скорочену форму особистого
імені автора, найвірогідніше J(an). Далі простежуються літери SORO, наступна
літера повністю закрита фарбою, далі читається А. Відповідно до структури по-
дібних написів цю частину слід розглядати як родове ім'я автора – Soro[k]a. На-
прикінці рядка збереглась дата 1641 (від першої цифри залишилась лише верхня
частина). Відтак, наявний текст виглядає наступним чином:
J(an) Soro[k]a. 1641.
Ян Сорока. 1641.
Датування. В тексті прямо зазначений час виконання – 1641 р.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2186 (табл. XLІV, 2)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений вибоями та слабо роз-
чищений від фарби ХІХ ст., тому частина його складових не простежується:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Joann[es] Dupsk[y] [а](nno) D(omini) 1614.
Іоанн Дупський, року Божого 1614-го.
Датування. В тексті зазначений час виконання – 1614 р.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2187 (табл. XLV, 1)
Опубліковане Н.Нікітенко та В. Корнієнком [Нікітенко, Корнієнко 2010,
с. 95-97, рис. 3]
Складові напису пошкоджені дрібними вибоями, проте він впевнено чи-
тається як ім'я Àíà 'Анна'. Особливості написання літер та однакова висота роз-
ташування записів № 2164 та № 2187 вказують, що обидва виконані однією
людиною, відмінності прорізів обумовлені застосуванням різних інструментів,
голки (для № 2164) та писала чи шпильки (для № 2187). Під час видряпування
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
40
діагональної перемички í рука авторки зісковзнула, тому нижня частина діаго-
налі виявилась сильно піднятою.
Датування. Оскільки написи № 2164 та № 2187 виконані однією авто-
ркою, вірогідні хронологічні межі його появи окреслюються другою половиною
40-х рр. ХІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2188 (табл. XLV, 2)
На фресці прокреслена фігура, яка складається з відкритого донизу пів-
кола та кількох хаотично розташованих засічок.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється в межах
другої чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2189 (табл. XLV, 3)
По тиньку прокреслена літера Ì.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до кінця XVI – кінця XVII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2190 (табл. XLV, 4)
На поверхні фрески прокреслений малюнок чотириконечного корсун-
ського хреста.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється в межах
другої чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2191 (табл. XLV, 5)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена, проте в ці-
лому можемо простежити контури зображення коня: шия, спина, круп, хвіст та
задня нога. Вірогідно, малюнок залишився незавершеним.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю ХІ –
кінцем XVI ст.
Категорія: зооморфні зображення.
Графіті № 2192 (табл. XLV, 6)
На фресці прокреслений малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється в межах
другої чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2193 (табл. XLVІ).
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена численними
дрібними вибоями. Втім, його контури простежуються доволі добре. Фронтально
зображено людину з великою головою, на обличчі позначені очі та ніс. На голові
бачимо конічний капелюх, що нагадує шолом. Руки випростані в сторони, на
лівій збереглось зображення пальців. Людина сидить на віслюку, переданому у
доволі схематичній манері, адже зображено лише голову та тулуб, ноги відсутні.
Те, що автор намалював саме віслюка, підтверджує супровідний напис, що скла-
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
41
дається з літер ÈÀ – імітації крику тварини. Зокрема, схожий прийом застосував
інший автор опублікованого С. Висоцьким під № 95 малюнку з Михайлівського
приділа для ідентифікації корови, написавши над її головою вигук ìuu [Высоц-
кий 1966, с. 117].
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою найвірогід-
ніше датувати малюнок в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.; зважаючи на
можливе виконання малюнку та запису № 2208 одним автором, верхня хроно-
логічна межа може бути знижена до середини ХІ ст.
Категорія: сюжетні зображення.
Графіті № 2194 (табл. XLVІІ)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка слабо розчищена від олій-
ної фарби, однак його контури простежуються добре. Автор прагнув зобразити
коня, при цьому він відносно правильно окреслив контури тіла тварини, за ви-
нятком голови, яка вийшла надто видовженою.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю ХІ –
кінцем XVI ст.
Категорія: зооморфні зображення.
Графіті № 2195 (табл. XLVІІІ)
Праворуч від попереднього зображення у схожій манері виконаний ще
один малюнок коня, голова якого виглядає більш реалістично, а ось контури тіла
навпаки, відзначаються більшим ступенем схематичності. Втім, загальний вигляд
обох малюнків вказує на очевидне виконання одним автором.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті в межах другої
чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: зооморфні зображення.
Графіті № 2196 (табл. XLІХ)
По фресковому тиньку прокреслений малюнок кота, який сидить.
Датування. Оскільки верхня частина малюнка перекриває напис № 3,
виконаний у 1052 р., то за цим фактом та формою прорізів найвірогідніше окрес-
лити хронологічні межі появи графіті серединою ХІ – кінцем XVI ст.
Категорія: зооморфні зображення.
Графіті № 2197 (табл. L, 1)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений, прорізі його складо-
вих слабо розчищені від шпаклівки. Проте доволі чітко читаються великі літери
початку абетки: ÀÁÂÃÄ. З них остання незавершена, її нижня частина відсутня.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою, á з високою
петлею, â, з переломом, причому верхня петля якої ширша більша за нижню,
найвірогідніше датувати графіті в межах останньої чверті ХІІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2198 (табл. L, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена дрібними ви-
боями, у верхньому рядку ідентифікуються літери ÂÚÒÎÅÑÅ. У нижньому про-
стежується лише літера Ð.
З розбивкою на слова текст верхнього рядку виглядає наступним чином:
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
42
Âú òî åñå ...
В те ось ...
Датування. За формою написання â з переломом, петлі якої не торка-
ються щогли, å з язичком донизу, прямолінійної ð з округлою петлею найвіро-
гідніше датувати графіті початком ХІІ – першою чвертю ХІV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2199 (табл. L, 3)
На фресці впевнено читається літера À.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2200 (табл. L, 4)
По тиньку прокреслена літера δ.
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути окрес-
лений першої чвертю ХІ – кінцем ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2201 (табл. L, 5)
На фресці простежується літера À, поставлена під дугове титло.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2202 (табл. LІ, 1)
Опубліковане Н. Нікітенко та В. Корнієнком [Нікітенко, Корнієнко 2011,
с. 93, рис. 4]
Напис виконаний доволі дрібними літерами, видряпані голкою прорізи
неглибокі, слабо розчищені від шпаклівки та пошкоджені дрібними тріщинами.
Тим не менше, всі складові підлягають впевненій ідентифікації. На початку рядка
простежується г-подібна ½ з довгим горизонтальним титлом над нею, в середній
частині знищеного вибоєм, далі Ô з дещо нахиленим праворуч прямим титлом,
пошкоджена тріщинами Ê з дуговим титлом над нею та Z, права верхня частина
якої знищена великим округлим обвалом тиньку, від титла збереглась лише не-
велика частина. Зважаючи на наявність титл, текст впевнено визначається як
запис року – SÔÊZ, тобто, 6527 (1019) р.
Датування. В тексті вказаний час виконання графіті – 1019 р.; палео-
графічні форми літер не суперечать датуванню другим десятиліттям ХІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2203 (табл. LІ, 2)
На фресці прокреслена фігура у вигляді відкритих доверху півкіл, з'єд-
наних вертикальними рисками.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2204 (табл. LІ, 3)
Тиньк щільно вкритий дрібними вибоями, внаслідок чого простежуються
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
43
лише окремі складові трирядкового напису:
Через значні пошкодження текст відновити не вдається, лише у вер-
хньому рядку впевнено читається дата – ÊF ìàðò(à) '29 березня'.
Датування. За формою написання ІС-подібної ê, криволінійної ð з ок-
руглою петлею та ü з направленою кутом вперед петлею та покриттям графіті
датується в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.; зважаючи на те, що № 2204
розташований під записом 1052 р., а почерк та форма скорочення назви місяця то-
тожні в обох написах, найвірогідніше віднести час появи графіті до середини ХІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2205 (табл. LII, 1)
На поверхні стіни прокреслена фігура, що складається з хвилястих ліній.
Певної системи простежити не вдається, лише у верхній частині можемо виді-
лити малюнок чотириконечного хреста в колі.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2206 (табл. LII, 2)
На поверхні стіни прокреслена невелика літера Ï.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до про-
міжку часу від другої чверті ХІ до кінця ХVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2207 (табл. LII, 3)
На фресці простежуються дві літери Ò.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2208 (табл. LII, 4)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений:
Перед початком рядка помітні фрагменти недописаної ¼: в процесі її видря-
пування тиньк викришився, тож автор почав креслити її вдруге праворуч. За конту-
рами третя та четверта літери впевнено реконструюються як à та ë. З розбивкою на
слова та відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Ëàzàðú /¼/¼[àë]ú.
Лазар писав.
Добре збережена літера à верхнього рядка (четверта в слові) тотожна лі-
терам супровідного напису на малюнку № 2193, тож цілком вірогідно, що обидва
графіті виконані одним автором – Лазарем.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
44
Датування. Закінчення обох рядків напису пошкодив автор запису про
поховання Ярослава, що датується 20-м лютого 1054 р., тож графіті варто дату-
вати в межах другої чверті – середини ХІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2209 (табл. LIІI, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена дрібними ви-
боями, місцями сильно затерта або ж закрита шматками олійної фарби ХІХ ст.
Втім, незважаючи на це, складові цілком підлягають впевненій ідентифікації:
Перше слово зсунуте ліворуч, оскільки автор прагнув оминути глаго-
личну літеру напису № 8а.
Верхній рядок містить слово êàíîíîñ, яке варто розглядати як вико-
нану слов'янином спробу написати грецьке κανών 'êàíîí', адже це слово не
потребує закінчення –ος. Наступні два рядки нагадують „аненайку". Відтак
перше слово найвірогідніше тлумачити в значенні „пісня", адже κανών вжи-
вається для позначення поєднання кількох священних пісень в один чіткий
склад [Дьяченко 2006, с. 245].
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою, або ж плас-
ким верхом та покриттям, з опуклою петлею найвірогідніше датувати графіті в
межах середини ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: написи музичного змісту.
Графіті № 2210 (табл. LIІI, 2)
На фресці прокреслені сім вертикальних засічок.
Датування. Прорізи графіті не розчищені від шпаклівки, тож час його
появи має бути окреслений другою чвертю ХІ – кінцем ХVІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2211 (табл. LIV, 1)
По фресковому тиньку прокреслена фігура, яка складається з двох пара-
лельних горизонтальних ліній внизу та відкритих донизу двох півкіл зверху.
Датування. Прорізи повністю закриті шпаклівкою, тож час появи графіті
має бути окреслений в межах другої чверті ХІ – кінця ХVІІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2212 (табл. LIV, 2)
На фресці у стовпчик прокреслені десять горизонтальних засічок.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
другою чвертю ХІ – кінцем ХVІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2213 (табл. LV, LVI)
Опубліковане О. Євдокімовою [Евдокимова 2008, с. 645-647].
Дослідниця розглядала напис як два самостійні тексти, однак ретельне
вивчення форми прорізів вказує на виконання всіх складових одним автором.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
45
Окрім того, між публікацією та оригіналом спостерігається робіжності:
i..t1
... d 1...
.ϒ1...
i2s.u3liu//.....4n5eonolonuki6mi7aN
8
d oi
...ó9sioiU g..u10qo eiti11. wt..i12
.....13mnh14sqht15
Hm16wn17
KЄmou18
19
Tiwpe20auton21meu.wana22
..23ek p24onaseo25kouuios..p..c26
paqosdhiwskatadexa
menoj
i...27au28th29toTou.ek30 yuc31h
....32u33hpa34rneipa35rtou36
N
.....37p38ohsoi.u.. 39logh40ga......Nєam41
.....u42cin43anteqke......N
44ka45Boi46.. Nolo41
.....47tw48ta.agt49a............
......n50tifu51itpan52.....
.........................53
.............53lhn54.........53
............53q55........53
1) замість відчитаних О. Євдокімовою трьох пошкоджених рядків чітко
простежуються три поставлені під горизонтальні титла літери ipd;
2) рядок починається хрестиком, помилково прийнятим дослідницею за i;
3) за зображенням хреста чітко читається буквосполучення oso;
4) наступні літери слід ідентифікувати як umaj;
5) на фресці добре простежується s;
6) на поверхні стіни добре читаються літери oio;
7) жодних слідів i між m та лігатурою ai не простежується;
8) вказана дослідницею n наприкінці рядка відсутня;
9) на початку рядка впевнено визначаються літери osn з надрядковою o,
невелика подряпина в нижній частині якої робить її схожою на ä;
10) незважаючи на пошкодження тиньку, на фресці помітні літери ontonh;
11) замість i слід читати h;
12) наприкінці рядка тиньк сильно пошкоджений подряпинами, тож впев-
нена ідентифікація літер тут унеможливлена;
13) дослідниця вказала на початку рядка втрачені літери; насправді їх тут
не було з самого початку, він починався з m;
14) літера пошкоджена вибоєм;
15) жодних слідів t не простежується;
16) на місці вказаних О. Євдокімової літер hm простежуються тільки дві
вертикальні засічки;
17) зазначена дослідницею як n літера більше нагадує u або o з пошкод-
женою верхньою частиною;
18) прийняті за надрядкові mou є фрагментами попереднього рядка;
19) початок рядка пошкоджений, простежуються фрагменти двох літер;
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
46
20) незважаючи на пошкодження , на поверхні стіни помітні літери uios;
21) між n та m знаходилась ще одна літера, знищена вибоєм;
22) наприкінці рядка доволі впевнено ідентифікуються літери omai;
23) рядок починається з літер ek;
24) замість відчитаної дослідницею p на фресці простежується буквос-
получення ut;
25) на місці вказаних під час публікації літер aseo знаходяться oek;
26) замість зазначених О. Євдокімовою літер uios..p..c на поверхні стіни
читається буквосполучення ios, за ними тиньк пошкоджений, далі помітна o;
27) рядок починається доволі добре видимим хрестиком з дещо скоше-
ною перекладиною;
28) після a одразу виконана t, жодних слідів u між ними немає;
29) за t помітний знак, схожий на w з дуже довгою середньою частиною
або, більш вірогідно, на лігатуру ta;
30) на фресці простежуються лігатура ne та n за ними;
31) передостання літера рядка має вигляд z, знак перед нею нерозбірливий;
32) на місці вказаних як втрачені літер тиньк рівний;
33) літеру слід ідентифікувати, незважаючи на пошкодження, як a, а не u;
34) на фресці чітко простежується o та q над нею; останню О. Євдокімова
вказала на прорисовці;
35) замість вказаного складу pa на фресці простежується велика літера
o в формі квадрату;
36) за u помітний фрагмент ще однієї літери;
37) в місці вказаних дослідницею як втрачені літер тиньк рівний, тож
прорізів тут не було з самого початку;
38) замість вказаної p слід читати t;
39) незважаючи на пошкодження, на поверхні стіни чітко читаються лі-
тери oeoros;
40) слідів h не простежується;
41) вказані О. Євдокімовою літери приналежні іншому напису (№ 2209);
42) жодних слідів літер в цьому місці не виявлено;
43) n в оригіналі відсутня;
44) замість n на фресці простежується буквосполучення oi;
45) літера пошкоджена, за своїм виглядом вона скидається на дзеркальну
l, тож ми не можемо впевнено її визначати саме як a;
46) жодних слідів i немає;
47) слідів втрачених літер перед t не помітно;
48) замість w на фресці чітко простежується склад os;
49) жодних слідів t на фресці не простежується;
50) втрачених літер в цьому місці немає;
51) замість літер ifu на поверхні стіни помітне буквосполучення openi;
втім, остання літера ідентифікується не зовсім впевнено;
52) зазначеної дослідницею n не простежується;
53) збереженість вказаних рядків не настільки погана, простежується на-
багато більше літер, аніж вказано О. Євдокімовою;
54) в місці вказаних літер lhn простежуються абсолютно інші знаки;
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
47
55) в рядку літера q відсутня.
Зважаючи на наведені вище зауваження наявний на стіні текст виглядає
наступним чином:
Отже, графіті складається з трьох частин. Перша містить три поставлені
під титла літера, значення яких наразі встановити складно. Дві інші частини тек-
сту відділені хрестиками на початку кожної.
Більш впевнено відчитується перша частина напису:
Oso(n) luma(j) se(i)on olon oiomai odon son tÕn ... ei ... K(uri)e ... uioj
auton[o]meomai ek (a)uton o ekousioj ... paqoj dhiwj katadexamenoj.
"Oson lаmaj se...on Уlon oŠomai РdÒn sÕn tÕn ... e... ... KÚrie ... uƒÒj aÙtonomšoma... ˜k
oÚton o ˜kousioj ... p£qoj dh...wj katadex£menoj.
Скільки бід, що потрясають світ, відати шляху твоєму ... якщо ... Господи, Син
керуючись власними законами саме він добровільно ... страждання смертельні
який прийняв.
В другій частині через значні пошкодженні вдається відчитати лише ок-
ремі слова. На початку першого рядка це вигук attata(i) '¢tt©ta‹, ах', в середині
четвертого – слово Q(eoto)ke 'QeotÒke, Богородица'.
Датування. О. Євдокімова окреслювала верхню хронологічну межу 1054 р.
на підставі того, що закінчення нижніх рядків пошкоджене написом № 8; однак
це спостереження не підтвердилось, тож за типологічним методом час появи гра-
фіті окреслюється другою чвертю ХІ – кінцем ХІІІ ст.
Категорія: цитати та посилання на твори книжної писемності.
І.9. Фреска з образом св. Миколая
Знаходиться в арці-переході між другими з заходу компартиментами
центральної нави та приділа св. Іоакима та Анни на західній грані західної ло-
патки другого від вівтаря північного хрещатого стовпа (табл. ІІ, 1). Образ впев-
нено ідентифікується завдяки іконографії. Втім, Н. Герасименко, А. Захарова та
В. Сарабьянов зазначають, що така атрибуція вважається загальноприйнятою,
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
48
хоча для цього немає абсолютно ніяких точних даних, окрім зовнішнього вигляду
святого [Герасименко, Захарова, Сарабьянов 2009, с. 235]. Однак сучасні до-
слідження дозволили виявити низку графіті, автори яких звертаються до свя-
того Миколая: № 64, № 2214, № 2231 та № 2284. Тож маємо ті самі необхідні
„точні дані" для визначення образу. Поверхня стародавнього тиньку в багатьох
місцях пошкоджена дрібними вибоями, затерта, слабо розчищена від олійної
фарби, біля ребер лопатки та в нижній частині фреска втрачена. Під час до-
сліджень С. Висоцького були опубліковані сім графіті, що тут знаходяться, №№
17, 18, 19, 24, 64, 264, 277; загальна ж їх кількість – вісімдесят один, які, окрім
зазначених вище, мають порядкові номери від 2214-го по 2287-й, в тому числі №
2285а (табл. ІІ, 2). Написи №№ 2217, 2235, 2241-2244, 2249, 2257, 2267, 2283-
2284, 2286-2287 досліджувались спільно з Д. Гордієнком.
Графіті № 17 (табл. LVІІ, 1)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1966, с. 55-56, табл. ХХІ, 1; ХХІІ, 1].
Збереженість напису добра, його складові впевнено читаються:
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Ìàòhè j(à)ëú.
Матвій писав.
Датування. С. Висоцький відніс напис до ХІІ ст., хоча в коментарі за-
значає, що форма літер дозволяє датувати його ХІ ст. Форми написання à з плас-
ким верхом та видовженою спинкою, ë з покриттям вказують на другу чверть ХІ –
кінець ХІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 18 (табл. LVІІ, 2)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1962; 1966, с. 56-57, табл. ХХІІІ;
ХХІV], прочитання коригував Б. Рибаков [Рыбаков 1964, с. 23, табл. ХХІІІ, рис. 1-
2; щоправда наведений Б. Рибаковим текст двох нижніх рядків кардинально відріз-
няється від опублікованої прорисовки; на нашу думку, в цьому випадку ми маємо
справу з друкарською помилкою, а не з неправильним прочитанням тексту]. В ці-
лому запропоновані варіанти прочитання відповідають оригіналові (лише Б. Риба-
ков помилково вказав написання останніх літер четвертого рядка у вигляді
лігатури), адже напис зберігся добре, всі його складові впевнено читаються:
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
£(à)ëú Ñòàâúðú Ãîðîä#òèíè÷ü.
Писав Ставр Городятинич.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
49
Датування. Завдяки згадуваній в написі історичній особі С. Висоцький
та Б. Рибаков відносили час появи напису до 1118 р.; палеографія складових гра-
фіті не суперечить його датуванню першою чвертю ХІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 19 (табл. LVІІІ)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1962; 1966, с. 56-57, табл. ХХІІІ;
ХХІV], прочитання коригував Б. Рибаков [Рыбаков 1964, с. 23, табл. ХХІІІ, рис.
1-2]. Суттєвих розбіжностей між опублікованими дослідниками варіантами про-
читання напису та оригіналом не виявлено, хоча закінчення четвертого та п'ятий
рядок відчитані не були. Дослідження оригіналу дозволило встановити їх наяв-
ність, складові не розчищені від пізнішої олійної фарби, тому і були пропущені
С. Висоцьким та Б. Рибаковим. В цілому збереженість напису добра, всі його
складові впевнено ідентифікуються:
З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáó ñâîåìó Ñòàâúðîâè íåäîñòîèíîìó ðàáó òâîåì@.
Господи, поможи рабу своєму Ставрові, недостойному рабу твоєму.
Датування. Як і попереднє, на підставі згаданої в тексті історичної особи
графіті слід датувати в межах першої чверті ХІІ ст., ймовірно, 1118 р.; форми на-
писання літер не суперечать такому датуванню.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 24 (табл. LVІХ, 1)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1966, с. 60, табл. ХХV, 2; ХХVI, 2],
прочитання коригував А. Залізняк [Зализняк 2004, с. 281-282]:
С. Висоцький ìèõàëüó1áîãû2èàãðhõ[îì]3 | áîãàòûè¼ëú4[ãè]5ïîìî | zèåìú
А. Залізняк ìèõàëüq1áîãú2èàãðhõ[û]3 | áîãàòûè¼ëú4ãè5ïîìî | zèåìú
1) в оригіналі напису чітко простежується диграф q;
2) в тексті впевнено читається ú;
3) вивчення оригіналу запису дозволило встановити, що в цьому місці
збереглась літера û; тиньк слабо розчищений від пізнішої олійної фарби, тому її
контури ледь простежуються;
4) над літерами ¼ëú титла немає;
5) літери ãè, хоча і пошкоджені вибоєм, фрагментарно збереглись, тож
мають подаватись як присутні, а не втрачені.
Зважаючи на наведені вище зауваження, наявний на стіні текст може бути
представлений наступним чином:
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
50
З розбивкою на слова:
Ìèõàëü qáîãúè à ãðhõû áîãàòûè ¼(à)ëú. Ã(îñïîä)è ïîìîzè åìú.
Михаль убогий, а гріхами багатий, писав. Господи, поможи йому.
Датування. С. Висоцький відніс час появи графіті до ХІІ ст., хоча відмічав
певну архаїчність форм літер, притаманну ХІ ст. За формою написання вертикаль-
ної z з переломом, прямолінійної ð з округлою петлею, q зі зменшеним î, û „мо-
лоточком" графіті може бути датоване другою чвертю ХІ – початком ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 64 (табл. LVІХ, 2)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1966, с. 103-104, табл. ХХV, 2;
ХХVI, 2]. Між запропонованим прочитанням та оригіналом напису спостеріга-
ються певні розбіжності:
1ñâ#òûåíè[êîë]à ñïà[ñè]2 | ì#ãðhøí3[èê]àïàâó4
1) перед початком помітна ще одна літера, вона нагадує á з виступом зверху
або î з верхньою засічкою; за контекстом останній варіант більш вірогідний;
2) наприкінці першого рядка з двох показаних як втрачені літер ñè перша
фрагментарно збереглась;
3) вказана С. Висоцьким літера í в оригіналі відсутня;
4) наприкінці нижнього рядка замість літер àïàâó чітко читаються літери
üíàãî; тиньк в цьому місці не зовсім вдало розчищений від пізніших нашарувань,
внаслідок чого літери отримали додаткові штрихи через вибої та подряпини.
Відтак, зважаючи на наведені вище зауваження, наявний на стіні текст
може бути представлений наступним чином:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів:
Î ñâ#òûå Íè[êîë]à ñïàñ[è] ì# ãðhøüíàãî.
О святий Нікола, спаси мене грішного.
Доволі цікаво, що над словами ñâ#òûå та ñïàñ[è] автор прокреслив довгі
горизонтальні титла, хоча слова не скорочував.
Датування. С. Висоцький відніс час появи напису до ХІІІ – XIV ст.
Форми написання å з відворотом вліво, ï з виступом зверху, прямолінійної ð з
петлею кутом вгору та û без перемички дозволяють датувати графіті кінцем ХІ –
кінцем ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 264 (табл. LХ, 1)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 122, табл. СХLV, 1].
На фресці подвійними лініями прокреслений чотириконечний хрест з кін-
цями, що розширюються. Вершина щогли та кінці перекладини прикрашені від-
ростками у вигляді риски з петлею. Основа щогли спирається на фігуру, що має
вигляд високої трапеції. Від перехрестя на чотири боки розходяться довгі лінії.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване в межах дру-
гої чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
51
Графіті № 277 (табл. LХ, 2)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 124, табл. СLІІ, 1].
Тиньк в місці розташування малюнка пошкоджений дрібними вибоями,
проте в цілому можемо простежити контури профілю людського обличчя.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті в межах другої
чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 2214 (табл. LХІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена численними
вибоями, місцями слабо розчищена від олійної фарби, другий рядок затертий:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Î àãèîñ [Íè]êîëà ïðîñòè zà ãðåõîìà.
Святий Нікола, прости за гріхи.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою, Ú-подібної
нахиленої ліворуч z, ï з виступом зверху, прямолінійної ð з петлею кутом вгору
графіті датується в межах другої чверті ХІІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2215 (табл. LХІ, 2)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений, слабо розчищений від
олійної фарби ХІХ ст., внаслідок чого у двох збережених рядках слабо просте-
жуються тільки окремі його складові:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
... [ã]ðåøü[í]àìó Åìå[ëè"íó].
... грішному Ємеліяну.
Датування. За формою написання ó з перемичкою найвірогідніше да-
тувати графіті в межах середини ХІІ – кінця XV ст.; при цьому більш вірогідною
нижньою хронологічною межею є остання чверть ХІІІ ст. відповідно до типо-
вості поширення такої форми літери.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2216 (табл. LХІ, 3)
Поверхня стіни сильно пошкоджена, простежуються лише фрагменти пе-
тель літер та, відносно впевнено, S в середині рядка.
Датування. За формою написання S-подібної ¾ найвірогідніше датувати
графіті в межах початку ХІІІ – кінця XІV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
52
Графіті № 2217 (табл. LХІІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису значно пошкоджена, внас-
лідок чого простежуються лише окремі складові:
Через значні втрати реконструювати текст не виявляється за можливе.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця XІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2218 (табл. LХІІ, 2)
Початок та закінчення напису не збереглись через пошкодження старо-
давнього тиньку:
З розбивкою на слова та реконструкцією втрачених фрагментів текст
може бути представлений наступним чином:
[Ïðî]ñòè ïðî[ñòè].
Прости, прости.
Датування. За формою написання ï з виступом зверху та прямолінійної
ð з округлою петлею графіті датується в межах другої чверті ХІ – кінця XІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2219 (табл. LХІІ, 3)
На фресці простежується літера Ë. Тиньк навколо неї пошкоджений та
слабо розчищений від олійної фарби ХІХ ст. Це дає підстави припустити, що
вона є складовою якогось тексту, а не окремим знаком.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті другою чвертю ХІ –
кінцем XVI ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2220 (табл. LХІІІ, 1)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений, місцями затертий та
слабо розчищений від олійної фарби. Відтак, на фресці простежуються п'ять лі-
тери Í та ÊÈÒÀ. Зважаючи на відстань між першою та другою видимими літе-
рами, між ними могла знаходитись тільки літера ². Текст реконструюється як
запис імені Í[i]êèòà 'Никита'.
Датування. За формою написання à з округлою петлею та видовженою
спинкою, ІС-подібної ê та ò без засічок графіті найвірогідніше датувати в межах
другої чверті ХІ – початку XІІI ст.; зважаючи на типовість поширення таких па-
леографічних ознак нижня хронологічна межа може бути окреслена другою
чвертю ХІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
53
Графіті № 2221 (табл. LХІІІ, 2)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений вибоєм, проте в цілому
можемо встановити, що на фресці схематично виконана літера ^ з горизонталь-
ним титлом над нею.
Датування. За формою написання витягнутої ^ з гострими кутами гра-
фіті датується в межах початку ХІІІ – кінця XV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2222 (табл. LХІІІ, 3).
На фресці прокреслений схематичний малюнок кисті руки в жесті бла-
гословення з випростаним вказівним та підігнутим великим пальцями.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване другою
чвертю ХІ – кінцем XVI ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 2223 (табл. LХІІІ, 4)
На фресці прокреслене схематичне зображення кисті руки в жесті бла-
гословення з випростаним вказівним та підігнутим великим пальцями.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до другої чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 2224 (табл. LХІІІ, 5)
На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване в межах дру-
гої чверті ХІ – кінця XVI ст.; оскільки малюнок пошкодив запис № 2220, його
вірогідна нижня хронологічна межа може бути окреслена другою чвертю ХІІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2225 (табл. LХІV)
Тиньк в місці розташування малюнку пошкоджений дрібними вибоями,
особливо постраждала його нижня права частина. Тим не менше, за збереженими
складовими можемо встановити, що автор намалював кота, причому доволі де-
тально проробив зображення голови тварини, а тіло передав більш схематично.
Звертають на себе увагу кілька заокруглених ліній на хвості тварини: складається
враження, що перед нами фрагменти якогось напису. Проте більш вірогідно, що
так автор намагався передати пухнастість хвоста тварини. На шиї можемо бачити
кілька ламаних ліній, що, можливо. мають на меті передати смугастість кота.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: зооморфні зображення.
Графіті № 2226 (табл. LХV, 1)
Стародавній тиньк в місці розташування напису пошкоджений, просте-
жуються лише окремі фрагментарно збережені його складові: ÃÈÏÎÌÎ²À.
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів текст
може бути представлений наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìî(zè) ²à(êîâó).
Господи, поможи Якову.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
54
Датування. За структурою формули графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2227 (табл. LХV, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, з поміж ви-
димих семи його складових впевнено ідентифікуються лише друга-четверта лі-
тери ËÚZ.
Датування. За формою написання ú з округлою відкритою петлею гра-
фіті датується кінцем ХІ – серединою XІI ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2228 (табл. LХV, 3)
На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до другої чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2229 (табл. LХVІ, 1)
Стародавній тиньк значно пошкоджений вибоями, проте в цілому прак-
тично всі складові напису ідентифікуються:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Ïîì#(íè) Ã(îñïî)[ä]è.
Пом'яни, Господи.
Датування. За формою написання è з нахиленою перемичкою та формою
прорізів час появи графіті може бути окреслений в межах другої чверті ХІV –
кінця ХVІ ст.; за структурою формули графіті найвірогідніше датувати ХVІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2230 (табл. LХVІ, 2)
Малюнок пошкоджений, однак можемо встановити, що тут прокреслено
кисть руки в жесті благословення з випростаними вказівним та середнім паль-
цями, зігнутими безіменним та мізинцем, притиснутими до великого.
Датування. За формою прорізів час появи графіті варто окреслити в
межах другої чверті ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 2231 (табл. LХVІ, 3)
Тиньк в місці розташування напису вкритий вибоями та тріщинами, внас-
лідок чого частина його складових не простежується:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
È ñ(â#)òèè Í[èêî]ëà.
Він – святий Нікола.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
55
Датування. За формою написання à та ë з покриттям графіті датується
в межах другої чверті ХІ – початку ХІV ст.; при цьому більш вірогідною вер-
хньою хронологічною межею є кінець ХІІ ст. відповідно до типовості поширення
такої форми à.
Категорія: підпис до фрескового образу.
Графіті № 2232 (табл. LХVІІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, проте на
фресці чітко читається слово àìåíü 'амінь'.
Датування. За формою написання í з верхньою засічкою та ü з відкри-
тою округлою петлею графіті датується в межах кінця ХІ – середини ХІІ ст.
Категорія: окремі слова та словосполучення.
Графіті № 2233 (табл. LХVІІ, 2)
На фресці прокреслений малюнок, що складається з трьох горизонтально
розташованих нерівних ліній, які утворюють близьку до овалу фігуру. На правій
її стороні прокреслена висока лінія, що заокруглюється всередину. На лівій ба-
чимо невеликий гострий виступ, утворений двома вертикальними лініями, з'єд-
наними верхніми кінцями. В цілому малюнок може бути інтерпретований як
зображення човна, схожі малюнки зустрічались серед епіграфічних пам'яток,
зокрема, серед графіті на східних монетах [див., напр.: Добровольский, Дубов,
Кузьменко 1991, с. 30, 115-116].
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване другою
чвертю ХІ – кінцем ХVІ ст.
Категорія: предмети релігійного вжитку та артефакти.
Графіті № 2234 (табл. LХVІІ, 3)
Стародавній тиньк в місці розташування напису пошкоджений, у вер-
хньому рядку помітні тільки неясні фрагменти літер. Нижче чітко простежу-
ються літери ÄÐÓ.
Датування. За формою написання А-подібної ä, прямолінійної ð з пет-
лею кутом вгору та виступом зверху графіті датується кінцем ХІ – кінцем ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2235 (табл. LХVІІ, 4)
Незважаючи на суттєві пошкодження стародавнього фрескового тиньку,
можемо простежити Ê та фрагменти літер ÅÂÎ, що є початком незавершеного
напису K(uri)[e bo]{hqh} 'KÚrie bo"qei, Господи, поможи'.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2236 (табл. LХVІІІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису вкрита численними ви-
боями та затерта, внаслідок цього ідентифікується лише незначна частина його
складових. На початку рядка простежується літера д (ä). Наступна збереглась
фрагментарно, однак за збереженими фрагментами може бути реконструйована
як д (ä). Наступні п'ять літер збереглись доволі добре, вони читаються як
àÈÈðà (àèèðà). Наступна літера пошкоджена, вона нагадує латинську z або лі-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
56
теру к (ê) хорватської глаголиці [Katicic, Novak 1988, s. 28-29, 35; Horvat 2006,
s. 230]. Далі чітко читаються глаголична літера á (á) та кирилична літера è. Ос-
тання видима літера пошкоджена, від неї збереглась частина вертикального еле-
менту з заокругленням вправо, що дозволяє найвірогідніше визначити її як н (í).
Реконструювати текст наразі складно.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 2237 (табл. LХVІІІ, 2)
Фресковий тиньк в місці розташування напису пошкоджений дрібними
вибоями, проте в цілому виконані в один рядок його складові відносно впевнено
ідентифікуються. На початку простежуються літери ÏÑÈÎF, далі помітні не-
ясні фрагменти ще одної літери, вірогідно È, потім читаються ÍÄ, з'єднані го-
ризонтальною перемичкою (можливо, лігатура ÍÈÄ), наступна літера пошкоджена,
за обрисами нагадує Z, наприкінці рядка виконана Ï.
Датування. За формою написання А-подібної ä графіті може бути дато-
ване в межах кінця ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2238 (табл. LХVІІІ, 3)
На фресці простежуються поставлені під горизонтальне титло літери ÊÅ:
традиційне скорочення слова-звернення K(uri)e 'KÚrie, Господи'.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2239 (табл. LХVІІІ, 4)
По фресковому тиньку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване другою
чвертю ХІ – кінцем ХVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2240 (табл. LХVІІІ, 5)
На фресці простежується зображення простого чотириконечного хреста.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2241 (табл. LХІХ, 1)
Опубліковане О. Євдокімовою [Евдокимова 2008, с. 630].
Між опублікованим варіантом прочитання та оригіналом напису спосте-
рігаються певні відмінності:
........ 1kon..a....2 | k3eboh4qh4 | ne5p..6t7on
1) на початку верхнього рядка О. Євдокімова вказує на наявність пошкод-
жених літери, проте вигляд фрескового тиньку вказує, що напис починався з лі-
тери k, причому її щогла частково пошкоджена високою вертикальною
тріщиною, яка опускається до середнього рядка;
2) нижня частина поданої як a літери пошкоджена вибоєм, а її збережена
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
57
верхня частина радше нагадує літери o цього ж напису; загалом мусимо конста-
тувати, що верхній рядок складався лише з п'яти знаків;
3) слідів вказаної дослідницею літери k простежити не вдається;
4) замість вказаних О. Євдокімовою h досить чітко простежуються i;
5) в місці позначених дослідницею написаних з інверсією літер ne на
фресці простежується кілька знаків, які можуть бути прочитані як монограма
слова Doulon 'рабу';
6) О. Євдокімова наводить лише одну літеру p, однак на фресці чітко про-
стежується склад to;
7) дослідниця читає в цьому місці t, проте у верхній частині тиньк по-
шкоджений, а нахил нижньої збереженої частини літери дозволяє реконструю-
вати її як s.
Відтак, з розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів
текст виглядає наступним чином:
Kono[n] e(k)boiqi doulon to[n] son.
KÒnwn ekbo"qei doÚlon tÕn sÕn.
Конону, поможи рабу своєму.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2242 (табл. LХІХ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена. На початку
рядка простежуються літери ÊÅÂ та закреслена кількома лініями F, наприкінці
рядка – Í. З відновленням втрачених фрагментів початок напису може бути ре-
конструйований як фраза K(uri)e b[oh]q[h] 'KÚrie bo"qei, Господи, поможи'.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2243 (табл. LХХ, 1)
Опубліковане О.Євдокімовою [Евдокимова 2008, с. 630-631].
Між публікацією та оригіналом спостерігається лише дві розбіжності:
дев'ята літера від кінця визначається як e а не як i, а передостання – як o а не u.
Відтак, наявний на стіні текст виглядає наступним чином:
За винятком останніх десяти літер прочитання тексту не викликає сум-
нівів, з розбивкою на слова він виглядає так:
K(uri)e bohqh ton son doulon Georghnon ton amartolon.
KÚrie bo"qei tÕn sÕn doÚlon Geèrgion tÕn ¡martwlÒn.
Господи, поможи рабу своєму Георгію грішнику.
Останні десять літер, на нашу думку, можуть розглядатись як спроба ав-
тора передати фразу KÚrie ˜kbo"qein, в якій дієслово в інфінітиві вжито у функції
імператива. Принаймні, подібну форму молитви продемонстрував автор напису
№ 2349. В нашому ж випадку автор додав закінчення on, вочевидь, помилково
узгоджуючи це слово з ¡martwlÒn. Не виключено, що речення писалось зі слуху.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
58
Загалом, подібні помилки дозволяють припустити не грецьке, а місцеве, слов'ян-
ське походження автора запису.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2244 (табл. LХХ, 2)
Опубліковане О.Євдокімовою [Евдокимова 2008б, с. 486].
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, його складові
в середній частині закреслені кількома лініями.
Між опублікованим варіантом прочитання та оригіналом спостеріга-
ються певні розбіжності:
kebohqh1topole2 sun3mart...kn.ta4 doulosouklhmh
1) на фресці чітко читається літера h;
2) замість e літеру слід ідентифікувати як a;
3) в місці вказаної дослідницею n простежується a;
4) незважаючи на пошкодження, на фресці визначаються літери hsanti.
Зважаючи на наведені зауваження текст виглядає наступним чином:
З розбивкою на слова текст:
K(uri)e bohqi to po(l)la su amarthsanti doulo(n) sou Klhmh.
KÚrie bo"qei tù poll¦ su ¡mart"santi doÚlJ sou Kl"mV.
Господи, поможи багато грішившому рабу твоєму Климу.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2245 (табл. LХХІ)
Тиньк в місці розташування малюнка пошкоджений вибоями, місцями
сильно затертий. Однак на фресці доволі добре простежуються контури погруд-
ного зображення людини, яка в правій руці тримає хрест. Довкола голови збе-
реглась лінія німба, а над лівим плечем – фрагменти літер, вірогідно,
супровідного напису. У верхньому рядку читаються літери Ñ, та, на деякій від-
стані, Ò. В середньому зберігся перший склад ËÅ. В нижньому бачимо літеру
Ê. Наявні літери дозволяють реконструювати супровідний напис наступним
чином: ñ(â#)ò(ú) Ëå(â)ê(ú) 'святий Левкій'.
Датування. За формою написання нахиленої ліворуч å з довгим язичком
та ІС-подібної розімкненої ê графіті датується в межах другої чверті ХІ – сере-
дини ХІІІ ст.
Категорія: зображення святих.
Графіті № 2246 (табл. LХХІІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису значно пошкоджена ви-
боями та тріщинами, місцями значно затерта, що обумовило фрагментарну збе-
реженість його складових. На початку верхнього рядка простежується коло, за
ним – літери ÃÈ під горизонтальним титлом, а наприкінці рядка – Ì. На початку
другого рядка ідентифікуються літери ÃÈ. Через значні пошкодження рекон-
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
59
струкція тексту ускладнена, можемо відновити лише двічі вживане слово
Ã(îñïîä)è 'Господи'.
Датування. За формою написання è з горизонтальною перемичкою час
появи графіті може бути віднесений до другої чверті ХІ – кінця ХV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2247 (табл. LХХІІ, 2)
На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2248 (табл. LХХІІ, 3)
Незважаючи на пошкодження тиньку, на поверхні стіни доволі чітко чи-
тається ім'я в називному відмінку Áë#òà 'Блята'.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою та á з відкри-
тою петлею графіті може бути датоване в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2249 (табл. LХХІІІ, 1)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений, проте його складові
простежуються відносно чітко:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
... [b]ohqi to[n] dulon sou.
... bo"qei tÕn doаlon sou.
... поможи рабу своєму.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2250 (табл. LХХІІІ, 2)
По фресковому тиньку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване другою
чвертю ХІ – кінцем ХVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2251 (табл. LХХІІІ, 3)
На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
другою чвертю ХІ – кінцем ХVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2252 (табл. LХХІІІ, 4)
На поверхні стіни простежуються літери Í@.
Датування. За формою написання полого @ графіті датується другою
чвертю ХІ – першою третиною ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
60
Графіті № 2253 (табл. LХХІV, 1)
На фресці досить реалістично прокреслена голова людини в профіль.
Датування. Оскільки зображення пошкоджене написом № 2252, що да-
тується другою чвертю ХІ – першою третиною ХІІІ ст., хронологічні рамки появи
графіті окреслюються цим же проміжком часу.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 2254 (табл. LХХІV, 2)
Поверхня стіни в місці розташування дворядкового напису сильно по-
шкоджена, з-поміж його складових впевнено ідентифікуються кілька літер. У
верхньому рядку можемо визначити À, Î, на деякій відстані – ÊÎ, можливо Ë,
Î, вірогідно Ð та F. В нижньому можна впевнено прочитати лише літеру Ê.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою та прямолі-
нійної ð з округлою петлею найвірогідніше датувати графіті другою чвертю ХІ –
кінцем ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2255 (табл. LХХV, 1)
На фресці прокреслені літери ÌÅ, третя може бути ідентифікована як
Y або, більш вірогідно, Ö зі зміщеним хвостом. Найімовірніше реконструювати
текст як незвершене слово ìå(ñ#)ö{à} 'місяця'.
Датування. За формою написання нахиленої ліворуч å з довгим язичком
та ö зі зміщеним хвостом графіті може бути датоване в межах останньої третини
ХІІ – середини XV ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2256 (табл. LХХV, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, до того ж його
складові навмисно закреслені кількома горизонтальними лініями, по ньому про-
креслений напис № 2255. У верхньому рядку не зовсім впевнено можуть бути
ідентифіковані літери ou. У нижньому рядку три перші знаки найвірогідніше
також розглядати як займенник sou 'твого'. Дві наступні літери – як w та &.
Датування. Зважаючи на час побутування грекомовних записів Софії
Київської хронологічні рамки появи графіті можуть бути окреслені другою
чвертю ХІ – кінцем ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2257 (табл. LХХV, 3)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений, тому частина його
складових не підлягає впевненій ідентифікації:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Doul[oj] ker(i)a[koj] eucoumhn.
Doаl[oj] k[u]r[i]a[kÒj] eÙcÒmhn.
Раб Господній, молився.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
61
Допущені автором помилки в написанні дозволяють з великою долею ві-
рогідності припустити, що він був русичем.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2258 (табл. LХХV, 4)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка сильно пошкоджена та
затерта, проте за наявними залишками його можна реконструювати як зобра-
ження розкритої долоні руки.
Датування. За формою прорізів час появи графіті варто окреслити в
межах другої чверті ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 2259 (табл. LХХVІ, 1)
Тиньк в місці розташування малюнка сильно затертий, проте можемо
встановити, що тут була прокреслена кисть руки в жесті благословення з випрос-
таними вперед вказівним та середнім пальцями, які, власне, і збереглися.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті другою чвертю ХІ –
кінцем ХVІ ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 2260 (табл. LХХVІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоєм, про-
стежуються літери È з горизонтальним титлом над нею та ÏÎ. Вочевидь, перед
нами незавершена формула [Ã](îñïîä)è ïî{ìîzè} 'Господи, поможи'.
Датування. За формою написання è з горизонтальною перемичкою та
структурою формули найвірогідніше датувати графіті другою чвертю ХІ – кінцем
ХV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2261 (табл. LХХVІ, 3)
Малюнок пошкоджений вибоєм, проте за збереженими частинами мо-
жемо встановити, що тут був прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті варто окреслити в
межах другої чверті ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2262 (табл. LХХVІ, 4)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений вибоями:
З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:
Êqï#òà [¼](àë)ú.
Куп'ята писав.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою, ò без біч-
них засічок та q зі зменшеними î графіті найвірогідніше датувати в межах другої
чверті – кінця ХІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
62
Графіті № 2263 (табл. LХХVІІ, 1)
На фресці прокреслена фігура з двох овалів, яка може бути інтерпрето-
вана як малюнок човна. В цілому він подібний до № 2233.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті другою чвертю ХІ –
кінцем ХVІ ст.
Категорія: предмети релігійного вжитку та артефакти.
Графіті № 2264 (табл. LХХVІІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоєм. Чітко
простежуються лише літери ÃÈ під довгим горизонтальними титлом та ліва час-
тина Ï, та, на деякій відстані, вірогідна Ì. 
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ï[î]ì{îzè}.
Господи, поможи.
Датування. За формою написання è з горизонтальною перемичкою, а
також за структурою формули графіті найвірогідніше датувати в межах другої
чверті ХІ – кінця ХV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2265 (табл. LХХVІІ, 3)
Збереженість напису дуже добра, всі його складові впевнено читаються
як ім'я Èâàíú 'Іван'.
Датування. За формою написання â, верхня петля якої більша за нижню,
графіті датується в межах другої чверті ХІ – середини ХІІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2266 (табл. LХХVІІ, 4)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена вибоєм, проте
вдається встановити, що тут був прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до дру-
гої чверті ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2267 (табл. LХХVІІІ, 1)
Опубліковане О. Євдокімовою [Евдокимова 2008, с. 632].
Його збереженість добра, всі складові впевнено читаються:
З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:
K(uri)e bohqi ton doulon.
KÚrie bo"qei tÕn doаlon.
Господи, поможи рабу.
Датування. За аналогією з іншими грекомовними написами Софії Київ-
ської графіті датується в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2268 (табл. LХХVІІІ, 2)
На фресці прокреслена літера Â.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
63
Датування. За формою написання â з нижньою петлею кутом вперед
графіті найвірогідніше датувати другою чвертю ХІ – серединою ХІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2269 (табл. LХХVІІІ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису слабо розчищена від олійної
фарби, однак можемо встановити, що він містив дві літери ÂÈ.
Датування. За формою написання â з нижньою петлею кутом вперед
графіті найвірогідніше датувати в межах другої чверті ХІ – середини ХІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2270 (табл. LХХVІІІ, 4)
На фресці прокреслені літери ÁÛ.
Датування. За формою написання á з високою петлею та û „молоточ-
ком" з високою перемичкою графіті датується в межах кінця ХІІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2271 (табл. LХХІХ, 1)
По фресковому тиньку прокреслена літера Ã.
Датування. За формою прорізів графіті найвірогідніше датувати в межах
другої чверті ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2272 (табл. LХХІХ, 2)
На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване другою
чвертю ХІ – кінцем ХVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2273 (табл. LХХІХ, 3)
На поверхні стіни простежується літера Â.
Датування. За формою написання â з переломом при щоглі графіті най-
вірогідніше датувати в межах другої чверті ХІ – першої чверті ХІV ст.; при цьому
більш вірогідною верхньою хронологічною межею є перша чверть ХІІІ ст. від-
повідно до типовості поширення такої палеографічної ознаки.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2274 (табл. LХХІХ, 4)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений, з-поміж його складо-
вих можемо ідентифікувати лише літери Ñ (втім, не виключене її прочитання як
Å або U) та Ì. За рядком простежуються кілька скісних засічок, їх призначення
та зв'язок з написом не встановлені, хоча вигляд каналів прорізів вказує на ви-
конання літер та засічок одним інструментом, а, відтак, і одним автором.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2275 (табл. LХХХ, 1)
На фресці простежується чотириконечний хрест незвичної форми. Кінці
його щогли прикрашають округлі завершення, а від кінців перекладини вниз
опускаються дві довгі хвилясті лінії. Над перекладиною хреста обабіч щогли ав-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
64
тором графіті було прокреслено по колу. По всій висоті щогли хреста ним також
виконані нахилені ліворуч скісні лінії.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті в межах другої
чверті ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2276 (табл. LХХХ, 2)
По фресковому тиньку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється другою
чвертю ХІ – кінцем ХVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2277 (табл. LХХХ, 3)
На фресці прокреслена літера Ï.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до другої чверті ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2278 (табл. LХХХ, 4)
Збереженість напису доволі добра, його виконані голкою складові впев-
нено читаються як запис імені Èíà 'Інна'.
Датування. За формою à з округлою петлею, è з горизонтальною та í з
діагональною перемичками графіті датується серединою ХІ – кінцем ХІV ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2279 (табл. LХХХІ, 1)
На фресці прокреслена літера Z, оформлена у вигляді ініціала.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
в межах другої чверті ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2280 (табл. LХХХІ, 2)
На фресці простежується зображення незавершеного людське обличчя: ви-
конано верхню частину овалу голови, позначені брови та ніс, прокреслене ліве око.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 2281 (табл. LХХХІ, 3)
Опубліковане О. Євдокімовою [Евдокимова 2008, с. 629]. Щоправда, до-
слідниця неправильно вказала місце його розташування, „перемістивши" до пів-
нічної частини храму, в арку між другими з заходу компартиментами приділа
святих апостолів Петра і Павла та центральної нави.
На фресці потрійними замкненими рисками прокреслений шестикінеч-
ний хрест, який складається зі щогли, перекладини та символічної таблички над
головою Ісуса Христа. Основа щогли спирається на триступінчасту Голгофу. На-
вколо місця перетину перекладини та щогли попарно розташовані поставлені
під титло літери ²Ñ ÕÑ у верхній частині та Í[È]ÊÀ у нижній.
Датування. За формою написання à з опуклою петлею та видовженою
спинкою графіті датується в межах кінця ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
65
Графіті № 2282 (табл. LХХХІІ, 1)
Під попереднім малюнком простежуються слабо розчищені від пізнішої
олійної фарби літери ÍÀÃÈ.
Датування. Форма написання à з видовженою спинкою дозволяє дату-
вати графіті другою чвертю ХІ – кінцем ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2283 (табл. LХХХІІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно затерта та пошкод-
жена записом № 17, внаслідок чого з-поміж його складових впевнено ідентифі-
куються лише кілька літер:
Значні втрати перешкоджають реконструкції тексту.
Датування. Оскільки напис пошкоджений № 17, ймовірні межі вико-
нання графіті слід віднести до другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2284 (табл. LХХХІІ, 3)
Опубліковане О.Євдокімовою [Евдокимова 2006, с. 59; 2008, с. 631-632].
Між опублікованим варіантом прочитання та оригіналом спостеріга-
ються певні розбіжності:
w agios nhkol1 | eleh2son n3e
1) не були прочитані три останні літери верхнього рядка aos;
2) замість вказаної h в оригіналі чітко читається i;
3) зазначену дослідницею літеру n варто розглядати як m (втім, О. Євдо-
кімова сама припускала можливість такої ідентифікації).
З огляду на наведені вище зауваження наявний на стіні текст виглядає
наступним чином:
З розбивкою на слова:
w agios Nhkolaos eleison me.
ð ¤gioj NikÒlaoj ™lšhsÒn me.
Святий Миколай, помилуй мене.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2285 (табл. LХХХІІІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно затерта, місцями по-
шкоджена дрібними вибоями та слабо розчищена від олійної фарби. Внаслідок
цього простежуються лише окремі літери: на початку рядка це буквосполучення
ÎÒÅÍÓ, наприкінці рядка – лише одна K.
Датування. За формою написання í з нахиленою перемичкою та ò без
засічок графіті найвірогідніше датувати в межах другої чверті ХІІ – кінця XV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
66
Графіті № 2285а (табл. LХХХІІІ, 2)
По фресковому тиньку видряпані дві літери ÊF, над якими прокреслене
горизонтальне титло.
Датування. За формою написання ІС-подібної розімкнутої ê графіті да-
тується в межах другої чверті ХІ – кінця XV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2286 (табл. LХХХІІІ, 3)
Опубліковане О.Євдокімовою [Евдокимова 2008б, с. 504].
Поверхня стіни в місці розташування напису значно пошкоджена ви-
боями та сильно затерта.
Між опублікованим варіантом прочитання та оригіналом спостеріга-
ються певні розбіжності: 
.....to1..e.. agiou2
...ni3.ei4$min5..epol6..............
.....ete7iai8.....................ia9
i10..l..ma11.u12...13iwn14iqui.lui ei......k15
ne16
1) на початку рядка помітна лігатура we;
2) за літерою a тиньк пошкоджений, тут збереглись склад po та фрагмент
іншої літери за ними;
3) на початку рядка знаходиться лігатура ma;
4) вказані дослідницею літери знищені вибоєм;
5) на місці вказаних літер in добре простежується склад ma;
6) поверхня тиньку сильно пошкоджена, збереглись лише літери t та l;
7) на початку рядка помітні дві літери a;
8) в місці вказаних iai простежується буквосполучення tias;
9) рядок пошкоджений, в цьому місці збереглись a, ot, m та фрагмент ще
однієї літери;
10) слідів літери i не простежується;
11) вказана a відсутня, літера в цьому місці знищена пошкодженням тиньку;
12) зазначеної літери u в оригіналі немає;
13) на поверхня стіни добре помітна a;
14) літера n відсутня;
15) поверхня стіни значно пошкоджена, тут простежуються літери a, o та h;
16) вказаний дослідницею рядок в складі літер ne відсутній.
Зважаючи на наведені вище зауваження наявний на стіні напис виглядає
наступним чином:
Через значні втрати реконструювати текст не вдається.
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути ок-
реслений в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
67
Графіті № 2287 (табл. LХХХІV)
Опубліковане О.Євдокімовою [Евдокимова 2008, с. 643-645].
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений вибоями, сильно за-
тертий, по ньому продряпані дві горизонтальні лінії.
Між опублікованим варіантом прочитання та оригіналом спостеріга-
ються певні розбіжності:
....gceat...tou1 c...........
.h2.ton.upes3cn4i..a.u.h5....me..sta6na6
.p7...n.epi8fronuiontouqu9..ec10e
...pen11....w..if12..ci13...pa14b15
wq16en...17...18.qe19ti ep20euceto
..q..n..bi.ain..21 e22nocon sp.23ni24a
...o25in26ece o qe eleuñ...
k27ata28eu28sp30l31acni32asu
d..33o.34me..n...a35
1) верхній рядок сильно пошкоджений, однак на його початку добре про-
стежується w, на деякій відстані – ajtoteopw;
2) літера h не простежується;
3) поверхня стіни в цьому місці сильно пошкоджена, проте перед c добре
збереглась лігатура swn;
4) літера n не простежується;
5) замість uh слід читати so;
6) замість літер a простежуються літери o;
7) на фресці помітний склад so;
8) в місці вказаних дослідницею літер n.epi простежується лігатура ew;
9) літери qu не простежуються;
10) літера c не помітна;
11) на фресці чітко читаються літери s, n та r;
12) поверхня стіни пошкоджена, тут помітний лише склад de;
13) літера i не простежується;
14) в місці вказаної дослідницею літери a добре помітний склад od;
15) за літерою b знаходиться h;
16) літера q не простежується;
17) за n помітний склад oi;
18) на поверхні стіни читається склад as;
19) літери qe не простежуються;
20) вказану дослідницею літеру p радше розглядати як w, написану у ви-
гляді лігатури з e;
21) поверхня стіни сильно пошкоджена, тут збереглись літери e, shsh та ad;
22) літера e не простежується;
23) в місці вказаного буквосполучення sp на фресці виконана лігатура sw;
24) замість складу ni слід читати m.
25) літера o не простежується;
26) замість вказаної дослідницею n на фресці впевнено читається m;
27) тиньк в цьому місці пошкоджений, на початку рядка простежується
r, далі жодних слідів k не помітно;
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
68
28) літера пошкоджена, тож не може бути впевнено ідентифікована;
29) в місці вказаних літер eu тиньк пошкоджений, помітний знак, схожий
на дзеркальну l;
30) зазначені літери sp слід радше розглядати як лігатуру sw;
31) в місці вказаної l на фресці добре помітна n;
32) літери ni слід розглядати як лігатуру mi;
33) на початку рядка помітна o, за нею – два пошкоджені тріщиною знаки;
34) між o та me жодних літер не було;
35) напис закінчувався складом me, тому літер за ними немає.
Зважаючи на наведені зауваження, наявний на стіні напис виглядає на-
ступним чином:
Через значні втрати повний текст реконструювати неможливо. Впевнено
може бути відчитане закінчення сьомого рядка:
... C(rist)e o Q(e)e eleuj ...
... C(rist)š С Q(e)e ˜leouj ...
... Христе Боже, помилуй ...
Датування. За типологічним методом час появи графіті визначається в
межах другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
І.10. Фреска з образом св. пророка Мойсея
Знаходиться в північно-західному куті другого з заходу компартимента
на південній грані західної лопатки другого від вівтаря північного хрещатого
стовпа (табл. ІІ, 1). Образ святого за іконографією визначений Н. Нікітенко
[Никитенко 2008, с. 221, 223]. Втім, Н. Герасименко, А. Захарова та В. Сара-
бьянов визначають образ як св. Іоанна Предтечу [Герасименко, Захарова, Са-
рабьянов 2009, с. 235-236]. Проте, зважаючи на те, що вагомим аргументом
на користь такої атрибуції стало твердження про зображеного на цьому ж
стовпі св. пророка Іллі, яка не знайшла підтвердження даними епіграфіки, адже
святий визначається як пророк Авдій [Корнієнко 2011, с. 358-359], запропоно-
ване дослідниками визначення святого не може бути прийняте як беззаперечне.
Стародавній тиньк в багатьох місцях пошкоджений дрібними вибоями, особ-
ливо на рівні людського зросту, де, зазвичай, знаходиться більшість графіті.
На окремих ділянках фреска слабо розчищена від олійної фарби ХІХ ст., біля
ребра та в нижній частині наявні втрати первісного тиньку. Під час дослід-
жень тут виявлено чотирнадцять графіті, яким надано номери від 2288-го по
2301-й (табл. ІІ, 2).
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
69
Графіті № 2288 (табл. LХХХV, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису слабо розчищена від фарби
ХІХ ст., внаслідок чого ідентифікуються лише літери ÍÎ посередині рядка.
Датування. За формою прорізів графіті варто датувати в межах кінця
ХVІ – кінця XVІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2289 (табл. LХХХV, 2)
Тиньк в місці розташування запису сильно пошкоджений дрібними ви-
боями та подряпинами, місцями слабо розчищений від олійної фарби та шпак-
лівки. Всі ці фактори ускладнюють ідентифікацію його складових, відносно
впевнено читається лише літера Ë наприкінці рядка.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити хронологічні рамки
можливої появи графіті проміжком часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2290 (табл. LХХХV, 3)
Незважаючи на пошкодження, на фресці добре простежується літера Ì.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю ХІ –
кінцем XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2291 (табл. LХХХV, 4)
На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається другою
чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2292 (табл. LХХХV, 5)
Верхній рядок запису знищений, причому вигляд вибоїни дозволяє го-
ворити про навмисний характер пошкодження. У нижньому читається дата 1621.
Датування. В тексті прямо вказаний час виконання – 1621 р.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2293 (табл. LХХХVІ, 1)
На фресці подвійними замкненими рисками прокреслений восьмикінеч-
ний хрест, що складається зі щогли, перекладини, підніжжя та символічної таб-
лички над головою Ісуса Христа.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час можливої появи гра-
фіті другою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2294 (табл. LХХХVІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями, збе-
реглась лише літера Z та фрагменти іншої літери за нею.
Датування. За формою написання z з розвилкою та виступом зверху гра-
фіті датується в межах другої чверті ХІ – середини XIV ст.; при цьому, відповідно
до типовості поширення такої форми літери, вірогідними хронологічними рам-
ками виконання напису є друга чверть – кінець ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
70
Графіті № 2295 (табл. LХХХVІ, 3)
Незважаючи на пошкодження тиньку та закриті шпаклівкою прорізи на
поверхні стіни простежуються контури простого чотириконечного хреста.
Датування. Оскільки прорізи не розчищені від шпаклівки, час появи гра-
фіті визначається широкими хронологічними межами від другої чверті ХІ до
кінця XVІІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2296 (табл. LХХХVІ, 4)
Збереженість напису доволі добра, його складові читаються. У верхньому
рядку видряпане ім'я Âàñü(êî) 'Васько', в нижньому – Îíèñ(è)ì(ú) 'Онисим'.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах кінця ХVІ –
кінця XVIІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2297 (табл. LХХХVІ, 5)
На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест. Внизу обабіч
перекладини помітні фрагментарно збережені літери Ò ліворуч та Î праворуч.
Їх зв'язок з малюнком не встановлений, однак можемо констатувати ідентичність
прорізів хреста та літер.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час можливої появи гра-
фіті другою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2298 (табл. LХХХVІІ, 1)
По фресковому тиньку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю ХІ –
кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2299 (табл. LХХХVІІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена вибоєм,
проте за контурами можемо встановити, що тут був зображений чотириконечний
хрест, основа щогли якого спиралась на трикутну Голгофу. Ліворуч простежу-
ється фрагмент петлі літери, яка може бути реконструйована як À, Ñ, Î або W.
Більш вірогідно, що тут була прокреслена Ñ – складова теонімограми [²]Ñ.
Датування. За формою частково розчищених від шпаклівки прорізів гра-
фіті датується другою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2300 (табл. LХХХVІІ, 3)
На фресці простежуються літери ÎÑ. Через пошкодження тиньку навколо
них складно встановити, містив запис лише два знаки або ж вони є частиною
якогось більшого тексту.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2301 (табл. LХХХVІІ, 4)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями та
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
71
слабо розчищена від олійної фарби. Відтак, з усіх складових напису визначається
тільки одна літера Ñ.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване в межах дру-
гої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
І.11. Фреска з образом св. Іоанна Златоуста
Знаходиться в північно-західному куті другого з заходу компартимента
на західній грані південної лопатки другого від вівтаря північного хрещатого
стовпа (табл. ІІ, 1). Відповідно до іконографії Н. Герасименко, А. Захарова та
В. Сарабьянов визначають образ як св. Іоанна Златоуста [Герасименко, Заха-
рова, Сарабьянов 2009, с. 236]. Поверхня стіни в багатьох місцях пошкоджена
дрібними вибоями, місцями слабо розчищена від олійної фарби, у нижній частині
наявна смуга втрати стародавнього тиньку. Під час досліджень тут виявлено
сім графіті, які отримали номери від 2302-го по 2307-й, в тому числі й 2302а
(табл. ІІ, 2).
Графіті № 2302 (табл. LХХХVІІІ, 1)
На фресці прокреслена літера F.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах кінця ХVІ –
кінця XVIІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2302а (табл. LХХХVІІІ, 2)
Неподалік від попередньої літери праворуч видряпана скорописна Ð, спо-
чатку прийнята нами за складову № 2302. Проте відсутність жодних слідів літер
між ними та деякі відмінності у формі прорізів примушують розглядати обидва
знаки як окремі написи.
Датування. Скорописні форми написання літер та форма прорізів до-
зволяють датувати графіті в межах кінця ХVІ – кінця XVIІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2303 (табл. LХХХVІІІ, 3)
Незважаючи на пошкодження тиньку можемо встановити, що на фресці
прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. Форма прорізів вказує, що малюнок видряпаний по сирому
тиньку, що дозволяє датувати графіті другим десятиліттям ХІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2304 (табл. LХХХVІІІ, 4)
По фресковому тиньку прокреслений малюнок простого чотириконеч-
ного хреста, вписаного у коло.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті другою чвертю ХІ –
кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2305 (табл. LХХХІХ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена дріб-
ними вибоями, внаслідок чого простежуються лише окремі його складові:
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
72
Через значні втрати реконструкція тексту неможлива.
Датування. За формою написання â з переломом, петлі якої не торка-
ються щогли, ï з в виступом зверху та нижніми засічками графіті слід датувати
другою чвертю ХІ – кінцем ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2306 (табл. LХХХІХ, 2)
Тиньк в місці розташування малюнка значно пошкоджений вибоєм, який
не розчищений від шпаклівки. За наявними фрагментами можемо встановити, що
тут подвійними замкненими рисками був прокреслений чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю ХІ –
кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2307 (табл. LХХХІХ, 3)
На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється другою
чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
І.12. Фреска з образом невідомого святого
Знаходиться в арці-переході між другим із заходу та передвівтарним
компартиментами на південній грані південної лопатки другого від вівтаря пів-
нічного хрещатого стовпа (табл. ІІ, 1). В середній частині на висоту близько
1,5 м від рівня підлоги стародавній тиньк не зберігся, втрати наявні в нижній
частині та біля правого ребра. Давня поверхня стіни в багатьох місцях пошкод-
жена численними дрібними вибоями, місцями слабо розчищена від олійної фарби.
С. Висоцький опублікував два написи, розташовані на фресці – № 194 та № 230.
Під час досліджень тут виявлено ще двадцять дев'ять графіті, яким надано
порядкові номери від 2308-го по 2336-й (табл. ІІ, 2).
Графіті № 194 (табл. ХС).
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 88, табл. LXXXVIII, 2;
LXXXIX, 2].
Між запропонованим дослідником варіантом прочитання та оригіналом
запису спостерігаються певні розбіжності, зумовлені поганим станом збере-
ження фрескового тиньку:
ñâ#òû1åñúôèå | èáî2ãð3øüíà | ñïî4æü5ñâî6 7
1) в оригіналі замість û чітко читається літера h;
2) в коментарі до напису дослідник вказав, що початок другого рядка не
читається, зазначивши тут наявність лише літер èáî; звернення до оригіналу за-
пису дозволило встановити, що рядок починається з літер áî, далі йде не зовсім
зрозумілий знак, що за контекстом може бути ідентифікований як æ особливої
форми написання, за ними чітко читаються дві літери è; відтак, вказані дослід-
ником літери áî насправді є, відповідно, другою è та ã;
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
73
3) в місці вказаної дослідником літери ã в оригіналі чітко читається літера
ð, поруч з якою прокреслена h;
4) замість вказаної î в оригіналі читається ñ;
5) замість відчитаної дослідником ü на фресці чітко простежується ú;
6) незважаючи на пошкодження тиньку, наприкінці рядка за збереженими
фрагментами маємо реконструювати #, а не î;
7) С. Висоцький не вказав наявності пошкодженого четвертого рядка на-
пису, в якому ідентифікуються п'ять літер: è, ñ, ó, á та ú.
Зважаючи на наведені вище зауваження, наявний на стіні текст виглядає
наступним чином:
З розбивкою на слова текст перших трьох рядків найвірогідніше пред-
ставити наступним чином:
Ñâ#òhå Ñúôèå Áîæèè ãðhøúíà ñï(à)ñ(è) æú Ñâ#(òà#)...
Свята Софія Божа, грішна, спаси ж Свята...
Датування. С. Висоцький відніс час появи графіті до ХІІ ст. Втім, за
формою написання â з переломом, петлі якої не торкаються щогли, ã з виступом
зверху, æ форми „жук", è, í та ï з засічками, прямолінійної ð з петлею кутом
вгору, ø з верхніми засічками та платформою над рядком графіті найвірогідніше
датувати в межах початку ХІІ – середини ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 230 (табл. ХСІ).
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 110, табл. СХХІ, 2;
СХХІІ, 2].
Між запропонованим дослідником варіантом прочитання третього рядка
та оригіналом запису спостерігаються певні розбіжності:
áæèèèë1èèîñà2 3
1) замість вказаної дослідником ë на фресці чітко читається літера à;
2) на місці зазначеної як à літери в оригіналі чітко читається ä;
3) наприкінці рядка були пропущені літери ðà.
Враховуючи наведені вище зауваження наявний на стіні текст виглядає
наступним чином:
З розбивкою на слова:
Ìîëåíèå êî Ñâ#òåè Ñîôèè î ðàáh Á(î)æèèè Àíè î ñäðàâèè è î ñïàñåíèè.
Моління до Святої Софії за рабу Божу Анну про здоров'я та спасіння.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
74
Датування. С. Висоцький відніс час появи графіті до ХІІІ – XIV ст. Втім,
за формою à з видовженою спинкою, á з виступом зверху, â з переломом при
щоглі та â з переломом, петлі якої не торкаються щогли, а верхня петля ширша
за нижню, å з направленим донизу язичком, æ форми „жук", прямолінійної ð з
округлою петлею, h з петлею, яка торкається коромисла, що піднімається над
над рядком, графіті датується в межах кінця ХІ – кінця ХІІ ст.; при цьому, відпо-
відно до типовості поширення форми å, нижню хронологічну межу варто окрес-
лити другою чвертю ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2308 (табл. ХСІІ, 1)
Права частина напису знищена обвалом тиньку, збереглась тільки Z.
Датування. За формою прорізів та типологічним методом час появи гра-
фіті окреслюється останньою чвертю ХVІ – кінцем XVIІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2309 (табл. ХСІІ, 2)
Тиньк в місці розташування напису слабо розчищений від олійної фарби,
права частина знищена. На фресці простежуються верхня петля Â та літера Å.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2310 (табл. ХСІІ, 3)
Поверхня стіни пошкоджена численними дрібними вибоями, слабо роз-
чищений від олійної фарби, тому на фресці простежуються лише окремі літери:
Зважаючи на значні втрати реконструкція тексту унеможливлена.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
ХІ – кінцем XІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2311 (табл. ХСІІІ, 1)
Трохи нижче попереднього напису простежуються фрагменти іншого:
літери ÏÎ на початку рядка та ²ÑÅ наприкінці. Значні втрати перешкоджають
реконструкції тексту.
Датування. За формою написання å з направленим донизу язичком та
хрестоподібної ³ з пересічкою графіті датується серединою ХІІІ – першою
чвертю XV ст.; при цьому, відповідно до типовості поширення такої форми ³,
нижня хронологічна межа може бути окреслена третьою чвертю XIV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2312 (табл. ХСІІІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, прорізи його
складових слабо розчищені від шпаклівки. У верхньому рядку видряпані літери
ÕÌ та, вірогідно, À. Нижній складається лише з однієї літери Ë.
Датування. За формою написання ì з провисаючою петлею та нахиле-
ними щоглами, а також õ у вигляді ножиць та лише з правою засічкою графіті
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
75
може бути датоване другою чвертю ХІ – кінцем XІV ст.; при цьому відповідно
до типовості поширення такої форми õ нижня хронологічна межа може бути ок-
реслена останньою чвертю XIV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2313 (табл. ХСІІІ, 3)
На рівні нижнього рядка попереднього напису читаються літери ÒÈÃ,
ймовірна Ê, Å та, за вибоєм, À. Через пошкодження загальну кількість знаків у
рядку встановити не вдається.
Датування. За формою написання ò без засічок та формою каналів про-
різів графіті може бути датоване в межах другої чверті ХІІ – кінця XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2314 (табл. ХСІV, 1)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений вибоями та слабо роз-
чищений від олійної фарби ХІХ ст., внаслідок чого простежуються тільки склад
ÃÎ на початку рядка та літера Î наприкінці.
Датування. За формою написання î з прямою стороною замість дуги час
появи графіті може бути окреслений в межах початку ХІІ – кінця XV ст.; при
цьому, відповідно до типовості поширення такої форми написання літери,
нижню хронологічну межу варто окреслити початком XV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2315 (табл. ХСІV, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями та
слабо розчищена від олійної фарби ХІХ ст., простежуються тільки літери Þ та,
вірогідно, K.
Датування. Форма написання þ, перемичка якої перетинає коло, дозво-
ляє датувати графіті другою чвертю ХІ – початком XІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2316 (табл. ХСІV, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису слабо розчищена з-під олій-
ної фарби, простежуються лише поставлені під горизонтальне титло літери ÃÈ
та Ï за ними. Текст може бути реконструйований як традиційна молитовна фор-
мула Ã(îñïîä)è ï[îìîzè] 'Господи, поможи'.
Датування. За структурою формули та за формою написання è з гори-
зонтальною перемичкою графіті датується другою чвертю ХІ – кінцем XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2317 (табл. ХСІV, 4)
Незважаючи на пошкодження тиньку та залишки олійної фарби, під по-
переднім написом на фресці чітко читається скорочений варіант традиційної мо-
литовної формули Ã(îñïîä)è ïîìîz[è] 'Господи, поможи'.
Датування. За формою написання ï з виступом зверху графіті може бути
датоване другою чвертю ХІ – кінцем XІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2318 (табл. ХСV)
На фресці виконане доволі реалістичне та анатомічно правильне зобра-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
76
ження коня в русі, на якому сидить вершник. Причому контури останнього пе-
редані доволі схематично.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: сюжетні зображення.
Графіті № 2319 (табл. ХСVІ)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка значно пошкоджена ви-
боями, слабо розчищена від олійної фарби та шпаклівки. Втім, за збереженими
фрагментами та за аналогією з розташованим поруч малюнком № 2218 можемо
встановити, що тут було зображено вершника. Варто звернути увагу на смугас-
тий візерунок на тілі та шиї коня, який може бути інтерпретований як спроба пе-
редати вигляд бойової накидки. Схожі малюнки виявлені серед пам'яток
епіграфіки Північної Русі, вони інтерпретуються як зображення лицарів [Овча-
ров 2006, с. 99, рис. 72, 74, 75]. Відтак, цілком вірогідно, що автор графіті на
стіні Софії Київської зобразив лицаря на коні в бойовому обладунку.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
другою чвертю ХІ – кінцем XVІ ст.
Категорія: сюжетні зображення.
Графіті № 2320 (табл. ХСVІІ, 1)
На фресці прокреслені літери ÌÑËÈ.
Датування. За формою написання è з нахиленою перемичкою та фор-
мою прорізів графіті може бути датоване другою чвертю ХІV – кінцем XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2321 (табл. ХСVІІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена та слабо роз-
чищена від олійної фарби. За збереженими фрагментами можемо встановити,
що тут був прокреслений чотириконечний хрест, кінці якого розширювались у
вигляді трикутників: такі розширення простежуються обабіч щогли.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2322 (табл. ХСVІІ, 3)
На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю ХІ –
кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2323 (табл. ХСVІІ, 4)
На стіні прокреслена фігура, яка складається з півкола, трьох вертикальних,
двох горизонтальних та одної нахиленої ліній, що перетинаються між собою.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване в межах дру-
гої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2324 (табл. ХСVІІ, 5)
По фресковому тиньку прокреслена фігура, що складається з півкола та
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
77
прямої, які перетинаються в середній частині. Внаслідок цього фігура набуває
схожості з літерою Х.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване в межах дру-
гої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2325 (табл. ХСVІІІ, 1)
Давній тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений дріб-
ними вибоями, внаслідок чого значна кількість його складових не простежується:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст вер-
хнього рядка може бути представлений наступним чином:
Ì(hñ#)öà îêòî$ìáú[ð#]...
Місяця жовтня...
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою, á з округ-
лою петлею, ³ з пересічкою, ò без засічок та дзеркальної ö графіті найвірогідніше
датувати другою чвертю – кінцем ХІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2326 (табл. ХСVІІІ, 2)
На фресці простежуються літери ÀÊ, далі неясні фрагменти ще однієї
або двох літер, потім – склад ÐÀ.
Датування. За формою написання à горизонтальною та нахиленою пе-
ремичкою, розімкненої ê, а також за формою прорізів, графіті найвірогідніше да-
тувати в межах другої чверті XV – кінця XVI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2327 (табл. ХСІХ, 1)
Тиньк в місці розташування напису вкритий численними дрібними ви-
боями, проте більшість його складових можуть бути ідентифіковані:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáó ñâîåì[ó ã]ð[høí]à[ìó].
Господи, поможи рабу своєму грішному.
Датування. За формою написання à з округлою петлею, â з округлою
нижньою петлею, нахиленої праворуч z з розвилкою та прямолінійної ð з округ-
лою петлею графіті датується в межах середини XІ – середини XІІI ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2328 (табл. ХСІХ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена ви-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
78
боями, майже не розчищена від олійної фарби та шпаклівки. Внаслідок цього з-
поміж його складових ідентифікуються тільки літери Î та Ë.
Датування. Форма каналів прорізів дозволяє датувати графіті в межах
другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2329 (табл. С, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису вкрита численними дріб-
ними вибоями, однак майже всі його складові простежуються:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
[Ã](îñïîä)[è] ïîìîzè ðàáq ñ[âîå]ìq ãð[h]øíîìî[ó].
Господи, поможи рабу своєму грішному.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою, нахиленої
праворуч z з переломом та прямолінійної ð з округлою петлею графіті датується
в межах другої чверті XІ – кінця XІI ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2330 (табл. С, 2)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений вибоями, він
слабо розчищений від олійної фарби та шпаклівки. З-поміж його складових мо-
жемо ідентифікувати склад ÂÎÑ на початку рядка та ÎÍÎ посередині. В остан-
ньому випадку, зважаючи на маленькі розміри î їх можна трактувати і як крапки
обабіч більшої літери í, які передають її цифрове значення (= 50).
Датування. За формою написання літери â з округлою нижньою та ве-
ликою верхньою петлями графіті датується в межах другої чверті ХІ – середини
ХІІІ ст.; при цьому, відповідно до типовості поширення такої форми літери, вер-
хню хронологічну межу можемо окреслити кінцем ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2331 (табл. СІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена дрібними ви-
боями, прорізи не розчищені від олійної фарби ХІХ ст. Втім, контури п'яти літер
добре простежуються: ÏØÀØÅ.
Датування. За формою написання дзеркальної à та Е-подібної å графіті
може бути датоване другою чвертю ХІІ – третьою чвертю XIV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2332 (табл. СІ, 2)
На фресці прокреслені поставлені під горизонтальне титло літери ÃÈ,
що є традиційним скороченням слова Ã(îñïîä)è 'Господи'.
Датування. За формою написання è з горизонтальною перемичкою, а
також за структурою формули графіті може бути датоване в межах другої чверті
ХІ – кінця XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
79
Графіті № 2333 (табл. СІ, 3)
На фресці прокреслена літера £.
Датування. Прорізи повністю закриті шпаклівкою, тож час появи графіті
має визначатись широкими хронологічними межами від другої чверті ХІ до кінця
XVІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2334 (табл. СІ, 4)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена ви-
боями, можемо ідентифікувати лише поставлену під горизонтальне титло літеру
Ã, яку варто розглядати як традиційне скорочення слова Ã(îñïîä)[è] 'Господи'.
Датування. За структурою формули графіті може бути датоване в межах
другої чверті ХІ – кінця XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2335 (табл. СІ, 5)
На фресці прокреслена літера Õ.
Датування. Форма каналів прорізів дозволяє датувати графіті в межах
другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2336 (табл. СІ, 6)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена числен-
ними великими вибоями, практично не розчищена від шпаклівки та олійної
фарби ХІХ ст., внаслідок чого від зображення збереглись лише незначні фраг-
менти. Втім, за ними можемо встановити, що на фресці був накреслений кінь:
простежуються задні ноги, контури спини та хвіст.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю ХІ –
кінцем XVІ ст.
Категорія: зооморфні зображення.
І.13. Фреска з образом св. Димитрія Скевофілакса
Знаходиться в північно-західному куті передвівтарного компартимента
на східній грані південної лопатки другого від вівтаря північного хрещатого
стовпа (табл. ІІ, 1). Образ святого ідентифікований нами на підставі іконог-
рафії та інформації графіті № 16. Стародавній тиньк в багатьох місцях по-
шкоджений дрібними вибоями, прорізи більшості графіті майже не розчищені
від шпаклівки. Біля ребра лопатки, в нижній та верхній ділянках фреска має
втрати первісного тиньку, від постаті святого збереглась тільки нижня час-
тина. С. Висоцький опублікував шість графіті, які знаходяться на цій фресці;
вони отримали номери 9, 16, 70, 143, 233, 234, 235. Сучасні дослідження дозво-
лили встановити наявність ще сорока двох графіті, яким надано номери 9а,
2337-2377 (табл. ІІ, 2).
Графіті № 9 (табл. СІІ, СІІІ)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1959; 1966, с. 41-45, табл. ХІ;
ХІІ], прочитання коригували А. Залізняк [Зализняк 2004, с. 281], В. Орел та
А. Кулик [Орел. Кулик 1995, с. 129-130]:
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
80
1 ä ëåòà êú2í#æèëú2 ñâàòîñëàâú2
ì3ö# ìàð[^]h4 äüíü ðqãà â[ú2äà]íà
³àâñâ—————ü5
С. Висоцький åíè—————-6
íåäåëh : 7 âü2 ïàì8
à9øüå10òè~ ñâàòî
ñëàâh à[ìèíü]
1 ä ëåòà êú2í#æèëú2 ñâàòîñëàâú2
ì3ö# ìàð[òàâú] h4äüíü ðqãà â[ú2äà]íà
...]àâ ñâ————òðü[...5
В. Орел, А. Кулик ...]åíèö——-ð—-[...6
íåäåëh âú2 ï[îìèíàíè~]8
...]à9øüñ10òè~ ñâàòî[...
...]ñë[à]âh à[ìèíü]
1 ä ëåòà ê[ú2]í#æèëú2 ñâàòîñëàâú2
ìñ3ö# ìàðò fi4 äüíü ðqãà â[ú2äà]íà
³àâñâ—————ü5
А. Залізняк åíè—————-6
íåäåëh âú2 ïî[í]8
î9øüñ10òè~ ñâàòî
ñëàâh à[ìèíü]
1) слід зазначити, що верхній рядок запису, хоча змістовно і пов'язаний
з нижнім, є самостійним графіті, виконаним іншим автором, на що вказують від-
мінності у формі літер # (в першому записі язичок літери має вигляд кута, а в
другому він має звичайний вигляд), â (в першому написі її верхня частина ширша
за нижню, в другому – ні), à (в першому записі вона має звичайну спинку, а в
другому – видовжену);
2) авторами обох записів послідовно вживається лише ü, жодного ви-
падку застосування ú не зафіксовано;
3) на фотографії С. Висоцького на початку другого рядка вказана доволі
добре збережена літера ì, проте в оригіналі літери саме такої форми ми не спос-
терігаємо; до того ж на початку рядка перед ì простежується літера î; жодних
слідів вказаної А. Залізняком надрядкової ñ не простежується;
4) великі розбіжності викликає прочитання у другому рядку знаків після
літер ìàð: [^]h (С. Висоцький), [òàâú]h (В. Орел та А. Кулик), ò fi (А. Заліз-
няк), окрім того, В. Німчук запропонував читати тут ò(à) âú або ò(à) áh [Німчук
1967, с. 88]; фресковий тиньк в цьому місці пошкоджений, тому впевнено чита-
ється лише ü, а не h чи ³; перед нею за наявними фрагментами можемо рекон-
струювати â;
5) на його початку третього рядка С. Висоцький ідентифікував поставлені
під титло літери ³à, В. Орел та А. Кулик зазначили першу літеру як втрачену;
звернення до оригіналу запису дозволило встановити, що перша літера через по-
шкодження не може бути однозначно визначена, тут могла стояти як i, так і ï;
наприкінці рядка В. Орел та А. Кулик зазначають наявність трьох літер òðü, хоча
насправді тут простежується лише одна – ü;
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
81
6) запропоноване В. Орлом та А. Куликом прочитання четвертого рядка
в цілому відповідає оригіналові, хоча перша літера å простежується не зовсім
чітко через пошкодження тиньку;
7) жодних слідів вказаних С. Висоцьким двох крапок не простежується,
відсутні вони і на прорисовці дослідника;
8) наприкінці п'ятого рядка після літер âü знаходилось ще три знаки, з
них перший ідентифікується як ï, другий як à, третій знищений вибоєм;
9) зазначена С. Висоцьким, В. Орлом, А. Куликом як à та А. Залізняком
як î літера на початку шостого рядка є приналежною іншому запису;
10) В. Орел, А. Кулик та А. Залізняк правильно ідентифікували літеру як
ñ, а не å.
З урахуванням наведених зауважень наявний на стіні текст обох записів
може бути представлений наступним чином:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів:
Ä ëåòà êüí#æèëü Ñâàòîñëàâü.
... ì(hñ#)ö# ìàð[ò](à) âü äüíü ðqãà â[üäà]íà ... íåäåëh âü ïàì(#òü)
[î]øüñòè~ Ñâàòîñëàâh. À[ìèíü].
4 літа княжив Святослав.
... місяця березня у день руга дана ... тижня в пам'ять кончини Святослава. Амінь.
Датування. С. Висоцький на підставі аналізу тексту датував записи дру-
гою половиною 70-х рр. ХІ ст.; палеографічні ознаки складових графіті не супе-
речать такому датуванню.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 9а (табл. СІІ, СІІІ)
Між записом про 4-х літнє княжіння Святослава та про внесення руги за
його душу простежуються п'ять вертикальних засічок. Форма прорізів дуже по-
дібна до прорізів обох написів, проте їх співвідношення та зв'язок встановити
не вдається. Більш вірогідним видається те, що на момент виконання графіті з
ім'ям Святослава ці вертикальні засічки вже були видряпані на фресці.
Датування. Особливості розташування дозволяють датувати графіті в
межах другої – третьої чверті ХІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 16 (табл. СІV, 1)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1966, с. 55, табл. ХІ; ХІІ].
Слід зазначити, що на опублікованій дослідником фотографії контури
прорізів літер виглядають набагато краще збереженими та розчищеними від
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
82
шпаклівки. В оригіналі напису прорізи пошкоджені дрібними вибоями та по-
вністю закриті шпаклівкою. Окрім того, між запропонованим прочитанням та
оригінальним написом спостерігаються дві розбіжності:
äèìè|òðú1 2
1) на місці вказаної дослідником літери ú в оригіналі чітко читається è;
2) нижній рядок складається з п'яти знаків, С. Висоцьким були пропу-
щені дві останні літери îñ.
Відтак, зважаючи на наведені вище зауваження, напис слід читати як
Dhmhtrhoj 'Dhm"trioj, Дмитрій'.
Датування. С. Висоцький відніс час появи запису до ХІІ ст., проте за па-
леографічними ознаками (прямолінійної ð з округлою петлею) графіті датується
в ширших хронологічних межах: від другої чверті ХІ до початку ХІV ст.
Категорія: підпис до фрескового образу.
Графіті № 70 (табл. СІV, 2)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1966, с. 107-108, табл. LXV, 1].
На фресці прокреслене погрудне зображення молодої людини з пишним
курчавим волоссям. Малюнок нагадує образ св. великомученика Георгія, зобра-
жений в консі апсиди однойменного приділа Софії Київської. Праворуч зберігся
супровідний напис Ãåîðãè Õðàáðîè 'Георгій Хоробрий'.
Датування. С. Висоцький відніс час появи графіті до ХІ – ХІІ ст. За фор-
мою написання à з видовженою спинкою, á з виступом зверху та направленою
кутом вперед петлею, ð з маленькою голівкою графіті датується другою чвертю
ХІ – першою чвертю ХІІ ст.
Категорія: зображення святих.
Графіті № 143 (табл. СV, 1)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 56, табл. LІ, 1; LІІ, 1].
Тиньк в місці розташування запису пошкоджений дрібними вибоями,
його закінчення не збереглось:
На початку другого рядка літера á відновлена нами за контекстом, адже
зовні вона може бути ідентифікована як ã. С. Висоцький вважав, що нижня час-
тина á зашпакльована. Проте дослідження оригіналу напису дозволило встано-
вити, що петля літери була відсутня з самого початку.
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè Á(îãîðîäè)öà ìî" ïîìèëî[óè].
Господи, поможи. Богородице моя, помилуй.
Датування. С. Висоцький відніс час появи графіті ХІІ ст. Втім, форми
написання літер à з округлою петлею та з видовженою спинкою в складі ", а
також нахиленої ліворуч z з переломом дозволяють визначити вірогідні хроно-
логічні рамки появи графіті в межах середини ХІ – першої чверті ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
83
Графіті № 233 (табл. СV, 2)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 111, табл. СХХІІІ, 2;
CXXIV, 2].
Між запропонованим варіантом прочитання та оригіналом напису спос-
терігаються певні розбіжності: 
ïîìåíè ãî äqø | ðàá1 ñâîèõ àíòîíà ïåëà|ã2åè è----3òà fèëè[ï]4à
1) вказана надрядкова á не збереглась, в місці її ймовірного розташування
знаходиться зашпакльований вибій;
2) першу літеру третього рядка слід читати не як ã, а як â, адже саме вона
простежується в оригіналі;
3) за контекстом і наявними фрагментами дві літери можуть бути віднов-
лені як тринога ò, перекладину якої не доведено правої щогли, та розімкнута û;
3) наприкінці рядка дві літери мають бути ідентифіковані як ³ï.
Відтак, зважаючи на наведені вище зауваження, наявний на стіні текст
слід представити наступним чином:
З відновленням втрачених фрагментів:
Ïîìåíè Ãî(ñïîäè) äqø(è) ðà[á](ú) ñâîèõ(ú) Àíòîíà Ïåëàâåè Òûòà Fèë³ïà.
Пом'яни, Господи, души рабів своїх Антона, Пелагеї, Тита, Пилипа.
Датування. С. Висоцький датував графіті в межах ХVІ – XVII ст., таке
датування підтверджують палеографічні характеристики літер, форма прорізів
та структура формули.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 234 (табл. СVІ, 1)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 111, табл. СХХІІІ, 3;
CXXIV, 3].
Між запропонованим варіантом прочитання та оригіналом напису спос-
терігаються певні розбіжності:
ïîì#íè ãäè | 1åâäîêèè2 | ðîêu àõë³3
1) перед початком другого рядка збереглись залишки іншого слова, зни-
щеного навмисно; на контурами можемо встановити, що тут були прокреслені
літери åâ[äî]ê; ймовірно, під час видряпування літер тиньк почав сильно кри-
шитись, тому автором було затерто попередній запис імені, яке він вдруге про-
креслив праворуч;
2) в закінченні другого рядка читаємо þ, а не è;
3) дві останні літери року С. Висоцький запропонував читати як ë³, вва-
жаючи останню вертикальну лінію як фрагмент å або è; в оригіналі остання лі-
тера читається впевнено саме як ³, тож єдиним правильним варіантом прочитання
передостанньої літери буде à.
Відтак, з урахуванням зауважень наявний на стіні текст виглядає наступ-
ним чином:
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
84
З відновленням пропущених фрагментів:
Ïîì#íè Ã(îñïî)äè /Åâ[äî]ê/ Åâäîêèþ. Ðîêu ÀÕÀ².
Пом'яни, Господи, Євдокію. Року 1611.
Датування. С. Висоцький на підставі власного прочитання тексту дату-
вав запис 1630-м р., проте вказана в тексті дата – 1611 р.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 235 (табл. СVІ, 2)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 112, табл. СХХІІІ, 4;
CXXIV, 4].
Між запропонованим варіантом прочитання та оригіналом напису спос-
терігаються розбіжності:
ïîì#íè ã1äè ñòåôàíq2
1) в скороченні ãäè під титлом збереглась надрядкова ñ;
2) закінчення напису пошкоджене, проте форма знахідного відмінку до-
зволяє реконструювати тут літеру à, а не q.
Відтак, з урахуванням зауважень наявний на стіні текст виглядає наступ-
ним чином:
З відновленням втраченого фрагмента:
Ïîì#íè Ã(î)ñ(ïî)äè Ñòåôàí[à].
Пом'яни, Господи, Стефана.
Датування. С. Висоцький відніс графіті до XV – XVII ст. Форма прорізів
та структура формули дозволяє датувати запис кінцем XVI – кінцем XVII ст. 
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2337 (табл. СVІІ, 1)
Незважаючи на нерозчищені від шпаклівки прорізи можемо встановити,
що на фресці прокреслені літери ÒÈ.
Датування. За формою написання è з діагональною перемичкою та трино-
гої ò час появи графіті може бути віднесений до другої чверті XV – кінця XVII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2338 (табл. СVІІ, 2)
Складові напису повністю закриті шпаклівкою, проте за наявними кон-
турами можемо встановити, що тут були видряпані літери Ê½, ймовірно, постав-
лені під титло.
Датування. Оскільки прорізи не розчищені від шпаклівки, час появи гра-
фіті окреслюється широкими хронологічними межами від другої чверті XІ до
кінця XVII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2339 (табл. СVІІ, 3)
На фресці прокреслені літери ÂÚË, які, вочевидь, варто розглядати як
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
85
початок незавершеного напису, текст якого реконструюється наступним чином:
Âú ë{hòî}...
В літо...
Датування. За формою написання â з переломом, петлі якої не торка-
ються щогли, графіті датується другою чвертю ХІ – кінцем XІV ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2340 (табл. СVІІ, 4)
Напис складається з трьох розташованих в стовпчик імен. У верхньому
рядку – Ñåìåí(ú) 'Семен', в середньому – Êàð¿wí(ú) 'Каріон'. Ім'я в нижньому
рядку навмисно знищене. В центрі можемо розрізнити літеру Ñ, наприкінці рядка
– склад ÊÚ. Збережені літери дозволяють з великою долею вірогідності рекон-
струювати затерте ім'я як [È]ñ[à]êú 'Ісак'.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване в межах
кінця XVI – кінця XVII ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2341 (табл. СVІІ, 5)
На поверхні стіни простежується літера Ì.
Датування. Форма написання ì з плечима дозволяє датувати графіті в
межах другої чверті ХІ – кінця XV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2342 (табл. СVІІ, 6)
По фресковому тиньку прокреслений простий чотириконечний хрест.
Правий кінець перекладини хреста коротший за лівий, що обумовлене наявністю
на фресці літери ì (№ 2341), яку автор не бажав пошкодити.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване в межах дру-
гої чверті XI – кінця XVI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2343 (табл. СVІІІ, 1)
Прорізи літер пошкоджені та закриті шпаклівкою.
Втім, можемо встановити, що на фресці був прокреслений фрагмент
„аненайки": ÀÍÅÍ[Å]ÍÅ.
Датування. За формою написання í з діагональною перемичкою графіті
найвірогідніше датувати в межах другої чверті XI – кінця XV ст.
Категорія: написи музичного змісту.
Графіті № 2344 (табл. СVІІІ, 2)
Запис згадувався С. Висоцьким в коментарі до № 234 [Высоцкий 1976,
с. 111], проте до корпусу під окремим номером він не увійшов. Напис складався
з двох рядків. У верхньому видряпане ім'я Íèêîäèì(ú) 'Никодим', складові ниж-
нього ж повністю знищені, залишилась лише остання літера Ü.
Датування. С. Висоцький відніс час появи напису до XVII ст. Однак про-
різи графіті повністю закриті шпаклівкою, а на підставі палеографічних ознак,
таких як літера í з горизонтальною та è з нахиленою перемичками графіті може
бути датоване в межах середини XIV – кінця XVII ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
86
Графіті № 2345 (табл. СVІІІ, 3)
Праворуч від попереднього рядка запису простежуються велика літера
½ та менша за розмірами пошкоджена вибоєм Ì.
Датування. За формою написання г-подібної ¾ графіті найвірогідніше
датувати в межах другої чверті XI – кінця XV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2346 (табл. СVІІІ, 4)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений вибоями. Втім,
можемо встановити, що він складався з п'яти рядків. У першому можемо відчи-
тати літери ÐÀ, в другому збереглась лише друга À, в третьому ідентифікуються
Ö¤, перед ними трохи нижче рядка простежуються ще одна пошкоджена вибоєм
літера, вірогідно, Ì. Трохи нижче, в четвертому рядку з-поміж трьох знаків впев-
нено простежуються поставлені під титла літери – друга Z та третя Ê. У ниж-
ньому рядку знаходяться два пошкоджені вибоями знаки, з них перший може
бути визначений як Â або Ð, а другий – як U або X. Реконструкція тексту усклад-
нена, лише в третьому рядку можемо відновити слово [ì](hñ#)ö# 'місяця'.
Датування. За формою написання à з пласким верхом, нахиленої праворуч
z з переломом графіті найвірогідніше датувати в межах другої чверті XI – першої
чверті XІV ст.; при цьому більш вірогідною верхньою хронологічною межею, від-
повідно до типовості поширення такої форми z, варто визнати кінець ХІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2347 (табл. СІХ, 1)
Незважаючи на те, що прорізи складових напису закриті шпаклівкою, на
фресці чітко читається ім'я Alexander 'Олександр'.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах остан-
ньої чверті XVI – кінця XVII ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2348 (табл. СІХ, 2)
На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване в межах дру-
гої чверті XI – кінця XVI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2349 (табл. СІХ, 3)
Опубліковане О. Євдокімовою [Евдокимова 2008, с. 629-630].
Збереженість напису добра, його складові чітко читаються: KEKBOIFIN.
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
K(uri)e (e)kboif(e)in.
KÚrie ™kbo"qein.
Господи, поможи.
Остання літера e в слові Kurie водночас є першою в слові ekboifein.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
87
Графіті № 2350 (табл. СІХ, 4)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений, перша літера
знищена вибоєм, друга, незважаючи на низький рельєф прорізів, впевнено іден-
тифікується як Å. Найбільш вірогідно реконструювати текст напису як слово
[K](uri)e 'KÚrie, Господи'.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2351 (табл. СХ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, початок рядків
знищений обвалом тиньку. У верхньому рядку читаються літери ea, далі тиньк
на розмір одної літери має вибоїну, наприкінці помітний склад oj. У нижньому
рядку збереглись дві літери aä.
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути від-
несений до другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2352 (табл. СХ, 2)
Більша частина малюнку знищена обвалом тиньку, проте за наявними
фрагментами можемо встановити, що тут був прокреслений хрест, основа якого
спиралась на ступінчасту Голгофу, від якої збереглись дві праві сходинки. Над
верхньою простежується літера Ñ, ймовірно, складова теонімограми [²Ñ Õ]Ñ.
Датування. Прорізи повністю закриті шпаклівкою, тож час появи графіті
може бути віднесений до другої чверті ХІ – кінця ХVІІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2353 (табл. СХ, 3)
Початок рядка знищений обвалом тиньку, простежується лише склад ÄÎ.
Датування. За формою написання А-подібної ä з покриттям графіті
датується в межах кінця ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2354 (табл. СХ, 4)
Опубліковане О. Євдокімовою [Евдокимова 2008б, с. 503-504].
В цілому дослідниця правильно визначила текст, хоча в ідентифікації ок-
ремих літер допустила деякі незначні неточності. 
Незважаючи на ряд пошкоджень, всі складові напису впевнено читаються:
Датування. За формою написання à з покриттям графіті датується в
межах другої чверті ХІ – початку XIV ст.; при цьому більш вірогідною верхньою
хронологічною межею, відповідно до типовості поширення такої форми літери
à, є кінець ХІІ ст.
Категорія: написи музичного змісту.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
88
Графіті № 2355 (табл. СХ, 5)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений вибоями, його складові
не розчищені від шпаклівки. Внаслідок цього більшість з них не може бути впев-
нено ідентифікована:
Реконструкція тексту через значні втрати неможлива, відносно чітко вста-
новлюється наявність слова ä(ó)ø[à] 'душа' посередині рядка. Однак через зни-
щення останньої літери відмінок слова не може бути впевнено визначений.
Датування. Оскільки прорізи повністю закриті шпаклівкою, час появи
графіті може бути окреслений в межах другої чверті ХІ – кінця ХVІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2356 (табл. СХІ, 1)
На фресці простежуються літери ÀÌÔ, причому над останньою накрес-
лена Z-подібна Z.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах кінця XVI –
кінця XVIІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2357 (табл. СХІ, 2)
По фресковому тиньку прокреслені літери ²Í.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті кінцем XVI – кін-
цем XVIІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2358 (табл. СХІ, 3)
Незважаючи на пошкодження та закриті шпаклівкою прорізи можемо
встановити, що напис містив велику літеру Õ та значно меншу за розмірами È.
Датування. За формою написання è з діагональною перемичкою час
появи графіті може бути віднесений до другої чверті ХIV – кінця ХVIІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2359 (табл. СХІ, 4)
На фресці прокреслені літери Ì та Í чи È з горизонтальною перемич-
кою. Останній варіант визначення літери видається нам більш вірогідним.
Датування. За формою написання è з горизонтальною перемичкою час
появи графіті визначається в межах другої чверті ХI – кінця ХVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2360 (табл. СХІІ, 1)
Незважаючи на низький рельєф прорізів можемо встановити, що напис
складається з двох розташованих один над одним складів ÑÀ.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою графіті може
бути датоване в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2361 (табл. СХІІ, 2)
Між закінченнями першого та другого рядків запису про внесення руги
на поминання душі Святослава (№ 9) біля кута стіни прокреслені літери ÄÊÀ.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
89
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою та А-подіб-
ної ä графіті може бути датоване в межах кінця ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2362 (табл. СХІІ, 3)
На фресці прокреслені розташовані в стовпчик склади ÅÄ та ÍÅ, які, най-
вірогідніше, слід розглядати як числівник åäíå 'одне'. Приклад його написання у
такій формі демонструє напис № 1105 [Корнієнко 2010, с. 116, табл. CXCVIII, 3].
Датування. За формою написання А-подібної ä графіті може бути дато-
ване в межах кінця ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: окремі слова та словосполучення.
Графіті № 2363 (табл. СХІІ, 4)
В коментарі до запису № 9 згадувався С. Висоцьким, проте окремого но-
меру він не отримав.
Подвійними рисками на фресці прокреслений чотириконечний хрест з
розширеними кінцями у вигляді незамкнених у вершині трапецій.
Датування. Особливості розташування (малюнок пошкодила літера à
графіті № 9) дозволяють датувати графіті другою – третьою чвертю ХІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2364 (табл. СХІІ, 5)
На фресці прокреслена літера Ì.
Датування. Оскільки прорізи графіті повністю закриті шпаклівкою, час
його можливої появи окреслюється широкими хронологічними межами від дру-
гої чверті ХІ до кінця ХVІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2365 (табл. СХІІ, 6)
Між передостаннім та останнім рядками запису № 9 про внесення руги
на поминання душі Святослава простежується фрагментарно збережений напис:
Фрагментарність тексту перешкоджає його реконструкції.
Датування. Особливості розташування дозволяють датувати графіті дру-
гою – третьою чвертю ХІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2366 (табл. СХІІІ, 1)
На фресці прокреслена літера À.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою графіті да-
тується в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2367 (табл. СХІІІ, 2)
Незважаючи на пошкодження тиньку, складові напису відносно чітко
простежуються:
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
90
З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:
Áûëú åñìú.
Був, є.
Датування. За формою написання á з округлою незамкненою петлею та
виступом зверху, ë та ì з покриттям, а також ú з виступом зверху графіті дату-
ється в межах другої чверті ХІ – першої чверті ХІІ ст.
Категорія: окремі слова та словосполучення.
Графіті № 2368 (табл. СХІІІ, 3)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений вибоями, не
розчищеними від шпаклівки. Внаслідок цього можуть бути ідентифіковані лише
Ï посередині рядка та Ú наприкінці.
Датування. За формою написання ú з виступом зверху графіті датується
в межах другої чверті ХІ – кінця ХV ст.; при цьому, відповідно до типовості по-
ширення такої форми написання літери, верхня хронологічна межа може бути
обмежена кінцем ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2369 (табл. СХІІІ, 4)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена ви-
боями, від нього залишилась лише одна літера À.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою графіті да-
тується в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2370 (табл. СХІІІ, 5)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений численними вибоями
та подряпинами, простежується тільки À та щогла ще однієї літери за нею.
Датування. За формою написання à з пласким верхом, видовженою спин-
кою та покриттям графіті слід датувати в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2371 (табл. СХІV, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями, проте
його складові відносно добре простежуються. У верхньому рядку прокреслена
літера Ä, яка вписана у трикутної форми титло. В нижньому рядку бачимо за-
лишки пошкодженої вибоєм літери, за нею – Ò та Î.
Датування. За формою написання ä на щічках та триногої ò графіті
може бути датоване другої чвертю ХV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2372 (табл. СХІV, 2)
На фресці прокреслена літера Å під горизонтальними титлом.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
в межах другої чверті XI – кінця XVI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2373 (табл. СХІV, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями та
слабо розчищена від олійної фарби ХІХ ст., внаслідок чого з-поміж складових
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
91
напису ідентифікуються лише дві літери À у верхньому рядку, Ð, ймовірна À та
Ë в нижньому.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою та прямоліній-
ної з округлою петлею ð графіті датується в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2374 (табл. СХІV, 4)
Тиньк в місці розташування малюнка затертий, пошкоджений дрібними
вибоями. Простежуються контури голови та тулуба людини.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване в межах дру-
гої чверті XI – кінця XVI ст.
Категорія: антропоморфні зображення.
Графіті № 2375 (табл. СХV, 1)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений вибоями та міс-
цями не розчищений від олійної фарби ХІХ ст.:
Значні втрати перешкоджають реконструкції тексту.
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути від-
несений до другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2376 (табл. СХV, 2)
На фресці прокреслені дві фігури. Перша має вигляд літери Ë, друга –
D, в лівій частині якої прокреслений схожий на літеру Õ знак. Обидві фігури
з'єднані у верхній частині горизонтальною лінією.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване в межах дру-
гої чверті ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2377 (табл. СХV, 3)
Незважаючи на слабку розчистку поверхні тиньку від фарби ХІХ ст., можемо
встановити всі складові малюнку. Вверху праворуч прокреслене коло, в середині
якого завитки утворюють щось на кшталт очей. Знизу ліворуч помітний квадрат з
правою діагоналлю. Між обома фігурами прокреслені кілька скісних ліній.
Датування. Оскільки прорізи графіті повністю закриті шпаклівкою, час
його можливої появи окреслюється широкими хронологічними межами від дру-
гої чверті ХІ до кінця ХVІІ ст.
Категорія: емблеми.
І.14. Фреска з образом св. Міни
Знаходиться в північно-західному куті передвівтарного компартимента
на південній грані східної лопатки другого від вівтаря північного хрещатого
стовпа (табл. ІІ, 1). Образ святого ідентифікований Н. Нікітенко за іконогра-
фією [Никитенко 2008а, с. 173, ил. на с. 206]. В нижній частині на висоту
близько 1 м стародавній тиньк втрачений, великий округлий обвал присутній
також біля ребра. У верхній частині фреска слабо розчищена від олійної фарби
ХІХ ст., трохи нижче сильно затерта та пошкоджена подряпинами. С. Висоць-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
92
кий опублікував три графіті, які знаходяться на цій фресці: № 151, № 222 та
№ 223. Окрім того, на фресці виявлено ще вісімнадцять графіті, яким надано
номери від 2378-го по 2395-й (табл. ІІ, 2).
Графіті № 151 (табл. СХVІ, 1)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 62-63, табл. LVI, 1; LVII, 1].
Права частина запису знищена обвалом тиньку:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів:
Ì(h)ñ(#)öà ìà[è#] ... Âîëîäèìè[ðú].
Місяця травня ... Володимир.
Датування. На думку С. Висоцького, в записі мова йшла про дату смерті
Володимира Мономаха, тож час появи графіті він відносив до 1125 р. Палеогра-
фія складових напису не суперечить його датуванню 20-ми рр. ХІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 222 (табл. СХVІ, 2)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 104-105, табл. СХІІ, 2;
СХІІІ, 2], прочитання коригували Т. Рождественська [Рождественская 1992, с.
15; 2009, с. 321; дослідниця всюди помилково подає графіті під № 221] та А. Ту-
рілов [Турилов 2000, с. 50]:
1 ñî2ìíú3 ïîìîmíèêú
С. Висоцький íå óáîþñ# ÷òî ñòâîðè4
ìíh5 ÷ë6âêú
1 ã(îñïîä)ü2 ìíh3 ïîìîmíèêú
Т. Рождественська íå óáîþñ# ÷òî ñòâîðè4
ìíh5 ÷(åëî)6â(h)êú
1 ñü2 ìíh3 ïîìîmíèêú
А. Турілов íå óáîþñ# ÷òî ñòâîðè4
ìíh5 ÷ë6âêú
1) всі дослідники проігнорували наявність ще однієї літери перед почат-
ком рядка, хоча вона добре помітна на опублікованій С. Висоцьким фотографії;
тож, на початку рядка можемо бачити велику літеру ï з титлом над нею, причому
під час виконання перекладини автор потрапив на ділянку з гніздом від соломи,
в результаті чого шматок тиньку викришився;
2) дві наступні літери дослідники читали як ñî (С. Висоцький), ãü (Т. Рож-
дественська) або ñü (А. Турілов); звернення до оригіналу запису дозволило вста-
новити, що тут видряпані літери ãä;
3) в оригіналі сьома літера впевнено читається як ú, а не h.
4) наприкінці другого рядка С. Висоцький відмічає наявність лежачої ð
замість титла, його прочитання підтримали інші дослідники; проте звернення до
оригіналу дозволило встановити наявність тут надрядкової ò під титлом;
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
93
5) третю літеру нижнього рядка всі дослідники ідентифікували як h,
однак звернення до оригіналу запису дозволило встановити, що тут виконана ú;
6) як видно з публікації Т. Рождественської, в останньому слові літеру ë
вона вказує як пропущену, проте ë чітко читається.
Зважаючи на наведені зауваження, наявний на стіні текст виглядатиме
наступним чином:
З розбивкою на слова:
Ã(îñïî)ä(ü) ìíú ïîìîmíèêú íå óáîþñ# ÷òî ñòâî[ð]èò(ú) ìíú ÷ë(î)â(h)êú.
Господь мені помічник, не убоюся того, що зробить мені людина.
Оскільки автор напису навів текст шостого віршу сто сімнадцятого
псалма, першу поставлену під титло літеру ï вірогідно розглядати як скорочену
форму слова ï(ñàëúìú) 'псалом'.
Датування. С. Висоцький відніс час появи графіті до ХІІІ – XIV ст.,
Т. Рождественська – до XIV ст. За формою написання літери â, верхня петля
якої скісна до щогли, å з язичком догори, ì з провисаючою петлею та прямими
щоглами та ó з перемичкою графіті найвірогідніше датувати в межах початку
XIV – першої чверті XV ст.
Категорія: цитати та посилання на твори книжної писемності.
Графіті № 223 (табл. СХVІІ)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 105, табл. СХІV, 2; СХV, 2],
прочитання коригував А. Турілов [Турилов 2000, с. 50-51]:
1 ñòû2 ñ[î]ìíú3
ñòû#4 ñîfèå5
С. Висоцький áóäåòî6 ìè
ïîìîmü7íèê8[è?] 9
1 ñòà2"(->?) Àííà3
ñòà"(->?)4 ñîfèå5
А. Турілов áóäåòå6 (áóäåòà6?) ìè
ïîìîmü7íèö8 (-è) 9
1) С. Висоцький опублікував лише середню частину запису, пропус-
тивши п'ять рядків зверху;
2) третя літера рядка С. Висоцьким була прочитана як û, А. Турілов за
фотографією ідентифікував її як à; звернення до оригіналу дозволило встановити
правоту саме С. Висоцького, адже û тут читається однозначно;
3) наступні літери С. Висоцьким були визначені як ñ[î]ìíú, А. Турілов
запропонував читати тут закінчення першого слова "(->?) та ім'я Àííà; вивчення
оригіналу напису вказує, що ідентифікувати ми можемо лише три останні знаки
як ííà, а два попередні знищені вибоями;
4) в наступному рядку А. Турілов допускає помилку, пропонуючи читати
прикметник як ñòà"(->?), оскільки на фресці чітко простежується його форма,
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
94
правильно прочитана С. Висоцьким як ñòû#;
5) остання літера рядка пошкоджена вибоєм, проте збережені контури та
контекст дозволяють реконструювати її радше як #, а не å;
6) шоста літера рядка правильно прочитана С. Висоцьким як î, тому за-
пропонована А. Туріловим ідентифікація її як å або à не може бути прийнята;
7) шоста літера рядка впевнено ідентифікується як ú, а не ü;
8) А. Турілов справедливо запропонував читати останню видиму літеру
рядка як ö, а не ê;
9) опублікованим С. Висоцьким рядком напис не завершується, нижче
помітні ще два фрагментарно збережені рядки.
Зважаючи на наведені вище зауваження наявний текст виглядатиме на-
ступним чином:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів:
Ñï(à)[ñ]è Ã(îñïîä)è ðà[á]à ñâî[åã]î ... áî ñ(â#)òû[# À]ííà Ñ(â#)òû# Ñîfè[#]
áóäå òî ìè ïîìîmúíèö[è] ...
Спаси, Господи, раба свого ... бо свята Анна {та} Свята Софія будуть мені по-
мічницями ...
Датування. С. Висоцький відніс час появи графіті до ХІІІ – XIV ст. Втім,
за формою написання à та ä з покриттям, â з нижньою петлею скісною до щогли,
прямолінійної ð з петлею кутом вгору та û без перемички графіті найвірогідніше
датувати в межах другої чверті XIІ – третьої чверті XІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2378 (табл. СХVІІІ, 1)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений вибоями та по-
гано розчищений від олійної фарби ХІХ ст., внаслідок чого можемо з певною
долею вірогідності можемо ідентифікувати літери ÏÅ на початку верхнього
рядка, Ñ та Ë або À наприкінці нижнього.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до кінця XVI – кінця XVII ст. 
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2379 (табл. СХVІІІ, 2)
В місці розташування напису поверхня стіни пошкоджена вибоями та
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
95
слабо розчищена від олійної фарби, простежуються лише дві літери ÒÀ під го-
ризонтальним титлом з пересічкою.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване в межах
кінця XVI – кінця XVII ст. 
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2380 (табл. СХVІІІ, 3)
Незважаючи на пошкодження тиньку, у верхньому рядку можемо іден-
тифікувати склад ÑÎ, а в нижньому – літеру Ï, добре видимі ÕÈÈ та Ë або À.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
в межах кінця XVI – кінця XVII ст. 
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2381 (табл. СХІХ, 1)
Рельєф прорізів доволі низький, закінчення рядка знищене обвалом
тиньку. Збережена частина тексту містить слова ðàáà ñâîå[ãî] 'раба свого'.
Датування. Скорописні форми написання літер, насамперед á, дозволя-
ють датувати графіті в межах кінця XVI – кінця XVII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2382 (табл. СХІХ, 2)
Закінчення рядка знищене обвалом тиньку. Від тексту збереглось лише
слово ïîì"íè 'пом'яни' та фрагмент щогли ще однієї літери.
Датування. Скорописні форми написання літер, насамперед "" та í, до-
зволяють датувати графіті в межах кінця XVI – кінця XVII ст. 
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2383 (табл. СХІХ, 3)
На фресці простежуються літери ÍÈÊÎ, далі тиньк обвалився. Найвіро-
гідніше реконструювати текст як ім'я Íèêî[ëà] 'Нікола'.
Датування. За формою написання ІС-подібної розімкненої ê графіті да-
тується в межах другої чверті ХІ – кінця XV ст. 
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2384 (табл. СХІХ, 4)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений дрібними вибоями:
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця XIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 2385 (табл. СХХ, 1)
Поверхня стародавнього тиньку в місці розташування напису сильно по-
шкоджена вибоями, простежуються контури лише окремих його складових:
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
96
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Ñï(à)ñè Ã(îñïî)[ä]è ð[àá]à [ñ]âîåã[î]...
Спаси, Господи, раба свого...
Датування. Структура формули дозволяє віднести час ймовірної появи
графіті до проміжку часі від кінця XVI до кінця XVII ст. 
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2386 (табл. СХХ, 2)
На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2387 (табл. СХХ, 3)
Незважаючи на пошкодження, на фресці простежується запис „аненайки":
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою графіті най-
вірогідніше датувати в межах другої чверті ХІ – кінця XІI ст.
Категорія: написи музичного змісту.
Графіті № 2388 (табл. СХХ, 4)
На фресці голкою прокреслені літери ÏÎ.
Датування. За формою написання ï з виступом зверху графіті найвіро-
гідніше датувати в межах другої чверті ХІ – кінця XІІI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2389 (табл. СХХІ, 1)
Незважаючи на дрібні пошкодження, складові напису збереглись добре:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìî[z]è ðàáî{ó}.
Господи, поможи рабу.
Датування. За формою написання прямолінійної ð з петлею кутом вгору
графіті найвірогідніше датувати в межах другої чверті ХІ – першої чверті XІІI ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2390 (табл. СХХІ, 2)
На поверхні стіни простежується літера Â.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю ХІ –
кінцем XVI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2391 (табл. СХХІ, 3)
Незважаючи на дрібні пошкодження тиньку можемо встановити, що на
фресці прокреслені літери ÐÍ²È у верхньому рядку та Ì – у нижньому.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
97
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
в межах кінця ХVІ – кінця XVІI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2392 (табл. СХХІ, 4)
На фресці прокреслені літери ÑËÕ.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до кінця ХVІ – кінця XVІI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2393 (табл. СХХІІ, 1)
Складові напису пошкоджені, проте можуть бути ідентифіковані:
З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:
Ì(h)/ñ/ñ(#)öà ìà³à âú... 
Місяця травня у...
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою та ì з по-
криттям графіті датується другою чвертю ХІ – кінцем XІI ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2394 (табл. СХХІІ, 2)
На поверхні стіни читається слово ¼(à)ëú 'писав'. Ім'я ж автора, воче-
видь, було виконане у нижньому рядку, який не зберігся внаслідок обвалу ста-
родавнього тиньку.
Датування. За формою написання ú з високою петлею графіті датується
в межах другої чверті ХІ – кінця XV ст.; при цьому, відповідно до типовості по-
ширення такої форми літери, нижню хронологічну межу найвірогідніше окрес-
лити кінцем ХІІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2395 (табл. СХХІІ, 3)
Тиньк в місці розташування напису слабо розчищений від олійної фарби
ХІХ ст., місцями пошкоджений вибоями, внаслідок чого простежуються лише
окремі його складові:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Ïîìåí[è] ... [ðàá]à ñ[â]î[åãî] ...
Пом'яни ... раба свого ...
Датування. За формою прорізів та структурою формули графіті може
бути датоване в межах кінця ХVІ – кінця XVІI ст.
Категорія: молитовний напис.
І.15. Фреска з образом св. Димитрія Солунського
Знаходиться в переході між передвівтарними компартиментами при-
ділів центральної нави й свв. Іоакима та Анни на східній грані східної лопатки
другого від вівтаря північного хрещатого стовпа (табл. ІІ, 1). Образ святого
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
98
ідентифікований за іконографією [Никитенко 2008, с. 234; Собор 2001, с. 251,
рис. 194; История 2007, с. 243, рис. 193]. В нижній частині поверхня стіни
сильно пошкоджена численними дрібними вибоями, які нині зашпакльовані. Біля
лівого ребра лопатки великий фрагмент стародавнього тиньку втрачений, як і
в нижній частині. С. Висоцький опублікував три графіті, які знаходяться на цій
фресці: № 99, № 192 та № 193. Окрім того, в ході сучасних досліджень виявлено
ще двадцять два графіті, які одержали порядкові номери від 2396-го по 2417-й
(табл. ІІ, 2). Написи №№ 2396-2399 досліджувались спільно з Н. Сінкевич.
Графіті № 99 (табл. СХХІІІ)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 9-12, табл. I; II, 1], но-
вітні результати досліджень – В. Корнієнком [Корнієнко 2010а, с. 367-369].
Між запропонованим дослідником прочитанням та оригіналом напису
спостерігаються певні розбіжності, які включають кілька основних моментів:
ìî1-----äèí2úê@ | 3â4îëîäàðîäè 5 | 6w-----7ïàã@ | ä-----å8íü~9
1) на початку верхнього рядка дослідник вказує літери ìî, проте в ори-
гіналі добре помітно, що початок рядка знищений вибоєм, зберігся фрагмент лі-
тери à або #, за нею дійсно читається ì, а потім йде f, а не î;
2) вказана С. Висоцьким літера í насправді є частково пошкодженою ви-
боями ì; у коментарі дослідник як можливий варіант розглядав і таку можливість
інтерпретації цієї літери;
3) під час публікації не були враховані початкові літери рядка, які не по-
трапили до фотографії С. Висоцького; тут можемо відчитати пошкоджений ви-
боями склад ìà;
4) слідів вказаної дослідником літери â не простежується;
5) наприкінці другого рядка збереглась петля літери î або w;
6) на початку третього рядка можемо бачити фрагментарно збережені лі-
тери à та ñ, які реконструюються за контекстом;
7) на місці вказаних як втрачені літер чітко простежуються залишки ò,
від якої збереглась щогла та ліва частина перекладини, ú та è;
8) на початку четвертого рядка на місці вказаної дослідником ä чітко чи-
тається à, за нею – â; дві наступні літери за контекстом можуть бути визначені
як ë, що зберегла ліву скісну та å, повністю знищену вибоєм;
9) права частина літери ~ знищена вибоєм, тож вона може ідентифікува-
тись також як è; втім, контекст примушує надати перевагу першому запропоно-
ваному С. Висоцьким варіанту ідентифікації літери.
Зважаючи на наведені зауваження текст виглядає наступним чином:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів повний
текст можна реконструювати так:
[Ñ](â#ò)[à#] M("thr) Q(eoа) Äèìúê@ Ìà[ðêà Âñåâ]îëîäà Ðîäèî[í]à {ñïàñè}.
Wòú è ïàã@[áû] {äàð@è} [èzúá]àâë[å]íü~.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
99
Свята Богородице, Дімку, Марка, Всеволода, Родіона врятуй. Від цієї загибелі
даруй їм звільнення.
Датування. С. Висоцький відповідно до власного тлумачення тексту як
запису про народження у Ярослава Володимировича сина Всеволода датував
напис 1030-м р. Проте подібне тлумачення не відповідає тексту запису, а форми
написання à, ä, ë та î з покриттям, è та ì з верхніми засічками, ï з виступом
зверху, округлої w, ü з округлою петлею та покриттям, а також використання @
дозволяють датувати графіті в другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.; відповідно до ти-
повості поширення форм написання ü та î ймовірні хронологічні рамки вико-
нання запису варто обмежити кінцем ХІ – серединою ХІІ ст.; контекстний аналіз
дозволяє окреслити ймовірний час виконання графіті кінцем 80-х – першою
чвертю 90-х рр. ХІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 192 (табл. СХХІV)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 87-88, табл. LXXXVI, 2;
LXXXVII, 2].
Збереженість напису добра, всі його складові впевнено читаються:
З розбивкою на слова та відновленням втраченого фрагмента текст ви-
глядає наступним чином:
È Ïåòðèmå, è Ìèêóëèíèmå, è Ïîëèmå, è Áðú÷èòîìèmå, Ïåòðhè.
І Петрище, і Микулинище, і Поліще, і Брячитомище, Петрей.
С. Висоцький вважав, що в написі перераховуються діти Петра, чиє ім'я
в записі вказано останнім і який є автором графіті: він вказує синів Петра та Мі-
кулу, дочок Поліщу й Томіщу, по відношенню до останньої вживаючи прикмет-
ник „áðú÷è". На нашу думку, в написі перераховуються п'ять чоловічих імен.
Датування. С. Висоцький відніс час появи графіті до ХІІІ – XIV ст. За
формою написання ï з виступом зверху, прямолінійної ð з петлею кутом вгору
та h „тризубом" графіті найвірогідніше датувати в межах кінця ХІ – третьої
чверті ХІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 193 (табл. СХХV)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 88, табл. LXXXVIII, 2;
LXXXIX, 2].
Між запропонованим дослідником прочитанням та оригіналом напису
спостерігаються певні розбіжності, які включають кілька основних моментів:
îïîìîmèìî | âîzè1ä[ó]2 | ïò#áåzàèz[à]3è | âúìëîñòü4 | ãïî-5äü
1) в місці вказаної дослідником літери è тиньк пошкоджений, що не до-
зволяє впевнено її ідентифікувати;
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
100
2) так само через пошкодження тиньку неможливо однозначно ідентифі-
кувати літеру як ó; окрім того, за нею помітні залишки ì;
3) через вибої літера à не може бути впевнено визначена, до того ж, вона
знаходиться на деякій відстані від попередньої z;
4) остання літера четвертого рядка збереглась добре, вона впевнено іден-
тифікується як å, а не ü;
5) вказана С. Висоцьким як втрачена літера нижнього рядка насправді є
лівою частиною не зовсім вдало виконаної ä, яку автор видряпав праворуч.
Зважаючи на наведені вище зауваження наявний текст виглядає наступ-
ним чином:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст може
бути представлений наступним чином:
Yòî ïîìîmè ìî[ëèòè] ... âîz[ú]ä[à]ì[ú] ... ï(àì)#ò³ Á(îæ)å zà ... âú
ì(è)ëîñòå Ã(îñ)ïî/ä/äü.
Що помочі молити ... воздам ... пам'яті Боже за ... в милості Господь.
Датування. С. Висоцький відніс час появи графіті до ХІІІ – XIV ст. Втім,
за формою написання à з покриттям та видовженою спинкою, á з високою ок-
руглою петлею, â з переломом, петлі якої не торкаються щогли, нахиленої ліво-
руч z з переломом, # з язичком кутком графіті найвірогідніше датувати в межах
останньої чверті ХІІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: цитати та посилання на твори книжної писемності.
Графіті № 2396 (табл. СХХVІ, 1) 
Тиньк в місці розташування напису слабо розчищений від олійної фарби,
пошкоджений численними дрібними вибоями, внаслідок чого простежуються
лише окремі його складові. У верхньому рядку можемо ідентифікувати велику
літеру М. В середньому рядку простежуються залишки фрази [b]il t[u] roku
1[6]0... 'був тут року 160...'. Відповідно до структури подібних формул в ниж-
ньому рядку мали бути вказані особисте та родове імена автора. Від першого
впевнено читається літера R, за нею збереглись неясні фрагменти літер. Напри-
кінці рядка простежуються, вірогідно, дві літери родового імені K та A. Через
значні втрати повна реконструкція тексту унеможливлена.
Датування. Зважаючи на те, що в тексті фрагментарно читається дата
виконання запису, час появи графіті може бути обмежений 1600 – 1609 рр.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2397 (табл. СХХVІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, проте можемо
встановити, що він складався з особистого та родового імен автора: Samuel
Jablonowsk[i] 'Самуїл Яблоновський'.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
101
Датування. За особливостями розташування (літера J заходить на запис
№ 2396) графіті може бути датоване в межах початку – кінця XVII ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2398 (табл. СХХVІІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису затерта, місцями слабо роз-
чищена від олійної фарби ХІХ ст. Втім, на фресці впевнено читаються особисте
та родове імена автора: Jan Łewkowicz 'Ян Левкович'.
Датування. За типологічним методом графіті датується останньою
чвертю XVI – кінцем XVII ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2399 (табл. СХХVІІ, 2)
Напис виконаний ножем, причому авторові не завжди вдавалось втри-
мати лезо ножа рівно в прорізах, тому вони мають різну товщину та глибину, а
самі літери – різні розміри та часом значну схематичність. До того ж тиньк в
місці розташування напису пошкоджений кількома вибоями, затертий та місцями
не розчищений від шматків олійної фарби ХІХ ст. Втім, попри всі труднощі на-
явні контури та контекст дозволяють ідентифікувати майже всі літери:
Особливості розташування складових напису дозволяють визначити, що
спочатку були прокреслені складові середнього та нижнього рядка, а потім була
виконана приписка зверху.
Відтак, з відновленням втрачених фрагментів текст можемо представити
наступним чином:
Ian J[a]rosze[w]ycz z Tоrgowic.
Ян Ярошевич з Торговиць.
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути від-
несений до останньої чверті XVI – кінця XVII ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2400 (табл. СХХVІІІ, 1)
На фресці прокреслені літери ÌÁ, а під ними – маленький чотириконеч-
ний хрестик у півколі.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване в межах
кінця XVI – кінця XVII ст. 
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2401 (табл. СХХVІІІ, 2)
Тиньк в місці розташування малюнка сильно пошкоджений вибоями,
його прорізи не розчищені від шпаклівки. Втім, можемо встановити, що тут було
зображено шестикінечний хрест, який складається зі щогли, перекладини та сим-
волічної таблички над головою Ісуса Христа. Кінці перекладини, таблички та
вершини щогли мають розширення у вигляді трикутників. Основа щогли спира-
ється на відкриту донизу двоступінчасту Голгофу.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
102
Датування. Оскільки прорізи повністю закриті шпаклівкою, час появи
графіті визначається широкими хронологічними межами від другої чверті ХІ до
кінця XVII ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2402 (табл. СХХVІІІ, 3)
На фресці простежується Å (може бути також визначена як пошкоджена
Ñ), Î (не виключено – пошкоджена Ñ чи Å), Ñ, Î, Ã (або пошкоджена Ò) та Ú.
Датування. За формою написання ú з округлою петлею графіті може
бути датоване в межах другої чверті ХІ – середини ХІІ ст.; при цьому, відповідно
до типовості поширення такої палеографічної ознаки, вірогідна нижня хроноло-
гічна межа може бути окреслена кінцем ХІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2403 (табл. СХХVІІІ, 4)
На фресці прокреслені літери ÂÚ, ймовірно, прийменник, що входив до
складу незавершеного напису.
Датування. За формою написання â з переломом, петлі якої торкаються
щогли, та ú з нахиленою щоглою графіті може бути датоване в межах другої
чверті ХІ – першої чверті ХІV ст.; при цьому, відповідно до типовості поширення
такої форми написання â, верхню хронологічну межу ймовірно окреслити пер-
шою чвертю ХІІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2404 (табл. СХХІХ, 1)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений вибоями, збереглись
літери ZÈ, на деякій відстані Î, наприкінці рядка фрагмент Î та літера ¤.
Датування. За формою написання нахиленої ліворуч z з переломом, è з
верхньою засічкою та # з язичком „кутком" графіті може бути датоване в межах
середини ХІІ – першої чверті ХІV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2405 (табл. СХХІХ, 2)
На фресці голкою прокреслені літери ÊÅ, що є традиційним скороченням
грецького слова-звернення K(uri)e 'KÚrie, Господи'
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути ок-
реслений другою чвертю ХІ – кінцем ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2406 (табл. СХХІХ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена дрібними ви-
боями, його складові не розчищені від шпаклівки:
З розбивкою на слова та слова та відновленням втрачених фрагментів
текст виглядає наступним чином:
Ãí(h)â[ë]è //à/ / à îò÷à[h]ñà íà âñ["êú]...
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
103
Гніви, а впавши у відчай, на кожного...
Датування. За формою написання вертикальної à з видовженою спин-
кою, â із заокругленими не з'єднаними між собою петлями та ÷ у вигляді бокаль-
чика графіті найвірогідніше датувати в межах кінця ХІV – початку ХV ст.
Категорія: цитати та посилання на твори книжної писемності.
Графіті № 2407 (табл. СХХІХ, 4)
На поверхні стіни прокреслена фігура у вигляді квітки.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю ХІ –
кінцем ХVІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2408 (табл. СХХХ, 1)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений вибоями, збереглись
літери ÒÚ та, на деякій відстані, Ð.
Датування. За формою написання прямолінійної ð з петлею кутом вгору
графіті датується в межах другої чверті ХІ – середини ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2409 (табл. СХХХ, 2)
Стародавній тиньк в місці розташування напису пошкоджений вибоями,
значно постраждали його складові. У верхньому рядку можемо визначити наяв-
ність K та фрагментарно збережену E або O. Наступні літери ідентифікувати не
вдається. В другому рядку можна визначити лише O в середині рядка. На початку
нижнього рядка простежується склад TA, потім лігатура літер NAG, під перекла-
диною останньої виконана Q, за нею – I. Наступні літери знищені вибоєм.
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути ок-
реслений другою чвертю ХІ – кінцем ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2410 (табл. СХХХ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена дрібними ви-
боями та затерта, простежується літери ÈÐÈÑÀ та фрагменти ще двох за ними.
Датування. За формою написання криволінійної ð з петлею кутом донизу
графіті може бути датоване останньою третиною ХІІ – кінцем ХV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2411 (табл. СХХХ, 4)
Незважаючи на пошкодження тиньку можемо встановити, що на фресці
прокреслений текст традиційної формули:
Ãî(ñïîäè) ïîìîz[è].
Господи, поможи.
Звертає на себе увагу форма літери ì, яка більше нагадує грецьку m.
Датування. За формою написання нахиленої праворуч z з переломом
графіті датується другою чвертю ХІ – першою чвертю XIV ст.; при цьому, від-
повідно до типовості поширення такої форми літери, верхня хронологічна межа
може бути обмежена кінцем ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
104
Графіті № 2412 (табл. СХХХІ, 1)
На фресці прокреслена літера À.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю ХІ –
кінцем ХVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2413 (табл. СХХХІ, 2)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений, однак можемо
встановити, що тут було накреслене дієслово-прохання ïî[ìî]z[è] 'поможи'.
Датування. За формою написання Ú-подібної вертикальної z графіті да-
тується другою чвертю ХІІ – серединою XIV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2414 (табл. СХХХІ, 3)
Складові напису сильно пошкоджені вибоями та закриті шпаклівкою. За
контурами у верхньому рядку можемо ідентифікувати літери ÂÚ, у нижньому –
ÔÏ. Найвірогідніше розглядати графіті як дату, що вводиться прийменником
âú. Сама ж дата може бути реконструйована наступним чином: {½}ÔÏ{À-F},
тобто, тут міг бути зазначений рік від 6580 (1072/1073) по 6589 (1081/1082).
Датування. Відповідно до наявної в тексті інформації графіті датується
70-ми – початком 80-х рр. ХІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2415 (табл. СХХХІ, 4)
На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю ХІ –
кінцем ХVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2416 (табл. СХХХІ, 5)
На поверхні стіни зображений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до другої чверті ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2417 (табл. СХХХІ, 6)
Незважаючи на значні пошкодження тиньку можемо встановити, що на
фресці був виконаний малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється в межах
другої чверті ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
І.16. Фреска з зображенням орнаменту
Знаходиться в північно-східному куті передвівтарного компартимента
на південній грані західної лопатки першого від вівтаря північного хрещатого
стовпа (табл. ІІ, 1). Біля ребра стародавній фресковий тиньк втрачений, проте
в цілому стан його збереження задовільний, незважаючи на дрібні вибої та міс-
цями слабку розчистку від пізнішої олійної фарби. Під час досліджень С. Ви-
соцького був опублікований напис № 191, в ході сучасних досліджень виявлено
ще чотири графіті, яким надано номери від 2418-го по 2421-й (табл. ІІ, 2).
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
105
Графіті № 191 (табл. СХХХІІ)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 87, табл. LXXXVI, 1;
LXXXVII, 1], прочитання коригував А. Залізняк [Зализняк 2004, с. 283].
Збереженість напису доволі добра, всі його складові впевнено читаються.
Відмінність між запропонованим С. Висоцьким прочитанням та коригуванням
А. Залізняка полягає в тому, що останній за фотографією встановив наявність
двох літер на початку передостаннього рядка; окрім того, дослідник припустив
можливу наявність ще кількох літер, проте не міг встановити яких саме, оскільки
фото було обрізане. 
Загалом, наявний на стіні текст виглядає наступним чином:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів:
Ã(îñïîä)è ïîìèëóè ìåíå ãðhøåíàãú Òèòà ìîë#m#[ñ]# Òåá[å].
Господи, помилуй мене, грішного Тита, який молиться тобі.
Датування. С. Висоцький відніс час появи графіті до ХІІІ – XIV ст. Втім,
за формою написання дзеркальної à з видовженою спинкою, á з високою округ-
лою петлею, ã з виступом зверху, криволінійної ð з округлою петлею графіті най-
вірогідніше датувати в межах останньої чверті ХІІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2418 (табл. СХХХІІІ, 1)
Збереженість напису доволі добра:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáq ñ[âî]åìî[ó].
Господи, поможи рабу своєму.
Звертає на себе увагу дзеркальна ð на початку другого рядка. Загалом за-
гальний вигляд літер видає руку не зовсім вправного писця.
Датування. За формою написання нахиленої праворуч z з розвилкою, ð
з маленькою голівкою, q зі зменшеним î графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2419 (табл. СХХХІІІ, 2)
Незважаючи на дрібні вибої, подряпини та місцями слабку розчистку по-
верхні стіни від олійної фарби ХІХ ст., текст впевнено читається як запис імені
в називному відмінку Èîàííú 'Іоанн'.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
106
Датування. Скорописні форми написання літер, особливо è з діагональ-
ною перемичкою та à з горизонтальною, а також форма прорізів дозволяють да-
тувати графіті кінцем ХVІ – кінцем ХVІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2420 (табл. СХХХІV, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена дрібними ви-
боями та слабо розчищена від олійної фарби; деякі складові на початку серед-
нього та нижнього рядків ідентифікуються завдяки тому, що фарба ХІХ ст.
утрималась на поверхні стіни в процесі розчистки, тим самим оконтурюючи літери:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
[Ñï](à)ñè ... Ìàí[óèëà] "êîâëåâà A[ã]à[f]èþ
Спаси ... Мануїла Яковлєва, Агафію.
Датування. Скорописні форми написання літер, а також форма прорізів
вказують, що графіті було виконано у проміжок часу від кінця ХVІ до кінця ХVІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2421 (табл. СХХХІV, 2)
На фресці помітні літери ÑÏÑ – скорочена форма слова ñï(à)ñ(è) 'спаси'.
Датування. За формою написання триногої ò, а також за формою про-
різів час появи графіті слід віднести до кінця ХVІ – кінця ХVІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
І.17. Фреска з зображенням орнаменту
Знаходиться в північно-східному куті передвівтарного компартимента
на західній грані південної лопатки першого від вівтаря північного хрещатого
стовпа (табл. ІІ, 1). Ребро фрески нерівно зрізане, поверхня стародавнього
тиньку врита тріщинами, вибоями та місцями слабо розчищена від олійної
фарби ХІХ ст. С. Висоцький опублікував чотири графіті, виконані на фресці:
№ 59, № 173, № 174 та № 190. Окрім того, в ході сучасних досліджень було ви-
явлено ще двадцять написів, які одержали номери: 190а, 2422-2440 (табл. ІІ, 2).
Графіті № 59 (табл. СХХХV)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1966, с. 100, табл. LVІI, 1; LVIІI, 1],
прочитання коригував А. Турілов [Турилов 2000, с. 31]. Розбіжності включають
кілька основних моментів:
ñåàzúãðåø1íû[è]2
íèêîëà[íà]ïñà
õúìú[ë]#ñ#
ãóèáã3ñâîå
С. Висоцький ìóäà4záàâè
òü5[ì]#-6mèñëå7
íûõú[ãðå]8õú
ìîèõú9
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
107
ñåàzúãðåø[ü]1íû¿ 2
íèêîëà[íà]ïñà
õúìúë#ñ#
ãóèáãó3ñâîå
А. Турілов ìóäà(è)4záàâè
òü5[ì]#(áå)6mèñëü7
íûõú[ãðå]8õú / [ãðh]8õú
ìîèõú9
1) А. Турілов цілком слушно визначив наявність ще однієї літери між ø
та í, яка може бути реконструйована як ú або ü;
2) остання літера верхнього рядка виконана у вигляді вертикальної риски,
що примушує розглядати її як ³; жодних слідів двох крапок немає;
3) між літерами ã та ñ А. Турілов справедливо реконструює ó, фрагмент
якої добре простежується;
4) так само між літерами à та z А. Турілов слушно реконструює è;
5) від вказаної як добре збереженої літери ü залишилась лише верхня
частина щогли;
6) з огляду на структуру рядка, варто повністю погодитись з думкою
А. Турілова щодо реконструкції в середині шостого рядка літер áå;
7) наприкінці шостого рядка впевнено читається ü, а не å;
8) на фресці простежується невеликий фрагмент петлі літери h;
9) дві останні літери наприкінці нижнього рядка пошкоджені.
Зважаючи на наведені вище зауваження, наявний на стіні текст виглядає
наступним чином:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів:
Ñå àzú ãðåø[ü]íû³ Íèêîëà [íà]ïñàõú ìú[ë]#ñ# Ã(îñïîä)ó è Á(î)ã[ó] ñâîåìó
äà [è]záàâèò[ü ì]# [áå]mèñëüíûõú [ãðh]õú ìîè[õú].
Це я, грішний Нікола, написав, молячись Господу і Богу своєму, нехай збавить
мене численних гріхів моїх.
Датування. В. Висоцький відніс час появи графіті до ХІІІ – XIV ст. За
формою à з видовженою спинкою та верхньою засічкою, á з виступом зверху, â
з округлою петлею, А-подібної ä з покриттям, z з переломом хвоста, ë з покрит-
тям, криволінійної ð з округлою петлею, ú з виступом зверху, û без перемички час
появи графіті найвірогідніше окреслити в межах середини ХІІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
108
Графіті № 173 (табл. СХХХVІ)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 77, табл. LХХІV, 1;
LХХV, 1], прочитання коригував А. Турілов [Турилов 2000, с. 41]. Розбіжності
торкаються прочитання нижнього рядка:
С. Висоцький èêúïðî1÷èì2[ú]3
А. Турілов èêúïðå1÷èñ2[òîè]3
1) замість вказаної С. Висоцьким літери î А. Турілов цілком слушно за-
пропонував читати å;
2) вказану публікатором ì варто інтерпретувати як ñ;
3) наприкінці рядка перед обвалом тиньку частково збереглась літера ò.
Окрім того, на початку першого рядка прокреслений невеликий простий
чотириконечний хрест.
Зважаючи на наведені зауваження наявний на стіні текст варто предста-
вити наступним чином:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів:
Ñå àzú ãðhø[ü]íû íàïèñàõ[ú] ìîë#ñ# êú ... è êú Ïðå÷èñò[îè]...
Це я, грішний, написав, молячись до ... і до Пречистої.
Датування. С. Висоцький датував графіті рубежем ХІІ – ХІІІ ст. Форма
написання à з видовженою спинкою, Е-подібної å, нахиленої праворуч z з пере-
ломом, прямолінійної ð з округлою петлею та ð, верх петлі якої не з'єднаний зі
щоглою, û з середньою перемичкою час появи графіті окреслюється в межах по-
чатку ХІІ – початку ХІІІ ст.; при цьому вірогідною нижньою хронологічною
межею варто визнати третю чверть ХІІ ст. відповідно до типовості поширення
такої форми û.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 174 (табл. СХХХVІ)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 77, табл. LХХІV, 1;
LХХV, 1].
Права частина напису знищена обвалом тиньку:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Àzú ¼(à)ëú ãðåø[üíûè ïîìè]ëuè ì# Ã(îñïîä)è.
Я писав, грішний, помилуй мене, Господи.
Датування. С. Висоцький відніс час появи графіті до ХІІІ – XIV ст. За
формою написання ã з виступом зверху, å з засічкою на язичку, нахиленої ліворуч
z з переломом, ð з петлею на весь рядок та u з довгими вусами графіті найвіро-
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
109
гідніше датувати в межах середини ХІІІ – кінця XIV ст.; при цьому більш віро-
гідною нижньою хронологічною межею, відповідно до типовості такої форми ð,
є друга чверть XIV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 190 (табл. СХХХVІІ)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 86-87, табл. LХХХІV;
LХХХV], прочитання коригував А. Турілов [Турилов 2000, с. 44]. Розбіжності
торкаються прочитання трьох нижніх рядків:
íîâèìîèå1ãî
С. Висоцький â2îêîñåáåñú
[ãð]høèõq3
íîâèìîíî1ãî
А. Турілов á2îêîñåáåñú
[ãð]høèõî3
Вивчення оригіналу напису дозволило встановити правильність запро-
понованих А. Туріловим поправок. Зважаючи на них, наявний на стіні текст ви-
глядає наступним чином:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів:
Ã(îñïîä)è ïîìèëóè è ïðîñòè ðàáà ñâîåãî Ñüìhíîâè ìîíîãî áî êî ñåáå
ñúã[ð]høèõî.
Господи, помилуй і прости раба свого, Семенові багато, як і собі, нагрішив.
Датування. С. Висоцький відніс час появи графіті до ХІІІ – XIV ст. За
формою написання á, ã та ï з виступом зверху, ì та ë з верхніми засічками, пря-
молінійної ð з петлею кутом вперед та прямолінійної ð з петлею кутом вгору гра-
фіті найвірогідніше датувати в межах середини ХІІ – першої чверті XIІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 190а (табл. СХХХVІІ)
Частково опубліковане С. Висоцьким в складі № 190 [Высоцкий 1976,
с. 87, табл. LХХХІV; LХХХV].
Вивчення оригіналу напису дозволило встановити, що наведене дослід-
ником ім'я Ïåòðú 'Петро' є нижнім розчищеним від пізнішої олійної фарби
рядком трирядкового напису. У верхньому простежується фрагмент літери Ñ, у
середньому – добре збережена Ë. Відтак, вірогідна реконструкція тексту може
бути представлена наступним чином:
Ñ[å ¼](à)ë[ú] Ïåòðú.
Це писав Петро.
Вочевидь, напис уточнює авторство попередньої молитви.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
110
Датування. С. Висоцький відніс час появи графіті до ХІІІ – XIV ст. За
формою написання ë з верхньою засічкою та прямолінійної ð з петлею кутом
вгору графіті найвірогідніше датувати в межах другої чверті ХІ – першої чверті
XIІІ ст.; за контекстним аналізом хронологічні рамки слід окреслити серединою
ХІІ – першою чвертю XIІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2422 (табл. СХХХVІІІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису слабо розчищена від олійної
фарби, проте контури частини його складових простежуються:
Найвірогідніше реконструювати текст наступним чином:
Ïîì["íè Ã(îñïî)ä]è ²wàíà.
Пом'яни, Господи, Іоанна.
Датування. Прорізи повністю закриті шпаклівкою, проте структура фор-
мули запису дозволяє віднести виконання графіті до проміжку часу від кінця
XVI до кінця XVII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2423 (табл. СХХХVІІІ, 2)
Нижня частина напису знищена вибоєм, простежуються лише п'ять літер
верхнього рядка:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîì[îzè].
Господи, поможи.
Датування. За формою написання ã з виступом зверху графіті датується
в межах другої чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2424 (табл. СХХХVІІІ, 3)
Тиньк в місці розташування малюнка пошкоджений вибоями, затертий
та майже не розчищений від шпаклівки та олійної фарби ХІХ ст. Тим не менше,
за наявними контурами можемо встановити, що тут подвійними замкненими рис-
ками був накреслений чотириконечний хрест, кінці перекладини та вершина
щогли якого мають розширення у вигляді відкритих у вершині трапецій. Основа
щогли спирається на двоступінчасту відкриту донизу Голгофу, кінці нижньої схо-
динки якої оформлені у вигляді трикутників.
Датування. За формою частково розчищених від шпаклівки прорізів мо-
жемо встановити, що графіті виконане у проміжок часу від другої чверті XI до
кінця XVI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2425 (табл. СХХХІХ, 1)
Тиньк в місці розташування малюнка пошкоджений вибоями та слабо
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
111
розчищений від олійної фарби. За збереженими контурами можемо встановити,
що тут подвійними замкненими рисками прокреслений шестикінечний проквіт-
лий хрест. Праворуч над символічною табличкою над головою Ісуса Христа по-
мітні літери Ñ та Õ, вірогідно, не зовсім правильно виконана теонімограма.
Датування. За формою частково розчищених від шпаклівки прорізів мо-
жемо встановити, що графіті виконане у проміжок часу від другої чверті XI до
кінця XVI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2426 (табл. СХХХІХ, 2)
Текстова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб складається з літери Ê, рахункова – з чотирьох вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути від-
несений до другої чверті ХІ – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2427 (табл. СХХХІХ, 3)
На фресці голкою прокреслені літери Ð, Ì та склад ÑÎ.
Датування. За формою написання ð з великою петлею та ì з верхньою
засічкою графіті може бути датоване останньою чвертю XIІІ – кінцем XV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2428 (табл. СХХХІХ, 4)
Поверхня стіни повністю закрита олійною фарбою, під якою простежу-
ються контури простого чотириконечного хреста.
Датування. Прорізи повністю закриті шпаклівкою, тож час появи графіті
може бути окреслений в межах від другої чверті ХІ до кінця XVII ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2429 (табл. СХL, 1)
Складові напису слабо розчищені від олійної фарби та шпаклівки, закін-
чення рядків не простежуються:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìî[z]è ðàá[ó] ñâîåì[ó] è ïð[îñòè].
Господи, поможи рабу своєму та пробач.
Датування. За формою написання â та ï з виступом зверху, а також ð з
великою на весь рядок петлею графіті найвірогідніше датувати останньою
чвертю XIІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2430 (табл. СХL, 2)
Тиньк в місці розташування малюнка пошкоджений вибоями, він слабо
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
112
розчищений від олійної фарби. За збереженими контурами можемо визначити,
що автор прокреслив простий чотириконечний хрест з розширеними у вигляді
трикутників кінцями.
Датування. Оскільки прорізи повністю закриті шпаклівкою час появи
графіті може бути окреслений широкими хронологічними рамками від другої
чверті ХІ до кінця XVII ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2431 (табл. СХLІ, 1)
Складові напису практично не розчищені від олійної фарби, проте в ці-
лому простежуються відносно добре:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è [ï]îìîzè ðàáq ñâî[å]ìq.
Господи, поможи рабу своєму.
Датування. За формою написання z з виступом вправо та прямолінійної
ð з округлою петлею графіті може бути датоване другою чвертю ХІ – першою
чвертю XІV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2432 (табл. СХLІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена вибоями та
слабо розчищена від олійної фарби. За наявними фрагментами можемо встано-
вити, що на фресці подвійними замкненими рисками був прокреслений чотири-
конечний хрест, основа щогли якого спирається на відкриту двоступінчасту
Голгофу, кінці якої розширюються у формі трикутників.
Датування. За формою частково розчищених від шпаклівки прорізів мо-
жемо встановити, що графіті виконане у проміжок часу від другої чверті XI до
кінця XVI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2433 (табл. СХLІІ, 1)
На фресці прокреслена літера Ã.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2434 (табл. СХLІІ, 2)
Тиньк в місці розташування малюнка пошкоджений вибоєм та слабо роз-
чищений від олійної фарби, простежується лише нижня частина хреста, основа
щогли якого мала трикутне розширення. Втім, не виключена інтерпретація збе-
реженої частини як трикутної форми Голгофи.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
113
Датування. Оскільки прорізи повністю закриті шпаклівкою, час появи
графіті може бути окреслений широкими хронологічними рамками від другої
чверті ХІ до кінця XVII ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2435 (табл. СХLІІ, 3)
Напис знищений вибоями та обвалом тиньку, за контурами можемо іден-
тифікувати лише дві літери ÃÈ під горизонтальним титлом, що є традиційним
скороченням слова Ã(îñïîä)è 'Господи'.
Датування. Структура формули дозволяє датувати графіті в межах дру-
гої чверті ХІ – кінця ХV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2436 (табл. СХLІІ, 4)
На фресці була прокреслена довга горизонтальна лінія, під якою ліворуч
були видряпані видовжені літери ÂÐ. Праворуч тиньк пошкоджений, збережені
фрагменти не дозволяють однозначно ідентифікувати літеру.
Датування. За формою написання â з округлою нижньою петлею та пря-
молінійної ð з петлею кутом донизу графіті датується в межах середини ХІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2437 (табл. СХLІІ, 4)
В полі, утвореному лінією та літерами попереднього напису простежу-
ються інші літери:
З розбивкою на слова та відновленням відсутніх фрагментів текст вигля-
дає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîì{îzè}.
Господи, поможи.
Встановити зв'язок записів № 2435 та № 2434 не виявляється за можливе,
хоча форма прорізів обох дуже подібна.
Датування. За формою написання è з горизонтальною перемичкою та
за структурою формули графіті може бути датоване в межах другої чверті ХІ –
кінця ХV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2438 (табл. СХLІІІ, 1)
На фресці простежується фрагментарно збережений малюнок чотирико-
нечного хреста, вершина щогли якого має розширення у вигляді трикутника.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2439 (табл. СХLІІІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена ви-
боями, права частина верхнього рядка знищена обвалом тиньку, складові серед-
нього та нижнього рядків не розчищені від шпаклівки та фарби ХІХ ст. Тим не
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
114
менше, за контурами та контекстом вони можуть бути ідентифіковані:
З відновленням втрачених фрагментів наявний текст виглядатиме наступ-
ним чином:
Ïîì["íè] ... Äàíèèëà.
Пом'яни ... Даниїла.
Датування. Структура формули запису дозволяє віднести час появи гра-
фіті до проміжку часу від кінця XVI до кінця XVII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2440 (табл. СХLІІІ, 3)
На фресці виконаний запис імені ²îíà 'Іона'.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах кінця ХVІ –
кінця XVІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
І.18. Фреска з образом св. Іполіта Римського
Знаходиться в переході між передвівтарним компартиментом та вімою
на південній грані південної лопатки першого від вівтаря північного хрещатого
стовпа (табл. ІІ, 1). Образ святого ідентифікований завдяки інформації супро-
відного напису над правим плечем святого, де простежуються прокреслені в
стовпчик літери HPOLH та написане з інверсією закінчення Oj, що дозволяє ре-
конструювати ім'я як Іполит. Трохи праворуч збереглись дві літери супровідного
напису ХІХ ст. – HT. Фреска суттєво пошкоджена. Ліве ребро нерівно збите, в
нижній частині на висоту бл. 40 см від рівня підлоги вздовж усієї грані лопатки
тягнеться 30 см смуга втрат стародавнього тиньку. Поверхня стіни місцями
сильно затерта, пошкоджена дрібними вибоями, інколи слабо розчищена від
шпаклівки, в деяких місцях залишені фрагменти олійної фарби ХІХ ст. С. Ви-
соцьким було опубліковано два графіті, що знаходяться на цій фресці – № 226
та № 239. Окрім того, в ході сучасних досліджень було виявлено ще сімдесят
два графіті, яким надано порядкові номери від 2441-го по 2512-й (табл. ІІ, 2).
Графіті № 226 (табл. CXLIV)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 106, табл. СХVІ, 2; СХVІІ, 2].
Запропоноване прочитання не викликає заперечення, окрім другого рядка:
ô1åîí[î]2í[ú]3
1) перша літера рядка не ô, а ë, форма її написання в цілому ідентична
літері ë четвертого рядка;
2) на місці вказаної дослідником як втраченої літери î тиньк дійсно по-
шкоджений, причому характер пошкоджень свідчить, що це зроблено самим ав-
тором графіті, який прагнув виправити текст; за збереженими фрагментами
можемо встановити, що тут була виконана літера à, від якої збереглась петля, та
î; на нашу думку, автор звертався до зображеного в другому регістрі (над образом
св. Іполита) св. Лева, однак помилився, замість å накресливши à, спробував ви-
правити помилку, однак невдало, тому написав закінчення праворуч;
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
115
3) замість вказаної С. Висоцьким як втраченої літери ú слід читати å,
вона добре збереглась, проте не була розчищена від шпаклівки, тому й залиши-
лась непоміченою.
Зважаючи на наведені вище зауваження наявний на стіні текст слід пред-
ставити наступним чином:
З розбивкою на слова:
Ñ(â#)òû(è) Ëåî/íàî/íå ïîìèëq³ ðàáà ñâî~ãî Ãðèãîðè# òàò#.
Святий Леоне, помилуй раба свого Григорія татя.
Датування. С. Висоцький відніс час можливої появи графіті до кінця
XIV ст. Втім, за формою написання à та ë з покриттям, ã з виступом зверху, ³ з
пересічкою, криволінійної ð з округлою петлею, ó в складі q, що повністю зна-
ходиться у рядку, û з високою перемичкою, # звичайного вигляду та # без пере-
мички але з покриттям, графіті найвірогідніше датувати в межах кінця ХІІ –
третьої чверті XІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 239 (табл. CXLV, 1)
Опубліковане С. Висоцьким [Высоцкий 1976, с. 113, табл. СХХVІІ, 3;
СХХVІІІ, 3].
У верхньому рядку простежуються поставлені кожна під окреме титло
літери Ï, Ä, Ï, Â, Ï та À. Наприкінці можемо бачити пропущену С. Висоцьким
літеру ² без титла. В нижньому рядку читаються так само поставлені під окремі
титла літери Â, Â (С. Висоцький помилково ідентифікував її як Z), Â та, на деякій
відстані, Ï.
Датування. На підставі неправильної ідентифікації другої літери ниж-
нього рядка як позначення семи тисяч (z = 7) С. Висоцький датував запис 1494
р. Проте за формою написання à з округлою петлею та видовженою спинкою, â
з направленою кутом вперед нижньою петлею, â з округлою нижньою петлею,
верх якої ширший за низ, ï з виступом зверху графіті датується в межах середини
ХІ – середини XІІ ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 2441 (табл. CXLV, 2)
Під час публікації № 226 С. Висоцький вказав малюнок на прорисовці,
але в коментарі не згадував. На фресці прокреслений шестикінечний хрест, що
складається зі щогли, перекладини та горизонтального підніжжя. Кінці перекла-
дини та щогли розширюються у вигляді трикутників.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
116
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2442 (табл. CXLV, 3)
Початок рядка знищений обвалом тиньку, простежуються лише п'ятнадцять
вертикальних засічок запису обчислення кількості проведених поминальних служб.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2443 (табл. CXLVІ, 1)
Збереженість напису добра, всі складові впевнено читаються:
З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:
Àðõèìàíüäðèòó ïðåïîäîáíîìó Ôåwäîòó âh÷íà# ïàì#òü.
Архімандриту преподобному Феодоту вічна пам'ять.
Датування. За формою написання á та ð з петлями, що мають два за-
ломи, â, верхня петля якої майже скісна до основи щогли, ó з перемичкою, õ зі
зменшеним верхом та широким низом, округлої без перемички w та Y-подібної
÷ графіті датується в межах другої третини XIV – кінця XV ст.; при цьому, від-
повідно до типовості поширення таких форм літери ÷, верхня хронологічна межа
появи графіті може бути окреслена першою чвертю XV ст.
Категорія: пам'ятний запис.
Графіті № 2444 (табл. CXLVІ, 2)
Трохи нижче ліворуч простежується малюнок чотириконечного хреста
та запис імені Åêèìü 'Яким'. 
Датування. Структура формули, практично тотожність форми прорізів
та вживання ü замість ú дозволяють встановити, що записи № 2443 та № 2444
виконані одним автором, що дозволяє датувати графіті в межах другої третини
XIV – кінця XV ст. з більш вірогідною верхньою хронологічною межею, обме-
женою першою чвертю XV ст.
Категорія: пам'ятний запис.
Графіті № 2445 (табл. CXLVІІ, 1)
На поверхні стіни простежуються літера Ó, триногої форми Ò, Í (або
Ì, права перекладина якої не збереглась) та фрагмент ще однієї літери. Ліворуч
тиньк відбитий, тож загальну кількість знаків визначити неможливо.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах кінця ХVІ –
кінця XVІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2446 (табл. CXLVІІ, 2)
На поверхні стіни простежуються окремі літери, які через схематичність
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
117
складно однозначно ідентифікувати. Перший знак схожий на літеру ë або скоро-
писну ñ, другий має вигляд ë або латинської h. Водночас не виключена можли-
вість інтерпретації обох як широкої розімкнутої ì. Наступні три риски можуть
бути визначені як è. Інші два знаки слід, вочевидь, інтерпретувати як скорописні
õ та à, далі читаються ³ та вірогідна ë. Тобто, найбільш ймовірним прочитанням
тексту буде Ìèõà³ë(ú) 'Михайло'.
Датування. За формою прорізів час появи графіті варто окреслити в
межах кінця ХVІ – кінця XVІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2447 (табл. CXLVІІ, 3)
Збереженість напису добра, текст впевнено читається: Ãîñïîäè 'Господи'.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті в межах кінця ХVІ –
кінця XVІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2448 (табл. CXLVІІ, 4)
На фресці простежується літера Ï, за нею тиньк пошкоджений, тож ви-
значити наступну літеру не виявляється за можливе, далі читається Ä.
Датування. За формою написання ä з довгими ніжками та покриттям
графіті найвірогідніше датувати в межах другої чверті ХІ – кінця XIV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2449 (табл. CXLVІІІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями, лі-
терами запису № 2247, однак складові в цілому можуть бути ідентифіковані:
З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàá@ ñâî~ì@.
Господи, поможи рабу своєму.
Датування. За формою написання à з покриттям, á з виступом зверху та
петлею кутом вперед, нахиленої ліворуч z з переломом, а також @ звичайного ви-
гляду графіті може бути датоване в межах другої чверті ХІ – першої чверті ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2450 (табл. CXLVІІІ, 2)
Збереженість напису дуже добра, він впевнено читається як ім'я Meletioj
'Melštioj, Мелетій'.
Датування. За типологічним методом графіті найвірогідніше датувати
в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: підпис до фрескового образу.
Графіті № 2451 (табл. CXLІХ, 1)
Незважаючи на низький рельєф прорізів складові напису простежуються
відносно чітко:
Текст виглядає наступним чином:
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
118
Ñïàñè Ã(îñïî)äè.
Спаси, Господи.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті в межах кінця ХVІ –
кінця XVІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2452 (табл. CXLІХ, 2)
На фресці прокреслена літера Â.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2453 (табл. CXLІХ, 3)
На поверхні стіни помітний малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. Оскільки прорізи повністю закриті шпаклівкою, час появи
графіті може бути окреслений широкими хронологічними рамками від другої
чверті ХІ до кінця XVII ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2454 (табл. CXLІХ, 4)
На фресці прокреслені літери ²Õ².
Датування. За формою написання ³ з пересічкою графіті може бути да-
товане в межах початку ХІІІ – першої чверті XV ст.; при цьому, зважаючи на ти-
повість поширення такої форми літери. нижня вірогідна хронологічна межа може
бути окреслена останньою третиною XIV ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2455 (табл. CL, 1)
Тиньк в місці розташування виконаного голкою напису пошкоджений дріб-
ними вибоями та затертий, внаслідок чого простежуються тільки окремі складові:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
...[ï]î[ì]ú[zè] ñâî[åìq ðà]áq [²]wàíîâè.
... поможи своєму рабу Іоаннові.
Датування. За формою написання à з покриттям, á з виступом зверху,
â, верхня петля якої ширша за нижню, ü з петлею кутом вперед та покриттям
графіті датується другою чвертю ХІ – кінцем ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2456 (табл. CL, 2)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений вибоями, за-
тертий та слабо розчищений від олійної фарби. У верхньому рядку можемо іден-
тифікувати склад DU. В середньому рядку з певною долею вірогідності можемо
ідентифікувати на початку рядка літери ÅÎ та наприкінці – Å. Лише у нижньому
рядку, який зберігся найкраще, впевнено читається слово meloj 'mšloj, ïhñíü'.
Датування. За типологічним методом графіті найвірогідніше датувати
в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
119
Графіті № 2457 (табл. CL, 3)
На фресці прокреслена фігура, яка нагадує схематичне зображення крил.
Схожі малюнки зустрічаються серед епіграфічних пам'яток, зокрема, вони при-
сутні в графіті на східних монетах [див., напр. Добровольский, Дубов, Кузьменко
1991, с. 115, 176, 177].
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: символи, пов'язані з землею та небом.
Графіті № 2458 (табл. CL, 4)
По фресковому тиньку прокреслена фігура, що складається зі звивистої
лінії та кількох горизонтальних й вертикальних засічок. В цілому вона нагадує
фрагмент орнаментального мотиву.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до проміжку часу від другої чверті ХІ до кінця XVІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2459 (табл. CL, 5)
Трохи праворуч від попереднього малюнка простежується схожа на ор-
наментальний мотив фігура, вочевидь, виконана тим же автором.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2460 (табл. CLІ, 1)
Незважаючи на затертість тиньку, на фресці чітко читається дієслово-
прохання ïîì"íè 'пом'яни'.
Датування. Форма прорізів дозволяє окреслити час появи графіті в
межах кінця ХVІ – кінця XVІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2461 (табл. CLІ, 2)
На фресці прокреслений чотириконечний хрест, вписаний у ромб.
Датування. За формою прорізів час появи графіті визначається в межах
другої чверті ХІ – кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2462 (табл. CLІ, 3)
На фресці прокреслена літера Á.
Датування. За формою написання á з високою відкритою петлею графіті
датується кінцем ХІІ – останньою чвертю XIV ст.; при цьому, відповідно до ти-
повості поширення такої форми літери (висока петля), нижня вірогідна хроно-
логічна межа може бути окреслена останньою третиною XIV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2463 (табл. CLІ, 4)
По фресковому тиньку прокреслені літери ÀÁ.
Датування. За формою написання à з видовженою вертикальною спин-
кою графіті найвірогідніше датувати в межах другої чверті ХV – кінця XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
120
Комплекс записів лічби, що містить п'ять графіті (№№ 2464-2468).
Особливості розташування та виконання – спочатку прокреслювалась горизон-
тальна лінія, а потім від неї вниз вертикальні засічки – вказують на їх видряпу-
вання однією людиною.
Графіті № 2464 (табл. CLІІ, 1)
Початок рядка знищений обвалом тиньку, простежуються лише тридцять
чотири вертикальні засічки рахункової частини, через їх вершину проходить го-
ризонтальна лінія, яка збереглась наприкінці рядка.
Графіті № 2465 (табл. CLІІ, 2)
Як і в попередньому випадку, початок рядка не зберігся, на фресці про-
стежуються сорок п'ять вертикальних засічок, через вершину яких проходить
нерівна горизонтальна лінія.
Графіті № 2466 (табл. CLІІ, 3)
Текстова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб містить літери ËÀ, рахункова – двадцять три видимі вертикальні засічки,
через вершину яких проходить горизонтальна лінія. Закінчення рядка не зберег-
лось, тут могло бути ще дві засічки.
Графіті № 2467 (табл. CLІІІ, 1)
Текстова частина запису складає верхній рядок, вона містить літери ÎË².
Нижній рядок є рахунковою частиною, що містить п'ятдесят дві видимі верти-
кальні засічки, через вершину яких проходить горизонтальна лінія.
Графіті № 2468 (табл. CLІІІ, 2)
Трохи нижче фрагментарно збереглась рахункова частина іншого запису,
який, зважаючи на відсутність літер текстової частини, є продовженням № 2467.
Простежуються двадцять вертикальних засічок, через вершину яких проходить
нерівна горизонтальна лінія, причому її довжина вдвічі більша за кількість на-
явних вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом комплекс датується в межах
другої чверті ХІ – кінця XІV ст.
Категорія: записи лічби.
Графіті № 2469 (табл. CLІV, 1)
Прорізи складових напису сильно затерті, простежуються літери ËÅÎ,
які слід розглядати як початок імені „Лев" у називному відмінку. При цьому мо-
жемо реконструювати його як старослов'янське Ëåî[í](ú) або давньогрецьке
Leo[n](oj). Зважаючи на інформацію записів № 226, № 2485 та № 2509, автор
графіті вказав ім'я зображеного на фресці святого. З огляду на це, більш віро-
гідною буде грекомовна форма реконструкції тексту.
Датування. За формою написання нахиленої праворуч å час появи гра-
фіті має бути окреслений в межах другої чверті ХІ – середини XІІІ ст.
Категорія: підпис до фрескового образу.
Графіті № 2470 (табл. CLІV, 2)
На фресці видряпане ім'я Klhmhj 'Kl"mhj, Êëèìåíòú'.
Датування. За типологічним методом час появи графіті визначається
другою чвертю ХІ – кінцем ХІІІ ст.; втім, за формою написання à з видовженою
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
121
спинкою, â з переломом, петлі якої не торкаються щогли, верхня хронологічна
межа може бути окреслена кінцем XІІ ст.
Категорія: підпис до фрескового образу.
Графіті № 2471 (табл. CLІV, 3)
У верхньому рядку збереглись літери ÏÀ, в середньому – ÈÎÀ, в ниж-
ньому – È, за якою слідує округлий вибій на розмір ще одного знаку, та ÀÍ.
Текст може бути реконструйований наступним чином:
Ïà[â](üëú), Èîà(íú), È[î]àí(ú).
Павло, Іоанн, Іоанн.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою та î з пра-
вою прямою замість дуги графіті датується в межах кінця ХІ – середини XІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2472 (табл. CLІV, 4)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями, про-
різи його складових не розчищені, проте все ж підлягають ідентифікації:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîz[è] ðàáó ñâîå[ìó].
Господи, поможи рабу своєму.
Датування. За формою написання è з горизонтальною перемичкою та
за структурою формули час появи графіті окреслюється в межах другої чверті
ХІ – кінця XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2473 (табл. CLV, 1)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений кількома вибоями,
його складові простежуються слабо:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст мо-
жемо представити наступним чином:
Ã(îñïîä)[è ï]îìîz[è]. Ã(îñïîä)è ïîìîzè [È]âàí[ó] Èâàí[ó ìí]å.
Господи, поможи. Господи, поможи Івану, Івану, мені.
Звичайно, закінчення нижнього рядка – дві пошкоджені літери та збере-
жена å – можуть розглядатись як початок незавершеного прикметника
[ãð]å{øúíîìó}. Однак такій реконструкції суперечить форма вибою на місці ре-
конструйованої ð, який має округлу форму. Адже в разі відновлення тут цієї лі-
тери, мали б залишитись рештки щогли або вибій мав би видовжену форму. В
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
122
разі наявності в цьому місці í суперечності знімаються.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою та верхньою
засічкою, а також í та ì з верхніми засічками графіті датується другою чвертю
ХІ – кінцем XІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2474 (табл. CLV, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена ви-
боями, від нього збереглось лише кілька складових:
З відновленням втрачених фрагментів наявний текст може бути представ-
лений наступним чином:
Ì(h)ñ(#)ö[à] äå[êàáð#] {âú} Ê ... 
Місяця грудня у 20-те ...
Датування. За формою написання à та ä з покриттям, å з направленим
догори язичком та ІС-подібної ê графіті може бути датоване в межах кінця ХІІІ –
початку XIV ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2475 (табл. CLV, 3)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений вибоями, його середня
частина практично повністю знищена:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Íü [ïîìî]zè [åì]q Ã(îñïîä)è.
Поможи ж йому, Господи.
Датування. За формою написання нахиленої праворуч z з розвилкою та
ü з великою петлею час появи графіті може бути віднесений до останньої чверті
ХІІ – кінця ХV ст.; при цьому, відповідно до типовості поширення такої форми
z, верхня хронологічна межа може бути знижена до кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2476 (табл. CLVІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису значно пошкоджена, про-
стежуються лише окремі літери:
Через значні втрати реконструкція тексту неможлива.
Датування. За формою написання â з переломом, петлі якої не торка-
ються щогли, та ú з вертикальною щоглою час появи графіті окреслюється в
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
123
межах другої чверті ХІ – кінця ХІV ст.; при цьому, відповідно до типовості по-
ширення такої форми ú, нижня хронологічна межа може бути окреслена другою
чвертю ХІV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2477 (табл. CLVІ, 2)
Напис значно пошкоджений численними вибоями, ідентифікуються лише
окремі його складові:
Значні втрати перешкоджають реконструкції тексту.
Датування. За формою написання â з переломом, петлі якої не торка-
ються щогли, з округлою нижньою петлею, D-подібної ä та î, в якої замість лівої
дуги пряма лінія, вірогідний час появи графіті окреслюється в межах кінця ХІ –
середини ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2478 (табл. CLVІІ, 1)
Поверхня стародавнього тиньку в місці розташування виконаного дріб-
ним почерком напису пошкоджена кількома вибоями та сильно затерта; втім,
більшість його складових підлягають ідентифікації:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáþ ñâî~ìþ Ìà[ðòè]íîâè Ñ[ü]ìþ[íîâè÷þ]...
Господи, поможи рабу своєму Мартинові Семьюновичу...
Датування. За формою написання á з виступом зверху, вертикальної z з
переломом ймовірний час появи графіті окреслюється в межах другої чверті ХІ –
кінця ХІІ ст.; зважаючи на те, що автор запису залишив кілька „автографів" в
межах приділу, графіті варто датувати в межах 20-30-х рр. ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2479 (табл. CLVІІ, 2)
На фресці потрійними замкненими рисками прокреслений чотириконеч-
ний хрест, відкрита основа щогли якого спирається на двоступінчасту незам-
кнену Голгофу.
Датування. Оскільки по малюнку прокреслений запис № 239, верхньою
хронологічною межею ймовірної появи якого є середина ХІІ ст., час появи гра-
фіті окреслюється другою чвертю ХІ – серединою ХІІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
124
Графіті № 2480 (табл. CLVІІІ, 1)
Верхній рядок запису обчислення кількості проведених поминальних
служб становить текстова частина, поверхня стіни в місці розташування якої
сильно пошкоджена дрібними вибоями та затерта, ідентифікується лише Ò. Ниж-
ній рядок становить рахункова частина, вона містить вісімнадцять вертикальних
засічок, через вершину яких проходить горизонтальна лінія.
Датування. За типологічним методом час появи графіті визначається
другою чвертю ХІ – кінцем XIV ст.; зважаючи на форму написання ò без бічних
засічок, нижня хронологічна межа може бути окреслена другою чвертю ХІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2481 (табл. CLVІІІ, 2)
На поверхні стіни простежуються літери Ï, яка через пошкодження на-
була форми триногої ò, Å, Í та È.
Датування. За формою написання í з діагональною перемичкою та è з го-
ризонтальною графіті може бути датоване в межах другої чверті ХІ – кінця XV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2482 (табл. CLVІІІ, 3)
Початок рядка пошкоджений, простежуються лише літери ÌÎ. Найві-
рогідніше, перед нами фрагмент незавершеного слова [ïî]ìî{zè} 'поможи', що
є скороченим варіантом традиційної молитовної формули.
Датування. Структура формули дозволяє датувати графіті другою
чвертю ХІ – кінцем XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2483 (табл. CLІХ, 1)
Тиньк в місці розташування напису сильно затертий, частина його скла-
дових не простежується:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів:
Ïîìèë[óè Ã](îñïîä)è [ðà]á[à].
Помилуй, Господи, раба.
Датування. За формою написання á з петлею кутом вперед графіті най-
вірогідніше датувати в межах другої чверті ХІ – першої чверті XІI ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2484 (табл. CLІХ, 2)
На фресці прокреслений шестикінечний хрест, що складається зі щогли,
перекладини та символічної таблички над головою Ісуса Христа. Вершина та
основа щогли розширюються у вигляді трикутників. У верхньому правому кутку
між щоглою та табличкою видряпані поставлені під горизонтальне титло літери
ÕÑ, що є другою частиною теонімограми. Лівий верхній кут, де мали б знаходи-
тись літери першої частини (²Ñ) закритий олійною фарбою ХІХ ст.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю ХІ –
кінцем XVI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
125
Графіті № 2485 (табл. CLХ, 1)
Незважаючи на пошкодження дрібними вибоями та слабо розчищені від
шпаклівки прорізи складові запису доволі впевнено читаються. Верхній рядок
містить вписану в коло літеру À, що є традиційним скороченням грецького
С ¤(gioj) 'святий'. Нижче читаються чотири літери ËÅÎÍ, над останньою по-
мітно закінчення ÎÑ. Тобто, на фресці записана фраза o a(gioj) Leonoj 'С ¤gioj
Lšwnoj, святий Лев'.
Датування. За формою написання вертикальної å з направленим вперед
язичком та í з нахиленою перемичкою графіті датується в межах другої чверті
ХІ – початку XV ст.
Категорія: підпис до фрескового образу.
Графіті № 2486 (табл. CLХ, 2)
По фресковому тиньку прокреслений малюнок чотириконечного хреста
та поставлені під дугове титло літери ÑÒÀ. Вочевидь, перед нами початок мо-
литовної формули, найвірогідніше, звернена до Богородиці. На цю думку на-
штовхує жіночій рід прикметника ñ(â#)òà(#) 'свята'. Втім, не виключена
реконструкція звернення і до Святої Софії чи до св. Анни.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою час появи
графіті окреслюється в межах другої чверті ХІ – кінця XІI ст.; при цьому, за фор-
мою написання ò без бічних засічок ймовірна нижня хронологічна межа може
бути окреслена другою чвертю ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2487 (табл. CLХ, 3)
На фресці простежується літера Ë, прорізи якої закриті шпаклівкою.
Датування. За формою написання ë з покриттям графіті датується в
межах другої чверті ХІ – середини XІV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2488 (табл. CLХ, 4)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена, збе-
реглись лише дві літери Ä та Î.
Датування. За формою написання ä на трикутних ніжках графіті дату-
ється в межах другої чверті ХІ – кінця XV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2489 (табл. CLХ, 5)
На фресці простежуються літери F, Ã (знак ідентифікується не зовсім
впевнено, це може бути також å без язичка або ð з незамкненою петлею),
ÎFÐÎÅÊÈ, далі знаходиться вибоїна на розмір ще одного знаку, потім помітний
склад ÖÀ та, на деякій відстані, ÎÍÎ.
Датування. За формою написання криволінійної ð з округлою петлею
час появи графіті може бути віднесений до другої чверті ХІ – кінця XV ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 2490 (табл. CLХІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена, у вер-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
126
хньому рядку простежуються літери ÒÅÏÎ, в середньому – ²À на початку та Ñ
наприкінці, в нижньому – È.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою, î з прямою
стороною замість дуги та ò без бічних засічок час появи графіті окреслюється
в межах кінця ХІ – середини XІI ст.
Категорія: фрагмент напису.
Комплекс розташованих один над одним записів обчислення кількості
проведених поминальних відправ, що складається з п'яти графіті, які отримали
номери від 2491-го по 2495-й.
Графіті № 2491 (табл. CLХІ, 2)
На фресці простежуються тридцять дві видимі вертикальні засічки ра-
хункової частини.
Графіті № 2492 (табл. CLХІ, 3)
Текстова частина запису містить літери ÅÐ, рахункова – двадцять дев'ять
видимих вертикальних засічок.
Графіті № 2493 (табл. CLХІІ, 1)
Запис складається з літери Ë текстової частини та тридцяти семи види-
мих вертикальних засічок рахункової.
Графіті № 2494 (табл. CLХІІ, 2)
На поверхні стіни простежуються тридцять три вертикальні засічки.
Графіті № 2495 (табл. CLХІІ, 3)
Текстова частина запису містить літеру Í, рахункова – двадцять одну ви-
диму вертикальну засічку.
Датування. За формою написання ë з покриттям та криволінійної ð з
округлою петлею комплекс може бути датований в межах другої чверті ХІ –
середини XІV ст.
Категорія: записи лічби.
Комплекс розташованих один над одним записів обчислення кількості
проведених поминальних служб, що складається з п'яти графіті, які отримали
номери від 2496-го по 2500-й.
Графіті № 2496 (табл. CLХІІІ, 1)
Текстова частина складається з літер ÍÀ й надрядкової Ò під дуговим
титлом між ними. Рахункова містить п'ять вертикальних засічок.
Графіті № 2497 (табл. CLХІІІ, 2)
Особливістю виконання запису є те, що текстова частина записана позаду
від рахункової. Остання містить тридцять дві видимі вертикальні засічки. Тек-
стова складається з літер ÂÀ та надрядкової Ð під дуговим титлом між ними.
Графіті № 2498 (табл. CLХІІІ, 3)
На фресці простежуються двадцять дев'ять вертикальних засічок.
Графіті № 2499 (табл. CLХІV, 1)
Текстова частина запису складається з літер ÄÌ та надрядкової Ò під
дуговим титлом між ними. Рахункова містить сімнадцять вертикальних засічок.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
127
Графіті № 2500 (табл. CLХІV, 2)
Текстова частина містить літери ËÅÎ, рахункова – двадцять три верти-
кальні засічки.
Датування. За формою прямолінійної ð з петлею кутом вгору та ò без
бічних засічок комплекс датується другою чвертю ХІІ – першою чвертю XІІІ ст.
Категорія: записи лічби.
Графіті № 2501 (табл. CLХV, 1)
Праворуч від описаного вище комплексу простежується ще один запис
лічби. Його основний рядок містить літеру Ä текстової частини та дев'ять вер-
тикальних засічок рахункової. Вище простежуються ще дві вертикальні риски.
Датування. За особливостями розташування (автор прагнув вмістити
запис між ребром лопатки та складовими комплексу) та типологічним методом
час виконання графіті може бути віднесений до другої чверті XІI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2502 (табл. CLХV, 2)
Біля ребра стіни простежуються п'ятнадцять засічок рахункової частини
запису обчислення кількості проведених поминальних служб: у верхньому – дві,
середньому – три, нижньому – десять.
Датування. За типологічним методом графіті може бути датоване дру-
гою чвертю XI – кінцем XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2503 (табл. CLХV, 3)
Між комплексом записів лічби (№№ 2496-2500) та ребром лопатки про-
стежується ще один запис обчислення кількості поминальних служб, текстова
частина якого місстить літеру Ì, а рахункова – двадцять шість засічок. Рядок
вигинається вгору, тому останні засічки набувають горизонтального положення.
Датування. За особливостями розташування (автор прагнув вмістити
запис між ребром лопатки та складовими комплексу) та типологічним методом
час виконання графіті може бути віднесений до другої чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2504 (табл. CLХVІ)
На поверхні стіни простежується кілька вертикальних та горизонтальних
ліній, які утворюють фігуру на кшталт сітки.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване в межах дру-
гої чверті XI – кінця XVІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2505 (табл. CLХVІІ, 1)
На фресці прокреслений простий чотириконечний хрест.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю XI –
кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2506 (табл. CLХVІІ, 2)
Праворуч від попереднього напису простежуються прокреслені голкою
літери Ñ та Ú.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
128
Датування. За формою написання ú з вертикальною щоглою час появи
графіті може бути окреслений в межах другої чверті XI – кінця XV ст.; при цьому,
відповідно до типовості поширення такої форми літери, нижню хронологічну
межу слід обмежити другою чвертю XIV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2507 (табл. CLХVІІ, 3)
На фресці прокреслена невелика літера À.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою графіті слід
датувати другою чвертю XI – кінцем XІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2508 (табл. CLХVІІ, 4)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений дрібними вибоями та
подряпинами. Втім, на поверхні стіни простежуються дві літери Î, обабіч яких
прокреслено, ймовірно, по літері Ñ.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю XI –
кінцем XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2509 (табл. CLХVІІІ, 1)
На фресці видряпані доволі великі літери ËÅÎÍ, які дозволяють запро-
понувати два варіанти реконструкції повного тексту – давньоруською Ëåîí(ú)
або старогрецькою Leon(oj). В обох варіантах в записі зафіксоване ім'я Лев, що,
зважаючи на інформацію № 226, № 2469 та № 2485, варто розглядати як підпис
до фрескового образу. Тому більш вірогідним буде прийняття другого варіанту
реконструкції тексту.
Датування. За формою написання вертикальної å графіті може бути да-
товане в межах другої чверті XI – першої чверті XV ст.
Категорія: підпис до фрескового образу.
Графіті № 2510 (табл. CLХVІІІ, 2)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, яка містить тридцять шість вертикальних засічок, через вершину яких
проходить горизонтальна лінія. На початку рядка над нею прокреслені ще дві
вертикальні засічки.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2511 (табл. CLХІХ, 1)
Над попереднім записом прокреслений аналогічний, що складається з
сорока трьох вертикальних засічок, через вершину яких проходить горизон-
тальна лінія. Ймовірніше, обидва виконані одним автором.
Датування. За типологічним методом час появи графіті слід віднести до
другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2512 (табл. CLХІХ, 2)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
129
служб, що складається з двадцяти двох вертикальних засічок, над вершиною
яких прокреслено горизонтальну лінію.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
І.19. Фреска з зображенням орнаменту
Знаходиться у північно-західному куті віми на східній грані південної ло-
патки першого від вівтаря північного хрещатого стовпа (табл. ІІ, 1). Поверхня
фрескового тиньку пошкоджена численними дрібними вибоями, місцями сильно
затерта та не розчищена від шпаклівки. В процесі дослідження тут виявлено
сімдесят чотири графіті, яким надано номери від 2513-го по 2586-й (табл. ІІ, 2).
Прикметне, що чотири записи (№№ 2555, 2557, 2558 та 2559) виконані таким
чином, що мають продовження на сусідній фресці з образом невідомого святого.
Графіті № 2513 (табл. CLХХ, 1)
Верхній рядок запису обчислення кількості проведених поминальних
служб становить текстова частина, що містить дві літери ÎÍ. В нижньому про-
креслені шістнадцять вертикальних засічок рахункової.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2514 (табл. CLХХ, 2)
Трохи нижче попереднього тим же автором виконано інший запис обчис-
лення кількості поминальних служб. Його текстова частина, що становить вер-
хній рядок, містить дві пошкоджені вибоями літери ÅË, а рахункова, яка є
нижнім рядком, чотирнадцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2515 (табл. CLХХ, 3)
На фресці прокреслені одинадцять вертикальних засічок рахункової час-
тини запису обчислення кількості проведених поминальних служб.
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути від-
несений до другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2516 (табл. CLХХ, 4)
На поверхні стіни простежується рахункова частина запису обчислення
кількості проведених поминальних служб, яка складається з чотирнадцяти вер-
тикальних засічок, над вершиною яких проходить нерівна горизонтальна лінія.
Датування. Відповідно до типологічного датування подібних написів
час появи графіті окреслюється другою чвертю XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2517 (табл. CLХХІ, 1)
Текстова частина запису обчислення кількості поминальних служб міс-
тить літери ÅÔÈÌÈ, причому три останні написані з інверсією – ліва та права
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
130
щогли літери ì водночас є, відповідно, правою та лівою щоглами літер è. Рахун-
кова частина містить вісім вертикальних засічок. Над усім записом прокреслена
довга горизонтальна лінія.
Датування. За формою написання нахиленої праворуч å, нижня частина
петлі якої примикає до язичка, а також прямолінійної ô з петлями кутом вниз час
появи графіті може бути віднесений до другої чверті XI – першої чверті XІІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2518 (табл. CLХХІ, 2)
На фресці прокреслені сорок вертикальних засічок рахункової частини
запису обчислення кількості проведених поминальних служб. Кожна десята
риска набагато довша за інші.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2519 (табл. CLХХІІ, 1)
Текстова частина запису обчислення кількості поминальних служб, що ста-
новить верхній рядок, містить запис імені Íèêîëà, причому перші дві літери на-
писані з інверсією. Нижній рядок становлять шістнадцять вертикальних засічок.
Датування. За формою написання à з видовженою вгору спинкою та ë з
видовженою вгору правою скісною графіті датується кінцем XI – кінцем XІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2520 (табл. CLХХІІ, 2)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений:
Датування. За формою написання à з покриттям та прямолінійної ð з
округлою петлею графіті датується в межах другої чверті ХІ – початку XIV ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 2521 (табл. CLХХІІІ, 1)
Текстова частина запису обчислення кількості поминальних служб, що
становить верхній рядок, містить три літери, з них перші дві ідентифікуються
без ускладнень як Ð та Î, від третьої ж збереглась лише невелика дужка. За кон-
текстом її найвірогідніше ідентифікувати як пошкоджену Ì, ліва щогла якої не
пряма, а зігнута. Середній рядок становлять тридцять дві вертикальні засічки
рахункової частини, причому кожна десята набагато довша за інші. В нижньому
рядку простежуються шість коротких вертикальних засічок.
Датування. За формою написання прямолінійної ð з петлею кутом вгору
графіті датується другою чвертю XI – першою чвертю XІІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2522 (табл. CLХХІІІ, 2)
Текстова частина запису обчислення кількості поминальних служб, яка
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
131
становить верхній рядок, містить запис імені Íèêîëà, причому дві останні літери
винесені у надрядковий простір та виконані, відповідно, над третьою та четвер-
тою. Нижній рядок становлять сім вертикальних засічок рахункової частини.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою час появи
графіті може бути віднесений до другої чверті XI – кінця XІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2523 (табл. CLХХІV, 1)
Рахункова частина запису обчислення кількості поминальних служб, що
налічує двадцять сім видимих вертикальних засічок, причому кожен десяток по-
значається довшою лінією. Особливістю виконання варто назвати дуже довгу
двадцять першу засічку, по висоті вона дорівнює тим рискам, що позначають де-
сятки. Під рядком приблизно посередині прокреслена вертикальна лінія.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2524 (табл. CLХХІV, 2)
Рахункова частина дворядкового запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. У верхньому налічується п'ятнадцять вертикальних засічок,
у нижньому – двадцять п'ять. В напрямку до закінчення рядки вигинаються вгору,
тому вертикальні засічки нижнього рядка набувають горизонтального положення.
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути від-
несений до другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2525 (табл. CLХХV, 1)
Поверхня стіни в місці розташування запису обчислення кількості про-
ведених поминальних служб пошкоджена та слабо розчищена від олійної фарби.
Простежуються чотирнадцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2526 (табл. CLХХV, 2)
На фресці прокреслені літери ÀÐ.
Датування. За формою написання прямолінійної ð з петлею кутом впе-
ред графіті датується в межах другої чверті ХІІ – кінця XIV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2527 (табл. CLХХV, 3)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений дрібними вибоями та
іншими записами (№ 2528 та № 2529), тому частина його складових не може
бути впевнено ідентифікована:
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
132
Реконструкція повного тексту неможлива через пошкодження, наприкінці
чітко читається ім'я в давальному відмінку Kåíîôîíòîâè 'Ксенофонту'.
Датування. За формою написання à з пласким верхом та покриттям, â з
виступом зверху та хронологією виконання (до № 2529) графіті може бути дато-
ване в межах другої чверті XI – кінця XІІ ст.; при цьому, відповідно до типовості
поширення ò без бічних засічок, ймовірна нижня хронологічна межа може бути
окреслена другою чвертю ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2528 (табл. CLХХVІ, 1)
Чотирирядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб. Верхній рядок містить літери ÀÂ текстової частини, три інші є рахунко-
вою. Причому особливістю виконання є продряпування спочатку довгої гори-
зонтальної лінії, а від неї – вертикальних рисок. У другому рядку їх
простежується шість, в третьому – вісімнадцять, в четвертому – шістнадцять.
Датування. Особливості виконання вказують, що появі запису № 2528 пе-
редував № 2527, відтак, зважаючи на цю обставину та на хронологію подібних за-
писів, графіті датується найвірогідніше в межах другої чверті ХІІ – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2529 (табл. CLХХVІ, 2)
На фресці прокреслені шість літер, розташованих у два рядки: ÐÔÎ у
верхньому та ÀÃÀ – в нижньому.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою та прямоліній-
ної ð з округлою петлею графіті датується в межах другої чверті ХІ – кінця XIІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2530 (табл. CLХХVІІ, 1)
По фресковому тиньку голкою прокреслений запис обчислення кількості
проведених поминальних служб. Його текстова частина, що є верхнім рядком,
містить літери ÌÈ, причому остання не має перемички. У нижньому рядку, за-
кінчення якого не збереглось, простежуються дев'ятнадцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2531 (табл. CLХХVІІ, 2)
На поверхні стіни простежується літера F.
Датування. За формою прорізів, частково розчищених від шпаклівки,
графіті датується в межах другої чверті XI – кінця XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2532 (табл. CLХХVІІ, 3)
Однорядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб складається з літери Â текстової частини та чотирьох вертикальних засічок
рахункової частини.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
133
Графіті № 2533 (табл. CLХХVІІ, 4)
Шестирядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб, права частина якого знищена пошкодженнями тиньку. Верхній рядок ста-
новить текстова частина в складі літер ÑÀ, решту рядків – рахункова, причому
спочатку прокреслювались горизонтальні лінії, а від них вниз – вертикальні за-
січки. В другому рядку їх збереглось шість, в третьому – п'ять, в четвертому –
десять, у п'ятому – сім. В шостому рядку наявна лише горизонтальна лінія.
Датування. Відповідно до хронології подібних записів графіті датується
другою чвертю XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2534 (табл. CLХХVІІ, 5)
Поверхня стіни в місці розташування запису обчислення кількості про-
ведених поминальних служб сильно пошкоджена вибоями, простежуються лише
окремі елементи рахункової частини: сім вертикальних засічок у верхньому
рядку, п'ять – в середньому та п'ять – у нижньому. Нажаль, через пошкодження
тиньку складно визначити, чи належали всі три рядки одному записові, чи вони
є складовими інших.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Комплекс розташованих один над одним однорядкових записів обчис-
лення кількості проведених поминальних служб, що складається з чотирьох гра-
фіті, які отримали номери від 2535-го по 2538-й. Особливістю виконання даного
комплексу є абсолютна відсутність текстової частини. Поверхня стіни в місці роз-
ташування комплексу пошкоджена вибоями та слабо розчищена від олійної фарби.
Графіті № 2535 (табл. CLХХVІІІ, 1)
На фресці простежуються двадцять сім вертикальних засічок.
Графіті № 2536 (табл. CLХХVІІІ, 2)
Від рахункової частини запису збереглось двадцять вертикальних засічок.
Графіті № 2537 (табл. CLХХVІІІ, 3)
На поверхні стіни простежується двадцять одна вертикальна засічка.
Графіті № 2538 (табл. CLХХІХ, 1)
Рахункова частина запису зберегла тридцять дві вертикальні засічки.
Датування. За типологічним методом час появи комплексу обмежу-
ється другою чвертю XI – кінцем XІV ст.
Категорія: записи лічби.
Графіті № 2539 (табл. CLХХІХ, 2)
На поверхні стіни голкою прокреслена літера Ì.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю XI –
кінцем XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2540 (табл. CLХХІХ, 3)
На фресці голкою стовпчиком прокреслені сім горизонтальних засічок.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
134
Збереженість тиньку дозволяє встановити особливість виконання – риски про-
креслювались справа наліво.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до другої чверті XI – кінця XVІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2541 (табл. CLХХІХ, 4)
На фресці голкою прокреслені літери Ì, Ã, J, È без перемички, та, на
деякій відстані – Ë. Втім, в останньому випадку можемо розглядати літеру як
праву частину пошкодженої вибоєм Ì. Можливо, через пошкодження тиньку
знищено ще два або три знаки.
Датування. За формою написання ã з виступом зверху ліворуч графіті
датується другою чвертю XI – кінцем XІV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2542 (табл. CLХХІХ, 5)
На поверхні стіни простежується запис, що складається зі складів: Â² та
ËÎ у верхньому рядку, ²Ð у середньому та ÎÑ – у нижньому.
Датування. За формою написання â з нижньою петлею кутом вперед та
прямолінійної ð з петлею кутом вгору графіті датується в межах другої чверті XI –
середини XІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2543 (табл. CLХХХ, 1)
Напис прокреслений по лінії кола орнаменту майже вертикально. Його
складові пошкоджені, особливо наприкінці рядка, вони закриті шпаклівкою. Тим
не менш, можемо встановити, що напис складався з літер Ë, Á, Z, Y або Ö зі
зміщеним хвостом (літера зберегла лише чашу, ніжка знищена вибоєм) та Ì.
Датування. Z-подібна форма z дозволяє датувати графіті в межах другої
чверті XI – кінця XІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2544 (табл. CLХХХ, 2)
По фресковому тиньку голкою прокреслені десять вертикальних засічок,
через вершину яких прокреслена горизонтальна лінія.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2545 (табл. CLХХХ, 3)
На фресці простежуються літера À та двадцять чотири видимі верти-
кальні засічки за нею. В середній частині рядка помітна горизонтальна лінія,
прокреслена над вершинами вертикальних рисок.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою графіті да-
тується в межах другої чверті XI – кінця XІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2546 (табл. CLХХХІ, 1)
Текстова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб складається з літер ÍÈ, рахункова – з тридцяти видимих вертикальних
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
135
засічок. Особливості розташування, а також форма прорізів вказують, що написи
№ 2546 та № 2547 виконувались одним автором.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2547 (табл. CLХХХІ, 2)
Трохи нижче попереднього знаходиться виконаний тим же автором інший
запису обрахунку кількості проведених поминальних служб. Його текстова час-
тина містить літеру Ô, а рахункова – тридцять дві видимі вертикальні засічки.
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути ок-
реслений в межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2548 (табл. CLХХХІ, 3)
На фресці простежуються двадцять вісім видимих вертикальних засічок
запису обрахунку кількості проведених поминальних служб.
Датування. За типологічним методом графіті може бути датоване в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2549 (табл. CLХХХІІ, 1)
Текстова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб складається з літери Õ, рахункова – з сорока одної видимої вертикальної
засічки. Особливості розташування, а також форма прорізів вказують, що написи
№ 2549 та № 2550 виконувались одним автором.
Датування. За типологічним методом графіті слід датувати другою
чвертю XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2550 (табл. CLХХХІІ, 2)
Під попереднім тим же автором виконано інший запис обчислення кіль-
кості проведених поминальних служб. Його текстова частина складається з лі-
тери Ã, а рахункова – з тридцяти восьми вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути ок-
реслений в межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2551 (табл. CLХХХІІ, 3)
Рахункова частина дворядкового напису обчислення кількості проведе-
них поминальних служб, у верхньому міститься п'ять, а в нижньому – тридцять
чотири видимі вертикальні засічки. Авторові напису заважало графіті № 2551,
тому він змушений був розпочати нижній рядок.
Датування. За типологічним методом графіті може бути датоване в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2552 (табл. CLХХХІІІ, 1)
На фресці помітні двадцять дев'ять вертикальних засічок рахункової час-
тини запису обчислення кількості проведених поминальних служб.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
136
Датування. За типологічним методом графіті могло бути виконане у про-
міжок часу від другої чверті XI до кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2553 (табл. CLХХХІІІ, 2)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, що складається з шістнадцяти вертикальних засічок, через вершину яких
прокреслена горизонтальна лінія.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється
другою чвертю XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2554 (табл. CLХХХІІІ, 3)
На фресці простежуються дев'ятнадцять вертикальних засічок запису об-
числення кількості проведених поминальних служб.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2555 та № 2555а (табл. CLХХХІV, 1 та 2)
Трирядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб. Верхній рядок містить текстова частина, яка складається з літер FÅW
та надрядкових Ä (збереглась фрагментарно) й Î; втім, не виключено, що існу-
вала і третя надрядкова літера, знищена вибоєм, яка за контекстом може бути
відновлена як Ð. В середньому рядку збереглись дванадцять вертикальних засі-
чок рахункової частини, в нижньому – тринадцять. Особливістю виконання цього
графіті є те, що нижній рядок має продовження на сусідній стіні на фресці з об-
разом святого; цьому запису надано № 2555а. Він складається з десяти рисок:
на початку рядка прокреслені шість вертикальних засічок, а в кінці – чотири го-
ризонтальні риски.
Датування. За формою написання літери å язичком донизу та D-видної ä
(незважаючи на пошкодження її вигляд впевнено відновлюється за збереженими
фрагментами) графіті найвірогідніше датувати в межах кінця XI – кінця XІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2556 (табл. CLХХХІV, 3)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений. Втім, можемо
встановити, що запис містив шість літер, у верхньому рядку це ÀÑ, в нижньому –
Ð (визначається не зовсім впевнено за контурами), È та, трохи поодаль, ÑÎ.
Датування. Незважаючи на пошкодження можемо встановити, що літера
à має розімкнуту петлю; це дозволяє датувати графіті в межах другої чверті ХІІ –
кінця XV ст.; при цьому, відповідно до типовості поширення цієї палеографічної
ознаки, верхня вірогідна хронологічна межа може бути окреслена початком ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2557 та № 2557а (табл. CLХХХV, 1 та 2)
Чотирирядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб, від якого збереглась лише рахункова частина. Наявність першого рядка,
повністю знищеного вибоями, встановлюється завдяки його продовженню на су-
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
137
сідній фресці (№ 2556а), тут збереглось дві вертикальні засічки. Від другого
рядка основного напису збереглось лише чотири вертикальні засічки, від третього –
сімнадцять. Третій рядок має продовження на сусідній фресці (№ 2556а) – одинад-
цять вертикальних засічок. Від четвертого рядка залишилось дванадцять рисок.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2558 та № 2558а (табл. CLХХХV, 3 та 4)
Рахункова частина однорядкового запису обчислення кількості поминаль-
них служб. На фресці з зображенням орнаменту наявні дванадцять вертикальних
засічок, на сусідній фресці збереглось продовження (№ 2557а): тринадцять засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути ок-
реслений в межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2559 (табл. CLХХХVІ, 1)
Незважаючи на пошкодження та нерозчищені від шпаклівки прорізи мо-
жемо встановити, що напис складався з п'яти рядків, по п'ять знаків у кожному:
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути від-
несений до другої чверті XI – кінця XІІІ ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 2560 (табл. CLХХХVІ, 2)
Складові напису майже не розчищені від шпаклівки, вони пошкоджені
вибоями. Закінчення рядка не збереглось, простежуються лише чотири початкові
літери дієслова-прохання eleh[son] '™lšhsÒn, помилуй'.
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути від-
несений до другої чверті XI – кінця XІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2561 (табл. CLХХХVІ, 3)
Незважаючи на пошкодження тиньку та складових напису можемо вста-
новити, що він складається з літер ÀÍÅÀÍÅ.
Датування. За формою написання нахилених праворуч å графіті найві-
рогідніше датувати в межах другої чверті ХІ – кінця XIV ст.; при цьому, відпо-
відно до типовості поширення такої форми написання літери, верхня
хронологічна межа може бути окреслена першою третиною ХІІІ ст.
Категорія: написи музичного змісту.
Графіті № 2562 (табл. CLХХХVІІ, 1)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. У верхньому рядку помітні дев'ять вертикальних засічок,
у нижньому – чотири.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
138
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути ок-
реслений в межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2563 (табл. CLХХХVІІ, 2)
Рахункова частини запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, від якої збереглось двадцять вісім вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2564 (табл. CLХХХVІІ, 3)
Однорядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб. Його текстова частина складається з літери À, рахункова – з одинадцяти
вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті може бути датоване дру-
гою чвертю XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2565 (табл. CLХХХVІІІ, 1)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб, від якого збереглось дванадцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути від-
несений до другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2566 (табл. CLХХХVІІІ, 2)
Дворядкова рахункова частина запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. У верхньому рядку простежуються шістнадцять вертикаль-
них засічок, у нижньому – тридцять три. Складові верхнього рядка пошкоджені
написом № 2573.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2567 (табл. CLХХХVІІІ, 3)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, що складається з сорока вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється
другою чвертю XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2568 (табл. CLХХХІХ, 1)
Фрагмент рахункової частини дворядкового запису обчислення кількості
проведених поминальних служб. У верхньому рядку збереглись дві вертикальні
засічки, у нижньому – чотири.
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути від-
несений до другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
139
Графіті № 2569 та № 2569а (табл. CLХХХІХ, 2 та 3)
Рахункова частина однорядкового запису обчислення кількості проведе-
них поминальних служб. На фресці з зображенням орнаменту простежуються
двадцять дві вертикальні засічки. На сусідній фресці з образом святого виконува-
лось продовження рядка (№ 2569а), тут наявні сімнадцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2570 (табл. CLХХХІХ, 4)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, що складається з сімнадцяти вертикальних засічок, через вершину яких
прокреслена горизонтальна лінія.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2571 (табл. СХС, 1)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, що складається з довгої округлої горизонтальної лінії та шести верти-
кальних засічок під нею.
Датування. За типологічним методом графіті може бути датоване в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2572 (табл. СХС, 2)
Рахункова частина дворядкового запису обчислення кількості поминаль-
них служб. У верхньому рядку збереглось шістнадцять вертикальних засічок, у
нижньому – двадцять одна. Через їх вершини прокреслені горизонтальні лінії.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2573 (табл. СХС, 3)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений вибоями, він
не розчищений від шпаклівки. На початку рядка можемо ідентифікувати літеру
F або, більш вірогідно, A, далі відносно впевнено можуть бути визначені Å та
Í, далі ймовірно знову Å (або Ñ), потім – ÀÍÅÒ².
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою, ò без біч-
них засічок та простої ³ графіті найвірогідніше датувати в межах середини ХІІ –
початку ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2574 (табл. СХСІ, 1)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, що складається з сорока чотирьох вертикальних засічок. Починаючи з
двадцять другої структура оформлення запису дещо змінюється: якщо на початку
маємо просто вертикальні засічки, то далі вони прокреслювались від горизон-
тальної лінії вниз.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
140
Датування. За типологічним методом графіті може бути датоване в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2575 (табл. СХСІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена ви-
боями, майже не розчищена від шпаклівки:
Через значні втрати реконструкції підлягає лише початок напису:
Ã(îñïîä)è ïîìúíú [ðàá]à [ñâ]î[åãî]...
Господи, пом'яни раба свого...
Датування. За формою написання ú з нахиленою щоглою та виступом
зверху графіті найвірогідніше датувати в межах другої чверті XI – кінця XV ст.;
при цьому, відповідно до типовості поширення такої форми написання літери,
верхня хронологічна межа може бути обмежена кінцем ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2576 (табл. СХСІ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису слабо розчищена від шпак-
лівки, пошкоджена вибоями:
Текст може бути реконструйований як запис двох імен у називному відмінку:
Èîàíú, [Ìå]ëè[ò]îíú.
Іоанн, Мелітон.
Датування. За формою написання í з діагональною перемичкою та ú з
нахиленою щоглою й петлею з заломом графіті датується в межах другої чверті
XI – кінця XV ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2577 (табл. СХСІ, 4)
На фресці простежуються літери ÀÍ.
Датування. За формою написання à з видовженою вертикальною спин-
кою графіті найвірогідніше датувати в межах другої чверті ХV – кінця XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2578 (табл. СХСІ, 5)
На фресці простежуються літери ËÀ.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою графіті най-
вірогідніше датувати в межах другої чверті ХІ – кінця XІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2579 (табл. СХСІІ, 1)
Незважаючи на сильну затертість тиньку можемо встановити, що перед
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
141
нами фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених по-
минальних служб. У верхньому рядку збереглось тринадцять вертикальних за-
січок, які прокреслювались вниз від довгої горизонтальної лінії. В нижньому
простежуються виконані таким же чином сім вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2580 (табл. СХСІІ, 2)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, що складається з двадцяти трьох видимих вертикальних засічок, через
вершину яких прокреслена горизонтальна лінія (збереглась фрагментарно).
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути від-
несений до другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2581 (табл. СХСІІ, 3)
На фресці у стовпчик прокреслені літери ËÎÂ.
Датування. За формою написання â з нижньою петлею кутом вперед
графіті датується другою чвертю ХІ – серединою XІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2582 (табл. СХСІІ, 4)
На фресці у стовпчик прокреслені сім горизонтальних засічок.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
XI – кінця XVІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2583 (табл. СХСІІІ, 1)
Незважаючи на пошкодження тиньку можемо встановити, що перед нами
фрагмент рахункової частини чотирирядкового запису обчислення кількості про-
ведених поминальних служб. У першому збереглись сім вертикальних засічок, які
прокреслювались вниз від довгої горизонтальної лінії. У другому простежуються
виконані таким же чином вісім засічок, в третьому – чотири, в четвертому – три.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2584 (табл. СХСІІІ, 2)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, що складається довгої горизонтальної лінії та восьми вертикальних засі-
чок, з'єднаних з нею вершинами.
Датування. За типологічним методом графіті може бути датоване в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2585 (табл. СХСІV, 1)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб, що зберіг сім вертикальних засічок, через вершину яких
прокреслена горизонтальна лінія.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
142
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути ок-
реслений в межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2586 (табл. СХСІV, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису слабо розчищена від шпак-
лівки, пошкоджена вибоями, однак його складові простежуються доволі добре:
З розбивкою на слова текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáó ñâîåìó.
Господи,поможи рабу своєму.
Датування. За формою написання â з нижньою петлею кутом вперед та
Ú-подібної z графіті датується в межах другої чверті ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
І.20. Фреска з образом невідомого святого
Знаходиться у північно-західному куті віми на південній грані східної ло-
патки першого від вівтаря північного хрещатого стовпа (табл. ІІ, 1). Поверхня
фрески пошкоджена дрібними вибоями, у нижній частині наявна смуга втрат пер-
вісного тиньку. На фресці виявлено вісімдесят одне графіті, їм надано номери
від 2587-го по 2667-й. Окрім того, на фресці знаходяться продовження чотирьох
написів, що виконані на сусідній фресці з зображенням орнаменту: №№ 2555а,
2557а, 2558а та 2559а. Написи № 2655 та № 2663 досліджувались спільно з
Н. Сінкевич, № 2636 – з Д. Гордієнком.
Графіті № 2587 (табл. СХСV, 1)
Рахункова частина дворядкового запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. У верхньому рядку помітна двадцять одна вертикальна за-
січка, у нижньому – двадцять три.
Датування. За типологічним методом графіті може бути датоване в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2588 (табл. СХСV, 2)
Трохи нижче простежується добре збережена рахункова частина дворядко-
вого запису обчислення кількості проведених поминальних служб, виконана, воче-
видь, тим же автором. В обох рядках прокреслено по сорок вертикальних засічок.
В середній частині кожного через основу засічок проходить горизонтальна лінія.
Датування. За типологічним методом час появи графіті датується в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2589 (табл. СХСVІ, 1)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості поминальних
служб, від якого збереглись вісім вертикальних засічок. Через їх вершину про-
креслена горизонтальна лінія.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
143
Датування. За типологічним методом графіті слід датувати в межах дру-
гої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2590 (табл. СХСVІ, 2)
Збереженість напису доволі добра, незважаючи на часткові пошкодження
дрібними вибоями та слабо розчищені від шпаклівки прорізи всі його складові
впевнено ідентифікуються:
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Ïîì"í³ Ã(îñïî)äè ðàáà ñâîåãî Îíîôðè".
Пом'яни, Господи, раба свого Онуфрія.
Датування. За формою написання à без перемички, å у вигляді дзеркаль-
ної трійки, розімкнутої " графіті може бути датоване в межах кінця XVІ – кінця
XVІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2591 (табл. СХСVІІ, 1)
Рахункова частина дворядкового запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. У верхньому рядку наявні чотирнадцять вертикальних за-
січок, у нижньому – сім.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2592 (табл. СХСVІІ, 2)
Незважаючи на низький рельєф прорізів складові напису простежуються
відносно добре:
Рівна поверхня тиньку за третьою літерою нижнього рядка вказує, що
графіті залишилось незавершеним.
З розбивкою на слова та відновленням відсутніх фрагментів текст вигля-
дає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáþ ñâî~ìq Ìàð{òèíq}.
Господи, поможи рабу своєму Мартину.
Датування. Специфічна форма пом'якшення слів (ðàáþ замість ðàáq)
дозволяє віднести графіті до групи записів Мартина Семьюновича (№ 47,
№ 2155, № 2156 та № 2478), які в Софії Київській датуються в межах 20-30-х рр.
ХІІ ст. Палеографія складових запису не суперечить такому датуванню, за ви-
нятком літери á з високою розімкнутою петлею, форма написання якої у новго-
родських берестяних грамотах зустрічається з кінця ХІІ ст. Втім, в нашому
випадку важко припустити виконання графіті наприкінці століття, тож, вочевидь,
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
144
ми маємо справу або з раннім варіантом написання такої форми á, або ж випад-
ком, коли Мартін надав їй такої форми, не зумівши замкнути петлю нижче.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2593 (табл. СХСVІІІ, 1)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, що складається з дев'яти видимих вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2594 (табл. СХСVІІІ, 2)
На фресці чітко простежуються літери ÑÀÌ. Найвірогідніше, що перед
нами скорочена форма імені Ñàì(óèëú) 'Самуїл'.
Датування. За формою прорізів графіті може бути датоване в межах
кінця XVІ – кінця XVІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2595 (табл. СХСVІІІ, 3)
По фресковому тиньку прокреслені літери ÁhËh.
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Áh ëh(òî).
Було літо.
За особливостями оформлення (велика перша літера) та загальною формою
літер можемо встановити, що написи № 2595 та № 2615 виконані одним автором.
Датування. За формою написання á з високою петлею та ë з покриттям,
а також â з виступом зверху (у написі № 2615) графіті найвірогідніше датувати
в межах кінця ХІІ – середини XIІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2596 (табл. СХСVІІІ, 4)
Тиньк наприкінці рядка значно пошкоджений, проте всі складові напису
впевнено ідентифікуються:
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Ïîì"(íè) Ã(îñïî)äè ²îàíà.
Пом'яни, Господи, Іоанна.
Датування. За формою прорізів та структурою формули графіті дату-
ється кінцем XVІ – кінцем XVІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2597 (табл. СХСІХ)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена та затерта,
причому характер цих пошкоджень дозволяє припустити навмисне бажання зни-
щити текст. Його складові майже повністю закриті шпаклівкою, тож більшість з
них або не ідентифікується взагалі, або визначається не зовсім впевнено:
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
145
Через значну фрагментарність можемо прочитати лише початок напису
â(ú) ä(ü)íü Ê 'у день 20-й' та реконструювати слово Âàñè[ëè]# 'Василія', чотири
літери якого знаходяться наприкінці другого рядка, а три – на початку першого.
Датування. За формою написання А-подібної ä та ê, в якої нижня скісна
примикає до щогли, графіті слід датувати в межах останньої третини ХІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2598 (табл. СС, 1)
Дворядковий запис обчислення кількості поминальних служб. Верхній
рядок становить текстова частина з поставлених під скісне титло літер ÃÅ, ниж-
ній – рахункова, що містить дванадцять вертикальних засічок, які прокреслюва-
лись вниз від горизонтальної лінії. Засічками було пошкоджено верхній рядок
напису № 2597.
Датування. За особливостями розташування (виконання після № 2597)
та формою написання ã з виступом зверху графіті датується межах останньої
третини ХІІ – кінця XIV ст.; при цьому, відповідно до типовості поширення такої
форми літери, верхня вірогідна хронологічна межа може бути окреслена почат-
ком ХІІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2599 (табл. СС, 2)
На фресці простежуються дві літери. Перша може бути ідентифікована
як поставлена під титло Â з незамкненою основою або Ê з відворотом ліворуч
на верхній скісній та засічками на щоглі. Останній варіант видається нам більш
прийнятним. Друга літера впевнено ідентифікується як Ä, над якою також про-
креслене горизонтальне титло, розташоване досить близько до вершини літери,
так що справляє враження покриття. Відтак, найвірогідніше ідентифікувати
обидва знаки як поставлені під титла літери ÊÄ. Тож, найвірогідніше, автор праг-
нув написати на стіні число двадцять чотири.
Датування. За формою написання ê з відворотом на верхній скісній гра-
фіті датується в межах середини ХІІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2600 (табл. СС, 3)
Напис повністю знищений № 2601. За наявними фрагментами збережені
літери можуть бути реконструйовані як склад ÃÀ.
Датування. За формою написання à з опуклою петлею графіті найвіро-
гідніше датувати кінцем XІ – кінцем XV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
146
Графіті № 2601 (табл. ССІ, 1)
Незважаючи на пошкодження тиньку, складові напису чітко визначаються:
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Ïîì#íè Ã(îñïî)äè ì#.
Пом'яни, Господи, мене.
Датування. За формою прорізів та структурою формули графіті дату-
ється кінцем XVІ – кінцем XVІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2602 (табл. ССІ, 2)
Рахункова частина дворядкового запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. У верхньому рядку простежуються двадцять шість верти-
кальних засічок, у нижньому – вісім.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2603 (табл. ССІ, 3)
На поверхні фрески простежується рахункова частина запису обчислення
кількості проведених поминальних служб. Збереглось дванадцять вертикальних
засічок, які прокреслювались вниз від горизонтальної лінії.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2604 (табл. ССІІ, 1)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, від якої збереглось сім вертикальних засічок, що прокреслювались вниз
від горизонтальної лінії.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2605 (табл. ССІІ, 2)
На фресці простежують поставлені під горизонтальне титло літери ÃÈ,
що є традиційним скороченням слова Ã(îñïîä)è 'Господи'.
Датування. За формою написання è з горизонтальною перемичкою та
структурою формули графіті датується другою чвертю ХІ – кінцем ХV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2606 (табл. ССІІ, 3)
Тиньк в місці розташування початку рядка сильно пошкоджений, дві ос-
танні літери пошкоджені написом № 2601. Тим не менше, можемо встановити,
що запис містив вісім літер, з яких не збереглась лише перша. Дві наступні по-
шкоджені, проте за контурами визначаються як ÒÑ, далі добре збереглись ÚËÀ,
дві наступні пошкоджені, проте також цілком піддаються ідентифікації – ÂÚ.
Тобто, текст слід реконтсруювати як ім'я [Ñ](â#)òñúëàâú 'Святослав'.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
147
Датування. За формою написання à та ë з покриттям, â з верхньою пет-
лею, яка ширша за нижню, та нижньою петлею кутом вперед, ú з нахиленою
щоглою та петлею кутом вперед графіті слід датувати другою чвертю ХІ – сере-
диною ХІІ ст.; вживання ú після ñ є доволі архаїчною ознакою, що дозволяє з
більшою долею вірогідності віднести запис до ХІ ст.; за контекстним аналізом
його слід датувати другою чвертю 70-х рр. ХІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2607 (табл. ССІІІ)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений дрібними вибоями,
більшість його складових не розчищена від шпаклівки:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний
текст можемо представити наступним чином:
Ì(hñ#)ö[# ñ]åí[ò#]áð# âú Ã² ä(ü)í[ü] âï[î]å[õ]à [êú] Àâð[à]ìèþ ... à íå ïî #ãî.
Місяця вересня у 13-й день поїхав до Авраамія ... а не по його.
Датування. За формою написання á з відкритою петлею, ä з покриттям,
å з засічкою на язичку, криволінійної ð з петлею кутом донизу, ú з високою пет-
лею кутом вперед графіті найвірогідніше датувати серединою ХІІ – третьою
чвертю ХІV ст.; при цьому, відповідно до типовості поширення такої форми літер
á, ä та ð, вірогідні хронологічні рамки появи графіті охоплюють другу чверть –
середину ХІІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2608 (табл. ССІV)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно затерта, пошкоджена
численними вибоями, внаслідок чого простежуються лише частина його складових:
У зв'язку зі значними втратами реконструкція повного тексту унемож-
ливлена. Втім, окремі складові напису можуть бути відновлені. Так, у верхньому
рядку можемо розібрати фразу [ìà³]à ì(h)ñ(#)öà âú ä(ü)[íü] 'травня місяця у
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
148
день'. Назва місяця відновлюється на підставі закінчення à, розміру пошкодже-
ного місця, де могло уміститись три-чотири літери та вибою безпосередньо перед
літерою закінчення, де могла бути виконана лише вертикальна риска. В другому
рядку можемо розібрати літери дати ÊÀ (= 25). В третьому рядку з великою долею
вірогідності можемо реконструювати слово ì[íî]ã[î] 'багато'. Перша літера
цього слова збереглась наполовину, однак форма її написання збігається з добре
збереженою літерою ì в нижньому рядку. Наприкінці п'ятого рядка можемо ре-
конструювати початок слова äîá[ð]î[ähòhëüíú] 'благочинний'. Літери á та друга ä
в цьому слові відновлюються за контекстом та збереженими фрагментами.
Датування. За формою написання ã з виступом зверху ліворуч, ІС-по-
дібної широко розімкненої ê та дзеркальної ö з верхніми засічками графіті най-
вірогідніше датувати серединою ХІV – початком ХV ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2609 (табл. ССV, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису затерта, права частина зни-
щена численними дрібними вибоями:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний
текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîì"[#íè] ñâî~ãî [Îãð]åôè[à], Î[ãð]åôèà.
Господи, пом'яни свого Огрифія, Огрифія.
Ім'я Îãðèôèè зустрічається у новгородській берестяній грамоті № 554
середини ХІІ – початку ХІІІ ст. (тобто, синхронно нашому записові) у формі
Îãðèfèè; на думку дослідників, це видозмінене написання календарного імені
Агріппа [Янин 1986, с. 28; Зализняк 1995, с. 380-381]. В нашому випадку сталася
заміна в другому складі літери è на å. Приклад подібної заміни демонструє ім'я
Îíêèôú, яке зустрічається в новгородських грамотах початку XV ст. у формах
Îíêhôú (№ 312) та Îíêèôú (№ 471); на думку дослідників, це видозмінена
форма календарного імені Іоакінф [Арциховский, Борковский 1963, с. 145-146;
Арциховский, Янин 1978, с. 66-68; Янин 1986, с. 98; Зализняк 1995, с. 556-557, 572].
Датування. За формою написання ï з виступом зверху, широкої î або î,
в якої замість лівої дуги пряма лінія, графіті може бути датоване в межах остан-
ньої третини ХІІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2610 (табл. ССV, 2)
Складові обведеного в овальну рамку напису простежуються доволі чітко:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
149
Ïîì"[íè] Ãîñïîäè Ïåòðà Àãàfèþ ÀÕKÄ ðîê[u] äí" ² 9"áð".
Пом'яни, Господи, Петра, Агафію. 1664 року, дня 10-го листопада.
Звертає на себе увагу специфічне скорочення назви місяця – комбіноване
використання арабської цифри 9 та літерного закінчення "áð". Вочевидь, автор
орієнтувався на латиничну традицію написання цього місяця, коли до дев'ятки
додавалось закінчення bris.
Датування. В тексті чітко зазначена дата виконання напису – 10 листо-
пада 1664 р.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2611 (табл. ССVІ, 1)
Складові напису пошкоджені дрібними вибоями та № 2610, місцями
слабо розчищені від шпаклівки:
Реконструкція тексту ускладнена.
Датування. За формою написання à з видовженою вертикальною спин-
кою, â з переломом, петлі якої не торкаються щогли, А-подібної ä, è та í з діаго-
нальними перемичками, h з великою петлею та виступаючою над рядок щоглою,
а також # з V-подібним язичком час появи графіті найвірогідніше окреслити кін-
цем XIV – початком XV ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 2612 (табл. ССVІ, 2)
На фресці простежується літера ², дещо поодаль – ÂË, далі тиньк по-
шкоджений на розмір ще двох літер, наприкінці читаються ÍË. Прорізи та форма
літер в цілому нагадують попередній напис, найвірогідніше, вони виконані тим
же автором. Друга літера графіті пошкоджена рамкою напису № 2610.
Датування. Зважаючи очевидне виконання № 2611 та № 2612 одним ав-
тором графіті найвірогідніше датувати в межах кінця XIV – початку XV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2613 (табл. ССVІІ, 1)
По фресковому тиньку прокреслена літера Ç.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах кінця XVI –
кінця XVII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2614 (табл. ССVІІ, 2)
Незважаючи на пошкодження тиньку можемо встановити, що на фресці
прокреслені чотири початкові літери абетки: ÀÁÂÃ.
Датування. Скорописні форми написання літер та форма прорізів до-
зволяють датувати графіті кінцем XVI – кінцем XVII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2615 (табл. ССVІІ, 3)
Збереженість напису доволі добра, всі його складові впевнено читаються:
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
150
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Âú ëhò(î).
В літо.
За манерою оформлення (перша літера набагато більша за інші), загаль-
ним виглядом літер та формою каналів прорізів записи № 2595 та № 2615 вико-
нані одним автором.
Датування. За формою написання á з високою петлею та ë з покриттям
(у написі № 2595), а також â з виступом зверху графіті найвірогідніше датувати
в межах кінця ХІІ – середини XIІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2616 (табл. ССVІІ, 4)
По фресковому тиньку голкою прокреслені літери ÏÎÌ, що є скорочен-
ням дієслова-прохання, найвірогідніше, зважаючи на час виконання тексту,
ïîì("íè) 'пом'яни'.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах кінця XVI –
кінця XVII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2617 (табл. ССVІІ, 5)
На фресці простежується виконана подвійною рискою літера Ë.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється в межах
другої чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2618 (табл. ССVІІ, 6)
Стародавній тиньк в місці розташування напису пошкоджений вибоями,
проте можемо розібрати прокреслені голкою літери ÊÅ, що є традиційною фор-
мою скорочення слова K(uri)e 'KÚrie, Господи'.
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути об-
межений другою чвертю ХІ – кінцем ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2619 (табл. ССVІІІ, 1)
Незважаючи на низький рельєф прорізів та пошкодження записами
№ 2615 та № 2617, складові напису простежуються відносно добре:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний на
стіні текст виглядає наступним чином:
Ïîìîzè ðàá[ó] Ìíîæ#òèíó.
Поможи рабу Множятіну.
Спираючись на спостереження А. Залізняка над особливостями словот-
ворення, зокрема, власних імен в новгородських берестяних грамотах [Зализняк
1986, с. 146-151; 2004, с. 201-211], вжиту в тексті форму імені Ìíîæ#òèíú ми
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
151
розглядаємо як особовий присвійний прикметник із суфіксом –ін–, утворений
від суфіксального гіпокористичного імені з усіченням Ìíîæ#òà. Його основ-
ною, ймовірно, слугувала незафіксована у писемних джерелах форма нехристи-
янського особового складного (утвореного від двох основ) імені Ìíîæèñëàâú
або Ìíîæüñëàâú.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою, á з високою
петлею та # з покриттям графіті найвірогідніше датувати в межах середини ХІІ –
початку ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2620 (табл. ССVІІІ, 2)
На фресці прокреслені літера Ö та поставлені під горизонтальні титла
склади ÁÚ, ÁÈ, ÃÚ.
Датування. За формою написання á з високою петлею графіті може бути
датоване останньою чвертю ХІІ – кінцем ХV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2621 (табл. ССІХ)
Складові напису значно пошкоджені вибоями, причому складається вра-
ження, ніби вони знищені навмисне. Прорізи більшості закриті шпаклівкою, що
ускладнює впевнену ідентифікацію літер:
Через значні пошкодження та невпевненість в ідентифікації більшості
літер, наразі може бути реконструйований початок тексту:
[W] ãîðå âàìú ...
О, горе вам ...
Датування. За формою написання à з розкритою петлею та покриттям,
Е-подібної å, прямолінійної ð з округлою петлею та î, в якої замість лівої дуги
пряма лінія графіті датується в межах другої чверті ХІІ – першої чверті ХІV ст.
Категорія: цитати та посилання на твори книжної писемності.
Графіті № 2622 (табл. ССХ, 1)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, яка складається з двадцяти видимих вертикальних засічок, які прокрес-
лювались вниз від горизонтальної лінії.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2623 (табл. ССХ, 2)
На фресці простежуються літери ÑÒÛ. Найвірогідніше, перед нами ско-
рочена форма прикметника ñ(â#)òû(è) 'святий', що є початком молитовного
звернення до зображеного на фресці святого. Напис залишився незавершеним,
на що вказує рівна поверхня тиньку за літерами та під ними.
Датування. За формою написання û з середньою засічкою графіті дату-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
152
ється в межах другої чверті ХІ – кінця XІV ст.; відповідно до типовості поши-
рення такої палеографічної ознаки нижню хронологічну межу можемо окреслити
серединою ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2624 (табл. ССХ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена дрібними ви-
боями, з-поміж видряпаних голкою його складових можемо ідентифікувати лише
літери Ì, À та Ï.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах кінця ХVІ –
кінця XVІI ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2625 (табл. ССХІ, 1)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений вибоями, більшість
прорізів не розчищені від шпаклівки. За наявними фрагментами на початку рядка
ідентифікується літера Ì, далі читаються ÑÀ, вірогідні Ò та Ð. В нижньому
рядку простежується, ймовірно, літера Í.
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті в межах кінця ХVІ –
кінця XVІI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2626 (табл. ССХІ, 2)
На поверхні фрески простежуються літери ÀÂÐ, за ними помітний знак,
схожий на Ë або À без перемички та щогла ще однієї літери. Найвірогідніше,
перед нами початок імені Àâðà[ìú] 'Аврам'.
Датування. Скорописні форми написання літер та форма прорізів вка-
зують, що графіті виконане в межах кінця ХVІ – кінця XVІI ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2627 (табл. ССХІ, 3)
На фресці простежуються написані у стовпчик літери ÌÁ.
Датування. За формою написання á з виступом зверху та петлею кутом
вперед графіті може бути датоване другою чвертю ХІ – першою чвертю ХІІ ст. 
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2628 (табл. ССХІ, 4)
По фресковому тиньку голкою прокреслені у стовчик літери ÀÁ.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою та á з вис-
тупом зверху графіті може бути датоване другою чвертю ХІ – кінцем ХІІ ст. 
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2629 (табл. ССХІІ, 1)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, що складається з довгої горизонтальної лінії, від якої вниз прокреслюва-
лись вертикальні засічки. Їх збереглось тринадцять.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
153
Графіті № 2630 (табл. ССХІІ, 2)
Рахункова частина запису обчислення кількості поминальних служб, яка
складається з п'ятнадцяти вертикальних засічок, що прокреслювались вниз від
горизонтальної лінії.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2631 (табл. ССХІІ, 3)
На фресці подвійними замкненими рисками прокреслений чотириконеч-
ний хрест з розширеними у вигляді незамкнених у вершині трапецій кінцями.
Датування. За формою прорізів та особливостями розташування (автор
грекомовного напису № 2636 намагався оминути малюнок) графіті датується в
межах другої чверті ХІ – кінця XІІI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2632 (табл. ССХІІІ, 1)
По фресковому тиньку подвійною замкненою рискою прокреслена фі-
гура, яка має вигляд стовпчика з відігнутою ліворуч вершиною.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється другою
чвертю ХІ – кінцем XVI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2633 (табл. ССХІІІ, 2)
На фресці простежуються написані у стовпчик літери ÌÁ.
Датування. За формою написання á з петлею кутом вперед графіті може
бути датоване другою чвертю ХІ – першою чвертю ХІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2634 (табл. ССХІІІ, 3)
На фресці простежується фігура, яка нагадує людське обличчя в профіль,
на якому позначене око.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється в межах
другої чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: символи, пов'язані з частинами людського тіла.
Графіті № 2635 (табл. ССХІІІ, 4)
По фресковому тинку прокреслені поставлені під горизонтальне титло
літери ÃÈ та ÏÎ. Рівна поверхня тиньку навколо запису вказує, що він зали-
шився незавершеним.
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïî{ìîzè}.
Господи, поможи.
Датування. За формою написання è з горизонтальною перемичкою та
структурою формули графіті датується в межах другої чверті ХІ – кінця XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2636 (табл. ССХІV, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, його закін-
чення не збереглось:
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
154
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів:
K(uri)e bwhqh ton son d[oulon]...
KÚrie bo"qei tÕn sou doаlon...
Господи, поможи своєму рабу...
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2637 (табл. ССХІV, 2)
Поверхня стіни в місці розташування прокресленого голкою малюнка
пошкоджена, можемо розпізнати лише контури людського тіла. Нижче знахо-
диться дуже схематичний малюнок коня. Можливо, зображення виконане дитиною.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється другою
чвертю ХІ – кінцем XVI ст.
Категорія: сюжетні зображення.
Графіті № 2638 (табл. ССХV, 1)
Поверхня стіни пошкоджена, простежуються лише три літери ÁÎÈ.
Датування. За формою написання á з високою петлею графіті датується
останньою чвертю ХІІ – кінцем XV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2639 (табл. ССХV, 2)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений вибоями, вці-
ліли лише літери Á та ¤.
Датування. За формою написання á з високою петлею час появи графіті
визначається останньою чвертю ХІІ – кінцем XV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2640 (табл. ССХV, 3)
Закінчення напису не збереглось через пошкодження тиньку, простежу-
ються лише дві початкові літери ÀÍ.
Датування. За формою написання à з округлою петлею час появи графіті
окреслюється в межах середини ХІ – кінця XІV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2641 (табл. ССХV, 4)
Рахункова частина запису обчислення кількості поминальних служб, яка
складається з п'яти вертикальних засічок, що прокреслювались вниз від гори-
зонтальної лінії.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2642 (табл. ССХVІ, 1)
Рахункова частина трирядкового запису обчислення кількості поминаль-
них служб. У верхньому рядку збереглось п'ять вертикальних засічок, в серед-
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
155
ньому – вісім, у нижньому – шість. Дослідження особливостей виконання запису
вказує, що вертикальні засічки прокреслювались вниз від горизонтальної лінії.
Між верхнім та середнім рядками помітні фрагменти ще однієї горизонтальної
лінії, однак відсутність вертикальних засічок не дозволяє розглядати її як ще
один рядок запису.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2643 (табл. ССХVІ, 2)
Текстова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб складається з літер ÀË, рахункова – з дев'яти видимих вертикальних за-
січок, які прокреслювались вниз від горизонтальної лінії.
Датування. За аналогією з подібними записами час появи графіті може
бути окреслений другою чвертю ХІ – кінцем ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2644 (табл. ССХVІІ, 1)
Поверхня стіни пошкоджена дрібними вибоями, закінчення не зберег-
лось. Однак в цілому він доволі чітко читається. На початку рядка знаходиться
скорочене особове ім'я автора Êîí(ñòàíòèíú) 'Костянтин', а далі – родове
Ñêîðèí[à] 'Скорина'.
Датування. Скорописні форми написання літер та форма прорізів до-
зволяють датувати графіті кінцем ХVІ – кінцем ХVII ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2645 (табл. ССХVІІ, 2)
Тиньк в місці розташування малюнка сильно пошкоджений, проте мо-
жемо встановити, що на фресці подвійними рисками був прокреслений чотири-
конечний хрест.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється в межах
другої чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2646 (табл. ССХVІІІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка значно пошкоджена дріб-
ними вибоями, вона сильно затерта. У правій частині простежується фігура у
вигляді паралелограма з видовженими сторонами. В лівій – вертикальна риска з
розширенням у верхній частині.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути визначений
в межах другої чверті ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2647 (табл. ССХVІІІ, 2)
Рахункова частина запису обчислення кількості поминальних служб, яка
складається з чотирнадцяти вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
156
Графіті № 2648 (табл. ССХVІІІ, 3)
Рахункова частина запису обчислення кількості поминальних служб, яка
складається з чотирьох вертикальних засічок, що прокреслювались вниз від до-
вгої горизонтальної лінії.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2649 (табл. ССХІХ, 1)
Верхній рядок запису обчислення кількості проведених поминальних
служб складається з літери Î. В другому рядку простежуються дев'ятнадцять
вертикальних засічок, у нижньому – сім. Вертикальні риски в кожному рядку про-
креслювались вниз від горизонтальних ліній. Особливості оформлення записів та
форма прорізів вказують на виконання № 2649 та № 2650 одним автором.
Датування. За формою написання î з пласким верхом та прямою правою
стороною графіті найвірогідніше датувати кінцем ХІ – серединою ХІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2650 (табл. ССХІХ, 2)
У верхньому рядку запису обчислення кількості поминальних служб ви-
конано літеру Ã текстової частини та двадцять три вертикальні засічки рахункової.
У нижньому рядку помітні дев'ять вертикальних засічок. Як і в попередньому ви-
падку, вертикальні риски прокреслювались від довгих горизонтальних ліній.
Датування. Оскільки записи № 2649 та № 2650 виконані одним автором,
графіті слід також датувати кінцем ХІ – серединою ХІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Комплекс розташованих один над одним записів лічби, що містить чо-
тири графіті (№№ 2651-2654). Тиньк в місці розташування початку рядків
сильно пошкоджений вибоями, тож збереглись лише рахункові частини записів.
Особливістю виконання складових комплексу є те, що спочатку прокреслювалась
горизонтальна лінія, а потім від неї вниз – вертикальні засічки.
Графіті № 2651 (табл. ССХХ, 1)
На фресці помітний рядок з шістдесяти дев'яти вертикальних засічок.
Графіті № 2652 (табл. ССХХ, 2)
Від рахункової частини збереглось тридцять п'ять вертикальних засічок.
Графіті № 2653 (табл. ССХХ, 3)
На фресці простежуються двадцять п'ять видимих вертикальних засічок.
Графіті № 2654 (табл. ССХХІ, 1)
Від рахункової частини збереглось двадцять п'ять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом комплекс датується в межах
другої чверті ХІ – кінця XІV ст.
Категорія: записи лічби.
Графіті № 2655 (табл. ССХХІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена дрібними ви-
боями, однак практично всі його складові піддаються впевненій ідентифікації:
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
157
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Tu byl Paw[el].
Тут був Павло.
Датування. За аналогією з іншими латиничними записами Софії Київсь-
кої час появи графіті слід окреслити останньою чвертю ХVІ – кінцем ХVІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2656 (табл. ССХХІІ, 1)
Трирядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб. Його верхній рядок становить текстова частина в складі літер ÅÐÈ, далі
тиньк пошкоджений, можливо, тут знаходились вертикальні засічки рахункової
частини. В середньому рядку збереглись дві вертикальні риски, у нижньому –
тринадцять.
Датування. За формою написання å з направленим догори язичком та
прямолінійної ð з округлою петлею графіті датується в межах кінця ХІІІ – по-
чатку ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2657 (табл. ССХХІІ, 2)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений, від нього залишились
лише літери Ï та À.
Датування. За формою написання à з пласким верхом та опуклою пет-
лею графіті датується в межах початку XІI – кінця XV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2658 (табл. ССХХІІ, 3)
Фрагмент рахункової частини дворядкового запису обчислення кількості
поминальних служб, яка складається з семи вертикальних засічок у верхньому
рядку та семи в нижньому. Вертикальні риски прокреслювались вниз від гори-
зонтальних ліній.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2659 (табл. ССХХІІІ, 1)
Тиньк в місці розташування напису сильно затертий, пошкоджений чис-
леними дрібними вибоями:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Ì(hñ#)ö# ìàðòà ... ïð[å]ñòàâ³[ñ#] ð[àáú Á](îæè)è Äà[ì]èà[íú].
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
158
Місяця березня ... приставився раб Божий Даміан.
Датування. За формою написання à з відкритою або з округлою петлею,
А-подібної ä, ì з провисаючою петлею, криволінійної ð з петлею кутом донизу
графіті датується в межах останньої чверті ХІІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2660 (табл. ССХХІІІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена ви-
боями та затерта, внаслідок цього простежуються лише окремі літери:
Через значні втрати реконструкція тексту унеможливлена.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою, á з округ-
лою відкритою або з високою петлею, криволінійної ð з округлою петлею графіті
датується останньою чвертю ХІІ – початком ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2661 (табл. ССХХІV, 1)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений,більшість його
складових не збереглись:
Реконструкція тексту неможлива через значні пошкодження.У другому
рядку можемо лише встановити вірогідну наявність дієслова âåëè÷èòè 'вихва-
ляти, прославляти, звеличувати', час та відмінок якого через значні пошкод-
ження визначити не вдається.
Датування. За формою написання ÷ у формі пласкої чаші графіті дату-
ється кінцем ХІ – початком ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2662 (табл. ССХХІV, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена численими дріб-
ними вибоями, місцями вона затерта, внаслідок чого простежуються тільки окремі
складові напису:
Повна реконструкція тексту неможлива через значні пошкодження. У дру-
гому рядку реконструюється дієслово ïðh[ñò]à[âèñ#] 'приставився', що дозволяє
розглядати літери S² у верхньому рядку як день смерть людини, тобто, '16-го'.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
159
Датування. За формою написання à з покриттям, А-подібної ä, ï з вис-
тупом зверху та прямолінійної ð з петлею кутом вперед графіті найвірогідніше
датувати серединою ХІІ – початком ХІІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2663 (табл. ССХХІV, 3)
Поверхня стіни в місці розташування запису пошкоджена дрібними ви-
боями, місцями слабо розчищена з-під олійної фарби ХІХ ст. Втім, всі складові
підлягають впевненому визначенню.
У верхньому рядку читаються слова byl 'був' та Hrzyhorz 'Григорій', у
нижньому – Bylosky 'Білоcький'. Тобто, перед нами стандартна латинична фор-
мула пам'ятного напису. Звертає на себе увагу вжита автором графіті послідовна
заміна g на h в імені, адже польською правильною б його формою було Grzygorz.
Датування. За часом побутування латиничних написів у Софії Київській
час появи графіті слід окреслити останньою чвертю ХVІ – кінцем ХVІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2664 (табл. ССХХV, 1)
Фрагмент рахункової частини дворядкового запису обчислення кількості
поминальних служб. У верхньому рядку помітні шість вертикальних засічок на
початку рядка та вісім наприкінці. В нижньому збереглось сім вертикальних за-
січок на початку рядка. Вертикальні риски, як можемо судити за наявними за-
лишками, прокреслювались вниз від горизонтальних ліній.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2665 (табл. ССХХV, 2)
По фресковому тиньку прокреслені літери ÒÌ.
Датування. За формою прорізів графіті датується кінцем ХVІ – кінцем
ХVІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2666 (табл. ССХХV, 3)
На фресці простежується малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2667 (табл. ССХХV, 4)
На поверхні стіни, незважаючи на пошкодження тиньку, простежується
літера Ì, яка є єдиною складовою напису.
Датування. За формою написання ì з покриттям графіті датується дру-
гою чвертю ХІ – кінцем ХІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
І.21. Фреска з образом св. Карпа
Знаходиться в арці-переході між вімами центральної нави та приділа
свв. Іоакима та Анни на східній грані східної лопатки першого від вівтаря пів-
нічного хрещатого стовпа (табл. ІІ, 1). Образ ідентифікований завдяки визна-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
160
ченню розташованого навпроти парного св. Карпу зображення св. Папіли. По-
верхня тиньку практично повністю закрита виконаним у XVIII ст. зображенням
архангела Єгудиїла, ім'я якого визначається за збереженим закінченням супро-
відного напису Ä²ÈËÚ. В місцях відсутності олійної фарби простежуються
фрагменти чотирнадцяти графіті, №№ 2668-2681 (табл. ІІ, 2).
Графіті № 2668 (табл. ССХХVІ, 1)
Невеликий фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості по-
минальних служб, який складається з чотирьох горизонтальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2669 (табл. ССХХVІ, 2)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості поминальних
служб, від якого простежуються сім вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2670 (табл. ССХХVІ, 3)
На фресці простежуються сім горизонтальних засічок, що є фрагментом
рахункової частини запису обчислення кількості проведених поминальних служб.
Датування. За типологічним методом час появи графіті визначається ме-
жами від другої чверті ХІ до кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2671 (табл. ССХХVІ, 4)
Фрагмент (закінчення) рахункової частини дворядкового запису обчис-
лення кількості поминальних служб. У верхньому помітні шість засічок, у ниж-
ньому – сім, причому через їх вершину прокреслена горизонтальна лінія.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
ХІ – кінцем ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2672 (табл. ССХХVІ, 5)
Фрагмент рахункової частини трирядкового запису обчислення кількості
проведених поминальних служб. У верхньому збереглось дві вертикальні за-
січки, в середньому – тринадцять, у нижньому – дві.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється
проміжком часу від другої чверті ХІ до кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2673 (табл. ССХХVІІ, 1)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб: десять вертикальних засічок, що прокреслювались вниз від
горизонтальної лінії.
Датування. За типологічним методом час появи графіті визначається в
межах другої чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
161
Графіті № 2674 (табл. ССХХVІІ, 2)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених-
поминальних служб. Він має вигляд стовпчика, що складається з одинадцяти го-
ризонтальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2675 (табл. ССХХVІІ, 3)
На фресці простежуються літери ÏÅ.
Датування. За формою написання вертикальної å та ï з виступом зверху
графіті найвірогідніше датувати другою чвертю ХІ – кінцем ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2676 (табл. ССХХVІІ, 4)
Невеликий фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості по-
минальних служб, від якого простежуються три горизонтальні засічки.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2677 (табл. ССХХVІІ, 5)
На фресці простежуються п'ять вертикальних засічок рахункової частини
запису обчислення кількості поминальних служб.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
ХІ – кінцем ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2678 (табл. ССХХVІІІ, 1)
Рахункова частини запису обчислення кількості проведених поминальних
служб. Простежується рядок з двадцять одної вертикальної засічки, що прокрес-
лювались вниз від горизонтальної лінії.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2679 (табл. ССХХVІІІ, 2)
Невеликий фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості по-
минальних служб, від якого збереглось чотири горизонтальні засічки.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2680 (табл. ССХХVІІІ, 3)
Фрагмент рахункової частини дворядкового запису обчислення кількості
проведених поминальних служб. У верхньому рядку збереглось шість вертикаль-
них засічок, у нижньому – вісім.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється
проміжком часу від другої чверті ХІ до кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
162
Графіті № 2681 (табл. ССХХVІІІ, 4)
На фресці простежується літера ¤.
Датування. За формою написання # з покриттям графіті датується в
межах другої чверті ХІ – останньої третини ХІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
І.22. Фреска з образом св. Папіли
Знаходиться в арці-переході між вімами центральної нави та приділа
свв. Іоакима та Анни на західній грані лопатки (табл. ІІ, 1). Поверхня старо-
давнього тиньку вкрита вибоями, місцями слабо розчищена від шпаклівки. У
нижній частині фрески наявна смуга втрат. Образ святого визначений завдяки
залишкам супровідного напису над лівим плечем святого ÏÀÏVË (перша й ос-
тання літери збереглись фрагментарно), а також інформації графіті № 2724
та № 2747. Незалежно від нас такої самої атрибуції постаті святого дійшов
В. Сарабьянов*. На досліджуваній ділянці виявлено шістдесят сім графіті, яким
надано порядкові номери від 2682-го по 2747-й, в тому числі № 2744а (табл. ІІ,
2). На поверхні стіни виявлено ще ряд пошкоджень, які скидаються на графіті,
однак трактувати їх саме як написи та малюнки доволі проблематично. Відтак,
до корпусу вони не включені. Написи № 2682, № 2693 та № 2709 досліджувались
спільно з Н. Сінкевич.
Графіті № 2682 (табл. ССХХІХ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена дрібними ви-
боями, проте його складові доволі добре простежуються:
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Samuel Hulо. An(no) Do(mini) 1633, m(iesiąca) mai(a) d(nia) 28.
Самуїл Гуло. Року Божого 1633, місяця травня, дня 28.
Датування. В тексті прямо вказаний час виконання – 28 травня 1633 р.
Категорія: пам'ятний напис.
Комплекс розташованих один над одним записів обчислення кількості
проведених поминальних служб, що складається з семи графіті (№№ 2683-
2689). Форма прорізів, розташування та особливість виконання записів (спо-
чатку прокреслювалась горизонтальна лінія, а потім від неї вниз – вертикальні
засічки) вказують на їх виникнення у короткий проміжок часу та, вочевидь, ви-
дряпування однією людиною.
Графіті № 2683 (табл. ССХХІХ, 2)
Тиньк в місці розташування початку рядка сильно пошкоджений, тож
текстова частина не збереглась. Рахункова ж складається з двадцяти чотирьох
видимих вертикальних засічок.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
163
_____________________________________________________________________________
*Доповідь В. Сарабьянова „Образ священства в росписях Софии Киевской" на ХІХ-й Всеросійській науковій
сесії візантиністів: „Российское византиноведение: традиции и перспективы" (Москва, Московський держав-
ний університет ім. М.В. Ломоносова, історичний факультет, 27-29 січня 2011 р.).
Графіті № 2684 (табл. ССХХХ, 1)
Поверхня стіни дуже пошкоджена вибоями, проте можемо встановити,
що рахункова частина запису складалась з сорока вертикальних засічок.
Графіті № 2685 (табл. ССХХХ, 2)
Від рахункової частини запису збереглось тридцять дев'ять вертикальних
засічок. Зважаючи на структуру попереднього запису можемо припустити, що
їх також було сорок.
Графіті № 2686 (табл. ССХХХ, 3)
Запис сильно пошкоджений вибоями, збереглось двадцять дев'ять вер-
тикальних засічок.
Графіті № 2687 (табл. ССХХХ, 4)
Від текстової частини запису збереглась остання літера À, від рахункової
– тридцять вісім вертикальних засічок.
Графіті № 2688 (табл. ССХХХІ, 1)
На фресці простежуються двадцять дві пошкоджені вибоями вертикальні
засічки рахункової частини запису.
Графіті № 2689 (табл. ССХХХІ, 2)
Від рахункової частини збереглось тридцять дві вертикальні засічки.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою (№ 2687)
комплекс датується в межах другої чверті ХІ – кінця XІІ ст.
Категорія: записи лічби.
Графіті № 2690 (табл. ССХХХІ, 3)
Незважаючи на пошкодження тиньку на фресці чітко читається ім'я в на-
зивному відмінку Ñòåôàí(ú) 'Стефан'.
Датування. Скорописні форми написання літер та форма прорізів до-
зволяють датувати графіті в межах кінця XVI – кінця XVII ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2691 (табл. ССХХХІІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису значно пошкоджена ви-
боями. У верхньому рядку простежуються літери Ë або À, Í, вірогідна × та Î.
У нижньому рядку на початку відчитується Î, далі пошкоджені знаки нерозбір-
ливі, а наприкінці читається ім'я ²âàí[ú] 'Іван'. Втім, остання літера не зберег-
лась, тож відмінок імені встановити не виявляється за можливе.
Датування. Скорописні форми написання літер дозволяють датувати
графіті кінцем XVI – кінцем XVII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2692 (табл. ССХХХІІ, 2)
Незважаючи на пошкодження тиньку, пракчтином всі складові напису
впевнено ідентифікуються:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Òèìîf[³#] ïîì#íè.
Тимофія пом'яни.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
164
Датування. Структура формули, а також скорописні форми написання
літер, зокрема, триногої ò та округлої è, дозволяють датувати графіті кінцем XVI –
кінцем XVII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2693 (табл. ССХХХІІ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису затерта, закінчення рядка
пошкоджене. Однак, незважаючи на фрагментарність деяких літер, текст може
бути повністю прочитаний: Nykolay Horodyisky 'Микола Городійський'.
Датування. За аналогією з іншими латиничними записами Софії Київ-
ської графіті датується в межах останньої чверті XVI – кінця XVII ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2694 (табл. ССХХХІІІ, 1)
Напис частково пошкоджений вибоями, слабо розчищений від шпак-
лівки. Перше слово, яке постраждало найбільше, може бути відновлене як осо-
бове ім'я Ñåìåí(ú) 'Семен'. Друге чітко читається – Âàñèëåâè÷(ü) 'Василевич'.
Датування. Скорописні форми написання літер дозволяють датувати
графіті кінцем XVI – кінцем XVII ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2695 (табл. ССХХХІІІ, 2)
Рахункова частина запису обчислення кількості поминальних служб. По-
мітні двадцять п'ять вертикальних засічок. Закінчення рядка вигинається вгору.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2696 (табл. ССХХХІV, 1)
Рахункова частина дворядкового запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. У верхньому рядку збереглось тридцять дев'ять вертикаль-
них засічок, у нижньому – сорок.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2697 (табл. ССХХХІV, 2)
На фресці у стовпчик прокреслені горизонтальні засічки, їх простежується
двадцять шість. В кількох місцях рядок пошкоджений складовими комплексу запи-
сів обчислення кількості проведених поминальних служб (№№ 2651-2654).
Датування. За особливостями розташування графіті може бути датоване
в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2698 (табл. ССХХХІV, 3)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, яка складається з тридцяти двох видимих горизонтальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
ХІ – кінцем ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
165
Графіті № 2699 (табл. ССХХХІV, 4)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, що містить тридцять вісім видимих горизонтальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
ХІ – кінцем ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2700 (табл. ССХХХV, 1)
На фресці простежуються сорок одна горизонтальна засічка рахункової
частини запису обчислення кількості проведених поминальних служб.
Датування. За типологічним методом час виконання графіті може бути
окреслений другою чвертю ХІ – кінцем ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2701 (табл. ССХХХV, 2)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, що містить двадцять дев'ять видимих горизонтальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті може бути датоване в
межах другої чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2702 (табл. ССХХХV, 3)
На поверхні стіни простежуються тридцять дев'ять горизонтальних засічок
рахункової частини запису обчислення кількості проведених поминальних служб.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
ХІ – кінцем ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2703 (табл. ССХХХV, 4)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно затерта та пошкод-
жена дрібними вибоями. На початку рядка простежується склад ÒÎ, наступний
ідентифікується менш впевнено як ÅÍ (можлива також ідентифікація ÑÍ, ÑÈ
або ÅÈ), далі ÍÎVÃÎ.
Датування. За формою написання ã з виступом зверху та нижньою за-
січкою графіті може бути датоване кінцем ХІ – кінцем ХІV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2704 (табл. ССХХХVІ, 1)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, що містить вісімнадцять видимих горизонтальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті може бути датоване в
межах другої чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2705 (табл. ССХХХVІ, 2)
На фресці простежуються чотирнадцять горизонтальних засічок рахун-
кової частини запису обчислення кількості проведених поминальних служб.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
166
Графіті № 2706 (табл. ССХХХVІ, 3)
Текстова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб містить літеру Â, рахункова – дев'ятнадцять вертикальних засічок.
Датування. За формою написання â з переломом, петлі якої не торка-
ються щогли, графіті датується другою чвертю ХІ – кінцем ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2707 (табл. ССХХХVІІ, 1)
Складові напису пошкоджені кількома вибоями та майже нерозчищені
від шпаклівки:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Ïîìèí³ [Ã](îñïîä)è Ñèäîðà Ìèõàèëà åæå åãî [ñ]ïàñè.
Пом'яни, Господи, Сидора, Михаїла, якого ще спаси.
Датування. Скорописні форми написання літер, зокрема літери æ, яка
більше нагадує ô, дозволяє датувати графіті серединою – кінцем XVII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2708 (табл. ССХХХVІІ, 2)
Незважаючи на дрібні пошкодження та нерозчищені від шпаклівки про-
різи текст чітко читається: Âàñèë³è Êîðñàê(ú) 'Василь Корсак'.
Датування. За скорописними формами написання літер графіті може
бути датоване в межах середини – кінця XVII ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2709 (табл. ССХХХVІІІ, 1)
Рельєф прорізів доволі низький, складові напису пошкоджені вибоями,
в багатьох місцях вони закриті шпаклівкою. Втім, незважаючи на певну схема-
тичність виконання літер, що ускладнює їх однозначну ідентифікацію, він може
бути прочитаний як запис особового та родового імен: Iakub Horodеski 'Яків
Городецький'. У верхньому рядку на деякій відстані від імені простежуються за-
лишки ще двох літер. Перша нагадує S, друга – T або L. Можливо, це скорочена
форма другого імені автора, St(ephan) 'Стефан' або St(anislaw) 'Станіслав'.
Датування. За аналогією з датованими латиничними записами Софії Ки-
ївської графіті може бути датоване в межах останньої чверті XVI – кінця XVII ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2710 (табл. ССХХХVІІІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями та
слабо розчищена від шпаклівки. У верхньому рядку простежується літера Ò, у
нижньому – склад ÔÀ та фрагмент ще однієї літери за нею. Найвірогідніше ре-
конструювати текст як ім'я [Ñ]ò[å]ôà[íú] 'Стефан'. Враховуючи запропоно-
вану структуру тексту, маємо визначити, що напис був трирядковий.
Датування. Зважаючи на скорописні форми літер ô та à графіті може
бути датоване в межах кінця XVI – кінця XVII ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
167
Графіті № 2711 (табл. ССХХХІХ, 1)
На фресці чітко читається слово Ãðèãîðèÿ 'Григорія'.
Датування. Скорописні форми написання літер, зокрема, вживання ÿ,
дозволяють датувати графіті кінцем XVII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2712 (табл. ССХХХІХ, 2)
По фресковому тиньку прокреслені літери ÃÅÎÐ. Вочевидь, перед нами
скорочена форма імені Ãåîð(ãèè) 'Георгій'.
Датування. За формою написання нахиленої праворуч å графіті найві-
рогідніше датувати другою чвертю ХІ – серединою ХІІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2713 (табл. ССХХХІХ, 3)
На фресці простежується літера Á.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2714 (табл. ССХХХІХ, 4)
Напис сильно пошкоджений вибоями. Втім, можемо встановити, що він
складався з довгої горизонтальної лінії, під якою були прокреслені три-п'ять
літер, з них збереглась лише середня Å. За своєю структурою графіті нагадує
текстову частину запису обчислення кількості проведених поминальних служб,
проте лічба так і не була розпочата.
Датування. За формою написання нахиленої ліворуч å графіті найвіро-
гідніше датувати другою чвертю ХІІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2715 (табл. ССХL, 1)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений. У верхньому рядку
простежуються літери ÑÅÌ, у нижньому – ÎÍ. За наявними фрагментами текст
може бути реконструйований як ім'я Ñåì[å]îí[ú] 'Семен'.
Датування. За формою написання í та ñ з верхніми засічками графіті
датується в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2716 (табл. ССХL, 2)
На фресці помітні поставлені під кутове титло літери ÏÀ, надрядкова лі-
тера між якими знищена вибоєм, а також поставлені під пряме титло із замкне-
ними засічками кінцями літери ÈÂ. Найвірогідніше, перед нами запис двох імен
Ïà[â](åëú) 'Павло' та Èâ(àíú) 'Іван'
Датування. За формою написання â з широким верхом графіті найвіро-
гідніше датувати кінцем ХІІІ – серединою XIV ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2717 (табл. ССХL, 3)
Напис складається з двох рядків. У верхньому впевнено читається слово
Iîàêiì(ú) 'Іоаким'. Складові ж нижнього, частково зсунутого праворуч, по-
вністю знищені вибоями й закриті шпаклівкою. Розпізнається лише початкова
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
168
літера Ì, вочевидь, складова родового імені автора. Втім, не виключено, що
вона є фрагментом скороченої форми слова ìîíàõú. Проте перший варіант ви-
значення змісту другого рядка нам видається більш вірогідним.
Датування. За формою прорізів та структурою формули графіті може
бути датоване в межах кінця ХVІ – кінця ХVІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2718 (табл. ССХL, 4)
Тиньк в місці розташування трирядкового напису значно пошкоджений
дрібними вибоями, тому ідентифікуються лише чотири літери – дві Ì у вер-
хньому та нижньому рядках та дві À в середньому.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою та ì з вер-
хніми засічками графіті датується в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2719 (табл. ССХLІ)
Складові напису пошкоджені дрібними вибоями, вони слабо розчищені
від шпаклівки:
З відновленням втрачених та пропущених фрагментів текст може бути
представлений наступним чином:
Èâàí(ú) Ñ[å]ìè(î)[í](ú) Ôåäîð(ú) Èî[ñ]àô(ú) ¤ê[î]â(ú) Äåì(èàíú) Èë(è#)
Îì(åë#íú) Þð(èè).
Іван, Симон, Федір, Іосаф, Яків, Дем'ян, Ілля, Омелян, Юрій.
Датування. За скорописними формами написання літер графіті може
бути датоване в межах кінця XVI – кінця XVII ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2720 (табл. ССХLІІ, 1)
Складові напису значно пошкоджені вибоями, можемо ідентифікувати
лише літеру Â на початку верхнього рядка та Ê посередині.
Датування. За формою написання â з переломом, петлі якої не змика-
ються, та широкої розімкненої ê графіті датується кінцем ХV – кінцем ХVІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2721 (табл. ССХLІІ, 2)
Як і в попередньому випадку, складові запису сильно пошкоджені ви-
боями, особливо постраждав початок рядків. У верхньому рядку можуть бути
прочитані склади ÈÕ та ÒÎ, розділені горизонтальними засічками запису об-
числення кількості проведених поминальних служб. Наприкінці рядка помітна
літера Ï, хоча її ідентифікація не може бути визнана впевненою. В нижньому
рядку читаються літери Ò та Î.
Датування. За формою написання ò без бічних засічок та прямолінійної
зі зменшеним верхом õ, яка повністю знаходиться в рядку, графіті найвірогідніше
датувати серединою ХІV – кінцем ХVІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
169
Графіті № 2722 (табл. ССХLІІ, 3)
Складові запису значно пошкоджені вибоями, можуть бути ідентифіко-
вані літери ÒÐÀ на початку рядка та Ð наприкінці. Між ними знаходиться вели-
кий вибій, у правій нижній частині якого помітна півовальна темна смуга, яка
може здатись за фрагмент літери Î. Проте насправді це оптичний обман.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою та ð з ок-
руглою петлею та значно видовженою щоглою графіті датується другою чвертю
ХV – кінцем ХVІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2723 (табл. ССХLІІ, 4)
На фресці простежуються десять вертикальних засічок рахункової час-
тини запису обчислення кількості проведених поминальних служб.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті ХІ – кінця ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2724 (табл. ССХLІІІ, 1)
Незважаючи на пошкодження, на поверхні стіни чітко читається ім'я
Paphl/o/oj 'PapÚloj, Папіла'. Літери ph написані у вигляді лігатури: права
щогла p є лівою щоглою h. Авторові не вдалося прокреслити передостанню лі-
теру o через викришування тиньку, тому він виконав її вдруге над рядком, при-
чому знищив складові запису № 2715.
Датування. За формою написання à з покриттям та ë із заокругленими кін-
цями графіті найвірогідніше датувати в межах другої чверті ХІ – початку ХІV ст.
Категорія: підпис до фрескового образу.
Графіті № 2725 (табл. ССХLІІІ, 2)
На фресці простежується літера Ð.
Датування. За формою написання ð з петлею кутом вперед та нижньою
засічкою графіті датується серединою ХІІ – кінцем ХІV ст.; при цьому, відпо-
відно до типовості поширення такої форми літери, вірогідні хронологічні рамки
появи запису можуть бути окреслені серединою XIII – першою чвертю XIV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2726 (табл. ССХLІІІ, 3)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений, на поверхня стіни
простежується лише склад ÌÎ.
Датування. Прорізи повністю закриті шпаклівкою, тож час появи графіті
визначається широкими хронологічними межами від другої чверті ХІ до кінця
ХVІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2727 (табл. ССХLІІІ, 4)
Незважаючи на дрібні вибої, на фресці чітко читається фраза Ã(îñïîä)è
ïîìîzè 'Господи, поможи'.
Датування. За формою написання нахиленої праворуч z з переломом
графіті датується в межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
170
Графіті № 2728 (табл. ССХLІV, 1)
На фресці простежується чотириконечний хрест, оточений колом.
Датування. Оскільки прорізи повністю закриті шпаклівкою, час вико-
нання графіті визначається широкими хронологічними межами від другої чверті
ХІ до кінця ХVІІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2729 (табл. ССХLІV, 2)
Складові напису пошкоджені вибоями та майже не розчищені від шпак-
лівки, що ускладнює впевнену ідентифікацію. Перша літера не може бути од-
нозначно визначена. Тут могла знаходитись Í або, менш вірогідно È. За нею
простежуються літери ÓÊÎÐÊÎÈÃÊÎ. Показово, що автор в одному написі
вжив три різні форми написання Ê.
Датування. За формою написання ê, що в усіх трьох випадках має збіль-
шений верх, графіті слід датувати початком XV – кінцем ХVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2730 (табл. ССХLV, 1)
На фресці видряпана літера Ã.
Датування. За формою написання ã з виступом зверху графіті датується
другою чвертю ХІ – кінцем ХІV ст.; при цьому, відповідно до типовості поши-
рення такої форми літери, вірогідна верхня хронологічна межа може бути окрес-
лена кінцем XII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2731 (табл. ССХLV, 2)
По тиньку прокреслені шість літер. У верхньому рядку виконано чотири
ZÏÏÎ, у нижньому дві – ÒÄ.
Датування. За формою написання вертикальної z з переломом, ä з до-
вгими ніжками та покриттям, ò без бічних засічок графіті найвірогідніше дату-
вати другою чвертю ХІІ – кінцем ХІV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2732 (табл. ССХLV, 3)
На фресці простежуються пошкоджені вибоями та нерозчищені від шпак-
лівки літери ÐÀ.
Датування. За скорописними формами написання літер графіті може
бути датоване в межах кінця XVI – кінця XVII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2733 (табл. ССХLV, 4)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений дрібними ви-
боями, частина складових не простежується:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ð[à]áq [ñ]âîãåìq ...
Господи, поможи рабу своєму ...
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
171
Датування. За формою написання нахиленої праворуч z з переломом, ши-
рокої ð з розкритою петлею із заломом, ï з виступом зверху, q зі зменшеним î та
дзеркальною вертикальною ó графіті датується серединою XІI – початком XІII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2734 (табл. ССХLVІ, 1)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, що містить двадцять сім видимих вертикальних засічок, через які про-
креслена нерівна горизонтальна лінія.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2735 (табл. ССХLVІ, 2)
Трохи нижче знаходиться виконана тим же автором інша рахункова час-
тина запису обчислення кількості проведених поминальних служб. Від неї збе-
реглась тридцять одна вертикальна засічка. Через їх середину прокреслена
нерівна горизонтальна лінія.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2736 (табл. ССХLVІІ, 1)
Прорізи складових напису пошкоджені та майже не розчищені від шпак-
лівки. Впевнено можемо ідентифікувати лише три літери на початку рядка ÍÎÊ.
Датування. За формою написання розімкненої ê та í з діагональною пе-
ремичкою прорізів графіті датується в межах другої чверті ХІ – кінця ХV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2737 (табл. ССХLVІІ, 2)
На фресці простежується літера Ò та фрагменти ще однієї перед нею.
Датування. За формою написання ò без бічних засічок та формою про-
різів графіті найвірогідніше датувати в межах другої чверті ХІІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2738 (табл. ССХLVІІ, 3)
По фресковому тиньку прокреслена літера Ê.
Датування. За формою написання широкої ê зі збільшеним верхом гра-
фіті найвірогідніше датувати початком XV – кінцем ХVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2739 (табл. ССХLVІІ, 4)
На фресці простежуються літери ÀÂÅ.
Датування. За формою написання â, нижня петля якої скісна до щогли,
та нахиленої ліворуч å графіті найвірогідніше датувати в межах середини XІІ –
кінця ХV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2740 (табл. ССХLVІІ, 5)
На поверхні стіни простежуються літери ÎÀ.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
172
Датування. За формою написання à з опуклою петлею графіті датується
в межах кінця XІ – кінця ХV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2741 (табл. ССХLVІІІ, 1)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений вибоями, мо-
жемо ідентифікувати лише літеру Í та вірогідну Ï у верхньому рядку.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2742 (табл. ССХLVІІІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, збереглись
лише літера Ñ та, на деякій відстані, склад ÄÎ.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до другої чверті ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2743 (табл. ССХLVІІІ, 3)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений вибоями та за-
тертий. Наприкінці верхнього рядка можемо ідентифікувати три літери ÍÂÀ.
Датування. За скорописними формами написання літер та формою про-
різів графіті може бути датоване в межах кінця XVI – кінця XVII ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2744 (табл. ССХLІХ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена численними
дрібними вибоями, сильно затерта. Впевнено читаються лише прокреслені по-
двійними рисками літери ÊÎÌ.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до кінця ХVІ – кінця ХVІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2744а (табл. ССХLІХ, 1)
Ліворуч від попереднього напису простежується літера Ì. Зважаючи на
те, що складові напису № 2744 прокреслені тонкими подвійними рисками, а про-
різи цієї літери значно ширші та її форма не відповідає формі ì в № 2744, її ві-
рогідніше виділити як окреме графіті.
Датування. Прорізи літери надто ретельно вичищені від шпаклівки, тож
час появи графіті слід окреслити широкими хронологічними межами від другої
чверті ХІ до кінця ХVІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2745 (табл. ССХLІХ, 2)
Незважаючи на пошкодження та слабо розчищені від шпаклівки прорізи
на фресці простежується малюнок шестикінечного хреста, основа якого спира-
ється на одноступінчасту Голгофу.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до другої чверті ХІ – кінця ХVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
173
Графіті № 2746 (табл. ССХLІХ, 3)
На фресці видряпана літера À.
Датування. За формою написання à з горизонтальною перемичкою гра-
фіті датується в межах кінця XVІ – кінця ХVII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2747 (табл. ССХLІХ, 4)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений вибоями, які
не розчищені від шпаклівки. На початку рядка може бути ідентифікований склад
ÏÀ, у середині рядка – літера È. Найвірогідніше реконструювати текст як ім'я
Pa[p]h[loj] 'PapÚloj, Папіла'.
Датування. За формою написання à з видовженою вертикальною спин-
кою графіті найвірогідніше датувати другою чвертю ХV – кінцем XVІ ст.
Категорія: підпис до фрескового образу.
І.23. Фреска з образом св. Василія Великого
Знаходиться в північно-східному куті віми (табл. ІІ, 1). Образ святого
ідентифікований за іконографією. Незалежно від нас такої атрибуції постаті
святого дійшов В. Сарабьянов*. Фреска суттєво пошкоджена, в середній та
нижній частинах наявні значні втрати первісного тиньку. В тих місцях, де він
зберігся, поверхня стіни вкрита численними дрібними вибоями. На досліджува-
ній ділянці виявлено шістдесят одне графіті, яким надано порядкові номери від
2748-го по 2808-й (табл. ІІ, 2).
Графіті № 2748 (табл. ССL, 1)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, що містить тридцять три видимі вертикальні засічки, через середину
яких, вочевидь, була прокреслена горизонтальна лінія.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2749 (табл. ССL, 2)
Незважаючи на пошкодження тиньку можемо встановити, що на фресці
знаходиться рахункова частина дворядкового запису обчислення кількості про-
ведених поминальних служб. У верхньому рядку нараховується дванадцять вер-
тикальних засічок, в нижньому – вісімнадцять видимих. Особливості
розташування вертикальних рисок вказують, що спочатку виник нижній рядок.
засічки тут прокреслювались вниз від довгої горизонтальної лінії. Потім над по-
чатком нижнього рядка було виконане його продовження.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2750 (табл. ССLІ, 1)
Текстова частина запису обчислення кількості поминальних служб скла-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
174
_____________________________________________________________________________
*Доповідь В. Сарабьянова „Образ священства в росписях Софии Киевской" на ХІХ-й Всеросійській науковій
сесії візантиністів: „Российское византиноведение: традиции и перспективы" (Москва, Московський держав-
ний університет ім. М.В. Ломоносова, історичний факультет, 27-29 січня 2011 р.).
дається з пошкодженої вибоями літери Ã. Рахункова – з двадцяти дев'яти видимих
вертикальних засічок, через які була прокреслена нерівна горизонтальна лінія.
Датування. За формою написання ã з виступом зверху та з бічною за-
січкою графіті датується в межах другої чверті XI – кінця XІV ст.; при цьому
більш вірогідною верхньою хронологічною межею, відповідно до типовості по-
ширення такої форми літери, є кінець ХІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2751 (табл. ССLІ, 2)
Текстова частина запису обчислення кількості поминальних служб по-
шкоджена вибоями. Перша літера може бути ідентифікована як F або Å, друга
впевнено визначається як Ê, третя через вибій у нижній частині може рекон-
струюватись як Î, À або Ä. Зважаючи на структуру подібних формул, найвіро-
гідніше реконструювати текстову частину як літери ÅÊÀ. Рахункова частина
містить сорок одну видиму вертикальну засічку.
Датування. За формою написання розімкненої ê з відворотом ліворуч
на верхній скісній графіті слід датувати другою чвертю XI – кінцем XІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2752 (табл. ССLІ, 3)
Під лінією обвалу стародавнього тиньку помітні збережені літери ÂÀÑÈ.
Датування. За формою написання â з великою верхньою петлею графіті
найвірогідніше датувати в межах другої чверті XI – останньої чверті XІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2753 (табл. ССLІІ, 1)
Під лінією обвалу фрескового тиньку збереглась літера À.
Датування. За формою написання à з опуклою петлею графіті датується
в межах кінця XI – кінця XV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2754 (табл. ССLІІ, 2)
На початку верхнього рядка помітні літери È, Ñ та Ð, причому дві ос-
танні пошкоджені записом обчислення кількості проведених поминальних
служб. В нижньому рядку виконані літери Ä та Ð.
Датування. За формою написання D-подібної ä та ð з петлею кутом до-
низу графіті датується останньою чвертю XІI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2755 (табл. ССLІІ, 3)
Складові однорядкового напису пошкоджені вибоями. На початку рядка
можемо ідентифікувати літери ²Í, наприкінці – ËÈ. Слід зазначити, що ë в ниж-
ній частині має специфічні заокруглення в нижній частині, як і в графіті № 2724.
Тож не виключено, що обидва записи виконувались одним автором.
Датування. Зважаючи на ймовірне виконання № 2724 та № 2755 одним
автором, графіті може бути датоване другою чвертю XI – початком XІV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2756 (табл. ССLІІІ)
Опублікований В. Корнієнком [Корнієнко 2011д].
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
175
Тиньк в місці розташування напису та його складові пошкоджені ви-
боями, під нижнім рядком він втрачений. Втім, більшість літер напису за наяв-
ними фрагментами та контекстом може бути ідентифікована:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний
текст може бути представлений наступним чином:
Ì(h)ñ(#)ö[à à]ïðèë[#] [âú] ä(ü)[íü ïðåñ]òàâ[è]ñ# [Â]ñåâîëîäú ... Ã²
uìåð[ë]ú ñå[ðåäî\] ...
Місяця квітня вдень приставився Всеволод ... 13-го помер середою ...
Датування. За контекстом час появи графіті може бути віднесений до
1093 р.; форми написання літер не суперечать його датуванню останнім десяти-
літтям ХІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2757 (табл. ССLІV)
Незважаючи на пошкодження тиньку вибоями та іншими графіті, майже
всі складові обведеного квадратною рамкою напису впевнено визначаються:
Зважаючи на структуру розташованого поруч напису № 2780, втрачену
літеру слід реконструювати як î.
Датування. За формою написання à з покриттям, â з виступом зверху та
округлою нижньою петлею, è, ì та í з верхніми засічками, ê з верхньою засічкою
та відворотом на верхній скісній, ï з виступом зверху, прямолінійної ð з округлою
петлею, ú з округлою петлею час появи графіті може бути окреслений в межах
кінця ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 2758 (табл. ССLV, 1)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, що зберегла сімнадцять вертикальних засічок, які прокреслювались вниз
від горизонтальної лінії. Запис прокреслений по № 2757.
Датування. За типологічним методом та особливостями розташування
час появи графіті окреслюється в межах кінця XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2759 (табл. ССLV, 2)
Текстова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб містить літеру Î, рахункова – десять вертикальних засічок. Запис прокрес-
лений по № 2757.
Датування. За типологічним методом та особливостями розташування
графіті найвірогідніше датувати в межах кінця XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
176
Графіті № 2760 (табл. ССLV, 3)
Під лінією обвалу стародавнього тиньку помітні пошкоджені вибоями лі-
тери, з-поміж яких відносно впевнено можуть бути визначені Ï та À.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
XI – кінця XVІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2761 (табл. ССLVІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування малюнка пошкоджена вибоями
та затерта, однак наявні складові дозволяють повністю реконструювати його
вигляд. На фресці подвійними замкненими рисками прокреслений шестикінеч-
ний хрест, що складається зі щогли, рівних за довжиною горизонтальних пе-
рекладини та підніжжя.
Датування. За формою прорізів час появи графіті має бути окреслений
другою чвертю XI – кінцем XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2762 (табл. ССLVІ, 2)
Під лінією обвалу давнього фрескового тиньку простежуються кілька
літер. Перша впевнено читається як Â. Друга також має визначатись як Â, над
якою прокреслений відкрите донизу півколо з заокругленими в середину кін-
цями, обидві знаки з'єднані вертикальною рискою. Наступні літери можуть бути
ідентифікована як Ð, Î та È. Під лівою щоглою останньої прокреслений знак,
схожий на Ò.
Датування. За формою написання â з переломом, петлі якої не торка-
ються щогли, графіті датується другою чвертю XI – кінцем XІV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2763 (табл. ССLVІ, 3)
Незважаючи на пошкодження тиньку можемо встановити, що тут подвій-
ними замкненими рисками було прокреслене зображення шестикінечного
хреста, що складається зі щогли, перекладини та символічної таблички над го-
ловою Ісуса Христа.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до дру-
гої чверті XI – кінця XVІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2764 (табл. ССLVІ, 4)
На фресці простежується фігура у вигляді розділеного вертикальною рис-
кою навпіл квадрату, від лівого нижнього кута якого піднімається довга скісна
риска. Втім, остання може бути просто зашпакльованою подряпиною.
Датування. Прорізи повністю закриті шпаклівкою, тож час можливої
появи графіті окреслюється широкими хронологічними межами від другої чверті
XI до кінця XVІІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2765 (табл. ССLVІІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями,
прямо по ньому прокреслений запис обчислення кількості проведених поминаль-
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
177
них служб (№ 2767). Втім, всі його складові за збереженими фрагментами впев-
нено ідентифікуються:
Датування. За формою написання à з розкритою або гострою петлями,
ІС-подібної розімкненої ê, ï з виступом зверху та ò без бічних засічок графіті
найвірогідніше датувати другою чвертю XІI – кінцем XІІІ ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 2766 (табл. ССLVІІ, 2)
На фресці чітко читається ім'я Ñàâà 'Сава'.
Датування. За формою написання à з опуклою або округлою петлями
та видовженою спинкою, â, верхня петля якої ширша за нижню, час появи графіті
може бути окреслений кінцем ХІ – кінцем ХІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2767 (табл. ССLVІІІ, 1)
Рахункова частина дворядкового запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. У верхньому рядку наявні сімнадцять вертикальних засічок,
над якими прокреслена горизонтальна лінія. В нижньому рядку виконано вісім-
надцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом, а також за особливостями розта-
шування (запис пошкодив рядки № 2765), графіті датується другою чвертю XІI –
кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2768 (табл. ССLVІІІ, 2)
На фресці прокреслена фігура, що складається з трьох знаків. Перший
нагадує літеру Õ, другий – покладену праворуч Â з трьома петлями, третій – лі-
теру ¤ з подвійною перемичкою.
Датування. За формою прорізів час появи графіті має бути окреслений
другою чвертю XI – кінцем XVІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2769 (табл. ССLІХ, 1)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений вибоями, з-поміж його
складових у верхньому рядку простежується літера À та дві щогли іншої літери
за нею, у нижньому на початку фрагментарно збережена À, щогла ще однієї лі-
тери за нею, а наприкінці – буквосполучення ÀÊÎ.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою та ІС-подіб-
ної ê час появи графіті може бути окреслений другою чвертю ХІ – кінцем ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2770 (табл. ССLІХ, 2)
На фресці прокреслена монограма з літер Ò та Ð.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
178
Датування. За формою написання триногої ò та формою прорізів графіті
датується початком XV – кінцем XVI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2771 (табл. ССLІХ, 3)
Незважаючи на пошкодження, складові напису впевнено читаються:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè [ðà]áó ñâîåìó...
Господи, поможи рабу своєму...
Остання літера ã може розглядатись як початок незакінченого прикмет-
ника „грішному" або ж імені автора, наприклад, „Григорію" чи „Георгію".
Датування. За формою написання â з нижньою петлею кутом вперед
графіті найвірогідніше датувати в межах другої чверті ХІ – середини ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2772 (табл. ССLХ, 1)
Рахункова частина дворядкового запису обчислення кількості поминаль-
них служб. У верхньому рядку збереглось дванадцять вертикальних засічок, у
нижньому – сімнадцять. Засічки прокреслювались вниз від горизонтальної лінії.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2773 (табл. ССLХ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, проте його
складові доволі добре простежуються:
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів:
г(оспод)й п(й)с(à)ë(ú) à á.
Ãîñïîä³ ï³ñàëú à á.
Господи, писав: а, б.
Датування. За типологічним методом час можливої появи глаголичного
графіті може бути окреслений першою чвертю ХІ – кінцем ХІІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2774 (табл. ССLХІ, 1)
На фресці простежується незавершене зображення гексаграми. Втім, не
виключено, зважаючи на контекст розташованих поруч малюнків, автор нама-
гався прокреслити пентаграму, проте припустився помилки. 
Датування. За формою прорізів час появи графіті має бути окреслений
другою чвертю XI – кінцем XVІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2775 (табл. ССLХІ, 2)
По фресковому тиньку прокреслена пентаграма.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
179
Датування. Форма прорізів дозволяє датувати графіті другою чвертю XI –
кінцем XVІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2776 (табл. ССLХІ, 3)
Неподалік від попереднього малюнка простежується фрагментарно збе-
режена пентаграма.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути віднесений
до другої чверті XI – кінця XVІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2777 (табл. ССLХІ, 4)
На фресці зображено пентаграму.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю XI –
кінцем XVІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2778 (табл. ССLХІ, 5)
По фресковому тиньку прокреслений малюнок, який, незважаючи на
певну схематичність, можемо інтерпретувати як зображення птаха: помітні овал
голови, лінія шиї, око та дзьоб.
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється другою
чвертю XI – кінцем XVІ ст.
Категорія: орнітоморфні зображення.
Графіті № 2779 (табл. ССLХІ, 6)
Складові напису пошкоджені дрібними вибоями, однак вони можуть бути
визначені як поставлені під хвилясте титло літери ÃÈ, тобто, перед нами тради-
ційне скорочення слова Ã(îñïîä)è 'Господи'.
Датування. За формою написання è з горизонтальною перемичкою, а
також за структурою формули, датувати графіті найвірогідніше другою чвертю
ХІ – кінцем ХV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2780 (табл. ССLХІІ, 1)
Складові напису значно пошкоджені вибоями, проте більшість з них
може бути ідентифіковані:
За своєю структурою напис ідентичний тексту № 2757, лише слово
êðúèâà написано скорочено, без úè: êðâà. 
Датування. За формою написання ï з виступом зверху та криволінійної ð
з петлею кутом донизу графіті датується останньою третиною ХІІ – кінцем ХІІІ ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 2781 (табл. ССLХІІ, 2)
Складові напису сильно пошкоджені, більшість з них не збереглись:
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
180
За своєю структурою текст цього чотирирядкового напису подібний до
графіті № 2757 та № 2780.
Датування. За формою написання a з видовженою спинкою, ІС-подібної
розімкненої ê та ï з виступом зверху графіті датується другою чвертю ХІ – кін-
цем ХІІ ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 2782 (табл. ССLХІІІ, 1)
По фресковому тиньку прокреслена фігура у вигляді вертикальної запле-
теної стрічки. Подібні малюнки часто зустрічаються в епіграфіці, як приклад мо-
жемо навести два опубліковані графіті церкви Спаса на Нередиці [Овчаров 2006,
с. 92, рис. 24-25].
Датування. За формою прорізів час появи графіті окреслюється другою
чвертю XI – кінцем XVІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2783 (табл. ССLХІІІ, 2)
Неподалік на фресці помітний фрагмент подібного малюнка.
Датування. Форма прорізів дозволяє віднести час появи графіті до дру-
гої чверті XI – кінця XVІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2784 (табл. ССLХІІІ, 3)
По фресковому тиньку прокреслена фігура у вигляді горизонтальної за-
плетеної стрічки.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю XI –
кінцем XVІ ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2785 (табл. ССLХІІІ, 4)
Від напису збереглась лише початкова літера Ä.
Датування. За формою написання ä з довгими ніжками графіті слід да-
тувати в межах другої чверті XI – кінця XV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2786 (табл. ССLХІV, 1)
Складові напису пошкоджені дрібними вибоями та рамкою № 2757:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
[J(à)ë]ú Ì³õàèëú.
Писав Михайло.
Датування. За формою написання ú з округлою або кутом вперед пет-
лями графіті датується кінцем ХІ – кінцем ХІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
181
Графіті № 2787 (табл. ССLХІV, 2)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений, з-поміж його
складових можемо визначити ймовірну Ì, ¤ та È.
Датування. За формою написання è з горизонтальною перемичкою най-
вірогідніше датувати графіті в межах другої чверті ХІ – кінця ХV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2788 (табл. ССLХV, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена. У верхньому
рядку читаються склади ÀÏ та ÎÑ, у нижньому – ÐÎ.
Датування. За формою написання à з покриттям та прямолінійної ð з ок-
руглою петлею графіті слід датувати в межах другої чверті ХІ – початку ХІV ст.;
при цьому, відповідно до типовості поширення такої форми написання літери à,
ймовірно окреслити верхню хронологічну межу кінцем ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2789 (табл. ССLХV, 2)
На фресці простежуються літери ÎÃ.
Датування. За формою написання ã з виступом зверху графіті датується
в межах другої чверті ХІ – кінця ХІV ст.; при цьому, відповідно до типовості по-
ширення такої форми написання літери, верхня хронологічна межа може бути
окреслена кінцем ХІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2790 (табл. ССLХV, 3)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений вибоями. У верхньому
рядку простежуються фрагменти літери, в нижньому – буквосполучення ÊÎÁÚ.
Датування. За формою написання á з округлою петлею, ІС-подібної ро-
зімкнутої ê та ú з петлею кутом вперед графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця ХІІ ст.; при цьому, відповідно до типовості поширення форми напи-
сання ê та ú, нижню хронологічну межу варто окреслити серединою ХІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2791 (табл. ССLХV, 4)
На фресці прокреслені літери ÀÐ.
Датування. За формою написання à з розімкнутою петлею та ð з розкри-
тою петлею кутом вперед графіті датується в межах середини ХІІ – кінця ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2792 (табл. ССLХVІ, 1)
Трирядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб. Його верхній рядок становить рахункова частина в складі літери ÀÃ. У
другому рядку збереглось дев'ять вертикальних засічок, в третьому – три. Зверху
та знизу засічки обмежувались горизонтальними лініями.
Датування. За формою написання à з покриттям та ã з виступом зверху
графіті слід датувати в межах другої чверті ХІ – початку ХІV ст.; при цьому, від-
повідно до типовості поширення такої форми обох літер, ймовірно окреслити
верхню хронологічну межу кінцем ХІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
182
Графіті № 2793 (табл. ССLХVІ, 2)
Дворядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб. Верхній рядок становить текстова частина, що складається з літер ÀÑ,
нижній – рахункова, від якої збереглось вісім вертикальних засічок, які прокрес-
лювались вниз від горизонтальної лінії.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2794 (табл. ССLХVІ, 3)
Права частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб знищена обвалом тиньку. Збереглась текстова частина в складі літер ²ÎÀ
та три вертикальні засічки рахункової.
Датування. За формою написання хрестоподібної ³ та за особливостями
розташування (автор комплексу записів лічби №№ 2796-2800 мусив оминати
текст) графіті датується в межах середини XІІI – початку XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2795 (табл. ССLХVІ, 4)
Трирядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб. Його верхній рядок становить літера Î текстової частини. В другому
рядку знаходиться дванадцять вертикальних засічок, в третьому – дев'ять види-
мих. Засічки прокреслювались вниз від горизонтальної лінії.
Датування. За типологічним методом та особливостями розташування
(автор комплексу записів лічби №№ 2796-2800 мусив оминати текст) графіті слід
датувати в межах другої чверті XI – початку XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Комплекс записів лічби, що містить п'ять графіті (№№ 2796-2800), ви-
конаних однією людиною. Його особливістю є оформлення текстової частини –
літери поставлені під велике кутове титло. Рахункові частини прокреслювались
наступним чином: спочатку автор видряпував довгу горизонтальну лінію, про-
креслюючи засічки по ній. На момент виконання складових комплексу на фресці
вже були наявні написи № 2794 та № 2795, які автор був вимушений оминати.
Графіті № 2796 (табл. ССLХVІІ, 1)
Текстова частина складається з літер ÑÅÌ, рахункова – дев'яти видимих
вертикальних засічок. Закінчення рядка знищене обвалом тиньку.
Графіті № 2797 (табл. ССLХVІІ, 2)
Однорядковий запис складається з літери Ñ текстової частини та дванад-
цяти видимих вертикальних засічок рахункової. Закінчення рядка знищене об-
валом тиньку.
Графіті № 2798 (табл. ССLХVІІ, 3)
Текстова частина складається з літери Í. Від рахункової збереглось три-
надцять вертикальних засічок. Закінчення рядка знищене обвалом тиньку.
Графіті № 2799 (табл. ССLХVІІ, 4)
Текстова частина складається з літери Ð, рахункова містить лише одну
вертикальну засічку. Закінчення рядка знищене обвалом тиньку.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
183
Графіті № 2800 (табл. ССLХVІІ, 5)
Від запису залишилась лише текстова частина, що складається з літер
²WÀ. Через вибої перша літера набула схожості з ð. Закінчення рядка знищене
обвалом тиньку.
Датування. За формою написання прямолінійної ð з округлою петлею
(№ 2799) та особливостями розташування час появи комплексу може бути ок-
реслений в межах середини ХІІІ – початку XІV ст.
Категорія: записи лічби.
Графіті № 2801 (табл. ССLХVІІІ, 1)
Запис пошкоджений № 2795, однак можемо встановити, що він складався
з двох складів – ÎÑ у верхньому рядку та ÂÎ у нижньому.
Датування. За формою написання â з округлою нижньою петлею графіті
датується в межах другої чверті ХІ – середини ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2802 (табл. ССLХVІІІ, 2)
На фресці простежується довга вертикальна риска, під нею виконано
знак у вигляді дзеркальної Ð з прокресленою подвійною рискою щоглою.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
другою чвертю ХІ – кінцем XVI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2803 (табл. ССLХVІІІ, 3)
Рахункова частина дворядкового запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. У верхньому рядку вертикальних засічок збереглось оди-
надцять, у нижньому – дев'ять.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2804 (табл. ССLХVІІІ, 4)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб, від якої збереглось вісім вертикальних засічок, які прокрес-
лювались вниз від горизонтальної лінії.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2805 (табл. ССLХІХ, 1)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб, від якої збереглось тринадцять вертикальних засічок, що
прокреслювались вниз від горизонтальної лінії.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2806 (табл. ССLХІХ, 2)
Трирядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб. Верхній рядок становить текстова частина в складі літер ÃÅÎÐ. В серед-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
184
ньому рядку збереглось двадцять шість вертикальних засічок, у нижньому –
двадцять одна. Засічки прокреслювались вниз від горизонтальної лінії.
Датування. За формою написання прямолінійної ð з округлою розімкну-
тою петлею графіті датується в межах кінця XI – кінця XІІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2807 (табл. ССLХХ, 1)
Ліворуч тим же автором виконаний інший трирядковий запис обчислення
кількості проведених поминальних служб. Текстова частина, яка становить вер-
хній рядок, складається з літери À. В середньому рядку збереглось дев'ятнадцять
вертикальних засічок рахункової частини, у нижньому – шість. Засічки прокрес-
лювались вниз від горизонтальної лінії.
Датування. Оскільки написи № 2806 та № 28907 виконані одним авто-
ром, графіті датується кінцем XI – кінцем XІІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2808 (табл. ССLХХ, 2)
По фресковому тиньку голкою прокреслений невеликий малюнок, автор
якого зобразив птаха, який сидить розправивши крила.
Датування. За формою прорізів час появи графіті може бути окреслений
другою чвертю ХІ – кінцем XVI ст.
Категорія: орнітоморфні зображення.
І.24. Фреска з зображенням орнаменту
Знаходиться в північно-східному куті віми (табл. ІІ, 1). Поверхня фрески
пошкоджена численними вибоями, наявні три смуги втрат первісного тиньку.
На досліджуваній ділянці виявлено п'ять графіті, які отримали порядкові но-
мери від 2809-го по 2813-й (табл. ІІ, 2).
Графіті № 2809 (табл. ССLХХІ, 1)
Фресковий тиньк в місці розташування рахункової частини запису об-
числення кількості проведених поминальних служб сильно пошкоджений, його
складові слабо розчищені від шпаклівки. Від запису збереглась двадцять одна
вертикальна засічка.
Датування. За типологічним методом час появи графіті має бути відне-
сений до другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2810 (табл. ССLХХІ, 2)
Невеликий фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості
проведених поминальних служб, від якої збереглось шість вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті слід датувати в межах дру-
гої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2811 (табл. ССLХХІ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування запису обчислення кількості про-
ведених поминальних служб сильно пошкоджена, збереглось лише закінчення
рахункової частини в складі дванадцяти вертикальних засічок, що прокреслю-
вались вниз від горизонтальної лінії.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
185
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2812 (табл. ССLХХІІ, 1)
На поверхні стіни простежуються два пошкоджені рядки рахункової час-
тини запису обчислення кількості проведених поминальних служб. У верхньому
збереглось п'ять засічок, в нижньому – двадцять. Точну кількість рядків встано-
вити неможливо, адже над записом знаходиться вивал стародавнього тиньку.
Датування. Зважаючи на час побутування подібних записів графіті слід
датувати другою чвертю XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2813 (табл. ССLХХІІ, 2)
Нижче попереднього напису, відділений від нього довгою горизонталь-
ною лінією, знаходиться інший запис обчислення кількості проведених поми-
нальних служб. Від нього збереглись два рядки, у верхньому – сімнадцять, в
нижньому – дев'ять вертикальних засічок. Під ним стародавній тиньк не збе-
рігся, тож точну кількість рядків визначити не виявляється за можливе.
Датування. За типологічним методом час появи графіті має бути відне-
сений до другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
І.25. Фреска з зображенням орнаменту
Знаходиться в північно-східному куті виступу апсиди, на його південній
стороні (табл. ІІ, 1). Тиньк пошкоджений численними вибоями, в нижній частині
та біля ребра він не зберігся зовсім. На досліджуваній ділянці виявлено чотири
графіті, яким надано порядкові номери від 2814-го по 2817-й (табл. ІІ, 2).
Графіті № 2814 (табл. ССLХХІІІ)
На фресці простежується великий запис обчислення кількості прове-
дення поминальних служб, від якого залишилась рахункова частина у вигляді
двох стовпчиків горизонтальних засічок. В першому їх збереглось двадцять сім,
у другому – дев'ятнадцять. В середній частині горизонтальні засічки сильно
зближені, місцями вони змикаються.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2815 (табл. ССLХХІV, 1)
Від текстової частини запису обчислення кількості поминальних служб
простежується гостроверха Ä з довгими ніжками, від рахункової – одинадцять
вертикальних засічок.
Датування. За формою написання ä з довгими ніжками, одна з яких є про-
довженням скісної, графіті найвірогідніше датувати в межах другої чверті ХІ –
кінця ХІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2816 (табл. ССLХХІV, 2)
Невеликий фрагмент (закінчення) рахункової частини запису обчислення
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
186
кількості проведених поминальних служб, від якої залишились п'ять вертикаль-
них засічок, що прокреслювались вниз від горизонтальної лінії.
Датування. Зважаючи на час побутування подібних записів графіті слід
датувати другою чвертю XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2817 (табл. ССLХХІV, 3)
Як і в попередньому випадку, на фресці збереглось закінчення рахункової
частини запису обчислення кількості поминальних служб у вигляді трьох верти-
кальних засічок, що прокреслювались вниз від горизонтальної лінії.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
І.26. Фреска з зображенням орнаменту
Знаходиться в північно-східному куті виступу апсиди, на його західній
стороні (табл. ІІ, 1). Фреска пошкоджена вибоями, наявні дві смуги втрат ста-
родавнього тиньку. На досліджуваній ділянці виявлено два графіті, № 2818 та
№ 2819 (табл. ІІ, 2).
Графіті № 2818 (табл. ССLХХV, 1)
Рахункова частина невеликого запису обчислення кількості проведених
поминальних служб, що складається з шести вертикальних засічок, які прокрес-
лювались вниз від горизонтальної лінії.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2819 (табл. ССLХХV, 2)
Текстова частина запису обчислення кількості поминальних служб скла-
дається з трьох літер ÈËÈ. Зважаючи на пошкодження тиньку за останньою лі-
терою, ми не можемо виключати наявності тут ще однієї літери, яка за
контекстом може бути реконструйована як À. Рахункова частина містить сорок
чотири розташовані у стовпчик горизонтальні засічки.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
І.27. Фреска на північній стороні апсиди
Досліджувана ділянка (табл. ІІ, 1) може бути поділена на чотири ком-
позиції. У нижньому регістрі та у верхньому біля ребра виконано орнаменти. В
східній частині під вікном виконаний малюнок хреста, обабіч якого знаходяться
два кипариси. Між вертикальною смугою орнаменту та хрестом зображено
сцену Благовіщеня. Більшість графіті зосереджена саме на цій останній ком-
позиції, причому їх автори намагались обходити постаті Архангела Гавриїла
та Діви Марії, видряпуючи записи на фоні. Збереженість стародавнього тиньку
північної сторони апсиди задовільна, трапляються ділянки щільно вкриті чис-
ленними дрібними вибоями та слабо розчищеними від шпаклівки, так що відді-
лити прорізи від пошкоджень ледь вдається. В нижній частині композицій зі
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
187
сценою Благовіщеня та зображенням хреста наявна нерівна ділянка втрат фрес-
кового тиньку. Втім, незважаючи на складнощі, вдалося виявити сто сімдесят
два графіті, яким надано порядкові номери від 2820-го по 2991-й (табл. ІІ, 2).
Графіті № 2820 (табл. ССLХХVІ, 1)
Рахункова частина доволі великого запису обчислення кількості прове-
дених поминальних служб виконана біля самого ребра виступу апсиди. Місцями
тиньк сильно пошкоджений вибоями, які не розчищені від шпаклівки. Від запису
збереглось шістдесят чотири горизонтальні засічки, розташовані у стовпчик.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2821 (табл. ССLХХVІ, 2)
Рахункова частина дворядкового запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. Засічки сильно нахилені ліворуч. У верхньому рядку їх
двадцять сім, у нижньому – дванадцять. Наприкінці верхнього рядка прокреслені
три довгі лінії.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2822 (табл. ССLХХVІІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування запису обчислення кількості про-
ведених поминальних служб пошкоджена вибоєм. Однак за збереженими фраг-
ментами можемо встановити загальну кількість горизонтальних засічок – їх
налічувалось тринадцять.
Датування. За аналогією з подібними записами графіті датується в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2823 (табл. ССLХХVІІ, 2)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, яка також складається з тринадцяти горизонтальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Комплекс розташованих один над одним записів обчислення кількості
проведених поминальних служб, який складається з шести дуже пошкоджених
вибоями графіті (№№ 2824-2829). Особливості розташування та структура
формули – спочатку прокреслювався малюнок хреста, скорочена форма імені
та вертикальні засічки – вказують на їх виконання однією людиною.
Графіті № 2824 (табл. ССLХХVІІІ, 1)
Текстова частина запису містить літеру Í, рахункова зберегла одинадцять
вертикальних засічок.
Графіті № 2825 (табл. ССLХХVІІІ, 2)
Текстова частина складається з літери À, рахункова – з семи видимих
вертикальних засічок.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
188
Графіті № 2826 (табл. ССLХХVІІІ, 3)
Текстова частина запису містить три літери FÅÎ, причому в першої від-
сутня перемичка. Від рахункової збереглось дві вертикальні засічки.
Графіті № 2827 (табл. ССLХХІХ, 1)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений, збереглась лише не-
велика частина перекладини хреста.
Графіті № 2828 (табл. ССLХХІХ, 2)
Текстова частина запису пошкоджена вибоєм, за контурами літера може
бути реконструйована як O. Від рахункової частини збереглось дев'ять верти-
кальних засічок.
Графіті № 2829 (табл. ССLХХІХ, 3)
Як і в попередньому випадку, текстова частина пошкоджена вибоєм. За
контурами літера – збереглась ліва щогла – найвірогідніше може бути реконстру-
йована як Ï. Від рахункової частини залишилось сім вертикальних засічок.
Датування. За формою написання нахиленої ліворуч å з язичком донизу
(№ 2826) та типологічним методом час появи комплексу може бути окреслений
в межах другої чверті ХІІ – кінця XІV ст.
Категорія: записи лічби.
Графіті № 2830 (табл. ССLХХХ, 1)
Фрагмент (закінчення) рахункової частини запису обчислення кількості
поминальних служб, від якої збереглось одинадцять засічок. Оскільки вони
сильно нахилені ліворуч, а останні взагалі набувають горизонтального поло-
ження, можемо виснувати, що рядок вигинався вгору.
Датування. За аналогією з подібними записами графіті датується в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2831 (табл. ССLХХХ, 2)
Трирядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб. Його нижній рядок складається з двадцяти чотирьох видимих вертикаль-
них засічок, два верхні становить текстова. У середньому рядку виконано склад
ÂÀ, у верхньому – ÐÀ.
Датування. За формою написання ð з петлею кутом вперед графіті да-
тується в межах середини XІI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2832 (табл. ССLХХХІ, 1)
Дворядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб. Верхній рядок містить текстову частину в складі літер FÅ та рахункову,
що зберегла двадцять одну вертикальну засічку, через середину яких прокреслена
горизонтальна лінія. У нижньому рядку простежуються двадцять три верти-
кальні засічки.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
189
Графіті № 2833 (табл. ССLХХХІ, 2)
Фрагмент рахункової частини дворядкового запису обчислення кількості
проведених поминальних служб. У верхньому та нижньому рядках збереглось
по п'ятнадцять вертикальних засічок, що прокреслювались вниз від довгої го-
ризонтальної лінії.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється
другою чвертю XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2834 (табл. ССLХХХІІ, 1)
Фрагментарно збережений запис обчислення кількості проведених по-
минальних служб. Текстова частина сильно пошкоджена вибоєм, від літери за-
лишилась лише петля. Це дозволяє найвірогідніше реконструювати її як F, Î,
Ñ, Å, Ð або Â. Від рахункової збереглось двадцять дві вертикальні засічки.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2835 (табл. ССLХХХІІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, від нього збе-
реглись чотири літери Å.
Датування. За формою написання нахиленої ліворуч å з язичком донизу
час появи графіті може бути окреслений в межах другої чверті ХІІ – кінця XV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2836 (табл. ССLХХХІІІ, 1)
Трирядковий запис обчислення кількості поминальних служб, від якого
збереглась рахункова частина. У верхньому рядку простежуються п'ятнадцять
вертикальних засічок, у середньому – дев'ятнадцять, у нижньому – сімнадцять.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2837 (табл. ССLХХХІІІ, 2)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена ви-
боями, збереглись лише кілька літер.
У верхньому рядку чітко читається склад ÌÎ. В нижньому, незважаючи
на пошкодження, можемо простежити залишки літер Á, Q та Ñ. Зважаючи на
наявні літери, текст може бути реконструйований наступним чином:
... [ïî]ìî[zè] [ðà]áq ñ[âîåìq] ...
... поможи рабу своєму ...
Датування. За структурою формули графіті може бути датоване в межах
другої чверті XI – кінця XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2838 (табл. ССLХХХІV, 1)
Дворядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб, від якого збереглась рахункова частина. У верхньому рядку простежу-
ються шістнадцять вертикальних засічок, у нижньому – тринадцять.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
190
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2839 (табл. ССLХХХІV, 2)
На фресці простежуються літери ÀÁÂ.
Датування. За формою написання á з виступом зверху ліворуч графіті
датується другої чверті XI – кінця XV ст.; при цьому, зважаючи на типовість по-
ширення такої форми написання літери, верхня хронологічна межа може бути
окреслена кінцем ХІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2840 (табл. ССLХХХV, 1)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб, від якої збереглось шість вертикальних засічок, над якими
прокреслена горизонтальна лінія.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється
другою чвертю XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2841 (табл. ССLХХХV, 2)
Текстова частина запису складається з літер ÄÈ, рахункова – з сімнад-
цяти видимих вертикальних засічок.
Датування. За формою написання А-подібної ä графіті найвірогідніше
датувати кінцем ХІ – кінцем XІI ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2842 (табл. ССLХХХVІ)
Поверхня стіни в місці розташування запису обчислення кількості про-
ведених поминальних служб сильно пошкоджена, простежуються двадцять п'ять
вертикальних засічок. Рядок дугою вигинається вгору, так що останні засічки
набувають горизонтального положення.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2843 (табл. ССLХХХVIІ, 1)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений, простежуються літери
ÏOÌÎ, що є початком слова ïîìî[zè] 'поможи'. Під час виконання останньої лі-
тери î рука автора зісковзнула, тож ліва дуга літери замість округлої стала прямою.
Датування. За структурою формули графіті може бути датоване в межах
другої чверті XI – кінця XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2844 (табл. ССLХХХVIІ, 2)
Невеликий фрагмент (закінчення) рахункової частини запису обчислення
кількості поминальних служб, від якої збереглось чотири вертикальні засічки.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
191
Графіті № 2845 (табл. ССLХХХVIІ, 3)
Фрагмент рахункової частини дворядкового запису обчислення кількості
проведених поминальних служб. У верхньому рядку збереглись три вертикальні
засічки, в нижньому – вісім.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2846 (табл. ССLХХХVIІ, 4)
Невеликий фрагмент запису обчислення кількості проведених поминаль-
них служб, що зберіг чотири вертикальні засічки.
Датування. За типологічним методом графіті може бути датоване в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2847 (табл. ССLХХХVIІ, 5)
На фресці прокреслена літера À.
Датування. За формою написання à з видовженою вертикальною спин-
кою графіті найвірогідніше датувати в межах другої чверті ХV – кінця XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2848 (табл. ССLХХХVIІІ, 1)
Поверхня стіни пошкоджена вибоями, проте можемо встановити, що
перед нами рахункова частина запису обчислення кількості проведених поми-
нальних служб, яка зберегла дванадцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2849 (табл. ССLХХХVIІІ, 2)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості поминальних
служб, простежуються десять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2850 (табл. ССLХХХVIІІ, 3)
На фресці простежуються п'ять вертикальних засічок, що є фрагментом
рахункової частини запису обчислення кількості проведених поминальних служб.
Датування. За аналогією з подібними записами графіті датується в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2851 (табл. ССLХХХІХ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена, про-
різи майже повністю закриті шпаклівкою. За наявними контурами можемо іден-
тифікувати літери ÎÌZÈ: закінчення дієслова-прохання [ï]îì(î)zè 'поможи'.
Датування. За формою написання вертикальної z з переломом графіті
найвірогідніше датувати в межах другої чверті XI – першої чверті XІV ст.
Категорія: молитовний напис.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
192
Графіті № 2852 (табл. ССLХХХІХ, 2)
Текстова частина невеликого запису обчислення кількості поминальних
служб складається літер OËÈ та Ñ над ними. Від рахункової збереглось п'ять
вертикальних засічок. Поверх цього напису прокреслене графіті № 2862.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2853 (табл. ССLХХХІХ, 3)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб, збереглось дванадцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2854 (табл. ССLХХХІХ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена численними
вибоями. За наявними контурами можемо реконструювати літеру Z, за нею чи-
таються O та Á.
Датування. За формою написання зменшеної î графіті може бути дато-
ване в межах другої чверті XI – кінця XІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2855 (табл. ССХС, 1)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. Збереглось вісімнадцять вертикальних засічок, над якими
прокреслена горизонтальна лінія.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2856 (табл. ССХС, 2)
Дворядковий запис обчислення кількості поминальних служб складений
за повною формулою. Верхній рядок містить малюнок хреста, літери ÅÐ тек-
стової частини та двадцять видимих вертикальних засічок рахункової. Нижній
рядок є продовженням останньої, тут збереглось п'ять вертикальних засічок.
Датування. За формою написання ð з петлею кутом вперед графіті да-
тується в межах середини XІI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2857 (табл. ССХСІ, 1)
Текстова частина запису обчислення кількості поминальних служб міс-
тить дуже пошкоджена літеру À, однак не виключено, що за нею були прокрес-
лені інші літери. Трохи поодаль простежуються вертикальні засічки рахункової
частини, їх збереглось двадцять чотири. Через середину прокреслена довга го-
ризонтальна лінія.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
193
Графіті № 2858 (табл. ССХСІ, 2)
Текстова частина запису обчислення кількості поминальних служб скла-
дається з літер ÃË, рахункова – з чотирнадцяти вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2859 (табл. ССХСІІ, 1)
Трохи нижче знаходиться дворядковий запис обчислення кількості про-
ведених поминальних служб. У верхньому рядку в текстовій частині виконано
літери ÃË, в рахунковій – дванадцять вертикальних засічок. У нижньому рядку
збереглось ще п'ять. Вочевидь, цей запис є продовженням попереднього, № 2858.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2860 (табл. ССХСІІ, 2)
Тиньк в місці розташування трирядкового напису сильно пошкоджений.
У верхньому рядку простежуються частково збережені літери Ñ та O, в серед-
ньому – склад ÒÎÑ, у нижньому – літери ÏÎÀ та фрагменти ще двох, які не під-
даються впевненій реконструкції.
Датування. За формою написання ï з виступом зверху графіті датується
в межах другої чверті XI – кінця XІІІ ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2861 (табл. ССХСІІІ, 1)
На фресці простежуються вісім нахилених праворуч засічок, що є фраг-
ментом рахункової частини запису обчислення кількості поминальних служб.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2862 (табл. ССХСІІІ, 2)
Текстова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб складається з літери Ä. Від рахункової збереглось десять вертикальних
засічок, через середину яких була прокреслена горизонтальна лінія.
Датування. За аналогією з подібними записами графіті датується в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2863 (табл. ССХСІІІ, 3)
Рахункова частина дворядкового запису обчислення кількості поминальних
служб. У верхньому наявні дев'ятнадцять вертикальних засічок, у нижньому – сім.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2864 (табл. ССХСІV)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями та за-
писами лічби, внаслідок чого частина його складових не простежується:
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
194
Остання літера нижнього рядка пошкоджена, однак за збереженими фраг-
ментами може бути реконструйована як Ì.
Відтак, з розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів на-
явний текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìî[zè ðà]áî[y ñ]âîåìq [ãðhøí]à[ìq].
Господи, поможи рабу своєму грішному.
Датування. За формою написання â з округлою нижньою петлею, нахи-
леної праворуч å та y з маленькою голівкою час появи графіті найвірогідніше
окреслити в межах другої чверті XI – початку XІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2865 (табл. ССХСV, 1)
Дворядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб. Верхній рядок містить текстову частину у вигляді літери Í та рахункову
в складі тридцяти трьох видимих вертикальних засічок, що прокреслювались
вниз від горизонтальної лінії. Нижній рядок є продовженням рахункової частини,
він зберіг двадцять п'ять виконаних таким же чином засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2866 (табл. ССХСV, 2)
Нижче знаходиться інший запис обчислення кількості проведених поми-
нальних служб. Його текстова частина складається з літер ÕÐ. Рахункова збе-
регла чотири вертикальні засічки.
Датування. За формою написання прямолінійної ð з петлею кутом вгору
графіті датується в межах другої чверті XI – першої чверті XІІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2867 (табл. ССХСV, 3)
Поверхня стіни в місці розташування запису обчислення кількості про-
ведених поминальних служб сильно пошкоджена, збереглось двадцять дев'ять
вертикальних засічок, які прокреслювались вниз від горизонтальної лінії. Вона
простежується фрагментарно. Закінчення рядка вигинається вгору.
Датування. За аналогією з подібними записами графіті датується в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2868 (табл. ССХСVІ, 1)
На фресці простежується невеликий фрагмент рахункової частини запису
обчислення кількості проведених поминальних служб, від якого збереглось два-
надцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
195
Графіті № 2869 (табл. ССХСVІ, 2)
Невеликий фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості
проведених поминальних служб, де збереглось одинадцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2870 (табл. ССХСVІ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями та по-
дряпинами, прорізи його складових майже не розчищені від шпаклівки. На по-
чатку рядка можемо розібрати літери ÏÎÌ", далі знаки пошкоджені, проте за
наявними контурами та контекстом вони можуть бути найвірогідніше визначені
як лігатура літер "ÍÈ. Тобто, перше слово тексту є дієсловом-проханням ïîì""íè
'пом'яни'. Далі простежуються пошкоджені літери FEWÄÎ, що дозволяють ре-
конструювати вказівку імені особи прохача: Fåwäî[ðà] 'Феодора' або
Fåwäî[ñè""] 'Феодосія'. Розмір пошкодження закінчення напису дозволяє з біль-
шою долею вірогідності реконструювати тут дві літери, а не три. Тож перший
варіант реконструкції імені виглядає більш прийнятним.
Датування. Структура формули та форма частково розчищених від
шпаклівки прорізів дозволяє датувати графіті кінцем XVI – кінцем XVII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2871 (табл. ССХСVІІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування запису обчислення кількості прове-
дених поминальних служб пошкоджена численними вибоями, збереглось двадцять
чотири вертикальні засічки, які прокреслювались вниз від горизонтальної лінії.
Датування. За аналогією з подібними записами графіті датується в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2872 (табл. ССХСVІІ, 2)
Складові напису пошкоджені вибоями, вони майже не розчищені від
шпаклівки. Тим не менш, за наявними контурами всі літери можуть бути впев-
нено визначені:
З відновленням пропущених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Î ñâààò(à) Ìàð³à...
О, свята Марія...
Датування. За формою написання à з округлою петлею та â з розвилкою
графіті може бути датоване в межах середини ХІ – кінця XIV ст.; при цьому, зва-
жаючи на типовість поширення такої форми написання â, нижня хронологічна
межа може бути окреслена останньою чвертю ХІІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2873 (табл. ССХСVІІ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями, по
ньому покреслені записи № 2870 та 2872. Тим не менше, більшість складових
графіті простежуються відносно непогано:
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
196
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний
текст виглядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïî[ìîzè ð]àáq ñâîåìq F[åîäî]ðîâè.
Господи, поможи рабу своєму Федору.
Датування. За формою написання á з округлою петлею, â з верхньою
петлею скісною до щогли та прямолінійної ð зі зміщеною петлею графіті може
бути датоване в межах другої чверті ХІ – кінця XІІI ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2874 (табл. ССХСVIІІ, 1)
Тиньк в місці розташування напису сильно затертий, пошкоджений ви-
боями, внаслідок цього вціліла незначна кількість його складових, дві останні лі-
тери нижнього рядка визначаються за контурами та контекстом:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Ã(îñïîäè) ïî[ìîzè ð]àáó [ñ]âîåì[ó]...
Господи, поможи рабу своєму...
Датування. За формою написання ì з плечима, вертикальними щоглами
та петлею з двома заломами, дзеркальної вертикальної ó графіті найвірогідніше
датувати в межах середини ХІV – кінця XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2875 (табл. ССХСVIІІ, 2)
Складові напису пошкоджені, сильно затерті та закриті шпаклівкою.
Втім, майже всі вони можуть бути ідентифіковані:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ïîìîzè ðàáq ñ[âî]å[ìq]...
Господи, поможи рабу своєму...
Датування. За формою написання ã з виступом зверху, нахиленої пра-
воруч å з довгим язичком, нахиленої ліворуч z з переломом, прямолінійної ð з
округлою петлею та q, в якому î та ó не зближені, графіті датується другою
чвертю ХІ – початком XІV ст.; відповідно до типовості поширення таких форм
написання ã, å, z та q, вірогідні хронологічні межі появи графіті можуть бути
окреслені кінцем ХІ – першою чвертю ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
197
Графіті № 2876 (табл. ССХСIX, 1)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, від якої збереглась тридцять одна горизонтальна засічка.
Датування. За аналогією з подібними записами графіті датується в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2877 (табл. ССХСIX, 2)
Ліворуч від попереднього запису простежуються залишки іншої рахун-
кової частини запису обчислення кількості проведених поминальних служб. Збе-
реглось п'ятнадцять горизонтальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2878 (табл. ССХСIX, 3)
На фресці простежуються п'ятнадцять горизонтальних засічок рахунко-
вої частини запису обчислення кількості проведених поминальних служб.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється
другою чвертю XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2879 (табл. ССХСIX, 4)
Рахункова частина запису обчислення кількості поминальних відправ,
збереглось тринадцять горизонтальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2880 (табл. ССХСIX, 5)
На фресці помітні дев'ятнадцять горизонтальних засічок.
Датування. За особливостями розташування (засічки пошкодили
складові напису № 2883) графіті може бути датоване в межах середини XI –
кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2881 (табл. ССС, 1)
На поверхні стіни простежується фрагментарно збережена рахункова
частини запису обчислення кількості проведених поминальних служб, від якої
залишилось чотирнадцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється
другою чвертю XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2882 (табл. ССС, 2)
Тиньк в місці розташування напису значно пошкоджений вибоями, збе-
реглись літера Ñ та, на деякій відстані, Â.
Датування. За формою написання â з переломом, петлі якої не торка-
ються щогли, графіті датується другою чвертю XI – кінцем XІV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
198
Графіті № 2883 (табл. ССС, 3)
На фресці простежуються літери Â, трохи менші за розмірами Ñ та À.
Перша пошкоджена горизонтальними засічками запису № 2880.
Датування. За формою написання â з переломом, петлі якої не торка-
ються щогли, à з округлою петлею графіті датується серединою XI – початком
XІV ст.; зважаючи на типовість поширення такої форми написання â, верхня хро-
нологічна межа може бути окреслена першою чвертю ХІІІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2884 (табл. ССС, 4)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений та затертий,
однак можемо встановити, що він складався з двох складів ÍÎ та ÐÎ.
Датування. За формою написання прямолінійної ð з округлою петлею
графіті може бути датоване другою чвертю XI – початком XІV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2885 (табл. ССС, 5)
На фресці простежується літера Ê.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
XI – кінця XVІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2886 (табл. СССІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису затерта та частково пошкод-
жена вибоями. У першому рядку простежуються літери W, Ð, Ë або Õ, Å та ліва
частина W. Від другого залишилась лише літера Ñ. В третьому та четвертому
рядках простежуються неясні фрагменти літер у вигляді вертикальних засічок.
В шостому рядку збереглась Ñ.
Датування. За формою написання ð з петлею кутом вперед та W-подіб-
ної w графіті датується в межах середини XІI – кінця XІV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2887 (табл. СССІ, 2)
На фресці простежується невеликий фрагмент рахункової частини запису
обчислення кількості проведених поминальних служб. Від нього збереглись три
вертикальні засічки.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється
другою чвертю XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2888 (табл. СССІ, 3)
Фрагмент (закінчення) рахункової частини запису обчислення кількості
проведених поминальних служб, від якої залишилось вісім вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2889 (табл. СССІ, 4)
На фресці прокреслена літера Í, найвірогідніше – текстова частина за-
пису обчислення кількості проведених поминальних служб.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
199
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2890 (табл. СССІІ, 1)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений. Від текстової
частини залишилась літера F, над якою прокреслене горизонтальне титло. За
співвідношенням розташування титла та літери втрачена ще одна літера, віро-
гідно, Å. Від рахункової частини збереглось п'ять вертикальних засічок.
Датування. За формою написання f з покриттям графіті датується в
межах другої чверті XI – середини XІІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2891 (табл. СССІІ, 2)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб, від якої збереглось дванадцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється
другою чвертю XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2892 (табл. СССІІ, 3)
Рахункова частина дворядкового запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. У верхньому рядку збереглось тринадцять вертикальних
засічок, у нижньому – десять.
Датування. За аналогією з подібними записами графіті датується в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2893 (табл. СССІІ, 4)
На фресці простежуються чотири нахилені ліворуч вертикальні засічки ра-
хункової частини запису обчислення кількості проведених поминальних служб.
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути від-
несений до другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2894 (табл. СССІІІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування дворядкового запису обчислення
кількості проведених поминальних служб пошкоджена, збереглось лише кілька
вертикальних засічок: сім у верхньому рядку та дванадцять у нижньому.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2895 (табл. СССІІІ, 2)
На фресці простежується літера Ä або, більш вірогідно, Î, ймовірно ІС-
подібна розімкнута Ê, на деякій відстані – Ï. За нею помітні вертикальна риска
та коло, які можуть розглядатись як літери ² та Î чи ІС-подібна пошкоджена ви-
боєм Ê. Наприкінці рядка виконана літера Î. Зважаючи на складнощі ідентифі-
кації літер впевнено визначити значення напису неможливо. Однак в ньому
простежується певна послідовність: на початку рядка виконаний склад ÎÊ, на
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
200
деякій відстані видряпана більша за розмірами Ï, а поодаль від неї – інверсова-
ний перший склад ÊÎ.
Датування. За формою написання ІС-подібної ê та î з прямими замість
одної з дуг графіті датується початком XІI – кінцем XV ст.; при цьому, відповідно
до типовості поширення такої форми î, нижня ймовірна хронологічна межа може
бути окреслена початком XІV ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2896 (табл. СССІV, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена. У пер-
шому рядку збереглись дві щогли літери È, Í або Ï та Î. У другому рядку про-
стежуються дуже пошкоджені літери Á, À, вірогідна Ñ або Å та дві Î. Третій
рядок повністю знищений. В четвертому читаються літери ÂÎZ.
Датування. За формою написання à з краплеподібною петлею із двома
заломами, á з округлою петлею, â з переломом, петлі якої не торкаються щогли,
а верхня петля ширша за нижню, z з переломом хвоста, î звичайного вигляду
або з прямою замість дуги графіті найвірогідніше датувати в межах другої чверті
XІІI – першої чверті XІV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2897 (табл. СССІV, 2)
Фресковий тиньк пошкоджений дрібними вибоями, сильно затертий. У
верхньому рядку більшість літер збереглась фрагментарно, однак в цілому вони
визначаються доволі впевнено як середня частина словосполучення [ïî]ìîzè
ðà[áó] 'поможи рабу'. Втім, мусимо констатувати й гіпотетичну можливість про-
читання тут імені Ëàzàðî[ñ] 'Лазар'. Проте загальний вигляді рядка дозволяє
віддати перевагу першому варіанту відновлення тексту. В нижньому рядку про-
стежуються більші за розмірами літери ÃÅÎÐ, відповідно до нашої реконструкції
тексту – початок імені Ãåîð[ãèþ] 'Георгію'.
Датування. За формою à з опуклою петлею, нахиленої праворуч z з пе-
реломом та прямолінійної ð з округлою петлею графіті датується початком XІI –
першою чвертю XІV ст.; при цьому, відповідно до типовості поширення такої
форми літери z, верхня хронологічна межа може бути окреслена кінцем ХІІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2898 (табл. СССІV, 3)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, від якої збереглось шістнадцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті може бути від-
несений до другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2899 (табл. СССV, 1)
На поверхні стіни простежуються тридцять три вертикальні засічки ра-
хункової частини запису обчислення кількості проведених поминальних служб.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
201
Графіті № 2900 (табл. СССV, 2)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. Збереглось дев'ять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2901 (табл. СССV, 3)
На фресці читаються літери ÂÀ з надрядковою Ñ між ними. Структура
напису дозволяє розглядати його як текстову частину запису лічби. Слідів ра-
хункової частини не простежується.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою графіті да-
тується в межах другої чверті XI – кінця XІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2902 (табл. СССV, 4)
Нижче тим же автором прокреслена інша текстова частина запису, що
складається з літер FÅ з надрядковою Î між ними. Слідів рахункової частини
також не простежується.
Датування. Оскільки написи № 2901 та № 2092 виконані одним автором,
час появи графіті окреслюється в межах другої чверті XI – кінця XІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2903 (табл. СССVI, 1)
Текстова частина запису обчислення кількості поминальних служб міс-
тить літеру Ð під великим, на весь рядок, кутовим титлом. Від рахункової час-
тини залишилось п'ятнадцять вертикальних засічок.
Датування. За формою написання ð з петлею кутом донизу графіті да-
тується в межах останньої чверті XІІI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2904 (табл. СССVI, 2)
Текстова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб складається з літер ËÀÐ. Від рахункової частини залишилось сімнадцять
вертикальних засічок.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою та прямоліній-
ної ð з округлою петлею графіті датується в межах другої чверті XI – кінця XІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2905 (табл. СССVII, 1)
Текстова частина запису пошкоджена, під дуговим титлом простежується
лише початкова літера Ë. Зважаючи на співвідношення розмірів титла та першої
літери, втрачено ще три знаки. Рахункова частина складається з сорока верти-
кальних засічок, через середину яких прокреслена довга горизонтальна лінія.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2906 (табл. СССVII, 2)
На поверхні стіни простежується фрагментарно збережена рахункова
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
202
частина запису обчислення кількості проведених поминальних служб, від неї за-
лишилось двадцять дев'ять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2907 (табл. СССVIII, 1)
Текстова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб містить літери ÌÎ. Від рахункової частина залишилось тільки дванадцять
вертикальних засічок.
Датування. Вигляд та форма прорізів дозволяють визначити, що написи
№ 2904 та № 2907 виконані однією людиною, що дозволяє датувати запис в
межах другої чверті ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2908 (табл. СССVIII, 2)
На фресці простежуються шістнадцять вертикальних засічок рахункової
частини запису обчислення кількості проведених поминальних служб.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2909 (табл. СССVIII, 3)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. Збереглось вісімнадцять вертикальних засічок, через сере-
дину яких була прокреслена горизонтальна лінія.
Датування. За аналогією з подібними записами час появи графіті може
бути окреслений другою чвертю ХІ – кінцем ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2910 (табл. СССІХ, 1)
Від текстової частини дворядкового запису обчислення кількості прове-
дених поминальних служб залишилось лише кутове титло у верхньому рядку.
Далі простежуються вісім вертикальних засічок. У нижньому рядку збереглось
лише п'ять засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2911 (табл. СССІХ, 2)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб у вигляді тринадцяти вертикальних засічок, через середину
яких була прокреслена горизонтальна лінія.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2912 (табл. СССІХ, 3)
Фрагмент рахункової частини дворядкового запису обчислення кількості
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
203
проведених поминальних служб. У верхньому рядку збереглось шість вертикаль-
них засічок, у нижньому – дві.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2913 (табл. СССХ, 1)
Дворядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб. У верхньому рядку виконано текстову частину у вигляді літер ÃÀ. На дея-
кій відстані простежуються вісімнадцять дуже пошкоджених вертикальних за-
січок. У нижньому рядку їх збереглось п'ятнадцять.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2914 (табл. СССХ, 2)
На фресці простежуються пошкоджені літери ÀÏW.
Датування. За формою написання à з краплеподібною петлею та округ-
лої w графіті датується в межах середини XІІI – початку XІV ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2915 (табл. СССХІ, 1)
Текстова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб складається з літери À, рахункова – з п'ятнадцяти вертикальних засічок,
які прокреслювались вниз від горизонтальної лінії, фрагмент якої зберігся на по-
чатку рядка.
Датування. За формою написання à з розкритою петлею графіті дату-
ється в межах другої чверті XІI – кінця XІV ст.; при цьому, відповідно до типо-
вості поширення такої палеографічної ознаки, ймовірну верхню хронологічну
межу можна окреслити кінцем ХІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2916 (табл. СССХІ, 2)
Дворядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб. Верхній рядок є текстовою частиною, він містить літеру À. Нижній рядок
є рахунковою частиною, вона зберегла сорок вертикальних засічок, які прокрес-
лювались вниз від горизонтальної лінії.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою графіті да-
тується в межах другої чверті XI – кінця XІІ ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2917 (табл. СССХІІ, 1)
Дворядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб. Верхній складається з текстової частини й містить літери ÈÐÈ. Нижній
рядок є рахунковою частиною, він зберіг двадцять дев'ять вертикальних засічок,
що прокреслювались вниз від горизонтальної лінії.
Датування. За формою написання прямолінійної ð з округлою петлею
графіті датується в межах другої чверті XI – початку XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
204
Графіті № 2918 (табл. СССХІІ, 2)
Незважаючи на пошкодження тиньку, можемо встановити, що перед нами
складений за повною формулою запис обчислення кількості проведених поми-
нальних служб. Простежується зображення хреста, літери ÈËÈ текстової час-
тини та вертикальна засічка рахункової.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2919 (табл. СССХІІ, 3)
Рахункова частина запису обчислення кількості поминальних служб у ви-
гляді рядка з двадцяти восьми видимих вертикальних засічок, що прокреслюва-
лись вниз від горизонтальної лінії. Вона частково збереглась на початку рядка.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2920 (табл. СССХІІІ, 1)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, що складається з тридцяти семи вертикальних засічок, які прокреслюва-
лись вниз від горизонтальної лінії. 
Датування. За типологічним методом час появи графіті слід віднести до
другої чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2921 (табл. СССХІІІ, 2)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб. Простежується сорок вісім фрагментарно збережених вертикальних за-
січок. Через їх середину прокреслена горизонтальна лінія.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2922 (табл. СССХІІІ, 3)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. Збереглось п'ять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2923 (табл. СССХІV, 1)
На фресці простежуються вісімнадцять горизонтальних засічок рахун-
кової частини запису обчислення кількості проведених поминальних служб.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2924 (табл. СССХІV, 2)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. У верхньому рядку простежуються дев'ять вертикальних
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
205
засічок, через вершину яких прокреслена горизонтальна лінія. У нижньому збе-
реглось сім вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті визначається
другою чвертю XI – кінцем XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2925 (табл. СССХІV, 3)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. Простежуються дванадцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2926 (табл. СССХІV, 4)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена. У вер-
хньому рядку збереглись нижні частини літер Â або Á, Ú, Ü або h. Два наступні
знаки збереглись погано, перший нагадує Î або Ä, другий – È або Í. В нижньому
рядку простежуються літери Ï, Î або À.
Реконструювати текст можемо наступним чином:
Âú ä(ü)í[ü] {íà} ïà{ì#òü}...
В день на пам'ять ...
Датування. За формою написання à з округлою петлею графіті датується
початком XIІ – кінцем XIII ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2927 (табл. СССХV, 1)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. Збереглось чотирнадцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2928 (табл. СССХV, 2)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб у вигляді рядка з шістнадцяти вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2929 (табл. СССХV, 3)
На фресці простежуються дуже пошкоджені літери ÏÎ та вертикальна
засічка за ними. Найвірогідніше реконструювати текст як притаманне традицій-
ній формулі молитви дієслово-прохання ïî[ìîzè] 'поможи'.
Датування. За структурою формули графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2930 (табл. СССХVІ, 1)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений вибоями та затертий,
частина його складових повністю знищена:
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
206
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний
текст виглядає наступним чином:
Ì(hñ#)öà ã[åíâà]ð# {âú} ÊÀ ï[ðåñ]òàâè[ñ#] ...
Місяця січня у 20-те приставився ...
Датування. За формою написання à з округлою петлею, ã з виступом
зверху, розімкненої ê, ð з маленькою голівкою та ö зі зміщеним хвостом графіті
датується в межах останньої третини ХІІ – початку ХІІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2931 (табл. СССХVІ, 2)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений вибоями та затертий,
збереглося лише закінчення:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний
текст виглядає наступним чином:
... ²Â äüíü Ãåîðã³.
... 12 день Георгій.
Датування. За формою написання А-подібної ä графіті датується в
межах кінця ХІ – кінця ХІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2932 (табл. СССХVIІ)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена вибоями, збе-
реглись лише окремі його складові:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Ïîì["]í[è] ì[#] Ïðåñâ[#]ò[à# Áîã]îðî[äèöà].
Пом'яни мене, Пресвята Богородице.
Датування. За формою написання прямолінійної ð з округлою петлею
графіті датується в межах другої чверті ХІ – початку ХІV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2933 (табл. СССХVIIІ, 1)
На фресці простежується фрагмент запису обчислення кількості прове-
дених поминальних служб, виконаний за повною формулою. На початку рядка
виконаний малюнок хреста, потім літера Î текстової частини. Від рахункової
частини збереглась лише верхня частина вертикальної засічки, яка прокреслю-
валась вниз від горизонтальної лінії.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
207
Графіті № 2934 (табл. СССХVIIІ, 2)
Залишки рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб, від якої збереглось сімнадцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2935 (табл. СССХVIIІ, 3)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб у вигляді нерівного рядка п'ятдесяти трьох видимих вертикальних засічок.
Через їх середину була прокреслена горизонтальна лінія.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2936 (табл. СССХIX, 1)
Рахункова частина дворядкового запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. Верхній рядок містить тридцять сім вертикальних засічок,
нижній – двадцять на початку та п'ять наприкінці рядка.
Датування. За типологічним методом час появи графіті визначається
другою чвертю XI – кінцем XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2937 (табл. СССХIX, 2)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб у вигляді рядка з двадцяти семи видимих вертикальних за-
січок, закреслених посередині горизонтальною лінією.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2938 (табл. СССХX, 1)
Рахункова частина дворядкового запису обчислення кількості проведених
поминальних служб, перед початком якої прокреслена довга вертикальна лінія.
У верхньому рядку збереглось шістнадцять вертикальних засічок, закреслених
посередині горизонтальною лінією. У нижньому рядку знаходиться шість вер-
тикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2939 (табл. СССХX, 2)
Фрагмент рахункової частини дворядкового запису обчислення кількості
проведених поминальних служб. У верхньому рядку простежуються дванадцять
вертикальних засічок, через середину яких прокреслена горизонтальна лінія. У
нижньому збереглись п'ять вертикальних засічок.
Датування. За аналогією з подібними записами час появи графіті може
бути окреслений другою чвертю ХІ – кінцем ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
208
Графіті № 2940 (табл. СССХX, 3)
Дворядковий запис обчислення кількості проведених поминальних
служб. Його верхній рядок містить текстову частину в складі літер ÀÍÐ з на-
дрядковою Ä під дуговим титлом, а також початок рахункової частини, що міс-
тить десять вертикальних засічок. Нижній рядок є продовженням рахунокової
частини, він зберіг сім вертикальних засічок.
Датування. За формою написання прямолінійної ð з округлою петлею
графіті датується в межах другої чверті ХІ – початку ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2941 (табл. СССХX, 4)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена, від текстової
частини збереглись літери ÍÎ, від рахункової – дванадцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2942 (табл. СССХXI, 1)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб, від якої збереглось вісімнадцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2943 (табл. СССХXI, 2)
Фрагмент рахункової частини запису обчислення кількості проведених
поминальних служб, від якої збереглось дванадцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті визначається
другою чвертю XI – кінцем XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2944 (табл. СССХXI, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису затерта, частина його скла-
дових не простежується:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний
текст виглядає наступним чином:
Ï[îì]#í[è] Ã(îñïîä)è Âàñè[ëè""].
Пом'яни, Господи, Василя.
Звертає на себе уваги написання дзеркальної è.
Датування. За формою написання í з горизонтальною та è з діагональ-
ною перемичкою, а також # з видовженою середньою рискою, що виходить з
кутка, час появи графіті визначається кінцем XVІ – кінцем XVII ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2945 (табл. СССХXIІ)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений вибоями, за-
тертий, однак більшість його складових все ж таки простежується:
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
209
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Ìh(ñ#öà) ìàèà â[ú] ... äåíü ïðå[ñ]òàâè(ñ#) ðà[áú] Á(î)æ[èè] Ãå[îðãèè].
Місяця травня у ... день приставився раб Божий Георгій.
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою та верхньою
засічкою, á та ã з виступом зверху, написаної у три змахи зіркоподібної æ графіті
датується другою чвертю XІ – кінцем XII ст.; при цьому, відповідно до типовості
поширення такої форми æ, верхня хронологічна межа може бути окреслена пер-
шою чвертю ХІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2946 (табл. СССХXIІІ, 1)
На фресці помітний фрагмент рахункової частини дворядкового запису
обчислення кількості проведених поминальних служб. У верхньому рядку про-
стежуються п'ятнадцять вертикальних засічок, у нижньому – двадцять три.
Датування. За аналогією з подібними записами час появи графіті може
бути окреслений другою чвертю ХІ – кінцем ХІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2947 (табл. СССХXIІІ, 2)
На поверхні стіни зберігся фрагмент рахункової частини дворядкового
запису обчислення кількості проведених поминальних відправ. У його верхньому
та нижньому рядках простежують по дев'ять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті визначається
другою чвертю XI – кінцем XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2948 (табл. СССХXIІІ, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису пошкоджена. його складові
затерті. У верхньому рядку виконаний малюнок хреста, далі літера Ï, на деякій
відстані – È та ². В середньому збереглись написані з інверсією літери ÌÈ на
початку рядка та È наприкінці. В нижньому, що зберігся найкраще, добре про-
стежуються літери ²ÈÏÎFÂ.
Датування. За формою написання è з горизонтальною перемичкою гра-
фіті вірогідно датується другою чвертю XI – кінцем XVI ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 2949 (табл. СССХXIІІ, 4)
На поверхні стіни простежується фрагмент рахункової частини дворяд-
кового запису обчислення кількості проведених поминальних служб. У вер-
хньому рядку збереглось сім вертикальних засічок, у нижньому – вісім.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється
другою чвертю XI – кінцем XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
210
Графіті № 2950 (табл. СССХXIV, 1)
Фрагмент рахункової частини дворядкового запису обчислення кількості
проведених поминальних служб. У верхньому рядку простежуються десять вер-
тикальних засічок, у нижньому – двадцять чотири.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2951 (табл. СССХXIV, 2)
Текстова частина запису обчислення кількості поминальних служб скла-
дається з літери Ì, рахункова – з чотирнадцяти видимих вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2952 (табл. СССХXIV, 3)
Вище розташований виконаний тим же автором запис обчислення кіль-
кості проведених поминальних служб. Текстова частина складається з літер ÈÎ,
а рахункова – з п'яти вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті визначається
другою чвертю XI – кінцем XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2953 (табл. СССХXV)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена:
З розбивкою на слова наявний текст виглядає наступним чином:
... ïîìîz[è ðàá]î[ó] ... Êèðå[å]âè.
... поможи рабу ... Киреєві.
Датування. За формою написання ð, що повністю знаходиться у рядку,
графіті найвірогідніше датувати в межах другої чверті ХІІ – кінця XІV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2954 (табл. СССХXVІ, 1)
Тиньк в місці розташування напису сильно пошкоджений. На початку
верхнього рядка простежуються літери ÑÏ²Ñ, наприкінці – Î. Втрачено три або
чотири літери. В нижньому рядку була виконана лише одна літера À.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
ХІ – кінця XVI ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Графіті № 2955 (табл. СССХXVІ, 2)
На поверхні стіни простежується літера S.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах кінця ХVІ –
кінця XVIІ ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
211
Графіті № 2956 (табл. СССХXVІ, 3)
На фресці збереглось сімнадцять вертикальних засічок рахункової час-
тини запису обчислення кількості проведених поминальних служб.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2957 (табл. СССХXVІІ, 1)
На поверхні стіни простежується рахункова частина запису обчислення
кількості проведених поминальних відправ. Вона складається з десяти верти-
кальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2958 (табл. СССХXVІІ, 2)
Фрагмент (закінчення) рахункової частини запису обчислення кількості
проведених поминальних служб, збереглось шість вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті визначається
другою чвертю XI – кінцем XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2959 (табл. СССХXVІІ, 3)
На фресці простежуються поставлені під горизонтальне титло літери ÃÈ,
що є традиційним скороченням слова Ã(îñïîä)è 'Господи'.
Датування. За структурою традиційної формули молитви час появи гра-
фіті визначається другою чвертю XI – кінцем XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2960 (табл. СССХXVІІ, 4)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена ви-
боями, простежуються лише окремі його складові:
Через значні втрати реконструкція тексту унеможливлена.
Датування. За формою написання # з покриттям графіті датується в
межах другої чверті XI – третьої чверті XІІI ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2961 (табл. СССХXVІІ, 5)
Рахункова частина трирядкового запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. У верхньому рядку збереглось двадцять вертикальних за-
січок, в середньому – десять, в нижньому – п'ять. Через середину засічок в кож-
ному рядку прокреслювалась горизонтальна лінія.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
212
Графіті № 2962 (табл. СССХXVІІІ, 1)
Запис обчислення кількості поминальних служб. Верхній рядок стано-
вить текстова частина, що складається з прокресленої під дуговим титлом літери
Ï. В середньому рядку простежуються залишки шістнадцяти вертикальних за-
січок, в нижньому – одинадцяти. Через середину засічок в кожному рядку про-
креслювалась горизонтальна лінія.
Датування. За формою написання ï з виступом зверху графіті датується
в межах другої чверті XI – кінця XIII ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2963 (табл. СССХXVІІІ, 2)
Рахункова частина дворядкового запису обчислення кількості проведених
поминальних служб. У верхньому збереглось п'ятнадцять вертикальних засічок,
у нижньому – двадцять п'ять. Через середину засічок в кожному рядку прокрес-
лювалась горизонтальна лінія.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2964 (табл. СССХXIX, 1)
Дворядковий запис обчислення кількості поминальних служб. У вер-
хньому збереглась поставлена під кутове титло літера Ñ текстової частини та
вісім видимих вертикальних засічок рахункової. У нижньому рядку збереглось
дев'ять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2965 (табл. СССХXIX, 2)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, від якої збереглось вісімнадцять вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті визначається
другою чвертю XI – кінцем XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2966 (табл. СССХXX, 1)
Дворядковий запис обчислення кількості поминальних служб. У вер-
хньому рядку виконана літера Ë текстової частини та двадцять чотири видимі
вертикальні засічки рахункової, що прокреслювались вниз від горизонтальної
лінії. Від тринадцятої видимої засічки розпочинається виконаний таким же
чином нижній рядок, від якого збереглось шість вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом графіті датується другою чвертю
XI – кінцем XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2967 (табл. СССХXX, 2)
Запис обчислення кількості проведених поминальних служб складається
з літер ÌÀ текстової частини та двадцяти трьох видимих вертикальних засічок
рахункової.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
213
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється в
межах другої чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2968 (табл. СССХXX, 3)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, збереглось двадцять три вертикальні засічки, через середину яких була
прокреслена горизонтальна лінія.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2969 (табл. СССХXXІ, 1)
На фресці простежуються залишки шістнадцяти вертикальних засічок.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється
другою чвертю XI – кінцем XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2970 (табл. СССХXXІ, 2)
Фрагмент (закінчення) рахункової частини запису обчислення кількості
проведених поминальних служб. Збереглось сім вертикальних засічок, що про-
креслювались вниз від горизонтальної лінії.
Датування. За аналогією з подібними записами графіті датується другою
чвертю XI – кінцем XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2971 (табл. СССХXXІ, 3)
Фрагмент (закінчення) рахункової частина запису обчислення кількості
проведених поминальних служб. Збереглось двадцять вертикальних засічок, що
прокреслювались вниз від горизонтальної лінії. Рядок дугою вигинається вгору.
Датування. За типологічним методом час появи графіті визначається
другою чвертю XI – кінцем XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2972 (табл. СССХXXІІ, 1)
На фресці простежуються сімнадцять вертикальних засічок рахункової
частини запису обчислення кількості проведених поминальних служб.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2973 (табл. СССХXXІІ, 2)
Складові напису пошкоджені та закриті шпаклівкою, втім, впевнено ви-
значаються за контурами та за контекстом:
З відновленням втрачених фрагментів текст виглядає наступним чином:
Ì(hñ#)öà ñåïòåáðà âú À² äü[íü].
Місяця вересня у 11-й день.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
214
Датування. За формою à з видовженою спинкою, á з високою петлею та
³ з перемичкою без засічок графіті датується в межах кінця XIV – кінця XV ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2974 (табл. СССХXXІІІ, 1)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб у вигляді тринадцяти видимих вертикальних засічок. Закінчення рядка
опускається донизу.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2975 (табл. СССХXXІІІ, 2)
На фресці простежуються літери ÃÈ, що є традиційним скороченням
слова Ã(îñïîä)è 'Господи'.
Датування. За формою написання è з горизонтальною перемичкою та
структурою формули графіті датується другою чвертю XI – кінцем XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2976 (табл. СССХXXІІІ, 3)
Незважаючи на пошкодження тиньку, можемо встановити що на фресці
прокреслений трикутник.
Датування. За формою прорізів графіті датується другою чвертю XI –
кінцем XVI ст.
Категорія: емблеми.
Графіті № 2977 (табл. СССХXXІІІ, 4)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб. Збереглось сімнадцять вертикальних засічок, що прокреслювались вниз
від горизонтальної лінії.
Датування. За типологічним методом графіті датується в межах другої
чверті XI – кінця XIV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2978 (табл. СССХXXІV, 1)
На фресці простежується велика літера Ã, за нею – розташовані у стов-
пчик È та Ï, далі – пошкоджена вибоєм Ì.
З розбивкою на слова та відновленням пропущених фрагментів текст ви-
глядає наступним чином:
Ã(îñïîä)è ï(î)ì(îzè).
Господи, поможи.
Датування. За структурою формули та формою написання è з горизон-
тальною перемичкою графіті датується другою чвертю XI – кінцем XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2979 (табл. СССХXXІV, 2)
На фресці простежуються дві літери À.
Датування. За формою написання à з округлою петлею, а також à з ви-
довженою спинкою графіті датується серединою XI – кінцем XII ст.
Категорія: абетки, склади та окремі літери.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
215
Графіті № 2980 (табл. СССХXXІV, 3)
Поверхня стіни в місці розташування напису значно пошкоджена ви-
боями, збереглась лише незначна кількість його складових:
Через пошкодження тиньку реконструювати можемо тільки перші рядки: 
Ã(îñïîä)è ï[îì]îzè [ð]àáó ñ[âîå]ìó...
Господи, поможи рабу своєму...
Датування. За формою à з покриттям, á з високою петлею, Ú-подібної
z та розімкненої ê з відворотом графіті датується останньою чвертю XIІ ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2981 (табл. СССХXXV)
Тиньк в місці розташування малюнка пошкоджений, проте можемо вста-
новити, що автором було виконано чотириконечний рівнораменний хрест склад-
ної конфігурації. Його щогла та перекладина прокреслені потрійними рисками,
наприкінці вони розширюються у вигляді квіток лілій. Від них до перехрестя опус-
каються подвійні овальні риски. Не доходячи до нього, овальні лінії перепліта-
ються у вигляді лілій. Ліва частина виконана схематично, вона лише намічена.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
XI – кінця XVI ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2982 (табл. СССХXXVI)
На фресці виконано малюнок чотириконечного хреста на одноступінчас-
тій Голгофі. Його щогла та перекладина прокреслені потрійними рисками, кінці
мають розширення у вигляді трьох кіл. Голгофа видряпана одинарною рискою.
Над лівою частиною перекладини помітні літери ÊÀ. Вочевидь, це складові
слова [Í²]ÊÀ написаного помилково справа наліво. 
Датування. За формою написання ІС-подібної розімкненої ê графіті да-
тується в межах другої чверті XI – середини XV ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Графіті № 2983 (табл. СССХXXVIІ, 1)
Поверхня стіни в місці розташування напису сильно пошкоджена. Збе-
реглись окремі літери в одинадцяти рядках. В першому простежується склад ÍÎ,
в другому – літера Í, третьому – ÀÍ, четвертому – Ð, п'ятому – Ñ, шостому – À,
сьомому – È, восьмому – ÏÅÑÒÏ, дев'ятому – ÀÌ, десятому ÀÍ, в одинадця-
тому не помітно жодної літери, в дванадцятому – вертикальна засічка та È.
Датування. За формою à з видовженою спинкою та прямолінійної ð з
петлею кутом вгору графіті датується в межах другої чверті XI – кінця XІI ст.
Категорія: фрагмент напису.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
216
Графіті № 2984 (табл. СССХXXVIІ, 2)
Ліва частина напису повністю знищена вибоями:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний
текст виглядає наступним чином:
... [ïî]ìèëóè ... Ëóêó.
... помилуй ... Луку.
Датування. За формою написання вертикальної дзеркальної ó графіті
датується в межах середини XІI – кінця XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2985 (табл. СССХXXVIІІ, 1)
Закінчення напису пошкоджене обвалом тиньку:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів наявний
текст виглядає наступним чином:
Ì(h)ñ(#)ö# ìàè[#]...
Місяця травня...
Датування. За формою написання à з видовженою спинкою графіті да-
тується в межах другої чверті XI – кінця XІІ ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2986 (табл. СССХXXVIІІ, 2)
На поверхні стіни простежуються літери ¤Ï. Тиньк навколо них по-
шкоджений, тож вірогідно, перед нами фрагмент більшого за обсягом тексту.
Датування. За формою прорізів графіті датується в межах другої чверті
XI – кінця XVI ст.
Категорія: фрагмент напису.
Графіті № 2987 (табл. СССХXXVIІІ, 3)
На фресці помітні літери ÌÖÀ: скорочення слова ì(hñ#)öà 'місяця'.
Датування. За формою написання дзеркальної ö графіті датується в
межах середини XІI – кінця XV ст.
Категорія: пам'ятний напис.
Графіті № 2988 (табл. СССХXXVIІІ, 4)
Тиньк в місці розташування напису пошкоджений, збереглась щогла лі-
тери та склад ÎÌÎ. Текст реконструюється як слово [ï]îìî[zè] 'поможи'.
Датування. За структурою формули графіті датується другою чвертю XI –
кінцем XV ст.
Категорія: молитовний напис.
Графіті № 2989 (табл. СССХXXVIІІ, 5)
На поверхні стіни простежуються літери ²Î, які є текстовою частиною
запису обчислення кількості проведених поминальних служб. За ними помітні
три вертикальні засічки рахункової частини.
Розділ І. Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
217
Датування. За типологічним методом час появи графіті визначається в
межах другої чверті XI – кінця XІV ст.
Категорія: запис лічби.
Графіті № 2990 (табл. СССХXXIX, 1)
Незважаючи пошкодження, майже всі складові простежуються добре:
Датування. За формою написання á з відкритою високою петлею, ä з
довгими ніжками та прямолінійної ð з петлею кутом вгору графіті датується в
межах останньої чверті XІI – першої чверті XIII ст.
Категорія: написи, зміст яких не встановлений.
Графіті № 2991 (табл. СССХXXIX, 2)
Рахункова частина запису обчислення кількості проведених поминальних
служб. Простежуються двадцять дев'ять вертикальних засічок, що прокреслю-
вались вниз від горизонтальної лінії. Закінчення рядка дугою вигинається вгору.
Датування. За типологічним методом час появи графіті окреслюється
другою чвертю XI – кінцем XІV ст.
Категорія: запис лічби.
І.28. Личкувальний розчин південної грані східного восьмигранного
стовпа приділа св. Георгія Великомученика*
Ділянка личкувального розчину стовпа розчищена від олійної фарби, стан
її збереження доволі добрий. Тут виявлене одне графіті, № 2992 (табл. CCCXL).
Графіті № 2992 (табл. СССXLІ, 1)
На поверхні стіни прокреслений знак у вигляді вертикальної риски з роз-
ширенням верхньої частини у вигляді трикутника. Від середини вгору до вер-
шини прокреслена округла лінія.
Датування. За формою прорізів, виконаних по вогкому розчину, графіті
датується другим десятиліттям ХІ ст.
Категорія: емблеми.
І.29. Личкувальний розчин південно-східної грані східного восьмигран-
ного стовпа приділа св. Георгія Великомученика
Невелика ділянка личкувального розчину стовпа розчищена від олійної
фарби, стан її збереження добрий. Між рядами плінфи виявлене одне графіті,
№ 2993 (табл. CCCXL).
Графіті № 2993 (табл. СССXLІ, 2)
На стіні простежується малюнок простого чотириконечного хреста.
Датування. Форма прорізів, виконаних по вогкому тиньку, дозволяє да-
тувати графіті в межах другого десятиліття ХІ ст.
Категорія: хрести, монограми, теонімограми.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
*На момент планомірних досліджень в Георгіївському приділі ці ділянки личкувального розчину залишались
нам недоступними, тому графіті до першої частини „Корпусу" не увійшли.
ТАБЛИЦІ ІЛЮСТРАЦІЙ
__________________________________________________________________________________
219
Т
аб
л
и
ц
я 
І
П
ла
н 
пе
рш
ог
о 
по
ве
рх
у 
С
оф
ії
 К
иї
вс
ьк
ої
 із
 п
оз
на
че
нн
ям
 а
рх
іт
ек
ту
рн
ог
о 
об
'є
м
у 
до
сл
ід
ж
ув
ан
ої
 д
іл
ян
ки
.
Таблиця ІІ
1 – план приділа свв. Іоакима та Анни з позначенням його архітектурних об'ємів.
Умовні позначення: І n – перший від вівтаря північний хрещатий стовп; І s – перший
від вівтаря південний хрещатий стовп; ІІ n – другий від вівтаря північний хрещатий
стовп; ІІ s – другий від вівтаря південний хрещатий стовп; ІІІ n – третій від вівтаря пів-
нічний хрещатий стовп; ІІІ s – третій від вівтаря південний хрещатий стовп; IV – пере-
хід до західної внутрішньої галереї.
2 – план приділа свв. Іоакима та Анни зі схемою розташування графіті.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
220
Таблиця ІІІ
Фото та прорис графіті № 2094.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
221
Таблиця ІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2095, 2 – № 2096, 3 – № 2097, 4 – № 2098, 5 – № 2099.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
222
Таблиця V
Фото та прорис графіті: 1 – № 2100, 2 – № 2101.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
223
Таблиця VІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2102, 2 – № 2103, 3 – № 2104, 4 – № 2105, 5 – № 2106.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
224
Таблиця VІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2107, 2 – № 2108, 3 – № 2109.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
225
Таблиця VІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2110, 2 – № 2111, 3 – № 2112, 4 – № 2113, 5 – № 2114,
6 – № 2115.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
226
Таблиця ІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2116, 2 – № 2117, 3 – № 2118, 4 – № 2119.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
227
Таблиця Х
Фото та прорис графіті: 1 – № 2120, 2 – № 2121, 3 – № 2122.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
228
Таблиця ХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2123, 2 – № 2124.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
229
Таблиця ХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2125, 2 – № 2126, 3 – № 2127.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
230
Таблиця ХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2128, 2 – № 2129.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
231
Таблиця ХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2130, 2 – № 2131, 3 – № 2132, 4 – № 2133.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
232
Таблиця ХV
Фото та прорис графіті № 2134.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
233
Таблиця ХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2135, 2 – № 2136.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
234
Таблиця ХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2137, 2 – № 2138, 3 – № 2139, 4 – № 2140.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
235
Таблиця ХVІІІ
Фото та прорис графіті № 3.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
236
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
237
Т
аб
л
и
ц
я 
Х
ІХ
Ф
от
о 
та
 п
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і №
 8
.
Таблиця ХХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 8а, 2 – № 47.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
238
Таблиця ХХІ
Фото та прорис графіті № 48.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
239
Таблиця ХХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 48а, 2 – № 48б.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
240
Таблиця ХХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 48в, 2 – № 48г.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
241
Таблиця ХХІV
Фото та прорис графіті № 48д.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
242
Таблиця ХХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 48е, 2 – № 48є.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
243
Таблиця ХХVІ
Фото та прорис графіті № 196.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
244
Таблиця ХХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 197, 2 – № 454.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
245
Таблиця ХХVIІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 455, 2 – № 2141, 3 – № 2142.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
246
Таблиця ХХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2143, 2 – № 2144, 3 – № 2145, 4 – № 2146, 5 – № 2145.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
247
Таблиця ХХХ
Фото та прорис графіті № 2148.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
248
Таблиця ХХХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2149, 2 – № 2150.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
249
Таблиця ХХХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2151, 2 – № 2152, 3 – № 2153, 4 – № 2154.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
250
Таблиця ХХХІІІ
Фото та прорис графіті № 2155.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
251
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
252
Т
аб
л
и
ц
я 
Х
Х
Х
ІV
Ф
от
о 
та
 п
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і №
 2
15
6.
Таблиця ХХХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2157, 2 – № 2158, 3 – № 2159, 4 – № 2160.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
253
Таблиця ХХХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2161, 2 – № 2162, 3 – № 2163, 4 – № 2164.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
254
Таблиця ХХХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2165, 2 – № 2166, 3 – № 2167.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
255
Таблиця ХХХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2168, 2 – № 2169.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
256
Таблиця ХХХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2170, 2 – № 2171, 3 – № 2172, 4 – № 2173.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
257
Таблиця ХL
Фото та прорис графіті: 1 – № 2174, 2 – № 2175.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
258
Таблиця ХLІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2176, 2 – № 2177.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
259
Таблиця ХLІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2178, 2 – № 2179, 3 – № 2180, 4 – № 2181.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
260
Таблиця ХLІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2182, 2 – № 2183, 3 – № 2184.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
261
Таблиця ХLІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2185, 2 – № 2186.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
262
Таблиця ХLV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2187, 2 – № 2188, 3 – № 2189, 4 – № 2190, 5 – № 2191,
6 – № 2192.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
263
Таблиця ХLVІ
Фото та прорис графіті № 2193.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
264
Таблиця ХLVІІ
Фото та прорис графіті № 2194.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
265
Таблиця ХLVІІІ
Фото та прорис графіті № 2195.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
266
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
267
Т
аб
л
и
ц
я 
Х
L
ІХ
Ф
от
о 
та
 п
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і№
 2
19
6.
Таблиця L
Фото та прорис графіті: 1 – № 2197, 2 – № 2198, 3 – № 2199, 4 – № 2200, 5 – № 2201.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
268
Таблиця LІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2202, 2 – № 2203, 3 – № 2204.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
269
Таблиця LІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2205, 2 – № 2206, 3 – № 2207, 4 – № 2208.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
270
Таблиця LІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2209, 2 – № 2210.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
271
Таблиця LІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2211, 2 – № 2212.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
272
Таблиця LV
Фото графіті № 2213.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
273
Таблиця LVІ
Прорис графіті № 2213.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
274
Таблиця LVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 17, 2 – № 18.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
275
Таблиця LVІІІ
Фото та прорис графіті № 19.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
276
Таблиця LІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 24, 2 – № 64.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
277
Таблиця LХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 264, 2 – № 277.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
278
Таблиця LХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2214, 2 – № 2215, 3 – № 2216.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
279
Таблиця LХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2217, 2 – № 2218, 3 – № 2219.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
280
Таблиця LХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2220, 2 – № 2221, 3 – № 2222, 4 – № 2223, 5 – № 2224.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
281
Таблиця LХІV
Фото та прорис графіті № 2225.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
282
Таблиця LХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2226, 2 – № 2227, 3 – № 2228.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
283
Таблиця LХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2229, 2 – № 2230, 3 – № 2231.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
284
Таблиця LХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2232, 2 – № 2233, 3 – № 2234, 4 – № 2235.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
285
Таблиця LХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2236, 2 – № 2237, 3 – № 2238, 4 – № 2239, 5 – № 2240.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
286
Таблиця LХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2241, 2 – № 2242.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
287
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
288
Т
аб
л
и
ц
я 
L
Х
Х
Ф
от
о 
та
 п
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і:
1
– 
№
 2
24
3,
 2
– 
№
 2
24
4.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
289
Т
аб
л
и
ц
я 
L
Х
Х
І
Ф
от
о 
та
 п
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і№
 2
24
5.
Таблиця LХХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2246, 2 – № 2247, 3 – № 2248.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
290
Таблиця LХХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2249, 2 – № 2250, 3 – № 2251, 4 – № 2252.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
291
Таблиця LХХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2253, 2 – № 2254.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
292
Таблиця LХХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2255, 2 – № 2256, 3 – № 2257, 4 – № 2258.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
293
Таблиця LХХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2259, 2 – № 2260, 3 – № 2261, 4 – № 2262.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
294
Таблиця LХХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2263, 2 – № 2264, 3 – № 2265, 4 – № 2266.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
295
Таблиця LХХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2267, 2 – № 2268, 3 – № 2269, 4 – № 2270.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
296
Таблиця LХХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2271, 2 – № 2272, 3 – № 2273, 4 – № 2274.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
297
Таблиця LХХХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2275, 2 – № 2276, 3 – № 2277, 4 – № 2278.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
298
Таблиця LХХХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2279, 2 – № 2280, 3 – № 2281.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
299
Таблиця LХХХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2282, 2 – № 2283, 3 – № 2284.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
300
Таблиця LХХХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2285, 2 – № 2285а, 3 – № 2286.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
301
Таблиця LХХХІV
Фото та прорис графіті № 2287.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
302
Таблиця LХХХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2288, 2 – № 2289, 3 – № 2290, 4 – № 2291, 5 – № 2292.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
303
Таблиця LХХХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2293, 2 – № 2294, 3 – № 2295, 4 – № 2296, 5 – № 2297.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
304
Таблиця LХХХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2298, 2 – № 2299, 3 – № 2300, 4 – № 2301.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
305
Таблиця LХХХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2302, 2 – № 2302а, 3 – № 2303, 4 – № 2304.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
306
Таблиця LХХХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2305, 2 – № 2306, 3 – № 2307.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
307
Таблиця ХС
Фото та прорис графіті № 194.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
308
Таблиця ХСІ
Фото та прорис графіті № 230.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
309
Таблиця ХСІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2308, 2 – № 2309, 3 – № 2310.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
310
Таблиця ХСІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2311, 2 – № 2312, 3 – № 2313.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
311
Таблиця ХСІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2314, 2 – № 2315, 3 – № 2316, 4 – № 2317.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
312
Таблиця ХСV
Фото та прорис графіті № 2318.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
313
Таблиця ХСVІ
Фото та прорис графіті № 2319.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
314
Таблиця ХСVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2320, 2 – № 2321, 3 – № 2322, 4 – № 2323, 5 – № 2324.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
315
Таблиця ХСVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2325, 2 – № 2326.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
316
Таблиця ХСІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2327, 2 – № 2328.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
317
Таблиця С
Фото та прорис графіті: 1 – № 2329, 2 – № 2330.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
318
Таблиця СІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2331, 2 – № 2332, 3 – № 2333, 4 – № 2334, 5 – № 2335,
6 – № 2336.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
319
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
320
Т
аб
л
и
ц
я 
С
ІІ
Ф
от
о 
гр
аф
іт
і№
 9
 т
а 
№
 9
а.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
321
Т
аб
л
и
ц
я 
С
ІІ
І
П
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і№
 9
 т
а 
№
 9
а.
Таблиця СІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 16, 2 – № 70.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
322
Таблиця СV
Фото та прорис графіті: 1 – № 143, 2 – № 233.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
323
Таблиця СVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 234, 2 – № 235.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
324
Таблиця СVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2337, 2 – № 2338, 3 – № 2339, 4 – № 2340, 5 – № 2341,
6 – № 2342.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
325
Таблиця СVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2343, 2 – № 2344, 3 – № 2345, 4 – № 2346.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
326
Таблиця СІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2347, 2 – № 2348, 3 – № 2349, 4 – № 2350.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
327
Таблиця СХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2351, 2 – № 2352, 3 – № 2353, 4 – № 2354, 5 – № 2355.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
328
Таблиця СХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2356, 2 – № 2357, 3 – № 2358, 4 – № 2359.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
329
Таблиця СХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2360, 2 – № 2361, 3 – № 2362, 4 – № 2363, 5 – № 2364,
6 – № 2365.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
330
Таблиця СХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2366, 2 – № 2367, 3 – № 2368, 4 – № 2369, 5 – № 2370.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
331
Таблиця СХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2371, 2 – № 2372, 3 – № 2373, 4 – № 2374.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
332
Таблиця СХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2375, 2 – № 2376, 3 – № 2377.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
333
Таблиця СХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 151, 2 – № 222.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
334
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
335
Т
аб
л
и
ц
я 
С
Х
V
ІІ
Ф
от
о 
та
 п
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і №
 2
23
.
Таблиця СХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2378, 2 – № 2379, 3 – № 2380.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
336
Таблиця СХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2381, 2 – № 2382, 3 – № 2383, 4 – № 2384.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
337
Таблиця СХХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2385, 2 – № 2386, 3 – № 2387, 4 – № 2388.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
338
Таблиця СХХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2389, 2 – № 2390, 3 – № 2391, 4 – № 2392.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
339
Таблиця СХХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2393, 2 – № 2394, 3 – № 2395.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
340
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
341
Т
аб
л
и
ц
я 
С
Х
Х
ІІ
І
Ф
от
о 
та
 п
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і №
 9
9.
Таблиця СХХІV
Фото та прорис графіті № 192.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
342
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
343
Т
аб
л
и
ц
я 
С
Х
Х
V
Ф
от
о 
та
 п
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і №
 1
93
.
Таблиця СХХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2396, 2 – № 2397.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
344
Таблиця СХХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2398, 2 – № 2399.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
345
Таблиця СХХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2400, 2 – № 2401, 3 – № 2402, 4 – № 2403.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
346
Таблиця СХХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2404, 2 – № 2405, 3 – № 2406, 4 – № 2407.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
347
Таблиця СХХХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2408, 2 – № 2409, 3 – № 2410, 4 – № 2411.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
348
Таблиця СХХХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2412, 2 – № 2413, 3 – № 2414, 4 – № 2415, 5 – № 2416,
6 – № 2417.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
349
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
350
Т
аб
л
и
ц
я 
С
Х
Х
Х
ІІ
Ф
от
о 
та
 п
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і№
 1
91
.
Таблиця СХХХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2418, 2 – № 2419.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
351
Таблиця СХХХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2420, 2 – № 2421.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
352
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
353
Т
аб
л
и
ц
я 
С
Х
Х
Х
V
Ф
от
о 
та
 п
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і №
 5
9.
Таблиця СХХХVІ
Фото та прорис графіті № 173 та № 174.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
354
Таблиця СХХХVІІ
Фото та прорис графіті № 190 та № 190а.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
355
Таблиця СХХХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2422, 2 – № 2423, 3 – № 2424.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
356
Таблиця СХХХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2425, 2 – № 2426, 3 – № 2427, 4 – № 2428.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
357
Таблиця СХL
Фото та прорис графіті: 1 – № 2429, 2 – № 2430.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
358
Таблиця СХLІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2431, 2 – № 2432.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
359
Таблиця СХLІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2433, 2 – № 2434, 3 – № 2435, 4 – № 2436 та № 2437.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
360
Таблиця СХLІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2438, 2 – № 2439, 3 – № 2440.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
361
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
362
Т
аб
л
и
ц
я 
С
Х
L
ІV
Ф
от
о 
та
 п
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і №
 2
26
.
Таблиця СХLV
Фото та прорис графіті: 1 – № 239, 2 – № 2441, 3 – № 2442.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
363
Таблиця СХLVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2443, 2 – № 2444.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
364
Таблиця СХLVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2445, 2 – № 2446, 3 – № 2447, 4 – № 2448.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
365
Таблиця СХLVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2449, 2 – № 2450.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
366
Таблиця СХLІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2451, 2 – № 2452, 3 – № 2453, 4 – № 2454.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
367
Таблиця СL
Фото та прорис графіті: 1 – № 2455, 2 – № 2456, 3 – № 2457, 4 – № 2458, 5 – № 2459.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
368
Таблиця СLІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2460, 2 – № 2461, 3 – № 2462, 4 – № 2463.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
369
Таблиця СLІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2464, 2 – № 2465, 3 – № 2466.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
370
Таблиця СLІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2467, 2 – № 2468.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
371
Таблиця СLІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2469, 2 – № 2470, 3 – № 2471, 4 – № 2472.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
372
Таблиця СLV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2473, 2 – № 2474, 3 – № 2475.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
373
Таблиця СLVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2476, 2 – № 2477.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
374
Таблиця СLVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2478, 2 – № 2479.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
375
Таблиця СLVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2480, 2 – № 2481, 3 – № 2482.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
376
Таблиця СLІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2483, 2 – № 2484.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
377
Таблиця СLХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2485, 2 – № 2486, 3 – № 2487, 4 – № 2488, 5 – № 2489.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
378
Таблиця СLХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2490, 2 – № 2491, 3 – № 2492.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
379
Таблиця СLХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2493, 2 – № 2494, 3 – № 2495.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
380
Таблиця СLХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2496, 2 – № 2497, 3 – № 2498.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
381
Таблиця СLХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2499, 2 – № 2500.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
382
Таблиця СLХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2501, 2 – № 2502, 3 – № 2503.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
383
Таблиця СLХVІ
Фото та прорис графіті № 2504.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
384
Таблиця СLХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2505, 2 – № 2506, 3 – № 2507, 4 – № 2508.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
385
Таблиця СLХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2509, 2 – № 2510.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
386
Таблиця СLХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2511, 2 – № 2512.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
387
Таблиця СLХХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2513, 2 – № 2514, 3 – № 2515, 4 – № 2516.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
388
Таблиця СLХХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2517, 2 – № 2518.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
389
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
390
Т
аб
л
и
ц
я 
С
L
Х
Х
ІІ
Ф
от
о 
та
 п
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і:
1
– 
№
 2
51
9,
 2
– 
№
 2
52
0.
Таблиця СLХХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2521, 2 – № 2522.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
391
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
392
Т
аб
л
и
ц
я 
С
L
Х
Х
ІV
Ф
от
о 
та
 п
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і:
1
– 
№
 2
52
3,
 2
– 
№
 2
52
4.
Таблиця СLХХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2525, 2 – № 2526, 3 – № 2527.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
393
Таблиця СLХХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2528, 2 – № 2529.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
394
Таблиця СLХХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2530, 2 – № 2531, 3 – № 2532, 4 – № 2533, 5 – № 2534.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
395
Таблиця СLХХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2535, 2 – № 2536, 3 – № 2537.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
396
Таблиця СLХХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2538, 2 – № 2539, 3 – № 2540, 4 – № 2541, 5 – № 2542.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
397
Таблиця СLХХХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2543, 2 – № 2544, 3 – № 2545.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
398
Таблиця СLХХХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2546, 2 – № 2547, 3 – № 2548.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
399
Таблиця СLХХХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2549, 2 – № 2550, 3 – № 2551.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
400
Таблиця СLХХХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2552, 2 – № 2553, 3 – № 2554.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
401
Таблиця СLХХХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2555, 2 – № 2555а, 3 – № 2556.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
402
Таблиця СLХХХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2557, 2 – № 2557а, 3 – № 2558, 4 – № 2558а.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
403
Таблиця СLХХХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2559, 2 – № 2560, 3 – № 2561.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
404
Таблиця СLХХХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2562, 2 – № 2563, 3 – № 2564.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
405
Таблиця СLХХХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2565, 2 – № 2566, 3 – № 2567.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
406
Таблиця СLХХХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2568, 2 – № 2566, 3 – № 2569а, 4 – № 2570.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
407
Таблиця СХС
Фото та прорис графіті: 1 – № 2571, 2 – № 2572, 3 – № 2573.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
408
Таблиця СХСІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2574, 2 – № 2575, 3 – № 2576, 4 – № 2577, 5 – № 2578.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
409
Таблиця СХСІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2579, 2 – № 2580, 3 – № 2581, 4 – № 2582.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
410
Таблиця СХСІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2583, 2 – № 2584.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
411
Таблиця СХСІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2585, 2 – № 2586.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
412
Таблиця СХСV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2587, 2 – № 2588.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
413
Таблиця СХСVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2589, 2 – № 2590.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
414
Таблиця СХСVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2591, 2 – № 2592.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
415
Таблиця СХСVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2593, 2 – № 2594, 3 – № 2595, 4 – № 2596.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
416
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
417
Т
аб
л
и
ц
я 
С
Х
С
ІХ
Ф
от
о 
та
 п
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і №
 2
59
7.
Таблиця СС
Фото та прорис графіті: 1 – № 2598, 2 – № 2599, 3 – № 2600.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
418
Таблиця ССІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2601, 2 – № 2602, 3 – № 2603.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
419
Таблиця ССІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2604, 2 – № 2605, 3 – № 2606.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
420
Таблиця ССІІІ
Фото та прорис графіті № 2607.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
421
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
422
Т
аб
л
и
ц
я 
С
С
ІV
Ф
от
о 
та
 п
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і №
 2
60
8.
Таблиця ССV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2609, 2 – № 2610.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
423
Таблиця ССVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2611, 2 – № 2612.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
424
Таблиця ССVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2613, 2 – № 2614, 3 – № 2615, 4 – № 2616, 5 – № 2617,
6 – № 2618.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
425
Таблиця ССVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2613, 2 – № 2619, 3 – № 2620.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
426
Таблиця ССІХ
Фото та прорис графіті № 2621.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
427
Таблиця ССХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2622, 2 – № 2623, 3 – № 2624.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
428
Таблиця ССХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2625, 2 – № 2626, 3 – № 2627, 4 – № 2628.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
429
Таблиця ССХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2629, 2 – № 2630, 3 – № 2631.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
430
Таблиця ССХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2632, 2 – № 2633, 3 – № 2634, 4 – № 2635.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
431
Таблиця ССХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2636, 2 – № 2637.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
432
Таблиця ССХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2638, 2 – № 2639, 3 – № 2640, 4 – № 2641.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
433
Таблиця ССХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2642, 2 – № 2643.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
434
Таблиця ССХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2644, 2 – № 2645.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
435
Таблиця ССХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2646, 2 – № 2647, 3 – № 2648.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
436
Таблиця ССХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2649, 2 – № 2650.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
437
Таблиця ССХХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2651, 2 – № 2652, 3 – № 2653.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
438
Таблиця ССХХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2654, 2 – № 2655.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
439
Таблиця ССХХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2656, 2 – № 2657, 3 – № 2658.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
440
Таблиця ССХХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2659, 2 – № 2660.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
441
Таблиця ССХХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2661, 2 – № 2662, 3 – № 2663.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
442
Таблиця ССХХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2664, 2 – № 2665, 3 – № 2666, 4 – № 2667.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
443
Таблиця ССХХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2668, 2 – № 2669, 3 – № 2670, 4 – № 2671, 5 – № 2672.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
444
Таблиця ССХХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2673, 2 – № 2674, 3 – № 2675, 4 – № 2676, 5 – № 2677.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
445
Таблиця ССХХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2678, 2 – № 2679, 3 – № 2680, 4 – № 2681.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
446
Таблиця ССХХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2682, 2 – № 2683.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
447
Таблиця ССХХХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2684, 2 – № 2685, 3 – № 2686, 4 – № 2687.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
448
Таблиця ССХХХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2688, 2 – № 2689, 3 – № 2690.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
449
Таблиця ССХХХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2691, 2 – № 2692, 3 – № 2693.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
450
Таблиця ССХХХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2694, 2 – № 2695.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
451
Таблиця ССХХХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2696, 2 – № 2697, 3 – № 2698, 4 – № 2699.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
452
Таблиця ССХХХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2700, 2 – № 2701, 3 – № 2702, 4 – № 2703.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
453
Таблиця ССХХХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2704, 2 – № 2705, 3 – № 2706.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
454
Таблиця ССХХХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2707, 2 – № 2708.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
455
Таблиця ССХХХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2709, 2 – № 2710.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
456
Таблиця ССХХХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2711, 2 – № 2712, 3 – № 2713, 4 – № 2714.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
457
Таблиця ССХL
Фото та прорис графіті: 1 – № 2715, 2 – № 2716, 3 – № 2717, 4 – № 2718.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
458
Таблиця ССХLІ
Фото та прорис графіті № 2719.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
459
Таблиця ССХLІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2720, 2 – № 2721, 3 – № 2722, 4 – № 2723.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
460
Таблиця ССХLІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2724, 2 – № 2725, 3 – № 2726, 4 – № 2727.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
461
Таблиця ССХLІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2728, 2 – № 2729.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
462
Таблиця ССХLV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2730, 2 – № 2731, 3 – № 2732, 4 – № 2733.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
463
Таблиця ССХLVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2734, 2 – № 2735.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
464
Таблиця ССХLVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2736, 2 – № 2737, 3 – № 2738, 4 – № 2739, 5 – № 2740.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
465
Таблиця ССХLVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2741, 2 – № 2742, 3 – № 2743.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
466
Таблиця ССХLІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2744 та 2744а (ліворуч), 2 – № 2745, 3 – № 2746,
4 – № 2747.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
467
Таблиця ССL
Фото та прорис графіті: 1 – № 2748, 2 – № 2749.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
468
Таблиця ССLІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2750, 2 – № 2751, 3 – № 2752.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
469
Таблиця ССLІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2753, 2 – № 2754, 3 – № 2755.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
470
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
471
Т
аб
л
и
ц
я 
С
С
L
ІІ
І
Ф
от
о 
та
 п
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і №
 2
75
6.
Таблиця ССLІV
Фото та прорис графіті № 2757.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
472
Таблиця ССLV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2758, 2 – № 2759, 3 – № 2760.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
473
Таблиця ССLVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2761, 2 – № 2762, 3 – № 2763, 4 – № 2764.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
474
Таблиця ССLVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2765, 2 – № 2766.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
475
Таблиця ССLVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2767, 2 – № 2768.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
476
Таблиця ССLІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2769, 2 – № 2770, 3 – № 2771.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
477
Таблиця ССLХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2772, 2 – № 2773.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
478
Таблиця ССLХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2774, 2 – № 2775, 3 – № 2776, 4 – № 2777, 5 – № 2778,
6 – № 2779.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
479
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
480
Т
аб
л
и
ц
я 
С
С
L
Х
ІІ
Ф
от
о 
та
 п
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і:
 1
– 
№
 2
78
0,
 2
– 
№
 2
78
1.
Таблиця ССLХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2782, 2 – № 2783, 3 – № 2784, 4 – № 2785.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
481
Таблиця ССLХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2786, 2 – № 2787.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
482
Таблиця ССLХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2788, 2 – № 2789, 3 – № 2790, 4 – № 2791.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
483
Таблиця ССLХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2792, 2 – № 2793, 3 – № 2794, 4 – № 2795.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
484
Таблиця ССLХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2796, 2 – № 2797, 3 – № 2798, 4 – № 2799, 5 – № 2800.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
485
Таблиця ССLХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2801, 2 – № 2802, 3 – № 2803, 4 – № 2804.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
486
Таблиця ССLХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2805, 2 – № 2806.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
487
Таблиця ССLХХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2807, 2 – № 2808.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
488
Таблиця ССLХХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2809, 2 – № 2810, 3 – № 2811.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
489
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
490
Т
аб
л
и
ц
я 
С
С
L
Х
Х
ІІ
Ф
от
о 
та
 п
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і:
 1
– 
№
 2
81
2,
 2
– 
№
 2
81
3.
Таблиця ССLХХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2814.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
491
Таблиця ССLХХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2815, 2 – № 2816, 3 – № 2817.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
492
Таблиця ССLХХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2818, 2 – № 2819.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
493
Таблиця ССLХХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2820, 2 – № 2821.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
494
Таблиця ССLХХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2822, 2 – № 2823.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
495
Таблиця ССLХХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2824, 2 – № 2825, 3 – № 2826.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
496
Таблиця ССLХХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2827, 2 – № 2828, 3 – № 2829.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
497
Таблиця ССLХХХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2830, 2 – № 2831.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
498
Таблиця ССLХХХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2832, 2 – № 2833.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
499
Таблиця ССLХХХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2834, 2 – № 2835.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
500
Таблиця ССLХХХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2836, 2 – № 2837.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
501
Таблиця ССLХХХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2838, 2 – № 2839.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
502
Таблиця ССLХХХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2840, 2 – № 2841.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
503
Таблиця ССLХХХVI
Фото та прорис графіті № 2842.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
504
Таблиця ССLХХХVII
Фото та прорис графіті: 1 – № 2843, 2 – № 2844, 3 – № 2845, 4 – № 2846, 5 – № 2847.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
505
Таблиця ССLХХХVIII
Фото та прорис графіті: 1 – № 2848, 2 – № 2849, 3 – № 2850.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
506
Таблиця ССLХХХIX
Фото та прорис графіті: 1 – № 2851, 2 – № 2852, 3 – № 2853, 4 – № 2854.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
507
Таблиця ССXC
Фото та прорис графіті: 1 – № 2855, 2 – № 2856.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
508
Таблиця ССXCI
Фото та прорис графіті: 1 – № 2857, 2 – № 2858.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
509
Таблиця ССXCII
Фото та прорис графіті: 1 – № 2859, 2 – № 2860.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
510
Таблиця ССXCIII
Фото та прорис графіті: 1 – № 2861, 2 – № 2862, 3 – № 2863.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
511
Таблиця ССXCIV
Фото та прорис графіті № 2864.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
512
Таблиця ССXCV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2865, 2 – № 2866, 3 – № 2867.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
513
Таблиця ССXCVI
Фото та прорис графіті: 1 – № 2868, 2 – № 2869, 3 – № 2870.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
514
Таблиця ССXCVII
Фото та прорис графіті: 1 – № 2871, 2 – № 2872, 3 – № 2873.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
515
Таблиця ССXCVIІI
Фото та прорис графіті: 1 – № 2874, 2 – № 2875.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
516
Таблиця ССXCІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2876, 2 – № 2877, 3 – № 2878, 4 – № 2879, 5 – № 2880.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
517
Таблиця ССC
Фото та прорис графіті: 1 – № 2881, 2 – № 2882, 3 – № 2883, 4 – № 2884, 5 – № 2885.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
518
Таблиця ССCІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2886, 2 – № 2887, 3 – № 2888, 4 – № 2889.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
519
Таблиця ССCІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2890, 2 – № 2891, 3 – № 2892, 4 – № 2893.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
520
Таблиця ССCІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2894, 2 – № 2895.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
521
Таблиця ССCІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2896, 2 – № 2897, 3 – № 2898.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
522
Таблиця ССCV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2899, 2 – № 2900, 3 – № 2901, 4 – № 2902.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
523
Таблиця ССCVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2903, 2 – № 2904.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
524
Таблиця ССCVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2905, 2 – № 2906.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
525
Таблиця ССCVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2907, 2 – № 2908, 3 – № 2909.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
526
Таблиця ССCІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2910, 2 – № 2911, 3 – № 2912.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
527
Таблиця ССCХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2913, 2 – № 2914.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
528
Таблиця ССCХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2915, 2 – № 2916.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
529
Таблиця ССCХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2917, 2 – № 2918, 3 – № 2919.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
530
Таблиця ССCХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2920, 2 – № 2921, 3 – № 2922.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
531
Таблиця ССCХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2923, 2 – № 2924, 3 – № 2925, 4 – № 2926.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
532
Таблиця ССCХV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2927, 2 – № 2928, 3 – № 2929.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
533
Таблиця ССCХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2930, 2 – № 2931.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
534
Таблиця ССCХVІІ
Фото та прорис графіті № 2932.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
535
Таблиця ССCХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2933, 2 – № 2934, 3 – № 2935.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
536
Таблиця ССCХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2936, 2 – № 2937.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
537
Таблиця ССCХХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2938, 2 – № 2939, 3 – № 2940, 4 – № 2941.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
538
Таблиця ССCХХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2942, 2 – № 2943, 3 – № 2944.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
539
Таблиця ССCХХІІ
Фото та прорис графіті № 2945.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
540
Таблиця ССCХХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2946, 2 – № 2947, 3 – № 2948, 4 – № 2949.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
541
Таблиця ССCХХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2950, 2 – № 2951, 3 – № 2952.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
542
Таблиця ССCХХV
Фото та прорис графіті № 2953.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
543
Таблиця ССCХХVІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2954, 2 – № 2955, 3 – № 2956.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
544
Таблиця ССCХХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2957, 2 – № 2958, 3 – № 2959, 4 – № 2960, 5 – № 2961.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
545
Таблиця ССCХХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2962, 2 – № 2963.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
546
Таблиця ССCХХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2964, 2 – № 2965.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
547
Таблиця ССCХХХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2966, 2 – № 2967, 3 – № 2968.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
548
Таблиця ССCХХХІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2969, 2 – № 2970, 3 – № 2971.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
549
Таблиця ССCХХХІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2972, 2 – № 2973.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
550
Таблиця ССCХХХІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2974, 2 – № 2975, 3 – № 2976, 4 – № 2977.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
551
Таблиця ССCХХХІV
Фото та прорис графіті: 1 – № 2978, 2 – № 2979, 3 – № 2980.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
552
Таблиця ССCХХХV
Фото та прорис графіті № 2981.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
553
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
554
Т
аб
л
и
ц
я 
С
С
C
Х
Х
Х
V
І
Ф
от
о 
та
 п
ро
ри
с 
гр
аф
іт
і №
 2
98
2.
Таблиця ССCХХХVІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2983, 2 – № 2984.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
555
Таблиця ССCХХХVІІІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2985, 2 – № 2986, 3 – № 2987, 4 – № 2988, 5 – № 2989.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
556
Таблиця ССCХХХІХ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2990, 2 – № 2991.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
557
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
558
Т
аб
л
и
ц
я 
С
С
C
Х
L
П
ла
н 
пе
рш
ог
о 
по
ве
рх
у 
С
оф
ії
 К
иї
вс
ьк
ої
 із
 п
оз
на
че
нн
ям
 а
рх
іт
ек
ту
рн
ог
о 
об
'є
м
у 
до
сл
ід
ж
ув
ан
ої
 д
іл
ян
ки
та
 м
іс
ця
 р
оз
та
ш
ув
ан
ня
 г
ра
ф
іт
і.
Таблиця ССCХLІ
Фото та прорис графіті: 1 – № 2992, 2 – № 2993.
Таблиці ілюстрацій
__________________________________________________________________________________
Розділ ІІ
КОМЕНТАРІ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ГРАФІТІ 
ПІВНІЧНОЇ СТОРОНИ ПРИДІЛА СВЯТИХ ІОАКИМА ТА АННИ
Згідно прийнятої нами методики дослідження [Корнієнко 2010, с. 8], ос-
таннім пунктом опису графіті є категорія, за допомогою якої об'єднуються од-
нотипні написи та малюнки, що спільно розглядатимуться в цьому розділі.
Кожній групі написів чи малюнків надається історико-культурний коментар, ана-
лізуються можливості їх залучення для вирішення проблем, пов'язаних з вивчен-
ням монументального живопису та історії Софії Київської, а також для
розв'язання інших питань дослідження історії середньовічного та раннього мо-
дерного часу. Звичайно ж, не всі досліджувані проблеми можуть бути повністю
висвітлені в цій частині книги. Не виключено, що подальші дослідження та роз-
ширення епіграфічного корпусу софійських графіті примусять доповнити або
навіть переглянуті деякі висловлені нами раніше положення, розширити попе-
редні висновки тощо. Втім, як зможе переконатись читач, наявні дані підтвер-
джують висловлені нами раніше положення.
Отже, наявний матеріал з 949 графіті поділяється на дві великі категорії –
написи та малюнки. В межах північної частини приділа перших виявлено 802,
других – 147. Окрім того, на личкувальному розчині східного стовпа потрійної
аркади в приділі св. Георгія Великомученика виявлено два малюнки, які додані
до цієї частини „Корпусу". До статистичних даних вони не залучаються, позаяк
не відносяться до досліджуваної частини архітектурного об'єму, і їх залучення
зумовить незначнівідхилення відсоткового співвідношення графіті різних кате-
горій. Вони розглядаються нарівні з іншими малюнками історико-культурному
коментарі відповідної частини другого розділу.
***
ІІ.1. Написи-графіті
З-поміж епіграфічних пам'яток північної частини приділа святих Іоакима
та Анни виявлено 802 написи, що становить майже 85% всіх виявлених тут гра-
фіті. Вони поділяються на наступні категорії:
1) молитовні;
2) пам'ятні;
3) цитати та посилання на твори книжної писемності;
4) підписи до фрескових образів;
5) окремі слова та словосполучення;
6) написи музичного змісту;
7) абетки, склади та окремі літери;
8) написи, зміст яких не встановлений;
9) фрагменти написів;
10) записи лічби.
Співвідношення між різними категоріями виглядає наступним чином:
Назва Загальна Відсоткове
кількість співвідношення 
Молитовні написи 126 13,28 % 
Пам'ятні написи 97 10,22 % 
__________________________________________________________________________________
560
Цитати та посилання на 5 0,52 %
твори книжної писемності
Підписи до фрескових образів 12 1,26 % 
Окремі слова та словосполучення 3 0,32 %
Написи музичного змісту 5 0,53 %
Абетки, склади та окремі літери 141 14,86 % 
Написи, зміст яких не встановлений 14 1,47 % 
Фрагменти написів 102 10,75 % 
Записи лічби 297 31,30 % 
ІІ.1.1. Молитовні написи
Серед молитовних написів XVI – XVII ст. більшість складені за тради-
ційною формулою, що містить три основні компоненти: дієслово-прохання
ïîì#íè, ïîìèëóè або ñïàñè, звернення Ãîñïîäè та зазначення імені прохача, яке
вводиться фразою-зв'язкою ðàáà ñâîåãî [Корнієнко 2011, с. 336]. Така формула
має відкриту структуру, здатну до розширення за рахунок приєднання додаткових
елементів, або до скорочення за рахунок опускання основних.
Майже всі молитовні написи XVI – XVII ст. північної частини приділа
свв. Іоакима та Анни складені із застосуванням дієслова ïîìèíàòè.
За повною структурою виконане одне графіті у вівтарній частині: ïîì"í³
Ãîñïîäè ðàáà ñâîåãî Îíîôðè" (№ 2590). Ще один повноформульний напис
(№ 2395) зберігся частково, адже від слова-звернення та імені людини нічого не
залишилось, проте за відстанню між збереженими словами можемо встановити
їх наявність в первісному тексті.
Три графіті збереглись фрагментарно, однак ймовірно, що вони містили
всі три складові молитовного напису цього періоду. Від одного (№ 2382) зали-
шилось тільки дієслово-прохання ïîì"íè, решта тексту знищена обвалом
тиньку. Від іншої молитви (№ 2381) збереглась лише фраза-зв'язка ðàáà ñâîåãî,
що дозволяє припустити виконання напису за повною формулою. Інший напис (№
2121) зберіг лише частину фрази-зв'язки ðàáà, однак її присутність дозволяє при-
пустити наявність повної формули.
На фресці з образом св. Пантелеймона виконано напис № 2177, текст
якого, попри поганий стан збереження тиньку, читається як початок традиційної
молитовної формули: ïîì"íè Ãîñïîäè ðàáà. Поверхня стіни за останньою літе-
рою рівна, що дозволяє припустити або незавершеність напису, або його виконання
за скороченою формулою. Перший варіант нам уявляється більш вірогідним.
За скороченою формулою, коли опускалась фраза-зв'язка ðàáà ñâîåãî,
виконано сім записів. Це молитовні звернення трьох Іоаннів (№ 2120, № 2422 та
№ 2596), Стефана (№ 235), Василя (№ 2944), невідомого автора, який замінив
ім'я займенником ì# (№ 2601) та Данила (№ 2439). Останній напис виконано у
три рядки, права частина верхнього, в якому знаходились перші дві складові фор-
мули, знищена вибоєм. Гіпотетично це дозволяє припустити можливість наяв-
ності тут і фрази зв'язки, однак розмір пошкодження примушує реконструювати
тут лише закінчення дієслова-прохання та звернення Ãîñïîäè.
До цієї групи з пропущеною фразою-зв'язкою можемо умовно зарахувати
напис № 234: ïîì#íè Ãîñïîäè Åâäîêèþ. На відміну від попередніх, в тексті
міститься додатковий елемент – вказівка часу виконання графіті ðîêu ÀÕÀ².
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
561
В двох випадках автори опустили, крім фрази-зв'язки також і слово-звер-
нення. Це молитви Тимофія (№ 2692) та Федора (№ 2870). Доволі цікаво погля-
нути на особливості розташування останнього напису: текст виконано під
незавершеним більш раннім (ХІ – XIV ст.) записом № 2872, що є зверненням до
зображеного на фресці образу св. Діви Марії. Тому виконанням запису Федір
ніби завершив молитву свого невідомого попередника.
Приклад скорочення молитовної формули до дієслова-прохання та звер-
нення продемонстрував автор напису № 2229, лише до слова-прохання – автори
графіті № 2460 та № 2616.
До скороченої формули слід також віднести напис № 2711, виконаний
Григорієм на фресці з образом св. Папіли. Текст складається лише з одного за-
значення особи прохача. Відмінок імені – Ãðèãîðèÿ – дозволяє співвіднести його
з будь-яким із вживаних в традиційних формулах дієслів-прохань, однак, зва-
жаючи на численність молитовних звернень саме з вживанням дієслова
ïîìèíàòè, найвірогідніше припустити, що Григорій звертався до Господа саме
з таким проханням.
В трьох написах автори звертаються з проханням про поминнання не однієї
особи, а кількох, що дозволяє розглядати ці графіті як приклади розширення тра-
диційної формули. Адже саме вона покладена в основу цих молитовних звернень.
В тексті графіті № 233 міститься прохання поминути душі чотирьох осіб:
Антона, Пелагеї, Тита та Филипа. Окрім зазначення чотирьох імен, розширення
структури формули представлене додаванням до фрази-зв'язки ðàáú ñâîèõú
іменник у формі множини äqøè.
В написі № 2610 фраза-зв'язка опущена, проте до основного тексту
ïîì"íè Ãîñïîäè Ïåòðà Àãàfèþ додане зазначення дати виконання – 10 лис-
топада 1664 року. Причому досить цікаво, що автор специфічно скоротив назву
місяця, скомбінувавши арабську цифру 9 та літерне закінчення "áð". Аналогом
такого скорочення є латинична форма 9bris.
Фраза-зв'язка опущена також і в тексті № 2707. Проте до відповідного
скороченій формулі тексту ïîìèí³ Ãîñïîäè Ñèäîðà Ìèõàèëà, автор додав при-
писку åæå åãî ñïàñè, уточнивши та посиливши зміст прохання щодо останнього.
Графіті з уживанням дієслова ñïàñàòè в північній частині приділа свв. Іоа-
кима та Анни виявлено чотири.
Один з написів, № 2385, виконаний за повною формулою, він містить всі
компоненти: ñïàñè Ãîñïîäè ðàáà ñâîåãî. Нажаль, ім'я автора не збереглось через
значні пошкодження тиньку.
В іншому трирядковому написі, № 2420, фраза-зв'язка опущена, нато-
мість можемо встановити, що в тексті значились дві особи, які просили про спа-
сіння: Мануїл Яковлєв та Агафія. Нажаль, ідентифікувати особу автора наразі
не вдалося. Не виключено, зважаючи на структуру тексту, що згадані в тексті
Мануїл та Агафія були подружжям.
Інші ж два останні написи виконані за скороченою формулою, в пер-
шому, № 2451, залишились лише дієслово-прохання та звернення ñïàñè Ãîñïîäè,
в другому, № 2421, лише слово-прохання ñïàñè.
Як бачимо, автори молитовних звернень XVI – XVII ст., виявлених у пів-
нічній частині приділа свв. Іоакима та Анни, в цілому орієнтувались на тради-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
562
ційну структуру формули, в окремих випадках опускаючи основні компоненти
або додаючи інші. Складених за абсолютно індивідуальними текстами молитов
серед епіграфічних пам'яток цієї частини храму не виявлено.
Подібно до розглянутих вище написів XVI – XVII ст., молитовні звер-
нення ХІ – XV ст. виконувались за традиційною формулою, структура якої пе-
редбачала три складові: слово-звернення Ãîñïîäè, дієслово-прохання ïîìîzè та
вказівку імені прохача, яке вводиться фразою-зв'язкою ðàáó ñâîåìó. Формула
здатна як до скорочення, так і до розширення шляхом приєднання додаткових
елементів, що уточнюють зміст прохання, підтверджують особисте виконання
напису автором, зазначають розуміння власної гріховності тощо [Корнієнко 2011,
с. 337-340]. Слід зазначити, що розширення або скорочення традиційного тексту
молитовної формули притаманне не лише кириличним, а й грекомовним написам.
Адже традиційне кириличне молитовне звернення ХІ – XV ст. Ãîñïîäè ïîìîzè
ðàáó ñâîåìó є, фактично, перекладом грекомовної формули KÚrie bo"qei tÕn sÕn
doÚlon. Оскільки для нас важливим на цьому етапі дослідження є змістовний ана-
ліз тексту графіті, грецькі написи розглядаються спільно з давньоруськими.
Усвідомлення могутності Господа, який створив не лише оточуючий світ,
а й саму людину, породжувало в останньої відчуття залежності та власної мізер-
ності перед ликом Вседержителя, в руках Якого були її життя та доля. Слабкість
та беззахисність людини, пригніченої численними гріхами, породжувала в її сві-
домості розкаяння та уповання на Господа як опору в своєму житті, Який хоча і
карає за гріхи, однак і пробачає у Своєму милосерді [Вендина 2002, с. 165-166].
Саме цим обумовлюється та обставина, що досить часто до трьох складових тра-
диційної молитовної формули автори додавали прикметник ãðhøüíú або,
значно рідше, іменник ãðhøüíèêú [Корнієнко 2011, с. 339].
Приклад подібного розширення молитовного звернення демонструє ки-
риличний запис Омеляна (№ 2215). Щоправда через пошкодження тиньку на
фресці фрагментарно збереглось лише закінчення тексту: ãðåøüíàìó
Åìåëè"íó. Тож ми не маємо змогу встановити, виконував автор повний текст
напису чи опустив деякі його складові.
Утворений від дієслова ¡mart£nw 'грішити' дієприкметник присутній у
грекомовному написі Клима (№ 2244): Kurie bohqei to polla su amarthsanti
doulon sou Klhmh 'Господи, поможи багато грішившому рабу твоєму Климу'.
Посилюючим елементом усвідомлення власної гріховності автором є вживання
прийменника polla 'багато'.
Іменник ¡martwlÒj 'грішник' у своєму молитовному зверненні (№ 2243)
застосував Георгій: Kurie bohqh ton son doulon Georghnon ton amartolon 'Господи,
поможи рабу своєму Георгію грішнику'. Молитва була посилена додатковим по-
вторенням слова-звернення та дієслова-прохання – KÚrie ˜kbo"qein 'Господи, по-
можи'. Щоправда, приписка була виконана не зовсім вправно, адже автор
допустив ряд помилок. Не виключено, що Георгій був русичем.
В окремих випадках сам прикметник (чи іменник) заміняв ім'я особи
прохача. Такий підхід демонструють автори трьох кириличних написів, виявле-
них у північній частині приділа свв. Іоакима та Анни: № 2327, № 2329 та № 2864.
Незважаючи на пошкодження, в усіх випадках можемо встановити, що текст не
містив жодної вказівки імені, лише прикметник ãðhøüíú.
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
563
Посилюючим елементом розкаяння людини слугувало додавання до ос-
новної формули молитви фрази про її численні гріхи, в чому виявлялось усві-
домлення власної пригніченості та слабкості перед викликами оточуючого світу.
Зокрема, подібна словоформа присутня в молитві Івана (№ 196): Ãîñïîäè ïîìîzè
ðàáó ñâîåìó Èâàíó ãðüøüíúìó áîãàòîìó ãðüõîìú.
Схоже за своєю структурою словосполучення застосував автор напису
№ 24. Однак його специфікою слід визначити те, що Міхаль об'єднав у тексті
дві традиційні формули записів XI – XV ст. – молитовного та пам'ятного:
Ìèõàëü qáîãúè à ãðhõû áîãàòûè ¼àëú. Ãîñïîäè ïîìîzè åìú. Формула
пам'ятного напису „Писав такий-то", про яку говоритимемо нижче, засвідчує
особисте виконання графіті Міхалем. Її ж вільне поєднання з молитовним звер-
ненням, в свою чергу, підтверджує зроблений нами раніше висновок [Корнієнко
2010, с. 362], що такі пам'ятні написи мали на меті підкреслити факт перебу-
вання автора в храмі та особисте виконання графіті, чим посилювали надію на
звершення висловлених ним молитовних сподівань.
Як свідчать спостереження Т. Вєндіної [Вендина 2002, с. 165-166], дав-
ньоруська людина усвідомлювала та постійно відчувала власну мізерність перед
ликом Вседержителя, в руках Якого були її життя та доля, Який карає за гріхи та
пробачає у Своєму милосерді. Це відчуття призвело до ще однієї форми розши-
рення тексту традиційної молитовної формули, коли автор вживав прикметники
qáîãú або íåäîñòîèíú.
Приклад вживання першого можна бачити в розглянутому вище моли-
товному зверненні Міхаля (№ 24), другого – Ставра (№ 19): Ãîñïîäè ïîìîzè
ðàáó ñâîåìó Ñòàâúðîâè íåäîñòîèíîìó ðàáó òâîåì@. Прикметне, що поруч
виконаний пам'ятний напис (№ 18), в якому згадується та сама особа: jàëú
Ñòàâúðú Ãîðîä#òèíè÷ü. Відносна рідкісність в давньоруському антропоніконі
цих двох імен, особливості розташування та близька хронологія дозволили пуб-
лікаторам напису Б. Рибакову [Рыбаков 1964, c. 23] та С. Висоцькому [Высоцкий
1966, с. 56-57] ототожнити Ставра зі згадуваним у „Повчанні" Володимира Мо-
номаха на межі 1060-1070-х рр. Ставром Гордятичем [ПСРЛ 1, стлб. 247*] та в
Новгородському І літописі під 1118 р. новгородським соцьким Ставром, викли-
каним до Києва Володимиром Мономахом, ним же заарештованим та посадже-
ним „у поруб" [ПСРЛ 3, с. 205]**.
Втім, обидва дослідники розійшлись у думці про співвідношення авто-
рства обох текстів. С. Висоцький вважав, що обидва написи виконані однією осо-
бою [Высоцкий 1966, с. 56]. Б. Рибаков [Рыбаков 1964, с. 23], навпаки,
висловлював припущення щодо виконання графіті двома різними особами. До-
слідник звернув увагу на відмінності у формі виконання окремих літер. Дійсно,
ці відмінності помітні у формах написання à (у № 18 вона має більшу відстань
між петлею та спинкою, а в № 19 – меншу), ä (в № 18 вона А-подібна, а в № 19
– звичайна), ð (у № 18 вона прямолінійна з петлею кутом вгору, в № 19 – прямо-
лінійна з округлою незамкненою петлею). Такі відмінності вчений пояснював
тим, що молитовний напис виконав безпосередньо Ставр Городятинич, а пам'ят-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
564
_____________________________________________________________________________
* Щоправда, в тексті він фігурує як Ставко Скордятич, однак таке іменування дослідники вважають помилкою
переписувача [див.: Высоцкий 1966, с. 56, прим. 2].
** На думку Б. Рибакова [Рыбаков 1964, c. 23], саме ці події описуються у билині про Ставра Годиновича.
ний – невідомий киянин, який засвідчив виконання молитви ніким іншим, як
знаним новогородським сотником Ставром Городятиничем.
Втім, слід зазначити, що значні відмінності у формі написання окремих
літер доволі часто спостерігаються в межах одного тексту. Тобто, вони не можуть
однозначно свідчити про виконання записів різними особами. Тим більше, що
не можна виключати можливості суттєвого хронологічного розриву між вико-
нанням одного й другого графіті. Це також могло зумовити відмінності у формі
написання окремих літер. Для прикладу можна порівняти почерки автографів
Мартина Семьюновича, п'ять написів якого виявлені в північній частині приділа
свв. Іоакима та Анни (див. нижче). Відтак, важко віддати перевагу тому чи ін-
шому варіанту інтерпретації цих двох графіті. Більш вірогідним нам видається
їх виконання Ставром, однак в різні часові віхи свого життя. Втім, для доведення
або спростування цієї тези даних недостатньо.
В свідомості давньоруської людини образ Господа представлявся як
опора в земному та потойбічному житті, Він карає її за гріхи, однак у Своєму
милосерді пробачає їй. Це розуміння призвело до ще однієї форми розширення
стандартного тексту молитовного звернення за рахунок приєднання дієслова
ïðîñòèòè, інколи, з уточненням змісту прохання – zà ãðhõè. Прикладом цьому
є напис № 2429 невідомого автора: Ãîñïîäè ïîìîzè ðàáó ñâîåìó è ïðîñòè.
Одне графіті з північної частини приділа свв. Іоакима та Анни (№ 2218)
складається лише з двічі прокресленого дієслова: ïðîñòè, ïðîñòè. Вочевидь, цей
напис слугував автору посиленим доповненням до вже висловленого (і викона-
ного на стіні) ним раніше молитовного звернення.
Ймовірно, таке саме уточнення збирався виконати Мартин Семьюнович
(№ 2156), адже після основного тексту Ãîñïîäè ïîìîzè ð#áþ ñâî~ìþ
Ìàðòèíîâè Ñåìþíîâè÷þ чітко читається літера ï. На нашу думку, більш віро-
гідним буде розглядати її як початок незавершеної фрази ïðîñòè zà ãðhõè, хоча
це не єдиний можливий варіант відновлення відсутнього тексту. Всі вони більш
детально розглянуті в першому розділі книги.
В межах північної частини приділа свв. Іоакима та Анни виявлені ще
кілька молитовних звернень, виконаних за розширеною структурою традиційної
формули. Однак через суттєві пошкодження їх повний зміст встановити не ви-
являється за можливе, адже збереглись лише окремі складові.
Один з них є молитвою згадуваного Мартина Семьюновича (№ 2478).
На жаль, нижні рядки сильно пошкоджені, внаслідок чого тут збереглось лише
кілька окремих літер. Впевненій реконструкції піддається лише стандартна час-
тина формули: Ãîñïîäè ïîìîzè ðàáþ ñâî~ìþ Ìàðòèíîâè Ñüìþíîâè÷þ.
Другий молитовний напис (№ 2980) пошкоджений ще більше, може бути
реконструйована лише початкова частина Ãîñïîäè ïîìîzè ðàáó ñâîåìó. Одначе
за цим текстом наявні ще кілька рядків, в яких збереглись окремі літери. Для
простого відновлення пошкодженого імені місця забагато, що й дозволяє визна-
чити напис як складений за розширеною формулою.
За зміненою формулою була виконана молитва Ксенофонта (№ 2527).
Однак через пошкодження тиньку ми не маємо змоги встановити сутність змін,
адже початок напису зазнав сильних пошкоджень. Однак збережені літери не до-
пускають жодної реконструкції елементів молитви Ãîñïîäè ïîìîzè ðàáó ñâîåìó.
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
565
Проте давальний відмінок імені – Kåíîôîíòîâè – примушує все ж розглядати
графіті як варіант традиційної формули.
Втім, все ж таки більшість авторів обмежувались усталеною формулою
молитовного напису, який містить всі структурні компоненти та вказівку імені
людини. Класичний його варіант представлений молитвою Федора (№ 2873):
Ãîñïîäè ïîìîzè ðàáq ñâîåìq Fåîäîðîâè. Втім, навіть тут автори допускали
певну варіативність.
Вже відомий нам Мартин додав до особистого імені ще й ім'я по-батькові
(№ 2155): Ãîñïîäè ïîìîzè ðàáó ñâîåìþ Ìàðòèíîâè Ñìü\íîâè÷ó. У вівтарній
частині виявлене ще одне молитовне звернення цього автора (№ 2592), однак
воно незавершене, від імені зберігся лише перший склад Ìàð. Проте, зважаючи
на структуру його молитов, вірогідним буде припущення, що завершений текст
напису мав би містити і вказівку імені по-батькові. З яких причин напис зали-
шився незавершеним сказати важко. Однак можливість виконання написів у вів-
тарній частині свідчить про належність цієї людини до кліру Святої Софії.
Автор іншого молитовного звернення Іоанн (№ 2455) інверсував слова
фрази-зв'язки: замість класичного ðàáq ñâîåìq він написав ñâîåìq ðàáq.
Вільний порядок слів вказує, що виконавці графіті не шаблонно відтворювали
певний текст, а підходили до цього питання цілком осмислено та творчо.
В кількох випадках графіті сильно постраждали, від них збереглись ок-
ремі елементи. Однак розмір відсутніх внаслідок вибоїв та інших механічних по-
шкоджень частин вказує на наявність саме класичного варіанту молитовної
формули. До таких текстів відносимо молитви Георгія, від якої збереглось дієс-
лово-прохання, половина фрази-зв'язки та ім'я (№ 2897), Кірея – залишилось ді-
єслово-прохання та ім'я (№ 2953), та кількох невідомих авторів, чиї імена або були
недописані (№ 2771), або знищені (№№ 2123, 2242, 2636, 2733, 2837, 2874, 2875).
Значна кількість молитовних написів, виявлених в північній частині при-
діла свв. Іоакима та Анни, виконані за скороченою формулою, коли опускалась
одна з необхідних складових.
Слово-звернення Ãîñïîäè відсутнє в написі № 2619: ïîìîzè ðàá[ó]
Ìíîæ#òèíó. Варто підкреслити вживання похідного від суфіксального гіпоко-
ристичного імені з усіченням імені Ìíîæ#òà присвійного особового прикмет-
ника, адже воно (як і гіпотетично відновлене нами базисне ім'я Ìíîæèñëàâú або
Ìíîæüñëàâú) в писемних джерелах наразі не виявлене, що посилює роль графіті
як джерела для дослідження давньоруського дохристиянського іменослова.
Відсутнє слово-звернення і в грекомовній молитві Конона (№ 2241), текст
якої демонструє довільну розстановку слів: Konon ekboiqi doulon ton son 'Конону
поможи рабу своєму'. Впадає у вічі й винесення імені на початок речення. Це
може справити враження, ніби перед нами звернена до святого Конона молитва.
Однак через відсутність необхідного С ¤gioj 'святий' таке тлумачення є хибним.
Отже, перед нами скорочений варіант традиційної молитовної формули.
Фраза-зв'язка ðàáq ñâîåìq опущена в молитовному зверненні Івана
(№ 2473): Ãîñïîäè ïîìîzè. Ãîñïîäè ïîìîzè Èâàíó Èâàíó ìíå. Своєрідність
напису посилюється не лише у подвоєнні скороченого тексту, а й у підтвердженні
за допомогою особового займенника àzú в давальному відмінку (ìíå) особис-
того виконання Іваном графіті.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
566
Приклад заміни особи прохача та фрази-зв'язки одним особовим займен-
ником îíú у давальному відмінку (åìq) продемонстрував автор напису № 2475:
Íü ïîìîzè åìq Ãîñïîäè. Слід відзначити вживання частки íü, яка надає всій
фразі характеру повторно виказаного прохання. Застосування частки та відсут-
ність імені автора дозволяє припустити, що він посилив висловлене ним раніше
в стінах Софії Київської молитовне звернення.
Відсутня фраза-зв'язка в молитві Якова (№ 2226), який, до того ж, ско-
ротив дієслово-прохання до перших чотирьох літер ïîìî, а власне ім'я – до пер-
ших двох літер ²à.
Ряд написів не містить вказівки особи прохача, однак загальний вигляд
графіті дозволяє з великою долею вірогідності говорити про завершений харак-
тер тексту. Тобто, такі записи слід відносити до скороченого варіанту формули,
в якому опускалось ім'я людини. В межах досліджуваної ділянки приділа їх на-
раховується сім: №№ 2249, 2267, 2418, 2431, 2449, 2472 та 2586.
Третя частина формули відсутня в семи написах (№№ 2316, 2317, 2349,
2411, 2423, 2727 та 2978), тобто, вони містять лише звернення та прохання.
Тільки з прохання ïîìîzè складаються тексти шести графіті (№№ 2413, 2482,
2843, 2851, 2929 та 2988), лише зі звернення Ãîñïîäè або KÚrie – дванадцяти
(№№ 2238, 2332, 2334, 2350, 2405, 2435, 2447, 2605, 2618, 2779, 2959 та 2975).
В деяких ми не можемо встановити повну чи скорочену структуру фор-
мули напису, оскільки графіті або сильно пошкоджене (№ 2246), або просто не-
завершене (№№ 2141, 2235, 2260, 2264, 2389, 2437 та 2635). Впевнено можемо
казати лише про їх приналежність до групи традиційних молитовних звернень,
адже їх елементи простежуються в наявних текстах.
До особливостей розглядуваної вище традиційної формули слід віднести
здатність вільно поєднуватись з іншими молитвами. Її добре ілюструє напис
№ 143: Ãîñïîäè ïîìîzè. Áîãîðîäèöà ìî" ïîìèëîóè. Як бачимо, другою частиною
тексту є притаманне спрямоване молитовне звернення до святих, Богородиці або
персоніфікованого образу храму – Святої Софії.
Ця формула також має чітку структуру, вона містить звернення (святий
або свята), дієслово-прохання ïîìèëóè або ïîì#íè, вказівку особи прохача, що
вводиться словами ðàáà ñâîåãî. І вона так само має властивість видозмінюватись
шляхом вільної розстановки слів, розширення за рахунок приєднання додаткових
складових або скорочення шляхом опускання або заміни окремих складових.
Наведене твердження добре ілюструє текст графіті № 2932: ïîì"íè ì#
Ïðåñâ#òà# Áîãîðîäèöà. В цьому випадку третя складова – фраза-зв'язка та ім'я
особи прохача – замінена особовим займенником ì#. Прикметне, що цей напис,
як і незавершена молитва (№ 2872) до Богородиці, що містить лише звернення
î ñâààòà Ìàð³à, виконані на фресці „Благовіщення Марії". Тобто, в цьому ви-
падку простежується виразний зв'язок між фресковим образом та адресатом ви-
конаного на стіні молитовного звернення.
За абсолютно індивідуальною структурою складене молитовне звернення
до Пресвятої Богородиці, виявлене в центральній частині храму (графіті № 99)
Ñâ#òà# M"thr Qeoа Äèìúê@ Ìàðêà Âñåâîëîäà Ðîäèîíà ñïàñè. Wòú è
ïàã@áû äàð@è èzúáàâëåíü~. При вивченні цього тексту одразу впадають у вічі
дві цікаві та важливі особливості.
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
567
Перша – це вживання в кириличному написі традиційного грецького ско-
рочення ÌF – M("thr) Q(eoа), дослівно 'Мати Бога' – як звернення до Богоро-
диці. Втім, у такому змішанні немає нічого дивного. Адже в давньоруському
мовному середовищі грекомовні фрази чи слова, наприклад, M"thr Qeoа чи
С ¤gioj, не перекладались, хоча в мові існували відповідні до них слов'янські
еквіваленти. Такі приклади зафіксовані в текстах графіті Софії Київської [Кор-
нієнко 2010, с. 115; Евдокимова 2008, с. 624-625], надписах на пергаменних ко-
дексах [Столярова 2000, с. 176, 328, 332-341] та в писемних пам'ятках [див.,
напр.: Пентковская 2004]. Відтак, вони були повноправною частиною церков-
нослов'янської лексики Давньої Русі, функціонуючи в системі мови нарівні зі
своїми руськими еквівалентами.
Друга – це те, що титульне княже ім'я Âñåâîëîäú поставлене не на по-
чатку переліку імен, як очікувалося б з позиції соціального статусу князя, а лише
третім з чотирьох. На нашу думку, це може бути пояснене приналежністю
Дмитра та Марка до близького родинного кола автора палкого молитовного звер-
нення. Адже обидва імені вжиті у зменшувальній формі, на відміну від двох
інших – Всеволода та Родіона. Однак всі ці чотири особи були пов'язані певними
соціальними зв'язками, адже лише цим можна пояснити присутність їх імен в
одній молитві. Вочевидь, Дмитро, Марко та Родіон входили до дружини Всево-
лода. Оскільки останній згадується під титульним іменем, на момент виконання
графіті він тримав власне княжіння. Враховуючи палеографічне датування (кі-
нець ХІ – середина ХІІ ст.) особу князя можемо ототожнити з Всеволодом Ярос-
лавичем або з Всеволодом Ольговичем [Войтович 2006, с. 315-318, 397-398].
Визначити, до дружини якого із Всеволодів входили Дмитро, Марко та Родіон,
допоможе вивчення особливостей розташування записів № 4 про поховання в
Софійському соборі Всеволода Ярославича 14 квітня 1093 р. [Корнієнко 2011,
с. 101-103, табл. CLXI] та № 99 з молитвою про спасіння означених вище осіб.
Ще публікатор обох написів С. Висоцький звернув увагу на ту обставину,
що автор графіті № 4 прагнув виконати його на рівні № 99. Останнє знаходиться
біля правого краю східної сторони східної лопатки південно-східного підкуполь-
ного хрещатого стовпа на фресці з образом св. Димитрія Солунського. Як пред-
ставник військової верстви, святий природно був покровителем князя та його
дружини. Напис „дивиться" в бік вівтарної частини, де знаходяться мозаїчний
(в головному вівтарі) та фресковий (в арці-переході між приділами Михайлів-
ським та свв. Іоакима й Анни) образи Богоматері-Оранти, адже саме до неї звер-
тається автор графіті. Дружинником Всеволода Дмитром біля лівого краю
північної сторони східної лопатки південно-східного підкупольного хрещатого
стовпа на фресці з образом св. пророка Авдія [див. Корнієнко 2011, с. 358-359]
виконаний напис про поховання князя. Обидва записи розмежовані ребром ло-
патки, проте явно тяжіють один до одного, тож мають смисловий зв'язок. Ана-
логічним чином розташовані пов'язані між собою графіті „групи Олісави" на
північних хорах Софії Київської [див., напр.: Нікітенко, Корнієнко 2008].
На думку С. Висоцького [Высоцкий 1976, с. 11], причиною такого розта-
шування обох графіті була особа Всеволода Ярославича: один напис (№ 99) по-
відомляв про його народження, другий – про поховання (№ 4). Однак, як ми
показали вище, тлумачення дослідником тексту графіті № 99 як запису про на-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
568
родження у Ярослава сина Всеволода є хибним. Проте його міркування не по-
збавлені логіки. Однак, на нашу думку, хоча в обох графіті згадується князь Все-
волод, їх об'єднуючою ланкою є особа дружинника Дмитра, також згадуваного
в обох текстах. Причому він був автором одного з них і, вочевидь, свідомо обрав
місце для виконання напису № 4.
Вживання слова ïàãqáà (те, що загрожує загибеллю або веде до загибелі)
вказує, що поява молитви була інспірована загостренням загрози життю згаданих
в тексті чотирьох осіб і прагненням автора усунути цю загрозу. Вочевидь, ця за-
гроза могла бути пов'язана з участю у військових виправах або ж дією природних
чинників, зокрема, моровиці, яка в давньоруських текстах також фігурує під тер-
міном „пагуба". Розуміння автором запису загрози життю Дмитра, Марка, Всево-
лода та Родіона засвідчує, що всі ці особи на момент його виконання були живими.
Тобто, молитва на стіні храму з'явилась за життя князя Всеволода.
А поява графіті № 4 про поховання Всеволода Ярославича у Софійському
соборі неподалік від запису-звернення до Богородиці про спасіння та захист від
пагуби Всеволода (та інших осіб), в разі згадки в них обох одного й того самого
князя, надала графіті № 4 характеру заупокійної молитви. Адже дієслово ñïàñàòè
за християнським віровченням означає визволяти від вічних мук у загробному
житті, а прохання щодо звільнення від пагуби (загибелі душі) може бути спів-
віднесене з дієсловом ïîìèëîâàòè, що означає пробачати кому-небудь провину,
виявляти поблажливість чи жалість до когось, зокрема, задля визволення від пе-
кельних мук. Тому, на нашу думку, ми маємо всі підстави пов'язати згадуваного
в графіті № 99 Всеволода із князем Всеволодом Ярославичем. Цікаво, до речі,
що на кінець правління цього князя дійсно припали посуха, моровиця, землетрус,
різноманітні астрономічні явища, що багатьма сучасниками трактувались як не-
гативне віщування [див., напр.: Ульяновский 2009, с. 64]. Вочевидь, сукупність
саме цих негативних факторів спонукали автора напису № 99 до виконання мо-
литовного звернення до Богородиці. Ототожнення згадуваного в написі князя зі
Всеволодом Ярославичем дозволяє обмежити ймовірні хронологічні рамки ви-
конання графіті кінцем 80-х – першою чвертю 90-х рр. ХІ ст.
Як і попереднє молитовне звернення до Богородиці, індивідуальну струк-
туру мав напис № 223. Нажаль, його текст не зберігся повністю через значні уш-
кодження тиньку. Початок молитви був виконаний за традиційною молитовною
формулою, структура якої передбачає наявність трьох складових: звернення
Ãîñïîäè, дієслово-прохання ñïàñè та вказівку особи прохача, що вводиться фра-
зою-зв'язкою ðàáà ñâîåãî. Як бачимо, в цілому вона аналогічна до формули
Ãîñïîäè ïîìîzè ðàáó ñâîåìó, відмінність полягає у зміні дієслова й зумовленої
цим заміні давального відмінку знахідним. Однак такі молитовні написи не на-
були такого широкого розповсюдження, причиною чому, на нашу думку, є більш
широке смислове значення дієслова ïîìàãàòè порівняно з дієсловом ñïàñàòè
[докл. див.: Корнієнко 2010, с. 359-360; 2011, с. 337-338].
Згадане графіті № 223 починалось традиційним ñïàñè Ãîñïîäè ðàáà
ñâîåãî, наступні три рядки знищені вибоями, залишились лише окремі літери.
Ця частина не підлягає відновленню, однак, як можемо встановити з подальшого
тексту, тут містилось, окрім зазначення імені, більш конкретне прохання. Його
автор був переконаний, що воно звершиться за посередництвом св. Анни та Свя-
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
569
тої Софії, які виступатимуть помічницями в цій справі: áî ñâ#òû# Àííà
Ñâ#òû# Ñîfè# áóäå òî ìè ïîìîmúíèöè. Прикметне, що напис виконано в
посвяченому св. Анні приділі Святої Софії, і саме їх закликає на допомогу неві-
домий автор. Це вказує на свідоме обрання ним місця для виконання графіті.
За індивідуальною структурою була складена велика грекомовна молитва
(графіті № 2287), одна через пошкодження можемо відчитати лише один рядок,
який містить молитовне звернення до Спасителя: Criste o Qee eleuj 'Христе
Боже, помилуй'.
Доволі часто автори виконаних в соборі графіті висловлювали власні мо-
литовні сподівання до персоніфікованого образу Премудрості Божої. Прикмет-
ною рисою таких написів є складання текстів не за уніфікованою, а за
індивідуальною структурою.
В написі № 230 невідомий автор звертається до Святої Софії, молячи за
здоров'я та спасіння для Анни: ìîëåíèå êî Ñâ#òåè Ñîôèè î ðàáh Áîæèèè Àíè
î ñäðàâèè è î ñïàñåíèè. Текст практично тотожній графіті № 1078 [Корнієнко
2010, с. 105, табл. CLXXXIII], виявленому нами у Георгіївському приділі. Однак
обидва написи виконувались різними особами, ймовірно, кліриками собору.
Тобто, підтверджується думка про можливість замовлення окремих графіті.
Інший звернений до Премудрості Божої напис (№ 194), як можемо зро-
бити висновок з тексту, виконаний особисто прохачем. Нажаль, нижній рядок
сильно пошкоджений, тож реконструювати можна лише початок тексту: Ñâ#òhå
Ñúôèå Áîæèè ãðhøúíà ñïàñè æú Ñâ#òà#. Завдяки жіночому роду прикмет-
ника можемо встановити, що саме жінкою виконане це емоційне молитовне звер-
нення. Подібні написи, хоча їх і небагато трапляється в стінах Софії Київської,
засвідчують письменність жіночої частини населення Давньої Русі. Важливо
звернути увагу на відмінності між словоформами авторського тексту від книжної
церковнослов'янської норми. Це вказує, що авторка не повторювала шаблонні
молитовні висловлювання, а складала текст безпосередньо знаходячись у соборі.
Однак повернемось до аналізу структурної частини адресованих Господу
молитовних звернень.
Окрім розглянутих вище формул із залученням дієслів-прохань ïîìàãàòè
та ñïàñàòè, в давньоруському молитвослові присутні звернення, автори яких про-
сили в Господа про помилування або поминання. Їхня морфологія так само трич-
ленна, адже вони містять звернення Ãîñïîäè, дієслово ïîì#íè чи ïîìèëqè або
ñïàñè та зазначення імені людини, яке вводиться фразою-зв'язкою ðàáà ñâîåãî.
Незайвим буде нагадати, що такі молитви зустрічаються значно рідше.
Так, в межах досліджуваного архітектурного об'єму серед молитов XI –
XV ст. виявлена лише одна (№ 2575) з проханням про помилування. Напис
сильно постраждав, тож реконструювати можемо лише текст перших двох ряд-
ків: Ãîñïîäè ïîìúíú ðàáà ñâîåãî. Зважаючи на те, що в графіті було чотири
рядки, робимо висновок про виконання напису за розширеною формулою. Адже
ці молитовні звернення також мають здатність до розширення або скорочення.
Проілюструємо твердження прикладами молитов із застосуванням дієслова
ïîìèëqè, адже їх у північній частині приділа виявлено декілька.
Зважаючи на розмір втрачених частин тексту, як класичний варіант такої
молитви можемо назвати запис Луки (№ 2984), від якого збереглись лише слова
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
570
ïîìèëóè та Ëóêó. На початку верхнього рядка втрачені чотири знаки, два з них
(третій-четвертий) є першим складом дієслова-прохання, а інші два (перший-
другий) є традиційним скороченням (ãè під титлом) слова-звернення Ãîñïîäè.
В нижньому рядку втрачено близько десяти початкових літер, що дозволяє ре-
конструювати тут фразу-зв'язку ðàáà ñâîåãî.
Автор іншого напису Огрифій (№ 2609) також намагався видряпати мо-
литву, дотримуючись традиційної формули. Однак він, скоріше за все через не-
уважність, пропустив іменник фрази-зв'язки ðàáà. Але двічі повторив власне ім'я.
Скорочений варіант формули молитовного звернення виконав автор на-
пису № 2483, залишивши від третьої необхідної складової фрагмент фрази-
зв'язки – слово ðàáà. Втім, у цьому випадку не виключається можливість
інтерпретувати напис як незавершений.
До одного слова-звернення elehson скоротив свою молитву невідомий
автор напису № 2560. Адже, хоча закінчення напису не збереглось через вибій,
розмір останнього дозволяє реконструювати тут не більше двох-трьох літер.
Натомість розширену структуру демонструє молитва Тита (№ 191), який
характеризує себе як грішну людини, яка молить у Господа прощення власних
гріхів: Ãîñïîäè ïîìèëóè ìåíå ãðhøåíàãú Òèòà ìîë#m#ñ# Òåáå. Вживання
особового займенника ìåíå вказує на особисте виконання графіті Титом.
Особисте виконання запису підкреслюється в молитві невідомого автора
(№ 174), який замінив третю частину особовим займенником ì#. Натомість
почав він із традиційної формули пам'ятного напису: àzú ¼àëú.
За розширеною структурою виконав своє молитовне звернення невідо-
мий автор напису (№ 190), який не вказав свого імені*, натомість підкреслив ус-
відомлення власної гріховності, а тому й просить Господа помилувати та
пробачити його: Ãîñïîäè ïîìèëóè è ïðîñòè ðàáà ñâîåãî Ñüìhíîâè ìîíîãî áî
êî ñåáå ñúãðhøèõî. Прикметне, що текст доповнення є суто індивідуальним.
Отже, як можемо зробити висновок з порівняння формул молитовних
звернень XVI – XVII ст. з написами XI – XV ст., останні демонструють набагато
більший ступінь варіативності у виконанні. Окрім того, в написах XVI – XVII ст.
адресатом послання є Господь, натомість автори молитов XI – XV ст. звертаються
не лише до Нього, а й до Богородиці, Святої Софії та святих. Саме останні на-
писи є предметом нашого подальшого розгляду.
Структура таких молитов також є сталою, адже вона сформувалась під
впливом розглянутих вище молитовних написів XI – XV ст., а тому має трич-
ленну структуру: звернення до святого, прохання та вказівку імені прохача, що
вводиться стандартною фразою-зв'язкою ðàáà ñâîåãî. Формула так само має
властивість розширюватись за рахунок приєднання додаткових складових (по-
значення усвідомлення власної гріховності, самоприниження, уточнення про-
хання тощо), скорочуватись, заміняти окремі елементи (наприклад, імена –
займенниками), вільно поєднуватись з іншими формулами. Виявлені в північній
частині приділа молитовні звернення** повністю підтверджують ці спостереження.
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
571
_____________________________________________________________________________
*Давальна форма відмінку імені Ñüìhíîâè, що узгоджується з подальшим текстом, не дозволяє визнати ав-
тором запису Семена. 
** Два графіті, які розглядаються нами як молитовні звернення, залишились незавершеними, їх тексти скла-
даються лише з прикметників святий (№ 2623) та свята (№ 2486).
Так, Григорій в зверненні до св. Лева* (графіті № 226) застосував тради-
ційний варіант молитовної формули: ñâ#òûè Ëåîíå ïîìèëq³ ðàáà ñâî~ãî
Ãðèãîðè# òàò#. Як бачимо, в основу покладена стандартна молитва, тільки звер-
нення Ãîñïîäè замінено на ñâ#òûè Ëåîíå. Втім, напис виконаний за розширеною
формулою, адже Григорій називає себе òàòü. Навряд чи це слово слід розглядати
в своєму прямому значенні як визначення професійної діяльності автора графіті.
В змістовному контексті його вжито як синонім до іменника ãðhøüíèêú.
На фресці з образом св. Миколая виявлено три звернені до святого мо-
литви. В написі № 2284 автор, що просить святого помилувати його, дотриму-
вався скороченого варіанту молитовного звернення, коли ім'я замінювалось
особовим займенником: w agios Nhkolaos eleison me 'святий Миколай, поми-
луй мене'. Аналогічним чином склав своє звернення автор кириличної молитви
(№ 64), щоправда додавши до тексту прикметник ãðhøüíú: î ñâ#òûå Íèêîëà
ñïàñè ì# ãðhøüíàãî. Автор третьої молитви (№ 2214) звертається до св. Ми-
колая з проханням пробачити за гріхи: î àãèîñ Íèêîëà ïðîñòè zà ãðåõîìà. Схожі
звернення-доповнення зустрічаються в традиційних молитовних формулах XI –
XV ст. Прикметним є використання грецизму î àãèîñ в кириличному написі, що
є притаманним давньоруським писемним пам'яткам.
Приклад поєднання традиційної формули молитовного напису зверне-
ного до Господа з молитвою до зображеного на фресці св. Пантелеймона демон-
струє графіті Ісака (№ 48): Ãîñïîäè ïîìèëîóè ì# ãðhøüíàãî Èñàêà.
Ïàíòåëåèìîíå àìèíü. Натомість друга молитва, звернена до св. Пантелеймона
(№ 47), складена за класичною формулою, жодних доповнень та видозмін вона
не демонструє: ñâ#òûè Ï#íòåëh~ìîíå ïîìèëþ ðàáà ñâî~ãî Ìàðòèíà. При-
кметне, що це вже п'яте виявлене в межах досліджуваного архітектурного об'єму
графіті, автором якого є одна і та сама людина – Мартин Семьюнович. Він же є
автором ще двох молитовних написів у Кирилівській церкві. Співставлення всіх
цих записів з іншими пов'язаними епіграфічними пам'ятками Софії Київської
дозволило отримати доволі цікаві дані щодо особи цієї людини**.
Три написи Мартіна знаходяться у центральній наві (№ 47, № 2155 та
№ 2156), два інші – у вівтарній частині (№ 2478 та № 2592). В Кирилівській цер-
кві обидва записи виконані також у вівтарній частині. За нумерацією С. Висоць-
кого вони отримали номери 381 та 382 [Высоцкий 1985, с. 87-88, табл. XLVI,
1-4]. Написи були повторно досліджені нами, суттєвих розбіжностей між опуб-
лікованим варіантом прочитання та оригіналом не виявлено. Текст першого (№
381) реконструюється нами наступним чином: {Ã(îñïîä)è} ï[î]ìîzè ðàáu
ñâî~ìu Ìàðò[è]íîâè Ñåìúþíîâ[è÷u] 'Господи, поможи рабу своєму Мартину
Семьюновичу'; другого (№ 382): {Ã(îñïîä)è} ïîìèëuè ðàá# ñâî~ãî Ìàðòèí[à]
Ñåìüþíîâè÷# 'Господи, помилуй раба свого Мартина Семьюновича'.
На підставі палеографічних ознак С. Висоцький відніс час виконання цих
графіті до середини ХІІ ст. Проведене нами повторне вивчення цих епіграфічних
пам'яток дозволило встановити, що вказана публікатором середина ХІІ в. є вер-
хньою можливою хронологічною межею виконання обох записів, на що, насам-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
572
_____________________________________________________________________________
* Питання визначення образу святого розглянуто нами нижче у відповідному підрозділі.
** В основу цієї частини підрозділу покладені статті: Корнієнко 2011а; 2011в.
перед, вказують форми написання літер â з нижньою петлею, спрямованою
кутом вперед, та нахилена праворуч z з переломом. Тобто, хронологічними рам-
ками появи графіті варто вважати 40-50-ті рр. ХІІ ст. Прикметне, що найбільш
вірогідними хронологічними рамками виконання графіті з Софії Київської варто
визнати 20-30-ті рр. ХІІ ст. Тобто, за часом виконання молитви Мартина з Софії
Київської однозначно більш ранні, ніж молитви з Кирилівської церкви.
Спостереження над висотою розташування графіті Мартина в Софії Ки-
ївській та Кирилівській церкві – в середньому на рівні 150-160 см від горизонталі
стародавньої підлоги – дозволяє встановити, що всі вони виконані дорослою лю-
диною. А специфіка зм'якшення слів – ðàáþ, ð#áþ або ðàá#, ñâî~ìþ або
ñâîåìþ, ïîìèëþ – не залишає сумнівів у тому, що їхнім автором була одна й та
сама людина, тобто, Мартин Семьюнович. С. Висоцький вважав цю особливість
зм'якшення слів проявом діалектних рис київського говору. Однак звертання до
матеріалів київської епіграфіки, зокрема, до майже семи тисяч досліджених Вя-
чеславом Корнієнком написів Софії Київської, не підтверджує цю тезу, оскільки
таке специфічне зм'якшення слів притаманне лише для записів Мартина Семью-
новича та ще одного автора, який залишив графіті у вівтарі Михайлівського при-
діла. Тому слід визнати, що на сьогодні ми не володіємо фактами, які дозволяють
однозначно з'ясувати причини такого специфічного написання слів Мартином.
Впевненіше можемо встановити соціальний статус Мартина Семьюно-
вича. С. Висоцький припускав, що він входив до кліру Кирилівської церкви, чим
і пояснюється виконання записів у вівтарній частині храму, куди не мали доступу
миряни. Виявлене в дияконику Софії Київської графіті вказує, що своє служіння
Господу Мартин розпочав трохи раніше саме в митрополичому Софійському со-
борі. У зв'язку з цим виникає питання, чи немає в нашому розпорядженні даних,
що дозволяють визначити, ким була ця людина.
Для одержання відповіді звернемося до матеріалів софійської епіграфіки,
зокрема, до графіті № 25 про купівлю княгинею Всеволожою Боянової землі, де
серед послухів згадується особа на ім'я Семьюн – Ñüìúþíú. С. Висоцький вва-
жав, що ця людина була духівником київського князя Ростислава Мстиславича
[Высоцкий 1966, с. 60-71, табл. XXVII, XXVIII], який згадується в літописній
статті 1168 р. [ПСРЛ 2, стлб. 529, 531]. Однак А. Нікітін [Никитин 2001, 15.php],
провівши ретельний аналіз тексту графіті № 25 і виявивши, що послухи в записі
згадуються в певній ієрархічній послідовності, припустив, що піп Сємьюн є
одним із кліриків Софійського монастиря. При цьому дослідник спирався на
спостереження Б. Рибакова, яким було запропоновано інше датування напису №
25: не другою половиною ХІІ ст., а між 1086-1107 рр. Княгиня Всеволожа, яка
згадується в записі, ототожнена Б. Рибаковим не з удовою Всеволода Ольговича,
а з удовою Всеволода Ярославовича, яка померла 7 жовтня 1111 р. [Рыбаков 1972,
с. 415-416, с. 416-417]. Зважаючи на ці дані, піп Семьюн, чиє ім'я згадується
серед послухів, був введений до кліру Софійського собору в кінці ХІ або на са-
мому початку ХІІ ст.
У зв'язку з запропонованим А. Нікітіним ототожненням Семьюна та
зв'язком останнього з кліром Софії Київської доцільно уважніше проаналізувати
текст напису № 53 у вівтарній частині приділа свв. апостолів Петра й Павла:
ìhñ#ö# àóãqñòà âú ÊÅ ïðåñòàâèñ# ðàáà Áîæè# Àíà ïúïàäè# Ñüìâþí#
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
573
[Корнієнко 2010а, с. 26-27, табл. ХХХІХ]. На підставі палеографічних ознак
запис датується в межах середини ХІІ – кінця ХІІІ ст. Враховуючи змістовний
аналіз тексту запису, часом його вірогідного виконання є середина ХІІ ст.
Зважаючи на те, що в більшості пам'ятних графіті, як правило, згадува-
лися події, тісно пов'язані з храмом, у якому вони виконані, а також взявши до
уваги виправлення Б. Рибакова щодо датування запису № 25 та інтерпретацію
його тексту А. Нікітіним, маємо всі підстави припустити, що згадувана в графіті
№ 53 померла в середині ХІІ ст. попадя Анна була дружиною вищезгаданого
попа Семьюна [Корнієнко 2010а, с. 220]. І саме в цій родині десь у першому або
на початку другого десятиліття ХІІ ст. народився син Мартин, який, подібно ба-
гатьом попівським дітям, навчався, а потім, імовірно, працював у книгописній
майстерні тієї церкви (на це вказує чіткий почерк Мартина), де служив його
батько – у Святій Софії. Ця практика була звичайною для ХІІ – ХІІІ ст. [див., напр.:
Столярова, Каштанов 2010, с. 279]. Оскільки його батько належав до кліру Со-
фійського собору, цей факт пояснює початок служіння Мартина, як свідчать на-
дписи-графіті, саме в Софії Київській, найімовірніше в 20-30-ті рр. ХІІ ст. Потім,
після зведення Кирилівської церкви, Мартин Семьюнович, швидше за все у се-
редині 40-х рр. ХІІ ст., був переведений на нове місце служіння, про що свідчать
його молитви-графіті в дияконику церкви святого Кирила.
Прикметне, що саме в цих хронологічних межах – 1139-1146 рр. – до-
слідниця І. Марголіна визначає заснування та будівництво київської Кирилівської
церкви [Марголіна 2001, с. 48-59; Марголіна, Ульяновський 2005, с. 37-68]. Від-
повідно до палеографічного датування та спостереження за формою прорізів
складових обох написів (№ 381 та № 382), виконаних по сухому тиньку, до кінця
40-х – початку 50-х рр. ХІІ ст. Кирилівська церква була не тільки побудована,
але й розписана. Таким чином, новітні епіграфічні дослідження Софійського та
Кирилівського храмів не тільки підтвердили запропоновану І. Марголіною
ранню дату заснування Кирилівської церкви, її побудови й виконання розписів
протягом 1139-1146 рр., тобто, періоду князювання Всеволода Ольговича, який,
поза сумнівом, був засновником храму й замовником розписів, але й дозволили
одержати деякі нові дані про соціальне походження одного з перших служителів
Кирилівської церкви – Мартина Семьюновича.
ІІ.1.2. Пам'ятні написи
З-поміж виконуваних на стінах храмів XI – XV ст. пам'ятних написів на
підставі вживаних формул можемо виділити дві великі групи.
Виконаний за першою формулою запис мав на меті засвідчити особисте
виконання графіті автором, підтвердити його присутність у храмі, чим сприяти
здійсненню висловлених тут молитовних сподівань. На це вказують вільне по-
єднання таких написів й текстів молитви, які ми розглянули вище. Структура та-
кого тексту передбачає словосполучення, що складається з імені автора та
дієслова ïüñàòè. Втім, ця формула володіє відкритою структурою, що здатна
скорочуватись шляхом усічення дієслова або розширюватись за рахунок приєд-
нання інших складових.
Розширений за рахунок додавання уточнюючої частки ñå варіант фор-
мули представлений написом Петра (№ 190а).
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
574
Її класичний варіант представлений пам'ятними написами Івана (№ 2168),
Купяти (№ 2262), Лазаря (№ 2208), Матвія (№ 17), Михайла (№ 2786), Ставра
Городятинича (№ 18) та невідомого автора (№ 2394), чиє ім'я не збереглось внас-
лідок пошкодження тиньку.
Скорочений варіант традиційної пам'ятної формули передбачав вико-
нання лише свого особового імені, без дієслова-прохання. З-поміж написів до-
сліджуваного архітектурного об'єму він представлений „автографами" Анни
(№ 2164 та № 2187), Бляти (№ 2248), Василя (№ 2183), Георгія (№ 2712), Івана
(№ 2265), Іни (№ 2278), Ніколи (№ 2383), Микити (№ 2220), Сави (№ 2766), Свя-
тослава (№ 2606), Симеона (№ 2715).
Зазвияай автори вказували свої християнські (календарні) імена, однак в
двох випадках зустрічаються язичницькі – Купята та Блята. Це доволі типові
форми давньоруських імен на -#òà, наприклад, Мірята, Гостята, Местята, Пу-
тята, Малята, Сенята тощо [див.: Зализняк 1995, с. 694]. Антропонім Êqï#òà
зустрічається вперше, що свідчить про його доволі рідкісний характер. Сказане
стосується і другого імені Áë#òà. Втім, цей антропонім відомий нам за написом
на пірофілітовому пряслиці, виявленому в 1989 р. на Південному посаді Вишго-
рода в шарі ХІ – ХІІ ст. [Зоценко 1991, с. 108]. Тобто, за часом воно синхронне
графіті на фресці з Софії Київської, що також датується в межах ХІ – ХІІ ст.
У північно-східному куті передвівтарного компартимента знаходяться
два пам'ятні написи, виконані за розширеною формулою, які не лише засвідчу-
ють особисте виконання графіті, а й мету перебування в храмі автора.
Перший напис, № 59, засвідчив, що графіті видряпане Ніколою, яки
робив це зі зверненою до Господа молитвою з проханнями позбавити автора його
численних гріхів: ñå àzú ãðåøüíû³ Íèêîëà íàïñàõú ìúë#ñ# Ãîñïîäó è Áîãó
ñâîåìó äà èzáàâèòü ì# áåmèñëüíûõú ãðhõú ìîèõú.
Другий напис (№ 173), частково пошкоджений, його автор не зазначив
свого імені. Проте вказав, що він виконав графіті, молячись до Господа (ця час-
тина тексту не збереглась, вона відновлена за контекстом) та до Пречистої Діви
Марії: ñå àzú ãðhøüíû íàïèñàõú ìîë#ñ# êú ... è êú Ïðå÷èñòîè.
До подібних графіті тяжіє грекомовний напис невідомого автора (№
2257), який вказав мету свого перебування в храмі: Douloj keriakÒj eucoumhn:
'раб Господній молився'.
Отже, спостереження над епіграфічним матеріалом доводить правиль-
ність висловленого нами раніше твердження, що подібні тексти мають на меті
підкреслити факт перебування автора у храмі, підтвердити його присутність та
особисте виконання графіті задля отримання надії на звершення висловлених
молитовних сподівань [Корнієнко 2010, с. 362].
З-поміж пам'ятних графіті окрему групу становлять ті, в тексті яки міс-
титься два та більше імен в називному відмінку. Якщо в першому випадку можна
припустити, що перед нами скорочена традиційна формула, в якій зазначене по-
двійне ім'я автора, то вказівка більшої кількості імен не залишає можливості для
подібної інтерпретації.
В написах зустрічаються імена Гнат та Михайло (№ 197), Іоанн та Мелі-
тон (№ 2576), Павло та Іван (№ 2716), Павло, Іоанн та ще один Іоанн (№ 2471).
Найвірогідніше співвіднести такі графіті з зазначенням імен для церковного по-
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
575
минання. Схожі списки імен зустрічаються в новгородських берестяних грамо-
тах, вони розглядаються як церковні поминання [див.: Зализняк 1995, с. 380-381].
Пропоновану нами інтерпретацію згаданих вище написів підтверджує факт, що
подібні графіті, які складались лише з кількох імен в називному відмінку, вико-
нувались на стінах Софії в пізніший час, у XVI – XVII ст. Це написи, в яких зга-
дуються Васько та Онисим (№ 2296), Семен, Каріон та Ісак (№ 2340), Іван,
Симон, Федір, Іосаф, Яків, Дем'ян, Ілля, Омелян та Юрій (№ 2719).
Відтак, графіті XI – XV ст., в яких вказано кілька імен в називному від-
мінку, найвірогідніше тлумачити як одну з форм пам'ятних написів, метою яких
є поминання зазначених в них осіб. Такі графіті зберігаються і в пізніший час.
Окремо слід розглянути текст графіті № 192 кінця ХІ – третьої чверті
ХІІ ст., який складається з п'яти імен: Ïåòðèmå, Ìèêóëèíèmå, Ïîëèmå,
Áðú÷èòîìèmå, Ïåòðhè. Якщо два перші та останні можна розглядати як ви-
дозмінені християнські імена, то третє та четверте виглядаються явно як нека-
лендарні. Тобто, на перший погляд, в цьому випадку немає можливості
розглядати запис як поминальний, адже навряд чи припустимим було поминання
людей за язичницькими, а не християнськими іменами.
Однак подібний випадок зустрічається в новгородській берестяній гра-
моті № 503 другої чверті ХІІ ст. [Арциховский, Янин 1978, с. 99-100]. Її автор
Ізосіма (вочевидь, монах, адже таке ім'я зустрічалось переважно серед монахів)
молить Господа за п'ять осіб, серед яких зустрічаються як християнські імена –
Марія, Олісава, Домьніка, так і нехристиянські імена – Сділа, Граврій (втім, пуб-
лікатори припускають, що це ім'я може бути видозміненим християнським).
Тобто, припущення про неможливість тлумачення поминального харак-
теру графіті № 192 не підтверджується, адже відомі випадки, коли до такого
списку включались як календарні, так і некалендарні імена. Не виключено, що
в грамоті та графіті відобразились явища, коли християнським (хрестильним)
антропонімом вважалось не лише ім'я святого, а будь-яке інше ім'я, яке носить
охрещена людина. Подібні випадки зафіксовані як в західноєвропейській антро-
понімії [Филиппов 2007], так і в давньоруській, яскравим приклад – вихідний
запис 1047 р. попа Упиря Лихого [Столярова 2000, с. 11]. Відтак маємо всі під-
стави припустити, що в перші століття християнства на Русі некалендарні імена
в окремих випадках могли розглядатись як рівноцінні християнським.
В двох випадках розширення традиційної формули пам'ятного напису
призвели до певної видозміни її змісту.
Зокрема, у виконаному глаголицею написі № 2773 невідомий автор за-
свідчив, що він особисто виконав початок абетки: Ãîñïîä³ ï³ñàëú à á. Втім не
виключена інтерпретація тексту як своєрідної молитви, переданої за допомогою
початкових літер абетки. Адже, якщо співвіднести дві ці літери із початком
"Абеткової молитви" Х ст., широко відомому на Русі [Словарь книжников 1987,
с. 32-34], вийде молитовне звернення: Ãîñïîä³ ï³ñàëú: Àçú – ñèìü ñëîâîìú ìîëþ
ñÿ Áîãó: Áîæå âñåÿ òâàðè çèæèòåëþ [цит. за: Русская азбука 1998, с. 154].
Тобто, за змістом така молитва нагадує згадану вище молитву Ніколи (№ 59).
В іншому випадку, в записі № 2169, автор засвідчив, що графіті виконав
Фома, який навчався грамоті, причому Фому в написі названо євнухом: ãðàìîòå
îáq÷ààñè# Fîìà åâúíqõú jàëú òî. Незважаючи на часті випадки застосу-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
576
вання у формулах елементів самоприниження (іменників ãðhøüíèêú, òàòü,
прикметників ãðhøüíú, íåäîñòîèíú), малоймовірним є вживання в цьому зна-
ченні іменника åâúíqõú. Більш вірогідно, що напис виконаний не Фомою, а
іншою особою. Зважаючи на те, що поруч знаходиться малюнок собаки (№ 2165),
логічно припустити, що ця людина прагнула засвідчити: малюнок виконаний
Фомою. Відтак, невідомий автор підкреслив, що, навчаючись грамоті, Фома за-
мість того, аби більш ретельно вправлятись у письмі та читанні, малює на стінах
собору зображення тварин. Складові графіті закреслені кількома горизонталь-
ними лініями, хоча встановити, ким це було зроблено, ми не можемо. Відповідно
до запропонованого нами тлумачення, літери міг закреслити сам Фома або ж
третя особа, яка вважала за неприпустиме існування подібного графіті на стіні
храму. У зв'язку з цим не виключене припущення, що ця людина була церковним
цензором, в обов'язки якого входило відслідковувати написи нерелігійного (світ-
ського, побутового) змісту та знищувати їх [Рибаков 1947, с. 55-56].
Втім, від такого припущення маємо відмовитись. Справа в тому, що про-
ведене нами комплексне вивчення змістовної компоненти закреслених написів
та малюнків із Софії Київської та церкви Спаса на Берестовім дозволило вста-
новити, що вона, за невеликими винятком, мало чим відрізняється від оточую-
чого епіграфічного матеріалу. Тому наразі неможливо встановити, якими
критеріями керувались особи, що закреслювали один напис і залишали недотор-
каним поруч такий самий. Вочевидь, ці критерії визначались не чіткими устале-
ними приписами, а індивідуальним неприйняття певного конкретного тексту
конкретною людиною. Відтак, мусимо констатувати, що комплексні епіграфічні
дослідження примушують поставити під сумнів існування спеціальної інституції
церковних цензорів, в обов'язки якої входило відслідковувати та знищувати на-
писи нерелігійного змісту [Корнієнко 2011б]. 
Неподалік від напису про Фому знаходиться інший (№ 2176), складові
якого були ретельно затерті, через що можемо відчитати тільки початок напису
як словосполучення ìhñ#öà àóãóñòà та закінчення як ім'я Àôàíàñèè. Нажаль,
повний текст реконструювати не вдається, тож ми не можемо робити припу-
щення щодо причин знищення графіті. Однак впевнено можемо встановити, що
напис складений за іншою поширеною формулою пам'ятних написів ХІ – XV ст.,
автори яких мали на меті повідомити про смерть людини, початок чи завершення
якоїсь справи, про ту чи іншу подію тощо. Структура такої формули передбачала
дві змістовні компоненти: фразу-введення „ìhñ#öà ... âú ... äüíü" та фразу-
повідомлення. Ця формула відзначається значним ступенем варіативності, вона
здатна розширюватись за рахунок приєднання додаткових елементів, скорочува-
тись шляхом опускання основних. На нашу думку, причиною, яка спонукала ав-
торів виконувати подібні записи на стіні храму, було прагнення сакралізувати ту
чи іншу подію, внести її до календаря священної історії. Не зайвим буде наголо-
сити, що записи про ці події носили актуальний характер, були злободенними.
Тобто, вони не виконувались „заднім числом", хронологічна відстань між датою
графіті події та часом його виконання не перевищувала кількох днів.
В досліджуваному архітектурному об'ємі виявлено доволі багато написів,
складених за цією формулою і саме вони є об'єктом нашого подальшого роз-
гляду. Розпочнемо з тих, в яких повідомляється про смерть людини.
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
577
За класичною формулою, що передбачала з'єднання слова введення та
повідомлення фразою-зв'язкою ïðåñòàâèñ# ðàáú Áîæèè, складено два написи.
Один з них, № 2945, сповіщає про смерть Георгія: ìhñ#öà ìàèà âú ... äåíü
ïðåñòàâèñ# ðàáú Áîæèè Ãåîðãèè. Через значні пошкодження поверхні фрес-
кового тиньку ми не можемо встановити день його смерті. В іншому (№ 2659),
який повідомляє про смерть Дем'яна, також не збереглась дата: ìhñ#ö# ìàðòà
... ïðåñòàâ³ñ# ðàáú Áîæèè Äàìèàíú.
Ще кілька графіті збереглись частково, але більш вірогідно, що вони були
складені за традиційною структурою формули пам'ятного напису. До цієї групи
можемо віднести записи про смерть Георгія (№ 2931), в якому збереглось лише
ім'я (Ãåîðã³) та зазначення дня (²Â äüíü), а також Володимира (№ 151), від тек-
сту якого залишились початок фрази-введення (ìhñ#öà ìàè#) та ім'я
(Âîëîäèìèðú). Останнє графіті може бути інтерпретоване як повідомлення про
смерть Володимира Мономаха, тому детальніше розглядатиметься нижче. Мож-
ливо в розташованому на цій же фресці написі № 2393 повідомлялось про смерть
Володимира, адже фраза-введення практично тотожна: ìhñ#öà ìà³à âú.
З-поміж графіті північної частини приділу маємо один виконаний, ймо-
вірно, за традиційною формулою напис (№ 2930), який повідомляє про смерть
людини чиє ім'я не збереглось через пошкодження тиньку. Залишився тільки по-
чаток тексту: ìhñ#öà ãåíâàð# âú ÊÀ ïðåñòàâèñ#.
Розширення структури традиційної формули пам'ятного напису доволі
часто передбачало уточнене датування, насамперед, щодо дня смерті людини.
Зокрема, автори могли вказувати, на день пам'яті якого святого припала смерть
людини, день тижня. Зокрема, в записі по смерть Всеволода (№ 2756) було уточ-
нено, що князь помер вдень 13 квітня у середу. Таке датування дозволило ото-
тожнити згадувану в тексті людину із князем Всеволодом Ярославичем, що ми
детальніше розглянемо нижче.
За збереженими фрагментами напису № 2662 – числу дати „16" (S²) та
дієслова ïðhñòàâèñ# – можемо зробити висновок, що в цьому тексті також йш-
лося про смерть якоїсь особи. Однак ми не маємо можливості встановити сут-
ність уточнень, внесених фрази-повідомлення, адже, як показує аналіз
пошкодженої частини, розширена була саме вона.
Ще однією формою розширеного датування є вказівка року, однак в со-
фійській епіграфіці це притаманне пам'ятним написам, які сповіщають про якусь
подію. З-поміж розглядуваних в цьому томі пам'ятних написів найвідомішими
є графіті № 3 та № 8, виявлені на фресці з образом св. Пантелеймона. Причому
перше містить найточніше датування: рік, день з вказівкою пам'яті вшанованого
святого та час доби.
В тексті невідомий автор сповіщає наступне: Âú ëhòî ½ÔK ìàðòà âú
Ã ðîzúãðúìåëî âú F ÷àñú äüíå áh æå âú òú äüíü ñâ#òîãî ìó÷åíèêà
Åóòðîïèà. Незвичність цього повідомлення спричинила до появи різних версій
тлумачення змісту та мети виконання цього графіті.
Зокрема, Б. Рибаков [Рыбаков 1964, с. 13-14], який запропонував інше
прочитання тексту, вважав, що напис складається з двох частин, однак виконаний
одним автором. В першій частині повідомляється, що 3 березня 6560 (1052 р.)
„что-то было разгорожено", а в другій, виконаній 19 березня того ж року, той же
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
578
автор приписав, що хтось або щось „взят от святого мученика". Дослідник вва-
жав, що напис є частиною соборної хроніки, повністю відомої лише вузькому
колу сучасників. В графіті ж мова могла йти про церковні чи монастирські при-
будови або перебудови, виконані заради того, аби якійсь предмет чоловічого роду
чи чоловік був взятий від „святого мученика"; під останнім міг розумітися храм,
домовина, мощі, монастир. Втім, через значну плутанину як з прочитанням на-
пису, так і з його тлумаченням, версія Б. Рибакова не набула поширення. Сучасні
дослідження дозволили встановити, що більш коректним є пропоноване С. Ви-
соцьким прочитання напису, про що мова йшла у першому розділі книги.
С. Висоцький [Высоцкий 1966, с. 17] спочатку припускав, що автор гра-
фіті зафіксував подію, в якій повідомлялось якійсь погром або розорення. Однак
В. Німчук в своїй рецензії на книгу С. Висоцького справедливо заперечив, вка-
завши, що літопис „під 1052 р. не наводить жодних значних історичних подій
(розгромів), але грім на початку березня (...) – явище нечасте", тому мотивацій-
ним чинником, що спонукав автора до виконання напису, була саме незвичність
цього явища [Німчук 1967, с. 88]. Окрім того, дослідник уточнив, що гроза від-
булась не на день пам'яті одного з 40-мучеників св. Євтропія, адже не було му-
ченика з сорока із таким ім'ям, а на день пам'яті св. мч. Євторпія [Німчук 1967,
с. 88]. Св. Євтропій прийняв мученицьку смерть у 308 р. зі св. Клеоніком та Ва-
силіском [Жития 7, с. 65-78]. Житіє цього святого було відомим на теренах Дав-
ньої Русі [див., напр.: Лосева 2001, с. 283].
С. Висоцький [Высоцкий 1976, с. 216] прийняв пропоновану поправку
та зв'язав згадку дня пам'яті святого із його житієм, добре відомим авторові гра-
фіті. Адже „Житіє св. Євтропія" змальовує епізод, в якому присутній грім: коли
правитель Амасії Аскліпіодот звелів святим Євтропію, Клеоніку та Василіску
принести жертву язичеським богам, вони звернулись з молитвою до Господа,
після чого загримів грім та заколивалась земля, так що переляканий Аскліпіодот
вибіг з храму [Жития 7, с. 74].
Однак, на думку С. Висоцького, автора спонукав до виконання графіті
не стільки епізод з раннім громом, скільки зв'язок цієї події із практикою віщу-
вання, викладеною в поширених у Візантії і відомих на Русі віщувальних книгах
„Грімниках". За такою практикою в залежності від місяця, дня та часу, коли гри-
мів грім, робились різноманітні пророкування, серед яких важливе місце відво-
дилося питанням про смерть правителів. На думку С. Висоцького, автор запису
сприйняв ранній грім як свідчення про скору смерть Ярослава Мудрого, пові-
домлення про яку знаходиться поруч [Высоцкий 1976, с. 216-217; Висоцький
1974, с. 5; 1998, с. 35].
На нашу думку, пропонована інтерпретація напису цілком вірогідна,
однак, зважаючи на актуальний характер таких записів, метою її виконання слід
назвати віщування-пересторогу для князя Ярослава Володимировича або котро-
гось із представників його родини. Адже, у відповідності з практикою віщування,
березневий грім 1052 р. міг сповіщати про подію, яка мала б статися незабаром
або, принаймні, цього року. На зв'язок з родиною правлячого князя вказує роз-
ташування графіті на фресці з образом св. цілителя Пантелеймона, особливо ша-
нованого святого в родині Ярослава, що буде розглянуто нами нижче. Відтак,
немає причинно-наслідкового зв'язку між графіті № 3 та № 8. Тим більше, що в
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
579
останньому повідомляється не про смерть Ярослава Володимировича 20 лютого
6562 (1054) р., а про його поховання у Софійському соборі. Детальніше це гра-
фіті, як і запис про внесення плати (руги) на поминання душі Святослава Ярос-
лавича (№ 9), розглядатимуться нижче.
В іншому пам'ятному написі, № 2607, повідомляється про відвідання не-
відомим автором 13 вересня Аврама: ìhñ#ö# ñåíò#áð# âú Ã² äüíü âïîåõà
êú Àâðàìèþ ... à íå ïî #ãî. Однак через пошкодження середньої частини напису
ми не можемо встановити зміст цих відвідин, відтак, визначити ймовірні при-
чини та мету виконання графіті не виявляється за можливе.
Ще кілька написів збереглись частково, тому ми не маємо змоги встано-
вити, про що повідомляли їхні тексти – смерть людини чи подію. Так, в № 2926,
залишилась лише фраза, що уточнювала дату, зазначаючи день пам'яті святого:
âú äüíü íà ïàì#òü. Від напису № 2204 залишилась лише дата 29 березня (ÊF
ìàðòà), від № 2325 – вказівка місяця (ìhñ#öà îêòî$ìáúð#), від № 2346 – лише
перше слово (ìhñ#öà). Один напис (№ 2255) залишився незавершеним, було
прокреслене лише слово ìåñ#öà.
Втім, в одному випадку ми можемо впевнено визначити свідомо скоро-
чений автором запису текст (№ 2973), який опустив сутність події, вказавши
лише її дату: ìhñ#öà ñåïòåáðà âú À² äüíü. Можливість подібного скорочення
традиційної формули обумовлена актуальним характером графіті, їх тісним зв'яз-
ком з сучасними їм історичними обставинами, що інспірували їх появу. Сучас-
никам ця подія була доволі добре відома, що не потребувало додаткового
уточнення змісту події. Власне цією обставиною пояснюється значна кількість
записів, які в тексті містять лише вказівку року. В межах досліджуваного архі-
тектурного об'єму виявлено кілька таких написів, що мали подібну структуру.
В цьому контексті слід згадати ще чотири незавершених графіті, які, як
можемо виснувати з виконаних складових, мали містити зазначення року. Це на-
писи № 2615 та № 2339, в тексті яких зазначене словосполучення: âú ëhòî, та
№ 2403, що складається лише з прийменника âú. Дещо осторонь від цієї групи
стоїть графіті № 2595, в якому прийменник замінений дієсловом: áh ëhòî.
Ще один напис (№ 2414) сильно пошкоджений, проте він також містив
вказівку року виконання. Від його тексту залишився прийменник âú та дві се-
редні цифри дати Ô (500) Ï (80). Зважаючи на наявні дані, графіті було виконане
в проміжок часу від 6580 (1072) до 6589 (1081) р. Нажаль, відсутність позначення
одиниць перешкоджає встановленню точного року, тому ми не можемо зв'язати
вказаний в тексті рік із певною історичною подією.
Натомість у двох ранніх датованих графіті збереглись всі складові запису
року, тому ми можемо визначити події, що інспірували їх виконання. Наголо-
симо, що обидва написи входять до групи ранніх датованих графіті, які свідчать
про будівництво Софійського собору у другому десятилітті ХІ ст. [докл. див.:
Никитенко, Корниенко, 2009; 2010; Нікітенко, Корнієнко 2007; 2008а; 2009; Час
заснування 2010, с. 11].
У виконаному голкою написі № 2202 зазначений 6527 (1019) р. (SÔÊZ),
його поява пов'язується нами з вокняжінням Ярослава Володимировича в Києві,
після перемоги над Святополком. Його історичний контекст ми розглянемо пізніше.
Наразі ж детальніше слід зупинитись на тексті графіті № 2126, що міс-
тить літери ½åÔåËå½å і розглядається нами як зазначення 6536 (1028) р., до
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
580
кожної цифри якого додано закінчення –å. Отже, який історичний контекст появи
напису у 1028 р.?*
Відповідь на це питання слід шукати в аналізі особливостей розташу-
вання даного напису.
Графіті виконане на фресці з зображенням св. Сави Освяченого, заснов-
ника та ігумена лаври поблизу Єрусалима, що носить його ім'я. Звертає на себе
увагу те, що графіті написане трохи нижче коліна, що не є випадковим. З давніх
часів коліна розглядалися як місце зосередження фізичної і духовної сили, як
символ влади і соціального авторитету. Саме з цими уявленнями пов'язані ви-
словлювання „схилити коліно" – поза смиріння, покірності богам, підвладності
комусь; „торкнутися коліна" – просити захисту і покровительства. Слово „ко-
ліно" у численних мовах означає також „народження", „родина", „рід". У хрис-
тиянському мистецтві з цими уявленнями пов'язані такі сюжети як „Лоно
Авраамове", „Отецтво" і деякі Богородичні композиції. У численних зображен-
нях тронної Богоматері Марія кладе руку на коліно Немовляти. Це жест мольби,
з яким Богоматір звертається до свого божественного Сина, заступаючись за рід
людський. Цей жест також підкреслює божественне походження, силу і владу
Ісуса [Гукова 2005, р. 229-230].
Розташування графіті в „аристократичному" компартименті собору та
написання його біля коліна святого дозволяє припустити, що воно акцентує якусь
спорідненість, знатність, святість роду, тобто 1028 року сталася якась подія,
пов'язана з родиною київського князя. Можна згадати, що в найближчі дні після
12 листопада 1028 р. помер Константин VІІІ [Пселл 1978, с. 21, 268], рідний брат
княгині Анни, останній чоловік знаменитого Македонського дому, з яким порід-
нилися Рюриковичі через династичний шлюб Володимира й Анни, укладений
наприкінці Х ст. Цей шлюб мав для Русі особливе значення, оскільки започат-
кував собою її хрещення. Недарма про нього розповідають світські фрески схо-
дових веж Софії Київської, на яких є зображення обох братів Анни – Василія ІІ
і Константина VІІІ [Никитенко 1999, с. 77-122].
Якраз над фресковим зображенням св. Сави, на протилежних схилах
арки, намальовані погруддя свв. мучеників Кирика та Улити – календарних свя-
тих Володимира, який помер 15 липня, на день їхньої пам'яті [Никитенко 1999,
с. 171-172]. Отже, в такому розміщенні графіті можна вбачати його зв'язок з кня-
жим подружжям Володимира й Анни, а також з родоводом останньої, яким, без-
перечно, пишалися і за часів Ярослава, котрий не випадково назвав своїх
старших дітей на їхню честь – Володимиром і Анною.
Важливо, що св. Сава Освячений здавна шанується як автор Єрусалим-
ського уставу, великий молитовник, який трудився над складанням чину всенощ-
ного пильнування (агрипнії), якому відводилося особливе місце в поминанні
померлих. Сенс таких відправ – незупинна молитва, що не переривається ані на
мить задля дарування померлим милості Божої і Царства Небесного. Агрипнії
були основною відмінністю Єрусалимського уставу від прийнятого дещо згодом
на Русі Студійського [Всенощное 2009, с. 668-680]. Отже, крім поминання в дні
загальних панахид і щоденного – за літургією (в ектенії за померлих), членів
княжої родини та близьких їм осіб вочевидь поминали під час агрипній.
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
581
_____________________________________________________________________________
* В основу цієї частини підрозділу покладена стаття: Нікітенко, Корнієнко 2011, с. 94-96.
Але був ще один привід написати „поминальну" щодо Константина VІІІ
дату на зображенні св. Сави. Пам'ять цього святого відзначалася 5 грудня, а
згідно з церковними канонами панахида за померлими відправлялася в 3-й, 9-й,
20-й і 40-й день після смерті [Последование 1876], тож напис на фресці, радше
за все, було зроблено 5 грудня 1028 р., на 20-й день після смерті Константина
VІІІ, що співпав з днем пам'яті св. Сави. На перший погляд така швидка поін-
формованість автора – через двадцять днів по смерті імператора – виглядає ма-
лоймовірною. Однак в нашому розпорядженні наявні дані, що від
Константинополя до Києва цілком можливо було дістатись і за половину цього
строку. Зокрема, в Києво-Печерському Патерику повідомляється, що майстри-
будівельники Успенського собору прибули до Києва на десятий день після виїзду
з Константинополя [Патерик 2001, с. 16].
Якщо взяти до уваги той факт, що на стінах Софії знайдено чимало гра-
фіті з записами про представлення того чи іншого князя, можна виснувати, що
автор графіті „заніс" 1028 рік у „синодик" Рюриковичів на стінах „митрополії
руської" для вічного поминання близького родича князя Володимира Святосла-
вича. Цікаво, що на східній лопатці цього ж стовпа виконано графіті про похо-
вання в Софії Ярослава Мудрого (№ 8), на сусідніх стовпах – написи про
внесення плати на помин душі Святослава Ярославича (№ 9) та про встанов-
лення в соборі 14 квітня, у великий четвер, раки Всеволода Ярославича (№ 4
[див. Корнієнко 2011, с. 101-103, табл. CLXI]). Тож немає сумнівів у актуальному
характері всіх цих поминальних графіті, що своєю чергою дозволяє з певністю
говорити про виникнення розглядуваного напису на фресці св. Сави саме в 1028 р.
для вічного поминання близького родича князя Володимира Святославича.
Загалом слід зазначити, що в північній частині приділа свв. Іоакима та
Анни нами виявлено цілий цикл графіті, в яких згадуються представники родини
одного з ктиторів Святої Софії Ярослава Володимировича. Розглянемо ці написи
нижче у хронологічній послідовності.
Ярослав Володимирович. Графіті № 8 та № 2202. Обидва графіті ви-
конані на фресці з образом св. Пантелеймона у правій частині фрески недалеко
одне від одного.
Місце для розташування записів, на нашу думку, обране невипадково.
Св. Пантелеймон відігравав особливу роль в житті Володимира Святославича і
Ярослава Мудрого – ктиторів Софії Київської, представлених на княжому по-
ртреті якраз над цією фрескою.
Мощі цього святого були покладені під час закладання храму під престол
Софійського собору, ковчежець від них було виявлено М. Каргером у 1940 р. на
місці давнього престолу [докладніше див.: Верещагіна 2003, с. 59; Верещагина
2010, с. 32-33]. Нажаль, наразі місцезнаходження мощаниці невідоме.
Незабаром після завершення будівництва Софії Київської, у 1018-1019 рр.,
в східній частині північної внутрішньої галереї було влаштовано усипальню
Ярослава. Якраз над його гробницею було виконано фресковий образ св. Панте-
леймона. Достеменно встановлено, що це поясне зображення святого є вторин-
ним, бо воно виникло на місці зчищеного первинного сюжету, причому невдовзі
після написання останнього [Коренюк 1996, c. 19]. Введення образу св. Панте-
леймона в розпис Ярославової усипальні пояснюється давньою літургійною
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
582
практикою передсмертного і посмертного єлейосвячення людини та її останків,
згідно прийнятого на Русі візантійського Студійсько-Олексіївський уставу, за
яким гробниця ктитора мусить бути встановлена в притворі св. Пантелеймона,
де мають правитися панахиди за померлим [докладніше див.: Никитенко 1999,
с. 169-170, 233-239; Никитенко 2007, с. 265-272].
Окрім того, цілком вірогідно, що Ярослав, названий хрестильним іменем
Георгій, міг отримати молитовне ім'я Пантелеймон [докладніше див.: Нікітенко,
Корнієнко 2010, с. 97]. Ми не можемо погодитися з твердженням С. Висоцького,
що св. Пантелеймон не мав жодного відношення до Ярослава Мудрого, патроном
якого був св. Георгій [Высоцкий 1966, с. 41]. Якраз навпаки, простежується ви-
разний зв'язок між св. Пантелеймоном та Ярославом Володимировичем: святий
цілитель був чи не найкращим патроном для князя, що з дитинства кульгав і, як
засвідчили антропологічна, медико-анатомічна та рентгенологічна експертизи
його останків, не відзначався міцним здоров'ям [Рохлин 1940]. Прикметне, що
ім'я Пантелеймон отримав онук Володимира Мономаха Ізяслав Мстиславич. Іс-
нують дані про особливе пошанування св. Пантелеймона бабцею Ізяслава Гідою
та його батьком, Мстиславом Володимировичем. Крім того, збереглася ціла низка
княжих печатей з зображенням св. Пантелеймона, що засвідчує факт хрещення
представників роду Ярослава на його честь [Литвина, Успенский 2006, с. 564].
Отже, простежується родова традиція іменування нащадків Ярослава на честь
св. Пантелеймона, тож не виключено, що ця традиція започаткована самим Ярос-
лавом (Пантелеймоном?) як засновником власної династії. Тому і не випадково
на фресці з зображенням св. Пантелеймона виконані обидва графіті.
Перше (№ 2202) складається лише з вказівки року – SÔÊZ. Зазначений
в ньому 6527 (1019) р., на наше переконання, був доволі знаковим для князя
Ярослава Володимировича, адже саме цього року він, після перемоги в міжусоб-
ній війні за владу на Русі, утвердився на київському престолі: "ðîñëàâú æå
ñhäå Êûåâh . îóòåðú ïîòà ñ äðóæèíîþ ñâîåþ . ïîêàçàâú ïîáhäó è òðóäú
âåëèêú [ПСРЛ 1, стлб. 146]. Форма написання літер графіті знаходить найближчі
аналогії серед літер новгородських берестяних грамот ХІ ст. Цілком вірогідно,
що напис виконаний новгородцем, одним з дружинників князя Ярослава.
Не даремно праворуч від цього запису було виконано графіті № 8, неві-
домий автор якого сповіщає про успіння Ярослава 20 лютого 1054 р.: Âú ½ÔKÂ
ìhñ#öà ôåâðàð# Ê @ñúïåíè~ öàð# íàøåãî âú âúñêðüñåíè~ âú íåähëþ
ìq÷åíèêà Fåwäîðà. Текст цього графіті доволі близькій до літописного запису:
"ðîñëàâó æå ïðèñïh êîíhöü æèòü" . è ïðåäàñòü . ä(ó)øþ ñâîþ . ì(h)ñ(#)öà
ôåâðàë# âü . ê . â ñóáîòó . à . íåä(åëè) . ïîñòà âü ñ(â#)ò(î)ãî Ôåäîðà .
ä(ü)íü [ПСРЛ 2, стлб. 150].
На перший погляд літописний текст та запис на стіні Софії містять супе-
речності, адже субота першого тижня Великого посту у 6562 р. припадала на 19
лютого, а не на 20-те, а день пам'яті святого Федора Тірона відзначається 17 лю-
того [Лосева 2001, с. 272], тобто, для 1054 р. – у четвер. Втім, ці суперечності
знаходять логічне пояснення. Так, субота першого тижня Великого поста нази-
валась Федоровою, адже в її межі часто потрапляв день пам'яті св. Федора Ті-
рона. Суперечності між вказівками зазначеної в літописі суботи 19 лютого та в
графіті неділі 20 лютого дослідники пояснювали тим, що Ярослав помер в ніч з
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
583
суботи на неділю (тобто, з 19-го на 20-те лютого), що й спричинило певну плу-
танину літописних даних [див., напр.: Грушевський 1992, с. 44, прим. 1; Рыбаков
1959, с. 248-249; Никитенко 2000, с. 32; Толочко 2002, с. 230; Назаренко 2001, с.
368, прим. 11; Войтович 2006, с. 270]. Таке пояснення наче усуває суперечності
в тексті графіті № 8, в якому @ñúïåíè~ öàð# віднесене до неділі 20 лютого 6562
р. Втім, сумніви щодо пропонованої інтерпретації напису з Софії Київської були
висловлені В. Зіборовим [Зиборов 1988] та С. Цибом [Цыб 2011, с. 81-83].
У першому розділі нами були проаналізовані всі різночитання тексту гра-
фіті № 8, в тому числі й корективи В. Зіборова, внаслідок чого була встановлена
недоречність пропонованого дослідником нового прочитання та тлумачення на-
пису. З цієї причини ми не аналізуємо тут інтерпретаційних підходів вченого,
оскільки вони детально розглянуті вище. Натомість міркування С. Циба, що тор-
каються тільки інтерпретаційної частини графіті № 8, потребують більш деталь-
ного аналізу висловлених аргументів.
С. Циб взагалі запропонував відкинути дані графіті щодо дати успіння
Ярослава, оскільки воно, на думку дослідника, повторює пізніші переробки лі-
тописних повідомлень, тобто, носить ретроспективний характер [Цыб 2011, с. 82].
На „відносно молодий вік графіті" вказують, як вважає С. Циб, присутні в тексті
слова âúñêðüñåíè~, яке не вживалось в ХІ – ХIV ст. для позначення дня тижня,
та öàðü, яке застосовувалось лише по відношенню до давно померлих князів,
що уславились на церковній ниві [Цыб 2011, с. 82-83]. При цьому до уваги чо-
мусь не було взято палеографічні особливості складових графіті, а сам текст був
розглянутий вельми поверхнево. Але і залучені С. Цибом аргументи не можуть
слугувати доказами на користь пізнішого часу виконання графіті.
Зокрема, В. Водов, проаналізувавши сорок шість випадків вживання про-
тягом ХІ – XV ст. титулу „цар" по відношенню до руських князів, дійшов ви-
сновку, що він не був офіційним титулом і застосовувався для прославлення з
використанням візантійських взірців красномовства, для підкреслення політич-
ного престижу померлого князя у зв'язку з його верховенством в церковних спра-
вах, а також з культом князя-святого [Водов 2002, с. 541-542]. З огляду на це не
можемо прийняти думку Б. Рибакова, який, реанімуючи версію М. Присьолкова,
на підставі даних графіті № 8 висловив тезу, що Ярослав, ставши єдиноправним
правителем після смерті Мстислава, у 1037 р. прийняв імператорський титул
[Рыбаков 1963, с. 63]. Аналіз наведених В. Водовим відомостей вказує, що титул
„цар" застосовувався по відношенню не „лише до давно померлих князів", як те
стверджує С. Циб з посиланням на цю працю дослідника, а й по відношенню до
щойно померлих та живих князів. Тож застосування автором графіті слова öàðü
аж ніяк не свідчить про пізній час виконання напису.
Стосовно другого аргументу – вживання слова â$úñêðüñåíè~ замість очі-
куваного íåähë# для позначення дня тижня, то причини такого незвичного вжи-
вання зумовлені структурою самого епіграфічного повідомлення, яке містить
розширене датування: âú âúñêðüñåíè~ âú íåähëþ ìq÷åíèêà Fåwäîðà. В
цьому контексті застосування слова íåähë# (kuriak") для позначення недільного
дня призвело б до плутанини, адже нижче автор застосовує те саме слово íåähë#
(˜bdom£j) для позначення назви всього тижня. Розв'язати можливу суперечність
тексту авторові вдалося, застосувавши інший термін – âúñêðüñåíè~. І хоча у ві-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
584
домих нам в писемних пам'ятках для позначення дня тижня це слово не вжива-
ється, ті ж кириличні писемні пам'ятки дають приклади вживання іменника äüíü
з прикметником âúñêðhñüíú вже в ХІ ст. [див.: Словарь 1, с. 327]. Відтак, більш
вірогідним в цьому контексті виступає пропоноване А. Залізняком тлумачення
слова âúñêðüñåíè~ як раннього прикладу його застосування для позначення дня
тижня [Зализняк 2004, с. 269].
З огляду на зазначене вище, цілком логічним виглядає пояснення смерті
князя в ніч з суботи 19-го на неділю 20-те лютого, що й спричинило внутрішню
суперечливу вказівку літописного повідомлення (субота 19-те лютого замість не-
ділі 20-го) та відмінність від нього напису на фресці (неділя 20-те замість суботи
19-го). Втім, таке пояснення не єдино можливе.
На нашу думку, плутанину спричинили близькі в плані хронології дати
смерті Ярослава та його поховання: він помер, як про те повідомляє літопис, в
суботу 19 лютого, а похований був у Софійському соборі в неділю 20 лютого.
Схожу ситуацію можемо спостерігати у 1093 р., коли 13 квітня помер син Ярос-
лава Всеволод, похований у Софії Київській наступного дня 14 квітня. Про це,
зокрема, повідомляє в графіті № 4 дружинник князя Дмитро: Âú âåëèêûè
÷åòâåðãú ðàêà ïîëîæåíà áûñòú. Îòî Àíúäðå# ðqñúñêûè êúí#zú áëàãûè.
À Äìèòðú jàëú îòðî÷úêú åãî ìhñ#öà àïðèë# âú ²Ä. À áå ñåðåäå qìúðëú
ïî îáhäå [Корнієнко 2011, с. 101-103, табл. CLXI]. Пізніше, у 1147 р. на наступ-
ний день після смерті було поховано вбитого киянами князя Ігоря Ольговича
[Корнієнко 2010, с. 415-419]. Сумніви запропонованому нами тлумаченню тексту
графіті № 8 як запису про поховання Ярослава може викликати вживання його
автором слова @ñúïåíè~ (ko...mhsij), яке звично сприймається в значенні мирної
кончини, вічного сну. Проте таке значення слова не єдине, адже воно застосову-
ється також і у значенні поховання (khde...a) [Дьяченко 2006, с. 762]. У випадку з
записом на стіні Софійського собору словосполучення @ñúïåíè~ öàð# íàøåãî
слід розглядати як своєрідне етикетне кліше, яке мало на меті підкреслити уро-
чистий характер поховання великого київського князя в Софійському соборі.
З огляду на пропоноване нами тлумачення тексту графіті, що спирається
на аналіз літописних повідомлень та на спостереження над специфікою поліва-
ріативності значень деяких слів, перейнятих слов'янською мовою від грецької,
можемо реконструювати хід подій наступним чином. У Федорову суботу 19 лю-
того у Вишгороді помер Ярослав Володимирович, його тіло було привезене
сином Всеволодом до Києва і в неділю 20 лютого князя було урочисто поховано
в Софійському соборі у заздалегідь влаштованій у східній частині північної внут-
рішньої галереї усипальні.
Аналогічних висновків дійшов О. Карпов [Карпов 2005, с. 452-454, 557,
прим. 37]. Незайвим буде зазначити, що з його книгою ми мали змогу ознайо-
митись вже після написання цього підрозділу, тому фактично абсолютно неза-
лежно від дослідника на підставі тих самих даних зробили однакові висновки.
Святослав Ярославич. Графіті № 9 та № 2606. Виявлений та опублі-
кований С. Висоцьким під № 9 напис складається двох окремих, проте тематично
зв'язаних між собою, графіті.
Перше читається наступним чином: Ä ëåòà êüí#æèëü Ñâàòîñëàâü. На
думку дослідника, з якою ми повністю погоджуємось, в записі згадується саме
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
585
Святослав Ярославич, який майже чотири роки займав київській стіл: з 22 бе-
резня 1073 р. до самої смерті внаслідок невдалої хірургічної операції 27 грудня
1076 р. [Высоцкий 1959, с. 274].
Друга частина графіті пошкоджена вибоями, наявний текст читається на-
ступним чином: ... ìhñ#ö# ìàðòà âü äüíü ðqãà âüäàíà ... îøüñòè~
Ñâàòîñëàâh. Àìèíü. В тексті автор повідомив про внесення плати за поминання
душі князя Святослава, що цілком відповідало прийнятій давньоруською цер-
квою практиці [див., наприклад: Никитенко 2008, с. 357].
На відміну від двох попередніх написів, виконаних невдовзі по смерті
князя, найвірогідніше не пізніше початку 1077 р., у вімі приділа нами виявлено
напис (№ 2606), який може бути визначений як особистий автограф великого
князя Святослава Ярославича.
Запис виконаний доволі великими літерами, він містить лише одне слово
Ñâ#òñúëàâú. Автор вказав княже (титульне) ім'я, отже, на момент виконання
він тримав власне княжіння. Однак напис виконано у вівтарній частині, до якої
доступ мали лише священнослужителі. Тому необхідно з'ясувати, за яких умов
князь міг бути присутній в цій частині храму. Для цього слід звернутись до ві-
зантійських джерел, з яких відомо про можливість перебування у дияконику
правлячої пари, під час чого вони слухали Святу Літургію; існування цього зви-
чаю на Русі також підтверджується джерелами [докл. див.: Никитенко 1999, с. 143-
144]. Відтак, з погляду обрядової практики Руської Церкви, немає нічого дивного
в можливості присутності великого київського князя у дияконику Софії Київ-
ської. А, відтак, і можливості особистого виконання пам'ятного напису з ім'ям
князя. На підставі палеографічних ознак запис датується в межах другої чверті
ХІ – середини ХІІ ст. В цей час київський престол займали два Святослави, Свя-
тослав Ярославович у 1073-1076 рр. та Святослав Ольгович у 1146 р. Останній
займав престол два тижні, тож навряд чи міг виконати запис в Софії Київській.
До того ж, зважаючи на певну архаїчність у виконанні тексту – вживання ú після
ñ – більш вірогідним буде визначити його як запис, виконаний великим київським
князем Святославом Ярославичем (1073-1076 рр.).
Всеволод Ярославич. Графіті № 2756. Запис виконаний у дияконику, тож
його автором найвірогідніше був хтось з софійських кліриків: Ìhñ#öà àïðèë#
âú äüíü ïðåñòàâèñ# Âñåâîëîäú ... Ã² uìåðëú ñåðåäî\. Прикметне, що він
повідомив практично ту саму інформацію щодо смерті Всеволода Ярославича,
що й дружинник князя Дмитро, автор графіті № 4: Âú âåëèêûè ÷åòâåðãú ðàêà
ïîëîæåíà áûñòú. Îòî Àíúäðå# ðqñúñêûè êúí#zú áëàãûè. À Äìèòðú jàëú
îòðî÷úêú åãî ìhñ#öà àïðèë# âú ²Ä. À áå ñåðåäå qìúðëú ïî îáhäå [Кор-
нієнко 2011, с. 101-103, табл. CLXI]. Тож, обидва автори зазначають, що князь
помер вдень, уточнюючи літописне повідомлення під 1093 р.: ïðåñòàâèñÿ
âåëèêûé êíÿçü Âñåâîëîäú, ñûíú ßðîñëàâëü, âíóêú Âîëîäèìåðü, ìhñÿöà
àïðèëÿ âú 13 äåíü, à ïîãðåáåíú áûñòü 14 äåíü íåähëè ñóùè òîãäà
ñòðàñòíhé è äíè ñóùþ ÷åòâåðòêó, â îíú æå ïîëîæåíú áûñòü âú ãðîáh â
âåëèöhé öåðüêâè ñâÿòûÿ Ñîôüÿ [Бугославский 2006. с. 238]. Обидва графіті
не містять вказівки року виконання, контекстний аналіз дозволяє віднести час їх
виконання до другої декади квітня 1093 р., а найвірогідніше – до 14-го квітня,
коли Всеволода Ярославича поховали у Софійському соборі.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
586
Для цього в північній внутрішній галереї храму було зведено великий
склеп-усипальню [Нікітенко 2000, с. 39; Никитенко 2008, с. 358-359]. Залишки
цього склепу у 1952 р. досліджені археологом М. Каргером [Каргер 1952, арк. 23-
24]. Вони мали вигляд двох відрізків перегородки, яка проходила впоперек гале-
реї, сполучаючи її північну та південну стіни. Ці відрізки перегородки, зведеної
впритул до східної поверхні пілонів стін галереї, мають товщину до 0,45 м і ле-
жать на 15 см нижче сучасного рівня підлоги; вони збереглися на висоту 20 см.
Зважаючи на те, що їх складено з плінфи на світло-рожевому цем'янковому роз-
чині й вони закривають нижню частину фресок стін, ці фрагменти є залишками
давньоруського цегляного склепу, побудованого вже після основного розпису со-
бору. Причому східна поверхня обох відрізків зберегла на собі залишки фреско-
вого тиньку з темно-червоним (пурпуровим) пофарбуванням. Саме над цим
склепом-усипальнею був видряпаний знак-тризуб, що атрибутований нами як
приналежний князю Всеволоду Ярославичу [докл. див.: Нікітенко, Корнієнко
2010а; 2011а; 2011б].
Анна Ярославівна*. Графіті № 2164 та № 2187. Обидва написи вико-
нано на фресці з образом св. Пантелеймона, їх текст складається лише з одного
слова Àíà. У формах літер обох графіті спостерігаються певні відмінності, до-
слідження форми каналів прорізів дозволило встановити, що це було обумовлене
не різним авторством написів, а різними інструментами, які застосовувались для
виконання. Так, графіті № 2164 видряпувалось тонким гострим предметом, ві-
рогідно, голкою, а № 2187 – не дуже гострим та товстішим, ймовірно, писалом
або шпилькою, що спричинило більшу незграбність у виконанні літер.
Втім, незважаючи на відмінності форм літер, динаміка почерку видає
руку однієї людини. Так, спинка першої літери à виконана під більш гострим
кутом до вертикалі літери, аніж у другої літери à, права щогла літери í коротша
за ліву. На виконання записів однією авторкою вказує й однакова висота розта-
шування графіті від рівня підлоги, приблизно 155 см. Оскільки текст стандартної
формули „писав такий-то", за якою виконано запис, засвідчує особисте авто-
рство згадуваної в ньому особи, в нашому випадку маємо констатувати, що гра-
фіті видряпувались самою Анною.
Анна обрала місце для виконання напису, на нашу думку, невипадково:
в арці-переході між центральною навою та приділом свв. Іоакима та Анни, на
зображенні св. Пантелеймона. В першому випадку доволі добре простежується
патрональний зв'язок авторки написів та посвяченням приділа, в другому – па-
трональний зв'язок образу св. Пантелеймона з її батьком Ярославом (див. вище).
Зважаючи на розташування обох графіті на фресці з образом св. Пантелеймона,
особливо шанованого в родині Ярослава Володимировича, можемо з великою
долею вірогідності припустити, що обидва графіті виконані його донькою
Анною. Додатковим аргументом на користь такого припущення слугує порів-
няння динаміки почерку записів на фресці та власноручного підпису Анни Ярос-
лавівни на грамоті Суассонському абатству 1063 р. [Висоцький 1998а, с. 151].
Ми спробували порівняти обидва написи на фресці з особистим підписом Анни.
Звичайно ж, повної тотожності у формах літер не спостерігаємо, що, в першу
чергу, обумовлене різними поверхнями, на яких виконано написи – твердий
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
587
_____________________________________________________________________________
* В основу цієї частини розділу покладена стаття: Нікітенко, Корнієнко 2010.
фресковий тиньк, на якому літери видряпувались, що, природно, потребувало
більших фізичних зусиль, та пергамен, на якому літери писалися чорнилом без
особливих зусиль. До того ж між написами на фресці та підписом на грамоті ле-
жить проміжок часу близько 15-ти років, адже графіті могли бути виконані до
1049 р., а грамота датується 1063 р.: час, звичайно, не міг не відбитись на по-
черку. Проте, незважаючи на деякі відмінності у формі літер, динаміка почерку
Анни в цілому подібна до почерку авторки графіті: так, в підписі на грамоті лі-
тери всі три à мають різні кути ухилу спинки від вертикалі, права щогла літер í
та è коротша за ліву.
Отже, комплексне дослідження особливостей виконання написів, дина-
міки почерку та розташування графіті на фресці з образом св. цілителя Панте-
леймона, дозволяють атрибутувати їх виконання доньці Ярослава Володими-
ровича Анні.
Володимир Мономах. Графіті № 151. Права частина напису не зберег-
лась через обвал тиньку, від нього залишилась лише назва місяця травень та ім'я
померлої людини Володимир. Слід звернути увагу на вживання в тексті титуль-
ного княжого імені. Це вказує, що на момент смерті він тримав власне княжіння.
Публікатор напису С. Висоцький звернув увагу на близькість тексту графіті до
літописного повідомлення 6633 (1125) р. про смерть князя Володимира Моно-
маха: ïðåñòàâèñ# . áë(à)ãîâhðíûè ... õ(ðè)ñ(ò)îëþáèâûè âåëèêûè êí(#)çü
âñå" Ðóñè . Âîëîäèìåðü Ìîíîìàõú ... ñåãî ïðèñòàâëåíèå áûñ(òü) ìàè" âú
äåâ#òûè íà äåñ#òü [ПСРЛ 2, стлб. 289]. Та сама дата згадується і в Лаврен-
тіївському літописі: ïðåñòàâèñ# ìàè" ì(å)ñ(#)ö# . âú . f³ . ä(ü)íü [ПСРЛ 1,
стлб. 295]. Як бачимо, в графіті співпадають назва місяць та ім'я померлої особи,
що дозволяє повністю прийняти запропоновану С. Висоцьким інтерпретацію
тексту. Прикметне, що напис виконано на тому ж стовпі, що й запис про похо-
вання батька Володимира Всеволода (графіті № 4). Їх обох було поховано у Со-
фійському соборі, про що сповіщає літописець: è ïîëîæåíú áûñ(òü) â ñ(â#ò)hè
Ñîfüè q wòöà ñâî~ãî [ПСРЛ 1, стлб. 295]; è ñïðàòàâøå òhëî åãî . ïîëîæèøà
q ñ(â#)òhè Ñîôüh . âú òüöà Âñåâîëîäà... [ПСРЛ 2, стлб. 289].
У Софійському соборі нині зберігається нижня частина біломармурового
саркофагу, що, як припускають дослідники, могла бути приналежна похованню
князя Володимира Мономаха [докл. див.: Нікітенко 2000, с. 43]. Втім, наразі для
доведення чи спростування цієї версії даних недостатньо. Достеменно відомо,
що певний час вона правила за підставку під раку похованого у Софії Київській
священномученика Макарія († 1497 р.) [Нікітенко 2000, с.47-51]. На означеній
нижній частині саркофага виявлено два графіті, один з них виконаний рунами,
інший – скорописом XVII ст.
Отже, комплексне вивчення структури формул пам'ятних написів, кри-
теріїв вибору місця для їхнього розташування в архітектурному об'ємі північної
частини приділа та співставлення з даними писемних джерел дозволило атрибу-
тувати цілий ряд графіті як таких, що згадують або залишені відомими історич-
ними особами, представниками родини Ярослава Володимировича.
Схожа ситуація спостерігається і у випадку з пізнішими пам'ятними на-
писами XVI – XVII ст., адже співставлення зазначених в них імен зі згаданими
у писемних пам'ятках людьми дозволяє ідентифікувати більшість відомих істо-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
588
ричних персоналій раннього модерного часу, що робить такі записи важливим
джерелом для досліджень в галузі біографістики та генеалогії [див., напр.: Кор-
нієнко, Сінкевич 2010]. Саме вони є предметом нашого подальшого розгляду.
Повна традиційна формула пам'ятного напису XVI – XVII ст. повинна
містити три основні складові:
1) зазначення дати або лише року перебування в соборі;
2) фрази-зв'язки „Був тут", „Hyc fuit" або „Byl tu";
3) вказівку особового (власного) та родового імен автора.
Однак, подібно до інших традиційних формул, вона мала відкриту струк-
туру, здатну до розширення або, радше, до скорочення. Зокрема, доволі часто ав-
тори пропускали фразу-зв'язку, вказуючи лише рік перебування у храмі та
особове й родове ім'я. В іншому випадку скорочення традиційної формули пе-
редбачало виконання лише третьої її частини, тобто видряпування особового та
родового імен автора, або тільки власного чи родового. Дещо рідше зустрічаємо
приклади скорочення традиційної формули лише до вказівки року виконання.
Розширення традиційної формули, як можемо встановити за наявними даними,
передбачало вказівку місця походження автора, зазначення його приналежності
до певного соціального стану, зокрема, до духовенства.
В межах досліджуваного архітектурного об'єму повна формула пам'ят-
ного напису зустрічається лише один раз. Це напис № 2396, його текст значно
пошкоджений, зберігся лише початок фрази був тут року 160... та фрагменти
особового й родового імен автора.
В двох випадках маємо пам'ятні написи, що складаються з другої та тре-
тьої частини, виконані Григорієм Білоцьким (№ 2663) та Павлом (№ 2655).
Значну кількість написів становлять ті, в яких пропущена фраза-зв'язка,
а перша й третя частини формули переставлені місцями. Серед таких латиничних
графіті слід назвати записи Августина Хростовського 1626 р. (№ 454), Іоанна Дуп-
ського 1614 р. (№ 2186), Самуїла Гули 28 травня 1633 р. (№ 2682), Стефана Волка
1651 р. (№ 2124), Яна Сороки 1641 р. (№ 2185) та невідомого автора, чиє ім'я не
збереглось через пошкодження тиньку, а залишилась лише дата 1621 р. (№ 2292).
В інших пам'ятних графіті XVI – XVII ст., як латиничних, так і кирилич-
них, присутня тільки третя частина. З-поміж останніх це написи, представлені
лише особовими іменами: Феофіл (№ 2101), Никодим (№ 2344), Іоанн (№ 2419),
Іона (№ 2440), Самуїл (№ 2594), Стефан (№ 2690 та № 2710), Михайло (№ 2446).
Однак наявні і написи, автори яких зазначали як власне, так і родове імена: Кос-
тянтин Скорина (№ 2644), Семена Василевич (№ 2694), Василь Корсак (№ 2708),
невідомий Соколів (№ 2137), чиє особове ім'я не збереглось через пошкодження
тиньку, Іоаким (№ 2717), від родового імені якого залишились окремі літери.
Подібну структуру формул містять і латиничні графіті. Тільки особові
імена зазначили Петро (№ 2139) й Олександр (№ 2347). Обидва, особове й ро-
дове, імена присутні в пам'ятних записах Яна Заремби (№ 455), Яна Левковича
(№ 2398), Миколи Городійського (№ 2693), Самуїла Яблоновського (№ 2397),
Якова Городецького (№ 2709).
У двох випадках одночасно зі скороченням традиційної формули за ра-
хунок опускання першої й другої частин, спостерігається розширення третьої
частини за рахунок вказівки місця походження або діяльності автора. Зокрема,
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
589
у своєму графіті (№ 2399) Ян Ярошевич зазначив, що походить з Торговиць.
Автор іншого напису (№ 2134) Прокіп вказав дані щодо свого місця і характеру
діяльності, написавши, що він є священиком Долепольским: Pater Prokop Xiądz
Dоłepolsky 'Отець Прокіп, священик Долепольський'. Вірогідно, отець походив
з розташованого неподалік від Варшави поселення Долне Поле (Dolne Pole) Со-
коловського повіту Мазовецького воєводства [Slownik 1881, p. 102].
Як бачимо, кирилична та латинична епіграфічна традиції XVI – XVII ст.,
відображені в графіті, демонструють багато спільних рис, що свідчить про їх тіс-
ний зв'язок та взаємодію.
Окремим питанням атрибуція можливих авторів графіті. Ця робота до-
волі плідно ведеться нами за участю к.і.н. Н. Сінкевич, внаслідок чого вдалося
встановити, що кілька записів виконані знаними історичними особами, а також
невідомими до сьогодні представниками шляхетських родин кінця XVI – XVII ст.
Звичайно, процес атрибуції авторів графіті ще не завершений, проте деякі попе-
редні результати вже можуть бути наведені. Для зручності читача всі написи далі
розташовуються в порядку їхньої нумерації.
Графіті № 454. Августин Хростовський. Походить з родини Хростов-
ських гербу Ostoja з мазовецького воєводства. Августин поставив свій підпис під
елекційним документом короля Владислава IV у 1632 р. [Niesiecki 1, s. 297-298].
Причина перебування Августина в Києві в 1626 р. на сьогодні не встановлена.
Графіті № 455. Ян Заремба. Zaręba є варіантом написання прізвища Za-
remba [Словник 1977, с. 385], відомої шляхетської родини з Калішського воєвод-
ства [Niesiecki 4, s. 681-687]. Перебування представника цієї родини у Києві на
підставі наявної на сьогодні інформації можна припустити у зв'язку з особою
Станіслава Заремби, який у 1646-1648 р. займав Київську латинську кафедру
[Prokop 2003, s.77-79]. Нажаль, ідентифікувати особу автора напису наразі не ви-
являється за можливе.
Графіті № 2124. Стефан Волк. На теренах Речі Посполитої існувало
кілька родин з прізвищем Волк (Wołk) – представників гербів Kościesza, Pobóg,
Godzawa, Wieże, Korczak, Korwin [PES 12, s. 203-204]. З писемних джерел відо-
мий (згад. 1648 р.) королівський коморник у Брест Литовському Стефан Волк з
родини гербу Kościesza [Niesiecki 4, s. 576]. Хронологічна близькість років згадки
в писемних джерелах та часу виконання графіті дозволяють з великою долею ві-
рогідності припустити, що в обох випадках мова йде про одну і ту саму особу.
Присутність в Києві шляхтича Великого Князівства Литовського може бути
пов'язана з участю у військових акціях, зокрема, у поході Януша Радзивіла
1651 р. Втім, як і у випадку з пам'ятним написом Миколая Волка в центральній
наві (№ 1958 [Корнієнко 2011, с. 96-97, табл. CLIII, 1; с. 352]), пропонована ат-
рибуція може бути прийнята лише в якості вірогідного припущення. Адже на
Київщині мешкала родина колишніх полоцьких бояр Волків гербу Wieże, з пред-
ставників яких нам відомі київській війт Федір Волк (1587-1592 рр.), його син
Максим Волк (згад. 1616 р.) та онук Костянтин Волк, писар війська запорізького
(1625-1630 рр.) [Білоус 2008, с. 104-105; Яковенко 2008, с. 56; Urzednicy 2002,
с. 168]. Хоча нам невідомий представник родини Стефан, все ж більш логічно
припустити виконання напису в Софії Київській людиною, сім'я якої була тісно
зв'язана з Києвом та Київщиною. І не можна не враховувати менш вірогідну, але
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
590
припустиму версію про виконання графіті кимось з родини київських міщан Вов-
ків, яка належала до правлячої міської еліти, а згодом покозачилась: так, у „Ре-
єстрі війська запорізького" 1649 р. знаходимо аж трьох її представників: Івана,
Дениса та Лук'яна Вовків [Білоус 2008, с. 269]. Відтак однозначно складно вста-
новити авторство напису на стіні Софії Київської.
Графіті № 2185. Ян Сорока. Ймовірно, належав до родини київських
міщан Сорок, з яких нам відомий міський урядник Андрій Сорока, парафіянин
Воскресенської церкви (згад. у 1645 р.) [Білоус 2008, с. 198]. Втім, у Литовському
князівстві відома шляхетська родина Сорок і в нашому розпорядженні є близькі
до хронології напису з Софії Київської (1641 р.) писемні згадки (1648 р.) про Яна
Сороку з Віленського воєводства [Niesiecki 4, s. 168]. Тому останній може вва-
жатись більш вірогідним претендентом на авторство напису.
Графіті 2186. Іоанн Дупський. Автор належав до шляхетської родини,
назва якої походить від назви родового маєтку Дупкі в Іновроцлавському повіті.
Відомості про представників родини зустрічаються протягом другої половини
XVI ст. Інформації щодо Івана Дупського не виявлено [Boniecki 2002, t. 5, str. 114].
Графіті № 2397. Самуїл Яблоновський. В Речі Посполитій існувало
кілька шляхетських родин Яблоновських гербу Zareba, Prus I-szy, Prus III-ci, Grz-
imala [Boniecki 2002, t. 8, str. 101, 106-107, 117; Niesiecki 2, s. 386-389]. Втім, пи-
семних згадок про Самуїла Яблоновського не виявлено.
Графіті № 2398. Ян Левкович. Вірогідно, автором графіті є київський
зем'янин Ян Левкович, документ 1603 р. з печаткою якого зберігається в Цен-
тральному державному історичному архіві України в м. Києві [Алферов, Одно-
роженко 2008, с. 89]. Втім, не виключено, що автор графіті походить з родини
Левковичів герба Drogosław: Ян Левкович з Мінська поставив свій підпис під
елекційним документом 1698 р. польського короля Августа ІІ Сильного (1697-
1706; 1709-1733 рр.) [Boniecki 2002, t. 14, str. 207].
Графіті № 2399. Ян Ярошевич. Автор походив зі шляхетської родини
Ярошевичів гербу Prus I-szy з Великого Князівства Литовського [Boniecki 2002,
t. 8, str. 2]. В нашому розпорядженні наявні відомості про представників родини
лише починаючи з XVIII ст., тож встановити особу автора наразі неможливо. Не
зовсім з'ясованим залишається місце походження Яна, адже існувало кілька по-
селень з назвою Торговиця або Торговиці [Slownik 1892, p. 169-172; Похилевич
2005, с. 284-285]. Найвірогідіше, що він походив з Торговиць на Волині, які були
волосним центром Луцького повіту [Литовська метрика 2005, с. 133].
Графіті № 2644. Костянтин Скорина. Належав до родини київських
міщан, представники якої протягом першої половини XVII ст. обіймали посади
в міських органах влади [Білоус 2008, с. 124].
Графіті № 2663. Григорій Білоцький. Автор належав до родини дрібної
Овруцької околичної шляхти [Томашевський 2008, с. 471], представники якої
займали невисокі уряди в навколишніх містах. Зокрема, у першій половині XVII
ст. серед возних при Житомирському замковому суді зустрічаємо Захаріяша Бі-
лоцького [Яковенко 2008, с. 258].
Графіті № 2693. Микола Городійський. Особа автора може бути ото-
тожнена з Миколою Городійським гербу Łabec, вітебським підкоморієм, послом
на сейм 1643 р.; пізніше – смоленським комісаром [Niesiecki 2, s. 373].
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
591
Графіті № 2694. Семен Василевич. Маємо відомості про родину Васи-
левичів Стрив'язьких, які на початку XVII ст. перебували на дрібних замкових
службах у Волинському воєводстві [Яковенко 2008, с. 206]. В актовій книзі Жи-
томирського гродського уряду 1611 р. фігурує шляхтич з Меленів Семен Васи-
левич [Актова 2002, с. 38]. Вірогідно, саме він є автором софійського графіті.
Графіті № 2708. Василь Корсак. Найвірогідніше з автором можемо ото-
тожнити полоцького скарбника Василя Корсака, який згадується у 1674 р. [Nie-
siecki 2, s. 618]. Не виключено, що поява графіті в Софії Київській може бути
пов'язана з представниками родини Корсаків, які займали високі духовні посади
Унійної церкви: софійським намісником митрополита Рутського у 1620-х рр. Мар-
тином Корсаком та Київським митрополитом Рафаїлом Корсаком (1637-1640 рр.).
Графіті № 2709. Яків Городецький. На теренах Речі Посполитої існу-
вало кілька шляхетських родин Городецьких, представників гербів Sas та Świnka
[Boniecki 2002, t. 7, str. 349-350]. Проте в писемних джерелах згадок особи на
ім'я Яків не зустрічається.
Окремо слід згадати і вірменську епіграфічну традицію, представлену
одним написом на фресці з образом св. Сави. Текст графіті складається лише з
літер ՌԻԶ, що є записом 1026 (1577) р. Зважаючи на структуру вірменських да-
тованих графіті Софії Київської [Григорян 1979], в тексті, скоріше за все, вказана
дата відвідання собору автором. В цьому сенсі напис зближується пам'ятними
записами XVI – XVII ст. латиничної та кириличної епіграфічних традицій.
ІІ.1.3. Цитати та посилання на твори книжної писемності
Серед пам'яток епіграфіки зустрічаються написи, тексти яких можуть
розглядатись як фрагменти творів давньоруської писемності, що збереглись в
більш пізніших рукописах, аніж виконані на стінах храму графіті. Ця обставина
об'єктивно посилює їх роль для дослідження історії появи та побутування тих
чи інших рукописних творів, їхніх списків тощо.
В межах досліджуваної ділянки до даної категорії можуть бути віднесені
п'ять написів: №№ 193, 222, 2213, 2406 та 2621.
Пропоновану інтерпретацію тексту напису № 222, що розглядався С. Ви-
соцьким як молитовне звернення до св. Сомна, А. Турілов та Т. Рождественська
цілком справедливо відкинули як неприйнятну. Саме вони звернули увагу на те,
що на фресці виконаний текст шостого віршу сто сімнадцятого псалма: Ãîñïîäü
ìíú ïîìîmíèêú íå óáîþñ# ÷òî ñòâîðèòú ìíú ÷ëîâhêú. Особливістю цього
тексту виступає наявність поставленої під дугове титло літери ï перед початком
верхнього рядка. На нашу думку, найімовірніше трактувати її як скорочене по-
значення автором джерела наведеного тексту – ïñàëúìú.
Ще чотири графіті, виявлені в північній частині приділа, мають струк-
туру, близьку до книжних творів, однак через пошкодження не вдається повністю
реконструювати їх текст, а, відтак, знайти аналогії у писемних пам'ятках.
Один з написів, № 193, був виявлений ще С. Висоцьким, він трактувався
як молитва. Проте, на нашу думку, структура тексту вказує на наявність певного
писемного протографу. Нажаль, права частина напису знищена обвалом тиньку,
тому читаються лише перші частини чотирьох рядків: ÷òî ïîìîmè ìîëèòè ...
âîzúäàìú ... ïàì#ò³ Áîæå zà ... âú ìèëîñòå Ãîñïîäü.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
592
Неподалік від попереднього напису виявлений інший, пошкоджений ви-
боями (№ 2406). Структура тексту збереженого початку напису нагадує рядки
повчальних висловлювань, які зустрічаються в писемних пам'ятках: ãí(å)â[ë]è
/à/ à îò÷à[h]ñà íà âñ["êú]. Однак нам не вдалось виявити аналогії графіті.
Інший напис, № 2621, виявлений нами у дяконику. Його складові пошкод-
жені вибоями, причому не виключено, що це було зроблено навмисно. Внаслідок
чого, осмисленому прочитанню піддається лише початок тексту: w ãîðå âàìú.
Подібні початкові слова притаманні деякім євангельським повчальним текстам
[див., напр.: Остромирово евангелие 2007, с. 215; Пчела 2008, с. 397, 372; Избор-
ник 2009, с. 325], тож, вірогідно, перед нами фрагмент літературного твору ди-
дактичного характеру.
Вірогідно, з позицій християнської гімнографії слід розглядати велике
грекомовне графіті № 2213: oson lumaj seion olon oiomai odon son tÕn ... ei ...
Kurie ... uioj autonomeomai ek auton o ekousioj ... paqoj dhiwj katadexamenoj
'скільки бід, що потрясають світ, відати шляху твоєму ... якщо ... Господи,
Син керуючись власними законами саме він добровільно ... страждання смер-
тельні який прийняв'.
Присутність на стінах храмів написів, що цитують богослужбові або лі-
тературні позабогослужбові джерела, як слушно зауважила Т. Рождественська
[Рождественская 2009, с. 325] і думку якої ми повністю поділяємо, демонструє
широке побутування церковнослов'янської мовної культури не лише в середо-
вищі кліриків, а й серед звичайних прихожан, які засвоювали її елементи в усній
формі шляхом слухання текстів під час богослужіння, а потім все ж повертали
до сферу писемного слова у формі напису на церковній стіні. В такому контексті
середньовічна богословська ідея храму як книги набуває реального підґрунтя.
ІІ.1.4. Підписи до фрескових образів
Графіті є важливим джерелом для дослідження стінопису Софійського
собору. До категорії "підписи до фрескових образів" нами зараховуються ті на-
писи, в тексті яких не міститься звернення до зображеного на фресці святого, а
автор обмежується лише зазначенням імені. Втім, подібні написи (або, при-
наймні, їх частина) також можуть розглядатись як скорочені лише до слів-звер-
нення молитви. Проте двозначність у визначенні мотиваційних чинників появи
подібних графіті примушує все ж виділяти їх в окрему категорію. Особливістю
підписів до фрескових образів є доволі великі розміри літер.
Повна формула запису, який розглядається нами як підпис до фрески,
складається з прикметника ñâ#òú або ¤gioj та зазначення імені святого в назив-
ному відмінку. В межах досліджуваної ділянки собору її повний варіант пред-
ставлений написами № 2094, № 2125, № 2231 та № 2485.
Однак, подібно до інших традиційних формул, підпис до фрескового об-
разу має здатність скорочуватись лише до одного слова-імені святого. З-поміж
графіті північної частини приділа свв. Іоакима та Анни вона представлена на-
писами №№ 16, 2450, 2469, 2470, 2509, 2724 та 2747.
Звичайно ж одразу виникає питання, чи не можуть подібні написи роз-
глядатись як пам'ятні, виконані за скороченою формулою „писав такий-то", в
тексті яких зазначене лише ім'я автора. Слід звернути увагу, що більшість таких
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
593
записів мають стандартизовані розміри літер і виконані грецькою мовою. Зви-
чайно ж, ніщо не перешкоджає нам припустити, що це пам'ятні написи, видря-
пані греками. Проте таке тлумачення передбачає наявність хоча б кількох
грекомовних графіті, що мають структуру повної формули пам'ятного напису.
Але серед виконаних грецькою мовою текстів Софії Київської ми не зустрічаємо
жодного тексту, представленого цією формулою [Евдокимова 2008]. Натомість
у підписах до одних і тих же зображень святих можуть зустрічатись як повна,
так і скорочена формула. Наприклад, підпис до фрескового образу св. Лева, Папи
Римського, виконаний тричі, причому в одному випадку за повною формулою
(№ 2485), а в інших – за скороченою (№ 2469 та № 2509). Відтак, запропоноване
нами тлумачення текстів, що містять грекомовну форму імені в називному від-
мінку, саме як підписів до фрескових образів є наразі найбільш прийнятним.
Обов'язковим елементом дослідження є співставлення іконографічних
особливостей фрескового образу з підписом до нього. Лише в разі їх взаємовід-
повідності можемо впевнено говорити про виконану атрибуцію образу. І саме з
таких позицій ми виходимо під час дослідження цієї групи написів.
Першим розглянемо образ святої мучениці, фреска з зображенням якої
знаходиться в північно-західному куті західного компартимента. Вона ніби від-
криває собою лік образам святих.
Свята вбрана в пурпуровий мафорій та блакитний хітон, у правій руці
вона тримає хрест, ліва обернена відкритою долонею до глядача. До нашого
часу первісний тиньк зберігся частково, місця втрат закриті олійним живопи-
сом ХІХ ст. У верхній частині фрески реставраторами залишений фрагмент ди-
пінті ХІХ ст.: над правим плечем святої простежуються літери H та A, тобто,
скорочення слова H AGHA 'свята', над лівим помітні літери ANAS – початок
слова ANASTASIA 'Анастасія'. Відповідно до цієї інформації, фресковий образ
дослідники атрибутували найвірогідніше як зображення св. Анастасії Римлянки
[Герасименко, Захарова, Сарабьянов 2009, с. 219]. Проте подібній атрибуції су-
перечать дані графіті № 2094, текст якого зберігся частково, однак завдяки наяв-
ним складовим реконструюється доволі впевнено: ñâ#òûèà Èåðúìèîíà.
Зважаючи на наявні дані, яким не суперечить іконографія образу, постать
святої слід атрибутувати як страчену у 117 р. за імператора Адріана (117-138 рр.),
св. мч. Єрміонію, доньку св. ап. Філіпа. Свята уславилась даром зцілення як за
життя, так і після смерті, адже від її мощів, які знаходились в Ефесі, сходило ці-
люще миро [Жития 1, с. 113-115]. Ця свята була добре відома на Русі. День
пам'яті св. Єрміонії, який припадає на 4 вересня, значиться вже у місяцеслові
Остромирового Євангелія [Остромирово евангелие 2007, с. 214об].
Наступним образом, визначеним завдяки графіті, стала фреска з зобра-
женням святого у переході між західним та другим з заходу компартиментами.
Святий вбраний у облачення ігумена: чорний чернечий аналав (пояс-шарф) з
хрестами, пурпурова мантія. У правій руці він тримає хрест, ліва розвернута від-
критою долонею до глядача. На фресці О. Євдокімовою та, незалежно від неї,
Н. Герасименко, А. Захаровою та В. Сарабьяновим виявлено графіті, що містить
його ім'я: o aghoj Sabaj (графіті № 2125 за нашою нумерацією).
Відповідно до цієї інформації, образ визначається як св. Сава Освячений
(439-532 рр.), засновник та ігумена лаври поблизу Єрусалима, що носить його
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
594
ім'я; пам'ять святого припадає на 5 грудня [Жития 4. с. 119-171]. Єдине, що може
викликати сумнів у цій атрибуції – це хрест в його руці, який зазвичай відзначає
зображення мучеників, а св. Сава скінчався мирно. Втім, хрест у його руці не є
знаком мучеництва, а знаком сповідництва, адже святий тривалий час був чен-
цем-самітником, що вів подвижницьке життя в пустелі й зазнав чимало випро-
бувань, а подвиг таких святих ченців прирівнювався до мученицького. Тому
атрибуція фрескового образу не викликає сумнівів [докл. див.: Никитенко 2008,
с. 223-224; Герасименко, Захарова, Сарабьянов 2009, с. 240-241].
Наступне графіті (№ 2231), яке в буквальному розумінні є підписом до
зображеного святого, виконане на фресці з образом свт. Миколая: è ñâ#òèè
Íèêîëà. Окрім того, на фресці виконано ще три молитви, звернені до цього свя-
того (№ 64, № 2214 та № 2284). Завдяки іконографії образ впевнено ідентифіку-
ється [див., напр.: Никитенко 2004, с. 238; 2008, с. 217-219; Герасименко,
Захарова, Сарабьянов 2009, с. 235], а графіті підтверджують таку атрибуцію.
Так само розташований навпроти образ св. Пантелеймона впевнено ви-
значається завдяки іконографії та виконаними на ньому двома написами-молит-
вами (№ 47 та № 48), зверненими до цього святого [див., напр.: Никитенко 2007,
с. 266; 2008, с. 220-221; Герасименко, Захарова, Сарабьянов 2009, с. 235].
Наступний фресковий образ, визначений завдяки виконаному на ньому
підпису, знаходиться у північно-західному куті передвівтарного компартимента.
Верхня частина фрески втрачена і доповнена олійним живописом ХІХ ст. Тут
представлений образ преподобного з довгою сивою бородою та волоссям, який
двома руками тримає книгу. Текст графіті № 16 зберігся добре і читається впев-
нено як ім'я в називному відмінку Dhmhtrhoj. Святих, що носили таке ім'я, було
досить багато, проте преподобним – лише один. Це – св. Димитрій Скевофілакс,
пам'ять якого припадає на 25 січня. Нині цей святий шанується Грецькою Цер-
квою. Відомостей про його життя небагато. Він жив у VIII ст. і мирно упокоївся
[Сергий 1997, с. 24; Dhm"trioj].
На фресці з образом св. Іполита Римського у вімі виявлено декілька гра-
фіті, що можуть бути віднесені до категорії підписів. Власне, образ самого св. Іпо-
літа впевнено ідентифікується завдяки частково збереженому дипінті ХІ ст. над
лівим плечем святого: HPOLH[T]Oj (праворуч від цих літер залишена невелика
ділянка живопису ХІХ ст. з фрагментами двох літер HT). Правою рукою святий
благословляє, лівою тримає книгу. На ньому червона філонь та білий омофор з
чорними хрестами. Святий Іполит був єпископом Остії (римська пристань у гирлі
Тібру), за відкрите сповідування віри страчений у 269 р.; пам'ять припадає на
30 січня [Жития 5:2, с. 916-919].
Однак на фресці виявлено один підпис до фрескового образу з ім'ям Ме-
летія (№ 2450) та три – з ім'ям Лева (№ 2469, № 2485 та № 2509), а також молитва,
звернена до останнього (№ 226). Навряд чи всі ці графіті слід трактувати як по-
милки авторів, зважаючи на добре збережений супровідний напис. Пояснити при-
чину такого дивного розташування текстів дозволяє звернення до композиційного
оформлення цієї частини собору: на південній стороні південної лопатки південно-
східного підкупольного хрещатого стовпа один над одним розташовані три фігури
святителів. Відтак, вірогідно розглядати ці підписи на фресці з образом св. Іполита
як такі, що стосуються розташованих вище однофігурних зображень.
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
595
Над образом св. Іполита знаходиться людина середнього віку, з коричне-
вими, трохи зачепленими сивиною волоссям, вусами та бородою. Він вдягнений
у блакитний хітон, поверх якого – пурпурова фелонь та білий омофор з чорними
хрестами. Обома руками він тримає книгу. На нашу думку, саме до цього образу
можуть бути віднесені графіті № 2485: o agioj Leonoj, № 2469 та № 2509: Leonoj.
Тобто, образ може бути визначений як св. Лев, Папа Римський (440-461 рр.),
пам'ять якого припадає на 18 лютого [Жития 6, с. 317-324].
Вище розташований образ людини похилого віку, з високим лобом,
сивим рідким волоссям, вусами та гострою борідкою. На ньому пурпуровий
хітон, блакитна фелонь та білий омофор з чорними хрестами. Обома руками він
тримає книгу. Ймовірно, саме до цього образу відноситься графіті № 2450: Me-
letioj. Це дозволяє визначити образ як св. Мелетія, Антіохійського архієпископа;
пам'ять – 12 лютого. Св. Мелетій рукоположив у диякони майбутнього святителя
Василя Великого, охрестив та виховував майбутнього святителя Іоанна Златоус-
того. Архієпископ помер у 381 р., під час Другого Вселенського Собору, на якому
головував [Жития 6, с. 230-240].
Однак слід зауважити, що на фресці з образом св. Іполита Римського був
виявлений ще один напис, який може бути віднесений до цієї категорії графіті –
№ 2470. Він містить зазначення імені в називному відмінку: Klhmhj 'Климент'.
За такою інтерпретацією однин з двох образів, визначених нами як св. Лев або
св. Мелетій, має бути персоніфікований як св. Климент, Папа Римський. Проте
іконографія зображених над св. Іполитом двох святих різниться від зображення
св. Климента у святительському чині центральної апсиди Софійського собору.
Відтак більш вірогідною виглядає попередньо запропонована нами персоніфі-
кація. Вочевидь, появу цього підпису до фрески слід пояснити помилкою автора
графіті, адже схожі прецеденти все ж таки траплялись [див., напр.: Корнієнко
2008а, с. 149-150; 2010, с. 372-374].
У переході між вімами головного вівтаря та приділа свв. Іоакима та Анни
знаходиться добре збережений фресковий образ молодого безбородого святого,
вдягненого у світло зеленого відтінку стіхарь з пурпуровим коміром. Через його
ліве плече перекинутий білий орарь. В лівій руці він тримає притиснутий до тіла
артофор (дарохранительницю, в якій зберігали Святі Дари), у правій – кадиль-
ницю. Іконографія дозволяє визначити, що священнослужитель мав сан диякона.
На фресці виявлено два написи, № 2724 та № 2747, текст яких містить його ім'я:
Paphloj. Окрім того, над лівіим плечем святого частково збереглось дипінті у
вигляді п'яти літер PAPUL. Ця інформація дозволяє впевнено визначити образ
як св. Папілу, диякона при св. єпископі Карпі в Тіатірі. Обидва вони, разом з їх
слугою св. Агафодором та сестрою св. Папіли св. Агафонікою, прийняли муче-
ницьку смерть під час гонінь на християн за правління Деция (249-251 рр.);
пам'ять святих припадає на 13 жовтня [Жития 2, с. 312-326].
Навпроти св. Папіли був зображений святий, образ якого нині закритий
виконаним у XVIII ст. зображенням архангела Єгудіїла: його ім'я збереглось час-
тково у вигляді закінчення –ä³èëú. Реставраторами розчищене лише частина
фрески ХІ ст. – обличчя святого, з запалими щоками, сивим волоссям, вусами та
бородою. Найвірогідніше, що закритий олійною композицією образ слід ототож-
нити з єпископом Тіатіри св. Карпом (K£rpoj), оскільки він та св. Папіла є пар-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
596
ними святими, що підтверджується існуванням у Константинополі монастиря
свв. Карпа та Папіли [Жития 2, с. 326. прим. 1].
Отже, завдяки комплексному підходу, що передбачає врахування епігра-
фічних та іконографічних даних, в північній частині приділа були атрибутовані
(або підтверджена атрибуція) десяти однофігурних фрескових образів.
ІІ.1.5. Окремі слова та словосполучення
Серед епіграфічних пам'яток трапляються написи, що складаються лише
з одного слова або словосполучення. Мету виконання таких графіті визначити на-
дзвичайно складно, ми можемо встановити її лише з певною долею вірогідності,
ступінь достовірності якої залежить від контекстного аналізу як наявного мате-
ріалу, так і від особливостей розуміння змісту цих слів давньоруською людиною.
Один з таких написів (№ 2232) виконаний на фресці з образом св. Мико-
лая Чудотворця. Його текст складається тільки зі слова àìåíü, вигуку 'нехай так
буде', яким завершають молитовне звернення. Тому більш вірогідно розглядати
напис як посилення висловленого в усній молитві прохання автора, який, видря-
пуючи текст, прагнув отримати надію на звершення своїх молитовних сподівань,
звернених до Господа або, радше, до св. Миколая.
Два інші графіті, віднесені нами до цієї категорії, виконані на фресці з
образом св. Дмитра Скевофілакса.
Текст першого (№ 2362), складається з числівника åäíå. Мету виконання
такого графіті, що складається лише з одного числівника, встановити складно.
Одиниця, яка розпочинає собою відлік, виступає символом божественності, віч-
ності, єдності [Апостолос-Кападона 2000, с. 159]. Однак ми не можемо бути
впевненими, що автор прагнув передати саме це значення слова. Можливо, в
цьому випадку ми маємо справу з елементом учнівської вправи. Принаймні, на
таку думку наштовхує виконаний на цій же фресці інший напис (№ 2367), текст
якого містить дієслово áûòè у різночасових формах: áûëú åñìú. Це разюче на-
гадує учнівську вправу по відмінюванню дієслів, що зберігається в шкільній
практиці донині. Тому вірогідно, що автором графіті був хтось з учнів софійської
школи. Таке тлумачення підтверджує незначна висота розташування напису.
ІІ.1.6. Написи музичного змісту
До цієї нової категорії нами віднесені графіті, які можуть слугувати дже-
релами для дослідження музичної культури Київської Русі. Зокрема, в північ-
ній частини приділа свв. Іоакима та Анни виявлено чотири записи „аненайок"
(№ 2343, № 2354, № 2387 та № 2561), що є приставками до тексту священних
пісень у нотних безлінійних книгах знаменного та демественного розспівів [Дья-
ченко 2006, с. 17-18]. Дещо відмінним від попередніх записів „аненайок" є гра-
фіті, виконане на фресці з образом св. Пантелеймона (№ 2209), адже текст
приставки надписаний словом êàíîíîñ (пісня).
На жаль, причини виконання цих написів лишаються нез'ясованими.
Можливо, такі графіті слід розглядати як наведення прикладів музичних вправ,
що виконувались півчими софійського соборного хору.
ІІ.1.7. Абетки, склади та окремі літери
До цієї категорії нами зараховуються написи, текстова частина яких скла-
дається з записів завершених чи незавершених абеток, окремих літер (до десяти)
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
597
чи складів. Такий поділ наразі проводиться за суто формальними ознаками, адже
неможливо однозначно визначити мотиваційні чинники виконання подібних за-
писів та їх внутрішній зміст. Неоднозначність трактування кожного конкретного
графіті не дозволяє запропонувати універсальну інтерпретацію подібних епіг-
рафічних пам'яток.
Стосовно записів саме абеток, то дослідники висловлювали різні думки
з приводу їх інтерпретації. Т. Рождественська, наприклад, вважає, що в серед-
ньовіччі автори видряпували такі графіті з розумінням їх сакральності, адже ще
з ІХ ст., тобто, у ранній період слов'янської писемності, відмічаються уявлення
про святенність слов'янської азбуки [Рождественская 1992, с. 16]. Водночас А. Ме-
динцева та К. Попконстантінов висловили припущення, що, графіті-абетки могли
мати суто практичне значення й слугувати для тренування писця [Медынцева,
Попконстантинов 1984, с. 54].
В своїх роботах ми врахували обидві версії, спираючись на власні до-
слідження софійської епіграфіки.
У Георгіївському приділі нами виявлений виконаний одним автором
запис (№ 864) граматичних вправ по утворенню складів (àá, áà) поруч з початком
абетки (àáâã), тобто, в цьому випадку більш вірогідним видається прикладний
характер напису [Корнієнко 2010, с. 56, табл. LXIX, 1].
Натомість в приділі свв. апостолів Петра і Павла виявлені два записи
(№ 1209 та № 1509) початкових літер абетки àáâ, виконаних людьми, які стояли
на колінах [Корнієнко 2010б, с. 15, табл. XVIII, 3, c. 248; c. 84, табл. CXXV, c. 260].
У цьому випадку більш вірогідно тлумачити обидва як молитовні. На цю думку
наштовхує складений в Х ст. доволі популярний на теренах Київської Русі [Сло-
варь книжников 1987, с. 32-34] акровірш „Абеткова молитва", де кожен вірш роз-
починається з чергової літери слов'янської абетки. Якщо підставити до літер àáâ
їхні значення в цьому вірші, то вийде своєрідна молитва автора запису:
Àçú – ñèìü ñëîâîìú ìîëþ ñÿ Áîãó:
Áîæå âñåÿ òâàðè çèæèòåëþ,
Âèäèìûÿ è íåâèäèìûÿ! [Русская азбука 1998, с. 154].
Тобто, видряпування на стіні кількох або однієї літер слов'янської абетки
цілком могло заміняти молитовний напис.
З-поміж графіті північної частини приділа свв. Іоакима та Анни початкові
літери абеток зустрічаються п'ять разів. На фресці з образом св. цілителя Пан-
телеймона на невеликій висоті від рівня підлоги – трохи більше 1 м – виконаний
запис (№ 2197), що складається з п'яти початкових літер – àáâãä. Загальний ви-
гляд літер та незначна висота розташування дозволяють припустити, що їх ав-
тором могла бути дитина. Тобто, більш вірогідним буде розглядати напис як
фрагмент учнівської вправи.
У вівтарній частині виявлено інші фрагменти абеток, які містять літери
àáâ (№ 2839) та àá (№ 2463 та № 2628). В цих випадках нам складно запропо-
нувати більш вірогідний варіант інтерпретації, як скорочену форму молитви або
як учнівську вправу.
Окремо слід згадати напис № 2614, який складається з чотирьох літер
àáâã. Його відмінність від інших початкових літер абеток полягає у часі виконання.
Адже наразі нам зустрічались подібні написи, які датуються в межах ХІ – XV ст.,
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
598
а за скорописними формами написання літер запис слід датувати в межах кінця
XVI – кінця XVII ст. В цьому випадку нам також складно припускати мету ви-
конання графіті.
Іншу групу в цій категорії графіті складають записи, текст яких містить
дві та більше літер. Нами запропоновано кілька можливих варіантів тлумачення
змісту таких написів [Корнієнко 2011, с. 360-361].
В першому випадку написи з кількох літер можемо розглядати як позна-
чення певних частин релігійних текстів. Для прикладу можна навести графіті
№ 795 та № 831 з Георгіївського вівтаря Софії Київської, що є посиланнями на
конкретний вірш книги пророка Аггія [Корнієнко 2010, с. 42, 50, 370-371]: „Тому
так промовляє Господь: Вернуся Я до Єрусалиму з милосердям, храм Мій буде
збудований у ньому, – говорить Господь Саваот, – а мірничий шнур буде розтяг-
нений над Єрусалимом" (Ог. 1: 16)*.
В другому випадку подібні графіті могли б розглядатись з позицій їх сим-
воліко-числового значення, як, наприклад, запис № 789 з Георгіївського приділа,
що складається з літер ³å [Корнієнко 2010, с. 41] або аналогічний з північної час-
тини приділа свв. Іоакима та Анни å³ (№ 2145), які можуть тлумачитись як сим-
волічне позначення Євхаристичної жертви через початкові літери слів 'Ihsoаj
EÙcarist...a [Никитенко 2006, с. 350].
В третьому випадку подібні графіті могли виконуватись авторами як
скорочена молитовна формула. Варіанти тлумачення таких написів нами роз-
глянуті вище на прикладах початкових літер абеток [Корнієнко 2010б, с. 15,
табл. XVIII, 3, c. 248; c. 84, табл. CXXV, c. 260].
У четвертому випадку ми не виключали можливості тлумачення змісту
подібних графіті як позначення ініціалів їх авторів [Корнієнко 2010, с. 378], адже
схожі за формою скорочення імен часто зустрічаються у сфрагістичних матеріа-
лах починаючи з XVI ст. [див., напр.: Алферов, Однороженко 2008; Однороженко
2008]. Тобто, в текстовому еквіваленті таким записам може відповідати формула
„Писав такий-то".
Окрім того, не виключена можливість інтерпретацією деяких віднесених
до цієї категорії написів як елементів граматичних вправ, виконаних учнями со-
фійської школи, адже схожі завдання залишались в шкільній практиці довгий
час [див., напр.: Ильминский 1912, с. 8-9].
Внаслідок багатозначності можливих тлумачень мусимо констатувати,
що наразі в нас відсутні критерії, які дозволять чітко розбити наявну кількість
таких записів на позначення ініціалів, посилань на певні частини літературних
творів чи скорочених молитовних формул. Тож інтерпретація таких написів не
може бути однозначною.
Як позначення ініціалів з великою долею ймовірності можемо інтер-
претувати написи XVI – XVII ст., що складаються з двох або трьох літер. Таких
графіті виявлено шість. З них один виконаний латиницею, він містить літери
wnm (№ 2099), решта – кирилицею – êî (№ 2102), ³í (№ 2357), òì (№ 2665),
ñëõ (№ 2392) та ïîà (№ 2110).
Окремо слід згадати напис № 2400, що містить літери ìá, під якими про-
креслений хрестик в колі.
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
599
______________________________________________
* Тут і далі цитати зі Святого Писання подаються за виданням: Біблія 1995.
До цієї ж групи варто віднести також і ряд записів XI – XV ст., що скла-
даються з кількох літер і нагадують скорочені форми імен в текстових частинах
записів обчислення кількості проведених поминальних служб: àí (№ 2577), àð
(№ 2526 та № 2791), âà (№ 2122), âè (№ 2269), ëà (№ 2578), ëð (№ 2152), ìè
(№ 2359), ñà (№ 2360), òè (№ 2337). Однак слід наголосити, що запропонована
інтерпретація не виходить за межі вірогідного припущення. Адже в нашому роз-
порядженні є кілька написів-складів, які важко назвати скороченими формами
імен: áû (№ 2270), sì (№ 2345), ëî (№ 2178), ëï (№ 2162), ìá (№ 2627 та № 2633),
îà (№ 2740), îã (№ 2789), î³ (№ 2104), í@ (№ 2252), ïî (№ 2388), ñâ (№ 2882), ñú
(№ 2506), òð (№ 2770), õí (№ 2358). Тож мусимо визнати, що змістовна частина
таких графіті наразі лишається нез'ясованим.
В трьох випадках серед епіграфічних пам'яток північної сторони приділа
наявні записи двох літер – êä (№ 2599), ês (№ 2338) та êf (№ 2285а) – с про-
кресленими над ними титлами. Ймовірно, автори хотів позначивши їх цифрове
значення: 24, 26 та 29. Тож у цьому випадку більш вірогідно припустити, що ав-
тори мали на меті зазначити номер частини якогось релігійного тексту.
До описаної вище групи тяжіють написи, які є подвоєнням літер: àà
(№ 2979), òò (№ 2207), склад ñîîñ (№ 2508), вірменські ԹԹ або глаголичні пп
(№ 2172), причому в останньому записі одна з літер виконана дзеркально. Однак
встановити мотиваційні чинники їх виконання наразі не виявляється за можливе.
Окрему групу складають ті графіті, в яких зазначено три та більше літер.
Останні розташовуються суцільним текстом чи групами в один або два рядки.
Цілком вірогідно, що таким чином скорочені слова або цілі речення.
Приміром, існувала традиція оздоблення обітних хрестів, за якої майс-
трами активно застосовувались вислови з Євангелія, цілі речення або його час-
тини, які передавалися за допомогою скорочень або криптограм, що створювало
образ таємничості, святості та неповторності хреста [докл. див.: Пермиловская
2009, с. 187, ілл. на с. 183, 186-187, 191-192]. Однак в нашому розпорядженні
недостатньо даних, які б дозволили однозначно розкрити текстову частину за-
писів з кількох літер на стінах собору, тому ми не можемо впевнено встановити
зміст та мету виконання таких графіті.
Наприклад, графіті № 8а, що складається з глаголичних літерм к у вер-
хньому рядку тач у нижньому, дослідники інтерпретували по різному. Зокрема,
В. Німчук вважав, що дві літери м к є скороченою формою словосполучення
ì(qäðûè) ê(úí#zü) [Німчук 1967, с. 89]. С. Міхєєв розглядає її як скорочену
форму слова ì(q)÷(åíè)ê(ú) [Михеев 2010, с. 101].
З-поміж графіті досліджуваного архітектурного об'єму собору до цієї
групи можуть бути віднесені наступні записи:
- однорядкові: àâå (№ 2739), àäåz (№ 2143), àåíåàíåòè (№ 2573), àê--ðà
(№ 2326), àìôz (№ 2356), ââðîèò (№ 2762), âð- (№ 2436), âñà (№ 2883), äêà
(№ 2361), åàðîë (№ 2095), åîñîãú (№ 2402), å ò òå ðî ³ ï (№ 2154), i âë--íë
(№ 2612), ëáz÷ì (№ 2543), ëîâ (№ 2581), ìã¼èë (№ 2541), ìñëè (№ 2320), íî ðî
(№ 2884), íóêîðêîèãêî (№ 2729), íü îü (№ 2097), îê ï êî (№ 2895), ïåíè (№ 2481),
ïñèîfèíäzï (№ 2237), ïøàøå (№ 2331), ï-ä (№ 2448), ðàìë (№ 2119), ðìñî
(№ 2427), òèãêå-à (№ 2313), òîåííîvãî (№ 2703), ö та поставлені під горизон-
тальні титла склади áú áè ãú (№ 2620), а також грекомовний rlh (№ 2182); 
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
600
- дворядкові: ð під титлом у верхньому рядку, ãî та i під титлом у ниж-
ньому (№ 2146), òi у верхньому рядку, причому над першою прокреслені два
значки у вигляді s, àíõ – у нижньому (№ 2171), õìà у верхньому рядку та ë в
нижньому (№ 2312), ä під титлом у верхньому рядку та три літери -òî (№ 2371),
ðôî у верхньому рядку та àãà в нижньому (№ 2529), âi ëî у верхньому рядку та
ið îñ в нижньому (№ 2556), àñ у верхньому рядку та ðè ñî в нижньому (№ 2556),
ìñàòð у верхньому рядку та í у нижньому (№ 2625), zïïî у верхньому рядку та
òä у нижньому рядку (№ 2731), èñð у верхньому рядку та äð у нижньому (№ 2754),
îñ у верхньому рядку та âî у нижньому (№ 2801), ðí³è у верхньому рядку та ì у
нижньому (№ 2391), ñï³ñ---î у верхньому рядку та à в нижньому (№ 2954).
Іншою чисельною групою написів є графіті, що складаються з однієї лі-
тери. Такі тексти ми інтерпретуємо як скорочену форму імені автора, або своє-
рідну молитву, коли шляхом написання літери автор позначає певний релігійний
текст (наприклад, рядок абеткової молитви) або передає її символіко-числове
значення. Подібні графіті виконувались у Софійському соборі протягом ХІ –
XVII ст., проте верхньою хронологічною межею більшості з них є кінець XV ст.
Серед подібних графіті, текст яких складається з однієї літери, доволі
часто зустрічається виконання літери à. Причому нерідко її видряпували по си-
рому тиньку [Корнієнко 2010, с. 61, 67], тобто, під час робіт по виконанню жи-
вописного оформлення інтер'єрів храму. Не винятком стала і північна частина
приділа, де виявлено подібний запис (№ 2153). Декілька літер à прокреслені по
сухому тиньку (№№ 2157, 2175, 2199, 2366, 2412, 2507, 2847), причому в одному
випадку (№ 2201) над нею прокреслене титло. Вірогідно, така кількість записів
літери обумовлена її символічним значенням, адже à відкриває собою абетку й
відлік (à = 1), а тому їй надавалось особливого сакрального змісту, вона ставала
символом божественності, вічності, єдності [Апостолос-Кападона 2000, с. 159].
Сутність символічного значення літери à підкреслює відповідний рядок „Абет-
кової молитви": Àçú – ñèìü ñëîâîìú ìîëþ ñÿ Áîãó [Русская азбука 1998, с. 154].
Тому видряпування автором літери на фресці в плані мотиваційного спрямування
відповідало виконанню скорочених молитовних записів. Однак не виключено
також і те, що деякі з цих графіті могли бути скороченою формою написання
імені (наприклад Aíäðhè), оскільки схожим чином скорочували імена автори
записів обчислення кількості проведених поминальних служб [див., напр.: Кор-
нієнко 2011, с. 364]. Таке трактування з більшою долею вірогідності можемо при-
йняти для тлумачення змісту написів XVI – XVII ст. (№№ 2103, 2116, 2746, 2847),
текст яких також містить одну літеру à.
Друга літера слов'янської абетки á зустрічається в межах досліджуваної
ділянки двічі (№ 2462 та № 2713). Ця літера також має символічне значення,
адже вона є першою в слові Áîãú, а в „Абетковій молитві" їй відповідає звер-
нення до Нього „Áîæå âñåÿ òâàðè çèæèòåëþ" [Русская азбука 1998, с. 154].
Саме тому, на нашу думку, найбільш вірогідно тлумачити зміст таких графіті як
скорочену до слова-звернення Á(îæå) форму молитви.
Графіті, що містять третю літеру слов'янської абетки â, виявлено чотири
(№№ 2268, 2273, 2390, 2452). Числовим відповідником цієї літери є двійка, сим-
волізує людське та божественне начало в Ісусі Христі, чоловіче та жіноче начала
людей або тварин, „Âèäèìûÿ è íåâèäèìûÿ!" [Апостолос-Кападона 2000, с. 61;
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
601
Русская азбука 1998, с. 154]. Втім, не виключена інтерпретація записів як скоро-
ченої форми імені, наприклад Bàñèëèè [див., напр.: Корнієнко 2011, с. 365].
Як і в попередньому випадку, літера ã серед графіті північної частини
приділа зустрічається чотири рази (№№ 2147, 2271, 2433 та 2730). Причому в
одному випадку вона має вигляд ініціалу (№2147). Подібно до другої літери
абетки, вона є першою в Імені Бога – Ãîñïîäü, в абетковій молитві їй відповідає
наступний рядок „Ãîñïîäà äóõà ïîñëè æèâóùàãî" [Русская азбука 1998, с. 154].
Вірогідно, що за своїми мотиваційними чинниками виконання подібних написів
наближається до видряпування скорочених до слова-звернення молитов.
Один раз зустрічається запис (№ 2200), текст якого складається з грецької
літери d. Вона є першою в Імені Господа – DespÒthj, тож вірогідно, графіті також
може тлумачитись як скорочена до слова-звернення молитва.
Напис з літерою å виявлений один (№ 2372). Над нею прокреслене титло,
тобто, підкреслене її цифрове значення, яке відповідає п'ятірці. Це число сим-
волізує п'ять ран Ісуса Христа [Апостолос-Кападона 2000, с. 184; Фергюсон
1998, с. 259]. Ймовірно, такого ж значення надав виконанню п'яти літер å (одна
не збереглась через пошкодження) автор графіті № 2835, виконаного в апсиді.
Втім, не виключено, що графіті № 2372 може розглядатись як скорочена форма
імені Åðåìè" або Åâôèìèè [див., напр.: Корнієнко 2011, с. 365].
В двох випадках маємо написи, текст яких складається з літери z (№ 2279
та № 2613). В одному випадку вона виконана у вигляді ініціала (№ 2279). Чис-
ловим відповідником z є сімка, що є числом людини, яке означає її гармонійне
відношення до світу; символізує чуттєвий вираз всезагального порядку, є знаком
вищого ступеню пізнання Божественної таємниці, досягнення духовної доско-
налості [Данилевский 2001, с. 227], шлях до якої лежить у виконанні Господніх
заповідей. Таке семантичне навантаження літери розкривається у відповідному
рядку абеткової молитви: Zàêîíú Òâîè ñâåòú ñòåçÿìú ìîèì [Русская азбука
1998, с. 154]. Відтак, виконання цієї літери на фресці може тлумачитись як ви-
раження усвідомлення автора необхідності жити у відповідності до Господніх
заповідей і своєрідна молитва-прохання допомоги в цьому. Втім, не виключена
і можливість інтерпретації z як виконаного одним з працівників софійського
скрипторію зразка оформлення ініціальних літер, адже подібні випадки також
могли мати місце в епіграфіці [Овчаров 2006, с. 82]. Окрім того, це могла бути
скорочена форма запису імені (наприклад Zàõàðè"), і, вочевидь, саме так слід
інтерпретувати графіті № 2613, який виконано в межах XVI – XVII ст.
Літера ê зустрічається двічі (№ 2738 та № 2885). Вона також є початко-
вою в Імені Господа – грецькому KÚrie, яке часто зустрічається в складі викона-
них цією мовою молитовних формулах. Відтак, досить вірогідно, що це –
скорочені до однієї початкової літери слова-звернення молитви. Втім, у текстових
частинах записів обчислення кількості проведених поминальних служб також
зустрічається тільки одна літера ê, що є скороченням імені Êîñòàíòèíú.
Наступна літера слов'янської абетки ë з-поміж графіті північної частини
приділа зустрічається двічі (№ 2617 та № 2487). Найбільш вірогідно, на нашу
думку, розглядати такі написи як скорочену форму імені, адже в деяких записах
обчислення кількості проведених поминальних служб текстова частина склада-
ється саме з ë, їй відповідають імена Ëàzàðü або Ëàðèîíú.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
602
Друге місце після літери à за кількістю виконань посідає ì. В межах до-
сліджуваного архітектурного об'єму таких графіті виявлено вісім (№№ 2113,
2189, 2290, 2341, 2364, 2539, 2667 та 2744а.). На зв'язок подібних записів з мо-
литовною практикою вказує виявлена у Георгіївському приділі над пам'ятним
написом про смерть Ростислава Всеволодовича велика літера ì (№ 11а), що сим-
волізувала прохання милості Господньої з надією очищення від гріхів та спасіння
душі переяславського князя [Корнієнко 2010, с. 378]. Запропоноване нами тлу-
мачення спирається на символіко-числове значення ì, яке дорівнює сорока. Це
число випробувань, воно символізує сорокаденний піст Ісуса Христа, стільки ж
днів триває поминання померлого (сорокоуст) [Дьяченко 2006, с. 640; Иванов
2003, с. 240-328], воно тісно пов'язане з уявленням про очищення від гріхів та
надією, означає молитву та приготування до нового життя [Данилевский 2001,
с. 227]. В абетковій молитві літері відповідає наступний рядок: „Ìèëîñòè Òâîåÿ
õîòÿùå Áîæå!" [Русская азбука 1998, с. 154], що дозволяє розглядати виконання
на фресці літери ì як скороченої формули молитовного звернення автора. Втім,
не виключено, що деякі з цих записів слід трактувати як першу літеру його імені,
адже такі приклади присутні в текстових частинах записів обрахунку кількості
проведених поминальних служб. Наприклад, так скорочувалось ім'я Ìèõàèëú.
Ймовірно, саме з таких позицій слід тлумачити два факти написання ì (№ 2113
та № 2189) у XVI – XVII ст.
Літера î з-поміж наявного епіграфічного матеріалу зустрічається один
раз (№ 2114). Оскільки напис виконано у XVI –XVII ст., найвірогідніше розгля-
дати його як скорочену форму імені, наприклад, Îñòàïú.
Натомість записи, текст яких містить наступну літеру абетки ï (№ 2206
та № 2277) більш вірогідно розглядати як скорочену до початкової літери дієс-
лова-прохання молитву ïîìîzè. Втім, серед текстових частин записів обчислення
кількості проведених поминальних служб зустрічається написання тільки цієї
літери, що дозволяє нам висловити припущення про можливість тлумачення
таких графіті як скороченої форми імені, наприклад Ïåòðú.
З таких же позицій можемо поглянути на факти написання наступної лі-
тери слов'янської абетки ð (№ 2111, № 2302а та № 2725). Адже так скорочува-
лись імена (наприклад, Ðîìàíú) в записах обчислення кількості проведених
поминальних служб. Водночас, відповідний ð рядок абеткової молитви (Ðóöå
ñâîè âûñïðü âú çäåþ ïðèñíî [Русская азбука 1998, с. 156]) дозволяє за допомо-
гою цієї літери висловити молитовне сподівання, відтак, саме графіті набуває
характеру звернення до Господа.
Схожа ситуація спостерігається у випадку написання літери ñ (№ 2955).
З одного боку її можемо тлумачити як молитву, оскільки вона є початковою в ді-
єслові ñïàñè, молитовні формули із застосуванням якого в XVI – XVII ст., коли
виконано розглядуваний нами запис, зустрічаються найчастіше. Водночас не ви-
ключено, що перед нами ініціал імені, наприклад, Ñåìåíú.
Літера õ, яка зустрічається один раз (№ 2335), є початковою в слові
Õðèñòîñú, що дозволяє тлумачити графіті як скорочену до слова-звернення мо-
литовну формулу. Однак подібним чином скорочувались деякі імена в записах
обчислення кількості проведених поминальних служб, що примушує нас як ва-
ріант розглядати інтерпретацію напису як скороченої форми запису імені.
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
603
Сказане вище буде справедливим для літери f (№ 2302 та № 2531). Чис-
лове значення фіти дорівнює дев'яти, що є священним числом, яке символізує
потроєну Трійцю. Водночас, вона є першою літерою грецького слова QeÒj 'Бог',
тож може розглядатись як символ імені Господа. Тому, на перший погляд, її слід
тлумачити як молитву у вигляді слова-звернення, на кшталт розглянутих нами
вище поставлених під титло літер ãè, що є традиційним скороченням слова
Ãîñïîäè. Водночас, ми не можемо виключати можливості, що таким чином автор
міг скоротити до ініціалу власне ім'я, адже схожі випадки траплялись серед за-
писів лічби. Наприклад, так могло бути виконане ім'я Fåîäîðú.
Отже, невизначеність у змісті, який вкладали в текст самі автори подіб-
них написів, що складаються з однієї літери, перешкоджає їх однозначній інтер-
претації. Відносно впевнено ми можемо говорити лише про літеру ¼ (№ 2333),
яка зустрічається здебільшого як складова дієслова jàëú. Вочевидь, перед нами
початок незавершеного графіті, виконаного за традиційною формулою пам'ят-
ного напису 'писав такий-то'.
ІІ.1.8. Написи, зміст яких не встановлений
До цієї категорії нами зараховуються ті графіті, тексти яких містять понад
десять літер, справляючи враження хаотичного та безсистемного набору знаків.
Звичайно, такий критерій вибору є суто формальним, адже ми не маємо, при-
наймні, наразі, можливостей запропонувати однозначну інтерпретацію подібних
текстів, встановивши тим самим їх глибинні характеристики, які дозволяють об-
рати змістовний критерій розподілу графіті.
У нашій попередній роботі [Корнієнко 2011, с. 363] ми зазначали, що по-
дібні написи вірогідно тлумачити з позицій скорочення до перших літер доволі
великих за обсягом текстів. На цю думку наштовхує згадувана вище традиція оз-
доблення обітних хрестів, коли майстри залучали вислови з Євангелія, передані
за допомогою скорочень або криптограм [докл. див.: Пермиловская 2009, с. 187,
ілл. на с. 183, 186-187, 191-192].
Окрім того, в деяких молитвах-замовляннях зустрічаються схожі фор-
мули написання окремих літер. Для прикладу можна навести молитву від біса,
текст якої міститься у збірнику 1497/1498 рр. з Патріаршої бібліотеки в Єруса-
лимі: в ній рекомендується писати на хлібі скорочений до окремих літер та скла-
дів текст [докл., див.: Овчаров 2006, с. 265].
З епіграфічних пам'яток північної частини приділа свв. Іоакима та Анни
зо цієї категорії нами зараховані одинадцять кириличних написів (№№ 239, 2184,
2384, 2489, 2520, 2559, 2611, 2765, 2781, 2948 та 2990) та один глаголично-кири-
личний (№ 2236). Змістовний компонент цих написів лишається нез'ясованим.
Разом з тим, у вімі виявлені два ідентичні написи (№ 2757 та № 2780),
структура яких дозволяє зробити більш-менш вірогідне припущення щодо
змісту. Обидва записи пошкоджені, проте текст може бути повністю відновлений.
Він ритмічно організований, чітко поділяється на чотири частини:
àíå àíå
ìàíè ìàíè
ïóêî êðúèâà
ïîëêè êèêè.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
604
Така організація тексту дозволяє припустити, що на фресці виконана ди-
тяча лічилка. Можливо, з таких же самих позицій варто поглянути і на фрагмен-
тарно збережений напис № 2781, в якому також простежується ритмічна
структура. Проте через пошкодження тиньку його повний текст реконструювати
неможливо, відтак немає впевненості в його інтерпретації як лічилки.
ІІ.1.9. Фрагменти написів
До цієї категорії ми відносимо ті графіті, від тексту яких залишились
лише окремі літери, що перешкоджає реконструкції бодай одного слова. В межах
приділа таких написів налічується дев'яносто чотири: №№ 2096, 2098, 2100,
2106-2108, 2128, 2133, 2138, 2140, 2159, 2174, 2216, 2217, 2219, 2227, 2234, 2254,
2256, 2274, 2282, 2283, 2285, 2286, 2288, 2289, 2294, 2300, 2301, 2305, 2308-2311,
2314, 2315, 2328, 2330, 2351, 2353, 2365, 2368, 2369, 2370, 2373, 2375, 2378-2380,
2404, 2408-2410, 2445, 2476, 2477, 2488, 2490, 2600, 2624, 2638-2640, 2657, 2660,
2675, 2681, 2718, 2720-2723, 2726, 2732, 2736, 2737, 2741-2744, 2752, 2753, 2755,
2760, 2769, 2785, 2787, 2788, 2790, 2854, 2860, 2886, 2896, 2914, 2960, 2983, 2986.
В декількох випадках ми можемо відновити одне або декілька слів, однак
встановити загальний зміст напису доволі проблематично, що унеможливлює
його віднесення до іншої категорії.
В графіті № 2355 фіксується слово äóøà, що дозволяє з більшою віро-
гідністю вести мову про молитовний характер цього напису.
Ймовірно, з цих же позицій слід поглянути на запис № 2661, в якому ре-
конструюється лише дієслово âåëè÷èòè. Однак значні пошкодження не дозво-
ляють встановити час та відмінок дієслова, відтак ми не можемо впевнено
віднести його до категорії молитовних написів. Не виключено, що перед нами
фрагмент літературного твору.
В написі раннього модерного часу № 2691 збереглось лише ім'я ²âàíú.
Проте через знищення останньої літери ми не маємо змоги встановити його від-
мінок. Відтак неможливо визначити, був це пам'ятний чи молитовний напис.
В грекомовному написі № 2456 збереглось останнє слово meloj 'ïhñíü',
що дозволяє з більшою долею вірогідності тлумачити текст як фрагмент якогось
літературного твору.
Можливо графіті № 2198, текст якого зберіг лише початок фрази âú òî
åñå, слід інтерпертувати як пам'ятний напис. Однак, у зв'язку з нетрадиційною
побудовою фрази-введення дати таке тлумачення є лише вірогідним.
Однак, попри неможливість повністю реконструювати текст, навіть такі
записи мають важливе статистичне значення, дозволяючи встановити рівень по-
пулярності того чи іншого святого в давньоруському середовищі.
ІІ.1.10. Записи лічби
До цієї категорії нами зараховуються графіті, що мають вигляд рядків
вертикальних або стовпчиків горизонтальних засічок. Хоча подібні записи були
відомі науковому загалу, вони мало цікавили дослідників. Вперше їх комплексне
вивчення було здійснене нами на матеріалах Георгіївського приділа Софії Київ-
ської, воно дозволило встановити безпосередній зв'язок таких написів з поми-
нальною практикою. До аналогічних висновків дійшли й інші вчені [див., напр.:
Калечыц 2011, с. 124].
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
605
Під час дослідження написів Георгіївського приділа нами була окреслена
структура повної формули запису обчислення кількості проведених поминальних
служб, яка повинна містити три основні складові:
1) малюнок хреста;
2) християнське ім'я людини;
3) рахункову частину запису у вигляді певної кількості вертикальних чи
горизонтальних засічок або літер à (= 1).
На підставі аналізу часу складання комплексів таких графіті на стінах
Георгіївського приділа були визначені хронологічні рамки їх побутування: від
другої чверті ХІ до середини-кінця XIV ст. З кінця XIV – початку XV ст. записи
на стінах храму, вірогідно, замінили книги-поменники, в які за надання певної
пожертви вписувався поминальний запис, згідно якого церква брала на себе зо-
бов'язання творити в храмі молитву за душу жертводавця або ж за душі його ро-
дичів [докл. див.: Корнієнко 2009; 2010, с. 381-385; Корниенко 2010].
Переважна більшість записів обчислення кількості проведених поми-
нальних служб зустрічається у вівтарях, однак в поодиноких випадках засічки
трапляються і в інших частинах храму. Зокрема, з-поміж графіті північної час-
тини приділа свв. Іоакима та Анни три записи лічби виконані на фресці з образом
св. Пантелеймона (№ 2142, № 2210 та № 2212), один – на фресці з образом св. Ди-
митрія Скевофілакса (№ 9а). Нажаль, в цих випадках складно встановити, з якою
метою вони виконувались і що саме підлягало обліку.
Решта ж записів лічби зосереджена у вівтарній частині. Серед них наявні
вісім невеликих комплексів, які охоплюють сорок одне графіті: №№ 2464-2468,
2491-2495, 2496-2500, 2535-2538, 2651-2654, 2683-2689, 2795-2800, 2824-2829.
В межах комплексів варто відмітити особливість виконання записів №№ 2535-
2538, складених за скороченою до максимуму формулою – лише вертикальні за-
січки, та № 2824-2829, в яких навпаки, присутні всі необхідні складові формул.
Записи інших комплексів виконано за скороченою структурою: текстова частина
(збереглась не в усіх випадках) та рахункова.
Серед поодиноких записів обчислення кількості проведених поминальних
служб лише три мають повну структуру формули (№ 2856, № 2918 та № 2933). У
шістдесят дев'яти випадках автори опускали малюнки хрестів, залишаючи лише
текстову частину та рахункову: №№ 2426, 2480, 2501, 2503, 2513, 2514, 2517,
2519, 2521, 2522, 2528, 2530, 2532, 2533, 2533, 2545-2547, 2549, 2550, 2555 (в т.ч.
2555а), 2564, 2598, 2643, 2649, 2650, 2656, 2706, 2750, 2751, 2759, 2792-2795,
2806, 2807, 2815, 2819, 2831, 2832, 2834, 2841, 2852, 2857-2859, 2862, 2865, 2866,
2889, 2890, 2901-2905, 2907, 2913, 2915-2917, 2940, 2941, 2951, 2952, 2962, 2964,
2966, 2967. Окрім того, до цієї групи варто зарахувати незавершененого графіті
№ 2714, що зберегло лише пошкоджену текстову частину.
Інші сто сімдесят сім записів обчислення кількості проведених поминаль-
них служб складаються або лише з рахункової частини, або ж зберегли лише
певну кількість вертикальних чи горизонтальних засічок, що перешкоджає впев-
нено встановити наявність інших складових формули: №№ 2442, 2502, 2510-
2512, 2515, 2516, 2518, 1523-2525, 2534, 2540, 2544, 2548, 2551-2554, 2557 (в т.ч.
2557а), 2558 (в т.ч. 2558а), 2562, 2563, 2565-2568, 2569 (в т.ч. 2569а), 2570-2572,
2574, 2579, 2580, 2582-2585, 2587-2589, 2591, 2593, 2602-2604, 2622, 2629, 2630,
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
606
2641, 2642, 2647, 2648, 2658, 2664, 2668-2674, 2676-2680, 2695-2702, 2704, 2705,
2723, 2734, 2735, 2748, 2749, 2758, 2767, 2772, 2803-2805, 2809-2814, 2816-2818,
2820-2823, 2830, 2833, 2836, 2838, 2840, 2842, 2844-2846, 2848-2850, 2853, 2855,
2861, 2863, 2867-2869, 2871, 2876-2881, 2887, 2888, 2891-2894, 2898-2900, 2906,
2908-2912, 2920-2925, 2927, 2928, 2934-2939, 2942, 2943, 2946, 2947, 2949, 2950,
2956-2958, 2961, 2963, 2965, 2968-2972, 2974, 2976, 2977, 2991.
Як бачимо, у вівтарній частині приділа свв. Іоакима та Анни зосереджена
величезна кількість записів обчислення кількості проведених поминальних
служб, лише в північній частині вівтаря їх налічується близько трьох сотень.
Раніше нами було встановлено, що в записах лічби повне ім'я людини,
за душу якої належало молитись, наводилось рідко, а зазвичай вказувалась така
кількість літер і в такій послідовності, щоб ім'я легко можна було впізнати. Во-
чевидь, підрахунок кількості проведених поминальних служб міг виконуватись
різними особами, що й обумовлювало необхідність точного визначення людини,
за душу якої вони проводились. Зазвичай, автори вказували кілька початкових
літер імені, інколи додаючи до них середню або останню; в окремих випадках
ім'я наводилось повністю. Нами вже була відмічена обставина, що чим більшим
був ступінь поширення імені, тим менше літер вказувалось у записі. Визначення
найбільш поширених імен здійснювалось на підставі вивчення вживання імен у
період з XI до кінця XIV ст. у Лаврентіївському [ПСРЛ 1], Іпатіївському [ПСРЛ 2]
та Новгородському першому [ПСРЛ 3] літописах, новгородських берестяних гра-
мотах [Зализняк 1995], графіті Софії Київської [Корнієнко 2010; 2010а; 2011],
іменослові Рюриковичів [Литвина, Успенский 2006]. При цьому в посиланнях
подаються на вміщені у відповідних виданнях іменні покажчики, за якими кожен
читач зможе, за необхідності, самостійно віднайти відповідну статтю, берестяну
грамоту чи графіті, в яких вживане це ім'я.
Попередні результати проведеної нами роботи представлені нижче:
- à (№№ 2545, 2564, 2687, 2807, 2825, 2857, 2915, 2916), àíäð ( № 2940). Aíäðhè.
У випадку зі скороченням імені до одної літери його повна форма відновлена
нами як найбільш вірогідна на підставі аналізу частоти вживання у давньору-
ському іменослові [ПСРЛ 1, с. 542; ПСРЛ 2, с. VI; ПСРЛ 3, с. 597; Литвина, Ус-
пенский 2006, с. 467-475; Зализняк 1995, с. 595, 643; Корнієнко 2010, с. 454; 2011,
с. 391]. В другому випадку ім'я відновлюється за особливостям скорочення.
- àâ (№ 2528). Àâðàìú або Àâàêóìú. З-поміж цих двох імен в іменослові Дав-
ньої Русі більш поширеним було ім'я Аврам [ПСРЛ 3, с. 593; Зализняк 1995,
с. 641], тож вірогіднішою виглядає перша відновлена форма.
- àã (№ 2792). Àãàôè". Серед текстових частин в записах лічби зустрічаються
літери àãô, що розглядаються нами як скорочення імені Агафія [Корнієнко 2010,
с. 386]. Імовірно, перед нами скорочене до двох літер таке саме ім'я [ПСРЛ 1,
с. 541; ПСРЛ 2, с. V; ПСРЛ 3, с. 595; Литвина, Успенский 2006, с. 461-463; За-
лизняк 1995, с. 641]. На думку А. Литвиної та Ф. Успенського, ім'я можна вва-
жати родовим у Рюриковичів, адже воно було надане кільком її представницям
як під час хрещення, так і при постригу [Литвина, Успенский 2006, с. 463].
- àë (№ 2643). Àëåêñàíäðú. Повна форма імені відновлена як найбільш вірогідна.
В іменослові Рюриковичів це ім'я фіксується з початку ХІІІ ст. [Литвина, Успен-
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
607
ский 2006, с. 463-466]. В подальшому воно набуло значного поширення не лише
серед князівської верстви [ПСРЛ 3, с. 596].
- àñ (№ 2793). Àñêàëîíú. Відновлене за особливостями скорочення. У головному
вівтарі нами виявлено запис обчислення кількості поминальних служб, що прово-
дились за душу людини, названої на честь мученика ІІІ ст. [Корнієнко 2011, с. 365].
- â (№ 2532 та № 2706), âàñ (№ 2901). Bàñèëèè. У випадку зі скороченням імені
до одної літери його повна форма відновлена нами як найбільш вірогідна на під-
ставі аналізу частоти вживання в давньоруському анторопоніміконі [ПСРЛ 1,
с. 543; ПСРЛ 2, с. VIII-IX; ПСРЛ 3, с. 601-603; Литвина, Успенский 2006, с. 482-
495; Зализняк 1995, с. 599; Корнієнко 2010, с. 454]. В другому випадку ім'я впев-
нено відновлюється завдяки особливостям скорочення.
- âàðà (№ 2831). Âàðàõèè або Âàðàñèõèè. Повна форма імені людини, названої
на честь одного з мучеників перших століть християнства, відновлена завдяки
особливостям скорочення.
- âàð (№ 2497). Âàðëàìú або Âàðâàðà. Повна форма імені відновлена як най-
більш вірогідна на підставі особливостей скорочення; обидва імені були доволі
поширені серед духовенства [ПСРЛ 1, с. 543; ПСРЛ 2, с. VIII; ПСРЛ 3, с. 601].
- ãà (№ 2913). Ãàâðèèëú. Повна форма імені відновлення завдяки особливостям
скорочення та частоті вживання [ПСРЛ 1, с. 545; ПСРЛ 2, с. ХII; ПСРЛ 3, с. 606;
Зализняк 1995, с. 605].
- ã (№ 2550, № 2650 та № 2750), ãå (№ 2598), ãåîð (№ 2806). Ãåîðãèè. Застосо-
вана в двох останніх випадках форма скорочення дозволяє впевнено відновити
це ім'я. У випадку зі скороченням до однієї літери воно відновлюється на під-
ставі частоти вживання [ПСРЛ 1, с. 545; ПСРЛ 2, с. ХІІ; ПСРЛ 3, с. 606; Литвина,
Успенский 2006, с. 508-519, 623; Зализняк 1995, с. 605; Корнієнко 2010, с. 454;
2010а, с. 261; 2011, с. 391].
- ãë (№ 2858 та № 2859). Ãëåáú. Повна форма імені відновлюється завдяки типо-
вості скорочення; в антропоніміконі воно було доволі поширеним [ПСРЛ 1, с. 545-
546; ПСРЛ 2, с. ХІІ; ПСРЛ 3, с. 607; Литвина, Успенский 2006, с. 519-527].
- ä (№ 2501, № 2815 та № 2862), äè (№ 2841), äìò (№ 2499). Äèìèòðú або
Äúìèòðú. У випадку зі скороченням до однієї літери повна форма імені віднов-
люється як найбільш вірогідна за частотою вживання [ПСРЛ 1, с. 546; ПСРЛ 2, XIV;
ПСРЛ 3, с. 610-611; Литвина, Успенский 2006, с. 534-540; Зализняк 1995, с. 612;
Корнієнко 2010, с. 455]; у двох інших – завдяки особливостям скорочення.
- [å]ê[à] (№ 2751). Åêàòåðèíà. Повна форма імені відновлюється завдяки особ-
ливостям скорочення; як свідчать дані іменослова, ім'я не було поширеним [За-
лизняк 1995, с. 623; ПСРЛ 1, стлб. 283; ПСРЛ 2, стлб. 260].
- åë (№ 2514). Åëåíà. Повна форма імені відновлена нами як найбільш вірогідна
на підставі частоти його вживання [ПСРЛ 1, с. 547; ПСРЛ 2, с. XIV – XV; ПСРЛ 3,
с. 612; Литвина, Успенский 2006, с. 545-548].
- åð (№ 2856 та № 2492), åðè (№ 2656). Åðåìè" або Åðèìè". Повна форма
імені відновлена нами за особливостями скорочення та на підставі частоти вжи-
вання [ПСРЛ 1, с. 548; ПСРЛ 2, с. XV; ПСРЛ 3, с. 612].
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
608
- åôèìè (№ 2317). Åôèìèè. Автор графіті вказав практично всі літери імені,
що дозволяє впевнено відновити його повну форму. Ім'я було досить поширеним
серед духовенства [ПСРЛ 1, с. 547; ПСРЛ 2, с. XІV; ПСРЛ 3, с. 612].
- èëè (№ 2918 та № 2819). Èëè". Повна форма впевнено відновлюється завдяки
особливостям скорочення та частоті вживання [ПСРЛ 1, с. 548; ПСРЛ 2, с. XVII;
ПСРЛ 3, с. 617; Литвина, Успенский 2006, с. 565-566; Зализняк 1995, с. 621].
- èî (№ 2952), ³î (№ 2989), ³îà (№ 2794), ³wà (№ 2800). Èîàíú, Iîàíú або Iwàíú.
Повна форма впевнено відновлюється завдяки особливостям скорочення та час-
тоті вживання [ПСРЛ 1, с. 548; ПСРЛ 2, с. XVII; ПСРЛ 3, с. 614-618; Литвина,
Успенский 2006, с. 548-561; Зализняк 1995, с. 619-620; Корнієнко 2010, с. 455-
456; 2010а, с. 262; 2011, с. 392].
- èðè (№ 2917). Èð$$èíà. Повна форма імені відновлюється завдяки особливостям
скорочення; з наявних матеріалів можемо встановити, що воно не було дуже по-
ширеним, найвідоміший його носій – дружина Ярослава Інгігерд [Литвина, Ус-
пенский 2006, с. 566-567].
- ê (№ 2426). Êîñòàíòèíú. Повна форма визначається як найбільш вірогідна з
позицій поширеності [ПСРЛ 1, с. 549; ПСРЛ 2, с. ХІХ; ПСРЛ 3, с. 620-621; Лит-
вина, Успенский 2006, с. 568-572; Зализняк 1995, с. 626; Корнієнко 2011, с. 392].
- ë (№ 2493 та № 2966), ëà (№ 2466). Ëàzàðü. Повна форма імені відновлюється як
більш вірогідна за частотою вживання [ПСРЛ 1, с. 550; ПСРЛ 2, с. ХХ; ПСРЛ 3,
с. 622; Зализняк 1995, с. 629; Корнієнко 2011, с. 392]. Втім, не виключена мож-
ливість, що поминальні служби проводились за душу людини на ім'я Ларіон.
- ëàð (№ 2904). Ëàðèîíú. Повна форма імені відновлюється завдяки типовості
скорочення та частоті вживання [ПСРЛ 1, с. 548; ПСРЛ 3, с. 617; Зализняк 1995,
с. 629; Корнієнко 2010, с. 455; Корнієнко 2010а, с. 262].
- ëåî (№ 2500). Ëåîíú. Повна форма імені відновлюється завдяки особливостям
скорочення. Це ім'я не було значно поширеним, проте зустрічається в іменослові
Рюриковичів, вірогідно, з ХІІ ст. – першим його носієм став син Данила Рома-
новича [Литвина, Успенский 2006, с. 573]. Варто відзначити, що запис знахо-
диться під фрескою, на якій зображено св. Папу Римського Лева. Тобто, в цьому
випадку простежується патрональний зв'язок між особою, за яку належало мо-
литись, та її небесним покровителем.
- ì (№ 2503 та № 2951), ìè (№ 2530). Ìèõàèëú. Повна форма відновлюється
за особливостями скорочення та частотою вживання [ПСРЛ 1, с. 550-551; ПСРЛ 2,
с. ХХІІ; ПСРЛ 3, с. 624-626; Литвина, Успенский 2006, с. 576-580; Зализняк 1995,
с. 633; Корнієнко 2010а, с. 263].
- ìà (№ 2967). Ìàðè". Повна форма відновлюється за особливостями скоро-
чення та частотою вживання [ПСРЛ 1, с. 550; ПСРЛ 2, с. ХХІ; ПСРЛ 3, с. 623; Лит-
вина, Успенский 2006, с. 573-576; Зализняк 1995, с. 632; Корнієнко 2010, с. 456].
- ìî (№ 2907). Ìîèñèè. Повна форма відновлюється як більш вірогідна за час-
тотою вживання [ПСРЛ 3, с. 626; Зализняк 1995, с. 634; Корнієнко 2010, с. 456].
- í (№№ 2495, 2798, 2824, 2865, 2889), íè (№ 2546), íèêîëà (№ 2519 та № 2522).
Íèêîëà. У випадку зі скороченням імені до однієї та двох літер повна форма від-
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
609
новлюється завдяки частоті вживання [ПСРЛ 1, с. 551-552; ПСРЛ 2, с. ХХІІІ;
ПСРЛ 3, 629; Литвина, Успенский 2006, с. 501-502, 564, 607, 608-610; Зализняк
1995, с. 633, 638; Корнієнко 2010, с. 456].
- íàò (№ 2496). Íàòàëè". Повна форма імені відновлена як найбільш вірогідна
на підставі особливостей скорочення.
- î (№№ 2649, 2759, 2795, 2828, 2933), îí (№ 2513), [î]íî (№ 2941). Îíîôðèè
(Îíqôðèè). У перших двох випадках скорочення повна форма імені відновлю-
ється завдяки частоті вживання в іменослові [Зализняк 1995, с. 643], в остан-
ньому – за особливостями скорочення.
- îëèñ (№ 2852), îë³ (№ 2467). Îëèñhè. Повна форма імені відновлюється завдяки
особливостям скорочення та частоті вживання [Зализняк 1995, с. 642].
- ï (№ 2829 та № 2962). Ïåòðú. Повна форма імені відновлена як найбільш імо-
вірна за частотою вживання [ПСРЛ 1, с. 552; ПСРЛ 2, с. XXV; ПСРЛ 3, с. 631-
632; Литвина, Успенский 2006, с. 499-500, 504, 561-562, 605, 621-622; Зализняк
1995, с. 628; Корнієнко 2010, с. 457; 2011, с. 393].
- ð (№ 2799 та № 2903), ðîì (№ 2521). Ðîìàíú. У випадку зі скороченням імені
до однієї літери його повна форма відновлена нами як найбільш вірогідна на під-
ставі аналізу частоти вживання в давньоруському іменослові [ПСРЛ 1, с. 553;
ПСРЛ 2, с. ХХVI; ПСРЛ 3, с. 633-634; Литвина, Успенский 2006, с. 595-599; За-
лизняк 1995, с. 660; Корнієнко 2010, с. 457; 2011, с. 393]. В другому випадку ім'я
впевнено відновлюється завдяки особливостям скорочення.
- ñ (№ 2797 та № 2964), ñà (№ 2533). Ñàâà. Відновлене як найбільш вірогідне на
підставі частоти вживання, особливо в середовищі духовенства [ПСРЛ 1, с. 553;
ПСРЛ 2, с. ХХVII; ПСРЛ 3, с. 634-635; Литвина, Успенский 2006, с. 470-471; За-
лизняк 1995, с. 661; Корнієнко 2010, с. 457].
- ñåì (№ 2796). Ñåìåíú (Ñèìåîíú). Повна форма імені відновлюється за особ-
ливостями скорочення та частотою вживання [ПСРЛ 1, с. 554; ПСРЛ 2, с. ХХVIII-
ХХIX; ПСРЛ 3, с. 636-637; Зализняк 1995, с. 665; Корнієнко 2010а, с. 264].
- õ (№ 2549), õð (№ 2866). Õðèñòèíà. Повна форма відновлена як найбільш ві-
рогідна за частотою вживання [ПСРЛ, 1, с. 555; ПСРЛ 2, с. ХХХІ; ПСРЛ 3, с. 643;
Литвина, Успенский 2006, с. 572; Зализняк 1995, с. 678; Корнієнко 2010, с. 458].
- ô (№ 2547), få (№ 2832 та № 2890), fåî (№ 2826 та № 2902), fåwäî[ð]
(№ 2555). Ôåäîðú або Fåîäîðú. Повна форма імені впевнено відновлюється
завдяки особливостям скорочення та частоті вживання [ПСРЛ 1, с. 556; ПСРЛ 2,
с. ХХХ; ПСРЛ 3, с. 641-642; Литвина, Успенский 2006, с. 615-618; Зализняк 1995,
с. 628; Корнієнко 2010, с. 458; Корнієнко 2010а, с. 265].
ІІ.2. Малюнки-графіті
У північній частині приділа свв. Іоакима та Анни виявлено 149 малюнків,
які можемо розбити на наступні категорії:
1) хрести, монограми, теонімограми;
2) зображення святих;
3) символи, пов'язані з частинами людського тіла;
4) предмети релігійного вжитку та артефакти;
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
610
5) символи, пов'язані з землею та небом;
6) антропоморфні зображення;
7) зооморфні зображення;
8) орнітоморфні зображення;
9) сюжетні зображення;
10) емблеми.
Співвідношення між різними категоріями виявлених у північній частині
приділа свв. Іоакима ти Анни малюнків виглядає наступним чином:
Назва Загальна Відсоткове
кількість співвідношення 
Хрести, монограми, теонімограми 68 7,17 % 
Зображення святих 2 0,21 % 
Символи, пов'язані з частинами 
людського тіла 23 2,42 % 
Предмети релігійного вжитку
та артефакти 2 0,21 % 
Символи, пов'язані з землею 
та небом 3 0,32 % 
Антропоморфні зображення 2 0,21 % 
Зооморфні зображення 12 1,26 % 
Орнітоморфні зображення 2 0,21 % 
Сюжетні зображення 4 0,42 %
Емблеми 29 3,06 % 
ІІ.2.1. Хрести, монограми, теонімограми
Серед виконаних на стінах храмів графіті доволі часто зустрічаються зоб-
раження різноманітних хрестів, рідше – теонімограм. В попередніх роботах ми
відмітили складність встановлення мети виконання та причин, що спонукали ав-
торів до видряпування подібних малюнків. Враховуючи розмаїття символіки
хреста, нами було запропоновано кілька можливих варіантів інтерпретації [Кор-
нієнко 2010, с. 393-394; 2011, с. 268-369].
Зображення хреста символізує інвокацію „в ім'я Отця, і Сина, і Святого
Духа". Якщо його поставлено на початку рядка, то він співвідноситься з накла-
данням на себе хресного знамення перед якоюсь важливою справою, а також сим-
волізує мовний акт, звернений до Господа та святих [див., напр.: Рождественская
1992, с. 17-18; Смядовски 1993, с. 50-51]. Тож не виключена можливість інтерпре-
тації частини малюнків хрестів як піктограми, що за змістом відповідає молитві.
Проте також ми зазначали, що різноманітні малюнки хрестів активно за-
стосовувались в сигілографії, для прикладу ми наводили емблеми у вигляді чо-
тириконечних „грецьких" хрестів на особових печатках пінських зем'ян
Шоломицьких, у вигляді хреста-якоря – волинських зем'ян Яковицьких, у ви-
гляді косого хреста – підстарости городенського Яна Комповольського [Алферов,
Однороженко 2008, с. 77, 189, 191] тощо. В разі такого тлумачення виконання
зображення хреста на стіні храму може розглядатись як піктограма, яка відпові-
дає пам'ятним написам, адже малюнок фіксує факт перебування в соборі автора,
який декларує свою приналежність до певної родини.
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
611
В іншому випадку ми не можемо виключати дидактичного та естетич-
ного значення окремих малюнків, адже доволі часто серед них зустрічаються ви-
конані на високому професійному рівні зображення, які видають руку
досвідчених художників, які могли працювати у софійському скрипторії та ви-
конувати книжкові мініатюри. В такому разі малюнки хрестів могли символічно
розкривати тему спокути гріхів та спасіння людства через хресну жертву Ісуса
Христа, чому особливо відповідають зображення голгофських та проквітлих
хрестів. Водночас не виключено, що деякі з таких зображень можуть бути своє-
рідною „пробою пера", пошуком нових форм оформлення книжкової мініатюри.
Тож мусимо констатувати, що наразі в нас відсутня можливість запропо-
нувати чіткі критерії, за якими можна встановити семантику того чи іншого зоб-
раження хреста, видряпаного на фресці. Тому на даний момент ми вимушені
обмежитись згрупуванням конкретних малюнків за їхньою формою та запропо-
нувати найбільш вірогідне їх тлумачення.
Розгляд розпочнемо з найчисленнішої групи чотириконечних рівнора-
менних грецьких хрестів. Найчастіше автори виконували зображення за допо-
могою двох рисок, які перетинаються під прямим кутом. Таких малюнків
виявлено двадцять сім, два з них (№ 2132 та № 2303) видряпані по сирому
тиньку, тобто, час їх виконання синхронний часу виконання розписів Софії Ки-
ївської, решта ж – у пізніший час (№№ 2109, 2224, 2228, 2239, 2240, 2247, 2250,
2251, 2261, 2272, 2276, 2291, 2295, 2298, 2322, 2342, 2348, 2386, 2415, 2416, 2417,
2428, 2453, 2505 та 2666). Окремо слід згадати виконаний по вогкому личкуваль-
ному розчину малюнок хреста на восьмигранному стовпі потрійної аркади з
Георгіївського приділа (№ 2992), який публікується в цьому томі. Подвійними
рисками виконано два чотириконечні хрести (№ 2306 та № 2645). Нерідко автори
прикрашали малюнок розширеними у вигляді трикутників кінцями (№ 2321,
№ 2430 та № 2438), або ж у вигляді відкритих трапецій, якщо малюнок прокрес-
лювався подвійними рисками (№ 2190, № 2363 та № 2631). Окремо слід згадати
незакінчений малюнок рівнораменного хреста з вівтарної частини (№ 2981), ви-
конаний на високому професійному рівні. А також прокреслений подвійними
рисками чотириконечний хрест на фресці з образом св. Миколая (№ 264), що має
незвичні прикраси кінців у вигляді рисок з петлями на кінцях.
В християнстві „грецький" хрест символізував Ісуса Христа [Смирнова
2007, с. 213], подібні малюнки можуть найвірогідніше тлумачитись саме як ско-
рочена форма молитовного запису, зверненого до Спасителя.
Вірогідно з позицій сигілографії слід розглядати обведене півколом зоб-
раження грецького хреста, над яким прокреслені літери ìá (№ 2400). На цю
думку наштовхує пізній час виконання зображення – XVI – XVII ст.
Двічі зустрічаються прості чотириконечні хрести, вписані в коло (№ 2304
та № 2728), один раз – у ромб (№ 2461). Мотиваційні чинники появи подібних
зображень лишаються слабо з'ясованими.
Ймовірно, як молитовне звернення до Спасителя слід тлумачити хрис-
тограми, яких у північній частині приділа виявлено чотири. Дві перші склада-
ються з початкових літери імені Ісуса Христа IÕ (№ 2117 та № 2130), подвоєних
літер Õ (№ 2131), літери Õ в оточенні двох I (№ 2454). Два перші види христог-
рам зустрічаються в інтер'єрі Софії Київської. Наприклад, монограма IÕ з гори-
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
612
зонтальною I виконана на шиферній плиті північних хорів [див., напр.: Архипова
2008, с. 254, табл. 57, 1], IÕ з вертикальною I – на мармурових саркофагах Ярос-
лава Володимировича [див., напр.: Архипова 2008, с. 248, табл. 51] та Володи-
мира Мономаха [див., напр.: Архипова 2008, с. 247, табл. 50], подвоєння літер Õ
можемо бачити на фресках [див., напр.: Собор 2001, с. 322-323]. Літери Õ в ото-
ченні двох I – знак, що зустрічається на багатьох пам'ятках Давньої Русі [Беляев
2006, с. 87-88, прим. 35], він також є позначенням імені Ісуса Христа.
В межах північної частини приділа зустрічаються хрести, нижня частина
щогли яких видовжена. Це латинські хрести, або хрести Розп'яття. Три з них
прокреслені за допомогою двох простих ліній (№ 2192, № 2266 та № 2307).
Змальовуючи епізод страти Ісуса Христа, Євангеліє від Іоанна оповідає
наступне: „А Пилат написав і написа, та й умістив на хресті. Було ж там напи-
сано: „Ісус Назарянин, Цар Юдейський". І багато з юдеїв читали цього напису,
бо те місце, де Ісус був розп'ятий, було близько від міста. А було по-гебрей-
ському, по-грецькому й по-римському написано. Тож сказали Пилатові юдейські
первосвященники: „Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я – Цар
Юдейський". Пилат відповів: „Що я написав – написав" (Ів. 19: 19-22). Відпо-
відно опису, на „латинському" хресті зображують символічну табличку над го-
ловою Ісуса Христа, внаслідок чого хрест стає шестикінечним. Таких
шестикінечних хрестів виявлено кілька, один з них простий (№ 2115), два вико-
нані подвійними рисками (№ 2761 та № 2763). До цієї групи варто віднести ма-
люнок чотириконечного хреста з розширеними кінцями (№ 2484), адже над
перекладиною прокреслена символічна табличка, над якою збереглись складові
теонімограми ²Ñ ÕÑ.
Шестикінечними є також хрести, на яких зображено замість таблички під-
ніжжя. Одне з таких зображень виявлене в північній частині приділа (№ 2441).
Всі чотири складові хреста Розп'яття – щоглу, перекладину, підніжжя та
табличку – містять прокреслене одинарними рисками зображення № 2144 та по-
двійними – № 2293. Окремо слід згадати малюнок хреста № 2297, якій містить
обабіч щогли літери òî.
Всі розглянуті вище малюнки можуть тлумачитись як своєрідні звернені
до Спасителя молитви, водночас вони ж могли символічно розкривати тему спо-
кути гріхів та спасіння людства через хресну жертву Ісуса Христа.
Голгофських хрестів виявлено десять. В одному випадку (№ 2745) основа
щогли шестикінечного хреста спирається на пряму лінію, що, вірогідно, симво-
лізує Голгофу. На одноступінчасту Голгофу поставлена щогла чотириконечного
хреста складної форми, виконаного в апсиді (№ 2982). На двоступінчасту Гол-
гофу спираються основи щогл чотирьох хрестів (№№ 2401, 2424, 2432 та 2479).
В одному випадку основа щогли шестикінечного хреста спирається на тристу-
пінчасту Голгофу (№ 2281). Малюнок № 2352 зберігся фрагментарно, від нього
простежуються лише дві сходинки. Трикутну форму Голгофа має в графіті № 2299
та № 2434, останнє збереглось частково.
Всі ці зображення хрестів тісно пов'язані з Розп'яттям, тож вони могли
розкривати тему спокути гріхів та спасіння людства через хресну жертву Ісуса
Христа. Особливо це стосується виконаних на високому художньому рівні зоб-
ражень № 2982 та № 2281.
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
613
Малюнок проквітлого хреста з-поміж зображень досліджуваного архі-
тектурного об'єму лише один (№ 2425). Символ проквітлого хреста доволі часто
зустрічається в християнському мистецтві, він пов'язується з прообразом хреста
Старого Завіту – Деревом Життя, яке рятує людство [Апостолос-Кападона 2000,
с. 54, 118; Смирнова 2007, с. 280-281; Ozerkov 2006; Шаповалов 2003]. Вірогідно,
в цьому випадку ми маємо теж розглядати графіті з позицій прагнення автора
розкрити тему спокути гріхів та спасіння людства.
З-поміж інших незвичних форм хрестів, слід виділити незавершене зоб-
раження хреста-безанта, що складається з п'яти кіл. В епіграфіці Софії Київської
це вже третє подібне зображення. На нашу думку, на формування семантики
хрестів-безантів вплинула одна з форм рипід, яка має вигляд п'ятичастного квад-
рифолію, що складається з чотирьох хрестоподібно розташованих круглих ме-
дальйонів з колом посередині; на цю думку наштовхують пам'ятки сакрального
мистецтва Х – ХІ ст. грузинської церкви [Мачабели 2007, с. 281]. Проте, врахо-
вуючи обмаль даних щодо вигляду давньоруських рипід, а також і ту обставину,
що в мозаїчних композиціях зі сценами причастя у Софійському та Михалів-
ському соборах ці предмети в руках ангелів мають дещо інший вигляд [див., напр.:
Лазарев 1960, табл. 33, 34, 42; 1966, табл. 5], ми не могли впевнено стверджувати
про прямий генетичний зв'язок між цим типом рипід та графіті з зображенням
хрестів-безантів у Софії Київській. Втім, безсумнівним є факт, що перед авто-
рами був реальний прототип хреста-квадрифолію. Для прикладу можемо навести
виявлений у Твері бронзовий наперсний хрест-енколпіон (дендродата – 1300-
1311 рр.) [Лапшин 2009, с. 100, рис. 97, 2], прямі аналогії якому мають півден-
норуське, вірогідно, київське походження [докл. див.: Лапшин 2009, с. 100-101].
Форму квадріфолію мають і натільні хрестики, для прикладу можемо навести
бронзовий ажурний з петлеподібними раменами (кінець ХІІІ – XIV ст.) виявле-
ний у Твері [Лапшин 2009, с. 99, рис. 96, 6], або ж виявлений в с. Мушкатівка
(Борщівський р-н, Тернопільська обл.) натільний хрестик ХІІ – ХІІІ ст., середох-
рестя та кінці рамен якого круглі і оформлені циркульним орнаментом [Ягодин-
ська 2008, с. 179, рис. 4, 14]. Окрім того, форму квадріфолію має візерунок на
інкрустованій мозаїкою шиферній спинці крісла митрополита в головному вів-
тарі Софії Київської [див., напр.: Архипова 2005, с. 67, рис. 36; с. 207, 2].
На окрему увагу заслуговує зображення хреста № 2275 на фресці з обра-
зом св. Миколая. Кінці щогли прикрашені колами, а сама вона – частими скісними
лініями. Ще по колу прокреслено обабіч щогли над перекладиною. Від кінців пе-
рекладини вниз опускаються довгі хвилясті лінії. Загалом, зображення нагадує
стилізований у вигляді тризубу монограматичний хрест [Смирнова 2007, с. 226].
ІІ.2.2. Зображення святих
В межах північної частини приділа свв. Іоакима та Анни виявлено два
малюнки, які можуть бути віднесені до цієї категорії.
Перший був опублікований С. Висоцьким під № 70. Він є погрудним
зображення молодої людини з пишним кучерявим волоссям, чим нагадує образ
св. великомученика Георгія, зображений в консі апсиди однойменного приділа.
Праворуч зберігся супровідний напис Ãåîðãè Õðàáðîè 'Георгій Хоробрий'. Тобто,
безсумнівною ідентифікацією святого є образ св. Георгія Великомученика.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
614
Інший малюнок, № 2245, знаходиться на фресці з образом св. Миколая,
він є погрудним зображенням людини з хрестом у руці, що дозволяє визначити
образ як мученика. Над лівим плечем святого збереглись залишки супровідного
напису, за яким можемо встановити, що тут зображено мученика III ст. н.е. Лев-
кія, який був страчений в Кесарії під час гонінь на християн за правління Деция
(249-251 рр.) разом з Фірсом, Калініком, Філімоном, Аполонієм та багатьома ін-
шими [Жития 4, с. 392-416]; пам'ять святого припадає на 14 грудня, вона при-
сутня у багатьох давньоруських місяцесловах [Лосева 2001, с. 223].
Мотиваційні чинники появи цих малюнків лишаються нез'ясованими.
Впевнено можемо відмітити відсутність патронального зв'язку між образами
зображених в графіті святих із образами на фресці. Не виключено, що автори
прагнули намалювати своїх небесних покровителів.
ІІ.2.3. Символи, пов'язані з частинами людського тіла
В північній частині приділа виявлено сімнадцять зображень рук у бла-
гословляючому жесті (№№ 48б, 48в, 48г, 48є, 2150, 2161, 2163, 2166, 2167, 2173,
2179, 2181, 2222, 2223, 2230, 2259). Нами висловлювалась думка, що подібні ма-
люнки слід розглядати як своєрідну піктограму – символічну молитву-прохання
Божого благословення для автора [Корнієнко 2007, с. 57]. Проте дослідження в
цій частині приділа дозволили виявити ще одну функцію подібних малюнків –
вони слугували однією з форм понівечення інших зображень. Для цього варто
звернути увагу на групу об'єднаних під № 48 графіті, а також двох малюнків
(№ 2166 та № 2167) на видряпаному зображенні собаки. Втім, наразі складно
встановити причини понівечення одних зображень та залишення поруч недотор-
каними подібних.
В двох випадках на фресці прокреслене зображення розкритої долоні
руки (№ 48е та № 2258), яка символізує жест слухання.
Окрім малюнків рук в цій частині приділа виявлено чотири зображення
голів (№№ 277, 2253, 2280 та 2634). В символічному значенні голова є виразом
місця перебування життя, вона є головним членом тіла, адже керує всіма іншими
його членами [Фергюсон 1998, с. 79-80]. Однак наразі неможливо встановити
мотивацію авторів, які виконували ці зображення на фресках храму.
ІІ.2.4. Предмети релігійного вжитку та артефакти
При номенклатурі цієї категорії ми спирались на систематизацію Дж. Фер-
гюссона, як і під час зарахування до неї зображень. Серед графіті північної час-
тини приділа свв. Іоакима та Анни сюди можуть бути віднесені два малюнки
човнів (№ 2233 та № 2263), виконані на фресці з образом св. Миколая. У христи-
янстві Церква уподібнюється до човна, в якому віруючі знаходять безпеку та от-
римують спасіння [Апостолос-Кападона 2000, с. 116; Уваров 2001, с. 200-201;
Фергюсон 1998, с. 285; Холл 1999, с. 305-306].
ІІ.2.5. Символи, пов'язані з землею та небом
Як і в попередній категорії, відносячи до неї малюнки ми спирались на
систематизацію Дж. Фергюссона. У двох випадках на фресці прокреслений ма-
люнок зірки (№ 2129) та, вірогідно, сонця (№ 2136).
Зображення зірки, що сяє, в християнському мистецтві виступає симво-
лом Божественного покровительства [Фергюсон 1998, с. 45], сонце є символіч-
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
615
ним втіленням Ісуса Христа, що спирається на пророцтво Малахії: „А для вас,
хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в промінях Його, –
і ви вийдете та поскакаєте, мов ті ситі телята!" (Мал. 4:2).
Окрім того, у вімі виявлене символічне зображення крил (№ 2457), які є
символом божественної місії [Фергюсон 1998, с. 46].
Нажаль, встановити зміст, який вкладали середньовічні автори у свої ма-
люнки, доволі проблематично.
ІІ.2.6. Антропоморфні зображення
З-поміж північної частини приділа свв. Іоакима та Анни виявлено два
графіті, які можуть бути віднесені до цієї категорії.
Перший малюнок (№ 2374) доволі схематичний, простежуються лише
контури людської голови та тулуба.
Другий малюнок (№ 48а) є реалістичним погрудним зображенням лю-
дини з широко розкритими очима та капелюхом на голові, зі складеними на гру-
дях руками, тобто, у жесті покірності. Загалом зображення людини нагадує
фігури придворних євнухів у фресках веж, зокрема, на зображенні ложі іподрому
[див.: Никитенко 2008, с. 272-276]. Вочевидь, автор графіті взяв за взірець саме
ці фрескові зображення, які він міг бачити, піднімаючись сходами на другий по-
верх. Тобто, не виключене князівське походження автора малюнка. Доволі цікаво,
що пізніше хтось домалював до фігури чоловіка коня, внаслідок чого людина
„перевтілилася" у вершника.
ІІ.2.7. Зооморфні зображення
В північній частині приділа виявлено дванадцять графіті, віднесених до
цієї категорії. Більшість з них зосереджена на фресці з образом св. цілителя Пан-
телеймона. Наразі нам складно пояснити причини такої концентрації малюнків
тварин саме на цій фресці.
В кількісному аспекті серед зображень тварин домінують малюнки коней
(№№ 48д, 2148, 2191, 2194, 2195, 2336). За стилем виконання вони досить різ-
номанітні, деякі виконані на високому професійному рівні (№ 2148), деякі доволі
схематичні (№ 2194 та № 2195). Символічне значенн коня в християнстві неод-
нозначне. Так, кінь він уособлює мужність, благородство, хоробрість, й, водно-
час, хіть [Апостолос-Кападона 2000, с. 128; Фергюсон 1998, с. 18]. Доволі
цікавим є зображення № 48д, адже його автор підмалював коня до зображення
людини № 48а, перетворивши її на вершника. Більше того, він ще й домалював
вуздечку, простягнувши її до рук чоловіка. Тому виконання цього малюнку мо-
жемо розглядати як жартівливе. Водночас слід наголосити, що в символічному
аспекті кінь та вершник уособлюють символ перемоги в боротьбі добра над злом
(Об.: 6: 2; 9: 17-19; 19: 11-14, 19-21). Саме з таких позицій інтерпретуються деякі
графіті з зображенням вершників [див., напр.: Хаджиев 2009, с. 374]. Тож ми не
можемо виключати, що автор малюнка № 48д, дописаного до зображення № 48а,
прагнув передати саме це значення символу.
Подібно до коня, в християнському мистецтві пес виступає уособленням
хоробрості, пильності й вірності, проте, водночас, він є символом зла [Апосто-
лос-Кападона 2000, с. 128; Маурітссон 2000; Фергюсон 1998, с. 18]. В північній
частині приділа виявлено два зображення собаки (№ 2158 та № 2165).
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
616
Тричі зустрічається зображення кота, в двох випадках фігура виконана
повністю (№ 2196 та № 2225), в одному – лише голова (№ 2149).
Окрім цих зображень, на фресці з образом св. Пантелеймона виконаний
доволі реалістичний малюнок голови барса (№ 2151). Образ барса в християн-
ському мистецтві уособлював символ сильного та вірного стража, імператорської
чи князівської влади, воїнської звитяги [див., напр.: Лавыш 2008, с. 96].
Мусимо констатувати, що наразі нам важко встановити, яку мету пере-
слідував автор, виконуючи зображення тієї чи іншої тварини на фресці.
ІІ.2.8. Орнітоморфні зображення
У вімі північної частини приділа на фресці з образом св. Василія Вели-
кого виконано два малюнки птахів. В одному випадку автор обмежився виконан-
ням лише голови (№ 2778). Інший автор голкою прокреслив птаха, який сидить
розправивши крила (№ 2808). Значна схематичність перешкоджає впевнено вста-
новити, кого саме намагався він зобразити. Однак поза подібна до зображень пта-
хів на предметах давньоруського декоративно-ужиткового мистецтва [див., напр.:
Голуб 2010, с. 158-160; Лавыш 2008, с. 141, рис. 311-313; Моця, Казаков 2011,
с. 214]. Водночас, такий малюнок схожий на оформлення ініціалів літер, що їх
зустрічаємо, наприклад, в рукописі ХІ ст. тринадцяти Слів Григорія Богослова
[Столярова 1998, с. 144-145]. Ймовірно, автор графіті намагався зобразити раніше
бачений ним на прикрасах або в книжках малюнок. Не виключено тлумачити гра-
фіті як приклад оформлення книжкових мініатюр софійського скрипторію.
ІІ.2.9. Сюжетні зображення
До цієї категорії нами зараховуються малюнки, автори яких намагались
донести до глядачів не одноосібні зображення людини, тварини чи птаха, а ті,
які є поєднанням малюнків попередніх категорій. Зокрема, серед епіграфічних
матеріалів даної частині приділа ми можемо виділити чотири зображення вер-
шників. Всі вони виконані дітьми. Два з них (№ 2318 та № 2319) виконані доволі
ретельно, незважаючи на пошкодження тиньку, можемо впевнено розпізнати кон-
тури коней та вершників. Ще в одному графіті (№ 2637) обриси тіла людини роз-
пізнаються більш-менш впевнено, а ось контури коня доволі схематичні. Один
малюнок (№ 2319) може бути інтерпретований як зображення лицаря на коні в
бойовому обладунку. Вище ми зазначали, що в християнстві зображення вер-
шника символізує перемогу добра над злом, однак ми не впевнені, що саме це
значення символу прагнули передати автори виявлених малюнків.
Доволі цікаво поглянути на графіті № 2193, виконане на фресці з образом
св. Пантелеймона. Автор зобразив людину з великою головою, в конічному ка-
пелюсі, на обличчі позначені очі та ніс. Зображення тварини доволі схематичне,
адже передано лише тулуб та голову, ноги відсутні. Праворуч знаходиться суп-
ровідний напис у вигляді двох літер ÈÀ, що імітує крик тварини. Останнє до-
зволяє припустити тлумачення малюнку як спробу зображення дитиною в'їзду
Ісуса Христа до Єрусалиму на осляті (Мт. 21: 1-11; Мр. 11: 1-11; Лк. 19: 29-38;
Ів. 12: 12-15): îáðhòú æå è³ñ îñë# âúñhäå íà í~ "êîæå ~ñòü ïèñàíî íåáî è
ñ#äúmè ñèwíîâà ñå öðü òâîè ãð#äåòü . ñhä# íà æðhá#òå îñëè [Остроми-
рово евангелие 2007, с. 143]. Втім, відсутність німбу над вершником примушує
розглядати таку трактовку сюжету графіті як вірогідне припущення.
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
617
ІІ.2.10. Емблеми
До категорії емблем нами віднесене тридцять одне зображення. З них до-
волі часто зустрічаються малюнки, утворені поєднанням різної форми ліній: пря-
мих, округлих, зігнутих, хвилястих (№№ 2112, 2160, 2180, 2188, 2203, 2211, 2323,
2324, 2376, 2632). На жаль, визначити значення цих малюнків наразі не виявля-
ється за можливе, єдине, що можна точно встановити, так це цілеспрямований
характер виконання.
Два малюнки являють собою фігури у вигляді сітки (№ 2135 та № 2504).
Подібні графіті зустрічались серед епіграфічних пам'яток собору. Ми вже зазна-
чали неоднозначність трактування подібних зображень, адже дослідники пропо-
нують розглядати їх як вираз магічних уявлень про добро та зло, як звичайні
учнівські вправи з геометрії [див., напр. Сапрыкин, Масленников 2007, с. 30], як
зображення гральної дошки [див., напр.: Добровольский, Дубов, Кузьменко 1991,
с. 117]. На нашу думку, в християнському мистецтві сітку варто пов'язувати з ат-
рибутом рибаря, в іпостасі якого виступає Ісус Христос [Корнієнко 2010, с. 398].
За спостереженнями О. Уварова, в подібних символах міститься значення Цар-
ствія Небесного, яке Христос пояснює схожим порівнянням [Уваров 2001, с. 184-
185]: „Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він
усячину. Коли він наповниться, тягнуть на берег його і, сівши, вибирають до по-
суду добре, непотріб же геть викидають" (Мт. 13, 47-48).
Дещо складнішу від попередніх зображень конфігурацію містять ма-
люнки, утворені не тільки поєднанням різної форми відрізків, а й елементів гео-
метричних фігур (кіл, трикутників чи квадратів) або ж близьких за формою до
літер знаків (№№ 2205, 2376, 2377, 2458, 2459, 2646, 2764, 2768, 2802).
Власне з геометричних фігур в північній частині приділа свв. Іоакима та
Анни у вівтарі зустрічається зображення рівнобічного трикутника (№ 2976), який
є символом Бога-Отця або Трійці [Фергюсон 1998, с. 255].
Виявлено чотири малюнки пентаграм (№№ 2774-2777), всі вони зосе-
реджені на фресці з образом св. Василія Великого у наві. В християнському мис-
тецтві ця зірка символізує п'ять ран Розіп'ятого Христа, а також захист від
диявола [Апостолос-Кападона 2000, с. 168; Энциклопедия 2005, с. 215]. Водно-
час ми зазначали, що подібні знаки могли слугувати для ідентифікації їх авторів,
позаяк зустрічаються серед гончарних клейм Х – ХІІІ ст. [див., напр.: Новое 1981,
с. 297, рис. 129; Терский 2006, с. 148, рис. 128, 12]. Також пентаграма також вхо-
дить до складу герба „П'ятиріг" (Рietyrog) [Niesiecki 3, s. 593-594].
На цій же фресці нами виявлені три графіті у вигляді заплетеної стрічки
(№№ 2782-2784). Подібні сюжети здавна зустрічаються в декоративно-ужитко-
вому мистецтві. Найвідомішою є прикрашена плетеною стрічкою кістяна ложку
з розкопаного 1909 р. дитячого поховання Х ст. на північний схід від руїн Деся-
тинної церкви [Каргер 1958, с. 174-176, табл. XVII], подібний плетений орнамент
у вигляді тонкої стрічки зустрічається і на інших предметах, зокрема, псаліях
[Сергєєва 2011, с. 128, 225, табл. 54, 4]. Втім, прототипом нашим зображенням
вірогідніше служили не прикраси побутових предметів, а зразки оформлення іні-
ціалів літер. Зокрема, так оформлені ініціали в Лествиці Іоанна Лествічника [Рус-
ская азбука 1998, с. 71, 80, 96, 100, 126], що датується ХІІ ст. і написання якої
пов'язується з київським скрипторієм [Запаско 1995, с. 182-183]. Схожим чином
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
618
оформлені літери в молитовному написі Мартина у вімі Михайлівського приділа
Софійського собору [Рыбаков 1947, с. 57-58, рис. 1; Высоцкий 1976, с. 50-51,
табл. XL; 1, 2]. Тож виконання у вімі малюнків плетінок слід, вірогідно, пов'язати
з діяльністю софійського скрипторію, а самі графіті розглядати як зразки еле-
ментів оформлення ініціалів або ж своєрідною тренувальною роботою писців.
Можливо, малюнок № 2407 у вигляді квітки також слід віднести до групи
зразків оформлення ініціальних літер, адже схожим (проте не тотожним) чином
виконано прикраси ініціальних літер ð в рукопису ХІ ст. Тринадцяти Слів Гри-
горія Богослова [див.: Столярова 1998, с. 140].
Розділ ІІ. Коментарі та дослідження графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
ПІСЛЯМОВА
В четвертій частині „Корпусу графіті Софії Київської" публікуються 949
написів та малюнків, виявлених під час дослідження північної сторони приділа
свв. Іоакима та Анни. Переважна більшість епіграфічних пам'яток вводиться в
науковий обіг вперше, адже С. Висоцький опублікував лише сорок два графіті,
що знаходяться в цьому архітектурному об'ємі. Окрім того, до книги включені
ще два малюнки, виконані на поверхні сирого личкувального розчину північно-
східного стовпа потрійної аркади (приділ св. Георгія Великомученика).
Більшість опублікованих у книзі графіті зосереджена у вівтарній частині,
це явище характерне для софійської епіграфіки. Адже переважно це записи об-
числення кількості проведених поминальних служб за душу людини, яка спла-
тила за таке своєрідне занесення у поменник на стінах Святої Софії певний
грошовий внесок – ругу, що цілком відповідало практиці давньоруської церкви.
Про таку практику, починаючи з ХІ ст., довідуємось з відомого напису на пів-
денно-західному підкупольному хрещатому стовпі, в якому повідомляється про
внесення плати (руги) за поминання душі князя Святослава Ярославича.
Прикметною рисою графіті північної частини приділа свв. Іоакима та
Анни слід назвати наявність цілого циклу пам'ятних написів, в яких згадуються
дати смерті або поховання представників родини одного з ктиторів Софійського
собору – Ярослава Володимировича. Так, в знаменитому написі на фресці з об-
разом св. Пантелеймона, який був особливо шанованим в родині цього князя,
повідомляється про поховання Ярослава в стінах Святої Софії у неділю 20 лю-
того 1054 р. Це доволі важливо підкреслити, адже до недавнього часу текст гра-
фіті трактувався як запис про смерть Ярослава, що суперечило даним писемних
джерел, в більшості з яких смерть князя віднесена до суботи 19 лютого 1054 р.
Комплексне дослідження літописних даних та тексту графіті дозволило встано-
вити, що на стінах Софійського собору зафіксований все ж таки день, коли тіло
князя поклали до саркофагу, поставленого в спеціально влаштованій у східній
частині північної внутрішньої галереї усипальні.
В двох інших написах автори повідомляють про смерть сина Ярослава
Всеволода у середу вдень 13 квітня 1093 р. та сина останнього й онука першого
Володимира Мономаха 19 квітня 1125 р.
На відміну від цих пам'ятних написів, виконаних третіми особами, в пів-
нічній частині приділа виявлені також графіті, авторами яких є самі діти Ярос-
лава Володимировича, Святослав, великий князь київський, та Анна, майбутня
французька королева.
Не менш важливим з джерелознавчого погляду є цілий комплекс моли-
товних написів, залишених на стінах Софійського собору Мартином Семьюно-
вичем. Завдяки комплексним дослідженням київської епіграфіки, нам вдалося
прослідкувати деякі моменти біографії цієї людини. Слід підкреслити, що ця ін-
формація отримана виключно завдяки даним графіті. Мартин походив з родини
священика, який служив при Святій Софії. Його батька звали Семьюном, мати –
Анною. На початку ХІІ ст. у них народився син, який отримав ім'я Мартин, во-
чевидь, на честь св. Мартина Сповідника, Папи Римського, який був засланий
до Херсонесу, де й загинув. Про шанування цього святого Руською Церквою свід-
чить включення образу св. Мартина до святительського чину вівтаря приділа
св. Георгія Великомученика. Подібно багатьом попівським дітям, Мартин Се-
мьюнович пішов стопами батька, розпочавши служіння при кафедральному
храмі. Після зведення Кирилівської церкви його було переведено на нове місце
служіння, про що свідчать два виконані Мартином у її дияконнику графіті.
__________________________________________________________________________________
620
Завдяки виявленню „автографів" Мартина Семьюновича вдалося не
тільки отримати унікальні відомості щодо особи одного з перших служителів
Кирилівської церкви, а й підтвердити концепцію І. Марголіної щодо раннього
датування храму, згідно якої церква була побудована протягом 1139-1146 рр.,
тобто, в період князювання Всеволода Ольговича.
В північній частині приділа свв. Іоакима та Анни виявлено також два
ранні датовані графіті, в яких зазначені прямі дати: 1019 р. та 1028 р. Ці написи
є вагомим аргументом на користь концепції Н. Нікітенко, яка називає фундатором
храму Володимира Святославича. Ці дати однозначно вказують на те, що літо-
писні 1017-й та 1037-й рр. не можуть бути прийняті як одна з дат заснування
Софії Київської. Адже вже на 1019 р., як свідчить форма прорізів даного напису,
виконаних по сухому тиньку, храм був не лише побудований, а й прикрашений
фресковим розписом.
Нами неодноразово підкреслювалась важливість залучення даних графіті
в якості джерела для дослідження стінопису Софійського собору, зокрема, для
визначення однофігурних фрескових зображень святих. Переважна більшість з
них не зберегла супровідних написів-дипінті, тож виконане на фресці ім'я свя-
того, в молитовному зверненні або як підпис до образу, при співставленні з іко-
нографією дозволяє атрибутувати, хто саме зображений на фресці. Завдяки
проведеному нами дослідження вдалося визначити образи св. Єрміонії, доньки
св. апостола Філіпа, св. Сави Освяченого, засновника та ігумена знаменитої
лаври поблизу Єрусалима, що носить його ім'я, св. Димитрія Скевофілакса,
св. Папи Римського Лева Великого, св. Мелетія Антіохійського, св. Карпа, єпис-
копа Тіатіри та св. диякона Папіли. Також була підтверджена іконографічна ат-
рибуція образів св. цілителя Пантелеймона на св. Миколая, особливо шанованих,
як свідчать численні написи саме на цих фресках, давньоруських святих.
Не менш важливими, аніж давньоруські, є написи раннього модерного
часу, на які раніше практично не зверталась увага вчених. Такі написи є цінним
джерелом для дослідження в галузі біографістики та генеалогії XVI – XVII ст.
Зокрема, вивчення написів північної сторони приділа свв. Іоакима та Анни до-
зволило виявити ряд текстів, виконаних представниками відомих шляхетських,
а також і київських міщанських родів. Варто наголосити, що в писемних джере-
лах інформація про багатьох з цих людей відсутня, тож ці графіті містять уні-
кальні відомості.
Отже, результатом новітніх епіграфічних досліджень Софії Київської,
зокрема, вивчення графіті північної сторони приділа свв. Іоакима та Анни, варто
назвати введення у науковий обіг значного комплексу з майже тисячі автентич-
них історичних джерел ХІ – кінця XVIІ ст., інформація яких дозволяє розв'язати
ряд питань, пов'язаних з архітектурою Софійського собору та її монументальним
розписом, уточнити деякі відомості писемних джерел щодо окремих фактів іс-
торії середньовіччя та раннього модерного часу.
Післямова
__________________________________________________________________________________
БІБЛІОГРАФІЯ
Актова 2002 – Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 року / Підг.
до видання А.М. Матвієнко, В.М. Мойсієнко. – Житомир: Ін-т української
мови НАН України, 2002. – 392 с.
Алферов, Однороженко 2008 – Алферов О., Однороженко О. Українські особові
печатки XV – XVII ст. за матеріалами київських архівосховищ. – Харків: На-
ціональна академія наук України, Інститут української археографії та дже-
релознавства ім. М.С. Грушевського, 2008. – 200 с.
Апостолос-Кападона 2000 – Апостолос-Кападона Д. Словарь христианского ис-
кусства. – Челябинск: Урал LTD, 2000. – 272 с.
Архипова 2008 – Архипова Е.И. Резной камень в архитектуре древнего Киева
(конец Х – первая половина ХІІІ вв.). – К.: ИД „Стилос", 2008. – 286 с.
Арциховский, Борковский 1963 – Арциховский А.В., Борковский В.К. Новгород-
ские грамоты на бересте (Из раскопок 1956-1957 гг.). – М.: Изд-во АН СССР,
1963 – 328 с.
Арциховский, Янин 1978 – Арциховский А.В., Янин В.Л. Новгородские грамоты
на бересте (Из раскопок 1962-1976 гг.). – М.: Наука, 1978. – 192 с.
Беляев 2006 – Беляев Л.А. Маркировка древнерусского кирпича как культурно-ис-
торическое явление // SOFIA. Сборник статей по искусству Византии и Древ-
ней Руси в честь А.И. Комеча. – М.: Северный паломник, 2006. – С. 67-88.
Біблія 1995 – Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Завіту із мови
давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена. – К.: Укра-
їнське біблійне товариство, 1995. – 296 с.
Білоус 2008 – Білоус Н. Київ наприкінці XV – у першій половині XVII століття.
Міська влада і самоврядування. – К.: Видавничий дім „Києво-Могилянська
академія", 2008. – 360 с.
Бугославский 2006 – Бугославский С.А. Текстология Древней Руси. Повесть вре-
менных лет. – М.: Языки славянских культур, 2006. – 312 с.
Вейсман 2006 – Вейсман А.Д. Греческо-русский словарь. Репринт V-го издания
1899 г. – Москва: Греко-латинский кабинет Ю.А. Шичалина, 2006. – 690 с.
Великий тлумачний словник 2005 – Великий тлумачний словник української мови
(з дод. і доповн. / Уклад. і гол.ред. В.Т. Бусел). – К., Ірпінь: ВТФ „Перун",
2005. – 1728 с.
Вендина 2002 – Вендина Т.И. Средневековый человек в зеркале старославянского
языка. – М.: Индрик, 2002. – 336 с.
Верещагіна 2003 – Верещагіна Н.В. Мощі великомученика Пантелеїмона – святиня
Київської Русі // Проблеми та досвід вивчення, захисту, збереження і викорис-
тання архітектурної спадщини. Матеріали Перших науково-практичних Софій-
ських читань. Київ, 27-28 листопада 2002 р. – К.: Фенікс, 2003. – С. 58-61.
Верещагина 2010 – Верещагина Н.В. О сакральных вложениях киево-чернигов-
ских храмов XI – XII вв. // Софійські читання. Матеріали V міжнародної на-
уково-практичної конференції „Духовний потенціал та історичний контекст
християнського мистецтва" (Київ, 28-29 травня 2009 р.). – К.: ТОВ „Горо-
бець", 2010. – С. 30-38.
Висоцький 1974 – Висоцький С.О. Деякі питання історичної інтерпретації софій-
ських графіті. – Археологія. – 1974. – № 14. – С. 3-14.
__________________________________________________________________________________
622
Висоцький 1991 – Висоцький С.О. Напис про смерть Ярослава Мудрого у Со-
фійському соборі в Києві та деякі питання його вивчення // Археологія. –
1991. – № 2. – С. 41-47.
Висоцький 1998 – Висоцький С.О. Декілька зауважень до „Нотаток про давні ки-
ївські графіті" // Археологія. – 1998. – № 3. – С. 130-135.
Висоцький 1998а – Висоцький С.О. Київська писемна школа Х – ХІІ ст. (до історії
української писемності). – Львів-Київ-Нью-Йорк: Видавництво М.П. Коця,
1998. – 248 с.
Водов 2002 – Водов В. Замечания о значении титула 'царь' применительно к рус-
ским князьям в эпоху до середины XV века // Из истории русской культуры.
Т. II. Кн. 1. Киевская и Московская Русь / Сост. А.Ф. Литвина, Ф.Б. Успен-
ский. – М.: Языки славянской культуры, 2002. – С. 506-542.
Войтович 2006 – Войтович Л.В. Княжа доба на Русі: портрети еліти. – Біла Цер-
ква: Вид. О.В. Пшонківський, 2006. – 784 с.
Всенощное 2009 – Всенощное бдение // Православная энциклопедия. – Т. 9. –
М., 2009. – С. 668-680.
Высоцкий 1959 – Высоцкий С.А. Граффито ХІ в. в Софии Киевской // Советская
археология. – 1959. – № 1. – С. 273-275.
Высоцкий 1959а – Высоцкий С.А. Датированные граффити ХІ в. в Софии Киев-
ской // Советская археология. – 1959. – № 4. – С. 243-244.
Высоцкий 1966 – Высоцкий С.А. Древнерусские надписи Софии Киевской ХІ –
XIV вв. Выпуск І. – К.: Наукова думка, 1966. – 240 с.
Высоцкий 1976 – Высоцкий С.А. Средневековые надписи Софии Киевской (по
материалам граффити XI – XVII вв.). – К.: Наукова думка, 1976. – 456 с.
Высоцкий 1985 – Высоцкий С.А. Киевские граффити XI – XVII вв. – К.: Наукова
думка, 1985. – 208 с.
Герасименко, Захарова, Сарабьянов 2009 – Герасименко Н.В., Захарова А.В., Са-
рабьянов В.Д. Изображения святых во фресках Софии Киевской. Западное
пространство основного объема под хорами // Искусство Христианского
Мира: Сборник статей: Выпуск ХІ. – М.: Изд-во Православного Свято-Ти-
хоновского гуманитарного университета, 2009. – С. 208-256.
Голуб 2010 – Голуб В. Особливості реставрації прикрас з чудотворної ікони
Холмської Богородиці // Ікона Холмської Богородиці: дослідження та мате-
ріали. Науковий збірник / Управління культури і туризму Волинської облдер-
жадміністрації, Волинський краєзнавчий музей, Музей волинської ікони. –
Луцьк, 2010. – С. 157-164.
Григорян 1979 – Григорян Г. Армянские надписи Киевского собора святой
Софии // Вестник общественных наук. – Ереван: Изд-во АН Армянской
ССР, 1979. – № 4. – С. 85-93.
Грушевський 1992 – Грушевський М.С. Історія України-Руси: в 11 т., 12 кн. /
Редкол.: П. Сохань (голова) та ін. – К.: Наукова думка, 1992. – Т. 2: ХІ –
ХІІІ вік. – 640 с.
Гукова 2005 – Гукова С.Н. Знаки приснодевства Богоматери // Byzantinoslavica. –
Prague, 2005. – Vol. LXIII. – P. 225-258.
Данилевский 2001 – Данилевский И.Н. Древняя Русь глазами современников и
потомков (ІХ – ХІІ вв.). Курс лекций. – М.: Аспект-Пресс, 2001. – 339 с.
Бібліографія
__________________________________________________________________________________
623
Добровольский, Дубов, Кузьменко 1991 – Добровольский И.Г., Дубов И.В., Кузь-
менко Ю.К. Граффити на восточных монетах: Древняя Русь и сопредельные
страны. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1991. – 192 с.
Дьяченко 2006 – Дьяченко Г., протоиерей. Полный церковнославянский словарь
(с внесением в него важнейших древнерусских слов и выражений) / Репринт-
ное воспроизведение издания 1900 г. – М.: Отчий дом, 2006. – 1126 с.
Евдокимова 2006 – Евдокимова А.А. Греческие граффити Софии Киевской (Пред-
варительная публикация) // Восточная Европа в древности и средневековье.
Восприятие, моделирование и описание пространства в античной и средневе-
ковой литературе. XVIII чтения памяти члена-корреспондента АН СССР Вла-
димира Терентьевича Пашуто (Москва, 17-19 апреля 2006 г.). Материалы
конференции. – М.: Институт всеобщей истории РАН, 2006. – С. 56-62.
Евдокимова 2008 – Евдокимова А.А. Греческие граффити Софии Киевской (пуб-
ликация) // Orientalia et Classica: Труды Института восточных культур и ан-
тичности. Выпуск ХІХ. Аспекты компаративистики ІІІ. – М.: Российский
государственный гуманитарный университет, 2008. – С. 609-648.
Евдокимова 2008а – Евдокимова А.А. Языковые особенности греческих граффити
Софии Киевской. Автореф... канд. филологических наук. – СПб., 2008. – 24 с.
Евдокимова 2008б – Евдокимова А.А. Корпус греческих граффити Софии Киев-
ской на фресках первого этажа // Древнейшие государства Восточной Ев-
ропы. 2005 год: Рюриковичи и Российская государственность. – М.: Индрик,
2008. – С. 465-518.
Жития 1 – Жития святых, на русском языке изложенные по руководству четьих-
миней св. Дмитрия Ростовского. – К.: Издание Свято-Успенской Киево-Пе-
черской лавры, 1998. – Кн. 1 (сентябрь). – 679 с.
Жития 2 – Жития святых, на русском языке изложенные по руководству четьих-
миней св. Дмитрия Ростовского. – К.: Издание Свято-Успенской Киево-Пе-
черской лавры, 1998. – Кн. 2 (октябрь). – 670 с.
Жития 4 – Жития святых, на русском языке изложенные по руководству четьих-
миней св. Дмитрия Ростовского. – К.: Издание Свято-Успенской Киево-Пе-
черской лавры, 1999. – Кн. 4 (декабрь). – 894 с.
Жития 5:2 – Жития святых, на русском языке изложенные по руководству
четьих-миней св. Дмитрия Ростовского. – К.: Издание Свято-Успенской
Киево-Печерской лавры, 1999. – Кн. 4 (январь). – Т. 2. – 464 с.
Жития 6 – Жития святых, на русском языке изложенные по руководству четьих-
миней св. Дмитрия Ростовского. – К.: Издание Свято-Успенской Киево-Пе-
черской лавры, 1999. – Кн. 6 (февраль). – 542 с.
Жития 7 – Жития святых, на русском языке изложенные по руководству четьих-
миней св. Дмитрия Ростовского. – К.: Издание Свято-Успенской Киево-Пе-
черской лавры, 1999. – Кн. 7 (март). – 798 с.
Зализняк 1986 – Зализняк А.А. Новгородские берестяные грамоты с лингвисти-
ческой точки зрения // Янин В.Л., Зализняк А.А. Новгородские грамоты на
бересте (Из раскопок 1977-1983 гг.). Комментарии и словоуказатель к берестя-
ным грамотам (из раскопок 1951 – 1983 гг.). – М.: Наука, 1986. – С. 89-219.
Зализняк 1995 – Зализняк А.А. Древненовгородский диалект. – М.: Языки рус-
ской культуры, 1995. – 720 с.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
624
Зализняк 2000 – Зализняк А.А. Палеография берестяных грамот и их внестрати-
графическое датирование // Янин В.Л., Зализняк А.А. Новгородские грамоты
на бересте (из раскопок 1990 – 1996 гг.). Палеография берестяных грамот и их
внестратиграфическое датирование. – М.: Русские словари, 2000. – С. 134-429.
Зализняк 2004 – Зализняк А.А. К изучению древнерусских надписей // Янин В.Л.,
Зализняк А.А., Гиппиус А.А. Новгородские грамоты на бересте (Из раскопок
1997-2000 гг.). – Т. ХІ. – М.: Русские словари, 2004. – С. 233-287.
Зализняк 2004а – Зализняк А.А. Древненовгородский диалект. – 2-е издание, пе-
реработанное с учетом материала находок 1995-2003 гг. – М.: Языки русской
культуры, 2004. – 872 с.
Запаско 1995 – Запаско Я.П. Пам'ятки книжкового мистецтва: Українська руко-
писна книга. – Львів: Світ, 1995. – 480 с.
Заснування 2010 – Заснування Софійського собору в Києві: проблеми нових дату-
вань / Матеріали Круглого столу (7 квітня 2010 р., м. Київ). – К., 2010. – 120 с.
Зиборов 1988 – Зиборов В.К. Киевские граффити и дата смерти Ярослава Мудрого
(источниковедческий анализ) // Генезис и развитие феодализма в России: Про-
блемы истории города (Проблемы отечественной и всеобщей истории; вып.
11). – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1988. – С. 80-94.
Зоценко 1991 – Зоценко В.М. Про один давньоруський жіночий антропонім //
Археологія. – 1991. – № 3. – С. 108-110.
Иванов 2003 – Иванов Г.П. Библейские числа. – СПб.: Христианское общество
„Библия для всех" РС ЕХБ, 2003. – 368 с.
Изборник 2009 – Изборник 1076 года. 2-е изд., перераб. и доп. Том I / Рос. акаде-
мия наук. Ин-т русского языка им. В.В. Виноградова; отв. ред. А.М. Молдо-
ван; Изд. подгот. М.С. Мушинская, Е.А. Мишина, В.С. Голышенко. – М.:
Рукописные памятники Древней Руси, 2009. – 744 с.
Ильминский 1912 – Ильминский Н. Обучение церковно-славянской грамоте в
церковно-приходских школах и начальных училищах с примерами для чте-
ния из Св. Писания и из молитв и с объяснениями для учителей. Книжка вто-
рая для учеников. Издание 22-е Училищного при Святейшем Синоде Совета.
– СПб.: Синодальная типография, 1912. – 144 с.
История 2007 – История русского искусства. – Т. 1: Искусство Киевской Руси.
ІХ – первая четверть ХІІ века. – М.: Северный паломник, 2007. – 664 с.
Івакін, Козубовський 1993 – Івакін Г.Ю., Козубовський Г.А. Дослідження пів-
денної частини Подолу в 1984-1985 рр. // Стародавній Київ. Археологічні
дослідження 1984-1989 рр. Збірник наукових праць. – К.: Наукова думка,
1993. – С. 104-133.
Калечыц 2011 – Калечыц I.Л. Эпіграфіка Беларусі X – XIV стст. – Мінск: Беларус.
навука, 2011. – 271 с.
Каргер 1952 – Каргер М.К. Отчет об археологическом исследовании в Киевском
Софийском соборе в 1952 г. // Науковий архів Національного заповідника
„Софія Київська". – НАДР 918. – 58 арк.
Каргер 1958 – Каргер М.К. Древний Киев. Очерки по истории материальной куль-
туры древнерусского города. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1958. – Т. І. – 560 с.
Карпов 2005 – Карпов А.Ю. Ярослав Мудрый. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Мо-
лодая гвардия, 2005. – 584 с.
Бібліографія
__________________________________________________________________________________
625
Карский 1928 – Карский Е.Ф. Славянская кирилловская палеография. – Ленин-
град: Изд-во АН СССР, 1928. – 494 с.
Коренюк 1996 – Коренюк Ю. Про деякі пізніші доповнення до фресок Софії Ки-
ївської // Освіта і культура ХІ ст. Діяльність Ярослава Мудрого і сучасність.
Тези наукової конференції (Київ, 11-12 квітня 1996 р.). – К., 1996. – С. 18-19.
Корниенко 2010 – Корниенко В.В. „Малая эсхатология" Древней Руси в свете
эпиграфических исследований в Софии Киевской // Сугдейский сборник. –
Вып. IV. – К.-Судак: Видавництво „Горобець", 2010. – С. 412-419.
Корниенко 2010а – Корниенко В.В. К вопросу о времени создания, перестроек и
реконструкции первоначального вида декора нижнего яруса главного алтаря
Софии Киевской в свете новых эпиграфических исследований // Архитек-
турное наследство. – М: КРАСАНД, 2010. – № 53. – С. 5-24.
Корнієнко 2007 – Корнієнко В.В. Нові дослідження епіграфічного корпусу се-
редньовічного Києва: графіті на фресці „Святий Фока" в Софійському соборі
// Сіверщина в контексті історії України (Матеріали шостої науково-практич-
ної конференції). – Суми: Видавничий будинок „Еллада", 2007. – С. 53-57.
Корнієнко 2008 – Корнієнко В.В. Графіті з Софії Київської про дату поставлення
митрополитом Іларіона // Праці Центру пам'яткознавства. – К.: Центр
пам'яткознавства НАН України та УТОПІК, 2008. – Вип. 13. – С. 235-240.
Корнієнко 2008а – Корнієнко В.В. Дослідження графіті на фресці „Святий
Анфім" в хрещальні Софії Київської // Чернігівські старожитності. Вип. І.
Науковий збірник за матеріалами VII наукової конференції „Старожитності
Чернігово-Сіверської землі в загальноєвропейській культурній спадщині". –
Чернігів: КП „Видавництво „Чернігівські обереги", 2008. – С. 148-156.
Корнієнко 2009 – Корнієнко В.В. Графіті – записи лічби з Софії Київської: нове
джерело для дослідження розвитку ідей „малої есхатології" Давньої Русі //
Філософські ідеї в культурі Київської Русі. Збірник наукових праць за мате-
ріалами ІІ давньоруських історико-філософських читань „Філософські ідеї
в культурі Київської Русі" (Полтава, 10 червня 2009 р.). – Полтава, 2009. –
С. 93-104.
Корнієнко 2009а – Корнієнко В.В. Кирилично-глаголичне графіті ХІ ст. на пів-
денних хорах Софії Київської // Чернігівські старожитності. Вип. ІІ. Науко-
вий збірник за матеріалами VIII Міжнародної наукової конференції
„Християнські старожитності Київської Русі". – Чернігів: КП „Видавництво
„Чернігівські обереги", 2009. – С. 173-177.
Корнієнко 2009б – Корнієнко В.В. Найдавніше датоване кириличне графіті Софії
Київської: нова знахідка // Пам'ятки Національного заповідника „Софія Ки-
ївська": культурний діалог поколінь. Матеріали ІV міжнародної наукової кон-
ференції „Софійські читання". Київ, 25-26 жовтня 2007 р. – К.: Видавництво
„Горобець", 2009. – С. 444-445.
Корнієнко 2010 – Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської (ХІ – початок XVIII ст.).
Ч. 1: Приділ св. Георгія Великомученика. – К.: Горобець, 2010. – 464 с.
Корнієнко 2010а – Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської (ХІ – поча-
ток XVIII ст.). Ч. 2: Приділ свв. апостолів Петра і Павла. – К.: Горобець,
2010. – 272 с.
Корнієнко 2010б – Корнієнко В.В. Графіті зі згадкою Всеволода Ярославича в
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
626
світлі нових епіграфічних досліджень в Софії Київській // Видубицький Ми-
хайлівський монастир – погляд крізь віки. Збірник матеріалів наукової кон-
ференції, присвяченої 940-літтю Свято-Михайлівського Видубицького
монастиря (Київ, 17 вересня 2010 р.). – К., 2010. – С. 364-371.
Корнієнко 2011 – Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської (ХІ – початок
XVIII ст.). Ч. 3: Центральна нава. – К.: Горобець, 2011. – 400 с.
Корнієнко 2011а – Корнієнко В.В. Київський священик ХІІ ст. Мартін та його ав-
тографи-графіті в Софійському соборі та Кирилівській церкві // Історія ре-
лігій в Україні: Науковий щорічник. – Львів: Логос, 2011. – Кн. 1. – С. 28-37.
Корнієнко 2011б – Корнієнко В.В. До питання про інституційний характер, час
та форми діяльності церковної цензури (за результатами епіграфічних до-
сліджень у Софії Київській та церкві Спаса на Берестові) // Церква – наука –
суспільство: питання взаємодії. Матеріали Дев'ятої Міжнародної наукової
конференції (25-27 травня 2011 р.). – К.: Національний Києво-Печерський
історико-культурний заповідник, 2011. – С. 102.
Корнієнко 2011в – Корнієнко В.В. Родина київського священика ХІІ ст. за матеріа-
лами київської епіграфіки // Несторівські студії: Єфросинія Полоцька в історії
Православ'я. Доповіді науковців VIII Несторівських студій. – К.: Національний
Києво-Печерський історико-культурний заповідник, 2011. – С. 64-70.
Корнієнко 2011г – Корнієнко В. Нова знахідка графіті 1022 р. на південних хорах
Софії Київської // Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Збірка статей на
пошану д. іст. наук, проф. Н.М. Нікітенко. – К.: Інститут української археог-
рафії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, Національний
заповідник „Софія Київська", 2011. – С. 57-62.
Корнієнко 2011д – Корнієнко В.В. Нова знахідка графіті зі згадкою Всеволода
Ярославича у Софії Київській // Праці Центру пам'яткознавства: Збірник
наукових праць. – К.: Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК,
2011. – Вип. 20. – С. 330-334.
Корнієнко, Сінкевич 2009 – Корнієнко В.В., Сінкевич Н.О. Комплекс графіті
центральної апсиди Софії Київської та деякі питання перебудови декора-
тивного фриза над синтроном у ХІІ-ХІІІ, XVII-XVIII та ХІХ ст. // Труди
Київської Духовної Академії. – 2009. – Число 6 (6): Спеціальний випуск,
присвячений 300-літтю з дня упокоєння святителя Димитрія (Туптала),
митрополита Ростовського: Матеріали науково-практичної конференції
„Святитель Димитрій, митрополит Ростовський та його доба" (8-9 листо-
пада 2009 р., м. Київ). – С. 60-72.
Корнієнко, Сінкевич 2010 – Корнієнко В., Сінкевич Н. Написи-графіті XVI – XVII
століть центральної нави Софії Київської як джерело до біографістики та генеа-
логії // Український археографічний щорічник. – 2010. – Вип. 15. – С. 117-128.
Лавыш 2008 – Лавыш К.А. Художественные традиции восточной и византийской
культуры в искусстве средневековых городов Беларуси (X – XIV вв.). –
Минск: Белорусская наука, 2008. – 208 с.
Лазарев 1960 – Лазарев В.Н. Мозаики Софии Киевской. – М.: Искусство, 1960. –
314 с.
Лазарев 1966 – Лазарев В.Н. Михайловские мозаики. – М.: Искусство, 1966. –
272 с.
Бібліографія
__________________________________________________________________________________
627
Лапшин 2009 – Лапшин В.А. Тверь в ХIII – XV вв. (по материалам раскопок 1993 –
1997 гг.). – СПб.: Факультет филологии и искусств СПбГУ, 2009. – 540 с.
Литвина, Успенский 2006 – Литвина А.Ф., Успенский Ф.Б. Выбор имени у рус-
ских князей в X – XVI вв. Династическая история сквозь призму антропо-
нимики. – М.: Индрик, 2006. – 904 с.
Литовська метрика 2005 – Литовська метрика. Книга 561. Ревізії українських
замків 1545 року / підг. В. Кравченко. – К.: Наукове товариство ім. Шевченка
в Америці / Наукове товариство ім. Шевченка в Україні / Інститут україн-
ської археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України,
2005. – 600 с.
Лосева 2001 – Лосева О.В. Русские месяцесловы XI – XIV веков. – М.: Памят-
ники исторической мысли, 2001. – 420 с.
Марголіна 2001 – Марголіна І.Є. Кирилівська церква в історії середньовічного
Києва. – К.: Національний заповідник „Софія Київська"; Відділення релігі-
єзнавства Інституту філософії ім. Григорія Сковороди, 2001. – 208 с.
Марголіна, Ульяновський 2005 – Марголіна І.Є., Ульяновський В.І. Київська оби-
тель Святого Кирила. – К.: Либідь, 2005. – 352 с.
Маурітссон 2000 – Маурітссон М., отець. Пес у Біблії // Католицький щоріч-
ник, 1998 / Упоряд. і ред. Н. Климчук. – К.: Видавничий дім „КМ Acade-
mia", 2000. – С. 45-49.
Мачабели 2007 – Мачабели К.Г. О художественно-историческом значении сереб-
ряных рипид средневековой Грузии // От Царьграда до Белого моря. Сборник
статей по средневековому искусству в честь Э.С. Смирновой. – М.: Северный
паломник, 2007. – С. 275-292.
Медынцева 1978 – Медынцева А.А. Древнерусские надписи новгородского Со-
фийского собора XI – XIV века. – М.: Наука, 1978. – 312 с.
Медынцева, Попконстантинов 1984 – Медынцева А.А., Попконстантинов К.К.
Надписи из Круглой церкви в Преславе. – София: Изд-во Болгарской акаде-
мии наук, 1984. – 132 с.
Михеев 2010 – Михеев С.М. Заметки о надписях-граффити новгородского Со-
фийского собора. Часть І. // Древняя Русь: вопросы медиевистики. – 2010. –
№ 2 (40). – С. 91-102.
Михеев, Виноградов 2010 – Михеев С.М., Виноградов А.Ю. Эпиграфические от-
крытия и время строительства киевского Софийского собора // Заснування
Софійського собору в Києві: проблеми нових датувань / Матеріали Круглого
столу (7 квітня 2010 р., м. Київ). – К., 2010. – С. 17-22.
Моця, Казаков 2011 – Моця О., Казаков А. Давньоруський Чернігів. – К.: „Ста-
родавній світ", 2011. – 316 с.
Назаренко 2001 – Назаренко А.В. Древняя Русь на международных путях: Меж-
дисциплинарные очерки культурных, торговых, политических связей IX –
XII вв. – М.: Языки русской культуры, 2001. – 784 с.
Никитенко 1999 – Никитенко Н.Н. Русь и Византия в монументальном ком-
плексе Софии Киевской: Историческая проблематика. – К.: Институт укра-
инской историографии и источниковедения им. М.С. Грушевского НАН
Украины, 1999. – 294 с.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
628
Никитенко 2004 – Никитенко Н.Н. Русь и Византия в монументальном ком-
плексе Софии Киевской: Историческая проблематика – К.: Издательский Дом
„Слово", 2004 (2-е изд.). – 416 с.
Никитенко 2007 – Никитенко Н. Святые целители в стенописи Софии Киев-
ской // Человеческая целостность и встреча культур / Сост. К.Б. Сигов. – К.:
ДУХ І ЛІТЕРА, 2007. – С. 265-281.
Никитенко 2008 – Никитенко Н. Святая София Киевская. – К.: Горобець, 2008. –
384 с.
Никитенко 2008а – Никитенко Н.Н. Собор Святой Софии в Киеве. История, ар-
хитектура, живопись, некрополь. – М.: Северный паломник, 2008. – 272 с.
Никитенко, Корниенко 2009 – Никитенко Н.Н., Корниенко В.В. Древнейшие да-
тированные граффити Софии Киевской // Архитектурное наследство. – М:
КРАСАНАД, 2009. – Вып. 51. – С. 5-13.
Никитенко, Корниенко 2010 – Никитенко Н.Н., Корниенко В.В. Древнейшие да-
тированные граффити Софийского собора в Киеве и его датировка // Byzan-
tinoslavica. – Prague, 2010. – Vol. LXVIII. – P. 205-240.
Никитин 2001 – Никитин А.Л. Основания русской истории: Мифологемы и
факты. – М.: „АГРАФ", 2001. – 768 с.; [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/nikit
Нікітенко 2000 – Нікітенко Н.М. Під покровом Святої Софії. Некрополь Софій-
ського собору в Києві. – К.: Українське товариство охорони пам'яток історії
та культури / Український центр біографічної некрополістики, 2000. – 96 с.
Нікітенко, Корнієнко 2007 – Нікітенко Н., Корнієнко В. Найдавніші датовані гра-
фіті Софії Київської // Праці Центру пам'яткознавства. – К.: Центр пам'ят-
кознавства НАН України та УТОПІК, 2007. – Вип. 12. – С. 244-260.
Нікітенко, Корнієнко 2008 – Нікітенко Н., Корнієнко В. Графіті „групи Олі-
сави" на північних хорах Софії Київської // Пам'ятки України: історія та
культура. – 2008. – № 1 (158). – С. 19-29.
Нікітенко, Корнієнко 2008а – Нікітенко Н., Корнієнко В. Найдавніші графіті
Софії Київської та її датування // Просемінарій: Медієвістика. Історія Церкви,
науки і культури. – К., 2008. – Вип. 7: До ювілею професора Василія Іринар-
ховича Ульяновського. – С. 365-399.
Нікітенко, Корнієнко 2009а – Нікітенко Н.М., Корнієнко Найдавніші графіті
Софії Київської та датування собору // Пам'ятки Національного заповідника
„Софія Київська": культурний діалог поколінь. Матеріали ІV міжнародної
наукової конференції „Софійські читання". Київ, 25-26 жовтня 2007 р. – К.:
Горобець, 2009. – С. 417-443.
Нікітенко, Корнієнко 2010 – Нікітенко Н.М., Корнієнко В.В. Анна Ярославна та
її автографи на стіні Софії Київської // Сіверщина в контексті історії України.
Збірник наукових праць / Національний заповідник „Глухів", Центр пам'ят-
кознавства НАН України і УТОПІК. – Київ-Глухів. – Вип. 3. – С. 93-98.
Нікітенко, Корнієнко 2010а – Нікітенко Н.М., Корнієнко В.В. Княжий знак Все-
волода Ярославича в графіті Софії Київської // Видубицький Михайлівський
монастир – погляд крізь віки. Збірник матеріалів наукової конференції, при-
свяченої 940-літтю Свято-Михайлівського Видубицького монастиря (Київ,
17 вересня 2010 р.). – Київ. – С. 302-312.
Бібліографія
__________________________________________________________________________________
629
Нікітенко, Корнієнко 2011 – Нікітенко Н.М., Корнієнко В.В. Нововиявлені
ранні датовані графіті на фресках Софії Київської та їхній історичний кон-
текст (записи № 1684, № 2126 та № 2204) // Студії з архівної справи та до-
кументознавства / Державна архівна служба України, Український
науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства. – К.,
2011. – Том 19, ч. 1. – С. 90-99.
Нікітенко, Корнієнко 2011а – Нікітенко Н., Корнієнко В. Княжий знак-графіті в
північній галереї // Пам'ятки України: історія та культура. – 2011. – № 3-4
(липень-грудень). – С. 44-49.
Нікітенко, Корнієнко 2011б – Нікітенко Н., Корнієнко В. Атрибуція княжого
знаку-графіті в північній внутрішній галереї Софії Київської // Спеціальні
історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць. –
К.: НАН України, Інститут історії України, 2011. – Число 19. – С. 136-145.
Німчук 1967 – Німчук В. [рецензія]. Высоцкий С.А. Древнерусские надписи
Софии Киевской ХІ – XIV вв. Выпуск І. К.: „Наукова думка", 1966, 239 с. //
Мовознавство. – 1967. – № 2. – С. 86-91.
Німчук 1983 – Німчук В.В. Київські глаголичні листки. Найдавніша пам'ятка
слов'янської писемності. – К.: Наукова думка, 1983. – 144 с.
Новий словник 2008 – Новий словник іншомовних слів: близько 40000 слів і
словосполучень / Шевченко Л.І., Ніка О.І., Хом'як О.І., Дем'янюк А.А.;
за ред. Л.І. Шевченко. – К.: АРІЙ, 2008. – 672 с.
Новое 1981 – Новое в археологии Киева. – К.: Наукова думка, 1981. – 456 с.
Овчаров 2006 – Овчаров Н.Д. Исторически приноси към старобългарската и ста-
рославянската епиграфика и книжовность. – София: Академично издатель-
ство „Марин Дринов", 2006. – 404 с.
Однороженко 2008 – Однороженко О. Князівська геральдика Волині середини
XIV – XVIII ст. – Харків: Національна академія наук України, Інститут укра-
їнської археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, 2009. – 180 с.
Орел, Кулик 1995 – Орел В., Кулик А. Заметки о древних киевских граффити //
Археологія. – 1995. – № 1. – С. 124-132.
Орлов, Козюба 2008 – Орлов Р.А., Козюба В.К. Нова знахідка пряслиця з графіті
з Вишгорода // Археологія. – 2008. – № 3. – С. 35-39.
Остромирово евангелие 2007 – Остромирово евангелие 1056-1057 года по изда-
нию А.Х. Востокова. – М.: Языки славянских культур, 2007. – 968 с.
Панашенко 1974 – Панашенко В.В. Палеографія українського скоропису другої
половини XVII ст. (на матеріалах Лівобережної України). – К.: Наукова
думка, 1974. – 112 с.
Патерик 2001 – Патерик Києво-Печерський за редакцією, написаною 1462 року
по Різдві Христовому печерським ченцем Касіяном / Упорядкувала, адаптувала
українською мовою, склала примітки та додатки Ірина Жиленко. Відп. ред.
В.М. Колпакова. – К.: Видавничий дім „КМ Academia", 2001. – 348 с.
Пентковская 2004 – Пентковская Т.В. Грецизмы и их славянские эквиваленты в
южнославянских и восточнославянских переводах ХІ – XIV вв. // Славяне и
их соседи. Славянский мир между Римом и Константинополем. Выпуск 11. –
М.: Индрик, 2004. – С. 95-110.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
630
Пермиловская 2009 – Пермиловская А.Б. Деревянные кресты Русского Севера //
Архитектурное наследство / Отв. ред. И.А. Бондаренко. – Вып. 50. – М.:
Книжный дом „ЛИБРОКОМ", 2009. – С. 179-193.
Последование 1876 – Последование парастаса, сиречь великие панихиды и все-
нощного бдения, певаемых по усопшим отцем и братиям нашим и по всем
православным христианам преставльшимся. – К., 1876.
Похилевич 2005 – Сказания о населенных местностях Киевской губернии или
Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах,
местечках и городах, в пределах губернии находящихся / Собрал Л. Похиле-
вич. – Біла Церква: Видавець О. Пшонківський, 2005. – ХХІІ+642 с.
Пселл 1978 – Михаил Пселл. Хронография / Перевод, статьи и примечания
Я.Н. Любарского. – М.: Наука, 1978. – 320 с.
ПСРЛ 1 – Полное собрание русских летописей. Том І. Лаврентьевская летопись. –
М.: Языки русской культуры, 2001. – 496 с.
ПСРЛ 2 – Полное собрание русских летописей. Том ІІ. Ипатьевская летопись. –
М.: Языки русской культуры, 2001. – 648 с.
ПСРЛ 3 – Полное собрание русских летописей. Т. ІІІ: Новгородская первая
летопись старшего и младшего изводов. – М.: Языки русской культуры,
2000. – 720 с.
Пчела 2008 – „Пчела": Древнерусский перевод / Том І / Рос. академия наук. Ин-
т русского языка им. В.В. Виноградова; отв. ред. А.М. Молдован; Изд. подгот.
А.А. Пичхадзе, И.И. Макеева. – М.: Рукописные памятники Древней Руси,
2008. – 888 с.
Рибаков 1947 – Рибаков Б.А. Іменні написи ХІІ ст. в київському Софійському со-
борі // Археологія. – І. – 1947. – С. 53-64.
Рождественская 1992 – Рождественская Т.В. Древнерусские надписи на стенах
храмов: новые источники ХІ-XV вв. – СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского
государственного университета, 1992. – 166 с.
Рождественская 2009 – Рождественская Т.В. Литургические и литературные
тексты на стенах Софии Киевской // Пам'ятки Національного заповідника
„Софія Київська": культурний діалог поколінь. Матеріали ІV міжнародної
наукової конференції „Софійські читання". Київ, 25-26 жовтня 2007 р. – К.:
Горобець, 2009. – С. 320-327.
Рохлин 1940 – Рохлин Д.Г. Итоги анатомического и рентгенологического изуче-
ния скелета Ярослава Мудрого // Краткие сообщения Института истории ма-
теральной культуры. – 1940. – VII. – С. 46-57.
Русская азбука 1998 – Русская азбука в инициалах XI – XVI веков. – М.: НИЦ
„Скрипторий", 1998. – 160 с.
Рыбаков 1959 – Рыбаков Б.А. Запись о смерти Ярослава Мудрого // Советская
археология. – 1959. – № 4. – С. 245-249.
Рыбаков 1963 – Рыбаков Б.А. Русская эпиграфика Х – XIV вв. (Состояние, воз-
можности, задачи) // История, фольклор, Искусство славянских народов. До-
клады советской делегации. V Международный съезд славистов (София,
сентябрь 1963). – М.: Изд-во АН СССР, 1963. – С. 34-72.
Рыбаков 1964 – Рыбаков Б.А. Русские датированные надписи XI – XIV веков /
Свод археологических источников, вып. Е – 144. – М.: Наука, 1964. – 48 с.
Бібліографія
__________________________________________________________________________________
631
Рыбаков 1972 – Рыбаков Б.А. Русские летописцы и автор „Слова о полку Иго-
реве". – М.: Наука, 1972. – 520 с.
Сапрыкин, Масленников 2007 – Сапрыкин С.Ю., Масленников А.А. Граффити и
дипинти хоры античного Боспора. – К.: АДЕФ-Україна, 2007. – 320 с.
Сергєєва 2011 – Сергєєва М.С. Косторізна справа у Стародавньому Києві. – К.:
КНТ, 2011. – 256 с.
Сергий 1997 – Сергий (Спасский), архиепископ. Полный месяцеслов Востока (в
трех томах). – Том II: Святой Восток. Часть 1. / Репринтное воспроизведение
издания: г. Владимир, 1901. – М.: Православный паломник, 1997. – 430 с.
Сінкевич, Корнієнко 2009 – Сінкевич Н.О., Корнієнко В.В. Латиничні графіті XVI
– XVII ст. Софії Київської: до питання класифікації та атрибуції написів //
Труди Київської Духовної Академії. – 2009. – Число 5: Спеціальний випуск,
присвячений 300-літтю з дня упокоєння гетьмана Івана Мазепи. Матеріали
науково-практичної конференції „Гетьман Іван Мазепа – будівничий Україн-
ської Православної Церкви" (22-23 вересня 2009 р., м. Київ). – С. 165-171.
Словарь 1999 – Старославянский словарь (по рукописям Х – ХІ веков): около
10000 слов / Э. Благова, Р.М. Цейтлин, С. Геродес и др. Под ред. Р.М. Цейт-
лин, Р. Вечерки и Э. Благовой. – 2-е изд., стереотип. – М.: Изд-во „Русский
язык", 1999. – 842 с.
Словарь 1 – Словарь старославянского языка. Репр. изд.: в 4-т. – СПб.: Изд-во
Санкт-Петербургского университета, 2006. – Т. І. – 950 с.
Словарь 2 – Словарь старославянского языка. Репр. изд.: в 4-т. – СПб.: Изд-во
Санкт-Петербургского университета, 2006. – Т. ІІ. – 648 с.
Словарь 3 – Словарь старославянского языка. Репр. изд.: в 4-т. – СПб.: Изд-во
Санкт-Петербургского университета, 2006. – Т. ІІІ. – 680 с.
Словарь 4 – Словарь старославянского языка. Репр. изд.: в 4-т. – СПб.: Изд-во
Санкт-Петербургского университета, 2006. – Т. ІV. – 1054 с.
Словник 1977 – Словник староукраїнської мови XIV – XV ст. – Т. 1. – К.: Наукова
думка, 1977. – 632 с.
Словник 1978 – Словник староукраїнської мови XIV – XV ст. – Т. 2. – К.: Наукова
думка, 1978. – 592 с.
Смирнова 2007 – Смирнова И.М. Тайная история креста. – М.: Эксмо, 2007. – 320 с.
Смядовски 1993 – Смядовски С. Българска кирилска епиграфика. ІХ - XV век. –
София: Издателска група АГАТА-А СД, 1993. – 248 с.
Собор 2001 – Собор Святої Софії в Києві: [Книга-альбом] / Автор тексту Г. Лог-
вин. – К.: Мистецтво, 2001. – 352 с.
Сотникова, Спасский – Сотникова М. П., Спасский И. Г. Тысячелетие древней-
ших монет России: Сводный каталог русских монет X – XI веков. – Л.: Ис-
кусство, 1983. – 240 с.
Столярова 1998 – Столярова Л.В. Древнерусские надписи ХІ-XIV вв. на перга-
менных кодексах. – М.: Наука, 1998. – 414 с.
Столярова 2000 – Столярова Л.В. Свод записей писцов, художников и переплет-
чиков древнерусских пергаменных кодексов XI – XIV веков. – М.: Наука,
2000. – 543 с.
Столярова, Каштанов 2010 – Столярова Л.В., Каштанов С.М. Книга в Древней
Руси (XI – XVI вв.). – М.: Русский Фонд Содействия Образованию и Науке,
2010. – 448 с.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
632
Терський 2006 – Терський С.В. Луческ Х – XV ст.: Монографія. – Львів: Видав-
ництво Національного університету „Львівська політехніка", 2006. – 252 с.
Толочко 2002 – Толочко П.П. Ярослав Мудрий. – К.: Видавничий дім „Альтерна-
тиви", 2002. – 272 с.
Томашевський 2008 – Томашевський А. Середньовічна Овруцька волость і фе-
номен овруцької околичної шляхти // Наукові записки з української історії:
Збірник наукових статей. – Переяслав-Хмельницький: Державний вищий на-
вчальний заклад „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний універ-
ситет імені Григорія Сковороди", 2008. – Вип. 20. – С. 466-489.
Турилов 2000 – Турилов А.А. Заметки о киевских граффити // Лингвистическое
источниковедение и история русского языка. – М., 2000. – С. 26-58.
Уваров 2001 – Уваров А.С. Христианская символика. Символика раннехристи-
анского периода. – М.: УНИК; СПб.: „Алетейя", 2001. – 256 с.
Ульяновский 2009 – Ульяновский В.И. Выдубицкий чуда архангела Михаила
монастырь. История в лицах, памятниках архитектуры и церковного искус-
ства – К.: Издательский дом „Музей Шереметьевых", 2009. – 624 с.
Фергюсон 1998 – Фергюсон Д. Христианский символизм. – М.: Изд-во Ассоциа-
ции Духовного Единения „Золотой век", 1998. – 332 с.
Филиппов 2007 – Филиппов И.С. Крещение языческим именем и другие пара-
доксы западноевропейской антропонимии в раннее средневековье // Имено-
слов. Историческая семантика имени. Вып. 2 / Сост. Ф.Б. Успенский. – М.:
Индрик, 2007. – С. 88-115.
Хаджиев 2009 – Хаджиев К. За надписа на граматик Андрея от Осмарски боаз,
Шуменско // Нумизматика, сфрагистика и епиграфика. – София, 2009. –
№ 5. – С. 262-376.
Цыб 2011 – Цыб С.В. Древнерусское времяисчисление в „Повести временных лет".
Издание второе, исправленное. – СПб.: ДМИТРИЙ БУЛАНИН, 2011. – 320 с.
Час 2010 – Час заснування Софії Київської. Пристрасті довкола мілленіума. –
К.: Горобець, 2010. – 128 с.
Черепнин 1956 – Черепнин Л.В. Русская палеография. – М.: Госполитиздат,
1956. – 616 с.
Шаповалов 2003 – Шаповалов Г. Про духовний зміст символу „проквітлий хрест" //
Проблеми та досвід вивчення, захисту, збереження і використання архітек-
турної спадщини. Матеріали Перших науково-практичних Софійських чи-
тань. Київ, 27-28 листопада 2002 р. – К.: „Фенікс", 2003. – С. 214-216.
Щепкин 1999 – Щепкин В.Н. Русская палеография. – М.: Аспект Пресс,
1999. – 270 с.
Энциклопедия 2005 – Энциклопедия символов, знаков, эмблем. – М.: Эксмо;
СПб.: Митгард, 2005. – 608 с.
Яковенко 2008 – Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV – до середини XVII
століття. Волинь і Центральна Україна. Видання друге, переглянуте і виправ-
лене. – К.: Критика, 2008. – 472 с.
Янин 1992 – Янин В.Л. Эпиграфические заметки // Вопросы языкознания. – 1992. –
№ 2. – С. 21-36.
Янин 1986 – Янин В.Л. Новгород. Берестяные грамоты № 540-614 // Янин В.Л.,
Зализняк А.А. Новгородские грамоты на бересте (Из раскопок 1977-1983 гг.).
Бібліографія
__________________________________________________________________________________
633
Комментарии и словоуказатель к берестяным грамотам (из раскопок 1951 –
1983 гг.). – М.: Наука, 1986. – С. 13-76.
Boniecki 2002 – Boniecki A. Herbarz Polski: wydanie nowe, elektroniczne / Dr Mi-
nakowski Publikacje Elektroniczne. – Kraków 2002; [Електронний ресурс].
Режим доступу: // www.przodkowie.com.
Katicic, Novak 1988 – Katicic R., Novak S. Dva tisucljeca pismene kulture na tlu hr-
vatske. – Zagreb: SNL, 1988. – 180 s.
Horvat 2006 – Horvat J. Kultura Hrvata kroz 1000 godina. – Zagreb: Naklada Fran,
2006. – Knjiga prva. – 648 s.
Niesiecki 1 – Korona Polska przy złotey wolnosci starożytnemi Wszstkich Kathedr,
Prowincyi, y Rycerstwa kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, naywyż-
szymi Honorami; a naypierwey Cnotą, Pobożnością, y Swiątobliwością ozdobiona
Potomnym zaś wiekom na zaszczyt y nieśmiertelną sławę Pamiętnych w tey Oy-
czyźnie Synow podana Przez X. Kaspra Niesieckego Societatis Jesu. – Lwów: w
Drukarni Collegium LwowskiegoSocietatis JESU, 1728.
Niesiecki 2 – Korona Polska przy złotey wolnosci starożytnemi Rycerstwa Polskiego
y Wielkiego Xięstwa Litewskiego kleynotami naywyższymi Honorami Heroicz-
nym, Męstwem y odwagą, Wytworną Nauką a naypierwey Cnotą, nauką Poboż-
nością, y Swiątobliwością ozdobiona Potomnym zaś wiekom na zaszczyt y
nieśmiertelną sławę Pamiętnych w tey Oyczyźnie Synow podana TOM DRUGI
Przez X. Kaspra Niesieckego Societatis Jesu. – Lwów: w Drukarni Collegium
LwowskiegoSocietatis JESU, 1738.
Niesiecki 3 – Korona Polska przy złotey wolnosci starożytnemi Rycerstwa Polskiego
y Wielkiego Xięstwa Litewskiego kleynotami naywyższymi Honorami Heroicz-
nym, Męstwem y odwagą, Wytworną Nauką a naypierwey Cnotą, nauką Poboż-
nością, y Swiątobliwością ozdobiona Potomnym zaś wiekom na zaszczyt y
nieśmiertelną sławę Pamiętnych w tey Oyczyźnie Synow podana TOM TRZECI
Przez X. Kaspra Niesieckego Societatis Jesu. – Lwów: w Drukarni Collegium
LwowskiegoSocietatis JESU, 1740.
Niesiecki 4 – Korona Polska przy złotey wolnosci starożytnemi Rycerstwa Polskiego
y Wielkiego Xięstwa Litewskiego kleynotami naywyższymi Honorami Heroicz-
nym, Męstwem y odwagą, Wytworną Nauką a naypierwey Cnotą, nauką Poboż-
nością, y Swiątobliwością ozdobiona Potomnym zaś wiekom na zaszczyt y
nieśmiertelną sławę Pamiętnych w tey Oyczyźnie Synow podana TOM
CZWARTY Przez X. Kaspra Niesieckego Societatis Jesu. – Lwów: w Drukarni
Collegium LwowskiegoSocietatis JESU, 1743.
Ozerkov 2006 – Ozerkov D. Flourishing croos: a hierotopical motif in Jerusalem,
Rome, and Russia // Новые Иерусалимы. Перенесение Сакральных про-
странств в христианской культуре. Материалы международного симпозиума
/ ред.-сост. А.М. Лидов. – М.: Индрик, 2006. – С. 82-87.
PES 12 – Polska encyklopedia szlachecka / S.J. Staryków-Kasprzycki, M. Dmowski. –
T. 12. – Warszawa: Instytut Kultury Historycznej, 1938. – 422 s.
Slownik 1881 – Słownik geograficzny królestwa polskiego i innych krajów słowiańskich.
Widany pod redackcyą F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego, W. Walewskiego. –
T. II. – Warszawa, 1881; [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_II.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
634
Slownik 1892 – Słownik geograficzny królestwa polskiego i innych krajów słowiańskich.
Widany pod redackcyą F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego, W. Walewskiego. –
T. XII. – Warszawa, 1892; [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XII
Urzednicy 2002 – Urzednicy dawnej Rzechypospolitej XII – XVIII wieku. T. III, z. 4:
Urzednicy wojewodztw Kijowskiego i Chernihowskiego XV – XVIII wieku:
spisy. – Kornik: Biblioteka Kornika, Instytut historii, 2002. – 344 s.
Dhm"trioj – `O "Osioj Dhm"trioj Р SkeunfÚlax // ΜΕΓΑΣ ΣΥΝΑΞΑΡΙΣΤΗΣ; [Елек-
тронний ресурс]. Режим доступу: http://www.synaxarion.gr/gr/sid/1889/sx-
saintinfo.aspx
Бібліографія
__________________________________________________________________________________
І.1. Фреска з образом св. Єрміонії 
№ Відстань Відстань
від сучасної від правого ребра
підлоги (см) лопатки (см)
2094 179 4
І.2. Фреска з образом невідомої св. мучениці
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра
підлоги (см) лопатки (см)
2095 166 96
2096 157 99
2097 134 72
2098 146 98
2099 125 17
2100 143 21
2101 149 31
І.3. Фреска з образом св. Пелагії Антіохій-
ської
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра
підлоги (см) лопатки (см)
2102 161 63
2103 161 76
2104 159,5 80
2105 165 98
2106 167 104
2107 134 83
2108 142 66
2109 92 94
І.4. Фреска з зображенням орнаменту
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра
підлоги (см) лопатки (см)
2110 168 71
2111 149,5 41
2112 105 162
2113 86 37
2114 85 25
2115 101 14
І.5. Фреска з образом невідомої святої
№ Відстань Відстань
від сучасної від правого ребра
підлоги (см) лопатки (см)
2116 204 46
2117 193 29
2118 182 48
2119 143 28
2120 170 44
2121 168 31
2122 95,5 69
2123 141,5 24
2124 153 41
І.6. Фреска з образом св. Сави Освященного
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра
підлоги (см) лопатки (см)
2125 184 14
2126 172,5 38
2127 204 16
2128 140 7,5
2129 151 12
2130 158,5 38
2131 168 54
2132 132,5 97
2133 143 91
2134 158 64
2135 81 72
2136 104 63
І.7. Фреска з зображенням орнаменту
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра
підлоги (см) лопатки (см)
2137 166 53
2138 152 19
2139 148 19
2140 116 29
І.8. Фреска з образом св. Пантелеймона
№ Відстань Відстань
від сучасної від правого ребра
підлоги (см) лопатки (см)
3 141 90
8 148 110
8а 163,5 108
47 152 15
48 149 12
48а 145,5 10,5
48б 145 10
48в 150 6
48г 144,5 4,5
48д 142 10
48е 143 7
48є 143 12
196 169 17
197 169,5 5,5
454 162 68
455 164 83
2141 176 6,5
2142 148,5 5
__________________________________________________________________________________
636
Координати розташування графіті північної сторони
приділа святих Іоакима та Анни
2143 150 3,5
2144 150,5 8
2145 156 5,5
2146 148 2,5
2147 141 6,5
2148 134 10
2149 131 16
2150 138 5,5
2151 119 18
2152 112 13,5
2153 127 18
2154 130,5 25
2155 161 10
2156 160 4
2157 159,5 4
2158 158,5 17
2159 151 16,5
2160 146 19
2161 149 20
2162 140 26,5
2163 152 22
2164 156,5 27
2165 158 22
2166 158 21
2167 158 23
2168 157 11,5
2169 160,5 20
2170 149,5 13,5
2171 164 12
2172 163 17,5
2173 160,5 23,5
2174 168,5 17
2175 114 26
2176 152 39,5
2177 183 61,5
2178 182 50
2179 144 33,5
2180 142 35
2181 159 6
2182 138,5 42
2183 142 41
2184 143,5 43
2185 176 50
2186 173,5 50
2187 154,5 53
2188 154,5 62
2189 137 53
2190 120,5 68
2191 115,5 75
2192 128 76
2193 131 58,5
2194 145 59
2195 143 78
2196 135 91,5
2197 111 57
2198 139 110
2199 141,5 102,5
2200 143 96,5
2201 145 92,5
2202 148 88
2203 155 68
2204 132 101
2205 147 98
2206 148,5 103,5
2207 146 101,5
2208 146 102
2209 159,5 109
2210 176 64
2211 150,5 84
2212 188 112
2213 163 100
І.9. Фреска з образом св. Миколая 
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра
підлоги (см) лопатки (см)
17 165 97
18 151 82
19 147 72
24 149 41
64 143 39
264 128,5 77,5
277 126 39,5
2214 150 29,5
2215 141 5
2216 145,5 4,5
2217 155 5
2218 156 23
2219 154,5 32
2220 144,5 19
2221 134 7,5
2222 139,5 20,5
2223 130,5 11
2224 144 18,5
2225 136 11,5
2226 135 20
2227 133 25
2228 129,5 13,5
2229 118 32
2230 126 32,5
2231 119 22
Координати розташування графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
637
2232 119,5 26,5
2233 121 32
2234 114 17
2235 109 13,5
2236 114 32
2237 104 33
2238 90 39
2239 98 74,5
2240 108 52,5
2241 92 45
2242 110 40
2243 103 78
2244 114 82
2245 127 46
2246 131 41
2247 123 42,5
2248 128,5 41
2249 120 42
2250 119 49
2251 122,5 50
2252 128 66,5
2253 128 68
2254 130 60
2255 131 68
2256 131,5 68
2257 134,5 60
2258 128 54,5
2259 128 57,5
2260 123 58
2261 119 75
2262 121 73,5
2263 120 65
2264 111 68
2265 111 75
2266 128 85
2267 109 79
2268 106,5 77
2269 110,5 97,5
2270 109 102,5
2271 106 99,5
2272 109 109
2273 125 96
2274 126 102
2275 128 111
2276 132,5 108,5
2277 130 103
2278 132 91
2279 136 86
2280 134 78
2281 147 112
2282 135 112
2283 165 102
2284 130 93
2285 119 65
2285а 258 4
2286 136 90
2287 154 105
І.10. Фреска з образом св. пророка Мойсея
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра 
підлоги (см) лопатки (см)
2288 202 59
2289 185 26
2290 185 16
2291 179,5 58,5
2292 168 54
2293 161 29
2294 159 16
2295 148 24,5
2296 145 9
2297 130 50,5
2298 123 49
2299 119 30
2300 129 21
2301 127,5 11
І.11. Фреска з образом св. Іоанна Златоуста
№ Відстань Відстань
від сучасної від правого ребра
підлоги (см) лопатки (см)
2302 189,5 39
2302а 190 27
2303 125,5 37
2304 129 52
2305 134 33
2306 142 4
2307 107 28
І.12. Фреска з образом невідомого святого
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра 
підлоги (см) лопатки (см)
194 133 30,5
230 147 43
2308 182 5
2309 168 7
2310 151 16
2311 149 18
2312 151 6
2313 150 6
2314 128 20
2315 117 28
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
638
2316 102 12
2317 99,5 12
2318 67 60
2319 71 93
2320 137 35
2321 96 26,5
2322 69 84
2323 88 93
2324 82,5 93,5
2325 140 24
2326 132 54
2327 141 91
2328 91,5 70
2329 135 93
2330 96 70
2331 78,5 51
2332 111 52,5
2333 81 36
2334 94 43
2335 131 95,5
2336 67 44
І.13. Фреска з образом св. Димитрія Скево-
філакса
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра 
підлоги (см) лопатки (см)
9 151 50
9а 152 29
16 138 42
70 132 53
143 121,5 59
233 174 37
234 160 38
235 140 36
2337 138,5 33
2338 138,5 37,5
2339 170 43
2340 166 39
2341 165 34
2342 165 32
2343 155 51,5
2344 152 38
2345 155 42
2346 165 66
2347 146 34,5
2348 143 42
2349 143 28
2350 149 17
2351 142 16
2352 135 10,5
2353 131 10,5
2354 135 16
2355 123 46
2356 124 18
2357 126,5 57,5
2358 129 35
2359 118 38
2360 153 64
2361 151 67
2362 139 50
2363 138 54,5
2364 134 55,5
2365 140 67
2366 134 65
2367 113 59
2368 113 52
2369 94 67
2370 100 62,5
2371 143,5 50,5
2372 94 35,5
2373 104 26
2374 99 37,5
2375 108 47
2376 92 30,5
2377 95 19,5
І.14. Фреска з образом св. Міни
№ Відстань Відстань
від сучасної від правого ребра 
підлоги (см) лопатки (см)
151 151 27
222 193 18
223 132 47
2378 193 40
2379 206 27
2380 183 37
2382 179,5 33
2382 161 30
2383 152,5 48
2384 146 40
2385 148 53
2386 143 26
2387 142 26
2388 132,5 16,5
2389 135 26
2390 132 14
2391 130 26
2392 135 58
2393 127 32
2394 117 55
2395 226 42
Координати розташування графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
639
І.15. Фреска з образом св. Димитрія Солун-
ського 
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра 
підлоги (см) лопатки (см)
99 153 108
192 176 95,5
193 147 72
2396 298 22
2397 290 36
2398 275 34
2399 229 19
2400 242 27
2401 130 63
2402 158 76
2403 149,5 106
2404 147,5 102
2405 143 103,5
2406 141 100
2407 142,4 107,5
2408 142 106,5
2409 138 106
2410 139 92
2411 134 98
2412 138 101
2413 133 107
2414 127 107
2415 71 64
2416 71 60
2417 68 56
І.16. Фреска з зображенням орнаменту
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра 
підлоги (см) лопатки (см)
191 123 64
2418 143 68
2419 206 20
2420 155 46
2421 192,5 40
І.17. Фреска з зображенням орнаменту
№ Відстань Відстань
від сучасної від кута 
підлоги (см) стіни (см)
59 128 30
173 143 31
174 137 31
190 117 28
190а 117 35
2422 161 28,5
2423 141,5 18
2424 144 12,5
2425 131 20,5
2426 134,5 22,5
2427 125,5 10
2428 125 18,5
2429 130 11
2430 119 12
2431 117 7
2432 102 28,5
2433 112 18
2434 109 16
2435 108 33,5
2436 108 16
2437 108 16
2438 101 34,5
2439 150 37
2440 180 35
І.18. Фреска з образом св. Іполіта Римського
№ Відстань Відстань
від сучасної від правого ребра 
підлоги (см) лопатки (см)
226 137 32
239 114 24
2441 134 28
2442 211 96
2443 146 49
2444 137 63
2445 156 83
2446 156 65
2447 131 55
2448 120 44
2449 131 53
2450 123 53
2451 127 73
2452 120,5 61
2453 177,5 73
2454 106 44
2455 104 63
2456 84 70
2457 87 63
2458 78 64
2459 78,5 56
2460 141,5 39
2461 141 36
2462 125 38
2463 120 35
2464 41 38
2465 40 41
2466 30 19
2467 26 46
2468 20 43
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
640
2469 137 12
2470 92,5 27
2471 89 21
2472 107 6
2473 131 5
2474 146 5
2475 140 5
2476 125 5
2477 116 6
2478 137,5 15,5
2479 114 26
2480 123 23
2481 129,5 32
2482 127,5 33
2483 129 27
2484 134,5 22
2485 144 30
2486 140 27
2487 143,5 28
2488 125 16
2489 141 23
2490 143 17
2491 147 22
2492 150 22
2493 152 22
2494 157,5 24
2495 161 22
2496 164 29
2497 167 20
2498 173 22
2499 176 22
2500 179 21
2501 173 6
2502 154 4
2503 163 5
2504 81 19
2505 177 16
2506 136,5 4
2507 190 45
2508 136 6
2509 198 18
2510 185 18
2511 192 19
2512 205 22
І.19. Фреска з зображенням орнаменту
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра 
підлоги (см) лопатки (см)
2513 219 9
2514 209 7
2515 195 48
2516 179 22
2517 176 34
2518 171,5 41
2519 165,5 26
2520 159,5 36
2521 183 11
2522 172 3
2523 168 10
2524 185 30
2525 160 5
2526 156 8
2527 157 14
2528 154 8
2529 162,5 15
2530 152 18,5
2531 122,5 14
2532 139 12
2533 145 6
2534 144 10
2535 137 11
2536 135 13
2537 132,5 16
2538 130 15
2539 131 22
2540 145 16,5
2541 138 24
2542 142 21
2543 161 21
2544 137 20
2545 154 32
2546 150,5 31
2547 149 31
2548 147 29
2549 144 33
2550 141 33
2551 138 33
2552 140 34,5
2553 134 23
2554 133 24
2555 170 68
2556 151 61
2557 160 71
2558 151 71
2559 146 65
2560 148 72
2561 154,5 54,5
2562 150 43
2563 146 52
2564 145 50
Координати розташування графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
641
2565 141 50
2566 138 57
2567 134 57
2568 141 72
2569 137 70
2570 135 70
2571 130 63
2572 121 63
2573 139 54
2574 132 65
2575 127 30
2576 126 38
2577 113 68
2578 105 11
2579 105 32
2580 114 26
2581 118 51,5
2582 26 10
2583 84 87
2584 104 66
2585 53 19
2586 106 58
І.20. Фреска з образом невідомого святого
№ Відстань Відстань
від сучасної від правого ребра 
підлоги (см) лопатки (см)
2555а 167 103
2557а 161 103
2558а 150,5 103
2559а 136 102
2587 230 88
2588 215 92
2589 242,5 97
2590 191 67
2591 196 92
2592 142 78
2593 188 104
2594 167 73
2595 150,5 63,5
2596 160 42
2597 175 90
2598 182 91
2599 157 97
2600 156 81
2601 158 88
2602 152,5 93
2603 125 101
2604 120 101
2605 145 104
2606 155 83
2607 144 90
2608 133 89
2609 129 100
2610 154 64
2611 155 65
2612 162 66
2613 146 42
2614 140 64
2615 135 71
2616 146 60
2617 134 73
2618 127,5 78
2619 134 73
2620 128 77
2621 135 34
2622 138 74
2623 138 48
2624 145 69,5
2625 141 42
2626 127 67
2627 130 61
2628 129 65
2629 123 75
2630 116,5 76
2631 112 68
2632 110 65,5
2633 116 63
2634 114 61
2635 125 74
2636 112 65
2637 89 52
2638 105 68
2639 79 57
2640 87,5 99
2641 90 102
2642 107 101
2643 131 37
2644 127 39
2645 129 6
2646 105 43
2647 53,5 53
2648 39 41
2649 43 45
2650 22 23
2651 37 65
2652 29 75
2653 24 75
2654 15 70
2655 183 46
2656 152 6
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
642
2657 135 8
2658 145 7
2659 163 6,5
2660 140 21
2661 146 22
2662 164 24
2663 177 63
2664 199 29
2665 178 74
2666 141 17,5
2667 141,5 25
І.21. Фреска з образом св. Карпа
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра 
підлоги (см) лопатки (см)
2668 183 107
2669 183 108
2670 155 93,5
2671 175 101,5
2672 164 105
2673 156,5 101
2674 144 97
2675 148 106
2676 134,5 106
2677 132 92
2678 190 22
2679 184,5 17
2680 168 25
2681 78 32
І.22. Фреска з образом св. Папіли
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра 
підлоги (см) лопатки (см)
2682 183 24
2683 179 24
2684 170 22
2685 167 28
2686 163 29
2687 161 29
2688 156 22
2689 151 20
2690 159 43
2691 176 28
2692 153 43
2693 147 46
2694 135 40
2695 136 15
2696 164 88
2697 156 23,5
2698 141 19,5
2699 143 97
2700 143 87
2701 142 82
2702 144 78
2703 159 86
2704 143 14
2705 125 80
2706 124 21
2707 144 50
2708 144 65
2709 155 61
2710 128 87
2711 126 64
2712 109 88
2713 117 36
2714 156 82
2715 121,5 82
2716 168 80
2717 156 92
2718 115 84
2719 134 67
2720 150 82
2721 149 95,5
2722 143 91,5
2723 125 92
2724 121 80,5
2725 100 14
2726 103 100
2727 114 94
2728 106 97
2729 104 56
2730 106 66
2731 85 97
2732 100 22,5
2733 90 49
2734 112 22
2735 103 27
2736 100 66,5
2737 91 67
2738 94 66
2739 94 72
2740 93 89
2741 90 85
2742 99 100
2743 82 61
2744 70 86
2744а 70 76
2745 117 49
2746 130 33
2747 180 92
Координати розташування графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
643
І.23. Фреска з образом св. Василія Великого
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра 
підлоги (см)
*
лопатки (см)
2748 172 120
2749 168 120
2750 163 117
2751 157 119
2752 114 121
2753 115 129
2754 113,5 123
2755 112 125
2756 147 114
2757 100 123
2758 110 119
2759 84 122
2760 113 111
2761 106 107
2762 112 97,5
2763 105 100
2764 97 50,5
2765 82 116
2766 87 102
2767 82 116
2768 78 42
2769 79 109
2770 98 12
2771 102 56,6
2772 54 106
2773 112 40,5
2774 98,5 59
2775 94 54
2776 89 56,6
2777 86 54,5
2778 80 57
2779 77 49
2780 102 101
2781 96 101
2782 80 30,5
2783 106,5 35
2784 92 23
2785 183 12,5
2786 107,5 118,5
2787 96 123
2788 109 40
2789 102 45
2790 110,5 20
2791 123 5
2792 111 8
2793 114 5
2794 163 12,5
2795 150 6
2796 173 12
2797 157 11
2798 163 13
2799 147,5 14
2800 150 12
2801 145 10
2802 141 12,5
2803 141 7
2804 147,5 7
2805 135 9
2806 44 64
2807 44 24
2808 52 56
І.24. Фреска з зображенням орнаменту
№ Відстань Відстань
від сучасної від правого ребра 
підлоги (см) лопатки (см)
2809 201 15
2810 194 4
2811 105 12
2812 153 16
2813 146 16
І.25. Фреска з зображенням орнаменту
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра 
підлоги (см) лопатки (см)
2814 175 9
2815 185 10
2816 209 3,5
2817 188 5
І.26. Фреска з зображенням орнаменту
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра 
підлоги (см) лопатки (см)
2818 170 9,5
2819 167 3
І.27. Фреска на північній стороні апсиди
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра 
підлоги (см) лопатки (см)
2820 174 2
2821 251 34
2822 265 37
2823 241 37
2824 241 9
2825 236 9
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
644
____________________________________
* Фактично під фрескою знаходяться дві сходинки.
Для уніфікації координат всі вони подаються по вер-
хній горизонтальній поверхні рівня віми.
2826 234 9
2827 229 5
2828 222 9
2829 214 9
2830 208 32
2831 199 14
2832 206 16
2833 191,5 24
2834 195 21
2835 166 8
2836 179 16
2837 152,5 39
2838 170 16
2839 167 37
2840 163 17
2841 174 15
2842 151 33
2843 147 17
2844 190 37,5
2845 145 31
2846 141 6
2847 143 43
2848 153 22
2849 121 35
2850 172 30,5
2851 166 37
2852 157 80
2853 165 33
2854 157 65
2855 157 23
2856 152 71
2857 129 30
2858 148,5 83
2859 142,5 83
2860 165 90
2861 144 9
2862 155,5 86
2863 128 66
2864 165 73
2865 164 74
2866 168 58
2867 179 79
2868 168 106
2869 163 98
2870 161 117
2871 175 79
2872 163,5 111
2873 162 112
2874 174 124
2875 180 76
2876 153 53,5
2877 156 48,5
2878 153 55
2879 167 44
2880 166 48
2881 159 85
2882 141,5 56,5
2883 160 49
2884 140 48
2885 176,5 54,5
2886 171 51
2887 175,5 50,5
2888 184 44
2889 179 90
2890 182 53
2891 179 48
2892 180 105
2893 227 68
2894 186 98
2895 177 87,5
2896 186 79
2897 194 81
2898 199 106
2899 215 105
2900 208 106
2901 193 50,5
2902 188 50,5
2903 202 87
2904 204 55
2905 212 78
2906 209 55
2907 198 55
2908 195 55
2909 225 65
2910 222 82
2911 218 67
2912 223 50
2913 217 85
2914 215 60
2915 98 64
2916 96 54
2917 87 45
2918 75 35
2919 80 55
2920 67 25
2921 70 57
2922 237 67
2923 66 3
2924 198 84
2925 234 75
Координати розташування графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
645
2926 240 72
2927 228 71
2928 232 71
2929 235 74
2930 256 63
2931 268 92
2932 256 99
2933 264 55
2934 234 200
2935 227 200
2936 224 200
2937 204 200
2938 224 210
2939 208 202
2940 215 170
2941 190 180
2942 200 200
2943 212 202
2944 175 238
2945 193 206
2946 194 180
2947 186 176
2948 175 276
2949 217 280
2950 191 270
2951 231 273
2952 237 273
2953 181 178
2954 177 189
2955 228 313
2956 185 274
2957 220 314
2958 228 319
2959 203 354
2960 220 298
2961 216 308
2962 207 302
2963 200 333
2964 199 302
2965 194 336
2966 184 335
2967 186 334
2968 183 303
2969 189 303
2970 188 303
2971 172 300
2972 169 296
2973 173 396
2974 214 337
2975 153,5 320
2976 151 387
2977 177 325
2978 166,5 307
2979 142 373
2980 163 388
2981 170 345
2982 186 388
2983 198 370
2984 148 366
2985 264 364
2986 151 385,5
2987 168 160
2988 172,5 165
2989 174 320
2990 173 316
2991 177 300
І.28. Личкувальний розчин південної грані
східного восьмигранного стовпа приділа
св. Георгія Великомученика
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра 
підлоги (см) лопатки (см)
2992 45,5 23
І.29. Личкувальний розчин південно-східної
грані східного восьмигранного стовпа при-
діла св. Георгія Великомученика
№ Відстань Відстань
від сучасної від лівого ребра 
підлоги (см) лопатки (см)
2993 43 29,5
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
À
à цифр., 1 – № 234: àõà³; № 2973: à³; № 2608, № 2930: êà
à цифр., 1000 – № 234: àõà³; № 2610: àõkä
à спол. – № 24: à ãðhõû áîãàòûè; № 2607: à íå
ïî #ãî; № 2406: /à/ à îò÷à[h]ñà
Àâðàìèè особ., ч. – № 2607: [êú] Àâð[à]ìèþ
Àâðàìú особ., ч. – № 2626: Àâðà[ìú]
àâúãqñòú ч. – № 2176: àóã[óñ]òà
Àãàfè"особ., ж. – № 2610: Àãàfèþ; № 2420: A[ã]à[f]èþ
àzú займ. – № 59, № 173, № 174: àzú; № 191: ìåíå;
№ 223: ìè; № 2473: [ìí]å; № 222 (двічі):
ìíú; № 48, № 64, № 174, № 2601: ì#;
№ 2932: ì[#]; № 59: [ì]#
àìèíü вигук, букв. 'нехай так буде' – № 2232: àìåíü;
№ 9: à[ìèíü]; № 48: àì(è)í[ü]
Àíà особ., ж. – № 2164, № 2187: Àíà; № 230: Àíè;
№ 223: ñ(â#)òû[# À]ííà
Àíòîíú особ., ч. – № 233: Àíòîíà
àïðèëü ч. – № 2756: [à]ïðèë[#]
àðõèìàíúäðèòú ч. – № 2443: àðõèìàíüäðèòó
Àôàíàñèè особ., ч. – № 2176: Àôà[íàñè]è
Á
áåmèñëüíú прикм. – № 59: [áå]mèñëüíûõú
Áë#òà особ., ч. – № 2248: Áë#òà
áî спол. – № 190, № 223: áî
áîãàòú прикм. – № 196: áîãàò(î)ìó; № 24: áîãàòûè
Áîãîðîäèöà ж. – № 143: Á(îãîðîäè)öà; № 2932:
Ïðåñâ[#]ò[à# Áîã]îðî[äèöà]
Áîãú ч. – № 59: Á(î)ã[ó]; № 193: Á(îæ)å
Áîæèè прикм. – № 194: Ñâ#òhå Ñúôèå Áîæèè;
№ 230: î ðàáh Á(î)æèèè; № 2945: ðà[áú]
Á(î)æ[èè]; № 2659: ð[àáú Á](îæè)è
áûòè недок. – № 223: áóäå òî; № 3, № 2595: áh;
№ 2367: áûëú; № 2367: åñìú
Áðú÷èòîìèmå особ., ч. – № 192: Áðú÷èòîìèmå
Â
â цифр., 2 – № 8: ¾ôkâ; № 2931: ³â
Âàñèëèè особ., ч. – № 2183: Âàñè(ëèè);
№ 2708: Âàñèë³è Êîðñàê(ú); № 2597:
Âàñè[ëè]#; № 2944: Âàñè[ëè"]
Âàñèëåâè÷ü особ., ч. – № 2694: Ñåìåí(ú) Âàñèëåâè÷(ü)
Âàñüêî особ., ч. – № 2296: Âàñü(êî)
Âñåâîëîäú особ., ч. – № 99: [Âñåâ]îëîäà; № 2756:
[Â]ñåâîëîäú
Âëàäèìèðú особ., ч. – № 151: Âîëîäèìè[ðú]
âú прийм. – № 9 (двічі): âü; № 3 (чотири), № 8 (тричі), 
№ 193, № 2198, № 2339, № 2393, № 2403, № 2414,
№ 2607, № 2608, № 2615, № 2926, № 2973: âú;
№ 2945: â[ú]; № 2756: [âú]; № 2597: â(ú)
âúzäàòè док. – № 193: âîz[ú]ä[à]ì[ú]
âúäàòè док. – № 9: â[üäà]íà
âúñêðüñåíè~ с. – № 8: âú/ñ[ê]/ñêðüñåí[è~]
âúñ"êú займ. – № 2406: íà âñ["êú]
âû займ. – № 2621: âàìú
âh÷üíú прикм. – № 2443: âh÷íà# ïàì#òü
Ã
ã цифр., 3 – № 3: ã; № 2607, № 2756: ã³
ãåíâàðü ч. – № 2930: ã[åíâà]ð#
Ãåîðãèè особ., ч. – № 70: Ãåîðãè Õðàáðîè; № 2712:
Ãåîð(ãèè); № 2945: Ãå[îðãèè]; № 2897:
Ãåîð[ãèþ]; № 2931: Ãåîðã³
ãíhâàòè недок. – № 2406: ãí(h)â[ë]è
Ãîñïîäü ч. – № 2447, № 2610: Ãîñïîäè; № 233, № 2411:
Ãî(ñïîäè); № 235: Ã(î)ñ(ïî)äè; № 234, № 2120,
№ 2451, № 2590, № 2596, № 2601: Ã(îñïî)äè;
№ 2229, № 2385: Ã(îñïî)[ä]è; № 2422:
[Ã(îñïî)ä]è; № 19, № 24, № 48, № 143, № 174,
№ 190, № 191, № 196, № 223, № 2141, № 2155,
№ 2156, № 2177, № 2226, № 2246 (двічі), № 2264,
№ 2316, № 2317, № 2327, № 2332, № 2389,
№ 2418, № 2429, № 2431, № 2435, № 2437,
№ 2449, № 2472, № 2473, № 2475, № 2478,
№ 2575, № 2586, № 2592, № 2605, № 2609,
№ 2635, № 2727, № 2733, № 2864, № 2873,
№ 2875, № 2944, № 2959, № 2975, № 2978,
№ 2980: Ã(îñïîä)è; № 2334, № 2473: Ã(îñïîä)[è];
№ 2123, № 2260, № 2483, № 2707: [Ã](îñïîä)è;
№ 2329: [Ã](îñïîä)[è]; № 2874: Ã(îñïîäè); № 59:
Ã(îñïîä)ó; № 193: Ã(îñ)ïî/ä/äü; № 222:
Ã(îñïî)ä(ü); № 2773: г(оспод)й
ãîð~ с. – № 2621: ãîðå
Ãîðîä#òèíè÷ü особ., ч. – № 18: Ñòàâúðú Ãîðîä#òèíè÷ü
ãðàìîòà ж. – № 2169: ãðàì[îò]å
Ãðèãîðèè особ., ч. – № 226: Ãðèãîðè#; № 2711: Ãðèãîðèÿ
__________________________________________________________________________________
647
Вказівник слів до графіті північної сторони приділа святих
Іоакима та Анни
Укладаючи вказівник слів до графіті, ми спирались на основні принципи побудови слов-
ників [Словник 1977, с. 11]: кожне відмінюване слово, яке виступає в реєстрі, подається в його ос-
новній формі, тобто, іменники та займенники іменникового типу в називному однини, кількісні
числівники в називному, прикметники, числівники, займенники прикметникової відміни в назив-
ному однини чоловічого роду, дієслова в інфінітиві однини. Вони визначались відповідно до дав-
ньоруських, грецьких та староукраїнських словників [Вейсман 2006; Словарь 1999; Словарь 1, 2,
3, 4; Словник 1977; Словник 1978]. Форми, в яких вживані ці слова авторами графіті, наводяться
з вказівкою порядкового номеру. До „Вказівника слів" не включені дані написів, що відносяться
нами до категорій абеток, складів та окремих літер, зображень хрестів, монограм та теонімограм,
а також скорочені форми імен в записах обчислення кількості проведених поминальних служб.
ãðhõú ч. – № 24: ãðhõû; № 196: ãð[hõ]îì[ú]; № 2214: zà
ãðåõîìà; № 59: [ãðh]õú ìîè[õú]
ãðhøüíúприкм. – № 191: ãðhøåíàãú; № 194: ãðhøúíà;
№ 196: ãðüøüíúìó; № 64: ãðhøüíàãî; № 48:
ãð[hø]üíàãî; № 2329: ãð[h]øíîìî[ó]; № 2215:
[ã]ðåøü[í]àìó; № 2327: [ã]ð[høí]à[ìó];
№ 2864: [ãðhøí]à[ìq]; № 59: ãðåø[ü]íû³;
№ 174: ãðåø[üíûè]; № 173: ãðhø[ü]íû
Ä
ä цифр., 4 – № 9: ä; № 2610: àõkä
äà част. – № 59: äà [è]záàâèò[ü]
Äàìè"íú особ., ч. – № 2659: Äà[ì]èà[íú]; № 2719:
Äåì(èàíú)
Äàíèèëú особ., ч. – № 2439: Äàíèèëà
äåêàáðú ч. – № 2474: äå[êàáð#]
äîáðîähòhëüíú прикм. – № 2608: äîá[ð]î[ähòhëüíú]
äqøà ж. – № 233: äqø(è); № 2355: ä(ó)ø[à]
äüíü ч. – № 2945: äåíü; № 9, № 2931: äüíü; № 2973:
äü[íü]; № 2597: ä(ü)íü; № 2607, № 2926:
ä(ü)í[ü]; № 2608, № 2756: ä(ü)[íü]; № 3:
ä(ü)í(ü); № 3: ä(ü)íå; № 2610: äí""
Äèìúêî особ., ч. – № 99: Äèìúê@
Å
åâúíqõú ч. – № 2169: åâ[ú]íqõ(ú)
åäèíú числ. – № 2362: åäíå
åæå спол. – № 2707: åæå åãî [ñ]ïàñè
Åìåëè"íú особ., ч. – № 2215: Åìå[ëè"íó]
åñå вигук. – № 2198: åñå
Åóäîêè# особ., ч. – № 234: /Åâ[äî]ê/ Åâäîêèþ
Åóòðîïèè особ., ч. – № 3: Åóòðîïèà
Æ
æå частка – № 3: áh æå; № 194: ñï(à)ñ(è) æú
S
s цифр., 6 – № 2126: ¾åôåëå¾å; № 2662: s³
s цифр., 6000 – № 2202: ¾ôêz; № 2126: ¾åôåëå¾å;
№ 3: ¾ôk; № 8: ¾ôkâ; 
Z
z цифр., 7 –№ 2202: ¾ôêz
zà прийм. – № 2214: zà ãðåõîìà; № 193: zà
È
è займ. – № 99, № 2231: è
è спол. – № 59, № 173, № 190, № 192 (чотири рази),
№ 230, № 2429: è
Èãúíàòèè особ., ч. – № 197: Èãíàòú
èzáàâëåíè~ с. – № 99: [èzúá]àâë[å]íü~
èzáàâèòè док. – № 59: äà [è]záàâèò[ü]
Èåðúìèîíàособ., ж.– № 2094: ñ(â#)òûè[à] [Èå]ðú[ìèîíà]
Èëè" особ., ч. – № 2719: Èë(è#)
Èíà особ., ч. – № 2278: Èíà
Èîàñàôú особ., ч. – № 2719: Èî[ñ]àô(ú)
Èîàêèìú особ., ч. – № 2717: Iîàêiì(ú)
Èîíà особ., ч. – № 2440: ²îíà
Èñààêú особ., ч. – № 48: Èñ[àê]à; № 2340: [È]ñ[à]êú
È"êîâú особ., ч. – № 2226: ²à(êîâó); № 2719: ¤ê[î]â(ú)
I
³ цифр., 10 – № 2610: ³; № 234: àõà³; № 2973: à³;
№ 2931: ³â; № 2607, № 2756: ã³; № 2662: s³
²wàíú особ., ч. – № 2596: ²îàíà; № 2422: Iwàíà;
№ 2120: [I]wàíà; № 2455: [²]wàíîâè; № 196:
Èâàíó; № 2473: Èâàí[ó]; № 2473: [È]âàí[ó];
№ 2265: Èâàíú; № 2168: Èâàí(ú); № 2419:
Èîàííú; № 2576: Èîàíú; № 2471: È[î]àí(ú);
№ 2471: Èîà(íú); № 2719: Èâàí(ú); № 2716:
Èâ(àíú); № 2691: ²âàí[ú]
Ê
ê цифр., 20 – № 8, № 2474, № 2597: ê; № 2608, № 2930:
êà; № 2202: ¾ôêz; № 2204: êf
Êàð³wíú особ., ч. – № 2340: Êàð¿wí(ú)
Êîíñòàíòèíúособ., ч.– № 2644: Êîí(ñòàíòèíú) Ñêîðèí[à]
Êîðñàêú особ., ч. – № 2708: Âàñèë³è Êîðñàê(ú)
Êqï#òà особ., ч. – № 2262: Êqï#òà
êú прийм. – № 190, № 230: êî; № 173 (двічі): êú
êúí#æèòè недок. – № 9: êüí#æèëü
Êvðåè особ., ч. – № 2953: Êèðå[å]âè
Ë
ë цифр., 30 – № 2126: ¾åôåëå¾å
Ëàzàðü особ., ч. – № 2208: Ëàzàðú
Ëåâú особ., ч. – № 226: ñ(â#)òû(è) Ëåî/íàî/íå
Ëåâüêú особ., ч. – № 2245: ñ(â#)ò(ú) Ëå(â)ê(ú)
Ëqêà особ., ч. – № 2984: Ëóêó
ëhòî с. – № 9: ëåòà; № 2615: ëhò(î); № 2595: ëh(òî);
№ 3: ë(hòî); № 2339: ë{hòî}
Ì
ìàè ч. – № 2945: ìàèà; № 2985: ìàè[#]; № 151:
ìà[è#]; № 2393: ìà³à; № 2608: [ìà³]à
Ìàíqèëú особ., ч. – № 2420: Ìàí[óèëà]"êîâëåâà
Ìàðè" особ., ж. – № 2872: ñâààò(à) Ìàð³à
Ìàðêú особ., ч. – № 99: Ìà[ðêà]
Ìàðòèíú особ., ч. – № 47: Ìàðòèí[à]; № 2156: Ìàð-
òèíîâè Ñåìþíîâè÷þ; № 2155: Ìàðòèíîâè
[Ñ]ìü\íî[â]è÷[ó]; № 2478: Ìà[ðòè]íîâè
Ñ[ü]ìþ[íîâè÷þ]; № 2592: Ìàð{òèíq}
ìàðòú ч. – № 2659: ìàðòà; № 3, № 2204: ìàðò(à);
№ 9: ìàð[ò](à)
Ìàòfåè особ., ч. – № 17: Ìàòhè
Ìåëèòîíú особ., ч. – № 2576: [Ìå]ëè[ò]îíú
Ìèêóëèíèmå особ., ч. – № 192: Ìèêóëèíèmå
ìèëîñòü ж. – № 193: ì(è)ëîñòå
Ìèõàèëú особ., ч. – № 2707: Ìèõàèëà; № 197:
Ìèõàèë(ú); № 2446: Ìèõà³ë(ú)
Ìèõàëü особ., ч. – № 24: Ìèõàëü
Ìíîæ#òèíú особ., ч. – № 2619: Ìíîæ#òèíó
ìîè займ. – № 143: Á(îãîðîäè)öà ìî"; № 59: [ãðh]õú
ìîè[õú]
ìîëåíèå с. – № 230: ìîëåíèå
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
648
ìîëèòèñ# недок. – № 193: ; ìî[ëèòè] № 173: ìîë#ñ#;
№ 191: ìîë#m#[ñ]#; № 59: ìú[ë]#ñ#
ìúíîãî присл. – № 190: ìîíîãî; № 2608: ì[íî]ã[î]
ìhñ#öü ч. – № 2255: ìå(ñ#)ö{à}; № 151: ì(h)ñ(#)öà;
№ 2393: ì(h)/ñ/ñ(#)öà; № 2474, № 2756:
ì(h)ñ(#)ö[à]; № 8, № 2325, № 2930, № 2973,
№ 2987: ì(hñ#)öà; № 8: ì(hñ#)ö[à]; № 2176:
ì(hñ#)[ö]à; № 2985: ì(h)ñ(#)ö#; № 9, № 2659:
ì(hñ#)ö#; № 2607: ì(hñ#)ö[#]; № 2346:
[ì](hñ#)ö#; № 2945: ìh(ñ#öà)
ì@÷åíèêú ч. – № 3: ì(ó)÷(åíè)êà; № 8: ìq÷åí[èêà]
Í
íà прийм. – № 2406: íà
íàïüñàòè док. – № 173: íàïèñàõ[ú]; № 59: [íà]ïñàõú
íàøü займ. – № 8: íàø[å]ãî
íå част. – № 222: íå óáîþñ#; № 2607: à íå ïî #ãî
íåäåë# ж. – № 9: íåäåëh; № 8: íåä[hëþ]
íåäîñòîèíú прикм. – № 19: íåäîñòîèíîìó
Íèêèòà особ., ч. – № 2220: Í[i]êèòà
Íèêîäèìú особ., ч. – № 2344: Íèêîäèì(ú)
Íèêîëà особ., ч. – № 59: Íèêîëà; № 2383: Íèêî[ëà];
№ 2214: î àãèîñ [Íè]êîëà; № 64: î ñâ#òûå
Íè[êîë]à; № 2231: è ñ(â#)òèè Í[èêî]ëà
íî"áðú ч. – № 2610: 9"áð"
íü спол. та част. – № 2475: íü [ïîìî]zè
Î
î вигук – № 2872: î ñâààò(à) Ìàð³à; № 64: î ñâ#òûå
Íè[êîë]à; № 2621: [w] ãîðå
î прийм. – № 230 (тричі): î ðàáh; î ñäðàâèèè î ñïàñåíèè
îáq÷àòèñ# недок. – № 2169: î[á]q÷ààñè#
îêò#áðü ч. – № 2325: îêòî$ìáú[ð#]
Îìåë#íú особ., ч. – № 2719: Îì(åë#íú)
Îíèñèìú особ., ч. – № 2296: Îíèñ(è)ì(ú)
Îíîôðèè особ., ч. – № 2590: Îíîôðè"
îíú займ. – № 2707: åãî; № 2475: [åì]q; № 24: åìú;
№ 2607: à íå ïî #ãî
îòú прийм. – № 99: wòú
îòú÷à#òèñ# док. – № 2406: îò÷à[h]ñà
îøüñòè~ с. – № 9: [î]øüñòè~
Ï
ï цифр., 80 – № 2414: {¾}ôï{à-f}
Ïàâüëú особ., ч. – № 2471: Ïà[â](üëú); № 2716:
Ïà[â](åëú)
ïàãqáà ж. – № 99: ïàã@[áû]
Ïàíòåëåèìîíú особ., ч. – № 48: Ïàíòåëåèìîíå;
№ 47: ñ(â#)òû(è) Ï#íòåëh~ìîíå
ïàì#òü ж. – № 2443: ïàì#òü; № 193: ï(àì)#ò³;
№ 9: ïàì(#òü); № 2926: ïà{ì#òü}
Ïåëàãå" особ., ж. – № 233: Ïåëàâåè
Ïåòðèmå особ., ч. – № 192: Ïåòðèmå
Ïåòðú особ., ч. – № 2610: Ïåòðà; № 190а: Ïåòðú
Ïåòðhè особ., ч. – № 192: Ïåòðhè
ïî прийм. – № 2607: à íå ïî #ãî
Ïîëèmå особ., ч. – № 192: Ïîëèmå
ïîìàãàòè недок. – № 19, № 24, № 143, № 2141, № 2155,
№ 2156, № 2327, № 2329, № 2418, № 2449,
№ 2473, № 2478, № 2586, № 2592, № 2619,
№ 2727, № 2733, № 2875: ïîìîzè; № 2431:
[ï]îìîzè; № 2389, № 2429: ïîìî[z]è; № 2317,
№ 2411, № 2472, № 2953: ïîìîz[è]; № 2980:
ï[îì]îzè; № 2843, № 2864: ïîìî[zè]; № 2123:
ï[î]ìîz[è]; № 2473: [ï]îìîz[è]; № 2988:
[ï]îìî[zè] № 2423: ïîì[îzè]; № 2874, № 2929:
ïî[ìîzè]; № 2897: [ïî]ìîzè; № 2413: ïî[ìî]z[è];
№ 2873: ïî[ìîzè]; № 2475: [ïîìî]zè; № 2837:
[ïî]ìî[zè]; № 2316: ï[îìîzè]; № 196: ïîì(î)zè;
№ 2851: [ï]îì(î)zè; № 2226: ïîìî(zè); № 2978:
ï(î)ì(îzè); № 2437: ïîì{îzè}; № 2264:
ï[î]ì{îzè}; № 2635: ïî{ìîzè}; № 2482:
[ïî]ìî{zè}; № 2455: [ï]î[ì]ú[zè]
ïîìèëîâàòè док. – № 48: ïîìèëî[ó]è; № 143: ïîìèëî[óè];
№ 190, № 191: ïîìèëóè; № 2483: ïîìèë[óè];
№ 2984: [ïî]ìèëóè; № 174: [ïîìè]ëuè;
№ 226: ïîìèëó³; № 47: ïîìèëþ
ïîìèíàòè недок. – № 233: ïîìåíè; № 2395: ïîìåí[è];
№ 2707: ïîìèí³; № 2575: ïîìúíú; № 2382,
№ 2460, № 2870: ïîì"íè; № 2120: ïîì"í[è];
№ 2610: ïîì"[íè]; № 2422, № 2439: ïîì["íè];
№ 2932: ïîì["]í[è]; № 2177: ïî[ì"]í[è]; № 2596:
ïîì"(íè); № 2616: ïîì("íè); № 2590: ïîì"í³;
№ 234, № 235, № 2601, № 2692: ïîì#íè; № 2609:
ïîì[#íè]; № 2944: ï[îì]#í[è]; № 2229: ïîì#(íè)
ïîìîmíèêúч. – № 222: ïîìîmíèêú; № 223: ïîìîmúíèö[è]
ïîìîmü ж. – № 193: ïîìîmè
ïî"õàòè док. – № 2607: âï[î]å[õ]à
ïðîñòèòè док. – № 190, № 2214: ïðîñòè; № 2218:
[ïðî]ñòè ïðî[ñòè]; № 2429: ïð[îñòè]
ïðhïîäîáüíú прикм. – № 2443: ïðåïîäîáíîìó
ïðhñâ#òú прикм. – № 2932: Ïðåñâ[#]ò[à# Áîã]îðî[äèöà]
ïðhñòàâèòè ñ# док. – № 2945: ïðå[ñ]òàâè(ñ#); № 2659:
ïð[å]ñòàâ³[ñ#]; № 2662: ïðh[ñò]à[âèñ#]; № 2930:
ï[ðåñ]òàâè[ñ#]; № 2756: [ïðåñ]òàâ[è]ñ#
Ïðh÷èñòà" ж. – № 173: Ïðå÷èñò[îè]
ïñàëúìú ч.– № 222: ï(ñàëúìú)
ïüñàòè недок. – № 2168: jàë(ú); № 17, № 18, № 24,
№ 174, № 2169, № 2394: j(à)ëú; № 190а:
[¼](à)ë[ú]; № 2208: /¼/¼[àë]ú; № 2262:
[¼](àë)ú№; № 2773: п(й)с(à)ë(ú)
Ð
ðàáà ж. – № 230: ðàáh
ðàáú ч. – № 47, № 190, № 226, № 2177, № 2381, № 2590:
ðàáà; № 223: ðà[á]à; № 2121: ðà[áà]; № 2385:
ð[àá]à; № 2483: [ðà]á[à]; № 2395, № 2575:
[ðàá]à; № 19 (двічі) № 196, № 2141, № 2155,
№ 2327, № 2472, № 2586: ðàáó; № 2429, № 2619:
ðàá[ó]; № 2874, № 2980: [ð]àáó; № 2897: ðà[áó];
№ 2123, № 2329, № 2418, № 2431, № 2875:
Вказівник слів до графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
649
ðàáq; № 2733: ð[à]áq; № 2873: [ð]àáq; № 2455,
№ 2837: [ðà]áq; № 2389: ðàáî{ó}; № 2864:
[ðà]áî[y]; № 2953: [ðàá]î[ó]; № 2478, № 2592:
ðàáþ; № 2156: ð#áþ; № 2449: ðàá@; № 2945:
ðà[áú]; № 2659: ð[àáú]; № 233 (мн.): ðà[á](ú)
Ðîäèîíú особ., ч. – № 99: Ðîäèî[í]à
ðîzãðåìåòè ñ# недок. – № 3: ðîzúãðúìåë(î)
ðîêú ч. – № 234: ðîêu; № 2610: ðîê[u]
ðqãà с. – № 9: ðqãà
Ñ
Ñàìqèëú особ., ч. – № 2594: Ñàì(óèëú)
ñâîè займ. – № 2733: [ñ]âîãåìq; № 190, № 2590: ñâîåãî;
№ 2381: ñâîå[ãî]; № 223: ñâî[åã]î; № 2385:
[ñ]âîåã[î]; № 2395: ñ[â]î[åãî]; № 2575: [ñâ]î[åãî];
№ 47, № 226, № 2609: ñâî~ãî; № 19, № 196,
№ 2586: ñâîåìó; № 2327, № 2429: ñâîåì[ó];
№ 2472: ñâîå[ìó]; № 2874: [ñ]âîåì[ó]; № 2980:
ñ[âîå]ìó; № 2141: ñâ{îåìó}; № 2873: ñâîåìq;
№ 2431: ñâî[å]ìq; № 2864: [ñ]âîåìq; № 2418:
ñ[âî]åìî[ó]; № 2329: ñ[âîå]ìq; № 2455:
ñâî[åìq]; № 2123: [ñ]âî[åìî]ó; № 2875:
ñ[âî]å[ìq]; № 2837: ñ[âîåìq]; № 2155:
ñâîåìþ; № 2592: ñâî~ìq; № 2156, № 2178:
ñâî~ìþ; № 2449: ñâî~ì@; № 233: ñâîèõ(ú)
Ñâ#òîñëàâú особ., ч. – № 9: Ñâàòîñëàâü; № 9:
Ñâàòîñëàâh; № 2606: [Ñ](â#)òñúëàâú
ñâ#òú прикм. – № 2214: î àãèîñ [Íè]êîëà; № 2872:
ñâààò(à) Ìàð³à; № 194: ñâ#(òà#); № 2486:
ñ(â#)òà(#); № 230: êî Ñâ#òåè Ñîôèè;
№ 2231: è ñ(â#)òèè Í[èêî]ëà; № 3: ñ(â#)ò(î)ãî
ì(ó)÷(åíè)êà; № 2094: ñ(â#)òûè[à]
[Èå]ðú[ìèîíà]; № 2623: ñ(â#)òû(è); № 226:
ñ(â#)òû(è) Ëåî/íàî/íå; № 47: ñ(â#)òû(è)
Ï#íòåëh~ìîíå; № 64: Î ñâ#òûå Íè[êîë]à;
№ 2245: ñ(â#)ò(ú) Ëå(â)ê(ú); № 223:
ñ(â#)òû[# À]ííà; № 223: Ñ(â#)òû#
Ñîfè[#]; № 194: Ñâ#òhå Ñúôèå Áîæèè;
№ 99: [Ñ](â#ò)[à#] M("thr) Q(eoа)
ñå частка. – № 59, № 173: ñå; № 190а: ñ[å]
Ñåìåîíú особ., ч. – № 2715: Ñåì[å]îí[ú]; № 2719:
Ñ[å]ìè(î)[í](ú)
Ñåìåíú особ., ч. – № 2340: Ñåìåí(ú); № 2694:
Ñåìåí(ú) Âàñèëåâè÷(ü); № 190: Ñüìhíîâè
Ñåìü\íîâè÷ü особ., ч. – № 2156: Ìàðòèíîâè Ñåìþ-
íîâè÷þ; № 2155: Ìàðòèíîâè [Ñ]ìü\íî[â]è÷[ó];
№ 2478: Ìà[ðòè]íîâè Ñ[ü]ìþ[íîâè÷þ]
ñåïò#áðü ч. – № 2607: [ñ]åí[ò#]áð#; № 2973:
ñåïòåáðà
Ñèäîðú особ., ч. – № 2707: Ñèäîðà
Ñêîðèíà особ., ч. – № 2644: Êîí(ñòàíòèíú) Ñêîðèí[à]
Ñîêîëåâú особ., ч. – № 2137: Ñîêîëå[âú]
Ñîôè" особ., ж., в знач. 'Премудрість Божа' – № 230:
êî Ñâ#òåè Ñîôèè; № 194: Ñâ#òhå Ñúôèå
Áîæèè; № 223: Ñ(â#)òû# Ñîfè[#]
ñïàñàòè недок. – № 2451: ñïàñè; № 64: ñïàñ[è]; № 2707:
[ñ]ïàñè; № 2385: ñï(à)ñè; № 223: ñï(à)[ñ]è;
№ 2420: [ñï](à)ñè; № 194, № 2421: ñï(à)ñ(è)
ñïàñåíè~ с. – № 230: î ñïàñåíèè
ñðhäà ж. – № 2756: ñå[ðåäî\]
Ñòàâðú особ., ч. – № 18: Ñòàâúðú Ãîðîä#òèíè÷ü;
№ 19: Ñòàâúðîâè
Ñòåôàíú особ., ч. – № 235: Ñòåôàí[à]; № 2690:
Ñòåôàí(ú); № 2710: [Ñ]ò[å]ôà[íú]
ñúãðhøèòè док. – № 190: ñúã[ð]høèõî
ñúäðàâè~ с. – № 230: î ñäðàâèè
ñúòâîðèòè док. – № 222: ñòâî[ð]èò(ú)
ñ# займ. – № 190: ñåáå
Ò
òàòü ч. – № 226: òàò#
òâîè займ. – № 19: òâîåì@
Òèìîfåè особ., ч. – № 2692: Òèìîf[³#]
Òèòú особ., ч. – № 191: Òèòà; № 233: Òûòà
òî спол., частка. – № 3: âú ò(ú); № 2198: âú òî;
№ 2169: j(à)ëú òî; № 223: áóäå òî
òû займ. – № 191: Òåá[å]
Q
qáîãú прикм. – № 24: qáîãúè
qáî"òè ñ# док. – № 222: íå óáîþñ#
qìðhòè док. – № 2756: uìåð[ë]ú
qñúïåíè~ с. – № 8: @ñúï[å]í[è]~
Ô
ô цифр., 500 – № 2202: ¾ôêz; № 2126: ¾åôåëå¾å; № 3:
¾ôk; № 8: ¾ôkâ; № 2414: {¾}ôï{à-f}
ôåâðàðü ч. – № 8: ôåâðàð³[#]
Ôèëèïú особ., ч. – № 233: Fèë³ïà
Õ
õ цифр., 600 – № 234: àõà³; № 2610: àõkä
õðàáðú прикм. – № 70: Ãåîðãè õðàáðîè
Ö
öàðü ч. – № 8: ö(à)ð#
Y
÷àñú ч. – № 3: ÷(à)ñ(ú)
÷ëîâhêú ч. – № 222: ÷ë(î)â(h)êú
÷üòî займ. – № 193, № 222: ÷òî
Þ
Þðèè особ., ч. – № 2719: Þð(èè)
~
~äèíú числ. – № 2362: åäíå
F
f цифр., 9 – № 3: f; № 2204: êf
Fåîäîðú особ., ч. – № 2873: F[åîäî]ðîâè; № 8:
Fåwäîðà; № 2870: Fåwäî[ðà]; № 2719:
Ôåäîð(ú)
Fåîäîòú особ., ч. – № 2443: Ôåwäîòó
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
650
Fåîôèëú особ., ч. – № 2101: Fåwôië[ú]
Fîìà особ., ч. – № 2169: Fîìà
K
k цифр., 60 – № 3: ¾ôk; № 8: ¾ôkâ; № 2610: àõkä
Kåíîôîíòú особ., ч. – № 2527: Kåíîôîíòîâè
"
"êèìú особ., ч. – № 2444: Åêèìü
"êîâëåâú особ., ч. – № 2420: Ìàí[óèëà] "êîâëåâà
***
А
Alexander особ., ч. 'Олександр' – № 2347: Alexander
annus 'рік' – № 2124: [an]n(o); № 2682: аn(no)
Do(mini); № 454: a(nno) D(omini); № 2186:
[а](nno) D(omini)
Augustin особ., ч. 'Августин' – № 454: Augustin Chros-
towsky
B
być 'бути' – № 2396: [b]il; № 2655, № 2663: byl
Byloсky особ., ч. 'Білоцький' – № 2663: Hrzyhorz Bylosky
С
Chrostowsky особ., ч. 'Хростовський' – № 454: Augus-
tin Chrostowsky
D
dies 'день' – № 2682: d(nia) 28
Dоłepolsky 'Долепольський' – № 2134: Dоłepolsky
Dominus 'Господній' – № 2682: An(no) Do(mini); № 454:
a(nno) D(omini); № 2186: [а](nno) D(omini)
Dupsky особ., ч. 'Дупський' – № 2186: Joann[es] Dupsk[y]
G
Grzygorz особ., ч. 'Григорій' – № 2663: Hrzyhorz Bylosky
H
Horodеskyособ., ч. 'Городецький' – № 2709: Iakub Horodеski
Horodyisky особ., ч. 'Городійський' – № 2693: Nykolay
Horodyisky
Hulо особ., ч. 'Гуло' – № 2682: Samuel Hulо
І
Iakub особ., ч. 'Яків' – № 2709: Iakub Horodеski
Ian особ., ч. 'Ян' – № 2399: Ian J[a]rosze[w]ycz; № 455:
Jan Zare(m)ba; № 2398: Jan Łewkowicz;
№ 2185: J(an) Soro[k]a
Ioannes особ., ч. 'Іоанн' – № 2186: Joann[es] Dupsk[y]
J
Jablonowsky особ., ч. 'Яблоновський' – № 2397: Samuel
Jablonowsk[i]
Jaroszewycz особ., ч. 'Ярошевич' – № 2399: Ian
J[a]rosze[w]ycz
L
Łewkowicz особ., ч. 'Левкович' – № 2398: Jan Łewkowicz
M
maj 'травень' – № 2682: mai(a)
miesiąc 'травень' – № 2682: m(iesiąca)
Mikolay особ., ч. 'Микола' – № 2693: Nykolay Horodyisky
S
Samuel особ., ч. 'Самуїл' – № 2682: Samuel Hulо; №
2397: Samuel Jablonowsk[i]
Soroka особ., ч. 'Сорока' – № 2185: J(an) Soro[k]a
Stephan особ., ч. 'Стефан' – № 2124: Wol[k] Stefa[n]
Р
pater 'отець' – 2134: p(ater) Prokop
Paulus особ., ч. 'Павло' – № 2655: Paw[el]
Piotr особ., ч. 'Петро' – № 2139: Pio[t]r
Prokop особ., ч. 'Прокіп' – № 2134: p(ater) Prokop
R
rok 'рік' – № 2396: roku
T
Tоrgowicy 'Тарговиці' – № 2399: z Tоrgowic
tu 'тут' – № 2655: тu byl; № 2396: [b]il t[u]
W
Wolk особ., ч. 'Волк' – № 2124: Wol[k] Stefa[n]
X
xiądz 'священик' – № 2134: X(iąd)z
Z
z 'з' – № 2399: z Targowic
Zareba особ., ч. 'Заремба' – № 455: Jan Zare(m)ba
***
A
¤gioj 'ñâ#òú' – № 2125: o aghoj; № 2284: w agios;
№ 2485: o a(gioj) Leonoj
¢mart£nw 'ãðhøèòè' – № 2244: amarthsanti
¢martwloj 'ãðhøüíú' – № 2243: ton amartolon
¢tt©ta‹ 'àõú' – № 2213: attata(i)
aÙtonomšoma... 'ðqêîâîäñòâîâàòèñ#' – № 2213:
auton[o]meomai
aÙtÒj 'îíú' – № 2213: ek (a)uton
B
bohqšw 'ïîìàãàòè' – № 2243: bohqh; № 2242: b[oh]q[h];
№ 2235: [bo]{hqh}; № 2636: bwhqh; № 2244,
№ 2267: bohqi; № 2249: [b]ohqi
G
Geèrgioj особ., ч., 'Ãåîðãèè' – № 2243: Georghnon
D
d"ioj 'ãqáèòåëüíú' – № 2213: dhiwj
Dhm"trioj особ., ч., 'Äèìèòðèè' – № 16: Dhmhtrhoj
doаloj 'ðàáú' – № 2257: doul[oj]; № 2243: ton
son doulon; № 2244: doulo(n) sou; 
№ 2267: ton dqlon; № 2249: to[n] dulon;
№ 2636: d[oulon]
Вказівник слів до графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни
__________________________________________________________________________________
651
E
™gè 'àzú' – № 2284: me
e... 'àæå' – № 2213: ei
˜kousioj 'äîáðîâîëüíú' – № 2213: ˜kousioj
™kbo"qein 'ïîìàãàòè' – № 2349: (e)kboif(e)in
™lešw 'ïîìèëîâàòè' – № 2284: eleison; № 2560:
eleh[son]; № 2287: eleuj
eЬcomai 'ìîëèòèñ#' – № 2257: eÙcÒmhn
Q
QeÒj 'Áîãú' – № 2287: C(rist)e o Q(e)e
QeotÒke 'Áîãîðîäèöà' – № 2213: Q(eoto)ke
K
katadecomai 'ïðèíèìàòü' – № 2213: atadexamenoj
Kl"mhj особ., ч., 'Êëèìåíòú' – № 2470: Klhmhj;
№ 2244: Klhmh
KÒnwn особ., ч., 'Êîíîíú' – № 2241: Kono[n]
kuriakÒj 'ãîñïîäüíü' – № 2257: ker(i)a[koj]
KÚrioj 'Ãîñïîäü' – № 2213, № 2238, № 2242, № 2243,
№ 2244, № 2267, № 2349, № 2405, № 2618,
№ 2636: K(uri)e; № 2235: K(uri)[e]; № 2350:
[K](uri)e
L
Lšwnoj особ., ч., 'Ëåîíú' – № 2485: o a(gioj) Leonoj;
№ 2509: Leon(oj); № 2469: Leo[n](oj)
lаma 'áhäà' – № 2213: lаmaj
M
Melštioj особ., ч., 'Ìåëåòèè' – № 2450: Meletioj
mšloj 'ïåñíü' – № 2456: meloj
M"thr Qeoа 'Áîãîðîäèöà' – № 99: M("thr) Q(eoа)
N
NikÒlaoj особ., ч., 'Íèêîëà' – № 2284: Nhkolaos
O
РdÒj 'ïqòü' – № 2213: РdÒn
oŠomai 'âhäàòè' – № 2213: oiomai
Уloj 'ìèðú' – № 2213: olon
Уsoj 'êîëèêú' – № 2213: oso(n)
P
p£qoj 'ñòðàñòü' – № 2213: paqoj
PapÚloj особ., ч., 'Ïàïqëú' – № 2724: Paphl/o/oj;
№ 2747: Pa[p]h[loj]
polÚj 'ìíîãî' – № 2244: to po(l)la
S
S£bbaj особ., ч., 'Ñàâà' – № 2125: Sabaj
seiw 'ïîòð#ñàòè' – № 2213: se(i)on
sÒj 'òâîè' – № 2213: son; № 2243: ton son doulon;
№ 2636: ton son d[oulon]; № 2244: doulo(n)
sou; № 2256: sou; № 2249: to[n] dulon sq
U
uƒÒj 'ñûíú' – № 2213: uioj
C
CristÒj 'Õðiñòîñú' – № 2287: C(rist)e o Q(e)e
***
0 – № 2396: 160//...
1 – № 2292: 1621; № 2185: 1641; № 2124: 1651;
3 – № 2682: 1633
4 – № 2186: 1614
6 – № 454: 1626
8 – № 2682: 28
10 – № 2186: 1614
20 – № 2292: 1621; № 454: 1626; № 2682: 28
30 – № 2682: 1633
40 – № 2185: 1641
50 – № 2124: 1611; 
600 – № 2186: 1614; № 2292: 1621; № 454: 1626;
№ 2682: 1633; № 2185: 1641; № 2124: 1651;
№ 2396: 160//...
1000 – № 2186: 1614; № 2292: 1621; № 454: 1626;
№ 2682: 1633; № 2185: 1641; № 2124: 1651;
№ 2396: 160//...
***
Զ цифр.'6' – № 2127: ՌԻԶ
Ի цифр. '20' – № 2127: ՌԻԶ
Ռ цифр. '1000' – № 2127: ՌԻԶ
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
AFTERWORD
In the fourth part of the "Corps graffiti of St. Sophia" presents 949 drawings
and inscriptions found during the investigation of the northern Sts. Joachim and Anne
chapel. The majority of epigraphic monuments is introduced into scientific circulation
for the first time, since S. Vysotsky published only forty-two graffiti found in this ar-
chitectural volume. In addition, the book includes two drawings made on the surface
of raw facing of northeast pillar triple arcade (Saint George the Great chapel).
Most of the published in the book graffiti concentrated in the altar and this is
a characteristic feature of Sophia epigraphy. These inscriptions are in most cases the
counts conducted memorial services for the person who paid for this some monetary
contribution - Ruga that was a consistent with the practice of the ancient church. About
such a practice of XI century we know from the famous inscription on the southwestern
under cupola cruciform pillar, which indicates the payment in commemoration of the
soul of Prince Svyatoslav Yaroslavich.
The distinguishing feature of graffiti of the northern Sts. Joachim and Anne
chapel is the presence of a series of commemorative inscriptions, which mention the
date of death or burial of the Yaroslav Vladimirovich' (one of the founder of St. Sophia)
family. So, on the mural with the image of St. Panteleimon, who was especially wor-
shiped in the family of the prince Yaroslav, is found the inscription about Yaroslav's
burial within the walls of Hagia Sophia on February 20, 1054. It is quite important to
emphasize, because previous scholars interpreted this text as a record of the death of
Yaroslav in contrary to written sources, most of which referred the prince's death to
Saturday 19 February 1054. Integrated study chronicles' data and text of graffiti re-
vealed that the walls of Hagia Sophia recorded the day when the prince's body laid in
the sarcophagus, delivered in a specially constructed shrine in the eastern part of the
northern interior gallery. In two other inscriptions authors reported the death of
Yaroslav' son Vsevolod on Wednesday afternoon April 13 1093 and his grandson
Vladimir Monomakh on April 19, 1125.
Unlike these graffiti made by unknown persons, in the northern chapels also
are found inscriptions left by Yaroslav' s children themselves: Grand Prince of Kyiv
Svyatoslav and Anna, the future French queen.
Equally important is a set of prayer inscriptions left on the walls of Sophia by
Martin Semyunovych. Due to complex research of Kiev's epigraphy, we know some
biographical facts of this man. It should be emphasized that this information is pro-
vided solely by graffiti. Martin came from a family of the priest who served in St.
Sophia. His father was Semyun, mother - Anna. At the beginning of the twelfth century
they had a son named Martin, apparently in honor of St. Martin the Confessor, Pope
who was exiled to the Chersonese and died there. This saint was especially venerated
in Russian Church; image of St. Martin was included in the painting of St. George the
Great chapel of Sophia cathedral. Like many priest' children Martin Semyunovych
followed his father and started service at the Metropolitan church. After erection of
St. Cyril church it was moved there as evidenced by two graffiti prayers, left by Martin
in sacristy of that church.
Thanks to identification of Martin Semyunovych's "autographs" we not only
to get unique information about one of the first ministers of St. Cyril church, but also
confirm the Irina Margolina theory about early dating of the temple, according to which
the church was built in 1139-1146, during the reign of Vsevolod II.
__________________________________________________________________________________
653
In the northern Sts. Joachim and Anne chapel were also found two earlier dated
graffiti, which indicated direct dates: 1019 and 1028 These inscriptions are a strong
argument for the Nadia Nikitenko theory that associates the church founder with
Vladimir Svyatoslavich. These dates clearly indicate that mentioned in chronicles 1017
and 1037 can not be taken as dates of the cathedral founding. Already in 1019 the tem-
ple was not only built, but also decorated with fresco paintings.
We have repeatedly emphasized the importance of attracting graffiti data as a
source for the study of mural paintings of St. Sophia Cathedral, in particular, to deter-
mine fresco images of saints. The majority of them don't include accompanying in-
scriptions (dipinti), so holy name in graffiti prayer request or simply inscriptions allow
us to identify who is depicted on the mural. Through our studies we have identified
the images of St. Yermionia, the daughter of St. Apostle Philip, St. Sabas, founder and
abbot of the famous monastery near Jerusalem, St. Dimitri Skevofilaks, St. Pope Leo
the Great, St. Meletius of Antioch, St. Karp, Tiatiry etc. It was also confirmed the
iconographic images of St. Panteleimon the Healer, St. Nicholas, especially respected
ancient saints.
No less important than the old, are the inscriptions of early modern times,
which previously hardly been noticed by scientists. These inscriptions are a valuable
resource for research in genealogy and biographical data of XVI - XVII centuries. In
particular, the study of inscriptions of northern chapel revealed a number of texts made
by representatives of prominent aristocratic and bourgeois families of Polish-Lithuan-
ian Commonwealth and Kiev.
Thus, the result of new epigraphic studies in Sophia, in particular, the study
of graffiti of northern Sts. Joachim and Anne chapel introduces to the scientific rev-
olution the substantial complex of nearly a thousand authentic historical sources of
XI - the end of the XVII century. This information allows to resolve a number of issues
related to the architecture of St. Sophia Cathedral, the iconography of murals, to clarify
some information of written sources of Middle Ages and Early Modern history.
Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
__________________________________________________________________________________
ЗМІСТ
Передмова .................................................................................................................. 3
Розділ І.
Графіті північної сторони приділа святих Іоакима та Анни ................................ 9
Таблиці ілюстрацій .............................................................................................. 219
Розділ ІІ.
Коментарі та дослідження графіті північної сторони
приділа святих Іоакима та Анни .......................................................................... 560
Післямова ............................................................................................................. 620
Бібліографія ......................................................................................................... 622
Координати розташування графіті північної сторони
приділа святих Іоакима та Анни ......................................................................... 636
Вказівник слів до графіті північної сторони
приділа святих Іоакима та Анни ......................................................................... 647
Afterword .............................................................................................................. 653
__________________________________________________________________________________
Наукове видання
Корнієнко Вячеслав Васильович
КОРПУС ГРАФІТІ
СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ
(ХІ - початок XVIII ст.)
Частина IV:
Приділ свв. Іоакима та Анни
(північна сторона)
Технічне та літературне редагування - Н. Корнієнко
Дизайн обкладинки - А. Кальченко
Верстка, макет - В. Корнієнко
</doc>
<doc id="file31952909" filename="New_10.txt" parent_folder="upload" FT="Dictionary/Encyclopeadia">
• епіграфіка
(від грец. 'επιγράφω — надписую)
- допоміжна філол. й істор. дисципліна, об'єктом дослідження якої є давні тексти — написи на стінах і архітектурних деталях споруд, на камені, глині, цеглі, кераміці, дереві, кістці, шкірі, вишиті на тканині, викладені мозаїкою тощо. Залежно від техніки письма виділяють такі різновиди епіграфем (написів): інскульпт — написи, вирізані чи вигравійовані на твердому матеріалі; дипінті — зроблені пензлем; графіті — видряпані гострим предметом. Сукупність написів наз. епіграфією. За змістом розрізняють написи світські й конфесійні (релігійні), за соціальними функціями — офіційні (тексти, створені за вказівкою або дозволом світської чи церк. влади) і неофіційні (приватні). Офіційними є епіграфеми на княжих монетах і печатях, на печатях вищого духовенства і знаті, пам'ятні написи на стінах споруд, скелях, каменях, дипінті на фресках та іконах, написи на могильних плитах визначним діячам тощо.
Неофіційний характер мають написи, зроблені приватними особами, найчастіше представниками середніх і нижчих верств (ремісниками, купцями, прочанами та ін.) на предметах побуту й ужиткового мист-ва, знаряддях праці, зброї тощо. Епіграфія буває дуже різноманітною: записи літописного характеру про важливі історичні, про місц. події, повідомлення про побудову споруди, її мист. оздоблення, дарчі на писи на спорудах, іконах, дзвонах, хрестах, на предметах церк. ужитку, поминальні, вотивні (обітнипі), епітафії тощо. Поміж дипінті (на іконах і фресках) і мозаїк трапляються цитати чи перифрази з творів реліг. літератури. Серед графіті 11 — 13 ст. Софійського собору виявлено ориг. пам'ятки давньорус. л-ри й повчальні сентенції (можливо, уривки з проповідей). Багато давньорус. і староукр. написів в Києві — у Софійському соборі (дипінті, мозаїка, графіті), Кирилівській церкві (інскульпт, дипінті, графіті) та ін. давніх спорудах. Вишитий давньорус. напис зберігся на вбранні з Чингульської могили біля с. Заможного Токмацького р-иу Запоріз. обл. Епіграфічні тексти — цінне джерело для вивчення історії народу, його культури, літературної і розмовної мови, важливе свідчення значного рівня його освіти.
■ Літ.: Высоцкий С. А. Древнерусские надписи Софии Киевской XI — XIV вв., в. 1. К., 1966; Медынцева А. А. Древнерусские надписи Новгородского Софийского собора XI — XIV века. М., 1978; Высоцкий С. А. Киевские граффити XI — XVII вв. К., 1985; Німчук В. В. Давньокиївські написи — пам'ятки літератури XI — XIII ст. В кн.: Писемність Київської Русі і становлення української літератури. К., 1988.
В. В. Німчук.
</doc>
<doc id="file31952907" filename="New_12.txt" parent_folder="upload" FT="Dictionary/Encyclopeadia">
Епіграфіка (від грец. Επιγραφή - напис) вивчає написи на твердому матеріалі.
Всі такі написи давньоруського часу в дослідницькій літературі поділяють на чотири групи.
1. Написи-графіті. До них відносять написи на керамічних посудинах, пряслицях, срібних платіжних свитках, ливарних формочках, стінах будівель, плііфе (цеглинах).
2. Написи на предметах декоративно-прикладного мистецтва світського і церковного призначення. До творів світського мистецтва відносять зброю і прикраси, а церковного - начиння, оклади ікон, а також литі, керамічні або кам'яні іконки, змійовики та хрести.
3. Написи на дереві.
4. Монументальні написи - мозаїки, фрески, різьблення по каменю, а також написи на каменях і хрестах.
Оскільки від раннього, домонгольського, часу дійшло мало джерел, пам'ятники епіграфіки цього часу мають особливу цінність. Найбільша кількість написів на твердих предметах датується XI- XIV ст., Що пояснюється поширенням на Русі з початку XV ст. дешевого матеріалу письма - паперу, після чого потреба в записах на інших матеріалах поступово зійшла нанівець.
Самим раннім давньоруським пам'ятником епіграфіки вважається напис на корчазі (великій посудині для зберігання вина або масла), оскільки якої були знайдені в 1949 р при розкопках кургану першої половини X ст. в Гнєздово. Напис складається з одного слова, продряпані, як і всі подібні написи на керамічних посудинах, в той час, коли корчагу ще не обпалювали, тобто в процесі її виготовлення. Це слово різними дослідниками читається по-різному: "гороухща", "ГОРОУШНА" (тобто гірчиця, гірчичні зерна), "ГОРОУХ ΨΑ" (тобто "Горуха писав"), "ГОРОУNЩА" (що може означати " Горяща ", тобто вказівка на те, що в судині зберігалася горюча рідина або міцний алкогольний напій)," TOPOyN'A "," ГOPOyNШA "(тобто належить Горуна). Посудина, на якому читається напис, був ритуально розбитий в процесі поховального обряду. Якщо остання інтерпретація написи вірна, то похованого звали Горуна.
Відомо кілька написів на керамічних посудинах домонгольського часу. Більшість з них вказують на вміст посудини або на його власника. В цілому написи на керамічних посудинах мають відношення до самого судині або його вмісту. Вони є особливо цінним джерелом домонгольського періоду російської історії, для якого характерно мала кількість автентичних письмових джерел.
Написи на пряслицях (шиферних колечках для веретена) більш численні. Велика їх частина відноситься до XI-XII ст. На відміну від написів на керамічних посудинах, які, як правило, робилися по неподсохшей глині, написи на пряслицях наносили на твердий шифер, тому букви часто трудночітаеми. Як і в написах на судинах, основна тема цих написів - позначення особи, якій належить пряслице: "БAБНNO ПРѦСЛЬНЕ", "HACTACHNO ПР [Ѧ] CЛ'N [E]" та ін. На кількох прясельцях читається молитовна запис, наприклад, на прясельце з Гродненського історико-археологічного музею: "ГН Помоза зуба невільниці своєї ІЕЛѢКѢ" ("Господи, помози рабі своїй Ісленьев"), На прясельцях ставили також різні знаки: малюнки, хрестики, літери. На думку дослідників, таким чином пряслиця мітили, щоб не переплутати їх під час спільної роботи, коли кілька жінок або дівчат збиралися разом і пряли.
На кількох прясельцях читаються написи, що дозволяють припускати їх дарчий характер: "НЕВѢСТОЧЬ" (тобто пряслице нареченої), "К'НѦЖНІН'" (тобто пряслице княжни). Більшість пряслиц з написами знайдено на розкопках міст і городищ, що дозволяє вважати їх атрибутом міської культури.
Написів на срібних платіжних злитках (гривнях) збереглося більше 200, вони датуються XII-XIV ст. Крім гривень, знайдених на території Русі, існує ще група злитків зі скарбу, виявленого в 1967 р на острові Готланд. Майже всі написи на зливках вказують на власника срібла, для якого був зроблений даний злиток, наприклад: "ЮPENІN'", "NACTACЬѦ ΝΕΡΟΝΟΒΑ МАТИ" та ін. Написи на ливарних формочках, що відносяться до домонгольського часу вказують на їх власників, майстрів-ювелірів. Так, на парних формочках для відливання браслета, знайдених при розкопках давньоруського Серенска, читається "МАКОСІМОВЕ". Така ж напис "МАКОСІМОВ [ред]" подряпано на формочке для лиття скроневих кілець, знайденої в Києві. Дослідники припускають, що обидві формочки належали одному ювеліра.
Графіті на стінах будівель, мабуть, найбільш численні і інформативні. Графіті відомі на стінах домонгольских храмів Києва, Новгорода, Володимира, Старої Ладоги, Смоленська, Пскова, Полоцька, Старої Рязані. Кілька кириличних графіті виявлено на стінах Софії Константинопольської. Найбільша кількість графіті XI-XIV ст. збереглося в Софії Новгородської (227 записів) і в Софії Київській (208 записів). Більшість написів на стінах носить молитовний характер. В окремих випадках такі записи дають цінну інформацію. Так, на стіні Софії Київської виявлено запис іконописця Стефана, який брав участь в стінних розписах храму: "Господи, допоможи рабу Своєму Стефану. Стефан писав, коли розписували святу Софію ...". Виділяються й інші молитовні записи Софії Київської, що належать руці боярина Ставра Годиновича і князя Святополка Ізяславича.
На другому місці за кількістю стоять записи-автографи, які, на думку дослідників, також мали молитовне значення, оскільки писалися на стіні храму. Як правило, такі записи складаються з двох слів ("Писав ім'ярек") чи просто з одного імені, наприклад, "Пантелеймон". Одна з подібних написів у Золотих воротах Володимира "Гюргев Ψ", тобто "Гюргій писав", була спочатку прочитана як "Гюргич". У цьому записі бачили поминання княжича Володимира Юрійовича (Георгійовича), розтерзаного татарами перед міськими укріпленнями в лютого 1238 Насправді ж ця запис являє собою автограф, поставлений людиною на ім'я Георгій в молитовних цілях.
Серед графіті Софії Київської виділяється нечисленна, але надзвичайно цінна група так званих літописних записів. Деякі з них мають паралель в літописі. Такі записи про кончину Ярослава Мудрого, Всеволода Ярославича, Володимира Мономаха, київського митрополита Кирила, про вокняженіі в Києві Святополка Ізяславича, про свячення на Київську митрополію Микити, про князювання Святослава Ярославича.
Графіті на стінах храмів робилися людьми різного соціального статусу та роду занять. Це і клірики, і представники знаті, князівської адміністрації, ремісники. Проте найбільша частина записів зроблена представниками церкви або людьми, що мали до неї безпосереднє відношення (наприклад, іконописцями). Слід зазначити, що серед графіті зустрічаються і написи, зроблені заради жарту чи розваги, малюнки та ін. Частина написів через поганий збереження вдається реконструювати лише з часткою ймовірності. Більшість графіті відносяться до часу XI-XIV ст., Але деякі з них датуються і пізнішим часом, аж до XVII ст.
До написам на стінах близькі написи на плінфи (плоских цеглинах великого формату, які використовувалися в будівельній практиці домонгольської Русі) і штукатурці, зроблені в процесі виготовлення того матеріалу, на якому вони написані. Можна зробити висновок про те, що їх авторами були ремісники. Написи на плінфи являють собою або відбиток написи, вирізаною на формі для цегли або зробленої спеціальним штампом, або безпосередньо напис, нанесену на сирої або обпалена цегла.
Традиція таврування плінфи була принесена на Русь візантійськими будівельниками, які, щоправда, в клеймі вказували ім'я імператора чи приватної особи, на кошти якого будується цей храм. Написи на російської плінфи, що є відбитками, зробленими в процесі виробництва плінфи, мають вигляд фірмових маркувальних знаків, якими мітили свою продукцію виробники цегли. Так, на плінфи київської Десятинної церкви кінця X ст. зустрічається витиснений княжий знак князя Володимира Святославича. Це може свідчити про участь княжих майстрів у будівництві церкви. На плінфи XI ст. зустрічаються зображення кириличних цифр, імена виготовлювачів цегли та ін.
Написи на предметах декоративно-прикладного мистецтва можна розділити на дві групи. По-перше, це написи, що входять в основну композицію твору, наприклад, імена зображених святих. Вони, як правило, традиційні, і поряд з написами на іконах, становлять інтерес з точки зору палеографії та лінгвістики. Виняток тут становлять написи, що допомагають атрибуції пам'ятника.
По-друге, написи маргінального характеру, що містять інформацію про власника або розробника пам'ятника. Так, на прілбіце позолоченого княжого шолома, виявленого в 1808 р недалеко від Юр'єва - Польського, читається молитовна напис, звернена до архангелу Михаїлу, із закликом допомогти "рабу своєму Феодору". Вже на початку XIX ст. дослідники співвіднесли шолом з князем Ярославом (у хрещенні Феодором) Всеволодовичем, який зазнав поразки в Липецькій битві 1216 р і був змушений тікати від Юр'єва в свою вотчину Переславль-Залеський. Сучасні дослідники внесли в атрибуцію шолома деякі корективи (зокрема, шолом тепер вважають різночасним), але як і раніше пов'язують його з Ярославом Всеволодовичем. На піддонах і днищах двох новгородських Кратіров (срібних з позолотою чаш) XII ст. подряпано такі написи: на одному кратіра "СЬ С'СУД' Петрилів І ЖЕН'Н ЙОГО ВАРВАРИ" ("се посудину Петрилів і дружини його Варвари") і "ГІ Помоза РАБО СВОЕМОУ Ө'ЛОРОВІ брат ДѢЛАЛ'" ("Господи, допоможи рабу Своєму Флорова, брати роблять") ; на іншому кратіра "СЬ С'СУД' ПЕТРОВ' І ЖЕН'I ЙОГО МАРЬѢ" ("се посудину Петров і дружини його Марії") і "ГІ допоможи рабу СВОЕМОУ КОСТЯНЬТІНУ КОСТА ДѢЛАЛ' АМNЬ" ("Господи, допоможи рабу Своєму Костяньтіну, Коста робив. Амінь"). Ці написи повідомляють імена замовників (Петрилові та Варвари, Петра та Марії) і майстрів (Фрола-Братіли і Костянтина).
Монументальні написи в більшості своїй є підписами іконописців, исполнивших розпис. Іноді вони робилися по сирій штукатурці. Особливу групу складають так звані храмові літопису - елементи монументального розпису храму, що містять текст з повідомленням про час і обставини розпису. Вони набули поширення в мистецтві XVI-XVII ст.
Пам'ятники епіграфіки мають особливу цінність для раннього періоду російської історії. Однак в окремих випадках і написи пізнього Середньовіччя (XV-XVI ст.) Повідомляють унікальну інформацію. Основна проблема полягає в датування напису, яка може ставитися до набагато більш пізнього часу, ніж предмет, на який вона нанесена.
 
</doc>
<doc id="file32713794" filename="Pamiatna_doshka_pro_pobudovu_Blahovischenskoi_tserkvy_Kyrylivskoho_monastyria_publikatsiia_epihrafic.pdf" parent_folder="upload" FT="Academic ">
УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА
Київська православна богословська академія
Інститут церковної історії
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Інститут української археографії та
джерелознавства ім. М. С. Грушевського
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
Національний заповідник «Софія Київська»

ПРАВОСЛАВ’Я
В УКРАЇНІ
Збірник статей.
До 400-річчя з часу
відновлення
православної
ієрархії Київської
митрополії
Єрусалимським
патріархом
Феофаном

Київ – 2020

УДК 2 (271)
ББК 86.372
П – 68

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:
Митрополит Київський і всієї України ЕПІФАНІЙ,
доктор наук з богослів’я, професор – співголова редколегії;
Митрополит Львівський і Сокальський ДИМИТРІЙ (Рудюк),
доктор церковно-історичних наук, професор – співголова редколегії;
протоієрей Олександр ТРОФИМЛЮК,
доктор наук з богослів’я, професор – співголова редколегії;
Георгій Володимирович ПАПАКІН,
доктор історичних наук – співголова редколегії;
Неля Михайлівна КУКОВАЛЬСЬКА, генеральний директор Національного
заповідника «Софія Київська» – співголова редколегії;
Віктор Анатолійович БРЕХУНЕНКО, доктор історичних наук, професор;
Ігор Борисович ГИРИЧ, доктор історичних наук;
протоієрей Віталій КЛОС, доктор наук з богослів’я, професор;
Вячеслав Васильович КОРНІЄНКО, доктор історичних наук;
протоієрей Костянтин ЛОЗІНСЬКИЙ, доктор наук з богослів’я, професор;
протоієрей Юрій МИЦИК, доктор історичних наук,
доктор церковно-історичних наук, професор;
Валентина Миколаївна ПІСКУН, доктор історичних наук, професор;
Ірина Миколаївна ПРЕЛОВСЬКА, доктор історичних наук,
доктор церковно-історичних наук, професор;
Олександр Назарович САГАН, доктор філософських наук, професор;
Віталій Володимирович ШЕВЧЕНКО, доктор філософських наук, професор;
Дмитро Сергійович ГОРДІЄНКО, кандидат історичних наук;
протоієрей Ярослав РОМАНЧУК, кандидат наук з богослів’я, доцент;
Святослав Михайлович ЧОКАЛЮК, кандидат наук з богослів’я, професор.
П-68 Православ’я в Україні. До 400-річчя з часу відновлення православ-

ної ієрархії Київської митрополії Єрусалимським патріархом Феофаном: Збірник статей / Під ред. д. н. з богосл., проф., Митрополита Київського і всієї України Епіфанія; д. н. з богосл., проф., прот. Олександра
Трофимлюка; д. церк.-іст. н. проф., Митрополита Львівського і Сокальського Димитрія (Рудюка); д. іст. н. Г. В. Папакіна; Н. М. Куковальської та ін. – К., 2020. – [Вип. Х]. – 708, [2] с.

ISBN 978-966-02-9587-2
Рекомендовано до друку
вченою радою Інституту української археографії
та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України
(протокол № 9 від 10 грудня 2020 року)
вченою радою Київської православної богословської академії
(протокол № 3 від 24 грудня 2020 року)
Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації
КВ № 23584-13424Р від 27 вересня 2018 р.
© Київська православна богословська академія, 2020
© Інститут української археографії та
джерелознавства ім. М. С. Грушевського
НАН України, 2020
© Автори статей, 2020

ЗМІСТ
ЗВЕРНЕННЯ БЛАЖЕННІЙШОГО ЕПІФАНІЯ,
МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,
ПРЕДСТОЯТЕЛЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
УКРАЇНИ ДО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА …...… 9

БОГОСЛІВ’Я
священик Андрій МАЛАНЯК
ЛЮДИНА ЯК ОСНОВОПОЛОЖНА
СКЛАДОВА ЕККЛЕСІЇ …………………………………………. 17

КИЇВ – ДРУГИЙ ЄРУСАЛИМ
Надія НІКІТЕНКО.
СОБОР СВЯТОЇ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ ЯК ОБРАЗ
НОВОГО ЄРУСАЛИМА …………………………………………. 26
Мар’яна НІКІТЕНКО
ЄРУСАЛИМСЬКИЙ ТОПОС ТА ДЕРЖАВНИЦЬКОРЕПРЕЗЕНТАТИВНІ ІДЕЇ У ЗАБУДОВІ ДАВНЬОГО
КИЄВА …...…………………………………………………………. 36

КОЗАЦТВО ТА ЦЕРКВА
Митрополит Димитрій РУДЮК
СВЯТИЙ БЛАГОВІРНИЙ ГЕТЬМАН ПЕТРО КОНАШЕВИЧСАГАЙДАЧНИЙ І ЙОГО РОЛЬ У ВІДНОВЛЕННІ
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ІЄРАРХІЇ 1620/21 РР. …… 47
3

Зміст
__________________

ЦЕРКОВНА ІСТОРІЯ
Протоієрей Михаїл ЙОСИФЧУК
СВЯТИЙ РІВНОАПОСТОЛЬНИЙ ПРАВИТЕЛЬ
РУСИ-УКРАЇНИ ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ:
АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО СТАТУСУ .………………………… 61
Олена РУСИНА
СУПРАСЛЬСЬКИЙ МОНАСТИР В УКРАЇНСЬКОМУ
ДУХОВНОМУ КОНТЕКСТI XVI–XVII СТ. …….…………... 72
Микола ШКРІБЛЯК, Ахрієпископ Паїсій (Володимир КУХАРЧУК)
ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ІЄРАРХІЇ ТА
СПЕЦИФІКА ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ У ДИХОТОМІЇ
ПОЛЬСЬКО-МОСКОВСЬКОГО ПРОТИСТОЯННЯ ……….. 84
Валентина ЛОСЬ
ТЯГЛІСТЬ ТРАДИЦІЙ: РОЗВИТОК ДАВНІХ
ПРАВОСЛАВНИХ КУЛЬТІВ В УНІАТСЬКІЙ ЦЕРКВІ
(ВОЛИНЬ, XVIIІ СТ.) …..……………………………………… 97
Валентин КРИСАЧЕНКО
ДІЯННЯ АРХИМАНДРИТІВ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ
ЛАВРИ В ОБОРОНІ ЄДНОСТИ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ
(КІНЕЦЬ XVI – ПОЧАТОК XVII СТ.) ………………………… 108
Протоієрей Михаїл ЙОСИФЧУК
ДЕРЖАВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОЛЕКСАНДРА ЛОТОЦЬКОГО
НА ЧОЛІ ПОСОЛЬСТВА У ТУРЕЧЧИНІ 1918–1920 РР.
У СПРАВІ ВИЗНАННЯ АВТОКЕФАЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ….……………………………….. 127
Диякон Микола РУБАН
ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ТА ОБСТАВИНИ
ІНСТИТУАЛІЗАЦІЇ ЄПАРХІЙ УКРАЇНСЬКОЇ
СИНОДАЛЬНОЇ ЦЕРКВИ НА ДОНБАСІ (1919–1926) .…... 147
Оксана ВИСОВЕНЬ
ВИКОРИСТАННЯ ТОТАЛІТАРНИМ РЕЖИМОМ
РЕПРЕСИВНОЇ ПСИХІАТРІЇ У БОРОТЬБІ З
ВІРУЮЧИМИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТ. ……..……… 162
4

Православ’я в Україні. 2020. Х
_______________________________________________________________________________________________________

БІОГРАФІСТИКА. ПОСТАТІ В ІСТОРІЇ ЦЕРКВИ
Олена ЯСИНЕЦЬКА
ІНГІГЕРДА ‒ ПРИНЦЕСА ШВЕДСЬКА,
ВЕЛИКА КНЯГИНЯ КИЇВСЬКА ………….………………… 173
Валерій ЛАСТОВСЬКИЙ.
ДІЯЛЬНІСТЬ МИТРОПОЛИТА ТИМОФІЯ ЩЕРБАЦЬКОГО
ТА КИЇВСЬКА МИТРОПОЛІЯ: ІСТОРІОГРАФІЯ ……… 198
Вячеслав КУЗНЄЦОВ
ЖИТТЯ ТА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
ЗАСЛУЖЕНОГО ПРОФЕСОРА ЦЕРКОВНОГО ПРАВА
ОЛЕКСІЯ СТЕПАНОВИЧА ПАВЛОВА
(24.05.1832–28.08.1898) ……..……………………………………. 205
Павло ЯМЧУК
МИТРОПОЛИТ ВАСИЛЬ ЛИПКІВСЬКИЙ: ДУХОВНИЙ
МИСЛИТЕЛЬ І ФУНДАТОР УАПЦ …..……………………... 223
Лідія НЕСТЕРЕНКО
ТРАГІЧНА ДОЛЯ СВЯЩЕНИКА
ВАСИЛЯ АНДРІЄВСЬКОГО ……………..…………………. 238

ДЖЕРЕЛА. ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО. ІСТОРІОГРАФІЯ
Наталія СОЛОНСЬКА
ФРЕСКИ ТА МОЗАЇКИ КИЇВСЬКОГО СОФІЙСЬКОГО
СОБОРУ ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО ДЛЯ АТРИБУЦІЇ
ФОНДУ ЙОГО БІБЛІОТЕКИ XI СТОЛІТТЯ ……………….. 247
Микола КАЛИХЕВИЧ
ПРО ГРАМОТУ МИСАЇЛА, МИТРОПОЛИТА
КИЇВСЬКОГО, ДО ПАПИ СИКСТА IV /
Публікація Дмитра ГОРДІЄНКА ………………………………. 266
Протоієрей Юрій МИЦИК, Інна ТАРАСЕНКО
З «КНИГИ-АРХІВУ» СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО
МГАРСЬКОГО МОНАСТИРЯ ХVІІ–ХVІІІ СТ.
(ЛОХВИЦЯ) …………………………………………..………….. 320
5

Зміст
__________________

Вячеслав КОРНІЄНКО
ПАМ’ЯТНА ДОШКА ПРО ПОБУДОВУ
БЛАГОВІЩЕНСЬКОЇ ЦЕРКВИ
КИРИЛІВСЬКОГО МОНАСТИРЯ
(публікація епіграфічної пам’ятки XVIII ст.) ……………… 353
Тетяна КОТЕНКО
НЕВІДОМИЙ ПЕРЕКЛАД МИХАЙЛА КОМАРОВА
«СВЯТІ КИРИЛО І МЕФОДІЙ, СЛОВ’ЯНСЬКІ
АПОСТОЛИ» (1899) …………………………………………....... 360

БІБЛІОЛОГІЧНА, БОГОСЛОВСЬКА, ІСТОРИЧНА
СПАДЩИНА КМА–КДА
Сергій ГОЛОВАЩЕНКО
БІБЛІЙНІ СТУДІЇ В КИЇВСЬКІЙ ДУХОВНІЙ АКАДЕМІЇ
(ХІХ – ПОЧ. ХХ СТ.) У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КОНТЕКСТІ:
РЕФЛЕКСІЇ ТА ПРАКТИКИ ………….……………………… 379

ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО
Олена ПОХОДЯЩА
ІКОНА «ІОАН БОГОСЛОВ З ЖИТІЯМИ»
ЛИПОВАНСЬКОГО ПИСЬМА …….………………………….. 391
Ірина МАРГОЛІНА
РОДОВА ІКОНА СВЯТИТЕЛЯ ДИМИТРІЯ
РОСТОВСЬКОГО ………………...…………………………….. 403

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ДУХОВНОСТІ
В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Марія ПІРЕН
ФЕНОМЕН ДУХОВНОСТІ ТА ОСВІЧЕНОСТІ
ЯК ЧИННИК ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ
У ПРОБЛЕМНОМУ СВІТІ ………..…………………………… 414
6

Православ’я в Україні. 2020. Х
_______________________________________________________________________________________________________

Лариса ПЛАТАШ
ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: РЕФЛЕКСИВНА
ДУХОВНІСТЬ УКРАЇНЦІВ ЧИ ВИРАЖЕНА ГУМАННІСТЬ
ДЕМОКРАТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА? …………………….. 423

НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ
«КИЇВ – КОНСТАНТИНОПОЛЬ:
ДО ВИТОКІВ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я»
31 січня 2020 року, м. Київ
Надія НІКІТЕНКО
КНЯГИНЯ АННА ПОРФІРОРОДНА ЯК ІСТОРИЧНА
ПОСТАТЬ: НА ШЛЯХУ ДО КАНОНІЗАЦІЇ ………………… 439
Протоієрей Сергій КОЛОТ
ПЕРШІСТЬ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО
ПАТРІАРХА І АВТОКЕФАЛІЯ ПРАВОСЛАВНОЇ
ЦЕРКВИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ
МІЖПРАВОСЛАВНИХ ВІДНОСИН …………………………. 457
Ігор ЛІХТЕЙ
ВИСВІТЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ХРИСТИЯНІЗАЦІЇ
СЛОВ’ЯНСЬКИХ НАРОДІВ У НАУКОВОМУ
ДОРОБКУ ФРАНТІШКА ДВОРНІКА …………………….... 464
Михайло НЕСІН
ІНСТИТУТ КИЇВСЬКИХ АРХІМАНДРИТІВ
У ДОМОНГОЛЬСЬКИЙ ПЕРІОД ………………………. 488
Протоієрей Михаїл ЙОСИФЧУК, Володимир АР’ЄВ
ЗНОСИНИ З ВСЕЛЕНСЬКИМ ПАТРІАРХАТОМ
У СПРАВІ ВИЗНАННЯ АВТОКЕФАЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ
ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УРЯДОМ УНР …………………. 509
Андрій КРАВЦОВ
АРХІВИ ПРАВОСЛАВНИХ УСТАНОВ
ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ .................................................................... 530
7

Зміст
__________________

Протоієрей Віталій КЛОС
ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ АРХІПАСТИР У КОНТЕКСТІ
ОСКОЛЬДОВОГО ХРЕЩЕННЯ РУСИ-УКРАЇНИ ………… 541
Ірина МАРГОЛІНА
СВЯТІ КОСТЯНТИН ТА ЄЛЕНА – ПАТРОНИ
КНЯЗІВ-КТИТОРІВ КИРИЛІВСЬКОЇ ЦЕРКВИ КИЄВА …... 556
Мар’яна НІКІТЕНКО
ДАВНІЙ ЧИН НА ЗАСНУВАННЯ ХРАМУ КРІЗЬ ПРИЗМУ
ІНФОРМАЦІЇ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОГО ПАТЕРИКА.
НОВІТНІЙ ІЄРОТОПІЧНИЙ ПІДХІД ……………………….. 576
Ірина ВІЛЬЧИНСЬКА
ІДЕЯ «МОГИЛЯНСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ»
В АКАФІСТНИХ СЮЖЕТАХ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ ………. 588
Протоієрей Іван ГАРАТ
ІДЕЇ ІСИХАЗМУ У СПАДЩИНІ
«АФОНСЬКОГО СТАРЦЯ» ІВАНА ВИШЕНСЬКОГО ….. 603
Тамара РЯСНАЯ
«К СЕМУ ПРОШЕНИЮ ИКОНОПИСНЫЙ МАСТЕР
ВИЛЬМОНСТРАНДСКОЙ КУПЕЦ МАКАР ПЕШЕХОНОВ
РУКУ ПРИЛОЖИЛ». НА ЗАХИСТ МАКАРА ПЄШЕХОНОВА
ЯК РЕСТАВРАТОРА СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ ………………….. 620

БІБЛІОГРАФІЯ
Дмитро ГОРДІЄНКО
ПОКАЖЧИК ЗМІСТУ ЗБІРНИКІВ «ПРАВОСЛАВ’Я
В УКРАЇНІ» ЗА 2011–2020 РОКИ [ВИПУСКИ I–X] ……… 634

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ ……………………………….. 704

8

Вячеслав КОРНІЄНКО

ПАМ’ЯТНА ДОШКА ПРО ПОБУДОВУ
БЛАГОВІЩЕНСЬКОЇ ЦЕРКВИ
КИРИЛІВСЬКОГО МОНАСТИРЯ
(публікація епіграфічної пам’ятки XVIII ст.)
Стаття присвячена науковій публікації напису 1760 р. на шиферній плиті, в якому сповіщається про створення Благовіщенської церкви на другому ярусі дзвіниці Кирилівського монастиря.
Епіграфічна пам’ятка XVIII ст. зберігається у фондовій збірці
Національного заповідника «Софія Київська».
Ключові слова: Кирилівський монастир, Благовіщенська
церква, Феофан Жолтовський, Іван Григорович-Барський.

Серед джерел для вивчення історії Благовіщенської церкви
на другому ярусі дзвіниці Кирилівського монастиря чільне місце
посідає пам’ятний напис, вирізаний на поверхні шиферної плити
у 1760 р., в якому йдеться про історію створення цього храму, про
його ктитора та будівничого. Ця епіграфічна пам’ятка XVIII ст.,
що зберігається у фондовій колекції Національного заповідника
«Софія Київська» та представлена нині в експозиції музею «Кирилівська церква», неодмінно присутня у статтях чи монографіях,
в яких мовиться про історію Кирилівської церкви та монастирських споруд, в тому числі й дзвіниці. Проте у таких працях одночасно з публікацією якісної фотографії плити, сам напис наведений або у вигляді неповного прочитання трьох нижніх рядків1,
або з пропусками декількох слів у середині та наприкінці, з одно1 Марголіна І., Ульяновський В. Шедевр українського бароко – дзвіни-

ця // Пам’ятки України: історія та культура. – 2013. – № 2 (лютий). –
С. 13; Марголина И., Ульяновский В. Историческая судьба колокольни
киевского Кирилловского монастыря // Софійські читання. Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції «Пам’ятки Національного заповідника «Софія Київська» та сучасні тенденції музейної науки» (Київ, 24–25 листопада 2005 р.). – К., 2007. – С. 325.

353

Вячеслав КОРНІЄНКО. Пам’ятна дошка про побудову…
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

часною помилковою передачею окремих літер по всьому тексту2; у
науково-уніфікованому паспорті на музейний предмет (КН-3374),
текст наведено повністю, проте й тут наявні декілька помилок у
плані прочитання окремих слів та передачі низки літер3. У зв’язку з цим, зважаючи на виконання планових наукових тем з дослідження фондових колекцій та вивчення і публікації джерел з
історії пам’яток Національного заповідника «Софія Київська»,
об’єктивно існує необхідність повноцінного введення до наукового обігу епіграфічної пам’ятки XVIII ст.
Згадку про те, що саме ця плита знаходилась у дзвіниці, залишив М. Сементовський. Змалювавши поганий стан споруди,
яка постраждала від пожежі у 1849 р., він пише про напис на
кам’яній плиті, розташованій на другому поверсі дзвіниці, над
дверима, що вели до існуючої раніше невеликої церкви, і напис
цей повідомляє, що церква в ім’я Благовіщення Богородиці влаштована у 1760 р. стараннями Кирилівського ігумена Феофана
Жолтовського4. Ця згадка важлива тим, що М. Сементовський дав
опис дзвіниці ще до початку відновлювальних робіт 1860-х рр.,
коли дзвіниця перебувала у напівзруйнованому стані та церква
на другому поверсі не функціонувала5. Тож можемо виснувати,
що вмурована у тіло стіни плита знаходилась на своєму первісному місці, ще від часів будівництва. З подальших видань праці
М. Сементовського6, після згаданих ним відновлювальних робіт
1866 р., можна дізнатись, що плита перебувала на тому самому
місці – на другому поверсі над дверима, що вели до вже колиш2 Марголіна І. Є., Ульяновський В. І. Київська обитель святого Кири-

ла. – К., 2005. – С. 251; Марголіна І. Є., Ульяновський В. І. Дзеркало
вічності. Київська Кирилівська церква та Свято-Троїцький монастир. – К., 2019. – С. 245.
3 Науково-уніфікований паспорт № КН-3374 / склала Корольова О. А. –
К., 2007. // Фондово-облікова документація Науково-фондового відділу
Національного заповідника «Софія Київська». – С. 2.
4 Сементовский Н. Киев, его святыни, древности, достопамятности и
сведения, необходимые для его почитателей и путешественников. –
К., 1864. – С. 233.
5 Марголіна І. Є., Ульяновський В. І. Дзеркало вічності… – С. 247.
6 Сементовский Н. Киев, его святыни, древности, достопамятности и
сведения, необходимые для его почитателей и путешественников /
вид. 7-е. – К., 1900. – С. 285.

354

Православ’я в Україні. 2020. Х
_______________________________________________________________________________________________________

ньої церкви, адже храм не функціонував після ремонтних робіт
у 1860-х рр., а призначення приміщення було змінене7. Ймовірно, плита знаходилась тут і надалі: наприклад, у путівнику по
Києву 1930 р., що вийшов за редакцією Ф. Ернста, зазначено, що

Мал. 1. Фотографія плити з написом 1760 р.

дзвіниця кирилівського монастиря була збудована І. Григоровичем-Барським у 1760 р.8, а саме це ім’я будівничого та саме цей
рік присутні в написі на плиті. Вочевидь, остання змінила своє
місце розташування після розбирання самої дзвіниці у 1930-ті рр.9
Ймовірно, її використали для мощення доріжки вздовж схилу,
тому й не розбили на кавалки; з часом частина ґрунту сповзла по
схилу, потягнувши за собою і плиту. На таку думку наштовхує
7 Марголіна І., Ульяновський В. Шедевр українського бароко… – С. 14–

16.
8 Київ: провідник / За редакцією Ф. Ернста. – К., 1930. – С. 649.
9 Марголіна І., Ульяновський В. Шедевр українського бароко… – С. 17.

355

Вячеслав КОРНІЄНКО. Пам’ятна дошка про побудову…
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

той факт, що, за свідченнями завідувачки музею у 1972–1994 рр.
А. Федченко10, плита була знайдена приблизно 1973 р. на схилі
перед входом на територію музею, праворуч від сучасних сходів11.
На фондовий облік музейний предмет взятий 2001 р. (протокол

Мал. 2. Прорисовка плити з написом 1760 р.

№ 1 фондово-закупівельної комісії від 14.12.2001), він наразі перебуває в експозиції музею «Кирилівська церква». Власне це те,
що можна сказати про історичну долю пам’ятки.
Напис виконаний на прямокутній плиті з пірофіліту, розмірами 69×59 см, товщиною 7 см. Літери прорізані на глибину до
4 мм, вони підведені світло жовтою фарбою. Текст знаходиться
на обробленому згладженому боці плити, натомість її тильний
бік не оброблено. Така техніка обробки каменю свідчить, що для
10 Марголіна І. Літопис музею «Кирилівська церква». До 80-річчя від

дня заснування // Відлуння віків. – 2010. – № 1 (12). – С. 55–56.
11 Науково-уніфікований паспорт № КН-3374… – С. 2.

356

Православ’я в Україні. 2020. Х
_______________________________________________________________________________________________________

розміщення тексту обрана плита, яка раніше знаходилась у підлозі якого київського середньовічного храму. Найлогічніше припустити, що плита взята з Кирилівської церкви, проте подібних
розмірів плити зустрічаються і в інших храмах: наприклад, прямокутна плита близьких розмірів (67×58 см) знаходиться у Софійському соборі, у приямку біля стіни північно-західної сходової
вежі. Практика використання будівельних матеріалів середньовічних храмів та їх пристосування для існуючих потреб широко
побутувала у ранньомодерну добу, тому подібне вторинне використання плити підлоги не є якоюсь дивиною. Плита частково
пошкоджена, у неї відбиті кути та ділянки лицевої сторони внизу,
також наявні дрібніші вибої на поверхні. Ці пошкодження вірогідніше пов’язати із наслідками розбирання дзвіниці у 1930-ті рр.,
коли плиту видирали зі стіни, куди вона була вмурована. Проте,
незважаючи на пошкодження, які знищили кілька літер в останньому рядку, напис цілком підлягає прочитанню та реконструкції:
Во сла́вꙋ Ст͠ыѧ Единосꙋщнїѧ Животворꙗ́щїѧ и҆ Нерзⷶдѣли́мїѧ
Тррцⷪы созда́сѧ храⷨ се́и в чес́ть и҆ сла́вꙋ Преб҃лгосло́вен Дв҃и Мр҃їи
Преслаⷡнаго Еѧ Блг҃овѣще́нїѧ. При бл҃гополꙋчн деⷬжа́вѣ бл҃гочⷭтивѣшїѧ
самодеⷬжа́внѣшїѧ вели́кїѧ гдⷭрини їмпера́трици Елисавети
Петро́вни всеѧ̀ Россі́и.҆ И при наслѣ́дники Еѧ᷃ внꙋки
Петра̀ Перва́го бл҃говѣ́рномъ гдⷭрѣ и҆ вели́комъ кнꙗ́зѣ
Петрѣ̀ еὥдоровичѣ. Бл҃госло́венїем преꙍ҆сщ҃енⷩаго Арсе́нїѧ
Могилеа́нскаго, Архїепи́скопа Митропо́лита Кїевскаго.
Трꙋда́ми и҆ иждиве́нїем їгꙋмена Ст҃отроецк Кирилоⷡск
ὥбꙑ́тели еꙍ҆фа́на Жолто́вского 1760 го́да.
Дѣлалъ ма́истеⷬ кї[евск]їи мѣщан
Їва́н [Гри]горо́виⷱ
У славу Святої Єдиносущної Животворящої і Нероздільної
Трійці створився храм цей на честь и славу
Преблагословенної Діви Марії
Преславного Її Благовіщення. При благополучній державі
благочестивійшої
самодержавнійшої великої государині імператриці Єлизавети
Петрівни всієї Росії. Та при спадкоємці її, онуку
Петра Першого, благовірному государі та великому князі
Петрі Федоровичі. Благословенням преосвященного Арсенія
357

Вячеслав КОРНІЄНКО. Пам’ятна дошка про побудову…
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Могилянського, Архієпископа Митрополита Київського.
Працею та утриманням ігумена Свято-Троїцької
Кирилівської
обителі Феофана Жолтовського 1760 року.
Робив майстер київський міщанин Іван Григорович.
В історіографії поширена думка, ніби напис не відображає
правдивий час постання Благовіщенської церкви, бо плита була,
як гадають, виготовлена на самому початку будівництва дзвіниці, тож містить не реальну, а бажану для Жолтовського дату
створення храму, дошка ця була вмурована до стіни на другому
ярусі дзвіниці набагато пізніше освячення церкви 20 травня
1778 р., тоді, коли «сама реальна дата стерлась з пам’яті, натомість заготовлену 1760 р. дошку знову віднайшли й примістили
в стіні над входом до церкви у дзвіниці»12. З таким твердженням
погодитись складно, адже воно суперечить обставинам та умовам створення подібних епіграфічних пам’яток. Текст складений
за формулою, передбаченою виконанням урочистого напису на
закладання храму, освячення місця під майбутній престол, що є
першим етапом створення храму. У таких епіграфічних пам’ятках сповіщалось про те, на честь кого, за яких обставин, чиїм
благословенням, чиїм коштом та коли був закладений храм. Усі
ці елементи ми бачимо в нашому написі: повідомлено про те, що
Благовіщенський храм збудовано Іваном Григоровичем-Барським стараннями та коштом ігумена Феофана Жолтовського у
1760 р. за благословенням київського митрополита Арсенія Могилянського за правління імператриці Єлизавети Петрівни. Зважаючи на ту обставину, що будівництво дзвіниці з надбрамною церквою почалось 1759 р., закладання Благовіщенського храму та
освячення місця під престол на другому ярусі споруди у 1760 р.
цілком логічне, тим більше, що на наступний, 1761 р., будівельні
роботи вже були майже повністю завершені13. А вже через те, що
за різних обставин остаточне завершення усіх опоряджувальних
робіт на дзвіниці, у тому числі й облаштування внутрішнього
храмового простору, затягнулось на довгий час, то чин власне
освячення престолу, отже, і самої церкви, був здійснений на
вісімнадцять років пізніше, 20 травня 1778 р. Відтак, напис міс12 Марголіна І. Є., Ульяновський В. І. Дзеркало вічності… – С. 245.
13 Там саме. – С. 237–238.

358

Православ’я в Україні. 2020. Х
_______________________________________________________________________________________________________

тить реальну дату закладання Благовіщенської церкви на другому ярусі дзвіниці у 1760 р., плита з текстом була виготовлена
саме на честь цієї урочистої події, тоді ж вона була вмурована до
стіни над входом до храму, оповідаючи мирянам про час його
съзьданиꙗ.
Viacheslav KORNIENKO

MEMORIAL PLATE ABOUT
THE CONSTRUCTION OF THE ANNOUNCEMENT
CHURCH OF THE ST. CIRIL’S MONASTERY
(publication of an epigraphic monument of the 18th
century)
The article is devoted to the scientific publication of the inscription of 1760
on a slate slab, which announces the creation of the Church of the Annunciation
on the second tier of the bell tower of St. Cyril’s Monastery. Epigraphic monument of the 18th century stored in the repository collection of the National Conservation Area «St. Sophia in Kyiv».
Keywords: St. Cyril’s Monastery, Church of the Annunciation, Τheophan
Zholtovsky, Ivan Hryhorovych-Barsky.

359

НАУКОВЕ ВИДАННЯ

ПРАВОСЛАВ’Я В УКРАЇНІ
До 400-річчя з часу відновлення православної ієрархії
Київської митрополії Єрусалимським патріархом
Феофаном.
Збірник статей
Макетувальник – Дмитро Гордієнко
Палітурка – Микола Ярмусь
Світлини кольорової вклейки – протоієрей Іван Сидор
Київська православна богословська академія
вул. Трьохсвятительська, 6
м. Київ, 01601
Інститут української археографії та джерелознавства
ім. М. С. Грушевського НАН України
вул. Трьохсвятительська, 4
м. Київ, 01001
Підписано до друку 25.03.2021 p.
Формат 70×100/16. Папір офсетний.
Гарнітура Century Schoolbook. Друк офсетний.
Ум.-друк. арк. 42,0. Обл. вид. арк. 44,0
Наклад 200 примірників.
</doc>
<doc id="file33724360" filename="Podlevskyi_graf.pdf" parent_folder="upload" FT="Published corpus">
277

Департамент інформаційної діяльності
та комунікацій з громадськістю
Чернігівської обласної державної адміністрації

Національний університет «Чернігівський колегіум»
імені Т. Г. Шевченка
Навчально-науковий інститут історії,
етнології та правознавства імені О. М. Лазаревського
Науково-дослідний центр вивчення
історії релігії та Церкви імені Лазаря Барановича

Святослав Подлевський

Графіті Чернігова
у соціокультурному просторі
Х-ХVII ст.
Монографія

Чернігів 2018
1

УДК 930.2:003.071(477.51-25)"09/16"(043.5)
ББК Т229(4УКР-4ЧЕР)4
П 44
Книга видана коштом обласного бюджету Чернігівської області в
рамках обласної Програми підтримки розвитку інформаційної та видавничої сфер Чернігівщини на 2016-2020 роки за результатами конкурсу рукописів місцевих авторів 2018 року.
Не для продажу.
Рекомендовано до друку Вченою радою
Навчально-наукового інституту історії, етнології та правознавства
імені О. М. Лазаревського Національного університету
«Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка
(протокол № 12 від 27 червня 2018 р.)

Відповідальний редактор:
Черненко О.Є. – кандидат історичних наук, доцент
Науковий редактор:
Коваленко О.Б. – кандидат історичних наук, професор
Рецензенти:
Кулаковський П.М. – доктор історичних наук, професор;
Бобровський Т.А. – кандидат історичних наук, молодший науковий
співробітник
Шуміло С.М. – кандидат філологічних наук, доцент

П 44

Подлевський Святослав.
Графіті Чернігова у соціокультурному
Х–ХVII ст. – Чернігів: SCRIPTORIUM, 2018. – 276 с.

просторі

ISBN 978-966-97828-1-6
Монографія є комплексним дослідженням пам’яток епіграфіки Чернігова Х-ХVІІ ст. У ній проаналізовано сукупність продряпаних надписів та зображень, виявлених у процесі археологічних розкопок та під час досліджень пам’яток давньої архітектури міста. Загальний масив епіграфічного матеріалу розглянуто
як такий, що відбиває культурні традиції, світогляд та релігійні
вірування місцевого населення в їхньому історичному розвитку.
До тексту додано науково-довідковий апарат (список використаних джерел та літератури, словник слів із надписів), а також ілюстративний матеріал (схеми розташування графіті, замальовки,
світлини тощо).
Призначено для всіх, хто цікавиться історією України.
УДК 930.2:003.071(477.51-25)"09/16"(043.5)
ISBN 978-966-97828-1-6

© Подлевський С.В., текст, 2018
© SCRIPTORIUM, макет, 2018

2

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА .................................................................................

5

РОЗДІЛ 1.
ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА,
МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ...........

8

1.1. Історіографія дослідження ................................................. 9
1.2. Джерельна база ................................................................... 22
1.3. Методологія та методика дослідження ............................ 26
РОЗДІЛ 2.
КИРИЛИЧНІ ГРАФІТІ ЧЕРНІГОВА ХІ-ХVII СТОЛІТЬ ...

39

2.1. Кириличні графіті ХІ ст. ....................................................
2.2. Кириличні графіті ХІІ-ХІІІ ст. ...........................................
2.3. Пам’ятки епіграфіки ХІV – першої половини ХVІІ ст. ..
2.4. Надписи другої половини ХVІІ ст. ...................................

40
44
63
89

РОЗДІЛ 3.
НЕКИРИЛИЧНІ ГРАФІТІ ЧЕРНІГОВА Х-ХVII СТОЛІТЬ 97
3.1. «Некириличні» знаки та символи Х-ХVІІ ст. .................. 98
3.2. Пам’ятки грецької та латинської епіграфіки ...................
ХІ-XVII ст.
115
ВИСНОВКИ ................................................................................... 134
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 138
ДОДАТКИ ...................................................................................... 159

3

4

«І мертвим, і живим, і ненародженим…»
Т.Г. Шевченко

ПЕРЕДМОВА
Найдавнішими зразками писемності вважаються продряпані
або прокреслені на твердому матеріалі надписи. Такі пам’ятки заведено називати «графіті» (від італ. graffiti – продряпані), їх вивчає
епіграфіка.
Графіті є найдавнішими надписами у Східній Європі, що дійшли до сьогодення. Відомі вони й у Чернігові, одному з найстаріших міст України, де збереглися як зразки кириличного письма
давньоруської доби, так і окремі знаки та символи дохристиянських часів. У своїй сукупності графіті Чернігова є різнорідним та
специфічним історичним джерелом, яке розкриває уявлення мешканців міста тієї чи іншої епохи: їхні освіченість, світогляд, конфесійну чи етнічну приналежність, соціальний статус тощо. Вони є
безпосередніми «повідомленнями» конкретної історичної епохи,
тісно пов’язані з місцем, предметом та часом створення, з культурним середовищем.
За останні роки завдяки археологічним та архітектурним дослідженням вдалося зафіксувати та вивчити значний масив графіті
Чернігова – більше 350-ти зразків різної міри збереженості (фрази,
окремі слова, літери, знаки тощо). Це не так мало, якщо порівняти
з іншими містами України. Для прикладу, упродовж 1960-1980 рр.
С.О. Висоцьким, роботи якого справедливо вважають класичними
дослідженнями в галузі вітчизняної епіграфіки, було зафіксовано,
досліджено та запроваджено в науковий обіг 420 київських графіті.
Ця робота першочергово має на меті публікацію корпусу чернігівських графіті та їхнє включення в дискурс історичної науки.
Актуальність цієї праці зумовлюється не тільки тим, що масив графіті Чернігова вперше піддається комплексному науковому аналізу. Важливість дослідження графіті Чернігова для вивчення суміжних територій також зумовлена його усталеним статусом значного
адміністративного, релігійного та культурного центру. Чернігівські надписи представлені кирилицею, латиницею, грецькою та не-

5

типовим для регіону руноподібним письмом. Таке розмаїття потребувало напрацювання нових підходів, які в перспективі можуть
стати основою для здійснення аналогічних досліджень в інших
містах та регіонах України.
Важливим аспектом цієї праці є соціокультурний підхід до вивчення графіті. Його головним принципом є нерозривна тріада –
«особистість, суспільство та культура» [246, c. 218]. Графіті, або
надписи, у цій площині розглядаються не лише як писемні джерела, але і як матеріальні прояви конкретної культури певного періоду в історії Чернігова. Саме тому в цьому дослідженні більшу увагу буде звернено на надписи на стінах давніх монументальних споруд. Це зумовлено тим, що надписи на рухомих предметах могли
створити поза межами Чернігова, у той час як авторами графіті на
монументальних спорудах достеменно були особи, які перебували
в місті. Саме надписи на монументальних спорудах перш за все репрезентують культуру та ідентичність місцевого населення. Інформативність графіті, безперечно, поступається літописам, втім, настільки, наскільки інформація про життя простої людини поступається свідченням про життя цілої держави.
Хронологічні межі роботи охоплюють період від Середньовіччя (доба Давньої Русі) до Ранньомодерної доби (Козаччини): ХXVII ст. Верхня хронологічна межа зумовлена появою та поширенням пам’яток писемності в місті в Х ст., нижня – відмиранням
місцевої традиції надписів у храмах та затвердженням графіки й
практики письма сучасного типу наприкінці ХVІІ ст.
Територіально праця охоплює, перш за все, міський простір
Чернігова Х-ХVІІ ст. Однак у дослідження було також залучено
маловідомі зразки графіті з міст навколишнього регіону (з Остра,
Любеча, Новгорода-Сіверського, Ніжину, Гомеля тощо), як найбільш близькі аналогії.
Робота складається з трьох розділів. Перший присвячено історіографії дослідження чернігівських графіті, інформаційному потенціалу джерельної бази та теоретико-методологічним засадам
цієї праці. У другому розділі розглянуто кириличні графіті ХІХVІІ ст. (нижня хронологічна межа, ХІ ст., зумовлена відсутністю
в Чернігові кириличних надписів Х ст.).
У третьому розділі розглядаються некириличні зразки графіті,
тобто, зроблені письмом, відмінним від кирилиці. Це не лише надписи латинським і грецьким письмом, але й комплекс графіті, які
досить умовно можна віднести до рунічної писемності (т. зв.

6

«псевдорунічні»). До цього варто додати, що певна писемність не
завжди означає якусь мову. Так, мова графіті ХVІІ ст. у Чернігові,
виконана латинським письмом, є скоріше польською.
Комплексний аналіз масиву графіті Чернігова Х-ХVІІ ст. дозволяє не тільки реконструювати уявлення містян конкретного періоду, але й простежити на прикладах нові тенденції в суспільстві та
культурі. Це, наприклад, посилення есхатологічних настроїв серед
місцевого населення після монгольської навали, що привело до вагомого збільшення поминальних надписів.
Загалом цю працю створено не лише, щоб розпочати окреме дослідження графіті Чернігова та внести їх у контекст вітчизняної історії, але й продовжити епіграфічний напрямок досліджень в українській науці, розпочатий ще декілька десятиліть тому в працях
С.О. Висоцького.
Значну подяку автор висловлює колегам та друзям, що надавали неоціненні консультації та допомогу під час створення цього дослідження. Щиро дякую: О.Є. Черненко, Т.А. Бобровському,
П.М. Кулаковському, І.Л. Калечиц, І.В. Кондратьєву, К. Дювелю,
Т.Г. Новик, П.В. Солобаю, Л.Ф. Ситій, С.М. Шуміло.

7

РОЗДІЛ 1.
ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА,
МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
Епіграфічні пам’ятки – це надписи або малюнки, виконані (продряпані, прорізані або вибиті) на твердому матеріалі. У європейській історичній науці подібні матеріали вже давно є предметом
окремих напрямків досліджень, однак на вітчизняних теренах лише в ХХ ст. почали з’являтися окремі наукові праці, що досліджували виключно епіграфічні знахідки тих чи інших часів. Загальна
кількість таких робіт у порівнянні з іншими напрямками історичних досліджень все ще є малою, а основну масу наукових праць
складають поодинокі публікації матеріалів.
Щодо епіграфічних пам’яток Чернігова, то вони довгий час залишалися лише допоміжним матеріалом для історичних досліджень. З наявних у місті комплексів графіті до наукового обігу було
запроваджено відомості тільки про кілька окремих надписів. Ще
менше стало об’єктом спеціального розгляду та наукового аналізу.
На сьогодні для подальшого вивчення вітчизняної історії доби середньовіччя та ранньомодерного часу все більшого значення набуває нарощування джерельної бази. У цьому контексті має особливе
значення запровадження до наукового обігу комплексу епіграфічних матеріалів, які є своєрідним симбіозом наративних і зображальних джерел. Їхня систематизація та критичний аналіз відкривають нові можливості для вивчення минулого. Перспективність
пам’яток епіграфіки Чернігова Х-ХVII ст., як історичного джерела,
обумовлена їхньою автентичністю – вони є безпосередніми «повідомленнями» конкретної історичної епохи, тісно пов’язані з місцем, предметом та часом створення, культурним середовищем.
Масив графіті Чернігова представлений переважно кирилицею, а
також латиницею, грецькою та нетиповим для регіону рунічним
письмом. Таке розмаїття потребує напрацювання нових підходів,
які в перспективі можуть слугувати основою для здійснення аналогічних досліджень в інших містах та регіонах України.

8

1.1. Історіографія дослідження
Відкриття та вивчення чернігівських графіті Х-ХVІІ ст. відбувалося, в основному, у контексті загального розвитку вітчизняної
історичної науки та епіграфіки в Східній Європі. Це обумовлює
необхідність розглядати історіографію дослідження в контексті загального розвитку епіграфіки Східної Європи. Слід також відзначити, що відпочатку інтерес до чернігівських графіті був обумовлений можливістю трактувати їх як джерело з історії міста та використовувати для ілюстрації тих чи інших історичних подій.
Умовно історію вивчення епіграфічних пам’яток Чернігова
можна розділити на чотири етапи, відмінні за змістом, що відповідають головним тенденціям розвитку наукової думки в цій галузі:
1) XVIII ст. – поява інтересу до епіграфічних матеріалів як допоміжного історичного джерела та свідчення давнини; 2) ХІХ ст. –
початок накопичення та осмислення епіграфічного матеріалу;
3) ХХ ст. – систематичне виявлення графіті та спроби їхнього палеографічного аналізу; 4) початок ХХІ ст. – комплексне вивчення,
аналіз та внесення чернігівських графіті до наукового обігу.
Прояви інтересу до різноманітних епіграфічних пам’яток з’являлися, безперечно, набагато раніше за XVIII ст. Втім, конкретних
відомостей щодо цього немає. Таким чином, за початкову точку
відліку можна взяти появу інтересів до збереження старожитностей в Російській імперії в XVIII ст. [203, с. 10].
Щодо надписів – це певною мірою пов’язано із наказом Петра І
від 1718 р.: духовній владі долучитися до збирання «старых подписей на камнях, железе или на меди, оружия, посуды и прочие, все
что зело старо и необыкновенно» [88, с. 6]. Однак зацікавленість
саме чернігівськими стародавніми надписами проявилася дещо
пізніше – у другій половині XVIII ст.
Саме в цей час з’являються перші згадки про легендарне графіті зі Спасо-Преображенського собору, у якому бачили запис дати
грецькими літерами.
Мова йде про дві грецькі літери φι, які, згідно з місцевою літературною традицією, прокреслені на одній з мармурових колон
храму. Одна з перших згадок про це графіті міститься в доповідній
записці А.С. Милорадовича, датованій 1783 р. [187, с. 23-26]. Графіті, згідно з нею, розташовувалось на колоні з правої сторони та
повідомляло дату закладення собору – 1003 р. від Різдва Христового [187, c. 24].

9

Дещо пізніше в праці М.Є. Маркова «О достопамятностях Чернигова» (М., 1816) також було відзначено, що цей надпис знаходився на колоні перед вівтарем, з правої сторони [184, с. 32]. Автор
подав і своє потрактування надпису. На його думку, це запис
грецькими літерами дати, у якій бракувало першої цифри: 6510 р.
від Створення Світу (1002 р. н.е.). Показово, що М.Є. Марков
сприймав цю дату як свідчення історії Чернігова та саме таким чином намагався її трактувати. Він вважав, що графіті визначало час
заснування собору. Це пояснення невдовзі спростував М.А. Маркевич, хоча й не заперечував самого факту існування графіті [185,
c. 35-36].
Іншу гіпотезу висунув І.І. Єленєв у праці «Исторические сведения о храме святого Спаса в Чернигове», яку було опубліковано
посмертно в 1841 р. на сторінках «Черниговских губернских ведомостей» [124, с. 67-72]. На його думку, грецькі літери, викарбувані
на одній з внутрішніх колон храму, означали звання майстра або
місце створення цих стовпів, а не рік заснування собору [124,
c. 69].
Згадка про грецьке графіті у Спасо-Преображенському соборі
зустрічається в місцевих авторів упродовж всього ХІХ ст. Традиційно його вважали записом числа грецькими літерами: 510. Як
відзначав М.М. Бережков, це число трактували не лише як рік заснування храму, а як запис кількості робітників, номер партії, вартість каміння або навіть дату взяття самого матеріалу [103, с. 3-4].
Можна погодитись з висновком М.М. Бережкова, згідно з яким
більшість згадок про це графіті були необґрунтованими [103, с. 3].
Дійсно, побачити надпис на колоні можна було тільки до того, як її
обклали цеглою. Як відомо, це сталося під час ремонту після пожежі 1750 р. Цей ремонт тривав досить довго й завершився 1798 р.
[264, с. 14].
Існує ймовірність, що на час складання опису 1783 р. графіті ще
не було перекрито цегляною закладкою, але на кінець ХVІІІ ст. воно вже стало недоступним, автори ХІХ ст. ніяк не могли його побачити.
Ймовірно, саме в ХІХ ст. епіграфічні пам’ятки починають привертати увагу дослідників у Російській імперії. Існує думка, що поява досліджень кириличних графіті пов’язана зі знахідкою Тмутараканського каменю й оприлюдненням першого повідомлення про
цю знахідку О.М. Оленіним у 1806 р. [194, с. 7-8]. Саме тоді для
розгляду кириличного графіті вперше було використано палеогра-

10

фічний метод – порівнювали написання літер епіграфічної пам’ятки з написанням у інших писемних пам’ятках.
Загальна кількість епіграфічних знахідок в Чернігові та пов’язаному з ним регіоні в ХІХ ст. не була значною. Відомі лише окремі
згадки про предмети з графіті. Це, наприклад, знахідка бронзових
арок з надписами у Вщижі, котрі відомі за публікацією графа
О.С. Уварова [256].
Причини такої ситуації можуть полягати в тому, що: 1) було
знайдено малу кількість предметів з надписами із археологічних
досліджень у місті та регіоні, що тоді тільки розпочинались;
2) перекриття давньоруських фресок з графіті в монументальних
спорудах пізнішим масляним живописом, що запобігало фіксації
надписів.
Втім, для Російської імперії другої половини ХІХ – початку
ХХ ст. спостерігається інша ситуація. З’являються перші дослідження, які закладають основи майбутньої кириличної епіграфіки.
Серед них слід відзначити праці І.І. Срезневського, І.П. Сахарова,
І.О. Шляпкіна та В.М. Щепкіна. Загальним для них було залучення
епіграфічних матеріалів, у тому числі кириличних графіті, в контекст мовознавчих та палеографічних студій.
Як відзначає А.О. Мединцева, саме в працях І.П. Сахарова та
І.О. Шляпкіна вперше з’являється виділення «речової» або «археологічної» палеографії як окремого напрямку досліджень писемності. Хоча фундаментальні праці цих авторів не були завершені й відомі нині лише за нотатками або у вигляді записів лекцій [194,
с. 7-8].
Слід також відзначити дослідження В.М. Щепкіна [283; 284]. У
1902 р. він дослідив 40 надписів – графіті із собору Софії у Новгороді Великому, які було випадково зафіксовано під час ремонту
будівлі. Публікація цих знахідок викликала значний інтерес у наукових колах, хоча цей напрямок досліджень тоді так і не отримав
продовження. Вважається, що це було зумовлено проблемами, пов’язаними з виявленням та фіксацією надписів під шарами тиньку
та масляних розписів у діючих церквах Російської імперії [115,
с. 6-7].
На другу половину ХІХ – початок ХХ ст. припадає також і поява в Російській імперії перших досліджень рунічних надписів –
скандинавських та тюркських. Основи вивчення скандинавських
рунічних пам’яток було закладено працею Ф.О. Брауна, який пока-

11

зав можливість використання рунічних текстів як історичних джерел на конкретному прикладі [112].
Трохи раніше за публікацію Ф.О. Брауна, у 1894 р., В.В. Радлов
опублікував перший переклад одного із тюркських графіті, що започаткувало дослідження тюркської рунічної писемності [168, с. 35].
Паралельно посилювався інтерес до латинської та грецької епіграфіки з території Причорномор’я. Серед найбільш ґрунтовних
робіт у цьому напрямку досліджень слід назвати працю В.В. Латишева «Древние греческие и латинские надписи северного побережья Понта Эвксинского» [258, с. 25]. Її було розпочато в 1879 р.
і передбачалося видання чотирьох томів. Зокрема в ній було систематизовано значний об’єм раніше невідомих графіті: перший том
(1885 р.) містив 250 надписів грецькою та латиною, зібраних із античних міст на узбережжі Чорного моря (Тіри, Ольвії та Херсонеса) [258, с. 25]. Варто зауважити, що й надалі основна увага дослідників у галузі латинської та грецької епіграфіки, спочатку в Російської імперії, а пізніше – у СРСР, традиційно зосереджувалася саме на пам’ятках античної доби.
Закономірним свідченням розвитку цікавості до давніх надписів стало те, що на початку ХХ ст. деякі знайдені під час розкопок
у Чернігові предмети зі знаками були визначені як пам’ятки місцевої дохристиянської слов’янської писемності. Це, перш за все, знахідка з розкопок Д.Я. Самоквасова в урочищі Берізки в Чернігові
1908 р. – обгорілий фрагмент баранячої кістки з поховання за обрядом тілоспалення у кургані № ІІ [234, с. 11-12]. Починаючи від
Д.Я. Самоквасова, вчені вказують на існування на ній неідентифікованих надписів, які можна ототожнити з докириличною писемністю слов’ян. Одним з прикладів цього є праця М.Ю. Брайчевського, присвячена походженню слов’янської писемності [110,
с. 31-32]. У ній автор не лише відзначив наявність на кістці графіті,
але й виділив у ньому окремі кириличні літери.
Перша світова війна та наступні політичні колізії не сприяли
розвитку епіграфічних досліджень. Відновлення інтересу до графіті відбулося у 20-30-х рр. ХХ ст. Як і раніше, це були переважно
побіжні зауваження щодо наявності надписів, виявлених у процесі
архітектурних чи археологічних досліджень. Для Чернігова такими
стали дослідження місцевих монументальних пам’яток, здійснені
М.О. Макаренком та І.В. Моргилевським у 20-х рр. Саме тоді було
започатковано розчистки давніх тинькованих поверхонь стін мону-

12

ментальних споруд Чернігова, що зробило доступними для вивчення нанесені на них графіті. Так, при дослідженнях Спасо-Преображенського собору в 1923 р. на висоті колишніх хорів після зняття
тиньку ХVІІІ-ХІХ ст., поряд із малюнками-дипінто, що зображали
святих та хрести, на поверхні стіни давньоруського часу було зафіксовано прорізані надписи [182, с. 77-78].
У цей же час з’являється перше повідомлення про графіті
Успенського собору Єлецького монастиря. Їх було відкрито після
розчистки залишків давньоруського фрескового розпису з-під пізніх нашарувань у 1924 р. М.Л. Бойчуком (історія реставрації найбільш детально розглянута Ю.С. Коренюком) [170, с. 101-107].
У датованій 1927 р. «Доповідній записці» В.В. Дубровського,
опублікованій А.А. Карнабедом, вперше згадані автографи-графіті
XVII ст., виявлені під час досліджень 1924-1926 рр. у хрещальні
Успенського собору. У цій записці В.В. Дубровський приписував
їхнє авторство відомим історичним особам модерної доби (Радзівілу, Сулимі, Осевичу та іншим), тобто розглядав їх як джерела особового змісту [153, с. 109].
Наскільки це відповідає істині, сьогодні сказати важко. Під час
новітніх натурних досліджень такі надписи виявити не вдалось, а в
20-х рр., на жаль, графіті не привернули увагу фахівців та не були
зафіксовані. Можливо, вони були втрачені за минулі роки. У публікаціях І.В. Моргілевского, який керував дослідженням Успенського собору, про них взагалі немає жодних згадок [201, с. 197204]. Це свідчить, серед іншого, про те, що східноєвропейська епіграфіка на той час ще не сформувалась як окремий напрямок досліджень, а інтерес науковців до давніх надписів, продряпаних на
твердих матеріалах, був опосередкованим.
Для розвитку епіграфіки в СРСР велике значення мала праця
О.С. Орлова 30-х рр. – бібліографічний довідник, що містив інформацію про 303 надписи ХІ-ХIV ст., виявлені на різних предметах.
Довідник було видано з метою широкого наукового впровадження відомих на той час графіті. При цьому детального аналізу
надписів там не було, була лише зібрана інформація про їхнє місцезнаходження та коротка їх інтерпретація [208]. Проте, як відзначала А.О. Мединцева, одна лишень публікація значного масиву
епіграфічного матеріалу зробила його доступним для використання в історичних дослідженнях та була запорукою подальшого розвитку робіт у цьому напрямку [194, с. 9]. Завдяки публікації довідника дослідники почали уважніше ставитись до можливої наявнос-

13

ті графіті на давніх предметах та на стінах древніх споруд. Наприкінці 40-х – на початку 50-х рр. ХХ ст. спостерігається зростання
інтересу до епіграфічної спадщини, пов’язане із загальною інтенсифікацією наукових історичних досліджень. У цей період з’являється цілий ряд нових публікацій, автори яких безпосередньо чи
опосередковано аналізували епіграфічні пам’ятки. Серед них були
такі відомі дослідники, як Б.О. Рибаков, Л.В. Алєксеєв, А.В. Арциховський, В.В. Сєдов.
Одним із ключових моментів для розвитку давньоруської епіграфіки стало відкриття берестяних грамот у Новгороді Великому
в 1951 р. [93, с. 3-9]. Використання для датування грамот стратиграфічного методу створило можливість для розробки методики
позастратиграфічного датування, яка сьогодні є базовою в кириличній епіграфіці.
Вагомим внеском у розвиток епіграфічних досліджень стали
роботи Б.О. Рибакова. Саме його публікації «Іменні написи ХІІ ст.
в Київському Софійському соборі» (М., 1947) та «Ремесло древней
Руси» (М., 1948), започаткували в Східній Європі дослідження епіграфічних пам’яток як повноцінних джерел, що доповнюють і розширюють історичні дослідження [226, с. 53].
Розвиток епіграфічних студій у Чернігові в цей період так само
пов’язаний з іменем Б.О. Рибакова. Наприкінці 40-х – на початку
50-х рр. здійснено низку археологічних досліджень під його керівництвом як в самому Чернігові, так і в регіоні. За час цих робіт було відкрито унікальні зразки давньоруської епіграфіки в Любечі та
Вщижі [220, с. 33-41]. Відкриті надписи стали об’єктом палеографічного аналізу, були інтерпретовані та опубліковані Б.О. Рибаковим. Безумовно, що з точки зору сучасної науки його висновки не
завжди можна визнати об’єктивними, однак важливим був сам
факт спроби ґрунтовного вивчення та популяризація надписів як
окремого історичного джерела.
Зростання інтересу до пам’яток епіграфіки знайшло свій прояв і
в накопиченні інформації щодо наявності графіті. У 1948-1950 рр.
під час архітектурно-археологічних досліджень Ю.С. Асєєвим та
Г.Н. Логвиним вперше було здійснено спробу зафіксувати комплекс надписів XVII ст. на північному фасаді Іллінської церкви [95].
Авторами було проаналізовано та опубліковано ряд надписів, у тому числі – замальовку одного графіті та малюнку. На підставі побіжного лінгвістичного аналізу графіті дослідники віднесли частину з них до кінця XVI – початку XVIІ ст., частину – до другої по-

14

ловини XVIІ – початку XVIІІ ст. [95, с. 36-37]. Однак які саме надписи відносяться до того чи іншого періоду, у матеріалах робіт не
відзначалось. Це було обумовлено тим, що вчені мали на меті дослідження архітектури, а графіті використали лише як ілюстрації
до своєї роботи та для обґрунтування визначеного ними датування
суміжних Іллінській церкві прибудов та архітектурних конструкцій Антонієвих печер.
Реставраційні роботи, спрямовані на відновлення та підготовку
до музейного використання пам’яток давньої чернігівської архітектури, призвели в 60-х рр. до відкриття найвідоміших чернігівських
графіті. Їх було відкрито під час реставрації М.В. Холостенком
Спасо-Преображенського собору. Це, перш за все, мощениця, датована автором її відкриття початком ХІ ст. (за його припущенням,
надпис на ній міг бути найдавнішим кириличним текстом Давньої
Русі) та велике графіті на південному фасаді храму [260; 264].
Окрім цього, під час реставрації Борисоглібського собору дослідник зафіксував ряд графіті модерного часу на хорах [263]. На жаль,
ці знахідки (за винятком мощениці) знайшли відображення переважно в звітах про роботи та стали об’єктом наукових досліджень
лише через багато років. Дещо пізніше, у 1972-1973 рр., під час
спелео-археологічних досліджень комплексу Антонієвих печер
було зафіксовано графіті ХVІ-ХVІІ ст. [20]. У 1976 р. фрагменти
тиньку із залишками графіті вдалось виявити під час розкопок поблизу Іллінської церкви [22, с. 44-45]. Але ці матеріали не було
оприлюднено.
Серед загальних тенденцій у розвитку радянської епіграфіки
60-70-х рр. ХХ ст. варто відзначити появу перших комплексних
досліджень епіграфічних пам’яток. У цей час публікується одна з
ключових праць Б.О. Рибакова – зведення «Русские датированные
надписи XI-XIV ст.» (М., 1964) [224]. Незважаючи на досить вільні
інтерпретації окремих текстів, слід віддати належне автору, який
здійснив спробу виокремлення графічних особливостей написання
літер в епіграфічних пам’ятках різного часу та створення на цій
основі палеографічних таблиць.
Продовженням та новим рівнем розвитку східноєвропейської
епіграфіки стали ґрунтовні публікації надписів Києва та Новгорода
Великого. Систематичну публікацію надписів київського Софійського собору започаткували фундаментальні праці С.О. Висоцького (1966, 1977 рр.) [115]. Ідентичні за змістом дослідження та

15

відповідні публікації авторства А.О. Мединцевої були присвячені
надписам Софійського собору Новгорода Великого (1978 р.) [191].
У цих виданнях не тільки було введено в науковий обіг значний
масив пам’яток середньовічної кириличної епіграфіки, але й подано відповідні методики дослідження графіті, напрацьовані авторами. Сформований у той час метод первинної фіксації графіті, яким
нині користуються дослідники епіграфіки на усьому пострадянському просторі, було розроблено С.О. Висоцьким [116, c. 7]. Цей
метод містить декілька етапів роботи: 1) знаходження графіті;
2) його прочитання; 3) фотофіксація при боковому освітленні;
4) промальовка фотографії. Детальніше цю методику буде розглянуто пізніше, однак відразу слід відзначити факт її оприлюднення
у вже згаданих працях другої половини 60-70-х рр. Це стало запорукою подальшої інтенсифікації досліджень пам’яток епіграфіки
та забезпечило їхній відповідний науковий рівень.
У двох публікаціях С.О. Висоцького (1966, 1977 рр.) було оприлюднено, систематизовано та проаналізовано двісті дев’яносто два
графіті, а в праці А.О. Мединцевої (1978 р.) – двісті п’ятдесят три.
Це був значний пласт епіграфічного матеріалу, який доповнювали
публікації берестяних грамот. Останніх на той час лише в Новгороді Великому вже було виявлено п’ятсот тридцять дев’ять. Всі
вони репрезентували період ХІ-ХV ст. [94]. Завдяки запровадженню в науковий обіг цього масиву матеріалів, давньоруську епіграфіку було оформлено та визнано як наукову дисципліну. Було напрацьовано та апробовано методи датування, розшифровки надписів тощо, а історія кириличної писемності разом з лінгвістичним
джерелознавством отримали своєрідне джерело, що мало масовий
характер та було пов’язане з провідними культурними центрами
Давньої Русі [230, c. 8].
Слід також зробити заувагу щодо досліджень кириличної епіграфіки ранньомодерної доби: крім вище згаданих праць, у яких
частково розглядалися окремі надписи цієї доби, з’являлися дослідження виключно ранньомодерних графіті. Це, наприклад, публікація надписів московських могильних плит XІV-XVII ст. [121;
122]. З іншого боку, пам’ятки писемності цього часу не лише з
Чернігова, але й із України загалом, залишалися майже невивченими. Чи не єдиним винятком є палеографічні дослідження документів та книг [210].
Дослідження епіграфіки скандинавських та тюркських рун також набули розвитку в 60-70-х рр. Для вивчення тюркських рун

16

важливе значення мали напрацювання О.М. Щербака, а в галузі
вивчення скандинавських рунічних надписів слід відзначити праці
Е.А. Макаєва (1965 р.) та О.О. Мельникової (1977 р.) [281; 282;
180; 197]. Ці роботи були одними з перших досліджень рунічних
пам’яток на території Східної Європи. Відносно невелика кількість
таких пам’яток дозволила авторам узагальнити, проаналізувати та
систематизувати відомості щодо більшості відкритих на той час
надписів. Це стало підставою для висновків щодо специфіки й відмінностей двох рунічних писемностей Європи.
На відміну від достатньо нового напрямку дослідження рунічних графіті, латинська та грецька епіграфіка в СРСР продовжувала
розвиватись фактично лишень в тому напрямку, що був започаткований за часів Російської імперії. Зусилля фахівців були спрямовані на виявлення та систематизацію античних надписів з території
Північного Причорномор’я. У цьому зв’язку можна пригадати роботу Е.І. Соломонік «Новые эпиграфические памятники Херсонеса» (1974 р.) або узагальнюючі праці Е.В. Федорової «Латинская
эпиграфика» (1969 р.) і «Введение в латинскую эпиграфику»
(1982 р.), у яких лише побіжно було приділено увагу пізньосередньовічним пам’яткам з території Східної Європи.
У 80-90-х рр. ХХ ст. з’являється низка окремих спеціальних
публікацій, присвячених чернігівським епіграфічним пам’яткам. У
деяких з них розглядалися графіті, відомі вже досить давно; інші
стосувалися надписів, котрі було відкрито в процесі тогочасних
археологічних досліджень.
Так, у 1982 р. В.В. Німчук опублікував перші відомості про відкритий М.В. Холостенком надпис на південному фасаді СпасоПреображенського собору [205]. У цій публікації це графіті згадувалось побіжно, у загальному контексті статті, присвяченої розвитку літературної мови Давньої Русі. Лише в 1984 р. С.О. Висоцький
здійснив більш детальне дослідження пам’ятки [118]. Графіті було
визначено ним як пам’ятне та датоване ХІІ-ХІІІ ст.
Слід наголосити, що фундаментальні праці, присвячені графіті
Софії Київської, зробили С.О. Висоцького найавторитетнішим з
дослідників давньоруської епіграфіки (окрім вже згаданих робіт, у
1985 р. ним було опубліковано третій том корпусу київських графіті ХІ-XVII ст.) [117]. З огляду на це, його висновки щодо змісту
та часу створення графіті Спасо-Преображенського собору довгий
час не викликали жодних сумнівів. Лише недавні натурні дослідження дали підстави їх переглянути. Як виявилось, надпис було

17

прочитано та датовано неточно, оскільки автор невірно визначив
окремі графеми та навіть пропустив деякі з них. Скоріше за все,
так сталося через те, що С.О. Висоцький особисто не бачив пам’ятки, а користувався не дуже якісною фотографією часів реставрації,
тому причиною неточностей у його публікації була невірна методика фіксації надпису.
На відміну від графіті Спасо-Преображенського собору, інші
чернігівські знахідки не привернули уваги фахівців у галузі епіграфіки, археологів та істориків, хоча дані щодо місцевих надписів
продовжували накопичуватися. Можливо, так сталося через те, що
це переважно були надписи періоду, пізнішого за давньоруський,
або ж незначні фрагменти графіті, які давали обмаль інформації.
У 80-х рр. ХХ ст. на території Чернігова та Чернігівської області внаслідок інтенсифікації археологічних розкопок вдалось відкрити значну кількість різноманітних предметів з графіті. Це, наприклад, могильна плита з надписом XVІ ст., знайдена під час
археологічних досліджень Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського собору в 1981 р., срібні чаші з кириличними та руноподібними графіті, зафіксовані у складі скарбу в 1985 р. в Чернігові
та інші предмети [10; 14]. Характерною рисою підходу до вивчення цих речей із надписами стало те, що автор знахідок – В.П. Коваленко – залучив до їх вивчення відомих профільних спеціалістів,
які мали необхідні фахові знання та підготовку: А.О. Мединцеву
та О.О. Мельникову. Саме вони здійснили дослідження та публікацію графіті, виявлених на чашах зі скарбу 1985 р. [160; 158; 192].
Слід зауважити, що В.П. Коваленка ці надписи цікавили перш за
все як свідчення, пов’язані з відомою історичною особою (князем
Ігорем Святославичем) та докази перебування скандинавів у складі
населення Чернігова.
У 1981-1984 рр. А.А. Карнабедом були зафіксовані основні категорії надписів в Успенському соборі, відкриті на той час у результаті розчистки залишків давньоруського фрескового розпису
[153]. Пізніше ним також була опублікована одна з груп графіті на
фресці «Три отроки в печі вогняній», відкритій у південній наві собору. На жаль, автор не використав для вивчення графіті вже поширеної на той час методики та не здійснив їх відповідної фіксації.
Його висновки ґрунтувалися переважно на спостереженнях у процесі натурних досліджень. Публікації не містили зображень пам’яток та їх розгорнутого аналізу. Вони були оприлюднені у регіональних виданнях та не привернули уваги фахівців.

18

Пізніше, у 1990 р., А.А. Карнабедом було досліджено територію навколо Успенського собору, на місці втраченої північної прибудови. У ході розкопок було зафіксовано понад 5 000 фрагментів
фрескового розпису. На значній частці фрагментів збереглись графіті ХІІ-ХІІІ ст. Втім, інформація про ці знахідки знайшла відображення фактично лише в науковому звіті про розкопки [15].
Слід зауважити, що в 1991 р. було здійснено останню на сьогодні розчистку фрескового розпису Успенського собору [27]. У
процесі цих робіт на розписах, переважно у нартексі, було зафіксовано раніше невідомі комплекси графіті. Однак їх також не було
опубліковано, що, вірогідно, зумовлювалось іншим спрямуванням
досліджень. Не відображені вони й у матеріалах реставраційного
звіту [27].
Нові комплекси та окремі графіті продовжували фіксувати під
час археологічних досліджень у Чернігові та протягом 90-х рр.
ХХ ст. Так, під час розкопок 1995 р., недалеко від дзвіниці Іллінської церкви, було відкрито кілька підземних приміщень, датованих кінцем ХІ – початком ХІІІ ст. У них було зафіксовано ряд надписів та малюнків графіті, які Т.Г. Новик у пізнішій публікації віднесла до давньоруського часу [204]. Цікавою є також знахідка рідкісного для Давньої Русі зразка середньовічної епіграфіки – амфори з надписом грецькою.
Амфору виявили під час розкопок на території чернігівського
посаду під керівництвом А.Л. Казакова у 1997-1998 рр. (сучасна
вул. Кирпоноса, 24). На жаль, знахідка, як й інші, подібні до неї, не
була опублікована й до сьогодні не увійшла до наукового обігу.
Загалом, у наукових дослідженнях в області східноєвропейської
епіграфіки за цей час спостерігаються тенденції, що продовжували
традиції радянської доби. Час від часу з’являлись роботи, які мали
на меті публікацію графіті із різних регіонів Давньої Русі. Їхні автори намагались поєднати видання корпусу надписів із дослідженням окремих аспектів їх створення. Прикладом такої роботи може
слугувати монографія Т.В. Рождественської «Древнерусские надписи на стенах храмов: новые источники ХІ-ХV вв.» (СПб., 1992)
[230]. До цієї праці дослідниця занесла не лише огляд давно відомих надписів з Києва та Новгорода Великого, але й детальний
опис нововиявлених графіті. Основний акцент при цьому був зроблений на лінгвістичному аспекті вивчення кириличних текстів.
На початку ХХІ ст. у епіграфічних дослідженнях відбулася низка важливих якісних змін. Це обумовлювалось появою нових мето-

19

дів вивчення пам’яток кириличної епіграфіки. Новий палеографічний метод позастратиграфічного датування надписів було оприлюднено в Х томі видання корпусу новгородських берестяних грамот В.Л. Яніна та А.А. Залізняка [290]. Метод ґрунтувався на дослідженні всього відомого на той час корпусу берестяних грамот
(близько тисячі екземплярів). На основі стратиграфічного датування та виділення характерних ознак окремих літер у певні періоди
часу А.А. Залізняком було створено новгородські палеографічні
матриці. Як показали наступні дослідження, використання цих
матриць (з незначними корективами) було можливим і для інших
регіонів Давньої Русі. Це підтверджує, наприклад, апробація даного методу Т.А. Бобровським під час дослідження графіті київських
печер [106; 107]. Втім, відразу слід зауважити, що для вивчення
графіті Чернігова цей метод донедавна не використовувався.
Від початку 2000-х рр. спроби здійснити узагальнення, систематизацію та аналіз давньоруських кириличних надписів у історикокультурному контексті продовжились. Це можна побачити на прикладі праці А.О. Мединцевої «Грамотность в Древней Руси» (М.,
2000) [194]. У цьому досліджені було не лише розглянуто досить
важливі питання розвитку кириличної писемності та її поширення
серед окремих верств населення, але й проаналізовано проблематику докириличної писемності східних слов’ян. У цей же час перевидається суттєво доповнена праця О.О. Мельникової «Скандинавские рунические надписи» (М., 2001) [197]. У цій роботі піднімається проблематика руноподібних надписів, як найбільш поширених у Східній Європі. До зведення таких надписів було занесено й
графіті з території Чернігова та регіону, знайдені переважно під
час археологічних досліджень під керівництвом В.П. Коваленка
протягом останніх десятиліть ХХ ст.
Слід відзначити, що в наш час дослідження чернігівських епіграфічних пам’яток триває, однак його зміст за останні роки лишається незмінним. Це так само поодинокі публікації окремих графіті, без розгляду цілісних комплексів, або ж повідомлення про їх
знахідку. Прикладом таких робіт може слугувати публікація
Ю.О. Артамонова 2012 р., де розглянуто окрему категорію надписів (поминальні) з північного фасаду Іллінської церкви [91].
Тим не менш, подібні публікації слід визнати дуже важливими,
оскільки вони створили умови для написання узагальнюючої роботи, присвяченої графіті Чернігова. Слід відзначити, що на сьогодні
подібні регіональні розробки не втратили своєї актуальності. Вони

20

дозволяють запровадити до наукового обігу нові матеріали, раніше
не задіяні дослідниками.
Прикладом цього є праця І.Л. Калечиц «Эпіграфіка Беларусі XXIV ст.» (Мінськ, 2011), яка фактично започаткувала окремий білоруський напрямок епіграфічних досліджень [150]. Ця робота
ґрунтується переважно на вивченні комплексу надписів полоцького Спасо-Преображенського собору, що почав досліджуватись порівняно недавно, після розчистки давнього фрескового розпису пам’ятки від пізнішого масляного розпису. Окрім того, у праці було
розглянуто зразки рунічних та руноподібних графіті з території Білорусі.
Разом з тим слід зауважити, що сучасний етап розвитку епіграфічних досліджень не обмежується регіональними розшуками та
зверненням до нових пам’яток. У цьому зв’язку можна згадати подальше дослідження корпусу надписів із Софії Київської, яким
займається В.В. Корнієнко [171; 172; 173; 206]. У своїх роботах
цей дослідник загалом притримується методики, розробленої
С.О. Висоцьким, і методу позастратиграфічного датування на підставі таблиць А.А. Залізняка [172, c. 3-5]. Загальна кількість зафіксованих автором надписів у Софії Київській значно перевищила
опублікований корпус С.О. Висоцького. Однак критику з боку багатьох фахівців викликав підхід В.В. Корнієнка до датування графіті собору, як недостатньо обґрунтований [186].
З’явилось також декілька новітніх досліджень, присвячених
окремим графіті з території України. Це, наприклад, деякі роботи,
що увійшли у надруковане 2016 р. колективне видання, присвячене писемності Галицько-Волинського князівства [215]. До неї увійшли переважно роботи філологічного змісту. Однак було задіяно і
певну кількість епіграфічного матеріалу. Зокрема до складу цього
видання увійшла публікація О.О. Гіппіуса, у якій висвітлювались
результати сучасних досліджень надписів-актів, відкритих у церкві
св. Пантелеймона в Галичі [215, c. 49-64].
Окремо слід згадати нинішні дослідження грецької епіграфіки.
Так, варто згадати публікацію О.О. Євдокимовою ряду грецьких
графіті із Софії Київської [135; 136]. Їхній аналіз та систематизація
значно доповнили інформацію щодо розповсюдження грецької писемності в Давній Русі. Це дослідження та поява праці Л.Л. Звонської «Грецька епіграфіка і палеографія» засвідчує поступовий
розвиток даного напрямку досліджень в Україні [146].

21

На жаль, незважаючи на загальний розвиток епіграфічних досліджень в Україні за останні роки, графіті Чернігова досі не стали предметом спеціального дослідження. Їм присвячували тільки
окремі невеликі публікації або побіжно згадували в матеріалах
архітектурно-реставраційних, археологічних та історичних досліджень.
Зважаючи на кількість відомих на сьогодні графіті різного часу
та різної традиції письма, зафіксованих на території Чернігова, постає необхідність їхньої систематизації та аналізу. В перспективі
досвід такої роботи може стати методологічною та джерельною основою для подальшого вивчення пам’яток епіграфіки Х-XVII ст.
не тільки Чернігова, але й інших регіонів України.
1.2. Джерельна база
Вивчення епіграфічних пам’яток ґрунтується, у першу чергу, на
результатах натурних досліджень рухомих та нерухомих об’єктів,
що дозволяє зафіксувати графіті та використовувати його як окреме історичне джерело.
Також на різних етапах для аналізу графіті залучаються речові,
писемні, зображальні лінгвістичні джерела, які використовуються
для доповнення чи уточнення окремих аспектів надписів. Відповідно, основну базу цього дослідження можна розділити на такі категорії джерел: речові джерела (використовуються результати натурних досліджень рухомих та нерухомих об’єктів), зображальні
джерела (світлини, замальовки, креслення пам’яток давньої архітектури тощо), писемні джерела (перш за все – самі пам’ятки епіграфіки та матеріали наукових археологічних та реставраційних
звітів).
Отримання результатів натурних досліджень відбувається шляхом дослідження графіті, виявлених у процесі обстеження рухомих
об’єктів (наразі – археологічних знахідок) та первинних поверхонь
монументальних пам’яток (храмів та інших споруд), переважно –
із рештками тиньку або фрескового розпису. По суті, це – фотофіксація, обміри та попереднє прочитання графіті, а також подальший
епіграфічний та палеографічний аналіз, які надалі забезпечують
використання графіті як писемне джерело.
Джерелами таким чином слугують: 1) предмети з графіті; 2) поверхні стін та архітектурні деталі давніх монументальних пам’яток, а також первинні поверхні стін печерних комплексів.

22

У першому випадку це досить широкий спектр об’єктів: починаючи від оброблених кісток з нанесеними на них насічками, закінчуючи кириличним надписом на срібляній скринці-мощевику
з розкопок чернігівського Спасо-Преображенського собору. Переважно це різні побутові предмети (пряслиця, посуд тощо). Слід зауважити, що кількість графіті, наявних на об’єктах різних категорій, дуже різниться. Найбільше їх на пірофілітових пряслицях (як
правило, близько 10% від загальної кількості давньоруських пряслиць, виявлених у процесі розкопок тієї чи іншої пам’ятки).
Уламки давнього тиньку (зокрема, і з рештками фрескового
розпису), знайдені під час археологічних розкопок, складають досить значну частку загальної джерельної бази. Вони дозволяють
зафіксувати якщо не конкретні графіті та час їх створення, то, принаймні, їх наявність, як таку, на монументальних пам’ятках, де
давнє оформлення стін не збереглось. У Чернігові ці матеріали мають винятково важливе значення, оскільки первинне тинькування
на стінах давніх споруд дійшло до нашого часу лише у виняткових
випадках.
Останнє досить яскраво ілюструється знахідками фрагментів
фресок з рештками графіті під час археологічних розкопок Єлецького Свято-Успенського монастиря та Троїцько-Ілінського комплексу [15, c. 12; 22, c. 44-45]. Кількість залишків графіті на знайдених фрагментах, як правило, незначна – до 1% від загальної кількості уламків тиньку зі слідами розпису.
Досліджені в процесі виконання роботи речові джерела зберігаються переважно в двох установах: Національному архітектурноісторичному заповіднику «Чернігів Стародавній» та Чернігівському обласному історичному музеї імені В.В. Тарновського. Це колекції матеріалів, які походять з археологічних розкопок Чернігова, здійснених у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.
Утім, на території Чернігова основну масу графіті було виявлено не на рухомих об’єктах, а на об’єктах давньоруської архітектури.
Як відомо, монументальне будівництво в час від монгольської
навали до ХVІІ ст. в Чернігові не здійснювалось, тому давні муровані споруди зберігали своє значення аттрактивних об’єктів аж до
ранньомодерної доби. При цьому варто зауважити, що на пам’ятках архітектури ХVІІ ст. в Чернігові давні графіті до сьогодні не
виявлені, що може бути пов’язано з їх сприйняттям мешканцями

23

міста (як нових та незвичних – ?) або ж з їх збереженістю (стіни
вкривала обмазка чи побілка, яка не збереглась).
Давні тиньковані поверхні та архітектурні деталі збережених
пам’яток, за двома винятками, було відкрито в ХХ ст. під нашаруваннями пізнього тиньку в демонстраційних зондажах у процесі
вивчення давнього мурування (Спасо-Преображенський собор) та
розчистки фрескового розпису (Спасо-Преображенський собор,
Успенський собор, П’ятницька церква). Лише в одному випадку
(північний фасад Іллінської церкви) вони знаходилися у відкритому доступі з давніх часів до сьогодення.
Первинні поверхні стін комплексу Антонієвих печер було відкрито внаслідок спелео-археологічних досліджень у другій половині ХХ ст. [20]. Слід зауважити, що натурне дослідження цих об’єктів з метою виявлення та фіксації епіграфічних пам’яток за допомогою сучасних методик здійснювалось автором протягом 20142017 рр. Паралельно здійснювались пошуки графіті на уламках
фрескового розпису, знайдених під час археологічних розкопок в
різні роки.
Це перший досвід виконання подібного дослідження для Чернігова. У процесі роботи вдалось виявити, зафіксувати відповідно до
сучасних методик та проаналізувати: 54 графіті в Успенському соборі Єлецького монастиря (36 кириличних, 16 латинських, 2 неідентифіковані фрагменти; малюнки у складі надписів); 192 уламки фресок з графіті (161 кириличні, 31 – малюнки), знайдених поряд з Успенським собором; 31 графіті на північному фасаді Іллінської церкви (29 кириличні, 2 латинські, 5 – малюнки); 8 уламків
фресок з графіті, знайдених поряд з Іллінської церквою (6 кириличні, 2 – малюнки); 5 графіті в Антонієвих печерах (3 кириличні,
2 латинські); 5 графіті в Спасо-Преображенському соборі (усі кириличні, 2 із зображенням хрестів); 4 графіті в Борисоглібському
соборі (3 кириличні, 1 латинське); 41 графіті на предметах з археологічних розкопок (12 кириличні, 29 псевдорунічні).
Цей перелік, звісно, не вичерпує загальну кількість всіх чернігівських графіті. Деякі надписи в Успенському соборі, наприклад,
не годяться для інтерпретації через значні пошкодження та перекриття тиньком. Через це їх не було задіяно в дослідженні. Тим не
менш, їх було повно зафіксовано, якщо була змога, з огляду на те,
що: 1) відбувається постійна втрата тиньку, і невдовзі їх можна
втратити остаточно; 2) існувала необхідність визначити їхнє місцезнаходження для розуміння розміщення читабельних надписів.

24

Слід також зауважити, що зі згаданих кириличних графіті Чернігова лише 14 раніше були оприлюднені в наукових виданнях та
тільки 3 стали об’єктом спеціального наукового аналізу [91; 118;
192]; серед псевдорунічних графіті тільки 2 раніше було опубліковано.
Також слід згадати, що паралельно автором проводилися розшуки регіонального контексту, який би дозволив розглядати феномен графіті Чернігова не як окреме соціокультурне явище, а як
притаманне певній території та часу. У процесі цих розшуків вдалось вперше зафіксувати окремі графіті в регіоні: 5 у Юр’євій божниці в Острі (усі – кириличні); 10 із розкопок в Новгороді Сіверському (усі – кириличні) тощо.
Як зображальні джерела було задіяно, в основному, фотографії
та замальовки тих графіті, які на сьогодні втрачені. Такі зображення містяться в наукових звітах, публікаціях, монографіях та часто є
єдиними свідченнями існування графіті в тих чи інших пам’ятках.
Як, наприклад, графіті в Борисоглібському соборі або надпис у одній з печер Троїцько-Ілінського комплексу [1; 204]. Також значна
кількість предметів з графіті доступна для вивчення лише за зображеннями.
Писемні джерела представлено, перш за все, самими надписами. Іншу частину складають записи та публікації, що описують
графіті, але не дають ілюстративного матеріалу. Як, наприклад,
низка публікацій ХІХ ст., де згадують графіті на колоні в СпасоПреображенському соборі, або звіти археологічних досліджень, де
зафіксовані необхідні дані щодо місця знахідки та наявності предметів з графіті [184]. В окремих випадках залучались документи
відповідних епох для підтвердження особи автора графіті або виявлення тих чи інших граматичних рис написання. Використовувались, наприклад, документи Чернігівського воєводства за період
1618-1648 рр. для пошуку відомостей щодо осіб, прізвища яких зафіксовані у латинських графіті в Успенському та Борисоглібському соборах та факсимільне видання праці Лаврентія Зизанія «Граматіка» (1596 р.), яке дає змогу проаналізувати графіку писемності
XV-XVII ст. [30; 296; 84; 80].
Таким чином, джерельна база є достатньо змістовною та різноманітною і забезпечує виконання поставлених у роботі дослідницьких завдань. Варто наголосити, що значна кількість використаних під час виконання роботи джерел вперше стали об’єктом наукового аналізу.

25

1.3. Методологія та методика дослідження
Ця робота ґрунтується на наукових принципах історизму та об’єктивності висвітлення результатів дослідження. Під час її виконання застосовувався комплексний підхід. Поряд із загальнонауковими методами (аналітичним, синтетичним, логічним, систематичним, емпіричним) та загальноісторичними (хронологічним, історико-порівняльним), було використано джерелознавчі методи дослідження (критичний, текстологічний, палеографічний, лінгвістичний), соціологічні (соціокультурний підхід) та методи археологічних досліджень (переважно – типологічний).
Використання конкретних методів ґрунтувалося на сприйнятті
комплексів графіті як цільних структур. В основі такого підходу –
сприйняття графіті як надпису або малюнку, зробленого з конкретною метою. У своїй сукупності подібні надписи мають специфічні,
часто різнобічні, змістові навантаження. Це найчастіше пояснюється різним часом створення кожного окремого графіті та обумовлено історичними змінами в світосприйнятті та світогляді давнього населення Чернігова. У той же час, доступність попередніх графіті для прочитання наступними авторами обумовлювала можливість рефлексії на тексти, які існували раніше. Це дозволяє умовно
об’єднувати групи надписів у комплекси, які потрібно розглядати
цілісно. У протилежному випадку ми виключаємо можливість проведення паралелей чи порівняння з сучасним розумінням надписів
«на чомусь», та з іншими явищами письма, що не належать до епохи чи території, що досліджується.
Враховуючи відмінні обставини (мислення, релігійні традиції,
зміни ідентичностей) кожної історичної епохи, не можна робити
спрощені узагальнюючі інтерпретації графіті. Застосовуючи хронологічний та палеографічний методи, слід поєднувати окремі надписи в комплекси, притаманні конкретному історичному періоду
та території.
Використання загальнонаукових та загальноісторичних методів
дозволяє виокремити характерні риси місцевої епіграфіки того чи
іншого періоду. У той же час залишається проблематичним вичерпне визначення смислового навантаження окремих молитовних
формул, символічних малюнків тощо, оскільки повного спектра
джерел для реконструкції уявлень минулих епох не існує. У загальній сукупності це дозволяє найбільш точно визначити предмет

26

цього дослідження як феномен епіграфічних пам’яток Чернігова у
період Х-ХVII ст.
Вивчення феномену епіграфічних пам’яток Чернігова передбачає розгляд досить складних питань, пов’язаних, перш за все, з їх
аналізом як пам’яток письма (епіграфіки).
Епіграфіка є дисципліною, що досліджує надписи, нанесені на
твердий матеріал гострим знаряддям без використання фарбуючого пігменту [120, c. 97]. Етимологія її назви зазвичай виводиться з
грецьких термінів epigraphein (писати на чомусь, викарбовувати)
та epigraphē (надпис) [295]. У епіграфіці виокремлюють такі напрямки досліджень, як вивчення техніки та знарядь письма, змісту
текстів у надписах; систематизація надписів за видами епіграфічного матеріалу (надписи на культових спорудах, побутових предметах, печатках), графічною та мовною ознаками, часовим та територіальним принципом, рівнем соціально-культурного розвитку
суспільства [248, c. 223]. На відміну від спорідненої з нею палеографії, предметом епіграфіки є не лише зовнішня критика, але й
зміст надписів.
Ця дисципліна досліджує писемні джерела як відображення
стародавніх культур у їхньому самовияві [295].
Для визначення надписів на твердих матеріалах в епіграфіці
найчастіше використовується термін графіті (від італійського graffiti – продряпане) [115, c. 5-6]. Існує деяка розбіжність у використанні цього терміну, оскільки паралельно побутують форми: графіто (в однині) та графіті (у множині) і окремо графіті (в однині та
множині). Переваги останнього інколи аргументуються співзвуччям «графіто» до інших специфічних понять [206, c. 68]. З огляду
на це, термін графіті є більш поширеним [294]. Варто також зауважити, що терміни «надпис» та «епіграфічна пам’ятка» найчастіше
використовуються як аналоги терміну графіті. При цьому до графіті прийнято зараховувати не лише надписи, але й продряпані малюнки чи знаки, що не є писемними.
Слід наголосити, що письмо та писемність не слід розглядати
як синоніми. Письмо є додатковим до звукового мовлення засобом
спілкування, що виникає на основі мови. Воно слугує, головним
чином, для передачі мовлення на значні відстані та його закріплення в часі за допомогою зображувальних знаків чи власне зображень. Ці знаки та зображення, зазвичай, слугують для фіксації тих
чи інших елементів мовлення – морфем, складів чи звуків [141,
c. 13]. Писемність, натомість, є результатом використання письма,

27

тобто, сукупністю документів (пам’яток писемності), виконаних
письмом тієї чи іншої системи (наприклад: рунічної, кириличної),
того чи іншого народу [141, c. 57].
Як відзначає В.О. Істрін, система письма найчастіше трактується як історично складене та впорядковане письмо того чи іншого
народу [141, c. 31]. Кожна така система характеризується її призначенням (для передачі тієї чи іншої мови), типом (наприклад: складовий чи літерно-звуковий), а також складом, значенням, формою
та основними принципами застосування письмових знаків.
У літературі досить давно закріпився поділ систем письма на
три групи: піктографічне («малюнкове»), ідеографічне та фонетичне. Така класифікація є загальноприйнятою та не потребує окремого розгляду. Втім, можна погодитись з В.О. Істріним, який вважає
її недостатньо обґрунтованою.
Більш доцільною, на його думку, є класифікація систем письма
відповідно до передачі окремими знаками конкретних елементів
мови. Всього в такій класифікації виділяють 5 категорій:
1) фразограми – знаки чи зображення, які передають цілі повідомлення і графічно майже не розділені на окремі слова;
2) логограми – нарисні знаки, які передають окремі слова;
3) морфемограми – нарисні знаки, які передають найменші частини слів – морфеми;
4) силлабограми, або складові знаки, які передають фонетичні
частини слів – склади;
5) фонограми (фонемограми), чи літеро-звукові знаки, які передають найдрібніші фонетичні елементи мови – окремі звуки чи фонеми [141, c. 36]. При цьому, як наголошує О.С. Аврутина, в окремих випадках поняття фонограми як знаку, що відображає звуковий відрізок різної довжини, може містити логограму, силлабограму та фонемограму [89, с. 46].
Серед графіті Чернігова в період з ХІ по ХVІІ ст. кількісно переважають пам’ятки кириличної писемності. Це зумовлено її статусом як укоріненої протягом останнього тисячоліття (з часів хрещення Русі).
Із визначенням кириличних надписів, як таких, не існує специфічних ускладнень. До них можна віднести всі графіті, створені з
використанням кириличних знаків. Водночас у Чернігові зафіксовано також нечисленні пам’ятки інших систем письма, перш за
все, грецького та латиниці. Такі пам’ятки в сукупності можна розглядати як «некириличні» (відмінні від кириличних). Безумовно,

28

це розділення має узагальнено-формальний характер. Некириличні
надписи – це досить різнорідний масив. У разі графіті Чернігова до
нього входять не лише зразки латиниці та грецької писемності, але
й неідентифіковані знаки, які не можна віднести до будь-якої відомої писемності.
Як відзначає Є. Добльхофер, знаки мають підстави вважатися
писемністю в тому випадку, коли вони мають її головні ознаки: є
зображальними в найбільш широкому розумінні; їх створення мало на меті повідомлення іншим особам чи збереження інформації
для самого автора [132, c. 23]. При цьому не завжди подібне повідомлення чи інформацію можна розкрити вичерпно.
Це стосується й досить поширених знаків, які зовні подібні до
відомих систем писемності, однак не годяться для тлумачення, нечитабельні. Такі знаки прийнято визначати як несправжні, удавані,
додаючи до назви писемності словоутворюючу одиницю «псевдо».
Наприклад, О.О. Мельникова визначає як «псевдорунічні» ті знаки, які зовні подібні до рунічної писемності, але нечитабельні
[197, с. 79]. Існує думка, що подібні знаки могли слугувати піктограмами, ідеограмами тощо та передувати фонетичній писемності
[132, с. 23-26]. Вони також могли бути рефлексією на фонетичні
системи письма.
У цілому ж, у разі роботи з системами письма, представленими
на території Чернігова, переважну більшість надписів можна віднести до фонемограм, де окремий знак позначає окремий звук. Такими за своєю суттю є пам’ятки кириличної, латинської та грецької писемностей. Скандинавські чи тюркські руни дають приклади
логограм та силлабограм. Однак на сьогодні в Чернігові можна засвідчити лише наявність псевдорунічних знаків, смислове навантаження яких неможливо чітко визначити.
Вивчення зображальних знаків неминуче пов’язане з проблемою інтерпретації їх графіки. Під графікою розуміють спосіб накреслення фонологічних одиниць (знаків), а типову форму конкретного знаку, пов’язану з його значенням, прийнято визначати
як графему [141, c. 50-51; 89, c. 47].
Існує значна кількість варіантів визначення терміну графема,
проте найчастіше вживають її найперше визначення [144]. Воно
було сформульоване ще на початку ХХ ст. І.А. Бодуеном де Куртене. Згідно з ним, графема – це мінімальна одиниця письмової мови, відмінна від інших, синонімічних і зовні споріднених варіантів
письмового знаку, яка слугує для накреслення слів та словоформ

29

[104, c. 213-215; 105]. Якщо звести це до більш простої формули,
то графема – будь який графічний символ, котрий репрезентує хоча б в одному контексті частину лінгвістичного матеріалу [292,
c. 4].
На сьогодні в епіграфіці існує кілька підходів до класифікації
надписів та символів на твердих матеріалах. При цьому вони охоплюють не лише графіті, але й надписи прорізані, відкарбовані тощо. Однією з перших для пам’яток кириличної епіграфіки була їх
класифікація за матеріалом і способом нанесення надписів, розроблена Б.О. Рибаковим [224, c. 6-7]. Вона містить 11 типів надписів: 1) написані «писалом» по м’якому матеріалу (сира глина, віск,
береста); 2) продряпані конічним вістрям (тиньк, обпечена глина,
цегла, камінь, метал, дерево); 3) різані (метал, кістка, дерево);
4) гравійовані різцем по металу; 5) видовбані і відкарбовані (камінь, метал, ливарні форми); 6) вирізані в дереві; 7) випукло-різані
(камінь, дерево, кістка, матриці для набійки); 8) випукло-накладні
(воскові моделі ливарних виробів); 9) шиті; 10) дротові напаяні;
11) писані золотом на міді. Водночас, Б.О. Рибаков використовував розподіл власне графіті за контекстом їх виникнення (авторством, призначенням тощо) та змістом: надписи, пов’язані з історичними особами; надписи майстрів; надписи жінок, які займались
прядінням; надписи на амфорах-корчагах; надписи на срібному посуді; надписи з цифровими розрахунками; надписи з феодальною
титулатурою; тайнопис; церковні графіті-закляття; побутові надписи; графіті літописного характеру; графіті-автографи [223].
О.О. Мединцева запропонувала класифікацію пам’яток епіграфіки, в основу якої було покладено як способи накреслення літер,
так і категорії предметів, на яких вони зображувались [194, c. 1415]. Дослідниця виокремила такі типи та підтипи надписів: І. Надписи-графіті на твердому матеріалі: 1) на амфорах; 2) на пряслицях; 3) на срібних зливках; 4) на ливарних формах; 5) на стінах будівель; 6) на плінфі та будівельному тиньку. ІІ. Надписи на предметах прикладного мистецтва: 1) світського призначення: а) зброя;
б) дорогоцінний посуд; 2) предмети християнського культу: а) ковчеги, оклади ікон, церковний посуд; б) хрести, іконки, змійовики.
ІІІ. Надписи на дереві. IV. Монументальні надписи: 1) мозаїки,
фрески, кам’яне різьблення; 2) камені та хрести.
С.О. Висоцьким під час досліджень надписів на фресках Софії
Київської було розроблено класифікацію графіті на стінах храмових споруд [115, c. 12]. В основу цієї класифікації він поклав прин-

30

цип розподілу цього типу пам’яток епіграфіки (5-й та 6-й підтипи І типу, за О.О. Мединцевою) за їхнім змістом. Відповідно,
С.О. Висоцьким було виділено: 1) пам’ятні графіті або надписи,
які місять свідчення про військово-політичну історію Давньої Русі;
2) поминальні надписи, споріднені з літописними; 3) благопобажальні надписи; 4) автографічні надписи; 5) надписи, які стосуються фресок; 6) символічні малюнки; 7) побутові малюнки. Дослідник також вважав, що у разі зв’язку різних за групами надписів (наприклад, одне авторство), їх потрібно розглядати спільно, як
один комплекс [115, c. 12].
Таким чином, у практиці досліджень графіті найчастіше використовують їхній розподіл за способами накреслення літер, за категоріями предметів, на яких їх нанесено, а також за змістом. Враховуючи, що всі ці показники є важливими, найперспективнішим
здається їх комплексне використання. Подібний підхід не так давно було успішно застосовано І.Л. Калечиц при дослідженнях епіграфічних пам’яток Білорусі [150, c. 27-28].
У цьому досліджені також використано схожий підхід. Як вже
зауважено, епіграфічні пам’яткі розділені на дві головні категорії:
кириличні та некириличні. Їх наступний розгляд відбувається за
хронологічним методом, і вже далі надписи розглядаються в межах класифікацій за матеріалом і категорією предметів, змістом та
ціллю створення самого надпису. Такий розгляд графіті в їх сукупності, як феномену чи явища, дає можливість отримати інформацію з широким соціокультурним контекстом.
Сутність соціокультурного контексту має значну кількість варіантів визначення. Вони значною мірою залежать від явища, на яке
спрямований соціокультурний погляд: місто, село, суспільство в
конкретний історичний період тощо [123; 245; 286]. У простішому
варіанті таку сутність можна визначити як «особистість, суспільство та культура як нерозривна тріада» [246, c. 218]. У ній виокремлюються компоненти, які можуть існувати тільки у взаємодії:
1) особистість як суб’єкт взаємодії; 2) суспільство як сукупність
взаємодіючих індивідів з його соціокультурними відносинами та
процесами; 3) культура як сукупність значень, цінностей та норм,
якими володіють взаємодіючі особи й сукупність носіїв, які об’єктивізують, соціалізують та розкривають ці значення [246, c. 218].
Тобто, під культурою розуміється сукупність способів і результатів діяльності людини (матеріальних і духовних: ідеї, цінності,
норми, зразки й т.п.), а під соціальністю – сукупність відносин

31

кожної людини чи іншого соціального суб’єкта з іншими суб’єктами: економічних, соціальних, ідеологічних, політичних відношень,
які формуються в процесах діяльності [176, c. 3-4].
Місто в цьому контексті розглядається як окреме соціокультурне явище, або, інакше кажучи, організм, який впорядковує значною мірою дії суспільного механізму в репродукції всіх відносин
суспільства на всіх етапах розвитку соціальності [123, c. 20].
Графіті, або надписи, у цій площині є матеріальними проявами
конкретної культури певного періоду в історії Чернігова. Крім того, вони репрезентують прояви ідентичності окремих особистостей
(авторів графіті), що містить їхні релігійні погляди, освіченість тощо. Саме тому в цьому дослідженні більшу увагу буде приділено
надписам на стінах монументальних споруд. Це обумовлено тим,
що надписи на рухомих предметах могли бути створені поза межами Чернігова, у той час як авторами графіті на монументальних
спорудах достеменно були особи, які перебували в місті. Саме надписи на монументальних спорудах, перш за все, репрезентують
культуру та ідентичність місцевого населення.
Основну джерельну базу епіграфічних досліджень становлять
надписи, виявлені в результаті натурних досліджень рухомих та
нерухомих пам’яток. При цьому епіграфічні матеріали навряд чи
можна віднести до однієї з категорій джерел відповідно до загальноприйнятих класифікацій. Через те, що вони збереглись на конкретних речах (предметах, тиньку на стінах споруд тощо), що обумовлюють їхню форму та зміст, графіті можна вважати притаманними речовим джерелам. Однак, оскільки це переважно зразки писемності (літери, слова, речення, тексти), їх відносимо до писемних джерел.
Така їхня подвійна сутність обумовлює й використання досить
специфічних методів, пов’язаних як з вивченням натури, так і з
аналізом надписів. Найбільш старою, і нині майже не вживаною, є
методика фіксації естампажем – на поверхню з графіті накладається папір, та виконується протирка, або накладається плівка, і гострим предметом в ній робляться прорізи.
Більш об’єктивні результати дозволяє отримати методика, розроблена та застосована в другій половині ХХ ст. С.О. Висоцьким –
фотофіксація під різними кутами освітлення [116, c. 7]. Її використовує в наш час переважна більшість дослідників епіграфіки на
пострадянському просторі. Найбільш детально її використання було розглянуте І.Л. Калечиц [149].

32

Робота розпочинається із ознайомлення з об’єктом дослідження, що дозволяє визначити конкретні напрямки та об’єм необхідних робіт. У подальшій роботі, відповідно до цієї методики, можна
виділити кілька головних етапів: 1) фіксація та первинне прочитання графіті; 2) фотофіксація та систематизація; 3) вторинне прочитання та промальовка; 4) аналіз та інтерпретація графіті; 5) джерелознавчий аналіз надпису.
Використання цієї методики краще за все можна проілюструвати на прикладі дослідження достатньо складного епіграфічного матеріалу – графіті на залишках фрескового розпису в архітектурній
пам’ятці – Успенському соборі Єлецького монастиря.
Відразу слід зауважити, що вивчення графіті на рухомих пам’ятках (знахідках з археологічних досліджень) здійснюється за такою ж методикою, але виконується значно простіше. Вивчення
графіті на стінах монументальних споруд передбачає застосування елементів методики архітектурних обмірів (робота з планами
пам’яток, створення схем та картограм розташування графіті) та
ускладнюється необхідністю працювати якомога обережніше, уникаючи контакту з об’єктом, щоб випадково не ушкодити тонкий та
крихкий фресковий шар [240].
Роботи в Успенському соборі здійснювались автором протягом
2015-2017 рр. Вони розпочалися з натурного дослідження й виділення на цій підставі умовних груп надписів. Групи виділялись візуально, відповідно до локалізації графіті на тих чи інших ділянках
(збережених фрагментах) фрескового розпису; окремих скупчень
графіті; важкодоступних місць, де є декілька надписів. На цій підставі було складено схему (картограму), де кожна група отримала
відповідний порядковий номер.
Як основу для схеми було використано обміри пам’ятки
М.В. Холостенка (Додаток А, рис. 1). Після цього в групах було
виокремлено, проаналізовано та пронумеровано графіті (Додаток А, рис. 2). Загальна наскрізна нумерація містить 54 графіті різної міри збереженості (36 кириличних, 16 латинських, 2 неідентифіковані фрагменти; малюнки у складі надписів). Найкраще фресковий розпис зберігся в самій апсиді (т.зв. «хрещальня» з фрескою
Оранти). Ймовірно, це й зумовило найбільшу концентрацію надписів собору в групах №№ 1-3. Задля кращої фіксації розміщення
надписів було зроблено три схеми-розрізи апсиди: фронтальний, з
орієнтацією на схід (Додаток А, рис. 3), північна ділянка (Додаток А, рис. 4), південна ділянка (Додаток А, рис. 5). У перспективі

33

фіксації інших надписів, під нашаруваннями тиньку або інтерпретації фрагментів, наступні графіті продовжуватимуть загальну нумерацію. Після чого вони будуть розміщуватися на картограмі та
розрізах, у разі їх походження з апсиди.
Для кожної окремої локації графіті фіксувалось розташування
відносно архітектурних деталей та нинішньої підлоги, з позначенням на загальному плані храму та розгортках стін. Після цього під
боковим освітленням для кожної групи було виявлено всі помітні
надписи. Такий огляд був необхідний для визначення межі поширення графіті, щоб під час фотофіксації не пропустити їхні фрагменти чи рядки.
Фотофіксація починалась із загальної фотографії всієї групи,
після чого кожен надпис був сфотографований окремо, під чотирма різними кутами освітлення, з використанням масштабу (як на
загальному фото, так і для фото окремих графіті). Камера розташовувалась фронтально, на рівні самих графіті, щоб уникнути деформації на знімках.
Систематизація та обробка фотознімків здійснювалась за попередньо визначеним порядком. Вона починалася з перегляду фотознімків конкретного графіті. Серед них відбирався один, з найкращою якістю, для виконання промальовки та ще декілька знімків
для корегування (ті, де під певним кутом освітлення вдалось зафіксувати окремі затерті літери чи специфіку накреслення).
Промальовка графіті робилась у графічному редакторі. Для
цього поверх фото створювалось три шари: у першому промальовувались літери; у другому – пошкодження, що перебивають графіті; у третьому – фрагменти, що є проблематичними для визначення (дві-три літери, крапка чи вибоїна тощо). Окремо створено
версію масштабу, що має бути ідентичним масштабу на фотознімку (зазвичай – поверх зображеного на фото). Завершенням графічної обробки зображення є створення світлини із фото та промальовки: межі «полотна» розширюються, і на чисту частину переносяться усі шари промальовок разом з масштабом. Це дозволяє об’єктивно порівняти фотографію графіті з промальовкою.
Четвертий етап є найбільш складним, коли застосовуються специфічні джерелознавчі методи (критичний, текстологічний, палеографічний, лінгвістичний). На цьому етапі дуже важливо виокремити окремі графеми, визначити їхні форми та характер накреслення. Слід враховувати, що значний пласт палеографічних напрацювань більшою мірою віддзеркалює книжкову писемність, а епі-

34

графічний матеріал є відмінним, «деформованим» порівняно з
книжковою писемністю. Тобто, для визначення та аналізу графем
можна використовувати переважно доробок у галузі епіграфіки.
На сьогодні найбільш вживаним палеографічним джерелом у
кириличній епіграфіці є новгородські берестяні грамоти. Під час
їхнього вивчення було розроблено методику позастратиграфічного
датування. Цю методику авторства А.А. Залізняка докладно схарактеризовано у Х томі видання «Новгородские грамоты на бересте» [290, c. 134-288]. Самі автори визначили її як параметричний
метод датування [291, c. 238]. Відштовхуючись від датування грамот за даними стратиграфії (стратиграфічного датування), на основі окремих параметрів (графіка, палеографія, мова, формули написання) було проаналізовано відомий на той час комплекс грамот.
На цій підставі було розроблено палеографічні матриці. Апробація
матриць здійснювалась шляхом порівняння стратиграфічного та
позастратиграфічного датування окремих грамот та грамот, що
містили дати [291, c. 239]. Значний розрив між датою в тексті й визначеною за допомогою методу позастратиграфічного датування
був лише у двох випадках (9 та 22 роки).
В інших випадках датування на основі використання палеографічних матриць відповідало тому, що було встановлено за стратиграфією або вказувалося в тексті пам’ятки.
Як показали дослідження епіграфічних пам’яток України, дані
матриці об’єктивно відображають палеографічні зміни й для цієї
території. Наприклад, їх було апробовано Т.А. Бобровським на матеріалах графіті ХІІ ст. у ближніх печерах Києво-Печерської лаври
[107]. Дата, що містилася в надпису (1150 р.), загалом відповідала результату, отриманому з допомогою палеографічних таблиць
(хронологічний проміжок: 1160-1200 рр.). «Відставання» новгородської системи датування на десяток років від пам’яток Південної Русі, виявлене в процесі апробації методу, може бути пояснено
об’єктивними причинами та є відносно невеликою похибкою.
На можливості такої похибки наголошували й самі автори методики [290, c. 420-421]. Втім, враховуючи відсутність більш точних засобів, сьогодні її можна визнати найоптимальнішою для досліджень східноєвропейської кириличної епіграфіки ХІ – середини
ХV ст.
Використання палеографічних матриць слід визнати припустимим та перспективним і для вивчення графіті Чернігова. Ґрунтуючись на цьому, під час виконання дослідницької роботи здійсню-

35

вався аналіз окремих кириличних графем відповідно до існуючої
методики позастратиграфічного датування. Відповідно до цієї методики, надписи датуються на підставі даних зведеної таблиці.
Кожному надпису відповідає окрема таблиця. Така таблиця складається з трьох стовпців: графема, датування, примітки. У першому стовпці вказується літера з відповідною ознакою; у другому –
хронологічний проміжок побутування цього типу літери за новгородськими матрицями; у примітках – кількість літер з цією ознакою в графіті та, за потреби, достовірність (недостовірність) виділення цієї літери. Датування визначається на основі кількісного
переважання ознак певного періоду.
Додатково слід зауважити щодо мови кириличних графіті. Більшість середньовічних надписів у храмах Чернігова створено літературною давньоруською мовою. Її побутування на теренах Русі
визначається періодом ХІ-XIV ст. [278, c. 45-46]. Літературна мова
Чернігівської землі в цей період принципово не відрізнялася від літературної мови інших східнослов’янських князівств [278, c. 46].
Це, у свою чергу, дає підстави для використання новгородських
палеографічних таблиць для датування графіті Чернігова. Враховуючи, що переважна більшість зафіксованих у місті кириличних
надписів є сталими молитовними формулами, стверджувати, що
вони відображають мовні зміни або місцеві діалекти, навряд чи
можна. До того ж, давньоруська літературна мова продовжувала
використовуватись православною церквою і надалі, після занепаду
Давньоруської держави.
«Ця літературна мова склалася на церковнослов’янській основі,
церквою була санкціонована, пропаґована, культивована, доглядана. Зрештою, для Середньовіччя були типові понаднаціональні,
церквою плекані (але до церкви не обмежені) літературні мови, як
у країнах католицької церкви – латина» [277]. Відповідно, не є
дивним, що графіті релігійного змісту в храмах писалися нею й
пізніше, після затвердження національних мов. Це, певною мірою,
дозволяє брати ідентичні кириличні графіті з інших регіонів Русі
як аналогії до чернігівських та, відповідно, залучати дані їх палеографії.
Тим не менш, для більш обґрунтованого визначення часу створення графіті необхідно долучати усі дані, які можуть бути в розпорядженні дослідника. Найчастіше це дані мовознавства та археології. Так, у разі фіксації графіті на предметі з археологічних розкопок, велике значення має датування самого предмета методами

36

археології, що потім корегується з палеографічними таблицями.
Це дозволяє отримати більш обґрунтоване датування надпису. Паралельно з датуванням здійснюється також інтерпретація надпису,
що, як правило, містить і декілька варіантів прочитання. Це веде
нас до останнього, п’ятого етапу вивчення – джерелознавчого аналізу змісту графіті. Для прикладу, в одній із груп графіті з Успенського собору (група № 6) великий надпис (графіті № 1) був умовно датований XІV ст. Надпис читався чітко, це була поминальна
формула, проте її закінчення з ім’ям мало декілька варіантів реконструкції. Аналогії з подібними надписами даного часу із Полоцька
та Києва дозволяли припустити, що графіті є поминальним записом за ієреєм.
У разі правильного датування та реконструкції ми отримуємо
свідчення функціонування церковної структури (про це говорить
наявність ієрея) Єлецького монастиря в найбільш «темний» період
історії регіону – XІV ст.
Таким чином, ми підходимо до сприйняття епіграфічних пам’яток як специфічного історичного джерела. У практиці історичних досліджень використовуються переважно наративні джерела.
Окремо можна виокремити мовознавчі студії, які спираються на
аналізі гідронімів та антропонімів тощо, а також матеріали археологічних досліджень. Загалом це дає достатній масив інформації,
проте для деяких періодів він є дуже обмеженим. База джерел до
вивчення періоду ХIV-XV ст. в історії Чернігова кількісно незначна. Її збільшення (за винятком археологічного матеріалу, накопичення та використання якого є окремим питанням) не слід очікувати в майбутньому. У такій ситуації запровадження в науковий обіг
кожного нового джерела можна вважати значною подією. Враховуючи малоймовірність виявлення нових писемних джерел, тобто
літописів чи інших текстів, важливим є звернення до ще не задіяних у наукових дослідженнях графіті. Особливе їхнє значення як
джерел визначено тим, що в переважній більшості вони відображають місцеву культуру в її самовияві, оскільки створені особами,
які безпосередньо перебували у Чернігові.
Епіграфічні пам’ятки характеризують культуру населення певного історичного періоду: письменність, знання основних релігійних канонів тощо. Написання графіті з датами чи ознаками розвинутої графіки письма (уставу, напівуставу тощо) дозволяє визначати освіченість авторів. Окремі надписи є свідченнями історичних
подій, що невідомі з інших писемних джерел. Присутність кири-

37

личних та латинських графіті в пам’ятках монументальної архітектури дозволяє реконструювати, серед іншого, історію цих споруд,
висвітлити події, пов’язані з переходом храмів від однієї конфесії
до іншої, уточнити будівельну історію тощо.

38

РОЗДІЛ 2.
КИРИЛИЧНІ ГРАФІТІ ЧЕРНІГОВА ХІ-ХVII СТОЛІТЬ
Київ, Переяслав та Чернігів складали ядро давньоруської держави й зберігали цей статус протягом всієї домонгольської доби
[212, c. 37-39; 253, c. 301; 188, c. 42-43]. Закономірно, що в цей час
кирилична писемність, як державна, отримала в місті широке розповсюдження. Початковий етап її поширення повинен був збігтися
з християнізацією регіону та становленням Чернігова як адміністративного, політичного та економічного центру Північного Лівобережжя першої половини ХІ ст. за часів правління Мстислава Володимировича [145, с. 57]. Однак до сьогодення не дійшло не лише
жодного тогочасного чернігівського рукопису, але й взагалі жодного місцевого рукопису домонгольської доби. Лише графіті, нанесені на довговічні матеріали, дозволяють скласти уявлення про писемну культуру давньоруського Чернігова та засвідчують час поширення тут кириличного письма. Подальша динаміка його використання населенням міста в період до початку ХVІІІ ст. також
краще за все простежується саме за пам’ятками епіграфіки.
Більшість кириличних графіті Чернігова ХІ-ХVІІ ст. збереглося
на стінах давніх мурованих храмів. Це прорізані або продряпані
тонкими гострими предметами надписи різноманітного змісту, які
вдалось виявити під час дослідження залишків середньовічного
тиньку та фресок. Відомі також знахідки предметів з кириличними
графіті, які доповнюють знання про місцеву епіграфіку. Серед останніх, як рідкісні, особливе значення мають всі середньовічні
взірці надписів.
Загалом кириличні графіті Чернігова можна поділити на кілька
хронологічних груп, відповідно до історико-культурних змін, що
відбувались у місті. Надписи цих груп мають історично обумовлені відмінності за графікою написання та змістом. До першої групи
можна занести графіті ХІ-ХІІІ ст., які належали давньоруській добі. Вони репрезентують тодішню місцеву культурну та мовну традицію. До другої групи слід віднести надписи ХІV – початку
ХVІІ ст., серед авторів яких могли бути й литовці чи московіти.

39

Графіті цього часу репрезентують найбільш «темний», майже
не висвітлений в джерелах період в історії міста. Окремі групи
складають кириличні надписи першої половині ХVІІ ст., які співіснують з латинськими, та надписи, що з’явилися в період між
1648 р. та початком ХVІІІ ст. Подальший розгляд кириличних графіті доцільно буде здійснити в хронологічному порядку, відповідно до означених груп. Це, зокрема, дасть змогу спробувати виокремити різні традиції створення надписів та зрозуміти їхню специфіку.
Визначаючи графіті як матеріальний прояв конкретної культури певного періоду в історії Чернігова, автор свідомо робить основний акцент на пам’ятках епіграфіки виключно з цього міста. У
той же час, не всі періоди в епіграфіці Чернігова однаково широко
представлені. З огляду на це, видається припустимим доповнення
існуючої інформації за рахунок аналогій – графіті з міст та поселень, безпосередньо пов’язаних з Черніговом контекстом соціокультурного простору регіону.
2.1. Кириличні графіті ХІ ст.
Чернігів уперше згадується в писемних джерелах досить рано,
на початку Х ст., у текстах договорів Візантії з Руссю. Втім, до
сьогодні жодного надпису цього часу на території міста не зафіксовано. Варто зауважити, що кириличні надписи Х ст. є взагалі достатньо рідкісним явищем для території Давньої Русі. Найбільш
ранніми вважаються знахідки з Новгорода Великого, проте щодо
них до сьогодні у науковців немає одностайної думки [194, c. 249250]. Більш чітко датованими є легенди монет князя Володимира
Великого. Проте, як вважає А.О. Мединцева, їх скоріше слід віднести не до давньоруського, а до староболгарського письма [194,
c. 258]. Судячи з усього, кирилична писемність отримує широке
розповсюдження на всій території Русі лише після впровадження
християнства Володимиром наприкінці Х ст.
Вважається, що Чернігів було охрещено в 990 чи 991 р., а у
992 р. митрополитом Леонтом сюди було призначено єпископа
Неофіта [216, c. 346-347]. Однак широка християнізація населення
міста розпочалася значно пізніше. Дослідники відносять початок
цього процесу до ХІ ст. і пов’язують з діяльністю перших відомих
за літописом чернігівських князів. Можливо, саме тому до сьогодні тут невідомі надписи Х ст. Найбільш вірогідним видається роз-

40

повсюдження кириличної писемності на місцевих теренах у зв’язку зі становленням статусу Чернігова як державного центру та
формуванням Чернігівської землі як окремого князівства на початку ХІ ст.
Однак дотепер немає чітких даних і щодо чернігівських кириличних надписів ХІ ст. Неодноразово висловлювались припущення, що вони мають бути пов’язані з першим мурованим християнським храмом у місті – Спасо-Преображенським собором, заснованим Мстиславом Володимировичем. Різними авторами було висунуто кілька гіпотез щодо існування тут графіті ХІ ст.
До ХІ ст. спочатку відносили надпис, виявлений під час реставраційних робіт 1967 р. на південному зовнішньому фасаді Спаського собору. Цей надпис знаходиться на висоті 2,8 м від давньої
поверхні, виконаний у два рядки, довжина кожного з яких складає
близько 1,1 м (Додаток А, рис. 6). Вперше його опублікував у
1982 р. В.В. Німчук без супровідного зображення та промальовки.
На його думку, графіті мало такий зміст:
1) М҇СЦА АПРИЛѦ ОУ В҇І ДНЬ ОБѢДАЛЪ ИЛЬѦ П… …ГО
ЮРЬѦ
ОУ СЄБЄ ДОМ[А]…
2) М҇В Л[ѢТА] (?)… ЛЪ ОУ ПИР… З҇І М҇ЦА М… ДЪ ОУ
ИМ[Ѧ]…
Дослідник не запропонував конкретного тлумачення цього надпису, однак висловив припущення, що літери на початку другого
рядка («МВ») могли мати числове значення та бути частиною позначення року від Створення Світу: «6542 = 1034 р.» [205, c. 23].
Втім, пізніше надпис був детальніше проаналізований С.О. Висоцьким, який датував його ХІІ – початком ХІІІ ст. [118]. Слід відзначити, що це графіті можна віднести й до більш пізнього часу,
про що мова піде далі. У будь-якому випадку, характерні палеографічні ознаки дозволяють впевнено стверджувати, що його в жодному разі не можна датувати ХІ ст.
Побутує думка, що початком ХІ ст. може бути датований надпис на кришці скриньки-мощевика з вівтаря Спасо-Преображенського собору (Додаток А, рис. 7). Скриньку було знайдено під час
розкопок апсиди в процесі реставраційних робіт 1966-1969 рр.
[260].
У публікації знахідки М.В. Холостенко зазначав, що схованку,
у якій знайшли скриньку, було зроблено в основі престолу ще під

41

час закладання самого собору. Тобто, на його думку, вона датується часом не пізніше 1030-1031 рр.
Графіті на скриньці зазвичай інтерпретується як три імені святих, чиї мощі, ймовірно, у ній знаходились:
1) ÏÀNTÅËÅНМОN (Пантелеймон)
2) АКАКНН (Акакій)
3) МАКАВÅН (Маккавей).
Уже в першій публікації було відзначено, що, хоча написання
цього графіті близьке візантійському молодшому уніціалу, воно,
судячи з усього, є слов’янським. Пізніше цей надпис проаналізував
С.О. Висоцький [119, c. 164-164]. Він підтвердив його датування,
порівнявши з графіті Софії Київської першої половини ХІ ст., а
також те, що надпис дійсно є слов’янським. Таким чином, кириличне графіті на кришці мощевика зі Спасо-Преображенського собору можна було б вважати найбільш раннім на території Чернігівської землі. Однак є ряд обставин, які дозволяють поставити під
сумнів такий висновок.
По-перше, це обставини знахідки мощевика. У публікації
М.В. Холостенка вказано, що в ХVII ст. під час встановлення нового престолу у вівтарі собору було розібрано залишки стародавнього престолу й понижено навколо нього рівень ґрунту [260,
c. 200]. Не зрозуміло, яким чином за цих обставин могла вціліти
недоторканою основа престолу ХІ ст. та тайник.
По-друге, у написанні імен на кришці скриньки наявні риси, нехарактерні для графіки ХІ ст. Так, у імені Пантелеймон є риска
над літерою Н, що робить її подібною до Й. Для середньовічних
графіті літера Й не є характерною, вона з’являється лише у
ХVII ст., саме тоді, коли у Спасо-Преображенському соборі перебудовується престол. Тобто, надпис може виявитися пам’яткою
ранньомодерної доби. Втім, якщо теза щодо близькості графіті до
грецького письма є правильною, а сам надпис є зразком ще не
усталеного руського письма, то позначки над літерами Н можуть
бути діакритичними знаками наголосу, характерним для грецького
(візантійського) написання [146, c. 224-225]. Підсумовуючи сказане, слід відзначити, що однозначно датувати його на сьогодні неможливо.
Окремо варто згадати графіті храму-усипальні, датованого кінцем ХІ ст. Храм було відкрито під час археологічних розкопок на
території дитинця стародавнього Чернігова в 1985-1986 рр. [13]. У
науковому звіті про ці роботи зазначено, що в процесі досліджень

42

було зафіксовано 2 000 фрагментів тиньку з фресковим розписом,
на деяких з яких збереглись графіті [13, c. 11-12, pис. 96-97].
Судячи зі збережених фрагментів (Додаток А, рис. 8), це –
окремі літери або незначні фрагменти слів, що належали до традиційної формули «Господи, помяни…», або «Господи, допоможи»,
як наприклад: 1) ПОМ…– «помяни» або «помозі»; 2) Г҇Н – скорочення під титлом від слова Господи. Їхнє палеографічне датування
є малоймовірним, оскільки в надписах представлено графеми, котрі можна датувати в проміжку 1025-1450 рр. Враховуючи, що час
завершення функціонування храму невідомий, цілком можливо,
що більшість цих графіті є набагато пізнішими за ХІ ст.
Загалом кількість надписів, котрі навіть гіпотетично можна віднести до ХІ ст., у Чернігові є дуже малою. Однак не можна відкидати можливість відкриття таких надписів у майбутньому. Непрямим підтвердженням побутування кириличних графіті ХІ ст. в
Чернігові можуть слугувати регіонально близькі зразки епіграфіки.
Це, наприклад, надписи на пірофілітових пряслицях із Любеча
(Додаток А, рис. 9). Пряслиці було знайдено на Замковій горі під
час розкопок Б.О. Рибакова у 1957 р. [219]. На першому з них
(№ 1) продряпано частину кириличної абетки: АБВГДÅÆ½Z, що
можна прочитати досить чітко.
Графіті відоме за публікацією Б.О. Рибакова, датоване ним
ХІ ст. На думку А.О. Мединцевої, надпис слід датувати кінцем
ХІ – початком ХІІ ст. [194, c. 56]. Головним аргументом на користь
такої дати, вважає дослідниця, є архаїчність окремих літер та їхнє
розташування. Дзеркальне відображення першої та останньої літер може бути наслідком недостатньої обізнаності автора з графікою кирилиці.
Ще на одному пряслиці (№ 2) з розкопок Б.О. Рибакова зафіксовано графіті, інтерпретоване дослідником як присвята:
²ВАHКÚÑÚZДÚ ТÅÅ Ю ОДНHАДÙ.. (Іванко зробив це тобі,
єдиній дочці). За характерною графікою Б.О. Рибаков відніс цей
надпис до кінця ХІ – початку ХІІ ст., А.О. Мединцева – до середини ХІ ст. або ж, скоріше, до його третьої чверті [219, c. 34; 194,
c. 56].
Окрім цього, у Любечі в 1957 р. було виявлено ще кілька пряслиць з графіті кінця ХІ – початку ХІІ ст. [194, c. 57]. Така кількість
доволі ранніх кириличних надписів у Любечі дає підстави сподіватись, що в перспективі археологічних досліджень Чернігова зразки
кириличної епіграфіки ХІ ст. ще можна буде зафіксувати.

43

Загалом же, судячи з усього, у цей час кирилиця тільки починає
розповсюджуватися як у регіоні, так і в місті. Особливо важливим
у цьому контексті є любецька знахідка: пряслиця з частиною абетки, що може слугувати зразком способу засвоєння знань про цю
систему письма, яка поступово отримувала своє поширення.
2.2 Кириличні графіті ХІІ-ХІІІ ст.
В історії Чернігова ХІІ ст. вважається періодом найбільшого розквіту міста як головного адміністративного, культурного
та релігійного центру одного з найбільших князівств Давньої Русі. У цей час у місті зводиться цілий ряд храмів: Іллінська церква (1090-ті рр.), Успенський собор Єлецького монастиря (10901100 рр.), Борисоглібський собор (1115-1123 рр.) [139, c. 181-182].
Як і в інших містах Давньої Русі (Києві, Галичі тощо), разом із
мурованим будівництвом поширюється традиція надписів на стінах храмів. Авторами цих надписів були мешканці міста, або особи, які деякий час перебували в ньому особисто. Тобто, продряпані
на стінах монументальних споруд графіті є найбільш достовірним
відображенням писемності місцевого населення та культури містян загалом, на відміну від надписів на мобільних предметах, які
могли потрапити в Чернігів з інших територій.
Графіті наносили на тиньковану поверхню стін монументальних споруд і тільки в окремих випадках – безпосередньо на мурування. Натурні дослідження тинькованих поверхонь дозволяють
виявити численні давні надписи, серед яких, як правило, значний
відсоток складають графіті давньоруської доби. Однак, на жаль, у
більшості існуючих до сьогодні пам’яток домонгольської архітектури Чернігова первинні тиньковані поверхні не збереглися. Відповідно, тут не могли зберегтися й тогочасні графіті. Щодо них ми
маємо переважно лише дуже фрагментарні свідчення – залишки
надписів на уламках тиньку з фресковим розписом, виявлені під
час археологічних розкопок. Втім, у загальній сукупності й вони є
інформативними та дозволяють простежити основні тенденції та
отримати дані щодо писемності населення міста давньоруської доби.
Стіни Іллінської церкви не зберегли до нашого часу первинного
фрескового розпису. Судячи з усього, його було втрачено в результаті ремонтів та перебудов XVII-ХVІІІ ст.

44

Під час археологічних досліджень 70-х рр. ХХ ст. на території
навколо церкви було знайдено значну кількість уламків збитого
(під час ремонтів – ?) середньовічного тиньку з розписами [22,
c. 44-46]. Його фрагменти містились у перемішаному шарі, разом з
плінфою ХІІ ст. та залишками розчину і цегли ХVII ст. На жаль,
основна маса знайдених уламків не містила надписів.
Так, у колекції з розкопок 1972-1973 рр. (НАІЗ «ЧС» КН 585) із
931-го фрагменту тиньку з фресковим розписом лише на 4-х виявлено уривки графіті: 1) літера М; 2) літера С; 3) фрагмент малюнку; 4) літера Б (Додаток А, рис. 10). Палеографічне датування цих
окремих літер є, звісно, малоймовірним.
Серед 10 000 уламків фрескового тиньку із археологічних досліджень 1976 р. на ділянці між входом до Антонієвих печер та
стіною Іллінської церкви (НАІЗ «ЧС» КН 386) графіті зафіксовано
не було [22].
У 2000 р. 16 уламків тиньку із залишками фресок було знайдено в розкопі, розбитому на схилі яру за 4,5 м від дзвіниці Іллінської церкви (НАІЗ «ЧС» КН 1601) [26, c. 4-5, 15]. Як і під час досліджень 70-х років, їх виявили під насипом будівельного сміття.
З них на 4-х збереглись рештки графіті: 1) (А) Д (?); 2) ce…;
3) …н(æ) // (?)"ò // ..cò; 4) фрагмент малюнку (Додаток А,
рис. 11). Палеографічно більшість збережених літер датується в
межах ХІ-XV ст. Для двох фрагментів за окремими ознаками можна припустити таке датування: 1) Д (Δ – подібне): ХІІ – початок
ХІІІ ст.; 2) н (нижні насічки короткі): початок ХІІ – початок XV ст.
Таким чином, досить вірогідно, що графіті могли зробити в давньоруський період. Це також дає підстави припустити існування
інших графіті часів Давньої Русі в Іллінській церкві.
Непрямим свідченням того, що в минулому в Іллінській церкві
існували різноманітні продряпані надписи, можна вважати кілька
середньовічних графіті з підземних споруд суміжних з нею Антонієвих печер. Під час розкопок 1995 р., недалеко від дзвіниці Іллінської церкви, було відкрито кілька підземних конструкцій, датованих кінцем ХІ – початком ХІІІ ст. [204]. Там було зафіксовано два
графіті: рівнокінцевий хрест із загостреними кінцями (у келії«костниці») та двохрядковий кириличний надпис (у ніші сусіднього до костниці проходу) (Додаток А, рис. 12-13). Кириличний надпис зберігся не повністю, у ньому втрачений верхній рядок. Збережену частину було інтерпретовано авторами розкопок як …M¤
¤КÚ НОВА (…мя яко Іова) та датовано першою половиною –

45

серединою ХІІІ ст. [204, c. 45-46]. Втім, це потребує деяких уточнень. Перші дві літери M¤ мають пошкодження, тому їх виділення є умовним. Крім того, це могло бути й закінчення слова у верхньому рядку.
Наступне ¤КÚ прочитується у звучанні «як», і може мати декілька значень: який, котрий, як [247, c. 797; 244, c. 953-954]. У разі, якщо перша частина M¤ є цілою, а не фрагментом, її можна інтерпретувати як «мене» [247, c. 67]. Відповідно, графіті могло звучати як «…мене як Іова». Найбільш імовірно, що це символічне
порівняння затвірника з біблійним персонажем (Іовом), зроблене
ченцем під час аскези.
За окремими ознаками цей надпис можна визнати більш давнім,
ніж вважають автори знахідки: В (округла петля – 1025-1140 рр.),
Ú (округла петля – 1025-1160 рр.) [290, c. 222, 228]. Інші ознаки літер датуються досить широко, однак підтвердженням більш давнього датування може слугувати твердження І.І. Срезневського
щодо часу використання та заміни літер # (юс малий) і " (йотоване а) одне одним. Спочатку вони змішувались в однаковому значенні й могли навіть використовуватись паралельно. Проте з кінця
ХІІ ст. почало застосовуватись написання " на початку слова та
після голосних, а # йшло після приголосних [249, c. 1631]. Таким
чином, для графіті з «печери Іова» можна припустити датування
першою половиною – серединою ХІІ ст. Згаданими графіті комплекс кириличних надписів Іллінської церкви та Антонієвих печер
не вичерпується. Тут збереглись надписи XVI-XVII ст. на північному фасаді храму та в самих печерах. Втім, вони належать до ранньомодерної доби.
Графіті в Успенському соборі Єлецького монастиря відомі науковцям достатньо давно [153]. Однак їх систематичне дослідження
досі не здійснювалось.
Графіті збереглись на вцілілих фрагментах фрескового розпису.
Загальна площа цих фрагментів складає 144 кв. м. [137, c. 89]. Під
час натурних досліджень у соборі 2015-2017 рр. вдалось виявити
9 груп надписів, серед яких 54 графіті різної міри збереженості,
сконцентрованих переважно навколо апсиди вбудованої капели в
нартексі (т. зв. «хрещальня») (Додаток А, рис. 1, 2). Ще одну групу
графіті було зафіксовано в проході на хори, однак через нерозчищені нашарування сучасної фарби їх вивчення неможливе.

46

Серед виявлених у соборі графіті надзвичайно мало надписів
ХІІ-ХІІІ ст. Збереглись лише їхні фрагменти, перекриті пізнішими
надписами. Почасти так сталося через те, що кириличні надписи
ХІІ-ХІІІ ст., як правило, за розмірами літер були значно меншими
від пізніших накреслень, котрі їх знищували.
Показовою в цьому відношенні є група графіті № 6 (Додаток А,
рис. 14). Під нашаруваннями накреслень XIV-XV ст. тут вдалося
зафіксувати графіті ХІІ ст., майже знищені пізнішими текстами:
два фрагменти надпису чи двох різних надписів (Додаток А,
рис. 15). З них лише один (права частина тексту) датується чітко –
виключно ХІІ ст. (Додаток Б, табл. 1). Однак конкретні слова в
ньому не виокремлюються.
Також слід зауважити, що значну кількість середньовічних надписів Успенського собору було втрачено разом з фресковими розписами в процесі руйнувань, ремонтів та перебудов. Під час археологічних досліджень в самому соборі та навколо нього неодноразово знаходили значні скупчення уламків тиньку із залишками
фресок. Тільки в 1990 р. під час розкопок у північній прибудові
(галереї) Успенського собору було знайдено понад 5 000 одиниць
таких уламків [15, c. 12]. Серед них вдалося виокремити 192 уламки з різноманітними графіті: фрагменти малюнків, окремі слова,
літери, частини речень.
Малюнків та різноманітних насічок серед них було 31, інші –
уривки кириличних надписів. Через фрагментарність матеріалу палеографічне датування цих надписів є достатньо умовним. Втім,
загалом воно вкладається в межі ХІІ-ХV ст. Поміж малюнків-графіті переважали різноманітні елементи орнаментації та іконописні
мотиви (Додаток А, рис. 16). Датування цих залишків графіті перегукується з результатами дослідження будівельної історії північної
прибудови. За припущенням А.А. Карнабеда, у післямонгольський
час її було зруйновано, а в ХV ст. відбувся її капітальний ремонт
[15, c. 13-14]. Тоді ж з її стін могли збити рештки старого розпису.
Втім, принаймні частина виявлених у 1990 р. уламків фресок може
походити із внутрішнього простору самого собору.
Окремі графіті, знайдені 1990 р., доцільно розглянути детальніше як досить рідкісні для Чернігова зразки писемності ХІІ-ХІІІ ст.
Найбільше з них (№ 1; тут та далі – авторська нумерація) складається з чотирьох рядків:
1) …ÐА(Б)ÓÑ
2) …БОГ(А)…

47

3) …ÍОÓ(?)О…
4) ДØÅН(?)
Ймовірно, це є фрагмент молитовного звернення: «Господь, допоможи рабу своєму… убогому…(і подай спасіння) душі його…»
(Додаток А, рис. 17). Палеографічний аналіз дозволяє датувати
надпис ХІІ ст. Про це свідчать: «Р», розташоване у рядку з петлею
кутом вперед; «А», випукла, з гострою верхівкою та подовженою
спинкою; «Б», з петлею зі зламом з виступом угорі; «У» – основного виду; «С» – основного виду; «О» – основного виду; «Г» – основного виду, з виступом угорі та нижньою засічкою; «Н» – основного виду, напівдіагональна, з верхньою короткою засічкою; «Д»,
пласка, основного виду, з верхньою засічкою та звичайними довгими ніжками; «Ш», з платформою по низу рядка; «Є», лівонахилена; «Н» – основного виду, з верхніми та нижніми короткими засічками.
Ще одне графіті (№ 2) складається з двох рядків (Додаток А,
рис. 18):
1) ПО(М)
2) ÓËЬ¤….
Умовно його можна реконструювати як: «Помяни, Господи,
Ульяну» та датувати часом між другою половиною ХІІ – кінцем
ХІІІ ст. Про це свідчать: «П» – основного виду, з виступом угорі;
«У» – основного виду, з перемичкою та нижньою засічкою; «Л» –
основного виду, гостроверха, з покриттям та короткими нижніми
засічками; «Ь», з вертикальною щоглою та покриттям; «¤», спрощена, без перекладини з покриттям. Цілком можливо також, що
початок графіті міг бути «помози».
Третє графіті (№ 3) складається з двох рядків та частини малюнку:
1) МÑÖ
2) Á
(Додаток А, рис. 19). Це запис під титлом, у якому скорочене слово «місяця». За палеографією («М» – основного виду, з плічками
та верхніми засічками; «С» – основного виду; «Ц» – основного виду, з платформою по низу рядка) його можна віднести до ХІІ ст.
Наступне графіті (№ 4) складається з одного рядку: М(Ñ)Ö¤
(Додаток А, рис. 20). Це – скорочення від слова «місяця» з винесеною під титло літерою Ñ. Палеографічно надпис можна датувати
другою половиною – кінцем ХІІІ ст. («М» мінускульне, з верхньою

48

засічкою; «С» – основного виду; «Ц» – основного виду, з верхніми
засічками, цілком у рядку; «¤», гостроверхе з V-подібним язичком (?) та покриттям).
Графіті № 5 складається з трьох літер: ²ОА… (Додаток А,
рис. 21). Вірогідно, це початок імені «Іоанн». За палеографією
надпис датується широко – між другою половиною ХІІ ст. та першою половиною ХІІІ ст. («І» проста без засічок; «О» – основного
виду, широка; «А», випукла з гострим верхом).
У графіті № 6 зберігся один рядок з чотирма літерами та залишки другого рядка з титлом Æ(Ѫ?)Ð(А)… (Додаток А, рис. 22).
Припустимо, що це початок або кінець якогось слова. У ньому
друга літера сильно пошкоджена, тому її навряд чи можна виокремити. За палеографією інших літер графіті датується періодом від
другої половини ХІІ ст. – до другої половини ХІІІ ст. («Ж» – основного виду, зімкнута з верхньою засічкою на мачті; «Р», вигнута
з округлою петлею; «А», з петлею з двома зламами та нижньою засічкою на спинці).
Графіті № 7 має 3 рядки (Додаток А, рис. 23):
1) ПÐ…
2) Ñ¤…
3) М….
Найбільш імовірно, що перший та другий рядки – початок та
закінчення слова ПÐ(ÅÑТАВН)Ñ¤, що означає «скінчався» (перенесення закінчень довгих слів зустрічаються в надписах, які
інколи записували колонкою). Тоді нижня М є початком слова
М(ÑÖ¤) – «місяця». Як і більшість попередніх, цей надпис датується в межах другої половини ХІІ – другої половини ХІІІ ст.
(«С» – основного виду, з покриттям; «¤» – основного виду, гостроверха, з покриттям; «М» – основного виду, гостроверха, з верхніми та нижніми засічками).
Подібна форма поминального надпису (´‘´ïðåñòàâèñ# ðàá áæèè
ëàçîðü ìñö# èqí# â f äíü – «скінчався раб Божий Лазар місяця
червня в 9 день») була досить розповсюдженою в ХІІ-ХІІІ ст. [116,
c. 63].
Ще на двох уламках (№№ 8 та 9) збереглись частини майже
ідентичних поминальних графіті, які датуються так само, як і надпис № 7. Графіті № 8 має два рядки (Додаток А, рис. 24):
1) (М)ÑÖ¤…
2) …НÑ¤.

49

Перша літера в ньому пошкоджена, втім, це, безперечно, було
М; літера Ñ винесена під титло. Ймовірно, це також частина поминального надпису: ìñö#…(ïðåñòàâ)èñ#. Графіті № 9 має три рядки (Додаток А, рис. 25):
1) М…
2) ДÍЬ…
3) ПÐ(Å).
Гіпотетично його можна реконструювати як аналогічну формулу: ì(ñö#)... (âú) äíü… ïðå(ñòàâèñ#). Варто зауважити, що порядок слів у подібних формулах міг варіюватись, але, зважаючи на
аналогічні написи, формула «місяць-день-скінчався» вживалась
частіше.
Як можна побачити, більшість графіті, зафіксованих на уламках
фресок Успенського собору, мали характер поминальних записів.
Однак там були й надписи іншого змісту. Про це свідчить, наприклад, уламок з фрагментом (№ 10) надпису кінця ХІІ ст., який гіпотетично мав пам’ятний характер (Додаток А, рис. 26):
1) ДÍЬ
2) …М
3) БÚÑ(ТЬ)…
4) ÍО....
Перший рядок – це скорочення слова «день». Літера М може
походити з сусіднього надпису. Друге слово реконструюється лише за умови вживання лігатур (ТЬ), це – áыñòü (було) [247,
c. 103]. Надпис подібного змісту міг бути повідомленням, що в такий-то день відбулась певна подія. Так, у Софії Київській найбільш раннім надписом з використанням слова «áыñòü» є запис
ХІ ст. про встановлення саркофагу Всеволода Ярославича [115,
c. 18].
Звичайно, більшість графіті на уламках фресок реконструюються умовно, однак важливим є сам факт наявності надписів ХІІХІІІ ст. в Успенському соборі, що засвідчують поширення кириличної писемності серед населення міста.
На жаль, у ще одній пам’ятці давньоруської архітектури Чернігова, Борисоглібському соборі, реконструкції та відновлення «у
формах ХІІ ст.» призвели до майже повної втрати давніх тинькованих поверхонь. Це фактично унеможливило знахідки надписів.
Тільки завдяки фотографіям з реставраційних звітів збереглись дані щодо двох пізніх графіті.

50

У Спасо-Преображенському соборі наразі відомо 5 надписів
(Додаток А, рис. 27). Більшість з них зафіксовано під час архітектурно-археологічних досліджень під керівництвом О.Є. Черненко
у 2012-2014 рр. та натурних досліджень автора. Ці графіті було
відкрито в зондажах під час реставрації 60-х рр. під керівництвом
М.В. Холостенка, однак вони й донині не знайшли відображення у
наукових звітах чи публікаціях.
З графіті Спаського собору лише два (№№ 2, 3) можна віднести
до ХІІ-ХІІІ ст. Обидва вони розташовані в західному тамбурі (Додаток А, рис. 28). Перший (№ 2, за авторською нумерацією) виконано в три рядки на поверхні тиньку зовнішньої стіни собору, на
ділянці, обмеженій розграфкою, яка імітувала квадрове мурування
(Додаток А, рис. 29). Надпис знаходиться в оточенні залишків
кількох інших графіті, які вже неможливо прочитати. Він пошкоджений вибоїнами, через що було втрачено значну кількість літер, а
деякі зі збережених можна трактувати лише умовно. За результатами натурних досліджень було виконано наступну промальовку
цього графіті та гіпотетичне розшифрування:
1) ГН ПОМНËОÓН Ð…(А)ÑВОÅГО
2) П(А)….(О)ПАГÐѢ (ØЬ)NАГО
3) Н…. Q(F)EOДОÐА.
Використання тут стандартної молитовної форми у вигляді
звернення «Господи, помилуй…» дозволяє приблизно реконструювати лакуну у верхньому рядку («раба») та припустити, що в другому рядку мало бути наведено ім’я автора надпису, можливо,
«Павла». У нижньому рядку через значну кількість втрачених літер частину надпису не можна достовірно відновити, тож у кінцевому вигляді вірогідна така реконструкція:
1) ГН ПОМНËОÓН Ð(АБА) ÑВОÅГО
2) П(А)…(О)ПА ГÐѢ(ØЬ)NАГО
3) Н…. Q (F)EOДОÐА.
Таким чином, надпис є молитовним зверненням до Господа,
ймовірно, від людини на ім’я Павло. У разі, якщо автор графіті був
священнослужителем, зазначення наприкінці імені «Феодор» може бути пов’язане з назвою церкви, у якій він служив або був висвячений на ієрейство. Також цілком імовірно, що в третьому рядку цього надпису йдеться про іншу особу на ім’я Феодор, Божої
милості для якої просить автор графіті, на кшталт: «…и владыкоу
Ѳєодора».

51

Палеографічні ознаки цього графіті дозволяють віднести його
створення до другої половини ХІІ – першої половини ХІІІ ст. Використання методу позастратиграфічного датування епіграфічних
пам’яток дозволяє «звузити» хронологію графіті до останніх двох
десятиліть ХІІ ст.
До того ж, дуже важливими для визначення дати виникнення
надпису є такі ознаки, як написання Q зі зменшеним «о»; Ó, що
розміщене цілком у рядку; Ѣ – з верхньою засічкою та Д – з подовженими ніжками.
Написання інших графем не суперечить зазначеному хронологічному діапазону, за винятком статистично рідкісного написання
Н з високою перекладиною (позначена нетипово – двома схрещеними літерами), а також – увігнутої перемички в графемі А, яка,
зрештою, виключена зі статистичного розрахунку дати за палеографічною матрицею. Таким чином, графіті є залишками молитовного запису, виконаного наприкінці ХІІ ст. (Додаток Б, табл. 2).
Наступне графіті (№ 3) збереглося значно гірше (Додаток А,
рис. 30). Воно є частиною кириличного надпису, можливо, поділеного на декілька рядків. Нині читається лише невеличкий його
фрагмент: …ХÚДАΝ… Через фрагментарність зміст цього графіті
лишається незрозумілим. Можна припустити, що це залишок молитовного звернення, виконаного за формулою «Господи, помилуй рабів своїх…», де ХÚ є закінченням слова, а ДАΝ може бути
початком імені (Даниїла) з подальшим перерахунком інших імен.
Втім, враховуючи значні втрати тексту, подібне припущення є
умовним.
За палеографічними ознаками надпис можна дуже обережно
(через малу кількість збережених літер) віднести до ХІІ ст. (найімовірніше: до середини – другої половини ХІІ ст.) (Додаток Б,
табл. 2).
Ще в одному зондажі в західному тамбурі надписів зафіксовано
не було, однак там є зображення хрестів, продряпаних на поверхні
тиньку зовнішньої стіни собору. Графіка їх зображення є простою.
Увагу привертає лише одне, досить детально прорізане зображення хреста з двома горизонтальними перекладинами, т. зв. шестираменого хреста (Додаток А, рис. 31). Воно розташовано достатньо
низько від рівня сучасної підлоги. Глибина прорізання та ступінь
пошкодження поверхні тут має схожість з надписами на сусідньому зондажі, що дозволяє припустити, що вони виникли одночасно.

52

Втім, за відсутності суміжних надписів, зображення хреста є суто
гіпотетичним.
На жаль, сьогодні вже неможливо встановити, чи були середньовічні графіті в останньому, збудованому в Чернігові перед монгольською навалою храмі, – у П’ятницькій церкві. Цей храм дійшов до нашого часу зі значними втратами, що унеможливлює виявлення в ньому пам’яток епіграфіки.
На збережених на сьогодні ділянках фрескового розпису у вікнах апсиди церкви графіті відсутні. Можна додати, що так само, як
і у випадку Іллінської церкви, навколо П’ятницької церкви археологами було знайдено численні фрагменти тиньку з фресковим
розписом [24, c. 12-31, 15]. Наявна колекція фрескових уламків з
досліджень 1974 р. нараховує 1 117 од. (КН 386 / 2 б).
Графіті на них не зафіксовано, однак це не можна вважати свідченням того, що в П’ятницькій церкві вони взагалі були відсутні.
Слід враховувати, що до початку ХІІІ ст. традиція робити продряпані надписи в храмах, судячи з усього, поширилася не лише в
Чернігові, але й по всьому Північному Лівобережжю. Це засвідчують матеріали досліджень територіально найближчих пам’яток домонгольської монументальної архітектури – Михайлівської церкви
в Острі та Спасо-Преображенського собору в Новгороді-Сіверському, безіменного собору у Вщижі. Дані про графіті цих пам’яток дозволяють також зробити деякі спостереження, які, з певними
застереженнями, можна використати для дослідження епіграфіки
Чернігова.
Михайлівська церква (Юр’єва Божниця) в Острі збереглася
частково. Вціліла тільки її східна частина (перекрита конхою апсида з прилеглими ділянками стін) [217, c. 38; 125]. Завдяки тому, що
на стінах споруди вцілів давньоруський фресковий розпис, тут збереглись і графіті ХІІ-ХІV ст. Їх було відкрито в результаті натурних досліджень, здійснених у 2016 р.
Усього вдалося атрибутувати 5 надписів (Додаток А, рис. 32).
Графіті знаходяться на південній та північній стінах апсиди. Умовно їх можна поділити на два типи: надписи і молитовні зарубки.
На південній стіні було знайдено три надписи й три ряди зарубок.
На північній є тільки два графіті.
Найбільше з графіті на південній стіні (№ 1, за авторською нумерацією) знаходиться на висоті 43 см від сучасної підлоги (Додаток А, рис. 33-34). У ньому можна виділити 10 рядків (Додаток А,
рис. 35):

53

1) ТÐÚ ËÅТÚÍО
2) Ñ(ОÓÙН) БÖНМËÅ
3) КÚМÚПН (²)
4) ТА(E)М(Ú)
5) М …Ð…
6) QT(Ú або Ь) ÐÆ(В-?) А …
7) Ф(або Т) … (ДА) …
8) ²(Ú А)
9) Ñ (?) ХÚ...(Н)
10) Т (Ú) О…
Надпис, ймовірно, є фрагментом молитви чи акафіста, і його
можна прочитати як: «Трирічно Сущої Богородиці молоком
кормлений… Різдва (?)…». Палеографія графіті загалом тотожна
графіці написання ХІІ ст. (Додаток Б, табл. 4).
Графіті на південній стіні (№ 2) містить поминальний надпис
та хрест у колі (Додаток А, рис. 36). Надпис є класичною формою
«Господи помози» та, ймовірно, міг бути початком (незавершеним – ?) молитовного звернення. Палеографія цього графіті амбівалентна – її можна визначити у двох хронологічних проміжках:
друга половина ХІІ – перша чверть ХІІІ ст. або друга половина
XIV – середина XV ст. (Додаток Б, табл. 4). Враховуючи малу кількість літер, більш точне датування даного надпису є маловірогідним.
Третє графіті (№ 3), судячи з усього, є фрагментом тексту, що
не зберігся (Додаток А, рис. 37). Вцілів лише перший рядок, одне
речення, яке можна тлумачити як: ВО ÑÅÐÅДQ HОВ(Q). Імовірне його прочитання: «Во середу нову (?)…». Припустимо, що це
міг бути фрагмент пам’ятного запису. Імовірна й інша інтерпретація. Так, у праці І.І. Срезневського є зразок вживання подібного
звороту в релігійному контексті: «Потъщитєся вы на середоу
принести исправлени" ваша» (Поспішіть ви в середу принести
виправлення ваші) [249, c. 338]. Палеографічно графіті датується у
межах другої чверті ХІ – першої чверті ХІІІ ст., з імовірним
уточненням дати: друга – третя чверті ХІІ ст. (Додаток Б, табл. 4).
Останні два графіті (№№ 4-5) написані на північній стіні. Одне
(№ 4) є початком недописаної фрази чи самостійним словом (Додаток А, рис. 38). Транскрипція слова може бути така: ПОHÅ(ВА).
Втім, тут може бути декілька вірогідних інтерпретацій: 1) гіпотетично – іменник, можливо, у значенні церковна завіса, плащаниця

54

тощо; 2) «з тих пір як» [250, c. 1179]. У останньому випадку надпис міг бути пам’ятним. Палеографічно графіті визначається досить широко – у межах першої чверті ХІІ – кінця XIV ст. (Додаток
Б, табл. 4).
П’яте графіті (№ 5) з північної стіни (Додаток А, рис. 39) складається з 6-ти чітких літер. Транскрипція слова може бути така:
ВОÑÅÐÅ… Тоді надпис прочитується як: «Во сере(ду)» (недописаний пам’ятний запис). Палеографічно його можна датувати в межах другої половини ХІІ – початку ХІІІ ст. (Додаток Б, табл. 4).
Загальна кількість графіті ХІІ-ХІІІ ст., зафіксованих в Острі, невелика. Тим не менш, наявність серед них запису молитви та декількох пам’ятних записів дозволяють припустити використання
аналогічних надписів і в Чернігові, де досі не зафіксовано жодного
подібного графіті. Також звертає на себе увагу використання формули «Господи, допоможи». Серед чернігівських зразків ця формула фіксується фрагментарно, переважно – умовно, реконструюється за фрагментами. Результати досліджень Михайлівської
церкви роблять такі реконструкції більш достовірними. До того ж
слід враховувати дані щодо графіті іншої пам’ятки з території колишнього Чернігово-Сіверського князівства – собору у Вщижі.
Руїни собору у Вщижі відомі з кінця ХVІІІ ст. У 40-х рр.
ХІХ ст. їх розчистили та перекрили навісом, який проіснував до
20-х рр. ХХ ст. [207]. За цей час було складено кілька описів і план
руїн, оприлюднений О.С. Уваровим (у сучасній літературі його зазвичай помилково вважають автором розкопок) [207, c. 247-248]. В
описах згадуються чудові фрески, що вціліли на стінах церкви
[256]. Можливо, там були й графіті, однак згадок про це немає. На
жаль, на початку ХХ ст. залишки храму розібрали «для господарських потреб» місцеві мешканці [207, c. 252-253]. У 1940-х рр. його досліджував Б.О. Рибаков, однак на той час від руїн собору вже
мало що лишилося [221]. Тобто, очікувати на нові епіграфічні знахідки, пов’язані з собором, не варто.
Єдине відоме графіті в соборі Вщижа – надпис на бронзових
«арках». Їх знайшли під час розчистки храму на початку ХІХ ст. та
передали в дар Московському археологічному товариству; звідки
вони надійшли до Московського історичного музею. Вважається,
що це – деталі художньо виконаного хоросу [213]. Надпис на
«арках» відомий фахівцям за публікацією Б.О. Рибакова (Додаток А, рис. 40) [225, c. 252-257]. Дослідник прочитав його як:
ГНПОМОZН ÐАБQÑВОÅМQКОÑТ¤ÍТНÍQ (Господи, до-

55

поможи рабу своєму Костянтину) [225, c. 252-257]. Виходячи з
прийнятого у літературі часу існування храму (збудований у другій половині ХІІ ст., зруйнований під час монгольської навали у
1238 р.), науковці датують цей текст кінцем ХІІ – початком ХІІІ ст.
[217, c. 48; 225, c. 252-257; 213, c. 134-136]. Однак можливо, що
його було створено дещо пізніше, враховуючи те, що разом з арками було знайдено також предмети церковного начиння іноземного
виробництва (наприклад, вестфальські та лимозькі свічники), період побутування яких відповідає часу до ХІV ст. [128, c. 20-21,
табл. 36-37].
У будь-якому випадку, навряд чи «арки» виготовлені у самому
Вщижі [213, c. 134-136]. Окрім цього, враховуючи формулу напису, подібну до традиційних молитовних звернень на стінах храмів,
його автором був скоріше не майстер, а місцевий житель, який належав до парафії храму.
Це тим більш імовірно, оскільки друге з відомих графіті Вщижа
має зміст, аналогічний надпису на арках. Це графіті на іклі кабана
[222, c. 118, 120]. Його було знайдено під час археологічних
досліджень Вщижа Б.О. Рибаковим у 1948-1949 рр. (Додаток А,
рис. 41). Надпис відомий за публікацією автора розкопок, у якій
точні обставини знахідки не вказані. Згідно з повідомленням
Б.О. Рибакова, графіті продряпане на зрізі ікла (?) та складалося з
трьох рядків:
1) АБВГД
2) ГНПОМОZНÐАБQÑВО
3) ÅМÓФОМÅ.
Перший рядок тлумачиться як початок абетки, два других є
типовим молитовним записом (Господи, допоможи рабу своєму
Фомі). Виходячи з цього, Б.О. Рибаков вважав ікло амулетом-оберегом з надписом магічного змісту, який відніс до ХІІ – початку
ХІІІ ст., разом з усім речовим комплексом останнього етапу існування вщизького городища [222, c. 118, 120].
Широке розповсюдження формули «Господи, допоможи» на
Чернігово-Сіверщині підтверджує також знахідка із розкопок
О.О. Макушиновим Гомеля (літописний Гомій) [183]. Мова йде
про дерев’яну миску з кириличним графіті, яка походить зі споруди початку ХІІІ ст. (Додаток А, рис. 42). Надпис, ймовірно, представляє собою поширену для цього часу стандартну формулу
«ГНПОМОZН…» (Господи, поможи).

56

Таким чином, можна припустити поширеність формули «Господи, допоможи» для графіті на усій території Чернігово-Сіверського князівства у ХІІ – на початку ХІІІ ст. У такому разі фрагментарно збережені графіті Чернігова з цією формулою постають як
відображення укоріненої традиції, а їх тлумачення виглядає більш
достовірним.
Важливим доповненням даних щодо місцевої епіграфіки, яке б
дозволило краще зрозуміти давньоруські чернігівські надписи, також могли бути дані щодо графіті Новгорода-Сіверського, тісно
пов’язаного з Черніговом династичними, адміністративними та
культурними зв’язками. Однак домонгольська епіграфіка Новгорода-Сіверського представлена всього кількома фрагментарними
знахідками.
Це, перш за все, залишки графіті давньоруського собору Новгорода-Сіверського. Відомо, що собор було збудовано на межі ХІІХІІІ ст., він проіснував до ХVІІІ ст. [159, c. 46-49]. У 1791-1796 рр.
на його місці побудували інший храм. У 1954-1956 рр. рештки давнього собору, збережені під спорудою пізнього, досліджував
М.В. Холостенко, а в 1981-1983 рр. – В.П. Коваленко [262, c. 3443; 109; 159; 162, c. 40-43].
Під час розкопок 1981-1983 рр. серед різноманітного будівельного сміття було знайдено близько 200 уламків тиньку зі слідами
фрескового розпису [10, c. 41-48]. Наявність на них графіті в матеріалах наукового звіту не відзначено, однак в Державному історико-культурному заповіднику «Слово о полку Ігоревім» (м. Новгород-Сіверський) зберігається кілька уламків фресок із залишками
надписів, які, судячи з усього, походять саме з цих розкопок (Додаток А, рис. 43). За палеографічними ознаками надписи можна
віднести до давньоруського часу.
На більшості уламків збереглись лише окремі літери. Найбільш
цікаве графіті представлене на 4-х фрагментах (Додаток А,
рис. 44). На фрагменті № 1 (тут та далі – авторська нумерація)
можна виділити 7 рядків, котрі є, судячи з усього, залишками декількох різних надписів:
1) (Г)҇Н
2) …АМАÐТ…
3) …АВѢ..МН
4) …БÅ
5) Б(ÖА)
6) …҇Н

57

7) Н(А)Ø.
Перший рядок може бути як скороченням Г҇Н (Господи), так і
закінченням слова (ТН). У другому рядку, найімовірніше, значилося (МÑÖ)АМАÐТ(А) – «місяця березня». Третій та четвертий
рядки не можна реконструювати через погану збереженість, навіть
приблизно. У п’ятому можна припустити скорочення БÖА – «Богородиця». А загалом, рядки 1-5 є залишками пам’ятного запису.
Рядки 6-7, скоріше за все, є початком іншого запису, а …҇Н може
бути скороченням Г҇Н – Господи.
Більшість літер цього фрагменту має широке палеографічне датування: ХІ-ХV ст. Втім, за окремими ознаками (А округле просте;
Ѣ кутом вперед; В верхня петля якого більше нижньої; Б з округлою петлею; Å з покриттям) його можна звузити до ХІІ – середини
ХІІІ ст. Ще 58 уламків фресок з графіті було знайдено у Новгороді-Сіверському під час розкопок О.Є. Черненко та А.Л. Казаковим
«княжого терему» на території Спасо-Преображенського монастиря у 2003 р. Досліджувана будівля мала світське призначення та
була датована в межах кінця ХІІ – початку ХІІІ ст. [16; 271]. Графіті терему відомі за публікацією О.Є. Черненко. Всі вони збереглись на фрагментах тиньку, виявлених у шарі пожежі, пов’язаному
із загибеллю споруди в середині ХІІІ ст. Від більшості графіті
лишились лише окремі літери, фрагменти малюнків (Додаток А,
рис. 45-46).
Серед них увагу привертають два уламки (№№ 3-4, за нумерацією О.Є. Черненко) з частиною слова: (П)ОÑА(?) (Додаток А,
рис. 45). Палеографічно цей надпис був датований дослідницею як
з часів ХІІІ ст. [265]. Оскільки перші три літери не мають чітких
ознак, а четверта (А – з округлою простою петлею) датується в межах ХІІ-ХIV ст., з таким датуванням можна погодитися.
Загалом же дані щодо Новгород-Сіверських графіті уривчасті,
хоча вони є ще одним свідченням існування звичаю продряпувати
надписи на стінах монументальних споруд не лише в Чернігові,
але й у менш значних центрах. Слід також відзначити той факт, що
в достатньо добре дослідженому археологічно Новгороді-Сіверському, на відміну від Чернігова, практично не відомі предмети з
кириличним графіті.
Чи не єдина така знахідка – пірофілітове пряслице з надписом,
яке зберігається в фондах Новгород-Сіверського історико-культурного заповідника «Слово о полку Ігоровім» (Додаток А, рис. 47).

58

Пряслице депаспортизоване, але, судячи з усього, походить з розкопок А.В. Кузи 1979-1982 рр. На пряслиці є кириличне графіті,
що датується за палеографією початком ХІІ – початком XIV ст.
(Додаток Б, табл. 3). Надпис неглибоко прорізаний, тому як датувати, так і прочитати його можна лише приблизно. На горизонтальній площині пряслиця можна виокремити 5 літер та ще декілька знаків (з одного боку від отвору) та окрему літеру È (з іншого
боку). Гіпотетичне прочитання надпису таке: (Б)Н(ÐÍ)А. Це може
бути жіноче ім’я Бірна, що підтверджується значною кількістю відомих середньовічних руських антропонімів з коренем «Бір» [114,
c. 109]. Що ж до палеографії, то перша літера (Б) має погано продряпаний кузов, друга читається достатньо чітко (Н), третя та четверта прорізані слабко і, можливо, складають одну лігатуру (ÐÍ),
п’ята читається чітко (А). За такими ознаками окремих літер датування можна звузити й до ХІІ ст.
Загалом за кількістю відомих графіті інші центри регіону значно поступаються Чернігову, що не завжди можна пояснити мірою
їх дослідження. Є усі підстави вважати, що поширеність кирилиці
в місті була значно більшою, ніж в інших центрах ЧерніговоСіверщини.
Дані щодо давньоруських графіті Чернігова, виявлених у монументальних спорудах, доповнюють відомості щодо надписів, збережених на мобільних предметах, котрі походять з археологічних
розкопок та датуються ХІІ – початком ХІІІ ст. У цьому разі варто згадати знахідку на території посаду поблизу Єлецького монастиря – важка (дископодібне пряслице від веретена античного типу – ?) з кириличним надписом. Важок було виявлено під час розкопок О.П. Моці по вул. Князя Чорного у 2015 р. у споруді ХІІ ст.
(Додаток А, рис. 48). Надпис, продряпаний тонким гострим предметом, має механічні пошкодження, однак читається досить чітко:
ОÐ(è)Ñ(ü)КО, за виключенням затертих третьої (è) та п’ятої (ü)
літер. Палеографічно цей надпис датується широко, хоча датування ХІІ ст. є можливим. Про це свідчать короткі нижні засічки, Ð
округла петля.
Гіпотетично графіті можна інтерпретувати як ім’я власника чи
власниці. Припустимо, що воно звучало як Орисько (форма канонічного імені Ірина), хоча побутування цієї форми імені для домонгольського часу ще не було відзначено. Утім, враховуючи, що
знання про давньоруський іменник спираються переважно на матеріали літописів та берестяних грамот Північної Русі, існує ймовір-

59

ність, що така форма була просто не притаманна тим територіям
[114, c. 232-233].
Цікавим є пряслице з кириличним графіті, знайдене поблизу
П’ятницької церкви в 90-х роках ХХ ст. Воно зберігається в фондах НАІЗ «Чернігів стародавній». Більш точні дані про походження знахідки, на жаль, відсутні.
Надпис на пряслиці прорізаний досить чітко, літери дещо деформовані. Він складається із двох слів: ПÐ¤Ñ(Ë)ÍЬ (Å)ÐН(Í)Ú
(Додаток А, рис. 49). Перше слово читається достатньо просто, це
ïð#ñëíü («пряслень» – пряслице), з типово пропущеною голосною
літерою. Дещо дискусійним, в силу деформації, є виділення літери
Ë, що могла бути також Ь або Ѣ. Друге слово, вірогідно, є ім’ям.
Можливо, це жіноче ім’я Åðнíú (Єрін). За матеріалами ономастики, подібні імена (Єра, Єрін) зустрічаються, хоча й у досить пізній
час [114, c. 109].
Палеографічно графіті можна датувати ХІІІ ст. або ж серединою ХІІІ – початком XIV ст. (Додаток Б, табл. 3). У будь якому разі, є підстави вважати його одним із найпізніших давньоруських
кириличних надписів з території Чернігова.
Як аналогію цьому графіті за його змістом можна навести пірофілітове пряслице, виявлене в одній зі споруд ХІІ – початку
ХІІІ ст. на сільському поселенні чернігівського регіону – Лісковому [279, c. 22-23]. На пряслиці зафіксовано кириличний надпис та
ряд неідентифікованих знаків (Додаток А, рис. 50). Надпис займає
одну з бічних граней. Його варто читати, судячи з усього, як:
ÑТТ(А)²ÐПÐА(Ь)ÍË. Через деформацію літер палеографічне датування надпису ускладнене, втім, за окремими ознаками він тяжіє
до ХІІ ст. Найбільш вірогідно, що це графіті, як і попереднє, є записом з ім’ям власника та назвою самого предмета – ПÐА(Ь)ÍË,
«пряслень», яке у ХІІ-ХІІІ ст. мало значну кількість варіантів написання: ïð#ñëåíú, ïð#ñëíü, ïðàñëåíü, ïðàëåíú, ïð#ñòë. [194, c. 5366].
Збереглися також дві частки ймовірного імені власника: ÑТ і
Т(А)²Ð. Перша може бути скороченням, наприклад, від форми дієслова «òâîðèòè» – ñúòâîðèхú – створювати-створив (цілком імовірно, за аналогією з уже розглянутими ранніми графіті на пряслицях із Любеча). Тоді наступне слово буде ім’ям – Таір. Таке ім’я
зустрічається у середньовічній ономастиці Східної Європи та має,
судячи з усього, тюркське походження [114, c. 311]. Відповідно,

60

графіті могло означати «створив Таір пряслице», або «Таірове
пряслице».
Для Чернігова ХІІ – початку ХІІІ ст. ми маємо також достатньо
велику кількість уламків кераміки з кириличними графіті [189,
c. 176]. Переважна більшість з них є уламками з окремими літерами, що не дозволяє визначити їхній зміст. Варто зауважити, що подібна ситуація є типовою для інших давньоруських центрів регіону, наприклад, для добре дослідженого поселення Ліскове [279].
Матеріали багаторічних досліджень поселення в повному обсязі було опубліковано О.В. Шекуном та О.М. Веремейчик, а нині
зберігаються в Чернігівському обласному історичному музеї імені
В.В. Тарновського. Усі комплекси, з яких походять кириличні графіті, належать до ХІІ – початку ХІІІ ст., що дозволяє віднести надписи саме до даного часу. Графіті на амфорах представлені переважно поодинокими кириличними літерами або їхніми фрагментами (Додаток А, рис. 51). Вивчення таких знаків засобами палеографії не є ефективним. До того ж, їх могли зробити в місці виробництва амфор або ж під час їх транспортування, продажу.
Фрагменти кераміки з відносно цілими словами кирилицею
зустрічаються дуже рідко, що робить важливою кожну з подібних
знахідок. Серед таких знахідок з території Чернігова можна вказати на три зразки, знайдені під час розкопок в різні роки (Додаток А, рис. 52).
На першому фрагменті фіксується надпис «.îòú(í)è(ë).» (Додаток А, рис. 52: 1) [32]. Цей фрагмент вже був опублікований [202].
Сам уламок було віднесено до амфор типу І групи 1 і датовано ХХІ ст. [202]. Графіті на ньому було прочитано як …ëîòúíèê… та
реконструйовано як «золотник». Було припущено, що це: 1) опис
продукту з амфори; 2) ім’я власника; 3) ціна посудини. Припустимо ще прочитання: îòú íèê… Перша частина îòú (від) і друга є,
ймовірно, початком імен Миколай, Нікіфор і т.п. Відповідно, його
можна було б реконструювати як запис передачі амфори від когось
комусь. Саме графіті датується в межах ХІ-XV ст. Втім, враховуючи досить раннє датування самої амфори, надпис можна датувати
дещо вужче: ХІ-ХІІ ст.
На другому фрагменті [33] читається: «ìàñ..//ñú(?)» (Додаток А, рис. 52: 2). Варіанти прочитання: 1) ìàñëî (олія); 2) ìàñëèöà
(оли-ва). Нижній рядок – завершення слова. Датування: ХІ-XV ст.
На третьому уламку можна прочитати: «...êуçìíî // ..äú(â)»
(?)» (Додаток А, рис. 52: 3) [54]. Варіанти прочитання: перший ря-

61

док – ім’я: Кузьма, Кузьмине. Другий рядок має пошкодження,
ймовірно, це фрагмент числівника: два або двадцять тощо [242,
c. 587, 610, 193; 241, c. 529]. Датування: ХІІ-XV ст. (якщо ç перелом хвоста: ХІІ-XV ст.; якщо нижні насічки: ХІІ-XІV ст.).
Палеографічно ці графіті датуються досить широко, однак найвірогідніше вони можуть бути датовані ХІІ – початком ХІІІ ст. Гіпотетичне визначення надписів дозволяє віднести їх до записів побутового характеру: власник, вміст, від кого отриманий предмет
тощо.
Окрім надписів на звичайних у побуті предметах, кириличні
графіті ХІІ – початку ХІІІ ст. зустрічаються й на коштовних предметах імпорту, які, судячи з усього, належали особам дуже високого соціального статусу. Це, наприклад, графіті «êuí#æà ãþðüåâà»
на візантійській чаші зі скарбу, знайденого на чернігівському дитинці в 1985 р. та датованого ХІІ – початком ХІІІ ст., або продряпаний надпис «íàуìú» на ще одній візантійській чаші зі скарбу
того ж часу, виявленому під час будівельних робіт на території
міського посаду наприкінці 50-х рр. ХХ ст. [160; 192; 194, c. 118122; 129, c. 41].
За своїм змістом ці надписи можуть бути інтерпретовані як імена власників, аналогічно до відомого надпису на т. зв. чаші Володимира Давидовича, датованого ХІІ ст. [193]. Окреме питання – чи
були ці власники безпосередніми авторами надписів, однак за наявної інформації знайти на нього однозначну відповідь неможливо. Утім, не можна нехтувати такою ймовірністю, враховуючи повідомлення про поширення писемності серед представників найвищих верств населення Давньої Русі [194, c. 114].
Загалом можна дійти висновку, що кирилична писемність набуває досить значного поширення серед населення Чернігова в ХІІХІІІ ст. Переважна більшість відомих середньовічних надписів
стосується саме цього часу. Їх можна умовно поділити на три категорії: релігійні, пам’ятні та особисті. Основну масу складають релігійні записи на стінах храмів та різноманітних предметах. Це
надписи за формулою: «Господи, допоможи» або «Помер раб Божий». Меншу частину складають фрагменти пам’ятних записів на
стінах храмів (із вказівкою на час події) та особисті графіті на
пряслицях (формули: «пряслень» та ім’я власника; ім’я власника).
Варто зауважити, що присутність графіті певної формули в одному з центрів (наприклад, молитви в Острі) та їх відсутність в
Чернігові не означає, що їх не могло бути взагалі. Припустимо, що

62

в давньоруський час, навіть в період подрібнення чернігівсько-го
князівства на менші уділи, у регіоні зберігались сталі економіч-ні,
культурні та релігійні зв’язки. Відповідно, графіті створюва-лись у
межах однієї культурної традиції.
Безумовно, враховуючи фрагментарність даних, найбільш поширені формули записів можна визначити лише приблизно. Однак
звертає на себе увагу те, що типова формула «Господи, допоможи», яка фіксується для інших поселень навіть на предметах побуту, у Чернігові відома лише за окремими зразками із храмів.
Підсумовуючи сказане, слід зауважити, що інформативність пам’яток давньоруської епіграфіки Чернігова, на жаль, не є значною.
Певною мірою це пов’язано з поганою збереженістю домонгольських мурованих споруд. Як відомо, найбільша кількість пам’яток
епіграфіки ХІІ-ХІІІ ст. в Східній Європі пов’язана саме з храмовою
архітектурою (найяскравіший приклад – Софія Київська). Але навіть незначні за обсягом збережені уривки текстів дають нову інформацію щодо звичаїв та вірувань місцевого населення, використання ними календаря, антропонімії тощо.
Не викликає сумнівів, що процес розповсюдження кириличної
писемності в Чернігові та регіоні був глибоко пов’язаним з впровадженням християнства та становленням церковної структури. Це
обумовлює найбільше поширення надписів саме в Чернігові, який
був осередком церковної організації. Водночас, судячи з усього,
використання кирилиці не обмежувалося простором церкви, писемність була поширена серед різних верств населення. Кириличні
знаки використовувались не лише для створення сакральних текстів, але і як засіб комунікації.
2.3. Пам’ятки епіграфіки ХІV – першої половини ХVІІ ст.
Відповідно до історіографічної традиції ХІХ-ХХ ст. теза щодо
повного занепаду Чернігова після монгольської навали сприймалася як науково обґрунтований факт. Однак в останні роки вона все
частіше спростовується. Археологічні матеріали дозволяють засвідчити, що запустіння Чернігова після 1236 р. не було настільки
катастрофічним, як раніше вважалося [266; 267].
Це підтверджують і кириличні надписи ХІV-ХV cт., збережені
на стінах давніх храмів міста. Графіті, авторами яких були місцеві
мешканці, засвідчують як продовження функціонування храмових
споруд, так і збереження традиції використання кириличного письма, побутування певних формул записів тощо.

63

Провести чітку межу між графіті, створеними до та після монгольської навали, поза стратиграфічним контекстом неможливо.
Вище вже згадувались деякі надписи, які можна віднести як до
початку ХІІІ ст., так і до ХІV ст. Це свідчить про неперервність
традиції письма. Стара традиція надписів релігійного характеру
була найбільш поширеною, хоча й зі змінами в формулах звернень
до Бога. Водночас графеми ХІV ст. мають свою специфіку написання. Між іншим, саме тому їх порівняно легше виокремити. Завдяки більшому розміру та глибшому прорізанню такі графіті збереглися значно краще за давньоруські. Варто зауважити, що подібна зміна в розмірі літер є достатньо важливою та є фактично хронологічною ознакою.
Окремі зміни в написанні та змісті графіті ХІV-ХV ст. можна
пов’язати із контекстом культурних процесів того часу. У післямонгольську добу, у ХІІІ – першій половині ХІV ст., Чернігів поступово занепадає, хоча й зберігає значення важливого регіонального центру. Окремі князівські уділи в пов’язаному з містом регіоні деякий час все ще існували, а церковна організація була звільнена від податків [102, c. 35-36]. У середині ХІV ст. (1355-1356 рр.)
литовці інкорпорують Чернігів у склад Великого Князівства Литовського, і вже наприкінці ХІV ст. відбувається ліквідація князівських уділів та формування іншого типу адміністрування, що передбачало зміни й у житті міста [107, c. 37-38]. Формування на
початку ХV ст. окремої литовської митрополії, до складу якої входив і Чернігів, також могло викликати зміни в церковному житті та
традиціях.
Під час детального огляду окремих комплексів графіті в монументальних пам’ятках міста вдалося виокремити ті, що датуються
часом від XIV до XV ст. Варто зауважити, що поза межами Чернігова кириличні надписи даного часу зустрічаються рідко та відомі
лише за поодинокими знахідками.
Напевно, найбільш масштабним графіті післямонгольської доби
можна вважати надпис на південному фасаді Спасо-Преображенського собору.
Це графіті (№ 1, за авторською нумерацією надписів у соборі)
може бути одним із найбільш цікавих епіграфічних документів
XIV ст. у місті (Додаток А, рис. 27).
Як було сказано раніше, цей надпис зафіксовано під час реставраційних робіт у соборі в 1967 р. Його виявили на південному фасаді пам’ятки, на висоті 280 cм від давньої поверхні. У давнину

64

графіті знаходилось не зовні, а в інтер’єрі південної галереї собору.
Зображення цієї галереї ми можемо побачити на «Абрисі Чернігівському» 1706 р. (Додаток А, рис. 53). Галерею було споруджено
в ХІІ ст. та розібрано після пожежі 1750 р. [272].
Графіті справляє монументальне враження. Воно написане в
два рядки, довжина кожного складає близько 110 cм (Додаток А,
рис. 6). Вперше, як вже згадувалось, цей надпис опублікував
В.В. Німчук, який датував його ХІ ст. [205]. С.О. Висоцький у
1984 р. переопублікував графіті (судячи з усього, користуючись
фотографією), запропонувавши нову транскрипцію та прочитання
(Додаток А, рис. 54):
1) М҇ЧА А҇ÐÈË¤ Q К҇ГДËü ОБѢДАËÚ²ËЬ¤
[ПÚПÚÍА]Ñ҇ТОГОЮÐЬ¤ –QÑÅБÅДОМ –
2) НËÚНКО[Í]Û – НМА – – – ДОМА.
Читалося це, відповідно, як: «Місяця квітня в 23 день обідав
Ілля п[оп на с]вятого Юрія у своєму домі… створив ікони (?)
… дома…» [118].
За палеографічними ознаками С.О. Висоцький датував надпис
ХІІ – початком ХІІІ ст. Відповідно до його інтерпретації, у графіті
йшлося про пам’ятний обід-бенкет, нібито влаштований новгородським архієпископом Іллею на день святого Георгія після служби в
чернігівському Спаському соборі на знак подяки за допомогу ікони Спаса новгородцям у розгромі суздальців під час битви 1169 р.
Більш детальна фіксація зазначеного графіті дозволяє переосмислити його, уточнити прочитання та транскрипцію (Додаток А,
рис. 55):
1) · М҇ÖА · АПÐНË¤ · Q · К҇Г · ДÍЬ (W)Б(Ѣ)ДАËÚ²ËЬ¤ П(?)
… Т҇ГО · ЮÐЬ¤ · QÑÅБÅ · ДОМ…
2) ÍА · КËѢТН(?)…(?)ËÚ(П)НÐОГН(?)Ь(?)…НМАÍ…ДÚ
(Q)ÍНМА…
Можна підтвердити прочитання С.О. Висоцьким верхнього рядка надпису, натомість у нижньому рядку є суттєві відмінності.
Справа в тому, що цей рядок зазнав значних пошкоджень, оскільки
потрапив на шар тиньку, який вкривав ряд каменів у муруванні.
Цей шар був тонким і на момент розкриття під час реставрації зазнав значного пошкодження.

65

Можна запропонувати наступну реконструкцію окремих слів та
словосполучень з цього рядку: 1) ÍА КËѢТН 2) ѤËÚ ПНÐОГН
3) QÍНМАЮ (Додаток А, рис. 56). Перше словосполучення є
найбільш імовірним. Для прикладу, «ÍА КËѢТН» може мати значення «у покоях», «на верхньому поверсі» або «на горищі». Для
порівняння є декілька схожих використань цього сполучення:
«възлѣзе къ нима на клѣть», «яко сѣно на клѣтех», «клѣть на
подклѣтѣ» [251, c. 1227-1228].
Складніше з другим та третім словосполученнями, де літери
ледь вгадуються. Може бути кілька варіантів їх реконструкції, зважаючи на можливі лігатури. Це дає змогу для численних інтерпретацій і водночас робить їх гіпотетичними.
Загальна дещо урочиста манера й уставна графіка літер свідчать про достатній рівень знань автора. Початок надпису з назвою
місяця та числом і фігуруванням імені дозволяє визначити графіті
як пам’ятне.
Т.А. Бобровський пропонує таку його реконструкцію: ÍА
КËѢТН
(на
кліті),
ѤËÚ
ПНÐОГН
(їв
пироги),
QÍНМАЮ(ЧН) (зупиняючи, вгамовуючи), та фрагмент ДÚ як
закінчення слова ГËАДÚ (голод), цей текст можна реконструювати як:
1) М҇ÖА · АПÐНË¤ · Q · К҇Г · ДÍЬ · (W)БѢДАËÚ · ²ËЬ¤ ·
П(ÚПÚ · ÍА · Ñ)Т҇ГО · ЮÐЬ¤ · QÑÅБÅ · ДОМ(А)
2) ÍА · КËѢТН· (НѤ)ËÚПНÐОГН · … (ГËА)ДÚ ·
QÍНМА(ЮЧН) …
Це можна тлумачити наступним чином: «Місяця квітня у 23
день обідав Ілля поп на святого Юрія у себе вдома на кліті та
їв пироги… голод втамовуючи…».
Втім, у такій реконструкції забагато припущень. Наприклад, гіпотетично реконструйоване закінчення слова НМАÍ у другому
рядку. Загалом, наявність лігатур в словах не дає поки що можливості для достатньо переконливої реконструкції тексту.
На важливість змісту графіті вказує його розташування. Слід
враховувати, що в давнину південний портал Спаського собору
був розташований ближче до надпису (той, що існує нині, пробитий під час перебудови ХVІІІ ст.). Тобто, графіті було розміщено всередині галереї, безпосередньо біля південного порталу. Враховуючи висоту і стиль виконання надпису, його робили достатньо
старанно, довго, з певного підвищення. Слід зауважити, таке ж

66

розміщення графіті на фасаді храму є в галицькій церкві св. Пантелеймона. Там було зафіксовано декілька надписів ХІІІ ст., які
мали характер актових [215, c. 49-65]. Один з них також було розміщено біля південного порталу на стіні, з правої сторони. За аналогією можна припустити, що графіті на чернігівському СпасоПреображенському соборі також мало характер актового запису й
було виконано в рамках традиції оприлюднення таких записів на
стінах храмових споруд.
Окремого розгляду потребує датування графіті. С.О. Висоцький, датуючи його часом близько 1169 р., спирався на трактування змісту надпису як пов’язаного з новгородським архієпископом
Іллею. Судячи з усього, це припущення не має підстав, крім використання імені, яке в середні віки було достатньо поширеним.
За палеографічними ознаками С.О. Висоцький відносив графіті до
ХІІ – початку ХІІІ ст., спираючись на характерні особливості накреслень літер, як: «набухання петлі» в А, високу петлю у Б, підвищену перекладину у Н (і) та високо здійняте коромисло в Ѣ. Усі
зазначені ознаки дійсно вказують на приналежність надпису до
пізнішого часу, аніж ХІ ст., але ж не обмежуються самим лише домонгольським періодом. Складена палеографічна таблиця дозволяє
уточнити датування графіті, віднісши його до XIV ст. (Додаток Б,
табл. 5).
У рамках запропонованої вище реконструкції тексту, його хронологічний діапазон можна визначити в межах 1340-1360 рр. Це
зумовлювалося кількома специфічними графічними ознаками післямонгольського часу: крім вже згадуваного накреслення Н (і) з
високою перекладиною, накреслення Ó з «с» – подібно вигнутою
спинкою, злите Q з неповним «Ó», вживання розподільних точок
поміж словами речення.
У той же час, виділення крапок розмежувань між словами через
ушкодження поверхні є достатньо гіпотетичним, а палеографія
більшості літер може свідчити й про ширші хронологічні рамки.
Таким чином, найбільш імовірним є палеографічне датування графіті першою половиною XIV ст.
До ознак, які доповнюють палеографічні характеристики надпису як пам’ятки XIV ст., відносяться й певні мовні особливості. На одну з них – вживання імені Юрій замість канонічного Георгій – вказував ще С.О. Висоцький [118, c. 94]. За матеріалами новгородських берестяних грамот трансформування імені Георгій
повз проміжне Гюргій в Юрій відбувається впродовж кількох сто-

67

літь, а останній його варіант зустрічається лише з другої третини
ХІІІ ст., максимально поширюючись у середині XIV – першій половині XV ст. [290, c. 278, 280]. У разі вживання в цьому тексті
дієприслівника унімаючи, це також можна було б прийняти як мовну ознаку, що сформувалася приблизно в час укладання Лаврентієвського літопису [86, c. 6, 17].
Таким чином, цей текст залишає багато місця для інтерпретацій. Утім, важливим є сам факт його виникнення. У разі його датування XIV ст. це може свідчити про існування в цей період у Чернігові повноцінної церковної структури, яка передбачала наявність
освічених осіб. Є велика ймовірність того, що текст міг повідомляти про визначну подію того часу. Досить перспективним видається
пошук особи Іллі серед священнослужителів чи князів Чернігова в
цей період.
Крім цього надпису, у самому соборі було зафіксовано ще два
графіті, що також можуть належати до XIV ст.
Перше графіті (№ 4) було зафіксовано під час архітектурноархеологічних досліджень Спаського собору в 2014 р. (Додаток А,
рис. 57) [273]. Воно знаходиться на другому ярусі храму, на рівні
втрачених після пожежі 1750 р. хорів у південній наві.
Це – частина комплексу зображень, нанесених на тиньковану
поверхню стовпа (із західного боку), що відділяв хори від простору центральної нави. Графіті виконано в два рядки на тлі зображення хреста, намальованого червоною вохрою. Над надписом
продряпане зображення шестираменного хреста під титлом. Кириличний надпис можна інтерпретувати як:
1) ДМ²ТÐ
2) (Ѥ?)Ð.
За змістом графіті є характерним поминальним надписом, що
складаються із зображення хрестика (символізує поминання), імені
померлого та додаткової інформації про того, кого поминають. У
цьому випадку мова йде про особу на ім’я Дмитрій. Можливо, про
священика, на що натякає скорочене (під титлом) слово в нижньому рядку. Вірогідно, що це – «ієрей», записане у вигляді монограми. Однак, зважаючи, що графіка написання літери Ѥ нечітка,
можна припустити іншу транскрипцію. Це могла бути монограма
П҇Ð, що означала б ïðåçâèòåðú (пресвітер) [250, c. 1376].
У будь-якому з розглянутих випадків є підстави інтерпретувати
надпис як поминальний за священнослужителем Дмитром.

68

За палеографічними ознаками графіті може бути віднесений до
часу між другою третиною ХІІІ та кінцем XIV ст., найімовірніше –
до перших двох десятиліть XIV ст. (Додаток Б, табл. 5). Тобто, як і
попередній текст, графіті свідчить про функціонування Спасо-Преображенського собору та збереження церковної ієрархії у місті в
післямонгольський час.
Третє графіті (№ 5) також зафіксовано в процесі досліджень
Спаського собору в 2014 р. Його відкрито в демонстраційному
зондажі на південно-західній колоні храму. Графіті продряпано на
поверхні мармурової архітектурної деталі, перекритої закладкою
з цегли-пальчатки ХVІІ-ХVІІІ ст. Під час натурних досліджень
2017 р. автору вдалось визначити тут два рядки літер.
Через затертість поверхні мармуру «читабельною» виявилась
лише частина надпису (Додаток А, рис. 58). Можна запропонувати
наступне її прочитання: …КАМÅНЬПÐ… Це, можливо, було слово «камінь». Використання його в надписі на поверхні мармурової
плити дозволяє припустити можливість реконструкції запису:
(ÑÅ)КАМÅНЬПÐ(ÅÑТОËÓ). Відповідно, зміст графіті міг би бути таким: «Це камінь престолу».
За палеографічними ознаками графіті можна, з певними застереженнями, віднести до другої третини XIV ст. (Додаток Б,
табл. 5). Утім, враховуючи його погану збереженість, це датування
є досить умовним.
Найбільш складно прочитати другий, нижній рядок. Практично
всі графеми в ньому виділяються лише гіпотетично. Тільки перша
літера є більш-менш подібною до F (фіта).
Слід відзначити можливість ототожнення даного графіті з відомим за описами храму ХVІІІ-ХІХ ст. надписом на колоні. Однак це
видається малоймовірним. В описах продряпана φι та відкрита в
зондажі можуть бути тотожні, а можуть бути й ніяк не пов’язані
між собою.
Ряд надписів ХІV ст. вдалось виявити і в Успенському соборі
Єлецького монастиря. З 36 зафіксованих нині читабельних кириличних графіті в соборі наразі можна виділити 5, які, судячи з
усього, датуються ХІV ст. (Додаток А, рис. 1, 2, 3, 4, 5). До цього
періоду можуть відноситись також окремі пошкоджені кириличні графіті, датування яких є умовним. Це, наприклад, низка надписів, які через погану збереженість датуються досить широко: у
межах ХV-ХVІІ ст. (№№ 6, 7, 18, 19, 21, 23, 27, 30, 36) (Додаток А,
рис. 2).

69

Серед графіті ХІV ст. в Успенському соборі переважають поминальні записи. Однак їхня формула є дещо іншою, ніж традиційна
формула давньоруської доби.
Якщо для чернігівських зразків ХІІ-ХІІІ ст. більш типовим є використання формули «Господи, допоможи» та «помер раб Божий»,
і лише в двох випадках «Господи, помилуй» та «помяни, Господи», то для ХIV ст. переважає формула «помяни, Господи».
Безумовно, це спостереження можна прийняти з деякими застереженнями. Слід враховувати втрати епіграфічного матеріалу разом з фресковими розписами, що ускладнює та робить умовним
визначення конкретних етапів використання традиційних формул
надписів.
Одним із найбільш цікавих графіті ХІV ст. є великий поминальний надпис (за загальною нумерацією: № 1, група № 6) на західній
стіні нартексу (Додаток А, рис. 15, 59).
Надпис перекриває більш ранні графіті й частково перерізається більш пізніми (Додаток А, рис. 59). Його можна інтерпретувати як: ПОМ҇eÍ(Ь/Н)ГДÈÅÐ(Å/Ю). У першому слові тут можна
допустити виносне e҇ під титлом над літерою М; дискусійним є
виділення літер (Ь/Н), що переходять в скорочення ГДÈ (Господи). Остання літера графіті, скоріше за все, Å. Тоді дотичний овал
міг бути фрагментом іншої графеми. Загалом надпис можна реконструювати як: ПОМ҇eÍЬНГДÈÅÐÅ…, де останні літери (ÅÐÅ) є
частиною слова «ієрєя» або «ієрєїв», та трактувати як свідчення збереження церковної структури в монастирі після монгольської навали. Утім, не можна заперечувати наявності в тексті виносних літер, які перекриті пізнішими графіті. У цьому разі остання літера може бути Ю. Тоді надпис читається таким чином:
ПОМ҇eÍ(Ь/Н)ГДÈÅÐЮ, а останнє слово може бути власним чоловічим ім’ям Єра, вживання якого простежується з початку
XV ст. [114, c. 109].
Палеографічно надпис можна датувати досить широко: XІVXV ст., хоча, з певними застереженнями, це датування можна
звузити до середини XІV ст. (Додаток Б, табл. 6).
Наступний кириличний надпис (№ 2, група № 6) зберігся на тому ж фрагменті давнього тиньку, що й попередній (Додаток А,
рис. 60). Він розташований на самому краю фрески. У ньому можна виділити два рядки:
1) (Í/М).(Ð)Н¤(Х/М)ѢÑЬ.(Б/Ö)А

70

2) …ТН.(М)(О)F(Ѣ)(?).
Пошкодження ускладнюють інтерпретацію цього графіті. Можна лише припустити, що перші літери є закінченням слова, що не
збереглось.
У сполученні Н¤(Х/М)ѢÑЬ може бути лігатурою (Х/М);
умовним є виділення літер (Б/Ö) у кінці рядка. Якщо допустити
саме літеру (Ö), то можна прочитати МѢÑЬÖА – місяця. Тоді
перше слово надпису могло бути назвою місяця із закінченням
…(Ð)Н¤: Nоємбрнѧ мѣсьца – листопада місяця.
Другий рядок графіті зберігся ще гірше. Умовно його можна
прочитати як ім’я: ТН(М)(О)F(Ѣ)(Н) – Тимофій. Незважаючи на
погану збереженість тексту, надпис має достатньо палеографічних
ознак, які дозволяють досить чітко датувати його першою половиною – серединою XIV ст. (Додаток Б, табл. 6). Скоріш за все, це
пам’ятний запис, який зберігся частково. Встановити, про яку подію в ньому йшлось, навряд чи можливо. Однак цікаво, що за своєю формою він тяжіє до давньоруської доби.
Наступне графіті (№ 3, група № 1) зафіксовано в уже згаданій
апсиді капели, вбудованої в нартекс, на фресці Оранти (Додаток А,
рис. 61). Воно частково перекрите нашаруваннями тиньку.
Приблизна транскрипція звучить як: Пîì(#)íè Г҇äè äø҇u
ðàáàñâ… Це можна інтерпретувати як «Помяни, Господи, душу
раба св(ого)». Над словами «Господи» та «душу» частково збереглися титла. Проблематичним є виділення літери # у слові «Помяни» через перекриття тиньком. Нижче цього графіті збереглась
лігатура з декількох літер А та Ð, ще, можливо, Т і П. Вона близько до надпису і може бути його складовою. У такому разі це могло
бути ім’ям або ж відзначенням священицького сану (аналогічно до
графіті № 4 зі Спасо-Преображенського собору). Методом позастратиграфічного датування надпис можна датувати серединою
XIV – першою половиною XV ст., з можливим звуженням дати до
третьої чверті XIV ст. При цьому анахронічною є лише одна графема – П з виступом вгорі, яку слід прибрати з розрахунку дати за
палеографічною таблицею (Додаток Б, табл. 6). Водночас, вживання великих літер на початку слів «Помяни» та «Господи» може
вказувати й на пізніший час, аж до XV-XVII ст. Тож є підстави датувати цей надпис часом не раніше середини XIV ст.
Наступні два надписи (№№ 32-33, група № 1) також зафіксовано на фресці Оранти (Додаток А, рис. 2, 3, 4, 5). Графіті № 32

71

є гарно збереженим зразком поминального запису (Додаток А,
рис. 62).
Його можна прочитати як: ïîì(#)íè Г҇äè äø҇u ðàáà
ñâî..ïðîêîïè(#). Що можна інтерпретувати таким чином: «Помяни, Господи, душу раба свого Прокопія». Палеографічно надпис
датується досить широко, втім за деякими ознаками цей діапазон
можна звузити до середини ХІІІ – першої половина XIV ст. (Додаток Б, табл. 6). Наразі це одне із найбільш ранніх повністю збережених графіті в Успенському соборі.
Графіті № 33 збереглося значно гірше (Додаток А, рис. 63).
Ймовірно, це також поминальний запис. Його можна прочитати як:
ïîì(#)…Г҇.è ðàáà ñ(âî)…..҇èíà, що інтерпретується як: «Помяни,
Господи, раба свого…». Графіті перекрите нашаруваннями тиньку, через що прочитання значної його частини ускладнено. Відповідно, палеографічне датування є умовним. Загалом надпис можна
датувати досить широко: XIV-XV ст. (Додаток Б, табл. 6).
Окрему увагу привертають написання и (перекладина під кутом) та н (горизонтальна перекладина), які є характерними для
XV ст.
Вище вже згадувалися графіті, які датуються досить широко, в
межах ХV-ХVІ ст. Для цього є декілька причин. Це, перш за все,
погана збереженість та проблематичне палеографічне датування.
Існуюча методика позастратиграфічного датування може використовуватись лише для пам’яток кириличної писемності не пізніше
середини XV ст. Для пізніших графіті неможливо укласти палеографічної таблиці. Однак існують засоби, які дозволяють здійснити відносне датування.
Вони ґрунтуються на тому, що окремі риси графем зберігаються впродовж кінця XV – XVІ ст., що дозволяє за мірою їх наявності або відсутності визначати приблизну дату створення надписів.
При цьому у випадку з графіті Чернігова можливе й більш точне
датування, оскільки з кінця XV ст. серед місцевих надписів починають зустрічатися датовані. Це дозволяє робити порівняльний
аналіз графем у датованих та недатованих текстах і визначати основні риси написання літер того чи іншого періоду. На жаль, недостатня кількість відомих сьогодні датованих надписів обмежує
можливості такого аналізу.
Основну масу надписів ХV-ХVІ ст. було виявлено в Успенському соборі. За ними досить чітко простежуються загальні тенденції
зміни графіки написання, що може вважатися додатковою хроно-

72

логічною ознакою: графіті стають значно більшими за розмірами
літер і гірше виконаними (недбало продряпаними). Крім того, надписи починають зображуватися в рамках. Найчастіше це овали та
квадрати.
Як, наприклад, графіті № 36 (група № 6) на східній стіні нартексу, яке було зафіксовано на висоті близько 3,2 м від сучасної
підлоги (Додаток А, рис. 1, 2).
Це пошкоджений поминальний запис в прямокутній рамці
з шестираменним хрестом (Додаток А, рис. 64). У ньому можна
умовно виділити 3 рядки:
1) ïîì#í..
2) .(#)ìåíú…(#)ì…äuø.
3) .âî..
Загальна реконструкція можлива за аналогією: «помяни, Господи, душу». Хоча використання в другому рядку (#)ìåíú та відстань до слова «душу» дають підставу вважати, що запис міг мати
дещо інший зміст. З існуючими пошкодженнями палеографічні
ознаки цього графіті слід брати до уваги дуже обережно. Загалом,
надпис можна датувати досить широко: ХІV-ХV ст., найбільш
ймовірно – ХV ст. (Додаток Б, табл. 6).
На цій же ділянці фрески, дещо вище за графіті № 36, на висоті
352-355 см від сучасної підлоги, було також зафіксовано малюнкиграфіті трьох рук (Додаток А, рис. 65). Припустимо, вони пов’язані
з розглянутими надписами.
Вперше на малюнки звернули увагу під час реставрації фресок
собору в 1991 р. [27, фото 60]. Це графіті, що складалося з трьох
різних за розміром зображень руки в благословляючому жесті: великий, безіменний пальці та мізинець складені докупи, у той час як
вказівний та третій пальці вертикально підведені. У центрі композиції розміщено найбільшу із рук, з обох боків – менші за розміром. Вони скеровані в бік «хрещальні» й знаходяться на рівних
відстанях одна від одної. Перед третьою, найменшою рукою, є
фрагменти іншого графіті. Загалом у малюнках простежується тяжіння до іконописної графіки написання, як своєрідне уподібнення
стилістиці ікони. Ідентичні графіті-малюнки було зафіксовано в
Софійському соборі в Києві та Спасо-Преображенському в Полоцьку [115, с. 115; 149, с. 152]. Датувати ці малюнки проблематично – розміщене нижче графіті має нечітке датування й не обов’язково пов’язане з малюнками. Існує ймовірність, що ці малюнки-графіті могли зробити набагато раніше за ХІV-ХV ст.

73

До ХV ст. можна віднести поминальне графіті з рамкою, розміщене на фресці Оранти (графіті № 4, група № 1). У ньому можна
виокремити два рядки: (Додаток А, рис. 66):
1) ПОМ(åí)È Г҇ДÈ
2) (²)Ë(?).
Надпис перекриває більш ранні графіті. Це ускладнює його тлумачення, точно визначити усі графеми складно. У першому рядку можна обережно допустити окремі виносні літери (å). Імовірно, що перше слово містило лігатури, як це було в першому надписі (№ 1). Є ймовірність використання тієї ж форми слова
ПОМÅÍЬН. Втім, у будь якому випадку, графіті читається як
«помяни, Господи» з характерним титлом над останнім словом.
Нижній рядок надпису зберігся гірше. Скоріше за все (за аналогією з подібними записами), тут було відзначено ім’я, котре вже
неможливо прочитати. Палеографічно надпис зберігає деякі архаїчні риси (П – з виступом вгорі, Д – з довгими звичайними ніжками, È – з насічками). Однак загальна конструктивна простота написання дозволяє датувати графіті початком – першою половиною
XV ст.
Як один із найбільш ранніх датованих надписів ХV ст. можна
розглядати текст, розміщений в апсиді хрещальні Успенського собору на фресці Оранти (графіті № 5, група № 1). Це велике поминальне графіті в прямокутній рамці. У ньому можна умовно виокремити 6 рядків (Додаток А, рис. 67: 1). Його транскрипція така:
1) ПОМ¤Í² ГДÈ ДØ(O)UPАБОВ
2) ÑВО²Х Пðî(ì)… …èþ АФÈÍ(²)А
3) ¤КÈМА …М
4) ОТ(П)А…ДU(?).. ...BEYH
5) ..(?)(ì)ö"
6) Ð҇О(К)Ó З(?)
Перший рядок та початок другого рядка читаються впевнено:
«помяни, Господи, души рабів своїх». Привертає увагу написання літери ² замість È у словах «помяни» та «своїх», хоча в інших
словах цього тексту використовується È. Середина другого рядка
зруйнована тріщиною та перекрита шарами тиньку. Закінчується рядок іменем або фрагментом прізвища: АФÈÍ(²)А. Воно може читатися як Афінія. У третьому рядку читається лише ім’я на
початку та одна літера в кінці. Це форма чоловічого імені Яким
(в родовому відмінку – Якима). Остання літера М розташована

74

окремо, вона може бути виносною із останнього слова наступного
рядка.
Наступні два рядки важко прочитати через нашарування нерозчищеного тиньку. З огляду на це, у їхньому складі можна тільки
приблизно реконструювати окремі слова: у четвертому рядку –
«дух», «вічну»; у п’ятому – «місяця». Шостий рядок містить дату,
що визначається словом Ð҇ОКÓ (року) та літерами в числовому
значенні. На жаль, у записі числа можна визначити лише одну літеру – З. Існує ймовірність, що цей запис міг складатися і з однієї
літери. В такому разі З має значення 7 тисяч та відповідає 7 000 р.
від Створення Світу за Візантійською ерою (1492 р. від Різдва
Христового). Записи цієї дати досить часто зустрічаються серед
графіті давніх православних храмів, що зумовлено особливою увагою вірян до неї (у 7 000 р. від Створення Світу очікувався Апокаліпсис) [285, c. 306-307].
Наприклад, вони відомі у Спасо-Преображенській церкві в
Полоцьку [151]. Втім, у таких графіті після літери З зазвичай
використовували деякі уточнення, як-то: B ëh З òыñ# (у році
7000-ному), B ëh З ҇ h (7000-не) [151, c. 25-26]. У палеографічному
відношенні цей надпис має окремі риси графіки середини XV ст.
(Ð з петлею зі двома зламами; Í з напівдіагоналлю та високою перемичкою). Водночас переважна більшість літер наближена до
графіки XVІ ст. Так, у написанні літери П помітний вплив скоропису. Додатковою хронологічною ознакою можуть бути використані літери ². За граматикою Лаврентія Зизанія (1596 р.), що відобразила специфіку кириличної писемності XV-XVІ ст., ця літера
могла використовуватись паралельно зі старим написанням. Відповідне правило міститься в розділі «Канони орфографії» [80]. З огляду на це, графіті № 5 можна датувати кінцем XV – першою половиною XVІ ст. У такому разі, цей надпис відображає перший
етап розвитку староукраїнської орфографії XV-XVІ ст. [83, c. 5-6].
Цей етап також вважають часом другого південнослов’янського
орфографічного впливу, найбільш відчутного в конфесійній літературі.
Загалом датованих надписів XV-XVІ ст. в Чернігові збереглося
відносно небагато. До розглянутих ще можна додати фрагменти
з записами дати навколо графіті № 1 в Успенському соборі (Додаток А, рис. 59).

75

Тут збереглися начертання ÐКU та (трохи нижче) ЗÍВ. Останнє може бути записом дати – 7052 р. від Створення Світу (1544 р.
від Різдва Христового).
Судячи з усього, близькими до попереднього надпису є й графіті № 24-25 (група № 1), зафіксовані в апсиді хрещальні (Додаток А, рис. 3, 4, 5). Через нашарування нерозчищеного тиньку важко сказати, чи це два окремих надписи, чи частини одного (Додаток А, рис. 67: 2).
Графіті № 24 (верхнє) складається з одного слова, скороченого
під титлом – ñm҇gíî. Його можна інтерпретувати як: 1) священне,
2) священноінок. Найбільш імовірним здається перший варіант
[244, c. 47]. Палеографічно графіті можна датувати часом від
XV ст. (í з горизонтальною перекладиною: 1420-1450 рр.).
Нижнє графіті № 25 є залишком запису дати: ìöà… ..à З҇ë. Його
можна інтерпретувати як: «місяця… року 7030 від Створення
Світу (1522 р. від Різдва Христового)». У цьому випадку літера à
перед числом могла бути закінченням слова ëgòà (року).
Поява подібних датованих графіті частково збігається з іншими
змінами в житті Чернігова та регіону. У 1499 р. Чернігівщину
включають до складу Московського князівства [232, c. 193-195].
Відповідно, Єлецький монастир переходить у підпорядкування
московської митрополії. Інкорпорація регіону відбувається частково військовим шляхом. Відомо, що в ході цього процесу окремі
міста Чернігово-Сіверщини були спалені (Брянськ, Путивль, Любеч), а значна кількість населення (у тому числі – з Чернігова) змушена емігрувати [232, c. 195]. Надалі Чернігів перебував у складі
Московської держави фактично до 1618 р., коли внаслідок Деулінського перемир’я відійшов до Речі Посполитої [157, c. 7].
У цьому контексті слід згадати рідкісну для Чернігівщини знахідку білокам’яної різьбленої могильної плити в Новгороді-Сіверському. Надпис на ній є чи не єдиним точно датованим кириличним графіті XVІ ст. на території Чернігово-Сіверщини. Плиту виявлено під час археологічних досліджень Спасо-Преображенського собору в 1981 р. [10]. Її знайшли із заходу від центрального порталу, на місці прибудови давнього храму, розібраного перед будівництвом нині існуючого собору.
Плита має широкі аналогії серед надгробків та пам’яток старомосковської епіграфіки XVІ-XVІІ ст. [147; 148; 101, c. 146-166].
Вибитий на ній надпис складається з 4 рядків (Додаток А, рис. 68).
Це типовий текст з поминальною формулою, що отримала розпов-

76

сюдження як епітафія. Вважається, що такі тексти робили (продряпували, рідше – вибивали, це вимагало більшої кваліфікації) на
привозних, уже орнаментованих плитах, місцеві епіграфісти, які
працювали при монастирях [101, c. 20; 257, c. 419]. Гіпотетично
текст можна прочитати таким чином:
1) ËѢò З҇ЧF ҇ã МÐТàВДÍПÐÅ
2) ÑòАВÈñ҇ДМÈТÐÅ҇ÈВА
3) ÍОВÚ Ñ҇ÍÚ ÈЗ(ú)ÍО҇ñКО
4) (ВÚ).
Тобто: Року 7099 го (1591) березня 2 дня помер Дмитро Іванів син із Носків. У першому рядку надпису проблематичним є
виділення літери з числовим значенням перед словом «день», ймовірно, це була виносна літера; наступний рядок читається чітко. Це
типове скорочення ïðåñòàâèñ, від слова прєставился (скінчався).
Між іменем Дмитр та прізвищем Іванів присутня літера Å. Виділення імені у відмінку як Дмитрє Івановъ є можливим, втім, є
ймовірність того, що пошкоджена виносна літера (ймовірно Й)
після імені Дмитрє (Додаток А, рис. 68). Відповідно, тоді ім’я читалося б як: Дмитрєй. Окремої уваги потребує закінчення епітафії
з визначенням роду померлого або назви міста, з якого він походить. Враховуючи сильно пошкоджений четвертий рядок, ця інтерпретація містить значну кількість варіантів. Слід додати, що про
особу померлого жодних відомостей, на жаль, відшукати не вдалось.
Судячи з місця поховання (у прибудові до собору монастиря)
та наявності надмогильної плити з каменю, привезеної здалеку (археологічно досліджені місця виробництва таких плит під Москвою), це була особа високого статусу [257].
Традиція використання поминальної формули «прєставился» є
архаїчною. Втім, її застосування як епітафії на могильних плитах є
окремим явищем. На території Московської держави така традиція
починає фіксуватися із середини XV ст., а для Чернігово-Сіверщини, судячи з усього, – з ХVІ ст., що також може вважатися хронологічною ознакою [87, c. 47-51].
Поза розглянутими випадками приналежність надписів до періоду між ХV та ХVІ ст. можна визначити за ознаками, що відповідають поступовому переходу від кириличного уставу XV ст. до
скорописного типу письма.
Прикладом таких надписів є графіті в Антонієвих печерах, зафіксоване під час протиаварійних та археологічних досліджень у

77

1972-1973 рр. [20, c. 52, фото 89, 90]. Його виявили на стіні глухого коридора, розміщеного зліва від церкви Миколи Святоші (Додаток А, рис. 69). У ньому можна виокремити два рядки:
1) ÑП҇Ñ Гä҇è ðàáà
2) Ñâîåãî òàðàñè".
Це поминальний надпис з формулою «спаси, Господи, раба
свого», яка є достатньо рідкісною для чернігівських надписів. У
звіті про дослідження графіті віднесли до ХVІ ст., хоча й не обґрунтували цю точку зору. Текст прочитується як: «Спаси, Господи,
раба свого Тарасія». У ньому є два скорочення під титлами
(«Спаси» і «Господи»). Характерними рисами переходу графем до
скорописних є подовжені та закручені мачти літер ð, á, à, ". Крім
того, літери на початку кожного рядка збільшені, що є ознакою модерного письма.
Загалом за більшістю ознак надпис можна було б віднести до
кінця XVІ – початку XVІІ ст. Проте, враховуючи характерні риси
окремих літер (ã, ä, à, è), які відповідають більш ранньому уставу,
графіті дійсно можна датувати кінцем XVІ ст. У цьому зв’язку слід
наголосити на вживанні літери " у закінченні імені «Тарасій»
(йотоване à), що характерно для чернігівських графіті цього часу.
Варто додати, що використання літери " є достатньо пізньою ознакою в палеографічному датуванні новгородських берестяних грамот. Як правило, її побутування припадає на XІV-XV ст. [290,
c. 229].
Ймовірно, що саме до періоду XVІ – початку XVІІ ст. належить
значна кількість поминальних записів в Успенському соборі. До
них теоретично можна віднести графіті №№ 6, 7, 18, 19, 21, 23, 27,
30 (Додаток А, рис. 2, 3, 4, 5). У переважній більшості вони збереглися частково. Навколо чотирьох із них зафіксовані залишки контурів рамок. Палеографічно ці надписи мають схожі риси: перехід
до напівскоропису, використання в слові «помяни» " (йотоване à),
написання літер è (з діагоналлю) í (з горизонтальною перекладиною). В окремих випадках графеми літер наслідують архаїчні зразки, що ускладнює датування.
Графіті № 6, група № 1 графічно подібне до надпису із Антонієвих печер (Додаток А, рис. 70). У ньому можна виокремити два
рядки:
1) КÈПÐÈАÍ
2) (ГД)È…Í.

78

Перший прочитується чітко, це чоловіче ім’я «Кіпріан». Другий має значні пошкодження, що залишає можливість для багатьох
варіантів реконструкції та ускладнює визначення контексту надпису.
Графіті № 7, група № 1 (Додаток А, рис. 71) виконано в рамці.
Через затертість і перекриття іншим надписом виділення його
ускладнене, однак приблизно можна виділити п’ять рядків:
1) Пîì҇"íè Гä҇è
2) ðà(á) ÅËÈÍ(О)ГО…ÍÅ…Å..
3) ÑТÅФАÍ(А)
4) È… Å.Ф…
Перший рядок читається досить чітко: «Помяни, Господи».
Між першим та другим рядками є частина слова «раба», яке продовжує початкову фразу.
У другому рядку може бути вказано прізвище чи ім’я автора. У
третьому міститься ім’я «Стефан». Четвертий та п’ятий фіксуються, але їх не можна прочитати, оскільки вони перекриті тиньком.
Найімовірніше, що це типовий поминальний надпис: «Помяни,
Господи, раба свого (Єлино)го.... Стефана…».
Втім, розміщення прізвища перед іменем є нехарактерним для
цієї формули. Припустимо, що це міг бути топонім, з яким пов’язана особа Стефана. Такі сполучення зустрічаються в надписах XVXVІ ст. у Спасо-Преображенській церкві Полоцька [151, c. 25-26].
У них перед іменем вказано статус з топонімом (бояри полоцькі)
або церковний сан (інок, священноінок). Тобто, слово «Єлиного»
може виступати як приставка до церковного сану. Цікаво, що в разі правильного прочитання це слово може бути формою топоніма
«Єлецького», – частиною назви монастиря. Це правильно за умови
відсутності додаткових виносних літер. Менш вірогідним є те, що
графіті, хоч і було поминальним, присвячувалося святому Стефану. Палеографічно надпис наслідує в окремих графемах написання
уставу XV ст. Однак використання в слові «Помяни» " (йотоване
à) окремих літер модерного типу (È з діагоналлю), дозволяє датувати графіті кінцем XVІ – початком XVІІ ст.
Аналогічними палеографічними рисами відрізняється ціла низка надписів:
Графіті № 18, група № 1 (Додаток А, рис. 72) складалось, імовірно, з кількох рядків, оточених рамкою. Прочитується перший,
інші – нечитабельні, перекриті нашаруваннями тиньку. Його приблизна транскрипція: Пîì"íè Гäè ðàáîâú... Це можна тлумачити

79

як «Помяни, Господи, рабів». Припустимо, що це поминальне
графіті з перерахуванням декількох осіб, про що свідчить множина
слова «рабів».
Графіті № 19, група № 1 (Додаток А, рис. 73) прорізане тонко
й перекрито іншими надписами. Прочитується початкове слово:
ïîì(")íè… – «помяни». Останні дві літери складають лігатуру.
Графіті № 21, група № 1 виконано в рамці, складається умовно
з трьох рядків (Додаток А, рис. 74): 1) ïîì"íè 2) (ã)äèðàáà…
3) ñåì.î(í). Надпис можна прочитати як: «Помяни, Господи, раба
… Симона». Останні дві літери в слові «помяни» складають лігатуру.
Графіті № 23, група № 1 (Додаток А, рис. 75) вміщене у рамці
(збереглись рештки контуру рамки). Сам надпис, ймовірно, було
виконано в один рядок, закінчення якого перекрите тиньком. Його
можна інтерпретувати як: ïîì"íè ã҇äè ðàáà… Тобто, «помяни,
Господи, раба…». Останні дві літери в слові «помяни» складають
лігатуру. Остання літера в слові «раба» є, ймовірно, виносною.
Графіті № 27, група № 1 (Додаток А, рис. 76) складалося з чотирьох рядків. Частково збереглися перший та два останніх:
1) ПОМ.Í.
2) …
3) ÑТÅФА..
4) Å.Ë.ÖÅВ.È…
Ймовірно, надпис можна інтерпретувати як поминальне графіті
за особою на ім’я Стефан. Виходячи з цього, можна припустити
його зв’язок з графіті № 7 (створене тим самим автором – ?).
Графіті № 30, група № 1 (Додаток А, рис. 77) пошкоджене пізнішими надписами. Його можна інтерпретувати як фрагмент поминального запису: ïîì"í…(ð)à(á)… Що інтерпретується як «помяни…раба».
Припустимо, що кириличних надписів XІV-XVІ ст. в Успенському соборі значно більше, ніж на сьогодні вдалось визначити. Вони можуть бути перекриті тиньком, пошкоджені нашаруваннями пізніших графіті та нечитабельні, як, наприклад, графіті
№№ 20, 22, 28, 29, 31, 34, 35, 53, 54 (Додаток А, рис. 2).
Варто зауважити, що в разі можливого розкриття та реставрації
фрескового тиньку в Успенському соборі, окремі з нечитабельних
надписів можуть стати доступними для аналізу.

80

Надписи XVІ – початку XVІІ ст. збереглись також у складі комплексу графіті на тиньку північного фасаду Іллінської церкви. Графіті нанесено на поверхню вапняного тиньку, вкритого побілкою.
За результатами архітектурно-археологічних досліджень 20152016 рр. тинькування поверхні можна віднести до часу не раніше
ХVІІ ст. [274; 268].
Ймовірною датою його появи є ремонт Іллінської церкви
1649 р. ігуменом Іллінського монастиря Зосимою Тишкевичем
коштом чернігівського полковника Степана Подобайла. Про цей
ремонт є згадка в п’ятому виданні праці «Руно орошенное, Пречистая и преблагославенная Дева Мария» Дмитрія Ростовського
(Туптала), надрукованому в Чернігові в 1697 р. [19].
На думку І.М. Ігнатенка, храм міг бути отинькованим ще на час
входження Чернігово-Сіверщини до складу Речі Посполитої (16181648 рр.), а графіті на стіні залишили представники унійної парафії
[138, c. 23].
Комплекс графіті містить надписи та малюнки. Вперше його
було зафіксовано під час архітектурних досліджень церкви
Ю.С. Асеєвим та Г.Н. Логвиним у 1948-1950 рр. [95]. Утім, тоді
дослідники не мали на меті детального вивчення надписів, а просто констатували їх наявність.
Значно пізніше окремі надписи з цього комплексу були проаналізовані Ю.О. Артамоновим [91]. У 2012 р. він опублікував 5 графіті, котрі визначив як поминальні записи XVІ-XVІІ ст. Пізніше,
під час архітектурно-археологічних досліджень 2015-2016 рр., було зафіксовано та картографовано весь комплекс надписів (Додаток А, рис. 78) [274; 268]. Наразі в ньому виокремлено 31 надпис
та 5 малюнків. Переважна їх більшість – кириличні, є й декілька
латинських. Незначну частину складають поминальні графіті та
молитовні формули. Більшість складають записи імен та прізвищ
(Додаток А, рис. 79).
Серед графіті є ті, що мають подібність до надписів початку
XVІІ ст. Так, графіті № 8 (за авторською нумерацією; № 1, згідно з
публікацією 2012 р.) є типовим поминальним записом декількох
осіб (Додаток А, рис. 80). Цей запис згадується ще в публікації
1959 р. [95, c. 36-37]. Ю.О. Артамонов запропонував таке його
прочитання:
1) ïîì#íèã҇äèä҇øèðàáñâîè(х)
2) à(í)äðîíà(è)åëå(í)ы

81

Це можна інтерпретувати як: «Помяни, Господи, душі рабів
своїх Андрона і Єлени». Графіті було датовано ним XVІ-XVІІ ст.
[91, c. 33-35]. Однак видається більш ймовірним дещо інше прочитання:
1) Пîì#íè Г҇ñäè ä҇уøè ðàáî҇â ñâîè҇х
2) Аí҇äðîíà(è)åëåíè³.
Важливим моментом за такої інтерпретації є наявність значної
кількості виносних літер під титлами: (ñ) у слові «Господи», (у) в
слові «души», (îâ) у слові «рабів», літер (î) та (х) у слові «своїх», і
літеру (í) в імені «Андрон». Тобто, автор надпису від самого початку намагався зробити його компактним, максимально використовуючи винос літер під титла (по літері зі слова).
Така риса є характерною для написання початку XVІІ ст. Яскравим прикладом цьому може слугувати «Граматіка» 1596 р. [80].
Слід також зупинитись на інтерпретації згаданих у надписі імен.
Закінчення імені «Андрон», з огляду на написання, може мати варіації прочитання. Так, наприклад, останні дві літери (íà) могли
бути однією (").
Відповідно, ім’я тоді варто читати як Аí҇äðå" (Андрія). Друге
ім’я, скоріше за все, дійсно є формою жіночого імені (Олена).
Втім, тверде закінчення (ы) тут здається маловірогідним, враховуючи гіпотетичність виділення цієї літери.
Можна припустити його варіант Åëåíè³ (Єленії) із закінченням
(³), що узгоджується з відмінком імені в контексті самого надпису:
Помяни, Господи, души рабів своїх Андрона та Єленії. Варто
зауважити, що закінчення жіночого імені в ХVІІ ст. могло мати
різні варіанти написання, як з твердим закінченням (ы), так і з м’яким (³). Це дозволяє залишити обидва варіанти як можливі.
Інший поминальний надпис цього комплексу складається з
4 рядків (Додаток А, рис. 81). За загальною авторською нумерацією, це – графіті № 18 (№ 4, за публікацією 2012 р.). Його початкова інтерпретація є такою:
1) ïîì"íè ã҇äè
2) ..(á)àáîæîãîñòåфàíà
3) ...(à)íîâñêîãî
4) …(ñ)êîãî.
Ю.О. Артамоновим це було інтерпретовано як: «Помяни, Господи, раба Божого Стефана…» з подальшою назвою посади в

82

церкві. Палеографічно графіті було датовано XVІ-XVІІ ст. [91,
c. 38-40].
Надпис прорізано достатньо чітко, що залишає мало місця для
інтерпретацій. Єдиний виняток – визначення останніх двох рядків.
Найбільш імовірно, тут було зафіксовано не церковну посаду, а
прізвище згаданого Стефана, але воно не читається. Також варто
зауважити, що в третьому рядку Ю.О. Артамоновим було пропущено одну літеру після (â). З огляду на колоподібну графему, тут
могло бути (î), втім бокова щогла може свідчити й про літеру (ü).
Палеографія надпису достатньо пізня, його можна віднести до
XVІІ ст.
Інші зафіксовані графіті з комплексу на північній стіні Іллінської церкви за змістом дещо відрізняються від розглянутих надписів. Майже всі вони мають однотипну спрощену графіку написання. Судячи з усього, основний масив цих надписів було зроблено в другій половині XVІІ ст., що узгоджується з відомою нам історією храму (в ХVІІІ ст. ділянка стіни з графіті була перекрита
дахом, встановленим над архітектурним оформленням входу до
Антонієвих печер) [274, c. 228-230].
Враховуючи, що методика палеографічного датування кириличних надписів для періоду після середини ХV ст. недостатньо опрацьована, час формування комплексу графіті на стіні Іллінської церкви можна визначити узагальнено – XVІІ ст. З огляду на модерну
графіку написання деяких графіті (№№ 1-5) його верхню хронологічну межу можна умовно визначити як кінець XVІІ – початок
XVІІІ ст. Про початкову дату його формування можуть свідчити
кілька латинських графіті, створені, найімовірніше, у період перебування Чернігова у складі Речі Посполитої (1618-1648 рр.). Слід
зауважити, що ці латинські графіті частково перекриті шаром ремонтної побілки ХVІІ ст. або пізнішими кириличними надписами.
Цей факт, до речі, дає надію, що під шаром побілки могли зберегтися й більш ранні надписи.
Приблизно на початку XVІІ ст. в Чернігові починають з’являтися перші пам’ятні записи з формулою «тут був». Окремі з них мають дати. Переважна більшість з подібних записів збереглась в
Успенському соборі Єлецького монастиря.
Такий запис зафіксовано в апсиді хрещальні (№ 8, група № 1).
Його вміщено в рамку, як і сусідні надписи більш раннього часу, й
складається він з 4 рядків:
1) МАКÑÈМÚ

83

2) БÛË…Т…
3) ПО…Í
4) ÐО...
Його можна реконструювати як: «Максим був тут» (Додаток А, рис. 82). Це пам’ятний запис з датою, на що вказує останній
рядок з початком слова «Року». На жаль, запис значно затертий,
що перешкоджає більш детальному його визначенню. Саме написання графіті досить пізнє. Графеми літер прості, без специфічних
ознак, мають риси переходу в скоропис. Досить обережно час їх
створення можна визначити як XVІІ ст.
Подібною за графікою написання літер до цього графіті (№ 8,
група № 1) є група надписів, що мають дати (група № 9). Вони збереглись на фресці «Три отроки в печі вогняній» (Додаток А, рис. 1,
2). Ця фреска розчищена на західній стіні південної нави Успенського собору, на рівні другого ярусу. Вона знаходиться безпосередньо над виступаючою в простір нави конхою апсиди хрещальні.
Вперше наявність графіті на фресці було відзначено ще на початку 80-х рр. Пізніше вони були частково опубліковані А.А. Карнабедом, однак без відповідних зображень та промальовок [153].
Всього в цій групі під час натурних досліджень 2017 р. вдалось виокремити 5 надписів (№№ 9-13, група № 9), з яких двоє (№№ 11,
13) створено в першій половині ХVІІ ст. (Додаток А, рис. 1, 2).
Специфічною їхньою рисою є оформлення. Вони продряпані всередині малюнків-графіті у вигляді глеків. Ці глеки різні за формою. Вони несиметрично розміщені між зображеними на фресці
печами (Додаток А, рис. 83).
Надпис у лівому, округлому, глеку (№ 11, група № 9) у публікації А.А. Карнабеда було подано таким чином:
1) Б | ыш | а ту | то| о бр | аз от 2) Отр | око | вич 3) А S а
4) Априля у 1600. Дослідник припускав, що цей текст пов’язаний
із зображеним на фресці отроком Азарієм та інтерпретував запис
як свідчення про пошкодження цього зображення в 1600 р.: «Був
тут образ отроковича Азарія 1600» [153, c 112].
Однак детальна фіксація (Додаток А, рис. 84-85) дозволяє побачити, що зміст надпису інший:
1) БÛË ТÓ(Т)… АÅWí҇
2) AÍТО(Í)ОВÈ…
3) (Ч)Ú
4) В ËÅ…A҇Х…

84

5) К А҇Х.
Це досить типовий пам’ятний запис XVІІ ст., який читається як:
«Був тут…Антонович в рік 1600». Дискусійними через пошкодження залишаються тільки декілька місць в тексті, як, наприклад,
закінчення першого рядку АÅWí҇. Відповідно до традиційної формули, тут мало бути ім’я автора надпису, однак воно не читається.
Окрім цього, пошкоджено четвертий рядок, тому є ймовірність, що
A҇Х – неповна дата. Так само викликає питання п’ятий рядок, у
якому, припустимо, дата дублюється. Хоча є ймовірність, враховуючи титло, що це було окреме слово. У будь-якому випадку, відповідно до вказаного в записі року, графіті чітко датується. Графеми
літер мають окремі риси уставу, однак переважає модерний стиль
написання початку XVІІ ст. Це цілком відповідає даті в надпису:
A҇Х (1600 р.).
Ще одне синхронне графіті зображено поряд (№ 12, група № 9),
з правого боку та трохи нижче відносно попереднього (Додаток А,
рис. 86). А.А. Карнабед вважав, що це – благопобажальний надпис із скороченням у лігатурах: «Помоги, Господи, Якову» [153,
c. 113]. Однак детальніше вивчення графем дозволяє запропонувати інше прочитання. У надписі є чоловіче ім’я Якоб (Яків). Воно
закінчується лігатурою літер (ú) з додатковою щоглою та перекладиною, та (ы). Наприкінці рядка є виносна літера (ë) під титлом.
Припустимо, що це – скорочення: "êîáú/ы ҇ë, яке можна тлумачити як: Якоб був. Пошкоджена лігатура над літерою (") подібна до
скорочення під титлом ã҇è (Господи). У ній можна виокремити
трьохмачтову літеру (ò), і під нею (у), що може бути скороченням
для òуò (тут). У цьому разі надпис читався б як: Тут Якоб був, і
був би типовим для XVІІ ст. пам’ятним записом. Водночас у разі
використання ã҇è, цей запис мав би характер, скоріше, поминального: Господи Якоб був. Однак таке сполучення є нетиповим, що робить подібне припущення маловірогідним. Враховуючи контекст
надписів цієї групи, а це, переважно, пам’ятні записи, графіті все ж
таки можна вважати пам’ятним. Графеми в ньому мають риси пізнього уставу, є декілька лігатур та виносні літери, а в написанні
імені вживається ("), що для чернігівських надписів є, ймовірно,
характерною рисою кінця XVІ – початку XVІІ ст. Отже, за сумою
перелічених ознак, графіті можна віднести до початку XVІІ ст.
Графіті, зображене в другому продовгуватому глеку (№ 13,
група № 9), розміщеному в правій частині фрески в публікації

85

А.А. Карнабеда, було подано як: 1) Были [а] туте Ва [нь] ка 2) А
рисуец 3) Року 1600 4) Ибо отпущен 5) Целовал хрест 6) Аминь
[153, c. 112]. Поверхня фрески, на якій накреслено графіті, пошкоджена вибоїнами та затерта в окремих місцях. Втім, тут можна
виокремити ще декілька рядків, окрім тих, що було прочитано
А.А. Карнабедом, та запропонувати альтернативне прочитання
(Додаток А, рис. 87):
1) В (ä í҇ ) Ь ТÓ(Т) (Б) В ë҇ (А) - КА
2) В(åà)…ü
3) + ðîêу à҇хè +
4) ….АФ
5) íà…ñò…åí
6)..måíí..ê
7)..F…хîêú..
8) + àìèíü.
Найбільш цілими є рядки 1, 3, 6, 8. Перший рядок є достатньо
дискусійним для інтерпретації через наявність виносних літер. Його початок можна прочитати як: У день … тут б(ув)… Наступне слово подане у вигляді скорочення з виносною літерою. За
А.А. Карнабедом, це – ім’я Васька або Ванька. Це ймовірно, хоча
подібне скорочення може бути й для інших слів, наприклад –
«владика». Тоді запис імені буде в наступному рядку.
Третій рядок читається як запис дати: року а҇х è від Різдва
Христового (1608 р.). Перші дві числові літери під титлом складають число 1600, поряд знаходиться літера н з горизонтальною перекладиною. У такому написанні вона може мати значення як літери (è) (архаїчний варіант), так і літери (í) зі слабкою діагоналлю.
Якщо це літера (è), то числове значення буде (8), а якщо (í), то
(50). В останньому випадку дата може відповідати 1650 р. Однак
більш імовірним видається визначення цієї літери як (è), що відповідає числу 8.
Окрему увагу привертають зображення хрестів по обидва боки
від запису дати, що може свідчити про її поминальний характер. У
наступних рядках (4-7) можна виокремити лише окремі фрагменти
слів. Останній рядок (8) складається з одного слова àìèíü, у якому
закінчення формується лігатурою (èíü). Над цим словом продряпано лінію – титло або символічний хрест, вбудований у літеру (è).
Загалом зміст надпису не зовсім зрозумілий. За деякими ознаками,
його можна було б віднести до поминальних (хрести в тексті; за-

86

вершення «амінь»), але початок запису (у день) свідчить скоріше
про пам’ятний характер. Можливо, запис повідомляє про смерть
одного із ієрархів церкви чи настоятелів Єлецького монастиря в
1608 р. Палеографічно надпис тяжіє до ранньомодерного скоропису, що відповідає першій половині XVІІ ст.
Окремої уваги заслуговують зображення глеків, у які вписані
графіті (№ 11, № 13, група № 9). Зазвичай надписи вписувались у
простіші рамки прямокутних обрисів. Відповідно, постає питання
про зв’язок малюнків із самим графіті. Існує декілька можливих
варіантів: 1) малюнки глеків не пов’язані з графіті, їх зобразили раніше і вони мали символічне значення; 2) рамки виконано у вигляді малюнків як виняток, оскільки їхні автори мали для цього достатньо часу.
Слід наголосити на тому, що фреска «Три отроки в печі вогняній» розташована безпосередньо над виступаючим у нартекс перекриттям апсиди капели першого ярусу. Це понад 3 метри від рівня
сучасної підлоги. З огляду на це, ймовірно, що графіті було зроблено під час будівельних робіт або ж у процесі відновлення фрески, коли доступ до неї був можливим з риштування.
Останнім в ряді подібних записів є графіті № 26, група № 1
(Додаток А, рис. 88). Це графіті пам’ятного характеру, у якому
найкраще зберігся останній рядок із записом дати: …ðîêу àхç. Його можна інтерпретувати як: «року 1607». Як і попередні графіті на
фресці «Три отроки в печі вогняній», надпис розташований так само високо (Додаток А, рис. 3, 4, 5).
У Борисоглібському соборі давні тиньковані поверхні переважно не збереглись. Їх було втрачено під час його реконструкції в
другій половині ХХ ст. [263]. Однак у звітах про відновлювальні
роботи збереглось кілька фотографій із зображенням втрачених на
сьогодні графіті ХVІІ ст.
Серед відображених на світлинах присутня група кириличних
графіті, зафіксованих у зондажі поблизу дверей на хори [1, фото
47; 3]. На світлині можна виокремити декілька записів, переважно
поминального характеру (Додаток Б, рис. 89). У верхній частині
фотографії є надпис ПОМ¤Í, судячи з усього, це частина слова
«помяни». Графіті можна віднести до XV-XVІ ст. Нижче є фрагменти пам’ятного запису: Ðîêу А҇ Х҇ К҇ М҇ÑÖ…, а під ним уривки
ще кількох надписів. Серед останніх – явно різночасові записи
«помяни» та «місяця», а також чітко зображений запис дати: Року 1620 місяця… Запис дати цікавий тим, що зроблений, судячи з

87

усього, ще до передачі Борисоглібського собору домініканському
ордену. Вважають, що це відбулось до 1627 р., однак точна дата
цієї події невідома [157, c. 70]. Наявність у храмі графіті, датованого 1620 р., дозволяє припустити, що в цей час храм ще був підпорядкований православній церкві.
Підводячи підсумок, можна сказати, що загальна кількість
кириличних графіті Чернігово-Сіверщини XІV-XVІІ ст. є незначною, але вони репрезентують тенденції місцевої епіграфіки протягом цього періоду.
З середини XV ст. визначення часу створення графіті ускладнюється, оскільки методика позастратиграфічного датування за палеографічними ознаками не поширюється на більш пізні надписи.
Втім, з цього часу починають побутувати перші датовані надписи. Це, в сукупності з даними із «Граматики» 1596 р., дозволяє визначити серед епіграфічних матеріалів графеми XVІ – початку
ХVІІ ст.
Зі XІV ст. нам відомо 9 кириличних надписів. Вони збереглись
у Спасо-Преображенському та Успенському соборах та за змістом
продовжують традиції епіграфіки Давньої Русі, що свідчить про
збереження навчального та культурного осередку в Чернігові після
монгольської навали.
До XV ст. відносяться лише кілька надписів, однак це загальне
для цього часу явище. Припускають, що воно пов’язане зі зміною
ставлення до створення надписів у православних храмах [92]. Також є ймовірність, що деякі з пошкоджених надписів, датувати які
зараз неможливо, створені саме в цей період. З XVІ до початку
XVІІ ст. кількість графіті в храмах Чернігова збільшується, водночас змінюється графіка та якість їх виконання. Ймовірно, це було
пов’язано з періодом перебування Чернігова в складі Московської
держави.
Окремо слід відзначити домінування серед графіті XІV – початку XVІІ ст. поминальних надписів, що можна пов’язати зі змінами
в поминальних звичаях після монгольського нашестя. Вважається,
що ця подія посилила есхатологічні очікування серед населення
Східної Європи та інтенсифікувала відповідні тенденції [87, c. 50].
Починаючи з XVІІ ст., з’являються та набувають поширення пам’ятні записи типу «тут був», дуже популярні в наступні століття, аж
до сьогодення. Водночас спостерігається деформація та поступовий занепад традиції поминальних надписів. Також на початку

88

ХVІІ ст. вперше з’являються надписи, датовані роками від Різдва
Христового та ті, що містили прізвища.
2.4. Надписи другої половини ХVІІ ст.
Датування кириличних надписів ХVІІ ст. за їх палеографією
проблематично. Поступове поширення скоропису водночас зі спорадичним вживанням літер уставного типу роблять цю справу малоперспективною. З огляду на це, виокремлення надписів ХVІІ ст.
є достатньо умовним, за винятком тих графіті, що містять вказівки
на дати.
Слід зауважити, що на території Чернігівщини датовані кириличні записи середини ХVІІ ст. (точніше – після 1620 р.) поки що
не знайдено, хоча є значна кількість латинських графіті з датами.
Можливо, це пов’язано з тим, що практично всі муровані храми
міста на середину ХVІІ ст. відійшли католицькій та унійній церкві.
Не слід категорично заперечувати співіснування кириличних і латинських графіті за часів перебування регіону в складі Речі Посполитої, однак, поки не буде зафіксовано хоч один кириличний запис з датою середини ХVІІ ст., це –лише припущення. Натомість,
відомі численні, переважно кириличні графіті з другої половини
ХVІІ ст. Вони зосереджені в Успенському соборі та Іллінській церкві, що може бути обумовлено історією цих храмів, відбудованих у
ХVІІ ст. Враховуючи значну концентрацію графіті (скупчення в
кількох групах), доцільно розглянути їх відповідно до авторської
нумерації, запровадженої для створеної в процесі фіксації текстів
картограми.
Найдавніші кириличні надписи з датами другої половини
ХVІІ ст. збереглись в Успенському соборі Єлецького монастиря.
Це графіті (№ 9, група № 9), у якому можна виділити 3 рядки (Додаток А, рис. 90, 1, 2):
1) …БÛë҇ ТUТ…
2) B ËÅТО..К
3) АХÍ҇Д
Це пам’ятний запис за формулою «тут був». Зліва від нього є
залишки пошкодженого скорописного запису. Враховуючи близькість графеми останньої скорописної літери (А) до першого рядку
попереднього тексту, можна припустити, що це – ім’я автора. Другий рядок містить слово «лєто» та пошкоджені лігатури, які могли

89

означати «день». Тоді літера К мала б числове значення дня. У
третьому рядку записано дату: АХÍ҇Д (1654 р.).
Тобто, запис можна реконструювати таким чином: …був тут у
рік 1654 у 20-й день… Ім’я та місяць у записі не збереглись. Поряд, у цій же групі, знаходиться ще одне датоване графіті (№ 10,
група № 9). Специфіка написання літер у ньому ідентична попередньому, що дозволяє пов’язати їх між собою.
Графіті складається з двох рядків (Додаток А, рис. 91):
1) Б҇ëè (Т)ÓТ(Д)È…
2) МÈК….
Це також пам’ятний запис для декількох осіб, про що свідчить
слово «були». Імена осіб можна приблизно реконструювати як
«Дмитро» та «Микита». Графіті, судячи з усього, було написано
нашвидкуруч, а пізніше пошкоджено. Надпис можна віднести до
другої половини ХVІІ ст.
Дещо пізніші надписи з Успенського собору було зафіксовано в
групі № 7 (Додаток А, рис. 92, 1, 2). Вона розташована на фрагменті фрески, яка знаходиться на висоті 285-328 см від підлоги. Всього в ній виокремлено чотири графіті. Попередньо їх можна визначити як: 1) поминальний надпис; 2) фрагмент імені; 3) фрагмент
поминального надпису; 4) пам’ятний запис з датою. За загальною
нумерацією це графіті №№ 14-17.
Перше знаходиться вгорі цієї групи, на її верхній межі (328 см
від підлоги). У ньому можна виділити три рядки:
1) ПОМÅÍÈ
2) ГДÈ.(Ð)А(Б)А
3) Я(Í)(А)(?).
Його припустимо тлумачити як типову формулу поминального
надпису: Помяни, Гди (Господи), Раба (свого) (Яна?). Початок
третього рядка затерто, тому не можна чітко визначити, чи є останні три літери закінченням імені, чи повним ім’ям Ян. Палеографічно надпис має схожі риси з іншими в цій групі та, ймовірно, був
створений одночасно з ними. З огляду на це, припустиме датування всієї групи за датою в останньому графіті, про що мова піде пізніше.
Другий надпис знаходиться посередині групи та складається з
трьох літер: ÑОË. Навколо нього багато вибоїн, поверхня сильно
затерта, тому визначити конкретний зміст тексту навряд чи можли-

90

во. У контексті інших надписів цієї групи можна припустити, що
це ім’я одного з авторів графіті.
Третє графіті розміщене нижче й складається з 6 літер:
ПОМ(Å)ÍÈ. Це початок незакінченого або ж частково зруйнованого поминального надпису. Графіка написання тотожна першому
надпису. Втім, варто звернути увагу на деяку відмінність почерку
та лігатуру ÍÈ в кінці, що може свідчити про іншого автора. Останнє, четверте, графіті розміщено внизу групи надписів, за 285 см
від підлоги. Вибоїни в деяких місцях спотворюють графеми; можна виокремити три рядки:
1) ÐОКU(.)AXÍ(Д)
2) (Т) БÛ(ë)(Т)
3) ВА(ñ)( Í/È)(ñ)ÅÖ.
Перший рядок читається досить чітко «року.165(4)». Запис дати відбувається від Різдва Христового. Дещо непевно виділяється
остання літера Д. Другий рядок містить пояснення до дати, що,
скоріше за все, читається як «був тут». Остання літера може бути
трищогловим Т, що є початком слова. Останній рядок гіпотетично
є ім’ям автора графіті. Пошкодження та неясні виносні літери не
дозволяють чітко його визначити, однак можна зробити декілька припущень. Враховуючи корінь слова ВА(ñ), найбільш ймовірно, що ім’я було похідним від імені Василій та звучало як
ВА(ñ)ÈËÅÖ.
Впадає в око розміщення надписів другої половини ХVІІ ст. на
значній висоті. Вони знаходяться приблизно за три метри вище від
сучасної підлоги. Її рівень на момент створення графіті невідомий,
однак навряд чи він був вищим від нинішнього. У цьому зв’язку
логічно припустити наявність у нартексі собору риштування, якими скористались автори для нанесення надписів. Отже, можна припустити проведення в цей час в Успенському соборі ремонтних робіт. Як відомо, Іоанікій Галятовський стверджував, що такі роботи
розпочалися під його керівництвом у 1670 р., а до цього храм був
порожнім. Однак є ймовірність, що ремонт було розпочато раніше,
водночас із відбудовою Іллінської церкви (1649 р.), а за Галятовського завершено. Повертаючись до більш ранніх датованих надписів першої половини ХVІІ ст., можна припустити здійснення
часткового ремонту в різні роки.
Серед комплексу надписів Успенського собору це, безперечно,
не єдині графіті другої половини ХVІІ ст. Так, можна пригадати

91

окремі скорописні записи в групі № 6 (Додаток А, рис. 14). Деякі
групи графіті майже повністю складаються з типових для графіки
ХVІІ ст. скорописних чи напівскорописних записів. Як, наприклад,
група № 4 (Додаток А, рис. 1). Переважно це пам’ятні записи або
форми релігійних графіті з формулою «Спаси, Господи». На жаль,
датовані серед них відсутні, що не дозволяє однозначно визначити
час їх створення.
У цьому зв’язку можна згадати ще одне графіті ХVІІ ст. з території Єлецького монастиря. Його зв’язок з місцевою традицією
здається більш-менш обґрунтованим. Це надпис на хресті з поховання Леонтія Полуботка. Його було знайдено у склепі, виявленому під час земляних робіт 1978 р. біля стіни західного фасаду
Успенського собору [255]. Нині хрест зберігається в НАІЗ «Чернігів стародавній» (КН 447/1). Хрест зроблено зі срібла і, ймовірно,
він кріпився до домовини (Додаток А, рис. 93). Надпис на ньому
складається з 12 рядків:
1) âðîêu
2) ax
3) ÷å҇òîìú
4) ìöà:ñåïòå
5) âð³#:ê҇f:ä
6) í#:ïðå҇ñòàâèñ#
7) ðàáú:áæ¿è:ëå
8) wíòè:àðòåìîâè÷ú
9) ïîëuáîòîêú: èçüäå
10) åñòú:ïîãðåáåíú:òåëî
11) ìú: âåëåöúêîìú
12) ìà íà ñòыð(u).
Графіті можна інтерпретувати таким чином: «В році 1695, місяці вересні, 29 дня, помер раб Божий Леонтій Артемович Полуботок. І тут похований тілом в Єлецькому монастирі». Надпис виконано дуже чітко, з певною стилізацією під старовинний устав. Варто зауважити, що запис дати здійснено у три рядки: âðîêu (в році)
ax (1600) ÷å҇òîìú (95-тому). Загалом, надпис можна віднести до
категорії поминальних, які наслідують давньоруську стилістику.
Найбільша кількість атрибутованих надписів другої половини ХVІІ ст. належить до комплексу графіті на північному фасаді
Іллінської церкви (Додаток А, рис. 78). Особливу увагу привертають надписи №№ 1-5 (Додаток А, рис. 94). Датувати їх можна до-

92

сить чітко, зважаючи на будівельну історію церкви. Їх нанесено на
тиньковану поверхню, час виникнення якої можна співвіднести з
ремонтом 1649 р. та, у свою чергу, перекрито контрфорсом кінця
ХVІІ – початку ХVІІІ ст. [274]. Таким чином, усі надписи було
створено в період між 1649 р. та початком ХVІІІ ст. Всі графіті написані переважно в один рядок:
1) ΣMΣ"
2) …Б…AXÈМОВÈ
3) ÐАá҇БÆÈ ПÅТÐО ПÐО(К)ОПОВÈ÷҇
4) ÐАБÚБÆÈ Ñàìу…â
5) ПОМÈËU(È) Г҇ДÈ ÐАБА ÑВ…
Оскільки тиньк у деяких місцях має значні втрати, визначення
змісту деяких надписів є умовним. Так, графіті №№ 1-2 є лише закінченнями текстів. Можна припустити, що це були записи імен. У
випадку з графіті № 2 є можливість молитовного прохання, з огляду на закінчення прізвища в давальному відмінку, (Н)ахімові або
ж (Н)ахімовіч (у випадку, якщо у кінці слова була виносна літера
÷҇).
Привертають увагу також графіті №№ 3-4, що є формою пам’ятних записів з приставкою «раб Божий». У надписі № 3 чітко прочитується ім’я та прізвище «Раб Божий Петро Прокопович» з виносною літерою в кінці. У графіті № 4 збереглося лише ім’я: «Раб
Божий Саму(їл)». Графіті № 5 – досить рідкісний для цього періоду молитовний надпис «Помилуй, Господи, раба св(ого)...». Судячи з усього, у другому рядку цього графіті було ім’я особи, але з
нього фіксується лише кілька літер.
Окремо варто зупинитись на декількох зразках пам’ятних записів, подібні до яких у Чернігові раніше не зустрічалися. Досить цікавим є графіті № 23 (Додаток А, рис. 95). Воно розташоване на
відкосі арки проходу на хори під продряпаним портретним зображенням обличчя. Це – запис в один рядок: ВАÑÈË(ÈЙ)…. Останні дві його літери об’єднані в лігатуру для більш компактного написання.
Увагу в цьому графіті привертає закінчення – чотири графеми
під титлом, які можуть бути записом чисел. Порівнявши ці графеми з написанням арабських цифр у латинських надписах Успенського собору, можна побачити схожість: перша графема, пряма
лінія, є цифрою 1; друга, о-подібна, зі щоглою згори, може бути
цифрою 6; третя, з прямою щоглою та гілкою зліва, подібна до 4;
четверта, е-подібна, вірогідно, є цифрою 9. У результаті, ми отри-

93

муємо пам’ятний запис: Василій 1649. Тобто, графіті наслідує
формулу типового латинського пам’ятного запису «Ім’я + дата
цифрами» та водночас кириличну традицію записів числових значень під титлом. Якщо це припущення правильне, то графіті № 23
може бути першим відомим кириличним графіті із записом арабськими цифрами в Чернігові.
Графіті № 24 містить один рядок з іменем Аðòåìè" (Додаток А, рис. 96). Можна припустити, що це пам’ятний запис жіночого імені – Артемія. Надпис прорізано тонко, його графіка тотожна напівскоропису. У закінченні імені присутня літера (").
Графіті №№ 26-30 – це типові скорописні та напівскорописні
надписи середини – другої половини ХVІІ ст. та є записами імені
та прізвища однієї особи (№ 26 – ËÅñ҇КО ВОËОØÍÈ҇Í; № 30 –
ëåñ҇êî âîëîø.í), яке можна прочитати як: Лесько Волошнин (Волошин). Це – типовий пам’ятний запис (Додаток А, рис. 97). Варто
додати, що ідентичним до них за графікою є й графіті № 21. Імовірно, що, всі ці надписи було зроблено однією особою.
Графіті №№ 27-28 є фрагментами записів (Додаток А, рис. 97).
Від першого залишилося закінчення, кілька літер. Друге є початком молитовної формули, записаної скорописом: ÑПАÑÈ ГД҇È…
Можливо, воно пов’язане з одним із сусідніх графіті.
Графіті № 30 є типовим пам’ятним записом із іменем та прізвищем: ВАÑÈë҇ ïîâî… (Додаток А, рис. 97). Його можна віднести до
другої половини ХVІІ ст. Подібність графем до літер датованих
текстів та достатньо вузька їх хронологія дозволяють таке датування. Загалом із усього комплексу надписів на північному фасаді
Іллінської церкви (тридцять одне графіті) п’ять є поминальними;
одне – надпис за формулою «помилуй»; два за формулою «спаси,
Господи»; сімнадцять надписів пам’ятного характеру. Цей перелік
не враховує незначних фрагментів та кількох латинських графіті.
Однак, у будь якому разі, серед надписів на стіні Іллінської церкви
пам’ятних графіті з іменами значно більше, ніж поминальних. Імовірно, що вже з середини ХVІІ ст. традиція поминальних записів
починає відмирати. Найбільш пізніми можна вважати фрагменти
поминальних графіті (№№ 14-17) в Успенському соборі, синхронні
пам’ятному запису з датою 1654.
Цікавою є відсутність на стіні Іллінської церкви надписів з формулою «тут був». Натомість зустрічаються прості записи «ім’я +
прізвище», інколи доповнені приставкою «раб Божий». Загалом
кількість надписів релігійного характеру невелика. Припусти-

94

мо, що їхні автори наслідували більш архаїчні зразки. Втім, є ймовірність, що в цей період поширилась формула «Спаси, Господи»,
яка витіснила інші молитовні звернення. Окрім того, серед надписів цього комплексу присутні графіті-малюнки зі світськими зображеннями обличчя, людської постаті та будинків (Додаток А,
рис. 98, 99). Це може бути додатковим свідченням переважання
графіті світського характеру для другої половини ХVІІ ст.
Загалом, ґрунтуючись на змісті надписів, можна припустити,
що в другій половині ХVІІ ст. відбувається суттєва зміна в релігійному укладі місцевої православної церкви. Це можна пов’язати з
розвитком процесів, які розпочалися ще після Берестейської унії
1596 р. [287, c. 227-248; 288, c. 204-207, 272-289]. Вони обумовлювались протистоянням унійної та православної церков та знайшли
прояв у активній реформаторській діяльності [288, c. 204-207, 272289]. Це, безперечно, відбилось і на світогляді простого населення,
яке по-своєму засвоювало окремі релігійні тези. Врешті, це призвело до відмирання традиції робити продряпані надписи з вагомим
смисловим навантаженням у храмах. Після ХVІІІ ст. вони практично повністю зникають, за винятком окремих випадків використання формули «тут був», збереженої до сьогодення.
Підсумовуючи дані, отримані в результаті дослідження, систематизації та аналізу пам’яток кириличної епіграфіки Чернігова ХІХVІІ ст., можна засвідчити, що вони дозволяють простежити історію побутування кириличних графіті. Упродовж ХІІ-ХІІІ ст. кількість кириличних записів зростає, поширюються усталені традиційні формули як сакрального, так і побутового змісту. Поширення
традиції поминальних надписів та їхнє подальше існування упродовж ХІV-ХVІІ ст. дає змогу говорити про церковну традицію, що
зберігалася аж до модерної доби. Після монгольської навали та
зміни в соціально-економічному укладі Чернігівщини кількість кириличних графіті зменшується, що може свідчити про культурний
спад. Водночас з’являються формули записів, не пов’язані з місцевою традицією. До таких новацій можна віднести записи за формулою «ім’я + дата». Вони зустрічаються лише з кінця ХV ст. Спочатку в них використовували архаїчне літочислення від Створення
Світу, однак у ХVІ – на початку ХVІІ ст. поширюються записи дат
від Різдва Христового, що можна пов’язати з посиленням впливу
латинської культури.
Епіграфічні матеріали дають цікаві дані щодо використання тих
чи інших типів письма та дозволяють простежити поступовий

95

перехід від середньовічного уставу до скоропису. На початку
ХVІІ ст. ми спостерігаємо поступове збільшення кількості надписів і появу нових пам’ятних записів з формулою «тут був». Втім, у
середині ХVІІ ст. кириличні надписи практично зникають. Натомість, поширюються латинські. Останнім записом кирилицею першої половини ХVІІ ст. можна вважати графіті із Борисоглібського
собору, датоване 1620 р. Однак до другої половини ХVІІ ст. можна
віднести значну кількість графіті. Судячи з усього, у цей же час
відбувається відмирання традиції сакральних надписів і затвердження пам’ятних записів у їхній сучасній формі «тут був + ім’я»,
запис імені, прізвища та дати.

96

РОЗДІЛ 3.
НЕКИРИЛИЧНІ ГРАФІТІ ЧЕРНІГОВА Х-ХVII СТОЛІТЬ
Кирилична писемність займає панівне положення в епіграфічній спадщині вітчизняного Середньовіччя та модерного часу. Це
зумовлено як її статусом у східнохристиянському світі, так і розповсюдженістю серед основної маси населення. Однак чернігівські
епіграфічні пам’ятки представлені не лише кириличними надписами. У регіоні відома певна кількість графіті Х-ХVII ст. грецькою,
латиною та значна кількість знаків, зовні подібних до скандинавських чи тюркських рун.
Така ситуація є закономірною. Чернігів упродовж Х-XVII ст.
зазнавав численних соціальних, політичних змін та етнокультурних впливів. Для періоду Х-ХІІІ ст. ми маємо археологічні підтвердження можливого перебування тут контингентів скандинавів та тюрків, можемо припустити також присутність серед торговців, майстрів та духовенства вихідців з Візантії. Протягом XІVXVIIІ ст. Чернігів перебував спочатку в складі литовської держави, потім – московської, польської й знов московської. Це, безперечно, мало відбитися на складі його населення, на його культурі,
а також знайти відгук у пам’ятках писемності, перш за все – епіграфіки, яка репрезентує не стільки офіційну писемність, скільки
повсякденну, побутову. Тобто, для певних періодів у історії міста
наявність некириличних графіті є очікуваною та зрозумілою. До
того ж, надписи, які не належать до кириличної системи письма,
могли лишити по собі як іноземці, так і місцеві жителі, котрі зазнавали іноземних культурних впливів.
Найбільш яскравим прикладом цього був той час, коли Чернігів
входив до складу Речі Посполитої (1618-1648 рр.). Як відомо, це
супроводжувалось впровадженням латинської, католицької культури й рефлексією на неї місцевих православних. В епіграфічних
пам’ятках ці події відобразилися в поширенні латинських надписів.
Латинські графіті в Чернігові зафіксовано на монументальних
спорудах культового призначення. Їхня кількість досить значна,
хоча за чисельністю вони й поступаються кирилиці, що відбиває

97

загальну ситуацію співіснування латинської та православної культур в Україні за модерної доби. На основі цього є всі підстави припускати, що, принаймні, частина авторів латинських графіті – це
місцеві жителі. Окреме питання – імовірне побутування в Чернігові пам’яток слов’янської дохристиянської писемності, яка передувала поширенню кирилиці. Ця тема неодноразово обговорювалась
науковцями, однак досі не була предметом спеціального розгляду,
так само, як й інші факти побутування в регіоні некириличних систем письма.
3.1. «Некириличні» знаки та символи Х-ХVІІ ст.
Досить часто серед археологічних знахідок у культурних шарах
доби Давньої Русі знаходять виготовлені з твердих матеріалів
(кістка, кераміка, камінь, метал) предмети з накресленими знаками, які не можна однозначно пов’язати з конкретною відомою системою писемності. Враховуючи панівне становище кирилиці в
Чернігові впродовж Х-ХІІІ ст., такі графіті можна умовно визначити як «некириличні» (відмінні від кирилиці). Припустимо, що поширення подібних некириличних графіті могло бути як рефлексією на офіційну писемність (кириличну, глаголичну), так і окремим, незалежним від неї явищем.
Некириличні графіті нагадують переплетіння рисочок та геометричних фігур. Досить часто це створює враження випадкових
пошкоджень чи простого декоративного оздоблення. Напевно,
найбільш правильно буде визначити їх як знаки. Слід зауважити,
що в цьому випадку під знаком розуміється лінійна фігура, яка має
в собі як мінімум дві дотичні лінії, наприклад – хрест.
Як виняток, лінію, вміщену серед інших знаків, також можна
вважати знаком – за аналогією з підходами, прийнятими під час
вивчення рунічних систем письма [197, c. 81; 293, c. 91].
У практиці археологічних досліджень предмети з прокресленими знаками зазвичай не виокремлюють серед інших, а лише наголошують на наявності на тих чи інших речах насічок чи графіті.
Причиною цього є відсутність загальноприйнятої методики обробки, класифікації та, перш за все, спільного та обґрунтованого підходу до інтерпретації подібних знахідок.
У минулому різними авторами було здійснено кілька спроб надати їм тлумачення та пов’язати з культурою місцевого населення.
Запропоновані варіанти інтерпретації можна умовно поділити на

98

три групи: 1) зразки слов’янської системи письма («чєрти і рєзи»),
що побутувала поряд з кирилицею; 2) умовні позначення (ідеограми) з певним смисловим навантаженням; 3) сакральні знаки [225,
c. 197-202; 141, c. 442-446; 126; 108; 211; 110]. Висловлювались також припущення щодо неслов’янського походження деяких графіті. Останнє є досить імовірним для чернігівського регіону, оскільки доведено, що в Х-ХІІІ ст. тут перебували носії принаймні двох
неслов’янських культурних традицій – скандинави й тюрки, що
контактували з місцевим населенням [98, c. 78-87; 161, c. 37-43].
Як скандинави, так і тюрки використовували рунічну писемність. У своїй сутності їхні системи письма були відмінні одна від
одної, водночас графічно дуже схожі, завдяки чому й отримали в
науковій літературі однакову назву [156, c. 5]. Безумовно, скандинавські та тюркські впливи навряд чи могли мати широке поширення в Чернігові, враховуючи нетривалість перебування й малу
чисельність представників цих етнічних груп у регіоні. Однак повністю відкидати можливість використання населенням міста тюркських чи скандинавських рун упродовж Х-ХІІІ ст. не варто.
Кількісно предмети з графіті-знаками складають невелику частину серед знахідок Чернігова давньоруської доби. Втім, серед загальної кількості предметів з графіті їх досить багато. Основна маса – це знаки на пірофілітових пряслицях та на кістяних предметах. Дещо менше їх на кераміці. На інших матеріалах, таких, як метал чи камінь, вони є поодинокими.
Слід зауважити, що визначення графіті на кістяних предметах
ускладнюється тим, що відрізнити їх від випадкових насічок, тріщин тощо, не завжди можливо. Досить часто тріщини та насічки
на кістках вводять дослідників в оману. Прикладів тому досить багато.
Напевно, одна з найвідоміших таких кісток походить з розкопок Д.Я. Самоквасова в урочищі Берізки в Чернігові в 1908 р. [234,
c. 11-12]. Це обгорілий фрагмент баранячої кістки з поховання за
обрядом тілоспалення в кургані № ІІ (Додаток А, рис. 100: 1). Існує усталена думка про письмена на цій кістці. Починаючи від самого Д.Я. Самоквасова, вчені вказують на існування на ній неідентифікованих надписів, які можна ототожнити з докириличною писемністю слов’ян. Так, М.Ю. Брайчевський у праці, присвяченій
походженню слов’янської писемності, не лише відзначив наявність
на кістці графіті, але й виділив у ньому окремі кириличні літери
[110, c. 31-32]. Однак малюнок, використаний у роботі М.Ю. Брай-

99

чевського, судячи з усього, має лише віддалену схожість з оригіналом (Додаток А, рис. 101: 2). На наведеному в книзі Д.Я. Самоквасова фото зображено дуже обгорілу кістку з численними тріщинами (Додаток А, рис. 101: 1). До того ж, де власне тріщини, а де –
умисно прорізані лінії, сказати важко.
В описі комплексу знахідок з кургану № ІІ Д.Я. Самоквасов наголошує на відсутності чи сильній деформації усіх предметів через
високу температуру поховального вогнища. Наприклад, від металевих предметів зашились лише оплавлені зливки [234, c. 8-9]. Як
відомо, внаслідок обпалення на кістках (особливо на баранячих,
які використовуються до сьогодні під час ворожіння) з’являються
численні лінійні тріщини. Такі тріщини легко сплутати із графіті.
Складається враження, що саме так сталося у випадку з кісткою з
розкопок кургану в урочищі Берізки.
Прикладом того, як можуть бути інтерпретовані як графіті випадкові насічки, є також оброблена трубчаста кістка великої рогатої худоби (кістяна флейта – ?), знайдена під час досліджень заплави р. Жердови неподалік від Чернігова в 90-х рр. ХХ ст. Знахідка
походить з подвір’я давньоруської садиби. Її було оприлюднено
авторами досліджень як предмет з рунічним графіті [163, c. 59].
Однак огляд знахідки та її порівняння з опублікованим зображенням дозволяє засвідчити певні відмінності. На малюнку в публікації відображені численні насічки та подібні до рун знаки (Додаток А, рис. 102). У той же час, візуально на поверхні предмета
можна визначити лише численні тріщини та сліди механічного походження, які виникли, судячи з усього, внаслідок обробки кістки (очистка та загладжування поверхні, прорізання отворів) (Додаток А, рис. 103). Виокремити серед них графіті (навмисно прокреслені знаки) неможливо.
Варто також зауважити, що на кістках та кістяних виробах інколи зустрічаються подібні до графіті насічки або прорізані лінії, нанесені без якогось задуму. Так, у 2012 р., під час досліджень Спасо-Преображенського собору під керівництвом О.Є. Черненко, у
залишках котловану споруди Х ст., що передувала будівництву храму, було знайдено фрагментовану кістку (НАІЗ «ЧС», ДА
36425). На ній були численні лінійні подряпини, які мали подібність до графіті (Додаток А, рис. 104). Окрім хаотичного скупчення насічок, тут можна умовно виокремити центральну композицію
з трикутними формами, які горизонтально перерізуються лініями.
Певною мірою цей сюжет перегукується з розповсюдженими на

100

астрагалах зображеннями сітки, драбини та ялинок [259, c. 56-57].
Водночас не факт, що це зображення дійсно є умисним, а не виникло внаслідок механічного прорізування численних хаотичних
штрихів на поверхні кістки.
Серед кістяних предметів з давньоруських пам’яток із достовірними графіті-знаками найбільшу чисельну групу складають астрагали. Астрагали – кістки нижніх надкопитних суглобів кінцівок домашньої худоби або диких тварин. У багатьох культурах їх використовували як гральні кості, а також під час ворожіння. Нанесення на астрагали графіті М.С. Сергєєва вважає одною із рис, які
могли вказувати на їхнє сакральне призначення (для ворожіння)
[237]. Утім, достеменно невідомо, якою саме була функція таких
астрагалів, оскільки жодних письмових описів традицій їх використання не збереглось, а етнографічні паралелі є дуже віддаленими.
Найбільш ранні астрагали з давньоруських пам’яток зі слідами
обробки або ж ті, що могли використовуватися як гральні кістки
чи сакральні предмети, датуються Х ст. Вони переважно не мають
позначок. Наприклад, зі знайдених у Києві двох комплектів астрагалів цього часу в одному позначки мали лише 2 зразки з 12, в іншому – 5 з 25 [237, c. 52]. Слід зауважити, що визначити таке співвідношення можна лише у виняткових випадках, оскільки дослідники, зазвичай, вносять до колекцій лише ті астрагали, що мають
позначки або явні сліди обробки (підтесані, з просвердленими
отворами тощо). Інші ж, у кращому випадку, розглядаються як
остеологічний матеріал. Однак у будь якому разі зразки з графіті
складають невелику частину, порівняно з немаркованими.
Серед чернігівських знахідок можна виокремити 9 астрагалів,
датованих Х – початком ХІ ст. з графіті-знаками різних видів (Додаток А, рис. 100). Перший з них походить з розкопок Чорної Могили Д.Я. Самоквасовим (Додаток А, рис. 100: 1). Загалом в кургані було знайдено близько 100 астрагалів. Всі вони містилися в розплавленій бронзовій посудині [233, c. 33].
Графіті на астрагалі з Чорної Могили – ромбічна фігура з лініями, які продовжують її бічні сторони. На Чернігівщині відомі ще
два астрагали з майже ідентичними знаками (Додаток А, рис. 100:
2, 4). Один з них (Додаток А, рис. 100: 2) походить з розкопок
І.М. Ігнатенка 1990-1991 рр. на чернігівському дитинці, другий – з
розкопок І.С. Кедуна 2015 р. на поселенні Магерки-1 у Ніжинсько-

101

му р-ні Чернігівської обл. (Додаток А, рис. 100: 4). Обидва знайдено в шарах Х – початку ХІ ст.
Позначений на цих зразках символ графічно подібний до руни
старшого футарку oÞilan. Його побутування в середньовіччі вважається малоймовірним, оскільки в процесі трансформації старшого футарку в молодший, що було близько VII-VIII ст. н.е., руна
oÞilan вийшла з ужитку [293, c. 88]. Втім, ідентичний знак було зафіксовано й на кістяних виробах з середньовічного комплексу XIXIII ст. Масковічи, де дослідниками відзначено чимало скандинавських молодшорунічних надписів. Наприклад, на одному з кістяних фрагментів О.О. Мельникова виділила 4 знаки: рунічну лігатуру й три неідентифіковані символи, що мали схожість до старших
рун [197, c. 243]. Один з цих символів відповідав згаданій руні
oÞilan. З огляду на це, дослідниця висунула гіпотезу, згідно з якою
окремі архаїчні варіанти написання рун могли довгий час зберігатись у дружинній культурі на території Русі, відокремленій від
культурних процесів у Скандинавії [197, c. 86 ]. За іншою версією,
старший футарк довго міг використовуватись скандинавами суто у
магічних цілях і для передачі прихованих змістів [293, c. 184-187].
Погодитися з такою версією складно, оскільки у Скандинавії старший футарк почав відмирати ще в VIII ст., а пізніші магічні надписи здійснені, як правило, молодшим футарком [198].
Ідентичні чернігівським «ромбічні» знаки є й на астрагалах з
салтово-маяцьких поселень. В.Є. Фльорова наводить дані про три
такі знахідки, які датує у межах VIII-X ст. [259, c. 58].
Атрибуція знаків у системі салтово-маяцької графіки зазвичай
здійснюється з огляду на втілення в ній тюркського рунічного
письма та тамг. Цей вид писемності було зафіксовано серед пам’яток салтово-маяцької культури ще на початкових етапах її дослідження [90]. Уже перші виявлені надписи дослідники визначили як
приналежні до тюркського рунічного письма [281]. Подальше вивчення й нові знахідки надписів лише підтвердили такий висновок.
Вважається, що окремі знаки в тюркському рунічному письмі могли використовуватись у значенні слів [89, c. 9]. У такому разі згаданий вище ромбічний символ можна було б співвіднести з тюркським слово-складовим знаком äb, що означає «дім, господарство»
[89, c. 82].
Якщо подібне припущення правильне, то пізнє, у порівнянні з
салтово-маяцьким контекстом, датування чернігівських знахідок
може мати логічне пояснення. Тюркська рунічна писемність – до-

102

сить складне явище, розлогий опис якого виходить за межі цього
дослідження. Однак важливо, що графіті з салтово-маяцьких поселень були визначені як зразки саме цієї писемності. Подальші дослідження й знахідки дозволили навіть виокремити серед таких
надписів дві абетки – донську та кубанську [156, c. 15]. Деякі надписи цими абетками датовані періодом значно пізнішим за Х ст.
В окремих випадках це навіть ХІІ-ХІІІ ст., що дозволило зробити
висновок про існування обох абеток уже після зникнення Хазарського каганату [156, c. 35].
Утім, стверджувати спорідненість згаданих чернігівських графіті з тюркським рунічним письмом поки зарано. До того ж, як зауважувала В.Є. Фльорова, спираючись на дослідження А.К. Амброза, знаки цього типу – поширений культовий символ, притаманний багатьом культурам [96]. Ще один астрагал з графіті-знаком
(Додаток А, рис. 100: 3) також походить з розкопок І.М. Ігнатенка
на чернігівському дитинці. Графіті має форму двох прямокутників,
перекреслених навхрест по діагоналі, що є досить типовою формою знаку для астрагалів з пам’яток VІІІ-ІХ ст. [237, c. 53]. Ідентичний зразок було знайдено на поселенні носіїв роменської культури Новотроїцькому [179, c. 50-51]. Подібні до нього графіті також знайдено на салтівських пам’ятках, перш за все – у області
Дону [259, c. 58].
Слід зауважити, що на розташованих поблизу Чернігова пам’ятках також відомі інші зразки астрагалів Х ст. з графіті-знаками.
Два з них було знайдено під час розкопок 2000 р. на поселенні поблизу с. Шестовиці (Додаток А, рис. 100: 5, 7). На них зроблено
однаковий знак, який можна визначити як «літероподібний» (Додаток А, рис. 100: 5, 7), оскільки він схожий на кириличну літеру
И. Утім таке написання цієї літери (з нахиленою перекладиною)
поширюється тільки з XIV ст. [290, c. 223]. Звісно, могла відбутись
певна її деформація при нанесенні на поверхню кістки, тому не
можна відкидати можливість кириличної інтерпретації [150,
c. 100]. Однак цей знак знаходить аналогії й серед рунічних надписів, як скандинавських, так і тюркських. Наприклад, серед скандинавських надписів на кістках з Масковічів досить часто зустрічається поєднання двох рун insan та ansuz, схоже на кириличну літеру И [197, c. 217]. Зовні ідентичний знак зустрічається й серед
тюркських рунічних надписів [156, c. 248]. Таким чином, з огляду
на специфіку Шестовицького комплексу, найбільш імовірними ви-

103

даються кирилична та скандинавська версії походження графіті,
хоча цього не можна стверджувати з певністю.
Ще два зразки (Додаток А, рис. 100: 8; 9) походять з розкопок
Шестовиці в 2009 р. У першому випадку на астрагалі є знак у вигляді старанно прорізаного тризуба (Додаток А, рис. 100: 8). Другий має один з найбільш розповсюджених для цього класу речей
типів графіті – сітку [237, c. 53]. На астрагалі на це графіті нанесено невеликі отвори (Додаток А, рис. 100: 9). Інтерпретація подібних зображень в літературі досить різноманітна, проте більшість
дослідників відкидає їхню декоративну функцію [259, c. 56-57].
Ще один зразок астрагалу Х ст. зі знаком походить з розкопок
археологічного комплексу 2010 р. поблизу с. Виповзова. На астрагалі є досить чітко прорізане графіті: хрестоподібний знак з ямкою
посередині та стрілка (Додаток А, рис. 100: 6). Як і в попередніх
випадках, графіка знаку має відповідність серед двох рунічних
систем письма. При цьому поєднання хреста чи Х-подібного знаку
та стрілки також є поширеною комбінацією для рунічних графіті з
Масковічів. Враховуючи те, що перебування скандинавського контингенту серед населення дружинного комплексу Виповзова є
імовірним, побутування там відповідних рун також слід визнати
можливим [97, c. 364].
Тож не лише у Чернігові, але й у наближених до нього центрах
майже в усіх випадках графіті-знаки на астрагалах знаходять відповідність в обох рунічних системах письма. Але слід зауважити,
що в дослідженнях, присвячених побутуванню астрагалів, найчастіше наводяться аналогії зі знахідками з салтово-маяцьких пам’яток та практикою використання астрагалів з позначками в кочових
народів.
М.С. Сергєєва поширення «мічених» астрагалів обережно пов’язує з етнокультурними ареалами степу та лісостепу [237, c. 5455]. Дослідниця також наголошує, що степові культури не мали
вирішального впливу на художню різьбу по кості, хоча сама наявність такого впливу простежується досить чітко [238, c. 246]. У такому разі виникає спокуса провести лінію побутування давньоруських астрагалів Чернігівщини від періоду контактів місцевого
населення з хозарами. Однак подібний висновок не може бути
однозначним, враховуючи як брак матеріалу, так і складність етнокультурних взаємин у регіоні напередодні утворення Давньоруської держави.

104

Варто визнати, що на цьому етапі досліджень однозначна інтерпретація семантики знаків на астрагалах навряд чи є можливою. Є
лише змога висловити припущення, що могло бути наслідування
кочівницьких зразків. Також є ймовірність, що деякі знаки могли
перейти в давньоруську культуру населення Чернігова з салтовомаяцької через роменську. Втім, враховуючи амбівалентність і незначну кількість існуючих на сьогодні даних, наполягати на такому висновку передчасно.
Порівняно з астрагалами, інші вироби з кістки, які мають графіті, представлені в Чернігові поодинокими знахідками. Так, у
2006 р. на території дитинця під час розкопок О.Є. Черненко та
А.Л. Казакова було знайдено кістяний гребінь з графіті (Додаток А, рис. 105). Гребінь походив із заповнення споруди Х ст. [17,
c. 24, рис. 271]. За класифікацією О.І. Давидан його можна віднести до другої підгрупи набірних однобічних гребенів. Усі гребені
цієї групи датуються ІХ-ХІ ст. [127, c. 100-101].
Графіті було нанесено на гребені з обох сторін: на одній є ряд
знаків чи насічок, оточених зигзагоподібним орнаментом; на другій – лише Х-подібна насічка. Варто зважати на пошкодження й затерту поверхню з цього боку. Чітко помітно лише 5 знаків, які мають певну схожість зі скандинавським молодшорунічним письмом
(Додаток А, рис. 106). Так, другий знак може бути лігатурою трьох
рун, що зрештою дає: t (tal) l i u. При фонетичному прочитанні рун
відповідників цьому слову немає. Однак це може бути знак іншого
призначення. Серед рунічних надписів з Масковічів окрему
категорію складають графіті, які є наборами повторюваних знаків
та, за припущенням О.О. Мельникової, слугували магічними заклинаннями [197, c. 220-222]. Однак, як і у випадку з графіті на
астрагалах, впевнено віднести знаки на гребені до молодшорунічного письма неможливо. Малоймовірно також ідентифікувати їх
як тюркське рунічне письмо, зважаючи на відсутність характерних
для цієї писемності символів. У цьому випадку більш правильно
визначити графіті як «руноподібне».
Ще одним прикладом може слугувати знахідка кістяного виробу, виявленого на території Валу під час археологічних досліджень
2006 р. Предмет був зафіксований в шарах Х ст. та визначений як
проколка (Додаток А, рис. 107). На його поверхні серед випадкових насічок можна виділити не менш ніж 6 відносно чітких руноподібних знаків.

105

Досить невелику кількість предметів з графіті складають металеві вироби. Це, наприклад, знаки на срібних чашах, виявлених у
складі скарбу на території чернігівського дитинця під час археологічних досліджень 1985 р. під керівництвом В.П. Коваленка [14,
c. 18-23]. Скарб було датовано ХІІ ст. Знахідки з нього неодноразово публікувалися [160; 192]. Як можна зрозуміти, графіті є на двох
із трьох чаш скарбу (чаші №№ 1 та 2 за В.П. Коваленком) (Додаток А, рис. 108).
Графіті на цих чашах вже були об’єктом наукового аналізу
[192]. На одній чаші (№ 1) виявили кириличний надпис, а поряд з
ним – декілька знаків, подібних до скандинавських рун. На другій
(№ 2) – малюнок і руноподібний надпис. Кириличний надпис на
чаші № 1, на думку А.О. Мединцевої, виконано скандинавом. Про
це, як вона вважає, свідчить специфічність окремих графем, а також наявність знаків, подібних до рун. Особливий акцент при цьому дослідниця зробила на метеликоподібному знаку, схожому на
вже розглянутий вище знак на астрагалах – у вигляді перекреслених по діагоналі прямокутників. Можна повторити, що такий знак
дійсно є подібним до старшорунічного d (dagar), однак має відповідник і в тюркських рунах [282].
Зауважимо, що мотив перехрещених ліній, які формують ромби
та трикутники, взагалі був досить розповсюдженим у середньовічній Русі [236]. Досить часто в різних модифікаціях метеликоподібний знак зустрічається на предметах рибальства з Великого Новгороду [190]. Він фіксується також на предметах, що мають, ймовірно, сакральний характер. Це, наприклад, графіті на фрагменті ребра корови з Новгорода Великого, знайденого на Нерівському розкопі в 1956 р. та датованого ХІ ст. Поряд з декількома рядами неідентифікованих руноподібних знаків на цій кістці був прокреслений і великий метеликоподібний знак [195].
Враховуючи сказане, співвідносити даний символ з графемою
якоїсь конкретної писемності можна лише умовно, особливо у випадку, якщо він поодинокий. У разі його використання поруч з кириличним надписом, як на чаші з чернігівського скарбу 1985 р.,
можна припустити, що він мав окреме семантичне значення. Сполучення кириличних графіті та некириличних символів зустрічаються досить часто. Так, на одній з чаш, знайдених в Києві ще у
ХІХ ст., поряд з кириличним надписом було зображено перекреслений по діагоналі прямокутник [174]. Інші два знаки на чаші № 1
з чернігівського скарбу 1985 р. є схожими на кириличну літеру И.

106

Дослідники також інтерпретували їх як старшорунічні знаки – s
(sowilu). Однак, як і у випадку з подібним знаком на астрагалах,
неможливо однозначно визначити приналежність цього символу
до тієї чи іншої системи писемності.
Графіті на чаші № 2 зі скарбу складається з малюнку, трьох кириличних літер та трьох рядків знаків, які О.О. Мельникова визначила як руноподібні. Втім, знаки мають схожість і до кириличних
графем: 1) І N 2) Y A. Можливо, це був незавершений надпис з
іменем власника та назвою самого предмета: YAPA (чаша). Подібний надпис з іменем власника є, наприклад, на відомій «чаші Володимира Давидовича» [193].
Слід наголосити, що чаші зі скарбу датуються другою половиною ХІІ – першою половиною ХІІІ ст. Отже, якщо графіті на них
дійсно мають стосунок до скандинавського футарку, то це дає підстави говорити про його тривале побутування в Чернігові (принаймні, до часів монгольської навали). Проте, зважаючи на інші
можливі інтерпретації, такий висновок є малоймовірним.
Іншим зразком графіті на металевих предметах є знаки на срібних грошових зливках – гривнах. Мова йде про гривни чернігівського типу зі скарбу, знайденого в 1999 р. під час розкопок
А.Л. Казакова та Г.В. Жарова на території чернігівського Передгороддя. Скарб складався з шести зливків та був датований серединою ХІІ – першою половиною ХІІІ ст. На зливках було зафіксовано знаки, частину з яких автори знахідки визначили як літероподібні [154; 189, c. 137-138].
Варто зауважити, що знахідки гривень з графічно ідентичними
знаками не є рідкістю як для території Русі, так і для Скандинавії,
куди вони потрапляли як імпортний товар [196]. У деяких випадках такі знаки визначались як молодшорунічні. У той же час, як зауважує О.О. Мельникова, оскільки це графічно прості символи, то
вони можуть бути лише подібними до рун і слугувати маркувальними знаками [197, c. 81-82]. Місце створення та авторство подібних графіті дослідниками не розглядалось через значний ареал побутування.
У випадку з чернігівським скарбом, більшість знаків дійсно має
подібність до літер: И, N, Ж [189, c. 162]. Утім, один зразок гривни
має дещо відмінний знак (Додаток А, рис. 109). Це – половина
гривні, на котрій, на відміну від інших, графіті є з обох боків: на
одному присутній N-подібний знак, на іншому – подібний до руни
Þ (þurs – турс). Звісно, другий знак може бути й деформованою ки-

107

риличною літерою Р або перевернутою А. Однак, здається, найбільш графічно подібною до нього є саме руна Þ.
Як відзначає О.О. Мельникова, рунічна приналежність графіті
визначається наявністю характерних рун, які не мають аналогів в
інших системах письма, у першу чергу – r, Þ, b, s [197, c. 81]. Таким чином, є певні підстави вважати подібний знак на чернігівській гривні рунічним. У разі, якщо знаки на інших зливках зі
скарбу робив один автор, то вони теж можуть бути рунами. Тим
більше, що зазначені літероподібні знаки дійсно мають аналогічні
за графікою відповідники в молодшому футарку. Хоча такий висновок може бути лише припущенням. Слід також зауважити, що,
враховуючи ареал поширення гривен чернігівського типу (їх знахідки відомі, наприклад, на о-ві Готланд), знаки могли бути нанесені на гривни не в самому Чернігові [175].
Гривни, що мали значну вартість, могли переходити від однієї
особи до іншої та потрапляти на території, досить віддалені від
місця їхнього виробництва. Із наявної інформації неможливо визначити, де саме на зливки зі скарбу 1999 р. були нанесені графіті.
Певною аналогією знакам на гривнах зі скарбу можуть бути
графіті на срібних куфічних монетах (дирхемах). Такі знахідки з
території Чернігівщини було розглянуто в дослідженні О.О. Мельникової [199]. На сімнадцяти монетах Х ст. вона визначила: три
«знаки Рюриковичів» (двозубець чи тризубець); один знак – молот
Тора; один – свастикоподібний символ; два знаки, подібні до кириличного И; один S-подібний знак. Ці знаки вписуються в загальний контекст подібних знахідок з території Давньої Русі, серед
яких виокремлюють сім типів графіті на східних монетах: 1) східні надписи та літери; 2) тюркські руни; 3) скандинавські руни;
4) предметні зображення; 5) знаки Рюриковичів; 6) амулети-символи; 7) не ідентифіковані значки або випадкові подряпини [131,
c. 29-30]. Безумовно, що за використання цієї класифікації слід
враховувати багатоваріантність одинарних знаків, які графічно можуть нагадувати символи цілого ряду писемностей (руни тюрків та
скандинавів, латинська та грецька абетки) [131, c. 38]. Тобто, лише
наявність комбінації знаків може дозволити впевнено інтерпретувати графіті. За цією логікою, більшість знаків на монетах та грошових зливках (гривнах) не можуть бути однозначно атрибутовані, оскільки на них переважають поодинокі знаки.
Знаки, насічки, надписи на керамічних виробах, амфорах та
горщиках є досить розповсюдженим явищем для території Дав-

108

ньої Русі [194, c. 21-31]. Значну їх частину складають окремі кириличні літери, що, ймовірно, мали маркувальну чи числову функцію. Окрім цього, часто зустрічаються зразки з різноманітними насічками та знаками. Серед них можна виокремити досить розповсюджені, що мали широкий ареал побутування, не обмежений територією Русі. Це, наприклад, графіті у вигляді т. зв. «пташиної
лапки». Подібний знак було виявлено на фрагменті горла амфори,
знайденому в Чернігові в 1992 р. (Додаток А, рис. 110).
Знаки такої ж графіки зустрічаються на амфорному матеріалі
в усіх без винятку шарах Саркелу [259, c. 79]. За визначенням
В.Є. Фльорової, ці знаки могли бути: 1) тамгою; 2) позначкою
«пташиною лапкою»; 3) грецької літерою «псі» (нанесеною у місці
виробництва амфор). Слід також зауважити, що як тамга цей знак
продовжував побутувати у Волзькій Булгарії та зустрічається серед графіті на кераміці впродовж кількох наступних віків [165,
c. 168-169]. Водночас на півночі Європи знак «пташина лапка» дослідники ототожнюють зі скандинавськими рунами maðr та yr
[293, c. 199]. Саме таким чином було інтерпретовано його зображення й на кістці з городища Ратюнки в Білорусі [133; 150, c. 97].
Що ж до чернігівської знахідки, то найімовірнішим видається її
пояснення від грецької літери «псі», нанесеної у місці виробництва
амфори. Можна розглядати її як маркувальний знак.
Найбільшою групою речей з некириличними графіті в Чернігові є знаки на пірофілітових (виготовлених з овруцького пірофіліту)
пряслицях.
Пірофілітові пряслиця належать до масового матеріалу, типового для давньоруських пам’яток. Час їх побутування нині визначається досить широко: Х-ХІV ст. Вони виконували різні ролі та мали безліч значень: від деталі веретена (важок) до, ймовірно, грошової одиниці [218; 225, c. 188-202; 111; 289, c. 187-189; 231; 254;
209]. Крім того, це був один із найбільш розповсюджених предметів експорту, який потрапляв і до сусідніх з Руссю земель [200,
c. 415-423]. Пряслице або «пряслень» з тогочасної мови, було також найбільш поширеним об’єктом для надписів [126; 108; 211;
113].
У дослідженні О.М. Веремейчик, присвяченому пряслицям середньовічних сільських поселень Чернігівського Полісся, проаналізовано 324 екземпляри цих виробів. З них 48 мають насічки
та графіті [113, c. 344-357]. У процентному співвідношенні це –
14,81%. Приблизно таке ж співвідношення спостерігається у Біло-

109

озері: з 667 пряслиць графіті мають 86 екземплярів, що складає
12,89% від загальної кількості [126, c. 18]. На жаль, через відсутність відповідних узагальнюючих публікацій, немає можливості
встановити таке співвідношення для міських центрів Чернігівського регіону та самого Чернігова. Можна лише припустити, що воно
було приблизно таким самим (12-15%).
Графіті на пряслицях Чернігова можна умовно поділити на дві
групи: кириличні та некириличні. До першої слід віднести ті графіті, які мають подібність до кириличної графіки, оскільки це могли
бути кириличні графеми, деформовані внаслідок неосвіченості автора надпису, недбалості написання чи впливу інших факторів (непіддатливість матеріалу тощо).
Друга група є чисельно більшою та містить значну кількість варіацій: повторення знаків чи насічок як своєрідного орнаменту,
одинарні знаки, комбінації символів. Використання до них терміну
«руноподібні» видається найбільш вдалим, враховуючи характерну для рун лінійну графіку графіті на площинах пряслиць.
Найчастіше зустрічаються руноподібні графіті, що нагадують
орнамент. Такий тип знаків добре ілюструють графіті (Додаток А,
рис. 111), які походять з різних частин Чернігівщини (32 екземпляри з території міста) і датуються в межах Х-ХІІІ ст.
У більшості випадків подібні графіті зовні наближені до розповсюджених у Середньовічній Русі візерунків: ряди насічок, лінії,
зиґзаґи, циркульні кола. На п’яти пряслицях рядки ліній перериваються одним чи двома знаками (Додаток А, рис. 111: 2, 3, 4, 7, 11).
Тут можна виокремити хрести, пташину лапку, горизонтально перекреслений ряд насічок тощо. Безумовно, що в подібних графіті (ряди насічок) схожі на окремі знаки накреслення можуть виникати випадково, через недбале виконання, пошкодження тощо. З
огляду на це, важливо звертати увагу на глибину прорізання самих
знаків. У випадку, якщо руноподібні знаки прорізано чітко, можна визначити їх саме так (Додаток А, рис. 111: 2; рис. 112). Також
можна вважати руноподібними насічки, що утворюють одну групу, аналогічно до знаків рунічної писемності (Додаток А, рис. 111:
7).
Чи не найбільш яскраві зразки руноподібних графіті походять з
поселення Льговка поблизу Чернігова (Додаток А, рис. 111: 4, 11;
рис. 114, 115).

110

На одному з них є кілька літероподібних знаків (Додаток А,
рис. 113: І). На іншому – тамгоподібний знак (Додаток А, рис. 114:
ІІ).
Поширеними є графіті у вигляді одинарних знаків та їх комбінацій (Додаток А, рис. 115; 116). У багатьох випадках вони супроводжують кириличні графіті, що може свідчити про їхню окрему
роль. Слід додати, що поєднання на поверхнях пряслиць кириличних і руноподібних графіті фіксується в багатьох випадках.
Часто зустрічаються комбінації, які містять 3-4 окремі знаки,
супутні насічки, хрести і орнаменти. Одинарний знак (знаки) може
знаходитись на одному боці пряслиця, у той час як з другого боку
воно вкрите численними насічками (Додаток А, рис. 116: IV). Зазвичай, виділення одинарних знаків не є складним – у таких випадках існує одне чітке зображення (Додаток А, рис. 115: 11, 12, 13).
Рідше зустрічається поєднання знаків, як, наприклад, «пташина
лапка», вміщена у коло (Додаток А, рис. 115: 7).
Більшість знаків на пряслицях подібні до вже схарактеризованих позначок на інших виробах. Наприклад, часто зустрічається
метеликоподібний знак (Додаток А, рис. 115: 3; рис. 116: ІІІ), літероподібні знаки (Додаток А, рис. 115: 4, 8, 9,12, 13, 14, 15, 16;
рис. 116: IV).
На жаль, можна лише припустити, який саме зміст вкладало населення Чернігова та його округи в подібні малюнки та знаки. Навіть є ймовірність нанесення позначок без смислового навантаження («механічне») або як декору, відповідно до естетичних уподобань власника. Це стосується, перш за все, простих геометричних
фігур та рисок, які, подібно до циркульного та зигзагоподібного
орнаментів, могли бути просто візерунком.
Проблемою є також можливий зв’язок графіті з конкретною
системою писемності. Аналогії до чернігівських знаків є як у скандинавських (старшого та молодшого футарку), так і в тюркських
рунах (донських та кубанських) (Додаток А, рис. 117) [156, c. 2632; 293, c. 198-199]. Крім того, серед чернігівських графіті ХХІІІ ст. зустрічаються окремі знаки, що мають відповідності як серед кириличних літер, так і серед рун (Додаток А, рис. 115: 16).
Відрізнити їх однозначно неможливо. Можна лише визначити певну повторюваність окремих символів та їхню подібність до різних
систем писемності.
Практично в усіх випадках фонетичний відповідник знаків, тобто зв’язок з мовою певного народу, встановити неможливо. Є під-

111

стави вважати, що більшість знаків не складають слів і лише зовні
відповідають рунам. У кращому випадку, їх можна розглядати як
магічні формули, подібно до графіті з комплексу Масковічи [197,
c. 213-246].
Порівнявши графіті з пряслиць Чернігова зі знахідками ХХІІІ ст. з інших територій Русі, можна побачити, що деякі варіації
були широко вживаними (Додаток А, рис. 118, 119). Окрім цього,
переважна більшість знаків зустрічається серед графіті, нанесених
на інших категоріях предметів. Тобто, можна припустити, що існував певний набір традиційних для цього періоду символів.
З певними застереженнями можна простежити побутування таких символів і в більш пізню епоху. На жаль, епіграфічний матеріал післямонгольського часу для Чернігова дуже обмежений. Характерною є ситуація з пірофілітовими пряслицями. Вони продовжують існувати в другій половині ХІІІ-ХІV ст., хоча й зустрічаються значно рідше [102, c. 102; 235, c. 253-254]. Традиція нанесення на них графіті зберігається, однак їх знахідки поодинокі.
Так, з 324 пряслиць, досліджених О.М. Веремейчик, лише 5 можна
віднести до ХІV ст. [113, c. 374]. Серед останніх лише на одному
прорізано знаки у вигляді хрестика та візерунку.
Схожа ситуація простежується і з керамічними виробами, де
графіті майже відсутні. Однак сам факт їх наявності дозволяє поставити питання про збереження традиції маркування предметів
певними знаками.
У цьому зв’язку цікавою є знахідка дерев’яної посудини з графіті на Чернігівському дитинці [266; 239]. Вона походить з будівлі,
датованої другою половиною ХІІІ – ХІV ст.
Знак нанесено на денце посудини, він мав подібність як до пташиної лапки, так і до «стрілки». За припущенням О.Є. Черненко,
ця мітка могла бути т. зв. «хаузмаркою» (домовий знак), тобто знаком власності [266, c. 20]. Подібні знаки, зображені на дерев’яних
предметах, зафіксовані у Новгороді та датовані ХІV-XV ст. [227].
Вони були співвіднесені О.О. Рибіною із західноєвропейськими,
точніше – німецькими знаками власності [228, c. 142]. Пізніше
їх стали розглядати як ганзейські купецькі знаки [229, c. 136-140,
158-159]. Зовні ці знаки подібні до рун та, напевно, саме тому нагадують найбільш поширені некириличні чернігівські графіті ХХІІІ ст.
Із певними застереженнями до некириличних знаків післямонгольського часу можна віднести бортні знамена з Путивльського та

112

Рильського уїздів, які датуються кінцем XVІ ст. та 20-ми роками
XVІІ ст. Їх зображення, збережені в двох путивльських переписних книгах 1594 р. та 1628-1620 рр., було опубліковано і досить
детально розглянуто Г.Н. Анпілоговим [100]. На його думку, деякі
з них могли мати давнє походження й були створені набагато раніше XVІ ст. [100, c. 155-156].
Такий висновок дослідника спирався на неодноразові згадки
про побутування та охорону бортних знаків у Руській правді та
Литовських статутах. Цікаво, що в переписних книгах було вказано назви бортних знамен, що дозволяє розглядати їх як своєрідні
логограми. Однак значна кількість однакових знаків повторювалась під різними назвами, що ускладнює їх дослідження.
У переписних книгах більшість бортних знамен носили назви
господарських знарядь (соха, орика, лопата, граблі), зброї (сокира,
шолом, лук, палиця), були пов’язані з тваринами (змійка, білка, роги оленя). Прикладом різних найменувань одного й того самого
знаку є пташина лапка, що визначена і як «лапа сороки», і як «соха», і навіть як «борода». Натомість, деякі знаки визначаються досить чітко.
У бортних знаменах з переписних книг можна побачити багато
паралелей з графіті Х-ХІІІ ст. (Додаток А, рис. 120), Наприклад,
характерний для епіграфіки Х-ХІІІ ст. метеликоподібний знак, визначений як «межа» [100, c. 163]. Однак така схожість може бути й
випадковою, оскільки мова йде про досить прості у накресленні
позначки. Важко також сказати, наскільки семантика бортних знамен була ідентичною змісту середньовічних знаків, які продряпувалися на різних категоріях предметів, однак можливість такої
спорідненості є дуже ймовірною.
Бортні знаки несли, безперечно, маркувальну функцію й ототожнювалися з конкретним власником. Ймовірно, що таку ж роль
відігравала і частина давньоруських некириличних знаків. Існує
думка про приналежність більшості графіті на імпортній середньовічній кераміці до певної номенклатури, яка відігравала роль своєрідної комерційної мови та була розповсюджена в середньовіччі на
територіях, економічно пов’язаних з причорноморським регіоном
[259, c. 80]. Вважається, що цю систему було створено на основі
використання візантійських графем (літер грецької абетки), які позначали специфіку товару – кількість, об’єм, партію, виробника,
власника тощо [276, c. 176]. Є певні підстави віднести до такої системи принаймні ті некириличні знаки з Чернігова, що знаходять

113

аналоги на територіях, економічно пов’язаних з причорноморським регіоном.
Що ж до руноподібних графіті, то можна припустити як їх сакральне, так і практичне значення. Вважається, що існував специфічний спосіб проявлення священного (ієрофанії) у символах: знаки, що мали сакральне значення, могли освячувати предмет, на
якому були зображені. Тобто все, що не є освяченим напряму, стає
священним через зв’язок із символом [134, c. 498]. Комбінації символів могли слугувати для фіксації більш ускладнених формул, наприклад, заклять. Носіями скандинавської або тюркської рунічної
традицій руноподібні графіті могли сприйматися і як власне руни,
і як суто магічні знаки.
Скоріш за все, сакральні символи побутували лише на достатньо ранньому етапі та поступово втрачали своє значення. Динаміка
подібного процесу досить добре визначена М. Еліаде. Згідно з ним,
символ може пройти через процес інфантилізації, спрощення змісту, у два способи: 1) символіка починає слугувати нижчим суспільним прошаркам, відтак її первісний зміст поступово втрачається;
2) символ сприймається в «дитячий» спосіб, тобто надмірно конкретно й у відриві від тої системи, до якої входив [134, c. 496]. У
реаліях середньовічної Русі сакральні знаки могли втрачати своє
значення під впливом християнізації як у перший, так і в другий
спосіб, що й призвело до їх перетворення в маркувальні. Можливо,
архаїчні найменування бортних знамен за назвами речей чи тварин
пов’язані з первинною сакральною сутністю знаків. Тобто, можна
припустити існування відносно усталеної системи знаків-символів,
поширеної серед населення Чернігова у Х-ХІІІ ст. та в більш пізню
епоху.
Визначити, чи була ця система на початковому етапі власно писемністю, чи складалась із сакральних символів різного походження, неможливо, оскільки у більшості випадків ми маємо справу з
поодинокими знаками.
Неможливо навіть однозначно визначити походження кожного
окремо взятого знаку, враховуючи численні аналогії їм серед старожитностей різних неслов’янських культур Європи. Водночас не
викликає сумнівів те, що некириличні знаки за часів Давньої Русі
були широко вживаними на Чернігівщині. У наступну епоху вони
зберігалися в регіоні як маркувальні позначки, які, судячи з усього,
зберігали й смислове навантаження. Використання подібних знаків
простежується принаймні до ХVІІ ст.

114

3.2. Пам’ятки грецької та латинської епіграфіки ХІ-XVII ст.
У середньовічній Європі грецька та латина були домінуючими
системами писемності. Їх широке використання представниками
різних сфер суспільства є беззаперечним. Тобто, наявність латинських та грецьких надписів Х-ХІІІ ст. для Давньої Русі не повинна
бути чимось неймовірним. Однак для Чернігова, де в цей період
переважала кирилиця, відомі лише окремі знахідки графіті грецькою та жодного латиницею. При цьому графіті грецькою присутні
переважно на предметах імпорту візантійського походження та
могли бути виконані ще в місці їхнього виробництва.
Ситуація кардинально змінюється у першій половині ХVII ст.,
коли регіон входить до складу Речі Посполитої. На пам’ятках монументальної архітектури збереглось чимало латинських графіті.
До того ж, враховуючи, що давні чернігівські храми, за винятком
Борисоглібського собору, у цей час належали унійній церкві, авторами надписів могли бути не тільки іноземці, але й місцеві жителі,
що опанували латину.
3.2.1. Пам’ятки грецької епіграфіки. До сьогодні сам факт існування в Чернігові грецьких графіті середньовічного часу не був
предметом наукового розгляду. Наскільки відомо, надписи грецькою в давніх монументальних спорудах регіону не зафіксовано.
Єдиний виняток – легендарне графіті зі Спасо-Преображенського
собору, у якому побачили запис дати грецькими літерами. Мова
йде про дві грецькі літери φι, які, згідно з місцевою літературною
традицією, прокреслені на одній з мармурових колон храму.
У праці М.Є. Маркова «О достопамятностях Чернигова» (М.,
1816) сказано, що такий надпис знаходився на колоні перед вівтарем, з правої сторони [184, c. 32]. На його думку, це був запис грецькими літерами дати, у якій не вистачало першої цифри:
6510 р. від Створення Світу (1002 р. н.е.). М.Є. Марков також вважав, що це є дата заснування собору. Це пояснення невдовзі спростував М.М. Маркевич, хоча й не заперечував саме існування графіті [185, c. 35-36]. Згадка про грецьке графіті в Спасо-Преображенському соборі зустрічається в місцевих авторів упродовж всього ХІХ ст. Традиційно його вважали записом грецькими літерами
числа 510. Це число трактували як запис кількості робітників, номер партії, вартість каміння або навіть дату взяття самого матеріалу. Проаналізувавши детально подібні твердження, М.М. Бережков з’ясував, що першоджерелом інформації про це графіті є опис

115

Спасо-Преображенського собору, складений 1783 р. на прохання
князя Григорія Потьомкіна [103, c. 3-4]. Саме тут вперше з’явилось
твердження, що храм було закладено в 1003 р. від Різдва Христового (6510 р. від Створення Світу) князем Мстиславом Володимировичем, що й підтверджувалось посиланням на графіті у вигляді
грецької літери φι, яке нібито існувало на мармуровій колоні перед
вівтарем з правого боку [187, c. 23-25].
Можна погодитись з висновком М.М. Бережкова, згідно з яким
більшість згадок про це графіті спирається на усну традицію, місцеві перекази. Дійсно, побачити надпис на колоні можна було тільки до того, як її обклали цеглою. Як відомо, це сталося під час ремонту після пожежі 1750 р.
Ремонт тривав досить довго й завершився 1798 р. [103, c. 14].
Хоча є ймовірність, що на час складання опису 1783 р. графіті ще
не було перекрито цегляною закладкою, але на кінець ХVІІІ ст. воно вже стало недоступним для огляду. Отже, автори ХІХ ст. ніяк
не могли його побачити.
Протягом ХХ ст. на колонах Спасо-Преображенського собору
було зроблено ряд зондажів, що дозволило дослідити їхню мармурову основу. Серед іншого в 60-х рр., під час підготовки пам’ятки
до музейного використання, М.В. Холостенко зробив демонстраційні зондажі, які до сьогодні залишаються відкритими. На жаль,
їхній опис не увійшов до звіту про реставрацію, що обумовило необхідність повторної фіксації відкриттів [264]. Таку фіксацію було здійснено під час досліджень Спасо-Преображенського собору
2014 р. під керівництвом О.Є. Черненко. У результаті в демонстраційному зондажі на південно-західній колоні було виявлено графіті, непомітне при звичайному огляді. Графіті продряпане на поверхні мармурової архітектурної деталі, перекритої закладкою з
цегли-пальчатки ХVІІ-ХVІІІ ст. Подальше дослідження, здійснене
автором у 2017 р., дозволило зафіксувати тут два рядки затертих
продряпаних літер. У верхньому рядку можна визначити кілька
знаків, подібних до кирилиці, у нижньому – умовно виділити декілька літер, серед яких є і подібна до грецького φι (Додаток А,
рис. 58).
Робити якісь висновки щодо змісту та часу появи цього графіті
було б передчасно. По-перше, доступні для огляду літери зустрічаються як у кириличних, так і в грецьких надписах та не мають, як у
цьому разі, характерних хронологічних ознак. По-друге, у зондажі
відкрито лише частину графіті. Щоб повністю зафіксувати надпис,

116

необхідно розширити зондаж, тобто вивільнити мармур з-під закладки на значно більшій площі ніж зараз, а це може загрожувати
стабільності несучих конструкцій храму. Таким чином, повноцінне
вивчення графіті на колоні сьогодні неможливе.
Окрема проблема – відповідність цього надпису тому, що увійшов у місцеву традицію з ХVІІІ ст. В описах ХVІІІ-ХІХ ст. продряпана φι та відкрите в зондажі графіті можуть бути тотожні, а
можуть бути й ніяк не пов’язані між собою. Отже, питання про
грецький надпис на колоні Спаського собору все ще відкрите, а інші пам’ятки грецької епіграфіки в монументальних пам’ятках Чернігова наразі невідомі.
На сьогодні в місті достовірно грецькі графіті зафіксовані лише
на керамічному посуді, який є предметом імпорту. Це – амфори візантійського виробництва ХІ-ХІV ст.
Уламки амфор з грецькими надписами є лише частиною комплексу фрагментів амфор з графіті [189, c. 176]. Переважна більшість цих графіті чітко атрибутується як кириличні: їх можна прочитати як давньоруське слово або ж вони мають у своєму складі
характерні лише для старослов’янської мови літери.
Єдиний масштабний надпис грецькою виявлено в Чернігові на
амфорі, знайденій у шарах ХІІ ст. під час розкопок міського посаду, під керівництвом А.Л. Казакова у 1997-1998 рр. по вул. Кирпоноса, 24 (Додаток А, рис. 121).
Амфора була археологічно ціла. Нині вона відреставрована. За
класифікацією Ю.В. Коваля, її можна віднести до грушоподібних
амфор з дугоподібними ручками із групи І [164, c. 152-157]. Походження цього типу пов’язують з Трапезундом. Серед таких амфор або, як їх ще називають, «магарік», виокремлюють дві групи:
1) ранні: ІХ-ХІ ст.; 2) пізні: ХІІ-ХV ст. Чернігівська знахідка, ймовірніше, належить до пізнішої групи, що відповідає і її стратиграфічному датуванню. Цей тип амфор є широко розповсюдженим у
всій середньовічній Русі. Згідно зі спостереженнями Ю.В. Коваля,
на них частіше, ніж на інших, зустрічаються різноманітні графіті
[164, c. 156].
Після реставрації стало можливо зафіксувати на плічках чернігівської амфори цілу низку прокреслених літер (Додаток А,
рис. 122). Більшість з них мають відповідники як серед кириличних, так і серед грецьких графем, як, наприклад: τ (кириличне
тврьдо, грецьке тау) або ὼ (кириличне отъ, грецьке омега).

117

Утім, прочитати надпис можна лише грецькою, як: τὼ δηὰ τὼ
πλωῦν – «те, що для плавання». Це підтвердили й консультації з
фахівцями в галузі кириличної та грецької епіграфіки (А.Ю. Виноградов).
За палеографією, згідно з припущенням А.Ю. Виноградова,
надпис можна датувати ХІІ ст. Судячи з глибини прорізаних літер,
його зроблено вже після обпалу посудини, що дає кілька варіантів
його виконання: на місці виробництва (Трапезунд); в одному із
проміжних місць транспортування (міста Причорномор’я); безпосередньо на території Русі (Київ, Чернігів тощо). Ґрунтуючись на
змісті надпису, який, судячи з усього, засвідчував призначення амфори для мореплавців, його було зроблено на місці виробництва
або ж у процесі транспортування по Причорномор’ю.
Ще один ймовірний грецький надпис, виявлений на фрагменті
амфори, також знайдено в Чернігові під час розкопок посаду
1993 р. Він походив з шарів ХІ-ХІІ ст. Графіті нанесено навколо
горла амфори, трохи нижче її ручок. Воно складається з 6 знаків
(Додаток А, рис. 123). Нижню частину багатьох з них втрачено, тому окремі літери можна реконструювати лише приблизно.
Через пошкодження визначити зміст надпису також неможливо. Судячи з усього, графеми літер, як і в попередньому випадку,
відповідають як кириличним, так і грецьким: κ ρ (?) (ξ) λ (с). Третя
літера подібна до а, четверта могла бути верхньою частиною з або
лігатурою. Утім, певні підстави визнати грецьку приналежність
графіті дає знання про місце виробництва амфори.
За низкою ознак (загладжена поверхня, велике «комірцеве» вінце, сплощені у перетині ручки, що кріпляться під вінцем) амфору
можна віднести до «нікейсько-триллійських» грушеподібних амфор ІІ групи, тип І [164, c. 157-159]. Вони датуються кінцем Х –
ХІ ст. та відомі по всьому басейну Егейського і Чорного морів.
Надзвичайно багато амфор цього типу зафіксовано на території
Таманського городища (Таматархи), що вважається літописною
Тмутараканню. Амфори зустрічаються в шарах городища з другої
половини Х ст. та складають численну групу: за підрахунками
В.М. Чхаїдзе, – 35 тисяч фрагментів і 4 цілих екземпляри [276,
c. 160]. До того ж графіті на цьому типі амфор тут зустрічається
частіше, ніж на інших [276, c. 160]. Враховуючи відомі зв’язки
Чернігова з Тмутараканню у ХІ ст., є можливість припустити таманське походження як самого знайденого в Чернігові фрагменту
амфори, так і грецького графіті на ньому. У той же час, дискусій-

118

ним залишається місце виробництва цього типу амфор [164, c. 157159]. Відповідно, цей зразок міг потрапити до Чернігова іншим
шляхом, і надпис на ньому не обов’язково було зроблено в Таматарсі.
Більшість інших графіті на амфорах складаються з однієї або
декількох літер. До того ж переважають літери, спільні для грецької та кириличної писемності. Вони не складають слів і мають, судячи з усього, числове значення. Це, наприклад, фрагмент стінки
амфори з літерою F (кирилична фіта, грецька тета), знайдений
при дослідженні церкви-усипальні на Чернігівському дитинці в
1985-1986 рр. у складі комплексу кераміки ХІ-ХІІІ ст. (Додаток А,
рис. 124) [13]. Швидше за все, це – частина графіті з числовим значенням (F – 9), подібно до графіті на амфорах Саркела та Тмутаракані, де тета в усіх випадках зустрічається в купі з іншими літерами [259, c. 74-75].
Досить часто грецькі графіті на амфорах можуть бути одним
знаком-лігатурою. Так, на фрагменті амфори, знайденої під час
археологічних досліджень у 1992 р. біля площі П’ять кутів, було
зафіксовано графіті-лігатуру (Додаток А, рис. 125) двох літер Т та
Р, що можуть формувати між собою літеру П. У числовому значенні, однаковому як для грецьких, так і для кириличних літер, виходять числа: Т (300), Р (100), П (80). Сама амфора відповідає вже
згаданому типу грушоподібних амфор з великим «комірцевим»
вінцем і датується ХІ-ХІІ ст.
Як аналогію можна згадати графіті-лігатуру на фрагменті амфори з розкопок Замкової гори 1979 р. у Новгороді-Сіверському (Додаток А, рис. 126). Графіті складається з двох чітких літер Н та Л,
і, можливо, Р між ними. У разі, якщо це числовий надпис, літери
означатимуть: Н (8), Л (100), Р (30). Амфора, імовірно, також відноситься до того ж грушоподібного типу, що й знайдена в 1992 р.
у Чернігові.
Слід згадати ще одну можливу опцію грецьких надписів з поодиноких літер або лігатур – умовні позначки чи скорочення, зрозумілі тільки власникам. Тобто вони можуть лише зовні скидатись
на числові. Варто зауважити, що як числа зазвичай використовували літери з додатковою позначкою, наприклад, у вигляді титла.
Прикладом цього може бути знахідка графіті на стінці амфори з
розкопок О.Є. Черненко на території Чернігівського дитинця у
2017 р. (Додаток А, рис. 127). На фрагменті стінки збереглись дві
прокреслені літери під титлом: В (2), І (10). Досить впевнено мож-

119

на визначити їхнє числове значення: 12. Утім, записувати літерами
числа могли й без додаткових позначок [259, c. 75].
Складно визначити, де й ким були зроблені подібні графіті. Є
висока ймовірність, що їх авторами були купці слов’янського походження (можливо, мешканці міста), пов’язані з візантійською
торгівлею, які знали числові значення літер та позначали ними
призначені для продажу амфори. Водночас такі графіті могли зробити й самі візантійці, як безпосередньо після виробництва, так і в
процесі транспортування (продажу) амфор на територію Русі.
У будь якому випадку знахідки грецьких графіті, що могли мати числове значення, для Чернігова рідкісні, але не унікальні. Водночас на сьогодні в місті відомо лише одне графіті грецькою, що є
написом, котрий можливо прочитати. До того ж він, судячи з усього, зроблений на амфорі ще на місці її виготовлення або невдовзі
після цього.
Все свідчить про неочікувано незначну поширеність грецьких
графіті в Чернігові. Серед епіграфіки на монументальних спорудах
взагалі не зафіксовано достовірних грецьких надписів, хоча це може бути зумовлено й поганою збереженістю в чернігівських храмах давніх потинькованих поверхонь, які зазвичай були тлом для
графіті. Заради об’єктивності варто зауважити, що в майбутньому
ймовірність виявлення графіті грецькою цілком можлива, у тому
числі й на стінах пам’яток давньої архітектури. Їх можуть виявити,
наприклад, при подальшому розкритті залишків фрескового розпису в Успенському соборі Єлецького монастиря.
3.2.2. На відміну від грецьких, латинських графіті у Чернігові
набагато більше. Однак усі вони належать до достатньо пізнього
часу.
До латинських надписів прийнято відносити як власне записи
латиною, так і зроблені іншими мовами, з використанням латинського шрифту (з використанням латинських літер). Для Давньої
Русі одними із найбільш ранніх надписів з використанням латинського шрифту є ті, що збереглися на знахідках предметів західноєвропейського імпорту. Прикладом може слугувати відомий меч з
клеймом Ulfberht, знайдений у могильнику поблизу с. Шестовиці
під час розкопок П.І. Смолічева в 1925 р., та датований другою половиною Х ст. [155, c. 82, 121]. Відомою є також випадкова знахідка в урочищі Борки (т. зв. Макорецька дача) меча, що був датований серединою ХІІІ ст., із 23-24 латинськими літерами на обох сто-

120

ронах [155, c. 53-54, 86, 134]. Літери було інтерпретовано як початки слів, а сам надпис отримав досить цікаве розгорнуте тлумачення: A[rma] C[epi] P[ro] V[ictoria] N[ominis] E[terni] D[omini],
E[terni] R[egis] U[niversi], E[terni] O[mnipotentis] … E[terni]
D[omini], A[rma] C[epi] P[ro] V[ictoria] N[ominis] E[terni] S[ancti] –
«Я взяв зброю задля перемоги імені вічного Бога, вічного царя всесвіту, вічного всемогутнього … вічного Бога, я взяв зброю задля
перемоги імені святого» [155, c. 53-54]. Проте подібні надписи, поперше, не є графіті, бо є викарбуваними або відлитими тощо; подруге, їх зроблено в місці виробництва предметів озброєння, далеко за межами слов’янського світу.
Власне ж латинські середньовічні графіті на території Давньої
Русі є досить рідкісними, а в Чернігові вони взагалі до сьогодні не
зафіксовані.
Найбільш ранні латинські графіті в місті – це надписи на монументальних спорудах. Вони датуються досить чітко – перша половина XVII ст., і пов’язані з періодом перебування Чернігівщини в
складі Речі Посполитої. На сьогодні такі надписи відомі у Борисоглібському соборі, Іллінській церкві з Антонієвими печерами та в
Успенському соборі Єлецького монастиря. На жаль, інформативність цих надписів вкрай мала, що зумовлено як їх поганою збереженістю, так і недостатньою вивченістю пам’яток.
Переважна більшість надписів є своєрідними джерелами особового характеру, містять прізвища, імена та дати. Надписи з датами
можна визначити як пам’ятні. У своїй суті це – латинські графіті,
проте в лінгвістичному аспекті, як можна буде побачити при подальшому розгляді, вони відображають польську або руську мову
XVII ст.
Єдиними винятками є латиномовні вирази, характерні тодішньому діловодству. Як, наприклад, вираз Anno Domini («у рік Божий»), що часто передує записам дати.
Графіті Борисоглібського собору до сьогодні, на жаль, не збереглись. Їх лише частково згадують у матеріалах звітів про реставрацію другої половини ХХ ст., під час якої їх і втрачено. На жаль,
перебудова собору під час його відновлення «у формах ХІІ ст.»
призвела до майже повної втрати давніх тинькованих поверхонь,
що фактично унеможливило нові подібні знахідки.
Серед інших у звітах показано й один латинський надпис. Його
зафіксовано на хорах собору М.В. Холостенком у 40-х рр. [1, фото 47]. У альбомі ілюстрацій до звіту про його роботи вміщена фо-

121

тографія графіті (Додаток А, рис. 128). На жаль, у звіті її видрукувано в дзеркальному відображенні, не відомо також, наскільки
повно фото охопило надпис.
На фото зафіксовано один рядок, який можна умовно поділити
на декілька фрагментів: IΛKII//(B)//C(K).MIC(S)//bonh. Графіка
написання є латинською, хоч деякі графеми нетипові. Закінчення
mics у другому слові нібито може свідчити, що це є вираз латиною. Водночас, це може бути записом імені та прізвища. Якщо дозволити собі певне потрактування останніх трьох графем, які мають пошкодження, то перша його частина є іменем Iakub (Якуб).
Тоді наступне слово буде прізвищем C(k)(o)micz (Хоміч). Остання
літера у цьому випадку трактується як Z, з огляду на те, що вона
може мати зворотну графіку написання.
Трете слово (bonh) надпису може бути початком додаткового
прізвища, яке не збереглося, або початком латинського слова, що
якимось чином було дотичне до автора. Виникло графіті, скоріш за
все, коли Борисоглібський собор відійшов домініканському ордену. Судячи з наведених П.М. Кулаковським даних, це відбулось ще
до 1627 р. [157, c. 70]. Досить ймовірно, що надпис міг залишити
шляхтич католицького віросповідання.
Надпис у Антонієвих печерах було зафіксовано під час протиаварійних та археологічних досліджень у 1972-1973 рр. [20, c. 52,
рис. 91]. Його виявили на стіні глухого коридору, розміщеного зліва від церкви Миколи Святоші (Додаток А, рис. 129). Варто зауважити, що в цьому ж коридорі, але на іншій стіні, тоді ж зафіксували кириличний надпис: «Господи, спаси раба свого Тарасія» [20,
c. 52, рис. 89, 90]. Отже, за аналогією можна припустити поминальний зміст латинського графіті.
Згадане латинське графіті можна тлумачити як: …minsky. У
звіті про дослідження зазначено, що це лише закінчення надпису,
його початок не зберігся. Найбільш імовірно, що це було власне
польське ім’я або ж прізвище, однак яке саме – через погану збереженість встановити неможливо.
Датувати надпис можна тільки умовно. Враховуючи хронологію більшості датованих латинських надписів польського походження в Чернігові, його можна віднести до 1628-1648 рр.
Окрім вже згаданого графіті, під час досліджень у печерах було
зафіксовано залишки інших латинських надписів. Це переважно
окремі літери, чи пошкоджені фрагменти слів, що не піддаються
інтерпретації (Додаток А, рис. 130). Втім, комплекс Антонієвих пе-

122

чер та суміжної з ними Іллінської церкви все ще недостатньо досліджений та може зберігати значну кількість невідомих графіті, у
тому числі – латинських.
У зв’язку з цим слід згадати, що під час архітектурно-археологічних досліджень Іллінської церкви під керівництвом О.Є. Черненко, за участі автора, у 2015-2016 рр. вдалось зафіксувати цілий
комплекс надписів XVII ст. [273; 270]. Вони збереглись на північному фасаді церкви на рівні її другого ярусу, що біля схилу гори.
Серед надписів є декілька, зроблених латиницею. Перший знаходився в арці проходу на хори, на висоті 187 см від порогу (Додаток А, рис. 131). На жаль, нашарування пізнішого тиньку перекривають початок та кінець цього надпису, можна прочитати лише:
…vob.v.yd. Інтерпретувати його можна тільки умовно, за аналогією з іншими, як власне ім’я автора графіті. Другий знаходиться
там само, лише трохи нижче (Додаток А, рис. 79). Його було зафіксовано під нашаруванням кириличних графіті. Читається він досить чітко, це чоловіче ім’я: Teodor (Теодор). Варто зауважити, що
нижче прочитуються два рядки кирилицею: 1) È 2) ÑТÅФАÍ.
Якщо подібне накладання не є випадковим, тоді це було б цікавим поєднанням в пам’ятному записі: «Теодор» латиницею і «Стефан» кирилицею. У будь якому випадку, важливим є сам факт знаходження латинських надписів серед загалу кириличних напівскорописних графіті другої половини XVII ст., що збереглися на стіні
Іллінської церкви.
Набагато інформативнішим за згадані вище є комплекс латинських надписів Успенського собору Єлецького монастиря.
Фактично всі вони розміщені в нартексі собору. Умовно їх
можна розділити на дві групи: 1) надписи в апсиді так званої «хрещальні»; 2) надписи на стінах нартексу (Додаток А, рис. 1, 2).
Особливою рисою латинських надписів Успенського собору є
те, що майже кожен другий з них містить дату. На жаль, значні нашарування пізніших «текстів», у більшості випадків, роблять інтерпретацію цих дат та власне текстів гіпотетичною. Проблемою є
навіть саме їх виокремлення, що значно ускладнює дослідження.
Ті надписи, які вдалось наразі прочитати, складають лише частину комплексу. Значна частина латинських надписів перекрита нашаруваннями пізніших кириличних графіті або виконана тонким
гострим предметом, що робить їх ледь помітними.
Майже всі латинські надписи в апсиді «хрещальні» розміщені
на висоті 40-120 см від сучасної підлоги; переважна більшість –

123

близько до верхньої означеної межі. На сьогодні вдалось виокремити 15 латинських графіті, які в картограмі надписів Успенського
собору автором були позначені під №№ 37-52 (Додаток А, рис. 2,
3, 4, 5). Тому подальший їх розгляд доцільно здійснити відповідно
до цієї нумерації.
Графіті № 37 збереглося на північній стіні апсиди та є одним із
найбільших (Додаток А, рис. 132). Його можна тлумачити як (H) C
Hl(e)bovsky. Досить імовірно, це польське прізвище з ініціалами
H. C. Hlebosky, що могло звучати як Хлебовський або Глебовський.
Ще два графіті (№№ 38 та 39) розміщені в центрі апсиди під
фрескою Оранти. Фреска тут має значні пошкодження, є скупчення пізніших кириличних надписів, що ускладнює виокремлення
латинських літер та робить їх визначення гіпотетичним.
Графіті № 38 добре прорізане, графеми достатньо великі (Додаток А, рис. 133). У ньому можна виокремити два рядки:
1) (J)ER(Z)Y 2) An(n)o 16(4)3. Початок першого рядка дещо стертий; записане слово можна тлумачити як польське ім’я Jerzy
(Ежи). Другий рядок містить дату, що потверджує формула Anno,
яка є вживаним скороченням від Anno Domini – у рік Божий.
Перші дві цифри дати читаються досить чітко, однак третя має
пошкодження. Втім, враховуючи час перебування Чернігова в
складі Речі Посполитої (1618-1648 рр.), найімовірніше, що це була
дата 1643.
Ще один надпис № 39 розміщений дещо нижче за попередні
(Додаток А, рис. 134). У ньому також два рядки, однак через погану збереженість виокремити їх можна лише приблизно. Є ймовірність, що це – залишки двох окремих надписів: 1) 164(4)
2) AN(o)64(8)ZI(A)NAG. У першому рядку досить чітко можна
розгледіти дату – 1644. Другий рядок розпочинається з літер AN,
що може бути частиною вже згаданої скороченої формули Anno.
Ще сім надписів (№№ 40-43; №№ 50-52) знаходяться на південній стіні апсиди. Графіті № 40 пошкоджено тріщинами в тиньку
(Додаток А, рис. 135). Воно складається з трьох рядків: 1) Henrich
Swy(c). 2) ANNO 3) 16 46.
Загальна схожість написання, однаково глибоке прорізання знаків та компактне розміщення дозволяють розглядати їх як цільне
графіті. Варто зауважити, що під його третім рядком були зафіксовані інші, тонше прорізані, латинські графеми, які можуть бути

124

більш ранніми. На жаль, через ушкодження визначити ці більш
ранні графеми неможливо.
Графіті № 40 можна тлумачити як ім’я Генріх з прізвищем, що
не збереглось, та датою – 1646 р. Зважаючи на те, що ім’я Генріх
не є поширеним у Центрально-Східній Європі в ХVІІ ст., є підстава припустити, що його власник міг бути вихідцем із Західної Європи. Оскільки відомо, що тодішня Річ Посполита активно залучала німецьких найманців, це досить ймовірно. Таким чином, наприклад, інтерпретуються окремі західноєвропейські імена, виявлені
серед надписів-графіті кінця ХVІ ст. у Спасо-Преображенському
соборі в Полоцьку [152].
Графіті № 41 розміщене трохи нижче від надпису № 40. Воно
збереглося значно гірше за нього (Додаток А, рис. 136). Тут можна
виокремити два рядки та досить приблизно декілька літер з датою:
1) (S)OW..4N….N(O)W 2) 4(0) 164(7). Припустимо, це був пам’ятний запис. Тоді перший рядок є ім’ям його автора.
Графіті №№ 42-43 розташовуються вище за попередні, на рівні людського зросту. До того ж № 42 представлене лише одним
рядком, перебивається тріщинами й частково затерте (Додаток А, рис. 137). Його можна тлумачити як .(N).(i)ko(l).i
St(e)mpko(r/v)(n)(o)k…A. Закінчення надпису пошкоджене, однак
рядок виглядає більш-менш повним.
Враховуючи спотворення початкових літер, перше слово умовно визначається як Nikolai (Миколай). Початок другого слова
читається досить чітко – St(e)mpko, однак визначити його закінчення проблематично. Можна запропонувати два варіанти:
1) St(e)mpkovsky 2) St(e)mpkov. Останні літери могли бути фрагментом слова чи скорочення.
Варто зауважити, що в Успенському соборі переважна більшість латинських надписів має характер саме пам’ятних записів, у
той час як кириличні цього ж періоду зазвичай є поминальними.
Але це лише загальне спостереження, яке може бути обумовлено
станом збереженості графіті в соборі.
Латинський надпис № 43 в апсиді також є пам’ятним. Він розміщений вище за № 42, складається з одного рядка й читається досить чітко, хоча в деяких місцях є затертим: .ny.(1)628 WALENTI
B…IELEWICZ (Додаток А, рис. 138). Якщо дата та ім’я не потребують особливих тлумачень, то для прізвища можливо кілька варіацій: 1) Biergielewicz 2) Bergielewicz. Найбільш можливим вида-

125

ється варіант Bergielewicz, тоді ім’я та прізвище будуть звучати як
Валентій Бергелевич.
Вдалось відшукати відомості щодо людини, яка мала таке
ім’я. Валентій Бергелевич згадується в королівському привілеї від
13 грудня 1633 р., вміщеному в Метриці Коронній [30]. Це лановий козак, що володів 12 волоками на пустощах Велика і Мала
Весь під Черніговом. По суті, це ленний землевласник.
Явища ланового козацтва на території Чернігівського воєводства досить добре висвітлені у науковій літературі. Фактично це була
одна з форм ленного землеволодіння. Мова йде про землеволодіння товаришів козацьких хоругв, осаджених на землі біля Чернігова, Новгорода-Сіверського та Ніжина [158, c. 4]. Осадження таких
хоругв навколо Чернігова розпочалося в березні – квітні 1625 р.
Пам’ятний запис в Успенському соборі міг бути залишений Валентієм Бергелевичем на відзнаку отримання їм земель чи привілею.
Судячи зі змісту надпису, він не був подякою й не мав релігійного
змісту.
Є також дані щодо іншого Бергелевича – Яна. Це міг бути син
Валентія. У 1667 р. за рішенням сеймика Чернігівського воєводства, що відбувся в Володимирі, Ян Бергелевич був призначений одним з трьох комісарів, які мали поділити гроші, виділені московською стороною для компенсації шляхті втрати земельних володінь на Чернігівщині; на тоді він вже був чернігівським городничим. Ян був присутній і на сеймику воєводства у Володимирі 7 січня 1671 р. Відомо також, що в 1673 р. Ян Бергелевич сплатив поголівне як чернігівський городничий [296, c. 181]. Укладачі покажчика чернігівських урядників вважають, що Ян фіксується на посаді чернігівського городничого між 21 квітня 1667 р. та 29 травня
1688 р. [84, c. 158].
Слід наголосити на тому, що, судячи з вказаної у надписі дати,
розглянуте графіті може бути найбільш раннім поміж інших відомих латинських графіті Чернігова (у всіх інших випадках відзначено пізніші дати). Таким чином, є підстави припустити, що надписи
латиною поширюються в місті тільки через десять років після його
включення до складу Речі Посполитої. Можливо, їх поява пов’язана зі змінами конфесійної приналежності храмів міста, у тому числі – Успенського собору, що відбулася близько 1626 р.
Як відомо, 23 березня 1626 р. було відновлено Чернігівську
архімандрію, що надавалася прихильнику унії Кирилові Ставровецькому [157, c. 71]. Її фактичним центром став Єлецький монас-

126

тир. Досить імовірно, що латинські графіті в Успенському соборі
з’являються тільки після передачі монастиря унійній церкві. Чи
створено ці графіті власне поляками, питання дискусійне, оскільки
місцеве населення також могло використовувати в цей час латиницю. Враховуючи приналежність Успенського собору до унії, серед
відвідувачів могли бути як їх місцеві представники, так і вихідці з
Білорусі чи Волині.
Слід також згадати, що саме Кирило Ставровецький розпочав
відбудову Успенського собору після значних руйнувань, спричинених військовими діями початку ХVІІ ст. Однак реалізувати свій
задум, судячи з усього, йому не вдалось через нестачу коштів,
мізерну підтримку унії як місцевим населенням, так і польською
владою. Фактично одразу після смерті Кирила Ставровецького у
1647 р. унійна церква в Чернігові занепала [157, c. 192].
Графіті №№ 50-52 також розміщені на південній стіні апсиди,
на фрескових зображеннях апостолів. Ці надписи тонко прорізано
в тиньку та виконано в скорописному стилі, що зумовило проблематичність їх наступного виокремлення та інтерпретації. Окрему
увагу привертає розміщення графіті №№ 50-51 на досить значній
висоті над підлогою, порівняно з іншими надписами в апсиді (Додаток А, рис. 3, 4, 5).
Через значні пошкодження та відсутність дати обидва ці графіті
є малоінформативними.
Графіті № 50 є, ймовірно, записом в два рядки. На жаль, через
тріщину в першому рядку та втрату тиньку у другому, воно прочитується погано (Додаток А, рис. 139). Можна лише припустити, що
це запис двох імен з прізвищами:
1) Ka.(n).sky B.(H)al.to(v)sky I(a)n(n)Ky(і) 2) K(a)..st..ky
H…lk...
Звертає на себе увагу ім’я в першому рядку, яке можна прочитати як Іоанникій Галятовський. Однак його ім’я латиною писалося дещо інакше – Joanicium Galatowski [288, c. 55]. Але повністю заперечувати зв’язок цього надпису з відомим архімандритом
Єлецького монастиря не варто. Графіті могло бути створено, наприклад, одним з його не дуже обізнаних у правописі прихильників (ченцем монастиря, прочанином тощо). Звертає на себе увагу
те, що ім’я зроблено безпосередньо на зображення одного з апостолів, розміщених поруч з фігурою Богоматері. Це може бути своєрідна алюзія, натяк на заслугу автора творів, присвячених чудесам
Богородиці.

127

Графіті № 51 знаходиться дещо нижче від попереднього. Воно
складається, судячи з усього, з 6 рядків, рівномірно віддалених
один від одного (Додаток А, рис. 140). Оскільки інші латинські
графіті Успенського собору, які складаються з багатьох рядків, є
переважно своєрідними списками імен та прізвищ, можна припустити такий самий зміст надпису й у цьому разі. Можна також прочитати фрагменти зазначених імен, судячи з усього – переважно
польських:
1) (M)ikolai ..sko(w)sky. 2) Ja(n)… …(w)olsky 3) Sk… …ky
4) …a…B… 5) Ma(c)e.y …ol...k(y) 6) Marek (P)at.s(h)..ky.
Графіті № 52 розміщено дещо вище за графіті № 43 (Додаток А,
рис. 3, 4, 5). Це запис імені та прізвища в один рядок, виконаний у
скорописній манері з подвоєнням ліній, що цього разу, ймовірно,
було зроблено з метою декоративного оформлення надпису чи для
того, щоб виділити його серед інших. Графіті можна прочитати як
Jan S(a)(d)o(v)sky (Додаток А, рис. 141).
Наступним буде розглянуто багаторядковий надпис, № 44 загальної нумерації, що був зафіксований на південній стіні нартексу Успенського собору (Додаток А, рис. 142). Цей надпис знаходиться на значній висоті, близько 3,5 м від сучасної підлоги,
і складається з 10 рядків: 1) Anno.K(j) 2) 1647 3) Michal(z)..
4) Sokolo(m)sky 5) Alexander 6) K(o)narzenisky 7) (V).alenti
8) (P)rzym.noi..(n)dz 9) (S/T)a(l)una(t)ko 10) (w)ovi..
Усі рядки нанесені по краю фрескового розпису стовпцем. Вони лише в деяких місцях заходять на нього; останні три рядки затерті. Загалом вони складають перелік імен та прізвищ під датою
Anno 1647.
Імовірно, імена в цьому переліку належали одній групі осіб.
Припустимо також, що цей «список» міг бути трохи ширшим. Про
це свідчать затерті фрагменти літер з його правого боку, на фресковому розписі.
Оскільки більшість латинських надписів в Успенському соборі
мають таку структуру: ім’я та прізвище, чи ініціали та прізвище,
логічно припустити таку ж структуру надпису і цього разу. Однак
через втрати частини тексту співвідношення конкретних імен та
прізвищ можна визначити досить умовно.
Щодо причини створення даного переліку імен, саме в указаний рік можна висловити кілька припущень. Перше, надпис може
бути пов’язаний зі смертю Кирила Ставровецького у 1647 р. Це міг
бути список осіб, якимсь чином причетних до цієї події.

128

Друге припущення – «список» пов’язаний з одним із перших
відзначених у ньому прізвищ – Соколовський. Прізвище Олександра Соколовського, католицького єпископа київської дієцезії, досить часто згадується у контексті справ Чернігівського воєводства
[157, c. 191]. Відомо, що з 1637 р. він брав участь в королівській
граничній комісії по встановленню путивльської ділянки кордону.
Остаточне розмежування цієї ділянки припадає на липень
1647 р. [157, c. 203]. З 1636 р. у згадках про королівську граничну
комісію фігурує також брацлавський каштелян Габріель на прізвище Стемпковський.
Таке прізвище було знайдено й серед надписів Успенського собору. Однак впевнено пов’язати «список» з діяльністю комісії неможливо: судячи з позиції прізвища Соколовський у «списку», воно стосується згаданого у попередньому (3-му) рядку надпису імені Міхал, а не до наступного (5-го) рядку з іменем Олександр.
Окрім того, інші згадані в графіті прізвища не зустрічаються серед
переліку причетних до діяльності комісії осіб.
Ще одну групу графіті зафіксовано на фресковому фрагменті
західної стіни нартексу. Відповідно до картограми графіті, ці надписи належать до групи № 6. Переважну більшість у ній складають
кириличні надписи, але є й п’ять латинських.
Графіті № 45 знаходиться в центрі групи. Воно складається з
6 досить чітких літер. Їх можна прочитати як: SOLTA(N) (Додаток А, рис. 143). До того ж лише остання літера N має пошкодження, що робить її визначення відносним.
Надпис, скоріше за все, є шляхетським прізвищем Солтан. Це
прізвище досить часто фігурує в пов’язаних з Чернігово-Сіверщиною документах першої половини ХVІІ ст., у тому числі – у зв’язку з Єлецьким монастирем. Так, наприклад, є згадки, що в 1626 р.
село Виблі (нині – Куликівського району Чернігівської обл.) належало Василю та Павлу Солтанам [167, c. 304]. Однак у 1635 р.
власником села записаний Чернігівський Єлецький монастир. Це
дозволяє припустити передачу майнових прав від власників монастиря, та, відповідно, їхній зв’язок з обителлю.
Є також згадка про Миколу Солтана серед земських урядників
Чернігівського воєводства (1621-1648 рр.) [157, c. 416]. Відомо, що
він походив з Київського воєводства, брав участь у регіональних
воєнних експедиціях та був чернігівським писарем з 21 березня
1633 р. до 1648 р. Відома також низка деталей з його біографії, які
дещо уточнюють, вони ґрунтуються на окремих джерелах: за віро-

129

сповіданням – православний; перебував під протекцією Владислава IV та Адама Киселя; жовнір, учасник московських експедицій
1609-1618 рр. у складі хоругв каштелянів – віленського Миколая
Глєбовича й смоленського Бакера Стравінського [31; 85, c. 68; 157,
c. 416].
Миколі Солтану належали значні земельні володіння на Чернігівщині та Київщині. Так, 26 червня 1630 р. він отримав села
Кавенки, Салигино і Дробишів у Новгород-Сіверському повіті, а
2 лютого 1633 р. – містечко Дівиця під «правом доживотним». У
Київському воєводстві він володів разом з Олександром і Самуелем Солтанами селом Ноздриш. У 1638 р. Сейм призначив Миколу
Солтана одним з комісарів для визначення меж між королівськими
й шляхетськими маєтностями. Ймовірно, сином Миколи був Ієронім Владислав Солтан, стародубський підкоморій, який в 1667 р.
отримав від московського уряду компенсацію за втрачені володіння на Чернігівщині [31; 85, c. 68; 157, c. 416].
Є ймовірність, що графіті в Успенському соборі міг залишити
саме Микола Солтан, пов’язаний з містом не лише правом на
земельні володіння, але й призначенням Сейму. Враховуючи, що
Єлецький монастир певний час був центром архімандрії, можливо,
що Солтан як писар міг відвідувати храм як у справах, так і як звичайний мирянин.
Наступні три графіті (№№ 46-48) розміщені в центрі групи (Додаток А, рис. 144). Вони накладаються на великий кириличний
надпис та, порівняно з іншими графіті собору, слабше прорізані.
Гіпотетично згадані графіті можна визначити як запис імен:
EWH(E)NI(A)// W(O)N(Y)A //(?)SVOYK(O). Це могли бути як
скорочення від повних імен, так і прізвиська. За аналогією з іншими латинськими надписами Успенського собору, їх можна віднести до першої половини XVII ст.
Останнє латинське графіті (№ 49) у цій групі розміщено в нижній частині збереженої ділянки фрескового розпису. Воно починається фрагментами квадратних дужок, має декілька збережених літер та затерті цифри: \SC(A).1(6)4(0).IS (Додаток А, рис. 145). Зліва від нього простежуються залишки літер, які б могли бути його
початком. Інтерпретувати це графіті можна як латинський запис з
датою та абревіатурою імені автора: (ANNO) \SC(A) 1640 IS.
Загальна кількість та концентрація латинських надписів в
Успенському соборі свідчить про його велику кількість відвідувачів за часів унії. Водночас через брак джерел достеменно невідо-

130

мо, у якому стані на той час був храм, та чи можна було в ньому
вести богослужіння. Існуючі з цього приводу думки дуже різняться. Більшість авторів, посилаючись на свідчення Іоаннікія Галятовського, вважають, що в 1610 р., під час загарбання Чернігова київським підкоморним С. Горностаєм, Успенський собор було спалено, внаслідок чого обвалилися склепіння та центральна баня (за
Галятовським: «Верхи мурованные и по боках упали, настаток
великий верх»), а відновили його лише в 70-х рр. ХVІІ ст. [252,
c. 263]. Утім, на думку Н.М. Яковенко, картина руйнування собору, скоріш за все, була Галятовським перебільшена [288, c. 49-50].
Можна згадати, що, згідно з висновками І.В. Моргілевського (досліджував архітектуру храму в 1923 р.), під час використання
Успенського собору унійною общиною в «хрещальні» було відновлено вівтар та встановлено мармурову купель [201, c. 197-204].
Розташування графіті на значній висоті, доступній лише з риштування, може бути свідченням ремонту собору в час входження
Чернігова до складу Речі Посполитої, скоріш за все – за архімандрита Кирила Ставровецького (1626-1647 рр.). Мова йде про те, що
для написання графіті на значній висоті їх автори могли скористатись риштуванням, встановленим для ремонту. Менш вірогідним
видається наявність в цей час у нартексі куп будівельного сміття,
які дозволили б дістатися до підвищених ділянок стін. Принаймні,
це суперечить вже згаданим спостереженням І.В. Моргілевского.
Цікавим є також факт скупчення латинських надписів у апсиді
«хрещальні», які, судячи з усього, вказують на її особливе сприйняття відвідувачами. Можливо, це пов’язане із фресковим зображенням Богоматері Оранти, що вміщене на поверхні апсиди. Про
традицію вшанування цього образу в Чернігові в першій половині ХVІІ ст. може свідчити шосте з чудес Богородиці, змальоване
Іоаннікієм Галятовським у творі «Скарбниця потребная». Мова тут
іде про події, що відбулися після розорення Успенського собору в
1610 р. [252, c. 267-269].
Загалом пам’ятки латинської епіграфіки Чернігова складають
досить розрізнений комплекс. Знов слід наголосити, що всі вони
належать до ранньомодерної доби (XVII ст.). У окремих випадках
можна зробити припущення щодо авторства надписів і спробувати
відтворити контекст і причини їх нанесення.
Узагальнюючи сказане, варто наголосити на особливому значенні комплексу надписів з Успенського собору Єлецького монастиря. Він розширює джерельну базу для вивчення періоду перебу-

131

вання Чернігова в складі Речі Посполитої. У попередньому розділі
дослідження вже було розглянуто кириличні графіті із собору, також створені у XVII ст. Їх співіснування із синхронними надписами латиницею свідчить, безперечно, про одночасне використання
населенням регіону двох систем писемності в повсякденному житті. При цьому, враховуючи певні персоналії, графіті латиницею залишали як поляки, так і русини (жителі Південної Русі).
Працюючи з некириличними графіті Х-ХVІІ ст., дослідники
найчастіше намагаються пов’язати їх з іноземними впливами або
присутністю іноземців.
У Чернігові такі графіті з’являються з Х ст. Це так звані руноподібні (псевдорунічні) графіті, зовні подібні до графем писемності тюрків та скандинавів («читабельні» руни в місті досі не зафіксовано). До того ж впродовж всього періоду існування Давньої
Русі простежується паралельне побутування кириличних графіті,
псевдорунічних знаків та символів, що говорить про укорінення
останніх у місцевій культурі.
Вивчення знахідок із територіально найближчих до Чернігова
поселень (Виповзів, Шестовиця), а також інших центрів Давньої
Русі, дозволяє засвідчити, що руноподібні знаки, подібні до чернігівських, були широковживаними як в регіоні навколо Чернігова,
так і на інших територіях. Основну масу предметів з такими знаками складали кістяні вироби (гребені, астрагали) та пірофілітові
пряслиця. Через графічну подібність до обох відомих рунічних
систем письма (тюркської та скандинавської) однозначно встановити походження та символіку цих знаків малоймовірно. Скоріше
за все, вони відігравали роль маркувальних і водночас сакральних.
Можна припустити, що сакральні символи побутували лише на
достатньо ранньому етапі та поступово втрачали своє значення. У
реаліях середньовічної Русі сакральні символи могли втрачати
своє значення під впливом християнізації, що й призвело до їх перетворення в маркувальні. Тобто, можна припустити існування достатньо усталеної системи знаків-символів, поширеної на території
Чернігова в Х-ХІІІ ст. Визначити, чи була ця система на початковому етапі власне писемністю, чи складалась із сакральних символів різного походження, неможливо, оскільки у більшості випадків
ми маємо справу з поодинокими символами.
Складно також однозначно визначити походження кожного
окремо взятого знаку, враховуючи численні аналогії серед старожитностей різних неслов’янських культур Європи.

132

Традиція використання подібних графіті, ймовірно, починає
згасати після загибелі Давньоруської держави. Останніми свідченнями їх використання є рідкісні знахідки предметів, які датуються
кінцем ХІІІ ст. Це могло бути наслідком світоглядних змін, через
які виходять з ужитку нехристиянські символи. Можливо також,
що подібні знаки трансформуються у лишень маркувальні, втрачаючи початковий сакральний зміст. Подібну ситуацію можна спостерігати на прикладі так званих «хаузмарок» у Новгороді Великому, де графічно подібні символи були лише знаками власності.
Прикладом такої трансформації можуть бути також бортні знамена з Путивльського та Рильського повітів, що датуються кінцем
XVІ ст. – 20-ми роками XVІІ ст. Серед них присутня низка знаків,
ідентичних руноподібним графіті давньоруського часу, що дозволяє допустити їх зв’язок з місцевою архаїчної символікою.
Наявність латинських та грецьких надписів Х-ХІІІ ст. для Давньої Русі не є винятковим явищем. У випадку Чернігова відомі писемні свідчення, які дозволяють припустити наявність носіїв латинської та грецької писемності принаймні серед представників
місцевої соціальної верхівки та чернецтва. Однак на сьогодні в
місті відомі лише окремі знахідки середньовічних графіті грецькою та жодного – латиницею. При цьому всі грецькі графіті було
виявлено на предметах імпорту. Безумовно, є ймовірність, що їх
авторами були місцеві купці, пов’язані з візантійською торгівлею.
Водночас такі графіті могли зробити й самі візантійці, як безпосередньо під час виробництва, так і в процесі транспортування предметів імпорту на територію Русі.
Для першої половини – середині ХVІІ ст. (після 1620 р.) фіксуються численні надписи латиницею. Латинські графіті переважно
мали характер пам’ятних записів: «ім’я + прізвище + дата». Усі ці
дати збігаються з періодом перебування Чернігова в складі Речі
Посполитої (1618-1648 рр.). По своїй суті це – латинські графіті,
проте в лінгвістичному аспекті вони відображають скоріше польську або руську мову XVII ст. Це збігається й із тим, що з ідентифікованих авторів переважна більшість була представниками
шляхти, які у цей час перебували в Чернігові. Як суто латинські
можна трактувати тільки латиномовні вирази, характерні для тодішнього діловодства, як, наприклад, вираз Anno Domini («у рік
Божий»), що часто передує записам дати.
З писемних джерел відомо, що храми, у яких було зафіксовано
латинські графіті, натоді належали католицькій чи унійній церквам

133

(Борисоглібський та Успенський собори). Відомо, що Успенський
собор Єлецького монастиря був фактичним центром унійної єпархії. Саме в ньому зафіксовано найбільшу кількість латинських надписів, зокрема й датованих. Дати в надписах відповідають часу від
надбання його унійною церквою (1620-ті рр.) до втрати (найбільш
пізнє графіті датоване 1647 р.). Окремих авторів надписів вдалось
ідентифікувати за архівними матеріалами – Баргілевич, Солтан,
Хлебовський. Загалом же пам’ятки латинської епіграфіки Чернігова складають досить розрізнений комплекс. Варто наголосити, що
всі вони належать до ранньомодерної доби (XVII ст.).
ВИСНОВКИ
Графіті Чернігова Х-XVII ст. є відбиттям складних історикокультурних процесів та змін у соціокультурному просторі міста.
Основну частину їхнього комплексу складають кириличні графіті,
пов’язані з християнізацією населення в процесі залучення регіону
до складу Давньоруської держави. Крім того, на території Чернігова було виявлено зовні подібні до рун знаки та символи, пам’ятки
грецької та латинської писемності, поява яких обумовлена різночасовими іноземними контактами та впливами.
Епіграфічні пам’ятки можна вважати окремою категорією історичних джерел, знання про які ґрунтуються на результатах натурних досліджень рухомих та нерухомих об’єктів, що мають графіті.
Тобто, у процесі їх вивчення як речових джерел є: 1) предмети з
графіті; 2) поверхні стін та архітектурні деталі давніх монументальних пам’яток, а також первинні поверхні стін печерних комплексів, що зберегли графіті. Як зображальні джерела використовуються фотографії та замальовки тих епіграфічних пам’яток, які на
сьогодні втрачені. Такі зображення містять наукові археологічні та
реставраційні звіти, публікації тощо. Писемні джерела представлені, перш за все, самими надписами, а також текстовою частиною
наукових звітів, записами та публікаціями дослідників, у яких подано опис графіті.
Кількість відомих графіті для кожного окремо взятого періоду в
історії міста відмінне. Це залежить від низки чинників: збереження
монументальних пам’яток та їхніх фрескових розписів, ступеня
археологічної дослідженості тих чи інших періодів в історії міста
тощо. Крім того, значення має специфіка окремих категорій надписів, які побутують в обмежені хронологічні періоди. Це, напри-

134

клад, кириличні записи-формули «Представився раб Божий», типові для ХІІ-ХІІІ ст., і які не мають пізніших зразків.
Аналіз історіографії дає змогу стверджувати, що епіграфічні
пам’ятки Х-XVII ст. з території Чернігова потрапляли в поле зору
науковців спорадично.
Фіксація надписів здійснювалась принагідно, лише в загальному контексті археологічних та архітектурних досліджень. Лише
наприкінці ХХ ст. з’явилась низка тематичних публікацій, присвячених епіграфічним пам’яткам міста. Втім, до сьогодні ця тенденція не отримала подальшого розвитку.
Комплексний аналіз графіті Чернігова дозволяє зробити низку
висновків щодо специфіки, побутування та характеру графіті ХXVII ст. Можна виокремити кілька якісно відмінних етапів у розвитку місцевої епіграфіки.
Кириличні надписи в місцевій епіграфіці з’являються в ХІ ст. та
спочатку є вкрай рідкісними. Водночас у цей час поширені графіті
у вигляді різноманітних знаків та символів. Серед них переважають так звані руноподібні, які з’являються ще з Х ст, та, ймовірно,
є рефлексією рунічної писемності тюрків та скандинавів. Паралельне побутування кириличних графіті та псевдорунічних знаків і
символів фіксується впродовж усього періоду існування Давньої
Русі, що говорить про укорінення останніх у місцевій культурі.
Грецька та латинська писемність у цей період на території Чернігова практично не зустрічається. Окремі винятки становлять
предмети імпорту, надписи на яких, скоріше за все, були зроблені
ще на місці їх виробництва. Характер самих надписів підтверджує
це припущення – більшість з них відображають призначення, об’єм тари або є клеймами.
У ХІІ-ХІІІ ст. використання кириличного письма набуває масового характеру. Це підтверджують численні знахідки кириличних
надписів на різноманітних предметах побуту, що належали представникам різних соціальних верств населення міста. Зростає також кількість графіті в храмових спорудах. В останньому випадку
вони мали переважно зміст релігійного характеру. Це молитовні
або поминальні записи. Значно рідше фіксуються пам’ятні надписи, що повідомляли про певні події.
Переважно сакральний зміст кириличних графіті Чернігова обумовлений тим, що розповсюдження кирилиці було безпосередньо
пов’язане з поширенням християнської віри та церковного обряду.
Водночас графіті з іменами на предметах побуту (переважно знаки

135

власності) вказують на поступову десакралізацію цієї системи
письма та використання її в утилітарних цілях.
У ХІV-ХV ст. кількість кириличних надписів зменшується, що
обумовлено соціокультурними змінами в часи після монгольської
навали. Натоді виходять із вжитку руноподібні графіті та інші нехристиянські символи. Найбільш пізні з них належать до кінця
ХІІІ ст., хоча аналоги в пізнішій регіональній символіці дозволяють припустити укорінення деяких знаків у місцевій традиції.
Наприкінці ХV – на початку ХVІ ст. з’являються перші датовані графіті, які зафіксовано в складі епіграфічного комплексу
Успенського собору Єлецького монастиря. Однак навряд чи сфера
їх поширення була настільки вузькою.
Можна припустити, що вони були наявні в інших храмових
спорудах, але не дійшли до сьогодення. Водночас відсутність надписів ХV – початку ХVІ ст. на рухомих предметах можна пояснити як загальним занепадом Чернігова в цей період, так і незначною
кількістю тогочасних артефактів, які дійшли до нашого часу.
У ХVІ – на початку ХVІІ ст. починають з’являтися перші пам’ятні графіті за формулою «тут був + ім’я» та зберігається традиція поминальних надписів. При цьому зміни в записах дат та поява
нового типу пам’ятних записів свідчать про певні зрушення у світогляді та культурі місцевого населення.
У першій половині ХVІІ ст. датовані кириличні графіті зникають, натомість фіксуються численні надписи латиницею. Їх поширення збігається з періодом перебування Чернігова в складі Речі
Посполитої (1618-1648 рр.). Практично всі латинські графіті мають
характер пам’ятних записів: «ім’я + прізвище + дата». Безумовно,
не можна повністю заперечувати, що окремі кириличні графіті
створювались і в цей час, однак на сьогодні вичленити їх у загальному масиві ранньомодерних надписів не вдалося.
Відомі численні кириличні надписи з другої половини ХVІІ ст.
На відміну від більш раннього часу, характер цих графіті переважно світський – записи імен та прізвищ. Лише декілька можна означити як поминальні.
Це, звісно, не свідчить про повну відсутність сакрального змісту в надписах. Так, фіксуються молитовні записи з формулами
«Спаси, Господи» або «Раб Божий». Таким чином, на підставі аналізу графіті можна простежити головні етапи розвитку писемності
в Чернігові, а також політичні, суспільні та світоглядні зміни, які

136

відбувалися в соціокультурному просторі в період, що досліджується.
Перспективи подальших досліджень графіті Чернігова ХХVІІ ст. можна визначити наступним чином: створення корпусу
графіті Чернігівської області; виокремлення палеографічних особливостей надписів ХVІІ ст. на основі подальшої фіксації датованих
графіті й створення відповідних палеографічних таблиць; проведення детального порівняльного аналізу місцевої епіграфіки та епіграфіки інших регіонів Європи, у тому числі Польщі, Болгарії,
Сербії.

137

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. ДЖЕРЕЛА
1.1. Архівні джерела
Науковий архів
Національного заповідника «Софія Київська», м. Київ
1. НАДР 1718. Борисо-Глебский собор в г. Чернигове. Материалы обследования / Н.В. Холостенко. К., 1948.
2. НДФ 6102/1. Исследования Борисоглебского собора 19471948 гг. в г. Чернигове. К., 1948.
3. НДФ 6102/3. До звіту про архітектурно-археологічні роботи
по дослідженню Борисоглібського собору в м. Чернігові в 1948 р.
Переліки, фото руїн та знахідок. К., 1948.
4. НДФ 6103/1. Отчеты экспедиции 1950 года треста «Строймонумент» по исследованиям Борисоглебского собора в г. Чернигове.
К., 1951.
5. НДФ 6111. Висновок по реставрації Успенського собору
Єлецького монастиря. К., 1949.
6. НДФ 6115. Наблюдения и исследования, проведенные в
1949-1954 гг. во время ремонтно-восстановительных работ по
Успенскому собору Елецкого монастыря в г. Чернигове. К., 1955.
7. НДФ 6116/1. Кельи Елецкого монастыря в г. Чернигове. Материалы проектного задания. Шурфы. М., 1954-1955.
8. НДФ 6116/2. Кельи Елецкого монастыря в Чернигове. Отчеты о произведенных в 1953-1954 гг. 20-ти шурфах. М., 1955.
Науковий архів Інституту археології НАН України
9. Фонд експедицій. 1951/10. Богусевич В.А. Черниговская
археологическая экспедиция Института археологии АН УССР
1953 г. К., 1951.
10. Фонд експедицій. 1981/37. Коваленко В.П. Отчет о раскопках собора ХII в., в Новгород-Северском Спасо-Преображенском
монастыре в 1981 г., 58 с., 122 табл., польова документація.
11. Фонд експедицій. 1983/140. Шекун А.В. Отчет об археологических исследованиях на Черниговщине в 1983 г. Чернигов,
1986.
12. Фонд експедицій. 1984/153. Шекун А.В. Отчет о раскопках
на древнерусском поселении Лесковое I у с. М. Листвен Репкинского района Черниговской области в 1981 г. Чернигов, 1984.

138

13. Фонд експедицій 1986/168. Коваленко В.П. Отчет об археологических исследованиях на Черниговском детинце в 19841987 гг. Т. V. Исследования церкви-усыпальницы ХІ в. в 19851986 гг. Чернигов, 1986.
14. Фонд експедицій. 1988/226. Коваленко В.П., Казаков А.Л.
Исследования Детинца древнего Чернигова в 1984-1986 гг. Работы
на раскопе IV (1985 г.). Чернигов, 1988. Т. III. Чернигов, 1985.
15. Фонд експедицій. 1991/214. Карнабед А.А. Отчет об архитектурно-археологических охранных исследованиях на территории
Елецкого монастыря XI-XVIII вв. и охранных наблюдениях на территории детинца XI-XII вв. в г. Чернигове в 1990 г. Чернигов,
1991.
16. Фонд експедицій. 2003/227. Черненко О.Є., Казаков А.Л.
Звіт про охоронні археологічні дослідження на території СпасоПреображенського монастиря у Новгороді-Сіверському Чернігівської області у 2003 р. Чернігів-Київ, 2003.
17. Фонд експедицій. 2006/264. Черненко О.Є., Казаков А.Л.
Звіт про охоронні археологічні дослідження на території Чернігівського дитинця в 2005 р. (вул. Горького, 6-А, “Вал”). Т. 2. Чернігів–Київ., 2006.
Архів Українського державного науково-дослідного
та проектного інституту «УкрНДІпроктреставрація»
18. № 631. Холостенко Н.В. Отчет об исследованиях 1968-69 гг.
внутри Спасо-Преображенского собора в Чернигове. К., 1970.
Архів Чернігівського обласного історичного музею
імені В.В. Тарновського
19. Инв. № Ал-1941. «Руно орошенное, Пречистая и преблагославенная Дева Мария» (Чернигов, 1697).
Архів національного архітектурно-історичного заповідника
«Чернігів стародавній»
20. КП-630. ДФ-453. Отчет экспедиции спелео-археологической
секции, проводившей противоаварийные работы и археологические исследования Антониевых пещер в Чернигове в период с марта 1972 г. по март 1973 г. Чернигов, 1973.
21. КП-1193/10. ДФ-1010. Борисоглебский собор в Чернигове.
Памятник архитектуры ХІІ в. Техно-рабочий проект восстановления и реставрации здания / Управл. по делам архитект. СМ УССР.
Научн.-исследов. и проект. сектор Республ. научн.-реставрац. мас-

139

терских, нач. Говденко Г.И., автор проекта Холостенко Н.В. и др.
К., 1952.
22. КП-500/1. ДФ-432. Отчет об архитектурно-археологических
исследованиях 1976 года на территории охранной зоны и зоны регулирования застройки в г. Чернигове. Чернигов, 1976.
23. КП-308/1. ДФ-1. Научный отчет об архитектурно-археологических исследованиях 1973 года на территории охранной зоны
черниговского государственного архитектурно-исторического заповедника в г. Чернигове. Руководитель робот Карнабед А.А. Чернигов, 1974.
24. КП-308/4. ДФ-4. Научный отчет об архитектурно-археологических исследованиях 1974 года на территории охранной зоны и
зоны регулирования застройки черниговского государственного архитектурно-исторического заповедника. Руководитель робот
Карнабед А.А. Чернигов, 1975.
25. КП-498/1. ДФ-426. Отчет об архитектурно-археологических
исследованиях 1975 года на территории охранной заповедной зоны
памятников архитектуры г. Чернигова. Руководитель робот Карнабед А.А. Чернигов, 1976.
26. КН-1654. ДФ-1043. Руденок В. Отчет об охранных археологических исследованиях на территории Троицкого Ильинского монастыря в г. Чернигове в 2000 г. Чернигов, 2001.
27. Дф-1768/5 Отчет по реставрации настенных фресковых росписей ХІІ в. в юго-западной части нартекса Успенского собора
Елецкого монастыря в г. Чернигове. К., 1991.
28. Ддф 1568/3. Казаков А.Л., Гребень П.Н. Отчет об охранных
археологических работах на черниговском посаде в 1987 году (СШ
№ 1). Том III. Чернигов, 1987.
29. Ддф 1568/4. Казаков А.Л., Гребень П.Н. Отчет об охранных
археологических работах на черниговском посаде в 1987 году (СШ
№ 1). Том IV. Чернигов, 1987.
Archiwum Głowne Akt Dawnych w Warszawie
30. Мetryka Кoronna. Sygn. 180. K. 245. 245 v.
31. Riksarkivet, Skokloster E[nskilda] 8636. f. 246. 246 v.
1.2. Речові джерела
Чернігівський обласний історичний музей
імені В.В. Тарновського
32. Фрагмент кераміки. Арх-1960. Чернігів, 1953.

140

33. Фрагмент кераміки. Арх-815. Чернігів, Вал, 1985.
34. Фрагмент кераміки. ЧОІМ Варх 133. Ліскове, 1980.
35. Фрагмент кераміки. ЧОІМ Варх 134. Ліскове, 1980.
36. Фрагмент кераміки. ЧОІМ Варх 132. Ліскове, 1980.
37. Пряслице. Арх-602. Ліскове, 1998.
38. Астрагал. Арх-1035. Шестовиця, 2000.
39. Астрагал. Арх-1574. Виповзів, 2010.
40. Астрагал. Арх-1036. Шестовиця, 2000.
41. Астрагал. Арх-1839. Шестовиця, 2009.
42. Астрагал. Арх-1677. Шестовиця, 2009.
43. Трубчата кістка. Арх-1092. Шестовиця, 1999.
44. Фрагмент кераміки. Варх-106. Чернігів, 1992.
45. Фрагмент кераміки. Варх-136. Ліскове.
46. Фрагмент кераміки. Варх-169. Ліскове.
47. Фрагмент кераміки. Варх-137. Ліскове.
48. Пряслице. Варх-16/8-41. Льговка.
49. Пряслице. Варх-16/8-52. Льговка.
50. Пряслице. Варх-16/8-38. Льговка.
51. Пряслице. Арх-1377. Шестовиця, 2005.
52. Пряслице. Арх-1847. Шестовиця, 2009.
53. Пряслице. Арх-493. Ліскове.
Національний архітектурно історичний заповідник
«Чернігів стародавній»
54. Фрагмент кераміки. КН 1589, № 115. Чернігів, 1995.
55. Астрагал. КН 1567/3. Чернігів, 1990-1991.
56. Астрагал. КН 1567/4. Чернігів, 1990-1991.
57. Кістяний гребінь. КН 1687. Чернігів, 2006.
58. Пряслице. КН 1692. Чернігів, 2006.
59. Пряслице. КН 1144/11. Чернігів, 1989.
60. Пряслице. КН 1735. Седнів, 2007.
61. Пряслице. КН 1692. Чернігів, 2006.
62. Пряслице. КН 1689. Чернігів, 2006.
63. Пряслице. КН 1687. Чернігів, 2006.
64. Пряслице. КН 1687. Чернігів, 2006.
65. Пряслице. КН 1658. Чернігів, 2005.
66. Пряслице. КН 1468. Чернігів, 1988.
67. Пряслице. КН 734. Чернігів, 1985.
68. Пряслице. КН 1686. Чернігів, 2006.
69. Амфора. ДА № 17 473. Чернігів, 1997-1998.

141

70. Фрагмент амфори. КН 1168, № 297. Чернігів, 1993.
71. Фрагмент амфори. КН 1573. Чернігів, 1992.
72. Скринька-мощевик. КП 114. Чернігів, 1969.
73. Хрест, прикріплений до дошки гробу. КН 447/1. Чернігів,
1978.
74. КН 1262 Фрагменти фрескового розпису з розкопок Карнабеда А.А. в 1990 р. у Чернігові.
75. КН 1601 Фрагменти фрескового розпису з розкопок Руденка В.Я. в 2000 р. у Чернігові.
76. КН 585 Фрагменти фрескового розпису з розкопок Кузнєцова Г.О. в 1972-1973 рр. у Чернігові.
77. КН 386 Фрагменти фрескового розпису з розкопок Карнабеда А.А. в 1974 р у Чернігові.
78. КН 386 Фрагменти фрескового розпису з розкопок Карнабеда А.А. в 1976 р у Чернігові.
79. Кістяний виріб, КН 1688. Чернігів, 2006.
1.3. Опубліковані джерела
80. Зизаній Лаврентій. Граматика Словенська / Підготовка факсимільного видання та дослідження пам’ятки В.В. Німчука. К.:
Наукова думка, 1980. 55 с.
81. Летапісы і хронікі Вялікага Княства Літоускага (XVXVII ст.) / Нац. акад. навук Беларусі, Цэнтр даслед. беларус. культуры, мовы і літ., Філ. «Ін-т мовы і літ. імя Якуба Коласа і Янкі Купалы»; уклад., прадм. камент. В.А. Чамарыцкага. Мінск: Беларусская навука, 2015. 479 с.
82. Українська література XIV-XVI ст. Апокрифи. Агіографія.
Паломн. твори. Історіограф. твори. Полем. твори. Переклад. Повісті. Поет. твори / Авт. вступ. ст. і ред. тому В.Л. Микитась. К.: Наукова думка, 1988. 600 с.
83. Історія українського правопису XVІ-ХХ століття. Хрестоматія / За ред. Німчука В.В. К.: Наукова думка, 2004. 570 с.
84. Urzędnicy województw kijowskiego i czernihowskiego XVXVIII wieku. Spisy. / Oprac. E. Janas, W. Klaszewski. Kornik, 2002.
85. Krawczuk W. Summariusz Metryki Koronnej. Księnga wpisow
podkanclerzego Tomasza Zamoyskiego z lat 1628-1635. Krakow, 1999.
T. I.

142

2. ЛІТЕРАТУРА
86. Абдулхакова Л.Р. Из истории русского деепричастия: учеб.
пособ. для студентов филологического факультета. Казань, 2007.
64 с.
87. Авдеев А. Путь формулы «преставися раб Божий»: от поминальных граффити до эпитафий // Гістарычна-Археалагічны зборнік. Мінск: Беларуская навука, 2015. Выпуск 30. С. 47-51.
88. Авдусин Д.А. Полевая археология СССР: учеб. пособ. М.:
Высшая школа, 1980. 335 с.
89. Аврутина А.С. Древнетюркские рунические памятники: система письма и фонологическая реконструкция. М.: Едиториал
УРСС, 2011. 136 с.
90. Артамонов М.И. Надписи на баклажках Новочеркасского
музея и на камнях Маяцкого городища // Советская археология.
М.: Изд-во Академии Наук СССР, 1954. Т. ХІХ. С. 263-268.
91. Артамонов Ю.А., Василенко А.А., Новик Т.Г., Руденок В.Я.
Поминальные граффити из Ильинской церкви в Чернигове // Вопросы эпиграфики. М.: Русский фонд содействия образованию и
науке, 2012. Выпуск VI. С. 31-42.
92. Артамонов Ю.А. Три древнерусских надписи из храма Святой Софии в Константинополе-Стамбуле // Вопросы эпиграфики.
М.: Русский фонд содействия образованию и науке, 2009. Вып. III.
С. 300-321.
93. Арциховский А.В., Тихомиров М.Н. Новгородские грамоты
на бересте (из раскопок 1951 года). М.: Наука, 1953. 66 с.
94. Арциховский А.В., Янин В.Л. Новгородские грамоты на бересте (из раскопок 1962-1976 гг.). М.: Наука, 1978. 191 с.
95. Асєєв Ю.С., Логвин Г.Н. Архітектура Іллінської церкви в
Чернігові // Питання історії, архітектури та будівельної техніки
України. К., 1959. С. 30-43.
96. Амброз А.К. Раннеземледельческий культовый символ
(«ромб с крючками») // Советская археология. М.: Изд-во Академии Наук СССР, 1965. Т. 3. С. 14-27.
97. Андрощук Ф.О., Зоценко В.М. Скандинавські Старожитності Південної Русі. Paris, 2012. 365 с.
98. Андрощук Ф.О. Нормани і Слов’яни у Подесенні (моделі
культурної взаємодії доби Раннього Середньовіччя). К.: Есе, 1999.
140 с.

143

99. Андрощук Ф.А., Зоценко В.Н. О времени и обстоятельствах
появления норманнов в междуречьи Днепра и Десны // Людина,
суспільство, культура: історія та сучасність. Матеріали ювілейної
наукової конференції, присвяченої 80-річчю Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка. Чернігів:
Сіверянська Думка, 1996. С. 4-13.
100. Анпилогов Г.Н. Бортные знамена как исторический источник (по Путивльским и Рыльским переписным книгам конца XVІ и
20-х годов XVІІ в.) // Советская археология. М.: Наука, 1964. № 4.
С. 151-169.
101. Беляев Л.А. Русские средневековое надгробие. Белокаменные плиты Москвы и Северо-Восточной Руси XIII-XVII вв. М.:
Модус-Граффити, 1996. 567с.
102. Беляева С.А. Южнорусские земли во второй половине
XIII-XIV в. По материалам археологических исследований. К.:
Наукова думка, 1982. 118 с.
103. Бережков М.Н. К истории черниговского Спасского собора // Труды четырнадцатого археологического съезда в Чернигове
1908. М.: Тип-я Г. Лисснера и Д. Собко, 1911. Том II. С. 1-28.
104. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. Т. I. М.: Изд-во Академии Наук СССР, 1963. 384 с.
105. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. Т. II. М.: Изд-во Академии Наук СССР, 1963. 391 с.
106. Бобровский Т.А. Древнерусская надпись-дипинто из Ближних пещер Киево-Печерской лавры // Ruthenica. К., 2010. Т. ІХ.
С. 166-184.
107. Бобровский Т.А. О граффито 1150 года из Ближних пещер
Киево-Печерской лавры // Храм і люди. Збірка наукових праць до
90-річчя з дня народження Сергія Олександровича Висоцького. К.,
2013. С. 54-65.
108. Боровський Я.Є. Знаки на пряслицях // Проблеми походження та історичного розвитку слов’ян. Збірник наукових статей,
присвячений 100-річчю з дня народження Віктора Платоновича
Петрова. Київ-Львів, 1997 р. С. 243-248.
109. Большаков Л.Н., Коваленко В.П., Раппопорт П.А. Новые
данные о памятниках древнего зодчества Чернигова и НовгородаСеверского // Краткие сообщения Института археологии. М.: Наука, 1989. Вып. 195. С. 51-53.

144

110. Брайчевський М.Ю. Походження слов’янської писемності.
Видання 4-те. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009.
154 с.
111. Брайчевський М.Ю. Про датування шиферних пряслиць //
Археологія. К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1950. IV.
С. 91-98.
112. Браун Е.А. Шведская Руническая надпись, найденная на
о. Березань // Известия императорской археологической комиссии.
Вып. № 23. СПб., 1907. С. 66-75.
113. Веремейчик Е.М. Пирофилитовые пряслица из сельских
поселений Черниговского Полесья // Наукові записки з української історії: збірник наукових статей. Переяслав-Хмельницький,
2008. Вип. 20. С. 339-375.
114. Веселовский С.Б. Ономастикон. Древнерусские имена,
прозвища и фамилии. М.: Наука, 1974. 382 с.
115. Высоцкий С.А. Древнерусские надписи Софии Киевской
XI-XIV вв. К.: Наукова думка, 1966. 239 с.
116. Высоцкий С.А. Средневековые надписи Софии Киевской
(по материалам граффити ХI-ХVII вв.). К.: Наукова думка, 1976.
453 с.
117. Высоцкий С.А. Киевские граффити XI-XVII вв.. К.: Наукова думка, 1985. 206 с.
118. Висоцький С.О. Епіграфічна знахідка з Чернігова // Археологія. К., 1984. С. 92-96.
119. Висоцький С.О. Київська писемна школа Х-ХІІ ст. (до історії укр. писемності). Львів–Київ–Нью-Йорк, 1998. 246 с.
120. Вспомогательные исторические дисциплины: историография и теория / Кондуфор Ю.Ю. та інші. К.: Наукова Думка, 1988.
280 с.
121. Гиршберг В.Б. Материалы для свода надписей на каменных плитах Москвы и Подмосковья XІV-XVII вв. Часть І // НЭ.
Том І. М., 1960. С. 3-77.
122. Гиршберг В.Б. Материалы для свода надписей на каменных плитах Москвы и Подмосковья XІV-XVII вв. Часть ІІ // НЭ.
Том ІІІ. М., 1962. С. 212-287.
123. Город как социокультурное явление исторического процесса / Под ред. Сайко Е.В. М.: Наука, 1995. 351 с.
124. Гейда О. Історичний опис Чернігівського Спасо-Преображенського собору протоієрея Іоанна Єленєва // Чернігівські старожитності. Вип. 1 (4). Чернігів, 2012. С. 67-72.

145

125. Гейда О.С. Церкви Остра у XVI-XIX ст. // Церква – наука –
суспільство: питання взаємодії. Матеріали Чотирнадцятої Міжнародної конференції (25 травня – 3 червня 2016 р.) / Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. К., 2016.
С. 102-106.
126. Голубева Л.А. Граффити и знаки пряслиц из Белоозера //
Культура средневековой Руси. Л.: Наука, 1974. С. 18-22.
127. Давидан О.И. Гребни Старой Ладоги // Археологический
сборник. Вып. 4. Славянские Древности. Л.: Изд-во Государственного Эрмитажа, 1962. С. 95-108.
128. Даркевич В.П. Произведения западного художественного
ремесла в Восточной Европе (Х-ХІV вв.). САИЕ1-57. М.: Наука,
1966. 112 с.
129. Даркевич В.П. Светское искусство Византии. М.: Искусство, 1975. 338 с.
130. Деснинские древности. Сборник материалов межгосударственной научной конференции, посвященной памяти Ф.М. Заверняева. Брянск: Издание Клинцовской городской типографии, 2004.
408 с.
131. Добровольский И.Г., Дубов И.В., Кузьменко Ю.К. Граффити на восточных монетах: Древняя Русь и сопредельные страны.
Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1991. 192 с.
132. Добльхофер Э. Знаки и чудеса. Рассказы о том, как были
дешифрованы забытые письмена и языки. М.: Изд-во Восточной
Литературы, 1963. 384 с.
133. Егорейченко А.А. Раскопки городища Ратюнки // Археологические открытия 2002 года. М.: Институт археологии РАН, 2003.
С. 460-461.
134. Еліаде М. Трактат з історії релігій / Пер. з фр. Олексія Панича. К.: Дух і літера, 2016. 520 с.
135. Евдокимова А.А. Греческие граффити Софии Киевской //
Orientalia et Classica: Труды Института восточных культур и античности. Выпуск ХІХ. Аспекты компаративистики ІІІ. М., 2008.
С. 609-648.
136. Евдокимова А.А. Языковые особенности греческих граффити Софии Киевской // Известия Российского государственного
педагогического университета им. А.И. Герцена. № 17 (43). СПб.,
2007. С. 115-119.
137. Ігнатенко І.М. Фрески Успенського собору Єлецького монастиря // Матеріали наукових конференцій: «Зодчество Чернігова

146

ХІ-ХІІІ століть та його місце в архітектурній спадщині країн Центральної та Південно-Східної Європи, 2002»; «Антоній Печерський,
його доба та спадщина, 2003». Чернігів, 2004. С. 88-107.
138. Ігнатенко І., Василенко А. Нові дослідження Іллінської
церкви в Чернігові // Чернігівський Троїцько-Іллінський монастир:
історія та сучасність. Тези наукових читань. Чернігів: Просвіта,
1999. С. 22-24.
139. Иоаннисян О.М. О происхождении, датировках и хронологии черниговского зодчества XII века // Ruthenica. К., 2007. Т. VI.
С. 134-188.
140. Ионнисян О.М., Черненко Е.Е. Спасо-Преображенский собор в Чернигове в свете последних архитектурно-археологических
исследований // Культурний шар. К.: Ларус, 2017. С. 423-447.
141. Истрин В.А. Возникновение и развитие письма. М.: Наука,
1965. 590 с.
142. Истрин В.А. 1100 лет славянской азбуки. Издание второе, переработанное и дополненное / Ответственный редактор
Л.П. Жуковская. М.: Наука, 1988. 184 с.
143. Залилов И.З. Граффити Спасо-Преображенской церкви в
Полоцке XII-XVII вв. Полоцк: Спасо-Евфросиниевский женский
монастырь, 2014. 108 с.
144. Зализняк А.А. О понятии графемы // «Русское именное
словоизменение» с приложением избранных работ по современному русскому языку и общему языкознанию. М., 2002. С. 559-576.
145. Зайцев А.К. Черниговское княжество Х-ХІІІ вв.: избранные
труды. М.: Квадрига, 2009. 226 с.
146. Звонська Л.Л. Грецька епіграфіка і палеографія: підручник.
К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет»,
2016. 310 с.
147. Золотов Ю.М. Три памятника старомосковской эпиграфики // Советская археология. М.: Наука, 1984. № 2. С. 246-250.
148. Золотов Ю.М. Семь надписей XVІ-XVІІ вв. из Москвы //
Советская археология. М.: Наука, 1987. № 3. С. 223-229;
149. Калечиц И.Л. Методика исследования граффити полоцкой
Спасо-Преображенской церкви // Крыніцазнауства і спецыяльныя
гістарычныя дысцыпліны. 2014. Навук. зб. Вып. 9. Мінск: БДУ.
С. 190-198.
150. Калечыц І.Л. Эпіграфіка Беларусі X-XIV стст. Мінск: Беларус. навука, 2011. 271 с.

147

151. Калечыц І.Л. Памінальныя запісы XV-XVІ стст. у алтары
Спаса-Праабражэнскай царквы г. Полацка // Весці БДПУ. Серыя 2.
Мінск, 2012. № 4. С. 23-28.
152. Калечиц И.Л. Граффити алтаря Спасо-Преображенской
церкви города Полоцка // Крыніцазнаўства і спецыяльныя гістарычныя дысцыпліны: навуковы зборнік. Вып. 10. Мінск, 2015.
C. 210-211.
153. Карнабід А., Заброда Л. Графіті на фресці «Три отроки в
печі вогненній» Успенського собору в м. Чернігові // Матеріали
наукових конференцій: «Зодчество Чернігова ХІ-ХІІІ століть та
його місце в архітектурній спадщині країн Центральної та Південно-Східної Європи, 2002»; «Антоній Печерський, його доба та
спадщина, 2003». Чернігів, 2004. С. 108-113.
154. Казаков А., Жаров Г. Клад гривен из древнего Чернигова //
Древний мир. К., 2001. № 2. С.48-49.
155. Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. Выпуск первый.
Мечи и сабли IX-XIII вв. САИ. Е I-36. М.-Л.: Наука, 1966. 109 с.
156. Кызласов И.Л. Рунические письменности евразийских степей. М.: Восточная литература РАН, 1994. 327 с.
157. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618-1648). К.:Темпора, 2006. 495 с.
158. Кулаковський П. Ланові козацькі хоругви на ЧерніговоСіверщині у XVII столітті // Сіверянський літопис. Чернігів, 2012.
№ 5-6. С. 3-11.
159. Коваленко В.П. Спасский собор ХIII века в НовгородеСеверском // Новгороду-Северскому 1000 лет: тезисы докладов областной научно-практической конференции. Чернигов-НовгородСеверский, 1989. С. 46-50.
160. Коваленко В.П. Скарб Ольговичів // «А сє єго срєбро».
Збірник праць на пошану члена-кореспондента НАН України
М.Ф. Котляра з нагоди 70-річчя. К., 2002. С. 117-137.
161. Коваленко В.П., Ситий Ю.М. «Свої погані», або Чернігівські ковуї // Чернігівщина incognita. Чернігів: Чернігівські обереги,
2004. С. 37-43.
162. Коваленко В.П., Раппопорт П.А. Этапы развития древнерусской архитектуры Чернигово-Северской земли // Russia Mediaevals. Munchen, 1992. T. VII. С. 40-54.
163. Коваленко В., Моця А., Сытый Ю. Археологические исследования Шестовицковго комплекса в 1998-2002 гг. // Дружинні
Старожитності Центрально-Східної Європи ІХ-ХІ ст. Матеріали

148

Міжнародного польового археологічного семінару (Чернігів-Шестовиця 17-20 липня 2003 року). Чернігів: Сіверянська Думка, 2003.
С. 51-67.
164. Коваль В.Ю. Керамика Востока на Руси. Конец ІХ –
ХVІІ век. М.: Наука, 2010. 269 с.
165. Кокорина Н.А. Керамика Волжской Булгарии второй половины XI – начала XIV в. Казань: Институт Истории, 2002. 383 с.
166. Кондратьєв І.В. Під Литвою, Москвою та Польщею (до історії сіл Чернігівського району у ХV – першій половині ХVІІ ст.).
Чернігів: Чернігівські обереги, 2005. 152 с.
167. Кондратьєв І.В. Любецьке староство (XVІ – середина
XVII ст.). Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2014. 384 с.
168. Кондратьев В.Г. Очерк грамматики древнетюркского языка. Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1970. 65 с.
169. Коренюк Ю.О. Фрески кінця ХІ ст. церкви Михаїла в
Острі. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.
myslenedrevo.com.ua/studies/korenjuk/oster.html (дата звернення:
15.01.2018)
170. Коренюк Ю., Світлична Н. Матеріали фотоархіву І. Моргілевського у фондах Національного заповідника «Софія Київська» // Українська художня культура: історія та сучасні проблеми:
зб. наук. пр. К.: Інститут культурології НАМ України, 2012. С. 83109.
171. Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської (ХІ – початок XVIII ст.). Частина І: Приділ св. Георгія Великомученика. К.,
2010. 464 с.
172. Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської (ХІ – початок XVIII ст.). Частина ІІ: Приділ свв. апостолів Петра і Павла. К.,
2010. 272 с.
173. Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської (ХІ – початок XVIII ст.). Ч. III: Центральна нава. К., 2011. 400 с.
174. Корзухина Г.Ф. Серебряная чаша из Киева с надписями
XII в. // Советская археология. М.: Изд-во Академии Наук СССР,
1951. Т. ХV. С. 64-81.
175. Котляр Н.Ф. Северорусские («черниговские») монетные
гривны // Древнейшие государства Восточной Европы. 1994 год.
Новое в нумизматике. М.: Восточная Литература РАН, 1996. С. 80142.

149

176. Лапин Н.И. Социокультурный подход и социентальнофункциональные структуры // Социологические исследования.
2000. № 7. С. 3-11.
177. Латуха Т.И. Реставрация фресок Успенского собора Елецкого монастыря М.Л. Бойчуком // Архітектурні та археологічні
старожитності Чернігівщини. Чернігів, 1992. С. 84-86.
178. Латуха Т.И. Граффити Успенского собора Елецкого монастыря в г. Чернигове (к вопросу о начальном этапе канонизации
православных святых на Руси) // Слов’яно-руські старожитності
Північного Лівобережжя. Матеріали історико-археологічного семінару, присвяченого 60-річчю від дня народження О.В. Шекуна (1920 січня 1995 р., м. Чернігів). Чернігів: Сіверянська думка, 1995.
С. 49-51.
179. Ляпушкин И.И. Городище Новотроицкое // Материалы и
исследования по археологии СССР. М.: Изд-во Академии Наук
СССР, 1958. № 74. 327 с.
180. Макаев Э.А. Язык древнейших рунических надписей
(лингвистический и историко-филологический анализ). Изд. 2-е,
стереотипное / Под ред. Кожуховой М.С. М.: Едиториал УРСС,
2002. 160 с.
181. Макаренко М. Старогородська «божниця» та її малювання // Чернігів і Північне лівобережжя. Огляди, розвідки, матеріали.
К., 1928. С. 203-223.
182. Макаренко М.О. Чернігівський Спас. Археологічні досліди
1923 року. К.: Всеукраїнська академія Наук, 1929. 90 с.
183. Макушников О.А. Памятники эпиграфики и сфрагистики
из летописного Гомия // Гістарычна-Археалагічны зборнік. Мінск,
2000. № 15. С. 73-75.
184. Марков М. О достопамятностях Чернигова. М., 1816. 56 с.
185. Маркевич М. Историческое и статистическое описание
Чернигова. Чернигов: Губернская тип-я, 1852. 176 с.
186. Матеріали круглого столу «Заснування Софійського собору в Києві: проблеми нових датувань» / За ред. Бобровського Т.А.
К., 2010. 120 с.
187. Милорадович Г.А. Описание Черниговских соборов СпасоПреображенского и Борисо-Глебского. Чернигов: Тип-я губернского правления, 1899. 55 с.
188. Моця О.П. Київська Русь: етапи формування державної території // Археологія. К., 2001. № 1. С. 42-50.

150

189. Моця О., Казаков А. Давньоруський Чернігів. К.: Стародавній світ, 2011. 316 с.
190. Маракулин В.А. Знаки на предметах сетевого лова в средневековом Новгороде (по материалам Троицкого раскопа) // Новгород и Новгородская земля. История и археология. Великий Новгород, 2009. Вып. 23. С. 389-397.
191. Медынцева А.А. Древнерусские надписи Новгородского
Софийского собора XI-XIV века. М.: Наука, 1978. 308 с.
192. Медынцева А.А. Надпись на чаше из Чернигова (клад
1985 г.) // Архітектурні та археологічні старожитності Чернігівщини. Чернігів, 1992. С. 106-110.
193. Медынцева А.А. Чара Владимира Давыдовича // Проблемы
археологии Южной Руси: материалы ист.-археолог. семинара
«Чернигов и его округа в IX-XIII вв. Чернигов 26-28 сентября
1988». К.: Наукова Думка, 1990. С. 128-134.
194. Медынцева А.А. Грамотность в Древней Руси (по памятникам эпиграфики Х – первой половины ХIII века). М.: Наука, 2000.
291 с.
195. Медведев А.Ф. Загадочная надпись XI в. из Новгорода //
Славяне и Русь. М.: Наука, 1968. С. 437-439.
196. Мельникова Е.А. Эпиграфика древнерусских платежных
слитков (в связи с надписями на гривнах из клада из Бюрге, Готланд) // ДГ. 1994 год. М., 1996. С. 143-150.
197. Мельникова Е.А. Скандинавские рунические надписи. Новые находки и интерпретации. М.: Восточная литература РАН,
2001. 496 с.
198. Мельникова Е.А. Скандинавские амулеты с руническими
надписями из Старой Ладоги и Городища на северо-западе Восточной Европы // Древнейшие государства Восточной Европы. М.,
1994. С. 231-239.
199. Мельникова Е.А., Арендарь А.П. Граффити на восточных монетах из собрания Черниговского исторического музея
им. В. Тарновского // Слов’яно-руські старожитності Північного
Лівобережжя. Матеріали історико-археологічного семінару, присвяченого 60-річчю від дня народження О.В. Шекуна (19-20 січня
1995 р., м. Чернігів). Чернігів: Сіверянська думка, 1995. С. 15-17.
200. Міста Давньої Русі. Збірка наукових праць пам’яті
А.В. Кузи. К.: Стародавній Світ, 2014. С. 532.

151

201. Моргилевський І.П. Успенська церква Єлецького монастиря в Чернігові // Чернігів і Північне Лівобережжя. Огляди, розвідки, матеріали. К., 1928. С. 197-204.
202. Мудрицька В. Епіграфічна пам’ятка з фондів Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського // Скарбниця української культури: зб. наук. пр. Чернігів, 2005. Вип. 5. С. 34-36.
203. Музееведческая мысль в России XVIII-XX веков: сборник
документов и материалов / Под ред. Э.А. Шулепова. М.: Этерна,
2010. 137 с.
204. Новик Т.Г. Середньовічний напис в чернігівських печерах // Історико-культурні надбання Сіверщини у контексті історії
України. Збірник наукових праць. Матеріали п’ятої науково-практичної конференції (18-19 травня 2006 р.). Глухів, 2006. С. 44-46.
205. Німчук В.В. Початки літературних мов Київської Русі //
Мовознавство. К., 1982. 2 (92). С. 21-31.
206. Никитенко Н., Корниенко В. Древнейшие граффити Софии
Киевской и время ее создания. К., 2012. 231 с.
207. Никулина С.А. «Не зарастет травой забвенья». Раскопки
1840-х гг. во Вщиже Веры Михайловны Зиновьевой (Фоминой).
Неопубликованные документы // І Тихановские чтения. Материалы краеведческой научно-практической конференции (14-15 ноября 2006 г.) / Брянск. науч. универс. б-ка им. Ф.И. Тютчева. Брянск,
2007. С. 241-273.
208. Орлов А.С. Библиография русских надписей ХІ-ХIV вв.
М.–Л., 1936. 180 с.
209. Павленко С.В. Исследования овручской средневековой
индустрии пирофиллитового сланца: концепция, методы, результаты // Археоминералогия и ранняя история минералогии. Материалы международного семинара. Сыктывкар, Республика Коми, Россия, 30 мая – 4 июня 2005 г. Сыктывкар, 2005. С. 134-136.
210. Панашенко В.В. Палеографія українського скоропису другої половини XVII ст. (на матеріалах Лівобережної України). К.:
Наукова думка, 1974. 111 с.
211. Петрашенко В.О., Козюба В.К. Нові дані про давньоруську
писемність // Археологія. 2008. № 4. С. 90-95.
212. Плохій С. Походження слов’янських націй. Домодерні
ідентичності в Україні, Росії та Білорусії. К.: Критика, 2015. 456 с.
213. Пуцко В.Г. Вщижский бронзовый хорос // Деснинские
древности. Материалы межгосударственной научной конференции «История и археология Подесенья», посвященной памяти

152

брянского археолога и краеведа Федора Михайловича Заверняева
(28.ІІ.1919-18.VІ.1994). Брянск: Областная тип-я, 2002. С. 133-142.
214. Південноруське село ІХ-ХІІІ ст. (нові пам’ятки матеріальної культури): навч.-метод. посібник / О.П. Моця, В.П. Коваленко,
В.О. Петрашенко. К., 1997. 180 с.
215. Письменность Галицко-Волынского княжества: историкофилологические исследования / Йитка Комендова та інші. Olomouc, 2016. 157 с.
216. Рапов О.М. Русская церковь в IX – первой трети XII в.
Принятие христианства. М.: Высшая школа, 1988. 416 с.
217. Раппопорт П.А. Русская архитектура Х-XIII вв.: каталог
памятников. САИ. Е1-47. Л., 1982. 136 с.
218. Рыбаков Б.А. Овручские пряслица // Доклады и сообщения
исторического факультета МГУ. М., 1946. Вып. 4. С. 21-31.
219. Рыбаков Б.А. Раскопки в Любече в 1957 году // Короткие
сообщения о докладах и полевых исследованиях института истории материальной культуры. М., 1960. Вып. 79. С. 27-34.
220. Рыбаков Б.А. Раскопки во Вщиже в 1948-1949 гг. //
КСИИМК. М.-Л., 1951. Вып. 38. С. 34-41.
221. Рыбаков Б.А. Вщиж – удельный город ХІІ века //
КСИИМК. М.-Л., 1951. Вып. 41. С. 56-58.
222. Рыбаков Б.А. Стольный город Чернигов и удельный город
Вщиж // По следам древних культур. Древняя Русь. М., 1953.
С. 75-120.
223. Рыбаков Б.А. Русская эпиграфика Х-ХІV вв. (состояние,
возможности, задачи) // Из истории культуры Древней Руси. Исследования и заметки. М.: Изд-во Московского университета,
1984. С. 34-58.
224. Рыбаков Б.А. Русские датированные надписи XI-XIV ст.
М.: Наука, 1964. 48 с.
225. Рыбаков Б.А. Ремесло древней Руси. М.: Изд-во Академии
Наук СССР, 1948. 792 с.
226. Рибаков Б.О. Іменні написи ХІІ ст. в Київському Софійському соборі // Археологія. К., 1947. Т. І. С. 53-64.
227. Рыбина Е.А. Западноевропейская система знаков собственности // Вспомогательные исторические дисциплины. Л.: Наука,
1981. Т. ХІІ. С. 282-296.
228. Рыбина Е.А. Археологические очерки истории новгородской торговли Х-XV вв. М.: Изд-во Московского университета,
1978. 167 с.

153

229. Рыбина Е.А. Новгород и Ганза. М.: Рукописные памятники
Древней Руси. 2009. 320 с.
230. Рождественская Т.В. Древнерусские надписи на стенах
храмов: новые источники ХІ-ХV вв. СПб.: Изд-во С.-Петербургского университета, 1992. 172 с.
231. Розенфельд Р.Л. О производстве и датировке овручских
пряслиц // Советская Археология. М.: Наука, 1964. № 4. С. 220224.
232. Русина О. Сіверська земля у складі Великого Князівства
Литовського. К., 1998. 243 с.
233. Самоквасов Д.Я. Могильные древности Северянской Черниговщины. М.: Синодальная тип-я, 1916. 101 с.
234. Самоквасов Д.Я. Раскопки северянских курганов в Чернигове во время XIV археологического съезда. М.: Синодальная
тип-я, 1916. 41 с.
235. Село Київської Русі (за матеріалами південноруських земель) / За ред. Моця О.П. К.: Шлях, 2003. 232 с.
236. Сергєєва М.С. Деякі особливості орнаментики давньоруських виробів з кістки в Лісостеповому Придніпров’ї // «Любецький
з’їзд князів 1097 року в історичній долі Київської Русі»: матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 900-літтю князів Київської Русі у Любечі. Чернігів: Сіверянська думка, 1997.
С. 145-149.
237. Сергєєва М.С. До історії гри в бабки в Київській Русі //
Археологія. К.: Академперіодика, 2002. № 4. С. 50-58.
238. Сергеева М.С. К вопросу о внешнем факторе развития художественной резьбы по кости в Южной Руси // Древности: Харьковский историко-археологический ежегодник 2014-2015. Харьков, 2015. Выпуск 13. С. 244-256.
239. Сергєєва М.С., Черненко О.Є. Дерев’яні вироби з давньоруського Чернігова (матеріали розкопок 2006 р. на території Чернігівського дитинця) // Археологія. К., 2016. № 1. С. 32-42.
240. Соколова Т.Н., Рудская П.А., Соколов А.П. Архитектурные
обмеры. М.: Архитектура-С, 2007. 114 с.
241. Словарь старословянского языка. Репринтное издание.
Том 1. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2006.
950 с.
242. Словарь старословянского языка. Репринтное издание.
Том 2. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2006.
648 с.

154

243. Словарь старословянского языка. Репринтное издание.
Том 3. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2006.
680 с.
244. Словарь старословянского языка. Репринтное издание.
Том 4. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2006.
1054 с.
245. Социокультурный контекст науки / Под ред. Мамчур Е.А.
М.: ИФРАН, 1998. 221 с.
246. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. М.: Политиздат, 1992. 543 с.
247. Старославянский словарь (по рукописям Х-ХI веков): Около 10000 слов. М.: Русский язык, 1994. 842 с.
248. Спеціальні історичні дисципліни: довідник: навчальний
посібник для студентів вищих навчальних закладів / Войцехівська І.Н. та інші. К.: Либідь, 2008. 520 с.
249. Срезневский И.И. Материалы для Словаря древнерусского
языка по письменным памятникам. СПб.; Тип-я императорской
академии наук, 1912. Том третий. 1684 с.
250. Срезневский И.И. Материалы для Словаря древнерусского
языка по письменным памятникам. СПб.: Тип-я императорской
академии наук, 1902. Том второй. 1802 с.
251. Срезневский И.И. Материалы для Словаря древнерусского
языка по письменным памятникам. СПб.: Тип-я императорской
академии наук, 1893. Том первый. 1416 с.
252. Тарасенко А.Ф. Черниговский Елецкий Свято-Успенский
монастырь. Исторический очерк с приложением «Скарбницы потребной» Иоанникия Галятовского в русском переводе. Чернигов:
Десна, 2013. 312 с.
253. Толочко А.П. Очерки начальной Руси. Киев–Санкт-Петербург: Лаурус, 2015. 336 с.
254. Томашевський А.П. Овруцький кряж: комплексне вивчення та збереження історико-археологічної і палеоприродної спадщини (завдання, перспективи, структура проекту) // Археологія.
1998. № 2. С. 151-155.
255. Тимошенко В.І., Ватау Н.В. Знахідки з поховання Леонтія
Полуботка // Архітектурні та археологічні старожитності Чернігівщини. Чернігів, 1992. С. 117-119.
256. Уваров А.С. Древний храм на Вщижском городище // Уваров А.С. Сборник мелких трудов. Издание ко дню 25-летия со дня
кончины. М., 1910. Т. 2. С. 386-388.

155

257. Фатьков А.М., Яганов А.В. Находки заготовок белокаменных изделий из раскопок селища Большое Саврасово 2 в 2013 году // Археология Подмосковья: материалы научного семинара. Выпуск 11. М.: Институт археологии РАН, 2015. С. 412-433.
258. Федорова Е.В. Латинская эпиграфика. М.: Изд-во Московского университета,1969. 323 с.
259. Флерова В.Е. Граффити Хазарии. М.: Эдиториал УРСС,
1997. 176 с.
260. Холостенко Н.В. Мощеница Спаса Черниговского // Культура средневековой Руси. Л.: Наука, 1974. С. 199-202.
261. Холостенко Н.В. Архитектурно-археологическое исследование Успенского собора Елецкого Монастыря в Чернигове //
Памятники культуры. Исследования и реставрация. Вып. 3. М.:
Изд-во Академии Наук СССР, 1961. С. 5-68.
262. Холостенко Н.В. Исследование памятника ХІІ в. в г. Новгороде-Северском // Сб. сообщений института «Киевпроект». К.,
1958. № 1-2. С. 34-43.
263. Холостенко Н.В. Исследования Борисоглебского собора в
Чернигове // Советская археология, 1967. № 2. С. 188-210.
264. Холостенко Н.В. Исследования Спасского собора в Чернигове // Реставрация и исследование памятников культуры. М.,
1990. Вып. III. С. 6-18.
265. Черненко О.Є. Графіті з княжого терема на території Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря // Чернігівські старожитності: збірник наукових праць. Чернігів, 2016.
Вип. 4(7). С. 126-130.
266. Черненко О.Є. Чернігів ХІІІ-XIV ст. у світлі нових археологічних досліджень // Сумська старовина. 2008. № XXV. С. 18-25.
267. Черненко Е.Е. Чернигов и нашествие монголов в свете
археологических исследований // Stratum plus. Археология и культурная антропология. Кишинев, 2016. № 5. С. 83-97.
268. Черненко Е.Е. К вопросу об однонефных храмах Древней
Руси (по материалам исследований Ильинской церкви в Чернигове) // Белорусское Подвинье: опыт, метод и выводы полевых и
междисциплинарных исследований. Сб. науч. докл. ІІІ Междунар.
науч. конф. Новополоцк ПДУ, 2016. С. 80-88.
269. Черненко О.Є., Казаков А.Л., Новик Т.Г. Дослідження
Єлецького Свято-Успенського монастиря в Чернігові // Археологічні дослідження в Україні 2013 р. К., 2014. 293 с.

156

270. Черненко О.Є., Новик Т.Г., Міхеєнко К.М. Архітектурноархеологічні дослідження Іллінської церкви в Чернігові 2015 р. //
Могилянські читання: зб. наук. праць. К., 2016. С. 193-196.
271. Черненко О.Є., Казаков А.Л. Дослідження давньоруської
монументальної споруди в Новгороді-Сіверському // Ruthenica. К.,
2005. Т. ІV. С. 7-21.
272. Черненко О.Є., Іоаннисян О.М., Новик Т.Г. Прибудови
Чернігівського Спасо-Преображенського собору (за матеріалами
археологічних досліджень) // Могилянські читання 2014 року:
зб. наук. пр.: давньоруські храми: дослідження та збереження. До
925-ліття освячення Великої печерської церкви. К., 2015. С. 328338.
273. Черненко О.Є., Іоаннисян О.М., Новик Т.Г. Архітектурноархеологічні дослідження Чернігівського Спасо-Преображенського собору // Археологічні дослідження в Україні 2014. К.: Стародавній Світ, 2015. С. 300-303.
274. Черненко О.Є., Новик Т.Г., Міхеєнко К.М. Архітектурноархеологічні дослідження Іллінської церкви в Чернігові // Археологічні дослідження в Україні 2015 р. К., 2016. С. 228-230.
275. Черепнин Л.В. Русская Палеография. М.: Государственное
изд-во политической литературы, 1956. 616 с.
276. Чхаидзе В.Н. Таматарха. Раннесредневековый город на Таманском полуострове. М.: ТАУС, 2008. 328 с.
277. Шевельов Ю. Чому общерусский язык, а не вібчоруська
мова? З пробл. східнослов. глотогонії: Дві ст. про постання укр.
мови. К.: Вид. дім «KM Academia», 1994. 33 с.
278. Шевельов Ю. Історична фонологія української мови. Харків: Акта, 2002. 1054 с.
279. Шекун О.В., Веремейчик О.М. Давньоруське поселення
Ліскове. Чернігів, 1999 р. 184 с.
280. Шляпкин И.А. Русская палеография. СПб.: Товарищество
Р. Голике и А. Вильборг, 1913. 102 с.
281. Щербак А.М. Несколько слов о приемах чтения рунических надписей, найденных на Дону // Советская Археология. М.:
Изд-во Академии Наук СССР, 1954. Т. ХІХ. С. 269-282.
282. Щербак А.М. Знаки на керамике и кирпичах из Саркела –
Белой Вежи (к вопросу о языке и письменности печенегов) //
МИА. М., 1959. № 75. С. 363-367.
283. Щепкин В.Н. Русская Палеография. М.: Наука, 1967. 220 с.

157

284. Щепкин В.Н. Новгородские надписи «graffiti» // Древности: Труды Московского Археологического общества. М., 1905.
Т. XIX, Вып. III. С. 35.
285. Юрганов А.Л. Категории русской средневековой культуры.
М.: Мирос, 1998. 448 с.
286. Яворский Д.Р. Pax Naturalis (социокультурные импликации
понятия «природа» в европейской философии): монография. Волгоград, 2012. 232 с.
287. Яковенко Н. Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії
уявлень та ідей в Україні XVI – початку XVIIІ століття. К.: Laurus,
2012. 472 с.
288. Яковенко Н. У пошуках нового неба. Життя і тексти
Йоаникія Галятовського. К.: Лаурус. Критика, 2017. 704 с.
289. Янин В.Л. Денежно-весовые системы русского средневековья. Домонгольский период. М.: Изд-во МГУ, 1956. 208 с.
290. Янин В.Л., Зализняк А.А. Новгородские грамоты на бересте (из раскопок 1990-1996 гг.) Палеография берестяных грамот и
их внестратиграфическое датирование. М.: Русские словари, 2000.
Том Х. 430 с.
291. Янин В.Л., Зализняк А.А., Гиппиус А.А. Новгородские грамоты на бересте (из раскопок 1997-2000 гг.). М.: Русские словари,
2004. Том ХI. 287 с.
292. Altmann Gabriel, Fengxiang Fan Analyses of Script. Properties
of Characters and Writing Systems. Berlin-New York, 2008. 169 с.
293. Düwel Klaus. Runenkunde 4., überarbeitete und aktualisierte.
Verlag J.B. Metzler Stuttgart Weimar, 2008. 295 с.
294. Glen D. Curry, Scott H. Decker Graffiti. [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://www.britannica.com/art/graffiti-art (дата звернення: 07.04.2018).
295. Jaan Puhvel Epigraphy. [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://www.britannica.com/topic/epigraphy (дата звернення:
07.04.2018).
296. Kulecki M. Wygnańcy ze Wschodu. Egzulanci w Rzeczypospolitej w ostannich latach panowania Jana Kazimierza i za panowania
Michala Korybuta Wisniowieckiego. Warszawa, 1997. 238 с.

158

ДОДАТКИ
ДОДАТОК А.

Рис. 1. Картограма груп графіті
в Успенському соборі Єлецького монастиря.

159

Рис. 2. Картограма графіті
в Успенському соборі Єлецького монастиря.

160

Рис. 3. Картограма графіті у апсиді «хрещальні»: східний бік.

161

Рис. 4. Картограма графіті у апсиді «хрещальні»: північний бік.

162

Рис. 5. Картограма графіті у апсиді «хрещальні»: південний бік.

163

Рис. 6. Графіті на південному фасаді
Спасо-Преображенського собору.
Фото 2017 р.

Рис. 7. Скринька-мощевик
з вівтаря Спасо-Преображенського собору

[71]

164

Рис. 8. Фрагменти тиньку з графіті із розкопок храму-усипальниці
в Чернігові у 1985-1986 рр. [13, рис. 96].

Рис. 9. Пряслиця з розкопок Любеча у 1957 р. (за: Б.О. Рибаковим)
[218, с. 33].

165

Рис. 10. Фрагменти тиньку з графіті
із розкопок біля Іллінської церкви у 1972-1973 рр. [75].

166

Рис. 11. Фрагменти тиньку з графіті із розкопок біля Іллінської
церкви у 2000 р. [НАІЗ «Чернігів Стародавній», КН 1601].

167

Рис. 12. Графіті на стіні підземної споруди поблизу дзвіниці
Іллінської церкви. Фото 1995 р. [203, с. 45].

168

Рис. 13. Замальовка графіті на стінах підземних споруд поблизу
дзвіниці Іллінської церкви (за: Т.Г. Новик) [203, с. 45].

169

Рис. 14. Група графіті № 6
в Успенському соборі Єлецького монастиря, фото та промальовка.

170

Рис. 15. Фрагменти давньоруських графіті
під пізнішими нашаруваннями у групі № 6, промальовка.

Рис. 16. Фрагменти фрески з малюнками-графіті
з розкопок поблизу Успенського собору [73].

171

Рис. 17. Фрагмент фрески з графіті
з розкопок поблизу Успенського собору: графіті № 1 [73].

172

Рис. 18. Фрагмент фрески з графіті
з розкопок поблизу Успенського собору: графіті № 2 [73].

173

Рис. 19. Фрагмент фрески з графіті
з розкопок поблизу Успенського собору: графіті № 3 [73].

174

Рис. 20. Фрагмент фрески з графіті із Успенського собору:
графіті № 4 [73].

175

Рис. 21. Фрагмент фрески з графіті із Успенського собору:
графіті № 5 [73].

Рис. 22. Фрагмент фрески з графіті із Успенського собору:
графіті № 6 [73].

176

Рис. 23. Фрагмент фрески з графіті із Успенського собору:
графіті № 7 [73].

Рис. 24. Фрагмент фрески з графіті із Успенського собору:
графіті № 8 [73].

177

Рис. 25. Фрагмент фрески з графіті із Успенського собору:
графіті № 9 [73].

Рис. 26. Фрагмент фрески з графіті із Успенського собору:
графіті № 10 [73].

178

Рис. 27. Картограма графіті у Спасо-Преображенському соборі
(за: О.Є. Черненко)

179

Рис. 28. Зондажі в західному тамбурі
Спасо-Преображенського собору.
Фото 2016 р. з позначенням розміщення графіті.

180

Рис. 29. Графіті № 2 у Спасо-Преображенському соборі,
фото та промальовка.

181

Рис. 30. Графіті № 3 у Спасо-Преображенському соборі,
фото та промальовка.

182

Рис. 31. Малюнок-графіті у Спасо-Преображенському соборі:
зображення шестираменного хреста

183

Рис. 32. Картограма графіті у Михайлівській церкві
(Юр’єва божниця) в м. Остер (за: М. Константиновичем) [169].

184

Рис. 33. Фото графіті № 1 в Михайлівській церкві в Острі.

Рис. 34. Фото графіті № 1 в Михайлівській церкві в Острі.

185

Рис. 35. Промальовка графіті № 1 в Михайлівській церкві в Острі.

186

Рис. 36. Графіті № 2 в Михайлівській церкві в Острі,
фото та промальовка.

187

Рис. 37. Графіті № 3 в Михайлівській церкві в Острі,
фото та промальовка.

188

Рис. 38. Графіті № 4 в Михайлівській церкві в Острі,
фото та промальовка.

189

Рис. 39. Графіті № 5 в Михайлівській церкві в Острі,
фото та промальовка.

190

Рис. 40. Бронзова «арка» із Вщижа та графіті на ній
(за: Б.О. Рибаковим) [224, с. 253-255].

Рис. 41. Графіті на іклі кабана із Вщижа
(за: Б.О. Рибаковим) [221, с. 118].

191

Рис. 42. Дерев’яна миска з надписом з Гомеля
(за: О.А. Макушниковим) [183, с. 74].

Рис. 43. Фрагменти фресок з графіті з розкопок
Спасо-Преображенського собору в Новгороді-Сіверському
[НСІКЗ «Слово о полку Ігоровім», б/н].

192

Рис. 44. Фрагменти фресок з графіті з розкопок
Спасо-Преображенського собору в Новгороді-Сіверському,
фото та промальовка [НСІКЗ «Слово о полку Ігоровім», б/н].

Рис. 45. Фрагменти фресок з графіті з розкопок «княжого терему»
у Новгороді-Сіверському. [264, с. 128].

193

Рис. 46. Фрагменти фресок з графіті із «княжого терему»
у Новгороді-Сіверському (за: О.Є. Черненко) [264, с. 128].

Рис. 47. Графіті на пряслиці з розкопок у Новгороді-Сіверському,
фото та промальовка [НСІКЗ «Слово о полку Ігоровім», б/н].

194

Рис. 48. Важок з розкопок по вул. Князя Чорного в 2015 р.,
фото та промальовка.

Рис. 49. Графіті на пряслиці з розкопок у Чернігові,
фото та промальовка [НАІЗ «Чернігів Стародавній», б/н].

Рис. 50. Графіті на пряслиці з розкопок поселення Ліскове,
фото та промальовка [37].

195

Рис. 51. Графіті на фрагментах амфор з розкопок поселення Ліскове
[1 – 34; 2 – 35; 3 – 36].

196

Рис. 52. Графіті на фрагментах амфор з розкопок у Чернігові
(1953, 1985, 1995 рр.) [1 – 32; 2 – 33; 3 – 53].

197

Рис. 53. Зображення південної галереї Спасо-Преображенського собору
на «Абрисі Чернігівському» 1706 р. [140, с. 427].

Рис. 54. Графіті на південній стіні Спасо-Преображенського собору
(за: С.О. Висоцьким) [118, с. 93].

198

Рис. 55. Графіті № 1 зі Спасо-Преображенського собору,
фото та промальовка.

Рис. 56. Графіті № 1 зі Спасо-Преображенського собору,
фрагменти слів із другого рядку.

199

Рис. 57. Графіті № 4 у Спасо-Преображенському соборі,
фото та промальовка.

Рис. 58. Графіті № 5 у Спасо-Преображенському соборі,
фото та промальовка.

200

Рис. 59. Графіті № 1 з Успенського собору,
фото та промальовка.

201

Рис. 60. Графіті № 2 з Успенського собору,
фото та промальовка.

202

Рис. 61. Графіті № 3 з Успенського собору,
фото та промальовка.

Рис. 62. Графіті № 32 з Успенського собору,
фото та промальовка.

203

Рис. 63. Графіті № 33 з Успенського собору,
фото та промальовка.

Рис. 64. Графіті № 36 з Успенського собору,
фото та промальовка.

204

Рис. 65. Малюнки-графіті з Успенського собору, група № 6,
фото та промальовка.

205

Рис. 66. Графіті № 4 з Успенського собору,
фото та промальовка.

Рис. 67:
1 – Графіті № 5 з Успенського собору,
фото та промальовка;
2 – Графіті №№ 24-25 з Успенського собору,
фото та промальовка.

206

Рис. 68. Могильна плита з розкопок Спасо-Преображенського собору
у Новгороді-Сіверському [10, рис. 83, 84].

Рис. 69. Графіті з Антонієвих печер, фото та промальовка
[20, фото 89, 90; рис. 20].

207

Рис. 70. Графіті № 6 з Успенського собору, фото та промальовка.

Рис. 71. Графіті № 7 з Успенського собору, фото та промальовка.

208

Рис. 72. Графіті № 18 з Успенського собору, фото та промальовка

Рис. 73. Графіті № 19 з Успенського собору, фото та промальовка.

209

Рис. 74. Графіті № 21 з Успенського собору,
фото та промальовка.

Рис. 75. Графіті № 23 з Успенського собору,
фото та промальовка.

210

Рис. 76. Графіті № 27 з Успенського собору,
фото та промальовка.

Рис. 77. Графіті № 30 з Успенського собору,
фото та промальовка.

211

Рис. 78. Картограма надписів та малюнків
на північному фасаді Іллінської церкви.

Рис. 79. Графіті №№ 11-17 на Іллінській церкві (у арці),
фото та промальовка.

212

Рис. 80. Графіті № 8 на Іллінській церкві,
фото та промальовка.

213

Рис. 81. Графіті № 18 на Іллінській церкві,
фото та промальовка.

214

Рис. 82. Графіті № 8 з Успенського собору,
фото та промальовка.

Рис. 83. Фреска «Три отроки в печі вогняній»
на західній стіні південної нави Успенського собору.
Фото 2016 р. з промальовкою графіті.

215

Рис. 84. Графіті №№ 10-11 з Успенського собору. Фото.

216

Рис. 85. Промальовка графіті №№ 10-11
з Успенського собору.

217

Рис. 86. Графіті № 12 з Успенського собору, фото та промальовка.

Рис. 87. Графіті № 13 з Успенського собору, фото та промальовка.

218

Рис. 88. Графіті № 26 з Успенського собору,
фото та промальовка.

Рис. 89. Графіті з хорів Борисоглібського собору,
фото 1948 р. та промальовка [1, фото 29].

219

Рис. 90. Графіті № 9 Успенського собору,
фото та промальовка.

220

Рис. 91. Графіті № 10 Успенського собору, фото та промальовка.

221

Рис. 92. Графіті №№ 14-17 Успенського собору, фото та промальовка.

Рис. 93. Хрест з надписом з поховання Леонтія Полуботка [72].

222

Рис. 94. Графіті №№ 1-5 з Іллінської церкви,
фото та промальовка.

223

Рис. 95. Графіті № 23 з Іллінської церкви, фото та промальовка.

Рис. 96. Графіті № 24 з Іллінської церкви, фото та промальовка.

224

Рис. 97. Графіті №№ 26-30 з Іллінської церкви,
фото та промальовка.

225

Рис. 98. Малюнок-графіті з Іллінської церкви,
зображення обличчя, фото та промальовка.

Рис. 99. Малюнок-графіті Іллінської церкви,
зображення людської фігури та будинків, фото та промальовка.

226

Рис. 100. Астрагали з графіті. 1 – Чорна могила; 2-3 – дитинець Чернігова;
4 – Магерки-1; 5, 7-9 – Шестовиця; 6 – Виповзів [1 – 232, с. 33; 2 – 54;
3 – 55; 4 – 31. Магерки-1; 5 – 38; 6 – 39; 7 – 40; 8 – 41; 9 – 42].

227

Рис. 101. Зображення на баранячій кістці з розкопок кургану
в ур. Берізки: 1 – за Д.Я. Самоквасовим; 2 – за М.Ю. Брайчевським
[1 – 233, с. 11; 2 – 110, с. 31].

228

Рис. 102. Кістяна флейта з околиць Шестовиці
(за: В.П. Коваленком) [163, с. 59].

Рис. 103. Кістяна флейта з околиць Шестовиці [43].

229

Рис. 104. Кістка з графіті (?)
з розкопок Спасо-Преображенського собору [140].

Рис. 105. Кістяний гребінь з розкопок Дитинця Чернігова [56].

230

Рис. 106. Надпис на гребені з розкопок Дитинця Чернігова.
Промальовка.

Рис. 107. Кістяний виріб з розкопок Дитинця Чернігова,
фото та промальовка [79].

231

Рис. 108. Графіті на чашах
зі скарбу 1985 р. на Дитинці Чернігова
(за: В.П. Коваленком) [160, с. 126, 133].

232

Рис. 109. Графіті на гривні
з розкопок 1999 р. на Передгородді Чернігова
[ЧОІМ ім. В.В. Тарновського, Нд 3530].

233

Рис. 110. Уламок амфори з графіті з розкопок Чернігівського посаду [44].

Рис. 111. Пряслиця з графіті. 1, 2, 12, 13 – Чернігів; 3, 9, 14 – Ліскове;
4, 11 – Льговка; 5 – Сібереж; 6 – Клонів; 7, 8 – Очеретяна Гора;
10 – Седнів [1 – 60; 2 – 58; 3 – 113, с. 359; 4 – 113, с. 371; 5 – 113, с. 371;
6 – 113, с. 365; 7 – 113, с. 372; 8 – 113, с. 372; 9 – 113, с. 359; 10 – 59;
11 – 113, с. 371; 12 – 57; 13 – 61; 14 – 113, с. 359].

234

Рис. 112. Пряслиця з графіті з розкопок Чернігівського посаду [58].

Рис. 113. Пряслиця з графіті з поселення Льговка [І – 48; ІІ – 49].

Рис. 114. Пряслице з графіті з поселення Льговка [50].

235

Рис. 115. Пряслиця з графіті. 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 – Чернігів;
4 – Шестовиця; 14 – Сибереж; 15, 16, 17 – Ліскове-1; 18 – Козарки [1 – 62;
2 – 63; 3 – НАІЗ «Чернігів Стародавній», № 64, розкопки Єлецького
монастиря 2014 р.; 4 – 51; 5 – 64; 6 – НАІЗ «Чернігів Стародавній»,
№ 104, розкопки по вул. Горького у 2007 р.; 7 – НАІЗ «Чернігів
Стародавній», № 3, розкопки по вул. Інтернаціоналістів у 2011 р.;
8 – ЧОІМ, Арх-59, розкопки біля міської лікарні у 1992 р.; 9 – 63;
10 – НАІЗ «Чернігів Стародавній», № 38, розкопки по вул. Горького
у 2006 р.; 11 – НАІЗ «Чернігів Стародавній», № 398, розкопки
на Дитинці у 2008 р.; 12 – НАІЗ «Чернігів Стародавній», № 28,
розкопки по вул. Інтернаціоналістів у 2011 р.; 13 – 65; 14 – 113, с. 371;
15 – 113, с. 359; 16 – 113, с. 359; 17 – 113, с. 359; 18 – 113, с. 367].

236

Рис. 116. Пряслиця з графіті. І, ІІ, ІІІ, V, VІ, VІІ – Чернігів;
ІV – Шестовиця [I – НАІЗ «Чернігів Стародавній», № 362, розкопки
на вул. Урицького; II – 66; III – 66; ІV – 52; V – 53; VI – 68; VII – 66].

237

Рис. 117. Некириличні знаки Чернігово-Сіверщини Х-ХІІІ ст.
та аналогії до них.

238

Рис. 118. Пряслиця з графіті. 1 – Мглин-2; 2 – Курганний могильник
Борча; 3 – Борча-2; 4 – Горналь [1 – 130, с. 252; 2 – 130, с.150; 3 – 130,
с. 83; 4 – 200, с. 173].

Рис. 119. Пряслиця з графіті. 1, 2, 3, 4 – Белоозеро; 5, 6 – Вишгород;
8, 9 – Київ [1 – 126, с. 19; 2 – 126, с. 19; 3 – 126, с. 21; 4 – 126, с. 19;
5 – 108, с. 246; 6 – 108, с. 246; 7 – 211, с. 91; 8 – 108, с. 246; 9 – 108, с. 246].

239

Рис. 120. Бортні знамена з Путивльського та Рильського повітів
(за: Г.Н. Анпілоговим) [100].

240

Рис. 121. Амфора з графіті з розкопок Чернігівського посаду [69].

241

Рис. 122. Графіті на амфорі з розкопок чернігівського посаду.
Фото та промальовка.

Рис. 123. Графіті на уламку амфори з розкопок чернігівського посаду.
Фото та промальовка [70].

242

Рис. 124. Графіті на фрагменті амфори
з розкопок Дитинця Чернігова [13, рис. 87].

Рис. 125. Графіті на фрагменті амфорі з розкопок чернігівського посаду
(пл. П’ять Кутів, 1992 р.). Фото та промальовка [71].

243

Рис. 126. Графіті на фрагменті амфори
з розкопок у Новгороді-Сіверському (Замкова гора, 1979 р.)
[НСІКЗ «Слово о полку Ігоровім», № 771].

Рис. 127. Графіті на фрагменті амфори з розкопок Дитинця Чернігова
(2017 р.) [НАІЗ «Чернігів Стародавній», № 50].

244

Рис. 128. Графіті на хорах Борисоглібського собору.
Фото 1948 р. [1, фото 47].

Рис. 129. Графіті в Антонієвих печерах
(за: В.Я. Руденком) [20, рис. 91].

245

Рис. 130. Латинське графіті в Антонієвих печерах. Фото 2017 р.

Рис. 131. Графіті № 10 в Іллінській церкві, фото та промальовка.

246

Рис. 132. Графіті № 37 Успенського собору,
фото та промальовка.

247

Рис. 133. Графіті № 38 Успенського собору,
фото та промальовка.

248

Рис. 134. Графіті № 39 Успенського собору,
фото та промальовка.

249

Рис. 135. Графіті № 40 Успенського собору,
фото та промальовка.

250

Рис. 136. Графіті № 41 Успенського собору,
фото та промальовка.

251

Рис. 137. Графіті № 42 Успенського собору, фото та промальовка.

Рис. 138. Графіті № 43 Успенського собору, фото та промальовка.

252

Рис. 139. Графіті № 50 Успенського собору,
фото та промальовка.

Рис. 140. Графіті № 51 Успенського собору,
фото та промальовка.

253

Рис. 141. Графіті № 52 Успенського собору, фото та промальовка.

Рис. 142. Графіті № 44 Успенського собору, фото та промальовка.

254

Рис. 143. Графіті № 45 Успенського собору,
фото та промальовка.

255

Рис. 144. Графіті №№ 46-48 Успенського собору,
фото та промальовка.

256

Рис. 145. Графіті № 49 Успенського собору,
фото та промальовка.

257

ДОДАТОК Б.
Таблиця № 1
Фрагменти надписів середини ХІ – кінця ХІІ ст.
під графіті № 1 з Успенського собору.
1 рядок: …N…[К]……Ь («?»)
Графема
Датування
N – перемичка
((1025 – 1450))
N – верхні короткі засічки
((1025 – 1400) – 1450))
К – основний вид зімкнута
((1025 – 1450))
К – нижня засічка коротка

((1025 – (1100 – 1450))

Ь – похила щогла
Ь – петля кутом уперед
Ь – верхня засічка
Підсумок

((1025 – 1400) – 1410))
((1025 – 1200) – 1450))
((1025 – 1450))
((1025 – 1200) – 1410))

2 рядок: ВН[Л]Ъ…Ъ…[Ж]Є… («?»)
Графема
Датування
В – перелам поза щоглою
((1025 – 1340) – 1400))
Н – основний вид
((1025 – 1450))
Н – короткі верхні засічки
((1025 – 1400) – 1450))
Ъ – похила щогла
((1025 – 1450))
Ъ – петля кутом вперед
((1025 – 1200))
Ъ – виступ вправо вгорі
((1025 – 1200) – 1450))
Є – нахилена ліворуч
((1025 – 1450))
Підсумок
((1025 – 1200))

Графема
Н – основний вид
Н – короткі верхні засічки
Н – короткі нижні засічки
Підсумок

Примітки

Ознака
непевна
Ознака
непевна

Примітки

Двічі
Двічі

3 рядок: …Н… («?»)
Датування
Примітки
((1025 – 1450))
((1025 – 1400) – 1450))
((1025 – (1120 – 1400) – 1450))
((1025 – (1120 – 1400) – 1450))

258

4 рядок: …Т…[Р]Ы[Н]…[Ы]…[Т]…Б… («?»)
Графема
Датування
Примітки
Т – основний вид
((1025 – 1450))
Т – без бокових засічок
((1025 – (1120 – 1300) – 1450))
Р – петля кутом уперед
((1140 – 1450))
Ознака
непевна
Ы – середня перемичка
((1025 – 1380) – 1400))
Ь – вертикальна щогла
((1025 – 1450))
Двічі
Ь – петля кутом вперед
((1025 – 1200) – 1450))
Двічі
Б – петля зі зламом
((1025 – 1450))
Підсумок
((1025 – (1140 – 1200) – 1400))
Підсумок рядків
((1025 – (1140 – 1200))

259

Таблиця № 2
Графіті ХІІ ст. зі Спасо-Преображенського собору
Графіті № 2
Графема
Датування
Примітки
Г – з нижньою засічкою
((1100 – 1380) – 1400))
2/4 =
Г – без бокової засічки
((1025 – (1140 – 1220) – 1450))
1/4 =
Н – з короткими верхніми
((1025 – 1400) – 1450))
4/5 =
засічками
Н – з короткими нижніми
((1025 – (1120 – 1400) – 1450))
2/5 =
засічками
Н – з високою
(1350 – 1450)
1/5 <
перекладиною
П – з виступом угорі
((1025 – 1200) – 1300))
2/3 =
П – з нижніми засічками
((1120 – 1380) – 1410))
3/3 =
Л – з короткими нижніми
((1025 – 1380) – 1450))
1/1 =
засічками
ОУ – зі зменшеним О
((1025 – 1200) – 1220))
1/2 =
У – «Y»-подібна
((1100 – 1450))
1/2 =
У – цілком у рядку
((1025 – (1140 – 1300) – 1450))
1/2 =
У – з нижньою засічкою
((1180 – 1400))
1/2 =
Р – з петлею кутом догори
((1025 – 1280) – 1380))
3/3 =
Р – з нижньою засічкою
((1160 – 1320) – 1400))
1/3 =
Р – цілком у рядку
((1025 – (1120 – 1320) – 1410))
1/3 =
Є – нахилена праворуч
((1025 – 1120) – 1240) – 1380))
1/2 =
Є – «Е»-подібні
((1025 – 1380))
2/2 =
Є – з засічкою на язичку
((1025 – (1120 – 1400) – 1450))
2/2 =
А – гострі, випуклі
((1100 – 1450))
4/4 =
А – з верхньою засічкою
((1025 – 1320) – 1380) – 1450))
2/4 =
А – з нижньою засічкою
((1025 – (1160 – 1380) – 1450))
1/4 =
Ѣ – з верхньою засічкою
((1025 – 1200) – (1280 – 1400))
1/1 =
Ѣ – з петлею, що торкається
((1025 – (1260 – 1450))
1/1 =
коромисла
N – з верхніми короткими
((1025 – 1400) – 1450))
1/1 =
засічками
Д – з довгими звичайними ((1025 – 1200)) // ((1280 – 1450))
1/1 =
ніжками
Графіка: ОУ після
((1025 – 1360))
+
приголосної
Графіка: Ѳ
((1025 – 1410) – 1450))
?
Підсумок
((1180 – 1200))

260

Графема
Х – з правою верхньою
засічкою
Х – цілком у рядку
Ъ – з петлею кутом вперед
Д – гостроверха, на
трикутних ніжках
А – опукла, з гострим
верхом
Підсумок

Графіті № 3
Датування

Примітки

((1025 – 1240) – (1360 – 1450))

1/1 =

((1100 – (1140 – 1300) – 1450))
((1025 – 1200))
((1025 – (1280 – 1450))

1/1 =
1/1 =
1/1 =

((1100 – 1450))

1/1 =

((1100 – (1140 – 1200))

261

Таблиця № 3
Графіті на пряслицях

Графема
Б – округла петля

Новгород-Сіверський
Датування
((1025 – 1120))

Б – виступ згори
Н – нижні довгі засічки
Н – висока перекладина

((1025 – 1200) – 1450))
((1120 – (1140 – 1300) – 1400))
((1300-1450))

Р – округла петля і пряма
мачта
N – основний вид
А – округла петля проста
А – нижня засічка на спинці

((1025 – 1450))
((1110 – 1300))
((1025 – (1160 – 1380) – 1420))

Підсумок

((1120 – (1160 – 1200) – 1300))

Графема
П – основний вигляд
Р – кутом вниз
прямолінійна
Ѧ – основний вигляд
плосковерха
Ѧ – з покриттям
N – довгі верхні засічки
N – довгі нижні засічки
Ь – з покриттям
Є – засічка на язичку

((1025 – 1360))

Чернігів
Датування
((1025 – 1450))
((1240 – 1450))

Примітки
Ознака
непевна

Ознака
непевна
Ознака
непевна

Ознака
непевна

Примітки

((1025 – 1450))
((1025 – 1280) – 1320 – 1340))
((1025 – 1320))
((1025 – (1140 –1300) – 1400))
((1025 – 1300))
((1025 – (1120 – 1400) – 1450))

Р – кутом вниз
прямолінійна
Н – короткі нижні засічки
Ъ – з двома зламами

((1240 – 1450))

Підсумок

((1240 – 1280) – 1300))

((1120 – 1400))
((1320 – 1420))

262

ознака
непевна

ознака
непевна

Таблиця № 4
Графіті з Остерської Божниці
Графіті № 1
Графема
Датування
Примітки
А – випукла з гострим
((1100 – 1450))
верхом
А – з петлею з двома
((1025 – 1260) – 1400))
1/3
зламами
А – з покриттям
((1025 – 1280) – 1320))
А – з нижньою засічкою
((1025 – (1160 – 1380) – 1450))
1/3
А – з подовженою спинкою ((1025 – 1200)//(1410 – 1450))
Б – з округлою петлею
((1025 – 1120))
Ознака
непевна
Д – подібне до А
((1100 – 1200))
Є – нахилена праворуч
((1025 – 1120) – 1240) – 1380))
Ознака
непевна
Є – з відворотом ліворуч
((1025 – 1280))
зверху
Ж – у вигляді «неповного
((1025 – 1260) – 1450))
жука»
И – з короткою верхньою
((1025 – 1400) – 1450))
1/3
засічкою
Л – з покриттям зверху
((1025 – 1280) – 1360))
М – з верхніми засічками
((1025 – 1280) – 1450))
М – з петлею з двома
((1340 – 1450))
Виключення
зламами
Р – пряма з округлою
((1025 – 1320) – 1360))
1/3
петлею
Р – з петлею кутом догори
((1025 – 1280) – 1380))
1/3
Р – з петлею кутом уперед
((1140 – 1450))
1/3
Р – цілком у рядку
((1025 – (1120 – 1320) – 1410))
Т – з нижньою засічкою
((1025 – (1120 – 1400) – 1450))
1/3
У – з фігурним
((1025 – (1180 – 1300) – 1450))
Ознака
завершенням спинки
непевна
Х – цілком у рядку
((1100 – (1140 – 1300) – 1450))
Підсумок
((1100 – (1140 – 1200))

Графема
Г – без бокової засічки
О – шириною як И або Н
Підсумок

Графіті № 2
Датування
Примітки
((1025 – (1140 – 1220) – 1450))
((1160 – (1360 – 1450))
((1160 – 1220) – (1360 –1450))

263

Графема
В – з перелом поза мачтою
В – з нижньою петлею
кутом уперед
Д – з покриттям зверху
Є – з нахилом проворуч
ОУ – зі зменшеним О
Р – з петлею кутом догори
Р – з виступом зверху
Р – з маленькою головкою
Р – широка й відкрита з
заломом
Підсумок

Графема
А – випукла з гострим
верхом
В – з нижньою косою до
мачти
В – з нижньою петлею
кутом уперед
Н – з короткими нижніми
засічками
П – з нижніми засічками
Підсумок

Графема
В – з нижньою петлею
кутом уперед
В – з виступом угорі
Є – з язичком донизу
Р – криволінійна, з петлею
кутом донизу
Р – з відкритою петлею, що
не звужується
Підсумок

Графіті № 3
Датування
((1025 – 1340) – 1400))
((1025 – 1160))
((1025 – 1280) – 1360))
((1025 – 1120) – 1240) – 1380))
((1025 – 1200) – 1220))
((1025 – 1280) – 1380))
((1025 – 1280))
((1025 – 1200) – 1240))
((1120 – 1280))

Примітки
1/2

1/2

Ознака
непевна

((1025 – 1120) – 1160))
Графіті № 4
Датування
((1100 – 1450))
((1140 – 1380) – 1450))
((1025 – 1160))

Примітки
Ознака
непевна
Ознака
непевна
Ознака
непевна

((1025 – 1400))
((1120 – 1380) – 1410))
((1120 – 1380) – 1400))
Графіті № 5
Датування
((1025 – 1160))
((1025 – 1200) – 1280))
((1100 – 1400) – 1450))
((1160 – (1240 – 1450))
((1025 – 1220))
((1160 – 1200) – 1220))

264

Примітки
Ознака
непевна

Таблиця № 5
Графіті XIV ст. зі Спасо-Преображенського собору.

Графема
М – з верхніми засічками
М – з нижніми засічками
Ц – з верхніми засічками
Ц – з нижньою засічкою
Ц – з платформою по низу
рядка
А – гостроверха, з опуклою
петлею
А – з вигнутою перемичкою
А – з верхньою засічкою
А – з нижньою засічкою на
спинці
А – з подовженою спинкою
П – з нижніми засічками
Р – з прямою щоглою та
округлою петлею
Р – з петлею кутом вгору
Р – з нижньою засічкою
Р – цілком у рядку
Н – з короткими верхніми
засічками
Н – з короткими нижніми
засічками
Н – з високою
перекладиною
Н – з похилою
перекладиною
Л – з верхньою засічкою
Л – з короткими нижніми
засічками
Ѧ – гостроверха,
з «v»-подібним язичком
Ѧ – плосковерха
Ѧ – з верхньою засічкою
Ѧ – з нижніми засічками
У – основного виду, з
перемичкою
У – «с»-подібно вигнута

Графіті № 1
Датування
Примітки
((1025 – 1280) – 1450))
4/4 =
((1025 – (1160 – 1380) – 1450))
4/4 =
((1025 – 1400) – 1450))
1/1 =
((1160 – 1300) – 1400))
1/1 =
((1025 – 1200) – (1300 – 1450))
1/1 =
((1100 – 1450))

6/6 =

(1340 – 1450)
((1025 – 1320) – 1380) – 1450))
((1025 – (1160 – 1380) –1450))

1/6 <
6/6 =
5/6 =

(1025 – 1200) – (1410 – 1450)
((1120 – 1380) – 1410))
((1025 – 1320) – 1360))

1/6 < ?
2/3 =
2/3 =

((1025 – 1280) – 1380))
((1160 – 1320) – 1400))
((1025 – (1120 – 1320) – 1410))
((1025 – 1400) – 1450))

1/3 =
2/3 =
2/3 =
3/5 =

((1025 – (1120 – 1400) – 1450))

4/5 =

((1300 – 1450))

4/5 =

(1320 – 1450)

1/5 <

((1025 – 1380) – 1450))
((1025 – 1380) – 1450))

5/5 =
5/5 =

(1280 – 1450)

1/3 ?

((1025 – 1380) – 1450))
((1025 – (1100 – 1220) – 1400))
((1025 – (1160 – 1360) – 1400))
((1140 – (1280 – 1450))

1/3 =
1/3 =
3/3 =
2/3 =

((1280 – (1320 – 1410) – 1450))

2/3 =

265

Графема
У – з фігурним навершям
спинки
ОУ – злита, з неповним «у»
ОУ – злита, зі спинкою від
«у»
Ъ – з вертикальною щоглою
Ъ – з високою петлею
Ъ з виступом вправо вгорі
К – з короткими верхніми
засічками
К – з короткими нижніми
засічками
Г – з нижньою засічкою
Д – гостроверха, на
трикутних ніжках
Д – плосковерха, на
трикутних ніжках
Д – з трикутними ніжками
N – з короткими верхніми
засічками
N – з короткими нижніми
засічками
Б – з високою петлею
Ѣ – з верхньою засічкою
І – із засічками
Є – нахилена праворуч
Є – з язичком донизу
Ю – з нахиленою вгору
перемичкою
Графіка: розподільні точки
між словами
Підсумок

Датування
Примітки
((1025 – (1180 – 1300) – 1450))
1/3 =
((1320 – 1450))
((1320 – 1450))

1/3 =
1/3 =

((1025 – (1320 – 1450))
((1025 – (1280 – 1450))
((1025 – 1200) – 1450))
((1025 – 1410) – 1450))

3/3 =
1/3 =
1/3 =
2/3 =

((1025 – (1120 – 1450))

2/3 =

((1100 – 1380) – 1400))
((1025 – (1280 – 1450))

2/2 =
3/4 =

((1025 – 1410) – 1450))

1/4 =

((1025 – (1360 – 1450))
((1025 – 1400) – 1450))

1/4 =
2/2 =

((1025 – 1400))

2/2 =

((1180 – (1360 – 1450))
((1025 – 1200) – (1280 – 1400))
((1025 – 1300) – 1450))
((1025 – 1120) – 1240) – 1380))
((1100 – 1400) – 1450))
(1320 – 1450)

2/3 =
2/3 =
3/4 =
2/3 =
1/3 =
1/2 ?

((1300 – 1450))

?

((1025 – (1340 – 1360) – 1450))

266

Графема
Д – гостроверхе, на
трикутних ніжках
Д – з верхньою засічкою
Д – з довгими трикутними
ніжками
М – з верхніми засічками
І – звичайна, без засічок
Ѥ – з високою перемичкою
Р – пряма, з петлею кутом
донизу
Р – з нижньою засічкою
Р – цілком у рядку
Графіка: Ѥ
Підсумок

Графема
А – опукла, з гострим
верхом
М – з нижніми засічками
Є – нахилене праворуч
N – з горизонтальною
перекладиною
N – з короткими верхніми
засічками
N – з короткими нижніми
засічками
Ь – з петлею, що має два
злами
Ь – з високою петлею
Р – з округлою петлею та
прямою щоглою
Р – цілком у рядку
Підсумок

Графіті № 4
Датування
((1025 – (1280 – 1450))

Примітки
1/1 =

((1025 – 1400))
((1260 – 1450))

1/1 =
1/1 =

((1025 – 1280) – 1450))
((1025 – 1220) – 1450))
((1340 – 1450))
((1240 – (1300 – 1450))

1/1 =
1/1 =
?
1/1 =

((1160 – 1320) – 1400))
((1025 – (1120 – 1320) – 1410))
((1025 – (1240 – 1450))
((1260 – (1300 – 1320) – 1400))

1/1 =
1/1 =
?

Графіті № 5
Датування
((1100 – 1450))

Примітки
?

((1025 – 1160) – 1450))
((1025 – 1120) – 1240) – 1380))
((1420 – 1450))

1/1 =
1/1 =
1/1 !

((1025 – 1400) – 1450))

1/1 =

((1025 – 1400))

1/1 =

((1320 – 1450))

1/1 =

((1025 – (1280 – 1450))
((1025 – 1320) – 1360))

1/1 =
1/1 =

((1025 – (1120 – 1320) – 1410))
((1320 – 1360))

1/1 =

267

Таблиця № 6
Графіті Успенського собору Єлецького монастиря

Графема
П – основний вид
П – виступ вгорі

Графіті № 1
Датування
((1025 – 1450))
((1025 – 1200) – 1300))

О – основний вид
О – плаский верх

((1025 – 1450))
((1025 – 1360))

М – основний вид гострі
((1025 – 1450))
М – з верхніми засічками
((1025 – 1280) – 1450))
М – з нижніми засічками
((1025 – (1160 – 1380) – 1450))
М – з провисаючою петлею
((1025 – 1450))
і нахиленими мачтами
Є – вертикальне
((1025 – 1450))

N – основний вид з
перемичкою
N – з високою
перекладиною
Ь – з вертикальною щоглою
Ь – з верхньою засічкою

((1025 – 1450))

И – основний вид

((1025 – 1450))

И – висока перекладина

((1300 – 1450))

Д – основний вид гострі
Д – з верхньою засічкою

((1025 – 1450))
((1025 – 1400))

Д – з довгими звичайними
ніжками
И – з нахиленою
перекладиною
И – з короткими нижніми
засічками

((1025 – 1200)) // ((1280 –
1450))
((1320 – (1340 – 1450))

Примітки
Ознака
непевна
Ознака
непевна

Ознака
непевна
(виносне ?)

((1320 – 1450))
((1025 – 1450))
((1025 – 1450))

((1025 – (1120 – 1400) – 1450))

268

Ознака
непевна
(вибоїна)
Ознака
непевна
(лігатура ?),
Ознака
непевна
(лігатура ?),
Ознака
непевна

Ознака
непевна
(вибоїна)

Графема
Є – вертикальне
Є – з язичком донизу
Р – з округлою петлею та
вигнутою щоглою
Підсумок

Датування
((1025 – 1450))
((1100 – 1400) – 1450))
((1025 – 1450))
((1320 – (1340 – 1380) – 1450))

269

Примітки

Графема
М – основний вид гостра

Графіті № 2
Датування
((1025 – 1450))

М – верхня засічка

((1025 – 1280) – 1450))

Р – кутом донизу
криволінійна

((1160 – (1240 – 1450))

Р – з петлею в увесь рядок

((1240 – (1280 – 1450))

Н – основний вид
Н – верхні короткі засічки
Ѧ – язичок кутом
Ѧ – верхня засічка

((1025 – 1450))
((1025 – 1400) – 1450))
((1025 – ( 1140 – 1450))
((1025 – (1100 – 1220) – 1400))

М – основний вид гостра
М – верхня засічка

((1025 – 1450))
((1025 – 1280) – 1450))

Ѣ – вертикальна щогла
Ѣ – щогла, що виступає над
рядком

((1025 – 1450))
((1025 – 1450))

С – основний вид
((1025 – 1450))
Ь – петля з двома заломами
((1320 – 1450))
Ь – верхня засічка
((1025 – 1450))
Ц – платформа по низу
((1025 – 1200) – (1300 – 1450))
рядка
А – основний вид гостра
А – верхня засічка

((1025 – 1450))
((1025 – 1320) – 1380) – 1450))

Т – основний вид
Н – основний вид
Н – верхні короткі засічки
М – основний вид гостра
М – нижні засічки
Ѳ – основний вид

((1025 – 1450))
((1025 – 1450))
((1025 – 1400) – 1450))
((1025 – 1450))
((1025 – (1160 – 1380) – 1450))
((1025 – 1450))

270

Примітки
Ознака
непевна
(вибоїна)
Ознака
непевна
(вибоїна)
Ознака
непевна
(вибоїна),
Ознака
непевна
(вибоїна)

Ознака
непевна
(витертість)
Ознака
непевна
Ознака
непевна
(вибоїна)

Ознака
непевна
(витертість)
Ознака
непевна
(вибоїна)

Графема
Ѣ – похила щогла
Ѣ – похиле коромисло

Датування
((1025 – 1450))
((1025 – 1260))

Ѣ – щогла виступає над
рядком
Ѣ – верхня засічка
Н – основний вид
Н – верхні короткі засічки
Підсумок

((1025 – 1450))

Графема
П – з виступом угорі
О – шириною як И та Н
Н – з горизонтальною
перекладиною
Н – з високою
перекладиною
Г – з виступом вгорі
Д – звичайні довгі ніжки
И – з похиленою
перекладиною
Ш – зі здійнятою
платформою
ɣ – з короткими вусами
Р – з петлею кутом вперед
Р – з петлею на весь рядок
Б – з виступом вгорі
В – з розвилкою
Графіка: О широке
Графіка: ɣ
Графіка: гд- під титлом
Підсумок

Примітки
Ознака
непевна
(вибоїна)

((1025 – 1200) – (1280 – 1400))
((1025 – 1450))
((1025 – 1400) – 1450))
((1320 – 1380) – 1400))
Графіті № 3
Датування
((1025 – 1200) – 1300))
((1160 – (1360 – 1450))
((1420 – 1450))

Примітки
1/1 !
1/1 =
1/1 =

((1320 – 1450))

1/1 =

((1025 – 1200) – 1450))
((1025 – 1200)) // ((1280 – 1450))
((1320 – (1340 – 1450))

1/1 =
1/2 =
1/1 =

((1025 – 1240) – 1400) – 1450))

1/1 =

((1300 – 1450))
((1140 – 1450))
((1240 – (1280 – 1450))
((1025 – 1200) – 1450))
((1025 – (1280 – 1400) – 1450))
((1300 – 1450))
((1025 – (1120 – 1380) – 1450))
((1340 – 1450))
((1340 – (1360 – 1380) – 1450))

1/1 =
1/1 =
1/1 =
1/1 =
1/1 =
+
+
+

271

Графема
П – з виступом згори
О – шириною як И та Н
О – плоский верх
И – основний вигляд
И – нахилена перекладина
Н – основний вигляд,
перемичка
Д – довгі ніжки
Г – виступ згори
Р – кутом вниз
прямолінійна
Р – сильний вигин щогли
В – нижня коса до щогли
В – округла нижня петля
В – нижня петля кутом
вперед
Б – висока петля
А – округла петля, капля
А – округла петля, проста
К – основний вид
С – основний вид
Підсумок

Графіті № 32
Датування
((1025 – 1200) – 1300))
((1160 – (1360 – 1450))
((1025 – 1360))
((1025 – 1450))
((1320 – 1450))
((1025 – 1450))

Примітки
2/3
1
1?
1/2
1
1

((1025–1200))//((1280–1450))
((1025 – 1200) – 1400))
((1240 – 1450))

2/2
1?
1/2

((1025 – 1220))
((1140 – 1450))
((1025 – 1140)
((1025 – 1160))

1/2
1?
1?
1?

((1180 – 1450))
((1240 – 1400))
((1100 – 1300))
((1025 – 1450))
((1025 – 1450))
((1220 – 1360))

1
1?
1
1
1

272

Графема
И – основний вигляд
И – нахилена перекладина
Н – основний вигляд,
перемичка
Н – горизонтальна
перекладина
Г – виступ згори
Р – кутом вперед
Р – сильний вигин мачти
В – нижня коса до мачти
В – округла нижня петля
В – нижня петля кутом
вперед
Б – висока петля
А – округла петля, капля
А – округла петля, проста
Підсумок

Графема
Ѧ – з «v»-подібним язичком
П – із виступом згори
О – шириною як И та Н
Д – довгі ніжки
Н – з високою
перекладиною
U – з короткими вусами
Підсумок

Графіті № 33
Датування
((1025 – 1450))
((1320 – 1450))
((1025 – 1450))

Примітки
1/2
2
1

((1420 –1450))

1?

((1025 – 1200) – 1400))
((1140 – 1400))
((1025 – 1220))
((1140 – 1450))
((1025 – 1140)
((1025 – 1160))

1?
1
1?
1?
1?
1?

((1180 – 1450))
((1240 – 1400))
((1100 – 1300))
((1320 – 1450))

1
1?
1

Графіті № 36
Датування
((1280 – 1450))
((1025 – 1200) – 1300))
((1160 – (1360 – 1450))
((1025 – 1200)) //
((1280 – 1450))
((1320 – 1450))
((1300 – 1450))
((1300 – 1450))

273

Примітки
1?
1?
1
1
1?
1

SUMMARY
Podlevsky S. V. Chernihiv`s graffiti in the socio-cultural space
of X-XVII centuries. Manuscript.
This research is a complex interdisciplinary study of epigraphic
monuments of X-XVII centuries from Chernihiv. With use of modern
methodological positions in this work were systematized, analyzed and
interpreted complexes of graffiti inscriptions and images. They were
discovered in Chernihiv during archaeological excavations and during
other studies of architectural monuments. On particular material were
determined time of spread and the use specifics of the main types of
writing, which in different historical periods existed in this city. Was
observed appearance, development and changes in the tradition of the
Cyrillic graffiti during the studied time.
The main tendencies in the development of Chernihiv`s Cyrillic
epigraphy was highlighted on the basis of involving a wide source base.
In addition to samples of Greek and Latin writing that existed in the
city during the middle ages and early modern era, an array of rune-like
symbols, which was actively used during the X-XIII centuries, was
explored. These symbols cannot be defined as writing system and they
are, probably, a reflection of the runic writing of Scandinavians and
Turk`s who were in Chernihiv and its district at this period. Probably
for the first time in Ukrainian historiography a general array of
epigraphic material from the tenth to eighteenth centuries, which
originates from one city and reflects the cultural traditions, world
outlook and religious beliefs of the local population, was analyzed.
Key words: Chernihiv, urban environment, epigraphy, writing,
graffiti, middle ages, early modern era, socio-cultural space.

274

«Чуда Пресвятої
і преблагословенної Діви Марії»
(наукове видання)
Підготовка тексту, вступна стаття
канд. філол. н.,
ст. наук. співроб. відділу
давньоруської літератури
ІРЛІ РАН М. А. Федотової. –
Чернігів, 2013. – 96 с., іл.
Широко знаний за «Житіями святих» митрополит Димитрій Туптало
є також автором багатьох праць, деякі з яких донині залишаються відомими лише зберігачам музеїв і вузькому колу вчених. Видання однієї
з найрідкісніших книг митрополита
Димитрія відгортає завісу над його
творчістю і дозволяє читачам побачити образ барокового письменника Димитрія Туптала більш повно.
«Чуда Пресвятої і преблагословенної Діви Марії» – це публікація першої
книги Димитрія Туптала, яка побачила світ у 1677 році в Новгород-Сіверській друкарні за архієпископа Лазаря Барановича і більше не перевидавалася
до здійснення нашого випуску. У книзі описуються чудеса, що сталися від
Чернігівсько-Іллінського образу Пресвятої Богородиці, написаного в 1658 році іконописцем Григорієм Костянтиновичем Дубенським, у чернецтві – Геннадієм. Кожна розповідь про чудо доповнюється повчанням святителя Димитрія. Чудеса описані прекрасною поетичною мовою. У виданні збережено
усі особливості української літературної мови XVIII ст., зокрема, відтворені
правопис і лексика оригіналу.
Публікація містить ілюстрації, які були в першому виданні, у тому числі
давню літографію Чернігівської чудотворної ікони Іллінської Божої Матері,
нині втраченої. Ікона названа Іллінською за місцем перебування в Іллінській
церкві міста Чернігова.
У додатку до видання вміщений твір митрополита Іоана Максимовича
(святителя Іоанна Тобольського) «Богородице Діво», написаний в поетичній
манері.
Книга митрополита Димитрія Туптала «Чуда Пресвятої і преблагословенної Діви Марії» буде цікавою науковцям, аспірантам, студентам і всім, хто
цікавиться історією середньовічної та барокової думки. Видання здійснено
спільно Центром дослідження історіїї релігії та Церкви Національного університету «Чернігівський колегіум» та Відділом давньоруської літератури Інституту російської літератури (Пушкінського дому) Російської академії наук
(Санкт-Петербург).

275

Наукове видання
Подлевський Святослав Володимирович
ГРАФІТІ ЧЕРНІГОВА
у соціокультурному просторі Х-ХVII ст.

Монографія

Відповідальний редактор:
Технічний редактор:
Літературний редактор:
Комп’ютерна верстка:
Коректура:
Обкладинка

Віталій Шуміло
Олександр Гладченко
Вадим Юрченко, Світлана Шуміло
Олександр Гладченко, Віталій Шуміло
Віталій Шуміло
Людмила Посьмашна, Святослав Подлевський

Набір компьютерний.
Підписано до друку 04.10.2018 р.
Формат 60х84/16. Папір офсетний № 1. Друк цифровий.
Умовн. друк. арк. 9,25.
Наклад 100 прим.

Редагування тексту та макетування здійснено на базі
Науково-дослідного центру вивчення історії релігії та Церкви
імені архиєпископа Лазаря Барановича Національного університету
«Чернігівський колегіум» ім. Т.Г. Шевченка,
видавнича група «SCRIPTORIUM»
Тел.: 099-9410950, 097-7523316
E-mail: veraizhizn@gmail.com

Видавець Ромашов Д.А.
Свідоцтво про внесення до державного реєстру суб’єкта видавничої діяльності
Серія ДК № 6356 від 16.08.2018 р.
м. Чернігів, вул. Бєлова, 21/1/5
Виготовлено ФОП «Ромашов Д.А.»
м. Чернігів, вул. Бєлова, 21/1/5

276

278
</doc>
<doc id="file33724361" filename="sskbru_2016_5_31.pdf" parent_folder="upload" FT="Academic">
Володимир Січинський
УкраЇнськІ епІграФІЧнІ паМ’яТкИ*
Епіграфічні пам’ятки, себто написи історичного значення на предметах з твердого матеріялу, – це незвичайно цінні джерела для пізнання
мови, культури та історичних подій минувшини. Написи, викарбувані на
стінах будов, одвірках, сволоках, надгробках, плитах, хрестах, монетах, медальйонах, кераміці, посуді і т.д. – не тільки важливі своїм змістом – датами,
іменами фундаторів та інших згадуваних осіб, але також дають автентичний
матеріял для вивчення мови, правопису, графіки (письма) та інших побічних
знань. Епіграфічні пам’ятки звичайно бережно переховують на місцях, музеях, репродукують з точною передачою їхньої форми й змісту.
Українська епіграфіка досить багата і різноманітна, навіть з старокняжої доби X–XIII століть. На жаль, вона не тільки гаразд не зібрана,
вивчена і репродукована, але й самі пам’ятки у великій частині затрачені
або перебувають в недоступних сховищах і музейних збірках. Величезна
їх частина була вивезена з української території до закордонних збірок.
Особливо цінні пам’ятки матеріяльної культури, як ювелірні вироби з
благородних металів, монети та подібні предмети, все ще перебувають у
Москві й Ленінґраді**.
В цій замітці хочемо з’ясувати, яким способом досліджувано й репродуковано епіграфічні пам’ятки старокняжої доби київської держави X–
XIII стол. в російській історіографії і мистецтвознавстві. Зокрема як
ставилися до самої мови тих дорогоцінних свідків нашої минувшини?
Для прикладу спинимося на працях відомого мистецтвознавця і
археолога Ніколая Кондакова***. Сам Н. Кондаков, з титулом заслуженого
професора Петербурзького університету і академіка Російської академії
наук, великим державним коштом споряджав численні археологічні експедиції на Україну, Кавказ, Близький Схід, Грецію, Туреччину, Царгород
та інші країни й міста, спеціяльно з метою дослідження пам’яток візантійського мистецтва. Ще й досі вважається великим авторитетом у візантології та знавцем культури “Київської Руси”, і праці його часто
цитуються в західньоевропейській і російській науковій літературі.
__________________________________________________________________

Публікується за виданням: В. Січинський, Українські епіграфічні пам’ятки, Свобода
(Нью-Йорк) 25 (1952).
**
З 1991 р. Санкт-Петербург, Російська Федерація. – Д.Г.
***
В. Січинський помилково називає Кондакова “Ніколаєм”, має бути “Никодим”. – Д.Г.
*

397

Софія КиївСьКа: візантія. Русь. Україна. вип. V
_____________________________________________________________________________________________________

Ставлення Н. Кондакова до пам’яток київських і загалом українських дуже типове для російської (московської) “безсторонньої” науки
та відзначається подивугідною іґнорацією української культури, самого
народу та його мови.
Досліджуючи і репродукуючи київські монети Володимира Великого, Ярослава Мудрого та їхніх нащадків, Н. Кондаков, без ніяких підстав і права, просто “виправляв” самі написи та їх правопис, якщо тільки
вони були відмінні супроти сучасної російської мови.
Подаючи відомості про єдину золоту монету Володимира Великого,
Н. Кондаков пише: “Напис навколо виображення (портрета Володимира)
більше-менше перекручений російський” (“более или менее искаженная
– русская”) – “Владиміръ на столѣ”. Коли в дійсності на монеті виразно
стоїть “Владимиръ на столи”. Далі Н. Кондаков пише: “Второй тип серебренников отличается безграмотностью надписей”. Чому? Дуже просто, бо
там написано не “Владиміръ”, а “Володимер” або “Володимир”.
Зустрівши на монеті Ярослава Мудрого зовсім виразний напис:
“Ярославе съребро”, Н. Кондаков вважає напис “неправильним” і виправляє “по-русски” на “сребро”, без “ъ”1.
В т. зв. Рязанському скарбі, знайденім 1822 року, був один дуже
цінний медальйон, з виображенням святої Орини, з старо-кириличним
написом “OPHNA”. Про це зовсім виразне ясне і з становища української
мови зовсім правильне написання, Н. Кондаков пише: “Напис грубо
мішає російські букви з грецькими”, бо “правильно” має бути по-московському “Ирина”2.
Про один нагрудний хрест, з незвичайно тонко виконаною інкрустацією золотом і емалем, що був знайдений у Києві і датується XI–
XII стол., Н. Кондаков у поясненнях написав, що на цьому хресті є напис:
“Анастасія, Елена, Семенъ і Демянъ”. На щастя до тексту Н. Кондакова
долучена ілюстрація (фотографія) самого хреста, на котрій можна ясно
розібрати дійсний напис, виконаний типовим київським “уставом”:
“Натася, Олена, Семонъ, Дамиянъ” (Ще одно ім’я на хресті нерозбірне).
Важливо відзначити, що подібні хрести ношено на грудях і звичайно на них виображувало святих, іменами яких були названі близькі
даній особі люди (дружина, діти). Значить, імена передавано в точній
транскрипції і звучанні мови сучасників.
__________________________________________________________________

1
2

Див.: И. Толстой, Н. Кондаков, Русские древности, Санкт-Петербург, 1889, с. 107, 109.
Див.: Н. Кондаков, Русские клады, Санкт-Петербург, 1896, т. I, с. 89.

398

В. Січинський. Українські епіграфічні пам’ятки
_____________________________________________________________________________________________________

Наведені вгорі приклади, які можна поширити у велику серію
інших подібних фактів, яскраво доводять, що написи українських
пам’яток X–XIII стол., не тільки дуже близько стоять до сучасної української мови, але майже в цілості їй належать, натомість справді “несхожія” з російською мовою. Інакше це уявляють собі московські автори,
які, в своїй шовіністичній засліпленності, не терплять безсторонности.
Це особлива, хвора психічна настава – вважати все, що не подобається,
що не схоже на сучасну російську мову, як “іскаженіє”, “грубу помилку”,
“безграмотність”, приписуючи вину виконавцеві пам’ятки, переписувачеві, авторові. Отже вина не сучасної російської мови, що вона не подібна
на мову київської пам’ятки XI–XIII стол., не самого дослідника, що не
вміє правильно відчитувати, а “помилка” самих автентичних пам’яток
української епіграфіки X–XIII століть!
А тим часом українські писані і епіграфічні пам’ятки переконливо
свідчать “Чего-ради наш народ Русью наречеся” (вираз Густинського літопису 1670 року) і відколи українські князі – “прия всю Украйну” (вираз
Галицько-Волинського літопису під роком 1213). І справді, ця мова епіграфічних пам’яток X–XIII стол. була не тільки українська, краща за староукраїнську книжну мову, але до того ще й чисто-народня!
Публ. та ред. Д. Гордієнка
</doc>
